словник
АНТИЧНОЇ
МІФОЛОГІЇ
2-е видання
КИЇВ НАУКОВА ДУМКА 1989

ББК 82.3@)я2
С 48
Издание посвящено мифологии древних греков и римлян. Его статьи
не только приводят мифологические имена, названия реалий и понятий
античности, но и раскрывают содержание мифов, рассказывают об
источниках их возникновения. Прослеживается связь античной культуры с
культурой современных европейских и других народов: показано влияние
греко-римской мифологии на литературу, музыку, изобразительное
искусство современности.
Для искусствоведов, филологов, историков, преподавателей и
студентов гуманитарных факультетов вузов.
Укладачі /. #. Козовик, О. Д. Пономарїв
Вступна стаття А. 0. Білецького
Відповідальний редактор Л. О, Білецький
Редакція літературознавства та мистецтвознавства
Редактор В. I. Горбик
4603020200-007
- Б32-39
М221@4)-89
ISBN 5-12-001101-2 ©Видавництво «Наукова думка», 1989

ВІД УКЛАДАЧІВ
Книжка, яку ми пропонуємо увазі читачів, має завдання орієнтувати
їх через власні імена, відповідні терміни та фразеологізми в лабіринті
вірувань давніх греків і римлян. Така орієнтація потрібна всім тим, хто
має справу з історією світової культури, з давньою, середньовічною й
сучасною літературою європейських народів, з їхнім образотворчим
мистецтвом, театром, музикою. Однак це видання не претендує на всебічне
ознайомлення з неосяжною скарбницею різноманітних міфів, легенд,
переказів античного світу про явища природи й людського суспільства. Це не
збірка міфів, а лише міфологічний словник.
Назви статей словника подано в абетковому порядку, як правило,
в однині. У множині наводяться назви статей про групи міфологічних
персонажів (Геспериди, напівбоги, Плеяди й ін.). При кожному імені й
назві є написання мовою оригіналу (грецькі, єгипетські, семітські,
сірійські та ін. слова транслітеруються латинською графікою). Форма родового
(крім називного) відмінка грецької чи латинської назви наводиться тоді,
коли поширений у нас варіант значно відрізняється від форми називного
відмінка в мові-оригіналі.
Оскільки словник присвячений античній, тобто греко-римській
міфології, в ньому розглядаються лише ті імена й назви, які є в грецьких та
римських міфах і легендах. З інших міфологій залучено імена богів, дуже
тісно пов'язаних з античними міфами (давньоєгипетська їсіда, сірійська
Атаргатіс, іранський Мітра тощо).
Про римських богів, ототожнених згодом з грецькими, в основному
розповідається в статтях, присвячених божествам грецького пантеону
(за першоосновою міфологічного сюжету). Це стосується таких богів, як
Зевс-Юпітер, Афіна-Мінерва, Арес-Марс і под. До римського імені
божества дається лише коротке посилання на грецьку назву його, що
позначається курсивом. Як виняток можна навести статті про Афродіту-Венеру.
Перша з них побудована за загальним принципом, коли подаються більш-
менш докладні відомості про походження образу, про його життя й
видозміни (сюжетні варіанти міфа, зміни в художньому втіленні образу) як
у грецькій, так і в римській міфології, про використання в літературі,
музиці, образотворчому мистецтві * та сучасне вживання образу (чи
пов'язаного з ним вислову в разі потреби). Римській Венері також присвячено
коротку статтю, в якій розповідається про первісні функції богині,
* Ці відомості містяться в кінці статей, але в деяких випадках обраний
принцип порушено в зв'язку з тим, що використання образу в літературі чи
мистецтві є водночас характеристикою трансформації поняття про божество,
свідченням зміни його функцій у часі.
З

відмінні від функцій божества грецького пантеону, та дається відсилання
до основної статті курсивним позначенням відповідного імені (Афро-
діта).
- Епітети богів, що згадуються в тексті статей, наводяться лише в
іменному покажчику (Агорайя — див. Афіна, Анадіомена — див. Афродіта).
Коли епітети набувають значення самостійного імені, то вони подаються
як стислі словникові статті-відсилання. Наприклад: КШРІДА (гр. Кур-
ris, Kypria) —- епітет Афродіти, який походить від назви острова Кіпр,
улюбленого місця перебування богині.
Якщо функції двох чи кількох міфологічних персонажів були тотожні
або коли вони виявляли себе тільки разом, то їхні імена подаються в одній
статті, де викладається міф (Авксесія і Дамія та под.). Крім того, друге
з імен стоїть на своєму місці за абеткою з коротким відсиланням (ДАМІЯ —
див. Авксесія і Дамія).
Коли той чи інший персонаж уже згадувався в якійсь із статей, то для
уникнення повторів дається стисле визначення образу з відповідним
курсивним відсиланням. Наприклад: АНТЕЯ (гр. Antaia) -— дружина ті-
рінфського царя Прета, що звела наклеп на Беллерофонта (тобто
докладніші відомості про Антею читач може знайти в статті БЕЛЛЕРОФОНТ).
Як правило, не виділяються в окремі статті слова на зразок гаруспі-
ки, епонім, ідол, німб, тотемізм, храм та ін., бо вони не є суто
міфологічними назвами, про них читач може довідатися з інших джерел
(енциклопедій, словників іншомовних слів, тлумачних словників).
Коли римське ім'я божества є тільки фонетичною або фонетико-мор-
фологічною видозміною грецького, як, приміром, Геркулес від Геракл,
Цірцея від Кірка і т. д., то воно наводиться в статті після основного.
Наприклад: АСКЛЕПІЙ (гр. Asklepios), Ескулап (лат. Aesculapius). Крім
того, друга назва без латинської форми стоїть на своєму місці за
абеткою із зазначенням, що це фонетичний варіант грецького імені, й
відповідним відсиланням до основного (курсивленням). У покажчику обидва
варіанти імені даються окремо, без взаємних відсилань. Якщо фонетичні та
фонетико-морфологічні варіанти виникли не під впливом римської
міфології, а внаслідок різних традицій у вимові того самого грецького імені, то
вони лише наводяться при основній формі в статті (наприклад: АЛКЮНА,
Альціона, Галкіона, Гальціона)тав іменному покажчику.
Нерідко той самий міфологічний персонаж має кілька імен. Вони
наводяться в статті при тому, яке вважається основним: АПОЛЛОН, ФЕБ
(гр. Apollon, Phoibos); в іменному покажчику є відсилання до основного
імені: Феб — див. Аполлон.
Наш словник поряд з інформаційними завданнями в галузі
давньогрецької та римської міфології має й іншу мету — рекомендувати всім,
хто ним користуватиметься, нормативні форми античних імен та назв.
Фонетика й морфологія як давньогрецької мови, так і латинської не можуть
бути беззастережно відтворені відповідними засобами слов'янських мов
узагалі й української зокрема. Самі засоби передачі античних імен були
різними залежно від джерел інформації. Німецький філолог Йоганн Рейх-
лін A455—1522) та нідерландський учений-гуманіст Дезідерій Еразм з
Роттердама A469—1536) запропонували два різних способи читання
давньогрецьких текстів і відповідно — вимови давньогрецьких імен та назв.
Рейхлін радив читати давньогрецькі тексти й вимовляти давньогрецькі
імена так, як читали й вимовляли їх сучасні йому греки. Звичайно, від
часів Есхіла, Софокла, Евріпіда до часу, коли жив німецький учений —
майже за дві тисячі років,— фонетика грецької мови зазнала чималих
змін. Відновити основи давньогрецької фонетики і тим самим установити
правила читання давніх текстів узявся Дезідерій Еразм. Він звернувся
до латинських текстів давніх часів, у яких зустрічалося багато грецьких
власних імен, назв і взагалі запозичених давніми римлянами слів, висло-
4

вів, зворотів, іноді навіть цілих речень. Римляни писали їх своїми
літерами і так, як чули в живій вимові. Крім латинської передачі грецьких слів,
підстави для відновлення давньогрецької вимови давали Еразмові ще й
деякі тексти, написані давніми мовами Сходу, наприклад арамейською та
коптською. В Еразмовому читанні імена богів вимовляються — Арес,
Гера, Гермес, Гефестос, Фебос, а в Рейхліновому відповідно — Аріс,
Іра, 'Ерміс, Іфестос, Фівос тощо.
У східнослов'янських мовах переважає Еразмова традиція, хоч
використовуються й елементи Рейхлінової передачі давньогрецьких слів.
Справа з нормуванням ускладнюється ще й тим, що деякі імена грецького
походження прийшли до нас у латинізованій формі (Ескулап, Гекуба,
Геркулес, Поллукс та ін.). Крім того, в спадщину від середньовічної
(переважно німецької) традиції ми дістали вимову латинського звука, позна-
чуваного літерою с перед і, є, ае, ос. як нашого ц: Цербер, Церера, Цефей,
циклоп, Цірцея (замість Кербер, Керера, Кефей, кіклоп, Кірка) та
вимову звука, позначуваного літерою s як нашого з: Медуза, Креуза, Немезіда,
Тезей (замість Медуса, Креуса, Немесіда, Тесей тощо). Загальним
правилом пристосування грецьких та римських імен до нашої морфології є
подача їх не в формі називного відмінка, а в формі непрямих відмінків
(родового, давального, знахідного), тобто в формі, близькій до основи, але з
цього правила є чимало винятків.
У нашому словнику за основу взято Еразмову традицію (як найближ-
чу до оригіналу), традицію класичної латини * та українську літературну
традицію, зокрема традицію українських перекладів творів
давньогрецької та римської літератур. Відповідно до цього основними варіантами в
словнику є форми Алкатой, Алтея, лапіти, амбросія, Аретуса, Асія, Сісіф,
Атамант, Гіакінт, Егіст, Керера, Левкотея, Пітон, Тесей, Тісба, Тоант.
Форми амброзія (амзросія), Аретуза, Азія, Сізіф, Афамант, Гіацинт
(Іакінф), Егісф, Церера, Левкофея, Піфон, Тезей, Фоант, що більш-менш
поширені в українській літературній традиції, подаються як фонетичні
варіанти. Основним варіантом імені (при наявності кількох) обирається:
а) найпоширеніший в українській літературній традиції (Амальтея, Полі-
гімнія, Тіндарей); б) грецька (коли йдеться про героїв грецьких міфів)
форма (Асклепій, Гекаба, Геракл, Лето, Полідевк). Після основної форми
наводяться фонетичні та фонетико-морфологічні варіанти, зокрема
латинські (Амалфея, Полімнія, Тіндар, Ескулап, Гекуба, Геркулес, Латона,
Поллукс). Закінчення грецьких і латинських імен чоловічого роду—
os, es, us та ін., як правило, не зберігаються: Асклепій, Геракл,
Гіменей, Меркурій (nop. гр. Asklepios, Herakles, Hymenaios, лат. Mercu-
rius). У залежності від поширеності вживання в українській мові
відповідне ім'я з закінченням наводиться як основне (КРОНОС, Крон) або як
варіант (ПЛ, Г і л а с).
•*• ч* Нечисленні відступи від цього правила (Афіна, Фіви, КорІнф, Медуза,
піфія) пояснюються тим, що ці імена й назви усталилися в українській мові
саме в такій формі.

МІФОЛОГІЯ І МІФИ АНТИЧНОГО СВІТУ
Фантастичні й напівфантастичні оповідання передують тому, що можна
назвати історією. По-грецькому historia — це розпитування, дослідження,
розвідування, оповідання про події» розповідь, історія (в сучасному
розумінні) і, взагалі, наука, знання.
Фантастичні оповідання про виникнення світу, народження богів,
появу людей на землі, про початки культури — вміння використовувати
і добувати вогонь, про стосунки людей і тварин, про всякі чудеса, про все
«надприродне» — це міфи, що в своїй сукупності складають міфологію.
Коли йдеться про первісний, донауковий світогляд далеких предків
сучасного людства, то цей світогляд можна назвати «міфологічним». Між
поетичним і міфологічним світосприйманням багато спільного. Для обох є
характерними метафори. Проте, якщо в поезії метафора — це просто вияв
образного мислення, зближення явищ за якимись їхніми ознаками, в
міфології схожі явища не зближуються, а ототожнюються. Серед ночі на
безхмарному небі чітко вимальовується Молочний, або Чумацький шлях.
Уже в самих наших назвах виявляється метафора.
• Давньогрецький міф пояснює: коли в Алкмени, жінки тірінфського
владаря Амфітріона, народилися близнята — Іфікл від Амфітріона і Ге-
ракл від самого Зевса,— Гера, божественна Зевсова дружина, хотіла
нагодувати своїм молоком дітей Алкмени, але, довідавшись про зраду
свого чоловіка, відірвала маленького Геракла від грудей і її молоко потекло
небом з Олімпу на землю. Це було виникнення Молочного шляху
(по-грецькому галаксіас, а звідси і назва Галактика). Якщо райдугу (веселку)
можна порівняти з мостом, що сполучає небо і землю, то в міфі вона стає
справжнім мостом. Якщо її порівнюють із змієм, то в міфі вона — справжній
змій. У давніх греків веселка, сполучаючи небо — країну богів — із
землею — країною людей,— була вісницею богів Ірідою. Морські хвилі не
просто уподібнюються живим істотам, а стають морськими божествами —
нереїдами, дочками одного з богів моря — Нерея, або океанідами, дочками
іншого морського бога — Океана (за уявленням давніх греків, Океан —
це велика ріка, що обтікає всю землю, весь суходіл).
Звідки походять живі істоти? Птахи вилуплюються з яєць... У
первісних людей з'являється думка: все живе — з яйця. Мабуть, і весь
усесвіт — з початкового яйця? В багатьох космогонічних міфах саме так
розповідається про початок світу. У прихильників релігії Орфея (орфіків)
існував міф про народження з світового яйця, яке плавало в морі, творця
світу Фанеса, що сяяв, як сонце. Треба зауважити, що всі нам відомі
етноси мали міфи про початок світу, про його виникнення, про його,
сказати б, народження, але далеко не всі мають міфи про можливий кінець
світу, про якусь кінцеву катастрофу. Є такі міфи в давніх германців,
у давніх ацтеків, у давніх індійців, є в християнській релігії
(«страшний суд»).

У давніх греків і римлян таких міфів не було, хоч існували міфи про
світові катастрофи («катаклізм», або «всесвітній потоп»), У більшості
космогонічних міфів — міфів про виникнення світу — цей процес
уявляється в такому порядку: спершу був «Хаос» («світова безодня»), де не
існувало жодного ладу, згодом утворилися небо і земля («суходіл», на відміну
від первісного всесвітнього моря), після цього — сонце («світло»), місяць
і зорі, після них— рослини і тварини, нарешті перші люди («прапрапред-
ки»)і'все, що створили люди, їхня матеріальна культура.
В грецькій міфології космогонія пов'язується з теогонією, з міфом
про народження чи походження богів та інших надприродних істот. Так,
у найдавнішому міфологічному творі, в «Теогонії» Гесіода, розповідається
про те, що насамперед виник Хаос (щось протилежне до світового ладу —
до Космосу), який, не маючи певної форми, посідав властивості живої
істоти. Водночас із ним виникла Гея—уособлення землі, богиня-Земля,
фундамент майбутнього космосу, а всередині Геї утворюється
порожнява передвічного мороку — Тартар. Разом із ними з'являється Ерос, «най-
прекрасніший із безсмертних богів, який звільняє від смутку всіх богів
і всіх людей», а крім того, «перемагає в грудях і розум, і розсудливу раду».
Його поява необхідна для перетворення передвічного Хаосу на Космос,
світовий лад, для запровадження гармонії в ще безладному світі. Ерос
поділяє стихії на чоловічі та жіночі, запалює їх коханням одну до одної»
Виникає кохання як запорука життєдайної творчості світових стихій.
Первісний Хаос дає початок Ерєбові і Нікті (уособлення ночі, богині
ночі). Ереб і Нікта — стихії темряви, які виникли до появи Світла,
мусять відступити перед ним. Від шлюбу Ереба і Нікти народжуються Ефір
(по-грецькому Айтер, чисте горішнє повітря, що здіймається над Аером,
туманним долішнім повітрям, змішаним із випарами води й землі) та Ге-
мера (уособлення дня, денного світла). Могутня Гея народила Урана
(Уранос— по-грецькому небо, а в міфі — бог неба), який став її
чоловіком. Слід зазначити, що внаслідок антропоморфного сприйняття явищ
природи в міфотворчу епоху розвитку людського суспільства їх уявляли собі
як живі істоти, здатні народжувати нащадків, і водночас як власне
природні явища без якостей живих істот. Узявши це до уваги, можна зрозуміти,
чому, згідно з Гесіодом, Гея народжує «високі гори», «безплідне море»—
Понт. їх вона родила «без бажаної любові». А згодом від Урана у Геї
з'являється Океан. Від Геї та Урана народилися також титани — старше
покоління богів, шість братів і шість сестер (згаданий Океан, а також Кро-
нос, Кей, Крій, Япет, Гіперіон, Тейя, Рея,Феміда, Мнемосіна, Феба, Тетія).
Крім титанів, вони дали життя кіклопам (див. Apr, Бронт, Стероп),
однооким ковалям, що викували для Зевса «громи та блискавки», і сторуким
велетам гекатонхейрам.
Батько Уран не був задоволений із народження таких дітей, як кікло-
пи й гекатонхейри, що своєю незмірною силою загрожували позбавити
його влади над світом (у «Міфологічній бібліотеці» Аполлодора: «Уран
перший почав володарювати над усім світом»), і як в'язницю для них
використав лоно своєї дружини Геї — похмуре підземелля Тартар. Гея
страждала від цього і, побоюючись народження ще жахливіших потвор від свого
чоловіка, замислила позбавити його верховної влади й унеможливити йому
надалі продовжувати свій рід. Вона озброїла свого сина титана Кроноса
залізним серпом, щоб той оскопив батька. Навіть і в цьому виявляється
подвійна натура давнього божества: з одного боку, це обожнюване небо, а з
другого —- це цілком антропоморфна постать. Від відтятої частини
Уранового тіла, що впала в море, народилися еринії -— богині, які карають
убивць, велетні іззміями замість ніг— гіганти і «малійські» (меліа — по-
грецькому ясен) німфи, а з піни, що утворилася в морі біля південного
''узбережжя острова Кіпр, вийшла прекрасна богиня Афродіта (KN
7

Ніхто не заперечує схожості міфічних сюжетів античного світу з
міфічними сюжетами інших епох та інших народів. Проте відомі нам ще з
дитячих років міфи давніх греків і давніх римлян значно відрізняються від
міфів аборигенів Австралії, племен Нової Гвінеї, зулусів Південної
Африки^ індіанців Бразілії та Британської Колумбії, інуїтів Гренландії й
маорійців Нової Зеландії. Різниця між давньогрецькими й римськими
міфами та міфами названих племен, очевидно, пояснюється не лише
географічним фактором. Свого часу Карл Маркс звернув увагу на цю різницю:
«Передумовою грецького мистецтва є грецька міфологія, тобто природа і
самі суспільні форми, вже перероблені несвідомо-художнім способом
народною фантазією. Це його матеріал. Але не всяка міфологія, тобто не
всяка несвідомо-художня переробка природи (тут під природою розуміється
все предметне, отже, включаючи і суспільство). Єгипетська міфологія
ніколи не могла б бути грунтом або материнським лоном грецького мистецтва.
Але, в усякому разі, якась міфологія. Отже, зовсім не такий розвиток
суспільства, який виключає всяке міфологічне ставлення до природи,
всяке міфологізування природи, який, таким чином вимагає від художника
незалежної від міфології фантазії». А перед тим сказано: «Відомо, що
грецька міфологія становила не тільки арсенал грецького мистецтва, але і його
грунт». х
Навіть і для сучасної культури європейських народів антична греко-
римська міфологія є певною культурологічною нормою. Це саме
підкреслив Карл Маркс щодо грецького мистецтва та епосу: «... вони все ще дають
нам художню насолоду і в певному розумінні є нормою і недосяжним
зразком». 2 За його ж словами: «Бувають невиховані діти і по-старечому
розумні діти. Багато з стародавніх народів належить до цієї категорії.
Нормальними дітьми були греки. Принадність, яку має для нас їх мистецтво,
не стоїть у суперечності з тим нерозвинутим суспільним ступенем, на
якому воно виросло». 3
Антична міфологія є певним еталоном для порівння з міфологіями
інших племен і народів. У грецьких міфах є пережитки сивої давнини:
відгуки ритуального людожерства (канібалізму), мотиви кровозмісних
зв'язків (інцестів), розповіді про вбивства дітьми батьків і батьками дітей,
братовбивчі поєдинки, ворожнечу родів, криваві війни племен, людські
жертвопринесення, про гомосексуалізм, ритуальне скотолозтво тощо. Але
всі ці прослідки епохи первісної дикості засуджуються творцями міфів,
які керуються гуманною мораллю. Незаперечні заслуги давніх греків
перед культурою європейських, а якоюсь мірою і всіх інших народів
сучасного світу.
Іноді доводиться читати й чути розмови про «грецьке чудо». Звичайно,
не слід забувати, що воно стало можливим унаслідок існування
культурних зв'язків так званих мінойських племен давнього Кріту, протоахеиців
або мікенців, а згодом пізніших грецьких племен із Єгиптом, Малою Азією,
Близьким Сходом, Месопотамією. Без сумніву, і саме розташування
«грецького світу» на півдні Балканського півострова, на західному узбережжі
Малої Азії і на островах Егейського й Іонічного морів, на стику
континентів Європи, Азії й Африки сприяло розвиткові культурних зв'язків і
створенню власної, досить оригінальної, культури, в якій
концентрувалися досягнення сусідів і попередників. Фрідріх Енгельс у «Діалектиці
природи» писав про різноманітні досягнення «того маленького народу,
універсальна обдарованість і діяльність якого забезпечили йому в
історії розвитку людства місце, на яке не може претендувати жоден інший
народ». 4
в Маркс К., Енгельс Ф. Твори.— Т. 12.— С. 693.
2 Там же.
' 9 Там же.— С. 694.
* Там же,- Т, 20,— С, 347.
8

Давньогрецьке слово mythos, як можна довідатися з словника, було
досить багатозначним. За своїм змістом воно приблизно відповідало
нашим словам — мова, промова, слово, розмова, рада, вказівка, суть
обговорення, задум, вислів, прислів'я, чутка, звістка, повідомлення,
розповідь оповідання, переказ, казка, байка, сюжет, фабула і міф у нашому
його розумінні. Воно мало в грецькій мові багато дериватів— похідних
слів, серед яких було і mythologia — виклад міфа, переказ, бесіда і
міфологія в сучасному розумінні, тобто сукупність міфів якогось народу і
наука завданням якої є вивчення міфів. Якщо міфи складалися на
світанку людської культури, то науку про міфи, перші спроби тлумачення міфів,
можна знайти на початку давньогрецької філософії. Нам небагато
залишається сказати про міфи і міфологію взагалі після появи прекрасного щодо
оформлення й наукової інтерпретації міфологічних проблем видання «Ми-
фьі народов мира. Знциклопедия» (Т. 1, А.— К.— М., 1980; Т. 2, Л.—
Я М 1982) з вступною статтею «Мифология» (Токарев С. О., Меле-
тинський Є. М.; 2-е вид.-1987; 1988).
Як було вже сказано вище, найбільше значення для світової культури,
і зокрема для культури європейських народів, мали численні міфи давніх
греків, збережені і доповнені давніми римлянами, що дає нам право
казати про міфи античного світу, про греко-римську міфологію. Мотиви цих
міфів відображено не лише в античному словесному та образотворчому
мистецтві, а і в мистецтві сучасних народів, зокрема й в українському
мистецтві. Міфічні ймена й назви ми знаходимо в термінології багатьох наук:
у біології, зоології, ботаніці, палеонтології, астрономії. Натяки на
античні міфи зустрічаємо в наших щоденних розмовах. Ми згадуємо про подвиги
Геракла, Авгіеві стайні, троянського коня, Ахіллесову п'яту, голову
Медузи, про силу Антея, вогонь Прометея, Аріаднину нитку, про бочки
Данаїд, Танталові муки, Сісіфову працю, про олімпійський спокій,
яблуко розбрату, Еросові стріли, самозакоханого Наркіса, про драконові
зуби, золоте руно, про чоловічу красу Аполлона чи про жіночу вроду Аф-
родіти, про морського бога Посейдона та лютого бога війни Ареса, про
титанів і гігантів.
Тут ми не маємо наміру розповідати історію релігій на різних стадіях
розвитку людства. Слід тільки зауважити, що так звані язичницькі
релігії, як давньогрецька, римська, давньоіндійські (індуїзм, брахманізм),
характеризуються визнанням багатьох богів із певною ієрархією —
шануються і першорядні і другорядні боги. Це так званий політеїзм —
багатобожжя. Іудаїзм (іудейська релігія), християнство та іслам уважаються
за релігії з одним богом — Ягве (Єгова), троїчний бог (Отець, Син і
Святий Дух) І Аллах. Це так званий монотеїзм — єдинобожжя. Проте
насправді в цих монотеїстичних релігіях поряд з одним, головним богом
шануються і підпорядковані йому божества: в іудеїв — праотці,
пророки; в християн — діва Марія, святі, ангели; в мусульман—святі,
пророки, Мухаммед.
Усі релігії, будучи ідеологічною зброєю панівних класів, виявляють
велику стійкість у класових суспільствах.
^ Образотворчі мистецтва давніх народів послідовно відбили тотемізм
із його трансформаціями. На найдавнішій стадії розвитку божества
виступають в образах тварин. Так, у стародавньому Єгипті бог Хнум був
бараном, богиня Хатхор — коровою, богиня Баст—кішкою, бог Анубіс —
шакалом, бог Тот— павіаном або птахом Ібісом, бог Гор — соколом, бог
Хонсу — яструбом, бог Геб — гусаком, богиня Мута —¦ грифом, бог Се-
бек — крокодилом. На наступній стадії розвитку всі вони зображувалися
лише з головами названих тварин, але з людськими тілами. В даньогрець-
кому мистецтві боги виступають уже у вигляді ідеалізованих людей і
тільки іноді зберігають при собі зображення тварин як атрибути: біля Зевеа
можна побачити орла, біля Афіни — сову, біля Асклепія — змію, біля
9

Афродіти — голубку, біля Артеміди -— лань. Ці атрибути — лише натяки
на їхнє тваринне походження5.
Можливо, що до таких прослідкових атрибутів у християнській
іконографії належать зображення при фігурах євангелістів: біля Марка —
лев, біля Луки — телець, біля Іоанна — орел, біля Матвія — людоптах
(ангел). Фантазія первісних людей створила також своєрідні образи, в
яких окремі частини реальних істот сполучаються в цілком довільний, із
нашого погляду, спосіб. Ці фантастичні сполучення знайшли
відображення в міфах і в образотворчому мистецтві. В греків до таких комбінованих
фігур належали кентаври — людоконі, Пегас — птахокінь (крилатий
кінь), химера — сполука тіл лева, кози і змії, сирена — птахожінка,
тритон — рибочоловік, сфінкс (сфінга) — левиця з жіночою головою,
сатири — людські істоти з ознаками тварин.
У міфологічній космогонії існують дві версії: або всесвіт виникає з
якогось стихійного хаосу — сам собою, спонтанно (звідси— спонтанізм),
або його^ створює якась надприродна істота — творець, креатор (звідси
креаціонізм). У найдавніших грецьких міфах переважає ідея спонтанізму,
але в пізніших міфах, що їх викладають філософи, є натяки на креаціонізм
(зокрема в орфічній релігії). В Гесіода обидві версії поєднуються в такий
спосіб: світ виникає з передвічного хаосу, а бог кохання Ерос, сказати б,
пускає в хід механізм творіння — дальший розвиток світу. Не
зупинятимемося тут на викладі теогоиічних міфів у Гесіодовій «Теогонії», на
боротьбі олімпійських богів на чолі з Зевсом проти титанів (титаномахія), на
їхній боротьбі проти гігантів (гігантомахія), на славних подвигах
напівбогів — героїв, таких як Геракл, Персей. Звернемо увагу на міфи про
появу на світі смертних істот, зокрема людей. Це так звані антропогонічні
міфи. В них переважає креаціоністська версія. Після виникнення, або
створення світу, після народження богів і всіляких надприродних істот
хтось із богів приступає до створення або виліплювання з глини людей як
своєрідних рабів, що мусять обслуговувати богів, приносити їм жертви,
будувати для шанування їх храми і ставити їхні статуї (ідоли). У єгиптян
людей виліплює бараноголовий бог Хнум, в іудеїв Адама і Єву творить сам
Ягве, у греків — син титана Япета Прометей — «найблагородніший
святий і мученик у філософському календарі» (Карл Маркс).
Взаємини безсмертних богів і смертних людей у міфах не завжди
бувають миролюбними. Звичайно, боячись усемогутніх богів, смертні
стараються власкавлювати їх усіма приступними їм засобами, навіть людськими
жертвами. Мікенський володар Агамемнон погоджується принести в
жертву богині Артеміді свою дочку Іфігенію. З іншого боку, самі боги,
побоюючись невпинного розмноження людського роду, який стає сильним своєю
чисельністю і засвоєнням основ культури, прагнуть або обмежити його, або
навіть і зовсім знищити, посилаючись на те, що люди нібито не досить
ревно шанують богів. Із незадоволення богів людьми виникають міфи про
світові катастрофи, про всесвітній потоп (катаклізм), або навіть
есхатологічні міфи, міфи про кінець світу. Про всесвітній потоп ідеться в
месопотамських міфах (шумерських і аккадійських), у біблійному міфі, в індійських
(Індуїстських) міфах. Проте не все людство зникає внаслідок катаклізму.
В давньогрецькому міфі від потопу рятується тільки одне подружжя —
Девкаліон и Пірра. Вони стають родоначальниками всіх «післяпотопних»
людей.
і- Міфи про перших людей пов'язуються з так званими генеалогічними
міфами. Зв'язковою ланкою між богами і людьми були герої: спершу
вони — прямі нащадки богів, а згодом за героїв уважали заслужених за
життя людей, яких «героїзували» після їхньої смерті. Аристократичні
б Докладно про це див.: Кагарова Е. Г. Культ фетишей, растений и жи-
вотньїх в древней Греции.— Спб„ 1913.— С. 326.
10

гюди охоче виводили свою генеалогію від богів і героїв. Так, римський
під Юліїв за переконанням його членів, походив від самої богині Венери.
До цього роду зараховував себе і Гай Юлій Цезар (Кесар, Кайсар). Спар-
тїати (лакедемоняни) вважали своїм міфічним предком героя Геракла.
Аргосці виводили свій рід від героя Персея. Афіняни називали своїм
родоначальником героя Тесея. Предок-герой був також засновником давніх
міст Римляни вважали засновником свого міста Марсового сина Ромула.
Такий міфічний засновник називався в греків ойкістом. Від назв міст
виводили імена їхніх міфічних засновників — епонімів. Так, епонімом міста
Аргоса був міфічний Аргос, а міста Бізантіон (Візантія) — міфічний Бі-
зант і т. д. .
Із шануванням міфічних предків пов язується культ історичних
предків _ прогонолатрія. Ойкістичні, героїчні, евергетичні міфи
наближуються до власне історичних міфів, в основі яких лежать історичні події
або певне історичне ядро. Наприклад, міф про повернення Гераклідів,
нащадків міфічного Геракла, на Пелопоннес відбиває історичну подію —
переселення дорійських племен із півночі на південь Балканського
півострова наприкінці другого тисячоліття до н. є., міф про облогу ахейцями Трої
та її здобуття підтверджується археологічними дослідженнями на
малоазійському березі Дарданелльскої протоки (Геллеспонту), де було відкрито
руїни давнього міста. Міф про переселення мешканців Аркадії в Латіум
на чолі з Евандром має підтвердження почасти в археологічному, а більше
в мовному матеріалі — в лексичних запозиченнях у латинській мові з
протоахейської (або мікенської) мови, згідно з дослідженнями Еміліо
Перуцці та інших учених. Нарешті, і міф про переселення троянського
героя Енея в Латіум пов'язується з міграцією етрусків зі сходу на захід,
на Апеннінський півострів.
Вище вже було сказано про нерозривний зв'язок релігії з міфологією.
Відомо, що певні дії часто викликають протидії. Отже, чи не було в міфах
якихось проявів стихійного атеїзму, проявів, звичайно, приглушених
релігійною мораллю. Можливо, що до цих проявів слід віднести так звані
гібристичні міфи. В них виявляється, що не всі смертні поводилися як
покірні слуги богів. Дехто з смертних наважувався ображати
безсмертних. Це була з погляду богів невибачальна «гібрис» — непокора, надмірна
пиха, зневага до небожителів. Про цю зневагу йдеться в міфах про Тан-
тала, про Іксіона, про Тітія, про Сісіфа, про Ніобу, про Арахну, про
сатира Марсія. Таких міфів порівняно небагато. Якоюсь мірою до них
можна було б віднести і протест проти жорстокості олімпійських богів тита-
ніда Прометея — оборонця людей. Усі, хто виявляв гібрис, були
жорстоко покарані після смерті. Викрадення вогню всупереч волі богів—це
також гібрис, але Прометей не людина, а безсмертний, хоч і його може
покарати Зевс, над яким, у свою чергу, стоїть невблаганна Мойра —
божество долі людей і богів, і сам Зевс не знає своєї долі, побоюється
втратити верховну владу, як колись її втратили старші боги — Уран і
Кронос.
Як уже сказано, міфологія давніх народів пов'язана з релігією, а
релігія завжди пов'язувалася з магією, манізмом, фетишизмом, анімізмом,
тотемізмом, із різними табу (заборонами). Отже, насамперед з'ясуймо ці
терміни. Почнемо з магії. Суть магії полягає в наївній вірі первісних
людей у можливість із допомогою певних дій, обрядів, церемоній, словесних
формул-заклинань, замов, примов тощо впливати на навколишню дійсність.
Саме слово «магія» іранського походження і за змістом відповідає нашим
словам «чаклунство», «чарівництво». Через незнання справжніх законів
природи і невміння користуватися ними первісні люди намагалися
досягти бажаної мети шляхом використання уявлюваної «магічної сили».
Залежно вЦ призначення магічних процедур розрізнюють такі види магії:
чорну мапю — її мета завдати шкоди комусь, білу магію — її мета допо-
11

могти комусь, любовну магію — її мета привернути або відвернути
кохання, лікувальну магію— «шаманське» лікування хвороб, господарську
магію — забезпечення врожаю або успіхів у полюванні і, нарешті,
словесну (вербальну) магію. Певні елементи магії наявні в обрядах, ритуалах,
культах усіх релігій. У давніх міфах часто йдеться про магію і магів. Тут
не можна не згадати про Медею з міфа про аргонавтів і про Кірку (Цірцею)
з «Одіссеї».
Крім магії, в міфах простежується віра в «ману» (манізм). «Мана» в
первісних племен Океанії — це назва «надприродної сили», що її носіями
можуть бути окремі люди, тварини, рослини, різні речі в природі. Ця сила
могла бути, на думку первісних людей, причиною успіхів її носіїв у
досягненні тієї чи іншої мети. її нібито можна було передати чи позичити.
Канібал, який поїдав м'ясо вбитого ворога, вірив у те, що цим він може
успадкувати його силу, мужність, відвагу та інші позитивні якості. Орел, який
дзьобав Прометееву печінку, не просто мучив його, а набував Прометеє-
вої мудрості, адже Зевсів орел — це не просто атрибут Зевса, а й сам Зевс.
До манізму близький фетишизм. Цей термін утворено від
португальського слова «фейтісу» — приблизно те саме, що й «талісман», «амулет».
Фетишами могли бути різні речі, ідоли, ікони, реліквії, яким
приписувалася надприродна сила, щось подібне до «мани». Коли в «Іліаді» ахейці
не могли здобути Трої, то причиною цього були не стільки міцні мури
міста, скільки наявність у троянців потужного фетиша — Палладія, тобто
статуї Афіни Паллади, що обороняла місто.
Характерним для первісного суспільства був так званий анімізм.
Цей термін утворено від латинських слів anima — «душа» і animus — «дух».
Для первісних людей усі явища природи, всі речі навколишнього світу
здавалися одушевленими, живими. Це було пов'язано з нерозумінням
різниці між живою і неживою природою. Анімізм — це також віра в
існування душ і духів. У давнину існувало уявлення, ніби душа — якась
життєва сила — могла відокремлюватися від тіла, наприклад, коли
людина спить і бачить сни або коли людина вмирає, а її душа продовжує жити.
Англійський етнограф Едвард Бернетт Тайлор A832—1917) одним із
перших дослідив прояви анімізму в первісних суспільствах, але назвав
його «мінімумом релігії». Правильніше визначив це явище Г. В. Плеханов
A856—1918), як необхідний елемент кожної релігії. 6
У давньогрецьких міфах кожна річка має свого річкового бога. Коли
в «Іліаді» розлючений Ахіллес захаращує трупами троянців річку Ска-
мандр, то обурений річковий бог заливає своїми водами ахейського героя,
який змушений був тікати від повені. Одіссей, відвідавши «царство тіней»,
розмовляє з душами (або тінями) вбитих на війні ахейських героїв. Можна
сказати, що анімізм у його найширшому розумінні— це необхідний
елемент багатьох міфів.
У міфах узагалі, й зокрема в античних, можна знайти численні
пережитки тотемізму. Цей термін утворено від уживаного в алгонкінських
мовах Північної Америки виразу «ототеман» (Оджібве) або «ототема» (Крі),
що означає «його рід» або «його рідня». Суть тотемізму полягає у визнанні
існування зв'язків певних людських колективів — етнічних груп, кланів,
родів — із природними явищами, фактами об'єктивної дійсності,
переважно з тваринами і рослинами. Тотем — це міфічний предок і покровитель
етнічної групи чи роду. Віра в існування таких міфічних зв'язків у
різних тубільців Океанії, Америки, Австралії стала відомою етнографам ще
у 18 ст., але найбільшу увагу вона привернула до себе після публікації
«Золотої гілки» (перше видання в 1890 р.) Джеймса Джорджа Фрейзера
A854—1941). Тотемізм можна вважати однією з найдавніших і найпримі-
тивніших форм релігії. Він також був основою, на якій розвивалися най-
* Плеханов Г. В. О религии и церкви.— М., 1957.— С. 290&
12

лавніші міфи. Тотемізм відбивав у фантастичних формах умови життя
людей що займалися полюванням на диких тварин і збиранням рослин. Ок-
пемі важливі для них тварини й рослини здавалися їм родоначальниками-
ппапредками. Із тотемізмом пов'язані різні заборони — табу
(полінезійське слово), додержання яких було безвинятковим для тотемістичної групи,
і їхнє порушення суворо каралося. ^ ^ і
Ставлення до «тотемного об'єкта» було подвійним: або він цілком
виключався з раціону харчування, або, навпаки, дозволялося його
поїдання для набуття відповідних властивостей. Тотемізм, що яскраво
виявляється в міфах, переказах, казках і байках багатьох племен світу, має
лише деякі прослідки в давньогрецьких міфах. Бугай, очевидно, був тотемом
панівного племені на мінойському Кріті. Цілком можливо, що «Міносів
бик» _ Мінотавр був тотемістичним образом у міфі про Тесея й Аріадну,
Як уже було сказано, кожна релігія має свої міфи. Саме слово релі
гія religio — латинського походження і первісно означало «культ»
тобто шанування когось або чогось. Класики марксизму визначили релі
гію як одну з форм суспільної свідомості, перекручене фантастичне
відбиття В СВІДОМОСТІ ЛЮДеЙ ПрИрОДНИХ І СУСПІЛЬНИХ СИЛ, ЩО ПануЮТЬ Над НИ;
ми, відбиття, що при ньому «земні сили набирають форми неземних». '
Сюжети міфів — дуже різноманітні залежно від географічних, істо
ричних, соціально-економічних умов, у яких вони складалися. Навряд
чи можна дати чітку класифікацію міфів народів світу, в тому числі й
античних міфів за їхніми основними мотивами й компонентами. По-перше,
той самий міф часто має кілька мотивів і відповідно кілька складників.
Так, міф, присвячений Прометеєві — благодійникові людства, в
основному треба визначити як міф про культурного героя (евергета), але він має
кілька мотивів: створення людей (антропогонія), викрадення для них
вогню, навчання їх усіх ремесел, мистецтв, наук, обдурення богів під час
жертвоприношення в Метоні («гібристичний мотив»), покарання за
викрадення вогню і прихильність до людей, пророкування Зевсові і, нарешті,
замирення з ним (мотив угоди або договору). По-друге, простежується
наявність у різних джерелах кількох варіантів того самого міфа. Наприклад,
відомо три різних варіанти міфа про загибель Дедалового сина їкара.
В найпоширенішому з них І кар, пролІтаючи разом із батьком над морем,
наблизився до сонця, і віск, що ним було скріплено крила, розтопився,
крила розпалися, Ікар упав у море і втопився. В другому варіанті Ікар
не літав над морем, тікаючи від Міноса, а відплив човном з вітрилом, але,
не вміючи керувати таким човном, упав у море й загинув. У третьому
варіанті він наблизився до острова Ікарії, що був названий його ім'ям,
та, невдало стрибнувши з човна на берег, упав у воду й утопився.
По-третє, той самий мотив зустрічається в різних міфах. Так, мотив
непереможності міфічного персонажа, доки він торкається рідної землі,
повторюється в міфах про Антея і Геракла та про гіганта Алкіонея, якого не
могли перемогти Афіна й Геракл на його рідній землі — півострові
Паллені.
Треба зауважити, що в різних народів світу, навіть таких, що ніколи
в своїй історії не контактували, можна знайти схожі міфи. Передусім це
пояснюється тим, що схожі міфи виникали на однакових стадіях розвитку
первісних суспільств, а тому й сприймання явищ об'єктивної дійсності і
міфологічна інтерпретація їх були схожими в різних племен. Так, у
багатьох мешканців різних країн ми знаходимо образ так званого культурного
героя, або евергета, тобто вчителя і покровителя, як у грецькому міфі
про Прометея. Він приносить людям небесний вогонь — стимул розвитку
культури. У греків і народів Кавказу — це напівбог або надлюдина.
В аборигенів Австралії і тубільців Америки — це тварини: водяний щур,
9 Маркс Д., Енгельс Ф. Твори,— Т. 20.— С. 309
13

койот, лань, бобер, лисиця, кролик, крук, дрізд, сокіл. Ці тварини"
можуть бути й тотемічними предками.
Герої-евергети б'ються з страшними потворами, що загрожують
існуванню людей, і перемагають цих чудовиськ: Геракл знищує Лернейську
гідру, Персей — морського дракона, Беллерофонт — Химеру. Міфи про
всякі страхіття становлять так званий тератологічний цикл, характерний
для міфологій усіх племен і народів. Міфічним героям, щоб подолати всіх
цих змієподібних, стоголових, вогнедишних чудовиськ, потрібна була
незвичайна, надприродна, фантастична сила — «мана» і допомога магії.
Ця «мана», успадкована Гераклом від його безсмертного батька, верховного
володаря олімпійських богів, допомогла йому здійснити підступні
доручення Еврістея, славнозвісні дванадцять подвигів. Без магічної допомоги
колхідської чаклунки Медеї проводир аргонавтів Ясон не спромігся б
здобути знаменитого золотого руна.
Первісні манізм і магізм знайшли відображення в міфах усіх народів
світу. Магічне уявлення про «надприродне», про можливість спілкуватися
з ним, просити його допомоги і навіть впливати на нього магічними
засобами щільно пов'язується з уявленням про «чудесне», про чудеса. В нашому
теперішньому уявленні «чудо» — це щось несподіване, непередбачене.
В уявленні первісних людей «чудо» — це щось надприродне, незвичайне,
таке, що виходить за межі дійсності, не трапляється в повсякденному
житті людей. Отже, в міфах не можна відокремити чудесного від
надприродного. В міфах чудеса часто виявляються в різноманітних
перетвореннях, метаморфозах, раптових змінах зовнішньої форми людей та богів.
Наприклад, перетворення людей на тварин і рослини якоюсь мірою
відбивають первісні тотемістичні уявлення. В римській літературі
своєрідним підручником міфічних і тим самим чудесних перетворень стали
знамениті «Метаморфози» П. Овідія Назона D3 р. до н. є.— 17 р. н, є.). Цей твір
складається з 250 окремих невеликих поем — переказів давніх міфів
переважно про перетворення богів і людей на звірів і птахів, на рослини,
скелі, річки, сузір'я тощо. В більшості метаморфоз у міфах ідеться саме
про чудесні перетворення людей чи людиноподібних істот, але € рідкісні
винятки з такої послідовності: в міфі про всесвітній потоп каміння стає
людьми, які заселяють землю, а в міфі про Еака мурашки на острові Егі-
ні стають людьми-мірмідонянами. До нечисленних міфів про перетворення
неживих речей на людей належить також міф про кіпрського володаря
Пігмаліона, який закохався в статую прекрасної жінки (німфи Галатеї) і
вблагав богиню Афродіту зробити її справжньою, живою жінкою. Ім'ям
Пігмаліона відомий англо-ірландський драматург Джордж Бернард Шоу
A856—1950) назвав одну з своїх найпопулярніших п'єс.
В Овідієвих «Метаїморфозах» на рослину перетворюється юнак Нар-
кіс (квітка нарцис). Пірам і Тісба (їхня історія схожа на історію Шекспі-
рових Ромео і Джульєтти) стають шовковичними деревами, німфа Дафна
обертається на лаврове дерезо і т. д.
Деякі метаморфози закінчуються перетворенням міфічних персонажів
на сузір'я. Коли ми подивимося на зоряну карту північної половини неба,
то знайдемо там назви сузір'їв, пов'язані з тим або іншим античним м,іфом.
Велика і Мала Ведмедиці — це перенесені на небо аркадійська та ідійська
(від гори їда на острові Кріт) німфи в образі звірів. Волопас із яскравою
зіркою Арктуром («сторожем Ведмедиці») — це син німфи Каллісто Ар-
кас. Баран (Овен) — це той, на якому Фрікс перелетів із Греції в Колхіду,
носій золотого руна. Візничий — це Міртіл, скривджений Пелопом. Рак —
це той, що намагався перешкодити Гераклові вбити Лернейську гідру,
Персей, Андромеда, Кефей, Кассіопея — також відомі міфічні постаті.
Кентавр — це Хірон, єдиний наймудріший з усіх диких людо
коней-кентаврів. Лебідь — це або Зевс в образі лебедя, або Орфей, після смерті
перетворений_на лебедя. Дракон — це той, що охороняв яблуні Гесперид.
14

Пегас — кінь, на якому їздив Беллерофонт. Поблизу від довгого Дракона —
Геракл із своєю дубиною. Близнята —- це Діоскури Кастор і Полідевк.
Орі0Н __ це вродливий велетень-мисливець, якого вбила стрілою Артемі-
ла або смертельно вкусив скорпіон. Телець — це, очевидно, одна з
метаморфоз Зевса, який викрав красуню Європу з Фінікії і переніс її на Кріт.
Зодіакальну крилату Діву пов'язували або з Дікою — богинею
справедливості, або з Деметрою (в цьому сузір'ї є зірка Спіка — колос), або
навіть із єгипетською богинею Ісідою. Терези — це атрибут богині
справедливості. Стрілець — це один із кентаврів, пов'язуваний із уже згадуваним
Хіроном. Козоріг — напівкозел, напівриба, той, що допоміг Зевсові в
боротьбі з титанами. Водолій, якого уявляли в образі людини, що стоїть
навколішках і ллє воду з урни, пов'язувався або з Девкаліоном (міфом про
всесвітній потоп), або з Зевсовим чашником, вродливим хлопцем Ганіме-
дом. Цікава міфологічна інтерпретація зодіакального сузір'я Риб. Згідно
з якимсь пізнішим міфом, мабуть, східного походження, ці дві небесні
риби — Афродіта й Ерос, які, рятуючись від переслідування чудовиська
Тіфона, прийняли образ риб і пірнули в річку Євфрат. Тут було б зайвим
переказувати всі ці античні астральні міфи. Нагадаймо тільки, що всі вони
розповідають про чудесні перетворення. Для давніх греків і римлян
сонце і місяць були божествами. Сонце — це грецький Геліос, а римський
Соль. Місяць у греків — богиня Селена, а в римлян — Луна. Геліос у
міфологічних уявленнях зливався з Аполлоном, а Селена — Луна — з Ар-
темідою, в римлян — із Діаною. Блукаючі зірки-планети також
репрезентували богів: у римлян Меркурій — у греків Гермес, у римлян Венера —
у греків Афродіта, у римлян Марс — у греків Арес, у римлян Юпітер —
у греків Зевс, у римлян Сатурн — у греків Кронос. Коли за нових часів
було відкрито інші планети сонячної системи, їм присвоїли також міфічні
імена — Уран, Нептун, Плутон тощо. Греко-римська міфологія
виявилася майже невичерпним джерелом для термінології природничих наук,
як і взагалі лексика обох античних мов.
Життя давніх народів якнайтісніше було пов'язане з хліборобством,
із сільським господарством, з агрокультурою. Тут ми маємо на увазі
давніх єгиптян, шумерів, вавілонян, індійців, китайців і, звичайно, греків та
римлян. Цей тісний зв'язок відбито в так званих аграрних міфах, міфах
про божества, що вмирали (здебільшого — яких убивали) й воскресали.
В Єгипті таким богом був Осіріс, у Малій Азії — Аттіс, на Близькому
Сході, в Сірії — Адоніс, у Фракії, а згодом і в Греції — Діоніс. Ідея смерті й
воскресіння відбивала вегетаційний цикл: рослина зростає з дрібного
насіння, розквітає, плодоносить, її насіння падає в землю—«вмирає»,
сім'я проростає, народжується нова рослина — божество рослинності
«воскресає». З міфами аграрного циклу пов'язаний і грецький міф про
викрадення Деметриної дочки Персефони богом підземного світу Аїдом
і договір, укладений богами про те, що дружина бога підземного світу
має перебувати півроку під землею, а ще півроку на землі, тобто на землі,
коли починається вегетація, а під землею, коли вона припиняється.
Виклад^ аграрних міфів, очевидно, був основним змістом елевсінських
містерій, на яких відбувалося втаемничення віруючих в езотеричну суть
культу Деметри й Персефони. Аграрним у своїй основі був цикл міфів,
належних до культу бога виноградарства, вина і вакхічного екстазу Діо-
ніса, якого в Греції вважали сином Зевса й Семели (ймовірно,
фракійської богині землі).
Народи сучасного світу мріють про світле майбутнє, про поліпшення
умов життя. Народи Радянського Союзу впевнено прямують до цього
майбутнього, до комунізму. В давніх міфах, навпаки, розповідалося
проквітле минуле». В міфах щасливими були люди лише в далекому минулому,
коли вони не знали ні наук, ні мистецтв, ні ремесел, жили в повній злагоді
з природою, яка їх оточувала. Це було володарювання на землі титана
15

