АПСЕЛЬ

ДЕ СЕРВАНТЕС

СААВЕДРА

1011 к I хот

Мигель
де Сервантес
Сааведра

ДОН KIXOT

Роман

Для середнього шкиъного в1ку

Видання трете, без змш
ББК 84.41СП

С32

Б!блютека шкыьно! класики
Заснбвана 2005 року

Художне оформления cepii, обкладинка
Тетяни Кущ

Ьпостраци

Густава Доре

Сервантес Сааведра М1гель де.

С32 Дон Юхот : роман : для серед, шк. в!ку / Мйель де
Сервантес Сааведра ; пер. М. 1ванов. — Вид. 3-те, без
змш. — К.: Нацюнальний книжковий проект, 2011. —
464 с. — (Б1блютека шкшьно! класики).

ISBN 978-617-592-131-9

Роман класика 1спансько*1 л!тератури М1геля де Сервантера
«Дон Юхот» — один 13 найгежалышиих твор!в епохи Вщроджен-
ня — розповщае про пригоди бщного дворянина Алонсо К1хано,
який уявив себе рицарем Дон KIxotom i разом i3 в!рним зброе-
носцем Санчо Пансою вирушив у похщ проти зла й несправед-
ливост! на землп

ББК 84.41СП

ISBN 978-617-592-131-9

© Видавництво «Школа», 2008

© ЗАТ «НКП», 2011
mown та ЗМки ашётЗвгсною

ЧАСТИНА ПЕРША

Р03Д1Л I

отдаешься п^о

гдалыо' £)он tyxixoma Лашнкъкою

В Ламанч!, в одному сел!, назви якого я не
хочу згадувата, жив нещодавно один 13 тих щаль-
го, що все майно !хне — спис, старовинний щит,
миршава шкапина та швидкий гончак.Три чвер-
т! його прибутюв шито на олью* 2, в якш було быь-
ше яловичини, шж баранини, та на вечерю.
А. вечеря переважно складалася з вшегрету, по
суботах — яешш з салом, по п’ятницях — !з со-
чевищ, а по недглях — пце з якогось голубеняти
на додачу. Реппу вш витрачав на камзол 1з лег-
кого швсукна, на оксамитов! штани й так! сам!
туфл!; це вш носив у свята.

Буденних дшв прикрашав себе вбранням !з
найтоншого сукна свого виробу. Вш мав дома
ключницю, жшку рок!в за сорок; небогу, яка не
дшшла ще й двадцати ли, а для робота на дво-

Чдальго — др!бний дворянин.

2 О л ь я — юпанська страва (р!зновид гарячого вшегрету).
pi та в пол! був у нього хлопець, що мусив ум!-
ти i коня сщлати, й орудувати садовыми ножи-
цями. Мав наш щальго роюв п!д п’ятдесят. Був
вш мщно збудований, сухорлявий, з обличия
худорлявий, вставав рано i дуже любив полюва-
ти. Кажуть, звали його К!хада чи Кесада, але е
пщстава вважати, що звався вш Кахана. Проте

це не вщнрае велико! рол! в нашему оповщан-
н!; досить того, що воно не вщбнае й на крок
в!д правди.

Сл!д також знати, що згаданий щальго все свое
дозвйтля (тобто б1льшу частину року) присвячу-
вав читанню рицарських книжок i так захопле-
но та завзято вщдавався щй пращ, що забував
про лови й навив про свое господарство. Щка-
в!сть i захоплення щальго дшшли того, що вш
продав калька десятин земл!, щоб придбати ри-
царських книжок, i нарешт! з!брав !х у своему
дом! вс!, як! лише м!г дютати. Серед цих кни-
жек жодна не сподобалася йому так, як твори
славнозвюного Фел!с!ана С!льванського.

Його проза та плутай!
вирази здавалися щальго
перлинами, а найбшыпе,
коли йому траплялося чи-
тати любовш листа та ви-
клики на бш, де часто
стояло таке: «Справедли-
вють несправедливост!, що
вчинено мош справедли-
вост!, так зменшила мое

почуття справедливост!, що я справедливо скар-
жуся до вашо! вроди».

Читаючи так! фрази, бщолаха з’Тхав !з глузду !
перестав спата, шукаючи в них зм!сту, якого не
добрав би й не збагнув би сам Арктотель1, ко-
ли б навмисно ожив для цього. Тдальго турбува-
ли рани, що 1х дктав дон Бельянк, бо хоч i виз-
начш лжар! його доглядали, а все ж в!н не Mir
позбутися численних шрам!в на обличи! й на Ti-
ль A BTiM, BiH хвалив автора за общянку станчи-
ти щ нескшченш пригоди й багато разхв хопв
узятися за перо, щоб здгйснити це самому. BiH,
безперечно, зробив би це, i зробив би не без ус-
nixy, якби на перешкодо йому не стали iHini на-
посщлив! й важливши думки.

Багато раз1в сперечався вш i3 мкцевим свя-
щеником (це була людина вчена й з ученим сту-
пенем!з Спуенси2) про те, хто був кращий ри-
цар — Пальмерш Англкць чи Амадк Гальсь-
кий3. Але маесе4 Николас — цирульник з гхнього
села — казав, що н!хто не вийде проти рицаря
Феба, а якщо хто й може р!внятися з ним, то xi-
ба що дон Галаор,брат Амадка Гальського.

Кгнець танцем, щ книжки так захопили на-
шего щальго, що, читаючи ix, вш проводив но-
4i вщ смерку до ранку й день — вщ враншшьо!
до вечзрньо! зорь Отак через безеоння та по-
стшне читання вш сушив co6i мозок i збожево-
л!в. Його фантаз!я виповнилася BciM тим, що вш

‘Ар1стотель—- философ Стародавньо! Грецп (IV сто-
р!ччя до початку нашо! ери).

2 CiryeHca — м!сто, де за час1в Сервантеса був уш-
верситет, досить занедбаний.

3 Пальмерш, Амадiс — головн! repoi рицарських
романов, популярних в 1спанп, переважно наприюнщ XV i
XVI ст. Це — лггература феодально! верстви, проти яко!
виступае Сервантес.

4 Маесе — пан.

вичитав 13 книжок — чар!вництвом, змагання-
ми, бшками, викликами на бш, ранами, любов-
ними листами, коханням, заздрютю та р!зною
шсештницею.

Вш упевнив себе, що вся ота сила-силенна
пригод у книжках — чистклнька правда, i шчо-
го в свт не було для нього правдившюго за них.

Вш казав, що Сщ Ру! Д!ас1 був дуже гарний
рицар, але не Mir р!внятися до рицаря Пломени-
стого Меча, який одним махом уклав двох над-
звичайних i бундючних велетюв. Багато гарного
казав вш про велетня Моргайте2, що один з
усього велетенського роду — чванливого й не-
чемного — був вв!чливий та добре вихований. Та
найкраще ставився вш до Рейнальда Монталь-
банського, а особливо коли бачив, як той ви!з-
див 3i свого замку, грабував усе, що титьки Mir, i
вкрав навпъ за морем статую Магомета3, зробле-
ну, як каже icTOpin, з чистого золота. За те, щоб

1 С1д Ру! (Poflpiro) Д!ас де Б i в а р — гспансь-
кий рицар, герой 1спансько! народно! поеми, т. зв. роман-
ciB про Ода (1сторична особа — жив у друпй половин!
XI стор!ччя).

2 Моргайте — герой жарт!вливо! поеми «Великий
Моргайте» ггалШського поета перюду Високого В1дро-
дження Лу!дж1 Пульч! (1432—1484).

3 Магомет — основоположник магометансько! рел1-
rii. Симпати Дон Клхота — це вияв загального руху евро-
пейських держав того часу на схщ — Аравпо, Месопота-
М1ю, Африку й Туреччину. Цей загарбницький рух, що
йшов тд гаслом боротьби за християнство, характеризу-
вав перюд первюного кашталютичного нагромадження. Ба-
гат1 кра!ни Близького Сходу з високою культурою в 1м’я
християнського Бога були зруйноваш, розграбовань
дати добро! прочуханки зрадников! Галалонов!,
вш оддав би ключницю, та й небогу на додачу.

Зрештою, вш збожевол!в зовс!м, 1 йому вро!-
лася в голову думка, яко! дос! не було ще в жод-
ного божевитьного. Йому здалося пристойним i
конче потр!бним — щоб збйтьшити свою славу i
для корнет! р!дного краю — стати мандр!вним
рицарем. Заради цього вш мусив подорожувати
по всьому евпу з! зброею та конем, шукати при-
вод i робити те, що, як вш читав, повинш роби-
ти вс! мандр!вш рицар!, тобто карати за р!зш
кривди та наражатися на всяк! небезпеки, щоб,
перемагаючи !х, укрити свое !м’я в!чною сла-
вою. Бщолаха уявляв уже себе увшчаним за свое
рицарство щонайменше короною Трапезунда1 i,
захопившись цими приемними думками, хутчш
почав здшенювати те, чого весь час так жадав.

ПередуЫм вш почистив панцер, що належав
ще його предкам i багато в!к!в стояв забутий
десь у кутку та взявся !ржею i цвитлю. Вш почи-
стив та направив його якнайкраще, але спосте-
pir у шм велику нестачу — у шолом! не було заб-
рала i був т!льки самий шишак2. Але тут стала
в пригод! його вигадливють, — зробивши з. кар-
тону забрало та прикршивши його до шишака,
вш надав усьому приладов! вигляду ц!лого шо-
лома. Щоб дознатися, чи досить вш мщний та
чи може витримати удар мечем, вш узяв свш
меч, дв!ч! добре ним рубонув i враз знищив усе,
що майстрував ц!лий тиждень.

1 Трапезунд — Micro в Малш Ази.

2 Ш и ш а к — старовинний вшськовий металевий шолом
i3 вютрям, на юнщ якого була невелика кулька (шишка).
Лепасть, з якою вш порубав на шмаття шо-
лом, йому не сподобалась, i, щоб запобхгти не-
безпещ надалх, вш пщклав зсередини калька смут
зал!за. Задоволений тепер мщшстю шолома, але
не зважуючись уже на нову спробу, вш одклав
його набпс, вважаючи за найкращий у свт.

Пюля цього вш пппов подивитись на свою
шкапу, i хоч копита в не!' були в розколинах, а
вад быыпе, н!ж у коня Гонелли1 (а в того були
сама шкура та метки), йому здалося, що аш Бу-
цефал Александра2, аш Баб’ека3 Сща не можуть
i3 нею рхвнятися. Чотири дш вигадував вш 1м’я
своему коне Bi , бо ж (казав вш сам co6i) немае
раци, щоб кшь такого славетного рицаря, сам i3
себе такий добрячий, мав якусь невщому назву.
Вш силкувався добрати йому 1м’я, з якого вид-
но було б, чим був кшь до того, поки ще не на-
лежав мандрхвному рицаревц i яке нагадувало б
те, чим вш е тепер. Йому здавалося, що шеля
зм1ни становища господаря i 1м’я коня мусить
змшитися на нове — славетне та гучне, що па-
сувало б до його нового призначення та ново!'
пращ. Отак вигадавши, обмгркувавши, прислав-
ши, вщкинувши та ще вигадавши багато гмен,
вш, кшець кшцем, назвав його Росшантом4; це
1м’я здавалося йому гучним i змютовним.

1 Гонелла — славетний палшський блазень (XV ст.),
герой багатьох анекдопв.

2Буцефал — славетний кшь Александра Македонсь-
кого.

3 Баб’ека — 1м’я коня Свда.

41м’я Росшант складаеться з двох 1спанських cniB —
г о с i п — кляча, робочий кшь i a n t е s — попереду, себто
кшь, що е попереду, — найкращий гань.
Отак добравши co6i до вподоби !м’яконев!,
щальго хопв i co6i взяти нове тм’я. На щ розду-
мування шшов пце тиждень, i нарешт! вш назвав
себе Дон Кахотом. Проте, згадавши, що Амадю
не задовольнився самим !м’ям Амадюа, а додав
до нього ще !м’я свого королтвства та р!дного
краю, бо xotIb ix уславити, i тому назвався Ама-
дюом Гальським, наш рицар подумав, що сл!д i
йому додати до свого !меш назву свого рщного
краю. Отож вш i назвав себе Дон Кахотом Ла-
манчським, що, як здавалося йому, вказувало
на його походження та прославляло його бать-
кавщину. Почистивши зброю, зробивши шолом,
назвавши коня, вш побачив, що тепер йому
треба титьки знайти даму серця i закохатися в
не!, бо мандртвний рицар без кохання — одна-
ково, що дерево без листя й без соку. Вш казав
co6i:

— Мабуть, я зустршуся з яким-небудь велет-
нем, як це звичайно трапляеться з мандр!вними
рицарями, одразу ж скину його з коня, або роз-
рубаю, або в!зьму в полон. Тод! конче треба ма-
ти даму, до яко! його можна послати. Вш увш-
де, схилить колша перед моею коханою i скаже
принижено й потйрно: «Я, велетень Каракульям-
бро, господар острова Малшдрашя. Мене пере-
м!г на поединку рицар Дон К!хот Ламанчський,
якого ще мало славлять, i послав до вашо! мило-
cri, щоб ваша величшсть користувалася мною
по свош вол!».

Як же зрад!в наш рицар шсля тако! промови,
а найбшьше, коли знайшов, кого обрати дамою
Серця! Кажуть, що в сусщньому сел! жила врод-
лива с!льська д!вчина, в яку вш був колись за-
коханий, але вона, кажуть, школи цього не зна-
ла й не покачала; звали Г! Альдонса Лоренсо. 1й
саме й вир1шив вш надати титул володарки сво-
lx думок. Добираючи пргзвище, що не р!знило-
ся б в1д Г! справжнього пр!звища та одночасно
нагадувало б 1м’я яко!сь принцеси або знатно!
дами, вш назвав и Дульсшеею Тобоською (бо во-
на була родом !з Тобоса); !м’я, на його погляд,
мелодшне, незвичайне та зм!стовне, як i Bci in-
mi, уже вигадаш ним !мена.

РОЗД1Л II

де опМаетъся-п^о aef/iuwi виШ £)он 'iQx.orna
3 -lioio садили

Закончивши це готування, Дон Кохот не схо-
т!в вщкладати дал! здшснення сво!х думок, бо
гадав, що коли зашзниться виохати, то це заш-
кодить всьому CBiTOBi, де вш збирався знищити
образи, виправити помилки та зловживання,
зм’якшити ненависть i примусити платити бор-
ги. Отож, шкому не сказавши про сво! намхри,
вш якось удосвгга убрався в свш панцер, с!в на
Росшанта, над!в на голову свш погано збитий
шолом, а на руку щит, узяв спис i вшхав за во-
рота, страшенно задоволений, що так вдало по-
чав здшснювати сво! бажання.

Та не встиг вш вшхати в поле, як його опа-
нувала така страшна думка, що вш мало не
кинув розпочато! справи. Вш пригадав, що
його ще не висвячено на рицаря i тому, за ри-
царським законом, вш не мав права пщнести
зброю на будь-якого рицаря, а коли б його й
висвятили, то щит у нього буде чистий, по-
ки подвиги дадуть йому право заробити co6i
fleBia1.

Ид думки мало не змусили його залишити свш
нам!р, але п!д впливом свого божевыля вш ви-
рппив, що його висвятить перший, кого вш зу-
стр!не, на зразок багатьох шших рицар!в, як то
читав вш у cboix улюблених книжках. Щодо чи-
стого щита, то Bin спод!вався при першш же на-
год! вибити на ньому гарний девхз. На цьому вщ
заспоко’1вся i погхав дал! шляхом, який був до
вподоби його конев!, бо рицарев! здавалося, що
саме в щм i полягають справжш пригоди.

Так мандрував вш цитий день, не зустр!вши
шчого, про що варто було б згадати, i це дово-
дило його до розпачу, бо вш хопв негайно ж
спробувати мщь сво!х рук.

Надвеч1р наш рицар страшенно втомився i
зголодшв разом 3i шкалою. Роздивляючись нав-
круги, чи не знайдеться в якомусь замку або в
пастушачш халуп! притулку, де можна було б
задовольнити сво!' невщкладш потреби, вш по-
бачив недалеко в!д шляху корчму, яка видалась
йому з!ркою, що мусить провести його коли не
до самого палацу визволення, то принайми! до
його порталу. Вш прискорив ходу коня ! п!д’1-
хав до корчми, коли почало смеркатися.

Нашому шукачев! пригод, що думав, бачив i
мр!яв титьки за прикладом тих, про кого читав у
cboix книжках, корчма, як титьки BiH и побачив,
здалася замком !з чотирма баштами i з дахами з
блискучого ср1бла. Не бракувало тй аш пщйом-

1 Дев1з — формульована в дуже короткому вираз!
«програма» дш рицаря.
ного мосту, аш глибокого рову, аш чогось ш-
шого, з чим звичайно малюють такт замки.

Недалеко вщ корчми Дон Клхот спинив коня,
сгюд1ваючись, що який-небудь карлик виникне
мЬк зубцями на Mypi i сурмою подасть знак, що
до замку наблизився рицар. Та побачивши, що
карлик бариться, а Росшант посшшае добрати-
ся до стайш, вш гпдйхав до дверей корчми i по-
мнив там двох д!вчат, яю видались йому врод-
ливими панянками або гарними пан!ями, що
вийшли погуляти перед замком. Трапилося, що
свинар, женучи хворостиною черщку свиней,
засурмив у pir, скликаючи ix до гурту.

Дон KixoTOBi одразу ж здалося те, чого йому
хоплося, що то засурмив карлик, сповпцаючи
про його прихзд. Надзвичайно вдоволений, вш
шд’гхав до корчми i до дам. Ti, побачивши оз-
броену щитом i списом людину, вкрай переля-
калися i сховались у корчмк

Дон Ксхот, зрозухйвши, що вони втекли з пе-
реляку; пщняв свое паперове забрало i, вщкрив-
ши сухе, запорошене обличчя, промовив до них
увтчливо й спокшно:

— Не тгкайте, ваш! милосп, i не бштеся шя-
ко1 кривди, бо правила рицарського ордену, до
якого я належу, не дозволяють чинити ii шко-
му, а надто таким значним паннам, як ви.
Жшки силкувалися роздивитися його облич-
чя, заховане лад не досить поднятии забралом, але,
почувши, що вш називае Гх паннами, не могли
стримати CMixy. Це розсердило Дон Кохота, i вш
сказав Гм:

— Врод1 повинна вщповщати статечшсть, а
смппки з др1бниць свщчатъ про дурютъ. Титьки я
кажу вам це не для образи i не хочу цим засмути-
ти вас, бо едине мое бажання — послужили вам.

Нечувана для них мова та незвичайна постать
нашого рицаря лише збыыпили CMix жшок i йо-
го незадоволення. Вш зайшов би далеко, якби
на той час не вийшов корчмар ~ людина дуже
огрядна, а тому й дуже лапдна. Побачивши цю
чудернацьку постать, озброену такою рвнома-
штною зброею, як спис, щит та панцер, корч-
мар трохи не приеднався до CMixy тих жшок,
але, злякавшись усього цього вшськового при-
ладил, виршгив бути ввхчливим i сказав:

— Якщо ваша милють, сеньйоре рицарю, шу-
кае помешкання та вщпочинку, ви знайдете тут
усе, що треба. Кр!м лгжка, якого зовс!м нема, в
щй корчм! всього вдосталь.

Дон KixoT, бачачи скромность начальника фор-
тещ (бо так здавалися йому корчма й корчмар),
вщповЁв:

— Для мене, сеньйоре, усього буде довол!, бо
моя окраса — зброя, а вцщочинок — бш.

Корчмар пщтримав стремено Дон KixoTOBi, i
той насилу злоз i3 коня, як людина, що не !ла
цыий день. Зараз же вш наказав хазяшов! як-
найкраще доглядати свого коня, бо то була най-
шпша тварина, що будь-коли водилась у свт.
Хазяш, глянувши на Росшанта, не знайшов його
й наполовину таким гарним, як казав Дон Ki-
хот, i, поставивши коня в стайню, повернувся
до хати довщатись, чого треба гостевт, з якого
тим часом зшмали зброю жшки, що вже поми-
рилися з ним. Зиявши панцер, вони шяк не
могли звыьнити його вщ невдалого шолома, при-
в’язаного круг ши! зеленими стр!чками, як! тре-
ба було б р!зати, бо розв’язати вузли було немо-
жливо. Дон KixoT шзащо не хотгв погодитись
на це i просидЁв ц!лу шч !з шоломом на голов!,
являючи собою найкумедшшу та найнезвичай-
шшу фпуру, яку лише можна уявити. Коли з
нього зшмали зброю, вш говорив присутшм:

— Кшь мш зветься Росшант, а я звуся Дон
KixoT Ламанчський. Я не хот!в викривати свое
!м’я, поки не викриють його мо! подвиги, вчи-
нен! вам до послуг. Але настане час, коли ви,
сеньйори, будете, наказувати меш, а я буду ко-
ритись вам, i мщь мое! руки потвердить мое ба-
жання служити вам.

Ж!нки, не звикл! до тако! красномовност!, не
вщповщали й слова, а тальки спитали, чи не хо-
че вш чогось з’!сти.

— Я з’!в би що завгодно, — в!дпов!в Дон Ki-
хот, — i, гадаю, це було б дуже до речь

Трапилося так, що цього дня була п’ятниця,
i в корчм! було лише юлька порцш риби, яку в
Кастил!! звуть тргскою, в Андалузп — бакала-
вриком, а по шших краях — попиком чи фо-
релькою, i жшки спитали Дон Ктхота, чи не хо-
че вш часом з’!сти форельки, бо шшо! риби тут
немае.

— Багато форельок можуть замшити одну фо-
рель, — вщпов!в Дон К!хот, — так само, як од-
наково, чи дадуть меш вклм реал!в1 др!бними
грппми, чи одну монету на BiciM реал!в. Тим
больше, що щ форельки можуть бути так!, як те-
лятина, що краща в!д яловичини, або як моло-
де козеня, що н!жнппе за цапа. Т1льки. давайте
мерпцй, бо подвиги та важку зброю не можна
пщняти, не дбаючи за шлунок.

Для прохолоди стал поставили коло дверей
корчми, i хазяш подав йому порщю погано ви-
мочено! та ще ripnie зварено! трюки i шматок
хл!ба, такого чорного та цв!лого, як його зброя.

Дуже смшшо було бачити, як !в рицар, бо з
шоломом на голов! i пщнятим забралом вш не
м!г покласти в рот жодного шматочка, коли йо-
му не клали його шш!, що й робила одна з тих
сеньйор. Не м!г би вш i напитися, якби корч-

1 Реал — др!бна юпанська монета.
мар не прикрутив очеретину та, поклавши один
кшець Г! Дон KixoTOBi в рот, не наливав з дру-
гого краю в не! вина. Вш терпляче зносив усе,
щоб не розр!зати стрхчок на шолом!.

На цей час шдгйшов до корчми свинар i, шд-
ходячи, чотири чи п’ять ра:яв свиснув у свою
очеретяну согплку. Це остаточно переконало Дон
Кахота, що вш потрапив у якийсь розкппний за-
мок, де йому прислуговують 13 музикою, що Tpi-
ска, то — форель, житнш хл!б — булка, а корч-
мар — власник замку, i тому вш вважав, що йому
пощастило з його нам!ром i що вш зможе тут
висвятитись на рицаря.

РОЗД1Л III 1

де огюШаетъея п^о неЗМайний cnocif), яким
£)он сКгхота впсвя1ено на, fayafe

Схвильований цими думками, Дон Кахот по-
сшшив швидше закшчити свою злиденну вечерю,
покликав корчмаря, зачинився з ним у стайш,
став перед ним навколппки i сказав:

— Не встану з цього мюця, славний рицарю,
поки ваша милгсть не даруе меш того, що я хо-
чу просити в не! i що буде корисно й для вашо!
слави i для блага всього людства.

Корчмар, побачивши постояльця коло сво!х шг
i почувши таку балаканину, збентежився, не знаю-
чи, Hi що зробити, аш що сказати, щоб той шд-
в!вся; i вони довго сперечалися, аж поки корч-
мар пообщяв задовольнити його прохання.

— Я й не чекав шшого вщ вашо! великодуш-
hocti, мш сеньйоре, — вщпогйв Дон KixoT. — От-
же, послуга, яко! я просив у вас i яку ви, 3i свое!
ласки, меш общяли, полягае в т!м, щоб завтра
ранком ви висвятили мене на рицаря. Ц!е! ноч!
я нестиму почесну варту в каплиц!1 вашого зам-
ку, а завтра, кажу, здшсниться те, чого я так ба-
жаю, — я матиму змогу вирушити в широкий
св!т, шукаючи пригод на користь ус!м тим, ко-
му я потр!бний. Це обов’язок усього рицарства,
в тому числ! й мандр!вних рицар!в, як я, що
прагнуть таких подвипв.

Корчмар був людина хитрувата i догадувався
вже, що його постоялець несповна розуму. По-
чувши ж так! слова, вш зовс!м у цьому переко-
нався, але, щоб посм!ятися, вирппив потурати
його вигадкам. Отже, вш сказав Дон Юхотов!, що
той потрапив саме туди, куди хот!в, i що його
плани властив! та природш для такого великого
рицаря, яким вш здаеться з! свого молодецько-
го вигляду. Замолоду, мовляв, вш теж брався до
цього почесного д!ла, мандруючи по свггах та
шукаючи пригод. Вш не обминув ш Перчелеса
б!ля Малаги, н! Р!аранських остров!в, н! севить-
ського Компаса, ш сеговшського Асогехо, ш
валенсшсько! Ол!вери, н! гранадсько! Рондиты,
ш санлукарського узбережжя, н! кордовського
Потро, н! толедських за!зд!в2, Hi шших р!зних
мюць, i скр!зь вправлявся щодо швидкост! шг
та спритносп рук, робив дуже багато зла i, Ki-
нець кшцем, став вщомим мало не по вс!х су-
дах в IcnaHii. Нарешт!, вш оселився в цьому

1 Домова церква, молыьня.

2 Назви шахрайських притошв i пщозришх кварталгв pi3-
них мкт.
своему замку i живе тут 3i сво!х та чужих при-
бутгав, приймаючи в себе мандр!вних рицар!в
ус!ляко! пдноста та якоста виключно через сим-
патио до них i для того, щоб вони Д1ЛИЛИСЯ з
ним тим, що в них е, на подяку за гарне до них
ставлення. BiH сказав також, що в цьому замку
немае каплички, де можна було б нести почес-
ну варту, бо й зруйновано, щоб збудувати нову,
але в1н знае, що в раз! потреби вартувати мож-
на де завгодно, i niei ноч! Дон Кихот може ви-
конати сво! обов’язки на замков!м подв!р’!. Зав-
тра ж вщбудеться весь потр!бний церемошал, i
вш стане рицарем, та ще й таким великим, що
битьш великого в!д нього не може бути в свт.

Потам корчмар спитав Дон Kixora, чи е при
ньому грош!. Дон Клхот сказав, що не мае н!чо-
го, бо ж школи не читав, щоб мандр!вш рицар!
возили з собою грош!.

На це корчмар вщпов!в, що Дон К!хот поми-
ляеться, бо коли в рицарських !стор!ях 1 не пи-
сано про це, то тальки тому, що авторам здава-
лося зайвим писати про так! зрозумш реч!, як
потреба мати грош! та чисту сорочку; проте не
можна думати, щоб вони !х не мали. Вш, осо-
бисто, вважав за певне й доведене, що вс! ман-
др!вш рицар! мали при соб! про всяк випадок
добре напханий гаманець i возили з собою со-
рочки та маленьку скриньку з маззю, щоб л!ку-
вати сво! рани, бо не завжди на полях та в пу-
стинях, де вони билися, можна знайти когось,
хто лгкував би !х. У декого, щоправда, був прия-
тель — учений чар!вник, що приходив на пом!ч,
посилаючи до них повггрям, на як!й-небудь
хмар!, д!вчину або карлика з! склянкою ц!лющо!
води; випивши одну краплю й, вони вщразу
очунювали, наче школи не мали шяких ран чи
болячок. Але оскитьки приятеля-чартвника в де-
яких рипар1в не було, то ixHi зброеносц! мали з
собою rpoiiii й iHini потр!бш реч!, а саме кор-
ппо1 та маз! для лгкування. А коли в рицар!в не.
було i зброеносця (це траплялося дуже рщко),
то вони возили все сам! на кон! в невеличких
торбинках, н!би щось дуже важливе, бо для чо-
гось шитого мандр!вному рицарству не дуже го-
дилося тягати з собою торбинки.

На ц!й шдстав! корчмар радив Дон Кахотов!
не мандрувати надал! без грошей i без речей,
про як! вш титьки що казав i як! можуть стати в
пригод! саме тод!, коли цього найменше спод!-
ваешся.

Дон К!хот общяв точно виконати його пора-
ди i теля цього дгстав наказ стати на варту на
великому подв!р’т б!ля корчми. 3!бравши всю
свою зброю i поклавши п на корито б!ля коло-
дязя, Дон KixoT устромив руку в щит, узяв спис
i з молодецьким виглядом почав повод! похо-
джати перед коритом.

Корчмар розпов!в ус!м, хто був у корчм!, про
божевыля свого постояльця, про почесну варту
з! зброею та про висвячення на рицаря, якого
той чекае.

Bci дивувалися з такого незвичайного боже-
в!лля i, коли шшли подивитися здаля на Дон
Ктхота, побачили, як, не вщходячи далеко в!д
зброт, вш то спокшно походжае, то втуплюе оч!
в корито i спираеться на спис.

1 К о р п i я — висмикан! 3i старого полотна нитки, що ix
уживали замють вати та марл! як перев’язувальний зас!б.

Зайшла шч; мкяць свггив ясно, i те, що ро-
бив новий рицар, було вс!м добре видно. Одно-
му з погони'пв у корчм! захотыося шти напогги
худобу, а для цього треба було зняти з корита
зброю Дон Киота. Побачивши, що погонич п!д-
ходить до корита, Дон Юхот сказав йому голо-
сно:

— Хто б ти не був, о, смишвий рицарю, що
збираешся доторкнутись до збро! найвщважш-
шого з мандрзвних рицархв, як! будь-коли пщ-
пер!зувалися мечем, пом!ркуй, що ти робиш, i
не торкайся до не!’, коли не хочеш заплатите
життям за свое зухвальство. Погонич не звернув
уваги на щ слова (а краще було б звернути, бо
йшлося про його здоров’я) 1, взявши зброю за
ремеш, швиргонув ii далеко в!д себе. Побачив-
ши це, Дон Клхот звхв oni до неба i, звернув-
шись думками до свое! Дульсше!, сказав:

— Допоможпъ мен!, моя сеньйоро, в першш
образ!, вчиненш вашому щдданцев!; хай не зра-
дять мене в перппй небезпец! ваша ласка й п!д-
тримка!

1з цими й под!бними до них словами вш ки-
нув щит, об!руч п!дн!с спис i так сильно ударив
по голов! погонича, що той упав на землю, а ко-
ли б достав пце й другий такий удар, то йому не
потр!бний був би вже й лгкар. Зробивши це, Дон
Клхот позбирав свою зброю i знову почав похо-
джати так само спокшно, як i рашше.

Трохи згодом, ще не знавши, що сталося (бо
погонич лежав приголомшений), !з там самим
нам!ром напогги мул!в п!д!йшов другий. Не
встиг вш зняти зброю з корита, як Дон Юхот,
не кажучи ан! слова i не благаючи вже ласки ш
в кого, знову кинув щит, знову п!дняв спис i, не
пошкодивши його, не те що розполовинив по-
гоничев! голову, розколов ii на чотири частини.
На галас збплися Bci, хто був у корчм!, серед
них i корчмар. Побачивши !х, Дон Кгхот просу-
нув руку в щит i, спираючись на меч, сказав:

— О, владарко вроди, сило i мщь мого недуж-
ного серця, настав час звернути оч1 твое! велич-
ност! на полоненого тобою рицаря, якого чекае
велика пригода.

Цими словами вш, здавалось, надав co6i
СТШЬКИ мужностц ЩО ПОГОНИЧ! всього свпу не
могли б змусити його вщступити бодай на один
крок.

Побачивши сво!х поранених товаршшв, що
лежали на земл!, погонич! почали здаля кидати
камшням на Дон Кахота, а той захищався що-
сили щитом, але не вщходив вщ корита, охоро-
няючи свою зброю.

Корчмар голосно кричав, щоб вони дали спо-
юй божевигьному, бо його однаково виправда-
ють, хоч би вш i повбивав i’x ycix.

Дон К1хот кричав йце голосншге, називаючи
погонич1в (проломцями i зрадниками, а госпо-
даря замку — шдлим i неблагородним, бо вш
дозволяе отак поводитися з мандр!вним рица-
рем, i казав, що скарав би його за зрадництво,
якби мав уже рицарську пдшсть.

— А до вас, брудна й шдла наволоч, мен! не-
ма н!якого д!ла; кидайте, наближайтеся, п!дхо-
дьте, обряжайте мене, як хочете, ви дютанете вы-
плату за свою дурють та зухвалють.

Вш казав це так енергшно та мужньо, що на-
падники страшенно злякалися i — почасти че-
рез це, а почасти, послухавшись корчмаря —
перестали кидати на нього камшня, вш же до-
зволив забрати поранених i вартував дал! так са-
мо споюйно й непохитно.

Корчмарев! не сподобалась поведшка Дон Ki-
хота, i вш виргшив якнайшвидше, поки не тра-
пилося быыпого нещастя, настановити його на
це прокляте рицарство. Отож, шдшшовши до
Дон Ктхота, вш попросив пробачити за груб!ян-
ство, з яким без його вщома поводилися з ним
погоним!, що дютали належну кару за це. Вш
повторив, що в замку немае каплшц, але для !х-
ньо! справи вона не конче потр!бна. Справдх,
коли висвячують на рицаря, вся штука (оскить-
ки вш знае церемошал) полягае в ударах мечем
по спиш й по плечах, а це можна зробити й се-
ред поля. Що ж до почёсно! варти, яку вщбува-
ють титьки дв! години, то на нш вш уже просто-
яв битыпе як чотири.

Дон KixoT пов!рив i сказав, що ладен слуха-
тись, але просить здшснити обряд якнайшвид-
ше, бо, ставши рицарем, вш у раз! нового напа-
ду не лишить у замку й живо! душ!, кр!м тих, за
кого проситиме господар замку, до якого вш
ставиться з великою пошаною.

Попереджений i переляканий корчмар пришс
швидше книгу, де записував видаваш погони-
чам солому та ячмшь, i з недогарком св!чки, який
Hie хлопчик, та двома згаданими вже д!вчатами
шдшшов до Дон Кахота. Звелтвши йому стати
на колша, корчмар почав читати з! свое! книж-
ки, наче проказував якусь молитву, а читаючи,
пщшс руку i добре вдарив його по ши!, а пот!м
по плечах його ж власним мечем. Увесь цей час
вш щось мимрив соб! шд Hie, шби молився. Да-
л! вш звел!в однш !з дам оперезати Дон Ктхота
мечем, i та зробила це дуже майстерно та обе-
режно, бо мало не лускала зо CMixy на кожному
кроц! церемонп. Проте побачеш нею подвиги
нового рицаря примушували п стримуватись.
Пов’язуючи йому меч, добра сеньйора сказала:

— Хай щастить вашш милост! у вс!х рицарсь-
ких змаганнях!

Скшчивши нашвидку щ, н!де ще не бачен1,
церемонп, Дон Кдхотов! закортию сидни вже на
кон! та !хати назустр!ч пригодам. Вш швидко
осщлав Росшанта, с!в на нього i, обшмаючи корч-
маря та дякуючи йому за ласку, наговорив таких
дивовижних речей, що й переказати ix не можна.

Корчмар, щоб швидше вирядити його за во-
рота свое! садиби, в!дпов!дав не менш красно-
мовно, але куди коротше i, не вимагаючи навив
грошей за ноч!влю, вщпустив його з миром.

РОЗДГЛ IV

nf>o те, iyo mfanwiocn 3 нашим, jmya^eM, коли вт
(МшЖ 3 ко/>Ыи

Висвячений на рицаря, Дон Юхот вшхав !з
корчми на свгганку такий задоволений, веселий
та радюний, що це задоволення мало не прис-
кало з попруги його сщла. Вш пригадав корчма-
рев! поради про реч!, як! повинен мати при со-
6i рицар, зокрема про грош! та сорочки, i вир!-
шив повернутися додому, щоб призапастися
вс!м потр!бним та взяти зброеносця. Вш гадав
узяти соб! зброеносцем свого сус!да — б!дного
хл!бороба з купою дней, але, на його думку, ду-
же придатного виконувати обов’язки зброено-
сця. Так м!ркуючи, вш направив Росшанта до
свое! садиби, i той, неначе вчувши батыавщину,
побй так охоче, що майже не торкався ногами
земль Вони протхали небагато, коли Дон Kixo-
тов! здалося, що з глибини гайка, праворуч, чу-
ти яюсь звуки, шби хтось жалтеться.

Ледве почувши !х, вш сказав:

— Цей голос, безумовно, належить якомусь
б1долас1, чоловйсов! чи жшц1, що потребують мо-
е! допомоги та захисту.

1з цими словами вш повернув Росшанта й
по!хав туди, звщки, здавалося йому, линули го-
лоси. По кшькох кроках у гайку вш побачив ко-
билу, прив’язану до дуба, а коло другого дуба
прив’язаного ж таки хлопця роюв п’ятнадцяти;
вш був голий згори до поперека i голосив не без
причини — його бив ременем кремезний селя-
нин, додаючи до кожного удару догану й пора-
ду: «Тримай язика за зубами i втзьми оч! в ру-
ки», а хлопець вщповдав на це:

— Я не робитиму цього вдруге, сеньйоре мм,
присягаюся, що не робитиму, i общяю надалт
краще стерегти череду.

Почувши це, Дон Ктхот скрикнув розгшва-
ним голосом:

— Нечемний рицарю, сором битися з тим,
хто не може оборонятися! Сдайте на вашего
коня, берггь спис (у селянина теж був спис, що
стояв пщ дубом, де прив’язано кобилу), i я до-
веду вам, що так, як ви робите, роблять титьки
боягузи.

Побачивши над собою постать 1з силою збро!
та 3i списом, селянин уважав себе вже за мер-
твого i вв!чливо в1дпов!в:

— Сеньйоре рицарю, цей хлопець, якого я
караю, — мш наймит. Вш стереже тут поблизу

мою череду, з яко! щодня зникае одна овечка, а
коли я докоряю йому недбальством та шахрай-
ством, вш каже, що я роблю це через скушсть,
щоб не платити йому. Богом присягаюся i своею
душею, що вш бреше.

— Бреше? Це ви при мен! говорите? П!длий
селюче! — крикнув Дон Ктхот. — Присягаюся
сонцем, що нас осявае, мен! кортить проштрик-
нути вас цим списом. Платгть зараз, без зайвих
балачок, шакше, присягаюсь, я на щм таки Mic-
щ уб’ю i знищу вас. Одв’язуйте зараз же!

Селянин похнюпився i мовчки вщв’язав сво-
го наймита, а Дон Кахот спитав хлопця, скиьки
винен йому хазяш. Той вщповхв, що по ciM ре-
алхв за дев’ять мгсящв. Дон Ктхот шдрахував,
що весь борг становить 63 реали, i звел!в Селя-
нинов! негайно розрахуватись, коли вш не хоче
зараз же вмерти. Наляканий селянин присягав-
ся м!сцем, де стояв, i присягою, яку на себе
взяв (хоч насправд! вш зовс!м не присягав), що
винен менше, бо !з загально! суми борту треба
в!днятц варпсть трьох пар черевиюв, що вш дав
хлопцев!, та один реал за два кровопускания пщ
час його хвороби.

— Це все так, — в!дпов!в Дон К!хот, — але
хай черевики та кровопускания лишаються
хлопцев! за побо!, як! вш безневинно терпгв в!д
вас. Якщо вш порвав шк!ру ваших черевиюв, то
ви подерли йому його шк!ру, а коли цирульник
пускав йому кров хворому, ви пустили кров
здоровому. Тим-то вш не винен вам шчого.

1 За час!в Сервантеса селяни часто були озброеш спи-
сом або мечем.
— На жаль, сеньйоре, — вщповгв селянин, —
у мене з собою нема грошей. Хай Андрес ще зо
мною додому, i я заплачу йому все до останньо-
го реала.

— Щоб я гпшов 1з ним? Нгколй! Хай йому
6ic! — сказав хлопець. — Bin спустить i3 мене nnd-
ру, як тальки ми залишимося з ним сам!.

— Вш не зробить цього, — сказав Дон Кзхот, —
бо я йому наказую, i вш виконае все з поваги до
мене. А, кр!м того, вш заприсягнеться рицарсь-
ким орденом, до якого належить, ранние, н!ж я
вщпущу його додому.

— Та подивпъся ж, ваша милосте, сеньйоре
рицарю, — сказав хлопець, — що ви кажете! Ад-
же мш хазяш зовс!м не рицар i не належить Hi
до якого рицарського ордену. Це ж Хуан Альду-
до, багатай 1з села Ктнтанар.

— Це шчого не значить, — в!дпов!в Дон Ki-
хот, — i Альдудо можуть бути рицарями, тим б!ль-
ше, що всякий е син сво!х вчиньйв.

— Воно правда, — сказав Андрес, — та яких
же вчинюв еином е мш хазяш, якщо вш не хо-
че сплачувати меш за мш шт i за мою працю?

— Я не вщмовлюся, брате Андрес, — мовив
селянин. — Зробпъ мен! присмнють, ход!м зо
мною, i я, присягаюся вс!ма рицарськими орде-
нами, що е на св!та, силачу вам, як сказав, все
до останнього реала, ! навпъ напахченими.

— Я звыьняю вас в!д пахопцв, — сказав Дон
KixoT. —Заплатать йому проста реали; мене задо-
вольнить i це. Т!льки дивпъся, зробпъ усе, як
ви заприсяглися; а коли н!, я теж присягаюся,
що повернуся, знайду 1 покараю вас, хоч ви й
заховаетесь краще в!д япцрки. А коли ви, щоб
йце глибше вщчути свш обов’язок, щкавитесь,
хто наказуе вам, знайте, що я вщважний Дон
KixoT Ламанчський, який виправляе помилки i
зловживання та карае за них.

Кажучи це, вш стиснув шпорами Росшанта i
за короткий час був уже далеко. Селянин сте-
жив за ним очима i, побачивши, що вш вшхав
i3 гайка i бшьше не з’являеться, обернувся до
свого наймита i промовив:

— Ходи сюди, синку, я хочу сплатити To6i
свш борг, як наказав цей виправник несправед-
ливостей.

— Присягаюся, — сказав Андрес, — ви добре
зробите, ваша милосте, коли виконаете наказ
цього доброго, хороброго i справедливого рица-
ря, хай живе вш тисячу роив! Бо вш повернеть-
ся i зробить те, що сказав, якщо ви мен! не за-
платите.

— I я присягаюсь на цьому, — в!дпов!в селя-
нин, — а через те, що я тебе дуже люблю, я хо-
чу збйтыпити свш борг, отже, i платню тобь

I, схопивши хлопця за руку, вш прив’язав йо-
го до дуба i побив мало не до смерть

— Тепер кличте, сеньйоре Андрес, — сказав
селянин, — свого виправника несправедливостей.
Побачите, чи виправить вш цю, хоч гадаю, що
я не дов!в й до кшця, бо мен!, як ви й побою-
валися, кортить таки спустити з вас шк!ру.

Hapenrri, вш розв’язав хлопця i дозволив йо-
му йти шукати доброго судцю, щоб той виконав
свод общянки.

Андрес шшов розлютований i присягався знай-
ти Дон Юхота, розказати йому докладно про
все, що сталося, i примусити хазяша заплатити
усемеро. Але все ж таки вщ тшов, обливаючись
сл!зьми, а його хазяш дуже раддв.
Ось як виправив несправедливють вщважний
Дон Ктхот Ламанчський, який, надзвичайно за-
доволений i3 себе та з пригоди, гадаючи, що ду-
же щасливо та одно розпочав сво! рицарсый
подвиги, !хав тим часом додому.

BiH догхав до перехрестя дортг, i йому згада-
лись мандр!вш рицар!, що в такому раз! спиня-
лися та обм!рковували, який вибрати шлях. От i
вш спинився на одну мить та, добре обм!зкував-
ши справу, пустив поводи, здаючись на волю
Росшанта, який, зодно з! сво!м попередшм на-
м!ром, попрямував до стайнт

Проехавши миль зо дв!, Дон Ктхот побачив
купку людей. То були, як згодом виявилося, то-
ледсый кушц, що !хали по шовк до Мурс!!1. 1х
було шестеро, вс! пщ зонтиками, з ними !хало
на конях четверо слуг, а трое хлопщв — погони-
ч!в мул!в — пили пипки. Ледве вглед!вши !х, Дон
Ктхот побачив тут нову пригоду i, наслщуючи в
усьому, що м!г, прочитане в сво!х книжках, ви-
рпиив, що йому випадае слушна нагода зробити
ще одну потрхбну р!ч. Отже, добре спершися на
стремена та прибравши гордого й мужнього ви-
гляду, вш наготовив спис, притиснув до грудей
щит i, ставши посеред дороги, чекав, поки п!д’!-
дуть щ мандр!вн! рицар! (бо вш прийняв !х за
рицар!в). Коли вони наблизились так, що могли
вже бачити й чути його, Дон Ктхот голосно i за-
дерикувато гукнув:

— Стште вс! й визнайте, що немае в свт
кращо! д!вчйни, як !мператриця Ламанч!, нез-
р!внянна Дульсшея Тобоська!

'Толедо, Му р с i я — мюта в 1спани.
Почувши це й побачивши таку незвичайну
постать, кушц спинилися й одразу ж збагнули,
що мають д!ло з божев!льним, але захотыи д!з-
натися, що то за визнання, якого вщ них жада-
ють. Один i3 них, трохи жартавник i дуже дотеп-
ний, промовив:

— Сеньйоре рицарю, ми не знаемо, хто та
ддвчина, що за не! ви говорите. Покажпъ нам п,
i якщо вона справд! така прекрасна, ми охоче i
без шякого примусу визнаемо те, що ви вщ нас
хочете чути.

— Коли я покажу п вам, — проказав Дон Ki-
хот, — то яка ж щна буде визнанню тако! вс!м
вщомо! !стини? Справа в тому, що, навпъ не ба-
чивши, ви мусите пов!рити, визнати, ствердити,
присягтися й захищати i'i, а шакше — ставайте
на бш зо мною, чванлив! недолюдки. Пщходь-
те, за рицарськими правилами, один по одному
або кидайтеся ви одразу, як це ведеться серед
людей вашо! породи, — я чекаю вас спокшно,
певний у сво!й правой.

— Сеньйоре рицарю, — в!дпов!в купець, — в
!м’я вс!х принщв, що стоять тут перед вами,
благаю вашу милють, не обтяжуйте нашого сум-
лшня визнанням того, чого ми школи не бачи-
ли i про що школи не чули i що, найголовнппе,
може образити шших !мператриць Алькаррп1 та
Естрамадури2. Ласкаво покажпъ нам хоч який-
небудь портрет ц!е! дами, нехай !з пшеничне

1 Алькарр i я — один з окруНв в IcnaHii (нова Касти-
л!я).

2 Естрамадура — провшщя на швденний захщ вщ
Кастилн.
зерно завбыыпки: з волосинки, кажуть, ушзна-
ють овечку, — i ми задовольнимося, упевнимо-
ся i тим задовольнимо й вашу милость. Я гадаю,
ми вже й тепер погоджуемося з вами, i коли на-
впъ портрет покаже, що вона на одне око кри-
ва, а з другого ока в не! тече кшовар i cipKa, то
ми все ж таки ii хвалитимемо, щоб догодити ва-
шш милост!.

— Нгчого не тече з не!', щцла шельмо! —
крикнув розлючений Дон KixoT, — шчого, кр!м
амбри й мускусу!1 Вона не кривоока й не горба-
та, а стрункппа вщ шпиля Гу ад аррами2; i ви за-
платите за свое блюзшрство над великою кра-
сою, якою вщзначаеться моя володарка.

1з цими словами вш кинувся на них 3i спи-
сом такий роздратований i лютий, що якби не
посковзнувся i не впав серед дороги Росшант,
то хоробрий купець зазнав би лиха. Росшант
упав, а його хазяш, одлет!вши далеко вщ нього,
шяк не мй пщвестися — так заважали йому
спис, щит, шпори, шолом та важкий панцер. Але,
борсаючись, щоб пщвестися, вш, не вгаваючи,
гукав:

— Не икайте, пхдлг боягузи! Пщождпъ! Не
через свою вину я впав, а через коня.

Один i3 погонич!в мул!в — певно, лихий на
вдачу — не Mir утриматись, щоб не вщповюти
бщоласр перел!чивши йому ребра. Вш пщшшов
до Дон Кахота, взяв його спис, поламав його на

'Амбра й мускус — старовинш пахопц.

2Гуадаррама — гори, що вщокремлюють Стару Ка-
стилпо вщ Ново!.
чотири шматки i побив lx на Дон -Кзхотов!, не
вважаючи на вмовляння своТх хазягв.

Утомившись, погонич перестав бити бщолаш-
ного рицаря, i купщ продовжували свпй шлях
даль

Побачивши, що його залишили, Дон Ктхот на-
магався встати, але, побитий, не Mir навпъ щд-
вестися. Проте, наш рицар почував себе щасли-
вим, вважаючи, що саме так! пригоди трапля-
ються з мандргвними рицарями i що в усьому
винен виключно його кшь.

РОЗД1Л V

де опоёгдаетъся дам nfto лип пригоди нашего ^иуа^л

У такому стан! знайшов Дон К!хота один се-
лянин, його сусщ на сел!, що в!з до млина мо-
лоти пшеницю. Побачивши на земл! людину,
селянин тдшшов i спитав, хто в!н i чого так
жалюно стогне. < Дон Ктхот, звичайно, визнав
його за героя з рицарських ромашв i почав роз-
повщати про свою недолю так, як писалося в ic-
Topii про марюза Мантуанського й Балдуша1.
Селянин здивувався, почувши цю шсештницю,
i, поднявши потрощене на друзки тд час бою
забрало, витер рицарсвг запорошене обличчя i,
зараз же вгпзнавши його, сказав:

— Сеньйоре Kixaao (так звався вш при здо-
ровому розум!, коли був мирним щальго, а не
мандр!вним рицарем), хто призв!в до цього ва-
шу мюпсть?

Але Дон KixoT вщповщав на Bci запитання ic-
тор!ями з роману. Тод! добряга скинув з нього
панцер i, переконавшись, що на той в нього не
було Hi ран, Hi кров!, плдняв його з земл! i на-
силу посадив на свого осла, гадаючи, що на осл!
Тхати спокшнппе. Вш позбирав також усю
зброю ! навпъ уламки списа, поклав ix на Poci-
нанта i, взявши коня за поводи, а осла за об-
роть, попростував до села, обм!рковуючи без-
ладн! реч!, що ix казав Дон К!хот.

Не менше задуманий гхав i Дон Кахот; силь-
но побитий та пошарпаний, вш ледве тримався
на осл! i час вщ часу посилав до неба так! з!т-
хання, що селянин знову спитав, що в нього бо-
лить. А Дон Кахот пригадував р!зш оповщання,
вщповщн! до його пригод, i, забувши вже Бал-
душа, згадав про мавра Абшдарраеса, що його
полонив каштан Антекерсько! фортец! Родрйо
де Нарваес ! пов!з !з собою до Антекери. Отже,
коли селянин спитав його, вш вщпов!в те, що

1 Геро! рицарських ромашв. Те ж саме й нижче. Роман
«Д!ана» Монтемайора — вже не рицарський, а так званий
«пастуший» роман середини XVI ст. (Основы дшовх осо-
би не рицар!, а прикрашен!, !деал!зован! пастухи).

казав полонений Абенсерахе Родрнов! де Нар-
ваесу в «IcTopii Д!ани» Хорхе де Монтемайора,
яку йому доводилось читали, дуже влучно при-
стосовуючи його слова до свого становища.

Почувши таку купу шсенпниць i зрозум!вши,
що його сус!д з’тхав i3 глузду, селянин приско-
рив ходу, щоб мерпцй дютатися додому та збу-
тися Дон Кзхота з його балаканиною.

Наприкппц свое! промови Дон К!хот сказав:

— Знайте, ваша милосте, сеньйоре дон Родр!-
го де Нарваес, що прекрасна Хар!фа, про яку я
згадував, тепер стала Дульсшеею Тобоською. За-
ради не! я робив, роблю й робитиму найславет-
нпш рицарсый подвиги, як! т!льки були, е i бу-
дуть у цитому свт.

На це селянин в!дпов!в:

— Але дивпъся, сеньйоре, о, лишенько мен!,
я зовс!м не Родршо де Нарваес i не марк!з Ман-
туанський, а Педро Алонсо — ваш сус!д; а ваша
мил!сть — шановний !дальго сеньйор Ктхада, а
не Бальдовшос чи Абшдаррасс.

— Я знаю, хто я такий, — сказав Дон-К!хот, —
i знаю, що можу бути не титьки тим, про кого я
казав, а й ус!ма дванадцятьма перами1 Франц!!
чи навггь дев’ятьма свгговими героями, бо мо!
подвиги переважають тхш, i вс!х укуш й кожно-
го зокрема.

Отак розмовляючи, вони смерком доплента-
лися до села, але селянин хот!в в’!хати туди, ко-

1 Дванадцять nepiB (себто вельмож) i двадцать тисяч
французгв оточують графа Роланда, коли на нього напа-
дають сарацини. Все це описано в «П!сш про Роланда», —
феодалыйй французькш поем! XI ст.
ли буде зовс1м темно, щоб нгхто не побачив
щальго таким побитим i на тайй поганш верхо-
вш твариш.

Аж ось час видався йому слушним, i вони
щд’гхали до дому Дон Ктхота саме тод1, коли там
сидиги священик i3 цирульником — велий його
приятел! — i розмовляли з ключницею. Ключ-
ниця була сумна й казала:

— Що за нещастя трапилося з мо1м паном?
Як гадаете ви, сеньйоре лщенщате Педро Пе-
рес? (Так звався священик). Вже плеть дшв не-
мае Hi його, Hi коня, Hi щита, Hi списа, Hi збро!.
Лишенько меш! Я думаю, — це така ж правда,
як i те, що я народилася, щоб умерти, — що йо-
го спантеличили ori кляп рицарсьй книжки,
яй вш увесь час читав. Пригадую co6i, вщ ча-
сто казав, що хоче стати мащцйвним рицарем i
шти в свгги, шукаючи пригод. Хай yci чорти за-
беруть книжки, що згубили найкращий у цшй
Ламанч! розум!

Небога казала те саме й додавала ще:

— Знаете, сеньйоре Нлколас, мш дядько ча-
сто читав pi жахш книжки по два дш й дв! но-
4i пщряд, а теля цього кидав книжку, хапався
за меч i починав рубати стши. А як утомиться,
то каже, що вбив чотирьох велетшв i3 баллу зав-
бшьшки i що шт, який i3 нього тече, — то кров
i3 ран, яй вш дютав щд час бою. А полм вш ви-
пивав кухоль холодно! води, знову ставав здоро-
вий i споййний i казав, що ця вода — дорого-
цшний напш, який йому приносить учений, ве-
ликий чар!вник Есйфе1, його приятель. Та в

1 М1ф1чний чар!вник i3 рицарських ромашв.
усьому я сама винна, бо я ж мусила повщомити
вас про божевиитя дядька, щоб ви вилгкували
його ранште, н!ж усе це сталося, та попалили Bci
Ti нечист! книжки.

— Я те саме кажу, — промовив священик, —
i на доказ цього не шзшше як завтра ми в!дда-
мо щ книжки щд суд. Там ix засудять спалити,
щоб вони ще кого не довели до такого, як мого
бщного приятеля.

Дон Кзхот i3 селянином чули щ розмови, i се-
лянин, остаточно переконавшись, що його су-
с!д хворий, голосно сказав:

— Одчинпъ, будь ласка, сеньйоров! Бальдов!-
носов!, пораненому маркззов! Мантуанському
та сеньйоров! мавров! Абшдарраесу, що його
полонив одважний Родрно де Нарваес, каштан
Антекери.

На щ слова вс! вибшли з хати i, вшзнавши хто
дядька, хто свого пана, хто приятеля, шдбпли
його обнята. Але Дон К!хот, що н!як не м!г зл!з-
ти з осла, сказав:

— Чекайте ви! Мене тяжко поранено через
мого коня. Покладпъ мене на л!жко i покличте
якнайшвидше вчену Урганду. Хай вона огляне
та вигоггь moi рани.

— Чи ж не казала я? — вигукнула ключниця. —
Серце шдказало меш, на яку ногу шкутильгае мш
пан. Заходьте в добрий час, ваша милосте, ми й
без вашо! Ургади1 знаемо, чим вас полпсувата.
Хай проклят! будуть, кажу, ниш й навгки рицар-
ськ! книжки, що довели до цього вашу милють!

1 Гра сл!в. Ключниця перекрутила !м’я «Урганда» й ка-
же «ургада», що мае значения — моторна жшка.
Дон Кдхота поклали на л!жко, оглянули його
i не знайшли н!яких ран, а вш казав, що впав i3
Росшанта щд час бою з десятьма найбитьшими
та найвщважнштими в свт велетнями.

— Та, та, та! — сказав священик. — Вже й ве-
летш завелися. Присягаюся, що попалю !х зав-
тра ще до вечора.

Дон Кахота закидали безл!ччю запитань, але
Bin тчого не вщповщав i просив титьки дати йо-
му по!сти та поспати, бо цього, мовляв, вш най-
б1лып потребуе. Так i зробили, а священик теля
цього почав розпитувати селянина, вимагаючи
подробиць про те, як вш знайшов Дон Ктхота.

Той розпотив йому все, не обминаючи й шее-
штниць, що тх увесь час верз Дон Клхот.

Це йце битыпе переконало священика, що тре-
ба додержати свого слова, i другого ж ранку вш
прийшов до Дон Ктхота разом 3i cboim прияте-
лем, цирульником Hi ко л а сом.

РОЗД1Л VI

nfro dfyi/иЖ слаАтною fayafa
£)он Ухшша Ламан1съко1о

Дон KixoT ще спав. Священик попросив не-
богу дати йому ключ! вщ помешкання, де були
книги — причина всього зла, i та зробила це ду-
же охоче. Bci вони ввшшли туди i знайшли там
битьше як сто великих tomib у дуже добрих
оправах.

Священик наказав цирульников! подавати йо-
му книжки одну по однш, щоб, розглядаючи ix,
вибрати т!, що не заслуговують огненно!' кари.
— Hi, — мовила небога, — не можна милува-
ти жодно!, бо Bci вони вин у ват!. Треба через
в1кно поскидати ix на купу на подв!р’1 та Bci
спалити або зробити з них багаття на задв1рку,
щоб тут не чадило.

Те саме казала й ключниця, — так 1м обом
хотиюся знищити iji Hi в чому не повинш книж-
ки. Та священик не згоджувався на це i хотав
спершу прочитати хоч ixHi назви.

Поки вони були в б!блютещ, Дон Клхот почав
гукати:

— Сюди, сюди, славне рицарство! Тут треба
показати мщь ваших славних рук, бо царедвор-
щ перемагають у TypHipi.

Коли прийшли до Дон Кахота, вш уже встав
i3 л!жка i, вигукуючи яюсь безглузд! слова, ру-
бав i колов мечем направо й нал!во так завзято,
неначе й не спав школи. Його схопили i знову
силомщь поклали на л!жко; тод! вш трохи вга-
мувався i звернувся до священика:

— Безперечно, сеньйоре архтбюкуп Турпш1, со-
ром нам, що звемо себе дванадцятьма перами, зали-
шати бш i вщмовлятися вщ перемоги на корпеть
двтрських pnnapiB теля того, як ми, мандр1вш ри-
цар!, nepini три два здобували Bci нагороди.

— Заспокойтеся, куме, — сказав священик, —
можливо, доля змшиться, i, програвши вчора, ми
зможемо виграти завтра. Тим часом подбайте кра-
ще про свое здоров’я, бо ви, якщо навив i не
поранеш, потребуете вщпочинку.

— Я не поранений, — в1дпов!в Дон Кгхот, —
титьки, безперечно, побитий i розбитий. Цей не-

1 Дшова особа з вищезгадано! «IlicHi про Роланда».
г!дник — дон Рольдан1 — змолотив мене дубо-
вим дрюком, бо вш заздрить, що т!льки я можу
м!рятися з ним вщвагою. Але не буду я Рейнальд
Монтальбанський, коли, вставши з цього лгжка,
не поквитаюся з ним, незважаючи на вс! його
чари. А тепер нехай дадуть мен! поили — бо я
знаю, що цього меш найбитыне треба.

Так вони й зробили: принесли йому поТсти,
шсля чого Дон Клхот заснув, а вс! дивувалися з
його божев!лля.

Ще! ж таки ноч! ключниця спалила вс! книж-
ки, що були в хат! та на двор!.

Одним !з заход!в, якого вжили священик i
цирульник проти хвороби свого приятеля, було
те, що вони замурували примпцення б!блютеки
так, аби Bin не змгг знайти його, коли одужае
(можливо, разом !з причиною зникнуть i нас-
л!дки), а йому виршшли сказати, що й книги, i
помешкання забрав якийсь чар!вник. Цей план
було проведено в життя дуже швидко.

За два дш по цьому Дон К!хот устав з л!жка i
передус!м пшюв подивитися на сво! книжки.
Не знайшовши примпцення б!блютеки, вш по-
чав никати по дому, мацаючи спну, де рашше
були двер!, i мовчки оглядаючись навкруги. На-
реши, через деякий час вш спитав у ключниц!,
що поралася в хат!: де б!блютека з його книж-
ками? Ключниця, навчена, як в!дпов!дати, ска-
зала:

— Яко! б!блютеки чи ще чогось шукае ваша
мшпсть? Немае тут ш б!блютеки, ш книжок, бо
все забрав отой самий дщько.

1 Селянська форма хмеш Роланд.
— То був не дщько, — виправила небога, — а
чархвник. BiH з’явився в шчнш XMapi, за день по
вашому вщ’тздт, зл13 3i зм!я, на якому тхав вер-
хи, та зайшов до б!блютеки. Не знаю, що вш там
робив, титьки незабаром вилеттв кр^зь дах, зали-
шивши повш ктмнати диму. Коли ми насмити-
лись подивитися, що BiH наробив, ми не знайшли
Hi книжек, ант б!блютеки, титьки добре пам’ята-
емо, що, вил1таючи, цей поганий дщ кричав,
що напакостив у цьому будинку, бо ворогуе
проти власника бтблтотеки та книжок, i що про
наслщки його помети ми швидко д!знаемось.
Ще Bin сказав, що його звуть учений Муньятон.

-- Мабуть, Фрестон? — спитав Дон KixoT.

— Не знаю, — вщповша небога, — Фрестон
чи Фркон, пам’ятаю титьки, що 1м’я кшчалося
на «тон».

— Так воно i е, — сказав Дон Ктхот. — Це е
вчений чартвник, мш запеклий ворог. Вш мае зуб
на мене, бо доввдався, що меш судилося зштися
на поединку й перемогти одного рицаря, якого
вш охороняе, а допомогти не в сил!. — Та хто ж
сумшваеться в щм? — сказала небога. — Але хто
примушуе вас втручатися в щ суперечки, сень-
йоре дядю? Xi6a не краще було б сидки спокш-
но дома й не шукати по евггах якогось незви-
чайного добра? Часто доводиться тим, хто йде
вгвщ стригти, самим вертатись без волосся.

— О, небого, як же ти помиляешея в свотх
розрахунках! — вщпов1в Дон Клхот. — Перше
н!ж мене острижуть, я сам геть висмичу бороду
BciM, хто торкнеться танчика хоч одше! моет во-
лосинки.

Побачивши, що вш починае кишти гнтвом,
небога й ключниця не сперечалися з ним далц i
два тижш шсля цього вш просид!в спокшно, не
виявляючи накнру повторювати свсн божевыьш
вчинки.

У цей час Bin багато розмовляв 3i свсими при-
ятелями — священиком i цирульником — i ка-
зав, що для свпу тепер найпотр!бншц саме ман-
др!вн! рицар! i що в ньому це рицарство тепер i
вщроджуеться. 1нод! священик сперечався з
ним, школи погоджувався, бо без таких хитро-
пцв його переконати було не можна.

А Дон KixoT тим часом намовляв свого су-
сща, придуркуватого, але статечного селянина.
BiH ст!льки казав йому, так переконував i ст1ль-
ки общяв, що сердешний селюк погодився noi-
хати з ним ! служити йому зброеносцем. М!ж
шшими доводами Дон К1хот казав, що коли той
поще з ним своею охотою, а вш, Дон Кзхот, як
це може трапитись, випадково здобуде який-не-
будь остр!в, то Санчо Пансу (так звали селяни-
на) вш призначить його губернатором.

Ця й багато шших таких общянок довели до
того, що Санчо виршив покинути жшку з дпъ-
ми й погодився стати зброеносцем свого сус!да.

Дал! Дон Кзхот почав збирати грош!, те про-
даючи, те заставляючи, на всьому багато втрача-
ючи, i нарешт! з!брав чималу суму. Вш роздобув
також круглий щит, позичивши його у прияте-
ля, полагодив, як м!г краще, поламаний шолом
i повщомив свого зброеносця про день i годину,
коли мае нам!р вирушити в дорогу, щоб той i
co6i подбав про все найпотр!бн!ше, а найбыь-
ше, — щоб узяв !з собою торбинки.

Санчо общяв не забути ix i сказав, що хоче
взяти ще й свого дуже доброго осла, бо не мо-
же довго ходити пппки. Щодо осла, то Дон Ki-

хотев! довелося трохи пом1ркувати. BiH прига-
дував, чи бували у рицар1в зброеносш на ослах,
i, шчого не згадавши, дав дозвы, спод!ваючись
подарувати Панс! поважнгшу тварину, як титьки
вщбере 11 теля бою у якогось рицаря.

За порадою корчмаря вш узяв також сорочок
та шших речей, i, коли все було готове, вони
одше! ноч! виГхали з села.

Санчо Панса не попрощався Hi з дружиною,
Hi з датьми, Дон KixoT — Hi з ключницею, Hi з
небогою; Hixro ix не побачив, i на ранок вони бу-
ли вже так далеко, що ix не знайшли б, якби хто
й шукав. Санчо Панса 3i сво!ми торбами та бур-
дюком сщцв на осл1, мов narpiapx, бажаючи вже
зараз бути губернатором, як общяв його пан.

Дон Клхот випадково повернув на той самий
шлях, яким вш ixaB уперше, — до Монтьельсь-
кого поля — титьки 1хати тепер було йому легше,
бо час був раншй, i сонце ще не дуже приткало.

Дорогою Санчо Панса сказав своему панов!:

— Дивпъся, ваша милосте, сеньйоре мандр!в-
ний рицарю, не забувайте про ocrpiB, що ви ме-
ш общяли. Хоч який великий вш буде, я зуме
ним управляли.

— To6i слщ знати, друже Санчо Панса, — вщ-
пов!в Дон Ктхот, — що старовинн! мандр!вш ри-
цар! звичайно призначали cboix зброеносщв гу-
бернаторами завойованих островтв чи кОролгвств.
Я не титьки йтиму за цим пдним звичаем, але
гадаю навив бйтьше зробити. 1нод1, а то й зав-
жди, Ti рицар! дожидали, поки зброеносщ по-
стареть у них на службк Отод! титьки давали
вони 1м звания графа чи хоч марюза яко'1-небудь
долини або меншо! чи бптыпо! провшцп. Отже,
коли ти i я будемо живц дуже можливо, що за
плеть дшв я таки здобуду царство, яке пануе ще
над юлькома, отож одне з них i придасться, щоб
там настановити тебе королем. Не дивуйся з
цього, бо з мащцйвним рицарем трапляються та-
Ki юде ще не бачеш й не чуваш рещ, i я, мабуть,
зроблю для тебе ще й бшьше, нЬк общяв.

— Виходить, — сказав Санчо Панса, — якщо
я якимось дивом стану королем, моя дружина
Хуана Гутьеррес стане щонайменше королевою,
a moi дни — шфантами?1

— А хто ж не певен у цьому? — вщповгв Дон
Kjxot.

— Я не певен, — вщпогйв Санчо. — Якби не-
бо послало цший дощ i3 корол!вських корон, то
Hi одна з них, я думаю, не прийдеться на голо-
ву Хуани Гутьеррес. Знайте, ваша милосте, що
королевою вона не варта й двох маракедишв2,
графинею — ще сяк-так.

РОЗД1Л VII

тфо великий ycnix, hjo мав £)он IKixom nid lac
э/сахливог, тколи не 1уваног п^тоди 3 вояками I
п^о гнш, whui слхмнну п^и/юди

У цю хвилину вони побачили тридцять чи со-
рок впрягав, що стояли недалеко в полк Ильки
Дон Kjxot побачив ix, Bin зараз же сказав свое-
му зброеносцевк

— Доля посилае нам бшьше, шж ми могли спо-
дгватися; бо дивись, друже Санчо, там стоять трид-

1 Дггьми короля, принцами.

2 ДрГбна кпанська монета.
цять, а то й быьше превеликих велетшв. Я бити-
мусь i3 ними й ycix повбйваю, а те, що ми вщ них
здобудемо, стане основою нашого багатства.

— Яких велетшв? — спитав Санчо.

— Тих, що ти бачиш там, i3 величезними ру-
ками; вони у декого з них сягають двох миль.

— Придивпъся краще, ваша мил осте, — ска-
зав Санчо, — те, що вам здаеться велетнями, це
звичайшсшый вттряки, a ixni руки, як ви каже-
те, — то крила: ix крутить вхтер, а вони крутять
жорна.

— Зразу видно, що ти не маеш рицарського
досвщу, — вщпо!Йв Дон Кзхот. — А вт!м, це —
велетш, i якщо ти боппся, стань осторонь та ди-
вись, поки я битимуся з ними в лютому й не-
р1вному бою.

1з цими словами вш стиснув шпорами боки
Росшанта, аж шяк не зважаючи на репетування
свого зброеносця, який увесь час кричав йому
навздогш, що то вггряки, а не велетш. Та Дон
KixoT, певний, що то величезш йганти, не чув
криктв Санчо, не бачив, що то таке, хоч був ко-
ло самих млишв, i, кидаючись на вггряки, гукав
на повний голос:

— Не тжайте, пщл! й гидтй створшня, бо на
вас нападае титьки один рицар.

На той час знявся впрець, i крила впрягав
почали рухатися. Побачивши це, Дон Ктхот гук-
нув:

— Ви мене знатимете, хоч би у вас було стыь-
ки рук, як у велетня Бртарея1.

1 М1ф1чний велетень i3 рицарських ромашв, що мав
талька рук.


Кажучи таке i в!д щирого серця доручаючи
себе свой! сеньйор! Дульсше! та просячи ii до-
помогти йому в тагай важкш пригод!, вш мет-
нувся до впрягав i встромив списа в крило най-
ближчого з них. Biiep змщшв, дужче повернув
крило i потрощив списа, а !здця разом i3 конем
шпурнув теть у поле. Санчо Панса, пщ’!хавши
на ocni, щоб допомогти нашому рицаревц поба-
чив, що той не мае сили ворухнутись через ве-
ликий удар, якого д!став, покотившись is Poci-
нантом.

— Боже мш, — сказав Санчо, — чи ж не по-
переджав я вашу мюпсть? Х!ба ж не видно бу-
ло, що то вггряки, кожному, у кого в голов! не-
мае таких самих впрягав?

— Мовчи, друже! — вщпов!в Дон Кзхот. — На
вшш, як н!де шде, реч! потерпають вщ постш-
но! мшливост! долг Я гадаю, та воно так i е, що
чар!вник Фрестон, який украв у мене б!блюте-
ку та книжки i важким духом дихае на мене,
обернув цих велетшв на вггряки, щоб я не Mir
уславитись, перемйши його. Та його чари шчо-
го не варп проти мого меча.

Санчо Панса допом!г йому пщвестися, посадив
на Росшанта, якому впряки мало не потроши-
ли ребра, i шсля цього вони рушили дал!, пря-
муючи до Пуерта JIanic, де, як запевняв Дон Ki-
хот, !м не бракуватиме р!зних пригод, бо через
це м!сце проходила сила народу. Та нашого ри-
царя дуже турбувала втрата списа, i, розмовляю-
чи про це з! cbo'im зброеносцем, вш сказав:

— Я, пригадую, читав, що один юпанський
рицар на ймення Ддего Перес де Варгас, у яко-
го пщ час бою зламався меч, вивернув величез-
ний дуб, чи то вщламав здоровенну дубову г!л-
ляку, i з нею того самого дня вчинив ститьки
подвигов i повбивав ститьки мавр!в, що його про-
звали «Громилою»1. Я сказав це To6i тому, що й
сам збираюся вщламати отаку дубову плляку i
вчинити з нею таю подвиги, що ти вважатимеш
себе найщасливйпою в свт людиною, побачивши
й побувши свщком речей, яким ледве чи можна
пойняти в!ри.

— Я Bipro всьому, що каже ваша милють, —
в!дпов1в Санчо, — але сядьте трохи piBHime, ви
зовс1м зсунулися на один бхк, бо, мабуть, заби-
лися, падаючи.

— Правда твоя, — сказав Дон KixoT, — i я не
скаржуся на бить титьки тому, що мащцйвш ри-
napi не смпоть скаржитись на свот рани, хоч би
навпъ у них повилазили кишки.

— Якщо воно так, то нема чого й казати, —
в1дпов1в Санчо, — та я xotib би, щоб ваша ми-
лють скаржилася, коли 1й щось болить. За себе
можу сказати, що я скаржитимусь на наймен-
ший бить, якщо це не заборонено зброеносцям
так, як рицарям.

Дон Kixor не мй утримати cMixy з приводу
щиросп Санчо i пояснив йому, що зброеносець
мае право стогнати скитьки й коли схоче, з при-
чини й без нет, бо шде в книжках не написано,
щоб рицарськт правила це забороняли.

1 М а в р и — колишш мешканщ IcnaHii, магометани. 1х
увесь час переслщували icriancw<i феодали та буржуазЫ
шбито як людей шшо! вхри, а насправдх, щоб пограбува-
ти. В часи панування шквТзицп попи вир!зали й спалили
китька десятгав тисяч мавр!в. Майно тхне перейшло до
церкви й короля.
Hi4 вони перебуди п!д деревами; з одного з
них Дон Юхот зробив co6i списа, виламавши
суху плку та настромивши на не! зал!зний нако-
нечник, що залишився в нього вщ старого спи-
са. Вш не спав щлу шч, думаючи про сеньйору
Дульсшею, за прикладом тих рицар!в, що, як
вш читав, багато ночей проводили без сну по
л!сах та пустинях, пщтримуючи себе титьки спо-
гадами про свотх дам.

Санчо Панса зробив шакше. Добре напхавши
шлунок, вш мщно заснув, i, якби не гукнув до
нього Дон Юхот, його не розбудило б аш соняч-
не промшня, що падало йому просто в обличчя,
аш сшви птах!в, що разноголосо й радкшо вгга-
ли свгганок нового дня.

Дон Юхот не хопв i снщати, бо, як сказано,
пщтримував себе солодкими мр!ями.

Вони прямували дал! до Пуерта JIanic i близь-
ко третьот години дня побачили його.

— Тут, — сказав Дон Юхот, — ми зможемо,
брате Санчо Панса, встромити руки по л!кп в те,
що зветься приводами. Титьки попереджаю тебе:
не берися за меч, щоб захищати мене, навтть у най-
небезпечшших для мене випадках. Допомагати
меш ти можеш титьки тод!, коли побачиш, що я
б’юся з простими й незнаниями людьми. Але як-
що це будуть рицар!, тоб!, згщно з рицарськими
звичаями, аж н!як не дозволяеться ставати на
бгй, поки тебе самого не висвячено на рицаря.

— Ви можете бути певш, сеньйоре, — в!дпо-
в!в Санчо, — що я не зламаю ваших наказ!в.
Вдача у мене лапдна, i я ворог будь-яких втру-
чань у будь-як! суперечки або змагання. Пра-
вда, коли б меш довелося захищати себе само-
го, я не подивився б на ваш! закони, бо й по-
людському i по-божому кожей може захищатися
вщ нападу.

— Я й не сперечаюся з тобою про це, — вщ-
пов1в Дон Ki хот, — але щодо помоч! мен! про-
ти рицар!в, то тут ти маеш стримувати свш при-
родний порив.

— Общяю так i робити, — в1дпов1в Санчо, —
i Додержу слова, як додержую недш.

Поки вони розмовляли, на шляху з’явилося
два монахи-бенедиктинщ1 верхи на мулах, мало
не з верблкццв завбшыпкй, з масками вщ пилю-
ги на обличчях i з парасольками в руках. Трохи
позаду гхала карета, оточена чотирма чи п’ятьма
вершниками, а ще позаду йшли шшки два по-
гоничц ведучи муйв, на яких сидити монахи. Як
пойм виявилося, в йй карей 1'хала одна жтнка з
Бккай!. Вона прямувала до Севшь!, до свого чо-
ловйса, призначеного на високу посаду в 1ндп.
Монахи подорожували окремо i цыком випад-
ково зустрщися з нею в дорозь

Побачивши ix, Дон Кгхот зразу ж сказав свое-
му зброеносцевг

— Або я помиляюся, або ми натрапили на та-
ку пригоду, яко! школи ще не бачили. Ui теми!
постай, безперечно, як!сь чар!вники, що везуть
у карей вкрадену десь принцесу, i я мушу до-
класти вс!х зусиль, щоб звшьнити п.

— Це буде йрше за вггряки, — сказав Санчо. —
Ви ж дивпъся, сеньйоре, то брати ордену свято-
го Бенедикта, а карета, певно, належить яко-
мусь подорожньому. Прошу вас, придивпъся
рашше, щоб не наробити лиха.

1 Назва монашеського об’еднання у католигав.
— Я вже казав тоб!, Санчо, — в!дпов!в Дон К1-
хот, — що ти мало розум!ешся на рицарських
справах, i зараз ти побачиш сам, що це правда.

Кажучи це, вш по!хав уперед, зупинився по-
серел дороги, якою мали проххати монахи, i, ко-
ли вони наблизились так, що могли його чути,
голосно сказав:

— Звшьшть зараз же вкрадену принцесу, яку
везете в карей, чортяч! потвори, або готуйтеся
вмерти на цьому ж таки мющ за ваш! брудш
вчинки.

Монахи спинили мул!в i, дивуючися з поста-
ri Дон Ктхота i його сл!в, вщповыи:

— Сеньйоре рицарю, ми зовс!м не чортяч!
потвори, а брати з ордену святого Бенедикта,
!демо в свотх справах i не знаемо, чи е в карей
якась полонена принцеса.

— Мене не пщманите чемними словами, бо я
знаю вас, зрадлив! пройдисвпи, — в!дпов!в Дон
Kjxot i, не чекаючи дал!, наставив на найближ-
чого монаха св!й спис так шалено й люто, що
коли б бенедиктинець не впав !з мула з власно!
вол!, то Дон Kjxot не йлыси скинув би його, а
тяжко поранив чи, може, й убив би. Другий бе-
недиктинець, побачивши, як поводиться з його
товарищем, стиснув п’ятами свого мула i погнав
у поле швидше вггру.

Санчо Панса, побачивши, що монах лежить
I ia земл!, легко зюкочив з осла, кинувся до мона-
ха й заходився зшмаги з нього одежу. На цей час
до бойовища щщйшли погонич! мушв i спитали в
Санчо, навпцо вш роздягае бенедиктинця. Сан-
чо в!дпов!в, що забирае одежу, як законну здо-
бич теля перемоги свого пана Дон Ктхота. По-
гонич!, що не звикли до жарйв i не розум!лися
Hi на рицарсыйй здобичх, Hi на битвах, побачив-
ши, що Дон Клхот подступив до карети i розмо-
вляв i3 тими, хто в нш сидить, звалили Санчо на
землю, добре поскубли йому бороду та нам’яли
ребра i покинули майже непритомного.

Тим часом переляканий бенедиктинець, не гаю-
чи й хвилини, здерся на свого мула й помчав до
товариша, що здалека спостерйав щ страшш по-
ди; не чекаючи ix кшця, вони потхали далр раз у
раз хрестячись, так, шби за ними гнався сатана.

Дон Клхот, як це вже згадано, розмовляв i3
панею, що була в карей, i сказав таке:

— Вродлива сеньйоро, ви можете робити все,
що бажае ваша мшйсть, бо зyxвaлi злодй, якй
вкрали вас, лежать скинул на землю щею мщною
рукою. А щоб вам не дтзнаватись, хто вас зводь-
нив, хай буде вам водомо, що я Дон Клхот Ла-
манчський, MaHflpiBHHft рицар, полоненик нез-
piBHHHHoi доны Дульсше! Тобосько!. На подяку
за те, що я для вас зробив, я жадаю титьки, щоб
ви повернулися до Тобоса, вщ мого iMeni з’яви-
лися до riel дами та розповоди про те, як вас
зводьнено.

Один i3 бгскайщв, що супроводив даму, при-
слухавшись до cuiB Дон Кихота i спостерйши йо-
го HaMip повернута карету назад, под’тхав до на-
шего рицаря, вхопив його за спис i закричав
поганою кастильською i ще пршою бюкайською1
мовою:

— Теть, рицарю, геть; бо я вб’ю тебе, якщо
та не даси нам 1хати далц не будь я бкжаець!

Дон Клхот 3po3yMiB його i спокшно водпов!в:

1 БТская, КастилТя — провшци в Гспани.
— Мерзенне створшня! Якби ти був рицарем,
я покарав би тебе як слщ за твш дурний розум
та зухвальство.

— Я не рицар? — окрикнув бюкаець. — 1й-бо-
гу, ти брешеш! Якщо ти кинеш списа i видобу-
деш меча, зараз побачиш, як вода несе клику1.

— Зараз ви це побачите, як казав Аграхес2, —
вщпов!в Дон KixoT, кинув спис, узяв у руки меч,
притиснув до себе щит i атакував бюкайця, маю-
чи нам!р убити його.

Бачачи, що вш наближаеться, бгскаець xotib
зл!зти 3i свого мула, бо вш був найманий i на ньо-
го не можна було зв!рятись, але встиг лише ви-
хопити меч. На щастя, вш згадав, що недалеко
стоТть карета, i звщти взяв подушку замють щи-
та, i незабаром вони стояли один проти одного,
як два смертельш вороги.

Решта вершнишв намагалися заспокопм ix,
та не могли шчого вд1яти, бо розлютований 6i-
скаець своею малозрозумыою гов!ркою кричав,
що коли хто заважатиме йому закшчити цей бш,
то вш уб’е i даму i Bcix.

Дама в карет!, налякана i здивована тим, що
Тй довелося побачити, наказала кучеров! трима-
тись осторонь i дивилась на битву здаля. Тим
часом бккаець так ур!зав Дон Kixora мечем по
плечу, що, якби той не затулився щитом, розру-
бав би його до попереку. Вщчувши силу цього
могутнього удару, Дон Кзхот голосно сказав:

— О, квико вроди, владарко душ! мое!, Дуль-
ci нее, допоможпъ рицарев!, який, щоб задоволь-

1 Себто побачимо, чи ти мене подолаеш!

2 Фраза з роману «Амадю».
нити вашу добрють, перебувае в такш страшшй
баталп!

Сказавши це, вш наготовив меч, прикрився
щитом i кинувся на бюкайця. Все це сталося в од-
ну мить, бо Дон Ктхот вирппив докшчити спра-
ву одним нападом.

Побачивши, як вш наступав на нього, i дога-
давшись i3 завзятосп рицаря про його вщваж-
нють, бюкаець вирпнив i co6i робити, як Дон
Ктхот, i чекав, захищаючись подушкою i не
маючи змоги зрушити з мюця свого мула, втомле-
ного i незвиклого до таких дитячих забавок. Дон
Юхот, як уже сказано, наступав на лукавого 6i-
скайця, пщшсши вгору меч i маючи намтр роз-
рубати його пополам. Бккаець чекав його, теж
пщшсши меч i виставивши наперед подушку.

Глядач! злякано дожидали, що станеться ni-
сля двох жахливих yaapiB-, як! загрожували власти
на супротивниктв. А дама в карен та решта слуг
без упину молилися та давали тисяч! общянок
перед yciMa святощами Тспанп, щоб Бог уряту-
вав lx i конюха вщ величезнот небезпеки.

Лютий бюкаець ударив перший i так сильно
оперезав Дон Ктхота мечем, що, якби вш у нього
випадково не повернувся, одного такого удару
було б досить, щоб кшчити не титьки цю жорсто-
ку баталпо, а й yci пригоди нашого рицаря. Про-
те доля, що берегла його для кращих подгй, од-
вернула руку бюкайця, i меч хоч i сильно вдарив
Дон Ктхота в л!ве плече, але не дуже зашкодив
йому, з!рвавши титьки з лтвого боку панцер, а по
дорозт й частину шолома та половину вуха.

Bci щ прилади з великим брязкотом упали на
землю, i Дон Kjxot опинився в дуже скрутному
становищ!. Але, ставши на стременах i нацитив-
ши меча, вш обома руками опустив його на го-
лову бкжайця з такою силою, що в того, не зва-
жаючи на подушку, на яку саме впав меч, поте-
кла кров i3 носа, з рота i з вух, неначе на нього
впала гора.

Вш не скотився з мула титьки тому, що вхо-
пився за його шию, але вибився 3i стремен i хут-
ко випустив поводи з рук, теля чого наляканий
ударом мул дременув у поле i за юлька скогав
скинув свого хазягна на землю.

Дон KixoT дивився на це щлком спогайно i,
коли бюкаець упав, зшшов i3 коня, швидко ni-
дшшов до свого супротивника i, наставивши
йому проти очей вютря меча, запропонував зда-
гися, а шакше грбзився вщтяти йому голову.

Бкжаець був такий приголомшений ударом,
що не Mir вимовити й слова, i справд! зазнав би
лиха, коли б жшки, що дош перелякано диви-
лись на змагання з карети, не шдшшли до засль
пленого люттю Дон Клхота та не почали блага-
ти помилувати бюкайця i дарувати йому життя.
На ixHi благання Дон Клхот урочисто вщ.пов1в:

— Безперечно, прекрасш сеньйори, я з доро-
гою душею зроблю те, про що ви мене просите,
але з одшею умовою, а саме — цей рицар пови-
нен общяти меш потхати до Тобоса, з’явитися
вщ мого iMeni до незргвнянноТ сеньйори Дульсь
iiei i здатися на и волю.

Наполохаш та засмучеш жшки не говорили
бшьше шчого, не питали навггь, хто така Дульсь
11ея, i общяли, що бюкаець виконае Bci його роз-
порядження.

— Дов1ряючи вашим словам, я не запод1ю
йому шякого лиха, — сказав Дон Клхот, — хоч
вш це лихо й заробив.
Р03Д1Л VIII

тфо уякавъ f/оЗмови Mio/c Т)он ^KiooomoM i його
З^оеносуем Сан'го Пансою

Тим часом Санчо Панса, добре пом’ятий слу-
гами монах1в, п!дв!вся й пильно стежив за би-
твою. Побачивши, що батал!я сюнчилася i його
пан моститься с!сти на Росшанта, вш п!дб!г до
нього пщтримати стремено i рашше, нЬк той ciB
на коня, впав навкол!шки i сказав, цыуючи йо-
му руку:

— Хай ваша милють подаруе мен! остр!в, що
ви здобули в щм страшим бою, i, хоч який вш
великий, я спроможуся управляли ним не ripine
за Bcix, хто управляв будь-якими островами в
свт.

Дон KixoT в!дпов!в йому:

— Вважайте на те, брате Санчо, що ця при-
года й под!бш до не! дорожи! сутички мають
наслщком не острови, а тальки розбиту голову
чи вщрубане вухо. Але потершть, i нам тра-
пляться так! пригоди, коли я матиму змогу
призначити вас не титьки губернатором, а й на
куди вищу посаду.

Санчо дуже зрад!в i, пощлувавши вдруге Дон
Кзхота в руку та в край його панцера, допомй
йому здертись на Росшанта, а сам с!в на осла й
потхав за свотм паном, який, не сказавши й сло-
ва дамам з карети i навггь не попрощавшися з
ними, одразу ж рушив у путь i незабаром в’тхав
у л!сок, що був поблизу. Санчо постшав услщ
на всю ходу свого осла, але Росшант 6ir так
швидко, що Санчо, щоб не залишитись зовс!м.
позаду, мусив попросити, щоб Дон Kjxot подож-
дав його. Наш рицар спинив Росшанта, чекаю-
чи свого втомленого зброеносця, а той, пщ’ххав-
ши, сказав:

— Меш здаеться, сеньйоре, що нам було б
безпечнште заховатись десь у церкву, бо не бу-
де шчого дивного, коли той, кого ви так добре
впорядили пщ час бою, сповютить про це Свя-
те братство1. Нас заберуть, i ми чимало nonpie-
мо, доки визволимось i3 в’язнищ.

— Мовчи, — В1дпов1в Дон Ктхот. — Де це ти
бачив або читав, щоб мандр!вного рицаря суди-
ли, хоч сюльки б вш вчинив убивств?

— Я не знаю шчого про вбивства, i сам я Hi-
кого не вбив за все свое життя, — сказав Сан-
чо, — але добре знаю, як поводиться Святе брат-
ство з тими, хто б’еться на шляхах.

— Не бшся, друже, — вщповгв Дон Klxot, —
я зможу вирвати тебе навпъ i3 рук братства.
Л втам, скажи вщверто, чи бачив ти коли-небудь
кращого за, мене рицаря на всьому земному
простор!? Чи ти читав у якш-небудь icTopii про
когось, що завзятппе нападав, витримашше
бився, краще влучав та спритшше скидав is
с щла?

— Правду казати, я зроду не читав ш одше!
icTopii, — BiflnoBiB Санчо, — бо не вмйо Hi чита-
ть Hi писати. Але можу закладатися, що школи

'Святе братство — институт «Санта Ермандад»
(Святе братство), що виник в icnaHii у середш вхки, в
сноху боротьби корол!всько1 влади з феодалами, i був бо-
йовим союзом MicT для захисту мюьких вольностей. Зго-
дом ним (м’ям називалася також полпця шкв!зици.
дос! не служив я у такого вщважного пана, як
ваша милють.Тим часом я благаю вашу милють
звернути увагу на те, що з вашого вуха точиться
багато кров!, а в мене в торбинках е корп!я i
трохи б!ло! мазь

— Я м!г би обштися без цього, — в!дпов!в
Дон К!хот, — коли б рашше здумав приготува-
ти пляшку ф’ерабраського бальзаму, одна кра-
пля якого зберегла б нам час i л!ки.

- Що ж це за пляшка i який бальзам? — за-
питав Санчо у пана.

— Рецепт цього бальзаму я знаю на пам’ять, —
в!дпов!в Дон KixoT, — 1 з ним шчого боятись
и! смерт!, Hi ран. Коли я його виготую i дам то-
б!, а ти десь у бшщ побачиш, що мене розру-
бано пополам, як то часто трапляеться, то To6i
доведеться т!льки шдняти половину мого т!-
ла, що впаде на землю, ! прикласти до Tie'i,
що залишиться у ci/pii. Треба ттльки робити це
якнайшвидше, щоб не застигла кров, i при-
кладати половину до половини так, щоб вони
якраз припадали одна до одно!, а пот!м мер-
щш дати меш проковтнути дв! крагой цього
бальзаму, i ти побачиш, що я стану здоров!ший
за яблуко.

— Якщо це так, — сказав Санчо, — я зразу
зршаюсь губернаторства на остров!, що ви ме-
н! общяли, i хочу титьки, щоб ваша мшпсть у
нагороду за мо! численш й велик! послуги да-
ли мен! рецепт ще! незвичайно! р!дини. На мою
думку, перший-лшший дасть за не! не менш
як два реали за унцйо, а мен! цього й досить,
щоб чесно та спокшно дожити св!й в!к. Сл!д
титьки знати, чи дорого коштуватиме готува-
ти 11.
— Менш як за три реали можна зробити три
асумбри1, — вцшов1в Дон KixoT.

— Лишенько мое! — сказав Санчо. — Так чо-
го ж ваша мюпсть не робить цього бальзаму й
мене не навчить?

— Пожди, друже, — в!дпов1в Дон Ктхот, — я
маю вщкрити To6i ще важлившп секрета та вчи-
нити ще бтпыпу ласку, а там часом лпсуймося,
бо вухо болить меш дужче, шж я xotib би.

Санчо витяг i3 торбинок коршю та мазь, а
Дон Ктхот, зиявши з голови й побачивши свш
розбитий шолом, мало не втратив розуму i, по-
клавши руку на меч, пщвтв O4i до неба й ска-
зав:

— Присягаюся жита за прикладом великого
маркгза Мантуанського, що заприсягся помсти-
тись за смерть свого небожа Балдугна, вщмовив-
ся Тсти на скатерщ, поцитувати свою дружину й
вщ дечого шшого. Я хоч i не пригадую цього
всього, але додержуватиму, аж поки щлком по-
мщуся за вчинену меш образу.

Почувши це, Санчо сказав:

— Ваша милють повинш звернути увагу на те,
що коли рицар виконае ваш наказ i з’явиться до
вашо! господин!, сеньйори Дульсгне! Тобосько!,
вш вщбуде свою повиншсть i не заслуговуе вже
шшо! кари, якщо не зробить нового злочину.

— Ти сказав i зауважив дуже добре, — вщпо-
в!в Дон Ктхот, — i я скасовую свою присягу про
нову помету, але знову стверджую, що житиму
так, як я сказав, аж доки здобуду такий самий
шолом вщ якого-небудь рицаря.

1 Асумбра — приблизно два лггри.
— Киньте тд усг чорти сво! присягання, се-
ньйоре, — в!дпов!в Санчо, — бо вони титьки шко-
дять здоров’ю i занапащають сумлшня. А коли
не кинете, то скажпъ мен!, що маемо робити,
якщо довгий час не зустршемо жодно! людини
в шоломь Невже ж ви здшснюватимете свою обгг-
ницю, незважаючи на так! йезручност! та неви-
годи, як спати в одеж!, не ночувати в залюднених
мюцевостях i завдавати соб! тисяч! !нших прикро-
стей, вигаданих божев!льним старим герцогом
Мантуанським, як! ваша милгсть хоче тепер в!д-
живити? Подивггься ж, ваша милосте, — цими
шляхами !здять не озброеш люди, а сам! пого-
нич! мутив та в!зники, як! не т!льки не мають
шолома, а й школи не чули про нього.

— Тут ти помиляешся, — заперечив Дон Ki-
хот. — Не перебудем© ми й двох годин на цих
перехрестях, як побачимо б!льше озброених лю-
дей, н!ж було !х в армй, що йшла на Альбраку
здобувати прекрасну Анхелйсу1.

— Щасти нам, — сказав Санчо, — i хай на-
близиться час, коли ви добудете остр!в, що так
дорого меш коштуе; а теля цього я можу й
умерти.

— Я сказав тоб!, Санчо, — промовив Дон Кт-
хот, — що тоб! не варто турбуватися. Коли бра-
куватиме острова, у нас е ще корол!вства Дашя
i Собрадю. Вони прийдуться тоб!, як перстень
на палець, i для тебе то буде навпъ краще, бо
коррл!вства ц! стоять на твердому Грунт!. Але
облишмо !х до часу, а тепер подивись, чи немае

1Анхел1ка — дшова особа з тзньо! рицарсько! поеми
«Божевшьний Роланд» палшського поста Apiocro (XV ст.).
в TBoix торбинках чого п!д’1’сти, бо нам треба
швидше ххати й шукати якогось замку, де мож-
на було б переночувати та приготувати бальзам,
про який я To6i казав, а то, клянуся Богом, ву-
хо мен! здорово поболюе.

— У мене е цибуля, трохи сиру й калька ски-
бок хл!ба, — сказав Санчо, — але це ж не гжа
для такого славетного рицаря, як ваша милють.

— Як погано ти на цьому розум1ешся, — в!д-
пов1в Дон KixoT. — To6i треба знати, що для ман-
др!вних рицар!в велика честь не юти шчого щ-
лий мюяць, а якщо вони й щять, то перше, що
трапиться п!д руку. I ти знав би це все, якби
прочитав стишки романов, скшьки я. Але в жод-
ному я не знайшов згадок про те, чи !ли ман-
др!вн! рицар!, коли не зважати на незвичайш
випадки, як-от урочной бенкети на Тхню честь;
penny ж дн!в вони живилися квпами. Ясна pin,
вони не могли жити, не 1вши й не задовольняю-
чи Bcix шших людських потреб, бо були так! са-
м! люди, як i ми з тобою, але вони перебували
здебитыпого в люах та пустинях i, не маючи ку-
харя, вживали звичайних с!льських страв, таких-
от, як ти меш зараз пропонуеш. Отже, друже
Санчо, не турбуйся про те, що мен! бгльше до
вподоби, не силкуйся знайти новий свп i не на-
магайся збити мандр!вне рицарство з його пуп.

