/
Текст
СБОРНИКЪ МАТЕРІАЛОВЪ
ДЛЯ ОПИСАНІЯ
МѢСТНОСТЕЙ И ПЛЕМЕНЪ КАВКАЗА.
Изданіе Управленія Кавказскаго Учебнаго Округа.
ВЫПУСКЪ ДЕСЯТЫЙ.
Тшотрафыі канцелярія Главноначадьствующаго гражданскою частію на Кавказѣ.
1890.
Оглавленіе,
♦
♦ * * •
Отдѣлъ периыи.
I. Сванѳтія (Географическій очеркъ) В. Я. Тспиовъ
II. Сванѳты (Нѣкоторыя черты бита). Д. Марйани
III. Краткій очеркъ ре лигіовно-нравстгеннаго
состоянія сванетовъ. — Свящ. Гулъбіани
*
IV. Краткія свѣдѣнія о нѣк. мѣстн. Сѳнакска-
го уѣзда, Кутаисской губ.
1. Сенакское сельское общество. С. М. Санебмідзс.. .
2. Селеніе Носири. В. I. Гслуа
3. Общество Лбедатс&ое. А IL JfytOyadae.. , . , ♦ .
Отдѣлъ второй.
I. Сванѳтскія пословицы, вагадкн я пѣсня. За¬
писалъ и перевелъ на рус. яз. Вис, Ш. Нижерадзе...
II. Образцы сванетской народной поэзія. А. И.
Стояновъ
1. Предисловіе
2. Пѣсни: Нагчур.
Меткі
Біиурэел
Ліла
Восабрела Ушквлаш бапар
Барбол
Равкен
Ушкуіас махе гважарс . .
3. Словарь къ пѣснямъ
III. Сванѳтскія мотивы и пѣсня о Консавѣ Кн*
піанн (съ нотами) —В. Я. Іепцоеъ....
IV. Сванѳтскіѳ тексты. Собралъ А. 11. Гренъ.,.
Стр.
I-LXXX.
1— 68
69— 87
88- 94
\
95—116
95-102
102 -113
Ш—116
1— 8
9—68
9-25
26-28
29
29-91
81
82
32
88
38
34-68
69— 92
70— 160
II
А) Пѣсни и скажи: а) Цхенисг-цхальсхой Сванетіи: 1)
Бежааъ, 2) Девтагь и Цхетагъ, 3) Жадоба медвѣдя, 4) Народ¬
ная сатира, 5) Духовные стихи Архангеламъ Михаилу и Гав¬
ріилу и 6) Святому Георгію, 7) Консавъ Кипіани, 8) Мурза
Бегъ, 9) Автандилъ, 10) Заклинаніе.
б) ІІнгурской Сванетіи: 1) Народная пѣсня, 2) Пос¬
ловицы, 3) Загадки, 4) Гіергъ Дадуани, б) Сказка о 8 цар¬
скихъ сыновьяхъ, 6) Царица Тамара 7) Ушкульскіе молодые
люди, 8) Бимурзелъ, 9) Вето ft с кая пѣсенка, 10) Дзкачяляпъ, 11)
Ростомъ, 12) Асламазъ, 18) Тау-бегъ . . . •
Б. 118 сваиетскихъ разговорныхъ фразъ 110—114
В. Сването-русскій словарь къ текстамъ 115—143
Г. Грамматическія замѣтки 144—1 GO
V. Сванѳтскія сказки. Запис. Ив. Нижерадзе... 161—241
А. 1) Касар (Цезарь) . 162—175
2) Семі лахвба (три брата) . ... 176—184
* 3) Семі лахвба і мечі му (3 брата и старый отецъ) 184—195
К. Сваието-руескій словарь къ сказкамъ 196—241
VI. Сванѳтскія легенды и пѣсня. Сообщ. Д.
Марѵіанн 241—262
1) Нападеніе абхазцевъ 242—243
2) Самал 244
3) Сотвореніе міра 244—252
VII. Мингрельскіе тексты. Записаны и переведе¬
ны на рус. яз. йодъ наблюденіемъ Ив. Я. Петрова.... 253—310
1) Пословицы 256
2) Загадки 257
8) Пѣсни: Крестьянскаго сына 258—259
Краиивнвка * 260—263
Комара 262—263
4) Сказки: Myaajriift 264—277
О царевичѣ и воспитанникѣ ндеми .... 278—291
б) Словарь миигрельско-русскій 292—810
УШ. Мингрельскіе тексты. Записаны и переве¬
дены учителями начальныхъ училищъ 511—333
1) Папа до ді&коиі (священникъ и нричетннкъ). . . . 812—819
2) Джорі до рокані (катеръ и волшебникъ). 319—324
3) Сквамі чхомі (красивая рыбка) 324—826
4) Сильнаго болѣе сильный всегда найдется 826—831
5) Два брата 831—333
Отдѣлъ третій,
I. Сванѳтокія пѣсня н сказки (по рус.). Запис.
Д. Мархіани. 1—11
tti
1) Шерпай, Тавлэ и Гіу 8— 4,
2) Баксанлукъ Гилувхановъ . . . ./ б— 6
3) Амиранъ, Висибъ и Бадри 6—11
II. Мингрельскія ставки, легенда и довѣрія (по р.)* 12—36
1) Сказка о двухъ братьяхъ Собщ. М. Гачава. ... 12—14
2) Дуракъ. Собщ. С. Санеблидзе 14—16
3) Три брата Маргіаневыхъ 16—22
4) Старикъ и змѣй, сообщ. С. Санеблидзе 22—SJ4
5) Золотыя дѣти царя Кучи. Сообщ. ІІв. Цхатія. . . 24—32
6) Сильнѣе сильнаго всегда можно найти. Сооб. Цхакаія 32—36
7) Тамара. Сообщ. Джанашія 35
8) Довѣрія, заиисан. уч. Санеблидзе въ с. Ст. Сенаки. 35-36
III. Грузинскія преданія и скаэки (по русски) 37—80
1) Александръ Македонскій. Сообщ. Я. Прихпя и
Сурковъ 87—44
2) Царица Тамара. Сообщ. Сурковъ 46
3) Имнераторъ Петръ Великій. Сообщ. Я. Прихпя . . 46—47
4) Амиранъ. Сообіц. Гассіеѳъ . 47—49
5) Счастье 49—61
6) Земля свое возьметъ. Сообщ. Ѳ. Разиковъ 51—54
7) Судьба. Сообщ. Бибилашвили 54—61
8) Три сестры. Сообщ. ІІв. Шахпаруновъ. ...... 61—66
9) Дармоѣдъ. Сообіц. А. Иурцеладзе 67—G8
10) Долгъ Бога. Сообщ. Г, Канчели 68—72
11) Охотникъ. Сообіц. Гр. Кваліевъ 72—75
12) Старикъ и Мгелѵкаца Сообщ. Гр. Кваліевъ. . . . 75—77
13) Старикъ и глыба соли. Сообщ. М. Георгадзе. . . . 77—80
Въ I отдѣлѣ настоящаго выпуска читатель найдетъ краткій
географическій очеркъ Сванетіи и описаніе нѣкоторыхъ мѣстностей
Мннгрелш (Кутаис. губ.), а также свѣдѣнія о нравахъ и обычаяхъ
жителей тѣхъ-жѳ мѣстностей; во II и III отд.—разные образцы
народной словесности грузинской, мингрельской и сванетской на
русскомъ н туземныхъ языкахъ. Всѣ эти отдѣлы находятся во вну¬
тренней между собою связи, дополняютъ другъ друга какъ въ об¬
щемъ, такъ и въ частностяхъ. Напр., поэзія сванѳтская найдетъ свое
оправданіе въ природѣ Сванетіи: сванетъ не поетъ о любви, онъ за¬
нятъ борьбою съ сосѣдями и дикими животными, и героями его яв¬
ляются военные вожди и охотники; онъ чуждъ увлеченій, которыя,
такъ широко развились у мингрельца. Легенды, сказки и духов¬
ныя пѣсни II и III отд. даютъ нѣкоторый матеріалъ для сужденія
о языческихъ вѣрованіяхъ сванетовъ и дополняютъ тѣ свѣдѣнія,,
которыя сообщаются въ статьяхъ I отдѣла и т. д.
Сказки II и III отд. предлагаютъ довольно разнообразный
матеріалъ для сравнительной миѳологіи вообще и картвельской въ
частности. Здѣсь мы находимъ чудовищъ, похищающихъ, и юно¬
шей, спасающихъ изъ подземнаго царства красавицъ-дѣвицъ,
воздушные и хрустальные заики, чудодѣйственные яблоки, огоньки,
вспыхивающіе при вѣрной мысли, ковры, полотенца, шкатулки,
крѣпости, воздвигаемыя по щучьему велѣнію; находимъ и вѣ¬
щихъ птицъ и коней, говорящихъ человѣческимъ голосомъ и раз¬
ныхъ оборотней, окаменѣлое царство и многое другое, съ чѣмъ мы
всѣ знакомы изъ сказокъ европейскихъ народовъ. Подвиги и обликъ
самихъ героевъ вызываетъ въ умѣ нашемъ рядъ знакомыхъ, близ¬
кихъ намъ образовъ. Бакъ русскія былины и сказки въ дале¬
кой перспективѣ представляютъ намъ образы титановъ, которыхъ
еле земля держитъ, такъ и мингрельское сказаніе «Сильнѣе силь¬
наго всегда можно найти> (Отд. Ш, стр. 32) *) рисуетъ намъ пять
поколѣній великановъ: Хечо, способный единымъ духомъ выпить
болѣе 100 цуд. вина, съѣсть болѣе 100 пуд. хлѣба и нести на се¬
*) Ср. Ое. Вгодя в. I, стр. ѲЗ.
II
бѣ бурдюкъ съ 1000 пуд. вина; Кажи (кремень), который прячетъ
собѣ въ карманъ Хечо; великанъ Ндіи (гора), который даже не
шевелится отъ удара стрѣлы Кажи; великанъ—пахарь, который пря¬
четъ Кажи вмѣстѣ съ его катеромъ въ свою сумку, убиваетъ Ндіи
и легко выбрасываетъ его за ограду; великанъ—пастухъ, который
свободно перебрасываетъ 60 такихъ великановъ пахарей.—Читая
это сказаніе, невольно вспоминаешь пахаря Мнкулу Селяѵиновича
съ его сошкой и соловою кобылкой, и Святогора, въ карманъ ’ къ
которому попалъ было Илья Муромецъ, и богатыря—гору, которо¬
му удары Ильи пичто: «Вѣрно, я за камешекъ задѣлъ! > *) Съ
мингрельскимъ Кажи-ндеми ведетъ борьбу царь Музарбій (П стр.
265), и только сынъ его, при содѣйствіи «старухи», убиваетъ зло'
го вдѳми, уничтожавшаго жителей его царства.
Грузинская сказка '«Судьба» (Огд. III, стр. 54) повѣтствуеть,
какъ царица и ея служанка, съѣвши яблоко, родили мальчиковъ,
которые быстро выросли, и какъ сынъ служанки Ломъ-Кади совер¬
шаетъ рядъ подвиговъ: 1) поднимаетъ мизинцемъ котелъ вели¬
кановъ (нартовъ), 2) убиваетъ великана, 3) освобождаетъ изъ под¬
земнаго міра дѣвицу, 4) убиваетъ тамъ-же чудовище—гвелешаии,
5) спасаетъ орлятъ, и орлица выноситъ его на этотъ свѣтъ какъ
разъ во время: на дѣвицѣ хотѣлъ жениться его товарищъ, кото¬
раго онъ тутъ-же убиваетъ и женится иа царицѣ, а Дѣвицу ус¬
тупаетъ сыну царицы. Этотъ разсказъ, и въ общемъ и въ под¬
робностяхъ, не больше, какъ варіантъ напечатанной въ VI вып.
Сборника **) (Прил. стр. 20) удияской сказки «Рустамъ».—Дѣвицу
изъ подземнаго міра освобождаетъ и Воспитанникъ Ндеии (см. Мин¬
грельскую сказку Отд. II стр. 279). Русламъ, Ломъ-Каци и В. нд.
спускаются по веревкѣ въ подземный міръ, освобождаютъ дѣвицу
и отправляютъ ее первою на верхній міръ; товарищи, увлеченные
красотою ея, не желаютъ вытаскивать героевъ; послѣдніе или сами
(В. нд.), или при посредствѣ птицы выходятъ и отнимаютъ дѣвицу.
Сванетская сказка объ Амиранѣ (стр. 6 Отд. III) дополня¬
етъ грузинскую сказку, помѣщенную въ Ш Отд. на стр. 47 (а
также и напечатанную въ II вып. Оборника, стр. 158). Разсказы
объ этомъ кавказскомъ Прометеѣ довольно многочислены ие толь-
*) См. Идя Муромецъ, О. Майера, стр. 166.—Аеанасьем, Паз. еоз. сш-
вянъ, Т. II, стр. 6вѲ и слѣд.
**) Сборпвъ матеріаловъ для описанія мѣстяостеі а племенъ Кавкааа.
ПІ
іо у картвельскихъ народовъ, но и у осетинъ И армянъ *). Осе¬
тинское преданіе обѣ Амиранѣ, изданное проф. Вс. Ѳ. Миллеромъ
въ I вып. Ос. Этюдовъ ■ (стр. 69), и грузинское, напечатанное въ
настоящемъ "вып. на стр.: 47, неболъше, какъ варіанты одного и
того-же 'разсказа. Сванётская сказка' «Амиранъ, Вясйбъ и Бадри»
(Отд. III, стр. 6) во многомъ напоминаетъ осетинское Сказаніе о
Дарезановыхъ (Эг. Ос., стр. 145). Отецъ Дарезановыхъ Ростомъ—
ханъ названъ въ сван. сказкѣ Дарджеліан, а Осетинская красави¬
ца, мать Амирана, живущая въ Сайнаговой горѣ; является въ
образѣ сйапетской <Да.т>, покровительницы охотниковъ, обитатель¬
ницы горъ и скалъ; сыновья Дарджеліана Висибъ и Бадри являются
И въ осетинскомъ сказаніи подъ именемъ Бадри; и Руси (или Му-
сырби, стр. 59 Ос. Эт., или Усаби, Сборн. ѴИІ, стр. 21). Борьба
Амирана съ чудовищемъ й многія частности одинаковы въ сванет-
скихъ и осетинскихъ сказаніяхъ **). Борьбу съ чудовищами, какъ
мы видѣли, ведутъ и другіе великаны мингрельскіе и грузинскіе,
—эти младшіе богатыри, очищающіе землю, устраивающіе поря¬
докъ.
Не менѣе интереса для сравненія представляютъ сказки: Це¬
зарь (сван.), Золотыя дѣти царя Кучи (мингр.) и Три сестры
(груз.) ***). Капва этихъ сказовъ одна и таіке: забытое одной поле-
«
няется, дополпяётся другой и получается въ концѣ довольно строй¬
ный разказъ о томъ, какъ три вѣщія сестры—дѣвицы терпятъ отъ
сВоей мачехи и случайно попадаютъ въ царевичу, вОтОрый женится
на младшей, умѣющей, по ея словамъ, рожать золотыхъ дѣтей; родит-
сй мальчикъ, дѣвочка, но завистливыя старшія сестры бросаютъ дѣ¬
тей въ воду, а Вмѣсто нихъ кладутъ то камень, то щенятъ; царе¬
вичъ пѳгодуетъ, отдаетъ свою жену на всеобщее поруганіе; дѣти
чудеснымъ образомъ спасаются, растутъ и, послѣ многихъ гіриклю*
теній, объявляются отцу, который зоветъ къ себѣ невинно наказан¬
ную жепу, казнитъ своячиницъ и устраиваетъ пиръ. Этотъ раз¬
сказъ варьируется спанетоМъ, мингрельцемъ и грузиномъ сообразно
мѣстнымъ условіямъ ихъ жизни.
*) Усларъ, Дрсппѣйшія сказанія о Кавказѣ, стр. 481 и дал. Вс. Миллеръ,
Ос. Этюды, В. 1, стр. 11.
*♦) Обь Амиранѣ Ср. IX выи. стр. 6, 47; II, 168, VII, стр. 20; Осет. Эг.
В. I. стр. 59, 09, 14.
***) См. Отд. И, стр. 162, ІП стр. 24, 61, а также сказку: Старикъ и Змѣѣ,
III, 22.
IV
Другія народныя произведенія предлагаютъ немало матеріа¬
ла для сравненій, а также для сужденія о характерѣ поэзіи сване-
товъ, мингрельцевъ и грузинъ *). Въ числѣ стихотвореній и сказокъ
настоящаго выпуска есть и юмористическія, и сатирическія, и ди¬
дактическія (напр, мингрельскія пѣсни крапивника, II, 261,—ка-
мара, 262, нѣсколько сванѳтскихъ въ Огд. 1-мъ и грузнн. сказка
Счастіе).
Прекрасная пѣсня мингрелки-матери (стр. 259), мнѣ кажется,
не чисто народнымъ произведеніемъ. Мать, убаюкивая свое нена¬
глядное дитя, выражаетъ глубокое чувство и нѣжной матери и
серьезной патріотки. Вся жизнь ея въ сынѣ: самой себѣ она ка¬
жется ничтожной безъ него, только ради сына она любитъ міръ. Те¬
перь отъ него она ничего не требуетъ: будь веселъ, счастливъ,
улыбайся всему, пока еще нѣтъ заботъ, нѣтъ тяжелыхъ думъ, по¬
ка сердце не утомлено жнзнею! Ее заботитъ будущее: много въ
жизни лжи, горя, но «будь уменъ, умѣй выбрать хорошее»,—гово¬
рить она сыну и трогательно прибавлять: Сынъ, прошу тебя, люби
свою родину! Здѣсь родились твой отецъ, твоя мать! Она охра¬
няетъ насъ отъ несчастій; она многое сдѣлала для насъ и сама
отъ насъ ожидаетъ службы!....
Не могу не отмѣтить еще изящной по своему содержанію
грузинской сказки: «Земля свое возьметъ» (Отд, ІП, 51 стр.). Здѣсь
мы имѣемъ образъ чистой красоты: только одна красота вѣчна, а
все остальное на землѣ имѣетъ свой конецъ, предѣлъ своего су¬
ществованія.
Преданіе о Тамарѣ (Отд. III, 45) есть лишь варіантъ сооб¬
щеннаго барономъ Гакстгаузеномъ и приведеннаго въ II вып.
Сборника на стр. 60 въ ст. «Городъ Гори».
Любопытны сказанія III Отд. объ Александрѣ Македонскомъ
и о Петрѣ Великомъ. По мнѣнію грузинскаго разсказа, Петръ Вѳли-
*) Моя запѣтая виши бы за предѣлы краткихъ указаній, если би л по¬
желалъ сравнивать народныя произведенія настоящаго выпуска съ изданными
прежде, а потому я ограничусь лишь простымъ указаніемъ нѣкоторыхъ, дающихъ
матеріалъ для сравпепія. Ср. Ростомъ и Безаяъ (Осет. Эт. а. I, 70) я Три бра¬
та Маргавіевыхъ (Отд. Ш, Сборв.), Асхоаргь и его дѣти (Сборп. У1Г, отр. 2
отд. II.); Дуракъ и Два брата (Оборн. вып. IX, стр. 12-16, отд. Ш); Вивирь
(Обори., вып. V, 89 стр.), Три брата (вып. V, стр. 90) и Золотыя дѣти царя Ку¬
чи; Георгій Побѣдоносецъ, осет. сказаніе (Сборп. вып. VII, 23) о» оваз. груз.
Старнаи я мгелъ-каци, Отд. Ill, IX вып. и др.
V
вій, первый русскій царь, былъ прежде простынь кучеромъ н выб-
ранъ въ дари по Божьему указанію.
Въ настоящемъ выпускѣ читатель найдетъ нѣсколько легендъ
и духовныхъ пѣсенъ: Сотвореніе міра, Самое ль, Три брата, Стари¬
ки и Мгелъ-Каци и Духовный стихъ св. Георгію.
Сванетскія легенды, сообщенныя г. Маргіани, О сотвореніи
міра и о Сатанѣ (Отд. II), въ подробностяхъ нѣсколько отли¬
чаются отъ тѣхъ, которыя были напечатаны въ 1887 г. на грузин¬
скомъ языкѣ въ газетѣ Иверія *).
Кромѣ легендъ, сообщенныхъ г. Маргіани, во ІІ-мъ отдѣлѣ
помѣщены разсказы полуязыческаго содержанія о святомъ Георгія,
котораго особенно чтятъ кавказскіе народы, какъ главнаго покро¬
вителя и ходатая предъ Богомъ о нуждахъ людей (см. напр., Тря
брата). Было бы весьма интересно собрать невозможности больше
легендъ и духовныхъ пѣсенъ о св. Георгіи и сравнить ихъ съ
русскими, въ которыхъ, какъ извѣстно, онъ является тоже въ по¬
лумиѳическомъ образѣ.
Г. Тепцовъ записалъ мотивы сванетскихъ пѣсенъ, но, въ со-
жалѣнію, доставилъ слова лишь одной изъ нихъ. Можно надѣять¬
ся, что въ будущемъ этотъ весьма интересный матеріалъ не толь¬
ко для музыки вообще, но и для стихосложенія въ частности, бу¬
детъ пополненъ другими лидами или самимъ же г. Тепцовымъ.
Теперь я отмѣчу только равмѣръ двухъ пѣсенъ:
Дбдё|—х1ад,|лезТз|амнод|
Ерскан|—квщра|сауд|ламад| (2 стр. II отд.)
Лашгар|ісга'хв1лйш|гарі|;
Лахмулд|лашгар|амчё|дёлі (242, II Отд.).
Туземныхъ текстовъ прислано было много, по я не всѣми
воспользовался для настоящаго выпуска **). Издаваемые сванет-
скіе тексты доставлены гг. Виссаріономъ и Ив. Нижерадзе (урож.
Ушвула), Д. Маргіани (Мулахскаго общества), А. И. Стояновымъ,
А. Н. Грѳноыъ и В. Тепцовымъ, а мингрельскіе—гг. начальными
*) Для сравненія, мы помѣщаемъ пь концѣ замѣтки н эти легенды въ
русскомъ переводѣ, сдѣланномъ г. Коркіевымъ, инспекторомъ нар. уч. Вутансскоі
губерніи.
**) Кронѣ сваистсавхъ, мингрельскихъ, грузинскихъ, хевсурскнхъ, тушин¬
скихъ, доставлены также абхазскіе, кабардинскіе, хюркилинскіе, кюринскіе, ка¬
рачаевскіе, курдскіе и др. Пока издается только часть картвельскихъ.
VI
учителями мингрельцами и учениками Кутаисской учительской сими,
наріи. Г. Петровъ, преподаватель семинаріи, наблюдалъ за. правилу
ностью перевода и транскрибированія мингрельскихъ текстовъ, соб¬
ранныхъ его учениками мингрельцами. Послѣдняя корректура боль¬
шей части текстовъ была просмотрѣна лицами, доставившими; ихъ *).
Мингрельскіе тексты записаны академической азбукой; такъ какъ
въ набору сванетскихъ пѣсенъ приступлено было прежде, до изго¬
товленія мингрельскаго шрифта, то-явилась нѣкоторая разница въ
изображеніи однихъ и тѣхъ-же сваи, и мингр. звуковъ. Для устаг
новленія единства замѣтимъ, что д сван.~з мингр., к. св.=к
мингр., q св.=д мингр., ч св.—ч. мингр., ц св. =1^ нингр.
Врючекъ внизу буквъ мингр, поставленъ лишьдля показанія, : что
данная буква произносится иначе, чѣмъ сходная съ нею русская;
Сванетскія сказки, записанныя Ив. Нижёрадѣе, я прочиталъ вмѣс¬
тѣ съ нимъ, и, при его непосредственномъ участіи, разобралъ ихъ
со стороны грамматической. Выясняя съ Ип. Нижерадзѳ формы,
встрѣчавшіяся въ его сказкахъ, мы составили словарь,1 въ который
внесли кое-какой грамматическій матеріалъ (преимущ.: относящ. къ
глаголу и отчасти въ существит,). Нѣтъ сомнѣнія, тексты и словари
въ нимъ требуютъ еще внимательнаго просмотра и болѣе тщатель¬
наго грамматическаго разбора. Льщу себя надеждою, что лица, вла^
дѣхмція сванетскииъ и мингрельскимъ языкомъ, въ спою оче
займутся собираніемъ новыхъ матеріаловъ и не оставятъ безъ t
чаній и поправокъ издаваемыхъ нынѣ сказокъ и пѣсенъ;: Съ ѳтоф
же цѣлью я ниже помѣщаю нѣкоторыя грамматическія 8ам'^тпв
изъ числа тѣхъ, которыя были сдѣланы мною .при разборѣ ска¬
зокъ, а также небольшой сборникъ словъ, тщательно провѣренныхъ
и записанныхъ согласно ушкульскому говору Ив. Нижерадзе. Въ
словарь вошли іючти всѣ слова изъ пѣсеПъ и сказокъ, напечатан¬
ныхъ въ настоящемъ Сборникѣ, а также я тѣ, которыя встрѣча-
. t , ■ і , • .
лись въ примѣрахъ при грамматическомъ разборѣ Сказокъ Ив. НИ;
жерадзе.
вівоторое нзкѣяеше его статья. Существенное въ содержанія л все оставилъ.
1
*) Ствтаю нужнымъ здѣсь извиняться вередъ t. Греиомъ за сохраненіе я
YII
Авбуку. сванетсвую : вдервые, составилъ П. К. Усларъ. Она
имѣетъ слѣдующія буквы: *)
( І В &
а,
S,
Л, г-.
> ■?/
■ %
е.
о*с,
/
Р
/'
Л,
/'
fC,
У'
J
У'
У' А'
ОТЪ,
пр,
У'
<Ѵ,
■ і ,
г.
0 произношеніи
нѣкоторыхъ
буквъ
Петръ
Карловичъ
замѣчаетъ:
Г—произносится, какъ въ словѣ городъ.
^—какъ въ словѣ Богъ.
1^, ц, т;,—какъ в, п, т, но съ придыханіемъ.
Приближенное понятіе о произношеніи буквъ
даютъ звуки: дз, тц, дч, дж.
означаетъ гортанный звукъ въ родѣ в, существую-
0! всѣхъ горныхъ кавказскихъ языкахъ; это грузин-
е; | І
Дт-есть легкій звукъ, произносимый однимъ дыханіемъ.
* ~~ і ОЦпетское в составляетъ звукъ промежуточный между
руссвиш в и у; между согласными и въ концѣ словъ оно
бод^ п^Ьближаетсл въ у.
X.~j походитъ на звукъ кх.
Y—есть звукъ похожій на французское е muet или ва
русское ы.
Въ дополнепіе въ только что сказанному, прибавлю
1) Въ говорѣ ушкульсвомъ (Ив. Нижерадзе) весьма час¬
то слышится а, слегка смягченное (въ словарѣ а); оно встрѣ-
*) Втл азбука помѣщена въ Свапетскомъ букварѣ н въ ст. Услара (см.
Этнографія Кавказа, В. I).
VIII
чается въ срединѣ и въ началѣ словъ (напр. ашхв); перехо¬
дить въ чистое а или ѳ и близко напоминаетъ а француз¬
ское въ Іа (но не русское я).
2) Гораздо рѣже слышится слабое нѣмецкое б (ое) и фран¬
цузское и; се легко переходитъ въ ѵ, въ а или въ о: напр. т<в,
глазъ—ф*рар, глаза, ^всец, ружье—л\т;ощ, съ ружьемъ; ^св^-
вне, бѣлый, маздване—наибѣлый; о^бамн^'у (и французское).
3) У краткое (у) весьма часто звучитъ, какъ слабое в,
что особенно замѣтно въ дифтонгахъ (въ словарѣ въ сваз* Ни-
жерадзе такое у обозначено в); в съ предыдущимъ х, h ино¬
гда переходитъ въ ф: хохвра—мафране, ліЬвді—ліфді.
4) Звукъ і часто слышится, какъ йотированный; напр.
лцрі (въ ст. Услара: лірі).
б) Въ ушвульсвомъ говорѣ слышится слабое пазалиро-
ваніе гласной ѵ, а, е (ѵн, ан, ен), преимущественно въ лич¬
ныхъ окончаніяхъ глаголовъ.
6) Звуки, изображаемые въ азбукѣ П. К. Услара бук¬
вами п, в, т, и ц, т;, различаются другъ отъ друга сте¬
пенью напряженности выдыханія и степенью смыванія. Ц, if,
*5 требуютъ самаго слабаго смыванія, доходящаго до просто¬
го сближенія, почему и слышится за ними легкое дыхапіе.
Звуки же, обозначенные Усларомъ русскими буквами п, в,
т, отличаются ббдыпимъ напоромъ при выдыханіи и сопро¬
вождаются смыканіемъ въ полости рта, закрытіемъ гортани;
8вукъ получается сухой, съ такъ называемымъ отрѣвомъ. Соб¬
ственно русскихъ п, к, т *) въ сваяетсвомъ языкѣ я не слы¬
шу, а есть или п—, в—, т—, или пъ, въ, тъ. О характе¬
рѣ п, к, т можно составить изъ такого, напр., сочетанія въ
русскомъ языкѣ: къ ели и келья.
7) Звукъ, обозначенный Усларомъ буквою х, не вездѣ
одинаковъ: въ иныхъ случаяхъ онъ слышится, какъ русское
х, а въ другихъ, какъ глухой спирантъ і. Этотъ ввукъ про*
*) Саанетн произносятъ и руссаія п, я, т еь сухимъ отрѣзомъ.
IX
наводитъ акустическое впечатлѣніе хрипа. Степень хрипа бы-
ваеть различная и потону не всегда уловиная.
7) Буква q означаетъ звукъ г, какъ въ словѣ Богъ, но
сопровождаемый хрипомъ (г-р)—звонкій спирантъ (?).
8) Буква х есть сложный звукъ: къ+х.
9) Въ нѣкоторыхъ словахъ, напр. учха—дождь, уод, по¬
ка, еусгв, яблоня, ванѣтно въ началѣ смываніе голосовой ще¬
ли, обозначаемое Академіей Наукъ черезъ 8: Еучха, Яод, Еусгв *).
Такъ какъ сванетскіе тексты записаны были и усла-
ровской и академической азбуками, то я считаю не лиш¬
нимъ сопоставить здѣсь эти азбуки.
Я Я, Эі
/00—з
б—б
h'—h
в—В
• w
J—і
Г—г
• •
1 1
V
\ г
к—k
д—д
IJ—в
е—е, ое
Л'—л
ж—ж
м—м
/(?)—?
н—н
60
1
со
0
1
о
**
3
п—п
д—ц
V
ц-п
,Дц)—д
q—к
ч—ч
р—р
/$) Ч
с—с
ш—ш
т—т
у у
•
V
т;—т
В —у »ь диф
у—У
ап—q '
і
х—
ен—е
X—'X, X
он—Q
Глаголъ сванетскій представляетъ наиболѣе трудностей н
остался для меня не вполнѣ уясненнымъ. Измѣненіе префик¬
совъ и коренныхъ гласныхъ, отбрасываніе согласныхъ и пе~
рестановка гласныхъ значительно измѣняютъ внѣшній обликъ
начальной формы глагола. Въ дополненіе къ сказанному П.
К. Усларомъ о глаголѣ сдѣлаю нѣсколько замѣчаній.
1. Неопредѣленное наклоненіе глаголовъ образуется при
+*) Такъ какъ въ статьѣ г. Грена (Отд. II стр. 144) приведены случаи со*
чотоиі* звуковъ, то я объ отомъ здѣсь не говорю, а замѣчу только, что выводить
какія либо общія правила о смягченіи согласныхъ считаю преждсиремепоымъ,
ибо иѣгь еще достаточнаго матеріала относительно разныхъ говоровъ сванетсваго
донка.
посредствѣ префикса л і *). Оно употреблается и въ значеніи:
отглагольнаго существительнаго; можетъ* склоняться. и тре«.
буетъ дополненія въ родительномъ надежѣ; -
Напр. Mi MajMHAa ачат^ан ноха (род. пйд.) лісці-гя;
могу такой коверъ сдѣлать (сработать).
Косарс мавар а^чонда аліаре (род. пад.) л іце дг-іщезарь
очень* обрадовался ихъ видѣть.:
Васард піішд аргі^е л і х д е хацв міча: ^ел^раш (род. * щ)
Деаарь скоро домой привести сказалъ,свою невѣстку.
; П Отъ основы глагола образуются причастныя формы; съ
префиксомъ лѵ, ле, ла; мг, ме, ма; на;
Напр. лібем—привязать.
лебем—тотъ, кого нужно привязать,
лабам—чѣмъ нужно привязать,
лгбе—привязываемый,—анный.
мѵбем—привязывающій,
набам—бывшій привязаннымъ.
Р. S. Нѣкоторыя изъ этихъ причастныхъ формъ въ кос¬
венныхъ падежахъ или съ послѣлогаліи (постпозиціями) полу-
f '
чаютъ значеніе супиоума и герундія.
Напр. Лахда ма уу^о? Чѣмъ нужно принести что есть
у тебя? (отъ гл. ліхде).
Сі ндгер hem лахдат;е—ступай сѣно принести.
(
Мозпана ачйдх q а-л а х д а т; е—слуги пошли привести.
Антахх ал маремі (род. п.) л а ш і х ^ возвратились
этого человѣка зажечь.'
Ме^хварс віегв л а х д a-ж і арггцё, ах^ам ?4огагін ма іСа-
ва дав арда—за охотникомъ вб “время несенія яб*
Л
лони домой погнались всѣсВолько дпвовѣбыло.
Ніц ла^ра-жі—во время питія воды.
Мі онтах савар л acqi-хан—-я возвратился отъ дѣла-
' нія савей.
*) ли это глаго.іъ лі, есть* гь эпачепіи дѣлаться, дѣлать? >
Mi од?івдр..слв л а cqi д—онъ пошелъ саней дщ дѣланія.
Маррлд;йіча хехв адзѵзе бодтарт;е лавѵлдіпад-че-
ловѣвъ свою жену послалъ въ мальчикамъ, чтобы,
призвать (для призыванія).
Ача лохдаД ес?4врі—ея дляпринесеиія иду.
, ■ І^о^онбве Мава хелцідд ха^в л е ч в м а д—разсвазалъ что
дарь сказалъ сдѣлать (нужно сдѣлать).
•Ivcqan^o савреш, жа^ер і$орт;е—послѣ сдѣданія са-
, , ней, приходи домой.
Сарк^е мезі мог бачд іспол— въ зеркалу приходящій
каждый въ камень превращался.
ІП. Отъ причастій образуются прилагательныя и весьма
многія существительныя. Напр. лісгвре—сидѣть на ч.-н.,—лал-
сгура, верховой.
IV. П. К. Усларъ привелъ полное спряженіе глагола
лijpi, писать, и указалъ слѣдующія 5-ть формъ наст. вр.:
1.
Аца ajpi
—онъ пишетъ.
2.
»
• • т
црі
—пишетъ для себя.
3.
Л
sejpi
—пишется.
4.
г>
xajpa
—нисанъ.
5.
9
xajpyHe
—заставляетъ писать.
>■ * і ■ ^
Спрягая разные глаголы и разбираясь въ случайно по¬
падавшихся формахъ, я нашелъ, что настоящее время, смо¬
тря по смыслу глагола, можетъ имѣть болѣе разнообразныя
формы. Возьмемъ, напр., гл. лібем, привязать.
1. (Ауа хабем —опъ привязываетъ.
я ібем —опъ привязываетъ къ себѣ.
я хебі —онъ самъ провязываетъ себя ч.*н. .
я ібі —онъ привязывается ч. н.
а хаб —онъ привязываемъ,—нъ есть.
„ хвеб —имъ привязанъ.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
0
хабмуне—заставляетъ привязать.
хн
Эти форма имѣютъ, наар., и слѣд. глаголи.
лігем
ѵгем
ігем
хегі
ІГІ
Х5Г *) ‘
стдоит»
ставить
ставите для
себя
стдоитьсл
сверху
отдоится
, ■ ' , *
<
ліглгре
аглѵре
іглтре
хеглѵрі
Іглурі
хагдѵра :
разрывать
і
і
отъ себя раз-
разрыва-
разрыва-
разрыва-
етъ
рыватъ, свое
етея сввр-
етъ самъ
емъ есть, J
разрываетъ
(рубашку)
ay.
еебя.
*
лііую
[ацре
гушит»
ІЧре
хегдеі
Црі
, '
сушить
сушить для
себя
у него су-
шитея.
сушится
,
Ф
лісгвре
асгвре
ісгвре
хесгврі
ісгврі
хасгур
сидѣть
сажаетъ
другого
сажаетъ дру¬
гого съ собою
уступаетъ
мѣсто.
онъ садит¬
ся на дру¬
гого.
садится
сидитъ на
другомъ.
лідгарі
убить
адгарі
убиваетъ
ідгарі
умираетъ
хедгарі
у него
умираетъ
лінбе
уступить
ханбе
у сту па¬
кетъ
інбе
уступаетъ
себѣ
хенбі
уступа¬
ется ему
ліхлені
хаілені
іілені
хеілені
—
хахла
воткнуть
втѣкива-
\етъ
1
въ себя
' ся
вотнаутъ
лішдне
|хашдде
мѣшаетъ
полнить
ішдде
хешдні
ішдні
хашдна
забыть
забываетъ
для себя
забиваетъ
забывает¬
ся
у него за¬
бытъ
лігне
Urse
подпилю-
етъ
ігяе
хегві
—
ДѴГ
стоятъ,
поднять
сидящащ
лежащаго
сг мѣста
поднимаетъ
для себя
\
наступа¬
етъ на ко -
to ногою
стоитъ
Jiicqi
дѣлать
vcqi
дѣлаетъ *
icq!
дѣлаетъ для |
себя
xecqi
у яш дѣ¬
лается
1 і
лірмі
армі
ірмі
xepjri
—
поймать
ловитъ
для себя
ловится
пойманъ
убивать
ханбуне
хахдуне
хашднуне
хагнуне
xacqyee
хармуее
') Чѵчінд—жі хааг ііішіл—я* «врб* cam яотрсбь.
хш
лігдане
отдать домъ
наполнить
лігшулі
наполнитъ
ЛЦІ
отнять
лЦлаті
ограбитъ
лібчкве
лопнуть^ рас¬
крыть
лібріе
умывать
лібуркіле
надіьть оковы
лірдѵне
струсить
лілгварі
ОЛС’ирѣШ
лЦраві
потерять
хагдане
ігдане
въ долгъ бе¬
ретъ
хегдані
■
ігдані
хагдана
І
хагданвне
хагшулі
ігшулі
хегшулі
ігшулі
хапнула
хагшулвне
xoqi
—
xeqi
ся у него
—
xaqa
ха^уне
aqxaiji
—
хе^латі
цлаті
хгі&яата
хазіатвне
бічкве
ібчкве
хебчкве-
иі
ібічкві
—
хабчкуне
хобріе
ібріе
хебраі
ібрш
xa6paja
хабравне
хабуркі-
ле
г
ібуркіле
хебуркі-
лі
ібуркілі
хабуркі-
ла
хабуркіл-
вне
apqvHe
ipqvHe
xepqrHi
—
—“
xapqvHBHe
алгварі
ілгварі
хелгварі
халгварвне
ацраві
іцраві
хеі^раві
—
—
хабравне
У. Сван. гл. имѣетъ залоги: средній, возвратный, пону¬
дительный и страдательный. Отъ среднихъ образуются воз¬
вратные черезъ усиленіе гласной. Напр.
ЛЦвце, отрѣзать
Лібікве, разорвать
Лііупе, безпокоить.
ЛЦхе, слазить (другой)
Літхе, возвратить
Лiqчe, отстать (отогнать)
Лііупвді, хвалить.
Лцвец, отрѣзаться
ЛЗбечкв, разорваться, самоку
лопнуть.
Ліцеш, безпокоиться.
ЛЦех, славить (самъ).
Літех, возвратиться.
Лічеч, отстать (самому).
ЛЦашдв, хвалиться.
Понудительный образуется отъ средняго при помощи
суффикса ун (вн); нанр.
•. г.
ел.
Ліі^ше,1; бёепокоить
Літхе, возвратить
Лшсе,.жить
і»
Ліцшуйе, 8&c*aba¥fe' безіювоять
Літхуне, заставить возвратить
Лізгуи^, уставить, ж^ь; подать
Повторяемость дѣйствія обозначается суффиксомъ, ал,
11
Ліирісде, крестить,
Лйвед, спрашивать
Л;
Ilf
Лігірісдал, много разъ.
іг» і * V '■■■ і
Лічвдіел, „
* і l . і %»
Суффиксомъ аЛ'і, ед-і, ѵр-е обозначается, что дѣйствію
- ■ ■ ■■■*.'' ’' 1 ‘ ■, ■' ■ : 11'. '' 1 • і і1' ;' ■ j:.
подлежатъ многіе предметы. Напр.
Лііуэісде, крестить
Ліш^вдц стирать
Ліпхеч, сватать
■ , ^
Иіі^^ве, разбить
Ліпрісдалі, многихъ
Лішцвдіёлі, мйоГО вещей "11
Ліпхчѵре, многихъ
МНОГИХЪ.
Ч*
YL П. К. Усларъ уже указадъ, что направленіе движенія
обозначается въ глаголѣ префиксами; такъ: ес^врі—я иду
къ_.., ш &№£врі—я яду отъ..» Приведу нѣсколько1 примѣровъ:
АдЬе, онъ достигъ туда—анЬе,—сюда.
Лдсгіда, выглянулъ „ —ансгіда, ,
Адгідда, повернулся , -г-авсіпда, , ,,., ...
Л^чам, погнался — дмчам, ..
Атах, возвратился » —аетах, „ .,
Измѣненіемъ согласной префикса обозначается и лицо
дополненія глагола. Это можно видѣть изъ слѣдующаго спря-
.( ■
женія глагола ліхде—мести.
Настоящее в р с м я. ,
Ед. Щ хвіде /
Сі хіде 1 apriije нясцолс- я, ты, оцъ несетъ
Ауа хіде ) домой иголки.
Мн. Не хяідед \ {Не указывается ни ному, ни для
Ста іідед г нт).
Аріар хідех
і
Указывается лѣцб, которому несетъ подлежащее.
Мнѣ—намъ
1 тебѣ—ва
Мі
Сі
( . і ніхде
ріхде
і
—■ .17
Ара
яМІХДб --.тг* \
( j L (гвіхде;
і *1 ;■ ■ і
1 рііде
■ / . ■ і
На
* 1
ріхдед
Сга
ніхдед ніхдед
—
Аріар
міхдех ніхдех
ріхдех
1 “ : *
.хохде
-Ч!
/Г * -J!
(лохдед
Іхохдед
' і > * : , ■ і
лохдед
хохдех
Ара хохде
хахвс нас-
qaxc, онъ не¬
сетъ женѣ
иголки.
т ж ш ѵ *
Р. S. Лохдед—всѣ нн присутствующіе; хохдед^—всѣ, кр<ѵ
мѣ того, къ которому обращаются.
Ты несешь меня: мѵхде; я тебя несу: рухде.
Прошедшее 1-е
(По Усдару: несовершенное).
\
Бд. Мі хвідос
Сі хідас
Ара хіда
Мн. На хвідад
9
Ста хідад
Аріар хідах
/
sprite Hacqtuc,
несъ докой иголки.
Указывается яйцо, которому носило подлежащее.
I Мнѣ—намъ |тебѣ—вамъ| ему—имъ |
Ед. 1 л.
—
ріхдос
хоідас
а ,
Міхдас—віхдас
—
хохдас
з ,
Міхда—ніхда
ріхда
хохда
Ара хоіда
Мл. 1 „
(гвіхда)
ріхдад
(лохдад
(хоідад
іахвс Hacqajc
а .
Міхдад—піхдад
—
хохдад
з ■ *
Міхдах—ніхдах
уіхдах
хохдах
XVI
Прошедшее 2-е
(По Услару совершенное).
Еді Мі онху >
Сі анхѵ I
Ацнем анхід 1 аргі^е пасцад-
Мн. Ha аліідд Л домой иголки.
Сга анхідд г
Ауіард анхідх V
Мнѣ—намъ |тебѣ— вамъ|ему—вамъ]
онъ принесъ
Мі
—
ауіід
охохд
Сі
аміхд—аніхд
—
охохд
Аунем
анхід—анхід
аухід
оххід
На
— ■
оухідд
олхідд
Сга
анхідд—анхідд
—
Іоххідд
Ауіард
анхідх—анхідх
аухідх
|оххідх
Аунем оххід
нас qa лс—онъ
принесъ иголки
Прошедшее 3-е
(По Услару: многократное).
Префиксъ указываетъ лицо, которое несло, а дополненіе
показываетъ для кого совершилось дѣйствіе*
Ед. Мі
Сі
Ачас
ѵ V •
На
Сга
міхіда
уіхіда
хохіда
(гвіхіда
{ніхіда
уіхідах
Ачас хохіда хехвішд Hacqax—*
Онъ приносилъ (иного разъ),
иголки для жены
Ачас хохіда аргі^е насцадс—
онъ приносилъ домой иголки.
Ауіарс хохідах| \
*
Прошедшее 4-е
і
(По Услару: давнопрошедшее).
Какъ и въ прошедшемъ 3-мъ, по предположительно.
Ед. Мі амхіда
Сі аухіда < Ачас оххіда іеівішд nacq&A.
Ачас оххіда
хѵп
Мн. Иа анхіда ( Оказывается, такъ говорятъ,
Сга ацхідах < что онъ принесъ иголки для
Аціарс оххідах f жены.
VII. Вспомогательный глаголъ лі, есть, имѣетъ слѣд.
формы.
Настоящее Изъяв. хві, хі, лі; лішд (хвішд), хішд, ліх.
С о с. хвес, хес, лес; лесд (хвесд), хесд, лесх.
Нрошедш. Изъяв. хвас(в), хас(в), ласв; ласвд (хвасвд), хасд,
ласхв.
лѵмар хві, хі и т. д.
У с л. 1 хвіруел, хіруел, іруел и т. д.
— 2 лѵмар хвасв и т. д.
Будущее: хвірі, хірі, ірі; лірід (хвірід), хірід, іріх.
Повелител. хасв, будь; (хес) лес, лесес, пусть будетъ.
F. S. Для будущаго времени еще служатъ формы: хвіра,
хіра, іра, лірад (хвірад), хірад, ірах; хвіроле, хіроле, іроле
и т. д.
Настоящее Изъяв. Мі хвар.
С о с. Мі хваде.
Прошедш. Изъяв. Мі хвадас.—Мі хвара
У с л. 1 Мі хваруел.
— 2 Мі хваран.
С о с. Мі хварен.
Будущее: Мі хвері(а).
Эти формы имѣютъ значеніе: онъ есть для меня,
относительно меня, достаюсь ему, имѣется, долженъ. Напр.
І^орс хіір воіпдхв і^утхв—у дома имѣется (есть) четыре
ѵгла.
«
VIII. Не располагая достаточнымъ матеріаломъ для со*
ставлены полной таблицы спряженій, мы представимъ спря¬
женіе (неполное) глагола лібем, привязывать. Здѣсь приведемъ
1-ое лицо всѣхъ формъ, временъ и наклоненій (остальныя фор¬
мы см. въ таблицѣ).
г
хѵш
Настоящее время.
I. Мі
Н. .
ІП. "
На
IV. Мі
V
1 • 9
VI. „
Изъявительное наклоненіе.
хвабем—я привязываю его, ихъ кг не-J
му или къ неодуш. предмету,
хвабалі—„ „ многихъ *).
хвібем — „ привязываю кг себѣ.
хвібалі—„ D многихъ кг себѣ.
хвебі —„ „ себя (по св.
волѣ, самъ)
хвебалід мы „ себя,
хвібі —я привязываюсь чѣмъ вибудь.
хвйб—я привязанъ есмь.
хвабмунне—заставляю привязывать,
хвобмуносгуне—помогаю привязывать.
Сослагательное.
I. Мі хвабамде
чтобы, если, да привя¬
зываю (желаніе, сом¬
нѣніе,предположеніе).
II. я хвібамде
ІП.„ хвеболде
IV. я хвіболде
V. „ хвабѵде
VI хвабмунед(е)
хвабмунасгде
Прошедшее несовершенное.
Изъ я в. I. Мі хвабамдас—я привязывалъ; хвабмуна—ока¬
зывается я привязывалъ, привязывалъ-де
(есер,—косвен. рѣчь).
П. я хвібамдас—привязывалъ себѣ, своему.
„ лѵмбамщуе хві—оказывается
III. я хвеболдос—привязывалъ себя.
а хвабмолна—оказывается
IV. я хвіболдас—я привязывался чѣмъ или кѣмъ.
, лѵмбам^уе хві, оказывается.
V. я хвабгдас—я привязанъ бывалъ.
а хвоб(м)ана, оказыв. я привязанъ бывалъ.
VI. я хвобмунас—я заставлялъ привязывать.
„ хвабмунасгдас—я помогалъ привязывать,
я хвпбмупоа—оказывается я заставлялъ прив.
*) Суффиксъ 04, 04», П0ВИДШ0Н7, есть тотъ же, которыб и въ суідоств. при¬
бавляется хіл обозначенія множествевваго числа ар (ал). Овъ встрѣчается поч¬
та во всѣхъ глаголышхъ формахъ.—ЛібмФл маку пакумош—я хочу привязать ма¬
ленькаго (лібміл) щенка.
XIX
Условное 1-ое.
I. Mi хвабмунуел
привязывалъ бы
П. Мі хвібмунуел
III. Мі хвеболнуел
IV. Мі хвіболнуел
V. ?
VI. Мі хвабмуннуел
(хвабмунасгунуел)
Условное 2-ое.
Мі хвабмунан еслибы (агв)
я привязывалъ (оказывается)
я лумбамніуа хвасв
я хвабмолн(у)<ш
9 лѵмбамвдуа хвасв
„ ?
я хвабмуннан
я (хвабмунасгунан)
Прошедшее совершенное.
Изъ я в. I. Мі о^аб (охваб, лохваб, есваб)—я привязалъ.
II. Мі а^віб (ахвіб, лахвіб, есвіб).
І и II Мі амба—я оказывается привявалъ-де
(есер, восвен. рѣчь).
III. ІУ. Мі а^вбан (лахвбан, есвбан).
ІП и IV—Мі о^вбана (олбе хві) —оказывается,
де (есер, восвен. рѣчь) привязался.
V. Мі хвебан—я привязанъ былъ.—Мі хвабан (овазыв.).
VI. Мі о^бам)‘ун.
УІ Мі амбамщуа—оказывается, де (есер, восв.
рѣчь).—Лмбамнасгуна.
Условное 1-ое
I. Мі о^вбаыдас
я привязалъ бы
II. Мі ахвбамнас
|у | Мі а^вбуел
V. Мі хвебмуел
VI. Mi от^вбамщус
(о^вбамнасгуніс)
Условное 2-ое
Сослагательное. I. II. III. * V. VI.I. | Мі амбан если
II. ) бы (а^в) я при¬
вязалъ.
III. \
,у і Мі о^вбаи
V. Мі хваб(м)ан
VI. Мі амбаыпн^уан
I. (Mi aM6jeHC что-
II. )бы, да, если я пр.
III. |
іу j Ml 0^B6jeH
V. Мі хвабіёв
VI. Мі амбамшууенс
,, (амбамеасгуеенс)
Р. S. Хиабап—самъ по себѣ (иепзв. кѣмъ) привязанъ* Хвабмііы—пмъ (j-
аого) прпвлвпігь*
XX
Прошедшее неопредѣленное (давнопрошедшее).
Изъявительное
Условное
Сослагательное
I. (Мі міба я привяз.
II. пкогда-то).
ІП,1Ѵ,У—?
VI. Мі мібмунна
(мібмунасгуна)
I. (Мі мібап я при-
II. 1 вязывалъ бы.
III. IV, ѵ—?
VI. Мі мібмунпан
I. (Мі міб^ёнс-да,что-
II. )бы привязывалъ.
ПІ, IV, V—?
VI. Мі мібмупнёнс
Будущее
1-е
Будущее 2-e.
Изъявительное |
Сослагательное
I. Мі о^вбем—я привяжу|Мі о^вба
Mi хвабмуні, я буду
II. Мі а^вбем(не)
ш. \ ..
jy (Ml а^воі
V. Мі хвебыі
Мі ат;вба
Mi ai;B6j6n
(Mi хвебіён)?
привязывать
Mi хвібмуні
Mi хвебмолщуі
Mi хвібмолщуі
9
•
VI. Mi о^бамщу
(о^бамнасгуні)
9
ф
Mi хвабмунні.
(хвабмунасгуні)
Повелительное.
I. Атаб, привяжи, А^бас, ахбас, есбас пусть онъ привя¬
жетъ.—Мн. Ат;бед. А^бах.
П. Атрб (лахіб) адбас, анбас
Ш. Аубав, привяжись. Атф'ёнс, ахбенс, есбенс.—Мн. Ат^-
бащ, a^6jeHX.
V. Хабѵдос, будь привязанъ. Хабѵдес.—Мн. Хабѵдад.
VI. Ат;баіцун (А^бамнасгвіп), мн. А^бам^уед
Р. S. Я хочу привязать: Мі мабмунпе; сі уабмушіе. Бу¬
дущее: Мі мабмупні. Прошедшее: Мі мабиунда.
Причастія дѣйствительнаго и страдательнаго залога по*
кованы на стр. X.
Кромѣ простыхъ, есть и сложпыл времспа, образуемыя
изъ вспомогательнаго глагола и причастій. ІІапр.
XXI
Лѵбе
Лабам
Лебем
хві, хі, лі: хвес; хвасв; * дѵмар хвасв:
Набам і лѵмаР хв*» ™ірі; меРа; мад; мар
Мѵбем '
Лѵбе мар, привязанъ теперь мною; лѵбе хвіруел—должно
быть, я былъ привязанъ. Лебем хві, теперь нужно меня привязать.
набам ліх—зти Катера иного разъ привязываемы. Гвішгве
мушгврар мехде ліх—наши гости пришедши суть.
Сверхъ сего, сложныя формы образуется еще и такъ:
лѵмбамдіуе хві, хвес; лѵмбамщуа хвасв; олбе хві, хвес; олба
хвасв. Эти причастныя формы не соединяются съ остальпыми
временами вспомогательнаго глагола.
IX. Вопросъ выражается прибавляемыми въ концу глаголь¬
ной формы: а (ha), ja или мо. Напр. Онцушдед-мо? впустить-ли?
(См. 178 стр.) Ацхе дем ламоді-а ісгва дінас? и теперь не
отдашь твоей дочери? (172 стр, 170 и др).
X. Примѣры.
А. Настоящее время.
I. Мі хвабем чажс ^аквш мегамс *) —я привязываю лошадь
V. Мі хваб т;аввіп мегамс5)—я привязанъ веревкою въ дереву.
VI. Мі хвабмуннѳ чаяіС ^аввш мегамс—я другого (его) застав-
Же^ лѵбе лі—собака привязана (есть). Ал Ііілар хваі
веревкою въ дереву.
П. Мі хвібем чажс ^аввш чішхс а)—я привязываю лошадь
веревкою къ своей ногѣ.
ПІ. Мі хвебі ^аквш мегамс 9)—я привязываю себя веревкою
въ дереву.
IV. Мі хвібі т;аввпі * 4)—я привязываюсь веревкою (въ значе¬
ніи: задерживаюсь).
ляю привязать лошадь веревкою въ дереву.
і ■
4) Прямое и косвенное дополненіе стоятъ въ датель¬
номъ падежѣ.
XXII
*) Къ „дереву*—нельзя, ибо хвібем—показываетъ:
въ себѣ, къ подлежащему или въ чему-либо принад¬
лежащему подлежащему (рукѣ, головѣ и пр.).
3) Здѣсь двухъ дополненій въ дат. падежѣ не мо¬
жетъ быть; мі хвебі т^аквш чажс значитъ: я привязалъ
(себя) веревкою въ лошади.—Хвебі имѣетъ значеніе нас-
тояще—будущаго времени.
4) При формѣ хвібі дополненія въ дат. падежѣ не
можетъ быть, по можно поставить слово обстоятельствен¬
ное, напр., гдѣ? і^ор-ісга, въ домѣ.
°) Дополненія поставляются, какъ и при третьей
формѣ; но нельзя поставить дополненія на вопросъ кѣмъу
если требуется обозначить лицо дѣйствующее, тогда ста¬
вится форма хоб (хвеб): Мі хвеб (хоб) Гегіс т;аввш м&-
гамд—я привязанъ Гегою веревкою въ дереву.
Б. При прошедшемъ несовершенномъ н будущемъ допол¬
ненія располагаются такъ же, вавъ и при настоящемъ вре¬
мени.
В. Прошедшее совершенное.
I. Мі от;аб чаж т^аввш мегамс* *)—я привязалъ лошадь ве¬
ревкою въ дереву.
II. Мі си|віб чаж ijasBoi чішхс а)—я привязалъ лошадь въ
своей ногѣ.
ІП. Мі а^вбан ^аввш мегамс—я привязалъ себя веревкою въ
дереву.
V. Мі хвебан таввш мегамс—я былъ привязанъ веревкою въ
дереву. Мі хобан Гегіс ijaBBin мегамд -я былъ привя¬
занъ Гегою вереввою въ дереву.
*) и а) Прямое дополненіе: чаж, лошадь, стоитъ в$
именит. пад., а подлежащее въ творительномъ, что вид¬
но по 3-му лицу: ацием адбе, маролд адбе чаж ^аввщ
мегамс.
XXIII
Г. Прошедшее неопредѣленное (давнопрошедшее)*
Мі міба чаж т^евш мегамд, а въ 3-мъ лицѣ такъ:
Ачас хоба чаж т;аквш мегамд *) —онъ привязывалъ ло¬
шадь веревкою къ дереву.
__ _ ^'
1) Подлежащее въ дательномъ, прямое дополненіе
въ имен. над., а другое дополненіе въ творительномъ:
мегамд, такъ что выходитъ по-русски такой оборотъ: у
него привязывалась лошадь веревкою до дерева.
Такой же порядокъ дополненій соблюдается и при фор¬
махъ: амба, амбан
Отсюда видно, что подлежащее въ прошедшемъ времена
ставится въ именительномъ падежѣ (Пр. несов.), въ твори¬
тельномъ (Прош, совер. I и II) и въ дательномъ; сообразно съ
этимъ измѣняется прямое и косвен. дополненіе.
XI. Значеніе наклоненій можно видѣть изъ слѣдующихъ
примѣровъ.
Настоящее время.
Сослагательное выражаетъ сомнѣніе, предположеніе, же¬
ланіе, да!.... чтобы; вопросъ съ сомнѣніемъ.
Хеі^ар, ере чажарс ном хабамдех—скажи, чтобы они не
привязывали лошадей.—Мі мад мацрав, ере аца ха-
бамдес—мнѣ не вѣрится чтобы онъ привязывалъ.—Мі
хе.^вес ере, от;вба—я долженъ привязать (т. е. я, онъ
какъ хочетъ, да привяжу его).
Ачадд жахмехред, jap лес—пойдите и узнайте, кто есть.
Муд лахтѵх: jacea цеквес—отецъ отвѣтилъ: кому хочешь!
Маг езард гвацерх, мар ачас лалчведдед, гез&л гвет-
нолдес ма і he гвѳтнолдес, ^о воша—все хорошо онв
сдѣлали, но его бы спросить, сынъ рождается ли или нѣтъ н
если рождается, то сколько.
,1ѳ ѵсцтдес савс, адо нище еші а^зѵз—если онъ дѣла*
етъ сапи, то sa водой все таки пошли.
XXIV
Прошедшее несовершенное. (Изъявительное).
Сі меі^ар: аца хабамда ханс—ты сказалъ мнѣ: онъ привязы¬
валъ быка.
Сі меі^ар, ере ауа есер хабмупа ханс—ты сказалъ мнѣ, что
онъ де привязывалъ быка.
Гегід ламтѵх, ере ханс есер хабмуна мегамс—Геги отвѣтилъ
инѣ, что онъ де привязывалъ быка къ дереву (если же
не указывается посторон. предмета къ которому привя¬
зываетъ, то говорится: ерё ханс есер лѵмбампіуе лі).
Ацнем ла^в: сі хібамдас цаус—онъ сказалъ: ты привязывалъ
къ себѣ палку.
Ацнем ла^в, ере сі есер лумбаміу'уе хі цаус—онъ сказалъ,
что ты-де привязывалъ въ себѣ палку.
Маха хахв хассгѵнда касра дінал—молодая жена возне¬
навидѣла Цезаря дочерей.
Мішгва дід ыаг^в, ере махалЦважвс ла^вш лавжа-ханжі лѵм-
raHjye хві і т;аввш бандарс хвабмолна — моя мать сказа¬
ла мнѣ, что въ юности ночью вставалъ (оказывается) и
вереввою въ скамейкѣ привязывался.
г
Хан чу хабмана, маре жі ох^віца і чу алцарве лі—быкъ
былъ (оказывается) привязанъ, но вырвался и потерял¬
ся (оказывается).
Условное.
А^в ада амечу мод лѵмард ласв, ^о мама гветцюлнуел—если¬
бы онъ здѣсь не бывалъ, не ввали бы мы его-
Лах сі а^ер, ач^а мі ісга хвабмунан ханс мегамс—когда ты
пришелъ, тогда (овазывается) я привязывалъ быка къ
дереву.
Прошедшее совершенное. (Изъявительное).
Аднем ха^в: адіард чажар чва^бех,—онъ сказалъ: они ло¬
шадей привлекли (рѣчь прямая).
Ауаем ха^в, ере чажар есер чот4бах— опъ саавалъ, что ло¬
шадей де привязали (рѣчь косвенная).
XXV
Аунем xrftjB: ауа а^бан ^аквш мегамс—онъ сказалъ: онъ
привязалъ себя веревкою къ дереву (прямая).
Аунем хакв, ере ауа есер а т; ба па т4аквт мегамс—онъ ска¬
залъ, что онъ де привязалъ себя веревкою въ дереву
(косвенное).
Касард адквііі, ере міча гезалс хоча гезліере мѵі^ац ц«к-
внар ах^анана—цезарь узналъ, что у его сына вмѣс¬
то хорошихъ сыновей щенки родились (оказывается).
Аунем адбіне ліцавре і чвадцавран—онъ началъ кормить¬
ся и откормился.
Аунем йдбіне ліцавре и чвадцавре хап—онъ началъ кор*
мить и откормилъ быка.
Ауа іцавролда і чвадцавран—онъ кормился и откормился.
Ломд лахтгх: ісгва уѵмілд хехв о^а(а мешха маролс і ача
і^орцілс мічда (ср. міба)—Левъ отвѣтилъ: у твоего бра¬
та гену отнялъ (оказывается) черный человѣкъ и я былъ
у него на свадьбѣ.
Рашд адбіне лізі і ісгалахаган ломс—Раши началъ итти и
пришелъ ко льву.
Манкві хехв чва^даган і мерме aeiqe—Прежняя жена
умерла и новую (вторую) привелъ
Еу дінас охшгвемна ліцвілал—эта дѣвица попросила выйти
замѵжъ.
Лнсгіда діна шдул-ijai чвесцване ал чцінт—посмотрѣла'дочь
въ амбразуру и увидѣла этого мальчика.
Ме^хвард лахтѵх, ере мама есер, ау^а ере міне ліутвне увег
жі есер оххвіта ашхв мара, аужі ере ешхві мад от;-
ц в і р а—Охотвиви отвѣтили, что де ничего, такъ какъ
ихъ спугнутое стідо истребилъ-де (оказ.). человѣкъ, такъ
что ничего не осталось-де.—Тоже въ прямой рѣчи: ыеі;-
хвард лахтѵх: мама, ау^а ере нішгве ліутвпе увег жі ан-
xoiij ашхв марем, аужі ере ешхві мад ацвір.
XXVI
Лах сі а?4ер, мі ісга хвебсш—когда ты пришелъ я былъ при¬
вязанъ къ столбу.
Лах сі а^ер, мі ісга хвабан—оказывается я былъ привязанъ.
Лах сі а^ер, ачі^а мі хвабан мегаыс—когда ты пришелъ, я уже
привязанъ былъ къ дереву (но затѣмъ, м. б., отвязался).
Сослагательное.
Мі мад мацрав, ере ачас o^6jeHC чаж—я не вѣрю, чтобы
лошадь онъ привязалъ,
he мі амб^ёнс хан мегамд, ^о сі ламо мі ашір мана^—Ес¬
ли я привязалъ (окажется) быка въ дереву, то ты дай
мнѣ сто рублей.
Ад^ер і жахмехер: o^6jeHC хан ha моде?—Пойди и узнай:
привязалъ быка или нѣтъ?
(— xa6jeHC хан, ha моде—привязанъ былъ-ли бывъ или нѣтъ).
Мі меввад, ере Гегіс отф'ёнс—я хотѣлъ, чтобы Геги привязалъ.
Жаммехраздун, отф’бнс ha моде,—дай мнѣ знать, привязалъ
ли или нѣтъ.
Жі ?,ен ахвцвені, o^6jeec ма чу—вотъ посмотрю, привязалъ
ли онъ.
Лах сі а^ер, мі ісга ат;вбае светс—когда ты пришелъ, я
привязался къ столбу.
Условное.
А^в л]ухвчове лѵмар хвасв, ?4о ісга о^бамдас чажв—еслибы я
былъ здоровъ, то привязалъ бы лошадь.
О агв ауа о^банх—о если бы его привязали!
Агв мус оі;ці ушдваи, ^о мі ^урдас лачма^е—еслибы отецъ
пустилъ, то я пошелъ бы косить.
Агв мі мод ламодап т;ет;р ісгоуд, ^о мама уе^вануед) сі—ес¬
либы я не далъ денегъ, то ихъ ее было бы у тебя.
Прошедшее неопредѣленное (Давнопрошедшее.)
Мі міба хан—я привязывалъ быка.
Сі кѵлар aapiqA уіба чігар і 30 чу і мама уавраваеа — Ты клю¬
чи въ поясу привязывалъ всегда и цотому и пѳ терялъ.
XX ѵп
Лѵцвел лахчведда мѵлдіс: сі, діна, ніц-жі ціцва jap?—Кня¬
гиня спросила водоносицу: ты, дочь, видѣла ли вого-
нибудь у воды?
Сі нов пібан—(лучше было бы) если бы ты не привявалъ.
Будущее сослагательное.
Сі раку, ере мі о ij б а чаж ha?—Ты хочешь, чтобы я при¬
вязалъ лошадей?
<
Хекар, ,ере чажар а^бах—Скажи, чтобы они привязали
. лошадей.
Лах мі о tj б а, ачі$а нома цавлуні—когда я привяжу, то не бойся!
О^ба ja мі ала?—привязать ли мнѣ это?
Мі маку, ере Гегід а^бас хан мегамс—я хочу, чтобы Геги
привязалъ быка въ дереву,
he мош aijB6jeH мегамс, адо сі еші амаб—если я вавъ нибудь
привяжусь въ дереву, ты всетави привяжи меня.
Мі о^ба мѵхар хан—привяжу я завтра быва!
М3 XBe6j§H мѵхар—да буду привязанъ я завтра!
Лах сі анхе, he ісга х в е б j ё н мі мегамс, ^о номіс меіу*ал—
когда ты придешь, если я буду привязанъ къ дереву,
ты не прикасайся во мнѣ.
Мавар аі;вхурі, і, ігебс, цалацоміс гезал—очень буду про¬
сить и, быть можетъ, да дастся вамъ сынъ,
he ацнем ацтуліс, ^о ад^ер—если позоветъ тебя, то пойди.
Сложныя времена.
Агв ауа лгмбамн]*уа ласв чажв, ^о аі;хадв чулѵбе харуел—если
бы онъ привязывалъ лошадь, то уже привязалъ бы.
Агв аца і^аамхед ласв Ушвул-хан, ^о аца мехде іруел" Тпілі
калаеде—если бы онъ вышелъ изъ Ушвулъ, то при¬
шелъ бы уже въ Тифлисъ.
А^в лебѳм лумар ласв чаж, ^о досд лѵбе маруел—если бы
нужно было привязать, то я уже привязалъ бы.
А^в сіі амхед хасв, ?to езар іруел—если бы и ты пришелъ,
то хорошо было бы.
XXVIII
Лах меіде хі арггце, ед ?4ваш уіхіда, ед бік—когда бывало
приходилъ ты домой, или тѵра прпнашивалъ или иень.
Міча нахахвд xaijB, ере імпар есер амхеде лі—его б. жена
сказала, что зачѣмъ де пришелъ.—Амнем лахтѵх, ере
амхеде лі есер уа міча ла]‘асгт;е—онъ отвѣтилъ, что при-
шелъ-де онъ ее взять.
Ле^і лавжа-ханжі жі олгав]'уе хві, qop-ija цлмаз хві чішхвш чу
мѵрамшв олбе хві, чу" есра^уа і жі анцвх—вчера но¬
чью отъ спа всталъ (оказывается), черезъ дверь шелъ
(оказ.), йогою чѣмъ-то привязался (оваз.), упалъ (оваз.)
і
и проснулся.
Гвішгве му Ьамс жі лах лѵмганіуе лі, шішд т;всецс лѵмбамн^уе
лі і лаі|Хвар^е лѵмаз—нашъ отецъ утромъ, какъ только
вставалъ, тотчасъ ружье привязывалъ (оваз) и на охо¬
ту отправлялся.
Мі пабдм хві т;<гквш fjop-icra—я привязанъ былъ веревкою
въ домѣ (но нельзя сказать: въ дереву или въ столбу
или вообще въ чему либо).
Мі лгбс хві ^аввшв fjop-icra (но не меггімс, светс и т. п.: мі
хвйб мегамс ^аввш).
XII. Измѣненіе префиксовъ происходитъд такъ: я привя¬
зываю вообще въ чему-нибудь (3 лицу)—хвабем; я привязы¬
ваю въ вамъ или васъ, тебя—мі уабем и т.Д. см. по таблицѣ.
привязы¬
ваю
2 л. шь
3 л. тг
1 м. мъ
t .
2 л .me
3 л. тъ
< ■ J і !■
во лшѣ,меіш
-
ліабем
мабем
—
лшбемд
мабемх
къ мамъ,васъ
набей
набем
. —
набемд
набемх'
въ іпе бѣ, къ
вамъ тебя
уабем
•
і .
уабем
уабемд
я ■ -
уабемх
въ пему,
нимъ, его
хвабем
хабем
і
ійбШ
> .т
хвабемд
хаббмд
хабемх
)
въ себѣ.
хвібем
хібем
ібем
г
хдібемд
хібемд
ібѳмх
XXIX
мнѣ
мібем
мібем
—
мібемд
мібемх
намъ
—
вібем
нібем
—
пібемд
пібемх
тебѣ, вамъ
г
цібем
—
уібем
уібемд
уібемх
ему, имъ
хобем
хобем
хобем
хобемд
хобемд
хобемх
привязы¬
ваюсь.
—шься
—тся
—мся
5—тесь
—ІОТСЯ
ко мнѣ
—
мебі
мебі
мебід
мебіх
V
къ памъ
—
пебі
вебі
’ I
пебід
1
пебіх
къ тебѣ, къ
вамъ
уебі
«
уебі
*
уебід
уебіх
къ нему, къ
нвмъ
хвебі
хебі
хебі
хвебід
хёбід
хебіх
п р и
вязанъ
при
вязаны
Я
ТЫ
ОНЪ
МЫ
1
вы
ОБИ
во маѣ
—■
маб
маб ■
■ —
мабд
мабх
къ намъ
—
ваб
ваб
—
набд
набх
въ тебѣ, въ
вамъ
уаб
уаб
уабд
—
уабх
къ нему, къ
пимъ
хваб
хаб
хаб
хвабд
хабд
Хабх
мною
’ F L
МІб
міб
—
мібд
мібх
нами
. —
НІб
НІб
—
нібд
нібх
тобою, вами
ціб
—
ціб
дібд
—
уібх
имъ, ими |
хбб
хбб
хбб
хббд
хббд
>
хббх
хвеб
хеб
хеб.
хвебд
|хебд
■
хебх
Mi хвабем ачае мегамс—-я привязываю его (одушевл.
или пеод. предметъ) къ дереву. Мі уабем ачас я привязы'
ваю его къ тебѣ. Мі цібем чажс мегамс—я привязываю те-
бѣ (или твою) лошадь въ дереву. Мі уібеи савс—я привязы¬
ваю тебѣ сани (т. е. запрягаю тебя). Сі мібем чажс мегамс—
ты привязываешь мою лошадь въ дереву (ты вмѣсто меня при¬
вязываешь лошадь). Мі хобем ачас чажс мегамс—я привязываю
ему (или ему принадлежащую, его) лошадь въ дереву. Или: Мі
хваглѵре ^ал^артс тотшв—я разрываю бумагу рувою. Мі
Гегі і^алг.артс хваглѵре — я разрываю Гегину бумагу. Мі
Гегітд і^ал^артс хваглѵре—я для Геги рву бумагу. Мі Ге-
гіс хоглѵре цалгартс—я Гегѣ разрываю бумагу (Ср. порус-
сви: я ему разорву бумагу и я для него разорву бумагу).
Или: Мі хвабріе Гегіс ^воецр—я поручаю *) Гегѣ ружье. Мі
хобріе Гегіс і|ващс—я поручаю (возвращаю) Гегѣ ружье (т.
е. отдаю вому либо другому, вмѣсто того, чтобы отдать Ге¬
гѣ). Mi XBo6paja Гегіс—я порученъ Гегѣ.—Mi ya6paja—я по¬
рученъ тебѣ. Или: Мі хваідое лачахс табаг-жі—я сушу траву
на столѣ. Сі хацре лачахс мішгва табаг-жі—ты сушишь траву
на моемъ столѣ; но Сі иацре лачахс tjot-жі, ^хум-жі—ты су¬
шишь траву на моей рувѣ, на моей головѣ. Мі хоцре ачас
лачахс табаг-жі—я ему (вмѣсто него) траву сушу на столѣ.
(Мі ачашд хвацре—я для него сушу).
Форма хвібі—не измѣняетъ префивсовъ.
Префивсы прошедшаго несовершеннаго измѣняются, вавъ
я въ настоящемъ времени.
Прошедшее совершенное: Мі от;аб, я привязалъ въ че¬
му нибудь: Я въ тебѣ; въ вамъ—ауаб; въ нему, нимъ о^аб;
въ себѣ—еи;віб. Ты—во мнѣ—амаб, въ намъ—анаб, въ не¬
му, нимъ—атаб, въ себѣ —ат|іб. Онъ во мнч амбе, намъ—ап*
бе, тебѣ, вамъ—ацбе, въ нему, нимъ—а^бе, въ себѣ адбе.
8-е лице имѣетъ формы: адбе—вообще (безъ дополне¬
нія) или въ себѣ, а^бе—въ чему-нибудь постороннему.
*) Па стр- XIII ошибочно напечатано: лібріе—умывать dm. поручать; умы-
вать—дібріал, дібрал.
XXXI
Mi а^вбан—я привязался въ нему.—Мі ацбан—я при¬
вязался въ тебѣ и т. д.
Прошедшее неопредѣленное: Мі міба, я (у меня) привязы¬
валъ его, тебя. Сі уіба мішгоув, нішгвед, ацнард, ты привязы¬
валъ въ тебѣ, намъ, въ нему.—Ачас хоба мішгоуд, ісгоуд, ніш¬
гвед, ісгвед, ацнард, онъ (у него) привязывалъ во мнѣ, въ тебѣ,
въ намъ, вамъ, въ нему. Дополненіе не вліяетъ на префивсы.
Будущее. О^вбем, охвбем, лохвбем, есвбем—я привяжу
его; аубем, я, ты, онъ привяжу,—ешь, —етъ тебя; насъ—
анбем; меня—амбем.
Изъ приведенныхъ примѣровъ на стр. XIV и XXVIII и
слѣд. видно, вакое значеніе имѣетъ измѣненіе гласныхъ и со¬
гласныхъ префиксовъ; въ дополненіе въ сказанному слѣдуетъ
упомянуть, что префиксъ х отбрасывается въ 3 л. ед. и мн.
числа не только въ формахъ хвібем и хвібі, но и въ другихъ
случаяхъ; напр. ауа аглѵре ^ал?4артс—онъ разрываетъ бума¬
гу, ауа абѵргѵне табаг-жі тветвш—онъ стучитъ по столу ру¬
кою; но если прибавить дополненіе по вопросу: кому? въ ко¬
му, чему? тотчасъ появляется и х: аца хобѵргѵне ауіарс—
онъ стучитъ имъ, ауа хоглѵре ачас і$ал^артс—онъ ему разры¬
ваетъ бумагу, міглѵре—мнѣ, уіглѵре—тебѣ, но ауа іглѵре—
онъ себѣ разрываетъ, т. е. х показываетъ, что дѣйствіе со¬
вершается подлежащимъ кому или вмѣсто кого, или направля¬
ется къ чему, въ вому.
ХІП. Вспомогательный глаголъ лі, есть, въ спряженіи
своемъ, повидимому, пользуется формами глагола существи¬
тельнаго лірде—быть, находиться.
Настоягцее Изъяв. хварі, харі, арі; хварід (ларід), харід,
аріх. (мі хорі ачас—я у него нахожу).
Сосл. хварде, харде, ардес; хвардед (лардед),
хардед, ардех (мі хорде и т: д.).
Прошедшее Изъв. хвардас (хвард), хардас (хард), арда; хвар-
дад (лардад), хардад, ардах.—(мі хордас и т. д.).
XXXII
За гл. хвардана, хардана, хардана и т. д. (оказы¬
вается у него былъ).
У е л. 1 хвердуел, хердуел, хердуед и д,
У с л. 2 лѵмард хвасв, хасв н т, д. (—хвардан—
у него былъ).
е: хвірді, хірді, ірді; хвірдід (лірдід), хірдід, ірдіх.
Повелител. хард—будь; хардад, будьте; ардес—пусть будетъ.
Причастіе. Мерде—сущій.
XIV. Глаголъ лцване, имѣть, относится только въ не¬
одушевленнымъ предметамъ (деньги, домъ и т. п. имѣю), а
гл. ліцане, имѣть,—въ одушевленнымъ (быка, лошадь ит. п.).
Настоящее: Изъяв. Мі му^о, сі уу^о, ачас ху^р; г(н)у^о,
уу?4ох, ху^ох; Maqa, yaqa, xaqa и т. д. С о с л. Мі
і
му^венс и т. д. Мі мерадес и т. д.
Прогиедш. совер. Мі мудван; мі Maqafl и т. д. Мі ма^вана;
мі iiaqaHa. У с л. Мі ме^вонуел; мі MeqaHyex.—-Мі
ма^ванан; мі чщавап Сосл.Мі ма^ваненс; мі ма-
qaHeHc.
Будущее: Мі ме^вені; мі MeqeHi.
Повелительное: уу^венс, уецадес. , .
Причастіе: ле^ване, что имѣется; ла^вана, чѣмъ имѣется; ме^-
ване, имѣющій; над ван, раньше имѣвшій, лецане,
лацана, MeqaHe, HaqaHB.
Этимъ и ограничимъ наіпи краткія замѣтки о спряже¬
ніи сванетскаго глагола. Въ таблицахъ я привожу спряженіе
нѣкоторыхъ глаголовъ, изъ числа разсмотрѣнныхъ иною. Не
имѣя въ своемъ распоряженіи достаточнаго числа текстовъ, я,
по-неволѣ, обращался къ устной рѣчи, что имѣетъ значитель¬
ныя неудобства при грамматическихъ разборахъ; эти неудоб¬
ства еще болѣе увеличивались тѣмъ обстоятельствомъ, что я могъ
пользоваться содѣйствіемъ одного только лица, провѣрка-же
путемъ переписки съ другими лицами не привела въ желан¬
нымъ результатамъ. •
XXXIII
Существительное. Опредѣлить точное значеніе каж¬
даго падежа н дать соотвѣтственно правильное наименованіе
можно будетъ тогда, когда вполнѣ выяснится характеръ сванет-
і
скаго глагола. Флексіями можно считать слѣдующія окончанія:
і, а, іш, am, емі, еміш; с; д(ем); шв (вш, ош); т;е; шд; н; ^ан.
Родительный падежъ оканчивается на і, а; іш, аш; а(е)-
міш. Въ существительныхъ окончанія і, а, іш, аш, въ упо¬
требленіи довольно строго различаются: если существительное
въ родительномъ падежѣ стоитъ непосредственно передъ сло¬
вомъ, въ которому оно относится, ставится і, а; въ другихъ
же случаяхъ іш, аш. Существительное въ родительномъ па¬
дежѣ па і, а употребляется и въ значеніи прилагательнаго.
Окончаніе емі, амі, еміш, аніш встрѣчается въ немногихъ су¬
ществительныхъ п обычно въ прилагательныхъ и въ причас¬
тіяхъ. Какъ исключеніе, въ пѣв. существ. встрѣчается окон¬
чаніе е; такъ, напр.: ді—мать, род. діе; му - отецъ, род. муве.
Дательный падежъ. Употребленіе его весьма разнообраз¬
но, по больпіею частью онъ отвѣчаетъ на вопросы: кому? (у)
кого? Существительное въ дательномъ падежѣ можетъ быть
и дополненіемъ и подлежащимъ. Въ существительныхъ да-
• тельный падежъ оканчивается на с, а въ единственномъ чис-
ш
лѣ прилагательныхъ на ам, ем; иногда м отбрасывается.
Творительный падежъ обозначаетъ лицо совершающее
(творящее); предметъ, въ который что-либо превращается; об¬
разъ дѣйствія; предѣлъ, до котораго дѣйствіе достигаетъ.
Оканчивается на д или ем (емд). Послѣднее окончаніе имѣютъ
нѣкоторыя существительныя и мѣстоименія.
Усвояющій падежъ оканчивается па ішд, ашд, емішд, и
показываетъ предметъ, для котораго что-либо совершается. Об¬
разуется отъ родительнаго падежа черезъ прибавленіе д.
Орудный падежъ оканчивается на шв или ош и показы¬
ваетъ предметъ или орудіе, при посредствѣ котораго дѣйствіе
происходитъ, а также причину дѣйствія. Окончаніе шв, иногда
з
XXXIV
звучитъ крайне неопредѣленно въ родѣ вшв. Флексія ош встрѣ¬
чается въ мѣстоименіяхъ и въ нѣкоторыхъ существительныхъ.
Движительный падежъ оканчивается на Tje и отвѣчаетъ
на вопросъ: куда?
Сравнительный падежъ оканчиваетя на н и ставится
при прилагательныхъ сравнительной и превосходной степени.
Р. S. Онъ еще употребляется въ нарѣчіяхъ времени и
при нѣкоторыхъ глаголахъ (нанр. при глаголахъ: бояться,
удивляться).
Равняющій падежъ оканчивается на ijan и придаетъ
значеніе, что одинъ предметъ равенъ, тождественъ съ другимъ,
таковъ же, какъ другой.
Р. S. Окончанія т;е и т;ан весьма подвижны и могутъ
отдѣляться отъ существительнаго послѣлогомъ (постпозиціей);
окончанія ^е, т;ан, кажется, остатки мѣстоименія (ср. мин¬
грельское мѣст. т4е, т^ена, этотъ).
Множественное число имѣетъ тѣ же флексіи, что и
единственное число, кромѣ падежа родительнаго, который
оканчивается на е. Именительный падежъ оканчивается на
р (л) съ предъидущими гласными а, і, е. Суфиксъ ар, ал, іл
сохраняется и во всѣхъ косвенныхъ падежахъ.
Рядъ именъ существительныхъ, обозначающихъ родствен¬
ныя отношенія, образуетъ множественное число при помощи
префикса ла. Иапр.
мухвбе, братъ (брату)
угміл, братъ (сестрѣ)
уділ, сестра (сестрѣ)
дачвір, сестра (брату)
іеів, жена
лахвба, братья
лауміла, братья
лавділа, сестры
ладчвіра, сестры
ла&іва, жены
лат4ла^ра, невѣстки
лачжа, зятья
ласмуна, шурья
ланбашна, племяницы
т^ел^ра, невѣстка ■
чіже, зять
самуп, шуринъ
нібашін, ѣлемянница
XXXV
G у щ е с т о и т е
Единственное
Имепит. . (см. стр. XXXVI)
Родител. . і, а; іш, аш; емі, ш
Дательн. . с
Творит. . д, ем.
Усв ішд, атд; емішд
Орудный • шв(ош)
Движит.. . т;е
Сравн.. . н
Равняющ. т;ан
jЕдинственное
ль н ы я
Множественное
ал, ар, іл
ре, реш
алс, арс, ілс
алд, ард, ілд
решд
ал, яр, іл-Нпв
j+Tje
ал, ар, іл<-{-н
' +т;ап
ч и с л о.
И.
бач, камень
діна, дочъ
еа^І, кастъ
гезал, сынъ
ді мать
діу? отеиъ
р.
бача, аш
діпа, аш
ыат^іі, ііш
гезла, аш
діе, діа
мувс, ш
д.
бач с
дівас
націс
гезалс
діас
мус
т.
бачд
дінад
нат;ід
гезалд
діад
МѴДг му-
вем
У.
бачашд
діыагад
на^іішд
гезлашд
діашд
мувешд
0.
бачшв
діноушв
па^ішв
гезал шв
дівшв
мувшв
д.
бейте
С
діиа^е
натрое
гезал^е
діа^е
мут;е
с.
бачп
дінан
начрн
гезалн
діап
муп
р.
бачт;ап
М н
діна^ан
о ж е с
натітан
V О
т в е н ь
гезал^ан
о е ч ь
діат4ан
і с л о:
мутлан
и.
бачар
дінад
на^іл
гезліер
діял
мулар
р.
бачре,-ш
діпаіре,-ш
на^ілре,-ш
гезліере,-ш
діялре,т
мулре,ш
д.
бачарс
діналс
натрлс
гезліерс
діял с
муларс
т.
бачард
діпалд
на^ілд
гезліерд
діялд
мулард
У.
бачрешд
ді на л решд
на^ілрешд
гезліерешд
дізлрешд
мулрешд
0.
бачаршв
дівалпзв
натрлшв
гезліеріпв
діялшв
муларптв
д.
бачарт^е
діпал^е
еат;іл^е
гезліер^е
дііглт;ѳ
мулар^е
с.
бачарн
ДІ1ШЛН
нат|ілн
гезліерн
діялн
муларн
р.
бачярцан
дінал^ан
натрлтре
гезліер^ап
♦
діял^ан
I
мулар-
^йн
XXXVI
P. S. 1) Въ именит. падежѣ ед. ч. существ. оканчива¬
ются на всѣ согласные и гласные; въ текстахъ я не нашелъ
лишь окончанія на о и д,.
2) Во множественномъ числѣ въ родительномъ и увояю-
щемъ падежахъ звукъ а часто выпадаетъ; такое же выпаде¬
ніе гласной весьма часто и при образованіи тѣхъ же падежей
въ единственномъ числѣ; нанр. лаквін—лаквні, лашгар—
лашгрі и пр.
Примѣры.
1) Родительный: і, а, ііп, аш; емі, еміш.
Ц г ѵ р а г і ш і Мѵкем—і; а р і н г з е л і мѵнхрі м а р е м і
naqB окврш лѵшкад асад—Георгія и Михаила архангела спут¬
ника человѣка шапка золотомъ окованной осталась (Ср. окон.
і и іш).
О.^вре луверіш і оі^вре лукунчілі і^авяр чвад-
псер^х—золотой бороды и золотой кисточки палки за¬
сохли.
Ме^хварі хехвд xaijB касарс—охотника жена сказа¬
ла цезарю.
Касард шішд аргі^е ліхде ха^в міча ^ел.^раш (род.
при неопр. накл.) цезарь скоро домой привести сказалъ свою
невѣсту.
Кясрі чіже аугвар метцвар чу лі, ере на^хвяремі
лаггв rap хамне касарс і міча цверцларс—царя зять такой
охотникъ есть, что дичи мясо только даетъ ѣсть царю и
своимъ свадебнымъ гостямъ.
2) Дательный: с. Подлежащее при глаголѣ прошедшаго
времени (по Услару: давнопрош. и миогокр.) ставится въ да¬
тельномъ падежѣ:
Ачас хорда семі дінал—у него было (оиъ имѣлъ) три
дочери.
Ал р а ш а р с мознана мѵуаи к в е ц е и с гар хамнсх—
хххѵп
этимъ вонямъ (свазочн.) слуги варенную пшеницу тольво да¬
ютъ ѣсть.
Ме^хворд хси^в мѵлціс—охотнивъ свазалъ водоносицѣ.
Жілахсгурда рашс—онъ сѣлъ па лошадь.
Бівс а^лаувне міча т;ел^ра—въ столбу велѣлъ привя-
сать свою невѣству.
Ал бетв кіжолс а^ад—этотъ обручъ па доенву (доен-
вѣ) надѣнь.
Кверцлар і$ о р с есхвідах—гости въ домѣ встрѣтили ихъ.
Набозс дав ан^рі—вечеромъ дивъ идетъ.
3) Творительный: д, ем.
а) Подлежащее при глаголѣ прошедшаго совершеннаго
(I) времени ставится въ творительномъ падежѣ. Напр. васарс
хакв міча іахвем—цезарю свазала его жена.
Лѵцвелд хаі$в—внягиня (дворянва?) свазала.
Мѵлцід аужі чомін—водоносица тавъ сдѣлала.
б) ^ербет;, ешхві твсет ла^ірд емсіп—Боже, одну ру¬
ну въ лопатку преврати (сдѣлай лопаткой).
Бережд лѵганх гвішгве гвар,—какъ желѣзо (въ желѣ-
8о) окрѣпли наши сердца.
в) Жанмарех улуцд—приготовили для ѣды (какъ ѣду).
г) Ач<м;ан свархал чваліуушдед гім^е-жі, ере гімд ес-
хѵчес гвішгве нозгун марола махад (мосавал)—такой градъ
ниспошлемъ на землю, что до земли изгладимъ нами посе¬
леннаго человѣка урожай.
Мі міба чожс т;а^вш мегамд—я привязалъ вереввою ло¬
шадь къ дереву.
д) Хочамд, хорошо (хоча, хорошій).
Ачас твіцд лоххалда— онм за правду приняли.
4) Усвояющій: шд.
Зурал чвессад Цгѵрагс міча мтнхрі маролашд—жен¬
щина осталась Георгію для его спутника человѣка.
XXXVIII
<^ерт;ем анцасе гім маремішд—Богъ сотворилъ землю
для человѣка.
Мі axвiqд ціндар чішхішд—я купилъ чулокъ для ноги.
о) Орудный’, гив (ош).
Аунем ха^в, ере кумашс есер хваіс лаході і гвашшв
есер мама хадмада—опъ сказалъ, что скота-де много дастъ,
но дѣломъ-це не можетъ.
Мі онху г^ег^ кібдепшв—я принесъ муку ящикомъ.
Мажаршв кіи охпщад ijan-хан—отъ скуки слеза упала
изъ глаза.
6) Движительный:—ije
Мет;хвар лѵхехвд аргіт;е аніад—охотникъ съ женою
домой пришелъ.
Метхвар ачад ді нал^е—охотникъ пошелъ къ дочери
(въ дѣвочкамъ).
7) Сравнительный:—н.
Метхварн хоча—охотника лучше.
Кіжоліт хоча десама арі шед—доенки лучше нѣтъ (не
есть) сосуда.
Давн мама MaqxyHi—дива я не боюсь.
Мі чаши мама сакврелі ал гвеші лічвме—не удивитель¬
но, что это дѣло онъ сдѣлалъ.
Маран мад ікац ала—отъ человѣка не слѣдуетъ ожи¬
дать этого.
8) Равняющій (см. примѣры для мѣстоименій).
Этими же овончаніями пользуются и уменьшительныя
имена существительныя, ■ образующіяся при посредствѣ суф¬
фикса л(д) съ предыдущей гласной і, о, у, г, напр. марѳ, марол.
Имена существительныя образуются:
а) отъ ворня непосредственно; напр. уж, сонъ (ор. лів-
же), top, бѣда (ср. ді4ір), или отъ усиленнаго корня, напр.:
XXXIX
барг, поклажа (ср. лібѵргал), берг, мотыга (ср. лібѵргі), д?4від,
ограда (ср. лід,?4вді).
б) При посредствѣ префикса а; напр. амбав, вѣсть, сло¬
во (ср. лімбве, разсказывать).
в) При посредствѣ причастныхъ суффиксовъ: ле, ла,
лѵ(лу), ме ма, мѵ(му), на. Напр.:
Лезвеб, кормъ
Лаір, кпига
Лацвра, постель
Лузвер, собраніе
Меі’хвяр, охотникъ
Мѵлці, водопосецъ
Мѵі;і, жнецъ
Мѵшкід, кузнецъ
Мут4врі, учитель
Напо.т, птица
Надвіл, часть
Лізвеб, ѣсть
Лурі, писать
Ліцвре, лежать
Лізврі, собрать
Лгцхварі, охотникъ
Ліц, вода
Літ;і, жать
Лішкаді, ковать
Ліі^вісг, сказать
Ліпер, летѣть
Лiqвлe, дѣлить
г) При посредствѣ префиксовъ и суфикса р; напр.:
Легвѣер, мельница
Лечжѵрі, женихъ
Леххурі, невѣста
Лігвеѣ, молоть
Чіже, зять
Хехв, жена.
д) Весьма легко образуются новыя существительныя при
посредствѣ префикса лі, въ значеніи: быть, сдѣлаться, стано¬
виться: Напр.
Маре, человѣкъ
Мухвбе,, братъ
Ді, діа, мать
Дачвір, сестра
Лімар, мужество
Лімхуб, братство
Ліді, быть вмѣсто матери (материнство)
ч
Лідчвір, быть вмѣсто сестры.
Не имѣя родовыхъ окончаній для именъ существитель¬
ныхъ, языкъ различаетъ одушевлениые предметы отъ неоду¬
шевленныхъ; такъ: Maqa чаж—у меня есть лошадь (одуш.);
му^ве Tje^p,—у меня есть деньги (неодущ.).
XL
Прилагательныя. Качественныя прилагательныя из¬
мѣняются по степенямъ сравнепія. Напр.
полож-
Кѵл^хі, высокій
Цѵрні, красный
Мешхе, черный
Мечхцр, худой
превосх.
ма-клатх-е
V
ма-црап-е
ме мшх-е
ме-пчхце
сравн.
хо-клат;х-а
хо-цран-а
хо-мшх-а
хо-нчхі^-а
Большая часть прилагательныхъ для сравнительной и
превосходной степени пользуются описательными формами.
Напр. гѵн езар, очень хорошій.
Нѣкоторыя прилагательныя утратили, повидимому, поло¬
жительную степень: напр.:
Хоча, хорошій, лучшій
Ходра, худой (худшій)
Хола, дурной (худшій)
Хоша, большой старшій
Хохвра, младшій
Русскія формы на енькій, оватый выражаются такъ:
Мешхе, черный,—мешхол, черненькій,—момшха, черноватый.
Тет^вне, бѣлый, —т;е^нол, бѣленькій, —новдван, бѣловатый.
Прилагательныя, употребляясь самостоятельно, измѣня¬
ются по падежамъ. Напр.:
ма-ча-не
ма-дра-не
ма-ла-пе
ма-ша-не
ма-фра-не
Единственное число
Имен. хоча
Родит. хочемі, ш
Дател. хочам
Твор. хочемд
Усв. хочемііпд
Орудн. хочамшв
Движ. хочамт4е
Срав. хочамн
Равн. хоча^ан
т;сет;вне
т;сст;внемі, ш
т4оет;вна(м)
т4оет4внем(д)
т4оет;впемішд
т;<Х!т;внамшв
TjGMjBHaMTje
т4оет4внамн
т4оет4ипамт4ая
Множествен.
тоетвішл
Q •
т4сет4впалре
т4сст4вналс
т4сет;вналд
т4оет4вналрешд
т4ост4впалиів
т;ооі;впал^с
^ацвналп
'ус^внал'дош
Прилагательныя ставятся большею частью предъ сущест-
XLI
вительнымъ. Въ соединеніи съ послѣднимъ въ косвенныхъ па-
дезахъ прилагательное остается въ одной и той же формѣ,
именно въ дательномъ падежѣ на ан (или безъ jw). Напр.
хогаа(м) уділд хаі^в; хоша(м) уділс хеквад. Мешха марола раш
лі и т. д.
Прилагательныя качественныя, образуясь отъ суідеств.,
пользуются суфиксомъ іан; нанр. ^веліан, умный, шхаміан,
ядовитый, малдіан, милосердный (т;вел, шхам, малд). Прилага¬
тельныя относительныя, образуются а) отъ родительнаго паде¬
жа существительныхъ на і, а, емі, и склоняются по всѣмъ
падежамъ единств. числа; напр, дхек, лѣсъ—цхекі, лѣсной:
цхекі, р. цхекі, д. цхекіс (—кішс), цхекішд, цхекішв, цхекіш-
ije и т. д. б) отъ существительныхъ и глаголовъ съ суффик¬
сомъ лѵ, л у. Напр.
Лѵза, годовалый
Лѵдгар, мертвый
Лувер, бородатый
Лусу, осетинскій
За, годъ
Лідгарі, умертвить
Варе, борода
Савар, осетины.
Мѣстоименія личныя
1го и 2-го
лица.
Единственное
число.
Множеств.
число.
Имен. мі, я
сі, ты
на, мы
сга, вы
Родит. ыішгва
ісгва
нішгве
(гвішгве)
ісгве
Дател. мі
сі
на
сга
Твор. мі
сі
на
сга
Усв. мішгоуд
ісгоуд
нішгвед
ісгвед
Орудн. мішгоуш(в)
ісгоуіп(в)
вішгве(в)шв
ісгвевшв
Движ. мішгва^е
ісгва^е
вішгвете
ісгве^е
Срав. мішгван
ісгван
нішгвен
ісгвен
Равн. мішгва^ан
ісгва^ан
нішгве^ан
ісгве^ан
Отсюда притяжательныя: мішгві, мой\ ісгві,
нашц ісгве, вашц склоняются такъ:
твой; і
XLU
Имен. ыішгві
Родит. мішгвемі
Дател. ыішгвас
Твор. ыішгвад (ыішгвемнем)
Усв. мішгвемішд
Орудн. ыішгвемішв
Двиз. ?
Срав. ?
Равн. мішгва^ан
3-е лицо: Ауа, уа, тотъ, онъ
Единствен.
Имен. ауа
Род. ача, ш
Дат. ачас
Твор. аунем(д)
Усв. ачашд,аунар(д)
Оруд. аунош
Двиз. ачашт^е
Срав. ачашн
Равн. ачатан
Я
Множественное число.
ауіар, они, тѣ. мін, они эти
ayiape, ш
ауіарс
ауіард
ауіарешд
ауіаршв
ауіар^е
ауіарн
ауіарт;ан
ыіне, ш
мінс
мінд
мінешд
міношв (міншв)
мінеш^е
мінешн
і
нінеш^ан
Р. S. Ауіареш, мінеш измѣняются по падежамъ въ зна¬
ченіи ихній.
М і ч, его, сеой. Имен. міч
Родит. міча, ш
Дател. мічас
Твор. міувем(д)
Усв. мічашд
Орудн. мічоуш
Двиз» мічашт;е
Срав. мічан
Равн. мічауін
Указательное: ал, ала, этотъ.
xlih
Единстоен. число
Имен. ал, ала (ам?)
амі (амнемі), ш
алас
амнем(д)
амішд, амнард
Родит.
Дател.
Твор.
Усв.
Орудн. ампош
Движ. аыітт4е
Срав. амішн
Рави, амітан
Множеств. число.
аліар
аліаре, ш
аліарс
аліард
аліарешд
аліаршв
аліар^е
аліарн
аліар^ан
Вопросительныя и относительныя: jap, кто; ма, ім, что\
хода, который.
Ииен. jap
Родит. іша, ш
Дател. jac
Твор. japA
Усв. ішашд
Орудн. ішашв
Движ. ішаш^е
Срав. ішашн
Рави, іша^ан
Імт^е ес^рі сі? куда идешь? Іман ан^рі? откуда идешь?
Примѣры-. Jap орі амечу? кто здѣсь?—Joe xoijb? кому
сказалъ?—Іша цахон ан?4рі? съ кѣмъ идешь?—Ішашв анхѵ
чем ароде? чѣмъ (на чемъ) сѣно привезъ домой?—Ма це-
qap? что случилось?—Ім хічо? что дѣлаешь?—Іміс ачод ісгві
чаш? по какой дорогѣ пошелъ твой мужъ?—Імі лічвме до¬
сада? что сдѣлать можешь?—Імі мѵ^ац анхгх ала, вмѣсто
чего (того) принесите это.—Імша мама ціхал? о чемъ не
знаешь?—Імішд хатабе ал ленквріе? для чего (для какого
предмета) обтесываешь это .дно?—Імнош анхг чаж аргі^е?
чѣмъ привелъ лошадь домой?
Хода, который, склоняется по образцу прилагательныхъ.
ма, ім
імша, ш; імі, ш
іміс
імнем
імішд, імнар(д)
імнош(в)
(імт;е)
(іман)
9
XL IУ
Имен. хада
хадал, хадіар
Родит. хадемі
хадале
Дател. хадам
хадалс
Твор. хадем
хадалд
Усв. хадемішд
хадале(мі)шд
Орудн. хадамшв
хадалшв
Движ. хадам^е
хадал^е
Срав. хадамн
хададн
Равн. хада^ан
хадал^ан
Примѣры: хада авхад? который пришелъ?—Хадам хафді
э;ет;рс? которому даешь деньги?—Хадас дош хаі? котораго изъ
нихъ не можешь взять?
Опредѣлительное: маг, всѣ, все.
Имен.
Род ит.
Дател.
Твор.
Усв.
чіс
Мѣстоименіе сколь¬
ко: еоша, склоняет¬
ся, какъ и хода, въ
ед. ч.: вошемі, во-
шам, вошелд и пр.
маг(?) чі?
чімі, ш
чі.
чіем
чімішд
Орѵдн. чівшв
Движ. чЦе (чіав)
Срав. чін
Рави, чі^ан
Примѣры; Маг чем, все сѣно.—Чіем лацвемх т;ѳі;р, всѣ
дали тебѣ деньги.—Чімі несга-ісга лѵг аца, посрединѣ всѣхъ
стоитъ онъ.—Чімішд онху хілар, для всѣхъ принесъ фрукты.
Вошелд манату аунем анхѵдес, вошелд сі апіі—сколько онъ
принесетъ, столько ты принеси.
Неопредѣленное: japeaxe, кто нибудь (измѣняется jap)
мале, что-нибудь.
Отъ мѣстоименныхъ корней образуются сложныя мѣсто¬
именія, нарѣчія и союзы; напр.:
амкалі —аукалі, какой,
амгвар — аугвар,
XLV
амжі —аужі; против. імжіва=вакъ такъ.
мазум-амзум —аузум, сколь великъ.
амупзо- —ачун^о, послѣ, потомъ.
амг.а —ау?4а, потому.
амзере —ауг4ере, потому что.
аме, тамъ —ече, здѣсь.
амечу —ачечу, тамъ.
амхов, сюда —ечхав, туда.
амав, сюда —ечечвін, тамъ.
амечвін, здѣсь—ечав, туда.
ат;хе, теперь,—ачі$а, тогда и др.
Примѣры:
Мііпгві чаж аугвар лі,—моя лошадь такова есть.
Давгцс амжі хохал лічме, імжіва мі,—Давидъ такъ знаетъ ко¬
сить, какъ я.
Мі аужі хвічо, імжіва сі хічо,—я такъ дѣлаю, какъ ты.
Жег аужі ^ѵрі ніц-і^а, імжіва ціцдв,—собака такъ по водѣ
идетъ, какъ кошка.
Угпкулс амі^аи марал аріх,—въ Ушвулѣ такіе же люди (какъ
здѣсь).
Мязум лі оу qya?—Какъ великъ тотъ теленокъ?
Мішгві 3JH аузум лі, імзум-ва ачо ^ун лі, —мой теленокъ
столь же великъ, какъ и его теленокъ.
Ісгві г4ун амзум лі, імзумва лі мішгві ^ун,—твой теленокъ
столь же великъ, сколько великъ мой теленокъ.
(Измѣненіе м—у, ч согласуется съ лицомъ предмета, ко¬
торому уподобляется, сопоставляется).
Пар ѣ ч і я, кромѣ коренныхъ, каковы, напр., гар, только
<юд, пока, веди, едва, аш, такъ, гун, очень, ід, опять и др.
и произведенныхъ отъ мѣстоименій, есть еще нарѣчія, произ¬
веденныя отъ существительныхъ и прилагательныхъ, преиму¬
щественно отъ творительнаго падежа (нарѣчіи образности), да¬
тельнаго и сравнительнаго (времепи). Напр.
XL VI
Цкверд, рядомъ (цквер, рядъ).
Езард, хорошо (езар, хорошій).
Хочамд, хорошо (хоча, хорошій).
.Ашхвд, разомъ (ешхві, одинъ),
ііамс, утромъ; лет;н ночью.
Набозс, вечеромъ; ладе?4н, днемъ.
Отрицательныя нарѣчія: до, дем, дош, деш; нома, мама,
мадма, мад, мод, не, употребляется, смотря по формѣ предло¬
женія. Напр. Лінт;в-ісга і^ан д е ш хвібрял—зимою я па дворѣ
не умываюсь.—Де дош усумада лічме, ^о ^аат^ецч—если не
умѣешь носить, то оставь, перестань.—Мі мад ману ал нат;і
—я не хочу этой доли.—lie мод анхес Гегі, 30 міча гезал
анхѵ—если не придетъ Геги, то сына приведи.—Мі мадма
• ___
міхал ал гвешіш—я ничего (пе) знаю объ этомъ дѣлѣ.—Гегіс
мама хохал, іме ацвір міча гезал, Геги не знаетъ, гдѣ онъ
оставилъ своего сына.—Ісгва діс хеі^ар, ере нома іу уацлуні:
ачас іу мама хочірс—твоей матери скажи, чтобы пе боялась:
съ нимъ ничего не случится.
Пред логи, послѣ логи (постпозиціи).
Предлоговъ въ сваи, языкѣ немного, большею частью
употребляются постпозиціи.
А. Предлоги: у, лг.
а) Предлогъ у, безъ; напр. уцвіла, незамужняя; и сочета¬
ется также съ творительнымъ падежомъ на д, когда обозна¬
чается образъ дѣйствія; напр. удіарад, безъ хлѣба.
б) Предлогъ лѵ, съ, сочетается съ творительнымъ падежомъ:
Лѵхехвд, съ женою (іе&в, жена),
Лтощурд, съ корнемъ (цѵр, корепь).
Б) Послѣлоги (постпозиціи):
.1) ісга, внутрь, въ; 2) жі, на; 3) хан, отъ, изъ; 4)
ija, по, черезъ1, 5) муц, возлѣ, у, къ; 6) ^ошгін, за, сзади; 7)
ур, безъ; 8) жіцан, жіцан^а, надъ; 9) чуі^ван, подъ; 10) хші-*
ца, изъ-отъ; 11) лаяра, по; 12) ^ошгін-хані^, изъ-за; 18)
XL VII
чуі$ван-хані^а, изъ-подъ', 14) цахан, рядомъ съ, возлѣ; 15)
сгобін, тредъ.
1) ѵего, ан^о, послѣ; 2) чЦд, до; 3) ?4а, о, за; 4)
бадшв, изъ-за, по-причинѣ, 5) беджі, за.
Р. S. Ісга, жі, г$а, чу—при глаголахъ ставятся передъ
ними и могутъ отдѣляться отъ нихъ другими словами.
Примѣры:
Ісга.—І^іб-ісга арі ^cj;p—въ карманѣ есть деньги. Ашѵддах
тлхрілтЛе-ісга—упали въ яму. Семі лавділа ^хріл-іс-
га трт;в сам вісгвс іргавіх ладе.’-ісга,—три сестры въ
ямѣ по три яблока ѣли въ день.
Жі.—^лбузі т;ан<ц-жі оь-вре вісгв хаг—на горѣ Эльбрусѣ
стоитъ (есть) золотая яблоня.
Хан, хані^а.—Мі о?4<?ер ijop-ханца—я отошелъ отъ дома.
Т4<ш- хан—изъ глаза.
І$а.—JTvqap-i^a ціц^в адчоме—по крышѣ кошка пробѣжала.
Мешхе марол д,у.)ва-ь;а амчед — черный человѣкъ
по (черевъ) морю ушелъ.
Р. S. ѵпі^а,—кромѣ: холам-ѵн^а, кромѣ зла.
Myq.—На бач-Myq деш алчадд—мы къ камню не подъѣхали.
Ауа лѵг лахвра-Myq—онъ стоитъ у окна.
2ошгін.—Кіжол ^огагін бач арі—за доенкой камень находится.
Р. S. ^ошгѵппілс, наконецъ (піл, конецъ, дат. пад.).
Сгобін.—Цуснабуатрті сгобін ансіпда,—передъ Всевышнимъ
повернулся.
Ур.—Чішх-ур лізалал тару лі—безъ ноги ходить трудно.
Жікав, жЦап^а—Кор-жЦан^а напр іпанал—надъ домомъ
птица летаетъ.
Чукван.—Кор-чуцван арі вер,—подъ домомъ есть эемля.
Кор-чуі$ван-т;е ачад же^—подъ домъ зашла собака.
Лаква.—Чвад-лаі^ва піц ан^рі—по стѣнѣ вода течетъ.
2ошгін-хаш$а.—І^ор ^огагін-хан^а анчоме ціцдв—изъ-за дома
кошка выбѣжала.
XLYUI
Чуцван-хані^а.—I^op чу^ван-хаоі^а анчоме діцдв — изъ-подъ
дома выбѣжала кошка.
Цахан.—Мі хуг кіжол цахан—я стою возлѣ доенки.
Ан^о, ѵн^о.—Ле^ѵн^о ладе^ ігні—послѣ ночи день настаетъ.
Чіі^д.—Ал чаж чі^д мірда цел—до этой лошади у меня былъ
оселъ.
2а.—Іііжол-^а ешхві манат; а^віхд—за доенку одинъ рубль
заплатилъ.
Бадшв (съ род. пад.)—Чішхі бадшв лізалал мад мсумада—
изъ-за ноги ходить не могу.
Беджі (съ род. пад.)—Мі чажмі лЦвт;ері беджі амірмх—ме¬
ня за кражу лошади схватили.
Союзы. Наиболѣе чисто встрѣчается союзъ і, и, кото¬
рый можетъ ставиться и послѣ соединяемыхъ словъ: Сіі міі
я и ты. Отрицательный: де-де, ни-ни (ср. де-ма, ни что, де*
са, десама).
Изъ другихъ союзовъ укажу: адо, а то, he—^o, he—мір,
если бы, если то, ]ед, или; ар, а если? мір, развѣ? мар, ма-
ре, но. Сравнительныя отчасти указаны выше.—Союзъ ере,
что; есер, частица де, употребляемая въ косвенной рѣчи; онъ
находится въ связи съ весьма употребительной другой части¬
цей: ув(в),—де, чтобы, которую ставятъ для обозначенія чу¬
жого вопроса.
Числительныя. Числительныя количественныя и по¬
рядковыя и способъ счисленія указанъ П. К. Усларомъ. Для
дробныхъ есть особое реченіе для половины: хѵнсга; 1І$—
Намсмі, 1/4=Наовш^хві, Ѵ5—навхвшді и т. д, и месме на-
т;і—третья часть, мепп;хве нат;і,—четвертая часть, мехвішде—
пятая, месгве—шестая.—Оба выражается черевъ еркѵда.—*
Кратность обозначается окончаніемъ ін; нанр,
2X2= 4: jypeiH jepei вошдѵхв.
2X3= 6: jypeiH, семі усгва.
3X3= сумін семі
XLIX
4X5= вошт хвін вохвішд
5X5= вохвшдін вохвішд и т. д.
Числительныя въ измѣненіи своемъ не представляютъ
никакихъ особенностей; напр.: ешхві, ашхвмі, ш, ашхв(с),
ашхвем, ашхвыішд и т. д.
Всѣ эти бѣглыя и случайныя мои замѣтки, вызванныя раз¬
боромъ трехъ сказокъ Ив. Нижерадзе, я издаю единственно
въ надеждѣ, что другіе займутся дѣйствительнымъ изученіемъ
сванетскаго языка. Задерживать у себя доставленные въ Уп¬
равленіе Округа матеріалы и, не издавая ихъ, заниматься
ихъ разработкою—я не считалъ себя въ правѣ. Быть можетъ,
люди, болѣе меня компетентные, воспользуются издаваемыми
текстами и придутъ къ выводамъ, болѣе отвѣчающимъ дѣй¬
ствительнымъ законамъ языка сванетскаго. Съ своей стороны,
я не упущу случая издать другіе сванетскіе тексты, которые
дадутъ новый матеріалъ для грамматическихъ изысканій *).
Сванетскій, мингрельскій, лазскій и грузинскій языки
составляютъ одну семью; но, съ теченіемъ времени, они разо¬
шлись и значительно уклонились другъ отъ друга. Дѣло
будущаго изслѣдователя заняться сравнительнымъ изученіемъ
этихъ языковъ и опредѣленіемъ степени ихъ родства; здѣсь
же я предложу переводъ Молитвы Господней на грузинскомъ,
сванетскомъ и мингрельскомъ языкахъ. Сванетскій переводъ
заимствованъ мною изъ Сванетскаго букваря, изданнаго въ г.
Тифлисѣ въ 1864, а мингрельскій изъ одной рукописи 1859
г., разсмотрѣнной и одобренной въ свое время лицами, въ
достаточной мѣрѣ знакомыми съ мингрельскимъ и грузин¬
скимъ языками. Для единства, я ко всѣмъ тремъ текстамъ
примѣнилъ одинъ и тотъ же (мингрельскій) алфавитъ, при
чемъ сванетскій переводъ транскрибировалъ согласно чтенія
Ив. Нижерадзе, уроженца с. Ушкудъ.
*) Уважаемый проф. А. Цагарелп занимался свапстсышъ языкомъ, дѣлалъ
грамматическія комментаріи къ имѣвшимся у uero сЪаиетсЗДмъ текстамъ іі пред¬
полагалъ даже ихъ пздгугь. (Мингрельскіе этюды, В. IT, стр. ѴІГ).
43
•«О
*
О
«О
§•
I
>
сХ
О)
а
св
В
еХ
сг
03 о
я Д
>* д
ірЧ
8
• Г» I
*ж И
S ев
Й citf
0 °
•ч «£
® 13
Й \о
rt Q.
ф »•
с? <л
S а
01 О
О се
о н°
и: л
ММ о
я g
13* >■
3 с« ^
сХ
а
н*
о
Эг1
О
се
ш
•X4 се
щ t*-*
сЗ 30
«2 £
о
О,
св
и:
сЗ
ч
• м
о
о
В*
(D
ч
се
В
?S* 5
к а
сЗ
ло
о
и
Е
ф
Е-г*
Ф
О
а |
О еЗ
о
£ я *
£ 06 :£
* ^ Й
сй; и
р4 сз
*3 59
3 *5 Ь
>* **
О а о
<4 о «
сХ
*Н «Я
сЗ ^
О
сЗ мѵ
М О Ш
t=r Св
-.у» Ф Ш
ф о
^ ч «
•д. В ‘3
S- §
■**> -
я '3
• гч<
~ еХ
В ^
ф g-r» о
н* И X
ф
а
сЗ
Е
>-»
а
і
• м
h
О
о
о
хо
сХ
сг
*х
о
о
а .S*
’3 1
9|
5 ^
ф
а
и
т
#*£
о
н
о
о
Сн
св
PQ
Н
Н
Ч
О
я
•ч*
*
о
сз
О
і
ф
*с
сЗ
к
СЗ
X
аГ
Я
ф
В
а
ф
я
ф
ф
» #*
я
ф
о
Й ’5
04
е
і=г
ф
X
се
й
О с-э
ф о
О Р
Ф &
4 .О
и Ч
СЗ
5 ф
2 ф
-х
се .X
I и
X В
X
св
__р ш
Zj а
ад Ф
2 В
cj сХ
■ і-4
Й
хо ■ 2<
СЗ У
ta Д
в
Ф *г5
ф Й
Ф О-.
ф ST
* ѣ
ф
к
§
се
ч
|=С
се
ф
се
ч
ф
е
в
*« а
л -а
в в
й: 4
§
СЗ*
ш
ff
ф
сз
и
В
• н,
В
04
се
ф
В
СЙ г,
а ф
я
ф
^ В
•=с >
& 5
в се
.ф jo
са со
04 х
й ф е
S ч
ф
В
ф
и
о
ч
е
в
ф
в
04
Ф
Ф
В
СЗ
а сз
Й сь- ©
Я J Д
СЗ g
х ■ Д
сЗ
ф .
а
се
ч
о
X
X
н
S
се
сУ В
и* Д
се
в
ш
СЗ
X
чз
ч*
X
Ф
г
23
се
е-
04
03
И
* М
4
ф
а
о
04
о4
в
ф
в
* *3
о в
я в
се
а g.
се
и
о .^-і
а §
•ч 0
ф
И св
св в
Ф 0J
и
са >»
се «
в
& *5
*. s
=г§
I •
О. ф
сЗ ®
Н* ^
В
в
ф
0
се
\э
ф
и
в
сЗ
В
ег
E-f*
Ф
Оч
ф
се
о
• м
VD
ф
ф
се
ф-*
в
ф
£
ф
в
ѴЬ^. МН
^ ф
в
•ч
ф
*=С В '
ф
се
• в
ф
в
в
сЗ В
в ^
№
в
5
со
л? ,р^
Ф
в 2
a s
• м
в
се
• р4
a
хо
Е-Г*
Св
8 &
g св
ф
t=r
g н
a ■*=<
се
в
се
аЗ
о
се
РГ
3*
a
в
н* в
хо Ф
ф іг а
CQ ^гі
CD ^ ^
&- д ѵл
.s? s 1
я “ S
В If й*
S я §
Сг* Ф
се в
се ^ е
g ф
04 К в
да
Н* I ЛЙ
■g се я.
® я
в
н*
t
о
хо
к
ф
в
=г
в
ф
ф
X
гч '•Р“«
св а
и
S 5
I Я
03 п. о
ф г
н « н
св g
Ф Оі
В
се
ф
се
€
0
1 -
В *л
SS I
CD В
о а
3 й
а я
В ь°
Й
О о
« I
3 2
4 І
*с
fr
ф
в
о
»
ф
CS
в
JfC
в
ф
м оГ
н ‘S3
ф
S
I
ое
Ь5
ч
*
&
е
се
п
в
ш
Ю
В
о
И g
3
LI
Изъ всѣхъ сванетскихъ текстовъ настоящаго выпуска я
составилъ одинъ общій словарь, пересмотрѣлъ съ Ив. Ниже-
радзе всѣ слова и записалъ ихъ согласно его произношенію;
тѣлсе слова, кои не употребительны въ ушвульсвомъ говорѣ
• і ■ ’■ ’ ^ '' '■ ■ . • г: • *
и значеніе воихънѳ1 яснобыло Ив* Нижерад8е,я исключилъ,
оставивъ ихъ вавъ матеріалъ для будущихъ работъ, если въ
тому представится случай и возможность. Въ словарѣ пока¬
заны начальныя формы глаголовъ, а при существительныхъ
обозначены окончанія родительнаго падежа.
Сознаю и вижу многіе недостатви настоящаго выпуска:
, - . ■ і ■ г , , 11
избѣгнуть ихъ я не могъ по многимъ: причинамъ, излагать
которыя считаю здѣсь преждевременнымъ. Смѣю думать, что
люди, интересующіеся уясненіемъ формъ иберійской группы
кавказскихъ языковъ, все тави найдутъ въ этомъ выпускѣ
кое-какой матеріалъ для своихъ соображеній.
f
Г . і
)
, I ’■
СВ&НЕТО-РУССКІЙ СБОРНИКЪ СЛОВЪ.
А.
А, ja, ha—ли
Абу ар,-і—оружіе.
Абрешу м ,-і—шелкъ.
Авжанд,-і,-емі—стремя.
Адгіл,-і—мѣсто.
Аду, да.
-4у, тотъ, онъ.
Ауа?4, ауадѵд, опять, ещё.
Ау?4а, ам^а, потому.
Аугвар, амгвар, такой.
Аужі, амжі, такъ.
.Аукалі, амкалі, такой.
Ала, ал, этотъ.
Лршхал,-хла— вѣтвь.
Ал;ві, горячій.
Ат^хадв, до-сихъ-поръ.
А^хе, теперь
Ача^ан, такой, какъ онъ,
Ачі^а, тогда.
Ачун?4о, потомъ.
Аш, такъ.
Ашхвд, вмѣстѣ.
Аіпхунечхав, наконецъ.
Б.
Баба,-а—дѣдъ.
Бавар,-і—пастбище.
Ба?4,-і—садъ.
Амахв, р. п. амхво-аш-емі, врагъ. Бадшв, по причинѣ, черезъ.
Амбав,-бві—вѣсть, слово.
Аме, здѣсь.
Амечу, здѣсь внизу.
Амечунаш, здѣшній.
Амлак,-і—лошадь пѣгая.
Базі, ночью сегодня.
Балах,- лхі—трава.
Балдум,-і,-а—подхвостникъ.
Бале,-емі—листъ.
Баліш,-і—подушка.
Амсуалд,ч*, аш-человѣкъ (всякій). I Бап,-а—священникъ.
Амун?4о, потомъ.
Амхав, сюда.
Амхані^а, амханчу, отсюда.
Барбелд,-і—колесо.
Барблаш,-і—декабрь.
Барг,-і—поклажа.
Антдвосг, р. п. антдвсга—зв'Ьэда. Бару,-а,-і—плечо.
Аіуснег,-і —товарищъ.
Аргі,-і—домъ.
Бардім,-і—чаша (иотиръ).
1эарх,-і—шагъ.
ьт
Bocq,-i—земляника.
Бат,-і—гусь.
Бач,-а—камень.
Б^ѵт,-і—обрывъ.
Беджі, изъ-за.
Бедніер,-і —добрый.
Берг,-і—мотыга.
Бсвіунв,-!—мальчикъ.
Бер,-і—монахъ.
Бер,-і—чулокъ изъ сукна.
Берец, род. п. берца—желѣзо.
Беті$,-і—обручъ.
Бір^в,-і—пыль.
Бів,-і—пень.
БЦв,4—вѣтеръ.
Блів,-і—'нѣмой.
Боцг,-а,-і, треножный табуретъ.
Брол,-і—хрусталъ. ,
Буба,-о—дядя.
Б]ушв,-і-’-сынъ незаконный.
Бѵгі, крѣпкій.
Бѵргѵя,-і—стукъ.
і (... ■: .!
В.
’ ■ ч , і і ■ , f
( і - • | '
Ваба,*а—гадость.
Ваз,-а—лова виноградная.
Вал^ур,-і—дикій кабанъ.
Вар,-а,-і, отказъ.
Варг,-і—дворянинъ.
Варе,-емі—борода. ,г и:
Вахгпам, род. п. вахшмі-тг,ужинъ.
Веди, едва. ;!J.
Вер,-і—земля (прахъ), -о
Віу,-і—змѣя.
BiijBM,-i —праздникъ.
Віріа,-і—еврей.
Вісгв,-і—яблоня.
Вішвв,-і—лицо.
Воббш,-і—многій.
Вобіш,-бші—пятница.
Вод, пока.
Вохар,-хрі—сосудъ для воды.
Воша,-емі—сколько.
Вошдхв,-і—четыре.
Вуг^бад, тайно.
Вусгвашд, 60.
Г.
Габ,-і—ряжка.
Гак,-я— орѣхъ вол.
Гар, только.
Гат,-і —отруби.
Гвал,-а—ясли.
Гвал,-і—засуха.
Гвар,-і—родъ,
Гвард, какъ.
Гвеч,-і—поросенокъ. .
Гвеш,-і—дѣло.
Гві, гу,-мі,—сердце.
Гвіц,-і—каштанъ.
Гвішгзе. нашъ.
Гезал,-зла—сынъ (взрослый). ;
Гзавроб,-а—путешествіе.
Гіга,-а—тетка. ; ;
,■ *
Гім,-і—земля. ;
Гіркід, вокругъ.
LIV
Гіцар,-і,-а,—овца*
Гоцхір,-і—барбарисъ.
Губ,-і—гравій.
Гудмецар,-і—знахарка.
Гун, очень.
Гурна ,-а—гранитъ.
$■
2ар,-і жолобъ.
^едер,-і,-а—горохъ.
2варвла,-і—босой.
^ваш,-а—туръ.
^Bexjaij,-a—баранъ.
2вамал,-а—воронъ.
^вешгд, назадъ.
^вешгыав, назадъ-де.
2вінал,-нла—вино*
фірч,-і—уголь раскаленный.
2ербе^,-а,-емі, Богъ.
^о, то (союзъ).
^ошгін, сзади.
^ошггнпілс, наконецъ.
<^ула,-лі—колѣно.
Зумір,-і—ель.
^ун,-і—теленокъ*
фтіб,-і—сосна.
Д.
Даб,-і—нива.!
Дав,-а—дивъ.
Дагра,-а—смерть.
Даділ,-а—цвѣтовъ.
ДаіѴі—лошадь.
Дар, погода.
Дар, никто.
Дарбоз,-бзі—этажъ верхній.
Дахѵл,-хла—коза.
Дачвір,-вра—сестра.
Дашдв,-а—медвѣдь.
Дашна,-і—шашка.
Дашніл,-а—сабля (уменыпит.).
Дврсев,-і—время.
Д едцал, -і—царица.
Демё, ; нигдѣ.
Дем^е, никуда.
Деса, нѣтъ.
Дец,-і—небо.
Деціл артд,-і-радуга (поясъ неба).
Ді, діа, род. п. діа—мать.
Діар,, род. п. дірі—хлѣбъ.
Дідаб,-і—слава.
Д ікве н, -вна—діаконъ.
I Дімі;іл,-а—теща, свекровь. 1
Діндгвіл,-і—туманъ.
Досд, рано.
Дошдіш,-дші—понедѣльникъ.
Дошдул,-дла—луна.
Дудул,-а—сосокъ.
Дусар,-срі—Пней. '
ІДѵр,-і—брусъ. '■> 1 <; '
! \
Езар, хорошій; '1
Ер, а если.
Ере, что. ■
Есер, де, молъ.
LV
EceciHj, иногда.
Есран, оказалось.
Ечав, туда (дал.).
Ече, тамъ (дал.).
Ечечвін, тамъ (близ.).
Ечѵя, оттуда.
Ечсгіш, тамошній.
Ечхав, туда-де (близ.).
Ечхан, на той сторонѣ.
Ечшелд, столько.
Еші, все таки.
Ешув, пусть де!
Ешхві, одинъ.
JTL.
Жабе, восточный.
Жобтхан, сверху.
Жаг,-і— порохъ.
Жагар,-грі—лѣкарство.
Жаіі, обвалъ.
Жахе, имя.
Жахвор,-вра—береза.
Л£ё?(,-і—собака.
Жі, выше, наверху.
Жібен, вверху.
Жібав, вверхъ.
Жілах, когда.
Жілібдіне, сжечь.
ЖілШувгірі, осѣдлать.
Жіліді, положить сверху.
Жілізі, взойти.
Жіліі, взять вверхъ.
ЖілілквЬе, выбрать.
Жіліквраме, замерзнуть.
Жілікед, поднять.
Жілімаре, приготовить.
Жілімцарве, разсердить.
Жілімхаре, узнать.
Жіліндвне, захотѣть.
Жілінчвме, собрать.
Жілііупвде, отвязать.
Жіліркіне, повѣсить.
Жілітусе, воскурить.
Жілітхе, вытащить.
Жілісалве, оживить.
Жіліді, нажать (жну).
ЛСіліхед, взойти.
Жіліцхвпе, вынуть.
Жіліцхем, вырости.
Жіліцване, поосмотрѣть.
Жіліднаві, побѣдить.
Жілішде, вверхъ бросить.
Жілішхбі, сшить.
Жіна^,-і—ягненокъ.
Жѵр,-і—даръ.
и-
Ца, тотъ.
уабр,-і—лапоть.
увег,-і—стадо.
Цвоедіа, далекій.
Цѵ(св)маш,-мші—среда.
уѵ(ое)міл,-мла—братъ (сестрѣ).
Ціб,-і—карманъ.
уіув,-і—кость.
LVI
Цім,-і—соль.
IJoyxee^,-i—адъ.
]Jya,-a—сука.
3.
За, род. п. заі—годъ, лѣто.
Загар ,-грі—хребетъ.
Зан, зані—Мингрелія.
Зар,-і—вопль.
Зара,-а—колоколъ.
Зе;^,-і—дрова.
Зісх,-і—кровь.
Зѵг,-і—холмъ.
Зурал,-а—женщина.
Зѵскі, сирой.
3vcq,-i—блоха.
і ■
4 •
Д,-
• * 4 I
1 - і
д,авал,-і—закладъ.
цвер,-і—-трупъ.
цгід,-і— корка (хлѣба).,;
в£від,-і—ограда.
д?тд, великій.
дівар.-ре (дів, і)—ожерелье.
іур,-і—низъ, корень.
д,інар,-нрі—утро.
іщва,-а—мере. і о;
h.
f г ' ; . - I
ІІабД—цвѣтъ Jлица.' - ѵ
І1адв,-а—желаніе.
Падурд, совсѣмъ.
Ііазв,-і—передняя (при домѣ).
Паквад,-вді—хвостъ.
І1ам,-а—утро.
haq6a,-a—щека.
Лагаам,-пша—благодарность,
lie, если.
Пеб,-і—черешня.
І1ер,-і—голосъ.
Ііеріоб, хитрость.
Ііеурд, вѣроятно.
І1окер,-крі—подошва горы.
І1ол,-а—обледѣнѣвшій снѣгъ,
ледъ.
Ііупгір.-грі—сѣдло,
ііѵріа, хитрый.
J.
Ja?jO, а, то.
Jap, кто.
Яарвале, кто-нибудь.
Jefl, или.
Jepei, два.
Jepi^na, оба.' • -!
Дерсван, серна.
Jepxi, нѣкоторый.
. JepxB,-i—осина.
’ ! JejtB,-i—жена. ! :::
■ , Дегадіероі, <181'
I
ІИ
I
7 : ■
і
t, і
і-і^Оружіе. « »• -
Ііагва, пятка
Па^вір,-врі—уздечка.
I 1 * - і * Г -и • ' *ѵ (
! I
Hi* і
-■ ;; >■;
і J
I.
li I 1 ; : 1
I, И
LVII
Івас, вѣчно.
Ігебс, можетъ бытъ.
Ім, что, навой.
Імае, вуда.
Іман, откуда.
Імвале, что-нибудь.
Ьца, іинар, зачѣмъ.
Іме, імег, гдѣ.
Імжі, какъ.
Ісава, сколько.
Ісгві, твой.
Існав,-і, істам, сновидѣніе.
Ісга, внутри (ь).
Ісгаліглѵре, выломать внутрь.
Ісгалігне, загнать, вогнать.
Ісгаліді, вложить.
Ісгалізі, войти, зайти. ,
ІсгаліЬе, догнать.
Ісгалілцені, привязать.
Ісгалінхріпе, взять внутрь.
Ісгаліпер, залетѣть,- влетѣть.
Icraaiqlie, погрузить.
Ісгалісгвре, сидѣть рядомъ.
Ісгаліхні, впустить.
Ісгаліхде, завести, ввести.
Ісгаліхір, попросить. ;
Ісгалішде, вбросить..
Ісгамечем,-і-*-соеуновъ.! і
Ісгі;ѳ^а, до половиньш > м.
і “*• хлѣбъ въ зернѣ.
ІЦХ,-І-^ГруШЕ.’ Ч!'! {-■
Іша, чейѵ^• --I.• ■ ііі'.і-ѵ.
I
Ішвд,-і—ударъ нотой
Г
' ; ‘ : *
і . . > (
Ішген, другой.
К.
Ка,-а—доска камен. у очага.
Как,-а—бѣлокъ.
Какал,-клі—зерпо.
Калв, -ш— гумно.
Калт;а,-аі—пола (одежды).
Каміи,-мні—пядень.
Каира,-аі—рядъ полукругомъ.
Кара,-карі—очагъ.
Карав,-і—шалашъ.
Карва,-а—посуда для сыпучихъ
тѣлъ.
Касар,-срі цесарь.
Кат;х,-а—стаканъ деревянный.
Кач, вертикально.
КЕам,-і—дымъ.
Кварем,-і—ледъ, морозъ.
Квахнес,-*і—тыква.
Квеп,-і—куница.
Квецен,*цна—пшеница.
Квід,-і—-мѣра (корзина),
і
Квінчіл,-члі' — кисточка, верши-
■ на горы.
Квіцра,-а—туръ.
Кееш,-і—тулупъ.
Кет;іл,-т;лі—богатство.
Кех,-і—сѣдло. ' ■ ...
Кец,-і—кувшинъ.: .« > ■ і г
Кібдвен,-і—закромъ.
Коб,-і—г чашка.1
LVIII
Коц,-а—скала.
Кіжол ,-а—доенка.
Кіл,-і—крикъ.
Кінчх,-і—шея.
Куб,-і—гробъ.
Кумаш,-мші—скотъ.
Ку^хв,-і—уголъ.
Кѵл,-і—ключъ.
5-
І^а, изъ.
І^адаг,-і— проповѣдь.
—дьяволъ.
І^алібше, передать.
Каліф, отнять.
ЕалЦабі, пройти.
Ь^алЦвісг, высказать.
І^алікв^ер, украсть.
І^алінбве, пересказать.
І^алЦшвде, выпустить.
І^аліре, достаточествовать.
І^алісед, остаться.
Калісквпе, перепрыгнуть.
І^алісѵнуаві, выглянуть.
К^алітхе, вытащить, возвратить.
Каліхде, вывести.
І^алічоні, обвязать.
І^аліцед, увидѣть.
І^алішде, отбросить.
І^алішід, наброситься.
І^алѵцвіле, замужняя.
Іуімчу, за.
І^ан, на дворѣ (снаружи).
І^ап,-а—ноша (небольшая).
І^арахс,-і—рогъ.
І^арван,-і—собраніе (стая птицъ).!
^ат;ал,-а—курица.
І^воб,-і—пещера.
І^вах,-і—январь.
І^вецана,-а—міръ, вселенная.
І^він,-і—душа.
Б^він цціліан, Святый Духъ.
I^Bi^j-i—воръ.
]^віше,-емі—песокъ.
]^іл,-і—клыкъ.
І^ім,-і—слеза.
Кіп,-і-т-нитка, ребро. ..
K^opj-a—домъ (зданіе).
Т^орціл, -і—свадьба.
Ку^,-і—пирогъ.
it
і/і*
с
Лагацгі—шутка.
Лагван,-вні—тривна (оплакива¬
ніе).
Лагна,-в—пристанище.
Ла^ачір,-і—високъ.
Ла?4ір,-і г-лопата.
Лад^і, сегодня.
Ладе?у-д;р—день.,
Лаір,-і—книга (лурі).,
Лаквів, подставка (камень у
очага).
Лаквцан,-і—утиральникъ.
Лакдабан,-бні—тропинка.
Ло^ва, на ванадъ.
LIX
Лалгена,-а—жертва.
Лалсгура,-а—верховой.
Ламѵлжа,-і—подъемъ.
.Іамзур,-і—благодать.
Лямзѵрал ,-і—заздравный.
Лан^-і—не бывшій въ уПраж.;
котораго нужно объѣздить.
Лацвра,-й—постель.
.Іаре,-емі—сѣнокосъ (мѣсто).
Ларсгвяегі—правый.
Лартан,-і—лѣвый.
Лартам,-і—огородъ.
Латах, -і—похвальный.
Лат;ра,-а—сосудъ для питья.
Лат;хвар,-і—мѣсто охоты.
Лах, когда.
Лахв,-а—лахвар, горное пастб.
Лахіадал,-а—пиръ.
Лахор,-а—собраніе людей.
Лахвам,-вмі,-а—церковь.
Лахвра,-а—окно.
Лачда$,-ч^і—(голов. уборъ).
Лйчв,-й—олень.
Л ачар ,-чрі—увелъ.
Лачма,-сі—покосъ.
Ладхнір,-і—гребешокъ.
Лашгар,-грі—войско.
Лашдхвал,-а—похороны, уго¬
щеніе послѣ похоронъ.
Лег, плохой.
Легв1іер,-і—мельница.
Ле.’в,-і—мясо.
Лежа, востокъ (на).
Лезвеб,-і,-емі—кормъ, кушанье.
ЛезІ8,-і—провизія.
Лезне,-емі—пространство.
Лел^вц-і—зубъ коренной.
Лем^вйне,-емі—имѣніе.
Лем^венц-немі—имущество.
Лемесг ,-мсгі‘—огонь.
Лерцѵее,-емі—пустой.
Лереі$в,-рі$ві—одежда.
Лесг,-і—бокъ. \
Лет;гі—ночь.
Леххурі,-і—невѣста.
Лечжсері,-і—женихъ.
Леццер,-і—лѣсъ буковый.
Лешдім,-і—серьга.
Лі, есть.
Лібйж, быть благодарнымъ.
Лібвре, темнѣть.
Лібдаві, осмѣлиться.
Лібдіне,>-але—зажечь.
Лібек, нажимать, давить.
Лібем, привязывать, запрягать.
Лібеэд, вспыхнуть.
Лібец, мочь, быть въ состояніи.
Лібечвв, лопаться.
Лібжіне, извѣстить.
Лібішд, ввять.
Лібне, начать.
Лібрал, умываться.
Лібріе, поручить.
Лібуидарі,-ралі—подбирать.
Лібуркіле, надѣть вандалы.
Лібчкве,-куралі, раскрыть.
LX
Лібѵргал,-алі—собраться.
Лібгргі, полоть мотыгою, рабо¬
тать; носить.
Лібѵргѵне,-алі—стучать;
Лібѵруе,-алі —копать, рыть.
Лівже, спать.
Лівжуне,-палі—усыплять.
Лівзірал, совѣтовать.
Лівлуцал, ѣсть.
Ліфварі, подслушивать.
Лівчхе, дождить.
Лігад,-гдѵре — долженствовать,
отдавать въ долгъ.
Лігвеб, найти.
ЛігвеЬ, молоть.
Лігвні,-алі—плакать.
Лігем,-ѵре—строить, ставить.
Лігзелі, рожать.(ср. гезал). ,
Ліглгре,-алі—ломать. .
Лігне,-алі—стоять, поднять съ
мѣста, приступить, приставить,
Лігвранал ,-ал і—катиться.
Лігургуне,-алі—обвѣнчать.
Лігбе,-ѵре—прогнат ь.
Лігдапе,-алі—отдать долгъ.: і
Лігче,-ѵре—задержать, взять....
Лігшулі,-лалі—наполнять. ,
ЛЦалвал, ждать. ’ < ’ ':
ЛЦалве,-валі-тгподождать. :<'ч],
Лі?,ване, имѣть.: .
ЛЦве4г .ТраТЬОЯг Ь
Лцетгі,флі->‘-похищать,:.:. - ■ >:
ЛЦІ, ОТНЯТЬ. к і
Лцлаті,-алі—ограбить.
ЛЦрал, пѣть.
ЛЦрові,-алі—обмануть.
Лідавше,-алі—портить.
Лідбаші, жертвовать.
Лідгарі,-алі—умирать, убивать.
Лідесгі,-алі—положить.
Ліді, положить, заключить, ле-
жать, класть.
Лідрауі, караулить.
Ліесгі, отнести.
Ліжар, наскучить. ,,
Ліжве^, повести, итти впереди.
Ліжвме,-ѵре—перервать, . раз-
: строить,
Ліжне^і, рожать ягнятъ.
Ліжрегалі"^мочитьі- .
Ліжрі, сжалиться, миловать,
; жалѣть.
Ліжхені,-ѵретр назвать. •
Ліцаб,-ѵре—варить. ч і
Ліцгоре,-алі—стоять рядомъ.
Лі^еш,походить, похожимъ быть.
Ліуѵлдовал, ворожить. -
Лізаре, беречь, і _,■).!■ -и - .
Лізвеб, ѣсть, кушать,
Лізврі, лізврі(МС>.Собврать;(вапр.
ч-р
подати).
ЛІЗРОіпЖЧТЬ/і .иг.
Лізгуне,-алі—поселить* сарга-
ВИТЬ; ЖИТЬ.
Ліззі,-ѵре—послать, іі :- ...! ,
Лізаз, итти навстрѣчу. . , ;
LXI
Лізі, птти.
Лізадал, ходить.
Лізнані,-алі—воспитывать.
Лізске,-ѵре—сушуть.
.Іідвбені, открыться (источнику)
Лідгріне, воткнуть.
Лщ?4вуні, приносить жертву.
.Іі д,?4вді,-ѵре—огородить.
Лщѣені,-алі—рѣзать, заколоть.
Л іф(Ьв)ді,-алі—дать.
ЛіЬді ,-ѵре—продавать.
ЛіЬі, достичь.
ЛШунгіре,-алі—сѣдлать.
Лі1інарі,-алі—слушать.
Ліі, взять, брать, вести, унес¬
ти; отнести, потерять.
Ліімаде, мочь, быть въ состоя-
' ніи.
Ліістам, сниться.
Лііцхіне,-алі—проснуться.
Лікаді, рубить топоромъ.
Лішу, перевернуть.
Лікване, бросить, пролить.
Ліквашгі, ожирѣть.
Ліквед, хотѣть.
Ліквѣе, узнать, освѣдомиться.
Ліквіусіел, прыгать.
.Ііквчіхіел, прыгать (о скотѣ).
Ліквцані,-алі—' обтирать.
Ліввте, ломать, нарушать клятву.
Ліквіпуре,-ѵре—- разбить.
Ліксд, ѵре—брать, взять, снять.
Л ікмарі,-йлі“** увѣдомитъ.
| Лікре, открыть, отворить, рази¬
нуть.
Лікул^хані,-алі—связать.
Лікче,-ѵре— поднять, поставить.
Ліквшдуре,-ѵре—загнуть.
Лікѵлдіне,-алі—призывать (ско¬
рѣе).
Ліг$абі, проходить, отойти, уйти.
Лцвем, надѣть.
ЛЦвісг, сказать.
ЛЦвцуне^алі—двинуть, качать.
Ліг^унал, двигать.
Ліг4вт;ер, украсть.
Лі^вце, сорвать.
Ліі$вцуре,-алі—- отрѣзать.
ЛЦех, уступать.
ЛЦхуне, заставить уступить.
Ліі$ме,-алі—прибавить, зарабо¬
тать.
ЛЦі:ані,-алі— велѣть.
Ліэді, носить.
ЛЦраві ,-алі—потеря ть.
ЛЦшіел, зѣвнуть.
Ліі$ѵнт;рше,-алі—раскалить.
Лілат, любить.
Лілгацал, шутить.
Ліл гваре,-алі—ожирѣть.
Ліл|гееі,-алі—жертвовать.
Ліл?4важ,-алі—родить.
Ліл^важал, рожать.
Лілунні^ѵре1—^привязать плотно.
Лілквѣе,-ѵре—выбрать. •.
Лілобвал, ворожить.
*
ІДІІ
Лілобве, ворожить.
Лідоне, ненравиться.
Л і лцарі j-ал і—покрыть.
Лілсахршг, хлопотать.
Лілхорі, собрать кого-н.
Лілхніе, веселиться, угощать.
Лідче,-ѵре—беречь.
Лілшсарі воевать,
Лімарг, годиться.
Лімар, мужество.
Лімарал, готовиться, собирать¬
ся (итти).
Лімаре,-алі—готовить.
Лімачв, старость.
Лімбаже,-алі—удивиться.
Лімбажол, удивляться.
Лімбвал,-алі—разсказывать.
Лімбне, разсказать.
Лімбе,-ѵре—позволить.
Лімшгварі, быть въ гостяхъ.
Лімуарве,-ал, алі—гнѣваться.
Лімзѵрі, благословлять.
Лімкахал,-алі—быть полезнымъ.
Лімне, дать ѣсть.
Лімсахвре, служить.
Лімунде, довѣрять.
Лімуруві,-алі—помогать.
Лімурцал, готовиться.
Лімхуб, братство.
Лімхаре,-алі узнать.
Лімхеері давать милостыню*
Лімхері, объяснить, узнать.
Лімче, состарѣться.
Лімчіре,-ал—лѣниться.
Лімцвіне,-ал, алі—цѣлиться.
Лімцір, побѣдить.
Лімшарі,-аралі, арѵре, расши-
г рить.
Лімшгвар, бывать въ гостяхъ.
Ліщцгваре, приглашать въ гос¬
ти.
Лімшхе,- алі—вычернить.
Ліпгзавре,-ал—итти въ путь.
Ліндуне, желать.
Лінзоре,-алі—собрать что-нибудь.
Лінце,-алі,—печь.
Лінт^в,-і—зима.
Лінхрі,-нал—итти, сопровождать.
Лінхріне,-поле—взять съ собою
въ путь.
Лінчлі, жаловаться.
Лінчвме,-ѵре—собирать (скотъ).
Лінчді,-алі—объѣзживать.
Лішгаал, летать много разъ.
Ліпер, летѣть.
Ліпжуне,-але—таить.
Ліпір,-ал—рѣшитьоя.
Ліпрісде,-ал,-але—крестить.
Ліцане, поминать (умершихъ).
Ліцар^і уие,-ал,-але—ворочать.
Ліцащ, усталость.
Ліцшдв* хвалить.
Ліцдгені, сдѣлать (закончить).
Ліідое, коснуться ;~ал, касаться.
Ліцеш, утомиться.
Лііузені;-рѵре—накрыть.
LXIII
ЛЦсарі, -алі—клясть.
Ліцтдеве^уре^—разбить.
Ліптхіле, остерегаться. -
Ліцдхѵне,-алі—вытряхнуть.
Ліцулі, вдунуть.
Лщхеч,-хчгре—схватить.
Лііупвде, отпустить, пустить,
бросить, оставить.
Лііупвді, хвалить.
Лііупге,-гѵре—отвязать что пи-
будь.
ЛЦшдвіел, хвастать.
Лігупіре,-алі—размножить.
Ліпше,-ѵре—безпокоить, утомить
другого.
Лііупдуре, отвязать кого-нибудь
Лідане, имѣть кого-нибудь.
Лiqвлe,-vpel—дѣлить.
Лiqвpe,-aлi—лежать.
Лiqдaнi,■^aлi—держать.
Лiqep, бить, ударять.
Лiqhe,-hvpe—спустить.
Лiqeчгvpe—переставать.
JIiqi,-ajii—взять жену, поднять.
Лiqлeнi,-вл—толочь.
Лiqмe,-vpѳ—утопить задушить.
Лiqopi,ьaлi—сдѣлать дверь.
Лiqpiнe, сдѣлать (сработать
напр. окно, двери).
Лiqчe,-vpe—отгонять.
Ліраге,-алі—опоздать.
Ліргавал,-алі—помириться.
Ліргаві, -алі—раздавать.
Лір^ве,-^уре—разрушить, рас¬
тянуть.
Лірде, быть.
Лірді,-алі—воспитывать.
ЛірЬол, разсвѣтать.
Ліркіне,-алі—-вѣшать, привѣсить
Лір^ві, одѣть.
Лірмі,*алі—поймать.
.lipqvHe,-алі—сбить фрукты.
Лірчал, ревѣть.
Ліршвені,-ѵре—портить.
Ліршвні, вспоминать, упоминать.
Лісалве, оживить, кормить.
Лісѵмце, лісамціел, просить.
Лісгвеу, стоять (объ иконѣ, о
высшемъ).
Лісгвуіне,-алі, поставить другого.
Лісгвре,-алі— сидѣть.
Лісгді, смотрѣть, взглядывать.
Ліегем, упасть.
Лісдіке, разсердиться.
Лісед, остаться, оставить.
Лісім, услышать.
Лісіп, вертѣть, повернуть.
Ліснбе,-ѵре—сойтись по уговору.
Лісквроле,- алі—удивляться.
Лісквне, прыгать, выскочить.
Ліскѵрхалбі, идти граду.
Лісмар^ал, обсуждать.
Лісмар^ле, обсудить.
Ліоміне, услышать.
Ліспе, замахнуться; свернуть
съ дороги; превратить.
LOT*
Jlicqi, сдѣлать (напр. сани).
Лісѵяцаві, посмотрѣть, узнать.
.Іісѵркал, смотрѣться въ зер¬
кало.
Ліссге, ненавидѣть.
Літабе,-алі—’Стругать, тесать.
Літбѵлі, совершать Богослуже¬
ніе.
Літбѵне,-алі—плевать.
Літвне,-алі—испугать, прогнать.
Літвре,-алі—важенъ.
Літех, воротить, возвратиться.
впередъ идти.
Літклабе, сожалѣть.
Літ<івце,-гре—отрывать.
Літулі, вскрикнуть, позвать.
Літунатал, разрывать; взбалты¬
вать.
Літхе,-ѵре,—вынуть, воротить,
взять назадъ отвѣтить.
Л ітх уне,-алі—отнятъ.
.Ііт;веш, рожать (вообще).
Літ;вец, стрѣлять.
Літ;вне,-алі—напоить.
Лі^ві^е,-ѵре—потерять.
Літ;врігалі—учить.
Лі'^ер, угнать.
Літ;і,-алі—жать (жну).
Літ/сранал, шататься.
Літ4ле,-ѵре -давить, перевязывать.
Літ;не, родить,і' остаться', дать,
открыть (воровство).
Літдіе,' пить.
Лі^хвар, охотиться.
Лі^хелі, искать, достать.
Лі^ші ,-ѵре—выбрать.
Ліхал, знать, принять.
Ліхвте, истребить.
Ліхвіе, найти, позволить, встрѣ¬
тить.
Ліхвмарал, шутить.
Ліхіаде,-ал, алі-—радовать.
Ліхні, пустить. t
Ліхрінал,-алі—сердиться.
Ліхріне, сердить.
Ліхані,-алі—слышать запахъ,
нюхать.
Ліхде,-уре—нести, приносить,
передать, привести.
Ліхдѵяе, очутиться. .
Ліхед, зайти, прійти.
Ліхец, откусить.
Ліхір, просить, умолять.: і .
Ліхлені ,-ѵре-^-водрузить.
Ліхні,-алі—^пахать.
Ліхніел, время паханія.
Ліхце, погубить.
Ліхці, гнѣваться. і ^
Ліхгрол, умолять, молиться.:
Ліхѵріе,*алі—уладить, достать.
Ліц«д,*аді—опередить. ,- - - -.. -
Ліцаді,-алі—мѣнять.
Ліцвал, браниться,
Ліцвдуві,-алі-—испортить. і,.
Ліціх,анаігь. . ;іі
Ліцвяал,-алі—смѣяться, і , ч
Ліцвре,-ѵре—бросить, оставить. Лічше,-ѵре—подоспѣть.
Ліцонце,-алі—держаться. Лічбені, прокладывать дорогу
Ліцдені,-ѵре—втыкивать. въ снѣгу.
Лiцqyнe,• qvHoji—вапереть. Лічвад, напасть.
Ліцхане, предпочитать, выби-1 Лічвбаре,-алі—заткнуть.
рать. Лічвед,-вдіел—спрашивать.
Ліцхем,алі—-рости. Лічвме, лічвмаралвне, бѣжать.
Ліцхеп,-ѵре—вертѣться, летать Лічем, итти за кѣиъ, гнаться.
кругомъ, окружить, обвести
Ліцхідал,-алі—быть противъ.
Ліцхіде, противорѣчить.
Ліцхмуне, выростить, воспитать
Ліцхуте,-алі — натянуть.
Ліцбуре,-алі—брить.
ЛіДвоне, смотрѣть, увидѣть,
посмотрѣть.
ЛіДе, помочь.
Ліцеб,- ѵре—висѣть.
ЛіДед, смотрѣть.
ЛіДЫ,-ѵре—пригласить.
ЛіДкулі, выть.
ЛіДнаві, пригласить въ помощь.
ЛіДре, побѣдить, бранить.
ЛіДсені, сотворить.
ЛіДѵрхі,-алі—скрутить.
Лічвме, дѣлать.
Лічдіне,*алі—смѣшать.
Лічед, подойти, уйти, произойти.
Лічеш, опередить.
Лічіже,-алі—жениться.
Лічопе, радоваться, смѣяться.
Лічіец,-ѵре—худѣть.
Лічхі пе,*алі—засунуть.
Лічіре,-алі— мучить.
Лічкварі, думать.
Лічквре,-ѵре—отрѣзывать.
Лічме, косить.
Лічне, случиться, подумать.
Лічоні,-алі—повернуть, обвязать.
Л ічрені ,-уре—связать.
Ліч^е, клясть.
Лічт;уне,-алі—заставить прокли¬
нать.
Лішсл,-вне—драться.
Лішве,-алі— развести огонь.
Лішвем,*алі—отдохнуть.
Лішвме,-аді—зазвонить.
Лішвріае, повредить.
Лішгалі, доить.
Лішгвді,-ѵре— утонуть.
Лішгвем,-алі—попросить.
Лішгвне, намачивать.
Лішгврані ,-алі—наставлять.
Лішгде, быть неприличнымъ.
Лішдаб,-уналі-—дѣлать.
Лішдбі,-ѵре—занимать.
Лішдбуне,-алі — чистить.
Лішде,-ѵре—бросить, разсыпать
LXVI
Лішдхві, хоронить,
Лішед, помочь.
Лішдхе, истощать.
Л ішкаді ,-алі—ковать.
Лішкамще, стукнуть.
Ліпщед,-уналі—упасть, свалить¬
ся; вспомнить.
Лішнаві, заставить плоды про¬
извести.
Лішне, принести плоды.
ЛіпщбѴне,-алі—-ударять.
Ліпщвді,-діелі—стирать.
Лішхвні,-алі—прятать.
Лішхені,-алі ’—называть.
Лішхі, горѣть.
Лішхтені,-елі—загораживать.
Ліфді,-алі^*дать;
Лощ^і ,-і—молитва.
Лувар,-і—живой.
Лувері бородатый. :
Лузвер, собраніе, (всего вооб.).
Лузну,-і-^-мивгрельсвій.
Лусу,-ві—осетинскій.
JjyHi}poBe,-eMi— вызолоченный.
JjynatyHaA, тайно.
Луцхв ,-а весна.
Лурцман,-і—• гвоздь.
JljyCj-ei—сосокъ.
ЛусдігВэ-ві*—коса (женсв.),
Лѵгзуне,-еііі-’-протянутый.
Л ѵдгар,-і—мертвый.
Лѵце,-емі-—молоко.
Л т,-і—годо валы й.
Лѵхмаш,-і—сильный.
Луі$ач,-і— раненый.
Лѵкчев, счастливъ.
Лѵмарад, готово.
Лумскадад, ясно, въ порядкѣ.
Лѵмшаре,-емі —обезпокоен ный.
Лѵпашвд,-і— прославленный.
ЛѵціЕЕел ,-і — дворянка.
Лѵргім,-гмі —диванъ.
Лѵшкад,-і,—окованный.
М.
I
;Ма, что.
Мавар, очень: 1
Маг, всѣ:
Магвард, какъ.
Ма^ал, что?
Мад, не.
Маді л ,-дл і—милость.
Мадма, ничего.
Ма8воб,-вба—родникъ.
Мазуи, сколько.
Mahepa, тѣнь.
Маід,-і —голодъ.
Мал,-а—лисица.
Малдіан,-і—милосердный.
Мале, что-пибудь.
Мама, не.
Мапапі,-і—рожь.
Мапѳсгѵре,-емі—средній.
Машсві, сперва, прежде.
Maiptc, чистый (небо).
Мацѵн,-цні—жажда.
Мар, но.
Марап,-рні—амбаръ.
Мяре,-емі—облако.
Марё, но.
Маре,-емі—человѣкъ.
Марі;ал, праведный.
Мархіл,-і—оглобля.
Масард, достаточно,
MaTq,-i—шерсть.
Махаробел,-і—радостный.
М а х вші,-і—старый й.
Махе,-емі—новый.
Махе^важ,-і—юноша.
Мачуб,-і—этажъ нижній.
Мачхац,-хца—водопадъ.
Мачік,-і—желудокъ.
Машане,-емі—старшій.
Машдмар,-і—пьяный.
Мегам,-гма—дерево.
Меже^,-і—смотрящій за соба¬
ками.
Меііад, совсѣмъ.
Мезбел,-і—сосѣдъ. ,
Меквбад, осторожно,
Мемі;ер,-і—знахарь.
Мерде, живущій.
Мерме,-емі—второй.
Месме, третій.
MerqBi^e, голый.
Мет;хвар,-і—охотникъ.
Мех,-і—молнія.
Мсхар,-хрі — рука (до кисти).
Мечі,-і—старый.
Мецвінд, прямо-
Меці*віл,-і—посредникъ.
Мешхе, черный.
Мі, я.
Між,-і—солнце.
Miyjypa,-a—гордая палка.
Мілц,-і—утка.
MujyeH,-i—бинокль. ,.
Мімт;іл,-а—тесть.
Мін, они.
Міндвоер,-і—поле.
Мінцора,-а—кристаллъ.
Мір, развѣ.
Міча, свой.
Мічв,-і—рогъ.
Мішгві, мой. 1? ;
Мішладе^,-д^і—воскресен ьс.
Мод, не.
Мознан,-і—слуга.
Mojaxx,-i—слуга (въ дорогѣ).
Мокет^-і—доброжелатель.
Момпрсев, сѣровавый.
Мѵнцхар,-і—смородина.
Му, род. п. муве—отецъ.
Мубвір,-врі—темнота.
Мугв,-і—голубь.
Мугвол,-і—лучина.
Мугвда, какъ-буд;со.
Му^ваз,-і—уголь горящій.
Муенацад,-і—вотчдмъ.
Муж^вер,-времі—осень.
: Муі^ох,-^хві—камень.
ІіХѴШ
Мурам^е, куда-то.
Мургвел, круглый.
Муцвам,-а—башня.
Мус,-і—снѣгъ.
Мут;врі,-іі—учитель.
Мувшгвіл, Ушкулецъ.
Мухвбе,-емі—братъ (брату).
Мучвед,-вді—грудь.
Мушван,-і—сванетъ.
Мушгврі,-іі—гость.
Мгбіз, сытъ.
Мгдрах,* і—плеть.
Мѵжір,-жірі—сырость.
Мгзан,-і—мингрелецъ.
Mvh,-a—озеро.
МгЫ, спѣлый.
Мг^ац, вмѣсто.
Мгках,-вха—сентябрь.
Мпру ,-і—носильщикъ.
Мѵкгре, блестящій.
Мѵлде^,-і—пастухъ.
Мглці ,-ііг—водоносецъ.
Мѵнхрі,-і—спутникъ.
Мѵнцла,-а—кузнечивъ.
Мѵсав,-і—осетинъ.
Мѵскад,-і—кольцо.
Мѵсвір,-і—опухоль.
Мѵсір,-срі—дикая курочка.
Мѵт;і,-і—жнецъ.
Мтхар, завтра.
Мѵцхі,-і—холодъ.
Мѵцран, гнѣдой.
Мѵшгі,-і—доитель.
Мгшкід,-і—кузнецъ, ковачъ.
Мѵшнаві,-і—строитель.
Н.
На, мы.
Набад,-бді—войлокъ.
Набоз,- бза—вечеръ.
Нагзі,-земі — недѣля.
Над,-і—помочь.
Наувда, удаленный.
Назв,-і—слѣдъ.
Назім,*і—протяженіи (на).
Нацча,-а—бровь.
Н адгвіб,-і—обрывъ.
Намчед ,-і—бѣглецъ.
Намесв,- і -г-совѣсть.
Намзуруп,-і—приношеніе.
Намхош,-і—приказаніе.
Намцвін,-і—направленіе.
Намѵрталі,-і—честно сть.
Нанул,-а—княжна (сказочн.).
Напол,-а—птица.
Нацвіл,-і—часть.
Нацданвір,-і—задатокъ (при
бракѣ).
Haqep,-qepei—ударъ.
Нат;і,-іі—доля, часть.
На^хваргі—дичь.
Нахахв,-і—бывшая жена;
На$ашв,-і—б. мужъ.
На^влаш,-і—приданое.
На4он,-і—поворотъ.
Наші;хун,-і—похороны.
LXIX
Нашхатв,-хвта—плетень.
Незв,-і—свинья (самка).
Несга, средній.
ЬІецін, мелкій.
Нікца,-а—подбородокъ.
Нін,-і—языкъ.
Ніскарт,-і — клювъ.
Ніц,-і—вода.
Нішан,-і—знакъ.
Нішгве, нашъ.
Нома, не.
Нох,-і—коверъ.
О.
0^вр,-а—золото.
Она,-а—время.
Оцал, род. п. oqxa—глина.
П.
Пярв,-і—сѣрый.
Піл,-і—берегъ, губа, конецъ.
Пер,-і —пѣна.
Пертвда,-а—легкое.
Піроб,-а—условіе.
П і рсахоц,-і—утиральникъ.
Пір)’утцв,*і—животное.
д-
І1аву,-і—палка.
ІІакан,-!£на—чашка дерев.
Цаквна,*а—щенокъ.
Цямлі,-і—рабъ.
Цацал,-цла—грива.
IIaqo,«a—шапка.
Царсаг,-сагі—прочный.
Царшм«г,-і—павлинъ.
Цатан,-тві—рубашка.
Цйтв,-і—просо.
I Цатвар,-і—пирогъ И8Ъ проса.
Цаі;в,-а—волосъ.
Цеі$,-і—мука.
Цер,-і—цвѣтъ.
Цоц,-а—бедро.
Цікв,-і— козелъ.
Діндѵх,*і—пуля.
Цісе,-емі—смола.
ІЦіч^, столъ круглый на трехъ
ножкахъ.
[ Цхоле,-емі—палецъ.
Цуст,-а—Господь.
ДутіУгі—Щель.
Дірв,-і—корова.
Дѵрі,-і—сухой.
q*
Яад,-і—знахарь.
(]apqam,-qmi—ссора.
Оваба,-а—молотъ.
Оваріл,-рлі—меринъ.
Овеч,-і—пѣтухъ.
О віже, -емі—печень.
Ові^ел,-і, емі—желтый.
Оер,-і—благодать,
фа,-а—горло,
q урцен,-і—виноградъ.
Ооца,-а—бытіе.
Оор,-а—дворъ.
LXX
О урману ,-і—'глухой.
Пурча^аі^мі—собака.
Р.
Ратуі—медъ (напитокъ).
Раш,-і—крылатый копь.
Рувіл,-і—вѣра.
Рів,-і—роса.
Рігі,-і—сортъ.
Рожвен,-і—бубенчикъ.
Роі^в, молъ, де.
Pvhi,-i—свѣтъ, разсвѣтъ.
С.
Саазр,-і—мысль.
Саат;,-і,-а—часъ.
Сабел,-блі— жеребенокъ.
Сабрал,-і—несчастный.
Сауд,-і—благодарность, любовь.
Сав,-а—сапи.
Сцар,-зрі—лошадь съ бѣлымъ
пятномъ на лбу.
Садгвем,-і— жилище, шалашъ.
Саділ ,-длі—обѣдъ.
Сав9рел,-і—чудо.
Сакмел,-і—ладанъ.
Сама^ета, до трехъ.
Самет;хв,-і—рай.
Самкар,-і—иконостасъ.
С«муп,'мна—шурипъ.
Самцвінд, правда (парѣчіс).
Саіу?іп,-і—суббота.
С^дар,-дрі—церковь.
Сараг,-ргі—вода (въ аколобѣ),
источникъ.
Сарау,-руі—медъ.
Саргіб,-гбі—польза.
Саргіл, ручей.
Сарк,-і—зеркало.
Сарчлоб,-а—совѣщаніе.
Сасіш,-і—ноябрь.
Сат;ал,-т4лі—зрительная труба.
Caxnrjyp,*i—шаровары.
Сачквар,-і—подарокъ.
Свет,-і—столбъ.
Свіц,-і—площадь.
Сгвір,-і—холстъ, полотно.
Сгім,-і—желѣзн. источникъ.
Сгобін, впередъ.
Семі,-іі—три.
Сер, уже; что.
Сі, ты.
Сімаі$,-м($а—молодая дѣвушка.
Сімінд,-і—кукуруза.
Скархал,-хла—градъ.
Скіц,-і—трескъ.
Соцел ,-іуіі—деревня.
Стаман,-а—кувшинъ глиняный.
Старвін,-і—знаменіе крестное.
Суру, очень.
Т.
Табаг,-бгі—столъ.
і
Таблаш,-і—хлѣбъ для священ*
пикп послѣ литургіи.
Талах,-лхі— грязь.
ыхі
Тан,*і—тѣло.
Танбачй,-чі— пистолетъ.
Tax ,-і —• свинья (кабанъ).
Тяхт,-і—кровать.
Твіб,*і—ущелье.
Ткіцд, дѣйствительно.
Твет,-тоті—рука.
TqBe,-eMi— плѣнникъ.
TqBii^-i—выстрѣлъ.
Туц,-і—шкура, кожа.
Тѵт,-і—зола.
4 '
Ч--
Т^авір, слѣпой.
Цалаца,-а—рѣсница.
^апя^-п^і—гора.
Т^ара, извѣстенъ.
Царінгзел,-і—архангелъ.
Т^ас,-і—чаша.
^ахаіщ-хші—вторникъ.
Т^аш,-і—сыръ.
Т^вел,-і—умъ.
Т^веліап, умный.
Т4ващ, род. п. ^опі--ружье.
Т4вінг,-і—мѣдный сосудъ.'
Т4віт;,-і—каждый.
Тгс, род. п. тссмі— глазъ.
*
Т4«;в, р. п. ірві—мѣсяцъ (время).
Т4ел?4ра,-а—невѣстка.
гЦ«уг4внс, бѣлый.
Т4ет;р,-і—деньги.
'1|уі;іп,-т4ні—табакъ.
1’харе,-емі—волкъ.
Цхвім,-і—голова.
^хріл,-і—канава.
Т4ѵмі,-і—тяжелый.
^ѵрі^ад,-і4ді—ножницы.
У.
У, безъ.
Убна, неначатый.
Ув, де; чтобы.
* ' і 1
УЬа, неспѣлый.
Уділ, род. п. удла—сестра.
Уж,-і—сонъ.
I ■ х f
Уквцір,-і—нежилой домъ.
і
Уі^бад, тайно.
, 1 * і
Улмаш,-і—усъ.
Улуц, род. п. улг^а—ѣда.
Умбец, слабый.
У мча, нестарѣющій.
Унчца, необъѣзженный.
Усгва, шесть.
і #
Усхва,-аі—бывъ не бывшій въ
упряжи.
« Ь а .
У^хмул, внизъ головою.
Уцвіла,-«—незамужняя.
1 ' \ - { <
Учіжа,-а—холостой.
Учха,-а—дождь.,;
Ушхвар,-а—другъ друга.
Ушдвінд, незабвенно, тайно.
Ушдіхп, неизсякаемый.
Ушхвар, рядомъ.
Ушхвід, вмѣстѣ.
. ' ' 1 ; ’ і
X.
Хавіс,-і—мохъ.
ЬХХП
Хада, который.
Хам,-і—свинья.
Хана, какъ; хал — какъ только.
Халт;а,-а—мѣшокъ.
Халх,-і—народъ.
Хан,-і—время.
Хані^а, къ.
Ханцар,-урі—кинжалъ.
Харц,-і—продовольствіе»
Хат,-аті—образъ (икона).
Хахв,-і—лукъ (зелень).
Хваі, много.
Хевс,-і—закуска.
Хел^а^мар,-і—перчатка.
Хіад,-і —радость.
Хіл,-і—плодъ.
Хін,-і—веселье.
t
Хмал,-і—шашка.
Хода, нехорошій.
Холамд, худо.
Хохвра,'емі—младшій.
Хоча, емі—хорошій.
Хоша,-емі—старшій.
Хун,-і—фундаментъ.
1.
Хад.-і —животъ.
Хамша,-а— сила.
Іан,-і—быкъ.
Харх, а—ротъ.