Кроноса — «золотий вік», про нього поетично розповідається в «Метамор-
фозах» Овідія:
Перше поріддя було золоте: без бича і спонуки,
З власної волі воно Правоту шанувало і Чесність.
Кари і страху не знало. Погрозливе слово закону
Ще не читалось на мідній таблиці, і люд не страшився
Вирок почути судді, без суда і опіки безпечний.
Сосни з гірських верховин ще не сходили в діл на потоки,
Щоби легким кораблем незнані одвідати землі:
Жодні надмор'я чужі не манили щасливого люду.
Мури, глибокі рови не були ще для міст поясами;
Проста сурма и покручений ріг не співали до бою:
Меч і шолом не служили нікому. Без зброї, без війська
Мирні народи жили в непорушнім і любім дозвіллі...
(Переклад М. Зерова; цитується за виданням:
Антична література: Хрестоматія.— К.» 1968).
Коли влада перейшла від Кроноса до Зевса (Юпітера), настав «срібний
вік», трохи гірший від «золотого». «Бронзовий», або «мідний вік», — це
часи героїв, часи Троянської війни і, нарешті, «залізний вік» — це вже
історична епоха, найгірша від усіх і без перспективи на поліпшення в
майбутньому.
Тут у нас здебільшого йдеться про грецьку міфологію, але це не
означає, ніби давні римляни не мали своїх міфів. Проте мешканці давньої
Італії досить рано в своїй історії познайомилися з грецькою культурою —
грецькою релігією, міфологією, літературою, з грецьким мистецтвом,
оскільки греки в самій Італії (у Південній Італії — «Великій Греції») і на
Сіцілії були найближчими сусідами італіків. Грецька культура вже 6—
5 ст. до н. є. досягла значно вищого рівня за римську культуру. Цілком
зрозуміло, що римляни прагнули засвоїти всі досягнення грецької культури.
Після завоювання Греції римлянами (остаточно в 146 р. до н. є.) можна
казати вже про єдину, греко-римську культуру античного світу,
спадкоємцями якої стали європейські народи. Злиття грецької та римської
культур позначилося, звичайно, і на міфології та релігії римлян. Із давніх
римських богів виділялося дванадцятеро, які були ототожнені з олімпійською
додекадою: Юпітер-Зевс, Юнона-Гера, Нептун-Посейдон, Веста-Гестія,
Вулкан-Гефесг, Мінерва-Афіна, Меркурій-Гермес, Керера-Деметра, Марс-
Арес, Венера-Афродіта, Діана-Артеміда і запозичений у греків Аполлон.
Міфи давніх римлян також дуже різноманітні і пов'язані з їхньою
давньою релігією, в якій на чолі богів спершу стояв не Юпітер, а Марс —
бог війни. Римські міфи відображено в літературних творах: героїчні
міфи — в «Енеїді» Вергілія Марона, міфи, пов'язані з релігійними
святами,— в «Фастах» Овідія Назона, в його «Метаморфозах» ідеться про
римську версію грецьких міфів. Історія світової культури завдячує римським
поетам, крім усього іншого, ще й тим, що вони зберегли багато міфів із
скарбниці давньогрецької міфології.
Найкращий словник міфів народів світу, який ми тепер маємо для
довідок,— це згадуваний двотомник «Мифьі народов мира», виданий «Совет-
ской знциклопедией» (голов. ред. С. О. Токарєв). У словнику даються
загальні нариси давньогрецької і римської міфології та окремі статті в
алфавітному порядку про давні міфи, пов'язані з іменами богів і героїв із
цих міфологій. Книгу відомого польського філолога й популяризатора Яна
Парандовського «Міфологія. Вірування та легенди стародавніх греків і
римлян» у 1977 р. в Києві в перекладі українською мовою видало
видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь». З найпопулярніших книжок можна
рекомендувати «Легенди и мифьі древней Греции» М. А. Куна (Вид. 4 — М., 1957);
його ж «Что рассказьівали древние греки и римляне о своих богах и героях»
(М., 1940). Перед Великою Вітчизняною війною було видано короткий
посібник з античної міфології за редакцією проф. С. І. Радциг «Античная ми-
16

(Ьология» (М., 1939). Російською мовою видано «Мифологический словарь»
Ш., 1965), який укладали М. Н. Ботвинник, М. О. Коган, М. Б.
Рабинович', Б. П. Селецький.
Наприкінці назвемо кілька книжок, що їх можна рекомендувати тим,
хто цікавиться проблемами релігії та міфології:
Анисимов А. Ф. Этапы развития первобытной религии.— М.; Л., 1967.—
162 с.
Донини А. Люди, идолы и боги : Пер. с итал.— 2-е изд.— М, 1966.— 368 с.
Золотарев А. М. Родовой строй и первобытная мифология.— М., 1964.—
328 с. тг
Зыбковец В. Ф. Дорелигиозная эпоха : К истории формирования
общественного сознания.— М., 1959.— 248 с.
Леви-Стросс К. Структура мифов//Вопр. философии.—1970.— № 7.—
С. 152—164.
Лосев А. Ф. Античная мифология в ее историческом развитии.— М., 1957.—
620 с.
Лосев А. Ф. Диалектика мифа.— М., 1930.— 250 с.
Мелетинский Е. М. Поэтика мифа.— М., 1976.— 407 с.
Мелетинский Е. М. Происхождение греческого эпоса.— М., 1963.— 462 с.
Миф — фольклор — литература.— Л., 1978.— 250 с.
Мифологии древнего мира : Пер. с англ.— М., 1977.— 454 с.
Стеб лин-Каменский М. И. Миф.— Л., 1976.— 104 с.
Токарев С. А., Мелетинский Е. М. Мифология. Мифы народов мира:
Энциклопедия : В 2-х т.— Т. 1. А— К.— М., 1980; Т. 2 Л.— Я.— М.,
1982.
Токарев С. А. Что такое мифология? — Вопр. истории религии и атеизма.—
1962.— № 10.— С. 338—375.
Токарев С. А. Ранние формы религии и их развитие.— М., 1964.— 399 с»
Тренчини-Вальдапфель И. Мифология : Пер. с венгер.— М., 1959.— 470 с„
Фрейденберг О. М. Миф и литература древности.— М., 1978.— 605 с.
Фрэзер Дж. Золотая ветвь : Исслед. магии и религии : Пер. с англ.— М.,
1980.— Вып. 1—4.
Шахнович М. Я. Первобытная мифология и философия.— Л., 1971.— 240 с.
Класичними «підручниками» давньогрецької міфології можна вважати
«Теогонію» («Народження богів») Гесіода (є в російських перекладах,
наприклад В. В. Вересаева,— М., 1940) і славнозвісну «Бібліотеку» Аполло-
дора, яку ще 1725 р. за наказом Петра Першого було перекладено
російською мовою в зв'язку з захопленням у тодішній Європі, в епоху класицизму,
античною культурою взагалі й античною міфологією зокрема. Останній
переклад російською мовою видано в серії «Литературные памятники» :
Аполлодор. Мифологическая библиотека,— Л., 1972.— 213 с.
Л. О. Білецький

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
ав<
гебр.
грт
єг.
лат.
семщ
сір.
ДИВ.
ДОСЛ.
жарт.
наст*
nop.
род, відм.
*— авестійська мова
— гебрайська » (p
— грецька »
— єгипетська »
— латинська »
— семітські мови
— сірійська мова
— дивіться
— ДОСЛІВНО
— жартівливе
— наступний
— порівняйте
— родовий відмінок
(давньоєврейська)

АВГІЙ
АБАНТ (гр. Abas род. відм.
Abantos) — І) дванадцятий цар
Аргосу, прадід Персея, син Лін-
кея й Гіпермнестри, онук Єгипта
й Даная від якого дістав у
спадщину чарівний щит. Під Троєю той
щит потрапив до Енея; 2) троянець,
супутник Енея; 3) ватажок
етруського загону, що прийшов на
допомогу Енеєві з Популонії; 4) епонім
войовничого племені абантїв на
Евбеї.
АБЕОНА (лат. Abeona; abeo —
відходжу) — італьська богиня,
опікунка дітей, які вперше залишили
дім (nop. Адеона).
АБОРИГЕНИ (лат. aborigines;
ab origine — від початку) —
стародавні мешканці Середньої Італії.
Згідно з римськими легендами,
так звався окремий народ, який жив
на Апеннінах. Витіснені сабіняна-
ми, а. оселилися в гирлі Тібру; їх
стали називати латинянами.
Тепер а.— корінні мешканці
країни, місцевості.
і „.над поетом (М. Рильським)
тяжіла влада звички, він
абориген столиці України, і в
- його пам'яті все стоїть гарна
кругла будова, що колись була
на майдані. Т. М а с є н к о.
Роман пам'яті.
АБУНДАНЦІЯ (лат. Abundan-
tia) — уособлення достатку в
Римі, інколи її вважали супутницею
Керери й зображували у вигляді
жінки, що сипле золоті монети з
рога достатку.
АВГА (гр. Auge) — дочка тегей-
ського (в Аркадії) володаря Алея,
жриця Афіни. За пророцтвом,
народження онука мало принести
Алеєві нещастя. Коли,
закохавшись у Геракла, А. народила Те-
лефа, Алей звелів кинути матір з
дитиною в море. А. врятувалася й
припливла до Місії, де її взяв за
дочку місцевий володар Тевтрант.
Телефа, залишеного на Тарфеній-
ській горі, вигодувала лань Арте-
мїди й виховали пастухи; у
пошуках матері він вирушив до Місії,
допоміг Тевтрантові перемогти
ворогів, і вдячний володар пообіцяв
йому руку А. й царство. А.
відмовилася бути дружиною Телефа і
в спальні захищалася від нього
мечем. Коли Телеф також схопив
меча, вона закликала на допомогу
свого чоловіка Геракла, і тоді син
та мати впізнали одне одного.
(Варіант: А. в Місії вийшла заміж
за Тевтранта. Телеф за допомогою
дельфійського оракула знайшов
матір. Тевтрант усиновив його). Міф
про А. й Телефа став сюжетом
трагедій (не збереглися) Есхіла, Со-
фоклата Евріпіда; деякі сцени з
легенди були зображені на малому
фризі вівтаря Зевса в Пергамі, що
може свідчити про пергамське
походження міфа.
АВГІЙ (гр. Augeias) — елїдсь-
кий володар, син Геліоса (варіанти:
Посейдона, Енея, Форбанта) й Гір-
міни; мав багато худоби, стійла
якої не вичищалися ЗО років. Ге-
ракл спрямував води річки Алфей
(Пеней, Меній) на А. стайні й
вичистив їх за один день (сьомий
подвиг Геракла). У винагороду
А. обіцяв йому десяту частину
своєї худоби, але не дотримав
слова. Між ними спалахнула війна,
що закінчилася смертю А.,
спадкоємцем якого за згодою Геракла
став його син Філей.
За іншим міфом А. лишився
живий і повернув собі царство; після
смерті його шанували як героя. З
іменем А. первісно пов'язувалося
поняття про сонячне божество;
бруд у стайнях — це туман і
хмари, що їх розганяє сонячний
день.
19

АВПЄВІ СТАЙНІ
АВГІЄВЇ СТАЙНІ —
метафорично бруд, велике безладдя,
занедбані справи.
„.край наш — то А в г і я
стайня в котрій порядок
зробити не мооїсна. І. Ф р а н к о.
Сучасний літопис.
АВГУРИ (лат. Augures) —
жерці, які, спостерігаючи блискавки
та інші явища природи, польоти й
поведінку птахів, угадували волю
богів і провіщали майбутнє. А. за
допомогою певних ритуалів і
церемоній — ауспіцій — випрошували
в богів віщування. Коли боги
«виражали» свою волю самі
(затемнення сонця, посуха, повінь тощо),
вплив авгурів був дуже великий:
своїм тлумаченням волі богів вони
могли припинити або відкласти
народні збори, навіть скасувати
ухвали зборів.
Освічені римляни вже в 1 ст. до
н. є. висміювали ворожбу авгурів,
які, за словами Ціцерона,
глузливо перезиралися один з одним,
ошукуючи віруючих. Звідси вислів
«усміх авгура» — характеристика
тих, хто вводить в оману, вдаючи
що їм відомі незбагненні для інших
таємниці.
/ не посміють істину авгури
Вдягати в мотлох кривди і химер;
J дух знання — великий піонер —
Не буде битись крилами об мури,
А поведе у далечінь,.. Є. Плу •
ж н и к. Канів.
АВГУСТАЛИ (лат, Augustales) —
1) колегія жерців, яку заснував
імператор Август для відправляння
культу ларів і пенатів. До складу
колегії могли входити й вільновід-
пущені, чимало з яких добивалося
цього за допомогою грошей; 2) клас
жерців, що його запровадив Тібе-
рій для віддавання божественних
почестей Августові та родові Юліїв.
Складався з 21 особи, які звалися
sodales Augustales — «товариші Ав-
густа»; їх обирали з вельможних
римських родин; 3) ігри (лат.—
Augustales), запроваджені на честь
Августа в Римі й провінціях.
АВЕРНО (гр. Aornos) — озеро в
Італії, недалеко від міста Куме
(Кампанія). За переказом,
шкідливі випари з озера вбивали птахів,
що пролітали над ним. Тут
неначебто Гомер зійшов у підземелля. Біля
озера була діброва Гекати та
гроти славетної Кумської сивіли.
АВЗОН, А в с 6 н (лат. Auson) —
перший цар Італії, син Одіссея й
Кірки (варіант: син Одіссея й
Каліпсо)\ А. дав своє ймення
найдавнішому племені
південно-західної Італії — авзонам; звідси
й давня назва країни — Авзонія.
АВКСЕСІЯ І ДАМІЯ (гр. Auxe-
sia, Damia) — грецькі (тройзенсь-
кі й егінські) божества родючості.
На їх честь жінки співали
жартівливих пісень. Павсаній вважає А.
й Д. богинями розвитку та
зростання.
АВЛІДА (гр. Aulis) — місто в
Беотії, біля якого вітри
затримали грецький флот, що відпливав
до Трої.
АВРОРА (лат. Aurora) —
римська богиня світанку (в давніх
греків Еос).
В образному мовленні — синонім
ранкової зірки, світання.
Уставай, Авроро, пурпурово,
Обцілуй ласкаво поле й гай!
Ф. Ш і л л є р. Утікач (переклад
М. Л у каша).
АВТОЛ ІК (гр. Autolykos) —
1) син Гер меса та Хіони, Одіссеїв
дід з боку матері. В епосі, де не
згадується про походження А. від
Гермеса, це був надзвичайно
хитрий та спритний злодій і розбійник.
Викрав отари Сісіфа, за що
останній збезчестив його дочку Анті-
клею, яка невдовзі одружилася з
Лаертом. Ця версія пов'язує трьох
найбільших міфічних хитрунів:
ОдІссей виявляється сином
Сісіфа й онуком А., який міг
перевтілюватися, прибираючи будь-якого
образу, робив речі невидимими або
змінював їх до невпізнання.
Навчив Геракла мистецтва боротьби;
2) фессалієць, учасник походу
аргонавтів, засновник міста Сіноп,
де процвітав його культ.
АВТОМЕДОН, Автомедбнт
(гр. Automeddn) — герой Трояись-
20

АГАМЕМНОН
кої війни, правив кіньми в
колісниці Ахіллеса.
В сучасній образній мові —
вправний кучер, візник.
Буть фірманом — не віршики
ліпить/ Лише щоб розминутися
з шаблоном, Його я не назву
Автомедоном. М. Риль-
с ь к и й. Марина.
АВТОНОЯ (гр. Autonoe) — дочка
Кадма й Гармонії, дружина Арі-
стея мати Актеона; разом з
вакханками вбила свого небожа Пен-
тея.
АГАВА (гр. Agaue) -— дочка
Кадма й Гармонії сестра Автоної
та Семели. Діоніс покарав А. за те,
що вона не хотіла вірити в його
божественне походження. Беручи
участь у процесії й танцях менад,
вона збожеволіла й розірвала на
шматки свого сина Пентея.
Сюжет цього міфа використав
Евріпід у трагедії «Вакханки».
АГАМВД (гр. Agamedes) — брат
Трофонія.
АГАМЕМНОН (гр. Agamemnon)
— герой давньогрецьких міфів,
син аргоського царя Атрея й А еро-
пи, брат Менелая, володар Мікен,
вождь ахейського війська в
Троянській війні. Коли Атрея вбив його
небіж Егіст, батько якого, Тієст,
став царем у Мікен ах, А. і Менелай
утекли в Спарту. Спартанський цар
Тіндарей дав їм притулок і
одружив із своїми дочками: А.— з Клі-
темнестрою, Менелая — з Єленою.
Клітемнестра народила А. трьох
доньок: Іфігенію, Хрісотеміду,
Електру, а також сина Ореста.
Після смерті Тіндарея царем Спар-
ти став Менелай, разом з яким А.
скинув Тіеста з престолу й
заволодів Мікенами.
Хоробрий і мудрий полководець
(див. XI пісню «їліади»), А. не міг
стримували власного честолюбства,
чим не раз шкодив загальній
справі. Через свою хвалькуватість
(убивши якось на полюванні лань,
він заявив, що влучності його
пострілу могла б позаздрити сама
Артеміда) А. мусить погодитися
принести дочку Іфігенію в жертву
розгніваній богині-мисливиці, яка
позбавила ахейський флот
попутного вітру; гонор і жадібність А,
при розподілі бранок під час
облоги Трої призводять до сварки з
Ахіллесом. А. образив жерця Апол-
лона, накликавши гнів останнього
на ахейське військо. Після падіння
Трої А. дістав велику здобич і
дочку Пріама Кассандру.
За відсутності А. Егіст став
коханцем Клітемнестри і
розпоряджався в Аргосі як володар.
Повернувшись із-під Трої, А. став
жертвою зрадливої дружини. Коли він
мився в ванні, Клітемнестра
накинула на нього покривало і за
допомогою Егіста вбила його. (Варіант:
А. вбив сам Егіст).
А. був найбагатшим з усіх
вождів, що брали участь у
Троянській війні. Залишки фортеці й
незліченні скарби, які знайшов
Г. Шліман у Мікенах, свідчать, що
то справді були «велезлоті»,
«велелюдні» Мікени, як їх називає
давньогрецький епос, наймогутніша
серед тогочасних держав
Пелопоннесу. А. привів до Іліону сто
кораблів — найбільше з усіх баси-
левсів (Гомер). У греків були
мудріші, хоробріші, сильніші,
завзятіші від А. вожді, але військо
очолив він.
У Спарті, на Пелопоннесі і в
Беотії існуваз культ А.
Припускають, що в цих місцевостях А.
шанували як бога, культ якого
згодом був витіснений культом Зевса.
Свідченням цього є одне з Зевсових
імен — Зевс А. У Херсонесі як
священна річ зберігався скіпетр
А. На пам'ятках мистецтва часто
зустрічаються зображення А., але
дуже рідко на першому плані.
Зображували А. подібним до Зевса.
Життя і особливо трагічна смерть
А. були улюбленою темою творів
античної та європейської літератур
(трагедії «А.» Есхіла, «Іфігенія в
Авліді» Евріпіда, «Іфігенія» Ра-
сіна, «А.» Альфієрі тощо). Сюжет
смерті А. використано також у
музичному мистецтві Європи, зокрема
в творах Н. Цінгареллі, Д. Тревер-
21

АГАНІППА
са, С. Танєєва, Д. Мійо, Л. Керу-
біні.
АГАНІППА (гр. Aganippe) —
дочка річкового бога Пермесса
(Термесса) на Геліконі в Беотії,
німфа джерела; надихала поетів,
що пили воду з її джерела.
АГЕЛАЙ (гр. Agelaos) — 1) син
Геракла й Омфали, предок
Креза (за Аполлодором); 2) син калї-
донського царя Ойнея й Алтеї,
брат Мелеагра, загинув на війні
калідонян з куретами; 3) один із
женихів Пенелопи, що загинув від
руки Одіссея] 4) раб троянського
царя Пріама, що покинув Паріса
напризволяще на горі їда.
Знайшовши дитину, яку годувала
ведмедиця, А. узяв її додому й
виховав.
АГЕНОР (гр. Agenor) — !)
фінікійський володар, родоначальник
фінікійців, син Посейдона й Лівії;
від його шлюбу з Телефассою
народилися Кадм, Фенікс, Кілікс
і Європа. Коли останню викрав
Зевс, А. послав своїх синів на
розшуки, заборонивши їм
повертатися без сестри. Розшуки виявилися
марними, і брати розселилися по
різних країнах; 2) син Антенора,
в грецькому епосі один з найвід-
важніших героїв Трої, який навіть
пішов на герць із Ахілмсом і
поранив його. Коли Ахіллес почав
перемагати, Аполлон, прийнявши
подобу А., врятував його. Згодом
А. вбив син Ахіллеса Неоптолем;
3) син аркадського владаря Фегея,
що разом із братом Проноєм за
намовою батька вбив Алкмеона,
чоловіка їхньої сестри, яку той
прогнав з дому, щоб одружитися з
Калліроею; згодом сини Каллірої
вбили А. з братом у Дельфах.
АГЕНОРВД (гр. Agenorides) —
син або нащадок Агенора.
АГІЕЙ (гр. Agyieus — охоронець
вулиці, дороги) — епітет Аполлона.
АГІЛЛА (гр. Agylle) —
німфа Тразіменського озера.
АГЛАВРА (гр. Aglauros) —
1) дружина Кекропа; 2) одна з трьох
Кекропових дочок, яким Афіна
доручила стерегти захованого в
скрині новонародженого Ерехтея
(Еріхтонія). Незважаючи на
заборону богині, А. разом із сестрою
Герсою відкрили скриню, після
чого вони збожеволіли і скочили
із скелі. (Варіанти: 1) А. з
ревнощів не допустила до своєї сестри
Герси Гермеса, за що останній
перетворив її на камінь; 2) Оракул
Аполлона сповістив, ніби
закінчиться довготривала війна, коли
хтось добровільно принесе себе в
жертву. А. зважилася на цей
подвиг. У печері на узгір'ї Акрополя
на честь А. був споруджений
вівтар).
АГЛАЯ (гр. Aglaie — блискуча)
— дочка Зевса й Евріноми, одна
з трьох харит.
АГОНАЛҐІ (лат. Agonalia) —
щорічні свята в Римі на честь Яиу-
са (9 січня, 20 травня, 10 грудня).
АГРЮНІЇ (гр. Agrionia) — свята
на честь Діоніса АгрІонійського,
що відбувалися в Орхомені (у
Беотії) за участю самих жінок
та жерця Діоніса.
АДАМАСТ (гр. Adamastos) —
грек з Ітаки, батько героя Ахеме-
ніда.
АДЕОНА (лат. Adeona; adeo —
приходжу) — італьська богиня,
опікунка дітей, що поверталися
додому (nop. Абеона).
АДМЕТ (гр. Admetos) — син
фессалійського володаря Ферета;
брав участь у полюванні на калі-
донського вепра і в поході
аргонавтів; з вдячності за те, що А. убив
Пітона (варіант: покутуючи
провину за вбивство кіклопів),
Аполлон служив у нього пастухом.
Коли Лелій пообіцяв тому, хто
запряже в колісницю лева й вепра,
віддати свою дочку Алкесту,
Аполлон допоміг А. виконати цю
примху володаря. Справляючи весілля
з Алкестою, А. забув принести
традиційні передшлюбні жертви Ар-
темїді, і розгнівана богиня послала
змію в шлюбні покої, але Аполлон
знову прийшов на допомогу —
домовився з мойрами, що коли
наближатиметься А. смерть, замість
нього може вмерти хтось інший.
22

АДРАСТ
В Аїд замість чоловіка погодилась
зійти Алкеста. За подружню
відданість Геракл визволив Алкесту
з Аїду й повернув своєму другові А.
Сюжет цього міфа відбито в
трагедії Евріпіда «Алкестіда».
АДМЕТА {ер. Admete) — 1)
дочка Океана, подруга Персефони;
2) дочка Еврістея, для якої Геракл
здобув пояс їпполіти.
АДОНІЇ (гр. Adonia) — свята
на честь Адоніса, які головним
чином пов'язувалися з смертю
гарного юнака; відбувалися щороку,^
переважно в липні або навесні, і
складалися з двох частин; під час
першої оплакувалася смерть
Адоніса, в другій з великою радістю
святкували його повернення до
Афродіти. У Біблі, де а.
святкували з надзвичайною пишнотою,
спочатку виставляли зображення
Адоніса в супроводі тужливих
пісень і похоронних обрядів; потім
наставало радісне святкування з
нагоди повернення А. з Аїду. У
Греції, особливо в Афінах, де в а.
брали участь переважно жінки,
святкували простіше й скромніше.
Крім того, на а. виставляли в
горщиках рослини, що швидко
розвиваються й швидко в'януть —
«садочки Адоніса»; цим
символізувалася недовговічність розквіту в
природі і в житті. Свята Адоніса
при александрійському дворі, де
спочатку вшановували
прекрасного юнака, а потім оплакували
його смерть (зберігаючи надію на
його повернення), описали Тео-
кріт та Б іон.
АДОНІС (сем. Adonis — володар,
пан) — син Кініра та його дочки
Мірри (варіанти: Фенікса та
німфи Алфесібеї; ассірійського царя
Тіанта і його дочки Смірни), яка
пристрасно покохала рідного
батька за намовою Афродіти. Коли
батько довідався про свій злочин,
то хотів убити дочку, але боги
перетворили її на миррове дерево,
з якого через десять місяців
народився А. За вроду хлопця відразу
покохала Афродіта і таємно
віддала його на виховання Персефоні,
яка не схотіла повернути красеня
Афродіті і та поскаржилася Зев-
сові. Зевс присудив так: А. мав
проводити третину року в
Персефони, третину в Афродіти, а
останньою третиною міг
розпоряджатися за власним розсудом. Проте А.
ще в юнацькому віці вбив вепр.
За другою версією, чвари й
розбрат між богинями виникли
після смерті А., з крові якого
виросла троянда.
Поширений у грецькій поезії
міф про А., як і культ його,—
фінікійсько-сірійського походження.
Культ А. як божества природи
процвітав у Біблі (в Фінікії) та
в його околицях, а також на Кіпрі.
Звідси цей культ перейшов до
Греції, де А. перетворено в напівбога.
Міф про А.— одне з дуже
поширених у багатьох стародавніх
релігіях уявлень про померле й
воскресне божество (nop.
євангельську розповідь про Христа).
До міфа про кохання А. й
Афродіти часто зверталися художники
та письменники античності, доби
Відродження й пізніших епох: ТІ-
ціан, Пуссен, Рубеис, Джорджоне,
Тінторетто, Роден, Шекспір, Лопе
де В era, Ж. Лафонтен та ін. Міф
про А. став основою лібретто опер
Д. Маццоккі, К. Монтеверді, Дж.
Легренцї й ін.
У переносному значенні А.—
надзвичайно вродливий чоловік.
АДРАСТ (гр. Adrastos) — аргось-
кий цар, син Талая. Коли Амфіа-
рай вигнав А. з Аргссу, він утік
у Сікіон до діда, царя Поліба, й
одружився з його дочкою. Після
смерті Поліба А. став сікіонським
владарем, дійшовши згоди з Ам-
фіараєм, повернувся в Аргос.
Оракул провістив, що доньки А.
одружаться з вепром і левом. Тому Деї-
філу він віддав ТідеєвІ, а Аргію —
Полінікові, на щитах яких були
зображені вепр і лев. (Варіант:
Тідей і Полінік були вигнані з
своїх країн і з'явилися перед
палацом А. в одязі із шкур згадак-их
тварин). Щоб повернути володіння
Полінікові, А. організував похід
23

АДРАСТЕЯ
сімох проти Фів. Похід виявився
невдалим, урятувався лише сам А.
завдяки чарівному коневі Арейону,
якого йому подарував Геракл,
Через десять років А. брав участь
у поході епігонів на Фіви; там
загинув його син Егіалей, з туги за
яким А. помер. За переказом, А.
започаткував в Аттіці та Сікіоні,
де процвітав його культ, Немейсь-
кі ігри. Спершу А. шанували як
божество підземних сил природи,
згодом його культ злився з
культом Діоніса.
Міфи про життя А. дали багатий
матеріал для давньогрецького
епосу, трагедій і образотворчого
мистецтва.
АДРАСТЕЯ (гр. Adrastea —
неминуча) — 1) богиня кари й помсти,
ототожнювана з Немесідою, Діке,
а в Іонії — з Кібелою; 2) німфа,
що вигодувала Зееса.
АЕДОНА (гр Aedon — соловей)
— дочка Пандарея, дружина
Зета. З заздрощів до Ніоби
надумала вбити одного з її синів, але в
темряві помилково заколола
власного сина Ітіла. Зевс обернув А.
в солов'я, спів якого —
безнастанне голосіння матері за сином.
АЕРОПА (гр. Аегоре) — дочка
Катрея, мікенська цариця. За
пророцтвом, Катрей мав загинути від
рук своїх дітей, тому віддав А.
мореплавцеві Наеплію, який
продав її в рабство в Аргос. Тут А.
одружилася з Плейстеном, потім
з його братом Атреем, від якого
народила Агамемнона й Менелая.
Згідно з іншою міфологічною
версією, батьком Агамемнона й
Менелая був Плейстен, а Атрей
виховав /їх.
АЇД, Аїдоней, Гадес (гр.
Aides, Hades), ПЛУТОН (гр. Plu-
ton) — 1) бог підземного світу,
володар «царства тіней» померлих,
син Кроноса й Реі, брат Зееса,
Посейдона й Деметри. При поділі
свігу між братами після перемоги
богів над титанами А. дістав
підземне царство й владу над тінями
померлих. Дружиною А. була Пер-
сефона, дочка богині родючості
Деметри. У грецькій релігії А.
як бог смерті вважався страшним
богом. Навіть ім'я його боялися
вимовляти, замінюючи різними ев-
фемізмами. Так виникла й назва
Плутон — «багатий», тобто
володар незлічених підземних скарбів
і людських душ,— яка згодом
витіснила первісне ім'я бога
підземного царства. Із зміною імені
відбулася зміна самого уявлення про
бога. Йому почали приписувати
якості бога родючості (варіант:
у зв'язку з ототожненням
посмертної долі людини з долею хлібного
зерна, яке ніби ховали під час
посіву, щоб воно воскресло новим
життям у колосі).
В «Іліаді» й «Одіссеї» А.
описано виключно як бога смерті, що
особисто стереже вхід до свого
царства. Тільки двічі залишав А.
підземне царство. Вперше тоді,
коли його поранив Геракл, і він
мусив вирушити на Олімп до
лікаря богів Пеана. Вдруге А.
покинув свої володіння для того, щоб
викрасти дружину Персефону. А.
згадується також у міфі про Ор-
фея, який зійшов під землю за
своєю дружиною Еврідікою. В
багатьох міфах розповідається про
чарівний шолом А., який робив
невидимим того, хто його надягав.
Цим шоломом користується Афі-
на, допомагаючи Діомедові в його
боротьбі проти Ареса, а також
Персей, убиваючи Медузу, шолом-
невидимка покриває голову Гер-
меса в гігантомахії. Культ А.
дуже мало поширений у Греції.
Відомий лише один храм,
присвячений йому,— в Еліді. Культ А.
поєднується з культом інших хтс-
нічних богів, причому він постає
більше в ролі бога родючості й
урожаю, ніж у ролі страшного
бога смерті. Місця вшанування А.
розташовувалися, як правило,
поблизу глибоких печер, біля
розколин у земній корі, в яких
забобонні люди бачили «входи до
підземного царства». Здебільшого в
жертву А. приносили чорну худобу.
У Римі А. ототожнювався з давнім
24

AKACT
італьським богом смерті й
підземного царства Орком. Грецька
назва Плутон поширилася в римлян
досить пізно. (Наприклад, Децій
Мус у Лівія, віддаючи себе в
жертву богам підземного царства, не
вимовляє імені Плутона).
Зображення А. зустрічаються
досить рідко, причому більшість із
них належить до пізніших часів.
Він зображувався, як і Зевс,
у гордій, величній позі на троні,
з двозубцем або жезлом у руці,
іноді з рогом достатку. Біля ніг
А. на одній із статуй сидить Кер-
бер. Поряд з ним зображували
Персефону; 2) царство мертвих,
що, за уявленнями давніх греків,
містилося десь на краю світу або
під землею; в інших міфах А.
розташований за річкою Океаном, як
місце життя тіней померлих. А.,
де перебувають тіні, Гомер
відрізняє від Тартару — місця
ув'язнення титанів. Згодом А. став
уявлятися місцем, де нібито душі
померлих караються за гріхи, вчинені
на землі.
За віруваннями греків, входи в А.
були розташовані біля озера Авер-
но (в Італії), біля Тенарського
мису (в Лаконії), в Пілосі (на
заході Пелопоннесу) та в інших
місцях. До воріт А. тіні померлих
приводить провідник душ — Гер-
мес. Через річку Стікс, яка
відмежовує царство тіней, померлих
перевозить Харон. При вході
стоїть триголовий пес Кербер, який
усіх пропускає в А., але звідти
не випускає нікого. Тіні померлих
стають перед судилищем, у якому
беруть участь Еак, Мінос, Рада-
мант і Тріптолем. В А. тече
річка Лета, ковток води з якої
змушує забути про земне життя.
Володарі підземного царства Аїд
(Плутон) і Персефона. Ті, що
образили богів, приречені в А. на
довічні муки (Данаїди, Сісіф, Тантал).
В А. багато страховищ і демонів.
Там можна зустріти Гекату, ери-
ній, горгон, гарпій, химеру,
єхидну, гідру, Емпусу. Мало хто із
смертних міг повернутися з
підземного царства. Еней і Одіссей зійшли
в А., щоб побачитися з близькими.
Розповіді про зішестя смертних у
підземне царство були поширені
в середньовіччі («Божественна кр-
медія» Данте). Уявлення
стародавніх народів про А. ( у римлян Орк)
частково були прийняті
християнством. Відомий вислів Данте: «Las-
ciate ogni speranza, voi ch'entra-
te» — «Облиште всяку надію ті,
хто входить сюди».
АКАДЕМ (г/7. Akademos) — афін-
ський герой, що показав
Касторові й ПолідевковІ, де
переховується їхня сестра Єлена, яку
викрав Тесей. В історичний час за
міським муром Афін була могила
А., оточена священним гаєм, що за
ім'ям героя дістав назву «Акаде:
мі я». У 4 ст. до н, є, | цьому гаї
збирав своїх учнів Платон, тому
заснована ним школа стала Зватися
Академія.
Тепер слово «академія»
вживається для позначення наукових,
навчальних та мистецьких
закладів (Академія наук, Академія
мистецтв, Військова академія).
АКАМАНТ (гр. Akamas) —
1) син Антенора й Теано, вождь
дарданців у Троянській війні;
2) вождь фракійців, що прийшли
на допомогу троянцям; 3) син Те-
сея й Федри, брат Демофонта,
герой Троянської війни. Згідно з
аттічним переказом, брати
привезли з Трої до Афін свою бабусю
Етру, яка була рабинею в Єле-
ни. За пізнішою версією, А.
закохався в Пріамову дочку Лаодіку,
яка народила від нього Муніта.
АКАРНАН (гр. Akarnanos) —
син Алкмеона й Каллірої, яка
випросила в Зевса благословення на
те, щоб її сини А. та Амфотерій
швидше виросли і помстилися за
смерть батька. Діти вмить стали
міцними юнаками, знищили вбивць
батька й пограбували місто Псе-
фіду в Беотії. Захоплені скарби -—
намисто та пеплос —
пожертвували Дельфійському храмові.
АКАСТ (гр. Akastos) — син
Лелія й Анаксібії, учасник калі-
25

АКВІЛОН
донського полювання та походу
аргонавтів. Коли Пелія за намовою
Медеї вбили дочки, А. посів трон,
з почестями поховав батька і
вигнав з країни Ясона та Медею.
Події з життя А. оспівані в
творах античних поетів і втілені
в мистецтві.
АКВІЛОН (лат. Aquilo) — 1)
холодний північний вітер; 2)
латинська назва грецького бога північного
вітру Борея.
АКІД (гр. Akides) — син Па-
на й німфи Сіметіси, дочки річки
Сімет. Закохався в німфу Гала-
тею, і кіклоп Лоліфем з ревнощів
убив його скелею, відірваною від
Етни. Кров коханого, що точилася
з-під скелі, Галатея перетворила
на річку А., яка тече з Етни в море.
Міф про А.— сіцілійського
походження і часто був темою для сіці-
лійських поетів; його використав
також Овідій у «Метаморфозах».
АККА ЛАРЕНТІЯ (лат. Асса
Larentia) — 1) у стародавніх
римлян жінка, на честь якої під час
ларентиналій (ларенталій), тобто
свята десятого дня січневих ка-
ленд, члени квіриналій і
первосвященики приносили жертву на тому
місці, де нібито була її могила.
За однихм римським переказом,
свого часу А. Л. була дуже
вродливою публічною жінкою, з яксю
одружився багатий Таруцій (Ка-
руцій). Помираючи, вона заповіла
величезне майно римському
народові; 2) дружина пастуха Фаусту-
ла, годувальниця й названа мати
Ромула та Рема. За однією з
версій, А. Л. була матір'ю дванадцяти
синів, один з яких помер, і
його замінив Ромул, заснувавши
жрецьку колегію дванадцяти ар-
гальських братів.
А. Л. за співзвучністю має
певний зв'язок з ларами і, мабуть,
в усіх цих переказах вона є
уособленням старовинної богині землі,
спорідненої з Флорою і Фавною.
АККО, АЛЬФІТО, МОРМО (гр.
Akko, Alphito, Mormo) —
страховища, якими давні греки лякали
дітей.
АКОНТІЙ (гр. Akontios) — кра-
сень-юнак з острова Кеос, який
під час свята на честь Артеміди
зустрівся з вродливою дівчиною
Кідіппою і закохався в неї. А.
підкинув Кідіппі яблуко, на якому
вирізав слова: «Присягаюсь Арте-
мідою, що стану дружиною А.».
Дівчина прочитала напис,
зв'язавши себе клятвою богині. Не
знаючи про це, батько Кідіппи
хотів віддати дочку заміж за іншого,
але дівчина тяжко захворіла. Так
було тричі. Нарешті, порадившись
із дельфійським оракулом, батько
знайшов А. і одружив його з
Кідіппою.
Міф опрацював Овідій («Герої-
ди» XX і XXI).
АКРАТА (гр. Akrate) —
божество нерозведеного вина з почту
Діоніса.
АКРІСІЙ (гр. Akrisios) —
міфічний цар Аргосу, син Абанта;
вигнав із царства свого брата-близ-
нюка Прета. Коли той за
допомогою тестя, царя Іобата, повернувся,
А. мусив поділити з ним царство:
Прет одержав Тірінф, А. — Ар-
гсс. Дружина А. Еврідіка
народила дочку Данаю, якій оракул
провістив, ніби в неї народиться син,
що Еб'є діда. Наляканий
пророцтвом А. утік до Фессалії, і там під
час поховальних ігор на честь царя
Ларіси син Данаї Персей
ненавмисне вбив свого діда, невдало
кинувши диск.
АКТЕОН (гр. Aktaion) —
міфічний мисливець, син Арістея й
дочки Кадма Автоної; мисливства
навчився в Хірона. Одного разу А.
побачив Артеміду що купалася
з німфами. Розгнівана богиня
обернула А. на оленя (варіант: Зевс
перетворив мисливця на оленя за те,
що А. сватався до Семели) і його
розірвали власні пси. За Евріпі-
дом, гнів Артеміди викликало те,
що А. хвалився, ніби він кращий
мисливець, ніж сама богиня.
Мотиви цього міфа відбито в
античній пластиці, вазописі, в
помпейських фресках, у пізнішому
європейському живописі та скульп-
26

АЛКІНОЙ
TVpi (Тіціан, Рембрандт, Тьєполо,
А Філарете, І. Прокоф'єв та ін.).
'АКТОР {лат. Actor) — воїн з
області аврунків в Італії. А. вбив
Тури* який пишався списом
забитого. Відома приказка стародавніх
римлян «здобути обладунок А.»
означала похвальбу та
приписування собі чужих подвигів.
АЛ АСТОР (гр. Alastor) — 1)
учасник Троянської війни, син Несто-
ра й Хлоріди, якого вбив Одіссей;
2) один із синів Нелея; 3} один із
чотирьох коней Плутона; 4)
демон помсти.
АЛЕВРОМАНТІЯ (гр. aleuron —
борошно і manteuo — ворожу) —
ворожба за допомогою борошна.
Колоски й борошно відігравали
чималу роль у поглядах стародавніх
людей на щастя, удачу та
добробут. Аполлона називали Алевро-
мантіс. У давніх греків ворожіння
відбувалося так: борошно кидали у
вогонь і за формою та кольором
полум'я пояснювали відповіді
богів, особливо Аполлона. Згодом
ворожба за допомогою борошна
або зерна в різних народів набула
дуже розмаїтих форм і
перетворилася на обряди при збиранні
врожаю, на обжинках та інших
хліборобських святах.
АЛЕЙ (гр. Aleos) — тегейський
володар, батько Авги.
АЛЕКТО (гр. Alekto — та, що
ніколи не відпочиває) — ім'я
однієї з ериній.
АЛЕКТРІОМАНТІЯ (гр. Alek-
tryon — півень і manteuo —
ворожу) — стародавня ворожба за
допомогою півня. Форми її
різноманітні, але всі пов'язані з
марновірною шанобою до цього птаха.
Греки розкладали на землі кілька
літер, що означали задумані слова
або цілі закликання; біля кожної
літери клали зерна й потім
пускали півня; залежно від того, в
якому порядку півень дзьобав зерна,
робили висновки.
АЛЕКТРІОН (гр. Alektryon) —
служник Ареса. Коли Арес
приходив на побачення до Афродіти,
А, мав стояти на сторожі й
попереджати коханців про те, що вже
настав день. Одного разу юнак
заснув, і Гефест за допомогою Геліоса
піймав свою зрадливу дружину та
її коханця в тенета. Арес покарав
А., перетворивши його на півня.
АЛ?Т (гр. Aletes) — 1) син
Егіста, що став володарем Мікен
після смерті батька. Орест убив А.
й повернув владу родові Атрідів;
2) нащадок Геракла, який за
допомогою хитрощів захопив Корінф
(обіцяв одружитися з корінфською
царівною, якщо вона відчинить
йому міську браму) і намагався
оволодіти Афінами.
АЛКАТОЙ (гр. Alkathoos) — син
Пелопа й Гіпподамії. Коли ме-
гарського царенка Евіпа роздер
лев, цар Мегарей пообіцяв дати
свою дочку Евехму за дружину
тому, хто помститься за смерть
сина. А. убив лева й одружився з
Евехмою, по смерті тестя
успадкував царську владу. За однією з
версій, деякі герої намагалися
приписати собі вбивство кітеронсько-
го лева, однак А. заперечував це,
показуючи язика забитого звіра.
На честь А. в Мегарах був
споруджений храм і відбувались ігри —
алкатої.
АЛК?Й (гр. Alkaios) — володар
Тірікфу, батько Амфітріони, дід
Геракла, який дістав від нього
ймення Алкід.
АЛКЕСТА, Алкестіда (гр.
Alkestis) — дочка володаря Іолку
Пелія, дружина Адмета.
АЛКІД (гр. Alkidas) -— нащадок
Алкея, тобто Геракл.
АЛКІНОЙ (гр. Alkinoos) — син
Навсітоя, царя багатих
мореплавців феаків на острові Схерія. Від
дружини Арети мав п'ятьох синів
і дочку Навсікаю. Подав допомогу
Ясонові й Медеї, гостинно
прийняв аргонавтів. Привітно зустрів
Одіссея, коли він, повертаючись від
німфи Каліпсо, був викинутий на
берег моря. Гомер розповідає про
пишні хороми А. з мідними
стінами й золотими брамами, що їх
охороняли золоті собаки. А.
розумівся на будівництві кораблів.
27

АЛКЮНЛ
На острові Керкіра існував культ
А.
АЛКЮНА, Альціона, Гал-
кіона, ГальцІона (гр.
Alky one) — 1) одна з Плеяд; 2)
дочка Еола, дружина Кеїка, що після
смерті чоловіка обернулась у
зимородка.
АЛКЮНЕЙ (гр. Alkyoneus) —
гігант,, що намагався вбити
Геракла, скинувши на нього скелю.
Геракл ударом палиці відкинув
скелю на А. і вбив його (варіант:
А. був непереможний, бо стояв на
рідній землі; тільки витіснивши
гіганта з неї, Геракл подолав його);
за іншою версією міфа, Геракл убив
А. за те, що він повстав проти
богів.
АЛКЮНІДИ (гр. Alkyonidai) —
доньки Алкіонея, після смерті
батька кинулись у море й
перетворились на морських птахів.
АЛКМЕНА (гр. Alkmene) —
дочка мікенського володаря Електрі-
она, дружина Амфітріона] від
чоловіка народила Іфікла, від Зев-
са, що прийняв вид Амфітріона,
народила Геракла. Після смерті
чоловіка вийшла заміж за сина
Зевса Радаманта, який жив в
Окалії у Беотії. (Варіант: Зевс
звелів Гермесові перенести тіло
померлої А. в Елісій, де вона
одружилася з Радамантом). Як
мати Геракла й родоначальниця Ге-
раклідів А. неодноразово оспівана
в поезії.
АЛКМЕОН (гр. Alkmaion) — син
Амфіарая та Еріфіли, учасник
походу епігонів проти Фів.
Повернувшись додому, вбив свою матір
за те, що з її вини Амфіарай
загинув у поході. Умираючи, мати
прокляла сина; А. збожеволів,
його постійно переслідували ери-
нії. Оракул просвітив А., що він
може звільнитися від цих
переслідувань лише в країні, якої ще не
було під час убивства матері. А.
віднайшов спокій на щойно
виниклому острові на річці Ахелой,
прогнав свою дружину Арсіною і взяв
шлюб з дочкою бога цієї річки
Калліроєю; мав від неї синів Акар-
нана й Амфотера. Згодом залишив
острів, щоб повернути родинні
скарби, зокрема намисто Гармонії, і
був убитий. Доля А. стала
сюжетом старовинного епосу («Алк-
майоніс») і ряду трагедій, які не
збереглися до наших часів. У Фі-
вах був храм А.
АЛОАДИ (гр. Aloadai) — велетні
От і Ефіальт, сини їфімедії й
Посейдона (варіант: сини Алоея,
онуки Посейдона), відзначалися
незвичайною силою. Вони
тринадцять місяців тримали в мідній
посудині Ареса, поки його за
допомогою хитрощів не визволив Г ер мес;
у дев'ятирічному віці намагалися
побороти богів (подібно до титанів,
з якими їх плутали). За одним
переказом, От і Ефіальт хотіли
дістатися до неба і домогтися кохання
Гери й Артеміди, для чого думали
навалити на Олімп гору Оссу, а
на Оссу — Пеліон, але Аполлон
повбивав їх стрілами. (Варіант:
А. загинули, проколовши один
одного списами, якими намагалися
влучити в Артеміду, що
пробігала повз них у вигляді лані). За
свою зухвалість брати після смерті
були суворо покарані. В Аїді їх
прикували до колони, їхні вуха
вічно роздирав крик сови. Інші
версії міфа розповідають про
заснування А. беотійських міст Ас-
кра та Гелікона, про створення
ними культу муз. На острові
Наксос існував культ братів. У
міфі про А. відбито боротьбу
олімпійської релігії з стародавніми
культами.
АЛОЕЙ (гр. Aloeus) — гігант,
син Посейдона (див. Алоади).
АЛОПА (гр. Аіоре) — дочка
велетня Керкіона; від Посейдона
народила сина, якого мусила
підкинути. Пастухи знайшли дитину
й віднесли Керкіонові. Дізнавшись
про злочин дочки, Керкіон
звелів скарати її. Посейдон
перетворив А. на джерело.
АЛТЕіМЕН, Алфемен (гр. А1-
thaimenes) — син крітського царя
Кат рея. Коли оракул
провістив, що Катрей загине від руки си-
28