— Пробачте, ваша милосте, — сказав Санчо, —
що, не вмпочи ш читати, ш писати, я не знаю
правил рицарського фаху. Надал! я наповнюва-
тиму сво! торбинки р!зними сухими плодами для
вашо! милосй, як для рицаря, а для себе, бо я не
рицар, братиму щось 1з птиц! та ютотнппе.

— Я не кажу, Санчо, — в!дпов!в Дон Клхот, —
що мандр!вш рицар! мусять юти сам!, як ти ка-
жеш, cyxi плоди, а вщзначаю тальки, що звичай-
но вони живляться плодами й разними травами,
як! ростуть по степах. Вони ц! трави знають,
знаю ix також i я.

— Добре було б знати щ трави, — сказав Сан-
чо, — бо, я гадаю, нам доведеться колись вико-
ристати ваий знания.

I на щм слов! Санчо витяг !з торбинки те,
про що казав, i вони дружньо та мирно заходи-
лися Тсти, але, бажаючи швидше знайти приста-
новище на шч, хапливо скцгчили суху та мхзерну
вечерю, с!ли верхи й поххали шукати якого-не-
будь селища.

Незабаром сонце зникло, а разом 13 ним i на-
дп знайти те, чого хм хотиюся, i, натрапивши на
халупу козопасгв, вони вирйпили заночувати там.
Насюльки незадоволений цим був Санчо, на-
стихьки його панов! було приемно перебути шч
на вихьному повггр!, бо вш гадав, що так! випад-
ки доводить його права на рицарське звания.

РОЗД1Л IX

де огювгдаетъся п^о нел/асли&у nfawty, яка стткала
Юон 'Kixom, коли 6ш З^сш^гёся 3 немилосе'рдними

яшуеоуями

Переночувавши в хатин! козопас!в, Дон К!хот
та його зброеносець заглибились у л!с. Проблу-
кавши там понад дв! години, вони опинилися
на луз!, порослому св!жою травою. Поп!д лугом
6ir мирний св!жий струмочок, принаджуючи й

1 Мешканщ села Янгуес у провшци Сеговгя.
запрошуючи перебути тут час полуденного в!д-
починку, гаряч! години якого саме починалися.
Дон Ктхот i Санчо зл1зли на землю, пустили Ро-
сшанта й осла пастися на розюшну пашу, а са-
Mi повиймали з горбинок те, що там було, та й
посщали сшдати в доброму мир! та злагодЁ

Санчо не подбав про те, щоб стриножити Ро-
сшанта, певний, що вш, такий смирний, шчого
не наробить. Але випадок прив!з пастись у цю до-
лину табун гал!сшських коней. Доглядали його
погонич! з Янгуеса, як! мають звичку для полу-
денного вщпочинку спинятися з! своею худо-
бою по м!сцях, багатих на траву та воду, i луг,
де на цей час трапилося бути Дон К!хотов1, дуже
сподобався янгуесцям.

Трапилося також, що Росинантов! заманулося
порозважатися з цими кшьми. Кош, проте, зда-
валося, бшьш хотши пастися, н!ж робити щось
шше, i вщповши йому зубами та копитами так,
що в недовпм час! роз!рвали на ньому попругу,
i вш залишився без с!дла. Але Росшант зазнав
!ще б!лыпого лиха, бо погонич!, побачивши його,
кинулися з палицями й вибили так, що звалили
ледве живого на землю. Дон Ктхот !з Санчо, по-
бачивши, як б’ють Росшанта, пщбпли, засапав-
шись, i Дон Ктхот звернувся до Санчо з такими
словами:

— Наскшьки я бачу, друже Санчо, це не ри-
цар!, а прост! й м!зерш люди. А це значить, ти
можеш допомогти меш помститися 1'м за те, що
вони так скривдили Росшанта, ще й перед на-
шими очима.

— Де в 6ica можемо ми помститися, — в!дпо-
в1в Санчо, — коли ix б!льше, як двадцятеро, а
нас xi6a що двое, а то й тшьки швтора.
— Я один стану за сотню, — сказав Дон Ki-
хот i без подалыпих балачок поклав руку на меч
i кинувся на янгуесщв.

Так зробив i Санчо, зрушений прикладом сво-
го пана. Дон Кгхот ударив мечем першого, що
нагодився тд руку, розрубав йому шкуратяний
одяг i добру частику плеча.

Янгуесщ, бачивши, що тих ильки двое, a ix
багато, побрали сво! палиц!, оточили Дон Клхота
й Санчо i заходилися гамселити ix так ревно й
ловко, що Санчо впав на землю шсля другого уда-
ру. Те саме сталось i з Дон К!хотом, не зважаючи
на його спритшсть та запал; i доля захоила, щоб
вш упав якраз коло шг Росшанта, який усе ще
не Mir пщвестися. Янгуесщ, зрозум!вши, що на-
робили лиха, дуже хапливо навангажили cboix ко-
ней i рушили дал!, залишивши обох шукач!в при-
год у поганому становищ! та ще в пршому настроь

Перший очуняв Санчо Панса i, побачивши,
що лежить поруч з! cboim паном, промовив сти-
ха i з! сльозами в голос!:

— Сеньйоре Дон К!хоте, гей, сеньйоре Дон
К!хоте!

— Чого тоб!, брате Санчо?— сказав Дон К!-
хот так само кволо й жал юно.

— Я хопв би, коли це можна, — сказав Сан-
чо, — щоб ваша милють дали мен! два ковтки
бальзаму Фео Бласа1 якщо вш у вас напохвап.
Мабуть, вш так само придасться на перелом ист-
ки, як i на рани.

1 Гра сл!в: Фео Бласо юпанською мовою значить: оги-
дний Улас. Санчо згадуе про той чудодшний бальзам (ф’е-
рабраса), що його общяв приготувати Дон Клхот.

— Був би цей бальзам у мене, чого б нам пце
бракувало? — вщггстав Дон Юхот. — Але прися-
гаюся To6i, Санчо, честю мащцйвного рицаря, що
за два дш, якщо доля не накаже чого шшого, я
матиму його, або хай меш повсихають руки.

— А як гадае ваша милкть, — запитав Сан-
чо, — через скитьки дшв почнемо ми ворушити
ногами?

— За себе можу сказати, — вщгговгв побитий
рицар, — що не можу встановити цього строку.
Але я беру вину за все на себе, бо я не повинен
був витягати меча проти людей, як! не мають ри-
царського звания, i бог битв, думаю, покарав ме-
не за порушення рицарських звича!в. Тому до
реч1, брате Санчо, зробити зауваження, дуже по-
тр1бне для нашого стального добра, а саме, коли
ти побачиш, що нас ображае така наволоч, не
давай меш витягнути меча (та я й сам його вже
не витягну), а берись за свш та розправляйся з ни-
ми, як co6i забажаеш. А якщо на пом1ч !м стане
який-небудь рицар, я захищу тебе yciero силою
мое! мщно! руки. Докази ще! сили ти бачив уже
тисячу раз!в.

Такта зухвалосп бщного рицаря сприяла пе-
ремета над одважним бюкайцем, але Санчо ста-
вився до цього шакше i на зауваження свого па-
на не Mir не вцщовкти:

— Сеньйоре, я людина мирна, лапдна та по-
хпркована i вмпо стершти всяку кривду й обра-
зу, бо маю жшку та дггей, яких мушу вихову-
вати. Отже, 3i свого боку, я попереджаю, що ш
в якзм раз! не витягну меча ш проти простих
людей, ш проти pnuapiB, i наперед прощаю Bci
образи, що меш чинитимуть проел й значш,
бщш й заможта, дворяни й л, що платять поду-
шне1, без усякого винятку для будь-якого зван-
ия чи стану.

Так промовивши, Санчо встав, выпустивши
тридцать oxiB та шютдесят зпхань i проклявши сто
двадцять раз!в тих, хто його так пцщурив. Але вш
не мш триматися р!вно i весь час, незважаючи на
Bci зусилля, ходив зпнувшись, як турецький лук.

На превелику силу осщлав вш свого осла, щр
був якийсь розгублений через завелику волю,
яку мав цього дня, i шдвгв Росшанта, що жалтв-
ся б не менше свого хазяша та Санчо, якби мп
говорити. Нарепгп, вш умостив на осла Дон Ki-
хота, прив’язав до осла Росшанта i, взявши ос-
ла за вуздечку, поплентався туди, де, йому зда-
валось, лежав битий шлях.

Доля, що вела його вщ гарного до ще кращого,
за короткий час вивела ix на дорогу, де вш поба-
чив корчму, яка, всупереч його гадкам i на бажан-
ня Дон Клхота, повинна була бути замком. Санчо
наполягав, що то корчма, а його пан казав, що це
не корчма, а замок, i вони сперечалися, поки, не
дшшовши згоди, добралися до ворп, куда Санчо,
без дальше! перев!рки, в’гхав з yciM свогм загоном.

РОЗД1Л X

тфо me, igo т^апилося 3 ёи'мдлиёим гдалъюм у ко^мг,
яку ёгн п^ийняв За Замок

Побачивши Дон Кххота, що лежав упоперек
на ослц корчмар спитав Санчо, яке нещастя

1 Подушне — податок з душ!, особи, який платили
кршаки панам.
стткало його, а Санчо вщпов1в, що рицар упав
3i скел1 i через те трохи нам’яв co6i ребра.

Корчмариха була зроду жалгслива i сшвчу-
вала до недол! свого ближнього. Вона звелша
свош дочщ, гарненькш милш д!вчиш, допома-
гати 1и лжувати Тхнього постояльця. Служила в
щй корчм! д!вчина з Астурй, яка заходилась до-
помагати хазяйськш донып, i вони приготували
Дон KixoTOBi дуже погану постйть на горищ!,
де рашше, очевидно, багато рокГв складали со-
лому.

Постыв Дон Кдхота була на чотирьох погано
виструганих дошках, покладених на два не дуже
piBHi висок! ослони. На дошках лежав матрац !з
бавовняну ковдру завтовшки, повний якихось
камппцв. Коли б кр!зь д!рки не було видно, що
це збита вовна, то, мацаючи ix, можна було б
справд! подумати, що то круглячки. Поверх ма-
траца поклали дв! шюряш простин! та вовняну
ковдру, в якш, якби хто захот!в, можна було
легко пол!чити вс! волосинки. На це кляте л!ж-
ко поклали Дон Кдхота.

Хазяйка з дочкою зараз же заходились кругом
облшлювати його пластирями, а Маргторнес (так
звали служницю) свггила 1м. Накладаючи пла-
стир на побите т!ло нашого рицаря, хазяйка ви-
словила думку, що так! синщ бувають скорше
вщ побохв, н!ж вщ падшня.

— Це не через no6oi, — в!дпов!в Санчо, — а
через те, що на скел! було багато гострих висту-
шв, i вс! вони залишили св!й слщ. Але я попрошу
вашу мшпсть робити так, щоб шсля перев’язки
у вас вистачило корпи ще на одного, бо в мене
теж щось поболюе поперек.

— То ви теж упали? — спитала хазяйка.
— Hi, я не впав, — сказав Санчо, — але так
хвилювався, коли впав мш пан, що в мене забо-
лшо все тио, шби меш всипали тисячу канчуюв.

— Це легко може бути, — додала дочка, —
меш сами часто трапляеться yei сш падати з баш-
ти, i, прокинувшись, я почуваю себе такою роз-
битою та знеможеною, шби я й справд! впала.

— Pin у т!м, сеньйоро, — сказав Санчо, — що
зовс1м не yei сш, а тод1, коли я не спав i пиль-
нував краще, шж зараз, у мене з’явилося мало не
ститьки ж синщв, як! в сеньйора Дон Кгхота.

— Як звуть цього пана? — спитала астуршка
Марггорнес.

— Дон Ктхот Ламанчський, — вщпов!в Сан-
чо. — Вш мандр1вний рицар, один is найкращих
та наймогутнппих, що дос! були в свт.

— А що таке маидр1вний рицар? — спитала
дгвчина.

— Чи ви зараз титьки народилися; що не зна-
ете цього? Це така штука, яку то б’ють, то вона
стае iMneparopoM. Сьогодш — це найнещаснппе
i найзлиденшше створшня в свт, а завтра в
нього можуть бути в sanaci три корони для сво-
го зброеносця.

— Чому ж тод], слугуючи такому доброму па-
HOBi, — сказала хазяйка, — ви, наскиьки я ба-
чу, не придбали дос! якогось графства?

— Зарано ще, — вщповтв Санчо. — Немае й
мюяця, як ми шукаемо пригод, i нам не трапи-
лося ще шчого вщповщного. A ii-ioni бувае, що
шукаеш одне, а знаходиш щось шше. В кожно-
му pasi, якщо мш рицар, Дон Ктхот, одужае вщ
cBoix ран чи поботв, а мене не покал!чать зов-
ciM, то я не залишу своТх надш на кращий титул
в IcnaHii.
Прислухаючись уважно до цих розмов, Дон
Юхот шдв!вся, ciB, як Mir, на своему л!жку, взяв
хазяйку за руку i сказав:

— IIoBipTe, прекрасна сеньйоро, ви можете
вважати себе за щасливу, давши пристановище
в своему замку такш людиш, як я, що не вих-
валяе себе самого тальки тому, що хвальба при-
нижуе людину; але м1й зброеносець розкаже, хто
я такий. Зазначу тальки, що спогади про ваш! по-
слуги залишаться в мош пам’ята, поки я живий,
i коли б небеса не забажали вщдати мою любов
очам невдячно! красуш, !м’я яко! я сам co6i
промовляю, то O4i iiici вродливо!' Д1 вчини стали
б володарями мое! воль

Хазяйка, дочка п та добра Марггорнес здиво-
вано слухали мандр!вного рицаря, так мало ро-
зумпочи його слова, неначе вш говорив по-грець-
кому, i здогадувалися титьки, що це були вислови
вдячноста та вв!чливоста. Вони не звикли до та-
ко! мови, i Дон KixoT здавався !м якоюсь незви-
чайною людиною. У свою черту подякувавши йому
по-простому, вони вийшли з горища, залишив-
ши астуршку Марггорнес лгкувати Санчо, яко-
му це було потр!бне не менш, н!ж його панов!.
Вноч! Дон Клхот прокинувся i тим самим то-
ном, яким звертався до свого зброеносця напе-
редодш, лежачи розпластаний у долин!, де !х
побили дрючками, почав кликати його, кажучи:

— Санчо, друже, ти спиш? Ти спиш, друже
Санчо?

— Як у б!са можу я спати, — в!дпов!в Санчо,
повний смутку та досади, — коли в мене вс! ме-
тки болять.

— Не турбуйся, друже, — заспокотв його Дон
KixoT, — я зараз же приготую чудодшний баль-
зам, який вилжуе нас в одну мить. Встань, дру-
же Санчо, якщо можеш, i попроси в комендан-
та ще! фортещ трохи оцту, вина, сол! та розма-
рину для пыющого бальзаму. Я дуже потребую
його тепер, бо в мене витекло багато кров! з ран.

Санчо, якому болши вс! метки, через силу
встав, навпомацки тшов до корчмаря i сказав
йому:

— Сеньйоре! Зробпъ ласку й добре д!ло: дай-
те нам трохи оцту, розмарину, сол! та вина. Це
потр!бно для одного з найкращих у свт мандргв-
них рицар!в, який лежить там на л!жку, тяжко
поранений.

Корчмар дав усе, i Санчо пол!з на горище до
Дон К!хота, який, схопивши руками голову, скар-
жився на б!ль од ран.

Дон К!хот узяв принесене, переминав усе i
варив, аж поки бальзам, на його думку, був го-
товий. Пот!м вш попросив дати йому яку-не-
будь посудину, щоб вилити лжи, i, через в!дсут-
н!сть придатно!, задовольнився бляшанкою на
ол!ю, яку корчмар дав йому задурно.

Коли все було зроблено, Дон KixoT схопв спро-
бувати на соб! самому дыни я цього чудесного,
як вш гадав, бальзаму, i для цього випив ту ча-
стину лийв, що не вмютилася в бляшанку, а п
було не менш як твлггра. Ледве встиг вш випи-
ти, як почав блювати, та так, що в шлунку в
нього шчопешько не лишилось. Шсля мук
блювання вш облився потом i попросив, щоб
його одягли й залишили самого; так i зробили.

Поспавши понад три години, вш прокинувся
бадьорий та св!жий, почував себе щлком здоро-
вим i виршшв, що справд! зобов’язаний цим
ф’ерабраському бальзамов! i що, так! лжи мав-

ши, можна й надал! без нгякого страху братися
до Bcix пригод, битв та змагань, хоч якд небез-
печш вони будуть.

Санчо Панса, що теж вважав за диво одужан-
ня свого пана, попросив дати йому penny баль-
заму, якого лишилося ще нимало. За згодою Дон
Клхота BiH узяв обгруч бляшанку i з yciero в1рою
та великою вправшстю вилив co6i в горлянку
трохи менше бальзаму, Н1ж його пан. Мабуть,
шлунок бщного Санчо був не такий тендггний,
як шлунок Дон Ктхота, бо ранппе, н!ж вш почав
блювати, у нього була нудота, а пойм пгт. Вш
стшьки раз!в падав непритомний, що йому зда-
валося, шби настала вже його остання година, i
вш почав клясти i бальзам, i негщника, вщ яко-
го дютав його. Дон Кгхот, побачивши це, сказав:

— Мабуть, Санчо, таке лихо трапилося з то-
бою тому, що тебе ще не висвячено на рицаря,
бо, пригадуеться меш, ця рщина корисна пльки
рицарям.

— А коли ви знали, — вщповгв Санчо, — ли-
шенько меш та всш мош родин!! — навпцо ж ва-
ша милють дали меш покуштувати п?

У цю хвилину наши почав робити свое дщо, i
бщолашний зброеносець почав так швидко опо-
рожнягися, що очеретяна рогожка, на якш вш
качався, та ковдра, якою вкривався, стали зовсш
негодящими. Вш сштшв так дуже, i в нього були
raid Kopni, що не пльки вш, а й yci думали, що
вш конае. Hi бурхлив! й небезпечш напади три-
вали мало не дв! години, i шсля них Санчо, на
вщмшу вщ свого пана, почував себе таким роз-
битим та кволим, що не Mir триматися на ногах.

А Дон Клхот, як сказано, пожвавштав, вважав
себе здоровим i хопв негайно вшздити та шука-
ги пригод. Бо йому здавалося, що той час, коли
зш лишаеться тут, е втрата для свпу й для Bcix
тих, кому потр1бн1 його ласка та шдтримка, а
лайбитьше шдбадьорювала його Bipa в шлющий
бальзам, силу якого вш спробував на co6i. Ви-
конуючи свое бажання, вш осщлав Росшанта,
вагнуздав осла свого зброеносця, доломит Санчо
здягтися й зл!зти на осла, а потам ciB сам на ко-
ля i, пщ’тхавши до рогу садиби, узяв co6i за
зпис гостру ломаку, що стояла там.

Пщ’гхавши разом i3 Санчо до дверей корчми,
Дон Кзхот гукнув хазяша i сказав йому поважно
л урочисто:

— Багато великих послуг зробили ви мен! в
своему замку, сеньйоре коменданте, i я буду
здячний та зобов’язаний вам за них усе мое
=киття. Якщо я можу вщдячити вам, помстив-
лися за вас кому-небудь, хто насмитився вчи-
чити вам якусь образу, знайте, що мш фах саме
в там, щоб допомагати кому тальки можна, мсти-
гися за тих, кого скривджено, та карати за в!ро-
томство. Пошукайте в свош пам’ята, i якщо при-
гадаете щось полчбне та схочете зв!ритися на
мене, то я общяю рицарським орденом, до яко-
го належу, задовольнити кожне ваше прохання.

Корчмар теж поважно вцщовтв:

— Сеньйоре рицарю, меш зовсгм не треба,
щоб ваша милчсть мстилася за образи, що мен!
вчинено, бо я й сам ум!ю мститися, коли мен!
греба. Тепер же мен! треба лише, щоб ваша ми-
пасть заплатила меш за ночгвлю в мош корчм!,
за солому та ячмшь для двох ваших тварин, а
гакож за вечерю i за постель

— Так це, значить, корчма? — сказав Дон Ктхот.

— I дуже пристойна, — вщпов!в корчмар.
— Так я, виходить, помилився, — сказав Дон
Кахот, — щиро гадаючи, що це замок, i непога-
ний замок. Проте, якщо це корчма, а не замок,
я все ж таки не можу ламати звичагв мандргв-
них рицар!в, яю (я знаю це напевне i дос! не чи-
тав шшого) школи не платять Hi за ночтвлю, Hi
за шше, чим доводиться ш користуватися по
корчмах. Привпний прийом належить im з пра-
ва й за законом, як подяка за великий тягар, що
несуть вони, шукаючи пригод уноч! й удень, узим-
ку й влику, пшки й верхи, голодш й спрагтп, в
спеку та в холод, пщпадаючи пщ усяку небесну
немилють та денну небезпеку.

— Це мене не обходить, — вщповгв корчмар, —
заплатить що слщ, i покиньмо балачки про ри-
царство. Mei-ii треба титьки, щоб я Mir платити
оренду за свою корчму.

— Ви — нерозумний i негостинний корчмар, —
сказав Дон Ктхот, стиснув шпорами Росшанта i,
вимахуючи ломакою, нтким не затримуваний, ви-
1’хав i3 корчми, не дивлячись навпъ, чи ще за
ним його зброеносець..

Корчмар побачив, що петь потхав, не запла-
тивши, i вирштив справити rponii з Санчо Пан-
си. Але той сказав, що коли не схоттв платити
його пан, то вш не платитиме й погопв, бо, як
зброеносець мандргвного рицаря i на пщетав!
тих самих м!ркувань та правил, не може сплачу-
вати будь-що Hi по затздах, Hi по корчмах.

Корчмар дуже розгшвався i погрозив, що при-
мусить платити, та ще й способом, який тому не
дуже сподобаеться. Санчо втдповтв, що, за пра-
вилами рицарства, до якого належить його пан,
вш шчого не заплатить, хоч би це коштувало йо-
му життя. Вш, мовляв, не хоче, щоб через ньо-
го ламалися добр! стародавш звича! мандр!вних
рицар! в або щоб на нього наргкали за порушен-
ня такого справедливого закону зброеносщ тих
рицархв, що з’являться на свш теля нього.

Недоля бщолашного Санчо захот!ла, щоб на
цей час у корчма були чотири чесальники вовни з
Сеговй, трое гол кар! в з Кордови та два пройдис-
в!ти з Сев!лы, люди весел!, вигадлив! та лих! жар-
т!вники. Неначе спонукаш одшею i нею ж дум-
кою, щдшшли вони до Санчо, зияли його з осла,
внесли в повпку, а тод! один !з них поб!г до корч-
маря по ковдру, на яку вони Санчо й поклали.

Але повгтка здалася !м дуже низькою для ix-
ньо! роботи, i вони вирппили вийти на задв!рок,
де дахом було саме небо. Там вони почали пщ-
кидати його з ковдри угору.

Б!дний Санчо зияв такий галас, що його по-
чув i Дон К!хот, який спочатку прийняв це ре-
петування за якусь нову пригоду, а роз!бравши,
що то голосить його зброеносець, повернув ко-
ня й галопом поскакав до корчми. Знайшовши
ворота зачиненими, вш погхав кругом, шукаю-
чи в’!зду, але, не доххавши до задв!рка, побачив,
у яку погану гру грають !з його зброеносцем.
А той то злггав, то падав у повпр! так втшшо та
швидко, що коли б Дон KixoT не був такий лю-
тий, йому важко було б утриматись в!д см!ху.
В!н пробував зл!зти з коня на паркан, але, був-
ши розбитий та кволий, не спромпся навпъ
пщвестися i задовольнився тим, що, сидячи в
сщл!, почав висловлювати на адресу нападник!в
Санчо так! образи та лайки, що й описати ix не
можна.

Але вони не кидали Hi cboix жарт!в, ан! сво-
ei роботи, i Санчо безперестанку лггав, аж по-

ки вони потомились i покинули його. Пойм
вони привели осла, посадили на нього Санчо
i загорнули в плащ, а жалюлива Марпорнес,
побачивши його такого стомленого, визнала
за потр!бне дати йому кухоль св!жо!' води.
Санчо взяв цей кухоль i п!дн!с його до рота,
але спинився, почувши гучнйй голос свого
пана:

— Сину мш, не пий води; не пий ii, Санчо,
вона вб’е тебе. Дивись, ось у мене шлющий баль-
зам, теля двох крапель якбго ти, безперечно,
одужаеш.

На щ слова Санчо глянув на Дон Ктхота i ска-
зав ще голоснйпе:

— Чи не забула часом ваша мюпсть, що я не
рицар? Або чи не хоче вона, щоб я зблював i рещ-
ту кишок, як! лишилися ще в мене теля остан-
ньо'1 ноч1? Бережпъ цю рщину для себе i для
Bcix чорйв, а мен! дайте спокш.

Сказавши це, вш Tiei ж мий почав пити, але,
побачивши з перщого ковтка, що то була вода,
не схойв пити дал! й попросив Марпорнес при-
нести йому вина. Та не т!льки охоче задоволь-
нила його бажання, а ще й заплатила за вино
власними грппми.

Випивши, Санчо вдарив у боки свого осла i
ви'ххав !з корчми у навейж вщчинеш для нього
ворота, дуже задоволений, що шчого не запла-
тив i що настояв на своему, хоч i коштом свого
звичайного поручителя—власних бок!в. Щопра-
вда, у корчмаря лишились у заставу його тор-
бинки, але схвильований Санчо навпъ не пом!-
тив того.
Р03Д1Л XI

де опобъдавтъся, п^о роЗмову СанЬо Т1анси 3 ^)он
Злотом та л{ю iwuti, ва^тг уваш, л^и/юди

Санчо гпд’1хав до свого пана такий заморе-
ний та знесилений, що не Mir навпъ правити
ослом, i Дон Ктхот, побачивши його в такому
стан!, сказав:

— Тепер я переконався, добрий Санчо, що
цей замок, чи то корчма, безперечно, зачарова-
ний. Бо чим шшим, як не примарами, можуть
бути люди, як! так жорстоко гралися з тобою?
t це шдтверджуеться тим, що, коли я дивився
через паркан на сумну трагедпо, яку ти вщбував,
я не титьки не спромйся перел!зти на той б!к
паркана, але навпъ не мав сили зл!зти з Poci-
нанта через якгсь чари. Але присягаюся свогм
званиям, що коли б мен! пощастило перел!зти
або зл!зти з коня, я помстився б за тебе так, що
щ паскудш розбишаки дов!ку пам’ятали б про
сво! вихватки. I тут я св!домо порушив би ри-
царсый закони, що, як я тоб! багато разгв казав,
не дозволяють рицарев! шдносити руку на того,
хто сам не рицар, за винятком випадкш найпиль-
ншго! потреби, а саме коли захищаеш життя або
свою власну особу.

— Я помстився б i сам, — в!дпов!в Санчо
Панса, — не зважаючи на те, висвячено мене на
рицаря чи н!, але не мав змоги. Проте я певний,
що п, хто грався зо мною, не були н! примара-
ми, н! зачарованими тстотами, як це каже ваша
мил!сть. Навпаки, то були точшсшько так!, як !
ми? люди з м’яса та к!сток, бо я чув, що, тдки-
даючи мене, вони звали один одного — того Пе-
дро Мартшес, того Тенорю Гернандес, корчма-
ря ж звуть Хуан Паломеко. Отже, сеньйоре, те, що
ви не могли перелхзти через паркан i зл1зти з ко?
ня, пояснюеться чимось гншим, а не чарами.
Через усе це я остаточно зрозумлв, що пригоди,
яких ми шукаемо, приведуть нас, кшець юнцем,
до тако! б!ди, що ми не розберемо, де у нас пра-
ва, а де л!ва нога. I як на мш дурний розум, то
найкраще та найзручнппе було б нам повернутись
додому, поки ще не сюнчились жнива, стати до
господарства й кинути ощ блукання по свггах
в!д одше! небезпеки до ще ripinoi друго!.

— Як мало розум!ешся ти на рицарських спра-
вах, Санчо, — сказав Дон Кзхот. — Мовчи та май
терпшня; прийде ще день, коли ти на власн! оч!
побачиш, яка почесна наша праця. Xi6a ж, ска-
жи, е в свт б!лыпа приемшсть чи бшьше задово-
лення, н!ж те, що його дае перемога в битв! або тр!-
умф над ворогом? Немае жодного, то певна р!ч.

— Так воно, мабуть, i е, хоч я цього й не
знаю, — в!дпов!в Санчо. — Знаю т!льки, що в!д-
коли ми стали мандр!вними рицарями, ми не
перемогли ще в жоднш битв!, не рахуючи бою з
бюкайцем. Та й з нього ваша милють вийшли без
половини вуха i без половини щита, а потам таль-
ки того й було, що нас били то юлками, то ку-
лаками. Я не згадую вже про те, як щдкидали
мене на ковдр! зачарован! люди, яким я не мав
навпъ змоги помститися, щоб вщчути насолоду
перемоги над ворогом, як каже ваша милгсть.

— Це боляче й меш, та ти мусиш тершти, Сан-
чо, — сказав Дон К!хот. — Але вщтепер я сил-
куватимусь здобути меч, зроблений так ум!ло,
що, маючи його в руках, нема чого боятися
якихось чар. А може статися, доля подаруе ме-
Hi меч, що належав Амадюов! тодр як його зва-
ли «Рицар Огненного Меча». То був найкращий
меч, що його мав будь-коли рицар, бо був гос-
трий, як бритва, i проти нього не Mir устояти ш-
який панцер, хоч який мщний або зачарований.

— Моя доля така, — сказав Санчо, — що ко-
ли ваипй милоста й пощастить знайти такий
меч, вш стане в пригод!, як i бальзам, тальки ри-
царям, а зброеносцев! лишаться сам! неприем-
ност!.

— Не б!йся цього, Санчо, — вщпов!в Дон Кл-
хот, — небо пошле й тоб! крашу долю.

Розмовляючи так з! сво!м зброеносцем, Дон
Клхот побачив на шляху, де вони !хали, велику
куряву !, повернувшись до Санчо, сказав:

— Настане день, Санчо, коли ми побачимо
щастя, яке дос! зберпала для мене моя доля.
Цього дня, кажу, я мушу довести, як ! завжди,
мщь свое! руки ! вчинити подвиги, що лишать-
ся вписан! в книгах слави на вс! майбутн! сто-
л!ття. Бачиш оту куряву, Санчо? I! збило вели-
чезне вшсько, яке складаеться з р!зних незл!-
ченних народ!в, що рушають сюди.

— У такому раз! тут мусить бути два вшсь-
ка,— вцщов!в Санчо,— бо з протилежного боку
здшмаеться така сама курява.

Повернувшись i побачивши, що Санчо каже
правду, Дон Клхот надзвичайно зрад!в, бо гадав,
мабуть, що обидва вшська атакуватимуть одне
одного якраз на ц!й просторы ргвнин!. Голова
його весь час була повна вигадок про р!зн! би-
тви, чари, пригоди, незвичайноста, кохання та
виклики, про як! оповщаеться в рицарських
книжках,! вс! думки його, розмови i вчинки бу-
ли скероваш на так! речь А справд! куряву цю
зияли дв! велик! отари овець та барашв, що на-
ближалися з обох кра!в шляху, але через пилю-
ку не можна було розгледпи ix, поки вони не
пщшшли ближче. Дон Кзхот рппуче твердив, що
це вшсько, i Санчо, нарешт!, пов!рив йому i
спитав, що 1м треба робити.

— Як що? — в!дпов!в Дон KixoT. — Борони-
ти скривджених, допомагати у всьому тим, ко-
му це буде потр!бно. To6i сл!д знати також,
Санчо, що тим вшськом, яке йде проти нас,
командуе славетний !мператор Анфанфарон,
володар великого острова Трапобанд. Друге
вшсько, що позаду нас, належить його ворого-
в!, королю Гараманпв, Пентаполшов! Закачан!
Рукава.

— А завпцо так не люблять один одного щ
пани?— спитав Санчо.

— Тому, — в!дпов!в Дон К!хот, — що цей
Ашфанфарон закоханий у дочку Пентаполша,
дуже вродливу й приемку д!вчину. А батько не
хоче видавати ц зам!ж за язичеського короля,
аж поки той не зречеться свого брехливого про-
рока Магомета та не прийме нашо!' в!ри.

— Присягаюся своею бородою, — сказав Сан-
чо, — вш мае рацио, той Пентаполш, i я хочу
допомогги йому, чим зможу.

— У такому раз! ти можеш виконати свш обо-
в’язок, Санчо, — в!дпов!в Дон Ктхот, — бо для
того, щоб брати участь у таких батал!ях, можна
й не бути рицарем.

— Я добре це розумпо, — сказав знову Сан-
чо, — але куди ж подшемо ми цього осла, щоб
знайти його шсля битви? Мен! здаеться,що ста-
вати на бш, сидячи на осл!, не годиться.
— Це правда, — промовив Дон KixoT, — але
ти можеш покинути його на його власну волю.
Не багато важить, загубиться вш чи Hi, бо шсля
бою ми, як переможщ, матимемо до cboix по-
слуг ститьки коней, що навив Росшанта, може,
доведеться змшити на шшого коня. Але слухай
уважно й дивись: я хочу показати To6i головних
рицар1в, що в цьому вгйську. А щоб ти ix краще
бачив i запримпив, станьмо на цей горбок, зв!д-
ки обидва вшська видно виразнппе.

Вони так i зробили — з’Тхали на горбок, з яко-
го добре видно було отари, як! Дон Клхот вва-
жав би за вшсько, хоч би курява i не слптила
йому очей. Отже, бачачи те, чого не можна бу-
ло бачити, Дон Клхот голосно почав:

— Отой рицар у золотав1м панцер!, що на щи-
Ti його зображено лева з короною на голов!, який
лежить коло н!г д!вчини, це — вцщажний Лаур-
калько, володар Пуенте де Плата. А той у панцер!
з золотими квп’ами i 3i щитом, де на блакитшм
пол! намальовано три ср!бн! короли, це — rpi-
зний Мжоколембо, великий герцог юросшський.
Велетень праворуч од нього — Брандабарбаран !з
Бол!че, господар трьох Аравш. Вш укритий гадю-
чою шюрою i мае замють щита двер!, як!, перека-
зують, були в числ! шших у храм!, що його зруй-
нував Самсон1, коли смертю своею помстився
ворогов!. А тепер подивись у той б!к i побачиш
попереду другого в!йська й на чол! його завжди
переможного й школи не переможеного Т!моне-
ля де Каркахона, володаря Ново! Бгска!. На збро!
його чотири поля — блакитне, зелене, б!ле та

1 Легендарний герой Старого Завпу.
жовте, а на щит! — золотий ит на лев’яче-жовпм
пол! з написом «Miy», що становить початок !ме-
ш його дами, як кажуть, незргвнянно! М!ул!ни,
доньки герцога Альфенжена Альгарбського. Той,
що давить i вгинае стегна свого потужного альфа-
на1, у сн!жно-б!лому панцер! i з б!лим, чистим
щитом, це рицар-новак, француз за походжен-
ням, П’ер Папен на ймення, володар баронства
Утрикського. А той, у блакитному панцер!, що
коле зал!зними шпорами боки он ты прудюй,
смугастш зебр!, то могутнш герцог Нерб!я Еспар-
таф!лардо дель Боске; на щит! в нього, замють де-
в!зу, пучок спарж! з написом кастильською мо-
вою: стеж за моею долею.

Назвавши отак багатьох рицар!в обох армгй,
яких вш бачив у свош уяв!, описавши зброю,
кольори, дев!зи та шип 1хн! прикмети, що щд-
казувало йому його нпсоли не бачене божев!лля,
вш, не спиняючись, провадив дал!:

— Те вшсько, що йде на нас, складаеться з лю-
дей р!зних нацш — тут так!, що п’ють нгжну воду
славетного Ксанта; горяни, що толочать масиль-
сью поля; таю, що переточують найдр!бнппий та
щирозолотий шсок щасливо! Аравй; люди, що
раюють на розкшших прохолодних берегах про-
зорого Термодонта; так!, що багатьма найр!знб-
маштшшими способами знекровлюють золото-
носний Пактол; нумццйщ, на общянки яких не
можна покладатись; перси, славы свогми луками
та стр!лами; парфяни та м!дяни, що б’ються, ri-
каючи; кочовики-араби; сюфи, таю ж жорстою,
як i б!ляв1; ефюпи з проколеними губами й шпп

1 Порода коней.
народи, обличчя яких я бачу й шзнаю, але не мо-
жу згадати, як вони звуться. У друпй арми щуть
Ti, що п’ють кришталев! струмеш Betica з олив-
ковими деревами по берегах; ri, що В1дсв1жають
та вмивають обличчя рщиною завжди багатого на
золото Таха; ri, що користаються поживною во-
дою Хенш; ri, що ходить по тартезшсысих доли-
нах i3 розкппними пасовищами; ri, що безтурбот-
но живуть на Слюейських полях Хереса; заможш
ламанчщ з витками 3i стиглого колосся на голов!;
вояки, закуй в зал!зо, нащадки стародавних гот!в;
ri, що купаються в Пюуердз!, уславленш пов!ль-
шстю свое! течи; ri, що пасуть сво! огари на обшир-
них лугах покручено! Гвад!аии, знаменито! свогми
зникливими водами; ri, що тремтять вщ холоду в
люистих Пгренеях i на быих верхопр’ях височен-
них Апеннш. Одне слово, вс! народи, яким дае
притулок i яких годуе Свропа.

Скитьки провшщй вш згадав, скитьки назвав
нацш, !з дивовижною швидктстю додаючи вла-
стив! кожшй !з них прикмети! I все то були в!-
д ом octi, взят! з його брехливих книжок.

Санчо Панса пильно й мовчки прислухався до
його сл!в i раз у раз крутив головою, пригля-
даючись, чи не побачить котрогось !з тих рица-
р!в чи велетшв, що називав його пан. Не поба-
чивши шкого, вш сказав кшець кшцем:

— Хай !м чорт, сеньйоре, бо н!хго ж !з них не з’я-
вляеться — н! людина, Hi велётень, Hi рицар; при-
найми! я !х не бачу. Чи не зачарован! вони, часом?

— Як можеш ти таке казати? — в!дпов!в Дон
Кзхот. — Xi6a ж ти не чуеш !ржання коней, зву-
к!в фанфар та бою барабангв?

— Я шчого не чую, OKpiM бекання овець та
барашв, — сказав Санчо.
Та воно так i було, бо отари вже досить на-
близилися.

— Страх охопив тебе, Санчо, — вщповгв Дон
Юхот, — i не дае To6i Hi чути, Hi бачити шчого
в справжньому вигляд!, бо один i3 насл!дк!в пе-
реляку е плутанина чутпв. А через це pe4i здають-
ся нам не такими, якими вони е справдЁ I коли
ти так лякаешся, то стань осторонь. Мене само-
го буде досить, щоб дати перемогу тш сторон!,
якм допомагатиму.

Кажучи так, вш ударив шпорами Росшанта,
обпер спис на стремено i блискавкою з’гхав i3
горбка, а Санчо тим часом репетував i гукав йо-
му навздогш:

— Вершться, ваша милосте, сеньйоре Дон
Кзхоте! 1й-богу, ви нападаете на баран!в та
овець! Вершться, лишенько ж моему батьковд
що породив мене на св!т! Яке божевшля! Ди-
впъся ж, там немае Hi велетшв, Hi рицар!в, аш
копв, аш щйт!в i3 дев1зами чи без них, Hi бла-
китних, аш чортових шолом1в. Що ж це вш там
робить, лихо меш грешному!

ЦД вигуки не спинили Дон К!хота; вш скакав
галопом, примовляючи:

— Сюди, рицар!, що йдете та б’етесь п!д пра-
пором вщважного !мператора Пентаполша За-
качан! Рукава! Ви побачите, як легко помщусь я
його ворогов! Ал!фанфарону Трапобанському.

Кажучи так, вш ур!зався в середину отари й
почав штрикати овець сво!м списом так вщваж-
но й завзято, наче вражав cboix смертельних во-
рог!в. Чабани й хазя!, як! йшли за отарою, гука-
ли йому, щоб вш цього не робив, а побачивши,
що Тхн! слова не впливають, зияли з пояс!в ро-
гатки й почали частувати його вуха камшням з


кулак завбыьшки. Дон Клхот, не зважаючи на
них, стрибав у Bci боки та вигукував:

— Де ти, пихатий Алтфанфарон? Ходи до ме-
не, я хочу сам на сам спробувати твою мщь та
вкоротити тоб! вису, караючи за те, що ти вчи-
нив вщважному Пентапол шовт Гарамантському.

У цю хвилину велика р!чкова галька влучила
йому в б!к i ввпнула два ребра. Вщчувши стра-
шенний бить, Дон Клхот вирппив, що його або
вбито, або дуже поранено, i, згадавши про баль-
зам, витяг бляшанку й почав переливати його в
шлунок. Але перше, гнж вш устиг проковтнути
стигьки, скитьки йому здавалося досить, наспша
друга галька, розбила дощенту бляшанку i зара-
зом вибила йому три чи чотири зуби та покале-
чила два пальщ на рущ.

Обидва удари були таю мщнь, що бщний ри-
цар упав i3 коня. Чабани, пццйшовши ближче й
думаючи, що вбили його, швиденько позбирали
забитих овець — a ix, виявилось, було семеро, —
3iгнали докупи свою отару й зникли.

Санчо тим часом стояв на горбку, дивлячись
на безглуздт вчинки свого пана, i рвав co6i бо-
роду, проклинаючи час i мгсце, на якому доля
звела ix. Побачивши, що Дон К1хот упав, а ча-
бани шшли, вш зшшов 1з горбка,- цццйшов до
Дон Клхота i, побачивши його в дуже поганому
сташ, а, проте, при пам’ятц сказав:

— Xi6a не казав я вам, сеньйоре Дон Клхот,
що те, на що ви нападали, це ттльки отари?

— От як цей злодш чартвник ум!е змшяти та
перевертати речё! — промовив Дон Клхот. — То-
61 слщ знати, Санчо, що таю, як вш, дуже лег-
ко вмпоть примусити нас бачити те, що 1м хо-
четься. Мш ворог, який переслщуе мене через
заздропц до сдави, яку я здобув би шсля ще! би-
тви, обернув вшсько на отари овець. Щоб пере-
конатися в цьому, Санчо, сщай на свого осла i
©бережно нощь слщом за ними. Ти побачиш,
що трохи вщцалпс вони знову стануть такими,
якими були перед цим; перестануть бути в!вця-
ми та баранами й обернуться на людей, яких я
To6i описав ранни. Але не вщ’хзди зараз, бо ме-
Hi потр!бна твоя допомога й заступництво. TTi-
дшди i подивись, сюлькох зуб!в мен! бракуе, бо,
здаеться, ix не залишилось жодного.

Коли Санчо шдшшов i мало не всунув оч!
прямо йому в рот, бальзам якраз под1яв на шлу-
нок Дон Клхота: вш, мов i3 рушнищ, викинув
усе, що в ньому було, просто на бороду жаль
сливого зброеносця.

— Ой, лихо! — крикнув Санчо, — що ж це та-
ке зо мною трапилось? Мабуть, цей гршшик
уже конае, бо починае блювати кров’ю.

Але трохи згодом вш 1з кольору, смаку та за-
паху роз1брав, що то була не кров, а бальзам i3
бляшанки, i його так занудило, що вш блюнув
прямо на свого пана, i обидва вони зробилися
поцяцькованими. Пщбггши до осла, щоб узяти з
торбинок чим витертися та чим лгкувати Дон Ki-
хота, Санчо не знайшов торбинок i трохи не збо-
жеволхв. Вш знову прокляв себе i виршшв у душ!
покинути свого пана й повернутися додому, хоч
би це й коштувало йому платш та надш на губер-
наторство на островц общяному Дон Кгхотом.

Тим часом Дон Кзхот шдв!вся i, затуливши
рукою рота, щоб не втратити остан Hi зуби, у
другу взяв вуздечку Росшанта, який не вщходив
вщ нього (такий був вгрний та вв!чливий), i по-
прямував до свого зброеносця, що стояв, схи-
лившися грудьми на осла i тдперши щоку ру-
кою, як людина, що заглибилась у думки. По-
бачивши його сумну постать, Дон Кзхот сказав:

— Знай, Санчо, що одна людина не бувае
битыпа за шшу, якщо не вчинить чогось б!ль-
шого. Bci 6ypi, як! ми перебуди, запорука того,
що швидко розгодиниться i справи наш! покра-
щають. Неможливо, щоб лихо чи добро тривало
занадто довго. Отож, якщо недоля довго пере-
сл!дуе нас, значить, доля вже близько. I To6i не
сл!д журитися з мого нещастя, бо To6i воно не
болить.

— Як-то не болить? — крикнув Санчо. — Xi-
ба той, кого, вчора шдкидали на ковдр!, не син
мого батька? A xi6a торбинки, де було все мое
добро, належать не меш, а комусь шшому?

— А що? У тебе немае торбинок, Санчо? —
спитав Дон Кдхот.

— Та немае, —в!дпов!в Санчо.

— Виходить, у нас немае чого попоТсти сьо-
годш.

— Не було б, коли б на цш левад! не росли
трави, на яких ви, казали, знаетесь i як! звичай-
но стають за тжу таким нещасним мандр!вним
рицарям, як ваша мил!сть.

— А вт!м, я бажав би тепер зТсти, i якнай-
скорше, хл!ба та пару копчених оселедшв, н!ж yci
трави, описан! Дюскорщом i навпъ i3 комента-
рями доктора Латуни1, — вщпов1в Дон К!хот. —
А тим часом, мш добрий Санчо, сщай на свого
осла i рушаймо дал!.

1 Д!оскор1д — грецький лжар I ст. н. е.; його тв1р
про лпои переклав у XVI ст. кпансысий лгкар Лагуна.
— Хай так, якщо цього хоче ваша милють, —
сказав Санчо. — 1дьмо звщси i пошукаймо, де б
переночувати. Тшьки дай Боже, щоб там не бу-
ло Hi ковдр, Hi тих, хто пщкидае на ковдрах, Hi
всяких примар чи зачарованих мавр!в; пщ три
чорти ix ycix!

— Проси цього у Бога, сину, — вщповгв Дон
KixoT, — i веди мене, куди хочеш. Цього разу я
доручаю тобг пошукати помешкання. А поки
дай свою руку i помацай, скшькох 3y6iB бракуе
меш у верхнш щелеш з правого боку, бо там я
вщчуваю бить.

Санчо встромив пальщ в рот Дон KixoTOBi й
спитав, мацаючи щелепу:

— Сюльки зуб!в було рашше з цього боку у
вашо! милост!?

— Чотири, — вщповгв Дон KixoT, — не рахую-
чи зуба мудрост!. Bci цш й здоров!.

— Пригадайте краще, чи так воно?

— Я ж кажу чотири, коли не п’ять, бо за все
життя я не втратив жодного зуба, жодного не
вирвано, i жоден не попсувався вщ застуди чи
вщ гниття.

— А тепер, — сказав Санчо, — з цього боку,
знизу, у вашо! милосп два зуби з половиною, а
зверху немае й половинки, i взагал! н!чого, а все
piBHe, як долоня.

— О, нещасний я! — крикнув Дон Кахот, д!з-
навшись про цю сумну новину, —краще б меш
одрубали руку, титьки не ту, якою я тримаю меч.
To6i слщ знати, Санчо, що рот без зуб!в — по-
д!бний до млина без жорен, i часто доводиться
щнувати зуб дорожче за д!амант. Але ми ще до-
держуемо суворих закошв рицарства, мусимо
зносити й такт нещастя. Сщай, друже, а я !хати-
му за тобою, хоч куди ти пощеш.
Санчо так i зробив i noixae, не звертаючи з
битого шляху i прямуючи туди, де, як йому зда-
валося, вш мй знайти пристановище на шч.

РОЗД1Л XII

Зе оповгдашъся п^о слабну njmwty та Здобуття
шолома Мамина про ш j>eU, iyo транилнсл

3 нашим Hene^eMoyjcHHM ^нуа^ем ,

Дон Кзхот i Санчо переночували в корчм! i на
другий день, узявши запас харч1в, попрямували
шляхом, под!бним до того, яким Тхали вчора. Не-
забаром Дон Кзхот побачив вершника, що мав
на голов! щось блискуче, наче золото, i, звер-
нувшись до Санчо, сказав:

— Меш здаеться, Санчо, що немае неспра-
ведливих приказок. Bci вони походять !з досвт-
ду, матер! всякого знания, а зокрема та приказ-
ка, де сказано, що коли зачиняються одш две-
pi, ту ж мить вщчиняються друг!. Я згадую це,
бо не встигли ще зачинитися за нами двер! по-
передньо! пригоди, як доля вщчиняе нам нов!,
за якими нас чекають !ще кращ! пригоди; ! я
сам буду винен, якщо не ввшду в них. Як не по-
миляюся, назустр!ч нам ще хтось !з шоломом
Мамбрша на голов!, а з цього приводу я дав Bi-
дому To6i присягу.

— Подумайте ж краще, що ви кажете, ваша
мшпсть, i ще краще, що робитимете, —мовив
Санчо. — Я мй би навести вам так! докази, що
ваша милють побачили б свою помилку самь

— Як можу я помилитися, зраДливий боягу-
зе? — сказав Дон Кзхот. — Xi6a ж ти не бачиш
рицаря, що ще проти нас на cipoMy в яблуках
кон! й мае на голов! золотий шолом?

— Те, що я бачу, — вщпов!в Санчо, — це про-
ст!сшька людина на ослг, cipoMy, як i мш, а на
голов! в не! справд! щось блискуче.

— То ж i е шолом Мамбрша, — сказав Дон
Ктхот. — Стань осторонь i залиш нас !з ним в!ч-
на-в!ч. Ти побачиш, як я, не кажучи й слова i не
гаючи часу, зразу використаю пригоду й вщбе-
ру шолом, якого я так жадав.

— Я й сам подбаю про те, щоб бути осторонь, —
сказав Санчо.

Насправд! ж 1 кшь, i шолом, як! ввижалися
Дон Кгхотов!, були ось чим. У цих м!сцях було
два села — одне таке мале, що в ньому не бу-
ло н! аптеки, ш цирульника, а в сусщньому бу-
ла й аптека, i цирульник, як! обслуговували й
менше село. Цього дня цирульников! довелося
!хати туди, щоб пустити кров одному хворому,
а декому поголити бороду, i для цього вш в!з !з
собою мщний таз для голшня. Дол! замануло-
ся, щоб шшов дощ, i цирульник, прикриваючи
свш новий капелюх, одягнув на голову добре
вичищений таз, i вш сяяв на швмил! навкруги.
1хав цирульник на с!рому осл!, як i казав Сан-
чо, а Дон Юхотов! привид!вся с!рий у яблуках
кшь, рицар i шолом, бо все, що йому впадало
в оч!, вш легко пристосовував до свого рицар-
ського божев!лля та до сво!х хворобливих ду-
мок.

Коли бщний цирульник пш’Тхав ближче, Дон
Kjxot наставив на нього свш спис i пустив що-
духу Росшанта, нам!ряючись проштрикнути ци-
рульника наскр!зь. Скачучи, вш не затримував
шаленого бпу коня i кричав:
— Захищайся, шдле створшня, або в!ддай з
добро!' вол! те, що належить мен! за вс!ма зако-
нами.

Цирульник, аж шяк чогось под!бного не че-
каючи i бачачи, що на нього скаче така мара, не
добрав кращого способу ухилитись од удару, як
скотитися з осла. Ледве торкнувшись земл!, в!н
схопився на ноги, прудкйпе за лань, 1 так май-
нув долиною, що його не наздогнав би й вггер.
Таз вш покинув на земл! i цим задовольнив Дон
Кдхота.

Дон К!хот звелгв Санчо пщняти шолом, а той,
узявши його в руки, сказав:

— Добрий таз i коштуе в!с!м реал!в, як один
мараведис1.

Наш рицар зараз же над!в таз на голову i, по-
вертаючи його з боку на б!к, почав шукати заб-
рало, а не знайшовши його, сказав:

— Безперечно, у язичника, що замовив вику-
вати соб! цей славетний шолом, була величезна
голова, а найпрше те, що шоломов! бракуе щ-
ло! половини.

Санчо, почувши, що його пан називае таз для
голшня шоломом, не м!г утриматись в!д см!ху.

— Чого ти см!ешся, Санчо? — спитав Дон К!хот.

— Я смпось, думаючи про здоровенну голову
язичника, якому належав цей шолом, як дв!
крапл! води схожий на таз для голшня.

— Знаеш, що я думаю, Санчо? — в!дпов!в
Дон Кдхот. — Цей славетний, зачарований шо-
лом, мабуть, якимсь дивом потрапив до рук лю-
дини, що не вм!ла оцшити й зрозумгти його

1Мараведис — старовинна юпанська мщна монета.
значения. Не тямлячи того, що робить, але ба-
чачи, що цей шолом !з чистого золота, ця лю-
дина розтопила одну половину, щоб використати
його цшшсть, а з другот зробила те, що ти на-
зиваеш тазом для голшня. Але для мене, що
знае йому щну, таке перетворення шчого не ва-
жить. У першому ж сел!, де ми знайдемо коваля,
я дам виправити його. А тим часом я носитиму
його, як буде змога, бо що-небудь краще, н!ж
шчого, i, в кожному раз!, вш щлком захищати-
ме мене вщ камшня.

— Вш захищатиме вас титьки тод!, — сказав
Санчо, — коли камшня кидатимуть руками, а не
пращею, як це було п!д час бшки з двома вшсь-
ками, коли вашш милост! повибивано зуби та
потрощено бляшанку з шлющим напоем, через
який я мало не виблював yci сво! тельбухи.

— Мен! не дуже й шкода, що ii потрощено, —
вщпов!в Дон Ктхот, — бо, як тоб! вщомо, Сан-
чо, я напам’ять знаю рецепт бальзаму.

— Я його теж знаю, — сказав Санчо, — але
школи не буду ш робити, ш куштувати, коли б
навпъ помирав. Тим бшыне, що я не збираюся
потрапити в такий стан, щоб його треба було
заживляти, бо вс!ма п’ятьма чуттями остерггати-
муся й шших ранити i самому даставати рани.
Ачи не щдкидатимуть мене вдруге на ковдр!,
про це шчого не скажу, бо таким нещастям лед-
ве чи можна запобпти, а якщо вони трапляють-
ся, то сл!д титьки добре стиснути плеч!, спини-
ти подих, заплющити оч! й покластися на свою
долю та ковдру. А вт!м, скажпъ меш, ваша ми-
л!сть, що ми будемо робити з цим стрим у яблука
конем, що здаеться с!рим ослом? Його покинув
той Марино, якого ваша мшпсть зшхнули з с!д-
ла. 3 того, як вш упкав, я бачу, що навряд чи
вш повернеться сюди коли-небудь, а присяга-
юсь своею бородою, що осел добрячий.

— Я школи не маю звички грабувати тих, ко-
го перемагаю, —в!дпов!в Дон Kjxot. — Немае
такого звичаю у мандр!вних рицар!в, щоб вщби-
рати коня й залишати переможеного шшим,
кр!м тих випадгав, коли переможець втрачае
свого коня шд час бшки. Тод! гань переможено-
го е законна здобич переможця. Отже, Санчо,
облиш цього коня, чи осла, чи кого там хочеш,
бо його хазяш повернеться сюди, побачивши,
що ми пппли звщси.

— Т!льки Господь Бог знае, — сказав Санчо, —
як меш хочеться його забрати або хоч обмшяти
на свого осла, який здаеться меш пршим, н!ж цей.
Справд!, рицарсью закони занадто суворь бо не
дозволяють навпъ обмшювати осл!в, але я хопв
би знати, чи можна обмшяти збрую?

— Про це я напевне не знаю, — в!дпов!в Дон
Юхот, — i тому, поки довщаюся краще, дозво-
ляю тоб! обмшяти ц, якщо вона тоб! конче пот-
pi6na.

Санчо, дгставши дозвит, негайно ж скори-
стався ним i прибрав свого осла, як лялечку.

Шсля цього вони дойти penny харч1в, попили
води 3i струмка, а коли !'хнш гшв та смуток роз-
вылись, погадали на свотх тварин й навмання
рушили дал! дорогою, яку обирав Росшант, ке-
руючи волею свого пана й осла, що завжди
плентався за ним у добрш згод! та приятельствь
Отак вони знову вшхали на шлях i поТхали ним
без якогось певного нам!ру.
Р03Д1Л XIII

де отвгдаетъся п^о ше,як Т)он 9\ixom виЗволив (мишъох
неуасних, яких дели шуди, куди вони не хошли limn

Дон KixoT шдвхв O4i й побачив, що шляхом,
яким вони ххали, хдуть пипки чоловж !з дванад-
цять, нанизан!, наче намисто, на великий зал!з-
ний ланцюг, yci з кайданами на руках. Поруч
них ххали два вершники, озброенх кремшними
рушницями, а двое йшли шшки, з мечами та
шпагами. Санчо Панса, помнивши ix, сказав, що
то каторжники, корол!всыа раби, як! вдуть на
галерну роботу1.

— Як-то раби? — спитавДон Кгхот. — Чи мо-
жливо ж, щоб король присилував кого-небудь?

— Я й не кажу цього, — в!дпов!в Санчо. —
Я кажу т!льки, що цих людей за ххш злочини за-
суджено на галери, i вони вдуть туди з приму-
су, щоб служити королю.

— Значить, — продовжував Дон Клхот, — хто
б то не був, а щ люди вдуть, або хх навхть ве-
дуть, не з власнох вол!, а з примусу.

— Так воно i е, — в!дпов!в Санчо.

— От ми й натрапили на випадок, — сказав
Дон KixoT, — де мен! доведеться виконувати обо-
в’язки свого фаху — нищити неволю та допома-
гати страдникам.

Тим часом низка галерниюв наблизилась, i
Дон Клхот якнайблагородшше попросив конвой-
них ласкаво розповхсти й повщомити його про

1 Галери — судна, що рухались за допомогою весел.
Веслярами звичайно були або засуджеш, або полонеш.
причину або причини, чому цих людей так ве-
дуть. Один is конвойних, який !хав на кош, по-
яснив, що це галерники i належать вони його ве-
личносп, що ix вщряджено на галери i що йому
нема чого билли казати, а Дон К!хотов! знати.

— А проте, — вщказав Дон Кзхот, — я хочу
довщатись, окремо вщ кожного, про причину
ixHboi не дол!. I вш додав пце стшьки чемних до-
вод!в, переконуючи виконати його прохання,
що другий вершник сказав:

— Хоч ми й веземо з собою список i Konii ви-
рок!в про кожного з цих невдах, але в нас немае
часу спинятися, щоб витягати й читати ix. Не-
хай ваша мшпсть спитае ix самих, i вони дадуть
вщповщь сам!, коли захочуть, а, певне, що вони
захочуть, бо таким людям однаково приемно i ро-
бити мерзоту i розповщати про не'1.

Дютавши такий дозвш, — хоч вш i сам узяв би
його, якби йому не дали його охотою, — Дон
Кзхот пщ’гхав до галерниктв i спитав першого з
них, за як! гр!хи опинився вш у такому поганому
становищ!. Той в!дпов!в, що через кохання.

— Титьки за це? — здивувався Дон Кзхот. —
Та коли за кохання засилають на галери, я б дав-
но вже мусив веслувати там.

— Це не те кохання, що думае ваша милють, —
вцщовГв галерник. — Я закохався в кошик, нап-
ханий бшизною, i так цупко обхопив його, що
коли б суд не од!брав його у мене силомщь, я й
дос! не вцщав би його з охотою. Мене сшймали
на гарячому, навпъ допитувати не треба було;
справу розглянули, мене почастували стома уда-
рами канчука, дали на придачу три роки гурап,
i справа скшчилася.

— Що таке гурапи? — спитав Дон Кзхот.
— Гурапи — значить галери, — в!дпов!в ка-
торжник, хлопець роктв двадцяти чотирьох, ро-
дом, як вш казав, i3 П’едрагги.

Те саме спитав Дон KixoT i в другого галер-
ника, але той не промовив i слова, такий вш був
сумний та журний. Замгсть нього вщпов!в пер-
ший:

— Вш, сеньйоре, ще через канарку, тобто за
музику й сшви.

— Що таке? — спитав Дон Ктхот. — Xi6a за
музику й стви теж засилають на галери?

— Так, сеньйоре, бо немае шчого пршого, як
ствати в лихш годин!.

— Я чув, що той, хто сшвае, туту розвгвае.

— А тут якраз навпаки — хто посшвае хоч
раз, завжди плакатиме.

— Шчого не розумпо, — сказав Дон Kjxot.

Але один !з конвойних пояснив:

— Ствати в лихш годин!, сеньйоре рицарю, у
цих людей значить признатися на тортурах. Цьо-
го грппника катовано, i вш признався в свогх
злочинах, що крав худобу, а за це його засуджено
на плеть рок!в на галери, не згадуючи двохсот
канчуюв, як! вш дастав окремо. Вш завжди журить-
ся i ходить смутний, бо вс! ощ злодп поводиться
з ним дуже погано, ображають його, зневажають
i мають н! за що, бо вш, бачите, признався, а не
спростовував обвинувачень. Вони кажуть, що в
слов! «ш» стыьки ж склад!в, як i в слов! «так», i
що злочинець мусить бути щасливий, коли його
житгя й смерть залежать т!льки вщ його власно-
го язика, а не вщ свщк!в та доказ!в. I, на мою
думку, вони не дуже помиляються.

— I на мою теж, — сказав Дон Ктхот. Пщ’1-
хавши до третьего галерника, вш спитав його те
саме, що й двох перших, i той вщразу ж дуже
зухвало вщпов1в:

— А я йду, сеньйоре, до гурап тому, що мен!
бракувало десятьох дукапв1.

— Я охоче дам вам двадцять, аби звйьнити
вас вщ незручностей, що чекають на вас, — ска-
зав Дон KixoT.

— Це нагадуе меш, — вщповгв галерник, —
людину, яка, опинившись серед моря i маючи
rponii, помирае з голоду, бо не може купити то-
го, що !й треба. Я кажу це тому, що якби у ме-
не вчасно були Ti двадцять дукатгв, як! пропо-
нуе ваша милють, я пщмазав би ними перо се-
кретаря, шдживив би дотепшсть оборонця й був
би тепер на майдаш Сокодовер у Толедо, а не
на цьому шляху на мотузщ, немов гончак який.
Та Бог великий, треба тершти, i досить про це.

Дон KixoT шддхав до четвертого — людини з
поважним обличчям i битою бородою, що спа-
дала йому аж на груди. На запитання про при-
чину його лиха, в!н вщпов!в сл!зьми й не мй ви-
мовити i слова. П’ятий галерник позичив йому
свш язик i сказав:

— Ця шановна людина йде на галери на чо-
тири роки, зробивши перед цим звичайну подо-
рож в урочистому вбранн! верхи на кош.

— Мова йде, — сказав Санчо, — здаеться, про
прилюдне зганьблення.

Дон KixoT шд’Тхав до наступного галерника i
теж запитав про його злочин.

Цей галерник мав студентський одяг, i один
i3 конвойних сказав, що вш надзвичайний бала-
кун i добре знае латинську мову.

1 Дукат — золота монета.
Позад ycix шюв мелодий хлопець, дуже тар-
ный, титьки одноокий, рокгв тридцати. Його бу-
ло прикуто до ланцюга не так, як шших. Дов-
железний ланцюг обкручував йому все ттло, на
шш було два нашийники: один—прикршлений
до ланцюга, а другий —що його звуть «стережи
приятеля», або «приятелева нога» — двома за-
л!зними смутами сполучений 1з поясом, а до
них припасовано пару ручних кайдашв, що за-
минались на величезну колодку. Отож вш не Mir
дотягти рук до рота чи нахилити голову, щоб
досягти рук. Дон Юхот запитав, чому його заку-
то так, як HiKoro шшого.

— Бо вш сам заподтяв бтльше злочишв, нтж
уся решта вкупт, — вщпов1в конвойний, — i тому,
що вш такий шалений i такий злодш, то навпъ
i в такому сташ ми не можемо бути певними,
що вш не втече.

— Та якт ж злочини Mir вш заподтяти, якщо
його засуджено титьки на галери ? — спитав Дон
Кзхот.

— Вш ще туди на десять роюв, — вщповтв
конвойний, — а це вже громадянська смерть.
Досить сказати, що цей добряга — вщомий XI-
нес де Пасамонте, якого звуть пце Хшесшо де
Паратя.

— Обережно, сеньйоре комюаре! — сказав то-
д1 галерник. — Покиньмо тмена та прикладки. Ме-
не звуть Хшес, а не Хшесшо, а мое пр1звище —
Пасамонте, а не Парашя, як ви кажете. Звернтть
краще увагу на себе.

— Балакайте спокшнпие, сеньйоре першороз-
рядний злодш, — вщповтв комюар, — якщо не
хочете, щоб я вас примусив замовчати неприем-
ним для вас способом.
— Видима pin, — BuinoBiB галерник, — дово-
диться йти туди, куди тебе веде Бог. Але свого
часу дехто буде знати, чи звуть мене Хгнесшо де
Парап1я, чи ш.

— Xi6a не так звуть тебе, брехун ти? — сказав
конвойний.

— Так-то так, звуть; але я подбаю про те, щоб
не звали. Сеньйоре рицарю, коли у вас е що по-
дати нам, — давайте та йдпъ i3 Богом, бо меш
вже обридло ваше бажання знати все про чуже
життя. А якщо ви захочете знати мое, то я — Xi-
нес де Пасамонте, житгепис якого написали ощ
пальщ.

— BiH правду каже, — сказав комюар, — бо й
справд] описав свою icropiio i зробив це якнай-
краще, а книгу залишив у в’язнищ, заставивши
п за двкгп реал!в.

— Я сподгваюсь, що викуплю ii, хоч би на це
треба було двюта дукапв.

— Так добре вона написана? — спитав Дон
KixoT.

— Так добре, — вщпов!в Хшес, — що до не!
не дор1вняеться жодна з тих книг, що були чи
будуть пце написаш. Я можу вам сказати, що в
шй говориться правда, i така приемна та втйп-
на правда, що й брехш кращо! вщ не? немае.

— А яка назва ще? книжки? — спитав Дон Ki-
хот.

— Життя Хшеса де Пасамонте, — вщпов!в той.

— 1 ii закшчено?

— Як же ii можна було закшчити, коли не за-
кшчене ще мое життя? В нш його описано, по-
чинаючи вщ мого народження i до останнього
заслання на галери.

— То ви вже там були? — спитав Дон KixoT.

— Я пробув там чотири роки й добре знаю
смак i казенных бюквтв, i канчуюв, — вщпов!в
XiHec. — Та мене не дуже турбуе, що я знову ту-
ди йду, бо там я матиму час закшчити свою
книгу, де слщ сказати ще багато про що. А на
галерах в 1спанп бшьше вшьного часу, н1ж тре-
ба; хоч на писания мен! й не треба його дуже
багато, бо я знаю напам’ять те, що писатиму.

— Ти, здаеться, зд!бна людина, — сказав Дон
KixoT.

— I нещасна, — додав Хшес, — бо недоля зав-
жди гнобить добрий розум.

— Вона гнобить злодпв, — сказав комюар.

— Я вже казав, щоб ви були обережнпш, сень-
йоре комюаре, — в!дпов!в XiHec. — Вам дано
цього жезла не на те, щоб кривдити нас, б!до-
лах, а щоб вести нас туди, куди посилае його
величшсть. Коли ж Hi, свщчуся життям... Та го-
Д1! Одного дня, може, выявляться плями, як! ви
наробили в корчм!. А тепер хай ус! замовчать та
живуть добре, а говорять гще краще, а ми ход!-
мо дал!. Досить уже нажартувалися.

Комюар пщню жезл, щоб дати Хгнесов! вщ-
повщь на його загрози, але Дон KixoT став м!ж
ними ! попросив не ображати галерника, бо,
мовляв, не велике лихо, коли у людей, яким
скуто руки, трохи в!льний язик, i, звертаючись
до галерниюв, сказав:

— 1з усього того, що ви розповши меш, люб!
брати, я маю таке вражшня, що хоч вас i засу-
джено за провини, але кара, яку ви терпите, вам
не дуже до вподоби i що ви йдете з примусу та
проти свого бажання. Можливо, що причиною
засудження була легкодухють одного на торту-
рах, брак грошей — у другого, брак протекцп —
у третьего, у четвертого, — мабуть, несправед-
ливий вирок сущцв, i правда ваша не перемогла.
Це все так виразно стоив у мош уяв!, що шдка-
зуе меш, переконуе i навпъ примушуе довести
на вашему приклад!, для чого мене послало не-
бо й прилучило до рицарського ордену, до яко-
го я належу i якого честю я заприсягався допо-
магати тим, хто цього потребуе та кого пригно-
блюють володар! цього евпу. Але я знаю — i це
одне з правил мудрост! — що людина розважли-
ва мае уникати примусу там, де можна д!йти
добров!льно! згоди, i проситиму сеньйор!в кон-
войних i комхеара ласкаво розкувати вас i дозво-
лити йти з миром, бо ж не бракуватиме людей,
як! згодяться служити королю й за кращих умов.
На мш погляд, приневолювати тих, кого приро-
да створила в!льними, — жорстокють, тим б!лып,
сеньйори конвойш, що щ бщш люди не зроби-
ли вам шчого поганого. Нехай кожей сам в!дпо-
в!дае за сво! гр!хи. Я звертаюсь до вас доброзич-
ливо i стримано, щоб мати змогу вщдячити вам,
коли ви згодитесь на мое прохання, а якщо ви
не зробите цього охотою, мш спис i меч, а та-
кож мщь мое! руки примусять вас дати згоду.

— Добре меш д!ло, — в!дпов!в комюар, — i
ловк! жарти! Що вш вигаДуе? Bin хоче, щоб ми
зв!льнили корол!вських галерншав, так, шби ми
маемо право вщпустити !х або вш — наказувати
нам. 1дпъ соб! здоров!, ваша милосте, поправте
трохи таз, що у вас на голов!, та не шукайте
юшки з п’ятьма лапами.

— Це ви ташка, пацюк та ще й злодш, — вщ-
пошв Дон Ктхот.

1з цими словами вш кинувся на комгсара так
раптово, що той не встиг захиститися, i скинув
його на землю, тяжко поранивши ударом меча.
Це було йому дуже до реч!, бо якраз той, кого вш
скинув, мав при co6i рушницю. Решта конвойних
опечатку збентежилися та стривожились вщ тако!
несподдванки, але незабаром опам’яталися. Вер-
шники взялися за меч!, ri, nirni, — за шпаги, i вс!
кинулись на Дон К!хота, що спокойно чекав ix.
1 йому, безперечно, довелося б погано, якби га-
лерники, бачивши таку нагоду, не використали
випадку, щоб визволитись, i не почали розривати
ланцюг, до якого були прикуй. Конвойш так
спантеличились, що не могли зробити шчого пу-
тящого i бггали в!д галерниюв, що розковувалися,
до Дон К!хота, який весь час кидався на них.
Санчо й co6i допомгг зв!льнитися Хшесов! де Па-
самонте. Той ранппе за вс!х опинився на вол! i,
щцбшпи до KOMicapa, що лежав на земш, вихопив
у нього меч i рушницю й почав загрожувати кон-
войним, не стрыяючи, однак, i не б’ючи мечем.

Незабаром на бойовищ! не лишилося жодно-
го конвойного, — вс! вони пустилися врозт!ч пе-
ред рушницею Пасамонте i тд градом камшня,
яким обсипала !х решта галернигав.

Санчо дуже схвилювався, бачивши такий ус-
nix. В!н уявляв уже co6i, як вершники пов!до-
млять Святе братство i те вдарить на сполох та
почне шукати злочинщв, i тому просив свого
пана Тхати зв!дси якнайшвидше та сховатися в
горах, що були неподалеку.

— Добре, — сказав Дон Клхот, — я знаю, що
нам слщ тепер робити.

Вш покликав yeix галерниюв, що, об!бравши
до нитки KOMicapa, метушилися в пол!; i коли ri
скупчились коло нього, щоб д!знатись, чого вш
хоче, сказав:
— Шляхетним людям властива вдячшсть, а не-
вдячшсть — це один 1з ipixiB, за яю Бог карае най-
быыпе. Ви сам! бачили i на co6i вщчули добро,
яке я вам зробив. На подяку за це я бажав би —
така моя воля, — щоб ви взяли ланцюги, як! я
зияв !з вашо! ши!, i зараз же рушили в путь до
Тобоса. Там ви з’явитесь до принцеси Дульсше!,
скажете !й, що Рицар Сумного Образу (так вш
назвав себе) вггае ii, i розкажете все про цю сла-
ветну пригоду аж до вашого визволення. П!сля
цього ви можете йти, куди схочете.

Вщповщаючи за вс!х, Хшес де Пасамонте сказав:

— Те, чого вимагае вщ нас ваша милють, наш
визволитель, е найнеможливппа з найнеможлив!-
ших речей, бо ми не можемо йти вс! вкуш, а тить-
ки нар!зно, i кожний повинен подбати, щоб захо-
ватися в надра земл!, аби уникнути Святого брат-
ства, яке, безперечно, шукатиме нас. Вее, що ва-
ша милють може й мусить нам доручити, це иль-
ки змшити ваш наказ щодо вщвщування та привй
тання сеньйори Дульсше! Тобосько! на обов’язок
проказати юлька раз!в «В!рую» та «Богородицю», i
ми це зробимо для вашо! милосп, бо таке дою
можна робити вноч! й удень, тткаючи i сидячи на
м!сщ, пщ час в!йни i мирного часу. Але думати, що
ми знову повернемося до Сгигпу, тобто в!зьмемо
сво! кайдани й щцемо до Тобоса, це однаково, що
думати, шби зараз шч, хоч нема ще й десято! ран-
ку, чи припустити, що на верб! вродять груш!.

— В такому раз!, — скрикнув обурений уже
Дон К!хот, — ви тдете туди сам!, дон Хшесшо
де Парап!я, чи як вас там звуть, i пщете, щщб-
гавши хвоста, з! сво!м ланцюгом.

Пасамонте, що взагал! був не дуже терплячий
на вдачу, а кр!м того догадувався вже, що в го-
лов! у рицаря не все гаразд, бо шакше вш не
звшьнив би ix, почувши так! образлив! слова, под-
моргнув свотм товарищам, i вони, вщшшовши
трохи вбпс, почали обсипати його камшням. Дон
К!хот титьки й знав, що захищався щитом, а бщ-
ний Росшант, не зважаючи на шпори, стояв, на-
че зроблений був !з бронзи.

Санчо сховався за осла i захищався ним втд
камшного граду, що летав на них обох.

Проте Дон Ктхот не Mir добре вкритися щи-
том, i коли калька кремшщв — не знаю, скитьки
саме — мщно вдарили його, вш упав i3 коня.

Одразу ж до нього пщскочив студент, схопив
у нього з голови таз i вдарив ним спочатку по
спин! Дон Кдхота, а потам калька раз!в об землю
так, що мало не потрощив його.

Галерники зияли з нашого рицаря кафтан,
який вш носив поверх панцера, зияли б i пан-
чохи, коли б не перешкодили поножР. У Санчо
вони вццбрали плащ i залишили в самш сороч-
ц!, а потам, роздитивши пом!ж себе penny здо-
бич!, розшшлись на вс! чотири впри, битыпе
дбаючи про те, щоб уникнути зустр!ч! з! Святим
братством, якого вони страшенно боялись, н!ж
про те, щоб брати ланцюг та йти з ним до сень-
йори Дульсшет Тобоськот.

Лишилися титьки осел та Росшант i Дон Кт-
хот та Санчо Панса.

Осел, похнюпивши голову, задумливо пряв
вухами, гадаючи, що камшний град, який i до-
ci лунав у нього в вухах, пце не вщух; Росшант
витягся на землт поруч свого пана; Санчо був у

1

Понож! — панцер, що вкривае ноги.
самш сорбчщ i тремтгв перед Святим братством;
Дон Клхот лютував на таке з собою поводження
з боку тйх, кому вш зробив стшьки добра.

РОЗДЫХГУ

гфо ш,1уо толпилось Si амвешним Т)он Уушлпом
у Съе^а-'Мо^внг i що сшановшъ одну 3на^дивнших
njmwdy yi^, п^авдиШ iam^ii

Опинившись у такому поганому сташ, Дон Ki-
хот сказав своему зброеносцевг

— Я завжди чув, Санчо, що робити добро не-
гщникам — це однаково, що лиги воду в море.
Пов1ривши To6i, я у никну в би ще! неприемно-
ст!. Але Д1ло зроблено, треба тершти й викори-
стати цей досвщ надал!.

— О, ваша Mimicь використае! Це так левые,
як те, що я турчин. Але коли вже ви кажете, що
уникнули б ще! прикроет!, послухавши мене, то
послухайте мене зараз i уникнете ще прших при-
кростей. Треба вам знати, що Святе братство не
дуже церемониться з рицарством. Воно й двох
мараведисгв не дало б за Bcix мандр!вних рица-
piB, а я вже й зараз чую, що ixHi стриги дзижчать
меш у вухах.

— Ти зроду боягуз, Санчо, — сказав Дон Ki-
хот. — Але, щоб ти не называв мене впертим, я
зроблю, як ти радиш, ! обмину страхптя, якого ти
так боппся, але з одшею умовою. Нпсоли, Hi за
життя, ш теля смертк ти не казатимеш, що я об-
минув небезпеку через страх, а ильки тому, що
уважив на тво! благання. А коли ти казатимеш
щось шше, — значить, збрешеш, i я спростовува-
тиму тебе вщ тепер i надал! й од издал! до тепер.

Дон KixoT шчого не сказав бшыпе, ciB на ко-
ня, i за проводом Санча, що !хав на своему осл!,
вони попрямували до rip, що височши непода-
лгк. Санчо гадав перейти до Сьерра-Морени й
переховатися калька дгнв у Bisi або Альмодовар!
дель Кампо, поки !х шукатиме Святе братство.
Вщ пце б!лыпе настоював на цьому, побачивши,
що весь харч, який в!н в!з на осл!, якимось ди-
вом лишився ц!лий шеля того, як галерники пе-
ретрусили та пограбували ix. Tie! ноч! вони дгста-
лися само! середини Сьерра-Морени, де Санчо
хот!в перебути цю н!ч i ще калька дшв, при-
найми!, поки !м вистачить !жг, ! заночували п!д
корковими деревами м!ж двох скель.
Але лиха доля зробила так, що славетний
Шахрай i злодш Хшес де Пасамонте, звшьнив-
шись i3 кайдашв завдяки мужносй та безумству
Дон Клхота, з ©страху перед Святим братством,
якого вш мав досить шдстав боятися, теж пе-
реховувався в тих горах. Доля та страх привели
його в те м1сце, де були й Дон KixoT i3 Санчо
Пансою, тако! пори, коли вш Mir ушзнати ix.
Bin дав 1м поснути. I через те, що непдники зав-
жди невдячш й необхщшсть спонукае ix робити
те, чого робити було б не слщ, а вигода тепер
краще за вигоду в майбутньому, Хшес, що не
був Hi вдячною, Hi добромисною ЛЮДИНОЮ, ви-
pinniB украсти осла Санча Панси. Росшант його
не цгкавив, бо таку здобич не можна було б Hi
продати, Hi заставити. Поки Санчо Панса спав,
вш украв осла i ще перед свгганком був уже так
далеко, що розшукати його було неможливо. За-
грала зоря, звеселила землю й засмутила Санчо;
вш, побачивши, що осла нема, почав плаката та
наргкати так жалюно та журливо, що голос його
розбудив Дон Кзхота, який почув таке:

— О, моя дитино, ти народився в мошхатц
був розвагою мо!х дней, радгстю мое! дружини,
заздрютю мо!х сусинв, ти розвповав мен! туту та
ще й шдтримував половину мое! особи, бо двад-
цять плеть мараведисхв, що ти заробляв щодня,
задовольняли якраз половину мо!х потреб.

Дон Клхот, побачивши сльози й д1знавшись
про причину !х, заспокоював Санчо найкращи-
ми доводами i просив потертти, обшяючи на-
том!сть видати йому вексель на трьох i3 п’яти
ослят, що лишилися у нього дома. Санчо заспо-
кохвея, витер сльози, припинив свш лемент i
подякував Дон KixoTOBi за ласку.
Дон KixoT, в’тхавши в гори, надзвичайно зра-
д!в, бо pi мтсця здавалися йому найпридатш-
шими для пригод. Вш пригадував pi3Hi чудесш
поди, що траплялися мандр!вним рицарям у та-
ких вщлюдних i похмурих мюцевостях, i так
поринув у сво! думки, що не бачив шчого нав-
круги.

Санчо, июля того, як почув себе в безпещ вщ
Святого братства, дбав титьки про те, щоб на-
пхати свш шлунок, i, йдучи слщом за сво!м па-
ном, нав’ючений yciM, що мав нести на co6i Ci-
рий, витягав i3 лантуха !жу та перекладав ii co6i
в жив1т. Отак щучи, вш випадково глянув i по-
бачив, що його пан спинився i силкуеться щд-
няти з земл! якийсь пакунок. Коли вш пщбгг до
нього, щоб допомогти, Дон KixoT щдшмав кш-
чиком списа сщелыту подушку, до яко! був
прив’язаний чемодан. Але вони були тага важга,
що вш наказав Санчов! шдняти та оглянути !х.
Санчо зробив це дуже швидко, i, хоч чемодан був
замкнений на замок i перев’язаний ланцюжком,
вш кр!зь щитини зотлшо! шгари побачив усере-
ди1-п чотири сорочки з голландського полотна та
шшу битизну, а в хусточщ лежало чимало золо-
та. Пошукавши ще, Санчо знайшов розгашно
оздоблену записну книжку. Дон Юхот узяв и
co6i, a rponii дозволив узяти Санчо. Той поцшу-
вав його в руку i переклав грош! й бшизну в тор-
бу, в ягай у нього були харчЁ Дон Ктхот, дивля-
чись на це, сказав:

— Меш здаеться, Санчо, — i навряд чи воно
було шакше, — що цими горами проходив
якийсь подорожнш, на якого напали розбшни-
ки й убили його, а пойм однесли тшо й похова-
ли десь на вщлюддь
— Цього не може бути, сеньйоре, — вщпов!в
Санчо, — бо якби то були розбшники, вони не
лишили б тут грошей.

— Правда твоя, — сказав Дон Kixor, — тод! я
не вгадаю i не можу збагнути, що тут трапило-
ся. А проте, чекай, подивгмось, чи не написано
чого в' щй книжщ, де ми можемо пошукати й
знайти те, що хочемо.

Вш розгорнув книжку, i перше, на що натра-
пив, були Bipini, написаш дуже добрим почерком.

Перегорнувши вею книжечку, вш знайшов там
1ще илька BipniiB та лисив; деяк! з них йому
вдалось прочитали, а деяк! — Hi. Поки Дон К!-
хот перегортав книжку, Санчо перегортав усе в
чемодаш. Не лишилось ш одного куточка н! в
ньому, Hi в подушщ, якого б вш не оглянув i не
дослщив, розпоровши Bci шви й перетрусивши
кожне пасмо вовни. Таку зажерливкть виклика-
ли в ньому ескудо1, яких вш знайшов понад сотню,
t хоч, кр!м того, вш не знайшов шчого шитого,
вш вважав, що тепер цитком вщшкодований i за
лиаиня на ковдр!, i за бальзам, i за стусани по-
гонича, i за втрату свогх торбинок, i за крадокку
плаща, i за голод, спрагу та втому, що вш тер-
шв на служб! у свого пана.

Рицарев! Сумного Образу корило взнати, хто
був хазяш чемодана, бо з щршгв та лисив, !з зо-
лотих монет та з доб!рних сорочок вш зробив ви-
сновок, що то мав бути якийсь родовитий пан,
який через нехтування та лихе поводження сво-
ei дами мусив зважитися на якийсь розпачливий
вчинок. Але в тих вщлюдних ущелинах Hi в кого

1 Ескудо — золой монета.
не можна було довщатись про це, i вш вирппив
!хати дал! нею дорогою, яку вибере Росшант, —
тобто ri ею, де йому зручнппе йти, — певний увесь
час, що в щй глушиш його неодмшно сшткае якась
незвичайна пригода.

Простуючи co6i з такими думками, вш на вер-
шин! одного горбка, якраз перед собою, поба-
чив чоловгка, що надзвичайно зручно стрибав м!ж
кущами з прискалка на прискалок. Вш здавався
голим, з густою, чорною бородою, з довгим скуйов-
дженим волоссям, босон!ж i без шташв. Стегна
його були вкрип лахмптям з темно-жовтогб ок-
самиту, кр!зь який св!тились кщтки, i на голов!
не було шчого. Хоч i дуже швидко пробег вш, та
Рицар Сумного Образу встиг зауважити й запа-
м’ятати вс! щ подробищ, але не' м!г наздогнати
його, бо Росшант, зроду повыьний i спокшний,
ледве йшов по нер!вному Грунту.

Дон KixoT, гадаючи, що то хазяш с!дла й че-
модана, вирппив знайти його, хоч би для цього
довелося шукати ц!лий р!к. Вш наказав Санчо
обшти скелю з одного боку, а сам мав об’Тхати
ii з протилежного, гадаючи, що таким способом
вони натраплять на чоловша, який так. хутко
зник у них сперед очей.

— Я не можу зробити цього, — в!дпов!в Сан-
чо, — бо, т!льки-но я в!д!йду вщ вашо! милост!,
мене охоплюе жах i насилае на мене тисяч! р!з-
них страхпъ та примар. Отже, я попереджаю, що
надал! школи не вщходитиму вщ вас ш на палець.

— Нехай буде так, — сказав Рицар Сумного
Образу. — Я радпо, що ти вдаешся до мое! муж-
ност!, а вона школи тебе не зрадить, хоч би твоя
душа навпъ покинула твое тою. А тепер щи за
мною, i хай тво! оч! стануть л!хтарями. Ми об’!-
демо цей горбок i, мабуть, зустршемось is тим
чолорлком, якому, безперечно, належить наша
знахщка.

На це Санчо вщпов1в:

— Краще було б не шукати, бо якщо ми йо-
го знайдемо i выявиться, що вш справд! хазяш
грошей, меш, безперечно, доведеться повернути
ix. Краще, кажу, було б, не турбуючись даремне,
переховувати rpomi, поки Тхнш хазяш якось сам
з’явиться. А це, мабуть, буде тодц коли я вже ви-
трачу ix, а з голого — як 3i святого.

— Ти помиляешся, Санчо, — сказав Дон Ki-
хот, — бо з того часу, як ми догадуемось, кому
належать щ rpomi, ми повинш шукати його й по-
вернути ix йому. А якщо ми не будемо його шу-
кати, сама думка, що rpomi належать комусь,
робить нас винними так само, як i тодц коли б
ми знали про це нацевне. Отже, друже мш, не
журися, бо меш одразу полегшае, коли ми його
знайдемо.

1з цими словами вш ударив шпорами Poci-
нанта, а Санчо, через спритшсть сеньйора Хшеса
де Пасамонте плов шшки i навантажений. O6’i-
хавши частину гори, вони побачили тито здох-
лого мула, осщланого й загнузданого, якого нашв
обгризли собаки та подзьобали круки, i остаточ-
но переконалися, що якраз упкач був хазяшом
здохло! тварини i3 найденого чемодана.

Оглядаючи мула, вони почули посвист i з ль
вого боку побачили чималу черщку таз, а слщом
за козами на вершиш гори з’явився й козопас —
стара вже людина. Дон KixoT гукнув на нього й
попросив зшти до них. Старий криком спитав,
хто пров1в ix до цих хпсць, куди школи або ду-
же рщко ступае нога людська i де ходять лише
кози й вовки та iHini хияа тварини. Санчо вщ-
пов1в, що вони пояснять усе, коли той зщде до них.
Пастух зшшов униз i, щдшшовши до Дон Kixora,
сказав:

— Закладаюся, що ви дивитеся на мула, що
здохлий лежить у тгм яру. BiH валяеться там уже
з швроку. Скажпъ, чи не зустр!чали ви де-не-
будь його хазяша?

— Ми не зустр1чали шкого, — в1дпов1в Дон Ki-
хот, — але недалеко звщси знайшли сщельну по-
душку й чемодан.

— Знайшов ix i я, — мовив козопас, — та тить-
ки не схопв щцняти, навпъ не наближався до них,
бо боявся якого-небудь лиха i не хоттв, щоб ме-
не обвинувачували в крад!жщ. Диявол — то хи-
трюща штука, i шд ногами у тебе шод! опиниться
щось таке, об що стткнешся, упадеш i сам не
знаеш, чому та як.

— Отак самюшько кажу i я, — озвався Сан-
чо, — я теж знайшов ix, але не пццйшов i на по-
стриг is рогатки. Де вони лежали, там лежать i
тепер, вони меш потр!бш, як той пес та ще i з
балабончиками.

— Скажпъ мент, чолов!че добрий, — попро-
сив Дон KixoT, — чи не знаете ви, хто хазяш
цих речей?

— Я знаю лише, — одповтв козопас, — що з
п1вроку тому, чи десь близько того, до чабансь-
ког халупи, мил! за три звщси, пццйшов юнак
гарно! статури i приемний на виду. Вш гхав вер-
хи на tlm мул!, що тепер лежить тут здохлий, i в
нього був той чемодан та сдельна подушка, як!
ви, кажете, знайшли й не доторкнулися до них.
Вш спитав нас, де в цих горах найвщлюдншге та
найдикппе мгсце. Ми вщповши, що воно там, де
ми тепер cto'Imo, i то була правда, бо якби ви
прогхали ще з швмили то, може, й не вибрали-
ся б уже звщти.

Почувши нашу вщповщь, юнак повернув му-
ла й попрямував, куди ми йому показали, а ми
залишились сидни, вражеш його чепурною зов-
шшшстю i дивуючись, чого вш так поспппае до
тих rip. Вхдтод! ми не бачили його, якщо не зва-
жати, що за калька дшв по тому вш виб!г на до-
рогу, якою йшов один наш пастух, !, не кажучи
й слова, кинувся на нього, добре почастував сту-
санами, а тод! пщбгг до ослищ, забрав увесь хлтб
та сир, що вона везла, i надзвичайно швидко
знову вт!к у гори.

Коли ми довщались про це, дехто з козопасгв
подався шукати його, i дшв за два знайшли в най-
глухшпм Micni, в дупл! височенного, товстого ду-
ба. Вш дуже смирно вийшов до наших. Убрання
на ым було вже пошматоване, обличчя страшенно
змшилося й було попечене сонцем так, що ми
ледве втзнали його. Титьки з одеж!, хоч ! подер-
то!, ми догадались, що це той, кого ми шукаемо.

Ми просили його, щоб, потребуючи шдтрим-
ки, без яко! не зможе обГйтися, вш сказав нам,
де можна його знайти, а ми з великою охотою
й зараз же допоможемо йому. А коли й на це вш
не погоджуеться, то нехай виходить i просить,
чого йому треба, а не грабуе наших пастух!в.
Вш подякував за нашу пропозищю, перепросив
за свш напад i общяв надал! шкого не кривди-
ти. Щодо пристановища, то вш сказав, що мае
його лише там, де застае його шч. Рангом вш спи-
нився, немов зашмтв, утупив оч! в землю й дов-
го сид!в так, а ми вс!, вражеш, мовчки чекали,
поки пройде це зачаровання. 3 того, як вш за-
плющував та розплющував O4i, довгий час не
моргнувши, дивився в землю, стискував губи й
насуплював брови, ми легко зрозумши, що то в
нього напад божевшля. А незабаром вш сам ствер-
див наш! гадки, бо раитом з якоюсь люттю схо-
пився з земл! й так завзято та гшвно кинувся на
найближчого з нас, що, якби ми не вшняли його,
вш убив би бщолаху, гатячи по ньому кулаками,
кусаючи зубами. Ми не без труднотщв визволи-
ли товарища, а божевшьний, не мовивши й зву-
ка, зник, побйши серед цих зарослей так швид-
ко, що наздогнати його ми не могли.

1нод! вш виходить на дорогу i просить nacryxiB
дати йому частину провтзп, яку вони везуть, а ш-
коли вщбирае п силомщь. Коли в нього напади
божевшля, вш не хоче брати шчого, хоч би пас-
тухи й пропонували йому сам!, а бере титьки ку-
лаками. А при розум! бувши, чемно просить i ду-
же довго дякуе, не шкодуючи сл!в. Ось i все, що
я можу вщповюти на ваше запитання, сеньйори.

Дон KixoT здивовано вислухав козопасове опо-
вщання. Тепер вш пце бшьше захоттв дтзнатися,
хто такий той нещасний, i ще раз вирппив шу-
кати його по вс!х горах, не оминаючи жодного
куточка та зазираючи в yci розколини. Та доля
зробила краще, шж вш гадав i сподтвався, бо Ti-
ei ж хвилини з одшет розколини в скел! вийшов
юнак, якого вони шукали. Bin бурмопв сам со-
6i щось, чого не можна було роз!брати не тить-
ки здалеку, а й зблизька.

Пццйшовши ще ближче, юнак привггав ix зду-
шеним i хрипким голосом, але дуже чемно.

Дон Kjxot вщпов-ш на привггання не менш
вв!чливо i, зшшовши з коня, обняв його i довго
тримав в обшмах, наче давнього знайомого.
Юнак, якого ми можемо назвати Обшарпан-
цем Жалюйдного Образу, на зразок того, як Дон
Кзхот называв себе Рицарем Сумного Образу,
звитьнившись i3 рицаревих рук, одступив на крок
i, поклавши сво! руки Дон Ктхотов! на плеч!,
пильно придивлявся до нього, нтби хойв прига-
дати, чи не бачив його ранште. Може бути, що ви-
гляд, постать i зброя Дон Ктхота здивували юнака
не менш, шж здивувався Дон Ктхот, побачивши
його. Нарешй, Обшарпанець заговорив перший
i сказав таке.

РОЗД1Л XV

ое м/юиишъся дашпя, 1аапина тфмюди
в Cbefya-Mb/wi

— Звичайно, сеньйоре, хоч хто ви будете, я
дуже вдячний вам за ознаки прихильносй, з яки-
ми ви звернулись до мене, i хойв би мати спро-
можшсть вщдячити вам за це чимсь бывшим, шж
добрим нам ip ом. Але доля не хоче дозволити ме-
Hi вщповщати на добро, що меш роблять, шак-
ше, як самими титьки добрими намтрами.

— Все, чого я хочу, - в!дпов!в Дон Кзхот, -
це прислужитися вам, бо я виршшв не вшздити
з цих йр, поки не знайду вас i не дтзнаюся вщ
вас самих, чи не можна знайти лпов проти горя,
яке примушуе вас провадити таке незвичайне
життя, i якщо треба шукати цих лпов, то шукати,
скитьки сили вистачить. Якщо ж ваше нещастя
з числа тих, що зачиняють двер! перед будь-
якою вйхою, то я гадав допомогти вам, плачу-
чи та сумуючи разом i3 вами, бо в нещасй роз-
важае i сшвчуття. Якщо мое бажання варте по-
ляки, то благаю вас, сеньйоре, в тм’я чемностт, —
що, бачу, вщзначае вас, — i заклинаю вс!м, що
ви найбитыпе любили чи любите, скажтть меш,
хто ви i що примусило вас жити та вмирати на
вщлющц, наче хижа тварина. А я присягаюся
рицарським орденом, що його я, негщний гршт-
ник, прийняв, i мандртвним рицарством, до яко-
го належу, що, коли ви вволите мое прохання,
я служитиму вам якнайзавзятйпе, чи то допома-
гаючи полегшити вашу долю, чи то плачучи ра-
зом i3 вами.

Обшарпанець, слухаючи Рицаря Сумного Об-
разу, не зводив i3 нього очей, оглядаючи з голо-
ви до п’ят, i нарешп сказав:

— Якщо у вас е що-небудь погтотсти, дайте
меш, а я, на подяку за вашу доброзичливють, зро-
блю все, що ви хочете.

Санчо зараз же дютав тжу 3i свого милка, i Об-
шарпанець угамував свш голод, твши те, що йому
давали, неначе божевшьний, i так швидко, що ко-
жей шматок наздоганяв попереднш, перше ни
вш устигав проковтнути його. ПоГвши, вш зна-
ками запросив Дон Юхота, Санчо й козопаса ni-
ти слщом за ним i повтв ix на зелене пасовище,
що було за скелею неподалпс Дал! Обшарпанець,
вмостившися якнайзручшше, сказав:

— Якщо ви хочете, сеньйоре, щоб я небагать-
ма словами розпов!в вам про всю безмежшсть
мого лиха, ви мусите пообщяти не уривати нит-
ки мое! сумнот icTopii, бо як титьки ви це зроби-
те, я зразу ж скптчу там, де ви спините. Я роблю
це зауваження тому, що хочу якнайшвидше роз-
повюти про свое лихо. Спогади додають меш
титьки нових тэикоостей. i чим менше ви мене
питатимете, тим швидше я розкажу все, не об-
минаючи шчого важливого, щоб щлком задо-
вольнити ваше бажання.

Дон Kjxot вщ ycix присутшх пообщяв, i юнак
так почав свое оповщання.