9
Хада, а— гибель.
лваш,-і—кашел ь.
дмв,*і— страна.
Хісман д,- і—повязка.
Хемад,-мді—лукъ (оружіе).
/
Хед,-і —звѣрь.
Холеж,-і—пазуха.
ц.
Цаг,-і—игла (дерево.
Дал, сверстникъ. .
Даріел ,-і—пустой.
Цахан, съ.
Цаш,-і—четвергъ.
Цвар,-і—роса.
Двідд, напрасно.
Ціл,*і—вора.
Ціцв,-і—вошка.
Цод,-і, а—грѣхъ
*
Дхвад,-а— котелъ.
Цхві,-і—стрѣла.
Дхев,-і—лѣсъ.
Цхір,-і—палочка.
Цховел, животное.
Ц-
1і,абв,-ві -бритва.
Цам,-і—родственникъ.
Двет;, і— капля.
Цел,-і—оселъ.
Цінціл,-цлі— цы пленокъ.
Ці|)0л,-а—молотовъ.
Цкиер,- і —рядъ.
ЦгІаР°гРуе—ручей.
щіліан,-і—святой.
Дгрні, красный.
LXXIH
Ч.
I
Чаж,-і—лошадь.
Чал,-а— солома.
Чацрід, нагрудникъ (лошади).
Чацѵл,-а—лапоть.
Чахмах,- і—куровъ.
Чвеі$,-і — колѣно.
Чевѵмар,-і — сапогъ.
Чеі, жестяной.
Чі, всѣ.
Чіаг, вездѣ.
Чігар, всегда.
Чіже,-емі—зять.
Чіц, сначала.
Чілі$,-і—копыто.
Чінуввжі, всячески.
Чінчвлід,-а — ребенокъ.
Ч^ард, скоро.
Чорт;а, хромой.
Чуі^ван, внизу.
Чулігврані,-алі—покатить, ска¬
тить.
Ч улі гче,-ѵре—задержать.
Чулцалве,-алі—подождать.
Чулізге,-алі—жпть внизу.
Чулізврі, собрать.
Чуліввѣе, узнать, испытать.
Чулімам, съѣсть.
Чулінбе,-алі—уступить.
Чу ліщеш, - ѵре—утомиться.
Чуліцре,-алі—засохнуть.
Чулі(Ц)іне,-алі—исполнить.
Чуліре^в, упасть.
Чулірші,-алі—постелить.
Чулісгвцдее,*алі—встать.
Чулісдіке, опечалить.
Чулітме,-ѵре —исцарапать.
Чуліт;ол, раздѣлить.
Чулішвме,-алі —зазвонить.
Чулішдме,-алі—опьянѣть.
Чулішдне,-алі—забыть.
Чхара, девять.
у
Ч.
Чабігві,-і—молодецъ.
Чаг,-і—кобыла.
У
Чала,-аі—рѣка.
Чаш, мужъ.
У
Чвад,-і—стѣна.
Чвер,-і—ворона.
у
Чем,-і—сѣно.
Чіп,-і—пуповъ.
Чір,-і—бѣда.
У
Чіт;х,-і—локоть.
Чішвдар,-і—пирогъ съ сыромъ.
Чішх, пога.
Чцінт,-і—сынъ.
Чѵмін,-мні—ячмень.
Чгрел, пестрый.
Чгшхаш, хороводъ.
Ш.
Шаварден,-і—соколъ.
Шарвдвін, шерстяная матерія.
Шван, Сванетія.
LXXIV
Швеніагар, бичева (кожан.).
Шгвір,-і—стыдъ.
Шдіх, орѣхъ мелкій.
Шдуг,-ві—нышенокъ.
Шдул,-ва—амбразура.
Шдухір,-і—бревно.
Шдѵі^-і—зубъ.
Шдім,-і—ухо.
Шелд, число.
Ші, р. п. шімі—рука (кисть).
DIiq,-i—спина.
Шіра,-а—жерновъ.
IIIijx,-i—уголь.
ІІ^ажвгва—перепелка.
Щукв,-і —дорога.
Шхаміан, ядовитый.
ПІхені^а, отъ.
V.
Уржі, си пій (зелепый, голубой).
Г г •
t
М. Завадскій. '
30 Ноября 1880 года.
Г. Тифлисъ,
» і 1 . *'
1 t 1 * »,
1 ; і іі
ч
. 1
I
і ■ ; . «
і
/
I .
1 *
• і
г
j
і •
ь
9
: і
Приложеніе къ стр. 244. Отд. IL
Сотвореніе міра.
I. Въ пачалѣ вселенная была покрыта подою. Вотъ, созда¬
тель міра, въ то время находился въ «Самкарской» скалѣ.
Однаясды Онъ выскочилъ изъ нея и бросился въ воду; въ
водѣ Ему стало холодно; Онъ вздохнулъ и проронилъ двѣ сле¬
зинки изъ глазъ. Слезинки эти превратились въ архангеловъ.
Михаила и Гавріила, изъ которыхъ первый постоянно стоитъ
по правую сторону Бога, а второй—по лѣвую. Богъ все ниже и
ниже опускался въ воду и тонулъ. Въ это время архангелы
Михаилъ и Гавріилъ взяли Его подъ-руки и подняли вверхъ. Они
втроемъ должны были какъ-нибудь уничтожить воду и открыть
сушу. Съ этою цѣлью они прибѣгли въ такому способу: начали
дуть на воду и кое какъ достигли бездны морской и стали на пес-
*вѣ. Здѣсь они замѣтили чьи-то слѣды. Богъ сказалъ: «пойдемъ по
этимъ слѣдамъ! посмотримъ, чьи они и куда насъ поведутъ». Ар¬
хангелы согласились, пошли по замѣченнымъ слѣдамъ и пришли къ
синему камню. Когда былъ поднятъ камень, оттуда выскочилъ
Самоэль, который схватилъ Бога за горло и хотѣлъ Его задушить.
Богъ опечалился, и сталъ просить помощи у ангеловъ; но и тѣ не
могли освободить Бога. Исхода пе было и Богъ началъ упраши¬
вать Самоэля такъ:
«Отпусти только—и проси, что хочешь».
Самоэль отвѣтилъ:
— «Больше ничего пе хочу, только побратаемся»
Богъ согласился; Самоэль освободилъ Его и пошелъ своею
дорогою. Богъ съ двумя ангелами остался на мѣстѣ. Приступили
они къ отдѣленію воды отъ земли; но ничего сдѣлать нс могли.
Строили опи стѣиу между водою и сушею, но отъ папора воды стѣ¬
на разрушалась и пода вновь соединялась съ сушею. Опечалились
всѣ трое; видѣли опи, что трудъ ихъ даромъ пропадалъ; не знали,
что сдѣлать. Архангелъ Михаилъ сказалъ Богу: «Пойду къ твоему
брату, Самоэлю,—можетъ быть, опъ научитъ, что дѣлать». Богъ
LXXYI
согласился. Ангелъ пошелъ въ Самоэлго и разсказалъ ему о цѣли
своего прихода. Самоэль, дѣйствительно, научилъ.
— <Передай брату моему, Богу»,—сказалъ Самоэль архан¬
гелу,—«что, сколько можете, вы обтесывайте камни втроемъ, строй¬
те стѣны и потомъ разрушайте ихъ опять. Это воздвиженіе и раз¬
рушеніе стѣнъ повторите много разъ и, когда оно вамъ надоѣстъ,
приготовьте двѣ трубы, приложите одну къ другой и вы оба ан¬
гела трубите въ нихъ, сколько будетъ силы. Когда вы устанете,
тогда самъ Богъ, на сколько позволятъ Ему силы, пусть закричитъ
громко и суша освободится отъ воды: первая останется на мѣстѣ,
а вторая отойдетъ въ другую сторону».
Архангелъ Михаилъ поблагодарилъ Самоѳля за совѣтъ и
возвратился въ Богу, которому разсказалъ все. Богъ и архангелы
исполнили предложеніе Самоэля, т. е. начали они тесать камни,
строить стѣны и уничтожать ихъ; выковали двѣ трубы, трубили
• • 9
въ нихъ, какъ могли; наконецъ, Богъ громко закричалъ, и послѣ это¬
го вода пошла особо и суша показалась. По отдѣленіи воды отъ зем¬
ли, Богъ въ теченіе 7 дней сотворилъ всѣхъ животныхъ и человѣ¬
ка. Первые люди были Адамъ н Ева. Богъ взялъ землю; вдунулъ
въ нее душу и явились Адамъ и Ева, оба слѣпые. Архангелъ Ми-,
хайлъ, назначивъ имъ мѣстопребываніе, сказалъ имъ, чтобы до
его прихода они никого не слушались и ушелъ. Адамъ и Ева
остались одни. Бъ это время пришелъ въ нимъ Самоэль въ об¬
разѣ козла и сказалъ:—«Чего вы стоите тутъ? вотъ около васъ
яблоня, лѣзьте на нее и ѣшьте ея плодъ и вы прозрѣѳтѳ. Ева по-
\ *
слушалась, полѣзла на дерево, сорвала яблоко, откусила и потомъ
передала Адаму. Оба прозрѣли и устыдились своей наготы. Черезъ
нѣкоторое время пришелъ архангелъ Михаилъ; позвалъ къ себѣ
Адама и Еву, но они не показались, такъ какъ были наги. Ан¬
гелъ понялъ, въ чемъ было дѣло; сказавъ имъ, что было-бы луч¬
ше, если-бы они подождали, оставилъ ихъ. Послѣ этого размножи¬
лось потомство Адама и Евы въ томъ видѣ, въ какомъ теперь ви¬
димъ. Если-бы, Адамъ и Ева не послушались Самоэля и пѳ стали
бы ѣсть яблокъ, ихъ потомство было-бы счастливо: оно имѣло-бы
пищу, питье и одежду даромъ, безъ труда; женщина рожала-бы
безъ страданій. Послѣ всего случившагося Самоэль пошелъ опять
въ Богу и въ качествѣ брата просилъ отмежевать ему ѳго долю.
Богъ отказалъ.
LXXYII
— «Такъ зачѣмъ-жѳ призвалъ меня братомъ?»—сказалъ Са-
моэль Богу: «Если другого ничего не дать, по крайней мѣрѣ, дай
мнѣ <сапицари> *). Богъ далъ «сапицари» Самоэлго; нослѣдній
проглотилъ его и пошелъ къ себѣ въ адъ. Прошло много времени
и родился Христосъ. Послѣдній, взявъ съ собою, что было на свѣ¬
тѣ живого, начиная съ человѣка и кончая пресмыкающими, по¬
шелъ въ адъ. Тамъ Его встрѣтилъ Самоэль. Христосъ, какъ толь¬
ко увидѣлъ Самоэля, схватилъ его за горло, стиснулъ рукой и за¬
ставилъ его выбросить изо рта «сапицари», Самоэлго это въ выс¬
шей степени не понравилось и чтобы отомстить Христу, онъ такъ
затемнилъ адъ, что Христосъ и Его проводники два мѣсяца иска¬
ли выхода изъ него. Опечалился Христосъ, обратился Онъ къ
своимъ проводникамъ и просилъ всѣхъ,—не найдеть-ли кто две¬
рей. Нашелся одинъ человѣкъ, который, входя въ адъ, привязалъ
къ дверямъ своего осла. Оселъ этотъ по голосу узнавалъ своего
хозяина и отвѣчалъ на его зовъ. Вотъ этотъ человѣкъ и сказалъ
Христу, что онъ выведетъ Его изъ ада, если онъ, Христосъ, дастъ
ему хорошій подарокъ. Христосъ обѣщалъ дать столько золота,
сколько вѣситъ онъ самъ, владѣлецъ осла. Хозяинъ крикнулъ ос¬
ла; послѣдній отозвался. Хозяинъ пошелъ въ ту сторону; за нимъ
послѣдовалъ Христосъ со своими проводниками и такимъ образомъ
всѣ вышли изъ ада. Христосъ, обратившись въ этому человѣку,
сказалъ: <На, получай подарокъ!». Въ отвѣтъ на это проводникъ,
отказавшись отъ золота, равнаго ему по вѣсу, вынулъ изъ-за па¬
зухи человѣческое сердце, бросилъ его на землю, и попросилъ
Христа покрыть его золотомъ, говоря, что онъ ни о чемъ больше
не будетъ просить и удовлетворится этимъ. Христосъ набросалъ
несмѣтное количество золота на сердце, но покрыть его не могъ,
каждый разъ оно подскакивало вверхъ. Проводники Христа тоже
набросали по одной горсти золота, но тоже не достигли цѣли.
Въ это время вышелъ одинъ человѣкъ, взялъ горсть земли и на¬
бросилъ ее на сердце. Сердце тотчасъ же остановилось и умерло.
Послѣ этого люди стали умирать и потому говорятъ: «ничто не
насытитъ человѣческаго сердца, кромѣ черной земли». При выхо¬
дѣ Христа и его проводниковъ изъ ада, мышь, между прочимъ,
* г'
*) Это псапидарни было пѣчто такое, въ силу котораго все, что ни жер¬
твовалъ человѣкъ Богу и что пи приносилъ онъ для угощенія при поминаніи
усопшаго принадлежало хозяину „сапицари". Пер.
LXXVHI
несла колосъ пшеницы. Вдругъ еѳ догнала кошка и отняла */л ко¬
лоса; затѣмъ, догнала во второй разъ и отняла вторую четверть;
въ третій разъ—третью и, когда въ четвертый разъ хотѣла сдѣ¬
лать тоже самое, схватила кошку собака и тутъ же задушила.
Если-бы кошка вынесла колосъ совсѣмъ, то у человѣка было-бы
всегда много пшеницы. ІІо этой причинѣ кошкѣ не слѣдуетъ да¬
вать пшеничный хлѣбъ: это ей запрещено, а собакѣ нѣтъ.
II. Прежде всего Богъ сотворилъ небо. Онъ заставилъ дождь
итти 6 дней. Сколько капель дождя упало въ теченіе 6 дней,
столько создалось ангеловъ, которыхъ Богъ взялъ па небо. Послѣ
неба и ангеловъ Богъ создалъ видимый міръ, и, наконецъ, Адама
и Еву. Послѣднихъ помѣстилъ онъ въ одномъ ковчегѣ и прика¬
залъ имъ, чтобы они до Его возвращенія никого не слушались;
караулить ихъ поставилъ волка, а самъ поднялся на небо. Къ Бо¬
гу не явились созданные имъ ангелы, и эго было Ему ненріят-
но, поэтому Онъ ихъ всѣхъ низвергнулъ на землю и превратилъ
въ діаволовъ. Одинъ изъ нихъ вошелъ въ змію и обманулъ Адама
и Еву. Если-бы они не поддались обману, Богъ устроилъ бы ихъ
жизнь такимъ образомъ: пищу и питье всякаго рода и вкуса, они
получали-бы съ неба; мать рожала бы ребенка изъ подъ мышки и
такъ легко, что она объ его рожденіи узнавала бы только тогда,
когда онъ на другой день сталъ-бы сосать у нея грудь. Адамъ и
Ева, и ихъ потомки еще могли найти себѣ спасеніе, если бы онн
второй разъ не прогнѣвали Бога. Когда Ева забеременѣла и за¬
тѣмъ наступило время родовъ, то опа сильно страдала и плакала.
Такое положеніе Евы очень опечалило Адама. «Ахъ, если-бы кто
могъ спасти Еву отъ страданій, я бы исполнилъ всякую его прось-
6у>,—говорилъ Адамъ. Въ это время тутъ же явился Самоэль и ска¬
залъ ему: «пообѣщай, что пока нерождаемый не родится и без¬
смертный не помретъ, до тѣхъ норъ твое потомство мнѣ будетъ под¬
чиняться». Адамъ далъ такое обѣщаніе. Такимъ образомъ, родъ
Адама и Евы подчинился Самоэлю. Вѣсть объ этомъ дошла до Бога
и Ему стало непріятно. Опъ созналъ своихъ ангеловъ и, посовѣто¬
вавшись съ ними, рѣшилъ, чтобы родился Христосъ, какъ «поро¬
ждаемый» и «безсмертный». Родился Христосъ и господство діавола
изчезло. Христосъ жилъ па свѣтѣ 12*лѣтъ.
Вт, архангелы и самоэль.
Михаилъ и Гавріилъ ходили но міру. Земная кора въ то вре-
LIHX
Мя была до того мягка, что они вязли въ нее по колѣни, хотя
ходили на лыжахъ. Передъ ними..по землѣ постоянно шелъ круг¬
лый камень. Богъ сказалъ: «надоѣлъ памъ этотъ камень, разобью-
ка его! >. Ангелы, воспротивились: «не дѣлай этого, а то мы будемъ
каяться»,—сказали они. Богъ не послушался, ударилъ ногой о
камень и разбилъ его. Изъ него выбѣжалъ Саиоэль; схватилъ онъ
Бога за горло и хотѣлъ задушить. Опечалился Богъ и сказалъ
ему: «отпусти только и что хочешь, проси>. Самоэль сказалъ:
«дай мпѣ міръ видимый или не видимый, вѣчный». Богъ усту¬
пилъ ему вѣчный міръ. Самоэль оставилъ Бога въ покоѣ и ушелъ
къ себѣ. Ангелы сказали Богу: «плохо мы сдѣлали: съ этого вре¬
мени душа всякаго человѣка будетъ вь рукахъ Самоэля; помин¬
ки, приносимыя усопшимъ, будутъ принадлежать ему и, когда
объ этотъ узпають люди, станутъ-ли они славить насъ? Давай¬
те,-сказали ангелы,—догонимъ Самоэля и скажемъ ему, чтобы
онъ, когда у Бога родится сынъ, послѣднему уступилъ вѣчный
міръ».
— Гм... если Богу приличествуетъ имѣть сына, то пусть и
вѣчный міръ будетъ принадлежать ему,—отвѣтилъ Самоэль.
Ангелы возвратились опять къ Богу и пошли своею дорогою.
На пути они встрѣтили родникъ, на которомъ Марія (Богородица)
что-то стирала. Архангелъ сказалъ Богу: «Вдохни свою душу въ
мой кулакъ, а я пойду и пущу еѳ Маріи въ ротъ.» Богъ согласил¬
ся. Ангелъ взялъ Божію душу въ кулакъ, принесъ ее къ Маріи и
пустилъ ей въ ротъ. Она тотчасъ же почувствовала беременность;
прійдя домой, оыа объ этомъ сказала матери. Послѣдняя спросила
у нея обо всемъ и, когда узнала, въ чемъ дѣло, приказала быть
осторожной. Марія оказалась беременной и родила Христа. Когда
Онъ выросъ, сталъ ходить въ народѣ. Народъ хотѣлъ убить Его;
но помѣхой служило то, что никто не могъ узнать Его, такъ какъ
часто переодѣвался въ различные костюмы. Одинъ человѣкъ, который
былъ рожденъ отъ брака брата съ сестрой, сказалъ, что онъ уз¬
наетъ Христа. «Во время общественнаго пира я буду наливать
всѣмъ вино и, когда поднесу его Христу, Онъ не возьметъ его,
такъ какъ я сынъ грѣха и этимъ Вы узнаете Его»,—сказалъ овъ.
Такъ и случилось; когда онъ поднесъ виио Христу, тотъ отказался.
Этимъ узнали Его, поймали и распяли на крестѣ. ,^я нрибитія
Его къ кресту заказали кузнецу гвозди; послѣдній приготовилъ
LXXX
лишнихъ два гвоздя и потому всѣ кузнецы Грѣшаы. По смерти,
Христосъ сошелъ въ адъ къ Саыоэлю и вывелъ оттуда душу всѣхъ
людей, кромѣ души «Маки» *).
(Перевелъ сч. грузинскаго инспекторъ народныхъ училищъ Кутаисской
губерніи К. Коркіевъ).
і
і
V
I
'If f 'I " '
* '111' '1
. I /
" '1
*) Rorjta вто-ннбудь изъ общества момевтиьво изчезаетъ, укрывается гдѣ
авбудь, жги когда о комъ-нибудь доігое время не получается ннкакжхъ иввѣсНЙ,
тогда оваюш' говорятъ вро вето: „пропалъ, жавъ дущд Мака*.
ОТДѢЛЪ I.
СВАНВТІЯ.
(Географическій очеркъ).
Предлагаемый очеркъ Сванетіи составленъ ыиою иа ос:
новаціи личныхъ моихъ наблюденій, сдѣланныхъ во время пу¬
тешествія по Свапетіи и по истокамъ Кубани, Терека и Ріоиа
лѣтомъ 1887 года. Наблюденія эти потомъ были провѣрены
и отчасти дополнены по описаніямъ другихъ путешественни¬
ковъ.
Статистическія таблицы, помѣщенныя въ очеркѣ, соста¬
влены мною на основаніи данныхъ, имѣющихся въ Кутаис¬
скомъ Статистическомъ комитетѣ.
Бо избѣжаніе какихъ либо недораяумѣній нахожу нуж¬
нымъ теперь же объяснить названія, встрѣчающіяся въ очер¬
кѣ. Подъ именемъ „Карачай" извѣстна у горцевъ Кавказа
страпа по верховьямъ Кубани и р. Тебердѣ; подъ именемъ
„ Баксанъ “—страна по истокамъ Терека: Малкѣ, Баксану,
Урвану и Череву, берущему пачало изъ ледниковъ Каштанъ-
тау и Дыхъ-тау.
Карачаіі населенъ карачаевцами (но имени древняго ихъ
князя—Карча, который, но преданію, привелъ ихъ предковъ
па эти земли). Они занимаются преимущественно скотовод¬
ствомъ и коневодствомъ. Подчинились Росйи въ 1828 г. Языкъ
карачаевцевъ не наслѣдованъ; откуда они пришли,—также
не извѣстно. На зап. отъ карачаевцевъ живутъ обществами
горскіе татары, которые извѣстны подъ именемъ „урусбіевъ*
(но Баксану), чегемцовъ (но Чегему), Вбезиигіевъ“ (по Урва-
иу), балкарцевъ (по Череку). Съ этпми горцами происхо¬
дятъ торговыя сношенія сванстъ и вражда изъ-за земель. Къ
каждому изъ названныхъ обществъ пролегаетъ тропа изъ
Сванетіи по лсдпикамъ черезъ главный хребетъ.
Эльбрусъ у мѣстныхъ жителей называется „Минги-тау“,
что значитъ двуглавый.
Путешествуя по ледникамъ сѣвернаго склопа, мы пс
разъ убѣждались въ противорѣчіяхъ названій офиціальныхъ съ
мѣстными. Часто одна и та же рѣка или вершина носитъ
нѣсколько названій. Такъ, папр., Черекъ есть въ то же вре¬
мя нарицательное назваиіе всякой большой рѣки. Урванъ паыъ
называли Безинги черекъ, затѣмъ Баксапъ-черекъ, Чегемъ-че-
рекъ, а самый Черевъ называютъ Болкаръ-черевъ.
Именемъ Дыхъ тау мѣстные горцы называютъ цѣлый гор¬
ный кряжъ, на которомъ высится вершина этого имени, а
самую вершину въ Безинги называютъ просто Безинги-кая
(„кая* означаетъ вершину). Разобраться въ этой путаницѣ
мѣстныхъ названій очень трудно, пока наши карты не будутъ
точно провѣрены и исправлены.
При составленіи очерка я старался въ наименованіяхъ
придерживаться офиціальной карты, но употребляю иногда и
мѣстныя названія рѣкъ, горъ и пр., которыя или вовсе не
названы на пятиверстной картѣ, или названы не вполнѣ пра¬
вильно.
Г. Кутаиеъ.
8 апрѣля 1888 г.
В. Я. Тепцш,
учитель Кутаисскаго городского училища,
Положеніе, раздѣленіе и границы Сванетіи.
, Земли, составляющія Сванетію. лежатъ между 597/ и
-61° восточной долготы и между 423// и 43'// сѣверной ши¬
роты. Самая сѣверная точка Донгузъ-урумъ въ главномъ хреб¬
тѣ Кавказскихъ горъ; самая восточная—вершина ІІасисъ-мта
(Лапури). Обѣ вершины поднимаются до высоты 17000 фу¬
товъ. Самая западная—гора Ходжалъ.
Сванетія дѣлится горами па верхнюю по верхнему тече¬
нію рѣки Ингура и нижнюю или дадіаповскую—по верхнему
теченію рѣки Цхенисъ-цкали. Обѣ эти части входятъ въ со¬
ставъ Лечгѵмскаго уѣзда Кутаисской губерніи.
Естественными границами верхней Сванетіи служатъ:
съ сѣвера — главный Кавказскій хребетъ, лежащій здѣсь са¬
мою высокою своею частью (мѣстами болѣе 4 верстъ), съ во¬
стока— отрогъ отъ главнаго гребня, извѣстный у сванетъ
подъ именемъ Корилъ-дашъ и оканчивающійся уже въ Дадіа-
новской Сванетіи вершиною Дадіашъ; съ юга во всю длину
Верхней Сванетіи простирается Сванетскій кряжъ, который,
почти вездѣ, переходитъ за предѣлы снѣговой линіи (около
12000 фут.). Кряжъ этотъ виденъ изъ Кутаисаиизъ многихъ
мѣстъ Ріонской долины. Многими онъ ошибочно принимается
за главный хребетъ Кавказскихъ горъ: главный хребетъ скрытъ
отъ взора наблюдателя за Сванетскимъ кряжемъ. На западѣ
отдѣляетъ Сванетію отъ Сухумскаго отдѣла хребетъ Джодис-
викъ; онъ не высокъ, покрытъ дѣвственнымъ еще лѣсомъ,
почему и мало проходимъ. Начинается онъ также отъ глав¬
наго гребня.
— 2 —
На востокѣ политическая граница нѣсколько переходитъ
за естественную. Такъ земли по рѣкамъ Корилъ-датъ и Зес-
ху изстари принадлежатъ ушкульцамъ, а по Хидару (истовъ
Цхенисъ-цвали) до сліянія его съ Зесху, оспариваются ими у
дадіановскихъ помѣщиковъ. Земли эти служатъ только мѣс¬
томъ охоты на туровъ, и медвѣдей. Впрочемъ по Хидару и
Зесху есть и пастбищныя мѣста, которыя отдаются въ арен¬
ду горцамъ сѣвера за ничтожное вознагражденіе. Мѣстами
встрѣчаются и дѣвственные лѣса. Говорятъ, что земли эти не
въ далекомъ прошломъ были обитаемы; теперь же тамъ нѣтъ
ни единаго дома.
Дадіановсвая Сванетія ограничена съ сѣвера Сванетсвимъ
кряжемъ; на востокѣ отдѣляется отъ Рачи хребтомъ Лухуну-
цвери, составляющимъ водораздѣлъ между истоками Ріона и
Цхенисъ-цвали; начинается этотъ хребетъ прямо отъ пива
Пасисъ-мта въ главномъ гребнѣ; затѣмъ онъ развѣтвляется
на три отрога: одинъ идетъ вдоль берега Ріона, другой даетъ
направленіе верхнему теченію Цхенисъ-цвали и третій напра¬
вляется широкой массой прямо на югъ въ Рачу, гдѣ и за¬
ключается вершинами Шода (или Шова) и Логорія. Первая
имѣетъ видъ зубца, наклоняющагося къ востоку. Вершины
эти окружены скалами. Вообще всѣ эти три хребта почти
непроходимы. Единственный проходъ изъ Дадіановской Сва-
нетіи въ Рачу черезъ Лухуну-цвери, около Пасисъ-мты, пред¬
ставляетъ такія неудобства, что рѣдкій даже изъ сванетъ рѣ¬
шится провести здѣсь вьючную лошадь; скотъ же прогоняет¬
ся свободно. Особенно опасны для ходьбы вывѣтрившіяся ши-
ф
ферныя свалы, окружающія глубокія котловины, для обхода
которыхъ приходится 'взбираться на бока Пасисъ-мты. Отъ
истока Цхенисъ-цвали до истока Ріона нс болѣе б—6 верстъ.
Съ хребта Лухуну-цвери открывается весьма живописный видъ
но долинѣ Ріона съ одной и по долинѣ Цхенисъ-цкали съ
другой стороны. Кажется, зеленыя горы съ пестрыми верши-
— 3
нами, дѣвственные темные лѣса, шумящія рѣка, темныя сва¬
лы—все это ползетъ въ великанамъ Кавказскаго хребта, ко¬
торый виденъ отсюда на десятки верстъ къ востоку и западу.
Бѣлоснѣжныя многочисленныя вершины какъ бы постепенно
погружаются въ необъятную синеву воздуха.
Хребетъ Лухуну-цвери заключается весьма оригинальной
вершиной Читхаръ, что значитъ по русски локоть. Гора эта
дѣйствительно напоминаетъ согнутую руку локтемъ вверхъ.
Вершина ея, мѣстами покрытая снѣгомъ, кажется какъ бы
падающею на востокъ.
На югѣ простираются невысокія лѣсныя горы, извѣстныя
подъ названіемъ Загяръ (сванетсвое слово, означающее вооб¬
ще цѣпь горъ), Зіадисъ-тави и Рокалъ.
Горы эти вмѣстѣ съ Сванетскимъ кряжемъ н южными
отрогами его составляютъ узкое и скалистое ущелье Цхенисъ-
цкали.
На западѣ Дадіановской Сванетіи простираются невысо¬
кіе гребни: Джиме, Девашь, Шуи и Цалмаги. Они мало до¬
ступны и не оголены еще отъ лѣса.
Такимъ образомъ обѣ Сванетіи со всѣхъ сторонъ окай¬
мляются горами мало-проходимыми, а иногда и вовсе недо¬
ступными—однѣ по причинѣ снѣга и значительной высоты,
другія по причинѣ шиферныхъ скалъ, дремучаго дѣвственнаго
лѣса и глубокихъ скалистыхъ тѣснинъ, въ которыхъ пѣнятся
бурные потоки.
Единственный свободный отъ горъ проходъ въ Дадіа-
новскую Сванетію по ущелью Цхенисъ-цкали; но и тутъ до
Лептехъ приходится идти по нависшимъ надъ рѣкой скаламъ
съ опастпостью жизни по узкой тропѣ, а мѣстами путь поч¬
ти не возможенъ: ущелье суживается до размѣра не болѣе
2—3 саженей въ ширину; рѣка реветъ на днѣ глубокаго ка-
мепнаго корыта, а надъ пропастью, въ нѣсколько десятковъ
саженей глубиною, положены мостики изъ тонкихъ жердей;
— 4 —
мостики гнутся подъ ногами и только неустрашимые сваны
могутъ спокойно, безъ всякаго волненія переходить по нимъ.
Снесетъ вода мостики, и ущелье дѣлается вполнѣ недоступ¬
нымъ, такъ какъ обойти выше эти скалы нѣтъ никакой воз¬
можности.
Единственный путь, свободный отъ горъ, въ Верхнюю
Сванетію также только по ущелью Ингура. Путь этотъ пред¬
ставляетъ точно такія же неудобства, какъ и первый, кото¬
рый ведетъ въ Дадіановскую Сванетію.
Обѣ Сванетіи, населенныя однимъ племенемъ, имѣя много
общаго между собою, имѣютъ и существенное различіе,'осо¬
бенно въ физическомъ устройствѣ. Поэтому, мы разсмотримъ
кажду изъ нихъ въ отдѣльности.
а
Верхняя Сванетія.
Историческія свѣдѣнія. Мало историческихъ свѣдѣній о
прежней жизни сванетъ1), немного и преданій,- которыя
могли бы освѣтить мракъ исторіи этой страны. Преданія
относятся въ большинствѣ случаевъ къ сравнительно недав¬
нему времени. Сванеты, напр., помнятъ времена Тамары,
царицы Грузіи. Въ Ушкулахъ (общество въ верховьяхъ Ин-
гура) указываютъ на развалины черныхъ шиферныхъ башенъ,
какъ на развалины дворцовъ Тамары. По преданію, царица
любила жить въ Сванетіи. Въ народной памяти она живетъ
1) Страбонъ говоритъ: Вблизи (Діоскуріи) живутъ Соаны, когорып
не уступаютъ фтирофагямъ въ нечистотѣ. Они гораздо могущественнѣе
ихъ и, кажется, но своея храбрости и воеиной силѣ доблестнѣе почти
всѣхъ вообще народовъ. Живи на высотахъ Кавказа, они управляютъ всѣ¬
ми окружающими ихъ народами. У нихъ есть карь и совѣтъ изъ 300
членовъ и, говорятъ, что они могутъ выставить войско въ 200000 чел.,
такъ какъ весь народъ очень воинственный, только они не знаютъ воен¬
наго строи. (Сборникъ иат. для оп. мѣст. и племенъ Кавк. И. IV, стр. 66).
святою, и маленькая церковь въ деревнѣ Жибіани во имя
Богоматери считается у народа усыпальницей ея праха.
Граница государства древнихъ свановъ простиралась,
вѣроятно, далеко за главный хребетъ на сѣверъ. Всѣ земли
по истокамъ Кубани и Терека, занятыя, въ настоящее время
горцами, сванеты считаютъ своими. Въ доказательство этого
сванеты приводятъ факты, которые, повидимому, не допуска¬
ютъ сомнѣнія. Такъ еще недавно, лѣтъ 20—30 назадъ, сва¬
неты брали съ горцевъ Сѣвернаго Кавказа арендную плату за
земли по истокамъ Терека; плата эта прекратилась съ покоре¬
ніемъ Западнаго Кавказа русскими. Прекращеніе этой аренд¬
ной платы породило безконечныя недоразумѣнія между обита¬
телями обѣихъ сторонъ Кавказскихъ горъ. Эти недоразумѣнія
продолжаются и до нынѣ; выражаясь во вздимныхъ грабежахъ,
а иногда и въ перестрѣлкѣ.
Сванеты на Сѣверномъ Кавказѣ указываютъ башни оди¬
наковой конструкціи съ сванетскими и говорятъ, что башни
эти выстроены ихъ предками, которымъ принадлежали эти
земли и христіанскія могилы на нихъ. Карачаевцы отвѣча¬
ютъ, что эти башни дѣйствительно строили сванетскіе масте¬
ра, но по желанію карачаевскихъ князей для защиты отъ на¬
бѣговъ кабардинцевъ; могилы же не сванетскія, а какого то
невѣдомаго народа, который былъ кѣмъ то уничтоженъ, а пу¬
стыя земли заняты ими, горцами').
На одномъ изъ истоковъ Кубани, Кичкененолъ, сванеты
') Быть пошетъ, пошлы отн суть ношлы предковъ горцевъ, кото¬
рые были когда-то христіане л и; такое мнѣніе высказываютъ нѣкоторые
изъ образованныхъ горцевъ и указываютъ между прочимъ на то обстоя¬
тельство, что могилы и памятники христіанскіе находятся иногда на од¬
номъ кладбищѣ съ магометанскими, какъ иапр. въ Чегемѣ; а судя по
наружному виду памятниковъ,—псѣ они принадлежатъ къ одному періоду
времени.
6 —
указываютъ на развалины чрезвычайно древняго моста, какъ
на доказательство ихъ бывшихъ владѣній. Здѣсь, но преданію,
былъ городъ и крѣпость, сторожившая проходъ по ущелью
этой рѣки въ Сванетію.
Какъ разложилось ихъ государство и когда,—сванеты не
помнятъ.
Преданія ихъ еще говорятъ, что изъ Мингреліи, а по
другой легендѣ изъ Дагестана, пришли къ нимъ князья и за¬
владѣли Западной Сванетіей до Бдеръ включительно. Осталь¬
ныя же общества Восточной Сванетіи князьямъ, бывшимъ
владѣтелямъ, не подчинились, а ушкульцы даже убили одного
изъ князей Д., пытавшагося завладѣть ими. Восточные сва¬
неты называютъ себя вольными и до нынѣ. Они, по ихъ раз¬
сказамъ, только признавали надъ собой власть Тамары, а ны¬
нѣ признаютъ власть Всероссійскаго Императора.
Въ каждой сванетской деревнѣ сохранились четыреуголь-
ныя каменныя башни съ примыкающими къ нимъ домиками,
тоже изъ шифера. Когда построены эти башни, никто не
знаетъ; полагаютъ, однако, что онѣ выстроены ихъ предками
въ смутное время войнъ съ горцами сѣвера. Башни эти были
надежною защитою отъ внезапныхъ нападеній: онѣ сохраняли
сванету домашній скарбъ и семью, хотя и не могли сохра¬
нить для него скота. Высота башенъ доходитъ до 10 саж.;
внутри винтовая лѣстница и 3 этажа; на верхнемъ запаса¬
лись камни и котлы съ кипяткомъ; изъ узкихъ оконъ непрія¬
тель отражался выстрѣлами изъ луковъ (позднѣе изъ ружей)
и летѣвшими на его головы камнями и кипяткомъ.
Въ ушкульскихъ деревняхъ эти башни выстроены много¬
угольникомъ; между ними узкіе, не болѣе аршина, проходы,
которые легко завалить лежащими у входа каншіми. Вся де¬
ревня такимъ образомъ—крѣпость, достаточно сильная для
того, чтобы отразить нападеніе непріятеля безъ пушокъ.
Изъ древнихъ храмовъ Верхней Сванетіи замѣчательны:
7 —
монастырь Лагвирка во имя Кирика и Улиты близъ Калъ (об¬
щество) на лѣвомъ берегу Ингура и ушкульская церковь въ
верхней деревнѣ. Въ нихъ хранятся древнія иконы, кресты,
монеты, оружіе и даже одежды. Много развалинъ древнихъ
маленькихъ церквей по всей Сванетіи свидѣтельствуютъ о на¬
божности предковъ нынѣшнихъ сванетъ.
Присоединена Сванетія къ русскимъ владѣніямъ оконча¬
тельно вскорѣ послѣ покоренія Западнаго Кавказа, т. е. по¬
слѣ 1864 года, а въ 1869 году отмѣнено было крѣпостное
право. Имѣнія казненнаго за убійство Гагарина (Кутаисскаго
генералъ-губернатора) князя Константина Дадишкеліани кон¬
фискованы и составляютъ собственность казны.
Въ 1878 году въ Вольной Сванетіи было возмущеніе,
потребовавшее введеній войска въ Сванетію для поддержаніи
въ ней поридка; команда русскихъ солдатъ стояла въ Бечо,
гдѣ и нынѣ можно видѣть обветшалыя и заброшенныя казар¬
мы. Въ слѣдующемъ году между сванетами распространились
ложные слухи о введеніи повинностей и налоговъ, слѣдствіемъ
чего было возмущеніе въ деревнѣ Халдэ. Башни въ этой де¬
ревнѣ разрушены до основанія.
Съ тѣхъ поръ сванеты спокойно относятся въ русскому
владычеству и мирно преданы своимъ занятіямъ. Водвореніе
порядка и законности въ этой странѣ, возбуждаетъ въ обитате¬
ляхъ ея благодарныя чувства и довѣріе въ русскимъ властямъ.
Устройство поверхности. Горы.
Сванетія—страна по преимуществу гористая. Ограничен-*
ная со всѣхъ сторонъ горными цѣпями значительной высоты,
внутри опа состоитъ изъ плоскогорій, сѣверные склоны вото-
рыхъ чаще всего покрыты лѣсомъ, а южные, обращенные въ
солнцу, густою сочною травою. Плосвогорія этн образуются
изъ отроговъ отъ Главнаго хребта и Сванетскаго кряжа.
— 8 —
Главный хребетъ въ предѣлахъ Сванегіи состоитъ изъ
пассы кавказскаго гранита, который мѣстами (около Донгузъ-
урума, напр.), смѣняется темнаго цвѣта рыхлымъ вулканиче¬
скимъ туфомъ. Кавказскій гранитъ сѣраго цвѣта, отличается
большимъ содержаніемъ бѣлой слюды и роговой обманки;
кварца въ немъ небольшой процентъ, отчего онъ легко вывѣ¬
тривается и измельчается въ порошокъ. У подножія горъ лежатъ
массы гранитныхъ глыбъ иногда въ нѣсколько тысячъ пудовъ
вѣсомъ. Осыпи по краямъ ледниковъ (морены) состоятъ исклю¬
чительно изъ гранитныхъ валуновъ. Разрыхленный гранитъ
даетъ мутно-сѣрую окраску рѣкамъ, начинающимся съ ледни¬
ковъ главнаго гребня.
Отроги главнаго гребня и Сванетскій кряжъ состоятъ
изъ темнаго шифера. Готовыя аспидныя дощечки разбросаны
повсюду; ими сванеты кроютъ крыши своихъ домовъ, на пли¬
тахъ изъ шифера пекутъ свой прѣсный хлѣбъ, въ видѣ рус¬
скихъ пышенъ. Въ Западной Сванетіи темный шиферъ смѣ¬
няется болѣе свѣтлымъ, а послѣдній мѣстами смѣняется таль¬
комъ, который придаетъ обнаженнымъ бокамъ горъ ослѣпи¬
тельно-блестящій на солнцѣ видъ.
У подножія Ушкульскаго ледника между валунами гра¬
нита встрѣчаются валуны желѣзняка, содержащіе красивые
кристаллы колчедана (сѣрнистаго желѣза). Бурко-образная
гора Нанъ-квамъ (мѣсто башни), выдвигающаяся изъ середины
ледника и напоминающая видомъ своимъ угасшій вулканъ, по
справедливости* можетъ быть названа желѣзною горою. Тутъ
же находятся желѣзные ключи, съ превосходною минеральною
. кислою водою. Ключи и желѣзо встрѣчаются еще разъ около
Адышскаго ледника. Около Эцеръ по рѣчкѣ Кины встрѣчает¬
ся въ почвѣ молочный кварцъ большими кусками. Предпола¬
гаютъ въ этомъ мѣстѣ розсыпи золота, которое до сихъ норъ
еще не найдено, несмотря на попытки отыскать его.
Кавказскія горы (главный хребетъ) имѣютъ въ тірѳдѣ-
— 9 —
лахъ Сзанетія слѣдующій видъ: онѣ тянутся непрерывною
цѣпью по общему направленію съ юго-востока на сѣверо-за¬
падъ. Направленіе это мѣстами мѣняется, отчего получается
кривая линія. Вершина гребня мѣстами суживается до двухъ¬
трехъ саженей въ ширину (перевалъ Донгузъ-урумъ), мѣстами
же расширяется на нѣсколько верстъ. Такъ, напр., перевалъ
въ истокамъ Цхенисъ-цкали по леднику Шарифцикъ имѣетъ
слѣдующій видъ: идутъ два параллельные гребня съ остроко¬
нечными снѣжными вершинами, бока которыхъ выдвигаются
изъ линіи гребня то на сѣверъ, то на югъ. Площадь между
этими гребнями, почти горизонтальная, наполнена льдомъ и
снѣгомъ. Кое-гдѣ исполинскими зубьями торчатъ обнаженныя
свалы. Вершинъ такъ много, что теряешься между ними
отличить главныя, т. е. имѣющія мѣстныя названія. На¬
званія обыкновенно носятъ тѣ вершины, которыя, выдвига¬
ясь боками изъ линіи гребня, представляютъ отъ подножія
величественный видъ. Но есть безымянныя вершины, превос¬
ходящія своею высотою многіе изъ извѣстныхъ пиковъ Кав¬
казскихъ горъ, въ чемъ путешествующіе по горамъ не разъ
убѣждались. Такъ, напр., по мнѣнію англійскихъ путеше¬
ственниковъ, безымянный Ушкулъскій пикъ, ледники котораго
даютъ начало Йнгуру, своею высотою долженъ превосходить
всѣ кавказскіе пики, за исключеніемъ, конечно, Эльбруса.
Съ вершины гребня внизъ ползутъ ледники по углубленіямъ,
которыя могли образоваться въ эпоху вулканическихъ перево¬
ротовъ на Кавказскомъ перешейкѣ. Ледники иногда висятъ
ладъ скалами и при сильпомъ давленіи съ боковъ и сверху,
трескаются, наклоняются надъ скалами и производятъ оглу¬
шительные и опустошительные завалы. Такіе ледники назы¬
ваются фирновыми глетчерами. Большая часть ледниковъ пол¬
зетъ далеко но. ущельямъ на подобіе рѣки и въ лѣтнее время
съ горъ красивыми каскадами и водопадами стремятся съ гау-
10
молъ внизъ горные потоки, обмывая скалы и унося съ собою
растворенные мпнераллы. Изъ подъ каждаго ледника изъ мраз¬
ной тоннели, съ гуломъ и ревомъ вырывается рѣка, перейти
которую вбродъ весьма нелегко, особенно послѣ полудня, когда
бываетъ наибольшее таяніе снѣга и льда. По поверхности
ледниковъ также мчатся рѣки, исчезающія въ глубокихъ тре-
щинахъ и колодцахъ, промывая себѣ путь ко дну ущелья.
Таинственный отдаленный шумъ этихъ подледныхъ рѣкъ че¬
резъ трещины достигаетъ уха наблюдателя, стоящаго на лед¬
никѣ и возбуждаетъ въ немъ чувство невольнаго страха. По
бокамъ ледниковъ, параллельно имъ, расположены въ видѣ
гребня осыпи, состоящія изъ земли и осколковъ скалъ разной
величины. Осыпи эти, или морены, иногда окаймляютъ лед¬
никъ въ нѣсколько рядовъ, свидѣтельствуя о томъ, что лед¬
никъ въ лядшя времена былъ неизмѣримо больше по всѣмъ
направленіямъ.
Морены образуются изъ камней, которые, отрываясь отъ
скалъ, надаютъ на поверхность ледника, а потомъ, когда бока
ледника, оттаивая сверху, получаютъ форму выпуклой поверх¬
ности, они скатываются на твердую землю и образуютъ ка¬
менный гребень. Однако есть морены и на самомъ ледникѣ,
какъ напр., на ледникѣ Улукама (истокъ Кубани) и на лед¬
никѣ Гезевцикъ, за хребтомъ противъ истоковъ Ріона. На по¬
слѣднемъ черная осыпь красивою и замѣчательно правильною
лентою какъ бы движется внизъ съ самымъ ледникомъ, раз¬
дѣляя его бѣлое поле на двѣ равныя части.
і
О происхожденіи такихъ моренъ трудно вывести положи¬
тельное заключеніе, такъ какъ образованіе ихъ относится, по
всей вѣроятности, къ отдаленнымъ временамъ и не можетъ
быть наблюдаемо въ дѣйствительности нынѣ. Оканчиваются
ледники обыкновенно отвѣсными ивборождешіыми ручьями и
изломанными движеніемъ ледника стѣнами на высотѣ около
7,000 футовъ, иногда и ниже; снѣговая же линія, какъ за-
— 11 —
мѣчено было раньше, начинается на южномъ склонѣ на вы¬
сотѣ около 12.000 футовъ. Сопоставленіе этихъ цифръ даетъ
нѣкоторое представленіе о наклонѣ поверхности, по которой
движется ледникъ. Морены и валуны какъ бы опередили въ
своемъ движеніи ледники: они оканчиваются далеко, иногда на
полверсты и болѣе, дальше устья ледника. Это во всякомъ
случаѣ указываетъ на то, что кавказскіе ледники съ каж¬
дымъ годомъ уменьшаются въ своемъ объемѣ и особенно по
длинѣ.
Морены нѣкоторыхъ ледниковъ покрываются уже расти¬
тельностью; такъ напр. въ моренахъ Адышскаго ледника (съ
Тетнульда) найдены были пишущимъ между каменьями кусты
малины и шиповника на значительной высотѣ. Длина сванет-
скихъ ледниковъ отъ 8 до 15 верстъ.
Главный хребетъ даетъ отроги на сѣверъ и на югъ на
подобіе усовъ. Отроги эти идутъ въ глубь страны, образуя въ
ней горныя долины, по которымъ текутъ рѣки. Отроги эти
столь значительной высоты, что покрыты часто вѣчнымъ снѣ¬
гомъ и ледниками и имѣютъ множество своихъ вершинъ, вы¬
сота которыхъ превосходитъ часто высоту вершинъ самаго
хребта. Такъ гиганты Кавказскихъ горъ — Эльбрусъ (онъ
больше извѣстенъ у всѣхъ горцевъ подъ именемъ Минги-тау,
что значитъ двухглавый), Каштанъ-тау и Дыхъ-тау находятся
именно на такихъ отрогахъ.
Но южномъ склонѣ, въ Сванетіи, самые значительные
по высотѣ изъ такихъ отроговъ—Корилъ-дашъ и Гюрку-шель
(Гвиркъ-гаиръ по другому сванетскому выговору) съ красивою
скалистою вершиною Кормашъ.
Въ предѣлахъ Сванетіи находятся вершины: Тетпульдъ
(южный), Ужба (около 17,000 фут.) и Донгузъ-урумъ. Тет¬
пульдъ—коническій, иовидимому, недоступный пикъ съ отвѣс¬
ными скалами,—выдвигается немного боками изъ гребня; чрез¬
вычайно красивая и живописная вершина. Съ восточной сто-
— 12
роны Тетнульда сползаетъ Адышскій ледникъ; спустившись къ
подножію этой вершины по крутому наклону, ледникъ про¬
должаетъ свой путь по ущелью, съ очень незначительнымъ
накюномъ н образуетъ подобіе гигантскаго языка, изборож¬
деннаго въ разныхъ направленіяхъ трещинами. По немъ
рѣдко ходятъ на сѣверъ по причинѣ крутизны главнаго
гребня и отвѣсныхъ свалъ, которыя дѣлаютъ невозможнымъ
обходъ мѣстъ недоступныхъ. Два отрога—одинъ отъ Тетнуль¬
да, другой отъ безымянной вершины—образуютъ узкую, чрез¬
вычайно живописную Адышсвую долину, по которой среди цвѣ¬
товъ, зелени п лѣса серебристою лентою извивается рѣка, но¬
сящая тоже названіе Адышъ.
Съ западной сторона Тетнульда ползетъ въ чрезвычайно
узкомъ и скалистомъ ущельѣ ледникъ Цанери. Бока ущелья
густо обросли можевельнивомъ, елью,- шиповникомъ и мелкимъ
орѣшникомъ. Въ желтыхъ свалахъ гнѣздятся орлы, а въ мно¬
гочисленныхъ пещерахъ скрываются медвѣди и туры. По это¬
му леднику лежитъ весьма опасный проходъ на сѣверъ. Въ
иные года путь этотъ положительно не возможенъ отъ зава¬
ловъ и трещинъ. Англичане—путешественники, пробравшіеся
по бокамъ этой долины на сѣверъ и всходившіе даже на вер¬
шину Тетнульда, который до сихъ поръ считался недоступ¬
нымъ, разсказывали, что въ этомъ мѣстѣ главный гребень
раздѣляется также на два параллельные кряжа, являя два
ряда живописныхъ вершинъ. Напротивъ южнаго Тетнульда
выдвигается на сѣверъ другой пивъ того же имени; этотъ по¬
слѣдній если не выше, то и не ниже южнаго, по ихъ сло¬
вамъ. Сѣверный Тетнульдъ виденъ только изъ сѣверныхъ до¬
линъ, какъ южный только ият» Сванетіи.
Устье ледника Ііапери оканчивается верстахъ вч. 5—6
отъ селенія Мужалъ. Далѣе къ Му жаламъ же ползетъ съ
горъ Гвалда другой ледникъ, носящій названіе Тюбѳри или
Мужальскій. Онъ начинается двумя теченіями, между котори-
— 13 —
ми выдвигается безымянная скалистая вершина; соединившись
въ общее русло у подножія этой вершины, ледникъ ползетъ
на подобіе каскада по узкому ущелью съ отвѣсными скалами.
Черезъ этотъ ледникъ также лежитъ трудный и опасный про¬
ходъ въ долину Чегема. Много скота гибнетъ въ трещинахъ
этого ледника. Оба ледника имѣютъ мрачный и негостепріим¬
ный видъ.
Ушкульскій ледникъ, начинаясь тоже двумя теченіями,
даетъ начало Ингуру. Чрезъ него нѣтъ прохода на сѣверъ.
Ледникъ Халдэ въ своемъ теченіи дѣлаетъ большую из¬
лучину на подобіе рѣки. Чрезъ него также нѣтъ прохода.
Оба ледника узки и уступаютъ въ величинѣ и грандіозности
вида другимъ.
Изъ указанныхъ вершинъ самая живописная и ориги¬
нальная—Ужба '). Съ одной стороны вы видите громадную ку¬
полообразную гору, увѣнчанную торчащей вертикальной ска¬
лой на подобіе башни съ остроконечной бѣлоснѣжной крышей.
Съ другой—вы видите двѣ такихъ же башни и между ними ка¬
скадомъ ползущій ледникъ; съ третьей васъ поражаетъ гро¬
мадность этой горы: она видна вся—отъ подножья до самой
вершнпы, что составляетъ ея преимущество предъ другими
пиками. Многочисленные каскады на ея скалистыхъ бокахъ,
убранныхъ красиво соснами и березками, придаютъ ей видъ
сказочнаго фонтана.
Донгузъ - урумъ (Донгусъ — орунъ) имѣетъ видъ слегка
усѣченнаго конуса. Около него пролегаетъ лучшій путь изъ
Сваиетіи въ долину Баксана.
Съ вершины Сванетск&го кряжа видны двуглавый Эль¬
брусъ или Мшіги-тау (18525 ф.), Дыхъ-тау (16925 ф.), Каш-
') По всеіі вѣроятности, паавапіе это происходитъ отъ „Учъ-Бишъ*,
что :ш;ічитъ три голоны; днѣ большія торчатъ и нынѣ, а третья отъ вре¬
мени уменьшилась, вѣроятно, и сравнялась съ зубьями боковъ.
2
14
танъ-тау (17091 ф.) и Пасисъ-мта. Величіе и красота этихъ
вершинъ привлекаютъ многихъ путешественниковъ полюбо¬
ваться ими. Вмѣстѣ съ Казбекомъ онѣ составляютъ семью
великановъ Кавказскихъ горъ.
Сванетскій кряжъ много уступаетъ въ величіи и красотѣ
главному гребню, по все-таки и онъ красивъ, и онъ являетъ
рядъ бѣлоснѣжныхъ вершинъ, и онъ имѣетъ свои маленькіе
леднички и проходы. Изъ вершинъ его извѣстны особенно:
¥
Гурвашъ, Латкаръ, Мушгуръ, Лясиль, Лакури, Гвадарашъ и
Ляйля. Изъ проходовъ самый удобный черезъ Латпаръ (около
9000 фут.). Зимою рискуютъ перебираться только черезъ
скалы Мушура, такъ какъ другіе проходы невозможны въ это
время по причинѣ глубокаго снѣга. Завалы на. Мушурѣ до¬
гребли не одинъ десятокъ сванетъ, пытавшихся перебраться
черезъ него зимой. Склоны Сванетсваго кряжа живописнѣе
южныхъ склоновъ главнаго гребня: первые драшшруются тем¬
ною зеленью еловыхъ лѣсовъ съ свѣтлозелеными полосками
березъ и осинъ, за предѣлами лѣса начинается свѣтлая зе¬
лень травъ и цвѣтовъ, а еще далѣе снѣгъ и скалы; вторые
или оголены, или убраны только въ зелень горныхъ травъ и
цвѣтовъ.
Здѣсь слѣдуетъ отмѣтить особенность горной флоры:
склоны, обращенные къ солнцу (южные), исключительно по*
крыты травою, цвѣтами и изрѣдка рододендронами; склоны
же, обращенные въ сѣверу (сѣверные), кромѣ того, покрыты
и лѣсами. Это явленіе наблюдается во всей Сванетіи.
Долины, рѣки и вообще объ орошеніи.
Здѣсь пѣтъ низменностей, нѣтъ и значительныхъ рав¬
нинъ. Долины, расширяясь мѣстами, образуютъ небольшія
площадки, запятыя подъ посѣвы. Изъ такихъ площадокъ са¬
мая значительная и ровная—Мужало-мулахскал, верстъ Б въ
— 15 —
длину и на половину менѣе въ ширину. На ней расположено
самое большое Мужало-Мулахское общество. Самая большая
изъ долинъ—долина Ингура; она имѣетъ общее направленіе
до 6О Ѵ,° на сѣверозападъ, а далѣе мѣняетъ его на западное
до устьевъ Накры, откуда Ингуръ поворачиваетъ на юго-западъ
и уходитъ въ Мингрелію. Долину эту образуютъ Сванетскій
кряжъ съ юга и отроги главнаго гребня съ сѣвера. Она при¬
нимаетъ въ себя боковыя долины рѣкъ, текущихъ отъ ледни¬
ковъ. Всѣ эти долины болѣе или менѣе живописны. Самая оча¬
ровательная изъ нихъ долина рѣки Накры, образующаяся хреб¬
томъ Гюркушель съ запада, и хребтомъ Нейракъ съ востока.
Оба гребня украшены ледниками и снѣжными вершинами; съ
боковъ падаютъ красивые каскады и водопады. Дно долины
заросло дѣвственнымъ лѣсомъ. Лѣсныя прогалины убраны ро¬
скошными цвѣтами; особенно красивы желтыя лиліи, желто¬
красный макъ; ароматы ландышей насыщаютъ воздухъ. Мно¬
жество громадныхъ валуновъ и отсутствіе жилищъ придаютъ
долинѣ таинственный видъ. Здѣсь югъ слился въ общую гар¬
монію съ сѣверомъ. Дикое чайное дерево, лавры, большіе па¬
поротники, хвои и .листва, ледъ, снѣгъ, вершины громадныхъ
горъ—все здѣсь слилось въ общую чарующую картину. Такіе
уголки рѣдки и возможны только на южномъ склонѣ Кавказ¬
скихъ горъ. Несмотря на всѣ прелести, долина эта не оби¬
таема человѣкомъ. Пока всѣми прелестями ея свободно, безъ
эапрета, пользуются только медвѣди, туры и дикія серны, да
орлы иногда описываютъ надъ ней свои круги, зорко высма¬
тривая на таинственномъ дегѣ ея притаившуюся подъ камуш¬
комъ залетную пташечку.
Свапеты боятся селиться въ этой узкой таинственной до¬
линѣ и не безъ основанія: слѣды весеннихъ и зимнихъ раз¬
рушеній завалами видны здѣсь на каждомъ шагу. Особенно
вселяютъ трепетъ въ душу громадныя осколки скалъ на плос¬
комъ днѣ долины, повидимому, недавняго паденія.
— 16 —
Главная рѣка края—Ингуръ, берущій начало изъ Уш¬
ку льсваго ледника. Изъ многочисленныхъ притоковъ его бо¬
лѣе значительны: Калосъ-чала1) (изъ Халдэйскаго ледника),
Адыпгь-чала (изъ Адышскаго ледника), Мужалъ-чала (изъ лед¬
ника Цапери) и его притокъ Чилхи (изъ ледниковъ Гвалды и
Ужбы), Навра (изъ ледника подъ Донгузъ-урумомъ) и Ненсвра
(съ западн. склоновъ вершины Кормашъ, составляющей узелъ
цѣпей—главной, эльбруссвой и Гвирвшира).
Сванетскія рѣки, какъ горныя, страшны весною и лѣ¬
томъ, когда онѣ переполняются водою. Съ сильнымъ ревомъ
стремятся онѣ тогда по довольно наклонному руслу, скреже¬
ща уносимыми каменьями. Самые отважные изъ наѣздниковъ
не рѣшатся переѣхать ихъ вбродъ, а первобытные мостики
часто уносятся за тридевять земель. Нѣвоторыя изъ нихъ,
какъ напр. Калосъ-чала, текутъ въ узкомъ глубокомъ корытѣ
(твиби, по сваиетсБи), отвѣсные бока котораго подымаются иног¬
да на десятки саженей, чѣмъ и даютъ возможность устроить
черезъ нихъ болѣе прочные и постоянные мостики.
Вода въ рѣкахъ мутна и холодна; въ шпцу и для питья
употребляется ключевая вода, гдѣ она есть близко. Тамъ же,
гдѣ жители пьютъ и рѣчную воду, какъ напр. въ Мужалахъ и
Местіи, развивается, по словамъ самихъ сванетъ, болѣзнь—
«зобъ». Зобатыхъ людей особенно много въ Дадіайовской Сва-
нетіи и особенно въ Лентехахъ. Въ Верхней Сванетіи ихъ
можно видѣть только въ Мужалахъ и Местіи. Болѣзнь эта
уродуетъ человѣка и часто дѣлаетъ его неспособнымъ къ работѣ.
Подъ челестью или подъ ключицей появляется опухоль на по¬
добіе туго набитаго пищей птичьяго зоба. Лицо и станъ искри¬
вляются и уродуются. Больные производятъ впечатлѣніе глу-
’) «Ч.іла»—рѣка вообще. Ня 5-верстноЙ нартѣ лепра килым низпано
<Кзіосъ-тшвъ>. Тпибъ, передѣланное ы> Тюкъ топографами, означаетъ
вообще ущелье рѣки, а не рѣку.
— 17
пыхъ, идіотовъ. Они составляютъ часто большую тягость для
здоровыхъ. Съ болѣзней, впрочемъ, никакихъ особенныхъ стра¬
даній и ненормальныхъ отправленій организма не сопряжено,
хотя больные и производятъ впечатлѣніе страдающихъ до слезъ.
Всѣ больные толстяки, съ наклонностью въ водянкѣ. Быть
* •
можетъ, не одна вода производитъ эту странную болѣзнь. Раз¬
витіе этой болѣзни объясняютъ еще и спертымъ воздухомъ,
такъ какъ селенія зобатыхъ лежатъ въ котловинахъ, замкну¬
тыхъ горами со всѣхъ сторонъ.
Получая начало изъ ледниковъ, рѣки Свапетіи несутъ
мутную воду съ довольно низкой температурой, которая по¬
степенно повышается по мѣрѣ удаленія истока отъ ледника;
такъ уже на разстояніи версты отъ ледника въ жаркое время
дня, люда имѣетъ t. 1° R. Въ Интурѣ въ это время t.
f*. ' *■ ____
^ 5—В», такой температурѣ живетъ только форель, кото-
' Ч Іако неособенно много. Никакихъ другихъ оби-
водв жишущимъ не наблюдалось.
^вига^жная сила воды утилизируется сванетами для при-
в|^«иженіе первобытныхъ мельницъ-колотовокъ. Ус-
ід^іЙтво нхяг до крайности просто. У берега рѣки, въ мѣстѣ,
^ V >4 1
гЩг опъ-аирывается уступомъ, выстроена изъ шифера, рѣдко
лраИМЯий формы, крошечная избушка съ земляной или ши¬
ферной крышей; въ ней помѣщается небольшой, 1—1'/2 арш.
въ діаметрѣ, жерновъ, подвижная ось котораго сверху вдѣла¬
на въ балку; внизу она упирается на такую же балку, кото¬
рую можно подымать л опускать но желанію, подкладывая
подъ нее камень или убирая его; этимъ достигается нужное
давленіе подвижнаго жернова на неподвижный. Нижняя часть
оси пробита тростями, стоящими ребромъ къ поверхности зе¬
мли и образующими колесо безъ обода. Къ колесу отъ уступа
проведенъ въ сильно наклонномъ положеніи жолобъ, устье ко¬
тораго почти совпадаетъ съ концами тростей колеса. Въ жо¬
лобъ
І’А
-часто-':,.
іРМТП '/> л
к
якой запруды и весьма
— 18 —
рѣдко по особой канавѣ. Вода ударяетъ о концы тростей ко¬
леса и заставляетъ его вертѣться вмѣстѣ съ жерновомъ. Де¬
ревянный ободъ, окружающій жерновъ, имѣетъ съ одной сто¬
роны вырѣзку, изъ которой выбрасывается мука прямо въ
подставленный кожаный мѣшокъ. Чтобы остановить медьни-
9
цу, въ жолобъ вставляютъ дощечку, прикрѣпленную въ шесту,
свободный конецъ котораго упирается въ стѣну землянки; во¬
да, ударяясь о препятствіе, разбивается брызгами по сторо¬
намъ жолоба. Такая мельница колотовка выбрасываетъ до 1
пуда въ часъ.
Какъ водные пути, сванетскія рѣки пе годятся, какъ
средство орошенія полей—ненужны по обилію дождей.
Имѣя мало значенія для Сванетіи по отношенію въ по¬
лезному, сванетскія рѣки, по отношенію въ прекрасному, со¬
ставляютъ большую необходимость. Безъ нихъ Сванетія много
потеряла бы въ своей красотѣ. Онѣ оживляютъ своимъ шу¬
момъ безмолвныя долины, извиваясь ярко блестящими лентами
въ изумрудныхъ берегахъ. Шумъ ихъ на столько могучъ, что
приходится кричать стоящему въ двухъ шагахъ, а перегова¬
риваться черезъ рѣку иногда и вовсе невозможно.
Сванетія очень богата орошеніемъ. Лѣтомъ часто идутъ
мелкіе дожди, особенно при западныхъ вѣтрахъ. Легкое об¬
лачко, зацѣпившись о скалы ѵ вершины горныхъ кряжей,
охладившись и сгустившись, разрѣшается мелкимъ дождемъ,
а иногда крупой и градомъ; на ледникахъ же въ это время
идетъ снѣгъ.
Сванетія не знаетъ засухъ лѣтомъ, а зимою погребена
подъ сугробами снѣга, который здѣсь, по увѣренію жителей,
часто выпадаетъ на три аршина и болѣе. Зимою свяпсты
пользуются для сообщенія между собою лыжами.
Росы здѣсь въ горахъ бываютъ такъ обильны, что не
хочется вѣрить въ нихъ, считая эту утреннюю влагу дождемъ.
Туманы почти ежедневно ползутъ по вершинамъ и склонамъ
19 —
горъ послѣ полудня; къ закату солнца они обыкновенно исче¬
заютъ. Утра часто бываютъ прозрачными, чистыми и тихими,
иногда долины одѣваются нѣжной полупрозрачной пеленой отъ
изобилія росы. Горные- вѣтры обыкновенно дуютъ такъ: днемъ
*
съ 10 часовъ до заката солнца на вершины снѣгового кряжа,
ночью же часовъ съ 9—10 и до 4—5 наоборотъ.
Туманы, приносимые западнымъ вѣтромъ, до того здѣсь
сгущаются, что день обращаютъ въ сумерки. Въ такую по¬
году даже зоркіе глаза сванета способны иногда потерять
путь. Рѣдкій изъ сванетъ рѣшится перейти горы по ледни¬
камъ въ туманный день. Не говоря уже объ опасности за¬
блудиться, туманы, ползущіе по ледникамъ и скаламъ, угро¬
жаютъ путнику завалами, которые они производятъ: шифер¬
ныя скалы быстро и сильно накаляются солнцемъ и внезапно
охлажденныя набѣжавшимъ облакомъ трескаются—и вотъ за¬
валъ готовъ. Ледники, нависшіе надъ скалами, тоже треска¬
ются и цѣлыя глыбы льда летятъ внизъ, разбиваясь и обра¬
щаясь въ ледяную пыль.
Слѣды разрушенія горъ и ледниковъ поражаютъ наблю¬
дателя своею грандіозностью. Встрѣчаются, напр., въ доли¬
нахъ снѣговые обвалы, которые многіе могутъ принять за лед¬
ники. Еще болѣе грандіозный видъ имѣютъ каменные обвалы;
въ массѣ осколковъ скалъ найдутся и такіе, которые по ихъ
величинѣ можно сравнить съ горою. Не хочется вѣрить, что¬
бы все это было слѣдствіемъ разрушительной силы воды во
всѣхъ ея видахъ, и только наблюденія убѣждаютъ въ возмож¬
ности такого разрушенія водой.
Пикъ Ужба у свановъ извѣстенъ, какъ обиталище не¬
чистыхъ. На его склоны ни одинъ сванетъ не рискнетъ взо¬
браться изъ-за суевѣрнаго страха—попасть къ чертямъ. Го¬
ворятъ, что они не рѣгааюся срубить ни одного деревца на
сто нижнихъ склоиахъ изъ боязші разсердить дьяволовъ. Сва¬
лы Ужбы служатъ надежнымъ и вполнѣ безопаснымъ убѣжи-
20 —
щемъ для туровъ и медвѣдей, такъ какъ ни одинъ охотникъ
не рѣшится ихъ тамъ преслѣдовать. Если на вершинѣ Ужбы
долго держится сѣрое облако, то сванеты принимаютъ это за
предзнаменованіе дурной погоды и какихъ либо бѣдствій.
Ключъ въ объясненію суевѣрій, соединенныхъ съ этимъ гроз¬
нымъ пикомъ, вѣроятно, лежитъ въ слѣдующемъ: вся гора
состоитъ изъ обнаженныхъ скалистыхъ утесовъ, между кото¬
рыми лежатъ снѣга, а на вершинѣ и льды; набѣжавшая на
пикъ туча разрѣшается часто грозою и дождемъ, которые про¬
изводятъ страшныя разрушенія въ видѣ обваловъ. Вотъ эти
то грандіозныя разрушенія народное воображеніе, по всей
вѣроятности, и приписываетъ дьявольской силѣ.
Кромѣ воды разрушителями скалъ являются въ равной
мѣрѣ тепло и холодъ. Самые большіе завалы бываютъ ран¬
ней весной, когда снѣга начнутъ таять. Сильныя грозы въ
это время года не мало способствуютъ разрушенію свалъ.
Страшны и оглушительны здѣсь удары грозы. Молнію
наблюдатель видитъ здѣсь не вверху, а передъ собою, такъ
какъ облака идутъ по самой поверхности земли; бываетъ такъ,
что въ долинахъ рѣкъ дождь и гроза, а наблюдатель на вер¬
шинѣ гребня озаренъ яркими лучами солнца. ЕГри такихъ
условіяхъ наблюдатель иногда можетъ видѣть оригинальную
радугу: передъ нимъ радужное кольцо и тѣнь его находится
въ серединѣ кольца, кань бы въ сіяніи.
Почва, клинатъ, растенія и животныя.
Почва въ Сванетіи плодородна настолько, что все, свой-
г
ственное климату этой страны, родится здѣсь хорошо. Удо¬
бреніе навозомъ, котораго здѣсь въ изобиліи, въ большомъ
употребленіи; но за то сванеты не имѣютъ понятія о различ¬
ныхъ системахъ хлѣбопашества, существующихъ въ культур¬
ныхъ странахъ: изъ года въ годъ соанетъ сѣетъ все то же и
— 21 —
на той же нивѣ. Несмотря на это, все, возможное здѣсь, да¬
етъ хорошіе урожаи. У сванетъ нѣтъ гулевыхъ и паровыхъ
полей: все годное для распашки засѣвается ежегодно. Нивъ
столько, сколько необходимо для продовольствія семьи,—все
остальное подъ покосами. Чувствуется, конечно, большой не¬
достатокъ въ пахатной землѣ, но сванетъ этотъ недочетъ воз¬
награждаетъ скотоводствомъ. Въ нѣкоторыхъ обществахъ и
можно было бы увеличитъ запашки, но сванеты находятъ бо¬
лѣе выгоднымъ эти годныя для земледѣлія мѣста оставлять
подъ выгонъ и покосы.
Плодородіе почвы здѣсь объясняется ежегоднымъ обнов¬
леніемъ ея. Пахатныя мѣста расположены въ долинахъ рѣкъ
и па низкихъ отлогахъ южныхъ склоновъ. Каждая весна при¬
носитъ съ горъ нужные для плодородія минераллы, а значи¬
тельное количество скота оставляетъ на поляхъ необходимое
удобреніе. Шиферъ, глина, песокъ, черноземъ и известь смѣ¬
шаны здѣсь въ такихъ пропорціяхъ, что даютъ почву, близкую
къ мергельной.
Особымъ плодородіемъ отличается мужало-му лахс кая
низменность, гдѣ родятся такіе густые бобы н городъ, что
малороссъ позавидовалъ бы немало этому плодородію. Почва
этой долины содержитъ въ достаточномъ количествѣ известь,
нужную для этихъ растеній.
Скалы, окружающія эту низменность, повидимому состо¬
ятъ изъ известняка, а около ледника Ц&нери есть несомнѣнно
сѣрый мраморъ.
Наименѣе плодородна почва въ истокахъ Ингура (Ушкуя,
общ.), наиболѣе другихъ возвышенная (7,200 ф.).
Слѣдующая таблица дастъ наглядное представленіе объ
урожаѣ въ Верхней Сванетін или въ Сваиетскомъ Прпстав-
ствѣ, какъ она именуется въ офиціальныхъ бумагахъ.
1886 годъ.
Названіе сель¬
скихъ об¬
ществъ.
Л» 1-й.
Посѣяно П ѵ Д о В ъ.
о 5
«а ; £
о е
сс ' 5е
о I В?
Получено пудовъ.
&
м
л
о *
S
CQ —
Я
о
Э
С£
О
СО
о
— , м
« О
3
со
>*
Си
Е.
Ч ! И
№
Ш
0J
гг
Ушкула..
Калы....
Ипаръ.....
Мѵлѳхъ....
W
Местія
Ленжеръ
Латаль . ...
Бечо.
Пари
Эцери
Чубухевы...
Итого..
2251100
5 з! 700 —
200 50 12: з
■ *
380- 90 10 7
4оо; tso; 10 6
300
70! 20 10
3501 40*
300 —
J
>
700 —
і
700 —
I
I
300 —
300
6 ЗІ 600!—
50| 20 9
610 —
400' 50! 30 20| 700'—
1500
1320
3500
4000
2620
2900
3000
3200
380
150
30
40
350І 70
300
400
60: 10
2| 400—!і 2900
і
t 1
120! 42 25| 600;—і 4800
4ооі во; зо: го1 50о;4о'і 4боо
.!!
180
200
160
200
250
120
570
850
45
70
25
65
90
40
190
90
20
10
30
25
30
15
35
60
30
110
60
3650
I
2900 —
і
I
6500! —
і
5800
3100
3900
650*0
5600
3500
6650
5200 460
3655
860
195 108 6110
I
40:34340
2910
755
425
53300
460
Таблица Л* 1-й прежде всего укалываетъ на то, что яч¬
мень главнымъ образомъ питаетъ свапета. Короткое и прохлад¬
ное лѣто заставляетъ сванетъ сѣять преимущественно ячмень,
который и созрѣваетъ скорѣе и къ почвѣ не особенно при¬
хотливъ. Для пшеницы отводятся лучшая мѣста на днѣ до¬
линъ, открытыхъ для солнца и защищенныхъ отъ сѣверныхъ
вѣтровъ съ горъ. Почву такихъ нивъ старательно унаваяшва-
') На пятнверстной нартѣ названо „Некяяръ".
— 23 —
ютъ. Пшеница идетъ какъ примѣсь къ ячменю. Пшеничный
хлѣбъ для сванета—праздничное лакомство.
Изъ поименованныхъ въ таблицѣ хлѣбовъ въ кормъ не
идутъ: рожь, овесъ и частью ячмень. Рожь съ примѣсью яч¬
меня и овса идетъ исключительно на куреніе < араки» (воню¬
чая неочищенная водка). Овсомъ и ячменемъ кормятъ лоша¬
дей въ пути.
Во многихъ обществахъ своего хлѣба не хватаетъ на зиму
и Жители вынуждены покупать его въ Лечгумѣ и Мингрелін.
Покупаютъ главнымъ образомъ кукурузу: она дешевле
пшеницы, которой въ Лечгумѣ и Мингреліи сѣютъ мало. Въ
этихъ случаяхъ чаще всего происходитъ мѣна скота прямо
на хлѣбъ.
Крупный градъ иногда выбиваетъ все посѣянное и тогда
сванетъ вынужденъ лишиться многаго самаго необходимаго.
Въ мѣну идутъ, кромѣ скота, и вещи домашняго обихода,
оружіе, сбруя, посуда, одежда и т. п. На эти вещи вымѣни¬
вается также горохъ, бобы и лоби въ нижнихъ обществахъ,
гдѣ этихъ овощей собирается много.
Приведенная выше таблица даетъ возможность сдѣлать
слѣдующіе выводы:
№ 2-й.
Посѣяно.
Собрано.
Всего кормовыхъ хлѣбовъ (безъ ржи и овса)
10,000 п.
88,855 п.
На каждый дворъ. .
8 >
73'Д >
На душу
>
9 >
Такимъ образомъ сванетъ имѣетъ на душу хлѣба въ 2,
4 раза меньше, чѣмъ отпускается солдату: солдату отпускается
22 пуда зерна въ годъ.
24 —
Еще ощутительнѣе окажется недостатокъ въ хлѣбѣ у
сванета изъ слѣдующей таблицы:
№ 3-й.
(
* і £
О 2
| Посѣяно пудовъ.
Собрано пудовъ.
Названіе обществъ.
Число ДІ
ровъ.
Числодѵ
Всего.!
І
і
■
На
дворъ
На
Душу.
Всего.
•
На
дворъ
На
душу.
Ушкула . . .
■ і
75' 526
980
12,4
1*
5180
68,,
Балы ....
64 425
і
512
■ 8
1,*
4260
66,,1
10
Местія....
102' 860
/
620
6„
0 • ^
5790
56„
Латаль....
122: 994
і 930
і
970
8
0,9
9565
78 „
Ojc
I*
Чубухевы . . .
J
116: 996
: 1
8>т
0,9
10350
89,,
10,.
1
Въ таблицѣ этой взяты первыя 2 общества съ плохимъ
плодородіемъ, вторыя 2 съ среднимъ и послѣднее съ хоро¬
шимъ. Въ остальныхъ обществахъ результаты такіе же. Са¬
мую крайнюю нужду въ хлѣбѣ терпитъ местійское общество,
что зависитъ исключительно отъ недостатка пахатной земли
(см. таблицу Л: 7).
Нельзя упускать изъ виду, что въ число дутъ входятъ
и дѣти всѣхъ возрастовъ, потребность которыхъ въ хлѣбѣ,
конечно, гораздо менѣе потребности взрослыхъ. Тѣмъ не ме¬
нѣе сванеты довольно часто голодаютъ и пріучаютъ себя об¬
ходиться въ крайности безъ хлѣба, питаясь весной, напр.,
дикими съѣдобішми травами, дичью, ягодами и т. л. Голодіі
побуждаетъ ихъ въ охотѣ на туровъ и козъ. Счастливый охот¬
никъ не только накормитъ свое семейство, но, по обычаю, не
долженъ отказать въ пищѣ и гостямъ, собравшимся поздра¬
вить его съ удачною охотою. Голодъ нерѣдко побуждаетъ сва¬
нета и къ бродячей жизни въ свободное время. Ранней весной
— 25
и осенью, по окончаніи работъ, сванеты цѣлыми партіями бро¬
дятъ по Баксану и Карачаю среди горцевъ часто съ един¬
ственною цѣлью прокормить себя, сохранивъ, такимъ обра¬
зомъ, часть запасовъ для семьи.
Переходятъ они съ конга въ кошъ, гдѣ ихъ угощаютъ
і
молочными продуктами, а они иногда отдариваютъ „аракой",
до которой горцы весьма охочи, подъ секретомъ только. Иног¬
да имъ удается выпросить барана за услугу, а при удобномъ
. случаѣ и тайкомъ взять у карачаевца, что, по ихъ понятіямъ,
не грѣшно, особенно скотину.
На основаніи таблицы- JV* 1-й можно сдѣлать слѣдующій
выводъ объ урожаѣ въ Сванетіи.
№ 4-й.
Названіе обществъ.
Степень
•
ее
се 1
се s - •
я 5? I Z,
о в| <2
у рожа
*
се
=
се И
РЭ рз
о о?
си а
Я въ
•
г*
о
д
о
„сама
і
л
S3
О
Я
хъи,
сз
го
>•
ЬЗ
Ушкула
7
|
4
і
6
і
7
5
-
Калы
7
3
4
3
10
—
Ипары і
9
4
7
1
4
9
—
Мужало-Мулахское
•
ю:
12
4 І
4
8
—
Местія
9
3
!
і
4
3
10
—
Лепжеры (ненжаръ)
8
4
4
5
7
—
Латалъ
10
А
■*
3 і
4
10
—
Бечо
3
5
3
\
3
8
—
Пары
10
0
4
3
9
—
Эцеры
12
5
5
5
11
—
Чѵбухевы
Ф
12
4
3
1
о
0
10
п
Въ среднемъ урожай, самъ
I
I'9
3
4
4
9
п
— 26 —
Самые плохіе урожаи даютъ рожь, овесъ и яровая пше¬
ница. Но это объясняется тѣмъ, что для посѣва этихъ зла¬
ковъ, за недостаткомъ удобной земли, отдѣляются самыя худ¬
шія пахатныя земли па косогорахъ, камняхъ, на мѣстахъ
высокихъ и открытыхъ для холодныхъ вѣтровъ. Почву для нихъ
удобряютъ рѣдко; да и растенія эти, какъ уже сказано, идутъ
не въ пищу, а на предметъ роскоши—араку. И сѣютъ ржи
поэтому весьма мало, да и то болѣе зажиточные крестьяне.
Изъ таблички этой можно сдѣлать и другой выводъ, под¬
тверждаемый вполнѣ дѣйствительностью: количество урожая и
степень его обратно пропорціональны высотѣ мѣстности.
Такъ наименѣе плодородныя общества—ушкульское и
кальское—лежатъ у истоковъ Ингура на высотѣ около 7200
фут., тогда какъ самыя плодородныя—эцерское и чубухев-
ское—находятся уже на высотѣ только около 3200 футовъ.
Общества расположены въ таблицѣ въ порядкѣ ихъ слѣ¬
дованія по Ингуру; въ такомъ же порядкѣ и постепенности
возрастаетъ и урожай. Эцерское общество отличается наилуч¬
шимъ піодородіемъ почвы еще и потому, что занимаетъ низ¬
менную равнину съ небольшимъ уклономъ къ Ингуру. Нема¬
ло значенія въ этомъ имѣетъ и то обстоятельство, что эцер-
цы—бывшіе крѣпостные сванетскихъ князей, а большинство
земель здѣсь и до нынѣ находится въ рукахъ князей, хлѣбо¬
пашество у которыхъ поставлено раціональнѣе, чѣмъ у про¬
чихъ сванетъ и ведется подъ личнымъ наблюденіемъ самихъ
князей.
Чубухевское и парское общества, немногимъ уступающія
въ плодородіи эцерскому, расположены по холмистой поверх¬
ности и имѣютъ наряду съ хорошими и плохія нивы на воз¬
вышенностяхъ, достигающихъ въ Парахъ, напр., высоты 4635
футовъ.
Чубухевское общество единственное, въ которомъ рас¬
— 27
тетъ кукуруза. Сѣютъ ее Лахмульдцы (сванетскіе евреи) на
низкихъ мѣстахъ у береговъ Ингура. Попытки разводить ку¬
курузу и въ другихъ обществахъ не имѣли успѣха.
Кромѣ поименованныхъ въ таблицахъ растеній въ Сва-
нетіи сѣютъ еще: бобы, горохъ, картофель, а въ нижнихъ
обществахъ лоби (фасоль) и плохой табакъ. Встрѣчаются из¬
рѣдка нивы гречихи и конопли, а въ нѣкоторыхъ обществахъ
лробуютъ разводить капусту, бураки и проч. овощи.
Занимаются этимъ преимущественно священники и нѣ¬
которые изъ зажиточныхъ сванетъ для домашняго обихода.
Культуру капусты и картофеля, по словамъ жителей,
водворили въ Сванетіи солдаты. Въ Сванетіи содержалась, ны¬
нѣ упраздненная, команда солдатъ. Въ Бечо и теперь еще
стоитъ полуразвалившаяся казарма. Солдаты имѣли большой
огородъ капусты, картофеля и др. овощей. Отъ нихъ-то сва-
неты и научились сѣять эти овощи и приготовлять ихъ въ
пищу. Въ Бечо и теперь много огородовъ съ капустой. Ро¬
дится она здѣсь хорошо, благодаря тучной почвѣ и Близкому
мѣсту по теченію Бечо-чала. Капуста произрастаетъ отъ Му¬
лахъ, а картофель во всѣхъ обществахъ.
Бобы и горохъ родятся хорошо повсемѣстно и служатъ
большимъ подспорьемъ въ пищѣ.
О количествѣ и урожаѣ всѣхъ этихъ растеній статисти¬
ческихъ свѣдѣній не имѣется.
Изъ ископаемыхъ минералловъ, какъ матеріаломъ сване-
ты пользуются только шиферомъ и глиной. Шиферъ идетъ на
постройку домовъ. Слоистое сложеніе этого матеріала избави¬
ло сванетъ отъ необходимости учиться каменотесному дѣлу.
Ломомъ й руками добываютъ они камень, который отесала
сама природа.
Глина для построекъ смѣшивается здѣсь чаще всего толь¬
ко съ пескомъ; известь у сванетъ хотя и извѣстна, но они
обходятся и безъ нея. Въ этомъ они отстали далеко отъ пред-
ковъ, оставившихъ имъ бапгаи. Домъ или заборъ, выстроен¬
ный новѣйшимъ мастеромъ, разрушается иногда тотчасъ же,
какъ высохнетъ, а постройки предковъ стоятъ незыблемо цѣ¬
лые вѣка.
Болѣе извѣстные мастера употребляютъ, впрочемъ,' весьма
плохую известь, которую они обжигаютъ первобытнымъ спо¬
собомъ въ ямахъ, какъ угли.
Возводятся современныя постройки безъ всякихъ инстру¬
ментовъ, одними руками. Всѣ части дома обдѣлываются од¬
нимъ и тѣмъ же мастеромъ, который такимъ образомъ являет¬
ся энциклопедистомъ ремесленникомъ.
Гончарное производство тоже отсутствуетъ у сванетъ.
Посуда по большей части деревянная п мѣдная, послѣдняя
привозится изъ Имеретіи, а первая вырѣзывается ножемъ въ
досужее время у себя дома.
Охотники гдѣ-то находятъ сѣру и селитру и сами выдѣ¬
лываютъ плохой порохъ. Мѣста добыванія этихъ минералловъ
сохраняются охотниками въ тайнѣ даже отъ своихъ.
Охотники добываютъ также порохъ изъ состава, осаждаю¬
щагося у нихъ въ подвалахъ сакли. Составъ этотъ вмѣстѣ съ
Грязью, навозомъ и всякаго рода нечистотами содержитъ ©кри¬
сталлизовавшуюся сѣру и селитру. Порохъ изъ него предста¬
вляетъ черный порошокъ на подобіе муки. Много его нужно
для выстрѣла.
Никакими другими минеральными богатствами почвы сва-
неты не пользуются, быть можетъ, потому, что, живя просто,
безъ затѣй, въ нихъ не нуждаются, а, быть можетъ, и по не¬
вѣдѣнію ’).
’) Когда пишущій показалъ имъ друзу, найденную въ каменномъ
заборѣ, н сказалъ, что такіе камки можно продавать за деньги въ горо¬
дахъ, то одинъ изъ охотниковъ сказалъ: „а н не зналъ, чтобы эти кам¬
ни могли имѣть какую-нибудь цѣнность; гоняясь за турами, я нс разъ
находилъ очень красивые разноцвѣтные камни (кристаллы) и нс собиралъ
- 29 -
Климатъ Сванетіи суровый. Рѣзкіе переходы отъ тепла
къ холоду даже въ теченіе дня дѣлаютъ его неравномѣрнымъ.
Эти перемѣны способны производить простудныя болѣзни, отъ
которыхъ сванетъ предохраняетъ себя тѣмъ только, что и лѣ¬
томъ не разстается съ теплой одеждой.
Лѣто въ Сванетіи роскошно. Жаровъ здѣсь не бываетъ
вовсе ’). Югозападные вѣтры, которые и сюда заносятъ тепло
и сырость, пройдя снѣговые кряжи на югѣ и западѣ Сване¬
тіи, проникаютъ сюда значительно охлажденными (8—10е R.).
Климатъ, суровый зимою, прекрасенъ лѣтомъ.
Зима въ Сванетіи продолжается около 8 мѣсяцевъ. По¬
слѣдствіемъ такой долгой зимы, когда сванеты вынуждены си¬
дѣть въ своихъ грязныхъ душныхъ сакляхъ, является нерѣдко
простудный тифъ, какъ эпидемія. Но это не недостатокъ кли¬
мата, а слѣдствіе дурныхъ условій домашней жизни обитате¬
лей горъ. По мѣрѣ удаленія отъ истоковъ Ингура въ грани¬
цамъ Мингреліи, климатъ становится теплѣе, о чемъ ясно
свидѣтельствуетъ растительность.
Вотъ какова здѣсь постепенность въ растительности: въ
Ушкулахъ только рододендроны, а около Калъ, Халдэ и Адышъ
хвои; изъ листвы только верба, березки и рододендроны; пше¬
ница родится не во всякое лѣто, да и то плохая, полудикая;
ячмень и овесъ даютъ удовлетворительные урожаи; горохъ и
ихъ какъ ненужные намъ“. Надо замѣтить, что сванеты вообще не лю¬
бители украшеній. Изрѣдка можно встрѣтить у сванета мѣдное кольцо на
пальцѣ и только.
*) Вотъ нѣкоторыя наблюденія температуры. Ушкула 27 іюня. Об¬
лачный день, t въ 3 часа дня 12° R., при западномъ вѣтрѣ. 27 іюня
йодъ Ушкульскимъ ледникомъ. Теплый, ясный, тихій день: t въ 3 ча<а
по полудни 15* R. Въ Мнгурѣ 2е R.; въ кисломъ источникѣ 6® R., въ
4 часа утра 1° R. На стоячей водѣ легкій ледъ; въ 9 часовъ утра 2'R.;
въ В часа по полудни 12° R.
— 30 —
бобы родятся особенно хорошо; травы и цвѣты болѣе чѣмъ
роскошны.
Около Мужалъ хвои уже спорятъ съ листвой. Ель, сос¬
на, пихта и можевельникъ переплелись здѣсь съ стройными
березами и осинами, а берега рѣкъ красиво убраны кустами
рябины, малины, черники, орѣшника и шиповника.
Поля здѣсь, на Мужало-Мулахской равнинѣ, роскошны:
полосы пшеницы, ячменя, овса и ржи чередуются съ поло¬
сами бобовъ, гороха и конопли; на <самой равнинѣ встрѣча¬
ются дикія яблони и груши.
Въ іюнѣ самый разгаръ благоухающей весны. Все еще
только цвѣтетъ. Многіе изъ плодовъ не успѣваютъ вызрѣть,
застигнутые осенними холодами.
Спуститесь еще ниже, въ местійскому обществу, и вы
почувствуете лѣто. Тутъ уже можно встрѣтить кусты барба¬
риса, крыжовника и смородины съ ягодами, которыя вотъ-вотъ
созрѣютъ. Тутъ уже уборка травъ въ полномъ разгарѣ. Нивы
выколосились и мѣстами начинаютъ уже желтѣть. Здѣсь уже
вы встрѣтите всѣ лиственныя породы и всѣ огородныя овощи;
произрастаетъ картофель и капуста; возможны уже и фрукты,
но садовъ не разводятъ,—попытки въ этомъ отношеніи приво¬
дили въ печальнымъ результатамъ: отъ рѣзкихъ переходовъ
въ температурѣ погибали цвѣты и завязавшіеся уже плоды,
а суровая зима уничтожала и самыя деревья.
Еще ниже, въ Эцерахъ и Чубухевахъ, растенія теп¬
лыхъ странъ. Тутъ уже встрѣчается алыча, сливы, вишни.
Садовъ тоже не разводятъ, но, безъ сомнѣнія, опи здѣсь воз¬
можны. Въ Лахмульдѣ есть посѣвы кукурузы. Винограда
же нигдѣ въ Верхней Сванетіи пѣтъ и кустика. Лозы его не
переживаютъ суровой зимы, какъ говорятъ, а способы предо¬
храненія лозъ отъ стужи, какъ нанр., обкладываніе ихъ на¬
возомъ, что съ успѣхомъ практикуется на сѣверномъ Кавка¬
зѣ, сванетамъ неизвѣстны.
31 —
Еще ниже, въ ущельяхъ Ингура и Навры, прибавляется
лавръ и дикое чайное дерево. Здѣсь разнообразіе въ расти¬
тельности достигаетъ крайняго своего предѣла: флора всѣхъ
широтъ чаруетъ зрѣніе своею прелестью. Вѣчный снѣгъ, мхи,
рододендры, горныя травы, цвѣты (лютики, подснѣжники и
проч.), хвои, листва, поля, овощи, фрукты, лавры и чайное
дерево, все это передъ наблюдателемъ.
Конопля растетъ въ Сванетіи хорошо, но сѣютъ ее не
особенно много по недостатку земли. Изъ пеньки вьютъ верев¬
ки и прядутъ нитки, изъ которыхъ ткутъ грубую матерію.
Изъ матеріи этой шьютъ чувалы (мѣшки) и рабочіе костюмы.
Сѣмена конопли предварительно растираются ручнымъ
жерновомъ, а потомъ изъ муки этой руками выжимаютъ мас¬
ло. Получается этого продукта, при такомъ способѣ приготов¬
ленія, слишкомъ мало. Конопляное масло употребляется въ
домашнемъ обиходѣ какъ лѣкарство: пьютъ его старики отъ
ломоты и родильницы послѣ родовъ. Такое лѣченіе издревле
освящено обычаемъ, распространено во всей Сванетіи и поль¬
зуется большою популярностью.
На высокихъ мѣстахъ и подъ ледниками распространяет¬
ся луковичное растеніе <накшдель> по сванетски. Прямостоя¬
чій цилиндрическій гладкій стебель его, въ палецъ толщиною,
достигаетъ аршина въ высоту, а противоположно- сидячіе
листья очень похожи на листья подорожника, только гораздо
больше ихъ. Луковица этого растенія (цвѣтовъ на немъ не
бываетъ) употребляется доморощенными врачами, какъ хоро¬
шее лѣкарство отъ ранъ.
Кромѣ указаннаго лѣкарственнаго растенія есть и дру¬
гія, но они извѣстны только знахарямъ, а тѣ не выдаютъ
своего секрета.
Знахари сванетскіе берутся лѣчить только наружныя бо¬
лѣзни и особенно раны, противъ же внутреннихъ болѣзней
лѣкарствъ не знаютъ и употребляютъ заговоры и молитвы.
Вообще народная медицина у сванетъ не развита и ука¬
зываетъ слишкомъ ограниченное количество средствъ для лѣ¬
ченія. Отъ укушеніа змѣи знахарь (чаще всего старуха) бе¬
ретъ чашку съ водой и бросаетъ въ нее угли и ножъ, сопро¬
вождая эти дѣйствія таинственнымъ шептаньемъ. Нашептан¬
ной водой обмываетъ раны; часть ея больной выпиваетъ. Кро¬
мѣ того, укушенный надѣваетъ на руку или на ногу желѣз¬
ный ключъ на шерстяной ниткѣ, вѣря, что это симпатическое
средство поможетъ отъ змѣинаго яда.
Колдуновъ и ворожей среди сванетъ нѣтъ. Нуждающіеся
въ гаданіи ѣздятъ въ Лечгумъ къ извѣстнымъ тамъ гадаль¬
щицамъ.
Изъ съѣдобныхъ дикихъ травъ извѣстны здѣсь слѣдующія:
< Пуртхвала>—лопуховидное растеніе, встрѣчающееся на
сырыхъ мѣстахъ и особенно около ключей. Толстые мясистые
черенки большихъ листьевъ употребляются въ пищу въ сы¬
ромъ видѣ, причемъ предварительно сдирается кожица; Вкусъ
кислый, вяжущій.
<Hardli> (гардли)—травянистое растеніе, стебли по фор¬
мѣ и цвѣту напоминаютъ лѣсную спаржу, ѣдятъ стебли въ
сыромъ видѣ. Вкусъ горьковато-кислый.
< Чичвла > —^травянистое растеніе, съ большими лопухо-
видными листьями. Стебель внутри пустий. Растетъ подъ лед¬
никами на пастбахъ. Ѣдятъ пастухи стебель съ хлѣбомъ;,
вкусъ кисловатый.
<Hef> (гефъ) — травянистое растеніе, въ родѣ изавеля.
Растетъ па большихъ высотахъ. Плотный стебель и листья съ
кислосладкимъ вкусомъ употребляютъ пастухи, какъ приправу
къ хлѣбу.
Грибовъ здѣсь не ѣдятъ вовсе. Встрѣчаются шампиньоны
на выгонахъ и боровики въ лѣсахъ.
Какъ особенное, свойственное высокимъ горамъ растеніе,
привлекаетъ вниманіе наблюдателя рододендронъ. Растеніе это
33 —
въ видѣ темныхъ пятенъ выдѣляется на свѣтлой зелени гор¬
ныхъ травъ и распространяется до 9000 футовъ высоты,
уменьшаясь постепенно въ своей величинѣ. Такъ у подножія
горъ на высотѣ отъ 6 до 7000 фут. оно достигаетъ до 1 саж.
въ высоту со стволами до 2-хъ вершк. въ діаметрѣ; на край¬
ней же высотѣ (около 9000 фут.) кустики его не болѣе '/.
арш. въ высоту. Кривые стебли рододендрона одѣты чешуй¬
чатой темной корою и заключаютъ въ себѣ мягкую сердцеви¬
ну. Листъ толстый, мясистый, темнозеленаго цвѣта, овальный,
гладкій сверху и волосатый снизу; очень похожъ по формѣ
на листъ лавра. Цвѣты сидятъ пучкомъ; бѣлые колокольчатые
вѣнчики обладаютъ весьма слабымъ пріятнымъ запахомъ. Сы¬
рые вѣтви и листья его горятъ съ трескомъ и даютъ много
густого дыма. Употребляется на топливо въ горахъ.
Въ Ушкулахъ, гдѣ только растутъ одни рододендроны,
растеніе это—необходимость: единственный возможный мате¬
ріалъ для топлива. Нельзя не отмѣтить особенности этого
растенія: распространяется оно съ замѣчательною послѣдова¬
тельностью только по сѣвернымъ склонамъ, какъ бы прячась
отъ солнца. На солнечныхъ склонахъ встрѣчается только въ
видѣ исключеній и то только въ выемкахъ горъ и именно въ
той части ихъ, которыя не освѣщаются солнцемъ.
Хвойные лѣса занимаютъ около V* всего пространства
горной Сванетіи. Весь сѣверный склонъ Сванетскаго кряжа
покрытъ до высоты лѣсовъ (около 70Ѳ0 ф.) стройными елями,
между которыми глазъ можетъ выдѣлить мѣстами круги свѣт¬
ло-зеленыхъ березъ.
Большую часть лѣсовъ. сванеты давно уже подѣлили въ
частную подворную собственность полосами и пользуются ими
умѣренно; изъ своей полосы сванетъ по мѣрѣ надобности вы¬
рубаетъ часть, запуская ее потомъ подъ поросль; такіе поро¬
сли, уже съ деревьями порядочной величины, выдѣляются пра¬
вильными фигурами въ дѣлянкахъ. По нимъ глазъ легко мо-
34
жетъ отличить ширину и длину каждой дѣлянки (ширина 15—-
20 саж., длина отъ Ингура до конца лѣса вверхъ).
Есть лѣса церковные; они подарены церквамъ общест¬
вами, какъ жертва Богу. Изъ такихъ лѣсовъ разрѣшается
пользоваться духовенству. Но есть и заповѣдныя, священныя
рощи, изъ которыхъ сванетъ не позволитъ вырубить ни одного
дерева никому. Рощи эти обыкновенно окружаютъ развалины;
древнихъ сванетскихъ церквей.
Лѣсомъ могли бы сванеты промышлять, но сбывать его-
некуда. Лѣсныхъ промысловъ поэтому вовсе не существуетъ
въ Сванетіи. О куреніи смолы и дегтя сванеты не имѣютъ
никакого понятія,—имъ онъ не нуженъ, а продавать все рав¬
но некому и некуда.
Дикія яблони и груши служатъ предметами мѣновой тор¬
говли съ горцами сѣвера. По окончаніи полевыхъ работъ
партіи сванетъ съ кожаными мѣшками за спинами бредутъ
по ледникамъ на сѣверъ: несутъ они на продажу горцамъ
груши. Горцы сѣвера удивляются отважности и безпечности
сванетъ въ.своей жизни: за 40 коп., которыя ему дадутъ за-
груши, онъ рискуетъ потерять жизнь на ледникахъ, да еще-
въ опасное время года.
Впрочемъ татары, кажется, въ этомъ случаѣ уступаютъ
въ практической смѣтливости сванетамъ. Не 40 коп., кото¬
рыя онъ и не получитъ деньгами, заставляютъ сванета со¬
вершать эти опасные переходы по ледникамъ,—онъ знаетъ,
что въ это время татары особенно добры: они сосчитали свои
барыши отъ продажи скота, они сыты, веселятся, празд¬
нуютъ. Сванетъ также непрочь попраздновать на счетъ сво¬
ихъ сосѣдей. Груши являются преддогомъ, поводомъ. Сванетъ
надѣется вкусить жирнаго мясца и всякой другой пищи ни
правахъ гостя; сванетъ надѣется купить здѣсь дешево скоти¬
ну; грушами онъ чаще всего задабриваетъ своего кунака (прі¬
ятеля) или вымѣниваетъ у куначки штуку самодѣльнаго сук-
— 35 —
на, овчинку, а иногда и ягненка. Карачаевцы въ это время,
по обычаю, рѣжутъ скотъ на цѣлую зиму для продовольствія
семьи; часть мяса идетъ въ жертву Богу, какъ благодарность
за хорошій приплодъ. Сванетъ сумѣетъ выпросить и мяса, и
вотъ онъ возвращается домой съ довольно цѣнной' добычей:
онъ умножилъ свои 40 в. въ 10, 20 и болѣе разъ, не счи¬
тая того, что недѣлю, а то и всѣ двѣ, кормился на чужой
счетъ да еще праздничною пищею.
Все это, конечно, не стоитъ того, чтобы только изъ-за
этого рисковать жизнью, но таковъ ужъ сванетъ. Иному ка¬
рачаевцу посулите рай Магоміета за ледниками, онъ не пой¬
детъ, а сванетъ лѣзетъ прямо въ пасть смерти изъ-за гроша.
Говорятъ, что бродить за горы у сванетъ обратилось въ та¬
кую же характерную привычку, какъ кочевать у цыганъ. Это
до нѣкоторой степени справедливо.
Своего особеннаго типа домашняго скота сванеты не имѣ¬
ютъ:, овцы, быки, лошади, коровы и проч. пріобрѣтены отъ
горцевъ сѣвера или покупкою, или грабежомъ. Водятся, впро¬
чемъ, въ маломъ количествѣ овцы и бараны мѣстной породы,
весьма мелкой, но обладающей превкуснымъ мясомъ. Для мя¬
са они только еще и держатся.
Количество скота въ Сванетіи ограничено площадью паст¬
бищныхъ мѣстъ и, главное, возможностью прокормить его въ
долгую зиму заготовленнымъ кормомъ. Большихъ табуновъ,
какъ частной собственности семьи, здѣсь нѣтъ, но каждый
дворъ, за удовлетвореніемъ своихъ потребностей, имѣетъ еще
скотъ и на продажу; безъ этого едва ли сванетъ могъ бы су¬
ществовать въ настоящее время. Все, чего онъ не имѣетъ,
сванетъ добываетъ скотомъ; а не имѣетъ онъ многаго: сель¬
ско-хозяйственныхъ орудій, сбруи, оружія, бѣлья, платья, по¬
суды и пр. Продается скотъ и покупается необходимое, глав¬
нымъ образомъ, на осенней ярмаркѣ въ Лечгумѣ (деревня
Дагеры, Лечгумскаго уѣзда Кутаисской губерніи).
36
Слѣдующая таблица наглядно подтверждаетъ сдѣланный
выводъ о скотѣ.
JVs 5-й.
1-
1.
і
Ч
И с л
0 с
К 0 т
а.
ч
Названіе обществъ.
і
•
пн
02
«
О
1 Катеровъ!
j и ословъ
1
1
| Коровъ.
!
і
j Быковъ.
г
•
св
а-
02
«
&
Уі
р
лая
=С
и
«
О
Ушкула ....
38
2
1
123І 162
j 1
1
242
44
128
Балы . .
31
1
116
і
152
121
109
128
Инары ....
35
—
1
463
485
613
330
496
Эцеры . . . .
78
І
9
457
420
І
1
675
j
619
639
Пары
29
15
314
і
j
і
237
620
(
648
346
Леажеры....
27
—
192
191
384
410
297
Чубухевы.
28
55
432
412
!
150
1
1704
*
211
Бечо
62
і
1
282
237
350
292
407
Латалъ ....
401
2
594
і
497
1064
1370
776
Мулахъ . . ,
і
69І 6
(
\
428
470
849
452
527
Местія ....
41
1
269
286
405
390
318
Итого .
1
478І
91
#
\
3670
35 і 9
5473
6368
4273
На 1000 душъ насел.
50,.]
9„|з84)а
•176,.
581,*
672„
447.,
Характерно въ этой таблицѣ, что большее число кате¬
ровъ и ословъ падаетъ на чубухевское (55) и царское (15)
общества. Общества эти расположены въ сосѣдствѣ съ Мин-
греліей, откуда главнымъ образомъ и добываются ослы и ка¬
тера, необходимые здѣсь для вьючной ѣзды и особенно въ
— 37 —
частыхъ путешествіяхъ то въ Мингрелію, то за горы на сѣ¬
веръ. Эти два общества съ Латальскимъ и скота содержатъ
относительно больше, чему способствуетъ немало обиліе луго¬
выхъ покосныхъ мѣстъ.
Пріобрѣтается скотъ на сѣверѣ дешево и сбывается сва-
нетами въ Мингреліи и Лечгумѣ съ большой выгодой. Лоша¬
ди—преимущественно кобылицы. Сванетъ держитъ ихъ изъ-за
приплода. Вьючныя лошади необходимы также въ частыхъ от¬
лучкахъ къ сосѣдямъ за покупками. Домашнія же работы ис¬
полняются быками.
Быки запрягаются въ дровни (сани) и лѣтомъ и зимою,
—это самый удобный экипажъ для рабочей 'ѣзды. Колесныхъ
дорогъ не существуетъ, почему въ Сванетіи нѣтъ ни единаго
колеснаго экипажа. Сани же скользятъ по травѣ, какъ по
снѣгу и удобны при многочисленныхъ крутыхъ спускахъ.
Козы и коровы, кромѣ приплода даютъ еще въ изобиліи
сванету молоко, продуктами изъ котораго кормится вся его
семья круглый годъ, чѣмъ отчасти замѣщается недостатокъ
въ хлѣбѣ.
Карачаевцы и особенно пастухи въ горахъ не видятъ и
куска хлѣба по цѣлымъ мѣсяцамъ, часто въ продолженіи
всего лѣта живутъ на одномъ молокѣ, а здоровы и сильны.
Сырого молока сванеты не ѣдятъ вовсе по установивше¬
муся издревле обычаю.
Изъ дикихъ животныхъ особенно извѣстны здѣсь: туры
(дикіе козлы), серны и медвѣди. Туры живутъ стадами. Общей
формой тѣла напоминаютъ козла. Громадные рога, достигаю¬
щіе иногда 73 всей длины животнаго, т. е. до 2-хъ аршинъ,
загнуты назадъ. Иногда они прыгаютъ съ большой высоты
внизъ, надаютъ прямо на рога и, перевернувшись, бѣжатъ да¬
лѣе. Такіе прыжки для нихъ одно изъ легкихъ гимнастиче¬
скихъ упражненій. Не хочется вѣрить, чтобы эти животныя
могли жить и бѣгать въ неприступныхъ свалахъ такъ же
— 38 —
свободно, какъ наши табуны въ стешіхъ. Шерсть на молодыхъ
вьется, какъ у ягненка и желтоватаго цвѣта; на .старыхъ ко¬
роткая и гладкая. Подъ короткой, слегка заостренной мор¬
дой виситъ небольшая козлиная бородка. Хвостъ едва замѣ¬
тенъ, какъ у оленя. Тонкія, но сильныя ноги вооружены
крѣпкими полосатыми копытами. Уши—какъ у обыкновеннаго
барана. Вообще животное это по виду представляетъ какую
то странную смѣсь козла, барана и оленя. Ни одно изъ этихъ
названій къ нему не приложимо вполнѣ.
Охота на туровъ считается самою интересною. Охотники
взбираются на большія крутизны и выжидаютъ, когда туры
спустятся съ вершинъ пастись. Животное это чрезвычайно
чутко, трусливо и обладаетъ превосходнымъ зрѣніемъ. Мно¬
го нужно сноровки, чтобы подкрасться къ нему незамѣтно.
Охотникъ обыкновенно надѣваетъ одежду цвѣта тѣхъ скалъ,
гдѣ надѣется встрѣтить туровъ. Мясо тура не особенно вкус¬
но, но для сванета оно лакомое блюдо. Турьи шкуры идутъ
на одежду, а рога продаются на ярмаркѣ.
Ушкульскіе охотники славятся какъ первые на туровъ.
Чу булевскіе не уступаютъ имъ въ славѣ охотою на медвѣдя.
Медвѣдей много во всей Сванетін, но на границахъ съ Мин-
греліей, гдѣ сохраняются еще дѣвственные лѣса, ихъ можно
встрѣтить цѣлыми стадами. Чубухевскіе охотники украшаютъ
стѣны своихъ домовъ медвѣжьими лапами; одна изъ нихъ
идетъ непремѣно на украшеніе. У одного ивъ такихъ охотни¬
ковъ насчитывается болѣе сотни лапъ лѣтъ за 15 охоты. Мед--
вѣди здѣсь достигаютъ внушительныхъ размѣровъ: иные въ
дородствѣ, пожалуй, поспорятъ и съ нижегородскими. Мясо
медвѣдей не идетъ здѣсь въ пищу; шкуры же продаются.
Серны живутъ по скаламъ, какъ и туры. На нихъ так¬
же охотятся. Встрѣчаются лисы и много волковъ, особенно
зимою, когда они наводятъ ужасъ своимъ воемъ вокругъ де¬
ревень.
— 39 —
Пернатое племя какъ бы отсутствуетъ въ Сванетіи. Куръ
держатъ очень мало; гусей и утокъ можно встрѣтить только
у священниковъ и князей. Въ поляхъ и лѣсахъ не слышно
пѣнія пернатыхъ. Одни только орлы описываютъ свои зага¬
дочные круги въ синевѣ небесъ надъ вершинами.
Въ ущельѣ Накры и въ лѣсахъ на границахъ съ Мин-
греліей встрѣчаются трясогузки, дятлы и вороны.
Изъ насѣкомыхъ—оводы и мухи въ лѣтнее время иногда
дѣлаютъ ѣзду по горамъ просто невозможною.
Народонаселеніе.
л
Всѣхъ сванетъ, включая сюда и цхенисъ-цкальскихъ,
считается 15000. На горную Сванетію приходится больше
половины этого числа душъ (9533).
Помѣщаемыя ниже таблицы касаются распредѣленія на¬
селенія по обществамъ только Верхней Сванетіи или Сванет-
скаго Приставства. Цхенисъ-цкальскіе сванеты внесены въ
общіе снискн Лечгумскаго уѣзда и отдѣльныхъ статистиче¬
скихъ данныхъ о нихъ не имѣется.
Главная масса населенія — крестьяне. Привилегирован¬
наго сословія только 7,3% (см. табл. Л1? 9).
Слѣдующая таблица распредѣляетъ только податное на--
селеніе по правамъ собственности.
Свѣдѣнія во всѣхъ таблицахъ—приводятся за 1886 г.
Въ таблицу № 7 не включено 100 дворовъ дворянъ, кня¬
зей и духовенства: они отнесены въ таблицу Л» 9.
Средній составъ крестьянской семьи исчисляется въ 7
душъ обоего пола па дворъ (7500 душъ на 1081 дворъ). Осо¬
бенно большихъ семей въ Сванетіи нѣтъ.
Каждое общество составляется изъ нѣсколькихъ мелкихъ
деревень и хуторовъ.
— 40 —
№ 6-й.
Число дворовъ.
ч
И С
Л
0
д
у Ш
г
ъ.
Названіе
обществъ.
•
DC
ЛЦфЬ •
О DC
Q-. СЙ
СО hQ
fS*-a О
t? <D
Л Ш .
«
е®
• X
ьй
І а
' 22 св
.А
і
gj
DC
О
Я
н •
CJ С4
V© я
о л
9
tf
я
Св
св
Я
I
я.
О
сгвенныхъ.
1
Времевно-
обязанныхъ
Собствеи-
1
никовъ.
1
I
£
СС
0Q
я
*4
с—« я
са 'о
,6 8
X
М.
ш.
м.
I ж.
м.
ж.
М.
| ж.
Ушкула...
73
*
—
—
281
239
—
—
—
—
—
—
І^аЛЫ.* * • * #
64
—
—
—
236
189
—
—
—
—
Инары....
128
і
і
!
—
553
449
1
t
1
г
—
—
—
—
Эцеры....
—
1 -
1
171
1
1
1
—
732
599
1
1
1
—
Пары......
79
_
Г
і
845
310
—
—
—
—
—
—
Ленжерн..
70
—
—
350
317
—
—
—
—
—
—
Чубухевы..
115
1;
510
. 477
—
6
3
Бечо
84
357
323
—
—
Латаль....
119
—
492
1
1
486
—
—
—
—:
Мулахъ....
—
нк
1
107
—
535
455
—
—
Местія....
l
~~~ I
j
■!
г
70
і
1
—
—
319
274
—
—
Всего въ
Приставств.
732
—
348'
Г
1
3124!
І
1
2790
і
1586
1328
6
3
На 1000
душъ васел.
76,,
—
1
S
зб,6|
1
і
о„
і
327„
І
1
292,,
—
—:
166,,
139,3
о„
0,3
Распредѣленіе населенія по деревнямъ особаго значенія
не имѣетъ, такъ какъ и въ земельномъ и въ административ¬
номъ отношеніи деревни и хутора обособленности не имѣютъ;
они составляютъ цѣлое съ своимъ обществомъ.
По количеству земли населеніе распредѣлялось слѣдую*
41 —
щимъ образомъ (количество земли указано въ «кцевахъ», а
кцева=900 квадратн. саж.).
№ 7-й.
Но количеству земли.
Въ тонъ числѣ
Число дворовъ имѣющихъ:
Названіе
»
Пахатлой земли.
Не пахатной.
•
еО
к
3
9
р
1л
•
О
Р
і
і
.
О
j Отъ 10 и болѣе.
tfl
к
3
общестнъ.
Крестьяне]
земель.
і
•
:а
о
ГЦ
ь-
к
Орочей
і
о
с*
£
о
**
1 ®
о
ѵО
53
О
о
о
о
гв
ь-
о
дЛ
св
н
А
*4
О
О?
СО
го
о
(-Q
«
Ушкула...
562
298
264
і
46
24
1
3
50
18
2
Калы.. ....
391
236
153
—
.49
11
1
3
57
—
і
3
Ииары....
788
506
282
—
83
37
4
10
102
10
2
4т
Эдеры ....
950
160
51
—
24
14і
2
3
38
’
—
8
□ары
354
—
—
1
_!
І
—
—
—
1
—
Ленжеры...
936
310
626
і
1
53
'ИІ
1
4
5
35
28
2
Чубухевы. .
550
!
і
I
[
t
1
і
1
2
Бечо. • •. • •
484
290
194
1
—
65
1
15
2
t
1
75
5
1
2
Латалъ....
1CG7
696
971
—
40
56
18
64
15
25
1 ■
5
Мулахъ...
1661
520
1132
45
48
8
1
и.
1
33
48
і
6
Местія....
1081
335
746
-
37
22
7
'
9
24
І зз
4
Итого...
9424
3360| 4419
—
442
238
47
21І419
140
138
38
На 1000
душъ насел.
988,5
352,t
463,,
__
4б,з
24.»
4,»
2»?
43,»
лі
1
із,4
1
3,*
На каждый крестьянскій дворъ приходится такимъ образомъ
всей удобной земли 8„ кцевы, или около 3 десятинъ. Всѣхъ
же крестьянъ 7500 душъ (безъ хизанъ) и на душу приходится
42 —
немного болѣе 1 кцевы. Палатной же земли среднимъ числомъ
приходится на дворъ: 5,2 кцевы или около 2 десятинъ; на
душу: 0П, кцевы или 360 кв. саж.
Хизанами здѣсь называются пришельцы изъ другихъ мѣстъ.
Они принимаются въ общество безъ права на землю, хотя
пастбищными мѣстами, находящимися въ общественномъ вла¬
дѣніи, а не въ частной, подворной собственности, какъ всѣ
прочія земли, имъ не возбраняется пользоваться наравнѣ со
всѣми общинниками. Пахатную землю хизаны и безземельные
арендуютъ по клочкамъ у зажиточныхъ большеземельныхъ
сванетъ и у князей, или же зарабатываютъ хлѣбъ полевыми
работами. Нѣкоторые изъ безземельныхъ живутъ батракауи у
князей и на сторонѣ.
Въ платежѣ податей сванеты почти всѣ уравнены. Каж¬
дый дворъ (дымъ) платитъ: казенныхъ 1 рубль и земскихъ 30
коп. Только два общества: чубухевское и парское, занимаю¬
щія земли, конфискованныя казною у князя Константина Да-
дишкиліани, казненнаго за убійство Кутаисскаго губернатора
князя Гагарина, платятъ: казенныхъ 3 руб. и земскихъ 2 р.
съ каждаго дыма.
Сванеты издревле живутъ обществами, которыя и доселѣ
сохранили много чертъ родового начала. Каждое общество
налагаетъ на своихъ членовъ особый типическій отпечатокъ:
побывавшій въ Сванетіи безъ труда можетъ отличить, напр.,
ушкульца отъ мулаха, лахмульдца отъ местійца и т. д. Ушку-
лецъ—брюнетъ, тонокъ, строенъ, ловокъ и поэтъ душою. Ме-
стіецъ—настоящій уроженецъ Ярославской губерніи съ тою
ч.
же русою бородою лопатой, вѣчно бѣгающими и смѣющимися
глазками. Мулахъ—чистѣйшій малороссъ не только по виду,
но и по характеру и образу жизни; тЬ же запорожскіе усы,
люлька (трубка), та же тяжелая, развалистая походка, угрю¬
мость и пр. Лахмульдцы—еврейскаго типа; ихъ и сванеты счи¬
таютъ евреями и подсмѣиваются надъ ихъ происхожденіемъ.
— 43 —
Несомнѣнные евреи — они только сохранили типъ этой націи,
во всемъ же остальномъ они такіе же земледѣльцы, какъ и
прочіе сванеты. Чубухевцы—частью цыганскаго, частью мон¬
гольскаго типа. Затѣмъ эцерцы сохранили черты грузинскаго
типа. Такимъ образомъ особый, оригинальный типъ сванета
миѳъ; это ясно для каждаго, побывавшаго въ Сванетіи. Весь¬
ма трудно разобраться въ этомъ разнообразіе типовъ и выдѣ¬
лить изъ него типичнаго настоящаго сванета. А что настоя¬
щіе сванеты когда то были, въ этомъ нѣтъ сомнѣнія. Были
же предки, оставившіе особый сванетскій языкъ, оригиналь¬
ные обычаи, преданія старины глубокой. Сванетское общество
не только административная единица,—оно община по роду,
по духу, по интересамъ и но землѣ. Во главѣ общества по¬
ставленъ правительствомъ старшина, какъ и въ сельскихъ
управленіяхъ остальной Россіи; но это не мѣшаетъ обществу
сохранять свой прежній общественный строй. Нравственное
и религіозное руководительство обществомъ продолжаетъ еще
находиться въ рукахъ старцевъ. «Почему вы не работаете въ
пятницу и субботу»? Такъ старики намъ приказали: наши
предки — говорятъ оші — такъ поступали и жили счастливо,
поступайте и вы, чтобы не прогнѣвить Бога.—Старики иног¬
да и судятъ, разбираютъ распри. Офиціальный сельскій судъ
существуетъ пока для формы: къ нему рѣдко прибѣгаютъ.
Всѣ члены общества считаются родственниками, братья¬
ми по роду; при встрѣчѣ въ пути или въ домѣ существуетъ
обычай лобызанія между обоими полами. Въ поминкахъ и
крестинахъ принимаетъ участіе все общество, какъ семья.
Другое общество для нихъ чужіе.
Въ общинномъ владѣніи находятся- только пастбищныя
мѣста, нивы же и лѣса подѣлены въ частную собственность.
Но и частная собственность идетъ въ общее пользованіе, ког¬
да это нужно для интересовъ цѣлаго общества. Такъ, напр.
гость, принятый кѣмъ-либо изъ .членовъ, считается гостемъ
— 44 —
цѣлаго общества и угощать его должно цѣлымъ обществомъ;
въ этомъ случаѣ лицу, пріютившему гостя, отпираются всѣ
частныя житницы: онъ можетъ брать для гостя, что угодно
и сколько угодно. Такова сила обычая, оставленнаго въ на¬
слѣдіе родовымъ началомъ.
Всѣхъ обществъ въ Сванетіи 11: 1) Ушкула, 2) Калы,
3) Инары, 4) Мужало-Мулахское, 5) Местія, 6) Ленжеры,
7) Латаль, 8) Бечо, 9) Эцеры, 10) Пары и 11) Чубухевы.
Каждое общество составляется изъ нѣсколькихъ деревень,
имѣетъ сельское управленіе съ писаремъ (обязанности кото¬
рыхъ выполняются священниками), старшиною, помощника¬
ми, судьями и прочимъ штатомъ.
Управляется Сванетія особымъ приставомъ, мѣстопре¬
бываніе котораго въ Бечо. Опъ подчиняется уѣздному началь¬
нику Лечгумскаго уѣзда. Жалобы сванетъ разбираются миро¬
вымъ судомъ Лечгумскаго уѣзда въ Цагерахъ. Для сванетъ
это большое неудобство: имъ приходится мѣрить Свапетскій
кряжъ, d иногда и дорогу въ Кутаисъ по тяжебнымъ дѣламъ.
На зиму же они остаются и вовсе безъ суда. Лѣтомъ иногда
пріѣзжаетъ судъ въ Сванетію.
Разсмотримъ теперь дальнѣйшее распредѣленіе населенія
Верхней Сванетіи.
Слѣдующая таблица «У: 8 указываетъ на распредѣленіе
населенія по обществамъ, со включеніемъ всѣхъ сословій,
имѣющихъ осѣдлость въ Сванетіи, а также количества церквей
и мельницъ.
— 45 -
P
№ 8-й.
Названіе обществъ.
' Штатныхъ
| церквей.
fcQ
1
Число дворовъ.;
1
1
Число душъ.
} Всего
j об. пола.
<
I J
о .
Й g
s-. э
£ §
*3
О .
tq оЗ
<Х> 4
Ушкула
1
13
75
526
284
242
Калы
1
12
64
425
236
'
189
Инары
2
20
133
1027
568І
459
Эцеры
2
44
176
1365
750
415
Пары
—
14
80
664
350'
1
J
314
Ленжерн
1
13
71
669
351!
і
318
Чубухевы
1
18
116
996
516'
I
480
Бечо
1
1
29
89
704
371!
1
1
333
Латаль
1
2|
122
і
994
J
I
504
490
Мулахъ
3
24
1
|
153
!
1303
702
1
601
Местія
1
12
і
і
і
102
860
467
493
Всего въ приставствѣ.
14
224
1181
1
і
9533
1
5099І4334
і
!
Въ таблицѣ отсутствуетъ графа школъ, торговопромыш¬
ленныхъ заведеній, духановъ и общественныхъ зданій. Ничего
подобнаго въ Сванетіи нѣтъ. Нѣтъ и спеціальныхъ торговцевъ
и разнощиковъ товаровъ: каждый самъ ѣздитъ за покупками
на сторону. Торговля еще продолжаетъ носить хатактѳръ мѣ-
ны продукта на продуктъ, особенно внутри Сванетіи.
4
46
*
Общественныхъ зданій нѣтъ. Была сдѣлана попытка
устроить въ обществахъ зданія для сельскихъ управленій. Въ
Местіи, напр., и Чубухевахъ общественными средствами вы¬
строены были такія зданія, но ихъ скоро забросили, и стоятъ
они теперь полуразрушенными. Необходимо, чтобы въ такомъ
зданіи кто либо килъ, а кто же броситъ свое родное пепели¬
ще и пойдетъ въ сарай (такъ неприглядны эти зданія), гдѣ и
j
холоднѣе, чѣмъ въ родномъ пепелищѣ, да и хозяйство не подъ
руками?
Въ Дадіановской Сванетіи и Лечгумѣ въ такихъ зданіяхъ
живутъ писаря, и называются они поэтому канцеляріями, а
здѣсь должность писарей исполняютъ почти вездѣ священни¬
ки, которые имѣютъ для жительства церковные или свои соб¬
ственные дома.
Въ таблицѣ показано только число штатныхъ церквей,
но во многихъ деревняхъ поддерживаются еще и старинныя
церкви. Такъ въ Ушкалахъ, кромѣ штатной, сохраняются
еще и заштатныя 2 церкви. Служба въ такихъ церквахъ бы¬
ваетъ по очереди и въ случаяхъ разныхъ требъ.
Церкви —каменныя зданія и такъ малы, что большинство
молящихся бываетъ вынуждено стоять на дворѣ. Священники
жалуются, что прихожане рѣдко посѣщаютъ церкви,—и не¬
мудрено: богослуженіе совершается на грузинскомъ языкѣ,
который очень немногіе понимаютъ. Грамотныхъ на грузин¬
скомъ языкѣ только 41 человѣкъ во всей Сванетіи, въ томъ
числѣ только 10 крестьянъ (см. табл. Дг 15).
Есть много древнихъ полуразрушенныхъ и разрушен¬
ныхъ церквей, а также священныхъ мѣстъ, гдѣ, по преданію,
существовали церкви. ВъУшкулахъ, напр., такихъ развалинъ
насчитывается до десяти. Это во всякомъ случаѣ указываетъ
на особенную набожность предковъ нынѣшнихъ сванетъ. Древ¬
няя ушкульскал церковь въ деревнѣ Чубіапъ сохранила сва-
нетамъ множество предметовъ старины глубокой. Съ ней свя-
47 —
зано иного воспоминаній о прошломъ. Она окружена камен¬
ной древней стѣной, стоитъ на холмѣ и имѣетъ видъ скорѣе
монастыря, чѣмъ церкви. Не разъ она подвергалась осадѣ и
пе мало покоится около нея ушкульцевъ, сложившихъ свои
головы на защиту вѣры и своей святыни. Драгоцѣнности этой
церкви частенько привлекали хищниковъ. Около Ушкулъ ука¬
зываютъ древнія могилы, гдѣ, по преданіямъ, погребено нѣ¬
сколько десятковъ осетинъ, пытавшихся воспользоваться дра¬
гоцѣнностями ушкульской церкви. И въ настоящее время сва-
неты ревниво защищаютъ свои драгоцѣнности и святыни.
Нужно особое довѣріе со стороны ихъ, чтобы они разрѣшили
осмотрѣть драгоцѣнности въ ихъ церквахъ ’).
Кальскій монастырь оберегается постояннымъ карауломъ
•отъ общества.
Въ числѣ древностностей въ старыхъ церквахъ сохра¬
няются мѣдныя трубы, на подобіе слуховой трубы съ боль¬
шимъ разструбомъ. Трубы эти въ древности замѣняли коло¬
кола; и теперь по большимъ праздникамъ сванеты достаютъ
эту традиціонную вещь и трубятъ, созывая народъ въ цер¬
ковь, какъ это дѣлалось въ древности. Не разъ, вѣроятно,
эти трубы подавали сигналы къ защитѣ, походу, собранію иа
раду и т. п.
Колокола существуютъ въ настоящее время только въ
нѣсколькихъ церквахъ; да они и излишни: обыкновенно церковь
помѣщается въ центрѣ деревни и о времени службы узнать
легко. Служба же бываетъ рѣдко, особенно зимой.
Въ парскомъ обществѣ, по стараніямъ отца благочинна¬
го, выстроена единственная новая деревянная церковь въ Сва-
нетіи. Она почему то не показана въ статистическихъ табли¬
цахъ.
і
') Драгоцѣнности сванетскпхъ церквей были уже описаны въ статьѣ
г. Баврадзе: яСванетія“ въ VI кн. Зап. Кавк. Отд. Геогр. ОГнц.
48
Изъ священниковъ только три коренные сванета, осталь¬
ные изъ Имеретіи и Рачи,
Число мельницъ въ Сванетіи соотвѣтствуетъ количеству
собираемаго хлѣба. Плата за помолъ производится зерномъ
изъ ковша,—она весьма незначительна. Мельницы работаютъ
хорошо только осенью; зимою и весною работаютъ рѣдко. Во¬
обще ихъ болѣе чѣмъ достаточно (описаніе было выше).
Посмотримъ теперь, какъ распредѣляется населеніе Верх¬
ней Сванетіи по сословіямъ.
Прежде всего путешественникъ будетъ удивленъ тѣмъ об¬
стоятельствомъ, что по внѣшности онъ не отыщетъ здѣсь та¬
кого разграниченія: только офиціальныя свѣдѣнія помогутъ
ему разобраться въ этомъ раздѣленіи населенія.
Священника встрѣтить можно не рѣдко въ рабочемъ
костюмѣ, который почти не отличается отъ костюмовъ мірянъ.
Дворяне и князья работаютъ, одѣваются и живутъ небогато,
какъ и крестьяне. Всѣ дома выстроены по одной формѣ и въ
такомъ видѣ стоятъ уже не одну сотню лѣтъ.
Княжеская фамилія бывшихъ владѣтелей Нижней Сване-
тіи сохраняется только въ двухъ обществахъ—эцерскомъ и
бечойскомъ. Въ пареномъ обществѣ, послѣ казненнаго Кон¬
стантина Дадишкиліани, потомковъ его не осталось.
Предки князей Дадишкиліани славились своимъ дород¬
ствомъ и богатырскою силою. Въ Эцерахъ на княжескомъ дворѣ
стоитъ громадная каменная статуя, представляющая одного
изъ такихъ предковъ (Тенгиза) въ естественную величину. Тутъ
же растетъ громадное дерево, подъ тѣнью котораго устраива¬
лись княжескіе пиры. Большое дерево необходимая принадлеж¬
ность княжескаго дворца на Кавказѣ.
Предки сванетскихъ князей пользовались большимъ поче¬
томъ у сванетъ: ихъ уважали, но и трепетали. Подвластныя
имъ общества, получивъ уже полную свободу, относятся съ
— 49 —
уваженіемъ и страхомъ къ бывшимъ своимъ владѣтелямъ. Боль¬
шинство послѣднихъ находится въ русской службѣ.
Верхнія общества (местійское, мужало.-мулахское, каль-
ское и ушкульское) князьямъ не подчинялись и составляли
такъ называемую Вольную Сванетію. Князья не разъ пыта¬
лись завладѣть ими или путемъ договоровъ, или путемъ вой-
%
ны, но терпѣли неудачи.
Въ Упшулахъ разсказываютъ, что, по преданію, одинъ
изъ предковъ князей былъ ими зарѣзанъ на камнѣ, который
они указываютъ, около знаменитой древней церкви крѣпости.
Злополучный предокъ этотъ, по имени Пута, думая за¬
владѣть Вольной Сванетіей, добрался уже до Ушкулъ. Не
могъ онъ завладѣть Ушкулами и хотѣлъ заключить съ ними
миръ. Въ договорѣ онъ хотѣлъ выговорить Нѣкоторыя права
надъ Ушкульцами, но палъ жертвою ярости этихъ фанати¬
ковъ свободы.
Сванетскіе дворяне почти ничѣмъ не отличаются отъ
крестьянъ. Нѣкоторые изъ нихъ живутъ зажиточно, знаютъ
грузинскій и русскій языки и одѣваются по праздникамъ срав¬
нительно богато. Говорятъ, что многіе изъ нихъ дворяне—
самозванцы, но разобраться въ этихъ сплетняхъ мудрено: жа¬
ловались они въ это достоинство, какъ говорятъ, большею
частью словесно имеретинскими царями и владѣтелями Сва-
нетіи. Фамиліи нѣкоторыхъ изъ нихъ даютъ основаніе предпо¬
лагать ихъ имеретинское или грузинское происхожденіе. По
всѣмъ вѣроятіямъ многіе изъ дворянъ—эмигранты стараго вре¬
мени изъ Имеретіи, Мингреліи и Грузіи.
Немногіе изъ сванетскихъ дворянъ находились и нахо¬
дятся въ настоящее время на русской службѣ.
Приведемъ здѣсь таблицу о раздѣленіи населенія по со¬
словіямъ: она имѣетъ особый интересъ.
№ 9-й.
Число дворовъ
по сословіямъ.
Число душъ ПО СОСЛОВІЯМЪ.
Названіе
обществъ.
ѣ
со
00
н
о
В
oj
ВО
О
L Л
и
*
И
В
М
«
а)
S6
tЯ
и
В
В
о
В
В
1
в
•с •
^ *
явилегн-
іаниыхъ.
*
Ь
СО
*
Дуюв-
іНЫХЪ.
І
6
ta
<х>
СО
В
№
Дворянъ.
Крестьянъ
М
і я
і 33
о
В
£ ®
о
#1
О
а
м.
ж.
М.
Ж.
м.
Ж.
м.
ж.
Ушкула...
1
і
і
1
і
1
і
і
і
73
6
520
2
2
—
1
1
{
281
239
Калы
—
—
—
1
і 64
1
—
425
—
—
—
—
—
а
236
189
Ипары....
1
і
4
1
І 128
!
25
1002
—
—
—
—
15
10
553
449
Эцеры....
—
4
1
1
171
1 1
34
1331
—
—
14
п
4
5
732
599
Пары
—
1
1
79
9
655
—
—
—
5
4
345
310
Левжеры..
1
70
2
1
667
1
1
—
—
—
—
350
317
Чубухевы .
—
—
116
996
ш я
—
—
516
480
Бечо
1
2
2
84
24
680
1
3
9
5
4
2
357
323
Латаль....
2
1
119
16
978
8
2
—
4
2
492
486
Мулахъ...
3
—
43
107
'313
990
7
11
160
135
535
455
-
Местія....
2
—
30
70
267
593
2
1
—
146
118
319
274
Всего въ
приставствѣ
11
б
83
1081
692
8837
21
20
23
16
339
277
4716
4121
На 1000
душъ
•
0„
8»
113,,
73„
926„
2>j
2,і
2,.
1..
35,,
29,.
494,і
432,,
Взглянемъ теперь на распредѣленіе населенія по семей¬
ному положенію и возрастамъ.
№ 10-й.
До семейному положенію и возрастамъ.
Женщинъ.
М
у ж
ч и
н ъ
Названіе
й
о?
о
t®
•
Г®
н
4®
X
е
4®
t*
а
«D
е®
а
о
а
да
обществъ.
t®
X
3
*
•
t®
•
с®
US
ф
о
о
14
S
fc®
X
3
О
<х>
о
О
со
а>
о Т
еб 5
а
со
а
о.
1
ш
р*
еб
СЭ¬
РА
£
CQ
*-*■
S
X
и:
сг
о
X
4®
*=с
р*
X
щ
сб
3
ы
X
о
X
В
д
X
О
в
а
X
О
О- §
О.
СО
PQ х
а
t®
CQ
сб
04
СО
о
а
Ухпкула
117
28
'Г~^~
28
69
101
50
8
16
175
7
Б&лы< ••••«»(
83
14
13
79
96
48
9
9
131
1
Инары
223
30
44
157
245
' 83
15
17
308
11
Эцеры
269
66
58
222
334
118
22
29
394
17
*
Пары.*
113
28
40
133
154
57
"*5
к
26
і
191
6
Ленжеры
151
21
24
122
136
43.
г
17
і
21
і
198
4
Чубухевы....
182
36
71
189
294
і
92І
14|
18
278
11
Бечо
123
29
46 j
і
135
16з|
65
»4|
і
20
194
8
Латаль
201
35
I
65
189
220
63
12
20
1
272
10
Мулахъ
259
60
97!
185
307
I
98
23І
38
372
11
Мѳстія ««••••
157
20|
і
1
55
161
4
228
61
34
21
205
5
Всего въ при-
ставствѣ...
1878
369
546
1641
2208
778
173
235
2718
91
На 1000 душъ
населеніи...
197,#
со
со
57,,
П2„
і
231,#
г
СО
18,,
24,,
285,,
9„
Бъ таблицѣ этой заслуживаетъ особеннаго вниманія про¬
центъ стариковъ. Многіе изъ нихъ имѣютъ за 100 лѣтъ, а
есть и такіе, которымъ даютъ болѣе 120 лѣтъ. Старики ноль-
— 52
зуются большимъ почетомъ и уваженіемъ. Ихъ слово—законъ
для каждаго изъ сванетъ. Ветераны стараго времени сохра¬
нили бодрость духа и обладаютъ еще хорошею памятью. Они
живая исторія для молодежи. Ихъ разсказами про старину
молодежь заслушивается и воспитываетъ въ себѣ духъ преж¬
нихъ временъ. Впрочемъ едва ли потомки доблестныхъ пред¬
ковъ воскресятъ уснувшій въ нихъ воинственный пылъ ста¬
рины глубокой. Тогда онъ былъ необходимъ такъ же, какъ
теперь необходима способность въ мирнымъ занятіямъ, что не
чуждо сознанію молодаго поколѣнія.
Не безинтересны графы о числѣ дѣвицъ и холостыхъ.
Вообще въ Сванетін мужское населеніе превышаетъ женское
на 665 душъ (см. табл. № 8). А если бы всѣ холостые
вздумали вступить въ бракъ, то въ. Сванетіи не достало бы 232
невѣстъ и количество недостающихъ пришлось бы пополнять
изъ числа 369 вдовъ. Но вдовы рѣдко выходятъ замужъ, такт>
какъ все имущество по смерти мужа по обычаю, переходитъ,
въ руки дѣтей, и вдова можетъ располагать только собою.
Немалый % холостыхъ указываетъ на воздержанность
отъ семейной жизни; вступленію въ бравъ препятствуютъ
главнымъ образомъ бѣдность и необезпеченность землею. Ран¬
ніе браки (до совершеннолѣтія брачущихся) здѣсь не рас¬
пространены такъ, какъ въ прочихъ мѣстахъ Кавказа, гдѣ
нерѣдко дѣвица 12—13 лѣтъ вступаетъ въ бравъ съ мальчи¬
комъ 14—15 лѣтъ. Въ Сванетіи можно встрѣтить холостыхъ
въ возрастѣ 30-^-40 дѣтъ.,
Невѣстъ берутъ только изъ своей среды. Обычаи пред¬
ковъ чтутся свято, а смыслъ этихъ обычаевъ „держись своего
берега “. Въ Сванетіи поэтому не встрѣчается женъ изъ дру¬
гого племени. Быть можетъ, и есть исключенія, но памъ не
приходилось ихъ видѣть.
Пока еще сванеты ревниво охраняютъ свою племенную
самобытность и не смѣшиваются браками съ другими нлѳме-
— 53
нами. Такъ-ли это велось и въ древности—подлежитъ боль¬
шому сомнѣнію, если мы припомнимъ, что .было сказано о
типичности современнаго свана.
Семейный бытъ сванетъ сохраняетъ еще черты родового
начала. Глава семьи распоряжается въ семьѣ всѣмъ деспоти¬
чески; ему повинуются безпрекословно. Никто изъ семьи не
можетъ отлучиться безъ разрѣшенія старшаго. Это доста-
^вляетъ много хлопотъ путешественникамъ при наймѣ провод¬
никовъ.
Женщина свободна и такая же гражданка, какъ и муж¬
чина. Она здѣсь не угнетается и вѣдаетъ только домашнее
хозяйство. Браки заключаются хотя свободно, но съ общаго
согласія всѣхъ родственниковъ, причемъ глава семьи насилій
надъ волей жениха или невѣсты не употребляетъ.
Почитаніе старшихъ у сванетъ возведено на степень за¬
кона. Ушкульцы въ этому присоединяютъ еще особую вѣжли¬
вость и церемоніи во взаимныхъ отношеніяхъ между членами
общества. Деликатность и изысканность ушвульцевъ въ обра¬
щеніи вошли здѣсь въ поговорку. Сванетскій лексиконъ, въ
чести сванетъ, страдаетъ отсутствіемъ бранныхъ словъ. Самое
сильное ругательство—дуракъ. Самолюбіе сванета не можетъ
вынести и этого слова: часто изъ-за него возникаетъ вражда
и даже кровавая месть.
Очертимъ теперь по возможности домашнюю жизнь сва¬
на, костюмы, пищу, обычаи и т. д.
Выше было сказано, что каждое сванетское общество
доставляется изъ нѣсколькихъ деревень.. Деревни эти иногда
разбросаны на довольно большомъ пространствѣ. Такъ напр.
Халдэ и Адышъ причисляются въ вальсвому обществу.
Предки сванетъ выбирали мѣста для поселенія близъ по¬
лей. Это было выгодно въ видахъ экономическихъ: удобнѣе
было унаваживать пашню, удобнѣе свозить жатву и т. п. Каж-
54
дая деревня поэтому много теряла относительно защиты отъ на¬
паденія; приходилось укрѣплять деревню, несмотря на изоби¬
ліе мѣстъ, малодоступныхъ для непріятеля.
Верхнія общества, по всей вѣроятности, чаще всего
подвергались нападеніямъ, и деревни здѣсь поэтому силь¬
нѣе укрѣплены: въ ушкульскихъ деревняхъ наибольшее чис¬
ло башенъ, самая деревня расположена въ видѣ многоуголь¬
ника съ толстыми стѣнами наружу и узкими проходами меж¬
ду домами. *
Напротивъ, въ нижнихъ обществахъ, въ чубухевскомъ
и парскомъ, замѣчается большая разбросанность и наимень¬
шій 7# башенъ. Здѣсь много хуторовъ въ 1—3 дома. Послѣд¬
ніе часто тоже укрѣплялись башнями.
Сванетская деревня на видъ весьма красива. На свѣт¬
лой зелени полей выдѣляются сѣрые шиферные домики съ ши¬
ферными же пологими крышами, а между ними высоко подыма¬
ются въ небо четыреугольныя башни. Внутри же деревни грязь,
но обыкновенію; вмѣсто улицъ какой-то лабиринтъ узкихъ
проходовъ, заваленныхъ мѣстами каменьями; безъ проводника
не выйдешь, пожалуй, изъ этихъ проходовъ. Домъ по наруж¬
ному виду напоминаетъ русскій амбаръ или сарай, а внутри
онъ—обыкновенная азіатская мрачная дымная и грязная сак¬
ля. Домики и башни оставлены современнымъ сванетамъ въ
наслѣдіе отъ давнихъ временъ ихъ предками; стоятъ они уже
сотни лѣтъ и напоминаютъ сванету о бурномъ, неспокойномъ
житьѣ его предковъ. Каждая башня не разъ была осыпаема
стрѣлами и пулями непріятеля и не разъ сохраняла сванету
семью и домашній скарбъ; въ нихъ и доселѣ лежатъ заго¬
товленные предками сванетъ камни, которыми они поражали
непріятеля изъ узкихъ оконъ. Узкіе проходы между домами и
башнями не разъ служили полемъ рукопашнаго боя, не разъ
обагрялись кровью сражающихся, но все это отошло въ область
преданій старины глубокой.
— 55 —
Потомки воинственныхъ предковъ мирно почіютъ на лав¬
рахъ благополучіи, занимаются мирно домашними дѣлами и
съ удивленіемъ смотрятъ на башни, не понимая, для чего они
нужны были. Старики въ досужее время разсказываютъ мо¬
лодому поколѣнію о минувшихъ войнахъ съ сосѣдями и объ¬
ясняютъ значеніе этихъ памятниковъ прошлаго.
Костюмовъ оригинальныхъ нѣтъ: общая азіатская одежда
у мужчинъ съ кинжаломъ и трубкою за поясомъ и обыкно¬
венный русскій костюмъ у бабъ; голову онѣ тоже убираютъ
порусски въ одну или двѣ косы. Изрѣдка можно встрѣтить на
дѣвченкѣ зажиточнаго сванета куртку съ побрякушками въ
видѣ полумѣсяцевъ, бусъ, рожковъ и т. п. Мужчины носятъ
котлообразныя войлочныя сванетскія шапки собствевшаго из¬
дѣлія. Для ходьбы по горамъ существуетъ особая обувь—ча-
буры; это башмаки изъ невыдѣланной воловьей шкуры съ пле¬
теной подошвой. На рукахъ у бабъ и дѣвушекъ встрѣчаются
еще перчатки изъ лепты, обвивающей руку такъ, что пальцы
остаются наружи.
Питаются сванеты обыкновенно сыромъ и хлѣбомъ; мясо
ѣдятъ рѣдко. Національный напитокъ—арака; это вонючая
водка, выкуриваемая изъ ржи самими сванетами. Арака для
сванета тоже, что вино для грузина. Пьютъ они ее много,
чему способствуетъ холодный климатъ страны. Сванеты умѣ¬
ютъ приготовлять особый сыръ: въ котлѣ варится съ масломъ
и сметаной обыкновенный туземный сыръ и мѣшается безпре¬
станно; при этомъ смѣсь посыпается часто мукою; получается
весьма вкусное кушанье. Приготовленный такимъ образомъ
сыръ тянется въ видѣ длинныхъ нитей: изъ него можно свить
довольно прочную веревку. Эти сырныя веревочки могутъ
быть засушены на солнцѣ, и сыръ можетъ сохраняться дол¬
гое время; но въ засушеномъ видѣ сыръ этотъ теряетъ мно¬
го въ своемъ вкусѣ. Обыкновенный сыръ изъ молока приго¬
товляется здѣсь, какъ и вездѣ на Кавказѣ: въ сосудъ съ мо-
— 56 —
ловомъ опускается часть желудка быка или овцы, иногда-же
сокъ, добытый вывариваніемъ изъ желудка. Желудочный сокъ
быстро разлагаетъ молоко и на днѣ сосуда черезъ часъ, мно¬
го два, получается готовый сыръ. Сыворотка сливается, сыръ
отцѣживается и свѣжимъ идетъ въ пищу. Такой сыръ не
портится только въ теченіе сутокъ.
Хлѣбъ пекутъ на шиферныхъ плитахъ, подъ которыми
разводятъ огонь, а въ дорогѣ на раскаленныхъ въ огнѣ ка¬
меньяхъ. Пышки эти часто ѣдятъ полуиспеченными. Уго¬
щаютъ еще сванеты пирогами и ватрушками: то и другое
они называютъ по своему хача-пури (хорошій хлѣбъ).
Въ Сванетіп нѣтъ дорогъ, нѣтъ и экипажей. Нельзя же
назвать экипажемъ жалкое подобіе дровень (саней), служа¬
щихъ сванету и лѣтомъ и зимою только для того, чтобы при¬
волочить бревно и свозить снопы, ѣзда верховая и вьючная. Всад¬
нику чуть-ли не на каждой верстѣ приходится вставать съ
лошади, чтобы обойти опасныя мѣста и спуски. Вмѣсто до¬
рогъ существуютъ тропы, направленіе которыхъ ежегодно измѣ¬
няется завалами, обвалами, вымоинами и прочими разрушені¬
ями въ природѣ.
На заработки сванеты уходятъ только въ случаѣ край¬
ней нужды: они какъ-то не любятъ повидать свою родину
на продолжительное время, да и дѣла лѣтомъ у себя дома
много. Изъ Чубухевъ уходятъ косить въ казакамъ и горцамъ
въ Кубанскую и Терскую области.
Нужда и голодъ заставляютъ многихъ покидать свою ро¬
дину и на зиму. Идутъ на заработки въ Имеретію и Мингре-
лію преимущественно холостые. Тутъ они нанимаются па¬
хать, <тохать> (подбивать тяпкою землю подъ кукурузой), го¬
родить плетни ит. п. Плату въ большинствѣ случаевъ полу¬
чаютъ натурою: хлѣбомъ, вещами и т. п.
Главныя занятія сванетъ—земледѣліе и скотоводство; от-
57 —
хожіе промыслы служатъ только подспорьемъ этимъ* занятіямъ
Вотъ какъ распредѣляется населеніе по роду згоятій.
№ 11-й.
Названіе обществъ,
8 *
§
CQ Д
Q И.
По род У занятій.
—: й г, 5 ^ . і . *
1 ®
Э н
О и
й S
о. 64
5? >>
^ Ч
—J о
ч
h=C
С?
р
Й
ф
ч tP
О рэ
Ф о
я S
ф ф -Р Э
ср_Й- ^.Я
р
ф
ег
р
о
Р-І
Рн
о
Н
b'jh! • ё
J-11 s
I g g s
я 5 5 и
ѵо >->
о к
О &
§ н
Is»
Я и
Ушкѵла
1
І
1
173: —
1
. і
■
1
і
і
1
1 - ~
і
1
8
Калы
і
131
!
—
1
j
0
і
Ипары
1
зоо
~
~~
►
7
У
1
і
і
15
Чубухеви
—
—
278
і
1
I
1
1
1
Г
1
1
14
\
Лснжбры ».••••
1
--
197
і
_ !
1
j
1
17
Бечо . . .
1
—
181
і
І
і
і
!
1
4
1
~ і
і
14
і
Латаль
2
*
1
-Г
269
*
1
j
і
1
і
1
1 і
1
і
1
•
12
Мулахъ
0
”
1
3691
і
4
І
і
т
і
f
_
—
26
Местія
1
1
203
j
!
і
і
j
і
і
1
—
—
34
Эцеры
зоо;
і
і
і
1
і
і
J
і
7
22
П&ры
—
—
191
—
—
5
Всего приставствъ
9
2
2681
L
—
—
20
—-
173
і
На 1000 душъ..
о„
І
j
4
О»
281 „
—
—
2„
j
18„
і
На казенной службѣ 6.
Ремеселъ сванеты почти никакихъ не знаютъ. Все нуж¬
58
ное по хозяйству дѣлаютъ члены семьи. Постройки впрочемъ
возводите# каменьщиками, занимающимися этимъ ремесломъ
въ свободное отъ земледѣлія время. Сванетскіе ваменьщики—
это жалкія пародія на мастеровъ: работаютъ они безъ вся¬
кихъ инструментовъ, не имѣютъ понятія о прямолинейности
и отвѣсѣ, почему ихъ постройки выходятъ крайне безобраз¬
ными и скоро разрушаются. Сванетскіе каменыцики присва¬
иваютъ себѣ и мастерство плотниковъ съ тою же послѣдова¬
тельностію, т. е. и тутъ работаютъ безъ всякихъ инструмен¬
товъ при помощи голыхъ рукъ. Они, напр., окончивъ кладку
стѣнъ, тотчасъ-же вмазываютъ долевыя стропила и прини¬
маются за крышу. Крыши или шиферныя, или, если домъ
имѣетъ нѣкоторую претензію па русскій стиль, деревянныя
изъ драни. Гвозди въ послѣднемъ случаѣ замѣняются камня¬
ми, которые придавливаютъ дощечки сверху. Есть еще въ
Сванетіи два—три кузнеца, занимающихся своимъ ремесломъ
тоже только въ свободное отъ земледѣлія время и по заказу.
И эти мастера неиенѣе плохи. Допотопная наковальня, два
молота, инструментъ для выдѣлыванія гвоздей, допотопные
азіатскіе мѣхи и точило—вотъ все, что имѣется въ ихъ куз¬
ницахъ. Вмѣсто желѣза въ одномъ углу куча «Плюшкина»:
въ ней куски мѣдной разной посуды, пуговицы, старыя ржа¬
выя подковы, ломъ ржавыхъ гвоздей, ножей, бляхъ и т. д.
Изъ этого матеріала выдѣлываются не только гвозди и подко¬
вы, но и ножи; о прочности издѣлій можно судить по мате¬
ріалу. Въ кузницахъ свапеты очень мало нуждаются: куютъ
лошадей только для дальнихъ поѣздовъ за горы,—некованная
лошадь ледника не пройдетъ. Изъ экономіи лошадь тотчасъ-
же по возвращеніи расковывается.
Всѣ нужныя желѣзныя и мѣдныя вещи сванеты покупа¬
ютъ готовыми на сторонѣ.
Неимѣющіе профессіи живутъ большею частью батрака¬
ми или служатъ разсыльными. Нѣкоторые изъ нихъ бывшіе
— 59 —
дворовые владѣтелей. Они и нынѣ продолжаютъ служить имъ
изъ любви къ искусству, по привычкѣ.
Неспособные къ труду по большей части старики, калѣ¬
ки и душевно-больные отъ рожденія.
Въ Сванетіи живутъ еще многіе обычаи стараго времени;
они чтутся свято и передаются изъ поколѣнія въ поколѣніе,
изъ рода въ родъ. Собрать всѣ эти обычаи дѣло весьма не лег¬
кое; не одинъ годъ для этой дѣли пришлось бы прожить въ
Сванетіи собирателю. Обычаи эти иногда весьма оригинальны
и во всякомъ случаѣ небезъинтересны.
Вотъ нѣкоторые изъ оригинальныхъ обычаевъ сванетъ,
которые удалось намъ наблюдать и записать со словъ самихъ
сванетъ.
Въ маѣ и іюнѣ, а иногда и цѣлый годъ, какъ напр., въ
Ушкулахъ, сванеты празднуютъ пятницу, субботу и воскресе¬
нье, по обычаю предковъ; неисполненіе этого обычая, по ихъ
понятіямъ, повлечетъ за собою разныя бѣдствія. Празднуютъ
же они въ полномъ смыслѣ этого слова; ходятъ только на охо¬
ту. Праздники эти, по всей вѣроятности, соединеніе магоме¬
танскаго (пятница), еврейскаго (суббота) и христіанскаго
(воскресенье).
Въ маѣ и іюнѣ по пятницамъ не дѣлаютъ сыру и не ѣдятъ
молочнаго, тоже по завѣщанію предковъ; неисполненіе этого
обычая причиняетъ, по суевѣрію, болѣзнь коровамъ, и онѣ пе¬
рестаютъ доиться. Обычай этотъ даетъ возможность праздно¬
вать телятамъ и ягнятамъ: они въ этотъ день выгоняются въ
поле вмѣстѣ съ своими матерями.
Язычество оставило здѣсь жертвоприношенія. Въ концѣ
іюня совершаютя на горахъ и въ рощахъ подъ дубами насто¬
ящія языческія оргіи съ жертвоприношеніями. День этого жер¬
твоприношенія соединяется иногда съ праздникомъ апостоловъ
Петра и Павла (29 іюня), иногда же съ воскресеньемъ около
— 60 —
этого времени. Жертвоприношенія совершаются цѣлыми обще¬
ствами и деревнями обыкновенно на мѣстахъ древнихъ церк¬
вей. Приносится арака и съѣстное, рѣжутся жертвенныя жи¬
вотныя при дикихъ звукахъ религіозныхъ языческихъ пѣсно¬
пѣній, при чемъ составляется хороводъ. Въ праздникѣ принй-
маютъ участіе и женщины и дѣти. По исполненіи обряда жерт¬
воприношенія, жертвенное животное тутъ же съѣдается, остат¬
ки его сжигаются на жертвенникѣ, кровь собирается иногда
въ сосуды и съѣдается.
Душа умершаго, по вѣрованію сванетъ, въ теченіе года
продолжаетъ обитать въ домѣ и нуждается въ матеріальномъ
такъ же, какъ и живой человѣкъ. Поэтому въ теченіе года пор¬
ція обѣда и ужина, трубка съ табакомъ и арака ставятся въ
темный уголъ для души. Все это потомъ съѣдается обыкновенно
дѣтьми. Въ загробной жизни душа живетъ матеріально и тѣмъ
ей легче живется у Бога, чѣмъ большими удовольствіями поль¬
зовалась она здѣсь на землѣ. Поминки по повойникѣ поэто¬
му имѣютъ большое значеніе; ими услаждается душа здѣсь
на землѣ. Если же родственники не сдѣлаютъ хорошихъ по¬
минокъ, то душа становится врагомъ дома и можетъ навлечь
на него бѣдствія; чтобы этого не случилось, многіе устраи¬
ваютъ себѣ поминки заживо. На этотъ праздникъ собирается
обыкновенно вся деревня, а иногда и все общество. Живой по-
койпикъ одѣвается въ чистую, лучшую одежду, ѣстъ и пьетъ,
сколько можетъ. Окружающія плачутъ, воютъ, причитаютъ,
рвутъ волосы, цѣлуютъ его одежду и т. д.,—словомъ продѣ¬
лываютъ все то, что и при дѣйствительномъ покойникѣ. Жи¬
вой покойникъ паблюдаетъ, кто больше всѣхъ къ нему привя¬
занъ, чтобы душа его по смерти могла принести всѣмъ любя¬
щимъ его счастье. Праздникъ заканчивается общимъ пиромъ.
Говорятъ, что особенно ярые старовѣры изъ свайетъ и пыпѣ
продолжаютъ тайно сходиться для богослуженія по своимъ
61 —
старымъ обрядамъ съ свонми папами (непосвященные священ¬
ники стараго времени).
Въ Сванетіи сравнительно съ другими сосѣдними стра¬
нами не особенно много преступленій, и дѣлъ возникаетъ по¬
этому сравнительно мало, о чемъ могутъ засвидѣтельствовать
слѣдующія данныя статистики:
№ 12.
Число дѣдъ.
Поступило дѣлъ.
22
4
2
16
3
3
16
1
13
4
1
Имущественныхъ тяжбъ
Но казеннымъ дѣламъ
Но прочимъ дѣламъ
Но долговымъ обязательствамъ
По личнымъ обязательствамъ
За ущербъ и убытокъ
По опекунскимъ дѣламъ ! 6
Дѣла рѣшаются почти всегда безапелляціонно. Только
крайность заставляетъ пойти сванета съ жалобой въ судъ.
Большая часть дѣлъ въ судахъ начата властями. Домашнія
распри разбираются или сельскими судьями, или стариками
но обычаямъ предковъ.
№ 13-й.
Князей.
Дворянъ.
Крестьянъ.
м.
ж.
м.
Ж.
м.
Ж.
Привлекалось къ отвѣтствен-
1.
ности но уголовнымъ дѣламъ....
1.
—
17.
83.
4.
Освобождено отъ суда и уго¬
ловной отвѣтственности
—
—
11.
1.
20.
1.
Изъ указанныхъ въ таблицѣ 1 князь и 5 крестьянъ об¬
винялись въ оскорбленіи полицейскихъ стражей и судебно-
служащихъ. Приговорены*, князь и 1 крестьянинъ къ денеж¬
ному штрафу, остальные къ аресту.
5
62
По характеру преступленій подсудимые распредѣлялись
слѣдующимъ образомъ;
№ 14-й.
Преступленія.
О j
g <
iJ* \
3 'ш
ч
3 в
Оправ¬
дано.
Обви¬
нено.
■|
Тюрь¬
ма.
і
*
•
Н
О
а?
еь
<
>
*
•
tO
©<
1
Не состо-1
ялось рѣ-|
шевія. ]
м.
Ж.
V.
Ж.
ы.
ffi.j м.
1 ж.
м.
Ж.
м.
ж.
м.
Ж.
1) По оскорбленію
полицейскихъ стражей
и служителей судеб¬
ныхъ мѣстъ. .....
9
3
6
!
4
2
2) Противъ порядка
управленія
2
2
—
—
—
—
3) По оскорбленію
чести угрозами и наси¬
ліемъ
30
4
24
1
10
3
4) Противъ правъ
семейственныхъ. . . .
1
1
—
—
—
—
—
5) Самовольное поль¬
зованіе чужимъ иму¬
ществомъ и поврежде¬
ніе онаго
28
1
•
27
6) Кража, мошени-
чество и обманы . . .
22
—
—
—
—
—
22
—
7) По преступлені¬
ямъ, изъятымъ изъ вѣ-
(
домства мировыхъ су¬
довъ . . .
13
3
—
“
—
—
—
—
—
10
—
Итого изъ 106 обвиняемыхъ ЗБ оправдано и освобождено
отъ отвѣтственности. Изъ остальныхъ 73 >обвияѳно только 6, а
67 еще подъ судомъ. Если считать обвиненными и послѣд¬
нихъ, то на общее число душъ 9533 только 73 преступника ши
— 63 —
0,7%, что во всякомъ случаѣ достаточно свидѣтельствуетъ объ
относительно высокой нравственности свана вообще.
Криминальныя преступленія, разбои, поджоги, убійства
въ ссорѣ или съ цѣлью грабежа и т. п.—все это или вовсе
не встрѣчается въ Сванетіи, или составляетъ весьма рѣдкое
исключеніе. Возмутительныхъ случаевъ насилія здѣсь не бы¬
ваетъ; путешественникъ можетъ спокойно проѣхать всю Сва-
нетію, не заботясь объ огражденіи своей личности.
Кровавая месть, несмотря на запрещеніе, процвѣтаетъ.
Убійства совершаются тайно, при удобномъ случаѣ. Но это
небольшое пятнышко па общемъ нравственномъ строѣ свана,
ие мѣшаетъ ему слыть за человѣка честнаго, гостепріимнаго,
добросердечнаго. Храбрость, выносливость всякихъ бѣдъ и
терпѣніе—ставятъ свана выше горца сѣвера, съ которымъ
онъ въ вѣковѣчной враждѣ. Вражда эта породила взаимные
грабежи и воровство скота между обѣими сторонами. Сванетъ
не считаетъ грѣхомъ украсть у татарина. Причина вражды,
какъ уже сказано было, — земли, занятыя татарами; ихъ
сванеты считаютъ своими. Дома же у себя сванетъ не воръ,
и путешественникъ можетъ не опасаться за свои вещи, разъ
онъ явился гостемъ въ Сванетію.
Всѣ темныя стороны жизни и вѣрованій сванетъ дер¬
жатся вслѣдствіе недостатка просвѣщенія.
Народъ сознаетъ всю важность для нихъ образованія и
съ нетерпѣніемъ оліидаетъ открытія школъ. По своей бѣдно¬
сти сванеты не могутъ завести ихъ на свои средства.
Стремленіе въ занятіямъ русской рѣчью, грамотою силь¬
но у всѣхъ сванетъ, въ этомъ мм убѣдились изъ разспросовъ
у самихъ сванетъ, а приводимая ниже таблица можетъ толь¬
ко подтвердить сказанное.
ГІо грамотности населеніе распредѣлялось слѣдующимъ
образомъ:
т
№ 15-й.
П о г р а _м
Привилегированнаго сословія.
н о
и.
Названіе
обществъ.
Сг*
3
4
о
о
а
И!
О
Я
СС
См
Грамотныхъ. .
S
Н
О
Я
сс
о
Я
О
сэ
S'
ѵО
се
*5
I §
І I
к
: о
! й
I
Вътомъ
числѣ:
СС
■ч
О
С
се
W
О
за
а>
w
3
со
сс
о
о
се
*0
и
3
со
СС
•
со
>*
Ctf
Податнаго сословія.
№
f=M
о
а
&
и
а
S’
w
о
PQ
О
и9 1
И
3
as
н*
о
Я
сс
о
Я
сс
•^5
О
а
<D
05
ѴО
О
Грамотпыхъ.
Въ томъ
числѣ:
сс
*9
О
а
о
Й 1
СС I
W '
О
Й
ІЯ
.
сс
►ч
о
а
СС
**г
о
»п
55
*а !
а
3
со
а
о
о
1»
о-
а
3
со
сс
Щ
сС
3CJ
Ушкула
Калы. .
Иоары.
Эцеры .
Пары. .
Чубухевы.
Ленжеры
Вечо . .
Латаль.
Мулахъ.
Местія .
526
425
1027
1365
664
996
669
704
994
1ѲЗЗ
860
66
16
4,0
58
«8
16„
12*
2)5
4ч
1
20
4
2
8
12
1
10
3
2
7
9
10
1
1
8
10
1
1
3
3
1
10
3
1
5
9
10
1*
1
1
3
3
0,;
О,
6
5
о
11
5
1
1 1
5
1
а
о
>■*
£=ч
О
а
и
о
се
с
3
Всего въ
приставствѣ
На 1000
душъ. . . .
9533
51
5
18
34
3
16
17
1
»»
20
2
Ю
31
12
20
2
*о
13
1,:
10
1
90
1
*
1,.
10
1 ) 0 0)5
Эти неутѣшительныя цифры скорѣе говорятъ въ пользу
сванетъ. Нужно еще удивляться тому, что среди сванетъ при
такихъ вообще неблагопріятныхъ условіяхъ, находятся гра¬
мотные люди и даже среди крестьянъ. Изъ числа грамотпыхъ
на русскомъ языкѣ есть получившіе образованіе въ русскихъ
учебныхъ заведеніяхъ низшихъ и среднихъ.
Свапеты обладаютъ многими хорошими задатками въ ха¬
рактерѣ и грѣшно было бы оставить безъ всякаго развитія и
просвѣщенія это прекрасное небольшое племя горцевъ. Маго¬
метане на сѣверѣ имѣютъ уже школы и грамотныхъ благодаря
своей зажитности, а сванеты обречены пока на невѣжество.
— 65 —
Дадіаповская Сванетія
Расположена въ ущельѣ верхняго течепія Цхеписъ-цка-
ли. Изъ ея истоковъ самьгй значительный Зссху съ правой
стороны (изъ главнаго гребдя); далѣе вливаются еще справа
Лашкадура отъ вершины Лайла въ Сванетскомъ кряжѣ.
Черезъ ущелье Цхенисъ-цкали пролегаютъ пути въ Верх¬
нюю Сванетію. Ущелье это имѣетъ чрезвычайно дикій и су¬
ровый видъ. Оно глубоко и узко, сдавлено обрывистыми ска¬
лами, обросшими смѣшаннымъ лѣсомъ, въ которомъ преобла¬
даютъ ели. Мѣстами ущелье раздвигается и тутъ бока его об¬
работаны уже человѣкомъ; тутъ же гнѣздятся и певзрачныя
деревушки сванетъ. Высота ущелья около Лентехъ 2400 ф.,
далѣе верстъ 30' выше въ Лашкетахъ (деревня Шкеды) 4000 ф.
Такимъ образомъ паденіе рѣки весьма значительно: 1600 ф.
і
па 30 верстъ. Громадные осколки скалъ запружаютъ русло
рѣки, и она яростно пробиваетъ себѣ путь среди нихъ. Ревъ
рѣки на столько силенъ, что нѣтъ возможности разслышать,
что говорится въ двухъ шагахъ. До Лентехъ путникъ видитъ
только у ногъ яростную рѣку да синее небо, просвѣчивающее
кое-гдѣ надъ головою изъ-за деревьевъ. Далѣе ущелье нѣ¬
сколько раздвигается и у Лашкетъ становится уже живопис¬
нымъ. Но самый лучшій видъ у истоковъ Цхенисъ-цкали.
Беретъ она начало въ ледникахъ, спускающихся съ юго-за¬
падныхъ склоновъ пика Пасисъ-мты (Лакури другое его на¬
званье); рѣка начинается бурнымъ водопадомъ почти у снѣ¬
говой линіи; сбѣжавъ но склону 60°, она вступаетъ въ узкую
долину и плавпо течетъ по плоскому дну среди дѣвственнаго
хвойнаго лѣса. Истокъ этотъ носитъ названіе Хидаръ. Кромѣ
него западнѣе существуетъ еще два истока: Зесху (правильнѣе
Зссхва) и. Корилъ-Дашъ. Отъ мѣста сліянія ^всѣхъ трехъ исто¬
ковъ рѣка уже начинаетъ иазываться Цхенисъ-цкали (Лоша¬
диная вода).
— ее
По Хидару пролегаетъ одинъ изъ путей: па Сѣверный Кавказъ
и другой къ востоку отъ Хидара въ Рачу, къ истокамъ Ріоиа.
Перевалы эти изъ весьма неудобныхъ и доступны только пѣ¬
шеходу и то съ опасностью жизни. Тѣмъ-не менѣе тутъ
прогоняется значительное число скота изъ Болкаріи на ца-
герскую ярмарку въ Лечгумѣ. Скотъ, обреченный на ярмарку,
тутъ-же (у истоковъ Цхенисъ-цкали и Ріона) и откармливает¬
ся на арендуемыхъ горцами земляхъ сванетскихъ князей и ра-
чинцевъ. .
Больше всего идутъ въ продажу лошади, затѣмъ овцы и
наконецъ быки, коровы, возы.