АМАЛЬТЕЯ
на А. залишив Кріт, аби пророцт-
во'не здійснилося. На острові
Родос він заснував місто Кретініа на
честь рідного Кріту. Згодом
оселився в Камейрі, спорудив вівтар
Зевсові на горі Атавір і в погожі
дні з вершини гори дивився на
Кріт. На старість Катрей надумав
відвідати сина й передати йому
владу над Крітом. Коли цар із своїм
почтом висадився на Родосі,
населення прийняло прибульців за
піратів і вступило з ними в бій,
у якому Катрей загинув від руки
сина. Побачивши, що віщування
збулося, А. у розпачі почав
благати в богів смерті; боги зглянулися
на його прохання: А. поглинула
земля. Міф натякає на мінойську
окупацію Родосу в 15 ст. до н. є.
Переказ про А. є одним із
поширених варіантів міфа про сина, який
ненавмисне вбиває свого батька
(nop. Едіп, Телегон та ін.).
АЛТЕЯ, А л ф є я (гр. Althaia) —
дружина Ойнея, мати Деяніри та
Мелеагра.
АЛФЕЙ (гр. Alpheios) — 1)
найбільша річка Пелопоннесу, яка
двічі зникає під землею по шляху
до Іонічного моря; 2) бог
однойменної річки, син Океан а й
Теши, який закохався в німфу Аре-
ту су.
АЛЬБУНЕЯ (лат. Albunea) —
німфа однойменного джерела,
славнозвісна віщунка, одна із сивіл.
АМАЗОНКИ (гр. Amazones) —
войовниче плем'я жінок, які не
терпіли в своєму середовищі
чоловіків. За стародавніми переказами,
утворили могутню державу на чолі
з царицею. Одружувалися з
представниками сусідніх племен тільки
для продовження роду, потім
відсилали чоловіків назад.
Новонароджених хлопчиків віддавали
батькам або вбивали, дівчаток
виховували для війни; випалювали їм
праву грудь, щоб вона не
заважала стріляти з лука (звідси й назва
безгруді). Стародавні письменники
розрізняли три групи а.: 1)
азіатські а., що мешкали на Кавказі
по берегах Чорного моря, в районі
річки Фермодонт на Понті; вони
сіяли страх по цілій Азії.
Заснували міста Смірну, Ефес та ін.
Тесей викрав царицю Антіопу,
одружився з нею й відбив уторг-
иення а. в Аттіку. Геракл відняв
у цариці а. Іпполіти чарівний
пояс. Цариця а. Пентесілея
допомагала Пріамові в Троянській
війні. Під час походу Олександра
Македонського цариця а. Теле-
стріда відвідує його, щоб народити
дитину; 2) скіфські а., які
спілкувалися з сусідніми скіфами, а
згодом із сарматами; 3) африканські
а., що за цариці Міріни здобули
перемогу над горгонами й
атлантами, перейшли Єгипет і Аравію та
заснували столицю над озером
ТрітонІс; їх знищив Геракл. Зброя
а.— подвійна сокира, спис, лук
і щит у формі півмісяця. Перекази
про а. сягають матріархального
періоду, коли родину очолювала
жінка. Легендами про а.
захоплювалися в середні віки, особливо
під час відкриття Америки, де
намагалися знайти їхнє царство
(річка Амазонка).
У мистецтві відома статуя Полік-
лета «Поранена амазонка»,
статуя Фідія та ін. Збереглися
наслідування статуй великих митців,
рельєфи в Галікарнасі.
У переносному значенні а.
називають жінку-вершницю,
войовничу жінку, а також жіноче вбрання
для верхової їзди.
0, панна Обринська дуже
спритна амазонка... її кінь
згубив, здається, підкову, виховзнув-
ся і впав, однак вона, на щастя,
не ушкодила себе. О. К о б и -
л я н с ь к а. Через кладку.
АМАЛЬТЕЯ» Амалфея (гр.
Amaltheia) — німфа, дочка
крітського царя Мелісса (варіант: коза);
А. вигодувала на Кріті Зевса,
якого Рея ховала від Кроноса.
Вдячний Зевс узяв А. на небо і вмістив
її в сузір'я Візничого. Ріг кози А.
Зевс подарував донькам Мелісса,
які допомагали Реї; з того рога
вони завжди могли брати все, чого
тільки забажають. Звідси вислови
29

AMATA
гр. «Amaltheias keras», лат. «cor-
nu Amaltheiae» — «ріг Амальтеї»,
та лат. «cornu copiae» — «ріг
достатку».
Осінній холодок над спраглою
землею Шатро гаптоване широко
розіп'яв. Із рук його падуть, як
з рога Амальтеї,
Плоди, налиті вщерть, і довгі
пасма трав. М. Рильський.
Осінній холодок над спраглою
землею...
АМАТА (лат. Amata) —
дружина Латина, мати Лавінії, яку не
хотіла віддати заміж за Енея,
бо обіцяла її руку Турнові. За
намовою Алекто розв'язала війну;
коли їй принесли неправдиву
звістку, ніби Турн загинув на
війні, повісилася. У Римі А.
називали дівчину, яку вибирали
весталкою.
АМБРОСІЯ, амброзія,
а м в р б с і я (гр. Ambrosia —
та, що дарує безсмертя) — 1)
їжа олімпійських богів, що
давала безсмертя й вічну молодість.
Цю їжу Зевсові подавали голуби;
іноді а. діставали й смертні, які
користувалися надзвичайною ласкою
богів (Геракл); 2) запашна мазь,
яка робила богів гарними й вічно
молодими. Зевс натирав нею своє
волосся.
Переносно а. називають дуже
смачну страву чи напій.
Втішайся ж нектар ем, ам б -
р о с і ю глитай, Співай, та
тільки щоб не сумно... В. Са-
м і й л є н к о. До поета.
АМЇК (гр. Amykos) — 1) син
Посейдона й Мелії, владар Віфі-
нії, відзначався надзвичайною
силою. Коли в його країну прибули
аргонавти, запропонував найхо-
робрішому з них побитися з ним
навкулачки. Полідевк прийняв
виклик і вбив А. (Варіант: Полідевк
не вбив А., а тільки взяв з нього
обіцянку не кривдити гостей);
2) один із кентаврів.
АМІМОНА (гр. Amymone —
бездоганна) — одна з дочок Даная,
яких під час посухи в Аргосі
батько послав на пошуки води,
наказавши будь-якими способами
власкавити Посейдона. Бігаючи в лісі
за ланню, А. порушила сон сатира,
і він почав переслідувати її. По-
сейдон, якого А. покликала на
допомогу, кинув у сатира свій
тризубець. Сатир утік, а тризубец
застряг у скелі. Посейдон,
довідавшись, що А. шукає води,
звелів вирвати із скелі тризубець*
З утворених тризубцем отворів
заструменіла вода. Спочатку це
джерело називали ім'ям А.,
згодом Леріїейським. Від Посейдона
А. народила сина Навплія.
Можливо, А.— інша назва Великої
Матері в Лерні, осередку культу
Данаїд.
Міф про А. Есхіл вибрав
сюжетом _ для однієї із своїх, драм.
АМОН (гр. Ammon; єг. firm —
прихований, таємний) — спочатку
місцевий бог Фів Єгипетських;
пізніше його вважали за загальноєги-
петського бога й ототожнювали
з богом сонця Ра, називаючи А.—
Ра. Греки ототожнювали А. з
Зевсом, римляни — з Юпітером,
На ієрогліфічних пам'ятках А.
називається Амен, звідси назва
Фів Аменове місто, по-грецькому
Діосполіс. На культових
пам'ятках Фів А. зображували на троні
з символами життя й смерті.
Відтворення образу А. у людській
подобі знаходили й в інших
місцевостях Єгипту, а також у Нубії
й Лівії. Храми А. існували в
Спарті, Фівах, Римі й інших
містах. Були в Єгипті зображення А.
як людини з баранячою головою
або як барана з сонячним диском
навколо голови. Звідси походять
грецькі зображення А. в образі
чоловіка, подібного до Зевса, але
з баранячими рогами.
АМУЛЇЙ (лат. Amulius) —
молодший син володаря міста Альба
Прока. Після смерті батька А.
перехопив трон у свого старшого
брата Нумітора і, щоб
забезпечити владу своїм синам, віддав Нумі-
торову доньку Рею Сільвію у
весталки. Вона народила від Марса
(варіант: від самого А.) близнят
ЗО

АМФІТРІОН
Ромула й Рема, які згодом убили
А й повернули владу Нуміторові.
АМУР, КУПІДОН (лат. Amor,
Cupido) — У римській міфології
божество коханняч що відповідає
грецькому Еросові.
АМФІАРАЙ (гр. Amphiaraos) —
1) син Оїкла й Гіпермнестри, ар-
госький владар, славетний віщун;
брав участь у калідонському по-
люваяні 12l в поході аргонавтів.
Вигнавши Адраста з Аргосу, А.
одружився з його сестрою Еріф}і
лою й заприсягся коритись їй
у всьому. За наполяганням Ері-
філи, яку підкупив Полінік,
давши їй намисто Гармонії, А.
вирушив у числі сімох володарів
проти Фів. Як віщун він знав, що
загине, і заповів синам помститися
ва свою смерть. Звершивши на
війні ряд героїчних подвигів, А.
загинув, поглинутий землею
разом з бойовою колісницею. На тому
місці був споруджений храм з
оракулом сновидіння. Культ А., який
сягає, мабуть, догрецької доби,
був поширений у багатьох містах
Греції. Античні митці часто
обирали пригоди А., особливо його
похід проти Фів, темою своїх
творів; 2) один з епітетів Зевса.
АМФІДАМАНТ (гр. Amphida-
mas) — 1) син єгипетського царя
Бусіріса, який убивав усіх чужо-
вемців і приносив у жертву богам.
Батько й син загинули від руки
Геракла; 2) евбейський владар, що
загинув на війні з еретрійцями.
На честь батька сини встановили
ігри, де Гесіод здобув першу на-
городу^ за свої поетичні твори —
золотий триніжок, який він
присвятив Геліконським музам.
АМФ ІКТ ІОН (гр. Amphiktyon) -~
син Девкаліона й Пірри, фермо-
пільський володар. Скинувши з
трону свого тестя, царя Аттіки
Краная, протягом дванадцяти
років правив Афінами. За одним із
міфів, А. назвав місто Краная
Афінами, присвятивши його
богині Афіні.
АМФІЛОХ (гр. Amphilochos) —
віщун, син Амфіарая й Еріфіли,
брат Алкмеона якому він, за
деякими переказами, допомагав у
вбивстві матері; один із
претендентів на руку Єлени, учасник
Троянської війни. Повернувшись із-
під Трої, заснував Амфілохійський
Аргос біля Амбракської затоки;
за іншими переказами, разом з
віщуном Мопсом оселився в Кілікії,
де заснував місто Маллос. Згодом
А. і Мопс почали битися за владу
в Маллосі І обидва загинули в бою.
АМФ ІОН (гр. Amphion) — І) син
Зевса й фіванської царівни Антіо-
пи, брат Зета, один із
давньогрецьких музик. Одразу після
народження брати-близнята за
наказом їхнього дядька, фіванського
царя Ліка, були покинуті
напризволяще, їх виховали пастухи.
Змужнівши, брати захопили Фіви
і вбили злого володаря, а його
дружину Дірке прив'язали до рогів
лютого бика. У Неаполі є відома
мармурова скульптура «Фарнезь-
кий бик». А. і Зет оточили Фіви
мурами (каміння, зачароване грою
А. на лірі, саме складалося в мури).
Обидва брати відзначалися
надзвичайною силою. Дружина А.
НІоба народила йому семеро синів
і сім дочок. Після втрати всіх
дітей А. покінчив життя
самогубством. (Варіант: А. вбили Аполлон
і Артеміда, коли він намагався
захопити їхній храм.) В історичний
час А. і Зета шанували у Фівах
як місцевих героїв, «фіванських
Діоскурів».
Від часів Евріпіда в літературній
традиції брати є втіленням двох
життєвих начал — діяльного (Зет)
і споглядального (А.). Міф про
А. й Зета відбито в живописі
(Дж. Б. Тьєполо) та в музиці
(Б. Галуппі, Л. Керубіні, А. Онег-
гер); 2) владар беотійського міста
Орхомена, дід Нестора.
АМФІТРІОН (гр. Amphitryon) —
1) тірінфський володар, син
Алкен та Пелопової дочки Астідамії,
онук Персея, чоловік дочки Елек-
тріона Алкмени; відібрав у теле-
боїв Електріонову худобу, в
нагороду за що Електріон віддав за
ЗІ

АМФІТРІТА
нього свою дочку. (Варіант: А.
убив свого дядька Електріона і за
те разом з Алкменою був вигнаний
з Тірінфу.) За допомогою дочки
Птерелая Кометопи, яка відрізала
батькові золотий локон (джерело
безсмертя), А. переміг царя теле-
боїв. За відсутності чоловіка Алкме-
на поділила ложе з Зевсом, що
з'явився до неї в образі А., і
народила Геракла. А. загинув на війні
з мінійцями.
Сюжет міфа про А.
використовували Софокл, Плавт, Мольєр та
ін. Тепер А. (завдяки трактуванню
Мольєр а) — синонім гостинного
господаря; 2) один з епітетів Зевса.
АМФІТРІТА (гр. Amphitrite) —
дочка Нерея й Доріди» дружина
Посейдона (за Аполлодором —
дочка Океана). Спочатку відмовилася
бути дружиною Посейдона і втекла
до Атланта. Посейдон послав
навздогін дельфіна, який відшукав її
й привіз на спині. А. зображували
разом з Посейдоном на колісниці
з мушлі, запряженій гіпокампами
або тритонами, з тризубцем у
руках. Культ А. догрецького
походження.
АНАКСАРЕТА (гр. Anaxarete) —
кіпрська дівчина з роду Тевкра;
зневажила кохання до неї саламін-
ського юнака Іфіса, який через це
повісився; Афродіта перетворила
дівчину на камінь.
"ДНАКТ (гр. Апах — володар) —
одне з імен Аполлона, Діоскурів
та інших богів.
АНАНКЕ, АНАНКА (гр. man-
ke — неминучість) — уособлення
неминучої долі. Платон вважає
А. матір'ю мойр. Між колінами А.
обертається веретено, вісь якого
є віссю світу. А. ототожнювали
з Немесідою та Діке.
АНДРОГЕЙ (гр. Androgeos) —
син МІноса й Пасіфаї, переможець
усіх суперників у панафінеях
(іграх на честь Афіни Поліади). Коли
цар Афін Егей із заздрощів убив
А. (варіант: за наказом Егея А.
вирушив на полювання і був
убитий марафонським биком),
розгніваний Мінос розпочав війну
проти афінян, переміг їх і зобов'язав
щороку віддавати на поживу
чудовиську Мінотаврові семеро
юнаків і сім дівчат. Щороку на честь А.
влаштовувалося свято з музикою
та іграми.
АНДРОКЛ (гр. Androkles) —
1) син бога Еола й Кіани; разом
з Феремоном володів частиною Сі-
цілії; 2) син останнього царя Афін
Кодра, провідник іонських
колонізаторів у Малій Азії, засновник
міста Ефеса, мешканці якого
шанували його як героя.
АНДРОМАХА (гр. Andromache)
— дружина Гектора, героїня «Ілі-
ади». У дитинстві втратила батька
й сімох братів, яких убив Ахіл-
лес. Самовіддано кохала свого
чоловіка («Іліада», VI і XXIV). Після
здобуття Трої стала бранкою Ахіл-
лесового сина Неоптолема,
виїхала з ним до Епіру й там
народила трьох синів. Згодом вийшла
заміж за Гекторового брата Гелена,
від якого народила сина Перга*
ма. Після смерті Гелена разом
з Пергамом переселилася до
Малої Азії, де син заснував місто.
У Пергамі спорудили її
мавзолей.
У літературі А. стала ідеалом
відданої дружини. Міф про А.
втілено в античному та
європейському образотворчому мистецтві (Г. Ле-
ресс, А. Куапель, Дж. Б. Тьєлоло,
Ж. Л. Давід, Е. Вехтер, А. Лосен-
ко), літературі (Евріпід, Расін,
А. Дзено, Ф. Брукнер), музиці
(Дж. Паїзіелло, Р. Крейцер,
К Сен-Санс)
АНДРОМЕДА (гр. Andromede) —
дочка Кефея й Кассіопеї; була, як
і її мати, надзвичайно вродлива.
Кассіопея хвалилася, що її дочка
краща за будь-яку з нереїд.
Обурені нереїди поскаржилися Посей*
донові, який затопив Ефіопію і
наслав морську потвору, що
пожирала людей. Оракул провістив,
що країна визволиться від
страховища тоді, коли йому віддадуть А-
Веління оракула виконали.
Прикута до скелі А. чекала на смерть.
Але з'явився Персей^ який повер-
32

АНТЕЯ
тався після перемоги над
Медузою. Захоплений красою дівчини,
Персей убив потвору і попросив
руки, А. Після смерті А. Афіна
перетворила її на сузір'я.
Сюжет цього міфа використано
в живописі й пластиці (Тіціан,
ТІнторетто, Рубенс, Рембрандт,
Йуссен, П. Пюже), у літературі
(П. Корнель, П. Кальдерон, Лопе
де В era) та музиці (К. Монтеверді,
Л. Россі, Г.-Ф. Гендель, Й. Гайдн,
Цінгареллі, Ж. Ібер, П. Моріс та
ін.).
АНІЙ (гр. Anios) —син Апол-
лона та Креуси (або Ройо), яку
батько, розгніваний тим, що вона
чекає дитини, посадив у скриню
й кинув у море. Скриню прибило
до Делосу, де й народився А.,
якого Аполлон навчив мистецтва
пророкування, зробив своїм жерцем
та володарем острова. А.
допомагав грекам під час Троянської
війни. Прийняв на Делосі Енея і
одружив його зі своєю донькою Ла-
вініею.
АНКСУР (лат. Anxur) — бог,
що пізніше ототожнювався з
Юпітером; ім'ям А. названо місто;
2) джерело поблизу міста Анксур;
3) рутульський герой з війська
Тур на.
АННА ПЕРЕННА (лат. Anna
Perenna) — давня італьська богиня
року й довголіття, свято якої
відзначали 15 березня на Марсовому
полі. Зображували А. П. бабусею;
в добу імперії ототожнювали з
сестрою Дідони Анною, яка з
Карфагена втекла до Енея в Італію.
Дружина Енея Лавінія з ревнощів
намагалася вбити її. У розпачі
А. П. втопилась у річці Нуміцій.
Згодом її стали шанувати як
німфу цієї річки. (Варіант: Анна,
втікаючи від Лавінії, зустріла
бога річки Нуміція, вийшла за нього
заміж і прийняла ім'я А. П.)
Культ її поширився в Римі
внаслідок злиття двох культів: річкової
німфи й італьської богині
довголіття.
АННОНА (лат. Annona) —
богиня врожаю. її зображували з рогом
достатку в одній руці та з
китицею колосків у другій. !
АНТЕЙ (гр. Antaios) — син По-
сейдона й Гвї, велетень, найврод-
ливіший і наймогутніший серед
гігантів. Був нездоланний, доки
торкався матері-Землі, від якої
черпав нові сили. Жив у ЛІВІЇ,
змушував мандрівників боротися
з ним. А. здолав Геракл: відірвав
від Землі і задушив. Цю сцену
було зображено на фронтоні
храму Геракл а у Фівах.
Образ А. є символом наснаги й
сили, що їх дає людині зв'язок
з рідною землею, з рідним народом.
АНТЕНОР (гр. Antenor) — один
з троянських вождів, чоловік Теа-
но — жриці Афіни й сестри Гека-
би. Приймав у своєму домі
Одіссея й Менелая, коли вони як
ахейські посли намагалися повернути
назад Єлену. Прихильник угоди
з ахейцями, переконував троянців
повернути Єлену МенелаевІ. За
іншими переказами, А. був
приятелем греків і зрадником
батьківщини; він нібито таємно віддав
грекам троянський палладій,
ліхтарем з міського муру подав знак
до атаки Трої і навіть відчинив
Троянського коня. Після здобуття
Трої греки помилували А. й
дозволили йому залишити
батьківщину. Він заснував у Лівії місто Кі-
рена; за іншою версією, вирушив
до Італії й там заснував Патавій
(тепер Паду я).
АНТЕРОС, А н т є р 6 т (гр. Ап-
teros) — бог взаємного кохання.
За переказом, бог кохання Ерос не
ріс, доки не одержав брата А.,
якого АфродІта народила від Аре-
са. Основна думка цього міфа
полягає в тому, що без взаємності
кохання не зростає. А. й Еросові
споруджували вівтарі,
зображували їх спертими на пальмові
галузки.
АНТЕЯ х, А н ф є я (гр. Antheia
— квітуча) — епітет Гери, Афро-
діти й інших богинь.
АНТЕЯ 2 (гр. Antaia) —
дружина тірінфського царя Прета, що
закохалася в Беллерофонта,
2 8-2010
33

АНТІГОНА
АНТЇГОНА (г/?. Antigone) —
1) дочка Едіпа та Іокасти, сестра
Полініка. Іокаста народила А. від
Едіпа, не знаючи, іДо він її син.
Разом з батьком А. була в
добровільному вигнанні в Колоні.
Після смерті Едіпа повернулась до
Фів. Під час походу сімох проти:
Фів владар Креонт заборонив
ховати тіло Полініка як зрадника,
але А. поховала брата, за що бул#
живцем закопана в землю.
(Варіант: Креонт наказав кинути А. в
підземелля, де вона вкоротила собі
віку.)
Софокл у трагедіях «Едіп у
Колоні» та «А.» змалював А. ідеалом
родинного обов'язку та дівочої
відданості й самопожертви,
зразкам доньки й сестри. У
європейській літературі до міфа про А. в
різні періоди зверталися Ж. Рот-
ру, Ж. Расін, П. Метастазіо,
Б. Капніст, Ж. Кокто, Б. Брехт та
ін., в музиці — X. Й. Глюк,
Д. Бортнянський, Ф. Мендельсон,
К. Сен-Санс; 2) дочка Еврітіона,
ойука мірмідонського владаря
Актора, дружина Пелея; повісилася,
коли її ввели в оману, сказавши,
ніби Пелей одружився з іншою;
3) дочка Лаомедонта, сестра ГГріа-
ма. Насмілилась рівнятися
вродою до Гери, за що богиня
перетворила її волосся на вужів.
Згодом боги обернули А. в лелеку.
АНТІКЛЕЯ (гр. Antikleia) —
мати Одіссея,
АНТІЛОХ (гр. Antilochos) —
син пілоського владаря Нестора,
друг АхІллеса. Разом з батьком
брав участь у Троянській війні, де
його вбив Мемнон, союзник
троянців.
АНТІНОЙ (ер. Antinoos) — най-
вельможніший і найзухваліший Із
женихів Пенвлопи.
АНТІОПА (гр. Antiope) — і)
владарка амазонок, яку викрав Те-
сей. Викрадення А. призвело до
походу амазонок на Аттіку,
кривава боротьба проходила в самих
Афінах, де амазонки отаборились
біля підніжжя пагорба Ареса. За
втручанням А. афіняни й
амазонки дійшли зг<?ди. А. й Тесей мали
сина Іпполіта; 2) дочка фівансько-
пз владаря Ніктея (варіант
річкового бога Асопа); А. завагітніла
від Зевса і, боячись розгніваного
батька, втекла до Сікїону, де
вийшла заміж за Епопея. Ніктей з
розпуки повісився, але перед смертю
заповів своєму братові Жку
покарати А. за те, що вона збезчестила
його рід. Лік здобув Сікїоіг, убив
Епопея і забрав А. У дорозі біля
гори- Кітерон вона народила Ам~
фіона й Зета, які за наказом Ліка
були кинуті напризволяще. А.
стала рабинею дружини Ліка Дірке.
Міфові присвячені твори
середньовічних і сучасних художників
та скульпторів А. Сузініг Тіціана,
А. Корреджо, К. Ванлоо, А. Ват-
то й ін.
АНУБІС (гр. Anubis) —
давньоєгипетський бог, шанування
якого було тісно пов'язане з культом
мертвих; він охороняв могили та
мумії, супроводжував душі
померлих у підземний світ.
Зображувала А. у вигляді шакала або
у вигляді людини з шакалячою
головою. У" Римі його вважали
за супутника Серапіса й Ісіди*
Давні греки ототожнювали А. з
Гермесом.
АНХІС, А н х і з (гр. Anchises) —
онук троянського владаря їла,
коханець Афродіти, яка
народила від нього сина Енея. Еней на
плечах виніс старого А. з
охопленої полум'ям Трої. За те, що А.
хизувався коханням Афродіти,
Зевс осліпив його (варіант: зробив
розслабленим). Під час мандрів
Енея помер на острові Сіцілія.
АОНІДИ (гр. Aonides)—наймення
муз, яке походить від назви
частини Беотії, де був центр культу
муз.
АГТАТУРІЇ (гр. Apaturia) —
свята на честь Аполлона, встановлені
в Афінах (жовтень — листопад).
Під час А. хлопців, народжених
протягом року, заносили до
списку громадян.
АПІС (гр. Apis, єг. hp) —
священний бик (чорний з білою плямою
34

АПОЛЛОН
на лобі) у стародавньому Єгипті,
особливо у Мемфісі; вважався
втіленням бога Осіріса. В
елліністичну добу треки вважали А.
(називаючи його Епафом) сином /о,
яку ототожнювали з Ісідою.
АПОЛЛОН, ФЕБ (гр. Apollon,
Phoibos —> осяйний) — син Зевса й
Лето, брат Артеміди, батько Ор-
фея, Ліка й Асклепія, один із
юлімпійських богів. У культі А.
.виразно збереглися сліди
первісних релігійних вірувань —- фети-
ліизму й тотемізму. У глибоку
давнину А. шанували в постаті бара-
ла. Гомер і Гесіод не подають
подробиць про його народження. За
пізнішими переказами, охоплена
ревнощами Гера переслідувала
вагітну Лето і заборонила Землі дати
їй місце для пологів. За велінням
Зевса в морі виник новий острів
Делос, де Лето народила близнят
А. й Артеміду. З ім'ям А,
пов'язані події, відбиті в багатьох
міфах: убивство страхітливого
дракона Пітона (на честь перемоги над
драконом у Дельфах було
встановлено Піфійські ігри і споруджено
Дельфійський храм), участь у
боротьбі з гігантами. А. та Артемі-
да вбили гіганта Тітія за образу
богині Лето. Під Троєю А. покарав
греків, які образили його жерця
Хріса. З культурним та
господарським розвитком стародавньої
Греції" характер А. як бога змінюється.
Бін стає богом музики,
проводирем муз, дістає від Гермгса кіта-
ру. Згодом А. набуває дару
насилати хвороби й виліковувати їх
(А. С о т є р — «рятівник»),
провіщає майбутнє, або виявляє свою
волю через оракула. З наказу
Зевса А. пас худобу Лаомедонта за
те, що хотів тюмститися
Громовержцеві за смерть свого сина Асклв-
пія. А. був також захисником
пастухів та охоронцем худоби, яку
оберігав від вовків та всякої
пошесті (А. Лікоктонос —
«винищувач вовків»). Крім того А.—
будівник, засновник міст,
оборонець тих, що переселяються на нові
місця і в далекі колонії.
Деякі вчені (О. Мюллер)
вважають, що первісно А. був суто
дорійським божеством з центром
культу в Дельфах. На думку більшості
дослідників, культ А. прийшов з
Малої Азії, доказом чого є такі
факти: у Троянській війні А. був
#а боці троянців; у Малій Азії на
його честь споруджено кілька
храмів, де ім'я А. виводять із кореня
слова, що має значення «двері»,
оскільки первісно це нібито був
бог дверей, який охороняв
родиму від нещастя (А.Тірайрос —
А, Дверний). Пізніше А.
ототожнювали з Геліосом, хоч у
давньому епосі і в грецькій міфології
Ґеліос виступає як окреме
божество. На честь А.— бога Сонця
встановлено хліборобські
святкування: таргелії—свято літа,
коли приносили в жертву
гекатомбу і співали хвальні пісні — пеани;
тііанепсії — свято осені на честь
збирання врожаю тощо. А.
шанували як божественного воїна-стрі-
ловержця (А. Г є к є б о л о с),
який вражав несхибними
стрілами. Головні центри культури А.—
острів Делос, де раз на чотири
роки проходили делії — ігри за
участю представників усіх
грецьких полісів; Дельфи з основним
святилищем А. Славились
оракулами Патара в Лікії, Дідіми біля
Мілета, Фіви, Кларос біля Коло-
фона та ін. Із грецьких колоній в
Італії культ А. поширився в
Римській імперії. Уже 430 р. до н. є.
в Римі спорудили храм А., а 212 р.
до н. є. встановлено ігри на його
честь.
Імператор Август спорудив на
честь А. два храми: один на бойб-
вищі коло міста Актія, а другий —
поблизу Палатинського пагорба;
встановив актійські й вікові ігри,
а також оголосив А. своїм
патроном. Атрибутами А. були лук та
стріли, кітара (ліра), вуж, костур,
лебідь, яструб, крук, триніжок,
лавр тощо.
Грецькі скульптори
зображували А. в образі вродливого,
високого, стрункого юнака з довгим
2*
35

АПСІРТ
волоссям, з луком або лірою в
руках, інколи з вовком біля ніг. В
елліністичну добу він зображувався
оголеним юнаком, що грає на кіта-
рі. Статуї А. роботи славетних
давньогрецьких митців Скопаса,
Леохара, Праксітеля дійшли до
нас у римських копіях. Найбільш
відомі скульптури: А. Бельве-
дерський, А. Мусагет, А., який
грає на лірі (Ватіканський музей),
А. з ящіркою, А. Савроктонос
(Римський музей). До образу А.
зверталися видатні майстри живо-
гійсу: Рафаель, Пуссен, Тінторет-
то, Перуцці, Доменікіно, Рубенс,
Делакруа, Роден та ін. У музиці
відомі такі твори, як кантата Баха
«Змагання між А. та Паном»,
опери «А. і Гіакінт» Моцарта,
«Святкування А.» Глюка, балет «А.
Мусагет» І. Стравинського.
У переносному значенні ім'я А.
вживається як синонім слова
«мистецтво», а також для позначення
ідеалу чоловічої вроди.
О Геркулеси бронзочолі ІА п ол-
ло ни мармурові, Я бачив вас
$ полтавськім полі — Косила
хлопці чорноброві. М. Нагни-
б і д а. На полі битви.
АПСІРТ (гр. Apsyrtos) — син
колхідського владаря Еета і йдгс^
другої дружини Ейдії, брат Медеї.
Коли Медея з аргонавтами втекла
з Колхіди, Еет послав у погоню А.
й той захопив «Арго» в гирлі
Дунаю. Аргонавти погодилися
висадити на найближчому острові Ме-
дею, а місцевий цар мав розсудити
справу й вирішити, чи Медея
повернеться додому, чи поїде з Ясо-
нрм до Греції.4 Медея написала
листа до брата, скаржачись, що
аргонавти викрали її. Та коли вночі А,
прийшов до корабля, Я сон убив
його, а тіло розірвав на шматки,
Потім аргонавти напали на колхід-
ців і розгромили їх. (Варіант:
тікаючи з аргонавтами, Медея
взяла з собою А. Щоб урятуватися від
погоні, вона вбила брата й
порозкидала шматки його тіла по морю.
Вбитий горем Еет змушений був
припинити погоню, щоб' зібрати
синове тіло й поховати його. Ім'я
А. і розкидані по морю,шматки його
тіла є, очевидно, місцевою
видозміною міфа про Орфея, якого
роздерли менади.)
АРАХНА {гр. Arachne —
павук) — дочка фарбаря пурпурових
тканин, лідійця з Колофона Ід-
мона. Вправна у тканні й
гаптуванні, А. викликала на змагання
богиню Афіну, виготувала дуже
гарну тканину, на якій були
зображені любовні пригоди богів.
Розгнівана Афіна розірвала тка^
нину, А. з розпуки повісилася.
Вгамувавши свій гнів, Афіна
обернула А. в павука, що снує тонке
павутиння, на якому роса та сонце
вишивають веселкові візерунки.
АРВАЛЬСЬКІ БРАТИ {лат. Frat-
res arvales) — старовинна
римська колегія жерців, яку, за
переказом, заснував Ромул (див. Акка
Ларентія). А. б. навесні робили
урочистий обхід полів для їх
освячення (амбарвалії). Спочатку ам-
барвалії влаштовували в травні
на честь Марса; за часів Августа —т
на честь Керери, з принесенням
у жертву бика, барана й свині.
Текст арвальського гімну
зберігся в написі 218 р. до н. є.
Август поновив ритуал
святкування й оформив жрецьку
колегію з 12 членів, яка відала
культом імператорського дому.
АРГ {гр. Arges) — 1) один із
кіклопів] 2) будівник корабля
«Арго».
АРГЇЯ {гр. Argia) — дочка
Адраста.
«АРГО» (гр. Argo — хижа,
швидка) — перший грецький
корабель, що його за сприянням
Афіни спорудив Арг для Ясона.
Корабель плив за допомогою 50 весля*
рів і вітрил.
АРГОНАВТИ {гр. Argonautes —
ті, що пливуть на «Арго») — герої,
які на чолі з Ясоном першими з
греків здійснили далекий морський
похід у Колхіду на кораблі «Арго»
за золотим руном. У цьому міфі
відбилася історія ранньої грецької
36

APEC
колонізації (8—6 ст. до н. є.). Міф
про а. постав у догомерівську добу;
його згадували в своїх творах
античні поети, зокрема Аполлоній
Родоський у поемі «Аргонавтика»,
проте найраніший опис пригод
славетних мореплавців читаємо в
одній з од Піндара. Історія а. така:
прагнучи повернути собі
батьківський царський трон від дядька
Лелія, який обіцяв віддати владу,
коли небіж привезе золоте руно.
Ясон на кораблі «Арго» в
товаристві 50 найславетніших героїв
стародавньої Греції вирушив до
берегів Колхіди. Разом з ним були:
Орфей, Геракл, Лмфіарай, Бореа-
ди, Кастор і Полідевк, Мелеагр,
Тідей, Тесей, Главк, Лаерш і ін.
Ясон присвятив свій корабель По-
сейдонові. По дорозі а. відвідали
кентавра Хірона, потім через Са-
мотракію прибули на Лемнос, де
їх гостинно прийняли жінки, які
за рік до того повбивали на
острові всіх чоловіків. Лише завдяки
наполяганням Геракла а. рушили
далі. Після різних пригод вони
прибули до Колхіди. Місцевий
владар Еет пообіцяв віддати руно Ясо-
нові, якщо той запряже до плуга
чотирьох мідиокопитих биків —
подарунок Гефеста, — виоре ним
поле, присвячене АресовІ, і засіє
зубами дракона. З цих зубів
виростали воїни, готові кинутися
на Ясона. За порадою дочки Еета
Медеї, що закохалася в Ясона,
він кинув важкий камінь між
воїнів, які почали битися один з
одним і таким чином знищили себе.
Еет і після цього не схотів
віддати золотого руна. Ясон і Медея
вбили (варіант: приспали) дракона,
який охороняв скарб, і, захопивши
руно, відпливли до Греції. Еет
послав погоню (див. Апсірт),
Щасливо уникнувши небезпек, а.
повернулись із золотим руном до
Еллади.
Міф про а. надихнув Евріпіда на
створення трагедії «Медея». До
цього міфа часто зверталися й інші
античні митці.
. Метафорично а. називають
сміливих мандрівників,
першовідкривачів.
Однакове вбрання на цих
громадянах Республіка гармонує з
їхніми обличчями. Це
аргонавти, що пливуть у перший
морський рейс назустріч сонячній
ласці. Ю. Яновський.
Майстер корабля.
АРГОС, Аргус (гр. Argos) —
1) син Зевса й Ніоби, владар Ар-
госу; 2) багатоокий велетень на
прізвисько Паноптес («Усевидець»), син
Агенора; навіть під час сну бачив
частиною очей. Ревнива Гера
наказала йому стерегти Зевсову
коханку красуню Іо. Гермес приспав
велетня грою на флейті й відрізав
йому голову. Очима А. Гера
прикрасила хвіст павича.
У переносному значенні А,—»
пильний охоронець.
АРЕЙОН, А р і 6 н (ер. Агеіоп) —
син Посейдона й Деметри,
божественний кінь, що вмів розмовляти.
Коли закоханий Посейдон
переслідував засмучену втратою дочки
Деметру, вона перетворилася на
кобилу і сховалася серед коней.
Посейдон обернувся на крня й
оволодів Деметрою, внаслідок чого
з'явився на світ А., який спочатку
належав своєму батькові, згодом
Гераклозі й Адрастозі. У міфі про
А. відбито пережитки тотемізму.
В Аркадії існував культ А., були
монети з його зображенням.
АРЕС, А р є й, ЕНІАЛІЙ (ер.
Ares, Enialios) — син Зевса й Ге-
ри, спочатку бог бур і гроз,
пізніше бог війни, що виїздив на
бойовій колісниці в золотому
озброєнні. Його супроводили сестра Еріда
(«Сварка»), сини Деймос («Жах»),
Фобос («Страх») і духи смерті ке-
ри. Сварливий та агресивний, бог
війни не мав великої симпатії ні
З боку людей, ні з боку богів. А.
коханець Афродіти, що народила
від нього Ероса, Антероса,
Гармонію, Деймоса та Фобоса. Гомер
розповідає про участь А. в
Троянській війні на боці троянців;
поранений Діомедом, він кричав від болю
так голосно, як можуть кричати
37

APETA
9000 або 10 000 чоловіків («Іліада»,
V, 860). У сутичці А. здолала Дфі-
на. А. двічі боровся з Гераклом
і був поранений. З ревнощів А.
убив коханця Афродіти Адоніса,
обернувшись у кабана. А., єдиного
з богів, не запросили на весілля
Пейрітояу через що він накликав
війну між кентаврами й лапітами.
Коли А. убив Посейдонового сина
за зґвалтування сестри, Посейдон
звинуватив його перед ареопагом
в Афінах, але суд відхилив
обвинувачення. В «Одіссеї»
розповідається, як чоловік Афродіти Гефест
зловив коханців під час любовного
побачення в хитро розставлені
тенета.
У Греції культ А. був поширений
менше, як культ інших богів.
Улюбленим місцем перебування А. була
«країна бур» Фракія. У Колхіді,
в діброві А., на дубі висіло золоте
руно, У Спарті біля храму Посей-
дона спорудили статую А. У Фівах
культ А. був поширений більше.
В Афінах його йменням назвали
пагорб Ареопаг, а біля підніжжя
спорудили храм на його честь.
У давньогрецькому мистецтві А.
не такий популярний, як
інші боги Олімпу. Його
зображували молодим гарним чоловіком із
щитом і списом або мечем. Відома
статуя А. в копії Лісіппа. В
Ермітажі є римське погруддя А. в
бойовому шоломі, гребінь якого
підтримує сфінкс (мабуть, копія
статуї роботи Поліклета). У
мистецтві нового часу А. присвячені
статуї Канови, Торвальдсена,
картини Боттічеллі, Веласкеса та ін.
Стародавні римляни
ототожнювали А, з Марсом. В осків і сабінів
Марс називається Мамерс (Маворс).
Спочатку його шанували як бога —
опікуна пір року, особливо весни
(звідси назва присвяченого йому
місяця Martius — березень).
Пастухи шанували його як
захисника отар, котрі Марс охороняв від
вовків. Після злиття його культу
з культом А. Марса почали
шанувати як бога війни: Mars Gradivus —
«Марс, що крокує до бою», Його
вважали батьком легендарних
засновників Рима Ромула й Рема.
Культом Марса відала колегія жер-
ців-саліїв. Місце шанування було
біля брами Порта Капена, на
Марсовому полі, а також у Регії (в
імператорському будинку на Форумі),
де зберігався священний спис.
Марсовим назвали (з XIX ст.) велике
поле в Петербурзі (Ленінграді),
де раніше відбувалися військові
паради.
У переносному розумінні А. і
Марс є синонімами слова «війна»;
марсівський означає «військовий»,
«войовничий».
АР?ТА (гр. Arete) — дружина
царя феаків Алкіноя.
АРЕТУСА, А р є т у з а (гр. Аге-
tusa) — німфа однойменних джерел
в ЕлІді й на Сіцілії, одна з нереїд.
Коли А. втікала від любовних
переслідувань річкового бога Алфея,
Ар тем і да перетворила її на
джерело, яке заструменіло в Ортігії
біля Сіракуз. Алфей обернувся на
річку і його води злилися з водою
А. Міф, очевидно, принесли на
Сіцілію грецькі колоністи.
Зображувалась А. молодою жінкою в
оточенні риб.
АРЕФОРІЇ (гр. Arrephoria) —
свято на честь Афіни як
покровительки хліборобства, яке справляли
в червні — липні, щоб випросити
в богині добробуту для міста і
родючості для полів. Головну роль
у святі відігравали дві 7—11-літ-
ні дівчинки, яких вибирали на один
рік (арефори). Вони жили на
акрополі і прислужували в храмі
Афіни. А. мали характер містерій.
АРІАДНА (гр. Ariadne) — дочка
Міноса й Пасіфаї. Коли на Кріт
прибув Тесей і був відданий на
поталу людинобикові
Мінотаврові, що жив у лабіринті, А,,
закохана в героя, допомогла йому
вбити потвору і подарувала клубок,
що вказував шлях із лабіринту.
Повертаючись до Афін, Тесей забрав
А. з собою (варіант: сонну
залишив на острові Наксосі, де вона
стала дружиною Діоніса). Боги
подарували А, весільний вінець, який
38

АРТЕМІДА
згодом 6ys уміщений серед зірок
(сузір'я Північної Корони).
На острові Наксосі був культ А.,
в Афінах її шанували як дружину
Діоніса. Міф про А. використано
в творах численних письменників,
художників, композиторів
давнини й сучасності.
«Ниткою Аріадни» називають
спосіб, що допомагає розв'язати
якесь важке питання, вийти зі
скрутного становища.
Прогалини палеонтологічного
літопису дедалі більше
заповнювались, примушуючи навіть
найбільш упертих визнати разючий
¦ паралелізм, що існує між
історією розвитку органічного
світу в цілому і історією розвитку
окремого організму, даючи,
таким чином, аріаднину
нитку, яка повинна була
вивести з того лабіринту... Ф. Е н -
г є л ь с. Діалектика природи.
АРЮН (гр. Агіоп) — славетний
поет і музика 7 ст. до н. є. Родом з
Метімни, що на острові Лесбосі,
перебував при дворі тирана Ко-
рінфа ПерІандра. Творець
дифірамба. Складав пісні на честь Діоніса,
За переказом, посланий Періанд-
ром до Сіцілії й Італії, здобув у
Таренті нагороду на змаганнях
поетів. Коли повертався на
корінфському кораблі додому, матроси
хотіли його вбити. Аполлон,
з'явившись йому вві сні, попередив про
загрозу. А. прокинувся й попросив
розбійників дозволити йому
востаннє зіграти на кітарі. Закінчивши
гру, кинувся в море, але дельфіни,
захоплені його чарівною музикою,
донесли співака до Тенарської
затоки, звідки А. дістався до Корін-
фа. Моряків, які хотіли вбити
співака, Періандр звелів зловити й
прибити на хрестах.
Міф про А. надихає багатьох
митців. Статуя А. з дельфіном, як
свідчить Павсаній, ще за його часів була
в Тенарі.
АРІСТЕЙ (гр. Aristaios) — назва
одного з найдавніших божеств
Стародавньої Греції. Син Аполлона
й Кірени, яка народила А, на
берегах Лівії в Африці; виховання ди^
тини буЛо доручено німфі МеліссТ;
напували його нектаром й амбр*Б-
сією. Потім віддали для навчання
Хіронові. З Лівії А. перейшов д<5>
Фів, де музи навчили його мистецт;
ва лікування і ворожби. Тут він
одружився з дочкою Кадма Авто-
йовю. Після смерті свого сина Ак-
теона А. прибув на острів Кеос і
там, споруджуючи вівтарі на честь
Зевса Ікмая (Зевса Володаря),
врятував мешканців від страшної
посухи. Згодом відвідав острови Йгей-
ського моря, далі Сіцілію,
Сардінію і Велику Грецію, залишаючи
всюди сліди доброзичливості й
допомоги. Культ А. був близький до
культу Аполлона.
АР КАС, Аркад (гр. Arkas;
род. відм. Arkados) — син Зевса й
КаллістОу епонім Аркадії. На
полюванні хотів убити свою матір,
прийнявши її за дику ведмедицю.
Зевс перетворив А. й Каллісто на
сузір'я Великої і Малої Ведмедиці.
АРКЕЙС1Й (гр. Arkeisios) — сгін
Зевса й Евріодеї, батько Лаерта.
АРКТОС (гр. arktos —
ведмедиця) — сузір'я, назва якого
пов'язана з міфом про Аркаса й
Каллісто (див. Зорі).
АРНА (гр. Агпе) — 1) місто в Бео-
тії; 2) місто в Фессалії; 3) жінка з
острова Сіфнос, обернена богами
на галку за зраду батьківщини.
АРТЕМІДА (гр. Artemis) —
дочка Зевса й Лето, сестра Аполлона,
первісно шанована як богиня
тваринного й рослинного світу. За
пізнішими віруваннями, богиня
мисливства, лісів і гір; її шанували
також як богиню Місяця
(ототожнюючи з Гекатою) і породіль.
А. випросила для себе у Зевса
вічну цнотливість. 60
дев'ятилітніх океанід і 20 крітських німф
були її постійними супутницями
в іграх і танцях. З ім'ям А.
пов'язані численні міфи: про
чудесне народження божественних
близнюків у Лето на острові Делос,
обернення Актеона в оленя,
вбивство Оріона, врятування Іфігенії
тощо; спільно з Аполлоном богиня
39

АРТЕМІДА
карала бундючних і зарозумілих
Людей (див. Ніоба, Тітій, Агамем-
нон та ін.). Розмаїтість міфів про
А. і велика кількість наймень боги-
Ііі свідчать про те, що в її образі
поєднано кілька божеств. А.
називалась «Чиста» або «Осяйна»;
атрибутами її, як усіх богів світла,
були лук і стріли. А. віддавали
почесті в місцях культу Аполлона,
зокрема на делоській горі Кінт
(А. К і н т і я ), у Дельфах, у Ді-
дімі, де поряд з Аполлоном Дале-
ковлучним шанували й Далеко-
влучну А. Як і Аполлон, вона
заподіювала жінкам і дівчатам
раптову смерть, насилала хвороби на
людей і тварин, але й рятувала їх
від смерті. Улюбленим місцем
перебування А. була гірська й лісиста
Аркадія, де вона мала храми
священних тварин і місця полювання.
В Етолії їй був присвячений вепр,
в Аркадії й Аттіці — ведмідь
(жриці надягали ведмежі шкури й
виконували культовий танець
ведмедів), але в усій Греції вважали, що
її улюбленицею була лань. Кожного
року навесні відбувались елафе-
болії — свята полювання на
оленів,— на яких у жертву А.
приносили оленів або пироги у формі
цих тварин. А. була захисницею
биків — А. Тавропола.
Співзвучність імення Тавропола із
стародавньою назвою Криму
наводить на думку, що зародки культу
А. слід шукати в Криму, однак
свідченням грецького походження
богині є написи мікенської доби,
коли ще не було жодних зносин
греків з Таврідою. Як богиня
рослинності А. була також божеством
родючості. Цей культ передусім був
поширений в Ефесі, де на честь
богині споруджено відомий храм
(«сьоме чудо світу»), який пізніше
спалив Герострат. А., шанована тут
як мати-годувальниця,
зображувалася з численними сосками. Як
богиню родючості А. вважали
божеством дітонародження й іноді
ототожнювали з Ілітією.
А. вважалася покровителькою
молоді (А, П є д о т р о ф о с,
А. Куротрофос). У Спар ті до
святині А.-годувальниці приносили
немовлят, супроводжуючи цю
акцію танцями й бенкетами. В Іонії
на свято апатурії в жертву А.
давали волосся дітей, а дівчата
шанували її як богиню цнотливості і
перед шлюбом офірували їй пасмо
волосся, пояс або вбрання. Адже-
тові, який забув перед шлюбом
принести жертву А., вона послала
в шлюбне ложе змію. Шанували її
і як божество війни. У Спарті
перед боєм у жертву А. приносили
козу, а в Афінах у вересні й жовтні
кожного року на відзначення
перемоги в Марафонській битві
офірували 500 кіз.
Спочатку в жертву А. приносили
людей; у Спарті існував звичай
перед вівтарем А. О р т і ї
(«Випрямленої», тобто перед
старовинним її дерев'яним образом) до
крові бити дітей, У Гомерівському
епосі А. з богині-володарки тварин
перетворюється на богиню-покро-
вительку полювання, що було
улюбленою розвагою родової знаті. Оріон
(варіант: Актеон) загинув тому,
що намагався перемогти А. в
полюванні. В цей період А.
зображувалась у довгому жіночому вбранні
або в пристосованому для
полювання хітоні. Як правило, за плечима
в неї був сагайдак, а в руках лук
або смолоскип.
У Римі А. ототожнюється з
місцевим божеством Діаною. На
Діану переносяться всі функції
грецької богині, і вона стає
покровителькою полювання,
дітонародження (Діана Люціна),
захисницею деяких звірів. Храм Діани
був на Авентинському пагорбі
(Діана А в є н т і н а). її вважали
також покровителькою рабів і
плебеїв. У місті Ар і ції культ Діани
супроводився кривавими
жертвоприношеннями і її жерцем міг бути
тільки раб.
Із скульптурних зображень А.,
які збереглись до нашого часу,
найвідоміша луврська статуя А.;
статуї богині є також у музеях
Мюнхена, Неаполя, Берліна тощо.
40