— Мое 1м’я — Карденю, моя батыовщина —
одне з найкращих мтст Андалузп. Я походжу i3
значного роду й вщ заможних батыйв. У ттм са-
м!м Mien жило небесне створшня, обдароване
такими прикметами, яких титьки можна бажати.
Така була врода Люсщди, д1вчини також вель-
можного та заможного роду, як i я. Цю Люсш-
ду я любив i3 перших i найчистппих роюв мого
життя; кохала й вона мене !з щиртстю та нему-
дргстю, властивими п молодому в!ков!. Haini на-
MipH були вщом! нашим батькам, i це не турбу-
вало ix, бо вони бачили, що коли ми щдростемо,
то неодмшно одружимось, a piBHicib наших ро-
д!в та статктв сприяла нашому шлюбовь Ми ро-
сли, разом !з нами росли й наш! почуття. На-
peiuTi я вирштив попросити батька Люсщди вщ-
дати п меш, як законну дружину. Я так i зробив;
а вш одповтв, що дякуе за честь, яку я чиню йо-
му, i хоче й co6i зробити меш честь, оддавши за
мене свою дочку.

Я зараз же шшов розказати своему батьков!
про сво! намтри i, входячи до його ктмнати, за-
став його з розпечатаним листом у руках. Пер-
ше, н!ж я встиг вимовити хоч слово, вгн дав йо-
го меш й сказав:

— 1з цього листа ти побачиш, Кардешо, яку
ласку хоче вчинити тоб! герцог Р!кардо.

А герцог Ргкардо, як ви, сеньйори, повинш
знати, це один !з найвизначшших грандтв в 1с-
панп, маетки якого в найкрапцй частиш Анда-
лузй. Я прочитав листа, i мен! здалося, що я й
сам доржав би батьков!, якби той одмовив йому
в його проханн!. А просив вш, щоб мене зараз
вщрядили до нього, де я буду товаришем, а не
слугою, його синов!. Вш же общяв подбати про
те, щоб становище мое вщповщало поваз!, з якою
вш до мене ставиться. Я прочитав листа i, чи-
тавши, зан!м!в, а особливо як почув те, що казав
м!й батько:

— За два дш ти пощеш звщси, Кардешо, ви-
конати герцогову волю. Настав день од’хзду. Од-
Hiei ноч! я говорив !з Люсшдою, розказав !й про
все, що сталося. Те саме розказав я i п батьков!
й просив його заждати калька дшв i не заручати
Hi з ким Люсшди, поки я не д!знаюся, чого хо-
че вщ мене Икардо.

Кшець кшцем, я з’явився до герцога. Най-
б!лыпе рад!в !з мого пршзду другий син герцога,
на ймення Фернандо, чепурний юнак, щедрий !
влюбливий. Невдовз! вш захопв, щоб ми стали
приятелями, i це выкликало багато розмов. Стар-
ший брат теж любив мене i був дуже ласкавий,
але не перебирав м!ри, як дон Фернандо.

Одного разу дон Фернандо висловив бажан-
ня побувати в мого батька, а герцогов! ми мали
сказати, що щемо на ярмарок кулиги к!лька до-
брих коней, яких багато було в мо!'м м!ст!, бать-
к!вщин! найкращих у свт коней. Почувши це,
я, спонукуваний своею пристрастю, яка ухвали-
ла б i менш розважливий нам!р, визнав його
план чудовим, бо вш давав мен! нагоду побачи-
тися з моею Люсшдою. Керований цими думка-
ми та бажанням, я пщтримав його пропозищю !
квапив його здшснити й. Герцог дав дозв!л i до-
ручив меш супроводити його.
Ми приТхали до мого рщного мюта. Мш бать-
ко прийняв його, як годилося; я зараз же поба-
чився з Люслндою. Я так вихваляв красу, гожють
та розум Люсшди перед Фернандо, що похвали
moi выкликали в нього бажання подивитись на
д!вчину, прикрашену такими чеснотами. Лиха
доля пщказала меш задовольнити його прохан-
ня, i одного вечора я показав йому Люсшду при
свкл! свтчки, коло вгкна, де ми з нею звичайно
розмовляли. BiH, побачивши н таку вродливу, за-
був про Bcix красунь, яких будь-коли зустртчав.
Вш зан1м1в, стерявся, був зачарований i, нарешп,
закохався так, як ви побачите дал! з оповщання
про мое нещастя.

Одного разу Люсщда попросила мене присла-
ти ш один рицарський роман, який !й особливо
подобався, — це був «Амадю Гальський...»

Дон KixoT, титьки почувши назву рицарсько-
го роману, сказав:

— Коли б ваша милють 13 самого початку спо-
вютили мене, що сеньйора Люсщда любила ри-
царсыа романи, не треба було б шших доказтв,
щоб довести меш висоюсть п розуму, який ви так
майстерно описували. Щодо мене, я не потре-
бую далыпих оповщань про и вроду, гтдносп та
розум, бо, знаючи титьки про цю п прихильш-
сть, я ладен визнати i"i за найвродлившту i най-
розумшшу жшку в свгп. Я xotib би також, щоб
ваша милють надюлали тй разом з Амадюом
Гальським i Рухеля Грецького, бо я певний, що
сеньйор! Люспцц дуже сподобалися б Дараща й
Гарайя, дотепнють чабана Дарителя та чудов!
Bipnii його пюень, яких BiH cniBaB так спритно й
майстерно. Але е ще час цю помилку виправи-
ти. Досить буде, коли ваша милють ласкаво по-
ще до мое! господи, i там я дам ш понад триста
книжок, що становлять ут!ху мое! душ! i пщгрим-
ку мого життя. Титьки пригадую, що в мене вже
lx нема через щдступи лихих та заздрюних чар!в-
ниюв. Простив, ваша милосте, що я зламав свою
общянку не перепиняти вашого оповщання, але,
коли я чую будь-що про рицарство або мандр!в-
них рицар1в, я не в сил! не вставити слова, як со-
нячне промшня не може перестати огртвати або
мюячне промшня — викликати росу. Отже, вам
треба вибачити меш та оповщати дал!.

Поки Дон KixoT казав це, Карденю сид!в,
схиливши голову на груди i, очевидно, поринув
у задуму, бо, хоч i знову просили його розповща-
ти свою !стор!ю, вш не в!дпов!в i слова. Але че-
рез якийсь час вш пщвтв голову й сказав:

— Я не можу позбутися одше! думки, i н!хто
в свт не допоможе мен! в цьому, — та й дурень
буде той, хто гадае шакше, — а саме, що цей про-
йдисвгг Елюабет був коханцем королеви Мада-
с!ми.

— Hi, Hi, свщчуся вс!м, — скрикнув розгшва-
ний Дон KixoT, — i те, що ви кажете, величез-
ний наклеп або, краще сказати, пщлота. Коро-
лева Мадас!ма була занадто висока сеньйора, i
не можна припустити, щоб така висока принце-
са стала коханкою якогось л!карчука. А хто га-
дае шакше, той великий паскудник, i я доведу це
йому шший чи на кош, озброений чи без зброт,
вноч! i вдень, чи як вш того сам захоче.

Карденю пильно дивився на нього. Набли-
жався напад божевшля, i вш нездатний був опо-
вщати дал!, та й Дон К!хот, обурений тим, що
почув про Мадас!му, не хот!в б!льше слухати
його.
Дивна pin: вш так заступався за не!, немов ко-
ролева та була його справжня й природна госпо-
дняя. Ось що наробили його клята книжки!

Отже, охоплений божевылям Кардешо, почув-
ши, як його називають брехуном, паскудником
та шшими ганебними словами, схопив камшь, що
лежав коло нього, i жбурнув його в груди Дон
KixoTOBi так сильно, що той упав навзнак.

Санчо Панса, побачивши таке поводження 3i
СВО1М паном, кинувся на божевшьного, стиснув-
ши кулаки, але Обшарпанець единим стусаном
звалив його co6i до шг, тод! скочив на нього i
досхочу нам’яв йому ребра. Козопас, що хотав
захистити його, зазнав тако! само! дол!, а боже-
витьний, побивши та потолочивши !х ycix, спо-
кшно шшов co6i в гори.

РОЗД1Л XVI

де опо&гдаетъся про mini неЗвикайш peli, 11/0 трапилийя в
Съерра-Морет 3i слав-нмм риуарем Ламанкоъким, i про
тюкушу, яку ё1н накмв на сок, ная1/()ую1и

Попрощавшися з козопасом i знову с!вши на
Росшанта, Дон К!хот звелгв Санчо йти слщом за
собою, що той виконав дуже неохоче. Вони по-
сувались повол!, бо вступили до найб!лып непро-
х!дно! частини прського пасма.

— Чого нам, — сказав Санчо, — блукати в цих
горах без жодно! стежки й шляху, шукаючи яко-
гось божевитьного, якому, коли ми його знайде-
мо, знову може спасти на думку закшчити те,
що вш розпочав. Титьки я кажу не про його ба-
лачки, а про голову вашот милоста та мо! ребра,
як! вш !ще не вс! зламав.
— Не плети шсештниць, Санчо, — крикнув Дон
Клхот, — бо треба To6i знати, що в щ мгсця мене
вабить не так бажання знайти того божевшьно-
го, як жадоба вчинити там подвиг, що ув!чнить
мое !м’я та вславить по всш земл! i укв1тчае мене,
як найдовершенппого та найславетншгого ман-
дргвного рицаря.

— А дуже небезпечний цей подвиг? — спитав
Санчо.

— Hi, — вщпов1в Рицар Сумного Образу, — але
справа може повернутись i так, що щастя втече
вщ нас, замють того, щоб гги нам назустрхч. А впм,
усе залежатиме вщ твое! дбайливость

— Вщ мое! дбайливост!?

— Так, бо коли ти хутко повернется звщти,
куди я хочу тебе послати, мо! муки теж хутко
скшчаться й почнеться моя слава. А щоб не
тримати тебе дал! в невщомост! з приводу мо!х
думок, тоб! треба знати, що славетний Амадю
Гальський був один !з найкращих мандр!вних
рицар!в. Я не так сказав — один !з найкращих;
це був единий, перший з-пом!ж ycix, що були за
його час!в на свт. Амадю був зразок, провщна
з!рка, сонце вс!х вщважних ! закоханих рицар!в,
i його повинн! наслщувати вс! ми, що б’емось
пщ прапором кохання та рицарства. А якщо це
так, друже Санчо, то я зм!ркував, що мандр!в-
ний рицар, який перейме вщ нього найб!льше,
найшвидше дшде рицарсько! досконалость Один
!з випадюв, де цей рицар найяскрав!ше виявив
свою розважливють, сво! зд!бност!, вщвагу, тер-
шння, в1рн!сть та кохання, було його добровшь-
не вщлюдництво на Пен!! Побре. Там, не визна-
ний сеньйорою Ор!аною, в!н спокутував сво!
гр!хи, прибравши !м’я Бельтенеброса; !м’я, зви-
чайно, змтстовне й вщповщне до життя, яке вш
обрав co6i з добро! вол!. Мен! легше наслвдува-
ти його в щм, н!ж переполовинювати велетшв,
одтинати голови зм!ям, убивати андр!ак!в', роз-
ганяти цта армн, розбивати флоти й нищити
чарування. До того ж ця м!сцев!сть дуже при-
датка для таких вправ.

— Що ж саме ваша мюпсть збираеться роби-
ти в щм безлюдшм м!сщ? — спитав Санчо.

— Xi6a ж я не сказав тоб!, що хочу наслщува-
ти Амадюа, удаючи, шби я з’!хав !з глузду, впав
у розпач Грозлютувався? Разом !з тим я насл!-
дуватиму й дона Рольдана, коли той, збожевол!в-
ши, почав висмикувати !з земл! дерева, каламу-
тити воду в чистих струмках, убивати пастуив,
нищити отари, шдпалювати хати, руйнувати бу-
динки, красти коней i робити сотш тисяч шших
безумств, г!дних бути ув!чненими. Проте я не
збираюся точно наслщувати Рольдана, Орланда
чи Ротоланда (вш мав yci щ три !мещ) в ycix його
безумствах, як! вш робив, думав або висловлю-
вав. Я повторюватиму тальки т!, як! здаються
мен! найважливппими. А може, задовольнюся на-
слщуванням Амадюа, який не робив шяких руш-
ницьких безумств, а здобув соб! тако!, як шхто,
слави самим плачем та сво!ми почуттями.

— Але мен! здаеться, сеньйоре, — сказав
Санчо, — що та рицар! мали рацио робити таке
безглуздя, бо !х спонукала до цього жшоча зра-
да. А ваша милгсть? Яка причина е у вас, щоб ста-
ти божевшьним? Яка паш погордувала вами? Xi-

1Андр1аки — потвори, яасто згадуваш в рицарських
романах, як i в шших м!ф1чних icropiax.
ба е у вас докази, що сеньйора Дульсшея Тобось-
ка зрадила вас?

— У т!м то й pin, ~ вщповгв Дон Кзхот, — i в
там то й полягае краса мого вчинку. Не велик! за-
слуга й честь, коли рицар збожевол!е з причини;
шша справа — з’Тхати з глузду без жодних шдстав.
Отже, друже Санчо, не гай часу i не вщговорюй ме-
не вщ такого незвичайного, щасливого й школи
ще не чуваного наслщування рицарських зразкгв.
Я божевтльний i буду ним, поки ти повернешся з
вщповщцю на лист, який я гадаю надюлати з то-
бою до Дульсше!. I коли вщповщь буде така; яка,
на мою думку, мусить бути, я зречуся сво!х дур-
ниць i свого каяття, шакше ж насправд! збожево-
лпо i не почуватиму шчого. Отже, хоч яка буде
вщповщь, я позбавлюся пращ, за якою ти мене
залишаеш тут, радггиму з добро! звютки, при здо-
ровому розум! бувши, i не вщчуватиму горя, якщо
привезет лиху, бо збожеволпо. Але скажи меш
Санчо, чи добре переховуеш ти шолом Мамбрь
на, який, я бачив, ти пщняв !з земл!, коли той,
невдячний, хотав розбити його вщент i не м!г? Ти
бачив сам, як добре його загартовано.

— О, сеньйоре Рицарю Сумного Образу, — вщ-
пов!в Санчо,— я не можу дал! тершти та зноси-
ти дещо з того, що каже ваша милють. Воно на-
гадуе меш, що все, що ви розказуете про рицар-
ство, про здобування якихось корол!вств чи !м-
перш, про остр!в, який ви общяете подарувати
мен!, та про вс! добродшства, що ви зробите ме-
н! за прикладом мандр!вних рицар!в, що все це
говориться титьки на вггер. Хто ж, почувши, що
ваша милють вважае за шолом Мамбрша таз для
голшня i вже чотири дш не зрпсаеться цього, не
скаже, що така людина не мае аш крихти розуму?
Я шдняв той таз i поклав у торбу, гадаючи випра-
вити його вдома та користуватися, як тазом, ко-
ли буду голитися, якщо титьки меш доведеться
коли-небудь побачити мою дружину та дней.

— Присягаюсь io6i, Санчо, — вщповтв Дон Кл-
хот, — що в тебе найдурнштий розум з ycix зброе-
носщв на свт. Чи можливо ж, що ти, ститьки по-
мандрувавши зо мною, i дос! не помнив, як усе,
до чого торкаеться мандртвний рицар, здаеться ма-
рою, дурницею та божевшлям, i все робиться на-
виворгг? Але зовстм не так воно насправд!, адже
помтж нами е сила чартвниюв. Вони все змшю-
ють, щдмшюють i обертають на те, що тм до впо-
доби, залежно вщ того, чи допомагають вони нам,
чи шкодять. Отже, те, що здаеться тоб! тазом для
голшня, е для мене шолом Мамбрша, а шший, ма-
буть, вважае його ще за щось. Велику послугу зро-
бив меш мш приятель чар!вник, що для вс!х обер-
нув на таз справжшй та дшсний шолом Мамбрша.
Знаючи йому ищу, вс! переслщували б мене, силку-
ючись ощбрати шолом. Але, бачачи в ньому тить-
ки таз для голшня, вони й не намагаються здобути
його. Це виразно дов!в той, що спочатку хопв
розламати таз, а поттм кинув його на землю, на-
вив не тцднявтпи. Цього школи не сталося б, як-
би вш знав, що то таке. БереЖи його, друже; за-
раз вш меш непотр!бен, а незабаром доведеться
зняти й усю зброю та лишитись голим, як ненька
породила, коли щд час мого покутування я захо-
чу наслщувати Рольдана бтльше, юж Амадюа.

Розмовляючи так, вони дшшли до шдошви
високот гори, що, наче обрубана скеля, самот-
ньо височша серед багатьох шших. Пщ нею 6ir
спокшний струмочок, протжаючи чудовою зеле-
ною лукою, ща вабила очь Скртзь було багато
дерев i нимало квпок та рослин, як! надавали кра-
евидоЕЙ ще кращого вигляду. Це м!сце вибрав
для свое! спокути Рицар Сумного Образу i, пщ’!-
хавши ближче, почав у нестям! вигукувати.

— Це те м!сце, о небо, що я вибрав оплакува-
ти нещастя, до якого ти мене призвело! Тут сльо-
зи з мо!х очей збщьшуватимугь води цього струмка,
а мо! невпинш глибокх згтхання ворушитимуть
листя цих величезних дерев на ознаку муки, що
вщчувае мое роз’ятрене серце. О, Дульсшее То-
боська! День мотх ночей, слава мо!х страждань,
мета мо!х прагнень, з!рка мое! дол!, нехай дасть то-
6i небо все, чого ти бажатимеш. Подивися т!льки
на це мюце i на становище, в якому я опинився
через розлуку з тобою, i дай ласкаву в!дпов!дь на
мое до тебе почуття. О, самотш дерева, що вщ
сьогодш будете мен! единими товаришами! Со-
лодким шамотшням сво!х вгг подайте ознаку, що
вас не турбуватиме моя присутшсть. О ти, мш
зброеносцю, приемний товарищу в мо!х удалих
та невдалих пригодах, добре запам’ятай те, що
побачив тут, щоб переказати все головнш приз-
вщнищ мого нещастя!

I, кажучи так, вш зл!з !з Росшанта, одразу роз-
сщлав його i, поляскавши коня по боках, сказав:

— Тоб! дае волю той, хто сам лишаеться без
не!, о коню, незвичайний i сво!ми вчинками, i
своею недолею! 1ди, куди знаеш, бо на чол!
тво!м написано, що ш Гшпогр!ф Астольфа, ш
славетний Фронтшо1, що так дорого коштував

1 Г i п п о г р i ф, Фронтшо — кон! в рицарських ро-
манах, що надшялись особливим властивостями: швидк!-
стю, розумом, людською мовою.
Брадамантов!, не дортвнюють To6i своею швид-
к!стю. х

Санчо, побачивши це, мовив:

— Забрав би д!дько того, хто позбавив нас
труду розсщлувати Ciporo. Я не пошкодував би
Hi стусашв йому в спину, Hi багатьох приемних
речей йому на похвалу.Та якби вш i був тут, я
шзащо не згодився б розсадлати його. Яке йому
дгло до правил, обов’язкових для закоханих i для
тих, хто впав у розпач? Його хазяш, дякувати Бо-
roBi, не кохае i не впадае в розпач. А знаете, сень-
йоре Рицарю Сумного Образу, якщо мое вщряд-
ження й божев!лля вашо! милост! не жарт, то
краще було б знову засщлати Росшанта, щоб вш
заступив меш Ciporo та допомй швидше виру-
шити й повернутися. Я поганий ходок i не знаю,
коли прийду й коли вернуся.

— Нехай буде по-твоему, — в!дпов!в Дон Ki-
хот, — бо твш нам!р здаеться меш непоганим.
Я гадаю, що ти рушиш звщси через три дш, а тим
часом дивитимешся на мо! вчинки i розмови, про
як! пот!м перекажеш !й.

— А чого ж я ще не бачив, що мушу дивити-
ся? — спитав Санчо.

— Ти дуже помиляешся,— в!дпов!в Дон Kixor. —
Я ще не розривав одеж!, не розкидав навкруги
збро!, не бився головою об скелю й не робив ба-
гато такого, на що тоб! слщ було б подивитися.

— Титьки, ради Бога, обережно, ваша милосте,
бо ви можете натрапити на таку скелю, що шсля
першого ж удару вс! ваш! вигадки про спокути
кончаться. Я гадаю, що, коли ваша мил!сть вва-
жае за потр!бне битися головою i без цього не
може обштися, можна було б задовольнитися,
б’ючись головою об воду чи об щось м’яке, як-от
бавовна. Зрештою, це ж робиться не справа!, а
жартома. А меш доручггь сказати сеньйор! Дуль-
сше!, що ви билися об скелю, твердппу за алмаз.

— Дякую тоб! за добр! нам!ри, друже Санчо, —
в!дпов!в Дон KIxot, — але мушу зазначити, що
спокута — не жарти; и треба вщбувати щлком
серйозно, бо шакше це було б порушення ри-
царських закошв. Вони щд загрозою кари забо-
роняють нам говорити будь-яку неправду, а ро-
бити одне зам!сть другого — це те саме, що й
брехати. Отож я мушу битися головою наспра-
вд!, дуже щиро, без н!яко! штучност!. Треба та-
кож, щоб ти лишив мен! трохи корпп, бо доля
позбавила нас бальзаму.

— I ще ripnie, що вона позбавила нас осла, —
вщповтв Санчо, — бо вкуш з ним загинули i кор-
п!я, i все. Я ще дуже проситиму вашу милгсть Hi-
коли не згадувати про цей клятий натй, бо тить-
ки я почую про нього, у мене перевертаеться все
в шлунку. I ще благаю вас: уявпъ co6i, що три
дш, як! я мушу дивитися на ваше божев!лля, вже
минули. Я ладен заприсягтись, що бачив уже
все, i перекажу про щ дива сво!й сеньйор!. Пи-
ппть листа i швидше виряджайте мене, бо я ду-
же хочу вернутися i витягти вас !з цього мгсця.

— Це правильно, — сказав Рицар Сумного Об-
разу, — але як ми напишемо листа?

— I наказ про видачу мен! ослят також?

— Все буде написано. Добре було б, не маю-
чи паперу, написати, як у старовину писали, на
лист! дерев або воскових дошках, хоч знайти !х
тепер так само важко, як i nanip. Але мен! спа-
ло на думку використати на це записну книжку
Карденю, а ти подбаеш, щоб лист був перепи-
саний на добрий nanip i гарним почерком у пер-
шому ж сел!, де знайдеш учителя. Не давай таль-
ки переписувати його иыкому писарчуковь во-
ни завжди пишуть так др!бно, що й сам сатана
не добере шчого.

— А як же бути з шдписом? — спитав Санчо.

— Н1коли Амадю не пщписував свой листав, —
вцщов!в Дон Клхот.

— Гаразд, але ж наказ про ослят повинен ма-
ти власноручний гпдпис, шакше скажуть, що шд-
пис пщроблено, i я лишуся без ослят.

— Наказ я шдпишу в щй-таки кйижщ, — ска-
зав Дон Кйот,— i небога, побачивши мою руку,
не перешкоджатиме Hi в чому; а щодо листа, так
я, шдпишу так: «Ваш до смерта Рицар Сумного
Образу». Це пусте, що вш буде подписаний чу-
жою рукою, бо, скитьки я пригадую, Дульсшея
не BMie Hi писати, Hi читати, i за свого життя не
бачила жодного листа чи лггери вщ мене. Наше
кохання завжди було платошчне i не виходило за
меж! невинних погляд!в, та й то дуже нечастих,
бо я можу заприсягтися, що за дванадцять роюв
я бачив ii титьки чотири рази. Дуже можливо, що
вона навпъ i не помнила мо!х попвццв — так су-
воро i в такому вщлющц виховували ii батьки,
Лоренсо Корчуело та Альдонса Ногалес.

— Та, та, та! — сказав Санчо. — Виходить, що
донька Лоренса Корчуела i е сеньйора Дульст-
нея Тобоська, або, як п звуть шакше, Альдонса.
Лоренсо.

— Так, — вил ков Дон Ктхот,— i вона варта бу-
ти волбдаркою всесвпу.

— Знаю ii добре, — сказав Санчо, — я можу
сказати, що вона кидае мшгки, як найздоровппий
парубок на сель 1й-богу, це д!вчина дуже розум-
на, гарна в ycix вщношеннях i така дужа, що мо-
же витягти з калюж! за бороду кожного мандр!в-
ного рицаря. А яю в нет, шельми, легеш! А го-
лос! Одного разу вона стала на дзвшищ й поча-
ла гукати CBoix робггниюв, i хоч Ti були дал!, як
за швмюп, вони чули ii так, шби стояли коло
само! дзвшищ. Тепер я скажу, сеньйоре Рицарю
СумногО Образу, що ваша мюпсть не титьки мо-
же й мусить робити для нет- р!зне божев!лля, а
може зовс!м певне вкидатись у розпач та в!ша-
тись. I кожен, хто довщаеться про це, скаже, що
ви мали ращю, хоч би пот!м вас i забрав дщько.
Я хопв би бути вже в дороз1, щоб швидше по-
бачитися з нею, бо я не бачив ii вже давно, i во-
на, мабуть, змшилася за цей час. Обличчя жшо-
4i дуже погашють, коли вони бувають довго на
сонщ, на пол! та на чистому повпрь Мушу ска-
зати по правд!, ваша милосте, що я був завжди
певен, що сеньйора Дульсшея мусить бути якась
велика принцеса, в яку закохалась ваша мюпсть,
або яка-небудь шша особа, варта тих щедрих по-
дарунюв, що ви посилали ш — бюкайця, галер-
ник!в та багатьох шших, бо ж ваша мюпсть, ма-
буть, багато кого перемогла ще й перед тим, як
я став у вас зброеносцем. Але коли добре пом!р-
кувати, яка користь сеньйор! Альдонс! Лоренсо,
тобто сеньйор! Дульсше! Тобоськш, що перед
нею схиляють колша тих, кого ваша мюпсть пе-
ремогла або мае перемогти? Дуже може бути,
що коли вони з’являться до нет’, вона буде чеса-
ти льон або молотити в клуш. Вони зн!яков!-
ють, а вона см!ятиметься та сердитиметься за ваш
подарунок.

Дон К!хот, очевидно, вважав зайвим вщпов!-
дати своему зброеносцев!, бо одшшов наб!к, витяг
записну книжку i почав повол! складати листа.
Кшчивши писати, вш покликав Санчо i сказав,
що хоче прочитати йому, щоб той пам’ятав ли-
ста, якщо загубить його по дорозь А цього вш
богться, знаючи про немилють дол! до себе.

— Нехай ваша мшнсть напише листа дв!ч! чи
трич! в щй книжш та дасть його меш, i я вже
везтиму його якнайпильшше. А думати, що я мо-
жу запам’ятати листа — безглуздя, бо в мене така
погана пам’ять, що я часто забуваю навпъ, як ме-
не звуть. А проте, прочитайте, я залюбки послу-
хаю, бо, напевне, вш зразковий.

— Тод! слухай, — сказав Дон К!хот.

ЛИСТ ДОН KIXOTA до дульсше! тобосько!

Можновладна й висока принцесо!

Поранений вгстрям meoei eidcymHocmi й засму-
чений до глибини dyuii, шле mo6i, найюжнйиа Дулъстее
Тобосъка, побажання той, що сам ix не мае. Коли
твоя врода зневажатиме мене, коли твоя велич-
Hicmb гнобитиме мене, коли ти схочеш йце збиыиити
moi страждання — то, хоч i звиклий, не можу до-
лг терпйпи й цих, не гтлъки великих, а й дуже дов-
гих мук. Мш eipmrn зброеносець Санчо дасть mo6i
звйп, о вродлива невдячнице, улюблений вороже
мш, про стан, в якому вш через тебе мене поки-
нув. Коли ти ласкаво захочет допомогти меш —
я твш, а коли Hi — роби, як знаеш, бо, поклавши
голову, я задоволъню i твою жорстокДтъ, i свое
бажання.

Твш до смертт

Рицар Сумного Образу.

— Клянуся жипям свого батька, — сказав Сан-
чо, вислухавши листа, — це найкраща р!ч, що я
будь-коли чув. Аж дивуешся, як добре каже тут
ваша милють усе, що хоче, та як ловко закшчуе:
«Рицар Сумного Образу». Правду кажу, що ваша
милють — справжнш чорт i все вм!е.

— У моему фахов!, — В1дпов1в Дон Kixor, — тре-
ба все знати.

— А тепер, ваша милосте, напишггь на друго-
му аркупп наказ про трьох ослят i пщшпшть йо-
го так виразно, щоб yci шзнали ваш щцпис, по-
бачивши його.

— Згода, — сказав Дон Kixor i, написавши, про-
читав таке:

Ваша милосте, паш небого. Одержавши це, ви
noeumi eiddamu моему зброеносцев! Санчо Пана
трьох ослят !з п ’яти, що я лишив удома nid вашим
доглядом. Цих трьох ослят наказую видати на
оплату за трьох таких самих, що я одержав eid
нього. Шсля видач1 ослят наш! розрахунки з ним
вважаютъся зактченими, Написано в Сьерра-
MopeHi, двадцять другого серпня цього року.

— Нехай буде так, — сказав Санчо, — а тепер
пщпиштгь, ваша милють.

— Пщписувати не треба, я тальки поставлю
свш розчерк, i цього досить не тальки для трьох,
а й для трьохсот осйят.

— Цитком здаюся на вашу милють, — вщпо-
вгв Санчо. — Дозвольте мен! осщлати Росшанта
i благословив мене, бо я хочу гюгхати зразу ж, не
чекаючи дурниць, як! робитиме ваша милють.
Атам я скажу, що бачив ix стальки, що битьше
й не треба.

— Але я хочу, i так треба, щоб ти хоч побачив
мене голого. Я зроблю при ro6i два або три де-
сятки безумств; це забере не бшыле як швгоди-
ни. Побачивши ix на власш oni, ти зможеш бо-
житися твотм спасшням, що бачив i Ti, про як!
захочеш додати. I запевняю тебе, що хоч би сюль-
ки ти казав, а я зроблю б!льше.

— Сеньйоре, — крикнув Санчо, — я не хочу
бачити вашу мюпсть голого: це нагонить на ме-
не велику туту, i я не зможу втримати сл!з. А те-
пер я не в сил! вже плаката, бо в голов! мен! ще
повно сл!з, як! я пролив над сво’тм ослом ще!
ноч!, i я не зможу починати знову. Якщо ваша
мюпсть хоче показати мен! кшька безумств, ро-
б!ть !х одягнений та виберпъ найкоротш! i най-
зручншп. Адже я для цього зовс!м не потр!бний,
i до того, як я вже казав, це т!льки затримае мое
повернення з новинами, яких чекае й на як! за-
слуговуе ваша мюпсть. А якщо сенъйора Дульс!-
нея не вщповють як сл!д, то я врочисто прися-
гаюсь стусанами та ляпасами вибити !й гарну
вщповщь !з самого шлунку. Чи можна ж терш-
та, щоб такий славетний мандр!вний рицар, як
ваша мюпсть, божеволгв, н! с!ло н! впало, через
якусь там жшку? Нехай сеньйора не змушуе ме-
не закшчувата, а то я такого втну, що вона не
подякуе. Я на це мастак. Вона погано мене знае,
а то постила б у день мого святого.

— 1й-право, Санчо, — сказав Дон К!хот, — та,
здаеться, не менш божевшьний, н!ж я.

— Я не такий божев!льний, ттльки запалып-
ший, — вщповтв Санчо. — Але що ж тстиме ва-
ша мюпсть без мене?

Чи не думаете ви бпати на шлях та грабувати
пастух!в, як Карденю?

— Про це не турбуйся, — сказав Дон К!хот, —
бо коли б у мене й була !жа, то я б одНаково жи-
вився самими травами та плодами, що постача-
тиме мен! ця лука й дерева. Краса мого подвигу
i полягае в тому, щоб не !сти й тершти ппш зли-
годш.

На це Санчо вщповхв:

— Знаете, чого я боюся, ваша милосте? Що не
зможу знайти вас, коли повернуся.

— Добре запам’ятай ознаки, — сказав Дон Kj-
xot, — а я не ходитиму далеко звщси й навпъ
подбаю про те, щоб зшти на найвипц скел! та ви-
глядати тебе. А впм, певшший cnoci6 — нархза-
ти плок дроку й кидати ix по дорозц поки ти
вищеш i3 rip. LI,i гики стануть ro6i в!хами та оз-
наками.

— Я так i зроблю, — вщпов!в Санчо i, riapi-
завши чимало плок, розлучився 3i cboim паном
не без плачу з обох сторш.

Хоч як наполягав Дон Kjxot, щоб Санчо гля-
нув хоч на дй його божевйьш вправи, але зброе-
носець, Ывши на Росшанта, якого Дон Ктхот
просив доглядати, як самого себе, попростував
до р1внини, кидаючи за порадою свого пана час
вщ часу гики. Та не проххавши й ста кроки, вш
вернувся i сказав:

— Ваша милють правду казали. Щоб щиро
присягатись, що я бачив ваш! безумства, меш
треба подивитися хоч на одне, дарма що я бачу
вже одне найбйьше, а саме те, що ви лишаетесь
тут.

— Я ж казав To6i, — вщповш Дон Ктхот. — За-
чекай, Санчо, я зроблю ix умить.

I, скинувши штани та лишившись у самш со-
рочщ, вш дв1ч! шдстрибнув i дв!ч1 став сторча-
ка. Санчо повернув Росшанта цйком задоволе-
ний, бо тепер мй присягатися, що пан його з’гхав
i3 глузду.

Р03Д1Л XVII

де оноШавтъся т^о Sycmfa Canlo 6 fafilwi
Si сблл^ени'ком ma у'и.^улъником

Санчо, витхавши на битий шлях, почав шукати
дороги на Тобосо й другого дня доТхав до корч-
ми, де йому трапилася нещаслива пригода з
ковдрою. Як титьки Санчо побачив корчму, йо-
му зразу здалося, що його знову пщкидають у
повпря, i вш спочатку не хоттв затздити туди,
хоч настав уже час общу i йому дуже хотиюся
покуштувати чогось гарячого теля сплькох дтв
живлення холодним м’ясом. Ця потреба таки
змусила його пщ’тхати ближче, i, поки вш ва-
гався, чи заходити йому в корчму, чи Hi, звщти
вийшло двое, що зразу шзнали Санчо, i один i3
них сказав другому:

— Скажпъ, сеньйоре лщенщате, чи цей вер-
шник, бува, не Санчо Панса, що, як каже ключ-
ниця нашого шукача пригод, потхав i3 ним зброе-
носцем?

— Так воно i е, — вщпов!в лщенщат, — а кшь
належить нашему Дон KixoTOBi.

Не дивно, що вони втзнали його, бо то були
той самий священик i цирульник, що роздивля-
лись та палили книжки Дон Клхота. Вшзнавши
Санчо Пансу та Росшанта i бажаючи д!знатися
про Тхнього пана, вони щдшшли до Санчо, i свя-
щеник, назвавши його на ймення, спитав:

— Друже Санчо, а де ж залишився ваш пан?

Санчо теж ушзнав ix одразу, але вир1шив за-
тагги вщ них мгсце перебування Дон Ктхота i
вщпов!в, що пан його лишився в шшому м!сщ,
дуже заклопотаний важливими справами, i що
бглыпе вш не може шчого сказати, хоч би йому
повиколювали oni, a oni, мовляв, вш дуже щнуе.

— Е, Hi, Санчо, — сказав цирульник. — Як-
що ви не розкажете нам, де вш лишився, ми бу-
дем© думати, та й тепер уже думаемо, що ви
його вбили й пограбували, бо ви щете на його
кош. Дайте нам пана niei шкапи, а то вам буде
погано.

— Нема вам чого загрожувати мен!. Я такий
чоловгк, що школи ще шкого не вбивав i не гра-
бував. Мш пан покутуе сво! rpixn в отих горах i
робить це з великим задоволенням.

I зараз же, нашвидку i не зупиняючись, вш
розпов!в про стан, у якому лишився Дон Kixor,
про сво! пригоди i про те, що йому доручено
приставити листа сеньйор! Дульсше! Тобоськш,
коханщ його пана, дочш Лоренса Корнуела.
Священик i цирульник хоч i знали про характер
божевиля Дон Кзхота, а, проте, дуже дивува-
лися щоразу, коли слухали про нього знову. Во-
ни попросили Санчо Пансу показати хм цього
листа.

Той сказав, що його написано в записшй книж-
щ i що Дон Юхот наказав переписати цього ли-
ста на гарному nanepi в першому ж сел!, куди
вш пршде. Священик все ж таки просив пока-
зати i общяв переписати його сам якнайкращим
почерком.

Санчо засунув руку за пазуху, шукаючи там
книжки, але шчого не знайшов, та не мй би
знайти й досьогодш, бо Дон Кзхот не дав йому
ii, а вш забув узяти. Санчо, побачивши, що книж-
ки немае, зблщ, як смерть, i заходився мацати
по BciM cboim Tini, а коли не знайшов i там Hi-
чого, схопив у жмеш свою бороду i висмикнув
мало не половину й. ГИсля цього вш швидко
вдарив себе разгв !з плеть кулаком в обличил та
в Hie так, що весь умився кров’ю.

Бачивши це, священик i цирульник спитали,
що з ним сталося i з яко! причини вш це робить.

— Що сталося? — вщпов1в Санчо. — А те, що
в один момент я втратив одразу трьох ослят, з
яких кожне коштувало щонайменше замку.

— Як так? — здивувався цирульник.

— Я загубив записну книжку, де був лист до
Дульсше! та записка, що пщписав мш пан, де
вш наказуе сво!й небозг видати мен! трьох i3
чотирьох чи п’ятьох ослят, як! були в нього
дома.

Тут вш розказав !м, як украдено в нього Cipo-
го. Священик заспокоював Санчо й казав, що
коли знайде його пана, то попросить його поно-
вити записку; пльки вш повинен буде написати
и на окрем!м аркупп паперу, як пишуть звичай-
но, бо вексел!, написан! в записних книжках, не
мають законно! сили. Санчо повеселппав i ска-
зав, що втрата листа до Дульсше! його теж не
дуже турбуе, бо вш знае його мало не напам’ять
i може повторите його коли й де завгодно.

— Так перекажгть зараз, Санчо, а ми запише-
мо, — сказав цирульник.

Санчо почав чухати голову, дивлячись то в
землю, то на небо, i, попомучивши сво!х слуха-
ч!в та обгризши соб! п!вн!гтя на одному палиц,
сказав теля довго! паузи:

— Свщчуся Богом, сеньйоре лщенщате, не-
хай в!зьмуть мене вс! чорти, якщо я пам’ятаю
що-небудь з того листа, хоч знаю, що спочатку
говориться: «висока та маловладна сеньйоро».
— Не може бути — «маловладна», — сказав ци-
рульник, — певне, там сказано: «всевладна» або
«можновладна».

— Так воно i е, — казав Санчо, — пойм, як-
що я не забув, було «вражений, позбавлений сну
i поранений щлуе ручки вам, невдячна й цшком
невщома вродо», а пойм не пам’ятаю, що казав
вш про здоров’я i про хвороби, i забув усе, кр!м
того, як закшчив вш листа: «ваш до смерй Ри-
цар Сумного Образу».

Обом дуже сподобалася добра пам’ять Санчо.
Вони довго см1ялися i попросили його повторили
листа ще дв!ч!, щоб i вони запам’ятали його й
могли переписати при нагодг

Санчо переказав листа трич! й казав три ти-
сяч! р!зних дурниць. Дал! вш розказав про Bci
пригоди свого пана, але не натякав i словом на
нещасний випадок i3 ковдрою, що трапився з
ним у корчм!, куди вш так не хойв затздити. Вш
розповш також, що його пан, якщо дютане
сприятливу вщповщь вщ Дульсше!, подбае про
те, щоб стати !мператором, як вони погодилися
м!ж собою, i що панов! це неважко буде зроби-
ти, бо вш вщважний i мщний у руках. Коли це
станеться, Дон Кзхот одружить його (бо на той
час вш неодмшно вже буде вд!вцем) з одшею з
панянок королеви, — спадкоемнищ величезних
та багатющих земель на твердому Грунй без
будь-яких остров!в чи остр!вщв, яких вш тепер
уже не хоче мати.

Санчо казав це все так упевнено, втираючи раз
у раз Hie, i так придуркувато, що священик i ци-
рульник ще бшьше дивувалися з божевитля Дон
К!хота, яке було таке велике, що вплинуло й на
мозок цього бщолахи. Вони не хойли поясню-
вати йому його помилки, бо вона не шкодила
його сумлшню, i вирпиили лишити ii при ньому,
сподтваючись i дал! розважатися його теревеня-
ми. Отже, вони порадили йому молитися за здо-
ров’я свого пана, який, дуже ймов!рно й можли-
во, не в довпм час! стане императором, чи, що-
найменше, арх!б!скупом або якоюсь шшою вель-
можною особою.

— Сеньйори, — сказав на це Санчо, — якщо
доля поверие так, що моему панов! спаде на дум-
ку стати не !мператором, а архтбюкупом, хот!в
би я знати, чим у такому раз! винагороджують ман-
др!вш рицар! cboix зброеносщв.

— Вони звичайно дають тм, — в!дпов!в свяще-
ник, — або батату парафпо, або дають керувати
церквою з великими прибутками, не кажучи вже
про пожертви, що дають зиску не менше.

— Але для цього треба, — в!дпов!в Санчо, —
щоб зброеносець був неодружений або принайм-
н! вм!в прислужувати пцт час меси. А я ж, не-
щасний, i одружений, i не знаю навпъ першо!
лггери абетки. Що станеться зо мною, якщо мо-
ему панов! заманеться бути арх!б!скупом, а не
!мператором, як то водиться звичайно серед ман-
дртвного рицарства?

— Не турбуйтеся, друже Санчо, — сказав ци-
рульник. — Ми порадимо вашому панов!, звер-
немося до його сумлшня й попросимо стати !м-
ператором, а не арх!б!скупом. I це буде куди лег-
ше йому, бо в!н б!лыпе вояк, юж учений.

— Так воно й меш здаеться, — мовив Санчо, —
хоч, мушу сказати, вш мае хист до всього. А я й
соб! благатиму Господа настановити його на та-
ку путь, де вш найбыыпе вщзначиться й мен! зро-
бить найбшыпе милостей.
— Ви говорите, як розумна людина, — схва-
лив священик, — i Д1ете, як добрий христианин.
А тепер нам сл!д подбати, щоб одвернути ваше-
го пана вщ спокути, яку, ви кажете, вш на себе
наклав. I щоб добре обмгркувати цю справу й по-
по!сти, треба ж ув!йти до корчми.

Санчо просив, щоб вони йшли сам!, а вш че-
катиме !х надвор! i згодом пояснить, чому вш не
заходить i з яко!' причини йому не личить захо-
дити до корчми. Вш попросив також, щоб вони
принесли чого-небудь гарячого йому та ячменю
Росшантов!.

Ti залишили Санчо серед шляху, i цирульник
невдовз! пришс йому попоюти. Обговоривши
сшльно справу, як зв!льнити Дон Юхота, вони
спинилися на думщ священика, що якраз пасу-
вала до вдач! нашего рицаря та вщповщала !х-
ньому нам!ров! й полягала ось у чому: священик
передягнеться щвчиною, а цирульник в!зьме на
себе роль зброеносця. Такими вони пощуть туда,
де перебував Дон Kjxot, удаючи ображену й при-
гноблену д!вчину, що благатиме його про добро-
дшетво. Той, як вщважний мандр!вний рицар, не
зможе вщмовити. А вона проситиме, щоб Дон
К!хот по!хав за нею i виправив вщразу те, що ш
учинив один лихий рицар. Кр!м того, Дон Юхот
не вимагатиме в!д не! зняти маску, яка буде на
нш, аж поки не покарае !! кривдника. Священик
був певен, що на цих умовах Дон Юхот по'ще ку-
ди завгодно, i вони таким чином привезуть його
додому i там спробують, чи немае яких лпйв про-
ти його незвичайного божевиия.
Р03Д1Л XVIII

тфо me, як свяи/еник ma ун^ънмк ^iiicHwiu сШ,
намф, i nf»o iHiui f>eii, йднг mow, iyof) ^oSno6icmn п^о них
у yU велики icmofrii 

Вигадка священика здалася цирульников! не
т!льки не поганою, але такою гарною, що вони
зараз же заходились здшснювати и. У корчмари-
хи вони попросили спщницю та хустку на голо-
ву i на заставу залишили !й нову сутану1 свяще-
ника. Цирульник зробив co6i бороду з рудого
бичачого хвоста, куди корчмар звичайно встро-
мляв свш гребшець. Коли корчмариха спитала,
нащо !м потр!бно все це, священик небагатьма
словами розпов!в про божев!лля Дон К1хота i
про те, як вони хочуть, передягшись, забрати
його з rip, де вш тепер живе. Корчмар i корчма-
риха зразу пригадали, що цей таки божевыьний
був шпм постояльцем, робив бальзам та був па-
ном зброеносця, якого пщкидали на ковдр!, i
розказали священиков! все, що д!ялося в них, не
втахвши того, що так старанно затаював Санчо.
Корчмариха вбрала священика так, що краще й
бажати було не можна. Вона одягла на нього су-
княну сшдницю з силою пришитих до не! окса-
митових смужок !з долоню завширшки i зелену
оксамитову корсетку з быими атласними канти-
ками, яку, напевне, носили за короля Вамби* 2.

Священик не згодився, щоб йому прикраша-
ли голову по-жшочому, а натомють наклав на

‘Сутана — верхшй одяг священика.

2Тспанська приказка.
себе полотняный, вышиваний ковпак, у якому
завжди спав уноч1, лоб пов’язав смужкою чорно!
тафти, а з друго! тако! само!' смути зробив ма-
ску, що дуже добре закривала йому усе обличчя.
Пот1м вш насунув на oni свш капелюх, такий ве-
ликий, що Mir замшити зонтик, i, загорнувшись
у плащ, по-жшочому ciB на мула. На другого му-
ла ciB цирульник i3 бородою, що сягала йому до
поперека й була середнього м!ж бишм та черво-
ним кольору, бо, як сказано, зробили ii з бруд-
ного бичачого хвоста.

Та ледве встигли виххати вони з корчми, як
священиков! спало на думку, що вш зробив по-
гано, передягшись так, бо священиков! не ли-
чить удавати з себе жшку нав!ть i3 найкращою
метою. Сказавши про це цирульников!, вш по-
просив його помшятись убранням, бо справед-
ливппе, мовляв, щоб той був покривдженою дтв-
чиною, а вш гратиме роль зброеносця, i це не
так ображатиме його сан. У противному ж раз!
священик вир!шив одмовитися в!д ц!е! вит!вки,
нехай би Дон К!хота забрав сам диявол.

На цей час пццйшов Санчо i, побачивши ix у
такому вбранш, не м!г утриматись в!д см!ху. Ци-
рульник шлком погодився з! священиком, а свя-
щеник, пояснюючи свою думку, почав учити
його, як треба поводитись! що казати, щоб спо-
нукати та примусити Дон К!хота по!хати разом
!з ними й покинута л!гво, яке той обрав для сво-
го даремного спокутування. Цирульник сказав,
що й без цих лекцш зробить усе як сл!д, але не
хот!в передягатися, поки вони не шд’щуть
ближче до м!сця, де був Дон KixoT. Вш склав
свою од!ж у пакунок, священик вщв’язав свою
бороду, i вони вирушили в путь п!д проводом
Санчо, який розказав !м про зустргч i3 божевщь-
ним у горах, не згадавши, проте, про знайдений
чемодан й те, що в ньому було, бо, дарма що
дурнуватий, дядько вш був таки скупенький.

Другого дня вони пршхали до того м!сця, де
Санчо кидав гики, щоб легше знайти Дон Ю-
хота. Побачивши ix, Санчо сказав, що тут неда-
леко починаються гори, а тому можна вже й пе-
редягатися, якщо це справд! потр!бно для поря-
тунку його пана. Вони ранппе ще пояснили йому,
що подорож i3 передяганням — единий cnoci6
визволити Дон Кдхота з Tie! страшно! бщи, яку
вш сам co6i вибрав, i наказали йому Hi в якому
раз! не казати, що Bin знае, хто вони такт. А ко-
ли Дон Kjxot спитае, а спитае вш напевне, чи
передав Санчо листа Дульсше!, то мусить сказа-
ти, що передав, але, бувши неписьменною, во-
на на словах переказала, щоб Дон Юхот зараз
же, пщ загрозою п неласки, !хав до не! в дуже
важливих справах. Отож пщ впливом цього й
того, що вони збираються йому сказати, Дон
Юхот напевне вирушить у дорогу до гмператор-
ства, а боятися, що вш стане арх!бюкупом, не-
мае пщстав.

Санчо, вислухавши все, запам’ятав добре i'xHi
накази й щиро подякував !м за те, що вони вщ-
мовлятимуть його пана вщ посади apxi6icsyna.
На його думку, мандр!вш арх1бюкупи роблять мен-
ше добра для свохх зброеносщв, шж !мператори
або монархи. Вш сказав також, що краще йому
погхати вперед i самому переказати сеньйорину
вщповщь. Дуже можливо, саме це примусить Дон
Юхота покинути свою спокуту та вшхати з rip,
не завдаючи !м зайвого клопоту. Думка Санчо
Панси сподобалася !м, i вони виршшли чекати
туг, поки Санчо повернеться 3i звюткою про сво-
го пана.

Санчо в’ххав у межипр’я, священик i цируль-
ник лишилися. Коло ixHix Hir протекав невелич-
кий спокгйний струмок у св!жому, приемному
затшку шд скелями та деревами. Стояв гарячий
серпневий день, коли снека в тих краях особли-
во нестерпна. Була третя година; i все це роби-
ло MicneBicTb пце затишншюю. Розташувавшися
дуже зручно в затшку, вони почули якийсь голос,
що без супроводу будь-якого шструменту сшвав
шжно та солодко.

Бажаючи знати, хто там так сумно сшвае, во-
ни обшшли скелю i побачили чоловпса, облич-
чям i постатгю зовс1м подобного до Кардешо, про
якого казав !’м Санчо. Чоловпс той, помнивши
ix, не схопився з мюця, а спокгйно сид!в, похню-
пивши голову, як замислена людина. Побачив-
ши ix, вш уже не зводив i3 них очей. Священик,
що вм!в добре говорити (та ще знавши про го-
ре, яке сшткало Кардешо, вш ушзнав його з де-
яких ознак), пщшшов до бщолахи й коротко,
але дуже розумними доводами, просив i переко-
нував його кинути це злиденне життя, щоб зов-
ciM не занапастити тут себе, що було б найпр-
шим i3 нещасть. Кардешо на той час був при здо-
ровому розум! i, почувши, що його називають
на !м’я та побачивши двох чолов1к!в у такш нез-
вичайшй одеж!, трохи здивувався.

1ще бглыпе вразило його, що про його !сто-
piio з ним говорить, як про вс!м в!дому р!ч —
слова священика свщчили про це — i в!дпов!в
так:

— Я добре бачу, сеньйори, як ви намагаетесь
довести, що я мирную св!й час нерозумно, i хо-
чете витягти мене до кращого життя. Отже, як-
що ви, сеньйори, прийшли сюди з таким намйром,
як то вже приходили iHiui, то, перше н!ж почи-
нати умовляти мене вашими розумними довода-
ми, вислухайте, прошу, коли хочете, оповщання
про мо1‘ нещастя. Мабуть, тод! ви позбавите себе
зайвого клопоту потппати мене в rbpi, в якому
шщо не може розважити.

Священик i цирульник, яким дуже хоплося
самим послухати юторпо його нещасноТ дол1, по-
просили розказати ii !м i общяли не вживати Hi-
яких заход!в, щоб допомогги йому або полег-
шити його муки без його на це згоди.

ГПсля цього Кардешо почав свое сумне опо-
вщання i розказав свою icTopiio мало не тими са-
мими словами, якими переказував Дон KixoTOBi
та козопасов! юлька дшв тому, коли через мае-
стро Елюабета й через бажання Дон Кгхота охоро-
нити рицарську честь оповщання його урвалося.
Ласкава доля забажала тепер уберегти Кардешо
вщ нападу божевшля й дати йому змогу розпо-
вгсти все до кшця.

Отже, дшшовши до випадку з книгою про Ама-
дюа Гальського, Кардешо сказав, що, коли Лю-
сшда повернула ii, впт знайшов там лист такого
змюту:

ЛЮС ГИДА ДО КАРДЕШО

Щодня в!дкриваю я у вас достойност!, як! зму-
шуютъ мене поважати вас дедал! б!лыие. Якщо ви
хочете стати мен! чолов!ком, можете зробити
це дуже легко. У мене е батъко, що знае вас ! лю-
бить мене. Не силуючи мое! вол!, в!н задоволънитъ
ваше бажання.
— Цей лист спонукав мене просити Люсшду
co6i за дружину i завдяки йому ж дон Фернандо
визнав Люсшду за одну з найрозумнппих та най-
розважливппих жшок нашого часу. Цей таки лист
викликав у нього бажання знищити мене, перш
нгж здйсняться moi плани.

Гадаючи, що моя присутшсть заважатиме зд!й-
сненню його зрадницьких i гпдлих HaMipiB, дон
Фернандо надумав послати мене до свого стар-
шого брата, шби щоб позичити в нього грошей
на кутвлю тшстьох коней. Чи мгг я передбачи-
ти таке зрадництво? Чи Mir я хоч би подумати
про таке? Звичайно, Hi. Навпаки, я охоче згодив-
ся поТхати зараз же, задоволений вигщною ку-
швлею. Tie! ж ноч1 я розмовляв i3 Люсшдою i
просив покладати щлковиту надпо на сприятли-
Bi для наших справедливих бажань наслщки.

Не знаючи, як i я, про зрадництво дона Фер-
нандо, вона просила мене постаратись поверну-
тися швидше, бо !й здавалося, що наш! бажан-
ня здйсняться, як титьки мш батько перегово-
рить з ii батьком.

Пршхавши до \iiста, куди мене було послано,
я передав листа братов! дона Фернандо. Зустргв
вш мене дуже добре, а вщпустив недобре, бо, на
превелику мою досаду, звелгв чекати тиждень i в
тактм мющ, де б старий герцог не м!г мене бачи-
ти. Р!ч у т!м, що брат просив вислати йому певну
суму грошей без в!дома !хнього батька. Все то бу-
ли вигадки облудного дона Фернандо, бо брат
мав досить грошей, щоб одпустити мене зараз же.

На четвертой, день до мене прийшов чолов!к
i передав листа, в якому я вщразу вшзнав руку
Люсшди. Я розпечатав листа з! страхом i хви-
люючись, розумпочи, що лише дуже важлив!
справи могли примусити ii написати пщ час мо-
ei вщсутносп, бо й тод1, як я жив в одшм i3 нею
Micri, вона робила це не часто. Перше шж про-
читати листа, я спитав у чоловгка, хто передав
йому його та сюльки часу був вш у дорозв Чоло-
в!к одпов!в, що, проходячи якось ополудш ву-
лицею Micra, вш почув, як на нього гукнула з
вгкна одна дуже вродлива сеньйора з очима,
повними сл!з, i посшшно сказала:

— Якщо ви, брате, добрий чоловж, то благаю
вас якнайшвидше вщнести цього листа на заз-
начену адресу. А щоб вам не бракувало засоб1в
для цього — в1зьмпъ те, що в цш хустщ.

Кажучи це, вона викинула з впсна хустку, де
було зав’язано сто реалов, золотей перстень, що
зараз на мо!'м пальщ, та лист, якого я вам пере-
дав, i зараз же, не чекаючи вщповцц, одшшла вщ
водна, переконавшися, однак, спершу, що я под-
няв листа та хустку й знаками показав, що вико-
наю п доручення. Дютавши таку батату нагороду
за труд передати листа i довщавшись з адреси,
що посилають його вам, сеньйоре, — бо я вас
знаю дуже добре, — я, зворушений оде й сльоза-
ми вродливо! сеньйори, виршив, Hi на кого не
зв!ряючись, вщнести вам листа. Я йшов вщомою
вам дорогою i зробив вю!мнадцять миль.

Поки люб’язний посланець розповщав це, я
неначё прилшився до його вуст, а ноги тремп-
ли в мене так, що я ледве стояв. Нарешп, я роз-
печатав листа й прочитав у ньому таке:

«Общянку, що дав вам дон Фернандо — попро-
сити вашого батька поговорити з мош, — вш по-
вернув биъше на свою власну корысть, шж на вашу.
Знайте, сеньйоре, що вш просто посватав мене, а
мш батъко, уважаючи, що дон Фернандо в уам-
мае проти вас перевагу, дав згоду i так охоче, що
за два дш призначено вшчання; воно в1дбудетъся
так таемно, що про це знатиме тиьки небо та
киъка слуг. Уяв'нпь co6i moi почуття. Виршатъ,
чи сл1д вам npuixamu. Кохаю я вас чи Hi, покажутъ
вам насл1дки щег справи. Дай, Боже, щоб цей
лист потрапив вам до рук ранние, шж мене при-
силуютъ з’еднати свою руку з рукою того, хто
так погано додержуе свого слова».

Ось загалом зхпст листа, i я, зрозум!вши, що
не кон!, а бажання позбутися мене спричини-
лось до мого в!дрядження, не чекав уже Hi в!д-
повцц, Hi грошей, а зараз же подався додому.
Ненависть проти дона Фернандо разом i3 стра-
хом утратити те, що я здобув багатьма роками
служшня та любов!, додали меш крил, бо на-
ступного дня я майже прилет!в до рщного м!ста
в той час, коли звичайно ходив поговорити з Лю-
сшдою. Я в’Тхав шким не пом!чений i залишив
мула у доброго чоловша, що привоз мен! листа.
Дол! забажалося бути ласкавою до мене,! я по-
бачив Люсгнду коло грат!в — свщк!в нашого ко-
хання. Люсшда зараз же вшзнала мене; вшзнав
ii i я, але не так повинш ми були зустршутись.
Побачивши мене, Люсшда сказала:

— Я у в!нчальн!м убор!, Кардешо. В зал! ме-
не чекають зрадник Фернандо, мш користолюб-
ний батько ! ще деяк! св!дки, як! посвщчать скор-
ше мою смерть, н!ж одруження. Не турбуйся,
друже, а намагайся бути присутшм при цш та-
емнищ. Якщо доводи мо! неспроможш будуть
подолати його, то в мене е прихований кинджал,
який подолае й потужнйш сили, поклавши край
моему життю та показавши, як я любила й лю-
блю тебе.

Тут вона покинула мене, бо хтось покликав
ii, сказавши, що жених чекае. Зайшла н!ч мое!
журби; спочило сонце мо!х веселощгв; я зали-
шився без свила перед очима й без думок у го-
лов!. Я не насм!лювався ввшти до Г! будинку й
не мав сили поворухнутися, але, збагнувши вагу
мое! присутносп там за всяких обставин, наб-
рався духу й увшшов; оскыьки меш були в!дом!
там yci входи та виходи, то в метушш секретних
готувань мене шхто й не помнив. Непом!чений,
заховався я в Himi в!кна, укрипй краями двох
килим!в i, не бачений шким, бачив усе, що ро-
билося в зал!.

Ось наречений увшшов до зали в своТм звичай-
шм убранн! без будь-яких прикрас. За дружка у
нього двоюрщний брат Люсщди, i в ц!л!й зал! не
було шкого, кр!м челядь Незабаром !з сусщньо!
клмнати вийшла Люсщда в супровод! свое! мате-
pi та двох покогвок, убрана й прикрашена так, як
i належало врод! Tie!, що була довершеним зраз-
ком елегантност! та благородства.

Коли вс! з!бралися до зали, туди ж увшшов
священик i, взявши !х обох за руки, спитав: «Чи
бажаете ви взяти, сеньйоро Люсшдо, цю людину
соб! за чолов!ка, як цього хоче свята церква?»
Я висунув 1з-за килим!в голову мало не по пле-
ч! й пильно прислухався до вщповщ!, вщ яко!
залежало мое життя i моя смерть.

Священиков! довелося довго чекати вщповщ!,
i коли я спод!вався, що вона вихопить кинджал
на захист свое! чест!, але висловить правду i ска-
же щось на мою користь, я почув, що вона кво-
ло промовила: «так, хочу». Те саме сказав i дон
Фернандо, вони обмшялися перстнями i поед-
налися назавжди. Коли ж Фернандо пццйшов до
молодо!, вона схопилася за серце й непритомна
впала на руки матер!. Залишаеться т!льки сказа-
ти, що сталося зо мною, коли, почувши це «так»,
я побачив, як Люсшда насмгялася з мо!х надш,
як! брехлив! були п слова та общянки, i зрозу-
м!в неможливклъ повернута будь-коли те ща-
стя, яке я втратив за одну мить.

Схвилювавшись вщ Г! непритомносп, вс! пщ-
бпли до Люсшди, i коли мата розспбнула !й уб-
рання, щоб полегшити подих, на грудях у моло-
до! побачили складений пагарець, який Фернан-
до вщразу взяв i почав читати. Прочитавши, вш
с!в на стшець i задумливо обперся щокою на ру-
ку, не звертаючи уваги н! на стан свое! дружи-
ни, н! на спроби привести Г! до притомност!.

Спостерпши такий переполох, я наважився
вийти, не турбуючися тим, помпять мене чи ш,
i вирппивши вчинити якесь безумство, якщо
мене побачать, щоб ц!лий свгг знав про мое
справедливо обурення й бажання помститася над
облудним доном Фернандо i навпъ над зомл!-
лою зрадницею. Та моя доля, яка, певне, бере-
гла мене для пршого, якщо воно 1снуе, лиха, за-
хопла, щоб на той час я скорився розумов!, який
згодом утратив. Отже, не помстившися над сво-
ими смертельними ворогами, я вирппив помсти-
тася над самим собою, покарата себе карою, на
яку вони заслуговували: карою, може, тяжчою,
н!ж та, якою покарав би ix, убивши на м!сщ, бо
нагла смерть ураз припиняе муки, а повшьна —
убивае весь час, не вриваючи життя. Одне сло-
во, я вийшов !з дому, пппов туди, де залишив
свого мула, звел!в осщлати його, не попрощав-
шись, ciB на нього й вшхав !з каста. У тагам збу-
джешм настро! Тхав я решту ноч! i перед свггом
опинився в цих горах.

Так сганчив Кардешо свое довге оповщання i
нещасливу icTopira свого кохання, i в той час,
коли священик хот!в сказати йому галька сл!в,
щоб розважити його, вони почули чийсь жал!б-
ний голос.

РОЗД1Л XIX

Зе юво^итъся н^о но&у i п^иемну п/пиоду, igo т^апимся
3i связником, i уи^ъником у ших самих го^ах

Священик i його товарищ!, почувши цей го-
лос i гадаючи, що власник його десь недалеко,
встали й пппли його шукати. Не встигли вони сту-
пити й двадцяти крогав, як пщ ясенем, за ске-
лею, побачили хлопця. Обличчя його не було
видно, бо вгн мив ноги в струмку, що протекав
тут, i свдцв похнюпившись. Священик !з товари-
щами пщшшли до нього так тихо, що вш навпъ
не помнив ix, пильно миючи ноги.

Бачивши, що хлопець ix не пом!чае, свяще-
ник, який шов попереду, жестом звел!в свотм
супутникам заховатися за якоюсь брилою, що ix
тут лежало чимало. Вс! так ! зробили, уважно
стежачи за хлопцем, на якому був с!рий кафтан
!з двома полами, гцдперезаний б!лим поясом, шта-
ни та гамаш! з ciporo сукна, а на голов! — с!рий
берет. Гамаш! були закачан! до кол!н, яга здава-
лися зробленими з б!лого алебастру. Вимивши
сво! гарш ноги, хлопець витер ix тоненькою
хусткою, що д!став з-шд берета, а скидаючи бе-
рет, пщв!в голову, i глядач! побачили обличчя
тако! незртвняно! вроди, що Карденю пошепки
сказав священиков!:

— Якщо це не Люсшда, то це — не земна, а
божественна гстота.

Зшмаючи берет, хлопець труснув головою, i
по плечах його розсипалось волосся, якому мо-
гло б позаздрити сонячне промшня. 1з цього обое
зрозумши, що той, кого вони прийняли за селя-
нина, була насправд! д!вчина.

Такий випадок защкавив ycix трьох i викли-
кав бажання взнати, хто така ця д!вчина. Для цьо-
го вони вир!шили щдшти до не!, але, коли вста-
вали, д!вчина шдвела голову, об!руч одкинула
волосся з-перед очей i подивилася, звщки вихо-
дить той шелест.

Побачивши !х, дтвчина зразу з!рвалася з мюця
i, не дбаючи Hi про розсипане волосся, Hi про
роззуп ноги, схопила клунок з одежею, що лежав
коло не!, i, налякана та збентежена, кинулась
навтпси. Проте !й уже несила була ступати сво!-
ми шжними ногами по гострих камшцях, i кро-
тов за плеть вона впала на землю. Bci трое зараз
же пщбнли до не!, i священик перший сказав:

— Спинпъся, сеньйоро, хоч хто ви е, бо Bci,
кого ви бшя себе бачите, бажають титьки при-
служится вам. Вам нема чого тгкати вщ нас, бо
й ноги ваш! не витримають, та й ми не дозво-
лимо цього.

, Вражена та здивована дгвчина не вщповща на
все це й слова. Тод! вони шдшшли ближче, i свя-
щеник, взявши п за руку, провадив дал!:

— Те, що ховае вщ нас ваше вбрання, сеньйо-
ро, викривае ваше волосся. Це ясно свщчить,
що немаловажн! причини змусили вас передяг-
тися в такий негщний вашо! краси одяг i в!дда-
лити ii в таку глушину, де нам пощастило знай-
ти вас. Якщо ми не можемо дата лпав од ваше-
го горя, то принайми! дамо пораду. Бо хоч яке
важке наше нещастя, ми, поки жив!, не повин-
ш вщхиляти в!д себе порад тих, хто щиро хоче
дата нам полегшення. Отже, мш добродпо чи до-
бродшко, год! вам лякатися нас. Розкажпъ нам
про свою нещасну чи щасливу долю. В yeix нас
разом i в кожному зокрема ви знайдете людину,
яка сшвчувае i хоче допомогги вам.

Поки священик говорив усе це, передягнена
д!вчина стояла, немов зачарована, й поглядала на
вс!х, не ворушачи губами й не кажучи ш слова,
так, як темний селянин, що неспод!вано побачив
незвичайш, школи ним не видан! речь Коли ж
священик почав наводити ще нов!, спрямован!
до Tie! само! мети м!ркування, вона глибоким
зггханням зламала мовчанку, промовивши:

— Якщо вщлюдшеть цих rip не допомогла
меш заховатися, а мое розпущене й незачесане
волосся не дозволило моему язиков! сказати не-
правду, то марка р!ч — ховатися знову. Отже, се-
ньйори, я дякую вам за вашу пропозищю й ува-
жатиму за св!й обов’язок зробити те, про що ви
просили. Боюся ильки, що оповщання про мо! не-
щастя викличе у вас замють сшвчуття досаду, бо
у вас не буде ш лпйв, щоб вилпсувати, ш пора-
ди, щоб полегшити !х.

Все це вродлива жшка промовила, не спиняю-
чись, такою доб!рною мовою ! таким шжним го-
лосом, що здивувала вс!х сво!м розумом не менш
н!ж красою. Вони знову заходились пропонува-
ти !й сво! послуги й благали виконати общянку,
а вона, не даючи довго просити себе, скром-
ненько взулася, прибрала голову, вмостилася на
брилу серед них i, стримуючи сльози, що Ha6i-
гали 1й на oni, спокшним, чистим голосом роз-
почала icropiro свого життя так:

— Тут в Андалузп е Micro, 1м’я якого стано-
вить титул одного герцога з найвельможнппих
гращцв IcnaHii. BiH мае двох сшпв, i старший i3
них дютав од нього в спадщину Bci його добр!
прикмети, а молодший — не знаю звщки — саме
титьки зрадництво Велща та шдопсть Галалона.
Moi батьки — селяни, васали цього пана. У них
не було шших дггей, кр!м мене, тому вони стра-
шенно кохали мене й пестили, як нтхто шший
i3 батыав. День я проводила за роботою, потр!б-
ною ! пристойною для молодих Д1вчат, як-от за
голкою, подушкою для вишивання ! часто — за
прядкою. Ось як жила я у мотх батыав, i розка-
зую вам про це, так докладно не з чванливостц
а для того, щоб вам легше було зрозумгги, як я,
не завинивши шчим, перейшла вщ цього щасли-
вого життя до нещасного стану, в ятам ви мене
знайшли. Завжди за роботою, самотня й п!д зам-
ком, неначе в монастир!, я думала, що мене не
бачить шхто.

1 все ж таки мене побачили oni кохання, або,
певшше, неробства, з яким не зргвняються й oni
pHci, i належали вони дону Фернандо, як звуть
молодшого сина нашего герцога. Ледве побапив-
ши мене, вш — вш сам признавався меш зго-
дом — одразу закохався так палко, як про те евщ-
пили його впинки. Щоб найскорше закшпити
нескшяенний список мо!х нещасть, я обмину
мовпанкою Bci засоби, яких вш уживав, щоб
показати сво! попуття. Вш робив щедр! пода-
рунки мотм родипам i засипав ix р!зними мило-
стями; щодня на нашш вулищ було свята та весе-
лопц, а вночт серенада не давали шкому спати; ли-
ста, що невщомо яким способом потрапляли ме-
Hi в руки, не можна зл!чити; вони мютили в co6i
силу любовних признань та пропозищй, i л1тер у
них було менше, шж присягань та общянок.

Все це не титьки не пом’якшувало мого серця,
але навпъ знемилосерджувало мене, немов вш
був мш смертельний ворог. Разом 1з тим зали-
цяння дона Фернандо не здавалися мет образ-
ливими, а намагання його — надм!рними. Нав-
паки, я вщчувала певне задоволення, знавши,
що мене кохае та щнуе такий вельможа. I ком-
пл!менти в його листах не сердили мене, бо, зда-
еться мет, найбридкппим жшкам i тим подоба-
еться, коли ix називають красунями.

Проти його заход!в я ставила свою порядтсть,
раз у раз пам’ятаючи поради свотх батькиз, що
вже знали про залицяння Фернандо. Та вш його
й затаювати не хота. Батьки вказували на HepiB-
шсть мого i дона Фернандо становища, зазначали,
що коли я яким-небудь способом спроможуся
дата йому вццлч i примушу його вщмовитися вщ
недоречних претензш, то вони зараз же одружать
мене з ким я сама захочу. ГЦ общянки й справед-
ливость тхшх зауважень змщнювали мою невбла-
ганшсть, i я шкода не сказала дону Фернандо й
слова, яке дало б йому право спод!ватися здш-
снити сво! бажання хоч би в найдалыпому май-
бутньому.

Кшець кшцем, дон Фернандо довщався, що
мот батьки, щоб позбавити його всяко! надп во-
лодгта мною, гадають оддати мене за шшого,
який був би ще одним мотм оборонцем. Ця но-
вина, або титьки пщозра, примусила його зроби-
ти те, про що ви зараз почуете. Одше! ноч!, ко-
ли я була в свош опочивальш, a Bci двер! були за-
чинен!, не знаю вже й не уявляю як, серед ycix
цих огорож та охорон i в самотносп мовчанки та
вщлюддя, я побачила його перед собою. Це так
вразило мене, що у мене потемшло в очах. Я не
в сил! була крикнути, та вш i не дав би, думаю,
зробити це, бо зараз же кинувся до мене i, схо-
пивши в обшми, почав говорити-таке, що я про-
сто не розумпо, насюльки брехня може бути
майстерна, а доводи п здаватися правдою.

Дон Фернандо взяв !кону, що була в мош юм-
натц i поставив и, як св!дка наших заручин. Над-
звичайно переконливими словами, супроводячи
ix незвичайними присягами, вш дае меш слово
чест! одружитись зо мною. Вш юлька раз!в пов-
торював свою присягу й кликав на себе тисяч!
прокльошв, якщо не додержить слова.

Перед вщходом дона Фернандо я сказала йо-
му, що тепер я його ! таким самим способом вш
може бачитись зо мною щоноч1, доки захоче
з’ясувати вс!м свш нам!р. Але вш прийшов ли-
ше наступно! ноч! й бшыпе не з’являвся. Я не
бачила його Hi на вулищ, Hi в церкв! бшьше як
м!сяць i марно кликала його до себе.

Щ дш й щ години, пригадую, були надзвичай-
но важга й сумш для мене. Пригадую, що тод1 ж
мене почав брати сумшв щодо правдивост! при-
сяги дона Фернандо. Пригадую також, я була
змушена стримувати сльози й стежити за вира-
зом свого обличчя, щоб батьки не спитали пре
причину мого сумного настрою, а я не почала
брехати. Але все це разом скшчилося — я втра-
тила свою стримашсть, забула про честь та обач-
н!сть i виявила вс! сво!' таемш думки. Трапило-
ся це тому, що невдовз! мЬк людьми у нас поча-
ли ширитись чутки, шби дон Фернандо в суодшм
Micri взяв за себе дхвчину надзвичайно вродливу
й дуже доброго роду, хоч i не таку заможну, щоб
придане дозволяло !й мртяти про такого вель-
можного чоловжа. Казали, що звуть ii Люсшда,
i переказували навпъ про дивш поди пщ час ii
одруження.

Почувши 1м’я Люсшди, Кардешо зпцулився
закусив губу, насупив брови, i незабаром з очей
у нього ринули потоки сл!з, але це не спинило До-
роте! (так звали д!вчину), яка вела свое опов!-
дання дал!.

— Ця сумна новина дшшла й до мене, але, за-
меть того, щоб охолодити мое серце, запалила
його таким гшвом i шаленством, що я мало не
вибггла на вулицю кричати про зрадництво та
шдступництво, з якими повелись зо мною. Та я
стримала свш гшв i надумала riel ж ноч! зроби-
ти те, що й зробила — вбралася в цю одежу й
пппки подалась до мюта. Мене несло туда бажан-
ня якщо не перешкодити тому, що я вважала за
зроблене, то принаймш спитати в дона Фернан-
до, як насмитився вш поводитися так зо мною.
За два з половиною дш я була вже там, де хол-
ла, i, входячи до мюта, спитала, де будинок бать-
К1в Люсшди. Перший, до кого я звернулася, вщ-
пов1в меш бшьше, н!ж я бажала б почути. ч

Вш розказав меш, де той будинок i про все,
що сталося шд час заручин Люсшда, — а чутки
про це набули вже розголосу на щле Micro. Вш
розпов!в меш, що ле! ночц як дон Фернандо
заручився з Люсшдою, молода, давши згоду бу-
ти йому дружиною, раптом зомлыа. Дон Фер-
нандо, розслбнувши ш убрання, знайшов у не!
на грудях листа, де вона писала, що не може бу-
ти дружиною Фернандо, бо заручена з якимось
Карденю. Цей Карденю, казав вш, був значний
пан !з того самого мдота, здавна Г! кохав, i Люсш-
да дала згоду Фернандов! тшьки. з покори свош
батькам. У лисп було написано також, що Лю-
сшда мае вкоротити co6i в!ку зараз же теля шлю-
бу, i доказом цього був кинджал, що його знай-
шли в не! п!д одежею.

Дон Фернандо, д!знавшись про це i вважаю-
чи, що Люшндаобдурила й поглузувала з нього,
кинувся до не! ! хопв убита тим самим кинжа-
лом, i неодмшно зробив би це, якби його не
стримали присуди!. Фернандо теля цього зник,
а Люсшда, отямившись другого дня, сказала бать-
кам, що справд! була заручена з Карденю. Дов!-
далась я також, що Карденю був при щм i, по-
бачивши Г! зарученою, — чого вш школи не спо-
д!вався, — в розпач! покинув Micro й залишив !й
листа, де прко дорпсав !й за вчинену йому крив-
ду й писав, що ще дуди, де люди не бачитимуть
його. Про все це хутко дозналось усе Micro, а
згодом за калька дн!в ус! довщалися, що Люсш-
да зникла з дому i що одурш батьки не можуть
знайти п.

Живучи в Micri й не знаючи, що робити дал!,
бо дон Фернандо не знаходився, я одного разу
почула привселюдне оголошення, де общяно ве-
лику нагороду тому, хто розшукае мене, вказано
мш вгк i подано опис мого вбрання. Переказу-
вали, я чуда, н!би мене викрав !з дому слуга, що
зник разом зо мною,! це найбшыпе вразило ме-
не, бо я бачила, як знеславлено мое !м’я, ! ро-
зум!ла, що до ганьби, викликано! моею втечею,
додаеться нова. Почувши це оголошення, я зра-
зу ninuia в щ гори, прагнучи лише одного —
втекти в!д батька й од тих, хто з його доручен-
ня шукатиме мене.

РОЗДТЛ XX

де оповгдаетъся п^о yika6wi i должно вэ/сиши/й motif)
Шлъниши нмлмо Закоосаного fayafa в-id rrmolchi сткутн,
яку tin сам на седо поклаб

— Ось, сеньйори, icTopin мое! трагедп.

Сказавши це, Доротея замовкла, i ii почерво-
ните обличчя виразно свщчило про п почуття i
сором. Слухач! вщчували i жаль i подив перед
таким нещастям. Священик хойв уже було ска-
зати ш галька слгв на розраду, коли Bci почули
крик i зрозумши, що то кричить Санчо, не знай-
шовши ix на старому шсщ.

Bci пппли йому назустр!ч i, спитавши про Дон
Клхота, довщались, що Санчо знайшов його в са-
мш сорочщ, схудлого та пожовклого, i що вш
умирав 1з голоду та зкхав за своею сеньйорою
Дульсшеею. Коли Санчо сказав, що вона нака-
зуе йому покинути гори та ’тхати до не! в Тобо-
со, Дон Кзхот вщмовився, посилаючись на те,
що не може з’явитися перед нею, поки не сган-
чить ycix подвипв, пдних ii вроди, а це, на дум-
ку Санчо, загрожувало тим, що Дон Ктхот не
стане не титьки !мператором, яким мусив був зро-
битися, але й apxi6icKynoM, i тому тм треба под-
бати про те, щоб витягти його звщти.

Священик заспокотв Санчо, сказавши, що во-
ни все ж таки за всяку щну визволять Дон Ki-
хота, i розказав Доротет й Кардешо про план,
який вони склали, щоб вшпкувати нашого ри-
царя або хоч одвезти його додому.

Доротея, гадаючи, що вона краще за цируль-
ника удаватиме ображену д!вчину, попросила до-
ручити 1й цю роль. Вона казала, що читала ба-
гато рицарських книжок, добре знае мову, якою
д!вчата, що шукають захисту, розмовляють is
мандр!вними рицарями, а головне — у не! е в!д-
повщне вбрання.

— Тод! нам лишаеться титьки зараз розпоча-
ти справу, — мовив священик.

Доротея, вийнявши 3i свого пакунка жшоче
вбрання з гарно!', тонко! матери i мантил1ю з до-
рогого зеленого полотна, а з невелико! скринь-
ки — намисто i деяю дорогощнност!, одягла ix i
вщразу прибрала вигляду значно! дами. Bci бу-
ли зачарован! п гнучкютю, оздобами та вродою.

Але битыпе за вс!х захопився Санчо Панса, бо
за все свое життя вит не бачив такого гарного ство-
ршня. На його запитання, хто така ця вродлива
сеньйора i чого вона тут шукае, священик в!д-
пов!в:

— Ця вродлива сеньйора, друже Санчо, бере
теля батька в спадок величезне корол!вство М!-
ком!кон. Вона шукае вашого пана, щоб благати
в нього допомоги й захисту вщ одного злого ве-
летня. Для цього вона пршхала з Гв!не!, бо сла-
ва про вашого пана шириться по вс!й земл!.

— Щаслив! розшуки й щаслива знахщка, — ска-
зав на це Санчо. — А ще краще буде, коли моему
панов! пощастить виправити цю кривду й пом-
ститись за цю образу, вбивши мерзотника-ве-
летня, про якого говорить ваша милють. Та в!н
таки й уб’е його, якщо то не мара, бо проти ма-
ри пан мш не мае шяко! сили. Я, м!ж шшим,
хочу попросити вас, сеньйоре лщенщате, про од-
ну pin. Я боюся, щоб панов! моему не заману-
лося стати арх1б1скупом; так нехай ваша милють
порадить йому зараз же побратися з тхею прин-
цесою. Таким чином вш не спроможеться вже
стати apxi6icKynoM, без н!яких труднопцв здобу-
де co6i гмперпо, i моё бажання здйсняться. Я все
вже добре обкпркував i думаю, що мен! особисто
невипдно, якщо вш буде арх!б!скупом, бо для
церкви я зовс!м не придатний. Я одружений, а
клопотатися про розлуку, щоб дютати якусь ви-
г!дну церковну посаду, мавши жшку та д!тей, це
ж нескшченна р!ч. Отже, треба, значить, щоб мш
пан якнайскорше побрався з щею сеньйорою.
Я не знаю ще п милост! й тому не називаю Г! на
ймення.

— Звуть ц принцеса М!ком!кон, — одпов!в свя-
щеник. — Бо коли корол!вство ц — М!ком!кон,
то ясно, що так само повинна зватись i вона.

— Та я не маю в щм шякого сумшву, — сказав
Санчо. — Я не раз бачив, що люди беруть соб!
!м’я в!д назви мюта, де народилися, i звуться Пе-
дро де Алькала, Хуан де Убеда або Д!его де Ва-
льядол!д. Певне й у Гвшеё королеви повинш зва-
тися !м’ям свого корол!вства.

— Напевне, — ствердив священик, — а щодо
одруження вашего пана, то я зроблю все, що
можу.

Санчо був задоволений цим не менш, н!ж свя-
щеник був здивований його простотою та тим,
що на зброеносця так легко перейшло божевы-
ля пана, який щиро гадав, що мае стати гмпера-
тором.

Тим часом Доротея сита на мула священика,
а цирульник начепйв соб! бороду з бичачого
хвоста, i вони наказали Санчо вести ix до Дон
Юхота, попередивши, щоб вш не казав рицаре-
Bi, що знае священика й цирульника, бо шакше
все щде марно, i Дон Юхот не зможе стати !мпе-
ратором. Hi священик, Hi Карденю не захотиш
!хати з ними (Карденю — щоб не нагадувати Дон
KixoTOBi недавньо! суперечки, а священик вва-
жав там часом свою присутшсть зайвою) i, пу-
стивши ix уперед, caMi пoвoлi шшли за ними
пппки. Священик не проминув дате Дороте! галь-
ка вказ1вок, як ш поводитися, але та просила йо-
го не турбуватися цим, бо вона робитиме все, як
сказано в рицарських книжках. Проехавши три
чверт! мил!, вони побачили м!ж скель Дон Юхо-
та, вже одягненого, але ще не озброеного, i До-
ротея, довщавшись у Санчо, що це i е Дон Kjxot,
погнала свого коня, а за нею по!хав i бородатей
цирульник. Пщ’гхавши до Дон Юхота, зброено-
сець зютрибнув is мула i прийняв у сво! руки До-
ротею, що легко зшшла на землю i стала на ко-
лша перед Дон Юхотом. Наш рицар хотгв шдве-
сти ii; але вона, не встаючи з кол!н, промовила.

— Я не встану, вщвалений i могутшй рицарю,
аж поки ваша великодушшсть та чемшсть не по-
общяе зробити меш добро, що вкрие вашу особу
честю та славою i буде на користь найбезпорад-
ншпй i найзневаженшпй д!вчиш, яку будь-коли
бачило сонце. I якщо мужшсть вашо! мщно! ру-
ки в!дпов!дае ваш!й невмирущш слав!, то ви му-
сите допомогги нещасшй, що пршхала з таких
далеких кра!н, притягнена вашим славетним !м’ям
i шукаючи у вас ради на свою недолю.

— Я не в!дпов!м ! слова, прекрасна сеньйо-
ро, — сказав Дон Юхот, — i не хочу шчого слу-
хати, поки ваша врода не стане на ноги.
— А я не встану, сеньйоре, — вщповыа смут-
на д!вчина, — аж поки ви не дасте мен! слова,
що вволите мое благання.

— Даю вам його i пробачаю, якщо ваш! ба-
жання не шкодять мохй батыйвщиш та штере-
сам Tie!, що волод!е ключами вщ мого сердя й мо-
е! вол!.

— Вони не шкодять шчому, мш добрий сеньйо-
ре, — вщповыа сумна д!вчина.

У цю хвилину до Дон К!хота шдшшов Санчо
i сказав йому пошепки:

— Ваша милють в!льно можете общяти ш свое
добродшство, бо мова мовиться титьки про те, щоб
убити одного величезного велетня, а сама сень-
йора — це висока принцеса Мткомжона, коро-
лева великого царства М!ком!кон у Ефюпп.

— Хоч би хто вона була, — вщпов!в Дон Ki-
хот, — я зроблю те, що становить мш обов’язок
i що пщказуе меш сумлшня, згщно з моею при-
сягою.

t, звертаючись до д!вчини, повторив:

— Нехай встае ваша велика краса, бо я вволю
ваше бажання.

—1 Але я благаю, — сказала д!вчина, — щоб
ви, великодушний рицарю, потхали зо мною ду-
же далеко, куди я вам скажу, i пообщяли меш
не втручатися ш в яку пипу пригоду, поки не
помститеся за мене над зрадником, що проти вс!х
закошв людських i Божих од!брав у мене коро-
л!вство.

— Я ж кажу, що вволю ваше прохання, — вщ-
пов!в Дон К!хот. — В!д сьогодш, сеньйоро, ви мо-
жете прогнати туту, що вас тривожить, i п!джи-
вити новим огнем та силою сво! щдупал! надп.
За допомогою мое! мщно! руки до вас незаба-
ром знову вернеться ваше коротпвство, i ви зно-
ву посядете трон свое! стародавним велико! дер-
жави, незважаючи на Bcix лиходйв, що хочуть
стати вам на перешкод!.

Зажурена д!вчина весь час хотыа поцшувати
йому руку, але Дон Ктхот, бувши ц!лком чем-
ним i благородним рицарем, н!як не згоджував-
ся на це. Нарепгп, вш примусив Г! пщвестися i
сам поцшував Г! дуже вв!чливо й лагщно, а по-
им наказав Санчо негайно сщлати Росшанта та
допомогти йому одягти всю зброю. Санчо щдгяг-
нув подругу PociHантов!, зияв панцер, що, не-
мов трофе! як!, висш на дерев!, i миттю одяг його
на свого пана, а той, бачачи себе озброеним,
сказав:

— 1дьмо звхцси допомагати цш великш сень-
йор!.

Цирульник усе ще стояв навколппках, сил-
куючись не см!ятися i не загубили бороди, бо,
коли б вона впала, пропав би весь !хн!й план.
Але, почувши, що благання принцеси вволено, i
бачивши, що Дон Ктхот негайно не береться ви-
конувати сво! общянки, цирульник щцв!вся !з
земл!, подав Дороте! руку i разом !з Дон Кихотом
допомп !й с!сти на мула. Зараз же зл!з на Poci-
нанта й Дон К!хот, цирульник умостився на сво-
1й тварйш, а Санчо, знову опинившись на влас-
них ногах, пце раз пожал!в за сво!м С!рим, кра-
д!жка якого тепер найболючппе вщчувалася. Але
все це вш терпляче зносив, бо був певен, що Дон
Кзхот стоив уже на певному шляху до !мпера-
торства, що вш сдружиться з ц!ею принцесою i
стане щонайменше королем М!ком!кона. Його
турбувало т!льки, що корол!вство це лежить у
кра!ш негр!в i що люди, яких Дон Ктхот дасть
йому в васали1, Bci будуть негри. Але й на це вш
швидко добрав добро! ради й.сказав сам co6i:

— Що з того, що мо! васали будуть негри. Я по-
шлю ’ix тод! до icnaHii, продам там i дютану го-
т!вку. За гопвку я спроможуся придбати якийсь
титул або посаду, а з прибутктв безтурботно Bi-
куватиму свш в!к. Треба титьки не спати й мати
хист i спритшсть, щоб одразу все зробити дола-
ду та продати 30 або 10 тисяч васал!в. 1й-богу,
вс!м !м я знайду м!сце, — маленьким i великим,
чи як! там вони будуть, i з чорних вони обер-
нуться на битих та на жовтих2.

Ц! думки заспокоювали й задовольняли його
так, що йому навив не важко було йти пштки.
Карденю й священик дивилися на все це з-за ку-
пце i не знали, як пристати до них. Але вигад-
ливий священик хутко добрав ради i, нашвидку
зр!завши ножицями бороду Карденю, дав йому
свш с!рий плащ i чорний ком!р, а сам лишився
в камзол! й штанах. Це передягнення так змши-
ло Кардешо, що вш i сам себе не вшзнав би, на-
вив якби глянув у дзеркало. Поки вони передя-
галися, iHini вже- випередили !х, але !м не важко
було вийти на битий шлях перед ними, бо xanji
та погана дорога не дозволяли вершникам !хати
так швидко, як штли niini. Вони зшшли з rip у
долину, i, коли з rip з’тхав Дон Кахот !з супутни-
ками, священик почав пильно придивлятися до
рйцаря, наче пригадуючи його, а пот!м кинувся
до Дон Kixora, витягнувши руки, i сказав:

1 В ас ал — пщлеглий вищому панов! (сюзеренов!) зе-
млевласник, який платив йому податок.

2 Тобто на золот! та ср!бн! монета.
— У щасливий час зустр!в я зразок рицарства,
мого доброго земляка Дон Юхота Ламанчсько-
го, квгтку й оздобу шляхетства, захист i поряту-
нок ycix ображених, найдостойншюго з мандргв-
них рицар1в!

I, кажучи так, обшмав л!ве колшо Дон Кахо-
та, а той, дивуючись з усього цього, уважно при-
дивлявся до священика i, кгнець кшцем, шзнав
його. Шсля цього, ще бшьше здивувавшись, вш
хот!в зл1зти з коня, але священик не дав йому.
Тод! Дон Кахот сказав:

— Дайте мен! зл!зти, сеньйоре лщенщате, бо
не личить, щоб така поважна особа йшла пип-
ки, а я ахав на кон!.

— На це я н!як не можу пристати, — в!дпов!в
Священик. — Лишайтесь на с!дл!, ваша велич-
носте, бо верхи ви чините так! велик! д!ла й по-
двиги, яких за наших час!в н!де ще не чувано, а
меш, недостойному священиков!, дозвольте ci-
сти на мула ззаду котрогось !з сеньйор!в, якщо
це ам не заважатиме, i мен! буде здаватися, що
я рицар i щу на кош Пегас!1 або на зебр! славет-
ного мавра Мусарака, що й дос! спочивае зача-
рований у великзм горбу Сулема поблизу вели-
кого Комплута.

— Правда ваша, сеньйоре лщенщате, — ска-
зав Дон Юхот,— i я знаю, що моя сеньйора прин-
цеса, з любов! до мене, накаже своему зброено-
сцев! дати вам с!дло, а самому сгсти ззаду, якщо
витримае мул.

— Думаю, що витримае, — в!дпов!ла принце-
са, — я знаю, що моему зброеносцев! не треба

1

Пегас — М1ф1чний крилатий гань.
навпъ наказувати, бо вш людина дуже вв!члива
й чемна i не дозволить духовнш oco6i йти ni.ni-
ки, тимчасом як вона може 'тхати верхи.

— Так воно i е, — сказав цирульник i, зл!зши
з сщла, запросив стсти в нього священика, що
не дав себе довго просити.

Цю мить мул дв!ч1 так вихонув задом, що пе-
реляканйй цирульник покотився, не дбаючи вже
за свою бороду, що впала ца землю, i, прикрив-
ши обличчя обома руками, почав скаржитись,
що йому вибито Bci зуби. Дон Кзхот, побачивши,
що борода без щелеп i без кров! лежить окремо
вщ цирульника, сказав:

— Це велике диво! Йому збило й зтрвало з
обличчя бороду так, шби ii хто зголив.

Священик, щоб уникнути небезпеки, якою
загрожувала його намтрам борода, що вщкрила
цирульникове обличчя, швидко схопив ii i, по-
б1гши до маесе Нпсоласа, притиснув його голову
до сво1х грудей i причепив бороду. При цьому
вш увесь час бурмопв якзсь слова, якз, за його
пояснениям, були заклинаниям, щоб прирости-
ти бороду. Причепивши бороду на свое Micue,
священик одшшов, i зброеносець знов устав та-
кий бородатий i здоровий, як i рашше. Дон Ki-
хота це надзвичайно защкавило, i вш почав про-
сити священика навчити i його цього заклинания,
бо воно, на його думку, мабуть, мае силу робити
бшыпе, н!ж титьки прирощувати бороди, адже,
мовляв, якщо З1рвано бороду, значить, пошко-
джено та поранено м’ясо, а коли це заклинания
вигоюе рани, воно, значить, може лткувати не
титьки бороди.

— Це так, — вщпов!в священик i пообгцяв при
першш нагод! навчити його цього заклинания.
Поим yci погодилися, що спочатку поще на
мул! священик, a ёншё будуть по черзё змёняти
його, доки д!йдуть до корчми, до яко! було, ма-
буть, миль зо две Верхи тхали Дон Клхот, прин-
цеса й священик, а Кардешо, цирульник i Сан-
чо Панса йшли юшки. С!вши на коня, Дон Ki-
хот сказав дёвчиш:

— А тепер, ваша величносте, ведпъ нас, куди
вам завгодно.

Перш юж вона вёдповёла, до розмови встряв
священик:

— До якого королёвства збираетеся ви нас ве-
сти, ваша величносте? Чи не до Мпсомгкона ча-
сом? Та так воно й мусить бути або я шчого не
розумпо на королевствах.

Та одразу збагнула, що !й треба вщповщати, i
сказала:

— Так, мш сеньйоре, я прямую до Мжомгкона.

— А коли так, — сказав священик, — нам до-
ведеться про!хати мо1м селом, а звщти ваша ми-
лёсть поверие на Карфаген, де при нагодё можна
знайти який-небудь корабель.Тодё, за ходовим
вггром i при годию, ви трохи швидше, юж за де-
в’ять рокёв, дощете до великого озера Меона ...
я хотёв сказати — Меотёдес... а звщти до вашо-
го королёвства це ж не дал!, як сто дюв пут! з
невеликим гаком.

— Ваша милёсть, сеньйоре мш, помиляеться, —
сказала вона, — бо нема ще й двох рок!в, як я
виТхала звщти, i погода весь час була несприят-
лива, а я, проте, прибула вже сюди й бачу того,
кого так жадала бачити — сеньйора Дон К!хота
Ламанчського, про якого я зразу ж почула, як
т!льки вис!ла в 1спанп, i це змусило мене шука-
ти цього рицаря, щоб оддати себе його велико-
душност! й здати свою законну справу на його
мужш непереможш руки.

— Год!, прошу! Припинпь ваше хвалшня, —
перебив ii Дон Кахот, — бо я ворог будь-яких
лестопцв, i дарма, що ваш! слова не лестопц, во-
ни все ж ображають мо! невинш вуха. Одне мо-
жу сказати, сеньйоро моя, — е в мене мужшсть
чи Hi, а з тою, яку маю, я ладний служити вам
до мого загину. Тепер же, облишивши це на
який час, я хочу, щоб сеньйор лщенщат сказав
мен!, що привело його сюди, такого самотньо-
го, без слуг i з таким невеличким багажем, що
меш аж дивно.

— На це я можу вцщовюти вам коротко, —
вхцмовив священик. — Знайте ж, ваша милосте,
сеньйоре Дон Кдхот, що я й маесе Николае, наш
друг i наш цирульник, поххали до Сев!лы одер-
жали грош!, що !х переслав мен! один мш родич,
який багато рок!в жив у 1ндП. Сума була не ма-
ла — ппстдесят тисяч песо1, та ще й правдиво!
ваги, тобто ще ст!льки ж. Коли ми вчора про!з-
дили тут, на нас напало четверо розб!йник!в i за-
брали в нас усе до нитки, навпъ бороду — так
що цирульников! довелося примайструвати соб!
штучну, — а цього хлопця, — вш показав на Кар-
деню, — залишили в т!м, у ч!м мати породила.
Але найщкавппе те, що, як yci тут кажуть, роз-
бшники, як! напали на нас, — галерники, зв!ль-

1 П е с о — у Швденнш i Централыпй Америщ (XVI—
XVII ст.) через нестачу грошей використовували злитки
дорогоцшних метал!в певно! ваги («песо» кпанською оз-
начае «вага»). Песо дор!внювало унцп ср!бла або восьми
ср!бним реалам.
неш, незважаючи на onip конвойних та комюара,
якимось смыивцем. Цей визвольник, напевне,
божевитьний або такий самий непдник, як i во-
ни, або людина без душ! й без сумлшня. Вш же
пустив Вовка серед овець, лисицю серед курей
чи муху на мед. Вш, я думаю, хотгв познущатися
з правосуддя й шшов проти свого короля та при-
родного господаря, бо повстав проти його нака-
за. Вш, я думаю, хот!в переполошити Святее
братство, яке вцщочивае вже багато роюв. Одне
слово, вш хотгв зробити так, щоб занапастити
свою душу й не дати шяко! вигоди своему тшу.