Въ Дадіановсвой Сванетіи растетъ виноградъ, кукуруза
и лавры, чему способствуетъ не только положеніе (не особен¬
но значительная высота надъ уровнемъ моря), но главнымъ
образомъ и то обстоятельство, что ущелье это защищено отъ
сѣверныхъ вѣтровъ горными цѣпями—Сванетскимъ кряжемъ
и его отрогами. Нижніе склоны Сванетскаго кряжа покрыты
прекрасными буковыми лѣсами, въ которыхъ растетъ множест¬
во грибовъ, особенно боровиковъ, о достоинствѣ которыхъ
сванеты не имѣютъ пи малѣйшаго понятія, почему это пре¬
красное грибное племя и ростетъ здѣсь такъ свободно, плодит¬
ся и множится себѣ на славу.
Травы и цвѣты по склонамъ Латпара и Гурваша болѣе
*
чѣмъ роскошны. Красивыя желтыя лиліи задорно поднимаютъ
свои воронковидныя іоловки и щекочатъ обоняніе своимъ рѣз¬
кимъ, по пріятнымъ запахомъ. Здѣсь такое разнообразіе въ
цвѣтахъ и такъ они всѣ роскошны и ароматичны, что долинѣ
этой вполнѣ пристало бы названіе—«долина цвѣтовъ».
Дожди здѣсь идутъ рѣже, чѣмъ въ Верхней Сванетіи.
Склоны горъ, образующихъ ущелье Дхеписъ-цкали, со¬
стоятъ преимущественно изъ темнаго шифера и покрыты боль¬
шею частью еловыми лѣсами. Деревья часто на довольно боль¬
шомъ пространствѣ стоять сухими, рѣзко выдѣляясь своимъ
— 67 —
пепельнымъ цвѣтомъ на темной зелени собратій. Такой <моръ>
на ели главнымъ образомъ объясняется здѣсь появленіемъ
какого-то насѣкомаго, личинки котораго портятъ корешки
(мочки) деревьевъ. Если это такъ, то лѣсамъ Свапетіи угро¬
жаетъ серьезная опасность съ размноженіемъ паразита.
Обработанная почва содержитъ большой процентъ песку.
Но здѣсь много ключей, особенно изъ Сванетскаго кряжа, и
они даютъ возможность жителямъ орошать свои поля и сады
въ достаточной мѣрѣ. Въ Лашкетахъ есть кислый источникъ.
Прекрасный климатъ, хвойныя и лиственныя рощи, жи¬
вописный видъ мѣстности привлекаютъ сюда больныхъ изъ
Леч г ума.
Жители Дадіановской Сванетіи по типу близко подходятъ
къ имеретинамъ. Говорятъ па сванетскомъ языкѣ, но многіе
знаютъ и грузинскій, какъ большинство сванетъ Верхней Сва¬
нетіи знаетъ языкъ карачаевскій.
До отмѣны крѣпостного права на Кавказѣ, жители на¬
ходились во владѣніи князей Дадіани. Теперь-же, получивъ
свободу и надѣлы, устроились, какъ и верхніе ихъ соплемен¬
ники. Подобно имъ раздѣляются на общества: Лашкеты, Чо-
»
луръ и Лентехи. Первое самое большое.
Въ деревняхъ здѣсь нѣтъ башенъ, какъ въ Верхней Сва¬
нетіи, почему и видъ деревень не привлекателенъ. Здѣшняя
деревня близко напоминаетъ имеретинскую. Сходство это вы¬
ражается и въ манерѣ строить дома (сакли).
4 Дерева здѣсь въ изобиліи, почему и сакля складывается
изъ бревенъ, съ земляной или деревянной крышей. Грязь,
нечистоплотность — этотъ общій недостатокъ азіатскихъ до¬
мовъ и деревень—царитъ и здѣсь, вселяя отвращеніе путни¬
ку къ остановкѣ въ этой грязи.
Разбросанность здѣшнихъ деревень такая же, какъ и въ
Имеретіи. Здѣсь нѣтъ деревни въ томъ смыслѣ, какъ она во¬
обще понимается: здѣсь деревня состоитъ изъ хуторовъ въ
— 68 —
1—3 двора, разстояніе между которыми измѣряется цѣлыми
верстами. Разбросанность эту обусловливаетъ здѣсь самый
характеръ мѣстности: сванетъ строитъ себѣ избу на своемъ
обработанномъ участкѣ, а участки эти отдѣляются по ущелью
скалами иногда цѣлымъ десяткомъ верстъ. Изрѣдка но уще¬
лью встрѣчаются развалины древнихъ • княжескихъ башень и
дворцовъ.
Около Лентехъ на дорогѣ жители указываютъ плоскій
камень, на которомъ, по легендѣ, оставилъ слѣды своихъ
ногъ Спаситель и Его катеръ. Легенда говоритъ слѣдующее:
Христосъ насаждалъ виноградъ на Кавказѣ. Съ этою цѣлью онъ
направился и въ Сванетію но ущелью Дхенисъ-цкали, но врагъ
Христа—діаволъ, уже успѣлъ насадить въ Сванетіи барбарисъ
и, встрѣтивъ Христа, убѣждалъ Его не ѣхать въ Сванетію,
показавъ Ему ягоды барбариса и увѣряя, что это плоды уже
насажденнаго имъ винограда. Христосъ рѣшилъ возвратиться,
но все таки дунулъ по ущелыо. Его дыханіе прошло по ущелью
до самыхъ Лашкетъ, а далѣе не пошло потому, что діаволъ
уже успѣлъ наворочать тѣ горы, которыя отдѣляютъ Верхнюю
Сванетію отъ Дадіановской. Вотъ почему въ ущельѣ Цхенисъ-
цкали растетъ виноградъ, а въ ущельѣ Ингура его нѣтъ и
слѣда. Желая оставить память о своемъ пребываніи въ Дадіа-
новсвой Сванетіи, Христосъ сталъ на камень и приказалъ сво¬
ему катеру ударить копытомъ объ этотъ камень. Вотъ эти-то
слѣды копыта катера и ноги Христа и существуютъ до нынѣ.
*
Камень по распоряженію администраціи окруженъ, црра-
дою и па немъ поставленъ каменный креста. Мѣсто это счи¬
тается святымъ и прохожіе молятся здѣсь, испрашивая у Хри¬
ста всѣхъ благъ и особенно благополучнаго пути.
СВІНЕТЫ.
Нtкотjрыя черты (ига.
Занятія сванета.
Сванеты занимаются земледѣліемъ, скотоводствомъ, охо¬
тою и пчеловодствомъ; съ другими отраслями промышленности
они не знакомы. Скотъ держатъ только для домашняго употреб¬
ленія, т. е. сколько имъ нужно для полевыхъ работъ и про¬
довольствія семьи. Для полевыхъ работъ употребляются быки
мѣстной породы, довольно крѣпкіе. Пахатной земли въ Сва-
нетіи сравнительно мало. Такъ какъ сванеты ежегодно сѣютъ
одни и тѣ же хлѣбныя растенія (елани) и не оставляютъ зем¬
ли подъ паромъ, то въ каждый третій годъ они удобряютъ ее
навозомъ. Навозу въ Сванетіи собирается довольно много, пото¬
му что скотъ держится взаперти въ продолженіи шести мѣ¬
сяцевъ, именно съ ноября мѣсяца до конца апрѣля слѣдую¬
щаго года. Безъ удобренія, послѣ трехлѣтней обработки, зем¬
ля не даетъ хорошаго урожая. Сѣютъ въ Сванетіи пшени¬
цу, ячмень, овесъ, просо, горохъ, чечевицу и бобы. Земля
здѣсь сама по себѣ довольно плодородная и даетъ хорошіе
урожаи (пшеница родитъ самъ &—6, ячмень самъ 8—^10,
а бобы самъ 8—12); но холодный климатъ, вслѣдствіе бли¬
зости снѣжныхъ горъ, часто уничтожаетъ труды земле¬
дѣльца; иногда холода наступаютъ очень рано и хлѣба на
поляхъ не созрѣваютъ» Снѣгъ часто выпадаетъ въ августѣ.
Собираніе хлѣба начинается съ 1-го я 10-го августа. Ягоды
(малина, смородина, земляника, черника и другія) созрѣваютъ
— 70 —
тоже въ августѣ, а позже, въ концу того же мѣсяца, гру¬
ши и яблоки. Яблокъ и грушъ родится въ Сванетіи мно¬
го. Есть два сорта яблокъ и грушъ: одни большія, вислыя,
а другія маленькія, сладкія.
На охоту сванеты смотрятъ, какъ на святое дѣло. Охот-
нивь-сванетъ долженъ жить чисто, ни въ какомъ случаѣ не
долженъ имѣть сношенія съ посторонней женщиной; даже со
своею женою онъ не долженъ имѣть сношенія наканунѣ двя,
въ который отправляется „на охоту. Сванетъ не можетъ так¬
же отправиться на охоту, когда въ его семьѣ или у близ¬
каго сосѣда у женщины появились менструаціи. Женщина въ
такомъ состояніи считается въ высшей степени нечистой. Въ
вто время и самъ сванетъ считаетъ себя не чистымъ: ни въ
церковь не идетъ молиться, ни свою обычную жертву не при¬
носитъ Богу. Такою же нечистою считается у нихъ родиль¬
ница, пока священникъ въ сороковой день не совершитъ надъ'
ней молитвы (обрядъ воцерковленія). Женщинъ въ такомъ
состояніи водворяютъ въ отдѣльныхъ помѣщеніяхъ, гдѣ по-
причинѣ холода и сырости*: новорожденныя дѣти1 простужи¬
ваются, и часто или тамъ гже умираютъ, или же выюк
дятъ глухими и нѣмыми. На охоту сванетъ всегда уходитъ’
тайкомъ, чтобы никто'не могъ видѣть его. Если съ охотни-»
комъ случится въ горахъ что-либо дурное, то причиною это*-"
го считаютъ несоблюденіе1 выше приведенныхъ обычаевъ. От-;
правляясь на охоту* охотникъ беретъ воскъ, араку и нѣсколь¬
ко муки; дойдя до мѣста, назначеннаго для принесенія жеріг-:
вы, онъ печетъ лепешки, зажигаетъ свѣчку, прилѣпивъ ее къ де¬
реву или къ камвю, за тѣмъ* кладетъ на'' Камень зажженныя
*
уголья и на нихъ бросаетъ кусочки воска, беретъ въ руки
лепешку и яраву и, стоя на востокъ, молится и проситъіБоЦ
га и въ особенности! покровительницу дичи ■ „ Дал *) чтобы она*
послала ѳму дичи^ ОванетЫ'представляютъ ее себѣ женщиною, .1
*) Дал“ #ъ прлкомъ сий<иѣ вѣ переводѣ и* русскій лшкъаодьчигь1 и уіьш <
71
одаренной удивительной красотой и живущей на вершинахъ
горъ. Она какъ будто пасетъ туровъ и дикихъ козъ, и безъ
ея воли никакой охотникъ-не можетъ убить дичь. Такимъ
образомъ охотникъ приноситъ маленькую жертву покровитель-
видѣ туръ и козъ „Дал “ й при этомъ молится также покро¬
вителямъ *) горъ, въ которыхъ онъ охотится. Добычу охот¬
никъ веветъ домой ночью, также тайкомъ, и не даетъ ѣсть
тѣмъ, которые замѣчены въ прелюбодѣяніи, и тѣмъ, у кого
появились менструаціи. Если съ охотникомъ на дорогѣ въ
горахъ встрѣтится одинъ или нѣсколько человѣкъ, то обыкно¬
венно половипу добычи онъ удѣляетъ имъ, но внѣ горъ, т. е.
по близости села, повстрѣчавшимся съ, нимъ ничего не удѣ¬
ляетъ. Въ свапетскихъ горахъ много туровъ и возъ, а въ
нѣкоторыхъ и оленей (послѣднихъ мало).
Въ древнее время сванеты употребляли луки (nyxenaq)
и стрѣлы (цхувар), коихъ и нынѣ' много хранится въ старыхъ
церквахъ; въ настоящее время употребляютъ простыя ружья
(съ кремнемъ). Каждый молодой сванетъ имѣетъ свое ружье.
Съ 8 —10 лѣтняго возраста сванетъ пріучается владѣть ружь¬
емъ, а въ 15—18 лѣтъ онъ ужъ. хорошо стрѣляетъ и ходитъ
на охоту. Порохъ приготовляютъ сванеты сами. Охотникъ-
сванетъ всегда имѣетъ при себѣ подзорную трубу (сат;ал),
посредствомъ которой выслѣживаетъ дичь и, замѣтивъ ее, осма¬
триваетъ (чрезъ трубу) мѣста вокругъ звѣря, чтобъ узнать,
откуда ему легче подойти. Подкравшись къ дичи, сванетъ
обыквовенно долго (около 5 — 8 минутъ} прицѣливается и
промахъ даетъ очень рѣдко»
1 Г ^
Домашняя обстановка.
Домъ сванета (кор) состоитъ изъ большой двухэтажной
" і
' » * J
*) Покровители торъ потому упоминаются въ молитвѣ, что нѣкоторыя вы¬
дающіяся возвышенности и громадные камни посвящены святымъ и ангеламъ,
большею частью, Рафаилу.
72
каменной постройки, съ четырехугольной высокой башней, ко¬
торая въ прежнее время служила для защиты отъ враговъ; домъ
окружаютъ высокою стѣною, но это большею частью въ Воль¬
ной Сванетіи.—[Сванетія дѣлится на Верхнюю или Вольную Сва-
нетію и на Нижнюю или Дадишкеліановскую. Вольная Сванетія
начинается съ верховья р. Ингура и простирается до селенія
Бечо (Бечві), которое лежитъ у подошвы горы „Угаба“ съ
южной стороны ея. Эта часть Сванетіи называется Вольною
потому, что тамъ нѣтъ князей-помѣщиковъ, и всѣ тамошніе
жители свободны отъ всякихъ налоговъ. Хотя въ Вольной
Сванетіи много азнауровъ (дворянъ), но крестьянское населе¬
ніе силою освободилось отъ власти азнауровъ. Вольная Сва¬
нетія состоитъ изъ семи сельскихъ обществъ: Ушкульскаго
(Ушгул), Кальскаго (Кал), Ипарскаго (Іцаар), Мулахскаго (Мѵ-
лах), Местійскаго (Местіа), Ленджерскаго (Ленщар) и Латаль-
скаго (Латлі)].— Дома покрываются дранью, а въ двухъ общест¬
вахъ: Ушгул и Каал—каменными досками. Верхній этажъ въ до¬
отдѣляется отъ нижняго бревенчатымъ иоломъ, засыпаннымъ
землею. Тостыя доски, съ вырубленными въ нихъ ступеньками,
служатъ для сообщенія между этажами какъ въ башняхъ,
такъ и жилыхъ домахъ. Такъ какъ сланецъ хруповъ, а це¬
ментъ слабо связываетъ камни, то нѣкоторые дома имѣ¬
ютъ много трещинъ; башни же (MypqeaM) построены очень
крѣпко и искусно; въ настоящее время никто не можетъ вы¬
строить такихъ, и нѣтъ человѣка, который помнилъ бы время
постройки башенъ. Въ башню ведетъ дверь, которая находится
въ стѣнѣ башни на 2—3 сажени высоты отъ земли. Башня
раздѣляется внутри на 5—8 этажей (дарбаа), изъ коихъ
каждый имѣетъ въ стѣнахъ небольшія отверстія. Толстыя де¬
ревянныя доски, съ вырубленными въ нихъ ступеньками, слу¬
жатъ для сообщенія между этажами, а для сообщенія съ са¬
мымъ верхнимъ этажемъ служитъ подвижная лѣстница. ІІолы
въ башняхъ выведены сводомъ изъ бревенъ, а сверху покры-
I
73
ты цементомъ. Сванетъ, защищаясь отъ сосѣдняго врага, или
внѣшняго непріятеля, помѣщается въ самомъ верхнемъ эта¬
жѣ башни и, чтобы снизу врагъ не могъ взобраться въ не¬
му, снимаетъ лѣстницу и поднимаетъ ее вверхъ, а входъ за¬
крываетъ большою каменною доскою, которая вносится туда
во время постройки башни. Сванеты разсказываютъ, что баш¬
ни строились у нихъ въ тѣ времена, когда на нихъ съ сѣ¬
вера нападали какіе-то невѣдомые люди, которые ѣли мясо
людей и наз. людоѣдами.—Дома вообще не имѣютъ дымовой
трубы; очагъ (кара) находится или посрединѣ дома или бли¬
же въ которой нибудь изъ четырехъ стѣнъ. Очагъ сложенъ
изъ плитъ сланца, надъ которыми стоитъ четырехъ—уголь¬
ный остовъ, покрытый сверху каменною доскою (ка), —на этой
доскѣ пекутъ хлѣбъ. Около очага виситъ желѣзный на трехъ
цѣпочкахъ, похожій на кадило, кружокъ для лучины. Зимою
обыкновенно сванеты живутъ вмѣстѣ съ своимъ скотомъ въ
нижнемъ этажѣ дома. Для лучшаго помѣщенія скота они
строятъ вдоль одной или двухъ продольныхъ стѣнъ ясли (гвал),
и къ нимъ привязываютъ скотъ. Балки этихъ яслей сване¬
ты украшаютъ грубою рѣзною работою, а полы дѣлаютъ
изъ бревенъ. Дома вообще имѣютъ по два и по три малень¬
кихъ окна (лахвра). Въ верхнемъ этажѣ (дарбаз) и безъ того
свѣтло, такъ какъ дома не имѣютъ потолковъ и въ крышѣ остается
много просвѣтовъ; въ нажнемъ этажѣ (мачуб) темно, такъ какъ
окна узкія и ихъ только два или рѣдко три. Окна дѣлаютъ
маленькія, во-первыхъ, по причинѣ холода, а во-вторыхъ,
I
для того, чтобы чрезъ окно не могъ влѣзть ночью врагъ. Лѣ¬
томъ семейство помѣщается въ верхнемъ этажѣ дома, а зи¬
мою въ нижнемъ. Кормъ скота на цѣлую зиму хранится въ
верхнемъ этажѣ. Кормятъ скотину сѣномъ (чем) и мякиною
(гвех) хлѣбныхъ растеній; на цѣлую зиму каждое семейство
собираетъ сѣиа около 50—100 сав (саней).—Въ домѣ кажда¬
го сванета, даже у самаго бѣднаго, вы встрѣтите мебель.
74
При входѣ въ домъ глазамъ вашимъ представляется два крес¬
ла (сакурцхіл) для старшихъ мужчинъ дома; около нихъ сто¬
ятъ длинныя деревянныя скамейки (скам,—ар), немного дальше
отъ очага стоитъ длинный диванчикъ (лѵргім) для гостей.
Есть и маленькія скамейки въ формѣ табуретокъ о трехъ
ножкахъ (боуг); столы или супры (столар) мало отличаются
отъ длинныхъ скамеекъ, но имѣютъ высокія ножки и сдѣ¬
ланы нзъ прочныхъ досокъ. Столы дѣлаются еще круглыя
о трехъ ножкахъ. Такой круглый столъ (цічц) ставится для
одного старшаго въ семьѣ или для уважаемаго гостя. Столо¬
вая посуда вся деревянная. Напитки пьютъ изъ бычачьихъ
роговъ (іуірасх), изъ деревянныхъ, похожихъ на большія рюм¬
ки, стакановъ (ка^х) съ ножками, вмѣсто тарелокъ употре¬
бляютъ круглыя деревянныя чашки (цака,—нар). Сосудомъ
для воды (уохар) служитъ толстый отрубовъ сосноваго дере¬
ва, выдолбленный внутри, длиною 3/4—1/2 арш. Дно у этихъ
сосудовъ придѣлывается почти, также, какъ въ бочкамъ; съ
одной стороны этотъ сосудъ имѣетъ круглый жолобъ (длиною
не болѣе одного вершка), черезъ который вливается и выли¬
вается вода. Пьютъ воду также изъ „ віжои (ковшъ), который
похожъ на кружку, съ тѣмъ только различіемъ, что кіжо дѣ¬
лается изъ дерева и имѣетъ прямую ручку. Кушанья варят¬
ся въ чугунахъ (чвеін) и мѣдныхъ котлахъ (цхвад).
Мужъ и жена со своими дѣтьми ложатся на широкой
тахтѣ (TjaxT), которая стоитъ на высокихъ ножкахъ. Постель
сванета состоитъ изъ войлока (набад), подъ коимъ для мяг¬
кости кладутъ солому (чал), а вмѣсто одѣяла служитъ грубо¬
сотканная пеньковая матерія (шарт^віи); въ постель ложатся
голыми, безъ рубахъ и штановъ, для того, чтобы болѣе сбе¬
речь бѣлье. Бѣдные же сваиеты проводятъ зимнія ночи въ
мякинѣ (хлѣб. соломѣ) безъ всякой постели и одежды, связавъ
чѣмъ либо только голову. Одежду сванета составляютъ: ѳсар
(черкесска), шалбар (шаровары) и холщевая рубаха (цатан).
75
Холстъ и шерстянныя матеріи ткутъ на мѣстѣ. Зимою свер¬
ху надѣваютъ вееш (тулупъ) изъ овечьихъ, козьихъ и турь¬
ихъ шкуръ. На голову надѣваютъ войлочную шапку (набдіш
ідов), а лѣтомъ старики—круглую маленькую шапочку, ко¬
торая покрываіетъ только темя., Обувью служатъ лапти (чацѵл;
мн. чаідо'ар) изъ бычачьихъ и свинныхъ кожъ и цуги (чусты).
Лѣтомъ лапти красятъ черною краскою, которую приготовляютъ
изъ. черныхъ красильныхъ , камней, (уераб), истолченныхъ въ
порошокъ, изъ коры ольхи, изъ свиннаго жира. Сванетки въ
настоящее время одѣваются почти какъ молоканки; зимою
нѣкоторыя надѣваютъ сверху тулупы изъ овечьихъ шкуръ.
Свадьба (^верціл).
г
Брачныя отношенія имѣютъ въ жизни сванета весьма
важное значеніе. Въ настоящее время, вслѣдствіе твердаго по¬
ложенія гражданской власти, вѵ Сванетіи не случается раз¬
боевъ, убійствъ и воровства такъ часто, какъ прежде: но
миръ и спокойствіе между туземцами и теперь часто на¬
рушается отъ неправильныхъ брачныхъ отношеній. Почти всѣ
ссоры, убійства, мщеніе, и другія преступленія воотиваютъ
изъ этихъ отношеній. Причина же неправильныхъ отношеній
между обоими полами въ: Сванетіи заключается къ томъ, что
здѣсь до-сихъ-поръ мужское населеніе преобладаетъ числомъ
надъ женскимъ, и сванету пріобрѣсти себѣ , жену вовсе не
такъ, легко, какъ въ, другихъ странахъ. Въ .Сванетіи прежде
умерщвляли новорожденныхъ дѣтей; женскаго пола. Такой обы¬
чай былъ распространенъ въ Сванетіи и << сванетки вѣрили,
что., за- умерщвленіе дѣвочекъ онѣ .вознаграждались рожде¬
ніемъ дѣтей мужскаго; дола, которыхъ желали, , и просили , у •
Бога,. такъ .какъ въ прежнее.время .сила и самая участь семьи,
зависѣла отъ числа мужчинъ въ ней., До водворенія русскаго
правительства въ Сванетіи сильный обижалъ слабаго, изъ-за
76
мести одинъ убивалъ другого, жители одной общины грабили
жителей другой и проч.; словомъ, въ то время въ Сванетіи
грубая сила была право. Весьма часто азнауры, условившись
между собою и давъ другъ другу клятву въ вѣрности, нападали
ночью, а иногда и днемъ, па малочисленную крестьянскую
семью, убивали взрослыхъ мужчинъ, которые могли имъ со¬
противляться, дѣтей и женъ брали и потомъ продавали въ
Кабардѣ, а все принадлежащее имъ имѣніе дѣлили между
■собою.
Обрученіе жениха съ невѣстой въ Сванетіи происходитъ
слѣдующимъ образомъ: родители жениха, не спросивъ согла¬
сія сына, идутъ въ домъ въ родителямъ невѣсты и даютъ или
пулю, или одинъ рубль деньгами невѣстѣ и ея родителямъ
въ знавъ задатка обрученія,—этимъ и кончается обрученіе
жениха съ невѣстой. Съ этого времени невѣста уже принад¬
лежитъ жениху и не можетъ выйти за другого человѣка. Об¬
рученіе происходитъ въ раннемъ, почти въ дѣтскомъ возрастѣ
жениха и невѣсты. Часто случается и такъ, что дѣтей обру¬
чаютъ, когда они еще въ утробѣ матери: когда женихъ и не¬
вѣста выростутъ, родители или родственники невѣсты требуютъ
въ „ начданѵр “ (задатокъ) быка или корову, а когда наступитъ
время вѣнчанія, то женихъ долженъ дать родителямъ невѣсты
„начвлаш" (выкупъ) скотомъ или вещами; этотъ выкупъ у крес¬
тьянъ простирается до 120 руб., а у дворянъ до 240 руб.;
не давъ этого выкупа, женихъ лишается невѣсты. Такъ какъ
обрученіе совершается, когда женихъ и невѣста еще малолѣтни,
то отсюда происходятъ чаетыя ссоры и убійства. Случается, что
невѣста выйдетъ уродлива, тогда женихъ бросаетъ ее и обру¬
чается съ другою, бываетъ и наоборотъ: невѣста выходитъ
хорошей женщиной, а женихъ дуракомъ, уродомъ, тогда она
бросаетъ его и выходитъ за другого. Отпавъ невѣсты отъ сво¬
его жениха считается большою обидою въ Сванетіи, и если
не удовлетворятъ вполнѣ претензіи жениха, то послѣдній мститъ
77
убійствомъ одному изъ ближайшихъ родственниковъ невѣсты
или наоборотъ: родственники обиженной невѣсты мстятъ же¬
ниху и его родственникамъ. Если „начвлаш“ и „нацданѵра
уплачены родственниками невѣсты, и невѣста отказывается вый¬
ти за человѣка, съ которымъ она обручена, то начвлаш и Haq-
данѵр должны быть возвращены жениху съ процентами;
кромѣ этого, на свадьбу приглашаются всѣ ближайшіе род¬
ственники обиженнаго ею жениха, наравнѣ съ родственни¬
ками невѣсты. На свадьбѣ проводятъ время въ питьѣ воню¬
чей араки и въ стрѣльбѣ; при этомъ составляются двѣ пар¬
тіи мужчинъ: одна со стороны невѣсты, а другая со стороны
жениха, и какая партія преодолѣетъ въ попойкѣ и стрѣльбѣ,
і
та и прославляется пирующими и первенствуетъ на пирѣ.
Пиръ продолжается съ вечера одного дня до вечера другого,
и все это время поютъ хоровыя пѣсни, устраиваютъ хорово¬
ды и проч. и проч. Свадебныхъ пѣсенъ на сванетскомъ язы¬
кѣ нѣтъ, кромѣ одной коротенькой, которая поется очень про¬
тяжно, именно: „ І^верцілоба, MoreiqaBC
Свадьба (есть), ведемъ
дедуП'Ял; бедніард у огвмарува і о!
невѣсту; да счастлива будетъ она!
Обыкновенно женихъ и невѣста вѣнчаются черезъ годъ или
Ѵ2 года послѣ свадьбы, и хотя все это время невѣста жи¬
ветъ у родителей жениха, но ложится спать всегда съ други¬
ми, а не съ женихомъ. Обрядъ вѣнчанія совершается по пра¬
виламъ православной церкви.
Похороны (лапццвал) И ПОМИНКИ (ка^дабаг) *).
Когда кто-либо заболѣетъ, всѣ родственники и сосѣди
спѣшатъ навѣстить больного. При такихъ посѣщеніяхъ прн-
*) і^а^х, стаканъ ^абаг, столъ.
б
78
нято привосить араку, курицу или что-нибудь другое. Араку
сванетъ страстно любитъ, и больной, напиваясь ею, нерѣд¬
ко усиливаетъ свою болѣзнь. Сванетъ на столько пристра¬
стенъ къ аракѣ, что больной даже передъ сапой кончиной
проситъ, чтобы его напоили ею въ послѣдній разъ. Нѣкото¬
рые посѣтители остаются у больного, утѣшаютъ его и род¬
ственниковъ, и ночью спятъ по очереди; посѣтители или поютъ
пѣсни, или играютъ на чунір *) и нроч. Когда больной
умретъ, то являются родственницы, сосѣдки и, окруживъ трупъ
умершаго, плачутъ.
Тѣло покойника предается землѣ **) на третій день послѣ
смерти. Покойника обмываютъ, обрѣзываютъ ему погти и на¬
дѣваютъ на него самое лучшее платье; даютъ въ руки свѣчу
и кладутъ въ деревянный гробъ. Гробъ (куб) дѣлаютъ изъ
сосноваго или еловаго дерева такимъ образомъ: берутъ тол¬
стое дерево, расчепываютъ его въ длину по поламъ, эти по-
л
ловины выдалбливаютъ, послѣ чего въ одну половинку кла¬
дутъ тѣло покойника, а другою сверху его покрываютъ. Есть
общества въ Сванетіи, которыя хоронятъ своихъ мертвыхъ
безъ всякихъ гробовъ; напримѣръ, общество Угакѵльское въ
Вольной Сванетіи. Въ Ушвулѣ покойника заворачиваютъ въ
холстъ или какую нибудь другую матерію и прямо кладутъ
въ могилу. На оплакиваніе собираются всѣ жители ближай-
і і
*) См. они саше въ этомъ яе выпускѣ, Отд. II, ст. Тенцова.
*+) Въ Сванетіи каждое семейство имѣетъ свой участокъ земля въ цервой*
ной оградѣ для погребенія своихъ членовъ. Если яе кто ие.имѣетъ такого участ¬
ка, то покупаетъ землю у церкви за бараиа и араку. Обыкновенно баранъ рѣ¬
жется на мѣстѣ (въ оградѣ церкви) и съѣдается наравнѣ съ другими продуктами
всѣми лицами, имѣющими земли при церкви. Надо аамѣшіь, что въ Сванетіи
* ь J
церквей много, такъ что на 6—8 дымовъ приходится одна церковь. Особенно
замѣчательныхъ церквей въ Сванетіи двѣ: одпа въ ЕСальскоиъ сельскомъ обществѣ
во имя Св; Квирпкія (Дагурка) и другая въ Ушаульсшшь по имя Богородицы
(Ламріа), въ коихъ много старинныхъ простыхъ и золотыхъ вещей и рукопис¬
ныхъ книгъ священнаго содержанія. Церковь Св. Квирикія иосгроепа на высокой
скалѣ и окружена высокою стѣною съ тремя башнями; двери же у этой церкви
двойныя изъ желѣза и мѣди.
79
шихъ селъ, даже тѣ, которые враждовали съ покойнымъ, — но,
конечно, только для того, чтобы выпить араки. На похо¬
роны собираются, среднимъ числомъ, 300—400 душъ, а ес¬
ли бываетъ хорошая погода, а также и праздничный день,
то собирается и больше. Оплакиваютъ мужчины отдѣльно отъ
женщинъ, причемъ тѣ и другія становятся на колѣни предъ
гробомъ. Оплакиваніе женщинъ состоитъ въ слѣдующемъ:
одна изъ женщинъ, преимущественно та, которая имѣетъ хо¬
рошій голосъ, становится впереди всѣхъ на колѣни и на¬
чинаетъ оплакивать покойнаго, выхваляя качества его души
и припоминая всѣ хорошія его дѣла; остальныя женщины,
тоже ставъ па колѣни и рыдая, поддерживаютъ ее проглж-
пымъ хоромъ. Женщина запѣвающая перечисляетъ и другихъ
умершихъ, болѣе или менѣе достойныхъ поминовенія, описы¬
ваетъ обстоятельства ихъ смерти, т. е. какъ они умерли:
естественною > смертью или были убиты и какъ; такимъ обра¬
зомъ и тѣ изъ присуствующихъ, которымъ не жаль покойни¬
ка, начинаютъ плакать. Послѣ оплакиванія слѣдуетъ выносъ
покойнаго на кладбище; гробъ несутъ молодые мужчины, за
гробомъ тянется толпа народа, поближе родственники покойна¬
го; всѣ идутъ съ непокрытыми головами, родственники въ траурѣ
и съ распущенными волосами. Впереди же гроба ведутъ теленка
или быка, который дѣлается собственностью священника. На
кладбищѣ, послѣ похоронъ, весь мужескій полъ становится въ
одинъ рядъ около могилы и оплакиваютъ покойнаго, стоя,
сначала на ногахъ, а потомъ на колѣняхъ,—что и повторяется
три раза. Интересно видѣть, какъ такое многочисленное соб¬
раніе народа, стоя въ рядъ, одновременно подноситъ руки
ко лбу и единогласно повторяетъ слова во главѣ стоящаго ли¬
да. Слова эти слѣдующія:
„Ваі, ваі, ваі мішгва і^уне лігналс, ваі“! (Горе, горе, горе моей
души вдуновенію, горе!), т. е. этими словами проклинаютъ
моментъ своего рожденія, выражая этимъ большое горе. Пос¬
80
лѣ этого оплакиванія народъ возвращается въ домъ покойна¬
го и, пообѣдавъ тамъ и выпивъ араки, расходится по домамъ;
обѣдаютъ на дворѣ безъ всякихъ скамеекъ и столовъ. На
этихъ обѣдахъ между присутствующими нерѣдко происходятъ
драки, ссоры и даже убійства. Расходы на похоронахъ у
нѣкоторыхъ простираются до 200 — 300 руб. естественны¬
ми продуктами и скотомъ; даже самый бѣдный человѣкъ дол¬
женъ израсходовать на похоронный обѣдъ, покрайней мѣрѣ,
120 руб., а то будетъ срамъ явиться среди народа. Женскій
полъ носитъ трауръ по умершимъ и воздерживается отъ мя¬
са въ продолженіи 1 — 2-хъ лѣтъ; срокъ воздержанія отъ ско¬
ромной пищи постепенно начинаютъ сокращать, благодаря ста¬
раніямъ священниковъ. Мужчины тоже носятъ трауръ и не стри¬
гутъ волосъ круглый годъ, но воздерживаются отъ скоромной пи¬
ши только одну или двѣ недѣли. За обѣдомъ и ужиномъ цѣлый
годъ ставятъ на столъ блюдо для покойнаго, а въ каждую суббо¬
ту относятъ на кладбище хлѣбъ, араку, мясо и сыръ, кото¬
рые потомъ священникъ освящаетъ и беретъ себѣ, бъ годов¬
щину смерти дѣлаются поминки (ва^дабаг). Для поминокъ
родственники покойнаго откармливаютъ двухъ или трехъ бы¬
ковъ fa нѣкоторые 4—5 бык.), 6-—8 кабановъ, гонятъ нѣо
колько ведеръ ячменвой и ржаной араки, пекутъ нѣсколько
сотенъ хлѣбовъ, потомъ приглашаютъ всѣхъ своихъ родствев-
никовъ и сосѣдей, по одному и по два человѣка иэъ каждаго
' л
дыма въ томъ обществѣ, въ которому самъ хозяинъ принад¬
лежитъ. Священникъ служитъ обѣдню по повойникѣ. Послѣ
освященія священникомъ мяса, хлѣба и араки, сажаютъ гос¬
тей на дворѣ и раздаютъ имъ большія порціи мяса и по од¬
ному большому хлѣбу; пьютъ араки изъ (деревянныхъ) каряа
(коробъ) *). Послѣ совершенія поминокъ, какъ мужчины, такъ и
женщины (хотя не всѣ, смотря по характеру), снимаютъ трауръ
*) Коробы эти дѣлаются изъ пластинокъ, вогоутыхъ жалъ сита, съ досік*
тикъ двояъ, по объему бываютъ рдегі<ши*
81
и начинаютъ принимать участіе въ общественныхъ удоволь¬
ствіяхъ. Спустя нѣсколько лѣтъ послѣ поминокъ справляютъ
еще ялагван“, тоже родъ поминокъ, но только состоитъ изъ
хлѣба и араки: родственники покойнаго пекутъ несмѣтное
число хлѣбовъ, приблизительно штукъ 2000, каждый вѣсомъ
около 2 Ѵ2 фунт.; приготовляютъ нѣсколько десятковъ ведеръ
араки и, пригласивъ всѣхъ сосѣдей, раздаютъ каждому изъ
нихъ по 3 штуки хлѣба и угощаютъ аракой, послѣ того
пьяный народъ расходится по домамъ и уноситъ себѣ остат¬
ки хлѣба. Надо замѣтить, что вообще похороны и помин¬
ки обоихъ половъ одинаковы; а также и затраты на погре¬
беніе дѣлаются одинаковыя; только на погребеніе дѣтей (осо¬
бенно женскаго пола) тратятъ меньше, а поминки о дѣтяхъ
дѣлаются очень рѣдко; такая разница въ затратѣ объясняет¬
ся тѣмъ, что сванеты думаютъ, что всякія затраты на погре¬
беніе и поминки полезны душамъ умершихъ, и чѣмъ затраты
будутъ больше, тѣмъ больше грѣховъ Богъ проститъ умер¬
шимъ, а въ прощеніи грѣховъ взрослые больше нуждаются,
чѣмъ дѣти. Часто бываетъ и такъ, что бездѣтные супруги
(при старости), не надѣясь, чтобы кто-либо справилъ послѣ
ихъ смерти обѣдъ и поминки, справляютъ сами при жизни
какъ похоронный обѣдъ, такъ и поминки.
Повѣрья и праздники.
Природа въ Сванетіи не бѣдна; поля даютъ хорошій
урожай (если только случайно ихъ не побьетъ градъ), скоти-
тивы тамъ можно развести много;—но при всемъ этомъ сва¬
неты очень бѣдны. Это происходитъ, во-первыхъ, отъ ихъ
лѣни, и во-вторыхъ, отъ крайней нерасчетливости и неумѣ¬
нія жить. Вообще, рабочихъ мѣсяцевъ въ Сванетіи, по при¬
чинѣ долгой зимы, только шесть. Несмотря на такую крат¬
кость рабочаго времени, сванеты въ недѣлю работаютъ толъ-
82
во 4 дня, а пятницу, субботу и, конечно, воскресенье празд¬
нуютъ. Нѣкоторые суевѣрные старики, собираясь вмѣстѣ по
праздничнымъ днямъ, созываютъ и своихъ сосѣдей, сельчанъ,
и совѣтуютъ имъ, чтобы они не работали по пятницамъ и
субботамъ, а то Богъ накажетъ за это ихъ и весь край: или
пошлетъ градъ, или по волѣ Его настанутъ засухи и урожая
не будетъ. Собраніе сельчанъ, состоящее ивъ суевѣрныхъ же
мужчинъ, увѣренныхъ въ справедливости словъ стариковъ, при¬
нимаетъ присягу въ томъ, что не будутъ вовсе работать по
пятницамъ и субботамъ, а въ особенности производить поле¬
выя работы. Такая присяга дѣлается преимущественно въ
іюнѣ и августѣ мѣсяцахъ, когда нивы созрѣваютъ и нахо¬
дятся въ большой опасности отъ града. Въ іюлѣ и августѣ,
почти въ каждое воскресеніе, до снятія хлѣба съ полей про¬
исходятъ общія жертвоприношенія (літбѵлі). ^Они состоятъ
въ слѣдующемъ: жители одного или двухъ селъ вмѣстѣ по¬
купаютъ быка или корову и нѣсколько барановъ, рѣжутъ
и варятъ ихъ въ оградѣ церкви, и послѣ обѣдни туда соби¬
раются по одному человѣку съ каждаго дыма. Сваривъ мясо,
кладутъ его въ большія длинныя корыта съ ножками (ладру-
ла табаг); затѣмъ нѣсколько человѣкъ беретъ ихъ на плечи,
при этомъ другіе держатъ въ рукахъ лепешки или кувшины
съ аракой и обратившись лицомъ въ востоку, всѣ одновре¬
менно начинаютъ славословить Бога, а потомъ просить Его о
сохраненіи полей отъ порчи. Если какая-либо эпидемическая
болѣзнь появляется въ ближайшемъ селѣ, то просятъ Бога,
чтобъ Онъ избавилъ ихъ отъ этой болѣзни. Ботъ краткое сла¬
вословіе Бога при такихъ жертвоприношеніяхъ:
Дідаб, дідеба ^мер^са! дідаб у
аухеда, мадл у ауіеда; Хота
^ербет4, Сі лавешд наі, да ад-
^абѵи вішгвеі дабарс скархал
Слава, слава Богу, слава да
воздается, благодареніе да воз¬
дается (Тебѣ); Всевышній Богъ,
Ты помилуй насъ, сохрани на*
83
і хола haep; да анкабѵн наі i ши нивы отъ града и дурного
нішгвеі кумашс хола мазіг. воздуха; сохрани насъ и нашъ
ешу хваі дібад адхеда. скотъ отъ дурной болѣзни,
4
я во да много славы воздается
(Тебѣ)!
Окончивъ молитву, всѣ садятся ѣсть и пить араку. Если
кто будетъ работать въ запрещенные дни, то съ него берутъ
штрафъ отъ 1-го до трехъ руб. продуктами, которые и упо¬
требляются потомъ для жертвоприношеній. Надо замѣтить,
что кромѣ пятницы, субботы и церковныхъ праздниковъ, у
сванетовъ много мѣстныхъ праздниковъ, соединенныхъ съ
суевѣрными обычаями. Вотъ нѣкоторые изъ этихъ обычаевъ.
31-го декабря, т. е. наканунѣ Новаго года изъ каждаго
дома идутъ въ лѣсъ по одному человѣку и рубятъ по одно¬
му березовому деревцу; при этомъ, если отъ перваго удара
топора первая щепочка упадетъ на землю корою внивъ. то
это означаетъ, что деревцо доброе и его берутъ домой и
называется оно „ хул “. Вечеромъ сажаютъ на него мальчика
и, нося его на плечахъ, обходятъ вокругъ очага три раза,
приговаривая: „хіці дуну банбху, хішін гедап банбху“. По¬
томъ дерево это однимъ концомъ кладутъ въ огонь, а другой
конецъ его намазываютъ тѣстомъ; на тѣсто кладутъ шерсть
и втыкаютъ туда же шило и, ударяя по шилу, переламываютъ
три хлѣба на нѣсколько кусковъ и при каждомъ ударѣ хлѣба
по шилу произносятъ по три раза названія каждой домашней
скотины, наприм. : это корова, это корова, это быкъ, это бывъ, т. е.
столько коровъ, столько быковъ и т. д, и такимъ образомъ
просятъ Бога объ умноженіи имъ скотины. Послѣ всего это¬
го пекутъ одинъ довольно большой хлѣбъ съ изображеніемъ
на верху креста; хлѣбъ этотъ называется „ Цусташ мужедв“
(ведущій господина: і\уст—господинъ, мужедв—причастіе отъ
глагола ліжедв—ведущій). Въ эту же ночь въ каждомъ се¬
мействѣ выбираютъ по жребію одного мужчину и одпу жен-
84
щнну. На другой день они оба встаютъ очень рано, кладутъ
въ корзину вышеупомянутый хлѣбъ, свинину, сыръ, сереб¬
ро. Неся эту корзину и ведя съ собою одного быка, они
идутъ въ ближайшему источнику. Во все это время ни одинъ
изъ нихъ не долженъ не только говорить, но даже дышать
такъ, чтобы другой слышалъ. Дойдя до источника, они начи~
наютъ молить Бога о благоденствіи семьи и здравіи ея чле¬
новъ. Окончивъ молитву, возвращаются домой, поздравляютъ
всѣхъ съ праздникомъ и закусываютъ; послѣ закуски ходятъ
по сосѣдямъ поздравлять съ праздникомъ и весь день прово¬
дятъ весело. Новый годъ по сванетски'—„зоила", отъ словъ
заі—годъ и махе—новый).
Наканунѣ праздника Крещенія Господня сванеты съ
большимъ усердіемъ подготовляются къ принятію и угощенію
усопшихъ. Въ этотъ день они чистятъ и моютъ всю посуду
и мебель, вѣря, что умершіе, разсердившись на что-нибудь,
станутъ проклинать всѣхъ въ семьѣ; сами же постятся и
до вечера ничего не ѣдятъ. Вечеромъ пекутъ много хлѣба,
приготовляютъ постное кушаніе и ставятъ его на длинные
столы; въ стаканы вливаютъ араки, зажигаютъ восковыя
свѣчки и ставятъ какъ тѣ, такъ и другія по краямъ сто¬
ловъ. Потомъ всѣ члены семьи, кромѣ самого старшаго,
прячутся въ углу, ибо въ это время, по мнѣнію ихъ, при¬
ходятъ ужинать души какъ вновь, такъ и давно умершихъ
членовъ семьи. Послѣ нѣкотораго общаго молчанія стар¬
шій въ семьѣ подходитъ къ столу, беретъ стаканъ съ ара*
кой и, стоя на колѣняхъ, съ большимъ благоговѣніемъ обра¬
щается къ своимъ невидимымъ гостямъ и говоритъ:
„Хочав ла^ун уарх, саблу, чіс; маціл церіх, ном хімцавралд;
Хорошее упокоеніе да будетъ вамъ, несчастныя; всѣмъ просимъ
маі лаціал уацх марцхе на^абуиад. Чів гавевдба уарх!
васъ, не бываете сердитыми; по мѣрѣ возможности отъ несчастій бе¬
регите насъ. Всѣмъ да вѣчная память будетъ и т. д.:
■
85
Потомъ проситъ ихъ, чтобы онѣ ему и его семейству не
сдѣлали чего-либо дурного и дали бы долгую жизнь. На¬
родъ думаетъ, что душа человѣка съ того свѣта можетъ при¬
чинять и добро и зло. Въ то время, когда старшій обраща¬
ется къ невидимымъ гостямъ, одинъ изъ членовъ семьи игра¬
етъ на „чунір“ и вся эта сцена продолжается минутъ 20, а
иногда и больше, послѣ чего всѣ садятся за столъ ужинать.
Поужинавъ плотно, члены семьи не ложатся спать, какъ
всегда, а проводятъ цѣлую ночь въ бдѣніи: разсказываютъ
по очереди сказки, играютъ на „чунір“, танцуютъ и т. д.,
огня пе тушатъ, чтобы не было холодно гостямъ съ того свѣ¬
та. Такое угощеніе усопшихъ продолжается съ кануна празд¬
ника Крещенія Господня до слѣдующаго понедѣльника. Эту
седмицу сванеты назыв. „ліцанал" (т. е. ставить накрытый
столъ усопшимъ). Въ эти дни работать не полагается,
даже дровъ нельзя рубить, а потому ихъ заранѣе приго¬
товляютъ.
Въ понедѣльникъ рано утромъ приготовляютъ хлѣбъ и
мясо, и накрываютъ столы. Всѣ члены семьи прячутся въ
углу, старшій же въ семьѣ подходитъ въ столу и говоритъ
своимъ невидимымъ гостямъ: „да проститъ Богъ вамъ со¬
грѣшенія ваши, да будетъ вамъ вѣчная память" и проч., по¬
томъ онъ отламываетъ отъ хлѣбовъ маленькіе куски, отрѣзы¬
ваетъ отъ мяса также нѣсколько кусковъ, и все это кладетъ на
круглый столикъ; наливаетъ въ стаканы араки, зажигаетъ
свѣчки и, молясь въ душѣ, уноситъ этотъ столикъ во дворъ.
Это означаетъ, что души выходятъ въ это время изъ дому и
прощаются съ домашними. Послѣ всего этого собираются дѣ-
і
ти, приготовляютъ деревянный крестъ, на немъ ставятъ за-
женныя свѣчи и ходятъ съ этимъ крестомъ по сосѣдямъ ж
поютъ такъ:
Крісте Цусд, х&мваі ігагвід Христе Господи, какъ семи не-
лѵафзчічвліда і$він лацхѵрна, дѣльнаго ребенка душу упо-
66
еужі лаххгрін ал і^ораш мец- воилъ когда-то, такъ же упо-
влабріш лакун, jaueo! вой въ семъ домѣ усопшихъ
душу, аминь! т. е.
Господи Христе Боже нашъ, какъ упокоилъ когда то душу
семинедѣльнаго ребенка, такъ же упокой души усопшихъ въ
семъ домѣ, аминь.
За это мальчикамъ дарятъ что-либо съѣстное.
Въ четвергъ той же недѣли опять ставятъ готовый
столъ покойникамъ и это называется „лілтахурал“ (возвра¬
щеніе), ибо сванеты вѣрятъ, что души умершихъ, которые
при жизни были хромые не могутъ идти наравнѣ съ други¬
ми. Они возвращаются въ тотъ же домъ, гдѣ и были, обѣ¬
дать и такимъ образомъ подкрѣпивъ свои силы, они одни от¬
правляются въ путь.
Воскресеніе, въ недѣлю Мытаря и Фарисея сванеты
ваз. „лімціарі", слово лімціарі происходитъ отъ слова „ лам-
пар“, что значитъ свѣтильникъ. Въ этотъ день утромъ, пос¬
лѣ обѣдви, всѣ жители двухъ )или трехъ ауловъ вмѣстѣ, отъ
мала до велика, идутъ въ церковь во имк Святого Георгія.
Каждый изъ нихъ держитъ въ рукахъ зажженную березовую
дубинку, одинъ конецъ которой тоньше, а другой толще и
расчепленъ, чтобъ легче горѣлъ. Дойдя до церкви, всѣ кла¬
дутъ свои свѣтильники на одномъ мѣстѣ и образуется изъ
нихъ большой востеръ. Народъ въ это время начинаетъ мо¬
литься и славословить Бога, ангеловъ и святыхъ. При этомъ
одинъ изъ старшихъ становится впереди у дверей церкви и
говоритъ:
Дібаб Хошам ^ербат;, дідаб;
дідаб Дамбадебелс, дідаб; дідаб
МЦен 'і^арінгзелс, дідаб; дідаб
Сербіл і^ербіларс, дідаб; дідаб
Угѵрагс, дідаб!
Слава Вышнему Богу, слава;
слава Создателю, слава; слава
Михаилу Архангелу, слава;
слава Серафиму херувимамъ,
слава: слава Св. Георгію, слава!
и такимъ образомъ перечисляетъ затѣмъ названія всѣхъ
87
церквей, какія только существуютъ въ Сванетіи. Народъ же
послѣ каждаго возванія старшаго отвѣчаетъ словомъ: „дідаб“
(слава). Окончивъ славословіе, народъ съ пѣніемъ расходится
по домамъ и проводитъ время въ разныхъ увеселеніяхъ и уго-
■ і '
щеніи другъ друга до вечера слѣдующаго дня (понедѣльника).
Въ пятницу сей же недѣли, въ каждой семьѣ утромъ
рано встаютъ одна женщина и одинъ мужчина. Мужчина
тотчасъ же выбѣгаетъ изъ дому совершенно вагой и три раза
обѣгаетъ вокругъ дома, говоря:
„ Атцірава, матцірава, нішгвеі Голо, голью, нашъ
і£віт;і Ьарінкарі воръ пустъ
т. е. нашъ воръ [уйдетъ съ пустыми руками. Женщина же
сметаетъ копоть со всѣхъ частей дома (т. е. копоть, которая
образуется отъ огня выше очага на доскахъ и стѣнахъ),
выноситъ ее на дворъ, на самой дорогѣ сожигаетъ. Сванеты
вѣрятъ, что отъ исполненія этого обычая у нихъ умножатся
овцы, а кто не держится этого обычая, у того всѣ овцы но*
ги баютъ.
Сел. М удахъ.
ѣ
Д. Марггани,
уч. Лухв&нсв&го училища.
КРАТКІЙ ОЧЕРКЪ
религіозно-нравственнаго состоянія сванетовъ.
По религіи сваветы считаются православными христіа¬
нами; принятіе христіанской религіи народъ относитъ въ
глубокой древности и полагаетъ, что сванеты приняли хри-.
стіанетво раньше всѣхъ другихъ народовъ,—но изъ наблюденія
надъ ихъ частной и общественной жизнью ясно можно за¬
ключить, что вполнѣ православными христіанами сванетовъ
нельзя считать по многимъ причинамъ. Вопреки сущности пра¬
вославной религіи, требующей вѣры во Единаго Три ѵпостасна¬
го Бога, сванеты допускаютъ существованіе отдѣльныхъ Бо¬
говъ, какъ для мусульманскихъ народовъ, такъ и для со¬
сѣднихъ и единовѣрныхъ съ ними лечхумцевъ и мингрель¬
цевъ и для самихъ сванетовъ; вѣруютъ въ существованіе
ш
ангеловъ лѣсовъ и горъ и въ высшихъ покровителей дичи.
Отправляясь въ чужія страны или въ горы и лѣса охо¬
титься, сванеты чествуютъ и кланяются воображаемымъ ими
мѣстнымъ божествамъ той или другой страны, того или дру¬
гого мѣста, прося ихъ содѣйствія и успѣха своимъ цѣлямъ.
Напримѣръ, въ случаѣ удачной охоты, сванетъ по возвраще¬
ніи домой считаетъ своимъ первымъ долгомъ совершить жер¬
твоприношеніе богу-покровителю дичи, дабы умилостивить его
и вшвать его на содѣйствіе и въ слѣдующій разъ; жертво¬
приношенія любятъ совершать на возвышенныхъ мѣстахъ.
Вообще какъ частный успѣхъ человѣка, такъ и благосостояніе
извѣстной страны сванетъ приписываетъ въ большей или
89
меныпеё мѣрѣ покровительству мѣстнаго божества. Несмотря
на такое воззрѣніе, у сванетовъ есть понятіе и о Троицѣ,
хотя не ясное, напримѣръ—въ разговорахъ часто произно¬
сятъ: „Хоша ^ерме^“, т. е. Вышній Богъ или Богъ Отецъ»
„Мацхвар" т. е. Спаситель-Христосъ, Квін-^ерме^» т. е.
Богъ-Духъ; божатся и кланяются имъ отдѣльно. Изъ свя¬
тыхъ особенно уважаютъ св. Великомученика Георгія и св.
пророка Илію; вѣруютъ въ архангеловъ и приписываютъ свя¬
тымъ даже большую силу, чѣмъ Богу. Съ неяснымъ поняті¬
емъ объ Единомъ Богѣ, соединяютъ и неясное понятіе о за¬
гробной жизни и безсмертіи души. Допуская тѣлесное сущес¬
твованіе въ будущей вѣчной жизни, сванеты допускаютъ и
необходимость для человѣка тамъ пищи и питья, потому при
поминкахъ каждый сванетъ старается превзойти другого пыш¬
ностью стола, обиліемъ мяса, хлѣба и араки, полагая, что
такой столъ пріятнѣе и полезнѣе будетъ для умершаго въ бу¬
дущей жизни, послѣ воскресенія мертвыхъ. Сванеты допуска¬
ютъ возвращеніе душъ умершихъ къ своимъ роднымъ пе¬
ріодически каждый годъ — обыковенно въ теченіе цѣлой недѣ¬
ли со дня Богоявленія, и къ этому времени стараются чисто-
на-чисто приготовиться: чистятъ дома, столы и стулья, моютъ
тщательно всю посуду, готовятъ изысканныя кушанья; предъ
началомъ обѣда и ужина, въ теченіе всей недѣли, сванеты,
снявъ шапки и стоя, смотрятъ на накрытый столъ минуты
двѣ безъ разговора и шума, чтобы не встревожить присут¬
ствующихъ душъ, а потомъ, слегка сгибая колѣны, шлютъ ду¬
шамъ вѣчную память и просятъ ихъ не обидѣться скудостью
стола и обѣщаютъ въ слѣдующему разу лучше приготовиться;
затѣмъ сами садятся за столъ и принимаются ѣсть и пить.
У сванетовъ есть обычай поминать души своихъ умершихъ
и на кладбищахъ чрезъ священниковъ, но въ большинствѣ
сами обходятся и безъ священниковъ. Ивъ постовъ сванеты
соблюдаютъ Великій постъ цѣликомъ и вторую недѣлю Успен-
90
ска го поста, въ другіе посты, равно по средамъ и пятницамъ
і
tfe постятся. Какъ на непривлекательную черту сванетовъ
можно указать на ихъ страсть къ напиткамъ и къ пьянству;
не рѣдки случаи нарушенія цѣломудрія, кровосмѣшеніе, осо¬
бенно съ своими невѣстками; сванеты довольно легко отно¬
сятся къ нарушенію клятвы, склонны къ обману, вымога¬
тельству, отчасти лицемѣрны, непрямодушны; воровство у
ближняго осуждается, а у отдаленнаго—особенно внѣ предѣ¬
ловъ Сванетіи уворовать что-нибудь— не грѣхъ: лжесвидѣтель¬
ство имѣетъ широкую нрактику въ Сванетіи.
Изъ обычаевъ и суевѣрій, представляющихъ остатокъ
язычества, въ Сванетіи можно указать на поклоненіе и чество¬
ваніе свѣтилъ небесныхъ, особенно солнца; мнѣ часто прихо¬
дилось слышать клятвы солнцемъ и огнемъ, и я мало успѣвалъ
въ попыткѣ разубѣдить ихъ въ семъ ложномъ мнѣніи и всякій
разъ получалъ отъ нихъ такой положительный отвѣтъ: безъ
солнечной теплоты и огня ничто существовать не можетъ,
слѣдовательно они достойны чествованія н уваженія. Считая
солнце благодѣтелемъ споимъ, сванеты стараются съ своей сто¬
роны отплатить ему за благодѣяніе, если въ тому представится
случай. Напримѣръ, затменіе солнца они объясняютъ тѣмъ,
что „гвелешап“, т. е. витъ или удавъ разгнѣванный схваты¬
ваетъ солнце съ цблью его проглотить, и какъ только насту-
*
наетъ затменіе, цочти изъ каждаго дыма выскакиваетъ но
нѣсколько человѣкъ съ заряженными ружьями и, направивъ
ихъ въ воображаемаго вита или удава, стрѣляютъ изъ ружей,
чтобы помочь солнцу н высвободить его изъ пасти змѣипой, и
окончаніе затменія приписываютъ своей помощи и думаютъ, что
напугали вита ружейными выстрѣлами и при этомъ исполняют¬
ся чувствомъ довольства. До водворенія русской власти и бѣ¬
лаго духовенства въ Сванетіи, тамъ существовалъ обычай вы¬
нимать вновь похороненныхъ мертвецовъ ивъ могилъ въ слу¬
чаѣ происшедшей непогоды въ тотъ илн другой день послѣ
91
погребенія, приписывая непогоду грѣхамъ умершаго, за что
земля его не принимаетъ и природа гнѣвается: проходи¬
лось иногда одного и того же мертвеца нѣсколько разъ по¬
гребать и выкапывать; нынѣ же этотъ обычай выведенъ ста¬
раніями власти и духовенства.
Подобно древнимъ египтянамъ, почитавшимъ быка „апи¬
са въ Сванетіи есть обычай откармливать къ Ѳоминой не¬
дѣлѣ отборныхъ быковъ, которыхъ не бьютъ ни въ какомъ
случаѣ, а, напротивъ, съ благоговѣніемъ провожаютъ ихъ на
водопой и божатся ими и приписываютъ имъ благодатную
силу и проклинаютъ другихь силою и властью этихъ быковъ.
Кошекъ тоже считаютъ отчасти за какое-то, священное жи¬
вотное, какъ древніе египтяне, и убивать ихъ ни за что
не рѣшаются, считая это за большой грѣхъ. При продолжи¬
тельной засухѣ, иногда, и то тайкомъ, кто-нибудь рѣшается
поймать кошку, уводитъ ее въ старую церковь, стоящую въ
лѣсу или на горахъ, и тамъ рѣжетъ ее и кровью мажетъ на¬
ружныя стѣны церкви, а трупъ ея бросаетъ куда-нибудь, ду¬
мая, что этимъ можно вызвать дождь.
Въ верхней Сванетіи штатныхъ церквей 14, но кромѣ
этого въ каждомъ приходѣ среднимъ числомъ можно считать
по три и по четыре церкви, развалившихся уже отъ ветхости
и неприсмотра. Церкви эти посѣщаются народомъ весьма не¬
аккуратно, особенно женщинами, которыя въ выдуманные ими
самими праздники любятъ собираться при старыхъ церквахъ
и тамъ пекутъ хлѣбъ съ сыромъ и совершаютъ какія то мо¬
литвы и тамъ же закусываютъ. Наибольшее число молящихся
можно видѣть въ штатныхъ церквахъ въ день Св. Пасхи, Бо¬
гоявленія и Ѳоминой недѣли—и въ сей послѣдній день бы¬
ваетъ въ Сванетіи мѣстный и всѣми глубоко уважаемый празд¬
никъ и называютъ его „Хоша Танап “ т. е. Большая Пасха.
Такое нерадѣніе въ посѣщеніи храмовъ Божіихъ нельзя не
приписать тому обстоятельству, что народъ вовсе не новина-
ч
92
етъ того языка, на которомъ совершается богослуженіе. Бого¬
служеніе во всей Сванетіи совершается на грузинскомъ язы¬
кѣ; во нынѣ нарѣчіе сванетовъ настолько отличаются отъ
грузинскаго языка, что сходство между -ними трудно замѣ¬
тить и изрѣдка только попадаются грузинскія слова въ сва-
нетскомъ нарѣчіи и то большею частью старыя и не употреб¬
ляющіяся нынѣ въ грузинской современной литературѣ; по¬
этому число понимающихъ богослуженіе въ каждомъ приходѣ
не превышать десяти. Что касается знанія молитвъ и догма¬
товъ христіанской вѣры, то симъ знаніемъ обладаютъ лишь
тѣ сванеты, которые воспитаны или князьями, или Обществомъ
возстановленія православнаго христіанства на Кавказѣ: такихъ
лицъ можно насчитать не больше 12; къ нимъ слѣдуетъ от¬
нести трехъ священниковъ изъ природныхъ сванетовъ и до
семи причетниковъ тоже сванетовъ, а остальные сванеты и
понятія не имѣютъ о молитвахъ и о догматахъ христіанской
вѣры и остаются во мракѣ певѣдѣнія. Это объясняется тѣмъ,
что во всей Сванетіи нѣтъ рѣшительно ни одной школы ни
сельской, ни церковно-приходской, чрезъ посредство которыхъ
хоть въ извѣстной мѣрѣ расходилось бы слабое просвѣщеніе
между полудикими сванетами. Хотя въ 70 годахъ настояща¬
го столѣтія въ одномъ сванетскомъ приходѣ и открыта была
сельская школа на счетъ Общества возстановленія православ-
го христіанства, но она не просуществовала и пяти лѣтъ,
такъ какъ спеціальнаго учителя Общество возстановленія пра¬
вославнаго христіанства не выслало, а мѣстный священникъ,
занимавшійся въ этой школѣ, переведенъ былъ оттуда въ Леч-
хумъ и школа закрылась. Недавно одинъ священникъ въ
Сванетіи открылъ приходскую школу, но занятіе въ ней ве¬
дется съ большими перерывами, потому желательныхъ успѣ¬
ховъ школа эта не даетъ и не можетъ дать при настоящихъ
условіяхъ.
Праздники православной церкви соблюдаются сванетами
93
нынѣ болѣе по настоянію мѣстнаго православнаго духовен¬
ства, чѣмъ по религіозному убѣжденію. Особенно въ большомъ
уваженіи у сванетовъ праздникъ Ѳоминой недѣли, продолжаю¬
щійся цѣлую недѣлю, ІТасха, Рождество Спасителя, Богояв¬
леніе и день св. Варвары (4 декабря), когда по ихъ наблю¬
денію день начипаетъ увеличиваться и солнце милостиво на¬
чинаетъ озарять ихъ дикую и гористую страну. Празднуютъ
съ почетомъ день Св. Великомуч. Георгія (23 апрѣля) и св.
пророка Ильи. Особенно съ большимъ уваженіемъ сванеты
относятся къ споимъ мѣстнымъ праздникамъ и проводятъ ихъ
въ пирѣ и веселіи; а нарушителей таковыхъ праздниковъ ино¬
гда цѣлое общество штрафуетъ и пріобрѣтаетъ на штрафныя
деньги араку и выпиваетъ. За нарушеніе таковыхъ праздни¬
ковъ, неимѣющихъ основанія въ практикѣ православной церк¬
ви, народъ съ недоумѣніемъ и негодованіемъ относится и къ
мѣстному духовенству, запрещающему праздновать въ непо¬
ложенные дни.
Таинство Св. причастія принимаютъ всѣ, особенно предъ
смертью; въ Великомъ посту и Успенскомъ, когда положено
исповѣдоваться и причащаться, свапеты лѣнятся и съ неохо¬
тою расположены къ принятію Св. таинствъ, но мѣстное ду¬
ховенство то своими внушеніями, то угрозами штрафа за не¬
радѣніе въ этомъ святомъ дѣлѣ, отчасти успѣваетъ въ по¬
слѣднее время и привлекаетъ народъ къ исповѣди и Св. при¬
частію—по крайвей мѣрѣ по двѣ души съ каждаго дома—
каждый годъ. Но въ большинствѣ случаевъ при слѣдующей
очереди, къ причащенію приготовляются — по настоянію до¬
машнихъ—опять тѣ же, которые въ предъидущемъ году пріоб¬
щались, какъ уже привыкшіе жъ этому; такимъ образомъ,
разъ принявшіе крещеніе Св. причастія, становятся какъ бы
повѣренными для остальныхъ лицъ семейства, если самъ свя¬
щенникъ не распорядится призывать ихъ каждый годъ пооче-
реди съ каждаго дыма.
7
— 94 —
Умереть безъ предсмертнаго напутствія святымъ при¬
частіемъ считаютъ сванеты большимъ несчастіемъ и въ та¬
кихъ случаяхъ священника стараются задобрить, чтобы онъ
постарался искупить душу чаловѣка, умершаго безъ причастія.
Священникъ Гулбіани,
законоучитель Лечхумскаго начальнаго училища.
і
КРАТКІЯ СВѢДѢНІЯ
о' нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Сшнскаго уѣзда, Кутаисской губерніи.
і.
Сенакское сельское общество.
Въ составъ Сенакскаго сельскаго общества входятъ с. Се¬
неки, Сачивобаво, Сорта, Ботіанеты и мѣст. Старо-Сенави. Об¬
щество это есть часть Сенавсваго уѣзда (Кутаис. губ.), занима¬
ющаго больше одной трети бывшей Мингреліи, остальная часть
воторой вошла въ составъ Зугдидсваго уѣзда. Границами Се¬
навсваго общества служатъ: съ востова с. Новалавевы и его Ми¬
неральныя воды, съ запада—с. Шхепи, и „Квашихори" *), съ
сѣвера—Эвсвія горы и с. Эви, а съ юга—р. Техури и с. Носири.
Общество сенав. получило свое названіе отъ слова „Сенави1',
т. е. келья, ибо въ разныхъ частяхъ этого общества были
разбросаны вельи: въ однихъ изъ нихъ жили монахи, а въ
другихъ монахини.—Мѣстечко Старо-Сенави, состоящее въ
этомъ же обществѣ, въ началѣ текущаго столѣтія находилось
не на томъ мѣстѣ, гдѣ теперь оно, а на западѣ, въ 200
сажен. отъ него. Теперешнее свое мѣсто оно занимаетъ съ 1868
года, когда вслѣдствіе затопленія стараго мѣстечка, сенав-
свіе жители принуждены были искать другого мѣста, болѣе
безопаснаго и сухого. До проведенія желѣзной дороги это
мѣстечко носило названіе Сепаки, а со времени ея устрой¬
ства, т. е. съ 1871 года, его стали называть Старо-Сенаки, а
*) „ІСвашпхорн" мингрельское слово ■ въ переводѣ означаетъ: вамевкоа по-
стройка. і
96
самую станцію на дорогѣ назвали Ново-С'Ѳнаки, куда перенесли
изъ Старо-Сенави и всѣ административныя уѣздныя учреж¬
денія. Во времена мингрельскихъ владѣтелей Старо-Сенаки
служили центромъ всей области: здѣсь жили чиновники: „ди-
ванбеги" (секретарь), „сахлтхуцеси" (старшій въ домѣ),
„моуравъ", „бокаѵлп" и проч. Диван-беги, онъ же секре¬
тарь, исправлялъ обязанность теперешняго мирового-судьи.
Сахлтхуцеси распредѣлялъ между подданными владѣтеля по¬
дати. которыя взыскивались не деньгами, а продуктами на¬
турою. Моуравы исполняли предписанія сахлтхуцеси. Долж¬
ность моурава можно сравнить съ обязанностью нынѣшняго
полицейскаго пристава. Бокаулъ приводилъ въ исполненіе рѣ¬
шенія диванбеги п другихъ лицъ старше его по должности.
Обязанность бокаула соотвѣтствовала обязанностямъ судебна¬
го пристава.
Изъ построекъ въ селѣ Сенаки болѣе достопримѣчатель¬
на Спасская церковь, воздвигнутая, по иниціативѣ владѣтеля
Мингрсліи, , какою то княжеской няней. Въ Старосевак-
скомъ обществѣ ярмарки въ продолженіе года бываютъ 6
разъ: 1) Благовѣщенская (отъ 22 до 27. марта), 2) Вербно¬
воскресенская начинается за два дгія до Вербнаго Воскресенія
и продолжается 4 дня, 3) третья ярмарка начинается наканунѣ
Ѳомина Воскресенья и продолжается 3 дня, 4) Вознесенская—
начинается за два дня до праздника Вознесенія и продолжает¬
ся 5 дней, 5) Преображенская—съ 1-го до 10 ч. августа,—■
съ 10-го же начинается самая большая—6) Успенская, ко¬
торая продолжается до 1 сентября.
Изъ мѣстныхъ издѣлій- предметами продажи служатъ: ту-
вемное сукно, башлыки, дарая (гаелкОпая матерія, арш.—50
к.), рыбныя сѣти изъ льна иди изъ конопли, корзины, жен¬
скіе волосы, ногайки, шелкъ (фунтъ 2—3 р.), медъ (пудъ
3 руб.), корыта, деревянныя 'миски; глиняные горшки, виппые
кувшины (7 руб.), носки ивъ грубаго сукна или ивъ ваты,
97
шаровары изъ такого же сукна, деревянныя ложки. Сукно,
дараю и башлыки закупаютъ туземные евреи и сбываютъ ихъ
съ значительнымъ барышомъ въ разныхъ городахъ. Они же
закупаютъ и шелкъ, щетину и проч.
Площадь земли, занимаемой Сепакскимъ обществомъ, рав¬
няется почти 6000, кцевъ (кцева—900 кв. саж.); изъ нея
усадебной земли приблизительно 1800 кцевъ (подъ усадьбой
можно здѣсь разумѣть дворы, сады и огороды, такъ какъ все
это у здѣшнихъ жителей находится вмѣстѣ),—остальная же зем¬
ля вся, за исключеніемъ 200 кцевъ, на которыхъ растутъ
лавровые кусты, остается для посѣвовъ. Луговой и сѣнокос¬
ной земли здѣсь почти нѣтъ, развѣ только въ нѣкоторыхъ
дворахъ можно встрѣтить отъ 2-хъ до 3 кцевъ сѣнокоса; лѣ¬
су здѣсь тоже нѣтъ: есть кустарники и молодые лѣса въ
селеніи Сачикобаво, годные только для устройства заборовъ,
плетней и для плетенія корзинъ. По разсказамъ стариковъ, еще
за 30 лѣтъ до нашего времени здѣсь почти половина всего
пространства земли по протяженію р. Техурк была покрыта
дремучимъ лѣсомъ, въ которомъ водились олени, но съ тече¬
ніемъ времени лѣсъ этотъ былъ истребленъ. Неудобной зем¬
ли здѣсь почти нѣтъ.
Дворъ каждаго хозяина занимаетъ отъ 400 кв. саж. до
7 кцевъ и болѣе земли, которая почти всегда бываетъ
при домѣ. Во дворѣ находится другой домикъ или, луч¬
ше сказать, сакля, которая теперь называется кухнею, а пре¬
жде называлась „Самуархо", такъ какъ въ пей жила мин¬
грельская „муархе1', т. е. кухарка, которая готовила ку¬
шанья. Возлѣ кухни стоитъ амбаръ, гдѣ хранятся разное
хозяйственные припасы, за кухнею—погребъ или по здѣшне¬
му „ маркойи, гдѣ въ землѣ зарыты винные кувшины и въ
одной сторонѣ котораго стоитъ длинная деревянная давильня
для давленія винограда. Она представляетъ собою большое
круглое бревно, внутри выдолбленное, и имѣющее въ длину
98
отъ 5—до 10 арш., и въ ширину до 7 арш.; нѣкоторыя
давильни могутъ вмѣстить до 40 вокъ вина (вока—11/2 пуд.).
Во дворѣ же сзади дома видны: хлѣвъ, сарай и мявиница
или по здѣшнему „ офурче “. Нужно замѣтить, что погребъ,
или „ марани “ здѣсь не у всѣхъ имѣется, и потому здѣшнее
вино „ изабелла “ или, по мѣстному выраженію, „ одесса “ въ
винныхъ кувшинахъ подъ открытымъ небомъ отъ солнечной
теплоты очень скоро и настолько портится, что его нельзя
пить. У нѣкоторыхъ хозяевъ всѣ домашнія постройки состо¬
ятъ изъ одной сакли, въ которой затруднительно непривыкше¬
му человѣку жить, въ особенности же зимою, вмѣстѣ съ до¬
машними животными и птицами. Такіе домики или ракли
убраны по-азіатски.—Дома строятся зажиточными хозяевами
въ европейскомъ вкусѣ, рѣдко изъ камня, а чаще изъ дере¬
ва. Матеріаломъ для постройки деревянныхъ домовъ служатъ
дубъ, ольха, но чаще всего ясень. Бревна доставляются изъ
Дзондзирсваго и Чаладидскаго лѣсовъ, отстоящихъ отъ Се-
навскаго общества почти въ 20 верстахъ и принадлежащихъ
князьямъ Мхеидзевымъ и Кочакидзевымъ.—Хорошіе дома шту¬
катурятъ снаружи или обдѣлываютъ планками, а внутри оклеи¬
ваютъ обоями. Обыкновенные же дома представляютъ вездѣ
щели и дыры; впрочемъ, это дома старинной работы, а вновь
такіе почти и не строятся.
Сенавсвіе жители, какъ вообще сельчане, употребляютъ
*
пищу растительную и сыръ, говядину же только по воскрес¬
нымъ и праздничнымъ днямъ; говядину покупаютъ въ м. Ста-
ро-Сенави, гдѣ, по распоряженію участковаго пристава, про¬
живающаго въ этомъ мѣстечкѣ, скотъ рѣжется въ недѣлю 2
раза, и то только въ мясоѣдъ, а въ постное время вовсе
ничего не рѣжутъ. Хлѣбъ употребляется почти всегда ку¬
курузный, который пекутъ каждое утро и каждый вечеръ;
изъ гоми, а также изъ кукурузной муки приготовляютъ ку¬
шаніе въ родѣ каши. Для того, чтобы приготовить ивъ го-
99
ми зеренъ, колосья предварительно сушатъ на сушильняхъ
(лѣтомъ на солнцѣ, а зимою сушильни эти вѣшаются надъ
огнемъ, разводимымъ посрединѣ туземнаго домика); послѣ вы-
сушки, зерна выбиваютъ изъ колосьевъ цѣпомъ или крѣпкою
палкою; перемалываютъ ихъ и варятъ въ котлѣ безъ всякой
приправы, пока они не сдѣлаются мягкими; ѣдятъ гоми теп-
лое, а когда оно остынетъ, ѣсть его нельзя.
Сенакскіе жители, какъ всѣ вообще мингрельцы, страст¬
но любятъ наряжаться и продаютъ необходимые домашніе
предметы, лишь бы имѣть нарядный костюмъ. Мужчины но¬
сятъ бѣлье изъ бумажной матеріи (изъ миткаля), Черкесску—
изъ мѣстнаго сукна *), иногда стеганнаго на шелкѣ, а иног¬
да на ватѣ, ситцевый архалухъ, шаровары суконные зимою,
а холщевые лѣтомъ и суконный башлыкъ. Какъ украшеніе,
носятъ обдѣланные въ серебро газыри, шашки, кинжалы и
серебряные пояса. Женщины носятъ почти такую же оде¬
жду, какъ и другихъ городахъ Кутаисской губерніи,
Сенакское общество орошается рѣкою Техури, рѣчкою
Нахуревы и другими ручьями, которыхъ не мало въ этомъ
селѣ, вообще богатомъ водами. Болотистыя мѣстности встрѣ¬
чаются въ южной части этого общества, на равнинахъ рѣ¬
ки Техури, по близости которой климатъ лихорадочный;
на склонахъ же Экскихъ горъ, какъ на возвышенностяхъ, онъ
здоровѣе. Вся Техурская равнина во время дождей представ¬
ляетъ собою большое озеро, которое послѣ себя оставляетъ на
поляхъ плодородный илъ **). Разливъ рѣкъ бываетъ весною, въ
апрѣлѣ и маѣ. Дождливыхъ и снѣжныхъ дней въ совокупно¬
сти здѣсь бываетъ приблизительно 190. Первый снѣгъ выпа¬
даетъ въ концѣ ноября, но въ минувшемъ году онъ выпалъ
*) По здѣшнему „гартии,
*♦) Почва земли въ Старо—Совакахъ черноземная и песчаная, встрѣчает¬
ся и глинистая на склонахъ экскихъ горъ; тутъ изъ глины лѣпятъ горшки и кув~
шины.
100
въ среднихъ числахъ октябри. Лежитъ снѣгъ недолго, дней
5 не больше.
Изъ вѣтровъ здѣсь дуютъ: восточный континентальный и
западный—морской. Западный вѣтеръ, какъ дующій съ Чер¬
наго моря, приноситъ лѣтомъ дождь, а зимою снѣгъ. Первый
громъ слышится въ срединѣ апрѣля. Градъ бываетъ иногда
въ февралѣ, а большею частью лѣтомъ; величина его не боль¬
ше горошины. Роса появляется въ апрѣлѣ и продолжается
до октября.
Цвѣтеніе растеній начинается съ первыхъ чиселъ марта.
I
Изъ деревьевъ прожде всего зацвѣтаютъ лича, алуча и пер¬
сики, затѣмъ груши, далѣе вишни, сливы, черешни и, нако¬
нецъ, яблони; виноградъ начинаетъ цвѣсти съ конца марта.
Листья начинаютъ опадать въ октябрѣ. Деревья растутъ ско¬
ро и достигаютъ значительныхъ размѣровъ; такъ, почти въ
самомъ мѣстечкѣ, въ западной его части, стоитъ одно де¬
рево-чинаръ (похожее на кленъ по вырѣзнымъ своимъ ли¬
стьяхъ. и называемое по здѣшнему „чадари)“ съ исполин¬
скимъ стволомъ и вѣтвями; при основанія стволъ его имѣ¬
етъ 9 саж. въ обхватѣ, а въ средней части—4 саж.
Изъ царства животнаго встрѣчаются: изъ гадовъ—гадю¬
ка, ужъ, черепаха, жаба и лягушка; изъ рыбъ—форель,
усачъ, сазанъ, сомъ; изъ птицъ домашнихъ—курица, гусь, ут¬
ка, индюкъ; изъ дикихъ—дикія гуси, утки, фазанъ, перепелъ,
куропатка, кукушка, удодъ, ворона, воровъ, ястребъ, коршунъ,
сова, филинъ, иволга, дроздъ (черный и сѣрый), ласточка,
соловей, сорока и нѣкот. др. Изъ млекопитающихъ: (домаш¬
нія) корова, бывъ, лошадь, буйволъ, ватеръ, оселъ, , нова, ов-
ца, свипьл, кошка, собака; (дикія) кабапъ. дикая коза, ша¬
калъ, заяцъ, волкъ, лиса, сусликъ, котъ, кротъ, ежъ, крыса,
мышь (домовая и полевая).
Въ мѣстечкѣ находятся слѣдующія промышленныя заве¬
денія: 2 магазина бакалейныхъ, 8 мануфактурныхъ (ситце¬
— 101 —
выхъ), 4 сацвримало (мелочныя лавки); мастерскихъ: 4 сѣ¬
дельныхъ, 4 сапожныхъ, 4 харази (башмачникъ), 1 столярная,
1 жестлн., 2 мѣдника; 10 питейныхъ заведеній. Есть также 8
лавокъ, находящихся въ одномъ зданіи, гдѣ ежегодно соби¬
рается больше тычячи пудовъ лавровыхъ листьевъ;—пудъ очи¬
щенныхъ лавровыхъ листьевъ на мѣстѣ стоитъ 1 р. 60 коп.,
а пеочищеппыхъ 80 коп. Листья собираютъ съ кустовъ въ
ноябрѣ, до средины января просушиваютъ ихъ, а затѣмъ до
весеннихъ полевыхъ работъ обчищаютъ, для чего большею
частью нанимаютъ дѣвушекъ и мальчиковъ за плату отъ оѵда
по 10 коп.
Все паселепіе общества составляютъ мингрельцы, изъ
которыхъ считается мужчинъ 1235, женщинъ 1079.
Здѣсь у каждаго крестьянина—хозяина, если онъ не вре¬
менно-обязанный, есть своя земля, по такъ мало, что большею
частью обрабатываютъ помѣщичьи земли, и въ вознагражденіе
за обработку получаютъ половину урожая. Самая горячая
рабочая пора это весна, когда сѣютъ, и осень, когда снима¬
ютъ урожай. Въ началѣ же лѣта, когда хлѣбныя растенія
уже подросли, начинаютъ полоть, т. е. очищать ихъ отъ сор¬
ныхъ травъ. Работа эта производится земледѣльческимъ ору¬
діемъ мотикою, которая по здѣшнему называется „берги“. Въ
Сепаки, какъ вообще въ Мивгреліи, большею частью сѣется
кукуруза, гоми и просо; пшеница я*е сѣется въ маломъ ко¬
личествѣ, такъ что во всемъ обществѣ въ прошломъ 1888-мъ
году было засѣяно не больше 4 кцевъ земли, съ которыхъ
собрано 60 пудовъ пшеницы, тогда какъ кукурузы собрано
больше 70,000 пудовъ.
■ Поля, служащія для посѣва, расположены на нравомъ
берегу р. Техури, въ южной части общества, а виноградни¬
ки въ сѣверной его части, па склонахъ Эвскихъ горъ. Здѣсь
то именно и получалось, по словамъ поселялъ, весьма хоро¬
шее вино, которое называлось „оджалеши* и „ шонури“, яо
— 102 —
этихъ винъ съ 1877 г. и не видать, вслѣдствіе появленія раз¬
ныхъ болѣзне^, какъ, напр., „ надариw и „мильдіу Болѣз¬
ни эти вызвали общій упадокъ духа въ жителяхъ и отбили
охоту къ разведенію новыхъ виноградниковъ. Вмѣсто преж¬
нихъ доброкачественныхъ винъ, здѣсь теперь распространено
употребленіе „ Изабеллы называемаго также „ Одесса ко¬
торое лѣтомъ портится и дѣлается негоднымъ для питья; его
можно пить исключительно осенью и зимою, а съ наступле¬
ніемъ весны вино это пріобрѣтаетъ весьма непріятный запахъ,
измѣняетъ цвѣтъ и дѣлается даже вреднымъ.
С. Санеблидзе,
учитель Старо-Сенакскаго начальнаго училища.
Селеніе Носири.
Міъстопожженіе и народонаселеніе. Селеніе Носири рас¬
положено къ в. отъ ыѣст. Ново-Сенаки, въ разстояніи 4-хъ
верстъ отъ нихъ. Границы его составляютъ на в. сел. Teq-
жет;и, на я. и с. рѣка Техури, а съ ю. деревня Занати (Суд-
жунскаго общества, Сенакскаго уѣзда) и отчасти рѣка Абаша.
По разсказамъ жителей, Носири существуетъ давно и съ са¬
мого начала своего существованія было населено исключи¬
тельно мингрельцами. Доказательствомъ древности этого селе¬
нія могутъ служить развалины старыхъ церквей, каковыхъ
*
8дѣсь не мало, но онѣ заросли лѣсомъ, и ихъ зпаютъ только
мѣстные жители. Изъ такихъ развалинъ особенно замѣчатель¬
ны тѣ, на которыхъ построена приписная церковь въ честь
первомученика Стефана. По разсказамъ жителей и теперь еще,
когда роютъ могилы въ церковной оградѣ, то находятъ рав-
103 —
ныя вещи. Упомянувъ о приписное церкви, считаю нужнымъ
замѣтить, что штатныхъ церквей здѣсь три. Церкви эти хотя
не большія, но со вкусомъ построены. Каждая церковь въ
праздничные дни наполняется молящимися.
Но новому камеральному описанію, состоявшемуся въ 1886
году, число дымовъ въ Носири не превышаетъ 450-ти всѣхъ
сословій; считая въ каждомъ дымѣ, среднимъ числомъ, по пя¬
ти душъ, мы найдемъ, что въ Носири живетъ около 2,250
душъ обоего пола. По сословіямъ носирцы дѣлятся на кня¬
зей, дворянъ, крестьянъ и хизановъ. Послѣднія два сословія
живутъ па владѣльческой землѣ, принадлежащей помѣщикамъ,
князьямъ и дворянамъ. Хизановъ *) здѣсь не больше 30 ды¬
мовъ. Каждый крестьянинъ пользуется извѣстнымъ количе¬
ствомъ земли, за которую онъ отдаетъ помѣщику ежегодно
четвертую часть урожая. Не довольствуясь участкомъ земли,
отведеннымъ въ надѣлъ, нѣкоторые крестьяне берутъ извѣст¬
ное число кцевъ (кцева=900 кв. саж.) у помѣщиковъ или
въ аренду или за половину отъ урожая. Крестьянинъ, взявъ
землю у помѣщика, долженъ вспахать, засѣять, убрать, а ино¬
гда и доставить помѣщику домой слѣдуемую ему часть урожая.
Дома дворянъ и князей состоятъ изъ* двухъ, трехъ, а ино¬
гда больше комнатъ; въ нихъ есть полъ, потолокъ, окна, ка¬
минъ; дома кроютъ дранью. У крестьянъ дома большею
частью покрываются соломой или осокой, и состоятъ изъ од¬
ной связи, безъ подраздѣленія па комнаты, деревяннаго пола
въ нихъ нѣтъ, а вмѣсто него земляная утрамбованная насыпь;
окна замѣняются дверьми; огонь въ такихъ жильяхъ разводятъ
по серединѣ на очагѣ, куда кладутъ длинныя и невысу¬
шенныя бревна, отъ чего происходитъ духота и дымъ, ко¬
тораго часть, хотя и выходитъ черезъ небольшое отверстіе въ
крышѣ, но все же много остается въ домѣ.
*) Въ Ноеирп хпзанаын называются люди, которые вслѣдствіе недостат¬
ка земли оставили свою деревню и поселились въ другой деревнѣ.
104 —
Климатъ. Климатъ въ Носири влажный, сырой. Зи¬
мою хотя не бываетъ сильныхъ морозовъ, но холодъ даетъ
себя чувствовать; лѣтомъ же бываетъ иногда довольно жар¬
ко. Близость Чернаго моря, вліяющаго вообще на климатъ
всей Мингреліи. чувствуется и въ Носири, гдѣ дожди бы¬
ваютъ часты. Вслѣдствіе избытка атмосферныхъ осадковъ, вы¬
падающихъ здѣсь и образующихъ довольно обширныя боло¬
та, а также благодаря лѣсамъ, мѣстность эта, какъ и вся
Ріонская долина, крайне лихорадочная. Свирѣпствуютъ здѣсь
лихорадки особенно весною и осенью, когда въ каждомъ до¬
мѣ есть больной ею. Румяныхъ и свѣжихъ лицъ тутъ встрѣ¬
чается мало, большей частью блѣдныя отъ всегда скрытой въ
ихъ организмѣ лихорадки. Страдаютъ лихорадкою и дѣти, и
взрослые, безъ различія лѣтъ и нола.
Флора и фауна. Йа юго-западѣ Носири, между рр. Те-
хури и Абашой, тянется довольно густой лѣсъ. Растутъ въ
немъ дубъ, букъ, липа, осина, ольха, грабъ, ясень, вязъ и
другія деревья. Изъ плодовыхъ деревьевъ встрѣчаются здѣсь
въ бахчахъ: груши, яблони, сливы, айвы, персики, вишни,
черешни, орѣхи, а изрѣдка попадаются каштаны. Плодород-
вая почва щедро вознаграждаетъ жителей за ихъ трудъ. Сѣ¬
ютъ ндсирцы кукурузу, а также просо, гоми и по мѣстамъ
пшеницу, но главный посѣвъ составляетъ кукуруза. Молевыя
работы производятся здѣсь исключительно быками.. Изъ ого¬
родныхъ овощей разводятъ петрушку, лукъ, горчицу, укропъ,
крессъ, рѣдьку, свеклу, ]>ѣпу и т. п. Въ Носири нѣтъ мѣст¬
наго вина, а есть вино изъ винограда, называемаго „одесскимъ1',
но и то плохое—оно имѣетъ дурной запахъ и скоро киснетъ.
Ивъ домашнихъ животныхъ крестьяне держатъ; быковъ, во¬
ровъ, лошадей, буйволовъ, свиней, ковъ и овецъ. На скотовод¬
ство обращаютъ мало вниманія, такъ какъ не во всѣхъ час¬
тяхъ Носири есть, хорошія пастбища, въ нѣкоторыхъ—и во¬
все никакихъ нѣтъ пастбищъ: ховяѳва цѣлое лѣто принуждѳ-
— 105
ны бываютъ держать скотъ на привязи дома и кормить его
кукурузной соломой, срѣзанной на нивахъ. Изъ дичи водятся
здѣсь: дикія вазы и зайцы; изъ дикихъ животныхъ кабаны
заходятъ иаъ извѣстнаго Чаладидскаго лѣса; изъ хищныхъ звѣ¬
рей—волки, лисицы, куницы, бобры (во рѣдко), дикіе коты
и барсуки. Изъ дикихъ птицъ встрѣчаются: фазаны, тетерева
и утки; изъ домашнихъ: куры, гуси, индѣйки, утки и голуби.
Бъ Носири занимаются шелководствомъ, но исключительно
женщины, мужчины же не принимаютъ никакого участія. За¬
нимаются этой отраслью промышленности почти во всѣхъ до¬
махъ крестьянскихъ и даже въ нѣкоторыхъ домахъ дворянъ ж
князей, но доходъ получаютъ сравнительно малый вслѣдствіе
неумѣнья вести этр дѣло; въ каждомъ домѣ шелковичныхъ
коконовъ получается не больше и яти фунтовъ, среднимъ
числомъ. Намотавъ изъ коконовъ шелкъ, женщины ткутъ осо¬
бую матерію, извѣстную подъ именемъ „ дарая“. которую про¬
даютъ или дарятъ родственникамъ. Дараи бываютъ разной
величины, отъ ,10 до 20 аршинъ въ длину; дарая въ 20 арш.
стоитъ 10 руб. Здѣсь же ткутъ изъ шерсти мѣстныя шали,
довольно хорошія и прочныя, а также башлыки, шаровары и
носки.
Образъ жизни. Носирецъ изъ трудолюбиваго превращает¬
ся зимою въ лѣниваго, беззаботнаго и празднаго человѣка.
Единственное занятіе зимою для носирской молодежи, не ис¬
ключая и большинства пожилыхъ, безцѣльное шатаніе на сель¬
ской площади, гдѣ, соскучившись отъ пустой болтовни, шум¬
ная толпа врывается въ ланки, находящіяся на площади и
пьянствуетъ до безобразія. Оканчиваются такія попойки не¬
премѣнно дракою, въ которой пускаютъ въ ходъ кинжалы.
Вотъ почему сельская канцелярія зимою въ каждый почти
день полна массою людей-жалобщиковъ. Носирцы говорятъ но-
л
мингрельски, исключая двухъ, трехъ княжескихъ домбвъ, въ
которыхъ говорятъ по-грузински. Въ Носири существуетъ
— 106
одноклассное сельское училище, открытое въ 1874 году. Въ
сентябрѣ 1888 года было учащихся 96 душъ, а въ про¬
шлыхъ годахъ по 60 учениковъ, средникъ числомъ. Стало
быть, съ открытія по настоящее время школа имѣла 840 пи¬
томцевъ.
Родины, крестины и похороны. Когда наступаетъ вре¬
мя родовъ, призывается бабка-повитуха. Пріемы этихъ бабокъ
почти никогда не бываютъ раціональны. Онѣ, напр., кладутъ
родильницу у очага, гдѣ разведенъ огонь, или, взявши родиль¬
ницу за ноги, встряхиваютъ ее. Нѣкоторыя, только опытныя
повитухи (каковыхъ весьма мало), предоставляютъ дѣйствовать
всецѣло природѣ. Отъ неумѣлости повивальныхъ бабокъ ро¬
дильницы или умираютъ, или получаютъ какую-нибудь хро¬
ническую болѣзнь. Послѣ родовъ на другой же день пригла¬
шаютъ священника, который, окропивъ домъ святой водою,
читаетъ надъ больной нѣкоторыя молитвы; затѣмъ являются
сосѣди, и поздравивъ больную съ благополучнымъ разрѣше¬
ніемъ и приращеніемъ семьи, стрѣляютъ на дворѣ нѣсколь¬
ко разъ изъ особаго оружія, называемаго „тамбача“, въ знавъ
радости и сочувствія къ родильницѣ. Родильница-крестьянка
послѣ разрѣшенія, лежитъ не больше 15-ти сутокъ, но жены
князей и дворянъ послѣ родовъ лежатъ по-крайней-мѣрѣ мѣ¬
сяцъ.
Обрядъ крещенія не отличается никакими особенностями,
но совершается правильно, согласно установленному церковью
порядку.
Когда умретъ кто-либо ивъ членовъ семьи, то его род-
ственники, исцарапавъ себѣ все лицо до крови, рыдаютъ без¬
утѣшно. На третій или четвертый день происходятъ похоро¬
ны: въ назначенный для оплакиванія день съ утра какъ изъ
бливкихъ, такъ изъ дальнихъ мѣстъ сходятся въ донъ умер¬
шаго плакальщики, причемъ обращается вниманіе на то, чтобъ
родственники пріѣзжали по обычаю страны, т. е. „заріт;*
— 107 —
(зари-есть собраніе человѣкъ обоего пола иногда до ста); со¬
провождающіе мужчины поютъ какіе-то заунывные звуки, какъ
во время пути, такъ и дома, пока гости или родственники
умершаго не окончатъ оплакиванія. Начинается эта пѣсня
(если только можно ее такъ назвать) словами: „ вой-вой-во “ —
(ахъ, ахъ, ахъ) и состоитъ вся въ повтореніи тѣхъ-же зву¬
ковъ. Съ утра до вечера такіе „зари" замѣняются новыми и
новыми, а вечеромъ кладутъ умершаго въ гробъ и хоронятъ въ
церковной оградѣ. Послѣ такихъ похоронъ бываютъ еще по¬
миновенія въ сороковой день и черезъ годъ, когда опять сзы¬
вается кружокъ близкихъ и родственниковъ и когда опять
безъ расхода обойтись нельзя.
Свадьба. Свадьбы у носирцевъ устраиваются преимуще¬
ственно послѣ уборки урожая; бываютъ свадьбы и послѣ Рож¬
дественскихъ праздниковъ, но рѣдко, а лѣтомъ и весною еще
рѣже. Женятся молодые люди съ 16 лѣтъ, а женщины вы¬
ходятъ за мужъ съ 14 лѣтъ. Женитьба у носирцевъ прои¬
сходитъ такимъ образомъ: отецъ невѣсты, наслышавшись мно¬
го хорошаго о какомъ-либо молодомъ человѣкѣ, посылаетъ къ
нему въ домъ „посредника" или посредницу, которые, явив¬
шись въ домъ жениха, затѣваютъ разговоръ о томъ, о семъ
и между прочимъ и о женитьбѣ, при чемъ посредникъ по¬
казываетъ видъ, что ему пока отъ невѣстиныхъ родителей ни¬
чего неизвѣстно, что онъ даже не знаетъ, какого жениха
ищутъ пославшіе его, но при этомъ прибавляетъ, что, считая
невѣсту достойной подругой для ихъ сына, онъ постарается
устроить дѣло. Родители жениха, убѣжденные похвалами посред¬
ника, просятъ его приняться за дѣло серьезно и кончить его,
конечно, небе8возмездно. Посредникъ возвращается въ родите¬
лямъ невѣсты, которые должны приготовиться въ принятію
гостей. Въ назначенный день вмѣстѣ съ отцомъ или матерью,
или какимъ-нибудь почтеннымъ родственникомъ женихъ яв¬
ляется въ домъ невѣсты и видится съ нею. Если женихъ и
— 108 —
невѣста понравятся другъ другу и сойдутся въ приданомъ,
то дѣло считается оконченнымъ и гости вмѣстѣ съ хозяевами
садятся sa обѣдъ пли ужинъ, смотря по времепи свиданія; въ
это же время происходитъ и обрученіе невѣсты, состоящее
въ поднесеніи невѣстѣ отъ жениха золотыхъ вещей, какъ-то:
браслета, серегъ, колецъ, брошки и часовъ. Впрочемъ, въ
этомъ случаѣ количество и качество вещей зависитъ отъ со-
стоянія и положенія жениха. Бсли обрученіе случится ночью,
то гости ночуютъ у отца невѣсты и па другое утро разъ¬
ѣзжаются ио домамъ. Передъ отъѣздомъ назначается день бра¬
ка. Въ день бракосочетанія женихъ съ отцомъ, съ братомъ и
нѣсколькими свитами является въ домъ тестя, гдѣ ихъ ожида¬
етъ убранная невѣста. Предъ отправленіемъ въ церковь, тесть
даетъ обѣщанное приданое деньгами.
Вѣнчаніе совершается по правиламъ православной цер¬
кви, при чемъ, какъ и у русскихъ, женихъ и невѣста стара¬
ются первыми стать на разостланный на полу платокъ, пола¬
гая, что кто первый ступить на платокъ, тотъ будетъ имѣть
господство и перевѣсъ надъ другимъ въ жизни. Обвѣнчавъ
молодыхъ людей, священникъ и всѣ присутствующіе поздравляй
ютъ ихъ съ супруясескимъ союзомъ; потомъ всѣ направляют¬
ся въ домъ тестя, гдѣ для гостей устраивается такъ назы¬
ваемый ямалый пиръ*.
На другой депь гости расходятся, остается зять и съ
вимъ одинъ называемый „даде “, въ родѣ свадебнаго дружка.
Дней черезъ пять и эти двое уѣзжаютъ. Послѣ вТого вять
сговаривается съ тестемъ о назначеніи времени переѣзда
жены въ его домъ. Тесть, сообразуясь съ тѣмъ, къ какому
времени можетъ подготовить приданое вещами, назначаетъ день,
на который зять приглашаетъ друзей и знакомыхъ, устраиваетъ
для пріема гостей особую палатку „шеца* > Гости, собравшись
въ „шецѣ“, ожидаютъ невѣсту, которая въ сопровожденіе осо¬
бой свиты, иавываемой „маіуірі14 (въ роДѢ тѣлохранителей)
109 —
пріѣзжаетъ въ свой будущій домъ. Здѣсь ссадивъ молодую съ
лошади, подносятъ ей сахаръ, а потомъ обводятъ въ залѣ три
раза, при чемъ поютъ особую пѣсню „бедніера* (пѣсня о
счастіи), которая, подобно „ зари “, состоитъ въ повтореніи од¬
нихъ звуковъ; обсыпаютъ невѣсту зернами гоми, чтобы она
была плодовита, какъ эти зерна. Посадивъ невѣсту на стулъ,
подыскиваютъ маленькаго мальчика и сажаютъ невѣстѣ на
колѣни въ знакъ того, чтобы опа сдѣлалась матерью. Послѣ
всего этого, переодѣвъ невѣсту въ новое платье, ведутъ въ
„ шепу “ и открываютъ пиръ, во время котораго молодого и
молодую, или, какъ ихъ здѣсь называютъ, „царя и царицу*
поздравляютъ гости, кто дорогими вещами, кто деньгами.
Этимъ и оканчивается свадебный пиръ у носирцевъ. Позабылъ
сказать, что приданое вещами посылается раньше невѣсты въ
тотъ же день на арбахъ; посредникъ же за свой трудъ полу¬
чаетъ десятую часть всего приданаго и то, что было сверхъ
этого обѣщано.
Пѣсни. У носирцевъ нѣтъ такихъ пѣсенъ, въ которыхъ
бы воспѣвались какіе либо героическіе подвиги, за то множе¬
ство любовныхъ, изъ которыхъ для образца приведу нѣкото¬
рыя. Молодой парень, обращаясь въ молодой дѣвушкѣ, поётъ:
1. Маха, ма cfcauoi; вірібі ворда, ір гач^ребаш галуацарі,
Милая, я для тебя дпіеиокъ да буду, всякой нуждой окружаемый,
Маха, ма cftauo'i; сант;елі ворда, хатіш цохоле онд^улапррі!!
Милая, я для тебя свѣча да буду, иконой предъ идалляемаяі!
2. Сі орді в&рді угууцачу, ворді мобіре ма мадшаліа,
Ты была рова неразцвѣтшал, былъ пѣвецъ л соловей,
Гугагурчулі, гугопуаце; шурі^ ѣогін^хе ма, махаріа!
ІІѢшиъ, заставилъ рязц вѣсть; запахъ понюхалъ я, милая!
1. Милая, пусть буду я для тебя ягненокъ, окруженный всякимъ несча-
і'тіоігьі Милая, л для тебя пусть буду свѣча, сжигаемая предъ иконани.
2. Ты была роза не раскрытая, а а былъ пѣвецъ-соловей. Милфл, кружась
чадъ тобою, иѣвадъ я и заставилъ тебя раскрыться и понюхалъ. Что »то было
8
110
Ена мучрі’і Tjami ордуні, віуісреніс, eaijftye, сі^і варіа;
Это что такъ было, думаю, не скажешь и ты отказа,
Маіулаліашот; гоі^ачіріші вардіші ыінуе рдасо аварія?/
Для соловья разцвѣтшей розы хозяиномъ быть ворону?!
3. Ена сі мушен вагічйу акабурцха, ава цілі
Это ты почему не знаешь немного, одной части
Кочіш гурі 'ypfta ope, дуд'ша ц^аріт; ецпщілі,
Человѣка сердце стаканъ есть, до головы водою наполненный,
Eft шхва му^ун венітіре, увуді іно^о^ашілі,
Тамъ другое ничего не помѣстятся, послѣ опущевное,
^еш кочіш гурс вед’лентіре, паха, брелі Ъ'ороцілі.
Равно въ человѣческомъ сердцѣ не уживется, милая, много любовниковъ.
4. Ніте лебі ftonyaci, cftaH логінс йеглмо/унасі,
Еслибы матрацъ былъ, твоей кровати постлать,
Егеб Рсугомцѵчонуе доуіра до едгінасі?
Быть можетъ догладишь ложась и вставая!
5. Зууіш баліш ftonyaci, вардіш mpeiyjji еірна,
Ушная подушка былъ бы, розовыми цвѣтами полная,
Ірі cftam доуірасі кері^ нед’швуолуй хеша.
Во всякомъ ея лежапін ночью попадусь въ руки.
Повѣрія. 1. Носирцы сильно вѣрятъ, что всякое не¬
счастіе происходитъ отъ вліянія дурного глаза: заболѣетъ ли
кто въ домѣ, пропадаетъ ля что-нибудь, иосиредъ увѣренъ,
что съ нимъ это случилось отъ того, что его сглазилъ кт о
либо; его мнѣніе подтверждается „ знахаремъ къ которому
онъ въ такихъ случаяхъ непремѣнно обратится за совѣтомъ.
Причиною его несчастія знахарь указываетъ на злой глазъ
или на проклятіе его кѣмъ-нибудь; въ послѣднемъ случаѣ
такъ, кажется, я ты нс отшкеигьел. Хозяиномъ для соловья раскрытой розы не
грѣпшо*ль быть ворону?
3. Какъ же ты этого не донимаешь, что человѣческое сердце похоже ла
стаканъ, наполненный водою, куда ничего другого не покѣстяшг., точно также,
милая, и въ человѣческомъ сердцѣ не уживется много любоішиковъ,
4, Охъ, если бы л былъ матрацоиъ на твоей кровати, тогда, быть можетъ,
ложась и вставая, ты гладила бы меня.
6. Охъ, если ба я былъ подушечка, наполненная розовыми цвѣтами, тог¬
да каждую ночь я былъ Си въ объятіяхъ ея.
— Ill
крестьянинъ долженъ выкупиться отъ проклятія жертвою предъ
тою иконой, гдѣ онъ былъ проклятъ. Обрядъ проклятія состоитъ
въ слѣдующемъ: крестьянинъ (а иногда и дворянинъ), потерявъ
быка, корову, лошадь, или что другое, и не будучи въ со¬
стояніи гнаться за воромъ и искать пропажи, идетъ въ цер¬
ковь и, съ разрѣшенія мѣстнаго священника, а иногда и безъ
вѣдома послѣдняго, произноситъ проклятіе на похитившаго и
проситъ правосудія у Бога. Проклятіе это, по вѣрованію на-
*
рода, весьма часто не исполняется на самомъ виновномъ, а
можетъ разразиться на внукѣ или на правнукѣ виновнаго. Бла¬
годаря такому вѣрованію, бѣдному носирцу приходится съ бы¬
комъ или овцою (впрочемъ, это зависитъ отъ того, что выберетъ
знахарь) отправляться за нѣсколько десятковъ верстъ для
поклоненія и освобожденія отъ проклятія. Противъ дурного
же глаза прописывается лѣкарство или самымъ знахаремъ,
или бабкой, въ которой направляетъ знахарь вопрошающаго.
Бабка даетъ лѣкарство за хорошую цѣну,—по лѣкарство это
большею частью сводитъ больного въ могилу; деньги же, взя¬
тыя за трудъ, дѣлятся между бабкой и знахаремъ!
2. О громѣ у носирцевъ свое представленіе: для нихъ
это не явленіе природы, а топотъ лошади „Раши*, на кото¬
ромъ Святой Георгій гонится за діаволомъ по воздушному
пространству; громовой же ударъ—звукъ удара копья, которое
Святой Георгій пускаетъ въ сатану; сатана, преслѣдуемый
Святымъ Георгіемъ, старается скрыться отъ него въ домѣ
или подъ полы человѣческаго костюма, отчего и происходитъ
ударъ грома надъ домомъ и человѣкомъ.
3. Больной лихорадкой, для излѣченія отъ болѣзни, дол¬
женъ найти дубъ, который поднялся ивъ одного корня двумя
стволами и сросся выше середины въ одинъ, и долженъ про¬
лѣзть черевъ этотъ промежутокъ,—-лихорадка пройдетъ.
4. Если ребенокъ заболѣетъ болѣзнью, извѣстною подъ
именемъ яі;утаіиі“, сопровождающейся сильнымъ жаромъ и тош-
— 112-
нотой, иногда рвотою и разными видѣніями, то предъ боль¬
нымъ надо сжечь его рубашку и болѣзнь пройдетъ.
5. Пустую колыбель нельзя качать, а то желудокъ за¬
болитъ у ребенка.
6. Изъ волосъ, снятыхъ въ первый разъ съ новорожден¬
наго, сохраняютъ маленькій пучокъ, и, когда дитя начнетъ
говорить, показываютъ ему и спрашиваютъ: „чей этотъ во¬
лосъ?* и кому ребенокъ припишетъ волосъ, отъ того онъ и
будетъ счастливъ и богатъ, т. е. если онъ скажетъ, что во¬
лосъ принадлежитъ человѣку, то ребенокъ во всю жизнь бу¬
детъ пользоваться уваженіемъ и расположеніемъ людей къ се¬
бѣ, а если припишетъ какому-нибудь животному, то ребенокъ
будетъ счастливъ отъ содержанія стадъ.
7. Въ день рожденія какого-нибудь животнаго въ домѣ
нельзя никому ничего ни подарить, ни взаймы дать, — а то
молодое животное будетъ глодать (зкевать) платья.
8. Не надо убивать лягушекъ,—иначе будетъ дождь.
9. Когда увидятъ молодую луну, то, не сходя съ мѣста,
произносятъ три раза: „Цут;а ахалі, ^оронтр, сі гамахарі* (но-
Луна ноДая Богъ ты увеседн
вая луна — Боже, увесели меня!) и, поворачиваясь внезапно,
смотрятъ или на любимую особу, или на дорогую вещь.
10. Кривъ воробья—новость.
11. Кривъ вороны надъ домомъ—означаетъ смерть одно¬
го изъ семьи.
12. Если во время вечерней зари запоетъ пѣтухъ, то
это тоже предвѣшаетъ смерть одного изъ членовъ семьи.
13. Вой собакъ ночью предвѣщаетъ несчастье.
14. Если встрѣтившійся на дорогѣ бывъ или корова за¬
мычитъ,—неудача въ пути.
16. Если ввенитъ (шумитъ) въ ушахъ,—услышишь о смер¬
ти родственника.
16. Если коптка лежитъ мордою къ востоку и умывАет-
— 113 —
ся (лижетъ себя), то ото предвѣщаетъ хорошую погоду, а
если лежитъ, оборотись въ западу, и умывается, то это пред¬
сказываетъ дурную погоду.
17. Когда зѣваешь, надо креститься, а то діаволъ вой¬
детъ въ ротъ.
18. Кто чихнетъ во время разговора о покойномъ, того
три раза ударяютъ по спинѣ, произнося: „да не заболитъ у
тебя голова до его возвращенія*.
19. Если видишь во снѣ, что у тебя выпалъ зубъ, то
это означаетъ смерть близкаго родственника.
20. Если ты увидишь во снѣ, что наполненная чѣмъ-
нибудь арба въѣзжаетъ въ домъ, то родится мальчикъ.
21. Умирать во снѣ значитъ смерть врага.
Владиміръ Гагу а,
Смотритель Кватаискаго двухкласснаго
сельскаго училища.
ш.
Общество Абедатское.
Общество Абедатское состоитъ изъ трехъ селеній: соб¬
ственно Абедати, Джолеви и Кваути. Оно граничитъ: съ вос¬
тока рѣкою Абаша, съ запада рѣкою Техури и отчасти го¬
рою Бжери, съ сѣвера селеніемъ Нахунову и горою Абедат-
екой, съ юга селеніемъ Нокалакеви. Общество ѳто рѣчкою
Тарчени дѣлится на двѣ части: на западную—гористую и на
восточную, представляющую собою сплошную долину. Долина
эта, подъ названіемъ „Марсили", обращена подъ пашню и слу¬
житъ хорошимъ пастбищнымъ мѣстомъ веспою и осенью пос¬
лѣ уборки хлѣба.—Населеніе числомъ около 800 дворовъ, ивъ
коихъ 760 дворовъ податного сословія, остальные князья и
— 114 —
дворяне, разбросано въ западной части, но гористой мѣстно¬
сти. Земледѣліе главное занятіе жителей. Изъ хлѣбныхъ растеній
разводятъ кукурузу, просо, гоми и изрѣдка рожь и пшеницу.
Просо и гоми разводятъ въ количествѣ необходимомъ для
собственнаго обихода. Кукуруза составляетъ главный предметъ
и главное подспорье въ жизни населенія. Отъ урожая ку¬
курузы зависитъ благосостояніе каждаго семейства. Абедат-
ское общество славилось 20 лѣтъ тому назадъ хорошимъ сор¬
томъ вина подъ мѣстнымъ названіемъ „оджалеші“; оно въ
большомъ количествѣ вывозилось въ Имеретію и въ разныя
мѣста Мингреліи. Въ настоящее время „оджалеші“ нѣтъ во¬
все и жители разводятъ изабеллу, извѣстную подъ именемъ
одесскаго винограда, изъ котораго получается плохое вино,
идущее для домашняго употребленія. Обработка полей начинает¬
ся обыкновенно съ апрѣля мѣсяца. Землю обрабатываютъ со¬
хою, запряженной парою воловъ. Пашутъ землю два раза,
если на ней уже было что-нибудь засѣяно въ предъидущемъ
году, а, если земля новая, то ее пашутъ три раза. Когда по¬
ле вспахано и засѣяно, то большія глыбы земли на немъ
работники даномъ разбиваютъ въ маленькіе куски и йотомъ
боронятъ. Уборка урожая продолжается съ 20 сентября по
15 октября. Просо и гоми убираютъ раньше. Несмотря на
неутомимые труды жителей, они скудно вознаграждаются здѣ¬
шнею неплодородною землею. Помимо того, что она неплодо¬
родна и не даетъ хорошаго урожая, жители ощущаютъ не¬
достатокъ и въ такой землѣ, вслѣдствіе чего они арендуютъ
землю у постороннихъ лицъ иногда верстъ за 25—40. Нѣко¬
торые отправляются въ Абхазію и тамъ, ввякъ въ аренду зем¬
лю, занимаются хлѣбопашествомъ. Послѣ уборки урожая, оста¬
вивъ надсмотрщикомъ одного ивъ своихъ товарищей, возвра¬
щаются домой, а продажу урожая производятъ весною. Су¬
ществуетъ здѣсь также кустарная промышленность, но въ
крайне органиченныхъ размѣрахъ.
Жители нсповѣдываютъ православную религію. Они прояв¬
ляютъ глубокое чувство религіозности, часто ослабляемое раз¬
личными суевѣріями и остатками язычества, которые смѣши¬
ваются ими съ церковными обрядами. Суевѣріе—общій по¬
рокъ вообще мингрельцевъ, неполучившихъ образованія, но
оно, какъ я полагаю, развито здѣсь въ большей силѣ, чѣмъ
въ какомъ пибудь другомъ обществѣ Мингреліи. Вѣрятъ, буд¬
то нѣкоторые люди, обладая сверхъестественной силой, могутъ
предсказывать будущее, указывать на причины той и другой
болѣзни, безъ предварительнаго осмотра больного, и даже лѣ¬
чить. Абедатцы такихъ людей называютъ „ макі^хе “ (колдунъ),
а самое дѣйствіе колдуна—„ sfrjxipi“ (колдовство). Колдовство
передается изъ поколѣнія въ поколѣніе: отецъ или мать, смот¬
ря потому, кто изъ нихъ занимается, выучиваетъ тому же
ремеслу своего послушнаго сына или дочь. Кстати приведу
здѣсь извѣстный мнѣ случай. Въ семьѣ здѣшняго жителя за¬
болѣлъ сынъ. Родители сначала не обратили вниманія на боль¬
ного; думали оставить на произволъ судьбы. Но когда болѣзнь
приняла угрожающій характеръ и больной, видимо, приходилъ
въ опасное положеніе, родители позаботились о помощи боль¬
ному. Между близкими родственниками больного и его роди¬
телями завязался споръ о томъ, къ какому изъ извѣстныхъ имъ
колдуновъ обратиться за помощью: иные восхваляли одного и
говорили, что онъ однимъ взглядомъ можетъ дать облегче¬
ніе, другіе, напротивъ, обвиняя его въ невѣжествѣ, указы¬
вали на болѣе знающаго свое дѣло колдуна, приводя случаи,
какъ ему удалось вылѣчить такихъ-то тяжело больныхъ. Пос-
і
лѣ долгихъ совѣщаній и споровъ рѣшили, наконецъ, выбрать
одного колдуна; къ нему отправился отецъ больного. Колдунъ
потребовалъ отъ отца разсказать, какимъ образомъ, когда и
что послужило поводомъ заболѣванія сына его. Послѣ длин¬
наго разсказа отцомъ больного о причинахъ болѣзни, кол¬
дунъ вынулъ изъ своего кармана игральныя карты, стасовалъ
116
ихъ и, разетавя въ нѣсколько рядовъ, объявилъ ему, что онъ,
отецъ больного, обѣщался въ день „ самгаріо “ зарѣзать
быка и обѣщанія своего не выполнилъ,—вслѣдствіе этого
тотъ святой, которому („ самгаріоu) былъ обѣщанъ быкъ, отни¬
маетъ сына; но послѣдній выздоровѣетъ, если обѣщаніе бу¬
детъ выполнено не позге трехъ дней. Отецъ, вернувшись
домой, на другой же день достаетъ быка, рѣжетъ въ честь
„ самгаріо “ и угощаетъ сосѣдей. Проходитъ дня три, четы¬
ре, а больному нисколько не лучше; онъ находится въ
такомъ же положеніи, въ какомъ былъ и раньше. Родители
отыскиваютъ другого колдуна; но и тотъ указываетъ на по-
добное же средство; обращаются они въ третьему, — онъ
не находитъ нужнымъ рѣзать животныхъ и угощать сосѣ¬
дей, а говоритъ, что сынъ ихъ болѣетъ опасною болѣз¬
нью, отъ которой можетъ пострадать все семейство; и
во избѣжаніе послѣдняго совѣтуетъ перевести больного въ
особое помѣщеніе, а домашнюю утварь и другіе предме¬
ты, которые находились вмѣстѣ съ больнымъ въ одномъ по¬
мѣщеніи, сжечь. Родители больного всѣ наставленія колдуна
выполнили и остались почти нищими; они обѣднѣли, а на
выздоровленіе сына не имѣли ни малѣйшей надежды. Нако¬
нецъ, пригласили фельдшера, который въ то время пріѣхалъ
сюда въ другому больному. Тотъ осмотрѣлъ и прописалъ лѣ¬
карство. Больному черезъ нѣсколько дней стало лучше и за¬
тѣмъ онъ совершенно выздоровѣлъ.
А, Дгебуадзе,
У'і. Лбедатскаго сельскаго училища.
ОТДѢЛЪ II.
СЕШТСШ
пословицы, загадки і «ta.
(Записалъ и перевелъ Виссаріонъ Нижерадзе).
Пословицы * *).
1. Квлнол лаі^ма^е амчед, туц
ече О'^цпіра.
2. Лаіуипвд- ісга бапс лувард
ліпггхві отбіна.
О w
3. К^ор меквшаііго qopap от^-
цгдыала.
4. Caq/ipi мѵшвавід вііар от;-
чворах.
5. Т^ана^ ^ава^с дем xexeij, ма-
ре-мара аду.
Загадки.
1. Мазумс хахде, еузумс ам-
шае.
2. Вопітхв лахвба ліх, воіптхв
аышасх, Ііашам ашхв rap
хаар.
3. Етдусгва лахвба ліх, ес хо-
чамд харх, ес ходамд, чігар
іиуалх.
4. Лѵдгар лі, xaqa срвд, і^ве-
qaaac асалве.
Пословицы.
1. Куница пошла пріобрѣсти что-пибудь, но и шкуру тамъ остаіш.іа.
2. Отъ похвалы священникъ живыхъ хоронить началъ.
3. Послѣ того какъ сломали домъ, кто-то арѣико заперъ дпери.
4. Строителю храма отрѣзали руки.
б. Гора съ горою но встрѣтятся, человѣкъ съ человѣкомъ (встрѣтится).
Загадки.
1. Въ какой мѣрѣ ударишь, въ такой и работаетъ (долото).
2. Четыре брата, псѣ четверо работаютъ, а благодарность только одпому (кр
педъ, наковальня, молотъ и клещи).
3. 1С-ть паръ братьевъ,—иногда имъ хорошо, ноогда плохо, всегда ссорятся (зубы).
4. Самъ мертвецъ, имѣетъ двухъ живыхъ и кормитъ міръ (плугъ и пара быковъ).
• ~ • г —
*) Пословицы и загадки собраны въ Княжеской Спапстіц (въ Гаерскомъ
общсстпѣ).
2
Пѣсни. *)
Мі-лм саввреліс хосгѵді:
ПІдугулд шдухуріс а^ачі,
Му^вшір лаханіс хобѵда.
Чіаг шдуве, чіаг учхе,
Во, сабрело Нуарсала!
Мушвраші тубас ес^ѵрі;
Сгобін лаухвідах чолшаре.
Міп уіхалдах сі мок^аре,
Есран іріх мін амхваре:
І^алаушѵдах ечхан-амхан,
Meipap myqac-ув еулауіх,
Чулацтѵхіх мушвра тубас:
Давбері лецва ecqaxac.
Давбрар qopapc хооданаліх,
Лѵмшаре сгоуіх мушгвріша.
I.
Ерскнол лабѵргіс хечамда,
Дадшдулд відіс хстунтале,
Незвілд hjqic хелече.
П.
! Гвішгве Шваніс між хацѵді.
Ш.
Лалхорт4е леі$ва аміех.
Лалхор мулхорін гоші-а.
Муввдар^е жібав лохвсіпуав,
Мешхе MypqyaM іпхедепіла;
Црарт^е жібав лохвсівуав,
Бутіл ламт;ілс сгвеуеніла.
Хет;е леі.‘ва-леь*ва о^вер—
Іван ^варкла чѵшхайгс хбжс^в;
Вічяашхо лецва ecqypi—
Т4ат;ул т;одуш гвідарауі;
Кала-чалаіс он^урі—
Пѣсни.
I. Я вижу удивительное (чудо): мышеиокъ бровію рубить; годовалый туръ
вь плугъ запряжемъ; дикая коза (серпа), работая мотикою, за вилъ идетъ; мед-
пѣжепокъ молоко взбалтываетъ (сыръ хочетъ дѣлать); свипья караулить зерни.
II. Вездѣ идетъ снѣгъ, вездѣ идетъ дождь, а пашу Спппстію солип» осиI -
ідастъ.
III. О несчастный Нуарсала! Ты идешь по Мугпурскому у щелію; ші пстрЬ-
чу тебѣ пришли чолашны. Ты воображалъ ихъ (они тсбѣ ;инілись)! своими добро
желателями, но оказалось, что они враги твоя: набросились па тебя со псѣхъ
сторонъ, руки къ спинѣ привязали и пополи назадъ по Мушурскому ущелью, че¬
резъ Доибери повели тебя. Допберцы заперли уже двери (имъ надоѣли, безпоко-
*) I Пѣсня записана въ Ушкульскомъ обществѣ. II и III поютъ почти но всѣхъ
обществахъ больной Сианетіи. ІѴ-я записана въ Лптальскомъ обществѣ.
3
Во, лѵкчев лі Балаш боціпар
Кала-чалас моцхар хоіпап;
Іцар'^е ісга онхваді,
Іцараре—дацараре
Діарс ісгве мархлар хачдах,
Мархлар хачдах во, мѵнцлаші!
Жі-auiex Капчаб жібен—
]
„Деде-хіад, лезіз aMoaq:
Ерскап-квіцра сауд ламад“.
Am oxuaqe., дедед лезіз
Ме'^хвар міча лелат гезалс.
Досда д,інарс жі-амчедхві,
Жі-амчедхві цаназде-жі
Хевсі ліведс хвемуруале, * IV.Саділ Пірвелард намѵнех.
Улвір загарід онхвадід:
4 V
Ласгід ламад Чолаш соцелд,
Діндгвілд лѵгаеда цодаші!
Бесіл uypqyaifc хецхілале.
Сеиі хехві Бесіс хорда,
Начам цачулдс деш хоцадіх.
t
Ешхві т;ѵмі кіл масѵмда,
Ащв, мі мадма онп^аші;
Мерме кіл ayaq ламсѵмда.
Мі лѵча^і мод лахвмехра
Алі кілі мав іроле!
Лежов лахвсгй;вет;не кор лі—
Коуас Далі *) хел^важале,
иди гости). Въ Лалхоръ, па заиадъ, повели. Лалхоръ есть мѣсто собранія, и сход¬
ка подла быда народу.. Посмотрѣлъ вверхъ, по направленію къ Муквару—стоитъ
черпаяЦбашея, посмотрѣлъ шіерхъ къ Инару—Бутилъ изволитъ гостить у род-
ственішковъ своей жены. Пришли въ Хз—босой Иванъ начинаешь хороводъ; иду
на заиадъ черезъ Вичяашъ—Татулъ съ ружьемъ въ рукахъ поджидаетъ пасъ; иду
ы ущельѣ Кала—о, счастливы дѣти Кала? въ ущельѣ Кала много смородины; во
шелъ въ с. Ипары, Ііф.раре—ДЯЦараре хлѣбъ смѣшанъ съ йогами саранчи
(чтобы |ваполиить недостатокъ ипарцы смѣшиваютъ хлѣбъ съ йогами саранчи,
кузнечиковъ)! Пошли мы выше въ Канчаиъ-обѣдъ иавгь дали Пирведцы. Дошли мы
до хребта Угшіръ:|вееі. Чолашъ виденъ отсюда! Много грѣховъ творитъ Чолашг!
Ьссилг. изъ башпи кричитъ, Три жены Бесиль имѣлъ (три раза былъ женатъ), а
изношенной шаіючки[не въ состояніи перемѣнить!
IV. „Мать, моя радость, нански мнѣ хлѣбцевъ: пришла любовь по серпамъ
и турамъ11! Напекла мать хлѣбцевъ сиоему охотнику, любезиому сыну. Рано ут¬
ромъ вышелъ п па гору, собрался взять закуску (закусить), (какъ) услышалъ я
тяжелый стонъ, (по) этимъ л ие обезпокоился; послышался стонъ во второй разъ...
буді. д проклятъ, если не узнаю, что означаетъ этотъ стонъі Посмотрѣлъ на пос¬
токъ — бѣлая скала, а на ней Дали разрѣшается отъ бремени, — вишу волчекъ
караулитъ: сыиъ Дали бросился черезъ скалу его волчеиокъ быстро унесъ. Охот¬
никъ пошелъ къ основанію скалы и заговорилъ (обращаясь) къ Дали: „Слала то*
*) Обитательница скалъ, покровительница охотниковъ, туровъ и дикихъ
козъ.
4
Чу.$ап т;херіл ходерауі.
Даліс гезал коцс хаик[еда,
Еці т^херілс еш лох^арва.
і
Ме^хвар воуа ц,ірад ачад.
Жілахгаргле воуа Далілдс:
яДідаб аухад, ма^е сгоуі?
і^адо-місгвуі, гун мекваді“.
„Мі хвіроле воуа Далі,
Чіачвлід мішгві т^херілд ам^е“. —
„Еу^а сі нома анцрше!
Мабгар т^харілс мі лах^вечні “.
Т^херіл загруш ч^ард ес^ѵрда,
Далі гезал хархс хосданда.
Ашхв загріл-жі жі-лахвінцвіл,
Мерма загрілс ушдвінд xoxeqy.
TqBir^ ат^анда т;оіус мішгва,
Т^херілс іарх мѵвар хасада.
Даліш гезал чу-лохвцвірва,
Барус ессгвір і еужі лохохд.
Дедес міча—воуа Даліс.
„Деде мішгві, лусдігв aMqiha!
Далі воуас і^а-лаісгіда,
Коуа діріс гезалс хецад.
4y-xoxqihe воі^вре лусдігв,
Міча гезал ®i-^aiqe.
„Мішгві ламзѵр лахшада
Машед ісгва ме^хварілс!
Сі ме^хвар ма hay уеввес,
Eyi hayi мі і^амашгвеми:
Ціцхеидес і лідів мішгві,
уіцхендее і лідчур-лілат“.
— „Ечіс дідаб-ув яЯ^хеда!
Міа ечіс деш уашгеді“! —
„Мад^ уаіівді мѵвха ’^хум-жі.
Семі лѵвмін ара ^вашас,
Барблаші т;хум ішгвід ^вапіас,
Нецін ерсканс нагза-шелджі.
Івас мерде сі хіроле!
Mar Me^xBjap гваріш ісгві
Лерсгвао мехарс мі хвенхріні.
бѣи, сказалъ охотникъ:—„кто ты изволишь быть, изволь открыться,—я этого очепь
желаю*!—„Я—Даль скалы. Моего ребенка,волчепокъ отпллѣ*.—„Объ этомъ ты ие
безпокойся! За злымъ (воромъ) волкомъ я погонюсь*. Волкъ быстро пошелъ по
хребту, держа во рту сына Дали. Я замѣтилъ (волка) на одномъ хребтѣ, а самъ
тайкомъ прилегъ па другомъ: раздался выстрѣлъ изъ моего ружья и волкъ остал¬
ся съ разинутымъ ртомъ и принужденъ былъ бросить ребенка. На алечо поса¬
дилъ я его и отнесъ къ матери, Дали сколъ. — „Мать моя, косу спусти*! Даль
посмотрѣла черезъ скалу, увидѣла сына у подошвы скалы, спустила золотую ко¬
су, подняла своего синаЛ— „Да поможетъ молитва моя охотнику, (который) помогъ
тебѣ! Охотникъ, какую награду хочешь, ту (награду) проси у меня: хочешь—бу¬
ду матерью, хочешь — любовь сестры*! — „Да будетъ слава тебѣ! Я не осмѣлюсь
(дерзну нросить) иа ото*!—„Не это, (такъ) я тc(rh дамъ въ началѣ сентября во¬
семь туровъ, въ началѣ декабря семь туровъ, мелкихъ серпъ по одиой въ недѣ¬
лю. Да живи ты долго! Изъ твоего рода всѣхъ охотниковъ л буду сопровождать
по правую руку (помогать вездѣ*).
&
Словарь.
A.
Аг;;ц, eutfi.
Аухеда, пріидетъ къ тебѣ.
Аі^ачі, рубитъ.
Лмахв, врагъ.
Ллі<^а, за это, для smoio.
Ам^е, онъ стоялъ; неопр. и. лЦі.
Аміех, они взяли, повели ме¬
ня; ліі. Мі от;хва, сі ат;ха,
аупем адіе; па аліед, era ач;-
хіед, ауіард адіех (аміех, л<е-
ня, ауіех, тебя, васъ).
AMHaq, напеки; xinqe.
Anqili, спусти сюда; aiqhe.
Амчед, пошелъ; лізі.
Асалве, онъ кормитъ его (ихъ).
Ат^анда, (ачас), онъ раздался.
Б.
Варблаш, декабрь; г$вах, январь,
мѵках, сентябрь; сасіш, но¬
ябрь.
B.
Віді, МОЛОКО.
Вічнлшхо, имя собств.
г.
Гар, только.
Гвідарауі, онъ карму литъ насъ;
лідрауі.
Гвішгве, нашъ.
Гоші(а), полный.
Гуи, очень.
^паркла, босой.
д.
Дадтдул, медвѣжонокъ.
Деде, мать.
Дідаб, слава.
Діадгвіл, туманъ, мракъ.
Досда, рано.
Дошдіш, понедѣльникъ; тахаш,
вторникъ, уемаіп, среда, цаш,
четвергъ, вобіш, пятница,
сацгі, суббота.
Е.
Eyqa, для того; еуі, тотъ.
Еулауіх (ауіард), они привяза¬
ли тебя.
Ерсван, серна; умсньш. еревнол.
Ес, иногда.
Ес^ѵрда, шелъ.
Ес.^урі, иду; ес<’ѵрі, идетъ.
Ecqaflac, они вели тебя.
Есраи, оказалось.
Ессгвір, я посадилъ; лігвре.
Ече, тамъ.
Еч.чан-амхап, туда-сюда.
Іі.
Day, награда.
Ііашам, благодарность.
Ж.
Жі-амчедхві, я взошелъ.
Жібен, выше.
6
iKuaiqe, онъ поднялъ; jiiqi.
Жілахвіпцвіл, я замѣтилъ.
V-
Цаіівді, даю; лііівді.
Цашгеді, я осмѣлюсь: лішгде.
Цеквес, хочешь-, "ліквед.
Піхалдах, вы знали. Міхалда,
уіхалда, ачас хохалда.
Ціцкендес, предпочтешь-, кото¬
рую хочешь; ліцкане.
3.
Загар,ду}ебеягг;загріл-жі, иа хреб.
И*
дір, подошва, низъ горы.
діиар, утро.
L
Івас, вѣчно. ,
Іріх, будутъ.
Іроле, будетъ.
I'jjij, зерно.
I пуал х ,деру т ся, с сорятся; л і шал.
к.
Каміи, пядень.
It не п, лисица; ум. киапил.
Квіцра, туръ.
Кіл, крипъ, стопъ.
Коу, ска.ш\ воуас, въ спамь.
Ч-
Калаугпѵдах, они набросились
на тебн\ цалнііід.
Камашгпеми, попроси у меня-,
лішгвем.
Л.
;Лабургіс (дат.), чтобы мотывою
работать, полоть; лібѵргі.
Лаухвідах, они встрѣтили те¬
бя, васъ] ліхвіе.
Лаі^ма^е, чтобы заработать;
ліцме.
Лалхор, имя собств.
Ламад, пришла.
Ламзѵр, молитва.
Ламсѵмда, я услышалъ-, миѣ по¬
слышался; лісміне. Ачас лах-
сумда, онъ услышалъ.
Лаіуішвд-ісга,сг яодоа.ш ;лііуивді.
Ласгід, взирая; взглядъ; лісгді.
1 ’I • і
Лахвмехра, чтобы не узнать-,
лімхері.
Лахвсгі, я посмотрѣлъ] лісгді.
■ *. ‘ ! . і „ л
Лахлвечпі, я погонюсь-, лігвеч.
Лахшада, онъ поможетъ-, лішсд.
Лаханіс (дат.), чтобы пахать:
Н. U. ліхпі.
Лсяіав, на востокъ.
Лезіз, хлѣбъ (провизія, которую
берутъ въ дорогу).
Лсква, на западъ.
Лелат, любимый.
Лерсгпап, правый.
Лікед, взять.
Ліиі'^хпі, хоронить.
Лохіміу, я легъ съ нимъ] aiqitpe.
Лохисіиуав, я посмотрѣлъ; лі-
супуаві.
l^Beqana, міръ
7
Лохі$арва (ачас), онъ унесъ; лЦ-
раві-
Лохохд, н отнесъ.
Лувар, # живой.
Лусдігв, коса (жеищ.).
Лѵганда, онъ стоилъ', лігне.
Лѵдгар, мертвый.
Лѵкчев, счастливъ.
Лѵмшаре, обезпокоенный.
Лѵчач;і, проклятый', ліч^о.
М.
, \ ■
Мабгар, злой (воръ);
Ма^е, Учто-же?
Мадма, ничего, не.
Мазум-ецзум, сколь-отоль.
Мархіл, нога.
Масѵмда, мнѣ послышался, я ус¬
лышалъ', лісім.--Лчас хасѵмда.
Машед, помогающій; лішед.
Мекваді, хочу; ліквед.
Мскііш-ап.’о, послѣ разбитія,
ломки; ліквше.
Мсрде, бывшій; лірде.
і
Мсхар, рука.
Між, солнце.
Мі», оми.
Мокн;, добіюже.штс.ѣ.
Моцхар, смородина.
Музишір, годовалый туръ.
Мулхоріп, собравшимся; лілхорі.
MypqyaM, башня.
Мѵкар, открытый, разину¬
тый; лікре.
Мѵгсах, сетпябръ.
Мгнцла, кузнечикъ.
Мѵшнавід, строителю.
Н.
Нагза, недѣля.
Намѵнех (ауіард),они дали ѣстя,
намъ; ліыпе.
Начам, поношенный, старый.
Незв, свинья (самка).
Нсцін, мелкій.
Нома, не.
О.
Олвер, пришелъ.
Онцаші, я безпокоился.
Онхваді, я пришелъ; ліхед.
От;біпа (ачас), началъ онъ; лібпе.
О^цвіра (ачас), оставилъ онъ;
ліцвре.
О^цѵ-quaja, крѣпко заперъ; ліц-
qvue.
О^чкорах (ауіарс),\і оми отрѣ¬
зали; лічквре.
Oxuaqe (аупем), онъ испекъ; ліи-
qe.
Я
Пaqyлд, гиапочка.
С.
Сабрело, достойный сожалѣнія.
Саділ, обѣдъ.
Сакврелі, чгудо, диво.
Caqxap, церковь.
Сауд, любовь.
Сгвеусшла, изволишь быть.
8
Сгобін, предъ.
Сгоуіх, изволятъ быть; лігвеу.
Т.
Tqeir^, выстрѣлъ.
Твіб, ущелье; дат. губас.
Туц, шкура.
Т
V
Т^ава^, гора.
T^BCijne, бѣлый.
ТАвсг^, ружье; т;оцущ, ружьемъ.
Т^херіл, волкъ малый.
Т^ѵмі, тяжелыщ трудный.
У.
Учхе, дождитъ; лівчхе.
Угадвінд, тайкомъ.
X.
Хаар, есть.
Хада, который.
Xaqa, имѣетъ.
Хасада (ачас), остался онъ; лісед.
Хахде, ударишь; aiqep.
Хачдах (ауіар), смѣшаны; лічід.
Хацѵді, смотритъ; ліцед.
Хаищеда, онъ бросился; лiшqeд.
Хвемуруалс, я готовился, со¬
бирался; лімуруаал.
Хвеихріні, пойду съ нимъ; ліи-
хріие.
Хвіроле, я былъ (я семъ?)
Хевса, утренняя закуска.
Хел^важалефожаетг;лі л^важал.
Холече, онъ бережетъ; лілче.
Хетунтале, болтаетъ.
Xexnij, встрѣчаетъ; ліхвіе.
Хсцхілале,>фикош давалъ знать.
Хсчамда, за нимъ идетъ; лі-
чем.
Хіад, родостъ.
Хобѵда, онъ запряженъ; лібсм.
Ходерауі, бережетъ.
Хоже^в, начинаетъ; ліже.’.в.
Холамд, плохо, худо.
Хосгѵді, я вижу.
Хосданда, лежалъ; ліді.
Хоцадіх (ауіар), мѣняютъ они;
ліцаді.
Хоіодапаліх, они запираютъ;
лiцqvпaлi.
Харх, 2ютъ-
ц.
Дол, грѣхъ.
Ч.
Чіаг, вездѣ; чігар, всегда.
Чііічвлід, ребенокъ.
Чіуірд, скоро.
Чулаутѵхіх (ауіард),омм вернули.
Чулохвцвіриа, я заставилъ бро¬
сить; ліцвре.
Чyлoxqihc (аупеы), она спусти¬
ла; лiqhc.
Ш.
Шдугул, мышенокъ.
Шдухур, бревно.
ПІелд, число.
Шхецепіла, онъ стоитъ.
Шiq, спина; дат. uivqae.
ОБРАЗЦЫ
свпнетской народной поэзіи.
„Совѣтую сколько возможно долѣе от¬
кладывать составленіе правилъ и обратить
все вниманіе на собираніе сколько воз¬
можно болѣе разнообразныхъ примѣровъ.
Только этимъ путемъ доберутся до исти¬
ны ^(Усдаръ. Грамматическій очеркъ
сванетсваго языка).
I.
\
Сванетскимъ языкомъ я сталъ заниматься съ 1871 года.
Въ Кутаисской гимназіи, гдѣ л былъ тогда инспекторомъ, бы¬
ло нѣсколько учениковъ свянетъ. Въ 1872 г. я совершилъ
экскурсію въ Сванетію. Отчетъ объ этой экскурсіи помѣщенъ
былъ въ Запискахъ Кавказскаго Отдѣла Императорскаго
Русскаго Географическаго Общества (книжка X, выпускъ 2-ой,
1876 г. Путешествіе по Сванетіи). Въ Сванетіи я сталъ изу¬
чать народную рѣчь: слова, фразы, сказки, пѣсни. Сопровож¬
давшій меня мой ученикъ князь Константинъ Дадишкиліани
былъ моимъ первымъ учителемъ въ сванетсконъ языкѣ. Боль¬
шая часть привезеннаго мною матеріала записана имъ изъ
устъ народа.
Съ 1872 г. л не былъ въ Сванетіи. Несмотря на мои
настоятельныя просьбы, тѣ, которые могли бы мнѣ доставить
новые тексты какъ матеріалъ для дальнѣйшаго изученія, та¬
ковыхъ мнѣ не доставили.
Въ приложеніи къ своей статьѣ я представилъ для об¬
разца подлинникъ съ переводомъ двухъ сванетскихъ пѣсенъ—
про Яагжура Ричкіат и про охотника Метни—и легенду
— 10 —
о св. .Георгіи. „Такъ какъ сванетскій языкъ—сказано было
нною тогда (стр. 460)—имѣетъ очень много видоизмѣненій
согласныхъ (особенно гортанныхъ и зубныхъ), то нѣтъ воз¬
можности русскимъ шрифтомъ передать звуки сванетскаго
языка. Такъ какъ полурусскій-полугрузинскій алфавитъ пред¬
ставляетъ большое неудобство для типографіи, то я обхожусь
однимъ русскимъ тѣмъ болѣе, что пѣсни эти приводятся
для любопытства читателя, а не для изслѣдованія филоло-
гическаго “.
Еще въ 1875 г., передъ съѣздомъ оріенталистовъ въ
Петербургѣ, я представилъ А. А. Цагарели, профессору гру¬
зинской словесности въ Петербургскомъ Университетѣ, нѣ¬
сколько пѣсенъ, записанныхъ алфавитомъ барона Услара.
Въ своихъ „Мингрельскихъ этюдахъ*1 (2-ой выпускъ.
Опытъ фонетики, мингрельскаго языка. 1880. Стр. УШ.
Прим.) почтенный профессоръ говоритъ:' „въ 1876 г. А. И.
Стояновъ, нынѣ директоръ Кутаисской классической гимна¬
зіи, обязательно прислалъ мнѣ изъ г. Пятигорска нѣсколько
сванетскихъ пѣсенъ въ латинской транскрипціи, записанныхъ
частью имъ самимъ, частью природными сванетинцами Кн.
К. Дадишкиліани и Эп. Джаджвлянамъ, *) преимущественно
въ Дадишкиліановской Сванетіи. Во время моихъ путешествій
я эти пѣсни захватилъ съ собою и имѣлъ случаи провѣрить
и поправить какъ переводъ, такъ и грамматическія коммента¬
ріи, равно возстановилъ правильное правописаніе мингрель¬
скихъ (?) звуковъ, которое, какъ л убѣдился, многаго остав¬
ляло желать. “ И далѣе: „ Прочиталъ съ нимъ (II и-
жерадзе) весь имѣющійся у меня матеріалъ, поправилъ пере¬
водъ и грамматическія комментаріи, равно записалъ съ его
словъ нѣсколько новыхъ сванетскихъ пѣсенъ, которыя надѣ-
юсь издать въ екмромъ времени“.
*) Нужно было сказать Ки. К. Дцдиішшліаии между прочими и on. Эп,
Джаджвляпа (неграмотнаго св&нета).
— 11 —
Позволяю себѣ, въ интересахъ дѣла, привести здѣсь от¬
рывки изъ писемъ ко мнѣ почтеннаго профессора. Надѣюсь,
что онъ за это на меня не посѣтуетъ, такъ какъ письма его
имѣютъ научный характеръ—и мнѣніе его, какъ спеціалиста,
весьма цѣнно.
Изъ письма 1876 году.
„ Пѣсни эти интересны не только въ грамматическомъ
отношеніи, но и какъ продукты такъ мало извѣстной сва-
нетской народной поэзіи, о нихъ будетъ рѣчь въ приготов¬
ляемомъ мною обзорѣ въ предстоящему вопгрессу оріенталис¬
товъ. Чѣмъ больше такого матеріала, тѣмъ лучше. Передача
сванетсвихъ звуковъ и грамматическія комментаріи Ваши зна¬
чительно отступаютъ отъ всего того, что было извѣстно въ
печати до сихъ поръ объ упомянутомъ языкѣ. У васъ встрѣ¬
чаются знаки у, л’, в’, ij’, г’, ?[, которыхъ нѣтъ въ „ Лушну
Анбан“ *). Ваши этимологичесвія замѣчанія также значитель¬
но отступаютъ отъ того, что до сихъ поръ было извѣстно въ
этомъ родѣ, но этого матеріала еще не довольно, чтобы ясно
себѣ представить этимологическую физіономію языка и отмѣ¬
тить въ ней нормальныя и аномальныя явленія. Поэтому я бы
Васъ попросилъ прислать мнѣ какъ можно больше текстовъ
(сказокъ, пѣсенъ, пословицъ и т. д.) съ подстрочнымъ бук¬
вальнымъ переводомъ, какъ и было, но съ грамматическими
замѣчаніями попространнѣй, нежели въ предшествовавшихъ
текстахъ. Напр. Вы, разбирая какую нибудь форму глагола,
указываете ея измѣненія только въ одномъ времени, рѣдко въ
двухъ, а еще рѣже трехъ и болѣе. Между тѣмъ кстати мож¬
но было бы отмѣтить какъ можно больше временныхъ формъ
разбираемаго глагола, даже и наклоненій, особенно повели¬
тельнаго, во 2 л. настоящаго времени котораго нерѣдко яв¬
ляется чистый корень глагола съ личнымъ мѣстоименіемъ “.
*) Сванстскіи букварь.
12
Изъ письма 25 марта 1877 года.
„Напечатаннаго лингвистическаго матеріала въ Вашей
книгѣ еще очень мало, чтобы составить ясное и опредѣленное
понятіе о [[грамматическомъ характерѣ сванетсваго языка и
едва ли достаточно.. чтобы убѣдить кого нибудъ въ ею не-
иверійскомъ происхожденіи. По крайнейГмѣрѣ я, основываясь
и на матеріалѣ, такъ любезно сообщенномъ Вами мнѣ. ни¬
какъ еще не могу убѣдиться въ не-иверійсвомъ характерѣ
сванетсваго языка. При сужденіи о сродствѣ языковъ важнѣе
сходство въ формахъ, грамматикѣ языковъ, чѣмъ въ корняхъ,
въ словарѣ ихъ. Напр., какъ извѣстно, въ словарѣ англійска¬
го языка насчитываютъ больше словъ романскаго происхо¬
жденія, чѣмъ англо-саксонскаго, по его грамматика совершенно
саксонскаго характера, вслѣдствіе этого и языкъ англійскій
считается членомъ германской группы европейскихъ языковъ.
Грамматическія формы сванетсваго языка, на сколько онѣ
извѣстны, носятъ несомнѣнные признаки грамматическихъ
формъ иверійскихъ языковъ, хотя, дѣйствительно, большое ко¬
личество словъ и корней этого языка имѣютъ видъ не ивс-
рійскій. Желательно, чтобы имѣющійся у Васъ матеріалъ
былъ провѣренъ еще на мѣстѣ. Въ прошломъ году я ѣздилъ
на Кавказъ, былъ на короткое время и въ Мингреліи; тамъ
я познакомился съ однимъ кн. Дадишкиліани и двумя свана¬
ми простолюдинами (эти послѣдніе говорили только по сва-
нетсви и нѣсколько по мингрельски); я имъ прочиталъ сва-
нетсвія пѣсни, присланныя Вами мнѣ; они признали, что
эти пѣсни дѣйствительно распространены въ народѣ Сва-
нетіи и поняли все, но различныя видоизмѣненія звуковъ,
встрѣчающіяся въ присланныхъ Вами текстахъ, напр. в, к',
к, fj’, г, г, ?ѵ г’ и т. п. показались имъ чуждыми сванет-
скому языку. Они явственно различали въ произношеніи
напр. два к и два г, но не больше. Это обстоятельство удер¬
жало меня до сихъ поръ воспользоваться Вашимъ матерія-
13
ломъ для лингвистическихъ цѣлей впредь до новой провѣрки.
Не установивши наукообразной азбуки, вполнѣ вѣрно выра¬
жающей сванетскіе звуки, нельзя будетъ сдѣлать ни шагу
впередъ—это будетъ напрасная трата времени. Въ настоя¬
щее же время собранный Вами матеріалъ, помимо его буду¬
щаго лингвистическаго значенія, имѣетъ большой этнографи¬
ческій интересъ, какъ продуктъ народной поэзіи свановъ*.
Въ 1881 году я представилъ часть своего матеріала по
сванетскому языку въ этнографическое отдѣленіе \ го архео¬
логическаго съѣзда въ Тифлисѣ. Въ своемъ докладѣ я между
прочимъ сказалъ: „ транскрипція сванетскихъ текстовъ вещь
весьма трудная для иностранца. Различіе нѣкоторыхъ звуковъ
такъ тонко, что для безошибочной транскрипціи необходима
неоднократная провѣрка. If убѣжденъ, что если бы почтен¬
ные филологи нашихъ русскихъ и иностранныхъ университе¬
товъ посѣтили Ованетію и записали каждый отдѣльно одну
и туже сванетскую пѣсшо, разница вышла бы значительная.
Весьма желательно было бы, чтобы отдѣленіе съѣзда, въ ко¬
торомъ я имѣю честь читать настоящій докладъ, выработало
и ивдадо во всеобщее свѣдѣніе точную программу для запи¬
сыванія кавказскихъ текстовъ въ фонетическомъ отношеніи“.
Докладъ мой и бѣсни переданы были въ редакцію по
изданію трудовъ съѣзда. Труды не были, къ сожалѣнію, на¬
печатаны въ Тифлисѣ по недостатку средствъ. По желанію
Гр. И. С. Уваровой я сталъ розыскивать свой докладъ. Док¬
ладъ такъ я и не розыскалъ, а мой сборничекъ былъ при¬
сланъ изъ Тифлиса. Этотъ сборничекъ съ объяснительнымъ
словаремъ былъ отправленъ въ Москву. Гр. Уварова, когда я
просилъ ее о возвращеніи мнѣ сборника, такъ какъ полагалъ,
что печатаніе его едва ли возможно въ Москвѣ, отвѣтила мнѣ
слѣдующее: „такъ какъ ваши сванетскія пѣсни доставлены
намъ безъ перевода и объясненій, то по желанію Вашему я
возвращаю ихъ Вамъ съ покорнѣйшею просьбою иля поле¬
14
нить или перевести ихъ, ибо такъ онѣ не представятъ, ду¬
мается, никакого интереса въ русскомъ изданіи11.
Въ настоящемъ году, по предложенію Попечителя Кав¬
казскаго учебнаго Округа К. П. Яновскаго, я отыскалъ свой
сборникъ, прошедшій столько мытарствъ, и теперь представ¬
ляю его въ распоряженіе Управленія Кавказскаго Учебнаго
Округа. Habent sua fata libelli..
Для правильнаго записыванія текстовъ необходима стро¬
го научная азбука, иначе работа—напрасная трата време¬
ни, писалъ пр. Цагарели въ 1877 году. Необходима точная
научная программа для записыванія текстовъ въ фонетиче¬
скомъ отношеніи—говорилъ я въ 1881 г. Прошло много лѣтъ
—и я до сихъ поръ ничего еще не слышалъ о выходѣ въ
свѣтъ ни такой строго научной азбуки, ни научной программы.
По нашей пословицѣ это выходитъ—„покі соньце зійде, роса
очі выисть."
Въ своей печатной статьѣ я не преслѣдовалъ, какъ и
сказано было, никакихъ лингвистическихъ цѣлей. Въ своемъ
сборникѣ я строго держался транскрипціи барона Услара. Эта
транскрипція какъ всякій можетъ убѣдиться, основана почти
всецѣло (для сванетскаго языка) на грузинскомъ алфавитѣ.
Послушаемъ самого барона Услара. „Если смотрѣть на гру¬
зинскій алфавитъ въ отношеніи къ самому грузинскому языку,
то нельзя нс сознаться, что это едва ли не совершеннѣйшій
изъ всѣхъ существующихъ алфавитовъ." Ссылаясь на автори¬
теты Розена, Шегрена и ІПифнера, баронъ Усларъ полага¬
етъ, что система грузинской азбуки мооісетъ бытъ принята
за основаніе для общей азбуки всѣхъ кавказскихъ языковъ, чу¬
ждыхъ до сихъ поръ грамотности. Если онъ пе заимствуетъ
у грузинъ начертанія буквъ, то въ слѣдствіе практическихъ
затрудненій и кромѣ того „большая часть горскихъ пародовъ
15
почти не имѣетъ никакихъ сношеній съ грузинами, но нахо¬
дится въ непрерывныхъ сношеніяхъ съ русскимъ, живо чув¬
ствуетъ потребность учиться русскому языку и русской гра¬
мотѣ “. (Усларъ. Этнографія Кавказа. Абхазскій языкъ. О со¬
ставленіи азбукъ кавказскихъ языковъ. Стр. 48—50.).
Такимъ образомъ, кромѣ русскихъ начертаній вставлены
слѣдующія начертанія: ?4 (ъ) соотвѣтствующее грузинскому
дифтонгъ у (/)—дж. гр. $, дифтонгъ ц {jf)—дз, гр. 3; h—
соотвѣтствуетъ гр. |, г$ (*р)—гр. j|, q—гр. 3, п4 (^) гр. %
т («у.)—гр. <», х соотвѣтствуетъ гр. 5, дифтонгъ ч {/)—тч.
(гр. $), дифтонгъ ц {/Г)—тц (груз. fr) и ѵ, соотвѣтствующее
глухому е.
Пр. Дагарели въ своемъ письмѣ говоритъ, что сванеты,
слушавшіе пѣсни, различали только два звука к (в и к’) и
два звука г (г и г’). Несомнѣнно, что въ сванетскомъ языкѣ
три звука к какъ и въ грузинскомъ (к—3, ij—jj и q—3) рав¬
но какъ и два звука г (г—5 и г—е»). Начертанія же к’ и г’
введены мною вмѣсто Усларовскаго j и показываютъ только,
что за этими согласными слѣдуетъ слабо іотированная глас¬
ная (напр. г’аб, сг’а, ск’а, гдѣ гласная а—средняя между а и
ja). Иногда съ такимъ же характеромъ встрѣчаются начерта¬
нія ч’ и ж\ Въ нѣсколькихъ мѣстахъ поставлено начертаніе
л’ (мягкое л).
Очевидно слѣдовательно, что пѣсни записаны Усларов-
скою азбукою Усларовской транскрипціи. До появленія строго
*
научпой азбуки—это единственный способъ—и я позволяю се¬
бѣ усумпитьсл въ томъ, чтобы скромные собиратели, записы¬
вая тексты такимъ образомъ, тратили время совершенно по¬
напрасну.
III.
При чтеніи моего доклада въ засѣданіи археологическаго
съѣзда, бывшаго въ г. Тифлисѣ, выражено было мнѣніе, что¬
16
бы сами туземцы записывали теветъ, ибо они одни только мо¬
гутъ различать чуждые европейцамъ звуки. На это я тогда
же отвѣтилъ, что пѣсни, представляемыя мною, записаны при¬
роднымъ сванетомъ, конечно, подъ моимъ наблюденіемъ и при
неоднократной провѣркѣ (Труды V археологическаго съѣзда
стр. U). Напрасно тогда же упустили изъ вида мою печат¬
ную книжку, гдѣ на стр. 466 поставлено: сванетскій текстъ
записанъ Константиномъ Дадишкеліани отъ его тетки Имха-
нат, а на стр. 469: сванетскій текстъ записанъ Константи-
|Г
номъ Дадишкеліани отъ Эпгула Джаджвлян.
Методъ составленія азбуки и записыванія текстовъ ука¬
занъ барономъ Усларомъ въ его статьѣ „о составленіи азбукъ
кавказскихъ языковъ." Въ своихъ занятіяхъ по сванетскому
языку я, какъ оказывается, слѣдовалъ этому методу.
IV.
Пр. Цагарели въ своемъ письмѣ ко мнѣ проситъ „грам¬
матическихъ замѣчаній попространнѣй. Можно было бы от¬
мѣтить—продолжаетъ онъ—какъ можно больше временныхъ
формъ разбираемаго глагола, даже и наклоненій“. Съ этимъ
я совершенно не согласенъ. Сошлюсь прежде всего на автори¬
тетныя слова Услара, поставленныя мною эпиграфомъ къ моей
замѣткѣ. „Совѣтую сколько возможно далѣе откладывать со¬
ставленіе правилъ и обратить все вниманіе на собираніе сколь
возможно болѣе разнообразныхъ примѣровъ. Только этимъ
путемъ доберутся до истины*. 'Л слѣдовалъ, какъ оказывает¬
ся, буквально этимъ словамъ и опредѣлялъ или, лучше ска¬
зать, переводилъ только гѣ формы, которыя встрѣчались въ
записанномъ текстѣ. Очень опасно просить опредѣленія вре¬
менъ и наклоненій отъ молодыхъ собирателей, изучающихъ
формы латинской и греческой грамматики. Здѣсь можно па
каждомъ шагу впасть въ заблужденіе. „Нужно собирать пѣсни
и скаэки писалъ я въ 1873 г.—и переводить ихъ до слов¬
17
но, тогда флексіи, корни—и самое главное—времена и виды
глагола (что самое трудное въ сванетскомъ языкѣ) скажутся
сами собою. Составлять же скороспѣло этимологію и синтак¬
сисъ весьма опасно. Только оріенталистъ, вооруженный срав¬
нительною филологіею, можетъ вывести насъ изъ этого лаби-
рппта“. (Путешествіе по Сванетіи, стр. 348).
■V-
Графипя Уварова въ вышеупомянутомъ письмѣ во мпѣ
замѣчаетъ, что „пѣсни безъ перевода и объясненій, думается,
не представятъ никакого интереса въ русскомъ изданіи*. Поз¬
воляю себѣ и съ этимъ не согласиться. Пѣсни предназнача¬
лись для ученаго изданія, т. е. иначе говоря, для спеціали¬
стовъ филологовъ. Въ своей статьѣ я напечаталъ пѣсни съ
переводомъ іі примѣчаніями. Тѣ же пѣсни помѣщены между
прочимъ и въ представляемомъ Сборникѣ (JVsЛ» 1-й и 2-й).
Слѣдовательно, я могъ бы перевести пѣсни, если бы онѣ имѣ¬
ли другое назначеніе. Съ цѣлью не стѣснять изслѣдователя
и не навязывать ему своего перевода, я умышленно не сдѣ¬
лалъ перевода, предоставивши для того каждому изслѣдова¬
телю полную возможность. Кромѣ того нѣкоторыя, слова, обоз¬
наченныя въ объяснительномъ словарѣ звѣздочкой, мпѣ неиз¬
вѣстны. Для доказательства справедливости моихъ словъ возь¬
мемъ на удачу нѣсколько примѣровъ.
Изъ 1-го Л“ стихъ 40-й.
Жілаішгвгне дашнас міча.
Въ словарѣ при словѣ жілаішгвіне указанъ глаголъ ліш-
гвне. При словѣ лішгвне написано: лішгвне—вынимать. Жі-
лішгвне—вынуть извнутри. Жілаішгвіне 1. 40 вынимаетъ.
Дашна—шашка. Дашнас. 1. 40. Міча—свой, его. I. 40. 55.
И. 11. IV. 12. 13. 14. V. 13. VI. 13— Мічес IV. 11 —
Слѣдовательно, этотъ стихъ можетъ быть переведенъ:
Вынимаетъ (изъ поженъ) шашку свою.—Можетъ быть,
18
этотъ переводъ и не точенъ, такъ какъ я не знаю ни време¬
ни, ни наклоненія въ данномъ случаѣ и могу только догады¬
ваться, что окончаніе с въ словѣ дашнас зависитъ отъ тран¬
зитивнаго глагола.
Изъ 2-го Л*2 стихъ 11.
Цода міча номхаштеха ^еле.^грас міча Т а-
марс.
Цода. Въ словарѣ: цода П. 11. 14. YIII. 33. plur. отъ
слова цодв (груз.) грѣхъ. Номхаштеха. Въ словарѣ паходимъ
слова: ном. Ш. 57. не. Номуаштеха П. 14. и номхаштеха
П. 11. YIH. 33. съ ссылкою на глаголъ ліштхе—источать,
замаливать (средній залогъ ліштеч) 1-ое лицо—номмаштеха,
2-ое—номуаштеха, 3-е—номхаштеха.—І’еле.’ѵрас. Въ словарѣ
слово і;ел?4ра I. 10. (і;ел?4ѵра, ^еле^грас. П. 11.) невѣстка,
plur. ла^ел^ра I. G. 14ел^ѵрад I. 13. Ср. Яр анхад? Кто
пришелъ? т^ел^ѵра анхад. Яр чвемін? Кто сдѣлалъ? і;ел?4ѵрад
чвемін.
Стихъ можно перевести такъ:
Грѣховъ его не замолитъ невѣстка его Тамара.
Но я не ногу опредѣлить времени глагола, равно какъ
объяснить флексію с въ словѣ т;еле?4ѵрас. (Усларъ думаетъ,
что въ этихъ случаяхъ дѣйствующій предметъ ставится не въ
именительномъ, а въ косвенномъ падежѣ. Грам. очеркъ Сва-
нетскаго яз. стр. 107). Я могъ только въ словарѣ отмѣтить
слышапныя мною въ живой рѣчи выраженія.
Изъ 3-го А;, стихъ 9-ый.
^ваші квіцра човхамуруа.
^ваша II. 10. ?4ваші, ?4ваш, ІП. 9. Туръ. Звагаіш Ш. 13.
турій, plur. ?4ваіпар ѴДІ. 24. Квіцра III. 9. туръ. Лаквцурі
—мѣсто пастбища туровъ; лаквцурЦо И. 9. на пастбищѣ ту¬
ровъ. При словѣ човхамуруа ссылка па глаголъ лімаруві—
доставать. Чулімаруві—достать снизу. Човхамуруа III. 9. До¬
стаешь.
19 —
Стихъ можно перевести такъ:
Достаешь (спизу) туровъ.
И слово с^ваш и слово квіцра слышалъ я въ живой рѣ¬
чи въ значеніи „туръ“. (Путешествіе по Сванетіи стр. 337).
Кромѣ тура сванетъ охотится только за медвѣдемъ (да^в) и
дикою козою (герск). Я не знаю разницы между словами ^ваш
и квіцра. Равнымъ образомъ не могу опредѣлить времени гла¬
гола чулімаруві.
Изъ 4-го Де. стихъ 14.
Лѵмурцвам міча лалзігал.
JIvMypqeaM IV. 14. Башенный, снабженный башнями.
MypqBaM—башня. Лалзігал—IV. 14. жилище. См. лізге—
жить.
Стихъ этотъ переводится такъ:
Снабженное башнями его жилище.
Изъ 5-го JV:. стихъ 8-й.
Імег pvhi іра, ларда іра.
Імег. ІП. 10. V. 8. гдѣ. Pvhi II. 35. V. 8. свѣтъ. Чіаг
III. 6. V. 8. вездѣ. Ларда. V. 8. мѣсто (помѣщеніе, комна¬
та), пристанище. Ср. лірде жить; отъ этого же глагола про¬
исходитъ форма іра. 1-ое лицо—хвірі, 2) хірі, 3) ірі (I. 35)
—будетъ; plur. 1) хвірід, 2) хірід, 3) іріх. Іра (ріпг. ірах)
id. V. 8.
Этотъ стихъ можно перевести такъ:
Гдѣ свѣтъ будетъ, вездѣ пристанище будетъ.
Изъ 6-го Д» стихъ 9-ый.
ЖіЬі а пс го у ні цвіпі лаыханда саруіші.
Жіііі VI. 9. выше. Ахсгоупі (ансгоуні)—придешь. Ср»
лісгвуе, лісгвуѵпе—находиться; сгоуі (сгеуі) VI. 1. находится,
(ср. лісгвуіпі—сѣсть впереди. Талсгвеунілі IV. 10. впереди
сѣлъ)/ Анісгвеуні. VII. 2. идетъ впереди. І^віві VI. 9. І^він
20
—душа, запахъ. Ламханда—пахнетъ, слышепъ запахъ. Ср*
ліхане—слышать запахъ. Сарціші. Сарау—медъ.
Этотъ стихъ можно перевести такъ:
Выше идешь—запахъ слышепъ медовой.
Изъ S №. ст. 15-ый.
хавічі лацхвідах лерт4анхен.
хавіч—сорока. Лацхвідах—встрѣтились (съ вами, съ то¬
бою). Ср. ліхвед, ліхве—встрѣтить. Лерт;анхеп—съ лѣвой
стороны.
Стихъ можетъ быть переведенъ такъ:
Сороки встрѣтились (съ вами) съ лѣвой стороны.
№ 7-ой. Первый стихъ, на половипу грузинскій па поло¬
вину свапетсвій, мною переведенъ быть не можетъ. Равкпас
(ввна—дѣлать) и армінда (не хочу)—грузинскія слова. Вошаг
ho. Воша—сколько. Ірса—имѣется. Пѣвецъ нѣсколько разъ
повторялъ первый стихъ въ одной и той же формѣ. Народная
пѣсня не поддается вліянію живой рѣчи и переходитъ изъ ро¬
да въ родъ по наслѣдству. Часто пѣвецъ, не такъ заучивши
пѣсню, поетъ или говоритъ ее, утерявши смыслъ слова или
фразы, и тѣмъ не менѣе упорно повторяетъ одно и тоже, не
смѣя коснуться полученнаго имъ наслѣдства. Изъ пѣсни слова
не выкидаютъ—говоритъ народная пословица. Гораздо легче для
изученія языка разбирать прозаическіе образцы живой рѣчи.
Разберемъ слѣдующіе стихи этой пѣсни.
2. Т^амарі дедцал апісгвецні.
Лісгвус, лісгвуѵне—находиться. Анісгвецпі—идетъ впе¬
реди. Дедцал (груз.) царица.
/
3. *]|хумас хожо^да дазурчіа.
Т4хум—голова. І’хумас—впереди, въ головѣ, на головѣ.
Ліже?д—идти впередъ, находиться впереди. Хожо^да—шелъ,
находился. Зурчі—царская короля. (Одинъ изъ моихъ учени¬
ковъ говорилъ, что дазурчіа значитъ царская свита).
21
4. Шт^ѵмасов уірвѵда оі лега^імі.
Ш^ѵм—ухо. Ліркѵне—висѣть, уірвѵда(х), уіркѵд—ви¬
сѣли (у тебя). Лепп;імі. Леш^марар (въ живой рѣчи)—серьги.
5. QiacoB уабгда воі Ьешмарі.
qia—шея, qiacoo—на шеѣ. Лібем—привѣсить, уабѵда(х).
привѣшены (у тебя). Ьешма—яшма.
6. 'І’ерарі уішѵд BoijahyHflim.
'і’ерар—глаза. Ліште—разсыпать, бросать, уішѵд—раз¬
сыпаны (у тебя), заѣундіш—яхонтъ.
7. ЖЦанов уавуд воі атласі.
Жцан, жі^аиов—сверху. Ліввем—надѣвать, уавуд
надѣтъ (у тебя).
8. Камсов уавуда воі абуарі.
Камсов—снаружи. Ііабеу, plur. ѣабуар—оружіе.
9. Мехарсов уасданда воі хешнаурі.
Мехра—кисть руки. Лідісг—положить, надѣвать, уасдап-
да(х)—надѣты (у тебя), хешнаурі—браслеты.
10. Шт;ѵі$аров уішѵд воі марглітар.
mxYjj—зубъ. Маргліт—жемчугъ. Марглітар—жемчужины.
11. IIoqacoB уірвѵд воі хѵмома.
jToq—бедро, хѵмома—слово мнѣ не извѣстное.
12. чігахасов уасдапда воі че^умарі.
чішх—нога. Че^ѵмар (груз.) сапоги.
Очевидно, что пѣсня представляетъ отрывовъ изъ пѣсни
о царицѣ Тамарѣ, имя которой самое популярное въ Ушкуль-
свомъ ущельѣ (пѣсня записана въ Ушвульсвой общинѣ Воль¬
ной Сванетіи). Первый стихъ (искаженный) можетъ быть
объясненъ тѣмъ, что въ Ушвульсвой общинѣ и до сихъ поръ
сохраняются чисто грузипсвія пѣсни. Есть основаніе думать,
что въ Упівуль пеодповратпо бывали переселенія изъ верхней
Рачи. Для примѣра я привожу въ приложеніи грузинскую
пѣсню „Пут;а Дадпшвеліап “, записанную въ той же общинѣ.
Она вмѣстѣ съ тѣмъ можетъ послужить для сличенія сванет-
ской и грузинской транскрипціи пѣсни.
■Ѵ*!.
Вопросъ о сродствѣ сванетскаго языка съ грузинскимъ
и о степени этого сродства и до сихъ не поставленъ на на¬
учную почву—и не можетъ быть поставленъ до тѣхъ поръ,
пока не будетъ собрано достаточно матеріала и за дѣло не
возьмется сравнительная филологія. Пр. Цагарели пишетъ мпѣ:
„я никакъ не могу убѣдиться въ неиверійскомъ характерѣ
сванетскаго языка". Вотъ что говорю я въ своей статьѣ о
языкѣ сванетовъ. „Одни утверждаютъ, что это родственникъ
и даже очень близкій языку грузинскому; другіе—что это
совсѣмъ особый языкъ. И тѣ и другіе говорятъ совершенно
бездоказательно по той простой причинѣ, что самого языка
не знаютъ" (стр. 239). „Говорятъ, что сванетскій языкъ есть
искаженный грузинскій, но, въ удивленію, сванеты не пони¬
маютъ пи слова по грузинскп. Говорятъ немногіе по грузин¬
ски въ Ушкулѣ, говорятъ по грузински кпязья, говорятъ
дьячки и церковные старосты, говорятъ разсыльные при сва-
нетскомъ приставѣ. Желалъ-бы я узнать кто же еще говоритъ
или даже понимаетъ по грузинскп въ Свапетіи? (стр. 283).