АСКЛЕШЙ
Кілька погрудь А, е'в Ермітажі
(Одне з них,— можливо, копія
роботи Праксітеля). Образ Діани
надихав Тіціана, Веронезе, Рубенса,
Рембрандта, Ф. Щедріна, Дж. Бок-
каччо, Г. Гейне та ін.
Метафорично А. (Діана) —
синонім дівочої чистоти, цнотливості,
іноді також синонім Місяця.
АРХА (гр. Arche) — одна з
чотирьох первісних муз, дочок юного
Зевса.
АРХЕЛАЙ (гр. Archelaos) —
син Темена, міфічний предок
Олександра Македонського. Вигнаний
братами з Аргосу, вирушив до
владаря Македонії Кіссея і допоміг
йому відбити напад ворогів, за
що мав дістати нагороду. Проте
Кіссей не тільки не дав обіцяної
нагороди, а й вирішив убити А.:
на дорозі, якою він мав іти,
вирили яму, наповнили її жаром і
прикрили галузками.
Попереджений оракулом, А. уник
смертельної пастки, йдучи слідом за козою.
На місці, куди привела його
дорога, А. заснував місто й назвав його
Era {гр. aiga — коза).
АСІЯ, Азія {гр. Asia) —
1) океаніда, за одним з варіантів
міфа, дружина Япета, мати Про-
метея; 2) одна з нереїд.
АСКАЛАФ (гр. Askalaphos) —
1) син Лреса й Астіохи, один із
претендентів на руку Єлени; був
на чолі орхоменських воїнів під
Троєю, де його вбив Деїфоб; 2) син
Ахеронта, якого Деметра
перетворила на сову за повідомлення,
що Персефона з'їла кілька
гранатових зернят, що було символом
шлюбної вірності.
АСКАНІЙ (гр. Askanios) —- син
Енея та Креуси, більше відомий
під ім'ям Юл.
АСКЛЕПІЙ (гр. Asklepios),
ЕСКУЛАП (лат. Aesculapius) — бог
лікування, син Аполлона й Коро-
шди, доньки владаря лапітів Фле-
гія. Мистецтва лікування
навчився від кентавра Хірона, міг навіть
воскрешати мертвих. Зевс убив А.
блискавкою за те, що він повернув
до життя мертвого, тим самим
порушив установлений богами порядок.'
Розгніваний Аполлон перебив кік~
лопів, які кували для Зевса
блискавки, за що Громовержець
примусив його тимчасово служити
смертним. Гесіод зображує А. не як
бога, а як героя. Головні культові
центри А.— Трікка, Епідавр і Пер-
гам. Епіона, дружина А.,
народила йому синів Махаона і Подалі-
рія та дочок Гігіею (Здоров'я), Яа-
накею (Всезцілительку), Акесо,
Іасо, Еглу.
А. став шанованим у Римі 293 р»
до н. є., після того як туди
прийшла страшна моровиця. Згідно з
переказом, римляни звернулися до
книг сивіли за порадою. Там
вичитали, що моровиця вщухне, коли
приведуть до Рима бога Ескулапа/
як римляни називали А., з його
Епідаврського святилища. В
Епідавр вирядили посольство по
священну змію бога, яка, за переказом,
добровільно пішла за римлянами
на їх корабель, а після прибуття в
Рим вибрала для свого житла'
Тібрський острів. Цей острів тай
і залишився присвяченим богові,1
а коли будували набережну, тб
зробили її у формі плавучого
корабля, прикрашеного статуєю
Ескулапа. У 291 р. тут відбулося осйя-
чення храму на його честь. Як
і в Епідаврі, в Тібрській святині
Ескулапа практикували спосіб
лікування хворих шляхом
інкубації, під час якої вони уві сні одер-'
жували необхідні поради; виліку-
вані присвячували богові обіцяні
подарунки і написи подяки.
Разом з Ескулапом у написах часто
згадується Гігіея, або Салюс. Ііі-
ший храм було споруджено в Анції,
де, за переказом, змія, що прибула
з Епідавра, три дні обвивалася
навколо високої пальми в гаю
Аполлона. Оскільки культ Ескулапа
Грецького походження, жерці при
храмі бога були греки; як і
грецькому А., римському Ескулапові
були присвячені змія, півень і со-*
бака. В особі Ескулапа грецьке
мистецтво лікування було
прийняте державою, хоч римляни, які
41

АСОП
а огидою ставилися до медицини,
негостинно зустрічали греків, що
переселялися до Риму. Але
забобони й страждання приводили
людей до Ескулапа, культ якого був
дуже поширений. А. зображували
з патерицею, навколо якої
обвивалася змія.
У сучасній мові ескулап —
жартівлива назва медика.
Йому вдавалось, що прийшов
кінець.,, і його- тіла потрапить
прямісінько в анатомку, стане
робочим матеріалом для
експериментів мудрих ескулап і в.
ІП. Колєснйк. Терни на
шляху.,
АСОП (гр. Asopos) — назва
кількох річок у давній Греції. Грецька
міфологія узагальнила всі ці
річки, створивши міф про бога А.
Найбільш відомий переказ про А.
Беотійського, дочку якого
викрав Зевс. Батько за допомогою
корінфського владаря Сісіфа
намагався повернути доньку.
Розгніваний Зевс уразив А. громом, тому
в цих річках знаходили погаслі
вуглинки.
АССАРАК (гр. Assarakos) —
владар Трої; син Троя, дід Анхіса,
Римляни називали себе gens As-
saraci — «нащадки Ассарака».
АСТАРТА (гр. Astarte) А ш т о -
р є т (фінікійська), І ш т а р (ассі-
ро-вавілонська) — головна
богиня семітів.
АСТЕР ІОН, А с т є р і й (гр.
Asterion) — 1) божество
однойменної річки в Ар гол і ді; за Павса-
ніем (II, 17), батько годувальниці
Гери (варіант: трьох сестер — Ев-
беї, Просімени й Акреї); 2) син
Тектама (або Дора), був
володарем на Кріті; він одружився з
Європою, яка від Зевса народила
синів Міноса, Сарпедона і Радаман-
та; за Аполлодором, один з
аргонавтів, син Комета; 3) син Міноса
й Пасіфаї, наділений
надзвичайною силою. Його вбив Тесей. Апол-
лодор ототожнює А. з Мінотавром;
4) брат героя «Іліади» (І, 12) Не-
стора, син Пелея і Хлорісси.
АСТЄРІЯ (гр, Asteria) — дочка
титана Кея і Феби, рятуючись
від переслідувань Зевса,
обернулася на перепелицю. За іншим
переказом, кинулася в Егейське
море й перетворилася на острів
Делос.
АСТЕРОПА (гр. Asterope) — одна
а Плеяд.
АСТІАНАКТ (гр. Astyanax —
володар міста) — син Гектара й
Андромахи, названий батьком
Скамандрій (від імені бога річки*,
що біля Трої). Після здобуття Трої,
за однією версією, А. вбив Одіс-
сей, за другою — Неоптолем. Його
скинули з міського муру, щоб не
здійснилося провіщення оракула,
згідно з яким А. мав відбудувати
місто.
ACTIHQMA (гр. Astynorae) —
ім'я Хрісеїди.
АСТІОХА (гр. Astyoche) — дочка
Лаомедонта і Отрімо (варіант: Пла-
каї або Левкіппи). За «Малою
Іліадою», мати Евріпіла, яка
послала сина на допомогу Пріамові
^ вдячності за те, що він
подарував їй виноградну лозу. За
іншою версією, А. спалила грецькі
кораблі, коли її як бранку греки
везли до Італії.
АСТРЕЙ (гр, Astraios) — 1) син
титана Крія й Еврібіи За Гесіодом,
від А. й Еос народилися вітри
Зефір, Борей, Нот, зірка Геспер
тощо. В Овідія вітри називаються
fratres Astrei — Брати А.; 2)
однойменна річка в Македонії.
АСТРЕЯ (гр. Astraia) — дочка
Зевса й Феміди (варіант: Астрея й
Еос), богиня справедливості (Ді-
кеосіне), яка в золотому віці
правила світом. Коли зіпсувалися
звичаї (бронзовий вік), А.
повернулася на небо і там перетворилася на
сузір'я Діви. У мистецтві
зображувалася з терезами в руках та з
вінком із зірок.
Образ А. оспівано в творах
І. Котляревського та М. Зерова.
У переносному значенні А.—
щаслива пора.
Були златії дні А с т р еї І
славний був тоді народ. І.
Котляревський, Енеїда,
42

АТЛАНТ
АСФОДЕЛЕВА ЛУКА (гр. As-
phodelos leimon) — лука в Аїді,
де квітне асфодель і блукають тіні
померлих.
Під назвою Асфоделонсь-
к і поля згадується в Лесі
Українки («Кассандра»).
АТА, А т є (гр. Ate) — у
давньому епосі — дочка Зевса;
втілення раптового безумства, що
находить на людей і богів. А.
затуманила розум самого Зевса, і він
віддав свого улюбленого сина Геракла
в рабство нікчемному Еврістеєві.
Розгніваний Зевс скинув А. з
Олімпу на землю, де вона втратила
владу над богами, але зберегла її
над людьми. Слідом за А. йшли
дочки Зевса Літаї (Молитва і
Скруха). Вони допомагали тим,
хто віддавав їм шану, і метилися
тим, хто ними погорджував.
Давньогрецькі трагіки зображували А,
не призвідницею лиха, а месницею,
тому вона наділена рисами Неме-
сіди й Адрастеї.
Сія біснуватая і буйная діва,
трудность, іменується еллінськи
А т а, сиріч пагуба, єврейська
же — Ada... Г. Сковорода,
Путь спасительний.
АТАЛАНТА (гр. Atalante) —
1) аркадянка, дочка Яса й Клімени,
оспівана в грецьких легендах як
славетна мисливиця. Покинута на
горі Партеніон батьком, який
хотів мати сина, вигодувана
пастухами, А. повернулася додому
дорослою. Від несхибних стріл А.
загинули кентаври Роїк і Гіл, що
переслідували її. Брала участь у
поході аргонавтів; за іншою
версією, в полюванні на калідонського
вепра, якого перша поранила; Me-
леагр подарував їй мисливські
трофеї — голову і шкуру вепра.
Довгий час А. не знала кохання,
нарешті її здолала терпляча
любов Меланіппа, якому вона
народила Партенопея; 2) беотянка,
дочка Схонея, що славилася
вродою та швидким бігом. Кожному,
хто просив її руки, пропонувала
змагатися в бігу: він без зброї мав
бігти попереду, а вона зі списом
за ним; якщо А. не наздожене
свого суперника, він стане її женихом,
в іншому випадку на нього чекала
смерть. Багато юнаків загинуло
від руки А., поки Гіппомен, син
Мегара (або Ареса), не перехитрив
її за допомогою Афродіти. Богиня
дала йому золоті яблука, які він
кидав під час бігу. А.,
підіймаючи яблука, відстала від Гіппомена
і мусила вийти за нього заміж. Але
Гіппомен забув віддячити богині
за допомогу. Щоб помстатися йому,
Афродіта розпалила в Гіппомена
таку сильну пристрасть, що він
обняв свою наречену в храмі Кібели*
Розгнівана Кібела обернула їх на
левів. Перекази про А. часто
пов'язані з міфами про Артеміду*
АТАМАНТ, Афамант (ар,
Athamas; род. відм. Athamantos) —•
син Еола, царя Фессалії, й Енаре-
ти, володар частини Беотії; коха-
нець богині хмар Нефели, яка
народила йому Фрікса й Геллу. Кад-
мова дочка Іно, з якою А,
одружився пізніше, народила Леарха, Ме-
лікерта й Евріклею. За те, що Іно
вигодувала Діоніса, Гера наслала
на А. божевілля, у нападі якого він
убив свого сина Леарха й посягнув
на життя Іно й МелІкерта.
АТАРГАТІС (ер. Atargatis) —
сірійська богиня родючості, що
була одним з найшанованіших
божеств елліністичного світу, де її
ототожнювали з Афродітою. У
Римі А. шанували під ім'ям
Сірійської богині (Деа Сіріа).
Зображувалась у вигляді напівжінки-на-
півриби.
АТЛАНТ Атлас (гр. Atlas;
род. відм. Atlantos) — 1) син
титана Япета й Клімени, брат Про-
метея й Епіметея, владар Маврі-
танії, батько Плеяд, Гіад, Геспе-
рид і Каліпсо. За міфом, брав
участь у боротьбі титанів проти
Зевса, за що був покараний:
мусив вічно підтримувати небозвід.
Згідно з іншою версією, за відмову
Персеєві в гостинності він став
височезною горою, що підпирдла
небо (Атляські гори в північній
Африці), Пізніше А, вважали знавцем
43

АТЛАНТИДА
неба і світу, тому
систематизований збірник географічних карт
назвали атласом. На думку
стародавніх, місцеперебування А. було на
крайньому заході. Звідси назва
Атлантичний океан. В
архітектурі а. називають колону у вигляді
чоловічої постаті, що
застосовується як підпора.
У переносному значенні А. є
синонімом слова «велетень».
Ох я нещасний Атлас! Цілий
світ, Світ цілий туги мушу я
носити, Вагу ношу незмірну..,
Г. Г є й н є. Ох, я нещасний
Атлас!... (переклад Лесі Українки);
2) мешканець Атлантиди.
АТЛАНТИДА (гр. Atlantis) —
міфічний острів; Платон у
діалогах «Крітій» і «Тімей»,
посилаючись на давньоєгипетські перекази,
що їх Солон почув від єгипетських
жерців, повідомляє, що А. нібито
була квітучою державою, якою
правили могутні володарі, а з
мешканцями острова — атлантами —
воювали предки афінян. За велінням
Зевса атланти були затоплені
Атлантичним океаном за надмірну
гордість. А. часто ототожнювали
з «островами блаженних», пізніше
з Африкою й Америкою. Проте
більшість учених заперечує
існування Атлантиди в Атлантичному
океані. Грецький геолог Галано-
пулос висунув гіпотезу (її
підтримують і радянські вчені), що міф
про загибель А. виник як спогад
про вибух острова Тіри (Санторі-
ну) в 14 ст. до н. є., від якого
постраждав також Кріт і занепала
мінойська культура.
Метафорично А.— прекрасна
заповідна країна; пошуки А.—
самовіддані спроби зробити
відкриття.
Не раз я ще зомлілая впаду
Перед покритою статуєю Ізіди.
Не раз я з кораблем на дно піду,
Шукаючи нової Атлантиди,
Леся Українка. О знаю я,
багато ще промчить...
' АТР?Й (гр. Atreus) — мікенсь-
.кий владар, син Пелопа й Гіппо-
дамії, батько Агамемнона та Мене-
лая, брат Тіеста. За Гомером,
А. владарював без усяких пригод
і помер своєю смертю. Згідно з
іншими переказами, між ним і
Тієстом точилася боротьба за
царський трон. За намовою Гіппода-
мії А. і Тіест убили Хрісіппа, Пе-
лопового сина від однієї з Цанаїд,
Після вбивства обидва втекли до
мікенського царя Еврістея, а коли
той загинув у боротьбі з Гераклі-
дами, А. став царем Мікен. Тієст
покохав дружину А. Аеропу і
спокусив її. Це спричинило цілу
низку жорстокостей, що пізніше стало
сюжетом численних трагедійних
творів. Тієст, що разом з А.
владарював над південною частиною
Мікен, був прогнаний, і щоб по-
мститися, намовив сина А. Плей-
стена вбити батька. Але А., не
впізнавши сина, вбив його, і за те
жорстоко покарав Тієста. Нібито для
примирення запросив брата разом
з Аеропою й дітьми до себе в гості.
Дітей перебив і порізані на
шматки тіла їх подав гостям до столу,
а Аеропу кинув у море. За такий
злочин рід А. був приречений
богами на великі злигодні. За велінням
оракула, А. вирушив на розшуки
Тієста, якому пощастило втекти з
фатальної гостини, і прибув до царя
Теспрота. Тут одружився з Тіесто-
вою дочкою Пелопією, яка
завагітніла від батька, не знаючи, хто
він такий. Вона народила Егіста,
який згодом убив А., хоч останній
наказав йому вбити свого батька
Тієста. Пелопія закололася мечем.
Ідея міфа — розплата дітей за
гріхи батьків і помста за вбивство
родича по материнській лінії, що
пов'язується з епохою матріархату,
АТРІДИ (гр. Atreides) — сини
А тре я Агамемнон і Менелай.
АТРОПА, А т р о п о с (гр. At-
ropos — безповоротна) — одна з
трьох мойр, що перетинала нитку
людського життя без огляду на
вік, стать і стан особи, яка
повинна була вмерти. В уявленні
стародавніх греків вона поставала в
образі старої жінки з ножицями в
44

АФІНА
руках, у чорному вбранні, з
клубками ниток.
ATTIC (гр. Attis) — 1) син
фрігійського володаря Калавса, культ
якого пов'язувався з культом Реї
Кібели і особливо процвітав у
Пер гамі. Німфа Нана зачала А. від
плода мигдалевого (варіант:
гранатового) дерева (мотив
народження божества непорочною дівою).
За переказом, А. був першим
жерцем Кібели і її коханцем. За
велінням Зевса на полюванні його
поранив вепр, але на прохання
Кібели воскресили боги. За
фрігійським переказом, Кібела з
ревнощів наслала на А. божевілля,
він оскопив себе й помер. Після
смерті А. відродився у вигляді
сосни (варіант: фігового дерева).
Культ А. 204 р. до н. є.
перенесено до Риму. Святкування на його
честь проходило навесні. 25
березня при церемонії похорону А.
запалювали ясне світло, жрець
проголошував воскресіння бога і сум
змінювався радощами. Потім
відбувалось обмивання зображень А. й
Кібели в річці. Обряди включали
священні трапези з хліба й вина
(nop. християнське причастя).
Відбувався також обряд тавроболій:
учасник обряду спускався в рів під
поміст, на якому заколювали бика,
між щілинами настилу стікала кров
і кропила людину. Особливо
популярним культ А. був за
владарювання Калігули та Клавдія; 2) син
Геракла й Омфали (за Геродотом,
син царя меонів Манеса), батько
Тірренія й Лідія; 3) син
лідійського царя Креза, відомий своєю
незвичайною любов'ю до батька й
відданістю йому. Був німий від
народження; одного разу під час
бою побачив воїна з піднесеним
над головою батька мечем і
закричав: «Воїне, не вбивай Креза!»;
4) молодий троянець, товариш Енея,
який прибув з ним до Італії і став
родоначальником аттідів.
АУСПІЦІЇ — (лат. auspicia) —
ворожіння авгурів. А. поділялися
на п'ять категорій: 1) за небесними
знаменнями: зверталась увага на
місце виникнення блискавки — як*
що ліворуч від спостерігача,
оберненого обличчям на південь, то
призвістка вважалася щасливою,
коли праворуч — несприятливою;
2) за криком і польотом птахів;
одні птахи (соколи, орли, шуліки)
подавали знамення напрямом
свого польоту, інші (круки, ґави,
сови та ін.) — криком або співом;
3) за дзьобанням зерна. Коли птах
весело дзьобав зерно — на щастя.
Цей вид ворожби практикувався
здебільшого на війні, і тому часто
військо супроводив годувальник із
фургоном курей; 4) ворожіння за
поведінкою чотириногих тварин;
5) а. за будь-якими незвичайними
подіями. У Римі для проведення а.
існували постійні місця. Засідання
сенату відбувались у закритих
приміщеннях, пристосованих для
ворожіння.
Переносно а.— види на
майбутнє.
АФАРЕЙ (гр. Aphareus) — 1)
один із грецьких ватажків у
Троянській війні; 2) володар Мессіни,
батько їда й Лінкея.
АФАРЕТІДИ (гр. Apharetidai) —
сини Афарея Ід і Лінкей.
АФАЯ (гр. Aphaia) — богиня,
ототожнювана з крітською Дікті-
пою; особливо шанувалася в Егі-
нІ, де був її храм.
АФІНА, А т є н а, АФІНА ПАЛ-
ЛАДА (гр. Athena, Pallas Athena) —
давньогрецька богиня, одне з
верховних олімпійських божеств. Зевс
мав багато жінок і коханок.
Першою його дружиною була
найрозумніша з богинь Метіда. Але
Уран і Гея (Небо й Земля),
божества давнього покоління богів,
застерегли, що коли Зевс матиме від
Метіди сина, то він буде
могутніший за нього й відніме в нього трон.
Тому, коли Метіда завагітніла, Зевс
проковтнув її. Згодом звелів
розбити собі голову і звідти вийшла
А., що успадкувала від матері
розум і розсудливість. Проте мати її
не народжувала, і вона була
позбавлена жіночих нахилів; А.— боги-
ня-чоловік (А н д р о т є а) на
45

АФІНА
противагу розніженому Діонісові, що
був богом-жІнкою. А.— витвір
суто грецький, утілення державної
мудрості, величної й незламної
сили. У різллх областях Греції її
як божество уявляли й розуміли
по-різному* Деякі перекази
зображували А, локровителькою
осілого життя і лраці. Еола —
товаришка Гефеста, покровителька
ручної пряці; афінські гончарі
шанували її аарівні з Прометеєм, який
дав логонь для випалювання
глини. У «Роботах і днях» Гесіода її
слугою є тесля. Такі мирні риси
вдачі н.е ласують до міцного щита
і грізного списа, які Гомер (за
більшістю міфів) дає в руки богині.
її атрибути змія і сова, яка бачить
уночі,— ознака, що богиня не спить
удень і лночІ.
В Аттіці, Еліді, Ахеї, Лаконії,
на берегах Малої Азії, на островах
Егейського моря, в Лівії, Італії,
Сіцілії їй поклонялись як суворій,
войовничій і справедливій богині,
символізуючи в її йменні моральні,
вольові й етичні уявлення
тогочасного світу. З А. пов'язано назву
головного міста Аттіки — Афіни
(Athenai). Богиня символізує
собою ясність ефіру, небесну силу,
яка керує йллскавкою, хмарами
й світилами. Згодом А. стає
божеством духовної діяльності,
мистецької винахідливості й мислення.
Космогонічний переказ приписує
А. лоходження з води, тому
численні озера й річки вважались
місцями культу богині. Вона .була також
богинею Місяця, допомагала
породіллям (nop. Ілітія). Особливо
багатий на символічні натяки і
спогади афінський культ богині, яку
шанували в двох святилищах: в
Ерехтеї, де стояло її дерев'яне
зображення (за переказом, воно
впало з неба), та в Парфеноні. Перше
святилище існувало в сиву
давнину; з ним пов'язувалися спогади про
культ А. Тут росла священна
маслина, були сліди боротьби богині
з Посейдоном, могили героїв і
пам'ятники жрецьких родів, які
мали стосунок до її культу.
А. Ерехтея, А. Паллада —
покровителька міста, її тут
шанували нарівні з Ерехтеєм —
стародавнім афінським владарем-авто-
хтоном, який був її жерцем.
Пізніше культи інших богів змішалися
з культом А. Найважливішими
святами на честь А. були: скірофо-
рії (наприкінці червня), під час
яких ішла святкова процесія з
Афін до Фалера; прохаристерії —
святкування приходу весни; осхо-
форІЇ — свято збирання
винограду; халкеї — свято на честь
Гефеста й А.; панафінеї — свято,
коли до храму А. приносили пеплос
і надягали його на статую, тощо.
Під час цих свят юнаки давали
богині присягу на громадянське
служіння. В «Іліаді» А. зображена
богинею мужності й войовничості,
Персей, Беллерофонт, Tided, Ясон,
Теракл, Ахіллес, Діомед, Одіссей —
її улюблені герої. На противагу
Аресові — богові безумної відваги,
жорстокої, агресивної, часто
несправедливої війни, А.—
покровителька війни оборонної, вона
втілює свідому хоробрість і мужність,
допомагає своїм улюбленцям у
хвилини крайньої небезпеки і веде їх
до звитяги. Тому Ніке її
постійна супутниця. А. навчила Еріхто-
нія приборкувати й запрягати
коней і допомогла Беллерофонтові
вгамувати Пегаса. Вона була
також знавцем морської справи. З її
допомогою Данай спорудив п'ят-
десятивесельне судно для переправи
до Греції, а аргонавти — корабель
«Арго». Пізніше в перекази про
А. увійшли міфи етичного
характеру. Вона стала богинею миру й
добробуту, освячувала шлюби,
посилала людям здоров'я тощо. її
шанували як богиню народних
зборів (А г о р а й я), керівницю у
важливих справах (А р х є г є -
т і с), покровительку окремих
союзів та ін. Коли почало розвиватись
мистецтво, вона стала покрови-
.іелькою розумової й художньої
творчості. їй приписують винахід
флейти й лійськового танцю. У
мистецтві А« зображували войов.
46.

АФРОДІТА
ничою богинею зі списом, щитом, у
шоломі та із статуєю Ніке; іноді
з нею був атрибут жіночої праці —
прядка. Першим дав ідеальне
втілення А. Фідій. З численних його
творів відомі: статуя А.-Діви
(Athena Parthenos) на Парфеноні з
егідою, у шоломі, із сфінксом, списом,
щитом і статуеткою Ніке на
правій руці; бронзова статуя Афіни
Промахос із щитом І в
шоломі, вершок якого було видно
далеко з моря; бронзова статуя Лем-
носької Паллади в жіночому
головному уборі, що зображувала
її як богиню миру й духовної
діяльності. У всіх цих статуях митець
відтворив ясність духу, величний
спокій і духовну могутність
богині. А. зображували із совою біля
ніг або з вужем (пережитки
тотемізму в культі богині).
Образ А. знайшов утілення в
творах Н. Пуссена, К. Лоррена, С. Бот-
тічеллі, А. Мантеньї, Я. Тінторет-
то, П. Веронезе й інших
художників, а також у
музично-драматичному мистецтві, особливо 17—
18 ст.
У Римі А. ототожнювали з Мінер-
вою — покровителькою ремесла й
лікування (Мінерва М є д і к а),
що вважалася також богинею
війни. Юпітер, Юнона й Мінерва
утворювали так звану Капітелійську
Трійцю зі святинею на Капітолії.
У храмі Мінерви на Авентині
збиралися поети й актори, на пагорбі
Целія містилося святилище
Мінерви Медіки, куди ходили на прощу
хворі. Ремісники й митці
влаштовували на її честь свята між 1$—
24 березня; в ці дні шкільна
молодь приносила вчителям плату
за навчання.
З ім'ям Мінерви пов'язано
чимало афоризмів: «Мінерва, що
вийшла з голови Юпітера» — те, що
з'явилося в готовому вигляді г
«Сова Мінерви вилітає ночами» —
мудрі думки з'являються вночі
тощо. Мудрість богині нерідко обі-
грується і в літературі:
* Свиня вчить Мінерву (лат.).
Пафос твій смішний для мене,
Дотеп твій не мід, а оцет, А
сю приказку латинську Знаєш:
Sus М і п є r v a m docet *.
І. Ф р а н к о. Страшний суд.
АФРОДІТА (гр. Aphrodite) —
одне з 12 верховних божеств
Олімпу, богиня вроди й- кохання, мати
Ероса, цариця німф і харит. За
Гомером, А.— дочка Зевса й океа-
ніди Діони. (За Гесіодом, А.
народилась з морської піни, коли в море
впали краплі крові оскопленого
Зевсом Урана. Звідси
етимологічний зв'язок імені богині з гр. aph-
ros — піна.) А. володіє поясом,
який може зробити будь-яку
смертну жінку чи богиню «гарнішою,
ніж сама краса». Таким чином, А.
є втіленням краси, чарівної
жіночності. Золотоволосою, з
блискучим і вологим поглядом та
солодкою усмішкою на вустах постає
вона в «ІлІаді». Там ідеться також
про А. Переможницю (Н і к є ф о -
рос), Войовничу (А р є й я), Цар-
ствену (Басілея), яка є
покровителькою троянців. Згодом до цих
образів додаються інші риси: А. стає
богинею кохання, охоронницею
шлюбів (А. Генетейра, Гамостолос).
Вона допомагає закоханим і карає
тих, хто зневажає кохання.
Оповіді про її заміжжя з кульгавим
Гефестом і любовні пригоди з Аре-
сом уперше знаходимо в «Одіссеї».
З розповіді Гесіода про
народження А. з шумовиння морських хвиль
виникає уявлення про неї як про
покровительку мореплавства;
звідси епітети: ТалассІя, Пела-
г і я (Морська), Анадіомена
(«Та, що виходить з морської
піни») тощо. Під впливом
фінікійського пантеону А. зближується з
Астартою і стає богинею
пристрасті й хтивості. В Афінах шанували
А. Панд.емос (Усенародну),
що як покровителька шлюбу
вважалась уособленням/ єдності
народу. Згодом її перевели в ранг
А. Гетери, ав Корінфі й Ефесі
?бна мала навіть наймення П о р -
47

АФРОДІТА
ire (Повія). Жриці А., які жили
біля храмів (наприклад, у Корін-
фі), служили їй, віддаючись за
гроші. Цій А. протиставляється
А. У р а н і я (Небесна), якій
віддавали особливу шану в Сікіоні
й АргосІ, де вона ототожнювалась
із старшою з трьох мойр.
. Культ А. був перенесений до
Риму, де її ототожнювали з Bene-
рою; можливо, культ богині
перейшов туди з Сіцілії, де дуже рано
був споруджений храм А. Е р і -
пінської. Староримська Венус
була богинею садів, весни,
зростання і розквіту; згодом Венера
в Римі набуває всіх епітетів А.
Цезар і Август особливо
піклувалися культом Венерн як матері
(через Анхіса й Енея) римського
народу і роду Юліїв. У 46 р. до
н. є. Цезар спорудив на новому
форумі величну святиню. Як сим-
волиТкохання Венері присвячені
мирт (звідси епітет М и р т і я ),
троянда, яблуко, як символи
плодючості — мак, голуб, горобець
і заєць; як символи мореплавства —
дельфін і лебідь.
v У давньогрецькому мистецтві тип
зображень А. зазнав багатьох змін.
Перші пластичні втілення богині,
як і її культ, проникли в Грецію з
Кіпру, однак їх походження слід
шукати у Вавілоні, Халдеї й Су-
зіані, де віддавали шану
божествам, за значенням близьким до
грецької А., і звідки дійшли до нас
теракотові статуетки богині, вину:
ватиці зародження й розмноження
всього живого. Статуетки
зображують богиню голу, прикрашену
головним убором, намистами й
браслетами, або у вигляді жінки, яка
руками тисне груди для того, щоб
з них полилося молоко (одна із
статуеток Луврського музею). За
посередництвом фінікійців цей тип
статуй А. занесено з Азії на Кіпр,
про що свідчать кілька
репродукцій, знайдених на острові.
Азіатське походження мають і ті
кіпрські статуетки, на яких богиню
зображено в довгому вбранні, з
яблуком або квіткою в правій руці
(ліва рука схована під одягом біля
грудей). Античне грецьке
мистецтво довго перебувало під впливом
цих творів, але згодом внесло в
скульптуру суто еллінську
сувору грацію. Можливо, спочатку
Греції була відома лише А. Ура-
нія, влада якої поширюється на
всю природу і яка, за висловом
Евріпіда, несе на землю любов і
родючість. До попередніх уявлень
про богиню згодом приєднується
поняття про її чарівну вроду,
проте навіть у V ст. до н. є. грецька
пластика лишається вірна
суворому архаїчному типові. У міру
того, як мистецтво греків ставало
менш релігійним, іконографічний
тип богині втрачав свою суворість,
робився більш привабливим, більш
почуттєвим. Сама її особистість
роздвоїлася і поряд з попередньою
А. Уранією з'явилась інша — А.
Паидемос, яка уособлювала любо-
страсність і хтивість. Поступових
видозмін зазнав також
іконографічний тип Венери: від Венери Мі-
лоської (Лувр) до скульптур,
виконаних за типом Праксітелевої голої
Венери Кнідської, Такі ж Венера
Ватіканська й Капітолійська в
Римі, Венера Медіцейська у
Флоренції, Венера Таврідська в
Ермітажі, Венера Калліпіга в
Неаполітанському музеї. Усі ці
скульптури зображують богиню в момент,
коли вона виходить із хвиль або
йде купатися. Створений
античним мистецтвом тип А.-Венери був
відновлений в епоху Відродження.
У живописі особливою
популярністю користувалися сцени,
пов'язані з Адонісом, Аресом, Ге-
фестом, Парком, а також тема
народження А. (С. Боттічеллі, Ті-
ціан, Рубенс, А. ван Дейк).
Серед художників нового часу до
міфів про А. зверталися Ж. Енгр,
А. Беклін, А. Фейєрбах,
скульптори Б. Торвальдсен, А. Майоль
та ін. Ці ж теми, особливо міф про
А. й Адоніса, розроблялись і в
музиці (Ф. П. Сакраті, Дж. Уівер,
К. Орф). І досі образ А. не втратив
своєї привабливості для митців,
48

АХІЛЛЕС
які в цьому образі втілюють
уявлення сучасників про жіночу
вроду і грацію.
У переносному значенні А. (Ве-
нера) — красуня.
Не всі (стародавні греки) були
афродітами, геркулесами,
аполлонами, але в них був Ідеал
краси, і вони бачили її в різник
проявах, увічнювали її, вчились
у неї краще жити на світі,
О. Довженко. Про художні
виховання дітей.
АХАТ (гр. Achates) — супутник
і товариш Енея.
Переносно — вірний друг.
АХЕЙ (гр. Achaios) — міфічний
родоначальник ахейців, син Ксу-
/На й Креуси, брат Іона, внук
Елліна.
АХЕЛОЙ (ер. Acheloos) — бог
однойменїїЬї річки в Іітолії, си%
бкеана й Тетії. Щоб одружитися
з Деянірою, змагався з Гераклом
і зазнав поразки. Доньками А.
та музи Мельпомени (або Терпсї-
хори) є сирени.
Відомі картини «Геракл і А.»
Порденоне, Ґ. Рені, ДоменікінЬ
та Я. Йорданса, опера А. Стеффайї
«Змагання Алкіда й А.».
АХЕМЕНІД (гр. Achaimenides) —
грецький ге?юй, земляк ї
супутник Одіссея.
АХЕРОНТ (гр. Acheron; род.
відм. Acherontos) — річка в
підземному царстві, в яку вливаються
річки Піріфлегетон і Кокіт. А.
є притокою Стіксу, через отруйні
води якого Харон перевозив
човном душі померлих у царство й-
ней. За перевезення він брав
платню, тому в рот небіжчикам клали
монету (обол). Але право на
перевіз у країну тіней мали тільки ті
померлі, тіла яких були поховані,
тобто присипані хоча б жменькою
землі, душі інших, непохованих,
змушені були цілий вік блукати по
берегах річки. А. як син Сонця
й Землі, не завжди протікав у
підземному царстві; спочатку він
зрошував сонячну розкішну луку,
але за те, що під час боротьби богів
з титанами напоїв титанів водокЬ
Зевс йкинув його в Aw.
АХГЛЛЕЇ (гр. Achilleia) — свято,
яке встановили лакедемоьгянй т
честь Ахіллгса. Під ч%? а. % АхЙЇ-
леса благали мужності для сйа|-
танської молоді.
АХІЛЛЕС, А х і л л (гр. Aohil-
leus) — син царя мірмідонян у
Фессалії ЇЇелея та морської богині
Фетіди, онук Еака, герой
Троянської війни. Прагнучи загартувати
сина, Фетіда купала його у водах
Стіксу, том*У А. мав єдине вразливе
місце — п'яту, за яку його
тримала, купаючи, мати. А.
провіщали безмежну славу й загибель у
троянській війні. Фетіда
переодягла дев'ятирічного хлопчика в
жіноче вбрання і під іменем Пірри
віддала до двору царя Скірбсу
Лікомеда, де він перебував у
товаристві його дочок; одна з них,
Деїдамія, народила від нього Неоп-
толема. Віщун Калхант запевнив
феків, що без А. вони не здобудуть
tpo'i. А. знайшов Одіссей, який
під виглядом купця прибув до
Лікомеда й запропонував його
донькам жіночі прикраси та зброю.
Дівчата кинулись до прикрас, А.
вибрав зброю. (Варіант: Одіссей
наказав своїм воїнам зіграти
сигнал тривоги. Перелякані дівчата
повтікали, а А. схопив зброю й
кинувся на ворога). Одіссей намовив
А. вирушити під Трою. В «Іліаді»
А. зображено головним героєм,
взірцем сміливості й краси. Коли
довелося вибирати між життям
довгим, але бездіяльним, і
коротким, але звитяжним, він обрав
коротке. При сприянні Афіни й Гери
А. здійснив чимало подвигів.
Учителями А. були Фенікс і кентавр
Хірон, який навчив його мистецтва
лікування, музики, їзди на коні і,
годуючи лев'ячими й ведмежими
нутрощами, прищепив мужність.
Посварившися з Агамемноном,
А. відмовився від участі у війні.
Причиною розбрату була полонянка
Врісеїда, яку Агамемнон відібрав
у А. Ця сварка та пов'язані з нею
події становлять основний зміст
49

АХІЛЛЕСА ЩИТ
«Тліади». Ні скрута греків, ні
жертви Агамемноня не Шогли
вгамувати А. гніву. І все-таки він
дозволяв Патроклові взяти* свій: обла-
дуцюк і ставить його на чолі своїх
воїнів. Патрокл гине від руки Гек-
тора, і тільки тоді А. готується до
бою, щоб помстити ся" за смерть
друга. Фетіда сама дарує йому
коштовну зброю, яку* виготував. Ге-
фест. А. мириться- з Агамемноном,
приймає від нього подарунки і
бранку Брісеїду, зміцнивши силй-
нектаром та амбросією, які подала
Афіна, поспішає назустріч
ворогові, хоч знає, що там його жде
смерть. Троянці, втікаючи,
намагаються перепливти річку KcaHff
А. наздоганяє їх. Тіла вбитй^
і потоплених зупиняють плин воД,
і бог річки ї^сант наказує А.
укласти перемир'я. Проте герой,
заохочений ГТосейдоном та Афіноюг не
бажає його слухати. Він
переслідує троянців але до міської брами~.
А. починає двобій з Гекторіом.
Відважний троянець, засліплений*
божественною зброєю противника,
гине від його могутніх ударів.
Тіло Гектора А. прив'язак до крліс-
ниці й тягнув до свого табору.
Потім урочисто поховав Патрокла.
Тр'уп Гектора А. віддав за викуп
його батькові Пріаму. На цьому
Гомер закінчує оповідь. Пізніші
міфи розповідають про нові
подвиги А., серед них переможні бої
з царицею амазонок Пентесілеею, з
ефіопським царем АТемноном
тощо. А. гине біля мурів Трої напе*
редодні її падіння. (Варіант: його
вбив Паріс, стрілу якого Аполлбн
спрямував у вразливе місце героя —
його п'яту, коли він, неозброєний,
прийшов до Аполлонового храму
справити шлюб з дочкою Пріама
Поліксеною.) А. тіло прикрила
вовною атлантида Іо (пізніше
обернена в фіалку), а попіл: з тіла героя^
змішаний з попелом Патрокла,,
поховали в одній урні на острові
Сігеї, де пожертвувала скоїм
життям і Поліксена. Грецькі repo'f
сперечалися за зброю А.
Вона дісталась Одіссеєві, що
призвело до самогубства Аякса Те-
ламоніда.
?а «Одіссеєю», тінь А.
перебувала в Аїді, де він був царем над
мертвими. За іншими переказами,
Фетіда віднесла синове тіло на
острів Левка, де герой воскрес і
одружився з їфігенією. (варіанти:
з Медеєю, бленою). Культ А. був
поширений* в Еліді, Спарті, Ольвії
та в інших містах. У Лакедемоні
А. споруджено два храми — один у
Брасії, де щороку відбувались
урочистості, другий поблизу Спарти,
Ім'я А. зустрічається в ряді мі-
кенських нарисів 2тис. до н. є.,
тому деякі вчені вважають, що він
був реальною особою.
Античні митці захоплювались об*
разом А. Найвідоміша статуя -—
А. Боргезе (Лувр); чудовий бюст А,
є. в Ермітажі. На вазах та в
стінному живописі (Помпеї) відбито
події з життя й подвигів героя. Міф
про А, був сюжетом численних
пізніших творів літератури, музики,
живопису (ЕвріпіД, Вергілій, Овідій,
Ф. Каваллі, Г. Ф. Гендель, Г. До-
ніцетті, О. Гванов).
АХІЛЛЕСА ЩИТ — щит, який
майстерно викував Гефест.
Переносно — неперевершений
мистецький твір.
АХІЛЛЕСОВА П'ЯТА —
переносно слабке, вразливе місце
в людини.
Вона хотіла.., відчути його тим
особливим жіночим почуттям,
що швидко знаходить ахіллесову
п'яту в найнеприступнішій
людині. Ю. III о в к о п л я с.
Інженери*.
АЯКС, Аянт. Бант (гр.
Aias; род. відм. Aiantos) -—¦
1) А. Теламонід, син саламінського
володаря Теламона й Перібеі,
двоюрідний брат Ахіллеса, наділений
незвичайною силою й зростом.
Один із претендентів на руку Єле-
ни. Невелемовний і гордий.
Хоробрістю, силою і вродою поступався
лише Ахіллесові. Під Троєю стояв
на чолі 12 кораблів, боровся з
Гектором і навіть повалив
троянського героя на землю, але боги пе-
50

БАУБО
рервали двобій. Герої обмінялися
подарунками. А. дістав від
Гектара меч, і в свою чергу подарував
йому пояс. Фетіда хотіла передати
обладунок загиблого Ахіллеса най-
хоробрішому з грецьких героїв,
але Одіссей підкупив полонених, і
вони сказали, ніби він подолав
більше оборонців Трої, ніж А.
Несамовитий від гніву А. кинувся
з мечем на отару ювець, гадаючи,
що бореться з греками;
отямившись, заколов себе від сорхжу
мечем. А. особливо шанували на Са-
ламіні, де вірлли, що його
заступництво допомогло афінянам
перемогти персів Ф80 ф. до н. €.
На честь героя щороку
влаштовували ігри — аянтеї. Деякі
славетні греки (Мільтіад, Алківіад, Фу-
кідід та ін.) вважали себе
нащадками А. За часів імператора Адріа-
на знайдено величезний кістяк,
прийнятий за скелет А. Теламоні-
да. У метафоричному значенні
суперечка А. з Одіссеєм за
обладунок Ахіллеса означає гостре
зіткнення; 2) А. Оїлід, син володаря
локрів Оїлея, товариш А. Теламо-
ніда, учасник Троянської війки. У
швидкості його міг перевершити
тільки Ахіллес; А. був найкращим
метальником списа. Після
здобуття Трої збезчестив Кассандру в
святині Афіни; розгнівана богиня під
час повернення А. здійняла
морську бурю, яка розбила кораблі.
Уцілілий А. -виліз на скелю й
зухвало глузував з богів, за що #о-
сейдон розбив тризубцем скелю й
потопив його. Культ А. існував
у локрів. На локридських монетах
його зображували воїном у
шоломі з щитом та мечем.
Образи обох А. знайшли
втілення в античних фресках, вазописі,
в європейському образотворчому
мистецтві. У тзазописі відбито такі
сцени, як суперечка за обладунок
Ахіллеса, самовбивство А. Те-
ламоніда, його поєдинок з Гектором,
образа Кассандри А. Оїлідом.
Образ А. використано також у
картинах П. Рубенса, Н. Пуссена, А. Ка-
нови. В епосі та в багатьох міфах
А. Теламонід і А. Оїлід часто
виступають пліч-о-пліч.
У переносному розумінні два
А,— вірні друзі.
БАВКЇДА — дружина Філемона.
БАК ІД (гр. Bakis; род. відм.
Bakidos) — беотієць з Елеону;
вважався укладачем збірника
пророцтв. Пізніше це ім'я стало
загальною назвою провісників (див.
Мантшш).
БАСІЛЕЯ (гр. Basilea) — 1)
дочка Зевса, охоронниця його
блискавок; володарка хвіту, уособлення
царської влади; 2) епітет Афроді-
ти.
БАСТ, Бастет (ег. b'.s'.t.;
bs'.t.t.), БУБАСТІДА (гр. Buba-
stis) — єгипетська богиня, дочка
Осіріса й їсіди, уособлення світла
(сонячного або місячного).
Центром культу Б. було місто Буба-
стіс, де відбувались урочистості на
її честь (про це повідомляє Геро-
дот). Священною твариною Б.
була кішка, тому зображували
богиню дівою з толовою кішки або в
товаристві кішки з сонячним чи мі-
¦сячним колом. Часом Б.
зображувалася з братом Гором біля грудей
їсіди. Поблизу Бубастіса знайдено
величезний цвинтар котів,
пов'язаний з культом богині. Греки
ототожнювали Б. з Артемідою.
БАУБО {ер. Baubo) — персонаж
з елевсінського міфа про Деметру,
що виник переважно під впливом
орфізму. Засмучену Деметру, коли
вона в пошуках дочки прибуває в
51

БАХУС
Елевсін, мешканка цього міста Б.
гостинно приймає в своєму домі,
частує освіжним напоєм,
розважає малопристойними розмовами й
жестами. За деякими міфами, Б.-—
мати улюбленця Деметри Тріпто-
лема.
БАХУС — латинська форма імені
Вакх, одного з імен Діоніса.
БЕБРИКИ (гр. Bebrykes) —
назва азіатських віфінян і народів,
що жили на південному узбережжі
Чорного моря та біля Пропонтіди.
Топографічно й етнографічно
пов'язані з племенами, які були
спільниками троянців.
БЕЛ (гр. Belos) — син Посейдо-
на й німфи Лівії, брат-близнюк
Агенора, 0атько Єгипта й Даная.
БЕЛЛЕРОФОНТ {гр. Bellero-
phon; род. відм. Bellerophontos)—
герой, син корінфського володаря
Главка (або Посейдона), внук Сі-
сіфа; справжнє ім'я його Гіппоной.
За Гомеровдм переказом, через
мимовільне вбивство брата Беллера
(звідси ім'я Беллерофонт —
«убивця Беллера») покинув
батьківщину І прибув до двору тірінфського
царя Прета, щоб очиститися.
Царева дружина Антея (Стенебея)
намагалася спокусити Б., а коли той
не відповів їй взаємністю,
звинуватила його перед чоловіком у
посяганні на її честь. Прет відіслав
Б. до свого тестя, лікійського царя
Іобата з листом, у якому просив
знищити гостя. За наказом Іобата
Б. звершив кілька подвигів, які
всупереч сподіванням владаря не
закінчилися загибеллю героя.
Насамперед Б. здолав Химеру, яка
вивергала полум'я і мала голову й
шию лева, тулуб кози, хвіст
дракона. Він переміг ворогів Лікії,
войовничих солі мі в та амазонок.
Іобат зробив його співволодарем
та одружив із своєю дочкою Філо-
ною (варіанти: Антіклеєю, Кассан-
дрою). Але боги більше не сприяли
Б. З трьох дітей він утрачає
найстаршого сина Ісандра, якого Арес
убив під час боротьби з солімами;
дочка Лаодамія, коханка Зевса
й мати Сарпедона, загинула від
стріл Артеміди. Пройнятий болем
і тугою, Б. у самоті блукає
берегом моря. За пізнішими
переказами, боги подарували йому
чарівного коня Пегаса, за допомогою
якого він звершує подвиги. Та коли
Б., пойнятий пихою, намагався
на крилах свого коня злетіти на
Олімп, Пегас скинув його на
землю. Згідно з іншим міфом, Б.
повернувся до Корінфа, щоб помсти-
тися Претові й Антеї. В Корінфі
Існував культ Б.
В античному образотворчому
мистецтві міф про Б.
представлений у вазописі, пластиці, в
помпейських розписах; за мотивами
міфа створено лібретто опер Т.
Корнеля, Б. Фонтенеля, Ф. Сак-
раті, Д. Кукліна.
БЕЛЛОНА {лат. Bellona; bel-
lum — війна) — італьська (сабін-
ська) богиня війни, дружина
(варіант: сестра) Марса,
ототожнювана із сабінською богинею Неріо.
її культ був установлений у Римі
сабінським родом Клавдіїв,*які
прибрали собі від неї прізвище Неро,
495 р. до н. є. консул Клавдій Цек
спорудив на честь Б. святиню із
вдячності за перемогу над
етрусками й самнітами. Святиня була
за межами міста, на краю
Марсового поля. Там приймали
звитяжних полководців, іноземних послів,
відбувалися церемонії оголошення
війни: біля святині стояла колона,
з якої жрець-феціал кидав списа
на умовну ворожу землю. Б.
зображувалася жінкою, озброєною
списом, мечем, смолоскипом. Вона
має чимало рис, спільних із
грецькою богинею Еніо. Римляни
називали Б. також великою
богинею Місяця. її культ був
поширений у Малій Азії з головними
осередками в Комані та Кападокії,
Культ цей перенесено в Рим
після воєн з Мітрідатом. Жерці Б.,
що вербувалися з іноземців і
звалися белонарії, носили чорний
одяг; їхніми атрибутами були
подвійні сокири. Б. присвячена
однойменна картина Рембрандта.
БЕЛОС {гр. Belos) — семітський
52