Санчо розказав уже священиков! й цирульни-
ков! про пригоду з галерниками, якою так пи-
шався його пан, i священик не пошкодував фарб
для кожного слова, щоб побачити, як поста-
виться до цього Дон Кзхот. А той од кожного
слова м!нявся на виду, але не зважився сказати,
що був визвольником тих добрих людей.

РОЗД1Л XXI

пуо опоШав nf)o кттШстъ в^одлиёог i тфо
iwuii (hp/w п^иемнг та 6miniHi f>eli

He встиг священик пце скшчити cboix сл!в,
як Санчо сказав:

— Але, сеньйоре лщенщате, це ж мш пан зро-
бив це все. А я ж заздалегщь попереджав його й
казав, щоб вш добре обм!ркував, що робить.

— Йолоп ти! — зауважив Дон Кзхот. — А як-
що кому здаються неправильними мо! вчинки, —
нехай даруе мен! це священний сан сеньйора л!-
цешцата i його шановна особа, — той, значить,
мало розум!етъся на рицарських справах i бре-
ше. Це я доведу йому мо!м мечем.

По цих словах вш зручнппе вмостився в стре-
менах i насунув шишак на лоб, бо голярський
таз, який вш вважав за шолом Мамбрша, вишв на
передни лущсщла й потребував ремонту теля
поганого поводження з ним галерниюв. Доротея,
дуже кмгглива й дотепна, знавши вже про боже-
витля Дон Kixoi’a та зрозумлвши, що, кр1.м Санчо,
Bci глузують i3 нього, не захотела й co6i вщетати
вщ шших, i, побачивши, як вш сердився, сказала:

— Не забувайте, сеньйоре рицарю, дану меш
общянку не розпочинати шяких шших пригод,
хоч яка невщкладш вони будуть. Заспокойтесь
же, ваша милосте; якби сеньйор лщенщат знав,
яка непереможна рука звиьнила тих галерниюв,
вш трич! б зашив co6i рота i трич! прикусив би
co6i язика, перше шж вимовити слова, що ви-
кликають гшв вашо! милость

— Присягаюся, що це правда, — ствердив
священик. — Та я б co6i краще вццрвав вуса.

— Я замовкну, моя сеньйоро, — вщпов^в Дон
Клхот, — притамую справедливий гшв, що здш-
маеться у мене в грудях, i !хатиму тихий та спо-
кшний, поки виконаю дану вам общянку. А на
подяку за такий мш добрий нам!р я уклшно
прошу вас розповшти меш, — якщо це вам не
тяжко, — чого ви журитесь i хто вони та шаль-
ки тих oci6, на як! мае впасти, щоб удовольни-
ти вас, моя помета.

— Охоче зроблю це, — зГодилася Доротея, —
якщо вам не надокучить слухати.

— Не надокучить, моя сеньйоро, — в!дпов!в
Дон KixoT.

А Доротея сказала на це:
— То слухайте ж мене уважно, ваш! милост!.

Не встигла вона вимовити це, як до не! п!дш-
шли Карденю та цирульник, щкав! знати, яку
!стор!ю вигадае розумна Доротея. Так само зро-
бив ! Санчо. А вона, Ывши зручнппе в с!дл!, вы-
кашлялась i приемним голосом почала так:

— Насамперед, я хочу, щоб ваш! милост!, се-
ньйори мо!, знали, що звуть мене...

Тут вона трохи спинилася, забувши !м’я, яке
дав !й священик, а той, зрозум!вши причину ii
мовчанки, прийшов !й на допомогу й сказав:

— Не дивно, сеньйоро моя, що ваша велич-
н!сть хвилюеться i вам важко оповщати про сво!
лих! пригоди, як! часто вщбирають пам’ять у
тих, !з ким трапляються, i т! часто забувають на-
вггь свое !м’я. Забула й ваша величшсть, що Г!
звуть принцеса М!ком!кона, законна спадкоемни-
ця великого корол!вства Мгкошкон. Пюля цьо-
го нагадування вашш величносп легко понови-
ти у сво!й пригнобленш пам’ят! все те, що вона
захотгла б розказати нам.

— Ц!лком правильно, — в!дпов!ла д!вчина, —
i я сподшаюсь, що дал! мене не треба буде ви-
правляти, i я з! своею правдивою icropiero ща-
сливо дютануся тихого порту. Мш батько — ко-
роль, що звався Тшакрю Вчений, добре розу-
м!вся на мистецтв! мап! й завдяки сво!м знан-
иям довщався, що мати моя — королева Хара-
м!я — повинна вмерти перша, а невдовз! по то-
му мае померти й вш, i я лишуся круглою сиро-
тою. Але, казав вш, це турбуе його ще не так,
як щлком певш вщомост! про одного надзвичай-
ного велетня, володаря сум!жного з нами ос-
трова, на ймення Пандаф!ландо Лютоокий (бо
вс! знають, що хоч оч! в нього звичайн! i на сво-
I'm Miciji, але вш завжди дивиться вбгк, немов
косоокий, i робить це з лихим намислом, ба-
жаючи налякати та настрахати тих, на кого ди-
виться). Отже, батько мш дтзнався, що цей ве-
летень, довравшись про мое сирпство, з вели-
ким вшськом нападе та обляже мо! володшня й
забере ix yci, не лишивши меш навпъ маленько-
го стльця на притулок; але цш pyirn й цьому не-
щастю я можу запобпти, коли вийду за нього
зам!ж. Проте, скитьки знав батько, я школи не
згоджусь на такий нер!вний шлюб; i вш мав ра-
цио, бо меш й на думку школи не спадало одру-
житися з ним чи з шшим велетнем, хоч яким
великим та могутшм. Батько казав також, щоб,
коли вш помре i Пандафшандо рушить на мое
корол!вство, я стереглася опиратися йому, бо це
значило б занапастити себе. Коли ж я хочу, за-
поб!гги смерт! й шлковитому знищенню мого
майна i майна мотх в!рних васазпв, то мушу з до-
бро! вол! залишити йому королтвство, бо захи-
щатися проти сили цього велетня — неможливо.
Дал! батько казав, щоб я з невеликим почтом
зараз же тхала до 1спанп, де мушу знайти лтки
в!д мотх нещасть в особ! одного мандр!вного ри-
царя, слава якого пошириться на той час по
всьому цьому королгвству, i який зветься, не па-
м’ятаю, Дон Асот чи Дон XiroT.

— Мабуть, Дон Ктхот, сеньйоро, — сказав
Санчо, — чи шакше — Рицар Сумного Образу.

— Цитком правильно, — ствердила Доротея. —
Вш казав також, що цей рицар мусить бути ви-
сокий на зр!ст, худорлявий на обличч! i що з
правого боку п!д л!вим плечем, чи десь-шде, у
нього мусить бути родинка, вкрита волоссям,
схожим на кабанячу шерсть.
Почувши це, Дон Клхот сказав своему зброе-
носцевЕ

— Ходи сюди, сину мш Санчо, та допоможи
меш роздягтися, я хочу побачити, чи не я, бува,
той рицар, за якого пророкував учений король.

— А навпцо ваша милють хоче роздягатися? —
спитала Доротея.

— Щоб побачити, чи е в мене родинка, про
яку казав ваш батько.

— Нема чого й роздягатися, — сказав Санчо, —
бо я знаю, що у вашо! милост! е такий знак на
спин!, i це свщчить про вашу могутнють.

— Год!, год!, — сказала Доротея, — бо серед
приятел!в не слщ бути др!б’язковим, i небагато
важить, на спин! ця родинка чи на плеч!. Голов-
не, щоб була якась родинка, а де — це пусте, бо
вс! вони — те саме тою. Видима р!ч, м!й добрий
батько не помилився, i я знайшла сеньйора Дон
К!хота, бо прикмети вашого обличчя так!, як
казав батько, а ваша добра слава лунае не по са-
мш лише IcnaHii, а й по всш Ламанч!. Вже ви-
с!вши з корабля в Осун!, я ст!льки чула про ваш!
подвиги, що серце одразу ж сказало мен!, що це
й е той, кого я шукаю.

— Як могла ваша милють висюти з корабля в
Осун!, коли в Осун! нема морського порту? —
спитав Дон К!хот.

Але перше, н!ж Доротея вщповыа, до розмо-
ви встряв священик i сказав:

— Сеньйора принцеса хот!ла, мабуть, сказа-
ти, що, вис!вши в Малаз!, вона вперше почула про
вас в Осун!.

— Це я й хот!ла сказати, — ствердила Доротея.

— Тод! все зрозумыо, i нехай ваша величнють
каже дал!, — мовив священик.
— Нема вже чого й казати. Xi6a про те, що
меш, нарепт, пощастило знайти сеньйора Дон
Kixora, i тепер я вже вважаю себе королевою
всього мого царства, бо завдяки свош люб’язно-
CTi та великодушност! вш общяв шти за мною,
куди я його поведу, тобто до Пандафгланда Лю-
тоокого, щоб убити його й повернути меш те,
що той беззаконно вццбрав. I все так i буде, бо
так провпцав мш добрий батько Тшакрю Вчений.
Вш залишив сво! пророцтва, писаш халдей-
ськими чи грецькими лггерами, яких я не вмпо
читати, i там сказано, що коли цей рицар, вщру-
бавши голову велетневц захоче одружитися зо
мною, то я повинна без шяких суперечок зго-
дитися на це й вщцати йому разом 3i своею осо-
бою i володшня над мо!м корол!вством.

— Як тоб! здаеться, друже Санчо? — спитав
Дон Юхот. — Чуеш, що д!еться? Юба ж я не ка-
зав тоб!? Дивись,ми вже маемо короллвство пщ
свою владу i королеву за дружину.

— I я присягаюся, що це так, — вщповгв Сан-
чо. — Дурень буде той, хто не одружиться з
нею, як тыьки перерлже горлянку сеньйоров!
ПандафитандовЁ Та й добренна ж у нас коро-
лева!

I з цими словами вш дв!ч! щцскочив, надзви-
чайно задоволений, а гюпм пщбн до мула До-
роте! i, спинивши його, став навколппки, блага-
ючи, щоб вона .дозволила пощлувати ii руки на
знак того, що вш вважае Г! за свою господиню
й королеву. Хто не засм!явся б, побачивши бо-
жевглля пана й щирють слуги?

Доротея дала йому сво! руки й обгцяла зроби-
ти його великим паном, як тшьки небо поверие
ш корол!вство.
Саме тод1 на дороз! замаячила постать вершни-
ка, що сщцв на осл!. Коли вш щд’тхав ближче, '£м
здалося спочатку, що то циган, але Санчо, який
втупив в осла своТ oni й душу, тыьки-но побачив
цього чоловгка, одразу ж ушзнав Хшеса де Паса-
монте, i, скопившись за нитку, тобто за цигана,
розмотав i клубок, тобто здогадався, що осел був
його Прий. Пасамонте, щоб його не втзнали та
щоб швидше продати осла, передягся циганом,
бо циганською мовою та й багатьма шшими вш
волод!в, як рщною. Санчо, як титьки побачив i
вшзнав його, так i закричав на весь голос:

— А, злодпо Хшесшо, вщцай те, що взяв у
мене, верни мое життя, мою втаху, мого осла,
мое щастя, тткай, злодпо, i швидше вщцай те, що
To6i не належить.

Але не треба було сттлькох сл!в i лайки, бо Xi-
нес теля першого ж слова скочив на землю та
взявся такати i незабаром зник з очей. Санчо ni-
дшшов до свого Ciporo i, обшмаючи його, казав:

— Як же To6i жилося, мш любий, щастя мо-
тх очей, мш товарищу?

I при цьому цитував та милував його, наче це
була людина.

Bci вггали Санчо, що знайшов Ciporo, а най-
битьше Дон Юхот, який сказав, що, незважаючи
на те, що осла знайдено, вш не вщмовляеться
вщ свого векселя на трьох ослят. Санчо подяку-
вав йому.

Дон Кдхот провадив flani свою розмову з Сан-
чо i казав:

— Забудьмо, друже Санчо, Bci напп суперечки,
а тепер скажи меш щлком спокшно, де, як i коли
бачив ти Дульсшею? Що робила вона? Яке облич-
чя було в нет, коли вона читала мого листа? Хто
To6i його переписав? Розкажи меш все, що, на
твою думку, треба розказати, щоб мене задоволь-
нити, шчого не додаючи i шчого не скорочуючи.

— Сеньйоре, — вщпов1в Санчо, — правду ска-
зати, листа нЬсто не переписував, бо його й не
було в мене.

— Це правда, бо записну книжку я знайшов
у себе через два дш теля твого вщ’хзду i дуже
турбувався: я не знав, що ти зробиш, коли поба-
чиш, що в тебе немае листа, i гадав, що ти вер-
нется по нього.

— Я й зробив би так, — вщпов1в Санчо, — як-
би не вивчив його напам’ять, коли ваша милють
читали меш його. Я переказав його якомусь риз-
ничему, а той переписав його слово в слово та
ще казав при цьому, що за все свое життя шко-
ли не читав i не чув таких добрячих листа.

— А ти тепер пам’ятаеш його?

— Hi, сеньйоре, бо коли ризничий переписав
листа, меш вже не треба було його пам’ятати, i
я забув його. Пригадую тшьки щось таке про «щд-
владну», себто «можновладну» сенъйору, про «ваш
до смерт! Рицар Сумного Образу» наприкшщ, а
в середину я вкинув понад триста «моТх душ,
мого життя та моТх очей».

РОЗД1Л XXII

njm втшш {юЗмовм <Doh 9\ixoma 3 Сан1о УЗлнсою,
його Зфовноаувм, та nfro шил nfmaodn

— Це непогано, розказуй далц — сказав Дон
KixoT.— Ну, ти пршхав, а що робила моя госпо-
дина? Напевне, нанизувала перлини або виши-
вала золотыми нитками якийсь дев!з для рица-
ря, якого вона заполонила?

— Hi, такого не було, — вщповгв Санчо,— бо,
коли я при'1хав, вона перес!вала на задв!рку пше-
ницю.

— У такому раз! ти повинен знати, що кожна
зернина оберталась на перлину, як титьки до не!
торкалась ii рука. А ти глянув, друже, яка то бу-
ла пшениця — бита чи чорна?

— Жовта, — вишов!в Санчо.

— Але я запевняю тебе, що перестяне й рука-
ми зб!жжя, безперечно, дае б!лий хл!б. Та дал!;
коли ти передав ш листа, чи поцтлувала вона
його, чи поклала соб! на голову, чи зробила що
шше, варте такого листа?

— Коли я хотГв передати ш листа, вона саме
перествала чималу купку пшениц!, що була в нет
на решет!, i сказала мен!: «покладпъ, друже, ли-
ста на той он лантух, бо мен! школи читати йо-
го, поки не перестю всього, що тут е».

— Розумна сеньйора, — похвалив Дон Kixor, —
так ! сл!д було сказали, бо вона холла прочитали
листа й тштитись ним на дозвйип. Дал!, Санчо. Що
вона казала тоб!, працюючи? Що питала про ме-
не? I що ти !й в!дпов!дав? Кшчай, розкажи меш
все i не залишай шчого на дн! свое! чорнилытищ.

— Вона шчого у мене не питала, — сказав
Санчо. — Я сам розказав !й, як ваша милгсть на й
честь наклали на себе покуту. Я сказав, що ви
оселилися, наче дикун який, серед rip, спите на
земл!, не тсте хл!ба з! скатертини, не чешете бо-
роди i весь час плачете та клянете свою долю.

— Оце ти погано сказав, що я кляну свою до-
лю, — навпаки, я благословляю й i благословля-
тиму через yci дш мого життя за те, що меш да-
но щастя кохати таку високу сеньйору, як Дуль-
сшея Тобоська.

— Ай справда вона висока, — сказав Санчо, —
бо вона вища вщ мене.

— Як це так? Xi6a ти М1рявся з нею?

— Млрявся, i ось як. Коли я допомагав 1и по-
класти на осла лантух i3 пшеницею, ми стали ду-
же близько, i я Mir бачити, що вона вища за ме-
не на долоню.

— Певна pin, — сказав Дон Kixor, — цьому
високому зростов! вщповщають тисяч! мыьйошв
чеснот, що прикрашають ii душу. Але ти не мо-
жет сперечатися в одному, Санчо. Коли ти ni-
дшшов до Hei, xi6a ти не вщчув шжного запаху
пахопцв i чогось такого гарного, чому я не мо-
жу добрати назви; якийсь аромат, наче в крам-
нищ найкращого рукавичника?

— Все, що я можу сказати, — вщповгв Санчо, —
так це те, що й справд! я почув дух чогось чо-
лов1чого, мабуть, через те, що вона з важко! ро-
бота засапалась i здорово сштнша.

— Итого подобного, — сказав Дон Кдхот, — на-
певне у тебе був нежить або ти чув свш власний
дух, бо я добре знаю, яким ароматом дихае ця тро-
янца серед тершв, ця польова лыы, ця розчине-
на у вод! амбра.

— Може бути, — вщпов!в Санчо, — бо вщ ме-
не часто-густо пахтать так само, як i вщ i"i мило-
cri Дульсше!, але тут нема чогось дивного, бо
Bci чорта поддбш один до одного.

— Ну, добре, а теля того, як вона пересняла
пшеницю та вщправила ii до млина, що вона
зробила, прочитавши мого листа?

— Листа, — вщповтв Санчо, — вона не читала,
бо сказала, що не BMie Hi читата, Hi писати. Во-
на порвала його на шматочки, щоб тахто на се-
л! не прочитав та не взнав и секрепв, i сказала,
що з не! досить i того, що я переказав словами
про кохання вашот милост! i про надзвичайну
покуту, яку ви на себе наклали. А наприкщщ во-
на сказала, що щлуе руки вашш милост! та що
воллла б краще бачити вас, н!ж вам писати. Во-
на переказала, що благае вас i наказуе негайно
покинути щ м!сця, кинута ваш! дуропц й зараз
же !хати до Тобоса, якщо вам не завадить яка-
небудь шша важлившта справа. Вона дуже хоче
бачити вас i щиро см!ялася, коли я сказав, що
вас звуть Рицар Сумного Образу. Я питав, чи
приходив до не! б!скаець; вона каже, що був, i
що вш — дуже добрий чолов’яга, а коли я спи-
тав про галерникзв, вона сказала, що ще й дос!
такого з них не бачила.

— Поки що все йде гаразд, — сказав Дон Ki-
хот. — А як! коштовност! подарувала вона тоб!,
прощаючись, на знак вдячност! за Bicri про ме-
не, як! та притас? Це старовинний звичай i ду-
же поширений м!ж мандр!вних рицар!в та !хн!х
дам — дарувата зброеносцям, служкам i карли-
кам якийсь щедрий дарунок за Bicri, що вони
привозять, та за виконане доручення.

— Це дуже може бути, i звичай цей, на мш
погляд, дуже добрий. Та, мабуть, це було за ста-
родавнтх часгв, бо тепер звичайно дають титьки
шматок хл!ба та сиру, принайми! це дала мета
сеньйора Дульсшея через паркан задв!рка, коли
я вщ’т’здив вщ не!.Та й сир з ycix ознак був не
сир, а бринза.

— Вона надзвичайно щедра, — вщмовив Дон
Клхот. — I коли вона не дала тоб! чогось золо-
того, то, певна р!ч, т!льки тому, що в не! тачого
не було напохват!; та, коли я побачусь i3 нею,
ти будеш цшком задоволений.

У цю хвилину маесе Николае закричав, щоб во-
ни почекали трохи, поки кош нап’ються води i3
струмка, який протжав тут. Дон Ктхот спинився,
на превелике задоволення Санчо, який втомився
вже ститьки брехати й побоювався, що Дон Ктхот
сшймае його на якомусь брехливому слов!. Bin
хоч i знав, що Дульсшея була селянка з Тобоса,
але за свое життя не бачив и у Bini. Карденю тим
часом перебрався в убрання, що було на Дороте!,
коли вони знайшли ii, i хоч воно було й не дуже
гарне, а проте багато краще за його одхж. Коло
струмка Bci зшшли на землю i вгамували, хоч i не
дуже, свш голод нею !жею, що священик узяв i3
корчми. П1Д час 1'хнього снщанку шляхом прохо-
див хлопець, який, пильно придивившись до Дон
Ктхота, кинувся перед ним навколйпки i, обш-
маючи йому ноги, ревно заплакав, приказуючи:

— Ох, мш сеньйоре. Xi6a не вшзнае мене ва-
ша мюпСть? Придивпъся лишень краще, я той
хлопець Андрес, що ви одв’язали вщ дуба, де я
був прив’язаний.

Дон Ктхот ушзнав хлопця i, взявши його за
руку, повернувся до встх та сказав:

— Вани мил о ст! можуть наочно бачити, скшь-
ки важать для всього свпу мандр!вш рицар!, що
знищують образи й несправедливост!, як! чи-
нять зл! та поган! люди. Кшька дшв тому, про-
!здивши гайком, я почув стопн i жал!бш крики
людини, яку хтось кривдить i яка потребуе до-
помоги. 3 почуття обов’язку я одразу ж попря-
мував до м!сця, де, меш здавалося, кричав го-
лос, i побачив там прив’язаного до дуба цього
хлопця. Вш був свщок мого оповщання i не
дасть меш збрехати на жодному слов!. Отже, ка-
жу я, вш був прив’язаний до дуба без сорочки,
а коло нього стояв селянин, як я пот1м довщав-
ся — його хазяш, i Лупцював його в!жками. Коли
я побачив це i спитав у селянина про причину
тако! жорстоко! кари, вш сказав меш, що б’е хлоп-
ця тому, що вш його слуга i завинив перед ним
б!льше з шахрайства, шж !з простоти. А хлоп-
чик на це вищов1в: «Сеньйоре, вш лупцюе мене
титьки за те, що я попросив у нього свою плат-
ню». Хазяш почав i co6i наводити вситяк! резо-
ни та доводи, але я не слухав i не зважав на них.
Нареши, я звелтв одв’язати хлопця i взяв !з дядька
присягу, що вш забере його з собою i оплатить
усе до останнього реала та ще й напахченими
грппми. Xi6a це все не правда, синку Андресе?
Xi6a ти не бачив, як владно я йому наказував i
як принижено вш общяв виконати все, що я
наказував, велтв i вимагав? Вщповщай, не тур-
буйся й не бшся шчого. Розкажи, як це все ста-
лося, щоб вони могли бачити й зрозумгги ко-
рпеть, яку дають CBiTOBi мандргвш рицар!.

— Все, що каже ваша милклъ, — свята правда, —
вщпов!в хлопець, — т!льки справа кшчилась як-
раз навпаки, а не так, як ви соб! уявляете.

— Як навпаки? — перепитав Дон Ктхот. — Xi-
ба хазяш не заплатив тоб! зараз же?

— Вш не титьки не заплатив, а як титьки ваша
милклъ витхали з гаю, i ми лишилися сам!, вш при-
в’язав мене до того дуба та вибив мене так, що я
залишився обб!лований. I за кожним ударом в!н
приказував так! дотепи та примовки на адресу ва-
шот милост!, що я см!явся б, якби меш не було так
боляче. 1 справда, вш так налагав меш боки, що я
i дос! л!кувався; i в цьому винувата ваша милклъ.
Якби ви Тхали своею дорогою, не пршздили б
туди, де вас не кликано, та не втручалися б не в
свое дню, мш хазяш задовольнився б десятком
або двома удар!в, а пойм одв’язав би мене й за-
платив, склльки сл!д. Але тому, що ваша милють
вилаяли його без ншко! причини, та й добре на-
лаяли, то вш розпалився пивом i, не маючи
змоги помститися над вами, вилив на мене всю
хмару свого обурення, так що я, здаеться, шко-
ли вже не буду людиною.

— Моя помилка полягала в йм, — сказав Дон
Клхот, що я по!хав, не чекаючи, поки вш To6i за-
платить. Бо мусив же я був знати з довгого дос-
вщу, що шдл! люди не додержують свого слова,
коли бачать, що це !‘м невийдно. Але пам’ята-
еш, Андресе, я заприсягся знайти його навйь у
черев! кита, якщо вгн тоб! не заплатить?

— Це правда, — вцщовгв Андрес, — але корн-
ей з цього не було н!яко!.

— Зараз побачиш, чи е з цього користь, —
сказав Дон Клхот.

I, сказавши це, вш швидко шдався з земл! i на-
казав Санчо гнуздати Росшанта, що пасся на
луз!. Коли Доротея спитала, що вш хоче робити,
Дон Клхот в!дпов!в, що хоче шукати селянина,
покарати його за такий шдлий вчинок i примуси-
ти заплатили Андресов! все до останнього мара-
ведиса. На це Доротея сказала, що, згщно з! своею
об!цянкою, вш не мае права втручатися в будь-
як! пригоди, поки не кшчить н справи, i пора-
дила йому вгамувати свш гшв, доки вш повер-
неться з ii корол!вства.

— Правда, — сказав Дон Клхот, — ! Андресо-
в! доведеться потершти, поки я повернуся, як
ви кажете, сеньйоро. Але я знову присягаюся й
общяю не кидати справи, поки не помщуся над
тво!м хазяшом i не примушу його заплатити.

— Не Bipio я оцим присягам, — сказав Ан-
дрес. — I, замють ycix помет у свт, хопв би кра-
ще мати якз-небудь rponii, щоб дютатися Сев!-
льЁ Дайте меш попоюти тут i трохи !ж! з собою
та лишайтеся з Богом, ваша мюпсть i Bci ман-
др!вн! рицар!, та мандруйте co6i так, як я через
вас оце мандрую.

Санчо витяг 3i cbolx запас!в шматок хл!ба та
сиру i дав ix хлопцев!, кажучи:

— Бери, брате Андресе, бо кожен з нас сшв-
чувае твоему лиховь

— Як же ви йому сп!вчуваете? — спитав Ан-
дрес.

— Цими шматками хл!ба й сиру, — в!дпов!в
Санчо. — Бо тоб! слщ знати, що ми, зброеносщ
мандр!вних рицар!в, зазнаемо i великого голоду,
i нещасливих пригод, i багато шшого лиха, про
як! краще розповщати, н!ж зазнавати ix.

Андрес узяв свш хл!б та сир i, бачачи, що н!х-
то не дае шчого бшьше, похнюпився й пппов, як
кажуть, своею дорогою, але, рушаючи, сказав
Дон Ктхотов!:

— Влагаю вас, сеньйоре рицарю, якщо друго-
го разу ви побачите, що мене рубають на шмат-
ки, не шдходьте й не допомагайте меш. Залишпъ
краще мене з моею недолею. Хоч би яка вели-
ка вона була, мен! буде ще ripine, коли ви наду-
маетесь допомагати меш. I будьте проклят! ви i
вс! мандр!вш рицар!, що коли-небудь народи-
лися на свт!

Дон Ктхот хот!в пщвестися, щоб покарати йо-
го, але хлопець дременув так швидко, що шхто
не наважився доганяти його. Оповщання Ан-
дресове збентежило нашого рицаря, а решта му-
сили стримуватись, щоб не засхпятися й не дра-
тувати його ще быыпе.

РОЗД1Л XXIII

де оповгдаетъся п^о те, що т^апилюся в ко^Ыг 3 щаею
компатею ‘Doh DDoma

Добре пошивши, вони осщлали сво!х тварин i
без варгих згадки пригод пршхали на другий день в
корчму, що так лякала та жахала Санчо Пансу.
Але цього разу вш, хоч i намагався втекти, не мш
ц уникнути. Корчмар, корчмариха, корчмаршна
й Марпорнес, побачивши Дон Ктхота й Санчо,
вийшли й привпали ix дуже радклто. Дон Ктхот,
поважно й прихильно вщпов!вши на ixHi привЬ
тання, попросив, щоб йому дали краще, шж той
раз, л!жко. Хазяйка сказала, що дасть л!жко, як на
принца, аби ш заплатили больше, шж той раз, i
коли Дон Kixor пообщяв, вони впорядили йому
порядку постить на тому самому горищ!, i рицар,
втомлений i збентежений, зараз же л!г спати.

Тим часом священик наказав приготувати тм
по1сти, i корчмар, сшццваючись на кращу плату,
постарався й зготував щлком пристойний общ.
А Дон Ктхот усе спав, i вони вирштили не буди-
ти його, бо сон був йому корисшший за тжу. За
общом у присутносп корчмаря, корчмарихи, корч-
мартвни, Марпорнес i Bcix подорожшх iimia мо-
ва про незвичайне божевшля Дон Ктхота i про
те, як його знайдено.

У цей час корчмар, що стояв коло дверей, ска-
зав:
— Ось (де добряча компашя, i якщо вони за-
вишоть сюди, буде чого радтти.

— Що воно за люди? — спитав Карденю.

— Чотири чоловпси т’дуть верхи 3i списами та
щитами, Bci в чорних масках, i3 ними якась ж1н-
ка в бтлому, теж у масш, i два хлопщ тпшки.

— А вони близько? — защкавився священик.

— Так близько, що вже й у дв!р в’тздять, — вщ-
пов1в корчмар.

Почувши це, Доротея закрила co6i обличчя сер-
панком, а Карденю ввшшов у юмнату до Дон Ki-
хота; не встигли вони цього зробити, як Ti, про
кого казав корчмар, в’тхали у дв1р. Четверо вер-
шниюв, ставш й поважш на вигляд, зшшли з
коней i шдшшли до жшки, щоб допомогти 1и
згйти з сщла, а один i3 них, взявши и на руки,
посадив на сталець, що стояв коло дверей им-
нати, куди увшшов Карденю.

За весь цей час Hixro з них не зняв маски й не
сказав i слова. Титьки жшка, сщаючи на ститець,
глибоко згтхнула й опустила руки, як хвора або
дуже втомлена людина. Хлопщ, що йшли пип-
ки, взяли коней i одвели ix до стайш. Бачивши
все це, священик, якому дуже хотиюся взнати,
що воно за мовчазш люди, теж пппов до стайш
i спитав про це одного з хлопщв.

— 1й-право, сеньйоре, — вщповш той, — я й
сам не скажу, хто вони таю. Знаю титьки, що вони,
мабуть, велик! пани, а надго той, що здтйняв 1з коня
сеньйору. Я думаю так, бо Bci ставляться до нього
з повагою i роблять титьки те, що вш наказуе.

— А хто така сеньйора? — спитав священик.

— А цього я й зовс1м не знаю, — втдповтв хло-
пець, — бо за всю дорогу не бачив навпъ ii об-
личчя. Чув титьки не раз, як вона зггхала й стог-
нала, немов вщдавала душу Богов!. I нема шчо-
го дивного, що ми знаемо про них так мало, бо
мш товарищ i я зустрши ix тшьки два дш тому,
i вони попросили нас шти з ними до Андалузп,
обгцяючи добре за це заплатити.

— А ви не чуди, як вони звуть одне одного?

— Hi, бо Bci вони так мовчать, що аж дивно.
Чути тшьки зггхання та схлипування б!дно! сень-
йори, що зворушують нас до сл!з, i ми певш, що
вони везуть ii силомщь. Як на i'i вбрання, то во-
на або монахиня, або, певнпп, збираеться до мона-
стиря, i тим-то вона, мабуть, i сумна така, що
постригаеться не з власно! воль

— Все може бути, — вишовгв священик i вер-
нувся до Дороте!. А та, почувши згтхання зама-
сковано! жшки, зворушилась природним почут-
тям жалю, щдшшла до не! i спитала:

- Що з вами, сеньйоро? Якщо вам може ста-
ти в пригод! жгночий досвщ, щоб полегшити го-
ре, скажйъ, а я вщ щирого серця пропоную вам
сво! послуги.

Але жшка плакала й мовчала, хоч скшьки звер-
талася до не! Доротея, аж поки пщшшов до них
вершник, якого, як казав хлопець, yci слухали-
ся, i сказав Дороте!:

— Не турбуйтеся, сеньйоро, i не пропонуйте
шчого щй жшщ, бо вона школи не бувае вдячна
за те, що для не! роблять, i не силкуйтесь добути
вщ не! вщповщь, якщо не хочете почути якусь
брехню.

— Я школи не казала неправди, — сказала
жшка, що дос! мовчала. — Якраз через свою
правдивгсть я й опинилась у такому нещасному
стан!. Вас я першого беру за свщка, бо моя пра-
вдивють i зробила вас зрадником i брехуном.
Карден io, що був од жшки тыьки через двер1
до кшнати Дон Kixora, ясно й виразно почув Hi
слова й гукнув:

— Що це я чув? Що це за голос торкнувся мо-
го слуху?

На щ слова ланка здивовано повернула голову
i, не бачачи того, хто ix сказав, встала й холла
ввшти в юмнату, але вершник затримав !"! i не
дав ступити й кроку. 3 похапливосп та зампиан-
ня фата, що вкривала !й обличчя, впала й вщ-
крила незр!вняну вроду й напрочуд гарне лице,
правда, трохи блще та втомлене, a oni перебиали
по Bcix так швидко, немов вона збожёволша.

Така поведднка викликала велике сшвчуття до
не! у Дороте! й у bcix, хто дивився на ланку. Вер-
шник схопив ii за плеч! i посадив знову на стшець,
але не Mir тим часом придержати свою маску, i
вона впала на щцлогу. Доротея, що обймала лан-
ку, щдвела oni, вшзнала свого чоловжа дона Фер-
нандо, а як тыьки вшзнала його, застогнала роз-
пачливо i жалобно i непритомна впала навзнак.
Коли б быя не! не було цирульника, що щцхопив
п на руки, вона гримнулася б на щцлогу.

Коли священик пщбш до не! i пщняв серпа-
нок, щоб побризкати £й водою обличчя, дон Фер-
нандо вшзнав ii i немов скам’яшв. Проте вш
тримав у CBoix руках Люсшду, бо це була Люсш-
да, що вшзнала згтхання Кардешо, як i той ушз-
нав п голос.

Почувши, як крикнула Доротея, i гадаючи, що
це був крик Люсшди, Кардешо хоробро вийшов
i3 юмнати Дон Ктхота i перше, що побачив, був
дон Фернандо, який увесь час тримав Люсшду.
Фернандо побачив i одразу вшзнав Кардешо, i Bci
вони стояли HiMi й збентежеш, не зовым розум!-
ючи те, що сталося. Bci мовчали й перезиралися:
Доротея дивилася на дона Фернандо, дон Фер-
нандо на Карденю, Карденю на Люсшду, Люсш-
да на Карденю. Люсшда перша урвала мовчанку
i звернулась до дона Фернандо з такою мовою:

— Облипгге мене, сеньйоре Фернандо, хоч би з
поваги до самого себе, якщо не з якого шшого по-
чуггя. Дайте дотягнутись до стши плющев!, що
в’еться по нш. Спиратись на не! не могли завадити
меш Hi Bairii намагання, Hi вапп загрози, Hi вапп
общянки, ш вапп подарунки. Дивпъся, якими над-
звичайними та несподгваними шляхами зшшлася
я знову 3i Свотм нареченим; а ви ж знаете з влас-
ного досвщу, який так дорого вам коштував, що тить-
ки смерть може стерта його з мое! пам’яп. Нехай
же це викритгя оберне ваше кохання на пив, а жа-
дання — на досаду (бо на nnni почуття ви не здат-
ш) i заберпъ у мене життя; вщдаючи його перед
мо1м любим дружиною, я вважатиму, що вщцала
його не дурно. Мабуть, смерть моя переконае його,
що я додержала BipHocri йому до сконання.

Тим часом Доротея опритомшла i 3i cniB Лю-
сшди зрозумша, хто вона така. Та бачачи, що дон
Фернандо не випускае ii 3i cboix рук i не вцщовь
дае на ii доводи, Доротея через силу встала, щщй-
шла до дона Фернандо i, схилившись перед ним
навколштки, сказала, вмиваючись пркими та ча-
piBHHMH сльозами:

— Якщо промшня примерклого сонця, яке ти
тримаеш у свотх обшмах, не заслшило ще To6i
очей, то ти побачив уже, що перед тобою стоив
нещасна Доротея, яку титьки ти можеш зробити
щасливою. Я — та скромна селянка, яку ти 3i
свое! ласки або заради свое! вттхи захоттв шдне-
сти на таку височшь, що назвав ц своею. Ска-
жу, нарешт!, сеньйоре: хочеш ти чи Hi, а я — твоя
дружина. Про це свщчать тво‘1 власш слова, що
не можуть i не повинш бути неправдив!. Про це
свщчить твш щдпис.

Щ й iHnii слова засмучена Доротея казала так
зворушливо i з такими сльозами, що плакали
навпъ супутники дона Фернандо. Дон Фернандо
слухав ii мовчки, поки вона скшчила й зарида-
ла так жалюно, що xi6a бронзове серце не роз-
чулилося б, бачивши ц горе. Люсшда дивилася
на не!, зворушена ii нещастям i здивована ii ро-
зумом та красою. Вона хотша пщйти до Доро-
те!, заспокопи п хоч трохи, але руки дона Фер-
нандо цупко тримали й не пускали Люсшду.
Нарент й вш, зншковишй та вражений, пиль-
но й довго подивившися на Доротею, розтулив
руки, пустив ЛюЛнду i промовив:

— Ти перемогла, прекрасна Доротее. Ти пере-
могла, бо шхто не наважиться заперечувати прав-
ду, яку ти кажеш.

Майже непритомна Люсшда впала б, коли дон
Фернандо пустив ii. Але Карденю, який стояв
позаду дона Фернандо, щоб той не бачив його,
одкинувши страх i не боячись шчого, щдхопив
ii на руки й сказав:

— Якщо милосердие небо бажае дати ro6i пере-
почити, в1рна, незрадна, прекрасна дружино моя,
то нще, думаю, не будеш ти в такш безпещ, як на
руках, що тримають тебе тепер i тримали за тих ча-
с!в, коли доля дозволяла меш взивати тебе моею.

Почувши це, Люсшда глянула на Карденю,
якого вона вшзнала вже з голосу, i, переконав-
шись у т!м зором, ледве не зомлша. Зневажаючи
правила звичайносп, вона оповила йому руками
шию, наблизила свое обличчя до його й вщповша:
— Так, сеньйоре м!й, так. Ви — единий гос-
подар вашо! раби, хоч як опиратиметься цьому
ворожа меш доля, загрожуючи моему життю, що
все у вашш вол!.

Це була дивна картина для дона Фернандо i для
решти присутшх, що дивувалися з тако! нпсоли
не бачено! пригоди. Дороте! здавалося, шби дон
Фернандо пополотшв i хоче помститися Карде-
ню, бо вона бачила, як руки його схопилися за
шпагу. Тод! вона з неймов!рною швидюстю ки-
нулася до його шт, обхопила !х так, що вш не
Mir поворухнутись, i щлуючи йому колша та не
перестаючи плакати, сказала:

— Що хочеш зробити ти, едина моя над!е,' та-
ко! незвичайно! хвилини? Коло шг тво!х — твоя
дружина, а та, кого ти хотав би мати за дружи-
ну, — в обшмах свого чоловпса.

Поки Доротея говорила це, Кардешо, пригор-
таючи до себе Люсшду, не зводив очей !з дона
Фернандо, готовий при перппм же загрозлив!м
його поруху захищатися й кинутись на кожного,
хто нападе на нього, нехай би це коштувало йому
житгя. Та на той час щцбпли приятел! дона Фер-
нандо, священик !з цирульником, як! були при-
суди! при цш сцен!, i навпъ добрячий Санчо Пан-
са. Вони оточили дона Фернандо й почали блага-
ти його зглянутись на сльози Дороте!. Якщо, ка-
зали вони, все, що говорила Доротея — правда (а
в щм шхто з них не мав сумшву), то дон Фернан-
до не може зрадити !! справедлив! надв.

Дон Фернандо шдцався й скорився справед-
ливим доводам. Вш нахилився, щдняв Доротею
i сказав:

— Встаньте, моя сеньйоро.
Р03Д1Л XXIV

де оповгдаетъся про те, що т^апплося ще 6 ко^/мг i п^о
багато гнилого, влитого щвагн

Тим часом заходила шч, i корчмар i3 наказу
дона Фернандо доклав ycix сил, щоб упорядити
якнайкращу вечерю. Коли вона була готова, вс!
сити до довгого столу й посадили на почесне мю-
це Дон Кзхота, хоч як вш од цього вщмовлявся.
Поруч нього с!ла принцеса Мшомгкона, бо вш
був ii охоронець; дал! Люсшда, навпроти них дон
Фернандо й Карденю, поруч дам — священик i
цирульник, 1 вс! з великим задоволенням взяли-
ся до вечер!.

Вечеря в супровод! щкавих розмов скшчилась,
коли шч минула вже майже на дв! третини. Bci
пргодилися розгйтись та вщпочити, ск!льки ли-
шаеться часу. Дон Клхот запропонував вартувати
коло замку, щоб який велетень чи шший манд-
р!вник-нег!дник не напав на них, знаючи, який
скарб краси переховуеться тут.

Санчо був у розпач!, що вони так баряться з
в!дпочинком, i влаштувався краще за вс!х на збру!
свого осла, яка, ми побачимо дал!, обшшлася йо-
му так дорого. Дами пппли до свое! юмнати,
решта вмостилися де i як могли, а Дон KixoT вий-
шов на шлях, охороняючи, як общяв, замок.

На щм yci заспоко!лися, i в корчм! запанува-
ла тиша. Не спали титьки корчмар!вна та служни-
ця Марггорнес, як!, знавши божев!лля Дон Ki-
хота i бачивши, як вш озброений i на кон! вар-
туе коло корчми, вирштили попустувати з ним
або хоч послухати його дурних вигадок. У ц!л!й
корчм! на поле не виходило жодне в!кно, кр!м
вжонця на сшнику, через яке скидали вниз со-
лому. Дв! д!вчини примостилися коло того Bi-
конця й побачили нашого рицаря верхи на ко-
Hi; вш спирався на спис i час вщ часу зггхав так,
наче з кожним видихом i3 нього виходила душа.
При цьому вш промовляв н!жно й закохано:

— О, сеньйоро моя Дульсшее Тобоська, вшець
yciei вроди, завершения розуму, зразок дотепно-
сп, скарбниця благородства, всього доброчесно-
го порядного й чар!вного в свт! Що робить те-
пер твоя милють? Чи не згадуеш ти випадково
про рицаря, якого ти полонила i який i3 власно!
вол! наражаеться на так! страши! небезпеки, щоб
ильки слугувати тоб!? Подай меш звютку про
не!, о, трилике свггило! Мабуть, якраз тепер, за-
ворожене и блиском, ти дивишся, як вона похо-
джае галереями свого розкшшого палацу, або,
спираючись грудьми на грати Ганку, думав, як
зм’якшити муки, що терпить мое бщне серце, як
уславити мо! страждання, заспокопи мо! сумш-
ви i винагородити мо! послуги. А ти, сонце, що
мусиш уже скоро с!длати сво! кош, щоб не зашз-
нитися вггати мою господиню, прошу тебе, при-
вггай ii i в!д мене, коли побачиш.

Дон Юхот дайшов цього найпатетичншюго мю-
ця свое! промови, аж тут корчмар!вна почала по-
шепки кликати його:

— Хдпъ сюди, м!й сеньйоре, благаю вашу ми-
лють.

Почувши и голос, Дон Юхот повернув голову i
при мГсящ побачив, що його кличуть !з в!конця на
сшнику, яке видалося йому справжшм вгкном, та
ще й !з визолоченими гратами, як i личить у та-
кому розкшшому замку. Одразу ж його хворобли-
ва уява щдказала йому, що вродлива донька во-
лодаря замку закохалася в нього i добиваеться
його прихильносп. 3 такими думками вш, щоб не
бути нечемним i невдячним, повернув Росшанта,
щц’тхав до впсонця, де стояли дтвчата, i сказав:

— Мене жаль бере, прекрасна сеньйоро, що ви
повернули свое кохання туда, де воно не може
знайти вщповцц, пдно’1 ваших великих чеснот i вро-
ди. Але вам не слщ винуватити нещасного ман-
дртвного рицаря, серце якого не дозволяе йому
щдпасти щд владу будь-кого шшого, кр!м Tiei,
що щлком опанувала його душу з того моменту,
як його oni побачили и вперше. Простив меш,
сеньйоро, ццть до своТх покотв i не пробуйте
больше похитнути мое чуття свотми бажаннями,
щоб я не виявив битыпо! нечемноств А коли ви
3i свого кохання до мене зажадаете чогось шшо-
го, шж взаемне кохання, то скажпъ, i присягаю-
ся мо1м вщсутшм шжним ворогом — я зараз же
задовольню ваше бажання, хоч би ви просили
пасма волосся Медузи, що, як вщомо, складаеть-
ся з гадюк, або сонячного промшня в пляшщ.

— Такого могй паш не потр!бно, сеньйоре ри-
царю, — вщказала Марпорнес.

— Так що ж потр!бно вашш паш, розумна ду-
енье? — спитав Дон Кзхот.

— Титьки одну вашу прекрасну руку, щоб задо-
вольнити те чуття, що привело п до цього вжна з
небезпекою для чесп, бо, коли б П батько дов1-
дався про це, вш щонайменш одр!зав би ш вуха.

— Хоттв би я це побачити, — сказав Дон Ki-
хот. — Але хай батько ii бережеться, якщо не
хоче вмерти так прикро, як н!хто з тих батыов,
що смтли торкнутись нтжного тша свое! закоха-
но! дочки.
Марггорнес, збагнувши, що Дон Kixor згодить-
ся подати руку, миттю збияла до стайш, взяла
там оброть Пансового осла i вернулась до Bi-
конця якраз тодц коли Дон Клхот, ставши нога-
ми на сщло, щоб дктати до грат i подати руку
закоханш дизчиш, казав:

— Нате, сеньйоро, цю руку чи, краще сказа-
ти, цей бич для лиходпв усього свпу. Нате, ка-
жу, те, чого не торкалась пце жодна жшка i на-
вив та, що волод!е вс!м мо!'м тшом. Я даю вам
и не для пощлунюв, а щоб ви могли глянути на
сплетшня нервгв на,шй, на ц м’язи, на широ-
чшь та велике число ii жил i зрозумйи, яка мо-
гутня мусить бути рука, у яко‘1 така п’ясть.

— Зараз ми це побачимо, — сказала Mapirop-
нес i, запетлювавши оброть, кинула ц Дон Kixo-
TOBi на руку, а поим мщно прив’язала другий
кшець оброта до засува на дверях. Дон Kixor,
почувши на свои рущ тверду оброть, сказав:

— Ваша милють, здаеться, не голубить, а де-
ре мою руку. А рука ж не винна за те зло, що
вчинила вам моя воля. Не можна мститися над

такою маленькою частиною
за горе, якому причина — все
тио, i той, хто BipHO кохае,
школи так люто не мети-
ться.

Але Bci щ м!ркування Дон
Kixora шхто не слухав, бо Ма-
риорнес, прив’язавши його,
утекла разом i3 корчмар!в-
ною, i обид Bi, регочучи, по-
кинули нашого рицаря в та-
кому становшщ, з якого вш
шяк не Mir сам звшьнитися.
Як уже сказано, вш стояв на Росшант!, просу-
нувши у вгконце руку, прив’язану оброттю до
засува, i жахався в душ!, що Росшант зрушить !з
мюця. I справд!, коли б Росшант рушив хоч на
крок, наш рицар повиснув би на рущ; тим-то
вш i боявся ворухнутись, покладаючи всю надпо
на терпшня i спокш коня, який, гадав вш, може
простояти так ц!ле столптя. Нарепгп, побачив-
ши, що його прив’язано i що дами шшли, Дон
KixoT вирппив, що все це — чарування.

Отже, вш почав клясти себе за свою легковаж-
н!сть та необачшсть, бо вдруге опинився в зам-
ку, де йому так не пощастило рашше. Йому ж
було в!домо з рицарських книжок, що, зазнав-
ши поразки в якш-небудь пригод!, мандр!вний
рицар повинен мати це за ознаку того, що при-
году призначено не для нього, а для якогось ш-
шого рицаря, i не пробувати шастя знову. При-
гадуючи це, вш увесь час намагався витягти ру-
ку з петал, але й прив’язали так добре, що вс!
спроби його були марш. Щоправда, вш тяг ру-
ку досить обережно, боячись, щоб Росшант не
зрушив 1з м!сця, i через це, хоч як хотыося йо-
му сюти на с!дло, мусив або стояти на н!м, або
вццрвати соб! руку. Вш то хот!в мати Амадюо-
вого меча, над яким не мали сили шяк! чари, то
кляв свою недолю, то згадував Дульсшею То-
боську, то гукав свого в!рного зброеносця, який,
простягшись на сццп, спав мщним сном i не щ-
кавився навпъ р!дною мапр’ю. Вш просив до-
помоги i в мудрещв Л!рганда та Алк!фа, волав
до свое! добро! приятельки Урганди i, кшець
кшцем, почав ревти, як в!л, гадаючи, що його
зачаровано назавжди i що ц! муки школи не кш-
чаться. Так! гадки стверджувало ще й те, що Ро-
сшант не рушив Hi на палець, ! Дон К!хот не мав
уже нгякого сумшву, що йому призначено стоя-
ти так на кош без 1ж!, без пиття й без сну, аж
поки припиниться ворожа йому д!яльн!сть з1рок
або поки якийсь учений чар!вник здшме з ньо-
го щ чари. Та вш помилявся, бо на свгтанку до
воргг корчми шд’Тхало четверо вершниюв, доб-
ре вдягнених та озброених, i3 рушницями коло
сшельних лук, i стали щосили стукати, щоб £м
В1ДЧИНИЛИ.

Дон Ктхот, гадаючи, що вш пце й дос! стопъ
на варп, задирливо й голосно гукнув:

— Рицар!, зброеносщ, чи хто там такий, пере-
станьте стукати! Чи вам не ясно, що мешканщ
цього замку в такий час або сплять, або не мають
звичаю вщчиняти фортецю, поки не зшде сонце?
Станьте осторонь i погуляйте, поки розвиднить-
ся, а тощ побачимо — впускати вас чи Hi.

— Який же в чорта це замок чи фортеця, щоб
робити такт церемонп? — сказав один. — Якщо
ви — корчмар, звелтть, щоб нам одчинили. Ми
звичайн! подорожш, хочемо титьки дати ячменю
нашим коням ! одразу ж Тхати дал!, бо дуже по-
спппаемо.

— Так ви, добродпо, гадаете, що я схожий на
корчмаря? — скрикнув Дон Ктхот.

— Я не знаю, на кого ви там схож!, але знаю,
що ви верзете дурнищ, називаючи цю корчму
замком.

— Замок це й е, — вщпов!в Дон Kixor, — !
один !з найкращих у цш мюцевост!, а в ньому
живуть особи з! скшетром у руках ! короною на
голов!.

— Краще було б навпаки — !з скшетром на
голов!, а з короною на руках. Та так воно, ма-
буть, i е, коли тут спинилися акгори, яким ча-
сто трапляеться мати при co6i щ сам! скшетри та
корони, про як! ви говорите, бо в такш малень-
кий корчмт, де так тихо, не можуть спинитися
люди, г1дн1 корони i скшетра.

— Ви мало свгг знаете, — сказав Дон Клхот, —
бо спускаете з очей те, що часто трапляеться з
мандр!вними рицарями.

Товарищам вершника, що розмовляв i3 Дон
Клхотом, обридло слухати !хн! суперечки, i во-
ни, наче скажет, почали знову стукати в ворота.
Bci, хто був у корчм!, прокинулися вщ цього
грюкоту, а корчмар устав спитати, хто стукае.

Тим часом один !з в’ючагав, на яких притхали
четверо вершнивйв, шдшшов обнюхати Росшан-
та, що, журний та засмучений, похнюпившйсь,
непорушно стояв, шдтримуючи свого виструнче-
ного пана. Та хоч i здавався вш зробленим i3 де-
рева, але був i3 м’яса та кров! i не м!г залиши-
тися байдужим, а повернувся й соб! почав об-
нюхувати того, хто так ласкаво пов!вся з ним. 1з
першого ж його поруху ноги у Дон Клхота ро-
зтйшлися й вискочили з с!дла, а вш не впав на
землю титьки тому, що повис на оброт! й вщчув
такий б!ль, неначе йому в!др!зували п’ясть або
вщривали руку. Вш ‘виств на оброт!, кшцями
пальщв Hir торкаючись земл!, i це було дуже по-
гано для нього, бо, почуваючи, як мало треба,
щоб стати вс!ею п’ятою, i силкуючись досягти
земл!, вш завдавав соб! ще битыпого болю. То
були тортури людей, яких катують — вони сам!
збшыпують соб! муки, силкуючись випроста-
тись, ошукуван! над!ею дтстати земл!, коли ви-
тягнуться ще трохи.
роздал xxv

де неЬуваш т^имди в т^иваютъ дш

Дон KixoT зарепетував так, що корчмар, од-
чинивши ворота, переляканий побй подивити-
ся, хто там галасуе, а за ним побили й п, що бу-
ли за ворпъми. Марпорнес, розбуджена цим ле-
ментом, збагнула, в ч!м pin, пол!зла на сшник i,
не бачена шким, розв’язала оброть, що тримала
Дон Киота. Дон Ктхот одразу ж упав на землю
перед очима корчмаря й подорожнк, що, оточив-
ши його, питалися, чому вш так кричить. А Дон
KixoT, не вщповщаючи на ixHi запитання, роз-
в’язав петлю на сво!й п’яста, зв!вся на ноги, ско-
пив на Росшанта, одяг на одну руку щит, у дру-
гу взяв спис i, вщ’Тхавши досить далеко в поле,
галопом повернувся назад, гукаючи:

— Кожного, хто скаже, шби мене зачаровано,
я, якщо дозволить принцеса Мжомпсона, нази-
ваю брехуном, вимагаю вщповщ! й викликаю на
поединок.

Здивоваш цими словами, новоприбул! пере-
стали дивуватися, коли корчмар пояснив !м, хто
такий Дон Kjxot, i порадив не звертати на ньо-
го уваги, як на божевшьного.

Тим часом уже зовам розвиднию, i Bci в корч-
Mi, почасти через це, почасти розбуджеш гала-
сом, що його зияв Дон Kjxot, прокинулися i
повставали.

Дон Клхот, побачивши, що нгхто з чотирьох
подорожшх не звертае на нього уваги й не вщ-
повщае на його запитання, лютував i злостився
з досади. Якби в cboix рицарських правилах вш
мй знайти пункт, що дозволяв мандр!вному ри-
царев! втручатися в нову пригоду, давши слово
втримуватися вщ них, поки завершить уже роз-
почату, вш напав би на Bcix ix i примусив би вщ-
повюти. Та йому здавалося непристойним устря-
вати в нов! пригоди, не повернувши принцес!
Мшомшона П корол!вства, i вш мусив мовчати.

Аж тут демон, який не дргмае, влаштував так,
що на той час на подв!р’я корчми загхав цируль-
ник, у якого Дон Кзхот од!брав шолом Мамбрша,
а Санчо Панса перемшив збрую на ослi. Одводя-
чи осла до стайш, цирульник побачив Санчо, що
припасовував в’ючне сщло, вщразу визнав його за
свое i, вщважно кинувшись на Санчо, закричав:

— Вшймав таки я вас, дон злодпо, вернпъ мш
таз, сщло i збрую, що ви у мене вкрали!

Санчо, побачивши такий неспод!ваний на се-
бе напад i почувши лайку на свою адресу, схо-
пив одшею рукою сщло, а другою так ударив ци-
рульника по зубах, що в того потекла кров. Але
цирульник не xotib випускати сщла i закричав
на весь голос так, що Bci почули його i прибили
на цей галас i сварку:

— Гей, сюди, в 1м’я правосудия!, Оцей злодш
хоче вбити мене, бо я забираю те, що меш на-
лежить!

-- Брешеш, — в!дпов!в Санчо, — я не злод!й,
а цю здобич дютав у бою мш пан Дон Ктхот.

Дон Кзхот, що був при цьому, з великим задо-
воленням слухав, як захищаеться i нападае йо-
го зброеносець, i, добачивши в ньому зд1бну до
цього людину, вирппив при першш же нагод! ви-
святити його на рицаря, бо вш гадав, що Санчо
не зганьбить рицарського звания.

Mix шшим, пщ час суперечок цирульник ска-
зав:
— Це сщло, сеньйори, наложить меш так пев-
но, як i те, що я маю померти, i я знаю його так
добре, наче сам породив його. Кр!м того, тут, у
стайш, стоив мш осел, який може бути за свод-
ка. Якщо сщло не приставатиме до нього, нехай
я буду найпрший падлюка. Разом i3 сцщом во-
ни того ж дня вкрали у мене новий таз. Його ще
й разу не вживано, i вш коштуе не менше як щ-
лий ескудо.

Тут уже Дон KixoT не мй стриматись i, став-
ши м!ж цирульником та Санчо i вщшхнувши ix
обох, поклав сщло на землю, щоб yci могли ба-
чити його, поки з’ясуеться клина, i сказав:

— Ви можете, ваш! милост!, яскраво й наоч-
но бачити помилку, в яку впадае зброеносець,
що називае тазом те, що було, е i буде шеломом
Мамбрша. Його я вццбрав у нього шеля бою, як
законну й дозволену здобич. В сщельш справи
я не втручаюся i можу сказати тальки, що мш
зброеносець Санчо питав мого дозволу, щоб зня-
ти збрую з коня цього переможеного страхопо-
лоха й осщлати нею свого осла. Я дозволив, i вш
узяв й co6i. А щодо обернення збру! на в’ючне
сщло, то я не можу дати цьому шшого пояснен-
ия, кр!м звичайного — тага перетворення тра-
пляються у рицарських пригодах. А на доказ
Moix елгв, Санчо, синку, б!жи й принеси сюди
шолом, що його цей добродш називае тазом.

— Сеньйоре, — сказав Санчо, — якщо у вас не-
мае кращих доказав, то таз такий самий шолом
Мамбрша, як збруя цього дядька — в’ючне сщло.

— Роби, що тоб! кажуть, — в1дпов!в Дон Ki-
хот. — Не все ж у цьому замков! зачароване.

Санчо пришс таз, i Дон К!хот, взявши його в
руки, сказав:
— Див1ться, вапп милост!, з якими очима
насмшюеться оцей зброеносець казати, що це
таз, а не шолом! А я присягаюся, що цей шолом
був такий самий, коли я в!д!брав його, i в ньо-
му з того часу шчого не змгнилося.

— Так воно i е, — сказав Санчо, — бо з того
часу, як мш пан здобув його, вш користувався
ним тшьки в баталй — в нещасливому для нас
звшьненш каторжниюв, i коли б год! на ньому
не було цього, подобного до таза, шолома, вш
не викрутився б так легко, бо камшщв щд час
бою ми скуштували чимало.

РОЗД1Л XXVI

де остаточно {юЗвйоемъйя сумшв щодо шолома Мам^пна
jua в’южного сгдла i опобгдавтъся nf>o mini п^абдивг icmojm

— Ну, що ви скажете, ваш! милост!? — окрик-
нув цирульник. — Ц! доброди стверджують, та
ще й наполягають, шби мш таз — якийсь там
шолом.

— А хто казатиме протилежне, — в!дпов!в
Дон Ктхот, — я доведу йому, що вш бреше, ко-
ли це рицар, а коли вш зброеносець, то бреше
тисячу раз!в ripine.

Н!колас, що був при цьому, знавши характер
Дон Юхота, забажав роз’ятрити йому нав!жен-
ство та повести жарти дал!, щоб yci посм!ялися,
i сказав, звертаючись до другого цирульника:

— Сеньйоре цирульнику, чи хто ви такий,
знайте, що я теж належу до вашого фаху i бшьше
як двадцять рок!в тому склав екзамен. Я знаю
вс! до одного цирульницьк! прилади, а за моло-
дих роюв був солдатом i дуже добре розумпося
на тому, що таке шолом, шишак, забрало та ш-
ini вшськов! рент. 3 вашого дозволу я скажу, хоч
завжди ладен пристати до загальнот думки, що
те, що сеньйор держить у руках, не титьки не таз
для голшня, а таке ж далеке вщ нього, як бите
вщ чорного, як правда вщ брехш. Отже, я кажу,
що це — шолом, титьки не цитий шолом.

— Hi, звичайно, — вщповтв Дон Кзхот, — бо
йому бракуе забрала.

— Так гадаю i я, — сказав священик, зрозу-
млвпти вже нам!ри свого приятеля, i те стверди-
ли Кардешо, Фернандо i його товарипп.

— Що ж це таке? — скрикнув пщдурений ци-
рульник. — Xi6a ж можливо, щоб стшьки поваж-
них людей казало, що це шолом, а не таз! Така
комед!я може здивувати весь ушверситет, хоч
яю там сидять розумники. Ну, год!, коли цей
таз — шолом, то сщло теж мусить бути збруею,
як каже сеньйор.

— Меш здаеться, що це сщло, — сказав Дон
Ктхот. — Але, повторюю, сюди я не втручаюся.

— Сщло воно чи збруя, — сказав священик, —
це належить розв’язати сеньйоров! Дон Клхоту,
бо в цих справах ми Bci даемо йому перевагу.

— Клянуся, сеньйори мот, — вщпов!в.Дон Кт-
хот, — у щм замку обидва рази, що я в ньому
спинявся, зо мною трапились незвичайш peni, i
я не зважусь певне вщповщати Hi на одне запи-
тання про те, що в ньому д!еться. Щодо шоло-
ма, я вже висловив свою думку, а сказати, чи
сщло це, чи збруя, не маю смыивосп i здаюся
на ваше вирштення. Мабуть, через те, що вас не
висвячено на рицартв, як мене, тутешш чари не
дпоть на вас i, маючи витьний розум, ви спро-
можетесь судити про все так, як воно е наспра-
вд!, а не так, як меш здаеться.

— Певне, сеньйор Дон Ктхот цшком мае ра-
цио, — сказав дон Фернандо, — i нам належить
розв’язати це питания, а щоб обгрунтувати на-
ше рппення, я нишком зберу ваш! голоси i по-
йм повщомлю вас про наслщки.

Для тих, хто знав Дон К!хота, все це було
т!льки причиною до смку, але тим, хто не був
знайомий !з ним, ц! жарти здавалися найбшь-
шим безглуздям у свт. Такого погляду додер-
жували i трое подорожшх, що на той час зай-
шли до корчми i, як виявилось пойм, були ква-
др!ери’. Але найбшыпе засмутився цирульник,
перед очима якого таз обернуто на шолом, а
в’ючне сщло, мабуть, стане розкнпною в!йсько-
вою збруею.

Але й й, й друг! смгялися, бачивши, як дон
Фернандо ходить i одбирае у век голоси, запи-
тавши нишком кожного, за що вважае вш реч!,
через як! знялася суперечка: за в’ючне сщло чи
за вшськову збрую? 3!бравши голоси вщ тих, хто
знав Дон К!хота, Фернандо голосно сказав:

— Р!ч ось у ч!м, добродпо, я втомився збира-
ти голоси, бо вс! вважають за божев!лля гадати,
наче це осляче сщло, а не кшська збруя, та ще
з коня гарно! породи. Отже, напереюр вам i ва-
шему ослов!, це — збруя, i ви прегради справу.

Почувши таке, один !з квадр!ер!в, страшенно
розгшвавшись i обурившись, сказав:

— Це таке сщло, як м!й отець мен! батько, i
той, хто казав або каже шакше, напевне п’яний.

1 Квадр1ер — полщейський, стражник.
— Ти брешеш, як паскудний злодш! — крик-
нув Дон Клхот i замахнувся списом, якого весь
час не випускав i3 рук, на квадр!ера так сильно,
що, коли б той не ухилився, убив би його на
м!сць Спис, ударившись об землю, розбився на
трюки, а решта квадр!ер!в, бачачи, як погано
поводяться з ixHiM товаришем, почали кричати,
гукаючи на помгч Святе братство.

Корчмар, що теж належав до братства, прибп
i3 жезлом i мечем i став поруч квадр!ер!в. Цируль-
ник, бачивши такий безлад, схопив свое сщло,
а Санчо вхопив його з другого боку, Дон KixoT
видобув меча i кинувся на квадр!ер!в, Карденю
й дон Фернандо б!гли на пом!ч Дон KixoTOBi.

Священик кричав, корчмариха стогнала, корч-
мар1вна хвилювалася, Марпорнес плакала, До-
ротея була збентежена, Люсшда остовшла, ци-
рульник гамселив Санчо, Санчо гатив цируль-
ника, Фернандо, пдобгавши шд себе одного з
квадр!ер!в, вим!ряв його тито, корчмар на весь
голос кликав на допомогу Святе братство, i всю
корчму сповнили плач, крики, стогони, збентежен-
ня, переляк, здивовання, удари мечем, штовха-
ни, ляпаси та кров. Серед цього хаосу, галасу й
гармидеру Дон KixoT, здумавши раптом, що за-
шився серед чар у табор! Аграманте, голосом,
що прогримгв по всш корчм!, гукнув:

— Спинпъся Bci, покиньте зброю, заспокой-
теся i послухайте мене, якщо хочете жити.

Почувши цей гучний голос, Bci спинилися, а
Дон KixoT сказав:

— Xi6a не казав я вам, сеньйори, що замок
цей зачарований i що в ньому живе якесь чортя-
че кодло? На потвердження цього я хочу, щоб ви
на власы оч! побачили, що чвари в табор! Агра-
манте перешили до нас. Дивпъся — тут б’ються
за меч, там — за коня, там — за осла, дал! — за
шолом, i Bci ми б’емося, не розумпочи один од-
ного. 1д!ть сюди, ваша милосте, сеньйоре свяще-
нику. Нехай один !з вас буде королем Аграман-
те, а другий — королем Собршом, i замирпъся.
Бо присягаюся, це великий злочин, що ми, спль-
ки значних людей, б’емося за так! дурнищ.

Квадр!ери, не зрозум!вши шчого з! сл!в Дон Ki-
хота i бачивши, що дон Фернандо, Кардешо та !х-
ш товарищ! б’ють ix, не хотиш заспокопися. Ци-
рульник згоджувався на замирения, бо щд час бою
йому вирвали гпвбороди й подерли сщло. Санчо,
тальки зачувши голос свого пана, послухався, як
добрий слуга. 1 ильки корчмар настоював на тому,
що сл!д покарали цього божевшьного, який щора-
зу баламутить усю його корчму. Кшець кшцем, га-
м!р ущух, але в уяв! Дон Kixora аж до кшця дшв
його таз залишився шоломом, а корчма — замком.

Коли вс!, завдяки вмовлянням священика, за-
спокошися й стали приятелями, один !з квадр!-
ер!в, той, кого добре таки натовк дон Фернандо,
згадав, що серед гнших наказгв про арешти в
нього був i наказ заарештувати Дон К!хота за те,
що той визволив галернигав. Згадавши про це,
вш захопв перев!рити прикмети i, витягши з-за
пазухи пергаментовий сув!й, почав читати його.
Не бувши дуже письменним, вш на кожному
склад! спинявся, позираючи на Дон Клхота й по-
р!внюючи ознаки, зазначеш в наказ!, з його по-
статтю. Кшець кшцем, вш визнав, що наказ,
безперечно, дано на Дон К!хота. Перековав-
шись у цьому, квадр!ер згорнув пергамент, узяв
його в л!ву руку, а правою схопив нашего рица-
оя за KOMio. голосно поомовляючи:
— Допоможпъ Святому братству, а щоб ви
знали, що я маю на це право, прочитайте наказ,
де сказано заарештувати цього розбгйника з ве-
ликого шляху.

Священик взяв наказ i побачив, що квадр!ер
каже правду i що прикмети, зазначеш в наказ!,
пщходять до Дон Кихота. А Дон Клхот, побачив-
ши, як погано поводиться з ним цей пщлий не-
гщник, страшенно розлютувався i, хоч у нього
самого трпцали Bci истки, навалився на квадрК
ера вс!м тшом i схопив його обома руками за
горло. Якби товарищ! не звигьнили квадр!ера, вш
наложив би головою перше, н1ж Дон Kixor роз-
няв руки. Корчмар, зобов’язаний допомагати чле-
нам братства через свою належшсть до нього,
прибш пщтримати квадр!ера. Його жшка знову
почала голосити, i 1и вторували дочка та Mapi-
торнес, прохаючи помоч! в неба й у Bcix небо-
жител!в. Санчо, почувши цей гармидер i поба-
чивши те, що д in л ося, сказав:

— Безперечно, мш пан каже правду про чари
в цьому замку. В ньому й двох годин не можна
перебути спокшно. Фернандо, обом на радють,
розборонив квадр!ера та Дон Клхота i розняв 1’м
руки, якими один тримав за горло, а другий —
за KOMip свого супротивника. Квадр!ер, проте,
не хотав вщмовитись вщ свое! здобич! i вимагав
вщ ycix допомогти йому в його справах. Вщда-
нють королю й Святому братству, мовляв, зобо-
в’язуе ix докласти сил до арешту цього злод1я i
розбшника з великих i малих шлях!в.

Почувши так! хпркування, Дон KixoT засмхя-
вся i з yciM cboIm спокоем сказав:

— А йдпъ лишень сюди, брудн! й низькона-
роджеш люди! Ви називаете розбоем на шляхах
зв!льнення каторжны к!в, щдняття тих, що впа-
ли, допомогу тим, хто потребуе допомоги? О, без-
чесний ви народ, негщний 3i свогм убогим та мер-
зенним розумом! Ви не межете розумпи честь
мандргвного рицарства i шанувати навпъ тшь
його, не те що присутнього тут рицаря. 1дпъ-но
сюди, розбишаки з квадрилы, злодп з дозволу
Святого братства! Скажпъ, хто був той неук, що
шдписав наказ ув’язнити такого рицаря, як я?
Який невплас не знае, що мандр!вн! рицар! не
щцлягають загальним законам, що !хшй закон —
в гхньому меч!, !хня сила — у в!дваз!, 1хш пра-
вила — власна воля? Хто, повторюю, той дурень,
який не знае, що жодна дворянська грамота не
дае ститьки тльг та переваг, сюльки дютае ix
мандр!вний рицар того дня, як його висвячують
на рицаря i вш оддае себе важкому рицарсько-
му фахов!? Який мандр!вний рицар платив по-
датки, данини, зб!р на черевички королев!, м!с-
цев! податки, р!чне, шляхове?1. Який кравець
подав йому рахунок на пошиту од!ж? Який гос-
подар замку, що приймав рицаря в себе, брав !з
нього грош! за ноч!влю? Чи був такий король,
що не запрошував би його до столу, або д!вчи-
на, що не закохалася б у нього? Hapenrri, чи був
або чи буде коли-небудь мандр!вний рицар, що
не спромпся б дати чотириста палиць чотирьом-
стам квадр!ерам, як! перелинять йому дорогу?

1 В часи, що ix описуе автор, та далеко й шзнйпе, було
надзвичайно багато податюв, що за ix допомогою, обираючи
трудящих, корол! утримували св1й колосально великий /дар.
Р03Д1Л XXVII

jifto славетну ufwiody 3 k&^ieftaMU i тфо велику лютъ
uaiuow доброго fayafa <Doh бблхоша

Поки наш рицар казав усе це, священик сил-
кувався переконати квадр!ер!в, що Дон Клхот
з’гхав i3 глузду, як вони сам! бачили з його вчин-
ив, i що немае рацп обстоювати дал! арешт, бо,
якщо вони його заарештують i заберуть, !м од-
наково доведеться зв!льнити його, як божев!ль-
ного. На так! доводи квадр!ер, що мав наказ про
арешт, в!дпов!в, що судити про божевшля Дон
К!хота не його д!ло i що вш повинен виконати
розпорядження начальства.

Коли ж вш заарештуе Дон К!хота, год! нехай
його звитьняють хоч триста раз!в.

— I проте, — сказав священик, — за цим ра-
зом вам не сл!д його брати, та вш i не дозволить
цього, сюльки я розумпо.

Кшець кшцем, священик говорив так пере-
конливо, а Дон Клхот поводився так божевшь-
но, що квадр!ери були б пце божев!льнпш, якби
не зрозумши, чого йому бракуе. Отже, вони ви-
р!шили дати йому спокш i навпъ перейняли на
себе роль примирител!в м!ж цирульником i Сан-
чо, як! й дос! ще завзято сперечалися. Кшець
кшцем, квадр!ери, як представники правосуддя,
полагодили справу так, що обидва були якщо не
рад!, то хоч задоволеш. Вони помшялися суда-
ми, а попруги та вуздечки залишили без замши.
Щодо шолома Мамбрша, то священик потай
вщ Дон К!хота вщдав цирульников! в!с!м реал!в
I д!став вщ нього розписку в одержаны цих гро-
шей та зобов’язання не правити шчого за цей
обман.

Отже, в корчм! запанували мир та спокзй, i
вона здавалася вже не м!сцем чвар, немов та-
6ip Аграманйв, як казав Дон К!хот, а м!сцем
миру.

Минуло вже два дш, як наше вельможне то-
вариство жило в корчм!. BciM здавалося вча-
сним вшздити, i вони почали обм!рковувати,
яким чином звшьнити Доротею й Фернанда вщ
потреби лхати з Дон Юхотом до його села на-
чебто в справ! повернення принцес! корол!вства
Мгкомпсона. Нареши, вс! спинилися на план!,
який, не турбуючи Дороте! з Фернандом, давав
разом !з тим священиков! й цирульников! змогу
повезти Дон Kixora i спробувати вилжувати йо-
го в!д божевигля.

Вони змовилися з одним селянином, який на
той час випадково про!здив мимо, щоб в!н дав
!м свгй в!з, запряжений волами. До цього воза
вони пристосували зроблену з дерев’яних прупв
клику, де мп досить зручно помютитися Дон
К!хот. Кшчивши цю роботу, дон Фернандо з то-
варищами, квадр!ери й корчмар, yci щд прово-
дом священика, надши маски й передяглйся в
р!зн! вбрання так, що Дон Ктхотов! вони здали-
ся б шшими людьми, н!ж ri, яких вш звик ба-
чити в замку.

Передягнувшись i замаскувавшись, вони вв!й-
шли в юмнату, де спочивав утомлений в!д пере-
житих хвилювань Дон К!хот. Пдайшовши до
рицаря, коли вш мщно спав, не сподгваючись
тако! пригоди, вони одразу кинулися на нього i
зв’язали йому руки й ноги так добре, що, про-
кинувшись, вш не м!г зробити шчого, як диву-

ватися та чудуватися, побачивши перед собою
таю постай. Але хвороблива уява зараз же по-
казала йому, що все це були примари зачарова-
ного замку, i що його самого, безперечно, зача-
ровано, бо вш не може Hi рухатися, Hi захища-
тися, — одне слово, все сталося так, як гадав
священик, винахщник piei icTopii.

Санчо, який один серед присутшх був при
здоровому posyMi й у СВО1М виглящ, хоч i не ду-
же багато р!знився вщ свого пана, шзнав, про-
те, Bcix передягнених, але мовчав, дивлячись,
що робитиме Дон Ктхот, який теж мовчав i че-
кав на кшець цього лиха. А кшець полягав у то-
му, що в юмнату внесли клику, посадили туди
Дон Ктхота i забили цвяхами так, що вирвати ix
було не можна, якби й розхитувати o6ipy4. По-
йм кллтку взяли на плеч!, i, коли виходили з по-
мешкання, чути було страшний голос цируль-
ника, — не того, що з сщлом, а шшого, — який
приказував:

— Не завдавай co6i туги, о, Рицарю Сумного
Образу, через таке ув’язнення. Так треба, щоб
сталася якомога швидше пригода, на яку тебе
зрушила твоя вщвага. А ти, о, найчеснппий i най-
слухнянппий з ycix зброеносщв, що мали меч на
черевц бороду на обличч1 i нюх у Hoci, не тур-
буйся i не хвилюйся, дивлячись, як перед очима
в тебе забирають цвй мащцйвного рицарства.
Незабаром, коли вгодно буде творцев! свйу, ти
бачитимеш себе таким пщнесеним i таким зве-
личеним, що не вшзнаеш сам себе. Общянки,
що давав To6i твш пан, yci будуть виконаш, а
вщ iMeHi мудро! Менйрошани я запевняю тебе,
що ти Д1 станет всю належну To6i платню. Тепер
щи слщом за cboim вщважним i зачарованим па-
ном, бо вам личить скр1зь бути вкугп. Я не маю
доручення говорити бшыпе.

Кшчаючи пророцтво, вш надав голосов! та-
ко! сили, а пот!м перейшов на таке шжне ше-
потшня, що мало не обдурив навпъ тих, хто знав,
що це були жарти. Почувши пророцтво, Дон
Ктхот заспокотвся, бо збагнув увесь його змют.
Щиро та твердо пов!ривши всьому цьому, Дон
Кзхот шдшс голос i, глибоко зпхнувши, промо-
вив:

— Хоч хто еси ти, що напророкував мен! та-
ке щастя, благаю тебе попросити мудрого чар!в-
ника мого охоронця, щоб вш не дав мен! заги-
нути в ц!й в’язнищ, в як!й мене везуть, ранние,
шж здшсняться незр!вняш й радасш общянки,
що я почув. Нехай татьки здшсняться вони, i я
вважатиму за щастя страждання в ц!й в’язнищ,
за радопц — тягар цих ланцюпв i за м’яке л!ж-
ко — дошки, де мене покладено. А щодо заспо-
коення мого зброеносця Санчо Панси, то я Bi-
рю в його добргсть та прихильне до мене ста-
влення i знаю, що вш не покине мене ш добро!,
ш лихо! години. I коли меш не пощастить по-
дарувати йому остр!в або щось плие тако! само!
вартосп, вш у кожному раз! дютане платою, що
йому належить. У запов!т! я вщписав йому суму,
яка хоч ! не вщповщае його багатьом дружшм
послугам, але вщповщае мо!м коштам.

Санчо Панса з великою пошаною вклонився
Дон Кахотов! й пощлував йому обидв! руки, бо
одше! вш не м!г пощлувати через те, що вони
були пцльно зв’язаш. Птсля цього клику поне-
сли на плечах i поставили на в!з.
Р03Д1Л XXVIII

be опоёгдаетъсл nf>o неЗШайний motif), лким Засовано
Doh Dixoma Ламан^ком, т п^о iHiui yi/ka&i nobii

Побачивши, що його посаджено в клику й
поставлено на в!з, Дон Kixor сказав:

— Я читав багато дуже видатних рицарських ic-
торгй але нще не натрапляв i нжоли не чув, щоб
зачарованих рицархв возили таким способом i так
повально, як можна сшщдватися вщ цих лшивих
тихоходгв. Звичайно ix перевозили повпрям, над-
звичайно швидко, серед темних хмар, або в якш-
небудь вогняшй колюнищ, або на гшогриф! чи на
подтбшй до нього твариш. Проте може бути, що
за наших часгв рицарство та чари йдуть якимсь
вщмшним вщ того шляхом, який уживано ранппе.
Тим бшыпе, що я — ще новий рицар i перший,
хто вщновив забуй вже рицарсый пригоди, i для
мене винайдено нов! чари й новий cnoci6 возити
зачарованих. Як ти про це гадает, Санчо?

— Я шчого не гадаю, бо не читав стыьки кни-
жек про мандр!вне рицарство, як ваша милють.

Поки пан 3i своём зброеносцем отак розмовля-
ли, дон Фернандо й Кардешо, щоб Санчо, кшець
кшцем, не догадався остаточно про гхш вигад-
ки, — а вгк був уже близький до цього — вир1-
шили прискорити вщ’1зд Дон Кзхота i, одвгвши
набж корчмаря, звелши йому сщлати Росшанта
i приготувати Санчо осла.

Корчмар зробив це дуже швидко, а священик
тим часом найняв поденно квадр!ер!в супрово-
дити ix аж до села. Карденю причепив до сщла
Росшанта з одного боку щит, i3 другого — таз i
знаками звелГв Санчо с!сти на осла та взяти за
повщ Росшанта, а з обох бокзв воза поставив ква-
apiepiB i3 рушницями. Перед самим вш’тздом i3
корчми вийшли хазяйка, й дочка та Маргторнес
i, вдаючи, що плачуть i3 його нещастя, почали
прощатися з Дон Юхотом, а той сказав !м:

— Не плачте, мо! добр! сеньйори! Так! неща-
стя трапляються з ус!ма тими, хто, як i я, нале-
жить до рицарства, i коли б цього не трапило-
ся, я не вважав би себе за славетного мандр!вно-
го рицаря.Так! випадки школи не трапляються
з маловщомими рицарями, тому про них н!хто й
не згадуе. А велик! рицар! — то шша р!ч. 1хшм
чеснотам i слав! заздрять багато князгв та шших
рицар!в, що намагаються погубите !х р!зними
шкщливими способами. Але чеснота сама з се-
бе така могутня, що, незважаючи на всяке чор-
нокнижництво, подолае все i, як сонце, залле
сво!м свплом увесь свгт.

Поки Дон KixoT розмовляв !з дамами, свяще-
ник i цирульник прощалися з доном Фернандо та
його товарищами. Пюля цього священик i його
друг цирульник, — обидва, щоб Дон Kjxot не
вшзнав ix, у масках, — с!ли верхи, i процес!я ру-
шила в путь. 1хали вони таким порядком: спере-
ду — в!з, яким правив його хазяш, !з ботов ппли
квадр!ери з рушницями, за ними !хали на сво!х
мщних мулах замасковаш священик i цирульник,
поважш й серйозш на вигляд, не випереджуючи
пов!льних вол1в. Дон К!хот сид!в у кл!тщ 1з зв’я-
заними руками, витягнувши ноги, притулившись
до Грат i такий мовчазний та нерухомий, немов то
була кам’яна постать, а не жива людина.

Через плеть дшв добралися вони до села, де
жив Дон Kjxot, i в’ххали туди ополудш. Трапи-
лось це в недшю, i селяни були на майдаш на
той час, коли через нього про!здив Bi3 i3 Дон
KixoTOM. Bci пщбкли до воза, щоб подивитися,
що там таке, i, вшзнавши земляка, дуже здиву-
валися. Один хлопчисько зараз же no6ir до ключ-
нищ та небоги й розказав 1м, що ххшй дядько та
пан пршхав схудлий i пожовклий, в клгпц на
воз!, запряженому волами.

Ключниця й небога зустрыи Дон Кдхота, роз-
дягли й поклали на л!жко. Bin скоса поглядав
на них i не розум!в, де вш е. Священик доручив
небоз! якомога краще доглядати свого дядька й
пильнувати, щоб вш знову не btlk, i розказав
!м, яких заходхв довелося вжити, щоб привезти
Дон Клхота додому. Обидв! жшки почали при
цьому голосити, проклинаючи Bci рицарсый
книжки i благаючи небо вкинути в глибоку безо-
дню автор1в цих книжок. Та хвилювання й
острах пойм не покинули ix, бо вони уявляли
co6i, що йльки Дон Кдхот трохи одужае, вони
знову лишаться без свого дядька й пана. 1 як во-
ни гадали, так i сталося.
ЧАСТИНА ДРУГА

Р03Д1Л I

nfro те, igo с&я-и/еннк i ум^/лъник гово^илн 3 Doh
ЗЗЗхотом, 3 гфиводу Лого хво^оЗи

Щоб не поновляти й не викликати в пам’яй
Дон Кахота минулих подш, священик i цируль-
ник не одвщували його мало не м!сяць, але ча-
сто заходили до ключнищ та небоги, доручаючи
!м доглядати його i годувати отравами, що змщ-
нюють серце й мозок —- причину вс!х нещасть
нашого рицаря.

Жшки казали, що робили й робитимуть це
дуже пильно й дбайливо, бо в Дон Ктхота почи-
нають уже виявлятись ознаки щлком здорового
розуму. Це було на велику впху священиков! й ци-
рульников!, i вони вважали, що добре зробили,
доставивши його сюди тим способом, про який
розказано в останньому роздш першо! частини
ще! велико! й цитком правдиво! icTopii.

Нареши, вони вирштили одвщати Дон Ктхота
й самим пересвщчитися в им, що йому краще,
хоч це покращання i здавалося !м неймов!рним.
Титьки, !дучи на побачення, вони умовилися Hi
в яктм раз! не згадувати про мавдр!вне рицар-
ство, щоб не роз’ятрювати ран, якт титьки що
почали го'ттися.

Дон Кахота вони застали на л!жку, одягнено-
го в зелений байковий жилет, i3 червоним то-
ледським ковпаком на голов!, висохлого i змор-
щеного, як мум!я. В!н зустр!в ix дуже привпно i
на запитання про здоров’я вщпов!в дуже розум-
но i найдоб!рн!шими речениями.

В розмов! свотй вони торкнулися так званих
державних питань i способ!в керування, випра-
вдували одш помилки та засуджували iHini, ви-
словлювались за зм!ну одного звичаю та за ц!л-
ковите знищення шитого: i кожей з трьох був
новий законодавець, неначе сучасний Лпсург або
св!жоспечений Солон1. Вони так переробили гро-
мадський лад, що, здавалося, його вщцано було
до кузш й узято зв!дти зовс!м шшим. У Bcix спра-
вах Дон KixoT висловлювався надзвичайно роз-
важливо, i обидва екзаменатори були вже певш,
що вш щлком одужав. Присутш при щм ключ-
ниця й небога не знали, як дякувати Богов! за
те, що тхнш пан i дядько знову прийшов до здо-
рового розуму.

Але священик, змшивши свот попередш на-
м!ри не порушувати шяких рицарських питань,
захот!в остаточно переконатися, чи справд! оду-
жав Дон Ктхот, чи то титьки тм здаеться, i пово-
л!, переходячи з одного до шшого, дшшов до
новин з корол!вського двору.

1 Л i к у р г i Солон — мудр! законодавщ в Стародав-
не Гоехш.
Mix шшим, вш сказав, що, за певними ведо-
мостями, турки готують до наступу величезний
флот, але шхто не знае точно !хнк плашв i м!с-
ця, де ударить ця хмара. Увесь християнський
свгг у тривоз!, яка майже щороку примушуе нас
братись до зброг, i його величшсть вживае вс!х
заходгв, щоб захистити береги Неаполя, Сицилп
та Мальти.

На це Дон KixoT ведпов!в:

— Його величшсть зробив, як найобережш-
ший вояк, вчасно захистивши свою державу вед
неспод!ваних напад!в ворога. Але якби вш по-
слухався мене, то я порадив би йому зробити
одну pin, про яку його величшсть тепер, певне,
зовс1м забув.

Ледве почувши щ слова, священик сказав сам
co6i:

— Бадний Дон Ктхот, здаеться меш, ти пада-
ет з високостей свого божеведля в глибоку бе-
зодню свого недоумства.

А цирульник, подумавши те саме, що й свя-
щеник, спитав у Дон Юхота, що то за заходи, на
його думку, так! добр!, i чи не треба завести i ix
до довгого списку недоречних порад, як! звичай-
но дають королям.

— Моя, сеньйоре цирульнику, — в!дпов!в
Дон Ктхот, — буде доладна, а не недоречна.

— Я й не думаю цього, — мовив цирульник, —
але досвед довгв, що вс! чи бедышсть пропозицш,
як! роблять його величност!, або нездшсненш,
або нерозумш, або шкедлив! для короля чи для
держави.

— Моя, проте, — ведказав Дон К!хот, — не
нездшсненна й не нерозумна, а навпаки — най-
правильшша, i здшснити п можна за найкорот-
ший час так легко, як ш один i3 проекта, що
можуть спасти на думку.

— Ви баритесь i не дшитеся з нами цим про-
ектом, сеньйоре Дон Клхот, — сказав священик.

— Я й не хота би дшитися ним тепер, — вщ-
пов1в Дон Клхот, — бо завтра ж уранщ про ньо-
го довщаються пан i3 королгвсько! ради i хтось
гнший дгстане нагороду та подяку за мо! труди.

— Щодо мене, — промовив цирульник, — то,
слово чест!, я не перекажу того, що почую вщ
вашо! милостх, Hi королю, Hi роке1, Hi будь-ко-
му 3i смертних. Я навчився niei присяги з nicni
про священика, що застерйав короля перед зло-
flieM, який украв у нього сто дублонгв2 i мула-
скорохода.

— Не знаю я тих шсень, — вщпов^в Дон Кл-
хот. — Але знаю, що присяга тверда, бо сень-
йор цирульник — людина порядна.

— Та хоч би й не був нею, — укинув слово
священик, — я ручуся за нього й общяю, що в
цьому pa3i вгн мовчатиме, як шмий.

— А хто поручиться за вас, сеньйоре священи-
ку? — спитав Дон Клхот.

— Мш духовний сан, — вщпов1в священик, —
який примушуе мене берегги секрети.

— Присягаюся ним, — сказав Дон Клхот, —
що його величнгсть зробив би найкраще, закли-
кавши через герольда3 до свого двору Bcix ман-

1 Тобто шкому на свт. 1спанське присшв’я, що виникло
з назв шахматних ф1гур. «Роке» — тура (по-юпанському).

2Дублон — велика золота монета.

3Герольд — в1сник, обов’язком якого було оголошу-
вати накази короля i сповпцати про його пршзд.
дргвних рицар!в, як! 1здять по 1спанп. I коли б ix
прийшло хоч з швдесятка, м!ж ними Mir би
з’явитися один, якого самого стало б, щоб зни-
щити всю силу туркхв. Будьте ж уважш, ваш!
милост!, i стежте за мо!ми словами. Xi6a ж це
новина для мандр!вного рицарства, що один
рицар упорався з щлим двютписячним вшськом,
немов усе воно мало одну сшльну голову i зро-
блено було з пета. Спростуйте це, якщо не так.
I сюльки !сторш повно такими дивами! Якби
тепер був живий славетний дон Бельяшс або
хто шший з незчисленних нащадюв Амадка
Гальського та став би на бш з турками, то я не
хот!в би бути ними. Але й тепер знайдеться
хтось не прший за колишн!х мандр!вних рица-
р!в; принайми! щодо вщваги. Б!льше я не ска-
жу шчого.

— Ох, — сказала тут небога, — нехай мене
уб’ють, якщо ви, мш сеньйоре, не гадаете зно-
ву стати мандр!вним рицарем.

— Я й помру ним, — в!дпов!в Дон К!хот, — а
турки нехай висщають де й коли хочуть i в яко-
му завгодно числе

А цирульник сказав на це:

— Благаю ваш! милост! дозволити мен! роз-
повкти одну icTOpno, що вщбулася в Севьть!.
Вона буде дуже доречна, i мен! кортить розказа-
ти ii.

Дон Кдхот дав дозвит, священик та iHini стали
уважш, й цирульник почав так:

— У л!карш для божевшьних у Сев!ль! жив один
хворий, якого родич! помктили туди через те,
що вш утратив розум. Вш мав учену богослов-
ську стушнь з Осуни, але, на думку багатьох,
був би однаково божев!льний i тод!, якби здо-
був ii в Саламанщ1. Цей богослов по кшькох ро-
ках ув’язнення виргшив, що вш одужав i тепер
уже при повному розум!. Гадаючи таке, вш напи-
сав apxi6icKynoBi, благаючи й настирливо просячи
допомогги йому ВИЗВОЛИТИСЯ 3 цих злигодшв, бо до'
нього вже повернувся втрачений розум, а роди-
4i, щоб користуватися його часТкою майна, три-
мають його тут i, всупереч ютина, хочуть, щоб вш
до само! смерп був божевшьним. Apxi6icKyn, яко-
го перекопали численш доладш та розумш ли-
сти, доручив одному 3i cBoix капелашв2 довщатися
у директора лжарш, чи правду пише йому лщен-
ц1ат, а також поговорити самому з божевшьним
i, якщо виявиться, що той здоровий, взяти його
звщги й повернути йому волю.

Капелан так i зробив. Директор сказав йому,
що чолов1к той i дос! ще божевшьний i хоч ча-
сто говорить, як людина великого розуму, але,
кшець кшцем, прохоплюеться шсештницями,
якт багато переважають його nepini мхркування,
i що в цьому капелан може пересвщчитися сам,
поговоривши з ним.

Капелан побажав зробити так.

Вш понад годину розмовляв з божевшьним, i
протягом усього цього часу той не тшьки не
сказав жодно'1 дурнищ чи недоречносп, але й го-
ворив так розумно, що капелан мусив пов!рити
в його цшковите одужання. М1ж шшим, боже-
вшьнйй сказав йому, що вважае директора за
свого ворога, бо той не хоче втрачати подарун-

1 В Ocyni й Саламанщ були духовш академп. В обох бу-
ло надзвичайно низько поставлено науки, як на той час.

2Капелан — у католиюв священик домово! церкви.
к!в, як! роблять його родич!, i атестуе його як
божевгльного 3i свгглими пром!жками; що най-
бгльше лихо в щм нещаст! — його велик! стат-
ки, i, щоб користуватися ними, його вороги
вдаються до обману й сумшваються в милост!
Господа нашого, який з тварини знову повернув
його на людину.

Отже, вш говорив так, що капелан почав ni-
дозргвати директора й вважав за користолюбних
та бездушних ycix родичгв хворого. А себе той
показав таким розумним, що капелан вирппив
узяти його з собою, щоб арх!б!скуп на свою во-
лю розв’язав цю справу.

Мавши такий гарний нам!р, капелан попро-
сив директора розпорядитися принести вбран-
ня, в як!м приГхав сюди божевиьний. Директор
знову радив йому добре пом!ркувати, бо лщен-
ц!ат, безперечно, ще й дос! хворий. Та Hi попе-
редження, н! поради директора не перекокали
капелана, що не хот!в залишити його тут. Ди-
ректор скорився — бо то ж був наказ apxi6icKy-
па — i хворому повернули його новий, дуже
гарний одяг.

Побачивши себе в убранш здорово!, а не хво-
ро! людини, божевитьний попросив капелана
ласкаво дозволити йому попрощатися з! сво!ми
товарищами божев!льними. Капелан одпов!в,
що хоче супроводити його й подивитися на хво-
рих, як! жили в цгй л!карш. Bin 1 справд! шшов
разом !з ним i ще де з ким !з присутшх, а боже-
вшьний, щдшшовши до клики буйного хворого,
на той час тихого та спокшного, сказав йому:

— Брате мш, подумайте, чи не маете ви яко-
го доручення. Я повергаюсь додому, бо тепер я
щлком здоровий. Я подбаю про те, щоб приела-
ти вам чогось смачного, а ви !жте, i Тжте завжди.
Кажу вам, пересвщчившись у щм !з власного до-
свщу, що до bcix наших божевыь спричиняються
порожнш шлунок i повний вггру мозок. Kpi-
шться, крппться! Знев!ра в недол! шкодить здо-
ров’ю i прискорюе наближення смерть

Ц! слова лщенщата чув пце один божевыь-
ний, в клптц напроти того буйного хворого, i,
пщв!вшися 3i старо! циновки, на якш лежав го-
лий-голкйнький, гучним голосом спитав, хто та-
кий ВИХОДИТЬ ЗВЩТИ рыком здоровий.

Лщенщат одпов!в:

— Я, брате: це я йду, бо мен! нема вже чого
залишатися тут.

— Подумайте,що ви кажете, лщенщате, — ска-
зав божевитьний. — То вас дурить диявол. Дай-
те спокш cboim ногам i лишайтесь co6i у вашш
камер!. Тод! вам не доведеться повертатись.

— Я знаю, що я здоровий, — одпов!в лщен-
щат, — i меш нема чого повертатись.

— Ви здоровий? — скрикнув божев!льний. —
Ну, добре; щпъ соб! з Богом. Тшьки присягаюсь
Юштером, величшсть якого я представляю на
землр за rpix, який учинила сьогодш Севыья,
пускаючи вас i маючи вас за здорового, я накла-
ду на Micro таку кару, що пам’ять про не! ли-
шиться на в!ки в!чн!, амшь. Xi6a ти не знаеш,
шкчемний лщенщатику, що я можу зробити це?
Бо я ж Юштер-Громобш i маю в руках промш-
ня, яким можу зруйнувати свгг i завжди загро-
жую йому. А тепер я пошлю на цей темний на-
род едину кару: в щй окруз! не йтиме дощ три
роки, починаючи вщ дня та вщ хвилинки, коли
я вир!каю цю загрозу. Ти — вшьний, ти — здо-
ровий, ти — не божевшьний, а я — божевыь-
ний, хворий i ув’язнений. Дощ не йтиме так са-
мо, як я не повштуся.

Присутш уважно прислухалися до слтв i криктв
божевтльного, а наш лщенщат, повернувшися до
капелана i схопивши його за руку, сказав йому:

— Не турбуйтеся, ваша милосте, сеньйоре мш,
i не звертайте уваги на цього божевьчьного. Як-
що вш — Юштер i не хоче посилати дощу, то я
ж — Нептун, бог i батько вод, i посилатиму дощ
кожного разу, коли меш заманеться i коли вш
буде потр’бний.

Капелан на це вцщов!в:

— А знаете, сеньйоре Нептуне, не слщ усе ж
таки дратувати сеньйора lOnirepa. Нехай ваша
милють залишиться тим часом у свош камер!, а
я якось, мавши вйтьну годинку, при нагод! по-
вернуся сюди по вашу милють.

Директор i Bci присутш засм!ялися, i !хшй
см!х трохи присоромив капелана. Божевшьного
роздягли, вш залишився в лгкарш, а оповщан-
ню кшець.