„Вопросъ о сваиетсвомъ яэыкѣ принадлежитъ къ числу са¬
мыхъ важныхъ вопросовъ, а вмѣстѣ съ тѣмъ и наиболѣе лег¬
комысленно рѣшаемыхъ изслѣдователями. Всѣ ихъ предполо¬
женія построены иа водѣ, такъ какъ ни одинъ изъ нихъ не
обезпокоился принять на себя трудъ собрать хоть нѣсколько
лингвистическаго матеріала. Больше всѣхъ сдѣлалъ г. Барто¬
ломей, представившій цѣлый списокъ словъ. Г. Бакрадзе, ут¬
верждающій, что въ нарѣчіи Вольной Свапетіи (верхней) пре¬
обладаетъ элементъ грузинскій, а въ парѣчіи Княжеской (ниж¬
ней)—мингрельскій, хочетъ, чтобы вѣрили его словамъ, не
подтвержденнымъ даже десяткомъ сванетскихъ словъ. Что ему
23
сообщилъ это я одинъ наблюдательный и хорошо изучившій
свою родину свапетъ*' (стр. 40)—это еще ровно ничего не
доказываетъ. Правда, въ ушкульсвихъ пѣсняхъ есть много
грузинскихъ словъ п даже есть просто ■ грузинскія пѣсни, что
объясняется грузинскимъ элементомъ въ Ушвульской общинѣ.
Да еще нужно замѣтить, что почти всѣ слова, обозначающія
предметы культуры—грузинскаго корня, что и совершенно
понятно п естественно. Г. Радде, по слѣдамъ г. Бакрадзе,
говоритъ тоже самое (стр. 119). Г. Радде составилъ даже
сборникъ сванетскихъ словъ, но, въ сожалѣнію, редакція
записокъ Кавказскаго Отдѣла Русскаго Географическаго Об¬
щества побоялась его напечатать изъ опасенія исказить сло¬
ва, передавая ихъ русскими буквами съ нѣмецкаго текста.
Г. Надеждинъ (стр, 99), съ общаго голоса, на основаніи
авторитетовъ гг. Бакрадзе, Гогоберидзе и Макса Мюллера
полагаетъ, что сванетскій языкъ одного корня съ грузин¬
скимъ и говоритъ, что представители другого мнѣнія не
даютъ нпкакихъ доказательствъ. А какія же доказательства
дали защитники перваго мнѣнія? Повторяю, что нужно за¬
ботиться о собираніи лингвистическаго матеріала... Со¬
бранный мпою матеріалъ я бы съ охотою предложилъ для
разрѣшенія вопроса о томъ, въ какому семейству языковъ по
корнямъ своимъ принадлежитъ языкъ сванетъ” (стр. 347 —
348).
Изо всего цитированнаго видно, что я не трогалъ во¬
проса о иверійскомъ или не-иверійсвомъ происхожденіи сва-
нетскаго языка. Да я ни въ какомъ случаѣ и не могъ и не
долженъ былъ поднимать его при своихъ ограниченныхъ свѣ¬
дѣніяхъ въ языкахъ западнаго Кавказа. Если пр. Цагарелп
убѣжденъ въ иверійскомъ характерѣ сванетскаго языка, то
ему и книги въ руки. Отъ него какъ отъ спеціалиста намъ
«
и слѣдуетъ ждать обстоятельнаго сравнительнаго изслѣдованія
Западно-Кавказскихъ языковъ. „Мы на многое не претенду-
24
емъ—говорилъ я въ засѣданіи V съѣзда (Труды стр. L).
Мы не можемъ дѣлать обобщеній, не можемъ создавать грам¬
матикъ—это не наше дѣло, это можетъ сдѣлать только фи¬
лологъ—спеціалистъ, да еще по сравнительной филологіи. Но
мы можемъ записывать тексты и мы можемъ содѣйствовать
составленію аріадниной нити въ тѣхъ непроходимыхъ дебряхъ,
которыя называются кавказскою лингвистикою. Во всякомъ
случаѣ думаю, что лингвистическій матеріалъ, при изученіи
его спеціалистомъ по сравнительной филологіи, долженъ про¬
лить яркій свѣтъ на темное прошедшее юго-западной части
Кавказскаго края".
Въ заключеніе не могу не напомнить одной догадки,
имѣющей нѣкоторыя основанія. Изслѣдователь западно-Кавказ-
ской группы языковъ могъ-бы представить весьма интересную
работу* если бы извлекъ изъ языковъ этой группы есть корни
ие-арійскаго происхожденія. Несомнѣнно, что въ западной
части Кавказа, подвергнувшейся иммиграціи иверійскаго эле¬
мента, произошло, ассимиляція элементовъ туземнаго и приш¬
лаго. Этотъ процессъ долженъ былъ отразиться и на языкѣ.
Конечно, трудно, не имѣя достаточныхъ данныхъ, говорить о
семитическомъ, а можетъ быть и кушитскомъ элементѣ въ
западномъ Закавказьѣ. Тѣмъ не менѣе будущимъ изслѣдова-
телямъ-оріенталистамъ подобаетъ обратить вниманіе на слова
барона Услара, одного изъ остроумнѣйшихъ писателей о Кав¬
казѣ. я Если колхи жили между грузинами и, какъ все заста¬
вляетъ думать, далеко превосходили ихъ образованностью, то
нѣтъ сомнѣнія, что множество словъ языка колховъ вошли въ
составъ грузинскаго. Послѣдній языкъ принадлежитъ къ се¬
мейству индо-европейскихъ, по въ немъ находится множество
словъ совершенно чуждаго и неизвѣстнаго происхожденія.
Изслѣдованіе этихъ словъ, равно какъ и языковъ абхазскаго
и убыхскаго, при сравненіи ихъ съ языкомъ коптскимъ, мо¬
жетъ подтвердить основательность мнѣнія Геродота о египет-
I
25
СБОМЪ происхожденіи ВОЛХОВЪ или придать основу мнѣніямъ
тѣхъ, которые опровергаютъ таковое происхожденіе, опровер¬
гаютъ покуда еще бездоказательно". (Древнѣйшія сказанія о
Кавказѣ, стр. 414).
Баронъ Усларъ въ своихъ изслѣдованіяхъ, какъ извѣст¬
но, признавалъ широкое расоространепіе племени колховъ
(библейскихъ каслуховъ) по всему Архипелагу, Мало-Азіат¬
скому и южно-черноморскому прибрежью въ до-гречесвія вре¬
мена и приписывалъ этому племени кушитское происхожде¬
ніе. (5-ая глава того-же ислѣдованія).
А. Стояновъ.
Кутаиси
25 мая, 1886 года.
і
*
I.
H а г ч у p.
1. Рамадаа восабрела мечі Нагчур рамадоа *)
2. Хілзігала Л’адрер hoicep
3. Жабшхен уабікх Дачвел!анар
4. Еахабіві Шумраш коцарс
5. Сер^ал ла^’ах демт;е мара
6. Адармар ла^ел^ра мігагу
7. уамлет; мішгу ісв’а^ал амхідд
8. Жілофінгрісг уанлет4с мішгва
9. Жіл’ахвсгвірі медін ціцулд
10. Адармат;і т;ел?4ѵра мішгу
11. Небгваш т;утт лап;хѵнад
12. Бшху хецманд і$а?4ал ламі^л
13. К^а^ал ламт;іл т4ел’ѵрад мішгу
14. Бан он?4урі ліц JlyMquapic
15. Жіл’амхедѵп Бупдрапіжі
16. Т4еі амад ^аргрезерт4е
17. уехѵрала Т^аргрезер
18. Мечі Нагчуріш лімачв шгурар пѵма чемпе
19. уаодгніне т4ет;пам хапас
20. І^ал’ох^’абее Т^аргрезерс
21. Бан оп?4урі ІІацхаш жіла
22. Семі уурті сгебін смхвід
23. Гвіуіш цат4ві кач аѵіг’ан
Припѣвъ, повторлюирГю/і въ началѣ пажддго стиха.
W Jt
25
26
27
28
29
30
31.
32
33.
34,
35.
36.
37,
38.
39.
40.
41.
42.
43.
44.
45.
46.
47.
48
49
50
51
52
53
54
55
27
Аліарс^ал і^ал’охі^’абне
Бан ош’урі чібіш хомас
Cij’a лонхвдені Банчвані^е
Самгал кобс чулохвтуре
Мугвда піл’ар мадмамжіре
Жілохвдепі Цалмагт;ежі
уамлет; мішгу Цалмагс хемшгвар
МЦал Ісламс хвемшгварена
Сі$’а?4ал лохвед к’аріш qop'^e
Чу?4ал освігн к’аріш qopati
Іорі сімаі^ лашг’аліс хог’апх
Сабрал Нагчур ісгу лімачв імжі ірі
Сг’а сімаі$’ар хоча імед маі$вед
Маре міі еугварс уечо
Лѵчом гвеші мадмнуарх г’абар
Мцал аугершлісг^ зісхвш
Жіл’аішгвіне дашнас міча
Іорі ciuaijc кінчх мЦвцура
Ат;хе Нагвчур qop^aflCKiHicij
Чуло?4вріне Цалмагт4ечу
уамлет4с мішгва жілохіуш^е
Жіл’ахвсгвірі ыедін ціцулд
Семі мѵдрах qabiiqxeryi
І^аміскіпа Цацхіш даіуис
Т4еі амад ?4ешгмав?4ал
Мугвда ?4ешіум дар?4ал ма?4вічв
Нагчурд іорі г’аб?4ал ацвір
Іорі г’абі зісхвш геші
Дачкел’апаш калвіе^а
О мал’діап о ^аргрезер
Мечі ІІагчуріш лімачв
Лімачв міча шгурар мадма
Ісгу?4он пашдобан
28
57. ^piq;ec ешов чолмезѵрад
58. Аыечулаш мерде маре
59. Цустага гвішге пашдобаш.
(Эцерская община Дадпшкеліановской Свапетіи. Сванетскій текстъ запи¬
санъ Константиномъ Дадишкедіани отъ его тетки Пмхапатъ).
Мет;і$і.
«
1. Мет^і сабрал Me^tji лежрі
Боіл ілба ілба боіл *)
2. Лелтха мургвалс жіовхагена
3. Ашансі$іне тзднан рачулд
4. Метшіе набрахс от;сгуне
5. Ам^а сг’аі пумхіжомід мургвалс
6. Аміс Меэді хечмінала
7. Рачулд міндорлежа о^с^іпе
8. Сабрал Меэді лежрі Мезді
9. ЛаквцурДе лахедѵн
10. Еснар лѵмар тге^па ?4ваша
11. Цода міча вомхаштеха т;еле?4ѵрас міча Т^амарс
12. ЖЦа лерсгвен шівш хацонда
13. Чуі$а лерт;ен чішхвш хацонда
14. Дода мііпгва номуаштеха цалс мішгва
15. Бабас мішгва ховубав ранг і ?4віпал масард мЦанас
16. Дедас мішгва хонубав і$ут; і чішвт^ар масард міцанас
17. Хехвіс мішгва хонубав гезлір парсаісд івохарас
18. Лахубас мішгва хонубав Иавуар царсакд атгшдабнах
19. Ладчурас мішгва хонубав цат4вар царсакд ад^уцурах
20. Л’елл’тс мішгва хонубав і$гмрар царсакд апкваріс
21. Л’ацлас мішгва хопубав т4ап^іаш цѵсхад сі$’аламзозах
л,арі царсакд мічѵлчхунах
*) Припѣвъ, повторяющіеся въ концѣ каждаго стиха.
29
22. Соцларс мішгва хонубав кубі царсаг мітабах
23. Сабрал Меэді лежрі Меэді
24. MeijEji Л’акврас п^еденіла
25. Pvhi бурі ^велеиіла
26. 4yjja дашт;ул хедранал Ьеурд Меэдіш д,ерд гвіхар
27. ЛЦа г4вемал xoqyahyne Ьеурд Мездіш церард гвіхар
28. Меэді Л’авврас чуовмеііщделі.
(Эцерская обіцшід ДадпщноліаиоііскоП Сшшбтіи. З&ішсаіі К. Дадипшсліаті
отъ Эпгула Джаджвллиъ).
Бімурзел а.
1. Рера-Бімурзела Местіалаш-рера *)
2. Лірдеуара чінмачепе
3. 1’хуме чішве лѵшк’адовхі
4. qvpiiLi т4оіуі баруас уасда
5. І^на qeapixc жіовхасгурда
6. Хізел’ала хевіиг чіаг
7. Маполс iqi Цідіаншер
8. Бег$а л’ат4хварс овлѵмардхі
9. 2ваші квіцра човхамуруа
10. Базіш садгем імег мері
11. Бержаш бачар чуца
12. Саділ вахіпам мовмарена
13. Гвашіш qBise і первш^а
14. Ешху ужулд мі л’амужвда
15. Ешху істам мі ламістам
16. Ку^хва мішгу чуовмірашвіх Местіалард
17. Базі міа іу>рвад ?typi
18. qopc лохвагн лахубас мішгва
19. Лахвба мішгу тѵтс хасгурдах
*) Гера—припѣвъ, повторяющійся въ началѣ н въ еоііцѢ каждаго стиха.
30
20. Ма^ал гведар лахуба мішгу
21. Хема ма^ал rBeqpenie
22. Манол ог?4е Бімурзел’ад
23. Eyqa сг’аі нумані^етед
24. Базі ыіа Местіад qeypi
25. qopc лохвагн Бімурзалас
26. ЛЦрал масѵмд хехваш мішгва
27. Кѵмрар aмшqaд аі;у ат;у
28. Мѵхір анхід Бімурзел’ад
29. Мѵхір анхід л^враш л’аршід
30. Ацарма^і кут;хва мішгу
31. Даділ x’aqepa п’а лолѵршед
32. TqBii^ атіапда кут4хвас мішгва
33. чішх анкаче Бімурзел’ад
34. чішх анкаче тахтрш і^’амчу
35. Сеуд ламад ламтрлаша
36. Ламтрлаші ласмунас
37. qopc лохвагн ламрлс мішгва
38. Кріст;ес Намзур qypчaiлa
39. Ешху цацкван мадма ладе
40. Ховнарі лахвра лісга
41. Ларшун харах пачвлашаш
42. Махечені Манош начвлашт4
43. Бімурзалаш т4ет4не qsapii
44. Ацармат;і кут;хва мішгу
45. Саргеб пачвлаш н’а лолвѵдед
46. Tqeii^ атханда ву^хвас мішгу
47. чішх анкаче семунд мішгва
48. чішх анкаче скаміш і$’амчу
49. Машен мішгва семунд
50. Базі міа і$орвад твехні
51. Шхарі хапіс чухвасепі
52. Убна ксцілс жіхвібѵпі
— 31 —
53. Т^іт; ам соіуіарс ка^ал хвацсі
54. Мѵхар Ьамас жіовлохгепі
55. Мандровс міхдех Мало піхея^а
56. Mapoij уігдѵп чашвем дагра
57. Еуігар пои уіхалдес
58. Ешху лачат$ уімлаш уегві
(Эцерская община Дщдишкеліаповскоб Сванетія. Сванетскій текстъ зап.
К. Дадпшкеліани отъ Опгула Днсаджвллнъ).
Лі л а.
1. „Воіда ліла“ ісгвам дідаб біягопп'а „ воіда ліла воо )
2. Дідеба ^аріпглезарс
3. О^вреш самкар рілгвошіа
4. ^уділ гвацхап.ді во^реші
5. Суіул метдвце овуарена
6. Лалгела ісгві діхаларе
7. Мургворд хогопах шопіагар
8. qiae харвгдах рояшарс
9. Мачхіідр заг’ар іхвачхіелех
10. Іслам Беріап т;алсгвауоілі
11. дідас мічес qopc хагепа
12. Луяі$ровс міча т;асар воід
13. Лѵшкад міча ^епарс
14. Лvнypqвaн міча лалзігал
15. Хупувас xcqypex ділацуварс
16. Шдурвас хацхіпк дімуцуварс
17. Ала ^ертем пагвамзурас.
(Лснджерская община Вольной Свапетіл). *)*) Слова, обозначенныя кавычками,—припѣвъ, повторяющійся въ началѣ п
пъ концѣ каждаго стиха.
32
"V.
Восабрела Ушввлаш бапар.
1. Дідеба ЛамрІа Ушввлаші з^уділ
2. уацхіп о^вреш і маре іс^ву маг омчед
3. Восабрела Ушввлаш бапар
4. qBisam мѵі$ац савіаш кѵруін уі^ванда
5. у ала мад,іх уацабурех і^аугііедіх Кашагіт4е
6. Мінаула хвас хЦвапе мажѵр у ада бобшареші
7. yaHqvai чі уемкахале
8. Імег рѵМ іра чіаг ларда іра
9. Восабрела Махрабао hadeqamni уереле
10. Haqep Алібегіш сама^е^а т;анас уігва
11. чішхем гімас дессер ласгід дем^е гвара
12. Укбош ан^ѵрдах і$ѵнрар
13. Т4аісавшері лахвбал хат; авушех HaMeqaasi qepi хо-
xeqix міча.
(Улшульская община Вольной Сванетіи. К. Дадшпкеліани отъ Гегі Бед-
хидзе).
Барбол.
1. Дідеба Барболс Долашс ат;хе сгоуі Лашхраші
2. Лашхраші діді соцелі
3. Чегул^ас жібен ахсгоупі
4. хема емгіш лузор Лагдоалдаш
5. Жібен ахсгоуні лацу лахвмаралоші
л
6. Сгобін бан лахвева мташі ?4важі сімаі$арс
7. Таблаш ісгва мунаяад Барбар ісгва хамшаш
8. Шванес лежа ха^араші хевіш лежа аисгоуві
9. ЖіЬі ансгоуні і^віні ламхапда саруіші
10. Ланаріа харуілс хашт4аба
11. Лецва лахзоза лѵцбапіі ханарес хецан^унале
33
12. С угу л метувце хероле нацЬаніел ханареш
13. Лѵлгенс міча ханарс
14. Дідеба Барболс Долашіс Ііадішс Хабіша незрас вец
ушт;іха yqLiiaH зедашін гешіа.
(Ушкульская община Больной Свапетіп. Отъ Упшульскаго священника
Джими старашвпди).
Равкен.
1. Равкпасі арміпда вошаію ірса
2. 1’амарі дедуал апісгвеуні
3. Т^хумас хожо^да дазурчіа
4. ІП^ѵмасов уіркѵда оі лепгдмі
5. qiacoB уабѵда воі Ьешмарі
6. Т^ерарі дішѵд воі іагупдіш
7. Жіі^анов давуд воі атласі
8. Каисов уакуда воі абуарі
9. Ыехарсов уасданда воі хешнаурі
10. niijvijapOB дішѵд воі марглітар
11. IIoqacoB уірвѵд воі хѵмома
12. Чішхасов дасданда воі чеі^ѵмарі.
(Ушкульская общипа Вольной Сванетін. Отъ Бека Кокрган).
Ушвулас махе ^важарс.
1. Ушвулас махе ^важарс
2. Хівзіралед лет;і ладеус
3. Т^хуміші ісгве хацас
4. Калахі^утанд соцел хенца
5. Лешхі дештіш уібінах
6. Лізі лічеді сг’а gvpari
7. дімезѵрах Л’авврама т4хумад
8. Омхедхіпп; магі ушхвар лахасгурад
s
34
9. Цері уасдандах о^вреші
10. уібінах лізі лічеді
11. Баварха лежа ес^рід
12. Корван лаухвідах пщажваш
13. Лал^ѵрі амнема лауомех
14. Лацхідаріс лежа ес^рід
15. Хавічі лаухвідах лер^анхен
16. уібінах лізі і лічеді саваші лахвас
17. Ес^рід дахулс лаухвідах кауі ешмаг
18. Лежаші лахвард алхадід
19. Мусулд лачабі гверола
20. Ерхіс гвінда Ламдваматс
21. Ерхіс гвінда сіумі^е лізі
22. Калолсіпед HauqBaMa^e
23. HaMqBaua окерід аходід
24. ЖЦав г.вашар гвацадах
25. ЖаЫл гвіі$уціх горвашіш
26. Ьапа хат махе гважарс
27. ГвЦуце лід лімаргс і ^одарс ісгве Ьабуарс
28. Мусас хачѵдах цѵсаші HanqBaM
29. Докерід онхвад ушхваріш
30. Мадма гвіхал Дода лахвбаш
31. Ічодіале варг ламас хачвдана
32. Тед ламас баруас хасдапа
33. Цода гвішге нонхапцеха
34. Жібіанша лѵдекал доліс гвічат;ех
35. Лахваші Кахбер чаж’ас хасгурда амбвіш лааЬад.
(Ушкульская община Вольной Сшшстіи отъ Бена Кокрган).
Словарь къ пѣспяэгь.
А.—а.
Абуарі УП. 8. См. Ьавуар.
35
Ад[$уцурах II. 19. См. лцвцуре.
Аугершліс^ I. 39. См. лігершлі.
Авушех Y. 13. См. лiqвшe.
Ал IY. 17. Это.
Аліарсзал I. 24. Аліар—этотъ, аліарс—этихъ.
Алібегіш Y. 10. Прилагательное отъ собств. имени.
Алхадід ѴШ. 18. См. ліхед.
Am III. 53. Этотъ.
Амад I. 16. 48. Я увидѣлъ, посмотрѣлъ; 2-е лицо,
ацад; 3-е лицо—ахад.
Амбвіш ѴПІ. 35. Амбав—вѣетъ.
Ам^а П. 5. За это, поэтому.
Амечулаш I. 58. Здѣшній.
Аміг’аи(х) I. 23. См. лігне.
Аміс П. 6. За этимъ.
Амнема VIII. 13. Ампем (вмѣсто: аліар)—эти.
Амхід(д) I. 7. См. ліхте.
Амыщад ІИ. 27. См. ліпщед.
Ан^ѵрдах Y. 12. См. лізі.
Анісгвецні ѴП. 2. См. ліегвуе.
Анваче ПІ. 33. 34. 47. 48. См. лівче.
Анкваріс II. 20. См. лікване.
Ансгоуні YI. 8. 9. См. Ахсгоцні.
Анхід Ш. 28. 29. См. ліхдѵне (ліхде) ср. ліхте.
Армінда (груз ) ѴП. 1. Не хочу.
Атласі VII. Атласъ.
Aojy-aijy ІП. 27. ат;у—горячій.
Атханда ПІ. 32. 46. Издаетъ. 1-е лицо—ам^анда; 2-е
лиио—ац^анда. Ср * ля.іс[яітдя.
А'^хе I. 42. VI. 1. Теперь.
А’^шдабнах II. 18. Си. лішдбуне.
Аходід ѴПІ. 23. (въ другомъ варіантѣ еміеделішд) см.
ліхед.
36
Ахсгоуні VI. 3. 5. См. лісгвуе.
*Ацарматі I. 6. 10. III. 30. 44. Матеріальное значеніе
слова мнѣ неизвѣстно. Въ стихѣ означаетъ обращеніе—ну.
Ашансірне II. 3. См. лісі^не, ашліскне.
В.—сС
Бабас П. 15. Баба—отецъ.
Баварха ѴШ. 11. Бавар —пастбище.
Базі Ш. 17. 24. 50. Сегодня ночью.
Базіш ІП. 10. Сегодняшній (на ночь).
*Бан I. 14. 21. 25. VI. 6.?
Банчвані^е I. 26 въ Банчвані. Банчвані—роднивъ въ
Барші Эцерской общины.
Бапар, папар. V. 3. Бап, паи—свяіцеЛникъ (стараго
посвященія).
Барбар VI. 7. См. Барбол.
Барболс VI. 1. 14. Барбол—.Варвара.
Бару а с Ш. 4. ѴПІ. 32. Бару—плечо.
Бачар III. 11. plur. отъ слова бач—камень.
Бе^а III. 8. Собственное мужеское имя. Въ пѣснѣ мужъ
Мано.
Беруаш III. 11. Желѣзный отъ слова береу, береж—
оюелгьзо.
Бімурзела Ш. 1. Собственное имя. Бімурзел’ад Ш. 22.
28. 33. Бімурзалас. Ш. 25. Бімурвалаш ІП. 43.
Бінгошіа IV. 1.—полный (б для благозвучія). Ср. гпепгі.
Бобшарепіі V. 6. Бобшар (груз.)—дѣти.
Боіл ілба II. въ каждомъ стихѣ припѣвъ. Значенія ма¬
теріальнаго не имѣетъ.
Бундрані I. 15. Мѣсто въ Эцерской общинѣ. Бундра-
иіже—выше Бундрані.
Бурі П. 25 (въ стихѣ) отъ слова мубѵр—темнота.
— 37 —
Варг ѴПІ. 31. Князь, дворянинъ.
Вахшам (груз.) Ш. 12. Ужинъ.
Bomaho YII. 1. Воша—сколько.
Воіда ліла воо. Припѣвъ ІѴ-ой пѣсни въ каждомъ сти¬
хѣ. Матеріальнаго значенія не имѣетъ. Ср. лілат.
Воэдреші ІУ. 4. См. О^вреші.
Восабрела I. 1. У. 3. 9. См. сабрал.
Г, ?і, h.-^, ^ Л.
Г’аб—ведро, г’аб^ал—I. 50. idem. plur. г’абар I. 38.
*ha6eqaMini У. 9.—?
ІІавуар, Ьабуар П. 18. УШ. 27. plur. отъ слова Ьавеу
—оружіе. Абуарі УП. 8. idem
Ііамас. Ш. 54. Утромъ. Ьам—утро.
flana хат УІП. 26.—Восклицаніе—ну, зй.
2важар УПІ. I. 26. Молодые люди (единственное—
^важ-марё (ср. иарё). Ср. ыахе.
Зважі VI. 6. Молодой.
Гвар У. 11 было.
Гвацадах УПІ. 24. См. ліцад.
Гвацхап ІУ. 4. См. ліцхап.
2ваша П. 10. ^ваші, ?4ваш—туръ. Ш. 9. ^вашіш Ш.
13. турій, ^вашар VЩ. 24. plur.
reeqap Ш. 20. См. ліцріне.
Гвецрепів III. 21. См. ліцріне.
^вемал П. 27. Воронъ.
Гверода УШ. 19 былъ. Ср. мар.
Гвеші I. 38 полный. Геші I. 51. idem. Гвешіа VI. 14.
Гвіуііп I. 23 на темени. Гвіу—темя.
ГвЦуціх УШ. 25. гвЦуце УШ. 25. см. лІЕ$вцуре, лцвце.
38
Гвінар—я хочу (гві—сердце; мар—имѣю) 2-е лицо—
гвіуар, 3-е—гвіхар П. 26. 27. Ср. мар.
^вінал П. 15. вино.
Гвінда ѴШ. 20. 21 (груз.) хотимъ. По-сванетсви наву.
Гвіхал ѴШ. 30. См. ліхал.
Гвіхар II. 26. 27. См. гвімар.
Гвічатех ѴШ. 34. См. лічте.
Гвішге I. 59. VIII. 33—нашъ.
Гезлір—П. 17. plur. отъ слова гезал—сынъ.
Дертей IV. 17. ^ерті, г^мерті, г^ермет (грузин.)—Богъ
(Сванетсвіе синонимы: Пуст—Господъ, Дец—небо).
Пеурд П. 26. 27. Вѣроятно.
^ешгмав, ?4ешгмав^ал I. 48. Назадъ.
пщім I. 49. Сзади.
Пешмарі ѴП. 5. Ьешма-—яшма.
Гімас. V. 11. Гім—земля.
iloqep I. 2. Мѣсто въ деревнѣ Ладрер, Эцерсвой общи¬
ны, гдѣ аилъ Нагчур Ричвіани.
Ііокерід ѴШ. 23. 29. Подошва.
Горвашіш ѴПІ. 26. Горваш—булыжникъ.
^урі Ш. 17. фурі ПІ. 24. см. ліаі.
Е.— е.
Eyqa III. 23. За это, на это.
Еугварс I. 37. Еугвар—такой.
Еуігар ІП. 57. Это только.
Емгіш VI. 4. Тамошній.
Емхвід I. 22. См. лімхві.
Ерхіс ѴШ. 20. 21. Ерхі—нѣкоторый.
Ес^рід ѴШ. 11—идете. Есхгрід ѴШ. 14. 17. idem см.
ЛІ8І.
Еснар. II. 10. Внезапно.
Есхгрід ѴШ. 14. 17. См. ес^рід.
39
Ешмаг (груз.) ѴШ. 17. Дьяволъ, Ср. вац.
Ешов I. 57. Пусть.
Ешху I. 12. III. 14. 15. 39. 58. Одинъ, первый.
Дагра ПІ. 56. Смертъ См. лідгарі.
Даділ Ш. 31. Настоящій, хорошій.
Дазурчіа ѴП. 3. Зурчі—царская корона.
Дар^ал, дар. I. 49. Кто-то.
Дахулс VIII. 17. Дахул—коза.
Дачвір—сестра; plur. ладчура. Ладчурас П. 19.
Дачвелан—Дадишвеліанъ, plur- Дачвеланар I. 3. Дачке-
Дашнас I. 40. Дашна—шашка.
Даштул П. 26. Медвѣженокъ] уменьшительное отъ сл.
Дедас II. 16. Деда (груз.) мать (сванет. ді).
Дедцал УП. 2. (груз.) Царица.
Дем^е I. 5. У. 11 Никуда.
Дессер У. И. (десса) Нѣтъ.
Дештіш УІП. 5. Понедѣльникъ. Лешті дештіш роковой,
фералъный понедѣльникъ.
Дідаб (груз.) IV. 1. Высота, достоинство. Дідеба ГУ.
Діді VI. 2 (груз.) Большой, (по-сванетсви хоша).
Ділацуварс ІУ. 15. Раннимъ утромъ. Цуар—роса, (дгос
—idem).
*Дімуцуварс IV- 16-?
Діханаре ГУ. 6- Лучшіе быки. Си- хан.
Дода ѴПІ. 30. Собств. имя.
Долашс УІ. 1. Доли—башня въ Бечойсвой общинѣ.
Долашіс УІ. 14. Дольская.
ланаш I. 52. Дадишкеліановскій.
дат;в—медвѣдь (груз).
2. V. 1. УІ. 1. УІ 14. idem.
Доліс ѴПІ. 34. Въ Доли.
40
у-/
уабівх I. 3. См. лібек.
уабѵда УП. 5. См. лібем.
уада У. 6. См. мар.
уадзуніне (уаіцуні) I. 19. См. лццуні.
уавуд(х) УП. 7. уавуда УП. 8. См. ліввем.
уала У. 5. Ты недоволенъ,—льна. 1-ов лицо—мала.
уамлет; I. 7. 30. уамлетс I. 8. 44.—имя коня Нагчу-
ра Ричвіана-
уанцѵлі У. 7- См. лiнqлi.
уасда Ш. 4. См. лідісг.
уасданда УІІ. 9. 12. См. лідісг. уасдандах ѴШ. 9. См.
тоже лідісг, лідесгі.
уацабурех У. 5. См. ліцбуре.
уацхііі У. 2. См. ліцхап.
уегні ІП. 58. См. лігне.
уемвахале У. 7. См. лімвхал.
*уереле У. 9. ? (уареаа—имѣлъ?)
уехѵрала I. 17. См. ліхѵрал.
уечо I. 37. См. лічеи.
уібінах УШ. 5. См. лібне.
уцва У. 10. уЦванда У. 4. См. мівва, мігваеда.
уігдѵн Ш. 56. Ты долоісенъ, ты виновенъ. 1-е лицо
магдѵн (ср. лігдѵяе).
уімезѵрах УШ. 7. См. лім8гр, лімзѵрі.
уімлаш ПІ. 58. отъ сл. уіміл—братъ (по отношенію въ
сестрѣ). Ср. мухбе—(братъ по отношенію къ брату),
уірвгда УП. 4. уірвѵд УІІ. 11. См. лірвѵне.
уіхалдес Ш. 57. См. ліхал, ліхле.
уішѵд УІІ. 6. 10. См, ліште.
уѵрагі УШ. 6. уѵраг, уѵ^ѵраг—Со. Георгій.
уурті I. 22. Куча, группа.
Ж ,—OfC.
Жабшхен I. 3. Сверху.
ЖаЬіл УШ. 25. ЖаЪ—обвалъ.
Жі III. 52. Вверху. Жіла I. 21. idem.
Жібен (жіб) УІ. 3. 5. Вверху. -
Жібіанша УШ. 34. Жибіани—деревня ушвульсвой об-
Жіііі УІ. 9. Выше.
ЖЦа II. 12. 27. Вверху.
ЖЦан УІІІ. 24. Сверху.
Жіканов УП. 7. Сверху.
Жілаішгвіне I. 40. См. лішгвне.
Жіламхедѵн I. 15. См. ліхдѵне.
Жілахвсгвірі I. 9. 45. См. лісгвре.
Жілофінгрісг I. 8. См. ліЬідгре.
Жілохвдені I. 29. См. діхед.
Жілохп^іші^е I. 44. См. лігуш$е, жілііуп^е.
Жіовлохгені III. 54. См. лігне, жілігне.
Жіовхагена П. 2. См. лігне, жілігне.
Жіовхасгурда ИІ. 5. См. лісгвре, жілісгвре.
Жіхвібѵні III. 52. См. лібне.
дарі И. 21. ц,ар—вопль.
д^уділ IV. 4. У. 1. Окрестности; іцвід—ограда, граница.
д,ерд II. 26. д,ер—мясо.
діцас ІУ. 11. л,іда (груз.) Кормилица.
Заг’ар IV. 9. Хребетъ.
Зедаіпіп УІ. 14. (груз. зедаші); зедаш—вино для лѵг
щшш,
тургіи
Зісхвш I. 39. Зісхв—кровь.
42
Ij J« ** ^
^гундіш УП. 6. Яхонтъ.
Івоіарас П. 17. См. лівіарі.
Iqi Ш. 7. См. лщі.
Імег Ш. 10. Y. 8. Гдѣ.
Імед I. 36. Мнѣніе; надежда.
Імжі I. 35. Какъ.
Jopi I. 34. 41. 50- Два, двѣ.
Іра У. 8. ірі I. 35. См. лірде.
Ірса VII. 1. (вмѣсто apex)—имѣется.
Ісгу L 35. icqey У. 2. Твой. Ісгу?4ан I. 66. idem ісгва
VI. 7. ісгвам IV. 1. твоему, ісгві ІУ. 6. ісгве
ѴПІ. 3. твоему, вашему.
Іск’а?4ал I. 7. Іск’а—сюда, внутрь.
Ісламс I. 31. Іслам—Исламъ Дадишкеліани, врагъ Наг-
Іслам Беріан IV. 10.—тотъ же Исламъ или Исламберъ
Ка (кагал). I. 12. 13. ПІ. 63. Сюда. См. лі^ле лідсе.
Кауі ѴШ. 17. І^ау—дьяволъ. Ср. Ешмаг.
І^ауѵЬедіх У. 6. См. ліфді, цаліфді.
І^аламіуя I. 12. ^аламт4іл I. 13. См. літ;ле, г$аліі;ле.
І^алахі$утапд УІП. 4. См. ліх^втунал.
Калв I. 52. (грув.). Гумно. Калвісі$а—на гумнѣ.
І^алолсіпед УІІІ. 22. См. ліспе, цаліспе.
І^алох^’абне I. 20. 24. См. ліц’аб.
чура Ричвіани.
Дадиппселіани.
Істам III. 15. Сновидѣніе. Ср. ліістам.
Іхвачхіелех ГѴ*. 9. См. ліхчвіел.
Ічодіале УШ. 31. См. лічед.
43 —
Камідлеца I. 46. См. ^ѵліу
Каміскіна I. 47. См. лісі$не, ^аліс^не.
і^амсов УП. 8. Снаружи.
К/амчу IIL 34. 48. За.
К’аріш qopije I. 32. К’аріш qop—большія ворота, двери
(главныя) въ домѣ;—т;е—въ....;—si—у входа.
І^ахабікі I. 4. См. лібік.
Кахбер VIII. 35. Собственное имя.
Кач—I. 23. Прямо, дыбомъ.
Кашаг—большая долина въ Осетіи; І^ашаг^е V. б. въ
Еашаѵъ.
qBapix ІИ. 5. 43. Меринъ.
qBe-'іеіііла II. 25. См. лiqвлe.
qeise ІИ. 13. Печенъ; qeisam. V. 4.
Квіні VI. 9. Квін—душа, запахъ.
Квіцра III. 9. Туръ. Лаквцурі—мѣсто пастбища ту¬
ровъ; лаввцурі^е II. 9. на....
qepi V. 13. qep—благодать.
Кец VI. 14. Яма для вина.
Кецілс ІП. 52. Кеціл—чури.—тоже что и вец.
qiac IV. 8. qia—шея; qiacoe ѴП. 5.—на шеѣ.
Кінчх I. 41. Горло.
ш
Кобе I. 27. Коб—большая чашка.
Коцарс I. 4. Коцар, ріиг. отъ сл. кор—скала.
І^орвад ІИ. 17. 50.—Домой.
І^орван ѴІИ. 12. Собраніе (караванъ).
qop^cRimcij I. 42. См. лісцне.
qopc лохвагн III. 18. 25. 37. См. лігне, qopcairHe.
qopc хагена IV. 11. См. idem.
І^рістес I. 57. Христосъ. І^рістеш Ш. 38.
Куб (груз.) П. 22. Гробъ.
І^ѵмрар II. 20. Ш. 27. V. 12. plur. отъ слова qm—
слеза.
44
Кѵрцін Y. 4—хлѣбъ осетинскій—черный изъ ячменя.
(сванетское чемнеш діар: чемен—ячмень, діар—хлѣбъ).
qypMii—т;оца Ш. 4. Мушкетъ. Т^оц (груз.)—ружье. Ср.
вут;хва.
qyp4aijia ІП. 38. (qypqa)—собака.
Кѵсаші УШ. 28. Кѵсе—сугробъ, снѣжная мятелъ.
І^ут П. 16. ІІирогъ съ сыромъ.
Ку^хва Ш. 16. 30. 44. Кут4хвас—32. 46. Кут^хва—вин¬
товка.
Л.
Лаг^хѵнад I. 11. См. лігт4хѵне.
Ладрер I. 2. деревня Эцерсвой общины.
Ладчурас П. 19. См. Дачвір.
Лацомех УІП. 13. См. ліфді, ліфті.
Лаухвідах УШ. 12. 15. См. ліхвед, ліхве.
Ладе III. 39. См. лідісг.
Ла^’ах I. 5. См. лЦ’ех.
Лачвра ПІ. 31. Постель.
Лакврама т;хумад УШ. 7. Мѣсто въ верховьяхъ Ингура
(лакврам—морозный (вварем—морозъ, ліввремі—мо¬
розить), т;хум—голова, вершина).
Лавврас II. 24. 28. Лаввра—снѣжная вершина въ Сва-
петсвомъ хребтѣ.
Лaqвpaш ларшід ПІ. 29. См. xaqepaiii лірші.
Лaqвpaш лірші—стелить постель. ЛaqвpaIп ларшід Ш.
29. Чтобы постелить постель; лолуршед Ш. 31.
Мы постелемъ.
Лаввцурі^е П. 9. См. ввіцра.
ЛавЬад УІІІ. 35. См. лівфе.
Лалгена ІУ. 6. Пожертвованные. Ср. лілгене.
Лал8Ігал ІУ. 14. Жилище. См. лівге.
45 —
Лал^ѵрі УШ. 13. Лалт;ѵр—прорицаніе.
Ламад III. 35. (сеуд ламад). Мнѣ захотѣлось видѣть.
Ср. амад.
Ламаріа УІ. 10. Св. Марія.
Ламас VIII. 31. 32. (груз. ламазі) Красивый (по сванет-
сеи сгвам).
Ламістам ПІ. 15. См. ліістам.
Ламі^л I. 12. См. літ/е. .
Ламдваматс УПІ. 20. Лaмqвaм (ср. намдвам)—мѣсто у
главнаго хребта въ Ушвулѣ.
4
Ламріа У. 1. (см. Ламаріа).
Ламтаілаша, і. ІИ. 35. 36. Ламт4ілс III. 37; лам^іл-йшг
жены.
Ламужвда III. 15. См. лівже.
Ламханда УІ. 9. Пахнетъ, слышенъ запахъ. Ср. ліхане.
Лапэдалдаш УІ. 4. Прил. отъ Лаідоалд—деревня Цхо-
марсвой общины.
Ларда У. 8. Мѣсто (помѣщеніе, вомната), пристанище.
Ср. лірде.
Ларшун Ш. 41. См. ліршвні.
Ласгід У. 11. Осмотръ. См. лісгді.
Ласмунас III. 36. См. семун.
Ла^ел?4ра I. 6. См. т;ел^ра.
Лат4хварс III. 8. См. лі^хвар.
Лахасгурад УПІ. 8. См. лісі$вре, лісгвре.
Лахвард УПІ. 18. Горное пастбище.
Лахвас ѴШ. 16. Лахваші УІП. 35; лахва—гора.
Лахвбал У. 13. См. мухбе.
Лахвена УІ. 6. См. ліхвіе.
Лахвмаралоіпі УІ. 5. См. ліхвмаралі.
Лахвра III. 40. Окошко.
Лахедѵн II. 9. См. ліхдѵне.
Лахзоза (лахзола) УІ. 11. См. ліззві.
46
Лахвба III. 19. лахбаш YIII. Э’О. лахуба III. 20. лаху-
бас II. 18. лахубас—III. 18. См. мухбѳ.
Лацлас II. 21. См. цал.
. Лацу (лацуалі) YI. 5. См. ліцпал.
Лацхідаріс YHI. 14. Лацхідар—названіе мѣста.
Лачабі Yin. 19. См. лічабі.
Лачаі$ ІИ. 58. Женскій головной уборъ, личакъ.
Лашг’аліс I. 34. См. лішг’алі.
Лашхраші VI. 1. 2. Лашхраіп—деревня Эцерсвой общины.
Лежа II. 7. YI. 8. ѴПІ. 11. 14. Вверхъ, снизу вверхъ
(ср. леі$ва).
Лежаші ЛТП. 18. Выше.
Лежрі II. 1. 8. 23. См. ліжрі.
Ле^ва YI. 11. Сверху внизъ.
Лелатс Ц. 20. Лелат—любовница. См. лілат.
Лелтха II. 2. См. мултехі.
Лерсгвен П. 12. Правый. Для 1-го лица—мурсгвен.
Лер^анхен ѴШ. 15.—Съ ліьвой стороны (съ правой—
Лерт;ен II. 13. Лѣвый. Для 1-го лица мѵртен.
Лет; і ладе?гіс ѴПІ. 2. Лет;—ночь. Ладе^—день. Лет;-і-
ладе^іс—сутки.
Лешцімі YJI. 4. Леш^марар—серьги.
Лешхі VIII. 5. См. лішхі, см. дештіш.
Лібек—враждовать, уабікх 1. 3» Враждуютъ съ тобою.
Лібем (ліцбіне idem) привѣсить; цабѵда(х) YII. 5. ви¬
сѣли у тебя, были привѣшены у тебя.
Лібік—касаться (ср. лібек) і$ахабік I. 4. коснулся.
Лібне—начинать. Убна III. 52. непочатый. Жілібнѳ;
жіхвібѵпі III. 52 (вмѣсто жіхвібне) начну; уібін&х
VIII. 5. Вы начали.
Лівже—спать. Ламужвда III. 14. Я васнулъ.
Лівзірал—совѣтоваться. Хіизіралед VIII. 2-совѣтовались.
47
Лівнарі—слушать. Ховнарі III. 40. Я слушаю.
Лівхарі—воспитывать сиротъ (вохар—сирота) івохаріс
П. 7. Пусть воспитываетъ.
Лігвеч—гнаться. Ма^вічв I. 49. Гонится за мноюг
Лігершлі—наполнять] аугершлісі^. I. 39. Я тебѣ {вамъ)
наполню.
Лцесв (въ Вольной Сввнетіи лі^ешкі, лці) похищать.
(ліцхві, ліцхвпені—idem) ог^е ІИ. 22. (ан^е) по¬
хитилъ (у насъ).
ЛіЬінгре—сѣдлать. Жіліііінгре—осѣдлать. Жілауііінг-
рісг—я для тебя осѣдлаю; жілохЫнгрісг—я для
него осѣдлаю] жілофінгрісг I. 8. Я для себя осгьдлаю.
Лігне—стоять. Аміг’ан(х) I. 23. У меня встали. Чуліг-
не—остановиться] чуосвігн I. 33. Остановился.
Хог’анх I. 34. Остановились, пришли. Хогенах
IY. 7. Останавливаются, приходятъ. Жілігне—
стоять вверху, среди. Жіовхагена II. 2. Я стоялъ]
жіовлохгені III. 54. Я встану, qopc лігне—при¬
ступить къ дверямъ, qopc лохвагн III. 18. 25. 37.
Я приступилъ къ дверямъ] qopc хагена IV. 11. у
дверей стоя.ш. Ставить, надѣть, уегні III. 58.
ты надгьнешь.
ЛЦрал Ш. 26. Пѣть.
Ліг^хѵне—натягивать. Лаг^хѵнад I. 11. Чтобы на¬
тянуть.
Лідг’арі—умирать. Дагра III. 56. Смерть.
Лідісг—положить. 1-е лицо Маода; 2-е лицо (III. 4.)
уасда—ты кладешь; 3-е лицо—хасда. Хасдан ѴІП.
32. лежало. Вложить, издать. Лгу де III. 39. Из¬
дашь. Надѣвать, уасданда(х) ѴП. 9. 12 у тебя,
у васъ надѣты. Лідесндах гі.уасда ѴШ. 9. У васъ
иміьется, есть.
Лідранал—ждать. Хедранал II. 26. Ждетъ.
— 48 —
I
Ліже?4—идти (впередъ). Хожо?4да VII. 3. Шелъ.
Ліжме—перерывать. Нумліжме (нѵма, нума) не переры¬
вать. Нумхіжомід U. 5. Не перерывайте.
Ліжре—мочить. Мадн’амжіре I. 28 (мадма—нѣтъ, ам-
жірс—намочило plur. амжірех) меня не намочило.
Ліжрі—миловать. Лежрі II. 1. 23. Помилованный, до¬
стойный сожалѣнія. Мажѵр У. 6. Жалость.
Лііцуні—приносить жертву (что нибудь малое, ожи¬
дая за это бдльшаго). уад^унте (цад^уні). I. 19.
Я тебѣ принесу жертву.
Лізге—жить. Хілзігал I. 2. (въ стихѣ хілзігала) жилъ.
Лалзігал IV. 14. жилище.
Лізелал—ходить. Хізелала III. 6. Ты ходишь.
Ліззві—идти на встрѣчу. Ск’аліззві. Ск’аламзозах И. 21.
Пустъ идутъ на встрѣчу. Лахзоза (лахзола) VI.
11. шелъ на встрѣчу.
Лізі—идти ѴІП. 6. 10. 16. 21. Он^урі I. 14. я иду
сюда (ср. есхврі — я иду туда), ^урі ПІ. 17. иду,
прійду. Звурі Ш. 24. idem. Ан^ѵрдах V. 12—они
гили. Чулізі—идти туда. Чуло^вріне I. 43. Пой¬
детъ туда.
Ліістаи—сниться. Ламістам Ш. 15. Мнѣ приснилось.
ЛЦ’аб—идти, проходить; і^алЦ’аб—пройти. І^алохдаб-
не I. 20. Я прошелъ.
Лівване—бросать, проливать. Анвваріс II. 20. пусть
бросаетъ, проливаетъ (слезы).
Ліввеи—надѣвать, уавѵд, а. ѴП. 7. 8. У тебя надѣтъ.
Лідвісг—сказать. Мадвед I. 36. Вы мнѣ сказали.
Лiqвлe—дѣлить, разставаться. qBexai (въ стйхѣ: qeexe-
иіла II. 25.) разстается.
Ліявре—лежать, положить. Xeqypex IV. 15. Положе¬
ны были.
ЛЦвцуре—отрѣзать. Мідвцура I. 41. Я отрѣзалъ. Ад-
49
і$уцір—отрѣжь, plur. адг$уцуред. 3-е лицо ад^уцу-
рас, plur. адг^уцурах (П. 19.) пусть они отрѣжутъ.
Лі^вце—idem. Гві^уце—ѴШ. 27. отрѣзалъ (намъ)
plur. гвцуціх ѴІП. 25.
JiqBme—ломать, нарушать клятву. Акушех Y. 13.
сломали.
Лікед—брать. Лолкгдед УИ. 45. Возьмемъ.
Лі^’ех—уступать. .larj’ax—чтобы уступитъ. I. 5. Ср.
форму ліг$хе—заставитъ уступитъ.
.liqi—взять жену. Iqi III. 7. Взялъ окепу.
jliqpiee—кому-нибудь что сдѣлать. 1-е лицо мі мецар;
2-е yeqap; 3-е xeqap; plur. 1-е ueqap, гвецар. (Ш-
20) съ нами случилось. 2-е yeqapx. 3-е xeqapx.
1-е Meqpem. 2-с yeqpeni. 3-е xeqpern. plur. 1-е не-
qpeei, rBeqpem (ІП. 21) съ нами случится. 2-е
yeqpemx. 3-е xeqpemx.
Лiqyлhyнe—каркать. Xoqyлhyнe П. 27. Каркаетъ.
Лікѵліу—ударить. І^алікѵліу. І^аміцлеца I. 46. Я ударю.
Лікфе—узнать. ЛавЬад УІИ. 35. чтобы узнать.
Лівче—задрать къ верху, приподнять. Анкаче III. 33.
34. 47. 48. задралъ (ноги).
Лілат—любовь, любить. Ліла ІУ. 1. Лелат—II. 20. AJ
ліло Крісте (начало рождественной пѣсни) о люби¬
мый Христосъ (можетъ быть искаженное народомъ
Лілгепі—жертвовать. Лѵлген (лѵлгенс VI. 13) самый
лучшій, пожертвованный. Лалгена ІУ. 6.
Лімаргс VIII. 27. Лімарг—храбрость.
Лімаруві—доставать. Чулімаруві—достать снизу. Чов-
хамуруа ІИ. 9. Достаешь.
Лімачв I. 18. 36. 54. 55. Старостъ. Ср. мечі.
Лімбаві—говоритъ. Хонубав II. 15—22. Скажи.
Лімзѵрі—благословлять. Чулімаѵрі—благословить. Чолме-
4
50
зѵрад I. 57. Пусть онъ (пасъ) блаюсловгтъ. Нам-
зур HI. 38. Благословенъ нагвамзурас IV. 17.
Лімкхал—ухазтіватъ, упрашивать, уемнахале V. 7. За
тобой ухаживаютъ.
Лімхві—встрѣтиться. Еихвід I. 22. Встрѣтились
(они) со мною.
Лімшгвар—находиться въ гостяхъ. АН нак’амхві или
муиігвріхві—я нахожусь въ гостяхъ. Мі хвемшгвар
I. 31. (хвемшгварена—для стиха). Я хочу быть
гостемъ. Хемшгвар I. 30. Онъ хочетъ быть гостемъ.
Лівдлі—прижимать, притгьснять. уанчѵлі V. 7. при-
тѣсняешь.
Лііуане—поминать. Міцанас II. 15. 16. Пусть онъ (она)
меня поминаетъ.
.Ііцант;унал—ворошть что-нибудь (о сильномъ человѣкѣ).
3-е лицо хецапт^уналс VI. 11.
Ліоше—брать. Хабіша VI. 14. Взяла.
Лігуп^е—отвязывать. Жілііуице—отвязать (наверху).
Жілохцішісе I. 44. Отвяжетъ.
Лірашві—поргпить, снимать все дорогое съ ружья. Чу-
лірашві—испортитъ. Чуовмірашвіх III. 16. Мнѣ
испортили.
і
Лірде—жизнь, жить. 1-е лицо хвірі. 2-е хірі. 3-е ірі.
(I. 35) онъ будетъ; plur. 1-е лицо хвірід. 2-е хірід.
3-е іріх—они бгудутъ. Іра(х) id. V. 8.—1-е лицо
лѵмархві, 2-е лѵмархі. 3-е лѵмар (11. 10) онъ былъ,
явился. Ср. мар. Овлѵмардхі (III. 8) ты былъ.
Mepi (III. 10) у меня будетъ. 2-е л. уері. 3-е хері.
Лірдеуара III. 2. живешь (лірде—жизнь, цар—имѣешь).
Ср. мар.
Лірвѵне—висгьть. уірвѵда(х), уіркѵд VII. 4. 11. висѣли
(у тебя). Харвѵдах IV. 8.
Ліршвиі—упоминать. Ларогун—чтобы упомнгть. Лар-
51
шун харах III. 41ч имѣютъ воспоминаніе, припо¬
минаютъ.
Лісга ІП. 40- Въ, чрезъ.
Лісгвуе, лісгвуѵне—находиться. Сгоуі (сгеуі) VI. 1. на¬
ходится. Ср. лісгвуіні. Ахсгоуні (ахсгеуні) VI. 3.
5. Ты пріидешь. Анісгвеуні VII. 2. идетъ впереди.
Лісгвуіві—сѣсть впереди. 1’алсгввунілі—ГѴ. 10. впе¬
реди сѣлъ.
Лісгвре, лісісвре—садиться. Жілісгвре—сѣсть. Жілдхв-
сгвірі I. 9. 45. Я на него сяду. Ср. жілаусгвірі—
я на тебя сяду. Жіовхасгурда III. 5. Ты садишь¬
ся, сѣлъ. Хасгурдах ІП. 19. сидѣли, сидятъ. Хас-
гурда ѴПІ. 35. сидѣлъ. Лахасгурад ѴШ. 8. вы
сѣли.
Лісгді—смотрѣть. Ласгід. Л. 11.
Лісі$не—выскочитъ. Аі^с^іне II. 4» 7. Выскочилъ. Qopija-
ліскне—выскочить изъ дому, (^орг^адскініса I. 42.
выскочилъ изъ дому. І^аліс^не. Б^амісвіна I. 4 і . Я
выскочу. А птліс.^на—внезапно прыгнуть. Ашанскіне
11. 3. внезапно прыгнулъ.
Лісгіе, калісце—■свернуть съ дороги (перелицевать платье)
К^алолсіпед VIII. 22. свернули.
Літабе—стругать. Мітабах II. 22. Пусть стругаютъ
(мнѣ).
Літех—ворочаться. Твехні ІП. 50. Я ворочаюсь, вернусь.
Літ;ле—перевязывать. І^алі^ле—перевязать. І^алаыцл I.
12. Мнѣ перевяжи. І^аламтгіл I. 13. Мнѣ перевя¬
залъ, перевязала.
Літцвце—отрывать. Метццр IV. 5. VI. 12 оторванный.
Літре—пить. Чулітре—выпить, Чулохвтуре I. 27. я
выпиваю, я выпилъ.
ЛЦхвар—охотиться. Лат;хвар —охота; ла^хварс ПІ. 8.
Па охотѣ.
52
Ліфді—продавать. Ъ^аліфді. КамѵЬдіх—меня продаютъ;
кауѵ!і(е)діх Y. Тебя, васъ продаютъ. Лауомех УШ.
13. Дадутъ вамъ.
Ліфнарі—подслушивать. 1-е лицо прош. вр. Масѵмд Ш.
2С. Я подслушалъ. 2-е уасѵмд. 3-е хасѵмд.
Ліхал—знать. Гвіхад УШ. 30. Знаемъ, уіхалдес Ш.
57. Знай.
Ліхане—слышать запахъ. Ламханда УІ. 9.—Ср. лісме—
слышать звукъ.
Ліхвіе—встрѣтить, встрѣтиться. Лахвена УІ. 6.
встрѣтился, встрѣтилъ.
Ліхвмаралі—шутить, жаловать. Лахвмаралоші (лахв-
марал) чтобы... VI. 5.
Ліхвед, ліхве—встрѣтить. Лаухвідах УШ. 12. встрѣ¬
тились- съ вами.
Ліхдех—приносить. Міхдег Ш. 55. Приносятъ, при¬
несутъ мнѣ.
Ліхдѵне" (другая форма: ліхде) приноситъ, явиться. Жі-
ліхде—здѣсь, вверху очутиться. Жіламхедѵн I. 15.
Я здѣсь (вверху) очутился. Лахедѵп II. 9. Онъ
пришелъ, явился. Анхід ПІ. 28. 29. Принесъ.
Ліхед—приходить. Лонхвдені I. 26. Я прихожу, я при¬
шелъ. Жіліхед—приходить снизу вверхъ. Жілохвде-
ні I. 29 .Я пришелъ вверхъ. Лохвед I. 32. Я при¬
шелъ. Омхедхішт; УШ. 8. Вы пришли. Алхадід
УШ. 18. пришли. Аходід УШ. 23. idem. Оехвад
ѴШ. 29. idem.
Ліхі^втунал, каліхі^втунал—двигаться (ліхгртуне—дви¬
гать). К.алахцутанд ѴШ. 4. двинетесь.
Ліхте—привести. Анхѵ—приведи. Аміхд—мнѣ приве¬
ди. Анхід—приведите. Аыхід—мнѣ приведите. I. 7.
Ліхѵрал—умолять, уехѵрал (а—-въ стихѣ) I. 17. Я те¬
бя умоляю.
53
Ліхці—гнѣваться. Хохеціх V. 13.
Ліхчвіел—прыгать (о скотѣ). Іхвачхіелех IV*. 9. пры¬
гаютъ.
Ліцбурі—брить, уацабурех У. 5. васъ брптпъ.
Лідені—рѣзать. Чуліцені—зарѣзать; чухвасені ПІ. 51.
Зарѣжу.
Лщііені—рѣзать. Надііашел УІ. 12. Частое рѣзаніе.
Ліцсе—приглашать. І^алідсе. Кахвацсі Ш. 53. Я при¬
глашу.
Ліц—вода. I. 14. Въ стихѣ словомъ этимъ обозначена
рѣчка Кѵдѵрла въ Эцерской общинѣ. УШ. 27 Гор¬
ная вода, обвалъ.
Ліцад (груз. корень) опередить. Хвацадах УПІ. 24.
Опередили (насъ).
Лідонце—чуть держаться. Хацонца II. 12. 13 (3 л.)
чуть держится.
Ліцнал—смѣяться. Ладу (лацуалі) УІ. 5 смѣхъ.
Ліцхап—быть окруженнымъ. Гвацхап ГУ. 4. Мы окру¬
жены. Хацхіпх IV. 16. Закруглены, заложены, уац-
хіп У. 2. Тебя окруоюаетъ.
Лічабі—прокладывать дорогу въ снѣгу. Лачабі ѴШ. 19
Лічед—спрашивать, ічодіале ѴШ. 31 спрашиваетъ.
Лічем (ср. лЦвеч) гнаться, преслѣдовать Хечмінал., а.
П. 6. Погонится.
Лічте—проклинать. Гвічатех УШ. 34. Проклинаютъ.
Лічдѵне—смѣшать. Хачѵдах УШ. 28 были смѣшаны.
Лічед—уходитъ. Омчед У. 2. ушелъ, ушли. Лічед ѴШ.
6. 10. 16. Для усиленія слова лізь
Лічеы—дѣлать. Чемне I. 18. дѣлай, цечо I. 37 Я сдѣ¬
лаю вамъ, тебѣ.
Лічѵлчхѵне—издавать. Мічѵлчхѵнах—пусть издаютъ (по
мнѣ).
Лігаг’алі—доить. Лагаг’аліс I. 34. для доенія.
54
Лішгвне—вынимать. Жілішгвне—вынуть извпутри. Жі-
лаішгвіне I. 40. Вынимаетъ.
Лішдбуне—чистить. А^шдабнас. (3 л. plur) П. 18
Пусть чистятъ.
Лінщед—падать. Ш^едні (въ стихѣ: нщеденіла) П. 24.
падаетъ. Чуліпщед—бросаться внизъ. 1 л. чуов-
мепщдехві, 2 л. чуовмепщдехі, 3. чуовмепщделі (И.
28) бросается внизъ. Пускать, ронять (слеза). Ам-
шqaд (кѵмрар) Ш. 27. Я роняю (слезы).
Лішт;аб—дѣлать. Хаші;аба VL 10. сдѣлала.
.Ііште—разсыпать, бросать (ср. лiqвaнe) уітуд—ѴП.
6. 10. у тебя разсыпаны.
Ліштхе—источать, замаливать (средній залогъ ліштеч).
1 л. номмаштеха. 2 л. (И. 14). номуаштеха—ты
не замолишь. 3 л. (П. 11. ѴШ. 33). Номхаштеха.
Лішхі—сожигатъ. Лешхі УШ. 5. сожженный.
Лолкѵдед. Ш. 45. См. лікед.
Лолтршед Ш. 31. См. лaqвpaш лірші.
Лонхвдені I. 26. См. ліхед.
Лохвед I. 32. См. ліхед.
Лгдбаші VI. 11. женщина, жертвующая въ церковь.
Лууо—молоко. Лууом. I. 38. молокомъ.
Лузор.* УІ. 4 Собраніе.
Лѵлгені УІ. 13. См. лілгені, лілгеі.
Лѵмар П. 10. См. лірде.
Лумчваріс I. 14. Лумдвар—названіе мѣста въ Эцерской
общинѣ.
Лгмурцваи ІУ. 14. Башенный, снабженный башнями.
' MypqeaM—башня.
Лун^ровс ІУ. 12. Вызолоченный. Ср. ог^вреш.
Луі^екал УШ. 34. На пропалую.
Лѵшвад ІУ. 13. Окованный (въ данномъ случаѣ сере¬
бромъ) лѵшкадовхі Ш. 3. ты окованъ.
0 0 —
М —Ж.
Ма.’а.і ІИ. 20. 21. Что, папой.
Mar V. 2. VIII. 8. Всѣ.
Маг’вічв. I. 49 См. лі?4веч.
Мадма I. 55. III. 39. ѴШ. 30. Не, нѣтъ.
Мадмауарх I. 38. См. мара.
Мадмамжіре I. 28. См. ліжре.
Мажѵр V. 6. См. ліжрі.
*Мад,іх V. 5.
Маквед I. 36. См. ліквісг.
Малдіан I. 53. Милосердный.
Мандровс III. 55. Мандрев—упрекъ.
Маеолс ПТ. 7. Манол Ш. 22. Манош Ш. 42. Мано
—соб. женское имя. Ш. 55.
Мара, мар—я имѣю. Sing. 1-е лицо—мі мар. 2-е сі
уар. 3-е eyic хар. Plur. I. н’а нар. 2. св’а уарх 3.
еуіарс харх. Мадмауарх I. 38. Вы не имѣете.
Харас И. 17 вмѣсто хар. Харах ПІ. 41 вмѣсто
харх. Овуарена IV. 5. ты иміъешъ. 1 л. Мада.
2 л. уада (V. 6). Имѣй.
«
Марглітар Ml. 10. Маргліт— жемчугъ, жемчужина.
Марё I. 58. V. 2. Че.ювѣкъ, люди.
Маре I. 37. За то.
Mapoij III. 56. Что, что битъ, (porj отъ сл. ліргаді—
говоритъ.
Масард И. 15. 16. Много. См. царсавд.
Масѵмд Ш. 26. См. ліфнарі.
Махе ѴШ. 1. 26. Молодой.
Махечені ІП. 42. Что лучше будетъ. Ма—что. Ср.
хода.
Махрабао V. 9. Имя.
Мачхцар IV. 9. plur отъ слова Мачхап. Водопадъ.
56
Машен Ш. 49. Старшій.
Мезрас VI. 14. Мезра—церковь. Мемзѵр—молящійся,
приносящій жертву. См. лімзѵрі.
Мерде I. 58. Живущій—отъ сл. лірде.
Мері Щ. іо. См. лірде.
Местіад Ш. 24—въ Местію.
Местіалард Ш. 16. Местіалар—Местійцы, жители
Местійской общины.
Местіалаш Ш. 1. Местійскій, изъ общины Местіи.
Метцвцр IV. 5. VI. 12. См. лшівецв.
Меэді—собственное имя знаменитаго охотника. П. 1.
6. 8. 23. 24. 28. Меэдіс П. 4. Меэдіш. П. 26 27.
Мехарсов. ѴП. 9. На кистяхъ рукъ. Мехра—кистъ
руки.
Мечі I. 1. 18. 54. Старый. См. лімачв. Другая форма:
меці (мецін) I. 9. 45.
Мі—я Ш. 14. 15. МЦал I. 31. 39. Міі—и я I. 37.
Міа Ш. 17. 24. 50.
МЦва—я имѣю; 2 лицо уігва V. 10. МЦванда—я имѣлъ
2 лицо, уцванда V. 4.
МЦвцура I. 41. См. лЦвцуре.
Міваула V. 6. Собств. имя.
Мівдор (груз.)—поле. Міндорлежа II. 7. по полю вверхъ.
Міп^анас II 15. 16. См. ліцане.
Мітабах II. 22. См. літабе.
Міхдех Ш. 55. См. ліхдег.
Міча—свой, его. I. 40. 65. II. 11. IV. 12. 13. 14. V.
13. VI. 13. Мічес IV. 11.
Мічѵлчхѵнах II. 21. См. лічѵлчхѵяе.
Мішгва См. мішгу.
Мішгу-—мой. I. 6. 7. 10. 13. 30. III. 16. 19, 20. 30
44. 46. Мішгва I. 8. 44. И. 14—22. III. 18. 26.
32. 37. 47.
Мовмарена Ш. 10. На что мнѣ было. 2 л. моврарена;
3 л. мовхарена. Ср. мар.
Мташі УІ. 6. Жница. Літі—жать
Мугвда I. 28. 49. Жакъ будто.
Мѵдрах (груз.). I. 46. Нагайка.
Мѵі^ан У. 4. Вмѣсто.
Мултехі—Лентехецъ (Лентехі—въ Дадіановской Сване-
тіи) plur. Лелтхол; plur собирательное Лелтха П. 2.
Мунадад УІ. 7.—Вели сюда (eHqafl—ягг/cto).
Мургвалс П. 2. 5. Мургворд ІУ. 7. Мѵргвал—собраніе.
Мусулд УІП. 19. уменьш. отъ сл. мус—снѣгъ. Мусас.
УІП. 28.
Мѵхар ІП. 54.—Завтра.
Мухбе—братъ, plur. лахуба ІП. 20. Лахубас II. 18.
.Іахвба ІП. 19. Лахвбал У. 13.
Мѵхір Ш. 28- 29. Лучина. Въ разговорной рѣчи мг$-
вал. (Вольная Сванетіл).
Н.—
Н’а ІП. 31. 45. Мы.
Набрахс II. 4. Между ногъ. Брах—шагъ; набраха.
Нагвамзурас ІУ. 17. См. лімзѵрі.
Нагчур, рд. I. 1. 35. 42. 50. Собственное имя одного
ивъ фамиліи РичБІанН) враждебной Дадишвеліанам^
нагчуріш—прил. I. 18. 54.
Haqep У. 10. Ударъ.
HaMeqa—жі У. 13- HaMeqa—мѣсто въ Ушкульской
общимъ.
Намзур ІП. 38. См. лімзгрі.
HaMqeaMa^e УІІІ. 22. HanqBaMa УІП. 23. HaMqeaM—
УІП. 28. HaMqeaM—ледникъ около Ингура въ глав¬
номъ хребтѣ.
НацЬаніед \І. 12. Сы. ліцііені.
Начвлашаш ІП. 41. Начвлаш'^ ТТТ. 42. отъ слова нач-
влаш (ПІ. 45.) вѣно, приданое.
Нашдобан I. 56. Ііашдобаш I. 59. Нашдобі—милость.
(ср. груз. швідоба).
Небгваш I. 11. Небгва—лобъ.
Ном ПІ. 57. Не. Еуігар пом не только это. См. нѵма.
Номуаштеха И. 14. См. ліштхе.
Номхаштеха П. 11. YIII. 33. См. ліштхѳ.
Нѵма I. 18. Не.
Нум—анцешед III. 23. Не обращайте вниманія. Неопр.
наклоненіе мнѣ неизвѣстно.
Нумхіжомід II. 5. См. ліжме.
о.—о-.
Овуарена IV. 5. Имѣешь. См. мар.
Овлѵмардхі ПІ. 8. См. лірде.
Ог^е III. 22. См. лцеск.
О^вреіп (груз.) IV. 3. V. 2. Золотой. Boijpemi IV. 4.
СЦвреші ѴШ. 9.
Омхедхіші; ѴПІ. 8. См. ліхед.
Омчед V. 2. См. лічед.
Он^урі I. 14. 21. 25. См. лізі.
Онхвад VIII. 29. См. ліхед.
Освігн I. 33. См. лігне, чулігпе.
Оул$іее II. 4. 7. См. ліс^не.
П, І(. — Ъ, у.
Цацалс I. 47. Цацал—спускъ.
Царсакд, іуірсаг П. 17—22. Хорошо.
Цаі;ві I. 23. IІат(в—волосъ, plur. И. 19. іуцвар.
59
ІТацха I. 21. Мѣсто около деревни Иск’ар, Эиерской
общины; Цацхіш I. 47. пршгаг.
Первга^а III. 13. Легкое,
Цері ѴІП. 9. Дер—цвѣтъ.
Цідіаншер—гт фамиліи ТІидіановъ. (ср. СДаршер, Кі-
піаншер и т. п.).
Пілар I. 28. Уста, губы.
IJoqacoB VII. 11. По бедрамъ. Начало noq.
Лусташ I. 59. Дуст—господинъ, Господъ.
Равкнас (равкен) VII. 1. Что дѣлать, (груз. корень
ввна).
Рамаза—припѣвъ 1-ой пѣсни; матеріальнаго значенія
не имѣетъ.
Ранг (мингрель). II. 15. Медъ съ аракомъ.
Рачулд. II. 3. 7. уменьшительное отъ слова рач—заяцъ
Рера—припѣвъ начала и конца каждаго стиха ІІІ-ей
пѣсви. Матеріальнаго значенія не имѣетъ.
Ріпгвошіа IV. 3. гвеші, гвоші—полный.
Рожнарс IV. 8. Рожнар plur. отъ слова рожен—бубен¬
чикъ.
Pvhi И. 25. V. 8. Свѣтъ.
С —С
Сабрал I. 35. И. 1. 8. 23. Несчастный. Ѵос. Восаб-
рела (о сабрела). I. 1.
Саваш (VIII. 16), савіаш V. 4. Осетинскій; ср. Мусві
—осетинъ.
Садгем ІП. 10. Шалашъ.
Саділ (груз.) ІП. 12. Обѣдъ.
60
Самаг^а V. 10. До трехъ.
Сам^ал I. 27. См. семі
Самкар. ІУ. з. Иконостасъ.
Саргеб Щ. 45. Полезный.
Саруіші УІ. 9. Сарац—медъ.
Сг’а I. 36. ѴШ. 6. Вы. Сг’аі И. 5. III. 23.
Сгебін I. 22. Впередъ. Сгобін УІ. 6. id.
Сгоуі VI. 1. См. лісгвуе, лісгвуѵне.
Семі I. 22. 46. Три. Садцал I. 27. id.
Семун (семунд III. 47. 49.). Щуринъ, plur. семувар,
ласмува. Ласмунаш Ш. 36. Домъ шуръевъ.
Сер^ал I. 5. Сер—уже.
Сеуд Ш. 35. Сауд—жалѣть, безпокоиться.
Сімаг^ I. 34. Молодая красивая дѣвушка\ plur. сімак’ар
1. 36. Сіма^арс УІ. 6. Сімаі^с I. 41.
Cfj’a I. 26. Внутрь. Сі^’а^ал I. 32. id.
С^’аламзозах П. 21. См. ліззві.
С^аміш III. 48. С($ам—скамья.
Сі$імт;е УПІ. 21. Сірм—кисло-желѣзистый источникъ.
Соцел УШ. 4. Соцелі УІ. 2. (груз.) деревня. Соцларс
П. 22. Ш. 53. Соцлар—односельчане.
Суціл ІУ. 5. VI. 12. Суц—площадь подъ деревьями
(обыкновенно около церкви).
4
т, т\.—т, пъ,
Таблаш УІ. 7. Жертва, долженствующая быть освя-
щечною; хлѣбъ для священниковъ послѣ литургіи.
'І’аісавшері У. 13. Т^аісавшер—фамилія Таисавовъ Ср.
Дідіаншер—значеніе частицы шер.
'І^алсгвеунілі ІУ. 10. См. лісгвуіні.
'І^амарс II. II. Т4амар—соб. имя. І^амарі УII. 2. здѣсь
имя зпамѳпитой царицы.
61
З’анас Ѵ.'ІО. Частъ тѣла.
гІ4ан^іаш II. 21. Горный. ^анг4—гора.
^арінглезарс IV. 2. 1’арінглезар См. т^аргрезер.
^аргрезер I. 17. 53. Архангелъ. 'і4аргрезерт;е I. 16.
І’аргрезере I. 20. ^арінглезарс IV. 2. id.
1’асар IV. 12. plur. отъ сл. а;ас—чаша.
Тах^іпг Ш. 34. (груз.) тахт;—тахта.
Твехні ІП. 50. См. літех.
Твіт ІП. 53- Каждый. Твіт соцларс—изъ каждаго дома.
Tei I. 16. 48. Нечаянно.
гІ’ел.’Д)а I. 10. (тел^ѵра, т;елегѵрас П. 11.) невѣстка.
plur. Лат;ел?4ра I. 6 'і^ел^град. I 13. ср. Яр ан-
хад? Кто пригиелъ. І’ел^ѵра анхад. Яр чвемін?
Кто сдѣлалъ. І^ел^ѵрад чвемін.
Т4ец VIII. 32. 1’е^арс IV 13. Т4оц (груз.) ружье.
Т^ерард II. 27. 'і4ерарі VII. 6. 'І’ерар —глаза.
Т4ет,нам I. 19. И. 3. І’е^на II. 10. ПІ. 5 Т^не (ПІ.
43.)—бѣлый.
Tqein Ш. 32. 46. Голосу, звукъ, ударъ ружья, (звуко¬
подражательно; собственно „звукъ" по—сванетски
hep). Tqeii^ аі;ханда—издаетъ звукъ.
Тоі\арс ѴПІ. 27. См. 'і4епарс.
І^угуш I. 11. З’уц—кожа.
Тѵтс Ш. 19. 'Гѵт—зо.га.
Тхуме—чішхе III. 3. Съ головы до ногъ. 'І’хум—голова.
Тхумас VII. 3. Впереди, въ головѣ. 1’хуміші ѴШ.
3. На голову.
у-/-
Укбопі V. 12. Тайно, нехотя. Укба.
Убна III. 52. См. лібие.
Ужулд ІП. 14. Уменьш. отъ сл. уж—сонъ.
Ушквлаш, ші У. 1. 3. Ушвулаш ѴІН. 1.‘ Ушкульскій,
Ушкулъской общины.
Ушхвар ѴШ. 8. Одинъ около другого, рядомъ. Ушхва-
рііи УІІІ. 29. Всѣ вмѣстѣ.
Унтуха УІ. 14. Неизсякаемый. См. ліштхе.
—со,а>.
Хабіша УІ. 14. Взяла отъ гл. ліпше.
Хавічі УШ. 15. Хавіч—сорока.
Хадіше (Ьадіш) VI. 14. Адигаская общпна Вольной Сва-
нетіи.
/
Хамшаш УІ. 7. Сила, могущество.
Хап—быкъ. Ханас. I. 19. Ханіс III. 51. Ханаре УІ.
13. ханарес (съ быками) УІ. 11. Ханареш УІ. 12.
Г
Харах ІП. 41. См. мар, мара.
Харуілс УІ. 10. Хару—кутать, харчевать; харуілс—
для вкуьШенія.
Харкѵдах ІУ. 8 Висѣли. Ср. лірвѵне.
Хасгурда (sing) УІІІ. 35. Хасгурдах (plur) III. 19. См.
лісгвре.
Хасдан УІІІ. 32. См. лідісг.
Хат; V. 13. (грѵз.) образъ. Ха^араші VI. 8.
Хацас УШ. 3. Хада—гибель; отъ гл. ліхвце—губить,
ліхвцал—гибнуть.
Хацонца II. 12. 13. См. ліцонце.
Хацхіпх ІУ. 16. См. ліцхап.
Хачвдана УІІІ. 31. Былъ между ними.
Хачѵдах УІП. 28. См. лічдѵяе.
Хаштаба VI. 10. См. ліштаб.
О О
Хвас (хваі) У. 6. Жмоіо.
Хвацсі III. 53. См. ліцсе, і^аліцсе.
63
Хвіб ні III. 52. См. лібне, жілібпе.
Хевіш III. 6. Чужой. YI. 8. Хев—страна, (ср. грУ3'
хеоба)*
Хедрапал И. 26 См. лідранал.
Xeqypex IV. 15. См. .riqBpe.
Хема VI. 4. Ш. 21. Какъ. См. хомас.
Хемшгвар L 30. См. лімшгвар.
Хен^а—къ. VIII. 4.
Хегуштдналс VI. 11. См. ліі\ан^унал.
*Хероле VI. 12. Зпаченіе мнѣ неизвѣстно. Въ живой
рѣчи прибавляется къ глаголамъ для указанія про¬
шедшаго времени.
Хехв—же на. Хехвіс II. 17 Хехваш III. 26.
Хецманд I. 12. Повязка.
Хечмінала II. 6. См. лічем.
Хешнаурі VII. 9. Браслеты.
Хівзіралед VIII. 2. См. лівзірал.
Хцване V. 6. (см. уцванда). Мцва, цЦва, ху;ва.-Хві-
(>ване, хі 4ванѳ—шы жвл&лъ-бы иміьшъ.
Хізелала III. 6. См. Лізелал.
Хілзігала I. 2. См. лізге.
Ховнарі. III. 40. См. лівнарі.
Хог’апх I. 34. См. лігне.
Хогенах IV. 7. См. лігне.
Хожо.^да VII. 3. См. ліжег4.
XoqyxhyHe П. 27. См. лiqyлhyнe.
Хомас I. 25. Наконецъ, на концѣ. Хеи—конецъ. Хема
III. 21. VI. 4.
Хопубав II. 15—22. См. лімбаві.
Хохеціх V. 13. См. ліхді.
Хоча I. 36. Хорошій.
I
*Хѵмома ѴП. 11. Слово мнѣ неизвѣстное.
Хунувас. IV. 15. Хун—фундаментъ, подножіе.
Ц, Ц. - і£,
Дацкван III. 39. Брсхъ.
Цкіліан ѴШ. 14. Святой.
%
Цусхад II. 21. Подошва.
Цалмаг—названіе части дома Дадишкеліановъ въ Барші
(кунацкая); цалмагт^ежі—въ цалмагъ (вверхъ) I. 29.
ВО,—цалмагс въ цалмагѣ. Цалмагт;ечу I. 43 туда,
въ цалмагъ.
Цалс П. 14. Дал—другъ, (синонимъ абхнег) ріш*. лац-
ла. Лацлас П. 21.
Ціцулд I. 9. 45. уничижительное отъ слова ціцв—кошка.
Цода. П. 11. 14. ѴШ. 33. plur. отъ слова цодв (гру¬
зна.) грѣхъ.
Чашвем Ш. 56. Чаш—мужъ.
Чібіш I. 25. Мѣсто около деревни Барші, резиденціи
Дадишкеліановъ Эцерскихц чіб—болото.
Л
Чішвт;ар II. 16. Пирогъ изъ проса съ сыромъ.
Чігахвіп. П. 13. Чішх—нога. III. 33. 34. 47. 48.
хем. V. 11. прилаг.; чішхасов VII. 12. На ногахъ.
Чаж’ас ѴШ. 35—на лошади. Чаж—лошадь.
Чегулуіс VI. 3. Чегулі;—названіе горы.
Чекѵмарі VII. 12. Че^ѵмар—сапоги.
Чі—V. 7. Всѣхъ.
Чіаг III. 6. V. 8. Вездѣ.
Чідмачене, чінмачене III. 2. Лучше всѣхъ.
Човхамуруа III. 9. См. лімаруві, чулімаруві.
Чолмезѵрад I. 57. См. лімзѵрі.
Чтгал I. 33. Тамъ.
•> і
65
Чуг^а II. 13. 26. Внизу.
Чуло?4вріне I. 43. См. лізі, чулізі.
Чулохвтуре I. 27. См. літре.
Чуовмеііщделі П. 28. См. ліпщед, чуліпщед.
Чуовмірашвіх ПІ. 16. См. лірашві, чулірашві.
Чухвасені ІИ. 51. См. лідені, чуліцені.
Ш. — Ш.
ПІваиес УІ. 8. ІПван (Шваеар) Сванетія; Мушір (Муш-
впі) Сванетъ.
Шгурар I. 18. plur. отъ сл. шгуір—стыдъ.
ІИдурвас ІУ. 16. Шдул, шдулвар—башенный выступъ,
амбразура.
Шівш II. 12. ІПі—рука.
niqa/KBam УІП. 12. Illqaa—перепелка.
Шqeдeнiлa II. 24. См. ліпщед.
Шовіагар ГУ. 7. (швеніагер)—кожаная бичева.
Шт^аров УП. 10. nTijvij—зубъ.
Ш^ѵмасов ѴП. 4. Шт;ѵм—ухо.
Шумраш I. 4. прил. отъ сл. Шумра—мѣсто около Лад-
рер.
Шхарі. ІИ. 51. ПІхар—перистый.
Шхені^а ГО. 55. Отъ.
т
о
Приложеніе.
cg-gwj ГОЬ^о'Эддгчоіб.
Ц у т; а Дадишвеліан.
1- ’gtya^li b^go
Ушкулс хеві деііуэа.
Хеві—общество. Дещра—двинулось (мддрева, д драва).
2.
3ЬѲ° 6точ36%іБі-
Ецерс ваці гоувзана.
Ецері—община Дадишкеліановсвой Сванетіи. Каці—люди.
Гоувзана—послалъ, (гагзавнад.)
3. b:js()ncr>ob objoS <g-gcaS «bjaoD^gsoblioS.
Сула Сване^іс г$авіа Цу^а Дадишвеліаніа.
Сул—весь. Т^аві—голова (голова всей Сванетіи.)
4. ОдЬЙі jaoj^o хі&оЬ.
Iqapa діді царіа.
Iqapa—собиралось, (nieqpa, шaвicqpaд). діді—большой,
нарі—собраніе.
5. S^oj^o ^ЙоЬ,
ШеЦпа діді уаріа.
ІПеЦна—дѣлалось (шег^мпад).
(5. nb ^ cg-gcni j^bjpoo^e^oiCoi.
Ес ЕДері да Ушвулі ціпамддваріа Цу^а Дадишвеліаніа.
Ес—этотъ. Ципаміцварі—передпій, предводитель.
7. 3b^{^m.bo JOg>ob j^OJ^bb Dj^o^i^ojcnb,
Петрі ІІавлобі д?4іс ділас цхепебі шевівазмеі;а.
Д?4е—день; ділас—утромъ. Цхені—лошадь. Шевівазые-
і;а—осѣдлали, (а^казмад.).
8. Э^ь69а фдбвдь s^oft)4,
Мадарма турца дейціа.
Мадарма—соб. имя. Тург^а—красивый. Деііща—началъ
(даг^оба, да^ад).
ЯЗ^Л>3,,>^і?3^04 ^З4^?04 ibg>s bjd^bb.
Вермогаордебіа т^валіа ахла нешкес.
Вермошордебіа — не можетъ отстать, отвести (машоре*
бад); ^валі—глазъ. Ахла—теперь.
10. бь^5ааоЬ^3ог* ^ЗЗ^Э3 34<й6° ,,ТО<93<Е?°4-
Ром гадгевіарет; т;евреш каргі соцеліа.
Ром—когда. Гадгевіарет;—перешли (гардаребад). Каргі
—прекрасный. Соцелі —деревня.
11. 4*31? Зь<*оі ^З2?34 *ов?° 6343ьб^4-
Зед гоуаре каріа ^ебелма хіді гвамагра.
Зед каріа—у воротъ. Гоуаре—обошелъ (гаребад). Гебі—
деревня въ верхней Рачѣ. Хіді—мостъ. Гвамагра—укрѣ¬
пилъ (гамагреба).
12. ugsC^o w-JjjGo
Сванебі эдвені чіріме.
Сванетскія ваши (эдвені) болѣзни (чума) мнѣ.
13. 5заЗь6а>«">Ь ‘33Бо
Гвемарт;ос шені бегара.
Гвемар^ос—мы должны (мартебад). Шені—твой. Бегара
дань.
14. аз4Эк?л 6sft3°Vo4*
Квамлі т;авзед гагвіціа.
Квамлі—дымъ (домъ). Т^авзед —по головѣ. Гагвіціа—сдви¬
нули—потребовали дань—(моцевнад).
16. аосойо Еаоі Ііійоі.
Р^а ^eijpi ніша харіа.
Рка—рога. Тет;рі—бѣлый. Нітані—знакъ (бѣлолобый).
Харі—бывъ.
іб. ^3^b-3g>3®>obi Ѵ?эйзто*
68
Деда—М^в^іса шевацерет;.
Деда—М?4в^іса—Богоматерь. Шевацереі;—пожертвовала
(шецерад).
17. ^43 о ь ЭьфЬе^і^Ьь ^)Зь?ой р»оо,
Pfja мокаули верд,іа Мацховарса шевацірот.
Мокаули—крутой, связанный, сплетенный. Верд,і—от¬
кормленный. Мацховарс—Спаситель. Шеваціро^—пожер¬
твуемъ.
18. Пл1»**4оІЙ 9jcgb Эо<^Ь^{^Ь іЗо(ч4£>Зі.
Чіхоріса чалас церіс-воден ^елас меца мідавда піра^ма.
Чіхорі—соб. имя. Чала—рѣка (сван.) Церіс-воден—тол¬
щиной въ большой палецъ, ^еле—ущелье. Меце—царь.
Міцавда—велъ (цацванебад). Піра^ма—лицемъ къ вер¬
ху (ущелья).
19. дол^° b<4.«gjg9ob Ssjjji Bsmjbo,
9
Чіорі каргі соцеліа зеда дарбазі чаведі.
Чіорі—наз. деревни. Дарбазі—кунацкая. Чаведі—вошелъ
(часгвлад).
Чіорі гоутехелі гвемар^ос шені бегара ер^і осурі харі.
Гоутехелі—неразбитый. Ерт;і—одинъ. Осурі—осетинскій.
Ъь4о.
*00^000
Сванетскіе мотивы и пѣсня о Кансавѣ Ки-
піани.
Во время путешествія по Сванетіи въ 1887 г. мнѣ при-
ходилось слышать разныя сванетсвія пѣсни на пирушкахъ и
въ дорогѣ и при жертвоприношеніяхъ. По разнымъ причи¬
намъ, я могъ добыть одну лишь пѣсню о Кансавѣ Кипіани.
Вотъ текстъ ея:
QaHcaB Кігуане.
1. Кавсавъ Кипіани не ста¬
рѣющій, не умирающій.
2. Храбрые мужчины съ Уж-
бой боритесь.
3. На плечахъ имѣли хоро¬
шія ружья съ тонкими стѣн¬
ками.
0
4. Трусливые мужчины съ
ручьёмъ боритесь.
5. Латальцы и ленжерцы
кашу приготовляли и сидѣли
около золы;
6. Сетинцы и местійцы вес¬
ной и лѣтомъ всё шляются;
1. QaHcaB QiiyaHe умча
удгара.
2. Хоча ?4важаре бахас хе-
шіалед.
3. Баруас уасдандах намца
тздаре, дѵт;хел піларе.
4. Хода ?4важаре тубас хе-
шіалед.
5. Латлі лепуаре .ija^ac хі-
чодад, дѵтіс хасгурдад;
6. Сеті местіа шувва лезізі
луг^хвс і завладе^;
7. Мулах мужалі чігар маб- 7. Мулахцы и мужальцы
заре; всегда сыты;
8. Баал загаре чігар ку?г 8. Боларцы всегда посреди
воаре хѵчдад; мухъ;
9. Цвірмі іцаре чігар маі-
дар чігар кваыар;
9. Цвирмійды и ипарцы
всегда дымчатые и голодные:
70
10. Вічнаш каларе чігар
шукварс хацхежід.
11. Ушгвлар давар, ушгвлар
іецар ім хеткѵчіелд мечі Цу^ас.
10. Вичнажцы и каларцы
всегда разсѣяны на дорогахъ.
11. Ушкульцы чудовища, уш-
вульцы звѣри, зачѣмъ вы бье¬
те старива Цут;а. *)
Пѣсня эта поётся ушвульцами въ воспоминаніе доблестей
ихъ предковъ. Въ содержаніи ея, быть можетъ, отъ времени
утратилось нѣсколько стиховъ, о смыслѣ которыхъ можно
строить только догадки по наличности. Кансавъ Кипіани—это
герой стараго бурнаго времени въ жизни сванетъ. Родомъ
онъ былъ изъ Цвирми. Славился своею силою и храбростью.
Предки сванетскихъ владѣтелей не разъ пытались завладѣть
Вольной Сванетіей, во главѣ которой стояли непобѣдимые
фанатики свободы, ушкульцы, которыхъ слушались и боялись
остальныя общества. Если мулахи, какъ говорятъ сванетсвія
преданія, славились громаднымъ ростомъ и силою, которою
они часто пользовались для эксплоатаціи другихъ слабыхъ
обществъ (любили кутить на ихъ счетъ, устраивая походы по
обществамъ), то ушкульцы не уступали имъ въ другой сла¬
вѣ; про нихъ преданіе говоритъ такъ: „ ушкулецъ ввѣрь,
чудовище; у него 20 головъ: отрубишь одну, а еще 19 ос¬
танется, да на мѣстѣ отрубленной и новая выростетъ “.
Такъ честили ушкульцевъ враги ихъ, испытавшіе ярость
этихъ рослыхъ, но легкихъ, ярыхъ, какъ барсъ, чудовищъ. За
ушкульцами было то преимущество, что они не пользовались
никогда своимъ могуществомъ для угнетенія слабыхъ собратій,
какъ это дѣлали мулахи. Напротивъ, ушкульцы. ревниво обе¬
регали не только собственную свободу, но и свободу своихъ
собратій въ сосѣднихъ обществахъ и только ивъ брезгливости
въ пролитію братской крови они не вступали съ нулахами въ
*) Переводъ пѣсни сдѣлавъ н текстъ записанъ моимъ ученикомъ Иваномъ
Нижерадзе (ушвульцемъ).
71
борьбу. Мулахи боялись показываться въ ушвульскихъ владѣ¬
ніяхъ и терпѣливо сносили презрѣніе въ себѣ со стороны
ушкульцевъ. Послѣ этого понятенъ станетъ и смыслъ самой
пѣсни.
Пуі;а, одинъ изъ предковъ сванетсвихъ владѣтелей, всту¬
паетъ въ заговоръ и тайный союзъ съ героемъ Кансавомъ Би-
піани, чтобы сломить вольность непокорныхъ ему обществъ.
Бансавъ набираетъ храбрыхъ молодцовъ и воодушевляетъ ихъ
рѣчью, которая можетъ быть передана по-русски такъ: „кто
храбръ, тотъ не устрашится побороться и съ Ужбой (недо¬
ступный пивъ)—у него за плечомъ хорошее ружье; а кто
трусъ—тому только съ ручейкомъ бороться." И вотъ войско
двинулось неожиданно въ Вольную Сванетію подъ предводи¬
тельствомъ Бансава и Цу^а. Безъ труда покоряютъ они
латальцевъ и ленжерцевъ, которые думали болѣе о вкусной
пищѣ, чѣмъ о сопротивленіи. Легко завладѣваютъ сетинцами
(деревни въ долинѣ Сети около Местіи) и местійцами, кото¬
рые, не имѣя достаточно земли для пропитанія, ходятъ по
чужимъ краямъ и па охоту, оставляя на произволъ судьбы
свои семейства. Немудрено было завладѣть и баларцами, ко¬
торые живутъ бѣдно въ лѣсахъ. Мулахцы и мужальцы, всегда
сытые, умѣли ладить съ владѣтелями, хотя и не подчинялись
имъ. Ихъ прошли мимо. Цвирмійцы и ипарцы не могли про¬
тивиться, такъ-какъ отъ голоду едва ходили и имѣли темный
(дымчатый) испитой цвѣтъ лица. Вичнашцы и каларцы рѣдко
находятся дома, принужденные утолять свой голодъ заработ¬
ками; покорить ихъ поэтому было дѣломъ легкимъ. Одни то¬
лько ушкульцы всегда готовы къ бою, и вотъ только съ ними
и приходится храброму войску Пу^а помѣриться сидами: не
покорить ушкульцевъ-—значило не покорить и другихъ. Но
тутъ нашла коса на камень: ушкульцы-звѣри убили Пда и
разогнали его войско, освободивъ отъ зависимости и всѣ по¬
коренныя имъ общества.
*
72
*
Св&нетск&а музыка по преимуществу вокальная. За все
время путешествія мы видѣли только одинъ національный ин¬
струментъ, а пѣсенъ слышали много. Говорили намъ въ Сва-
нетіи, что изрѣдка встрѣчаются здѣсь гармоники русскаго
издѣлія, но слышать ихъ намъ не пришлось.
Національный инструментъ—жалкое подобіе скрипки.
Называется онъ „чуниръ“. Устройство его крайне просто:
на кольцеобразной обычайкѣ (въ родѣ тѣхъ, изъ которыхъ
сдѣланы сита) съ одной стороны натянутъ высушенный бы¬
чачій пузырь,—другая сторона открыта; въ обычайку встав¬
лена планочка съ тремя колышками, которые патягиваютъ
струны изъ простыхъ пеньковыхъ 'нитокъ; смывало изъ кон¬
скихъ волосъ, натираемое кусочкомъ еловой смолы или про¬
сто еловымъ корнемъ,—вотъ и все нехитрое устройство этого
національнаго инструмента. Но какіе пріятные, нѣжные, ти¬
хіе звуки издаетъ эта самодѣльная скрипка! Бакое прекрас¬
ное pianissimo! Инструментъ около васъ, а вы слышите гдѣ-
то далеко чудную ласкающую мелодію! И это не искусство
играющаго, а свойство самого инструмента. На „чунирѣ“ не
играютъ танцевъ и мотивовъ сложныхъ. „Чуниръ“ инстру¬
ментъ по преимуществу акомпанирующій. Молодой тихій го¬
лосъ какъ нельзя болѣе подходитъ къ мелодическимъ звукамъ
„чунира* въ мотивѣ № 1.
Есть много пѣсенъ, гдѣ хоръ свянетъ безъ словъ авом-
панируетъ солисту чаще всего на слоги „го—ла“. Таковъ
напр., мотивъ пѣсни № 3. Въ ней, какъ намъ говорили,
воспѣвается подвигъ одного местійсваго охотника, ходившаго
по ледникамъ за турами и пытавшагося забраться на Ужбу.
Пѣсня эта начинается медленнымъ темпомъ и пастепенно
переходитъ въ быстрый танецъ. Танцуютъ сванеты весьма
ухарски. Танецъ подъ эту пѣсню походитъ нѣсколько на рус¬
скій „ камаринскій “ съ присядкою. Танцуетъ только поющій
соло этой пѣсни, хоръ же авомпанируетъ на слоги „го“—
— 73
вла“ и отбиваетъ тактъ въ ладоши. Въ этомъ же родѣ тан¬
цуютъ и подъ мотивы Ді 4 и’№ 5. Подъ нотивъ Л» 4 тан¬
цуютъ и ялезгинку.“
Неменѣе оригинальна походная пѣсня № 2. Пѣлась она
паттптшт проводниками всякій разъ, когда мы начинали новый
путь. Начинаетъ её одинъ, потомъ другой ему отвѣчаетъ вто¬
рою частью мотива. Поется эта пѣсня такимъ образомъ solo
безъ акомпапимента хора. О содержаніи ея мы не могли ни¬
чего узнать отъ нашихъ проводниковъ, изъ которыхъ только
одинъ обладалъ весьма скуднымъ запасомъ русскихъ словъ.
Подъ мотивъ JV: 8 поётся молитва или обрядовая пѣсня,
которою начинается и оканчивается жертвоприношеніе.
Мотивы JV: 6, № 7 и JV; 10 записаны мною въ дорогѣ:
проводники наши по ледникамъ оказались и хорошими пѣв¬
цами. Ихъ пѣсни на ночлегахъ немало доставляли намъ удо¬
вольствій. Въ большинствѣ случаевъ сванетскія пѣсни очень
пріятны для слуха и не рѣжутъ азіятскими диссонансами.
Пѣсня о Кансавѣ Еипіани поется на мотивъ Л: 9 подъ
акомпаниментъ „чунира.“ Привожу для примѣра только че¬
тыре стиха подъ мотивомъ. Остальные поющій подгоняетъ къ
этому мотиву, варіируя на основую его тему.
Василій Як. Тепцоѳъ,
учитель Кутаисскаго городскаго училища.
Охотничій тіпірцъ пъ Месті
! . ' !
1 : ' I
X
і і
ч-4-
і і
і
j-i-
! ! 1
Д
СО
X
и
2
х
ja
У is
і; і
;: і;
! : ! ,
I I
Гі!
I
I
Р
I
Jndanfine. solo Lutti
рю парцевъ.
СВАНЕТСКІЕ ТЕКСТЫ
собралъ и записалъ
А. Н. Гренъ.
СВШТСКІЕ ТЕКСТЫ.
А. Цхенисъ-цкальская Сванетія.
а) Чолурское общество (Саба Зурабіани).
I. Бежанъ.
• . і
арі бажан амачу бажан лі ^ход мара Тбштуіал тахара
лишало тахарс, тащхашіал тахарс імга дохіішіал тахараш
дагра тахарс д&тхадгарі ійга доШодотгагрі вошт лузаі чківт
хві Тару ладгіш лазпас іішхѵ ладаг урі аптху амнхнік сгала-
мохйрнад осбТп лізі уодіат міндор атхуед кот-jri міліонка
^грітах муштуата анкіоліі кТл чамціл уачуіш калтаі ахсѵба
і каткуіц тхуім хакѵд тхумс лахт тоол чодрінвва атха сі ба¬
жаи іізаллі ыарс хТбпггуелкі хоча мара ахТ сі каімгадом хі-
чіасал хоча сех маку хоча оех доешкуід хола мі мамаку
ісгві ліінхурі мі міцох марууан апрасуан мѵж і доштулс
хауаш чітіштабаг сгобін чухог оквргіш лахура жічусгур
оквр&ш лустгуар жіхах оквраш каравіса арі оквргіш кор-
вал хоціб £уі оех сі йр мѳыйква мі чумітра марй вашіалхуід
хвяі.
Бежанъ.
Жилъ-былъ здѣсь одинъ человѣкъ, Бежаиъ, который хвас¬
талъ, что овъ очень гораздъ съ кабанами бороться. (Сталъ
ему N говорить): „ты не можешь бороться; иначе зачѣмъ-
же ты не борешься съ ними? ты убивать кабановъ не мо¬
жешь11. (Отвѣчалъ Бежанъ): „Зачѣмъ же убить, когда я
еще четырехлѣтнимъ мальчикомъ (ихъ бивалъ). Шелъ я два
дня, шелъ еще день, а со мною товарищъ,1—снова началъ ид-
77
ти и наконецъ пришелъ въ отдаленную долину, гдѣ и< по¬
смотрѣлъ въ зрительную трубу. (И вотъ вижу:) идутъ вабаны;
(одинъ изъ нихъ) взмахнулъ клыкомъ и порвалъ край моей
сѣти; тогда я замахнулся, срубилъ ему голову; по головѣ-же такъ
ударилъ палицей, что весь мозгъ разлѣзся/—(Ему N возра¬
зилъ на это:) „Если ты, Бежанъ, хвастаешь, что ты та¬
кой могучій человѣкъ, то зачѣмъ ты не женишься?11 (Онъ же
отвѣчалъ:)—„я хочу найти хорошую жену, а хорошей не
могъ достать, дурной-же не хочу/—(Тогда N сказалъ:)—
„Я знаю, что партія для тебя одна—Маруджанъ Апрасуанъ,
подобная лишь солнцу и лунѣ; впереди ея разостлана ска¬
терть; сама она сидитъ на золотой кровати, покрывшись сво¬
ими золотыми волосами: у нея золотой шалашъ съ навѣшенны¬
ми золотыми дверями/—(Тогда Бежанъ отвѣтилъ:) „о если¬
бы ты не сказалъ мнѣ объ этой женѣ, то я съ тобою бы
сильно поссорился/
П. Девтагъ и Цхѳтагъ.
аріх амачу даутаг і цхатаг ачадх латхуіалтй чадтхуіа-
рах ашху ашху ткссбта ачад марма мармата даутаг ®кад і цха¬
таг дііса цхатаг даус аторма даутаг ачад мухбаніш лат-
халта ізалал ізалал уодіан аттеура жаншома Тару лутхун
дау грсад чуедѵрма даутаг атісѵд ачау імйгуаі міча мухба арі
аміічуід жаншомах ламас адішвах даутагс тазб хабуда азар
жімускалі і&ру пѵнтѵхвш ауі дауд дотхін дауд jvp ліімаста
хакйр нічлаііва ісгді ачка жаг жіанбатк і твоей каіашкад і
таіса хоТах ачвас дау каіаткапан і чуадган cap дауіш катіл
татрі маргалід мінданіах агіс ашху дачур хоріх сга^кѵдх ам-
шоштаіса мінй дачур дауд лаілатуна дачурд лацумілас .іашт-
бінар хашгуін асраніш лауімілаш ліглаті хакуч анч&ді тхум
лагданірдвнй лаціміла лахчуеддах маілюв іра амша жягар
паршмагіш ціціл хакуе міна дачуірд сйр ачадх йча латхалта
хатхіілйх йчіс іічка уседіа паршмагс ціціл® твуітх вхкідх
» V • \ V ..
— 78 —
агіта мамалагшад аці йчкас дачуірд хакуе мішвуі жагар
уелурхашш гуеч іра лаціміла анчадх адаід ача латхаіта усе-
діа міндоріса уелурхаміш гуечаре гуеліаршап ахцхапа ачкас
даутагд і цх&тагд анцхут&х цху лакамад і хочідх гуеліаршапс
і чуадгарх ачкас анкад уелурхам гуечар cap калахуем гуелі¬
аршап алах чадгарх катнабй уелуріамд ^кадх агіта міна да-
чурцахан самі лутхум дау арда ачкас сгахапхйч даутагд і
цхатагд міна дачурс хабіачх дауд даѵтаг чауспѵзк ачкад
даутагд хандар ха^гар кадѵса чуадгар ачунг® чуадкатрінйх
бач і міна дачур чуесгурах ачажі і вод чудуадганда ачкад аш
хсэсгурда ачажі ачка cap дауем катіл міндйсцѵрх.
Девтагг и Цхетагъ.
Жили-были здѣсь Девтагъ и Цхетагъ, которые однажды
отправились на охоту и стали охотиться, при чемъ одинъ от¬
правился въ одну сторону, а другой въ другую. Вотъ пришелъ
Девтагъ и видитъ, (что) Цхетага нѣтъ: его схватилъ Девъ. От¬
правился тотъ искать брата: ходилъ—ходилъ, наконецъ пос*
мотрѣлъ вдаль и сталъ отдыхать. Въ это время пришелъ
двухголовый Девъ; Девтагъ его схватилъ и заставилъ его ве¬
сти (себя) до того мѣста, гдѣ былъ его братъ и здѣсь втро¬
емъ они стали отдыхать и зажгли огонь. У Девтага было
привѣшено хорошее ружье, которое онъ заряжалъ двумя пу¬
лями; Девъ тайкомъ взялъ его и, направивъ прикладъ къ
огню, сталъ смотрѣть въ дуло. Порохъ вспыхнулъ, ружье
выстрѣлило и попало Деву въ глазъ, отчего онъ и пере¬
вернулся и умеръ. Тогда братья все имущество Дева, со¬
стоящее изъ денегъ и жемчуга, забрали съ собою. У бра¬
тьевъ была сестра, которую они привели въ это мѣсто.
Эта-то сестра полюбила нѣкоего Дева, который попросилъ,
какъ оказывается, у сестры надъ братьями позабавиться. И
вотъ она, желая ограбить братьевъ, представилась, что
у нея болитъ голова и, когда братья стали спрашивать
79
о лѣкарствѣ, то она сказала, что оно есть дѣтенышъ павлина.
Ушли тогда братья это разыскивать: искали—искали, нако¬
нецъ, гдѣ-то далеко украли дѣтеныша павлина и привезли до¬
мой, но, конечно, это не помогло. И вотъ говоритъ сестра:
теперь лѣкарствомъ для меня можетъ быть лишь поросенокъ
дикаго кабана. И это пошли братья разыскивать. (Вотъ ви¬
дятъ): въ отдаленной долинѣ Драконъ охватилъ поросенка ди¬
каго кабана. Натянули Девтагъ и Цхетагъ свои луки, пусти¬
ли стрѣлы и убили Дракона. Пришелъ дикій кабанъ и уже
самъ отдалъ дѣтеныша; дозволилъ это потому, что они убили
Дракона. Пришли, наконецъ, братья домой и вотъ видятъ
сестру съ трехголовымъ Девомъ. Тогда схватили Девтагъ и
Цхетагъ свою сестру, а Девтагъ повалилъ Дева и, воткнувъ
ему въ животъ кинжалъ, убилъ. Потомъ раскалили оба брата
камень, посадили на него свою сестру, и сидѣла она на немъ
до тѣхъ поръ, пока не умерла; имъ же досталось богатство
Дева.
III. Жалоба иѳдвѣдя.
даштул угуаран уа маіуала
мужгураш ісам лісаді штгкар маідш мішіданіх
тарал мапунш мішіданіх
бітос бапар хотабулі
ашо катхгл мадмі^Іза
лімзѵр угуріс харола
ламкор гунуа імгошілі
ауі гужі хоча ламад
базі ал аліарс хуелгацандТ
мхар ^Тнарті жіахвг&ні
адішіла лахуад аткуедані
адішіс усхваіс хуелгацал
адішіс бйбші зуралі
крта лурналш гуеші харах
— 80
штѵкраш міча лашѵдуна
аціараштв кабамхокабна
ашворбліан гога і дадау
чігармак маквбад шкуебанілах
амсахалі топ маткуепі
ларсгван міча баруіліса
налкуі чапул дадаус хадас
ларсгван тотіл іахулс міча лахчубарагс.
Жалоба медвѣдя.
Непріятно мнѣ, медвѣдю, въ Джгуаранѣ оставаться осе¬
нью на дворѣ: зубы выпадаютъ у меня отъ голода, глаза вы¬
лѣзаютъ отъ жажды. Сколько служатъ папы въ Бито, а ни
одинъ даже стаканчика (винца) не прислалъ; понапрасну все
ато ихъ богослуженіе. Бакъ услыхалъ я о коровникѣ,
полномъ телятъ, такъ просто на сердцѣ хорошо стало;
давай, (думаю), наиграюсь съ этимъ сегодня ночью; завтра же
утромъ встану, дойду до Адишскихъ зеленыхъ горъ и тамъ
наиграюсь съ адишскими, не бывшими подъ ярмомъ, быками.
(Бѣдный медвѣдь!) У адишскихъ дѣтей и женщинъ были полные
подолы камней, чтобы выбить ему зубы, если бы онъ отъ нихъ
не отошелъ. А большеголовые Гога и Дада все время осто¬
рожно выглядывали, чтобы направить на него ружье и выс¬
трѣлить въ его правое плечо! Да будутъ выбранными башма¬
ки у Дада и да затыкаетъ его жену его правая рука!
ГУ. Народная сатнра.
налашгаріс хуіляшгарі
лаква аіііарі сомгурі
чалурад лаж фхваді
мукапі маріі імгошілі
ахуібіи лізіліч&ді
.іараштіі лажа 9Ісвй,ді
81
лара.шіс чарквіапа
гуіналс гуатрах сарвошалас
лавсурад лажа укваді
куішаус бамзар лаясуралй
маг ісорм^уі пучошарал
малураш жібан отквадг
маг куахнасаі малураіа
маг штѵкураі накідоша
маг хуарсаі уамадша
кахвраш жібан дкваді
лахваш марал кахврала
гулідаска фкваді
гулідас супіл маткопа
гулідас каділ лоеркоена
лажа ашаріс ргурі
сагарічашар імгошілі
анчуан лаж дісвад
сагадрі тхум угграгі сгоуі
ауулогшада каруші
цаніка тхум бакаішарал
маг бііуарі бабушарал
цаліш кінчхаі міаалшарал
дауеш лабнав уцхнашара
даштоеш балдум датуаішарал
будум бозаі тсехіарй
ісор луцхашпа бйділіша
ші'&хіш гуіуіш лѵвачідй
жібаш чубаш вауз&іш&рал
уча куабаі мукыйлдар
гіцар сагар аутаншйрал
сау лоцірхй бапшарал
ТЙ.КЯЛТЁ, лйж ©дтхвііді
ком ловтуна гогіашй,
лаушарта лаж одткуеді
уіцаб харал галпханарі
ууууш хорал когшарал
маг хоргаі чаргашарал
чТрал каці арачІаншах
уіуалѵ нін зуробіана
дѵрі гѵзнаі куасдана
вазу квабхаі хаблана
маг каачуара бглашара
бога карул богладар.
Народная сатира.
»
Собравшись въ походъ, я отправился въ нижній Аша-
ри и когда прибылъ въ Чалуръ (Чолуръ), то (увидѣлъ), что
онъ полонъ носильщиками. Сталъ я туда—сюда разгуливать.
Прибылъ наверхъ въ Ларашъ, и вотъ Чарквіани тамъ только
съ радостью вино намъ дали пить; прибылъ съ Лексури:
вижу—лексурцы однимъ пескомъ сыты, а Пучоны ихъ—всѣ глу¬
хи. Пріѣхалъ еще выше въ Мелуръ и вотъ вижу одни ме-
лурскія тыквы; Накиды всѣ беззубы, а Дзамады всѣ прока¬
женные. Еще выше прибылъ въ Бахвры (Кахуры), къ кахвр-
скимъ гонцамъ; пріѣхалъ въ Гулиды, а тамъ у всѣхъ дворы
голы и животъ пустъ, ѣду, наконецъ, въ верхніе Ашары и
вижу, что они наполнены лошадьми съ бѣлымъ пятномъ на
лбу. Ѣду я и въ Анчвалъ, гдѣ выше Сагадри (Carдаръ) сто¬
итъ Св. Георгій (да поможетъ онъ своимъ соизволеніемъ!). II
вотъ Ъекаевы—ослинныя головы; Бебушевы—всѣ нѣмые; Мике-
лаевы—ослинныя шеи; Уцхневы—настоящее, помѣщеніе Девовъ;
Датвіевы—медвѣжьи подхвостники; Техіѳвы всѣ съ развратны¬
ми женскими.., у Бедиливыхъ всегда двери завязаны, у Кав-
заевыхъ—всѣ мелкіе орѣхи и каштаны перемѣшаны, какъ
верхніе, такъ и нижніе; у Мукмельдаровъ непоспѣвшій круг¬
лый хлѣбъ; у Автановыхъ—всѣ овцы съ бѣлымъ пятномъ на
83
лбу; наконецъ у Бановыхъ сани позавязаны. Пріѣхалъ я и еще
выше вверхъ въ Текали и вотъ у Гогіевыхъ тамъ вѣчно сто¬
итъ мужской удъ, а наконецъ прибылъ еще выше въ Лав-
шеры—тамъ Галпханы (Гардапхадзе) истыя ядовитыя змѣи,
Котевы—груда костей; Чаргаевы—всѣ безобразны; Арачіан-
шахи—истые пестрые мѣшки; у Зуробіевыхъ—языки змѣиные;
у Куасдовыхъ протянуты брусья; Хабланы—прыгуны на сви¬
ней; Былешевы—огромныя птицы, а, наконецъ, Богледары—
мостовые караульщики.
V. Духовный стихъ Св. Михаилу и Гавріилу.
габріал махаробалса га і ©і ха уі уб і ха у! во ра і
ха вей хоі іа у! б.
мікал габріалсі логуешт га і оі ха уі уб і ха уі во ра
і хй воі хоі іа ѵі б.
— *
уобріліда уобріліда уобріліда.
Духовный стихъ Св. Михаилу и Гавріилу.
Радость Гавріилу!.... Михаилъ, Гавріилъ, помогите!....
Вобрилида....
VI. Духовный стихъ Св. Георгію.
*
уаулогшйда таріг^ава воіаліла
лімзѵр міча чуіогмарца воіаліла
лйдкѵралйд лішйдс гуішква воіаліла
*
цйулогшйда каруші воіалілй
амарс міча наі лірдолад воіаліла
мацхапа міча сопйлі воіаліла
сгашхйн міча самгйні воіалілй
Згуіді хацхапі окврйші воіалілй
свйті хагйна ©квраші воіаліла
сган дідаб імгошілі воіалілй
тасіб абцар імгошілі воіаліла
84
гуіно бадагі імгошілі воіаліла
лалгйна міча канара воіаліла
мучуар лішкаді хагйнах воіаліла
лалгана міча гіцрала воіаліла
мучуар гірголдаі хаганах воіаліла
дідаб дідаб тарігзалас воіаліла
ралі хаіа ашулогшада угѵрагі раілівоіхо
дідаб дідаб пустан угѵрагс раілівоіхо
уаулогшада угѵрагі раілівоіхо
лалкѵралад лігаадс гвішвуе раілівоіхо
амаре міча наі лірдолад раілівоіхо
дідаб дідаб машадс гуішкуе раілівоіхо
дідаб откад хошам гарбад раілівоіхо
уаулогшада ісаруші раілівоіхо
лалкѵралад сабрал солал раілівоіхо
лалкѵралад лішадс гвішкуе раілівоіхо
ашулогшада угѵрагі раілівоіхо
дідаб дідаб пустап угѵрагс раілівоіхо
Зѵрвас ріоні хагана штурвас шавардан хацхапа раілівоіхо
хунварс лачуара хокурах раілівоіхо
ісган дідаб імгошілі раілівоіхо
тасіб абуар імгошілі раілівоіхо
сотар хагана оквраші раілівоіхо
дідаб дідаб самганс міча раілівоіхо
Духовный стихъ Св. Георгію.
Да поможетъ Св. Георгій и да исполнится молитва ему Г
Пропоемъ Ему о помощи намъ и да поможетъ Онъ намъ сво¬
имъ соизволеніемъ, такъ какъ мы находимся подъ Его попе¬
ченіемъ. Вокругъ него деревня, а въ пей чертогъ Его; вок¬
ругъ чертога золотая ограда, внутри же его золотая колонна
и Онъ самъ, величія полный; его тазъ полонъ оружія и его
чертогъ полонъ крѣпкаго вина. Жертвою Ему да будутъ бы-
85
be, такъ валъ тамъ стоятъ ихъ выточенные рога; жертвою
Ему да будутъ овцы, такъ капъ тамъ стоятъ ихъ круглые
рога! Величіе! Величіе Св. Георгію! Да поможетъ Св. Геор¬
гій! Величіе! Величіе господину нашему, Георгію! Да помо¬
жетъ намъ Св. Георгій, которому мы поемъ о помощи намъ,
такъ какъ мы находимся подъ Его попеченіемъ! Величіе!
Величіе помогающему намъ! да отнесется ото величаніе въ то¬
му Великому Богу, который да поможетъ намъ своимъ соиз¬
воленіемъ! Попросимъ Его мы, бѣдная деревня, помочь намъ
и да поможетъ намъ Св. Георгій! Величіе! Величіе гос¬
подину нашему Георгію! Тамъ, гдѣ вздымается утромъ Ріонъ
гдѣ летаетъ кругомъ вершины соколъ, гдѣ лежатъ на глыбахъ
олени, тамъ внутри Онъ, полный величія, со своимъ тазомъ,
полнымъ оружія и тамъ стоятъ столбы. Величіе! Величіе его
чертогу!
ѴП. Еансавъ Еі
Я. н И.
унча удгара кансав кішана
сопалі атвутан сола лѵнцара
сатіа мастіа обра і зардлаша
мулахі мужалі угуірі загара
сікіла бакаіа чортаі чартолан
іпарі набсаган калла і ушвула
порасі шіалах тхумуарс хаугорах
ліцаші шѵдііндах бобшарі ітхах
лаіухва аштухах лагуансі хаштаббах.
Кансавъ Кипіани.
Еансавъ Кипіани, не старѣющій и не умирающій, дви¬
нулся на слѣдующія деревни: Солъ, Левджары, Сетію, Мес¬
тію, Обру, Зардлы, Мулахъ, Мужаль и на Угвирскій перевалъ.
Эй, эй! хромой Чартоланъ! Двинулся Кансавъ и на Ипари,
Небсаганъ, Каль и Ушвуль. Вонъ уже въ Порѣ дерутся и
— 86
рубятъ головы; въ воду они бросаютъ дѣтей и, ихъ вынимая,
женщины хоронятъ и ихъ оплакиваютъ.
УШ. Мурза Вегъ.
мурза багіс дархачоно
шуанаші акрас скаухагана
інзаралал лалхоріса
жагмішама маха таудара
мага лібханагс цашвамнах
калаівутах лашхі доштіш
ам латіш міна садгомі
гуміріс бачаіпѵані
марба ^ѵнар жілаіг^х
туітжін існаус маг інчілѵх
чінмашанам мурза багі
шуана жігар макѵшталах
лалгуі штѵкар мішіданіх
гуібіна лізілічаді
крістасуа ©тчатуна
саватішіша ламлажаі
крістасуа хомазѵра
найарцхас міча кор ларё.
тазіл махвшіб лівсгшані
таралс міча лахмачёла
савіар таралш хокарула
бату аукалдіша ші чішсх ісгуа лахмачана
мулах мужал уібажіна
хоруі ламарад мушгуаларйш
лічадіс лавва ©схурід
батур мурза бйгс ха^гііра
тока міча іпаштуі&л
усгуа шванарс жілохкуртхні
тхумуар олжі ігвраналнѵх
87
мурза багс бгѵггта охоскѵна
гокіс міча жілахоко
усгуа іпванар жілохкуртхна
тхумуар уолжі ігруаналах
Мурза Вегъ.
Мурза-Кегъ, котораго никто не могъ никогда превзойти,
намѣревается приступить къ раззоренію Сванетіи. Собираетъ онъ
сборъ, и вы, молодые князья Чегема, всѣ просились быть его
товарищами. Двигаются они въ сожженный понедѣльникъ и
въ эту ночь ихъ ночлегъ происходитъ у сосноваго корня. Вотъ
встаютъ они на другое утро, всѣ жалуются на сновидѣніе, но
пуще всѣхъ Мурза-Бегъ: сванетскія собаки лаяли, повыпадали
ихъ клыки и зубы. И начали вездѣ ходить сванеты осматри¬
вая. О, да проклянетъ Іисусъ Христосъ подъемъ Сванетіи и
да благословитъ Напарцхи съ его домами и сѣнокосными
мѣстностями! Да состарятся тѣ очи Тазиля старшаго Ливселі-
ани, которыми караулилъ онъ саветдевъ. Да состарятся тѣ ру¬
ки и ноги твои, Вату Авкельди, который далъ знать Мулаху
и Мужалю: приготовьте запасы для гостей, идите въ нижній
Личади. Безъ Вату былъ-бы проколотъ Мурза-Бегъ! А тотъ
хвастаетъ; моей веревкой шесть сванетъ свяжу, головы-же
ихъ покатятся на ледъ. Соскакиваетъ въ обрывъ Мурза-Бегъ,
вытаскиваетъ свою веревку, связываетъ шесть сванетъ, и ихъ
головы катятся па ледъ.
IX. Автандилъ.
автандід асхрі латхуіарта
тінат мішкуі гві і куін
лазіз л{шо латхуіарта
сѵ мішгуі лазізі мйіца рй
ісгуі цху лакймад у&сселвй
анчад автанділ час лахсгурда
асхрі латхвіарта
міча ахвт моцкул от^ѵзй,
автанділ ошт антах
валамваан акбаші ашху
автанділ гошхт мадантах
ачад латхуіарта натхуіара хуаі адгар
куіцра дахеоху хуаі адгар
тахт адга уіцуіш чвасгурда ачажі
кадсгідда мшанка
саиі мара q,rpix ачха хі
часгурдад амбау гвабт
адо уодіат дамаулуштсе
падіата аукѵда
мішгу хмалуас часгурдат
амбау маввт амбау хоча ахамбует
наі маі амбау ауімбуадх
наі хуід самі лахба
саміда уахатаулабіс
угурдадх ліцапілуш ^гурдадх ліцапілуш
ашху мара сгобін логхуід
машха чаш жіхаскурда
гулаітхумт маргліт хада
хохра мухбад жагчіш
сгалййхачі сгахапхуіча мара
аунііы хмалта тотіліас мадішгад
мадрагш чадкача
cap автанділ анчад муркма ^трму $ісад
лахчадѵда ал муркуам тйжі lap гѵрі
туіган мі ргурі мігаткванй тірас
жіодунй муркма ш^ултйжі
жіачад жіантхнтіпдд маруан апр&су(ш
аніа вохвѵд тарійлс хада Шсвт.
— 89
Автандилъ.
/
Автандилъ отправляется на охоту и говоритъ: „сердце
мое, душа моя, Тинатина, дай-же мнѣ припасовъ на охоту! “
(Отвѣчаетъ Тинатина): „на что тебѣ мой запасъ, когда у
тебя есть стрѣлы и лукъ, которые прокормятъ тебя.“—Ав¬
тандилъ пошелъ, сѣлъ на коня и ѣдетъ на охоту- Жена его
посылаетъ гонца, говоря: „возвратись, Автандилъ и поцѣ¬
луй хоть разъ меня въ щеку*. Но пе вернулся назадъ
Автандилъ, пошелъ на охоту и тамъ такъ много набилъ ди¬
чи, туровъ и фазановъ, что изъ ихъ костей устроилъ себѣ
тахту и, сѣвъ на нее, смотрѣлъ въ зрительную трубу. Смо¬
тритъ,—идутъ три человѣка. — „Эй, садитесь, да скажите
новость; я вѣдь не лущу васъ далеко и съумѣю привести
поближе къ моей шашкѣ! Садитесь; разскажите новость, да
только хорошую*. (Они отвѣчаютъ): „какую-же новость мы
можемъ сказать! Развѣ то, что мы три брата, три Ваха-
турца, шли по берегу рѣки, п встрѣчается памъ впереди
насъ одинъ человѣкъ, сидѣвшій на черной лошади, который
до колѣнъ былъ изъ жемчуга. Тогда нашъ младшій братъ
подоспѣлъ, чтобы схватить его, а этотъ человѣкъ самъ схва¬
тилъ его и, пе захотѣвъ даже взяться рукою за шашку, по¬
ранилъ брата одною плетью*.—Послѣ этого Автандилъ от¬
правился впизъ въ башнѣ и когда стали спрашивать: кто
взойдетъ на эту башню? — „ Самъ я пойду, “ сказалъ онъ:
„жерновъ отброшу и взойду на самую верхушку башни*.—
Взошелъ, открылъ ее, взялъ оттуда Меруджанъ Апрезіонъ и
привелъ се Теріелю, котораго она сдѣлалась женою.
X. Заклинаніе противъ дурного глаза.
лауушізірі лауумазірі
наталііуен лауумазірі
у о діа іи хіі сіа піідщш ха сіа
90
тоетна лѵтаі нашхіі лѵта ха сіа
цѵрнѵ лѵта ха сіа маі уруліш ха сіа
ісгуау тхумт уішура
алас хочаміш уваріш старун хак
алас мушуркс чалаішу мугхуар
ііугѵргіна гуергадару уашуід
ісгва гвісі мучодс
аміс хочаміш уваріш старун хак
Заклинаніе прошивъ дурного глаза.
Молюсь, молюсь, молюсь противъ сглазыванья. Издалека-
ли ты, неиздалека-ли ты, съ бѣлыми-ли, съ черными-ли гла¬
зами ты, съ красными глазами-ли ты, какой-бы ты вѣры ни
былъ, самъ повреди своей головѣ! Сдѣлай надъ этимъ благо¬
датное знаменіе креста! Того, кто повредитъ, пусть вѣнчаетъ
рѣка съ ея бѣлыми камнями; пусть горячіе угли разгребутъ
на груди у твоего сердца! Сдѣлай надъ этимъ благодатное
знаменіе креста!
Б. Ингурская Сванетія.
а) Калъское общество (Георгій Гасвіани).
I. Народная пѣсня.
лімчі лі уо іахкарс
гіварівсегала хітхуілі уо іархуіс
чангулі уо діска ісгваі уо уугвап
ларолі уоі діска ісарулі уо уіган
уошапіі уоі уіуміш
нашті’унд уоі уугван
гвашаші уоі тупулд
цхіікісі уоі туба
91
дамхаіуоцурі чіашіво
матхвіарс ачнун іавоіхст
чіс галівомуна чіс галівотуна.
Народная пѣсня.
О ты, Георгюшка, состарѣвшійся въ... • ты думалъ
идти впередъ къ іерховому дереву, о тебѣ думаю я. Въ....
стоялъ караулъ; увы, сколько костей было навалено! Для по¬
хоронъ у тебя былъ большой туръ, каждаго изъ нихъ не ос¬
тавляетъ въ лѣсномъ ущельѣ твое ружьецо. Увы, говорю
тебѣ, какому охотнику ты это-бы далъ и чѣмъ-бы ты его
напоилъ?
Примѣчаніе: Эта пѣсня осталась мало попятной Али Гардапхадзе, который
ирису тстиоьаль при ея записываніи.
1 СІ.
Ь) Мулахское общество (N.N.)
I. Пословицы.
a) муквс асіір намврталош ніскарт ахшіхана ауі у&кар
b) бабшвс асіір мугвана халат ауі хі і сі
c) мубіз бапс і діввйн мобіз хохал.
Пословицы.
а) Говорятъ, что у голубя отъ честности клювъ сгорѣлъ;
такъ случилось и съ тобою.
1}) Говорятъ, что тотъ мальчика любитъ, кто его заста¬
вляетъ плакать; таковъ и ты.
с) Когда попъ сытъ, то онъ думаетъ (знаетъ), что и
дьяконъ сытъ.
П. Эагадка.
сган 8ѵсхі лі кам&н пѵрі ачур мара матхака.
92
Загадка.
Внутри сырая, снаружи сухая, но безъ нея человѣкъ ни¬
куда не годенъ (квашня).
Ш. Неоконченная былина о Гіѳргѣ Дадуани.
уо сабрала гіарг дадуана
дсешті хамас жівхві гнала
баргілд баруас уыастанда
каухвагана гуалдіс тубас
сгавхвагаыа гуалдіс тубас
баргілд барцхан чувмікіда
ліцѵлд туілхан кауміпушта
лусу тутніш квін ламканда
міуврал тхумас умішкампах
тотар уегакмал жіламкултхнах
кавмаганах савал загарс
чѵшхара зѵсх гуарсамізда
маділ мішву сэсыанс харал
масар уабрал шѵкс хочхѵналх
осман уабрал кауламома
Неоконченная былина о Пермь Дадуани.
О несчастный Гіергъ Дадуани! Онъ всталъ утромъ въ
понедѣльникъ, положилъ на плечо тяпочву и вышелъ въ
Гвальдійское ущелье. Зашелъ онъ въ Гвальдійсвое ущелье,
снялъ съ плеча тяпку и сталъ проводить изъ пего воду. Но
осетины почуяли табачный запахъ, стукнули ему по головѣ
горной палкой и вотъ, вавязавъ Пергу назадъ руки,. всту¬
пили па перевалъ осетины. Такъ и текла ручьемъ съ ногъ
моихъ кровь, но да будетъ мод благодарность Осману! У
спины засунуты были у меня лишнія лапти и эти лапти
далъ мпѣ Османъ......
93
о) Бечойское общество (Розанъ Евиціани).
I. Сказка о трехъ царскихъ сыновьяхъ.
V ..
амач арі касар самі газал хорда учіжа сопал чі ладаг
лузірарда хахоералда касарс ашо газал кауачіжа локарна
самі апхнав Іа^Іза лачіжалта самі за хад шукжі атасдах хо-
ша лацпарс ашу бала ахвічах самара карауд катхадо сам чаш
лузубт катхадо ачвас атомбажін касйріш газалс міча мус
мйзасТр хомбуала алі сйр мадмахомбала аурдісар уодіата
атхадшах жауечонх жашчонх йчвас корд антах міча мус хавуе
імгасір омтахйлй імгасір уодіа імс асар гумард аугуар лац-
йарс йра ашху бала чінар ватхарах міжі міна чажі ха ху-
дасіруі ачічу хамйш чаішлатра мадмі алі хавуе міча бабад
сопал чода адуронх ашу газал лачіжалта кава^ѵза маласвѵ-
ра газал ва^ѵза самі за хад шувжі аугуар уодіата атісадѵн
Ьамса ібралда ачвас ші лохал мазуабс пгі чуатункрован ашу
пхула атамбажіна йчвас хаутѵлатупарта омчадаліт ачвас ош-
татах міча бабас вохумбавах імгасір омтйхаліх гошт суру
уодіата анхйдѵн мазуаб дхуіда лабралжі ашу пхула чамун-
вровап ачвас анбажіні гошт оштатах йчва дамагмуш очі-
жапт атха сопал масмат чуад адназвран мапас магроена га¬
зал кауачіжа магрозна газал дамічо міча лахба дашасѵр ©л-
чіжаліх, уасѵр діішічіжала cap сопал хауімадахкід малтар
ачад лахчадда малтарс баба дамйсгрхйхчйні учіжалад імжа-
сѵр хотар куірададад хавуе мічасѵр бабас хавуе увцірйсѵр
корісва рашйсѵр хоб ауі ковлахуем ачкасасѵр гѵрасѵр лачі¬
жалта кйсѵр йлахомйс ашуесѵр цѵрол ігоржі вуінісаска хас
ауасѵр іорі штйнѵнсва жаухахѵд мадасѵр дамасѵр fvpi лачі-
жалтй ііл міча бабад адсастка ачвас мадататкач сопал ачад
раш волахом міча бабад ашу уіхахѵд цірол Top штунансва
дйцан лдмйруад атуап ашху за хад йуі маема зау хахѵдѵд
аугуад &туіп дацй ламйруад йчвас чуадѵгап маема вау ашу
марй міндріш іеомапгрі аііушт цхуі коемад нйбгуаіе вахахѵд
94
цхуі гошт лахтах Ііуяаіка асуста гун атѵмбажун мічасѵр цху
ускуа мара дашасѵр хогѵчаш Іарасар лѵмар амгуер мара мі-
ча цхуі гошт лохтіха ауаід ахпушт йчкас оштуд лахтахм
гун атамбажѵе м&смаші скахуукріі амнам ларскуанхан лох-
кіаб база cap міча наку чуемін.
Сказка о трехъ царскихъ сыновьяхъ.
9
Жилъ-былъ здѣсь одинъ царь, у котораго было три
холостыхъ сына. Одинъ изъ сыновей каждый день собирался
идти въ селеніе и умолялъ отца женить его. Вотъ послалъ
отецъ его съ тремя товарищами жениться. Три года*они на¬
ходились въ дорогѣ и вотъ наконецъ зашли въ такой гро¬
мадный буковый лѣсъ, что, когда они сорвали одинъ листовъ,
то это оказалось достаточнымъ для ѣды трехъ лошадей. Обра¬
довался тогда царскій сынъ, что могъ наконецъ о чемъ-либо
поразсказать отцу, а то и разсказать было нечего. Зашли
они далеко, шлялись внизъ и вверхъ (безъ толку) и верну¬
лись домой къ отцу (царевича). Тотъ и спрашиваетъ: ну
что, съ чѣмъ вернулись, зачѣмъ такъ далеко были? А вотъ
былъ я, говоритъ тотъ, въ такомъ большомъ лѣсу, что одного
т
листа было достаточно для' лошадей пѣтъ. Это онъ
сказалъ своему отцу. И вотъ опять они собрались въ деревню
съ тѣмъ, чтобы снова (отецъ) послалъ одного сына жениться.
Тотъ послалъ средняго сына, и онъ былъ три года въ до¬
рогѣ и прибылъ въ дальнюю страну; здѣсь когда онъ ут¬
ромъ сталъ мыть руку въ родникѣ, то одинъ палецъ его
золотымъ сдѣлался. Очень онъ обрадовался; они отправля¬
ются домой, возвращаются и вотъ разсказываютъ отцу:
потому назадъ вернулись, что очень уже далеко я зашелъ,
до тѣхъ поръ, пока не нашелъ такого родника, что, когда
умылся, то одинъ палецъ золотымъ сдѣлался; тогда я удивил¬
ся, вернулись назадъ и потомъ уже нигдѣ не могли найти
жены. Въ третій разъ опять собрались съ деревню, чтобы
95
женить хотя младшаго сына. Но младшій сынъ не хотѣлъ,—
говорилъ: если мои братья не могли жениться, то я и по¬
давно не смогу. Деревня не отставала, и младшій сывъ
отправился въ знахарю и говоритъ ему, что его отецъ не
отстанетъ отъ него, если онъ не женится и, вавъ онъ по¬
лагаетъ, ему нужно поступить. Знахарь говоритъ: скажи
своему отцу, что въ одномъ домѣ на пустырѣ привязана
раши и что, если ее дастъ, то ты пойдешь жениться.
Если дастъ, то знай, что надъ дверью тамъ лежитъ молотовъ:
имъ ее ударь по обѣимъ ушамъ, а если нѣтъ, то уже скажи,
что не пойдешь жениться. Отецъ его разсердился на это, но,
когда сынъ все не отставалъ, то пошелъ въ деревню и отдалъ
ему раши. Тотъ ударилъ ее по обѣимъ ушамъ молоткомъ, и
вотъ она сврылась на небѣ въ облакахъ. Прошелъ годъ, прошло
и три года и вотъ пропалъ третій сынъ, а тавъ вавъ онъ
отправился на небо въ облака, то и думали, что онъ померъ.
А тотъ на третій годъ пустилъ въ долину стрѣлу въ лобъ
одному человѣку и стрѣла его назадъ вернулась. Поло¬
жилъ ее младшій братъ на колѣни, обрадовался, подумалъ:
вто-же это таковъ, если мою стрѣлу и шестеро не могутъ
одолѣть, а отъ него она назадъ вернулась. Опять ее пустилъ
и опять она вернулась. Сильно онъ удивился, обошелъ этого
человѣка справа и въ эту ночь свое слово исполнилъ.
П. Царица Тамара.
уоріаідііла тамар діідпал
тамара каілгоса тамара
шінар діідпал тамарй
тамар діідпал таыаріі
лачвіл наду т^маріі
л&чвіл амсад ашйр
кошул маду тамара
уоріаідііла т&марй.
96
уордашіна тамара
штѵкіл уаган маргадід
пату уаган абрамушіш
уордашіна тамара
чапрід амсад ацаріска.
Пѣсня о царицѣ Тамарѣ.
Ботъ царица Тамара, у которой нѣтъ лечааа, а лечакъ
танъ остался; нѣтъ и туфлей! Вотъ Тамара, у которой зубы
торчатъ жемчужные, а волосы шелковые! Вотъ Тамара, ко¬
торой нагрудникъ положенъ въ Эцерахъ.
Ш. Яѣсня объ ушкульскихъ молодыхъ людяхъ.
ушкулас мах аткутан
лаіхоруарах мішладгіш
дамкауаш каткутанд
лібрал дсештіш лаж асхѵргд
шхарітубіс каруен аухуід
дамшка жіваш кауі хабіх
ліртал покас лалтар гартам
шѵн лауамх Іархіс антах
скТмхан лізі ауі луктуд
мадачамінх базі садгуем імагуе рі
базі садгуем баржапачарс
базі с вахшамс Tap охвТдй,
бйка охкідй ѵашар тхуміірс
мѵхар зін&рс жанѵганх
хабі ушхуар хйцхідалх
лаж асгѵріх шарііубас
пазу уѵжох даміс&уйм
Т скауік&н чухдкузгі мусулд
скала чбуртТн&х мусулд
мамбуалдѵ аукатх жахѵлд
ашу к'ріста чѳтмазѵрад
амачош мардѵ мара
Пѣсня объ ушкулъсшхъ молодыхъ людяхъ.
Двинулась ушвульсвіе молодые люди. У нихъ былъ
сборъ въ воскресенье, и они двинулись въ самому сатанѣ.
Умывшись, вы отправились въ понедѣльнивъ (и шли) до тѣхъ
поръ, пока не добрели до ІДхаритубы, гдѣ наверху были
привязаны сами черти. Предугадать это далъ возможность
Богъ; нѣкоторые рѣшили вернуться и отправиться въ вис¬
лой водѣ, а эти моловососы не захотѣли. (Ихъ спросили):
гдѣ-же вы найдете убѣжище на ночь? Нашимъ убѣжищемъ
будетъ Бержапачаръ. Кто-же вамъ принесетъ на ночь ужинъ?
Намъ принесетъ Бева головы туровъ. Встали на другой день
утромъ, стали другъ съ другомъ спорить; отправились на вос¬
токъ въ Шхаритубу, гдѣ шли тѣ слѣды, воторые врѣзалъ
сатана и тамъ смѣшались со снѣжвоиъ. Но разсказчики, мо¬
жетъ быть, ошиблись. (Во всякомъ случаѣ) да благословитъ
Іисусъ Христосъ здѣсь присутствующихъ людей.
IV. Вимурзѳлъ.
уо сабріла бімурзала мастіалаш
манол цалтап иідіаншар
мангаш бака латхуорс хорда
мангалд мііцвуіл во^іза
біыурзіілад щна вуаріл жілаМнгра
скаламушгвран маполс
манол бімурзалас тхуім калахом
ашху істам бйкаіс лахістам
міча топі бімурзалас чсетрашва
аміс бака жохпіра
мапісуі гуаша чумавѵрка
7
— 98 —
ашхол біна лізліч&д агід міча
ворс лахаган лахуас міча
лахба ворам карад
лахба тоцхастах
лахба амжі імга хічод
бімурзалад манол оіта
амга скаі номцаишід
аміс бака лагчіімеалі
волаісутх мішку хѵрі
ворс хуагнава бімурзалас
бімурзалас манол лакурас хоргаі
волавутхва мішву хѵрі
самцунд л&кура ваулорш&д
ткуіпатонда кутхвас мішву
чішв аввача бімурзалад
тахтіс камчу чішв аввача
амжі біна ламтілта лізлічаді
ворс лохуагн ламтілс мішвуа
ламтіл мішву пачвлаш аршвнах
чід махачані начвлашт
чід хачані цгнѵ вуаріл
самцун начвлаш налалбішад
хоіііас самун скам уісвурда
ткуіиатонда вутхвас мішву
чіш охвачін хоіііа самун
свамс вамчу амжі бінал лізліч&ді
агід мішву туіті соп&лс свахуацМ .
тйтпа шхаріл гоісіпіі
убнавйцѵлс жілохбінісв
туітам соніілс чугвацѵгі
ашху м&цкуіл манол дом^ѵзі
ма гагдйна чаиіміш дііі'ра
ilyi гдасіін вумохохал
99
ашхусар уѵміл ашху нйбгуі
ыашхіі жавгіслапра уасѵріжа бакаі.
Бимурзель.
О несчастный Бимурзедъ местійсвій! Онъ любилъ Мано
Пидіанову! Когда Мановъ Бева былъ на охотѣ, отправилъ
въ ней посланца, чтобы онъ предупредилъ ее: Бимурвелъ-де
осѣдлалъ своего враспаго перина. Когда онъ пришелъ въ гос¬
ти въ Мано, то отдалась Мано Бимурзелю. Вотъ и Бева прис¬
нился сонъ, что его ружье разобралъ Бимурзель. Стало это
ему непріятно и какъ только ему достался первый туръ,
сталъ уходить и прибылъ въ себѣ домой въ своимъ брать¬
ямъ. Эй вы, братья, отворите-ва двери. Проснулись братья.
(И говоритъ онъ:) зачѣмъ вы такъ, братья мои, сдѣлали,
что Бимурзель могъ отнять мою Мано. Но не безпокой¬
тесь объ этомъ, такъ какъ, если тавъ стряслось съ Бева,
то ружье мое опять мнѣ достанется. Подошелъ онъ въ дому
Бимурзеля, гдѣ тому Мано стлала постель. Мое ружье мнѣ-же
Г'
достанется; нѣтъ ты еще не постлала настоящей постели! Раз¬
дался выстрѣлъ изѣ моего ружья и задралъ ножви Бимурзель:
упалъ на тахту и задралъ ноги. Тогда Бева пошелъ къ дому
жениныхъ родителей и подошелъ въ ихъ двери. Этотъ домъ
упоминаетъ о вѣнѣ. Что-же лучше: вѣно или красный ме¬
ринъ? Ну, мы отберемъ настоящее вѣно! Тогда сидѣлъ стар¬
шій братъ жены на скамьѣ и вотъ раздался выстрѣлъ изъ
моего ружья. Задралъ иоги старшій братъ жены, упалъ па
скамью; тотъ-же ушелъ. Теперь я приглашу въ мой домъ по
одному, всю деревню, зарѣжу быка съ бѣлымъ пятномъ на
лбу и открою пеаочатый кувшинъ, и приглашу по одному
всю дерепшо. Прислала Мано послапца сказать, зачѣмъ убилъ
ея мужа. Пусть-же ие говоритъ она этого и не знаетъ,
такъ какъ иначе ел одинъ братъ чернымъ свой лобъ да на-
кроетъ
100 —
V. Грузнннровалн&я Бѳчойская пѣсенка.
санадір© мавіара вісмакалса
авіара балватіша міндоріша
шуа балватші ксэшкі науха сам^алша повара
уерсаднауха варі місі шавіхада акошкаша
шамабрала копа місі шамабрала орзалса рі
шамоваріс шічавтаха варі місі
шамабрала копа шсі уортітшуа цшп вонда
цавікітха мамабрала копа місі
ашугалва чотмазіра.
Грузинированиая Бечойская пѣсенка.
Я обходилъ, не отдыхая, на охотѣ, я обходилъ Балвет-
свую долипу. Среди Балвети я увидѣлъ башню, обошелъ ее
три раза, но дверей ея не увидѣлъ. Наконецъ всмотрѣлся въ
окошво и пожалѣлъ объ его житьѣ бытьѣ. Пожалѣвъ-же, уда¬
рилъ два раза и, разбивъ дверь, опять пожалѣлъ объ его
житьѣ бытьѣ. У него было между пальцами письмо; я его
прочелъ и еще разъ пожалѣлъ объ его житьѣ-бытьѣ. Да бу¬
детъ благословенъ Ешугелва!
(1) Эцерское общество. (Бимурзелъ Апрасидзе).
I. Джачвлянъ.
уо сабралй лабсуг уачвлан papa
papa ашху латіл хила хара papa
papa лабскалдаші коралісга рйра
— <іу бушаріі хола бушоер л^хмулдара —
— абуарс утхмулд мабішдолдах —
— жілймбііркчйх ошѵмал чуріі —
— чугалламвітх магард црдй —
— уоул&ваді гуашйрал —
— мішгуі лірмі лахѵдѵнхі —
— 101 —
papa чуіу міцуірад чуіу мідгарад papa
— лавваі Іохва суп лавва
— уоулавдіа шампранар
— чуіу мідгарад чуміцвірад
— ваугаламвітх іацаріта —
■— саваш мурза уабралс хапітба
— лабсувіші лаудіаш уабралс
— кауамгзавра марма ладаг
— лаввеэ аска чубакавта
— Ііішху зурал шугвісга ігвні —
— сігал амга нунпашаві —
— махар ламсгі ворс лаугані —
— лавва амаіовх тубіш лавва —
— сгуебін амшог аслан мурза —
—■ гошвін мачім .іашгар чура —
— чулачкадѵн саргілта чу
— маг латрас лагсібудс сарагс '
— мігал гошт місвіна —
— манвуі тсопс лагбіштів —
— гошт латах іацаріта —
— хуасібгал дачвіланшар —
— вурулдісва лацігв охвісг —
— лацуаі ламад ісламіштй —
— ійшху гвіам дагра м<івва —
— мармад гвіам маі дграытіх —
— ворхан лохвад кораш малчарс —■
— вораш малчар ворс мікарах —
— свагалогуер ісламігата —
— ісламсгал лахѵмбажѵн —
— і м&дгалауіср адо чуіу адгар —
— амгуар иа мус сі мавма —
— і тхуем тхумва уазірд сі лаубургі —
— іічаад хочамд дасхабурга —
— 102 —
Джачвлянъ.
О несчастный господинъ Джачвлянъ! Была одна дурная
ночь его барскимъ домамъ, когда эти незаконные сыны, эти
скверные незаконные сыны, Лахамѵльдцы, безъ головъ свое
оружіе въ пятницу собрались назадъ и сняли то, что
было крѣпко (?). Да. исчезнуть Гуашсры... ловить меня; вамъ
говорю: я оставлю вашихъ невѣстъ и убыо васъ. Вотъ онъ
всталъ на западъ на западной площади и говоритъ: пропа¬
дете Шампранцы, я убыо васъ и оставлю вашихъ невѣстъ.
Васъ вывели изъ Эдеръ, а Мурза Савовъ занимается дѣ¬
ланьемъ господскихъ лаптей. Онъ готовъ отдать лапти и
пускается въ путь на другой день и уже ведетъ ихъ на
западъ въ Чубихеви. Вотъ на дорогѣ плачетъ одна женщина
(И говоритъ она): увы, нечего тебѣ объ этомъ безпокоиться,
лучше посмотри-ка на меня завтра, когда я къ дому прис¬
тану. Меня взяли на западѣ въ западномъ ущельѣ; впереди
шелъ Асланъ-Мурза, а сзади за мною его войско; когда они
спустились внизъ къ жолобу и всѣ начали (пить) сосудомъ
тамъ текущую воду; я назадъ, увы, выпрыгнула, первое
попавшееся ружье отняла и ушла назадъ въ Эцеры, а тамъ,
увы, Дадишвиліани, во всемъ домикѣ, увы, дыры понадѣ¬
лалъ. Сердце мнѣ разъ подсказало, что нужно убить Има¬
ма и во второй разъ, что изъ дому пошли домовые ка¬
раульщики. Отворяютъ мнѣ дверь караульщики дома и я,
увы, прихожу внутрь въ Исламу;* тутъ я, увы, удивилась
Исламу и не успѣла, а то-бы, говорю, онъ-бы былъ убитъ.
О, если ты по совѣсти такъ сказала, то я тебя возьму себѣ
главнѣйшимъ визиремъ, такъ какъ лучше ея пикто никого
не бралъ съ собою.
П. Ростомъ.
уо ріѳ ідіа го уо ростомі чабігві г©
— 103 —
yo pic? ідіа го yo занаш намчад го
ѵо ріо ідіа го уо матхварі мара го
— ■— — тхарам гонісопі —
— — — гінчвіл ісапуш хаі’ѵепа —
— — — матхварі мара —
— — — сгвабін лаухуід —
— — — баруасі топі хадана —
— — — — — баруаші топі чуховіда —
— — — тхара чуходгара —
— — — чінчвіл жіохісіда —
— — — оглі лажа асхрі жаба ігатхуерта
—■ — — далідалі коэуах лірчала —
— — — імгаі хѵрчалі —
ага ріо ідіа го уо чінчвілі тхарам амхін го
ага ріо ідіа го уо аці амачу макаі го
— — — маіугалі маіугал уіцха жір —
— — — ліумур і лідчур —
— — — — — ліді лігзііл —
— — — ауі мадао —
— — — ліхахв лічаш —
— — — чід міцга —
— — — ліді лігзаді —
— — — лусгал лохвда —
— — — нішані лахомо —
^ Ростомъ.
Ростомъ молодецъ; изъ Мпнгреліи бѣглецъ; охотншеомъ
былъ; волка встрѣтилъ, а на волкѣ муравей. Какъ охотникъ
и какъ оаъ это предъ собою встрѣтилъ, а у него на плечѣ
лежало ружье, то овъ снялъ ружье съ плеча и убилъ
волка. Поднялъ Ростомъ муравья, пошелъ на востокъ въ мѣс¬
ту охоты и здѣсь сталъ на свалѣ кричать: делі—да—далі. Че¬
го ты кричишь? Да какъ-же, я отнялъ у волка муравья и
— 104
его здѣсь держу. Увы, говоритъ, какой-же даръ за это ты
хочешь: братство-или сестерство? матерство или дѣтство? Это
не хочешь, такъ женство и мужество? Я больше всего хочу
матерство и дѣтство. И Ростомъ положилъ себѣ сосокъ въ
ротъ и этимъ далъ знавъ желаемаго.
е) Чубихевское общество. (Дударукъ Цинделянъ).
I. Асд&мазъ.
уоі га уо сабрала асламазі го
уоі га уо кавіш лупашт асламазі го
— ім хавала цашмілатіш —
— хахуішг міча лігургунііс —
— вовмачадлі лачхум рачад —
— лачхум рачаш панар —
— свахошда коруад міча —
— хакуі міча ворс мадмёсхвід —
— діа мішгва хахв мадан —
— діас ыадмахохал ісгві —
— хахві ісгві імші ачад —
діас ісгві мадмахохал йці —
— амлакс мішгуа жілахсвурда —
— абуарс мішгуа танід лохквам —
— озрунчіс тхумас хосгам —
— хашмаралс гаіарс охдТсг —
— дашнілс мішгуа жіосрйвна —
— асгѵрінЯ ламтілд міча —
— ісорс хвагйва ламтілс мішгуа —
— ламтіл мішгуі ваТахсгТддад —
— чхара мішгуі шід ласмуиа —
— корвалс ваТангѵрѵх —
— туітан иуувра барц хасдах —
— маі уаісуі асламазі —
— хахуі' мішгуа хуетхйлалй —
— 105
уоі га yo ткѵрчвін охсках ачханамхан го
— сгаі дешаісѵчіт ласмуна мішгу —
— дашніл мішгу жіхушгуні —
— зісхур і сгадамтсеханід —
— дамхахачах ласмуна мішгуі —
— — — дашніл міча жілаішкуіпа —
— ісінчхар йшхв мадалахцуір —
— маігал уікдѵн асламазі —
— бабас лахавун —
— бадніар ашху топіл —
— чахмахѵші лікча мі бацу —
— дачуірс міча атакуй —
— чахмахсгалі мі уілацкачісг —
— асламазіш хахуі ірі —
— дачуірд міча жілохкача чахмах —
— мууру набгуас лохмацуна —
— мугвда чіш лохкача цашіс камчу —
— — хоеп хакТді набгаіска —
— асламазі гімжі аспашт —
— міча цод міч хар ~
Лѣснп объ Асламазѣ.
О несчастпый Асламазъ, въ Кевахъ прославленный Асла-
мазъ! Что теперь скажешь, четверговый женихъ ты эта¬
кій? Ты пошелъ вѣнчаться со своего женою въ Лечкумъ и
Рачу, а попы Лечкума и Рачи взяли ее въ свой домъ. Не
встрѣтивъ жены въ своемъ домѣ, онъ спросилъ: матушка
нѣтъ жены моей. Мать этого не 8нала. Не знаетъ мать твоя,
отвѣтила она, куда ушла жена твоя. Вотъ я сѣлъ на мою
пеструю лошадь, надѣлъ на себя мое оружіе, а на голову
надѣлъ шлемъ, на руки—перчатки и опоясалъ мою саблю.
Иду я въ родителямъ жены его и становлюсь у ихъ дверей.
Эй, родители жены моей, посмотрите] Девять шурьевъ моихъ
— 106 —
выходятъ изъ дверей и на плечахъ у каждаго изъ нихъ
горныя палки. „Что хочешь?“—Я ищу жену мою! Они стали
стучать по маѣ со всѣхъ сторонъ палками.—Эй, перестаньте,
шурья, а то я обнажу мою шашку, и она войдетъ въ васъ
безъ крови!—Но не переставали шурья мои. Онъ обнажилъ сра¬
зу свою шашку и ни одной шеи не оставилъ. Увы! Асла-
мазъ, что-же оставишь за долгъ отцу нашему? Сколько сча¬
стливъ я былъ-бы, тогда онъ сказалъ, если-бы могъ тогда
разъ взвести курокъ у моего ружьеца! Сестра жены (да
дасть Господь ей ту судьбу, какая была у него, умершаго!)
увы, говоритъ: дай, взведу куровъ (вѣрно она будетъ женою
Асламаза)! Сестра взвела курокъ и, цѣлясь, горной палкой,
какъ ногою, взвела онъ упалъ, такъ какъ ружье ему уда¬
рило въ лобъ. Такимъ образомъ растянулся Асламазъ на зем¬
лѣ. Его грѣхъ при ней да останется!
П. Тау-бѳгъ.
уо сабрала таубаг сабрал
самі заі латхуар хара
маема заужі уагмарс штхормах
іаштіару заі уакамс хара
кріеташ наызур цагмаш лічмал
маг махйуаж лачиата амчад
бабгаі зурал малчад асцвурх
коеркад іосіб мѵхашліека
ашху гві хакуе свалічадс
ваіекіна махашханва
каіоскіна боэгва бабші зурал гошкіп хягуіу
таубаг атчадаг
туібіе л&жа ііегѵрі лажа ові'рі
егімйре лаж^
сгуебін лаххуід самі мауііг
107 —
і сгахапхаух Йчхан амхан
жілаікуртхнах ханх таубаг
і ма чмунйд му ласгару
самі завал рагамс амсадх
цілаіпуштур&х таубйг
самі голакаш тхуім лазізд лахвамх
жіасітрі танаг загар
Іорі матхуар сгуобін лаххуід
і сгахапхаух ачхан амхан
і ма чмунад му ласгару жілаібаркілх таубаг
самі зава л цагамс амсадх
жілаіпуштурах таубаг
асгѵріна тубарс лажа
бач садгам дач шукаіска
самі гуашаш тхуім матхурад лахвамх
сорвад міча і сгачад
корс хагана коршарс міча
кор мікарад коршар мішгуі
таубаг ^кад таубаг мішгуі
даміскадні таубагіш хараг аміш мукуісг
ісорс хокарах таубагс міча
і сга^кад таубаг
жілаікуртхнах таубаг
таубагіш мукаб алі гуері
му ласгару таубаг міхуі
імгаі ы&чод гуі лахуемд таубагс
гуі лахуемх ткіцд тауб&г лгмар&лі
жілаіпуштурах таубаг
ачхан амхан чу ашкадх ушгуарйшіш савудш
лахіідал ачмінх шхаріл каніс ajiriHax
хеша кібданс ікадх ссгайлс і сгахаціах
убпакаціс жібінііх лах&дал хоча ачмінх
дідабу хар гоермііт таубаг гвішкуе феад.
Тау-бегъ.
О несчастный, несчастный Таубегъ! Три года ты про¬
былъ на охотѣ, а на третій годъ его поймали въ Чегемѣ. 12
лѣтъ онъ пробылъ въ Чегемѣ, гдѣ покосы представляютъ изъ
себя Христово благословеніе. Когда всѣ молодые люди пошли
на этотъ покосъ и за нимъ смотрѣть оставили лишь дѣ¬
тей и женщинъ, то стала у него вертѣться одна мысль
въ Мыхашѣ, которую подсказало ему однажды сердце,—какъ-
бы убѣжать. Онъ выбѣжалъ изъ Мыхашъ и перепрыгнулъ
черезъ мостъ. Напрасно дѣти, женщины бѣжали за нимъ: Тау¬
бегъ убѣжалъ отъ нихъ. Идетъ онъ на востокъ по ущелью,
идетъ сюда на востокъ къ минеральной водѣ, а тутъ встрѣ¬
тились съ нимъ три собачника, схватили его со всѣхъ сто¬
ронъ, а затѣмъ и связали. „Что вы дѣлаете со мною, вскри¬
чалъ онъ: да будетъ огаженъ вашъ отецъ! вѣдь три залож¬
ника за меня въ Чегемѣ остались!* Развязали они Тау-бега,
да еще дали ему на дорогу три головы барана. Подымается
на перевалъ пограничнаго хребта и встрѣчаются впереди его
два охотника. Схватили они его со всѣхъ сторонъ, а онъ:
„что вы дѣлаете со мною? да будетъ огаженъ вашъ отецъ (а
они связали Тау-бега), вѣдь три заложника за меня въ Че¬
гемѣ остались!* Тогда они развязали Тйу-бега, и онъ пошелъ
по ущелью на востокъ, гдѣ ему камень на дорогѣ служилъ
жилищемъ. Охотники ему дали на дорогу три головы турь¬
ихъ. Подходитъ онъ къ своему дому и становится у дверей
своихъ домочадцевъ. „Отворите двери, мои домочадцы, при¬
шелъ я—Тау-бегъ.* Нѣтъ не можетъ онъ придти; оповдалъ
ты сказать это о Тау-бегѣ. Отворяютъ они двери своему Тау-
бегу и, лишь только онъ входитъ, связываютъ его. Вотъ те-
бѣ гдѣ мѣсто Тау-бега! „Да будетъ огаженъ вашъ отецъ! я
Тау-бегъ, зачѣмъ, увы, вы это дѣлаете со мною, привнайте
же меня! И они тутъ привнали, что это, оказывается, въ са-
— 109 —
ыоыъ дѣлѣ Тау-бегъ; развязали его и со всѣхъ сторонъ па¬
ли въ объятіе другъ другу: такъ другъ друга желали ви¬
дѣть. Устроили радостный пиръ, зарѣзали быка съ бѣлымъ
пятномъ па лбу, взяли большой ящикъ съ мукою и пригла¬
сили деревню. Начали непочатый кувшинъ, сдѣлали хорошій
радостный пиръ. Беличіе тебѣ, Боже! Тау-бегъ нашъ при¬
шелъ!
118
сванетскихъ разговорныхъ Фразъ,
СОСТАВЛЕННЫХЪ
Княземъ Али Гардапхадзв.
Здравствуй!
Какъ живешь?
Гдѣ твой домъ?
Нельзя-ли у тебя
і хоча ладаг.
магворт харі?
імаліз ісгві кор?
□ереноче- амгйннамо базі корс.
вать?
Нельзя.
Можно.
Дай хлѣба.
Дай воды.
Дай молока.
Ты хорошій человѣкъ.
Ты дурной человѣкъ.
Не знаешь-ли сказокъ, пѣсенъ?
Знаю. Не знаю.
Разскажи, пожалуйста!
Спой, пожалуйста, пѣсню!
Я тебѣ дамъ десять копеекъ.
Сколько стоитъ?
Что продаешь?
Есть у тебя араки?
Пойдемъ погулять!
Сегодня хорошая погода.
даміс (мада).
імга мада.
діар ламо.
ліц ламо.
лѵуіі ламо.
сі азар маріі хі.
сі хола мара хі.
уіхалмо цігнар, ліграл?
міхал. мада міхал.
ліікар іскуі мазѵгмі!
лііх гѵрал лібріал!
мі лауодніі іашт к(»іаікс.
мазуыд хауііш?
іи воді?
уугуеса арака?
алчйд лазілііл'ій!
ладі ХОЧА Дйрлі.
— Ill —
Сегодня дурная погода.
Осѣдлай лошадей.
Не хочешь-ли табаку?
Не хочешь-ли соли?
Изъ какой ты деревни?
Какого ты общества?
Ты сванетъ?
Знаешь-ли ты по-сванетски?
Гдѣ старшина?
Позвать ко мнѣ старшину, пи¬
саря!
Сколько домовъ въ вашей де¬
ревнѣ?
Сколько жителей въ вашей де¬
ревнѣ?
Ты куда идешь, ѣдешь?
Я иду въ Цагери.
Какъ называется эта деревня?
Какъ называется эта гора?
Какъ называется эта рѣка?
Эта гора называется Дадіашъ.
Есть-ли у тебя братъ, сынъ.
У меня есть мать, сестра.
У меня нѣтъ отца, дочери.
Куда ведетъ эта дорога?
Эта дорога ведетъ въ Бечо.
Сколько тебѣ лѣтъ?
Мнѣ двадцать лѣтъ.'
Гдѣ домъ Бека?
Домъ Бека налѣво, направо.
і
Былъ ли ты въ Сванетіи?
ладі хола дарлі.
жахвунгѵр чаілар.
уаііуму тутун?
уакуму уім?
хаді ссшліт хі?
хаді хавіш хі?
сі мушуан (мушні)?
уіхалму лушнур (мушнір)?
імак арі мамасахл?
канчас мішкуата мамасахл,
молаір!
воша кѳрлі ісгва сопаліса?
воша мара ісгва сопаліса?
. ( V .. V *Q
сі імт асгрі •
мі осгурі цагартй.
маі хашга йуі сопалс?
маі хашга ауі лахв (танаг)?
маі хашга ауі ліц?
ал лахвс (таиагс) хашга да-
діаш.
уакам© сі мухба, газал.
мі мака ді, дачур.
мі мадмамака му, данагйзал.
імті аТас ал шук?
ал шук аійс бачуітй.
©ша лѵзаі хі?
иі іарвіішт лѵзаі хві.
бакаі кор іма лі?
бакаі кор лоертанта, ларсгу-
анта.
шуанс уічдамо?
— 112 —
Да, я былъ тамъ.
Что ты видѣлъ такое?
Хорошая-ли дорога тамъ?
Дорога хорошая.
Дорога дурная.
Будетъ дождь.
Будетъ снѣгъ.
Скоро упадетъ завалъ.
Берегись!
Смотри, не упади!
Вонъ тамъ пропасть.
На горахъ туманъ.
Бакъ тебя зовутъ?
Меня зовутъ Павломъ.
Какъ твоя фамилія?
Моя фамилія Дадишкиліани.
Скоро-ли будетъ та деревня?
Сколько верстъ до Местіи?
До Местіи восемь верстъ.
Далеко-ли уѣхали?
Мы уѣхали еще мало.
Какое красивое мѣсто!
Кто здѣсь живетъ?
Здѣсь живетъ Павелъ.
Нѣтъ-ли здѣсь духана?
Духанъ вонъ тамъ.
Благодарю.
Какой сегодня праздникъ?
Сегодня воскресенье.
Сегодня день солнечный.
Сегодня депь пасмурный.
мічда ала,,
маі уіцуа амтан?
хода шуклімо ала?
шук азар лі.
шук хода лі.
учха ірі.
мус ірі.
шішт ха^кбані жаі.
ыакбад хорт!
оцгі нуыашха!
йга ала лашкад.
(танагка) лахварка * бінт хас-
гур.
ма уашха сі-
мі машха павла.
маі ліз ісгві гуар?
мішкуі гвар дадішкіліан.
доскѵлі ірі ауі соп&л?
вюша віірст мастіад?
м&стіад ара віірст лі.
уодіат лі ачад?
міодад чікй маквнтад.
маі іізар ласкді гім ліз!
амачу lap ісгй?
амачу ісга павліі.
дукан аріаса амйлу?
дукан іічй арі.
макмархуі.
маі лісгураш ліг ладі?
ладі мішлад&і1.
ладі мужхацгд (мужарлі).
I ладі лумйріі ладііг лі.
— 113 —
Придите ко мнѣ, пожалуйста,
на обѣдъ.
Согласенъ. Не согласенъ.
Что у васъ сегодня?
У меня шашлыкъ.
У васъ холодно.
У васъ жарко.
Зажгите огонь.
Подайте сюда огня.
Дома-ли твой мужъ?
Дома-лп твоя жена?
Мой мужъ ушелъ на охоту.
Что-же онъ принесъ съ охоты?
Онъ принесъ тура.
Много-ли у тебя скота?
У меня три быка и двадцать
овецъ.
Мнѣ нездоровится.
Чѣмъ ты боленъ?
У меня лихорадка.
Сегодня ужасная гроза.
Тамъ, въ долинѣ, гроза.
Не ударила-ли кого молнія?
Молнія пробила домъ Ивана.
О чемъ они говорятъ?
Они говорятъ о Симонѣ
Гдѣ стрѣляютъ?
Выстрѣлъ слышенъ въ долинѣ.
Ты по какому дѣлу пришелъ?
Я пришелъ въ приставу.
Кого'ты видѣлъ?
Я видѣлъ Павла.
Я вижу Павла.
ісгві маз ігмі мішгуатй. ^кад
саділд.
гунйзар. дамкуедні.
мйіуу голадѵ?
мі мугуа цуад.
ісгва муіс муцхѵлі.
ісгва муіс атуі лі.
ламазг атапг.
лаыас ахаі амхау.
корс арімо ісвва чаш?
корс арімо ісвва хахв?
мішвуі чаш ачад латхуіартй.
маі ^ісѵд латхуіархйн?
міунам Згісѵд гуаш.
хуаі уірімо уердхмал.
мі мака сймі кан і арв&шт
оліак.
мі лагтхуарі.
імноуш харілагт?
мі манцхій.
ладі хола аліпчахлі.
йча міндоріса аліачахлі.
йдосхоіах мах.
мах хѳіах івана корс.
ім г.аргліх йуіар?
йціар гаргліх сімонжі.
• .. * V V ft
іма ітопх?
літой ішмі міндоріса.
сі імпар срсад?
мі фісад пріставіштй.
Іасхацд сі?
мі хвацд павлйс.
мі хосгді павлйс.
8
114
Я увижу Павла.
Бека меня ранилъ въ руку.
Рана твоя довольно легкая.
Рана твоя довольно тяжелая.
Нѣтъ-ли на дорогѣ волковъ?
Да, волки у того дерева*
Богъ одинъ.
м! хоцдйні павлйс.
бакаід міамкача шівісга.
лѵкач ісгві ^гѵдмадлі.
лѵкач ісгві ^гѵдлі.
шукжі аріаса тхарал?
іа тхарал ау мамгіцахан аріх.
гсермат (гоербйт) ашху.
Сванѳто-русскій словарь *)
къ теистамъ, собраннымъ А. Греномъ.
ij і, а, а, ^ о, Qj ое, у? у, к, к, к? г5 г, х? х, h? т,
Д> С, 3, Ш, Ж) п, б, в, л, м, н, р, д, ц, ч, ч, у,
• ^
і.—і.
і, и.
Тахул (Тахвт), окена.
Ташху, одинъ. Гр. дйа>о? М.
артѵ.
Таштіару, 12-тъ. М. вітожірі.
Тару, два. Гр. М. жірі.
Тйрхі, нѣкоторый.
Тархуі, родъ дерева.
іацарі, Эцеры (общ. Дадашк. Св.).
*іахкар—?
*Іавоіхоча—?
Tap, кто; Тарасар лѵмар, кто
такой былъ.
Іазізіі, послалъ. 3 Pf. S. ліззі.
шхка, всталъ. 3 Pf. S. лігнал.
Торз&л, два раза. Гр.
ікіідх, брали. 3 А. Р1. лікйд.
ігвні, плачетъ. 3 Рг. S. лігвні.
ігвраналнѵх, повалятся. 3 Fut.
S. отъ лігвранал.
ігруаналах, повалились, валя¬
лись. 3 л. Pf. Р1. отъ лі-
груанал.
ітхах, сынули. 3 л. Pf. Р1.
отъ літхе.
ісган, внутри. Гр. ЗоБь.
ісгуі, ісгуа, ісгуау, твой. М.
ё
скані.
ісгді, смотритъ. 3 л. Рг. S.
лісгді.
ісгві (ісгва), твой.
істам, сонъ.
ісламі, Исламъ (собств. имя),
існау, сонъ. Гр. ЬоЯіЗьйо.
із&лал, ходитъ. 3-е л. Рг. S.
отъ лізаіал.
*) Гр.—грузинскій, М.—мингрельскій; Рг.—Praesens, А.—Aoristue, Pf.—
Perfoctum, Jmp.—Jmperfectum, Pqp.—Plusquamperfectum, Jmper.—Jmperati*
vub, Fut.—Futurum, S.—Singularie, PI. Pluralia, Conj—Conjunctivas.
I—Ax.
116 —
At—Дл.
шапітуіал (ібші'уіал), хваста¬
етъ. 3-е л. Pr. S. отъ лі-
паштв.