БОНА ДЕА
верховний бог Баал, якого Геро-
дот називає Зевс Б. Часом його
ототожнювали з Кроносом, іноді —
з численними царями стародавнього
Сходу.
БЕНДІДА (гр. Bendis) —
фрігійська богиня війни, яку в Аттіці
ототожнювали з Артемідою, Ге-
катою й Персефоною. її шанували
також на острові Лемнос під ім'ям
Великої богині. За свідченням Стра-
бона, урочистості на честь Б. у
Фракії справлялися так само, як
і у Фрігії. Культ Бендіди в сиву
давнину прийняло грецьке
населення на фракійських узбережжях,
а торговельні зносини перенесли
його до Аттіки. Арістофан написав
комедію «Лемніанки», можливо, з
наміром засудити культ
чужоземної богині, але це нічого не дало.
В Афінах прихильники культу Б.
твердили, що вона для них не
чужоземна богиня, а інша іпостась Ар-
теміди Бравронської. Згодом на
честь Б. встановлено бендідеї; в
Піреї споруджено храм. Платон
подає відомості про святкування бен-
дідеїв: процесії греків разом з
осілими фракійцями, біг із
смолоскипами та інші обряди, що
нагадували діонісії.
Б EC (гр. Besos) — божество в
постаті карлика, з роззявленим
ротом і висунутим язиком, з великим
животом та кривими ногами, з
пучком пір'я на голові. В Єгипті,
у фінікійських колоніях, на
Сардінії й Кіпрі знайдено чимало
фаянсових і порцелянових
статуеток божка. Як вартовий однієї
з небесних брам, Б. зображувався
в Єгипті на похоронних написах і
малюнках. В Азії він зазнав
чимало видозмін і перетворень: тут
його зображували левом, що
підіймає за хвіст кабана, або сидить,
як дитина, на плечах якоїсь
кіпрської богині.
БІА (гр. Віа — сила) — первісно
сила, що, як правило, пов'язана
з насильством, тобто тваринна,
м'язова. У такому значенні це
слово вживається в епосі для
зображення сили Діомеда й інших.
Пізніше слово використовували і
в духовній сфері. Персоніфікацію
Б. знаходимо в Гесіодовій
«Теогонії» у постаті божества, яке
належить до передзевсової доби. Б. та
її сестра Кратос («сила без
насильства») вважаються дітьми річки
Стікс, яких Зевс прийняв до
почту божеств.
У грецькій літературі
персоніфіковані Б. й Кратос виступають
у трагедії Есхіла «Прометей
закутий».
БІАНТ (гр. Bias; род. відм. Віап-
tos) — 1) аргоський герой, син АмІ-
таона й Ідоменеї, брат провісника
Мелампода. Б. сватався до дочки
пілоського царя Нелея Перо, але
батько обіцяв віддати її заміж
лише за того, хто здобуде
прекрасних волів фессалійського владаря
Іфікла. За допомогою Мелампода
Б. одержав волів, віддав їх Нелеє-
ві й одружився з Перо; 2) один із
синів троянського царя Пріама;
3) один із женихів Пенелопи.
БІЗАНТ (гр. Byzas; род. відм.
Byzantos) — син Посейдона та
Кероесси — дочки Зевса й Іо;
засновник міста Візантій,
укріпити яке йому допомогли Аполлон
і Посейдон. Відбивши напад
фракійців на чолі з Гемосом, Б.
почав переслідувати їх, а на Візантій
тим часом напав скіфський цар
Одріс. Ворога за допомогою
отруйних змій відігнали візантійські
жінки під проводом дружини
Б. Фідалеї.
БІТОН — див. Клеобіс і Бітон.
БОНА Д?А (лат. Bona Dea —
добра богиня) — богиня родючості
й достатку. Інколи під цим
іменням розуміли Фавну, Кібелу або
Прозерпіну. Греки називали її П-
некеєю, тобто богинею жінок. Кор-
нелій Лабій ототожнював Б. д. з
Землею або Майєю. Беотійці
називали цю богиню Семелою, інші
племена — Медсі. Щороку в Римі
на честь Б. д. влаштовували два
свята. 1 травня римлянки
святкували день богині у її храмі на Авен-
тинському пагорбі, а на початку
грудня урочистість відбувалася в
63

БОНУС ЕВЕНТУС
будинку консула (претора) з
участю весталок. Чоловікам суворо
заборонялося брати участь у
вшануванні Б. д. В епоху імперії
урочистості на честь Б. д.
перетворилися на розбещені оргії.
БОНУС ЕВЕНТУС (лат. Bonus
Eventus) — римський бог урожаю,
згодом бог успіху, ототожнюваний
із Тріптолемом. Його
зображували у вигляді юного героя, що мчить
на колісниці, запряженій
крилатими драконами, і тримає в правій
руці жертовну посудину, а в лівій
руці — мак, колосся та ріг
достатку.
БОРЕАДИ (гр Boreadai) —
крилаті сини Борея й Орітії — Кала-
їд і Зет, що брали участь у поході
аргонавтів і визволили від
гарпій чоловіка своєї сестри Клеопат-
ри, сліпого Фінея. (Варіант:
визволили Клеопатру та її синів, яких
закувала в кайдани друга
дружина Фінея). За пізнішим переказом,
Геракл убив Б. «а острові Тенос
за те, що вони порадили
аргонавтам не чекати героя, коли той пішов
шукати Гіла. На острові Тенос
показували гробниці Б.; розповідали,
що одна з колон на цих гробницях
оберталася при подуві північного
вітру (Борея).
БОРЕАЗМИ (гр. Boreasmoi) —
урочистості на честь Борея, що їх
улаштовували афіняни на
узбережжі Іллісу. Борея шанували за
допомогу під час облоги Афін
перським флотом (частину якого він
потопив біля острова Евбеї). Під час б.
афіняни також просили Борея,
щоб він своїм повівом очищав
повітря. Мешканці південноіталійсь-
го міста Турії також улаштовували
свято на честь Борея за те, що він
знищив частину флоту
сіракузького тирана Діоніса.
БОРЕЙ (гр. Borrhas, Boreas) —
бог північного вітру, син Астрея
{Зоряного неба) й Еос (Ранкової
зірки), брат Зефіра, Нота й Евра;
жив у печері у Фракії. Викрав Орі-
тію, дочку афінського царя Ерех-
тея, що народила від нього Бореа-
дів та дочок Клеопатру і Хіону
(улюбленицю Посейдона). За Го-
мером, від Б., що обернувся на
жеребця, кобили Ерехтея
породили дванадцять швидких, як вітер,
лошат. В Афінах на честь Б.
споруджено храм за те, що він допоміг
перемогти флот Ксеркса, та
встановлено бореазми.
Сюжет міфа, найчастіше сцену
викрадення Орітії, відтворено в
античній пластиці та в пізнішому
європейському живописі (А. Кар-
раччі, П. Рубенс, Ш. Лебрен,
Ф. Буше).
БРАНХ (гр. Branchos) — віщун,
улюбленець Аполлона; за
переказом, збудував у Дідімах біля Міле-
та святилище й оракул Аполлона.
Цей оракул в історичну епоху
вважався другим після
Дельфійського.
БРІАРЕЙ (гр. Briareos) — один
із сторуких велетнів — гекатоп-
хейрів. В епосі люди називали його
Егеоном, боги — Б. Міф про Б.—
двоїстий, як і його ймення; за
версією Гомера« він син Землі й
Моря., за Гесіодом і Аполлодором —
•син Землі й Неба. Гомер
розповідає, що Б. допомагав Зевсові в
боротьбі з титанами, інші поети
-(Алтімах, Каллімах, Вергілій),
навпаки, роблять його, поряд з
іншими титанами, ворогом богів. У
народних переказах Б. постає
морським велетнем, ворогом Посейдона,
володарем казкової Егеї, звідки
кін змушений був утікати аж до
Фрігії. Вважався винахідником
військових кораблів; в Евбеї
існував його культ.
БРІСЕЇДА (гр. Briseis; род. відм.
Briseidos) — дочка Аполлойового
жерця Бріса (Брісея) Гіпподамія,
яка під час здобуття Трої стала
бранкою Ахіллеса. Пізніше Ага-
мемнон, що змушений був
відмовитися від своєї бранки Хрісеїди,
відібрав Б. в Ахіллеса. Це призвело
до розбрату між грецькими
вождями і до гніву Ахіллеса, який
«лиха багато ахеям накоїв».
Після примирення Агамемнона й
Ахіллеса Б. була повернена останньому,
54

ВАКХАНАЛІЇ
Сюжет цього міфа знайшов
відбиття в античному мистецтві.
БРІТОМАРТІДА, В р іто-
м а р т і с (гр. Britomartis; род,
відм. Britomartidos) — дрЧІса ЗеІГ-
са, відома своєю цнотливістю;
крітська богиня полювання»
рибальства та мореплавства; вважалася
винахідницею сіток. За одним із
міфів, Б.я тікаючи від закоханогб
в неї крітського володаря Міноса,
кинулася в море, але була
врятована, бо попала в рибальські сітки.
Звідси її елітет Діктіна (гр. dik-
tyon — сітка). Б. часто
ототожнювали з Артемідою або Афродітою;
в Кідонії на її честь споруджено
храм. Храми Б. були також у
Херсонесі* Літті, Фаласарні. Олон-
ті та Поліррії. Пізніше її почали
шанувати як богиню Місяця. В
Егіні Б. ототожнювалася з Гека-
тою, на честь її егіняни
влаштовували урочистості, які, за
свідченням Павсанія, встановив Орфей.
Згодом культ Б. злився з культом
Ісіди та інших божеств. До наших
днів збереглися зображення Б. на
монетах.
БРОМ ЇЙ. (гр. Bromios —
гучний) — один з епітетів Діоніса.
БРОНТ (гр. Brontes —
громовий) — один з кіклопів.
БУСІРЮ, Б усі рід (гр. Ви-
siris) — міфічний владар Єгипту,
син Посейдона й Лісіанасси. На
думку Страбона та Плутарха, був
історичною особою, приносив у
жертву богам усіх чужоземців, що
наважувалися відвідати його
країну. Дорогою до саду Гесперид у
Єгипет потрапив Геракл, який теж
мав стати жертвою богам; герой
переміг і вбив Б.
БУТ (гр. Butes) — 1) син
міфічного афінського владаря Пан-
діона, брат Ерехтея, жрець
Афіни й Посейдона, засновник
жрецького роду Бутадів або Етеобута-
дів в Афінах; 2) син Борея. Коли
його прогнав брат Лікург, Б.
оселився на острові Стронгілі (або
Наксосі). Під час діонісій у Фесса-
лії викрав німфу Короніду.
Розгніваний Діоніс наслав на нього
безумство, в одному з нападів якого
В. загинув; 3) син Посейдона
(варіант: Телегона), учасник походу
аргонавтів; єдиний, кого сирени
Зачарували своїм співом; він
кинувся в море, щоб допливти до
їхнього острова, але його врятувала
Афродіта. Богиня віднесла Б. до
ЛіЛібея в Сіціліг, зробила своїм
коханцем і (за однією міфічною
версією) народила від нього Ерікса.
ВАКУНА (лат. Vacuna) — сабін-
ське божество, яке ототожнювалб-
ся з Вікторією., а також з Вене-
рою, Мінервою й Керерою.
ВАКХАНАЛІЇ (лат.
Bacchanalia) — містичні свята на честь бога
Вакха (Діоніса), які походять зі
Сходу; спершу поширилися в
Південній Італії й Етрурії, а в 2 ст.
до н. є.— по всій Італії.
Спочатку в вакханаліях брали участь
тільки жінки, згодом допускалися й
чоловіки. З плином часу ці свята
перетворилися на розпусні оргії,
які не раз супроводилися
ґвалтуванням і вбивствами. 186 р. до
н. є. сенат ужив проти в. найсуво-
ріших заходів. Консули взялися
розслідувати злочини, скоєні під
час святкування, наслідком чого
було багато смертних вироків,
заслань, арештів. Проте викоренити
містерії не вдалося; за часів
імперії вони влаштовувалися таємно.
Переносно в.— розгульне
бенкетування, безтямне пияцтво,
нестримний вияв чогось.
55

ВАКХАНКИ
Не може ж тривати безконечно
цей обстріл, ця в а к х а н а'л і я
вогню і заліза/ В. С о б к о.
Кавказ..
... в Литвинишиній хаті ,іхнв
вгавав п'яний гамір — то перв-
купницький світ справляв • свої
дикі вакханалії. С. Д q -
бровольський.
Олов'яні солдатики.
ВАКХАНКИ, МЕНАДИ (гр.
Bakchai, Mainades — шалені) —
німфи, які супроводили Діоніса в
його мандрах і походах.
Зображували їх у розпущених шатах,
обвитих виноградною лозою, з бубном
або флейтою в руках. Менади
намагалися втягнути всіх зустрічних
до оргіастичних обрядів на честь
Вакха, а того, хто не хотів
підкорятися, роздирали на шматки.
Переносно «вакханка» — жінка,
нестримна у проявах своєї
пристрасті.
ВЕЙОВІС, Ведіовіс, В 6-
д і у с (лат. Veiovis) — бог
підземного сдіту в римлян, культ
якого не набув великого поширення і
був витіснений культом Діспа-
тера.
ВЕНЕРА (лат. Venus; род. відм.
Veneris) — первісно римська
богиня садів. З поширенням переказу
про Енея була ототожнена з його
матір'ю Афродітою і стала не лише
богинею вроди й кохання, а й
покровителькою римлян.
ВЕНЇЛІЯ (лат. Venilia) —
1) Італьська богиня моря, дружина
Нептуна (варіант: Януса),
покровителька моряків; 2) дружина
Фавна, мати Турна (у Вергілія).
ВЕРТУМН (лат. Vertumnus) —
італьське (ймовірно, етруського
походження) божество пір року та
пов'язаних з ними змін у природі
(лат. verto — змінюю). В.
наділяли здатністю перевтілюватися. За
Овідієм, В. довго домагався
кохання богині Помони,
перевтілюючись у різні образи. Статуя
В. була в етруському кварталі в
Римі.
ВЕСТА (лат. Vesta) — римська
богиня домашнього вогнища й
родинного життя, що відповідає
грецькій Гестії. У круглому храмі В.
на римському форумі,
спорудженому, згідно з переказом, Нумою
Помпілієм, не було статуї богині,
але постійно пломенів вогонь, за
яким стежили весталки. \ Вогонь
цей — символ стійкості римського
народу. Згасання вогню
вважалося призвісткою нещастя для Риму.
9 червня святкували весталії, під
час яких увінчували квітами
присвячених В. ослят.
ВЕСТАЛКИ (лат. Vestales) —
жриці богині Вести в Римі; в.
обирались дівчатка віком від 6 до 10
років, що були без фізичних вад;
належали до найаристократичні-
ших родин і мали живих батьків*
Великий понтифік призначав в,
жеребкуванням; обрані
переставали належати батькам і були під
покровительством верховного пон-
тифіка. В. давали обітницю
цнотливості, якої мусили
дотримуватися ЗО років, тобто протягом усього
часу перебування на службі Вести.
По 30 роках поверталися до своїх
родин і могли виходити заміж. В.
носили довгі білі туніки й
пов'язки на головах; при
жертвоприношеннях закривали обличчя. їхнім
обов'язком було пильнування
священного вогню і підтримування
порядку в храмі. Керувала ними
старша в., яка одержувала накази
від верховного жерця. Коли в
храмі гас священний вогонь, в., яка
виконувала службу, били; за
порушення обітниці цнотливості
живцем закопували в землю. В.
користувалися великою пошаною, на
вулиці перед ними йшов ліктор.
Вони вільно розпоряджалися своєю
власністю, в суді давали свідчення
без присяги; того, хто їх ображав,'
чекала смерть. На іграх в. сиділи
на почесних місцях, могли
врятувати засуджених до страти.
ВІВТАР, Олтар (лат. alta
ага, altare— високий жертовник) —
місце для жертвопринесення або
жертовне вогнище (у греків bomos).
Спочатку в. споруджували з
землі або дерну, пізніше, коли стали
56

ГЕНШЕД
будувати храми — з каменю або
металів. В., як правило, стояли на
східному боці святині перед
зображенням божества. У Римі їхі
зводили не лише богам, а й
героям, пізніше також імператорам.
В. в греків та римлян були не
тільки в святинях, їх
споруджували на площах, вулицях, полях,
у священних гаях, біля священних
річок. Іноді в. просто неба
досягали значних розмірів (приміром,
Пергамський вівтар Зевса).
ВІКОВІ ІГРИ (лат. Ludi saecu-
lares) — ігри, що відбувалися в
Римі раз на сто років.
Складалися з очисних жертв, які
приносились уночі підземним божествам —
Діспатерові та Прозерпіні. За Ав-
густа складали жертви
Юпітерові, Юноні, Аполлонові й Діані.
Вікові ігри тривали три дні й три
ночі, на третій день дитячий хор
співав гімн, слова до якого написав
Горацій.
ВІКТОРІЯ (лат. Victoria) — у
римській міфології богиня
перемоги, що відповідає грецькій Ніке.
ВІНАЛІЇ (лат. Vinalia) — у
стародавньому Римі свята збирання
винограду та виноробства, що
відбувалися 23 квітня й 19 серпня.
Пов'язувалися з культом
Юпітера й Венери, котру шанували як
богиню садів.
ВІРБІЙ (лат Virbius) — у
римській міфології коханець (або
слуга) Діани. За одним із міфів, В.
ототожнювали з Іпполітом.
ВІРГО (лат. Virgo — діва) —
епітет Вести, Діани, Мінерви й
Астреї.
ВІРТУС, В і р т у т а (лат.
Virtus — стійкість, мужність,
відвага) — богиня військової відваги,
супутниця Марса; часом
ототожнювалася з Беллоною. В. шанували
разом з Гонором. їхній спільний
храм був біля Марсового
святилища. Зображували її озброєною
амазонкою.
ВУЛКАН (лат. Volcanus, Vul-
canus) — у римській міфології бог
вогню, захисник від пожеж;
відповідає грецькому Гефестоеі%
ГАЛАКСІЙ (гр. Galaxias) —
грецька назва Молочного шляху*
ГАЛАНТІДА, Галінтіада
(гр. Galinthias, gale — ласиця) —
дочка Прета, подруга або
служниця Алкмени. Під час важких
пологів останньої Г. відстрашувала
ворожі божества, а звісткою про
народження Геракла прогнала їх
геть. Розгнівані Гера й Ілітія
перетворили Г. на ласицю, але Гека-
та зглянулася і зробила її
служницею в своєму храмі.
ГАЛАТЕЯ (гр. Galateia) —
1) морська німфа, дочка Нерея Ц
Доріди, що покохала сіцілійсько-
го красеня-пастуха Акіда, якого
з ревнощів убив Поліфем; Г.—
уособлення спокійного й
блискучого моря; 2) дружина Лампроса з
Феста на Кріті. Народивши дочку,
приховала її стать від чоловіка,
який бажав мати сина, і
виховувала дитину під ім'ям Левкіпп,
На прохання Г. богиня Лето
обернула дівчинку на хлопчика;
3) кохана Пігмаліона.
ГАМАДРІАДИ (гр. Hamadrya-
des) — німфи дерев, які на відміну
від дріад народжуються і
вмирають разом з деревом.
ГАНІМЕД (гр. Ganymedes) —
син троянського владаря Троя J
німфи Каллірої, брат їла й Ас-
сарака; виділявся надзвичайною
красою. Зевс в образі орла заніс
Г. на Олімп і зробив його поряд і
Гебою виночерпцем. Батькові
хлопця для розради подарував
колісницю з парою безсмертних коней, Г.
57,

ГАРМОНІЯ
зображували вродливим юнаком,
часто з келихом вина.
Міф про Зевса й Г., поширений у
Греції та в Римі, виправдовував
любов дорослого чоловіка до
хлопця; гомосексуалізм толерувався
виключно як крайня форма культу
богині Кібели. Чоловіки,
шанувальники Кібели, шукали
екстатичної єдності з богинею шляхом
кастрації та переодягання в
жіноче вбрання. Гомосексуальне
жрецтво було визнаною інституцією в
святинях Великої Богині в Тірі,
Іоппі, Ієраполісі та Єрусалимі,
що засвідчує перемогу
патріархату над матріархатом. Платон
виправдовує міфом про Г. почуття,
які плекає до своїх учнів (Федр. 79).
В іншому місці (Закони 1, 8) він
засуджує протиприродний міф про
гомосексуальні пригоди Зевса,
вважаючи, що це «безсоромна
крітська вигадка». З поширенням плато-
нівської філософії всюди, де
верховними богами вважались Зевс і
Аполлон, грецька жінка, яка
раніше посідала панівне
інтелектуальне становище, була понижена
до ролі безплатної робітниці і
виховательки дітей.
Сюжет про викрадення Г.
нерідко зустрічається в мистецтві.
Копія скульптури Леохара
«Викрадення Г.» зберігається у
Ватіканському музеї. Відомі картини
,та скульптури Мікеланджело, Ті-
ціана, Корреджо, Рембрандта,
Торвальдсена та ін.
ГАРМОНІЯ (гр. Harmonia —
згода, лад) — дочка Ареса й Афро-
діти; на весіллі Г. з Кадмом були
присутні всі боги, які подарували
нареченій намисто роботи Гефеста.
Це намисто згодом набуло
властивості приносити нещастя
власникові: відіграло фатальну роль у
поході сімох проти Фів,
спричинилося до загибелі Алкмеона. Міф
розвиває думку про те, що скарби,
добуті на війні або шляхом
грабунку, не можуть дати людині
щастя.
ГАРПАЛІКА (гр. Harpalyke) —
1) фракійська героїня, батько якої,
дар Гарпалік, виховав її як
чоловіка, навчив швидкоґо бігу,
верхової їзди та стрільби з лука.
Брала учаеть у всіх битвах батька
і в одній із них урятувала йому
життя. Коли царя за жорстокість
вигнали підданці, Г. разом з
батьком пішла в розбійники. Пастухи
зловили її в тенета і вбили. Для
власкавлення тіні померлої на її
честь було встановлено культ і
свято, У міфі про Г. відбито
пережитки матріархату; 2) дочка
аркадського володаря Клімена та Пар-
тенії; стала коханкою батька, за
що боги перетворили її на нічного
птаха (варіанти: Г. заподіяла собі
смерть, була вбита Кліменом).
ГАРПІЇ (гр. Нагруаі) — богині
вихору. В «Іліаді» згадується
г. Подарга (Прудконога), що
народила від Зефіра Ахіллесових
коней Ксанта й Баліоса. В
«Одіссеї» г. приписується викрадення
людей, які нібито пропадали
безвісти. У Гесіода вони виступають
як крилаті кучеряві богині Аелла
й Окіпета. Пізніше кількість г»
збільшилася. Зображували їх
крилатими потворами, птахами з
дівочими обличчями, У міфі про ар*
гошвтів г. мучать голодом сліпого
•фінікійського царя Фінея,
викрадаючи або забруднюючи його їжу.
Аргонавти Зет і Калаїд, крилаті
сини Борея, переслідують г. до
Огрофадів, де згодом їх застає
Еней.
Переносно г.— зла жінка.
А що ти робитимеш, коли сул*
тан тебе розлюбить через оцю
гарпію? 3. Тулуб.
Людолови.
ГАРПОКРАТ (гр. Harpokrates)
ГОР-ПА-ХЕРД (єг. hr-p"-hrd)
— грецька передача одного з
єгипетських епітетів бога Гора (досл.
Гор — дитина). В Ермонтському
храмі, спорудженому за Птоло-
меїв, зображено народження й
виховання Г. Це дитина, яка тримає
палець у роті,— ознака
дитинства. Греки не зрозуміли цього
умовного знаку і зробили з Г. бога
мовчання. Атрибути його — скорпіон,
Б8

ПЕКАТА
крокодил, лев, лань. У жертву Г.
приносили рибу, квіти лотоса й
овочі.
Г?БА (гр. Hebe) — вродлива
дочка Зевса й Гери, богиня вічної
молодості. На Олімпі частувала
богів нектаром та амбросією. Потім,
передавши цей обов'язок Ганіме-
дові, вийшла заміж за Геракла
і мала від нього двоє дітей — Алек-
сіара (Помічника) й Анікета
(Непереможного). В Афінах їй
споруджували вівтарі спільно з Герак-
лом. У Фліунті (Пелопоннес) Г.
була споруджена святиня,
увійшовши до якої, за свідченням Пав-
санія, раб ставав вільним. У Римі
Г. ототожнювали з Ювентою; вона
мала кілька святинь і
уособлювала вічне процвітання держави.
Зображували її молодою
дівчиною, уквітчаною вінком, із
золотою чашею в руці.
Весілля Г. й Геракла
оспіване в поезіях Сапфо, Піндара, Ові-
дія. До образу Г. зверталися
скульптори А. Канова, J3. Торвальд-
сен, композитори П. Кайзер,
X. В. Глюк та ін.
ГЕКАБА (гр. Hekabe), Геку-
б а (лат. Hecuba) — дочка
фрігійського владаря Діманта (варіанті
Кіссея), друга дружина
троянського царя Пріама, мати 19 синів
та дочок, з яких найбільш відомі
Гектор, Паріс, Гелен, Поліксени*
Кассандра. Під час другої
вагітності Г. снилося, ніби вона носить
у собі смолоскип, що підпалить
Трою. Сон витлумачили так: вона
народить сина, який приведе до
загибелі Трої; тим сином був Паріс.
Після падіння Трої попала в
рабство до греків. За однойменною
трагедією Евріпіда, Г. пережила
ще принесення греками в жертву
її дочки Поліксени і смерть синя
Полідора, якого вбив фракійський
цар Поліместор. Мати помстила ся
вбивцеві: разом з іншими троян-
ками вона виколола йому очі й
задушила всіх його дітей. За Ові-
дієм, Г. була обернена в собаку,,
фракійці закидали її каміння^»
Мотив перетворення Г. на собаку
виник, можливо, через
уподібнення її Гетті, священною твариною
якої був собака. Вергілій, Еврі-
під, Данте, Шекспір черпали з
міфів про Г. сюжети для своїхі
творів. За мотивами трагедії Ев-
ріпіда «Г.» написали опери
композитори Дж, Ф. Маліп'єро та Б. Рі-
гаччі.
Образ Г. став символом
безмежного горя й розпачу.
Ну, справді, що нам до Г є к у -
б и, 0к ми новий створили
світ? М. Рильський. Гімни
труду і сонцю.
ГЕКАТА (ер. Hekate) — у
найдавнішу епоху богиня Місяця,
пізніше богиня чаклунства,
володарка всіх страховищ і примар.
Назву Г. виводять від ер. hekaton —
«сто», бо вона протягом 100 років
затримувала тіні непокірних
людей на берегах Стіксу. Гомер не
знає Г.; її культ перейшов до
греків від фракійців. У «Теогонії»
Гесіода вона дочка титана Перса;
інші називають її дочкою Зевса й
Деметри або Зевса й Гери. Г. дарує
мудрість на народних зборах,
щастя на війні, багату здобич на
полюванні тощо. Культ Г. як богині
підземного царства зливається з
культом Персефони. Як і Арте-
міду, її вважали володаркою звірів,
покровителькою мисливців. У
культі Г. знаходимо риси місячного
божества, тому вона іноді
ототожнювалась із Селеною, Священною
твариною Г. була сука; в жертву
богині приносили щенят.
Святилища богині існували в Беотії, Егіні,
Елевсіні й ін. Зображення Г.
були в Афінах біля кожного будинку.
Вона поставала високою жінкою
з двома смолоскипами в руках,
іноді у вигляді трьох жінок,
з'єднаних спинами. На фризі Пергам-
ського вівтаря Г. триголова й ше-
стирука, озброєна смолоскипом,
мечем та списом* На думку Клеоме-
да, потрійне обличчя Г. означало
три форми місячного диска. За
Сервієм, це увінчана трояндами
лагідноока богиня пологів Люці-
наг богиня полювання Артеміда
59

ГЕКАТОМБА
і Г., яка визначає смертним
останню годину.
ГЕКАТОМБА (гр. hekatombe від
hekaton — сто, bus — бик) —
жертвоприношення зі ста биків.
Величина й вартість такої жертви
призводили до того, що г.
складалися дуже рідко, згодом замість
биків почали офірувати менших
тварин — овець, кіз тощо. При
г. із землі й дернини
споруджували сто вівтарів, на яких жерці
складали жертви. З плином часу
стародавні примудрялись замість
100 тварин приносити в жертву
лише 25, тобто 100 ніг замість 100
голів, гадаючи, що тим не
порушують значення слова. Піфагор,
маючи відразу до вбивства тварин,
жертвував 100 волів, виліплених
з тіста. Вважають, що г.
вигадали лакедемонці; маючи під своєю
владою 100 міст, вони, за Страбо-
ном, зобов'язали кожне місто
приносити в жертву одного бика в
ім'я добробуту батьківщини.
Часто г. приносили демократичні
Афіни; наприклад, Конон офірував
100 биків після відбудови міських
стін, м'ясо жертовних тварин було
роздане вбогим. Велика кількість
таких жертв, які складались у
першому місяці афінського року,
стала причиною того, що цей місяць
назвали «гекатомбейон». Аргів'я-
ни навіть установили свято гека-
томбеї на честь Гери (на думку
інших, на честь Зевса й Аполлона).
У переносному значенні г.—
велика жертва.
ГЕКАТОНХЕЙРИ (гр. Hekaton-
cheires; від hekaton — сто, cheir —
рука) — сторукі п'ятдесятиголові
велетні, уособлення підземних сил.
За ГесІодом, сини Урана й Геї
БрІарей, Котт і Пес. Г.
збунтувалися проти батька, за що він
скинув їх у Тартар. Зевс звільнив
їх, і г. допомагали йому в
боротьбі проти Кроноса.
ГЕКТОР (гр. Hektor) — герой,
старший син Пріама й Гекаби,
чоловік Андромахи, батько Астіа-
накта (Скамандрія), за іншими
версіями міфа — Лаодама та Ам-
фіноя. За «Іліадою», найхоробрі-
ший воїн у троянському війську;
вбив Протесілая, вступив у бій з
Аяксом Теламонідом і Діомедом;
загинув від руки Ахіллеса. Під час
двобою з Ахіллесом на Зевсових
терезах були зважені долі обох
героїв, і виявилося, що має загинути
Г. Героєві віддавали шану в Іліо-
ні; у Фівах, куди був перенесений
прах Г., показували його могилу.
Життя й подвиги Г. надихали
багатьох митців. Відома картина
О. Іванова «Пріам благає в
Ахіллеса тіло Г.». Остання зустріч Г.
з дружиною, оспівана в епосі,
вражає своєю людяністю. Вона
надихала багатьох митців — від
античності до наших днів, зокрема, була
взірцем для грецького драматурга
Софокла, який у трагедії «Аякс»
змалював драматичне прощання
героя з жінкою й дитиною. В
європейській літературі пізнішого
часу образ Г. приваблював Ф. Шіл-
лера, Ж. Жіроду, в живописі —•
П. Рубенса, Ш. Лебрена, Дж. Б.
Тьєполо, А. Лосенка, в музиці —:
П. Вінтера (кантата «Смерть Г.»)«
ГЕЛАНОР (гр. Gelanor) — син
Стенела, аргоський владар.
Коли Данай прибув з Єгипту в Аргос,
Ґ. віддав йому свою царську владу,
Есхіл у «Благальницях» не
згадує цього імені.
ГЕЛЕН, Єлен (гр. Helenos) —
син Пріама й Гекаби, що, як і
його сестра Кассандра, був
пророком. Став на чолі троянського
війська після загибелі Гектора;
з падінням Трої попав у полон до
Иеоптолема. Г. провістив Неопто-
лемові, що грецький флот буде
розбитий, і радив йому суходолом
повертатися до Епіру. Неоптолем за
те став його другом. Після смерті
Неоптолема Г. успадкував частину
земель в Епірі й одружився з Анд-
ромахою. Його вважали
засновником міст Бутрот і їліон.
ГЕЛІАДИ (гр. Heliades) —
1) дочки Геліоса й німфи Meponu
(варіант: Клімени), сестри
Фаетона. Бувши німфами річки Ері-
дан, у яку впав Фаетон, вони так
60

ГЕМОН
гірко оплакували смерть брата,
що боги обернули їх на тополі,
листя яких завжди сумно шелестить.
Сльози Г. перетворилися на бурш*
тин; 2) сім синів Геліоса,
породжених його промінням і вологістю
острова Родос. Вони поділили день
на години. Один із них, Тенаг,
перевершував у науках своїх
братів, за що вони вбили його і
повтікали на сусідні острови.
, ГЕЛЇКА (гр. Helike) — 1) німфа,
дружина Енопіона; 2) дочка Лі-
каона, яку покохав Зевс; Гера з
ревнощів перетворила її на
ведмедицю, а Зевс підніс на небо у
вигляді сузір'я Великої Ведмедищ
(nop. Каллісто).
ГЕЛІКОН (гр. Helikon) — гора
на півдні Беотії (в Середній Греції),
що була присвячена АполлоновІ
і вважалась оселею муз, яких
інколи називали геліконідами. Вони
оселилися з Аполлоном на вершині
гори; там у гаї стояв присвячений
їм храм. Схили гори були
прикрашені мармуровими та бронзовими
статуями богів. Щороку в гаї на Г.
влаштовували свята на честь муз
та Аполлона, під час яких давали
нагороди переможцям у музиці,
поезії та гімнастиці. Тут лунав
спів Орфея. На Г. струменіли
численні джерела, з-поміж яких
найбільш відомі Гіппокрена й Термес.
У переносному значенні Г.—
місце поетичного натхнення.
...ніжно дзвеніли колоски
далеким геліконом, загубленим
серед зела... Ю. Яновський.
Мир.
ГЕЛІОС (гр. Helios) — бог
сонця, син титана Гіперіона й Тейї,
брат Селени та Еос, батько
Фаетона й Геліад. Г.— усевидюще
божество — згадується поряд із
володарями світового простору
(Землею, Небом, Водою). У класичну
епоху Г.— бог сонячного світла,
зцілитель сліпих, який, проте,
може й наслати сліпоту. За часів
Евріпіда Г. почали
ототожнювати з Аполлоном, через що
з'явилося друге ймення бога сонця —
Феб. За міфом, Г, щоранку
виїздить зі східної частини Океану
на колісниці, запряженій
четвериком білих прудконогих коней, а
ввечері спускається в західній
частині; вночі об'їжджає землю
човном, щоб повернутися на схід.
Зображували його вродливим,
схожим на Аполлона чоловіком у
золотому променистому ореолі. На
острові Трінакрії (Сіцілія) дочки
Г, пасуть його худобу. Культ Г.
був поширений у Корінфі, Аргосі,
Еліді, де були його храми.
Центром його культу вважався Родосі
тут щороку в жертву богові
кидали в море четверо коней в упряжі.
Крім того, йому офірували білих
ягнят або кабанів; з тварин йому
були присвячені кінь, вовк, орел
і півень. Римляни з Г.
ототожнювали Соля — бога сонця, храм
якого стояв на Квіріналії. За часів
імперії в Римі був поширений культ
Нездоланного сонця, близький до
культу Мітри.
На Родосі в 3 ст. до н. є.
споруджено величезну статую Г.
(Родоський колос, що вважався одним із
семи чудес світу).
ГЕЛЛА (гр. Helle) — дочка
Атаманта й Нефели, сестра Фрік-
са. Разом із братом мала бути
принесена в жертву Зевсові, щоб
урятувати країну від посухи, яку
викликала їхня мачуха, підступна Іно.
Втікаючи з Фріксом на золоторун-
ному барані до Колхіди, упала в
море, яке на її честь названо Гел-
леспоитом, тобто Морем Г. (тепер
Дарданелли).
ГЕЛЛО (гр. Gello) — демон,
викрадач дітей.
ГЕМ ЕРА (гр. Hemera) — дочка
Нікс із. Ереба; богиня, що
уособлювала день І вважалася
супутницею Геліоса.
ГЕМОН (гр. Haimon) — син
Креонта, наречений Антігони. Г.
марно намагався переконати
батька, що Антігону за поховання Полі-
ніка треба не карати, а шанувати*
Антігона, замурована в печеру,
повісилася, Г. проткнув себе
мечем і помер, обійнявши тіло
нареченої. У трагедії Евріпіда «Анті-
61

ГЕНІЙ
гона» (не збереглася) завдяки
допомозі бога Діоніса дівчина
лишилася в живих і одружилася з Г.
ГЕНІЙ {лат. genius — дух) —
творчий дух всесвіту, а також
опікунський дух людства та індивідів,
часто ототожнюваний з грецьким
демоном. Сггародавні вважали, що
г. формує особистість і є
супутником .людини протягом цілого її
життя. Крім того, це вища істота,
що, нібито, є у слажетних людей
(наприклад, г., або Spiritus fa-
miliaris Сократа). Г. сприяв
лише чоловікам; жінок захищали
Особливі духи — юнони. І4., що
визначали волю і вчинки, мали не
тільки окремі люди, а й країни,
міста, родини, театри і навіть боги.
День народження римського
громадянина вважався святом його
ґ., якому в цей день складали
безкровну жертву. Г. місцевостей
найчастіше зображувались у вигляді
зміїв, а інші г.— у постаті людей,
з рогом достатку й жертовною
чашею в руках. На зображеннях під
час жертволриношення голова г.
була наполовину прикрита тогою
(такі зображення знайдено в
Помпеї). Статуя г. римського народу
стояла на форумі в Римі. Існував
культ г. кожного імператора.
Запасів Августа в усіх 14 -частинах
Рима стояли йото г.
Г?РА (гр. Hera) — стародорійсь-
ке божество; в пізніших -міфах —
старша дочка Кроноса й Реї, кк-
хована в домі Океани й Тетй,
сестра і дружина Зевса, з яким
вона, за самарським переказом, 300
років перебувала в таємному
шлюбі, аж поки він відкрито не
оголосив її своєю дружиною я царицею
богів. Зевс шанує Г., але не
завжди і швидше заради того, щоб
уникнути -сварки, до якої вона дуже
схильна. В ^Іліаді» Г. часто
виявляє впертість і ревнивість — риси
характеру, які^ мабуть, до «Іліади»
перейшли з давніх пісень, що
прославляли Геракж. Г. ненавидить
і переслідує Г-єракла, як і всіх
позашлюбних дітей, улюбленців та
коханок Зевса, Коли Геракл
повертався на кораблі до Трої, вона
за допомогою Гіпноса приспала
Зевса і мало не втопила героя,
знявши бурю. Зевс за це прив'язав
Г. золотими ланцюгами до ефіру,
а для більшої-муки причепив до ліг
два важких ковадла. І тільки
через кілька днів на прохання богів
звільнив її. За Гесіодом, Г.—
третя (після Метіди й Феміди)
-законна дружина Зевса.
Перебравши функції інших богинь, вона стає
охоронницею шлюбу й
подружнього кохання (звідси ще одне
ім'я — Г а м є л і я, гр. gamos —
шлюб, весілля), покровителькою
Жінок, помічницею вагітних і
породіль. Г. народила Зевсові Гебу,
Гефеста, Ареса (за Гесіодом,
також Ілітію). Г. дуже вразливо
сприймала те, що казали про її
вроду. Не терпіла ніяких
порівнянь, тому що цариця неба
повинна бути най прекраснішого в світі.
Міфи наділяють Г. заздрістю,
жорстокістю, владністю й
підступністю. Улюбленими місцями її
перебування були ахейські міста Ар-
гос, Мікени, Спарта. У
Троянській війні Г. допомагає ахейцям,
образившись на троянців за те,
що Паріс присудив яблуко 'Еріди
Афродіті. Г. жорстоко переслідує
своїх суперниць — коханок Зев-
?а: їо вона обернула на корову,
Каллісто — на ведмедицю,
знищила Сямелу, тюмстилась Алкмені і
t. д. Г. були присвячені гранатове
яблуко — символ подружньої
любові, і зозуля — провісниця весни,
пори кохання. Священними
птахами богині були крук і павич.
Присвячені Г. птахи й епітет
Волоока свідчать про пережитки
тотемізму в її культі.
.Храми богині були в Мікенах,
Аргосі, Спарті, Корінфі, Самосі,
Платеях, Олімпії й інших містах.
У прадавні часи уособленням
богині був простий стовп або
колода. Пізніше її зображували як
поважну матрону величної
вроди. Такою зобразив Г. Поліклет
у колосальній статуї із золота й
слонової кістки, що' стояла в
62

ГЕРАКЛ
храмі богині в Аргосі; там через1
кожні 5 років на її честь
улаштовувалися свята — гереї, У
коротких сорочках, з розпущеним
волоссям дівчата змагалися з б!гу„
Переможниця діставала'
нагороду — маслинову гілку й шмаття?
печені з жертовних тварин.
Римляни ототожнювали Г. з
Юноною; Юнона ма-ла храм біля:
Капітолію, де був головний центр
ії культу. Тут же містилася
святиня Капітолійської Трійці: Юпіте^
ра, Юнони й Мінерви.
З античних скульптур Г.
присвячені «Г. Фарнезе» та «Юнона
Лудовізі»; на деяких рельєфах
(Парфенон) Г. зображена поруч
із Зевсом. У вазописі відтворена
сцени з Го, Парісом тощо. У
європейському живописі мотиви
міфів про Г. знаходимо в творах
П. Рубенса, Н. Пуссена, А. Кар-
раччі. В музиці до образу Г.
зверталися І. І. Фукс, Дж. Б. Бонон-
чіні, С. Майр.
ГЕРАКЛ (гр. Herakles), Г є р -
к у л 6 с (лат. Hercules) — найпо-
пулярніший із грецьких героїв.
Є версія, за якою справжнє його
ім'я — Алкід; дельфійський ора-
кул назвав героя Г., що означає
«той, хто звершує подвиги через
утиски Гери». У Гесіода Г.— суто
грецький герой зі зброєю
доісторичного періоду. Згодом Пісандр
G ст. до н. є.) у своїй «Гераклеї»,
від якої до нас дійшли невеликі
фрагменти, дав йому замість
звичайної зброї палицю і вдягнув його
в левову шкуру. Цикл переказів
про Г. поступово зростав, йому
присвоїли подвиги героїв інших
народів, передусім фінікійців та
єгиптян. Міфи про Г. ввібрали в себе
елементи фінікійського культу
Мелькарта. Деякі вчені вважають,
що ймення Г. належало багатьом'
стародавнім героям, засновникам
міст, морякам, воїнам тощо і лише
пізніше греки всіх їх уособили в
одному образі. Ціцерон нараховує
аж 6 Г., і грецький герой, на його
думку, шостий. Він був синомі
Зевса й Алкмениг дружини
Амфітріони. Про дитинство та юність
героя розловідає Піндар. Перед
народженням Г. Зевс оголосив на
зборах богів5, що той, хто перший
народиться в ПерсеєБОму роді,
буде володарем нащадків Персея та
всіх земних народів. Ревнива Гера
прискорила народження^ Персеє-
вого внука Еврістея і затримала
пологи Алкмени. Коли нарешті
народилися близнята F. та Іфікл,
Гера послала до колиски малят
двох величезних зміїв, щоб вони
знищили Г., однак майбутній герой
задушив їх. За однією з версій,
Зевс, бажаючи зробити сина
безсмертним, узяв його на небо й
поклав біля грудей сплячої Гери,
але богиня прокинулась і
відштовхнула чужу дитину. її молоко
розлилося по небу, утворивши
Молочний Шлях, а кілька крапель
упало на землю, і з них виросли
білі лілеї. Амфітріон навчив Г.
правити колісницею, Кастор —
боротьби, Евріт — стрільби з лука,
Лін — музики, кентавр Хірон —
усіх інших наук. Коли юний Г.
у нападі гніву вбив Ліна,
Амфітріон послав його на гору Кіте-
рон пасти отари. Туг він подолав
страшного кітеронського лева,
шкуру якого (за іншим переказом,
шкуру немейського лева) надягнув так,
що паща вкривала йому голову,
мов шолом. Вісімнадцятирічним
юнаком Г. повернувся до Фів, де-
застав послів орхоменського
владаря Ергіна, які вимагали від фі-
ванців ганебної щорічної1 данини.
Герой пішов на орхоменців війною,
переміг їх і примусив- сплачувати
подвійну данину. Вдячний фівансь-
кий владар Креонт віддав за нього
свою доньку Мегару. Тим часом
Еврістей, який владарював над
аргів'янами, покликав Г. до себе
на службу. Він повинен був
звершити 12 подвигів (їх Визначив
Еврістей), після чого Зевс мав
подарувати йому безсмертя. Коли
дельфійський оракул оголосив Г.
волю богів, він збожеволів і
повбивав своїх дітей від Мегари, а
також дітей Іфікла. Вилікувавшись
6?