— Оце i е icropk, яка так пасуе до цього ви-
падку, що ви не могли не розповюти ii? — спи-
тав Дон Kjxot. — А, сеньйоре цирульнику, се-
ньйоре цирульнику! Який слший той, хто не ба-
чить кр!зь решето! Невже ваша милють не знае,
що пор!вняння розуму з розумом, одваги з од-
вагою, вроди з вродою, походження з похо-
дженням завжди ненависш й не мають ycnixy?
Я, сеньйоре цирульнику, не Нептун — бог вод
i, не бувши розумний, не намагаюся, щоб мене
мали за розумного. Я хот!в би титьки повернен-
ня тих щасливих час!в, коли дтяв орден ман-
др!вного рицарства. A btim, наша розбещена до-
ба не заслуговуе на право користуватися тим
благом, яке мали стор!ччя, коли мандргвш ри-
цар! переймали на себе й клали соб! на плеч! тя-
гар захищати корол!вства, тдтримувати д!вчат,
охороняти дггей та сир!т, карати пихатих i наго-
роджувати скромних. Бшышсть теперппшх ри-
цар!в вщдають перевагу шелестов! шовку, парч!
та шших розкппних тканин, в як! вони вбира-
ються, перед брязкотом кольчуги. Нема тепер
рицаря, що спав би в чиспм пол!, зазнаючи не-
ласки неба, озброений з голови до п’ят. Нема
вже рицаря, що вщпочивав би, не виймаючи шг
з! стремен, спираючись на спис i похиливши го-
лову, як звичайно спали мандр!вн! рицар!. Не-
ма тепер нгкого, хто, вийшовши з л!су, вибрався
б на гору, звщти подався до неродючого пустин-
ного берега моря, здебшыного бурхливого та мш-
ливого, i, знайшовши там човника без весел,
паруса, щогли й зовс!м невпорядженого, без-
страшно плигнув би в нього, доручив би себе
невблаганним хвилям глибокого моря, яке то
пщносить його до неба, то кидае в безодню; гру-
дьми зустр!в би непереможний ураган i неспо-
дгвано опинився б за три тисяч! й б!лыпе миль
од м!сця, де с!дав у човен; а коли вш виплигнув
на берег далеко!', невщомо! земл!, з ним трапи-
лися поди, г!дш бути записан! не на пергамен-
ту а на бронз!.

Тепер лшопц беруть гору над запопадливютю,
неробство над роботою, порск над чеснотою, зу-
хвальство над смшивютю, вшськова теор!я над
практикою, бо все це жило та процвггало лише
за золото! доби й за час!в мандр!вного рицар-
ства. А якщо це не так, скажггь мен!, хто був од-
важшший за славетного Амадгса Гальського?
Хто розумншшй за Пальмерша Англшського?
Хто приемнппий та лапдшший за Тлранта Б!ло-
го? Хто галантнпиий за JlicyapTa Грецького? Хто
краще бився мечем i дютавав удари меча, н!ж
дон Бельяшс? Хто був смитивппий за Перюна
Гальського? Або хто перемагав yci небезпеки,
як Фелпссамарте Прканський? Хто щирппий за
Еспланд!ана? Хто палюший за дона Слронхипя
Фракшського? Хто хоробршшй за Родамонте?
Хто розумшший за короля Собрша? Хто завзя-
тппий вщ Рейнальда? Хто такий непереможний,
як Рольдак? Хто бывший молодець i чемшший
за Рухера, вщ якого — каже в свош космографй
Турпш — походять сучасш наш! герцоги Фер-
рарсыа?

Yci ц! рицар! й багато шших, яких я м!г би
назвати, сеньйоре священику, були мандр!вш ри-
цар! — свило та слава рицарства. Ними, або та-
кими, як вони, хот!в би я, щоб були рицар!, про
яких я говорив, i тод! його величшсть мав би
добрих слуг та позбувся б великих утрат, а тур-
ки видирали б соб! бороду. Попри все це я хочу
залишатися вдома, бо капелан не визволяе ме-
не з нього, i в раз! Юпиер не пошле дощу, як
наказав цирульник, я пошлю його сам, коли за-
хочу. Кажу це для того, щоб сеньйор Таз для го-
лшня знав, що я зрозум!в його.

— 1й-право, сеньйоре Дон Ктхот, — мовив
цирульник, — я зовс!м не на те натякав, а, Бог
свщок, мав гарний нам!р, i ваша мшпсть не по-
винш сердитись.

— То я сам знаю, можу я сердитись чи ш, —
вщпов!в Дон Ктхот.

Священик сказав на це:

— Я дос! не промовив майже и! слова, але ме-
н! хочеться розв’язати одне сумшвне питания,
що гризе та гштить мое сумлшня. I це питания
викликали слова сеньйора Дон Kixora.

— Сеньйоров! священику дозволено й багато
чого шшого, — ведказав Дон Кзхот. — Отже, вш
може сказати про свш сумшв, бо неприемно,
коли щось муляе сумлшня.

— 1з вашого ласкавого дозволу, — сказав свя-
щеник, — сумшв у мене викликае ось що: шяк
не можу переконати себе, щоб уся ця юрба ман-
др!вних рицарзв дзйсно були справжш люди з м’я-
са й исток. Меш, навпаки, здаеться, що це ви-
гадки, казки, брехня i сон, i все це розповедають
Ti, хто й сам пце не цшком прокинувся, або,
краще сказати, нашвспить.

— Це — друга помилка, яку багато хто робить,
не в1рячи, що на свт юнували так! рицар!. Я бага-
то раз!в при р!зних нагодах i в розмовах з рхзними
людьми пробував розв!яти п, — ведповзв Дон Кз-
хот. — Не завжди я досягав мети, а деколи й до-
сягав, спираючись виключно на правду. А правда
ця така безперечна, що я шби на власш оч! бачив
Амдщса Гальського, високого на зрют, 1з бшим
лицем, !з гарною, хоч 1 чорною, бородою, з пгвла-
скавим-п1всуворим поглядом, скупого на балачку.
Вш дуже редко гшвався i швидко заспокоювався.
Я Mir би, здаеться, описати також i Bcix шших ри-
цар!в, про яких оповедаеться в icropinx усього свь
ту. На педстав! вщомих меш з книг ведомостей про
те, яи вони були, з ixHix учинкив i з Ухнього харак-
теру, правильно мгркуючи, легко судити про риси
ixHix облич, про колгр шири та про зрит.

— А який, на думку вашо! милосп, мусив бу-
ти велетень Моргант? — спитав священик.

— Щодо велетшв, то е pi3Hi думки про те, ic-
нували вони чи Hi. Але Святе Письмо, кожна ль
тера якого — истина, свщчить про те, що вони
були, бо розповщае нам про фипстимлянина Го-
л!афа1, що мав плеть з половиною лпспв заввиш-
ки, а це ж — надзвичайний зр!ст. KpiM того, на
остров! Сицилн знайдено велик! кютки; !хн! роз-
м!ри евщчать про те, що вони належали велет-
ням з велику баллу завбыьшки, i геометр!я не
бере цього п!д жодний сумнгв. I за вс!м тим я не
можу сказати з певнютю, який на зргст був Мор-
гант. Гадаю, що не дуже великий, бо в icTopii, де
оповщаеться про його славетн! вчинки, часто
згадуеться про ноч!влю його п!д дахом. А якщо
вш Mir знайти co6i вцщовщний будинок, зна-'
чить, його 3picT був не такий уже височенний.

— Так воно i е, — сказав священик !, розва-
жаючись цими шеенггницями, спитав Дон Ki-
хота, як!, на його думку, були обличчя Рейналь-
да Монтальбанського ! дона Рольдана, а також
шших nepiB Францп, що Bci теж були мандр!в-
ними рицарями.

— Про Рейнальда я насмипоюсь сказати, —
в!дпов!в Дон Клхот, — що обличчя в нього було
широке, червоне, оч! банькатц вш був запаль-
ний i лютий, приятелював з! злод!ями та р!зни-
ми бродягами. Щодо Рольдана, Ротолавда або
Орланда (в icropinx його називають ус!ма цими
!менами), то вш, гадаю i певний того, був се-
реднього зросту, кремезний, смаглявий i ноги
мав трохи покривлен!. У нього була руда боро-
да i волосся по всьому т!лу, гр!зний погляд,
уривчаста мова, але вш був увгчливий i дуже по-
служливий...

1

Г о л i а ф — м!ф!чний велетень.
У цей час вони почули, як ключниця й небо-
га, що не брали вже участ! в розмовц голосно
сперечаються з кимось на двор!, та й co6i вий-
шли подивитися, з чого стався цей галас.

РОЗД1Л II

що опоШае nf/о ггдну увми ajnefieiky, яку СанЬо шв
Зне^огою им клю'мнуею £)он Укшт/м, i nf/o mini
втпшнг п^игодн

Голоси, як! почули Дон KixoT, священик та
цирульник, належали небоз! й ключниц!. Захи-
щаючи двер!, вони казали Санчов! Панс!, що на-
магався побачитися з Дон К!хотом:

— Чого треба цьому волоцюз! в нагшй хат!?
Хдпъ лишень додому, приятелю, бо це ви, а не
хто шший, вщриваете в!д роботи та збиваете з
пантелику нашого сеньйора й тягаете його з со-
бою по Bcix усюдах.

На це Санчо вщповщав:

— Ах ти, чортова ключнице! Збито з пантели-
ку, вйпрвано в!д роботи та тягано по вс!х усю-
дах мене, а не твого пана. I ви помилилися, бо
то ж вш тягае мене по вс!х усюдах i виманив !з
хати, общяючи остр!в, якого я ще й дос! чекаю.

— Бодай ти подавився цими поганими острова-
ми, проклятущий Санчо! — кричала небога. —
I що то за р!ч — Т1 острови? Xi6a ж ix можна
Тети, ласуне ти ненажерливий?

— 1х не щять, а порядкують та керують ними,
i це краще, н!ж чотири м!ста та чотири судов!
посади при двор!, — в!дпов!в Санчо.

— Та ти не ввшдеш сюди, гаман усякого зло-
чинства, лантух yciei гидоти! 1ди та порядкуй
своею хатою, ори свш клапоть земл!, а думки про
ocTpiB чи ocTpibui покинь!

Розмови цих трьох oci6 дуже сподобалися
священиков! й цирульников!, але Дон Ктхот,
побоюючись, щоб його зброеносець не почав
плескати язиком та не розказав чого-небудь
зайвого, покликав Санча до себе i звел!в жшкам
впустити його. Коли Санчо ввшшов до кзмнати,
цирульник i священик попрощалися з Дон Ki-
хотом, втративши всяку надпо на його одужання,
бо бачили, як уперто обстоюе вш сво!' химеры
думки i як простодушно захоплений вш тим
проклятим мандр!вним рицарством. Вщходячи,
священик сказав цирульников!:

— Ось побачите, куме, що саме тод!, коли ми
найменше цього спод!ватимемось, наш !дальго
знову вилетить i розпочне сво! мандри.

— Для мене в ц!м немае н!якого сумшву, —
в!дпов!в цирульник. — Але мене не так дивуе
божевиля рицаря, як щирють зброеносця, який
так в!рить у свш остр!в, що н!як! розчарування
не можуть вибити йому того острова з голови.

— Нехай Бог вилпсуе ix! — сказав священик. —
Будемо дивитися, що вийде з об’еднання безум-
ств рицаря та зброеносця. 1х, здаеться, вилито з
одше! фбрми, i божевшля пана без дурного ро-
зуму слуги не варте й ардита1.

— Правда ваша, — згодився цирульник, — i я
дуже охоче послухав би, про що вони тепер роз-
мовляють.

-- Я певний, — в!дпов!в священик, — що не-
бога або ключниця розкажуть нам про це, бо в
них не такий характер, щоб не пщслуховувати.

1 Ардит — др!бна 1спанська монета.

Тим часом Дон KixoT, зачинившися вдвох i3
Санчо у свохй к!мнат1, сказав:

— Меш дуже тяжко, Санчо, що ти, знаючи,
що я й сам не сщцв дома, казав i кажеш, шби я
виманив тебе з твое! хати. Вкуш ми вшхали,
вкуш були i вкуш мандрували; обох нас сника-
ла однакова доля, i якщо тебе шдкидали один
раз на ковдр!, то мене били сто разгв, i в цьому
моя перевага.

— Так i мусило бути, — в!дпов!в Санчо, — бо,
як каже ваша милють, невдач! битьше властив!
мандр!вним рицарям, н!ж !хшм зброеносцям.

— Ти помиляешся, Санчо, бо caput dolet i так
дал!1.

— Я не знаю шшо! мови, кр!м свое!, — зау-
важив Санчо.

— Я хочу сказати, що коли болить голова, бо-
лить i все тшо. Тобто я, тв!й пан i сеньйор, е
твоя голова, а ти — частина мого т!ла. Тому бить,
що мен! чинять, повинен вщчувати i ти, а тв!й
б!ль — i я.

— Воно то так, — в!дпов!в Санчо. — Та коли
мене шдкидали на ковдр!, як частину т!ла, моя
голова дивилася на мое лпання з-за паркана й
не вщчувала н!якого болю, а коли частини т!ла
повинш вщчувати б!ль у голов!, то й голова по-
винна вщчувати б!ль у тш.

— Може, ти хочеш сказати, Санчо, що мен!
не бол!ло, коли тебе шдкидали на ковдр!? Не ка-
жи й на думщ не май цього, бо тод! душа в ме-
не болша дужче, н!ж у тебе т!ло. Та покиньмо

1 Перша частина латинського присл!в’я: «Коли болить
голова, тод! й усе болить».
про це тепер. Ми матимемо ще час облпркувати
й виршшти цю справу. Скажи меш, Санчо, дру-
же, що кажуть про мене тут? Як ставляться до
мене прост! люди? Що гадають !дальги i що ри-
цар!? Що кажуть про мою мужшсть, про мо! по-
двиги i про мое благородство? Як! розмови то-
чаться навколо мо!х нам!р!в вщживити й верну-
ти св!тов! вже забуте рицарство? Одне слово, я
хочу, Санчо, щоб ти розказав меш все, що чув
з приводу цього, не додаючи шчого доброго i не
обминаючи шчого поганого. Бо в!рш васалй му-
сять говорити своТм сеньйорам правду в просим
i в переносшм значенш цього слова, не збитыпу-
ючи ii з пщлесливост! й не зменшуючи з марно!
пошани. Я роблю таке зауваження, щоб ти роз-
повгв меш саму лише правду на мо! питания.

— Я дуже охоче зроблю це, мш сеньйоре, —
в!дпов!в Санчо, — але з умовою, що ваша ми-
л!сгь не гшватиметься за те, що я казатиму. Ви
ж сам! хочете, щоб я казав щиру правду, не при-
бираючи н ш в яку од!ж, кргм Tie!, в я к in вона
до мене дгйшла.

— Я н! в якому раз! не гшватимусь, — сказав
Дон К!хот, — ! ти можеш говорити в!льно, Сан-
чо, без нгяких машвцгв.

— Так я скажу насамперед, що простий народ
вважае вашу мшпсть за найбитыпого божев!ль-
ного, а мене — за не меншого йолопа. Хдальго
кажуть, що ви, не задовольнившися званиям
щальго, привласнили соб! титул «дон» i приста-
ли до рицарства, маючи т!льки чотири лозини
винограду, дв! хугади1 ритл! та лахмптя ззаду й

1 Ху га да — буквально значит® оранка.
спереду. А рицар! кажуть, що не хочуть змагати-
ся з щальгами, а надто з такими, що не мають
герба на щит! i пщфарбовують черевики сажею,
а зелен! панчохи штопають чорним шовком1.

— Це мене не обходить, — сказав Дон К!хот, —
бо я завжди добре одягнений, i на мен! не бувае
латок, а коли що-небудь i обшарпане, то б!лыпе
в!д тертя збро!, а не через час.

— Щодо вашо! мужност!, чемност!, подвипв
та вчинк!в, то тут е р!зш думки. Одн! кажуть —
«божевигьний, але втппний», друг! — «вщважний,
але невдаха», шш! — «чемний, але зухвалий», i
взагал! всяко баз!кають та кругом обсудили ме-
не й вашу милють, не залишивши й к!стки ц!-
ло!.

— Запам’ятай, Санчо, що велику чесноту зав-
жди переслщують. Мало хто, а то й н!хто з! сла-
ветних муж!в старовини не уникнув лихосл!вних
наклешв. Юл!я Цезаря, найхоробршюго, най-
розважлившюго й найвщважншгого полководца,
оголошено честолюбцем i не зовс!м охайним як
щодо його звичахв, так i збоку одеж!. Про Алек-
сандра, якого за вчинки названо Великим, каза-
ли, шби вш п’яниця; Геркулесов!, який зробив
так! славетш подвиги, дорпсають розпустою та
розбещенютю. Галаора, брата Амадюа Гальського,
ославили страшенним ласуном, а самого Амдщ-
са називають плакс!ем. Отже, Санчо, поруч !з
такими вадами на мо! не сл!д зважати, бо вони
не перевищують того, що я казав.

— Отут-то й е заковика, присягаюся т!лом сво-
го батька, — в!дпов!в Санчо.

1 Натяк на неродовипсть Дон Юхота.
— Значить, кажуть пце щось? — спитав Дон Ki-
хот.

— Не оббщували тщьки хвоста, — в1дпов1в
Санчо. — Те, що я вам казав дош, — лише пи-
рокки та пряники, а коли ваша милють хоче
знати все, що на вас клепають, то я можу зараз
привести сюда людину, яка розкаже все, шчоп-
сшько не обминувши. Сьогодш вноч1 пригхав
син Бартоломея Карраско, що дгстав у Сала-
манщ стушнь бакалавра. Коли я прийшов при-
вггати його, вш сказав, що вийшла у свгг книж-
ка «Вигадливий щальго Дон KixoT Ламанчсь-
кий», де описано всю вашу icTopiro. BiH каже,
що там е i я пщ сво!м cпpaвжнiм 1м’ям Санчо
Панси, i сеньйора Дульсшея Тобоська, i все, що
було у нас i3 вами насамотй Так що я навпъ пе-
рехрестився з переляку, не розумпочи, як автор
мй д!знатися про все це.

— Запевняю тебе, Санчо, — вщповгв Дон Кл-
хот. — що нашу icTopiro написав якийсь учений
чар1вник, вщ якого шчого не сховаеться.

— Та який це може бути вчений, та ще й ча-
р1вник, — здивувався Санчо, — коли Самсон
Карраско каже, що його звуть Сщ Ахмет Берен-
хена.

— Це мавританське 1м’я, — зауважив Дон Kixor.

— Певно, що так, — выпов1в Санчо, — бо я
часто чував, шби маври лаш до баклажашв1.

— Ти, я гадаю, помилився з 1м’ям того Сща, —
сказав Дон Клхот. — «Сщ» — значить «сеньйор»
арабською мовою.

1 Санчо замкть Бененхел! каже Беренхена, тобто ба-
клажан (почспанському).
— Дуже можливо, — сказав Санчо. — Але як-
що ваша мил! ст ь хоче бачити цього бакалавра, я
миттю обернуся й приведу його.

— Ти зробиш мен! велику вт!ху, Санчо, бо те,
що ти сказав, дуже стурбувало мене, i н!яка !’жа
не п!де меш в горло, поки я не д!знаюся про все.

— У такому раз! я зараз щу по нього, — в!д-
пов!в Санчо i, покинувши свого пана, п!шов по
бакалавра i хутко вернувся з ним, i м!ж ними трьо-
ма вщбулася дуже щкава розмова.

РОЗД1Л III

nj>o aniiiiwy {юЗмо&у £)он $\ixoma 3 Canlo Пансою
та ^акта^ом Самсоном, %afyacko

Чекаючи бакалавра Карраско, Дон К!хот сид!в
у велиюй задум!, бо йому хотшося д!знатися, що
написано про нього в книз!, про яку казав Сан-
чо. Разом !з тим вш не м!г добрати, хто був автор
icTopii, бо на лез! його меча не встигла ще засох-
нути ворожа кров, а хтось бажае вже надрукува-
ти про його велик! рицарськ! вчинки. Вш гадав,
що видав ix друком, чар!вним способом, якийсь
його друг чи ворог. Якщо друг — то щоб услави-
ти й щцнести ix над найславетнпш подвиги ман-
др!вних рицар!в. А якщо ворог — то щоб прини-
зити ix ! поставили нижче в!д найшкчемншшх
д!л, як! приписували найостанншюму зброено-
сцевь Однак, казав вш сам co6i, подвипв зброе-
носщв школи не описували, i якщо ця !стор!я
справд! юнуе, то написано ii про мандр!вного ри-
царя i, значить, вона повинна бути красномовна,
велика, видатна, чудова та правдива. Це його
трохи потопило. Засмучувало тшьки те, що ав-
тор, як судити з шеш «С!д», був мавр, а вщ ма-
BpiB не можна спод!ватися шчого доброго, бо Bci
вони — ошуканщ, брехуни та вигадники. Вш бо-
явся також, щоб у книз! не говорилося нешано-
бливо про його любов та щоб це не зашкодило
чест! сеньйори Дульсше! Тобосько!, Йому xoii-
лося, щоб там була пщкреслена пошана, з якою
вш ставився до не!, та в!рн!сть, яку вш завжди
збер!гав !й, нехтуючи королевами, !мператри-
цями й панночками р!зних прикмет.

За цими м!ркуваннями його й застали Санчо
та Карраско, якого вш зустр!в !з великою чемш-
стю. Бакалавр, хоч i звався Самсон, був не дуже
великий на зрют, але дуже великий штукар, !з
насмпикуватим, розумним обличчям; рок!в йому
було з двадцать чотири. Кругловидий, !з плеска-
тим носом, великим ротом — ознаками глузли-
во! вдач! — вш i справд! дуже любив попустува-
ти й покепкувати i дов!в це, коли, прийшовши
до Дон Юхота, став перед ним на колша i сказав:

— Дайте мен! руку, ваша величносте, сень-
йоре Дон Юхот Ламанчський, бо, присягаюся
вбранням святого Петра1, яке я ношу, дарма,
що маю лише чотири перш! ступеш, ви — один
!з найславетнппих рицар!в, що були коли-не-
будь на земнш кул!. Добре зробив С!д Ахмет Бе-
ненхел!, написавши icTopiro ваших великих по-
двипв, i ще краще зробив той, хто подбав пере-
класти Г! нашою простою кастильською мовою
для розваги ц!лого свпу.

1 Тобто одягом священика, який у Ti часи був обов’яз-
ковим одягом студенйв.
Дон KixoT примусив його пщвестися з колш i
сказав:

— Так, виходить, правда, що мою icropiro на-
писано i що склав и якийсь учений мавр?

— Така правда, сеньйоре, — вщпов!в Карра-
ско, — що до сьогодш, я знаю напевне, надру-
ковано вже понад дванадцять тисяч книжок щ-
ei icTopii, не рахуючи надрукованого в Португа-
лп, Барселош та Валенсп. KpiM того, кажуть, що
зараз ii друкують в Антверпен!, i я гадаю, що Bci
народи перекладуть ii сво!ми мовами.

— Бачити себе ще за свого життя ушчненим
у книжках i мати 1м’я, що завжди на устах у
Bcix, — це найбыьша нагорода доброчеснш i ви-
датнш людиш, — сказав Дон Клхот. — Я маю на
уваз! саме добре 1м’я, бо в протилежному випад-
ку це ripine за смерть.

— Коли вже вдеться про славу та добре гм’я, —
вщпов!в бакалавр, — то ваша милють дютане
пальму nepniocTi серед ycix мандр!вних рицар!в.
Автор подбав про те, щоб описати нам мужнють
вашо! милостц вщвагу, з якою ви кидалися на
небезпеки, тершння, що допомагало вам зноси-
ти невдачц витривалють як у недолц так i в ра-
нах, i чесноту у вашому платошчному коханш
до сеньйори доны Дульсше! Тобоськоь Кому
над усе подобаеться пригода з вггряками, що
ix ваша милють прийняли за велетшв, кому
опис двох вшськ, що, як попм виявилося, були
двома отарами овець. Дехто каже, що з усього
визначаеться звшьнення галерниюв, а е таю,
що вважають за найкраще ваше змагання з
двома велетнями бенедиктинцями та хоробрим
бюкайцем. Учений шчого не лишив у свой чор-
нильнищ й розповхв про все, — сказав Сам-
сон, — i навпъ про вибрики, як! Санчо робив у
ковдрь

— У KOBHpi я шяких вибриюв не робив, —
вщказав Санчо, — у noBrrpi — правда, i бшьше,
н!ж сам хойв би того.

— Скшьки я co6i це уявляю, — сказав Дон Ki-
хот, — у кожшй людсьюй icTopii е сво! припливи
й вщпливи, а надто це стосуеться до icropift ри-
цар!в, як! не можуть мютити т!льки сам! ycnixn.

— До того всього, — в!дпов!в бакалавр, —
дехто з читач!в ще! icTopii каже, що вона розва-
жала б ix бшьше, якби автор обминув хоч деяк!
з численних буханщв, що припадали на долю
сеньйора Дон К!хота в р!зних пригодах.

— У цьому й полягае правда icTopii, — сказав
Санчо.

— А проте ix можна було б обминути, — ска-
зав Дон К!хот, — бо нема чого писати про
вчинки, як!, не змшяючи ш в чому вторично!
правди, роблять героя поганим.

— Це так, — вщпов!в Самсон, — та одна
справа писати поетичний тв!р, а друга — прозу.
Поет може говорит не те, що було, а те, що
мало б бути, а юторик описуе поди такими, яки-
ми вони дшсно були, не додаючи й не вщки-
даючи вщ правди шчого.

— Якщо цей сеньйор мавр наважився говори-
ти правду,— знову промовив Санчо, — то напев-
не пом!ж буханцями мого пана е й мо!х чимало,
бо школи з його плечей не брали м!рку, не ви-
м!рявши разом i все мое тшо. I в цьому нема Hi-
чого дивного, бо, як каже його милють, вс! чле-
ни т!ла повинш вщчувати, як болить голова.

— Та й Шахрай же ти, Санчо! — зауважив Дон
KixoT. — Коли ти схочеш, тоб! школи не бракуе
пам’ятг
— Коли б я навпъ i хойв забути про стуса-
ни, — сказав Санчо, — на це не погодилися б
свои синщ на мо!х боках.

— Мовчи, Санчо, — сказав Дон Кзхот, — i не
перебивай сеньйора бакалавра. Я благаю його
розказати, що говориться про мене в тш icTOpii.

— I про мене, — додав Санчо, — бо вони ка-
жуть, шби я там один i3 головних пресонаж!в.

— Перс о наж!в, а не пресонажш, приятелю, —
виправив Самсон.

— Бач, пце один професор мови на мою го-
лову! — сказав Санчо. — Проте кажггь дал!, а то
ми не кшчимо й за ц!ле життя.

— Нехай Бог пошле мен! погане життя, Сан-
чо, — вщповгв бакалавр, — коли ви не стопе в
цш icTopii на другому Micni i коли немае таких,
що Тм над усе подобаються ваш! розмови. Хоч
дехто й мае вас за надто дов!рливого, бо ви так
дуже покладаетесь на общянки сеньйора Дон
Кзхота про губернаторство на остров!.

—У нас пце е час, — сказав Дон К!хот. — А ти,
Санчо, тим часом стар!еш i набуваеш досвщу,
що приходить !з Bi ком, i тоб! буде зручшше й
легше стати губернатором згодом, н!ж тепер.

— 1й-богу, сеньйоре, — вщповгв Санчо, —
якщо я не спроможуся губернаторувати на тому
остров! тепер, так не вийде з мене губернатора
й тод!, коли я буду такий старий, як Мафусагл1.
Нещастя не в тому, що мен! не стане розуму,
щоб керувати ним, а в тому, що той остр!в про-
пав невщомо куди. Бачив я губернатор!в, що, на

1 Мафуса!л — м!ф!чний б!блшський пророк, що
жив, як говорить Б1бл1я, близько 500 рокгв.
мою думку, були ripmi за мо! чоботи, а проте ix
звали «вельможними» i !ли вони на ср!бль

— То були проста, а не остр!вн! губернатора
Ti, що керують островами, мусять знати що-
найменш граматику, — сказав Самсон.

— Граму то i я знаю, а ось «тика»1 щось меш
незрозумию, — сказав Санчо. — Але здамося з гу-
бернаторством на волю Бога, що може кинути
мене туда, де я йому найкраще слугуватиму. Го-
ловне, що меш подобаеться — це те, що автор ка-
же про мене тальки доброзичливо. 1, свщчуся зван-
иям доброго зброеносця, коли б вш сказав щось
образдаве для мене, то нас почули б i глух!.

— Це було б уже дивно, — сказав Самсон.

Не встиг пце Карраско сказати ni слова, як
вони почули 1ржання Росшанта. Дон Юхот узяв
це за добру прикмету й вирйпив вирушити зно-
ву за три-чотири дш. Розказавши про сво! нам1-
ри бакалавров!, вш попросив у нього поради,
зв!дки печати подорож. Той в!дпов!в, що, на
його думку, найкраще було б погхати до Ара-
гонського корол!вства, де в Mien Caparoci через
к!лька дшв призначено урочисте змагання на
честь святого Хорхе. Там вш зможе перемогти
вс!х арагонських мандр!вних рицар!в, а це е пе-
ремога над рицарями всього евпу. Перед тим,
на думку бакалавра, Дон KixoTOBi треба було
погхати до Тобоса i побачитися з Дульсшеею
Тобоською. Бакалавр похвалив Дон Kixoia за
надзвичайно пдне й високочесне рйпення i
просив тальки бути обережнниим у небезпеках,
бо життя його належить, мовляв, не йому, а

1 Гра словами — «грама» — почспанському, зшля.
BciM, кому вш потр1бний, щоб рятувати й допо-
магати в недоль

Продовжуючи таку бесщу, вони визначили i
час вщ’1зду — за тиждень. Дон KixoT просив
Самсона не казати шчого Hi священиков!, Hi
цирульников!, а особливо ключниц! та небозц
щоб вони не заважали йому виконати таку по-
чесну й славну ухвалу. Карраско общяв i 3i сво-
го боку просив Дон Клхота повщомляти його при
першш нагод! про все, що з ним траплятиметься.
На цьому вони й розлучилися, i Санчо став зби-
рати все потр!бне до подорожь

Про HaMip, який мав Самсон, умовляючи Дон
Кдхота вшхати знову, буде розказано в н!й icro-
pii дал!, ! д!яв вш за порадою священика й ци-
рульника, з якими попереду дшшов згоди. Дш,
що залишилися до в!д’1зду, Дон KixoT i Санчо
присвятили збиранню всього того, що хм здава-
лося i потр!бним у подорож!, а ввечер!, на шо-
стий день, Дон Kjxot, порозум!вшися з небогою
та ключницею, а Санчо — з дружиною, непо-
мпно для вс!х вшхали.

Бакалавр пров!в ix !з п!вмил! за село, ! шсля
цього вони попрямували до Тобоса. Дон К!хот
Ухав на Росшант!, а Санчо на своему старому Ci-
рому, який Bi3 i торбинки, напхаш Тжею, i гамана
з грппми, що дав йому Дон К!хот про всяк випа-
док. Прощаючись, Самсон обняв нашого рицаря
i просив повщомляти його про Bci щаслив! й не-
щасш пригоДи, щоб вш м!г радии й сумувати
вкуш з ними, як того вимагають закони дружби.
Дон KixoT общяв, Самсон повернув на село, а на-
mi подорожш погхали до великого мюта Тобоса.
Р03Д1Л IV

де отвгдаетъся п^о те, пр т^апилося 3 £)он Охотой,
коли вгн ixati по(м1итися 3i своею сенъ^ою
Тд^лъсшею УПобосъкою

Коли Самсон по'Ухав, а Дон Клхот та Санчо ли-
шилися на самой, Росшант почав Уржати, а СУрий —
ревти; обидва — рицар i зброеносець — прийня-
ли це за добру ознаку та за щасливе впцування,
хоч, правду сказати, осел peBiB голоснппе, шж кшь,
i це навУяло Санчов! думку, що його доля буде
краща, а усшхами вш перевищить свого пана.
Прогхавши якийсь час мовчки, Дон Кахот сказав:

— Санчо, друже, шч минае швидко, i вже
стемнию бшьше, шж нам треба, щоб удосвгга до-
братися до Тобоса. А я вирйпив по'Ухати туди пе-
ред тим, як ставати до будь-яко! пригоди. Там я здо-
буду благословения й дозвУл незрУвнянно'У ДульсУ-
неУ, а з ними, певна pin, спроможуся вийти щасли-
во й з перемогою з кожноУ небезпечноУ пригоди,
бо шщо'в свт не надае тако’У вщваги мандрУвним
рицарям, як певнють у прихильносй ixHix дам.

— Я гадаю так само, — вщповУв Санчо, — та, на
мою думку, вашш милост! важко буде побалака-
ти з нею або побачити ii на самой, а ще важче
дютати благословения. Xi6a що вона кине його
вам кр!зь паркан, кргзь який я бачив п першого
разу, коли передавав листа, детшсалося про ваш!
дурощУ та божевшля в нетрях Сьерра-Морени.

— То To6i здалося, Санчо, що ти кргзь паркан
бачив цю школи ще досить не вихвалену грашю
та вроду. Напевне, там мали бути Ганки, кори-
дори,портики, чи як ix там звуть, розкУшних ко-
ролУвських палашв.
— Мабуть, що й так, але мен! вони здалися
парканом, якщо мене не зраджуе пам’ять.

— Все ж таки ми пощемо туда, Санчо, — ска-
зав Дон Kixor. — Меш однаково, чи бачити ii кр!зь
паркан, чи кр!зь в!кно або хоч кр!зь ццлини садо-
вих штахепв. Усяке промшня, що йде вщ сонця и
краси та сягае Moix очей, освплюе мш мозок i змщ-
нюе мое серце так, що я й сам стаю единим та нез-
ртвнянним i cboim розумом, i своею мужшстю.

— А правду сказати, сеньйоре, — вщпов!в
Санчо, — коли я бачив це сонце, воно не було
таке ясне й не кидало вщ себе н!якого промшня.
Це сталося, мабуть, через те, що и милють тим
часом, як я говорив, вгяла пшеницю, i пил, що
хмарою слався навкруги, брав у тшь и обличчя.

— Як, Санчо, — мовив Дон KixoT, — ти все
ще торочиш, гадаеш, в!риш i мене хочеш пере-
конати, шби сеньйора Дульсшея выла пше-
ницю, хоч така робота й суперечить тому, що
мусять робити вельможи! особи, створен! i при-
стосоваш до ц!лком innioi пращ, яка на постр!л
з арбалета1 показуе 1хне високе походження?
Погано пам’ятаеш ти Bipini нашого поета, де вш
змальовуе, що робили в сво'1х кришталевих па-
лацах чотири н!мфи, як!, вийшовши на берег
улюбленого Таха, сщали на зеленому луз! й тка-
ли розк!шш тканини !з золота, шовку й перлин.
Те саме мусила робити й моя сеньйора, коли ти
ii бачив, якщо, звюно, заздропц якогось злого
чаргвника не обернули на щось шше ii постать,
що завдае мен! тако! вт!хи. Я боюся, що й у тш

1 Арбалет — старовинна зброя, що мае форму лука
для метания стрит, камшня; самострит.
icTopii,, де, переказують, надруковано про мо!
подвиги, автор — якщо Bin якийсь мш учений
ворог — замшив одш поди на iHini та домппав до
правди силу брехн!, бавлячись тим, що розказуе
зовс1м не те, чого вимагае правда. О, заздропц,
коршь нескшченного зла i шаппль чесноти! Bci
пороки, Санчо, дають якусь насолоду, а заздро-
пц викликають лише огиду, ненависть i гшв.

— Оце й я кажу, — промовив Санчо, — i га-
даю, що в там оповаданщ або icropii про нас, яку
шбито бачив бакалавр Карраско, попосмикалй й
мою честь та, взявши ii за чуба, шдмггали нею,
мовляв, вулищ. А втам, слово честа, я не сказав
шчого поганого про жодного чаргвника i зовом
не такий щасливий, щоб меш заздритй. Щопра-
вда, я люблю трохи пожартувати та маю нахил
до хитрування, але все це приховане та сидить,
причахвшись тд широким плащем мое! просто-
ти, завжди природно! i школи не штучно!.
За такими й пощбними до них розмовами ми-
нула вся шч i наступний день, i з ними не тра-
лилось шчого, про що слщ було б розказати, а це
дуже турбувало Дон KixoTa. Наприкшщ другого
дня, вже зовс1м надвеч!р, вони побачили велике
Micro Тобосо. Дон Ki хот зрадгв, а Санчо вдарив-
ся в туту, бо не знав будинка Дульсше! i школи
за свое життя не бачив п, точшсшько як i його
пан. Отож обидва були схвильоваш: Дон Кзхот —
через бажання побачити, а Санчо — тому, що не
бачив п дос! й не уявляв co6i, що робити, коли
пан пошле його до Тобоса. Кшець кшцем, Дон
Кзхот вирппив в’!хати до мюта, коли настане шч,
а тим часом вони спинилися в дубовому люку
недалеко вщ Тобоса i призначеного часу в’гхали
до мюта, де з ними трапилися важлив! пригоди.

РОЗД1Л V

де оновгдашъся т^о те, у.о мт[сна буде
тюбагити в тому

Майже ошвноч! Дон Ккот i Санчо вирушили з
люка та в’Тхали в Тобосо, де панувала глибокд ти-
ша, бо Bci мешканщ хропли вже, як кажуть, на Bci
заставки. Нзч була досить видна, хоч Санчо й ба-
жав, щоб вона була якнайгемнппа i щоб хоч мо-
рок допомй його дурному розумовь По всьому Mi-
сту чути було титьки гавкания собак, що оглушало
Дон Кзхота i хвйлювало серце Санчо. Вряди-годи
розлягалось ревшня осла, хрюкания свиней та
нявкання коттв, i Bci звуки здавалися голосшшими
через загальну тишу. Закоханий рицар, хоч i взяв
це за погане впцування, сказав, проте, до Санчо:

— Доведи мене до палацу Дульсше!, сину
Санчо: мабуть, вш вщчинений.
— До якого там палацу я вас поведу? — ска-
зав Санчо. — Клянуся сонцем, що я бачив п ве-
личшсть у простюгнькш халуп!.

— Може, то була якась прибудова до п пиш-
ного палацу, куди вона ходила 3i сво!ми служ-
ницями, щоб трохи розважитися, як це звичай-
но бувас з великими сеньйорами та принцесами.

— Сеньйоре, — вщповгв Санчо, — нехай уже
по-вашому буде, щоб я визнав, на злють co6i са-
мому, будинок сеньйори ДульсшеТ за палац, але
ж чи слушний тепер час, щоб двер! його були
вщчинеш? Чи добре ж буде грюкати молотком1
у двер!, щоб нас почули та вщчинили тепер, i
переполохати век людей?

— Насамперед, нам за всяку ц!ну треба знайти
палац, — сказав Дон Клхот, — а пот!м уже я ска-
жу тоб!, що нам сл!д робити дат. А зараз дивися,
Санчо, або мене oni зраджують, або та темна ве-
лика будгвля повинна бути палацом Дульсше!.

— Тод! ведгть сам!, ваша милосте. Може, во-
но й так, але я не пов!рю цьому, навпъ коли по-
бачу на власн! оч! й помацаю руками.

Дон К!хот по'!хав уперед i за як!сь дв!ст! кро-
клв натрапйв на темний будинок !з високою
баштою, в якому вщразу вшзнав не палац, а го-
ловну церкву мюта.

— Це церква, Санчо, — сказав Дон Клхот.

— Та бачу ж, — вцщов!в Санчо, — i благаю
Бога, щоб вона не стала нам за домовину, бо,
по-перше, вештатися по кладовищах тако! пори
не впцуе шчого доброго, а по-друге, ск!льки я
пам’ятаю, д!м ще! сеньйори стоггь у завулку, а
не на майдан!.

1 У старовину бшя дверей чи воргг прив’язували мо-
лоток i ним стукали, коли хотиги, щоб !м вщчинили.
— Що ти плетет, пришелепкуватий? — окрик-
нув Дон Ктхот. — Де це ти бачив, щоб палаци ве-
ликих пашв стояли по завулках?

— Сеньйоре, — в!дпов!в Санчо, — в кожнш
крахи! сво'1 звича!, i можливо, що тут, у To6oci,
палаци будують якраз по завулках. Дозвольте
мен! пошукати його, мабуть, я потраплю i знай-
ду десь у закутку цей палац, хай би його собаки
з’!ли! Скитьки ми биаемо, розшукуючи його.

— Ти мусиш !з пошаною говорити про peni,
як! стосуються до мое! сеньйори, — сказав Дон
Ктхот, — вщбудьмо наше свято в мир! i не ки-
даймо всл!д за вщром коромисла.

— Я так i хочу, — в!дпов!в Санчо, — та як йо-
го стриматись, коли ваша милють бажае, щоб я
вшзнав цей палац темно! ноч!, бачивши титьки
раз, а сам! ви не можете знайти його, хоч бачи-
ли безл!ч раз!в?

— Ти нагониш на мене розпач, Санчо! Xi6a ж
я не казав тоб! тисячу раз!в, що за все свое жит-
тя я школи не бачив незр!внянно! Дульсше! i Hi-
коли не ступав на nopir 11 палацу? Я закохався в
не! з самих чуток, бо багато чув про велику сла-
ву, яку мае ця вродлива розумна дама.

— Тепер я чую, — сказав Санчо, — i скажу,
що не бачив !! точнюшько так, як i ваша ми-
лють н не бачила.

— Не може цього бути! — вцщовтв Дон Ктхот. —
Ти ж сам казав меш, що бачив, як вона в!яла
пшеницю, i прив!з навпъ вщповщь на мш лист.

— А ви не звертайте уваги на це, — сказав
Санчо. — Я бачив ii i прив!з в!дпов!дь теж !з са-
мих чуток ! можу вшзнати сеньйору Дульсшею
так само, як дати стусана небу.

— Санчо, Санчо, — сказав Дон Юхот, — бу-
вае час, коли можна жартувати, а школи жарти
30BciM не доречш. Якщо я кажу, що не бачив i
не розмовляв i3 господинею мое! дупл, то це ще
не значить, що й ти мусиш казати те саме, хоча
б насправд! воно було навпаки.

Поки вони так розмовляли, ix обминув хтось
i3 двома мулами, i з брязкоту плуга, що тягнув-
ся по земл!, вони догадалися, що це селянин,
який, уставши вдосвгга, штов орати свое поле.

Тим часом селянин щдшшов, i Дон Клхот
спитав його:

— Чи не можете ви, друже, сказати, де тут па-
лац незр!внянно1 Дульсше! Тобосько!?

— Сеньйоре, — в!дпов!в хлопець, — я не тутеш-
нш i калька день тому найнявся до одного замож-
ного селянина. Ось навпроти живуть мюцев! свя-
щеник та паламар, i кожен !з них може дати ва-
ппй милост! вщомосп про сеньйору принцесу, бо
в них е список ycix мешканщв Тобоса. Хоч, насюль-
ки я знаю, тут немае жодно! принцеси. С, правда,
багато таких поважних сеньйор, що кожна з них
може вважати себе за принцесу в свош господа.

— I серед них, приятелю, мусить бути i та,
про яку я тебе питаю.

— Може бути, — в!дпов!в хлопець. — Ну, бу-
вайте здоров!, бо вже св!тае.

I, вдаривши cboix мул!в, вш тшов у поле, не
чекаючи шших запитань.

Санчо, бачивши, що його пан вагаеться i чи-
мось вражений, сказав:

— Сеньйоре, швидко розвидниться, i не гоже,
щоб сонце застало нас на вулшц. Вищьмо краще
з мюта, ! хай ваша милють сховаеться десь по-
близу в гайку, а я вдень вернуся сюди i виниш-
порю все, поки знайду будинок або палац мое!
сеньйори; нещастя буде, коли я його не розшу-
каю. Коли ж я його знайду, я побалакаю з и ми-
лктю й повщомлю, де та як лишилася ваша ми-
лклъ, чекаючи й розпоряджень i наказ1в, щоб по-
бачитися з нею, не пошкодивши й чесп та слав!.

— Ти висловив тисячу розумних думок неба-
гатьма словами, Санчо, — сказав Дон Кзхот. —
Холимо, сину, пошукаймо, де б я Mir сховатися;
а ти вертайся, знайди, як ти говорит, мою сень-
йору, побачся й побалакай i3 нею. Вщ й розуму
та великодушност! я жду тисяч! дивних ласк.

Санчо корт!ло швидше вивести свого пана з
Тобоса, щоб не виявився його обман !з вщпо-
вщцю Дульсше! на лист, який Дон Кзхот писав
у Сьерра-Мореш, ! вш посшшив виТхати. Вони
незабаром вирушили й за дв! мил! знайшли га-
йок, у якому Дон Кзхот спйнився, а Санчо по-
вернулся до м!ста побалакати з Дульсшеею, i
щд час цього посольства з ним трапилися реч!,
як! вимагають ново! уваги й ново! дов!ри.

РОЗД1Л VI

де оповгдавтъся п^о те, як майсте/то Задував СанЬо
оенъкс^у &улъанею	та п/ю гния емйинг,

але п^авдивг пригоди

Ледве вшхавши з гайка, Санчо повернув го-
лову i побачив, що Дон Кзхота вже не видно.
Тод! вш зл!з з осла, с!в п!д деревом i почав роз-
мовляти сам !з собою.

— Тепер подив!мося, Санчо брате, куди пря-
муе ваша милклъ. Чи не шукаете ви вкраденого
осла? — Hi, певна pin. — Так чого ж ви шукае-
те? — Я шукаю Hi бизыне, Hi менше, як принце-
су, а в нш — сонце вроди ! все небо одразу. —
А де гадаете ви знайти те, про що говорите,
Санчо? — Де? У великому Micri То б ос i. — А для
кого ви ii шукаете? — Я шукаю ii для славно-
го рицаря Дон Kixora Ламанчського, який ви-
правляе помилки i дае !сти голодному та пити
спраглому. — Чудово, а ви знаете, де вона жи-
ве, Санчо? — Мш пан каже, що в якихось коро-
л!вських палацах або в розкцпному замков!. —
Ави бачили и коли-небудь, хоч випадково? —
Hi я, Hi мш пан школи не бачили ii. — А чи не
здаеться вам, що мешканщ Тобоса зроблять
правильно, коли, д!знавшись, як ви тут збирае-
тесь переманювати ixHix принцес та баламути-
ти ixHix дам, прийдуть та добре налатають вам
дрючками боки, не залишивши й юсточки щ-
ло'1? — Правда, вони матимуть рацио, якщо не
брати до уваги, що я притхав i3 доручення, а
сам посланець шчого не винен. — Не дуже по-
кладайтеся на це, Санчо, бо ламанчщ хоч i по-
важш, та дуже запальн! й шкому не дозволять
глузувати i3 себе i коли довщаються про вас,
тод! чекайте лиха. — Hi, не буду я шукати юш-
ку — з трьома ногами комусь шшому на BTixy,
до того ж шукати Дульсшею в To6oci однаково,
що шукати Маршку в Равснш або бакалавра в
Саламашц1. Bic затяг мене в цю icropiio, не хто
шший.

Отак поговоривши сам i3 собою, Санчо сказав:
— Ну, добре, на все е лжи, кргм тшьки смер-
Ti, в ярмо до яко! повинш Bci йти наприкппц

1 Санчо, хвилюючись, наводить присл!в’я, що мае про-
тилежний змкт, бо знайти Mapiio (найпоширеюше 1м’я)
в м. Равенш (1тал1я) так само легко, як знайти бакалавра
в Саламанщ, де була духовна академ!я.
життя, хоч би нам цього й не хотиюся. Тисяча
ознак е, що мш пан божевыьний, якого слщ
було б зв’язати, але, як правильно каже при-
слтв’я: «Скажи меш, з ким товаришуеш, а я ска-
жу To6i, хто ти», — i я не вщстаю вщ нього, я та-
кий самий божевыьний, як вш, бо гжджу слщом
за ним i служу йому. А друге присл!в’я каже:
«Не з ким народився, а з ким пасешся». 3i cboim
божевшлям вш майже Bci peni приймае за шпп i
вважае чорне за бите, а бше за чорне; казав же
вш, що вггряки, то — велетш, отари барантв —
ворож! вшська i ще багато под1бного. Так не
тяжко буде й переконати його, що перша селян-
ка, яку я зустршу, i е сеньйора Дульсшея. Якщо
вш не пов1рить, я побожуся; якщо й вш почне
божитися, я божитимуся ще быьше; Bin стояти-
ме на своему, а я — на своему; i будь-що-будь,
а мое слово таки буде зверху. Мабуть, отак я до-
сягну того, що надал! вш не даватиме мещ та-
ких доручень, бо побачить, як невдало я ix ви-
коную. Може — я так i думаю — вш зверне все
на котрогось 13 тих чар1вниюв, що, на його дум-
ку, ненавидять його i, на шкоду та горе йому,
змшили ii обличчя.

Цими думками Санчо Панса заспокотв свое
сумлшня i, вважаючи доручення свого пана за
виконане, сщцв год деревом до вечора, даючи Дон
KixoTOBi змогу гадати, що вш тим часом устиг
дотхати до Тобоса й вернутися назад. 1 вийшло
так, що, коли вш пцтався й хоттв сюти на Cipo-
го, збоку Тобоса з’явилися три селянки верхи
на ослах. Побачивши ix, Санчо риссю поскакав
до Дон Ктхота, який тим часом з1тхав i висло-
влював тисяч! любовних скарг, а коли Санчо
тдЧхав до нього, сказав:
— Що трапилося, друже Санчо? Вщзначати
мен! цей день быим чи чорним камшцем?1

— Краще було б, якби ваша милють означи-
ли його червоним, як роблять професори, щоб
одразу побачити те, що 1м треба.

— Значить, ти привгз меш добр! новини? —
спитав Дон К!хот.

— Так! добр!, — в!дпов!в Санчо, — що вашш
милост! лишаеться титьки пришпорити Росшан-
та i !хати просто в поле, де ви й побачите сень-
йору Дульсшею Тобоську, яка з двома служни-
цями ще на побачення до вашо! милост!.

— Боже мш, що ти кажеш, Санчо друже? —
скрикнув Дон Юхот. — Чи не дуриш ти мене та
чи не хочеш марними радощами розв!яти мш
щирий сум?

— Яка користь мен! дурити вашу милють? —
вщпов!в Санчо. — Тим бшьше, що ви зараз же
можете перев!рити, чи брешу я. Пщбатожте ко-
ня, сеньйоре, та щьте, i ви побачите принцесу,
нашу господиню, прибрану й прикрашену, Г!
служнищ й вона, — вс! сяють золотом, перлами,
д!амантами, рубшами, вс! вдягнеш в парчу. Во-
лосся у них розпущене по плечах, шби сонячне
промшня, i бавиться з вггром, а кр!м цього всьо-
го, вони щуть верхи на трьох рябих одноходах,
кращих за яких i бути не може.

— 1ноходах, ти хочеш сказати, Санчо?

— Не велика р!зниця — одноходи то чи !но-
ходи, — вщповтв Санчо. — Хоч би на чому вони
тхали, а це так! блискотюч! сеньйори, що шших
не можна й бажати, а найбшьше моя господиня,
сеньйора Дульсшея, що вражае вс! почуття.

1

Вщзнаки радост! або горя.
— Тдьмо, Санчо сину, — сказав Дон Ктхот, —
а на подяку за щ тай неспод!ваш й тай добр! но-
вини я общяю тоб! найкращу здобич, що дютану
в перппй же пригодт А якщо це тебе не задоволь-
няе, общяю тоб! лошат, що цього року приведуть
мо! три кобили. Вони тепер ходять на громадсь-
кому пасовищ! в нашому сел!, як ти сам знаеш.

— Я хотав би краще дютати лошат, — вщпо-
B1B Санчо, — бо невщомо ще, чи будете ви ма-
ти добру здобич шсля першо! вашо! пригоди.

Тим часом вони витхали з гайка й побачили
трьох селянок. Оглянувши весь шлях до самого
Тобоса i не побачивши на ньому шкого, кр!м цих
д!вчат, Дон Ктхот збентежився i спитав Санчо, чи
покинув вш !х пце в Micri, чи вже за мютом.

— Як це за мютом? — в!дпов!в Санчо. — X i ба
ж у вашо! милост! оч! на потилищ, що ви не выз-
наете тих, хто ще сюди i сяе, наче сонце ошвдш?

— Я бачу, Санчо, титьки трьох селянок на трьох
ослах, — сказав Дон Ктхот.

— Воронь мене Боже вщ нечистого! — вщпо-
в!в Санчо. — Чи можливо ж, щоб три бш, наче
св!жий сшг, одноходи, або як там вони звуться,
здавалися ваппй милост! ослами? 1й-богу, я ви-
дер би соб! бороду, якби це було так.

— Та кажу ж тоб!, друже Санчо, що так воно
i е. I насправд! то тай осли чи ослищ, точшсшь-
ко, як я — Дон Ктхот, а ти — Санчо Панса. При-
найми! такими вони мен! здаються.

— Мовчпъ, сеньйоре, — сказав Санчо, — i не ка-
жпъ такого. Краще протрпъ соб! оч! та щьте вггати
господиню ваших думок, що вже наближаеться.

I, кажучи це, вш по!хав назустр!ч селянкам, зл!з
!з Ciporo i, взявши за вуздечку осла одше! з них,
став перед нею навкол!шки й промовив:
— Королево, принцесо й герцогине вроди, не-
хай ваша високклъ i величшсть буде ласкава по-
ставитися до рицаря, якого ви полонили i який
скам’яшв тут, зворушений i збентежений перед
лицем вашо! величностй Я — Санчо Панса, його
зброеносець, а вш — рицар Дон KixoT Ламанч-
ський. Його звуть шакше Рицарем Сумного Об-
разу, i вш багато попомандрував.

Почувши таке, Дон К1хот теж став навколппки
поруч Санчо i, витрйцивши O4i, стурбовано дивив-
ся на ту, яку Санчо называв королевою i принце-
сою. Вона здавалася йому звичайною селянкою, та
ще й не дуже гарною на обличч! (вона була кру-
гловида й кирпата). Вш був здивований i стурбо-
ваний i не зважувався сказати й слова. Селянки
теж були здивоваш, побачивши перед собою двох
чоловййв, таких непощбних один до одного, яю
стояли навколйпках i не давали гм !'хати даль На-
реши, та, осла яко! Санчо тримав за вуздечку, ур-
вала мовчанку i незадоволено й сердито сказала:

— Зшдпъ швидше з дороги й дайте нам про-
Тхати, бо ми постигаемо.

На це Санчо вщповГв:

— О, сеньйоро i всесвггня принцесо Тобоська,
xi6a не зм’якшуеться ваше великодушие серце,
коли ви бачите навколйпках перед сво!м престо-
лом стовп i щдтримку мандр1вного рицарства?

Почувши це, друга селянка сказала:

— Стривай, я почастую тебе дрючком, осел
ти мого свекра! Дивггься, з якими жартами щц-
сипаються pi панки до селянок, шби ми-не BMi-
емо теж жартувати. 1дгть co6i своею дорогою, а
нам дайте своею 1хати, та й бувайте здоров!.

— Устань, Санчо, — сказав Дон Kixor, — я ба-
чу, що доля незадоволена ще з мо!х мук i пере-
тинае меш вс! шляхи, якими може хоч якась уп-
ха дютатися нещасно! дупл, що в моему тип. О
ти, довершения якостей, яких тшьки можна ба-
жати, верх людсько! краси, един! лжи на це сум-
не серце, що обожнюе тебе! Злий чаргвник, що
переслщуе мене, вкрив мен! оч! хмарами й полу-
дами, i тшьки цим, а не чимось шшим, обернув
твою незр!внянну вроду на постать просто! селян-
ки. Якщо вш не обернув i мене теж на якесь чу-
дище, гидке для твой очей, то не вщмовся гля-
нути на мене доброзичливим i закоханим оком i
побач у мо!й покор! перед твоею вродою ту при-
нижешсть, з якою моя душа щиро кохае тебе.

— Розказуй своему дщов!, — в!дпов!ла селян-
ка. — Я не дуже прихильна до таких теревешв.
Одшдпъ i дайте нам дорогу, а ми вам за це по-
дякуемо.

Санчо вщшшов уб!к i дав !м про!хати, дуже ра-
дпочи, що так щасливо вийшов з! скрути, в якш
опинився. Селянка, яку Дон Kixot вважав за
Дульсшею, побачивши себе на вол!, ударила сво-
го осла гострим дрючком i майнула щодуху про-
сто полем. Цього разу гостряки видалися ослов!
прикрппими, н!ж звичайно, вш почав вибрикува-
ти i швидко скинув сеньйору Дульсшею на землю.

Дон К!хот, побачивши це, пщб!г, щоб шдвести
!!, а Санчо — щоб щдтягти й поправши сщло, яке
зсунулося в осла пщ живи. Коли с!дло було попра-
влене, Дон К!хот хопв гпдвести й посадити на нього
свою зачаровану сеньйору, але сеньйора щдвелася
з земл! сама й звшьнила його вщ зайвого клопоту,
бо, розгшвавшись трохи, поклала обидв! руки на
боки осла i легше сокола скопила на сщло.

— 1й-богу, — сказав, побачивши це, Санчо, —
сеньйора наша легша за кречета i могла б нав-
чити скакати в свдло найвправншгого вершника
з Кордови або з Мексики. Вона вщразу опини-
лася в cijpii i без шпор примушуе свого шохода
бпти, як зебру, a ii служнищ не поступаються 1й
i bci летять як ветер.	:

I це була правда, бо, коли Дульсгнея сыа на
осла, п подруги поскакали за нею й повернули
голови титьки тощ, коли вщ’1халй дал!, шж на
тпвмилт. Дон Кзхот проводив тх очима, а коли
вони зникли, повёрнувся до Санчо й сказав:

— Як ненавидять мене чаршники, Санчо! Ди-
вись, до чого доходить £кня злоба i лкупсть. 1м
забажалося позбавити мене щастя бачити мою
сеньйору в ii справжньому виглядь Справдц я
народився прикладом для нещасних i щллю,
куди лихо кидае сво! стриги. 1 в!зьми до уваги,
Санчо, що pi зрадники не задовольнилися тим,
що просто обернули мою Дульсшею. Вони на-
дали !й низьку й огидну постать niei селянки i
разом !з тим позбавили й звичайно! властивосп
вельможних сеньйор, — тих чудових пахотщв,
як! здшмаються в!д них через те, що вони по-
стшно перебувають серед квтв та амбри. Мушу
сказати тоб!, Санчо, що, коли я пщшшов до
Дульсше! i хот!в посадити Г! на осла, якого ти
вважаеш за шохода, вщ не! так дихнуло часни-
ком, що меш аж у голову вдарило й схопило за
серце.

— О, шельми! — скрикнув тут Санчо. — О, щд-
л! й зл!сн! чар!вники, яких я хот!в би побачити
нанизаними пщ зябри, як сардинки на шворщ!
Багато ви знаете, багато вм!ете i ще битьше ро-
бите лиха! Здавалося б, досить було б вам, мер-
зотники, обернути перлини очей мое! сеньйори
на жолуд! коркового дуба, й волосся з чистого
золота на шерсть рудого хвоста, а й обличчя —
!з вродливого на бридке. Так Hi: ви не забули й
про й naxonji, як! виявили б нам те, що захова-
но п!д щею гидкою корою, хоч, правду казати,
я школи не бачив й бридоти, а бачу титьки вро-
ду, i цю вроду щдкреслювала ще родинка над
губою з правого боку, так шби вус !з семи чи
восьми золотавих волосинок, !з долоню зав-
довжки.

— Цш родинщ, — сказав Дон Кгхот, — му-
сить вщповщати така сама родинка на стегш з
того боку, що й на обличи!.

Титьки щось волосся, яке ти описуеш, занад-
то довге для родимки.
— А проте, — в!дпов!в Санчо, — це волосся
личило !й так, наче вона з ним i народилася.

— I я цьому Bipio, друже, — сказав Дон Ki-
хот, — бо природа не дала Дульсше! шчого, що
не було б довершене, i тому, якби вона мала ще
сто таких родимок, як ти кажеш, вони здавали-
ся б не родимками, а мюяцем i блискучими з!р-
ками. Та скажи мен!, Санчо, що то було за сщ-
ло, яке ти поправляв i яке видалося меш зви-
чайним в’ючним сщлом?

— То було не в’ючне, а арабське сщло з по-
поною, що сама варта найменше швЦарства.

— А я цього не бачив аж н!як, Санчо, i зно-
ву скажу й казатиму тисячу раз!в, що я — най-
нещасшший серед людей.

Шахраев! Санчо важко було втриматись i не
см!ятися, слухаючи дурнищ свого пана, якого вш
так вдало пщдурив. Кшець танцем, теля довгих
розмов вони посщали на сво!х тварин i погхали
шляхом на Сарагосу, куди гадали прибути свое-
часно й застати ще урочист! свята, що вщбува-
ються в цьому значному м!сй щороку. Але пе-
ред тим, як пригхати туди, вони зазнали ще
ейльки великих i нових пригод, що !х варто за-
писати й прочитати, як то побачимо дал!.

РОЗД1Л VII

гфо неЗМайну ufmwdy xofroffyow <Doh АЗхота

3	''Риуа^ем Aicy

Шч Дон KixoT i його зброеносець перебу-
ди пщ купкою високих i йнявих дерев, що тра-
пилися !м по дороз!. Санчо умовив Дон Kixo-
та noicTH чого-небудь i3 запасов, якл були на Ci-
рому.

ГПсля вечер! Санчо захопв опустити шлюзи
cboix очей, як вш казав, коли йому хоплося
спати. Вш зияв збрую з Ciporo i пустив його
пастись, а Росшанта не розсщлав, бо Дон К1хот
заборонив йому зшмати з коня сщло, коли !м
доводилося ночувати в пол! або взагал! спати
не тд дахом. То був старовинний звичай ман-
др!вних рицартв, як! завжди його додержували:
зняти з коня вуздечку можна було, але розсдд-
лати його — борони, Боже! Санчо так i зробив,
i Росшант приеднався до осла, з яким вони во-
дили таке незвичайне й непохитне товаришу-
вання.

Нарепгп, Санчо заснув шд корковим дере-
вом, а Дон KixoT задр!мав щц могуппм дубом.
Пройшло небагато часу, i наш рицар прокинув-
ся, почувши за своею спиною якийсь шум. Дон
Клхот одразу схопився на ноги i, почавши огля-
датися навкруги та прислухатися, звщки йде
цей шум, незабаром побачив двох вершниюв.
Один i3 них злазив i3 сщла i казав своему това-
рищей:

— 1злазь, друже, i здшми вуздечки з коней.
Меш здаеться, що тут багато трави для них,
а вщлюддя й тиша пасують до думок закоха-
ного.

Сказавши це, вш одразу ж простягся на зе-
мл1, i брязкгг зброц що була на ньому, виразно
дов!в Дон KixoTOBi, що це мусив бути мандрхв-
ний рицар. Отже, тдшшовши до Санчо i взяв-
ши його за руку, Дон Кзхот розбудив його i сти-
ха сказав:

— Ми натрапили на пригоду, брате Санчо.
— Дай Боже, щоб вона була щаслива, — в!д-
пов1в Санчо. — А де ж вона, мш сеньйоре, та
сеньйора пригода?

— Де, Санчо? — перепитав Дон KixoT. — По-
дивись навкруги i ти побачиш, що там лежить
мандртвний рицар; вш мен! здаеться не дуже ве-
селим, бо я бачив, як вш скочив !з коня i в роз-
пач! кинувся на землю, забряжчавши зброею.

— Але в чому вбачае пригоду ваша милють?

— Я не хочу сказати, що це вже пригода, але
титьки початок, з якого звичайно й виходять yci
пригоди. Слухай, вш, здаеться, настроюе лют-
ню чи птару i, судячи з того, як вш одкашлю-
еться та прочищае соб! горло, збираеться щось
сп!вати.

— Ай правда, що так, — вщповтв Санчо. — I пев-
не, це закоханий рицар.

— Немае жодного мандр!вного рицаря, що не
був би закоханий, — мовив Дон Ктхот. — Та при-
слухаймося i по нитщ ми дшдемо до клубочка
його думок, бо, сшваючи, язик вимовляе те, чим
сповнене серце.

Санчо хот!в в!дпов!сти щось своему панов!,
але йому стала на перешкод! шсня, яку засшвав
рицар не дуже добрим, але й не дуже поганим
голосом.

Сшви кшчилися глибоким стогоном, який,
здавалося, виходив !з самих надр серця, а тод!
Рицар Jlicy заговорив жалюним i зворушливим
голосом:

— О, найвродлив!ша! найневдячнппа жшко в
свт! Чи може бути, що найсвгглшта Каситьдея
Вандалшська згоджуеться, щоб п рицар загинув
у постшних подорожах i в тяжких та суворих
трудах? Xi6a не досить тоб!, що я примусив ycix
рицар!в Наварри, Леона, Тартесп, Кастил!! i, на-
рептп, Bcix рицар!в Ламанч! визнати тебе за най-
вродливппу в свт красуню?

— Ну, це вже Hi! — крикнув Дон Юхот. —
Я теж i3 Ламанч!, а тпколи не визнав шчого по-
д!бного, та й не Mir i не мав права визнати того,
що принижуе вроду мое! сеньйори. Ти бачиш,
Санчо, цей рицар говорить у нестям!. Послу-
хаймо дал!, чи не висловиться вш бшьше.

— Висловиться, аякже ж, — вщповгв Санчо, —
бо вш говоритиме ще цитий мтсяць.

Але Санчо помилився, бо рицар, почувши го-
лоси коло себе, припинив сво! скарги, встав на
ноги й голосно та вв!чливо спитав:

— Хто там? Що за люди? 3 тих, що веселить-
ся, чи з тих, що сумують?

— I тих, що сумують, — в!дпов!в Дон KixOT.

— Тод! йдпъ до мене, — сказав рицар, — i
знайте, що ви наближаетесь до само! туги та
суму.

Дон Ктхот гпсля тако! благородно! та журно!
вщповщ! пщшшов разом !з Санчо до рицаря, а
той, вхопивши Дон К!хота за руку, сказав:

— Сщайте тут, сеньйоре рицарю. Досить знай-
ти вас у цьому мющ; де вам за товариство са-
мотшсть i туман, природне л!жко та звичайний
притулок мандр!вних рицар!в, щоб вщразу дога-
датися, що ви теж належите до мандр!вного ри-
царства.

— I справд!, я належу до нього, — в!лпов!в
Дон К!хот.— I хоч у мо!й душ! оселився мш
власний сум, недоля i туга, я не втратив все ж
таки сшвчуття до недол! свотх близьких. 1з того,
що ви титьки що сгпвали й казали, я зрозумзв, що
ви — закоханий i ограждаете через якусь нев-
дячну красуню, !м’я яко! ви называли у сво'!х
скаргах.

Пгсля цього обидва рицар! с!ли в добрш згод!
й товариств! на землю так, наче й не мусили роз-
бити один одному голову цього самого ранку.

— А чи не закоханий i ви часом, сеньйоре ри-
царю? — спитав Рицар Jlicy Дон К!хота.

— Закоханий на свое лихо, — в!дпов!в той, —
хоч муки, що виникають !з кохання, сл!д було б
вважати за щастя, а не за лихо.

— Це так, — сказав рицар, — та школи зне-
вага так глибоко й часто хвилюе i турбуе наш
розум i почуття, що здаеться вже пометою.

— Я школи не бачив зневаги з боку мое! сень-
йори, — в!дпов!в Дон К!хот.

— I справд! це так, — сказав Санчо, що сто-
яв тут же, — бо наша сеньйора лапдна, як овеч-
ка, i м’якша за масло.

— А це ваш зброеносець? — спитав рицар.

— Так, — в!дпов!в Дон К!хот.

— Нгколи не бачив я зброеносщв, як! см!ли б
утручатися в розмови свогх пашв. От хоч би м!й
зброеносець, такий высокий, як i його батько, а
тим часом не було ще випадктв, щоб вш розту-
ляв рота, коли я говорю.

— А я розмовляв i можу й дал! розмовляти з
такими i, навив... хоч, краще, покиньмо це, щоб
не сказати чого зайвого, — мовив Санчо.

Зброеносець рицаря взяв тод! Санчо за руку й
сказав:

— Ход!мо вдвох куди-небудь, де б нам можна
було побалакати про все, що захочеться. Хай
наш! пани сперечаються й розказують icTopii
сво'!х кохань. Напевне, вони не кшчать ix i до
евпу.
— У добрий час, — в1дпов1в Санчо. — Я роз-
кажу вашш милост!, хто я такий, i ви сам! по-
бачите, чи можна заводити мене до списку най-
балакучшшх зброеносщв.

I з ними словами обидва зброеносщ шшли
co6i, i Mix ними вщбулася не менш смппна роз-
мова, шж була серйозна розмова ixHix патпв.

РОЗД1Л VIII

де п^одов^суетъся пригода 3 Риуа)?0м Aicy подаешься
^оЗумщноба та мила ^оЗмоёа, уо ёгдбулася мгэ/с
дёома З^оеносуями.

Рицар! i зброеносщ, розшшовшися, почали
опов!дати один одному: одш — про свое життя,
а друг! — про свое кохання. В!д!йшовши трохи
вщ пашв, зброеносець Рицаря Jlicy сказав Санчо:

— Важкого життя доводиться зазнавати нам,
зброеносцям мандр!вних рицар!в, мш сеньйоре.
Справд!, в пот! лиця свого !мо ми свш хл!б.

— Можна сказати такоЖ, — додав Санчо,—
що ми 1мо його i в холод! нашего т!ла, бо хто
печеться та мерзне битыпе, як бщолашш зброе-
носщ мандр!вних рицар!в? Та це було б ще доб-
ре, якби хоч 1сти було що. За 1жею не так зва-
жаеш на всяк! неприемност!, а от школи минае
день i другий, а ти зддовольняеш голод самим
впром, коли вш дме.

— 1з усгм цим можна ще погодитися й терт-
ти все, спод!ваючись на якусь винагороду, —
сказав зброеносець рицаря. — Адже коли ман-
др!вний рицар, якому служить зброеносець, не
занадто великий невдаха, то через якийсь час
слугу його вже нагороджено щонайменш губер-
наторством на остров!, а то й непоганим граф-
ством.

— Я, — в!дпов!в Санчо, — сказав уже моему
панов!, що задовольнюся губернаторством, а вш
такий благородний i великодушный, що общяв
меш його, i навпъ не раз.

— А мене, — сказав зброеносець Рицаря Jli-
су, — задовольнить i посада канонжа1, яку мш
пан общяв уже мен! за мо! послуги.

— Як то так? — здивувався Санчо. — Вихо-
дить, пан вашо! милост! рицар !з духовенства,
що може винагороджувати таким способом сво-
ix добрих зброеносщв? А мш — просто соб!
свпський; хоч, пригадую, деяк! розумники, — а
по-моему, недоброзичливщ, — радили йому ста-
ти арх!б!скупом, а вш хот!в бути т!льки !мпера-
тором. Тод! я аж тремпв зо страху, боячись, що
вш п!де до церкви, бо не вважаю себе за г!дно-
го мати який-небудь прибуток вщ не!

— А насправд! ваша милють помиляеться, —
сказав зброеносець Рицаря Jlicy. — Не вс! ос-
тр!вш губернаторства так! вже гарш. Навпъ
найлшше та найкраще впорядковане губерна-
торство покладаена плеч! тому нещасному, ко-
му воно судилось, великий тягар думок i силу
незручностей. Куди краще було б нам, що гине-
мо на щй клятш служб!, вернутися додому та
розважатись приемнппими справами -г полю-
ванням чи рибальством. Xi6a ж е в свт такий
бщний зброеносець, щоб у нього не знайшлося
коня та пари гончаюв або вудки на розвагу?

1 К а н о н i к — католицький соборний священик.
— Меш шчого не бракуе, — в!дпов!в Санчо. —
Щоправда, коня у мене немае, але е осел, який
коштуе вдвое бшьше проти шкапи мого пана.
Ваша милють подумае, що я жартую, складаю-
чи таку щну моему CipoMy, бо осел мш — шрий.
Щодо гон чаю в, то ix я матиму вдосталь, бо ix
шальки хочеш у нашому сел!, а полювати чу-
жим коштом — pin надзвичайно приемка.

— Правду й вшверто кажучи, сеньйоре зброе-
носцю, — мовив слуга Рицаря Jlicy, — я вирй
шив кинути pi безглузд! рицарсыа витгвки, по-
вернутся до себе на село й виховувати сво!х
дней, яких у мене трое, i таких гарних, наче
схщш перлини.

— А в мене двое, — мовив Санчо, — та таких,
що ix варт було б познайомити i3 самим папою1;
особливо дочка, яку я готую на графиню всупе-
реч бажанню ii матер!.

— А шальки рок!в щй сеньйор!, що вихову-
еться на графиню? — спитав зброеносець Рица-
ря Jlicy.

— П’ятнадцять, а може, рогав на два б!льше
або менше. Але вона довга, як спис, i св!жа, як
квггневий ранок, а здорова, як носш.

— Щ прикмети, — зауважив зброеносець Ри-
царя Jlicy, — придали не лише для графиш, а й
для шмфи зеленого люу. Який же голос мусить
бути в не'!, шельми!

На щ слова Санчо в!дпов!в дещо незадоволено:

— Вона зовс!м не шельма; та й мати ii не бу-
ла нею. I говорив ув1члив!ше, бо хоч ваша ми-
лють i виховувалася серед мандр!вних рицар!в,

1 Папа — глава католицько! церкви й Ватикану.
що Bci — сама вв!члив!сть, слова ваш! здаються
меш не дуже чемними.

— О, як погано ваша мюпсть розум!еться на
похвал!, — в!дпов!в зброеносець Рицаря Jlicy. —
Х!ба ж ви не знаете, що коли який-небудь ри-
цар ловко вдарить списом бика на арен! або хтось
зробить що-небудь путяще, люди кажуть: «Ач,
як ловко зробив, шельмин син!» Те, що здаеть-
ся доганою в щм слов!, насправд! — похвала.
Зречггься, сеньйоре, дочок i син!в, як! не заслу-
говують того, щоб !хн!м батькам прикладати та-
кт похвали.

— Та я й зршаюся, — в!дпов!в Санчо. — Щоб
знову побачити дней, я хочу звитьнитися в!д ще!
небезпечно! посади зброеносця, на яку я всту-
пив уже вдруге, заслшлений i обдурений таман-
цем !з стома червшцями, що одного дня я знай-
шов у Сьерра-Морен!. Але, коли я думаю про
це, меш легко зносити вс! труднопц, як! я тер-
плю через свого пришелепуватого пана, а вш, я
знаю, божев!льнппий за звичайного рицаря.

— Тому-то й кажуть, що зажерливють лантух
дере, — сказав зброеносець рицаря. — Коли вже
дшшло до пашв, так немае в свт божевшьш-
шого пана, н!ж м!й. М!й пан, бач, хоче приве-
сти до розуму одного рицаря, що з’тхав !з глуз-
ду, та й соб! збожевол!в i починае шукати тако-
го, що коли його й знайде, то не знаю, чи не при-
йдеться йому по пищ.

— А чи не закоханий часом ваш пан?

— Еге ж. В якусь Каситьдею Вандалшську. Та
вш шкутильгае не титьки на цю ногу.

— Немае такого шляху, — в!дпов!в Санчо, —
де не було б колш та вибо!в. I коли правду ка-
жуть, що знайти товарища в нещасп однаково,
що знайти полегшення, то я можу радии, що
ваша милють служить такому ж панов!, як i
мш.

— Дурний та вщважний, — сказав зброено-
сець, — а ще битыпий Шахрай, нЬк дурний i в!д-
важний.

— Про мого цього сказати не можна, — вщ-
пов!в Санчо. — Я скажу навпъ, що в ньому не-
мае тпякого шахрайства. Душа в нього чиста, як
прозорий струмок; вш не вмле зробити зла шко-
му, а добра хоче вс!м. У ньому немае шяких хи-
тропцв; кожне дитя може ошвдш переконати
його, що це шч, i за цю щиргсть я й люблю йо-
го, як свое серце, i шяк не наважусь кинути, не-
зважаючи на Bci його дуропц.

— А проте, — сказав зброеносець, — коли
слший веде слитого, обидва можуть упасти в яму.
Нам усе ж таки краще вернутися додому та ста-
ти до роботи, бо ri, що шукають пригод, не зав-
жди натрапляють на щаслив! пригоди.

Пщ час розмови Санчо випльовував липку
слипу, i зброеносець Рицаря Jlicy, помнивши це,
сказав йому:

— Меш здаеться, що вщ балачок наш! язики
прилипли до горлянки, а при сщл! в мене ви-
сять дуже добр! л!ки на це.

П!дв!вшись, в!н швидко вернувся з великим
бурдюком вина i з пирогом. У цьому пироз! був
запечений цитий кролик такого розмгру, що
Санчо здалось, шби це ц!лий цап, не те, що ца-
пеня.

— Оце ви возите таке з собою, сеньйоре?

— А що ж ви думаете? — в!дпов!в той. — Xi-
ба ж я який-небудь зброеносець, що вартий са-
мого хл!ба та води? Я вожу з собою в торбин-
ках при С1дл1 запаси крапп, н!ж у генерала в по-
ход!.

Санчо не дав себе вдруге просити i, пхаючи
co6i в рот величезн! шматки, сказав:

— Справд!, ваша милють, ви в!рний i в!дда-
ний зброеносець, швидкий i лапдний, великий
та великодушний, про що доводить ця вечеря,
яка коли й не з’явилася сюди чарами, то в кож-
ному раз! так здаеться. Це не те, що я — зли-
денний i нещасний, що маю з собою т!льки тро-
хи твердого сиру, яким можна пробити череп
велетнев!, та чотири десятки р!жк!в i стальки ж
люових та волоських ropixiB. I все це через ску-
шсть мого пана, бо, на його думку i зпдно з по-
ложениям, якого вш додержуеться, мандр!вн!
рицар! повинш живитися самими сухими пло-
дами та польовою травою.

— Клянуся честю, брате, — вцщов!в зброено-
сець, — мш шлунок не пристосований до реп’я-
х!в, кислиць та прського коршня. Нехай усе це
буде для наших пашв з !хн!ми думками та ри-
царськими законами. Вони можуть Тсти що хо-
чуть, а я завжди вожу скриньку з !жею i про
всякий випадок пце й цей бурдюк, який я так
люблю, що раз у раз обшмаю його та цшую.

По цш mob! вш передав Санчов! бурдюк, i
Санчо перекинув його, притулив до рота i з
чверть години дивився на небо, а напившись,
схилив голову на один б!к i, глибоко зггхнувши,
сказав:

— О, яке ж гарне! Сказать меш, сеньйоре, за-
клинаю вас найдорожчими для вас речами у св!-
т!, це вино з Сюдад Реаль?

— От молодець! — скрикнув той. — Вино
справд! не з шшого мюта, i вже стареньке.
— Меш воно й так вщоме, i вщ мене ви цьо-
го не сховаете, — вйшовтв Санчо. — Xi6a це не
добре, сеньйоре зброеносцю, що в мене зроду
така зд!бшсть розбирати вина?

— Тому я й кажу, — сказав зброеносець, —
що ми мусимо кинути шукання пригод !, маю-
чи дома хл!б, не повинш шукати тор'пв, а по-
вершмось до CBoix хатин.

Обидва зброеносщ стшьки розмовляли й
ститьки пили, що титьки сон зв’язав 1М язики й
припинив спрагу, яку задовольнити циком бу-
ло не можна. Вони так i поснули, обнявши
обидва майже опорожнений бурдюк i з недо-
жованими шматками в рот!. Тут ми ix поки що
й покинемо, щоб розказати про те, що стало-
ся мгж Рицарем Сумного Образу й Рицарем
Jlicy.

РОЗД1Л IX

be дал-i ошёгЬаешъся тфо п/мюду 3 Рицарем Лгсу

Розмовляючи з Дон KixoTOM, Рицар Jlicy м!ж
шшим сказав:

— Отже, сеньйоре рицарю, доля або, краще
сказати, мш вибтр примусили мене закохатися в
незр!вняну Каситьдею Вандалшську. Я називаю
ii незрпзняною тому, що нще немае нжого, хто
Mit би р!внятися до не! хоч зростом т!ла, хоч до-
врршешстю вроди, хоч значшстю. I ця Кас!ль-
дея, про яку я вам оповщаю, за Bci moi добр!
думки та чесш нахпри вщдячила тим, що нара-
жала мене на численш й велик! небезпеки. Од-
ного разу вона наказала мен! викликати на бш
славетну севшьську велетку Хгральду1, мщну та
вщважну, немов п зроблено з бронзи. Я прий-
шов, побачив, перемш. Дал! вона звелыа меш
зважити старовинн! камеш потужних псандських
бигав2— робота, яку краще було б доручити вико-
нати вантажникам, шж рицарям. Ще дал! вона
сказала, щоб я кинувся вниз, у Кабрське провал-
ля3 — нечувана й жахлива небезпека! — i подав
1й точш вщомост!, що робиться в тих темних
глибинах. Нарешт!, вона звелша мен! об’ххати вс!
провшцп IcnaHii ! примусити вс!х мандргвних
рицар!в, що подорожують по н!й, визнати, що
вона найкраща з ycix красунь на свт, а я — най-
вщважшший та найзакохашший рицар. Вволяю-
чи и бажання, я об’Тхав б!льшу частику IcnaHii !
перемш багатьох рицаргв, що насмыювались за-
перечувати меш. Але найбглыпе я пишаюся з пе-
ремоги над славетним рицарем Дон Klxotom Ла-
манчським, якого теля поединку я присилував
визнати, що моя Касгльдея вродливппа за його
Дульсшею. А через це я вважаю себе перемож-
цем над уама рицарями в свт, бо вс!х ix ранние
перемш стой Дон Клхот, ! тепер, виходить, його
слава перешила до мене. Бо чим поважнппий був
переможений, тим бглыпе величають переможця,
i Bci незллченш подвиги зазначеного Дон Клхота
вважають уже за зроблен! мною.

1 Х!ральда — колосальний флюгер (три метри зав-
вишки) на бапгп Севыьського собору.

2 Псандськими биками називаються п’ять безформних
статуй, як! стоять, в сел! Псанда, коло Мадрида.

3 Провалля коло Кордови, що дивувало сучасник!в
Сервантеса своею глибиною (150 метр!в).
Дон Юхот здивовано слухав рицаря, тысячу
раз!в хот!в сказати йому, що вш бреше, i тися-
чу раз1в мав це слово на самклнькому кшчику
язика, але втримувався щосили, бажаючи при-
мусити його самого признатися, що вш каже
неправду, i наприкшц! спокшно сказав:

— Щодо ваших перемог над ус!ма мандр!вни-
ми рицарями IcnaHii й навпъ щлого свпу — я
шчого не кажу, але я не певен, що ви перемо-
гли Дон Юхота Ламанчського. Може, це був хтось
под1бний до нього, хоч i таких небагато.

— Як же так? — в!дпов!в Рицар Jlicy. — Кля-
нуся небом, що я бився з Дон К!хотом, перемгг
i змусив його здатися на мою ласку. Це людина,
висока на зрют, сухорлява на обличчр з довгим,
схудлим пл ом, !з сивиною в волосе!, з орлиним,
трохи карлючкуватим носом, i з довжелезними
чорними вусами, що звисають униз. Вш б’еться
щц 1м’ям Рицаря Сумного Образу; зброеносець у
нього — селянин, якого звуть Санчо Панса; 1з-
дить вш на вс1м вщомому кон! — Росшант!; к!-
нець кшцем, в!н мае за володарку cboix бажань
яку<^> Дульсшею Тобоську, яку колись звали
Альдонса Лоренсо, так само, як моя дама зветь-
ся Каситьдея Вандал!йська, а справжне !м’я ii
Касшьда, i родом вона з Андалузп. Якщо вс!х
цих доказ!в не досить, щоб пов!рити мош сло-
вам, ось мш меч, який примусить пов!рити i ней-
мов!рного.

— Заспокойтеся, сеньйоре рицарю, — сказав
Дон Юхот, — послухайте, що я вам скажу. Вам
сл!д знати, що Дон Юхот, про якого ви говори-
те, м!й найкращий приятель, такий приятель,
що я сам за нього стану. Його ознаки, як ви ме-
н! ix описали, в!рн! й точи!, i це схиляе мене до
думки, що ви й справдг перемогли його самого.
3 другого боку, я бачу на власш oni й вщчуваю
оцими руками неможливють того, щоб той ри-
цар був вш. Xi6a що який-небудь чар!вник, а най-
бшыпе один, що завжди його переслщуе, обер-
нувся на Дон Ктхота й дозволив перемогти себе,
щоб позбавити його слави, яку той здобув у всьо-
му свгп сво1ми видатними подвигами. На доказ
мо£х cniB я хойв би розказати вам, як щ злгсш
чаровники не быыпе як два дш тому обернули
прекрасну Дульсшею Тобоську на селянку. Так
само обернули вони когось i на Дон Ктхота. А як-
що вам цього мало, щоб шшрити в правдивють
мо1х слхв, то ось сам Дон Ктхот, що битиметься
за не! 3i зброею в руках верхи чи на ногах i вся-
ким, яким хочете способом.

По цш MOBi вш пщв!вся з земл! i, поклавши
руку на меч, чекав, що робитиме рицар, який не
менш спокшно вщпов!в:

— Той рицар, сеньйоре Дон Ктхот, що вже
перемй вашого оборотня, може над!ятись, що
переможе й справжнього Дон Ктхота, Але не ли-
чить рицарям вчиняти вйськов! подвиги в тем-
ряв1 ноч!, шби яким розбшникам або граб!жни-
кам. Почекаймо дня, щоб сонце дивилося на напп
вчинки, i умовмося, що переможений здаеться
на волю переможця i виконае все, що той вима-
гатиме вщ нього, якщо ni вимоги не порушува-
тимуть рицарсько! гщность

— Такт умови больше н!ж задовольняють ме-
не, — сказав Дон Ктхот.

П|сля цього вони тшли до своТх зброеносшв
i знайшли ix у тому самому становищ!, як Ti й
поснули. Розбудивши ix, вони наказали !м дер-
жати напоготов! коней, щоб, тшьки-но почне CBi-
тати, стати до бою. Це розпорядження дуже вра-
зило Санчо, який, доведавшись вщ зброеносця
рицаря про подвиги його пана, побоювався за
безпечшсть Дон Клхота, але, не сказавши й сло-
ва, разом 13 другим зброеносцем пипов шукати
коней та осла. Дорогою зброеносець Рицаря Jli-
cy сказав Санчо:

— Вам треба знати, брате, що, за звичаями
Андалузп, свщки поединку не стоять, згорнув-
ши руки. Це я хочу попередити вас, що нам теж
доведеться битися та трощити один одного.

— Такий звичай, сеньйоре зброеносцю, —
в1дпов1в Санчо,— може, й icHye серед заб!як та
шибениюв, але Hi в ягам раз! не серед зброено-
сщв мандр!вних рицар!в. А якщо справд! е за-
кон i спещальне розпорядження, що зброеносщ
повинш битися одночасно 3i сво!ми панами, то
я не хочу коритись йому. Краще я заплачу пе-
ню, яку звичайно накладають на таких миро-
любних зброеносщв. Пеня, я певен, буде не
бшыпа, як два фунти воску, i це обшдеться ме-
Hi дешевше за корппо на мою голову, яку я й
зараз уже бачу иереполовиненою. KpiM того, я
не можу битися ще й тому, що у мене немае ме-
ча i школи я не носив його.

— На це е рада, — сказав зброеносець, — у
мене е дв! полотняш торби однакового p03Mipy,
ви в!зьмете одну, я — другу, i ми будемо бити-
ся торбами.

— На це я погоджусь, — вщгювгв Санчо, — бо
в ташй бшш ми, мабуть, битыпе пороху один з
одного виб’емо, шж покал^чимось.

— Hi, цього не буде, — вцщов!в зброено-
сець, — бо в торби ми покладемо з швдесятка
чималих плоских камшщв однаково! ваги i би-
тимемось, не завдаючи велико! шкоди один
одному.

— Ач, що вигадав! — окрикнув Санчо. — Знай-
те, мш сеньйоре, що я не буду битися, хоч би
ви поклали в торби шовков! кокони. Нехай б’ю-
ться напп пани досхочу, а ми будемо пити та Бога
хвалити. Час i сам подбае про те, щоб од1брати в
нас життя, i нам нема чого шукати способ!в ув!р-
вати його завчасно, коли воно й само достигне
та впаде.

— А проте ми мусимо битися хоч !з твгоди-
ни, — вщповгв зброеносець.

— Це вже hi! — сказав Санчо. — Я не такий
мугир i не такий невдячний, щоб, Hi с!ло, Hi
впало, сваритися з людиною, з якою пив та !в i
проти яко! не маю Hi злоби, аю гшву. Якого 6i-
са битися з доброго дива?

— На це я знаю л!ки, — в!дпов!в зброено-
сець. — Перед бшкою я пщшду до вашо! мило-
ст! i дам вам три чи чотири ляпаси в пику, вщ
яких ви покотитесь на землю, а це неодмшно
викличе у вас гшв, хоч би вш спав у вас мщнпп
за бабака.

— На так! штуки я теж не ripin! знаю л!ки, —
сказав Санчо. — Я в!зьму дрючок i перше, н!ж
ваша милють п!дшде, щоб розбудити мш гн!в, я
дрючком так присплю ваш гшв, що вш не про-
кинеться нпсоли. Не така я людина, щоб дозво-
лили торкатися руками до свого обличчя. Нехай
кожей сам дбае про сво! справи. Отже, я пов!-
домляю вашу милють, сеньйоре зброеносцю, що
ви будете в!дпов!дати за вс! шкоди та збитки, до
яких може спричинитися наша сварка.

— Добре, — вщпов!в зброеносець. — Нехай ось
розвидниться, а там побачимо.
Тим часом по деревах розпочали свое щебе-
тания тисяч! ртзномаштних пташок. Веселыми
сшвами впали вони новий свпанок, що вихо-
див i3 дверей та ганктвна сход!, показуючи кра-
су свого обличчя. Свгганок струшував 3i свого
волосся безлтч плинних перлин, у Чудовш вог-
кост! яких купалися рослини i, здавалося, теж
розкидали навкруги дощ др!бного битого 6icepy.
3 верби сочилася солодка манна, струмки всм!-
халися, га! рад!ли, джерельця дзюрчали, i луки
покращали, коли з’явився свпанок.
Ледве денне светло дозволило в!др!зняти реч!,
перше, що впало в оч! Санчо, був Hie зброено-
сця Рицаря jlicy, такий довгий, що тшь вщ ньо-
го покривала майже все т!ло його власника. Цей
шс справд! був величезний, i3 горбком посере-
диш, густо вкритий бородавками, синш, як ба-
клажан. BiH спускався на два пальщ нижче вщ
рота, i його розм1р, бородавки, кол1р та горбок
так поганили обличчя зброеносця, що у Санчо,
коли вш побачив його, почали тремпти руки й
ноги, наче у хворо! дитини. BiH погодився б кра-
ще дютати дв!ст! ляпас!в, н!ж стати до бою з та-
кою потворою. Дон KixoT розглядав свого су-
противника, але на тому був шолом i3 забралом,
i обличчя його не можна було побачити. Видно
було тшьки, що це людина мщна й не дуже ви-
сока. Поверх панцера на ньому був камзол is
матери, зроблено! шби з чистого золота, весь об-
сипаний маленькими, у форм! мюяця, ясними
дзеркалами, i це надавало йому надзвичайно бли-
скучого та пишного вигляду. Над шоломом у ньо-
го майорию чимало зелених, жовтих та битих
пер, а спис, що стояв б!ля дерева, був дуже дов-
гий i важкий, 3i стальним наконечником, зав-
б!лыпки з долоню.

Дон К!хот, коли побачив i зважив усе це, ви-
р!шив, що рицар мае бути дуже мщний, але та-
кий висновок не перелякав його, як перелякав
би Санчо Пансу. Навпаки, прибравши зухвалого
вигляду, вш сказав Рицарев! Jlicy:

— Якщо жадоба до бою не зменшила нашо! лю-
б’язност!, сеньйоре рицарю, прошу вас заради
не! пщняти трохи забрало й дозволили мен! по-
бачити, чи вщповщае мужнш вигляд вашого об-
личчя вашому вщважному характеров!.
— Чи ви мене переможете, чи сам! будете пе-
реможет, — сказав той, — в кожному раз! мати-
мете забагато часу, щоб побачити мене. А тепер
я не задовольню вашого прохання, щоб не об-
разити прекрасну Касшьдею Вандалшську, бо я
гаятиму час, пццймаючи забрало, зам!сть того,
щоб примусити вас визнати мо! вимоги, про як!
ви вже знаете.

— Тод!, — в!дпов!в Дон Клхот, — поки ми ci-
датимемо на коней, ви зможете сказати, чи той
я Дон KixoT, якого ви за вашими словами, пе-
ремогли?

— На це я дам вцщовщь, що ви под!бш до
рицаря, якого я перемш, як под!бш одне до од-
ного два яйця. Але коли ви кажете, що його пе-
реслщують чаргвники, я не зважусь твердити, чи
той ви Дон Клхот, чи Hi.

— Цього меш досить, щоб упевнитись, що ви
помилились, — сказав Дон Клхот. — А тепер, щоб
упевнити й вас, нехай ведуть наших коней,! то-
д!, перш шж ви встигли б шдняти забрало, я з до-
помогою Бога, мое! руки та мое! володарки по-
бачу ваше обличчя, а ви побачите, що я не той
переможений Дон KixoT, за якого ви мене вва-
жаете.

На цьому вони припинили сво! розмови, с!ли
на коней i роз’гхались, щоб пот!м зручшше кину-
тись один на одного. Та не встиг Дон Клхот од’!-
хати й двадцяти крок!в, коли почув, що Рицар
Jlicy гукае його. Коли вони обидва спинилися,
рицар сказав:

— Майте ж на уваз!, сеньйоре рицарю, що,
згщно з умовами нашого поединку переможе-
ний повинен цшком здатися на волю перемож-
ця, як ми вже говорили.
— Знаю, — вщповгв Дон Кзхот. — Але з тим
застереженням, що вимоги, яю поставить пере-
можець, не суперечитимуть рицарським звичаям.

— Звичайно, —сказав ,Рицар Jlicy.

У цю хвилину в oni Дон Кзхотой впав надзви-
чайний Hie зброеносця, який здивував його не
менш, шж Санчо, i наш рицар вирппив, що то
якась потвора або людина ново!, небувало! ще в
свш породи. Санчо, побачивши, що його пан
вщ’!жджае, щоб краще розпнатися, не схопв ли-
шатися на самой. Вш гадав, що коли той зброе-
носець ударить СВО1М носом хоч раз по його но-
су, бшка одразу ж буде закшчена, i вш упаде на
землю, якщо не вщ удару, то з переляку. 1з цими
думками вш учепився за стремшний ремшь Poci-
нанта й no6ir за ним, а коли йому здалося, що
Дон KixoTOBi вже слщ повертати, сказав:

— Влагаю вашу милють, мш сеньйоре, перше
шж ви станете битися, щдсадпъ мене на це кор-
кове дерево, звщки я краще, н!ж на землц бачи-
тиму славний поединок м!ж вами i тим рицарем.

— Я думаю, Санчо, —вщгювгв Дон KixoT, — ти
просто хочеш видертися вище i, почуваючи се-
бе в безпещ, дивитись на нашу битву, наче з по-
мосту на бш бикгв.

— Правду сказати, — вщпов!в Санчо, — мене
дивуе й лякае носяка того зброеносця, i я не зва-
жусь лишатися поруч нього.

— Носяка такий, — ствердив Дон Кзхот, —
що не будь я той, хто я е, вш перелякав би й
мене. Ну, йди, я допоможу To6i зл!зти, куди ти
хочеш.

Поки Дон Кзхот розмовляв i3 Санчо i шдсад-
жував його, Рицар Jlicy од’гхав так далеко, як
йому здалося потр!бним. Гадаючи, що Дон Кз-
хот зробив те саме, вш не став чекати Hi звукзв
сурми, Hi шших знакзв попередження, повер-
нув свого, не швидшого за Росшанта, коня, i на
всю його ходу, тобто дуже повыьно, поскакав
назустр!ч BoporoBi. Побачивши, що Дон Kixor
заклопотався допомогою Санчо, рицар на тв-
дороз! спинив свого коня, чим той був надзви-
чайно вдоволений, бо не мав уже сили руха-
тись.