іпарі, Ипары (общ. Вол. Св.).
ібштуіал см. іпаштуіал.
ібралда, умывался. 3-е л. Jmp.
S. отъ лібрал.
івотуна, напоилъ. 3-е л. Pf. S.
отъ літвна.
івоэмѵнД, далъ. 3-е л. Pf. S.
отъ лівді.
івсаліані, Ивселіани (фамилія),
ім, что.
імагуе (імагуаі), гдіъ.
імгошілі, інгюшілі, полный.
іигасір, зачѣмъ.
імга (імгаі), зачѣмъ.
імжісѵр, какъ-же.
інзаралал, собираетъ. 3-е л.
Рг. S. отъ лімарал.
інчілѵх, жалуются. 3-е л. Рг.
Р1. отъ лінчлі.
ірі (іра), будетъ.
іржі, зеленый.
9Ф
А.
ДуіарД, обходилъ.
аулогшДдо, пустъ поможетъ
3 л. Pr. S. въ зиач. Ішрег.
Fut. отъ лішДд.
ДурдТсДр, въ то время.
ДхТ, если.
ахвт, жена.
аткутан, двинулся. 3-е л. А.
S. отъ лівтунД.
адо, а то.
ДсДр, молъ.
асуста, положилъ. 3-е л. Pf. S.
отъ ліді.
ііска, велъ. 3-е л. Pf. S. отъ лі.
асгѵрі, идетъ, отправляется.
3-е л. Pr. S. отъ ліві.
асгѵріх, отправляются. 3-е л.
Рг. Р1. отъ лізі.
Дсгуріна, пойду. 1-е л. Fut. S.
отъ лізі.
асхѵрѵд, отправляетесь. 2-е л.
Рг. Р1. отъ лізі.
асхрі, идетъ. 3 Рг. S. лізі.
аспашт, растянулся. 3 А. S.
ліргва.
асраеіш, оказывается.
асцвурх, ему оставили. 3-е л.
А. Р1. отъ ліцврД.
азаллі, хорошій. М. угірі.
азар, хорошій.
Дш© (Дшу), одинъ.
Дшху, одинъ. Гр. М.
аргѵ.
Дшу врістД, Іисусъ Христосъ.
ДтугДлва, Ешугслва. (имя соб.).
ДшулоггаДда, 'да поможетъ. 3-е
л. Pr. S. въ ввач. Ішрег*
Fut. отъ лішДд.
ДлахомДс, если дастъ. Рг. Соіц.
отъ ліхвді.
A.—At.
Am—йу. — 117 —
амкуеді, прибылъ. 3 Imp. S.
отъ лізі.
ймхін, отнялъ. 3 А. S. ліхі.
амжог, впереди шелъ. 3-е л.
А. S. отъ лігвуег.
йніа, взялъ. 3 Pf. S. лі.
анвіола, замахнулся. 3-е л. Pf.
S. отъ лівшіал.
йыцхутах, натянули. 3-е л. Pf.
Р1. отъ ліцхута.
£lJp£Lj осльс»
ардах, они были. 3-е л. Pf. Р1.
отъ лірдй.
ацарі, Эцеры, общ. въ Дадиш-
вел. Сван.
ачічу, тамъ.
ача, ача, ачау, тамъ (йч).
ачунгоэ, послѣ тою.
ачва, тогда.
ачкад, до тѣхъ поръ.
йчкас, тогда.
ачха, тамъ.
йчх&н, йлхан, съ той стороны.
амх&н, съ этой стороны.
йуі, тотъ. Гр. дЬд.
йуісѵдіі, васъ приведу. 2-е л. Рг.
Р1. въ знач. Fut. отъ лівдіі.
йугулоэгтйдй, пустъ поможетъ.
З-о л. Рг. S. отъ лішйд.
йугургіна, пустъ вѣнчаютъ. 3-е
л. Рг. въ внач. Ітрег. Fut.
отъ дігургунй.
йуга, потому.
А*—А.—-Д.
аувалді, Авкелъди (наз. мѣстн.).
аугуад, отправлялся. 3-е л.
Imp. S. отъ лізі.
аутаніиар, Автанскій.
акошка, окошко.
акба, щека.
акра, раззореніе.
^вад, пришелъ. 3 А. S. лівад.
^вадх, пришли. 3-е л. А. Р1.
агі, домъ.
^гріх, идутъ. 3 Рг. Р1. лівад.
^грітах, шли. 3 Pqp. PI. лівад.
ахамбует, скажите. Imper. Р1.
отъ лімбуі.
ахуібін, началъ. 1 А. S. лібна.
ахвічах, сняли. 3 Pf. Р1. лівча.
ахсѵба, замахнулся (?).
ахшіхана, сюргълъ. 3-е л. Pf.
S. отъ лішхі.
ахцхайа, окружилъ. 3-е л. Pf.
S. отъ ліцхаіг.
ахігушт, бросилъ. 3-е л. А. S.
' отъ ліііштва.
атйиун, дай Богъ тебѣ судьбу
умершаго 3-е л. Fut. S. отъ
лікві.
агймбажінй, образовался. 3-е л.
Pf. S. отъ лібаж.
ат&сдах, были. 3 Pf. S. лід&.
атомбажін, обрадовался. 3-е л.
А. S. отъ лібаж.
Ад—ам.
Ат—ад. — 118 —
а терма,, поймалъ. 3-е л. Pf. S.
отъ лірмі.
атуіп, атуап, пропалъ, скрылся,
потерялся, потерялъ. 3-е л.
А. S. отъ літйа.
атѵмбажѵн, обрадовался. 3-е л.
А. S. отъ ліоаж.
атвадѵн, прибылъ. 3-е л. А. S.
отъ лікад.
аткуедані, дойду. 1-ое л. Fut.
S. отъ лікад.
аткутан, двинулся. 3-е л. А-
S. отъ ліктуна.
атвѵд, привелъ. 3-е л. А. S.
отъ лікад.
атха, теперь.
атхйдінах, зашли. 3-е л. Pf.
Р1. отъ літхаді.
атхуед, дошелъ. 3-е л. А. S.
отъ літхаді.
аттуерй, высмотрѣлъ. 3-е л.
Pf. S. отъ літура.
атчадал, убѣжалъ у нихъ. 3-е
л. А. S. отъ лічйд.
адші, Адиши селеніе Кальсва.
го общества Вольной Сване-
тіи.
адішіла, адишецъ.
адішвах, зажгли. 3-е л. Pf
Р1. отъ лішвй.
адаід, еще.
адо, а то.
адгй, поставилъ. 3 Pf. S. ліг&м.
адгар и адгар, убилъ. 3-е л.
А. S. отъ лідгарі.
адсастка, разсердился. 3-е л.
Pf. S. отъ лістівй.
адназвран, собрались. 3-е л. А.
отъ лінзора.
асхрі, идетъ, отправляется.
3-е л. Pr. S. отъ лізі.
асламазі, Асламазъ.
асдан мурза, Асланъ-Мурза
азрунчі, шлемъ.
аш, ашар, такъ.
ашарі (ашарі), Ашары.
ашкадх, упали. 3-е л. А. отъ
лішвад.
ашхол, такъ.
аштухах, хоронили. 3-е л. Pf.
Р1. отъ ліштхуі.
ашворбліан, большеголовый.
апушт, пустилъ. 3-е л. А. S.
II11
апхнав, спутникъ, товарищъ.
Гр. іЭЬ6і£о} М. амханагі.
айрасуан, Апрезіонъ, сказочная
женщина, вродѣ Царь-Дѣви-
цы.
абрйшумі, шелкъ. Гр.
&буар, оружіе.
автанділ, Автандилъ.
ал, алі; алй, этотъ.
ам, амі, этотъ.
імйч, здѣсь.
амйчеш, здѣшній.
Am—ap.
— 119
Ap—of.
амачу, здѣсь.
амачуід, здѣсь-mo.
амаісех, взяли меня. 3 Pf.Pl. лі.
амар, попеченіе.
амкідх, вывели. 3 А. Р1. лівйд.
амгуар, такой.
амга, потому.
амгурі, иду. 1 Рг. S. лік&д.
амханчу, отсюда.
амсахалі, направить.
амсад, остался. 3 А. S. лісйд.
амсадх, остались 3 А. Р1. лісад.
амшоштаіса, въ ото мѣсто.
амжі, такъ.
аыпхні, спутникъ, товарищъ.
амбау, новость. Гр. іЗЪідо М.
амбё.
амлав, пестрая лошадь.
амчад, пошелъ. 3 А. S. лічад.
анвача, поднялъ. 3 Pf. S. лівча.
анвад, пришелъ. 3 А. S. лівад.
авхадѵн, зашелъ. 3 Pf. S. лівад.
антах, вернулся. 3 А. S. літ&х.
антхуасв, звѣзда.
амбажіні, удивился. 3 Pf. S. отъ
лімбага.
авчад, пошелъ, ушелъ. 3-е л. А.
S. отъ лічад.
анчадх, ушли. 3-е л. А. Рі.
отъ лічйд
анчуан, Анчванъ (имя мѣст¬
ности).
gpi, есть. 3 Pr. S. дірд&.
аріх, суть. 3 Pr. РІ. лірдё.
арачіаншах, Арачіанишхъ.
*арвад—?
арда, былъ. 3 Jmp. S. лірдй.
аршвнйх, упоминали. 3-е л.
Pf. S. отъ ліршвеі.
ачад, отправился, пошелъ. 3-е
л. А. S. отъ лічйд.
ачадх, ушли, отправились. 3-е
л. А. РІ. отъ лічад.
ачмінх, сдѣлали. 3-е л. А. S.
отъ лічума.
аціср, успѣлъ.
аыімбуадх, должны сказать. 3
л. Jmp. S. отъ лімбуі.
ауаг, еще.
ашсатх, вы ошиблись. 2-е л.
А. S. отъ лівад.
аахуід, вы нашли. 2-е л. Jmp.
РІ. отъ ліхвіа.
аддаід, еще.
а^ігішіх, зарѣжутъ. 3-е л. Pf.
РІ. отъ лі^гані.
ахуронх, собрались. 3-е А. РІ.
отъ лізврі.
О.—0.—Q.
окврй, золото. Гр. М-
орво.
^вваді (дввйд), прибылъ. 3-е л.
Pf. S. отъ лівйд.
огуер, пришелъ. 3-е л. А. S.
отъ лівйд.
— 120
Од—се.—Уаш.
Qr—©д.
дгурдадх, шли. 3-е л. Jmp. Р1.
отъ ДІКЙД.
огга, отнялъ. 3-е Pf. S. лігі.
©хосвѵва, вспрыгнулъ. 3-е л.
Pf. S. отъ лісвва.
дхуіда, нашелъ. 3-е л. Jmp. S.
отъ ліхуіа.
охвіда, принесъ. 2 Pf. S. лі.
©хкачів, поднялъ. 3-е л. А. S.
отъ ЛІВЧЙ,.
дхваді, прибываю. 1-е л. Рг.
S. отъ лікад.
©хкідх, привезли, принесли. 3
л. А. S. отъ лікад.
©хдісг, надѣлъ. 3-е л. А. S.
отъ лідасгі.
охсвах, сдѣлали. 3-е л. Pf. Р1.
отъ ліскі.
©хвісг, сдѣлалъ. 3-е л. А. S.
отъ лісгаи.
отввана, брошу. 1-е л. Fut. S.
отъ ліквава.
откад, отнесется. 3-е л. Pf. S.
отъ лікад.
©тввадѵ, прибыли. 1-е л. Pf.
Р1. отъ лікад.
отхормах, поймали. 3-е л. Pf.
Р1. отъ лірмі.
отчатува, да проклинаетъ. 3-е
л. Pf. S. отъ лічгувй.
отгѵзй, посылаетъ. 3-е л. Pf.
Р1. отъ ЛІ38І.
одткуііді, прибылъ.
одтхваді, прибылъ.
осхурід, идите.
осбів, началъ. 3-е л. А. S. лібві.
озсман, Османъ.
©ш, назадъ.
©швмагд (отвмал), назадъ.
©шт, назадъ.
оштатах, вернулись. 3-е л. Pf.
Р1. отъ гошлітах.
©бра, Обра.
©л, ледъ.
©ліак, баранъ.
©лчіжаліх, женятся. 3-е л. Рг.
Р1. отъ лічіжал.
©мтахала, вернулся. 3-е л. Pf.
S. отъ літах.
©мчадаліт, отправляются. 3-е
л. Рг. Р1. отъ лічад.
©чіжант, мы отпились. 1-е л.
Pf. Р1. отъ лічіжал.
се.
\
одгрі, сюда идетъ. 3-е л. Рг.
S. отъ лів&д.
сех, окена.
У.—ѵ-
\
*
уіу, уіуаб и уіуалѵ, змѣя.
уешвир, назадъ.
уелурхам, дикій кабанъ,
уахатаулй, вахатурецъ,
уаз-Ір, визирь.
уашйр, туръ.
Уош—уч.
— 121 —
в.—Кау.
уоша, сколько.
уол, ледъ.
уоулаваді, исчезъ, пропалъ.
уоулавдіа, пропадешь.
увцТра, нежилой домъ.
уга, неспѣлый.
угуірі, Угвиръ.
угурі, напрасный. М. уергѵні,
негодный.
утхмул, внизъ голевою, безыолооы.
удгара, неумирающій, безсмерт¬
ный.
усісуа, усгуа, шесть. М. амшві,
Гр. ЗІІЗЬо-
усхваі, быкъ, не бывшій въ
упряжи.
ушвула, ушкулецъ.
ушгуара, ушхуар, другъ друга
(Ср. М. артіанцѵ, другъ
друга).
убнаваці и убнакИцѵл, ненача¬
тый кувшинъ.
уміткампах, стукнула. 3-е л.
Pf. Р1. отъ лішкампа.
умастанда, положилъ. 3-е л.
Imp. S. отъ діді.
унбац, слабый.
умча, не старѣющій (Ср. М.
рчіні, старивъ),
урі, иду. (Ср. М. 8ула, идти),
уцхнашаріі, Уцхпешскгй.
учіжа, учіжала, хомстой. (Ср.
М. чілі, жена).
К.
кйтіл, богатство.
тсошкі, башня.
ксеркад—'
К.
вібдан, закромъ. Гр.
К1Л, клыкъ.
вадсгідда, осмотрѣлъ. 3-е л.
Imp. S. лісгді.
касар, касѵр, царь.
ва, изъ.
каіахспддад, посмотрите. Іш-
рег. Р1. отъ лісгді.
ваіатвапан, перевернулся. 3-е
л. Pf. S. отъ лівапі.
ваіашвад, свалилась, выстрѣли¬
ло. 3-е л. А. S. отъ лішвад.
ваіангѵрѵх, выходятъ. 3-е л.
Pr. S. отъ лікід.
вахоскіна, перепрыгнулъ, выбѣ¬
жалъ. 3-е л. Pf. S. отъ лісвяа
(Ср. М. госхап).
ваісвініі, перепрыгнулъ.
ваімгадом, зачѣмъ не.
ватнаба, позволилъ. 3-е л. Pf.
S. отъ дімба.
вауачіжа, ощенился. 3-е л. Pf.
S. отъ лічіжал. (Ср. М. чі¬
лі, жена).
ваухвагана, выступилъ. 3-е л.
Pf. S. отъ лігна.
Kay—вал
122
Кал—вол.
ваузаішар, Кавзяйскій.
вауламомй, далъ. 3-е л. Pf. S.
отъ ліхвді.
кауміпушта, переправилъ. 3-е
л. Pf. S. отъ ліпіптва.
кахахѵд, ударилъ.
кахвр, ках рецъ.
вахвра, Кахуры, деревня Лен-
техсваго общества, Дадьянов-
свой Сванетіи.
ватал, курица (Ср. М. вотсэмі,
Гр. ^даьЗо).
катвуіц, отрѣзалъ. 3-е л. А.
S. ліввца.
катвутанд, двинулись. 1 л. Pf.
Р1. отъ лівтуна.
ватхадо, ему было достаточно.
3-е л. Jmp. S. отъ лірй.
ватхарах, достались. 3-е л. Pf.
PI. отъ ліра.
катхѵл, стаканъ.
ваділ и вадѵ, животъ.
каб&иховабна, не отошелъ. 3-е
л. Pf. S. отъ лівабі.
вава^гзй, послалъ. 3-е л. Pf.
S. отъ ліззі.
вавачіг&, женилъ. 3-е л. Pf.
S. отъ лічіжал.
вавмагйнйх, вступили. 3-е л.
Pf. Р1. отъ лігні.
валамкайн, поцѣлуй.
валаівутах, двинулись. 3-е л.
Pf. отъ ліа^унй.
калахон, отдалъ. 3-е л. А. S.
отъ ліхвді.
валахуем, отдалъ.
калта, подолъ. М. валта, Гр.
jbgJWb.
валла, Каль, общество Вольной
Сванетіи.
каман, стружи.
вамчу н камчу, упалъ.
варі, дверь.
варад, отворите. Jmper. Р1.
отъ ліврё,.
караві, шалашъ. М. кара.
*каруен—?
каці, кожанный мѣшокъ.
каці, чертъ, діаволъ.
ва^ѵза, послалъ. 3-е л. Pf. S.
отъ ліззі.
вохумбавйх, разсказали. 3-е л.
Pf. Р1. отъ лімбві.
В49ХКГД, привезъ. 3-е л. А. S.
отъ ліхда.
котшар, Котскій.
BOTjri, смотритъ. 3 Рг. S. лісгді.
кошул, туфля.
вивлахуеи, пусть даетъ. Jm¬
per. S. отъ ліхвді.
ковмйчйдлі, идетъ 3-е л. Рг.
S. отъ ліч&д.
вол&Йутх, ружье.
вемщкутхвл, ружье.
вол&хсэи, отдалъ. 3-е л. А. S.
отъ ліхвді.
Кон—КОМ.
123 —
кор—гу.
вонда, имѣлъ.
кор, домъ.
коршар, домочадецъ. (Ср. М.
8удашарй).
ко^іза, послалъ.
коема, лукъ.
куішау, песокъ. М. вуіша.
вуін, душа} запахъ. (Ср. М. шу-
рі, душа и запахъ),
куіцра, туръ.
куаг, январь.
куахна, тыква.
вуасдапа, Квасданъ.
куаріл, жеребецъ. М. вуіра.
курулд, домикъ.
ввабха, прыгунъ.
врістасуа, Іисусъ Христосъ.
ѵ
к.
вінчх, шея.
каві, Кева.
кару, соизволеніе.
jfcv V О
капу—:
кам, на дворѣ.
кан в ван, быкъ.
кансав вііпана, Еансавъ Еипі-
анц.
капчу, большая птица.
*карауд—?
карул, караулъ. М. карулі.
Kong, бытіе.
вом, мужской удъ.
*комцнгрі—?
кор, дверь. Гр.
ворв, дверь.
корм^ір, глухой.
коуа, скала.
куірададад, Квиредададъ.
куабаі, круглый.
вутхва, ружье.
Г.
гіарг, Перлъ.
гіварівоега, Гіергюшка.
гім, земля. (Ср. Гр. въ
значеніи подъ, низъ),
гірголд, круглый.
гіц, овца.
газал, сынъ. Гр. ^). М. свуа.
габріал, Гавріилъ.
галпхана, Галпханъ, Гардап-
хадзе.
гарасан, пусть не думаетъ.
гогіашй, Гогіевъ.
гога, Гога.
гошкін, сзадц.
гошхт, назадъ.
гошт, назадъ.
гонкош—?
гу, сердце. М. гурі. Гр. i'ft-
гуі, сердгъе.
гуішввй, нашъ.
гуібіна, начали 1 Pf. S. лібнй.
гуіуі, каштанъ.
гуеші, полный.
— 124
fy—хав.
Гу—гуа.
гуеліаршап, драконъ. М. гуер-
шапі. Гр. J33e»^^°.
гуері, будетъ. 3 Fut. S. лірда.
гуеч, поросенокъ. •
гуатрах, дали питъ. 3 Pf Р1.
літра.
гуашар, Гуашскій.
гуашвтінхан, назадъ.
гуалді, Гвалъди (наз. мѣстн.).
гуар, родъ. М. гуарі. Гр. 53^0.
гуліда, Гулиды. (с. Лентех-
сваго общества Дадьян. Св.)
гун я гуну, очень.
ггзна, протянутый.
гві, сердце.
гвішка, нашъ.
гвабт, скажите. Jmper. Р1.
ліввізг.
г.
гартам, Богъ. М. горонті.
гарбад, Богъ.
гагдйна, было. 3 Pf. S. лігад.
гал (въ серединѣ) увы.
ганунп&шані, не безпокойся. Jm¬
per. S. ліл&ш.
гарглад, гусь. М. горгоді.
голака, барамъ.
гсермат, Богъ.
гуінсэ и і'уінол, вино.
гуергад, горящій уголъ.
гуаш, туръ.
гуаша, туръ.
гуарсамізда, быстро текъ. 3
Jmp. S. гуарсліазгі.
гулаітхум, колѣно.
гумірі, сосма.
гумард, находился. 3 Jmp. S.
лірда.
гун, теленокъ. М. гіні.
гунуа, теленокъ.
гѵрі, войдетъ, пойдетъ. 3 Fut.
S. лізі.
гѵра, войдетъ.
гваша, туръ (большой).
X.
хі, ты ecu.
хічіжал, женишься. 2 Pr. S.
Л1Ч1ЖЯЛ(
хічод, дѣлаете. 2 Рг. лічума.
ха, ты ecu.
хахсералда, умолялъ. 3 Jmp.
S. лікѵрал.
хатхал&х, искали. 3 Pf. літ-
хйлі.
харасіб, бился кругомъ. 3 А.
S. лісіб.
хйрал, пустъ будетъ.
хйрола, будетъ.
хйц, звѣрь. Гр. ЗЬд0«.
хйцхідалх, противорѣчили. 3
А. S. ліцхідал.
хйчйні, лучше всего.
л
хав, сдѣлай. Jmper. S. лів.
хавйл&, скажешь. Pr. S. ліввісгі.
Хаг—хар.
хагана, стоятъ. 3 Pf. S. лігна.
хаганах, стояли. 3 Pf. 'Р1. лігна.
хагуена, имѣлъ. 3 Pf. S. лігу-
ані (Ср. М. гуенуа, Яуеяуа).
хад, былъ. 2 Jmp. S. лірда.
хадас, пустъ будетъ. Jmper.
S. лірда.
хадана, лежалъ. 3 Pf. S. ліда.
хада, былъ. 2 Jmp. S. лірда.
хас, лежитъ. 3 Рг. S. ліда (?)
хасдах, были. 3 Jmp. Р1. лірда.
хашгуін, попросилъ. 3 А. S.
лішгуе.
хаштба, дѣлалъ. 3 Pf. S. ліштаб.
*хабі—?
хабуда, висѣло. 3 Jmp. S. лі-
баб.
хабха чх, схватили его. 3 Pf.
Р1. лібхач.
хамат— (
хамс, на меня посмотри.
хан, (на концѣ) съ.
ханх, Хянхъ.
ханжал, кинжалъ.
хар, есть. 3 Pr. S. лірда.
хара, былъ. 3 Pf. S. лірда.
харах, были. 3 Pf. Р1. лірда.
хацхапі, кругомъ находится,
летаетъ.
хацхапа, кругомъ летаетъ.
хяу&м, похожъ.
хаугорйх, рубятъ. Отъ ліц-
і’орі.
5 — Xaj—хоч.
xajrip, воткнулъ. 3 А. S. лі-j-
грін .
xajrapa, воткнутъ, проткнутъ
3 Pf. S. лі^гріиа.
хенах, попалъ. 3 А. S. ліах.
хокарах, отворяютъ. 3 Pf. Р1.
ліісра.
хокарула, караулилъ 3 Pf. S.
лікрулй.
хокурах, лежатъ.
хогучаш, не могутъ одолѣть.
хотйр, полагается.
хотабулі, слуокащгй.
косгйм, надѣлъ. 3 А. S. ліс-
гам.
хосгурда, сидѣла. 3 Jmp. S.
лісгура.
хоша, хоша, старшій.
хошт, назадъ.
хоб, привязанъ 3 Pf. S. лібаб.
хола, дурной.
хомазѵра, благословилъ. 3 Pf.
S. лімвѵра.
хомбуала, разсказалъ. 3 Pf. S.
лімбуе.
хоріх, имѣютъ. 3 Pr. Р1. лірдй.
хорал, пуча.
хорда, былъ. 3 Jmp. S. лірда.
хорші, стелетъ. 3 Рг. S.
лірші.
хоціб, висѣло. 3 А. S. ліцаб.
хочідх, начали битъ. 3 Jmp.
Р1. лікар.
Хоч—хаш
— 126 —
хочамі, хорошій.
хочамд, лучше.
хочхѵналх, были засунуты. 3
Pf. Р1. лічхѵна.
хуід, есмы. 1 Pr. Р1. лірда.
хуілашгарі, собираюсь. 1 Рг. S.
лішгарі (Ср. Гр.
хуетхйлала, ищу. 1 Pr. S. літ-
халі.
хуелгацал, я игралъ. А. S. лі-
гацал.
хуелгацанд!, игралъ.
хуаі, много,
хуагнана, сталъ. 3 Pf. S. лігнй,
*хуасіб—?
хуарса, прокаженный, парши¬
вый.
хунв, глыба.
хѵрі, мнѣ достается. 1 Pr. S-
ліра.
хѵрчалі, ревешь. 2 Рг. S. лір^
чалі.
хві, есмъ. 1 Pr. S. лірда.
хваі, много.
хватана, стою. 1 Рг. S. лігеа.
хібш^уелві, хвастаешь. 2 Рг.
В. лібш^уійл.
*іаутѵлатупё,ртй—?
хііхуі, жена.
х&ді, который.
і&шмар, перчатка. (Ср. Гр.
хак—хос.
М. ха, руна, и ЗійЬдь.
скрывать).
хаксэла, говоритъ. 3 Рг. S. лі-
ввісг.
хакіді, ударяетъ. 3 Рг. S. лі-
кад,
хак&р, направилъ. 3 Aor. S.
лівар.
хакуч, хотѣлъ. 3 А. S. лі-
куед.
хавуе, сказалъ. 3 Pf. S. ліквісг.
хакѵд, ударилъ. 3 А. S. лікад.
хагуіц, бѣжалъ. 3 А. S. лі-
гуец.
хахѵдѵд, ударилъ. 3 Pf. S. лі-
к§>д. ^
хаштаббах, дѣлали. 3 Pf. Р1.
ліштаб.
хабіх, они привязаны 3 Рг.
лібёб (лібам).
хаблана, Хабланскій.
халат, любилъ. 3 А. S. лілат.
хама, утро.
ханцар, кинжалъ.
харал, ядовитый.
хараг, опоздалъ. 3 А. S. лі-
ррі.
і^уімадахкід, не отстали. 2
Pf. Р1. хац&лік&Д*
іохр, зналъ. 3 А. S. ліх&л.
хохра, младшій.
хосіб, у нею вертѣлось. 3 А.
S. лісіб.
&©м—тас.
— 127
тас—тху.
хом, свинья.
хорга безобразный (Ср. назв.
хорга въ Мингреліи).
іоруі, запасъ.
и • О
худасіруі—!
імал и хмалу, шашка. Гр. ЪЭіс?о.
Ь-
Ьам, утро.
Ьулаіва, колѣно.
Т.
тахт и тахті, диванъ, тахта.
тані, тѣло.
твіцд, въ самомъ дѣлѣ.
V
т.
ТІ, палецъ. Гр. оюта.
тінат, Тинатина.
та, этотъ. М* тана, тотъ,
та, глазъ, мн. тарал, М. толі,
Гр. «дь^о.
такал, Текялъ, назв. мѣстности.
Та/ГНа, бѢЛЫй. Гр. выдало.
т&тр, деньги. Гр. <»до>йо въ др.
яз. означаетъ также сере¬
бряныя деньги.
т&шхашіал, не могъ бороться.
3 Pf. S. лішіал.
Т&УД, КНЯЗЬ. Гр. wigifiso.
тагаш, вторникъ.
т&х, кабанъ.
т&сіб, тазъ.
тасін, тазъ.
тазіл, Тазиль.
таш, сыръ.
тамар, Тамара.
тайаг, пограничный хребетъ.
таріал, Таріель.
тарігзала, Архангелъ.
таріг^ава, Архангелъ.
токі, тока, веревка.
тот, тотіл, тотіліа, рука.
топі, топіл, ружье.
тоцхастах, проснулись. 3 Pf.
Р1. лідхна.
тоехіара, Техіарскгй.
тоетна, бѣлый.
тоеп и тсеб, ружье.
тоел, мозгъ.
туіті, по одному.
туітан, самъ, по одному.
туітжін, каждый.
туіп, туібі, ущелье.
тутні, табакъ.
тупулд, ружьецо.
тубі, тубар, туба, ущелье.
твуітх, украли. 3 А. Р1. ліввтар.
ткѵрчвін, стукаетъ. 3 Рг. S.
літвѵрчіні.
ткоеб, сторона.
твуіпатонда, выстрѣлъ раздал¬
ся. 3 Imp. S. літквай.
тхара и тхарам, волкъ.
тхуім, голова. Гр. даізп*
тхуем, первый.
Дйц—дот.
тху—дам. — 128 —
тхуму, голова; съ лінква, кла¬
няться.
тхумва, главный.
твоеп, ружье.
д.
діа, мать. М- діда, Гр-
дікван, дьяконъ.
дідаб, величіе. Гр. s^oj^s.
даутаг, Девтагъ.
дагра, убивать. Гр- М.
даЗуіла.
дадпал, царица. Гр.
даса, нѣтъ.
дашічіжалйсйр, не могъ же¬
ниться 3 Pf- S. лічіжал.
дата, нѣтъ.
дашасѵр, не могли.
дашхадгарі, не можешь убить.
Рг. S. лідгарі-
даміскадні, не придетъ. 3 Fut.
S- лікйд.
дамічо, не хочетъ.
дана, нѣтъ.
дймйгму, нигдѣ.
дймасѵрхйхч&ні, не отстанетъ
3 Fut. S- лігнй-
д&маупуштсе, не пущу. 1 Fut.
S. ліпштвй.
дймхаіуоцурі, не оставляетъ.
3 Рг. S. ліцврй.
дамхахйчах, нС переставали ею.
3 Pf. Р1. лікйш.
дйц, небо. Гр. М. ца-
даѵ, ДевЪ. (сказочное лицо картгель-
ской нифологіи, какъ Зыѣй Горыничъ.
дагра, убитъ. Гр. s>b^3s- М.
даЗуіла.
дахоху, фазанъ.
дагймбажссн, удивился. 3 А.
S. лімбажѵн.
датуаішар, Датвайскій.
дада и дадау, Дада.
дадуана, Дадвани.
дасхабурга, никто не бралъ
съ собою. 3 Pf. S. лібургі.
дашт, даштое, медвѣдь. Гр.
3°*
даштул, медвѣдь.
дашніл, дашнаі, сабля.
дантах, назадъ вернулись. 3 Pf.
Р1. літйх.
дамкауіі, чертъ. Изъ дймі и ка-
уі (дймі по М- озеач. дау).
дам^ѵзі, присылаетъ. 3 Рг. S.
ліаэі.
*дамшва—?
дархачоно, не превосходилъ. 3
Pf. S. лічон.
дачуір, сестра- М да, Гр. (?s-
д&чур, дячур, сестра.
дачкУланшйр, Дадишкиліани-
дохйшщл, не боролся. 2 А. S.
ліші&л.
дотхін, отнялъ. 3 Pf. S. літ-
хѵиі-
Даш—сад.
129
Саб—ска.
дошодо'пагрі, не убью. 1 Рг.
S- лідгар въ значеніи Futu-
rum-
доштіш, понедѣльникъ.
доті’ул, луна-,—съ иаха, мѣ¬
сяцъ. М. тута.
* О
долдах—'
домдѵзі, посылаетъ. 3 Рг. ліз-
зі съ да.
доешвуід, не могъ достать• 3
Pf. S. літхалі,
дссштіш, дсешті, понедѣльникъ.
дѵрі, брусъ.
*дѵрамтіх—?
С.
сі, ты. М. сі.
сііп у д, оюеланге видѣть.
сатіа, Сетія, селеніе Местій-
скаго общ. Вол. Св-
сіімі, три. Гр. ЬьЗо. м. сумі.
сіімун, братъ жены.
сіір, потомъ.
сат, часъ.
сау, сани.
сауеті, Савети, т. е. Карачай
и Осетія.
car, съ бѣлымъ пятномъ на лбу.
сацірічаш, лошадь съ бѣлымъ
пятномъ на лбу.
сахшур, шаровары.
садг&м, с&дгомі и садгуем, жи¬
ли ще, пристанище.
сабтін, суббота.
сабріла, сабрала, несчастный.
сава, сани.
савал, осетинъ и карачаевецъ.
*самара—?
самгані, помѣщеніе.
самцун, самцун, правда.
самуал, три раза.
санадірі, охота.
сараг, вода, текущая черезъ
жолобъ.
саргіл, жолобъ.
сарвошалй, радость.
сачукар, подарокъ.
сот, столбъ. Гр. ^Зб0-
сопалі, л, деревня, село.
соля, Соля.
сомгурі, иду. 1 Рг. S. лізі.
суй, площадь.
супіл, дворъ.
суру, очень.
сѵ, ты.
скам и скам, скамья.
скш, трескъ.
свіи, минеральная вода.
скйуікан, вставилъ. 3 Pf. S. лігві.
ска (на концѣ) въ.
скаі, вы.
скаухагана, приступилъ. 3 Pf.
S. лігні.
скахокіда, взялъ. 3 Pf. S. лівад.
скахуацігі, приглашу. 1 Fat. S.
• ѵ >
Л1ЦІ.
В
Ска—сва.
— 130 —
3—іпѵк.
свахуукра, прямо подошелъ. 3
Pf. S. лізі.
сваламушгвран, пришелъ въ гос¬
ти. 3 А. S. лімшгвара.
скалачбуртівах, смѣшались. 3
Pf. Р1. лібургуеа.
сгімар, минеральная вода.
era, внутрь.
сга^кѵдх, привели. 3 А. Р1.
лікад.
сгачад, вошелъ. 3 А. S. лічад.
сгахаліач, схватилъ. 3 А.
S. ѵ t ..
. лшхач.
сгахапхуіча, схватшъ.
сгахаціах, пригласили. 3 Pf.
Р1. ліцгі.
сгадамтсеханід, пусть войдетъ.
Imper. S. ліхві.
сгадрі, Сагдари, названіе мѣст¬
ности.
3.
зіех, кровь. М. зѵсхѵрі.
з&в, дрова.
за, заі, зау, годъ.
заі'ар (загар) ирвзматичесвая
гора, перевалъ.
зана, Мингрелгя.
зара, колоколъ.
зардла, Зард.га (назв. мѣстн.).
зуробіана, Зуробіани.
зурал, зурал (лі) женщина.
згсх, кровь.
зѵсхі, сырой-
ші, рука.
шіра, жерновъ
шіалах, дрались. 3 Pf. Р1. лі-
шіал.
сгашхан, внутри.
сгавхвагана, заходилъ. 1 Pf. S.
лізі.
сгалапхачі, схватить.
сгаламохарвад, сопровождаетъ.
3 Pr. S. лінкріна.
сган, сган, внутри.
сгобін, впереди.
сгоуі, стоитъ. 3 Pr. S. ліе-
гв&у.
сгвйбін, впереди.
старун, знаменіе.
св&ті, столбъ, колонна. Гр. Ьддфо.
шічавтаха,' разбилъ. 3 Pf. S.
лівшура.
шавіхйда, всмотрѣлся.
іпавардан, соколъ.
гаамйбрала, пожалѣлъ.
шамоваріе, ударяетъ. 3 Pr. S.
лішвара.
шампран, Шампранъ.
шуа, среди-
шуанЛ, Сванетія.
іііув, дорога.
шука, шугв, дорога,
шщ спина.
Шѵд—ліо.
131
Жіо—жіл.
шѵдандах, бросали. 3 Pf. Р1. і жіодуна, взойду. 1 Fut. S. лізі.
лішда. жіосракна, надѣну. 1 Fut. S.
шѵн, рука.
гакѵебанілах, торчали. 3 Pf.
Р1. лішісабінй.
шхарітубі, Шхаритуби. Шхар-
свое ущелье, отдѣляющее
Ушвульсвое общество отъ
Карачая.
лірвва.
жіг, собака. М. цогорі, Гр-
жіхах, вверхъ положены. 3 Pf.
Р]. лідіі.
жіхасвурда, сидѣлъ. 3 Jmp. S
лісгвра.
шхаріл, быкъ съ бѣлымъ пят- і жіхушгуні, сразу вынулъ, о Pf.
номъ на лбу. I S. жілісхвпа.
штахі, мелкій орѣхъ.
штапѵн, ухо.
штул, верхушка.
штурва, верхушка.
штѵк, штѵв, гатѵвіл, зубъ.
шван, сванетъ.
•Ш»
жі (на концѣ) на.
жібінах, начинаютъ. 3 Рг. Р1.
лібнй.
жіасгѵрі, поднимается. 3 Рг.
S* ѵ*
. ліси.
жіантхйтінад, открылъ. 3 Pf.
S. літхйді.
жіахвгані, остану. 1 Fut. S.
лігнй.
жіаиб^тв, вспыхнулъ. 3 А. S.
ліб&тв.
жі&чад, взошелъ. 3 А. S. ліч&д.
жіохкідй, вверхъ поднялъ. 3 Pf.
55. лік&д.
жіба, верхній.
жібан. вверхъ. М. жіні, верхній.
жібял, вверху.
жів&, верхній.
жівхвігнала, всталъ. 3 Pf. 8.
I лігнал.
j жілаибарвчах, собрались. 3 Pf.
Р. лібіргал.
жілаікуртхнйх, связали. 3 Pf.
Р1. лівуртхані.
жілаіг^х, встали. 3 Pf. Р1.
лігна.
жілаішкуіп&, сразу вынулъ. 3
Pf. S. лішвѵіпа.
жілаіпуштурйх, развязали. 3
Pf. PL лійтура.
жілаібаркілх, завязали, связали.
3 А. PL лібуркілй.
жіл^хвво, вытащилъ. 3 Pf. S.
ліхокод.
жілахсВурда, сма®. 3 Jmp. S.
лісгвра.
Жіл—жан.
132
Жог—П.—п.—б&д.
жілайінгра, осѣдлалъ. 3 Pf. S. жогчіш, подоспѣлъ. 3 А. S.
ліііінгіра. J лічша-
жохіира, непріятно было. 3
Pf. S. ліпір.
жіламкултхнах, связали. 3 Pf.
Р1. лікултхані.
жілохкуртхні, свяжу. 1 Fut.
S. лікултхані.
. \
жілохкача, взвелъ. 3 Pf. S.
П.
пілу, конецъ, берегъ. М. піуі.
паи, священникъ. М. папа*
П.
лікча.
жілохбіеіск, возьму. 1 Fut. S.
лібна.
жімускалі, заряжаетъ. 3 Рг. і підіаншар, Дидіановъ.
S- лісісані. гіадіа, близко, близкій.
жір, даръ. патан, рубашка.
жічусгур, сверху сидѣлъ. 3 А- пату, волосъ.
S. лісгвра. паршмагі, павлинъ.
жіігыі, Чегемъ, колѣно карача¬
евцевъ и рѣка того-же имени.
*жашч©нх—?
жаншома, отдохнулъ. 3 Pf. S.
лішоем.
жаншонах, отдохнули.
*жауеч®нх—?
жаухахѵд, пусть ударитъ. Jm-
per, Р1. лікар.
жаг, порохъ.
жагар, лѣкарство.
жаха, имя. Ср. М. усохо, зовутъ,
жахѵдд—?
жаба, восточный.
жаваслапрй, пусть накроетъ.
Jmper. S. ліпрйні.
жанггавх, встали. 3 Pf. Р1.
лігиі.
*ікэк—?
нора, Доре.
1 пуст (ан), Господь, господинъ,
баринъ.
ііур, корова. Гр.
пучошар, Дучоевъ.
пѵнтѵхв, пуля.
йѵрі, сухой.
пхула, палецъ.
псаку, шапка.
Б.
біто, Бито.
бімурзііла, Бимурзелъ.
біна, началъ. 3 Pf. лібвй.
бак&, Бека.
б&вдіт&р, Бекаевъ.
б&ділі, Бедиліевъ.
Бад—бѵл.
— 133
Бгѵ—В.—літ.
бадніар, счастливый.
бажан, Бежанъ.
бабушар, Бебуевъ.
бабші, бабшв, дитя, мальчикъ
М. бопгі, Гр.
бар, чувяки, башмаки.
баргілд, тяпочка, лопатка.
баржапачар, Берэісапачаръ, назв.
скалы въ Шхарскомъ ущельѣ,
бачашуані, морены
бату, Биту•
бадагі, крѣпкій.
баз, базТ, мочь.
бап, священникъ. М. папа,
бапшар, Баповъ.
баба, отецъ М- баба, папаша-
бала, листъ.
бгѵіт, обрывъ.
блу, нѣмой.
В.
I
вісиакалі, не отдыхающій.
ваб, гадость.
вабіш, пятница.
вар, борода.
віірсаднауха, не увидѣлъ.
вахшам, ужинъ. М. вахшамі.
Гр. gbWbDo.
вод, пока.
вс9шт, четыре. М. отхі (др.
антхі), Гр. ««too.
вонтах, вернулись. 3 А. Р1. літах.
Л.
балкаті, Балкети, назв. долины
бапдум, подхвостникъ.
бамзар, сытый.
бару, баруілі, плечо.
бар^ім, чаша.
бацу, моіъ-бы. 3 Pf. Conj. ліб&ц.
бач, бач, камень.
бог, мостъ
богл&дар, Богледовъ.
бозаі, развратный.
лі, есть. 3 Рг. S. лірдй.
лікѵрал, просить.
ліісад, вынутъ.
лікча, взвести.
лікар, бить.
лікуріі, лечь.
лігургуна, вѣнчаться.
лігѵргалі, говорить.
лігнал, встать.
лігзал, дѣтство.
лігуанй,, имѣть.
бобш, дитя. М. боші, Гр. I
іьЗдо.
бу дун, женскій дѣтородный
членъ.
буш, незаконный сынъ. ,
бѵлйшарй,, Былешеѳъ.
ліглаті, напакостить, ограбить.
ліграл, играть, пѣть.
ліхах, оюенство.
ліхрінал, сердиться.
літсеп, стрѣлять.
Літ—ліц.
134 —
Ліч—лар.
літріі, пить.
ліді, матерство.
лідгарі, убивать.
лідчѵр, сестерство.
лісаді, оставаться.
лісгвріі, сѣсть.
лізі, отправиться, идти.
лізілічаді, идти-ходить.
лізалал, гулять.
лізоб, ѣсть.
лізлічаді, идти-ходить.
лішіал, бороться.
лішад, помогать.
лішкаді, вычеканенный.
лішхіід, упасть.
ліштхуі, похоронить.
лібханал, спутникъ.
лібрал, умываться.
лівді, давать.
лівжа, спать.
лімзѵр, благословлять, служитъ
Богу, тлиться.
лімчі, состариться.
лірал, похвалить.
ліртал, съ лщой стороны.
лірда, быть.
лірдшад, находились. 1 Pf. PL
дірдй.
лірщ, шитъ.
лірчала, ревѣть.
ліц, вода, рѣка.
ліцѵлд, водичка, рѣченка.
ліцрал, ругаться.
лічад, выбѣжать.
лічаді, Жичады.
лічоп, дѣлать.
лічона, смѣяться.
лічащ, мужество.
лічта,' щтлинать.
лічмал, коситъ.
ліцмур, братство.
лаілатува, полюбилъ. 3 Pf. S>
лілат.
л аква, внизъ, нижній, западъ.
лаксур, лексурецъ.
лаксура, Жексуры, селеніе Лептех-
скаго общества Дадіаповской Сванетіи.
лагданірдвна, заболѣлъ. 3 Pf. S.
лаг лірда. М. лахі, больной,
лахчуеддах, спросили. 3 Р1.
Jmp. лічудуал.
лат (латіл), мочь,
лазіз, запасъ, провіантъ.
лазна, ходить.
лйж, л&ж&, верхъ, востокъ.
л&ж$., верхъ, верхній, востокъ.
лашхі, сожженный.
лйбсукі, барскій, баринъ (лйб-
су), господинъ (л&бсуг)*
л&лкѵралйд, пропоемъ. Jmpejf.
S. лшрДО'
лйіцуі, КЛЫКЪ.
лймйс, огонь.
лйнхурі, партія,
лйртанхйн, слѣва.
Т
Iлйрсвуанхйн, справа
Лар—лах.
— 135 —
Лах—лас.
ларсгуамхан, справа.
ларсгван, правый.
лацпар, буковый ліъсъ.
лгічхум, Лечхумъ.
лаір, книга.
лаіухва, жены.
лаудіаш, можно датъ; отъ лігвді.
лаутар, Лавовъ.
лашім, лукъ.
лакуам, церковь. М. ©хвама.
лаквра, окно.
лакура, постель.
лагуан, оплакивать.
лагхорі, собираться.
лагсібудс, начали.
лагбіштів, отнялъ. 3 А. S.
- лібіштв.
лахт, палица.
лахтах, вернулся. 3 А. S. літах.
лахсгурда, сѣлъ. 3 Imp. S. ліс-
гвра.
лахба, братья.
лахв, пастбище', гора, на ко¬
торой пастбище.
лахв&мх, дали. 3 Pf. PI. лігвді.
лахмачана, пусть состарѣет-
ся. Imper. S. лімчіі.
лахмулдара, лахмульдецъ.
.іахчубарагс, заткнетъ. 3 Fut.
S. лічвбйра.
лахчадѵда, спросилъ. 3 Imp. S.
лічудіал.
лахчсідда, спросилъ.
лахомо, далъ-какъ-бы. Отъ ліх-
лагчамналі, если сдѣ.шлъ. 3 РІ.
S. опис. лічиа.
лахістам, снился. 3 А. S.
лістам.
лахавун, оНъ сказалъ. 3 А. S.
ліквісг.
лахадал, пировать, пиршество
въ честь радостнаго событія,
лахаган, прибылъ. 3 А. S.
лігна.
лахуа, братья.
лахуемд, дайте. Imper. РІ. лігвді.
лахура, постель.
*лахѵдѵнхі—?
лахѵмбажѵн, удивился. 3 А.
лімйаж.
вді.
лахуемд, дайте. Imper. РІ. ліхвді.
лахітхуілі, впередъ идетъ. 3 Рг.
, S. опнс. літах.
лаххуід, встрѣчаетъ. 3 Рг. ліх-
уі&д.
латах, оборотъ.
латх&л, искать.
латхуіал, латхуіар, охота.
латхуер, мѣсто охоты.
латхуар, латхуор, охота.
латра, сосудъ (изъ котораго шить),
ладйг, ладйг, день. Гр. ццд,
Ы. дга.
ласг&ру, ласгару, засранный.
л&смуна, братья оюены•
Лаш—лач.
136
Лач—лох.
лашѵдуна, выбитъ.
лашгар, войско. Гр. ^ьЭ*|і6о.
лаштбін, забавный.
*лабскал—?
лабнак, маленькое помѣщеніе.
лабрал, умываться.
лалгана, жертва.
іалхорі, собраніе.
лачвіл, лечагъ (головное покрывало
изъ кисеі).
х ѵ
лачма, покосъ.
лауіміл, братъ (по отношенію
въ женщинѣ; мухба по отн.
въ мужчинѣ),
лауамх, дали. 3 А. Р1. ліхвді.
лауѵміл, братъ.
лалхоруарах, собирались. 3 Pf. лауумазірі, молюсь. 1 Рг. S.
Р1. лілхора. опис. лімзѵрі
лалтар, предугадалъ. 3 А. S. лаууназірі, молюсь. 1 Pr. S.
літар. опис. лінзгрі.
ламаруа, облако. лаугані, пристану. 1 Fat. S.
іамад, прикладывай. Imper. ліді. лігна.
ламарад, приготовьте. Ішрег. лі- лаухуід, встрѣчается. 3 Рг.
мара. S. ліхуіа.
ламю, дай. Ішрег. ліхвді. I лаубургі, беру съ собою. 1 Рг.
ламвітх, сняли. 3 А. Р). лікат. I S. лібурга.
ламвор, болъгиое помѣщеніе. ловтуна, стоитъ. 3 Pr. S. лік-
ламканда, понюхалъ. 3 Imp. S. туна,
лівані. ловмаш, сильный,
ламтіл, домъ родныхъ жены. I локарна, въ сопровожденіи.
ламлйжаі, подъемъ. логуешт, помогите. Jmper. PI.
ларіі, сѣнокосное мѣсто. \ лішад.
лараш(і) Ларагиъ, крѣпость Левтех-
скаго общества Дадіановсной Свапетіи.
*ларешвоіді—?
.іартам, огородъ.
лацігв, дыра.
лацуаі, дотронулся. 3 Pf. S.
ліцуані.
лачіжал, жениться.
лачу, олень.
логіуід, встрѣчается. 3 Рг.
S. ліхуій.
*л©хйг—?
лохуагн, прибылъ, 3 А. S*
лігна*
лвхн&чй, взвелъ. 3 Pf. S. лівчіі.
лохвіаб, обошелъ. 3 А. S. лі»
к&бі.
лохвв&и, надъ.
Лот—мік.
— 137 —
Мік—мас.
лохтіха, возвратилъ 3 Pf.S.airxa.
лохвад, пошелъ.
лохвда, положилъ въ ротъ. 3
Pf. S. ліді.
лохмацуна, цѣлился. 3 Pf. S.
лімцуіна.
лѳцірхй, завязанный■
лоета, глазъ.
лазркоена, пустой.
лувтуд, молокососъ.
лутхун, человѣкъ имѣющій го¬
лову.
лус, сиська, сосокъ.
лусу, осетинскій.
лусіту, волосъ.
лузТрарда, собирался. 3 Jmp. S.
лізвріал.
лузаі, годовалый.
лузуб, кушанье.
лушіш, прославленный.
лурн, камень.
луцханша, завязанный.
лѵта, человѣкъ, имѣющій глаза.
лѵмаралі, оказывается былъ-
лувачідй, смѣшанный.
лѵнуарй,, Женджвры, общ. В. С.
М.
Ы1, я.
мікйл, Михаилъ.
мікаішіір, Михайловъ.
мікарііх, отворили. 3 Pf. Р1.
лікрй.
міісарад, отворите. Jraper. Р1.
лікра,.
мідгарад, я убивалъ васъ. 1 Pf.
S. лідгарі.
місі, его.
міскіна, я прыгнулъ. 1 Pi. S.
ліскуна, М. схайуа.
міпгіданіх, мішѵдашх выпадаютъ.
2 Pr. Р1. лішда.
мішку, мішкуі, мішгу, мішгуі,
мішгуа, мой.
мішладаг, воскресенье-
міліонка, зрительная труда.
міна, ихъ-
міндасцѵрх, имъ осталось. 3 А.
Р1. ліцвра.
мівданіах, они взяли. 3 Pf. Р1.
лі.
міндорі, долина.
ніцох, я знаю. 1 Рг. S. ліцѵх.
М. мічку.
ыідга, я хочу.
міч, міча, ею.
міувра, желѣзная палка (гор-
, ная).
маквбад, осторожно.
мйкушталах, лаяли. 3 Pf. Р1.
лікѵштал.
маква, мнѣ подсказало. 3 Pf-
S. ліквісг.
м&квт, мнѣ скажите. Jmper.
Р1. ліквісг.
мйг, громъ, молнія.
Мат —маі.
138 —
Маі—мад.
матісопа, голый. I
мастіала, местійскій.
мастіа, Местія (общ. Вол. Св.).
матхвіар, матхварі, матхвар,
охотникъ
маема, третій.
мазасір, что-то.
машха, черный.
мабіш, пятница-
мавіарй, обходилъ.
малура, Мелуръ (с. Лентехскаго об¬
щества ДадіановскоБ Свааетіи).
малураіа, мелурскій.
маіуала, непріятно.
маку, хочу. М. моко.
мак, всѣ.
макііа, сказалъ. 1 Pf. S. ліквіег.
макаі, держу. 1 Pr. S. лікаві.
макгчіт, перестаете. 2 Pr. Р1.
лікач.
маг, всѣ.
магар, крѣпкій. Гр.
магроена, младшій.
махачані, лучше.
махаш, Махаши (с. Лентехскаго
общества Дздышовской Сванетш).
малтар, знахарь.
малпа (мѵлча), караульщикъ,
караулить.
мамбуалдг, разсказчикъ.
мара, туча, обмко.
махар, завтра.
махаробал, радостный.
ыахвшіб, старшій.
махй, молодой.
махауаж, парень 20 лѣтъ.
марі'урі, пойду. 1 Fut. S. лізі.
мардѵ, присутствующій.
марба, другой.
марма, другой.
мацхайа, кругомъ.
мацкуіл, посредникъ. Гр. 3«»»фо-
наткуеш, выстрѣлить.
матхака, не годится.
мад, не, нѣтъ.
мадішгад, не захотѣлъ. 3 А.
. S. лішгдй.
маділ, благодарность. Гр. Эі^о.
^ мад&, мадйсэ, нѣтъ.
мачі, стартъ. М. рчіні.
мачад, дѣлаете мнѣ. 2 Pr. S.
лічйд.
мауаг, собачникъ.
йа, зачѣмъ.
маі, маі, маілгав, какой, что.
маід, голодъ.
маіу, что говорятъ, молъ.
мад&т&тк&ч, не отсталъ. . S А.
S. лівйч.
мадіілахцуір, не оставилъ. 3
| А. S. ліцврА
! мідіічАмінх, не захотѣли. 8 А.
і Р1. лічум&.
мадаігігах, не вернулся. 8 А.
ЛІГЙ.Х.
г
Мад—моц.
— 139 —
Му—мѵх.
маду, нѣтъ.
мадмі^Тза, не прислалъ. 3 Pf.
S. ліззі.
мадмёсхвід, не встрѣтилъ. 1
Pf. S. лііуій.
мздмахомбала, не разсказала.
3 Pf. S. лімбуі.
мадмахохал, не знала. 3 А. S.
лііал.
мадраг, плеть. Гр Эмюйіоо. М.
мартахі.
масар, лишнее.
мазабал, Мазабалъ.
мазуаб, родникъ.
магайд, помогшій намъ.
мапун, жажда, жаждать.
маласкѵра, средній.
мамаку, не хочу. М. уа моко.
мамал&гшад, не помогло. 3 А.
S. ліш&д.
мана, средній.
мано, манол, Мано.
манкуі, первый.
мара, но. М. мара,
мара, человѣкъ (мар),
маргалі, марши, жемчугъ.
маруан, Мерудонюнъ, Царь-дѣ¬
вица.
мачім, за мною идетъ. 3 Рг.
S. ліч&м.
мовара, обошелъ.
момйквіі, не сказалъ. 3 Pf.S; лікві.
моцкул, посредникъ.
му, отецъ. М. мума, Гр. ЭьЗь.
мукмалд, Мухмальдъ (фам.).
мукапі, носильщикъ.
муваб, міъсто.
мувв, голубь.
мукуісг, сказатель.
мугху, бѣлый камень.
мугванй, заставляющій пла¬
кать.
мугвда, какъ будто.
мугуал, лучина.
мухба, мухба, мухбані, братъ.
мусулд, снѣжокъ.
мушѵріас, повредитъ. 3 Fut. S.
лішврі.
мушгѵа, гостъ.
муж, мѵж, солнце. Гр. 39»^. М.
бхз.
мужал, Мужалъ (С. Мулахскаго об-
’ щѳства Вольной Сванетін).
мужгура, осень.
мубіз, сытый.
мулах, Мулахъ, (общ. В. Св.).
мулц,. утка.
муркма, башня.
мурза, Мурза.
мурза баг, Мурза-Бегъ.
мучсэд, грудь.
мучу, рогъ.
муувра, мууру, горная палка.
мѵкѵра, блескъ.
urxap> мхар, завтра.
муха, Мыхь.
H—нам.
140 —
Нам—цйх
Н.
ніскарт, клнмъ.
нішані, знакъ. Гр. Ео'Эь&о) bodo.
аін. языкъ. М. ніна.
4
нічлаііва, дуло.
наулоршад, не постлала. 3 Pf.
S. лівшві.
натунан, ухо.
назѵ. свинья.
т •
ніішха, черный.
нйпал, птица.
напкуі, набгуа, лобъ.
набсаган. Небсягянъ.
наі. мы.
— j
науха, видѣлъ.
накідо, Накидо (мѣстн.).
наку, слово.
нагзі, недѣля.
наталвуен, сглазитъ.
натхуіара, дичь.
нру, слѣдъ.
нашіалхуід, поссорившійся.
напарцха, Напарцхи, названіе
мѣстности*
налашгарі, походъ.
налалбішад, отобралъ. 3 Pf. S.
лібш&д.
налкуі, налкуі, выбранный. Отъ
лілвуе.
наштгун, похороны.
наму, совѣсть. Гр. бьЭ-дЬо.
намзур, благословеніе.
намвртало, честность.
намчад, бѣглецъ.
на чу а, начвлаш, вѣно.
номпашнід, не безпокойтесь. 2
Fut. Р1. ліпаш.
нум, отрицаніе при Imper.
нунпашані, не безпокойся. Imper.
ліпаш.
Р.
ріоні, Ріонъ.
раш, Раши, сказочный конь,
рача., Рача.
ростомі, Ростомъ.
ргурі, войду. 1 Fut. S. лізі.
ц.
ціділ, цыпленокъ.
цахан (на концѣ) при, къ.
цаш, четвери.
цашмілаті, четверговый женихъ.
цод, грѣхъ.
цуірад, я оставлялъ васъ.
цхак, лѣсъ.
цхакТ, лѣсной.
цху, цхуі, стрѣла.
цхуад, котелъ.
ѵ
И*
цінй, красный. Гр. ^ООІ\1*?в-
цінгі, книга.
ц&вікітх&, прочелъ.
цйді, йаніка, оселъ.
Дѵн— чоі.
цѵнѵ, красный.
дѵрил, молотокъ.
дѵрні, дѵрнѵ, красный.
цхатаг, Цхетагъ.
Ч.
чі, чій, каждый, чей, весь.
чігармав, всегда.
чітіштабаг, скатерть.
чід, чінмашіінам, больше всего.
чііусйѵж, повалилъ. 3 А. S.
лібштва.
чадтхуіарах, охотились. 3 Pf.
Р1. літхуіара.
часгурдад, садитесь. Imper. Р1.
лісввра.
чамціл, порвалъ. 3 А. S. ліцла.
чахмахѵ, чахмах, курокъ.
чадкачй, поранилъ. 3 Pf. S.
лікчані.
чадгарх, убили. 3 А. Р1. лідгарі.
чаж, чаш, лошадь.
чапул, башмакъ. М. чапула.
чапрід, нагрудникъ.
чалур, Чолуръ (общ. Дад. Св.).
чамѵнвровап, сдѣлался золо¬
тымъ. 3 Pf. S. лінввровё,.
чангуліводі, дума.
чарквіана, Чарквгани.
чаргашар, Чаргагиевъ.
чартсщн, Чартоланъ.
чоісіна, зарѣжу. 1 Put. S. лід-
ѵ.. •
гані.
141 — Чюх—чув.
чоховіда, снялъ. 3 Pf. S. лі-
наді.
чотмазіра, благословенъ. 3 Pf.
S. лімзѵрі.
чотмозѵрад, благослови. Jmper.
S. лімзѵрі.
чода, вошелъ. 3 Pf. S. лічйд.
чодрінквіі, разсыпанъ. 3 Pf. S.
лігврімба.
чолура, Чолуръ (сельское общество
Дадіаповспоіі Свапстін).
чорта, хромой.
чоетрашва, разобралъ. 3 Pf. S.
ліршвані.
чу, чурй, то.
чуіогмаруа, да исполнится.
Jmper. S. лімурцва.
чуіу, говорю.
чуедѵрма, поймалъ. 3 Pf. S.
лірмі.
чуесгѵрах, посадили. 3 Pf. PI.
лісгвра.
чуемін, исполнилъ. 3 А. S. лічвма.
чуатункрован, сдѣлался золо¬
тымъ. 3 Pf. S. лінвврова.
чуадѵган, умеръ. 3 А. S. лід¬
гарі.
чуадкатрінах, раскалили. 3 Pf.
Pi. лівѵвтріна.
чуадгян, умеръ. 3 А. S. лідгарі.
чуадгар, убилъ. 3 А. S. лідгарі.
чуадгарх, убили. 3 А. Р1. лідгарі.
чувваи, подъ.
142
Чуг—чін.
чугвацѵгі, приглашу. 1 Fat. S,
ліцѵ.
чухаву^гі, вріьзываетъ. 3 Рг.
S. лі^гііпі.
чухог, положенъ. 3 A. S. лігніі.
чуходгара, убилъ. 3 Pf. S. лід-
гарі.
чудуадганда, умеръ. 3 Jmp. S.
лідгарі.
чуба, нижній.
чубакав, Чубехеви (общ. Д. Св.).
чубал, внизу.
чувмівіда, снялъ. 3 Jmp. S.
лісгврё,.
чулачкадун, внизъ пустился. 3
Pf. S. лікйд.
чумітра, знаю. 1 Pr. S. лінтурй-
чуміцвірад, оставилъ невѣсту.
3 Pf. S. ліцврй.
чумавѵрва, достался. 3 Pf. S.
лікарвй,.
чура, то.
чхара, девять. М. чхоро, Гр-
чвіісгурда, сѣлъ. 3 Jmp. S.
лісгврй.
чмунйд, дѣлаете со мною. 2
Рг. PJ. лічумй.
V
ч.
чіш, нога.
чітв, чішех, нога.
чінчвіл, муравей. Гр.
чір—
чірйл, пестрый.
*чаішлатра—?
чашмі, мужъ.
чабігві, молодецъ.
чалаішу, рѣка.
чуад, еще.
чѵшх, нога. М. вучхі.
'іісшт, мальчикъ, ребенокъ. М.
V V V •
ЧВ1ЧВ1.
У-
уікдѵн, ты намъ долгъ отдалъ.
2 Pf. S. лігдана.
уіган, стоялъ. 2 А. S. лігна.
уіхахѵд, ударилъ. 2 Pf. S. лівйр.
уісвурда, сидѣлъ. 2 Jmp. S.
лісгврй.
уішура, повреди. 2 Pf. S. ліш-
врінй, въ знач. Imper.
уібажіеа, далъ знать. 2 Pf. S.
лібжіна.
уілаіиуштурй,х, развязали. 2 Pf.
Р1. лішптурй,
уілаіукачісг, я взведу-то. Fut.
S. лікча.
уімага, среда.
уіцха, хочешь. 2 Pr. S. ліцхані
уіуці, уіумі, кость.
у&, тотъ.
уакам, Чегемъ.
уіікгір, случилось. А, S. лікрінй.
уйгиа, у&гмар, Чегемъ.
*уЛсѵріжа - ?
уаш—ууг.
— 143
ууу—Лхеэд.
уйшкамнах, просились. 2 Pf.
PI. лішкміші.
yaityi, хочешь. 2 Pr. S. ліквад.
уаган, поставленъ. 2 А. S. лі-
гйм-
уасоелиа, покормитъ. 2 Fut. S_
лісалва.
уашуід, разгребутъ. 3 Рг. S.
въ знач. Fut. отъ лішвад.
уабр, лапоть (Ср. чапула Сван.
и Мингр.).
уалтан, любилъ. 2 Pf. S. лілат.
уампд, Джамадъ.
уамгзавра, на путъ пускаю. 1
Рг. S. лігзавра.
уачуі, ептъ.
уачвлан, Джачвлянъ.
уодіа, ушціан, далеко.
уседіа, далеко.
уугван, ты имѣлъ. 2 А. S.
лігваві (Ср. М. гуенуа, 8ѵе-
нуа, имѣть).
уууу, кость.
уѵжох, впередъ идутъ. 3 Рг.
ліжог.
уѵміл, братъ. М. уіма.
угѵрагі, Св. Георгій. М. угагіі.
угуаран, Джгуаранъ?
уварі, крестъ.
урулі, вѣра. Гр.
Зінар, зінар, утро.
Завал, заложникъ.
^ѵнар, утро.
дѵр, прикладъ.
Зѵрва, утро.
^ѵрму, ниэюе.
3?уіді, ограда.
^ход, большой.
Грамматическія замѣтки
къ текстамъ, собраннымъ А. Греномъ.
Въ 1847 г. извѣстный ученый Георгъ Розенъ первый
сдѣлалъ попытку представить грамматическій очеркъ сванет-
скаго языка. П. К. Усларъ хотѣлъ перевести на русскій
языкъ ст. Розена, но ближайшее ознакомленіе съ нею пока¬
зало, что я Розенъ свѣдѣнія свои заимствовалъ не отъ при¬
роднаго сванета, а отъ какого-либо мингрельца или лечгумца,
обладавшаго, быть можетъ, большимъ запасомъ сванетскихъ
словъ, но чуждаго складу сванетской рѣчи”. Въ виду этого
въ 1861 г. П. К. Усларъ самъ составилъ краткій граммати¬
ческій очеркъ, неполноту котораго однако онъ отчетливо соз¬
навалъ *) и впослѣдствіи не переставалъ думать о продолже¬
ніи своихъ занятій сванетскимъ языкомъ, собиралъ при по¬
средствѣ Д. П. Пурцеладзе сванетскіе матеріалы, **) но смерть
не дала ему возможности заняться столь необходимымъ изслѣ¬
дованіемъ картвельскихъ языковъ.
Лѣтомъ 1888 г., пользуясь командировкой въ Сванетію,
я постарался записать нѣкоторыя народныя произведенія,
часть коихъ напечатана въ лежащей передъ читателемъ кни¬
гѣ (76—109 стр.).
Составлять грамматику языка на основаніи 25—30 не¬
большихъ текстовъ невозможно безъ опасенія впасть въ круп-
*) Ст. Услара издана Управленіемъ Учебнаго Округа лъ 1 ш«ш. сочиненій
Услара, Огд. И, стр. 103—120.
См. письма Услара къ Берже. Этнографія Кавказа. Bun. II. сгр. 8Г» и др.
145 —
и ня ошибки; поэтому я ограничусь лишь краткими замѣтками
по нѣкоторымъ отдѣламъ грамматики.
Изъ .матеріаловъ, собранныхъ мною въ Сванетіи, видно,
что въ языкѣ сванетъ есть слѣдующіе звуки: *)
•
1,
■ #
а,
е,
а,
а, о,
О
ѵ*
*-<
1
%/
ое,
V
Q
І’
ч
V
V
t і
*
ѵ‘
%
V*
\
х, 1і
к,
к,
в»
1'»
Г, X,
х, h
к,
к,
к,
Г,
г
х,
V
л
V»
т,
\
\
1
\
Т,
Т,
Д
с
, 3,
ш, ж
Т,
д.
С,
3,
ш,
Ж
п,
И,
б,
",
л, м,
н, р
Щ
П,
6
В»
\
Л,
м,
\ \
н, р
V
V
\
ѵ>
\
1
\
Ці
Ц.
ч,
ч,
У» 3-
Ц
Ц,
Ч,
Ч,
У>
5*
I сваиетское въ большинствѣ случаевъ есть обще
европейское. Часто сваиетское і является неясно-артикули-
рованпымъ (I) звукомъ, среднимъ между русск. і и ы. По¬
добное і присуще всѣмъ картвельскимъ языкамъ, не исклю¬
чая и грузинскаго (въ народныхъ говорахъ).
• •
А есть открыторотое е.
Е продольноротое бываетъ въ сванетскомъ явыкѣ толь¬
ко въ дифтонгахъ.
А сваиетское бываетъ двухъ родовъ: открытое (а) и
продольноротое (а); первое встрѣчается большею частью въ
слогахъ съ удареніемъ и послѣ запирапія голосовой щели.
О свапетское двухъ родовъ: открытое (о) и продольпо-
ротое (о). О является часто неясно артикулированнымъ (ое),
—въ родѣ нѣмецкаго 0.
У сваиетское есть общеевропейское у. Въ соединеніи
съ гласной приближается къ англійскому \ѵ< Звуку у соот¬
вѣтствуетъ иеяспоартпкулированный звукъ (ѵ), глухое русское
ы, произносимое при неполномъ сжатіи носовой щели. (Не¬
полное сжатіе бываетъ также и при і, и при ое).
й.
е.
Я) Я»
о, о, аз,
У, ѵ-
*) Трцискриіщіл сваиегскихъ звуковъ согласована иною съ „Обще—лин¬
гвистической азбукой", составленной Акад. В. Радловымъ, В. Васильевымъ н
Адъюнктомъ Іі. ^алеманомъ.
ІО
— 146 —
4t> Ъ *?)
Б.
В.
■ѵ
В.
г.
Въ сванетсвомъ языкѣ (какъ въ мингрельскомъ и лак-
свопъ) имѣютъ мѣсто еще двойные долгіе гласные, т. е. 1=
іі, ё=ее, а=аа, б=оо, у=уу.
у- Носовые гласные сванетскіе настолько хе ясны, какъ
и соотвѣтственные французскіе. (Въ мингрельскомъ яз. носо¬
вые также есть, но гораздо слабѣе).
Звучные р и л, а также всѣ шумные звуки въ сванет¬
свомъ языкѣ являются и твердыми и мягкими *). Мягкость
звука обозначается знакомъ '.
Звучные р и л, шумные г, х, т, с, з, ш, ж, іг, б, м,
н, ц и ч соотвѣтствуютъ подобнымъ же звукамъ русскаго
языка.
к сванетское (и мингрельское) есть латинское с передъ
а, о, и; напр. саиро. При произнесеніи к голосовая щель
сохраняетъ свой круглый видъ. Въ грузинскомъ ему соотвѣт-
свуетъ 3.
К сванетское (и мингрельское) есть русское в въ словахъ
который, когда, но съ болѣе сильнымъ придыханіемъ. Голо¬
совая щель нѣсколько сжимается. Грузинское jj.
в сванетское (и мингрельское) есть к, за которымъ тот¬
часъ наступаетъ полное сжатіе голосовой щели съ послѣдую¬
щимъ затѣмъ выдыханіемъ воздуха и произнесеніемъ откры¬
торотой гласной. Грузинское *j.
? сванетское (и мингрельское) есть г, за которымъ тот¬
часъ наступаетъ полное сжатіе голосовой щели съ послѣдую¬
щимъ затѣмъ выдыханіемъ воздуха и произнесеніемъ открыто-
ротой гласной.
*) Съ этой стороны сваиетскій шикъ жпнъ-би связываетъ картвельскіе язи*
ки сь горскими, гдѣ почти вездѣ замѣчается подобное же яолепіе. Остатки этого
общаго для сваистскнхъ звуковъ явленія сохранились въ мингрельскомъ u іав*
сномъ яэ, Напр. въ мни. н лаэс. ц и х на концѣ бываютъ то твердыми, то млг*
квмя; j—всегда мягокъ.
— 147 —
т, п, ц, ч сванетскіе (и мингрельскіе) суть т, п, ц, ч т, п, ц,
съ такимъ же характеромъ какъ к и г (см. выше). Грузин¬
скіе % У, &
V • г
л сванетское есть х, произносимое съ сильнымъ дыхані- х.
емъ (въ родѣ какъ произносятъ бедуины арабское но безъ
сжатія голосовой щели). Усларъ говоритъ, что другое х (х)
похоже, па кх. Это, мнѣ кажется, иевнолнѣ вѣрнымъ. У сва-
нетъ есть звукъ, напоминающій а въ устахъ аварцевъ, но
это лишь болѣе рѣзкій звукъ іс, я его отдѣльнымъ знакомъ
не обозначаю.
у и з сванетскіе суть ою и л, съ тоновою окраскою д. у, 3.
Это грузинскіе 33 и 3.
h—полугласный звукъ, произносимый однимъ дыханіемъ. 1і.
Грузинское 1.
В сванетское (и мингрельское) есть звукъ промежуточ- в.
ный между ли у.
Въ мингрельскомъ и лазскомъ языкахъ есть еще звукъ
8, представляющій простое сжатіе голосовой щели предъ про¬
изнесеніемъ гласной. Въ сванетскомъ языкѣ я не встрѣ¬
тилъ этого звука.
Въ Собранныхъ МНОЮ Матеріалахъ Я нашелъ Слѣдующія Соединеніе
соединенія звуковъ: щкоп.
Дифтонги гласные:
I -ha, і+а, і"Ьо. —іа, Іа, іо (иеяспоартпк.).
е+у, й+у.
а+у; а+і; а + у.
о+і; у+і; у+е; у+а; у+а; у+о; г+і.
Трифтонги гласныхъ:
й у а, аіа, аіо, ауе, ауа.
©іа.
уі, уій, у іа, уаі, уау.
Соединеніе двойныхъ долгихъ гласныхъ:
іі," ее и т. д.
— 148
Соединеніе звучныхъ л и р, м и н (отдѣльно):
Не замѣчено.
Соединеніе тѣхъ" же звуковъ другъ съ другомъ:
лн, рм, мл.
Соединеніе л и р и носов. м п н съ гласными:
ЛЬ
4
ла,
ла,
ло,
лое,
лѵ,
ЛГ.
РЬ
ра,
РЬ
ро,
рсе,
РУ,
рг.
•
мі,
ма,
ма,
МО.
» “У,
мѵ.
ні
на,
на,
но,
ну,
нѵ.
іл,
ІР?
ал,
ар,
ал,
ар,
см,
ор,
оел, сор,
ул, ур, ѵл,
ѵр, ім,
1М,
ін,
ам,
ан,
ам,
ан,
ам,
ан, ом,
OD, |ум, уН,
ѵм, ѵн.
Соединеніе однихъ шумныхъ и шумныхъ съ р, .г, мин.
Два шумныхъ (или одинъ р, л, м, н):
V V V
ГВ, гр, гг, гв, гр.
г ѵ t
хп, хм.
V > V V V V
ѵѵ
тч, дч, дх, дс, дн.
н):
і} гс:
,гш,
хш,
хв,
ТВ,
тр,
сх,
ст,
сл,
сн,
ср, 8р.
шв, шк, шг, шх, шт, шт, шв, жд.
Взрывные: пх, пс, нр, бг, бт, бш, бл,
бн, бр, бу.
Спиранты: вт, вс.
Плавные: лг, лх, лд, pit, рг, рх, рх,
рт, рд, рз, рв, рд.
Три и четыре шум¬
ныхъ.
квр, гвн, гвр.
xcit, хвт, хвр, хцх.
ткв, тхм.
сгд, сгв, схв, стк,
сцв.
швм, шхт.
пхн.
рбл, ршвн.
*> Взрывные звуки: в, к, it, г, г, т, т, д, п, іі, б.
Спиранты: х, х, с, з, ш, at, н.
— 149 —
мк, мг, МГ, MX, мт, мд, мс,
мш, мб, мч.
НК, НК, нг, нх, нт, нд, нб,
НВ, нч, нч.
Сложные: цх, цд, цх, чк, чх, чв, чм,
V V V
чк. чх.
ук, у г, уг, ух, уд, ув, ул, ур.
Яг, Я*-
мпхн.
НТК, ндх, нчх.
Соединенія шумныхъ съ гласными представляютъ
роды вибрацій.
Въ началѣ словъ встрѣчаются всѣ звуки.
На концѣ словъ я нашелъ слѣдующіе звуки:
всѣ
і, а, а, а, о, о, у, ѵ.
к, К, ІС, Г, Г, X, Т, Т, Д, С, 3, Ш, ІК.
Q, П, б, В, Л, М, Н, р.
ц, ч.
Я не встрѣтилъ на концѣ словъ слѣд. звуковъ: Т, ое, х,
Ц, % 5, Я» 11 •
Въ гр., за исключеніемъ нѣсколькихъ собственныхъ ино¬
странныхъ именъ, слова оканчиваются на гласную. Въ мин¬
грельскомъ замѣчается стремленіе оканчивать слова согласны¬
ми звуками. Въ мингрельскомъ интересно явленіе сжиманія
голосовой щели на концѣ словъ, когда слово оканчивается
на шумную; если же къ окончанію присоединяется гласная,
то сжатіе голосовой щели исчезаетъ.
Въ связи съ вопросомъ о начальныхъ и конечныхъ зву¬
кахъ находится вопросъ о префиксахъ и суффиксахъ. Пре¬
фиксами являются:
Гласные: а—для обозначенія 2 и 3 лица въ глаголахъ (Та).
* 1 и 3 „ „ (То).
*
1
а
ау /
Начальные и
конечные дву-
ки.
Префиксы.
-
150
хв —
і
Л.
м—
х —
2
и 3 л.
н—
м —
1
Л.
Л—
1
ч —
2
Л.
■
і
к п ч въ значеніи изъ, вонъ, внизъ.
т , движенія,
д „ состоянія,
ск и сг я въ.
ж „ изъ, вверхъ.
Такимъ образомъ въ префиксахъ встрѣчаются:
взрывные: к, т, д; спиранты: х и ж; плавные: л, м, п;
сложные: ч и у; спир. со взрывнымъ: ск, сг; два спиранта:
хв.
Въ мингрельскомъ вмѣсто м (отрицанія) является дву¬
гласный уа, вм. в—г (въ грузинскомъ вм. ч—ц); вм. св и
сг—ш; ж въ груз. замѣняется черезъ аг, а.
Суффиксы, по- Суффиксы и послѣлоги:
слнмпи. yласные: і, а суф. Praesentis.
а. а „ Praeteriti.
Согласные: д(а) суф.
сг,н „
х,т,д „
ш
с
V
т
Я
Я
п
Jmperfecti.
Futuri.
Pluralis.
Genetivi Possesivi,
Dativi.
Ablativi.
к суф. опр. члена,
нд я уменыпен.
ск, сг — въ.
ж „ на-
хан „ изь-
Итакъ суффиксами служатъ: взрывные: к, т, д; спи’
ранты: х, с, ш, ж; плавные: н; спирантъ съ взрыв.: св»
сг; плавный съ взрыв': нд.
К въ значеніи опредѣленнаго члена находится и въ
мингрельскомъ (отъ &ка, одинъ). Ср. абхазскій яз. *)—Суф.
Futuri сг, кажется, присущъ одному сванетскому языку.
*) См, Усларъ. Абхазскій т. § GG, стр. 77. Тифлисъ. 1Ѳ87 г.
— 151 —
Сванетскіе назалированные гласные произносятся при Назализація
полномъ сжатіи носовой щели и относятся такъ къ неясно 8вУ"ов*-
артикулированнымъ !, ое, ѵ, какъ, напр., к относится къ к;
сс есть со, произносимое съ полнымъ сжатіемъ носовой ще¬
ли. Законъ этотъ имѣетъ мѣсто въ началѣ и срединѣ словъ,
но никогда въ концѣ слова.
Я нашелъ слѣдующія соединенія съ шумными:
aqit, ij,it, цг, і^х, git, gr. oer.
Отсюда видно, что въ сванетскомъ языкѣ назализація
гласныхъ предшествуетъ заднеязычнымъ звукамъ (взрывпымъ и
спирантамъ).
Смягченіе согласныхъ встрѣчается въ началѣ, въ сере- Сшиченіесо-
динѣ и па концѣ словъ; ему подвергаются всѣ шумные и иасныхъ-
плавные звуки сваяетскаго языка. Смягченіе обыкновенно
считается слѣдствіемъ вліянія звука і (это можно наблюдать
и въ сванетскомъ яз.; папр. моцкул отъ моцкулі, нішані—
нішіапі, уууу—уіууі), по этимъ закопомъ едва ли можно
объяснить большинство случаевъ смягченія звуковъ сванет-
скихъ; папр. раш, налашгарі (гр. раші, лашкарі) и множество
другихъ словъ, произносимыхъ со смягченіемъ и безъ него:
хоша. и хгаша, зурал, и зурал, бач и Ьяч, іііук и шугв (ту-
бі, быть можетъ, отъ тусбі?)
Изъ выпаденій л могу пока отмѣтить выпаденіе і: іах-
ул и ахвт (хііхв), вѣроятно, Шшху и ашху, Іацарі и
ііцйрі;
а—въ серединѣ: маргалі и марглі;
і и іі—на концѣ: за и заі, лаж и л&ж&.
Вставка и
выпаденіе
гласныхъ.
Разнообразные примѣры вставокъ даютъ сванетскіе гла¬
голы. Напр. у въ ліпушді (кор. пшд), г въ літбіда (кор.
тбд).
Въ собранныхъ мною текстахъ находимъ
реходы гласныхъ:
слѣдующіе пе- Переходъ
гласныхъ.
— 152
Вставка, вы¬
паденіе и пе¬
реходъ шум¬
ныхъ и плав¬
ныхъ.
ы гласныхъ
llcj). oufjm. j
і
8
1
©
І0—іа
>
1
О
уі — у а
ѵ—ОС
уа—уо
у—0
і—а о—ое ю—іа а—іа
і—а о—ѵ уі—уа 0—ѵе
i— ѵ ѵ—се уа—уо о—ѵо
а—а у—о ѵ—еѵ
ii— о ѵ—VI,
а—ое '
а—ѵ
Примѣры: сабріла—сабрала, ірі—іра, зісх—зѵсх, мйт-
хвіірі—матхвар, садгам—садгомі, йхвт—сех, ціна—цѵпѵ,
уодіа—уседіа, атѵмбажін—атомбажів, Йшу—ашо, лікѵрал—
хйхоералда, лівшіал—анкіеэла, ісгуі—ісгуа, латхуар--латху-
ор, матхуіар—матхварі, ошвмагд—уешкмал, гал—уол, атте-
ѵра—літрй, цху—цхуі.
Выпаденіе заднеязычныхъ г, г и х: уашар—гѵаш, ош
—гошт, ашху—ашу; плавнаго м: ампхні—апхнав; губного
спиранта в во многихъ словахъ на концѣ: бабш—бабшв, шук
—шугв.
Вставка р: цѵрні—цгні (чіта, ^от^о).
Переходы: к—г
в—г
К—X
V
к—г
V V
к—г
V
к—X
V
г—г
г—X
т—д
з—3
111 ТВ
п—б
л—р
б м
м—н
б Б
у—ч
Іі—Д
1
і
і
і
Примѣры: іііук—гаугв, мав—маг, лінврінй—сгал&мо-
х&рн&д, лівѵрал—хйхозралда, лікйд—qrpi, лікйд—оГ’уер, лі-
вйд—авхадгн, уйгма—уйгма, ушгуарй—угахуар, гйрбйд—гйр-
мйт, Таліей—ліззі, чаш—чаж, жагмі—уйгма, пйнісуі—пйбгѵа,
тасіб—тасіп, таріг,^&ва—тарігз&ла, йаал—йзар, імгошілі—ін*
ГОП1ІЛІ, уабр—чапул.
— 153 —
Перестановки: гоермат—гартам.
Вокализація: літвна—івотуна, ліхвді—калахон, лізврі—
ajypoHX, лісгвра—часгурдад.
Вокализаруется чаще всего губной спирантъ в.
Въ собранныхъ текстахъ я нашелъ два случая ас-
симилизаціи, а именно: Dativus час отъ чаж, лошадь, барц
вмѣсто баруіс. Въ сваиетсвомъ языкѣ встрѣчаются такія сое¬
диненія согласныхъ, какія рѣшительно невозможны въ кар¬
твельскихъ языкахъ, напр. ха^гіір, дамаупуіптое, ^гуіді, ^ход.
Въ заключеніе сдѣлаю пѣсколько замѣчаній о соотвѣт¬
ствіи звуковъ въ картвельскихъ языкахъ.
І'л а сны е:
Сва-
ІІСТ-
скіе.
Мин- 1
грель-
скіс.
Гру
ЗИП-
скіе.
V
-
1
1
а
іа
—
0
««
а
а, У
а
а
0
а
о
—
а
У
і. ©Л
а
У‘
—
У
Согласные:
Сва-
нет-
скіе.
Мин¬
грель¬
скіе.
гру.
пин¬
скіе.
К
X, к
К
іс
Б
Г
X
Б
V
Г
г
—
X
Б
—
д
—
V
Т
С, сг
—
СО
**
В
ж
—
3
б
—
м
н
—
м
р
—
л
ц
ч
—
ч
ч
ц
V
—
С
Примѣры: діа, діда, дйда; Мру—
марй, мара; еймі, сумі, ЬьЭо; маку, мо-
кю; ватал, котомі, кор,
гун, гіні; му, мума, ЗьЗі>5 мацкуіл, 3».
Примѣры: лакуам, охвама; калта,
харта, лідгарі, лаг, ла-
хі; гун, гіні; міцох, мічку; мадраг,
З.'шяьѣп; іенау, ЬоЯіЭібо; іеган, муж,
будум, З-дот^о; кор, чхара.
чхоро, ®b«S; урулі, срулі.
Р. 3. Матеріала длл сравненія немного, ибо
незначительное) лиші число сванетскпхъ словъ об¬
наруживаетъ прямое сродство съ грузинскими.
Перестанов¬
ки и вокали¬
зація.
Ассимилаза-
ція.
Соотвѣт¬
ствіе звуковъ
картвель¬
скихъ.
Ніьстоименіс.
Глаголъ.
СваветсЕІл мѣстоименія: личныя:
S. 1 л. мі, Gen. мішгу Р1. наі, Gen. гвішгу.
2 л. сі, „ ісгу „ сгаі „ ісгву.
Формы мішгу, гвішгу, ісгу, ісгву служатъ и какъ при¬
тяжательныя мѣстоименія.
3 лицо (оно же и указательное): аці (gen. ача, ачі), ал,
та п недостаточное: мінй; ауі соотвѣтствуетъ груз. мінй
напоминаетъ собою формъ отъ Эь&; та употребительно и въ
мпнгрельсЕОмъ.
Вопросительное: хйда, tap.
Относительное —чі.
Въ упомянутой выше статьѣ П. К. Услара довольно по¬
дробно разсмотрѣны разныя глагольныя формы. Въ пей приве¬
дено спряженіе гл.: лірі—читать и писать (кор.—р.), лінушді—
хвалить (кор. шпд), літбіда—грѣть (кор. тбд), ліршні—пом¬
нить (кор. ршн).
Не могу не отмѣтить, что глаголъ сванетскій, какъ
вообще картвельскій, открываетъ близкое сродство съ семи¬
тическимъ. Онъ, какъ и семитическій глаголъ, имѣетъ всѣ
тѣже виды, съ тѣмъ же значеніемъ и съ подобной же раз¬
ницей во внутренней формѣ видовъ. Ср. папр. еврейскіе 5
видовъ: qatlial—убивать, niqthal—убивать себя, qithel—уби¬
вать многихъ, hitqathel—убивать себя, hiqthil—заставлять
убивать; сванетскіе 5 видовъ: хваТрі—пишу, хвірі—пишу
для себя, хваТрі—пишусь, хваТра—писанъ, хваТрунй—зас¬
тавляю писать (см. Услара). Семитическій глаголъ обладаетъ
большимъ разнообразіемъ времепъ, чѣмъ то подмѣчено въ
сванетскомъ и вообще въ картвельскомъ.
Виды сванетскаго глагола характирузуются
I- ый—гласной а j ІѴ-ый—гласной а (съ конечнымъ ука*
I .
II- ой „ і | зателемъ а).
Ш-ій „ Л ! У-ый „ а (съ кон. ук- унй).
Виды эти обладаютъ въ разной мѣрѣ шестью временами:
Praesens, Imperfectum, Perfectura, Aoristus, Plusquamperfectura,
155 —
Futurum; кромѣ изъявительныхъ, есть три формы и
слагателышхъ наклоненій.
Префиксы и характеристики временъ: *)
Praesens.
ДЛЯ СО-
S. хв—і
Gonj. 8. хв—да
х—і
ха—да
•
—1
—дас
РІ. хв—ід
РІ. хв—дйт
х—ід
ха—дат
—іх
—датх
S. хв
х-
РІ. хв
х-
Imperfectum.
-дас
дас
-да
-дад
-дад
дах
Perfectum.
S. м і—анс
у і—йнс
х о—анс
РІ. гві—йнс
у і—анх
х о—анх
S. м і—а
у і— а
х о—а
РІ. гві—а
у і—ах
х о—ах
Aoristus.
S. С5т (чсэт) (аіу)—
ат (чват) (а!)—
ад (чвуад) (аі)—
РІ. от (чот) (аіу)—вд
& т (чват) (а!) —д
ад (чвад) (аі)—х
*) См. сгатііго Услара.
— 156 —
PI usquamperfectum.
S. ам і—а
S. амі—анс
аці—а
ау і—анс
оті—а
оті—апс
FI. агві—а
РІ. агві—анс
ау і—ах
ау і — апх
от і—ах
от і—апх.
Futurum.
S. ©т (чот) (ai)—впа
а т (чват) (ai) — nil
ад(чвуад) (ai) — на
PI. о т (чот) (ai)—внад
ат (чват) (a!)—пад
ад (чвад) (аТ)—нах
Въ остальныхъ видахъ;
въ III—Praes. Indie.—3 л. ын. ч. оканчивается на олдан
я —въ Imperfect, вставляется между кор. и ок.—ол.
IV— » » „ н.
V— „ в уу аегд (й въ а)
III—Aoristus употребляетъ первые префиксы, а въ концу
прибавляетъ ап, ан, анс, анд, аид, йпх.
У —- я овон. уна измѣняетъ: ін, ін, нйд, над, нііх.
V —Plusquamperf.—окопчаніе у переходитъ въ префиксу.
У —Futurum—окончаніе упіі, раздробись, даетъ переходъ
& въ і, сливая два окончанія.
III—Praesens conjunct, вставляетъ между овон и ворп. ол.
У — я — я діі перестанавливаетъ: йд
III—Praeteritum соіу.—являются*префивсы хв, ха—хв, ха.
Времена имѣютъ:
II видъ—Praesens, Imperf., Fut., Praesens Copj.
ПІ я —Pr., Imperf., Aoristus, Futur, Pr. и Praet. Conj.
IV я —Pr., Imperf., Perfect., Pqp.
V я —всѣ времена, что и 1-ый, кромѣ Plqp. copj.
157
Futurum II и III видовъ имѣютъ иную формацію.
III
Я —1
1
о А
:-ц
14
2 —1Д
IX
ев
аf
сЗ
0
Perfectum и Plqp- въ IV видѣ имѣютъ слѣд. формы:
Perf.: хв(й)—й
х —а
х
хв(а)—ат
.. ѵ
х —ат
х —анх
-ап
.. V
Plqp. хв—йна
х—йна
—йна
хв —йеад
х—йнад
—анах
Sing, чва, чва—ас
чвата, чвуад.
Повелительное наклоненіе имѣетъ разныя формы:
PJ. 1) чвал—ад 2) чот—вд.
чва—д чват—д.
чвад — йх чвад—х.
Указателемъ пеоиредѣл. пакл. служитъ лі (въ началѣ).
„ причастія „ „ мо(у)—і.
Кромѣ этого спряженія есть и недостаточное:
Praes. S. ма—а
уа—а
хо—а
Р1. па—а
уа—ах
ха—ах
Imperf. S. міі—ан
у а—ан
ха—ан
Р1. гва—ап
уй—анх
хй—анх
Imperat.
уй — йнс.
Кромѣ всѣхъ этихъ формъ, въ текстахъ я нашелъ ха-
ракт. Praes. и Perf. й, Futur.—сг.
Для выясненія всѣхъ измѣненій свапетскаго глагола не¬
обходимо собрать еще много разныхъ произведеній народныхъ;
пока остаются пепонятпыми измѣненія и значенія суффиксовъ
іг префиксовъ. О нѣкоторыхъ изъ нихъ можно догадываться:
158 —
такъ хв н х, кажется, фонетически измѣнившіеся гу или ку,
ft
встрѣчаемые въ коицѣ личныхъ мѣстоименій; мі есть слѣдъ
1-го лица, ці измѣненное фонетически мѣстоименіе сі, гв—
сохранилось въ первомъ лицѣ мн. ч. гвішгу.
Грузинское и мингрельское спряженіе пѳ только сходны
съ сванетскимъ, но и объясняются послѣднимъ. Въ грузин¬
скомъ спряжепіи есть тѣже 5 видовъ, что и въ сванетскомъ;
тѣжѳ нремепа, почти тѣже (того же характера) префиксы;
характеристики временъ почти тѣжо: для ргаезепз—«, imperf.
— f>* (св. дас), aoristus—чистый корень или д, для plqp.—<*»
(св. а); для perfectum—шше, futurum—почти утратилось.
Въ мингрельскомъ префиксы тѣже, какъ и въ грузин¬
скомъ, тѣже характеристики, только префиксомъ I л. мн. ч.
является ju, а не 53, настоящее сильно пестритъ окончанія¬
ми. Префиксъ 1 л. ед. ч. въ мип. б, а plqp. оканчивается
на уа. Въ мингрельскомъ сохранилась характеристика буд.
вр. н.
Пролагатель- для сравнительной стеаени свапет. яз. имѣетъ пристав-
ныя.
ку хо; однако чаще срав. и превосх. ст. пользуются описа¬
тельными формами, напр. тоетна, бѣлый—гуну тоетва, іадурт
тоетна.
Склоненія.
Для обозначенія падежей служатъ:
¥
Родительный . . . ш
Дательный .... с
Герундіальный. . . д
Творительный . . . т
Инструментальный шв
въ мингрельскомъ ш
» С
въ мингр. и груз. д
V
я я Т
въ мип. и груз. этого падежа нѣтъ.
Признакомъ множественнаго числа служитъ ар, къ кото¬
рому (какъ и въ мингрельскомъ) часто присоединяется въ на¬
чалѣ л; папр. му, отецъ—муш, мус, мут, мушв; мулар, му-
ларш, муларс, муларт, муларшв.
Въ сванет. яз. сохранились слѣды древнихъ надежныхъ
указателей, которые, очевидно, ставились впереди слова; таковы:
— 159 —
іііхв, гена
дачур, сестра
мухба, братъ
% V..
лаіахв, гены
ладчура, сестры
лахба, братья.
ІІо приведеннымъ выше образцамъ склоняются и мѣсто¬
именія ал и ауі во множ. ч. алар, ауіар и т. д.; но въ
едип. числЬ ііуі имѣетъ ііча или йліш (Gen.), ачіс (Dat.); ал,
кажется, не склоняется.
Свапетскія числительныя (въ сравненіи съ мин. и груз.):
Сваи.
Мин.
Груз.
1 йшхѵ
т
аргѵ
арті
Л V и
2 іарѵ
Лѵірі
©рі
3 сііыі
сумі
самі
4 уоштхв
отхі (антхі)
©тхі
5 уохвішт
хутѵ
хуті
6 усгва
амшві
аквеі
7 ішкуід
шгсѵіті
т
швіді
8 ара
ру©
рва
9 чхара
чх©р©
цхра
10 і&шт
віті
ѵ •
аті
11 іашташху
вітартѵ
тартматі
12 Іаштіару
вітожірі
торматі
13 іаштсамі
вітоеумі
цаматі
20 І&рвашт
•• •
ачі
оді
30 с&мі&шт
йчд©віті
оцдаті
40 уоштвхуешт
жарначі
ормоці
50 уохвішташт
жарн&чд©віті
©рмоцдаті
60 усгвааіпт
сумоначі
самоці
70 ішгвдід&шт
сумовйчдовіті
самоцдаті
80 яраі&шт
©тхонйчі
отхмсщі
90 чхараіішт
©тхонйчдовіті
отхмоцдаті
100 ашір
©ші
асі*
Мингрельскія формы послѣ десяти ближе подходятъ къ
свпнетсісимъ.
Числитель¬
ныя.
— 160 —
Оканчивая этимъ свои бѣглыя замѣтки по сванетской
грамматикѣ, я приведу еще нѣсколько примѣровъ, которые
указываютъ на измѣненіе значевія словъ въ грузинскомъ и
сванетскомъ языкахъ.
Сванетскія.
лікад, вынуть •
ліісар, бить
лігіргалі, говоритъ
ліглаті, ограбить, навредитъ.
ліхрінал, сердиться
ліштхуі, похоронить
лахадал, пиръ
латхал, искать
латхуіал, охота.
лілхора, собираться
лара, сѣнокосное мѣсто
ліцуані, дотронуться
лсеркоена. пустой
лізвріал, собирать
Грузинскія.
мохда, снимать.
мокра, насыпать.
гірао, залогъ, закладъ.
могалата, измѣнникъ.
мохра, сгибать.
мотхра, копать, срамить.
мохадва, оглядывать, посѣщать,
навѣщатъ
Імотховпа, требовать, испра¬
шивать, ходить по міру.
момхра, союзникъ, сообщникъ.
ларві, двойной посѣвъ; поле гдѣ
сѣютъ два раза.
мицва, занимать, ограждать,
охранять.
ркуана, портить, развращать.
зварі, данъ, пошлина.
Въ заключеніе я считаю обязанностью выразить глубо¬
кую признательность князю Али Гардапхадзе, оказавшему мнѣ
неоцѣнепную помощь какъ въ переводѣ текстовъ, такъ и во
всей аіоей работѣ. Въ провѣркѣ словаря мнѣ помогалъ уче¬
никъ Александровскаго учительскаго института въ Тифлисѣ
ІІижерадзе (природный ушкулецъ) и еще одинъ свапетъ, имя
котораго, согласно его желанія, не называю.
СВАНЕТСКІЯ СКАЗКИ,
записанныя въ д. Ушкулъ
Ив. Нижѳрадэе,
ученикомъ Александровскаго учиіельскаго Института.
11
— 162 —
I.
Kacap.
Арда ешхві касар. Ачас хорда семі дінал. Манвві хехв
чва^даган і мерме aHiqe. Маха хахв хассгѵнда васра дінал.
Касарс ха^в міча хахвем: ед ал дінал імав атха, донаі ні
дем хвігні аліар-цахан. Касар анѵган і ачад увоедіа наувда
міндвсерт;е-ісга. Аиечвін ахгваб езар вісгв. Касард ал мегамс
ах^віц семі вісгв; ешхві ашхв уділс лахвем, мерме—мерма,
месме—месма. Діналд хаіузх міне мус: мама, нав аудаград,
ечав мод аніерна імева амі^ан вісгв хаг. Касард еу вісгв
чу^ван т4хріл адбаруе, жіцані^а нох аадар, ал нохт;е-жі вісгв
адрѵцне; діналс ха^в, жів-ачадх ал нох^е-жі і міне лелат
вісгв ув лалемх. Дінал маг ашхвд а^шѵддах вісгварс, ісга
ашуддах ^хріл^е-ісга. Касард бач о^іл трсріл жЦані$а. Ка¬
сар аргі-^е аніад і міча хахв ха^в: мішгві хехв, мішгві цод
ув уар і мішгва гезліереш і ауіар чоэдарвал. Семі ладвіла
^хріл-ісга т;іт;в сам вісгвс іргавіх ладе^-ісга. Хоша лавділа чі
чу-ізвбіх, хохвра уділ jape чу-ізвбі, ашхв чуішхвні. Ачад семі
т4оев і лавділас вісгв чо^шдахх. Хошам уділс лідЬені хек-
вад хохвра удлаш. Хохвра уділд хацв: діЬад ала і$агвар
ере чуларід ^хріл-ісга! Хоша уділд хаі$в: ja^o ім лічод? Хох-
времд ествіх: мі мірі вусгвар мішгві нат;і і ачас лізобдед вод
огвадес. ^ошгунпілс хохвра удла нашхун вусгвар і чотрпдахх,
і хоша уділд ауа^ ла^в „ашхві лідііет “. Хохвра уділд лаі^в:
аш иаде і мі ат;хурі ^ербат;в і ігебс гвідадес-ма. Хохвра
уділд хашгвмін ^ербат4в: „ ^ербет;, ешхві твет лафрд емсін і мер¬
ме міуврад! * ^ерт4ем чу-xaqep Ьадв хохвра уділс. Семі лавді¬
ла абѵруех верс і ес^ріх мураи^е, шувв-жі іавбіх чі ц&овелс,
мава хегвбеніх ашхун еч&ав лаххадѵнх чеі ijopije-icra. Аме-
ісга хабх касрі рашар; ал рашарс мознана мгуаб введено
гар хамнех. Лавдіда ал ijop-icra лупжѵнад ардах. Мознана ім-
— 163 —
I.
Царь (Цезарь).
Былъ одинъ государь. У него было три дочери. Прежняя
жена умерла, онъ другую привелъ (на другой женился). Новая
жена возненавидѣла дочерей государя. Государю сказала его
жена: „этихъ дочерей куда*нибудь возьми, а то я не останусь
съ ними*. Государь всталъ и пошелъ далеко —далеко на рав¬
нину (въ степь). Здѣсь государь нашолъ хорошую яблоню.
Государь съ этого дерева сорвалъ 3 яблока: одно далъ одной
сестрѣ, другое—второй, третье—третьей. Дочери сказали отцу:
отецъ, очень просимъ, поведи насъ туда, гдѣ ростетъ такая
яблоня. Государь у той яблони внизу яму вырылъ, поверхъ
ковромъ накрылъ и на коверъ яблоки высыпалъ; дочерямъ
сказалъ: идите на этотъ коверъ, любимые свои яблоки ѣшьте!
Дочери всѣ вмѣстѣ набросились на яблоки и упали въ яму.
Государь положилъ сверху ямы камень. Государь возвратился
домой и сказалъ своей женѣ: „жена, мой грѣхъ да будетъ на
тебѣ, и моихъ дочерей я потерялъ!* Три сестры въ ямѣ по
три яблока раздавали въ день. Старшія сестры все съѣдали,
младшая сестра два съѣстъ, а одинъ спрячетъ. Прошло три
мѣсяца и яблоки у сестръ вышли; старшая сестра хотѣла
зарѣзать младшую сестру. Младшая сестра сказала: „рѣжетъ
довольно то, что мы находимся въ ямѣ"! Старшая сестра
сказала: „а что сдѣлаешь?* Младшая отвѣтила: „у меня есть
моя часть яблокъ и пока этого будетъ, чтобы ѣсть.* Наконецъ
младшей сестры спрятанные яблоки вышли и старшая сестра
опять сказала „одну (нужно) варѣзать*. Младшая сестра ска¬
зала: „такъ нѣтъ! я попрошу Бога и, можетъ быть, Онъ по¬
можетъ чѣмъ-нибудь*. Младшая сестра попросила Бога: „Боже,
одну руку въ лопатку преврати, а другую въ палку съ желѣз¬
нымъ наконечникомъ. * Богъ исполнилъ просьбу младшей сестры.
— 164 —
ва квеценс хохдах рашарс, ал лавділа чу-ізобдах і рашарс
чуцвірах умад. Лавділад мавар анквашгх, чвадцревранх; ра-
шар чвачханх. Ачад ешхві ^оев і васард хаі^в рашре мозна-
вас: „мацванед мішгві лалсгура рашар!“ Мознавад рашар
нанчхііош ^аведн анхідх. Касар мавар а^цуда мознанас і
^хумар о^шід чі-і^а і мерме мознана адгане. Маха мозванас
мавар гуш ахадах рашре лілгваре; ал маха мознана*ісга ра¬
шар хошад ачхацх, ац^ере лавділа ауа?4 хамамдах рашарс
лезвоебс. Касард ліцед ід ішгвмін міча лалсгура рашреш. Моз-
пана ачадх і^а-лахда^е і семі ^ар ахгвабх лувар. Касар ма¬
вар ід ат;цуда мознанас і і^а-о^шід трсумар. Касарс лігне хек-
вад месма рігі мознанаш, мар дар ат4мундап. ^ошгушіілс
ачадх qaAije. (|адд ха^в: чеі !jOpc хар вошдхв вут4хп і т^в
jepBi маре qapetii атганед лу^оцд і лутупбачад лет;н і ла-
де^н. Чвадганех ара маре qapBum. СІарвлард ісгле^і она-жі
чвадѵрмалех семі лавділа і ісг-оххідх васарс. Касарс мавар
а^чонда аліаре ліцед. Касарс ешхві гезал хорі і ешхві діна
міча гезла хехвд хеввад. Касар лахчведда хоша дінас, міч
есер ма xajuaAa. Аунем лахтѵх: „мі ма]мада ача^ан яоха
Jiicqi, ере васарс і міча мара чулершід і ^а-хадес і жі-ле^-
вемд і“. Несга уділс лахчведда, міч есер ма хаімада. Аунем
лахтѵх, міч есер xajMaxa ачаг(ав т;асі ліш^аді, ере ауа гоші
^віналшв васарс і міча мара чватвнедес агахв-жі. Хохвра ѵділс
лахчведда, міч есер ма xajMaAa. Аунем лахтѵх: мі охт;аві ашхв
MqiHTC і мерма дінас ауваліс, ере ісгунчу оцвр лесх, і ісгун-
жі оцвре халас. Касард хохвра уділ авцхане міча гезла
хахвд і ісга-атр'ургне. Хохвра уділс ал, чаш-ханца ах^анан еш¬
хві vqiHT і. мерме діна. Хоша лавділа васард міча гезла хехвс
мознанад оцгапе. Хоша лавділад міне хохвра уділс гезліер і$от4-
ввіт4х і нііще ашідх; ачун.^о аихадх і цанвнар оіриідх сгобін-
і;е-ісга міне хохвра уділс. Касард адквііі, ере міча гезалс хоча
гезліере мѵі$ац цаквнар ахг4анана; ала а^састкѵнх касарс і
міча гезалс; авхад касар і бівс а^лау міча ^ел^ра* Ал бік
— 165 —
Три сестры копаютъ землю, идутъ куда-то, дорогой ѣдятъ все
животное (живое), что встрѣчается. Спустя одно время, очути¬
лись тутъ они въ жестяномъ домѣ. Здѣсь привязанные раши
(сказочный копь) государя; этихъ коней слуги вареной пше¬
ницей только кормятъ. Сестры въ этомъ домѣ тайно были
(оставались). Пшеницу, что слуги приносили вонямъ, сестры
съѣдали, и кони оставались безъ корма. Сестры очень распол¬
нѣли, кони исхудали. Прошелъ одинъ мѣсяцъ и царь сказалъ:
„ покажите коней верховыхъ! “ Слуги коней исхудалыхъ едва вы¬
вели. Очень разсердился па слугъ и головы отрубилъ всѣмъ,
и другихъ новыхъ слугъ поставилъ. Слуги отъ всего сердца
принялись коней откармливать. При этихъ новыхъ слугахъ
кони еще больше исхудали, ибо сестры съѣдали кормъ коней.
Царь попросилъ опять посмотрѣть своихъ верховыхъ копей.
Слуги пошли вывести и трехъ только нашли живыми. Царь
очень разсердился на слугъ и отрубилъ имъ головы. Царь хот
тѣлъ поставить третій сортъ слугъ, по никто не довѣрился
(пс пошелъ въ слуги). Наконецъ пошли къ знахарю (онъ и
предсказатель). Знахарь сказалъ: „жестяной домъ имѣетъ 4
угла; поставьте по два человѣка карауломъ съ ружьемъ и пис¬
толетомъ, ночью и днемъ". Поставили восемь человѣкъ—ка¬
раулъ. Караульные въ полночную пору поймали трехъ сестеръ
и привели къ царю. Царь очень обрадовался, что ихъ уви¬
дѣлъ. У царя былъ одинъ сынъ; одну дочь (изъ 3 сестеръ)
своему сыну въ жены хотѣлъ (взять). Царь спросилъ стар¬
шую дочь, что-де опа можетъ (въ состояніи сдѣлать)., Та
отвѣтила: „я могу такой коверъ сдѣлать, что царю и его че¬
ловѣку (всѣмъ подданнымъ) будетъ постелью и покрываломъ."
Среднюю сестру спросилъ, что-де она можетъ. Она отвѣ-
г
тнла, что—молъ—она можетъ такую чашу выковать, что она
наполненнпл виномъ царя и его человѣка (.весь народъ)
папоитъ за одинъ разъ. Младшую сестру снросилъ,—она-де
что можетъ. Та отвѣтила: я рожу сына и дочь такихъ, что
—166 —
в&сард ат;хале сам тув лачар-ісга і хатбуна маг ^арар-ісга
ечхав амхав мезалал. Нщце мешде боіупар касрі гезлаш лег-
вЬері ^арт;е адіе ніцд і і^а-ат4чвео легвЬері барбелдс; легвЬер
чвадѵган. Ал легвЬер ласв бапаш. Бапд адсіпуве легвЬер-чу-
і^ан^е-ісга і ^а-хецад, ере jepei беіупв хачона барбелдс. Боц-
шар ^а-анпутдуре і fjop^e адіе. Бапс гез.ііер маша хорда і
аліар адгане-гезліерд. Бапд мавар охвезнане боцшарс і гаішд
ахцхамне. Лах жанцхе чдіатд, езар літ4хвар адбіне. Ал мет4-
хварс манвві муве ла^хвар^е-ісга лаххадун; ал лат;хвар-ісга
ме^хвар иіча муве ме^хварас хецад. Мет4хвард ыіча муве
ме^хвара лутвне увег маг амнем анхвіт. Касра мет;-
хварад десама адгарх і цвідд лезі хадах аргі^е. Касра
ме^хварас лахчведдах хоша лавділа касра гезла хехвмі, ере
о^даграх есер ма? Ме^хварад лахтѵхх, ере мама есер, ау^а
ере міяе лутвне увег жі есер оххвіта ашхв мара, аужі ере
ешхві мад о^двіра. Хоша лавділад есчінех, ере ауа-ро^в-міне
удла гезал іра. Лавділад хаквх ушхвар, ере xaqepx ув ма
ау мара, адо ауа анхдені і ер^ѵдаш чвогдагрі. Хохвра
уділ лахчведда хоша уділс: імжі ма ладрід хола ау мара? Хо¬
ша уділд хак4в: Jaлбyзi ^ана^-жі отгвре вісгв хаг, ача ліхде ла^-
вед і зр сер адріне ечав і бачд ессіпі лартранчу. Анѵганх
лавділа, бап^е ачадх і ха^вх: „ісгві гезал he хоча ме^хвар лі,
Jaa6y3i т4ана^-жі оі^вре вісгв хаг, ауа анхгдес". Бапа гезал
ачад ал вісгв лахдат;е. Есгузі ал мсрсвар і увтдіа міндвоер-ісга
давс хецад. Ал дав ісгунчу ласв бач і ісгунжі гар хвег і$він.
Дав лахчведда мет;хварс, імав есер ес’рі? Мст4хвард хаі$в:
^албузі т4ана^-жі оі»;вре вісгв хаг, ача лахдад ес;врі“. Давд
ха^в, ерѳ ечав есер japna амчеделі, ісгунчу маг бачд елсіпе-
лі; мар міч есер міча діе дудулре ламзур ув лахпщад і ачіуі
есер мама хойірс. Мет4хварс жілахпкіад вісгв-Myq міча діе ду¬
дулре ламзур і аргіт4е анхід вісгв лѵмдѵрд і чвссге qop-жі.
Ал вісгв haMC і набозс о .4вре вісгвс ішпе. Мсцхварс вісгв
лахда-жі аргі^е, ахчам ?4огагін, ма ісава дав арда. Міндвоор-іс-
167
нижняя половина у нихъ золотыя будутъ и верхняя половина
—изъ чистаго золота. Царь младшую сестру выбралъ своему
сыну въ жены и обвѣнчалъ съ младшей сестрой. Родился сынъ
и дочь. Старшихъ сестеръ царь приставилъ слугами къ женѣ
своего сына. Старшія сестры выкрали дѣтей младшей ихъ
сестры и въ воду бросили, потомъ пришли и щенятъ бросили
передъ ихъ младшей сестрой. Царь узналъ, что у его сына
вмѣсто хорошихъ дѣтей щенята родились; ѣто обидно стало
царю и его сыну. Пришелъ царь и къ пню привязалъ свою
невѣстку. Этотъ пень царь поставилъ въ узлѣ трехъ дорогъ,
и въ глаза ей плевали туда и сюда проходящіе. Въ воду
брошенныхъ дѣтей царскаго сына вода захватила въ жолобъ
мельницы и обернула на колесо мельницы; мельница остано¬
вилась. Эта мельница была (принадлежала) священника. Свя¬
щенникъ осмотрѣлъ подъ мельницей и увидѣлъ, что мальчики
на колесѣ. Мальчика высвободилъ и домой взялъ. У священ¬
ника дѣтей не было, и онъ ихъ усыновилъ. Священникъ очень
ухаживалъ за мальчикомъ и сразу выростилъ. Когда выросъ
сынъ, началъ очень хорошо охотиться. Этотъ охотникъ слу¬
чайно зашолъ на мѣсто охоты своего перваго отца. Этотъ
охотникъ на мѣстѣ охоты своего отца его охотниковъ уви¬
дѣлъ. Онъ убилъ все стадо, которое было выгнано охотника¬
ми. Послѣдніе ничего не убили и напрасно (ни съ чѣмъ) имъ
идти было (пришлось) домой. Царя охотниковъ спросили стар¬
шія сестры жены царя сына: чтб убили? Охотники отвѣтили,
что ничего—де, потому что ихъ стадо истребилъ одинъ чело¬
вѣкъ (такъ, что) и (ни) одного не оставилъ. Старшія сестры
подумали, что тотъ—де (охотникъ) ихъ сестры сынъ будетъ.
Сестры сказали другъ другу: (что) сдѣлаемъ—де что-нибудь
тому человѣку, а то онъ придетъ и обѣихъ убьетъ! Младшая
сестра спросила старшую сестру: какимъ образомъ (что) сдѣ¬
лаемъ что-либо нехорошее тому человѣку? Старшая сестра
сказала: на Эльбрусѣ горѣ золотая яблоня стоитъ (ростетъ),
— 168 —
га мецврс, ісгунчу бач і ісгуыжі і^він лѵмгаые, анѵган і аш
чвадваре, ере ^вешгд атѵх маг. Ал дав хал і^ахецад о^вре
вісгвс шішд чвадѵгаи. Мерма ладе^ мет^хвар міча муве лат;-
хварт;е атах; аме міча муве ме^хвара ардах і жіід оххвіт
увег. Мет;хварас цвідд ід хадх аргі^е летех. Лавділа лахчвед-
дах, ма есер хочвмінах. Ащ'ард лахтгхх, ерс манвві гуард
ерес оххвіта-жі міне натув увег. Лавділа чва'^хвідах, ере ауа
міне удла гезал ірі і xaqepx ув ма, хаі^вх ушхвар. Хохвра
уділ лахчведда, імжів-ма a^qepx есер? Хошам уділд хаі^в: ,Іал-
бузі ^ана^-жі оі^вре caps арі, .ача ліхде лаі^вед. Саркг^е мезі
маг бачд іспол. Лавділа ачадх баггуз і хаі^вх, ере міча ге¬
зал есер he хоча маре лі, Лалбузі '^ана^-жі оі^вре caps арі,
ауав анхід. Ме^хвар ачад ал caps лахдат;е. Хал сарк-му(]
ачад, шішд міча діе дудудре ламзур лахпщад і мама хочінда.
Жанвід ал caps, і^а-лаісгіда і чвесцване, Maj ісава i^eeqaHa-жі
nipyTq арда. Аргі^е анхід caps і мерма ладе^ міча муве лат;-
хвар^е агах, ла^хварісга жіід оххвіт увег; міча муве мет4хва-
рас цвідд лезі хадах аргіі'е. Лавділа лахчведдах, ім^а есер
мома о^даграх? Ащ'ард ха^вх, ере аужін есер xaqpax, імжі-
ва xaqpax чігар і ау^а мама о^даграх. Лавділад хаі^в ушх¬
вар: еу маре лувар ід амтех сарві лахда-хан і сер ма xaq-
рід? Хошам уділд хаі^в міча уділс: дасавле^і хелцііуш^е лічі-
жал лацвед і ечав ауэум хозі, ере вусгвашд зав чу хаау і
вусгвашд жі і ау гвавроб-жі а^церні мале. Лавділа ачадх бап-
^е, і хаі^в ере міча гезалд-лѵгне хоча маре he лі, дасавле^і
хелціцішце-в адчіжан. ЗІет^хвар ачад дасавлеі|і хелціціш^е і
лаххадгн бролі MyqeaM^e-icra. Амеісга хелці^с семі уцвіла діна
хорі. Ме^хвар чвасгурда нанулваре лалобвал гурна-жі. Дінал
ансгідах лахвра-ija і чвесцванех езар маре. Мс^хварс раш тот-
ісга xoqAaHaH. Ал маре хохврам нанулс мавар лахлатѵіг, о'і'-
зѵзе мець’вілд хоша уділ, ере чашвд ув от4ог{ш. Меі;х варс
ат;чон ала, жілахсгурда рашс і ісга адсвіне лахвра-ісга. Хсл-
цііу* чвадввіЬ ал маремі ліхед міча діналі;е і дем хаіівсдда
-- 16 9 ~
—скажемъ, чтобы онъ ее иринесъ; и опъ пойдетъ туда и въ
камень превратится отъ пояса внизъ. Встали сестры, въ свя¬
щеннику пошли и сказали: если твой сынъ хорошій охотникъ
есть,—на Эльбрусѣ горѣ золотая яблоня стоитъ, ее пусть
принесетъ. Священника сынъ пошелъ эту яблоню принести.
Идетъ этотъ охотникъ, и па отдаленной равнинѣ дива уви¬
дѣлъ. Этотъ дивъ снизу былъ камень и сверху только есть
душа. Дивъ спросилъ охотника: куда идешь? Охотникъ сказалъ:
на Эльбрусѣ—горѣ золотая яблоня стоитъ, ее принести я иду.
Дивъ сказалъ, что туда—кто пошолъ, всѣ въ камень въ ниж¬
ней половинѣ превратились, но — говоритъ—своей матери сос¬
цовъ благо вспомни и тогда—говоритъ—ничего (не) будетъ!
Охотникъ вспомнилъ у яблони благо (?) сосцовъ своей матери и
доной принесъ яблоню съ корнемъ и поставилъ по дворѣ эту
яблоню; утромъ и вечеромъ по золотому яблоку она приносила.
За охотникомъ, когда онъ несъ яблоню домой, погнались ди¬
вы, сколько было ихъ на полѣ; лежавшій снизу камень и ввер¬
ху душу имѣвшій—всталъ и такъ закричалъ, что назадъ во¬
ротилъ всѣхъ. Этотъ дивъ, какъ увидѣлъ золотую яблоню,
тотчасъ умеръ (остался). На другой день охотникъ вернулся,
на охотничье поле своего отца; здѣсь его отца охотники были
и опять истребилъ онъ стадо. Охотникамъ опять ничего не
досталось, домой возвратились ни съ чѣмъ. Сестры спросили,
что—де сдѣлали. Они отвѣтили, что, какъ прежде, вто-то
(нѣкто) йстребилъ ихъ напуганное стадо. Сестры догадались,
что тотъ ихъ сестры сынъ будетъ и—чтіьбы сдѣлать,—спросили
другъ друга. Младшая сестра спросила: что сдѣлаемъ? Стар-
4
шая сестра сказала: на г. Эльбрусѣ зеркало есть, его при¬
нести—скажемъ; кто ходилъ за зеркаломъ, всякій въ камень
превращался. Сестры пошли къ священнику и сказали, что
если сынъ его хорошій человѣкъ есть, на горѣ Эльбрусѣ зо¬
лотое зеркало есть,—его пусть принесетъ. Охотпикъ потполъ
это зеркало принести. Какъ къ зеркалу Пршиолъ, сразу своей
— 170
іахвд иіяа гезалс вод чу до ввШа міча лімарс. лелціцд ха^в:
Ьемош мѵхар Ьамс мішгва ба^-ісга хілмахілс urhic чумахвіе,
?р ^а-уавді мішгва гезалс хахвд, адо дема. Ме^хвар ачад мі¬
ча леххурі^е і ^а-от4онбве, ма хелціг^д хаі$в. Леххурід ха^в: алас
хоча чулічод, мар мерма уе^вні імвалес, ja^o ат;хе aqep, лах-
Яадан т;вінгшв ніц і цхір. Цхірс хаіщендас, ечхав ніцс хагв-
шас і мѵхар Ьамс лушне ірі маг хілмахіл. Ме^хвард амжі
чомів і чвадшанве хілмахіл. Ачун^о хаі^в мет;хвард хелціцс:
ат;хе і дем мавдіа ісгва дінас хахвд? Хелцііу* ха^в: Ьемош
ду^ас ь;а-хасквне, ечхан амхан caqspapc чухѵгем, атхвжі за-
ралс чухашме, дауавді мішгва дінас хахвд, адо дема. Мет4-
хвар ачад міча леххурі^е і і$от4онбве мава хелціі^д ха^в леч-
вмад. Дінад хаі^в: алас хоча чулічод, мар мерма уеі$вні ім¬
валес. Нанулд і^а-лахвем міча пірсахоц і хаг^в: ал пірсахоц
icrar«cqih ду^ва^е, ду^ва жанквармі і хізалалні ^авісудалд;
Ачутцо ес^ач амхепілс і caqjap адгі. Ачун^о ес^у^іе-^а і
зарал ашхв чЦа адшоміх. Медхвард чу чомін маг, ім-
жіва хаі$в леххурід і хадв хелцЦс: ат;хе еші дем мав¬
діа ісгва гезалс хахвд. Хелціцд хацв: Ьемош мішгва лал-
сгурас qy-Miaaqi, к4ауавді мішгва дінас хахвд, адо дема.
Меі;хвар ачад міча леххуріде і і^а-хавв, мава хелціі\д xaije
ніч лечвмад. Нанулд ха^в мет4хварс: амбеджі мі ер уе^вні,
ачас лоххунар: ланэддолсгурад уа іспі і жілах лахсгурі, ан-
прені-жі і ауіі мара мацха несгаца, ечечвін адидхналі чу і
ісга аувване ду^ват^е-ісга. lie уаку, ере ачас ija-o^ce, мі уеі^вні
аужі чвемн. Ад^ер мушвідт4е, ахшкадвін самвешд гірван^іан
беруа qea6a, ачун?(о, ахшкадвін т;іт;в цуфан беруа Ьунгрі ав-
жандар, Ьунгір жатаг; лахаса ісдікедес Ьунгрі лігемс, qea6ac
xaTqatwac іпдумар несгачу і ?/) жадгем. Мет4хвард жанЬунгре
раш і жі-лахсгурда. Раш жанкваіус і жадіе ме^хвяр мулжа^е;
мет4хвар xaTqqi panic шдумар .несгачу, xarqqi, ^ошгунпілс
чвапаш раш і чваніщад гімт4е-жі. Меі;хвард чвацвір раш, іме-
ва чвесрцв, анхад хелцііу i^opije і хацв: ачадд і жахцванед
171 —
матери сосцовъ благо вспомнилъ и ничего не случилось. Взялъ
это зеркало, посмотрѣлъ въ зеркало и увидалъ, гдѣ въ мірѣ
животное было. Домой зеркало принесъ и на другой день на
своего отца охотничье поле вернулся, на полѣ опять истре¬
билъ стадо его отца охотниковъ и попусту (напрасно) идти
пришлось имъ (досталось) домой. Сестры спросили: почему-де
не убили? Тѣ сказали, что такъ-де случилось (сдѣлалось), какъ
случалось всегда и потому ничего не убили. Сестры сказали
другъ—другу: тотъ человѣкъ живымъ опять вернулся, зеркало
принеся и больше что сдѣлаемъ? Старшая сестра сказала
своей сестрѣ: у западнаго государя жену чтобы взялъ, ска¬
жемъ, а туда такое (только) разстояніе, что 60 лѣтъ внизъ
потребуется и 60 лѣтъ вверхъ,—въ это путешествіе сдѣлается
(случится) что-нибудь. Сестры пошли въ священнику и ска¬
зали, что если усыновленный твой сынъ хорошій человѣкъ
есть, отъ западнаго государя пусть жену приведетъ. Охот¬
никъ попголъ къ западному государю и очутился у хрусталь¬
ной башни. Здѣсь (внутри) у царя три незамужнія дочери есть.
Охотникъ сѣлъ на камнѣ, гдѣ княгини гадали. Дочери выглянули
изъ окошка и увидѣли хорошаго человѣка. Охотникъ держалъ
коня (охотника конь въ рукѣ держимъ былъ). Этотъ человѣкъ
младшей квягинѣ очень полюбился; послала посредникомъ
старшую сестру, чтобы мужемъ—де ея сталъ. Охотнику пон¬
равилось это, сѣлъ на коня и вскочилъ въ окошко. Государь
у8налъ о приходѣ этого человѣка къ его дочерямъ и не да¬
валъ въ жены своей дочери, пока не испыталъ его мужества.
Государь сказалъ: „если завтра утромъ въ моемъ саду фрукты
спѣлые встрѣтишь, то дамъ тебѣ свою дочь въ жены, а то
нѣтъ. * Охотникъ пошелъ къ своей невѣстѣ и разсказалъ, что
государь сказалъ. Невѣста сказала: „это-то мы сдѣлаемъ, но
онъ другое скажетъ что-пибудь! Ну, теперь прійди—держи
(возьми) въ мѣдный сосудъ *) воды и кусочекъ дерева (палочку).
+) Въ формѣ кофейника съ ручкой и носикомъ.
— 172 •-
лалсгура магвард лінЦ лес. Ачадх мознана, ісга анхідх раш
і^орт^е і жессіида ау аг хелціпд. Меі;хвард ха;п хелцінс: атг
хе і дем ламодіа ісгва дінас хахвд? хелціпд ха:$в: чват;зорс
мішгва лем^вана, мішгва діпалс чвесвгені ісгва сгобін і ayjap-
ісга jacea ах^ішне, ачас лауоді хахвд. Ме^хвар ачад ыіча
леххурі^е і і^а-охонбве мава хелціцд ха!,;в міч лечвмад. Дінад
ха^в: мі ер уацве, аужі чвемн! На лавділас нішгве му
цкверд енгені; мі емгеві несга-ісга; аш чудепі мѵт;ер, мар мі
лахвді мѵскадс і лахаса тветс нагвба-і^а лахвчемне, сі мѵскадс
чуесцвеннэ і ісга маі\хч шішд. Хелціпд чвадзвер маг міча
лем^ване, дінал чвесвгане ме^хварс сгобіп-ісга і хаі$в: жахул-
квіЬ хадава уаву хахвд. Ме^хвард ісга хаі^хеч несга-ісга мег-
па дінас. Жілахсгурдах уа і міча хехв рашарс і ачадх. Хел-
діі^с ат4калбѵн хохвра гезал ме^хварішд, ау^ере гудмецар ласв
і г^ошгін а^чем міча лашгар; ансгіда діна ^вешгмав і хецад,
ере лашгар ахчім. хахвд хаір міча чашв: чвелѵгенд амечу;
сі берд еусіпі, ісгва рашс саддард, мі хатд ессвіпі, чвес-
сгвеуні сацдар-ісга; сі лоцс хічодас і мехѵралдас. Лах
ayjap анхденіх, сі лаучведніх, ере уіцва potje jap, сі
хе^вні дар-роі;в і ayjap ^вешгд атхеніх. Дінад ма ija-лодв,
маг чу чомін марем і ?4вешгд атгх лашгар. Хелцін лахчведда
міча лашгарс: ма чомінд? Лашгард лахтіх: „ашхв caqAapc хве-
цадд, ісганчу ешхві хат сгвеуда і хехуралда еу хатс бер.
/ j t
Хелціцд хацв міча лашгарс: „мішгві діна гудмецар лі; міча
чаш берд ессвіпа, міча чашмі раш caqAapA ессвіпа і уа хатд
елсіпелі; мар сга деш аутгѵрах і чот^орвад. Мет4хвар лѵ-
хехвд аргі^е анхад. Касарс мавар ат4чопда гезла ліцед:
касард хін ачвиін. Мет;хварі хехвд хаі$в касарс: ял мішгві
чаш ісгві гезал лі, ал лавділа міча гігал ліх, бікс ер зурал
хаб, ауа мішгва чаіпі ді лі. Касарс мавар аі;саквралѵнда і
шішд аргіт;е ліхде хаі^в міча т^ел^раіп. Ме^хвард лавділа
жанхвіт. Мет4хвард міча ді аргі^е анхід і чвпдзігаи хочамд*
Чір ече, хін аме.
— 173
Палочку втыкивай (въ землю), туда воду наливай и завтра
утромъ выростутъ (выросшій будетъ) всѣ фрукты. Охотникъ
гакъ сдѣлалъ и выростилъ фрукты. Послѣ этого сказалъ охот¬
никъ государю: „и теперь не дашь своей дочери въ жены?* Го¬
сударь сказалъ: „если море перескочишь, тамъ—здѣсь церкви
построишь, одновременно (въ 1 разъ) въ колокола зазвонишь,
то дамъ тебѣ свою дочь въ жены, а то нѣтъ." Охотникъ по-
шолъ къ невѣстѣ и разсказалъ, что государь сказалъ сдѣлать.
Сестра сказала: „это-то мы сдѣлаемъ, по другое скажетъ онъ
что-нибудь. “ Княгиня дала свое полотенце и скачала: „это по¬
лотенце погрузи въ море, море замерзнетъ и будешь ходить
свободно; потомъ поставь (полотенце держи) на этомъ краѣ и
церковь построится; потомъ покачай и колокола одновременно
зазвонятъ." Охотникъ сдѣлалъ все, что сказала невѣста и ска¬
залъ государю: „теперь все-таки не дашь твоей дочери въ же-
пы?“ Государь сказалъ: „если моего верхового коня объѣздишь,
то дамъ свою дочь въ жены, а то нѣтъ." Охотникъ пришолъ
къ своей невѣстѣ и сказалъ, что государь сказалъ сдѣлать.
Княгиня сказала охотнику: „объ этомъ что скажу, тому пос¬
лушайся: въ дикую (необъѣзженную) лошадь онъ самъ прев¬
ратится и когда сядешь, онъ взлетитъ и возьметъ промежъ
облакомъ и чистымъ небомъ (выше облака), тамъ вздрогнетъ
(встряхнетъ) и сброситъ въ море. Если хочешь, чтобы отъ
этого избавиться, л скажу, такъ сдѣлай. Ступай къ кузнецу,
заставь его выковать 30 фунтовый желѣзный молотокъ, потомъ
заставь выковать двухъ—пудовыя желѣзныя къ сѣдлу стремена;
сѣдло положи (осѣдлай); когда разсердится (что) сѣдло пос¬
тавлено (что осѣдлали), молоткомъ бей между ушей, пока ста-
нетъ." Охотникъ осѣдлалъ коня и сѣлъ. Конь вскочилъ и взялъ
охотника вверхъ; охотникъ бьетъ коня между ушей, бьетъ,
наконецъ утомился конь и упалъ на землю. Охотникъ оста¬
вилъ коня, гдѣ онъ упалъ, пришолъ въ домъ государя и ска¬
залъ: „ступайте и посмотрите, верховой конь объѣзженъ (бу-
- 174
детъ). Пошли слуги, внесли коня въ донъ и превратился онъ
опять въ государя. Охотникъ сказалъ государю: теперь не
отдашь своей дочери въ жены? Государь сказалъ: „соберу мой
народъ (имѣніе), моихъ дочерей поставлю передъ тобою и
изъ нихъ какую выберешь, ту дамъ въ жены/ Охотникъ
ношолъ къ своей невѣстѣ и пересказалъ, что государь ска¬
залъ ему сдѣлать. Дочь сказала: „я какъ скажу тебѣ, такъ
сдѣлай! Насъ, княгинь, нашъ отецъ въ рядъ поставитъ, меня
□оставитъ въ серединѣ; такъ не узнаешь, но я надѣну пер¬
стень и когда рукой по-лбу проведу, ты перстень увидишь и
бери меня сразу/ Государь собралъ весь свой народъ, доче¬
рей поставилъ передъ охотникомъ и сказалъ: „выбери, какую
хочешь женой/ Охотникъ схватилъ въ серединѣ стоящую дочь.
Сѣли самъ и его жена на лошадь и отправились. Государь пожа¬
лѣлъ младшей дочери для охотника, потому что она вѣщунья
была,—и сзади погналъ (послалъ) свое войско; Оглянулась дочь
назадъ и увидѣла, что войско гонится. Жена сказала своему
мужу: „остановимся здѣсь; тебя въ монаха превращу, лошадь
—въ церковь, я въ икону превращусь и стану въ церкви;
ты молитву твори и молись. Когда тѣ прійдутъ, тебя спро¬
сятъ, что видѣлъ,—ты скажешь: никого-де! я тѣ назадъ воз¬
вратятся/ Дочь что сказала, все сдѣлалъ человѣкъ и назадъ
возвратилось войско. Государь спросилъ свое войско: что сдѣ¬
лали? Войско отвѣтило: „одну церковь видѣли, внутри одна
икона стояла и молился предъ иконой монахъ. “ Государь ска¬
залъ своему войску: „моя дочь вѣщунья; своего мужа въ монаха
превратила, ея мужа лошадь -въ церковь, и сама правратилась
въ икону. Вы не узнали, и она васъ обманула/ Охотникъ съ
женой домой пришолъ. Дома царь очень обрадовался (что)
сына видѣть (увидѣлъ). Царь пиръ сдѣлалъ. Жена охотника
сказала царю: „мой мужъ твой сыпъ есть, вги сестры его тетки
суть, въ пню, что женщина привязана, та моего мужа мать
есть. “ Царь очень удивился и тотчасъ въ домъ сказалъ чтобы
привели его невѣстку. Охотникъ сестеръ истребилъ, охотникъ
свою мать привелъ домой и поселился хорошо. Несчастье
тамъ, радость здѣсь.
17G —
II.
Семі лахвба.
Ала 2ерт;ем цамзѵрас... і семі лахвба! Семі лахвба чва-
дЦанх: хошам мухвба ijop хахвіда, несга мухвба jepei ^цева
адгіл і цхек хахвіда, хохврам мухвба ешхві гіцлад і еіихві
квід сакмсл хахвіда. Хохвра мухвбе ачад і міидвоерт;с-ісга ад-
he. Амечу лаісгіда жібав і т4еі;впе зуг есцване і жачад зугі;с-
жі. Амечу маролд гіцлад ісга-адгане ^хріл^е-ісга і сакмсл жоі;-
тусе ^ербат;в. Ам дроевс фрба^в табаг чу-хвег і ісга-хасгур хо-
гпа ІІуснабуа^іш ІхІгграг і Мѵ^емт;аршзел. Сакмелі квам сам
оі^вре камрад ахцхап <^ері;а табагс. <^ерт;ем хаі$в угѵрагс і Мѵ-
і^ем^аріпзелс: ,хваі маре махѵрана і амгвар иамзурун дас хо-
хіда; ачадд і жахмехред, jap леси. ljrvpar і Мѵкем^арінзел
чванхадх і лахчведдах маролс. Ацнем лахтѵх: „аш і аш, іс-
гві лірда-авара! на хвасвд семі лахвба, мі махвіда ешхві квід
сакмел і ешхві гіцлад; сакмел жо^мазір Зерба^в, гіцлад чу-
маца амечу". Гіцлад жадіех угѵрагд і Му^ем^арінзелд ^ербат;-
в^е і жанмарех улуі^. Чулѵдіаран^о Цуснабуатршд жанѵн-
чоме уіувар, хахід ішвд і іуурд ессіне; г^ур ешхві кіжол лѵуе
хвег і ?jn ісга-хачім. угѵрагд і Мѵі$емт;арінзелд чоххідх іуурв
маролс. Маролд хаі^в: ha! мішгві мадія ацхвцапах. угѵрагд
xaijB маролс, ере ісгав-атхѵран Мѵ^ем^аріизелс хехві лівді
(ліфвді) беджі. Маролд хаі$в Мѵкемі;арінзелс: ha! мішгві маділ
ацхвіда! мі jap маца іурвмі (цірвыі) мѵшгі, he era дом ламо-
дід хахв?“ Мѵ^емт;арінзелд ija-xaijB Дуснабуа^ішс. XaijB угѵ-
рагс: угѵраг, сі хілсахрал амжі маремі беджі, адо ачас мама
хешцденда амзум. у гѵраг і Мѵі;емі;аріпзел чванхадх маролт4е
царв лерцвар, аэдвех, іега-лаіхернех, і лаххадѵпх каері qopi;e-
жі. Касарс ам дроевс цорс хосгурх jepei лечжоврі: ешхві oij-
вре лувер, мерме оцвре лукунчіл. Міча лсм^вені маг чтхозвра
цоржі, царвлар хвег. угѵраг і Мѵі$ем’і;арінзел мечі маралд
177 —
П.
Три брата.
Это Богъ да благословитъ васъ... и три брата. Три брата
раздѣлились: старшему брату домъ достался, среднему брату
одна кцева (900 кВ. саж.) вемли и лѣсъ, младшему брату одинъ
барашекъ и одна ввида (1 пудъ) ладану, досталась. Млад¬
шій братъ пошелъ и достигъ равнины. Здѣсь онъ взглянулъ
вверхъ и бѣлый холмъ увидѣлъ и взошелъ на холмъ. Здѣсь
человѣкъ загналъ барана въ яму, а ладанъ воскурилъ Богу.
Бъ это время Богъ и рядомъ съ Нимъ сидитъ Георгій
и Спаситель. Дымъ ладана тремя золотыми рядами обвился
вокругъ Божьяго стола. Сказалъ Богъ: „Георгій и Спаси¬
тель, много людей у меня просили и такого приношенія
никто не приносилъ; ступайте и узнайте, кто это (будетъ).*
Георгій и Спаситель спустились и спросили человѣка. Онъ
отвѣтилъ: „такъ и такъ, насъ было три брата, мнѣ дос¬
талась одна квида ладану и одинъ баранъ; ладанъ воскурилъ
Богу, а барашекъ—здѣсь0. Барана ввяли вверхъ Георгій и
Спаситель къ Богу и приготовили для ѣды. Послѣ ѣды Все¬
вышній собралъ кости, ударилъ ихъ ногой (собств.: лягнулъ)
и превратилъ въ корову, дающую одну доенку молока; стоитъ
тутъ и теленокъ сосуновъ. Георгій и Спаситель снесли корову
человѣку. Человѣкъ сказалъ: „а, благодарю за милость!0 Геор¬
гій сказалъ человѣку, что-де моли Спасителя жену дать. Че¬
ловѣкъ сказалъ Спасителю: „а, благодарю за милость! у меня
кто есть доитель коровы (у меня невому доить корову), если
вы не дадите жены?0 Спаситель с кагалъ Всевышнему. (Все¬
вышній) сказалъ Георгію: „Георгій, ты такъ хлопочешь за
человѣка, а то онъ не могъ (бы) вспомнить столько (т.
е. всего, о чемъ онъ проситъ).0 Георгій и Спаситель сошли въ
человѣку, сѣрую одежду надѣли, взяли его съ собою, пошли
іа
— 178 —
ессіпдах і icra-ліхні хаіпгвміих. С|арвлар касарс лахчведдах:
jape мечі мара хакух ісга-ліхед і онцушдед-мо. Касард лахтѵх
хахідх-ув хваі і і^а-в-агргадх аужін. Ала хасѵмда IJrvparc, хахід
бару qopc, ісга-ат4цѵлѵре, ісга-ачад ijop^e і чвессгурда т;хум-ісга.
Касард хаі$в еу мара: Jap хі аміт4ав, ере qopap ісгаамцѵлір і
чвесгурд т;ху м-ісга?“ Цгѵрагд хаі$в; ере міча гезал есер хавѵ
міча ацхвегі хехвд. Цгѵрагд хаі^в касарс, ^fepe ліуѵлдовал ув
ахадах. Бш-ув есер чомівх, касард лахтѵх» Цгѵрагд xaqe ка¬
сарс, ере ?tyMpa лемесг ув адашвех, ечхавт;е-жі qaqBap ув
ашідх оі^вре лувувчілд (цвре луверд і міча агушегд. Ішава
j^aqe лемасгв-хан^а оі^вршв лѵшкад антхеві, ачаш лес ісгві
гезал. Жаагідх ii£,qBap лемасгв^е-жі сам ыарем. Оі-;вре лѵ-
веріш і о:$вре лукунчілі qaqeap гатд адѵгавх; Цгѵрагіт і
Мѵ^ем^арівзелі мувхрі -маремі r^aqe оі^врих лѵшкад асад.
Цгурагд хаі^в касарс: „aijxe еші і^алано ісгві діва. Касард
вар хаі$в. Ешхві ліуулдовал ауа^ ув-ахадах, касард хаі^в IJrv¬
parc. Цгѵрагд хаі^в касарс: лечжѵріалд тэдв ваза цаву ecqas-
нах лаквіп-жі, ішава і^авѵ чубав цірс ацвшде і жібав qyei^ic
аншанві, ачаш лес ісгві діва. Чо^уурве касард. Ог$вре луве-
ріш і о.^вре лукунчілі цавар чвадцѵранх, Цгѵрагі ацхнегі
ррвуд чубав дір йіушдв і жібав ^унд,ел адшане. Де атхе лах-
вем касард міча діва Цгѵрагі aqxaerc. Діва лахчведда мѵс,
jac есхвамі ламзѵрала кат;х. Муд лахтѵх:; jacea уеквес. Дінад
ламзѵрала кат;х оі$вре луверс есвхід, і аунем адіе іахвд. Хахв-
йаійс ^ошгін ат^ам oqspe лукувчіл і лішал охвчоеддах шукв-жі;
oqepe лукунчілд жанцінве хахід хваі, жанкул^хве і-ісга-лахлау
мегамс. ^ошгія ан^ріх Цгѵраг, Мѵі$емт;арін8ел і міне аіуснег;
аліаре хасѵмдах ал маремі лігвні. у а марол,' мазум есер хеб-
жі, he жанцшвдеХ. Аунем лахтѵх: hv, мішгвів маділ уарх, іа-
ма мод небжі. Цгѵрагд жапцвішд о^вре лувер і кт;чам oqepe
лукунчілс ^ошгіні ' Цгѵрагд ла^в: oijepe лукувйіл і о^вре лу¬
вер ушхвар ув лаххватад. Ауіар ушхвар лаххватх; зурал чвес-
:-сад Цгѵрагс міча монхрі маролашд. Цгѵрагд чЦ ^аоэдаб ал зу-
— 179 —
•и очутились въ царскомъ дворѣ. У царя въ это время въ
.домѣ сидятъ два жениха: одинъ съ золотой бородой, другой
съ золотой кисточкой. Его имѣніе (весь народъ) все собрано
во дворѣ, караулъ стоитъ. Георгій и Спаситель старыми людь¬
ми прикинулись (превратились въ старыхъ людей) и просили
впустить ихъ. Караульные царя спросили: „два старыхъ че¬
ловѣка хотятъ войти и ваустить-ли?" Царь сказалъ: „бейте
много и выгоните такъ!" Это услышалъ Георгій, ударилъ пле¬
чомъ въ дверь, выломалъ (ее), вошолъ въ домъ и сѣлъ во
главѣ. Царь сказалъ тому человѣку: „кто еси такой, что
сломалъ дверь и сѣлъ во главѣ?14 Георгій сказалъ, что твою-
де дочь товарищъ хочетъ женою (т. е. что товарищъ мой
хочетъ жениться на твоей дочери). Георгій сказалъ царю,
что гаданіе пусть-де будетъ. „Такъ, говоритъ, мы сдѣлаемъ!"
царь отвѣтилъ. Георгій сказалъ царю, что если огонь-де раз¬
ведемъ, въ это (туда) шапки-де бросятъ золотая борода и зо¬
лотая кисточка и его товарищъ, чья шапка изъ огня золотомъ
-окованной выйдетъ, того-де будетъ его дочь. Бросили шапки
въ огонь три человѣка: отъ шапокъ золотой бороды и золотой
.кисточки отруби остались, Георгія и Спасителя спутника—
человѣка шапка золотомъ окованной осталась. Георгій сказалъ
цезарю: „теперь все таки отдай твою дочь". Царь отказъ ска-
казалъ. „Одно гаданіе еще пусть-де будетъ",—царь сказалъ
Георгію. Георгій сказалъ царю: „женихи пусть по палкѣ—лозѣ
.держатъ на лаквивѣ (подлѣ востра камень, на который кладутъ
дрова),—-чья палка внизу корень пуститъ и вверху принесетъ
виноградъ (плодъ), того будетъ твоя дочь". Согласился царь.
Золотой бороды и золотой кисточки палки засохли, Георгія
палка внизу корень пустила, а вверху виноградъ принесла
(дала плоды). Не теперь далъ (и теперь не отдалъ) царь своей
.дочери Георгія спутнику. Дочь спросила отца: „кому должно
мнѣ передать заздравный кубовъ?" (деревянный кубовъ съ на¬
литкомъ передается жениху). Отецъ отвѣтилъ: „кому хочешь!"
— 180
ралс, ачун^о хаі^в нонхрі маролс, валтар ув адкушдуре ^веш-
гмав. Аунем чвесЬурне. Хецад зурал ^вешгмав луввешд
валтарс і от;твіл, ере чу-в-ан^алве. Цгѵраг дем цалва ау^ере,
манвві есер мад охвцхана ал марол чашд і ат;хе мад хавух
уа. Чучомін ^ошгунпілс угѵрагд зур&ла ліі. угѵрагд хаі$в ма-
ролс: сгобіп ад^ер і лумарад енхвід іу>рс. Аунем лахтѵх: hv,
нішгвів иаділ ув уар ^ор імаа му?4ва мі. угѵрагд цалахвем міча
лаввцан і хаі^в, ере іи адгілсва хеквес, ечечвін ескачев лавв-
цан і і£ор і uyqeau адгі, естаяев і д^від ахцхепні. Ачад ал
иарол сгобін, цор адге і лемесг адашве; вахшмоба дроев ан¬
ха д, угѵрагд хаі^в маролс: ісгва хахв діар ахнадвін. Аунем
лахтѵх: hv, иішгві иаділ аухвіда! ленде ав ма^ванан иа мі-
чінда? иар ленде деса му^ве. угѵрагд ха^в: сце жад^ер дар-
базт;е і сер иа серде уар. Марол жачад, дарбазс вібдонар
гоші есхвіда іодвш, щв лазма варва жіхагѵдах. Чванхід цеі$
і і^а-ахеадвне иіча хахв вахшаи. Ачун^о хаі^в угѵрагд маролс:
^вінал аніід! Маролд лахтѵх: hv, иішгві иаділ аухвіда, ^вінал
іман му^ва мі? угѵрагд хаі$в: ад?4ере>е маранье і сер иа
серде уар! Ачад марол маранье і гоші ахгваб вецар ?4ві-
налшв; ешхві стаиан чоххід вахшаид JJrvparc і Мѵі^емтарін-
зелс, угѵрагд ха^в маролс: he! иарол, чулузгуне вішгве хі і
ауа гвашв^а нов уічвміна, ав лежа і лавва незалал мара чі
дои халхніас. Мериа ладе?4 ачадх Цгѵраг і Мѵ^емтарінзел.
Маролс хаі>;в иіча хахвем: маг езард гвадерх, иар ачас лал-
чведдед, гевал гветнолдес-ма і he гветиолдес, ^о воша. Ісга-лах-
Ьіда иарол угѵрагс і Мѵ^емтарінзелс і хаі$в: дідаб аухадх!
евард uaqepA, иар ала ^ама^вд, гезал ме^ні-ма і he ие^ві,
го воша. угѵрагд хацв: гезал уетві ha нома, ачаш иаиа ніхад,
ауа Цусвабуатршс хохал; иавар а^вхѵрі і, ігебс, цалауо-
иіс гезал, лахтѵх угѵрагд маролс. угѵраг хал жачад, Цусна-
буатрш^е ха^в: иаг евард хабжа еу мара, мар гезалс есѳр
лавдід іи ачас,—?4веЪдіел. Цусяабуат;ішд хацв угѵрагс: угѵ¬
раг, ала сі хі иаг, адо ачас мама хевщдев ала иаг. Ayj-
181 —
Дочь передала заздравный кубовъ золотой бородѣ, и онъ
взялъ (еѳ) въ жены. За супругами сзади гонится залотая кис¬
точка; (и) ссора произошла на дорогѣ. Золотая кисточка по¬
бѣдилъ, билъ много, связалъ и привязалъ въ дереву. Сзади
идутъ Георгій и Спаситель и ихъ спутникъ; они услыхали
(что) вто человѣкъ плачетъ. „Этотъ человѣчекъ сколько бу¬
детъ благодаренъ, если отвяжутъ?“ Онъ отвѣтилъ: „а! благо¬
дарю за милость! Какъ не буду благодаренъ?! “ Георгій отвя¬
залъ золотую бороду и онъ погнался за золотой кисточ¬
кой сзади. Георгій сказалъ: „волотая кисточка и золотая бо¬
рода да умертвите другъ друга! “ Они другъ друга убили, жен¬
щина осталась для Георгія его спутника. Георгій пока про-
шолъ мимо женщины, потомъ сказалъ спутнику—человѣку:
„полы (чохи) заткни sa поясъ назадъ". Онъ послушался. Уви¬
дѣла женщина назадъ заткнутыя полы и закричала: (что) по¬
дожди! Георгій не подождалъ, ибо прежде не хотѣла-де этого
человѣка мужемъ и теперь не хотятъ ее. Сдѣлалъ наконецъ
Георгій женщинѣ взять (Георгій, наконецъ, уступилъ просьбѣ
женщины взять ее). Георгій сказалъ человѣку: впередъ сту¬
пай и готовымъ встрѣчай дома. Онъ (тотъ) отвѣтилъ: „гм,
благодарю за милость! Домъ откуда есть у меня?" Георгій далъ
свое полотенце и сказалъ, (что) „гдѣ захочешь, тамъ поставь
(держи за одинъ конецъ) полотенце, и домъ и башня выстроят¬
ся, положи (протяпи полотенце по землѣ) и ограда обведет-
ся". Пошолъ этотъ человѣчекъ впередъ, домъ построилъ и
огонь развелъ. Ужина время пришло, Георгій сказалъ чело¬
вѣку: „твою жену хлѣбъ заставь испечь". Онъ отвѣтилъ: „хе!
будь милостивъ, мука еслибы была, что нужно было бы? но
муки нѣтъ у меня". Георгій сказалъ: „ты взойди на верхній
этажъ и затѣмъ не безпокойся". Человѣкъ взошолъ на верх¬
ній этажъ: закрома наполпенные мукою ему встрѣтились (онъ
нашолъ) и по одной карвѣ (домашняя деревянная посуда)
поставлены (мука была не только въ закромахъ, но и въ кар-
182 —
арс гездіерс лалодід, маре суру адгушрі BBeqaHa-жі і мареш-
бадвш татев десаіра KBeqaHasi. Жану иду не Цуснабуа^ішд *
ха^в угѵрагс: jape гезалс лалведяед, ayjap ienje^a чуірдіх,
ачун^о чваддагріх. Цгѵрагд лахтѵх: he лавдід, “чігарішд лало-
мед, адо цвідд ім лачіред? Ачад хваі хан і мана, Цгѵрагд
хаі|в Мѵі^емтарінзелс: лецед гвішгве лузгуаа мара. Ессіпдах
мечі ыаралд, ан^ріх марол^е і аш вучха чванчемх, ере дец
ан^рі чу. (]орс лахаганх Цгѵраг і Мѵкем^арінзел ал маролс
і чулігне ха^вх. Марол жанумуарван і хат$в: вошелд лежа і
ла^ва ітураналвні, ечшелдс мі ім хвемсахвре? хахвем вуі^вбад
о^варе qop і іега аніушвд мечі марая ijopije. Мерма ладе$
атахх ід Цгѵраг і Мѵ^ем^арінзел. Ачад хваі хан і мама, г
Цхѵраг і Мѵь;емт4арінзел іегад лахмушгвранх ал мара. Маре
іега дем ід іхінда аліарс. Маремі ха&вем ву^вбад о^каре qop
і іега-анхін. Мушгврард хацвх мара: ат;зѵз ісгві гезліёр і ^ві-
нал аххідвін! Ачадх боіупар вец^е-жін. Цгѵрагд ла^в: боіупар,
іега есшгуданд вец^е-іега; хваі атрагѵах бОіупарс. Мушг¬
врард хацвх мара: Ьеміс хідех ^віналс древве, адо вахтан1
еші лаламед. Маролд міча хехв адзѵзе боіулар^е лавѵлдінад.
Зуралс боіупар лѵдмале ахгваб вед-іега. Жантухуре і чвесгур-
нале веці трсум-жі. Зурал іега-антах і хаі$в, ере ухла боіупарс
чватшдумах і чвалгурнеліх веці ^хум-жі. IJa ачад марол, бог^-
шар мехвте есхвідах, аш чвацткалбѵн ере чвантім маг. Цгѵ-
раг лахчведда мара ма есер хатумх? Аунем лахтѵх: хама
есер ма хатѵм? Гезліер есер аххватаі „Цгѵрагд хаі$в: мі хві
IJrvpar і мі ауіхвт гезліер, аура ере мішгві нашгвран чва-
уашдѵнда і tipape іега дас хѵхні; атхе мавум уебжі, he жау-
селві ‘ гезліерс? Мішгві маділ аухвіда, хама мод мебжі. Жан-
салве гезліер і ачадх. Цуснабуаі;ішд лакв: ачаі;ан скархал
чвалцушдед гім^е-жі, ере гімд есхѵчес гвішгве назгун ыа-
рола мосавал. Дгѵраг лапар і чванхад марол^е, мара хаі^в:
ладі ат;йанав над і маі леті-уірі, маг жахі^, адо ачатан свар-
хал чухедні, ере ашхв летіш мад аухедні. Амнем адцанве
183
вахъ, которыми берутъ муку). Принесъ онъ муку и заста¬
вилъ печь свою жену ужинъ (ср.. варить ужинъ). Потомъ
сказалъ Георгій человѣку: „вино принеси!" Человѣкъ отвѣ¬
тилъ: „хе, благодарю за милость, вино 'откуда есть у меня?"
Георгій сказалъ: „иди въ кладовую и затѣмъ не безпокойся".
Пошолъ человѣкъ въ кладовую и полные нашолъ кувшины
(для вина) вина; одинъ атаманъ, (кувшинъ емкости 5—€ бу¬
тылокъ) принесъ въ ужину. Г- и С. сказалъ человѣку: „хе!
человѣкъ, ты поселенъ нами и этого (того) дѣла не дѣлай,
чтобы на востокъ и на западъ идущему человѣку всякаго
угощалъ (т. е. приглашай въ себѣ въ домъ и угощай каж¬
даго проходящаго мимо). На другой день ушли Г. и С. Че¬
ловѣку сказала его жена; „все хорошо сдѣлали, но еще спро-;
* U
симъ о томъ, дитя родится-ли и если родится, то сколько .
Догналъ человѣкъ Г. и С. и сказалъ: слава да приносится
(да будетъ)! хорошо сдѣлали, но это скажите: дитя родится
или нѣтъ, и если родится, то сколько? Г. сказалъ: „дѣти ро¬
дятся или нѣтъ,—этого не знаемъ мы; это Всевышній Богъ
знаетъ; очень буду просить и, можетъ быть, дастъ дѣтей," —
отвѣтилъ человѣку Г.. Какъ только взошелъ, Всевышнему Бо¬
гу сказалъ: „все хорошо кажется тому человѣку, но дитя (что)
дадимъ ли мы,—онъ спрашиваетъ". Всевышній сказалъ Г.:
„Г., это ты все, а то онъ не вспомнилъ бы обо всемъ этомъ.
(Если) имъ дитя дадимъ, (то) человѣкъ (люди) слишкомъ
размножится въ мірѣ и человѣку мѣста не будетъ въ мірѣ
(тѣсно будетъ)". Уступилъ Всевышній и сказалъ Георгію:
„двухъ дѣтей дадимъ, они до половины (жизни) будутъ, по~
томъ умрутъ". Г. отвѣтилъ: „хе, если дадимъ, то навсегда
дадимъ, а то напрасно что мучимъ?" Прошло много времени
нѣтъ (спустя нѣкоторое время), Г. сказалъ С.: „пойдемъ пос¬
мотримъ на нами поселеннаго человѣка." Обратились въ старыхъ
людей и пошли въ человѣку, н такой дождь низведенъ былъ
ими (пошолъ по ихъ водѣ), что небо идетъ внизъ казалось
184 —
над і ісга-анхід мосавал і$орт;е. Ансгіда Дуснабуат;іш і хецад,
ере ал мароле і^орс хвег мосавал, і ішганв ашхв лад^іш дас
хосдені аужі о^цудва свархалс. Дуснабуа^ішд хацв Дгѵрагс:
ала сі хі маг, адо ачас мама хенщден ала маг. Мермад лацв
Дуснабуа^ішд: аш маде і жалбіднад гвішгве нашнав мароле!
Цгѵрагс чу ід анхад марол^е і хаі^в, ере лібдіне, есер, хавух
міча <^ерт;арс і уа хеі^вні, аужів чомін. Лахаса ауіар qopije-
жі анхех, дарбазіега ?4іцлад жіванцушдв—і^авацушдв qopqa і
ачун^о момав ^ед хар. Антахх Дуснабуатрпі і Мѵі$емт;арінзел
ал маремі лашіх^е. Дарбзі qop^e-жі хал жілахадх, маролд гі-
дар жаніуушдв, дарбзі qopaa і^а-аніуушд, Цуснабуа^іші і Мѵ-
^ем^арінзелі сгобін гідар суміп ларсгван^е ансѵпда. сумів чо-
вар^ежі анпщад і xaijB, ере ном ув ашхіх ал мара. Дусна-
буа^ішд ла^в: ала угѵрагд ід чомін, адо ачас мама xeinq-
ден ала маг! Мавар гуш хар ал марола лізгуне і чвалнабад.
Дуснабуат;іш і Мѵ^ем^арінзел жіатахх. Маролд хоча лірде
анЬе. Чір ече хін аме.
ІП.
Семі лахвба і мечі му.
Ала 2ерт;ем уамзѵрас.... і семі лахвба і мечі му! Хошам
лахвбас лаіхва хоріх, хохврам мама. Хохвра мухвбе гун езар
ме^хвар лі. Імева^е касарс хардана міжіш і дошдла уцдуна
діна. Бу дінас охшгвемна ліцвілал. Хохвра мухвбе лахегурда
міча муве лалсгурас і ачад ваері ма]дан^е-ісга. Ансгіда мі¬
жіш і дошдла уцдуна шдул-і^а і чвесцване ал 4qiHT; xaijB на-
нулд міча момсахвір-діналс, ере анбав ув о^квіііх, jap лес
еу маре, jap моде. Чванхадх амі момсахвра-дінал і хецадх
ал мара і ха^вх, ере jap лі уа, jap моде; ал марем ха^в,
ере аш і аш уа лі ха&ві мѵ^хелі. Момсахвра жанхадх на-
нул^е і хаі$в, ере ауа лі хехві мѵ^хелі. Нанулс аш лахла-
— 185 —
{небо опустилось). Къ дверямъ пристали (прислонились) Г. и
С. этого человѣка и оставить у себя сказали (и сказали, что-
бы онъ у себя ихъ оставилъ). Человѣчекъ разсердился и ска¬
залъ: „ сколько на востокъ и на западъ ходитъ безъ дѣла,
столькимъ л что (зачѣмъ) служу?" Жена тайкомъ (отъ мужа)
отворила дверь и впустила старыхъ людей въ домъ. На дру¬
гой день возвратились опять Г. и С. Прошло много времени
и нѣтъ (ни много, ни мало вр.) опять пригласились (пригла¬
сили сами себя) въ этому человѣку. Человѣка жена тайно
отворила дверь и впустила. Гости сказали человѣку: „пошли
двухъ дѣтей и прикажи имъ вино принести!" Пошли маль¬
чики къ кувшину. Георгій сказалъ (самъ себѣ): „мальчики,
утоните въ кувшинѣ!" Много (долго) оставались мальчики.
Гости сказали человѣку: „если принесутъ вино во время, а то
ужинъ будемъ все таки ѣсть". Человѣкъ свою жену пос¬
лалъ за мальчиками, чтобы поторопить. Женщина дѣтей
утонутыми нашла въ кувшинѣ. Она вытащила ихъ и пока¬
тила по верхушкѣ кувшина. Женщина возвратилась и сказа¬
ла, что не знающіе (неопытные) мальчики опьянѣли и упали
на голову (отверстіе) кувшина. Самъ пошолъ человѣкъ: маль¬
чики мертвые ему встрѣлись (нашолъ); такъ жалко ему ста¬
ло, что изодралъ (исцарапалъ) все. Г. спросилъ человѣка,
что-де случилось. Тотъ отвѣтилъ: „какъ что случилось? Дѣти—
говоритъ—умерли!" Г. сказалъ: я—Г. и я умертвилъ (погу¬
билъ) дѣтей, потому что ты мое наставленіе забылъ и бѣд¬
ныхъ внутрь (въ себѣ въ домъ) не впускаешь. Теперь сколь¬
ко будешь благодаренъ, если воскрешу дѣтей?" „Какъ не бу¬
ду благодаренъ!" Воскресилъ дѣтей и пошли. Всевышній ска¬
залъ: „такой градъ ниспошлемъ на землю, что до земли ис-
гладимъ нами поселеннаго человѣка урожай (совершенно уни-
тожитъ урожай, посѣвы)." Г. слетѣлъ и сошолъ въ человѣку;
человѣку сказалъ: „сегодня пригласи помочь (народъ на толо¬
ку) и что есть жать, все' сожни, а то такой градъ пойдетъ,
186 —
тѵнда ал маре, ере гвешгмав лахчседда лубжуре. Хакв на*
нулд міча ио]ахлас, шішд ув оххідх еу маре мічаш^е-ісга.
Аліар лѵмарліх семі лавділа: хоша лавділа ija-луцвіле ліх,
хохвра—мама. Басарс лахбажвех, еу мара мечдавг.о, ере аш
і аш, ешхві маре амхеделі міча гезла лагчад. Касард лакв,
ере japвaлe амгвар маре амхеделі! вар ув ха^вх. Мішгві діна
лі мешха марола ыегче. Де хобіц мешха марола лімцір, ?.о
^а-хвавді мішгва гезалс. Ал маре авхад і хва кверцлі-мара
о^гіб, аш ере еш лахош мама хар. Корціл адсвібх ешдіарв
зав. Касард хаі^в міча лечжовріс; he ешдіарв зав чу*дош-от|-
гіч ь;верцларс, мішгва гезал міід метхені. Авмаранх касар і
міча маре і ачадх. Ачадх і чвасгурдах і^верцлард касар і
міча маре. Касрі чіже аугвар ме^хвар чу лі, ере па^хваремі
ла^в гар хамве касарс і міча г^верцларс. О^шдах міча ла^х-
вар цхек-ісга ват4хварі, лаххадѵн мешха марола ла^хварт4е-іс-
га. АдквШ ала мешха маролд. Мешхе марол авхад міча лат;-
хварт4е-ісга. Мешха маролд хаір ме^хварс, ма уеквад мішгва
ла^хвар-ісга. Ме^хвард ха^в: касрі діва а^вігч і касар і міча
маре Maqa і^орцілд, аунар мацтх нат4хваремі ле^в. Мешха ма-
ролс а^лон, ере касрі міча лѵвшаве гезал, ал марем адіе
хахвд. Мешха маролд і ал ме^хвард ^віт; еш адірмх і т;іі;в
еш адгарх. Мешха маролд хаі$в ал ме^хварс: „амхерін мі і
ісгва і.;орділт;е“. Мет;хвард лахтѵх: „мінхер!" Анхадх аліар
корщл^е-жі; ме^хвар дарбаз-хан ачад ijop^e, мешхе марол ма-
чуб-хан ачад. Лахц&іче мешха маролд касрі дівас, хахід і
деце цутус адзѵзе ha riui xypjyc, дешма авмехрех. Асад ва¬
сар і міча уар лѵкрѵнад. Касрі чіжа аш чваі^саствгв хехвмі
лізі, ере гімс хебчввеві. Лахсгурда ме^хвар рашс і ачад. Ме^-
хварс хорда семі дачвір: ешхві xaqa ломс, мерме xaqa давс,
месме xaqa шаурденс. Мет;хвар ачад і дава 4qapoT4e-®iH лах-
іадув; амечу хеДад дава мѵлціс. Мет4хвард хаі$в мглціс, у а да-
ділѵд іша есер лі? Аувем xaqe: уа есер лі дава лгіусела мѵл-
ці. Ме^хвард ха^в мѵлціс: „віц ламаш! “ Аувем qa-лахвем віц
— 187 —
что одинъ ночь нѣтъ прійдетъ (ничего не останется, не ос¬
танется зерна и на одну но’іь). Этотъ работниковъ' на толо¬
ку пригласилъ и спряталъ весь урожай (сборъ) домбй. Все¬
вышній выглянулъ и увидѣлъ, что у этого человѣка въ домѣ
стоитъ урожай (все спрятано), а у другихъ на одинъ день
не осталось, такъ испортилъ градъ. Всевышній сказалъ Г.:
„это все ты, а то тотъ не придумалъ всего этого*1. Вторично
сказалъ самъ себѣ Всевышній: „такъ нѣтъ и сожжемъ твоего
поселеннаго человѣка! “ Г. опять сошелъ къ человѣку и ска¬
залъ, что зажечь-де хотятъ его боги и онъ какъ скажетъ,
такъ сдѣлай: когда они прійдугъ въ дворъ, въ верхнемъ эта¬
жѣ барановъ отвяжи (отпусти)—выпусти черезъ дворъ и по¬
томъ не ужасайся (не пугайся). “ Возвратился Всевышній и
Спаситель, чтобы зажечь этого человѣка. Къ дверямъ верх¬
няго этажа какъ только подошли, человѣкъ барановъ отвя¬
залъ, черезъ дверь верхняго этажа выпустилъ: передъ Все¬
вышнимъ и С. баранъ 3 раза повернулся направо, 8 раза
упалъ на колѣни и сказалъ: (что) не зажигай этого человѣ¬
ка. Всевышній сказалъ: „это опять Г. сдѣлалъ, а то человѣкъ
не придумалъ (бы) всего этого! Очень хочетъ онъ это чело¬
вѣка поселить п пусть остается (уступимъ) ему!“ В. и С.
возвратились на верхъ. Человѣкъ устроился хорошо.—Несчас¬
тіе тамъ, веселіе здѣсь.
Ш.
Три брата и старый отецъ.
Это Богъ да благословитъ васъ.... и три брата и старый
отецъ! У старшихъ братьевъ есть жени, а у младшаго нѣтъ.
Младшій братъ очень хорошій охотникъ. Гдѣ-то у царя была
дочь, невидѣвшая ни солнца, ни луны. Та дочь просила выйтн
замужъ. Младшій братъ сѣлъ на коня своего отца и отпра-
188 —
•уунгшв; ніц лат;ра-жі ме^хвард ^вівг^е адввар міча муве мѵс¬
вад. Ме^хвард лу^нан^о, ^а-лахбіше т;вінг мѵлціс і хацв: ал
ешхві т;вшг ніц ісгва лѵцвелс гар лахаш!* Мѵлцід аужі чо-
мін. Лѵцвед лахчведда мѵлціс: „сі, діна, ніц-жі уіцва jap?“
Мѵлцід хаі$в: „ісгві лірда-^вара, ніц-жі мара хвецд, Ііадурд сі
уауіш “. Лѵіуіелд есві$аі$не шішд ув оххід еу маре. Ме^хвар
ісга-ачад міча Aaaejpa і^ор^е і і^а-охонбве ере хахвд axeiq
васрі гезал. G^opije онху мешхе марол, аунем хацхче і жадіе
ha чу дешма ахвмѵіер. Ме^хвар міча дачвірд лацхнірд
ессіпе і ісга-лахчѵхне цутус. Набозс дав ан.^рі qop-icra ма-
вар машдмар. Дава хехв ісга-лаххѵран міча чашв амжі,
ере міча уѵмілд хехв от^а мешха маролс, і хоцадав ма.
Давд лахтѵх, ере уа есер і ^ошгін ат;чама, мар мешхе
марол ду^ва-^а адчада і дав деш адчама, ау^ере дав деш
імарг ду^ва-ісга. Давд хадв міча самунс, ере вумашшв есер
мазум-ва хеквес, аузум ув адіе, і ліце мама xajMaxa. Давд
хадв: яамечун арі шаурден і гааурдеа лау пгід “. Медхвар
ачад шаурдені ліцт;е-жі. Ніц-жі медхварс есхвіда шаурдені
мглці. jyLa, діна, іша есер лі, хаі$в ме^хвард. Аунем лахтѵх,
ере уа есер лі шаурдені хехвмі мѵлці. Ме^хвард хаі^в ді-
нас: „діна, ліц ламаш!и Дінад да-лахвем т4віпгшв ліц ме^хварс.