ГЕРАКЛ
від божевілля, Г. вирушив у Ті-
рінф до Еврістея. Гомер
розповідає лише про один подвиг Герак-
ла — перемогу над Кербером; Ге-
сіод згадує про боротьбу з немейсь-
ким левом, лернейською гідрою та
Геріоном. У Піндара та трагіків
перелічено всі 12 подвигів (повний
їх цикл описав Пісандр): 1)
боротьба з немейським левом, якого
герой задушив; 2) знищення лер-
нейської гідри, отрутою якої Г.
намазав стріли, і тому найменша
рана від його стріли вважалася
смертельною; 3) полювання на ері-
мантського вепра, який пустошив
Аркадію; 4) лови керинейської
лані з золотими рогами й мідними
ногами; 5) знищення стімфалійських
птахів, що мали мідні пазурі,
крила, дзьоби й пір'я, яке правило
їм за стріли; 6) здобуття для
доньки Еврістея Адмети пояса цариці
амазонок Іпполіти; 7) очищення
Авгієвих стаєнь протягом одного
дня; 8) подолання крітського бика,
що вивергав полум'я; цього бика
Посейдон подарував Міносові;
9) перемога над царем Діомедом,
що кидав чужоземців на поталу
своїм кобилам-людожеркам; 10)
викрадення корів страхітливого
триголового велетня Геріона, який
жив на далекому заході, на
острові Ерітія. Г. перейшов усю Європу
й Лівію і на пам'ять про цей похід
спорудив Г. стовпи (Гібралтар і
Сеуту). На зворотному шляху там,
де пізніше був заснований Рим,
частину корів у Г. викрав
велетень Как, якого герой убив. За
визволення країни від розбійника
тубільці встановили в себе культ
Г., який згодом перейшов до
римлян. З цим подвигом пов'язують
боротьбу Г. з Антеєм; 11)
викрадення золотих яблук із саду Гес-
перид: яблука дістав Атлант,
поки Г. підтримував замість нього
небо; 12) останній і найважчий
подвиг — приборкання Кербера.
Г. спустився в царство Аїда біля
Тенара, здолав стоголового пса
без будь-якої зброї,- виніс його
зв'язаного на світ і, показавши
Еврістееві, відніс назад. (За
-іншими переказами, Г. вивів з Аїду^
Адметову дружину Алкесту та
героя Тесея, а біля виходу встугп%
у двобій із самим богом Аїдом і
навіть поранив його). Звершивши
подвиги, Г. звільнився від служби в
боягузливого Еврістея,
повернувся до Фів, розлучився з Мегарою,
вважаючи, що шлюбу з нею не
схвалювали боги, і віддав її за свого
небожа й друга Іолая. Потім
вирушив до Ехалії (за пізнішими
переказами — до Евбеї або Мессенії),
де попросив руки Іоли, доньки
володаря Евріта. Тим часом Автолік
викрав Еврітову худобу. Цар
запідозрив у крадіжці Г. й не
захотів віддати за нього дочку. Герой
разом з братом Іоли Іфітом пішов
розшукувати череду, щоб довести
свою невинність. У дорозі Гера
знову наслала на Г. божевілля і
він убив Іфіта. Щоб спокутувати
злочин, герой за велінням оракула
три роки служив у лідійської
цариці Омфали, яка примусила його
прясти вовну, а сама вбралася в
левову шкуру й носила палицю.
Після закінчення служби в
Омфали Г. здобув Трою і знищив царя
Лаомедонта з усіма його синами,
за винятком одного, якого
викупила його сестра Гесіона, після чого
він став зватися Пріамом (тобто
«Викупленим»). З-під Трої герой
повернувся до Греції, де в місті
Пі лосі знищив увесь рід Не лея,
крім Нестора, і поранив самого
бога Плутона, що допомагав пі-
лосцям. Потім Г. одружився з
дочкою етолійського царя Ойнея
Деянірою, заради якої боровся з
річковим богом Ахелоем. Ахелой
мав дар перевтілення і в боротьбі
з Г. удавався до різних хитрощів:
спочатку обернувся на змію, потім
на бика. Г. відрубав йому один із
рогів, який наяди перетворили на
ріг достатку. (Варіант.
Переможений Ахелой виміняв у Г. свій
відрубаний ріг на ріг кози Амальтеї),
Одружившися з Деянірою, Г.
вирушив у Трахін«до свого друга
Кеїка. У дорозі кентавр Несе, що
64

ГЕРАКЛІДИ
перевозив Деяніру через річку,
намагався зґвалтувати ЇЇ. Г. убив
кентавра отруєною стрілою.
Помираючи, Несе дав Деянірі
підступну пораду — зібрати його
отруєну кров, яка нібито може
повертати втрачене кохання. Коли Г.
переміг Евріта й забрав його
доньку Іолу, Деяніра, боячись, що він
може покинути її заради бранки,
прислала чоловікові одяг,
просочений кров'ю Несса. Як тільки одяг
на тілі зігрівся, отрута почала
діяти; Г. від нестерпних мук кинувся
у вогонь. Зевс зробив героя
безсмертним, узяв його на Олімп і
одружив з Гебою. Інші міфи
розповідають про визволення Г. Про-
метея, про участь героя в
боротьбі з гігантами тощо. Культ Г.
був поширений серед усіх еллінів.
Кожна країна і мало не кожне
місто хотіли похвалитися тим, що
син Алкмеии гостював у них бодай
один день. Свята на честь героя —
гераклеї влаштовувались у Фівах,
Сікіоні, на островах Мендосі й
Косі. Йому були присвячені біла
тополя, маслина, плющ та гарячі
цілющі джерела. Імовірно,
спочатку Г. був дорійським героєм.
Після здобуття дорійцями
Пелопоннесу його зробили нащадком аргос-
ця Персея, щоб узаконити
завоювання. Про нього співали пісні
й писали п'єси. Іноді він
перетворювався на товстого добряка,
ярмаркового силача, з якого
підсміювалися в комедіях. Та
водночас його любили більше, ніж
богів, пам'ятаючи, що він колись був
людиною. Г. був справедливий.
Дороги, які стільки разів топтала
його могутня стопа, він очищав від
шахраїв і розбійників. Г. був
добрий. Жорстокі випробування
облагородили його душу, поглибили
його вроджену доброту. Спалюючи
і вбиваючи, Г. залишався незапля-
мозаним, бо все, що він робив,
було викликане невблаганною
необхідністю. На честь героя
споруджували храми, вівтарі й статуї.
Як уособлення сили, Г. був
покровителем усіх гімнасіїв і палестр;
гладіатори в Римі, які за віком
сходили з арени, присвячували
героєві свою зброю. Коли після
важкої перемоги Г. відпочивав, він
любив насолоджуватися музикою
й співом, звідси пов'язування його
культу з музами. На острови Сі-
цілія, Сардінія, Корсіка, в
Іспанію культ Г. перенесли фінікійці
та грецькі колоністи; героєві
почали приписувати нові подвиги,
звершені в Італії (він скасував
жертвоприношення людей у сабі-
нян, запровадив культ вогню, убив
розбійника Кака тощо). З Г.
пов'язували свій родовід деякі
римські патриції, Лкка Ларентія
вважалася коханкою героя. Його
зображували дужим чоловіком
—'озброєним, голим або в лев'ячій
шкурі.
Подвиги Г. були улюбленими
темами античного мистецтва.
Відома статуя Г. Фарнезе роботи Глі-
кона. Епізоди з життя героя були
усталеними темами скульпторів,
які оздоблювали фризи, метопи й
фронтони в храмах. Образ Г.
оспівали Софокл («Трахінянки», «Фі-
локтет»), Евріпід («Несамовитий
Г.», «Геракліди»). Міфи про Г.
популярні і в пізнішому
образотворчому мистецтві (Дж. Романо,
Дж. Вазарі, Г. Рені, С. Рафаель,
П. Рубеис, Я. Тінторетто, А.
Канова, Т. Жеріко), літературі (Ж. Ро-
тру, Ж. Ф. Мармонтель, П. Ме-
тастазіо), музиці (А. Вівальді,
Й. С. Бах, X. В. Глюк, Г. Ф. Ген-
дель, К. Сен-Санс).
У переносному розумінні Г.
(Геркулес) є символом велетенської
сили, нездоланності.
Павлюк... щоразу посилався на
своє прекрасне здоров'я та свої
м'язи. А м'язи кочегар мав
справді геркулесові.РА. Труб-
л а ї н і. Лахтак.
З ім'ям Г. пов'язані крилаті
вислови: «дійти до Геркулесових
стовпів» — дійти до краю;
«геркулесова праця» — тяжка пра-
ВД.
ГЕРАКЛІДИ (гр. Herakleidai) —
численні нащадки Геракла,
З 8-201Q
65

ГЕРІОН
насамперед ті, які за підтримкою
дорійців претендували на володіння
Пелопоннесом. Г. переважно
називали рід Гілла. Згідно з
переказами, невдовзі після смерті Герак-
ла його синів почав переслідувати
Еврістей. Г, залишили Трахін (за
іншими версіями, Аргос і Мікени)
і рушили до Афін шукати захисту
в Тесея. Еврістей з військом
гнався за ними і біля Скіронських скель
загинув від руки Гілла (або Іолая),
Г. намагались повернутися до
Пелопоннесу, але налякані чумою,
яка там лютувала, рушили через
Афіни до Фессалії, де Егімій
віддав ГІллові третину свого царства.
Через три роки Г. пішли до
морського перешийка, щоб звідти
вторгнутись у Пелопоннес. Ця подія
пов'язана з тим, що дельфійський
оракул нібито наказав їм
очікувати третього плоду, після чого йти
на Пелопоннес. Г. зазнали
невдачі, причому Гілл загинув у двобої
з аркадським володарем Ехемом на
кордоні між Корінфом і Мегарою.
Перед поєдинком Г. дали
обітницю, що коли Гілл загине, вони не
будуть нападати на Пелопоннес
протягом 100 років. Однак син
Гілла Каладей та Каладеїв син
Арістомах намагалися нападати на
Пелопоннес і загинули в боротьбі
з сином Ореста Тісаменом. Сини
Арістомаха, тобто трете покоління
(«третій плід») після Гілла,—
Темен, Кресфонт, Арістодем разом із
племенем дорійців удерлися до
Пелопоннесу. Вони зазнали
поразки, Арістодем загинув. Тоді,
нарешті, оракул пояснив Г. свій
перший вислів, кажучи, що «третій
плід» означає третій напад і
порадив вибрати триокого вождя. Г,
вибрали етолійського володаря Ок-
сіла, що зустрівся їм верхи на од-
ноокоглу коні, і під його
проводом перемогли Тісамена. Темен
одержав Аргос, Кресфонт — Мес-
сенію, сини Арістодема Прокл і
Еврістей — Лакедемон. Оксілові
віддали Еліду, а інший нащадок,
Атлет, дістав Корінф. У цій оповіді
помітна тенденція подати
завоювання дорійцями Пелопоннесу як
повернення Г. їхньої власності.
Македонські владарі теж
пов'язували свій родовід з Теменом,
бажаючи довести еллінське
походження. Лідійська династія Г.
виводила свій рід від ассірійського
царя Сандона, якого греки
називали Гераклом. Деякі римські
родини, наприклад Фабії, також
видавали себе за нащадків Ге-
ракла.
Евріпід запозичив міф про
нащадків Геракла для трагедії «Г.».
ГЕРІОН (гр. Geryones) —
триголовий велетень, син Хрісаора й
Каллірої, володар острова Ерітія.
Мав величезні череди рогатої
худоби, яку годував людським
м'ясом. Пас худобу велетень Евріті-
он з допомогою триголового пса
Орфа — брата Лернейської гідри та
Кербера. Геракл викрав Геріоно-
вих корів (десятий подвиг героя).
ГЕРМА (гр. herma) — стовп,
присвячений Гермесові. Спочатку
г. використовували для
позначення меж, пізніше для прикрашаїлія
доріг та садів. Найдавніші г.
були стовпами з чоловічими
постатями вгорі; згодом на верхній частині
ставили бородатого Гермеса,
пізніше— безбородого. Якщо на г.
була голова не Гермеса, а іншого
бога чи героя, то назва стовпа
ставала складним словом, Перша частина
якого була г., наприклад, Гер-
марес (г. Ареса), Гермераклес
(г. Геракла) тощо. Іноді на г,
писали імена полеглих у боях воїнів,
молитви чи присвяти.
ГЕРМАФРОДИТ (гр.
Hermaphrodite) — син Гермеса й Афродіти,
якого виховали наяди на горі їда.
Його вродою захопилася карійсь-
ка німфа Салмакіда. Не домігшись
взаємності в коханні, вона
попросила богів з'єднати її з Г. навіки,
їхні тіла зрослися, внаслідок чого
утворилась одна істота — напівчо-
ловік-напівжінка. Джерела міфа
слід шукати' в східних релігіях,
де часто з'єднувались у потворну
форму тварина й людина.
Збереглося чимало статуй Г.} в яких анткч-
66

ГЕРМЕС
ні скульптори прагнули розв яза-
ти завдання сукупного зображення
чоловіка й жінки.
У переносному розумінні г.
називають осіб з ознаками чоловічої
й жіночої статі.
ГЕРМЕС (гр. Hermes) — вісник
богів, покровитель дотепності,
гімнастики, мандрівників, доріг,
торгівлі, провідник душ померлих;
син Зевса й Майї, народився на
аркадській горі Кіллена. Відразу
після народження покинув
печеру матері й викрав із череди Апол-
лона 50 корів. З нутрощів
жертовної худоби зробив струни до ліри,
яку виготовив з панцира черепахи.
Щоб уласкавити Аполлона за
викрадення корів, віддав йому ліру.
В свою чергу Аполлон дав Г.
ліщинову паличку, яка мала
чарівну властивість припиняти сварки й
примиряти ворогів. Коли Г. кинув
її між двох змій, що нападали одна
на одну, вони враз перестали
кусатися й приязно обвившись довкола
палиці, прихилились головами. Так
виник кадукей, з яким Г. ніколи не
розлучався і який, переживши
стародавні часи, набув вигляду
патериці. Первісно Г. був староаркад-
ським божеством, яке уособлювало
могутні сили природи. Пізніше
став богом пастухів та пасовищ і
завдяки своїй спритності та
хитромудрості здобув високе становище
в сонмі олімпійських богів. Гомер
робить його оповісником богів,
гінцем і виконавцем волі Зевса.
Прудконогий божок умить
виконував усі накази, орієнтувався в
кожній ситуації і при потребі вмів
бути непомітним. З часом і інші
боги та богині почали користуватися
його послугами, і Г. змушений був
зробити собі на ногах маленькі
крильця, щоб устигати
виконувати всі доручення. Г. своїм жезлом
насилав на людей сон і
пробуджував їх, тому перед сном на його честь
робились узливання.
Шахраювання зробило Г. богом злодіїв. На
Олімпі він украв Аресового меча;
у Посейдона кудись подівся
тризубець; Афродіта під час туалету
завважила, що раптом зник її пояс;
Гефест не міг знайти своїх обце-
ньок; у Зевса Г. хотів викрасти
блискавку, але обпікся й
залементував. Г. приписують також
винайдення літер, цифр тощо. З
ім'ям Г., якому, нібито, було знане
мистецтво міцного закупорювання
посуди, пов'язане слово
«герметичний» та всі похідні від нього. Культ
Г. дуже рано поширився по всій
Греції. Зображення у вигляді
стовпа з головою Г. (герми) стояли на
вулицях та площах, а також біля
входу до палестр. В елліністичну
добу Г. ототожнювали з
давньоєгипетським богом мудрості То-
том і вважали покровителем магії
(Г. Т р і с м є г і с т). Римляни
ототожнювали його з Меркурієм;
купці влаштовували 15 травня свято
на його честь. У той день 495 р.
до н. є. Меркурієві був
присвячений перший храм і встановлена
перша колегія купців — меркуріалів.
Його вівтар був біля так званих
вод Меркурія, де купці приносили
йому жертви й кропили свій крам,
щоб запобігти його псуванню.
У мистецтві образ Г. змінювався
з розвитком його культу. Первісно
він зображувався як знак
чоловічого начала, згодом як покровитель
отар — з ягнятком на руках. В
архаїчному мистецтві Г. постає
чоловіком з довгою бородою; в
класичну та елліністичну епоху —
дужим струнким юнаком у пласкому
капелюсі з крильдями, з рисами
обличчя, які свідчать про його
витончений розум і доброту. У руці
він трихмає чарівний золотий жезл.
Іноді його зображували хлопцем
з гаманцем у руках або зі
зв'язаними руками біля Аполлона —
натяк на викрадення корів. Античні
твори «Г. з малим Дїонісом на
руках» Праксітеля (Ватікан),
роботи Лісіппа та Скопаса дійшли до
нас у римських копіях. Відомий
рельєф «Г. з Орфеєм та Евріді-
кою». Образ Г. відтворено в
картинах Тінторетто, Рубенса, Велас-
кеса, Рембрандта, у скульптурах
Г. Р. Доннера, Ж. Б» Пігаля,
З*
67

ГЕРМІОНА
Б. Торвальдсена. Зображення
Г.-Меркурія в наш час
зустрічаються на емблемах банків,
торговельних фірм та пароплавств.
ГЕРМІОНА (г/7. Hermione) —
дочка Єлени й Менелая. Післяго-
мерівські міфи розповідають, що
Г. була заручена з Орестом, однак
Менелай віддав її заміж за Ахіл-
лесового сина Неоптолема (Пір-
ра). Г. ревнувала Андромаху до
Неоптолема, бранкою якого стала
вдова Гектора, і хотіла вбити
суперницю, але цьому перешкодив
народ (за іншою версією, Неопто-
лемів дід Пелей). Про це
розповідають Гігін, Вергілій і Патеркул.
За Овідієм, Г. вийшла заміж за
Ореста після смерті свого першого
чоловіка, а Спарта була її посагом.
ГЕРО (гр. Gero) — жриця Афро-
діти, в яку закохався Леандр.
ГЕРОЙ (гр. Heros) — так
називали напівбогів сивої давнини. Це
Ідеальні носії сили й богатирського
духу, посередники між людьми та
богами, добродійники грецького
народу, засновники грецьких міст і
держав, фундатори законного
порядку. Історія не вбачає в г. ні
історичних осіб, ні символів
(абстрактних понять, що втілились
у відповідні образи). Г.— ідеальні
особистості, не підвладні
випадковостям середовища й перетворені
в пластично цілісні
індивідуальності. Деякі г.— витвори фантазії,
без історичного грунту. Такі,
приміром, усі уявні засновники міст,
родоначальники філ тощо. Інші,
можливо, були історичними
особами, проте в міфах вони до
цілковитого невпізнання ідеалізовані
народною фантазією, як, скажімо,
більшість г. Троянської війни. Одні
з г., мабуть, первісно були богами,
але завдяки міфам їх перенесено,
так 0и мовити, з неба на землю. В
епосі г. називається майже кожна
людина, що виділяється фізичною
Силою, розумом, хоробрістю й ін.
Г. звуться передусім царі — баси-
левси й члени аристократичних
родин, що пов'язували свій родовід
з якимось богом. Гесіод перший
називає покоління борців під
Троєю й Фівами напівбогами. У
Піндара г. вперше є об'єктом
релігійного культу. Місцем
поклоніння г. спочатку були їхні
могили, але поступово культ деяких г#
зростає, їм починають
споруджувати вівтарі та храми. Таємнича
доброчинна діяльність г. як
місцевих духів, що, нібито,
допомагає людям у критичні хвилини
(наприклад, поява Тесея біля Ма-
рафона), оточила їх священним
ореолом. Культ г. полягав у
своєрідних жертвоприношеннях,
відмінних від жертв богам. Це були
офірування на честь померлих,
що складалися з узливання на
могилу г. меду, вина, олії й молока*
Пізніше г. стали зватися навіть
історичні особи (Гармодій, Брасід.
Леонід та ін.). Часом поняття «г.>>
ототожнювалося з поняттям
«блаженний». Культ г. вплинув на
обожнювання елліністичних царів
та римських імператорів.
У наш час г. називають видатний
своїми здібностями й діяльністю
людей, що виявляють відвагу й
самовідданість у бою та праці,
людей, які втілюють основні риси
певної епохи.
ГЕРОФІЛА (гр. Herophile) —
одна з сивіл, дочка німфи та
смертного пастуха Теодороса;
.провістила, що спартанська жінка стане
причиною загибелі Трої (Єлена).
Багато мандрувала, потім
повернулася на свою батьківщину в Троа-
ду. На її прохання боги
подарували їй довголіття, але вона забула
попросити про вічну молодість,
тому більшість свого життя була
старою.
ГЕРСА (гр. Eerse) — одна з
трьох Кекропід, яким Афіна
доручила охороняти новонародженого
Ерехтея (Еріхтонія).
ГЕРСЇЛІЯ (лат. Hersilia) —
дочка царя сабінів Тація. Коли
римляни викрали її разом з
іншими сабінянками, вона стала
дружиною Ромула;' була шанована в
Римі під ім'ям Гора Квіріна.
ГЕСІОНА (гр. Hesione) — 1) доч-
68

ГЕСТІЯ
ка троянського царя Лаомедонта,
сестра Пріама. У Лаомедонта
служили Посейдон і Аполлон, які
побудували мури Трої. Лаомедонт
не заплатив богам за роботу, і
Посейдон наслав на країну морську
потвору, яка все нищила. Для
врятування країни від потвори оракул
наказав принести в жертву Г. її
прикували до скелі, залишивши
на поталу страховиську.
Повертаючись із походу на амазонок,
Геракл убив потвору й визволив
Г. Лаомедонт обіцяв віддячити за
врятування дочки і не дотримав
слова, за що Геракл зруйнував
Трою, а Г. віддав заміж за свого
друга Теламона; 2) одна з океанід,
дружина Прометея; 3) дружина
єврейського владаря Навплія, мати
Паламеда.
ГЕСПЕР (гр. Hesper), Веспер
(лат. Vesper) — божество
вечірньої зірки. За Гесіодом, один із
синів Еос. За іншими джерелами,
батько Гесперид, син (варіант:
брат) Атланта, славнозвісний
астроном. Щоб спостерігати небесні
тіла, Г. сів на Атланта, але був
скинутий у безодню бурею,
відтоді його ніхто не бачив. Згодом
почали вважати, що він став
однією з найкращих зірок, і тому
назвали вечірню зірку його йменням.
Гігін розповідає, що Г. вродою міг
змагатися з самою Афродітою.
Згідно з іншим переказОхМ, Атлант
прогнав Г., після чого він
оселився в Італії (звідси одна з назв
країни — Гесперія). Г. називають
планету Венеру (як вечірню зірку).
Як ранкова зірка ця планета
звалася в Греції Еосфор або Фосфор,
у Римі — Люцифер. Стародавні не
знали, що вранішня і вечірня
зірка — це та сама Венера.
\і ГЕСПЕРЙДИ (гр. Hesperides) —
дочки Атланта й німфи Геспериди
(варіант: дочки богині ночі Нікс),
жили на щасливих островах у
сусідстві з горгонами. Г. стерегли
золоті яблука вічної молодості —
весільний подарунок, який Гера
одержала від Геї. Сад був під
охороною дракона Ладона, Здобуття
яблук — один із дванадцяти
подвигів Геракла. За одним із переказів,
владар Єгипту Бусіріс доручив
розбійникам викрасти прекрасних
Г. Геракл повбивав викрадачів і
врятував німф, які з вдячності
подарували героєві золоті яблука.
Дполяоній Родоський в «Аргонав-
тиці» розповідає, що після
Геракла до саду Г. прибули аргонавти.
Побачивши прибульців, Г. від
страху розсипалися на порох, але на
прохання аргонавтів
перетворились на дерева, а потім
повернулися до свого звичайного вигляду.
Пізніші письменники переносять Г.
у країну гепірбореїв.
ГЕСТІЯ (гр. Hestia) — дочка
Кроноса й Реї, сестра Зевса, Цо-
сейдона, Аїда, Деметри та Гери,
богиня вогню, покровителька
домашнього вогнища, ніколи не
залишала Олімпу. Вона дала
обітницю зберігати дівоцтво і не мала
власної родини, хоч сама стояла
на сторожі сімейного добробуту,
щастя. Г. шанували в кожному
домі і в кожній святині, в усіх
молитвах називали її ім'я. Під її за-
• хистом були діти, сироти й
молода сім'я. Досить було
прибульцеві, гостеві чи втікачеві, коли він
не мав певності, що його гостинцр
зустрінуть, доторкнутися до краю
вогнища, і з цієї миті вважалося,
що він перебуває під захистом
богів. У кожному місті пломеніло
священне вогнище Г.; коли хтос|>
виїздив із дому, то просив Г.
допомогти йому щасливо повернутися
до рідного порога; коли
повертався, вітав її подячною молитвою^,
Люди, які засновували нові
коленії, брали з собою полум'я з
вогнища Г. як символ єдності з
рідним містом. У Римі Г.
ототожнювалася з Вестою.
До нашого часу зберігся вислів
«родинне (домашнє) вогнище».
...тільки вчора по довголітній
розлуці він вернув до свойого д о -
машнього вогнища.
І. Ф р а н к о. Для домашнього
вогнища.
69

ГЕФЕСТ
-' ГЕФЕСТ (гр. Hephaistcs) —
кульгавий син Зевса й Гери (за
деякими переказами, син самої Гери),
бог вогню та ковальства, нз
відміну від інших богів не цурався
фізичної праці, Дружиною Г.
була одна з харит, в «Одіссеї»
(пісня VIII) — Афродіта, а за Гесіо-
дом — Аглая. Роздратований
потворністю й каліцтвом сина, Зевс
(варіант: Гера) скинув його з
Олімпу в море, однак Фетіда й
Еврінома підхопили його й
виховали в гроті океанід. Згідно з
пізнішим переказом, Зевс скинув Г.
з Олімпу за те, що той у сварці
Громовержця з Герою підтримував
матір. Був неперевершеним май-
стром-митцем: будував богам
палаци, трони, виготовляв зброю,
посуд, оздоби. Із золота зробив
собі двох рабинь, які вміли ходити
і навіть розмовляти. Скіпетр и
егіда Зевса, обладунок Ахіллеса,
колісниця Геліоса, скриня Пан-
дори,— все це його витвори. Г.
виготовив також тенета, в які
зловив свою зрадливу дружину Афро-
діту в обіймах Ареса. Його кузня
містилася на Олімпі, за іншими
переказами — в Етні та в кратерах
інших вулканів, на Лемносі, Лі-
парських островах, на Сіцілії
тощо, де він працював за допомогою
кіклопів. Культ Г. був так тісно
пов'язаний з культом Афіни, що
ці божества мали спільні храми й
свята. На острові Лемнос його
шанували як бога здоров'я; він
оберігав від крововиливів, укусів
гадюк та божевілля. В Афінах у
листопаді відзначались халкеї —
свято ковалів. На честь Г.
відбувались лампадофорії — біг із
смолоскипами. Піші й кінні несли
смолоскипи, І перемагав той, хто з
палаючим факелом перший прибував
до мети. У Римі Г. ототожнювали
з Вулканом. 23 серпня на честь
Вулкана римляни влаштовували
сзята — вулканалії, під час яких
кидали в вогонь маленьких рибок
і звірят, гадаючи, що такими
жертвами вимолять у Г. захист від
пожежі, В античному мистецтві Г.
зображували м'язистим ковалем з
молотом або обценьками в руці, у
хітоні ремісника та в конічній
шапці. На вазах зустрічаються
зображення Діоніса, що зводить
сп'янілого Г. на Олімп, де бог-коваль
розбиває Зевсові череп. У
європейському живописі пізнішого часу
образ Г. використано в творах
П.-П. Рубенса, А. ван Дейка,
В. Тіціана, Д. Веласкеса.
Г?Я (гр. Gaia, Ge) —
космологічне божество, яке, за
найдавнішими переказами та за Гесіодом,
народилося слідом за Хаосом. Від
Г. народились Уран, гори, Понт
(море). Від Урана Г. народила
титанів, кіклопів, гекатонхейрів.
Була матір'ю людей і великою
оселею мертвих, поховапих у її
лоні. Через недовір'я і страх Уран
усіх своїх дітей ув'язнював
відразу ж після народження, тому Г.
дала йому діамантову косу, щоб
він відрізав свої геніталії.
(Варіант: на прохання Г. Кронос,
озброївшись залізним серпом, напав
на Урана й оскопив його).
Запліднена краплями Уранової крові Г.
народила ериній, гігантів і мелій-
ських німф. Від кохання з Понтом
вона народила Верея, Тавманта,
Форкія, Кето й Еврібію. Г.
допомогла синові Кроносу здобути
владу, а дочці Реї врятувати Зевса;
коли Зевс став дорослим,
допомогла йому перемогти Кроноса.
Сприяла гігантам у гігантамахії. У
Греції існував культ Г.—
годувальниці всього живого. За переказом,
вона разом з Посейдоном спочатку
володіла Дельфами, згодом
віддала їх Феміді; пізніше Дельфи
успадкував Аполлон. Культ Г. посідав
велике місце в шануванні предків.
Вона вважалася також
покровителькою дітей. її шанували як
богиню врожаю (Г. Карпофорос —
Плодоносна). Головні осередки
її культу — Афіни, Спарта, До-
дона. У Додоні Г. вважалася
дружиною Зевса; згодом її як дружину
Зевса почали ототожнювати з Діо-
ною, Реєю, Герою, й Деметрою»
З античних часів зберігся фриз із
\2Q

ПГАНТОМАХІЯ
Пергамського вівтаря, на якому
Г. зображена з рогом Амальтеї в
лівій руці.
ПАДИ (гр. Hyades) — німфи,
імена, кількість і походження яких
відмінні в різних джерелах. Гесі-
од згадує про сімох німф,
подібних до харит, Фалес — про двох,
Ферекід — про шістьох німф, які
нібито взяли під свою опіку Діо-
ніса. За Евріпідом, німф — дочок
Ерехтея — було три. Згідно з
іншими переказами, Г. були сімома
доньками Атланта й Етри. Є
версія, за якою океан іда Плейона
народила Атлантові п'ятнадцять
доньок; п'ятьох з них назвали Г.,
бо вони дуже любили свого брата
Паса. Коли Гіас загинув на
полюванні, сестри з туги вкоротили
собі віку; Зевс обернув їх на
сузір'я. Поява Г.-плакальниць
сповіщала про прихід дощової пори.
Г. називали ще несейськими
(опікунки Діоніса) та до донськими
(годувальниці Зевса) німфами.
ГІАКІНТ, Гіацинт,
І а к і н ф (гр. Hyakynthos) — до-
грецьке божество рослинності
(пізніше його культ був витіснений
культом Аполлона). За новішими
переказами, Г.— син спартанського
царя Амікла, надзвичайно
вродливий юнак, улюбленець Аполлона
й Зефіра (варіант: Борея). Одного
разу, коли Аполлон навчав Г.
кидати диск, Зефір з ревнощів
спрямував диск у голову юнака і вбив
його. З юнакового тіла (варіант:
із крові) Аполлон виростив квітку
гіацинт. Оповідь про Г.— один з
варіантів міфа про божество, що
вмирає й воскресає. Культ Г.
встановлено ще в мікенський період;
його ім'ям названо місяць Гіакін-
тіос на Кріті, Родосі, Косі, Тірі та
в Спарті. В Аміклах відбувалися
триденні свята — гіакінтії на честь
Г. й Аполлона. Тут же була
гробниця Г., розташована біля
підніжжя статуї Аполлона. У
міфі про Г. бачимо поєднання
прадавнього образу з народною
казкою про перетворення людей на
рослин.
ГІАС (гр. Hyas) — брат Над,
якого роздер лев під час
полювання.
ГІГАНТИ (гр. Gigantes —
велетні) — дикий, близький до богів
рід велетнів (синів Геї та Урана),
яких боги винищили. Гесіод
зображує г. напівбогами в шоломах і
з списами. Г. вступили в боротьбу
з Зевсом та іншими олімпійцями.
Згідно з Аполлодором, щоб по-
мститися Зевсові за ув'язнення
титанів у Тартар, Гея народила ґ.,
дала їм цілюще зілля, що
оберігало від небесних стріл, і вони
розпочали боротьбу за владу над
світом. Г. кидали на Олімп уламки
скель і підпалені дерева в
Кампанії, Аркаді і, Фессалії тощо.
Жорстока боротьба богів з г. тривала
довго. Олімпійці перемогли
тільки тоді, коли на допомогу їм прий;
шов Геракл. Деякі г. поховані
під вулканічними островами
(наприклад, Енкелад під Сіцілією, По-
лібот під Косом). Гігін повідомляє,
що проти Олімпу боролися 24 г.і
Алкіной (якого вбив Геракл),
Ефіальт, Евріт, Фон та ін. Міф
про боротьбу г. з богами є спробою
пояснити вулканічну діяльність
землі та перемогу Олімпійської
релігії над культами догрецької
доби. В елліністичну епоху
перемогу Олімпійських богів над г.
стали вважати за звитягу світла й
добра над темрявою та
варварством. Г. давно почали змішувати
з титанами, а пізніше з іншими
страхітливими велетнями (гека-
тонхейрами, Алоадами, ТІфоном).
У мистецтві г. зображують у
вигляді героїв-велетнів або змі-
єногих істот, що кидають скель
У сучасній мові г.— велетень.
ПГАНТОМАХІЯ (гр, Giganto-
machia) — боротьба богів з
гігантами. В античній Греції — один
з найпопулярніших міфів, сюжет
для численних скульптурних
творів. У столиці Пергамського
царства Пергамі в 2 ст. до н. є. на честь
Зевса споруджено вівтар, на
якому зображено сцени г. Цей вівтар
виявлено внаслідок археологічних
71

ГІНЕЯ
розкопок у 70-х роках 19 ст. До
другої світової війни він зберігався
в спеціально побудованому
берлінському музеї (Albertinum). Фриз
із зображенням г. має в довжину
}20 м. На малому фризі, що
міститься на другому ярусі,
відтворено міф про Телефа. З великого
фриза збереглося близько 50 фігур
богів і стільки ж гігантів. Пергам-
ський вівтар уже в античності
вважали за одне з семи чудес світу,
ГІГІЕЯ (гр. Hygieia) — богиня
здоров'я, дочка Асклепія й Епіони
(варіант: дружина Асклепія, від
якого народила кількох дітей). За
часів Піндара Г. шанували поряд
з Асклепієм E—4 ст. до н. є.).
У грецькому мистецтві її
зображували, як правило, разом з
Асклепієм у вигляді молодої, вродливої,
з квітучим здоров'ям дівчини, що
тримає в руках чашу, з якої годує
Змію (емблема медицини).
ГІДРА (гр. Hydra) — Лернейсь-
ка г.— міфічна потвора, дочка
Тіфона й Єхидни, жила в болоті
Лерна на Пелопоннесі і
спустошувала навколишню місцевість. За
Діодором, це був стоголовий
дракон; Сімопід нараховує в нього
50 голів, інші — лише 7; середня
з голів була безсмертна. Деякі
перекази наділяють г. ще й
крилами. Коли Еврістей наказав Ге-
раклові вбити потвору, герой узяв
собі на допомогу Іолая. Іолай
вигнав г. з печери стрілами, а Геракл,
стиснувши потвору могутніми
руками, почав обтинати їй голови,
Однак голови відростали. Гера
послала на допомогу г.
величезного рака, що поранив Геракла в
п'яту, Геракл убив рака, а потім
наказав Іолаєві запалити поблизу
Ліс; коли герой відтинав г. голови,
Іолай припікав свіжі рани
охопленими полум'ям головешками,
щоб вони більше не відростали.
Убиту потвору герой закопав у
землю й привалив скелею.
Отруйною кров'ю г. Геракл змазав
наконечники стріл, які стали ще
смертоноснішими.
Переносно rt— запеклий ворог»
Незгоди г і д р у ти, о чудотворна
феє, Стрілою погляду палючо-
го убий. А. М і ц к є в и ч. Пан
Тадеуш (переклад М.
Рильського).
З революційними полками він
рушив з позицій у тил, коли в
тилу підняла свою першу голову
гідра білої контрреволюції.
Ю. С м о л и ч. Чайки сідають
на воду.
Міфологічний образ має відпо*
відник у природі. Відома мала
прісноводна безхребетна тварина, з
відрізаної навіть невеликої
частинки тіла якої може вирости ціла. За
цю особливість тварина дістала
свою назву від страхітливої
міфічної г.
ГІЛ, Г і' л а с (гр. Hylas) —
син царя дріопів Теодаманта
(варіант: Теомена), улюбленець
Геракла, якого супроводив у поході
аргонавтів. Під час зупинки
корабля «Арго» біля узбережжя
Місії Г. пішов до джерела по воду.
Наяди, зачаровані вродою юнака,
заманили його на дно джерела.
Засмучений Геракл розшукав Г., а
тим часом «Арго» поплив далі.
Мешканці Ліосу щороку
влаштовували свята, під час яких
підіймалися на гору й кликали Г. Жрець
біля джерела приносив жертви і
тричі вигукував ім'я Г., йому
відповідала луна. Міф про Г.
оспіваний у творчості Вергілія, Овідія,
Гете та інших поетів давнини й
сучасності.
ГІЛЛ (гр. Hyllos) — син
Геракла й Деяніри, чоловік 1олищ
Після смерті батька, гнаний
переслідуваннями Еврістея, втік з
іншими Гераклідами в Афіни до Те-
сея. З допомогою афінян переміг
Еврістея, але незабаром сам
загинув у двобої з Ехемом.
ГІМЕНЕЙ, Г і м є н (гр. Нуте-
naios) — син Діоніса й Афродіти
(за іншою версією, Аполлона й
однієї з муз — Калліопи, Уранії
або Терпсіхори), покровитель
подружжя та' шлюбу. Розповіді про
його походження і зв'язки з
різними міфічними особами супереч-
72

пппокоон
ливі. За одним із міфів, Г.— кра-
сень-юнак, співець і музикант, що
раптово помер на весіллі Діоніса
(варіант: несподівано втратив
голос). Його ім'ям названо урочисту
весільну пісню на честь молодих.
Згідно з орфічним переказом, Ас-
клепій воскресив Г. Зображувався
Г. у вигляді вродливого юнака з
запаленим смолоскипом та
гірляндою квітів; за переконанням
стародавніх, слабке полум'я смоло;
скипа під час весілля вважалося
нещасливою прикметою для
молодого подружжя.
Образ Г. надихав Рубенса, Ван-
лоо та інших художників.
Вислів «пута Г.» означає «подружні
зв'язки».
...Йон уже з санкції батькової
зазирав у чорні очі
присадкуватій Домніці та носив на палщі
мідяну каблучку від неї, це перше
з пут чигаючого на парубків Г і»
мене я... М.
Коцюбинський. Пе коптьор.
ГІПЕРБОРЕЇ,
Гіперборейці (ap. Hyperboreioi — ті, що
живуть по той бік північного вітру) —
казковий вічно юний народ, що
жив у якійсь райській країні,
насолоджувався сонячним світлом.
Г. не знали воєн і чвар, вони
ніколи не гнівили Немесіди, в них часто
гостював Аполлон. Могли жити
1000 років, але коли хтось
утомлювався життям, міг його вкоротити,
кидаючись із скелі в море.
ГІПЕРІОН (гр. Hyperion) *-
1) один із титанів, чоловік Тейї,
батько Геліоса, Селени й Еос\
2) одне з імен Геліоса, яке часто
зустрічається в «Одіссеї»; 3) син
Пріама; 4) син Агамемнона,
останній мегарський цар.
ГІПЕРМНЕСТРА (гр. Нурег-
mnestra) — 1) єдина з дочок Даная,
що не послухала батька і в шлюбну
ніч не вбила свого чоловіка Лін-
кея. Згідно з переказом, могила Г.
була в Аргосі; 2) мати Амфіа-
рая.
ГІПНОС, Г і п н (гр. Hypnos —
сон) — бог сну, син Нікс (Ночі)
та Ереба (Мороку), брат бога
смерті Танатоса. Мав владу над
людьми й богами. Згідно з епосом, Г.
жив на острові Лемнос. Двічі за
намовою Гери Г. присипляв Зевса:
коли Гера переслідувала Геракла
і коли вона допомагала ахейцям
виграти бій у Троянській війні.
За сприяння Гера обіцяла Г. дати
за дружину наймолодшу з харит
Пасітею. Зображували його
юнаком з крилами орла або метелика,
з палицею й рогом, з якого
сипався мак (снотворний засіб). Міф про
Г. був частим мотивом у розписі
ваз. Іноді Г. зображувався разом
з Танатосом.
ГІПОКАМП (гр. Hippokampos) —
морський кінь, на якому їздить
Тритон.
ГІППІЙ (гр. Hippios — кінний)
— 1) епітет Посейдона; оракул По-
сейдона Г. був в Онхесті; 2) епітет
Ареса.
ГІППОДАМІЯ (гр. Hippodameia)
— 1) красуня-дочка Еномая,
якому оракул провістив, що він помре,
коли вийде заміж його донька.
Еномай, маючи вправного візника
Міртіла та баских коней,
примушував женихів змагатися з ним у бігу
на колісницях; хто програвав, мав
загинути. Тільки чотирнадцятий —
Пелоп виграв біг, бо Посейдон
подарував йому крилатих коней.
(Варіант: Пелоп підкупив візника, і
він перевернув Еномаєву
колісницю.) Г. мала від Пелопа багато
дітей, серед яких Атрей і Тієст;
2) Ахіллесова бранка, яку в нього
відібрав Агамемнон (див. Брісеї-
да)\ 3) дружина Пейрітоя, через
яку спалахнув бій між лапітами
й кентаврами.
ПППОКООН (гр. Hippokoon) —
1) син Ойбала й німфи Батеї,
зведений брат Тіндарея та Ікарія,
спартанський (або аміклейський)
герой. Г. позбавив влади своїх
братів і вигнав їх з ЛаконІки, але
Геракл повернув владу Тіндарееві,
убивши Г. та його синів; 2)
фракійський цар, родич і товариш Ре-
са («Іліада»); 3) товариш Енея,
вправний стрілець із лука («Енеї-
да»).
73

ГІППОКРЕНА
ГІППОКРЕНА, Іппокрена
(гр. hippos — кінь, krene —
джерело) — 1) присвячене Аполлонові
й музам джерело на горі Гелікон
у Беотії, яке, за переказом,
утворилося від удару копита
Пегаса; мало чудесну властивість
надихати поетів; 2) джерело того
самого походження в околицях Трой-
зену в Аргосі, куди приїхав на
Пегасі за нареченою Беллерофонт.
ГІППОМЕДОНТ {гр. Нірроте-
don) — брат (або небіж) Адраста,
що відзначався величезним
зростом та силою, один з учасників
походу сімох проти ФІв.
ГІППОМЕН (гр. Hippomenes) —
1) за беотійським переказом (який
використав Овідій) — чоловік Ата-
ланти; як і Аталанта, був
обернений у лева; 2) четвертий з
десятилітніх афінських архонтів з роду
Мелантідів. Зберігся переказ про
його жорстокість; тому про
жорстоких людей казали, що вони
лютіші від Г.
ГІПСІПІЛА, Г і п с і п і л є я
(гр. Hypsipyleia)"— дочка Тоанта,
за царювання якого жінки Лем-
носу образили Афродіту. Богиня
покарала лемносянок, наділивши
їх таким бридким запахом, що
чоловіки почали нехтувати їх.
Скривджені жінки вирішили перебити
всіх чоловіків острова. Г.
врятувала батька, заховавши його в
скрині, і допомогла йому вгекти, а
сама стала царицею Лемносу. Коли
на острів припливли аргонавти,
Г. закохалася в ficona і народила
від нього близнят Евнея й Тоанта
(названого на честь діда). Після
відплиття аргонавтів лемносянки,
довідавшись, що Тоант живий,
прогнали Г. її захопили пірати і
продали в рабство немейському
владареві Лікургу (варіант; фі-
ванському владареві Ліку), Г,
стала нянькою його сина Офельта.
Коли Г. показувала джерело сімом
героям, що йшли проти Фів, змій
задушив Офельта. Герої
оборонили Г. від розгніваного Лікурга,
який збирався вбити її.
Сюжет міфа використав Евріпід
у трагедії, від якої збереглося
кілька фрагментів. Зверталися до
цієї теми епіки Аполлоній
Родоський та Валерій Флакк,
композитори X. В. Глюк, Дж. Скарлатті,
Дж. Сарті й ін.
ПРІЕЙ (гр. Hyrieus) — беотій-
ський цар, у якого працював Тро-
фоній.
ПРМЇНА (гр. Hyrmine) —
дружина Форбанша.
ГЛАВК (гр. Glaukos) — 1) бео-
тійське божество рибалок і
мореплавців. Г. володів пророцьким
даром і здатністю перевтілюватись
у різні істоти. У міфі про
аргонавтів виступає як будівник і
керманич «Арго», після боротьби
аргонавтів з тірренцями обернувся
на морське божество. За іншою
версією міфа, Г.— беотійський
рибалка, який, покуштувавши
морської трави, кинувся в море, де
Океан і Тетія зробили його
морським божеством. Пізніші міфи
розповідають про кохання Г. до
німфи Скілли, яку чарівниця Кірка
з ревнощів обернула на морську
потвору (Овідій). Зображували Г.
напівлюдиною — напіврибиною зі
старечим обличчям та довгою
бородою; 2) корінфський цар, син Сі-
сіфа й Меропи, батько Беллеро-
фонта. Був роздертий власними
кіньми. Вважався божеством, що
лякає коней; 3) син крітського
владаря Міноса й Пасіфаї,
дитиною втопився в посудині з медом.
Провісник Поліїд оживив хлопчика
за допомогою чарівного зілля;
4) онук Беллерофонта, один з най-
хоробріших троянських союзників.
Епізод його зустрічі з Діомедом під
Троєю наводиться в VI пісні «Іл-
ліади».
ГЛАВКА (гр. Glauke) — 1)
дочка корінфського владаря Креон-
та, з якою одружився Ясон, коли
залишив Медею. Остання з помсти
надіслала Г. отруєне вбрання, яке
спалило її (варіант: і її батька);
звалася також К р є у с о ю;
2) дочка міфічного царя острова
Саламін Кіхрея, дружина Теламо-
на; 3) одна з нереїд; її ім'я (грщ
74

ГРИФИ
glauke — блакитна, зеленкувата)
пов'язане з кольором води.
ГОМЕРИЧНИЙ СМІХ (гр. ho-
merikos gelos) — нестримний,
гучний регіт. Назва походить від
імені Гомера, який в «Іліаді» (І, 599)
та «Одіссеї» (VIII, 236) описав
сміх богів.
У сучасній мові слово
«гомеричний» є синонімом слів
«нестримний», «голосний», «багатий»,
«пишний» тощо.
Навіть «г о м є р и ч н ї» описи
еечер, обідів, бенкетів підкорені
у поета тій самій
патріотичній меті. М. Рильський.
Поезія Адама Міцкевича.
ГОНОР {лат Honor, Honos —
слава) — римське божество честі,
що його шанували разом з Віртус.
Г., Віртус, Беллона, Діскордія
були постійним почтом Марса. Храм
Г. був у Римі; зображували його
юнаком із списом та рогом
достатку.
ГОРГОНИ (гр. Gorgones) —
три сестри-страховиська: Стено,
Евріала й Медуза. В «Іліаді»
стверджується, що голова
страховиська міститься на егіді Зевса, а
в «Одіссеї» г.— потвора підземного
царства. Як у давньому епосі,
так і в Евріпіда, за оповіддю
якого, г. породжена Землею і вбита
Афіною, мова йде про одну г.,
тим часом Гесіод говорить про трьох
г., що живуть за річкою Океан на
заході. Пізніші письменники
переносять їх до Лівії (Геродот).
Зображували г. крилатими істотами
з величезними головами,
висолопленими язиками, вишкіреними
зубами, часто зі зміями на голові
або тулубі. Найстрашніша з г.,
Медуза, єдина була смертна, тому
Персей зміг відтяти їй голову.
Усе, на що падав погляд Медузи,
оберталося на камінь. Мистецтво
довгий час зображувало Медузу
потворою. Згодом, після Піндара,
її стали змальовувати вродливою,
хоч і надалі вона навіювала страх.
Медуза була коханкою Посейдона,
від якого народила Хрісаора й
Пегаса, Пізніше слово «Медуза»,
втративши своє первісне значення,
стало одним з імен Афіни.
ГОРДІЙ (гр. Gordios) —
міфічний цар Фрігії. За Плутархом,
фрігійці, коли їм треба було
обрати нового царя, послухали
поради оракула і зупинили свій вибір
на першому, хто зустрівся їм на
возі. Ним виявився простий
хлібороб Г. Ставши царем Фрігії", Г.
поставив воза, якому завдячував
своїм звеличенням, у храмі
Зевса і обв'язав ярмо дуже заплутаним
вузлом. Той, хто зуміє розплутати
вузол, мав стати володарем Азії.
За міфом, Олександр
Македонський розрубав вузол мечем.
Звідси два вислови: «гордіїв вузол» —
дуже заплутана справа;
«розрубати гордіїв вузол» — швидко
розв'язати складну справу.
Але молодиці прозорливіші від
мене і гордіїв... вузол
рубають відразу влучними
словами... Г. Хоткевич.
Гуцульські образки.
ГРАї (гр. Graiai) — сестри й
вартові горгон. Гесіод описує двох
(Пефредо й Еніо) вродливих, але
сивоволосих жінок. Автори 5 ст.
до н. є. згадують ще третю г.—
Дейно. Зображували їх із сивим
волоссям, із спільними на трьох
одним зубом та одним оком, якими
вони користувалися по черзі.
Персей, розшукуючи Медузу, викрав
у них око й зуб і повернув після
того, як г. показали йому шлях до
німф, у яких були крилаті
сандалі, мішок і шапка-невидимка.
ГРА ЦІЇ (лат. Gratiae)—богині
вроди, радості й жіночої
привабливості; ототожнювалися з харитами.
ГРИФИ, грипи, грифони
(гр. Grypes) — фантастичні
страховиська, яких зображували
крилатими левами з головою орла або
іншого хижого птаха. Міфічне
зображення г. слід шукати в релігіях
Єгипту й Вавілону. Г. жили в
північній країні й охороняли скарби;
вони були частим декоративним
мотивом у скульптурі та
образотворчому мистецтві античної
Греції й Риму.
75

ДАВН
ДАВН (лат. Daimus) —
міфічний володар Північної Апулії
(Давнії), син Пілумна й Данаї, батько
(варіант: прадід) Турна.
ДАВНЬОГРЕЦЬКА РЕЛІГІЯ —
система політеїстичних вірувань і
культів племен та народностей
Стародавньої Греції в період
виникнення й розвитку
рабовласницького суспільства. Характерними
особливостями д. р. були уособлення
й одушевлепня явищ природи
(анімізм), пов'язані з ними
людиноподібні боги та тлумачення їхньої
поведінки за допомогою міфів.
Ліси, діброви, річки, гори, моря,
небо, за уявленням стародавніх
греків, були заселені божествами.
Давньогрецька міфологія з її
дитячою наївністю сприймання
дійсності, з яскравою образністю й
художністю відіграла чималу роль
у розвитку грецької культури і
стала передумовою витворення
грецького мистецтва. Боги змінювалися
так само, як і ті, хто вірив у них.
З розвитком грецької цивілізації
боги ставали дедалі
благороднішими й поважнішими. Особливою
шаною в греків стародавньої
доби користувалась годувальниця
всього — Гея, життєдайна
володарка, втілення невичерпної творчої
сили Землі, «тієї великої матері,
в лоно якої все повертається, щоб
знову проростати для нового
життя» (Есхіл, Хоефори). Це
відбивало і вплив матріархату, і
значення хліборобства як основної
галузі господарства народу, Пізніше
культ Землі ввібрав також
шанування Реї, Деметри, Персефони та
інших божеств, пов'язаних із
хліборобством. Боги уявлялися
грекам за тією чи іншою працею:
Гермес і Пан пильнували отари,
Афіна вирощувала маслинові
дерева й т. ін. Тому, щоб людина
могла успішно виконувати якусь
справу, вважалося за потрібне
піддобритися до відповідного божества
принесенням у жертву плодів,
молодих тварин тощо. Спочатку не
існувало ієрархії серед богів. У
тогочасних віруваннях греків
збереглися залишки первісних
релігій — фетишизму (приміром,
шанування каміння, особливо
дельфійського омфала), тотемізму (орел,
сова, корова й інші тварини були
постійними атрибутами богів, а
самі боги нерідко зображувались у
вигляді тварин), магії. За
панування родової знаті дрібні місцеві
божества були замінені
олімпійськими богами. Гомер (8 ст. до н. є.) в
«Іліаді» й «Одіссеї» та Гесіод G ст.
до н. є.) у «Теогонії», тобто
«Родоводі богів», усталили типові
образи богів. Гомерові боги — це
просто безсмертні люди, наділені
неземною вродою і силою. Кожен з
них має своє ім'я і риси, властиві
тільки йому. Ці боги — Посейдон,
Аїд, Гера, Деметра, Гестія,
Афіна, Афродіта, Аполлон, Артеміда,
Гефест, Арес та інші —
розглядалися вже як якась родина чи
держава, що має свого верховного
главу — «батька людей і богів». Зевс
утілював у релігійній формі риси
патріархального владики; він
панував над небом, землею, морем і
пеклом. Отже, з'явилась ієрархія
богів, яка відбивала зміцнілу
ієрархію класового суспільства.
Зображені в «Іліаді» та «Одіссеї» палац
Зевса на Олімпі із золотими
стінами та підлогами, розкішні
вбрання богинь, а також постійні
чвари, розбрат та інтриги між богами
були своєрідним віддзеркаленням
життя грецької родової
аристократії. Гомер назавжди закріпив
антропоморфічний характер грецької ре-
76

ДАВНЬОГРЕЦЬКА РЕЛІГІЯ
лігії. Гесіод тільки чіткіше
виклав її.
Перемога олімпійців ніколи не
була повною. Нерідко найпалкіше
вірили в тих богів, яких не оспівав
жоден поет. Людина, як і раніше,
відчувала, що її оточують добрі
та злі духи, і виконувала прадавні
магічні обряди. Існували ніби дві
релігії: офіційна (її проповідували
держава, література та мистецтво),
заснована на гомерівських
традиціях, і вірування нижчих верств,
які зберігали забобони догомерів-
ських часів. Велике значення в
давньогрецькій релігії мав культ
предків і взагалі померлих, а також
культ героїв. У класичну епоху
в культі померлих постало
уявлення про життя душ праведників на
Єлісейських полях. Виникнення
міст-держав (полісів) І дальший
розвиток рабовласницького
суспільства змінили характер грецької
релігії. У 8—7 ст. до н. є.
з'явилися й поширились культи богів —
покровителів ремесла і торгівлі.
Богом ковальства став Гефест,
богом торгівлі — Гермес. Змінилось
уявлення і про функції богів:
покровителями ремесел у кожному
місті, як правило, оголошувались
боги, що їх уважали оборонцями
самого міста: наприклад, в
Афінах — Афіна, в Корінфі — Посей-
дон, у Д ельфах — Аполлон.
Не завжди і не з найдавніших
часів храм був місцем поклоніння
богам. їм поклонялися в горах, у
гаях, у гротах, біля джерел. З
часом таке особливо шановане місце
ставало священним і там
будували храм. Розквіт храмового
будівництва в Афінах припадає на 5—
4 ст. до н. є. Відправляння культу
в цілому перебувало під контролем
держави. Жрецьких корпорацій у
грецьких державах, як правило,
не було. Вибрані жеребкуванням
службові особи виконували також
обов'язки жерців. Грецький жрець
не вчився спеціально і нічим не
відрізнявся від решти громадян.
Службу божу правили і чоловіки й
жінки. Охорона храму вважалася
державним обов'язком жерця.
Оскільки не було ні догматів, ні
віровчення, жерці не повчали віруючих.
Вони тільки виконували обряди.
У деяких культах посада жерця
була спадкова. У визнанні загаль-
ногрецьких богів та пов'язаних з
ними святинь частково відбивалось
усвідомлення греками своєї
етнічної єдності. Так,
славнозвісними в усьому грецькому світі
були святилище в Олімпії та
Дельфійський оракул. Усі греки могли
брати участь в іграх і змаганнях,
періодично влаштовуваних біля
таких святилищ. Олімпійські ігри
(олімпіади) стали основою
грецького літочислення. Поряд із
культами, призначеними для всього
населення, у Греції рано виникли
таємні релігійні товариства й
культи, до участі в яких допускалися
втаємничені (місти). НайвІдомі-
шими були обряди на честь Демет-
ри (елевсінські містерії) та на честь
Діоніса (діонісії). Утаємниченим
в елевсінські містерії обіцяли
раювання після смерті. Стародавні
вірили, що учасник діонісій
приєднувався до божества за
допомогою з'їденого сирого м'яса тварини,
яку роздирали живцем. Таємні
культи в пізньоантичний період
певною хМІрою були виявом
незадоволення умовами життя й
охоплювали чималу частину нижчих
верств давньогрецького
суспільства. Греки, як і всі політеїсти,
відзначалися широкою
віротерпимістю і великою шаною до чужих
богів. Напевне, вони вважали, що
богів ніколи не буває забагато і що
за межами країни завжди може
знайтись якийсь бог, котрого
варто прихилити на свій бік.
Особливо греків приваблював Єгипет;
саме звідти вони взяли богиню Ісі-
ду, яка з 3 ст. до н. є. мала серед
греків численних шанувальників.
Разом з І сі дою утвердився культ
її чоловіка й брата Осіріса (Сера-
піса), на честь якого було
споруджено багато храмів по всьому
грецькому світі. Із східних богів
найбільше шанували Велику Матір,
77