Дон KixoTOBi здалося, що його супротивник
лётить на крилах, i, встромивши шпори в схуд-
л! боки Росшанта, вш примусив його бпти цей
единий раз шбито галопом, тою як дош Poci-
нант шакше як звичайною риссю не бггав. 1з та-
кою нечуваною ще швидктстю вш пщскакав до
Рицаря Jlicy, який хоч i загнав шпори в боки
свого коня, проте не Mir зрушити його й на па-
лець i3 того мкця, де BiH спинився. В таких
сприятливих умовах Дон Kixor напав на свого
ворога i, не звернувши уваги на його скрутне
становище, без нхяких перешкод i шчим не ризи-
куючи, кинувся на нього так шал ено, що той,
всупереч власнш Boni, перелета через сщло i опи-
нився на землц де й лежав нерухомо, наче мер-
твий. Санчо, побачивши, що вш упав, 3ni3 i3 кор-
кового дерева i що було духу п!дб1г до свого пана.
Дон Клхот тим часом злiз i3 Росшанта, пщшшов
до Рицаря Jlicy i розв’язав йому шолом, щоб по-
бачити, чи не помер вш, та дати йому дихнути
св1жим повпрям, якщо той йце живий. Зробив-
ши це, вш побачив обличчя бакалавра Самсона
Карраско i голосно скрикнув:

— Бiжи сюди, Санчо, i подивись на те, чому
ти не noBipmn, навпъ побачивши. Дивись, що
може зробити Marin, чаргвники та ворожбити.
Санчо годбгг i, втзнавши бакалавра, почав
безупинно хрестйтись, а потам, побачивши, що
скинугий рицар не подае ныких ознак життя,
сказав Дон KixoTOBi:

— Я тако! думки, мш сеньйоре, що ваш! й
милоста в кожному раз! варто встромити меч у
роттому, хто вдае !з себе бакалавра Самсона Кар-
раско. Мабуть, у його особ! ви вб’ете котрогось
!з ваших воропв-чар!вник!в.

— Ти правду кажеш, хоч одного ворога зди-
хаемось, — в!дпов!в Дон К!хот.

Поки вш добував меча, щоб здшснити пора-
ду Санчо, до них щдбп зброеносець рицаря, вже
без свого страшного носа, i почав голосити:

— Що ви робите, сеньйоре Дон Kjxot? То ж
коло ваших н!г лежить бакалавр Самсон Карра-
ско, приятель вашо! милоста, а я — його зброе-
носець.

— А н!с? — спитав Санчо, побачивши його без
колишнього бридкого носа.

— У мене в кишеш, — вцщов1в той !, засунув-
ши руку в праву кишеню, витяг зв!дти свш опи-
саний уже штучний н!с.

Придивляючись до зброеносця пильнпле, Сан-
чо, нарешта, здивовано й голосно скрикнув:

— Мати Божа, та це ж Томе Сесьяль, мш сус-
щ i кум.

— А хто ж шший! — вшпов!в позбавлений
носа зброеносець. — Mie Томе Сесьяль, куме й
приятелю Санчо. Зараз розкажу вам про Bci хитро-
щ! й вигадки, через як! я опинився тут, а ви й
соб! прост» та благайте вашого пана, щоб вш
не торкався, не поводився погано, не поранив !
не губив Рицаря Jlicy, що зараз лежить коло йо-
го Hir. Будьте цитком певн!, що це — вщважний,
але нерозважливий бакалавр Самсон Карраско,
наш земляк.

Тим часом Рицар Jlicy прийшов до пам’ят!, i
Дон Кзхот, побачивши це, приставив йому до об-
личчя вгстря меча й сказав:

— Смерть вам, рицарю, якщо ви не визнаете,
що незргвнянна Дульсшея Тобоська переважае
вродою вашу Каситьдею Вандалшську. KpiM то-
го, ви мусите пообщяти, якщо лишитесь живий
теля такого падшня, що пощете до Тобоса, з’яви-
тесь перед нею вщ мого iMeHi i здастесь на и во-
лю. Якщо вона звитьнить вас i не залишить у се-
бе, ви мусите вернутися i знайти мене. Це буде
не важко, бо слщи мотх подвипв покажуть вам
мюце мого перебування, i ви розкажете меш, як
вщбулося ваше побачення. Така умова, згщно з
договором, що ми склали перед битвою, не по-
рушуватиме звичатв мандр!вного рицарства.

— Визнаю, — сказав Рицар Jlicy, — що pO3ip-
ваний i брудний черевик сеньйори Дульсше!
Тобосько! кращий за нечесану, хоч i чисту бо-
роду Касшьдет. Общяю тпти й повернутся вщ нет,
а також надати вам особисте та докладне пов!-
домлення про те, що ви просите.

— Ви повинш визнати й повгрити, — додав
Дон Ктхот, — що рицар, якого ви перемогли, не
був i не Mir бути Дон Кахотом Ламанчським, а
був кимось шшим. Я й сам визнаю i гирю, що
ви, хоч i вдаете i3 себе бакалавра Самсона Кар-
раско, насправд! — не вш, i титьки здаетеся ме-
ш ним. Це мот вороги надали вам його вигляду,
щоб я стримав свш гшв i без гшву використав
славу моет перемоги...

— Все це я знаю, гадаю i почуваю, як вгрите,
гадаете i почуваете ви, — вщпов!в рицар. — А те-
пер дозвольте мен! пщвестися, якщо удар вщ
падшня не заважатиме цьому, бо я в досить по-
ганому стан!.

Дон KixoT i Томе Сесьяль допомогли рицаре-
Bi встати, а Санчо, не зводячи з останнього очей,
весь час розпитував зброеносця, i його вщпов!-
д! яскраво свщчили, що зброеносець таки спра-
вд! Томе Сесьяль, як вш i казав. TIpo те, острах,
що викликали у Санча слова Дон К!хота про обер-
нення Рицаря Jlicy на бакалавра Карраско, не
дозволяв йому в!рити тому, що вш бачив на
власы oni; i пан, i слуга так i лишилися 3i своею
помилкою. Рицар Jlicy i його зброеносець, при-
гшчеш нещастям, похмуро розлучилися з Дон
Klxotom та Санчо i погхали шукати мюця, де б
можна було перев’язати ребра та покласти до
них припарки, а Санчо 3i сво!м паном поГхали
дал! до Сарагоси.

РОЗД1Л X

де опоШаетъсл i пожтюетъсл, хто такг були
(Рмуа!> Лгсу та бто Зб'роеносеуъ

Надзвичайно вдоволений, гордий собою й ве-
личний !хав Дон Kixor, перемптпи такого вщваж-
ного рицаря, яким вш уявляв соб! Рицаря Jlicy.
Його слова давали Дон Киотов! надаю довщатись,
чи й дос! зачарована його сеньйора, бо переможе-
ний рицар, год загрозою втратити свою рицарську
гщшсть, мав доповюти йому, що трапилося з нею.

Та Дон KixoT гадав одне, а Рицар Jlicy шше,
бо тепер думав вш лише про те, щоб, як сказано,
покласти co6i припарки.
Бакалавр Самсон Карраско порадив Дон Ki-
хотов! продовжувати сво! рицарсью вчинки вна-
слщок попередньо! змови м!ж ним, священиком
i цирульником, яку вони склали, обмлрковуючи
засоби повернути нашого рицаря до мирного й
спокшного життя дома, де його не турбували б
Ti нещаслив! пригоди. На цгй нарад1 було одно-
голосно ухвалено пропозищю Карраско дати Дон
KixoTOBi змогу виТхати ще раз (бо втримати йо-
го здавалось неможливим), а Самсон мусив був
у вигляд1 мандр!вного рицаря зустрпися з ним на
дорозц викликати до бою i перемогти. Це, гада-
ли вони, буде зовс1м легко. Перед боем же во-
ни мали домовитися, що переможений здасться
на ласку переможця, який, поделавши Дон Ki-
хота, повинен був вимагати, щоб той вернувся
додому i не вшздив i3 села два роки або до того
часу, поки не дгстане шшого наказу. Не було
сумшву, що переможений Дон Kjxot, щоб не ла-
мати рицарських закошв, скориться i в свош са-
мотноста або сам позбудеться свого божевшля,
або !м пощастить добрати яких-небудь лпйв про-
ти його хвороби.

Самсон згодився, а на роль зброеносця запро-
понував сво! послуги Томе Сесьяль — кум i сусщ
Санчо —- весела й розумна людина. Самсон оз-
брошея, як це вже говорилося, а Томе, щоб йо-
го не вшзнав кум щц час побачення, приладнав
до свого носа ще штучний, i отак вони поххали
слщом за Дон KIxotom i Санчо i зустршися з ни-
ми в люц де сталося те, про що читав уважний
читач.

Томе Сесьяль, побачивши, як погано ктнчи-
лися ixHi бажання i до чого привела Тхня подо-
рож, сказав бакалавров!, що вш вертае додому.
— Це ваше д!ло, — вцщов!в Самсон, — але
гадати, що я вернуся назад рашше, н!ж поб’ю
Дон Ктхота ломакою, значить гадати щось ней-
MOBipHe. Тепер я шукатиму його не з бажання по-
вернути йому розум, а виключно з почуття пом-
ети, бо великий бить у боках не дозволяе мен!
бути милосердшшим.

Отак розмовляючи, вони дюталися села, де !м
пощастило знайти л!каря, що почав л!кувати 6i-
долашного Самсона. Томе Сесьяль по!хав додому
i покинув бакалавра обмлрковувати свою помету.

РОЗД1Л XI

тфо те, що т^апилойя мгф &он (Кгхотом i одним
гюдумним {далъго <3 ЛаманИ

Веселий, вдоволений i радкний продовжував
Дон KixoT свою подорож, вважаючи себе теля
тако! перемоги найвщважнппим мандр!вним ри-
царем свого стощччя. Bci пригоди, що могли тра-
питися з ним дал!, вш наперед уже вважав до-
конаними й доведеними до щасливого кшця.
Вш не надавав великого значения ш чаруван-
ням, ан! чар!вникам, не згадував про силу побо-
!в, що доводилося йому д!ставати шд час сво!х
рицарських пригод; забув про камшня, яким ви-
бито йому половину зуб!в, про невдячшеть га-
лерниюв i про зухвалкть та дрючки янгуеецгв.
Вш казав сам co6i, що, коли б добрати способу
зняти чарування з сеньйори Дульсше!, вш не
заздрив би тод! навпъ найб!лыпому щастю, яко-
го будь-коли зазнав або м!г зазнати найвправщ-
ший мандр!вний рицар минулих час!в. Так! бу-
ли в нього думки, коли Санчо сказав:
— Чи добрий то знак, сеньйоре, що я й дос!
бачу перед очима незвичайний Hie свого кума,
Томе Сесьяля?

— А ти й справд! думает, — спитав Дон Ki-
хот, — що Рицарем Jlicy був бакалавр Карраско,
а його зброеносцем — Томе Сесьяль, твш кум?

— Не знаю, як його сказати; знаю тыьки, що
те, що казав вш про мою хату, жшку та дней, мп
сказати пльки вш. Обличчя у нього, як не зва-
жати на Hie, точшешько обличчя Томе Сесьяля,
яке я не раз бачив на сел! й у себе вдома, а го-
лос у нього такий, як i в того.

— Давай побалакаемо, Санчо, — в!дпов!в Дон
К!хот. — П!д’!зди ближче. 3 яко! рацп бакалавр
Самсон Карраско з! зброею для нападу та збро-
ею для захисту почав би битися зо мною? Xi6a
ж я йому ворог? Чи мав вш причину ставитися
до мене так погано? I х!ба ж вш мш суперник
чи фах!вець вшськовий, що заздрить на славу,
яку я здобув соб! зброею?

— А що скажемо ми, сеньйоре, про под!б-
шеть цього рицаря, хоч би хто вш був, до бака-
лавра Самсона Карраско, а його зброеносця —
до Томе Сесьяля, мого кума? Якщо це чаруван-
ня, то як можуть бути дв! так! под!бн! одна до
одше! людини? v

— Це все хитрощ! та вийвки злих чар!вник!в,
що переслщують мене, — сказав Дон К!хот. — Во-
ни, знаючи про мою перемогу, подбали про те,
щоб переможений рицар мав вигляд мого прия-
теля бакалавра. Вони заздалегщь врахували, що
дружне почуття, яке я до нього маю, ставши м!ж
вютрям мого меча ! мщцю мое! руки, заспоко-
!ть мш справедливий гн!в; отже, й залишиться
живий той, хто обманом хот!в позбавити мене
життя. 1, не зважаючи на все це, я розважаю се-
бе тим, що все ж таки перемк свого ворога.

Поки вони розмовляли так, ix наздогнав чоло-
вж, що 1хав тим самим шляхом позад них на ду-
же гаршй кобиль На шм був плащ i3 тонкого
зеленого сукна, облямований жовто-бурим окса-
митом, а на голов! — берет i3 такого ж самого
оксамиту. Через плече висгла в нього мавритан-
ська крива шабля. Наблизившись, подорожнш
вв!чливо привггався i, пришпоривши свою ко-
билу, хойв випередити ix, коли Дон Юхот ска-
зав йому:

— Сеньйоре чепуруне, якщо ваша милють 1де
тою дорогою, що й ми, i не дуже поспппае, я мав
би за честь Тхати вкуш з вами.

Подорожнш стримав коня i, дивуючись, роз-
глядав Дон Юхота. Та якщо вш здивовано дивив-
ся на Дон Юхота, то Дон Юхот йце бьтьш зди-
вовано дивився на зеленого вершника, що зда-
вався йому людиною значною. На вигляд йому
було роюв п’ятдесят, вш мав орлине обличчя i
нашввеселий-нап!всерйозний погляд. Одне сло-
во, i вбрання, i вигляд виявляли в ньому особу
з великими статками. А вершник у зелешм по-
думав про Дон Юхота Ламанчського, що тако! лю-
дини i з такими манерами вш iine школи не ба-
чив. Вершника дивували й довге тию коня Дон
Юхота, i высокий зрют рицаря, i худорлявють та
жовтють його обличчя, i його зброя, i поведш-
ка, i постать, тобто загальна картина, давно вже
не бачена в тш мюцевостк

Дон Юхот помнив увагу, з якою розглядав йо-
го подорожнш, i в його замппанш прочитав його
бажання. Оскитьки рицар наш був дуже вв!чли-
вий i дуже любив робити вс!м приемке, то, перш
шж подорожнш спитав його, вш сам тшов йо-
му назустр!ч, сказавши:

— Не дивуюсь, якщо вашу мюпсть вразив мш
вигляд, бо я знаю, що вш незвичайний. Але ва-
ша милють перестанете дивуватися, коли я ска-
жу вам, як кажу тепер, що я один i3 тих рица-
piB, якт, кажуть люди, шукають пригод. Я хойв
воскресити померле вже рицарство i давно вже,
спотикаючись тут, падаючи там, скинутий тут,
п!дв!вшись там, здшснив значну частину мо!х
бажань, допомагаючи вдовам, захищаючи одру-
жених, сиргг i дней, — тобто виконуючи природ-
ний обов’язок, властивий мандр!вним рицарям.
СвоТми численними подвигами я заслужив на
те, що про мене надруковано в ycix або майже в
ycix державах свпу. icTopii мое! надруковано трид-
цять тисяч том!в, а надрукують йце тридцять ти-
сяч. Отже, щоб умютити все це в небагато сл!в
чи навггь в одне слово, скажу, що я — Дон Кт-
хот Ламанчський, званий шакше Рицар Сумно-
го Образу.

Промовивши це, Дон Ктхот замовк, а зелений
вершник, судячи з того, що барився з вщповщ-
дю, здавалося, вагався, з чого почати. Нарешй, по
довгш мовчанщ вш сказав:

— 1з мого замппання, сеньйоре рицарю, вам
пощастило вгадати мое бажання, але вам не по-
щастило розв!яти мое здивування, що його викли-
кае ваш вигляд. Ви казали, сеньйоре, що, д!знав-
шись, хто ви, я перестану дивуватися. Навпаки,
тепер я здивований i вражений пце быьше. Як!
Невже ж можливо, щоб на свт й дос! були
мандр!вш рицар! i щоб юнували друковаш пра-
вдив! icTopii про IxHi вчинки? Нехай благосло-
вение буде небо, бо з появою icropii, де, як ка-
же ваша милють, надруковано про ваш! висок!
та правдив! рицарськ! подвиги, забудуть незл!-
ченш книжки про вигаданих мандр!вних рицар!в.
Ацих юторш був повний св!т, i вони шкодили
звичаям i шдривали дов!ру до гарних книжек.

— Ну, вигадаш чи н! icTopii про мандр!вних
рицар!в — про це багато чого можна сказати, —
зауважив Дон KixoT.

— A х!ба ж хто-небудь може сумшватися, що
так! icTopii брехлив!? — спитав зелений вершник.

— Я сумшваюся, — в!дпов!в Дон К!хот. — Та
облишмо це. Якщо наша сшльна подорож три-
ватиме, я спод!ваюся переконати вашу милють,
що ви погано робите, щучи за тими, хто не в!рить
у !хню правдивють.

Останы слова Дон К!хота викликали в подорож-
нього передчупя, що Дон Клхот божевшьний, ! в!н
чекав нових розмов, як! ствердили б це. Та перше,
шж вони перешили до шших тем, Дон Kixor по-
просив його сказати, хто вш, бо сам вш, мовляв,
розпов!в йому про себе та про свое життя.

Вершник у зелешм плащ! в!дпов!в на це так:
— Я, сеньйоре Рицарю Сумного Образу, щальго
з одного села, i звуть мене дон Д!его де М!ранда.
Проводжу я свое життя разом !з моею дружиною,
молми дпъми та моши приятелями. Розважа-
юсь, полюючи та рибалячи, але не маю ш сокола,
н! гончака, а лише приручену куршку та мотор-
ного тхора. € в мене близько шести тисяч книжек,
як! юпанською, як! латинською мовами, деяк!
юторичного, деяк! релптйного змюту. Рицарськ!
книжки школи не переступали порога мо!х две-
рей. Читаю я б!лыпе свггськ!, н!ж духовн! книж-
ки. Це пристойна розвага. Вони захоплюють сво-
1м стилем, дивують своею вигадливютю; титьки
ix дуже мало в 1спанп. 1нод1 я обедаю у прияте-
л!в та сусццв i часто запрошую ix до себе. На цих
мо£х обедах усе чйсте та чепурне i подаеться не
скупо. Я не люблю плпок i не дозволяю плести ix
у мош присутносп. Я не допитуюся про життя
шших та про ixHi вчинки. Дипося своши статками
з бедними й не похваляюся свош благодшниц-
твом, щоб не пустити до свого сердя лицемф-
ства та чванливост! — воропв, якз потихеньку
опановують i найобачншшх.

Саме тодд як едальго оповедав Дон KixoTOBi,
останнш педвгв голову й побачив на дороз! фур-
гон, уквпчаний корол!вськими прапорами, i, .га-
даючи, що це мусить бути якась нова пригода,
став кричати Санчо, щоб той подав йому шолом,

РОЗД1Л XII

де вияёлястъся tyadM i ншдлшш и^елъ, яком Мша
Ж могла dhimn незвана мгр/снгстъ £)он босота

i де опоёгдаетъся п/ю гуасливо Закмйену н^шоду 3 левами

Коли Дон Ктхот звел!в Санчо принести йому
шолом, Санчо якраз купував у чабашв сир i, пед-
гонюваний nocnixoM свого пана, не знав Hi що
робити з сиром, Hi в 4iM його нести. Нарешп, щоб
не кидати те, за що вже заплачено, вш виргшив
покласти сир у шолом i з цими смачними запа-
сами повернувся спитати, чого треба Дон Kixo-
TOBi, а той сказав йому:

— Подай меш, друже, цей шолом; або я по-
гано розумпося на пригодах, або та, що я перед-
бачаю, повинна примусити й примушуе вже ме-
не стати до зброд
Вершник у зелешм плащ!, почувши це, почав
роздивлятися на Bci боки, але побачив лише фур-
гон, що !хав !м назустр!ч. На шм було два чи три
прапорщ, з яких вш зрозухпв, що у фургон! везуть
грош! з! скарбниц! його величносп, i вш сказав
про це Дон KixoTOBi. Але рицар наш, завжди га-
даючи, що йому трапляються титьки незвичайш
пригоди, не пов!рив i в!дпов!в щальгов! так:

— Людина, яку побачено, наполовину вже пе-
ремежена. Я не втрачаю шчого, готуючись до ще!
зустр!ч1, бо з доевщу знаю, що маю воропв, види-
мих та невидимых, i не знаю Hi коли, ш де, Hi яко!
пори, Hi в жому вигляд! вони на мене нападуть.

Пот!м вш повернувся до Санчо й попросив у
нього шолом, i Санчо, який не встиг викинути
зв!дти сиру, мусив подати його з ус!м тим, що в
ньому було. Дон К!хот схопив шолом!, не загля-
даючи всередину, одразу одяг йбго на голову. 1з
сиру, в!д тиску та ваги, по обличчю й по боро-
д! Дон Ктхота потекла сироватка,! це так врази-
ло його, що ,вш сказав Санчо:

— Що це таке,Санчо? Меш здаеться, що в ме-
не розм’як череп, або тане мозок, або що я cni-
тн!в з голови до н!г. Титьки якщо я сштшв, то
це не з переляку, хоч я й гадаю, що мене чекае
якась страшна пригода. Дай мен! чим утертися,
як у тебе щось е, бо рясний шт елшить меш оч!.

Санчо мовчки подав хустку i подякував Бого-
Bi, що його пан не збагнув, у ч!м pin. Дон К!хот
обтерся, зияв шолом, щоб глянути, що холоди-
ло йому голову, побачив там якюь битеныа шма-
точки, шдше !х до носа i, понюхавши, сказав:

— Клянуся життям мое! сеньйори Дульсше!
Тобосько!, це ти поклав меш сюди сиру, зрад-
нику, розбшнику и дурний зброеносцю.
А Санчо вцщов!в надзвичайно споюйно, на-
че вш був зовс1м непричетний до цього:

— Якщо то сир, дайте меш з’Тсти його, ваша
милосте. А краще бодай би гв його 6ic, що поклав
сир у шолом. Щоб я насмшився бруднитй шолом
вашо! милост!? Xi6a ж я такий нахаба? Скажу вам
правду, сеньйоре, сюльки я розумпо, у мене теж
повинш бути яюсь чаровники, що пересшдують i
мене, бо я — ваша частина i ваше створшня. Во-
ни й поклали сюди цю погань, щоб ваша милють
розппвалися та, звичайно, налагали меш боки. Але
цього разу даремно, бо я покладаюся на розважли-
вють свого пана, який в!зьме до уваги, що в мене
нема Hi молока, Hi сиру, Hi чогось такого шшого,
а коли б воно й було, то я швидше поклав би його
co6i в шлунок, шж у шолом вашо! милосп.

— Все може бути, — згодився Дон Kixor.

Хдальго дивився на все це й дивувався, особли-
во коли Дон Kixor, обтерши co6i голову, облич-
чя, бороду та шолом, знову одяг його, добре ук-
ршився на стременах, витяг меч, взяв у руки
спис i сказав:

— Тепер, будь-що-будь, я ладен битися хоч i3
самим сатаною.

Тим часом наблизився фургон i3 прапорами в
супровод! погонича мул!в та якоюь людини, що
сидша на передку. Дон Кдхот перепинив !м шлях
i сказав:

— Куди ви !дете, брати? Що це за фургон? Що
ви везете в шм i що це за прапори?

— Фургон мш, — вцщовгв погонич, — у ньому
сидять у кликах два величезш леви, як! генерал
з Оран! посилае до двору його величносп, а
прапори pi — короля, нашого сеньйора, показу-
ють, що те, що ми веземо, належить йому.
— А леви велик!? — спитав Дон Ктхот.

— Таю велию, — вщпов!в той, що сщцв на пе-
редку, — яких пце школи не перевозили з Афри-
ки до icnaHii. Я — доглядач левтв, перевозив ix
рашше, але таких пце не бачив. Тут лев i леви-
ця. Лев — у перппй клггщ, а левиця — в друпй;
вони обое голодш, бо сьогодш ще не тли. I то-
му нехай ваша милють зшде з дороги: ми nocni-
шаемо дотхати до мюця, де ix можна буде наго-
дувати.

— Левенята на мене? — сказав Дон Kixot, ус-
м!хаючись, — на мене левенята? I в такий час!
Ну, тод1 побачать же сеньйори, яю надсилають
ix сюди, чи така я людина, щоб злякатися лев!в.
Злазьте, чоловтче добрий, i, коли ви доглядач, од-
чинпъ клггки, випуспть цих тварин, i серед цього
поля я покажу вам, хто такий Дон KixoT Ла-
манчський, напереюр i всупереч yciM чартвни-
кам, що на мене ix насилають.

— Та-та-та! — мовив до себе щальго. — Тепер
наш добрий рицар показав, хто вш такий. Сир,
певне, розм’якшив йому череп i розрщив мозок.

Пщ цей час до нього пщ’тхав Санчо i сказав:

— 1м’ям Бога благаю вашу милють зробити так,
щоб мш сеньйор Дон Ктхот не чшлявся до цих ле-
BiB, бо шакше вони пошматують ycix нас.

— Невже ваш пан такий божевшьний, що ви
боггесь i думаете, шби вш може зчепитися з ни-
ми хижими тваринами? — спитав щальго.

— Вш не божевитьний, а зухвалий, — одповтв
Санчо.

— Я зроблю так, що вш не буде таким, — по-
общяв щальго i, пщшшовши до Дон Ктхота, який
квапив до глядача летяв одчинити клики, сказав
йому:
— Сеньйоре рицарю, мандртвш рицар! розпо-
чинають пригоди, як! дають !м надпо на щасли-
вий кшець, а не так!, де п зовс!м нема. В!двага,
що вступав у володшня зухвалост!, це скорше
безумство, н!ж мужшсть. До того ж цим левам
навпъ не снилося нападати на вас; !х везуть на
подарунок його величносп, i не добре було б
затримувати ix чи перешкоджати 1хн!й подорож!.

— Ыть co6i, сеньйоре щальго, до вашо! приру-
чено! куршки та до вашого тхора, — вцщов!в Дон
KixoT, — i дозвольте кожному виконувати сво!
обов’язки. Це — мш обов’язок, i я сам знаю, висту-
пають щ сеньйори леви проти мене чи Hi, — i, звер-
таючись до доглядача лев!в, промовив: присягаюся,
дон негщнику, якщо ви зараз же не вщчините кл!-
ток, я цим списом приштрикну вас до фургона.

Погонич, побачивши ршгучють ще! озброено!
примари, сказав йому:

— Зробпъ ласку, мш сеньйоре,! з почуття ми-
лосерда дозвольте меш розпрягти мул!в i схова-
тись разом !з ними в безпечному м!сщ ранпне,
н!ж випустять лев!в. Бо якщо вони загризуть мо-
ix мул!в, я теж пропав на все свое життя. У мене
нема шчого, кр!м цього фургона й мултв.

— О, малов!рний, — в!дпов!в Дон Ктхот, —
злазь, розпрягай i роби, що знаеш. Незабаром
ти побачиш, що змарнував час i Mir би уникну-
ти pie! роботи.

Погонич зл!з, нашвидку розпрш мул!в, а до-
глядач левтв голосно сказав:

— Будьте за свщк!в yci, хто тут е, що я вщчи-
няю клики й випускаю лев!в проти свое! вол!. Я по-
переджаю також цього сеньйора, що все лихо !
збитки, як! заподпоть тварини, слщ поставити
на його рахунок, а разом !з тим ! мою платню, i
все, що меш належить. А ви, сеньйори, заховай-
тесь краще, поки я не вщчинив iine клики. Ме-
Hi ж, я певний, вони не зроблять шякого лиха.

1дальго ще раз заходився переконувати рица-
ря не робити такого безумства. Дон Клхот одпо-
в1в, що знае, що робить.

— Тепер, сеньйоре, — звернувся Дон KixoT до
щальго, — якщо ваша милють не хоче бути при-
сутшй при щй, по-вашому, трагедп, пришпорте
свою кобилу та рятуйтеся в безпечшм мющ.

Санчо, коли почув це, 3i сл!зьми на очах став
просити Дон Ктхота зректися свого намгру, бо
проти тако! пригоди i вггряки, i irani вщважш
подвиги, що чинив Дон Клхот за свое життя, бу-
ли дитячими прашками.

— Ви ж гляньте, сеньйоре, — сказав Санчо, —
тут немае Hi чарування, аш чогось под!бного.
Я сам бачив кр!зь Грати та щшини в клггщ справ-
жшй лев’ячий пазур, i з цього пазуря видно, що
лев, мабуть, бшыпий за гору.

— 1з переляку вш може видатись To6i з поло-
вину земно! Kyni завбиьшки, — вщпов!в Дон Кл-
хот. — Одшди, Санчо, i якщо я помру, ти знаеш
нашу колишню умову — б!жи до Дульсше!. Быь-
ше я шчого не скажу.

Вершник у зеленому плащ! хоив був переш-
кодити Дон KixoTOBi виконати свш намтр, але
побачив, що зброя 1хня нергвна, i йому видалося
нерозсудливим зчшлятися з божевитьним, яким,
на його думку, був Дон Клхот, що знову почав
напосщати на доглядача левьв, повторюючи сво!
загрози. Це примусило щальго шдстьобнути свою
кобилу, Санчо — Ciporo, а погонича — cboix му-
л!в, i постаратись од’!хати якомога дал!, поки ле-
вгв пце не выпустили.
Санчо оплакував смерть свого пана, який, га-
дав вш, цього разу неодмшно загине в лев’ячих
лазурях, кляв свою долю i той час, коли йому
спало на думку вернутися на службу до Дон Ki-
хота. Проте вш не забував пщганяти Ciporo, на-
магаючйсь якнайдалх вщ’гхати вщ фургона.

Поки доглццач вагався, одчиняючи першу кли-
ку, Дон Ктхот обхпрковував, яким способом кра-
ще буде битися — верхи чи шшки — i, нарепгп,
вирппив битися шшки, бо побоювався, що Ро-
сшант може злякатися левгв. 1з niei причини вш
зл!з i3 коня, взяв списа, застромив руку в щит,
добув i3 ножен меч i надзвичайно вщважно й
мужньо став перед фургоном.

Доглядач, побачивши, що Дон Кзхот уже при-
готувався i що йому доведеться таки випустити
лева, щоб уникнути неласки вщважного рицаря,
одчинив навсток двер! першо'1 клики, де, як ска-
зано, сщцв величезний лев.

Перше, що той зробив, це перекинувся на спи-
ну i простягнув лапу, потхм потягнувся весь, роз-
зявив широко пашу, не поспппаючи поз!хнув,
промив co6i язиком, у дв1 долош завбшьшки, очт
i облизав морду. Пхсля цього вш висунув голову
з клики i почав роздивлятися на Bci боки. Очт в
нього блищали, як жар, i це видовище могло
вжахнути саму вщважшсть, але не Дон Кххота.

Наш рицар пильно за ним стежив i чекав, по-
ки вш вийде з клики, гадаючи, що в поединку
вш пошматуе лева самими руками, бо так засль
пило його нгколи ще не бачене божевитля. Але
великодушный — бшьше вв!чливий, и!ж зухва-
лий — лев не звернув уваги на таку дитячу пиху
i, зирнувши, як було сказано, в один i в другий
бгк, повернувся спиною, показав Дон KixoTOBi
стегна i ц!лком спокшно та флегматично знову
простягся в KJiiTni.

Дон KixoT, коли побачив це, звел!в догляда-
чев1 вдарити його, щоб роздратований лев таки
вийшов i3 клики.

— Я не зроблю цього, — в!дпов!в доглядач, —
бо перший, кого вш пошматуе теля удару, це бу-
ду я сам. Вашш милост], сеньйоре рицарю, сл!д
задовольнитися тим, що було, а то був верх в!д-
ваги, i не слщ у друге випробовувати свою до-
лю. Двер1 клики вщчинеш, лев Mir вийти з не!,
коли б захоттв, i якщо вш не вийшов дос!, то не
вийде й щлий день. Величшсть душ! вашо! ми-
лост! виявилася ц!лком. Жоден вщважний ри-
цар, сюльки я розумпося на цьому, не повинен
робити больше, як викликати на бш ! чекати су-
противника на бойовипц. Коли той не з’явля-
еться, на нього лягае неслава, а рицар, що чекав,
уквпчуеться славою переможця.

— Це правда, — сказав Дон Ктхот, — зачиняй
двер!, друже, i будь найкращим евщком тому,
що я, як ти бачив, зробив. А саме — коли ти
вщчинив клику лева, я чекав його, вш не вий-
шов, я знову чекав, вш знову не вийшов i зно-
ву л!г. Б!льше я шчого не повинен робити. Геть
чарування, ! хай Бог допоможе розумов!, правд!
i справжньому рицарству. Зачиняй, кажу тоб!, а
я тим часом подам знак упкачам та вщеутшм,
щоб вони могли почути про цей подвиг !з тво!х
уст.

Доглядач послухався, а Дон Ктхот, полепив-
ши на танчик списа хустку, що нею витирав з
обличчя сироватку, почав гукати тих, що нев-
пинно тжали, раз у раз оглядаючись. Санчо, ко-
ли побачив б!лу хустку, сказав:
— Нехай уб’ють мене, коли мш пан не пере-
мй цих хижих тварин. Бач, вш гукае нас.

< Bci спинилися, побачили, що сам Дон Клхот по-
дае гм знак, i, трохи насм!лившись, почали повол:
наближатись до нього, аж поки виразно почули, як
вш ix гукае. Кшець кшцем, вони гпд’дхали до са-
мого фургона, ! год! Дон Клхот сказав погоничевк

— Запрягайте ваших мулгв, брате, i щьте даль
А ти, Санчо, дай два червшщ, один — йому, а
друтий — доглядачевц як винагороду за те, що
вони затрималися через мене.

— Я дам ix i3 великою охотою, — в!дпов!в Сан-
чо, — але що сталося з левами? Жив! вони чи Hi?

Тод1 доглядач докладно й повол! розказав, як
кшчилася битва, i якнайкраще змалював муж-
нють Дон Клхота, постать якого так налякала ле-
ва, що той не наважився i не захопв виходити з
клики, хоч двер! й були довго вщчинен!.

Шелл цього фургон погхав своею дорогою, а
Дон Клхот, вершник у зелешм плащ! й Санчо теж
поновили свою путь.

Десь о друпй годин! вдень догхали вони до села
й до садиби дона Д!его, якого Дон Клхот нази-
вав Рицарем Зеленого Плаща.

Проживши тут чотири дш без н!яких пригод,
ранком на п’ятий день Дон Клхот ! Санчо виру-
шили в далыцу путь.

РОЗД1Л XIII

Jifto славету тфнгоду гЗ За^ароёапнм Ыном

Через два дн! Дон Клхот !з Санчо дюталися
р!чки Ебри, i бачити ii Дон Клхотов! було дуже
приемно. Дивлячись на п береги, на прозор!сть
та розкпп ii води i повшьшсть ii течи, вш думав
про тисяч! речей.

1дучи вздовж р!чки, рицар i зброеносець noMi-
тили маленький човен, що без весел i без шших
снастей стояв у затишку, прив’язаний до дерева,
яке росло на берез!. Оглянувшись навкруги й Hi-
кого не побачивши, Дон К1хот хутко зюкочив i3
Росшанта i звелгв Санчо зл!зти i3 Ciporo та доб-
ре прив’язати обох тварин до якогось дерева.

На запитання Санчо про причини такого на-
казу Дон Юхот В1дпов1в:

— Той човен, Санчо, що перед нами, безпереч-
но, не може бути чимось шшим, як тшьки чов-
ном. Bin кличе й запрошуе мене сгсти в нього i
погхати допомогти якомусь рицарев! чи якшсь ш-
ппй значнш oco6i, якш загрожуе велика небезпе-
ка. Це цшком вщповщае духов! рицарських кни-
жок та чархвниюв, як! в них дпоть i говорить. Ко-
ли який-небудь рицар зазнае лиха й може позбу-
тися його лише за допомогою шшого рицаря, —
нехай той буде хоч за дв! тисяч! миль, а то й бшь-
ше, — то чар!вники несуть його на якшсь XMapi
або посилають човна, в який вш сщае, i, швидше
як оком мигнути, переправляють повпрям чи мо-
рем туди, де потр!бна його пом!ч. 1з такою ме-
тою, о, Санчо, поставлено й тут цього човна, i це
така сама правда, як те, що тепер день.

— Якщо це так, — в!дпов!в Санчо, — i ваша
мюпсть на кожному крош хоче втручатися в те,
що, здаеться, мае назву безглуздя, меш лиша-
еться тшьки послухатись i схилити голову зг!дно
з при с л iB’ям: роби те, що наказуе пан, i с!дай
разом i3 ним до столу. А вт!м, я хочу попереди-
ти вашу милють, що, на мою думку, човен на-
лежить не чархвникам, а якимось рибалкам, що
живуть битяще! р!чки, де ловляться найкрапц в
свш pi4Hi оселедщ.

Так кажучи, Санчо прив’язував тварин i з ту-
гою на серщ доручав ix шдтримщ й oxopoHi ча-
р1вник1в.

— Вони вже прив’язаш, — мовив Санчо. —
Що маемо робити тепер?

— Як що? — спитав Дон Кзхот. — С!дати в
човен i перер!зати мотузку, якою його прив’яза-
но, — i вш стрибнув у човен.	-

Санчо стрибнув слщом за ним, перер1зав при-
чал, i човен повод! вщшшов од берега. Побачив-
ши себе сажшв за два вщ нього, Санчо почав
тремтати, бо боявся загинути, але це хвилювало
його менше, шж ревшня осла та пручання Ро-
сшанта, що силкувався одв’язатися.

Дивлячись на них, вш сказав своему панов!:

— С!рий реве, бо сумуе без нас, а Росшант
хоче звыьнитися, щоб кинутись за нами. Ли-
шайтеся ж !з миром, люб! товарищ!, i хай боже-
вшля, що розлучае нас, обернеться на каяття та
знову нас з’еднае.

По цш мов! вш почав плаката так прко, що
Дон К!хот розсердився i сказав:

— Чого ти бо'ппся, полохливе створшня? Чо-
го плачеш, немов у тебе серце з масла? Хто пе-
реслщуе тебе або женеться за тобою, мишача ти
душе? Чи тоб! чогось бракуе серед цих розкоппв?
Xi6a та босий i йдеш пппки Р!фейськими горами?
Hi, ти сидиш на лав!, наче герцог який; спокш-
на теч!я ц!е! чудово! р!чки несе тебе i незабаром
винесе в широке море. Ми, мабуть, проТхали вже
щонайменше с!мсот чи в!с!мсот миль, i коли б
у мене були прилади, я сказав би тоб! точно, де
ми. Певне, ми вже прогхали або зараз перещемо
ршноденну лшпо, що проходить якраз посере-
диш помгж обома полюсами.

— А коли ми дощемо до niei благоденно! Л1-
нп, — спитав Санчо, — скитьки нам пце лишить-
ся Тхати?

— Багато, — вщпов!в Дон Ктхот, — бо з трьох-
сот ппстдесяти градусов, на якъ за обчисленням
Птоломея, найкращого космографа, якого я знаю,
подшяеться водяна та земна куля, ми прощемо
ттльки половину, коли досягаемо niei лшп.

— Hinoro сказати, — скрикнув Санчо, — хо-
рошего евщка вибрали ви, ваша милють: вш то-
61 й Пантелей i до того ж «косматий граф» або
щось схоже на це.

Дон Ктхот попосм1явся з, того, як Санчо тлу-
мачить слова та тм’я крсмографа Птоломея, i ска-
зав йому:

— Знай, Санчо, що юпанщ i взагал! Ti, хто з
Кадткса щуть до схщно! 1ндп, за одну з ознак пе-
реходу через ту р!вноденну лшпо мають те, що
на корабл! дохнуть yci вопи i на вегм судш не
знайти жоднот, навпъ за золото п ваги. Отже,
Санчо, можеш провести рукою по свотх стегнах,
якщо втймаеш — ми позбудемося нашого сум-
нтву, a Hi — значить, ми вже перекали.

— Не Bipio я цьому, — вщповтв Санчо, — а вттм
зроблю те, що наказуе меш ваша милтсть, хоч не
знаю, навпцо щ спроби, коли я на власш oni ба-
чу, щр ми не вщ’тхали вщ берега й на п’ять саж-
шв i не прртхали за врдрю й дврх сажшв, бо ж
Росшант та Орий стоять на тому самому мкщ,
де ми ix покинули, i я ручаюся, що ми сунемо-
ся повиьнппе, н!ж мурахи.

— Зроби, Санчо, дослщження, про яке я ка-
зав, — мовив Дон Ктхот, — i не дбай Hi про що
шше, бо ти ж не знаеш, що таке лшп, паралет,
еклштики, сонцезвороти, р1внодення, планети,
знаки зодааку й градуси, з яких складаються зем-
на та небесна сфери. А якби ти знав це або хоч ча-
стину цього, ти ясно бачив би, сюльки ми перег-
нули паралелей, сюльки знакгв cyaip’i'B поминули
та минаемо. Ще раз кажу тоб! — помацай себе;
по-моему, ти чистппий за аркуш бшого паперу.

Санчо почав на co6i шукати, проводячи рукою
по ноз1 й мацаючи пщ Л1вим колшом, нарешп пщ-
в!в голову, глянув на свого пана й промовив:

— Або спроба неправильна, або ми не доеха-
ли, куди каже ваша милють, оде багато миль.

— Ти xi6a вшймав щось? — спитав Дон Kjxot.

— Навпъ кишка, — вщпов!в Санчо i, струшую-
чи з пальщв, помив усю руку в ргчщ, посеред
яко! плив човен.

Вони побачили серед р!чки кшька великих
млин1в. Помнивши ix, Дон Kjxot голосно ска-
зав Санчо:

— Дивись, друже, перед нами вщкриваеться
Micro, замок чи фортеця, де мусить бути якийсь
полонений рицар чи якась королева, шфанта або
нещасна принцееа, на допомогу якш мене по-
слано.

— Де в 6ica Micro, фортеця чи замок, сень-
йоре? — сказав Санчо. — Xi6a ви не бачите, що
то млини, в яких мелють пшеницю?

— Мовчи, Санчо, — вщповгв Дон Кахот, — во-
ни тшьки здаються млинами. Я тоб! казав уже,
що чар!вники у всього вщбирають природний i
надають щший вигляд. Я не хочу сказати, що
вони й дшсно мшяють peni, але так здаеться, i
це ми бачимо з прикладу Дульсше!, единого при-
становища мо!х надш.
Тим часом човен, потрапивши в середину те-
чи ргкй, почав пливти швидше. Мельники, по-
бачивши човен, що мусив потрапити п!д колеса,
вийшли з довгими жердинами, щоб затримати
його; обличчя у них були запорошен! борошном
i тому здавалися дуже гидкими. Вони голосно
кричали:

— BicoBi люди, куди це ви щете? Чи ви зсу-
нулися з глузду, чи хочете, щоб вас потрощило
на шматки цими колесами?

— Не казав я To6i, Санчо, — сказав Дон Ki-
хот, — що ми до'1хали до м!сця, де меш дове-
деться виявити всю мщь мое! руки? Дивись,
скчлыси розбшниюв i злодпв вийшло меш назу-
стр!ч! Дивись, скчльки примар вийшло проти ме-
не i ск!льки гидотних облич глузуе з нас! Ну,
стривайте, непдники!

I, зв!вшися на ноги, вш почав голосно загрб-
жувати мельникам:

— Поганщ й паскуди, зараз же звшьшть осо-
бу, що сидить у полон! у вашш фортещ або
в’язнищ, хоч високого вона чи низького похо-
дження, хоч якого стану. Я — Дон KixoT Ламанч-
ський, якого називають ще Рицарем Левш, i ви-
соке небо судило мен! щасливо довершити цю
пригоду.

Кажучи так, вш видобув меч i почав вимаху-
вати ним на мельниюв, як! хоч i чули, але шчо-
го не зрозумши з цих дурниць i тримали на-
поготов! сво! жердини, бо човен доплив уже до
самого виру щд колесами. Мельники, спинивши
жердинами човен, не могли вдержати його, i вш
перекинувся, а Дон KixoT i Санчо опинились у
вод!. Хоч Дон Клхот i вм!в плавати, як гусак, але
важкий панцер i зброя тягли його вниз, i коли б

мельники не кинулися у воду й не витягли йо-
го разом i3 Санчо, то для обох них була б тут
Троя1.

Коли ix витягли, прийщли рибалки, власники
човна. Побачивши, що його потрощено на Tpi-
ски, вони почали вимагати, щоб Дон Юхот опла-
тив 1м збитки. Той ц!лком спокшно, наче з ним
шчого й не тралилось, сказав рибалкам i мель-
никам, що охоче заплатить за човен, але з йею
тшьки умовою, що вони неодмшно звшьнять осо-
бу чи oci6, полонених у цьому замков!.

— Про яких це ти oci6 i про який замок го-
ворит, дурню? — спитав один i3 Мельников. —
Чи не думает ти забрати тих, що привозить мо-
лоти пшеницю на млини?

— Год!! — сказав сам соб! Дон Юхот. — Умо-
вляти цю наволоч зробити добре дшо — це од-
наково, що проповщувати в пустиш. В цш при-
год!, мабуть, дпоть два ворож! могутш чар!вни-
ки i заважають нам!рам один одного. Один на-
доедав меш човен, другий перекинув його зо мною.
Увесь цей св!т — збйовище протилежних сил, i
я не можу шчого вд!яти.

А попм вш сказав уголос, дивлячись на млини:

— Хоч би хто ви були, друз!, що сидите в цш
в’язнищ, пробачте, що я не можу, соб! й вам на
лихо, звшьнити вас. Якомусь шшому рицарев!
судилося довершити цю пригоду.

По цш мов! вш погодився з рибалками i за-
платив '!м за човен п’ятдесят реал!в, як! Санчо
видав дуже неохоче, сказавши:

1 Загинули б, як мешканщ Tpoi, старогрецько! колонн,
що и загибель описано в «Ьпадо» Гомера.
— Ще дв1ч! так поТдемо — i весь наш каштал
загуде.

Мельники й рибалки, здивовано роздивляю-
чись на щ дв! постай, так! непод!бш до звичай-
них людей, шяк не могли зрозумпи, до чого
стосуються слова та запитання Дон Kixora. На-
репгй, вважаючи ix за божевыьних, повернули-
ся: мельники — до млишв, а рибалки — до сво-
ix халуп. Дон KixoT i Санчо повернулися до сво-
ix тварин, i отак скшчилася !хмя пригода з чов-
ном.

РОЗДТЛ XIV

тфо me, igo ш^ашлося м1э/с £)он Ухштом
i н^еЦасною мислиёи^ею

Досить засмучеш й у поганому настро! шдш-
шли до CBoix тварин рицар 3i зброеносцем, а
особливо Санчо. Його брало за душу, коли в ньо-
го брали грош!, i, вщдаючи 1х, вш немов оддавав
сво! oni. Не кажучи й слова, посщали вони вер-
хи й од’Ьхали вщ славетно! р!чки: Дон Кдхот —
заглиблений у думки про свое кохання, а Сан-
чо — про свое звеличення. Тепер, здавалося йо-
му, був вш дуже далеко вщ нього, бо, дарма що
дурний, вш, проте, добре розухпв, що вчинки йо-
го пана Bci, або бшышсть ix, були безглуздг i вш
чекав лише нагоди, щоб, не заходячи в остаточ-
Hi розрахунки й не прощаючись, покинути його
та податись додому. Але доля повернула все зов-
ciM шакше, шж вш гадав. Сталося так, що дру-
гого дня на свгганку, вшжджаючи з лку, Дон
KixoT побачив луг i в кшщ його багато люду, а
наблизившись, зрозум!в, що то мисливщ з со-
колами. Ще щд’Тхавши, вш помнив серед них
велико! вроди даму на надзвичайно бипм кош в
зеленш збру! i на ср!бшм сгдль Сеньйора теж
була в зелешм убранш, таюм розкппюм i багапм,
що здавалася втитеною розкшшпо. В л!вш рущ
вона тримала сокола, i з цього Дон Клхот зрозу-
м!в, що вона значна сеньйора i веде в полюван-
ш перед, як воно й насправд! було. Отож вш ска-
зав Санчо:

— По'щь, синку Санчо, i скажи цш дам! на
кон! i3 соколом, що Рицар Лев1в щлуе ш руки i
просить у ii ясновельможност! дозволу поц!лу-
вати ix i насправд! та служити гй, ск!льки буде
його сили та п вол!. I дивись меш, Санчо, гово-
ри як сл!д та не оправляй доручення сво!ми
приказками.

— Знайшли оправника! — в!дпов!в Санчо. —
I це таке ви кажете меш, що не вперше вже в сво-
гм житп ще як посол до вельможних високород-
них сеньйор!

— Кр!м посилання до сеньйори Дульсше!', я не
знаю шших випадьйв, коли ти був послом, при-
найми! з мого доручення, — зауважив Дон К!хот.

— Це правда, — мовив Санчо, — але акурат-
ного платника не турбуе його застава, i в господ!,
де всього досить, не баряться з вечерею. Я хочу
сказати, що меш нема чого говорити або попе-
реджати мене, бо я до всього готовий i всього
потроху доходжу.

— Я в!рю цьому, Санчо, — в!дпов!в Дон Ki-
хот. — Час тоб! добрий!

Санчо погхав на всю ходу свого Ciporo i, п!д’!-
хавши до вродливо! мисливищ, зл!з !з осла, став
перед нею навколппки i сказав:
— Прекрасна сеньйоро, отой рицар, що ви ба-
чите, це мш пан, наймення Рицар Левш, а я — його
зброеносець; дома ж зовугь мене Санчо Панса.
Цей Рицар Лев’в, що звався давнппе Рицарем Сум-
ного Образу, послав мене сказати вашш ясновель-
можносп, що вш просить вас погодитись i благо-
словили його здшснити його бажання, яке, каже вш,
i я гадаю, полягае лише в тем, щоб служили вашш
незм!рнш пишной i вродц i з цього вам буде ко-
рпеть, а йому — величезна впха та милють.

— Безумовно, добрий зброеносцю, — вщповша
дама, — ви виконали доручення вашого пана за
всЁма правилами, що ix вимагають таю послания.
Встаньте з землц бо не личить зброеносцев1 вели-
кого Рицаря Сумного Образу — про нього ми вже
багато чули — стояли навколппках. Пщведггься,
друже, i скажгть вашому сеньйоровц що я i мш
чоловйс, герцог, is великою радютю вггатимемо
його в нашему замюькому будинку луг неподалш.

Санчо вслав, вражений як вродою ласкавог сень-
йори, лак i ii виховашетю ла чемнютю, а най-
быыпе лим, що вона знала про його пана Рица-
ря Сумного Образу i не назвала його Рицарем
Левгв, певне, тшьки лому, що лой недавно при-
брав це 1м’я.

Герцогиня спилала його:

— Скаж1ть, брате зброеносцю, цей сеньйор
ваш — не лой, про якого надруковано icropiio
пщ назвою «Вигадливий щальго Дон Kjxot Ла-
манчський» i який обрав дамою свое! душ! якусь
Дульсшею Тобоську?

— Той самий, сеньйоро, — слвердив Санчо. —
А його зброеносець, який бере або повинен бра-
ги участь у тш icTopii i якого звуть Санчо Пан-
са, — це я.
— Я дуже рада, — мовила герцогиня. — 1дь-
те, брате Пансо, i перекажпъ вашому панов!, що
вш буде бажаним гостем у моём маетку i що б!ль-
шо! приемност! нпцо не може меш справити.

Санчо, дуже задоволений !з тако! мило! вщпо-
вда, повернувся до свого пана i сво!ми селянсь-
кими словами переказав йому все, що говорила
вродлива сеньйора. Дон Кзхот по-молодецькому
вмостився на cuuii, уперся в стремена, поправив
на голов! шолом i, стиснувши шпорами Poci-
нанта, шби переможець який, по!хав щлувати
руку герцогин!, що покликала до себе чолов!ка
й оповщала йому про зустр!ч !з нашим рицарем.

Герцог та його дружина читали вже першу
частину icTopii Дон К!хота, знали про його ви-
т!вки i дуже охоче й нетерпляче жадали позна-
йомитися з ним. Вони вирппили погоджуватися
з ус!м, що вш казатиме, поводитися з ним, як !з
мандр!вним рицарем, i весь час, що вш пробу-
де в них, додержувати церемонш, про як! вони
д!зналися з рицарських книжок, що к вони обое
залюбки читали.

Тим часом п!д’1хав Дон Кзхот i, пщнявши за-
брало, лагодився злазити з коня. Бачивши це, Сан-
чо хот!в щддержати йому стремено, але, на лихо,
злазячи з осла, заплутався ногою в мотузц! свого
с!дла i повиснув на нш, ударившись обличчям i
грудьми об землю. Дон Кзхот, звикши, щоб йо-
му тримали стремено, i гадаючи, що Санчо вже
б!ля нього, ус!м тулубом напол!г уперед i потяг
за собою сщло з Росшанта, а воно, певне, було
погано стягнуте попругою. I сщло, i рицар упа-
ли на землю; це дуже збентежило Дон Кзхота, i
вш почав кр!зь зуби клясти Санчо, який усе ще
не м!г звитьнитися з мотузки.
Герцог звелиз мисливцям допомогти i рицаре-
Bi, i зброеносцев!, i Дон Клхот, забившись падаю-
чи,пщв!вся i xotib схилити кОлша церед герцо-
гом i його дружиною. Але той ш в якому раз! не
погоджувався на це i, зшшовши сам i3 коня, об-
няв Дон Kixora й сказав:

— Мене сум бере, сеньйоре Рицарю Сумного
Образу, що, титьки ви вступили в мо! володшня,
з вами скошася неприемшсть, яку ми зараз ба-
чили, але нёдбайливють зброеносщв часто спри-
чиняеться й до прших випадюв.

— Ту прикргсть, що мене сшткала, вщважний
принце, — вщпов!в Дон Клхот, — не можна вва-
жати за неприемшсть,1 хоч би я впав аж на са-
мий спщ у безодню, бо, вийшовши Звщти, я маю
честь бачити вас. Мш зброеносець краще вмхе
язиком ляпати, н!ж шдтягати попругу та сщло,
щоб воно мщнппе трималося. Але хоч що зо мною
станеться, — чи лежу я, чи стою, чи на ногах,
чи верхи, —я завжди до послуг сеньйори герцо-
гиш, вельми поважно! дружини вашо!, господи-
Hi вроди i всесвкньо! принцеси вв!чливост1.

— Обережно, мш сеньйоре Дон Юхот Ламанч-
ський, — сказав герцог, — маючи в серщ сень-
йору Дульсшею Тобоську, не слш вихваляти ш-
ших красунь.

Санчо тим часом визволився 3i сво!х пут, опи-
нився вже тут i перше, н!ж пан встиг будь-що
вщповюти, сказав:

— Не можна заперечувати i треба ствердити,
що сеньйора Дульсшея Тобоська дуже вродли-
ва, але заець здшмаеться там, де його наймен-
ше чекають, i я чував, шби так звана природа
под!бна до гончара, що робить посуд !з глини; а
хто одну гарну посудину може зробити, той ро-
бить i дв!, i три, i ц!лу сотню. Кажу це до того,
що моя сеньйора герцогиня, справд!, hi в чому
не поступиться мош господин! Дульсше! То-
боськш.

— Уявйъ co6i, ваша ясновельможносте, — ска-
зав Дон Ктхот, звертаючись до герцогиш, — жо-
ден мандр!вний рицар у свт не мав такого шту-
каря-зброеносця, як мш базжало; i ви сам! це
побачите, якщо захочете, щоб я прослужив вам
хоч к!лька дшв.

— Мен! дуже подобаеться, що Санчо такий шту-
кар, — в!дпов!ла герцогиня, — бо це свщчить
Про його розум. Жарти й веселопц, як добре знае
ваша милють, несполучш з дурним розумом, а
якщо добрий Санчо любить жарти та дотеп, я
стверджую, що вш i розумний.

— I баз i кал о, — додав Дон Kjxot.
— Тим краще, — в!дпов!в герцог, — бо неба-
гатьма словами не можна сказати багато смеш-
ного. Щоб нам не гаяти часу, ми просимо вас
погхати з нами до нашого замку, великий Рица-
рю Сумного Образу ...

— Рицар JlesiB, хот!ли сказати ваша ясновель-
можшсть, — виправив Санчо. — Бо Сумного Об-
разу вже нема. Образ буде лев’ячий.

— Отже, я прошу сеньйора Рицаря Лев1в до
мого замку, — повторив герцог. — Там вас вгга-
тимуть, як належить вггати таку значну особу, а
герцогиня i я, звичайно, так приймаемо Bcix
мандр!вних рицар!в, що пршздять туди.

Тим часом Санчо поправив сщло та добре пщ-
тягнув попругу на Росшантов!, i Bci попрямува-
ли до замку. Герцогиня звелша Санчо бути бигя
не!, бо його сл!вця дуже п потппали.

РОЗД1Л XV

iyo !>о§тв&аб тфо Шатних jyele'ii

Санчо !хав страшенно веселий, гадаючи, що за-
приятелював !з герцогинею, бо вш дуже любив
добре пожити й хапав за чуб кожну нагоду пожи-
вится, хоч яка та хоч коли вона йому випадала.
Перед тим, як вони прибули до замку, герцог ви-
передив ix i дав ус!м слугам наказ, як поводитися з
Дон Киотом. Отже, коли вш та герцогиня щц’хзди-
ли до замку, назустр!ч !м вийшли служники в дов-
гих, аж до земл!, вбраннях 1з тонкого червоного ат-
ласу i, гцдхопивши на руки Дон Kixoia, сказали:

— Нехай ваша мюпсть допоможе зл!зти на-
ций пан! герцогинь
Дон KixoT хот1в допомогти, але шсля довгого
якнайчемнйпого змагання герцогиня перемогла
й сказала:

— Я дозволю здшняти себе з сщла тыьки гер-
цогов!, бо негщна завдавати такому великому ри-
царев! тако! важко! пращ.

Нареши, з’явився герцог, i, коли вш здшняв
п з сщла, вс! ввшшли у просторий внутр!шн!й
дв!р, де !х зустр!ли дв! гарн! д!вчини. Вони одра-
зу накинули на плеч! Дон К!хотов! довгу мантпо
з найтоншо! червоно! матери, а шсля цього на
век Ганках замку з’явилась сила слуг та служ-
ниць, що голосно гукали:

— Будьте дорогим гостем, цвгге й оздобо ман-
дргвного рицарства!

I вс!, чи быъппсть !з них, оббризкували Дон К1-
хота та герцогське подружжя запашною водою з
маленьких флакошв. Це дуже здивувало нашого
героя, бо вш уперше почув себе справжшм ман-
др!вним рицарем i побачив, що до нього ставляться
так, як, згщно з його книгами, ставилися до рица-
р!в за минулих час!в. Санчо, забувши про свого ос-
ла, наче пришився до герцогин!; ввшшовши слщом
за нею в замок, вщчув докори сумшння, що покинув
осла, i, звернувшись до поважно! дуень!, що разом з
шшими зустр!чала герцогиню, пошепки сказав:

— Сеньйоро Гонзалес, чи як там звуть вашу
милють...

— Мене звуть донья Родр!гес де Гр!хальба, —
вщповыа та. — Чого вам треба, брате?

— Я хоив би, щоб ваша милють зробила ме-
н! послугу й вийшла за ворота замку, де вона по-
бачить мого ciporo осла. Дуже прошу, скажпъ, щоб
його вщвели до стайн!, або вщведггь сам!, бо вш
трохи лякливий i не може сам лишатися.
— Не дуже ж пощастило нам, — вцщовита ду-
енья, — коли й пан такий розумний, як слуга.
1д1ть co6i, брате, на Bci чотири вггри, а разом i3
вами й той, хто вас прив!в. Майте на увазр що ми,
дуены в цьому домр не звикли до тако! роботи.

— Але ж, — одказав Санчо, — я чув, як мш
пан, — а то великий знавець цих icTopin, — роз-
казував, що коли Лансарот пршхав до Британп,
про нього дбали значш дами i його коня догля-
дали дуены, а щодо мене, то я не помшяв би
свого осла на шкапу сеньйора Лансарота.

— Слухайте, брате, — в!дпов!ла дуенья, — як-
що ви — блазень, то залиште сво! жарти для тих,
кому вони до вподоби i хто платить вам за це,
бо вщ мене ви титьки дулю дютанете.

— Добре, якщо вона буде хоч стигла, — ска-
зав Санчо, — бо !й, безперечно, стшьки ротав,
скитьки й вашш милост!.

— Ах ти, розбшнику! — скрикнула дуенья. —
Стара я чи Hi, про це я складатиму звгг Богов!,
а не вам, негщнику, напханий часником.

Сказала вона це так голосно, що герцогиня,
почувши !хн! розмови i побачивши, що дуенья
страшенно роздратувалася, шдшшла до не! i спи-
тала, з ким вона свариться.

— А ось !з цим чолов’ягою, — в!дпов!ла дуе-
нья, — вш дуже просить мене, щоб я завела до
стайш його осла, i каже, що так робили вже десь
i що як!сь дами служили якомусь Лансаротов!, а
!хн! дуены доглядали його коня, а кр!м того, ще
й старою мене назвав.

—' Я мала б це за найтяжчу образу, — сказала
герцогиня i, удавшися до Санча, промовила: —
Майте на уваз!, друже Санчо, що донья Родрйес
пце дуже молода.
— Хай будуть поганими ii лгга, що меш судило-
ся ще прожити, — вщповтв Санчо, — як я хопв об-
разити и. Я сказав це лише тому, що дуже люблю
мого осла i думаю, що не зможу доручити його
oco6i жалюлившпй, шж сеньйора донья Родригес.

Дон Ктхот, що чув усе. це, сказав йому:

— Чи до реч! такт розмови тут, Санчо?

— Сеньйоре, — вщповтв Санчо, — кожен го-
ворить про те, що йому потртбно, хоч де вш е.
Я згадав тут про осла, тому й говорив тут про
нього, а якби мен! спало про нього на думку в
стайш, я говорив би в стайш.

— Санчо мае ращю, — промовив герцог, — i
нема за що його винуватити. CipoMy дадуть !сти
скитьки вш схоче, i Санчо нехай заспокопъся,
бо його осла доглядатимуть, як його самого.

1з такими щкавими для вс!х, кр!м Дон Kixoia,
розмовами вони шшли сходами й увели нашого
рицаря до зали, озлоблено! розкпиною золотою й
парчевою тканиною. Шестеро д!вчат, попередже-
ш герцогом, як поводитися з ним i що казати,
зияли з Дон Ктхота зброю i стали йому за пажтв.

Коли з нашого рицаря скинули панцер, вш ли-
шився в штанах i в замшевому жилет!, сухий, дов-
гий i витягнутий; щоки його щлувалися одна з од-
ною зсередини, i вш являв собою таку дивовижну
постать, що дтвчата, якби не стримувались, то по-
терли б вщ реготу. Зиявши з Дон Kixoia зброю,
вони попросили дозволу передягти йому сорочку,
але на це Дон К!хот шзащо не згодився, кажучи,
що соромливюгь так само властива мандр!вним ри-
царям, як i мужшсть. Вш просив передати сороч-
ку Санчо й зачинився з ним в окремш юмнать

Переодягшись, Дон Ктхот оперезався мечем,
накинув на плеч! багряну мантпо, на голову на-
д!в атласну шапочку, що дали йому д!вчата, i в
цьому вбранш вийшов у залу. Там його зустр!-
ли д!вчата з посудом для миття рук i вимили ix
йому з багатьма церемошями. Поим з’явилося
дванадцятеро палов i3 дворецьким на чолр щоб
запросити Дон Юхота до столу, де вже його че-
кали герцог i3 герцогинею.

Оточивши його з ycix боюв, вони врочисто й
пишно повели його до щальш. Герцог i його дру-
жина зустрши Дон Юхота коло дверей у супрово-
д! священика. Вони сказали один одному тися-
чу приемностей i наприкшщ, оточивши нашого
рицаря, повели його до столу. Герцог просив
Дон Юхота сюти на почесне мгсце, i, хоч як вш
одмовлявся, герцогова впертють перемогла. Свя-
щеник ciB навпроти Дон Юхота, господар! — по
обидва боки його.

Герцогиня спитала у Дон Юхота, яю вш мае
новини про Дульсшею та чи не надсилав вш !й
останшми днями в подарунок яких-небудь ве-
летшв або злоднв, бо вш же мусив багато £х пе-
ремогти.

— Сеньйоро, — в!дпов!в на це Дон Юхот, —
мо! нещастя мають початок, але школи не скш-
чаться. Я перемагав велетшв i надсилав !й роз-
бшниюв та злоднв, але де знайти Дульсшею,
коли ii зачаровано й обернуто на найогидшшу се-
лянку, яку тшьки можна уявити?

— Не знаю, — сказав Санчо, — меш вона ви-
даеться найкращим створшням у свт. В усякому
раз!, своею легюстю та стрибками вона не посту-
питься акробатов!. Справд!, сеньйоро герцогине,
вона стрибае !з земл! на осла, наче юшка.

— А ви бачили ii зачаровану, Санчо? — спи-
тав герцог.
— Чи бачив я? Вона така сама зачарована, як
i мш батько.

Священик, почувши розмови про велетшв, роз-
бшник!в та чари, зрозухпв, що це мае бути Дон
Kixor Ламанчський, якого icropiro часто читав гер-
цог. Вш не раз докоряв герцогов! за таке читан-
ня, вважаючи за божевшля читати про всшякз
безглузд! пригоди, а тепер, певний свое! право-
та, звернувся до герцога i з серцем сказав:

— Ваппй ясновельможност! доведеться в!дпо-
в!дата перед Богом за вчинки цього доброд!я. Цей
Дон К!хот, або дон Психот, чи як там його звуть,
на мою думку, зовс!м не такий дурний, як ба-
жае цього ваша ясновелъможшсть, даючи йому
змогу божеволпи та робити химери.

I, звертаючись до Дон К!хота, мовив далг

— А вам, глечикова душа ваша, хто вкинув у
голову, шби ви мандр!вний рицар та перемага-
ете велетшв i берете в полон злочинц!в? 1дпъ
co6i, поки живий та ц!лий, кажу вам; вертайтесь
додому, виховуите сво!х д!тей, якщо ви ix мае-
те, доглядайте свою садибу i покиньте блукати
по св!ту, ковтаючи вггер та даючи привщ глузу-
вати з себе вс!м, хто вас знае й не знае. Де це вй
бачили мандр!вних рицар!в? Де ж т! велетн! в
IcnaHii чи злодп в Ламанчц чи якхсь зачарован]
Дульсше! i вся та сила шсенггниць, що про вас
оповщають?

Дон KixoT уважно слухав слова поважного му-
жа i, коли той ск1нчив, звiвся на ноги, почерво-
швши з гшву, i, не звертаючи уваги на герцога
та його дружину, сказав...

Але його вщповщь варта окремого роздиту.
Р03Д1Л XVI

nfw вгдноШъ £)он Kixoma своему шнъбитшвг та
п^о iniui бау/сливг ii yikaM nobii

Дон KixoT п!дв!вся i, тремтячи вс!м т!лом, на-
че був налитий живим ср!блом, хапаючись i за-
!куючись, заговорив:

— М!сце, де я ниш, присутш тут особи i по-
шана, з якою я завжди ставився i ставлюся до ва-
шо! милост!, зв’язуе руки моему справедливому
гн!вов!. Тому, а також знаючи, як i вс! знають, що
рясоносщ, под!бно до ж!нок, озброеш самим ли-
ше язиком, я теж !з такою зброею стаю на бш !з
вашою милютю, в!д якого я певшшё м!г би спо-
д!ватись добро! поради, ашж щдло! обмови.

Доброзичлив! та щир! зауваження треба роби-
ти в шших обставинах й шшим способом. Гань-
блячи мене привселюдно й так суворо, ви, що-
найменше, перебрали Mipy доброзичливо! науки,
бо вона краще д!е лапдшстю, н!ж брутальшстю,
i не личйть, заплющивши оч!, називати гр!шни-
ка божевшьним i дурнем, не довщавшись на-
впъ, у чому його провина. А коли це не так, ска-
жпъ меш, через яке саме безглуздя, що ви його в
мен! побачили, засудили й заплямували, мушу я
повернулись додому й заходитесь коло господи,
женки та дней, хоч ви й не знаете, чи я !х маю?
Xi6a ж для того, щоб нерозважливо встановлю-
вати рицарськ! закони та висловлюватись про
мандр!вних рицар!в, досить здобути оевпу м!ж
чотирьох стш десь у школ!, де ви бачите евпу на
двадцять чи тридцать миль округи? Чи не га-
даете ви, що то даремна праця та змарнований
час — блукати по свпу, шукаючи не вттх, а тер-
шв життя?

Якби сам! рицар! або ri, кого я вважаю за слав-
них i великих, або люди доброго роду вважали
мене за божев!льного, то така думка становила б
для мене невиправну образу. А якщо я боже-
в!льний титьки для якихось учшв, що школи не
ставали на рицарську путь i не йшли нею, то це
байдужюшько мен!.

Рицар я е, рицарем i помру, якщо на це буде
воля Всевишнього. Дехто йде шляхом гордого че-
столюбства, шш1 — низького, щцлого щдлещу-
вання; деяк! обирають путь обману та лицем!р-
ства, а дехто — справжньо! справедливост!. А я п!д
проводом свое! з!рки прямую вузькою стежкою
мандр!вного рицарства, виконуючи сво! обов’язки,
i нехтую сво!ми вигодами, але не сумлшням. Я ви-
правляв помилки, карав зухвалгсть, перемагав ве-
летшв. Мо! нам!ри завжди звернеш на добро —
допомагати всьому гарному й не робити шякого
лиха. Скажпъ тепер, ваш! ясновельможност!, гер-
цог ! герцогине, чи сл!д того, хто так думае, ро-
бить i каже, називати небагатим на розум?

— Добре, !й-богу, — сказав Санчо, — i не ка-
жпъ бшьше шчого, ваша милосте. Краще вже
не сказали, не подумати, не переконати. Тим быь-
ше, коли цей добродш заперечуе, що в свт бу-
ли мандргвш рицар!, то не дивно, що вш не знае
й того, про що говорить.

— А ви, брате, — спитав священик, — певне,
той Санчо Панса, що, переказують, вам пан o6i-
цяв остр!в i на ньому губернаторство?

— Так, це я, — в!дпов!в Санчо, — i заслужив
цього не менше, як хто шший. Я з тих, про яких
кажуть: до добрих людей притулився, та й сам
добрим 1зробився. Притулився я до доброго се-
ньйора i, пробувши з ним калька мтсящв, зро-
блюся, як другий вш. Хай живе вш, хай живу я,
i хай школи не бракуе йому !мперш для царю-
вання, а мен! — остров!в для порядкування!

— I напевне не бракуватиме, друже Санчо, —
сказав герцог, — бо я !м’ям сеньйора Дон Kixo-
та доручаю вам керувати одним !з могх остров!в,
яких я маю чимало.

— Схили колша, Санчо, — порадив Дон Ki-
хот, — i подякуй його милост! за добродшство.

Бачивши, що Санчо так i зробив, священик пщ-
в!вся дуже люто й сказав:

— Ваша милють нерозважлив! так само, як i
pi два божевыьш.Та й чому не бути 1м божев!ль-
ними, коли и, хто в здоровому розум!, беруть за
приклад !хне безумство? Доглядайте ix, ваша ми-
лосте, а я тим часом щду додому, щоб не гуди-
ти того, чого не можу виправити.

I теля цих сл!в вш пипов, дарма що його про-
сили герцог i герцогиня, хоч герцог не дуже й
наполягав, бо йому заважав см!х, викликаний без-
розеудливою люттю священика.

Герцогиня помирала зо см!ху, слухаючи Сан-
чо, який здавався ш втппншгим та божев!льш-
шим за свого пана; та й багато кому тод! здало-
ся б так.

Hapenrri Дон Kixor заспоко!вся, об!д закшчи-
вся i в щальню ввшшло чотири д!вчини, одна з!
ср!бним тазом, друга теж з! ср!бним глеком, тре-
тя несла на плечах два розкппш бш рушники, а
четверта принесла круглий кусок неапол!тансь-
кого мила. Дшчина, що несла таз, щдшшла до
Дон К!хота i щцставила його щд бороду нашому
рицарев!, а той, гадаючи, що в цих мюцях був зви-
чай мити'замкть рук бороду, noidpHo, i слова не
сказавши, витягнув свою шию.

Зараз же з глека полилась вода, i д!вчйна, що
несла мило, почала намилювати йому бороду i
милю вкрила йому битою, як снтг, пшою не тить-
ки щдборщдя, а й усе обличчя, навггь оч1, ятй
вш мусив був заплющити.

Герцог та герцогиня, яких не попереджено
про цю виттвку, самт зацпсавлеш, чекали, чим
тончиться таке надзвичайне вмивання.

ь Шсля того, як усе обличчя нашого рицаря на
три палыц вкрилось тшюю, девчина, що мила
бороду, удала, наче в глеку немае вже води, i
звелита принести св!жот, кажучи, що сеньйор
Дон Юхот почекае. Дон Kjxot скорився i лишив-
ся сидни, являючи собою якнайкумедншту по-
стать, що мимовол! викликала смтх. Yci присут-
Hi, a ix було багато, дивилися на його витягне-
ну, смагляву шию, на заплющеш oni та на вкри-
ту милом бороду, i то було диво й доказ тхнього
розуму, що вони зумгли не см!ятися.

Д!вчата, що вигадали цей жарт, спустивши oni,
не зважувалися глянути на свотх пашв, a Ti ва-
галися Mix гшвом i cMixoM, не знаючи, чи пока-
рати ix за зухвальство, чи нагородити за завдану
I'm yrixy. Кшець кшцем, д!вчина, що ходила по
воду, вернулась, умивання кшчилось, i Дон Ki-
xoTOBi витерли бороду й обличчя. Дiвчaтa, вы-
давши йому низенький реверанс, збиралися вже
виходити, коли це герцог покликав ix i, щоб не
образити Дон К!хота, звел!в помити бороду й со-
6i, сказавши до д!вчат:

— 1д1ть помийте й мене, титьки глядит», щоб
вистачило води.

Розумна та дотепна д!вчина шдставила йо-
му, як зробила це й дон KixoroBi, таз щд бороду,
швиденько намилила, витерла та обсушила ii, i,
вщдавши реверанс, Bci вони шшли. Поим уже до-
вщалися, що герцог поклявся покарати ix за зу-
хвалють, але скасував свою постанову, коли во-
ни i його помилй з милом.

Санчо дивився на щ церемонп умивання i ка-
зав сам co6i:.

— Ось коли б у цш Kpaini був звичай зброе-
носцям теж мити бороду так, як рицарям! Мош
бород! воно було б дуже шщйбно, а якби поскреб-
ти п ножем — ще краще.

— Що ви там сам! co6i кажете, Санчо? — спи-
тала герцогиня.

— Я, сеньйоро, завжди чув, що при дворах
шших принщв теля ixi дають воду на руки, а
не миють тм бороди, i через те кажу, що добре,
коли хто довго живе. Балакають, правда, що,
довго живши, доводиться зазнати багато лиха,
та я гадаю, що отак умитись багато приемнппе,
н!ж прикро.

— Не турбуйтеся, друже Санчо, — сказала
герцогиня. — Я звелю, щоб мо! служнищ ломи-
ли вам не тыьки бороду, а й усього, якщо це тре-
ба буде.

— Досить поки й само! бороди, — вщповгв Сан-
чо, — а дал! — як Бог дасть.

— Чуете, дворецький, — сказала герцогиня, —
чого хоче добрий Санчо? 1дпъ i щлком виконай-
те його бажання.

Дворецький вцшовтв, що вш готовий служи-
ти сеньйоров! Санчо i шшов общати, взявши i
його з собою, а Дон Клхот, герцог i герцогиня за-
лишилися коло столу, розмовляючи про pi3Hi
реч!, але титьки про така, що так чи шакше стосу-
валися до вшськових справ та мандр!вного ри-
царства.

Герцогиня попросила Дон Кахота описати й
змалювати вроду та риси обличчя сеньйори Дуль-
сше! Тобосько!, яка, зпдно з тим, що казали про
ii красу, мала бути найвродливппим створшням
на земл! й навпъ у цшй Ламанч!.

Почувши про бажання герцогиш, Дон Кахот з!-
тхнув i промовив:

— Я, безперечно, зробив би це, якби образ Г!
не викреслило з мое! пам’ят! нещастя, що оце
сшткало мене. Воно таке велике, що меш легше
оплакувати, шж описувати його. Ви повинш
знати, ваш! ясновельможност!, що, потхавши
недавно пощлувати !й руки й дютати в!д не!
благословения та дозв!л на цей третш в!д’1зд, я
знайшов 1"! не таку, як шукав. Я знайшов 1"! за-
чаровану й обернену з принцеси на селянку, з кра-
суш — на потвору, з запашного створшня — на
смердюче, 3i статечно! — на груб!янку, 3i свила —
на темряву; одне слово, з Дульсше! Тобосько! —
на селянку з Саяго1.

— Боже милий! — скрикнув герцог. — Хто ж
був той, що зробив ст!льки зла свиов!? Хто в!-
д!брав у не! красу, що так визначала Г1, сприт-
шсть, що прикрашала Г!, скромшсть, що давала
гй славу?

— Хто? — перепитав Дон KixoT. — Та хто ж
може це бути, як не який-небудь зловмисний ча-
ровник, один !з багатьох, що ненавидять i пере-
слщують мене? Це кляте кодло народилося, щоб
затьмарювати та нищити подвиги добрих i нада-
вати блиску та звеличувати вчинки лихих. Ча-
р!вники переслщували мене, переслщують i пе-
реслщуватимуть, поки не вкинуть мене та мо!
рицарськ! подвиги в глибоку безодню забуття.
Вони шкодять мен! й ранять мене в том м!сц1,
де, знають вони, я найбольше водчуваю боль, бо
вщобрати у мандргвного рицаря його даму — зна-
чить од!брати в нього оч!, якими вш дивиться,
сонце, що свпить йому, i пщпору, що пщтримуе
його. Я багато раз!в казав уже й повторюю зно-
ву, що мандргвний рицар без дами под!бний до
дерева без листя, до буд!вл! без фундаменту, до
тш! без т!ла, яке о! кидае.

— Б!лыпе вже шчого не скажет, — мовила
герцогиня, — але якщо в!рити icTopii сеньйора
Дон Ктхота, яка нещодавно вийшла в сви з ух-

1 Селяни з Саяго були тод! найбшьш теми! й затурка-
Hi в Тспанц.
вали всього людства, то з не!', коли не помиляю-
ся, виходить, шби мшпсть ваша школи не бачи-
ли сеньйори Дульсше!; i що сеньйора не гснуе,
а е лише фантастичною особою, породженою та
витвореною вашою уявою, яку ви прикрашаете
веша чеснотами та досконалгстю co6i до смаку.

— 3 приводу цього можна багато говорити, —
вщпов!в Дон KixoT. — Ильки Бог знае, чи е в св!-
Ti Дульсшея, фантастична вона чи не фанта-
стична. Це — таю реч!, що !х шяка допитливють
не може дослщити до юнця. Я не породив i не-
витворив мое! сеньйори. Я бачу !"! таку, якою
вона мусить бути, з ус!ма тими прикметами, що
можуть уславити и на ц!лий евгг: вродливу без
цяточки, статечну без чванливост!, люблячу, але
скромну, чемну через свое виховання i високо-
го роду, бо при благородшй кров! врода вили-
скуе та сяе на вищих щаблях досконалост!, н!ж
у красунь низького походження.

Розмова герцога, герцогин! й Дон Юхота дш-
шла саме до цього мгсця, коли вони почули ба-
гато голос!в та шум у палац!, а незабаром у за-
лу вскочив Санчо, дуже збентежений, !з ганч!р-
кою замють серветки на ши!, а слщом за ним
багато кухарчат та шших пце менших прислуж-
ниюв. Один !з них тримав у руках невеличкий
таз !з водою, брудний кол!р яко! доводив, що то
були поми!.

В!н !шов слщом за Санчо, якомога силкую-
чись пщетавити цей таз п!д бороду, а друге ку-
харча удавало, що хоче помити ii.

— Що це таке, хлопц!?— скрикнула герцоги-
ня. — Чого вам треба вщ цього доброго чолов!-
ка? Х!ба ж ви не знаете, що його обрано на гу-
бернатора?
— Цей сеньйор, — вццтовшо друге хлопча, —
не хоче вмиватись за нашим звичаем так, як уми-
вався вже мш пан герцог та його сеньйор рицар.

— Hi, я хочу, — сказав Санчо, виявляючи ве-
ликий гшв, — але хочу, щоб рушники були числ-
ил, вода свплшта, а ваш! руки не таю брудш, бо,
кшець кшцем, м1ж мною i могм паном не така
вже р1зниця, щоб його слщ було миги ангельсь-
кою водою, а мене чортячими помиями. Добра
pi4 звичаТ р1зних краш i цалащв, але тодх титьки,
коли вони не роблять нам прикрого. Умивання,
що тут у вас заведене, ripnie за самобичування.
Борода в мене чиста, i я зовстм не маю потреби
освтжатися, а тому, хто щдшде до мене й захоче
чи то умивати, чи титьки торкнутися одшет воло-
синки на мош бород!, я дам такого стусана, що й
кулак вгрузне йому в череп. Bci щ церемони та
намилювання бшьше нагадують поган! жарти,
н!ж увагу, що виказують гостям.

Герцогиня аж заходилася смгхом, слухаючи
лютого Санчо, але Дон Ктхотов! не до вподоби
було бачити його з такою брудною ганч!ркою,
©точеного кухарчатами, i вш, низько вклонив-
шись герцогам, шби прохаючи дозволу загово-
рили, спокшно сказав усш юрб!:

— Слухайте ви, сеньйори рицар!, покиньте
цього дядька та йдпъ туди, звщки прийшли, або
куди хочете. Мш зброеносець такий самий, як i
шшт, а цей таз — непотр!бна для нього посуди-
на. 1д!ть соб!, як я раджу, ! дайте йому спокш,
бо н! вш, Hi я не розум!емося на таких жартах.

Санчо пщхопив слова Дон Кзхота й продов-
жував:

— Спробуйте титьки ще поглузувати з мене,
селюка, i я не стерплю цього. Нехай сюди при-
несуть гребеня або чого хочуть та пошкребуть
мен! бороду. Якщо там знайдеться щось образ-
ливе для чистота, я дозволю постригли себе
навхрест.

Герцогиня, не перестаючи см!ятась, вцщ овита:

— Санчо Панса ц!лком мае рацпо й завжди !Т
матиме. Вш чистий i, як сам каже, не мае по-
треби вмиватися. А якщо наш звичай йому не до
вподоби, — хай вш робить, як знае. Тим бить-
ше, що ви, слуги чистота, сам! дуже брудн! та
неохайн! i, скажу, надто нахабш. Ви зважились
принести такш високошановнш особ! замють таза
та глека з чистого золота та рушниктв !з голланд-
ського полотна — дерев’яш корита та кухонне
ганчгр’я. Отже, ви зл! 1 тдл! непдники, що не
можете сховати свотх заздропцв до зброеносщв
мандргвних рицар!в.

Кухарчата i навпъ дворецький, що прийшов
разом !з ними, подумали, що герцогиня гово-
рить серйозно, швидко зияли !з Санчо ганч!рку
1, збентежен! та засоромлеш, подались до кухш.
Санчо, побачивши, що визволився з niei, як вш
гадав, превелико! небезпеки, пццйшов до герцо-
гин! i, ставши перед нею навкол!шки, сказав:

— За те, що ваша мюпсть зробили мен!, я мо-
жу вцщячита тальки бажанням самому зробитися
мандртвним рицарем i служите вашш свплоста,
поки буду живий. А тим часом я простий селя-
нин, Санчо Панса на ймення, маю жшку, маю
дней i коли щось з усього цього може стати в
пригод! вашш ясновельможноста, я виконаю ваш
наказ рашше, шж ви встигнете його дата.

— Видно, що вас навчено вв!чливоста в шко-
л! справжньо! вв!чливоста, Санчо, тобто що ви
виховувались шд доглядом сеньйора Дон Kixo-
та, — сказала герцогиня. — Щасти, Боже, тако-
му панов! — проводирсв! рицарства i такому
слуз! — sipni вщданост! Bcix зброеносшв. Пщве-
дпъся, друже Санчо, i я нагороджу вашу чем-
нють, попросивши сеньйора герцога призначи-
ти вас якнайшвидше губернатором, що вш уже
й сам вам общяв.

Розмови на цьому припинилися. Дон Ктхот
щитов вщпочити теля общу, а герцогиня запро-
понувала Санчо зайти до не!, якщо вш не дуже
хоче спати, i перебути деякий час !з нею та и
служницями в прохолоднш зал!. Санчо вщповгв,
що хоч в!н i звик спати влггку по общ! чотири-
п’ять годин, але силкуватиметься цього дня не
спати й одше! години i виконае п розпоряджен-
ня, щоб вщдячити за Г! ласку.

РОЗД1Л XVII

дв отвгдаешъся, як Знято Щм 3 неЗЩнянног &улъоъне1
ffiotioG'bkoi, у.о стано&итъ одну <3 на^виЗнаЫшх

nfwtod yiei кнти

Герцогов! й герцогиш дуже сподобалися роз-
мови з Санчо Пансою та з Дон К!хотом, i вони ви-
рпнили пожартувати з нього так, щоб це нага-
дувало рицарськ! пригоди.

Найбыьше дивувала герцогиню простота Сан-
чо, що дозволяла йому в!рити, шби Дульсшея
була зачарована, год! як у цш справ! чаргвником
був вш сам.

Давши свош слугам наказ, як i що робити, во-
ни через плеть дшв теля цього запросили Дон
Юхота й Санчо на полювання i взяли з собою
спльки мисливщв та до!жджаючих, скшьки до-
сить було б i для короля. Дон KixoroBi дали ми-
сливську одёж, але вш не захотав одягати й, в!д-
мовляючись тим, що незабаром йому доведеть-
ся повернутися до тяжких вшськових вправ i
йому незручно возити з собою щлий гардероб
убрання; Санчо подарували од!ж i3 найтоншого
зеленого сукна; i той охоче й взяв, мавши на
думщ продати й при першш нагодь

Призначеного дня Дон Клхот озброТвся, а Сан-
чо одягнувся у свою нову од!ж, с!в на осла, з яким
вш не xoTiB розлучатися, хоч йому й давали ко-
ня, i приеднався до загону доТжджаючих. Герцо-
гиня вийшла в розкшшому вбранш i Дон Ктхот
i3 Тречносп тримав за вуздечку й коня, хоч гер-
цог i не xoTiB дозволили цього.

Кшець кшцем, вони пршхали в лю, що pic
Mix двома високими горами, призначили, де
стояти кожному, розташували по мюцях ми-
сливщв, i почалося полювання з галасом, кри-
ками, гавкотшням собак i сурмлшням сурм, че-
рез як! не можна було чути одне одного.

Герцогиня зшшла з коня i стала з гострою ро-
гатиною там, де, як вона знала, звичайно про-
ходить дик! кабани, Дон KixoT i герцог теж по-
сходили на землю i стали поруч нет, а Санчо
влаштувався на свохм ocni позад ycix, боячись
покинули його, щоб не трапилося часом i3 ним
якого лиха. Не всгигли вони слали на землю, а
багало мисливщв i слуг зайняги сво! мюця, як по-
бачили, що на них мчиль вигнаний собаками
величезний кабан, вишюривши пела, а пша лак
i ринула з його рола. Помнивши його, Дон Ki-
хол просунув руку в щил, поклав другу на меч i
вийшов назустрхч кабанов!, гак само зробив i
герцог 3i своею рогатиною, а герцогиня випере-
дила б ix, якби чоловж не затримав ц.

Санчо, побачивши таку велетенську тварину,
зюкочив з осла, кинувся щосили навт!ки, а поим
почав дертися на високого дуба. Та коли вш зл!з
уже до половини i вхопився за впъ, щоб лхзти ви-
ще, лиха пригода стткала його — впъ уломила-
ся, i Санчо, падаючи, повис на гшках зовам
низько над землею. Опинившися в такому, ста-
новищ!, почуваючи, як рветься його зелена од!ж,
якою вш зачепився за впъ, i гадаючи, що стра-
шенна тварина щстане його, коли кинеться сю-
ди, Санчо зняв такий галас, що Bci, хто не бачив
його, подумали, що вш уже в кабана в зубах.

Коли кабан звалився щд ножами мисливщв,
Дон KixoT, шзнавши голос Санчо, повернув го-
лову й побачив, що той висить догори ногами
на дуб!, а поруч стопъ С!рий, який не покинув
його в нещаст!.

Дон Кзхот пщшшов i вщчепив Санчо, а той,
почуваючи себе витьним i на земл!, глянув на
свою подерту од!ж i засумував, бо йому здавало-
ся, що це багате вбрання коштувало ц!лий мае-
ток. Тим часом величезну тушу вбитого кабана
навантажили на в’ючного осла 1, вкривши його
на ознаку перемоги стеблами розмарину та мир-
товим пллям, повезли до розставлених у niei на-
мет!в, де мисливщв чекали столи i такий роз-
кшший, i з такою силою страв общ, що з нього
самого можна було бачити багатство й вельмож-
шеть тих, хто його давав.

Пообщавши, вони вийшли з намету в лгс i
провели день, оглядаючи р!зш д!лянки. Заходи-
ла шч, що саме й сприяла намграм герцога та
його дружини. Присмерком, уже зовс!м уноч!,
рангом здалося, що лю з ycix чотирьох кшщв
западав, i там, i тут розляглися звуки незчислен-
них сурм та шших втйськових шструменпв, на-
че люом проходило багато загошв кшноти, а
пот1м залунали нескшченш вигуки «делил», як
кричать звичайно маври, кидаючись у бш.

Сурми й ргжки сурмили, барабани били три-
вогу, флейти, свистши; все це сталося вщразу й
так бучно, що xi6a нечугп люди могли б не пе-
релякатися. Герцог був уражений, герцогиня —
стривожена, Дон Ктхот — здивований, Санчо трем-
пв, i навпъ Ti, хто знав про цей жарт, оторош-
ли. Злякавшись, yci замовкли, i в цей час до них
пщ’тхав в убранш диявола поштар, що замгсть
сурми сурмив у величезний кривий pir, а той
видавав гостр! й неприемш звуки.

— Гей, брате поштарю, — сказав герцог, — хто
ви такий i звщки? I що то за вшсько, що, зда-
еться, йде люом?

— Я — диявол, шукаю Дон Ктхота Ламанчсь-
кого, — вщпов1в поштар гучним i страшним го-
лосом. — Люди, що там щуть, — шють загошв
чархвниктв, якт на тргумфалынй колгснищ везуть
незр1внянну Дульсшею Тобоську. Вона ще зача-
рована в супровод! чемного француза Монтесь
носа, що розкаже Дон KixoTOBi, як можна зняти
з не! чари.

— Якби ви були диявол, як ви кажете i про
що свщчить ваша зовшшшсть, — сказав герцог, —
ви одразу шзнали б рицаря Дон Ктхота Ламанч-
ського, бо ось вш стопь перед вами.

— 1й-богу, — сказав диявол, — честю прися-
гаюся, я й не вгадав цього. У мене в голов! стыь-
ки р1зних думок, що про головне, заради чого я
притхав сюди, я й забув.
Диявол, не злазячи з коня, втупив oni в Дон
Ктхота i сказав:

— До тебе, Рицарю Лев1в, послав мене неща-
сний, але хоробрий рицар Монтесшос i доручив
переказати, щоб ти чекав його на тому мющ, де
я тебе знайду, бо вш везе з собою так звану Дуль-
сшею Тобоську i хоче розказати, як звшьнити и
вщ чар. А тому, що я виконав доручення, то ме-
Hi нема чого лишатися тут.

Сказавши це, вш засурмив у свш незвичай-
ний pir, повернувся i, не чекаючи вщповщц по-
ехав. Герцог звернувся до Дон Kixora:

— Ви гадаете чекати тут, ваша милосте?

— А чому Hi? — спитав той. — Я чекатиму, вщ-
важний i певний свое! сили, хоч би мене атаку-
вало все пекло.

— А я, якщо побачу ще такого диявола i з та-
ким рогом, то шукайте мене не тут, а у Флан-
дрц, — мовив Санчо.

Тим часом усе темнппало, i в ллсл зайнялось
багато вогниклв, що мигтши, як мигтять у He6i
cyxi випари земл!, перед очима нашими, немов
обертаючись на летюч! 30pi. Одночасно почувся
страшенний гуркгг, наче вщ колю великих фур-
гошв, що, кажуть, так риплять та скриплять, що
вщ цього тжають вовки та ведмедк До ще! 6ypi
приедналася друга, ще дужча — здавалося, не-
мов по Bcix чотирьох кзнцях люу одночасно вщ-
буваються бо! чи сутички, бо з одного боку гур-
котши гармати, з другого — гримало безл!ч руш-
ниць, навкруги лунали голоси вояюв, а здаля
лунали бойов! окрики мавргв. Сурми, роги, ба-
рабани, флейти, гармати, рушнищ, а найбшьше —
страшне ришння колю фургона, творили Bci ра-
зом такий гучний та жахний шум, що Дон Ki-
хот, щоб тершти його, мусив згбрати всю свою
мужнють.

Аж ось до них шд’!хала колюниця на рипучих
колесах. Цю колюницю тягло дв! пари лшивих
вол!в, укритих чорними попонами. До кожного
рогу ix був прив’язаний палаючий факел. На ко-
люнищ стояв високий ослхн i на ньому сщцв по-
важний дщ is бородою, бшппою вщ сшгу й такою
довгою, що вона сягала йому аж до поперека.
На ньому була широка, з чорно'1 клейонки ман-
пя; його супроводило двое страхпъ теж у кле-
йончатш одеж! i з такими обличчями, що Сан-
чо, тшьки глянувши на них, заплющив oni, щоб
удруге ix не бачити. Поравнявшися з мюцем, де
вех стояли, поважний дщ пщвхвся 3i свого осло-
на i вголос сказав:

— Я — вчений Л1ргандо, — i колюниця теля
цього по!хала дал!, а дщ не сказав бшыпе жод-
ного слова. Слщом за нею щд’!хала друга колю-
ниця з другим старим дщом на ослош, i коли з
його наказу вгзник спинив воли, дщусь не тих-
ше за першого промовив:

— Я — вчений Алыйфе, великий приятель Ур-
ганди Невщомо!, — i поТхав дал!.

Незабаром так само з’явилася ще одна колю-
ниця, але той, хто евдцв на шй, був не старий, як
попередш, а мщний чолов’яга, неприемний на
вигляд. Пщ’Тхавши, вш теж устав i хрипко сказав:

— Я — чар!вник Аркалаус, запеклий ворог Ама-
дюа Гальського i Bciei його родини, — та й co6i
прогхав дали

Bci три колюнищ незабаром спинилися й
стали неподалш, теля чого стихло й рипшня 'ix-
Hix колю. I вщразу ж натомють залунала надзви-
чайно н!жна мелодшна музика.
Р03Д1Л XVIII

де опобгдаетъся nj/o Sjtofmewi 'Doh Dixomodi вкаЗгвкн, як
Знятн lafm 3 D^wmei, та nf/o iHiui неЗМайнг прнидн

Мисливщ напп побачили, що до них у супро-
вод! приемно! музики п!д’!здить колюниця, подоб-
на до тих, що звуться тр!умфальними; запряжена
вона була трьома парами cipnx мул!в, щд б!лими
полотняними попонами. На кожному мулт сидола
людина теж у битому вбраннт покутника i з палаю-
чим факелом у руках. Колтсниця була вдвое, а мо-
же й утрое, битыпа за Ti, що протхали ранште, а по
боках Н й спереду Тхали ще десятеро в битому, як
снгг, одягов!, i Bci тз запаленими факелами — ви-
довище, що дивувало й одночасно наганяло жах.

На колтсниш на високому трон! сидита шм-
фа; на нш було тисяча покривал 3i ср!блясто!
тканини, а незчисленш золотт пелюстки мши-
лися на нш та надавали всьому вбранню якщо
не розкшшого, то хоч блискучого вигляду. Г! об-
личчя було вкрите тонесеньким прозорим сер-
панком, i кр!зь нього при свил! безлзч! вогшв
можна було бачити, яка вона вродлива та моло-
да. Здавалося, !й було не б!льше як двадцять,
але й не менш як с!мнадцять роктв; поруч не!
сидтла якась постать в убранш з довгим шлей-
фом i з чорним серпанком на голов!. Коли ко-
люниця пор!внялася з герцогом i Дон Кдхотом,
флейти й арфи на колюниц! замовкли, 1 постать,
вщкинувши серпанок, показала свое обличчя —
обличчя само! смерт!, кютляве й таке бридке,
аж Дон Юхот нахмурився, Санчо перелякався i
навпъ герцоги вщчули якийсь страх. Ця жива
смерть шдвелася й почала повитьно й не дуже
виразно проказувати таю слова:

Я — той Mepnin, що, як книжки казали,
Диявола co6i за батька мав
(Брехня, яку i час вже ствердив),
Володар маги, монарх могутнш.

В печерах хмурих i вщлюдних,
Вивчаючи уважно малюнки,
Знаки та зм!ст фпур i цифр мапчних,
Почув я голос-жалкний i нЬкний
Прекрасно! з Тобоса Дульсше!.
Довщавсь я — неважную сеньйору
Обернуто в просткшьку селянку;
Пожалкував ii i виршшв допомогти.
О, ти, зразок для рицартв, що носять
Важкий, 1з крищ, в д1амантах панцер!
Розумний i вщважний Дон К1хоте,
Ламанч! слава й 1спань! честь,
До тебе я кажу. Щоб незр!внянна
3 Тобоса Дульсшея мала знову
Колишшй образ свш, повинен Санчо,
Твш зброеносець, неодмшно дати
Три тисяч1 i триста батопв
Своему рицарському тыу.