Медхвар да-лахбітдда двінгс і ісга-адввар міча мѵсвад т;вінгт;е.
Мѵлціс хакв, ере ал цвінг Іііча лѵцвелс ув-адхаце і чув-а^-
шдіхвне меЬад. Мѵлцід аужі чомін. Лѵцвелс ліц ла^ра-жі,
тотт;е от;пщад міча муве мѵсвад. Лѵцвел лахчведда міча
мѵлціс, уа, діна, хоцва есер jap іме. Мѵлцід хадв, ере хоц-
ва есер маре і еу маре міч хауіш. Лѵцвелд хаг^в мѵлціс,
ісгав есер анхерне шііпд. Мѵлцід ісга-аичерне. Меі]хвард
qo-охонбве міча дачвірс; „васра гезал ахвіхд і і^а-ам^е мешха
маролд, і хві ісгва чашмі мехѵрал, ере, ігебс, амцадес. Набв-
эа она анхад і шаурден ісга-анпар і$орт4е. іахвем ха^в міча
чашв, ере а^хадв ашхван ^ваш хацмана і иерма-хан бів і
базі ім^а досама ху^о. Шаурдепд лахтѵх, ере міча уѵмілд
189
сился въ имѣніе даря. Выглянула невидѣвшая солнца и луни
въ отверстіе башни и увидѣла этого юношу; сказала княгиня
своимъ служанкамъ, чтобы узнали, кто тотъ человѣкъ. Сошли
этой слуги, увидѣли этого человѣка и сказали: „кто ты таковъ?"
Этотъ человѣкъ сказалъ: „что такъ и такъ, самъ есть искатель
жены". Слуги пошли въ княгинѣ и сказали, что онъ есть ис¬
катель жены. Княгинѣ такъ полюбился этотъ человѣкъ, что
она назадъ прислонилась въ безпамятствѣ. Княгиня сказала
своимъ слугамъ (свитѣ): сейчасъ-де приведите того человѣка
ко мнѣ. Эти 3 сестры были: старшія замужнія, младшая-нѣтъ.
Царя увѣдомили, иослѣ ухода этого человѣка, что такъ и такъ,
одинъ человѣкъ пришолъ для сватанія его дочери. Цезарь ска¬
залъ, (что) кто такой пришедшій,—чтобы ему отказали: моя
дочь засватана за чернаго человѣка. Если чернаго человѣка
можетъ онъ побѣдить, то отдамъ ему свою дочь. Этотъ че¬
ловѣкъ пришолъ, и свадебныхъ гостей (дружекъ) привелъ
такъ много, что больше и нельзя. Условились, чтобы свадьба
(пиршество) продолжалась 12 лѣтъ. Царь сказалъ своему
зятю: „если не вытерпишь 12 лѣтъ свад. гостей (если отка¬
жешься угощать), то моя дочь опять во мнѣ возвратится".
Приготовились царь и его люди и пришли. Пришли и сѣли
царь и его люди, какъ свадеб. гости. Зять царя былъ (есть)
такой охотникъ, что давалъ (даетъ) ѣсть царю и его свадеб.
гостямъ только мясо дичи. Вышла у него въ его охот. лѣсу
дичь, онъ очутился (перешолъ) на мѣсто охоты чернаго чело-
ѣ
вѣка. Объ этомъ узналъ черный человѣкъ, пришолъ на свое'
мѣсто охоты. Черный человѣкъ сказалъ охотнику, что ты хо¬
тѣлъ (что тебѣ нужно) на моемъ охот. полѣ. Охотникъ ска¬
залъ: „взялъ дочь царя, и царь и его люди на свадьбѣ, для
этого мнѣ нужно мясо дичи". Черному человѣку стало досадно,
что дочь царя, назначенную (засватанную) ему, этотъ человѣкъ
взялъ въ жены. Черный человѣкъ и этотъ охотникъ по 1
поймали и по 1 убили. Черный человѣкъ сказалъ этому охот-
— 190
ecep ep от$а хехв мешха маролс, ача лачамс ecep хочда міч,
мар дешма оххерха. Ала і^а-луі^вісг хад шаурденс і ісга-ла-
іад міча самун. Саму ед хаі$в шаурденс, ере охцада-в-ма.
Шаурденд хаі$в, ере вумашс есер хваіс лаході і гвашшв есер
мама х&імада, адо дхум дем лѵмзарвін. ІПаурденд хачв міча
самунс, ере ломде-в ачад і ауа лахшід. Медхвар ачад ломі
іщароде-жі і аужі лінбвал ід адхід, імжіва адхід ішген лачжа
іщарвар-жі, і ісга ачад міча дачвірде-ісга. Ал дачвір-дахан
аужі лінбвал адхід медхвард, імжіва адхід ішген ладчура-ца-
хан. Набозс лом ан^рі qopap-icra дѵбѵпгаве. хахвд хадв міча
чашв: ялах мехдехі аргіде ед ^ваш уіхіда, ед бів, і базі ім-
^а а^ер царіел?“ Ломд лахтѵх: ісгва уѵмілд хехв од^а мешха
маролс і ача і^орцілс мічда. Самун ісга-лаххѵран ломс, ере
міча гвеш-ув-ма хахіра. Ломд хаі^в, ере ачад-ув ца адхе. Ад-
біне лізі амнем і ачад і ду^ва ііілде-жі лаххдун; амхан^а
.ачад І^ауеті і^вамде-ісга, хадава лѵган ду^ва несгаісга; іс-
га-ачад міча нахехвде-ісга. Міча пахаівд, хаі^в, ере імнар есер
амхеделі. Амнем лахтѵх, ере амхеделі есер уа міча aajacnje.
Лаісгуре медхвард міча нахахв рашс і адіе. Анхад ду^ва ам-
ханде-ісга, лаісгідах ^вегагмав і аугвар мешхе мір чвахчімх
ере цада qeeqaHa маг адмагахе. Ала ласв мешхе марол.
Мешха ыаролд лахтвіл медхварс, ере міча хехв чув*ацвір, адо
міча ішвс і уіувс чі чвадліое. Мешхе марол ісга лахЬіда і
чвадгар медхвар. Маролд міча хехв аргіде адтѵх. хехвд ха;>;в
мешха маролс, ере ja?Ao цод есер лі і уіувар есер еші жі-в
ахбундарвве. Жахбундарвне мешха маролд міча хахв еча
уіувар. Медхваремі нахахвд жаншхеб ещхві халда і ісга-есде
амхав міча -начвша уіувар. Ал халда зуралд жесврек міча
•начвша рашс. Рашд анбіне лізі і , ісга-лахаган ломс. Анхад
ломі хехв і jra-ансінуве qop-ija; амнем лігвні адбіне, ау^ере
ал раш міча уѵмлашд адір. Ломд хацв міча іа&в, ере жі-
есер уа анселві міча уѵмілс, he амун?4о ечав дом атіх. Жан-
салве ломд ал маре. Жі ер ансалван, лацв, еро ,мі ечав увад,
191 —
нику: возьми и меня на твою свадьбу. Охотникъ отвѣтилъ:
„иди со мной!“ Пришли эти на свадьбу: охотникъ на верх¬
ній этажъ пошелъ въ домъ, черный человѣкъ въ нижній этажъ
пошолъ. Схватилъ черный человѣкъ дочь царя, побилъ и не
узнали, бросилъ (ли онъ ее) черезъ отверстіе неба или зем¬
ли. Остались царь и его войско въ обидѣ. Зять царя такъ
обидѣлся (огорчился) на уходъ жены, что бьется (лопается) о
иемлю. Охотникъ сѣлъ на копя и отправился. У охотника
было три сестры: одна была у льва, другая —у дива, третья
—у сокола. Охотникъ пошолъ и очутился у источника дива.
Здѣсь онъ увидѣлъ водоносицу дива. Охотникъ сказалъ (спро¬
силъ) водоносицѣ, чей-де она (сама) цвѣтокъ (любимица). Та
сказала, что она водоносица княгини дива. Охотникъ сказалъ
водоносицѣ: „дай мнѣ воды напиться!" Она дала воду тунгомъ
(мѣднымъ сосудомъ). Во время питія воды охотникъ бросилъ въ
тунгъ кольцо отца своего. Послѣ того какъ охотникъ выпилъ, онъ
передалъ тунгъ водоносицѣ и сказалъ: „ этотъ одинъ тунгъ во¬
ды дай напиться своей княгинѣ". Водоносица такъ сдѣлала.
Княгиня спросила водоносицу: „ты, дочь, видѣлагли кого на
водѣ?" Водоносица сказала: „клянусь твоею жизнью, на водѣ
я видѣлъ человѣка,; совсѣмъ на тебя .похожаго". Княгиня
приказала: тотчасъ-де приведи того человѣка. Охотникъ пришолъ
въ домъ къ своей сестрѣ и пересказалъ, что взялъ въ жены
дочь царя, въ домъ привелъ чернаго человѣка, онъ схватилъ
и взялъ (унесъ) ее вверхъ или внизъ,—мнѣ не извѣстно.
Охотника его сестра превратила въ гребень и воткнула въ
*г « ѵЬ, *
щель. Вечеромъ дивъ пришолъ въ дворъ очень пьянымъ. Же¬
на дива очень просила своего мужа, такъ какъ черный чело¬
вѣкъ отнялъ жену у ея брата, то чтобы онъ помогъ. Дивъ
отвѣтилъ, что онъ самъ гнался за нимъ, но черный человѣкъ
ушолъ черезъ море и дивъ не погнался, потому что дивъ не
въ состояніи дѣйствовать въ морѣ. Дивъ сказалъ своему шу¬
рину, что домашняго скота сколько хочетъ, столько пусть
— 192 —
лахчведда ал мара, ере літ;хвар есер ха]мада-мо. Аувем хаі$вг
ере аду есер. Ломд і ме^хвард адбівех лізі і ачадх. Вобаш
адгарх на^хваре. Цділіав мішладе^ авхад раш ду^ва амхан
мівдвсер^е-ісга. Ал міндвоер-ісга nipjyTqe, ма чварда цада-
^Beqaaa-si, маг чвадзоран. IlipjyTqB маг аліаре ва^хвара ат;-
чвадд і чват;мамх. Ломд і ме^хвард чвадгічх са^ар-бедніері
гезал. Гвеліаршапс міча наді лахвемх. Са^ар-бедніерд ха^в,
ере ашхв ^оевс ісга-в-лахпішдвх міча гезал. Ешхві доев ер от;-
чад, ачда анвѵмрех даіч і са^ард-бедвіерд і^алахтѵх міча ге¬
зал. Авбінех лізі аліард І^ауеті MyqeaMije-icra, хадава лѵган
ду?4ва несга-ісга. Амечу ла ісгурех діва і аргі^е авхідх. Ар-
гіде ере авхадх, ^ошгів мешхе ыарол ахчам. Мешха маролд
ахтвіл, ере чув ат^цвірх міча хехв, адо маввві ісв і ціув чот-
ваба лебувдарід, аі;хе еш есер aqaiae і ісга-ашде ду^ваде.
Рашд, хадам-ва хасгурда ме^хвар, лахтвіл рашс, хадам-ва
хасгурда мешхе марол, ере вом-ув ічвне аш чдард, адо міч
вошдхв чішх хар, ачас семі гар і лашал-зі захцаре есер і
міч і чваддагрі і міча месгвра маролс і. Мешха марола рашд
мад адзоме лізі. Ісга-лахЫда, ayjapc лішал охчоедах і мешхе
марол чвадгарх, і мів аргіде авхадх. Меі;хвар луіаівд аргі^е
анхадх. Квердлар цорс есхвідах. І^верцлар хочамд аіуушд ар-
гі^е. Міувем хоча лірде адхід лѵіаівд.—Чір ече, хів аме..
— 193 —
возьметъ, во помочь онъ не можетъ. Дивъ сказалъ: , здѣсь
есть соколъ н онъ поможетъ тебѣ“. Охотникъ пошолъ къ
водѣ (роднику) .сокола. У воды охотнику повстрѣчалась во-
доносица сокола. Чья она дочь (дѣвушка), спросилъ охот¬
никъ. Она отвѣтила, что она-де водоносица гены сокола.
Охотникъ сказалъ дочери: «дочь, дай воды напиться!“ Дочь
дала охотнику воды тунгомъ (въ тунгѣ). Охотникъ взялъ
тунгъ и бросилъ въ него перстень своего отца, и сказалъ
водоносицѣ, чтобы она напоила свою княгиню изъ этого тун¬
га и заставила выпить все. Водоносица такъ и сдѣлала. Ког¬
да княгиня пила воду, въ руку ей упалъ перстень ея отца.
Княгиня спросила свою водоносицу, видѣла ли она кого гдѣ-
нибудь. Водопосица сказала, что видѣла-де человѣка, и тотъ
человѣкъ похожъ на нее. Княгиня сказала водоносицѣ, чтобы
она привела его сейчасъ-же. Водоносица привела. Охотникъ
разсказалъ своей сестрѣ: я взялъ дочь царя и ее отнялъ у
меня черный человѣкъ, и я прошу (есть просящій) твоего му¬
жа, что, быть можетъ, онъ поможетъ. Настала вечерняя по¬
ра, и соколъ влетѣлъ въ домъ. Жена сказала своему мужу,
что до сего времени съ одной стороны туръ висѣлъ и съ
другой пень, а нынче почему ничего не принесъ. Соколъ
отвѣтилъ, что онъ гнался за чернымъ человѣкомъ, отнявшимъ
жену у ея брата, но ничего не могъ сдѣлать. Это сказано
было соколомъ и вошолъ его шуринъ. Шуринъ сказалъ со¬
колу, чтобы онъ помогъ ему чѣмъ-нибудь. Соколъ сказалъ,
что скота-де много дастъ, но дѣломъ не можетъ,—а самого
себя не пощадилъ-бн. Соколъ сказалъ своему шурину, чтобы
онъ шолъ къ льву, и онъ пошолъ. Охотникъ пошолъ въ род¬
нику льва и такой же разговоръ завелъ, какъ велъ у источ¬
никовъ другихъ вятей своихъ и вошолъ въ своей сестрѣ. Съ
этой сестрой тавой-же разговоръ завелъ охотникъ, какіе велъ
съ другими сестрами. Вечеромъ пришолъ домой левъ очень
пьяный. Ліена сказала мужу: когда приходилъ домой, то илн
13
— 194
тура приносилъ, или пень, а сегодня (нынче) почему при-
шолъ пустой (ни съ чѣмъ)?* Левъ отвѣтилъ: „черный человѣкъ
отнялъ жену у твоего брата, н онъ (левъ) былъ у него на свадь-
«
бѣ. Шуринъ попросилъ у льва, чтобъ онъ о его дѣлѣ похлопо¬
талъ (просилъ). Левъ сказалъ, чтобы онъ уіполъ-де теперь.
Онъ началъ идти и пошолъ и на концѣ моря очутился; при-
шолъ въ башню Каджети, которая стоитъ посрединѣ моря;
вошолъ въ своей бывшей женѣ. Его бывшая жена сказала,
что-де зачѣмъ онъ пришелъ. Онъ отвѣтилъ, что прпшолъ-де
ее взять. Сѣлъ на раши вмѣстѣ съ б. женою и повезъ. Пе-
решолъ черезъ море на эту сторону, оглянулся назадъ и что-
такое черное гонится за нимъ, что все небо—міръ почернѣ¬
ли?! Это былъ черный человѣкъ. Черный человѣкъ крикнулъ
охотнику, чтобы онъ оставилъ жену, а то и плоть и кости
всѣ истолку. Черный человѣкъ догналъ и убилъ охотника.
Человѣкъ вернулъ свою жену домой. Жена сказала черному
человѣку, что-де грѣшно такъ и дай собрать все таки кости.
Черный человѣкъ позволилъ собрать того кости. Бывш. жена
охотника сшила мѣшокъ и въ него положила своего б. мужа
кости. Этотъ мѣшокъ женщина повѣсила па раши своего быв.
мужа. Раши началъ идти и остановился у льва. Жена льва
пришла и посмотрѣла во дворъ; тотъ плавать началъ, пото¬
му она узнала въ этомъ раши (въ немъ) своего брата. Левъ
сказалъ своей женѣ, что онъ оживитъ ея брата, если послѣ
этого онъ туда не возвратится. Левъ оживилъ этого человѣ¬
ка. Когда ожилъ, онъ сказалъ, что я туда непошедшій, то я
не останусь (т. е. я долженъ непрѳмѣнпо туда пойти). Левъ
сказалъ, что такъ твое хожденіе нс годится (т. е. ты не
долженъ туда идти). Левъ спросилъ этого человѣка, что мо-
жетъ-ли онъ охотиться. Тотъ сказалъ, что „да“-де. Левъ и
о хоти и въ начали идти и иошли. Много убили дичи. Въ чис*
тое Свѣтлое Воскресенье приіполъ раіпи па поле по эту сто-
pony моря. На этомъ нолѣ животныя, какія только были на
195 —
небѣ и на веилѣ, всѣ собрались. Всѣ животныя бросились
на дичь этихъ и съѣли, Левъ и охотникъ задержали сына
счастливой Са^ар (такъ называютъ хорошую лошадь). Кро¬
кодилу свою часть дали. Счастливая Са^ар сказала, чтобы на
одинъ мѣсяцъ подпустили къ ней ея сына. Одинъ мѣсяцъ
когда прошолъ, тогда навѣдались въ лошади, и Са^ар возвратила
своего сына. Эти начали идти въ башню Кадяети, которая на¬
ходится посрединѣ моря. Здѣсь посадили съ собою дочь (жену) и
домой привели. Домой когда шли, сзади черный человѣкъ
гнался. Черный человѣкъ крикнулъ, чтобы оставили его же¬
ну, а то прежде я позволилъ собрать плоть и кости, теперь
истолку и въ море брошу. Раши, на которомъ сидѣлъ охот¬
никъ, крикнулъ раши, на которомъ сидѣлъ черный человѣкъ,
чтобы не скоро бѣжалъ, а то у него 4 ноги, а у того 3
только и во время ссоры побѣдитъ-де его и на немъ сидя¬
щаго человѣка. Раши чернаго человѣка не пересталъ идти.
Догнали, подняли ссору и чернаго человѣка убили, и они са¬
ми домой пришли. Охотникъ съ женой пришли домой. Сва¬
дебные гости встрѣтили ихъ дома. Свадеб. гостей хорошо от¬
пустилъ домой. Онъ самъ хорошую жизнь устроилъ съ же¬
ною.—Несчастіе тамъ, веселіе здѣсь!
Р. S. Бъ переводѣ удержанъ, гдѣ только возможно бы¬
ло, порядокъ словъ сванетск&го текста.
На стр. 176 —184 слово Мѵ^емт;арінзел переведено ,Спа-
ситель“. Хотя Ив. Нижарадэе и отстаиваетъ привильность
перевода, но это, очевидпо, составное слово: Мг^ем-^арін(г)-
вел, т. е. Михаилъ-архангелъ.
СЛОВАРЬ
къ сказкамъ, записаннымъ йв. Нижерадзе.
А.
Абѵруех, копаютъ, роютъ; лібѵруе.
Авжанд, стремя; род. ед.: авжанді,—ш.
А^ер, иди сюда; лізі.
Адашвех (аунем), *) они развели (огонь); лішое.
Адбаруе, онъ вырылъ; лібѵруе. Касард еу ёісго чуі^еан
т;хріл адбаруе, цезарь йодъ той яблоней яму вы¬
рылъ.—Мі ,от;бару, сі амбару, аунем адбаруе.
Адбіае, онъ началъ; лібне. Мі а^бін, сі ат;бів, аунем
адбіне.
Адгане, онъ приставилъ; лігне. Аунем адгане.
Адгарх, они убили; лідгарі. Мі одагр, сі адагр, аунем
адгар.
Адге, онъ построился.
Адгі, онъ построится; лігем. Ауа адгі.
Адгіл, земля (участокъ).
Ад^ер, иди туда; лізі.
Аджоме (аунем), онъ разстроилъ; ліжвме.
Адзѵзе, онъ послалъ туда; ліззі. Маролд міча іе&в
адзѵзе бодшар'^е лакѵлдінад, человѣкъ свою жену
ѣ
послалъ къ мальчикамъ, чтобы поторопить. Аунем
анзѵзе,—сюда.
Адіе, онъ взялъ; ліі. Аунем адіе іаівд, онъ взялъ ее женою.
Адірмх (ауіард), они схватили, поймали ею; лірмі.
Адкеар (аунем), онг бросилъ; лікване.
*) Въ скобкахъ ори глаголахъ ставится подлежащее -мѣстоименіе.
— 197
Адв—Ay.
АдввіЬ (апнем), онъ узналъ ('освѣдомился о ч.-н.);
ліквЬе.
Адвушдуре, онъ загнулъ; дікшдуре. Ечхав:ц о^шшд—отъ
себя, оховашд, кг себѣ загни.
АдЬе, онъ достигъ туда; ліЬе. Аунем анііе, достигъ
сюда.
Ат;Ы, достигнешь; ліЬе.
Адмягахе, онъ вычернилъ; лімшхе.
Адо, а то.
Адіушрі, размножится; лігупіре. Аніушрі, у насъ раз¬
множится.
Адиѵ^хналі, вытряхнется; лівдхѵне.
Адріне, пойдетъ туда. Мі одріне, сі адріне, ауа
ч,
адріне.
Адро(ѵ)чне (аунем), онъ сбилъ стряхнулъ (фрукты);
.dpqvHe.
Адсінуяе, онъ посмотрѣлъ (узналъ); лісѵнуаві. Ансінуве,
—сюда.
Адскібх (ауіард), ус.ювились сойтись; лісвбе.
Адсвіне, вскочилъ; лісвне.
Адтѵх, онъ взялъ назадъ; літхе. Маролд міча xexfc аргіт;е
адтѵх, человѣкъ свою жену домой взялъ.
Аду, да.
Адцанее (аунем), онъ пригласилъ; ліцнаві.
Адчіжан, женился; лічіжал. Ауа адчіжан варг^е, онъ
женился на дворянкѣ. Мі а^вчіжан, сі адчіжан, ауа
адчіжан.
Адшане, принесъ п.годы; лішне.
Адшоміх І'ауіар), зазвонятъ; лішаме. Мі о^шомі, сі а^-
шомі, ауа адшомі.
Адѵмнх (ауіар), они остались; лігне. Мі от;ѵгн, сі а^ѵгн,
ауа адѵга-н.
Ау, ауа, онъ (тотъ).
Ада—Амх.
— 198 —
Ауа^, опять, еще.
Ау^а, потому; ау?4ере, потому что.
Аудаград, вы умертвили пасъ; лідгарі. На андаград сгаг
Мы убилн васъ.
Аужі, аужін, такъ.
Аузум, столько.
Ауіі, онъ возьметъ тебя; ліі.
Ауіхі?т, я истребилъ (2 лицу принадлежащее); ліхете.
Аунем аухвіт.
Аувалі, такой.
Аукеане, онъ броситъ тебя; лівеане.
Ауеар, для того.
Аутсерах, вы узнали ихъ; літер.
Аухеіда, нашлось тебѣ; ліхеіе. Сі аухвіда, ачас аххвіда.
Аухадх, она пришла бы къ вамъ; ліхед. Ауа анхад, онъ
пришолъ сюда. Дідаб аухадх, слава да прійдетъ вамъ.
Аухедні, онъ придетъ къ тебѣ; ліхед.
Азаре, бережетъ; лізаре.
Ал, ала, этотъ.
Ам, это. Аи двроевс, въ это вреия.
Ам-беджі, за это.
и
Амгеар—ay reap, такой-же.
Аме, здѣсь; аме-чу, аме-чуп. Ече, тамъ; ечечу. Аме—
іега, здѣсь (внутри).
Амжі—аужі, такъ.
Амзум—аузум, столько.
Аміт;ан, такой же (какъ я).
Амтех (ауа), онъ возвратился; лімех.
Амуп^о, послѣ этого.
Амхае—аухае, сюда; амхаы, на этой сторонѣ; амхані^а,
отсюда; амхав^еіега, на эту сторону, амхепілс,
на этомъ концѣ (краѣ).
Амхеделі, онъ пришелъ сюда; ліхед.
— 199
Амх—Анш.
Амхерін, ІІов. возьми меня съ собою; лінхріне.
Амцадес, Сосл. въ си. пов. да поможетъ мнѣ; ліце.
Амчеделі, онъ шолъ; лізі.
Авбіве (аунем), онъ началъ;^лібне.
Авііе, онъ достигъ сюда; ліЬе. Аунем адЬе—туда.
Ан.^рі, идетъ сюда; есарі—туда.
Аніхд, принеси сюда.
AHiqe (аунем), привелъ (звену) сюда; jiiqi.—Mi axeiq хе-
хв, я привелъ для себя жену, сі axiq, аунем aHiqe.—
Mi oxoq, сі oxoq мішгва гезалс, для моего сына.
Апввашгх (ауіард), ожирѣли; лівоашгі.
Аввѵмрех (ауіард), они увѣдомили его; лівмарі.
Анмаранх (ayiap), они приготовились; лімаре.
Анмехрех (ауіард), они узнали; лімхаре.
Авпар (aya), взлетѣлъ; ліпер.
Анпрені, вылетитъ; ліпер.
Аніуушвд (аунем), онъ пустилъ сюда; лііупвде.
Ансалоан (aya), онъ оживился; лісалве.
Ансгіда, онъ выглянулъ сюда; лісгді. Ауа адсгіда—туда.
Мі ахвсгід, сі ахсгід, ауа ансгіда.
Анселгі, оживится; лісалве. Мі ахвселві, сі ахселві.
Ансіпда, онъ повернулся; лісіп. Ауа адсіпда—туда. Мі
онсіпд, сі ансіпд, ауа ансінда.
Аптхені, онъ вернется; літех. Ауа атхені—туда.
Анхгіт (аунем), истребилъ; ліхвте.
Аніад (aya), пригиолъ; ліхед. Mi о^еер, сі а^ер, ауа анхад.
Анхдеді, придетъ сгода; ліхед.
Анхерна, мы взяли съ собою; лінхріне. Ачас о^херна.
Анхех, пусть пріидутъ.
Анхід, онъ привелъ, принесъ (сюда); ліхде.
Авхѵдес, пусть принесетъ.
Анцсаве (аувеи), онъ выбралъ (его, ихъ); лідхане.
Аншавві, принесетъ (о плодахъ); лішнагі.
Анш—Аі;м.
— 200
Аннщад, упалъ; лінщед. Mi онпщад, ci aamqai, aya ан-
шqaд.—Aya апщад, овъ упалъ въ ту сторону.
Анѵган, всталъ. Мі охвгд, сі ахга, ауа анѵган, всталъ.
Мі от;ігн, сі ат;ігн, ауа адѵгая, остался.
Ae^j ушвд (аунем), пустилъ-, лііуивде.
Анхнег, товарищъ; род. ед. ацхнегі, ш; нм. мн. ацхнѵтар.
Аіупаде, пуститъ; лііуподе.
Aq.*me, потолчетъ; jiqaj.
Аргі, домъ (въ зн. домашній).
Арда, онъ былъ (существовалъ); лірде.
Арі, еетъ.
Асад, онъ остался; лісед. Ауа асад.
.Атах, возвратился (туда); літех. Ауа антах—сюда. Мі
отѵх мѵлде^ аргі^е, я воротилъ домой пастуха,
сі атѵх, аунем атѵх.—Мі отах аргі^е, я самъ во¬
ротился, сі атах, ауа атах.
Атха, возьми; ліі.
Атхеніх, они возвратятся (туда); антхеніх (сюда); літех.
Атчвадх (ауіар), напали, приступили (когда нѣсколь¬
ко человѣкъ набрасываются); лічвад.
Атѵх (аунем), онъ воротилъ к.-то.; літхе.
Атрігч, я задержалъ, взялъ; лігче. Мі ат;вігч, сі а^ігч,
аунем адгіч.
Ат;вхѵрі, попрошу его, ихъ; ліхѵроц.
Ат;ганед, вы назначили, поставили; лігне.
А^зѵз, Пов. пошли ихъ туда; ліззі.
Ат4ір (аунем), узналъ; лі^ер.
Аэдоех (аунем), они надѣли на него, нихъ.
Ат4лау (аунем), онъ привязалъ его, ихъ; лілуені.
Ат;лон, ему не понравился; лілоне. Ачас ат;лон.
А^мачрѵп, онъ полѣнился; лімйіре. Мі аммайрѵн, сі ау-
мачрѵн, ачас ат;мачрѵн.—Мі аг(мачір, сі а^мачір,
аунем адиайре.
— 201
Ат;м—Ахв.
Ат;мупдсш (ауа), онъ довѣрилъ 3 л.; лімунде.—Мі мад
а^муидан ал ніцс, я не довѣрился этой водѣ.
А^црр, накрылъ (его); ліцрені. Мі от;ацр, сі ат;аіу), аунем
ада-
Аэдерні, сдѣлается; jiqpine.
A^qepx (ауіард), они сдѣлали; лiqpiнe.
Ат;рагѵнх, они опоздали; ліраге. Хваі ат;рагѵнх боіупарс,
много опоздали мальчики.
А^саввралѵнда (ачас), онъ удивился; ліскврале.
Ацсаствгах (ayiapc), они обидѣлись; лісдіве.
Ат;твалбѵн (ачас), онъ сожалѣлъ; літвлабе.
Ат;хад9, до сихъ поръ.
Ат;хе, теперь.
Ат;хале (аунем), водрузилъ; ліхлені.
Ат;хгрі, онъ попроситъ; ліхір.
Ат;цвірх (ауіард), они оставили ему; ліцвре.
А^цудда (ауа), онъ разгнѣвался на него, нихъ; ліцвол.
А^цанав, пригласи туда, къ тебѣ; ліцнает.
Ат;чон (ачас), онъ обрадовался; лічоне.
А^чонда (ачас), онъ обрадовался; лічоне.
Ат;чам, погнался туда; лічем. Амчам—сюда. Мі о^ечм,
сі ацечм, ауа а^чам. Хахв-чашс ‘ ^ошгін а^чам о^-
вре лувунчіл, за супругами сзади погнался Золотая
кисточка.
А^чама, погнался; лічем. Мі от;чама, сі а^чама, ауа а^чама.
Ат;шѵддах, они бросились туда; лішід. Аншѵддах,—
сюда.
Ахадах, затѣяли. Ауіарс діар деш ахадах, имъ хлѣба
не достало. Ліуѵлдовал ахадах, затѣяли ворожить.
Ахбундарвне (ачас),—заставилъ собрать; лібундарі.
AxBiq, я взялъ; аунем aHiqe.
Ахвмехер, я узналъ; лімхері Мі ахвмехер, сі ахмехер,
аувѳм анмехре.
Ахв—Ашх.
— 202
Ахгеаб, ему нашлось-, лігвеб. Зурал боіупар xvquaxe ах-
гваб вец ісга, женщина мальчиковъ нашла утонув¬
шими въ кувшинѣ.
Ахіунц (аунем)—сорвалъ, лііуще.
AxHaqeiH, Пов. заставъ испечь; ліще.
Ахтвіл (аунем), онъ позвалъ; літулі.
Ахуанан (ачас),—у нея родился; літ;не. Ах^анана, (ока¬
зывается) у нея родился.
Ахушне, выберешь; літ;ші.
Ахцхамвне (аунем), онъ вырастилъ (воспиталъ); ліцх-
муне.
Ахцхап (aya),—обвелсн; ліцхеа.
Ахціепні, обведется; ліцхеп.
Ахчам (ayа), онъ погнался; лічем.
Ахшкадетн, ты заставилъ выковать; лішваді.
Ача, ачаш. того.
Ачад, пошолъ. Ачад ал марол сгобіы, пошолъ этотъ че¬
ловѣчекъ впередъ. — Мі од^вер, сі ад^ер, ауа
ачад.
Ача^ан, такой-х.е. Мі ачаі;ан хві, я таковъ же, какъ
онъ.
Ачвмін, сдѣлалъ; лічаме.
Ач^а, тогда.
Ачун^о, потомъ.
Ачіагус, охудѣли; лічхеіу—Мі очхагу сі ачхаіу ауа. ачіац.
Аш, такъ.
Ашідх (ауіард),—бросили; лішде.—Мі ошѵд, сі ошѵд,
аунем ашід.
Атхв, одному; ешхоі.
Лшхвд, въ одинъ разъ (вмѣстѣ). На ашхвд очадд, мы
вмѣстѣ пошли.
Ашхіх (ауіар), заз/сигаЮтъ; лішхі.
Ашхунечхав, одною туда, наконецъ.
203
Б.—8уч.
Ба^, each.
Бадшв, черезъ, по-причинѣ.
Вазі. сегодня ночью.
*
Кап, священникъ; род. ед. бапя, бапош.
Барбелд, колесо; род. ед.—і, мн. ч.—ре.
Бару, плечо.
Б«ч, камень; род. ед. бачо, род. мн. ч. бачре.
Беджі, изъ-за.
Бедніер, добрякъ; бедніері, добрый.
Бер, монахъ; род. ед.—і; род. мн. берре.
Бер, чулокъ изъ сукна.
Бік, пень; род. ед. бікі, ш; нм. мн. бівар, род. мн.
бівре.
Бсеіуп, мальчикъ.
Брол, хрусталъ; род. ед. бролі, броліш.
В.
Вд.з. лоза виноградная; род. ед. ваза; мн. ч. еазре.
Вяр, отказъ; род. ед. варі(а).
Вахшаы, ужинъ; еахшмоба двроев, время ужина; род. ед.
еахпші, ш.
#едн, едва. •
Вор, земля; род. ед.—і, га.
.Вісгв, (вусгв), яблоко, яб.гоня.
.Воблш, многій.
Зод. пока.
Вош, сколько.
Вошдх, четыре.
Букбад, тайно.
Вусѵваш, 60.
Иучха, дождь; род. ед. учха, ш; им. мн. ѵчіол.
Г.—^ep.
- 204 —
Гар, только.
Гот, отруби; род. ед. гаті, ш; род. мн. ч. гатре.
Гвард, какъ; ісгва гувард чеем мі і, вавъ ты (по твоему),
сдѣлалъ и я.
Гоеліаршап, крокодилъ.
Гое^нолдес, сс.іи онъ родился у насъ; літ;ее. Сосл. Наст. в.
Гоішгве, нашъ.
Гвеш, дѣ.ю; род. ед. гвеші, ш; р. мн. ч. гвешре.
Гяі, сердце; род. ед. ггімі, га. Гуоем деш адуміне, серд¬
це не вытерпѣло.
Геіцадес, да поможетъ онъ намъ (сосл. въ смыслѣ же-
лат.); ліце.
Гезал, сынъ (взрослый, а бсецш малый); род. ед. гезла
(емі), гезлаш (емііп); нм. мн. гезліер.
Гезалд-лѵгне, усыновленный (поставленный сыномъ).
Гзавроб, путешествіе; род. ед. гзаороба, ш (ср. гзаор,
путешественнивъ, лінгзарѳал, путешествовать).
Гіга, тетка; род. ед. rim, am; им. мн. гігал, род.
гігалре.
Гім, аем.ія; род. ед. гімі, га.
Гірван^а, фунтъ.
Гіцар, баранъ (гіцлад—барашевъ); род. ед. гіцрі, га.
Гоші, полный.
Гудмецар, знахарка.
Губ, мелкій круглый камень (гравій).
Гурна, круглякъ, большой ваиень, валунъ; род. ед. гур-
на, га.
%
• ■ * )
^ар, жолобъ; род. ед. .’арі, ш.
^ербеі;, Богъ.
3»—Дгд.
то.
^ошгін, сзади.
^ошгунпілс, наконецъ (піл, конецъ).
^уыір, ель; род. ед. ^умра.—Лцмурі, за елью (рубить):
мама арі ла^умірс, отецъ находится за елью (рубитъ);
^уе, теленокъ-, род. .ед. ^уні, ш.
фаш, туръ.
^вешгд, назадъ; ^ешгд ат;ах, назадъ возвратись,
^ешгмав, назадъ; ^ешгиаѳ лахсгі, назадъ посмотри.
2^інал, вино; род. ед. ушла. ш.
д-
Дав, дивъ.
Даділ, цвѣтокъ; уменьш. даділуд.
Даіч, лошадь.
Дар, никто.
Дарбаз, верхній этажъ; род. ед. дарбзі, ш.
Дасавле^, западъ; лауа, на западъ.
Дачеір, сестра; род. дачера. Им. ын. ладчв]ура.
Дем, дом, деш, деміс, не. Деш хгіде мі чажс, я не приведу
(не въ состояніи) лошадь. Мі деш хвауцре ал вохарс,
я не въ состояніи взять этотъ уохаръ. Дем цавді
чажс, я не дамъ лошади. Пе дом хѵгем ijopc, ?4о
Tjeijpc деш хаі, если не выстроишь дома, то денегъ
пе возьмешь.
Діа, матъ; діе гезал, сынъ матери. Ласват: діалу, деде.
Діар, х.иьбъ; род. дірі, іп.
Дідаб, смва.
Діна, дочь; род. ед. діно, ш. Уменьш.: дінол. ,
Днр«‘в, время; цод. ед. дврсеві, ш. Ат;іе лі квецна лімЬіш,
теперь время (пора) пшеницы поспѣть.
Дуду л, сосокъ; род. ед. дудулл, род. мн. дудулре.
Ед— Еец.
206 —
Ед, или.
Еу, онъ самъ, тотъ (еу, еуа—въ нижн* Сван.; ау, ауа,
въ Ушвулѣ).
Еусіаі, онъ превратитъ тебя; ліспе.
Езар, хорошій.
Елсіпелі (aya),—онъ превратился; ліспе.
Емсіпе, онъ меня превратилъ; ліспе; аунеи ессіпе, онъ
превратилъ его.
Емгені, ты поставишь меня; сі енгені, ты поставишь
насъ, ауа еугені (тебя), ауа есгені (его): лігне.
Енхаід, встрѣчай насъ; ліхвіе.
Ер, ере, кто-то, что; ерес, вому-то, еред—кто-то,
epennje, въ кому-то.
Ерцѵда, оба.
Есвца^не (аунем), онъ велѣлъ ему; ліадапі.
Есвхід (аунем), онъ передалъ ему; ліхде.
Естаіх, (аунем), онъ отвѣтилъ ему; літхе.
Ес^врі, я иду туда; он.’врі,—иду сюда; ліві.
Есгрі, онъ идетъ туда; ан^рі, сюда.
Есер, де, молъ; говоритъ.
Есвач, поставь; лівче.
Есваче-в (аунем),—онъ поставитъ-де; лікче.
Ес^ут4іні^а, покачаешь; ліі;<гг4уне.
EcqaAiiax, пусть держатъ; ліцдаыі.
Eccejyna (ачас), онъ превратилъ (оавно); ліспе. Мі емсі-
па, сі еусіпа.
Ессвпі, я превращусь; лісие.
Есіаамі, кому передать заздравный стаканъ; ліхвамі.
Есхвіда (ауа),—встрѣтилъ; ліхме.
Есхотдах, они встрѣтились; ліхаіе.
Есцвйне (аунем), онъ увидѣлъ его\ ліцваие.
207
Есч—Ж&а
Есчінех (ауіард), они подумали: лічне.
Есшгуданд, утоните! лішгвді.
Еча<?, туда (далеко).
Ече, тамъ (далеко).
Ечечвін, тамъ (близко).
Ечхав, туда (вблизи); ечха^е-жі, туда вверхъ.
Ечхан, на той сторонѣ.
Ечшелд, столько.
Еш, такъ.
Еіщцерві, 12.
Еші, все таки.
Ешхві, одинъ.
Ж.
1
Жад^ер, взойди наверхъ; жі-лізі.
Жадіе (ацнем), онъ взялъ вверхъ; жіліі.
Жауселві, я оживлю тебя; жілісолве. Мі охвселві ачас,
сі ахселві, адо анселві, на амселвід, сга ахселвід,
ауіар анселвіх ачас. Мі ауселві сі, сі амселві мі, ауа
амселві, ауселві, анселві (меня, тебя—васъ, насъ).
Жалбіднад, да сожжемъ ею, ихъ, жілібдіне.
ЖанЬунгре (аунем), онъ осѣдлалъ; жіліЬунгірі.
Жанквармі, замерзнетъ; жіліквраме.
Жанкід (аунем), взялъ вверхъ, жілікед.
Жанкулцхне (аунем), онъ связа.гъ; жілікѵлт;хаеі.
Жанмарех (ауіард), они приготовили; жілімаре.
Жапіуушдех, они отпустятъ (отвяжутъ); жілііулвде.
Жашуушд (аупем), онъ отвязалъ.
Жансялое (аупем) онъ оживилъ кого нибудь.
Жантѵхѵре (аунем), онъ вытащилъ ихъ; жілітхе.
Жанупдуне (аупем), онъ захотѣлъ; жіліндвне.
Жанхядх (ауа) они взошли; жіліхед.
Жанхвіт (аупем), онъ истребилъ; жіліхвте.
Жап — JJa^.
208 —
Жанцхе (аувем), онъ выросъ; жіліцхем.
Жавцінее (аувем), онъ побѣдилъ; жіліцнаві.
Жаншхеб (аувем), онъ сшилъ; жілітхбі.
Жавѵмуареав (ayа), онъ разсердился; жілімуарее.
Жанѵвчоме (аувем), онъ собралъ; жілівчеме.
Жатаг, поставь; жілігем.
Жахіт;, нажни; жілітр.
Жахмехред, узнайте; жілімхаре.
ЖахулввіЪ, выбери; жілілвеЬе.
Жахцаре, ты побѣдишь, онъ побѣдитъ; жіліцре.
Жахцеавед, посмотрите; жіліцеане.
Жачад, онъ взошелъ; жілізі. Мі од^еер, сі ад^ер, ауа
ачад. Жімезі авт;ах аргіт;е, взошедшій вервулся домой.
Жашідх (ауіард), они бросили вверхъ; жілішде.
Жесерев (аувем), онъ повѣсилъ; жілірвіве.
Жессівда (ауа), онъ превратился; жіліспе.
Жібае, вверхъ.
Жі-в-ахбу ндарене (аувем), пусть онъ заставитъ-де соб¬
рать; жілібундарі.
Жі-в-ачадх, взойдит>де; жілізі.
Жіід, опятъ.
Жцан^а, наверху, сверху.
Жілах, когда.
Жілахсгурда (ауа),—онъ сѣлъ; жілісгере.
Жілахпщад (ачас),—онъ вспомнилъ; жіліпщед.
Жіле^аамд, для покрытія; жілЦвеи.
Жіна?і( ягненокъ. Ліжве^і, рожать ягвятъ.
Жіхаггдах (ауіар),—они были поставлены; жілігне.
Жо^тусе (аувем), онъ воскурилъ; жілітусе. У-У-
У а, тотъ, онъ самый;
уаі^ве, (если) скажу тебѣ; лі^вісг.
209 —
Цав—3.—
Уаку, хочешь (хочется тебѣ); ліввед.
Уауіш, походитъ, похожъ на тебя; ліуеш.
уар(х), есть у тебя (у васъ); его уарх лЦрал, у васъ пѣніе,
унег, стадо. Ліувег охеіда, пасти стадо досталось.
У<?седіа, далекій.
уеквяд, ты хотѣлъ; ліввед. Ачас хеквад— онъ хотѣлъ.
уеі$вш, скажетъ тебѣ; лі^вісг. Мі уе^вні, сі уег^вні,
ауа уеігвні, я, ты, онъ сваяетъ тебѣ.
уіуя, кость; род. ед. уіуві, уіувіш; мн. уіувре.
уірі, у тебя есть. Сі уірі хваі тздр, у тебя много денегъ,
уіцва, ты видѣлъ; ліДед. Мі міцва, сі уіцва, ачас хоцва.
уіхалдах, вы знали; ліхал.—Ачас хохалда.
іхіда, ты приносилъ; ліхде. Мі міхіда, сі уіхіда, ачас
хохіда.
Уочхее^, адъ.
уѵміл, братъ {сестрѣ); род. ед. уѵмла, аш; им. мн. лау-
міло. род. лаумілре.
3.
За, іодъ; род. ед. sai, зоіш.
Загар, юра.
Зара, колоколъ; род. заря, им. мн. зарал.
Зуг, хо.шъ. Род. ед. зугві, іш; род. мн. зугвре.
Зурал, женщина. Лізурал (по асенсви въ знач. существи¬
тельнаго, жепство).
ограда (пашхат, шстень). €р. Лііцді, огородить,
діііад, заколоть (необходимость); лідѣені.
діыар, утро.
дір, низъ, подошва горы.
дур, корень; род, ед. дѵрі, іпц лумдѵрд, съ корнемъ,
цу.уа, море; род. ед. щва; ду^валре.
h.-імя.
210
h.
Ііадв же.іаніеѣ, род. ед. Ьадві (ср. ліЬоді, желать).
Дадурд, совсѣмъ.
ііаи. утро; род. ед. ѣама, аш- Ііамс, утромъ.
Де, если.
Дувгір, сіьдло: род. Ьунгрі,
Ja’o, то. а. he дом .’ѵрі, ja^o ім хічо? Если не идешь,
а что сдѣлаешь?
Далбуз, Эльбрусъ.
Jap, кто; дат. jac.
Ларволе, кто-нибудь.
Івас, вѣчно.
Jepei, 2.
Ігебс. можетъ быть.
Ігалва, онъ подождалъ: лЦалве.
Ід—ат(цудда. онъ опять разгнѣвался; ліцвал. Ш ат;цуд, сі
ат;цуд, ауа алщудда.
Ізлбіх, они ѣдятъ\ лізвеб.
Ім, какой, что. Ім хічо? что дѣлаешь? Ім адгілс—на
какомъ мѣстѣ? (гдѣ?)-
Імав, куда.
Імаи, откуда. Ечов, оттуда.
Імарг, годится; лімарг. Мі хвімарг, сі хімарг, ауа—
Імва, что-де.
Імвале, что'нибудь.
Імга, зачѣмъ.
Імева, гдѣ. 1
Імжі, какъ. Імжі уа^в аупем? Какъ, опъ с Казалъ? Імкіаа
^ацве, ауаі чвеии, какъ скалу, такъ и сдѣлайі
— 211
Ім—Ісг.
Імжіома чомін? какъ (что) ему сдѣлать? (чужой во¬
просъ передается). Імжіма чоміее? (собств. вопросъ).
Іме, гдѣ.
Імнар, зачѣмъ.
Іра, будетъ.
Іргавіх, они себѣ раздаютъ-, ліргаві.
Ірі, будетъ.
Ісаяа, сколько. Іме ісава арда маг аргіт;е онху, гдѣ сколь¬
ко было, все домой прйнесъ.
Ісга, ѳнутръ(и).
Ісгаадкяар (аунем), онъ бросилъ-, лікване.
Ісгаамцѵлір, ты выломалъ у меня. Мі ауцѵлір, сі ам-
цулір, аунем ауѵлѵре.
Ісгаадгане (аунем), онъ загналъ; лігне.
Ісгаанпар (ауа), залетѣлъ; ліпер.
Ісгаангуушвд (аунем), онъ впустилъ сюда (гдѣ говоря¬
щій). Ісгааіпупівд цорт;е, впустилъ въ домъ (ска¬
жетъ находящійся внѣ дома); ісгаавіуутвд ^орі;е
(скажетъ находящійся въ домѣ).
Ісгаанхерне, взялъ съ собою внутрь; лінхріне. Аупсм
ісгаадхерне.
Ісгаат;гѵлѵре (аунем), выломалъ во внутрь; ліглѵре. І^а-
ахгѵлѵре, выломалъ наружу.
Ісгаатр'ургне (аунем). онъ обвѣнчалъ ею съ нею (ауа ачас);
лігургѵне.
Ісгаа^хгран (ayiap), они помолились; ліхѵрал.
Ісгаачад (ауа), онъ вошолъ туда; ісгаанхад, сюда.
Ісгаашде, онъ броситъ; лішде. Мі яшвде, сі ашде, ay a
яшде. на алгадед, сгя ашдед, ауіар аіпдех.
Ісгав, внутрь-дс.
Ісгавлахиішидх, впустите-де.
Ісгяесде, онъ положилъ внутрь; ліді.
ІсгаесфЬ, погрузи; .liqiic.
Ісг—Іш.
212
Ісгаілахад (ара), онъ эашолъ; ліхед.
Ісгалаіхернех (.аріард), они взяли съ собою; лінхріве-.
Ісгалахагов (ара), онъ приспимц ісга лігне.
ІсгалахЬіда (ара), онъ доішмъ:; ліЬе.
Ісгалаххѵран. попроси; ліхір.
Ісг&лахлар (арнем), онъ привяза.щ лілрені.
Ісгаліхні, впуститъ.
Ісгамапхч, схвати сразу; ліірсче.
Ісгамечем, сосунокъ (Ср. ара амчім мі, онъ гонится за мною).
Ісганчу, внутри.
Ісгахаі^хеч (арнем), онъ схватилъ его; лііріче.
Ісгахасгур (ара), сидитъ (рядомъ); ісга—лісгвре.
Ісгаашѵ(се)ддах (аріар), они бросились, лішід.
Ісгві, твой.
Ісг-оххідх (аріард),—они заве.ш {сюда),—о^хідх—туда;
ісга-ліхде.
Ісп^а—до половины.
Ісгунжі, вверхъ половина.
Ісгѵечѵ, внизъ половина.
Ісдіведес—если онъ будетъ сердиться; лісдіке.
Іспі, онъ превратится; ліспе. Мі хвіспі, сі хіспі, ара іспі.
Іспол, онъ превращался; .ліспе. Мі хоісполдас, сі хіспол-
' ( і » -
дас, ара ісполда.
Іхінда. онъ пускалъ; ліхні.
Ічсгме, бѣжитъ; лічаме.
Іша, чей.
t
Іша-ва, чей-де. Ішаоа л^с ал ірѵу, ачас лахо, чья-де бу¬
детъ эта падка, тому. дай.
Ішвд, ударъ ногой. Ішвд хащ чажд бояупс, ногой уда¬
рила лошадь мальчика. (Чішх—нога, чілк—копыто).
Ішген, другой.
^ »
Ішне, приноситъ плоды (фрукты); лішве.
Ішхалх, дерутся; лішал.
213 —
K.—JJaa.
К.
Калт;а, пола, (одеЯды); род. ед. кал^аі (емі). Калт;емі Mvijaii
уібув ахѵ»$ац, вмѣсто полы карманъ долженъ былъ
обрѣзать.
Каира, рядъ (полукругомъ, кругомъ).
K&pea, посуда для сыпучихъ тѣлъ, въ родѣ лубочнаго
сита сЪ лубочнымъ дномъ. Емкость ея отъ 1/.і до
1Ѵ2 пуда.
Кясар, цезарь; род. ед. касра, ш; касрі. іш.
Кяам, дымъ. Ліквамі, дымить.
Кведен, пшеница; род. введна. Им. мн. введнар.
Квід, мѣра; корзина изъ прутьевъ. Квід=около 2 пуд.
Ле^вліа^ (мѣра сыпучихъ тѣлъ), деревянный сосудъ,
3 верш. выс., 1Ѵ2 ар. въ обхватѣ. 3—4 ле.’вліац
составляетъ ввід. Квідол (уменып.)—*/2 пуда.
Квінчіл, кисточка. Лувупчіл, съ кисточкой.
Кец, кувшинъ {большой).
Кібдаен, ящикъ для зерна или муки; закромъ.
Кіжол, доенка.
Кіл, крикъ.
Коу, ска.іа.
KyijXB, уголъ. Ліву^хові, дѣлать углы.
Кат;х, стаканъ деревянный.
Кумаш, скотъ (домашній); род. ед. вумші, іш; род. Множ.
кумгааре
І^а, вонъ (изъ).
І^аам.’о (аупем),—отнялъ; лці.
І^ааніуушод (аунем),—онъ выпустилъ оттуда наружу;
.■іідшвде.
І^аансінуое (аупем),—онъ выглянулъ; лісѵиуаві.
214 —
I^iui ^* l^ax *
Кааціупюдд, выпустите отсюда; лііупвде.
Каа^чвен (аунем)—онъ обвязалъ; лічоні.
Кагвор, намъ будетъ достаточно; ліре. Мі і^амар, сі і^ауар,
ачас і^ахар, на цагвар, сга ^ауарх, ауіар і^ахарх.
Кадаг, проповіьдъ.
Кауаеді, дамъ; ліфді.
Каует;і. Имя собетв. (крѣпость).
І^алаісгіда (ауа), онъ (черезъ) смотримъ-, лісгді.
Кала^в, онъ сказалъ. Аунем ^алаі^в ^ошгунпілс ере міч
отцеіт;а чаж, онъ наконецъ сказалъ, что онъ укралъ
лошадь.
І^алауоніс, пустъ онъ тебѣ дастъ-, ліфді.
Калано, отдай намъ-, ліфді.
І^алахбіше (аунем),—онъ передалъ-, лібше.
Калахбішдда (ауа),—онъ взялъ у него.
І^алахвем (аунем),—онъ далъ ему-, ліфді.
Калахтіх (аунем),—онъ возвратилъ-, літхе.
^алахдат4е, чтобы вывести-, ліхде.
Калг^вісг, высказанное-, лЦвісг.
КалѵЦетле, замужняя.
Кама^вд, вы мнѣ скажите.
Камашгвемн, попроси меня.
Цаетѵхуре (аунем),—онъ вытащилъ ихъ сюда;, літхе.
^аоцонбве (аунем),—онъ пересказалъ ему; лівбве.
І^аоэдоб (аунем),—онъ проиюлъ; лцабі.
^аот4се, останешься; лісед.
^аот4шід (аунем),—онъ отбросилъ; лішде.
І^аот4чвен (аунем),—онъ обвязалъ; лічоні.
І^аохонбве, онъ пересказалъ этому (алас),
І^ахадес, пусть будетъ для нею достаточно.
І^ахаі;в (аунем),—онъ сказалъ.
І^ахасіюне, перепрыгнешь; лісвіте.
1ѵ,ахвафді, дамъ; ліфді.
— 215
I jax —Лак.
І^ахецад (aya),—онъ увидѣлъ ещ лідед.
І^верціл, находящійся на свадьбѣ,
IfyseqaHa, вселенная, міръ.
И^ін, душа, духъ. Ліі^вні, пухнуть (отъ прикосновенія
насѣкомаго, животнаго).
Цор, домъ (зданіе). Аунем адіуушвд бач і^ор^е-ісга, онъ
бросилъ камень въ домъ. Ауа хачбіда ijop-icra, онъ
запертъ въ домѣ.
І^орціл, свадьба; род. ед. і^орцлі, ш; род. мн. і^орчларе.
^от$<?іт;х, они украли у него; ліквт;ер. Ауіар.
І^цева, кцева. Квадратная мѣра (меньше дес. У грузинъ
= 900 кв. с.). (Цора-валувем, участокъ земли, ко¬
торый можетъ вспахать пара воловъ въ 1 день; уча¬
стокъ земли, шедшій въ уплату за убійство человѣка).
Л.
Лагчад, чтобы задержать; лігче.
Ла.’ір. лопатка. Ліл.’аЬі, сбрасывать снѣгъ съ крышъ.
Ладе-’, день; ладе^н, днемъ- Лілде^і, проводить день.
Лауоді, я дамъ тебѣ; ліфді.
Лаухвідах (ауіар), они встрѣтили васъ.
Лаучведніх (ауіар), —они спросятъ тебя; лічвдіел.
Лаушід, поможетъ; лішед.
Лазма, мѣра.
Лаіасг^е, чтобы отнести; ліесгі.
Лаісгіда (ауа),—онъ взглянулъ, оѵгянулся; лісгді.
Лаісгуре (аунем),— онъ посадилъ; лісгвре.
Лаквіп, подставка (камень нри очагѣ, на который кла¬
дутъ дрова).
Лаірз, сказалъ; лЦвісг.
Лакецан, утира.гьникъ; род. ед.—і, ш. Ліквцані, обтирать.
Лакѵлдінад, чтобы звать, для призыванія; лівѵлдіне.
216 —
Лаі^ Ллх.
Ла^ва, нА западъ. Лаі^вашс, къ западу.
Лаі$вед, скажемъ-, лЦвісг.
Лакмат;е, чтобы заработать; лцме.
Лаламед, да ѣдимъ; лізвеб.
Лалемх, они съѣли; лізвеб.
Лалобеал, ворожба; (камень, на которомъ гадаютъ). Лі-
лобвал, ворожить. То, чѣмъ нужно ворожить, га-
/
дать—лалобвал.
Лалсгура, верховой; лісгвре, сидЬть.
Лалведнед, дадимъ; ліфді.
Ламаш (аунем),—онъ напоилъ меня.
Ламзур, благодать, добро. Ср. лімзѵр, молить, умолять,
выражать пожеланіе добра: ауа мамзѵрі мі, онъ
выражаетъ мнѣ пожеланіе. Лімвѵр хаку ?;ербат;, мо¬
литься нужно Богу.
Ламзграл, заздравный.
Ламодід, дадите мнѣ; ліфді.
Лан^, необъѣзженная логиадь; род. ед. і, іш. Им. мн.
лавчцая.
Лапар (aya),—онъ туда улетѣлъ; ліпер.
Ла^рід, мы сдѣлаемъ; лідріне.
Ларсгван, правый,—^е, на право.
Лартц—анчу, внизъ отъ пояса; flapTq, поясъ. ЛiДopтqe,
опоясать. Лapтqa, поясница.
Лос, онъ былъ, ласв.
Ла^ра-жі, во время питія; ліі;ре, пить.
Лат,хвар, мѣсто охоты; род. ед.—а, am. ЛІ^хоар, охо¬
титься.
Лах, когда.
Лахаговх (ауіар), они пристали кг нему, нимъ; лігне,
ставить и стоять.
Лахаса, коіда.
Лахат (аунем), онъ далъ напиться.
217 —
Лах—Лег.
Лахбажнех (ауіард), они извѣстили его; лібжіве.
Лаххватад, они умерли оШъ работы.
Лахвді, надѣну на себя; ліді.
Лахвем (аунем), онъ далъ ему, ліфді.
Лахдат;е, чтобы принести; ліхде.
Лахлатунда (ачас), онъ полюбилъ; лілат.
Лахлатін (ауа), онъ полюбился ему; лілат.
Лахмушгвравх (ayiap), они пригласились къ нему; лі-
мгварі.
Лаході, дашь; ліфді.
Лахцхіче (ауней), онъ схватилъ сразу; лііусче,
Лахдадан, держи; ліддані.
Лахсгурда (ауа). онъ сѣлъ (вообще): дісгвре.
Лахсгурі, сядешь; лісгвре.
Лахтвіл (аунем), онъ вскрикнулъ; літулі.
Лахтгх (аунем), онъ отвѣтилъ ему: літхе.
Лаххвідах, встрѣтили.
Лаххадгнх (ауіаре), они очутились; ліхдене.
Лахчеедца (ауа), онъ спросилъ коіо-н.; лічвдіел.
Лахчѵдда, прислонился.
Лахшдяд, ему вспомнилось; -лішдед» Мі ламшдад. сі лауш-
дад, ачас лахшдад.
Лахора, окно; род. ед. лахоря, вм. мн. лахврял.
Лахдад, для принесенія, чтобы принести; ліхде.
Ляхда-жі, во время несенія.
Лацхнір, гребешокъ; род* ед. ладхвірі, ш.
Лачар, узелъ; род. ед. лачрі. ітп* Лічрені. связать.
Лнчѵряялед, ліы мучимъ по; лічіре.
Лашал-жі, во время ссоры; лішал.
Лаштр, войско; род, ѳд. лашгрі. Ліпігярі, воевать, вый¬
ти противъ врага.
Лебундарід, для собиранія; лібундарі, собрать.
Легвііер, мельница; род. ед. легвЬері, ш. Лігоеіі, колоть.
218 —
Ле$—Ліз.
Лег4в, мясо; род. ед. ле^ві; род. мн. ле^вре.
Леха, на востокъ; лежашс, къ востоку.
Лезвеб, кормъ. Ср. лізѳеб, ѣсть.
Лезі, чтобы идти; лізі.
Лелат, любимый; лілат.
Лемгване, имѣніе. ЛЦване, имѣть. То, что нужно имѣть
—ле^ване. Хе^еені—у него будетъ. Мі му.’ва, сі
ууЗ?а, ачас хо^еа тсет.
Лем.’вені, имущество.
Лемесг, огонъ; род. ед. лемсгі, іш.
Ленце, то, что нужно испечь; лінце, печь.
Лере^в, одежда; род. ед. лері^ві, ш. Лірі^ві, одѣть. То,
что нужно надѣть—лер»:ві.
Лерсгван, правый.
Лес, пустъ будетъ.
Летех (мар, должно) воротиться; літех.
Лет;і, что нужно окатъ; літ;і.
Лет;, ночь; род. ед. леірш; лет;н, ночью. Ліла^е, пробыть ночь.
Леххурі, невѣста.
Лечвмад, чтобы сдѣлать; лічвмё.
Лечж(ѵ)оері, женихъ. Лічіже, жениться, сдѣлаться зятемъ
(чіже—зять).
Лі, есть.
Лібдіне, зажечь.
Лігвні, плакатъ.
Лігем, строитъ, ставитъ.
Лігне, поставитъ, стоятъ.
Лідашве, портитъ.
ЛІ8І, пойти.
Лі^ѵлдооал, ворожитъ.
Лізгуне, поселитъ.
ЛіцЬені, заколотъ.
Лізобдед, да гъдимъ; лізоеб.
— 219 —
Ліі—Лги.
Ліі, взять.
ЛЦііі. переносить.
Лілгваре, ожирѣть.
Лімар, мужество. ,
Ліліцір, побѣдить.
' I і
Ліибвал, говоритъ.
.Jlifinq, объѣзженный.
Лірде, быть (находитьсял
Jlicqi, сдѣлать.
Лі^врі, учить.
Літ4хѳар, охота.
Лі'^серанал, шататься, шляться.
Ліх, суть.
Ліхде, принести.
Ліхед, приходить.
Ліфді, дать (ліЬвді?).
Ліце, помочь.
»
Ліцед, видѣть.
Лішлл, спорить.
Лішт;(д)хві, похоронить.
Лііпхтеоі, загораживать.
Лохвсінуяв, я посмотрѣлъ; лісѵнуаві.
Лохііунар, слушай; лііінарі.
Лоц, молитва; род. ед. лоді, лоца.
Лу««р, одушев.генный, живой.
Лувер, бородатый; вяре, борода.
Діуііжунад, тайно; ліпжуне, таить.
Лусдігв, коса (жеищ.).
.HjyreHe, съ мѣста спугнутый; літвве, прогнать, испугать.
Лѵпш, стоялъ; лігне.
Лѵдгар, мертвый.
Лѵуе, молоко; род. ед. лѵуемі, іш; род. мн. лѵуалре.
Лѵмарад, готово; ліиарѳ, готовить.
Лѵм—Max.
— 220 —
Лѵмар-ліх, были. Mi лѵхлар-хві, сі лѵмар-хі, а у а лѵмар-лі.
Лѵмскадад, ясно.
Лѵмшаре, расширенный', лімшарі.
Лѵчиале, утопленные; xique, утопить.
Лѵикел, княгиня, дворянка.
Лѵххаданх, они очутились', ліхдѵнб.
Лѵгакад, окованный', лішкаді.
М.
Ма. что.
і
Мо-ea. что-де.
Мавар, очень.
Мавді, даешь мнѣ; ліфді. Мавді—а? даешь-ли мнѣ?
Маг, всѣ.
Магвард, какъ.
Мад, маде, не.
Маділ, милость, благодарность.
Мазум, сколько.
М<умада, могу; ліімаде.
Мале, что-нибудь.
Мама, не, ничего.
Манкві, сперва, прежде.
Маіусе, чистое {небо).
Maqa, есть (имѣю); лі<]^ше. Чая* siaqa, yaqa, yaqax, ло¬
шадь есть у й'еня, у тебя—j васъ.
Мар, есть.
Мар, но.
Марай, амбаръ.
Маре, обмкбі Т^е^вне мароі'ар, бѢлыяоблака (соб. облачка).
Маре, человѣкъ. Род. ед. маремі, tri; дат, мара.
Марол, человѣчекъ.
МаЫда (ауа),! онѵ ддШдлся Мнѣ\ ліх</іе.
Маке, новый. 1
— 221 —
Max—Меч.
Махѵрана (ауа), онъ молился; ліхѵрал.
Мачуб, нижній этажъ.
Мацванед, мнѣ покажите; ліцване.
Мацѵх, мнѣ нуженъ; ліціх.
Машед, помогающій; лішед.
Машдмдр, пьянный.
Мегаы, дерево.
Мегне, стоящій; лігне (въ причастіяхъ врем. не разли¬
чаются).
Мегче, задержанный; лігче. Мѵгче—держащій.
Меііад, совсѣмъ.
Меяалрл, ходящій; лізалал.
Мезбел, сосѣдъ.
Мезі, идущій; лізі.
Мекваді, хотѣлъ; ліавед.
Meqepe, лежащій; лiqвpe.
Мерме, второй, другой.
Месме, третій.
jVJeijxeqp, охотникъ. Ала мех^хвареыі (рі) надгар лі, это
охотникомъ убито.—Ала метрсвард адгар, эго охот¬
никъ убилъ.—Ме^хварішд маку ал хіл. для охот¬
никѣ хочу этотъ плодъ.
Метхені, врзвраѵщтся; літех.
Мехвте, истребленный; ліхвет.
Мехар, рука.
Мехде хі, ты приходилъ; ліхед. Мі мехде хві, d мехде
хі. ауа мехде лі.
Мехѵралдйс, молись, мнѣ; ліхѵрал.
Мечі, старый.
Мечіжйл, человѣкъ, который хочетъ жениться.
Меці^віі, посредникъ.
Мечданс^о, по уходѣ. Мечде, ушедшій.
Меш—Мур.
222 —
Мешде, брошенный', лішде.
Мешхе, черный,
Мі, я.
Міцнем, онъ самъ (аунем—міунем).
Miyjypa. горная палка (съ желѣзнымъ острымъ наконеч¬
никомъ).
Між, солнце.
Мін, они.
Міндвоер, поле.
Мінхер, иди со мной; лінхрі.
Мір, развѣ; бсешп мір імжі ахціні алас, мальчикъ раз¬
вѣ какъ можетъ одолѣть это?
Мірі, есть у меня.
»
Міч. у тою, у него. Міч хорі, у него есть.
Мічда, я былъ.
Мішгеі, мой.
Мішладе?4, воскресный день.
Мічіида, со мною случилось; лічне.
Мод, моде, мад, не. Мад маку, не хочу. Пе мод анхедес,
хахд. если не принесъ, бей.
Mojaxa, слуга (въ дорогѣ).
Мознон, слуга.
Мома, не. he мома (мод) лауоміс аунем, ко мі маш-
гвемн, если тебѣ не дастъ онъ, то мнѣ попроси.
Момсахвір, слуга.
Мосавал, урожай.
Му, отецъ; ]юд. ед. муне.
Шугре, му.’ва, есть у меня (яеодушевлен. предметъ); лц-
ване. Maqa чаж, есть у мени лошадь: мукве те^р,
есть у меня деньги, ме^вені ^в^р, будутъ у меня
деньги.
Myqo&M, кротость.
Муромт,е, куда-то.
223 —
Мус —На<5
Мус, снѣгъ; род. ед. мусі.
Мутврі, учитель.
Мух<?бе, братъ (брату).
Мушгврі, гость.
Mvhi, спѣлый.
Мгуяб. сваренный; ліуаб, варить.
Мѵках, сентябрь,
вмѣсто.
Мгкар, разинутый; лігсре.
Мѵвем-т;арівгзел, Михаилъ Архателъ.
Мѵлці, водоносъ.
* \
Мгнхрі, спутникъ. Лінхрі, пойти съ к.-п.
Мѵнцла, кузнечикъ.
Мѵскад, колы0.
Мѵ^хе-лі, ищущій.
Мѵхар, завтра.
Мѵшгі, доите ль.
Мѵпткід, кузнецъ.
Н.
На, мы.
Набоз. вечеръ.
Нагвба, лобъ.
Нагза, недѣля.
Над, помогающій; помочь (сущ.). Ліеді, пригласить въ
помочь.
Над, было для насъ.
Науада, удаленный; уаоедіа, далекій.
Намвуруп, приношеніе.
Намцвіп, направленіе.
Напул, княжна (свазоч.).
Нанч.хгуші, отъ хилости; лічхеіу
Натр, часть, доля; род. ед.—і. Лі^е:—Мі хаа^і, ауа ар.
Haj—Опа.
— 224 —
я жну, онъ жнетъ.—Ауа хот;е ачас; ауа хоі;е бсеіупс •
діарс, онъ удѣляетъ мальчику хлѣбъ.
Haijxeapi, дичь. Літ;хвар, охотиться.
Нахахв, бывшая жена.
Начашв. бывшій мужъ.
Нашгоран, наставленный. Лішгвран^, наставлять.
Нашхун, спрятанный; мѵшхні, который прячетъ.
Незв, свинья (самка); тах (самецъ).
Несга, средній.
Нецін, .мелкій. •
Ніхал, знаемъ; ліхал.
Ніц (ліц), вода. Лілці, носить воду.
Нішгее, нашъ.
Ном. не. Ном хіч алас, не дѣлай этого! Ауа дем ічо
алас, онъ этого не дѣлаетъ.
Нох. коверъ.
Ну^ер. ты узнаешь насъ; літ;ер. Сі мѵт;ер, ты меня уз¬
наешь, сі нут;ер, ты насъ узнаешь.—:Буд.: Мі о'^ер,
сі ат4ер, ауа ат^ер; на алі;ерд, сга ал;ерд, ауіар
ат;ерх. (Сі ат;ер, ты уэнаешь его, сі амт;ер, меня, сі
ант4ер, насъ).
На^хеар, принесенное съ охоты.
О.
Огеадес, пусть хватитъ, достанетъ.
і
О^ер, золото; род. ед. Оі^вре, ш. Ліні^рові, обдѣлать
золотомъ.
Она, время. Магеар она лі icreq Myq? Какое время
у васъ? Ісглет4і она-жі ладчде адбіне, въ полночное
время дождить начало.-А'^хе двросв лі квецна лімхіш,
теперь пора есть шперицы доспѣвать.—Русро мех-
данг4о 1Пеавт;е хеа), хан ачад, съ прихода русскихъ
въ Сванетію много времени нрошло.
225 —
Оні^—От;ш.
Оні^ушдед-мо, пустить-ли? лііунвде.
Онху, я принесъ сюда; лічде. Мі онху, сі анха, аунем
* анхід.
Онхеаді, я пришолъ сюда; ліхед.—Сі, ауа анхаді.
О^біна (ачас), онъ началъ; лібне.
Отрчше, онъ поставилъ; лігне. Мі от;ген, сі от;ген, аунем
о^гане ачас момсахвір, онъ поставилъ ему слугу.
Мі оуген (тебѣ), аунем ом(у,н)гане, мнѣ, те-
бѣ вамъ, намъ.—Мі о^егн, сі от;егн, ауа о^оган, я, ты
онъ себя поставилъ (напр. прислугою) у него. Мі
ауігн (у тебя); ауа аміган (у меня), ауіган
(у тебя).
О^гіб, онъ прогналъ (за черту) другого; лігбе. Мі о^огбі
сі о^огб, аунем о^гіб.—Мі ауігб (тебя), аунем амігб
(меня).
О^гіч онъ задержалъ для него; лігче. Мі о^огч, сі о^огч,
аунем отрчч.
Отда (ачас), онъ отнялъ у него; лЦі.
О^даграх (ауіарс), они убили; лідгарі. Мі амдагра, сі
аудагра, ачас о^дагра.
Оірко^удх, повели; ліжее^.
От;зѵзе, онъ послалъ (въ другому); ліззі. Адзѵзе, онъ пос¬
лалъ (вообще)*
О^каре (аунем), онъ отворилъ ему; лівре.
О^оган, сталъ (сдѣлался); лігне.
О^твіл (аунем), онъ вскрикнулъ; літулі.
Озділх (ауіард), надавили; літ;ле.
Отгхід (аунем), онъ отнесъ; ліхде.
О^цвіра (ачас), онъ оставилъ; ліцвре. Мі амцвіра, сі ау-
віра, ачас о^цвіра.
О^цудва (ачас), онъ испортилъ; ліцвдуві.
Отйчад (ачас), онъ уіиолъ (по неволѣ).
От;шда (ауа), вышло (не достало).
15
ОрП—П.—Дут. — 226 —
Оі;шід, онъ отбросилъ; лішде. Мі о^ошд, еі о^ошд, ац-
нем о^шід.
Охвезнане (аунем), онъ воспитывалъ ею, ихъ; лізнані.
Аунем ауізнане сі, онъ воспитывалъ тебя.
Охв^аві, рожу: лі^веві.
Охонбве. онъ разсказалъ (ему).
Охцхана, онъ выбралъ; ліцхоне. Мі амцхана, сі ауцхо-
на, ачас охцхана.
Охпщад, упалъ.
Оххвіта, онъ истребилъ его, ихъ; ліхвте. Мі аихвіта, сі
аухвіта, ачас оххвіта.—Мі ауѵхвт сі, я истребилъ
тебя.
Оххерха, онъ уладилъ; ліхѵрхе. Мі амхерха, сі аухерха,
ачас оххерха.
Оххідх, пустъ принесутъ сюда; отхідх,—туда; ліхде.
Охчѵддах (ayjapc),—у нихъ произошелъ; лічід.
П.
L
Парв, сѣрый. Момпрсев, сѣроватый.
Піл, конецъ, край.
Піроб, условіе.
Пірсахоц, утиральникъ.
IlipjyTq, живощное; род. ед.— і.
/
И-
Паву, палка.
Цаввна, щенокъ; род. ед. цаввна.
I^aqe, шапка; род. ед. qaqea.
Цеі$, мука; род. ед,—і.—Цаіудв, мувою.
Дівв, козелъ. Дахѵл, коза, ^веліаі^, баранъ.
Цур, корова; род. ед.—і.
Дусд(^). властелинъ, господинъ.
Цуту, щель.
227 —
Q.—Р.—Сва.
q-
Фд. знахарь.
Оарвіл, караулъ.
Шаба, молотъ.
<|вен, куница. Же^, собака. Мал, лиса. Мѵсѵр, дикая
курочка.
С[ор, дворъ, дверь; род. ед.—і. Jliqopi, сдѣлать дверь.
Оѵрз(д,)ев, виноградъ.
Р.
♦
Раш, конъ (сказочный).
Рігі, сортъ.
Poijb, молъ, де, рече.
С.
Саазр, мысль.
Caqap, (имя собств.).
Саділ, обпдъ.
Савмел, ладанъ.
Сам, семі, три.
Саме^хв, рай.
Самун, шуринъ (братъ жены).
Сачдар, церковь.
€арк, зеркам: род. ед.— і Лісѵрвал, смотрѣться въ зервало.
■Сарчлоб, совѣщаніе.
С га, вы.
Сгвеуда, онъ стоялъ; лісгвеу. Мі сгвеудас, ауа ствеуда
(объ иконѣ).
Сгобін, впередъ.
Сер, что.
Сі, ты.
Свархал, градъ. Род. свархлі и свархла. Лісвѵрхалі, ид¬
ти граду.
Ста—T.—і;ѵ.
228
Стаман, (мѣра жидкости) глиняный кувшинъ.
Суру, слишкомъ, очень.
Т.
Табаг, столъ; род. табгі, табгіш: табгі хѵнзга—стола
половина, табгіш лі ал чішх—это нога стрла есть.
Мн. табгар.
Танбача, пистолетъ; лѵтѵнбачад, съ пистолетомъ.
Ття,рука; род. ед. тоті, тотіш; мн. тотре;им, множ, тотар.
Твіб, ущелье; дат. тубас*
TqBii\, выстрѣлъ.
Туи,, шкура.
Т^авісуцалд, свободно.
Тана^, гора; род. ед. дан^і (а), т;ан?4іпі (аш); им. мн.
^ан^ар. Ліднаф, перейти за гору,
Т^вел, умъ.
Тел^ра, невѣстка; род. ед. делфэа, аш; им. мн. ладла^ра.
Тсе, глазъ; род. ед. демі, іш; им. мн. дарар.
Т4оев, мѣсяцъ (время); род. ед. деві, іш; им. мл. девар
(Дошдул, луна)
Т4всед, ружье; лѵдоцд, съ ружьемъ.
Тсет^не, былый; моздван, бѣловатый, хотдеана, бѣлѣе,
матована, наибѣлый.
і
Т^іаре, дхеріл, волкъ. Лачв, олень.
Тдв, по (р&8дѣл.: по одному, по два и т. д.).
Т^вінг, міъдный сосудъ, похожій на кофейникъ.
Т4хріл, канава.
Т^хвім, іо.юва; род. ед. т;хгімі, іш; им. мн. и&умар, р.
д&умре. Делі лѵдівум, съ ослиной головой.
^ѵ(ое)мі, трудный.
— 229
У.—Xah.
У.
У (въ началѣ), безъ: напр.: удіарад, безъ хлѣба (діар,—
хлѣбъ); ушхтад, безъ ограды; удгара, безсмертный.
Ув (сокращ. в, у) молъ, де, говоритъ.
Ув-ма, что-нибудь.
Уділ, сестра;; род. ед. удла, аш (емі, еміш); им. множ.
лавділа.
Уза, безъ ухода,', лізі.
Улух^, обѣдъ, ужинъ, завтракъ (всякая опредѣленная ѣда).
Лімудал, ѣсть.
Ума, безъ ѣды (умад). Ума лі ал маре? Не ѣлъ этотъ
человѣкъ.
Ухла, незнающій (у-безъ, ліхол, знать).
Уцвіла, незамужняя (у-безъ, ліцвіле, выйти замужъ).
Ушдвінд, тайно.
Ушхвар, другъ-другу.
X.
Хаб, ты, онъ привязанъ; лібем.—Лѵбе чажд ан^віц—
привязанная лошадь оторвалась.—Чаж мішгві на»
бам лі, лошадь мною привязана есть.
Хаг, стоитъ. Мі хоаг, сі хаг, ауа хаг.
Хагвшас, наливай; лігвше.
Хад, былъ у него.
Хода, который.
Хада, былъ. Аціарс хадах ніц лехде, они должны были
воду принести.
Халх, народъ.
Хауіш, онъ похожъ на него; ліуем. Сі мадіш, ты по¬
хожъ на меня.
ХаЬведда, онъ давалъ ему.; ліЬвді (ліфді). ЛеЪвді чаж ija-
a^6apaj, лошадь, которую нужно отдать, поручи ему.
— 230 —
Xaj—Хац.
ЛаЬвед варва анхѵ,—карва (сосудъ, мѣру), воторок>
нужно дать, принеси.—Jjyheefl чаж чвам^араан,
отданная лошадь потерялась.
Ха]мада, онъ могъ', лцмаде.—Ачас ха^мада ніці ліхде, онъ
могъ, былъ въ состояніи, принести воду.—Mi ма^ма*
да, сі уаімада, ачас хаімада.
Хавух, они хотятъ; ліввед.—Мі ману ауа, сі уаку,
ачас хаву.
XatjB, онъ сказала; лцвісг.—Mi хзе^ар ачас, сі хеі^ар,
аунем ха^в (ла^в), на хваэдв, era хааі^г, ауіард ха^вх.
Хаі^вес, пустъ онъ скажетъ (третьему лицу). Ма уу^о
ле^віег? Что есть (имѣешь) свазать?
Хал, какъ.—Хал ауа, аужі мі,—какъ онъ, такъ и я.
Хадас (о золотѣ въ сказвахъ въ значеніи: очень хорошій).
Халуі, мѣшокъ.
Халхніас, угощай, принимай; лілхніе.—Сі мішгві налхін
хі, ты мною угощенъ есть»
Хама, какъ.—Хама аргі^е анхѵ, ауі геешгд атѵх, какъ
домой привелъ, такъ назадъ возврати.
Хамамдах, они съѣдали у нихъ; лізвеб.—Мамамдах, уа-
мамдах, они съѣдали у меня, у тебя.
Хамнах, они давали ѣстъ ему, мт.—Мі хвамнас ачас,
я давалъ ѣсть ему (ачас), имъ (ауіарс). Мі уамнас
сі, сга—тебѣ, вамъ.—-Сі мамнас мі,—мнѣ; сі хам-
нас ачас, ауіарс,—ему, имъ; сі вамиас на,—4намъ.—
Ауа мамна мі,—мнѣ, уамна, тебѣ, хамна,—ему,
имъ; вамва,—намъ, уамнах—вамъ. —Ауіар хамнах,
они давали ѣсть ему, имъ; ауіар маыяах,—мнѣ, уам¬
нах—тебѣ, намнах (гвамнах)—намъ, уамнах*№*вамъ.
Хан, быкъ.
Хан, время', род. ед. хані, га; им. мн. ханар.
Хащхче, онъ схвитилъ; ліцхче.—Мі хвацхче, я1 схваты¬
ваю. Мі хвіцхче noqc, я схватываю бедро (свое).
— 231
Xaq—Хах.
Xaqa, онъ годится. -Mi Maqa, ci yaqa, ачас xaqa,—у
меня, у тебя, у него есть.—-Mi менада, у меня бы¬
ло.—Mi MeqeHi, у меня будетъ, я буду имѣть.
Xaqepx, они сдѣлали; лідріне.—Mi XBaqp, ci xaqp, ау-
нем xaqep.
Xaqpax, сдѣлалось у нихъ. Mi Maqpa—у меня, ci yaqpa—
у тебя, ачас xaqpa—у него.
Хар, есть у него.—С]орс хар лагудір, у двери есть ручка.
Хасгурда, онъ сидѣлъ; лісгоре.—Мі сгурдас, я сидѣлъ; мі
хеасгурдас чажс, я сидѣлъ на лошади.
Хасѵмда, онъ услышалъ; лісміяе.—Мі масѵмда, сі уа-
сѵмда, ачас хасѵмда ала.
Хассгѵнда, онъ ненавидѣлъ его; лісѵсг.—Мі массгѵнда
ауа (его), сі уассгѵнда ауа, ачас хассгѵнда ауа.—
Сі уассгѵндас, ты венавидѣлъ меня, уассгѵнда (его),
уассгѵндах (ихъ), уассгѵндад (насъ).
Хат, икона; род. ед. хаті, ш; мв. хатре.
Хатбѵна, онъ плевалъ на н?го; літбѵне.—Мі хватбѵнас
ачас, сі хатбѵнас ачас, ауа хатбѵна ачас,—я, ты, онъ
плевалъ на него.—Ауа матбѵна мі, онъ—на меня.
XaTqaiuac, ты бей (много разъ) его (ачас, ауіарс); jiqep.
XaTqyi, онъ бьетъ его.*—Mi xeaTqni ачас, сі xaTqiy, ауа
xaTqyi.
Хат;ѵм, случилось съ нимъ; літ;ім.
Хехв, хахв, jexe, жена; род. ед. хехві, хехвмі; им. мн. лах-
ea, aajxea, jexeap.—-Леххері, невѣста; ліхахв—лі-
чаш, супруги.—JvjexB марал анхад, женатые люди
пришли.—Ліахвалс хоча маре хаву, для женитьбы
нужно хорошаго человѣка.—Ліахвал чі мад хобіц,
жениться не каждый можетъ.
Хахві, позволь; ліхвіе.
Хахеіда, онъ достался емуѵ—Мі о^хеід ачас (ему), сі хахеід,
ауа хахеіда.
Хах—Хеб.
— 232 —
Хахід, онъ побилъ.—Мі хеахд, сі хахд, аунем хахід.
Хахідд, бейте его, ихъ.
Хахіра, онъ проситъ, умоляетъ его; ліхір.—Сі уахіра,
онъ тебя проситъ.
Хацадіх, они мѣняютъ; ліцаді.
Хаіщендас, втыкивай; лііщені.—Mi xeaqqem ачас, я
втыкиваю.
Хачона, онъ (есть) обвязанъ; лічоні.— Мі хвачон, сі хачо-
на, ауа хачона.
Хашгвмін, онъ попросилъ его; лішгеем.—Аунем хашгвмін
ачас.—Лѵпггвем чаж мар ачаш, просимую (которую
прошу) лошадь хочу для него.
Хашне, приноситъ плодъ; лішне.—Мегам ігане хілс, де¬
рево приноситъ плодъ.
Хеаі, многій. Род. ед. хваі, ш.—Хвас лахо, многимъ далъ.
Хеасвд, мы были.
Хеег, у него есть, стоитъ; лігне.—Мі міг hapaq, сі уіг,
ачас хвег, у меня, тебя, у него есть водка.
Хеемсахвре, я служу; лімсахвре.—Мі хвемсахвре ачас,
сі хемсахвре, ауа хемсахвре.
Хвенхріні, я пойду съ нимъ; лінхріне.
Хеецд, я увидѣлъ ею; лідед—Сі хецд, ауа хецад, на хеецадд.
Хеі, я есмъ.
Хеігвні, я плачу; лігені. II. Наст. вр. хвігвні, я плачу.
Пр. нс. хвігвандас. Пр. мн. мігвана. Пр. с. ат;г-
ван (чва^вгван). Давнопр. амвана. Пов. чеа^гван.
III. Н. в. хвегвені. Пр. нс. хвегванолдас. Пр. с.
ахгванан. Вуд. ахгвені. У. Наст. хвагвануне.—Лег*
ені ма уугеа сі? О чемъ плачешь ты (букв. о чемъ
плакать нужно, что есть у тебя)?
Хвіроле, былъ.
Хебжі, онъ будетъ благодаренъ; лібож.—Мі мебжі ачашд,
сі уебжі, ачас хебжі, я, ты, онъ будетъ благодаренъ ему.
— 233
Хеб—Хіч.
Хебчкяені, ты, онъ лопается\ лібечкв.—Мебчвее хан
аргі^е онху, лопнувшаго быка я принесъ домой.—
Чажі мѵбчкяе чяадѵрмех, лошадь отъ котораго лоп¬
нула, схватили (т, е. схватили человѣка, который
былъ причиною того, что лошадь во время ѣзды
лопнула, издохла).
Хевса, утренняя закуска.
Хегвбеніх, находятъ^ лігвеб.—Мі мегабені ауа, сі цегв-
бені, ачас хегвбені.
Хежхан, назвался; ліжхені. Ср. жахе, имя.
Хеваад, ему хотѣлось; лікяед.—Мі мекоад лізвеб, мнѣ
хотѣлось ѣсть, сі уеквад, ачас хевоад.
Хе^вні, онъ скажетъ ему\ лцвісг.—Мішгеі на^вісг лі
анбав, мною сказано есть слово.
Хелече (аца), онъ бережетъ; лілче.
Х(х)елцід, царь\ род. ед. хелцЦі, ш.
Хехѵралда, онъ молилъ его\ лііѵрал.—Мі хвехѵралдас,
сі хехѵралдас, ауа хехѵралда.
Хецад, онъ увидѣлъ; ліцед.
Хепщден, онъ вспоминалъ (ему вспоминалось); ліпщед.
Ачас хепщден ада.
Хі, ecu.
Хізалалщу(і?), ты будешь ходить; лізалал.—Мі хяіза-
•>
лалн)у.—^Чішх меі$вце ізалал, лаяалал даваршв, но¬
га у котораго отрѣзанная ходилъ которыми можно
ходить палками (т. е. человѣкъ, у котораго нога
отрѣзана, ходилъ на костыляхъ).
Хіл, плодъ (одинъ видъ, напр. яблоки или груши, или
сливы и пр.; хілмахіл—фрукты всякаго рода).
Хілсахрал, ты хлопочешь; лілсахрал.
Хін, веселіе род. ед. хіні, ш.—Лілхне, веселиться.
Хіхні, пускаешь, ліхні.
Хічодас, дѣлай: лічвме.
Хоб—&ош. — 234 —
Хобід, онъ можетъ; лібец.—Мі мібіц, сі уібіц, ачас
хобід.
Хозі, есть разстояніе (?).
Хода, нехорошій; род. ед. холемі,
Ходданан, онъ держалъ; ліддані.—Мі мідданан ауа, сі
уідданон, ачас ходданан.
Хорда, у нею былъ.
Хорі, у нею есть.
Хосгурх, они сидятъ у нихъ; лісгвре. Місгурх,—сидятъ
ѵ меня.
Хосданда, было.
Хосдені, остается отъ него; лісед.—Мі хвесдеві ачас,
я остаюсь у него, мі уесдені сі,—у тебя.
Хохал, знаетъ; ліхал.—Мі міхал, сі уіхал, ачас хохал
ауа.
Хохра (хохера), младшій; род. ед. хохремі.
Хохіда, онъ приносилъ; ліхде.
Хохдах, они приносили ему, имъ; міхдах—мнѣ, уіхдах
—тебѣ.
Хочвмінах, они сдіыали; лічеме.—Мі мічвміна, сі уічв-
міеа, ачас хочвміна.
Хоцада-в, пустъ онъ поможетъ-де; ліде.
Хоцеа, онъ видѣлъ; ліцед.—Мі міцва ауа (его), сі уіцва,
ачас хоцва.—Ледед чаж анха, которую нужно ви¬
дѣть лошадь приведи.—Лацад сат;ал аміхд, которою
нужно смотрѣть трубку принеси.
Хоча, хорошій; хочамд, хорошо.
Хочда, онъ былъ (находился).—Мі мічда Дутаго, сі уічда,
' ачас хочда.
Хочіпда, случилось, сдѣлалось.—Мі мічінда, сі уічінда,
ачас хочінда.
Хочірс, случится.
Хоша (хоша), большой, старшій.
235
Ц.—Ц.—Чва.
ц.
Царіел, пустой; род. ед. царіелі.
Цахан, съ.
Цвідд, напрасно. Цвіді мѵгѵргалі, попусту говорящій.
Цод, грѣхъ] род. ед. цода, аш; им. мн. цо^ар, род. цодре.
Цхек, лѣсъ] род. ед.—і. Ліцхвіші, работать въ лѣсу.
Цхір, палочка.
Цховел, животное; род. ед.—і.
Цк<?ер, рядъ.
>
U,qapo, ручей.
Щіліан, чистый] маіщѵліане, чистѣйшій, щіліан І$він,
Духъ Святой.
Ч.
тт 5
Чаж, лошадь.—Чаг, кобыла; цаддоул,' жеребецъ; сабол,
жеребенокъ.
Чвадгар, онъ убилъ; чулідгарі.—Мі чодагр, сі чвадагр,
чваддагар, я, ты, онъ убилъ его.—Ауеем чоамда-
гар, онъ убилъ меня, аунем чоаудагар,—тебѣ, его,
чвандагар—насъ, чѳаудагар—васъ.—Маре жіхадга-
рана квідрас, человѣкъ умиралъ изъ-за тура (въ
поискахъ за туромъ).
Чвадгічх, они задержали; чулігче. А^вігч, афгч, адгіч;
а^вгічд (алгічд), а^гічд, адгічх. —Чулегче чаж qop^e
ат;ген, которую нужно задержатъ лошадь въ домъ
загопи.
Чеаддагрі, онъ убьетъ; чулідгарі.—Мі чот;дагрі ачас, я
убью (умерщвлю) его, сі чеаддагрі ачас, аца ч«щ-
дагрі.—I Мі хаадгарі, я умерщвляю другого. П
Чва—Чва.
— 236
Mi хвідгарі, я умираю. III Мі хаедгарі, и умираю
изъ за другого.
Чвадзиер, онъ собралъ; чулізврі.—Аунем чвадзвер сопел,
онъ собралъ деревню.
Чвадзоран, онъ собралсн.—Соі\ел чвадзоран, деревня со¬
бралась.
Чвадгушх (ауіар) (чвадіэдх), они раздѣлились-. чулітгал.
Чвадквііі, онъ узналъ о чемъ‘Н.; чуліввЪе.—Мі чваі;іввЬ,
сі чат;івв1і, аунем чвадввіЬ діе дагра,—я, ты, онъ
узналъ о смерти матери.
Чвадкаре, отворилъ; лікре. Аунем чвадваре.
Чвяцре(ѵ)ранх (ayiap) (чвацрер^х), они засохли-, чуліцре.
Чвадгугвраех, они ожирѣли-, чуліцавре.
Чвадшанве, принесъ плоды (выростилъ); чулішнаві.—Ау-
нем чвадшанве хіл, онъ далъ плодъ. Пост. вр. Ауа
ашнаві хілс. Буд. Ауа чвадіпанві.
Чвадупш отъ гл. лігее.—Мі чво^ѵг, сі чва^ѵг, ауа чва-
дѵган.
Чвауашдѵн, ты забылъ; чулішдне.—Мі чвамашдѵн, сі
чвауашдгн, ачас чвамашдѵн.
Чвалнабад, уступимъ (въ значеніи повелит.); чулінбе.—
Буд. Мі о^небі, сі ат;небі, ауа а^небі. Наст. I ауа
х(м,у)анбе. II Ауа інбі мішгоуд. III Мі мад хвенбі
ворвс (я не уступаюсь дворянину). IV Хванбдуие, я
заставляю его уступить ему.
Чвантім, онъ изодралъ (исцарапалъ); чулітме.—Мі чвах-
вітм, сі чвахітм, аунем чвантім (самъ себя).—Мі
чвохватм (его), чвауатм (тебя). Сі чвахатм ачас
(его), чваматм (меня). Аунем чоахтім ачас (сго),
чоамтім (меня).
Чоанхадх, они сошли-, чуліхед.—Мі чо^оер, сі чва^ер,
ауа чваніад (сюда); чвачад (туда).
Чваншяед, упалъ-, чулшнрзд.—Мі чонп^ад—чошдад, сі
— 237
Чвл—4<?а.
ч«анііщад— чсанщад, ауа чваннк^ад—чваш^ад (сю¬
да-туда).
Чшуші, утомился; чулііуші.—Мі чваіуші—чвопѵш, сі
чваіуші—чвацуш, ауа чваг^ааі—аунем чвагуш (уто¬
милъ себя—утомилъ другого); аупем чваміуш (ме¬
ня), чвауг\іш (тебя).
Чвaqлiнe, онъ натолчетъ,—Мі чoqлшe уімс, сі qeaqjme,
aya qeaqaiHe.
Чварда, онъ былъ.
Чоасгурда, онъ сѣлъ; чулісгвре.—Мі чосгурд, сі чвас-
гурд, ауа чвасгурда.—Мі жілохсгурд чажс, я сѣлъ
на лошадь, сі жілахсгурд, aya жілахсгурда.
Чва'^внедес, пустъ онъ напоитъ; літ^пе.
Чеа^даган, умеръ у нею; лідгарі (?). Аудаганх,—у васъ.
Чоатзоре, я соберу; чулізсрі.
Чват^мамх, они съѣли у нею; чулімом.—Мі чот;амм, сі
чва^аыи, аунем ч<?ат;мам (я, ты, онъ съѣлъ у него).
Аунем чваммам (у меня), чеаумам (у тебя).
Чва^сасдкѵн, онъ оюрчился, опечалился; чулісдіке.—Мі
чвамсасдвѵн. діе дагра, я опечалился смертью мате¬
ри, сі чваусосдвѵн, ачас чва^сасдвгн.—Чаж ісдіке
II, наст. вр.) Ьунгрі лігемс, лошадь сердится сѣд¬
ла поставленію (т. е. что ее хотятъ осѣдлать).
Чва^хвідах, они отгадали, узнали; ліхвіе.—Мі чвот4х<яд,
сі чва^хвід, ауа чва^хсіда.
Чсаундѵмах, они опьянѣли; чулішдме.—Мі чвамшдѵма,
сі чваушдѵма, ачас чсат;шдѵма.
Чвахчімх, они гонятся внизъ; чулічем.—Ауіар чвах^амх—
внизъ, — жесчімх, — вверхъ^ ауіар ахчімх, —* сюда,
ауіар ес4імх,—туда.
Чвачхшус, охудѣли; чулічхеіу—Мі чяочхаг^легд лірдешв,
я исхудалъ отъ нездоровья (нехорошимъ бытіемъ);
сі чвачхаіу aya чвачхац.
— 238
Ч$а—Чвсе,
ч
Чеацвір, онъ оставилъ; чуліцвре.—Мі чоцур ауа, сі чеа*
цур ауа, аунем чвацвір.
Чвемн, сдѣлай] лічоме,—Мі хвічо, я дѣлаю (вообще).—
Чомінд, сдѣлайте, аунем чомівес, пусть онъ сдѣлаетъ.
Чвесгапе, омз поставилъ; чулігне.—Аунем чвемгане aya,
аунем чвеугане сі; аунем чаенгаве на, аунем чееу-
ганед сга, аунем чвесгане ayiap.
Чвесге, онъ поставилъ’-) чулігем. Мі чвесуг, сі чвесѵг,
аунем чвесге.
Чвесгепі, поставлю] чулігне.
Чвесгурнале, онъ покатилъ ихъ; чулігврані.—Мі чвес-
гурнал боіупар, сі чесгурнал—, аунем чвесгурнале,
на чвелгурналед—, сга чвесгурналед, ауіард чвес-
гурналех.—Мі чвечгурап боеіуп, сі чесгуран, аунем
чвесгурне, на чвелгурнед, сга чвесгурнед, ауіард
чвесгурнех (я, ты, онъ, мы, вы, они покатили ихъ
(боіупар, мальчиковъ),—его (боеіуп, мальчика).
Чвесра^в, онъ упалъ] чуліре^в.—Мі чвесер^в, сі чесер^в,
aya чвесгра^в.
Чвессад, онъ остался для него; чулісед.—Aya чвемсад,—
для меня,—чвеусад,—для тебя,—чвенсад,—для насъ.
Чвессгвеуні, встану; чулісгвуіне.
Чвессгурда, онъ сѣлъ; чулісгвре.-—Мі чвессгурд, сі чес-
сгурд, ауа чвессгурда. (Аунем чвессгуре, онъ поса-
дидъ (другого).
ЧвесЬурне, послушался. Мі чвесЬуиар, сі чесЬунар, ау¬
нем чвесИурне.
Чвесцэане (аунем), онъ увидѣлъ; чуліцване.
Чвесцеениі, увидишь.
4ecefj, колѣно; род. ед. чо^і, ш; им. мн. чоі;ар. Чазс-
чоі^ве, онъ сталъ на колѣни.—Чоцар хахід гім-жі,
колѣнами ударился о землю.—^yjija хезгі, колѣно
болитъ.
— 239 —
Чеі— Чуі.
Чеі, жестяной.
Чі, все; чігар, всегда, чігарішд, навсегда; чіаг, вездѣ.
Чіэеѳ, зять; род. ед. чіжемі; и и. мн. чіяшл или лдчжя.
Чі*і, сначала; чі^д, до.
Чі$ард, скоро.
Чомін. онъ сдѣлалъ; лічвме. —Аупем чоміе ала, онъ сдѣ¬
лалъ это.
Чоодѵрве (аунем), онъ повѣрилъ; чуліураве.
Чоэдародл, я потерялъ; лі^раоі.—Сі чва^арвал, аупем
чвад^арвале.
Чо’^наба, онъ уступилъ для него, нихъ; чулінбе (ауа чоі;-
наба ачашд, онъ уступилъ для него).
Чот^оргад, онъ обманулъ (насъ, васъ, ихъ).—Мі чвам-
^орва, сі чвау^орва, ачас чот^орва (меня, тебя, его).
Чоі;шдахх, вышло у нихъ; лішдех.—Мі чвамшдах діар,
сі чваушдах, ачас чо^шдах, на чваншдах, сга чвау-
шдахх, ауіарс чо^шдахх діар,—у меня, тебя, его,
насъ, васъ, охъ вышелъ хлѣбъ.
Чоххідх (ауіард), они снесли; чуліхде.
Чу, чубав, внизъ.—Ауа апщад чу, онъ упалъ внизъ.
Ніц ес?4рі т;ана^ чуі^ван, вода течетъ внизъ по горѣ.
Чяадзіган, онъ поселился; чулізге.—-Мі чяа^взіган, d
чоа^зіган, ауа чвадзіган.
Чуяап^алве, пусть подождетъ; чулі?4алве.
Чува^шдіхене, пусть заставитъ покончить; чулішдхе.
Чу-в-ацвір, пустъ-де онъ оставитъ; чуліцяре.
Чу-до-квіЬа (вод, пока), пока не узнавалъ, не испытывалъ;
чуліввііе.—Мі чу-до-ввіЬас ачас; сі чу-до-ввіЬас ачас,
сі чу-до-муввЬас мі; ауа чу-до-ввіЬа ачас, ауа чу-
до-уѵввЬа сі, ауа чу-до-муввЬа мі.
Чуіэвбі, ѣстъ; лізвеб.
Чуізобдах, они съѣдали.
Чуірдіх, будутъ.
— 240 —
Чуі—4qi.
Чуішхвні, прячетъ; лішхвні.
Чу^ваа, внизу. Чу^ван^е ісга, внизу во внутрь.
Чуларід, мы есмы.
Чулершід, чтобы постелитъ) чулірші.
Чулічод, сдѣлаемъ; лічоме.
Чулохвцвірна, я заставилъ броситъ; ліцхвре, оставить.
Чулузгуне, поселенный) чулізге.
Чулгдіаран^о, послѣ ѣды) чулідіарал, ѣсть. (Ср. діар,
хлѣбъ).
4ynaqa, есть (находится).
Чумахвіе, встрѣтишь; чуліхвіе.
Чухаву, нужно. Ачас хаву діар, ему нуженъ хлѣбъ. Ачас
чухаву чаж-^а т4е^р, ему нужно за лошадь .деньги.
4yxaqep, онъ исполнилъ) 4uiqpiHe. Mi nyxeaq, сі nyxaq,
ацнем 4yxaqep.
Чухагаме, зазвонишь) чулішвые.
Чухозвра, собрано у него) чулізврі. Мі чумізвра, сі чу-
цізвра, ачас чухозвра.
Чухѵгем, поставишь) чулігем.
Чуцгірах, они оставляли; чуліцвре. Мі чуцвірас, сі чуц-
вірас, ауа чуцвіра.
Чучомін, сдѣлалъ) чулічвме. Аунем чомін ауа.
*
Чала, рѣка.
Чаш, мужъ; род. ед. чаші. ^важар анхадх, мужчины
пришли, ^важмаре, взрослый (Ср. лЦожал, родить
дитя). Лечшорі, будущій мужъ.
Чвер, ворона.
Чір, бѣда) род. ед.—і; чірар, бѣднявъ, бѣдный. Лічір,
д'Ьлаться бѣднымъ.
Чішх, нога. Чі(ѵ)шхаш, хороводъ.
4qiHT, сынъ.
241 —
ІИ.-Шгв.
III.
ІІІаоарден, названіе птицы (соколъ?); род. ед. шавардеві.
Шгом, просьба.
Шдім, ухо; род. шдімі, іш; ни. мн. шдѵиар.
Шдуве, снѣжитъ; лішдве.
Шігад, сразу, тотчасъ.
Шук, дорога; род. ед. шувві,—ш; им. мн. шуввар. Ліш-
В0І, сдѣлать дорогу.
•V
16
СВШТСКІЯ ЛЕГЕНДЫ И ПѢСНЯ.
<. - ‘''-л а л, ,
(Записалъ и перевелъ Д. Марггани изъ с. Мулахъ).
Лілшгзарі апхаареш.
1. Лашгарісга хвілашгарі;
2. Лахмулд лашгар амчеделі—
3. Маг лѵ^іші Лахмулдаре.
4. Чу-лузверлішд бачаш бог-жі.
5. Цгѵраг богаш гвімазіра;
6. Аш гвібіна ліз-лічеді.
7. От;ар I^ioqc хеыауале
б. Ішгвдаш гезлаш лінахрінес.
9. Базіше гушгвеі садгома.
10. Ацхаз чубен міндвер-ісга
11. Мермаш д,інарс жівлігналед;
12. Пашід гу^ван чів танаре;
13. Беражд лѵганх гушге гуаре.
14. Жів-лашѵдад аі\хазарес.
15. Ледаріелед адхазарес,
16. Агусазарес ладЬеніелед.
17. Хошал хохралс гвЦаіувех,
18. Хохрал хошалс лоі$аі$інед.
19. Амасіпі нішгвеі хапгаре
20. Убзад бідах аіуюі зісхас,
21. Міне мут4хмі чу гвідгара.
22. Хваі ijona6 на гваі;хена:
23. Лгшкаді міне дашнаре
24. Ехварс ху^ванх лачіарад;
25. Лал^аша міне дхвадваре
26. Боіупарс ху^ванх лагвраналад.
— 243
Нападеніе (во&свомъ) на абхазцевъ *).
/
л
1. Войскомъ собрались;
2. Изъ Лахмульда *) войско выступило—
3. Всѣ отборные лахмульдцы.
4 Всѣ собраны у каменнаго моста.
5. Св. Георгію моста славу—мы—воздали:
6. Такъ начали идти (впередъ).
7. Отаръ Ціока 3) упрекаетъ
8. Семерыхъ сыновей за—взятіе—съ—собою.
9. На—эту—ночь нашъ ночлегъ
10. Абхазіи ниже на полянѣ.
11. На другой день утромъ мы поднялись;
12. Легки были у всѣхъ тѣла;
13. Какъ желѣзо окрѣпли наши сердца.
14. Мигомъ—набросились на абхазцевъ.
15. Сражаемся (съ) абхазцами,
16. Абхазцевъ мы рѣзали.
17. Старшіе младшихъ ободряли,
18. (Мы) младшіе старшихъ ободряли.
19. Алмазныя наши оружія
20. Жадно проливали абхазскую кровь,
21. Ихъ предводителя уже убили.
22. Много добра мы достали:
23. Въ серебряной оправѣ ихъ шашки
24. Жены (наши) имѣли кочергою;
26. Сырницы ихъ котлы (*• «• «оми ш кр. енра)
26. Дѣти (наши) имѣли для ватки (т. е. катали).
*) Переводъ сдѣланъ вообще блнвко къ подлиннику, а пѣош и парная
геада почти дословно.
*) Селеніе, лежащее на зинадѣ Сванетіи.
’) Отаръ и Ціокъ изъ фамиліи Д&дшпвѳііанн.
— 244 —
Самал.
»
Пуі, лучцунев хі Самал. ере Швант4е мад анцу І^рістеі
Еснар, шомваі І^рісте І^арг4-Імре^-ісга ашнавда хілмахілс:
цурденс, вісгвс, іцхс і ішган,—Самал Швант;е амхедлі. Шом¬
ваі Крістес ;.#а-от4зігра лішнаві хілмахіліш Б^ар^-Імреет;, ечун-
?to еуі алмазлі Швавт;е; маре ісг шукв-ісга цісраі Самал лах-
хвіева і хоцва: „ Цуст, Сі аш цвідд ес’рі Леніуніерат;е, ечег
мі хвардас (лаід ат;хе rap он^врі ечхаы) і мі о^шанав ечег
маг хілмахіл. І^рістес ткіцд лоххалда Самалаш амбвар і вешгд
есчвен. Еуі хасгурда panic; жі-лачвен-жі рашд сгвебне чішхар
хахід бач-жі, хедваі-жі цолреш назмар жі-ессадх. Бач чу^ван
ахдваб ліц, хедваід охт4ене т4хвім сарагс. Назмар рашіш еу
бач-жі ат;хе-і т4ера Лл адгілс хажха „Крісте вачон “. Аі імг4а
мад арі Шванс хоча хілмахіл: цурден, сімінд, і ішген. І^а-
т;ера, ере Самалс маг хола гар о^шанва Шванс, чу-о^ча^вна
еуі; І^рістешд чот^орва. Ам?>а ач^уне ечіс маг мушван. Шван
еунем адхаце.
Сотвореніе міра.
Лѵмарлі дврев, шомваі *) де дец лгмард, де гін і де
еуі, маі ат;хе еуіар-жін арі. Маг лѵмарлі лѵлцаре 2) ліцвш,
ду^ош. Ал дугат несга-ісга лѵмгенелі 3) caMqap коу і коу
несга-ісга лѵмсгвеу 4) ^ербе^. ^ербат; жахжара 5) міч-гар коу-
ісга лірде, чу-от4бічква 6) коу ешдіеру версті вавім 7) і жі-
амхедлі. Ечца еунем жаизѵсве 8) ліц, і ліціш і гімі турмі-
на 9), маі арда коуа гіркід t0), ^ерт;ем ацвіл и) japxe: ашхв
нацвіл-ханца ,а) анцесе 18) <^ерт4ем дец, мерма-ханца гім ма-
ремішд і і^вінлѵмгеналешд '*). Маре ^вінлѵмгене десама арда
когда, *) покрыто, а) поднималось, •) существовалъ, ь) наскучило, *) онъ
раскралъ, ’) на протяженіи,в) высушилъ, ѵ)смѣсь, ,0) вокругъ, и) раздѣлилъ, п) ча¬
сти изъ, и) сотворилъ, и) для живыхъ существъ.
— 245 —
Самоѳль (Сатана).
Тьфу, проклятъ будь сатана, что въ Сванетію не пу¬
стилъ Христа! Говорятъ, когда Христосъ въ Карталиаіи-Име-
ретіи производилъ плоды: виноградъ, яблоко, грушу и другіе,
сатана въ Сванетію пришолъ. Когда Христосъ окончилъ про¬
изводить плоды въ Карталиніи-Иыеретіи, потомъ онъ напра¬
вился въ Сванетію; но на половинѣ дороги проклятый сатана
встрѣтилъ (Его) и сказалъ: „Господи, Ты такъ напрасно идешь
въ свапетсвую страну, тамъ я былъ (какъ-разъ теперь только
иду оттуда) и я произвелъ тамъ всѣ фрукты. Христосъ за-
правдѵ принялъ сатаны слова и назадъ повернулъ. Онъ си¬
дѣлъ на раши; во-время поворота вонь передними ногами на¬
ступилъ на камень, на которомъ копытъ слѣды остались. Изъ-
подъ камня потекла вода, которая дала начало источнику.
Слѣды раши на томъ камнѣ и нынѣ видны (извѣстны). Это
мѣсто называется „Поворотъ Христа“. Вотъ почему не есть
(нѣтъ) въ Сванетіи хорошихъ фруктовъ: винограду, вуі^рузы
и нроч. Извѣстно, что сатана все дурное только произвелъ въ
Сванетіи, проклялъ ее; Христа обманулъ. Поэтому прокли¬
наетъ его всякій сванетъ. Сванетію онъ погубилъ.
Сотвореніе міра.
Было время, когда ни неба не было, ни земли и ни то¬
го, что теперь па нихъ есть. Все было покрыто водою, мо¬
ремъ. Посрединѣ этого моря поднималась высокая свала и
въ срединѣ свалы былъ Богъ. Богу наскучило быть въ свалѣ
одному только, и Опъ раскрылъ ее на протяженіи 12 верстъ
и вышелъ ивъ нея. Тогда Онъ осушилъ воду, и смѣсь воды
и земли, что была вокругъ скалы, Богъ раздѣлилъ на двое:
ивъ одной части сдѣлалъ Богъ небо, ивъ другой землю для
246
чіце ’), ечцас ^ербат; мажаршв *) цім 3) охпщад *) лерс-
гвен ^ан-хан і еуі есцадган 5) Мцем Т^арінгзелд, ечун^ве
лер^ан т;ан-хан охпщад ешхву і^ім і еуі есцадган Г)бріел TJar-
рінгзелд. Хваі хан ачад. ^ерт;а лумсгоуш °) i^BeqaHa-жі анце-
сан 1) хваі ^він-лѵмгене і ыарал. ^ербет; і міча ангвлезар
ізелалх ^eeqaea-icra ушхуд 8). Ашхв ладе^ шувв-ісга лаххві-
дах еуіарс ешхві махе-^важ 9) і ечіс лахчведдах: „ ісгвеі
^в&жар імег аріх?“ Махе-^важд лахтіх: „^важар ачадх qap-
qam 10) ла^хел^е“ “). „Маі хадх qapqmi лі^хелі?"—Еуіар
ачадх пілі даба 12) нашхатв лагахат^е, маре еуіс адаід 13)
чуд 14) аддавші jepeaxe і ечіш беджі на і еуіарс qapqain ан-
чѵдні 13) і ечас еуі над хоча, ере еу даб чу анцвіренс 1в)
ушхтадв.—„А хехвар ісгвеі імег аріх?“ — „Еуіар ачадх і$ім
лашдебт;е“ |7).—Хамаірм лашдеб^е? “—„Аш ере нішгеш мез-
бел адган і еуіар ачадх ечіш лагвана^е; шомваі наі ^ервале
адвдагрід, ечда і еуіареш лаххва анхденіх нішгеш лѵдгаргш
лагванаде “. Хваі-хваі чіс лахчведдах еуіар ал махе^важс,
маре^ чі-ісга т4веліан 18) анбавс 19) хатха. Мевар ат;латѵнда
^ербат; еу амсуалд 20) і ечіш т;вел і адхерне 21) мічашде.
Ечас жахад хежхан 23) fjrvpar. Хваі адзелалех 23) ^ер-
дем, і міга англезард i^BeqaHa-ісга мінеш рашарш; чіаг аз-
свах зѵ) ліцс маралешд і вешгімпілс еуіар хецадх уведіас
мусі гвард т;вет;нам д^ѵд 35) бачс і ачадх намцвін-да еу ба*
чаш; маре семі міча цаханчу-мѵнхралад мад адхернех ^ер-
бет; еу бач-Myq і оджо^удх ечіс мерма шувс. Вешгд есчвенх ав),
маре ангвлезард мадѵд 27) о^жо^удх еу бачт;е. Ечда ^ер^ем
хадв міча ангвлезарс: „ала ісгвеі Ьеріоб зв) лі, ере наі бач-
Myq дош алчадд, зв) адо наі жі-гвебгвен 30) еу т;вет4ее бач.
') еще, ’) отъ скуки ’) слеза, ') упала, ‘) сдѣлалась, •) по-иовелѣиію, ’) со-
ткорилось, •) вмѣстѣ, •) ювоша, “) ссору, ") чтобы искать, **) даб, нива, “)
опять, **) токи, “) произойдутъ, и) мы оставили бы, 11) для ааііимапія, ") униый,
”) аибав, отвѣть, ,0) челоиѣкі, ”) привели, взяли его, и) жахе, имя, иазвапъ б.,
”) ѣздила, ’*) лізске, сушить, п) огромный, 5і) аериулись, *’) ис опять, **) хи-
троеть, ”) подошли, ••) пашяи бы.
— 247 —
людей и живыхъ существъ. Но живыхъ существъ еще не бы¬
ло; тогда отъ скуки у Бога ивъ праваго глаза упала слеза,
и она стала Михаиломъ Архангеломъ, потомъ изъ лѣваго гла¬
за упала слеза и сталъ Гавріилъ Архангелъ. Много прошло
времени. По повелѣнію Бога на землѣ создалось много живыхъ
существъ и люди. Богъ и Его ангелы ходили вмѣстѣ по все¬
ленной. Разъ въ дорогѣ встрѣтили они одного юношу и спро¬
сили его: „гдѣ ваши мужчины?" Юноша отвѣтилъ: „мужчи¬
ны пошли искать ссоры". „Для чего имъ ссоры искать?" —
„Они пошли крайнюю ниву плетнемъ загораживать, но ее опять
тамъ испортитъ кто-либо и изъ-за нея между нами и ими
ссора произойдетъ, и для насъ было бы лучше, еслибы ниву
мы оставили неогороженной". — „А женщины ваши гдѣ?„ —
„Они пошли слезы занимать*. — „Какъ слезы занимать?" —
„Такъ, нашъ сосѣдъ умеръ, и онѣ пошли его оплакивать;
когда и у насъ кто-либо умретъ, тогда ихъ жены прійдутъ
къ намъ нашего покойника оплакивать". Много-много о чемъ
спрашивали у этого юноши, но обо всемъ онъ давалъ умный
отвѣтъ. Очень полюбилъ Богъ того человѣка и его умъ, и
взялъ его съ Собою. Имя этого человѣка было Георгій. Мно¬
го ѣздили Богъ и его Ангелы ио міру на своихъ раши (чу¬
до-коняхъ); вездѣ осушали для людей воду и, наконецъ, уви¬
дѣли они огромный камень, бѣлый какъ снѣгъ и пошли по
направленію въ нему; но три Его спутника не привели Бога
къ тому камню, а повели Его по другой дорогѣ. Вернулись
назадъ, но ангелы опять таки не привели въ тому камню.
Тогда Богъ связалъ свопмъ ангеламъ: „это ваша хитрость,
что мы въ камню не могли подъѣхать,—а то мы нашли бы
тотъ бѣлый камень". Ангелы сказали: „очень хорошо, мы
поведемъ въ бѣлому камню, но думаемъ, что, кромѣ зля и
ущерба, никакой пользы не принесетъ нямъ, (что) мы увидимъ
бѣлый камень. Подошли къ камню. Богъ ударилъ кнутомъ
камень, камень разбился и изъ'него вышелъ сатана и сразу
— 248
Англезард ха^вх: ,гун езар, наі qa-еужо^вад т;вет;наш бачт;е-
ісга, маре наі хвачкварід, *) ере холам-ѵві^а і цагаб-ѵн^а ма¬
ма саргібд а) гвіхдені наі ^ве^ваш бачаш ліцед. Сга-ачадх
бач-Myq. ^ер^ем бачс мадрах 3) хахід, бач чу-ацаэдв 4) і еч-
хан^а лахшгаб Самал і шішт сга-хацхеч ^ерт;а рашс. ^ер^ем
лімуруі 5) адсамціеле 6).—Ечі^ас ангвлезар гірвід ахцхапх
самалс і о^бінех ечас лічвдіел: „jap лі уа ед іша цусд мі?*
Самалд ха^в ^ербат;: „Мі і Сі ерг^ѵдаш гвічда бача несга-іс-
га; мі і Сі ер.^ѵда ешху гваріш лішд; мі бача гвігв хві, еужі
хамваі і Сі, еуа мі і ма ламіт4 і^вечана-хані^а. ^ерт;ем лахба-
ріе 7) лесмар^лад *) Самала шгом міча ангвлезарс. Еуіард
aqeixx маг самд: ашхв нат;ід aHcqex маг луіар амсуалдар,
мермад і^унар лѵдцар амсуалдреш, месмад маг ^вінлѵмгенал і
вапр. <^ерт;ем авулвуЬе *) мічашд амсуалд і і^вінлѵыгенал,
самалд анулкуЬе маремі і$він; маре амежі ангвлезард есі$імх І0)
ешху піроб: еуіард хаі^в самалс: „самал, сі мевар ном уача, 11)
уіхалдедс, ,а) ере маремі і^він ірді ісгва шѵн-ісга ечі$ад rap,
од ^ербат; гезал до ах^ені, хедваі і анхавсрі 13) лѵдцар ам-
суалда цунарс ісгва ліцусд-хан^а. Самалд лахтіх, ере од ^ер-
батй ах^еві гезал, ечцад хваі, мевар хваі хан адрі і міч і алі
і s-a-xap, і ечун^во ауадѵд 14) хваі маремі г^вінс адаване уаі
мічаш^е. Самалд aHcqe 1S) уочхеет; і гірвід д^від ахцхіп, ашхв
агілс есцвір |б) мад хваі хуруул, хедва-ісга і ес^ѵрдах амсуал-
дре цунар: уочхе^-ісга ардах хваі qayjap; еуіар самала нам-
хога-жі ,7) чінуввжі 1в) ачірах г^унарс. Хваі хан ачад, ере
аижі ічірол маремі і$він уочхет;-ісга; маре aHhe двревд, шом-
ваі хеквес-ере ал^енелес <^ерт;а Гезал. ^ербат( лохжіеда ,ѳ) qy-
нар амсуалдреш і анундуне 20) еупіроба лівгѵре, хедваі міча
і самала несга есдан аі) i^eeqana лаі;еі-жі. £ерт;ем і міча
') ми думаенъ, польза, *) шутъ, *) разбился, ‘) ііояоіди, ‘) просилъ,
’) предложилъ, •) для обсужденія, •) выбралъ,,д) прибавили,") радуйся, п) eiiat,
") набавить, ") опять еще, '*) сдѣлалъ, '*) оставитъ, ,т) приказаніе старшаго, во
, главѣ, ") всячесаи, ") сжалился, м) пожелалъ, и) было ацклпчѳио.
— 249
схватилъ коня Бога. Богъ просилъ о помощи,—тогда ангелы
окружили сатану и начали его спрашивать: „кто онъ или чей
онъ властелинъ?“ Сатана сказалъ Богу: „Я и Ты оба мы
были въ срединѣ камня; я и Ты, оба одного рода (фамиліи,
происхожденія, гваріпі); я есмь сердце камня, какъ и Ты,
потому и удѣли мнѣ что-либо изъ вселенной. “ Богъ предложилъ
своимъ ангеламъ обсудить просьбу сатаны. Они раздѣлили все
на три части: въ одну часть выдѣлили всѣхъ живыхъ людей,
въ другую—души умершихъ людей, въ третью всѣхъ живот¬
ныхъ и птицъ. Богъ выбралъ себѣ людей и животныхъ, са¬
тана—душу человѣка; но при этомъ ангелы прибавили одно
условіе,'—они сказали сатанѣ: „Сатана, ты очень не радуйся!
знай, что душа человѣка будетъ въ твоихъ рукахъ дотолѣ
только, пока у Бога не родится Сынъ, Который и избавятъ
отъ твоего господства души умершихъ людей". Сатана отвѣ¬
тилъ, что пока у Бога родится сынъ, до тѣхъ поръ много,
очень много времени пройдетъ и ему этого достаточно будетъ
(хватитъ), и онъ еще иного человѣческихъ душъ приманитъ
къ себѣ. Сатана сдѣлалъ адъ и вокругъ стѣну обвелъ, въ
одномъ мѣстѣ оставилъ небольшое отверстіе, черезъ которое
и входили души людей: въ аду было много дьяволовъ; они, но
указанію старшаго сатаны, всячески мучили души. Много
времени прошло, въ которое такъ мучилась душа человѣка въ
аду; но настало время, когда долженъ былъ роднться Сынъ
Божій. Богъ сжалился надъ душами людей и пожелалъ то
условіе исполнить, которое между нимъ и сатаной было заклю¬
чено при дѣлежѣ вселенной. Богъ и Его ангелы сотворили по
этому дѣлу совѣтъ; всѣ высказали свои мысли: одинъ ангелъ
сказалъ, что онъ знаетъ двухъ праведныхъ супруговъ, у ко¬
торыхъ есть одна дочь, по имени Марія. Тогда Богъ взялъ
яблоко, вдунулъ свою душу и отдалъ ангеламъ. Оии взяли
яблоко и поціли въ домъ къ Маріи. Марія была (очень) пре¬
чистая дѣва: въ то время въ той странѣ не было такой во
— 250
ангвлезард aHcqex амчем-жі сарчлоб; чіем раі^вх міне ніне
саазр; ашхв авглезд раі^в, ере міч хоцгх ]) іеру мар^ал 2)
хехв-чаш, есваіс xaqax ешхву діва, жахалѵыдад Ламаріа. Еч-
і^ас 2ерт;ем авхід вісгв сгоедвііл 3) міча цвів і і^а-лахвен
авгвлезарс. Еуіард адіех вісгв і ачадх Ламаріаш і$орт;е. Ла-
иаріа ласв гув Пділіан Діва: еучЦа еу i^eqauac дар арда еу-
гваі чівш хоча діва, імжіваі Ламаріа. Авгвлезар ачадх Лама¬
ріа цорд, маре IJа деса арда агіс: Eyi аищвдіелда 4) лере^вс
сараг-жі,— ангвлезар і^а-ачадх ечхав. Г^абріел 'уарівгзелд,
міча іуі-уцвенад, адввар ечі сгвебіячу <^ерт;а наЬод вісгв. Ла-
маріад жі-аввід 5) вісгв і ат^ац с) сумін ечас, маре наха-
іу вазмар 7) еші деса ест;енанх 8) вісгв-жі; вешгімпілс Ла-
маріад сга-есде еуі хвенажт4е 9). Ам чікс Г^абріел І^арінг-
зел і^а-лахцвенав 10) Ламаріас і хавв: „уачопдедс, Ламаріа,
ере вісгві нахац-цахая аучѵд Щіліан Квін, сі чу-хЦнаві і
ахт^ені Гезалс; Еуі іра К.рісде, ам?4а цділіанд хордас і хепур-
^хілдас и) чіс еуаалібс, маі ^ербат; мод халат. Ламаріас лах-
саввралѵн 12) ал анбав ангвлезіш, маре ечун?4о хваі дідаб
ха^в ^ербат^. Ткіціанд, імваіжі авгвлезд хаі^в Ламаріас, еужін
адзѵгран; міча дврев-жі Ламаріас ахт4енан Гезал Бе^лемі і4а-
лаі$с. І^рісде мевар чіуард іцхашда ,3) і еукаліб ^веліав ласв,
ере чу-арда мач лѵмбже. Ашхв-жі І^рісде жі-анпрісдав 14) і
ечун^о адбіне літгврі ерсваніш 1в) і чі хочам гар ха^верда
чіс. Лѵмсвадад хамхеравна 1 в) ерсванс, jap лі ткіц ^ербет; і Мі¬
ча лумсгвеу. Jopin і^адаг-жі Крістед хаі$в ерскавс: „Наі агв-
^елі 1?) хошам і^вішемі 1в) чапані lfl) лЦіу.“ Халхд деш анме-
хре ал амбвар. Месмам ладе?4 ауад ;4ад ха^в Крістед ѳрсвавс
ал амбвар. Ечіуіс ашхв махе-^важд хаі$в: „Муцврі вішгвѳі,
ім^а до ліх ісгві анбвар, наі деш ахвмехред, жі-анмехравін30)
’) зиавть, ’) правсдиыхъ, 3) вдунулъ въ него, *) стирана ‘) взяла, •) ог-
кусила, 7) слѣди, *) остались, *) за пазуху, |0) показался, м) остерегайся, •*) уди¬
вилась, ”) росъ, '*) крестился, ’») народъ, “) объяснялъ, *’) предстоитъ намъ,
“) песку, родит. ••) ноши, ,0) объясии.
251 —
всѣхъ отношеніяхъ (всѣмъ) хорошей дѣвушки, какъ Марія.
Ангелы дошли до дома Марін, но Ёя не было дома: Она сти¬
рала бѣлье у источника, — ангелы пошли туда. Архангелъ
Гавріилъ, не доказывая себя, подбросилъ данное ему Богомъ
яблоко. Марія В8яла яблоко и откусила отъ него три раза,
но укушенія слѣды такъ и не остались на яблокѣ; наконецъ,
Марія положила его за пазуху. Въ это время Гавріилъ Ар¬
хангелъ явился Маріи и сказалъ: „ Радуйся, Марія, что съ
укушеніемъ яблока въ Тебя вошолъ Святой Духъ, Ты зачнешь
и родишь Сына; Онъ будетъ Христосъ, а потому будь свята
и остерегайся всего того, чего не любитъ БогъМарія- уди¬
вилась этой вѣсти (слово) ангела, но потомъ много просла¬
вляла Бога. Дѣйствительно, какъ ангелъ сказалъ Маріи, такъ
и исполнилось; въ свое время у Маріи въ Виѳлеемскомъ го¬
родѣ родился Сынъ. Христосъ очень быстро росъ и такой
умный былъ, что всѣ были удивлены. Однажды Христосъ крес¬
тился и затѣмъ началъ учить народъ и всему хорошему только
училъ всѣхъ. Ясно объяснялъ народу, кто есть истинный Богъ
и Его законы (желанія). Два раза на проповѣди Христосъ
сказалъ народу: „Намъ предстоитъ большія тяжести песку
переносить!" Народъ не понялъ этихъ словъ. На другой день
опять потворилъ Христосъ народу эти слова. Тогда одинъ
юноша сказалъ: „Учитель нашъ, что не суть (означаютъ) твои
слова, мы не поняли, объясни ихъ хорошо, и мы сдѣлаемъ
(исполнимъ)".—Тогда Христосъ сказалъ: „Слѣдуйте всѣ 8&
Мною"! Народъ послѣдовалъ за Нимъ и Христосъ привелъ
ихъ всѣхъ въ адъ, разрушилъ его и вывелъ оттуда умершихъ
и отвелъ ихъ въ рай; рай заготовилъ варанѣе Богъ. Такимъ
образомъ Христосъ побѣдилъ сатану и разрушилъ его царство
—адъ. О преславный Христосъ, какія дѣла Ты содѣлалъ!
252 —
еуіар хочанд, i наі чу-хвічод“.—Ечі^ас І^рістед xaija: »ам-
чамд маг Вешгім!“ Халх а^чаы Міч вешгім, і І^рістед адхер-
не еуіар мат уочхет^е-ісга, чу-арЦв *) еуі, і ^а*антіх еч-хан-
г^а лѵдгару і сга адгене саме^хв^е; саме^хв анмаре сгвебнав
^ер^ем. Амжі амвалібд І^рісде жі-ахдінда а) самалс і чу-о^-
рЦв міча сацусд уочхеет;.—Оі хіадул І^рісде, иаі начвем Сі
ачвемн!
') раарушніь, ') побѣдилъ.
МИНГРЕЛЬСКІЕ ТЕКСТЫ
записаны и переведены
на русскій языкъ подъ наблюденіемъ
Ив. Е. Петрова,
учителя Кутаисской (въ м. Хона) учительской сеишіарін.
/
1. Мингрелская азбука.
2. Пословицы и загадки.
3. Пѣсня о крестьянскомъ сынѣ.
4. „ о крапивникѣ.
5. „ о комарѣ.
6. Сказка о царѣ Музарбіи.
7. „ о царскомъ сынѣ и о воспитанникѣ Ндеми.
8. Словарь въ пѣснямъ и въ сказкѣ (7).
I
МИНГРЕЛЬСКІЯ ПОСЛОВИЦЫ, ЗАГАДКИ, ПѢСНИ
и сДазки.
Мингрельская азбука *).
Гласные: **) 6е а О- U Г
Согласные: Губные: *?Ъ cf~ &
Переднеязычные: /ЛЬ
У
іи
Заднеязычные
.. /
л?
Плавные: л -Л
*С & ^
/
сс
Сложные согласные: Ъ
у г
9 У
Дыхательные
: Л
а
\ б, в, г, гѵ д, j, е, ж, у, з, h, і, fc, *, ц,
°> Р> с> т> Ъ У> *> ч> \ “ѵ ѵ> 8-
*) Скорописная азбука предложена Императорской
®аУа;. для практическаго употребленія.
**) Долгота гласныхъ выражается повтореніемъ: и, ее, аа, оо,
OfC
л, ы, я,
Академіей
ТУ-
256 —
Пословицы.
Если плѣшиваго плѣшивымъ
не назовешь, онъ тебя назо¬
ветъ.
Низкій не досталъ, высокій
ее нагнулся, поцѣлуй остался.
Жеребенка, не слушающаго
матери, волкъ съѣстъ.
Въ странѣ, гдѣ нѣтъ свя¬
щенника, лисица служитъ.
Ложкой море вычерпали.
Пьянаго толкать нечего.
Близко живущій врагъ луч¬
ше далеко живущаго друга.
Внѣ живущая мышь выгна¬
ла живущую внутри.
Въ Редутъ-Кале человѣка по¬
били, а онъ въ Джвари раз¬
сердился.
10. Цхенцѵ вамерууадо онай- Лошадь не одолѣлъ, а сѣдло
герцу тахѵндуа. сломалъ.
11. Шхуріші йва^ілас ту-; (Слѣдя) за овечьимъ курдю-
paftv ѣекадінѵ. : комъ, шакалъ пропалъ.
12- Толі т;оліші тері ре. ; Глазъ глазу врагъ есть.
13. Убедурі коцѵ fcya еко- Несчастнаго человѣка камень
хонц маач^ішуанцѵ. на подъемѣ догоняетъ.
14. Мус т;асѵнМ, т;іна еурцу. j Что посѣешь, то взойдетъ.
15. Лагванцѵ мус іна^аханѣі, | Въ кувшидъ что закричишь,
т;іс іино^аханцу. то и онъ тебѣ закричитъ.
1. Хварасѵ хвара вадуу^ахі-
да, ашо ѣѵдо^іах.
2. Кунтаѣ велаанч^ѵ, гѵн^еЬ
вамодѵркѵ, уунаѣѵ Ммескѵдѵ.
3. Дідаші гінуулірі квірасѵ
нгері оч^кумунцу.
4. Упапурі ѣе&івасѵ мела гі-
лапарпаіанц.
5. Кѵзіт; з^ва геи^ѵрес.
6. Шумілц екоуікапа ваако.
7. Шоріші моугѵресѵ холоші
тері уугу.
8. Галені чѵкіѣѵ дінахалені
Л*
ч^кі гегнораИуа.
9. Кулес кочі лахесдо, уварц
rypftv муур^уа.
— 257 —
*■
Загадки.
1. О^хі уіма коду ар^і Гсуді
гіор^у.
2. ЧКімі 4ji4te ортвініас д^ас
BerioHTjvHUjV.
3. ЧИмі ч4іч4е ортвініа че
йуат; едшаре.
4. Меурду до наулері ве-
гіохе.
5. ЧЬімі пішЬосалі Bocfcvpee—
восйѵрее, д?4ас вамасКѵруу.
6. Цхешее—дхешее, д^ас ваг
махешуу.
На четыре брата одна фу¬
ражка надѣта.
На моемъ маленькомъ ого¬
родѣ снѣгъ никогда не лежитъ.
Мой маленькій огородъ бѣ¬
лымъ камнемъ наполненъ.
Идетъ и слѣда не видно.
Мое полотенде сушилъ—су¬
шилъ, никакъ не высушилъ.
Свертывалъ—свертывалъ, ни¬
какъ не свернулъ.
ч
17
— 258 —
Пѣсни.
і.
ЛеЬсі і^азахіші скуаші.
Нана іа, нана скуа, нанаш ч4ірі ма,
Арвваніша дішамуанѵк вардіш, пірі ма,
Під цахорці гамнгонцір дішгоуіпі ма:
Хемцгщвш скуас когурацук, вагічіні ма!
І^азахіші скуа peftv, мара кучучі;
Са^авадос міт;а р8унцу хурхі уугуші;
Арт; бошіша т;ума .’ѵрѵ скані хуч4учі,
Нана іа, нана скуа, морт; кумачучі!
Кгдѵрц когіхутолуа. рчанкѵ зузусі.
Бжат;і мужанс дѵгор^анкі rioipfc дбр-дбрусі
Гве^е, уварі гіцерсідо Ьамот4і глурсі,
Діо іукрі вагімонванс ворці$ек ма дусі,
Нана іа, нана скуа, Ьамотр глурсі.
Бара му скані саймере діо іукреіу?
Сі му^унс вамугаркена сйан зузуеці!
Міірдукі, кацорхваду тер моугіреці,
JJripo зірунк кЙанасі муре амбеці.
Нана іа, нана скуа, муре амбеці.
Бочо, iji дрос га^венуу оіукребелі,
Гурс гіИвілндас іЯі цутрш соцелі,
Скуа, іші гагіввірду сцуле брелі...
Енецр діо вечіненк, рек бедніері!
Нана іа, нана скуа, рек бедніері!
Ірцелішені і^ігді, маха діо сі
Дідк itfye гаумаргі кйанага рсіолс,
Дуд царіел вадекіна, ч^вуат, іоіупі!
Хвале скані гурішені ре кі8ана мЮорс,
Нана іа, нана скуа, кі8ава мШорс!!.
259 —
I.
Пѣсня крестьянскаго сына.
Родимый, родимый сынъ, болѣзненный мой!
Въ колыбели лежишь, розы цвѣтокъ (лицо) мой!
Съ лица платокъ свяла, взглянула на тебя я:
На царскаго сына похожъ ты,—не узнала тебя я.
Крестьянскій сынъ ты, но кудрявый;
Въ княжествѣ никто не имѣетъ горлышка лучше;
Волосы твои кудрявые стоютъ одного мальчика,
Родимый, родимый сынъ, иди—поцѣлуй!
Къ груди прижала,—накормлю грудью (соскомъ).
Молокомъ когда накормлю, спою дбр-дбр-ѵ-сі.
Пупырочка, перекрестившись сладко спишь,
Пока думъ тяжолыхъ не вижу въ твоей головѣ,
Родимый мой сыиъ, сладко спишь.
Или пока до думъ какое твое дѣло?
Тебѣ все доставляютъ твои соски!
Выростешь, встрѣтишь врага и друзей,
Хорошо увидишь въ мірѣ, что есть новаго (новость),
Родимый, родимый сынъ, что есть новаго!
Мальчичекъ, въ то время будешь имѣть о чемъ думать,
Сердце будетъ убивать своропроходящая жизнь,
Сынъ, ея многой лжи ты удивишься...
Этого пока не знаешь,—ты счастливъ!
Родимый, родимый сынъ,—ты счастливъ!
Всему улыбайся, голубчикъ, пока ты
Выростешь, твердо переноси земныя превратности,
Голову пустой не держи, умомъ наполняй!
Только ради тебя міръ я люблю,
Родимый, родимый сынъ,—міръ я люблю!
— 260
Нана рт;хііейѵ гіИордасі, сіт4 сйан йі8ана,
Тай рена дабадебулі сйані баба нана,
Ірі чйѵні гасач(іріше т;іна б^хілана,
Т^йванда ісі меуу^опсі ыіаре нінала
Ір сукет;ес т4йванде велу^, дол мЦірзана!
Хеху кѵдѵрцѵ йегічдвар^і аці йохуті,
Ма ірі арт;о гібірйѵ до сі т;ол доч^уті,
Езмахапіш чйімі рчйілас, мемічй дошурді
Муу ворді е^іцкала, мужанс вапунді?
Дііруле аді нана ^олед до^уті.
(Запвсдво бъ сеі. Котіавети Сеаакскаго уѣзда Эр. Гагув).
II.
Ч^нч^аші лейсі.
Шіо! ч^нча, сі охері!
Гуріі; гіт;моуінеуйѵні,
Ма му р^олі сі едері?
Ч^нч^ас т;ощ ц8во8оф,
Забарзанізгма голѵ;
Даруавіші насоиуайѵ
Жірі версіс гіні йолѵ;
Члнч4айѵ уаше йѵгдаантхѵ,
Т^удо т;оху емері;
Ч^нч4аті зѵсхѵрйѵ гагт;осоду,
Хархі мосоду емері;
Ч^інч^сѵ дсуа мебч^ач^ідо
8 у де гебч4каді емері;
Ч^ндаші дуді гонунтоні,
Бумбулі добч4ее емері;
Ч^нч^асѵ хасіла геламідці-до
Інгѵрі гебобгі емері;
4jiH4tacv ввінч^хе геламижідо
— 261 —
Сынъ, прошу: люби твою родину!
Здѣсь рождены твой отецъ и мать,
Отъ всякихъ несчастій она предостерегаетъ!
Для васъ она (прислала много службы) много послужила
Всего хорошаго огъ васъ ожидаемъ, глаза раскрыли!
Руки на груди сложи, теперь усни,
Я все время буду пѣть, а ты глаза закрой!
Столько времени меня слушаешь, кажется, усталъ.
Чѣмъ я была въ то время, когда тебя не имѣла?!
Усни теперь, сынъ, глаза закрой!
II.
Крапивника пѣсня.
Ш-ш-ш! Крапивникъ, ты проклятый,
Сердито высматриваешь!
Я что сдѣлалъ тебѣ такого?
Въ крапивника изъ ружья выстрѣлилъ;
Какъ изъ пушки грохнуло,
Пулей вырванное
За двѣ версты упало;
Крапивникъ съ дерева свалился—
Внизъ повисъ вонъ тамъ;
Изъ крапивника кровь вытекла—
Заборъ снесла вонъ-тамъ.
Съ крапивника перо срѣзалъ—
Домъ покрылъ вонъ-тамъ;
Крапивника голову ощипалъ—
Пуховикъ сшилъ вонъ-тамъ;
У крапивника ребро вынулъ—
На Ингуръ мостъ навелъ вонъ-тамъ;
У крапивника бедро вынулъ—
262 —
Бару го Іса^удгі емері;
Ч^в^ас дуді мецсоіудо
Весѵ гцімоху емері;
Сі еіуері му бошіді,
Ісѵ арабас гедвандіні;
Пері хоуі сі со раунду,
Іс 5іудеша гігандѵні.
(Записано учителемъ Судлувской сельской школн Филимопошъ Мягкава;.
ПІ.
Ко^оваші лейсі.
Шіо! ворона сі ваварі,
Црінвеліше сі мангарі!
Ко^оваші ^азахала
Газе^іші очаралі!
Ко^оші анбесѵ іві^хѵнЬѵда:
Чхвінді гѵн^е мунді дабалі!
Ко^онасѵ мінулебу мараніша,
Гешу.’уи^у от;хі лагвані; -
Ена мінѵуесѵ йу^іруні,
IJo^opi у^хозінуацу:
уо^ореці овусоцу,
Кібірі урісінуацу.
Ко^онаші т^обааше
Т>у йаі;ухіруацу,
Ко^овайѵ ваб^расіадо,
Чахмахі &ат;урхінуацу
Ко^оваша убазѵндо,
Оше Ьашургівуацу.
Ко^онасѵ бті^абаравйіадо,
Оші вочі fcyfripyai^y:
Т^абаруасѵ сі дее^хіі
Міві вемнортіяуяпу!
(Зошсаво въ сел. Гурдаекн Сеиаксваго уѣвла М- Чачябая).
— 263 —
Столбомъ поставилъ вонъ-тамъ;
У вропивнива голову сорвалъ—
Бревно лежитъ вонъ-тамъ,
Ты тавой что за мальчикъ,
Что этого въ арбу положилъ?
Тавого быва ты гдѣ имѣешь,
Этого домой отвезъ бы?
III.
Комара пѣсня.
Ш-ш-ш! комаръ ты проклятый,
Ивъ летающихъ ты сильный!
Комариное мужество
Въ газетѣ достойно описанія!
Если свѣдѣнія о комарѣ будутъ спрашивать:
Носъ длинный, задъ короткій!
Комаръ забрался въ винный погребъ,
Осушилъ четыре кувшина;
Это хозяинъ увидѣлъ,
Съ собакою погнался:
Собакъ разорвалъ,
Зубы оскалилъ.
Отъ комара тайно
Ружье скрылъ,
Чтобы вомаръ не увидѣлъ,
Куровъ взвелъ
Въ комара выстрѣлилъ,
Внивъ свалилъ.
Чтобы съ комара вожу снять,
Сто человѣкъ нанялъ:
Они не только кожи снять—
Перевернуть не могли!
264 —
Арікі.
і.
Маца Музарбіі.
.КоИоценіа — йоИоценіа маца Музарбіі; арт;і осурісйуаші
меті му^а ноИве; гінодге діді і^орші, намуше ірі онцуасѵ око
гінавгжінѵко муші гѵмаласѵ, соле даашйурінууво ндемеці, на-
мут|і гіан^хуудесѵ ка^асѵ, хені^уцеші ^умалашіс до соцѵн-
десѵ. Музарбіі Ьѵді^ахѵдѵ і^оршішеда, імі серцѵ ндемеці вам-
шаа^інандесѵ іші ^умалаша ват^аші осоцуша; ат;е нееро серіц
Музарбіі муші занзду т;хіландѵ, сойіша іші хума йіміанч уудуні
муші ^ѵмаласѵ. Д^аші^ѵ гілууцуду муші йашйвілі до йасагані;
соціні аидорууду ндеміда, дуду соцунду, муч4о сохіс. Музар-
бііс 8унду осурі, намусу^і цурі—ацуду ар^оші уячаші ві^ожірі
дудамі важі—ндеміша. Езѵма ханцѵ Музарбііс йѵмачішуу ?4ура
д^айѵ. Музарбііші цураісѵ ахіолѵ іші осурцу, т;ешені намуда
брелі ханідѵ кажі—ндеміша гурі ацудуні, мара, асеша мут;а
айімінеду. Мутр ецадѵні—ецадѵ мара муші заламйу ваацулу
муші осурі—— сйуаша; ішені Ьешіітцу е цірайѵ, мучо муші на-
наіасу ндеміші Яуна оконі. Т^е осурі муші дуду монка^ѵ ат-
ЦУДУ Д° а^еші гурішені ууінедѵ муші осурісйуасѵ вара, 2р-
poHiji йімінундѵдо сйуа йаашідуда укулі ісу мучо вѵнауінедѵ;
аЯунууду муші мерчйінелі бомонду. Т4іт4і око йоб-^йуатр—т;е
осурцу, мужамду сйуа йаашіідуні, іші кочіші зіраца ваакоду,
іна ті^обіше оводу йімваввалуко. Ініану 2орон^йудо, іші 32а-
бісйуайу йіічінѵ, муч4о муші дідасу ионва^ала воду йаарчйіну-
коні вааводуні. Сйуайу уи^уу дідасѵ: „^орон^йу гѵмачдоресуні
т,енаре, ани^і мус аке^енцу, айі чйу ворда'^уні; амд?,а—ч4уме
ішені обч4вумуна ндемеці умумоло, уугу мцабр^атр гвалаша
до чйѵні вунта хані цейі мідееб^атіа. Дідайѵ ена mypo'iji вем-
ківакуу; уцуу, намуда ма ішені аніці рчѵнѵ ворейѵ, говонѵ
— 265 —
Сказка.
і.
Царь МузарбіЗ.
Давнимъ давно въ какомъ то царствѣ жилъ былъ царь
Музарбій. Музарбій былъ несмѣтно богатъ; но самымъ драго¬
цѣннымъ сокровищемъ была для него единственная дочь, кото¬
рою онъ дорожилъ болѣе всего на свѣтѣ. Царь жилъ въ вы¬
сокомъ многоэтажномъ кремлѣ, съ крыши котораго онъ каж¬
дый вечеръ своимъ зычнымъ голосомъ пугалъ чудовищъ—нде-
ми, *) которыя уводили по ночамъ подданныхъ Музарбій.
Такъ Музарбій охранялъ свои владѣнія ночью, а днемъ Му-
зарош носилъ „і^а—шквили и „ija—сигани ) и гдѣ за¬
мѣчалъ ндеми, срывалъ имъ головы, какъ траву. Музарбій
имѣлъ жену, которая влюбилась въ самаго старшаго 12-ти
головаго ндеми-кремень. Вдругъ Муварбій заболѣлъ и умеръ,
оставивъ драгоцѣнное сокровище—дочь и беременную жену.
Жена Музарбія была злая женщина и единственною мечтой въ
ея жизни было—сдѣлаться женой ндеми. Послѣ смерти Музар¬
бія дочь его узнала желанія матери и всѣми силами стара¬
лась отговорить послѣднюю отъ ея намѣреній. Дочь увѣряла
свою мать, что' ндеми въ концѣ концовъ съѣдятъ не только под¬
данныхъ, но и ихъ самихъ,—почему и предлагала матери пріис¬
кать безопасное убѣжище, указавъ на одну изъ горъ, гдѣ онѣ
могли провести безопасно остальную свою жизнь Но мать,
ссылаясь на свою старость, не хотѣла никуда уходить, надѣясь
выйти замужъ за ндеми. Дочь, не давая покоя матери,
принудила наконецъ удалиться на гору, гдѣ онѣ, собирая
*) гНдеміс“ въ прямойі. переводѣ—сиіать велика»:..
+*) Роговой лудъ и роговыя стрѣлы.
— 20ft —
ндемйѵ мЦасѵ, гоконѵ ^ypyylty—чЬімішені ардо аррре.—„Сі,
cftya, му гоконі, т;іва йіміві, ма аніці со мані;ѵре чйѵмі
хугагі дуді, наіа“! Cftyaftv уцуу: „вешілебее веедее, ат;е міву-
тісѵ гагѵміініь^іідо молма8уні, содѵга ма ібдее, вара а^айве
дуцу ЬаіцѵгоЬ’віла амѵд^а“. Дідасѵ еламу cftyarai т4еугураті ра-
гадіше. Гагѵмііншуіс до мідар^есѵ гвалаша. Хабаві іріделі
теЬі йѵдітеесг, мут;і а^едесѵні іші меті. Гваласѵ догоресѵ арт;і
noftea (беча) до теМ йім^іібаргесѵ. Ева Ммівеесѵ т^обааше:
діда до cftyaftv со ідесі мі^іацѵ ваучЬѵдѵ. Содувдесѵ ч4адѵрі-
асѵ, гінадінандесѵ ткілцѵ, охумуандесѵ до т;і'і;ѵ сйѵдѵдесѵ. Му-
ворт;ѵ д^а до ханйѵ. Ар^ішахѵ очумаресѵ т;е осуріші цірасйу-
aftv мідар^ѵ чадуріаші осоцуша; че ханцѵ T4efti Ьѵдосйѵдѵ.
Кѵвохѵ дідасѵ cftyaftv йѵмшуурт4ѵ. ІСаашуѵ cftyaftv гверді opfto
до гверді варчхілйѵ. Е ocvpfty езѵма ецадѵ, гееч4одѵ cftya до
діді ftyacv т;удо йат4уу8уяуу. ILipacftyaftr, муч4о Ьѵмор^ѵні, хе^е
йіічівѵ. му амбеейѵ itfyy муші кѵнохѵні до ѵіцуу дідасѵ—„му-
оре пері еладірі гадуні ftoMiujii вара aTafti дуду Ьацѵго^вілан-
ftia“.—Му ма^оледѵ cftyaea: apiji чічіе cftyaftv Ьѵдѵмебадѵ до
емері ftyacv ftiMTjBOHTjxopia. Цірайѵ ftiMiocxaoy ftyama, елувѵ-
нѵдо гаіт;іНуну боші — гверді opfto до гверді—варчхілі. Е ці-
расѵ хіолі^ѵ да йуді адувдо діха чадула. T4ftyy: ева мудгаре-
ві ^оров^іші чсолодуареніа. Бошіре мара, му бошіре: амд>а-
рі уугугаі ч4умавіре, ч4умавіші уугугаі ге?4ані. Мучо бжашаві, ‘
т4еші іші чхвінді до піуіша веніуініве. Сумівд?4еро горт4ѵдо, су-
мі—і^аверізѵмасѵ ідеревдѵ. Гілуула даачдѵ. Віі;івіт4ожірііцеро
гор^ѵдо уівуа {сѵдііч^ѵ. Гедодувцу лавватасѵ, о^о^андѵ до чі-
тедцѵ дуду содувцу. Ч^е xaaftr мукіілѵдо yiMaftv уи4уу дасѵ:
„ЛомЦолее мут4уні ма8от;іведасі деріа!“ Дайѵ мевват4ѵ ч4ѵдѵ, fty-
у?4олуѵ тдураіа шйвілі, сагаві, гіісоду дудіша т4ума, доі^вумон-
тѵ до гайвіліша йігубунуу. ’J4emi укѵлі Ooiniftv уугушо ftiri-
ічдѵ уінуа* Мідуурду оч(умаресѵ, овууасѵ йѵмуурцу уівду
харгелі. Ат4е вееро оч4вумалцѵ ваарвевцѵ да до дідасѵ. Дідасѵ
ена брелдѵ ваахіолѵ. Муч4о xauftv мукорт^ѵві, т;еші е Ooraiftv
♦
- 267
траву „чупуріа“, *) ѣли ее въ сушеномъ видѣ и тѣмъ кор¬
мились. Дочь, ,хотя и знала положеніе матери, однако не
иоказывала послѣдней вида. Разъ, когда дѣвушка ушла соби¬
рать траву, мать родила сына, на половину золотого, на по¬
ловину серебрянаго, взяла его и положила подъ камень.—
Дочь, возвратившись въ матери, замѣтила, что послѣдняя очень
блѣдна. Какъ ни старалась дѣвушка узнать причину блѣднос¬
ти матери, но не могла ничего добиться отъ послѣдней. На¬
конецъ, дѣвушка, взявъ въ руки ножъ, заявила матери, что
она зарѣжется. Тогда мать призналась, что родила урода, и
зарыла его подъ камнемъ. Дочь побѣжала и нашла подъ кам¬
немъ такого красавца-мальчика. Она такъ обрадовалась, что
небо ей шляпой, а земля чустой показалась. Она принесла
его къ матери и уговорила кормить его грудью. Младенецъ
росъ не по днямъ, а по часамъ. На другой день послѣ рож¬
денія онъ могъ ходить и бѣгать. Начиная съ четвертаго дня,
мальчикъ Музарбій, какъ мы будемъ его называть, сталъ уже
охотиться: возьметъ бывало полѣно, броситъ его въ птицу и
тутъ же уложитъ ее на мѣстѣ. Сестра видѣла это и отъ ра¬
дости не знала, что дѣлать. Когда ребенку исполнилось 10
дней, онъ упросилъ сестру сдѣлать ему оружіе. Сестра сдѣ¬
лала ему лукъ, тетиву для котораго сдѣлала изъ собствен¬
ныхъ волосъ. Музарбій бывало встанетъ рано утромъ, пой¬
детъ на охоту и воротится домой навьюченный дичью. Каж¬
дый день все дальше и дальше уходилъ Музарбій, позднѣе и
позднѣе возвращался къ роднымъ. Разъ, когда ему было уже
15 дней, охотясь по горнымъ крутизнамъ, Музарбій увидѣлъ
съ одной вершины горъ прекрасныя зданія, кремль, дости¬
гающій до неба, расположенныя у подошвы горы. Музарбію
захотѣлось посмотрѣть, что это за поселеніе. Но солн-
*) Сладкал трава. У мингрельцевъ въ ходу выраженіе: ,это кушанье слад-
но, кк. чапуріл".
— 268
іро умосі шоріша ідѵ оуівѵша. Онууа—овууасѵ даі^онеба даач-
кѵ, мара діо вочіші хоруаша ^олі вемуугаму. Арт;і оч4умаресѵ
геіолѵ алоніша, окодѵ т;імі д^асѵ ч4е умосі ардгілі міілѵвоні.
Меурцу богаі. Ь^іміодѵр^ѵ арт;і габарцѵ до гіваауівуо, kojipv
гедгѵ сараіеці, муші мумаші і^орші цаша міончѵві еі^ері до
шхва брелі мут;уоі; евеці до еугура д^асѵ ваацу е бошісѵ
на^іреіу до гачемебулі ре, муоре б^іріадо. ^аламцѵ око, ке-
шіті^васѵ, мѵ амберені, мара елакіт4хе кочі ва^унцу; муку хва-
ле гімеласѵ гвалаше до кіі^ірасі, ошкуру, ^етені намда-бжа
оле меурцу, 8удеша муші дросѵ веміач4ішуасі, да рвіаіусѵ да-
ачдавцѵ. Варі, му кімівасѵ. „8е“, т;куу бошікѵ: „мут4і і8ііні
^ікѵ і8уасѵ, му амбере '^екіні вебдіруе вее8іі“. Гаі^осхапу до
мідар^ѵ. Т^оліші довалацаші мамаласѵ е бошікѵ гегѵмерулу
гвалаше, кімері;ѵ арт;і ^удеша, мара муцуні вамлахвілуу,
т;еші мажірасѵ. Масумас ко^рѵ ар^і дедѵбі кѵмлахені.
іСевохе дедѵбі і^ебурцу до кѵмшееіпкішкілѵ. Міоуівѵ дедѵбікѵ,
кодірѵ варцѵ кігере мідгашірені у^ірацу амуна^іскуа. Уіцуу:
„вава, мудга кірсіанеші скуа рекі, мушеві ре т;аші дудку
гѵгауогѵні; акінешіс ндемеці гілуулавдо, ч^відѵна ватасѵ. Е
аканцѵ чкімі меті вочі вадосвгладе, матр ч4умані мідамі^унана.
Т^е наре хеніьѵце Музарбіігаі дохоре, памуку^і у ге^венуе^ѵ
гешалѵ. ^урасѵ чілі до ^абіскуакѵ дааскѵдѵ, мара іпецкѵ^і
кімвіввалесѵ, со реваві вои^ѵ ваучкѵні т^еші. Бошікѵ ани^і ірі-
і\елі кешііті^у, міяоре, міші скуареві. Ахіолѵ урагадууо. Де-
дѵбіс гевові^хѵ, мужамцѵ муула ндемеіуві. Гіосхапу до мідар-
т4ѵ aHUji Яудеша. Шара-шарас че уіні каіцііЯвілуу. Осерішоба-
сѵ бошікѵ віт4хѵ дідасѵ: наіа, т;е чкѵ соле мобртді комііцііа.
Дідакѵ уіі^уу: чкѵ солеціні вамомір^ѵмунавіа скуава! Дас око
кууцуасі уімас іріщеліві, мара дідаша ошкуру. Бошікѵ вавна*
віт;хуу дідас мут;уві. Мажіра д^асѵ, муч4о аловкѵ куураЯууві,
геіолѵ бошікѵ до мідарт4ѵ, содет;і го^а рдѵві т;екі. Муч4о koji-
рѵ дедѵбікі, хет4е геіолѵ до кіміазадѵ бошісѵ. Гаар^івѵ—гаа-
ууву до кеечу іріцелі, мут4і узірѵвдо учкѵдѵ Музарбіі хеніцѵ-
269 —
це было уже на закатѣ, и потому Музарбій проворпо сбѣ¬
жалъ внизъ въ городъ, взволнованный, боясь запоздать возвра¬
щеніемъ домой. Сбѣжавъ съ горы, Музарбій проворно взгля¬
нулъ въ одно, другое, третье зданіе; но ни въ одномъ изъ
нихъ не было живого человѣка. Наконецъ, войдя въ одинъ
громадный многоэтажный домъ, Музарбій увидѣлъ дряхлую
старушку, сидящую у очага и горько плачущую. Увидя передъ
собою молодого красавца, старуха чуть не упала въ обмо¬
рокъ отъ страха. Музарбій поспѣшилъ спросить причину пе¬
чали старушки. Послѣдняя отвѣтила, что еще не такъ давно
въ этомъ зданіи жилъ знаменитый царь Музарбій, который
охранялъ своихъ подданныхъ отъ идеми. Теперь Музарбія
пѣтъ на свѣтѣ; жена его съ дочерью неизвѣстно куда скры¬
лась, и все населеніе осталось беззащитнымъ; вотъ почему
ндеми безнаказно истребляютъ людей и почти всѣхъ съѣли
въ этой части города, такъ что осталась она, старуха, кото¬
рую завтра ожидаетъ подобная же участь, ибо нѣтъ на свѣ¬
тѣ человѣка, который могъ бы владѣть лукомъ и стрѣлами по¬
койнаго Музарбія. Однимъ словомъ, что только знала она о Му-
зарбіи, выложила передъ сыномъ покойнаго. Музарбій никогда
ничего не слыхалъ о своемъ происхожденіи и, конечно, ему
и въ голову не могло придти, что онъ находится въ своемъ
домѣ, въ своихъ владѣніяхъ. Старуха и не думала распра-
шивать его, кто онъ и откуда; но только торопила его, уго¬
варивая уйти поскорѣе изъ того дома. Музарбій ночью воз¬
вратился домой и обратился къ матери съ просьбою объяс¬
нить, кто они такіе и откуда. Мать заявила ему, что они
всегда жили на томъ мѣстѣ, гдѣ живутъ и были такими, ка¬
кіе есть и что больше она ничего не знаетъ. Мальчикъ съ
тою же просьбой обратился къ сестрѣ; но послѣдняя, по при*
Казанію матери, повторила туже ложь, что и мать, несмот¬
ря на сильное желаніе разсказать ему истинную исторію* На
другой день Музарбій по своему обыкновенію отправился на
— 270 —
цешені. Bonriftv муч^о кешіітву муші мумаші кашЬвілі до &а-
сагані ^оршіс гіма^ѵдѵні, гешеерулудо гегѵмее;ѵ. Дедѵбіс ѵіцуу:
сі, мужамцѵ ндемі Ьѵмуурці, соде rexefci ^efci вадійандуава;
jiyfty мідар^ѵдо карцѵ Ьімкііті^обу. Цгѵро гілар^а боруісѵ бо-
шіЬѵ, міоцінуо, ftojipr Ьѵмуурцу ндемі до діха учасѵ Ьѵмонц-
і^унці. НдемЬѵ маанчьѵ варіша до око дедѵбі кѵітЦінтуасі, де-
ріжамцѵ е бошіісг гошквілуу сагані, з^віндѵ ндемцѵ до діха-
ша йѵдуудурівуу дуді. Мііхваруу дедѵбі до езѵма ецадѵ діхас
донт;хорѵ. Дедѵбі саралосѵ аніді му уч^рдѵ, ^орондкѵ деугура
гінотеебу гуурчЬінѵні. БошіЬѵ Кашісвілі до Касагані, муші
мумаші вѵноатеебѵ, теЬі дочуу, гееч^ду муші шКвілі до сага-
нідо Иудеша мідарт;ѵ. Ішонанцѵ ЬаьцШвілуу ч4е уіні до 8удеша
йміЦѵ. Мажіра д?4асѵ кѵві мідар^ѵ е бошійѵдо, вѵні дуудара-
уѵ мажірас, намусу^і т;іна елѵдѵ дедѵбіші нарагадѵше. Дедѵ-
6iftv уідуу, мажіра ндемі Ьѵмуурдіа. ГіірчЬілууо, кѵгеегонѵ е
бошійѵ ндеміші хума: „ашѵ гѵміілі дедѵбі до боміідіі соле ідѵ
чЬімі уімайі“. ДедѵбіКѵ 8ууіт4і велуучѵ. 1 Іері жамдѵ rypiojv го-
харцКілі ндемцѵ &ѵмаачірінуу каріша до око дедѵбі &ѵітіі8о-
і;асі; бошіКѵ з?4вшдѵ башКвілі до Касагані до дуді гегѵносоду.
Меехваресѵ ар^іанцѵ до ^ет4і дон^хоресѵ. 14аші нееше масума
д^асѵ масума ндемі холо йімваввалѵ е боіпійѵ. Ардоші унчаші
кажі ндемйѵ холо Ісѵдосйѵдѵ. 'І’е кажі-ндемцѵ ві^ожірі дуді
гедгѵдѵ. Ігаі ^вілуа, мучртр рагадідѵні, мі^індѵ вешулебуду.
Маав^ха д^асѵ кѵні йѵмору бопіійѵдо дуударауѵ т;е маан^ха
ндемцѵ. Аѵд^а гіноч^одѵ чйімі Яваіч4ара, рагаданцѵ боші. Ді-
іцанцалуу діхайѵ, 8уде&ѵ, іріделйѵ арт;о. Івіт;хѵ 6omiftv, му
амбере, дедѵбібѵ уідуу: „ кажі-ндемі моурцу “. Дасуро, Кѵмуурцу
е ндемі до йѵмо^варавцѵ: ашѵ гагѵмісергелі дедѵбі до ісоміі^іі,
соле ідесѵ чйімі уімалецйі, вара меті вееЗіі сісані ріна. Дедѵ¬
біс варт;і урчісілуу. Е ндемКѵ кѵмосоцѵ варіша, raaftiftiayy
но8орі, соле ге^інтѵво дедѵбіні, мара бошікѵ ваацалѵ до Ьаш-
бвілі до Ьасагані^ѵ ві^ожірі холо дуді дау^хінуу. Міоуіиуо,
ftojipv боші&ѵ віт4ожірі холо дуді гіні Мірдуупі; мувурулуу,
— 271 —
охоту и опять забрелъ въ городъ своего отца, въ то мѣсто, гдѣ
онъ вчера разговаривалъ со старушкой. Старуха сидѣла на
томъ же мѣстѣ. Музарбій попросилъ ее показать лукъ и
стрѣлы царя, жившаго здѣсь. Старуха показала Музарбію все
и съ плачемъ умоляла его удалиться, такъ какъ черезъ часъ
или два долженъ явиться ндеми, который проглотитъ его вмѣ¬
стѣ съ ней. Но Музарбій успокоилъ старуху, обѣщая рас¬
правиться по своему съ ндеми, при этомъ просилъ старуху
не выходить изъ комнаты на зовъ чудовища; самъ за дверь
спрятался. Мальчикъ посмотрѣлъ и видитъ—идетъ ндеми,
черную землю рушитъ, подходитъ въ двери и хочетъ стару¬
ху проглотить. Музарбій проворно пустилъ отцовскую стрѣлу
и разомъ уложилъ на мѣстѣ чудовище и зарылъ въ зем¬
лю. Старуха чрезвычайно обрадовалась поступку мальчика, но
предупредила, что завтра въ такое же время явится второй
ндеми, который такъ же силенъ, какъ и убитый, но самый
страшный ндеми, это кажи-ндеыи, у котораго 12 головъ и
вмѣсто которыхъ выростаютъ новыя, если ихъ срубить. Маль¬
чикъ возвратился въ себѣ домой. На другой день, явился но¬
вый ндеми и сердито спрашиваетъ старуху, куда дѣвался его
братъ. Но старуха и ухомъ не ведетъ. Ндеми хотѣлъ прогло¬
тить старуху; но мѣткая стрѣла Музарбія уложила чудовище
на мѣстѣ. Подобная участь постигла и 3-го ндеми. На четвер¬
тый день задрожала земля, домъ и все. Мальчикъ спросилъ:
что это? Старуха сказала: Кремень—ндеми идетъ! Чудовище
еще издали заговорило громовымъ голосомъ, спрашивая ста-
руху, куда дѣвались братья—пдеми. Но старуха, какъ будто
ничего не слышала, продолжала спокойно сидѣть. Кажи-ндеми
хотѣлъ было проглотить старуху; но Музарбій предупредилъ
его, отсѣвъ разомъ всѣ 12 головъ, но видитъ—опять 12 го¬
ловъ выросли, мальчикъ опять срубилъ, но взамѣнъ отсѣчен¬
ныхъ выростали новыя и новыя, такъ что Музарбій сталъ
изнемогать. Вдругъ въ дверямъ подлетѣлъ крапивникъ и сталъ
— 272 —
гечоцѵ ftacarani до вѵні вцожірі холо гегѵвосоцу. Ііѵві гегѵніір-
дѵ. Кѵві гегѵновватѵ. '14аші му^аЬѵ ехварѵ: іро гіновват;ѵнцѵні,
іро гініміірдуу. Цері жамцѵ: молаі^урінѵ ч4івч4акѵ, Мгіоі\урінѵ
карцѵ до дііч кѵ цхванталі: „ наца-тута-паца-тутаu. Геецуцорѵ
дед\-біЬѵ, геенну кѵці, елуні^вуу наца-тутасѵ до, мужамцѵ^і
бошіісѵ дудеіу гегѵночвѵрѵні, жі йігѵнааргу ндемдѵ. Увулі
дуцу вегнѵвалѵ. Меехваресѵ холо ар^іавцѵ, доскапулеесѵ цка-
пѵло до дов^хоресѵ ева холо. ДедѵбіКѵ уіцу бошісѵ, намуда
Ftetfaeacv меті му^уніша варе ошікурандіа. Дедѵбісѵ хіоліт; мут;і
шіші FtyyjipvHi, іріделЬѵ гаачяордѵ; уунунцѵ бошісѵ, хе до
дуцу улуавцѵ. Гавіовцууні бошійѵ, шуладірііѵ, Нудеша мідар^ѵ,
Мучо ймер^ѵві, хет;е йѵдіінуірѵ. Kiijxv дайѵ, муоре шуладіро
до овде^-peftie. BomiFtv імі дласѵ му^уні ватйуу. Мажіра д^асѵ
оводѵ холо гаморсѵко діда до ві^хѵ: міші cftya вореМ Комішііа.