ДАВНЬОРИМСЬКА РЕЛІГІЯ
матір богів Кібелу — фрігійську
богиню, в якій греки впізнавали свою
Рею. Другим могутнім богом із
Сходу бувМітра, ірансько-вавїлонський
бог сонця. В 2—3 ст. н. є. його
культ досягає найбільшого
розквіту. Люди, які страждали від
соціального гноблення та
безправності, шукали щастя в
«загробному житті». Неоплатонізм був
останньою спробою зберегти й
оживити стару грецьку релігію, але
він не мав успіху, бо єдиною
релігією, яка відповідала вимогам
часу, було християнство. Обряди
д. р. мали великий вплив на
розвиток літератури й мистецтва
європейських та інших народів.
ДАВНЬОРИМСЬКА РЕЛІГІЯ —
одна з політеїстичних систем
рабовласницького суспільства з
пережитками релігійних уявлень
епохи родового ладу. Основною
ланкою господарювання римської
громади було хліборобство» Тому для
д. р. характерна віра в духів —
покровителів природи, сільського
життя і хліборобства.
Патріархальність життя зумовила також
особливу шану та обожнювання душ
предків як покровителів
домашнього вогнища — ларів, пенатів та ін.
У культі дерев, землі, каміння,
деяких тварин відбито риси
фетишизму й тотемізму. Поступово з
маси дрібних божків, які
уособлювали сили природи і вважалися
покровителями тих чи тих явищ
дійсності, релігійна свідомість
стародавніх римлян стала виділяти
окремих головних богів. До цього
періоду належить і виникнення
численних міфів про богів. Римська
міфологія зазнала величезного
впливу грецької. З утворенням
класів і держави боги д. р. (їх було
близько ЗО) стали
загальнодержавними, не пов'язаними з певною
територією. Оформлення пантеону
було насамперед справою
вельможних та жерців. Поряд з такими
богами, як Юпітер і Марс, що ставали
дедалі могутнішими, існувало
безліч менших богів, духів, котрі
опікувалися окремими життєвими чи
господарськими справами.
Народні маси нерідко поклонялись богам
не тільки не популярним у вищих
верствах, а навіть таким богам,
якими вельможні гордували. В
епоху імперії улюбленим богом
рабів був Сільван. Найвищим
серед державних богів, «батьком
богів», що уособлював могутність
Риму, вважався Юпітер. У Римі
для всіх громадян був
установлений обов'язковий культ так
званої трійці (Юпітера, Юнони й
Мінерви). У римському
релігійному культі суворо зберігалися
старовинні традиції, що сягали
родового ладу. Між богом і людиною
ніколи не доходило до фамильяр-
ності. Одіссей, який сперечався
з Афіною, Діомед, який боровся
з Афродітою, усі сварки й любовні
інтриги грецьких героїв з
Олімпом були для римлянина
незрозумілі. Досконало розроблена
система жертвоприношень та обрядів
становила все релігійне життя
римлян. З-поміж жерців виділялася
колегія понтифіків, яку очолював
«великий понтифік» (pontifex ma-
ximus). Унаслідок постійних
контактів з іншими народами римська
релігія зазнала великого впливу
чужоземних вірувань. Наприклад,
Юнона й Мінерва були етруського
походження. Від етрусків
запозичено численні релігійні обряди й
організацію жрецьких колегій. Під
впливом греків відбулося майже
цілковите ототожнення
римських богів з грецькими. У
римлян був звичай після завоювання
якогось міста переселяти до своєї
столиці богів переможених, щоб
викликати до себе їхню
прихильність і вберегтися від їхнього
гніву. Ось як, наприклад, римляни
закликали до себе карфагенських!
богів. Жрець проголошував
урочисте заклинання: «Боже чи богине,
що поширюєте опіку над народом
і державою карфагенян, ви, що є
покровителями цього міста, до вас
звертаюся з молитвами, вам віддаю
шану, у вас милості прошу, щоб
покинули народ і державу карфа-
7$

ДАНАЙЦІВ ДАРИ
генян, щоб покинули їхні храми,
щоб від них пішли. Перейдіть до
мене, у Рим. Нехай наше місто і
храми будуть вам приємніші.
Будьте ласкаві й прихильні до мене, і
до народу римського, і до наших
воїнів так, як ми цього хочемо і як
це розуміємо. Якщо зробите так,
обіцяю, що вам спорудять храми і
справлятимуть на вашу честь ігри».
Перетворення Риму на
середземноморську державу спричинило
чималий вплив східних культур. З
Малої Азії в 2 ст. до н. є. до Риму
проник культ богині Кібели. В
добу імперії дуже поширився культ
єгипетської Ісіди, фрігійського Ат-
тіса, сірійської Атаргатіс, кападо-
кійської Беллони, іранського Міт-
ри. Для релігійного життя періоду
пізньої імперії характерний
синкретизм. У Римі розмаїті обряди,
вірування, боги поступово
зливалися. Усунення богів значною
мірою залежало від надання
однакових функцій різним божествам.
Певного бога вважали всемогутнім,
йому давали атрибути всіх інших.
Це було наслідком підриву
політеїстичної системи д. р. і переходу
римлян до монотеїзму. Загальна
криза рабовласницького ладу (з
початку нової ери і особливо в 3—
5 ст. н. є.) викликала глибокі
соціальні та ідеологічні зміни в
житті римського суспільства, стала
причиною переходу величезних мас
людей від політеїстичної релігії до
християнства.
ДАКТИЛІ (гр. Daktyloi) —
демони, що жили на горі їда в
Фрігії (варіант: на однойменній горі
на Кріті); вважалися супутниками
Реї-Кібели; їм приписують
відкриття й початки обробки заліза.
ДАМАСТ (гр. Damastes) —
розбійник, що жив поблизу Афін.
Ширше відомий під прізвиськом
Прокруст.
ДАМІЯ — одне з грецьких
божеств родючості. Див. Авксесія і
Дамія.
ДАНА1Д БОЧКА, Данаїд
Діжка(г/?, ho pithos ton Danai-
don) — вислів, що вживається в
значенні «марна, нескінченна праця»;
пов'язаний з міфом про дочок
Даная.
— Па цю псевдоборотьбу з
філоксерою ми, мов у б о ч к у
Данаїд, кидаємо гроші, силу і
час... М. Коцюбинський.
Для загального добра.
ДАНАЇД И {гр. Danaides) —
дочки Даная.
ДАНАЙ {гр. Danaos) — син
єгипетського царя Бела. Рятуючись
від свого брата Єгипта, разом з
яким він правив Лівією, втік із
своїми 50-ма доньками на Родос,
а звідти до Аргосу, де його
вибрали володарем. Д. спорудив Апол-
лонові храм і навчив мешканців
копати криниці, а його доньки
(Данаїди) шукали джерела. Да-
наїди встановили тесмофорй І
через те згодом стали в Аргосі
об'єктом культу. Тим часом до Аргосу
прибули 50 синів Єгипта і
примусили Д. віддати за них заміж
Данаїд. За наказом Д., якому
оракул провістив смерть від руки
зятя, Данаїди в першу шлюбну ніч
повбивали своїх чоловіків (тільки
одна з них, Гіпермнестра,
врятувала свого чоловіка Лінкея). За
цей злочин Данаїди були
приречені вічно наповнювати водою
бездонну бочку в Аїді. Згодом від
руки Лінкея загинули Д. і його
доньки (варіант: Д. добровільно
передав владу Лінкеєві). Міф про
вбивство Данаїдами' своїх чоловіків —
варіант поширеного в античності
сюжету про опір батька
одруженню дочки (nop. Пелоп і Гіппода-
мія, Акрісій і Даная тощо). За
ім'ям Д. мешканці Аргосу стали
зватися данайцями.
Сюжет з міфа про Д. використав
Есхіл у трагедії «Пкетіди» («Ті,
що благають захисту»).
ДАНАЙЦІВ ДАРИ (лат. Da-
naorum dona) — крилатий вислів,-
пов'язаний з переказом про
Троянського коня. Переносно
вживається для застереження від
надмірної довірливості»
79

ДАНАЯ
Ох, боюсь я д а на й ц і в * і
Валі раджу боятись! В. І.
Лені н. Лист до С. І. Гусєва
від 11.03.1905 р.
ДАНАЯ (гр. Danae) — дочка
аргоського царя Акрісія, мати
Персея. Акрісій замкнув Д. в мідній
башті, бо оракул провістив, що
син доньки має його вбити. Зевс
у вигляді золотого дощу з'явився
до Д. і вона народила Персея.
Акрісій наказав посадити Д. разом
з дитиною в скриню й кинути в
море. Скриня допливла до берегів
острова Серіф, де рибалка Діктіс
урятував матір з дитиною. Брат
Діктіса, володар острова Полі-
дект, закохався в Д. Завдяки
Персеєві, що казково швидко виріс,
Даная визволилася від
переслідувань Полідекта й повернулася
до Аргосу. За італьським
переказом, скриня з Д. й Персеєм
припливла до ЛатІю. Там Д.
вийшла заміж за Пілумна і разом з ним
заснувала місто Ардею.
ДАРДАН (гр. Dardanos) — син
Зевса й Електри, міфічний
родоначальник дарданів (троянців),
а через Енея — і римлян.
Спочатку жив в Аркадії, але після
вбивства свого брата, гнаний докорами
сумління, блукав по різних
країнах; нарешті прибув до Азії, де
його гостинно прийняв Тевкр і
видав за нього заміж свою доньку
Батею. Біля підніжжя гори їда Д.
заснував місто Дардан, яке
загинуло ще в доісторичний період. Після
смерті Тевкра Д. став троянським
царем. Він, привіз із собою статую
озброєної Афіни, так званий
Палладій, який постійно стояв у
міському храмі. Троянці вірили, що
Палладій Афіни охороняє місто від
ворогів і дарує йому добробут,
ДАРЕС, Дарет (гр. Dares) —
1) жрець у храмі Гефеста в Трої,
який^ нібито склав догомерівську
історію Троянської війни й
записав її на пальмових листках; 2)
фрігієць, який за порадою Аполлона
мав попередити Гектора не всту-
* В, І, Ленін мав на увазі мен
пати в бій із Патроклом, оскільки
вбивши Патрокла, він сам загине
від руки Ахіллеса; Д. вбив Одіссей,
йе давши виконати Аполлойової
поради.
ДАФНА (гр. Daphne — лавр) —
J) німфа, дочка фессалійського
річкового бога Пенея та Геї. У Д.
закохався Аполлон; коли вона
втікала від нього, мати обернула її на
лавр. Аполлон, охоплений тугою,
увінчався лавровими гілками, і
відтоді лавр став атрибутом бога.
До міфа про Д. зверталися Ові-
дій, пізніше Г. Сакс, А. Беккарі,
М. Опіц, Ж. де Лафонтен. У
музиці образ Д. знайшов утілення
в творах А. Скарлатті, Г. Ф. Ген-
деля, Р. Штрауса; до нього
зверталися такі художники й
скульптори як Л. Джордано, Я. Брейгель,
Н. Пуссен, Л. Бериіні та ін.
2) лавровий і кипарисовий гай
біля сірійської Антіохії із славно;
звісною святинею Артеміди й
Аполлона (згоріла 362 р. до н. є.).
Хто із засуджених ховався в гаї,
той діставав право захисту.
ДАФНЕФОРІЇ (гр Daphnephoria)
— свято, яке відбувалося кожного
9-го року в Дельфах на честь
Аполлона (як спогад про його каяття за
вбивство Пітона). Очолював
святкову процесію вродливий хлопчик
(Давнефор), який ніс оливкову
гілку, обвиту 365 лавровими
вінками і квітами; на вершку гілки
була велика куля з прикріпленими
до неї маленькими кульками, а на
середині — куля середньої
величини (символічно — сонце, місяць
і планети).
ДАФНІС (гр. Daphnis) — син
Гермеса й німфи, що народився в
лавровому гаї, звідки й дістав
ім'я (гр. daphne — лавр).
Вихований німфами, Д. пас худобу біля
підніжжя Етни на Сіцілії І
водночас учився в Пана гри на
сопілці і поезії — у муз. Надзвичайна
врода Д. приваблювала богинь,
німф і смертних жінок. Існують
різні версії про його смерть. За од-
80

ДЕДАЛ
нією, Д. поклявся бути вірним
німфі Номії, проте зламав присягу
і покохав доньку сіцілійського
царя; розгнівана Номія осліпила
його. Сліпий Д. востаннє заспівав
сумної пісні й кинувся зі скелі',
на місці, де він упав,
заструменіло однойменне джерело, а Гермес
забрав тіло юнака на небо.
Пізніша версія розповідає, що Д.
згубила Афродіта за те, що він
згордував коханням жінки, яку
послала богиня.
Міф про Д. надихав античних
митців і поетів (Теокріт, ВергілІй
та ін.). Д. вважався також творцем
буколічної поезії. У новішій
європейській літературі міф про Д.
використовувався здебільшого в
пасторальній поезії та драматургії
17—18 ст. Він став основою опер
А. Скарлатті, X. В. Глюка, балету
М. Равеля «Д. і Хлоя».
У переносному значенні Д.—
прекрасний юнак.
Д?А РОМА (лат. Dea goma) —
богиня, покровителька Риму. За
часів імперії її культ злився з
культом імператорів. Згодом Д. Р.
ототожнювалася з Вікторією й
Фортуною.
ДЕВЕРРА (лат. Deverra) — дав-
ньоітальське божество, що (як Пі-
лумн) опікувалося породіллями й
новонародженими.
ДЕВКАЛІОН (гр. Deukalion) —
1) син Прометея і Клімеии,
володар Фессалії, чоловік Пірри,
доньки Епіметея й Пандори. Коли
Зевс вирішив затопити все грішне
людство, за його велінням
урятували своє життя тільки Д. та його
дружина Пірра. За порадою батька
Д. збудував ковчег, який 9 днів
плавав по затопленій землі; коли
води почали спадати, Д.
висадився на вершині Парнасу в Фокіді
(nop. ковчег Ноя з Біблії). Зевс,
зваживши на бажання Д. поновити
людський рід, наказав через Гер-
меса (варіант: через оракула, який
був на місці Дельфів), щоб
урятована пара кидала через плече
кості (каміння) Великої Матері
(Землі). З каменів, кинутих рукою Д.,
поставали чоловіки, а з каменів,
кинутих Піррою,— жінки. (Цей
переказ, очевидно, намагаються,
вдаючись до наївної Народної
етимології, пояснити споріднення слів 1а-
as — камінь і laos — народ.)
Згодом Д. оселився в східній ЛокрІді
і став правити Фоїотідою. В «їліа-
ді» та «Одіссеї» не знаходимо
розповіді про потоп. Найдавнішою
батьківщиною цього переказу слід
вважати епірську Додону, але згодом
він змінювався й локалізувався в
багатьох інших місцях. Крім
відродження людей згаданим
способом, Д. і ПІрра мали дітей: Елліна,
Амфіктіона й ін. У різних місцях
Греції існували гробниці Д. й
Пірри; славнозвісна гробниця була
в Афінах біля храму Зевса
Олімпійського.
Міф про Д. опрацьовано в
літературі (німецькі драматурги Г. Л.
Вагнер, Г. Й. РейфІш), музиці
(Л. Бернаскрні, Дж. СартІ, Ф. Дж.
Бертоні), образотворчому
мистецтві (П. Філарете, Б. ГҐеруцці);
2) син Міноса й Пасіфаї^ учасник
калідоншсого полювання та походу
аргонавтів, батько Ідоменея —
ватажка крітян у Троянській
війні.
ДЕДАЛ (apt Daidalos) —
нащадок Ерехтея, славетний скульптор
і будівничий, винахідник різних
будівельних Інструментів. Ім'я Д.
первісно було епітетом Гефеста.
В Афінах уже в історичний час
існував рід (до нього належав Со-
крат), що виводився від Д.
Свого небожа й учня Пердіка (варіант;
Тала) Д. скинув з Акрополя за те,
що він винайшов досконаліші
будівельні інструменти. Засуджений
ареопагом на вигнання, Д. утікає
до Кріту. Тут для жінки царя
Міноса Пасіфаї робить дерев'яну
корову, за наказом царя
споруджує лабіринт для потвори
Мінотавра. Д. дав Аріадні клубок
ниток, що допоміг Тесеєві вибратися
з лабіринту. Переслідуваний Мі-
носом, утік з Кріту, піднявшись у
повітря на штучних крилах, які
сам зробив собі й синові Ікару, й
81

ДЕДАЛІОН
щасливо опустився в царстві
Кокала на Сіцілії. Мінсс, переслідуючи
Д., теж прибув до Сіцілії Дочки
Кокала, що закохалися в Д.,
вбили Міноса. Д. помер у Сіцілії
(варіант: у Сардінії). За іншим
переказом, Д. з Тесеєм повернувся
з Кріту до Афін. На Кріті міф про
Д. пустив глибоке коріння. Тут
уперше розквітло мистецтзо
деревориту, яке розвивали так звані
Дедаліди. З Кріту це мистецтво
перенесли до Сікіону Денес та
Скіпп. В «Іліаді» (XVIII, 591)
згадується дереворит, що його Д.
зробив для Аріадни. Павсаній
твердить, що бачив цю роботу на
мармуровому барельєфі. Д. начебто
перший почав виготовляти
дерев'яні статуї богів, подібні до
мармурових статуй класичного
періоду. У численних святилищах
зберігалися дерев'яні скульптури
богів, які вважалися творами Д. У
різних місцевостях існували
споруди, будування яких приписувано
будівничому крітського
лабіринту. Оскільки ці старожитності
репрезентували різні ступені
розвитку мистецтва (починаючи від
грубих та примітивних спроб
художньої творчості), вони,
очевидно, не могли належати не тільки
одному митцеві, а й навіть одній
епосі. Саме ймення Д. (дієслово
daidalein — «робити по-мистець-
кому») наводить на думку, що тут
ідеться не про оповиту легендами
історичну особу. Створена
фантазією постать Д. символізує
успіхи, досягнуті кількома
поколіннями митців від глибокої давнини
до 6 ст. до н. є. У цьому міфі
відбито давню мрію людини
опанувати повітряний простір.
З античних часів збереглися
сцени, що зображують приготування
Д. й І кара до польоту (фреска в
Помпеях тощо). Мотиви міфа
зустрічаються в живописі (Я. Тін-
торетто, X. Боль, П. П. Рубенс,
ПІ. Лебрен), літературі (Й. В. Гете,
В. Брюсов), музиці (І. Маркевич,
П. Санкан).
ДЕДАЛІОН (гр. Daidalion) —
батько Хіони, яка проголосила
себе вродливішою від Артеміди,
за що богиня вмертвила її; з туги
за дочкою Д. кинувся з вершини
Парнасу. Аполлон змилосердився,
і поки Д. летів з гори, обернув його
на яструба.
ДЕЇДАМІЯ (гр. Deidamia) —
одна з дочок скіроського володаря
Лікомеда, кохана Ахіллеса, мати
Неоптолема. На фресках та
мозаїках часто зображується поруч
з Ахіллесом.
ДЕЇФЇЛА (гр. Deiphile) — дочка
Адраста, дружина Тідея.
ДЕЇФОБ [гр. Deiphobos) — син
Пріама й Гекаби, один з^хороб-
рих троянських героїв; разом із
Парком убив Ахіллеса. Противник
повернення Єлени, за що греки
ненавиділи його так само, як Па-
ріса й Текшора. Пкля загибелі
Паріса Д. одружився з Єленою,
але, зраджений нею в ніч падіння
Трої, m загинув від руки Менелая*
ДЕЇФОБА (гр. Deiphobe) —
дочка Г лавка, жриця Аполлона й
Артеміди-, водила Енея в Aid. За
Сервієм, Д. і є тією сивілою, що
продала Тарквінієві сивілині
книги. Вона випросила в Аполлона
700 років життя, але забула
замовити слово про вічну молодість,
тому зрештою так постаріла, що
обернулася на тінь.
ДЕІФОНТ (гр. Deiphontes) —
син Геракліда Антімаха, чоловік
Гірнето, дочки Темена, якому
допоміг завоювати Аргос;
знехтувавши своїх синів, Темен зробив
Д. спадкоємцем. За Павсаніем,
Д. разо,м з Гірнето жив в Епідав-
рі, де зазнав багато лиха від
братів дружини. Брати Гірнето
викрали її і, коли Д. гнався за ними,
вбили сестру.
Цей міф став сюжетом трагедії
Евріпіда «Темен», яка не
збереглася.
ДЕЙМ, Деймос (гр. Deima) —
син Ареса, демон жаху.
ДЕЙНО (гр. Deino) — одна з
трьох грай.
Д?ЛОС (гр. Delos) — найменший
із Кікладських островів в Егейсь-
«2

ДЕМЕТРА
кому морі, відомий храмом та
культом Аполлона й Артеміди, які
нібито народилися на цьому
острові. Святилище славилось уже
в сиву давнину і було центром ам-
фіктіонії (союзу міст-держав для
охорони святилища), яка
об'єднувала під покровом загального
культу всіх іонійців Європи, островів
та Малої Азії.
ДЕЛЬФИ (гр. Delphoi) — місто
в південно-західній Фокіді коло
підгір'я Парнасу, славетне своїм
оракулом Аполлона (Дельфійський
оракул) та піфією. Жваві
зв'язки з Д. мав Херсонес Таврійський.
Унаслідок розкопок 1893—1901,
1922—1925, 1930 pp. відтворено
план Дельфів. Розкопано
скарбниці, збудовані різними містами
Греції, театр і стадіон. Знайдено
багато статуй (серед них «Візничий» —
5 ст. до н. є.), понад 5000 написів.
За античними джерелами, вже до
оракула Аполлона в Д. були
оракули інших божеств (Геї, Феміди,
Посейдона й ін.); за гомерівським
гімном, Аполлон сам обрав Д.
місцем для свого святилища, вбивши
Пітона, який тут оселився.
Найважливішим місцем у Д. було
священне коло Аполлона в північній
частині міста, обведене мурами й
розташоване на 6 терасах, які
з'єднувала свята дорога, що
звивалася спіраллю від вхідної брами до
найвищої тераси, де споруджено
храм богові. Обабіч дороги
містилися скарбниці грецьких держав,
пам'ятники й статуї. Біля входу
до храму були написи: meden agan
— «нічого над міру» і gnothi sau-
ton — «пізнай самого себе». Там
стояла і статуя Гомера. У другій
вузькій залі горів вічний вогонь,
біля нього містилися вівтар
Посейдона, статуї мойр, Аполлона
Мойрагета (проводиря мойр).
У найвіддаленішій частині святині
(мабуть, у підземній залі) над
розколиною сиділа на триніжку
піфія. Жрецтво храму в Д. у період
розквіту грецьких полісів
перебувало під впливом аристократичної
Спарти. У Д. були також статуя
Аполлона, саркофаг Діоніса і
напівкруглий камінь — омфал, що
вважався пупом землі (тут
Аполлон поховав переможеного Пітона).
У північно-західній частині кола
містився театр. Біля підніжжя
східного скелястого муру струменіла
вода священного Кастальського
джерела, в якому прочани
здійснювали очисне обмивання. На
північний схід від Аполлонового кола
містилося коло АфіниПроїш
(Охоронниці святині). Для оборони
святині в 6 ст. до н. є. постала Д.
амфіктіонія, яка згодом,
спираючись на авторитет та багатства
оракула, перетворилася в
могутній і впливовий політичний союз.
У 189 р. до н. є. Д. підпали під
владу Риму; 86 р. до н. є. твори
Фідія, Праксітеля, Полігнота й
ін., які прикрашали священне
коло, забрав Сулла, а потім вони
стали власністю Нерона. Відтак храм
не раз грабували; остаточно його
зруйнував Феодосій І (близько
390 р. н. є.).
ДЕЛЬФІНІЙ B/?.Delphinios) —
1) епітет Аполлона як бога —
покровителя мореплавства. У
гомерівському гімні «До Аполлона»
бог сам перетворюється на
дельфіна й веде моряків; 2) (Delphinion)
одне із судовищ ефетів (членів
судової колегії) в Афінах, що було
коло храму Аполлона Д. Тут
розглядали справи про так звані
законні вбивства (вбивство ворога,
розбійника, тирана й т. ін.).
ДЕМЕТРА (гр. Demeter) — дочка
Кроноса й Реї, сестра й дружина
Зевса, богиня родючості,
хліборобства та шлюбу; посідала
важливе місце в грецькій міфології.
Міф про неї та її дочку Персе-
фону докладно наведений в
одному з гомерівських гімнів. Аїд а
дозволу Зевса викрадає Персефону.
Д. після марних пошуків
довідується про це від Аполлона.
Розгнівавшись, вона залишає Олімп;
земля стає неродючою, і Зевс, щоб
заспокоїти Д., посилає Гермеса
в підземне царство за Персефоною.
Але Аїд дав Персефоні гранатових-
83

ДЕМОДОК
зернят, з'ївши які, вона не може
забути підземного царства. Відтоді
Персефопа дев'ять місяців року
проводить у матері, а три місяці
мусить залишатися в Аїда. Д.
відновлює на землі родючість і
повертається на Олімп. Культ Д.
символізував також народження
і виховання дітей. Як богиню
шлюбу й родинного життя Д.
шанували одружені жінки, що
влаштовували на її честь свята — тесмофо-
рії. Культ Д. сягає сивої давнини;
за Геродотом, він був поширений
ще в добу пелазгів у Фессалії,
Беотії, Аттіці, Мегарі, Корінфі,
згодом перенесений до Сіцілії,
Малої Азії тощо. Коли на
Пелопоннесі оселилися доряни, культ Д.
послабився, але потім знову
посилився під впливом іонійців. Д. стала
об'єктом культу по всій Греції, на
островах, у Малій Азії, в Римі,
де вона ототожнювалася з Кере-
рою (Церерою). З її ім'ям
виголошували й укладали договори, а
урядовці й судді, перш ніж
зайняти свої посади, складали присягу
Д., в якій обіцяли дотримуватись
писаних законів і традицій.
У жертву богині приносили биків,
корів, свиней (з огляду на їхню
плодючість), овочі, бджолині
стільники; їй були присвячені колоски,
мак, фруктові дерева і т. п.
У глибоку давнину Д. вважали
богинею підземного царства і
дружиною Посейдона, від якого вона
народила коня Лрейона. Стосунки
,Д. з Посейдоном відбито в
античному мистецтві; в Аркадії
існувало прадавнє зображення Д. з
кінською головою; вона тримала в
одній руці голуба, а в другій —
дельфіна, оскільки в уявленні
найдавніших жителів Греції була творцем
і птахів, і риб, богинею всієї
живої природи. Пізніше, особливо від
часів Праксітеля, в мистецтві
з'являється образ Д. з м'якими й
лагідними рисами, іноді з відбитком
смутку за зниклою донькою. На
зображеннях вона сидить на троні
або стоїть з вінком колосків на
голові, із серпом, смолоскипом або
кошиком фруктів у руках.
Улюбленим сюжетом для скульпторів
було спорядження Д. Тріптоле-
ма в дорогу для поширення її
культу (рельєф в Афінському музеї).
У пізнішому європейському
живописі образ Д. відтворювали* Дж*
Базарі, Я. Йордане, П.-П. Рубенс.
З міфом про Д. пов'язані
поетичні (Ф. Шіллер «Елевсінське
свято», А. Теннісон «Д. і Персе-
фона») та музичні (Н. Йоммелі
«Заспокоєна Д.») твори.
ДЕМОДОК (гр. Demodokos) —
1) сліпий співець при дворі Лл-
кіноя. За стародавніми
переказами, в образі Д. Гомер зобразив
самого себе (звідси міф про
сліпоту автора «їліади» й «Одіссеї»);
2) співець при дворі Агамемнона;
вирушаючи на Троянську війну,
Агамемнон залишив Д. з наказом
стерегти Клітемнестру й
допомагати їй добрими порадами. Клітем-
нестра зрадила чоловіка з Егістом,
а Д. заслала па безлюдний острів.
ДЕМОН (гр. daimon) — дух,
що володіє надлюдською силою,
належить до невидимого світу і має
вплив на життя й долю людей.
Вислів першого грецького філософа
Фалеса, що все повне д.,—
погляд, на якому грунтувалася
первісна релігія всіх народів. Ця
релігія сприяла культові померлих
або предків; між д., силами
природи й душами людей спочатку не
було чіткого розмежування:
померлий предок міг утілюватися в будь-
який священний камінь, дерево,
зірку тощо, а з другого боку,
всякий природний дух міг прибрати
людську подобу, змішуватися з
людьми і ставати
д.-родоначальником. Фантазія стародавніх
греків у всіх незрозумілих і грізних*
явищах природи (повінь, обвал,
землетрус, приплив, буря, пошесть,
посуха тощо) бачила дії д.
Внутрішні зміни в уявленнях про д.
нерозривно пов'язані із загальним
процесом розвитку грецької релігії.
Знаходимо тут дві співвідносні
течії релігійної думки: одна (дифе-
ренційна) веде від первісного змі-
84

ДЕМОФОНТ
шаного пандемонізму до поняття
про д. як виключно злих духів;
друга репрезентує інтеграцію
релігійного світогляду, що
поступово переходить від хаотичної
множинності божественних і д. істот
до монотеїзму. Гомерів епос є
пам'яткою такого процесу;
релігійна свідомість щойно вийшла
з-під первісної байдужості,
найвищі олімпійські боги виділені
й поставлені над сонмом міфічних
істот нижчого порядку; проте
пам'ять про попередній стан ще
свіжа і розрізнення нечітке;
олімпійців і самого Зевса подеколи
названо загальним іменем д. Л втім,
це лише виняток, загалом д.
постає як узагальнена надприродна
сила, що остаточно й непорушно
визначає людські вчинки (напр.,
Іліада, VII, 271, 377, 396); інколи
як добре й мудре навіювання
згори. Проте частіше д. приписується
шкідливий вплив на людину. У
давньому епосі знаходимо зародок
майбутнього перетворення д. з
божества на злого духа, що
засліплює, відбирає розум, спричинює
якесь лихо тощо. Чіткіше
відокремлення д. від богів (не за їхніми
вчинками, а за походженням)
знаходимо в Гесіода («Роботи і дні»).
За словами Плутарха, ГесІод
перший установив 4 розряди
наділених розумом істот, що живуть у
всесвіті: найвище божество, потім
велика кількість добрих д., далі
герої або напівбоги і нарешті люди.
Оскільки герої за життя
зараховувались до людей, а після смерті
змішувалися з д. або богами, то
чотири розряди насправді
зводилися до трьох. Тож д. визначався
як щось середнє між безсмертним
божеством і смертною людиною.
З розвитком культури й, зокрема,
літератури божесгва природи
втрачали своє життєве значення, і
суспільний інтерес зосереджувався
на міфічних образах, пов'язаних
з культурним існуванням людини
та з питаннями самостійної
релігійної думки. Геракл —
уособлення людської праці й подвигу, що
перемагає ворожу владу природи
і зумовлює цивілізацію; Деметра —
засновниця осілого культурного
життя; Ціоніс — бог відродження
та безсмертя, добрий д. (agathos
daimoh) переважно — ось
головні об'єкти релігійного культу
тієї епохи, а з ними чимало д. істот,
які оточують людину і беруть
безпосередню участь у її
повсякденному житті. Згідно з ученням
грецькик філософів-ідеалістів,
кожна людина від народження аж до
смерті мала свого д., який нею
керував. У Римі з д. ототожнювали
геніїв. Християнська церква,
борючись проти поганських вірувань,
перенесла назву д. на чортів, бісів.
ДЕМОФІЛА (гр. Demophile) —
одна з Ranald, яка вийшла заміж
за Єгиптового сина Памфіла.
ДЕМОФОНТ {гр. Demophon;
род. відм. Demophontos) — 1) син
елевсіиського володаря Келея та
його дружини Метаніри. Деметра,
яка шукала Персефону, прибувши
до Елевсіну, стала годувальницею
новонародженого Д. Бажаючи
зробити свого вихованця безсмертним,
богиня потай від його матері
клала хлопчика у вогонь. Захоплена
зненацька Метанірою при
таємному обряді, Деметра вийняла
дитину з вогню і відкрила себе. Д.
залишився смертним, але оскільки
його годувала богиня, він
користувався шаною в елевсінському
культі. Згодом культ Д. був
витіснений культом Тріптолгма (за
пізнішими версіями, Д. згорів, коли
Деметра поклала його у вогонь).
Образ Д. відтворено в
однойменній опері українського
композитора М. Березовського; 2) син Тесея
та Федри, один з міфічних афінсь-
ких володарів. За переказами,
боровся поруч із братом Акамантом
під Троєю, визволив свою бабусю
Етру, що була рабинею в Єлени,
викраз Палладій і привіз його до
Афін. Прихистив Оргста, що
прибув до Аттіки після вбивства
матері, та Гераклідів, яких
переслідував Еврісгпей. Аттічні перекази
приписують Д. заведення деяких
85

ДЕНДРГТІДА
релігійних обрядів і судовищ при
храмі Афіни Паллади, де
розглядали справи про мимовільні
вбивства.
ДЕНДРІТІДА (гр. Dendritis —
Деревна) — епітет Єлени на
острові Родос, куди вона прибула після
смерті Менелая й де повісилася на
дереві. На цьому епітеті
позначився давній культ дерев.
ДЕРКЕТО (гр. Derketo) —
богиня, шанована в північній Сірії,
частково в хананейців і
фінікійців, а особливо у філістимлян, де
вона замість ніг мала риб'ячий
хвіст. З цим пов'язувалися
легенди про її обернення на рибу в Ієро-
полі й уявлення про неї як
божество життєдайної вологи. При
храмах Д. були священні стави з
рибою. Лукіан у трактаті «Про
сірійську богиню» описує такий храм
і його культи. Лукіанова
Сірійська богиня, будучи тотожною з
Д., загалом має риси, запозичені
від фрігійської Кібели. Культ Д.
позначений синкретизмом.
ДЕЯНІРА (гр. Deianeira) —
дочка Алтеї та Ойнея (варіант: Діо-
ніса), сестра Мелеагра, дружина
Геракла. Після загибелі Мелеагра
його сестри з горя обернулися на
цесарок, тільки Д. та Горга
завдяки Діонісові зберегли людську
подобу. Спустившись в Аїд за
Кербером, Геракл зустрів там
Мелеагра, який попросив його
одружитися з Д. За право назвати Д.
дружиною Гераклові довелося бо-(
ротися з Ахелоєм. Геракл переміг.
Приревнувавши Геракла до Іоли,
Д. дала йому одяг, просякнутий
кров'ю кентавра Несса і тим
згубила його, а потім у розпуці
покінчила життя самогубством.
ДИФІРАМБ (гр. Dithyrambos) —
особливий вид давньогрецької
лірики; первісно культова пісня на
честь Діоніса. Сюжетом для д.
були міфи про Діоніса.
Найбільшої слави здобули д., що їх
співали хори, учасники яких були
переодягнені в сатирів. Такі
пісні дали початок старогрецькій
трагедії в б ст. до н, et Згодом зміст
д. значно розширився, їх стали
виконувати й на честь інших
богів та героїв. Найвидатнішими
творцями д. у б й 5 ст. до н. є. були G-
монід з Кеосу й Піндар. У б ст. до
н. є. змінився характер д.: на
першому місці стала музика, яку
виконував один «актор» під
акомпанемент кітари, зміст поповнився
сюжетами з інших міфів, а також
сюжетами на історичну тематику.
Зберігся д. Тімотея з Мілета D46—
357 до н. є.) про бій біля Саламіну.
У переносному значенні д.—
перебільшена похвала; вживається
також у вислові «співати
дифірамби».
В їхніх щедро оплачених
дифірамбах Асканія виступала
романтичним островом. О. Г о и-
ч ар. Таврія.
ДІАНА (лат. Diana) — римська
богиня рослинності, ототожнена
з грецькою Артемідою.
ДІДОНА (лат. Dido) — первісно
одне з фінікійських божеств. У
9 ст. до н. є.— міфічна фінікійська
цариця, небога й дружина
володаря Тіру Сіхея, жерця Геракла.
Коли її брат Пігмаліон убив
Сіхея, щоб захопити його скарби, Д.
втекла з Тіру й зі жменькою
земляків оселилася на північному
узбережжі Африки біля фінікійської
колонії Утіки. Місцевий володар
Ярбас пообіцяв віддати Д. стільки
землі, скільки обніме шкура з
вола; Д. порізала шкуру на
вузькі пасочки й охопила ними
територію, на якій заснувала могутнє
місто Карфаген. Бувши не в змозі
захиститися від ненависних
залицянь Ярбаса, вкоротила собі віку.
В «Еиеїді» Вергілія заснування
Карфагена збігається в часі з
падінням Трої; як зазначає автор,, Д.
покінчила життя самогубством
через те, що її покинув Еней, якому
вона була ладна віддати серце і
владу над Карфагеном.
Образ Д. використано в художній
літературі (Вергілій, Л. Дольче,
А. Арді, Я. Княжнін, М. Мурав-
йов, І. Котляревський), музиці
(Ф, Каваллі, А, Скарлатті, Г, Ген-
86

ДІОШС
дель, Л. Керубіні), живописі
(А. Карраччі, Дж. Б. Тьєполо,
Г. Рені та ін.).
ДІКЕ, Д і к а (гр. Dike) — одна
з трьох ор, дочка Зевса й Феміди,
уособлення справедливості;
повідомляла Зевса про тих, що
порушували закони правди. У золотому
віці Д. нібито правила світом і
називалася Астреєю. Зображували
Д. суворою жінкою, з патерицею
в руці.
ДІКТІС (гр. Diktys) — рибалка
з острова Серіф, що врятував
Лапаю з Персеєм.
ДІОМЕД (гр. Diomedes) — 1) цар
Аргосу, син Тідея, внук Адрасгпа;
один з найхоробріших героїв
Троянської війни. Під Троєю за
сприянням Афіни поранив Ареса й Афро-
дішу. У змаганнях над могилою
Патрокла здобув перемогу. За
епічним переказом. Д. вивіз з
острова Лемнос Філоктета і потрібну
для здобуття Трої зброю Геракла;
за Есхілом, це зробив Одіссей за
Евріпідом — Одіссей і Д., а в Со-
фокла місце Д. займає Неоптолем.
Д. був у середині Троянського коня.
За однією з версій, разом з Одіс-
сеєм викрав Ресових коней і
троянський Палладій. Після здобуття
Трої Д. повернувся до Аргосу і,
довідавшись, що дружина зрадила
його, вирушив на батьківщину
свого батька в Етолію. Коли
повертався з Етолії в Аргос, буря
занесла його до Італії (в Апулію),
де він^ одружився з дочкою царя
Давна! За переказом, Д. заснував
Арпи та інші міста в Італії, відтак
зник, а його супутники були
перетворені на птахів. Про смерть Д.
існує кілька переказів: за одним,
він помирає в Давнії, за другим —
після повернення до Аргосу, а за
третім — на одному з островів Ад-
ріатичного моря. В Аргосі під час
свят Афіни влаштовувано святкові
процесії на честь Д. з несенням
його щита й Палладія; 2) цар
фракійського племені бістонів, син
Ареса; мав диких коней, що
пожирали людей-чужинців. Геракл, пе-
ремігши Д., кинув його самого на
поживу цим коням, яких потім
віддав Еврістеєві (дев'ятий подвиг
Геракла).
ДЮНА (гр. Dione) — дочка
Океана й Тетії (або Урана й Геї),
котру шанували в Додоні як
дружину Зевса. У давньому епосі вона
зветься матір'ю Афродіти, у
пізніших міфах ототожнюється з
Герою.
ДЮН1С, ВАКХ (гр. Dionysos,
Bakchcs),BAxyC (лат. Bacchus) —
один з найпопулярніших богів
давньої Греції, бог рослинності,
родючості, вологи, покровитель
виноградарства й виноробства. Як
міфологічні, так і історичні
форми його культу дуже розмаїті в
своєму послідовному розвитку,
іноді суперечливі, на них позначились
явища стародавнього життя:
релігійні (містерії, вчення орфіків),
художні (походження античної
драми) та суспільно-побутові (свята
діонісій). Д. можна розглядати з
двох позицій: по-перше, він
грецький бог виноградної лози,
покровитель рослинності, поширювач
м'якших звичаїв і культури; по-
друге,— чужоземне божество, ім'я
якого пов'язане з екстатичними
культами й містичними обрядами,
що зародились у Фракії. Саме
ім'я Д.— фракійського
походження і означає «син бога» (dio-nysos).
Інша назва бога — Вакх також
походить із Фракії. В епосі Д.
згадується рідко і ще не входить у
сонм олімпійських богів; та й у
пізніші часи він був менш
популярним серед аристократії, проте культ
його був поширений серед
простого люду. Недавно знайдені піло-
ські таблиці, що належать до 2 тис.
до н. є., в яких уже згадується Д.
Він живе серед людей, звеселяючи
вином їх серце, мандрує світом
у супроводі Сілена й гомінкого
почту сатиріз та менад і всюди,
поширюючи свій культ, пропагує
виноградарство. В Евріпіда
знаходимо первісний грецький міф
про народження Д. від фіванської
царівни (дочки Кадма) Семели й
Зевса, який відвідав її в постаті
87

ДІОНІС
смертного чоловіка. Перед
народженням Д. ревнива Гера порадила
СемелІ попросити Зевса, щоб той
постав перед нею в усій своїй
величі та блиску. Зевс виконав її
прохання і спалив блискавками
свою коханку, але встиг
урятувати недоношеного сина, якого
зашив собі в стегно, а потім, коли
дитині надійшов час з'явитися
на світ, віддав його на виховання
німфам долини Ніси. Тут, у лісових
нетрях молодий бог уперше
знайшов виноградну лозу, тут же
зав'язалася тісна дружба з лісовими
божествами — силенами, сатирами,
німфами й кентаврами.
Гера наслала на Д. божевілля,
він поневірявся по Єгипту й Сірії,
дійшов до Фрігії, де богиня Кібв"
ла вилікувала його і прилучила до
своїх оргіастичних містерій.
Побувавши в Індії, Д. повернувся
в Грецію, до Фів, Між островами
Ікарія і Наксос на Д. напали
розбійники, але, злякавшись його
дивовижних перетворень (у
ведмедицю й лева), кинулися в море і
обернулись на дельфінів. На
Наксосі Д. зустрів Аріадну, яку
покинув Тесей, і одружився з нею.
Міфи про переслідування Д. в
деяких місцевостях Еллади свідчать
Про те, що оргіастичний культ,
який прийшов з Фракії, зустрів
значний опір, перш ніж був
прийнятий грецькими громадянами.
В усій Греції особливо шанували Д.
в. період зимового сонцестояння.
Грудневі свята відзначали вночі.
Жінки з запаленими смолоскипами,
співаючи, бігали по гірських
ущелинах. Ті обряди, в яких брали
участь вакханки, сатири, менади,
називали оргіями (від грецького
слова orge — збудження). Шалені
танці, дикі вигуки й оглушлива
музика викликали екстаз,
релігійну нестямність, яку вважали
духовним єднанням з божеством. Уже
в сиву давнину Д. шанували в Дель-
фах поряд з Аполлоном, тут же
навесні святкували шлюб Д. з Аріад-
ною.
Цікаве поєднання в одному
святилищі бога ясного й
споглядального начала в мистецтві — Апол-
лона з Д., що уособлює екстаз,
натхнення й страждання.
Найбільшого розвитку культ Д. досяг у
вченні орфіків. У їхній міфології Д,—
сип Зевса й Персефони, роздертий
титанами (Д. Загрей, Перший Д.).
Афіні пощастило врятувати лише
його серце, і Д. був знову
відроджений завдяки Зевсові (Другий
Д., син Семели). Земні страждання
— «страсті Д.», його загибель і
відродження становили головний
зміст містерій орфіків, до яких
допускалися тільки втаємничені,
що накладали на себе деякі
аскетичні обітниці. Ті самі «страсті
Д.» оспівувались у дифірамбах і
зображувалися в театральних
виставах, з яких розвинулась
антична драма. Культ Д. в Аттіці
пов'язаний з циклом народних свят.
Найголовніші з них такі: 1) м а л і,
або сільські, діонісії, що
влаштовувались по селах у грудні (при
першій пробі молодого вина).
Тоді проходили веселі процесії з
піснями, грубуватими жартами,
танцями й імпровізованими
виставами мандрівних акторів; 2) ле-
н є ї (свято винних чанів) —
відзначалися в Афінах, в останні дні
січня, із забавами, процесіями й
театральними виставами; 3) а н -
т є с т є р і ї, що відбувались 11—
13 антестеріона (першого місяця
весни). У перший день відкривали
бочки, куштували свіже вино і
робили символічні заручини
дружини архонта з Д. На другий день,
у так зване «свято джбанів»
змагалися, хто більше вип'є вина;
переможець одержував кубок з
вином, день закінчувався веселою
процесією. Третій день
відзначали постом і жертвами, залишаючи
застелені столи для померлих;
4) в є л и к і, або міські, діонісії —
свято весни, що тривало б днів від
28 березня до 2 квітня. На свято
приходили мешканці всіх околиць
і навіть іноземці. Д. оддавали шану
як рятівникові народу від
злигоднів і під спів дифірамбів хором
88

діоскури
хлопчиків несли старовинну
статую бога. Свята відзначали
веселими процесіями масок і
чотириденними виставами трагедій та
комедій у великому театрі Д. Культ
Д., поширюючись географічно,
поглиблювався й витончувався в
нових ученнях (наприклад, у
піфагорійців), відбиваючи нові
історичні явища (походи Олександра
Македонського породили нові
перекази про переможний хід Д. та
його почту в Індію). Цей культ
виявився надзвичайно живучим, і ще
в 7 ст. н. є. церкві доводилося
боротись із його пережитками в
народному побуті та свідомості. У
Римі Д. шанували під ім'ям Ба-
хуса (видозміна назви Вакх),
свята на його честь звалися
вакханалії. Згодом Д.-Бахус в Італії
зливається з місцевим божеством
родючості Лівером. Спочатку Д.
зображували у формі грубої
дерев'яної статуї, ледь подібної до
людини.
Античні статуї його можна
поділити на два типи. Це —
задрапований у пишні зборки східного
царського одягу величний чоловік з
довгим волоссям та густою
бородою (індійський Д.) або
вродливий оголений юнак з м'якими,
майже жіночими рисами й вінком
з виноградного листя на голові.
Іноді зображувався навіть
хлоп'ятком на руках у Тер меса
(статуя Праксітеля). У численних
статуях, барельєфах і картинах ми
бачимо Д. молодим, гарним,
свіжим, з надзвичайно делікатними,
ніби випещеними рисами, у вінку
з плюща або виноградного листя,
з тирсом у руках, з гроном
винограду чи келихом з двома вушками
(кантаром). Він відпочиває в
затінку виноградної лози чи їде на
колісниці, запряженій левами або
тиграми. Як правило, його
супроводжують пантера, леопард, тигр,
і він часом схиляється до них, щоб
дати їм випити вина із джбана.
У ^жертву Д. приносили цапа або
зайця, вино, змішане з водою,
У нову добу до сюжету міфів про
Д. зверталися в живописі В. Ті-
ціан, Дж. Романо, А. Карраччі,
П.-П. Рубенс, Н. Пуссен
(особливо популярними були сцени
зустрічі Д. та Аріадни); в скульптурі —
І. Г. Даннекер, Б. Торвальдсен;
у музиці — О. Даргомижський,
К. Дебюссі, Р. Штраус, Ж. Массне.
У переносному розумінні Д.-
Бахус-Вакх — вино і пов'язані
з ним веселощі.
ДІОСКУРИ (гр. Dioskuroi —
сини Зевса) — імення
нерозлучних братів-близнят Кастора й По-
лідевка (Поллукса), синів
спартанського царя Тіндарея та його
дружини Леди. В давньому епосі
ім'я Д. не зустрічається. В
«Одіссеї» Кастор і Полідевк
називаються Тіндарідами. За пізнішими
переказами, тільки Кастор — син
Тіндарея, а батько Полідевка —
Зевс, тому перший був смертний,
а другий — безсмертний. Міфи
розповідають про три подвиги Д.:
визволення їхньої сестри Єлеї їй,
яку викрав Тесей, участь у
поході аргонавтів, у якому Полідевк
здолав Аміка, і боротьбу з
синами царя Афарея Ідом та Лінкеем.
У сутичці від руки їда загинув
Кастор, Полідевк убив Лінкея, а
Зевс блискавкою вбив їда.
Полідевк попросив Зевса дати йому
померти разом з братом. Тоді
Громовержець запропонував йому
вибір — або вічно перебувати на
Олімпі самому, або разом з братом
проводити один день на Олімпі,
другий у гробниці (чи в підземному
царстві), і вірний брат вибрав
останнє. Відтоді Д. один день були
безсмертними, другий —
смертними. Пізніше було прийнято, що
один брат (по черзі) перебував на
Олімпі, другий — у підземному
царстві. Цей міф має зв'язок з
уявленням про Д. як богів
ранкової й вечірньої зірок (за однією
з версій, Зевс зробив їх сузір'ям
Близнят). Міф символізує зміну
життя й смерті, світла і темряви.
Культ Д. був поширений у різних
областях Греції. У Спарті їх
шанували як оборонців держави і
89