Так виршили Bci, що через них
I! обернуто в селянку, а мене
Тебе про вирок цей послали сповктити.

— Клянуся чим хочете, — сказав тут Санчо, —
що я не дам co6i не титьки що трьох тисяч ба-
топв, а навпъ i трьох, як i не вдарю себе трич!
ножем. Хай йому 6ic, такому способов! здшма-
ти чари, а кр!м того, я не знаю, що сп!льного е
м!ж мо1м т!лом та чаруванням. 1й-богу, якщо
сеньйор Мерлш не вигадае чогось шшого, щоб
одвернути з сеньйори Дульсше! чари, доведеть-
ся !й лягти зачарованою в труну.
— Ось в!зьму я тебе, дон мерзотнику, часни-
ком напахчений, — вщпов!в на це Дон К!хот, —
прив’яжу до дерева й голому, як мати породи-
ла, дам не три тисяч! триста, а плеть тисяч ппст-
сот батопв, та таких, що ти не одкрутишея вщ
них i трьома тисячами трьомастами хитропцв.
Не заперечуй мен! ан! слова, а то я з тебе душу
витрясу!

— Hi, так не можна, — сказав Мерлгн, що чув
!хню розмову. — Добрий Санчо повинен бити се-
бе з власно! вол!, а не з примусу, i коли захоче,
бо певного термшу не встановлено. Але йому
дозволяеться зменшити вдвое число батопв, як-
що в!н дозволить, щоб його хто шший бив, хоч
би у того була й важкенька рука.

— Hi чужа, Hi своя власна, Hi важка, та й Hi-
яка взагал! рука не торкнеться до мене, — в!д-
казав Санчо.

Ледве кончив Санчо щ слова, як ср!бляста нгм-
фа, що сидша поруч Мерлша, звелася на ноги,
скинула тонкий серпанок з обличчя, що здало-
ся BciM надзвичайно вродливим, i вшьно, як чо-
лов!к, i не дуже жшочим голосом сказала, звер-
таючись до Санчо Панси:

— О, безталанний зброеносцю, людино з сер-
цем !з коркового дерева i з камшними тельбухами.
Якби тоб!, непднику, наказали кинутися сторч
головою з високо! башти; якби тебе, вороже ро-
ду людського, просили з’!сти дванадцять жаб, два-
дцать япцрок, тридцать гадюк; акби тебе пере-
конували забити твою жшку та д!гей гострим
разючим ятаганом, — то не дивно було б, коли б
ти злякався й вщетупив. А здшмати галас з при-
воду трьох тисяч трьохсот батопв, тимчасом як
кожен школяр, хоч який кволенький, д!стае
ститьки ж щом!сяця! Це дивуё, обурюе й жахае
Bcix, хто мае жалюливу душу й чуе тво! слова чи
почуе ix згодом. Втуп, о, шкчемна й груба твари-
но, втуп, кажу, сво! оч! переляканого пугача в з!-
нищ Moix очей, под!бних досяйливих з!рок. Ди-
вись, як струмки сл!з !з них роблять борозни, р!в-
чаки й стежки по чудових ланах мо'тх щ!к. Пожал!й
мене, облудне й лихе страховище, бо мо! кв!тучт
л!та — меш ж бо титьки дев’ятнадцять i не мину-
ло двадцяти роктв — марнпоть i гинуть год корою
ще! звичайно! селянки. Я з’явилася сюда титьки з
велико! ласки, що зробив меш присутнш тут сень-
йор Мерл!тт. В!н гадав, що тебе зворушить моя
врода, бо сльози засмучено! красун! з! сксл! ро-
блять бавовну, а з тигртв — овець. Бий, бий свое
гладке тою, бундючна тварино, смиряй свш дух, що
спонукае тебе титьки тсти та !сти, т поверни ш-
жшсть мош niKipi, лапдшсть мош удач! i вроду
моему обличчю. А якщо ти не хочеш слухатись i
скоритись для мене, то зроби це для бщного ри-
царя, що стотть б!ля тебе, для свого пана.

Я бачу вже, як його душа дшшла йому до гор-
ла i сидить на пороз! рота пальщв на десять од
губ, чекаючи твое! доброзичливо! або суворот
вщповцц, щоб або вернутися назад до шлунку,
або вистрибнути з рота.

Дон К!хот, почувши таке, помацав себе за гор-
ло i сказав, звертаючись до герцога:

— 1й-богу, сеньйоре, Дульсшея каже правду,
i я почуваю, як душа стотть мен! впоперек гор-
ла, шби куля.

— Що ви скажете на це, Санчо? — спитала гер-
цогиня.

— Те, що й казав, сеньйоро, — в!д батогтв я
викриваюся.
— Вщршаюся, маеш сказати, Санчо, — ви-
правив його герцог.

— Дайте меш спокш, ваша ясновельможно-
сте, — в!дпов!в Санчо. — Мен! не до тонкощтв
чи там зайво! лггери. Мене так непокоять удари
батогом, як! мае дати мен! хтось чи я сам, що я
просто не знаю, що роблю i що кажу. Але хотш
би я довщатись у мое! господин! сеньйори Дуль-
ciHei, де це вона навчилася так просити? З’явля-
еться й просить, щоб я обб!лував себе, а взивае
мене бундючною твариною i ще багато лайливих
сл!в додае. Чи не з бронзи часом мое т!ло? Xi6a ж
то моя справа — одвертати вщ не! чари? Xi6a
вона принесла мен! кошик !з быизною, сороч-
ками, хустками або шкарпетками, хоч я й не
ношу шкарпеток, — щоб ублагати мене? Hi, во-
на принесла сам! лайки, хоч i добре знае поши-
рену тут приказку, що навантажений золотом
осел легко видираеться на гору; i що подарунки
ламають скел!; i Бога проси, а молотом стукай; i
що одне «бери» краще, шж два «я дам».

А ось i сеньйор, мш пан, що, зам!сть того, щоб
сказати меш щось приемне i зробити мене м’я-
ким, наче вовна чи бавовна, общяе прив’язати
мене голого до дерева та подвогги число батопв.
Кр!м того, щ сеньйори мусять пам’ятати, що во-
ни просять бичуватися не тшьки зброеносця, а
й губернатора. Нехай вони повчаться просити й
благати та поводитись чемно, бо люди не зав-
жди бувають у гарному настро!. Я он н!як не за-
спокоюсь, що в мене подерлося зелене вбрання,
а вони причепилися, щоб я лупцював себе.

— Але, друже Санчо, — сказав герцог, — ви,
мабуть, не здобудете губернаторства, якщо не
будете м’якший за стиглу фпу. Чи добре буде,
коли я пошлю до остров’яннемилосердного гу-
бернатора, якого не зворушують Hi сльози зажу-
рених панночок, Hi прохання розважливих, мо-
гутшх i одвгчних чар!вник!в та вчених? Одне
слово, Санчо, або ви дасте сам! co6i батопв чи
ix дасть вам хто шший, або не будете губерна-
тором.

— Сеньйоре, — вщповтв Санчо, — чи не дали б
ви меш два два пом!ркувати? Це було б меш зруч-
н!ше.

— Hi в яим раз!, — сказав Мерлш, — на цьо-
му мющ i негайно питания треба розв’язати. Або
Дульсшея вернеться до Монтесшосько! печери й
до свого попереднього стану селянки, або ii одве-
зуть на Слисейсый поля, де вона чекатиме, по-
ки Bci удари батогом будуть зроблеш.

— Ну, Санчо, — сказала герцогиня, — вщдяч-
те сеньйоров! Дон К!хоту за хл!б, що ви в ньо-
го 1ли; йому ми Bci повинш служити й дякувати
за його добр! нам!ри та рицарсый вчинки.

Санчо не вщповгв просто на ц! слова, а спитав
у Мерлша:

— Скажггь меш, ваша милосте, сеньйоре Мер-
лш: той 6iciB поштар прив!з моему панов! в!д се-
ньйора Монтесшоса звютку й наказав чекати
його тут, поки вш прище та з’ясуе, як вичару-
вати сеньйору Дульсшею Тобоську; а ми й дос!
не бачили ще н! Монтесшоса, н! будь-кого по-
д!бного до нього.

— Д!авол, друже Санчо, — вщповгв Мерлш, —
неук i величезний Шахрай. Я послав його шука-
ти вашего пана вщ свого !меш, а не вщ !меш Мон-
тесшоса, що сидить у сво!й печер! й чекае, чи,
краще сказати, спод!ваеться, що з нього теж зш-
муть чари. Якщо вш вам що-небудь винен або
ви маете про щось is ним побалакати, я приш-
лю його до вас. Тим часом згоджуйтесь на бато-
ги i, пов1рте меш на слово, це дасть користь не
титьки вашш душ!, але й вашому тшу. Душ! — че-
рез те, що ви зробите добре дою, а щодо тша, то,
я знаю, ви повнокровний i спустити трохи кро-
в! вам не пошкодить.

— Багато л!кар!в е на свт, — в!дпов!в Санчо. —
Дшшло до того, що й чар!вники вже стають л!-
карями. Ну, якщо вс! меш це кажуть, — хоч я сам
шшо! думки, — я ладен дати соб! три тисяч! ба-
топв !з такою умовою, що я можу бити себе коли
й скшьки захочу. Н!хто не мае права встано-
влювати час або день, а я й соб! силкуватимуся
виплатитися з борту якнайшвидше, щоб дати св!-
тов! змогу ттшитися вродою сеньйори Дульсше!
Тобосько!, а вона ж, здаеться, справд! гарнень-
ка, всупереч тому, що я гадав рашше. Сл!д та-
кож умовитися, що я не повинен бити себе в
кров, i так! удари, що тшьки мух ганяють, теж
треба зараховувати. Отже, коли я помилюся в
л!чб! удар!в, сеньйор Мерлш, знаючи все, мусить
подбати про правильний рахунок i сказати ме-
ш, сюльки ще не вистачае чи скшьки лишку.

— Про лишок нема чого й казати, — в!дпов!в
Мерлш, — бо тшьки-но дасте соб! останнього ба-
тога, зараз же i раптом !з сеньйори Дульсше!
зшдуть чари, i вона з’явиться до вас, щоб подя-
кувати й нагородити вас за добре д!ло. Отже, не
турбуйтеся ш про лишок, ш про нестачу.

— Тод!, — сказав Санчо, — я ладен узяти на се-
бе цю покуту на зазначених умовах.

Не встиг Санчо закшчити сво! слова, як зно-
ву заграли кларнети й гримнули незл!ченщ по-
стрши з рушниць. Дон Киот кинувся на шию
Санчо, обсипаючи його тисячами пощлушйв у
лоб i в щоки, а герцог, герцогиня й yci, хто при
цьому був, вйявляли' превелике задоволення.
Колюниця рушила, i вродлива Дульсшея, про-
гжджаючи, схилила голову перед герцогами, а Сан-
чов! вщцала низенький реверанс.

Тим часом заходив веселий радюний ранок.
Польов! квпки випростались ! порозкривали сво!
макгвки, кришталева волога струмкзв дзюрчала
по битих i cipnx гальках та несла свою данину до
р!чок, що п чекали. Весела земля, чисте небо, про-
зоре повпря — кожне нар!зно i все разом св!д-
чило про те, що наступний день буде ясний i
свплий. Герцоги, задоволеш полюванням i тим,
що ixHi намгри так щасливо i вдало виконано,
вирушили продовжити сво! жарти, бо вони зав-
давали !м б1льшо! в'пхи, шж звичайна дгйсшсть.

РОЗД1Л XIX

де оповъдаетъся пфо надЗвиШ/ну Ж неуябленлу пфтоду
дуены Фолофиди, m-iHafauoM/y фафннг ^Лфгфалъдг

У герцога був дворецький, людина дуже до-
тепна й великий жартавник. Це вш удавав Мер-
лша, слав Bipini, доручив одному з паяйв роль Дуль-
сше! та влаштував yci подробит пригоди, яку
оце наведено. Вш же вигадав, з доручення cboix
пашв, ще й шшу ви'пвку, таку щкаву, яку тальки
можна уявити.

Одного дня по общ!, теля того, як прибрали
3i столу й yci вже довго розважалися щкавими роз-
мовами з Санчо, залунали сумш звуки флейти i
глух!, неприемш удари в барабан. Bci, здавало-
ся, були вражен! шею невиразною войовничою
i смутною, музикою, а особливо Дон Кзхот, що
схвилювався i не Mir сидни на своему мхсщ.

Та й треба сказати, музика справд! була над-
звичайно журна та жалюлива. Тим часом, як yci
сидши здивован! й збентежеш, в сад увшшло
два чоловпси в траурних убраннях 1з довгими
шлейфами. Вони били у велик! барабани, теж
укрит! чорним; поруч них [шов флейтист у та-
ки! самш чорнш одеж!, а за ними трьома висту-
пала велетенська на зркт людина, не ститьки
одягнена, скшьки загорнена в чорну манпю з
надзвичайно довгим шлейфом. Мантпо оперхзу-
вала широка, теж чорна перев’язь, i на нш ви-
ciB величезний ятаган1 у чорних ножнах i3 чор-
ним р!зьбленням. Обличчя велетня було вкрите
прозорим чорним серпанком, кр!зь який була
видна дуже довга, б!ла, як CHir, борода. Вш шюв
дуже поважно й спокойно у такт барабана. Його
великий зрют, його постава, його чорнота i його
почет могли здивувати й здивували Bcix, що, не
знавши, хто вш такий, дивилися на нього. Уро-
чисто й повод! пццйшов вш до герцога, що ра-
зом з ус!ма, стоячи, чекав його, i став на колша.
Та герцог рппуче вщмовився говорити з ним, по-
ки вш не встане. Тод! велетенська мара звелася
на ноги, скинула серпанок з обличчя, при чому
показала страшну довжелезну, величезну й пат-
лату бороду, яко! н!де ще дос! не бачило людське
око, i широк! та могупп груди, з яких вирвався
силенний та гучний голос; втупивши оч! в герцо-
га, старий сказав:

1 Ятаган — кривий турецысий кинджал.
— Великий i могутшй сеньйоре, мене звуть Tpi-
фальдш, а також Бита Борода. Я зброеносець гра-
фин! Тр!фальд1, а називають Г! ще й дуенья До-
лор!да. Вона доручила меш з’Явитися до вашо!
ясновельможност! i спитати, чи не буде ваша
ласка дати !й дозвит i змогу ввшти сюди та роз-
казати про свое найнов!ше й найдившше неща-
стя, яке т!льки може уявити соб! найпохмуршта
думка в свт. Але насамперед вона хоче знати,
чи е у вашему замку славетний i школи не пе-
реможений рицар Дон Юхот Ламанчський. Во-
на, шукаючи його, прийшла до ваших володпть
шшки й шчого не твши аж !з самого корол!вства
Канда!, а це ж могло статися або якимось дивом,
або якимись чарами. Вона спинилася б!ля воргг
ще! фортещ i чекае т!льки вашего ласкавого до-
зволу, щоб увшти. Я скшчив.

Сказавши це, вш одкашлявся, пров!в обома
руками зверху донизу по свош бород! i стояв спо-
к!йно, ждучи в!дпов!д! герцога, а вона була така:

— Багато дшв уже, добрий зброеносцю Тр!-
фальдш Б!ла Бородо, як повщомили нас про 6i-
ду, що сшткала сеньйору графиню Тр!фальд1, яку
чар!вники примусили зватися дуеньею Долор!-
дою. Ви можете переКазати ш, дивоглядний зброе-
носцю, хай вона ввшде, i що тут е й вщважний
рицар Дон К!хот Ламанчський, а в!д його вели-
кодушно! вдач! вона може з певшетю спод!вати-
ся всяко! шдтримки та допомоги.

Почувши таке, Тр!фальдш знову схилив кол!-
на i подав знак флейтистов! й барабанщикам
почати свою музику, в супровощ яко! такою самою
ходою, як увгйшов, вш i вийшов !з саду, зали-
шивши вс!х здивованими його виглядом та по-
водженням.
Р03Д1Л XX

де роддВЗуетъсл me, tyo оновгдала nfto свою недолю
дуенъя Волоса

Слщом за музикантами в траур! до саду поча-
ли входити одна по однш дванадцять дуешй, що
стали двома рядами. На дуеньях були широк! чер-
нея! вбрання, а на головах — б!лий серпанок,
такий довгий, що з-пад нього видко було титьки
край чорного вбрання.

Позаду йшла графиня Тр!фальд!, спираючись
на руку свого зброеносця Тр!фальдша — Бтла
Борода. На нш було плаття з найтоншо! гарно!
байки, що спадало шлейфом з трьома кшцями,
а !х несли три паж!, також у траурному вбранш,
розташоваш у форм! гарно! математично! фпу-
ри з трьома гострими кутами, що !х становили три
к!нщ шлейфа. Через це вс!, хто бачив шлейф, здо-
гадувалися, чому зветься вона графиня Тр!фаль-
д!, тобто графиня з трьома спадницями.

Дванадцять дуешй, як i 1хня сеньйора, штли
врочистою ходою; обличчя !х укрит! були чор-
нцми серпанками, ттльки не прозорими, як у
графин!, а такими густими, що крадь них нщо
не свггилося.

Як титьки з’явився весь запн дуешй, герцог, гер-
цогиня, Дон К!хот i вс!, хто дивився на цей по-
хад, звелися на ноги, а Долорада, пройшовши м!ж
двома рядами дуешй, падшшла до них, стала
навколппки ! промовила голосом, де було б!ль-
ше хрипота, н!ж приемност!:

— Будьте ласкав!, ваш! ясновельможност!, i не
будьте занадто вв!члив! до вашего слуги, я хот!-
ла сказати — служнищ, бо вщ туги я не зможу
як слщ вщповюти на вашу Тречшсть. Незвичай-
не й нще не чуване лихо вццбрало в мене не
знати куди розум, мабуть, дуже далеко, бо що
быыпе я його шукаю, то менше знаходжу.

— Той нерозумний буде, сеньйоро графине, —
вщпшйв герцог, — хто з вашо! зовшшнос'п не
побачить ваших гщностей, як!, коли й не зази-
рати глибше, заслутовують на вершки чемност!
й на цвет найвишукашших церемошй.

1, взявши ii за руки, посадив на ститець поруч
герцогиш, що й co6i привггала ii дуже люб’язно.
Дон Kixor мовчав, Санчо помирав вщ бажання
побачити обличчя Тр1фальд1 або котро‘1сь i3 ii
численних дуешй, але то було неможливо, поки
вони не вщкрили б ix i3 власно! вол! й своею
охотою. Bci мовчали, чекаючи, хто перший за-
говорить, i дуенья Долорща, нарешп, сказала:

— Я певна, наймогутнппий сеньйоре, найврод-
лив!ша сеньйоро, i ви, присутш тут, найбшьшо-
го розуму люди, що мое горе знайде у ваших
славних грудях великодушие й чуле епгвчуття. Ту-
га моя така велика, що може розм’якшити мармур,
розтопити д!аманти й запалити крицю найжор-
стокппих сердець у свт. Але рашше, шж тор-
кнеться вашого слуху, чи краще — ваших слух!в,
оповщання про мое горе, я б хотща знати, чи е
серед вас найбездоганнппий рицар Дон KixoT Най-
ламанчппий та його над ушма зброеносцями
зброеносець Панса.

— Панса, — сказав Санчо перше, шж будь-хто
встиг вщповюти, — тут. Найприсутнипий також
i сам!сшький Найдонюхотппий. Отже, Найдо-
лорщшша дуенье, вам найвшыпше говорити те,
що вам найзавгоднипе, а ми Bci найладншп й
найпоготовншп бути вам найпоюрливпиими слу-
гами.

— Якщо вашему горю, засмучена сеньйоро, —
вщповгв Дон Кахот, пщщвшися i звертаючись до
Долорщи, — можуть стати в пригод! хоробрють
чи мщь якогось мандр!вного рицаря, то тут до
ваших послуг мо!' послуги, хоч як! вони, може,
будуть мал!. Я — Дон KixoT Ламанчський, i фах
мш у тому, щоб допомагати вс!м, хто цього по-
требуе. А якщо це так, а воно так i е, то вам не-
ма чого запобшати чие!сь ласки чи шукати сл!в
для вступу, а треба розказати про свое горе, а
ваш! слухач! хоч, може, i не допоможуть, але до
певно! м!ри мусять вам ствчувати.

Почувши таке, дуенья Долорща щцвелася, при-
пала до н!г Дон К1хота i, намагаючись обняти !х,
сказала:

— Я припадаю до цих шг i до цих п’ят, не-
переможний рицарю, бо це — стовпи й колони
мандр!вного рицарства. Я хочу цыувати щ но-
ги, бо в!д них залежить полегшити мою недолю.
О, славний мандр!внику, чи! правдив! подвиги
залишають позаду й затьмарюють казков! по-
двиги р!зних Амад!с!в, Есплащцашв та Белья-
HiciB.

А тод!, облишивши Дон Ктхота i звертаючись
до Санчо, сказала:

— О ти, найвщдашший з ycix зброеносщв, що
будь-коли служили мандр!вному рицарев!, чия
добрють сягае дал!, шж борода Тр!фальдша, мо-
го дорожнього товариша! Ти правдиво можеш
пишатися тим, що, слугуючи Дон Кахотов!, ти
шби слугуеш усш юрб! рицар!в, що будь-коли
мали зброю. Влагаю тебе твоею найвщцаншюю
добрютю — будь мен! посередником у твого па-
на, щоб вш допомй меш, найнещасшшш i най-
пригшченпшй графинь

— Чи буде моя добрють, сеньйоро моя, така
довга, як борода вашого зброеносця, — це меш
байдуже, — вщпов!в Санчо, — бо й без цих ваших
пщлещувань i скиглшня я проситиму свого пана,
щоб вш вам допомй та захищав вас скр!зь, де це
буде norpi6HO. Нехай ваша милють вивантажуе
свое лихо i розкаже нам про нього, а ми вже бу-
демо орудувати, бо ми Bci розум!емо один одного.

Герцог i герцогиня аж заходилися з реготу, бо
вони знали суть ще! icTopii i вихваляли пом!ж
себе дотепшсть та спритшсть Тщфальд!, що ci-
ла знову на стшець i сказала:

— У славному корол!вствГ що м!ж великим
Трапобаном i Швденним морем, королювала до-
нья MaryHciM, вдова короля Арчип’еля, п чоло-
вжа й сеньйора. У цього подружжя була дочка —
шфанта Антономастя, спадкоемиця королевства,
що росла й виховувалася пщ мо!м доглядом i
проводом, бо я з давн!х-давен найголовшша ду-
енья ii матерь Дш минали по днях, шфанта Ан-
тономасёя дшшла чотирнадцяти рокгв i стала така
вродлива, що кращо! не могла створити природа.
Скажу тепер, що й розум мала вона немалий.
Розумна була не менше, як вродлива, i лишаеть-
ся й дос! найбшыпою красунею в свт.

У цю красуню, яку мш незграбний язик не мо-
же гщно вихвалити, закохувалось безл!ч прин-
щв, is наших мюць i чужоземних, i серед них
насмшився звести oni до Г! небесно! вроди один
звичайний царедворець, що над!явся тшьки на
свою молодють та завзяття, на силу сво!х висо-
ких прикмет i зд!бностей, на свою дотепшсть i
долю. Вашим ясновельможностям треба знати
(якщо це не надокучить вам), що вш грав на г!-
Tapi так, що вона промовляла, був поет i гарний
танцюрист, умгв робити клггки для пташок i
цим уже мй би заробити co6i на життя в раз!
потреби. Bcix цих чеснот i злобностей досить, щоб
розвалити гору, а не те що пщкорити серце тен-
дггно! дхвчини.

Та Bci його якостц здхбност! й дотепност! ва-
жили б дуже мало, чи й зовсгм шчого не були б
вар'п, щоб здобути фортецю мое! д1вчинки, якби
цей злочинець насамперед не спромйся п!дбити
мене й опанувати мою волю так, що я показала
себе поганим комендантом i сама в!ддала йому
ключ! в!д фортещ, яку боронила.

Ми виртшили, що дон Клав!хо, — так звали
рицаря, — мав попросити в!кар!я одружити йо-
го з Антономас!ею.

Шсля багатьох запитань i вцщовтдей, бачивши,
що шфанта стопъ на своему, священик розв’я-
зав справу на користь дона Клав!хо й перевшчав
його з Антономас!ею. Це так уразило королеву,
донью Магунспо, мат!р шфанти Антономасп,
що через три дн! ми Г! поховали.

Не встигли ми ще й могили и засипати землею
i сказати останне прощай, як на дерев’яному
кон! з’явився велетень Маламбруно, двоюрщний
брат Магунсн, людина не титьки жорстока, а ще
й чар!вник.

Користуючись свотм знаниям, вш, щоб пом-
ститись за смерть свое! сестри й покарати зух-
вал!сть дона Клавохо та легковажшсть Антоно-
масп, зачарував 1х на тш-таки могил!. Г! вш
обернув на бронзову мавпу, а його — на страш-
ного крокодила, невщомо з якого металу, ! м!ж
ними поставив металевий стовп з написом си-
ршською мовою; цей напис перекладено на мо-
ву кандайщв, а тепер i на юпанську. В напис!
стоит»: «Щ в!дважш коханщ не набудуть свого
колишнього образу, аж поки не стане зо мною
до бою славетний рицар !з Ламанчц бо тыьки
йому шд силу ця школи нечувана пригода». Вш
витяг !з ножен широкий, величезний ятаган, ухо-
пив мене за волосся i зам!рився, шби хойв вшру-
бати меш голову. Я остовшла, та потам опам’ята-
лась i голосом, що тремпв в!д хвилювання, наго-
ворила йому такого, що вш вирппив одкласти й
не виконувати свого суворого присуду.

Вш звел!в привести до себе Bcix дв!рських ду-
енш, оцих, що тут тепер, i почав докоряти !м та
соромити за вчинок, якого я була причиною, i
наприкшщ сказав, що не хоче вбивати нас, але
зробить таке, що спричиниться до нашо1 громад-
сько! смерть Коли вш закончив говорити, ми Bci
вщчули, що на наших обличчях розширяються
пори i кожну з них наче голкою коле; ми дотор-
кнулись до обличчя i выявили те, що ви зараз
побачите.

Тут Долор!да та штш дуены щдняли серпанки,
як! були на них, i показали сво! обличчя, поросл!
бородами, у кого рижою, у кого чорною або си-
вою, що здивувало герцога з герцогинею й ура-
зило Дон Ктхота !з Санчо Пансою, а Тр!фальд!
казала дал!:

— Отак покарав нас тдлий зрадник Малам-
бруно, вкривши южну бшсть наших облич ц1-
ею щетиною. Краще хай поодрубував би вш нам
голови, шж споганив нам обличчя оцим густим
волоссям. Адже, коли пом!ркувати добре, се-
ньйори мо!', куди може шти дуенья з бородою?
Як! батьки жалтгимуть п? Хто допоможе ш? О, ду-
ены, товаришки moi! Нещасно! хвилини ми з’я-
вились на свп. I сказавши це, вона впала, шби
непритомна.

РОЗД1Л XXI

nfn у/о атсуюшъся до yiei лфтоди Л yiei
тм'.ятшп icmojni

Санчо, побачивши зомлыу Долорщу, сказав:

— Присягаюся честю i пам’яттю вс!х мо!х пред-
ков Панс!в — я школи не чув, не бачив, i мш пан
не розказував, i навив мен! на думку не спадало,
щоб могла трапитися така пригода! Тисяча чорттв
тоб! в печшку, щоб не лаятисв прше, чар!внику
й велетню Маламбруно! Не Mir ти вигадати на
цих гршшиць шшо! кари, кр!м борщ! Хгба не
краще було б одр!зати !м половину носа, хоча б
теля цього й довелося 1м гугнявити? Закладаюся,
що в них немае чим i цирульников! заплатити.

— Це правда, сеньйоре, — сказала одна з дуе-
н!й, — що в нас немае грошей, щоб шти до цируль-
Hi, i через це дехто з нас придумали такий спос!б:
ми беремо смолу або смоляний пластир i налпппо-
емо ix на обличчя, а тод! враз оддираемо i виходи-
мо чист! та кладеный. Правда, в Канда! е жшки, як!
ходять з дому до дому, вискубують волосся, гпдчи-
щають брови та роблять р!зш шш! ж!ноч! др!бнищ,
але ми, дуены нашо! сеньйори, школи не допуска-
емо !х до себе. I якщо сеньйор Дон Kixor не допо-
може нам, ми й у труну ляжемо бородат!.

— Я видеру в крапп мавр!в по волосинц! влас-
ну бороду, — вщпов!в Дон Юхот, — коли не звшь-
ню вас в!д ваших борщ.
Тим часом Долорша прийшла до пам’яп й
сказала:

— Луна вашо! общянки,. хоробрий рицарю,
увшшла в мш слух год час мое! млостх, i через
не! я отямилась i розум мш повернувся. Отже, я
знову благаю вас, славетний мандр!внику й нев-
томний рицарю, щоб ви здшснили свою ласка-
ву общянку.

— За мною дшо не стане, — вщпов1в Дон Ki-
хот. — Скажпъ титьки, сеньйоро, що я зараз повинен
зробити, бо я ладен слугувати вам ycieio душею.

— Pin у Т1м, — промовила Долорща, — що звщ-
си до королшства Канда! суходолом щось i3 п’ять
тисяч миль, але повпрям, навпростець — три
тисяч! двюп двадцять плеть. Слщ також заува-
жити, що Маламбруно сказав, що, коли дове-
деться меш зустрггися з нашим рицарем-ряпв-
ником, Bin пошле йому багато кращого коня,
н!ж наймаш кош, i що це буде той самий дере-
в’яний гань, на якому славний П’ерес пов1з ви-
крадену ним вродливу Магалону. Цим конем
керують з допомогою юлка, вставленого йому в
лоб, а повпрям вш летить так, наче його несуть
чорти. Цього коня, коли в!рити стародавшм пе-
реказам, зроблено для вченого Мерлша, а той пози-
чив його своему приятелев! П’ересовц що здш-
снив на ньому далек! подорож! i викрав,як я ка-
зала, вродливу Магалону. Вш посадив п на кртей
конев! i, летячи повпрям, пошив у дурш Bcix
тих, хто дивився на нього з земль Мерлш пози-
чав коня лише тим, кого любив або хто краще
платив за це, i шсля П’ереса, сюльки знаемо, Hi-
хто не ещав на нього. Маламбруно сво'1ми шту-
ками забрав його co6i й вщтод! користаеться ним
для cboix подорожей до шших краш евпу. Сьо-
годы вш тут, завтра — у Францй, а шслязавтра —
в Лотос!1. Але найвигщншшй цей кшъ тим, що Hi-
чого не теть, нжоли не спить, пщюв не стоптуе
i летить повггрям без крил такою спокшною хо-
дою, що хздець може тримати в руках повну склян-
ку води, а не розхлюпае й краплъ Ось чому пре-
красна Магалона так любила Тздити ним.

— Щодо спокшно! та piBHoi ходи, — сказав
Санчо, — немае коня кращого, шж мш Орий. Хоч
вш i не лггае повпрям, а землею ходить, але я не
промшяв би його на найкращого шохода в свш.

Bci засм!ялись, а Долорща вела далк

— Цей кшъ, якщо Маламбруно захоче покла-
сти край нашш недол1, з’явиться сюди за швго-
дини перед швюччю. Бо, сказав вш, на знак того,
що я справд1 знайшла рицаря, якого шукала, вш
пошле туда, де я буду, якнайшвидшого i найзруч-
шшого коня.

— А скшьки душ можуть сюти на цього коня? —
спитав Санчо.

— Двое, — вщповша Долорща, — один у сщло,
а другий на крижц здебыыпого це бувають ри-
цар та його зброеносець, якщо немае якох-небудь
викраденох дГвчини.

— Хотгв би я знати, сеньйоро Долорщо, — ска-
зав Санчо, — як звуть цього коня?

— Його звуть, — вщповиа Долорща, — не так,
як коня Беллерофонта, що звався Пегас; i не так,
як коня Александра Великого, що звався Буце-
фал; i не так, як коня Лютого Орланда, що 1м’я
його було Брзадор; i не Баярд, як звали коня Рей-

1 Micro в Бол1вп (П1вденна Америка), вщоме своши
рудниками. Багатство його ввшшло в присгпв’я.
нальда Монтальбанського; i не Фронтш, як звав-
ся кшь Рухера; не Боотес i не Пергтос, як, пере-
казують, звалися кош Сонця; не Орел!я, на яюм
безталанний Родр!го, останнш король готтв, брав
участь у битв!, де вш утратив життя й царство.

— Закладаюся, — мовив Санчо, — що, не дав-
ши йому !меш жодного з цих славетних коней,
вони не назвали його й Росшантом, як коня мо-
го пана. А це 1м’я своею вщповщшстю до коня
перевершуе Bci iHini.

— Ви правильно кажете, — ствердила борода-
та дуенья, — але !м’я йому дали дуже подходяще;
його назвали Клавыеньо1 Прудконогий, i !м’я
це — дуже змгстовне, бо вш i справд! зроблений
!з дерева, мае в лоб! юлок i надзвичайно швид-
кий на ходу. Отже, свош !м’ям вш може змага-
тися з! славетним Росшантом.

— Непогане !м’я, — сказав Санчо. — Але як ним
керувати — в!жками чи недоуздком?

— Я казала вже, — вщпов!ла Тр!фальд1, — що
коли Тздець поверие юлок, то й кшь повертаеть-
ся в той б!к, куди юлок повернуто.

— Я хоттв би побачити його, — сказав Санчо, —
але думати, що я збираюсь на нього сщати, чи то
в сщло, чи то позаду, — однаково, що шукати на
верб! кислиць. Я ледве всиджу на С!рому, на в’юч-
ному, м’якому, як шовк, с!дл!, а ви хочете, щоб
я с!в на дерев’яш криж! без жодно! подушки чи
пщстилки. Не хочу я молотитись, щоб звыьни-
ти когось в!д бороди. Хай кожей годиться, як
йому завгодно, а я й думки не маю й ти разом

11м’я Клавшеньо складаеться з двох !спанських сл!в —
к!лок (clavila) i балка (leco).
i3 мош сеньйором, тим бшыпе, гадаю, що я не
потр!бен для голшня цих борщ так, як був потр!-
бен, щоб зняти чари з мое! сеньйори Дульсше!.

— Hi, потр!бш, друже, — в!дпов!ла Тр!фаль-
д!, — i так! noipi6Hi, що без вас, на мою думку,
ми шчого не досягаемо.

— Добридень вам, — сказав Санчо. — Яке ж
дито зброеносцям до пригод !хшх пашв? Вони
здобудуть co6i слави, а нам лишаться сам! труд-
нощ!. Якби то гсторики писали ще: «Такий-от
рицар довершив таку й таку пригоду, але за до-
помогою свого такого-от зброеносця, без якого
кшчити и було б неможливо». Таж Hi! Вони про-
сто пишуть: «Дон Паралшоменон перемш nii-
стьох велетшв», навпъне називаючи гмеш його
зброеносця, що був при всьому тому, шби його й
на свт зовс}м не було. Тепер, сеньйори, я знову
кажу, що мш сеньйор може !хати сам, i щасти
йому Боже, а я лишуся тут i3 сеньйорою герцо-
гинею; i дуже можливо, що, як вш повернеться,
справа i з сеньйорою Дульсшеею посунеться
вже на одну третю або п’яту частину, бо я маю
надавати co6i тим часом стшьки батопв, що на
тому мгсщ вже й волосся не ростиме.

— А проте, добрий Санчо, — сказала герцо-
гиня, — вам доведеться погхати з вашим паном,
коли буде потреба й коли вас проситимуть пдш
люди. Не лишатися ж i3 бородами цим сеньйо-
рам через вашу полохлив!сть, тож буде сором!

— Ще раз добридень вам! — мовив Санчо. —
Якби цю милють треба було робити для яких-
небудь самотн!х д!вчат або для дггвори i3 сир!т-
ського дому, то можна ще завдати co6i деякого
клопоту, але клопотатися для того, щоб зняти
бороди дуеньям, — б!с його матер!!
— Досигь про це, — сказав Дон Кзхот. — Я спо-
дгваюся, сеньйоро Тр1фальд1 й yci iHnii, що не-
бо гляне на ваше лихо прихильним оком, i Сан-
чо зробить те, що я йому накажу; нехай лише
з’явиться Клавгленьо, i я побачуся з Маламбру-
но. Н1яка бритва не поголить вас так добре, як
я зрубаю з пл1ч голову Маламбруно, бо Бог тер-
пить лихих людей, та не назавжди.

РОЗД1Л XXII

п^о тябу Уишвшнъо й кшуъ yiei Мкг п^игодп

Тим часом зайшла н!ч, i разом 1з нею набли-
жався час, коли мав з’явитися славний кшь Клавь
леньо, затзнення якого починало вже турбувати
Дон Кзхота. Йому здавалося, що Маламбруно
не посилае коня або страхаючись поединку, або
тому, що вш не той рицар, якому призначено
цю пригоду. Аж ось у сад увшшло четверо дику-
шв, yci вкрип зеленим плющем i з величезним
дерев’яним конем на плечах. Коли вони поста-
вили коня на землю, один i3 дикушв сказав:

— Нехай сяде на цю штуку рицар, у якого ви-
стачить на це вщваги.

— Тод! я не сяду на нього, — сказав Санчо, —
у мене й вщваги не вистачить i, кр!м того, я не
рицар.

— А На крижц — далг мовив дикун, — пови-
нен сюти зброеносець, якщо рицар його мае. I не-
хай вш покладаеться на славного Маламбруно,
бо, крш його меча, рицарев! шчого не загрожу-
ватиме. Щоб знятися в повггря й добутися до
Маламбруно, що чекае ix, слщ повернута юлок,
що на шш у коня, а щоб im через височшь не
запаморочило голову, вони повинн! зав’язати со-
6i O4i i так Тхати, аж доки за!рже кшь, i це виз-
начить кшець !хньо! подорож!.

Сказавши це, вони покинули Клавитеньо i,
зграбно ступаючи, вийшли з саду пею самою до-
рогою, що й увшшли. Долорща, коли побачила
коня, мало не плачучи, сказала Дон KixoTOBi:

— Хоробрий рицарю, Маламбруно додержав
слова; кшь тут; наш! бороди ростуть; i кожна з
нас кожною волосинкою свого волосся благае
тебе поголити й постригти нас, бо тепер лиша-
еться тшьки, щоб ти 3i сво!м зброеносцем cib на
коня й щасливо розпочав свою подорож.

— Я зроблю це, сеньйоро графине Тр!фальд!,
вщ щирого серця i з великою охотою, не дбаючи
нав1ть про подушку для сщла i про шпори, щоб
не гаяти часу, бо так я хочу бачити вас, сеньйо-
ро, i вс!х цих дуенш чистими, без бороди.

— А я, — сказав Санчо, — не зроблю цього Hi
з великою, Hi з малою охотою i Hi в якому разг
Коли ж це голшня неодмшно вимагае, щоб я
злхз на коня, то моему панов! доведеться шука-
ти соб! шшого зброеносця для супроводу, а цим
сеньйорам — шшого способу поголити сво! об-
личчя. Я — не чаклун, щоб лггати повпрям, !
що скажуть мо! остров’яни, коли довщаються,
що !хн!й губернатор ще в прогулянку разом !з
вггром? До того ж, звщси до Канда! три тисяч!
миль тз гаком, i якщо кшь затзниться або веле-
тень розлютуеться, ми повернемось не ранние
як через плеть рок!в, а за такий час ш один ос-
тр!в у свт мене не вшзнае. Я хочу сказати, що
мен! добре у щм дом!, де зо мною так ласкаво
поводиться ! вщ господаря якого я сподгваюся
велико! милост! зробити з мене губернатора.
А герцог вгдповГв на це:

— Санчо, друже, ocipiB, що його я вам общяв,
не зрушиться з мтсця й не втече. BiH так глибо-
ко вкоренився в сам! безодш земл!, що витягги
або викоренити його не спроможуться й за три
ривки. Ви знаете, що н! одапе! посади не можна
здобути без якогось хабара або быьшо! чи мен-
шо! шдмазки. Отже, перше юж дати губернатор-
ство, я хочу, щоб ви поГхали з вашим сеньйором
Дон Юхотом i допомогли йому довершити цю не-
забутню приводу. А повернувшись, ви знайдете ваш
остр!в на своему мгсщ, i остров’яни завжди бу-
дуть рад! мати вас губернатором. Моя воля не зм!-
ниться, пов!рте цьому, сеньйоре Санчо, щоб не
образити мого бажання служити вам.

— Досить, сеньйоре, — сказав Санчо, — я
бщний зброеносець, i moi плеч! не витримають
стгтькох гречностей. Нехай мш пан сщае, а ме-
н! хай зав’язують очи

Дон KixoT с!в на Клавитеньо й помацав юлок,
що легко повертався. Неохоче i повод! видерся
на коня Санчо !, влаштовуючись якнайзручшше
на його крижах, знайшов 1х дещо твердими !, в
усяюм раз!, не м’якими. Тод! в!н попросив гер-
цогиню щдмостити йому яку-небудь подушку,
бо криж! цього коня скидаються б!лыпе на мар-
муров!, шж на дерев’ян!.

Тр!фальд! зауважила на це, що Клавитеньо не
терпить Hi збру!, Hi будь-яких прикрас, i що
Санчо може с!сти по-жшочому, TOfli йому буде
не так твердо. Санчо Так ! зробив.

Вони зав’язали co6i oni, i Дон К!хот, уважаю-
чи, що все гаразд, намацав юлок. Титьки пальщ
його торкнулися юлка, дуены й yci присутш вго-
лос сказали:

— Щасти тоб! Боже, славетний рицарю, i то-
61, хоробрий зброеносцю! Вже, вже ви летите по-
вггрям, краючи його, наче стрита, i починаете за-
хоплювати та вражати тих, що дивляться на вас
1з землё Тримайся цупко, Санчо, бо ти вже хи-
таешся. Дивись, не впади; бо падшня твое буде
пршим в!д падшня смшивого юнака, що захопв
керувати колюницею свого батька-Сонця.

Санчо почув ц! голоси, притулився ближче до
свого пана i, обхопивши його обома руками,
сказав:

— Як же це вони кажуть, що ми вже високо
злетыи, а тхш голоси чути тут, i, меш здаеться,
вони говорить зовс1м поруч нас?

— Не зважай на це, Санчо, — в1дпов1в Дон
Ктхот. — Так! реч! та лпання 1дуть не звичайним
шляхом, i ти на тисячу миль можеш бачити й
чути все, що захочеш. Титьки не чшляйся за ме-
не так, а то ти мене скинеш. Не знаю справд!,
чого ти турбуешся та лякаешся, бо меш за все
життя не доводилося тхати на кон! з такою р!в-
ною ходою. Меш здаеться навпъ, що ми стотмо
на Micui. В!джени, друже, страх; все йде гаразд,
i впер дме нам !з корми.

— Це правда, — вцщовгв Санчо, — бо з цього
боку на мене в!е такий свгжий впер, наче роз-
дмухують тисячу ковальських м!х!в.

I справд!, пригоду було так досконало вигада-
но, що герцог, герцогиня й дворецький не забу-
ли шчого й приготували талька великих м!х!в.
Дон Ктхот також в!дчув рух повпря i сказав:

— Нема сумшву, Санчо, ми досягли вже дру-
гого повпряного кола, де народжуються гради й
сн!ги. Гр!м, блискавки й сонячне промшня за-
роджуються в третьему кол!. Якщо ми Тхатиме-
мо так швидко, ми незабаром досягаемо краши
вогню, i я не знаю, як регулювати цей юлок, щоб
нам не полетай туди, де й згоргги можна.

Тим часом слуги герцога запалили клоччя, при-
в’язане до довгих дрючюв, i почали гнати гарячий
дух 1м в обличчя. Санчо, вщчувши жар, сказав:

— Нехай мене вб’ють, якщо ми вже не в’Тха-
ли в коло вогню чи десь недалеко вщ нього, бо
у мене вже обгоршо швбороди. Я скину пов’яз-
ку, сеньйоре, i роздивлюся, де ми.

— Не роби цього, — вщпов!в Дон Ктхот, — i
згадай правдиве оповщання про лщенщата То-
ральву, якого дияволи несли повпрям, верхи на
палищ, 3i зав’язаними очима. За дванадцять го-
дин вш прибув до Риму i спустився на Торре де
Нона. А на ранок вш знову був у Мадрид!, де
розповтв про все, що бачив. Вш сказав також,
що, бувши в повпр!, з намови диявола розплю-
щив оч! й помнив себе так близько вщ мкяця,
що Mir схопити його рукою, на землю ж вш не
дивився, бо боявся знепритомшти. Отже, не слщ
розв’язувати очей i нам, Санчо. Мабуть, ми по-
вод! високо пщносймось, щоб поим одразу ж
спуститися в корол!вство Кандая, як робить со-
юл або кречет, кидаючись на чаплю тим швидше,
чим вище вш знявся. Хоч нам i здаеться, шби не-
ма й швгодини, як ми вшхали з саду, пов!р ме-
н!, ми, мабуть, проехали вже довгу путь.

Герцог, герцогиня й yci, що були в саду, чуди
розмови обох смитивщв, дуже втпиалися ними,
!, щоб покласти край цш незвичайнш пригод!,
яку так влучно влаштували, пщнесли клоччя до
хвоста Клавшеньо ! шдпалили його. Кань, що
весь був напханий петардами й ракетами, з над-
звичайним гуркотом вибухнув i злет!в у повгг-
ря, а натвобгорш Дон KixoT i Санчо впали на
землю.

Тим часом i3 саду зник увесь бородатей запн
дуешй, Тр!фальд! та mini, а герцоги i ixHi госта
лежали на земл!, немов непритомш. Дон Кзхот
i Санчо гцдвелися, почуваючи себе не зовсш доб-
ре, i, оглядаючись навкруги, дивувалися, що опи-
нилися в тому самому саду, з якого почали свою
подорож. 1х дуже вразила така сила людей, що
лежали на земл!, ! це враження ще збитыпилося,
коли вони побачили в кшщ саду спис, устре-
млений у землю, а на ньому на двох зелених
шнурках вис!в аркуш б!лого пергаменту, де ве-
ликими золотими лггерамй було написано:

«Славетний рицар Дон Kixom Ламанчський роз-
почав, закшчив i довершив пригоду з графинею
Тр1фальд1, шакше дуеньею Долор1дою, та и това-
риством. Маламбруно заявляв, що вш щлком за-
доволений, обличчя дуенш тепер уже чисгт й pie-
Hi, а Kiaeixo й Антономаая повернут! на тих, що
й були. Коли зброеносець виконае свою покуту, di-
ла горлиця теж звиънитъся eid пересмдувань хи-
жих KpyKie i опиниться в руках свого коханого го-
луба, бо такий наказ ученого Мерлша, проводиря
ecix napieHUKie».

Дон К!хот, прочитавши пергамент, зрозумш,
що мова йде про зняття чар !з Дульсше!. BiH ni-
дшшов до герцога й герцогиш, що й дос! ще не
прийшли до пам’ята, узяв за руку герцога й ска-
зав йому:

— Смитивппе, смшивште, мш сеньйоре: все
це дурнищ, i пригоду закшчено без шяко! шко-
ди та клопоту, як це видно з напису, що висить
на тому спис!.
Р03Д1Л XXIII

тфо ^в/ташо^бання Сан'ю на ocm/>o6i

Герцоги були так! задоволеш веселим i втпп-
ним закшченням пригоди з Долорщою, що вир!-
шили й дал! жартувати з людиною, яка так щи-
ро в!рила в жарти. Отже, розказавши свш план i
давши слугам та васалам вказ!вки, як поводити-
ся з Санчо, коли вш з’явиться на остр!в як губер-
натор, другого дня шсля польоту на Клавитеньо
герцог сказав Санчо, щоб той !хав на остргв, де
жител! чекають його, як дощу в травш.

Санчо вшхав у супровод! сили людей, одягне-
ний в судову од!ж; поверх не! був пце дуже ши-
рокий плат !з темно-рудого камлоту, а на голо-
в! — шапочка з lie! само! матери. 1хав вш на мул!,
в сщл! з короткими стременами, а позаду з на-
казу герцога плов С!рий пщ в’ючним сщлом i в
шовков!й блискучш збру!. Санчо раз у раз по-
вергав голову i дивився на свого осла, товари-
ства якого вш не промшяв би й на шмецького
!мператора. Прощаючись !з герцогом та герцо-
гинею, вш поцшував !м руки i, хлипаючи, дютав
благословения в!д свого пана, який благосло-
вляв його з! сл!зьми.

Отже, Санчо з ус!м сво!м почтом прибув до од-
ного з найкращих мгстечок, що належали гер-
цогов! й де було близько тисяч! мешканщв. Зва-
лося воно, як йому сказали, остр!в Баратар!я.
Коли вони пщ’Тхали до м!ста, назустр!ч !м вийшла
вся м!ська рада, дзвонили дзвони, i людшсть ра-
д!сно впала його.

Шсля цього йому з багатьма церемон!ями пе-
редали ключ! мютечка й проголосили незмш-
ним губернатором острова Баратарп. Убрання,
борода, округлють i невеличкий 3picT нового гу-
бернатора вразили не тшьки век тих, що не зна-
ли, як сталася ця справа, а й тих, що знали про
не!’, а таких було нимало. Санчо посадили в су-
дове крюло, i дворецький герцога сказав:

— На цьому остров!, сеньйоре губернаторе,
е стародавшй звичай: той, хто бере його шд вла-
ду, повинен в!дпов!сти на одне запитання — во-
но заплутане i розв’язати його важко. 3 вцщовцц
з’ясовуеться розум нового губернатора, i народ
знае год!, радии чи сумувати з приводу його
пршзду.

Поки дворецький казав це, Санчо роздивляв-
ся на маленый й велик! лиери, написан! на сть
ш проти його кр!сла. Не вмпочи читати, вш спи-
тав, що то були за малюнки.

— Сеньйоре, — сказали йому, — тут написа-
но й вщзначено день, коли ваша евшпеть прий-
няли цей остр!в у володшня, i напис каже таке:
сьогодш, такого-от числа, м!сяця й року, узяв
шд владу цей остр!в сеньйор дон Санчо Панса,
нехай волод!е вш ним багато рок!в.
— А кого називають тут дон Санчо Панса? —
спитав Санчо.

— Вашу милють, — в!дпов!в дворецький, — бо
на наш ocTpiB не ступав шший Панса, кр!м то-
го, що сидить на цьому кр!сл!.

— Тод! затямте co6i, друже, що-у мене немае
титулу «дон» i його не мав тпхто з мого роду. Ме-
не звуть просто Санчо Панса; Санчо звали мого
батька й дща, i вс! вони були Панси без н!яких до-
шв. Здаеться, на цьому остров! б!лыпе дон!в, як
камшня. Та год!; може, якщо меш доведеться бу-
ти тут губернатором понад чотири дш, я повипо-
люю цих дошв, що через свою численшсть по-
винш обридати, як моск!ти. Давайте сюди ваше
запитання, сеньйоре дворецький, i я в!дпов!м на
нього як можу краще, не вважаючи на те, суму-
ватиме чи не сумуватиме народ.

Пщ цей час у залу ввшшло два чоловжи, один
у селянському вбранш, а другий — одягнений,
як кравець, i в руках у нього були ножищ. Кра-
вець сказав:

— Сеньйоре губернаторе, я й цей селянин
прийшли до вас у такш справ!: вчора цей доб-
рий чоловж прийшов до мене в майстерню —
бо я, з дозволу присутн!х, !з кравц!в кравець —
i, давши шмат сукна, спитав, чи можна зробити
з нього шапку. Я обм!ряв сукно i сказав, що мож-
на. Вгн, певне, гадав, що я хочу вкрасти лишок
сукна, i попросив мене подивитися краще й
сказати, чи не вийде з нього двох шапок. Я вга-
дав його думки i в!дпов!в, що вийде; вш, Тдучи
все дал! в cboix клятих пщозршнях, прикладав
нов! й нов! шапки, а я казав «так», i отак ми
дшшли аж до п’ятьох шапок. Сьогодн! вш якраз
прийшов по них, я даю ix йому, а вш не хоче
платити rpoini за роботу та ще вимагае, щоб я
в!ддав йому його сукно або заплатив за нього.

— Чи так це все, брате? — запитав Санчо.

Так, сеньйоре, — в!дпов!в селянин. — Але не-
хай вш покаже вашш милост! т! п’ять шапок,
що вш зробив.

— Залюбки, — сказав кравець, негайно засу-
нув руку п!д плащ i витяг з-шд нього п’ять ша-
пок, надт на п’ять палыцв його руки.

— Ось п’ять шапок, що ix замовив цей доб-
рий чоловж, i, присягаюся Богом та мош сумлш-
ням, у мене не лишилося й клаптика сукна. Не-
хай подивляться ремюничн! шспектори.

Bci присутш засм!ялися з великого числа ша-
пок i незвичайно! справи, а Санчо, подумавши,
сказав:

— Меш здаеться, що нема чого гаяти часу на
цю справу, слщ тшьки звернутися до здорового
глузду, i ось мш вирок: кравець не дютане плат-
ш за роботу, селянин не одержить свого сукна,
шапки вщдати на користь в’язням — i все.

Вирок викликав смгх, але наказ губернатора був
виконаний. Пот!м перед ним з’явилися д!ди, один
з яких держав у рущ очеретину, немов цшок. Той,
що був без цшка, сказав:

— Сеньйоре, юлька дшв тому, щоб прислу-
житися та й зробити добре дшо, я позичив цьо-
му доброму чолов1ко!П десять ескудо золотом з
нею умовою, щоб вш повернув ix меш, як тшь-
ки я йому скажу. Минуло багато часу, я не ви-
магав грошей, щоб не призвести його до ще пр-
ших злидшв. Та мен! здалося, що вш не думае
платити свш борг, i тод! я кшька раз!в нагадав
йому про це. А вш не тшьки не повертае гро-
шей, а навггь заперечуе, що взагал! будь-коли
брав ix у мене, а якщо й брав, то давно вже вщ-
дав. У мене немае св!дк!в Hi на те, що я пози-
чив йому rpomi, Hi на те, що вш повернув ix, бо
BiH ix не повертав. Я хот!в би, щоб ваша мюпсть
примусили його заприсягтися, ! якщо вш за-
присягнеться на тому, що повернув rpomi, я да-
рую йому борг i перед Богом i перед людьми.

— Що ви скажете на це, дщу з цшком? — спи-
тав Санчо.

— Я визнаю, що брав у нього rpomi, — вщпо-
вгв той. — Але нехай ваша мшпсть схилить жезл,
i, якщо вш вимагае вщ мене присяги, я ладен
заприсягтися на вашому жезл!, що справда. вщ-
дав йому грош!.

Губернатор схилив жезл, старий вщдав свш щ-
пок другому дщов!, щоб той подержав його пщ
час присяги, i присягнувся, схрестивши на жезл!
руки, що з рук в руки вщдав т! десять ескудо, як!
позичав i як! позичальник вимагае тепер знову.

Тод! великий губернатор спитав кредитора,
що може вш сказати на слова свого супротив-
ника. Старий сказав, що винуватець, безпереч-
но, каже правду, бо вш вважае його за порядну
людину, i що в!н сам, певне, забув, коли та як
повернено йому грош!,! що надал! вш битыпе ix
не вимагатиме.

Винуватець узяв св!й цшок !, похнюпившись,
вийшов !з зал и. Санчо бачив, як вш вийшов, не
сказавши ш слова, звернув увагу на лагщшсть
позивача, схилив голову на груди, приклав вка-
з!вний палець право! руки до бр!в i до носа й,
помгркувавши якийсь час, пщвгв голову i звелгв
покликати до себе дща з цшком, що вже тшов.
Коли старого привели, Санчо подивився на ньо-
го й сказав:
— Дайте ваш цшок, чолов!че добрий: вш ме-
Hi потр!бний.

— 1з великою охотою, сеньйоре, ось вш, — в:д-
пов1в старий i дав цшок.

Санчо взяв його i, передавши другому дщовц
сказав:

— 1дпъ co6i з Богом, бо вам уже оплачено борг.

— Мент? — спитав той. — Та xi6a ця Очеретина
коштуе десять ескудо золотом?

— Коштуе, — сказав губернатор, — а як Hi, то
я найдуршшцй губернатор у свт, i ви зараз по-
бачите, чи досить у мене розуму, щоб керувати
Ц1лим королГвством.

I вш звел!в тут же перед yciMa розломити щ-
пок. Цшок розламали i всередиш знайшли де-
сять ескудо золотом. Bci були здивоваш й ува-
жали свого губернатора за нового Соломона. На
запитання, як саме довщався вш, що в очерети-
Hi заховано десять ескудо, Санчо вщпов1в, що
коли вш побачив, як винуватець перед прися-
гою передав свого цшка позивачевц а заприсяг-
нувшись, зараз же взяв його, то йому спало на
думку, що rponii були в цшку.

HapeuiTi, обидва дщи — i хитрий, i той, кому
оплатили — шшли геть; присутш ж дивувалися,
а той, хто записував слова, вчинки й найменпп
рухи Санчо, не Mir виршшти — вважати та роз-
цшювати його як дурня чи як розумного.

РОЗД1Л XXIV

де отбгдаетъся далг nfto те, як тбодився Сан/ю,
бувши ^e/mamoffOM

1з суду Санчо повели до розкшшого палацу,
де в однш i3 зал був улаштований королгвський
стиг. Коли Санчо входив до щальш, загради кдар-
нети, i чотири паж пщнесли воду, щоб помити
руки, i вш ix помив дуже поважно.

ГП ел я цього музика втихла, i Санчо ciB до сто-
лу, де був титьки один прибор. Поруч Санчо став
якийсь чоловгк, як по™ виявилося — л1кар, з
маленьким жезлом тз китового вуса в рущ. Зияли
розкшший бигий рушник, яким було накрито на
crojii фрукти й велику силу ртзних страв; хтось,
шби студент, проказав молитву, один паж зав’я-
зав Санчо мережаний нагрудник, а друтий, що
виконував обов’язки дворецького, поставив пе-
ред ним блюдо з фруктами.

Але не встиг. Санчо проковтнути перший шма-
ток, як той чоловгк, що стояв при ньому, торк-
нувся сво'Гм жезлом блюда, i його зараз же забрали.
Дворецький подав нову страву; Санчо зтбрався
покуштувати ii, та перше шж вш дотягнувся до
не!, жезл знову торкнувся блюда, i паж прибрав
його так само швидко, як i те, що було з фрукта-
ми. Здивований Санчо, роздивляючись навкру-
ги, спитав, чи не вважають вони його за якогось
штукаря, що BMie наютися таким способом.

— Вам, сеньйоре губернаторе, — вщпотяв той,
що i3 жезлом, — належить 1сти титьки так, як
звичайно щять губернатори Bcix шших островгв.
Я, сеньйоре, лткар i служу на цьому ocTpOBi при
oco6i губернатор1в, щоб дбати про тхне здоров’я
бигыпе, шж про свое власне, щоб вивчати вно-
4i й удень властивосй гхнього оргашзму, а вив-
чивши, мати змогу л! ку в ат и ix як слщ, кбли вш
заслабне. Гол овна моя робота в тому, щоб бути
пщ час гхнього общу, енщанку та вечер!, дозво-
ляти 1'сти те, що я вважаю за корисне, i заборо-
няти подавати iM страви, як!, на мою думку, мо-
жуть запод!яти шкоду !хньому шлунковь Отже,
я звел!в прибрати блюдо з фруктами, бо в них
занадто багато вологи, другог страви не можна
було юти через те, що вона була занадто гаряча
й гостра. Гострота зб!лыпуе спрагу, а той, хто ба-
гато п’е, витрачае й нищить вологу свого т!ла, що
становить основу життя.

— У такому раз!, — сказав Санчо, — он Ti сма-
жет i, здаеться, дуже смачш куршки не зашко-
дять мен! аж ншк.

— Цього сеньйор губернатор не ютиме, поки
я живий, — в!дпов!в лжар.

— Чому ж так? — спитав Санчо.

— А тому, — в!дпов!в лжар, — що наш учи-
тель Гшпократ1, провщна З1рка й свггило меди-
цини, каже, що «ненажерливють шкщлива зав-
жди, а надто як об’щатися куртками».

— Якщо це так, — вщпов1в Санчо, — то нехай
сеньйор подивиться, як! з тих страв, що стоять на
стол!, будуть мен! кориснпш, а як! — шкщлившп,
i дасть меш поюти, не торкаючись блюда своею
паличкою.Клянуся життям губернатора, я поми-
раю з голоду, i забороняти меш юти — значить
вкорочувати мен! життя, а не продовжувати його,
наперекор тому, що каже i казатиме лжар.

— Ваша милють, сеньйор губернатор мае ра-
цио, — сказав лжар. — От меш здаеться, що ва-
шш милост! не слщ було б юти тих кроликгв !з на-
чинкою, бо шлунок погано перетравлюе ix. Ви
могли б пце покуштувати още! телятини, якби во-
на не була смажена, але тепер i цього не можна.

'Г!ппократ — вчений Стародавньо! Грецп. Вщомий
у Ti часи лжар.

—Я гадаю, — сказав Санчо, — отам у великому
блюд!, що паруе, повинна бути «олья подрида».
А тому, що в цих стравах багато р!зного овочу та
м’яса, то там, на мою думку, знайшлося б щось
смачне й корисне для мене.

— Hi, — в!дпов!в лпсар. — Жодна страва на св!-
ri не шкодить так здоров’ю, як «олья подрида».
Нехай п щять попи, ректори ушверситетав та го-
ста на сшьських весшлях, i хай вона не з’яв-
ляетьСя на стол! губернатор!в, що повинш мати
тшьки найкрапц та найдоб!рн!ш! страви. Я знаю,
що сеньйор губернатор, щоб зберегти й полш-
шити свое здоров’я, мусив би з’юти тепер !з сотню
трубочок !з кремом та к!лька шматочюв айви,
бо це очищае шлунок i сприяе травлению.

Почувши таке, Санчо вщхилився на спинку кр!-
сла i, пильно оглядаючи л!каря, спитав, як його
звати i де вш учився.

— Звуть мене, — вщпов!в лгкар, — Педро Ре-
с!о де Агуеро, родом я !з села Тлртеафуера1, що
праворуч i посередин! м!ж Каракуелем та Аль-
модоваром дель Кампо, а докторський стушнь здо-
був я в Осунському университета.

На це Санчо, спалахнувши гн!вом, одказав:

— У такому раз!, доктор Pecio де Маль-Агу-
еро2, родом з села Пртеафуера, що лежить право-
руч як пи з Каракуеля до Альмодовара дель Кам-
по, учень Осунського ушверситету, геть звщси
зараз же! Бо шакше, сонцем присягаюся, я в!зь-
му дрючок i почастую, починаючи з вас, ycix л!-

1 ТЧртеафуера — буквально значить «вщправляйся
на той свт.

2 Маль-Агуеро — погане впцування.
KapiB на цьому остров!, або принайми! тих, що,
на мш погляд, е неуки, бо JiiKapiB учених, розум-
них i свщомих я берегтиму, як зшицю ока, i по-
важатиму ix, як божественних людей. Кажу ще
раз, нехай Педро Pecio зараз же т!кае звщси, бо
шакше я потрошу кр!сло, де сиджу, об його го-
лову, i коли мене судитимуть, я зможу випра-
вдатися, бо скажу, що вбив поганого л!каря, який
катував громадянство. А тепер дайте мен! поТсти
або заберпъ вщ мене це губернаторство, бо по-
сада, що не годуе того, хто ii мае, не варта й па-
ри 6o6iB.

Лгкар, побачивши, як розлютувався губерна-
тор, замипався й хотгв тгкати i3 зали, але тим ча-
сом на вулищ засурмив поштовий р!жок, i дво-
рецький, виглянувши з впсна, гпдбй до Санчо й
сказав:

— 1де поштар вщ сеньйора герцога i, здаеть-
ся, везе якогось важливого листа.

Незабаром увшшов поштар, спивший i заса-
паний, i, витягши з-за пазухи листа, передав його
губернаторов!, а Санчо передав його дворецько-
му i звел!в прочитали адресу, де стояло: «До дона
Санчо Панси, губернатора острова Баратар!я, в
його власш руки або в руки його секретаря».

— Хто ж тут мш секретар? — запитав Санчо,
коли йому прочитали адресу.

— Я, сеньйоре, бо вм!ю читати й писати, —
в!дпов!в один !з тих, що були в зал!, — до того ж
я бюкаець1.

— 1з таким додатком ви могли б бути секре-
тарем i в самого шператора, — мовив Санчо. —

1 Бгскайщ вщзначалися своею чесшстю.
Розпечатайте ж пакет i подивиться, що там на-
писано.

Новонаставлений секретар так i зробив i, про-
читавши листа, сказав, що мае поговорити з ним
в!ч-на-в1ч. Санчо звел!в yciM, KpiM мажордома1
та дворецького, покинута залу, i, коли Bci вий-
шли, секретар прочитав голосно листа, де було
написане таке:

Дшшло до мене, сеньйоре дон Санчо Пансо, що
дехто з eopoeie моЬс i вашого острова готуються
колись уноч1 напасти на ocmpie. Конче треба
пилънувати, щоб вони не захопили його несподгва-
но. Я doeidaecn також eid г1дних doeipu розв}дни-
к}в, що до Micma, де ви живете, зайшло четверо
передягнених людей, щоб погубити вас, бо вони
бояться вашого великого розуму. Будьте уважш,
стежте за тими, хто приходить до вас балака-
ти, i не гжте того, чим вас годують. Я поддаю
про те, щоб допомогти вам, коли ви опинитесъ у
скрутному становищ}, а ви в усъому покладайте-
ся на свш розум. Написано тут, 16 серпня, о че-
тверти} годин} ранку.

Ваш друг герцог.

Санчо й присутш були вражеш; звертаючись
до дворецького, вш сказав:

— Те, що треба тепер зробити вщразу ж, це —
ув’язнити лшаря Pecio, бо це вш мае вбита ме-
не, та ще й убита найвитончешшим та найпр-
шим способом — заморити мене голодом.

— Але й меш здаеться, — сказав дворецький,1 —
що вашш милост! не слщ шчого 1сти з цього сто-

1 Мажордом — комендант будинку.
лу, бо все це готували монахиш, а прислгв’я ка-
же: за хрестом 6ic стоив.

— Не заперечую цього, — вцщов!в Санчо. —
А тепер нехай мен! дадуть скибку хлхба та фун-
т!в чотири винограду; в них не може бути н!я-
Koi отрути, а я ж, справд!, не можу обштися без
bri. Тим б!льше, коли ми мусимо бути готов! до
бо!в, що нам загрожують, ми повинн! бути мщ-
Hinii, бо вщвага спираеться на шлунок, а не шлу-
нок залежить в!д мужност!. А ви, секретарю, в!д-
пишпъ моему сеньйоров! герцогу й перекажпь
йому, що я виконаю вс! його накази.

Поц!луйте також в!д мого !мен! ручки мош
сеньйор! герцогинь До реч!, ви можете пощлу-
вати руки й моему панов! сеньйоров! Дон Kixory
Ламанчському, щоб вш почував мою вдячшсть
за його хл!б. А до цього ви можете, як добрий се-
кретар та добрий бюкаець, додати все, чого вам
забажаеться, i все, що спаде вам на думку. А за-
раз приберпъ з! столу та дайте меш !сти, i я год!
дам добро!' прочуханки вс!м шпигунам, розбш-
никам та чар!вникам, що наважаться напасти на
мене або на мш остр!в.

РОЗД1Л XXV

гфо те, iyo пфапилосл $3 СанЬо ^нсою, коли вш
обходив М, оот/пв

Тим часом зайшла шч, i губернатор забажав
обшти остр!в. Санчо взяв !з собою дворецького,
секретаря, мажордома й писаря, на якого було
покладено обов’язок, нащадкам на користь, за-
нотувати вс! вчинки губернатора, ! ст!льки вар-
тових та судових nncapiB, що з них можна було
скласти чималий загш. Санчо 3i cboim жезлом
плов посередиш, оточений yciM цим людом, i на
нього варю було подивитися. Пройшовшись юль-
кома вулицями мютечка, вони почули брязклт
ножтв i, посшшаючи до того м!сця, наградили
на двох чоловпбв, що, побачивши представни-
К1в правосуддя, кинули битися. Один з них гук-
нув:

— Сюди, 1м’ям Бога й короля! Чи можна ж,
щоб у цш KpaiHi грабували й нападали на людей
серед м1ста!

— Заспокойтеся, чолов!че добрий, — сказав
Санчо, — i розкажпъ меш, яка причина niei
сварки, бо я тутешнш губернатор.

— Я поясню вам усе найкоротше, сеньйоре гу-
бернаторе, — вщпов1в другий, його супротив-
ник. — Ваша мшпсть мусите знати, що цей доб-
родш виграв титьки що в картярському дом1, — ось
вит навпроти нас — бшыпе як тисячу реалтв i
хтозна-яким способом. Я був там, коли грани, i
юлька раз!в, у непевних випадках, розв’язував
справу йому на користь, не так, звгсно, як пщ-
казувало меш сумлшня. Вш устав з-за столу i3
cboim виграшем, i коли я спо.цвався дютати вщ
нього хоч ескудо на подяку, як звичайно дають
таким значним людям, як я, що буваемо при-
сутш при rpi, пщтримуемо несправедливост! й
допомагаемо уникати суперечок, вш поклав гро-
ini в кишеню та й пппов геть з дому. Я пппов
слщом за ним i дуже ввхчливо й чемно попро-
сив у нього хоч би BiciM реал!в. Ви мусите зна-
ти, що я людина порядна i не маю Hi посади ш
прибутюв, бо мо! батьки не лишили меш гро-
шей i мене шчого не навчили. А цей Шахрай не
згоджувався дати меш бптыпе як чотири реали;
отже, ви, ваша милосте, сеньйоре губернаторе,
сам! бачите, що це людина без стиду й без со-
рому. Але, честю клянуся, якби ваша милють не
шдшшла, в1н виблював би весь свш виграш. z

— Що ви на це скажете? — спитав Санчо.

Другий вщповгв, що його супротивник про все
каже BipHO i що справд! вш не хоче давати йо-
му битыпе як чотири реали, бо вш давав уже йо-
му стйтьки багато раз!в. На його думку, Ti, хто
дютае стигьки з милост!, повинш бути вв’члив! i
брати те, що гм дають, з веселим обличчям та не
заходити в суперечки, коли не знають напевне,
чи той, хто виграв, е справд! Шахрай i чи виграв
грош! нечесно. А за доказ того, що вш особисто
цшком порядна людина, а не Шахрай, може бу-
ти те, що вш не захот!в шчого йому дати, бо
тальки справжш niaxpai дають грош! таким здир-
никам.

— Це правда, — сказав дворецький, — А те-
пер, ваша милосте, сеньйоре губернаторе, про-
голоспъ вирок, що нам д!яти !з цими людьми.

— Що нам д!яти з ними? — повторив Санчо. —
Ви, той, хто виграв чесно чи нечесно, так чи так,
дайте зараз же цьому розбишащ сто реалгв, а
кр!м того вивертайте з кишеш ще тридцять ре-
ал!в на б!дних в’язшв. А ви, що не маете Hi по-
сади, Hi прибупйв та вештаетесь по щм остров!,
берйъ швидше сто реал!в i завтра ж удень по-
киньте остр!в на десять рок!в. А коли ви верне-
тесь сюди до строку, вам доведеться закшчувати
його на тому свт, бо я почеплю вас на шибе-
ницю або це зробить кат з мого наказу, i нехай
шхто не заперечуе меш в цьому, бо шакше вш
вгдчуе мою руку.
Один витяг грош!, другий узяв ix, i коли вони
пппли, перший — додому, а другий — геть з ос-
трова, Санчо сказав:

— Тепер я або влади збудуся, або позачиняю
вс! картярськ! доми, бо, на мою думку, вони ду-
же шкодять населению.

— Але саме цього ваша милють не зможе за-
чинити, — сказав один !з писар!в, — бо його
утримуе одна важнюща особа, яка втрачае що-
року без усякого пор!вняння бшьше, н!ж бере з
картярських стол!в. Ваша милють можете дове-
сти свою владу на шших — нижчого розряду —
кублах, бо вони шкщлившп i в них бшьше вся-
ких зловживань, а в домах вельможних сеньйо-
р!в шулери не наважуються стругати сво! фгглг
А через те, що порок картярства поширився скр!зь,
то нехай уже краще грають у вельмож, а не в
якого-небудь маленького урядовця, куди б!до-
лаху заманюють серед ноч!, а пойм з живого де-
руть шкуру.

РОЗД1Л XXVI

Сан1о УЗанси

Сьомо! ноч! свого керування Санчо лежав у
л!жку, ситий не хл!бом чи вином, а вироками,
думками, присудами та розпорядженнями, як!
вш видавав, i сон, напереюр голодов!, починав
уже склепляти йому oni. Рангом вш почув такий
галас i дзвони, наче весь остр!в розвалювався.
Санчо пщв!вся на л!жку й почав пильно прислу-
хатися, силкуючись добрати, яка могла бути при-
чина такого страшенного гармидеру. Але до дзво-
шв та гуркання приедналися звуки незл!ченних
сурм i барабан!в, i Санчо не тшьки не довщався
про причину ix, але ще бшьше перелякався. Встав-
ши, вш усунув ноги в туфл1, бо шдлога була вог-
ка, без райкового чи якогось там шшого вбрання
шдшшов до дверей; кр!зь них вш побачив, що
коридором !де бшьше як двадцять чолов!к з за-
паленими факелами та оголеними мечами й гу-
кають:

— До зброТ, до зброх, сеньйоре губернаторе, до
збро1! На остр1в напали численш вороги, i ми за-
гинемо, якщо ваш розум i вщвага не врятують нас.

Коли вони з. таким галасом та Гвалтом набли-
зилися до Санчо, що стояв здивований ! схвильо-
ваний yciM цим, один i3 них сказав:

— Озброюйтесь швидше, ваша вельможносте,
якщо не хочете загинути сам! й призвести до за-
гибел! цший остр1в.

— Навпцо я озброюватимусь? — в!дпов!в Сан-
чо,— Xi6a ж я що-небудь розумпо у вшськових
справах, xi6a можу чим допомогти? Такт реч! кра-
ще доручити моему панов! Дон Кзхоту. Вш
одразу Bcix подолае й дасть усьому лад. А я, го-
ре меш грппному, шчого не розумпо в такому
божевшл!.

— Ох, яка ж витримашсть у вас, сеньйоре гу-
бернаторе! — сказав другий. — Озброюйтесь, хо-
див на майдан, будьте нашим вождем ! полковод-
цем, бо ви — наш губернатор ! мусите вести нас.

— Ну, тод! озброюйте мене, i хай нам ща-
стить! — сказав Санчо.

Миттю було принесено два велик! дерев’яш
щити й одягнено ix на Санчо поверх сорочки, не
давши йому навпъ надпи ще що-небудь. Один
щит припасували спереду, а другий — !ззаду,
просунувши мЬк ними його руки, зв’язали щити
мотузкою i так замурували його Mix дошками,
що вш стояв наче веретено i не Mir зпнути ко-
лша або хоч крок ступити. В руки йому дали спис,
i вш на нього спирався, щоб не впасти. Опоря-
дивши так Санчо, вони наказали йому рушати,
1ти попереду i шдбадьорювати ix, бо, мовляв,
коли вш указуватиме im путь, мов та з!рка чи
лгхтар, тод1 все буде гаразд.

— Як же я буду йти, нещасний я, — вцщовхв
Санчо, — коли я не можу зпнути колша через
щ дошки, що наче пришит! до мене? Все, що вам
лишаеться зробити, це шдняти мене та покла-
сти чи притулити десь до воргг фортещ, i я за-
хищатиму ix цим списом або свогм т!лом.

— 1д1ть, сеньйоре губернаторе, — сказав ще
шший. — Мабуть, переляк вам б!лыпе заважае,
нхж дошки. Год! вже! Будьте бадьорппий, бо вже
шзно; ворож! сили бшыпають, голоси гхн! ста-
ють гучнппими i небезпека ближчае.

Июля таких доказ!в та вмовляння б!дний гу-
бернатор спробував зрушитись, але так гепнув-
ся об землю, аж подумав, що розбився на трюки.
Вш лежав немов черепаха, замкнена та прикри-
та в свогй шкаралуп!, або як перекинений догори
дном човен* на шску. А жарт!вники, хоч i бачили,
як вш упав, не пожалцги його й на крихту. На-
впаки, загасивши факели, вони почали ще го-
лоснппе кричати та скликати до збро! i толочили
бщного Санчо, раз у раз б’ючи мечами по щи-
тах. Якби вш не скорчився й не втяг голову п!д
щит, довелося б скуштувати лиха бщному губер-
наторов!, що, здавлений з ycix бокгв, упршав та
обливався потом i вс!м серцем покладався на

Бога, щоб урятуватися вщ тако! небезпеки. Од-
Hi спотикалися на нього, друг! падали, а хтось
навпъ простояв на ньому довгенько й подавав
звщти команду, наче з сторожово! башти, вигу-
куючи:

— Наш!, сюди! 3 цього боку ворог нападае ду-
же завзято. Стережпъ ri ворота! Зачиштъ щ воро-
та! Кидайте драбини для штурму! Давайте сюди
гранати, смолу та дьоготь у казанах! Загороджуй-
те вулищ сшниками!

А побитий Санчо лежав, тершв усе та промо-
вляв до себе:

— О, хоч би вони швидше забрали цей остр!в!
Тод! я або помер би вже, або позбувся цих мук.

Небо зважило на його благання, i коли вгн най-
менше цього спод!вався, почув голоси, що кри-
чали:

— Перемога, перемога, ворог пкае! Ей, сень-
йоре губернаторе, вставайте, ваша милосте, i ра-
дште з перемоги та д!лпь здобич, яку здобула у
воропв ваша непереможна рука.

— Пщведпъ мене, — сумно й знесилено ска-
за? Санчо, а коли йому допомогли встати, вш,
опинившись на ногах, додав:

— Бодай би ви прибили його цвяхом до мого
лоба, того ворога, що я перем!г! Не хочу я д!ли-
ти ворожо! здобич!, а прошу й благаю якого-не-
будь друга, якщо вш е у мене, щоб дав мен! ков-
тнути вина, бо все висохло у мене всередиш, та
витрпъ меш шт, бо я плаваю в ньому, як у вод!.

Коли його обтерли, дали вина i розв’язали щи-
та, Санчо с!в на л!жко й зомл!в !з переляку та
втоми. Побачивши це, жартгвники почали жал-
кувата, що довели його до цього, але, коли Сан-
чо став приходити до пам’яп, трохи заспоко'ши-

ся. На запитання Санчо, котра година, вони в!д-
повши, що вже свггае, i Санчо, не кажучи й слова,
почав одягатися. Bci мовчки дивилися на нього й
спод!валися, що вш пояснить, куди так поспппае.
Кшець кшцем, вш одягнувся й повод!, бо, по-
битий, не мй швидко рухатись, пппов до стайш,
а за ним слщом пппли й yci, що там були. Ш-
дшшовши до Ciporo, вш обняв, пощлував його
в лоб i не без сл!з на очах сказав:

-- 1ди сюди, друже й товарищу yciei пращ мо-
ет i бшувань! Коли ми були вдвох з тобою, я ду-
мав титьки про те, як подбати про твою збрую та
тжу для твого маленького т!ла. I щаслив! були мо!
години, дш та роки. А вщколи я покинув тебе i
щдшсся на башту честолюбства та гордотщв, мою
душу опанували тисяч! злидшв, тисяч! лих i чо-
тири тисяч! прикростей.

Промовляючи так, вш сщлав сам осла, a Bci
стояли мовчки. Осщлавши Ciporo, Санчо на пре-
велику силу зл1з на нього !, звертаючись до се-
кретаря, мажордома, дворецького, лпсаря Педро
Pecio та багатьох шших, що були тут, сказав:

— Розступпъся, сеньйори, i дайте меш верну-
тися до моет колишньот волг Дозвольте меш по-
тхати, бо я щу лшити на себе пластирг Меш зда-
еться, що щет Honi вороги, що товклися по меш,
прламали Bci мот ребра.

— Не робпъ цього, ваша милосте, сеньйоре
губернаторе, — сказав лткар, — я дам вам натй
проти забитого мюця, i ви швидко знову повер-
нете свою колишню мщь та здоров’я. А щодо
страв, то я общяю вашш милост! зм’якшитися i
дозволити вам тсти скшьки й чого ви забажаете.

— П!зно, — вщпов!в Санчо, — i тепер меш
так хочеться лишатись тут, як стати турком. Так дв!-
4i не жартують. Клянуся Богом, я не залишуся
тут губернатором i не в!зьму шшо! губернп, хоч
би меш подали ii на блюд!, так само, як не по-
лечу в небо без крил. Я з роду, де Bci уперт!, i
коли з них хто скаже: «лишка», то лишка i му-
сить бути напсреюр усьому свггов!, хоч би нас-
правд! був «чи». Хай лишаються в цш стайн!
мурашиш крила, як! п!днесли мене в повпря,
щоб мене подзьобали там ласпвки та шпп птахи,
а ми давайте знову ходити по земл! упевненою
ходою, i якщо ноги мо! не можна буде прикра-
сити черевиками з вишито! кордовсько! шюри,
то меш не бракуватиме мотузяних личаюв. А те-
пер пустив мене, бо вже шзно.

— Сеньйоре губернаторе, — сказав на це дво-
рецький, — ми з великою охотою вщпустимо вас,
хоч нам i дуже шкода втратити такого губерна-
тора, бо його розум примушуе нас бажати, щоб
вш залишився. Але ви вже знаете, що кожей гу-
бернатор перед тим, як по1хати з того м!сця, де
вш губернаторствував, повинен скласти звп про
свою д!яльшсть. Складпь його за т! десять дшв,
що ви були тут губернатором, i рушайте соб! з
Богом.

— Н!хто не може цього в мене вимагати, —
в!дпов!в Санчо, — кр!м мого сеньйора герцога,
що призначив мене сюди. Я щу до нього i т!ль-
ки йому дам звп про свою д!яльшсть. Тим бить-
ше, коли хто вирушае такий роздягнений, як я,
то не треба вже шших доказ!в, що вш був не гу-
бернатор, а справжшй ангел.

— 1й-богу, — сказав доктор Pecio, — великий
Санчо мае ращю i, на мою думку, ми його в!д-
пустимо, бо герцог буде дуже радий побачитися
з ним.
Bci погодились i выпустили Санчо, запропо-
нувавши супроводити його i дати йому все, що
може бути приемным для нього i корисним шд
час подорож!.

Санчо сказав, що йому треба тшьки трохи яч-
меню для Ciporo й твкружала сиру та пгвпаля-
нищ йому самому, бо путь недовга ^ бшыш або
крагщ припаси йому не riorpioHi. Його обшма-
ли Bci, i вш 3i сл!зьми обшмав ycix npncyniix,
здивованих його розумом i таким розважливим
та непохитним вирппенням.

РОЗД1Л XXVII

п^о me, nj.0 т^апилося 3 Сан'ьо догмою, та nf/o iu/uii
yikoMiunx За якг бути не Moojce

Затримавшись у дороз1, Санчо не Mir того са-
мого дня пршхати до замку герцога, хоч йому
лишилося не бшыпе як швмилц коли його за-
стала шч, досить темна та мовчазна. Але це було
влггку, i, не дуже турбуючись такою затримкою,
Санчо трохи збочив з шляху, щоб спокшнпие че-
кати ранку.

Проте його нещаснш та щербатш дош зама-
нулося, щоб вш, шукаючи кращого притулку, i3
cboim CipHM упав у глибоку й дуже темну яму,
мЬк кшькома старовинними бущвлями.

Пролетавши трохи бшыпе як два сажш, Cipnii
уже дютав дна, а Санчо опинився коло нього, Hi
трохи не подряпавшись i не пошкодившись. Об-
мацавши все свое тшо та затримавши в co6i по-
дих, щоб пересвщчитися, чи вш цший, Санчо
помацав також i стши ями, щоб дгзнатиея, чи
не можна вийти з не! без сторонньо! допомоги,
але впевнився, що вони скр!зь були piBHi й без
жодного виступу. Це завдало Санчо великого суму,
а надто коли вш почув, як жазпбно та тоскно 31-
тхае осел, що й справд! дуже потершв.

— Ой, — сказав Санчо, — як! неспод!ванки
трапляються на кожному кроц! з тим, хто живе
на щм м!зерн!м свт! Хто подумав би, що той, хто
вчора сидгв на трон! остр!вного губернатора, па-
нуючи над сво1ми слугами, сьогодш опиниться,
мов похований, у ям!, не маючи битя себе ш л!-
к!в, н! слуг або васал!в, що подали б йому допо-
могу? Ми мусимо померти тут з голоду, мш осел
i я, якщо не помремо ранпп, я — з горя, а вш —
од ран. Ой, нещасний я, до чого довели мене мое
божев!лля та вигадки! Коли небу буде завгодно,
щоб мене знайшли, коли зв!дси витягнуть мо!
чист!, бш метки, а поруч — метки мого добро-
го Ciporo, то з них, мабуть, довщаються, хто ми.
Ti принайми!, хто знав, що Санчо Панса шко-
ли не розлучався з! сво!м ослом, а осел його —
з ним. Ще раз кажу — нетцасш ми, бо наше ли-
хо не хот!ло, щоб ми померли дома, серед cboix
рщних, що закрили б нам оч! перед смертю. О, мш
товарищу i друже, як погано заплатив я тоб! за
твою взддану службу! Пробач мен! та, як т!льки
вм!еш, благай долю, щоб визволила нас з niei
жахливот пригоди, в яку ми з тобою потрапили,
а я за те общяю вквпчати твою голову лавровим
вшком, як постов!, та давати вдвое бтлыпу пор-
щю корму.

Санчо Панса скаржився, а осел слухав його й
не подавав шякого голосу — так тяжко й погано
було бщолашному. Ц!лу шч бщкався та жал!вся
Санчо, а коли настав день i при евши його вш
побачив, що вибратися з цього колодязя без
сторонньо! допомоги — найнеможливппа з немо-
жливих речей, — вш почав кричати, спод1ваю-
чись, що хтось його почуе. Та вш кричав, немов
у пустел!, бо навкруги не було жодно! людини,
шхго не чув його галасування, ! пщ кшець вш став
вважати себе за померлого.

С'фий лежав догори ногами; Санчо допомп
йому звестися на ноги, на яких той ледве трима-
вся, вийняв з торбинки шматок хл!ба, дав його
ослов! i, коли С!рий виявив свое задоволення з
приводу цього, Санчо сказав, немов осел м!г йо-
го зрозумии: «Хл1б заспокоюе всякий бить».

Побачивши в стпп ями отв!р, куди, здавалося,
прол!зла б людина, якби зинулася та скорчила-
ся, Санчо пццйшов ближче, с!в навкарачки i по-
повз усередину. Сонячне промшня, що прохо-
дило кр!зь, сказати б, дах i давало св!тло в печеру,
дозволяло бачити ii велик! розм!ри, а придив-
ляючись, можна було помйити, що цей х!д по-
ширювався дал! в цце б!лыпу печеру.

Так! спостереження примусили Санчо вернути-
ся до осла, взяти камшь i заходитись розкопувати
стану. Через недовгий час отв!р так поширився,
що в нього выьно мп увшти осел, i Санчо, взяв-
ши за оброть свого Ciporo, пшгов печерою, шу-
каючи з не! виходу. 1нощ вш плов у щлковитай
темряв!, !под! без свила,! школи — без остраху.

Пройшовши так близько швмил!, Санчо зау-
важив, що в печеру з якогось боку проходить
свило, здавалося, денне. Це стало йому за озна-
ку, що шлях, яким вш, на його думку, прямував
до того свила, нарешта кшчаеться.

Тут кинемо його й повернемося знову до Дон
Кгхота.
Трапилося, що, вшхавши одного ранку повпра-
влятися, Дон KixoT пустив Росшанта повним
кар’ером, i той так близько тдшшов до отвору
печери, що, коли б наш рицар не потягнув що-
сили за поводи, вш упав би в яму. Проте Дон Ki-
xoTOBi пощастило вДержати коня i не впасти.
Защкавившись, вш пщ’ххав ще ближче i, не зла-
зячи з коня, зазирнув у це провалля. Роздивляю-
чись, вш почув голосний крик з ями, а почав-
ши прислухатися пилыпше, змп зрозумпи, що
хтось каже:

— Гей, там, Haropi, чи е хто, що чуе мене? Чи
немае там жалюливого рицаря? Хай допоможе
вш живцем похованому гргшниковц нещасному
колишньому губернаторов!.

Дон KixoTOBi здалося, що це голос Санчо, i,
здивований та вражений, вш спитав:

— Хто там унизу? Хто це скаржиться?

— Хто ж може бути i хто мп би скаржитись,
як не безпорадний Санчо Панса, губернатор за
сво! rpixn та на свое лихо острова Баратария, ко-
лишнш зброеносець славетного рицаря Дон Кт-
хота Ламанчського.

Почувши таке, Дон KixoT здивувався i схви-
лювався вдв!ч! б!лыпе, бо йому спало на думку,
що то, мабуть, тужить душа померлого Санчо, i
охоплений такими гадками, вш сказав:

— Заклинаю тебе вам, чим можу заклинати:
скажи меш, хто ти еси? Якщо ти засмучена ду-
ша, скажи, чого тоб! треба, то мое дию допома-
гати й охороняти вс!х, хто потребуе допомоги.

— Виходить, — вщповши йому, — ваша ми-
лють е, певне, мш сеньйор Дон К!хот Ламанч-
ський, а щодо вашого голосу, то це р!ч щлком
безперечна.
— Я i е Дон Ккот, — сказав наш рицар, — i
мш обов’язок допомагати й охороняти не самих
ильки живих, а й померлих, а тому скажи меш,
хто ти?

— Присягаюся чим завгодно вашш милосп,
сеньйоре Дон Клхот Ламанчський, що я — ваш
зброеносець Санчо Панса й школи ще не поми-
рав. Покинувши свое губернаторствування че-
рез силу причин (про них довго довелося б опо-
вщати), я вноч! впав у цю яму, де й дос! сиджу
разом !з мош CipHM, i хай вгн не дасть меш
збрехати, бо з багатьох ознак видно, що вш тут.

Здаеться, осел зрозумтв те, що казав Санчо, бо
вмить почав ревти так голосно, що ревгння йо-
го залунало по всш печерг

— Чудовий свщок, — сказав Дон Kixor. — Я ni-
знаю його голос, наче це моя дитина, i твш го-
лос, Санчо, теж. Зачекай, я зараз по!ду до гер-
цогового замку, вгн тут недалеко, i приведу лю-
дей, що витягнуть тебе з ями, куди ти впав че-
рез сво! rpixH.

— 1дьте, ваша милосте, — в1дпов1в Санчо, —
i вертайте швидше, бо я быьше не можу почу-
вати себе живцем похованим i, кр!м того, поми-
раю з переляку.

Дон KixoT покинув його i погхав до замку, де
розказав про пригоду Санчо герцогам. Вони хоч
i зрозумши, що Санчо впав в одну з печер, що
були в щй мюцевосп з давшх-давен, але здиву-
валися, як вш мй покинути губернаторство, не
попередивши ix. Кшець кшцем, принесли кана-
та та мотузки, послали людей i на превелику
силу витягли Санчо i його осла з темряви на со-
нячне свггло. Побачивши його, один студент
сказав:
— Bci погаш губернаторы мали б покидати сво!
губернп так, як цей гршшик покидае глибини
безодш, виходячи звщти мертвый од голоду, зблщ-
лий i, гадаю, з порожньою кише нею.

Санчо почув його слова й одповгв:

— BiciM чи десять дшв тому, брате наклепни-
ку, почав я губернаторствувати на остров!, яким
мен! дано керувати, i протягом ix i години не
був ситий хшбом.Там мене переслщували меди-
ки, а вороги потрощили меш метки. Я не мав
нагоди Hi стягати податк!в, Hi брати хабарь Як-
що ж це так — а так воно i е — я не заслужив,
здаеться меш, покидати остргв таким способом.

— Не хвилюйся, Санчо, i не зважай на те, що
ти чуеш, бо воно школи не скшчиться, — ска-
зав Дон Ктхот — Май чисте сумлшня, i хай co6i
люди говорить, що хочуть. Прив’язати язика ли-
хословов! — це те саме, що бажати зачинити во-
ротами поле. Коли губернатор покидае посаду
забагапвши, кажуть, що вш злодш, а коли по-
кидае ii будний, кажуть, що вш дурень.

— Ну, мене, напевне, матимуть скорше за дур-
ня, шж за злод!я, — мовив Санчо.

Розмовляючи так, оточен! хлопцями й усяким
людом, Дон К!хот ! Санчо прибули до замку, де
на галере! !х чекали вже герцог !з герцогинею,
але Санчо не cxotlb пи до них, поки не поста-
вив у стайню свого Ciporo. Тшьки шсля цього
Санчо пццйшов до герцопв i, схиливши перед
ними колша, сказав:

— 1з бажання вашо! свгглосп, сеньйори, i не
маючи Н1яких заслуг, я по!хав керувати остро-
вом Баратар!я. Я пршхав туди голий i голий його
покинув. Був я добрий чи поганий губернатор,
про це евщки скажуть, що схочуть. Я розв’язу-
вав справи, роз’яснював сумшви i весь час по-
мирав з голоду, бо так бажав Педро Pecio з Tip-
теафуера — остр!вний i губернаторський лжар.
Вноч! нас атакував ворог, дуже стурбував нас, а
пот!м, як кажуть жител! острова, завдяки могут-
ност! мое! руки остр!в звшьнено й здобуто пере-
могу. Дай Боже !м здоров’я, якщо вони не бре-
шуть. Одне слово, за цей час я скуштував вагу
обов’язюв губернатора i переконався, що плеч!
мо! не можуть п витримати. Перше н!ж мене
обдурило губернаторство, я вирппив сам обду-
рити його, i вчора вранщ покинув остр!в таким
самим, як i застав, !з тими самими вулицями,
будинками та дахами, що були в ньому, коли я
туди в’!здив. Я шчого Hi в кого не позичив, не
брав участ! Hi в яких пщприемствах i, хоч хотгв
видати к!лька корисних закошв, не видав Hi од-
ного, бо гадав, що коли 1х не додержуватимуть,
то не варт ix i видавати. 3 острова я ви!хав !з са-
мим лише CipHM, упав у яму, блукав по шй, по-
ки вдень побачив вихщ, але вийти ним було так
важко, що я лишився б там до кшця свпу, як-
би небо не послало меш мого сеньйора Дон Кт-
хота. Отже, мо! сеньйори, герцог i герцогиня, ось
ваш губернатор Санчо Панса; вш погубернатор-
ствував десять дшв i зрозум!в, що не тшьки гу-
бернаторство на остров!, а й керування цыим
свггом шчого не дае. Певний цього, я ц!лую но-
ги вашим милостям, а наслщуючи дгтей, що ка-
жуть, граючи: «стрибай ! пусти мене», стрибаю
з губернаторства й переходжу на службу до мо-
го сеньйора Дон Ктхота, де я !м свш хл!б, хоч !
в турботах, але досхочу. Меш ж, коли я схочу
!сти, однаковкшько, чи курток меш дадуть, чи
моркви.
На цьому Санчо закшчив свою промову, а Дон
KixoT увесь час дуже хвилювався, боячись, що
Санчо скаже що-небудь недоладне. Почувши, що
той говорив так недовго, вш дуже зрад!в, а герцог,
обнявши Санчо, сказав, що його бере великий
сум, бо Санчо занадто швидко покинув губерна-
торство. Одночасно герцог общяв йому в cboix во-
лодшнях шшу посаду, менш важку, але прибутко-
вйпу. Герцогиня теж обняла Санчо й звелша дати
йому добре поюти, бо видно було, що вш пригхав
дуже побитий i ще бшыпе змучений.

РОЗД1Л XXVIII

опови)аетъся п^о те, як £>он $\ixom ^юЗлуЬився,
3 wfyowM, i п]ю те, як на £)он Kixoirn ттнуло
стткп njmwd, що одна пе/юшняла dfyvy

Дон К1хот, вир!шивши, що час уже припини-
ти те безд!яльне життя, яке вш в!в у замку, по-
просив у герцопв дозволу залишити ix. Ti пого-
дилися, виявляючи великий сум, якого завдавав
!м ЙОГО В1Д’13Д.

На другий день Дон Клхот, попрощавшись i3
герцогами, при повшй збро! виххав на майдан пе-
ред замком. Все населения замку дивилося на ньо-
го з галере!, де стояли й герцог з герцогинею.

Санчо сщцв на С!рому 3i сво!ми торбинками
з усякою !жею; настрш у нього був чудовий,бо
герцопв дворецький дав йому гаманець !з двома
стами золотих ескудо на дорожи! витрати, i Дон
Клхот не знав про це.

Дон KixoT уклонився герцогам i вс!м присут-
н!м, повернув Росшанта i рушив !з Санчо, що
!хав за ним на своему CipoMy, i попрямував до
Сарагоси.