ДідаЬѵ кѵні дууцулу. Болосѵ бошіЬѵ гауцхадѵ да до дідасѵ:
со рдѵ от;хі д.’асѵві до ыі ijipv, му йімінѵві. Дас веміан-
чдеіні хіоліт; до уі^уу, намуда сі peFtv т;і Музарбііші сЬуава,
намуші йашквілі до саганіт;ѵ оз?4одее ндемеіуе. Діда Ft ѵ дуді
імар^ѵ і^ам т;іт;ѵ, вамуда ваакодѵ муші cFtyaFtv ндемеццѵ
І5Імва.,1уруконі. BomiFtv гееч4оцу да, діда до молар^ѵ гахаре-
буяку муші мумаші дохореша. BaaFtv алеелѵні, муші му-
машоро, егаеелѵ і^оршіші дудіша до т;іцалі Ігіміокѵжінѵ, на¬
муда мурщхеццѵ FtvдyFtaнцaлyy. Ka^ei\Fcv, геегонесѵ енані,
еламесѵ, му амбере енавадо. TFtBiic Музарбіісѵ му еіодгінан-
дѵ, варда MiFtv ово морт4увоні іші мавгіоро! Мажіра д^асѵ
огѵнацеес арт4іан-арт;іанцѵ, мі^іні жі охорандѵ, варда діхаас
інохедѵда, apjoFtv дііша^аресѵ до мідарт;есѵ дохореша, соле
FtemiiTi^BecvBO, MiFtv морт4ѵні. Мужамцѵ FterniiTijeecv, муч4о Му¬
зарбііші cFtyaFtv морт;уа до ндемеіу apjo raaoFtocye, хіолітр*
діхаша вучхі ваудгѵдесѵ. Міахвамесѵ Музарбііші cFtyacv хен-
іі|Ѵцала до гахаребулеі^ѵ гавоцііс мушуші 8удеша. Е боші-
ші дідасѵ шуребіт4ѵ вахіолебу важі ндеміші Ивілуа. Мужамцѵ
Ьешіітку, соде нт4хорѵдѵ важі-ндеміні, ірі очумаресѵ міішѵ г4е
— 273 —
кричать: „ наца-тута! наца-тута“! *). Старуха проворно схва¬
тила сковороду горячей золы и насыпала на отсѣченныя го¬
ловы,—послѣ чего послѣднія перестали выростать, разрѣзали
на куски чудовище и зарыли. Совершивъ столь великій под¬
вигъ, Музарбій возвратился домой, усталый, и легъ. Сестра,
встревоженная блѣдностью брата, съ участіемъ стала распра-
шивать, что съ нимъ; но Музарбій ничего ей не сказалъ. На
другой день Музарбій присталъ къ матери объяснить ему
тайну его происхожденія; но напрасно: мать ничего ему не
открыла. Тогда Музарбій разсказалъ все, что съ нимъ было
въ эти четыре дня. Сестра тоже не вытерпѣла и отъ ра-
4
дости разсказала ему, что онъ сынъ того Музарбія, стрѣ¬
лами котораго онъ истребилъ чудовищъ. Мальчикъ, узнавъ
о своемъ происхожденіи, немедленно возвратился въ отцовскія
владѣнія, захвативъ съ собого сестру и мать. Музарбій вече¬
ромъ взошелъ на башню и, какъ отецъ, прокричалъ громкимъ
голосомъ, Оставшіеся въ живыхъ жители, прятавшіеся отъ
ндеми, заслышавъ голосъ, подумали, что старый Музарбій
воскресъ, съ радостными клоками побѣжали ко дворцу увидѣть
своего защитника. Трудно было представить радость несчаст¬
наго народа, при видѣ молодца, совершившаго столько подви¬
говъ, несмотря на свои юные годы; поздравили сына Музар¬
бія и веселые разошлись по домамъ.
Одна только мать въ душѣ таила ненависть въ сыну за
истребленіе ндеми. Узнавъ, гдѣ закопаны остатки Кажи—
ндеми, злая женщина ежедневно утромъ поливала ихъ своей
мочой; на 3 утро она услышала голосъ изъ земли, умолявшій
ее сбросить хоть горсть 8емли. Злая женщина обрадоваласв,
вырыла его. Какъ только Кажи—ндеми освободился отъ земли,
тотчасъ превратился въ муху, и мать Музарбія заперла эту
муху въ сундукъ и пригласила въ себѣ въ комнату Мувар-
•) Но шшгрмьсм: горячи вода—эвуяояодримоів щебемшю ірапямям.
18
— 274 —
осурі до гіробсѵндѵ жі ндемцѵ. Масума очдмарес идарцѵ му*
наабунці, Ьѵгеегонѵ діхас т4удоше рагаді: ямі Ырсіане pefev
ішірцѵ мунмобункі, вешілебеено арр цаліхе діха гамноцуб-
цховее!* ДедѵбіКѵ марріло гамноцуцхонѵ діхані пері дросѵ,
гііни^ѵ діхаЬѵ до ешеелѵ вдемйѵ. Е дедѵбіftѵ ндемі чрндо га-
ачЬудо кідѵбанцѵ докѵлуу. Ч^е ханкѵ гѵшеелѵні, дідаЬѵ Ліму-
y?4v cftyacv чані-кіт4іші машхва ujpweiy до уи^у: сі варе&ѵ
cftaai мума угура кочі; cfcam мумасѵ маа^ѵдѵ аі ат4еугура
іьурзепіа. Бошісѵ еижівѵ, муч4о ма чЬімі мумаугура ваб^оце-
ftia; гаііцуу.’ѵ чадула, міібдвавМа до дот^ууіцкуііоитуу кучхіст
до ва міітахуо мар^гвані кучхі. ДідаКѵ Мміо схапу відѵбані-
ша до елаашЬу чанді; чапдійѵ ндемо горр-до ftaapary бошіс.
ЖіріхолоЬѵ гавіібесѵ. Іру.’ікебунані, геечоцу р бошіЬѵ ндемі,
арр вучхіші герінело, до КѵдаашЬу, муч4о баругі діхасѵ рвгі,
біргуліша. Ориже дедѵбі, мѵчо амарі-амарі боші оругінанцѵ
ндемці, ймеррдо цаті ftapyp^y муші cftyacv кучхісѵ. Мувуурр
ндемйѵ е бошіс до Ьѵдарагѵу; гіобіуѵу вѵдѵрцѵ кучхі до ціа-
, іуат; доіцеи4ѵ. Діда до е важі-ндемЬѵ еше мідарт4есг ijopmima.
Гімарр даЬо, ftoppv муші уіма обедішоро іцеіцілі ^ѵні. Гево-
робу валіші мамаласѵ, ^ан.^асѵ йінаша;^аруу до інтѵ вѵні р
гвалаша, содер и4ѵмахѵ рдееі. Муч4о ftiiiepp пойвашані, хер-
холо муші уіматі носецепі даанидо до сумі д*а до серцѵ
Ьѵмкуухедѵ,—Йѵгаавгардѵ до чіламуріші т4удо ^оронцѵ ftaa-
хвецѵдѵ. Масума д?4асѵ дііцаецалуу бошіікѵ до говурцху, лу-
ревуі вочі-шоро. ТХІімаісѵ уи4уу дасѵ: асе ма мідуурйу Иудеша
до ч4е ханіші увулі сі Ьігѵма%ніа. Дайѵ дуууерѵ. Е бошібѵ
дохореша вімерр* ткобааше до уіі4уу дедѵбі сѵ: йсі ірулі до вѵ-
жіві—Муварбіісѵ геѵдгінѵ, Музарбііс геудгінѵ“. Дедѵбі—ocypfty
дуууерѵ до гагиосхапу гале кѵжіпір. Чілі до КомонуКѵ, му*
ч(о йѵгеегонесѵ ругура ^ахініні, хет4е-холо гаі’маалесѵ гале.
Езѵма хавдѵ е бошійѵ ftemaacxany ірршіша, гегѵмарулуу
КашКвш до ftacarani, тохѵ cftani кажі ндемцѵ до віржіріхо*
ло дуді гегѵяосоцу; мувурулуу дедѵбі ft ѵ до доца fcirnaapqy
— 275 —
бія.—„Сынъ мой! я просто ня тѳбя не нарадуюсь, такъ ты
видомъ напоминаешь мнѣ своего отца. Но мнѣ было бы еще
пріятнѣе, если бы ты во всемъ былъ похожъ на покойнаго.
Вотъ его пусты *); попробуй—въ состояніи ли ты ихъ надѣть?*
Музарбій, какъ ни старался надѣть обувь отца, но все
было напрасно—обувь не налѣзала. Музарбій, сталъ такъ усердно
натягивать на ногу чусты, что сломалъ правую ногу. Тогда
мать выпустила изъ сундука чудовище, которое бросилось на
Музарбія. Несмотря на поломанную ногу, Музарбій не под¬
давался Кажи; собравшись съ силами, мальчикъ приподнялъ
чудовище па воздухъ и что есть силы хотѣлъ хватить о земь;
но мать мальчика, видя что чудовищу грозитъ опасность, на¬
сыпала подъ ноги сына льняного сѣмени, и Бажи-ндеми свалилъ
Музарбія и разорвалъ его па куски. Сестра Музарбія тай¬
но собрала куски брата и съ этими кусками отправилась на
ту гору, гдѣ они прежде жили. Тамъ, сложивъ братнино тѣло
изъ кусковъ, три дня и три ночи орошала она, бѣдная , его
горячими слезами, молясь Богу. Черезъ три дня братъ вос¬
кресъ. Сестра, видя своего брата живымъ, стала уговари¬
вать его остаться на этой горѣ жить: но Музарбій немед¬
ленно отправился во дворецъ своего отца, гдѣ встрѣтилъ ста¬
руху, и велѣлъ ей кричать: „Музарбій живъ1'! Кажи-ндеми съ
«
женой былъ въ верхнемъ этажѣ дворца, когда раздались
крики старухи. Онъ сбѣжалъ съ женой внизъ и хотѣлъ
схватить старуху и запретить ей кричать. Въ это время
мальчикъ вбѣжалъ въ верхнія комнаты, проворно схвативъ
оружіе, сталъ отсѣвать головы ндеми, а старуха посыпать
горячей золой. Потомъ Музарбій сжегъ чудовище, пославъ
извѣстить сестру, что страна свободна отъ Кажи—ндеми окон¬
чательно. Сестра, возвратившись въ брату, призналась, что
она не все открыла брату, нбо боялась его молодости; но те-
*) Особый родь обупи (башмаки).
276 —
ндемцг дуцу. Даарт;ѵ е бошіЬѵ до цамуле ро доцамулуу вдѳ-
мі, йѵдаарзѵ вверсемі дачхѵрі до доч^у, вочечо гаачісу. ДаЬѵ-
Ьѵмор^т; іс заламйѵ ахіолг, мужамцѵ fco^ipv муші уіыа
гонорзгвілоні. ДідаЬѵ, муч^о вдемі доХвілесѵ Каачівѵві, і$орші-
ша еше інтѵ до т;еМ дуді йѵмлевѵлуу. Кѵвохѵ е бошісѵ уіьіі-
сѵ муші даа до т;е дедѵбіЬѵ: асешаху орагадууша вемго^іні^іа
варава, муасКавцѵ 8унду рашіа, наму^і асе ^е-до-^е гвірабісу
вѵрѵніе, т;е рашіша Мгѵгахувуада увулі му^унцу вагаічірен-
ціа. Музарбііші ге&венц&ѵ хе^еехоло гагміЯуну раші до ad
{сѵмнацуріну, муч4о чіті, Pamifcv геіолѵ до окодѵ цасѵ бімва-
шурувові гіиахвевуі, мара боші&ѵ Ьварасѵ &ат;аасха^у; раші-
су оводу діхасу Мгіошѵрѵконі, бошіЬѵ хасіласѵ Ммкаасхапу;
гвалаші мікошѵруа муувдомуві, мажіра^урені хасіласѵ Кімво-
доходу е бошійѵ. Ат;е нееро му^увііу ваа^олуу рашісѵ е бо-
шіша. Болосу, бошіЬѵ т;умат;у гагѵмасергелуу муші діда, раші-
ші вуделцу йекаавуру до efd-efti Ммвасоцу.
ЧЫмі аріві гава^ое. <£ума теКі ворді, амуд^а таЬі Ьу-
мобрт;і. Сумі yniPtypi, сумі берцуулі, ^оров^Ьѵ нѵмѵ моіласесѵ
т^&вані хе^ѵ моіціулі.
(Запасахъ въ селенія Корцхели Зугдндскаго уѣзда Іосифъ Кобахіа).
— 277 —
перь она можетъ смѣло ему открыть еще одну тайну: у от<
да его есть вонь—рашй *); но на него послѣ отца нивто
не могъ садиться. Муэарбій немедленно лривазалъ подать ему
воня. Когда привели раши, Музарбій привязалъ въ хвосту
мать и помчался на вонѣ тавъ, что отъ матери не осталось
ни вусочва.
Свою свазву кончилъ. Вчера я тамъ былъ, сегодня сюда
пришолъ; три яблова, три гранаты; да не отниметъ Богъ у
васъ собраннаго руками вашими!
*) Летучій вопь, пегасъ.
— 278 —
II.
Лріві хеви^ѵцеші cftya до ндеиіші ыорділіші.
Мі^ажамцѵ арт;і Ьеііаваша евулебу ^ypfcicr до Ноце ді-
ді хірзуа; дрос арт;і і^азахіші будете сумі носалеццѵ гаг-
нуурѵлуна до ашачіла^ѵро, сотрете ^урМ міішгеі, т;е8уреше
урулунаві, ашо Ісахцохвалаиуна шхва кат4а мартінцеі^, дуур
т;івѵна до у ват;асѵ ІсоЙунацува. Арт;іс чйѵчЬѵ мівоИве хеі;ѵ
дошуладендо йѵкѵвосйѵла де вѵнохѵ; шхва носаледцѵ векну-
цінууна, ісѵ Кѵдуталебу чЬѵчЬѵ i^acv до мусу уртінѵ. 1’е fte-
8авас 8оце хеві^ѵде, но^ве арт;і боші, вамусѵт;і ліацівоба во-
8ороцуе ^аламі. Арт;іша оцівѵсѵ Яоце т;е бошіві, Pcyyjipv Tijacr
еверчесѵ ндемі йашахун-до жі вѵдѵрцѵ кочі Ьѵмпала^адуві;
гаввіребу далаыі бошісѵ; брелі хавіші увулі холо ftyygipv т;а-
ші; дуур^ін Яудеша до муші мумаша ftyy^xyy нуарі т;іт;о во-
чіша Ммучаму що вѵлі ч4а, трт4о ^ері сав^елі, Ьоу^унацун-до
муві-муві roycfcy т;і ашамівдоріа ть;ас, содет^ѵ хедѵ ндемі; уне-
ло &ѵыунтебадуаду савт4еліше чаша дачхѵрі. Ндемкѵ гашиша-
арагу до госоцѵ арт;і 8урехві фа вцаріші; му борціс 6ojjopqv
йѵмавтуу дачхѵрйѵ до івтѵ увѵвууінууо, вочі, намуф ндемдѵ
муналаЯадудуві, очодесѵ брелі дадаші т4удо до міде^увесѵ до-
хореша, йѵмлаахувесѵ зохсадгѵмцѵ; хеви^ѵдеші cftya боші іро
алуѵрдѵ гат^аребулі бошісѵ до офравду мувойунасѵ, ч4вуму-
асѵ, вар^о гіочкацуувові чКѵно бура скѵлада до рагаді,. ма¬
ра ткарі вочкѵ малас веміарч&ванѵ: діо йѵдігуруу т;оцуріті
cipltya віфт4ѵ увулі мукойува. Т4аші діді хавіші увулі іріделі
йѵдігуруу до мехвамілаіуп;ѵ варф уцурашійѵ і8уу хетцѵцеші
бошіші. Хеви^есѵ геудгѵдѵ арф садгѵмі, вамуші вѵла мусу
УгіУДУ Д° *одѵ веміваашйвапдѵ ф садгѵміша. Хепіцѵцеші бс\,-
шіЬу деечему ф садгѵміші мівуула до. ijxyy мумасѵ вѵла ма¬
ра мумайѵ удцу: медівѵМа до вемечѵ; бошіРсѵ 'jje аыбе ндемі-
ші морділдѵ ftyyutyy т4аші. Ндеміші морділйѵ уіцуу нѵму
279
Сказка о царевичѣ и воспитанникѣ ндеми.
Нѣкогда въ одну страну со стороны моря пришли тур¬
ки и настало большое бѣгство. Въ это время изъ дома кре¬
стьянина выбѣжали три невѣстки и по ошибкѣ побѣжали ту¬
да, откуда шелъ туровъ. Здѣсь охъ встрѣтили другіе бѣжав¬
шіе люди, и онѣ возвратились и вмѣстѣ съ людьми пошли.
Одна изъ невѣстокъ младенца несла на рукѣ, устала и от¬
стала позади; другія невѣстки не оглянулись. Она оставила
младенца въ лѣсу и сама убѣжала.' Въ этой странѣ былъ царь;
онъ имѣлъ мальчика, который очень любилъ охотиться. Разъ
втотъ мальчикъ былъ на охотѣ и увидѣвъ,—въ лѣсу на полянѣ
ндеми лежитъ, на груди у него человѣкъ играетъ,—мальчикъ
очень удивился. Много времени спустя, онъ еще (разъ) увидѣлъ
тоже самое. Вернулся домой и у своего отца попросилъ войско.
Каждому человѣку далъ по снопу соломы и одной свѣчкѣ, по-
шолъ впередъ и поставилъ людей вокругъ той лѣсной поляны,
гдѣ сидѣлъ великанъ и вдругъ велѣлъ свѣчами зажечь солому.
Великанъ вскочилъ и, разстроивъ съ одной стороны часть
войска, съ опаленными волосами, убѣжалъ безъ оглядки. Че¬
ловѣка, который на великанѣ игралъ, поймали, повела и во
дворецъ посадили въ отдѣльномъ помѣщеніи. А самъ царь оста¬
вался постоянно съ одичалымъ мальчикомъ, показывалъ какъ
по нашему нужно одѣваться, ѣсть, жить и говорить. Дикій
человѣкъ не скоро привыкъ. Пока онъ выучился лизать медъ
съ пальца, потомъ одѣваться,—много времени прошло; все
же онъ выучился и по догадливости ие хуже сталъ сына ца¬
ря. У царя было одно помѣщеніе, отъ котораго ключъ онъ
держалъ у себя, и никого не впускалъ туда. Мальчикъ царя
хотѣлъ во что бы то ни стало войти туда и просилъ у отца
280
гашйуріне, мат;і садгѵмцѵ гоптахѵнвіа. Мідарт^есѵ до готахе-
сѵ садѵѵміні ftojipecv Ьѵмукобу кѵдаласѵ мосарікаіуілі ціраші
амнахантѵ. Ііеекітхесѵ: „уча ндеміші cftya т;е до т;е ЬеИана-
сѵ. Хеніцѵцеші бошікѵ т;куу: „ат;е цірасѵ Мгебдіващгда мава до
око гегѵнволеве до Ьібхвамілуеве". Ндеміші морділЬѵ ^ftyy: „сі
со дінѵЬѵні ^efcv бдішѣѵ ма^іа “. Гаме^хіісѵ хени^ѵцесѵ діді
чіламуріші і;удо до мідар^есѵ. Ідесѵ, ідесѵ, ідесѵ до шарасѵ
орзолйѵ Ісашееліісѵ; &ѵмаш&іренесѵ; міоуінесѵні арт;і ндеміші
8удеші холосѵ apiji гочдрканеелі уш&урі Мгедгѵні ftojipecv. Нде¬
міші морділйѵ Ьііхвамілуу тукі міогѵ ушісурцу до уівцѵ Мгіопір-
толѵ. Гагмаугваугву ндемКѵ до міомполуу: „міЬѵ ре ена Ьіміні-
ні“? до моларт;ѵ госумаліро ндеміші морділіша. Iftv Ьѵдуухва-
мілуу жірі кі^і т^олеццѵ до геыі^ууі^курінуу. Ндемкѵ брелі
ехвеіцѵ, гвало вадо8вілѵконі, мара ндеміші морділ&ѵ шурі га-
Йо-^іиацуу ндемцѵ. Укулі ідесѵ, ідесѵ, ідесѵні, арт;і міпдорцѵ
ака хвале цацха ftojipecv; мініілесѵні, {сѵмлахвілеесѵ арт;і де-
дѵбі. Кіт4хесѵ дедѵбісѵ гарамеба ЬеЯанашіні ічуу намда уча
ндемцѵ 8унціа урагадуу сЬвамі ocypi cftya, намуші хваміла-
цасѵ оцадѵніа ^удоні &е8анаші хетцѵще, че ндемі, марава т;і
цірасѵ 8унціа діда, намуша ві^ожірі версіпгі ухалашісѵ міт;і-
ні веміт4інанціа; мучо Ьозірѵнціе дуцу месоцунціа. Міірч&ілуу
хеніьѵцегаі cftyafcv гамоебані імендіКѵ меудінѵ ціраші хвамі-
лацашіісѵ, мара ндеміші морділйѵ гурі гаумаргѵ. ДедѵбШѵ ftv-
геегѵ, т;е жірі бошеці ціраші охванілацуша міішесѵні дабеуі-
т;ебуло fceeayy гарамееба: т;і ціраші дідасіа діді зузуеці варі-
ша геузѵвіа обжінацуша до ыіт;і Мміотг^обапціе до {саауунуу
т4і зудуецціе трва Йініа ?4ірсі т4і ціраші йомопуобашіа Ісѵгее-
гонѵ енані хеві^ѵцеші cfcyacv anifcypinv, мара ндеміші ыорділ-
йѵ даагмендѵ. Ндеміші морділйѵ мідеИуоу хени^ѵщеші cftya до
хохі хохіі;ѵ ціраші дідаші зуяуеіугаі холосѵ йѵдаахунуу боші-
Ісѵ йаауунупі, гаалѵ ціраші дідаісѵ; fto-fipv жірі алмасі угура
бошеціні, гауввірдѵ. Укулі ціраші дідайѵ yujy хеніцѵцвші
cftyacv: „сі вага^хілеевіа чМмі ціра сйуава“, мара жірі холо
281 —
ключъ, но отецъ сказалъ: „пропадаешь!* и не далъ. Маль¬
чикъ сказалъ объ этомъ воспитаннику ндеми. Воспитанникъ
сказалъ: „не бойся, я то помѣщеніе разломаю!* Когда пошли и
сломали, то увидѣли, что на стѣнѣ виситъ портретъ сказочной
дѣвицы и прочитали: „это дитя чернаго ндеми въ такой-то
странѣ*. Сынъ сказалъ: „ради этой дѣвицы я готовъ про¬
пасть; нужно бѣгать и я долженъ ее похитить*. Ндеми
воспитанникъ сказалъ: „гдѣ ты погибнешь, тамъ и я*. Попро¬
щались съ царемъ со слезами и пошли. Шли, шли, шли и
всѣ припасы въ дорогѣ истощились, и они проголодались; по¬
смотрѣли впередъ, вблизи дома великана стоитъ яблопя, сплошь
покрытая яблоками. Воспитанникъ великана схватилъ дубину,
ударилъ яблоню и у корня разломалъ. Выпалъ большой ндеми
и заревѣлъ: „кто это сдѣлалъ?* и пошолъ, размахивая рука¬
ми на воспитанника ндеми. Послѣдній подставилъ два пальца
въ глазамъ его и заставилъ ихъ выскочить. Ндеми очень просилъ
совсѣмъ не убивать его, но „воспитанникъ ндеми* вырвалъ
душу великана. Послѣ этого шли они, шли, шли и, увидѣвъ
на полѣ одну избушку изъ хвороста,—вошли туда, нашли
старуху. Старуха разсказала, что черный ндеми, говорятъ,
имѣетъ несозданной красоты (женщину-дитя) дочь, которую
стремится похитить царь нижняго мір^-бѣлый ндеми. У этой
дѣвицы есть, говорятъ, мать, въ которой никто ближе какъ
за 12 верстъ подойти не можетъ, и кого она увидитъ, тому, го¬
воритъ, голову срываетъ. Царскій сынъ выслушалъ это, поте¬
рялъ надежду похитить дѣвицу; но воспитанникъ ндеми укрѣ¬
пилъ его сердце. Старуха, узнавъ, что эти два малыхъ шли по¬
хищать дѣвицу, разсказала, что мать этой дѣвицы, говорятъ,
имѣетъ большіе сосцы и они въ двери грѣются и провѣтриваются;
говорятъ, кто подкрадется и поцѣлуетъ сосцы, тотъ удостоится
быть, говорятъ, мужемъ той дѣвицы. Услышалъ это сынъ ца¬
ря, страшно ему стало, но воспитанникъ ндеми пріободрилъ
его. Воспитанникъ ндеми повелъ сына царя по-землѣ, по-зем-
282
бошецйѵ заламі аімендесѵ; умосо ндеміші морділйѵ міЦѵ ду-
дішя. діраші т;хілуа. Уча ндемйѵ йѵморт^ѵ муші дохореша до
гарамоеба геегѵні ахілѵ заламйѵ, мееи^овѵ сінуайѵ до т&уу:
„чісімі ocypi сйуасѵ осйвебурі йомоуйѵ ftaamya, мара боше-
пі залаиі гаа^хілѵ ціраші хвамілацашені. Юуу діарайѵ, наму-
йѵ геетуу apiji мараші увулі. Хешцѵцрші сйуа бопгійѵ уі^уу
ндеміші морділцѵ: яМеу дохореша до чйімі мумасѵ йааха-
ріа чйімі гарамоебава, даанидіцѵ діарава, дѵмарт;іт;ѵ сі уву-
ліа до арт;о міібша^іа“. Ндеміші морділцѵ мідар^ѵ дохореша.
Ціра до мупіі йомонці ар^і онууасѵ кѵле муводваліро гілее-
шесѵні; йѵмаасхапу т;удот йе^аваші хени^ѵце че пдемйѵ до е
бошісѵ ціра еше геіосЬіруу: бошійѵ до^уру мара муйімінѵко;
ена йууиду ціраші дідасѵ. Ціраші дідайѵ: „ма Bariiij, іаво^ена
т;аші йѵга^оленіе“! Око хат;е ге^х озацудесѵко, мара е бошісѵ
мут;а айімінедѵ до око ууівесѵко ні ндеміші морділіті муу-
ласѵ. Мажіра д?4асѵ ндеміші морділцѵ йѵморт;ѵ до амбе геегѵ¬
ні еиу.ѵнѵ заламЬѵ, мара муйімінѵво, око гіаЯунесувоні гаг
маат;хозѵ ндеміші наулерцѵ. Ідѵ гвала, ідѵ рзені, ідѵ твала
ідѵ рзені до наулері ндеміші, памуці обіргулеша меніц кун-
дуні, йіміцѵ арт;і ftyama; гамнар^інуу йуані, ftojipv уйвін-
уе руме ят4хорілі; ани,і око інорт;асѵ, мара ыут;у? До?4обу
гѵ^ѵбіа; говошаі^аруу ндемеіу, намунеіу^і т;ейѵ охорандесѵні
міні небіт4ѵ до міні пзалЦѵ. Варіайѵ ака пдемцѵ^і вагаабедінѵ;
цері шіші о.уірѵ! гавошаі^аруу му^і ^овеіу Йозѵдѵ і йе^анасѵ,
—яр'^і мажірасѵ йімусйуу до болосѵ гѵ^ѵбіа йѵгмакветелуу;
йіиодоходѵ гѵз^\біасѵ до дѵучінѵ пдемевдоѵ муші дор^аша
уі^арулесѵкоиі до ууінесѵкоыі цовіші довалащасѵ. Ндемецйѵ
шара дуухвамесѵ до гуутеесѵ гіме ндеміші морділі. Гѵ^ѵбіайѵ
ідѵ, ідѵ, ідѵ, ідѵ гіме до вѵлаЯот;ѵ тудоні йейанаша. Ндеміші
морділйѵ гѵ^ѵбіа дочуу. Ідѵ, ідѵ, ідѵні арт,і міндорцѵ артрі
ме?кеуе йо^ірѵ, віт;хѵ амбе ме?4еуесѵпі, ійѵ уи4уу т;е йейшаші
хевіцѵцейѵ лсіві йе^анаші ціра йіхвамілууа до асо діара у^у-
ніа заламі, намуйѵ око вееі;уасіе ар^і цанасѵ до місѵ^і окові
— 283
лѣ и поставилъ его около сосцовъ матери дѣвицы: онъ поцѣ¬
ловалъ—вздрогнула мать дѣвицы! Увидѣла двухъ молодцовъ,
подобныхъ алмазу, удивилась и сказала сыну царя: „Ты не
убережешь моей дочери—дѣвицы! “ Но молодые люди обнаде¬
жили ее, особенно восп. нд., который на свою голову (взялъ)
беречь дѣвицу. Черный лдеми пришолъ во дворецъ и, узнавъ об¬
стоятельства, очень обрадовался; понравился ему зять и онъ
сказалъ: „моей дочери достался приличный мужъ,—но очень
молодъ! Чтобы предупредить похищеніе, устроили пиръ, кото¬
рый продолжался цѣлую недѣлю. Молодой сынъ царя сказалъ
воспитаннику ндеми: „пойди во дворецъ и оповѣсти отца мо¬
его,— пусть устроитъ пиръ; послѣ возвратись и вмѣстѣ пой¬
демъ". Н. 6. пошелъ во дворецъ. Дѣвица и ея мужъ разъ ве¬
черомъ гуляли. Явился царь нижней земли бѣлый ндеми и
выхватилъ у этого мальчика дѣвицу. Молодой (отъ горя) уми¬
ралъ и спросилъ у матери, что дѣлать. Мать дѣвицы сказала:
„Не говорила я развѣ?! Такъ и случилось! нужно сейчасъ же гнать¬
ся!" Но молодой ничего не могъ сдѣлать и нужно было ожи¬
дать прихода В. нд. На другой день В. нд. пришолъ, и когда
онъ узналъ происшедшее, очень стало ему не пріятно, но что
дѣлать? Нужно преслѣдовать!—и погнался по слѣдамъ нд.
Шолъ по горѣ, шолъ но равиинѣ, шолъ по горѣ, шолъ но
равпипѣ и слѣды великана глубиною по колѣни привели къ
камню. Отваливъ камень, онъ увидѣлъ ходъ тьмы. Теперь
нужно войти; по какъ? Сплелъ корзину, собралъ ндеми, ко¬
торые тамъ жили, кого силой, а кого охотой. Ни одинъ нд.
не ослушался: такой страхъ нагналъ! Одинъ къ другому ве¬
ревки привязали и къ концу привѣсила корзину, въ которую
сѣлъ В. Н. и приказалъ имъ сторожить его возвращеніе и
смотрѣть за движеніемъ веревки. Нд. благословили путь его
и опустили внизъ. Корзина шло-шла-шла внизъ и насквозь
ъ _
вышла до пижняго міра. Корзину В. нд. спряталъ и пошолъ.
Шодъ-шолъ-іполъ и на одномъ полѣ свинопаса увидѣлъ н
меурцу ч4вумунцу до шунцу. Мідарі;ѵ ндеміші морділЬѵ діара«
ша, мувокуналі ме^еуесѵ гуу^ѵруу до кѵмвікуну. Ідѵ, ідѵ, до
діараша кімерт^ѵні, ftojipv ке8анаті вочі. Е ціра кѵмвохе
хеніцѵце іцвѵма; е бошіЬѵ мідачочѵ т^удо т;удо чічіе цало до
т;е хеніцѵцеші, діраші т^удо ^валіші хватуа даач^ѵ цері бор-
цісѵ хеніцѵцекѵ ko-jipv. „Мор^і ашо сарало“ уіцу т;е чічіесѵ
хеніцѵцекѵ до кімечѵ хесѵ очвумалі. Ціракѵ інауіаѵ бошісѵні-
кіічінѵ. Шеехвеіцѵ хеніцѵцесѵ: такі кѵдахунеева чкімі іцкѵмава
до очвумалі коцчафа. Хеніцѵцекѵ: „цгіріа!* т;куу до чічіе кѵдв-
хунесѵ табавісѵ. Діісерѵні, хешцѵцекѵ цірасѵ: я молазоуіа, уіцуу,
онуіруу о^ахѵша! “ Ціракѵ уіцуу: яМа діорде вабрз^екіа ла^а-
ціші уіна^іа до ѵвулі гахолуукіа “.—„Цгірі*—т;ку хевіцѵцекѵ
до мідарт;ѵ. Ціра до бошікѵ хвале кѵдоскѵдесѵ. Шумілі ва^а
мунеціші дудішо ілаЯацудесѵ до енеці муееціті амбеесѵ сху-
нундесѵ мѵч^ уугу до мучо варіа. Богаікѵ даачему цірасѵ:
„сі кешеміт^віа со удгѵніеве шурі хеніцѵцесѵ! “ —Цгіріа, ѵіцуу
цірасѵ до мідар'^ѵ. Імі серцѵ хеніцѵцесѵ моуцеруу заламі до
вЦхѵ: „ма ово мічкѵдасіе скані шурі міша гібарѵніе“„ Мушо
говоніа?" уіцуу хеніцѵцекѵ. Ціракѵ вемечѵ дор^а до кімваахвілѵ
ішені до ішені комііціа. Цірасѵ міі^інѵ -^аламі; хеніцѵцекѵ
соле гурі гамвуртрнувоні т;ішені даа^орѵ до уіцуу: „чкімі шурі
цінаша мібарѵніа“. Ціракѵ гурі куучѵ, мара гар-уахѵ оч4оцу
ціна до лаЯаці дуучдѵ; хеше ваде^хіауандѵ. Хеніцѵцекѵ іціркѵ:
„ваі! саралосѵ дасуро кѵноб8ороцекіа“; ецодѵ ціракѵ цо^орцѵ
улаНацуду твурарші до: якіміотеева! “ уіцуу. Ціракѵ вачеерцхѵ
хеніцѵцесѵ: „сіа тцура дѵмацоріа, вара скані шурі іыудгѵні
церцѵ, муч4о чеверцхава ма? “ Ціракѵ моіцціндѵ. Кѵні, хеніцѵцекѵ
уіцуу цірасѵ: „чкімі шурі обарѵвіа ^е-до*т;е ті$асѵ іремцѵ*
Ціракѵ яаламі міікецу. Оч^маресѵ хеніцѵце до ціракѵ діараша
мідар^есѵ. Ціракѵ ндеміші морділі kojipv діарасѵ до кеечуу,
*УУ хеніцѵцекѵ уіцууні. „]JLripiae ijftyy бошікѵ до мідарт;У
тцаша. Ідѵ, ідѵ, ідѵні kojipv іремі; kaSoijv ka-шквілі до ка-
еагані: Ьѵдаант;хѵ іремкѵні, гамуласхапѵ і^урдгелкѵ; kaSo^v
— 285
спросилъ, ЧТО НОВЕГО ВЪ 9ТОМЪ мірѣ; ТОТЪ СКЯЗЕЛЪ, что ЦЕрь
похитилъ дѣвицу съ верхняго мірЕ и теперь идетъ очень хо¬
рошій поръ, который кончится черезъ годъ и кто хочетъ, мо¬
жетъ пойти поѣсть и попить. Пошолъ В. нд. на пиръ, по¬
мѣнявшись Одеждой съ свинопасомъ. Шолъ-шолъ и на пиръ
пришолъ и увидѣлъ много людей. Эта дѣвица сидитъ возлѣ
царя. Этотъ молодецъ какъ нищій полѣзъ къ ногамъ царя и
дѣвицы и кости грызть началъ. Въ вто время царь увидѣлъ
его: „Иди сюда, несчастный“—сказалъ царь нищему и далъ
ему кушанье. Дѣвица посмотрѣла на молодца и узнала и по¬
просила царя: „здѣсь посади, возлѣ меня и кушаньемъ накор¬
мимъ. Царь: , хорошо! “ сказалъ и чудака посадили за столомъ.
Настала ночь. Царь дѣвицѣ: „Пожалуйте въ спальную ком¬
нату!" Дѣвица сказала: „я еще не насытилась; игру посмо¬
трю и потомъ явлюсь!" — „Хорошо!" сказалъ царь и пошолъ.
Дѣвица и молодой человѣкъ одни остались. Пьяные люди
играли себѣ, а они разбирали обстоятельства, какъ лучше, и
какъ нѣтъ! Молодецъ заказалъ дѣвицѣ: „узнай, гдѣ царь
имѣетъ духъ!"—„Хорошо!" сказала дѣвица и ушла. Въ эту
ночь, очень приласкавъ царя, она спросила: „я должна знать
кому порученъ твой духъ, а ты не сказываешь".—„На что
тебѣ?" сказалъ царь. Дѣвица проходу не давала и пристава¬
ла: „непремѣнно и непремѣнно скажи!" Дѣвица сильно ску¬
чала; царь, чтобы сердце вернуть къ себѣ, обманулъ и ска¬
залъ: „мой духъ собачкѣ порученъ". Дѣвица поняла, но на¬
рочно поймала собачку; начала играть и съ рукъ не спуска¬
ла. Царь думаетъ: „а, несчастная, дѣйствительно, любитъ ме¬
ня!" Сжалился, что дѣвица напрасно играла съ собачкой и:
„перестань!" сказалъ. Дѣвица пристала: „ты ложью обманулъ,
а то если она твой духъ имѣетъ, почему мнѣ не любить ее?"
Дѣвица опечалилась. Царь сказалъ дѣвицѣ: „мой духъ пору¬
ченъ оленю въ такомъ-то лѣсу". Дѣвица очень обрадовалась.
Утромъ царь и дѣвица на пиръ пошли. Дѣвица В. нд. уви-
286
бошікѵ fta-шісвілі до fta-сагаві і$урдгелцѵ; йѵдаавт;хѵ і^урдгел-
бгні, гамуласхапу волоціаЬѵ; гамаа^хозѵ колоціасѵ; очрцу во-
лоціа. БошіЬѵ гаавуѵ до йѵмлахвілуу жірі базеіу; жірі холосг
трлі гашьууЯор' до моле^уну. Молар^ѵ бопгіЬѵ хевіцѵцепгі.
дохореша, геегѵ амбе, оамда хевіцѵцесѵ трлеццу ач^віа до
лехіреніа. Міеілѵ дохореша до хеві^ѵцесѵ уіцуу: „сЬані шурі
мамікебуніа xecvu. Хеві^ѵцейѵ Кімехвадѵ саЬѵмесѵ; ехвецѵ бо-
шісѵ вапілава, мара oomiftv даагаісвідуу базеці. Хевіцѵцейѵ до^у-
ру. Боші до ціравѵ гагѵмійунесѵ рашеці, ftyycfteeecv уремдѵ,
дохаргеесѵ хевіьѵцеші сайовелі до opfto^v, Ьігедоходесѵ до мідар-
Tjecv. Ідесѵ, ідесѵ, ідесѵ, до Ьімерт;есѵ т4і ардгіліша, содет;ѵ бо-
niiftv гімар^ѵ жіві fteSaaame. Бошікѵ fto^ipv гг^ѵбіа, намучу ашо
гімарт;ѵві; дувалуу т4окісѵ Каачівебацуу муші муула жі вдеме-
BjBv, намувеці вагабедѵдесѵ ijoftimi дудіші-іцвѵмаіаві чарцхасѵ;
ікінодвесѵ саЬовелі п'З^ѵбіасѵ до гу утесу еіпе; віні діірт4ѵ гѵ^-
^voiaftvai {сінодоходѵ цірайѵ мідар^ѵ діір^ѵ кіні гѵз^убіайѵ Мво-
доходу 6omiftv; чіче ѵвѵдѵ ешулаві ^еші йіміовва^есѵ вдемецЬѵ
т;ові до бошійѵ мідарт/ гіме, мара КѵмураЯуу артД діхасѵ ftyacv
хе до гачевдѵ. НдемецЬѵ ціра міде^унесѵ до мовівале^у йѵда-
вунесѵ саісонелі riipijecv. Bomifcv хохѵ хоху, до гешахохѵ жіві
ft еУ анаша. Гакоша^аруу apjo ндемеці до ардосѵ Иуці Ісіміо-
ква^у; саКонелі муші до ціра моле^упу. Іду, іду до Ісѵморт;ѵ
ціраші 8удегаа; ціраші дідайѵ fto^ipv сйуаві, геехарѵ до бо*
шісѵ мууцовуу даламі. Хені^ѵцеші cftya до pipaftv raaajpyo-
лесѵ артДапцѵ; Шуу діді xape6afty. Брелі, xaafty мідар^уні,
хевіцуцеші cftya, ціра до бошіЬѵ мідарт;есѵ хени^ѵцеші дохоре¬
ша. Ідесѵ, ідесѵ, ідесѵні ftamaaoepecv до шарасѵ Ьѵдіібарге-
су ар-^і діді уаші т;удо. Ap^oftv Ьѵдірулеесѵ; мара вдеміші
#
морділцѵ валурду. дросѵ йѵморт4есѵ сумі авгіловецЬѵ, ftir-
мадоходесѵ цасѵ до ap^iftv Tjftyy: „му і уурчйіна^іа т;е ^удо гѵ-
^оуанунані ije ват;асіа“, мажіраКѵ ijftyy: „ ч^мані махаребелі
Ьімуурцу хеніцѵцеші дохорешаве; хеніцущэку маавадасіа муші
cftyamo арт;і opftomi ^оці до восашо абрѳшуміші ваба; муч^о
— 287 —
дѣла на пиру и разсказала, что ей царь сказалъ. „Хорошо",
сказалъ молодецъ и попголъ въ лѣсъ. Шолъ-шолъ-шолъ, уви¬
дѣлъ оленя, выстрѣлилъ изъ рого-лука роговою стрѣлою:
упалъ олень, выскочилъ изъ него заяцъ; выстрѣлилъ и въ
него и упалъ заяцъ; выскочила изъ него коробочка, за коро¬
бочкой погнался и поймалъ. Молодецъ открылъ коробочку и
иашелъ двѣ мухи; обѣимъ глаза выкололъ и взялъ. ІІришолъ
молодецъ во дворецъ царя и узналъ (извѣстіе), что у царя
глаза, говорятъ, болятъ и онъ самъ, говорятъ, боленъ. Во¬
шелъ во дворецъ и царю сказалъ: „твой духъ я держу въ
рукахъ Царь догадался, въ чемъ дѣло и умолялъ молодца
не убивать, но молодецъ замучилъ мухъ. Царь умеръ. Моло¬
децъ и дѣвица вывели крылатыхъ воней (раши), запрягли,
нагрузили имуществомъ и золотомъ царя; сѣли и отправились.
Шли-гали-шли и пришли въ тому мѣсту, гдѣ молодецъ спу¬
стился съ верхней земли. Молодецъ увидѣлъ корзину, на ко¬
торой сюда сошелъ; покачалъ веревкой и далъ знать вверхъ
о своемъ приходѣ. Положили имущество въ корзину и выпу¬
стили наверхъ, возвратилась корзива, сѣла дѣвица и опять воз¬
вратилась корзина—сѣлъ молодецъ: не много не дошелъ до
выхода, а ндемн перерѣзали веревку и молодецъ пошолъ внизъ,'
но уцѣпился рукою за камень и остановился. Ндемп повели
дѣвицу и слугой сдѣлали, а имѣніе раздѣлнлн между собою.
Молодецъ лѣзъ*лѣзъ и вылѣзъ на верхній міръ. Собралъ онъ
всѣхъ ндеми и уши всѣмъ отрѣзалъ; имущество свое и дѣвицу
ввялъ. Шолъ-шолъ-шолъ и пришолъ въ домъ дѣвицы; мать
дѣвицы увидѣла дочь, обрадовалась и очень похвалила молодца.
Сынъ царя и дѣвица обнялись и была большая радость. Прош¬
ло много времени, сынъ царя, дѣвица, и молодецъ пошли въ
дворецъ царя. Шли-шли-шли, настигла ночь и на дорогѣ рас¬
положились подъ большимъ деревомъ. Всѣ заснули; но В. и.
не спалъ. Въ ѳто время пришли 3 ангела, сѣли ша деревѣ и
одинъ сказалъ: „что назначить спящимъ подъ деревомъ?* Дру-
288
бошісг т;оці Мгнабу муаніе, ^оіуЬѵ голасіа до боші доИвіла-
сіа; мучо каба цірасѵ {сѵмаісунаніе дачхѵрісѵ йѵмантуасіа до
цірайѵ дііч^васіа41. Масумайѵ i;ftyy: „т;ена Miftvy гаацхадасіе ftya
ргіло гінііруісіа“. Ндеміші морділйу мои^індѵ даламі до нару-
сѵ Кінаалѵ мучо му катууконі ціра до боші. Очумаресѵ гее-
дѵрт4есѵ до мідар^есѵ: ідесѵ, ідесѵ до дох ореша міанч4есѵні ти&ві-
ісѵ: „махаребелйѵ намуЬѵ і8уасіа?“ Ндеміші морділЬу: „ма мі-
дуур{сіа!“ ijftyy до мідару. Хенцѵцеші чілі до хеіпцѵцеікѵ гее-
харесѵ. Хеніцѵцейѵ opftoini у>ці гагмііу; хеніуцеші чілйѵ-ва-
ба абрешуміші. БошіЬѵ ijftyy: ле сачуЬарі вареніа сачіро. інец-
цѵ ^ала брелі ууніа до ена монінале з^абі до бошісѵ йаачу-
ftiya“.— іігмор^есѵ цірайѵ 6omiftv; iSyy цува до діді ыхіарулеба-
fty. 1’оці Ьігнаабумеесѵ монінале бошісѵні голѵ уціЬѵ до іна
доЯвілу; каба ЬгмкаЬунесг монінале з^абісѵні, Ісѵмаантуу дач-
xypfcv з^абісѵ до дііч^у. Ірі кочку гачендѵ до гууквірдѵ; укулі і8уу
діарабѵ; укулі скѵдудесу бедінеро хенцѵце до муші оуахі.
Хені^ѵцеші cftyami чілцѵ бошікѵ Ьѵдеебаду. Аруша хен-
і^уцеші cftyacv лурду. Ндеміші морділкѵ лекурі гелани$ѵдо
гаауінедѵ. Уеело бошісу гаакурцхівѵ до міо^варуу: „мушені
бпілѵнді ма сіа?“ Ндеміші морділкѵ уцучу-ухѵнхкѵ мара боші-
Ісѵ вадееуерѵ до хені^ѵцесѵ куіцуу. Apjofty ет4ві кімечѵ ндемі¬
ші морділду: ціраша гурі адудуа. Ндеміші морділкѵ гокоша-
ijapyy арзо до yftyy: „ма вамірчкілеуада ішені т;квані ^орон-
цѵ ЬуурчИліуа; ірі вочкѵ шуріші ftaai мечквідѵ. Ндеміші
морділкѵ даач^ѵ чіеба до іріделі Ісіічуу муу ко^оламун-до му-
у укіміну хени^еші скуашені. Укулі т;куу: „ агеловенкѵ ун
гаі т;квіісу, уіші т;квіісѵ до доэдеесіа мікѵу уна гаацха даг
сіе. Ате рагаді гаат;уу бошікѵ до-ftya ргіло гіпііру. Хени^ѵ-
деші cftyaftv доуру, мара-му кімінуко; укулі вагуцівууні т;е-
ші гегнаалѵ: „ око кешібэдваве, му оскілідуанціе ндеміші мор-
ділцѵ. Ідѵ, іду, ідѵні, ару весѵ ару цацха ftogipv; міяіілѵ
іуцхашані дедубі кумлахвілуу. Дедѵбікѵ: „мунеро мору: eft у а
afcia“. Бошікѵ дуді до бѳлошкасг муші амбѳ кіічуу. Дедубі-
— 289 —
гой сказалъ: „завтра опи прійдутъ во дворецъ царя; царь
приготовитъ для своего сипа золотое ружье, а псвѣстѣ шелковое
платье; какъ молодой ружье повѣситъ—ружье выстрѣлитъ и
его убьетъ, а какъ только платье дѣвицѣ падѣпутъ—да зажстъ
ею огонь и дѣвица сгоритъТретій сказалъ: „кто откроетъ
вто, да обратится въ холодпшй камень!" В. нд. очень опеча¬
лился и горевалъ, какъ бы спасти дѣвицу и молодого. Утромъ
встали и пошли: шли-шли-шлп и, приблизившись ко дворцу,
сказали: „кто пойдетъ извѣстить?" В. пд.: „я пойду!“ ска¬
залъ и пошолъ. Жена царя и царь обрадовались. Царь золо-
лотое ружье вьшссъ, жена царя—шелковое платье. Молодецъ
сказалъ: „этого подарка—говоритъ—не нужно; опи много
имущества имѣютъ и это слугѣ дѣвицы п мальчика подари-
те*. Цѣловались, очень радовались. Когда ружье повѣсили,
опо' выстрѣлило п убпло слугу-мальчика; когда надѣли на
слугу-дѣвушку платье, опо загорѣлось и дѣвушка сгорѣла.
Каждый останавливался и дивился. Потомъ былъ пиръ, а по¬
томъ царь и его семейство жили счастливо. — У жепи царска¬
го сыпа родился сипъ. Однажды сынъ царя спалъ. В. нд.
обнажилъ саблю и разсматривалъ ее. Вдругъ мальчикъ прос¬
нулся и закричалъ: „зачѣмъ ты хочешь мспя убить?" В. пд.
клялся, по мальчпкь не повѣрилъ ему и сказалъ царю. Всѣ
мпѣиіе подали. В. пд.: „дѣвица имѣетъ сердце"! В. пд. со¬
бралъ всѣхъ и сказалъ: „вы слушайте"! Всѣ затаили дыха¬
ніе. В. нд. началъ говорить и разсказалъ исе, что случилось
и что сдѣлалъ для царскаго cuua. Наконецъ, оиъ сказалъ:
„ангелы такъ сказали и прокляли, кто все это откроетъ".
Какъ кончилъ этн слова, молодецъ превратплся въ холодный
камень. Царскій сынъ помертвѣлъ н что дѣлать, пе зналъ и
удалился, чтобы узнать, какъ оживить В нд. Шолъ-шолъ н
увидѣлъ па полѣ турлучный домъ, вошолъ въ пего н иашолъ
старуху. Молодецъ разсказалъ съ пачала до конца свое дѣло.
Старуха сказала: „лѣкарство отъ этого я знаю очень хоро-
19
290 —
lev: „іші іцамалі на нічЬѵ даламі, мара ч4е двірі fcopeaia. i{jj.
шіа оші нденіші Syyi до скані комолісЬуа дохашіа; ідонуш&.
мо fevaev Мгнаахурчінеева до досКѵдѵеіа.. Бошісѵ ахілѵ заламЬѵ
до дохореша Ьѵиор^ѵ, дохашѵ ндеміші Ууцеіу до муші cfcya.
Куасѵ Ьігнаахурчінуу жі. Нденіші иорділЬѵ гее^елѵ; хеніьу-
і^еші сЬуаші Ісонолі cfcyaftviji гее^елг, і8уу харебаЬѵ.—Гога
т;еЬѵ ворді. ануд^а ашо Ьѵнобр^і. Суні ушйурі, суиі бериду-
лі, 2оронт;кѵ нѵмѵ могіласесѵ тЬвані хеші моі^іулі.
(Записать въ с. Чаишнджн, Зугдидскаго уѣзда, С. Хабулави).
а
— 291 —
^е, но оно немиого дорого. Доставь сто ушей идеми и твп-
еГо сына, свари и вылей на камень,—онъ и выздоровѣетъ".
Молодецъ очень обрадовался; пришолъ во дворецъ, сварилъ
уши ндеми и своего сына и облилъ камень. Восп. нд. выздо¬
ровѣлъ; сынъ царя тоже выздоровѣлъ; радовались всѣ.—Вче¬
ра тамъ былъ, сегодня сюда пришолъ. Три яблока; три гра¬
ната; Богъ да не лишитъ пріобрѣтеннаго твоими руками.
СЛОВАРЬ *).
А.
Абрешумі, шелкъ', род. ед.—ші.
Аімендес, обнадежили; імепді,
надежда; даімендеба, обнаде¬
жить.
АМміпедѵ, не могъ сдѣлать; М-
иінуа, дѣлать.
АЬу, аісіа, здѣсь.
Ава, ни одинъ.
Алмасі, алмазъ.
Алуурдѵ, былъ (вмѣстѣ съ ни¬
ми); ала^оца, бить вмѣстѣ съ
нимъ.
Амбе, вѣсть, обстоятельство;
дат. п. амбесѵ.
Амнехантѵ, портретъ.
Амуд^а, сегодня.
Ангелозі; апгелозіѣѵ, ангелъ; ап-
гелозеці,—ангелы.
Amiji, теперь.
Ацуду, было у него (а озпач.
принадл. 3-му лицу; 8оца,
быть; ду—овопч. прош. вр.).
Аргуні, топоръ.
Ардгілі, мѣсто; ардгіліша, на
мѣсто.
Apjo, всѣ; дат. ар^осѵ.
Аріві, сказка.
Арт;і,—for; одинъ; дат. apijicv.
Ар^іапцг, другъ-другу.
Ар^іша, однажды.
Арт^о, вмѣстѣ.
Асе, теперь.
А^е, этотъ.
Ахіолу, обрадовался; хіолеба,
обрадоваться; хіолі, радость.
Ацалі, дай время; цалеба, дать
время.
Aqjnia, болитъ (тавъ говорятъ);
ч^а, боль.
Ашаміндоріа, лѣсная поляна.
Ашачгла^іро, ошибочно; чула¬
на, ваблудиться, спутаться;
мечур^у, ошибся;—мечула^а,
ошибаться.
Ашо, сюда; ішо, туда; соісіша,
довуда; т;акіша, досюда.
Б.
Базі, муха; базсці, мухи.
*) Д** удобства справовъ пршшогсі псбодыпоВ сіошрь въ послопядшвц
вагадвамъ и во второй сизвѣ.
Бді—Ва-дее.
— 293
Ва-дет;—Ве-кну.
Бдінѵйѵ, пропаду; дінаца, про¬
пасть.
Беді, счастіе; бедінері, счаст¬
ливый; бедінеро,—во.
Бери^улі, гранатъ.
БоЗорі, волосъ; дат. п.—рсѵ.
Боло, конецъ; дат. п.—сѵ.
БолошКасу, среди конца; шйа,
средина.
Боруі, время; дат. п.—су.
Боші, молодой, мальчикъ; боше-
іу,—ые,—и; дат. п. бошісу;
*
род. бошіші.
Брелі, мною.
В.
Ба, не.
Ва-аи^унес, не больно будетъ; н.
н. идонаца.
Ba-6pg’efcia, не насытился; н.
н. рз^аі^а, насытиться.
Ва-габедіпу, не осмѣлился; н.
н. габедеба, осмѣлиться.
Ва-габедѵдесу, не смѣли.
Ва-га^хіленіа, не сбережешь (го¬
воритъ); н. н. уілуа, сбере¬
гать.
Ва-гіи^ііаво, не сказалъ (гово¬
ритъ) развѣ.
Ва-гууінупі, не разсмотрѣлъ; н.
н. гоуіпа, разсмотрѣть.
Ва-дееуерѵ, не повѣрилъ; н. н.
дауереба, повѣрить.
Ва- де^хіпуапдѵ, не упускалъ; п.
п. д&уанаіуц пусвать.
Ва-до8вілуконі, чтобы не убить;
4
и. и. Ивілуа.
Ва-дуузахіда, если не позовешь
(ва, не, дахіні, звать.
Ваі, ай! ваіаші, несчастія!
Ва-віі;хундесу, не спрашивали;
п. п. кі^хірі. Маиіуе, зна¬
харь.
Ва-лурду, не спалъ; дорулаца.
Ва-меруу, не одолѣлъ; ріеба, одо¬
лѣвать; моріеба, одолѣть.
Ва-мірчѣілеуадане, если слу¬
шаете (говоритъ); и. н. рчѣіла.
Ва-модуркѵ, не согнулся, не на¬
гнулся; н. и. дуравуа.
Ва-пілава, не убивай (говоритъ);
и. и. 8вілуа.
Вар, не.
Вара, а то.
Вареиіа, нѣтъ (говоритъ); ва¬
ру , нѣтъ.
Варіа, отказъ.
Вару, и не (у—«).
Вару, какъ-бы.
Ва-чеерцху, не разставался; н.
н. чарцхеба.
Ве-гапц, не несетъ; н. и. за¬
ла, нести; имѣніе.
Be-eijyacie, не кончится; н. н.
гауеба.
Ве-внууінууна, не оглянулись
Бе-лаа—Гаад.
— 294
Гаац—Гам.
(оказывается); вѵноуіна; уі-
Гаацхадасіе, откроетъ (гово¬
ритъ); гацхадеба.
на, глядѣть.
Ве-лаанчд*, не достигъ', нч4ада,
достичь, лаа, суф., означ. не¬
достачу мѣры снизу вверхъ.
Ве-мечг, не далъ; н. н. мечама;
міначемі, данный.
Ве-мі&рчйванѵ, не привыкъ; н.
н. мерчйвана; герчКвана, при¬
вычка.
Ве-мінаашѣвандѵ, не пускалъ;
н. н. ыіношЬумала.
Ве-міотрнанціа, не смѣетъ по¬
дойти (говоритъ); н. н. ве-
иернуа.
Be, поле.
Віт;ожірі, 12; відо, 10; жірі,—2.
Ворді, былъ, находился; ріні,
быть.
Bopefcia, есмъ (говоритъ); воре-
f(v, есмь. Ріні, быть; Soiyi,
бытіе.
Г.
Гаагуруолесѵ, обняли; н. н. го-
^уруолада.
Гаалѵ, вздрогнулъ; голаиа.
Гаануѵ, открылъ; гонуана.
Гаадуні, (вогда—ні), окончилъ;
гадееба.
І'аадхілѵ, предупредилъ, предо¬
стерегъ ; га^хілеба. І^хілі,
осторожный.
ГааНодінадуу, заставилъ выр¬
вать; н. н. го#от;інаца.
Гагмеет;хіісѵ, простились; мод-
хуеба.
Гагмійунесѵ, вывели; гѵмоИу-
нада.
Гагмуурулуна, выбѣжали (ока¬
зывается); рула, бѣжать; рті-
на, бѣгство; нартінѵ, бѣглецъ.
Гагѵмааугваугву, вышелъ (вели¬
чаво).
Гагѵмііцѵ, вынесъ; гѵмо^ала.
І'аввіребу, удивился (оказыва¬
ется) Ср. Ламебу, ламеба,
удивляться, смутиться.
Гавота даруу, собралъ; гакоша-
даруа.
ІГалені, внѣшній (также: дикій)
Ср. галеніші, празднованіе въ
честь умершихъ членовъ се¬
мейства, когда въ семьѣ есть
больные.
Гамаадхозѵ, погнался; і;хозіві,
гнаться; гамот;хозада, погна¬
ться.
Гамвуурт4інууконі, чтобы воз¬
вратить; муворі;інііда.
Гамласхапу, выскочилъ; мула-
схаи уа.
Гампаар^інуу, перевФіилг; гам-
nopTjieau^a.
Гам—Гел.
— 295 —
Гем—Гов.
Гамі^уу^ѵ, выкололъ; гаміцоИо-
т;ама.
Гарамоеба, обстоятельство.
Tapjaxr, нарочно.
Гпткаребулі, одичалый.
Гауввірдѵ, удивился; гаквіреба.
Гаумаргѵ, укрѣпилъ (ему); гаг
маргеба.
ГахолѵуКіа, предстану (гово¬
ритъ); халаца.
Гачендѵ, остановился непод¬
вижно (отъ удивленія); гаче-
меба.
Гашѣуріне, боишься; шйуріна.
Гвала, гора.
Гвало, совсѣмъ.
Гегвалѵ, убѣжалъ, удралъ; гі-
нолаца.
Гегнволевс, удрать (говоритъ).
Гегнора8ѵ, выгналъ: ра%а. Мі-
нораЯуа, загнать; мукораИуа,
отогнать; мара&ілі, гопяющій.
Геегѵ, узналъ; гагеба.
Геегѵні, (когда) узналъ, понялъ.
Геедѵртаесѵ, встали; едгіпа.
Гее^елѵ, ожилъ; гат;елеба.
I'eerjy, кончился; га^ееба.
Геехарѵ, обрадовался; гахареба.
Геехаресѵ, обрадовались. '
Геіосйѵруу, отнялъ, высушилъ;
ecfcvpaiyi.
Гелани^ѵ, обнажилъ; еланіц-
і^ѵма.
Гещцууцкурінуу, заставилъ выс¬
кочитъ; іцімоіьвурінаца.
Ге^хозацудесѵво, преслѣдовать
было; гет;хозіна, преслѣдовать.
Геудгѵпдѵ, стоялъ у него; гед-
гѵма, ставить; геріна, стоять.
Геузѵніа, лежатъ у него (го¬
воритъ); гejv, лежитъ; н. н.
гедвала.
Геіцѵрес, вычерпали все; еирфуа,
черпать все; reujvpya, пере¬
лить все*
Гешахохѵ, вылѣзъ: гешахохуа.
ГеИуна, преслѣдовать.
Гібарѵніе, порученъ (говоритъ);
меб&ребя.
Гіір^есѵ, раздѣлились (между
собою); горт4уала.
Гілеегаесѵні, (когда) ходили, гу¬
ляли; гілуула.
Гімар^і, соиіолъ; гімула.
Гімарт;ѵві, (когда) сошолъ.
Гіме, внизу.
Пмоан^хеці, г/павиіій; гімант4-
хап,а.
Гініір'^ѵ, обратился; гінор^а.
обратиться, сдѣлаться.
Ппір^асіа, пусть сдѣ.шется.
Гіочкацууѣоні, заставилъ на¬
чать; гіочдацурі, начальный.
Гога, завтра.
Гоконіа, хочешь (говоритъ); ко-
рінеба.
ГОБ—r(?j)v.
296 —
Гѵн—Діа.
Гокоша^аруу, собралъ", п. п. го-
кошаі$аруа; собранный—го-
кошаі^арелі; собраніе — ша-
і^аруа.
Голасіа, выстрѣлитъ(ѵойорт:ъ);
голада, выстрѣлъ.
Голѵ, выстрѣлилосъ (само про¬
извело выстрѣлъ).
ГоитахѵпМа, разломаю (гово¬
ритъ); тахуа, ломать; гота-
хуа, разломать.
Госоду, разстроилъ (разорвалъ);
содуа, рвать, госоцуа, ра¬
зорвать.
Госумаліро, качая руками; го-
сумала, качать руками; рйі
ала, качать.
Готахесѵ, разломали; готахуа.
Гоуейу, обставилъ; rocfcya.
Годаркаеелі, сплошь покрытый;
гочаркаоуа.
Гурі, сердце.
Гурѣумуур^ѵ, сердце пришло
къ пему, т. е. разсердился
(муу — показываетъ напр.
дѣйст. къ 3-лицу).
Гууквірдѵ, удивился; гаввіреба.
Гуутесѵ, пустили; готееба.
Гуут/руу, промѣнялъ; гот;ѵруа.
Гуурчѣіаатра, назначимъ (гово¬
ритъ); горч&іпа, опредѣлить,
назначить.
Г(^)ѵз^ѵбіа, корзина.
rvnje, длинный (высокій).
Гѵ^оцапѵпані, лежатъ (что)
гѵдопціра, лежать подъ де¬
ревомъ.-
^ала, имѣніе.
^алісрі, богатый.
2Jepi, штука.
^ірсі, достоенг.
^оропт4і, Богъ; дат. ^оропцг.
^ура, смерть.
д.
Даа^орѵ, обманулъ; н. н. да^о-
реба.
Даапи^іі^ѵ, устроите; допив¬
ала.
Даачему, заказалъ; дочемеба.
Даачдѵ, началъ; доч^ада.
ДаатЬвідуу, замучилъ; дошѣві*
да да, задушить.
Дабеуі^ебуло, достовѣрно; да-
беуіт;ебулі, достовѣрпый.
Дасуро, дѣйствительно.
Дачхѵрі, огонъ.
Д^а, день.
Дедѵбі, старуха; бадѵді, ста¬
ривъ; рчѵпг, старый.
Деечему, началъ твердить,
упорствовать.
Діара, пиръ; діараша, па пиръ
Ср. сваи, діар, хлѣбъ.
Дід—Доч.
— 297 —
Діда, мать; дідасіа, мать (го¬
воритъ); род. дідаші.
Діді, большой; умосі, больше;
Кверсемі, пребольшой.
Діісерѵпі, когда настала ночь;
сері, ночь.
Діічвасіа, пусть сгоритъ (го¬
воритъ); е. н. ч4уала.
Діічу сгорѣлъ.
Дівахалені, внутренній; діна-
хале, внутри; діпо, районъ, гдѣ
дпвугъ одпофамильцы, близкіе или
просто знакомые.
Діо, пока.
Діорде, еще пока.
Діір^ѵ, возвратился; дорт;а.
Діха, мѣсто, земля.
До, и; въ коп. слова—если.
Довалацо, движеніе.
До^обу, сплелъ\ ^обуа; г4обері,
пмтень.
До?4уру, омертвѣлъ; ?4ура.
Дорт4а, проходъ; возвратиться.
Досѣѵдѵніа, оживетъ; сбѵлада,
жить.
Дохаргеесѵ, нагрузили; харгуа.
Дохашіа, свари-де (говоритъ);
хашуа.
Дохашг, сварилъ.
Дохоре, дворецъ; дохореша, во
дв.—; дохореша-ве, во дво-
рецъ-де.
Дочуу, сохранилъ; чуола.
Доч!—Еву.
Дочдесіа, прокляли; чдала.
Дошуладе-н-до, усталъ и (ока¬
зывается); тулада.
До&віласіа, пусть убьетъ (де,
говоритъ); 8вілуа.
До8вілг, убилъ.
До8орідѵ, заставилъ сгнить;
доЯорадуа,
Дро, вреМя.
Дувалуу, покачалъ; довалаца.
Дуді, голова. Дат. дуцу.
Дуді і^кгмаіані, голова гдѣ есть.
Дууррпѵ, возвратился (оказы-
ваетсл); дорт;а.
Дууртрнѵеа, возвратились (ова-
зывается). Ртрнаца, вертѣть.
Дуухвамес, благословили; хвама,
молитва.
Дуучінѵ, завѣщалъ.
Дууэдѵ, нашіъ (ему); дочдоца.
Дѵма?4оріа, обманулъ-де (гово¬
ритъ); да?4ореба.
Думарт;іт;ѵ, возвратись.
Е.
Е, ена. этотъ (ближайшій),
енеці, эти; т;іпа, этотъ (даль¬
ше); іна (котораго ое видно),
і (отсутствующій).
Еверче, поляна.
Едомушамо, вмѣстѣ.
Евохоні, подъемъ.
Евуулебу, вышелъ; евуула, вы-
Ела—Ж.—Цгу.
— 298
ljie—3.—3.—Ім.
ходить, ула, ходитъ, мінуула,
заходитъ, еколѵ, выходъ на
верзЛ.
Елацалѵндѵ, вырастаетъ изъ
корня ч.-л.; цалуа, рости.
Еурцу, выходитъ снизу вверхъ,
вырастаетъ. Мінолѵ, входъ;
гімолѵ, выходъ; гіволѵ, пере¬
ходъ; ггшаалг, проходъ, улица.
Ехвеи^г, умолялъ, хвеші.
Ецоду, сжалился; цодеба.
Еи^інѵ, стало непріятно; і_ць;і-1
неба.
Еаві, мнѣніе.
Еле, вверхъ.
Ешулашані, (когда) выхода; вшу-
ла, выходъ.
Ж.
Жі, наверху, вверхъ.
Жіні, верхній.
Жірі, два. Мажіра, второй; |
Р
шхьа, другой. Жірі—холо, і
оба (холо, еще). !
уіна, смотрѣть; уіна^іа, пО-
смотрѣть-де.
Цінці, корень.
Уо^орі, собака, уо^орцѵ, собакѣ.
Цуна, цѣловать;—ніе.
3.
З^ва, море.
Зохѵ, отдѣльный.
Л*
Заламі, очень, сильно, хорошо.
Пад. даламйѵ, ^аламцѵ. Ср.
н^алі, сила.
Звалі, кость.
jeipi, доіюгой.
З^абі, дѣвица;—сѵ,—сѵ-ні(когда).
3у3у, сосокъ.
!3ѵдгні, (когда, ні) лежалъ; ле~
| жать—двала (пеодуш.), уанг
(одуш. пред.)
I.
У-
уа, дерево; уаші, дерева; уяше,
I, імі, іна, тотъ (cu. Е.), онъ.
Іпеці, опн. Іпеіщг, имъ. Ісѵ,
ему,—іші, его, того.
съ дерева; уасѵ, дереву.; Ідесѵ, шли (долго). Міішесѵ,
угалѵ, Сел. въ Зугдидскомъ j шли. Ула, идти. — Ідесѵні,
уѣздѣ, угалцѵ, въ Джгаль. когда шли.
угірі, хорошо; yripi-а, хоро- Ідѵ, шелъ.
шо-де. ІлаЯаг^удесѵ, играли; ла#»ці.
Угура, подобный.
Іменді,—ftv, надежда.
— 299 —
Aam—Air.
Iao—Jftaiij.
Іяор^ас, войти; н. н. інуула,
войти во внутрь, въ глубину.
Інтг, убѣжалъ; нтеба, бѣжать.
Івуудгѵні, имѣетъ (который).
Цірйѵ, подумалъ; цірѣеба, ду¬
мать, моцірйеба, подумать.
Іремі, олень; імерцѵ,—ю.
Ірі, всякій,
Іро, всада.
Ічуу, разсказалъ; чіеба.
Ігаепі, непремѣнно, хотя.
Wiinia, будетъ (де, говорятъ);
8оца.
ІУуасіа, будетъ.
ІНуу, былъ, сталъ, случился;
8оца, быть, стать.
А.
Аа, рогъ: fca—сагані, рогъ-стрѣ¬
ла; fta—шКвілі, рогъ—лукъ.
Каацупуні, поцѣловалъ (когда).
Каахарі, бшговѣсти; хареба.
Каачінебаг^уу, далъ знать; чі-
небаца.
паачуа, ужалила (говорятъ);
чаміпі.
Каачуйа. подари (говоритъ);
чуЬеба.
Ааашуа, достался; гаііба.
ЛааЯуыуу, поцѣлуетъ; ууна,
цѣловать, гоуупа, поцѣловать.
Кала, переведеніе.
Кап.охиаламупа, выстрѣлили
(оказывается). Аіцохвалаыа,
встрѣчать впереди, дорогой;
дохвалама, встрѣч. на мѣстѣ.
Кашаасересѵ, засталъ мочь;
ашасеруа.
Аашахун-до, мжитъ ничкомъ-и;
ашахвіна.
Аашеліісу, вышли у нихъ (кон¬
чились); аталіеба.
Аа8отѵ, выстрѣлилъ; Зо^аыа.
Ават;іла, курдюкъ.
Аеечуу, разсказалъ; чіеба, раз¬
сказать, сачіарі, разсказъ.
Аеваадінуа, пропалъ (говорятъ),
слѣдуя за в.-н. Дінаца, про¬
падать: дінацілі, пропавшій.
Екодівацілі, пропавшій, слѣд.
за к.-н.
Аешеміті^віа, узнай (говоритъ);
шеті^веба, узнать.
Аешібт^вебе, узнаю (говоритъ).
Ае8ана, міръ. АеЯанаші, міра,
Manama, въ мірѣ, Манаше,
съ міра.
Аібхвамілуеве, похитить (го¬
воритъ): хвамілаца. Махва-
мілапарі, хищный.
Аігебдінацуда, пусть пропаду;
медіпаца, пропасть; бдінацу,
пропадать; дінацілі, пропажа.
Аігедгѵні, стоитъ (когда); гед-
гѵма, ставить; геріна, стоять.
Аігедоходесг, сѣли: гехѵна.
Kir—Кіи.
300
Кім—Ko8‘.
JEtiriixopya, поселился (говорятъ);
хоруа, селиться; гехоруа, по
—; махоруу, поселянинъ.
Кігіопіртолѵ, разломилъ) гепір-
толуа.
Кігмадоходесѵ, сѣлъ) гімахупа.
Кігпабумуаніе, повѣсятъ (го¬
воритъ); гінобумада,—на к.-н.
Кігнахурчінева, налей (гово¬
ритъ); гінохурчінада, налить
въ б. БОЛИЧ.
Кігнахурчіпу, налилъ.
Кігнабумеесѵ, повѣсили) гіио-
бумада.
Кііхвамілуу, похитилъ, схва¬
тилъ) хвамілада.
Кііхвамілуу-а, похитилъ-де, го¬
воритъ.
Кіічіну, узналъ) чінеба.
Кіічуу, разсказалъ) чіеба.
Кіішіа, достань) шііба.
Кінер^ес,пришли туда) Ііімеула.
Кімер^ѵпі, пришолъ (когда).
Кімехвадѵ, понялъ, догадался)
мехвамілада.
Кінеч, отдалъ) нечана.
КініЦѵ, принесъ туда) метала,—
туда, мотала—сюда.
Кімівіні, сдѣлалъ) ftiuinya.
Кімінѵко, дѣлать (долженъ).
Кіміоква^ес, разрѣзали) гокоа-
^уа.
Кіиіоква^ѵ, отрѣзалъ) ыевва^уа.
Кіміотеева, перестань (гово¬
ритъ); ыетееба.
Кіміоті^обанціе, подкрадется (го¬
ворятъ); мет^обуа.
Кімкаахвілѵ, присталъ) мівох-
вілуа.
Кімуурду, придетъ (туда); меу-
ла.
КімуусЬуу, привязалъ) месКуада.
Кімучаму, далъ ему (оказывает¬
ся); мсчама.
Кіпаалу, впалъ) інолада.
Кіподвесг, положили) і подвала.
Кінодоходѵ, сѣлъ (внутрь); іно-
хуна.
Ко^оламундо, случилось) ,’олама.
Коц^унадув-до, впередъ пошелъ
(оказывается); ц^уна.
Kojipecv, увидѣли, нашли) ці-
рада.
Kojipv, увидѣлъ-, гіраца.
Ко^ірѵнціе, увидитъ (говоритъ);
^ірада.
Koji(y)AV, было (лежало).
Коміила, скажи (говоритъ).
Комолі, мужчина.
Комонуі, мужъ.
Кодчатра, накормимъ) чама.
Кореша, есть (говоритъ).
Ко^оде, жилъ, былъ.
КоКунапуна, пошли вмѣстѣ съ
к.-либо (окавывается); У упада,
вести кого-либо, вести съ вѣнъ
JKya—Ауд.
301 —
Кгд—Кт.
ніе; учитель — магурацалі,
ученикъ—магурацу.
или съ чѣмъ>либо, смѣшивать
съ чѣмъ-либо.
Куа—ргілі, камень холодный, j Аѵдіібаргесѵ, расположились;
f£ya, камень;—су, камею, Ісуаша, I добаргеба.
къ камею. • Аѵдіірулесѵ, заснули; дорулаца.
Аумупталебацуацу, заставилъ Аѵдосйудесѵ, остались; досЬѵ-
зажечь кою-то. лада.
Kyyjipv, увидѣлъ (оказывается), Аѵдуталебу, оставилъ (оказы
нашелъ (оказыв.); дірапла.
ІСуурчѣілі^іа, слушайте (гово¬
ритъ); рчѣіла.
Куусѣвесѵ, запрягли; сѣуаца.
Jftyy^xyy, выпросилъ (оказывает¬
ся) у него, выпросилъ для
пего; ^хуала.
Кууцуу, сказалъ.
Йуучѵ, понялъ; чама.
Аѵга^олепіе, случится (говор.);!
вается). Доталеба, оставлять.
Дотееба, оставить.
Аѵдуухвамілуу, подставилъ; до-
хвамілаца, подставить, под¬
стерегать.
Аѵкѵносйѵладе, назадъ остался,
или отсталъ (оказывается);
ѣѵпосйѵлада.
; Аѵмаасхапу, явился; ѣѵмосха-
пуа.
^олама, случиться, заразить- j Аѵмантуасіа, пусть загорится
ся. j (говоритъ); монталеба, заго-
Аѵгеегѵ, понялъ; гагеба. і рѣться.
і
іСѵгумакветелуу, привѣсилъ; fcvr-1 Аѵмаптуу, загорѣлъ; монтееба.
мокветелаіуі. і Аѵмашйірееесѵ, поголодали; мо-
Кудаап^хѵ, упалъ; допт^хаца.
Аѵдаахупесу, посадили; доху-
папа.
о
Кѵдакѵпес, поставили; дакѵпе-
ба.
Аѵдахунсва, посади (говоритъ).
Аѵдахупуу, поставилъ (для оду-
шевл. предм.).
Аудігуруу, выучилъ; догураца,
выучить, гурану, учить, уче-
шѣурінаца. ІШѵренуѵлі, го¬
лодный.
Аѵмкаісунаніе, надѣнутъ (гово¬
ритъ); мукоѣуна.
АѵмкаЬупесѵ, надѣли; мукоѣу-
на.
АумкііКуну, надѣлъ.
Аѵмкобу, виситъ; мукобума—
висѣть, мукабумацалі — вѣ¬
шалка.
Еѵм—Koi..
Кол—І^ѵд.
802
Бѵмвохе, сидитъ (за столомъ
или за чѣмъ-нибудь); муко-
хуна — сидѣть (за столомъ);
дохуна, сидѣть.
Еѵылаахпілес, застали; мула-
хвілаца,
ІСѵмлаахунесѵ, посадили (вну¬
три); дохунаца.
Кѵмлахвілуу, засталъ; мулахві-
означающее степень несчас¬
тія, высшаго, нежели „ваі\
Колоціа, коробочка.
Кочі, человѣкъ.
К.уле, Редутъ-Кале.
Кунта, короткій, невысокій.
Кѵдѵрі, гридь.
Кѵзі, ложка.
Кѵла, ключъ.
лаг^а.
Еѵмнала8ацуні, играетъ (когда)
наверху (ѣѵмна — наверху,
лаЗаці — игра, играть, ні —
когда).
Аѵморт;есѵ, пришли; моула.
|{ѵмор^ѵ, пришолъ; моула.
Кѵмулахвілуу, засталъ: мулахві-
лаца.
КѵлаЙо^ѵ, насквозь вышелъ (до);
вѵла8от;ама.
Кѵле, плечо.
Кѵлі, снопъ, вязанка.
| Кѵні, опять,
! Кіѵнохѵ, назадъ; іьѵмохѵ—впе-
!
реди, іцѵмн—впередъ, н^охо-
Г
; лені—передній.
ЕѵмураИуу, зацѣпилъ; мораНаца.
itvHo68opoHjeftia, любитъ (гово¬
ритъ); Зороца.
К.
Баба, платье.
Барі, дверь; каріша, на двери.
Еату, котъ.
Каі;а, люди.
Бідала, стѣна.
Кіт4і, палецъ.
Kijjx, спросилъ; ві^хірі.
Кі^хесѵ, спросили.
Koiaftr—отъ междометія якоіа“,
Казахі, крестьянинъ (мужеств.).
По-мингрельски: крестьянинъ
—маргалі, а мужественный—
ѣомолі.
И^імесѣудѵ, остался (Щ части¬
ца, показывающая соверш.
дѣйствіе).
І^урдгелі, заяцъ.
^ѵдоізахѵ, назоветъ (J^v части¬
ца, показывающая совершен¬
ное дѣйствіе; і—суфф., означ.
\
иаиравл. дѣйствія отъ 3-го
лица ко 2-му; ^ахіні, звать).
л.—Maij.
303 —
Me,}—Мід.
Л.
Лагвані. кувшинъ для вина.
Лахесг, били; лахуа; малахарі—
бьющій, лахірі—битый,
ЛаЗаці, игра, играть.
Лекурі, шашка.
Лехіреніа, боленъ (говорятъ); ле-
хі—больной, лехіре—боленъ.
Лурду, спалъ; лурі—сонъ.
М.
Ма, я,
Мат4іа, и я (говоритъ) (ма—я,
т;і — тоже, а — говоритъ,
де).
Мапа.я (де, говоритъ).
Маавадгсіа, пусть пригото¬
витъ (говоритъ); мозадеба.
Мажіра, другой.
МацЗіноба, охотиться) мацінѵ—
охотникъ, уіеі — дичь, за¬
висть.
Маласѵ, скоро.
Мара, но.
Марава, но (говоритъ).
Мара, недѣля.
МартенЗеці, убѣгающіе; ртіна.
Масуыа, третій.
Махаребелі, б.іаговѣствующгй,
вѣстникъ.
Мачдшуанціа, ооіоняетъ (гово¬
рятъ) („а“ въ концѣ глаго¬
ловъ означаетъ: „говорятъ",
пде“); моч^таца.
Ме.]еуе, свинопасъ. 2еуі—сви-
вья.
Медінѵѣіа, пропадешь (гово¬
ритъ).
Менц^уидуні, проваливалъ; ни,-
і.-уала.
Месоцунціа, сорветъ (говоритъ):
месоцуа.
Меткуре, лгунъ) njypa—ложь.
Меу, пойди-, ула.
Меурцѵ, придетъ) меула—прид¬
ти (туда), муула—придти (сю¬
да.
Мехвамілаца, догадливость.
Меіцону, понравился) моіцонеба.
Меч^відѵ, пересталъ, прервалъ'.
мечі(Вадуа.
МеЗундесіа, вели (говорятъ);
Зунаца.
Міанчесѵні, приблизились (ког¬
да); менч(аца.
Мібарѵніа, вручонъ (говоритъ);
мебареба.
Мідарт;есѵ, пошли) мідула.
Мідар^ѵ, пошелъ.
Мідар^уні, прошелъ (когда); мі-
дуула.
Мідачочѵ, полѣзъ) мідачочуа.
МідеЗунесѵ, повели, взяли (для
одушевд. предмета); мідаЗу-
наца, повести; Зунаца, вести.
Мід—Мог.
304
Моу—Мув.
Мідууркіа, пойду (говоритъ).
Міібша^іа, пойдемъ (говоритъ).
Міі?4, принялъ, немала.
Моугѵрес, другу; угѵрі—хоро-
шій; моугѵре—дѣлающій доб¬
ру), дѣлающій хорошее.
Міікееі\у, обрадовался-, моке-' Моінале, слуга.
цеба.
Miiu^inv, соскучился’, моижѵ-
Молазоуіа, пожалуйте (гово¬
ритъ); мозоууа.
паца. і Молару, пошолъ (сюда).
Міішесѵні, шли (когда). |Моле8упу, взялъ (сюда) (для
Мікѵ, кто. одуш. предм.).
Мікебуніа, держу (говоритъ); Монінале, слуга.
дакѵнеба. Морділі, питомецъ; рдуала, пи-
Мініілѵ, вошолъ. тать, растить; шітапіе; ыар-
Мівіілесѵпі, вошли (когда). дуалі, воспитаніе.
Мінуула, войти. і Мор^і, иди (ко мнѣ); муула.
Міо^варуу, закричалъ; негва- Мосаарікацалі, сказочный; арі-
раш. иі, сказка.
Міоуінесѵііі, посмотрѣли (ког-т Моуцеруу, обласкалъ; ыоі^ераца.
■да); меуіоа. Мохапат;е, врагъ; хапат4і, желать
Міог, ударилъ; мегама.
и въ тоже время дѣлать зло.
Міомполуу, заревѣлъ; мемполуа. Мохана^ере, врагъ есть; моха-
Міндорі, поле. naTje^vpini, врагомъ бить.
МіпоЙве, велъ (оказывается); 8у- Мои4іулі, пріобрѣтенный; мо-
паца.
Міні, кто.
Міірчкілуу, выслушалъ; ыорч-
кілаца.
Міішѵиі, шолъ (когда).
Мі^ажамцѵ, нѣкогда.
Міі;і, мі, кто.
Міт(іні, никто.
Мічкг, знаю; рчкіпа.
МічкѵдасІе, знать (говоритъ).
Могіласесг, лишитъ; моласуа.
и4іа.
Мои^індѵ, соскучился; MOUjTjv-
паца.
Му, такой, что.
Мукіміпѵко, что-же сдѣлалъ-бы;
му, что; кіміпуа дѣлать.
Муваатуукопі, спасти.
Мукі—мукі, кругомъ.
Мукодваліро, положивши; му
водвала.
Мукокупа, одѣться, одѣяніе.
Мув—-Пде.
— 305 —
Щга—Орз.
Мукойупалі, платье.
Мума, отецъ.
Мупала&щудупі, наверху тралъ
(вогда).
Ыупсіу, свои.
Му перо, какъ,
Муріцхі, звѣзда; ыѵріцхамі,
звѣздпий-
Мусу, что; самъ; онъ.
Мут,а, ничего.
Н^алі сила.
Heuiijv, вольно; пеба, соля, право.
Носа, пеѳѣстка\ мочѵуду—не¬
вѣста.
ІІохоріі, мѣсто, откуда пере¬
селился человѣкъ, его пепе¬
лище.
Но#ве, имѣлъ (оказывается);
Зуиа, имѣть (одушевл.
предм).
Мур, что", мѵт;у, чѣмъ. ! ИоЬ'ороцус, .побилъ (оказываст-
Мѵула, приходъ. ся); tfopo^a, любить, любовь;
Myju4onyy, похвалилъ; мои^опа-j Зороцілі, любовникъ,—ииа.
ца.! ІТт;хпрі.іі, ровъ.
р
Мучп, какъ; мучомі, какой. j Нѵм rarnftypiiie, не бойся.
• і
Мушс, почему; мупю, на что j Нѵм, пѵму, не.
Мхіарулсба, радость.
Н.
Намда, что.
ІІаму, памут4і, который; паму-
iiCDji,—ие.
Нярѵ, юре.
ІІаулорі, слѣдъ.
О.
Обарѵпіа, порученъ (говоритъ);
ыебарсба.
Обжіпацуша, провѣтривать,
(па) провѣтрсвапіе; бжіпаца,
провѣтривать, бжісапілі, про¬
вѣтренный.
Иачаміна, покусанный; чаміпі,; Оуахі, семейство.
кусать. ! Одіраидѵ, показывалъ; ^іраця
» |
На nifty pinety, і/сп'панный; nifty-, Oijpv, показалъ.
рінаца, пугать; машКуріпацу, ■ Оки, нужно, долженъ.
пугающій. Оконі, хочетъ; коріпеба.
ІІгвері, змѣя. Опапгері, сѣдло.
Ніері, волкъ. Оиуіруу, спальня.
Ндемі, великанъ (сказочп.). Оиууа, вечеръ.
Нуарі, войско. Орзолі, дорожный припасъ.
го
Opft—П. — Ц.—Раш.
306
Ргі—Сол.
Opfto, золото.
Осѣвебурі, приличный.
Осѣѵлідуанціе, оживить.
Осурі, женщина.
0$ахѵ, комната.
Охорандесѵні, селились (кото¬
рые); дохоріні, поселиться;
махоруу, поселянинъ.
Оцадѵніа, старается, цадіні.
Оч4оцесѵ, поймалщ чопуа.
Очрпу, поймалъ.
Оцкумалі, кушанье; чкумуа,
кушать.
Очдуиаре, утро.
Оші, cm О] огаіані, сотня; на-
ошарг, сотый.
П.-Ц
ІІілѵнді, убивалъ; 8вілуа.
[Іацха, турлучный домъ.
Цері , цвѣтъ] цері, подобный,
такой
Ціна, собачка.
Цохалі, кувшинъ, соотвѣтствую-
щій 18-ти штофамъ. (Кув¬
шинъ служитъ для переноски
жидкости).
р.
Рагаді, говоръ, говорить.
Раші, конь.
Ргілі, холодный] ргіло, холод¬
нымъ.
Ре, есть.
Pee и і, равнина.
Руме, темный.
С.
Садгѵмі, помѣщеніе; садгѵміші,
въ помѣщеніи, садгѵміша, въ
помѣщеніе.
СаРюнелі, имѣніе.
СаРсуме, дѣло.
Сантаелі, свѣча.
Сарало, несчастный.
Сачуѣарі, подарокъ.
Сач4іро, нужный.
Сері, ночь.
Сі, ты] сі-а, ты-де.
Сінуа, зять.
СірРсуа, лизаніе, лизать.
СРсані, твой] сѣапі фшіре, ты
домашній (свой) человѣкъ.
СКвамі, красивый.
СРсѵдесѵ, жили] сРсѵлада.
Сѣуа, сынъ] cftya ва, сынъ-де>
cftyaftnji, и сынъ; цірасѣуа,
дочь.
СРсѵлада, 'жить, жизнь] сРсѵла-
дасѵ, житью.
Со, соде, содсі|, гдѣ.
Со дівѵѣѵпі, гдѣ пропадешь.
Солсіуре, откуда.
CoS—T. T4efc.
— 307
Т4ен-Удг.
CoSypeme, куда. („Sype“ озна¬
чаетъ направленіе дѣйствія
куда-либо).
Сумі, три-, масума, третій.
Схунундесѵ, разбирали; схунуа.
Т.
Табаві, столъ.
Тахѵндуа, разбивалъ что-нибудь
(говорятъ); тахуа; матахалі,
разбивающій.
Ті^а, лисъ, трава. Чі^она, ду¬
бовый лѣсъ; ^х уму она, оль¬
ховый лѣсъ; хвімона, хурмо-
вый лѣсъ; несома, орѣховый
лѣсъ.
Ті$арі, дикій, лѣсной.
Ті^ура, ложь.
Ті$урат4ѵ, напрасно.
Тукі, дубина.
Тура, гиакалъ (въ переносномъ
смыслѣ—хитрый).
%
Т4аѣѵ, здѣсь.
Т4асѵнЬѵ, сѣешь; і;асуа, сѣять,
время сѣять; т;асуу, сѣятель.
Т4аші, main.
Т4е, этотъ.
^е-до-і'е, такой-то и такой.
I|eftv, тамъ, туда; ^еЬіані, та¬
мошній; ijaftiaui, здѣшній; та
ftv, здѣсь
Т^ена, этотъ.
Т^еші, такъ.
■.^eSypeme, туда.
^і, тотъ.
гіра, часщ, доля.
^іна, тотъ; т;ена, этотъ.
каждый.
Т4ішені, зато.
Т4ѣва, вы; т;ѣвані, ваши.
Т^ѣвіісѵ, сказали.
T^ftyy, сказалъ.
Т^окі, веревка.
і;олі, глазъ. На^олее, названіе
болѣзни отъ глаза (меня сгла¬
зили).
ружье.
Т^оцурі, медъ; т;оцуріші, меда.
Т^удо, подъ.
Т4удоні, нижній; жіні, верхній.
14хілуа, оберегать.
1’хуу, просилъ; т4хуала, просить,
о^хуалі, просьба.
У.
Убедурі, несчастный; беді, сча¬
стіе.
Узуніа, имѣетъ (говоритъ); у^у-
навіа, имѣютъ-де; ^ала.
Удггніеве, вмѣщается (гово*
ѵ
ритъ) (для жидкихъ и газо¬
образныхъ тѣлъ); дггма.
308 —
X.—Цад.
Уц—Уш.
Уугу, лучше. Цгѵ(і)рі, хорошій; і
Заламі цгѵрі, наплучшій,
прекраспый.
Ууіоесѵкояі, (чтобы) смотрѣли,
уіиа, смотрѣть.
УЬвінуе, бездна.
УЬіміпу, сдѣлалъ) кіміпуа.
У ^арулесѵкопі. (чтобы) стере¬
гли.
Укулі, потомъ, послѣ.
Укѵнууціпууо, безъ оглядки;
ріна.
Улалѵндѵа, лаялъ (говорятъ);
лалі. Лалуу, лающій, кіміо-
лалг, залаялъ.
Ула^ацуду, трала; л&Заі^і.
Умосо, больше.
Упело, вдругъ.
Уцурашікѵ, хуже. Цура, худой.
Уі^учу— ухѵнткѵ, клялся: цучі,
клятва,
Урагадуу, несказанный.
Уркуду, недоставало.
Уртіпѵ, убѣжалъ (оказывается).
Урулупані, бѣжавъ, т. е. бѣжалъ
(когда).
Усхупу, предпочитаетъ; схупуа
Уи^уу, сказалъ
Уча, черный. Учареба, чернѣть.
Уч,чуму, будетъ съѣденъ; ч ку¬
ща, ѣсть; оч4кумалі, ѣда;
еч^кумуа, все съѣсть.
Ушкурі, яблоня, яблоко.
X.
Хапі, время.
Хареба, радость.
Хат;е, тотчасъ.
Хвале, одни, только.
Хвамілаца, похищеніе, похи¬
тить; хвамілацашені, о по¬
хищеніи.
Хвара, плѣшивый.
Хватуа, грызть; махиаталі, гры¬
зунъ.
Хе, рука.
Хеду, сидѣлъ; дохупа.
XenUjViy, царь.
Хірзуа, переселяться по случаю
нападенія врага. Хірзапі (гру¬
зинское „ хнзанн “) переселе-
аецъ, оставившій родину,
благодаря пепріятелю.
Хоці, волъ.
Холо, близко; еще. Холоші,
близкій. (Прилагат. пе измѣ¬
няются по падежамъ. Измѣ¬
неніе пропеход. только тогда,
когда прплаг. стоитъ въ смы¬
слѣ существпт.).
Холос, олиго; холошіапі, околь¬
ный.
Хохі—хохіт;, ползая по землѣ.
д-
Цада, попытка, стараніе.
Цір—Ц.—Чіч.
- 309 -
Ціра, дѣвица.
Цхені, лошадь.
Ц*
Ііамалі, лѣкарство.
liana, годъ.
Цеекі^хесѵ, прочли. Цакі^хірі,
прочесть; кі^хірі, читать,
чтеиіе.
Цкѵмава, возлѣ (говоритъ); ilbv-
ма, возлѣ.
Іі^кѵрі, вертелъ.
Ць;арі, вода.
Цѵмпабадіе, родившемуся на
концѣ чего-либо. (Испиваю¬
щій отъ рождепія страданія).
Цѵмо^ура, смерть на концѣ
чего-либо, <^ура, смерть. Цѵ-
мо, на копцѣ чего-либо.
Ч.
Чарцха. отстать, отсутство¬
вать.
Че, бѣлый.
Чіеба, разсказывать. Сачіарі,
разсказъ.
Чіламурі, слеза.
Чілі. жена.
л
Чічіе, чудакъ, нищій.
4&іііі, мой.
Чйѵиобура, по нашему
ЧАі-Ч^-Шху.
Чйѵчйѵ, малютка, грудной ре-
! бепокъ; а дм неодушеыепинхі
і предметовъ—педороспгій, ведордзм*-
шійсл.
Ч^а, солома.
4g, немного.
Чічс, мало.
Ч)кумуа, кушать, кушанье.
Ч^кумупцу, поѣстъ.
Ч,укі, мышь,
Ч^умані, завтра.
Ч^ура , тыквянка.
Ч^елі, крапива.
Ш.
Шара, дорога.
Шеехвеіьѵ, попросилъ.
ІПіші, страхъ.
Шоріші, дальнѣйшій.
Шупціа, попьетъ (говоритъ);
шума, пить.
Шумілі, пьяный.
Шурі, душа, духъ.
Шхва, другой.
Шхурі, баранъ-, чдвірі, овца;
еруі, баранъ—самецъ.
а.
8оце, былъ (оказывается).
Яораділі, гнилой; Зорадуа,
гнить*
#уд—%•
— 310 —
8ун- 8ур.
8'уде, домъ; Зудеша—до, въ до¬
му; будете, изъ дома; 8уде-
гаі, дома.
Иуці, ухо.
8унціа, имѣетъ (говорятъ); 8ѵ-
на, имѣть (для одушевд.
предмета).
Sypeiani, стороны.
МИНГРЕЛЬСКІЯ СКАЗКИ
(Маргалурі арікеці),
записанныя и переведенныя на русскій языкъ
учителями начальныхъ училищъ.
1. Папа до діаконі.
(Священникъ и причетникъ),
JCoSoi\e арт4і ^аліері кочі, намуш\ но^ве *) сумі
Жилъ одипъ богатый человѣкъ, у котораго было три
сакіші еіупа іуіра. 1|іс 8упд сумі cftya; ат;е сумі
мѣшка полныхъ денегъ. У него было три сына; это три
сКуалеіушс Ьа^арді намуувс ваучКд. Лрт4ішах ыумаб акова^у
сыновей грамоты никто не зналъ. Однажды отецъ собралъ
с&уалегу до уи4у і;інеп4с: сйуалеці, ма ^аліері кочі
сыновей и сказалъ имъ: сыновья, я состоятельный чело-
Bopefc до шхват4 г4енеро міуіне; чйімо он^ореле,
вѣкъ есмъ и другой такъ смотритъ; мнѣ стыдно,
арг4іс пара вагіч&дас ч4аруа до кітрсіріпі; арт;і до
одному хоть не знать писать и читать; одинъ и
appft гінодиі дуді до йідігуре Ка^арді. Мучот;і ftireronec
одинъ отложи голову и выучи грамоту **). Какъ услышали
і;епа cftya-ieaftrii, суміхолоРс міпдомес огурацуша ула. Мара
это сыновья, всѣ трое вознамѣрились учиться итти. Но
мумаЬ вагуту суміхоло cftya арт4о. 'І’іміцкма упчаші cftyaft
отецъ пе пустилъ трое сынъ вмѣстѣ. Тогда старшій сынъ
Г0ІиіУ-;У иумас артаі сакі іуіра до ыідарт4 огурацуша. ІІІа-
ічіілі, у отца одинъ мѣшокъ денегъ и ушолъ учиться. На до-
llilc Рсаухвад nanaft. Гамаруеба, cftya, скані! сошаре меур-
і'огіі встрѣтился нонъ. Побѣда, синь, тебѣ! куда идешь
fcyui? кіг4х nanaft. „Ма Meypft 6а.;ардіші о г у ратуша до міі;
спросилъ попъ. <Л иду кяигѣ учиться .и кто
*) uoSe • когда говорится о предметѣ одушевленномъ, н0^ве—вогл® г0*
ІІОрится о предметѣ неодушевленномъ.
**) Пусть иотрудптся тотъ изъ васъ, который надѣется яа свои способности.
— 314 —
д(ѵ)могуруансні, ат;е сакі царас ЬувачуКеп&“, yuj .’аліеріші
научить этотъ мѣшокъ денегъ подарю», сказали богача
cfcyafc. Ilanafc yuj: „ма Рсомучі т4е цареці до Рса^ардіс ма fci-
сынъ. Попъ сказалъ: «мнѣ отдай эти деньги и грамотѣ л вы-
дгогуруанЬ*. Аідайуе мешареРс папас, Рсімеч г^арогу до мі-
учу». Согласился путникъ съ попомъ, отдалъ дспьги и по-
да8уну муші угаа. ПапаРс Рсігеучд мешарес ка-’ардіші
шолъ съ нимъ въ его домъ. Попъ началъ путника грамотѣ
гурагуг, мара Рсаачіи муч^оу іс {саг^арді вадагуредні до на¬
учить но замѣтилъ какъ онъ книгу не могъ выучить и ма-
ч4е ханіші укулі муші т4іша гууту. Увулінеше ыідарт;
ленькаго времени послѣ его домой отпустилъ. Послѣ погаолъ
огураі\уша omfcapi уімаЬ. ГОарас Рсаухвад кіні у nanafc.
учитьси средній брать. Дорогою встрѣтился опять тотъ попъ.
„Гамаруеба, соішах cftaei шара“?кіт4х nanafc. — „Ма моко
Побѣда до какого мѣста твоя дорога? спросилъ попъ. Я хочу
Ка^ардіші гураца до мемЦу арт;і саМ іуіра, міт; Рсдмо-
книги учиться и везу одинъ мѣшокъ деньги кто выучитъ
гуруансві, ат;е [\аренс РсімебчанРс*, yuty мегаареРс.—„Комучі ма
эти деньги отдамъ сказалъ путникъ. Отдай мнѣ
цареці, мола чРсіміі^кма до Рса’ардіс ма РсдгогуруавРс“, уі^у
деньги, пойдемъ со мпой и книгѣ я выучу сказалъ
nanafc до мідеууму Яудепіа. ІІапаРс Рсігеуч^ гураця, огуру
попъ и взялъ съ собою домой. Попъ вачалъ грамоту училъ
арт;і ханс, мара варт4і це уімасѵ даагуру Рса^ардій.
одно время но нм этотъ брать пс могъ научится грамотѣ.
Ч^е ханіші укулі цара Рсідатсбаіу до гууту
Маленькаго времени послѣ деньги заставилъ оставить и отпустилъ
Нудеша. Даболос укулаші уімаРс rerin^y/j мумас масума сакі
домой. Наконецъ младшій братъ взялъ у отца третій мѣшокъ
іуіра, „егеб чРсімі беді ордас ч4аруа до кіцхірііпі догураіуі“,т;Рсуу
дснегь авось мое счастіе есть писать и читать выучиться» скп-
315
до гіиіл Нудеше. Шарас т4есіт; йаухвад кін
залъ и ушѳлъ изъ дома. Дорогой и съ этимъ встрѣтился тогъ же
папай. Папай ftojip сакамі кочіві,
попъ. Попъ увидѣлъ съ мѣшкомъ человѣка
ахіол, „ г^арамі
обрадовался съ деньгами
око ордас т;е сакі“, іцірй. Савіші хіоліт; папас га-
должио быть этотъ мѣшокъ подумалъ. Мѣшка отъ радости попу съ
маруебаші рагадій йашачдорддо віі;х мешарес, „муоресакіі;
побѣдой сказать забылъ и спросилъ путника что мѣшкомъ
могі,’упі?“ — яЦара“! уьцу мешарей. „Цара! міша?“ Діша, мі^
несешь?» «Деньги» сказалъ путникъ. Деньги кому? Тому, .кто
йаг^ардіс дмогуруансні*, уі^у мешарей. р.^аламі угірі, йомѵчі
грамотѣ научитъ сказалъ путникъ. Очень хорошо, давай
цара ма до йа’ардіші гурана чйімі саймере", уіцу папай,
деньги мнѣ и грамотѣ учить мое дѣло» сказалъ попъ.
Мешарей дуууер, йімеч іуіра до жіріхолой нідар^ес папаші
Путникъ повѣрилъ, отдалъ деньги и оба пошли въ noita
т;іша. Папай йдагуру ес йазарді до йідекін діаконо. Ара¬
домъ. Попъ выучилъ этого грамотѣ и взялъ причетникомъ. Од-
шах Hoiijipenc папай молаашйву охвамеше діаконі Зуде-
нажды послѣ обѣдни попъ послалъ изъ церкви причетника домой
шадо ущу: „дачхрі акомірзі нррі, намда тайі матбандаспі“. Діа-
и сказалъ огоиь разведи такой чтобы здѣсь пригрѣло мнѣ. При-
конй ыоларт; Зудеша, даач^ гурйі муиеро око орзво т;ій
четникъ пошелъ домой началъ думать какъ долженъ развести онъ
т;іиері дачхірі, намда папас охвамес ймутубукопі. Моларт; до
такой огоиь чтобы попу въ церкви стало тепло. Пошелъ и
папас. мут4і надгмоба йуу^удуеі, ар.^ас ар^б дачхрі ймуунту.
у попа какія строеніи имѣлъ всѣхъ вмѣстѣ огонь зажегъ.
Охпаме шорс вард. Міоуін панайпі, йодір мущі махоро-
Церковь діиеко не была. Посмотрѣвъ попъ, увидѣлъ его строе-
бас оитудуні. Папай рулаіа^ ймор^ Зудеша до іві'^х мунеро
нія горѣли. Ноиъ бѣгомъ иришолъ домой и спросилъ какъ
горчйінд дачхрйні. Діаконй уіцу: мопд’варі, гурс мугпеніре
явился огонь. Причетникъ сказалъ духопішкъ сердце почему
м$уеаат;иі? т4йва ыііціт; дачхрі окомір^і цері, памда ох“
приводите (сердитесь) вы сказали огонь разведи такой чтобы въ
вамес матбандасіе. Ма гагігоніт; до дачхрі авогірзіі'“.
церкви стало мнѣ тепло. Я васъ послушался и огонь развелъ.
Папай ге^ал, гамат4хоз діакопс оЯвіларо, ыара діа-
11 опъ взбѣсился погнался за причетникомъ, убить, но ири-
конй інт. Члче ханй ыукілні папай до діакопй кіні
четпикъ убѣжалъ. Малое время прошло попъ и причетникъ опять
шерігес до ордес ар^о. Арт;ішах діаконс уи^у иаиай:
помирились и были вмѣстѣ. Однажды причетнику сказалъ попъ:
„мідараЙ хоуеіу ^алша до иларі йочі іцохолепі кучхеці ва-
гопи воловъ въ рѣчкѣ и напой водой переднихъ ногъ не
дішолані т;ешіи. Діавонй ыідараУ хоуеці аалша, іцохолепі
замочили такъ. Причетникъ угналъ воловъ къ рѣчкѣ, переднія
кучхепі йацакват, хоуеце дуді ц;^аріша йіднучаиу до дуу^ах
ноги отрубилъ, у воловъ головы въ воду сунулъ и звалъ
□апас: „хоуецй ці,4арі вашвес до йморт4і“. ІТапас ей гу-
попа: волы воды не вылили и приходи. Попъ этому уди-
уввірд до рула-рула^ йімері; хоуеіуша. Міоуіппі йо.^ір
вился и бѣгомъ подошолъ къ воламъ. Посмотрѣвъ увидѣлъ
хоуеці кучхеці ква^іло ?4алс йідно^дес. Мурт;
волы нога съ огрубленными въ рѣчкѣ лежали. Пришло
папас гурй, мара муово йіміпко? Гіпочквід папай діаконіші
у попа сердце но что нужно дѣлать? Порѣшилъ попъ причетпика
ноцуло 8вілуа до дууч^ дараууа. Діавонй йешітцу, мучог4і
скрытно убить и началъ караулить. Причетникъ узналъ какъ
папа ціе ударауиі; моларт; до муші опуірус ч;холот4
нопъ его караулить пошолъ и на своей постели виниой гущею
ецша гуда йігіладву; муй гудас увахале йумкаацулу.
полный бурдюкъ положилъ; самъ за бурдюкомъ спрятался.
Папай пійасерс йімерт4 діакопіші оЗвілиіа. Папас
Попъ нъ полночь подошелъ къ причетнику убить. Попъ
гуда діакопі учйд до мут4 шеулебудупі аргупі міір-
бурдюкъ причетникъ зналъ п что было мочи топоръ замах-
йу до гудас йігіашйу. Гудай гохорцй до ^холой ірі-
нѵлъ и на бурдюкъ ударилъ. Бурдюкъ разорвался и гуща весь
целамо поиску папа. Діаконс ,^іцай вамакенін; га-
исначкала попа. Причетникъ смѣха не могъ удержать; вы-
гімірулу до інт муші ’і;іша.
бѣжалъ и убѣжалъ свой домъ.
Священникъ и причетникъ.
Жилъ одииъ богачъ, который имѣлъ три мѣшка дспегъ.
У него были три сына и ни одинъ изъ нихъ пе зналъ гра¬
моты. Разъ отецъ призвалъ ихъ и сказалъ: „Дѣти, у мепя
много денегъ, и всѣ считаютъ меня богатымъ. Мнѣ совѣст¬
но, что пи одинъ изъ васъ пе умѣетъ пи читать ни писать.
Способнѣйшій изъ васъ долженъ выучиться грамотѣ; па это
денегъ пе пожалѣю*. Выслушавъ отца, всѣ трое захотѣли
учиться. Но отецъ не согласился отпустить всѣхъ сразу. Тогда
старшій братъ, съ согласія остальныхъ брагьепъ, выпросилъ
у отца мѣшокъ денегъ и пошелъ учиться. Идетъ, а навстрѣ¬
чу ему попъ: „здравствуй, сынъ! куда идешь"? „Иду учить¬
ся грамотѣ п кто ей выучитъ меня, тому мѣшокъ денегъ пода¬
рю", отвѣтилъ цутникъ. „Дай мпѣ эти деньги, я научу тебя гра¬
мотѣ", сказалъ попъ. Нутпикъ согласился съ предложеніемъ
нона; отдалъ ему мѣшокъ съ деньгами п пошелъ за нимъ.
Попъ началъ обучать сына богача грамотѣ, но, видя, что ему
она пе дается, оставивъ себѣ деньги, отпустилъ его домой.
Потопъ, паявъ другой мѣшокъ съ деньгами, пошелъ средній
учиться грамотѣ сынъ. Идетъ,—а навстрѣчу ему тотъ-же
попъ: „здравствуй, куда идешь?" — „Иду учиться грамотѣ; везу
полный мѣшокъ депегь и кто выучитъ меня грамотѣ, отдамъ
318 —
ему всѣ деньги*. Давай мнѣ деньги, пойдемъ ко мнѣ; я
выучу тебя грамотѣ*, сказалъ попъ и повелъ къ себѣ пут¬
ника. Тотъ также недолго учился у попа, и скорэ вернул¬
ся домой. Наконецъ, младшій сынъ выпросилъ у отца по¬
слѣдній мѣшокъ съ деньгами и отправился въ путь. Идетъ
и думаетъ: „можетъ быть, счастье перекпиется па мою сто¬
рону и выучусь грамотѣ*, —какъ вдругъ съ иимъ встрѣчается
опять тотъ-же самый попъ. ІІопъ, видя человѣка съ мѣт¬
комъ за спиной и справедливо предполагая въ послѣднемъ
деньги, обрадовался; пе поздоровавшись съ путникомъ, спро¬
силъ его: „что у тебя въ мѣшкѣ*?—„Деньги!* — „Кому?*—■
„Тому, кто меня выучитъ грамотѣ*, отвѣтилъ путникъ. „Хо¬
рошо*, сказалъ нонъ: „дай мнѣ деньги, а учить грамотѣ дѣ¬
ло мое*. Путникъ согласился съ попомъ, отдалъ деньги и
пошелъ къ нему грамотѣ учиться. Онъ выучился у попа гра¬
мотѣ и остался жить у пего прпчетпикомъ. Разъ попъ, окон¬
чивъ обѣдпю, приказалъ причетнику, чтобы опъ пошелъ до¬
мой и развелъ такой огонь, чтобы попу въ церкви-же было
тепло. ІІричетпикъ приходитъ домой и думаетъ: какъ би раз¬
вести огонь такъ, чтобы попу въ церкви было тепло... Взялъ
да и поджегъ всѣ строенія, какія только были у попа. Цер¬
ковь была недалеко отъ дома попа и оттуда замѣтили
иожаръ. Попъ бѣгомъ приходитъ домой и разспрашиваетъ о
причинѣ случившагося пожара. Тогда причетникъ обращает¬
ся къ нону и говоритъ: „отецъ, отчего вы сердитесь? вы
приказали мнѣ развести огонь, отъ котораго вамъ стало-бы
тепло въ церкви; я послушался и чтобъ вамъ стало поте¬
плѣе, поджегъ строенія*. Попъ разсердился, хотѣлъ убить при¬
четника; но опъ скрылся. Черезъ нѣкоторое время попъ съ
причетникомъ помирились и стали жить между собою друж¬
но. Однажды попъ приказалъ причетнику взять воловъ въ рѣч¬
кѣ и напоить ихъ водою такъ, чтобы волы не замочили сво¬
ихъ переднихъ ногъ. Взялъ иричетникъ воловъ къ рѣчкѣ,
— 319 —
отрубилъ имъ переднія ноги, головы ихъ всунулъ въ воду и
началъ звать попа: „ приходи посмотрѣть, волы не хотятъ
пить водыи. Приходитъ попъ, видитъ, что у воловъ переднія
ноги отрублены. Ужаспулся попъ, но дѣлать было нечего, и
рѣшилъ тайнымъ образомъ убить причетника. Отточилъ топоръ,
и началъ опъ караулить но попамъ. Причетникъ узналъ о
замыслѣ его; досталъ бурдюкъ, наполнилъ его винной гущею
и положилъ на томъ мѣстѣ, гдѣ онъ обыкновенно спалъ, а
самъ спрятался за бурдюкомъ. Ночью заходитъ попъ съ то¬
поромъ въ рукахъ, подходитъ къ бурдюку и, принявъ его за
причетника, ударилъ топоромъ, что было силы: бурдюкъ ра¬
зорвался и попъ весь испачкался винной гущей. Видя это,
причетникъ не могъ удержаться отъ смѣху; выскочилъ и
убѣжалъ домой въ отцу.
2. TJopi до рокапі
(Катеръ и волшебникъ).
Рдѵ ар'^і хвалахе рчіп вочі; 8унд т;іс арт;і
Былъ одинъ одинокій старый человѣкъ; имѣлъ онъ одного
чАе &омолі-с&уа. Мумас окорд cftyac нуцупі хело-
маленькаго сына. Отецъ хотѣлъ сына каісоѳ-пибудь ремес-
ба ѣдагуруконі; Ьікілехуну хус до мідеЗун ѣалаМша. Ша¬
ло обучить; посадилъ на плечи и повелъ въ городъ. На
рас ѣаухвад маал-ндарй. П^арс міпміиші рчін-кос да-
пути встрѣтилась рѣка. Рѣку переходя старому человѣку по-
ачарвалу до „атуа“ ді^ах. Ат;е дрос мажіра jraraa
шатнулось и «Ату» воскликнулъ. Бъ это время на другой берегъ
ярі;і кочЬ евіл до уіі4у: „ма вореРс „Ату“, мус мі-
одинъ человѣкъ вышелъ и сказалъ: «я есмъ «Ату» чего
jaxft?* Гчіп вочіѣ уи4у: „ма сі вагі^ахді, дмачарйалу
зналъ?». Старый чслов. сказалъ: я тебя нс звалъ, споткнулся
— 320 —
до яАту* т;ішеііі диб^ахі" -„Банана со мер8упс?“ кіт4х „ Атук“
и *Ату> потому воскликнулъ. «Ребенка куда ведешь?» спросилъ <Ату>
рчін. кос. „Моко мут;уні хелуас меі\чс“, ун.у
стараго челопѣка. Хочу въ какое-нибудь мастерство отдать, сказалъ
рчін кочРс. в Аба, ма Рсомучі до хелуас ма йдвогуруапЬ;
старый человѣкъ. Такъ, мнѣ отдай и ремеслу я выучу;
арт;і іцанаРс мукі.іасні Рсморг4і до сРсані сРсуа Рсіічіиада, міде8оиі,-
одинъ годъ пройди приходи и твоего сыпаесли узнаешь поведи,—
уіцу иАтуРси. в IJripi*, yu4y рчін кочРс, в мара сі со
сказалъ «Ату». Хорошо, сказалъ старый человѣкъ, но тебя гдѣ
pjipnk“. Мужансіт; мінміше ат;е и^арсні, діі^ахі „Ату“
найду. Когда будешь переходить эгу рѣку, крикни «Агу»
до ма гобрчЬіндРс“, уі^у „АтуРс“. Рчін кочРс сРсуа «Атус*
и я явлюсь сказалъ «Ату». Старый человѣкъ сына «Ату»
Рсѵдуту до муРс діірт; 8удеша. Мужансіі; арт;і и4анаРс му-
оставилъ и самъ вернулся домой. Когда одинъ годъ про-
кілпі, рчіп кочРс мідарт; сРсуаиіа. Шарас Рсаухвад де-
шолъ, старый человѣкъ пошолъ къ сыну. ІІа пути встрѣтилась ста-
дібііс до кіг4х: „со меурРс, бадіді? Cfcya пунс хелуас до
руха и спросила куда идешь старикъ? Сыпа имѣю въ ремесло и
т;іша меурРс; дроРс мікіл до око молепопе, Рсііуіінідаи,
къ нему иду; иреия прошло и долженъ взять если узнаю,
yuty бадідіРс. ДедібіРс уи4у: „сРсані cfcya т4іпа І8і, на¬
сказалъ старикъ. Старуха сказала: «твой сынъ тотъ будетъ, ко¬
му сРсапі 8 у де ш ыінулас хвале eicixueuyanj арці га-
торый твоемъ въ домъ входѣ только будетъ сидѣть съ одной сто-
яіше ijeoypcie*. Бадіді Рс мардоба уп4у до мідарт; му¬
рены очага». Старикъ благодарность сказалъ и пошолъ въ
ші шараша. Идаріші міиулас діі.^ах „ату“,до „ЛтуРс“
свою дорогу. Рѣки прн переходѣ воскликнулъ «ату», и «Ату»
т4еРсіне горчРііпд. ІРс бадіді сРсуаша мідс8оп до уіі^у: „аба
тамъ явился. Онъ старика къ сыну повелъ и сказалъ: ну,
Лічіні cftam cftya". Бадідій гііуін, мара муші cftya в#.
узнай своего : быва. Старивъ осмотрѣлся, но своего Сына не
' р >
jip; ‘bjip ѣігдені: діді' оіпумешамі кочі ' хва-
нашѳлъ; нашелъ вого-то съ большими усами 1 человѣкъ-толь:-
• *
ле Бевозй і^ебурсні; муші cftyama му^а угд, ' мара осу-
ко сидитъ у очага; віего сына ничѣмъ не походилъ, но жегі-
ріші нарагадіт;, бадідій Кімерт;, йумокід ошумёшамі кос
щины но разсказу, старикъ подошелъ, схватилъ усатаго чело-
хе до ущу Атус: яат;енаре чЙімі cftya". „Атус"
вѣка рукою и сказалъ Ату: «это мой сынъ». «Ату»'
гууввірд eft, мара му ofto йіміпко до йімеч бадідіс му-
удивило это, но что долженъ былъ дѣлать и отдалъ старику
ші cftya. Бадідій молено о мугаі cftya до модарт; 5?удеша. Чр
его сына. Старикъ повелъ своего сына и пошелъ домой. Не-
моларт;ні бадідіс кіпауіпу укахале до fto^ip ошумешамі
мпого пройдя старикъ оглянулся назадъ и увидѣлъ усатаго
кочіші мангіеро йіге^унд муші cftya, чіче боші.
человѣка вмѣсто шелъ за нимъ его сыпъ, маленькій мальчикъ.
Ат;е бошіЬ ynj мумас: „ма уоро riniop^yft, баба, мі*
Этотъ мальчикъ сказалъ отцу: «я катеромъ стану, пана, но-
дам$оні ftaaaftima, гагмогугі до угірі цасіс мерчаеа;
веди меня въ городъ, продай меня и хорошую цѣну дадутъ;
ма eft коиі бошо гіпібр^уй до сАанда ftyMypft*.—„Цгі-
я тамъ опять мальчикомъ стану н кътебѣ приду». Хоро-
рі„, yuj мумаЬ до бошіЬ гівірі; уоро. БадідіА міде&ш
шо, сказалъ отецъ и мальчикъ сталъ катеромъ. Старикъ повелъ
уорі ftaxaftirna до гагмоч. JJopimi майде орд „Ату“.
катера въ городъ и продалъ. Катера покупатель былъ «Ату».
яАтуЬ“ уорс йігедоход, муунч4 мохамузідо ыуч^т; шеалебу-
«Ату» па катера сѣлъ, началъ бить шпоры я какъ могъ
ні т;еші Ісаарулу. IJopft „Ату“ ѣіічін, ваучАд му йімін-
такъ поскакалъ. Катеръ «Ату» узналъ, не зналъ что дѣлать;
21
— 322 —
воні; гінір^ко бошоні вагутенд, уоро ордвові
стать мальчикомъ не отпустилъ бы, ватеромъ остаться
цвалебас І8ід іро. IJopfc гінірт; мумуло, Аашацуріа
въ мученіи былъ бы всегда. Катеръ сталъ пѣтухомъ, взлетѣлъ
дата до Зіоні дач$. „ Ату& “ fcipo гінірт; до мумулі
ва дерево и орать началъ. < Ату > ястребомъ сталъ и пѣтуха
оч^оцу. МумулЬ чхомо гінір^ до ц^арс Мднасхап; „Ату ft"
поймалъ. Пѣтухъ рыбой сталъ и въ воду прыгнулъ; <Ату>
анкецо гінірт^ до чхомс лаі$уршіс ftimapqy. ЧхомЬ лешо гінірт
удочвой сталъ и у рыбы въ жабры вдѣлся. Рыба иглой стала,
я АтуIt зацо гінірт до лешіші цуріціс ftiiinap?j. Т^іміцкела ле-
<Ату> ниткой сталъ и у иглы въ ушко вдѣлся. Тогда иг-
шій дачхірс Ммшал до ^ai^ift дачхірс Ммт;іч4ву. ЛешіЬ вініл,
ла въ огонь бросилась и нитка въ огнѣ сгорѣлась. Игла вышла,
гінірт; бошо до інт мумаша.
сталъ мальчикомъ и убѣжалъ къ отцу.
Катеръ и волшебникъ.
Жилъ былъ одинокій старичекъ; имѣлъ онъ только одного
маленькаго сына. Старивъ, желая отдать сына въ какое ни*
будь ремесло, взялъ его на плечи и повезъ въ городъ. На
4
пути ему пришлось переходить черезъ рѣку. Переходя рѣку,
онъ пошатнулся и невольно воскликнулъ: „ату"! (восклицаніе
„ахъ"). Тотчасъ старивъ замѣтилъ на противоположномъ берегу
человѣка, который сказалъ ему: „меня зовутъ „Ату", что
тебѣ нужно"? Старивъ отвѣтилъ: „я тебя не звалъ, пошат¬
нулся и потому воскликнулъ ату".—-„А куда ты везешь ре¬
бенка?"— »Везу въ городъ: хочу его отдать въ какое нибудь
ремесло", отвѣтилъ старивъ. „Оставь его мнѣ—я его какимъ
хочешь ремесламъ выучу, а ты приходи черезъ годъ и, если
увнаешь тогда своего сына, возьмешь его домой; а не узнаешь
—останется у меня навсегда". „Хорошо", говорить старивъ;
да какъ я тебя потомъ найду".— „Переходя эту рѣку, гово-
— 323 —
рить „Ату , произнеси „ату , я тутъ и буду.—Оставивъ сына,
старивъ вернулся домой. Прошелъ годъ; старивъ отправился
за сыномъ. Идетъ онъ, а навстрѣчу ему старуха: „ здрав¬
ствуй, старикъ, куда Богъ несетъ?" „Иду за сыномъ; отдалъ
я его въ ремесло, а теперь истекъ срокъ, хочу взять домой,
если только узнаю его". „Тотъ самый твой сынъ, который
одинъ будетъ сидѣть у очага при твоемъ входѣ въ домъ",
сказала старуха. Старивъ поблагодарилъ и пошелъ дальше.
Переходя рѣку, онъ закричалъ „ату"; па противоположномъ
берегу явился „Ату" и повелъ старика домой. „Ну, гово¬
ритъ, узнавай своего сына". Старивъ смотритъ туда-сюда,—
нѣтъ его сына, а видитъ, что у очага сидитъ здоровый
мужчина съ необыкновенно длинными усами, нисколько не
похожій на его сына. Старикъ, пе видя настоящаго своего
сына и зная отъ старухи, что при входѣ его въ домъ, сынъ
будетъ сидѣть одинъ у очага, подошелъ въ мужчинѣ съ длин¬
ными усами и сказалъ: „вотъ это сынъ мой". Хозяинъ уди¬
вился, по дѣлать было нечего. Старивъ взялъ сына домой. Прой¬
дя немного, онъ оглянулся; видитъ, вмѣсто мужчины, за нимъ
мальчикъ. Пошли дальше отецъ съ сыномъ. На дорогѣ сынъ
говоритъ отцу: „Отецъ, я стану катеромъ, возьми меня въ
городъ и продай; дадутъ хорошую цѣну; а я тамъ опять
стану мальчикомъ и приду въ тебѣ". „Хорошо", говоритъ
старивъ, и мальчикъ сталъ катеромъ. Старивъ взялъ ва¬
тера въ городъ и продалъ. Купилъ его „Ату". Онъ какъ
только сѣлъ на катера, пришпорилъ и поскакалъ во весь духъ.
Катеръ узналъ „Ату" и не зналъ, что дѣлать: станетъ маль¬
чикомъ, его потомъ пе отпустятъ, останется катеромъ
—будетъ вѣчно находиться въ мученіи. Катеръ сталъ пѣ¬
тухомъ, взлетѣлъ па дерево и закричалъ. „Ату" сдѣлался
ястребомъ и собрался схватить пѣтуха, но послѣдній сдѣ¬
лался рыбой и бросился въ воду. „Ату" сталъ удочкой и
Вдѣлся въ жабры рыбы. Рыба стала иглой; „Ату* — ниткой
324
и вдѣлся въ ушко ея. Тогда игла пробѣжала черезъ огонь н
нитка сожглась. Игла вышла изъ огня, стала мальчикомъ и
побѣжала отца догонять.
3. Сквамі чхомі.
(Красивая рыбка).
Рдѵ арт;і рчін кочі; т;іс 8унд apiji cfcya меч-
Былъ одинъ старый человѣкъ у него былъ одинъ сынъ - ры-
хоме. Арт;ішах мечхомек мідарт; чхоміші очоцуша; гіларі;
бакъ. Однажды рыбакъ пошолъ рыбу ловить ходилъ
брелі, мара чхомк ваачоцу, болос очоцу ар^і
много но рыбы не могъ поймать наконецъ поймалъ одну
4jke, мара ^аламі сйвамі чхомі. Мечхомес шеецод
маленькую но очень красивую рыбку. Рыбаку стало жалко
е чхомк до кідвахуну и^арс копі. Кудеща &уморі;ні
эту рыбку и посадилъ въ воду опять. Домой когда пришелъ
мумак кцх чхомі вагічоцуніаво. Cfcyafc уіцу: „ арт4і чхомі
отецъ спросилъ рыбы не поймалъ. Сынъ сказалъ «одну рыбу
опч4оці, мара ^аламі сквамірд, гаемецод до коні гу-
поймалъ но очень красивая была стало жалко и опять пус-
тева“. Мумак голах cfcya до гегна^от; 8удеше . до уц^у:
тилъ>. Отецъ побилъ сына и выгналъ изъ дому и сказалъ:
„Мушені мі8от;і ^оронтрті ^олоцуа. Мечхомек
«Зачѣмъ потерялъ Божій даръ Рыбакъ
мідарт;; шарас йаухвад харазік до ідес мідартес ^оро
пошолъ на дорогѣ встрѣтился сапожникъ и пошли оба
Енецс каухвад мецамалек. Мечхомек, харазік до меп^а-
Съ этими встрѣтился лѣкарь. Рыбакъ, сапожникъ и лѣ-
малек деемоугірес ар^іанс до піуі кімечес ар^і-
карь подружились другъ съ другомъ и слово доли одинъ
мажірас, му^і ішуаиі муш-муші хелуа^ні арт;і мажіраи4вма
другому что достапутъ каждый ремесломъ одинъ съ другимъ
іпАаша гіір^ані. Aje дрос арт;і мацае 8унд осурі сАуа лехі,
поровну дѣлить, Дъ это время у одного, царя была дочь больна.
МацаА брелі ецад, імара сАуаша муі;аА маахварін. Увулі-
Дарь много: заботился, по дочери .ничѣмъ не помогъ. Потомъ
неше мацаА гамацхад: „мп; даасАілдуанс чМыі осурі сАуасні
царь объявилъ <кто вылѣчитъ мою дочь
ч;іс чМмі осурі сАуас чіло АевухунуанА". МецамалеА
ему мою дочь въ жены посажу. Лѣкарь
мідарт; маі^ашісАуаші оі^амалуша. Мужансіт; Ауморт; мацашані
пошелъ царя дочь лѣчить. Когда пришолъ къ царю
меіцамалеА голасіру левурі, лехіс дус Аігіодірт; хес
лѣкарь выточилъ шашку у больной надъ головой сталъ въ рукѣ
ленурі увінебудуні, до т;еші тАу: я гвершапі, *) ма гізоунА
шашку держалъ, и такъ сказалъ: <гвершапи я приказываю
лехіс де^хуе, вара дус меркват;нАв. ГвершапіА ешеел ле-
больцую оставить, а то голову отрублю, змѣй Драконъ вышелъ боль-
хіші Авараше до гіміл гале. Мацаші осурі сАуаА досАід
ной изъ чрева и вышелъ вонъ. Царя дочь выздоровѣла
до мацаА Аімеч т;іна меіьамалес чіло. Меи^амалеА моле^он чі-
и царь выдалъ ее лѣкарю въ жены. Лѣкарь повелъ же-
лі до діішаі^арес суміхоло цабунепА. Гірт;ес му^і нашібі у^у-
ну и собрались трое товарища. Подѣлили что добытое имѣ-
десні. МецамалеА муші чілі до муАіт; Аохвадні іріцелі мечхо-
ли. Лѣкарь свою жену и что досталось все рыба-
мес Аімеч до уцу: „чхомі, намут;і шііцоде до гутені,
ку отдалъ и сказалъ: <Рыба, надъ которой сжалился и отпустилъ,
ма ворді “. Мув ат;ена Ао^Ау до у.^ірацуо горт;.
я былъ». Самъ это сказалъ и невидимымъ сдѣлался.
Красивая рыбка.
Жилъ одинъ старивъ; былъ у него сынъ—рыбакъ. Разъ
рыбакъ пошелъ ловить рыбу; возился онъ цѣлый день, но не
*) Гввршапн—сказочный драконь, змѣй духъ.
— ш
досталъ ничего. Наконецъ, рыбакъ поймалъ одну очень кра¬
сивую рыбку. Сжалился онъ надъ нею н бросилъ ее опять
въ воду. Пришелъ рыбакъ домой.—„Ну, что*, Спрашиваетъ
отецъ, „поймалъ рыбку"?—„Поймалъ, говоритъ рыбакъ, одну
весьма красивую рыбку; да сжалился надъ нею и отпустилъ".
Разсердился старивъ и поколотилъ сына,—выгналъ его изъ
дому. Пошелъ рыбакъ, на дорогѣ встрѣтился онъ съ сапож¬
никомъ; рыбакъ подружился съ нимъ и пошли вмѣстѣ. Идетъ
навстрѣчу имъ лѣкарь. Они трое побратались и условились
дѣлить между собою поровну все, что добудетъ каждый изъ
нихъ своимъ ремесломъ. Въ это время у одного царя болѣла
дочь, для излѣченія которой царь принималъ всевозможныя
мѣры; но на выздоровленіе ея не было надежды. Наконецъ,
царь объявилъ, что кто вылѣчитъ его дочь, за того онъ от¬
дастъ ее замужъ. Лѣкарь отправился къ царю лѣчить его
дочь. Прибывъ въ царю, онъ отточилъ шашку, и, держа ее
надъ головою больной, произнесъ вслухъ: „змѣй, оставь боль¬
ную, выходи изъ нея, а то тебѣ отрублю голову шашкою*.
Змѣй, видимо, оставилъ больную; она выздоровѣла и царь вы¬
далъ ее за лѣкаря, который взялъ ее п отправился къ това¬
рищамъ. Собрались они и подѣлили между собою все ими
добытое. Лѣкарь доставшуюся ему послѣ дѣлежа часть и же¬
ну свою передалъ рыбаку, сказавъ: „рыбка, надъ которою
сжалился ты и которую бросилъ въ воду—былъ я*. Лѣкарь,
сказавъ это, сталъ невидимъ.
(Зависалъ и перевелъ учитель Абедатскаго сельскаго училища А. Дгебуадзб).
4. (Н)заліеріті умосі (н)^аліері іро Ші.
(Сильнаго болѣе сильный всегда бываетъ).
Рдѵ арт4і самацос ^аліері ндіі, намусуіт;і до¬
былъ (въ) одномъ государствѣ сильный ндіі *), котораго зва-
*) Ндіі—хЬспой человѣкъ.
ход Хечо. Хечос рд УР34аЧела йідохадд
ля Хечо. Хечо былъ обжора (бывало) сядетъ
саділоні мініша, оч^ѵомунд оші цуфші умосі йобалс
обѣдъ за иногда съѣдалъ ста пудовъ больше хлѣба
догешунду оші цурші умосі звінс. Мангіеро Хечо іро угі-
и выпивалъ ста пудовъ больше вина. Зато Хечо всегда усерд-
ро сакварс ор^ѵ до іценд брелі йобалі до ^вінс. Арір
но работалъ и зарабатывалъ иного хлѣба н вина. (Въ) одинъ
цанас мунаи^ііРс діірвдо до Хечос ^вінй аи^аворд. Т^ій гагмаан-
годъ урожай упалъ и у Хечо вина не достало. Онъ приго¬
нку заламі з^віні йівледу хууіша діді гуда
товилъ очень (хорошій) подарокъ, взвалилъ плечо на большой бур-
до мідар^ хені^іцеша ^вівіші от;хууша. Хені^Цес йімеу-
дюкъ и пошелъ царю къ вина просить. Дарю къ приве¬
дшее ндіі. Хенціцей віі;х Хечос: ,мус ^хулевй? Ій у-
ли Хечо. Царь спросилъ Хечо: «что просишь? Тотъ ска-
хцуу: „ма ^вінс в^хууленй “. Хенцдой зоу: я мідеЯоніт;
залъ: «я вина прошу». Царь приказалъ: «возьмите
мараніша до йочіз; ^віні музиа ашвеві до укулі гу-
марани *) въ и напоите виномъ сколько можетъ пить и потомъ бур¬
да еухупіт; до гууте^“. Хечо мідеЯонес мараніша:
дюкъ наполните и пустите». Хечо взяли марани (въ)
наранс діді діді лагванеці рд финіші ецша. Хечой т;е
марани большіе сосуды были виномъ наполненные. Хечо этихъ
лагвапеці арзо йвінуіша йегіошу. Е амбей набетані га-
кувшиновъ всѣхъ дна допилъ. Эта вѣсть чрезмѣрно уди-
уввірд т;іненс, мара холо умосо гасаввіро даасйідес т;ій, на¬
вила ихъ, но еще больше удивительнымъ стало то, что
мда Хечогаі гудас ан^асі цутрші умосі ^вінй йенантірѵ
Хечо въ бурдюкѣ тысячи пудовъ больше вина помѣстилось
до трй т;езма о?4але ціунаро міде^т 8удеша. Шарас Хечой
и тотъ такую ношу, свободно взялъ домой. Дорогой Хечо
•) M&p&DS—винный погребъ.
дошурд до Конісвану \арт;і гоіаші ^удо. ЦііцКма {семеро
усталъ и отдохнулъ одной ' горы внизу» Тогда'1 пришёлъ
ар^і кочіё !•* до Ініггехваребуіаа : уцу,1 ‘ХечОД1" ?■ ахіолу до
одинъ человѣкъ и «помогу» сказалъ.1 ХеЧОобрадовалс'я и
мангіеро деепіру голаіпа ішевлен^іе ; догор^ганМа.
взамѣнъ обѣщалъ гору на поднимемся виномъ напою:
Е ' кочй ЬекілерагуХечоші гуда' хууіпіа до удеб га-
Этотъ человѣкъ взвалилъ Хечо бурдюкъ плечо на: и вдругъ под-
кі?4 голаша. Хечоіс муунидо гудас дуді до уіьу учіиебу
налъ гору на. Хечо развязалъ бурдюка голову и сказалъ не
вос: „тві, музма говоні“. I кочЬ моукуну
знакомому человѣку: «пей сколько хочешь». Тотъ человѣкъ потя-
до гвалас гешачолу гуда. Іненіс іцеекідес' т;еші гурі
нулъ и совсѣмъ опорожнилъ бурдюкъ. Они поссорились это за;
шеиі; TjiiijKMa комаач^ішду apiji кочіс т;івеі\с. 1’е кос
тогда подошелъ одинъ человѣкъ къ нимъ,Этого человѣка
сахелі уоход Кажі *) до гаазуу finery, убулі арт;і apijiSypeni
именемъ звали Кажи и розпялъ ихъ, потомъ одного одипъ въ
уібеша Аалеехупуу, мажіра мажіраЯуреніша до мосвапуіло мі-
карманъ посадилъ, другого другой въ и спокойно по-
деЯуну Яудеша. Яудес Кажііс жіріхоло гелеЯон уібеше до
шелъ домой. Дона Кажі обоихъ, вынулъ кармана изъ и
діщКу чіліи^кма: „чйімі угура заліері кочі
похвастался предъ женой: мнѣ подобнаго силача человѣка въ
МЯапас варе “. ЧілЬ уи4у:
мірѣ нѣтъ. Жепа сказала:
кочі, намда сі т;і гцкма
человѣкъ, что ты нимъ предъ
КажіЬ rypc fcraaxopu^ft. Іпас
Кажи сердце разорвалось. Оиъ
„ {сіЯанас
«мірѣ (въ)
ко?4онат;
комаромъ
діігору тр цалі
найдется такой
гморчЫнд£с“
будешь казаться
муші маЯале ЬіЯанас
его товарищъ (въ) мірѣ
&ордні ваучкд. Гееч4оцу шКвілі до музматррдпі тр^о
(что) есть не зналъ. Взялъ лукъ и нѣсколько каждую
*) Кажи—кремеиь.
— 329 —
опгі цут^іані саганеці. іСіыіоту ыахороба гінілѵ до
(въ) сто пудовую стрѣлъ. Оставивъ домъ ушелъ я
мідарі;ѵ чіліс уі^ѵуні т;іцалі кочіші огоруша. Ідг сумі
пошелъ (что) жена сказала такого человѣка искать. Шелъ три
іцана до сумі щас до йімерт;ѵ ар^і царт;о міндоріша.
года и три мѣсяца и пришелъ одному широкому полю.
Шйа міндорс йо^ір діді дачхрі до дачхрі ші жі мікобуду
Среди поля увидѣлъ большой огонь и огнемъ надъ висѣлъ
діді варділа. Карділас мудігардні іхашууду. Дачхрі піс
большой котелъ. Котлѣ (въ) что-то варилось. Огня у лица
екоцануд гвалаші машхва кочі. Кажій йааѵот;ѵ сагаві до
лежалъ горы величиною человѣкъ. Кажи бросилъ стрѣлу и
ймохвад очішіс, мара іс вадухванцалуац. Мажіра йаа-
попалъ (въ) снипу, по онъ не пошевелился. Вторую бро-
&п;оі-гіівурцхшу, масума ѣаа^о^ні—т;ій гвалаші машхваі;
сидъ-проснулея, третью бросилъ—онъ горы величиною
гемцодір^. Кажіс ашйурін до мут; шеулебудуні
приподнялся. Кажи испугался и что могъ
ірулу, векінууіпууні т;еші, Ч.е ыідерулуні, Кажій
побѣжалъ, не оглядываясь такъ. Немножко побѣжалъ, Кажи
ѣо-рр: арт;і ыахачйалс йуусйуацуп агацаша оші
увидѣлъ: одинъ земледѣлецъ запрегъ плугъ въ сто
у^у камбешеці до йохонунс. Кажій йімерт; ^е
паръ буйволовъ и пашетъ. Кажи пришелъ этому
махачйаліша до шеехвеіь: „Ндііше гамкмоте“.
земледѣльцу къ и умолялъ: <Дива отъ спаси.
Махачкалѣ геечоцу ^іна уорамо до йенахуну і;асігаі
Земледѣлецъ взялъ его катеромъ съ и посадилъ сѣияпъ
енаравацалі чахвіасі. Ндіій йімерт;ѵ махачйаліша до мот;-
въ сумку (для) насыпки. Дивъ пришелъ земледѣльцу къ и по-
хуу кочі, иамуйіт; т;іна гакурцхіпуні; махачйалй дее^хіа
требовалъ человѣка который его разбудилъ; земледѣлецъ оставь
330 —
уіьу, мара ндіій вачеерцхѵ. Т^іцкыа меква^ѵ кінахонат; вдііс
сказалъ, но Дивъ не отсталъ. Тогда отсѣкъ сохой дива
дуді до галаванс вішо гегнаабуріпу. Увулі кініі геша-
голову и огороды дальше швыриулъ. Потомъ опять вы-
хуну чахвіаше Кажі до вдаахуну діхас. КіЗу саді-
садилъ суывп изъ Кахи и посадилъ (на) землю. Настало обѣ*
лобай. Кажій мікацін до Jbojipv дгас вау^ірні цері
дать. Кахи посмотрѣлъ и увидѣлъ никогда пе видѣлъ такой
о^ірац; а^е мосайвареші чілс духашд т4елас ар^о хоуеці, спгі
видъ: этого работника жена наварила цѣликомъ всѣхъ быковъ, сто
цут;і ^віііі, т;енеці ар^о кігіонъцт^у нісорс, нісорі йі-
пудовъ вина, это все разложила корыто на, корыто по-
гідву дудіша до кеме^ухунс моптцорс мосвануіло. Махач-
ложила голову па и прядетъ шерсть спокойпо. Зем.те-
йалй міарзу Кажіс саділі, мара іна т;еші гаквіребулірд, наму
дѣлецъ предложилъ Кажи обѣдъ, но онъ такъ удивленъ былъ, что
да очкомалй ваачком. Саділі гаа^уні, махачйалй уіцу
кушанія пе могъ ѣсть. Обѣдъ кончивъ, земледѣлецъ сказалъ
чілс: „Кажі Зудета мідеЗуні*. Чілй Кажі йігіохуну нісорс,
женѣ: <Кажи домой возьми». Жена Кажи посадила (на) корыто
нісорі йегіду дудіша до мідарт; Зудета. Овуѵас йо-
корыто положила голову на и пошла домой. Вечеромъ при-
морт Зудеша махачйалкіт; до вй;х Кажіс, мін рей до вара
шелъ домой земледѣлецъ и спросилъ Каши, кто еси и или
соуре моуркіа. Кажі ft ірІцелі дудіше болошах йеечу. Махач-
откуда идешь. Кажи все головы съ до ковца разсказалъ. Земле-
йалй муші амбет;і ftyyt^y Кажіс: чйі вордц, сумепечі уімалеці.
дѣлецъ свою вѣсть сказалъ Кажи: насъ было 60 братьевъ.
Чкімі уімолеці чйімде умосі ^аліері рдес. Іненс ыіт4ші ваме
Мои братья меня больше сильнѣе были. Ихъ ничего помогъ
ріебуд. Арушах чйі кегвант;хіт; йауеіуші *) сахеніціцэс.
преодолѣть. Однажды мы напали Каджетское государство на.
•) йауеті-бѣсовская сторона.
— 331 -
Геебчрціт; т) сахеніціцо до молабрад Зудеша. Шарас глаха
Взяли то государство и пошли домой. Дорогой плохой
д^аіс йоммоч^ішес, серіші гіот;анацалй coijini вамашііс, ате
день насталъ, ночлега нигдѣ не могли, въ это
дрос гіібдіеЦні, fco6jipi^ ар^і гвала, гвалас мідш^хорілід
время осмотрѣвшись увидѣли одну гору, въ горѣ пещера была
до мі^іблі^ Tjefti до йімт;іщни^і,і|. Мажіра д^ас мідгайрдні
и зашли туда и расположились. На другой день кто-то
йоморт;, йііхвамілу т;е гвала, йааЗоі; ганіше до ■jftyy:
пришелъ, схватилъ эту гору, бросилъ сторону въ и сказалъ:
„ Чделі до^орс т;ена со мун^іру? “—Чйімі уімалецй арзой
«Проклятая собака эту гдѣ притащила. Мои братья всѣ
дііэданч^ес, хвале ма гінобсйіді і;ело. Т^урме чйі міт;-
задавились, только я остался цѣлымъ. Оказывается мы си-
нобхвет; іцхеніші дус. Те дуді goqopc чдеішіші варены
дѣли конской въ головѣ. Эту голову собака пастуха шалаша
варіша ймоусаргалуацу. Ч^ішіс ваночйвед чйі дус
дверямъ къ притащила. Пастухъ не зналъ (что) мы въ головѣ
мцвохеді^іні до дуді йо^ірні, ішо гагінаЗоі;. Йааріцгейо
сидѣли и голову увидѣвъ дальше перебросилъ. Видишь
Залуріші ун^алаші іро йоЗоце. Кажій деедеру, намда
сильнаго сильнѣе всегда бываетъ. Кажи убѣдился, что
муші ун^алаші вочі брелі ноЗоцуе йіЗанасні, діір^
его сильнѣе человѣкъ много есть на свѣтѣ вернулся
Зудеша до цвешебуро чілііцвма діічд уи^укіндебуо цхореба.
домой и но старому женой съ сталъ ссоры безъ жить.
(Записалъ и перевелъ смотритель Хоргипскаго двухкласснаго учидшца
Иваиъ Цхакаіа).
5. Жірі діыа вочі.
(Два брата человѣка).
КоЗоце, йоЗоцѳ жірі діма вочі; ^іцалі махінді Зоцена
Былъ, былъ два брата человѣкъ; тавой воръ были
т;інеіу, намуда кйанас норгілацуеиа. Т4е жірі уімаші г^оі^а
они, что міръ охлаждали. Сихъ двухъ братьевъ пове-
кцева т;елі соцелсі ночкве, мара мут4уні ва’оламуна, рахав
деніе цѣлая деревня знала, но ничего не’могла сдѣлать, такъ какъ.
хіруаші рчкіна извела діді мохерхебулі до ешмаві Эоцена,
воровства съ знаніемъ вмѣстѣ больше изловленные и хитрые были
Мужамс мувеціші соцелі дуу^арібебупаиі, укулі шхвадо
Когда свою деревню обѣднили, послѣ въ другомъ мѣ-
дуѵчдащ’на хіруа. Ар^ішах, ч4уме Петроба рдуво-
стѣ начали воровать. Однажды, завтра Петровскій день что
ні, аму сері арт;і соцелсі меухіруна хоуі; мара, ет^вебу,
былъ, въ эту ночь въ одномъ селѣ украли быка; но, видно и
^оронсіт; гаурісхвебу трееці, до шарас кугот;аоацупа. Му
Богъ разгнѣвался на нихъ, и на дорогѣ разсвѣло. Что
кімінані, нахіра хос кет4аачінена; еукінуна до дууИвілуна
дѣлать, уворованнаго быка узнаютъ; взяли и зарѣзали
хоуі; хеш-кетеіуша кегеукірацуна до дуукунуна ношо^і до ду-
быка; къ шестамъ привязали и покрыли листьями и на-
учдоцуна ^вара: я ва, ва уіма Петреіа! ва; ва уіма ПетреіаваІ “
чали ревѣть: <ахъ, ахъ братъ Петръ! ахъ, ахъ братъ Петро!>
Мешарецс укі^хіруна: „мук га^олесіа?“ —упасухебуна: „сумі
Путники спросили: «что случилось?»— отвѣчали: «три
уіма ворді^і, арт;іс Петреіа уохордѵ до шарас домі?4урес до
брата были одного Петромъ звали и на дорогѣ умеръ и
амуд^арі д^аху чкінот; ч4іт4а обішха реніа*. Аі а^е-
сегодняшній праздникъ для насъ красная пятаица есть». Вотъ та-
нері херхіт; дуу^оребуна мошарееіу,—хоуі Иудеша кемеу^алуна
кою уловкой обманули путниковъ,—быка домой принесли
до дро утаребуна. ^ума т;ек ворді, амѵд?а am комовр^і.
и время провели. Вчера тамъ былъ, а сегодня сюда пришелъ.
— 333 —
Два брата.
Жили-были два брата; они были такіе воры, что опу¬
стошали цѣлый міръ. Поступки этихъ братьевъ всѣ знали въ
деревнѣ, но ничего не могли сдѣлать, такъ какъ они были
весьма опытные, хитрые воры и всегда легко вывертывались.
Когда они обокрали свою деревню, начали воровать въ дру¬
гихъ селахъ. Въ одну ночь, наканунѣ праздника Петра и
Павла, братья эти украли быка, но видно и Богъ разгнѣвался
на нихъ, и на дорогѣ засталъ ихъ разсвѣтъ. Что дѣлать?
вѣдь, уворованнаго быка узнаютъ!—взяли да и зарѣзали его;
привязали къ большимъ шестамъ, взвалили на плечи и, пок¬
рывъ листьями, хворостомъ и даже платьемъ, начали рыдать:
яАхъ, братъ Петръ! Ахъ, братъ Петръ!* На вопросъ про¬
хожихъ: „Что съ вами?* отвѣчали: „Было три брата; одного
звали Петромъ, который скоропостижно умеръ на дорогѣ и
сегодняшній праздникъ для нихъ Великій Пятовъ.* Обманувъ
такой хитростью встрѣчавшихся на пути, они благополучно
притащили быка домой и начали веселиться. Вчера ночью
былъ тамъ, а сегодня здѣсь..
(Записалъ и перевелъ В. Гагуа въ с. Носнри).
V
ЗАМѢЧЕННЫЯ ПОГРѢШНОСТИ.
Страп.— Стр.
XXXIX—15 Лі^врі.
LX—12 бить должны».
Отдѣлъ I.
14— 9 св.—Латпаръ
24— 2 н 3 сн.—2,4.
32—8 сн.—щавеля.
Отдѣлъ П.
«8— а, іа си —чіорі, чала.
69— 9 с».—Кіціаче.
„— 8 си.—комаровъ.
98—8 сн.- uftcRp.
— 1 св.—лазскомъ.
164— 8 сн. - мекъшимъ рашообра-
аіекъ.
168-10 св.—
іоо— 6 с».—лікйд.
зоо а св.—бгдогідах.
980 e CB.-au.ji.
9во-и с*.—гі^моуіпеЬгиі.
960— іа св.—fcvBnSioTji.
*69 7 св.— І ЦННДГНІ,
9ба— 9 си,— наодірасіадо.
Стран.— Стр.
2в4— 6 св.—^ѵмаласѵ.
264—13 св.—гурі.
268— 8 св,—му.
268—19 св.-KaTjacY.
270— 1 СВ.—ЬешІІТІ^у,
Івегнуцал ѵ
доіуюпулеесг,
і^капуло.
280— 5 сн.—дааінсндг.
280—12 сн,— гармоебані.
28о-із сн,—веміот;інанціа.
282— 3 св.—ахіолт
292—Ава, одмкъ.
298—Вааіц^уве.
294—ГагѵміЦѵ.
296-ю св.-юлаі\а.
295—18 св.—гегавоіеве.
296- 6 св.—геугѵдѵ.
295— 4 св.—гіоч^аі\ууаопі.
298— 8 св.—уінуі.
299- 4 СН.-йаа.уунуу.
299- 1 сн—встрѣтились.
80В—is сн,- мауіноба.
806- 8 св.—лѣчить."
806- 9 св. - сЬѵдѵдесг.
307-18 св.—улалѵндт-
ОТДѢЛЪ пх
С81Н8ТСШ
пѣсни II шш.
Шерглай, Тавбэ и Гіу *).
Однажды братья Шерглай, Тавбэ и Гіу пошли на охо¬
ту за турами въ горы „Тейберъ“ и заночевали тамъ. На
другой день, рано утромъ, Гіу посмотрѣлъ въ подзорвую тру¬
бу (са^ал) и вдали замѣтилъ что-то черное, но не могъ разли¬
чить, что это такое. Потомъ посмотрѣлъ въ свою зритель-
т
ную трубу Шерглай, и онъ тотчасъ же сказалъ братьямъ,
что это войско кабардинцевъ, и потому лучше поскорѣй уйти
*) Во всѣхъ почти сваыетскнхъ пѣсняхъ героями являются гѣ лица, ко*
торыл выпаши храбрость въ столкновеніи съ горцами и абхазцами; похожде¬
нія этихъ героевъ, а также приключенія охотниковъ составляютъ содержаніе пѣ-
сеыъ. Особенно часты были столкновенія съ кабардинцами н карачаевцами. Сва-
неты говорятъ, что тамъ, гдѣ пинѣ живутъ названныя племена, нѣкогда обитали
христіане, народъ греческаго происхожденія, и что съ нимъ опн жили дружно;
ио съ востока на ;>тотх народъ напали горды, всѣхъ иеребиди, церкви уничтожили
(развалины и нонынѣ существуютъ). Съ этихъ поръ начинается безпрерывная
борьба евциѳтовъ съ горцами нэъ'эа пастбищъ. Ущелье подъ іі&зв. „Сгімар*
(кислыя поды) принадлежало сванетамъ, по горцы, особенно аула Чегемъ, вс
могли обойтись безъ uero. Па пользованіе этимъ ущельемъ-пастбищемъ горцы
платили въ извѣстное время опредѣленное число возъ и овецъ. Если горцы не
идатнлн, то свапеты нападали па ихъ стада, и захватывали въ плѣнъ пастуховъ.
Я самъ былъ очевидцемъ еще въ 1873, какъ свапеты угнали съ Сгімар пѣскольк*» .
сотъ іцтукъ скота и задержали 3 пастуховъ. ГТа дорогѣ догнали горцы и начали
стрѣлять: 8 сванета было убито іі столько ж© ранено; свапеты нѣсколькихъ рапи
ли и убили двухъ Тадуевыхъ, которымъ принадлежало большинство отнятаго скота.
Такія столкновенія происходили нерѣдко.—Пѣсенъ, воспѣвающихъ любовь, на
сваи ©токомъ л викѣ почти совсѣмъ нѣтъ.—Обыкновенная игра—хороводъ, и пѣсня
поются или во время хоровода, или дома. ІІрия. ЛІаргіаны.
4
оттуда. Они возвратились назадъ но другой дорогѣ, но ока¬
залось, что кабардинцы ихъ замѣтили и погнались за ними;
черезъ нѣсколько минутъ обѣ стороны встрѣтились другъ съ
другомъ. Кабардинцы хотѣли поймать охотниковъ и живыми
взять въ плѣнъ, но этого сдѣлать не сумѣли, такъ какъ
братья были очень ловки и бѣгали по горамъ, какъ олени.
Кабардинцы потеряли уже охотниковъ изъ виду, а охотники,
черезъ нѣсколько времени, достигнувъ горы, ближайшей къ
ихъ деревнѣ, начали зватр сельчанъ и кричать имъ, что ка¬
бардинцы идутъ съ войскомъ на Сванетію. На зовъ охотни¬
ковъ быстро собрались мулахцы (жители Мулахскаго обще¬
ства) въ селеніе Жабеіп *); но не будучи въ состояніи раз¬
слышать, откуда зовутъ охотники, не знали, по какой доро¬
гѣ имъ идти. Тогда вывели на площадь одного слѣпого и
нѣмого гадателя, по имени Бимурза, н онъ, приложивъ ухо
къ землѣ и подумавъ немного, протянулъ руки, дѣйствитель¬
но, въ, ту сторону, откуда шли кабардинцы. Народъ въ пол¬
номъ вооруженіи направился по указанію гадателя Бимурзы,
и встрѣтился съ кабардинцами у Твиберскаго ледника. Пред¬
водитель кабардинцевъ, Тунджекіанъ, первый пустилъ стрѣлу
въ предводителя сванетовъ „Дода Чехан“, но у послѣдняго
былъ щитъ, и стрѣла, пущенная Тунджекіаномъ, попала въ
щитъ и, отскочивъ отъ него, воткнулась въ ледникъ. Потомъ
пустилъ стрѣлу въ Тунджекіана Дода, и стрѣла попала
Тунджекіану прямо въ сердце. Видя гибель своего «предводи¬
теля, кабардинцы обратились въ бѣгство, но сванеты, обо¬
дренные успѣхомъ, догнали ихъ и всѣхъ, кромѣ одного, пере¬
били. Столько мусульманъ было убито, что весь ледникъ
былъ окрашенъ кровью нхъ, и лилась она по нему, какъ
рѣчка. Большая часть добычи была подарена охотникамъ
Шерглай, Тавбэ и Гіу ва ихъ храбрость.
*) Краішл дерева*, дежащм по бдлаоств лерами*, ведущаго п Кабарку*
о
Баксанлунъ Гилувхановъ.
Вт» древнее время въ Кабардѣ жилъ Баксанлунъ. или
Мурзабегъ. Онъ былъ очень силенъ и ловокъ: одинъ, безъ
понощи другихъ, связывалъ человѣка и на плечахъ переносилъ
черезъ горы. Сванеты всѣ боялись его, ибо многихъ охотни¬
ковъ и пастуховъ сванетскихъ онъ уводилъ въ плѣнъ и по¬
томъ бралъ выкупъ за нихъ. Однажды Мурзабегъ собралъ
всѣхъ князей и дворянъ кабардинскихъ и, предводительствуя
ими, пошелъ на Сванетію, чтобы ограбить ея жителей. Онъ
сидѣлъ на волкѣ. Первую ночь провели они въ мѣстности
*'іУмУРІш“ (ельникъ). Тамъ Мурвабегу приснилось, будто
всѣ сванѳтскія собаки, бросившись на него, изгрызли его и
всѣ зубы вырвали. Разсказавъ утромъ свой сонъ товари¬
щамъ, онъ заявилъ имъ, что на этотъ разъ для нихъ будетъ
Ф
лучше возвратиться назадъ; по товарищи не послушали его
и пошли дальше. На дорогѣ Мурзабегъ убилъ двухъ туровъ,
но онъ и его товарищи не могли достать дровъ, чтобы изжа¬
рить мясо; а потому вмѣсто нихъ употребили они свои п&л*
ки. Развели огонь, изжарили мясо и пообѣдали. Послѣ обѣ¬
да начали стрѣлять изъ ружей, чтобъ узнать, чье ружье даль¬
ше бьеть, при чемъ у одного изъ нихъ ружье разорвало,—
вто тоже было признакомъ ихъ неуспѣха; въ результатѣ ока¬
залось., что дальше другихъ било ружье Токаи (TJoqai). (Такъ
какъ кабардинцы и сванеты часто нападали другъ на друга,
то послѣдніе держали у такъ называемаго Твиберскаго пере¬
вала (Твібері т4ана^) и Бузунгискаго прохода (Бѵзѵнгі) стра¬
жу). На этотъ разъ стоялъ на стражѣ охотникъ 'І^азі Іосе-
ліан. Осматривая въ зрительную трубу мѣстность, онъ уви¬
дѣлъ кабардинцевъ, шедшихъ къ Сванетіи и, какъ ловкій
охотникъ, скоро далъ знать объ этомъ жителямъ ближайша¬
го села—Мудахи. Они съ быстротою молніи собрались и
направились противъ кабардинцевъ, съ которыми встрѣтились
6
у Цанерскаго ледника (Цанер). Между ники произошла кро¬
вопролитная битва. Сванеты одержали верхъ и убили всѣхъ
кабардинцевъ за исключеніемъ Мурзабега, который прыгнулъ
въ трещину ледника, и сванеты ничего не могли съ никъ
сдѣлать. Въ ту же ночь Мурзабегь вышелъ изъ трещины и
преспокойно вернулся домой. Но и послѣ ѳтого не переста¬
валъ безпокоить сванстовъ своими грабежами. Мурзабегь всег¬
да имѣлъ при себѣ ружье, кинжалъ, шашку, пистолетъ, то¬
поръ, молотовъ, палку съ желѣзнымъ наконечникомъ.
Амиранъ, Висибъ и Бадри.
(Сказка—Цѵгін).
Мать Амирана „Дал“ скончалась еще до его рожденія.
Передъ кончиной она сказала своему мужу „Даруеліан":
,вотъ, мужъ мой, сынъ твой у меня въ животѣ; вынь изъ
него мальчика, потомъ вложи его въ животъ бычка. Черезъ
мѣсяцъ опять вынь его оттуда, уложи его въ колыбель и по¬
ставь на Іаманскій источникъ (Іаманъ—имя владѣльца той
страны, гдѣ дѣйствовали герои этой сказки); твоего присмотра
за нимъ не надо, по только чтобъ непремѣнно Христосъ
крестилъ мальчика тамъ же“. Сказавъ эти слова, „Дал" испу¬
стила духъ. „ Даруеліап * поступилъ съ сыномъ такъ, какъ
завѣщала ему жена. Когда пришло время крестить ребенка, тог¬
да явился Христосъ; крестилъ мальчика и далъ имя ему Ами¬
ранъ. Однажды за водой пришли къ Іаманскому источнику
женщины съ кувшинами. Амиранъ, увидѣвъ ихъ, выпрыгнулъ
ивъ колыбели; отнялъ у нихъ кувшины и перебилъ ихъ, уда¬
ривъ ими женщинъ по головамъ. Съ илачемъ онѣ вернулись
домой и разсказали обо всемъ домашнимъ. Слухъ о такомъ
поступкѣ Амирана дошелъ до Іамапа, которому припадле-
7
жалъ тотъ источникъ и прилежащія къ нему селенія. Онъ
тотчасъ же пошелъ къ источнику, и колыбель, въ коей ле¬
жалъ Амиранъ, всунулъ въ голенище сапога и пошелъ до¬
мой. Въ ту ночь, когда жены снимали съ него обувь,
одной изъ нихъ на руки упалъ мальчикъ (Амиранъ). Онѣ
обрадовались, видя предъ собою мальчика и сказали, что онъ
будетъ слугою для ихъ сыновей, Висиба и Бадри. На дру¬
гой день колыбель Амирана поставили между колыбелями Ви¬
сиба и Бадри. Черезъ нѣкоторое время, когда Амиранъ нѣсколь¬
ко подросъ, онъ, найдя подъ своей головой шило, началъ
имъ колоть Висиба и Бадри, вмѣсто того, чтобы качать
ихъ колыбели, какъ ожидали отъ него жены Іамана. Ви-
сибъ и Бадри стали кричать и плакать, тогда матери ихъ
сказали: „это что?! нашихъ дѣтей даже Амиранъ, сынъ Да¬
ля и Дарджеліана, не смѣетъ трогать, а этотъ мальчуганъ
колетъ ихъа! Амиранъ сказалъ: „развѣ вамъ не извѣстно, что
Амиранъ, о которомъ вы говорите,—я самъ?“ Женщины обра¬
довались, что сынъ Дарджеліана въ ихъ рукахъ и стали по¬
томъ ухаживать за нимъ лучше, чѣмъ за своими сыновьями.
Амиранъ и сыновья Іамана, Висибъ и Бадри, побратались.
Они проводили все время въ играхъ, въ пусканіи стрѣлъ въ
цѣль, въ метаніи камней; боролись со сверстниками и
всѣхъ одолѣвали,' при чемъ многихъ обижали. Послѣдніе
часто говорили имъ: „если вы герои и силачи, то почему не
найдете глаза вашего отца и не вставите его (Іамавъ
былъ слѣпъ на одинъ глазъ; но дѣти не знали причины его
слѣпоты)и. Вотъ они стали просить отца, чтобы онъ сказалъ
имъ, отъ чего онъ ослѣпъ. Отецъ долго отказывался сооб¬
щить имъ объ этомъ; но потомъ, уступая ихъ просьбамъ,
разсказалъ слѣдующее: „Я обязанъ былъ доставлять ежегодно
одному чудовищу большое количество дровъ. Въ молодо¬
сти я могъ выполнять требованія его; но когда я состарѣл-
ся, силъ моихъ не хватало для выполненія такого обя-
8
знтельства, м чудовище за это пожелало лишить меня васъ,
моихъ любезныхъ сыновей. Но, вмѣсто васъ, я отдалъ ему
свой правый глазъ".—„Ну если такъ, мы достанемъ тебѣ твой
глазъ",—сказали единогласно Амиранъ, Висибъ и Бадри.
Замѣтивъ, что они хотятъ состязаться съ чудовищемъ, отецъ
сказалъ имъ: „Прежде надо вамъ попробовать свои силы.
Тамъ, въ долѣ, у меня лежатъ три огромныхъ мельничныхъ
жернова, и если каждый изъ васъ сумѣетъ раздробить по
жернову на колѣняхъ, то можно вамъ идти въ чудовищу".
Братья начали пробовать свои силы. Два дпя трудились они,
но не могли ничего сдѣлать: наконецъ, на третій день дѣй¬
ствительно каждый изъ нихъ раздробилъ по жернову на сво¬
ихъ колѣнахъ. Получивъ напутственное благословеніе отъ
Іамана, Амиранъ, Висибъ и Бадри отправились на поиски
чудовища въ ту сторону, куда Іаманъ имъ указалъ. Шли,
шли и -на дорогѣ имъ попались три разноцвѣтныхъ „дева"
(девъ—-чудовище). Амиранъ вступилъ въ борьбу съ сѣрымъ
девомъ, Висибъ съ краснымъ, и Бадри съ чернымъ. Послѣд¬
ніе два не могли одолѣть своихъ соперниковъ, а потому
Амиранъ бился то съ сѣрымъ девомъ, то помогалъ двумъ
своимъ братьямъ. Красное и черное чудовище убили, но
сѣрое чудовище, разинувъ ротъ, проглотило Амирана и обра¬
тилось въ бѣгство. Быстрый, какъ птица, Висибъ догналъ
чудовище и отсѣкъ ему одну ногу саблей. Дома чудовище
стало жаловаться на боль въ животѣ. Мать его посовѣтова¬
ла ему вспрыгнуть на столбъ, чтобъ боль прошла. Чудовище
вспрыгнуло на столбъ, поднимавшійся посреди его дома, но
тотчасъ же упало съ него. Въ это самое время во дворъ
сѣраго дева, проглотившаго Амирана, вбѣжали Висибъ и Бад¬
ри. Они закричали: „Амиранъ, ты находишься въ животѣ
страшнаго чудовища, проснись; у тебя алмавный кинжалъ
въ голенищѣ сапога; обнажи его и употреби въ дѣло!" Ами¬
ранъ дѣйствительно обнажилъ кинжалъ и сталъ рѣзать виу-
9
тренности дева. Девъ, видя предстоящую ему гибель, умолялъ
Висиба и Бадри ее убивать его, и обѣщалъ Амирана выбросить
изо рта, не повредивъ ему ни въ чемъ. Братья не обратили
вниманія на его просьбу, разрѣзали ему бокъ и вынули
изъ него Амирана; но онъ былъ ослѣпленъ на оба глаза.
Тогда, по указанію того же дева, братья отрѣзали у дева по
немногу отъ легкихъ, печени и сердца, и смазали этимъ глаза
Амирана. Послѣ этого у него глаза совсѣмъ поиравилнсь
и стали видѣть лучше прежняго. Чудовищу тамъ же отсѣкли
голову братья и отправились въ путь. Много оіш ходили и,
наконецъ, дошли до одной громадной рѣки. На берегу ея
жили девять братьевъ девовъ, съ одной сестрой. Ихъ дворъ
былъ ’наполненъ человѣческими головами. Братья вошли во
дворъ. Сестра девовъ, увидѣвъ чужестранцевъ, была удивлена
красотою и тѣлосложеніемъ Амирана; ей до высшей степени
понравился онъ, и она полюбилась ему: Амиранъ попросилъ ея
руки. Она обѣщала выйти за него замужъ, но три этомъ
.сказала: „Видишь, сколько здѣсь человѣческихъ ы.і, ^>.—это
тѣхъ людей, которые просили моей руки! Братья мои отсѣк¬
ли имъ головы, и вамъ не сдобровать, если с не избавлю
васъ отъ ішхъа. И, дѣйствительно, съ ея аомощью Амиранъ
и его братья перебили всѣхъ девовъ и, захвативъ ихъ добро,
пошли дальше. Маого-ли мало-ли шли, дошли они до одной
рѣки. Надо было имъ переправиться черезъ нее, но моста не
было. Тогда дева, сестра девяти чудовищъ, перебросила че¬
резъ рѣку свои волосы: по нимъ Амиранъ и его братья пе¬
решли рѣку. Дева просила Амирана помочь ей при перепра¬
вѣ; по вмѣсто помощи, Внсибъ, ударивъ саблей по волосамъ,
разрубилъ ихъ, и она осталась на той сторонѣ рѣки. Видя
обманъ со стороны Амирана, она прокляла его такъ: „пока
ты, Амиранъ, не женишься на дочери Свѣтлой Каклоцік
(нацліані; іуавлоцаі—первое слово значитъ свѣтлый, а вто¬
рое—имп необыкновенной женщины, живущей на воздухѣ),
10
да будешь ты до того времени бродить по свѣту, не находя ни¬
гдѣ покоя!* Братья пошли дальше, и на краю одной долины
увидѣли они высокую до небесъ гору. На верпіинѣ ея си¬
дѣлъ девъ, царь вселенной, и прялъ нитки. Они взобра¬
лись на гору, вошли во дворъ дева и поклонились ему. Девъ
принялъ ихъ въ свой мѣдный домъ. На ужинъ онъ зарѣзалъ
барана и съѣлъ его цѣликомъ; а кости бросилъ въ уголъ.
Послѣ ужива онъ легъ спать на раскаленныхъ угольяхъ и
сказалъ: „нынче я поужиналъ не вкуснымъ мясомъ; за то
завтра у меня на обѣдъ будетъ вкусное, человѣческое мя¬
со*. Амиранъ и его братья отъ страху не могли спать.
Вдругъ, когда девъ заснулъ, Амирану послышалось, что кто-
то въ углу кости грызетъ. Всталъ онъ, иодошелъ къ углу и
видитъ, что тутъ прикована цѣпями сестра дева. На вопросъ
Амирана, почему она тутъ привязана,—она отвѣчала, что братъ
заковалъ ее въ цѣпи и, кромѣ костей, ничего ей не даетъ ѣсть;
при этомъ она сказала Амирану, что завтра ея братъ съѣстъ
ихъ троихъ, и научила какъ избавиться отъ бѣды. Она сиа-.
зала Амирану: „у моего брата на чердакѣ стоитъ сосудъ съ
масломъ, въ которомъ хранится алмазная сабля; если до¬
станешь ее, то ты непремѣнно одолѣешь моего брата*. Ами¬
ранъ ввошелъ на чердакъ и нашелъ сосудъ, но не могъ
его открыть. Онъ помолился Богу; Богъ увеличилъ его сиды,
и тогда Амиранъ снялъ крышку съ сосуда и вынулъ лежав¬
шую въ немъ саблю. Однимъ ударомъ ея Амиранъ разрѣзалъ
цѣпь, на которой была прикована сестра дева, потомъ тою
же саблей онъ отсѣкъ всѣ 12 головъ деву. Посрединѣ дома
дева поднимался столбъ, къ которому было приковано мно¬
жество человѣческихъ глазъ, на вершинѣ же столба ле¬
жала золотая коробочка. Въ ней Амиранъ нашелъ главъ Іама-
шц который они искали столько времени. Такимъ оврагомъ,
братья достигли своей цѣли. Захвативъ ст> собой много раз¬
наго добра въ домѣ дева, онн возвратились въ себѣ домой и
— 11 —
вставили Іаиаиу его глазъ. Всѣ радовались; но Амиранъ ску¬
палъ, тосковалъ: не могъ ни ѣсть, ни пить, ни лечь, ни встать,
такъ на него дѣйствовало проклятіе той девы, на которой
онъ обѣщалъ жениться. И вотъ однажды братья отправились
на поиски дочери на^ліант; куаклоцаі (Свѣтлой Какдоціи).
Долго ѣхали они и, наконецъ, увидѣли золотую съ углубле¬
ніемъ въ серединѣ тахту, на которой лежала дочь Свѣтлой
Каклоціи. Но была она очень далеко и высоко въ воздухѣ.
Чудо-конь, на которомъ сидѣлъ Амиранъ, сказалъ ему: „ты
ударь меня кнутомъ очень, очень крѣпко, и я полечу къ
тахтѣ4. Копь дѣйствительно долетѣлъ до нея. Она была
прикрѣплена цѣпями къ небу. Амиранъ однимъ ударомъ саб¬
ли разрубилъ цѣпи, на которыхъ висѣла тахта, и она упала
на землю. Онъ посадилъ дѣвицу на коня, и поѣхали съ
братьями всѣ четверо назадъ. Въ ту ночь они остановились
на одной доливѣ, въ мѣдномъ домѣ, который вдругъ явился
по желанію дѣвицы. На другой день, утромъ, братья увидѣ¬
ли, что домъ этотъ окружонъ несмѣтнымъ войскомъ, послан¬
нымъ въ погоню за ними родителями дѣвицы. Амиранъ, Висибъ и
Бадри стали биться съ этимъ войскомъ и всѣхъ перебили; но
Висибъ и Бадри тоже пали въ битвѣ. Тогда Амиравъ сказалъ
дѣвицѣ, что онъ безъ Висиба и Бадри ни въ какомъ случаѣ не
можетъ идти домой. Она умыла свое лицо водою и потомъ
дала ее Амирану и сказала, чтобъ онъ ею помочилъ раны Ви¬
сиба и Бадри. Амирайъ поступилъ такъ, какъ она сказала, и
братья ожили. Всѣ четверо поѣхали домой. Дома Амиранъ от¬
праздновалъ свадьбу, на которой были всевозможныя кушанія,
яства и напитки, не исключая и птичьяго молока. Я тоже тамъ
былъ и много пилъ. До осуществленія всего сказаннаго мною
будьте благословепы всѣ и не болѣть вамъ до того ничѣмъ!
(Записано уча телекъ Духвавской селсн. плохи Д. Маргіавв изъ С. Мухахъ)»
МИНГРЕЛЬСКІЯ
сказки, легенда и повѣрія.
Сказка о двухъ братьяхъ.
Было два брата. Одинъ братъ былъ умный, другой ду¬
ракъ.
Однажды умный братъ сказалъ чудаку: „займемся ка¬
кимъ-нибудь дѣломъ". Младшій братъ .согласился, и оба по¬
шли въ другую страну. Долго-ли, коротко-ли шли они, —
Богъ вѣдаетъ: можетъ быть,—день, можетъ быть,—два, можетъ
быть,—три, а можетъ быть,—и годъ, — но они шли до тѣхъ
поръ, пока увидѣли одного пастуха, искавшаго себѣ въ по¬
мощники мальчика.
Дурень остался у пастуха пасти овецъ, а умный братъ
отправился дальше.
Живетъ дурень въ домѣ пастуха день, два, три и па¬
сетъ овецъ. Одинъ разъ хозяинъ дурня пошелъ куда-то, а
дурень погналъ овецъ на пастбище, гдѣ онъ нашелъ яблоню,
которая была покрыта спѣлыми яблоками. Чудакъ взлѣзъ на
верхушку дерева и началъ трясти ябловю, крича сверху ба¬
ранамъ: „ною долю вы поберегите, а тому, кто не сбережетъ
моей доли, сниму голову". Струсивъ яблоки, дурень слѣзъ
съ дерева. Когда дурень слѣзъ съ дерева, то увидѣлъ, что
бараны съѣли яблоки дочиста, и только у двухъ барановъ
застряло по яблоку между рогами. Чудакъ разсердился на
овецъ и убилъ всѣхъ, кромѣ этихъ двухъ, сорвавъ всѣмъ го-
— 13 —
jobs. Въ это время старшій братъ дурня посѣтилъ его и,
увидѣвъ дѣло своего помѣшаннаго брата, разсердился на чу¬
дака.—»Что ты надѣлалъ, несчастный? Зачѣмъ погубилъ ты
своего хозяина? Лучше теперь же уходи по добру по здо-
рову, а то, какъ только хозяинъ узнаетъ твой поступокъ,
тотчасъ убьетъ и меня, и тебя!“—8Хорошо,“ сказалъ чудакъ,
и оба брата удалились. Шли, шли они долго и, наконецъ,
пришли вмѣстѣ въ одно государство. Старшій братъ сказалъ
дурню: „л для тебя найду здѣсь какое-нибудь дѣло, но съ
условіемъ, что ты здѣсь не будешь сходить съ ума. “ Умный
отдалъ дурня въ услуженіе одному честному человѣку. Новый
хозяинъ назначилъ чудаку слѣдующія работы: во-первыхъ,
мыть постоянно мать хозяина; во-вторыхъ, онъ долженъ го¬
товить „цитки“ *). Хозяинъ дурня былъ страстный охотникъ.
Равъ онъ отправился на охоту. Какъ только ушелъ на охоту
хозяинъ, дурень тотчасъ принялся за свое дѣло: прежде всего
вскипятилъ воду и сталъ купать въ кипяткѣ мать своего хо¬
зяина, усердно моя ее мыломъ съ мочалкой. Старуха недолго
мучилась и испустила духъ. Вымывъ старуху, дурень приго¬
товилъ „цитки“ и подалъ мертвой: но мертвая не принимала
пищи. Дурень сталъ кричать на мертвую и спрашивать, по¬
чему она не ѣстъ. Въ вто время пришелъ старшій братъ дурня
и, увидѣвъ своего брата, сказалъ ему: „хорошо же ты нара¬
боталъ! Затѣмъ ты погубилъ этого добраго человѣка? Лучше
намъ скорѣе уйти, а то, если твой хозяинъ застанетъ насъ,
и тебя, и меня убьетъ." Братья бросились бѣжать. Дурень
схватилъ котелъ, наполненный „цитвн", и бѣжалъ вслѣдъ за
своимъ братомъ. Умный спрашиваетъ чудака, зачѣмъ онъ та¬
щатъ котелъ; но чудакъ не отвѣчаетъ и продолжаетъ бѣжать.
На пути ихъ настигла ночь въ лѣсу, и оба брата взлѣзли на
дерево спать. Въ эту ночь шайка разбойниковъ обворовала
вавой-то магазинъ. Разбойники пришли въ лѣсъ и стали дѣ-
*) Купанье изъ мсмока и мука.
14
лить добычу какъ разъ подъ деревомъ, ва которомъ были братья.
Разбойники, раздѣливъ между собою добычу, расположились
подъ деревомъ отдыхать и стали курить. Дуревь, недолго
думая, пустилъ своимъ котломъ съ „цитки* въ разбойниковъ.
Котелъ попалъ въ голову одного изъ шайки. Разбойники въ
страхѣ разбѣжались, оставивъ братьямъ все награбленное
добро.—Вчера тамъ былъ, сегодня сюда пришелъ; три яблока,
три гранаты. Богъ да не уничтожитъ пріобрѣтенное твоею
рукою!
(Записано въ селеніи Орсантіи Зугдвдскаго уѣзда восиитаннижо» Кутано
СЛОЙ учительской семинаріи Михаиломъ Гачава).
Дуракъ.
Жили—были два брата. Старшій былъ слабаго тѣлосло¬
женія, но замѣчателно умный, а младілій—силачъ, да дуракъ.
У нихъ былъ одинъ волъ, котораго дуракъ и взялъ продать.
Въ атотъ день дулъ сильный вѣтеръ. Привелъ дуракъ вола
къ одному дереву, а оно затряслось. Дуракъ и думаетъ:
вѣрно, дерево желаетъ купить у меня вола. Дерево опять
затряслось и застучало, а дуракъ опять думаетъ: дерево за
вола 26 руб. предлагаетъ; надо ему продать! Привязалъ его
къ дереву, а самъ пошелъ домой, брату разсказалъ о томъ,
какъ дерево условилось съ нимъ купить вола у него за 25
руб., и какъ онъ оставилъ вола принизаннымъ къ тому дереву.
На другое утро, когда меныпой братъ пришелъ къ дереву,
тамъ онъ вола нс нашелъ, и сталъ у дерева требовать денегъ.
Въ тотъ день вѣтеръ не дулъ, и дерево не тряслось. Дуракъ,
думая, что оно денегъ платить не желаетъ, разгнѣвался,
вырвалъ дерево съ корнемъ и йодъ нимъ нашелъ полную
корчагу денегъ. Оттуда онъ взялъ только стоимость быка—25
рублей, а остальныхъ не тронулъ. Гірійдя домой, онъ разска-
— Іб —
залъ своему брату, что у дерева очень много денегъ, но оно
дало ему 25 рублей. Старшій же братъ тотчасъ_же пошелъ
съ мѣшкомъ къ дереву и всѣ денги вэялъ въ себѣ домой.
Мѣ'шовъ съ деньгами былъ брошенъ подъ кровать. Оба
брата опять пошли искать счастья въ деньгахъ. Пришли во
дворъ одного великана и поступили у него въ наемники.
Великанъ старшаго брата назначилъ прислугой своей мате¬
ри красавицы, а дурака поставилъ постухомъ возъ.
Однажды дуракъ за что-то провинился и ему обѣда не
дали. Онъ вылѣзъ на яблоню и сталъ яблоки стряхивать, а ко¬
вамъ приказалъ собирать ихъ и хранить для него; но онѣ всѣ
яблоки сами съѣли и только у двухъ возъ осталось между
рогами по одному яблоку. Дуракъ разнѣвался н всѣхъ возъ
перерѣзалъ, за исключеніемъ двухъ, у которыхъ окавалнсь
яблоки на рогахъ.
„Куда ты козъ дѣлъ?* спрашиваетъ дурака братъ. Ду¬
ракъ отвѣчаетъ: „Я вылѣзъ на яблоню яблокъ стряхнуть н,
когда яблоки падали внизъ, онѣ ихъ всѣхъ съѣли, а меня
оставили голоднымъ, и вотъ почему я ихъ перебилъ*.—„Ахъ
ты, дуракъ, что надѣлалъ? вѣдь великанъ насъ обоихъ убьетъ!
Ступай, по крабвей мѣрѣ устрой баню и заставь Выкупаться
въ ней „зісінаху* (красавицу мать великана), которая имѣетъ
обыкновеніе купаться въ молокѣ*.—Дуракъ наполнилъ ванну
кипяченнымъ молокомъ, посадилъ въ нее мать великана, а она
и сварилась. Когда дуракъ пришелъ домой, братъ сталъ его
спрашивать:—„Ну, что хорошо ли купалась красавица?* — „От¬
лично!* отвѣчаетъ дуракъ. Но умный братъ пе повѣрилъ ему,
самъ пошелъ провѣдать и нашелъ ее мертвой. Что имъ
дѣлать? куда дѣваться? Думаютъ, какъ-бы имъ бѣды великой
избыть. Вдругъ приходитъ великанъ, а у нихъ со страху зу¬
бы трещатъ. Роздалъ имъ пищу изъ дичи, а самъ пошелъ провѣ-
вѣдать свою мать; видя капли молока на ея тѣлѣ, поду-
малъ. что она всиотѣла и оставилъ ее въ покоѣ. Братья по*
16
рѣшали бѣжать; выждали, какъ великана не было дома и
ушли. Шли, шли и на дорогѣ дуракъ нашелъ желѣзный
ломъ, вкопанный въ землю. Дуракъ сказалъ брату: „до тѣхъ
поръ, пока а этого лома не вытащу, идти дальше мнѣ нельзя“.
Круглый день надъ нимъ возился и кое-какъ въ вечеру вы¬
тащилъ. Идутъ, а на пути настали сумерки, и они за¬
ночевали на одномъ мѣстѣ, гдѣ стояло большое дерево.
Они вылѣзли вмѣстѣ съ ломомъ на дерево и стали засыпать;
спустя минуты двѣ, пришли незнакомые путники и остано¬
вились ночевать подъ тѣмъ же деревомъ и, когда они ста¬
ли ужинать, дуракъ бросилъ ломъ, и тотъ ударился предъ
ними о кушанья. Путешественники подумали, что Про-
видѣніе бросило на нихъ стрѣлу и разбѣжались, оставивъ
тамъ всѣ свои пожитки. Братья принялись ужинать. Въ это
время и великанъ подоспѣлъ. Онъ вступилъ въ борьбу съ
старшимъ слабымъ братомъ, который и сталъ просить помо¬
щи у своего младшаго брата, но' послѣдній и вниманія не
обращалъ. Слабость и безсиліе принудили старшаго брата
ухитриться, и онъ опрокинулъ чашку съ похлебкой своего
младшаго брата, дурака; послѣдній подумалъ, что сдѣлалъ
вто великанъ, ударилъ ему по головѣ, и великанъ испус¬
тилъ духъ. Мертваго великана оставили на мѣстѣ, а сами
пошли домой рады радехонки и зажили вдвоемъ лучше преж¬
няго.
(Здішсалъ С&блидае, учитель Старо-Сендкскаго училища).
Три брата Марганіевыхъ.
Было три брата Марганіевыхъ. Эти братья любили охо¬
ту. Разъ они сговорились объѣхать весь свѣтъ и разузнать
всѣ интересныя для нихъ новости. Первымъ поѣхалъ старшій
братъ. Онъ одѣлся во все черное, сѣлъ на вороную лошадь
е опоясался чернымъ оружіемъ. Прощаясь съ братьями, оеъ
имъ сказалъ: „Ждите меня три года. Если въ продолженіи
этого времени я не возвращусь къ вамъ, то считайте меня
погибшимъ. „Хорошо!"—сказали братья. Старшій братъ уѣ¬
халъ. Вотъ прошло три года, а отъ уѣхавшаго брата нѣтъ
никакого извѣстія, и оставшіеся братья рѣшили, что ихъ стар¬
шій братъ погибъ. Вотъ поѣхалъ средній братъ. Онъ сѣлъ
на сѣрую лошадь, одѣлъ сѣрое платье, оружіе на немъ сѣрое
и сбруя на лопіади сѣрая. Онъ поѣхалъ искать безъ вѣсти
пропавшаго брата. Уѣзжая изъ дома, онъ. какъ и старшій братъ,
просилъ ждать его три года, и если онъ въ это время не воз¬
вратится, то считать его погибшимъ. Прошло три года и о
среднемъ братѣ не было ни слуху, ни духу, ѣдетъ меньшой
братъ на поиски и при отъѣздѣ даетъ такое же распоряже¬
ніе: считать его погибшимъ, если въ три года онъ не воз¬
вратится домой, или не дастъ о себѣ никакой вѣсти. Но про¬
шло три года, и о братьяхъ никто ничего не зналъ. Меньшой
братъ, уѣзжая изъ дома, оставилъ жену беременною, и по¬
слѣдняя въ отсутствіе мужа родила сына, котораго назвали
Джимше. Мальчикъ этотъ былъ прекрасенъ, какъ пятнадцати¬
дневная луна, уменъ, храбръ и такой силачъ, что едва-ли кто
на свѣтѣ могъ его одолѣть. Джимше любилъ охоту. Возлѣ
его дома протекала маленькая рѣчка; однажды возра.щаясь съ
охоты, Джимше увидѣлъ на берегу этой рѣчки женщину, ко¬
торая черпала воду. Джимше остановился около этой женщи¬
ны и, шутя, бросилъ камушкомъ въ кувшинъ. Камушекъ по¬
палъ въ цѣль и разбилъ кувшинъ въ дребезги. Женщина
разсердилась на Джимше и сказала: „Ахъ ты, несчастный!
зачѣмъ ты разбилъ кувшинъ, или хочешь похвастаться силой?
Если ты, дѣйствительно, силачъ, почему до сего времеци не
□озаботился узнать, гдѣ твои дяди и отецъ?" Джимше заду¬
мался немного и потомъ побѣжалъ домой. Когда онъ ирибѣ-
18
жалъ докой, то обратился къ матери и въ теткамъ съ просьбой
сказать, куда дѣлся сго отецъ и дяди. Мать и тетки Джим¬
ше, боясь, чтобы онъ не уѣхалъ отъ нихъ и не пропалъ,
какъ ихъ мужья, сказали ему, что отецъ и дяди давнимъ
давно умерли. Джимгае повѣрилъ имъ, но слова женщины не
выходили у него изъ головы. На другой день Джимте опять
отправился на рѣку и сталъ тамъ поджидать женщину, у ко¬
торой онъ вчера разбилъ кувшинъ. Спустя нѣкоторое время,
женщина явилась наполнять кувшины водой. Джимше опять
бросилъ въ кувшинъ камнемъ и разбилъ его. Женщина и те¬
перь не вытерпѣла и вскричала: „Ахъ ты, несчастный! За¬
чѣмъ ты трогаешь меня? Твой отецъ и дяди безъ вѣсти про¬
пали; не лучше ли тебѣ было бы поискать ихъ, узнать, что съ
ними случилось, а не обижать меня?*1 Юноша бросился до¬
мой въ матери и спрашиваетъ: „Развѣ у меня не было отца
и ни одного дяди?" Мать и тетки сказали: „Да, ты имѣлъ
отца, были у тебя и дяди, но они всѣ умерли и ихъ похо¬
ронили." Но юноша настаивалъ и требовалъ открыть ему
истину. Послѣ долгихъ мученій, ему, наконецъ, все открыли
и указали, въ какую сторону тѣ уѣхали. Джимше на другой
же день отправился на поиски за отцомъ, сказавъ матери
и теткамъ, если онъ въ продолженіи трехъ лѣтъ не воро¬
тится, то чтобы его оплакали.
Слѣдуя по дорогѣ, Джимше впереди себя увидѣлъ ѣду¬
щаго человѣка, который былъ весь черный, ѣхалъ на черной
лошади, одѣтъ былъ въ черное одѣяніе и вооруженъ чернымъ
оружіемъ. Джимше поскакалъ въ погоню за Чернымъ. При¬
скакавъ въ Черпому. Джимше закричалъ ему: „Здравствуй!"
Но Черный ничего не отвѣтилъ. Джимше снова сказалъ ему
привѣтствіе, но Черный продолжалъ молчать. Тогда Джимше
разсердился, заскакалъ ему впередъ и слова сказалъ ему:
„Здравствуй!" Тогда Черный посмотрѣлъ ему въ лицо и ска¬
залъ: „Да даруетъ Богъ тебѣ побѣду!" Джимше сказалъ Чер-
— 19 —
яоиу: „Что ты за человѣкъ и почему ничего ее отвѣтилъ
мнѣ на мое привѣтствіе? Или тебѣ хочется, чтобы я разру¬
билъ тебя моей ногайкой пополамъ?* Черный извинился пе¬
редъ Джимше и сказалъ: „Я черный царь, ѣду на поиски за
добычей!*—„Хорошо*, сказалъ Джимше: „у меня такое же
намѣреніе. Мы съ этого времени будемъ товарищами и все.
что добудемъ, будемъ дѣлить пополамъ.* Черный и Джимше
подружились. Ѣдутъ новые друзья сегодня, завтра, и наконецъ,
увидѣли одного пастуха, у котораго было множество овецъ. Чер¬
ный сказалъ: „Отнимемъ у пастуха овецъ и погонимъ ихъ
домой!* Джимше сказалъ: „Что ты за человѣкъ! только что
вышли изъ дома, какъ уже хочешь воротиться! Развѣ мы не
успѣемъ еще достать чего-либо? Поѣдемъ дальше,—еще много
мы встрѣтимъ пастуховъ! “ — „ Хорошо! “ сказалъ Черный, и они
поѣхали дальше. Черезъ три мѣсяца они встрѣтили волопаса.
Черный хотѣлъ отнять у него воловъ, но Джимше снова уго¬
ворилъ его слѣдовать дальше. Ѣдутъ друзья дальше—мѣсяцъ,
два и, наконецъ, подъѣхали къ большой горѣ. На этой горѣ
жили три брата Ломъ-Шаріелы. У подошвы горы паслись
стада братьевъ. За стадами наблюдалъ пастухъ. Джимше и
его спутникъ замѣтили въ табунахъ братьевъ трехъ лоша¬
дей, выдѣлявшихся своими качествами: одну черную, другую
бѣлую и третью красную. Эти лошади часто порывались
бѣжать изъ табуна, но ихъ удерживалъ стр&шпый жере¬
бецъ. Сердце Джимше подсказало ему, что эти три лошади
принадлежали когда-то отцу и его дядямъ, которые, по
всей вѣроятности, погибли отъ рукъ Ломъ-Таріеловъ. Джимше
приказалъ Черному оставаться, а самъ отправился отбивать
у пастуха Ломъ-Таріеловъ табуны. Какъ только Джимше подъ¬
ѣхалъ къ табунамъ, па него бросился жеребецъ и сталъ его
лягать и кусать. Но шашка Джимше быстро покончила съ
і
нямъ. Затѣмъ Джимше приказалъ пастуху немедленно осѣд¬
лать и погнать за нимъ лошадей—отца и дядей. Пастухъ
20
безпрекословно исполнилъ припаданіе Джимше и, осѣдлавъ,
передалъ ену ихъ, а санъ побѣжалъ къ Лонъ-Таріеламъ.
Черный хотѣлъ гнать къ себѣ домой табуны Ломъ-Таріеловъ,
но Джимше посовѣтовалъ ему обождать, пока онъ не распра¬
вится съ братьями, погубившими его отца и дядей. Дѣйстви¬
тельно, какъ только пастухъ разсказалъ братьямъ о поступ¬
кахъ Джимше, всѣ они страшно разсердились и послали сво¬
его младшаго брата немедленно истребить Джимше съ спут¬
никомъ. Но Джимше убилъ младшаго, а затѣмъ и остальныхъ.
Покончивъ съ братьями, Джимше и Черный погнали табуны
ихъ къ себѣ домой. По дорогѣ отняли стада воловъ и овецъ
и съ такимъ огромнымъ богатствомъ, наконецъ, подошли къ
тому мѣсту, гдѣ должны были разстаться. Тутъ Джимше пред¬
ложилъ Черному взять себѣ всѣ добытыя ими богатства, оста¬
вивъ ему только лошадей отца и дядей. Царь вначалѣ не со¬
глашался, но потомъ, по настоянію Джимше, забралъ табуны
и стада) и друзья распрощались. Какъ только Черный раз¬
стался съ Джимше, то сталъ думать: „Вѣроятно, Джимше не
простой человѣкъ, что такъ счастливо могъ побѣдить враговъ
и награбить столько добра; быть можетъ, онъ отдалъ мнѣ свои
богатства лишь только для того, чтобы я все это доставилъ
до своего дома, а потомъ онъ у меня все отниметъ и убьетъ
меня. Лучше всего возьму и возвращу все самъ ему, по край¬
ней мѣрѣ, останусь живъ." Съ этими мыслями Черный воз¬
вратился обратно, желая скорѣе нагнать Джимше. Джимше
удивился, когда увидѣлъ догоняющаго его Чернаго. Когда же
Черный объявилъ, что Джимше, какъ товарищъ, долженъ
ваять хоть половину добытаго ими добра,—Джимпіе возразилъ,
что равъ что^-либо имъ кому подарено,—не берется назадъ,—
потому опъ сталъ просить Черного владѣть всѣмъ, что пр-
дарилъ ему Джимше. Растроганный великодушнымъ поступ¬
комъ Джимше, Черный предложилъ послѣднему въ супруже¬
ство единственную свою дочь. Джимше согласился и иопро-
21
силъ у Чернаго три года сроку: если въ это время онъ не
явится къ нему, то Черный имѣетъ право выдать дочь за
кого ему захочется. Послѣ этого друзья попращались. Джим-
ше, пріѣхавъ домой, позабылъ объ условіи съ Чернымъ, и
только черезъ два года вспомнилъ о немъ. Какъ только онъ
вспомнилъ, немедленно собрался въ дорогу и отправился въ
царство Чернаго. Подъѣзжая во дворцу, Джимше увидѣлъ
массу знатныхъ, направлявшихся во дворецъ. Съ кѣмъ только
ни поровияется Джимше, всѣмъ ласково кланяется. Тутъ мно¬
гіе изъ знатныхъ подумали, что Джимше—не простой чело¬
вѣкъ. Одинъ изъ генераловъ, ѣхавшихъ во дворецъ, закри¬
чалъ Джимше: Князь! подождите на минуточку, если возмож¬
но!" Джимпіе остановился. Тотъ спросилъ его, что онъ за че¬
ловѣкъ и куда ѣдетъ. Джимше разсказалъ все. Тогда и ге¬
нералъ разсказалъ ему, что Черный выдаетъ дочь свою и по¬
тому всѣ спѣшатъ во дворецъ. Разговаривая, они подъѣхали
ко дворцу. Джимше въѣхалъ во дворъ и сталъ джигитовать
какъ разъ подъ окнами царевны, дочери Чернаго. Царевна
послала свою няньку узнать, что за красавецъ мужчина джи¬
гитуетъ передъ ея окнами. Нянька скоро принесла ей извѣ-
ствіе, что это Марганіл. Царевна приказала просить его къ
себѣ и спросила, не знаетъ ли онъ Джимше Марганія. Джим¬
ше сначала скрывалъ отъ нея истину, но потомъ открылся
ей, и они стали обдумывать, какъ бы разстроить свадьбу.
Джимше научилъ ее, какъ и что дѣлать, а самъ сѣлъ на ло¬
шадь и поѣхалъ на скачку. Когда стали бросать джирити *),
то Джимше однимъ ударомъ джирити убилъ десять человѣкъ.
Но царь не обра^лъ вниманія на поступокъ Джимше. На
другой день Джимше ударомъ убилъ 20, а па третій 30 че¬
ловѣкъ. Тутъ царь страшно разгнѣвался на Джимше и бро¬
сился за нимъ въ погоню, желая его наказать. Джимше бро-
*) Палка, которою бросаютъ другъ иь друга и» скачкѣ.
22
сился скакать отъ царя; царь за нимъ. На пути встрѣтилась
имъ широкая рѣчка. Джимше только показалъ коню ногайку,
и тотъ перескочилъ рѣку. Царь вздумалъ слѣдовать примѣру
Джимше, но попалъ въ рѣку и сталъ тонуть. Царевна стала
упрашивать Джимше спасти отца, и Джимше вытащилъ Чер¬
наго изъ воды. Тутъ Черный обнялъ Джимше и рѣшилъ, от¬
казавъ старому жениху, выдать дочь за Джимше. Для этого
онъ поскакалъ впередъ и закричалъ во дворцѣ: „Тотъ, кто
убилъ 60 человѣкъ, гонится за мной!“ Гости и женихъ въ
страхѣ разбѣжались. Джимше женился на царевнѣ, привезъ
къ Черному своихъ родныхъ и всѣ зажили счастливо. Послѣ
смерти Чернаго, Джимше получилъ все царство. Съ неба упа¬
ло три яблока: одно слушателямъ, другое мнѣ, а третье без¬
молвно проходящему.
Старикъ и змѣй.
Жили—были старикъ и старуха. Они имѣли трехъ до¬
черей. Старивъ засѣялъ поле, и выросъ только одинъ стебель
гоми, который онъ обкопалъ, очистилъ отъ сорныхъ травъ.
Гоми выпустило волосъ и поспѣло. Пришла вся семья соби¬
рать урожай. Когда одинъ волосъ снимали, то другой под-
росталъ. Такъ собрали цѣлое гумно гоми. Когда пошли домой
и привели арбу, чтобы отвезти гоми, тогда на гумнѣ увидѣ¬
ли лежащаго змѣя, который сталъ просить старика выдать
за него одну изъ дочерей. Старивъ говоритъ дочерямъ: „Ми¬
лыя мои дочери, пусть одна изъ васъ выйдетъ замужъ за
этого змѣя! Но старшія дочери не пошли за змѣя. Младшая
дочь послушалась отца и вышла замужъ за змѣя.
Она идетъ сзади, а змѣй (Кііці) впереди. Дорогою
онъ снялъ свою вожу и сталъ молодцомъ. Онъ сказалъ
женѣ: . „моя мать тебѣ прикажетъ пойти въ кукурузный
амбаръ, накормить куръ, разрушить самый амбаръ, испечь
23 —
кукурузный хлѣбъ, разбить скудель, вычерпать воду изъ ко¬
лодезя,—по ты ничего этого не дѣлай Свекровь такъ и ска¬
зала, но она не ’ послушалась. У этой женщины родился
сынъ; она его кормила сама грудью; спустя нѣсколько вре¬
мени, жена попросила мужа взять ее въ отцовскій домъ. Онъ
же далъ ей башмаки и свинью, при чемъ сказалъ: „ Когда
башмаки износишь и свинью такъ откормишь, что изъ ея
ляжки само собою потечетъ сало, тогда ты будешь имѣть
право идти домой Надѣла башмаки, сидитъ себѣ и горюетъ.
Свекровь спрашиваетъ: „о чемъ ты, любезная, горюешь?" Опа
разсказала ей все, что предложено ей мужемъ. Свекровь взя¬
ла у нея башмаки, положила на горячій кебуръ *) и подош¬
ва сдѣлалась какъ бы изношенною; въ свинью же воткнула
горячее веретено и изъ нея показалось сало. Такъ жена испол¬
нила все предложенное мужемъ, и послѣдній взялъ ее въ ро¬
дительскій домъ. Сестры начали завидовать ей, такъ какъ они
имѣла хорошаго мужа и стали жалѣть о томъ, почему ни
одна ивъ нихъ не вышла за него. Оставшись нѣсколько вре¬
мени въ домѣ своего тестя, змѣй собрался идти домой
вмѣстѣ съ женою, но по настоятельной просьбѣ своячиницъ,
оставилъ ее у нихъ; самъ поѣхалъ къ себѣ домой, а черезъ
нѣсколько времени онъ долженъ былъ пріѣхатъ за .женой.
Сестры привязали къ ея шеѣ тяжелый камень и броси¬
ли ее въ рѣку. Средняя сестра одѣлась въ ея платье и
пошла въ домъ своего зятя, какъ будто бы его жена, но за
неимѣніемъ въ груди молока, она предложила ему достать
кормилицу для своего сына. Мальчишка, изнуренный голодомъ,
просилъ свою бабушку испечь ему лепешкп. Она исполнила
его просьбу и испекла ему лепегаву. Мальчикъ каталъ, ка¬
талъ колобокъ (лепешву) и прнговорпвалъ: „катися, коло¬
бовъ, катися, къ моей матери приватисл: она дастъ мнѣ
грудь". Лепешка въ самомъ дѣлѣ прикатилась къ тому мѣсту.
*) Мѣсто, гдѣ горитъ огонь.
— 24 —
гдѣ была брошена мать мальчишки. Она выплыла изъ рѣки,
дала ребенку грудь; сама лепешку съѣла и опять въ рѣку
бросилась. Мальчишка такъ нѣсколько разъ повторялъ. По¬
томъ отецъ и бабушка замѣтили это и начали сторожить.
Узнали родную мать и увезли ее домой. Обмыли, обтерли,
надѣли на нее хорошее платье, а ея среднюю сестру привя¬
зали къ конскому (сказоч. раши) хвосту; она- и была рас¬
терзана и растаскана по клочкамъ, а сами стали жить да
добра наживать.
(Записалъ Саблидзе, учитель Огаро-Сеи&вскаго училища).
Золотыя дѣти царя Кучи.
Въ какомъ-то царствѣ жилъ одинъ богатый царь—Джи-
ви. У царя были только три дочери. Захотѣлось царю дать
своимъ дочерямъ хорошее воспитаніе, и съ этою цѣлью онъ
пригласилъ всѣхъ мудрецовъ своего царства и поручилъ имъ
воспитаніе своихъ дочерей. Между тѣмъ царь Джики обѣ¬
днѣлъ и чрезъ нѣсколько времени занемогъ и умеръ. Издер¬
жали дочери на оплакиваніе отца все оставшееся послѣ него
имѣніе и сами пошли путешествовать съ цѣлью пріискать
себѣ средства къ жизни. Послѣ долгаго путешествія онѣ уви¬
дѣли на полѣ великолѣпный дворецъ и зашли туда. Дворецъ
этотъ принадлежалъ царскому сыну Кучѣ, который вышелъ
къ нимъ и спросилъ: кто онѣ такія, откуда онѣ и куда
идутъ? Онѣ отвѣчали: „Мы царскія дочери, ня наше воспи¬
таніе отецъ вашъ издержалъ свое имѣніе, затѣмъ онъ самъ
умеръ; оплакали мы его; покинули наше царство и пошли
путешествовать, чтобы найти себѣ средства къ жизни".— „Че¬
му научили васъ мудрецы?"—спросилъ Кучи. На это отвѣти¬
ла старшая сестра: «Изъ одного пучка шелковыхъ нитокъ я
въ состояніи приготовить столько шелковыхъ матерій, что
станетъ на платье цѣлому вашему войску",—ГЯ изъ одпо-
25 —
.то пучка шерсти въ состояніи приготовить столько шерстя¬
ной матеріи, что станетъ на платье всѣмъ жителямъ вашего
царства", отвѣтила средняя. „Я могу рожать золотыхъ дѣ¬
тей", сказала младшая. Кучи женился на младшей сестрѣ, а
старшихъ взялъ себѣ въ служанки. Старшія сестры позави¬
довали счастію младшей своей сестры и рѣшили во что бы
то ни стало поссорить ее съ мужемъ. Случай скоро предстаг
вился. Царскому сыну Кучи сосѣдній царь объявилъ войну,
и Кучи отправился съ войскомъ противъ него, оставивъ дома
беременную жену. Въ отсутствіе Кучи жена его разрѣшилась,
и, дѣйствительно, родила золотого сына, но стгцшіія сестры ея
моментально съ постели больной взяли золотого сына и на
мѣсто его подложили слѣпого еще щенка, а мужу Кучи на¬
писали, что жена его родила слѣпого щенка. Кучи сначала
разсердился и рѣшилъ, по пріѣздѣ домой, строго наказать же¬
ну, какъ обманщицу, но передумалъ и простилъ жену, а до¬
мой въ отвѣтъ паписалъ, чтобы не трогали ни жены, пи щен¬
ка. Тетки опустили въ глубокій колодецъ живого своего зо¬
лотого племяпника и оставили тамъ. [Іо пріѣздѣ домой, Кучи
сталъ жить попрежнему въ довольствѣ съ женой, и она вто¬
рично забеременѣла, но до ея разрѣшенія Кучи пришлось
вторично идти съ войскомъ на враговъ. Въ отсутствіе Кучи
жена его разрѣшилась и родила золотую дочь. Сестры, по
прежнему, взяли дочь и вмѣсто нея подложили слѣпого котен¬
ка и объ этомъ немедленно написали царскому сыну Кучи;
тотъ погоревалъ немножко, но дѣлать было нечего и рѣшил¬
ся по пріѣздѣ домой подвергнуть жену страшному наказанію.
Тетки взяли изъ колодца своего золотого племянника и вмѣ¬
стѣ съ золотой сестрицей положили въ ящикъ, забили ящикъ
со всѣхъ сторонъ и бросили въ рѣку. Пріѣхалъ царскій сынъ
Кучи и, удостовѣрившись въ справедливости словъ своихъ своя-
чиницъ, приказалъ зарыть въ извести свою жену по самую
шею во дворѣ церкви и издалъ указъ, чтобы каждый посѣ-
26
щ&ющій церковь ударялъ ее палкой слегка цр головѣ. Ку<ш
женился на средней сестрѣ. Ящикъ, въ которомъ братъ и
сестра находились, поплылъ по морю, а море выбросило его
на берегъ. На берегу моря стояла одна ветхая изба, въ ко¬
торой жили старикъ и старуха—мужъ и жена бездѣтные; ста*
рикъ ходилъ на охоту, ловилъ звѣрей п этимъ кормилъ свою
старуху. Однажды, возвращаясь съ охоты, старикъ увидѣлъ па
берегу моря ящикъ, а въ ящикѣ двухъ золотыхъ дѣтей —
брата и сестру. Обрадованный старикъ понесъ ящикъ съ
дѣтьми домой въ старухѣ. Старуха вымыла дѣтей, н когда
вылила воду, то, къ великому своему удивленію, замѣтила,
что вся вылитая вода превратилась въ золото. Обрадовались
старые и купили одну козу, молокомъ которой стали кормить
дѣтей. Мальчика назвали Алексѣемъ, а дѣвочку—Магданой.
Старикъ разбогатѣлъ, но попрежнему не переставалъ ходить
на охоту. Когда Алексѣй немножко подросъ, онъ попросилъ
старика достать ему лукъ и стрѣлу. Старикъ досталъ для
него лукъ и стрѣлу, и оба отправились на охоту. Въ одну
сторону пошелъ старивъ, а въ другую—Алексѣй. Разставшись
со старикомъ, Алексѣй отправился въ царство своего отца—
Кучи и, тамъ повидавшись съ зарытою въ извести своею ма¬
терью, вернулся назадъ въ сестрѣ, поймалъ оленя и прита¬
щилъ въ избу. Въ это время возвратился съ другой стороны
и старикъ съ двумя воробьями. Приготовили ужинъ на славу,
сѣли за ужинъ и стали пировать. Во время веселія Алексѣй
назвалъ стариковъ своими кормильцами. Старику и старухѣ
это было непріятно; они ихъ выдавали за своихъ дѣтей, но
дѣлать было нечего.
На другой день Алексѣй и сестра его Магдаиа попро¬
щались со старикомъ и старухой, которые съ плачемъ, рыда¬
ніями разстались съ ниин, и отправились въ царство своего
отца. Дорогой Алексѣй сталъ спрашивать сестру, что она
хорошаго знаетъ. „У меля есть платокъ11, отвѣтила Магдаиа,
„который гдѣ пи разверну, тамъ возникнетъ такая крѣпость,
что никакая птица не въ состояніи перелетѣть черезъ нее“:
а на такой же вопросъ сестры братъ отвѣчалъ, что онъ но*
жетъ угадывать будущее. Отправились они дальше и дошли
до дворца своего отца. Тогда братъ сказалъ сестрѣ: „воздвиг¬
немъ здѣсь крѣпость*. Сестра вынула платовъ, шепнула что-
то, —и возникла крѣпость, въ которой они и поселились. Царь
Кучи, увидавъ новую крѣпость предъ своимъ дворцомъ,
удивился и обѣщалъ отдать половину своего царства тону,
кто въ эту крѣпость войдетъ и узнаетъ, кто въ ней живетъ
или что въ ней дѣлается. Въ крѣпость никто не могъ войти,
кромѣ Алексѣя и Магданы, и посланные возвращались безъ
всякаго успѣха. Откуда ни возьмись, явилась къ царю одна
старуха и предложила ему свою услугу доставить изъ крѣпо¬
сти извѣстіе. Царь не хотѣлъ вѣрить сначала, но потомъ
согласился, снабдилъ ее нужными приспособленіями и отпра¬
вилъ. Старуха переодѣлась въ нищенское платье и останови¬
лась въ углу крѣпости въ надеждѣ залѣзть туда при удоб¬
номъ случаѣ. Алексѣй каждую ночь уходилъ на берегъ моря
повидаться тамъ со старикомъ и старухой. Однажды Алексѣй,
уходя изъ крѣпости, оставилъ дверь не запертой. Старуха
воспользовалась этимъ и забралась въ крѣпость, подошла къ
сестрѣ Алексѣя и завела съ ней слѣдующаго рода разговоръ:
„Братъ твой, дорогая моя красавица, правда, добрый моло¬
децъ; но зачѣмъ не хочешь ты его женить*? „Гдѣ же найти
дѣвушку, достойную брата моего?* отвѣтила Магдана. „По¬
нятно, возражаетъ старуха, братъ твой долженъ жениться на
той красавицѣ царевнѣ, подобной которой нѣтъ въ мірѣ*-
„Кто эта красавица*? спросила Магдана. „А вотъ кто*,
отвѣтила старуха: „между краснымъ и бѣлымъ морями есть
одно неизвѣстное пока въ нашемъ мірѣ Чангетское го¬
сударство. У чангетскаго государя—Чанги, есть одна кра¬
савица дочь—царевна Чангури. Сидитъ она въ золотой клѣт-
— 28
кѣ, которая виситъ на шестомъ этажѣ золотого дворца, об¬
несеннаго кругомъ желѣзной стѣной, имѣющей высоту до
500 саж., и выйдетъ она за того, который однимъ скачкомъ
своего коня перепрыгнетъ чрезъ ограду, вспрыгнетъ на ше¬
стой этажъ и сниметъ клѣтку съ красавицей—царевной; а
это сдѣлать можетъ только братъ твой, если ты убѣдишь его
сдѣлать это".—„Какъ мнѣ склонить его на это?"—спросила
Магдана. „Очень легко", отвѣтила старуха: „прикинься боль¬
ной; когда братъ твой придетъ, скажи ему, что ты во снѣ
видѣла красавицу царевну, дочь Чангетскаго государя, и
одно только счастье имѣть ее невѣсткой можетъ тебя вылѣ¬
чить: братъ твой изъ любви въ тебѣ поѣдетъ доставать ца¬
ревну, и дѣло будетъ сдѣлано л. Цѣль этой старухи была по¬
губить Алексѣя и, такимъ образомъ, избавивъ царя Кучи отъ
неизвѣстнаго соперника, заслужить ёго милость. Магдана ни¬
чего не подозрѣвала и убѣдила своего брата Алексѣя ѣхать
и достать красавицу—царевну. Алексѣй повѣсилъ въ одномъ
мѣстѣ сѣдло лучшей лошади, а въ другомъ—свое платье и,
выѣзжая изъ крѣпости на худшемъ изъ двухъ коней, которыхъ
онъ держалъ, сказалъ сестрѣ: „Дорогая моя сестрица, мнѣ и
коню моему предстоитъ смерть, но ты можешь помочь намъ,
если постараешься".—„Какъ же мнѣ угадать, если съ тобою
случится несчастье?"—спросила Магдана. „Въ минуту смерти
моей упадетъ съ вѣшалки мое платье, а въ мипуту смерти
коня упадетъ съ вѣшалки сѣдло". Сказавъ это, Алексѣй вы¬
ѣхалъ. ѣхалъ опъ три дня и три ночи, переѣхалъ болѣе
тридцати царствъ и, пакопецъ, доѣхалъ до обширнаго поли,
которое было усѣяно баранами. Дѣлать было нечего, онъ
продолжалъ путь, давя подъ собою конскими копытами
барановъ. Доѣхавъ до середины поля, онъ увидѣлъ стоя¬
щаго посреди барановъ старика, который, хотя и видѣлъ
несмѣтное число барановъ, издыхающими подъ копытами
коня Алексѣя, Ничего дурйогп не сказалъ Алексѣю: мало то-
29 —
го, поклонившись ему, онъ привѣтствовалъ его словами:
„Божья помощь, царскій золотой сынъ Алексѣй"! Алексѣй
удивился, что старикъ узналъ, кто онъ такой и, продолжая
свой путь, доѣхалъ до Чангетскаго государства, а тамъ и до
дворца царевны—Чангури. Пришпоривъ коня и ударивъ его
плетью крѣпко, Алексѣй перепрыгнулъ черезъ желѣзную ог¬
раду и очутился на шестомъ этажѣ дворца подъ вися¬
чей въ золотой клѣткѣ прекрасной царевной—Чангури. Ца¬
ревнѣ Алексѣй хотя и понравился, но она запретила еиу
дотрогиватьсл до нея и приказала ему вернуться назадъ.
Несмотря на это, Алексѣй просилъ ее выйти изъ клѣтки.
Царевна пожалѣла Алексѣя и пожелала его коню окамепѣть.
Конь окаменѣлъ. Въ крѣпости упало съ вѣшалки сѣдло,—
Mariana вздрогнула. Алексѣй повторилъ царевнѣ свою прось¬
бу выйти ивъ клѣтки, тогда царевна обратилась къ нему съ
проклятіемъ: „Да окаменѣешь ты до пояса"! Алексѣй съ
ногъ до пояса окаменѣлъ. Въ крѣпости съ вѣшалки упали
брюки. Магдана вскочила и съ горя вскрикнула. На третью
просьбу Алексѣя, царевна пожелала ему окаменѣть совсѣмъ,
и Алексѣй окаменѣлъ. Въ крѣпости упала чоха Алексѣя
(верхнее платье) съ вѣшалки, и Магдана, разорвавъ съ доса¬
ды старуху, осѣдлала лучшаго коня и, переодѣвшись въ муж¬
ское платье, выѣхала по слѣдамъ брата. Доѣхавши до извѣст¬
наго поля, она увидѣла множество барановъ, а посреди ихъ
старика, который привѣтствовалъ ее словами: „Здравствуй,
золотая дочь царская!" Удивилась Магдана,—думаетъ: откуда
старикъ ее знаетъ и, обнаживъ шашку, хбтѣла убить его, по
незнакомецъ ее остановилъ и молвилъ: „Моя красавица, видишь,
сколько здѣсь барановъ; воѣ они были такими-же смѣльчаками
■—людьми, какъ ты, но за дерзость я ихъ обратилъ, какъ ты и
видишь, въ кроткихъ барановъ, но мнѣ не хочется подвергнуть
тебя такому-же наказанію. Ты ѣдешь, дорогая моя царевна,
спасать брата, и это тебѣ удастся въ томъ только случаѣ, ес-
30
ли ты послѣдуешь моему совѣту*. „Дайте мпѣ его“, сказала
Магдана. Незнакомецъ началъ такъ: „ Во дворцѣ ЧангетскоЙ ца¬
ревны Чангури ты встрѣтишь брата своего въ окаменѣломъ
состояніи въ числѣ тысячъ другихъ ему подобныхъ. Ты
должна его схватить крѣпко и закричать такъ громко, чтобы
звѣзды упали съ неба, и на твой голосъ братъ твой возста¬
нетъ, царевна выйдетъ изъ клѣтки и предложитъ ему свою
руку. Возвращаясь домой, заклинаю тебя Богомъ, посѣтите
меня“. Старивъ исчезъ. Магдана поѣхала дальше и, доѣ¬
хавъ до дворца царевны Чангури, поступила по совѣту ста¬
рика и, дѣйствительно, все сбылось, какъ сказалъ старикъ.
Алексѣй, Чангури и Магдана сѣли на коней и выѣхали.
На дорогѣ, на извѣстномъ уже намъ полѣ, встрѣчаетъ
ихъ старикъ, который обнялъ Алексѣя и Чангури и, отцов¬
ски ихъ благословивъ, пригласилъ въ себѣ съ Магдаыой на
ночлегъ и угостилъ ихъ хорошо. Это былъ отецъ Чангури—
Чанги. На другой день вторично благословилъ дочь и зятя,
отецъ вынулъ изъ кармана маленькую шкатулку и подалъ ее
зятю, сказавъ: „ Береги эту волшебную шкатулку: она можетъ
исполнить всякую твою просьбу н приказаніе*. Алексѣй по*
благодарилъ тестя, и всѣ трое, распрощавшись со стари¬
комъ царемъ — Чанги, выѣхали и пріѣхали въ крѣпость.
Между тѣмъ царя Кучи, отца Алексѣя, все тревожило
появленіе крѣпости, и обитатели ея, о которыхъ никто пе
могъ дать ему свѣдѣній, страшили его. Въ нихъ онъ видѣлъ
будущихъ своихъ враговъ. Подъ вліяніемъ страха, Кучи въ
одивъ праздничный день пригласилъ семь сосѣднихъ царей и,
сообщивъ имъ о внезапномъ появленіи крѣпости предъ его
дворцомъ, и объ обитателяхъ ея. просилъ ихъ совѣта. Тѣ
посовѣтовали ему пригласить на торжественный обѣдъ живу*
щихъ въ этой крѣпости. Кучи согласился съ мнѣніемъ со¬
сѣднихъ царей и послалъ пословъ звать обитателей крѣпости
къ себѣ на обѣдъ отъ имени этихъ царей. Сами цари от¬
31
правились въ церковь слушать богослуженіе.. Во дворѣ этой
церкви и была зарыта въ извести до головы мать Алексѣя, ко¬
торая еще была я^ива. Алексѣй на приглашеніе царей отвѣчалъ
согласіемъ и самъ отправился въ церковь. Цари уступили въ
церкви Алексѣю самое почетное мѣсто, а вниманіе всего наро¬
да было обращено на Алексѣя, который блисталъ невиданною
до сихъ поръ ослѣпительной красотой. Отошла служба. Ца¬
ри подошли и низко поклонились Алексѣю, а потомъ, какъ
почетному гостю, предложили ему идти впереди и направи¬
лись ко дворцу Кучи, гдѣ ихъ ожидалъ торжественный обѣдъ.
Выходя изъ церковной ограды, Алексѣй обратилъ взоръ на
зарытую въ извести мать и глубоко вздохнулъ. Это сильно
тронуло царя Бучи, который шелъ подлѣ Алексѣя. Пришли
во дворецъ, сѣли обѣдать и стали пировать. Всѣ были рады
новому гостю, за исключеніемъ тетокъ Алексѣя по матери—
настоящей царицы и ея старшей сестры, которыя въ Алексѣѣ
инстинктивно почувствовали будущаго своего врага и угово¬
рили повара положить на блюдо Алексѣя отраву. Поваръ
исполнилъ приказаніе своей государыни, но Алексѣй, подмѣтя
это, взялъ блюдо съ ядомъ и отдалъ его собачкѣ, которая
во время обѣда вертѣлась подъ столомъ. Собачка съѣла и
издохла. Прощаясь съ царями, Алексѣй пригласилъ всѣхъ
ихъ съ войскомъ къ обѣду слѣдующаго дня и на просьбу
ихъ—открыть имъ себя, отвѣчалъ, что исполнить ее во вре¬
мя обѣда у себя. Па другой день явились цари въ крѣпость.
Алексѣй познакомилъ ихъ съ женой и сестрой. Цари крайне
были удивлены, что не дѣлалось никакихъ приготовленій въ
обѣду, и еще больше—что не было ни одной прислуги; но
вооружились терпѣніемъ н ждали до поздняго обѣденнаго ча¬
са. Настало время обѣда. Алексѣй приказалъ своей волшеб¬
ной шкатулкѣ накрыть столъ на всѣхъ гостей. Къ удивленію
гостей, не извѣстно, кѣмъ былъ накрытъ столъ больше, чѣмъ
на десять тысячъ человѣкъ. Сѣли за обѣдъ и начали пиро-
— 32 —
*
вііть. Но время обѣда вачали провозглашать тосты за здоровье
гостей. Провозгласили тостъ за здоровье царя Бучи. Въ это
время Алексѣй всталъ, выпилъ за здоровье Бучи, какъ за
отца, и при этомъ расвазалъ всю свою исторію отъ начала
до конца; потомъ подошелъ къ отцу и началъ просить у
него прощенія и благословенія. Бучи со слезами на глазахъ
обналъ Алексѣя, Магдану и невѣстку свою, Чангури, п, бла¬
гословивъ ихъ, вручилъ Алексѣю царство. При этомъ Кучи
приказалъ вырить изъ извести царицу—мать Алексѣя, пе¬
редъ которой со слезами на глазахъ разкаялся н просилъ
прощенія, а сестеръ ея, свою настоящую жену и ея стар¬
шую сестру, приказалъ привязать къ хвостамъ дикихъ воней
и пустить коней бѣжать по волѣ. Обрадованные же такимъ
открытіемъ цари долго пировали.
(Записалъ Смотритель Хоргшіскаго двухкласиагп училища Планъ Цхакаіл).
Сильнѣе сильнаго всегда можно найти.
Въ какомъ то царствѣ государствѣ жидъ-былъ одинъ ве¬
ликанъ-силачъ и вмѣстѣ съ тѣмъ замѣчательный обжора, по
имени Хечо. Бывало Хечо сядетъ за обѣдъ и съѣстъ болѣе
ста пудовъ хлѣба и выпьетъ болѣе ста пудовъ вина. За то
Хечо всегда прилежно занимался какъ земледѣліемъ, такъ
и винодѣліемъ, и потому хлѣбъ и вино у пего были въ до¬
статочномъ количествѣ. Случилось такъ, что въ одинъ неуро¬
жайный годъ у Хечо не стало вина. Онъ приготовилъ подар¬
ки, взялъ бурдюкъ, все это свалилъ на плечо и отправился
въ царю съ просьбой. Доложили .царю и представили вели¬
кана. Царь спросилъ его, что онъ проситъ. Великанъ отвѣ¬
чалъ: „вина!” Приказалъ царь великана ввять въ „мараниа
(винный погребъ) и позволилъ ому пить, сколько хочетъ, a
йотомъ наполнить виномъ бурдюкъ. Великана отвели въ ми¬
рами, въ которомъ стояли пребольшіе сосуды, наполненные
83 —
ft
виномъ. Великанъ, въ общему удивленію осушилъ до дна всѣ
сосуды; но больше всего удивило всѣхъ придворныхъ то, что
въ бурдюкѣ великана помѣстилось болѣе 1000 пудовъ нияд) ■
онъ преспокойно понесъ его домой. На дорогѣ Хечо усталъ а
сѣлъ отдохнуть у подошвы одной горы, на которую онъ дол¬
женъ былъ подняться. Въ это время подходитъ въ пему одинъ
человѣкъ и предлагаетъ ему помочь. Хечо обрадовался
и обѣщалъ незнакомцу въ иаграду за трудъ напоитъ
его виномъ на вершинѣ горы. Незнакомецъ взвалилъ бур¬
дюкъ на плечи и вмигъ дотащилъ до вершины горы.
Хечо, развивавъ ушки бурдюка, предложилъ незнакомцу
нить, сколько онъ хочетъ. Тотъ—хлопъ!.... и опорожнилъ
весь бурдюкъ. Пошла ссора между ними. Въ это время
подъѣхалъ въ нимъ одинъ человѣкъ по имени Кажи *) и,
разнявъ ихъ, взялъ одного, положилъ въ одинъ карманъ, а
другого —въ другой карманъ и повезъ къ себѣ домой. Дома,
вынимая ихъ изъ кармановъ, Кажи похвастался передъ
женой, что такого силача и великана, какъ онъ, нѣтъ въ
цѣломъ мірѣ. Жена на это возразила, что въ мірѣ найдется
такой великанъ, передъ которымъ онъ покажется букашкой.
Разсердило ѳто Кажи. Взялъ онъ лукъ и нѣсколько стрѣлъ,
каждую въ сто пудовъ, и, бросивъ семью, поѣхалъ лежать
соперника. Ѣхалъ онъ три года и три мѣсяца и доѣхалъ до
одного обширнаго поля, среди котораго былъ разведенъ боль¬
шой огонь; надъ огнемъ висѣлъ преогромный котелъ, въ ко¬
торомъ что-то варилось, а около огня спалъ еще невидан-
вой имъ величины человѣкъ. Кажи пустилъ стрѣлу и попалъ
въ спину великана, но тотъ не пошевелился. Онъ пустилъ
другую стрѣлу въ него и великанъ проснулся, а когда онъ
пустилъ третью, то великанъ поднялся въ видѣ горы. Это
былъ лѣсной человѣкъ—„Ндіи“. Кажи испугался и давай
Богъ ногиі Бѣжитъ Кажи бевъ оглядки, а за нимъ гонится лѣс-
*) Кажи—креиеиь въ переводѣ съ ыивгреіьскАіо.
3
34
аой человѣкъ-Ндіи. Бъ это время на одномъ полѣ видитъ Ка¬
лки страннаго и вмѣстѣ съ тѣмъ страшнаго пахаря, который,
занрягшн въ плугъ нѣсколько десятковъ наръ буйволовъ. • па¬
халъ землю. Кажи направился въ нему и, иодойдя, попро-
силъ спасти отъ Ндіи. Земледѣлецъ взялъ его съ катеромъ
и положилъ въ сумку, изъ которой онъ ^ доставалъ' сѣмя для
сѣянія въ полѣ. Ндіи подошелъ къ пахарю и попросилъ его
выдать ему того, который побезпокоилъ его мирный сонъ,—
а именно, нашего. Кажи. .Земледѣлецъ велѣлъ . Ндіи отстать,
но когда тотъ сталъ настойчивѣе требовать, земледѣлецъ от¬
рубилъ сохою голову Ндіи, а тѣло его -г выбросилъ за огра¬
ду. Насталъ часъ обѣда и; къ великому удивленію своему>
Кажи видитъ, что жена пахаря. несетъ обѣдъ, состоящій изъ
нѣсколькихъ сваренныхъ быковъ и болѣе ста пудовъ вина, а
еще болѣе поразило его то, что обѣдъ этотъ она'Положила
на корыто, а корыто себѣ аа голову,—сама jpe преспокойно
прядетъ шерсть и идетъ. Земледѣлецъ предложилъ Кажп обѣ¬
дать, но тотъ встревоженный ничего не■, хотѣлъ ѣсть и отка¬
зался отъ обѣда. Послѣ обѣда земледѣлецъ дробилъ жену взять
домой Кажи. Та взяла Кажи, положила въ корыто, а корыто—
на голову и пошла домой. Вечеромъ пришелъ домой и земле¬
дѣлецъ и сталъ разспрашивать Кажи, откуда онъ. куда и . за¬
чѣмъ путешествуетъ. Кажи разсказалъ пахарю все. > Бъ свою
очередь пахарь разсказалъ Кажи слѣдующую исторію: „Насъ
было 60 братьевъ, мои братья были сильнѣе меня, и никакая
сила не могла устоять противъ насъ. Однажды ыы -цапали иа
Каджетское государство, покорили его и,,возвращались'Домой.
Насталъ вечеръ, погода испортилась; нужно остановиться ио-
чеватБ,^ио гдѣѴ Въ это время мы увидѣли гору, а въ го-
*
рѣ—пещеру.; зашли туда и расположились ночевать. На дру¬
гой день, чуть свѣтъ, кто-то нриближается. къ намъ и, схваг
тивъ эту гору, перебросилъ дальше, при.молвя: „уіыин npOf-
клятая собаченка, куда ее иритащила“! Братья моя всѣ были
35
задавлены, а я остался живъ. Выхожу изъ пещеры; оказы¬
вается, мы ночевали въ конской головѣ, которую собака
иастуха притащила къ дверямъ его шалаша; пастухъ,. уви¬
дя утромъ голову, выбросилъ, де подозрѣвая, что въ ней люди
сидятъ. Видишь, сильнѣе сильнаго всегда можно найти.
Кажи вернулся домой увѣренный, что на свѣтѣ есть такіе
люди, передъ которыми онъ покажется, дѣйствительно, бу¬
кашкой, какъ и говорила ему жена, и сталъ жить съ женой
въ согласіи.
(Записалъ смотритель Хоргинскаго двухкласснаго училища Иванъ Цхаваіа).
Тамара.
Мать Тамары однажды призвала ее и сказала: „Дочь
моя, мнѣ снилось, что ты сидѣла на тропѣ своего отца ста¬
рика въ полномъ царскомъ облаченіи, держа въ рукахъ дер¬
жаву и скипетръ. Я увѣрепа въ томъ, что ты займешь пре¬
столъ отца, потому что у насъ нѣтъ дѣтей, кромѣ тебя.
Дочь моя, будь скрониа, правдива и милостива11. По смерти
отца своего, Тамара вступила па престолъ Грузіи. Вскорѣ
послѣ вступлепія па престолъ опа завоевала цѣлый міръ,
кромѣ Каспійскаго моря. Onfi приказала своимъ воинамъ по¬
крыть поверхность моря хворостомъ и, обливши его нефтью,
зажечь. Приказаніе царицы исполнили, море изъявило по¬
корность царицѣ и заплатило огромную дань, состоявшую изъ
золота, жемчуга, серебра, янтаря и буйволовъ.
(Записалъ воспитанникъ Г класса Закавказской учительской сеѵкнаріи
Николай ДлааашІл въ с, Н&иколоу).
Повѣрія, записанныя въ селѣ Семаки.
Въ руку мыла другому пе давайте, а то другъ-друга
возпепавидите.
Если прежде всѣхъ встрѣтишь на дорогѣ священника,
8най, что дѣло, за которымъ идешь, кончится неблагопріятно
для тебя.
Лукъ не бросай ни въ кого, а то отъ него получишь
горькое слово.
Вдовцы и вдовы, а также хозяева умершихъ родныхъ
не должны умывать головы въ субботу, а то покойники по¬
страдаютъ въ загробной жизни.
Если пѣтухъ не во время запѣлъ, знай, что воръ къ
тебѣ спѣшитъ.
ГРУЗИНСКІЯ,
Александръ Македонскій.
I.
Александръ Македонскій, великій завоеватель древнихъ
временъ и покоритель почти всего тогдашняго міра, однажды
сказалъ своему другу Соломону Мудрому: „Другъ мой! ты
знаешь, что нѣтъ пи одного человѣка на свѣтѣ, который не
былъ-бы мнѣ чѣмъ-либо обязанъ и который не былъ мнѣ дол¬
женъ. “—„Вотъ было-бы тебѣ хорошо”, отвѣтилъ Соломонъ
Мудрый, „если-бы ты сказалъ мнѣ объ атомъ за семь лѣтъ
раньше, когда я видѣлъ во снѣ мѣдный городъ, который на¬
ходится въ богатой мѣстности, окруженной непроходимыми
дремучими лѣсами и неприступными высокими горами; къ
нему нельзя было подойти ня съ суши, ни съ моря. Жите¬
ли его жили въ счастіи и благоденствіи; самый городъ былъ
окруженъ высокими мѣдными стѣнами, сложенными изъ мѣд¬
ныхъ кирпичей; крыши н стѣны домовъ были тоже мѣдныя;
кругомъ города шли поля и луга жителей, орошаемые мно¬
жествомъ рѣкъ, рѣчекъ и ручьевъ и богато убранные высоки¬
ми травами, благоухающими цвѣтами и роскошными хлѣба¬
ми. Долго жители этого города жили спокойно, и дни ихъ
текли безмятежно. Но за какіе-то грѣхи Господь Богъ про¬
гнѣвался на нихъ, наслалъ сначала семилѣтній голодъ, я по¬
томъ и проклялъ ихъ, поразивши всѣхъ смертью.... Всѣ жн-
— 38
телп окаменѣли и остались въ томъ положеніи, въ какомъ
застигла ихъ кара небесная
Александръ Македонскій обрадовался этому случаю и рѣ¬
шилъ завладѣть этимъ богатымъ городомъ. Собравъ всѣ свои
храбрыя войска, Александръ съ Соломономъ отправились въ
далекій путь. Девять лѣтъ они рубили лѣса и проклады¬
вали черезъ высокія горы дороги; наконецъ, они дошли до вы¬
сокихъ мѣдныхъ стѣнъ богатаго города; крѣпкія высокія го¬
родскія ворота были заперты; около воротъ стояла мѣдиая
лошадь, которою запирались ворота. Александръ Македонскій,
подойдя къ мѣдной лошади, сказалъ: „ бѣдная лошадь, ес-
ли-бы ты была жива, то я сѣлъ-бы на тебя и накатался-бы
въ волю*. Между тѣмъ волны его всѣми силами старались от-
переть ворота, по старанія ихъ были тщетны. Соломонъ-же
Мудрый, все время раздѣлявшій съ Александромъ трудно¬
сти похода, стоялъ уже около воротъ и пристально разсма¬
тривалъ всѣ подробности сложнаго ихъ устройства; вдругъ
лицо его освѣтилось радостной улыбкой, и онъ прочиталъ
во всеуслышанье незамѣченныя никѣмъ слова, высѣченныя на
сводѣ воротъ: „если повернете лошадь направо, то ворота
отопрутся, а если—налѣво, то запрутся “. Послѣ этого
Александръ въ сопровожденіи Соломона, большой пышной
свиты и храбрыхъ воиновъ своихъ торжественно вошелъ въ
городъ. Повсюду въ городѣ царствовала мертвая тишина: гя-
гдѣ не видно было живой души человѣческой, и живого
щества Войдя въ городъ, воины бросились шарить пи
домамъ и забирали всѣ сокровища жителей* состоявшія изъ
золотыхъ и серебряныхъ тарелокъ, блюдечекъ, роскошныхъ
ва8ъ, ножей, вилокъ и т. п. Александръ Македонскій иосѣ-
щ&лъ только обширные дома, и, наконецъ, дошелъ до прекраС'
наго царскаго дворца. Обойдя обширные царскйѵ покои и
забравъ въ нихъ всѣ сокровища, Александръ встуцидъ въ
огромный главный залъ и былъ пораженъ карты ной ;і на тро¬
пѣ возсѣдалъ царь-съ вѣнцомъ на головѣ ; и со скипетромъ
въ рукахъ; подлѣ него, также на возвышеніи, сидѣли цари-
ца съ вѣнцомъ на головѣ и съ запиской въ рукахъ; они до¬
стойно приготовились въ великой минутѣ разставанья съ
жизнью: разодѣлись по-царски, какъ-бы для пріема ■ выс¬
шихъ сановниковъ, и, пораженные смертью, такъ и остались
въ томъ окамепѣломъ положеніи; возлѣ царя стоялъ стражъ-
татаринъ съ дубиной въ рукахъ, а возлѣ царицы стоялъ тоже
татаринъ съ обнаженной и иоднятой вверху саблей. Алек¬
сандръ воспылалъ желаніемъ обладать послѣдними сокровища¬
ми царя и царицы, ихъ драгоцѣнными вѣнцами и мантіями,
и сначала нс рѣшался подойти къ помазанникамъ Божьимъ,
но потомъ, произнеся: „чего я страшусь? я не боялся ни¬
когда не только мертвыхъ, но и живыхъ, а теперь ощущаю
какую-то робость“! подошелъ въ царю, чтобы снять съ него
вѣнецъ. Соломонъ предложилъ Александру сначала подойти
въ царицѣ и посмотрѣть,, что написано въ бумагѣ, которую
опа. держитъ въ окаменѣвшихъ рукахъ. Александръ подошелъ
къ царицѣ, взялъ записку и прочелъ на ней слѣдующія сло¬
ва-: „Добрый человѣкъ! Кто-бъ ни былъ ты, можешь брать
изъ пашего дворца все, всѣ паши сокровища, но оставь намъ
только наши, дарованные Самымъ Богомъ, вѣнцы: они даны
намъ Богомъ, и пусть только Онъ беретъ ихъ обратно!и
Александръ опечалился), что не ему суждено завладѣть этими
сокровищами, но, подумавши немпого, подошелъ къ царю,
чтобы снять съ него вѣнецъ, какъ вдругъ почувствовалъ
сильные удары по головѣ и, обагренный своею кровью, упадъ
па полъ: татаринъ, суровый стражъ, не допустилъ его до-
совершенія этого поступка и, исполнивъ свой долгъ, стоялъ
опять на прежнемъ мѣстѣ окаменѣлымъ. Александръ захо¬
тѣлъ во второй разъ подойти къ царицѣ) но Соломонъ удер¬
жалъ его, говоря, что татаринъ срубитъ ему голову.... Послѣ
этого Александръ со всѣми своими войсками оставилъ опустѣ-
40
лнй, мертвый городъ, забравъ изъ него почти всѣ сокро¬
вища.
Прошло нѣсколько лѣтъ, однажды, гуляя по своему городу,
Александръ встрѣтилъ Соломона Мудраго и, разговорившись
съ нимъ, спросилъ его, не знаеть-ли онъ еще какого либо
богатаго города, которымъ бы могъ онъ завладѣть. Соломонъ
отвѣтилъ, что больше не знаетъ гш одного такого города,
присовокупивъ, что и раньше онъ узналъ о мѣдномъ городѣ,
только благодаря счастливому сну.... Черезъ нѣсколько дней
послѣ этого Александръ съ войсками отправился къ морю:
онъ задумалъ покорить себѣ даже морскихъ рыбъ и другихъ
морскихъ животныхъ, въ знакъ чего онъ хотѣлъ взять съ
нихъ дань. Подойдя къ морю, онъ увидѣлъ зеркальную по¬
верхность спокойнаго моря, въ которомъ отражались голу¬
быя небеса, и изъ котораго повременамъ выпрыгивали рыбы,
оставляя послѣ себя большіе водяные круги. Александръ
приказалъ вылить въ море нѣсколько сотъ бочекъ нефти, ко-
торая покрыла собою поверхность обширнаго моря, и нало¬
жить на воду сѣна, которое немедленно затѣмъ сажгли, и
море вдругъ запылало зловѣщимъ пламенемъ. Два дня все
море было покрыто дымомъ и пламенемъ, такъ что рыбы и
другія морскія животныя не могли всплывать на поверхность
его. На третій день, когда Александръ стоялъ на берегу мо¬
ря у границы, проведенной имъ по морскому берегу и обо¬
значенной врытыми въ землю столбами, для того, чтобы море
не переходило за нее,—морской человѣчекъ сказалъ ему: „Для
чего ты мучишь насъ? неужели тебѣ мало простору и мѣста
на сушѣ? если что тебѣ необходимо нужно, проси, и я тебѣ
дамъ!“ — „Я хочу взять съ моря и съ васъ, въ 8накъ вашей
покорности, дань",—сказалъ Александръ. Морской человѣкъ
еврнлея въ морѣ и черевъ нѣсколько минутъ снова показал¬
ся, держа въ рукахъ какія-то три зерна; отдавая ихъ Алек¬
сандру, онъ сказалъ: „если ты скушаешь это верно, то сдѣ-
41
даешься молодымъ; если—ото, ты будешь узнавать, какія
растенія лѣкарственныя и какія нѣтъ: растенія эти сами бу¬
дутъ говорить тебѣ, отъ какой они болѣзни; наконецъ, если
скушаешь ты третье зерно, то будешь мудрымъ и будешь
внать день своей смерти и все, что происходитъ въ настоя¬
щемъ и произойдетъ въ будущемъ Александръ поблагода¬
ривъ за дань, отправился домой. Черезъ нѣсколько дней но
возвращеніи Александръ пригласилъ къ себѣ на пиръ всѣхъ
своихъ вельможъ, предварительно приказавъ своему хлѣбопе¬
ку (пурщику) испечь самые хорошіе хлѣбы. Затѣмъ потре¬
бовавъ три куска тѣста и вложивъ въ середину ихъ чудо¬
дѣйственныя зерна, Алексадръ передалъ ихъ хлѣбопеку, что¬
бы онъ испекъ ихъ. Хлѣбы вышли прекрасные; затѣмъ хлѣб¬
никъ приступилъ къ печенью царскихъ калачиковъ; придав¬
ши имъ форму настоящихъ калачиковъ, онъ положилъ ихъ
въ печь, но они сильно запачкались въ золѣ, а хлѣбникъ,
боясь, что царь накажетъ его за небрежность, и надѣясь,
что онъ не узнаетъ, если ему предложатъ новые калачики
безъ зеренъ въ серединѣ,—вынулъ ихъ изъ печи и положилъ
на окно, а вмѣсто ихъ сдѣлалъ изъ тѣста новые калачики
и испекъ ихъ. Въ это время на ослѣ въѣхалъ на царскій
дворъ старый нищій калѣка. Голова его была покрыта бѣлыми,
какъ снѣгъ, волосами, ноги его искалѣчены; онъ плохо ви¬
дѣлъ, плохо слышалъ и ѣздилъ большею частію па своемъ
ослѣ. Подъѣхавъ къ царской кухнѣ, въ которой хлопотать
хлѣбникъ, онъ обратился къ нему съ просьбою дать ему че¬
го-либо съѣстного. Х.тѣбникъ сначала не обратилъ вниманія
на его просьбу, но потомъ, выведенный изъ терпѣнія, сунулъ
пищему въ котомку запачканные золой три калачика. Нищій,
поблагодаривъ его, отправился на своемъ ослѣ домой. Когда
собрались всѣ гости, подали къ столу свѣжіе хлѣбы, а царю
певамѣтно принесли три калачика. Царь*Александръ хотѣлъ
всѣхъ удивить своей перемѣной, но каково-же было его уди-
42
меніе, когда ни одинъ изъ съѣденныхъ имъ калачиковъ,. не
произвелъ должнаго дѣйствія! Послѣ пира, прошедшаго шуму
но и весело, Александръ позвалъ хлѣбника и спросилъ
его: „Старый слуга мой, вѣрио-ли ты исполнилъ . мое
приказаніе? Тѣ-ли три калачика испекъ ты, которые я далъ
тебѣ“? ■ ѵ
— „Великій государь! Я всегда въ точности исполнялъ
твои повелѣнія. и теперь я исполнилъ монаршее приказаніе,
во случилось несчастіе: калачики испачкались въ золѣ, и а
замѣнилъ ихъ новыми, отдавъ первые старому нищему-ка,
лѣкѣ*.
Царь ударилъ хлѣбника по щекѣ и приказалъ засадить
его въ отдѣльную комнату. Но возвратимся къ нашему пи*
щему. Старый нищій, иріѣхавъ домой, вынулъ изъ котомки
калачики и задумалъ закусить ими; прочитавъ молитву, оцъ
съѣлъ одинъ калачикъ и вдругъ (о, счастье!), почувствовалъ
въ себѣ мощную силу, крѣпость и увидѣлъ, что онъ сдѣлал¬
ся молодымъ и бравымъ мужчиной; съѣлъ онъ второй кала¬
чикъ и сдѣлался мудрымъ; наконецъ, онъ съѣлъ третій кала¬
чикъ и сталъ различать лѣкарственныя растенія отъ другимъ
растеній. Долой тенерь мыкапье по людямъ ради милостыни!
Нищій перерядился въ одежду молодого человѣка и зажилъ
по новому. Черезъ нѣсколько дней Александръ приказалъ, со¬
звать всѣхъ нищихъ на царскій дворъ, чтобы отыскать между
ними того нищаго, который приходилъ на царскую кухню..
Когда всѣ нищіе были собраны на царскомъ дворѣ,: хлѣбни¬
ка выпустили, чтобы оиъ указалъ на того нищаго, которому
онъ далъ калачики. Хлѣбникъ прошелся но рядамъ нищихъ,
пристально осмотрѣлъ . всѣхъ и каждаго, но ле нашелъ ме¬
жду ними того нищаго. Александръ опять приказалъ посадить
хлѣбника и спросилъ: „Всѣ здѣсь нищіе?. Можетъ быть кош
либо пѣтъ ивъ вашихъ сотоварищей up занятіямъ?® . Тѣ от¬
вѣтили, что, дѣйствительно, нѣтъ одного изъ нихъ, что тотъ
43 —
нищій былъ старъ, сѣдъ и хромъ, во вдругъ произошло съ
вимЪ чудо, и онъ сдѣлался молодымъ и черноволосымъ здо¬
ровымъ мужчиной. Царь, раздавъ нищимъ деньги, велѣлъ нѣ¬
которымъ изъ нихъ привести на слѣдующій день того нища¬
го, посовѣтовавши имъ одѣть его по прежнему и усадить его
на осла. Когда пріѣхалъ бывшій нищій-валѣва на своемъ
прежнемъ ослѣ на царскій дворъ, хлѣбника выпустили; онъ
по всему узналъ прежняго нищаго; только его смущали мо¬
лодое, дышащее здоровьемъ лицо и черная окладистая борода.
Царь разспросилъ нищаго, какъ и что съ нимъ случилось,
и оставилъ его при себѣ въ качествѣ своего придворнаго
доктора, а хлѣбника простилъ. Прошло нѣсколько мѣсяцевъ.
Однажды за обѣдомъ царь спросилъ своего доктора, дол го-ли
ему еще остается жить. Докторъ посмотрѣлъ на руку Алек¬
сандра и, узнавъ, что ему остается жить только одинъ мѣ¬
сяцъ, не желая опечалить царя, сказалъ ему, что онъ
умретъ тогда, когда небо сдѣлается мѣднымъ и земля желѣз¬
ной. У Александра къ этому времени появились враги изъ
приближенныхъ, и они задумали отравить царя; наконецъ,
ихъ злой замыселъ удался: они положили отраву въ пи¬
щу царя и угостили его. Царь вдругъ сильно занемогъ и
сталъ умирать; докторъ употребилъ всѣ усилія, чтобы на нѣ¬
которое время спасти царя, и, дѣйствительно, черезъ два дня
царь, хотя и чувствовалъ себя слабымъ, но, тѣмъ не менѣе,
всталъ съ постели. На третій день своей болѣзни царь въ
сопровожденіи приближенныхъ, опираясь на плечо своего
доктора, отправился прогуляться по своему саду. Гуляя по
аллеямъ, Александръ вдругъ почувствовалъ большую сла¬
бость и рѣшился отдохнуть въ бесѣдкѣ, увитой плющемъ и
виноградникомъ. Александру стало еще труднѣе, и потому
опъ прилегъ отдохнутъ; отдыхая, онъ направилъ глава
кверху и увидѣлъ мѣдную крышу бесѣдки; онъ посмотрѣлъ
внизъ и увидѣлъ желѣзный полъ; ему представилось, что небо
— 44 —
сдѣлаюсь мѣдномъ и земля—желѣзною, и что конецъ ею
жвавв недалеко. Черезъ нѣсколько минутъ царь умеръ. Такѣ
окончилъ свою жизнь знаменитый въ мірѣ Великій Алек¬
сандръ. Царемъ былъ избранъ мудрый докторъ.
(Записано въ гор. Гора со асовъ Сосоиона Гулвшвиія, жвтеія сас. Кш-
виси, Горійскаго уѣзда, Тифівсской губ. воспитанникомъ ПІ класса Закавказской
учительской сешшаріи Павломъ Призсня.)
п.
Давно, давно жилъ великій царь—Александръ Македон¬
скій; онъ завоевалъ почти всю вселенную, а именно: три ея
части; осталась незавоеванною только одна часть свѣта, ко¬
торую населяли люди подъ именемъ „бѣдныхъ-праведныхъ“.
Эта часть отдѣлялась отъ остальныхъ моремъ одного нменн
съ народомъ. Подчинивъ своей власти три части свѣта, Алек¬
сандръ задумалъ покорить и четвертую. Для атого онъ
собралъ большое войско и подступилъ къ морю. Построивъ
чрезъ море мостъ, Александръ хотѣлъ переправляться, но въ
ато время ему явился ангелъ Божій н сказалъ: „Александръ,
по повелѣнію Божію, ты не долженъ воевать съ ними. Если
же твое честолюбіе не позволитъ тебѣ отступить, то пошли
сначала свое войско и посмотри, останется ли хоть на од¬
номъ изъ воиновъ голова, а потомъ уже и самъ иди". Алек¬
сандръ такъ и сдѣлалъ: онъ сначала послалъ свое войско,
но при атомъ замѣтилъ, что ни на одномъ изъ воиновъ не
осталось головы. Побуждаемый честолюбіемъ, Александръ
самъ пошелъ чрезъ мостъ, но и на немъ не осталось головы.
Собрались „бѣдные праведные" и нобили камнями Алексан¬
дра Македонскаго и все сто войско.
(Ятпісяяъ •^слимяяявг ^іидлкаэскоЛі у читсмы* ко ft соиим/іріи Сурковъ).
— 45 —
Царица Тамара.
Давао, давно это было, еще во времена прекрасное и
мудрой царицы Тамары... долина, на которой стоитъ городъ
Гори, была покрыта водою, а рѣка Кура иротевала по сѣ¬
верной окраинѣ ея. Царица Тамара жила въ то время въ
замкѣ Гориджвари. Она сильно любила соколиную охоту.
Ботъ однажды, выйдя на охоту, она пустила своего любима¬
го сокола за добычей, но онъ полетѣлъ совсѣмъ въ противо¬
положную сторону и сѣлъ на кустъ на островѣ, на томъ са¬
момъ мѣстѣ, гдѣ теперь стоитъ Горійская крѣпость. Какъ
ии старалось достать этого сокола, не могли. Много лю¬
дей утонуло въ озерѣ. Наконецъ, Тамара созвала всѣхъ сво¬
ихъ царедворцевъ и сказала имъ: „ Отыщется-ли изъ васъ
такой удалецъ, который достанетъ сокола6? Долго всѣ молча¬
ли; но вотъ вышелъ одинъ дьячекъ и сказалъ: „я достану
сокола, только съ условіемъ"... „Съ какимъ условіемъ?"
спросила Тамара. „Дать мнѣ, что попрошу “, отвѣчалъ
дьячекъ. Тамара согласилась на это. Вотъ дьячекъ поплылъ
ва соколомъ, поймалъ его, несетъ къ замку, а царица
Тамара стоитъ у замка, смотритъ на него и думаетъ: „а
если онъ попроситъ у меня моей руки... Нѣтъ, Господи,
воззвала она въ Богу: если овъ имѣетъ въ сердце это, то
лучше умертви его!" Какъ только она произнесла эти слова,
дьячекъ сейчасъ же утонулъ, а соколъ прилетѣлъ и сѣлъ па
руку Тамары. Тамара была мудрая правительница; она при¬
думала, какъ осушить долину. Увидѣвъ, что мѣсто, лежащее
около горы, па которой стоитъ Гориджвари, ниже того мѣ¬
ста, гдѣ протекала Кура, она приказала прорыть кам&лъ
изъ рѣки Куры до теперешняго русла ѳд и очистить это
русло,—тогда вся вода ивъ рѣки Куры и съ ГорійскоД доли¬
ны устремилась въ настоящее русло Куры* Осушивъ такимъ
образомъ долину, Тамара развела ш этомъ самомъ мѣстѣ
— 46 —
громадный виноградникъ. Для защита отъ враговъ на томъ
самомъ мѣстѣ, гдѣ былъ пойманъ соколъ, она построила
крѣпость, гдѣ и былъ похороненъ дьячекъ. Съ тѣхъ поръ
здѣсь возникъ городъ Гори.
(Залвсаіъ со словъ Лазаря Гургенашвнди воспитанникъ Закавказской учи¬
тельской семинаріи Сурковъ).
Петръ Великій.
До Петра Великаго въ Россіи не было царей. Долго
жили русскіе, не имѣя у себя царя. Петръ Великій сдѣлал¬
ся первой царемъ. Вотъ какъ это произошло. Вначалѣ Петръ
Великій былъ кучеромъ и прозывался просто „ кучеръ-Петръ “.
Онъ былъ умнымъ, религіознымъ, честнымъ и трудолюбивымъ
человѣкомъ; всѣ, знавшіе его, обращались къ нему за доб¬
рымъ совѣтомъ, а онъ каждому помогалъ въ бѣдѣ и несча¬
стіяхъ... Кучеру-Петру первому пришло на мысль подать го¬
лосъ и посовѣтовать своимъ согражданамъ избрать, по прй-
мѣру другихъ, царя. Всѣ согласились на ѳто доброе, разум¬
ное предложеніе. Но вотъ бѣда: кого избрать царемъ? Долго
думали русскіе объ этомъ и, наконецъ, отличаясь религіозно¬
стью, рѣшились прибѣгнуть къ помощи Божьей. Рѣшено
было, чтобы въ соборѣ, въ подсвѣчникѣ передъ образомъ,
поставлена была свѣча, и чтобы каждый ириходилъ въ со¬
боръ, молился передъ обраяомъ и свѣчой я если свѣча за¬
горится сама у кого-либо, то быть тому царемъ. Въ назна-
чепный день народъ со всѣхъ сторонъ сталъ собираться въ
соборъ; первыми подходили и молились вельможи; подходило
къ образу и молилось множество простого пароду, но свѣча
пи у кого по загорѣлась; наконецъ, въ числѣ простыхъ сво¬
ихъ согражданъ, вошелъ въ соборъ кучоръ-ІІетръ: помолив¬
шись у дверей и поклонившись* на всѣ четыре стороны,
Петръ подошелъ къ образу, передъ которымъ стоялъ иввѣст*
— 47
йый подсвѣчникъ со свѣчой, палъ на колѣни и сталъ горячо
политься,... вдругъ во время молитвы, когда вворы всѣхъ
были обращены на подсвѣчникъ, свѣча загорѣлась. Вельможи,
бывшіе въ соборѣ, были очень поражены этимъ, и, не повѣ¬
ривъ этому чудесному явлепію, выпавшему на долю просто*
го, бѣднаго кучера, прогнали Петра. На слѣдующій день
еще болѣе приходило народу въ соборъ, но, увы! свѣча ни
у кого не загоралась. Тогда вельможи согласились опять
призвать кулера-Петра, чтобы онъ помолился, не загорится-
ли свѣча у него во второй,- въ третій разъ. На третій день,
когда призвали Петра, онъ, какъ и въ первый разъ, помо¬
лившись, подошелъ въ подсвѣчнику, сталъ на волѣни, и свѣ¬
ча загорѣлась. Потушоли свѣчу; Петръ опять помолился, и
свѣча загорѣлась въ третій разъ. Тогда вельможи и народъ,
бывшій въ соборѣ, явно увидѣли въ этомъ десницу и помощь
Божію и рѣшило избрать царемъ кучера-Петра. Такъ былъ
избранъ, указанный Самимъ Богомъ, первый русскій царь—
Петръ. Беликій.
(Записалъ бъ гор. Гори со словъ Соломона Гулшпвили, жители селев.
Кициисп, Горійскаго уѣзда, Тифлисской губерніи, воспитанникъ Щ класса За*
кавказской учительской семинаріи Павелъ Нрихпл).
Амиранъ.
Бродплъ одппъ крестьянинъ около горы „Сакорніа“ *)
*) Гора Сапориіа, юра коршуновъ, окутаишиі оѣчиымі. снѣгомъ, находит¬
ся въ началѣ Иникійскаго уіцсльн. Съ зігой горой спяивша рапиыл сказаній о
грузи искомъ Амнраіш. ДирШ, царь Персовъ, и Александръ Македонскій пришли,
ио народному преданію, къ подошвѣ ccfl гори, увлеченные Амираномъ.—По
слонамъ Кузнецовъ, Аширинъ гро.шгь поѣмъ иміі. Когда Амирана приковали
цѣпью къ опалѣ, ю вѣрный его носъ сталъ дишьть цѣпь и аъ Поликому Чет
пергу доколь ого до тогі), что ошь иериртиись би, по нуииицъ въ оготь довь
ударилъ М(*.іі»то«ъ о іілиола.імію, и цѣпь получила прежнюю свою толщину. Куо-
шщи оЬрлгі., что будетъ бѣдгі нсѣкъ имъ, если опп дадутъ цѣпи порваться, и
посему къ опггі» модііііііі доіііі они ударішті. молотомъ о ншіоналыію: но «шгопа-
рииил пн Сі. кѣмъ, кушіоцъ рано утромъ приходитъ въ кузню и въ нѣсколько
ударовъ дѣли отъ кроетъ, который, говорятъ, хорошъ противъ градобитіи
48 -
и увидѣлъ, что разступается громадный утесъ, и въ гдубввѣ
показался прикованный цѣпью Амиранъ. Согнувшись, онъ
употреблялъ всѣ усилія, чтобы достать лежавшій невдалекѣ
огромный мечъ,... но не могъ. Амиранъ, мелькомъ замѣтивъ
крестьянина, сталъ просить его прійти къ нему на помощь.
Задушевный тонъ просьбы' заставилъ крестьянина подойти къ
богатырю. Амиранъ обласкалъ его и сталъ увѣрять, что онъ
другъ бѣдныхъ, угнетенныхъ; при этомъ онъ досталъ изъ
сумки крестьянина хлѣбъ, сдавилъ его мощною рукою и изъ
хлѣба потекла кровь и потъ. „Несчастные, какъ вы можете
ѣсть такой хлѣбъ?" сказалъ Амиранъ. „А ты какой хлѣбъ
ѣшь?" спросилъ крестьянинъ. „Вотъ какой!" отвѣтилъ Ами¬
ранъ, придавилъ свой хлѣбъ и изъ него потекло молоко.
„Если я освобожусь", сказалъ при атомъ Амиранъ, то на
свѣтѣ никто не будетъ ѣсть хлѣбъ съ потомъ-кровью". „Я
помогу тебѣ!" вскричалъ крестьянинъ. „Если желаешь по¬
мочь", сказалъ Амиранъ, „то л ягъ между мечомъ и мною,
ухватись за рукоятку, я потяну за ноги, такъ, авось, и до¬
станемъ его". Крестьяниъ исполнилъ это, но едва Амиранъ
потянулъ его за ноги, онъ сильно сталъ кричать отъ боли.
„Если есть у тебя дома гведи *) то бѣги поскорѣй домой и,
не заговаривая ни съ кѣмъ, принеси сюда". Крестьянинъ
стрѣлою пустился домой и, соблюдая строгое молчаніе, взялъ
на плечи гведи, чтобы бѣжать съ нимъ въ Саворнія; но у
дверей онъ столкнулся съ женою, которая съ бранью стала
отнимать гведи. Крестьянина молча отбивался и рвался во
дворъ. Молчаніе его еще сильнѣе раздражило жену, которая,
не выпуская ияъ рукъ гведи, кричала: „Это только и есть у
тебя въ хозяйствѣ цѣлаго, а ты и его хочешь испортить!
Нѣтъ ни за что! “—„ Или ты не отстанешь, вѣдьма!" вскричалъ,
наконецъ, крестьянинъ и такъ сильно толкнулъ ее, что она
»
*) Гведи дѣлаютъ наъ воловьихъ кожъ а съ его помощью аапрлгаютъ въ
плугъ 8—10 даръ баковъ, На 24 дня иаханьл два дня пашутъ хозяину гведн.
■— 49 —
упала за порогъ. Крестьянинъ прибѣжалъ задыхаясь къ уте¬
су, но богатыря уже не было... Гора скрыла его въ тогъ
моментъ, когда крестьянинъ обмолвися. Человѣчество такъ и
осталось при хлѣбѣ съ кровыо и потомъ. Амирапъ же силь¬
но разсердился на женщинъ *).
(Разсказъ записанъ со словъ кахетинскаго кузнеца учителемъ Гассіевымъ).
Счастье.
Въ одной странѣ жилъ богачъ. Его безчисленныя
стада рогатаго скота и табуны лошадей бродили по горамъ
безъ пастуховъ, безъ присмотра со стороны хозлипа. Ни
волкъ, пи врагъ не трогали стадъ: чья-то невѣдомая рука
тайно оберегала ихъ. Богачъ былъ въ высшей степени тру¬
долюбивъ и къ своему несмѣтному богатству своимъ трудомъ
все прибавлялъ п прибавлялъ; по мѣрѣ увеличенія его бо¬
гатства увеличивалась и зависть въ сердцахъ его враговъ,
которые въ чемъ-то сверхъестественномъ искали причинъ
его обогащенія. Въ той же странѣ жилъ одинъ бѣднякъ, не-
«
имущій и лѣнивый. Разъ богачъ позвалъ его къ себѣ и ска-
і
залъ ему: „сыпъ мой, видишь, ты человѣкъ бѣдный, приходи
помогать мпѣ во время жатвы, молотьбы и сбора винограда,
я дамъ тебѣ пару воловъ за это; опи пригодятся тебѣ, ибо
крестьянину пара воловъ можетъ принести большую пользу.
Но бѣдпякъ пе внималъ словамъ богача: онъ въ сердцѣ сво¬
емъ помышлялъ совершенно другое. „Чѣмъ ему служить
„цѣлое лѣто, родумалъ бѣднякъ, и работать подъ зноемъ
и подъ дождемъ изъ-за проклятой нары воловъ, пойду
(кто мнѣ помѣшаетъ: вѣдь его стада бродятъ безъ прп-
*) ІІа мой вопросъ: кто и аачто крнкоіалъ Амирана къ скалѣ?— кузнецъ
отвѣтилъ: говорятъ, опъ поспорилъ съ небомъ изъ-за того, что ие все на веклѣ
справедливо и совершенно; за ото его приковали къ скаламъ Сакоркія и велѣли
коршунамъ клевать его гордое сердце.
4
смотра!), заберу порядочное число воловъ, погоню ихъ въ го¬
родъ, продамъ, а деньги положу себѣ въ карманъ и заживу
счастливо*.—Бѣднякъ, дѣйствительно, отправился туда, гдѣ
паслись стада богача. Вдали показались табуны полуди¬
кихъ лошадей; овцы мирно паслись по хребтамъ горъ; коро¬
вы уже собиралось въ одпой долиаѣ. Бѣднякъ подошелъ
къ стадамъ, осмотрѣлся кругомъ для удостовѣренія, пе было
ли гдѣ пастуховъ, по никого пе было. Но какъ только онъ
подошелъ еще ближе къ стадамъ, пронесся свистъ и пронзи¬
тельный кривъ по горамъ. Стада- вдругъ зашевелились: лоша¬
ди заржали, лѣнивыя коровы оживились; раздался шумъ, и
весь скотъ, какъ вѣтеръ, слетѣлъ вь долину. Бѣднякъ
стоялъ, какъ пораженный; какое то чувство повлекло и его
па мѣсто общаго сбора. Что-же представилось его глазамъ?
Посреди овецъ, воловъ, коровъ и лошадей стоялъ крошечный
человѣкъ; лицо его сіяло, какъ огонь. Животныя проталки¬
вались къ нему, желая облизать сго. Бѣднякъ тоже, подошелъ
къ пему и, постоявъ пемиого, спросилъ: „кто ты, и гдѣ ты
былъ въ то время, когда я пришелъ сюда?* — „Я, отвѣтилъ
малеиькій человѣкъ, счастіе хозянпа этихъ стадъ, и постоян¬
но при пихъ я бываю*.—„А гдѣ же мое счастье?* спросилъ
бѣднякъ: „что жо опо не даетъ маѣ богатства?* — „Ступай
по этой долипѣ, сказалъ маленькій человѣкъ бѣдняку, тамъ
на холмѣ, подъ кустомъ, почиваетъ оно,—разбуди его! “ Бѣднякъ
отправился въ указанному мѣсту, нашелъ холмъ, нашелъ кус-
сты, искалъ „счастья*, по пигдѣ его пе было. Бѣдняку
стало досадно. Ему лѣнь было итти дальше: легъ бѣднякъ
подъ кустомъ и заснулъ. Онъ спалъ долго; когда онъ про¬
снулся, солнце уже склонялось въ вечеру. Вдругъ до его слу¬
ха долетѣлъ стонъ. Опъ вскочилъ на ноги и сталъ глядѣть
въ кусты: въ кустахъ извивался, какъ насѣкомое, совершеппо
высохшій безобразный человѣчекъ. Въ немъ пе было ничего
человѣческаго, и только по стону и глазамъ можно было дога¬
51
даться, что это было нѣкоторое подобіе человѣка,. Бѣднякъ
съ отвращеніемъ отвернулся отъ него, но все-таки спросилъ:
яКто ты? и зачѣмъ тугъ валяешься и гпіешь?" „Я—твое
счастьепрохрипѣлъ человѣчекъ. „Ахъ ты проклятое тво¬
ренье!" заревѣлъ бѣднякъ: „что ты валяешься тутъ и не да¬
ешь мнѣ богатства? Видишь, я съ голоду, умираю!“—„Ты ле¬
жишь и почиваешь, я тоже лежу и сохну; встань,— встану и
я, проснись,—я буду бодрствовать, трудись,—дамъ богатство.
Вмѣсто того, чтобы трудиться, ты валяешься то па одпомъ,
то на другомъ боку,—этимъ богатства по пріобрѣтаютъ".—По¬
слѣ этого бѣднякъ бросилъ прежній образъ жизни, началъ
трудиться; счастье проснулось, пріобрѣлъ бѣднякъ состояніе и
зажилъ себѣ счастливо.
і
(Грузипская сказка, записанная со словъ 60-лѣтняго старика Соломона
Гулпшинли, жителя сел. Іъецниси, Горійскаго уѣзда).
Земля свое возьметъ.
Жила одна вдова; у нея былъ сынъ. Мальчикъ
росъ и видѣлъ, что у всѣхъ, кромѣ него, были отцы. Сыпъ
присталъ къ матери: „мама, у всѣхъ есть отцы, а у мепя
почему же пѣгъ отца?" — „Умеръ, сынъ мой!" отвѣтила
мать.—„Значитъ пе придетъ больше?" продолжалъ сынъ:
„что такое смерть?" — „Оиъ-то пе придетъ къ намъ, а мы
дойдемъ къ пему, дорогой!" отвѣчала мать: „смерти пикто
иѳ избѣгнетъ: мы псѣ умремъ и въ землю сойдемъ!" — „Я пе
просилъ у Бога жизни, а если Онъ далъ маѣ ее, то зачѣмъ
же отиимаетъ?" сказалъ огорченный мальчикъ: „я пойду въ
такое мѣсто, гдѣ пѣтъ смерти!" Мать останавливала сына,
по опъ пѳ послушался. Мальчикъ обошелъ весь свѣтъ, по
куда ни приходилъ опъ и гдѣ ни сирашнвалъ, есть-ли смерть,
или пѣтъ,—всюду слышалъ одинъ и тотъ-же отвѣтъ: „есть!
есть!" Въ то время юношѣ минулъ уже двадцатый годъ, а
— 52 —
онъ все не находилъ мѣста безсмертія. Разъ юноша шелъ
по широкому полю, вдругъ впереди опъ увидѣлъ оленя; его
вѣтвистые рога уходили въ облака. Юноша подошелъ къ
оленю; ему очень понравились рога оленя, и онъ спросилъ
его: „заклинаю тебя твоимъ создателемъ, скажи мнѣ, есть-ли
гдѣ-нибудь мѣсто, гдѣ-бы смерти не быдо?“ Олень отвѣтилъ:
„я—посланникъ Божій и исполняю Его волю; пока мои рога
не достигнутъ неба, я буду жить; достигнутъ—умру; хочешь
останься и будешь жить, пока я живъ, не нуждаясь ни въ
чемъ“.—„Нѣтъ!*1 отвѣчалъ юиоша: „если жить, такъ вѣчно;
еслибъ я хотѣлъ умереть, то и тамъ бы умеръ, зачѣмъ-же
было иттп по міру искать полужизни! “ Оставилъ юноша оле¬
ня и продолжалъ путь свой. Прошелъ юноша поля, прошелъ
степи, лѣса, и, наконецъ, достигнувъ одной пропасти; бездна
ея зіяла адской глубиной. По краямъ пропасти возвышались
скалы; на одной скалѣ пеподвижно сидѣлъ ' черный воронъ.
Юноша подошелъ близко въ воропу п спросилъ его: „Бо¬
ронъ, не знаешь ли страпы, гдѣ-бы не было смертп? “—Я—
вѣстникъ Божьей воли п буду жить до тѣхъ поръ, пока не
наполню эту бездну пометомъ; желаешь—останься: будешь
жить со мною, не нуждаясь ни въ чемъ, пока я живъ!“ Но
и ворона не послушался юноша и пустился далѣе. Мпповалъ
юноша границы суши и пришелъ къ океану. Юноша нѣ¬
сколько дней ходилъ по берегу океана, по никого пе встрѣ-
тилъ. Разъ юноша увидѣлъ вдали блестящую точку; опъ тот¬
часъ направился туда и увидѣлъ, что это былъ домъ из$
стекла. Юноша искалъ дверей, но не находилъ; наконецъ онъ
замѣтилъ одну линію по стеклу: юиоша придавилъ стекло на
томъ мѣстѣ, и дверь отворилась. Вь комнатѣ лежала такая
красавица, что ея красотѣ позавидовало бы и красное сол¬
нышко: когда она выходила изъ дома, то солнцу свѣтъ при¬
бавлялся. Юношѣ поправилась дѣвиціі; онъ подошелъ въ ней
и спросилъ: „прекрасная! я бѣжалъ изъ міра смерти, пе
53 —
знаешь ли такой страны, гдѣ-бы не было смерти?"—,Такой
страны нѣтъ! отвѣчала красавица! „чего же ты шцешь?остань¬
ся со мною!“—„Я не къ тебѣ шелъ, а искалъ мѣста без¬
смертія", отвѣчалъ юноша.—„Нѣтъ! сказала красавица, земля
свое возьметъ: ты безсмертія не достоинъ; скажи, сколько
мнѣ лѣтъ, если можешь?" Юноша посмотрѣлъ на красавицу:
ея молодая грудь, цвѣтъ ея ланитъ такъ очаровали его, что
онъ сразу забылъ и смерть и жизнь. Юноша едва отвѣтилъ:
„тебѣ не болѣе 15 лѣтъ!"—Нѣтъ, продолжала красавица:
я въ первый день творенья создана и до сихъ поръ такъ и
остаюсь. Меня Красотою зовутъ; я вѣчно буду такою и ни¬
когда не умру! Ты моН бы остаться у меня, по ты недо¬
стоинъ безсмертія; тебѣ жизнь вѣчпая надоѣстъ!" Юноша
далъ обѣтъ, что никогда пе пойдетъ противъ ея воли и вѣч¬
но съ нею будетъ жить. Года летѣли за годами, какъ секун¬
ды, земля перемѣнялась, но юноша ничего не чувствовалъ:
красавица не увядала. Такъ прошла тысяча лѣтъ. Юношѣ
захотѣлось посмотрѣть па родину; возгорѣлось въ немъ же¬
ланіе видѣть мать и знакомыхъ и онъ сказалъ дѣвицѣ: „Те¬
перь я долженъ пойти и посмотрѣть на мать и родныхъ!"
„И костей ихъ теперь не существуетъ", отвѣтила Красота,
„куда пойдешь?" — „Что ты говоришь? прервалъ ее юноша: я
только что пришелъ, какъ они успѣли бы умереть."—-„Я же
говорила тебѣ, что ты безсмертія недостоинъ", укорила его
Красота: „ступай, по возьми эти три яблока, и когда при¬
дешь туда, то съѣшь!" Пошелъ юноша и, вотъ, показались
знакомыя мѣста. Вотъ бездонная пропасть:—воронъ только
что умеръ и, высохшій, сидѣлъ па скалѣ, наполнивъ про¬
пасть пометомъ. У юноши сердце надорвалось; ему припом¬
нились слова Красоты, ему захотѣлось вернуться, но было
поздно: что-то тянуло его впередъ. Юноша миновалъ свалы н
лѣса и вышелъ на зпакомую равнину; прошелъ онъ полови¬
ну степей, и вотъ показался олень: на его рога опиралось
— 54 —
небо, а самъ онъ былъ мертвъ. Теперь только повѣрилъ юно»
ша, что прошло много времени; но все-таки онъ спѣшилъ
на родину. Пришелъ юпоша въ свое селеніе, но знакомыхъ
уже никого не было. Онъ разспрашивалъ о матери, но о
ней никто и не слыхалъ; наконецъ, опъ увидѣлъ стариковъ, ко¬
торые сказали, что, дѣйствительно, по преданію, женщина, о ко¬
торой онъ спрашиваетъ, жила за тысячу лѣтъ, но невозможно,
чтобы ея сынъ жилъ теперь. Народъ пе вѣрилъ, что онъ
сынъ той женщины, думая, будто онъ посланъ Богомъ. Раз¬
неслась молва объ этомъ въ селѣ, и народъ шелъ за пимъ,
подобно рою саранчи. Наконецъ, юноша пришелъ на то мѣ¬
сто, гдѣ былъ ихъ домъ: на мѣстѣ ихъ дома еще виднѣлись
желтыя стѣны, покрытыя мхомъ п крапивою. Юношѣ при¬
помнилось все: и мать, и дѣтство,—и стало ему горько. На¬
конецъ, онъ вспомнилъ объ яблокахъ, съѣлъ одно изъ ппхъ-
и тотчасъ же сѣдая борода покрыла его грудь; съѣлъ вто¬
рое—колѣна ослабѣли, силы пропали, и сдѣлался опъ разсла¬
бленнымъ. Стыдясь самого себя, онъ попросилъ проходивша¬
го мимо мальчика подойти къ нему, достать изъ кармана
яблоко и подать ему. Мальчикъ -подалъ ему яблоко; разслаб¬
ленный скушалъ его и испустилъ духъ. Вынесли его сельча¬
не и Христа ради похоронили...
(Записалъ со словъ Соломона Гулишвили, жителя се л. Кецннси, Горійскаго
уѣзда, ученикъ ТІІ класса Закавказской учительской семинаріи Ѳеодоръ Разиковъ).
Судьба.
Нѣкоторымъ царствомъ, нѣкоторымъ государствомъ пра¬
вила молодая прекрасная царевпа. Опа еще въ дѣтствѣ ли¬
шилась любимаго отца, который погибъ геройскою смертью
во время войны съ пепріятелемъ па полѣ битвы. Единствен¬
ною утѣшительницею этой благословенной странѣ опъ оста¬
— 55 —
вилъ свою любимую дочь. Достигши совершеннолѣтія, она
начала управлять государствомъ. Всѣ подданные были весьма
довольны ею. Государство находилось въ цвѣтущемъ состоя¬
ніи. Долго опа правила страною одна, а выходить замужъ
не хотѣла. Разсказы о ея красотѣ распространились далеко
но всѣмъ царствамъ восточныхъ странъ и цари, одинъ га дру¬
гимъ, сватали царевну. „Ни за кого не выйду въ своей жиз¬
ни! “ говорила она: „развѣ я могу признавать власть даже и
мужа надъ собою? “ Однажды, по обыкновенію, она устроила
роскошный пиръ и созвала всю знать, которая обѣдала во дворцѣ
за царской трапезой, а простой народъ собрался на площади,
передъ дворцомъ; въ числѣ собравшихся передъ дворцомъ бы¬
ло множество вдовъ, сиротъ и нищихъ. Послѣ веселья на*
родъ сталъ расходиться по домамъ, прощаясь и благодаря
царевну за радушный пріемъ. Но одна вдова, чародѣйка, не
хотѣла уходить; она стояла у дворца, думая о царевнѣ. На
*
ея счастье царевна, окруженная служанками, несшими буке¬
ты, вышла на балконъ. Служанки остановились, когда услы¬
шали, что царевна заговорила съ чародѣйкой.
— „Ангелъ небесный, счастье народа, владѣтельница
великой земли! выслушай мое предсказаніе, если я, прахъ
ногъ твоихъ, достойна говорить передъ тобою!...
— „Готова выслушать, матушка, готова знать свою
судьбу“.
Чародѣйка начала: „Бъ атомъ году ты сдѣлаешься ма¬
терью; у тебя родится сыпъ, который не будетъ имѣть ни¬
какихъ особыхъ достоинствъ. Хотя это очень опечалитъ тебя,
но на утѣшеніе тебѣ въ твоемъ же домѣ родится великій
человѣкъ, сильнѣе котораго не будетъ пнкого въ Божьемъ
мірѣ. О, избранная!... пе могу дальше продолжать!,..
— „Продолжай, матушка, л выслушаю спокойно11.
— Онъ будетъ твоимъ мужемъ и обла....-“ Не докон¬
чила чародѣйка, какъ царевна, разгнѣванная предсказаніемъ,
крикнувъ своимъ слугамъ, велѣла прогнать со двора чаро¬
дѣйку.
— „Неужели исполнится ея глупое предсказаніе?“—‘•го¬
ворила она иногда про себя.
Царевна скоро забыла предсказаніе чародѣйки тѣмъ не
менѣе предсказаніе сбылось. Однажды въ прекрасное лѣтнее
утро, когда царенпа еще почивала, ея любимая служанка
пошла па мельницу за водой. (Мельпичиап вода, по повѣрію
крестьянъ, считается лѣкарствомъ отъ испуга). Наполнивши
кувшинъ студеной водой, она возвратилась. Царевна, проспув-
шись, уже требовала, чтобы ей принесли воды для умыванья.
Служапка проворпо исполнила приказъ и подала водоносъ
съ водою. Царевна, прежде чѣмъ умыться, взглянула въ
кувшинъ, желая узнать достоинство води; по вдругъ опа при¬
мѣтила въ водоносѣ красное яблоко, вынула его и положи¬
ла на столъ; черезъ нѣсколько времени она очистила яблоко,
кожицу оставила на тарелкѣ, а самое яблоко съѣла и тотчасъ
сдѣлалась беременною. Служанка, вошедшая для того, чтобы
убрать компату, увидѣла очищенную отъ яблока кожицу и
съѣла ее,—тотчасъ и опа сдѣлалась беременною. Предсказаніе
чародѣйки исполнилось: у царевны родился сынъ; родился
сыпъ и у Мерцхалы (имя служапки). Сынъ царевны былъ
слабый ребенокъ, а сынъ Мерцхалы—сильптлй. Оіш росли
не по днямъ, а по часамъ. Сдѣлавшись совершеннолѣтними,
оыи захотѣли узнать свое счастье и отправились въ путь:
ходили долго ли, коротко ли, иѳ впаю, во наконецъ достиг¬
ли до дома, гдѣ жили великаны (Мдепсби). Великаны завели
втихъ страппиковъ въ домъ, желая съѣсть ихъ, по прежде
аахотѣли испытать ихъ силу. Великаны иодвслп ихъ къ боль¬
шому котлу, который стоялъ иа трспожяинѣ, и велѣли снять
и поставить его па ѳемлю. Сынъ Мерцхалы снялъ его ми-
зивцами, поставилъ на вемлю, а потомъ и обратно па тре¬
ножникъ. Такъ какъ для этого дѣла требовалась сила шес*и
— 57-
великановъ, а сынъ Мерцхалы одинъ сдѣлалъ его, то ве¬
ликаны испугались, видя въ немъ такую огромную силу.
Слада объ немъ распространилась повсюду.
„Я оставляю здѣсь моего брата", сказалъ Ломъ-Каци
(сынъ Мерцхалы); до моего прихода смотрите за нимъ, обхо¬
дитесь съ нимъ ласково", сказалъ онъ, указывая па Лрдже¬
вана (сына царевны). Попрощавшись со всѣми, онъ отпра¬
вился дальше. На дорогѣ опъ видитъ вдругъ человѣка, кото¬
рый подвизавъ къ ногамъ жернова и такъ догоняетъ зайца.
* Послушай", сказалъ ему Ломъ-Каци: „я и безъ жернововъ
не въ состояніи догнать зайца, какъ ты это можешь такъ
бѣжать? Хвала тсбѣ н честь за это"! ГІе мнѣ хвала, отвѣтилъ
тотъ, а тому, кто котелъ великановъ мизинцами снялъ съ тре¬
ножника и поставилъ па землю.—„Я и есть тотъ человѣкъ"!
отвѣтилъ Ломъ-Каци: „такъ подружимся!" Подружились и по¬
шли далѣе. На дорогѣ они видятъ человѣка, который взлѣзъ
на дерево и подкрался къ гнѣзду голубя. Вь гнѣздѣ сидѣлъ го¬
лубь. Незпакомецъ такъ осторожно воровалъ яйца сзади и
пробовалъ о зубы ихъ крѣпость, что голубь п не замѣчалъ.
Увидя это, Ломъ-Каци удивился и сказалъ незнакомцу: „По¬
слушай, что ты дѣлаешь? Меня па двадцать шаговъ не под¬
пуститъ голубь, а ты какъ это дѣлаешь? Хвала тебѣ и честь
за это!" —„Не мнѣ хвала", отвѣтилъ пезнакомецъ, „а тому, кто
\
котелъ великановъ снялъ мизинцами съ треножника и поста¬
вилъ на землю".—„Это я"! сказалъ Ломъ-Каци: „такъ по¬
дружимся! “ Подружились они и втроемъ пошли дальше. ИГли
день, два дня, и наконецъ достигли до одного дремучаго лѣ¬
са. Ломъ-Каци оставилъ при входѣ въ лѣсъ норнаго встрѣ¬
тившагося незнакомца, а самъ со иторымъ отправился въ
лѣсъ па охоту. Едва оставшійся началъ готовить обѣдъ, и
еще пѣяы не спималъ, какъ вдругъ съ вершивы горы послы¬
шался голосъ: „Кто безъ моего позволепія въ моей землѣ?
Всѣ твари страшатся меня, въ воздухѣ муха не пролетитъ,
58
по землѣ муравей не проползетъ безъ моего позволенія, а вы
вто, что осмѣлнваетесь безъ моего позволенія жить въ моемъ
государствѣ? что ты приготовляешь? неси сюда, смертный,
иначе лишу тебя жизни!" Испуганный этимъ, другъ Ломъ-Ка-
ци отнесъ всю пищу, оставивъ товарищей безъ обѣда. Хотя
Ломъ-Кади, возвратясь, долго спрашивалъ его о пищѣ, куда
онъ ее дѣлъ, но не получалъ отвѣта. На другой день остал¬
ся второй другъ Ломъ-Бади, но и тотъ поступилъ по при¬
мѣру перваго и пе противился поколѣнію великана, оставивъ
товарищей безъ пищи. На третій день остался Ломъ-Бади.
Онъ, услышавши приказаніе великана, отвѣтилъ: ДІе кричи
оттуда, сходи сюда, я покажу тсбѣ, какъ орать". Великанъ
разсвирѣпѣлъ, спустился внизъ, ломая на пути деревья отъ
злости, и подбѣжалъ къ Ломъ-Кади, который уже успѣлъ на¬
тянуть лукъ и, прицѣлившись, поразилъ его въ сердце. Ког¬
да товара щи пришли, то онъ сталъ упрекать нхъ, что они
два дня оставляли его голоднымъ, когда съ этимъ велика¬
номъ онъ могъ бы справиться и рапыие. Наѣвшись, Ломъ-
Кади пригласилъ товарищей отиравиться въ домъ великана.
Въ домѣ они увидѣли комнату, по средииѣ которой нахо¬
дился глубокій ровъ, и изъ него съ шумомъ выходило пла¬
мя. Это былъ входъ въ жилище великана. Сначала друзья
Ломъ-Кади попробовали-было спуститься по веревкѣ въ ровъ,
во ни тотъ, ни другой пе могъ проникнуть черезъ огонь.
Послѣ жалобныхъ моленій: „горю, горю", ихъ вытаскивали
иэо рва. яБезъ сомнѣнія", сказалъ тогда Лоыъ-Ііаци, „я то¬
же испугаюсь этого огня, по вы ве обращайте никакого
внимапія на мои просьбы, а все опускайте веревку". Вслѣдъ
за этими словами Ломъ-Кади свялъ съ плечъ лукъ, поло¬
жилъ его па вемлю, ухватился ва веревку и пачалъ спускать¬
ся, но черезъ пять минутъ онъ уже умолялъ товарищей: „по¬
могите, горю!" Но товарищи опускали его ниже и ниже.
Наконецъ Ломъ-Каци очутился у дверей одной комнаты я,
69 —
постучавъ въ двери, вошелъ въ комнату. Она была роскош¬
но убрана, стѣны были вызолочены, по серединѣ комнаты
стоялъ украшенный золотомъ и серебромъ столъ, ва кото¬
рымъ сидѣла одна дѣвица. Опа была прекрасна, какъ ан¬
гелъ, какъ пятнадцати дневная луна, какъ рано расцвѣтшая
майская роза. Юноша Ломъ-Каци, очарованный этимъ видѣ¬
ньемъ, подошелъ къ пей. Она подпяла свои черпыя очи и,
увидѣлъ Ломъ-Каци, сказала: „Ахъ, юноша-странникъ! мнѣ
жаль тебя; ты сдѣлаешься жертвою моего страшнаго повели¬
теля".—„Не бойся, милое созданіе! я уже умертвилъ его, а
ты теперь должна пойти за мною.— „Я готова".—Они поло*
шли къ тому мѣсту, гдѣ была оиуіцена веревка. „Подымайся
прежде ты! говорила дѣвица, а то тебѣ измѣнятъ товарищи!"
Ломъ-Каци пс согласился. Дѣница, видя упрямство Ломъ-
Каци, сказала: „Я поднимусь, но тебѣ измѣнятъ. Такъ ты
послѣ войди въ сосѣднюю комнату, тамъ ты увидишь двухъ
коней: вороного и сиваго; перепрыгнешь черезъ сиваго,—очу¬
тишься на бѣломъ свѣтѣ, а черезъ воропого, попадешь внизъ,
подъ землю". Съ этими словами она поднялась паверхъ.
Какъ только увидѣли ее друзья Ломъ-Каци, о другѣ не хотѣ¬
ли и вспомнить. Оші взяли ее къ себѣ, а Ломъ-Каци оста¬
вили во рву. Долго горевалъ объ измѣнѣ друзей Ломъ-Каци
ь
и наконецъ вошелъ въ сосѣднюю комнату; тамъ, какъ и
сказала ему дѣвица, онъ увидѣлъ двухъ лошадей, но, по-
ошибкѣ, вмѣсто того, чтобы перепрыгнутъ черезъ сивую, пе¬
репрыгнулъ черезъ вороную, и вдругъ очутился подъ ѳемлею..
Между тѣмъ друзья Ломъ-Каци долго спорили изъ-за дѣвицы,
и наконецъ одинъ изъ нихъ убилъ другого, а самъ рѣшилъ.
жениться на ней. Дѣвица сказала жениху: „Послушай, другъ,,
оставь меня, такъ какъ я принадлежу Ломъ-Каци. Тебя Богъ
накажетъ, если ты женишься на мнѣ". Какъ разъ въ это
время Ломъ-Каци очутился Подъ землею. Онъ былъ утом¬
ленъ отъ голода н жажды. Ломъ-Каци послѣ долгой ходьбы.
60
достигъ до дома, въ которомъ жила одна старуха; она прі¬
ютила его. „Мать!* сказалъ Ломъ-Каци: „я голоденъ, утоли
мою жажду и голодъ!* — „Другъ, да у насъ воды нѣтъ! Все¬
го въ нашемъ царствѣ одна рѣченка, которою владѣетъ чу¬
довище (гвелешапи). Оно пивоыу воды не даетъ, если не
заплатить человѣкомъ*. Удивился Ломъ-Каци этому и сказалъ:
„Дай мнѣ большіе кувшнпы (квевреби), я принесу воды. При¬
дя въ рѣкѣ, онъ наполнилъ кувшины и поставилъ на берегъ.
Вь это время съ неба прилетѣло чудовище. Ломъ-Каци на¬
тянулъ лукъ и съ такою сплою поразилъ его въ сердце, что
чудовище разорвалось надвое. Тогда всѣ утолили жажду,
окружили Лоігь-Кацп со всѣхъ сторонъ, благодарили его и
предложили подарки. Царь, узнавъ объ этомъ подвигѣ, на¬
звалъ Лоиъ-Кацп въ себѣ п предложилъ ему половину цар¬
ства. Но Ломъ-Каци думалъ о красавицѣ, которую онъ осво¬
бодилъ изъ рва, и поэтому не хотѣлъ оставаться въ этой
землѣ. Прошло два года. Разъ, гуляя но улицѣ, онъ сѣлъ
отдыхать подъ липой. На деревѣ было одно орлиное гпѣздо,
въ которомъ сидѣли орлята и смотрѣли по стороиамъ.
Ломъ-Каци заснулъ, подбѣжала въ дереву лисица, чтобы
схватить орлятъ: Ломъ-Каци проснулся, убилъ лисицу и тѣмъ
спасъ орлятъ. Вотъ прилетаетъ орлица и хочетъ напасть па
Ломъ-Каци, считая сго убійцей. Орлята объяснили матери,
что этотъ человѣкъ спасъ ихъ отъ лисы. Орлица слетѣла къ
нему и благодарила за оказанное благодѣяніе. „Чего жела¬
ешь отъ меня, спаситель моихъ невинныхъ дѣтей*? спросила
орлица, „Никто не можетъ исполнить моего желанія! Я хочу
подняться па бѣлый свѣтъ*. Орлица увѣрила его, что опа па
своемъ крылѣ допесетъ его туда. На другой день послѣ этого
Ломъ-Каци, попрощавшись со всѣми знакомыми той страны,
усѣлся на одпо врыло орлицы, а ла другое положилъ мѣшокъ
съ золотомъ и черезъ двѣ недѣли путешествія прибылъ ва
тотъ свѣтъ, гдѣ жила невольница великана, которую овъ ос-
— 61 —
вободнлъ. Ломъ-Кацп поблагодарилъ орлицу и отправился въ
путь. На дорогѣ Ломъ-Каци помѣнялся платьемъ съ пастухомъ,
;
въ пастушеской одеждѣ пришелъ въ деревню и, какъ нищій,
сталъ ходить по деревеѣ. Вдругъ онъ услышалъ клики пиру¬
ющихъ и вошелъ къ нимъ. Пировавшіе иа свадьбѣ привяли
его, какъ нищаго. Каково было удивленіе Лоыъ-Кацп, когда
онъ увидѣлъ, что женихъ—его другъ, а невѣста—та самая
красавица, по которой опъ горевалъ! Его это сильно поразило.
Въ томъ домѣ па стѣнѣ висѣлъ лукъ Ломъ-Каци, взятый его
другомъ. Послѣ пира всѣ пробовали поднять лукъ, но пикто
не могъ. Тогда подошелъ Ломъ-Кацп, чтобы поднять лукъ.
Всѣ присутствующіе посмотрѣли па него съ презрѣньемъ, в
начали смѣяться. Но Ломъ-Каци поднялъ лукъ, натяпулъ те¬
тиву, прицѣлился и сказалъ: „Я-Ломъ-Кацн, кого поразить?
жениха, или невѣсту"?—Зачѣмъ убивать невѣсту! „послыша¬
лись голоса, когда слѣдуетъ убить жен...." но въ это самое
время женихъ уже палъ мертвымъ. Ломъ-Кацп взялъ невѣсту,
и со всѣмъ богатствомъ отправился домой. На дорогѣ онъ
взялъ своего друга Арджевана, п всѣ вмѣстѣ пріѣхали къ
прскрасиой царевнѣ. Царевна устроила пиръ, созвала всѣхъ
знатныхъ и простыхъ, богатыхъ н бѣдныхъ. Въ честь кого
же былъ этотъ пиръ? Это была свадьба: на невольницѣ ве¬
ликана Яѵеіш.тог Арджеванъ, а на царевнѣ Ломъ-К&ци. Они
зажили хорошо въ счастіи н благочестіи.
(Зонный ь uocnniiuiunub I класса Закавказской Учительской і.схкшарія
Василіи Пибилпшыіли).
Три сестры.
Жилъ былъ одинокій человѣкъ. Послѣ смерти жены у
иего осталось три дочери. Опъ женился па другой. Мачеха
нс долюб.швала падчерицъ п сказала мужу: „если ты желаешь,
62
■чтобы я жила съ тобою въ мирѣ и любви, то избавь меня
отъ твоихъ дочерей". Опечалился мужъ, но, чтобы жена не
-повидала его, рѣшился на злой умыселъ. Вотъ пошелъ онъ
-въ лѣсъ, подъ одной лблонью вырылъ яму и покрылъ ее ков¬
ромъ, потомъ опъ сорвалъ съ яблони три яблока, спряталъ
«одно подъ воротникъ, а другія за пазуху. Придя домой,
опъ сказалъ дочерямъ: „у меня тѣло чешется, приходите
почесать меня!" Старшая дочь, почесавъ у отца затылокъ,
достала яблоко, спрятанное отцомъ ея подъ воротникомъ; сред¬
няя и младшая дочери достали по яблоку изъ-за пазухи сво¬
его отца. Говорятъ дочери отцу: „ахъ, какъ хорошо было бы
намъ, если бы ты взялъ васъ подъ ту яблоню, съ которой
ты срывалъ эти прекрасныя яблоки". Отецъ согласплся и
взялъ ихъ въ лѣсъ. Придя на мѣсто, онъ сказалъ имъ: „я
взлѣзу на дерево и буду трясти его, а вы собирайте пло¬
ды!" Когда дочери начали собирать яблоки, то одна за дру¬
гою попадали въ яму. Отецъ слѣзъ съ дерева и зарылъ ихъ,
засыпавъ яму землею. Онѣ обратились въ Богу съ молитвою.
•Старшая дочь сказала: „О, Господи! помоги мнѣ, и пусть моя
правая рука обратится въ застуиъ", что и случилось тотчасъ
же. Рука средней дочери, по ея молитвѣ, обратилась въ ло¬
патку, а рука младшей сестры—въ возилку. Снабжеппые нуж¬
ными орудіями сестры начали рыть землю, ища себѣ выхода
изъ-подъ земли и, наконецъ, дорыли землю до царской ко-
вюшии. Этихъ коней кормили изюмомъ и миндалемъ. Сест¬
ры принялись ѣсть изюмъ и миндаль, а кони стали худѣть.
Царь приказалъ давать конямъ вдвое больше корму, но, не
смотря на этр, кони все худѣли и худѣли. Царь приказалъ
караулить въ коиюшпѣ, но всѣ старапія царскихъ слугъ от¬
крыть причину худобы царскихъ лошадей въ первыя двѣ но-
•чи остались тщетпыми и только въ третью ночь опи пойма¬
ли всѣхъ трехъ сестеръ въ копюшпѣ и привели ихъ къ ца¬
рю. Царь спросилъ старшую сестру: „ты какое ремесло зпа-
63 —
ешь?“ Опа отвѣтила: „я въ скорлупѣ яйца приготовлю столь¬
ко купгазья, что всѣ твои войска будутъ ѣсть, насытятся,
да еще половина останется1*. Средняя сестра на вопросъ ца¬
ря отвѣтила: „я приготовлю такой большой коверъ, что всѣ
твои войска помѣстятся на пемъ, да еще половина его бу¬
детъ сложена Младшая же отвѣтила, что она будетъ рожать
дѣтей съ золотыми волосами. Тогда царь женилъ па послѣд¬
ней своего сына—наслѣдника, а двухъ другихъ сестеръ вы¬
далъ замужъ за свопхъ приближенныхъ. Старшія двѣ сестры
осрамились, потому что ни одна изъ нихъ пе могла выполнить
своего обѣщанія. Когда младшая сестра сдѣлалась беременной,
наслѣдникъ отправился въ дальнюю страну и приказалъ, что¬
бы па крышѣ его дворца опи поставили красное знамя, если
у него родится сынъ съ золотыми волосами, а если дочь —
желтое знамя. Супруга наслѣдника дѣйствительно родила сы¬
на съ золотыми волосами, по сестры ея взяли новорожденна¬
го. сына, положили его на дощечку, пустили ее съ ребенкомъ
въ рѣку и, положивъ младшей сестрѣ щенка вмѣсто ея род¬
ного сына, объявили, что царевна родила щенка. Когда ца¬
ревичъ узналъ объ этомъ, то онъ все таки благодарилъ Бога.
На слѣдующій разъ опа родила тоже сына, а сестры ея сдѣ¬
лали съ нимъ тоже самое, что съ первымъ; когда въ третій
разъ супруга царевича сдѣлалась беременной, то опа родила
прекрасную дочь съ золотыми волооами. Сестры положили и
ее на доску и пустили въ рѣку, а царевичу объявила, что
его жена родила камень. На этотъ рагъ царевичъ былъ страш¬
но огорчепъ, приказалъ положить жену у дверей, покрыть бы¬
чачьей шкурою, и чтобы всѣ выходящіе и входящіе плевали на
пее. Одинъ мельникъ поймалъ дѣтей, брошенныхъ въ рѣку, и
воспиталъ всѣхъ троихъ вмѣстѣ. Они выходили изъ овоего дома
и у мельницы играли въ камушки. Однажды царевичъ, гуляя
и видя у мельницы этихъ дѣтей, сказалъ про себя: „О, Госпо¬
ди, да будетъ благословенно Твое имя! мнѣ даруешь щенковъ
— 64
и камень, а этому мельнику такихъ сыновей8! Онъ подошелъ
къ дѣтямъ, обласкалъ ихъ, вмѣсто камушковъ положилъ имъ
драгоцѣнные каменья, вступилъ съ ними въ разговоръ^ и та¬
кимъ образомъ познакомился съ ними. Царевичъ ежедневно
ходилъ къ дѣтямъ, одарялъ ихъ деньгами, золотыми украше¬
ніями и очень любилъ ихъ. Въ одинъ день царевичъ пригла¬
силъ ихъ къ себѣ въ гости. Дѣти обѣщали пойти къ нему;
во своячипицы царевпча, боясь, чтобъ онъ не узналъ своихъ
дѣтей, рѣшились прибѣгнуть въ хитрости и пошли проситъ
помощи у одной вѣдьмы—колдуньи, которая пошла и, вошед-
ши въ домъ, гдѣ жили дѣти, обратилась къ дочери съ сло¬
вами: „Ахъ, моя милая, какъ ты красива, а если ты надѣ¬
нешь золотую рубашку, то, увѣряю, будешь еще красивѣе8!
Тотчасъ же заболѣла дочь и сказала братьямъ: „если вы мпѣ
привесете золотую рубашку, то я выздоровѣю, а въ против¬
номъ случаѣ умру“. На другой день, запасшись всѣми необхо¬
димыми вещами, старшій братъ пустился въ путь, чтобы при¬
нести сестрѣ рубашку. Вечеромъ онъ останавливается у одной
старухи ночевать. На другой день старуха спросила его, куда
опъ идетъ. Юноша отвѣтилъ: „ Моя сестра больна, ей. нужна
золотая рубашка; теперь я иду достать для нея рубашку8.
Старуха говоритъ ему: „золотая рубашка виситъ на стѣнѣ въ
одной церкви, у дверей которой сторожатъ левъ и тигръ. Ты
быстро вбѣги въ церковь, сними со стѣны рубашку и поско^
рѣе выбѣгай оттуда; да смотри: назадъ пе оглядывайся8!
Братъ такъ о сдѣлалъ. Онъ принесъ домой рубашку, и когда
сестра надѣла ее, то стала еще красивѣе. Царевичъ, придя
къ ппмъ, спросилъ: „почему вы не пришли ко мпѣ въ
гости?8 Опи отвѣтили, что ихъ сестра была больна. „Такъ
приходите завтра, прошу!" сказалъ царевичъ. Дѣти согласи¬
лись. Идетъ царевичъ домой и говоритъ своимъ евоячиницамъ,
что завтра у него будутъ дорогіе гости, и чтобы онѣ , приго¬
товили роскошныя кушапья. Своячипицы обѣщались исполнить
65
его приказаніе, и тайно пошли къ вѣдьмѣ за совѣтомъ. Вѣдь-
т* ■ • травилась въ жилище дѣтей, вошла къ дѣвушкѣ и
говоритъ: „Ахъ, красавица ты какая! какъ идетъ къ тебѣ
золотая рубашка! А если у тебя еще тутъ будетъ соловей
пѣть, то подобной тебѣ на свѣтѣ не будетъ*. Тотчасъ забо¬
лѣла дѣвушка и сказала своимъ братьямъ: „Если вы мнѣ до¬
станете соловья, то я поправлюсь, а въ противномъ случаѣ
умру*. На другой день отправляется старшій братъ. Ночью
онъ останавливается у одной старухи, а на другой день ут¬
ромъ старуха спрашиваетъ у юноши, куда онъ идетъ. Тотъ
отвѣчаетъ: „Иду достать соловья для моей больной сестры*.
Старуха говоритъ ему: „Уходи назадъ по тому пути, по ко¬
торому ты пришелъ; мпогихъ я видѣла отправлявшихся въ
соловью, по назадъ никто больше не возвращался!* Юноша
не обратилъ вниманія на ея слова, и пошелъ далѣе. Придя
къ соловью, онъ воскликнулъ: „здравствуй, соловей!* Соло¬
вей ему въ отвѣтъ: „молчи!* и изсохли у юноши ноги.
Юноша обращался къ соловью съ такою рѣчью еще два раза,
и получилъ отъ него такой же отвѣтъ: при второмъ отвѣтѣ
у него изсохло туловище, а при третьемъ—голова. Прошло
нѣсколько дней. Средній братъ, видя, что его старшій братъ
не возвращается, самъ отправляется туда же, но съ нимъ слу¬
чается то же самое. Потомъ отправляется сестра; на дорогѣ
встрѣчаетъ старуху, которая совѣтуетъ ей уйти назадъ, по
она не слушается, говоря, что потери братьевъ она не можетъ
перенести. Вотъ, наконецъ, сестра приходитъ въ соловью и
громогласно восклицаетъ: „здравствуй, соловей“1—Здравствуй!
свиснулъ соловей, и всѣ изсохшіе, въ томъ числѣ и братья ея,
ожили. Соловей сѣлъ на. плечо дѣвушки, и они съ большимъ
торжествомъ возвратились домой. Царевичъ пришелъ къ нимъ
и говоритъ: „почему вы обманываете меня и не приходите ко
мнѣ? я васъ отъ всей души люблю“I Они въ отвѣтъ: „Да
что-жъ, когда наша сестра была больна! Мы не могли ее
б
— 66 —
оставить8. „Такъ, удостойте мепя вашей милости и прихо¬
дите завтра!8 Узнавъ объ этомъ своячиницы обратились въ
вѣдьмѣ, прося помощи. Опа отвѣчала: „я всѣ свои волшеб¬
ства употребила, остается лишь одно: окропить отравою ку¬
шанья и мѣста, на которыхъ ваши племянники и племянни¬
ца сядутъ. Онѣ такъ и сдѣлали. Но соловей былъ не толь¬
ко хорошимъ пѣвцомъ, но и мудрецомъ. Когда братья и сес¬
тра шли къ царевичу въ гости, соловой сказалъ имъ: „Ког¬
да вы войдете въ дворцовую валу, вамъ скажутъ, чтобы вы
плюнули на ту женщину, которая лежитъ у дверей, по¬
крытая бычачьей шкурою; но вы, вмѣсто того, чтобы плюнуть,
возьмите букеты цвѣтовъ и бросьте па нее, ибо она мать ва¬
ша! Когда же вамъ принесутъ кушанья, то вы первую ложку
вылейте на полъ. Все такъ и сдѣлали: полакали щенки и
тотчасъ издохли. По окончаніи обѣда, гости поблагодарили
хозяина за угощеніе, и просили, чтобы завтра онъ приходилъ
къ нимъ въ гости. Царевичъ этого и желалъ. На другой
день онъ въ назначенный часъ вошелъ въ домъ, гдѣ жили
дѣти, и, увидѣвъ дочь съ золотыми волосами въ золотой
рубапікѣ, соловья поющаго у нея, отъ восхищенія не
зналъ, что дѣлать. Во время пира соловей, насвистывая,
между прочимъ, сказалъ дѣвушкѣ, „встань, сядь на лоно
своего отца и дай ему пить чашу съ виномъ!" Дѣвушка
такъ и сдѣлала, и тутъ царевичъ, узнавъ, что они сго
дѣти, вышелъ на балконъ и послалъ человѣка домой съ
приказаніемъ: „Одѣньте мою супругу въ лучшее платье, вымойте
ее, надѣньте на ея голову царскую корону и посадите на мой
тронъ! А сестеръ ея привяжите къ копскймъ хвостамъ я
пустите коней по чистому нолю". ГІо окончаніи обѣда царе¬
вичъ съ дѣтьми отправился во дворецъ. О, какая радость! ка¬
кое восхищеніе! Царь съ царицею вышелъ встрѣчать ихъ. Ус¬
троили пиры, которые продолжались нѣсволко дней сряду.
(Заиисалъ въ м. Цхинвалъ, Горійскаго уѣвха, ТвфляссвоЙ губ., восяятая*
вякъ Ш класса Закавказской уіптмісвой семинаріи Иванъ ІНахиаруяовъ).
67
Дармоѣдъ.
Жилъ-былъ одинъ человѣкъ. Хотя Богъ наградилъ его
тѣлеснымъ здоровьемъ, однако онъ ничего не дѣлалъ, н толь¬
ко ходилъ то къ одному сосѣду, то къ другому, прося мило¬
стыни. Онъ своими просьбами падоѣлъ всѣмъ своимъ сосѣ¬
дямъ, которые перестали оказывать ему всякую помощь.
Дармоѣду трудно стало жить на свѣтѣ. Наконецъ, онъ
сказалъ самому себѣ: „Всѣ люди злы; они не жалѣютъ не
имѣющихъ ничего; пойду я на высокую гору, откуда Гос¬
подь услышитъ мепя скорѣе, и обращусь съ молитвою въ
Всемилостивому Богу." Онъ отправился па веріпппу высокой
горы. Дорогою ему встрѣтился волкъ.
— „Куда идешь?" спросилъ его волкъ.
— „Къ Богу," отвѣтилъ дармоѣдъ.
— я Будь такъ добръ, спроси Бога, чье мнѣ мясо ку¬
шать, чтобы разжирѣть".
— „Хорошо, хорошо," отвѣтилъ дармоѣдъ и пошелъ
своею дорогою. Далѣе онъ увидѣлъ у дороги дубъ, который,
кивая своими вѣтвями, спросилъ дармоѣда:
— „ Куда идешь? “
— „Къ Богу," отвѣтилъ онъ.
-і— „Кстати, спроси Бога, почему у меня одна половина
вяпетъ?“
— „Хороню, хорошо" отвѣчалъ онъ и пошелъ далѣе.
Ппкопецъ, онъ взошелъ на верпшпу горы и увидѣлъ тамъ
оленя съ большими вѣтвистыми рогами.
— „Зачѣмъ ты пришелъ сюда?" спросилъ его олень.
— „Звать Бога," отвѣтилъ дармоѣдъ.
— „Нолѣзай па мои рога и такъ зови Его!" сказалъ
ому олень.
Дармоѣдъ взлѣзъ на рога оленя и началъ звать Бога.
— «Что тебѣ нужпо земной?" послышался голосъ съ
неба.
— 68 —
— „Милосердый Богъ! Помоги, умираю съ голоду, а
люди мнѣ не оказываютъ никакой ,.чОщи!“
— „Ступай обратно и на дорогѣ самъ увидишь кое-что
для твоего пропитанія, “ сказалъ ему Богъ.
Дармоѣдъ пошелъ назадъ, получивъ отвѣты и на вопросы
дуба п волка. Придя къ дубу, дармоѣдъ сказалъему, что
онъ вянетъ потому, что подъ корнями его находится кувшинъ,
который не даетъ корнямъ его развѣтвляться въ землѣ. Дубъ
попросилъ дармоѣда вырыть изъ-подъ корней его кувшинъ.
Дармоѣдъ исполнилъ его волю, ц когда онъ вынулъ кув¬
шинъ, то оказалось, что опъ былъ наполненъ золотомъ и се¬
ребромъ.
— „Возьми себѣ за услугу это золото и серебро,* ска¬
залъ ему дубъ.
— „На что мнѣ Tisoes золото и серебро, когда все нуж¬
ное для моего пропитанія само привалится ко мнѣ?" сказалъ
оыъ, и, опрокинувъ кувшинъ въ пропасть, разбилъ его въ
дребезги.
Наконецъ онъ пришелъ въ волку и сказалъ ему, что
онъ можетъ разжирѣть только отъ человѣчьяго мяса.
— я Куда же мпѣ итти, когда ты самъ, человѣкъ, при¬
шелъ во меѣ,“ сказалъ волкъ и растерзалъ его па части.
На другой деиь сельчане узнали только по одеждѣ, что
растерзанъ былъ ввѣренъ дармоѣдъ. Хотя сельчане презира¬
ли его, однако по смерти очень сожалѣли о пемъ.
(Записалъ въ г. Гори воепцташіикъ Закавказской учительской семинаріи
* , і \
Алексапдръ Пурцеладзе).
Долгъ Бога.
Жили были мужъ да .жена. Ничего ровно не было у
нихъ и они чуть не умирали съ голоду. Хотя прежде они
и жили богато, но впослѣдствіи обѣднѣли. Когда голодъ
— 69 —
уже началъ страшно мучить ихъ, то мужъ, выведенный
изъ терпѣнія, пошелъ отыскивать Бога, желая спросить
Его о причинѣ такого бѣдственнаго положенія. Послѣ дол¬
гаго пути онъ вышелъ па одну открытую равнину. На
этой равнинѣ онъ встрѣтился съ однимъ святымъ человѣ¬
комъ, спросившимъ его, куда онъ идетъ. „Бога пщу“, от¬
вѣчаетъ нищій.—„Ты Бога не найдешь на землѣ*1, сказалъ
святой старецъ: „Богъ на небѣ, и если ты хочешь чего-лн-
бо отъ Него, то скажи мнѣ; я пойду туда и по возвраще¬
ніи оттуда передамъ тебѣ, что Онъ мнѣ скажетъ**.— „О, добрый
старивъ, какъ не хотѣть мнѣ ничего отъ Бога? я съ голоду
умираю со всею семьею своею; пусть Онъ дастъ мнѣ воз¬
можность жить на свѣтѣ нли пусть возьметъ обратно жизнь,
дарованную Имъ Самимъ несчастной семьѣ**.—„Хорошо**, от%
вѣтилъ старецъ: „я пойду къ нему и разузнаю все“. Ста¬
рецъ пришелъ къ Богу и разсказалъ о случившемся. Богъ
сказалъ: „Я назначаю этой семьѣ въ день три моиеты, п
пусть опа распоряжается ими такъ, какъ хочетъ**. Старецъ
вернулся и разсказалъ нищему все, что только Богомъ было
«казано относительно жалобы его. Нищій говоритъ старцу:
„Хотя ты мнѣ оказалъ большую услугу, по все-таки попро¬
шу тебя еще разъ сдѣлать мнѣ одолженіе и сказать Богу,
чтобы Опъ прислалъ мнѣ деньги за цѣлый годъ, дабы л могъ
насытиться хоть разъ, а потомъ что станетъ со мною, для
меня безразлично“. Пошелъ старецъ и прпиесъ отъ Бога ни¬
щему два рубля сорокъ копеевъ. Обрадоваппый пищій вер¬
нулся домой. Онъ купилъ на два рубля свѣжаго хлѣба, мяса,
вина, и мужъ и жена поужинали сытно. У нищаго осталось
только сорокъ копеекъ. На другой день утромъ онъ говоритъ
женѣ: „Давно я но бывалъ въ церкви, давай пойду сегодня
туда помолиться Богу**. Жена согласилась съ мужемъ. Свя¬
щенника не было еще въ церкви, когда нищій пришелъ въ
церковь. Около церкви находилось нѣсколько стариковъ, раз-
70
суждавшихъ о душеспасительныхъ дѣлахъ. Одинъ ивъ этихъ
стариковъ говоритъ: „Деньги, отданныя взаймы Богу, никогда
не пропадаютъ, а напротивъ онѣ возвращаются отдавшему
еамъ-тысячу “.—„Ііакимъ-же образомъ отдавать деньги взай¬
мы Богу?” спросили другіе.—„Надо ставить свѣчу Богу, не
отказывать нищимъ въ милостынѣ и подавать руву помощи бѣд¬
нымъ и безпомощнымъ”, отвѣтилъ старивъ. Какъ только это
услышалъ нищій, сейчасъ-же на 20 копсевъ поставилъ свѣчей
Богу, а остальное роздалъ подобнымъ-же себѣ нищимъ; по¬
томъ, не обращая больше ни на что вниманія, началъ возсы¬
лать Богу горячія моленія, продолжавшіяся всю литургію.
Отошла обѣдня, и съ радостною душею нищій возвра¬
тился домой въ йодной надеждѣ, что онъ получитъ отъ Бо-
деньги, отданныя Ему взаймы, не въ томъ-же количе¬
ствѣ. въ вакомъ отдалъ Богу, а въ тысячу разъ болѣе. Голодъ
опять началъ страшно мучить нищаго. Нищій, не вытерпѣвъ
больше, пошелъ отыскивать Бога. Онъ началъ кидать комка¬
ми земли въ небо и врпчать: „Боже мой! или отдай мнѣ,
что должно быть дано, или возврати мнѣ мои деньги!” Нако¬
нецъ, явился ему Богь н сказалъ: „Иди домой! Я Самъ при¬
ду вечеромъ въ тебѣ въ гости и принесу твои деньги”. Ни¬
щій, придя домой, сказалъ женѣ, что такъ какъ сегодня
у нихъ будетъ хорошій гость, то она должна приготовить хо¬
рошій ужинъ, и попросить для этого у сосѣдей два-три хлѣба.
Пошла жена нищаго просить у своихъ сосѣдей одолжить ей
хлѣба, но, въ кому она ни обращалась, каждый ей отказывалъ
въ просьбѣ, приговаривая: „Мы еще пи разу не замѣчали
дыма, выходившаго изъ трубы вашего „ториэ” *), и погла¬
же будутъ возвращены намъ наши хлѣбы?” Наконецъ, она
зашла къ одной старухѣ, которая гдѣ-то съ трудомъ достала
незначительное количество муки, и выпекла изъ нея нѣсколь¬
ко хлѣбовъ. Старуха эта при первой-жѳ просьбѣ жены нн-
*) 1’одъ нии со стѣнами un обожешіоб г.пшн, гдѣ псяуіъ хлібь.
71
щаго снабдила ее двумя хлѣбами и отпустила домой. Мужъ
нашелъ немного соли и зелени, и такимъ образомъ былъ
приготовленъ ужинъ для Бога. Они сѣли ужинать. Во вре¬
мя ужина Богъ сказалъ нищему: „Возьми большой сосудъ
и изъ кувшина *), который у тебя есть, достань вина и
принеси его сюда".—„Господи!0 отвѣчалъ пищій, „соро¬
ковой годъ протекаетъ, какъ у меня въ этомъ кувшинѣ не
было вина, и сосѣди мои хранили въ пемъ то солому,
то саманъ, а теперь откуда тамъ можетъ взяться ви¬
но?0 — „Иди п сдѣлай то, что Я тебѣ говорю0, ска¬
залъ Господь. Нищій больше ие осмѣлился противорѣчпть
Богу; по пришедиш къ кувшину, что же онъ увидѣлъ? Кув-
шинъ этотъ былъ полонъ виномъ краснымъ, какъ кровь.
Зачерпнувъ вина, опъ принесъ его на ужинъ. Когда они
кончило ужинать, Богъ сказалъ женѣ нищаго, чтобъ она уб¬
рала все. Убравшп остатки хлѣба, она увидѣла, что на ска¬
терти появилось много хлѣба: сколько пи убирала она, а
хлѣба становилось все больше и больше. Нищій подумалъ:
„Богъ далъ маѣ хлѣба и вина вдоволь, а денегъ нѣтъ и ко¬
пенки0. Узнавъ о желаніи нищаго, Богъ сказалъ ему: „Иди
и принеси вина изъ кувшина, находящагося за тѣмъ боль¬
шимъ кувшиномъ0. — „Тамъ нѣтъ вина0, отвѣчалъ пищій.—
„Иди и сдѣлай, что сказано0, отвѣтилъ Господь. Пошелъ онъ
и увидѣлъ, что кувшинъ тотъ былъ полонъ серебряныхъ и
золотыхъ денегъ; сколько опъ ни доставалъ ихъ оттуда, ко*
личество денегъ не уменьшалось въ кувшинѣ. Нищій вернулся,
хотѣлъ броситься къ ногамъ Чудеснаго Гостя п облобызать,
но опъ не засталъ Бго тамъ. Нищій разбогатѣлъ; такого бо¬
гача не было нигдѣ. Бѣдные приходили къ иему занимать у
него денегъ, но опъ ие взаймы давалъ имъ, а дарилъ тысяча¬
ми. Всюду разнеслась молва о его богатствѣ и щедрости. Од¬
нажды опъ вапидѣлъ знакомаго святою старца, побѣжалъ къ
Кувшинъ втотъ рвіѢіцаАі» въ себѣ нѣсколько тысячъ тунгъ папа.
— 72
нему навстрѣчу и пригласилъ его домой. Угощая старца, онъ
проявилъ необыкновенную щедрость. Этотъ старецъ былъ Бо¬
жій пророкъ, который долженъ былъ каждыя день говорить
Богу обо всемъ, происшедшемъ въ мірѣ. Отобѣдавъ, старецъ
спрашиваетъ бывшаго нищаго: „Сколько разъ бывалъ л въ
этомъ городѣ, и мнѣ никто еще не давалъ и куска хлѣба, а
какую я тебѣ великую оказалъ услугу, что ты такъ хлѣбо¬
сольно поступилъ по отношенію ко мнѣ?* — „Я тотъ самый
нищій, которому ты отъ Бога принесъ 2 руб. 40 коп.“ Вер¬
нувшись въ Богу, старецъ сказалъ Ему: „Боже Милостивый,
тотъ нищій, который получилъ отъ Тебя въ день три моне¬
ты, теперь такъ обогащенъ Тобою, ему принадлежатъ цѣлые
города1*. Богъ отвѣтилъ: „Онъ одолжилъ мнѣ свои деньги, и
воздалось ему то, что слѣдовало “. Старецъ замолчалъ и ни¬
чего не возражалъ больше.
(Записалъ въ с. Аіриси, Горійскаго уѣзда оосппгаааиБЪ Закавказской учи-
тельской семинаріи Георгіи Капчелн).
Охотникъ.
Жилъ одинъ охотникъ. Однажды онъ отправился на охо-
ту. Долго онъ бродилъ по лѣсу, искалъ дичи, но ничего не
находилъ. Уже смеркалось, когда онъ вышелъ на поляну. Не
успѣлъ онъ еще прилечь, чтобы отдохнуть, какъ видитъ между
деревьями молодого оленя, щиплющаго траву. Онъ прицѣлился
изъ ружья, выстрѣлилъ и свалилъ его съ ногъ. Осматривая
оленя, онъ нечаянно переступилъ черезъ голову его и вдругъ
сталъ дѣвицей-врасавицей. Долго она оплакивала происшедшую
съ нею перемѣну, но наконецъ успокоилась. Снявъ съ себя
оружіе, она повѣсила его на дерево и простилась съ нимъ со
слезами, говоря: „Дерево, сбереги мнѣ это оружіе такъ, какъ
свон новые побѣги!* и отправилась въ дорогу. Послѣ трех-
дневпаго пути она пришла въ одну столицу. Былъ вечеръ.
— 73
Одна старуха, выйдя подоить коровъ, увидѣла красавицу и
сказала ей: я Ты что, дитя мое, ходишь въ эту пору?
красота твоя можетъ прельстить врага, и ты сдѣлаешься жер¬
твою ночныхъ хищниковъ*. Она же, заплакавъ, просила при¬
нять ее въ домъ обѣщаясь помогать ей въ работѣ. Ста¬
руха согласилась. И вотъ, она стала помогать старухѣ во
всемъ: подметала дворъ, доила коровъ и т. п. Однажды царе¬
вичъ, проходя мимо этого дома, замѣтилъ красавицу и съ
этихъ поръ сталъ задумчивъ. Когда отецъ спросилъ его
о такой перемѣнѣ, то онъ отвѣтилъ, что воспоминаніе о кра¬
савицѣ, которая живетъ у одной старухи, не даетъ ему повоя, и
онъ успокоится только тогда, когда она сдѣлается его женою.
Царь послалъ своихъ слугъ сказать старухѣ, что сынъ его
желаетъ засватать ея дочь. Старуха обрадовалась, и царевичъ
женился на красавицѣ.
Черезъ годъ родился у нихъ сынъ, котораго назвали Мал¬
хазомъ. , Пойду и посмотрю, что сдѣлалось съ убитымъ оле¬
немъ и съ моимъ оружьемъ*, сказала мать Малхаза и тайкомъ
ушла изъ дворца. Пришедши па прежнее мѣсто, она увидѣла
все въ томъ же порядкѣ, • въ какомъ она оставила нѣсколько
лѣтъ тому назадъ. Давай перешагну черезъ спину оленя;
авось, Богъ дастъ, опять сдѣлаюсь мужчиною,—подумала мать
Малхаза. Перешагнувъ черезъ спину оленя, она вдругъ сдѣ¬
лалась кобылицею. Побѣжала она съ ржаніемъ во дворецъ;
ее схватили и отвела въ конюшшо, а царицы не нашли.
У кобылицы той родился жеребецъ такой, какого еще не бы¬
ло на всемъ земномъ шарѣ. Жестокій слуга царя взду¬
малъ, безъ вѣдома своего повелителя, прогуляться вер¬
хомъ па кобылицѣ и обидѣть ее ударомъ кнута. Кобылица
понеслась по рытвинамъ, по долинамъ и сбросила слугу. Она
не могла. удержать себя, перескочила черезъ убитаго оленя и
/
вдругъ сдѣлалась борзой собакой» Побѣжала она во дворецъ;
увидѣлъ ее Малхазъ н велѣлъ заманить въ домъ. Черезъ годъ
74
она родила щенятъ. Такимъ образомъ пропала п кобылица.
Однажды Малхазъ отправился па охоту на своемъ жеребцѣ,
вмѣстѣ со своей борзой собакой, а щенятъ оставилъ дона.
На дорогѣ вдругъ изъ куста выскочилъ заяцъ, и собака по¬
гналась за нимъ. Заяцъ направился къ тому мѣсту, гдѣ лежалъ
убитый олень. Приближаясь къ нему, заяцъ сразу свернулъ
въ сторону, а собака не удержалась, перескочила черезъ хвостъ
убитаго оленя и сдѣлалась прежнимъ охотникомъ. Снялъ
охотникъ съ дерева оружіе и пошелъ искать Малхаза. Меж¬
ду тѣмъ, Малхазъ, потерявъ изъ виду и собаку и зайца, воз¬
вращался домой и вдругъ замѣтилъ вдали теремъ. Онъ спро¬
силъ слугъ: якто живетъ въ этомъ теремѣ? “ Слуги отвѣти¬
ли, что въ этомъ теремѣ живетъ красавица-царевна; она вый¬
детъ замужъ за того, кто скажетъ ей три такихъ мысли, ко¬
торыхъ никто еще не говорилъ, которыхъ никто еще не слы¬
шалъ, которымъ нельзя вѣрить и которыя должны быть вѣр¬
ны, и что у нея есть золотой котелъ, въ которомъ золотая
вода и мясо. При первой мысли, если оиа вѣрна, появится
подъ котломъ огонь, при второй мысли закипитъ вода,
и при третьей—сварится мясо, а кто не предложитъ ца¬
ревнѣ такихъ мыслей, тому голову долой.... Малхазъ задумы¬
вается и, придя домой, говоритъ отцу, что намѣренъ посѣ¬
тить царевну, которая живетъ въ теремѣ—въ лѣсу. Царь
совѣтуетъ сыну отказаться отъ такого свиданія, но Малхазъ
не соглашается. Однажды Малхазъ вмѣстѣ со своею свитою
и борзыми собаками, верхомъ на жеребцѣ отправился къ ца¬
ревнѣ; на дорогѣ встрѣтился охотникъ, при видѣ котораго
жеребецъ началъ ржать и тянуться къ охотнику, собаки
стали визжать и лизать его. Малхазъ удивился. Разгнѣванный
упрямствомъ своего жеребца, Малхазъ велѣлъ слугамъ убить
охотника, но тотъ налъ передъ нимъ на колѣни и умолялъ
пощадить, обѣщая вывести его ивъ бѣды. Малхазъ даровалъ
ему жизнь и взялъ его съ собой. Они пришли въ теремъ;
— 75
царица встрѣтила ихъ на крыльцѣ. Насталъ часъ, когда
Малхазъ долженъ былъ сказать три ыысли. И вотъ, высту¬
пилъ впередъ охотникъ и сказалъ: „Царевичъ Малхазъ силь¬
но утомленъ отъ долгаго пути, а потому, если можно, поз¬
вольте мнѣ говорить за него мысли, которыя опъ поручилъ
мнѣ сказать.8 Получивъ позволеніе, онъ началъ такъ, указы¬
вая па царевича: „Какъ вы думаете, могъ-ли я родить его?"
При этой мысли появился огонь подъ котломъ. Онъ опять
продолжалъ: „а этого жеребца?..." вода закипѣла въ котлѣ.
„Л можно ли вѣрить тому, чтобы я былъ матерью этихъ со¬
бакъ?" При этихъ словахъ мясо въ котлѣ сварилось.
Царицу отвезли домой и сыграли свадьбу. Въ день сва¬
дьбы охотникъ скрылся. Много искали его, но не нашли.
(Записалъ воспитанникъ Закавк» учительской семинаріи Григоріи Кваліевъ).
Старинъ и мгелъ-каца *).
Жилъ старикъ со своею старухою. Однажды старивъ
отправился въ лѣсъ за дровами и встрѣтилъ тамъ мгелъ-ка¬
ца. Испугался старивъ и хотѣлъ бѣжать обратно; но тотъ
остановилъ его и сказалъ:, Я знаю, ты человѣкъ бѣдный; у
меня есть корова, которую я дамъ тебѣ; она приноситъ еже¬
мѣсячно по одному теленку и по три тунги молока ежедневно;
я дамъ ее тебѣ на три года, но съ условіемъ: по истеченіи
трехъ лѣтъ я посѣщу тебя и задамъ три вопроса; если ты
отвѣтишь на нихъ, то корова будетъ твоя, а если нѣтъ-я съ¬
ѣмъ и тебѣ, п твое семейство.8
„Пойду и посовѣтуюсь съ женою8, сказалъ старикъ. Ста¬
рикъ, дѣйствительно, отправился домой и разсказалъ женѣ о
случившемся. Жена сказала: „Соглашайся! въ эти трн года
мы будемъ сыты, а тамъ, Богъ дастъ, какъ нибудь избавимся.
Старивъ привелъ корову домой. Прошло три года. Насталъ
*) Чудо пн щѳ ца половину человѣкъ, а на половину волкъ.
— 76 —
послѣдній день; ночью приходитъ къ нимъ одинъ нищій и
просится на ночлегъ.
— „Отъ души радъ принять тебѣ, мой другъ*, сказалъ
старикъ: „ да только въ эту ночь явится къ намъ мгелъ-каца,
который съѣстъ меня, да и тебя не пощадитъ*.
— „Что же дѣлать? Гдѣ вы,—тамъ и я“, сказалъ нищій.
Они подали нищему на ужинъ все, что имѣли съѣстного, и
послѣ ужина предложили ему лечь у дверей.
Ровно въ полночь пришелъ мгелъ-каца, постучался у дверей
я прокричалъ: „старикъ, это уже двѣнадцать!*
— „Какой тамъ двѣнадцать*, отозвался нищій: „если-бы
было въ домѣ двѣнадцать братьевъ и двѣнадцать паръ быковъ,
то, вѣроятно, они распахали бы всю землю и вдоль и поперекъ,
и тогда Господь бы помогъ*.
— „Нѣтъ*, сказалъ мгелъ-каца: „я пришелъ—отвѣчай!*
— „Я тоже сейчасъ пришелъ,* сказалъ нищій.
— „Гдѣ ты былъ?*
— „На той сторонѣ моря,* отвѣчалъ нищій:„ ворону
осѣдлалъ, взвалилъ на нее тысячу пудовъ соли и самъ усѣл¬
ся на ней и такъ переправился черезъ море.*
— „Ворона—изъ птенцовъ, вѣроятно!“сказалъ мгелъ-каца.
— „Какое изъ птенцовъ! ея тѣнь покрывала цѣлый
городъ.*
— „Должно быть, маленкій городокъ?!*
— „Какой тамъ маленькій городовъ! если въ одномъ
концѣ города закричитъ оселъ, то на другомъ концѣ не слыш¬
но ничего.*
— „Вѣроятно, осленокъ?!*..
— „Какой осленокъ?! изъ его кожи и шуба-бы вышла
для человѣка, и фуражка, и лапти.*
— „Вѣроятно, маленькій человѣкъ?...*
— „Какой тамъ маленькій! если-бы на его волѣпахъ
закричалъ пѣтухъ, то онъ не услыхалъ-бы этого крика.*
77
— „Должно быть онъ былъ глухой?!...
„Какой тамъ глухой! даже своимъ чуткимъ ухомъ
онъ слышитъ, какъ на какой-нибудь возвышенности олень
щиплетъ трову“.
Мгелъ-каца умолкъ, такъ-какъ не нашелся, что ему
сказать. Тогда нищій проклялъ мгелъ-каца: „Чтобы ты сталъ
дубовымъ бревномъ, чтобы въ это бревно былъ воткнутъ то¬
поръ, и выходилъ-бы старивъ, рубилъ-бы тебя, и ты не
истощалсл-бы. “ Такѣ и случилось. Нищій этотъ былъ Іисусъ
Христосъ.
(Записалъ въ С; Хурвадоты, І’орійскаго уѣзда, :Тв<|>іис. губ., со словъ Ма»
хатадзе, воспитанникъ Закавказской учительской семинаріи Григоріи Кваліевъ).
Старикъ и глыба соли.
Жилъ одинъ бѣдный старивъ. Разъ оиъ пошелъ въ го¬
родъ, купилъ тамъ глыбу соли, взвалилъ ее себѣ на спину и
пошелъ домой. Глыба соли была тяжелая; старику трудно
было итти подъ ея тяжестью: ноги ослабѣли у него, старикъ
захотѣлъ отдохнуть въ одномъ мѣстѣ и положилъ глыбу соли
подъ голову. Старикъ сталъ роптать на свою судьбу, говоря:
„Зачѣмъ создалъ меня Богъ только для мученій и страданій?“
Бъ это время старикъ заснулъ. Во снѣ явился ему Ангелъ и
взялъ его въ рай. Ангелъ ввелъ старика въ рай и, ознако¬
мивъ его съ внутренностью рая, сказалъ: „Если такъ будешь
жить,, что никогда пи слова не скажешь, то оставлю тебя
тутъ, і а если скажешь хоть одно слово, то опять возь¬
му отсюда". Ангелъ съ этими словами оставилъ старика од¬
ного въ раю. Старикъ ходилъ л разсматривалъ рай. Разъ
овъ увидѣлъ въ раю одного * человѣка, который хотѣлъ взва¬
лить себѣі на спину цѣлую гору хвороста,' связаннаго верев¬
— 78 —
ками, но не йогъ; онъ уходилъ, приносилъ еще хворосту п
прибавлялъ къ своей ношѣ. Старикъ увидя это, не утерпѣлъ
п закричалъ ему: . Послушай, ты дуракъ что-ли? Вмѣсто то¬
го, что-бы убавить хворосту, ты еще прибавляешь!" Старивъ
тотчасъ опомнился, что нарушилъ обѣщаніе, но было уже
поздно. Онъ просиулся; подъ головою лежала та-же глыба
соли. Ангелъ явился старику и сказалъ: .Я вѣдь говорилъ
тебѣ, что если хочешь быть въ раю, пе говори ни одного
слова!" Старикъ отвѣтилъ: „ Согрѣшилъ теперь, это будетъ въ
первый и послѣдній разъ." Ангелъ опять взялъ его въ рай.
Разъ старикъ увидѣлъ въ раю костеръ и кипящій котелъ и
подошелъ въ нему поближе. Одинъ человѣкъ варилъ мясо.
Котелъ былъ полный, и сѵпъ съ мясомъ выливался изъ кот-
/ Ы
да, но человѣкъ тотъ все прибавлялъ мяса. Около стоялъ
наполненный виномъ кувшинъ. Вино отъ полноты выливалось
4
изъ кувшина, но хозяинъ опять наливалъ въ него изъ дру¬
гихъ сосудовъ. Старивъ опять не вытерпѣлъ и закричалъ:.
.Безумецъ! вынь сначала мясо, что уже сварилось, а по¬
томъ прибавляй! Зачѣмъ портишь даромъ мясо? Поступай и
съ вивомъ такъ-же, какъ я говорю*. Старикъ второй разъ
нарушилъ обѣщаніе, данное имъ Ангелу. Онъ проснулся и
увидѣлъ около себя глыбу соли. Старивъ опечалился и на¬
чалъ укорять себя: „Кто меня спрашивалъ, зачѣмъ л не
молчалъ и не остался жить въ раю на всемъ готовомъ?* Къ
нему опять явился Ангелъ и сказалъ: .Старикъ, еще
разъ, если не нарушишь обѣщанія, я возьму тебя въ рай."
Старикъ поклялся, что сдержитъ слово. Ангелъ опять взялъ
его въ рай. Теперь ужъ старивъ молчалъ, терпѣлъ и ничего
не говорилъ. Разъ старикъ, гуляя по раю, прошелъ одну до¬
лину и вступилъ въ скалистую мѣстность. Тамъ виднѣлось
множество народу. ІІо срединѣ доливы лежалъ огромпый ка¬
мень. Всѣ окружали этотъ камень и тянули въ разныя сто¬
роны: одни впередъ, другіе назадъ, третьи иаправо и на-
79
лѣво, по нибто изъ нихъ не йогъ сдвинуть камень съ
мѣста. Старикъ смотрѣлъ-смотрѣлъ на это и, наконецъ,
сказалъ: „Послушайте, сколько васъ, но никто не дога¬
дался, что камня нельзя сдвинуть, еслп всѣ вы въ разныя
стороны будете тянуть! “ Старикъ вспомнилъ свое обѣщаніе,
но было поздно. Онъ проснулся и увидѣлъ себя па томъ-же
мѣстѣ, гдѣ онъ сѣлъ отдохнуть. Глыба соли валялась тутъ
же. Старикъ опечалился, сталъ плакать. Явился Ангелъ и
сказалъ, что онъ больше не увидитъ рая. Старикъ обра¬
тился въ Апгелу, говоря: „Я больше не увижу рая, но про¬
шу объяснить мнѣ по крайней мѣрѣ слѣдующее: кто тотъ
человѣкъ, который не можетъ поднять хвороста и еще при¬
бавляетъ въ нему? или кто тотъ человѣкъ, у котораго супъ
съ мясомъ и вино вылнваются изъ сосудовъ, по мясо и впно
остаются въ томъ.же количествѣ? п, наконецъ, что означаетъ
тотъ народъ, который тянетъ камень и не можетъ сдвинуть
съ мѣста?* Ангелъ сказалъ: „Тотъ человѣкъ, который хочетъ
взвалить себѣ на спину цѣлую гору хворосту и не можетъ,
но тѣмъ не менѣе еще прибавляетъ,—воръ. Онъ восемьдесятъ
лѣтъ такъ долженъ страдать: когда онь былъ молодымъ,—во¬
ровалъ, когда сталъ уже старикомъ, и тогда не оставилъ во¬
ровства-,—онъ подъ старость долженъ былъ заниматься душе-
спасате.іьнымн дѣлами, но онъ па грѣхъ еще накладываетъ
грѣхъ. Тотъ человѣкъ, у котораго супъ съ мясомъ н вино
выливаются изъ сосудовъ,—щедрый. Оиъ никогда ни одного
прохожаго, ни одного нищаго не пропускалъ, не угостивъ его.
Богъ такъ наградилъ его за такую щедрость, что не умень¬
шается супъ съ мясомъ въ котлѣ и вино въ кувшинѣ*.—
„Тотъ камеиь что означаетъ, что всѣ его тянутъ?* спросилъ
старикъ.—„Камень этотъ означаетъ Бога*, отвѣтилъ Ангелъ,
„а тѣ, которые тянутъ его, один грузины, другіе русскіе,
третьи татары и т. д., н всѣ къ себѣ тянутъ; каждый ста¬
рается взять его, каждый свою религію хвалить, а того нн-
80
вто не думаетъ, что Богъ одинъ для всѣхъ, и что Онъ от¬
дѣльно никому не принадлежитъ6.
По окончаніи этихъ словъ Ангелъ скрылся. Старикъ ос¬
тался съ глыбою соли и съ длиннымъ путемъ впереди.
(Записалъ воспитанникъ I класса Закавказской учительской семинаріи
Михаилъ Геортадзѳ со словъ Карелидзе въ с. Гвареба, Горійскаго уѣзда, Тифлис¬
ской губ.).