Опинившися в чиспм пол!, Дон KixoT знову
в!дчув себе в сво!м середовитщ. Йому здалося,
що оновилися його сили, потр!бн! для далыиих
рицарських вчинюв, i, звертаючись до Санчо,
вш сказав:

— Воля, Санчо, е один i3 найдорогоцшнппих
дар1в, що люди дютають од неба. До не! не мо-
жуть ргвнятися Hi ri скарби, що мае в co6i земля,
Hi ri, що затаию море. За волю, як i за честь,
можна й треба ризикувати життям; !, навпаки,
неволя — це найбыыпе лихо, що може сшткати
людину. Я кажу це тому, Санчо, що ти сам ба-
чив, серед яких розкотшв жили ми в замку, а я
почував себе голодним, бо не Mir тшитися вс!м
цим так, як тппився б, коли б це було мое. Обо-
в’язок бути вдячним за добродшства та ласку е
пута, що не дають духов! бути витьним. Щасли-
вий той, кому небо дае шматок хл!ба, за який
вш повинен дякувати самому титьки небу.

— У зв’язку з тим, що сказала меш ваша ми-
л!сть, — втдпов!в Санчо, — виходить, що ми по-
гано зробили, коли не подякували герцогов! за
двют! ескудо чистим золотом, як! разом is таман-
цем дав мен! герцопв дворецький. Я ношу цей
гаманець битя самого серця, як л!ки про всяк ви-
падок, бо не кожного разу натрапиш на замок,
де частуватимуть, а школи опинишся й у корч-
м!, де тебе виб’ють цшками.

Розважаючись такими та шшими розмовами,
мандр!вний рицар та його зброеносець тхали со-
б! дал!, коли, проТхавши трохи б!лыпе, як милю,
побачили з десяток людей, одягнених як селя-
ни, що общали, розстеливши сво! плащ! на тра-
Bi зеленого лужка. Коло них лежали ятйсь бил
простирадла, якими було щось накрите. Дон Ki-
хот щдшшов до общаючих, ввгчливо привггавши
ix перший, спитав, що саме вкривае це полот-
но, а один з людей одпов1в:

— Пщ цим полотном, сеньйоре, лежать де-
рев’яш статут для б!чного в!втаря в церкв! на-
шего села. Ми вкриваемо ix, щоб не попсувати,
i несемо на плечах, щоб вони не зламалися.

— Якщо дозволите, — мовив Дон К1хот, — я з
великою радтстю глянув би на них, бо статут, що
ix так бережно переносить, повинш бути гарш.

— Ще б, — укинув слово другий. — Бо вони
ж, скажу вам, i коштують багато. Немае Hi од-
Hiei дешевшот за п’ятдесят дуката. Щоб пере-
свщчитися, що це правда, заждпъ, ваша мило-
сте, i побачите на власш очЁ

I, кинувши общати, вш пщвтвея й зняв покри-
вало з першот статут. То був святий Юрш верхи
на кош, 3i 3MieM, що звивався коло його шг, i3
простромленою списом пащею, бравий, як його
виображають завжди. Вся статуя, як кажуть, аж
жарыа. Побачивши п, Дон Ктхот промовив:

— Цей вершник був один i3 найкращих пред-
ставниктв небесного мандртвного рицарства. Вш
звався святий Юрш i захищав також дтвчат. По-
див1мось на другу статую.

Селянин одкрив и. То, виявилося, був святий
Мартш, теж на кош, що дыився свотм плащем i3
бщняком. Ледве глянувши на нього, Дон Клхот
сказав:

— Цей рицар теж був одним ёз мандргвних по-
движниктв. Я гадаю, вш вщзначався битыпе ще-
дрютю, нтж одвагою, що ти, Санчо, бачиш тз то-
го, як вш оддае половину свого плаща бщному.
Безперечно, що тод! була зима, бо шакше вш
оддав би ц!лий плащ: такий вш був жалгсливий.

— Це, певно, не так, — одпов1в Санчо, — про-
сто вш додержувався присл!в’я, яке каже: «Щоб
давати та приймати, треба розум мати».

Дон Клхот засдпявся й попросив зняти ще од-
не покривало, пщ яким була статуя патрона 1с-
панп, верхи на кош i з закривавленим мечем,
що топтав мавр!в i наступав !м на голови. Поба-
чивши його, Дон KixoT сказав, що це справжнш
рицар i3 вошства христового, звався вш святий
Д!его Матаморос i був одним i3 найдоблесшших
святих та рицаргв, як! жили на земл!.

Дон Клхот звел1в накрити статут i сказав тим,
що несли ix:

— Я вважаю, браття, за добру ознаку, що я
бачив усе це, бо щ рицар! й свят! належать до
того фаху, до якого належу i я — до фаху в!йсь-
кового. Йзниця мгж ними та мною лише в т!м,
що вони були свят! й билися за справи небесш,
а я — гршшик i б’юся за справи земш. Вони
здобули небо силою cboix рук, бо небо здобувають
силою. А я й дос! не знаю, що здобув я свогми
стражданнями. Та якщо страждання мое! Дульс!-
не! Тобосько! кончаться, то доля моя покращае,
мш розум пщкуеться i я, може, шду кращим
шляхом, шж той, яким простую тепер.

Селяни дивувалися з постат! та з! сл!в Дон
Кгхота i не розумши й половини того, що вш !'м
казав. Пообщавши, вони взяли сво! статут, по-
прощалися з Дон Кдхотом i шшли своею доро-
гою. Санчо, немов школи не знав свого пана,
був у захопленш в!д його вченость Йому здава-
лося, що в свш не могло бути icTopii, з якою
той не був би досконало об!знаний.
— Справд!, сеньйоре, — сказав вш йому, —
якщо те, що трапилося з нами сьогодш, можна
назвати пригодою, то це була одна з найприем-
нппих пригод за весь час нашого подорожуван-
ня. Ми вийшли з не! без побиття й без шякого
хвилювання, не видобували мечхв, не толочили
земл! нашими плами й не голодували.

— Ти правильно кажеш, Санчо, — вщповгв
Дон KixoT. — Май тшьки на увазц що час не зав-
жди бувае однаковий i не завжди йде одним i
тим же шляхом.

Отак м!ркуючи та розмовляючи, в’гхали вони
в л!с край дороги, коли раптом, неспод!вано для
себе, Дон К1хот заплутався в сггку 1з зелених
ниток, натягнених м!ж деревами. Не розумпочи,
що воно таке, вш сказав Санчо:

— Мен! здаеться, Санчо, що ця icTopia з ci-
ткою мусить бути одшею з найдивнппих при-
год, як! можна co6i уявити. Нехай уб’ють мене,
якщо чаргвники — мо! переслщувальники — не
хочуть заплутати мене в нш i затримати в пуп.
Але я заявляю !'м, що, якби зелен! нитки niei ci-
тки були з найтвердшшх д!аманпв, я однаково
роз1рву ii, неначе зроблену з морських водоро-
стей або з волокон бавовни.

Коли вш хопв порвати сггку i проххати впе-
ред, перед ним неспод!вано, вийшовши з-за де-
рева, з’явилися дв! дуже rapHi пастушки (або при-
найми! одягнен!, як пастушки, тшьки одяг гхн!й
був !з розкшгно! парч!). 1хне волосся лежало в
них на плечах i cboim золотавим блиском могло
змагатися з сонячним промшням. Голови Тхн! бу-
ли уквпчан! прляндами, сплетеними !з зелено-
го лавра та червоного амаранта. Мали вони,
здавалося, не менше як п’ятнадцять i не бшыпе
як в1сгмнадцять роюв. То було видовище, що за-
хопило Санчо, здивувало Дон Кзхота й приму-
сило сонце спинитися, щоб глянути на них. Bci
четверо мовчали та дивувалися.

Першою заговорила одна з д!вчат, сказавши
Дон KixoTOBi:

— Спинпъся, сеньйоре рицарю, i не рвпъ ci-
ток, протягнених тут не на перешкоду вам, а для
нашо! розваги. Я знаю, що ви спитаете, навпцо
ix протягнено i хто ми, i коротенько розповгм
вам про це. В однгм селц мш за дв! звщси, де
живе багато значних i заможних щальго, кшька
родин умовилися 3i сво1ми родичами та прияте-
лями взяти жгнок та дней, пригхати розважати-
ся сюди, в одну з найчар1внппих у наших око-
лицях мюцевостей, i утворити тут нову пастушу
Аркадно. Ми, д!вчата, одяглися пастушками, а
юнаки — пастухами. Ми нап’яли кшька наме-
tib, як! звуться похщними, розташувавши ix на
берез! багатоводного ручая, який зрошуе Bci pi
луки. Минуло! ноя! ми попростягали мгж дерев
щ спки, щоб обдурити дурненьких пташок, яю,
налякаш шумом, могли б заплутатися в них.
Якщо вам, сеньйоре, захочеться бути нашим го-
стем, вас приймуть привпно та чемно, бо в цих
мюцях не повинно бути Hi турбот, Hi суму.

Вона замовкла i не сказала бшьше шчого, а
Дон Ктхот одпов!в на це так:

— Безперечно, найпрекрасншга сеньйоро, я по-
хваляю ваш! плани розваги й дякую за вашу про-
позищю, а якщо можу прислужится чим — на-
казуйте й будьте певш, що вас послухаються. Бо
мш фах лише в тгм, щоб виявляти свою вдяч-
нють та чинити добродшство BciM людям, а осо-
бливо таким благородним, як ви. Якби ця спка,
що, певне, займае небагато мтсця, оточувала всю
земну кулю, я почав би шукати нових свтв, аби
не порвати и. А щоб пов!рити моему перебить-
шенню, зауважте, що общянку дае вам сам Дон
Клхот Ламанчський. Може, до слуху вашого дш-
шло вже це !м’я?

— О, подруго душ! мое'!, — сказала друга д!в-
чина, — яка визначна трапилася нам пригода!
Бачиш цього сеньйора перед нами? Знай же, що
то — найодважшший, найзакоханппий i найчем-
нший рицар у свт, якщо не бреше й не дурить
нас надрукована ютор!я його подвипв, яку я чи-
тала. Закладаюся, що супутник його — Санчо Пан-
са, його зброеносець, нжим не перевершений
жартГвник.

— Правда ваша, — ствердив Санчо. — Я — той
жаривник i той зброеносець, про якого каже ва-
ша милють, а цей сеньйор — мш пан, сам Дон Ki-
хот Ламанчський, уславлений в ютор!ях.

— О! — скрикнула перша. — Ублагаймо його за-
лишитися, моя люба. Наш! батьки й брати бу-
дуть страшенно задоволен!, бо я теж чула про
його доблесть та розум те, що ти меш казала. Най-
головшше ж, переказують, вш — найвщцанппий
i найв!рнш1ий з ycix вщомих закоханих, а дама
його — Дульсшея Тобоська, чи'ш врод! ц!ла tc-
пан!я дае пальму першосп.

— I мае гцдстави давати, — мовив Дон К!хот, —
бо т!льки ваша незр!внянна краса п!ддае ту пер-
ппсть п!д сумшв.Та не клопочпъся, сеньйори,
затримувати меце. Невщкладш обов’язки мого фа-
ху не дозволять мен! вщпочивати.

П!д цей час до них чотирьох пщшшов брат од-
Hiei з пастушок, теж одягнений як пастух i з пи-
шнотою, що вщповщала костюмам щвчат. Ti ска-
зали йому, що з ними розмовляе доблесний Дон
Kixor Ламанчський, а другий — то Санчо Панса,
його зброеносець, про яких той знав, бо читав ic-
торпо Дон Kixora. Чепурний пастух запропонував
йому свох послуги i просив поххати з ним до на-
мета. Дон Кзхот мусив згодитися й поххав.

Понад тридцять чоловж з!бралися тут, yci в
розкшших убраннях пастуххв та пастушок. Вони
миттю довщалися, хто такий Дон KixoT з його
зброеносцем, i дуже радгли, бо були вже обхзна-
Hi з його icTopieio. Пщшшли до намета; знай-
шли в них столи, заставлен! багатими стравами.
Дон Кзхота вшанували, посадивши його на по-
чесне мюце; Bci дивились на нього й дивувались,
що його бачать. Нарешт!, коли зияли скатерти-
ну, Дон Кзхот пщшс голос i сказав:

— Хоч дехто й уважае, шби до найпрших rpi-
xiB людських належить чванливхсть, але я залх-
чую до них невдячнхсть. Цього rpixa я, сюльки
Mir, намагався уникнути, вщколи почав працю-
вати мш розум. Якгцо я не маю змоги сплатити
за зроблене меш добро добрими вчинками, я за-
мпгяю хх бажанням учинити хх, а коли цього не
досить — розголошую про них. Отже, вдячний
за вчинене меш тут ласкаве вггання i безсилий
сплатити тим самим, бо мене обмежують вузью
границ! мохх можливостей, я пропоную вам те,
що можу ! що вщ мене залежить. Отже, протя-
гом двох дшв на великим шляху, який ще до Са-
рагоси, я запевнятиму, що щ сеньйори,одягне-
н! пастушками, е найкращ! i найблагородшш!
д!вчата в свт, за винятком само! незр!вняннох
Дульсше! Тобосько!, едино! володарки мохх ду-
мок. Нехай не ображаються т! чоловпси та жш-
ки, що слухають мене.
Почувши це, Санчо Панса, який уважно слу-
хав його, сказав:

— Чи е в свт особи, як1 насмшилися б твер-
дити й присягатися, що пан мш божевшьний?
Скажггь, милост! ваш!, сеньйори пастухи, чи е де
в сел! хоч який розумний та вчений священик,
який м!г би промовляти так, як мш пан? Чи е
такий, найуславленипий за свою в!двагу, мандр!в-
ний рицар, який м!г би запропонувати те, що про-
понуе м!й пан?

Дон Ктхот обернувся до Санчо i з розпаленим
в!д гшву обличиям промовив:

— Чи можливо, Санчо, щоб на цшш земнш
кул! кнувала людина, яка не сказала б, що ти
дурнем щдшитий дурень, облямований ще бах-
ромою лукавства та хитропцв?

Хто уповноважуе тебе втручатися в мо! справи
та дослщжувати, розумний я чи Hi? Мовчи й не
переч меш, а пщи осщлай Росшанта, якщо вш
неосщланий. Ми пощемо здшснювати мою про-
позицпо i можемо вважати за переможених ycix,
хто стане меш перечити, бо правда на мош бощ.

1, дуже розгшваний та роздосадуваний, вш
пщв!вся з! стшьця, вразивши Bcix присутн!х i ви-
кликавши у них сумшв щодо того, розумний вш
чи божевшьний. Кшець кшцем, вони перекона-
ли його не здшснювати свого нам!ру, бо його вдяч-
шсть, мовляв, добре вщома !м, а вщважшсть
його, про яку досить розповщаеться в його кто-
pii, не потребуе нових доказ!в.

Дон Kjxot, проте, не вщмовився вщ сво!х пла-
н!в i, с!вши на Росшанта, насунувши на руку
щит та взявши спис, вшхав на середину велико-
го шляху, що проходив неподалеку вщ зелено!
луки. Верхи на CipoMy !хав слщом за ним Сан-
чо в cynpOBoni всього пастушого люду, щкавого
подивитися, чим скшчиться його зухвалий i hi-
коли небачений виклик. Отже, ставши, як ска-
зано, посеред шляху, Дон К1хот пронизав пов!-
тря такими словами:

— О, ви, прохож! i подорожш, рицар!, зброе-
носщ, Ti, що йдуть пипки i щуть верхи або мають
пройти чи проТхати цим шляхом протягом двох
найближчих дшв, знайте, що мандр!вний рицар
Дон Клхот Ламанчський тут. Вш обстоюватиме,
що шмфи, як! живуть у цих гаях та луках, красою
своею та чемнютю перевершують усяку красу та
чемшсть, роблячи виняток т!льки для сеньйори
дупл мое! Дульсше! Тобосько!. Той, хто думае
шакше, нехай виходить: я його тут чекаю.

Вш дв!ч! повторив ц! слова, i дв!ч! не почув !х
н! один шукач пригод, але доля, яка весь час
улаштовувала йому раз у раз кращ! пригоди, зро-
била так, що на шляху з’явилася сила людей.
У багатьох з них були в руках списи, i вс! сунули
галасливою юрбою. Побачивши ix, супутники Дон
Кахота вщшшли дал! в!д шляху, гадаючи, що на-
разяться на якусь небезпеку, коли чекатимуть
тут. Т!льки Дон Клхот вщважно спинився, а Сан-
чо Панса сховався за Росшантом. Коли юрба
наблизилася, один з тих, що йшов попереду, го-
лосно закричав:

— Звертай з дороги, чортяча людино, шакше
бики подеруть тебе на шматочки!

— Гей ви, шельми! — в!дпов!в Дон Клхот. — Не-
страшн! мен! ваш! бики. Визнайте, непдники,
зараз же справедливють того, що я отут оголо-
шував, або ставайте зо мною на бш.

Погонич не встиг вщповюти, а Дон К!хот —
звернути, хоч би й хот!в, бо на нього насунула

череда битв, диких та приручених, i сила пого-
нич!в, що гнали и до мюта, де другого дня був
призначёний б!й бик!в. Вони пробили по Дон
К!хоту, Санчо, Росшантов! та CipoMy, зваливши ix
ycix на землю. Санчо лежав побитий, Дон Ктхот —
вражений, Орий — потолочений i Росшант не
в крапцм стань Нар епт, Bci вони звелися на но-
ги, i Дон Ктхот, постшаючи, спотикаючись та
падаючи, 6ir щосили за чередою, вигукуючи:

— Спишться й заждггь, шкчемш розбшники!
Проти вас виходить один лише рицар, i вш не
думае, як iHini, що для ворога, який т!кае, тре-
ба збудувати мют i3 сргбла.

Та слова його не спинили погоншпв, як! звер-
нули на них уваги не бшьше, як на осшш хмари.
Втомлений Дон Ктхот спинився сам i, скорше
розгшваний, н!ж переможений, ciB край дороги,
чекаючи, поки щцшдуть Санчо, Росшант i Ci-
рий. Вони шдшшли: пан i слуга знову сши на
cboix тварин i, не повернувшись попрощатись i3
справжньою чи уявною Аркадию, бшып присо-
ромлеш, як задоволеш, поххали даль

РОЗД1Л XXIX

де {юЗиобгдаешъся гфо неЗМайний витдок, який мюо/сна
(Звавши За п^июду, iyo т^апилася 3 £)он ‘Кштом -

Прозорий i чистий струмок у затшку свгжого
гайка доломи Дон Ктхотов! й Санчо позбутися
пороху i заспокогги бшь, що його завдали ш не-
чемш бики. Зиявши вуздечку й оброть з Poci-
нанта та Ciporo, вони пустили ix на пашу, а сам!,
потолочеш биками, сши на берез!. Санчо засу-
нув руки в сво! торбинки та витяг звщти !жу,
потам виполоскав co6i рот, а Дон KixoT умився,
i, отак прохолодившися, вони надали жвавост!
своему щдупалому духов!. Але Дон К1хот !з ве-
ликого пересердя не !в, а Санчо не насмшював-
ся торкнутися до страв, як! стояли перед ними,
!з вв!чливост! чекаючи, щоб його пан покушту-
вав ix перший. Кшець кшцем, побачивши, що
Дон К!хот поринув у сво! думки i не збираеться
снщати, Санчо кинув усяку чемшсть ! заходив-
ся напихати свш шлунок хл!бом та сиром.

Свтжого ранку, що провпцав такий самий св!-
жий день, Дон KixoT i Санчо вшхали на шлях,
який веде прямо до Барселони. Сталося дал!, що
протягом битыле нж шести дшв з ними не тра-
пилося шчого, пдного запису, i на сьомий день
шч застала !х у густому лил, серед величезних ду-
бових чи коркових дерев.

Пан i слуга позлазили з! сво!х тварин, приту-
лились до стовбур!в дерев, i Санчо, який добре
посшдав сьогодш, зараз же ввшшов у ворота сну,
а Дон KixoT через р!зш думки, як! дошкуляли
йому б!лыпе, шж голод, не м!г склепити очей i
блукав гадками з м!сця до м!сця. То вш бачив,
як обернута на селянку Дульсшея стрибае та пли-
гае на свою ослицю, то в нього у вухах лунали
слова вченого Мерлша, що пояснював, як саме
можна зняти з Дульсше! чари. Його навпъ брав
розпач на недбайливють свого зброеносця, бо,
скитьки вш знав, Санчо дав соб! титьки п’ять ба-
топв — непом!рно малу частину проти Tie! без-
л!ч!, яку вш мусив соб! дати, i це нагнало на Дон
Кзхота такого суму, що вш сказав сам co6i:

— Александр Македонський розрубав Гордйв
вузол, кажучи: «однаково, чи розрубати, чи роз-
в’язати», i лишився, проте, единим господарем
на щлу Азпо. Те саме буде i з чарами Дульсше!,
якщо я битиму Санчо проти його вол!. Коли
умовлено, що Санчо мае дютати три тисяч! ба-
топв i ще сюлькись, то що мен! до того, чи вш
сам битиме себе, чи його битиме хто шший? Го-
ловне, щоб вш д!став !х хоч би там що.

3 цими думками вш зняв з Росшанта поводи,
склав !х так, щоб ними можна було бита, п!д!й-
шов до Санчо i заходився одспбати йому шлей-
ки, хоч, гадають, той мав одну т!льки спереду, i
на ц!м трималися його широк! штани. Але тшь-
ки вш пццйшов до Санчо, як той одразу проки-
нувся i, дивлячись на нього, спитав:

— Хто це? Хто займае мене та одспбае мен!
шлейки?

— Це я, — в!дпов!в Дон Кзхот, — прийшов
спокутувати твою провину й заспокогги свою ду-
шу. Я хочу побита тебе, Санчо, i хоч трохи зня-
ти з тебе борг, що ти сам на себе взяв. Дульс!-
нея гине, ти живеш соб! без турбот, а я помираю
вщ спод!вання. Отже, розспбай штани з добро!
вол!, бо я маю дата тоб! на цьому вщлюдд! що-
найменше дв! тисяч! удар!в.

— Ну, н!, — сказав Санчо, — тихше, ваша ми-
лосте, а шакше нас i глух! почують. Батоги по-
винш бути добровшып, а не примусов!, а тепер
я не маю тяко! охота бита себе. Досить того,
що я дав общянку катувати й мордувати себе,
коли мен! цього забажаеться.

— Тут не можна покладатись на саму твою
вв!члив!сть, Санчо, бо серце в тебе суворе, а шк!-
ра, хоч ти й простий селянин, н!жна, — в!дпо-
в!в Дон К!хот, увесь час намагаючись вщспбну-
ти штани Санчо.
Бачивши це, Санчо шдв!вся, кинувся на сво-
го пана, обхопив його руками, повалив на землю
i, поставивши йому на груди праве колшо, дер-
жав руками так, що той не млг Hi ворухнутися,
Hi дихати.

— Зраднику, — сказав Дон Ктхот, — ти пов-
стает проти твого природного пана, ти ж гв йо-
го xлiб.

— Hi проти кого я не повстаю, — вщпов!в
Санчо, — але допомагаю сам co6i, а це теж е мш
пан. Общяйте меш, ваша милосте, що будете
спокшш й не обридатимете меш зараз вашими
батогами, i тод! я вщпущу та звитьню вас, а ш —

Тут помреш ти, зраднику,
Ворог доны Санчо.

Дон Ктхот общяв не доторкатися й до волосин-
ки на одеж! Санчо й дати на його власну волю
бити себе, коли вш сам того захоче. Санчо встав,
одшшов далеченько i, прихилившйся до дерева,
вщчув, що хтось торкаеться його голови, а коли
щдшс руку, намацав чшсь ноги в черевиках i
панчохах. Вш затрусився й перейшов до шшого
дерева, але й там трапилося те саме. Тод! Санчо
зияв галас i покликав на допомогу Дон Кихота.
Той шдшшов ! спитав, що з ним тралилось. А Сан-
чо сказав, що Bci дерева навкруги повш людських
Hir та п’ят. Коли Дон К!хот помацав ix, то гидра-
зу зрозум!в, у 4iM справа, i сказав до Санчо:

— To6i нема чого лякатися, бо ноги та п’яти,
яких ти торкаешся й не бачиш, то, безумовно,
ноги якихось злодпв та розбшншйв, повппених
на цих деревах. Тут е звичай вппати ix, коли ix
сшймають, по двадцять i по тридцать, i це свщ-
чить про те, що ми вже недалеко вщ Барселони.
Tail воно й було, як в!н гадав. Коли розвид-
ныося, вони побачили, що на деревах, наче тро-
на винограду, висять т!ла розбшниюв.

Наступив день, i коли мертв! не завдали !м
страху, то перелякало ix бшыпе як сорок живих
розбшникзв, що враз оточили ix i по-каталонсь-
кому звел!ли не рушати з мюця, поки прище ix-
нш отаман.

Дон Кзхот був шшки, його спис стояв шд де-
ревом, Росшант був розгнузданий, i тому, бача-
чи себе цыком безпорадним, вш узяв за краще
скласти на грудях руки й схилити голову, зберь
гаючи себе для кращого випадку.

Розбшники кинулися до Ciporo i пограбу-
вали все, що було в торбинках та в скриньщ.
Санчо пощастило, бо червшщ герцога й ri, що
вш узяв i3 собою з дому, були заховаш в пояс!,
який вш носив на голому Tini. А проте црдобр!
люди обшукували все так добре i оглядали так
старанно, що знайшли б i те, що було у нього
заховане, якби на цей час не п!д’!хав !хшй ота-
ман.

То була поважна людина рок!в тридцати
чотирьох на вигляд, ростом трохи вища, н!ж
звичайна, з! смаглявим обличчям. Вш пршхав
на мщному кон!, в панцер!, з чотирма кре-
м’яними шстолетами при боках i, побачивши,
як четверо з його зброеносщв (так звуть тих, що
роблять так! д!ла) збираються об!брати Санчо,
звел!в !м не тубувати його. Вони послухались,
i цим пояс був урятовний. Коли отаман пом!-
тив спис шд деревом, щит на земл! й Дон Кт-
хота в панцер!, задумливого й смутного, як
самий сум, вш здивувався, а пот!м п!д’!хав до
нього i сказав:
— Не сумуйте, чоловгче добрий, ви потрапи-
ли до рук не якогось жорстокого Bycipica1, але
до Роке ri нарта, в дупл якого быыпе лапдносп,
Hix суворостЁ

— Не тому я сумую, що потрапив до тво'1'х рук,
хоробрий i на весь свгг уславлений Роке Пнарг, —
вгдповгв Дон Kixor. — .Я сумую тому, що через
мою недбалють твог солдати захопили мене нес-
пoдiвaнo, а правила мандр!вного рицарства зо-
бов’язують мене завжди бути напоготовЁТи по-
винен знати, о, великий Роке, що я не скорився
б так без бою, коли б був на кош, 3i щитом та з
списом, бо я — Дон KixoT Ламанчський, той,
про славш вчинки якого говорить свгг.

Роке Пнарт одразу догадався, що Дон KixoT
бшьше божевиьний, н!ж хоробрий. BiH юлька-
paaiB чув його 1м’я, але школи не BipHB onoBi-
данням про його вчинки i не Mir зрозумгги, як
таю химери можуть опанувати людський розум.
Дуже вдоволений з niei 3ycrpi4i i радий познайо-
митися зблизька з тим, про кого чував здаля,
Роке сказав йому:

— Не досадуйте, доблесний рицарю, i не вва-
жайте за нещастя те, що сшткало вас.

Роке звелгв свогм зброеносцям вщдати Санчо
все, що вони зияли з осла, та повернутися на сто-
янку, де вони провели шч, а сам на якийсь час
залишив ix. Повернувшися, Роке Пнарт знайшов
cboix зброеносщв там, де звeлiв гм чекати, i се-
ред них був Дон Ктхот, який, сидячи на Poci-
нанп, промовляв до них, намагаючись переко-

1 Bycipic — легендарный правитель Сицилп, який
убивав ycix чужоземщв, що потрапляли в його крашу.
нати кинути гхне небезпечне як для душ!, так i
.для Tina життя. Та бшышсть ix були гасконщ,
люди брутальш й погано! поведшки, i промова
Дон К!хота не дуже припала 1м до серця.

Повернувшись, Роке Пнарт вистрохв свотх лю-
дей у ряд i звел!в принести всю од!ж, yci кош-
TOBHocTi, грош! й усе, що вони награбували в!д
часу останньо! д!льби. Нашвидку оглянувши при-
несене, вш розподшив здобич м!ж товариством
так справедливо й розумно, що шчим не пору-
шив i не зламав закошв розподшу. Закшчивши
це, задовольнивши Bcix, Роке сказав Дон Kixo-
TOBi:

— Якби я не додержував тако! точност!, з ни-
ми не можна було б жити.

А Санчо в!дпов!в на це:

— 3 того, що я бачив тут, справедливють, ви-
ходить, потр!бна навпъ i серед злодпв.

Один !з зброеносщв почув його слова й шд-
н!с угору свою аркебузу1, якою, безперечно, роз-
трощив би голову Санчо, якби Роке Пнарт не
крикнув i не звел!в йому спинитися. Санчо пе-
релякався й вир!шив не розтуляти рота, доки
житиме серед цього люду.

Одшшовши трохи набгк, Роке написав листа
одному своему барселонському приятелев!. Вш
повздомляв, що зараз у нього славетний Дон Кт-
хот Ламанчський, той мандр!вний рицар, про
якого спльки говорять. Вш написав також, що
цей рицар — найдившша та найупшнппа люди-
на в свт, i общяв через чотири дш привезти

1 Аркебуза — велика старовинна Гнотова рушниця,
що заряджаеться з дула.
його на MicbKy набережну, цитком озброеного,
на Росшант! i з його зброеносцем Санчо на
осль Про це треба було сповютити його прияте-
ллв HiappociB, щоб Ti могли порозважатися; а
Кадельяси мусили бути позбавлеш тако! прием-
ностЁ Проте це здавалося неможливим, бо бе-
зумства та розум Дон Юхота й дотепи Санчо
Панси мали завдати втки цыому CBiTOBi. Цього
листа Роке послав з одним 3i cboix зброеносшв,
який, змшивши костюм розбшника на вбрання
селянина, прийшов до Барселони й передав йо-
го за призначенням.

РОЗД1Л XXX

' про те, iyo трапилося 3 Т)он JQxomoM, коли вт
до барселони, i про mini peli, в яких
правдивого (илыие, ню/с роЗум/шо

Дон Kixor прожив 13 Роке три дш й три ноч!,
але й трьохсот рогав не вистачило б, щоб диви-
тися й дивом дивувати на Пиарив побут. Тут
були вони ранком, там общали. 1нод1 икали, не
знаючи вщ кого; шшим разом чекали, невщомо
кого. Спали вони на ногах i переривали сон, пе-
ре!здячи з м!сця на мкще. Весь час висилали
вони розвщувач!в, перев^ряли вартових, роздму-
хували Гноти cboix аркебуз, хоча ix було у них,
небагато, бо Bci були озброеш кремшними ni-
столетами.

Кшець кшцем, непроТзними шляхами, не-
прохщними й непролазними стежками Роке,
Дон Ктхот, Санчо i шестеро зброеносшв пока-
ли до Барселони i незабаром були вже на ii на-
бережшй. Обнявшися з Дон KixoroM i Санчо, яко-
му вш дав десять общяних, але не одержаних
ще ним ескудо, i сказавши один одному тисячу
приемностей, Роке по’1хав назад, а Дон Клхот,
верхи на кош, став чекати свгтанку.

Незабаром обличчя Аврори1 почало з’явля-
тися на Ганках сходу, звеселяючи трави та квгг-
ки, але не слух; a Tie! ж мил звеселили й слух
звуки багатьох гобо!’в i барабашв, дзеленькання
бубонщв i вигуки «побережись, побережись!»
вершшпйв, що, здавалось, !хали з мюта. Авро-
ра поступилася мюцем сонцю, вид якого, б!ль-
ший за чималий щит, повод! пщводився над
обр!ем. Дон KixoT i Санчо, роздивляючись на
Bci боки, побачили школи дос! не бачене ними
море. Воно здалося 1м надзвичайно просторим,
куди простершим, н!ж Рущерськ! латуни, як!
вони бачили в Ламанч!. Видно було й галери 61-
ля набережной Згорнувши паруси, Bci вони
вкрилися прапорцями та стягами, що тремтши
од виру i, схиляючись до води, цшувалй ii. На
них гули р!жки, сурми та гобо!, наповнюючи
повггря войовничими й солодкими звуками. По-
TiM галери почали пересуватися, немов стина-
лися в бою на спокшних водах, i майже Ti сам!
рухи повторювали незл!ченш вершники, що ви-
1'хали з мюта на чудових конях i в розкштних
убраннях. Солдата на галерах безперестанку
стршяли з рушниць; 1м вцщовщали з мюьких
мур!в та фортець; важка артилер!я з бглушли-
вим гуркотом розтинала повггря, гй одповщали
гармати на галерах.

‘Аврора — вранппня зоря.
Санчо не Mir зрозумгги, як-то могли мати сть
льки нйг пганти, що ворушились на Mopi. Пщ цей
час вершники в розк!шних убраннях, гукаючи,
пщскочили до того мюця, де стояв здивований i
вражений Дон Кдхот, i один з них, той, що одер-
жав листа вщ Роке, голосно сказав:

— Будьте нам дорогим гостем, зразок, маяк i
провщна з!рка всього мандрхвного рицарства!
Просимо до нашо! господи, славетний Дон Ki-
хот Ламанчський.

Дон Kixot не в!дпов!в !м i слова, але !здщ не
чекали вщповщ! й увесь час кружляли навколо
нього. Тод! Дон Юхот, звертаючись до Санчо,
сказав:

— Щ люди вщразу нас вшзнали, i я об заклад
пщу, що вони читали нашу icTopiio.

— Сеньйоре Дон Ктхот, — мовив дал! той, хто
в!тав його перший, — зроб!ть ласку, щьмо з на-
ми, бо ми вс! — ваш! слуги й велик! приятел!
Роке Пнарта.

— Якщо чемшсть походить вщ чемност!, —
сказав Дон Ктхот,- то ваша чемшсть, сеньйоре
рицарю, мусить бути дочкою або близькою ро-
дичкою чемност! великого Роке.

Вед!ть мене куди знаете, я не маю пило! во-
л!, кр!м вашо!, а надто, коли ви захочете скори-
статися з мо!х послуг.

Рицар в!дпов!в не менш благородно, i, ото-
чивши Дон Ктхота з ycix бок!в, вони пщ звуки
гобо!в гбарабашв погхали до м!ста. Бшя самих
вор!т двое шдбурених нечйстим духом хлопщв,
мов т! чорти, зухвало й нахабно протискались
кр!зь юрбу. Один !з них пщняв хв!ст Росшанто-
в!, другий — CipoMy, i обидва прив’язали до цих
хвостав к!лька жмутав терну. Почувши так! не-
звичайш шпори, бедш тварини притулили сво!
хвости ближче до тулуба, але це титьки збитыпи-
ло бить, i теля тисяч! вибриюв вони скинули
свотх Тздщв на землю. Кшець кшцем, розлюто-
ваному й ображеному Дон Кзхотов! пощастило
зняти цю оздобу з хвоста свое! шкапи, а Санчо —
з хвоста Ciporo. Супутники Дон Ктхота хотйти
покарати зухвалих хлопщв, але це було немож-
ливо, бо ri заховалися пoмiж тисячею шших, що
били за ними следом. Дон Ктхот i Санчо стли
знову й пед ту саму музику та не менш урочисто
пщ’!хали до дому гхнього проведника.

РОЗД1Л XXXI

igo фоЗтшвгдае фо фигоди 3 За1фованою головою г фо
гнгиг нгсенгтпнму.г, фо яЬ, не мофна не фЗтювгстпм

Хазяш Дон Ктхота звався дон Антоню Море-
но. Це був заможний дворянин, який, бачивши
в себе Дон Ктхота, почав шукати невинних спо-
соб!в примусити його виявити свое безумство.
Насамперед вш звел!в роззбротти Дон Ктхота, ви-
вести його в його вузькому, жовтуватого кольору,
вбранш на Ганок, що виходив на одну з голов-
них вулиць MicTa, i показали людям та хлопцям,
якт розглядали нашого рицаря, немов ту мавпу.
Перед ним знову протздили вершники в розктш-
них костюмах, убраш так неначе спещально для
нього, а не з нагоди свята.

Цього дня у дона Антоню обедали талька йо-
го друз!в, що вшановували Дон Ктхота й пово-
дилися з ним, як з мандр!вним рицарем, i вш,
гордпочи та пишаючись, не пам’ятав себе вед
задоволення. Дотепи Санчо були таи влучш, що
Bci слуги i Bci слухач! немов прилипли до його
рота. За столом дон Антоню сказав Санчо:

— До нас дшшло, любий Санчо, що ви дуже
любите пирй !з курятиною i фрикадельки i, ко-
ли ix дають вам забагато, ховаете лишки за па-
зуху до завтра.

— Hi, сеньйоре, це не так, — вщпов!в Санчо, —
бо я бгтьш охайний, н!ж ненажера, i присутнш
тут сеньйор мш Дон Клхот знае, що нам не раз
доводилося живитися цыий тиждень жменею
жолупдв чи ropixiB. Правда, коли меш, бува, да-
ють телицю, то я б!жу з мотузкою, тобто !м те,
що мен! дають. Але хто скаже, що я — знамени-
тий жерун i нехлюй, напевне, дасть маху. Я ви-
словився б з приводу цього шакше, якби не ба-
чив за столом шановних бородашв.

— Безперечно, — ствердив Дон Ктхот, — про
стриманють та охайшсть, з якими !'сть Санчо,
можна було б написати й вир!зьбити на бронзо-
вих дошках, щоб пам’ять про це навпси залиши-
лася в прийдешнгх стор!ччях. Правда, голодний
вш трохи нагадуе ненажеру, бо !сть посшшаю-
чи й жуе обома щелепами враз. Але вш завжди
охайний, а губернаторствуючи, навчився юти так
машрно, що брав виделкою виноградини i на-
впъ гранатов! зерна.

— Як, — здивувався дон Антоню, — Санчо
був губернатором?

— Так, — одпов!в Санчо. — На остров!, що звав-
ся Баратар!я. Десять дшв керував я ним якнай-
краще, утратив спокш i навчився зневажати вс!
губернаторування в свт. Я втгк звщти, впав у
печеру, де вже думав, що загину, ! врятувався
звщти якимось дивом.
Дон KixoT докладно розповгв про Bci пригоди
губернаторування Санчо, чим дуже потппив слуха-
Ч1в. Коли зияли скатертину, дон Антоню, взявши
Дон Юхота за руку, пров1в його до окремо! к!мна-
ти, де не було шшо! окраси, крш стола, здавалося,
з яшми, пщтримуваного яшмовою ж нЬккою, а на
н!м стояла голова, певне, з бронзи. Дон Антоню
пройшов !з Дон Юхотом через усю ктмнату, юль-
ка раз!в ббшшов круг столу й нарешта сказав:

— Тепер, сеньйоре Дон Юхот, переконавшись,
що нас HixTO не слухае i не чуе i що двер! зачи-
нен!, я хочу розповюти вашш милоста про одну
з найнезвичайнпиих пригод, чи, краще сказати, —
одну з найдившших новин. Тшьки те, що я ска-
жу вашш милоста, ви повинш заховати в най-
далыпих закутках таемнищ.

— Я присягаюся в тому, — вщпов!в Дон Ю-
хот, — i для бшьшо! в!рноста накрию ще це ка-
мшною плитою. Я б хотав, щоб ваша милють, се-
ньйоре дон Антоню, знали, що розмовляете з
людиною, яка хоч i мае вуха слухати, зате не
мае язика говорили. Отже, ваша милють упевне-
но можете перелили змют ваших грудей у мо! й
уважали, що вкинули його в безодню мовчання.

— Покладаюсь на вашу общянку, — мовив дон
Антоню, — я здивую вашу милють лим, що ви
маеле почули й побачили. Разом !з лим, я дам
деяке полегшення й co6i, бо мен! важко Hi з
ким не дшитися мо!ми секрелами, яких не мож-
на дов!рили кожному.

Дон Юхол здивовано чекав, до чого приве-
дугь лак! тдготування. По цих словах дон Ан-
тоню взяв його за руку, кшька раз!в пров!в нею
по бронзовш голов! га яшмовому столу ! навпъ
по його шжц!, а год! сказав:
— Цю голову, сеньйоре Дон Ктхот, зробив i
скомпонував один !з найбитьших чар!вник!в та
чаклушв, що будь-коли юнували на свт. Гадаю,
вш був поляк родом i учень славетного Ескот!-
льйо1, про якого розповщають ститьки дивного.
Той чар!внйк жив тут, у мене, i за тисячу ескудо,
як! я дав йому, зробив цю голову, що мае вла-
стивють одповщати на все, про що и питають на
вухо. Але по п’ятницях вона мовчить, а сьогодш
у нас п’ятниця, i нам доведеться чекати до зав-
тра. Тим часом ваша милють можете щдготуваги
ваш! запитання. Бо я з досвщу знаю, що вона,
вщповщаючи, каже саму правду.

Дон Кахота вразили властивост! та зд!бност!
голови, i вш не пов!рив був словам дона Анто-
ню. Але до спроби лишалося вже мало часу, i то-
му вш титьки подякував дону Антоню за те, що
той подыився з ним такою великою таемницею.
Вони залишили юмнату, двер! яко! дон Антоню
замкнув ключем, i ввшшли до зали, де були !н-
ixii дворяни, яким Санчо розповГв уже про бага-
то подш та пригод, що трапилися з його паном.

Того ж вечора Дон Кахота повезли на прогу-
лянку, причому на наш!м рицар! був не панцер,
а хатне вбрання i довгий плащ !з рудого сукна,
п!д яким сп!тн!в би й лщ.

Слуги д!стали наказ розважати Санчо так,
щоб в!н не виходив !з дому. Дон К!хот !хав не
на Росшант!, а на великам, повитьшм мул!, оз-
доблешм багатою збруею. На плащ!, ззаду; не-
помггно для нього, прикршили пергамент, де
великими л!терами стояв напис: «Це — Дон Ki-

1 1м’я вадомого тод! Шахрая.
хот Ламанчський».1з самого початку прогулян-
ки напис звертав на себе увагу Bcix зустр!чних,
i слухаючи, як вони читають: «Це — Дон Ктхот
Ламанчський», наш рицар вельми дивувався, що
Bci, хто титьки дивиться на нього, знають його
!м’я. Повернувшись до дон Антоню, що гхав по-
руч, Дон KixoT сказав:

— Велик! привше! мае в co6i мащцйвне ри-
царство, бо воно надае слави тим, хто до нього
належить, i поширюе 1Т по всш земль Дивпъся,
чи це не так, сеньйоре? Навтть хлопш з вашого
мюта знають мене, хоч школи не бачили.

— Це правда, сеньйоре Дон Ктхот, — в!дпов!в
дон Антоню. — Як вогонь не можна сховати або
втатти, так i чеснота не може бути невщома, а
вщвага, що виявляеться у военних вправах, пе-
реважае cboim сяйвом та блиском yci !нш! до-
стойност!.

Прогулянка тривала дал!; але натовп дорос-
лих i хлопщв, що читали напис, примусив дон
Антоню од!рвати пергамент, удаючи, шби вш
здирае щось шше.

Настала шч, вони повернулись додому, де ix
чекав бал з дамами, на який дружина дон Анто-
ню, вельможна й весела, вродлива та розумна
сеньйора, запросила свотх приятельок, щоб уша-
нувати Дон Ктхота й самим розважитися його
школи ще нечуваним божевшлям. Багато ix при-
шило, подано розюшну вечерю, i десь о десятш
годин! почався бал.

Серед дам дв! були трохи жарт!вливо1 та глуз-
ливо1 вдач!, i вони так часто запрошували Дон
Ктхота до танку, що викрутили йому не тшьки
т!ло, а й душу. Варт було б подивитися на по-
стать нашого рицаря, довгого, витягненого, ху-
дорлявого, жовтого, у вузькому вбранш, незграб-
ного i, головне, вайлуватого.

Нарепгй, стомлений та знеможений такими
довгими танцювальними вправами, вш ciB на
шдлогу серед зали. Дон Антоню звел!в однести
його в постить, i Санчо, що перший щщйшов щц-
водити свого пана, сказав:

— На лиху годину танцювали ви, сеньйоре.
Чи не думаете ви, що Bci мандр!вн! рицар! —
танцюристи? Запевняю вас, помиляетесь ви, ко-
ли так думаете. Дехто краще зважиться вбити
якого-небудь велетня, нтж стрибатиме в пов!-
тря. Я Mir би ще заступити вашу милють, якби
треба було танцювати селянськ! танки (бо я
танцюю, як сокит), але в бальних танках я й
кроку зробити не вмпо.

Розсмппивши Bcix цими та шшими м!ркуван-
нями, Санчо в!дшс i поклав свого пана на л!жко.

Другого дня дон Антоню визнав за вчасне зро-
бити спробу з зачарованою головою ! з Дон Ki-
хотом, Санчо, двома свотми приятелями та дво-
ма сеньйорами, що на бал! так утомили Дон Ki-
хота й ночували у дружини дон Антоню, зачи-
нився в К1мнап, де була голова. Вш розказав 1'м
про 11 властивост!, просив зберйати таемницю i
сказав, що сьогодш вперше п!дцае спроб! зача-
ровану голову. Н!хто, кр!м двох приятелгв дон Ан-
тоню, не знав секрету того зачарування. А якби
дон Антоню не вщкрив його наперед, то й вони
дивувалися б, як i пшп; шакше й не могло бути —
так хитро й мудро було влаштовано цю штуку.
Перший шдгйшов до голови сам дон Антоню i
тихим, але чутним голосом попросив:

— Скажи мен!, голово, — бо ж ти маеш таку
властивють, — про що я тепер думаю?
I голова, не ворушачи губами, голосно й ви-
разно вщповыа так, що ii почули вег

— Я не знаю про думки.

Почувши це, Bci були вражеш, а особливо то-
му, що Hi в к!мнатц Hi бшя столу не було жод-
но! людини, яка могла б вщповюти.

— Скыьки нас тут? — знову спитав дон Ан-
тоню.

I той самий голос дав вщповщь:

— Ти, твоя дружина, двое тво!х друз!в, дв1 ii
приятельки, славетний рицар, що зветься Дон
К1хот Ламанчський, та його зброеносець Санчо
Панса.

Bci знову здивувались, i з переляку у Bcix на-
1ЖИЛ0СЯ волосся. А дон Антоню, вщшшовши вщ
голови, промовив:

— Меш досить цього, щоб переконатися, що
мене не обдурив той, хто продав меш тебе, о,
мудра голово. Нехай тепер пщходить хтось ш-
ший i питае, про що схоче.

Пщшшов Дон KixoT:

— Скажи, ти, що вщповщаеш, — мовив вш, —
чи дасть певш наслщки бичування Санчо, мого
зброеносця? Чи будуть зиял чари з Дульсше!?

— Бичування Санчо посуватиметься вперед
поволц — вщповыа голова. — Чари з Дульсше!
будуть зияй належним способом.

— Бшыпе я й знати не хочу, — заявив Дон
KixoT. — Побачивши, що чари з Дульсше! зня-
то, я вважатиму, що враз досяг бажаного щастя.

Останшй пщшшов Санчо й спитав таке:

— Чи не дютану я часом, голово, друго! гу-
бернп? Чи виб’юся колись i3 злиденного стано-
вища зброеносця? Чи побачу знову свою жшку
та дней?
На це йому вщповши:

— Губернаторуватимеш у свош хай, якщо по-
вернется до не!, побачиш i жшку, i дггей, а ки-
нувши служили, перестанет бути зброеносцем.

— Добре! — скрикнув Санчо. — Все це мп би
сказати я й сам.

— Тварюко, — розсердився Дон К!хот, — чо-
го ж ти оце хочет? Чи не досить тоб!, що вщпо-
вцц голови пасують до запитань?

— Так, досить, — мовив Санчо, — титьки я хо-
тев би, щоб вона висловлювалась зррзумипше й
говорила бшьше.

Тут припинилися запитання та вщповцц, але
не припинилося здивовання, що охопило Bcix,
кр!м двох приятел!в дон Антоню, як! знали роз-
гадку.

А розгадка була ось у чому. Дон Антоню Ма-
рено, бачивши в Мадрцц таку саму голову, за-
мовив co6i, на зразок ii, цю, щоб розважати i
вражати тих, хто не знав Г! секрету. Дошка сто-
лу була дерев’яна, пофарбована пщ яшму. Так
само зроблено й н!жку. Голова, що нагадувала
бюст римського !мператора, була побронзована
й порожня всередиш, як i дошка столу, куди Г!
вроблено так тщльно, що не можна було бачити
й слщу злуки. Порожня всёредин! була й нтжка
столу, переходячи в груди та горло голови. I все
це з’еднувалося з кзмнатою п!д примйценням, в
якому стояла голова. Для цього кр!зь порожня-
ву н!жки, дошки i грудей та горла статут прохо-
дила бляшана трубка, захована так, що нгхто не
Mir ii бачити. У нижшй, що вщповщала верхнш,
камнате сщцв той, хто мав одповщати, приклав-
ши рот до трубки. Отже, голос, як по рупору,
шюв знизу вгору, слова звучали виразно та яс-
но, i обман н!яким способом угадати було не
можна. Один з племшникзв дон Антоню, ро-
зумний i дотепний студент, вщповщав; i через
те, що дядько попередив його, з ким увшде до
ropiniHboi юмнати, йому легко було точно й за-
раз же вщповюти на перше запитання. На реш-
ту вш одповщав навгад i як людина розумна —
розумно.

РОЗД1Л XXXII

де мдёа lide тфо njmwdy, igo Завдала £)он ‘KixomoSi
нт/твмноат (плъше, шэ/с усе, iyo т^алплося 3 ним, досг

Одного ранку Дон Кзхот, вийшовши при пов-
шй збро! (вш часто казав, що зброя — то його
окраса, а бш — одпочинок, i без збро! вш нще
не бував) погуляти на набережнш, побачив про-
ти себе якогось рицаря, теж щлком озброеного,
в б!лому панцер! i з щитом, де був змальований
ясний М1сяць. Наблизившись так, щоб його бу-
ло чути, вш голосно, звертаючись до Дон Кзхо-
та, сказав:

— Видатний рицарю i дотепер ще не досить
вихвалений Дон Кзхот Ламанчський, я — Рицар
Битого Млсяця, нечуваш рицарсып подвиги яко-
го, мабуть, нагадують тоб! про мене. Я пригхав
битися з тобою i спробувати силу тво'тх рук, щоб
примусити тебе визнати та як на сповцц сказа-
ти, що моя дама, хоч би хтд вона була, е незр!в-
няно краща за твою Дульсшею Тобоську. Якщо
ти негайно визнаеш цю правду, це визволить тебе
в!д смерт!, а мене — вщ неприемност! запод!яти
ii тоб!. Коли ж ти станет до бою i я переможу
тебе, я не хочу шшо! нагороди, як та, що зараз
скажу To6i. Ти мусиш покинути зброю, уника-
тимеш усяких пригод i цший piK житимеш на
самой в свош садибц не торкаючись до меча, в
спокшшй типп та в корисному для тебе вщпо-
чинку, i це допоможе тоб! збшыпити свот при-
бутки та врятувати свою душу. А коли ти пере-
может, даю на твою волю свою голову; моя зброя
й мш кшь стануть тоб! за здобич, i до тебе пе-
рейде слава могх вчинктв. Обхпркуй, що To6i бшь-
ше до вподоби, i дай зараз вщповщь, бо я вир!-
шив сьогодш ж розв’язати цю справу.

Зухвалють Рицаря Биюго Мюяця й причина,
чому той викликав його на поединок, здивува-
ли i вразили Дон Kixora, i вш спою й но i з суво-
рою стримашстю вщпов!в:

— Рицарю Битого Мюяця, чутки про славш
вчинки якого до мене ще не дхйшли, я ладен за-
присягтися, що ви школи не бачили славетно!
Дульсше!. Я певен, що коли б ви и побачили, ви
не зробили б тако! пропозицп, бо Г! образ пере-
конав би вас у тому, що не може бути вроди,
яку можна було б прир!вняти до и краси. Отже,
я не кажу, що ви брешете, але гадаю, що ви по-
миляетесь. Одночасно я приймаю виклик i Bci ва-
mi умови, не чекаючи, поки скшчиться день, як
ви призначили. Я виключаю з умови тшьки пе-
рехщ до мене вашо! рицарсько! слави, бо я не
знаю, яка вона е. Мене задовольняе i моя власна,
хоч би яка вона була.

3 мюта побачили Рицаря Бшого Мюяця i по-
вщомили вще-короля про його розмову з Дон
KixoTOM. Вще-король, гадаючи, що то якась но-
ва привода, яку вигадав дон Антоню Морено чи
хтось !з мюьких Дворян, зараз же по!хав з дон
Антоню та багатьма шшими на набережну. Во-
ни пршхали туди саме тод!, як Дон К!хот выби-
рав co6i мюце.

Побачивши, що обидва рицар! збираються
кинутись один на одного, вще-король став мгж
ними й спитав, якт причини спонукують ix до
такого неспод!ваного бою. Рицар Биюго Мюяця
пояснив, що справа в першенств! вроди; неба-
гатьма словами повторив те, що казав Дон Ki-
xoTOBi, i додав, що обидв! сторони погодилися
мЬк собою щодо умов бою. Вще-король пццй-
шов тод! до дон Антоню й спитав, чи не знае
вш рицаря та чи не новий це жарт. Дон Анто-
ню в!дпов!в, що не знае рицаря i не знае також,
чи то справжнш бш, чи т!льки жарти. Така в!д-
пов!дь стурбувала вще-короля, i вш не Mir вир!-
шити, чи дозволити цей поединок, але пойм,
подумавши, що це, мабуть, сам! жарти, в!д!й-
шов уб!к! сказав:

— Сеньйори рицар!, коли для того, щоб роз-
в’язатй справу, треба або визнати, або вмерти !
сеньйор Дон KixoT взявся битися, а сеньйор Ри-
цар Б!лого Мюяця не зржаеться сво!’х вимог, то
починайте.

Рицар Биюго Мюяця вв!чливо подякував в!-
це-королю за дозв!л, так само зробив i Дон Ki-
хот, доругавши себе, як завжди робив перед бо-
ем, небу та Дульсше!, повернув Росшанта, щоб
вибрати позицпо, бо бачив, що Рицар Биюго Mi-
сяця робить те саме.

Не чекаючи звукгв сурм чи якогось пшюго вш-
ськового шструмента, щоб атакувати один од-
ного, обидва одночасно повернули свогх коней.
Кань Рицаря Б!лого Мюяця був швидший за Ро-
сшанта, ! Рицар Битого Мюяця, не торкаючись

його списом, який вш, здавалося, навмисне пщ-
Hic угору, так штовхнув Дон Ктхота, коли той
прогхав тшьки третину свое! пуп, що наш рицар
i3 Росшантом бухнулись на землю. Рицар Бито-
го Мкяця зараз же нахилився над ним i, при-
ставивши спис йому до забрала, сказав:

— Ви переможеш, рицарю, i навггь мертв!,
якщо не виконаете умов нашого бою.

Дон Ктхот, збитий i приголомшений, не ni-
дшмаючи забрала, кволо й уривчасто, мов !з до-
мовини, сказав:

— Дульсшея Тобоська — найвродлившта жш-
ка в свт, а я — найнещаснштий рицар на землц
i я не зречуся ктини, хоч i не можу ii борони-
ти. Встроми в мене спис, рицарю, i в!зьми мое
життя, бо ти вщняв уже мою честь.

— Я, певне, не зроблю цього, — вщпов1в Ри-
цар Битого Мкяця. — Хай живе непорушна вро-
да сеньйори Дульсше! Тобосько’1, а я задоволь-
няюся тшьки тим, що великий Дон Ктхот понте
у свое село на один рж або на строк, який я вста-
новлю згщно з нашою умовою перед боем.

Вще-король, дон Антоню й yci присутш чули
це, а також вщповщь Дон Ктхота про те, що, ко-
ли вщ нього не вимагатимуть шчого ганебного
для Дульсше!, вш виконае все, як справжшй та
чесний рицар.

Коли Дон Ктхот дав таку общянку, Рицар Bi-
лого Мкяця повернув свого коня, схилив голо-
ву перед вще-королем i галопом потхав до мкта,
а вще-король звел!в простежити за ним i неод-
мшно д!знатися, хто вш такий. Дон Ктхота пщ-
вели, зияли забрало й побачили, що вш блщий
i сштнший. Росшант був у дуже поганому сташ
й не мгг ходити. Засмучений i пригнтчений Сан-
чо не знав Hi що казати, Hi що робити. Йому
здавалося, що все це сталося yei CHi i було тшь-
ки чаруванням. BiH бачив, що його пана пере-
можено, i знав, що той дав общянку цший рис не
братися до зброТ. Вш гадав, що сяйво слави його
рицарських вчинкхв увзялося хмарами назавжди,
i надп, що Дон Ктхот виконае сво! общянки, роз-
В1ялись, як дим на вггрь Вш боявся також, що
Росшанта скал!чено, його панов! скручено Bci
в’язи, хоч було б немалим щастям, якби той скру-
тив в’язи свого божевшля.

Кшець кшцем, у паланкпп, що його звелгв при-
нести вще-король, Дон Кзхота приставили до Mi-
ста. Туди ж таки повернувся й вще-король, щ-
кавий знати, хто був Рицар Бшого Мюяця, що
дов!в нашого рицаря до такого поганого стану.

Р03Д1Л XXXIII

де подаются вгдомоат nf/o те, хто був Puyaf)
Ъглом Мкяуя

Дон Антоню по!хав слщом за Рицарем Бшого
Мюяця, за яким била вже й навпъ переслщувала
юрба хлошцв. Коли вш увшшов в один is загздьв
у Micri, дон Антоню вступив i co6i за ним, бажаю-
чи познайомитись. Рицаря зустр1в зброеносець,
щоб допомогти йому зняти зброю; вони ввшшли
в имнату на нижньому noBepci, а слщом за ними
й дон Антоню, якого брала нетерплячка довща-
тись, хто вш такий. Бачивши, що цей дворянин
його не покидае, Рицар Бшого Мюяця сказав:

— Я добре знаю, сеньйоре, чого ви прийшли.
Ви хочете довщатися, хто я такий. Меш нема чо-
го ховатися, i, поки зброеносець зшматиме з ме-
не зброю, я розкажу вам чисто все. Знайте, сень-
йоре, що мене звуть бакалавр Самсон Карраско.
Я з того самого села, що й Дон KixoT. Bci, хто
його знае, i я в тому числц дуже шкодують Дон
Ктхота за його божевитля й чудноти. Бувши пев-
ний, що вшпкувати його може титьки спокш та
життя в свои садиб!, я вжив таких хитротщв,
щоб примусити його вернутись додому.

Три мюящ тому я вирушив, прибравши 1м’я
Рицаря Jlicy, щоб викликати його на бш i пере-
могги, не пошкодивши йому шчого. Попереду
ми мусили умовитись, що переможений вщдасть
себе на ласку переможця. Моя вимога була у ме-
не готова заздалепдь (бо я вже бачив себе пере-
можцем) i полягала в пм, щоб BiH вернувся до-
дому й не вшжджав звщти щонайменше один
piK. Я гадав, що вш, мабуть, одужае за цей час.

Але доля вирппила шакше. Не я, а вш перемш
мене, скинувши з сщла, i, виходить, я не Mir здш-
снити свотх думок. Вш потхав дал!, а я вернувся
додому побитий, набравшися сорому i забившись,
падаючи. Проте це не зменшило в меш бажан-
ня шукати його та перемогти, що ви й бачили
сьогодш. Р!ч певна, що, додержуючи ретельно пра-
вил мандр!вного рицарства, вш додержуватиме й
свого слова. Ось, сеньйоре, як воно було, i б!ль-
ше меш нема про що оповщати. Влагаю вас не
викривати мене й не казати Дон KixoTOBi, хто я
такий. Тод! здШсняться moi добр! нам!ри, а до
нього; коли вш позбудеться свотх рицарських
дуропцв, повернеться розум, a BiH у нього був
колись, та ще й добрий.

Дон KixoT пролежав плеть дшв смутний, за-
журений, задуманий i в дуже поганому настрот,

весь час перебираючи в думках подробищ не-
щасно! свое! поразки. Санчо розважав його i,
м!ж шшим, сказав:

— Пщведпъ вашу голову, ваша милосте, та
будьте весел! й подякуйте небу, що, впавши на
землю, ви не зламали якого-небудь ребра. Ви ж
знаете, що де дають, там i беруть, i не завжди е
шинка там, де вбито гачки для не!. Отже, вертай-
мо додому i киньмо блукати по свггах, шукаючи
пригод по крашах i мюцях, нам невщомих. Якщо
добре придивитись, то я найбшьше втратив вщ то-
го, що становище вашо! милост! тепер так попр-
шало. Я, що разом з губершею покинув yci нади
бути знов губернатором, не втрачав усе-таки нади
стати графом. А тепер, коли ваша милклъ кидае
сво! рицарсый справи i не може вже зробитися ко-
ролем, розв!ялися, як дим, i мо! спод!вання.

— Мовчи, Санчо, ти ж знаеш, що моя поку-
та й вщлюдшсть триватиме не бшыпе як р!к. А по-
там я знову вернуся до свое! почесно! пращ, i
мен! не бракуватиме н! королевства для себе, н!
графства, щоб подарувати його тоб!.

РОЗД1Л XXXIV

де говориться про те, що Витиме той, хто його
 Ьитатиме, г Ьутиме той, кому його Ьитатимутъ

Через к!лька дшв Дон К1хот !з Санчо поехали
з Барселони. Дон К!хот неозброений i в домаш-
нш одеж!, а Санчо пипки, бо С!рий був наван-
тажений зброею.

Виикджаючи з Барселони, Дон К!хот обернув-
ся, щоб глянути на Micro, де вш зазнав поразки,
i сказав:
— Тут моя Троя. Недоля моя, а не полохли-
в1сть, згубила тут славу, яко! я набув колись. Тут
став я 1грашкою в руках фортуни, тут затьмари-
лися мо! славш дига, тут упало й мое щастя,
щоб школи вже не пщвестися. Коли я був хоро-
брий i вщважний мандр!вний рицар, я виявляв
свое рицарство сво!ми подвигами, а тепер я ви-
являтиму свою силу тим, що виконуватиму сво!
общянки. Отже, щьмо дал!, друже Санчо, пере-
будьмо в нашому сел! р!к гспйту; на самот! ми
набудемо нових сил i знову повернемося до вш-
ськових вправ, яких я школи не забуду.

— Сеньйоре, — вщпов!в Санчо, — не така
вже приемка р!ч гги шшки, щоб вона могла
спокусити чи спонукати мене вщбувати далек!
подорожй Почешмо цю зброю на якесь дерево,
я сяду на спину Прому, пщшму сво! ноги з зе-
мл!, i тод! ми будемо подорожувати куди схоче
та забажае ваша мил!сть. А думати, шби шшки
я можу йти довгий час — значить, думати не-
правильно.

— Ти добре сказав, Санчо, — схвалив Дон Ki-
хот. — Почешмо мою зброю, немов трофей, на
дерево, а п!д нею або б!ля не! виргжемо на кор!
напис, що був на Рольдановгй збро!:

...Хай ii не торкаеться,
Хто з Рольданом стати на бш
Не може й не наважаеться.

— Все це, на мою думку, просто перли, —
мовив Санчо, — i якби не був потр!бний нам до
кзнця дороги Росшант, я почепив би i його.

— Але я не хочу чшляти ш його, Hi збро!, —
в!в дал! Дон Ктхот, — щоб не сказали, що я по-
гано дякую за в!рну службу.
— Чудово ска-
зали, ваша мило-
сте, — BiiinoBiB Сан-
чо, — бо, на думку
людей розумних,
провину осла не
можна складати на
в’ючне сщло. А що
в щм випадку за-
винила ваша ми-
лють, то й карайте
самого себе i не
посилайтесь Hi на
кволють Росшан-
тову, Hi на мо! Hi-
жш ноги i не ви-
магайте, щоб вони
йшли бшьше, н!ж
треба.

За такими роз-
мовами минув цей
день та ще чоти-
ри, i нпцо не ста-
вало !м на переш-
кодь

РОЗД1Л XXXV

п/)о те, як £)он 9\ixom внушив стати пастухом i
xomiA э/сити на &1лътм повт/п, поки мине о(пуяниЖ
ним fak, i п^о шля cnfaedi yikaei ma lafmi и^игоди

Якщо багато думок непокоТли Дон Клхота пе-
ред тим, як його скинуто з сщла, то ще бшьше
ix непокоши його шсля падшня.
— Слухай, Санчо, — мовив Дон К1хот, звер-
таючись до BipHoro зброеносця, — ти не бичуеш
i не караеш свого тита (хай його вовки з’щять!)
та вважаеш за краще зберегти це т!ло для черви,
шж зняти чари з бщно! сеньйори Дульсше!.

— Сеньйоре, — в!дпов!в Санчо, — правду ска-
зати, я зовс!м не розумпо, як це я, лупцюючи
себе, можу здшмати чари. Це однаково, що ска-
зати: «коли у вас болить голова, помажте co6i
колшо». Принайми! я можу заприсяггись, що н!
в одн!й icTopii про мандр!вних рицар!в, хоч скшь-
ки !х читала ваша милють, не сказано, що мож-
на зняти чари бичуванням. Але будь-що-будь, а
я надаю соб! батопв, коли меш буде охота й в!ль-
ний час.

Так розмовляючи, вони до!хали до того м!с-
ця, де !х потолочили бики, i Дон Кзхот, шзнав-
ши його, сказав Санчо:

— Ось лука, де ми сп!ткали гарненьких пас-
тушок та бравих пастух!в, що хот!ли поновити й
наслщувати пастушу Аркадно. Це — нова й ро-
зумна думка, i, наслщуючи ii, я хопв би, Санчо,
щоб ми обернулися на чабашв, принайми! на той
час, що я мушу провести на самоть Я куплю иль-
ка овечок i все, що чабанам треба; я зватимуся
пастухом Кзхотюом, а ти — пастухом Пансшо.
Ми блукатимемо горами, люами, ланами, cni-
ваючи тут, зпхаючи там, i питимемо кришталеву
воду з криниць, чи з прозорих струмюв, чи з пов-
новодих р!чок. Дуби щедро даватимуть нам сво!
солодк! плоди, верби даватимуть нам холодок, а
троянди — сво! пахопц. Простор! левади будуть
нам килимами, гаптованими тисячею квггок, ми
дихатимемо прозорим i чистим повпрям, а вно-
ч! нам свпитиме мюяць i зорпимуть з!рки. П!с-
Hi даватимуть насолоду, сльози — радопц; Апол-
лон буде постачати нам Bipini, Амур — вигадки,
i ми вславимося не титьки тепер, але й на май-
бутш часи.

— Такий побут мен! дуже подобаеться, — ска-
зав Санчо. — А особливо чере:з те, що, як поба-
чить нас бакалавр Самсон Карраско та цирульник
Николае, вони теж захочуть до нас пристати i зро-
битися чабанами. Аби титьки це й свяшеттиков!
на думку не спало.

— Добре сказав ти, Санчо, — вщповтв Дон
Кзхот. — Тод! бакалавра Самсона Карраска, як-
що вш зробиться чабаном (а так воно, безпе-
речно, й буде), можна буде звати Самсоншо або
пастух Карраскон, а цирульника Нтколаса —
пастух Шкуласо. Не знаю, яке !м’я придумати
для священика, мабуть, уже таке, що вщповща-
тиме його посад! — назвемо його пастухом Ку-
р!амбро*. А як ми житимемо, Санчо, друже! I що
вже Tie! музики ми наслухаемося! Чиримп, са-
морансыа гачти, бубни, рабел!!1 2 А що, як серед
ц!е! р!зноман!тно! музики залунають ще звуки
альбопв3? Тож тод! матимемо майже вс! пасту-
ini шструменти, з!бран! докупи.

Через те, що вже заходила шч, вони збочили
з! шляху 1 шзно та бщно повечеряли, всупереч
бажанням Санчо, який знову згадав злидн! ман-
др!вного рицарства в горах та в л!сах, що ix шо-
д! заступають розкош! по замках i в таких до-

1 1м’я Кур!амбро складене 3i слова «кура» — свя-
щеник i закшчення «амбро».

2 Pi3Hi музичн! шструменти.

3 А л ь б о г и — мщш таршки.
мах, як у дон Д1его де М1ранда або у дон Анто-
ню Морено. А впм, вш згадав, що Hi день, Hi
Hin не можуть тривати завжди, i npoBiB цю шч
сплячи, а пан його — пильнуючи.

РОЗД1Л XXXVI

п^о щешнуват/у nfat/iody, що т^апиласл
3 £)он Злотом

Hin була досить темна. Mi сядь хоч i був на не-
6i, та не в таим Micnj, де його можна було бачити,
бо сеньйора Д!ана! шод! йде гуляти до антипо-
лдв1 2, залишаючи в темряв! гори й долини. Вико-
нуючи приписи природи, Дон Kjxot заснув пер-
шим сном, не знаючи другого, цшком вщмшно
вщ Санчо, що школи не засипав удруге, бо його
перший сон тривав од вечора й до ранку, що
свщчило про його добре здоров’я та невелику
юлыёсть турбот. А Дон Кахота так посыи турбо-
ти, що Bin розбудив Санчо й сказав йому:

— Дивуе мене, Санчо, байдужють твое! вдачд
Мабуть, ти зроблений з мармуру чи з бронзи, де
нема шякого руху й жодного почуття. Я пиль-
ную, коли ти спиш; плачу, коли ти сшваеш; зо-
мл!ваю з голоду, коли ти ледапцеш та важшеш
од об’щання. Дивись, яка ясна ця Hin та в якш
вщлюдшй мгсцевосп ми перебуваемо. Це ж запро-
шуе нас перемагати наш сон пильнуванням. За-
клинаю тебе життям tboim, щдведися, одшди

1 Д1ана — богиня aicie, лов!в i мюяця.

2Антиподи — т!, що пщ нами. Люди, що мешкають
i3 другого боку земно! куль
трохи набгк i з добро! вол! дай co6i вщважно три-
ста чи чотириста батопв у рахунок тих, як! здш-
муть чари з Дульсше!. Я прошу й благаю тебе про
це, не бажаючи битися з тобою, як тод!, рукопаш,
бо руки в тебе, я знаю, важкеньк!. По тому, як
ти в!дбатожиш себе, penny ноч! ми проведемо —
я, осшвуючи мою розлуку, а ти свою в!ршсть —
i таким способом розпочнемо пастуш! вправи,
яким будемо в!ддаватися в нашому сел!.

— Сеньйоре, — в!дпов!в Санчо, — я не монах,
щоб прокидатися вщ сну та батожити себе. Не
думаю я також, щоб теля страшного болю в!д
батожшня легко було перейти до умл!вання над
музикою. Дайте меш спати, ваша милосте, ! не
чшляйтесь до мене з бичуванням, бо шакше я
заприсягнуся, що не торкнуся волосинки не ли-
ше на мо!м тип, а й на мо!м плащ!.

— О, загруб!ла душе! О, немилосердний збро-
еносцю! О, марно витрачений хл!б та неощнеш
милост!, як! я тоб! робив i хойв ще зробити! Зав-
дяки меш ти був губернатором i маеш пщетави
спод!ватися стати графом або дгстати який ш-
ший вщповщний титул; i це все здшснилося б
не шзшше як через ргк, бо...

— Я цього не розум!ю, — мовив Санчо. —
Розумпо тшьки, що коли сплю, я не маю ш
страху, н! надш, ш пращ, ш сдави. I добре зро-
бив той, хто винайшов сон: плащ, який укри-
вае вс! думки людсый; страву, що позбавляе
голоду, воду, що вгамовуе спрагу; вогонь, що
зогр!вае моря; холод, що зменшуе спеку, i на-
репгп — загальновживану монету, за яку мож-
на все купити; терези й гир!, що р!вняють ча-
бана з королем, простака з розумним. Сдине
погане в cni — це, я чув, те, що вш под!бний
до смерп, i мгж мерцем та тим, хто спить, pi-
зниця дуже невелика.

— Я школи не чув, Санчо, щоб ти говорив
так вишукано, як сьогодш, — сказав Дон KixoT, —
i звщси бачу, яка правдива та приказка, що ти
любиш наводити: не з тим, з ким народився, а
з тим, з ким пасешся.

Пщ цей час вони почули глухий шум i стра-
шенний raMip, що ширився по век околишшх
долинах. Дон Ктхот звхвся на ноги й ухопився за
меч, а Санчо заховався п!д Ciporo, загородившися
з обох ботов зброею та в’ючним сщлом, i тремпв
так само, як рад!в Дон Kixot. Гам!р щохвилини
збшыпувався й наближався до обох наполоха-
них людей, або принайш до одного, бо вщвага
другого нам уже вщома.

Pi4 у т!м, що тими шляхами й на той час
юлька чоловж гнали на ярмарок понад ппстсот
свиней, що cboim вереском та хрюканиям оглу-
шили Дон К1хота з Санчо, ято не могли зрозу-
М1ти, що воно таке. Череда, розтягнувшись на
великий npocTip, наблизилась i, хрюкаючи, не
виявляючи поваги Hi до Дон Кгхота, Hi до Сан-
чо, перебила по них, зруйнувала Санчо транше!
й перекинула не лише Дон Кахота, а й Росшан-
та. Череда, хрюкания, швидкють, з якою npo6i-
гли нечист! тварини, утворили на земл! мппанй-
ну з с!дла, збро!, Ciporo, Росшанта, Санчо й Дон
Юхота.

Санчо через силу шдв!вся й попросив у сво-
го пана меч, кажучи, що хоче вбити з швдесят-
ка цих сеньйор — негречних свиней, бо тепер
вш уже знав, хто вони таю. Але Дон Клхот од-
пов!в йому:
— Кинь ix, друже! Ця ганьба — кара за мо!
rpixn. Небо справедливо карае переможеного
мандр!вного рицаря тим, що його жеруть шака-
ли, жалять оси й толочать свинг

— То це, певне, теж кара небесна, — мовив
Санчо, — що зброеносшв переможених рицар!в
кусають мухи, щять вопи й катуе голод. Якби
ми — зброеносщ — були сини рицар!в, яким
служимо, або близью тхш родич!, то воно, мо-
же, було б i шчого, що за !хню провину нас ка-
рають аж до четвертого колша. Але що ж силь-
ного у Панс! в з Кахотами?

Тепер влаштуемося зручнште та доспимо ту не-
величку частику, що лишаеться вщ ночь А там
почне свисти, i все п!де на краще.

— Спасибц Санчо, — в!дпов!в Дон Kixot, —
бо ти народився, щоб спати, а я — щоб пильну-
вати. Пщ той час, що лишаеться до ранку, я дам
волю мо!м думкам i висловлю !х чудовими в!р-
шами, як! я вноч!, без твого вщома, склав у сво-
!й голов!.

— По-моему, — мовив Санчо, — думки, що
породжують Bipini, — маловажш. В!ршуйте ж,
ваша милосте, сюльки хочете, а я спатиму, ск!ль-
ки зможу.

I, звившися на земл! клубком, вш заснув мщ-
ним сном.

Настав день, i сонце промшням свотм тор-
кнулося очей Санчо. Той прокинувся, полежав
трохи, глянув на розтром, що його вчинили
свиш в його запасах, i вилаяв череду та ще де-
кого. Нареши, обое рушили дал! в розпочату по-
дорож.
Р03Д1Л XXXVII

п)ю те, igo трапилося 3 ЯЭон Охотой та йою
З^оеносуем СанЬо, Ьли вони гхалм додому

Переможений i гнаний долею !хав Дон Кахот
додому, засмучений тим, що Санчо не бичуе се-
бе i тим самим не знтмае чар з Дульсше!.

— Санчо, друже, — звернувся до нього Дон
Кахот, — щиро кажу, що дам тоб! все, що нале-
жить, коли б ти зажадав платн! за Ti батоги, як!
здшмуть чари з Дульсше!. Скажи, Санчо, ск!ль-
ки ти хочеш, i швидше починай батожити себе,
а грош! в!зьмеш гопвкою й своею власною ру-
кою, бо моя скарбниця в тебе.

Почувши таку пропозицпо, Санчо витрйцив оч!,
наставив вуха i, давши згоду в душ!, сказав свое-
му панов!:

— Тепер я ладен виконати бажання вашо!
милосп, бо воно й мен! корисне, а любов до дру-
жини й д!тей робить з мене жаднюгу. Скажпъ,
ваша милосте, скшьки ви дасте мен! за кожен
удар, що я соб! зроблю?

— Якби заплатити тоб!, Санчо, вщповщно до
величност! та якост! цих л!к!в, то на це не ви-
стачило б ycix скарб!в Венец!! та золотого шску
в Потос!. Виходь з розрахунку мо!х грошей, що
у тебе, i признач. сам цшу за кожен удар.

— Цих удар!в, — в!дпов!в Санчо, — три тися-
ч! триста з гаком. 3 них я дав уже соб! п’ять, а
решта лищаеться за мною. Зарахуймо в гак щ п’ять
удар!в i будьмо говорити за три тисяч! триста.
Кладучи за один удар по квартильйо, — а менш
я не в!зьму, хоч би весь свгг цього хот!в, — ма-
емо три тисяч! триста квартильйо; три тисяч!
становлять одну тисячу п’ятсот твреал!в, тобто
с1мсот п’ятдесят реал!в, а триста квартильйо ста-
новлять сто п’ятдесят тврешпв, чи сшдесят п’ять
реал!в. Додавши ix до семисот п’ятдесяти реа-
л!в, матимемо BiciMCOT двадцять п’ять реалхв. Я й
возьму ix i3 тих грошей вашо! милосп, що у ме-
не, i вернуся додому вдоволений i багатий, хоч
i вибитий.

— О, люб’язний Санчо, — скрикнув Дон Кл-
хот, — а як! вдячш ми будемо To6i з Дульсше-
ею! Коли вона стане тлею самою, що ранпп (а
шакше й бути не може), п лихо стане щастям, а
моя поразка — величезним тр!умфом. Але слу-
хай, Санчо, коли ти почнеш свою покуту? Як-
що ти поквапишся, я дам To6i ще сто реал!в.

— Коли? — спитав Санчо. — Идет Hovii неод-
мшно. Нехай ваша милють подбае про те, щоб
ми були на выьному повггрц а я вже пошматую
свое лито.

Зайшла шч, яко'1 Доц Кзхот ждав, як закоха-
ний, що не може примирили час та сво! бажання.
Опинившися серед розкппних дерев, трохи по-
дал! вщ шляху, вони розсщлали Росшанта й роз-
вантажили Ciporo, а поим розташувалися на зе-
леному лужку та повечеряли запасами Санчо.
Повечерявши, Санчо зробив з вуздечки Poci-
нанта та з оброй Ciporo цупкий та гнучкий ба-
йт i вщшшов крокзв на двадцять до купки буко-
вих дерев. Дон Kixor, побачивши, як бадьоро й
рпцуче в!н ще, сказав:

— Дивись, друже, не побийся на тамуз! Роби
перерву м!ж батогами. I не дуже посшшай. Я хо-
чу сказати, не бий себе так завзято, щоб не поз-
бавити себе життя рашше, шж ти д!йдеш бажа-
ного числа. А щоб ти не помилився, я стоятиму
осторонь та рахуватиму удари. Нехай же To6i
небо сприяе, як i варт того твш добрий нам!р.

— Справний платник не турбуеться за заста-
ву, — в1дпов1в Санчо. — Я батожитиму себе так,
щоб тшьки запод!яти бшь, а не вбити себе, в чо-
му i полягае суть цього дива.

BiH одразу роздягся до поперека, вхопив вуз-
дечку й оброть та почав батожити себе, а Дон
Kjxot — рахувати. Давши co6i плеть чи BiciM ба-
топв, Санчо подумав, що жарт таки важкий, а щ-
на за нього дуже мала, а тому вш спинився й
сказав своему панов!, що помилився, бо кожей
удар треба сплачувати не чвертю, а швреалом.

— Бий дал!, Санчо друже, i не занепадай ду-
хом, — сказав йому Дон Kjxot, — я подвоюю ц!ну.

— Тод!, — вщповгв Санчо, — помагай Боже, i
нехай сипляться удари!

Але Шахрай перестав бити себе по плечах i по-
чав батожити дерево, зггхаючи час вщ часу так,
шби з кожним зггханням у нього виходила ду-
ша. Лагщний Дон К!хот, боячись, що Санчо за-
под!е соб! смерть i через таку нерозважливють
не зможе здгйснити його бажання, сказав:

— Припини на цьому справу, друже. Л!ки зда-
ються мен! дуже жорстокими, i краще не зажи-
вати ix вщразу багато. Ти, якщо я не помилився,
дав соб! вже бшыпе як тисячу удар!в, досить по-
ки. Кажуть, що осла можна навантажувати, та
не переобтяжувати.

— Hi, Hi, сеньйоре, — вщпов!в Санчо, —
про мене не казатимуть: грош! дгстав, а дша
катма. Од!йд!ть трохи, ваша милосте, ! до-
звольте мен! дати соб! ще тисячу удар!в. Тод!
ми за два рази кшчимо всю справу, i в нас ще
й лишок буде.
— Коли ти в такому гарному настро!, — ска-
зав Дон Юхот, — то роби co6i, а я вццйду.

Санчо знову взявся до свое! пращ так завзя-
то, що незабаром зняв кору з багатьох дерев —
так дуже вш гатив. Наприкшщ, щосили шмаг-
нувши по буков!, вш гукнув:

— Тут помре Самсон i Bci, хто з ним!

Дон Юхот, почувши його жалюний голос i
силу надзвичайного удару, п!дб!г до Санчо, вхо-
пив той бат!г з вуздечки та оброт! i сказав
Санчо:

— Доля не дозволить, Санчо друже, щоб за-
ради мое! впхи ти стратив свое життя, потр!бне
тоб! для пщтримки дружини й дггей. Нехай
Дульсшея трохи потерпить, а я чекатиму, поки
ти наберешся нових сил i кшчиш цю справу
вс1м на рад!сть.

— У час добрий, i хай буде так, коли цього
бажае ваша мюпсть, — в!дпов!в Санчо.— Кинь-
те мен! тепер на плеч! свш плащ, бо я сштшв i
не хочу застудитися, як то бувае з новими по-
кутниками.

Дон Юхот так i зробив i, лишившись у са-
мому камзол!, накрив Санчо, що заснув i спав,
поки його розбудило сонце. Вранц! рушили в
далыпу путь i кшчили Г! того ж таки дня в од-
ному сел! за три мил! звщти. Спинилися вони в
за!зд!, що його Дон Юхот не прийняв уже за за-
мок з глибоким ровом, баштами, гратами та
пщйомними мостами, бо шсля того, як його
перемогли, вш до всього ставився розсудли-
вйпе.
Р03Д1Л XXXVIII

nf>o me, як ®он cKiccom i Само п^игхали додому,
та nj)o wmi nodii, уо п^иЦашаютъ ую велику
Лапо!пю i надают id правдивости

Увесь той день вони перебуди в с!льському
за!зд!, чекаючи ночь один — щоб на вигьшм по-
BiTpi кшчити свою покуту, а другий — щоб ба-
чити це закшчення, яке мало здшснити його
бажання.

Н!ч наш рицар пров!в п!д деревами, щоб да-
ти Санчо змогу вщбути покуту, що той i зробив
тим самим способом, як i минуло! ночц тобто
куди быыпе коштом кори букових дерев, н!ж на
шкоду сво!й спин!, яку вш оберггав так, що уда-
ри батогом неспроможш були б зпнати й мухи,
якби вона сидига на нш.

Обдурений Дон Кзхот л!чив удари й не про-
пустив жодного, пщрахувавши, що разом з ба-
тогами минуло! ноч! вони становлять три тисяч!
двадцять дев’ять. Здавалося, сонце встало раш-
ше, щоб бачити цю жертву, i пщ його свином
вони погхали дал!.

Дон KixoT нетерпляче чекав дня, спод!ваю-
чись натрапити по дороз! на свою сеньйору
Дульсшею в и справжньому образ!. Ц!лий день
вш раз у раз шдходив до кожно! жшки, як!
зустр!чалися дорогою, i пильно придивлявся,
чи то не Дульсшея Тобоська, бувши певен,
що общянки Мерлша не можуть бути брехливь
3 такими думками та бажанням з’гхали вони на
горбок, звщки видно було гхне село, i Санчо,
титьки побачивши його, став навколппки й про-
мовив:

— Розплющ сво! oni, сподхвана батыйвщино,
i глянь на свого сина Санчо Пансу, що повер-
тае до тебе, хоч i не який багатий, але дуже ви-
битий батогами. Втзьми в обшми i прийми та-
кож свого сина Дон Клхота, що був переможений
чужою рукою, але й сам nepeMir себе; а це, як
вш меш каже, найбажанйпа перемога. Я везу з
собою rpoini, i хоч мен! й дали добрих батопв,
зате я добре прогхав верхи.

— Кинь щ дурнищ, — сказав Дон Ктхот, — та
вступимо правою ногою в наше село. А там ми
вже дамо волю сво1и уяв! й складемо план пас-
тушого життя, яким маемо жити.

В’Тжджаючи в село, Дон KixoT побачив, що
коло одше! клуш сперечаються два хлопщ; один
з них казав другому:

— Не турбуйся, Перпольо, однаково ти н не
побачиш усе свое життя.

Почувши таке, Дон Ктхот звернувся до Сан-
чо й мовив:

— Чи чув ти, друже, як цей хлопчисько ска-
зав: «ти не побачиш й все свое життя»?

— Ну, добре,— вщповтв Санчо, — а нам яке
д!ло до того, що вш каже?

— Як? — вщказав Дон Ктхот. — Xi6a ж ти не
бачиш, що щ слова, коли ix пристосувати до мо-
ix нам!р!в, свщчать про те, що я школи не поба-
чу Дульсше’!?

Санчо хойв вщповюти, але йому перешкодив
заець, за яким било багато мисливщв i гончаюв,
а вш икав цим полем i з переляку хойв захова-
тися М1ж ногами у Ciporo. Санчо схопив його го-
лими руками i вцщав Дон Ктхотов!, а той сказав:
— Поганий знак! Заець такае, гончаки женуть
його; не з’явиться Дульсшея.

— Чудний ви, ваша милосте! — мовив Санчо. —
Скажзмо, цей заець е Дульсшея Тобоська, a Ti
гончаки — зл! чар!вники, що обернули ii на се-
лянку. Вона тжае, я П вшймав i вщдаю вашш
милоста, а ви тримаете и в CBoix обшмах та го-
лубите. Який же тут поганий знак чи яке лихо
це впцуе?

Хлошц, що сперечалися, щдшшли подивитися
на зайця, i Санчо спитав у одного з них, за впцо
вони посварились. Той, що казав: «не побачиш
й все життя», вщпов!в, що вш забрав у другого
клику з цв!ркунами й не збираеться повернути
ii школи. Санчо вийняв з кишегп чотири квар-
тоси, дав ix хлопцев! за клику, а. клику вщдав
Дон KixoTOBi, мовивши:

— Ось, сеньйоре, зламано й знищено та впцу-
вання, як!, на мою думку, стосуються наших
справ, як торшппй снш. Якщо пам’ять мене не
зраджуе, я пригадую, наш священик казав, що
розумш люди не звертають уваги на так! дурни-
ц1 Та й ви сам!, ваша милосте, колись говори-
ли, що тшьки дурш надають ваги вщуванням.
Немае рацп ще на цьому спинятися; рушаймо
дал! та щьмо додому.

Наблизившись, мисливц! попросили вщдати
1м зайця. Дон К!хот оддав, потам вони погхали
дал! й на майдан! зустр!ли священика та бакала-
вра Карраска.

Священик i бакалавр одразу вшзнали ix i ni-
шли назустр!ч, широко розкривши обшми.

Дон KixoT зл!з з осла й мщно притиснув ix до
грудей, а хлошц, що вщ ixHix рисячих очей ш-
чого сховати не можна, пщб!гли до них i казали
один одному:

— Ходив сюди, хлопщ, диви вся , який гарний
у Санчо осел. А к!нь Дон Kixoia став ще худший,
н!ж був колись.

Оточен! хлопцями, в супровод! священика й
бакалавра, вони попрямували до садиби Дон К1-
хота, де ix коло дверей зустриги ключниця й не-
бога, до яких дшшли вже чутки про пршзд на-
шого рицаря.

I добр! небога та ключниця дали йому по!сти,
поклали його на Л1жко й пильнували його як
могли краще.

РОЗД1Л XXXIX

те, як Фон %ш>ш Заявок ша п^о кто

Повернувшись додому, Дон Ктхот захвор!в на
пропасницю, яка й тримала його в лхжку плеть
дшв. За цей час його часто вщвщували свяще-
ник, цирульник та бакалавр — його приятел!, а
Санчо Панса, весь час не вщходячи, сщцв у
нього в головах.

Yci вони гадали, що хворобу спричинила
скорбота вщ поразки та вщ того, що вш не ба-
чить, коли здшсниться його бажання звщьнити
та зняти чари з Дульсше!, i намагалися звеселя-
ти його, як ум!ли. Бакалавр умовляв його шдба-
дьоритися та вставати, щоб розпочати пастуше
життя, i казав, що купив за власш грош! к!лька
незвичайних собак стерегти отару. Але це не
могло розв!яти суму Дон К!хота.

Його приятел! покликали лпсаря; той прий-
шов, помацав пульс, що не дуже його задоволь-
нив, i сказав, що життя хворого в небезпещ.
Дон KixoT вислухав лцсаря спокойно, але не так
поставилися до цього ключниця, небога та його
зброеносець, що почали прко плаката, наче пе-
ред нйми був уже покгйник.

Дон Kixot, якого, на думку лгкаря, губила ту-
га та розчарування, попросив, щоб його зали-
шили в юмната самого, бо вш хоче трохи поспата.
Вш спав больше як плеть годин., так що ключ-
ниця й небога подумали, що вш. i помре спав-
ши, але потам вш прокинувся i попросив небо-
гу покликати його друз!в.

Але нсбоз! не треба було цього робити, бо
Bci трое — священик, бакалавр Самсон Карра-
ско й цирульник Нпсолас — увшшли на цю
хвилину в ктмнату, i Дон Ктхот, побачивши гх,
сказав:
— Привггайтс мене, сеньйори. Я вже не Дон
KixoT Ламанчський, а Алонсо Kixano, що його
за вдачу називали Добрий Алонсо. Я — ворог
Амадюа Гальського та век його нащадктв. Меш
огидли безглузд! icTopii про мандр!вне рицар-
ство, i я зрозухпв свое божевшля й небезпеку,
куди затягло мене чита-ння ix. Я чую, сеньйори,
як швидко наближаеться до мене смерть.

Bci дивилися один на одного, дивуючись з
його слгв, i хоч у них ще й були деяк! сумшви,
але вони вже починали в!рити Дон К1хотов1.
Одшею з ознак, яка примушувала 1х гадати, що
вш помирае, була та лепйсть, з якою Дон Ктхот
замкть божевыьного став розсудливий, бо до
наведених уже слгв вш додав багато шших, ска-
заних так влучно i таких розумних, що Bci сум-
шви ixHi розв1ялися, вони пов!рили, що до на-
шего рицаря повернулся розум.

Санчо, довщавшись про стан свого пана та
побачивши, як плачуть ключниця й небога, по-
чав i co6i хлипати i зайшовся елгзьми, бо наш
рицар i тод|, коли був Алонсо Ктхано i коли став
Дон Ктхотом Ламанчським, завжди був лагщно!
вдач! та приемний у поводженш, тим-то його
любили не caMi тшьки рщш, а й yci, хто з ним
був знайомий.

Три дш, що Дон Ктхот ще прожив шсля роз-
мови з друзями, вш раз у раз зомлгвав. Yci в до-
Mi були схвильоватп, а проте небога все ж таки
ша, ключниця пила, а Санчо був удоволений,
бо над1я дютати якусь спадщину трохи обме-
жуе й притуплюе нащадкам пам’ять про нeбiж-
чика.

Кшець кшцем настала остання година, i Дон
Klxot ще раз дуже переконано прокляв yci ри-
царськл книжки. Присущий при цьому нотар
сказав, що не читав в жодшй рицарськш icTopii,
щоб якийсь мандр!вний рицар помирав так спо-
койно на своему л!жку, як Дон Kjxot, що вцщав
свш останнш подих, тобто помер, серед сл!з та
жалкування Bcix тих, хто був при його смерть
Побачивши це, священик попросив нотаря ви-
дати свщоцтво про те, що Алонсо Юхано Доб-
рий, якого звали звичайно Дон Клхотом Ла-
манчсысим, шшов з цього життя й помер при-
родною смертю.
3MICT

ЧАСТИНА ПЕРША

Р03Д1Л I...............................5

Р03Д1Л II ............................13

Р03Д1Л III...........................19

Р03Д1Л IV........................?. ... .27

Р03Д1Л V ................"...........36

Р03Д1Л VI............................42

Р03Д1Л VII...........................49

Р03Д1Л VIII .........................62

Р03Д1Л IX........................... 68

РОЗДЫХ ..............................73

Р03Д1Л XI..........................  85

РОЗДЫХИ..............................98

Р03Д1Л XIII.........................103

РОЗД1Л XIV........................  115

РОЗДЫ ХУ ...........................125

РОЗД1Л XVI..........................131

РОЗД1Л XVII . ......................146

РОЗДЫ XVIII ........................152

РОЗДЫ XIX.........................  .	.162

РОЗДЫ XX ...........................170
Р03Д1Л XXI...........................181

Р03Д1Л XXII..........................188

Р03Д1Л XXIII ........................196

Р03Д1Л XXIV..........................203

РОЗДШХХУ ............................210

розд1л xxvi..........................213

РОЗД1Л XXVII.........................220

РОЗД1Л XXVIII .......................225

ЧАСТИНА ДРУГА

РОЗД1Л I.............................228

РОЗД1Л II ........................  .241

РОЗД1Л III.......................... 248

РОЗД1Л IV..........................  255

РОЗД1Л V.............................258

РОЗД1Л VI............................262

РОЗДШ VII............................271

РОЗД1Л VIII..........................276

РОЗД1Л IX............................282

РОЗД1Л X .........................   295

РОЗД1Л XI . .........................297

РОЗД1Л XII ..........................302

РОЗД1Л XIII.......................  .310

РОЗД1Л XIV...........................318

РОЗД1Л XV ...........................324

РОЗД1Л XVI...........................330

РОЗДЫ XVII...........................340

РОЗД1Л XVIII ........................346

РОЗД1Л XIX...........................353

РОЗД1Л XX ...........................356
Р03Д1Л XXI............................ 362

Р03Д1Л XXII............................367

Р03Д1Л XXIII ......................... 374

Р03Д1Л XXIV............................379

Р03Д1Л XXV ............................386

Р03Д1Л XXVI............................389

Р03Д1Л XXVII.......................... 397

Р03Д1Л XXVIII .........................404

РОЗД1П XXIX ...........................415

РОЗД1Л XXX ............................422

РОЗДГЛХХХ! ............................425

РОЗД1Л XXXII...........................433

РОЗД1Л XXXIII .........................438

РОЗД1Л XXXIV ..........................441

РОЗД1Л XXXV............................443

РОЗД1Л XXXVI ..........................446

РОЗД1Л XXXVII....................•.....450

РОЗД1Л XXXVIII.........................454

РОЗД1Л XXXIX ..........................457
Л 1тературно-худ ожне видання

Cepin «Б1блютека шкиьно! класики»

Сервантес Сааведра М1гель де
дон ыхот
Роман

Для середнъого шкиъного вгку
Видання трете, без змш

Редактор О. О. Мошка

Художшй редактор О. М. 1лыних
Коректор С. В. Гордиок
Комп’ютерне верстания К. А. Кобзар

Пщп. до друку 28.10.10. Формат 84x108'/^. Пашр друкарський.

Гарнпура Таймс. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 24,36.

Обл.-вид. арк. 23,44. Тираж 2000 прим.

Зам. № 1-0509.

ЗАТ «Нацюнальний книжковий проект»
03148, м. Ки!в, вул. CiM’i Сосшних, 3

Свщоцтво про внесения суб’скта видавничо! справи
до Державного реестру видавщв, вигот!вник!в i розповсюджувач!в
видавничо! продукцп ДК № 1723 вщ 23.03.2004

Вщдруковано у ПРАТ «Харювська книжкова фабрика “Глобус”»
61012, Харюв, вул. Енгельса, 11.

Свщоцтво А01 № 426917 вщ 24.11.2010

www.globus-book.com
"5iSyii 0 vviJUcA

ИЛХС1ЛЬ+аД)Т

Роман класика кпансько! л!тератури М1геля де Сервантеса
«Дон KixoT» - один i3 найгешальшших твор!в епохи
Вщродження - розпов1дае про пригоди
бадного дворянина Алонсо Юхано, який уявив
себе рицарем Дон KixoTOM i разом 13 в!рним зброеносцем
Санчо Пансою вирушив у похщ проти зла
й несправедливое™ на землк

ISBN 978617592131-9

9 786175 921319