ДЇРКЕ
покровителів гімнастики, а також
як покровителів мореплавців і
воїнів. Під час літнього
сонцестояння Д. запрошували до щедрого
столу на святкову гостину; за
повір'ям греків, брати інколи самі
були присутні на гостині. У Римі
з давніх-давен Д. шанували як
ідеальних носіїв військової
доблесті. Під час боїв вони приходили
на допомогу і дуже швидко
повідомляли про перемогу. У
мистецтві їх зображували вродливими
юнаками, часом з кіньми та в шапках,
характерних для грецьких
моряків. Славнозвісні колосальні
статуї Д. з кіньми на Монте-Кавалло,
які були поставлені перед термами
Константина. Кастор зображувався
також приборкувачем коней, а По-
лідевк — кулачним бійцем.
Метафорично Д. звуть
нерозлучних відданих друзів.
Його (Янки Купали) багатолітня
дружба із славним соратником —
Якубом Коласом — нагадувала
прекрасні зразки древності, мі-
фічних К а с т о р а і П о л -
л у к с а. М. Рильський.
Поет-рицар.
ДІРКЕ, Дірка (гр. Dirke) —
дочка Геліоса, друга дружина Лі~
ка, яку покарали Амфіон і Зет
за те, що вона знущалася з їхньої
матері Антіопи.
ДІСКОРДІЯ (лат. Discordia) —
римська богиня розбрату й чвар,
яка відповідала грецькій Еріді*
ДІСПАТЕР (лат. Dis pater) —
володар підземного царства, з яким
давні римляни ототожнювали
Аїда.
ДОЛОН (гр, Dolon) — троянець;
зваблений великою винагородою
Гектора, перейшов уночі до табору
греків, щоб розвідати їхні позиції.
Його зловили Діомед і Одіссей.
Зрадив своїх співвітчизників і
розповів про розташування
троянського війська, що допомогло грекам
знищити союзника троянців, царя
Реса. Діставши від Д. потрібні
відомості, Діомед убив його.
ДОР (гр. Dorcs) — один із син із
Елліна.
ДОРІДА (гр. Doris) — дочка
Оксана й Тетії, дружина Нерея,
мати нереїд.
ДРІАДИ (гр. Dryades; drys —
дуб, дерево) — німфи,
покровительки дерев; прихильні до людей, які
саджають і плекають дерева.
ДРІОП (гр. Dryops) — син
річкового бога Сперхія й данаїди
Полідори, епонім пелазгічного
племені дріопів. За іншою версією,
син Лікаона з Аркадії (або Апол-
лона) і Дії.
ДРЮПА (гр. Dryope) дочка
Дріопа, коханка Г ер меса, від
якого, за аркадською версією міфа,
народила Пана (за фессалійською
версією, Д.— коханка Аполлона).
Обривала квіти лотоса, за що
гамадріада перетворила її на
дерево.
ЕАГР (гр. Oiagros) — бог
однойменної річки у Фракії, чоловік
музи Калліопи, батько Орфея й
Ліна.
ЕАК (гр. Aiakos) — син Зевса й
Егіни, батько Теламона й Пелея,
легендарний засновник роду Еакі-
дів. Егіну викрав Зевс, що
прийняв подобу орла, й приніс її на
острів Енопію, який після цього
став зватися Егіною. Там
народився Е. За Павсанієм, батьком Е.
був не Зевс Громовержець, а
однойменний цар Аркадії. Е. більше
уславився через свою
доброчесність, ніж войовничість. Гера
наслала на мешканців Егіни страшну
моровицю. Засмучений Е, випадко-
90

ЕВГЕМЕРИЗМ
во побачив під великим дубом
мурашник і тисячі мурашок, що сну*
вали навколо дуба. Він попросив
батька, щоб з кожної мурахи
зробилась людина; Зевс виконав
синове прохання і відтоді жителі
острова стали називатись мірмі-
донцями (myrmex — мурашка).
Коли сини Е.— Пелей і Теламон —
убили свого брата Фока, батько
засудив їх на вигнання. Теламон
оселився в Саламіні, а Пелей у
Фессалії. На Егіні існував культ
Е. як божества, що дарує дощ;
на його честь улаштовувалися
гімнастичні змагання — еакії. За
свою справедливість і
доброчесність Е. після смерті став суддею
в Лїді (разом з Міносом і Рада-
мантом). Міф про Е. пов'язаний
з навалою на Егіну мірмідонян, що
мали емблемою (тотемом) мурашку.
Раніше острів перебував під
владою пелазгів, тотемом яких була
коза. За Страбоном (VIII, 6, 16),
який завжди намагався
раціонально пояснювати міфи, земля Егіни
була кам'янистою, і егіняни
називали себе мірмідонцями через те,
що бувши хліборобами, подібно до
мурашок, мусили копати землю і
працювати в поті чола.
У переносному розумінні Е.—
справедлива людина.
ЕАКІД (гр. Aiakides) — онук
Еака — Ахіллес.
ЕВАДНА (гр. Euadne) —
дружина Капанея.
ЕВАНДР (лат. Evander) — за
давньоримською легендою, син
аркадського царя Палланта (варіант;
Гермеса) і Нікострати (Кармен-
ти), італьський герой. Згідно з
переказом, за 60 років до Троянської
війни Е. заснував на березі Тібру
колонію Паллантей, де пізніше
постав Рим. Пагорб, на якому
засновано місто, римляни назвали Па-
латинським. Е. навчив тамтешніх
мешканців письма, ремесла й
музики і встановив на честь Фавна
Луперка свято луперкалії. За Вер-
гілієм, Е. гостинно прийняв Енея
і вступив з ним у спілку. Скн Е„
Паллант воював на боці Енея й
загинув у двобої з рутульським
ватагом Турном. Біля Палатлнського
пагорба містилися вівтар і статуї
Е. та його сина.
ЕВБУЛЕЙ (гр. Eubuleus) —
1) прізвисько Аїда та інших богів;
2) брат Тріптолема, пастух, що
був у полі з свиньми і бачив, як
Аїд викрав Персефону. Дежтра,
вдячна Е. за повідомлення про
долю дочки, навчила його
хліборобства. В Елевсіні Е. шанували
поряд із Деметрою й Персефоною. За
пізнішим міфом, Е. із частиною
свого стада провалився під землю,
коли вона розступилася перед
Аїдом та викраденою Персефоною,
ЕВГЕМЕРИЗМ — учення філосо-
фа-утопіста Евгемера (гр. Euhe-
meros), що жив при дворі
македонського династа Кассандра (кінець
4 ст. до н. є,). Він написав твір
«Святе письмо» («Hiera anagraphe»),
який у латинському перекладі Ен-
нія названо «Священною історією».
Історико-релігійні погляди
Евгемера збігаються з
матеріалістичним світоглядом деяких істориків
та філософів Греції класичної
епохи. Евгемер розповідає, що під
час своїх подорожей він бачив на
острові Панхаї біля берегів
Аравії старовинне святилшце Зевса; у
святилищі був золотий стовп з
написами, які, нібито, накреслив сам
Зевс. Із написів Евгемер довідався
про родовід Зевса, одного з
нащадків першого володаря землі Урана.
П'ять разів об'їхав Зевс усю
землю й помер на Кріті, де мешканці
показували його гробницю. Про
інші божества Евгемер теж
говорить як про людей, що після
смерті були піднесені до рівня богів за
свої подвиги й заслуги. Відбита в
грецьких міфах послідовна зміна
правлінь Урана, Кроноса й Зевса
була для Евгемера тільки
фантастичним відтворенням спогадів
народу про зміни земних
добродійників людства. Таке раціоналістичне
тлумачення міфологічних образів,
а разом з ними й початків
політеїстичної релігії дістало назву є.
Приклади є, зустрічаємо в
грецькі

ЕВДОР
кій літературі задовго до Евге-
мера, що лише підсумував
поодинокі спроби зведення богів та
героїв до рівня смертних. Згідно з
таким тлумаченням, Атлант, який
на плечах тримав небо, обертається
на мудрого астронома; бог вітрів
Еол — на досвідченого мореплавця,
одноокий Поліфем — на хитруна,
про розум якого символічно
свідчить єдине око посеред чола і т. д.
Міфи й оповіді про богів та героїв
набирають вигляду ймовірних
повістей про звичайних смертних.
Виклад засад є. знаходимо також
в «Історичній бібліотеці»
письменника 1 ст. до н. є. Діодора
Сіцилійського. Е. знайшов активну
підтримку в християнських
апологетів Лактаиція, Августіна й інших,
для яких він викривав
бездоказовість язичницького багатобожжя.
ЕВДОР (гр. Eudoros) — син Гер-
меса й Полімели, один з мірмідон-
ських вождів під командою Ахіл-
леса.
ЕВКЛЕЇ (гр. Eukleia) — свято
на честь богині Артеміди у Фі-
вах і Корінфі.
ЕВМЕЙ (гр. Eumaios) —
свинопас, вірний слуга Одіссея, що
охороняв майно свого господаря
протягом його відсутності.
Повернувшись на їтаку, Одіссей спочатку
пішов до Е., а потім за його
допомогою перебив усіх женихів Пене-
лопи.
ЕВМОЛЬП (гр. Eumolpos) — цар
міфічного народу фракійців (яких
слід відрізняти від історичних
фракійців), син Посейдона й Хіони,
онук Борея. Після багатьох
пригод Е. прибув до Елевсіну, де
став жерцем Деметри. Разом з
доньками елевсінського володаря
Келея вважається засновником
елевсінських містерій, відтоді елев-
сінське жрецтво залишилося
спадковим у роді його нащадків, які,
згідно з античними джерелами,
виконували жрецькі обов'язки понад
1000 років (до 4 ст. до н. є.). За
порушення таємниць містерій
винних карали надзвичайно
суворо.
ЕВМОЛЬП ІДИ (гр. Eumolpidai)
— нащадки Евмольпа.
ЕВН?Й (гр. Euneos) — син
Ясона й Гіпсіпіли, благородний
герой Лемносу. Мав дружні
стосунки з ахейцями, проте не брав
участі в Троянській війні.
ЕВНОМІЯ (гр. Eunomia) —
добрий закон, добре право, добра
конституція. Е. звалась одна з найврод-
ливіших ор (океанід), яка від Зев-
са народила трьох харит. Найбільш
відомий храм Е. був у Фігалії в
Аркадії.
ЕВР (гр. Euros) — ранковий
вітер, брат Борея, Зефіра й Нота,
спочатку східний, згодом південь
но-східний вітер, що дме під час
зимового повороту сонця.
ЕВРіАЛ (лат. Euryalus) —
J) троянець, друг Ніса, вбитий у
нічній сутичці з рутулами.
Подвиги й смерть Е. оспівав ВергІлій
в «Енеїді»; 2) син Мекістея,
вправний у кулачному бою; прибув під
Трою на аргоських кораблях під
проводом Діомеда; у пізніших
міфах — учасник походів
аргонавтів та епігонів; 3) син Мелана,
убитий Тідеем за те, що мав лихі
наміри проти Тідеєвого батька Ойнея.
ЕВРІАЛА (гр. Euryale) — 1)
владарка амазонок; 2) дочка крітського
царя Мі носа; 3) дочка аргоського
володаря Пре та; 4) одна з горгон.
ЕВРІБАТ (гр. Eurybates) — 1) не-
вродливий, але дотепний І
відданий супутник Одіссея, його оповіс-.
ник під Троєю; 2) оповісник Ага-
мемнона.
ЕВРІБІЯ (гр. Eurybia) — мати
Астрея.
ЕВРІДІКА (гр. Eurydike) —
1) дружина Орфея; 2) дочка Адра-
ста, дружина їла, мати Лаоме-
донта; 3) дочка Лакедемона й
Спарти, дружина Акрісія, мати
Данаї; 4) дружина немейського
володаря Лікурга, мати Офельта, на
честь якого були встановлені Не-
мейські ігри; 5) дружина фівансь-
кого володаря Креонта; 6) одна
з Данаїд.
ЕВРІКЛЕЯ (гр. Eurykleia) —
годувальниця Одіссея; коли ос-
92

ЕВФЕМ
танній повернувся з Троянської
війни, вона впізнала його за
шрамом на нозі.
ЕВРІЛОХ (гр. Eurylochos) —
родич та супутник Одіссея. Єдиний,
кого чарівниця Кірка не
перетворила на свиню. На острові Тріна-
крія Е. умовив своїх товаришів
забити деяких із священних биків
Геліоса, чим спричинив свою та
інших загибель.
ЕВРІМЕДОНТ (ер. Eurymedon;
род. відм. Eurymedontos) — 1) цар
гігантів, якого боги знищили
разом із його народом; 2) візник Ага-
мсмнона, якого разом з господарем
убили Егіст і Клітемнестра.
ЕВРІНОМ (гр. Eurynomos) —
уособлення тліну — демон, що жив
в Аїді й пожирав тіла померлих;
зображувався у вигляді
страховиська з синім обличчям та
вишкіреними зубами.
ЕВРІНОМА (гр. Eurynome) —
дочка Океана й ФетІди, морська
богиня, мати Левкстої. Е. з Феті-
дою переховували на дні моря Ге-
феста, коли Гера скинула його з
Олімпу. За Гесіодом, Е.— мати
харит. Святилище її було в Ар-
кадії.
ЕВРІПЇЛ (гр. Eurypylos) —
1) син Евемона й Опси, владар Ор-
меиіона в Фессалії; один з найхо-
робріших учасників Троянської
війни, поранений Парісом. Е.
вилікував Патрокл; 2) син Посейдона
й Астіпалеї, владар Косу; його вбив
Геракл, повертаючись із-під Трої;
3) син Посейдона й Келено,
володар місцевості, де пізніше було
збудоване місто Кірена. Під час
відплиття аргонавтів дав Евфемо-
ві скибу землі, завдяки якій її
власник мав стати володарем Лівії;
4) син Телефа й Астіохи, сестри
Пріама, володар Місії, союзник
троянців, якого вбив Неоптолем]
5) син одного з Гераклідів — Те-
мена.
ЕВРІСТЕЙ, Еврісфей (гр.
Eurystheus) — нащадок Зевса, онук
Персея, син Стенела й Нікіппи,
цар Тірінфу та Мікен, який
наказав Гераклові звершити дванадцять
подвигів; після смерті Геракла
переслідував його матір Алкмену та
синів. Е» загинув разом із своїми
синами (Александром, Іфімедок-
том, Еврібієм, Ментором та Пері-
медом) у битві з Гераклідами.
ЕВРІТ (гр. Eurytos) — 1)
міфічний владар міста Ехалії, яке
в історичний час ототожнювалося
з різними містами Греції, Е.
обіцяв віддати свою дочку за того, хто
переможе його в стрільбі з лукз#
За Аполлодором, Геракл, якого Е#
навчав стрільби, переміг свого в*зж-
теля, але той не додержав обіцяная.
Геракл силою відняв у Е. доньяу
Іолу, а його вбив. За іншою
версією міфа, Е. вбив Аполлои за те,
що той наважився викликати його
на змагання в стрільбі з лука;
2) син Гермеса, аргонавт; 3) сяй
Актора (варіант: Посейдона), ие-
біж Авгія, який разом із своїм
братом-близнюком загинув у
битві з Гераклом; 4) один із синів
ГІппокоона.
ЕВРІТІОН (гр. Eurytion) —
1) кентавр, що намагався викрапа
Гіпподамію на весіллі Пейрітоя;
2) пастух Геріона.
ЕВТЕРПА (гр. Euterpe) — одна
з 9 муз, дочка Зевса та Мнемосіни;
покровителька ліричної поезії.
Зображували її молодою жінкою з
вінком квітів та сувоєм біля ніг*
На стародавніх пам'ятниках Е*
тримала в лівій руці маску, а в
правій — костур. Е.—
винахідниця флейти.
ЕВТЇМ (гр. Euthymos) — герой
локрів, який визволив темесійдів
від страховиська. Потвора
блукала по місту, яке налякані
мешканці хотіли вже залишити. Тоді
оракул наказав темесійцям
уласкавити потвору щорічним
принесенням у жертву найвродливішої
дівчини. Від цієї тяжкої данини їх
звільнив Е,
ЕВФ?М (гр. Euphemos) — син
Посейдона й Мекіоніки, чоловік
сестри Геракла Лаономи, аргонавт,
про якого розповідає керинейська
легенда. Медея провістила Е., що
його нащадки четвертого покоління
93

ЕВФОРБ
оселяться в Лівії, коли він кине
скибу землі, яку йому дав Евріпіл,
у Тенарське провалля. Однак скиба
загубилася біля Фер і пророцтво
не збулося. Оселення відбулося
лише через 17 поколінь,
ЕВФОРБ (гр. Euphorbos) — син
Пантооса; під Троєю порадив Пат-
рокла; Е. вбив Менелай.
Посилаючись на одне старогрецьке джерело,
Піфагор твердив, нібито раніше
він був Е.
ЕВФОРІОН {гр. Euphorion) —
крилатий син Ахіллеса та Єлени.
Зевс убив його блискавкою за те,
що Е. не відповів взаємністю на
його любов.
ЕВФРОСІНА (гр. Euphrosyne) —
одна з трьох харит.
ЕГ?Й (гр. Aigeus) — афінський
володар, син Пандіона й Пілії,
дочки мегарського царя Пілада,
онук Кекропа, батько Тесе я.
Народжений на вигнанні, Е. після
смерті батька повертається до Афін
і відбирає в своїх родичів владу,
що колись належала його
батькові. Не маючи дітей від жодної з
двох дружин, Е. прийшов до
піфії дізнатися, чи судилося йому
бути батьком. Загадкові слова
пророцтва зрозумів мудрий володар
Тройзену Піттей, що напоїв Е. й
поклав у ліжко до своєї дочки Ет-
ри, до якої тієї ночі приходив і
Посейдон. Етра народила Тесея,
що виявився, таким чином,
одночасно сином Е. та бога. З часом,
коли небожі відбирають у Е. трон,
Тесей повертає його батькові.
Коли Тесей вирушав на Кріт, щоб
убити Мінотавра, то домовився з
батьком, що подолавши потвору, він
замінить чорні вітрила, під якими
плив корабель, білими, але в
поспіху забув це зробити. Е.,
побачивши чорні вітрила, подумав, що
син загинув, І в розпачі кинувся
в море, яке стало зватись Егейсь-
ким. Ім'я Е., мабуть, спочатку
було місцевим прізвиськом морського
бога (міф етимологізує
незрозумілу назву моря). З плином часу
іонійське божество Посейдон стало
загальногрецьким морським богом,
а Е. як цар посів окреме місце в
грецькій міфології.
ЕГЕОН (гр. Aigaion) — син
Урана й Геї, сторукий велетень,
що мав 50 голів. Якось Гера, Афі-
на й Посейдон намагалися
зв'язати Зевса, але цьому перешкодив
Е., якого покликала Тетія. За
Гесіодом, Уран заховав
новонародженого Е. в лоні Геї (Землі)
разом з його братами. За порадою
Геї Зевс залучив Е. та його братів
до боротьби з титанами, а потім
доручив їм стерегти титанів, яких
скинув до Аїду, Іноді Е. вважали
гігантом, и\о жив під Етною. За
Овідієм, Е.— морське божество.
Вчені новіших часів припускають,
що він був піратом і жив на острові
Era біля Евбеї (nop. Бріарей).
ЕГЕРЇЯ {лат. Egeria) — італьська
німфа-віщунка, дружина римського
царя Нуми Помпілія, його
порадниця в справах організації
релігійного життя в Римі. Після
смерті чоловіка Е. переселилась у гай
Діани біля Аріції, де богиня
обернула її на джерело. Жінки
шанували Е. як покровительку породіль.
Пізніше культ Е. злився з культом
Артеміди І літії.
ЕГЕСТА (лат. Egestas) — у
римлян уособлення злиденності. За
Вергілієм, Е. стоїть коло входу в
підземне царство (nop. Пенія).
ЕГІАЛЕЙ (гр. Aigialeus) — сип
аргоського володаря Адраста, один
з епігонів.
ЕПАЛІЯ (гр. Aigialia) — дочка
аргоського володаря Адраста,
дружина Діомеда.
ЕГІДА (гр. Aigis; лат. Aegis —
козяча шкура) — щит як атрибут
Зевса, Афіни, рідше Аполлона;
є. для Зевса виготовив Гефест.
Коли розгніваний Зевс потрясав
своїм щитом, то це була ознака
бурі або стихійного лиха. Е. Зевса
була також символом його
заступницької зверхності над богами й
людьми. Афіна іноді
користувалась є. батька. Післягомерівські
перекази пов'язують є. з шкурою
кози Амальтеї. Під час боротьби
з титанами Зевс натягнув на щит
94

ЕДІП
шкуру своєї годувальниці і при-
кріпиз до нього голову Медузи,
За іншою версією, є.—
народжений землею демон, що викидав
полум'я й пустошив багато країн*
Афіна вбила його, з шкури
страховища зробила щит. Згодом є,
пов'язується з Афіною і стає
невід'ємним атрибутом богині —
щитом або обладунком із зміями та
головою горгони Медузи. В епосі
вона «блискуча» або «темна»,
«нездоланна», «така, що наганяє
страх». Імовірно, що є.—
результат обожнювання стародавніми
греками грізних явищ природи,
символ грозової хмари.
Переносно є.— захист,
заступництво (звідси вислів «бути під
егідою»).
Аси фігурного катання після
чемпіонату світу традиційно
проводять показові виступи, які
проходять під егідою
Міжнародного союзу ковзанярів.
Радянська Україна, 1974, 15
березня.
ЕГІНА (гр. Aigina) — 1) німфа,
дочка річкового бога Асопа; від
Зевса мала сина Еака\ 2) острів в
Егейському морі (первісна назва
Енопія), на який Зевс приніс
німфу Е.; відтоді острів став зватися
її ім'ям. За переказом, на острові
жили мірмідонці. На Е. знайдено
чимало скульптурних пам'яток;
найважливіші з них Афаї —
скульптури фронтону храму Афіни, які
зображували епізоди Троянської
війни.
ЕГІСТ, Е г і с ф (гр. Aigisthos) —
син Тієста і його дочки Пелопії;
належав до нещасливої родини
Атрідів, проклятої богами.
Прагнучи уникнути пророкованого
йому кровозмішення, Тієст
присвятив свою дочку служінню Афіні,
але одного разу зґвалтував у гаю
жрицю, яка виявилася його
дочкою й народила Е. (гр. aigos ista-
mai — перебуваю під козою). Пело-
пія, яку віддали заміж за
овдовілого Атрея (брата Тієста),
підкинула дитину козі, що вигодувала
її своїм молоком, (Варіант; дитину
знайшли й вигодували пастухи).
Пізніше володар Мікен Атрей
усиновив Е. й доручив йому вбити
Тієста, який за зброєю впізнав
сина. Е., обурений тим, що йому
звеліли вмертвити власного батька,
повернувся до Мікен, убив Атрея,
і разом з Тієстом оволодів Міке-
нами. Після смерті Тієста сиик
Атрея Агамемнон та Менелай
прогнали Е. Під час перебування Ага-
мемнона під Троєю Е. зблизився з
його дружиною Кліте лтестрою, а
коли Агамемнон повернувся,
підступно вбив його. Після семи років
владарювання Е. й Клітемнестру
вбив син Агамемноиа Орест.
ЕДІП (гр. Oidipus) — син Лаія та
Іокасти, фіванський герой.
Оракул провістив, що Лаія вб'є
власний син. Коли народився Е., Лаій
наказав пробити дитині ступні й
залишити на горі Кітерон на
поживу звірам. Раб пожалів
хлопчика й відніс його корінфському
пастухові, який передав дитину
своєму бездітному цареві Полібу. Поліб
назвав хлопчика Е. (дослівно «пух-
лоногий») і виховав як рідного
сина. (Первісний варіант: батько
кинув Е. в море, але він урятувався,
і його всиновив сікіонський цар).
Нічого не знаючи про своє
походження, хлопець ріс при
корінфському царському дворі, готуючись
до геройських подвигів. Коли Е.
був ще юнаком, дельфійський
оракул застеріг його: «Уникай своєї
батьківщини, бо станеш убивцею
власного батька і чоловіком
власної матері». Е. переконаний, що
його батьківщина Корінф, утік до
Беотії, в Фіви. На роздоріжжі він
зустрів Лаія, який їхав до Дель-
фів, і в сутичці вбив його, Е.
прибув до Фівг де на скелі перед
міською брамою сидів Сфінкс, що
звертався до подорожніх із загадками.
Хто загадки відгадати не міг, того
Сфінкс пожирав (варіант: скидав у
безодню). Е. він загадав таке;
«Хто вранці ходить на чотирьох,
удень на двох, увечері на^трьох
ногах?» Е. відповів: це людина в
дитячому віці, доросла ї в старості.
95

EET
Розгадавши загадку та вбивши
потвору (варіант: Сфінкс сам
кинувся у прірву), Е. визволив фіванців,
які обрали його своїм царем і
дали йому за дружину вдову Лаія
їокасту. Від цього шлюбу
народилися сини Етеокл, Полінік і
дочки Антігона й Ісмена (варіант:
усіх дітей народила друга
дружина Е.). Після багаторічного
щасливого владарювання Е. в Фівах
почався голод, спалахнула чума.
Дельфійський оракул провістив,
що лихо минеться, коли буде
покараний убивця царя Лаія.
Дбаючи про щастя держави, Е.
енергійно розшукує винуватця злочину.
Нарешті він довідується, що сам
убив батька, а одружився з матір'ю.
Іокаста з розпуки вкоротила собі
віку, а Е. осліпив себе.
Найдавніший міф розповідає, що сліпий
Е. аж до смерті перебував у Фівах.
За пізнішими міфами, Е. прогнали
його сини. Залишаючи Фіви, Е.
прокляв синів, і це прокляття стало
причиною їх розбрату й загибелі
(варіант: загибель Етеокла й Полі-
иіка спричинена суперечкою за
володіння намистом Гармонії).
Згідно з афіиським переказом, Е. у
супроводі своєї дочки Антігони
прибув до передмістя Афін Колона,
де владарював Тесей. За допомогою
Тесея Е. випросив прощення у
розгніваних богів; Аполлон провістив,
що щасливою й непереможною
буде та країна, яка матиме прах Е.
Міф про Е.— варіант поширеного
серед багатьох народів переказу
про дитину, яка приносить
нещастя. У покаранні Е. відбито
заборону шлюбу між кровними
родичами.
Трагічна доля Е. привернула
увагу Софокла («Е.-цар», «Е. у
Колоні»), Сенеки «Е.», Стація «Фі-
ваїда». В літературі нового часу
образ Е. надихав Вольтера, Шел-
лі та Ін. Композитор І. Стравинсь-
кий написав однойменну оперу-
ораторію.
Е?Т (гр. Aietes) — володар
міфічної країни Ея (пізніше
ототожненої з Колхідою), син Геліоса й
Персеїди (варіант: Перси), брат
Кірки та Пасіфаї, батько Медеї та
Ancipma.
EETfОН (гр. Eetion) — владар
міста Фів Плакійських у Місії,
батько Андромахи. Під час
Троянської війни Ахіллес завоював і
зруйнував ФІви, вбив Е. та сімох
його синів.
ЕЙР?НА, І р є н а (ер. Еігепе —
мир) — богиня миру, одна з ор,
вихователька (варіант: мати) Плу-
тоса. Культ Е. був поширений в
Афінах; у Римі її шанували під
ім'ям Пакс. За Августа Е.-Пакс
споруджено вівтар, де щороку ро*
били жертвоприношення. В
античному мистецтві Е. постає у вигляді
молодої жінки з рогом достатку, з
маслиновою гілкою, з жезлом Гер~
меса й колосками. Статуя Кефісо-
дота C75 р. до н. є.) зображувала
Е. з малим Плутосом на руках,
У комедії Арістофаиа «Мир» Е.
виступає як уособлення миру.
ЕКВІТАС (лат. Aequitas —
рівність, справедливість) —
уособлення справедливості. За часів
імперії встановлено її культ.
Зображувалася на монетах у вигляді
зіпертої на спис жінки в довгому
вбранні, з терезами або рогом
достатку в руці.
ЕЛАТ (гр. Elatos) — 1) один із
кентаврів; 2) син Ар каса, батько
Стімфала, Леаніри, Єгипта, Кіл-
ла, Перея, Ісха, засновник Ела-
теї; 3) цар лапітів у Ларісі, батько
аргонавті з Кенея та Поліфема.
ЕЛЕВСІН її (гр. Eleusinia) —
хліборобські свята на честь Демет-
ри, що дуже пишно відзначались
у місті Елевсін. Е. святкували
протягом 9 днів. Перший день
присвячували зборам (Agyris); другий —.
очищенню; третій —
жертвопринесенню проса, ячменю, маку тощо;
четвертий — процесіям, під час
яких красиві дівчата несли в
освячених кошиках атрибути богині
(зображення дитини, золотий вуж,
тістечка); п'ятий — іграм та
процесіям зі смолоскипами, що мали
нагадувати розшуки Деметрою Пер-
сефони\ шостий день присвячу-
96

ЕЛІСІЙ
вався І пахові, що супроводив
богиню в її мандрівках по світу;
сьомий — гімнастичним вправам;
восьмий — Асклепієві епідаврському;
дев'ятий — алегоричним
церемоніям, найважливішою з яких була
церемонія наповнення вином двох
посудин, що стояли з східного та
західного боку; після
проказування магічних слів ці посудини
переверталися. Під час є. не можна
було нікого ув'язнювати; на свято
потрібно було йти пішки. Афіняни,
лакедемоняни й крітяни
поновлювали урочистості щороку, у деяких
місцевостях їх улаштовували
кожного четвертого року. Пізніше, з
уявленням про вмирання й
відродження зерна (міф про Персе-
фону) виникло поняття про
безсмертя. Далі є. набувають
таємничого, містичного характеру,
супроводжуються особливими обрядами
(є. містерії). Згодом на є.
вплинули культи Діоніса й орфіків. До
участі в святкуванні є. містерій
допускалися тільки обрані.
Присвячений очищався водою з Іліссу,
а потім, уночі, вступав до храму
Деметри (в Елевсіні), де переходив
з однієї кімнати в іншу; пітьма
змінювалася яскравим світлом,
тиша — гуркотом грому. З розкопок
виявлено, що в храмі були
прилади для складних театральних
ефектів. Учасники містерій
присягалися не розголошувати нічого з того,
що бачили або чули, тому наші
відомості про зміст присвячення та
обряди дуже неточні. Через рік
присвячений допускався до Великих
є. містерій, що відбувалися восени.
Священнодійством керували
жерці -Евмольпіди. У добу еллінізму є.
містерії поступилися місцем
містеріям Ісіди. Е. влаштовувалися
в Греції, пізніше — в Римі; після
1800-літнього існування ці свята
заборонив Теодосій.
Й.-Ф. Шіллер написав гімн «Е.
свято».
ЕЛЕВСЇНСЬКІ МІСТЕРІЇ (гр.
Eleusinia mysteria) — таємничі
обряди під час хліборобських свят
елевсіній.
ЕЛЕКТРА (гр. Elektra) — 1)
дочка Аеамемнона й Клітемнестри,
сестра Іфігенії та Ореста (у
первісних варіантах міфа зветься Лаоді-
ка). За переказами (троянського
циклу), Е. врятувала свого брата
Ореста й допомогла йому
здійснити криваву помсту над убивцями
батька — Егістом та КлІтемнест-
рою.
Е — головна героїня в трагедіях
Есхіла («Хоефори»), Софокла («Е.»),
Евріпіда («Е.»). З літераторів
нового часу до міфа про Е.
зверталися Кребільйон, Гауптман, Гофман-
сталь, на лібретто якого Р. Штраус
написав однойменну оперу; 2) дочка
Атланта, мати Дардана,
засновника Трої; 3) дочка Океана й Феті-
ди, дружина Тавманта, мати
гарпій та Іріди; 4) одна з Плеяд.
ЕЛЕКТРІОН (гр. Elektryon) —
син Персея й Андромеди, батько
Алкмени, цар МІкен. Е. випадково
вбив його небіж Амфітріон.
ЕЛЕФЕНОР (гр. Elephenor) син
Халкодона, владар беотійських
абантів; загинув біля Трої. За
пізнішою міфічною версією, мусив
залишити батьківщину через те,
що ненароком убив свого діда
Абанта; закликав співвітчизників
до походу на Трою.
ЕЛМ (гр. Elymos) —
родоначальник сіцілійських елімів,
позашлюбний син Анхіса, який ще перед
Енеєм прибув у Сіцілію й оселився
на березі річки Кріміс.
ЕЛІСІЙ, Елізій, Елі'зі-
ум, Єлісейські поля
(гр. Elysion pedion, лат. Elysium)
— частина потойбічного світу, де
перебувають душі блаженних і
праведників; чудесна країна
вічної весни на крайньому заході
землі, де немає хвороб, страждань, де
панує вічний мир. Е. уперше
згадується в «Одіссеї» (IV, 563); там
царює ясноволосий Р адамант;
туди після смерті мав переселитись
Менелай як зять Зевса. Уявлення
про Е. виникло, мабуть, під
впливом єгипетської релігії і злилося
з уявленням про «острови
блаженних». Сюди слід віднести уявлення
4 8-2010
97

ЕЛЛІН
про острів Левку, де
насолоджуються безсмертям Ахіллес та інші
герої. У Гесіода (Роботи, 167 і
наст.) на островах блаженних
перебувають усі герої, що брали участь
у славнозвісних війнах античності.
Ці острови надзвичайно родючі,
править на них Кронос. Цікавий
розвиток поняття про острови
блаженних знаходимо в Піндара, де
воно підноситься до ступеня
поняття про потойбічну нагороду, і в
Платона, у якого справжнього
мудреця відсилають до Радаманта на
острів блаженних. Багато рис з мі-
фа про Е. використало
християнство, створюючи картину раю.
В поезії Е., Елісійські поля
часто є синонімами царства краси,
спокою, щастя. «Піти (вирушити)
на єлісейські поля» переносно
означає «померти».
Яснозорі води, Одбите в них
святе лице природи, Заквітчана
берегова трава І простих душ
немудрії слова,— Чи ж це не
пристань після бур житейських,
Не милий спокій квітів
Єлисейських? М.
Рильський. Рибальське посланіє.
ЕЛЛ Ш,Геллен (гр. Hellen) —
син Девкаліона (або Зевса) й Пір-
ри, онук Прометея, епонім
еллінів. Сини Е. Еол, Дор і Ксут
шанувались як родоначальники
грецьких племен. Міф підкреслює
етнічну єдність греків.
ЕЛЬПЕНОР (гр. Еірепог) —один
іа супутників Одіссея. Під час
перебування Одіссея в чарівниці
Кірки вона обернула Е. на вепра.
Повернувшись знову до людської
подоби, п'яний Е. заснув на даху
палацу, звідки впав і зламав собі
шию. Згодом, коли Одіссей
зустрів його в Аїді, Е. просив, щоб
його тіло було поховане.
Повернувшись на острів Кірки, Одіссей
виконав прохання Е.
ЕМПУСА, Е м п у з а (гр. Егп-
pusa) — нічна, демонічна істота
з ослячими ногами, одне із
страховищ підземного світу. Е., так
само як і ламій, зараховували до
почту Гекати. За міфом, Е. могла
прибирати різних страхітливих
постатей, що лякали подорожніх,
частіше жінок, дітей. Згідно з
повір'ям, вона часто викрадала
маленьких дітей, висмоктувала кров
у вродливих юнаків, постаючи
перед ними в подобі привабливої
жінки або мари. Наситившись кров'ю,
часом пожирала й м'ясо жертв.
Е. пов'язували з ериніями (евме-
н ідами).
ЕНД1МЮН (гр. Endymion) —
надзвичайно вродливий юнак
(пастух або мисливець), якого Зевс
узяв на небо; запалав коханням до
Гери, за що Громовержець покарав
його вічним сном. За іншою
версією, Е. приспала Селена, щоб
поцілувати вродливого юнака, якого
покохала. Ще одна версія
розповідає, що Селена благала Зевса
виконати будь-яке бажання Е., і той
випросив собі вічний сон з
безсмертям і юністю. М. Мюллер в Е.
вбачає Сонце, яке під кінець ночі
зустрічається з Місяцем — Селеною.
Культ Е. існував в Еліді й
Карії. За одним із міфів, від Е.
Селена народила 50 дочок. Міф про
Е. пояснювали по-різному: його
вважали генієм ночі,
уособленням смерті. 50 дочок Е.
ототожнювали з 50 місяцями, що входили
до чотирирічного проміжку між
Олімпійськими іграми. 06JK3
засну лого Е. зустрічається в
мистецтві (Ф. Щедрін та ін.).
Сон Е.— синонім тривалого сну.
ЕН?Й (гр. Aineias, лат, Aeneas)
— син Анхіса й Афродіти; після
Гектора найславетніший герой
Трої, родич троянського царя Пріа-
ма, владар дарданів. Народився
на горі їда, його виховували
німфи. За «Іліадою» (XX, 215 і наст.),
Е. походив від Троя. У перші дні
Троянської війни не брав у ній
участі, та коли Ахіллес напав на
нього й відтиснув до міста Лірнесс,
Е. повів свої загони проти
греків. У двобоях з Діомедом та Ахіл-
лесом його врятувала від
загибелі Афродіта, а потім Посейдои.
Післягомерівські міфи наділили Е,
особливою доброзичливістю богів;
98

ЕНОНА
у нашаруванні міфічних сюжетів,
що зосередились навколо Е.,
вихідними пунктами були топоніми,
зближені з його ім'ям та
місцевістю, де процвітав культ Афро-
діти. Таким чином, перекази про
Е. через острови Делос, Епір,
Сіцілію та через Карфаген дійшли
до Італії. У гомерівському гімні
до Афродіти Е. залишився після
падіння Трої в Троаді і
владарював над троянським народом;
пізніше поширюється легенда про його
переселення на півострів Паллену
(Геллапік), де він засновує місто
Енею, згодом (за Стесіхором) —
у Гесперію. Про троянське
походження римлян уперше згадує Ті-
мей (сучасник Пірра), за
свідченням якого Е. заснував Лавіній із
святилищем троянських пенатів та
Рим. Сам Пірр, на думку Павса-
нія, вирішив розпочати війну
проти римлян під впливом
переконання, що він, як нащадок Ахіллеса,
буде боротися з нащадками
троянців. У 3 ст. до н. є. переказ про-
походження римлян від троянців
утвердився в Римі, що знайшло
свій вираз у творах Невія, Еннія,
Фабія. Рим убачав в Е. як
представникові стародавнього царства
свого предка, а піднесений у 1 ст.
до н. є. рід Юліїв — у сині Е. Юлі
свого родоначальника. Про мандри
Е. та про заснування ним міста
в Латії існують розмаїті
оповіді римських істориків; за «Енеї-
дою» Вергілія, Е. залишив Трою
під час падіння міста. Він забрав
із собою сина Лсканія (Юла) і на
своїх плечах виніс старого батька
Анхіса. Зібравши вцілілих
троянців, Е. відплив на захід, відвідав
Фракію, Кріт і Сіцілію (тут помер
Анхіс). Е, відплив у Латій, але
Гера викликала велику бурю,
внаслідок чого флот Е. віднесло до
Карфагена. Тут в Е. закохалася
ДІдона, але Зевс наказав героєві
покинути Карфаген. Спустившись
в Аід, Е. довідався від Анхіса про
своє майбутнє, після чого вирушив
У Латій, де його гостинно
прийняв Латин. У творі Вергілія
згруповано всі основні риси місцевих
переказів про'Е. Як римська
епопея, «Енеїда* мала на меті вказати
на божественне походження Риму,
уславити нащадка Е., відновника
римської держави — Августа і
відтворити в казкових образах
міфічного минулого картини сучасної
поетові епохи.
Сюжети й образи легенд про Е.
часто використовувалися в
літературі нового часу. Відома
трагічна опера «Е. і Лавінія», текст якої
написав Б. Фонтенель,
травестійна «Енеїда» І. П. Котляревського
тощо.
ЕНЮ (гр. Епуо) — 1) богиня
війни, що перебувала разом з Деймом
(Страхом) і Фобом (Жахом) у
почті Ареса; дочка Форкія. У
післягомерівських переказах Е.
вважалася матір'ю або сестрою
Ареса, іноді — його
годувальницею. У римі ототожнювалася з
Беллоною. Сини Праксітеля
виготували скульптуру Е. для святині
Ареса в Афінах; 2) одна з грай.
ЕНІПЕЙ (гр. Enipeus)—
річковий бог у Фессалії та Еліді,
улюбленець фессалійської царівни
Тіро.
ЕНОМАЙ (гр. Oinomaos) —
володар Піси в ЕлідІ, син Ареса,
батько Гіпподамії (від Плеяди
Стероли). За пророцтвом, одруження
дочки мало принести загибель Е.,
тому він оголосив, що руку
Гіпподамії здобуде той, хто переможе
його в бігу на колісницях. На
конях, подарованих Аресом, Е.
завжди випереджав жениха і протикав
його списом. Тільки
чотирнадцятий жених — Пелоп виграв
змагання, під час яких Е. загинув.
Змагання Е. та Пелопа стало
прообразом бігу колісниць на
Олімпійських іграх.
Софокл і Евріпід використали
сюжет міфа в однойменних
трагедіях, які дійшли до нас у
фрагментах. В образотворчому
мистецтві теж відбито окремі сюжети міфа.
ЕНОНА (гр. Оіпопе) — дочка
бога троянської річки Кебрена (або
Ойнея), перша дружина Паріса,
4*
99

ЕНОШОН
що народила від нього сина Коріта.
Мала дар віщування та лікування,
не радила Парісові їхати по Єлену,
бо передбачала загибель Трої.
Ображена зрадою Паріса, відмовилася
зцілити його від завданої Філокте-
том смертельної рани. Коли Паріс
помер, Е. в розпачі повісилася
(варіант: кинулася в поховальне
вогнище). За іншою версією, коли
виріс Коріт, Е. відіслала його в
Трою, де в юнака закохалася Єле-
на. Паріс, не впізнавши сина, убив
його в спальні дружини, через те
Е. не врятувала свого колишнього
чоловіка від смерті.
ЕНОПІОН, Ойнопіон (гр.
Оіпоріоп) — син Діоніса (варіант:
Радаманта або Тесея) та Аріадни,
чоловік німфи Геліки, батько
Тала, Еванта, Атаманта, Ме-
ропи. Е. переселився з Кріту на
острів Хіос, де осліпив Оріона,
який збезчестив його дочку. Коли
Оріон, зцілений сонячним
промінням, хотів помститись, діти Е.
заховали його в колодязі.
ЕНОТРОПИ, Ойнотропи
(гр. Oinotropoi) — дочки Анія,
наділені даром перетворювати
воду на вино, а будь-які речі на хліб
або маслини. Коли Агамемнон
хотів відняти Е. у батька, Діоніс
обернув їх на голубиць.
ЕНТОРЇЯ {лат. Entoria) — мати
flnyca, Гімна, Фауста, Фелікса,
яких народила від Сатурна.
ЕОЛ (гр. Aiolos, лрт. Aeolus) —
1) правнук Прометея, син Елліна
й німфи Орсеїди, внук Девкаліона,
брат Дора та Ксута; міфічний
родоначальник грецького племені
еолян; владарював у фессалійсь-
кій Магнесії. Еоляни мали
найбільше поселень в античній
Греції, назви яких були пов'язані з
іменами численних синів Е.; 2) за
«Одіссеєю» (X, 1—75), син Гіпота,
повелитель вітрів, володар
острова Еолія, оточеного мідними
стінами й високими скелями. Е.
гостинно прийняв Одіссея, а на
прощання подарував йому міх, у
якому зберігались усі вітри, крім
попутного. Поблизу Ітаки супутники
Одіссея, незважаючи на сувору
заборону, розв'язали міх і
випустили на свободу всі супротивні
вітри, які збили корабель з
наміченого шляху та погнали його
назад до Еолії. Цього разу Е.
відмовив Одіссеєві в гостинності. За
Вергілієм, Е. живе на одному з
Е. островів і владарює над
повітряною стихією.
ЕОЛІЯ (гр. Аіоііа) — 1) острів,
царство вітрів Еола; 2) дочка фес-
салійського царенка Амітаона,
дружина Калідона.
гЕОН (гр. аіоп — століття,
вічність) — у міфологічних
уявленнях пізньоантичного язичництва
персоніфікація часу (під впливом
іранської міфології).
ЕОС (гр. Eos) — богиня світанку,
дочка Гіперіона й Теіїі, сестра
Геліоса (Сонця) та Селени (Місяця);
в поетичній уяві давніх греків
постає молодою рожевотілою
жінкою, з довгим хвилястим волоссям,
у рожевих шатах. Уранці Е.
підіймається з Океану і мчить на
колісниці, запряженій парою
крилатих коней, провіщаючи появу
свого брата Геліоса. її вітає
ранкова зірка, а інші зорі гаснуть.
Часом ототожнюється з Гемерою
(Днем). Чоловіком Е. був титан
Астрей, від якого вона народила
багато зірок та чотирьох вітрів —
Аргеста, Борея, Зефіра й Нота.
Прекрасна богиня не була
байдужа й до вроди смертних юнаків.
Вона вшанувала своїм коханням
Оріона, Клейта і Тітона, з яким
мала синів Ематіона, Кефала та
Мемнона. Під час Троянської вій-
ни Мемнона вбив Ахіллес.
Поховавши сина, Е. плаче за ним,
укриваючи землю сльозами-ро-
сою. Римляни звали Е. Авророю.
ЕПАФ (гр. Epaphos) — син Зев-
са та Іо; народився на берегах
Нілу. На прохання Гери, яка
хотіла вбити ненависну суперницю та
її дитину, курети викрали й
заховали хлопчика, але Зевс знищив їх,
і незабаром мати знайшла сина в
Сірії. Пізніше Е. став володарем у
Єгипті, одружився з дочкою Нілу
100

ЕПІМЕНІД
Мемфісою та побудував нове місто
Мемфіс Від Е. Мемфіса народила
дочку Лібію (Лівію), ім'ям якої
названо країну Лівію. Міф про Е.—
це відгомін єгипетських легенд:
Іо, обернена в корову, відповідає
єгипетській Ісіді, а Е.— бикові
Апісу.
ЕП?Й (гр. Epeios) — 1) син Ен-
діміона, який переміг у змаганнях
своїх братів і за це дістав
верховну, владу в Еліді. Звідси походить
стара назва мешканців Еліди —
епейці; 2) син Панопея, скульптор,
який брав участь у Троянській
війні. Особливо відомий тим, що
спорудив троянського коня; за
«Іліадою», непереможний
кулачний боєць.
ЕПІГОНИ (гр. Epigonoi —
нащадки) — 1) сини героїв, які
брали участь у поході сімох проти
Фіе, організованому через 10 років
після невдалого походу їхніх
батьків. Це були: Алкмеон, син АмфІ-
арая, Егіалей, син Адраста, Діо-
мед, син Тідея, Промах, син Пар-
тенопея, Стенел, син Капанея,
Терсандр, син Полініка, та Еврі-
ал син Мекістея. За велінням
оракула похід очолив Алкмеон, що
підійшов до міста з великим
військом аргів'ян; фіванцями
командував син Етеокла Лаодамант. Коли
він загинув у боротьбі (з-поміж
епігонів загинув Егіалей), фіван-
ці повернулися до міста, але потім,
за порадою провісника Тіресія,
залишили Фіви, а до аргів'ян
відрядили гінця з пропозицією миру.
Довідавшись про втечу фіванців,
аргів'яни зайняли місто й
зруйнували його. Частину здобичі й
дочку Тіресія Манто відправили до
Дельфів, а самі повернулися
додому. Поетична обробка війни є. була
здійснена в кіклічній поемі «Е.»
та в деяких грецьких драмах. У
дельфійському храмі були
присвячені аргів'янам статуї є.; 2)
починаючи з елліністичного періоду,
є. називалися нащадки воїнів та
полководців Олександра
Македонського.
У переносному розумінні є.—
особи, що за нових умов механічно
відтворюють застарілі ідеї або
прийоми й мистецькі засоби своїх
попередників.
Наслідувати талановитих
письменників неможливо, хто
наслідує — той неминуче переходить
у слабку команду епігонів.
Літературна Україна, 1971,
11 червня.
ЕПІКАСТА (гр. Epikaste) —
1) дочка Менекея; за однією з вер*
сій, дружина Лаія, мати й
дружина Едіпа (див. Іокаста); 2) дочка
Калідона; 3) дружина Агамеда,
мати Трофонія.
ЕПІКЛЕСА, епіклеза (гр.
Epiklesis — прізвисько) — інше
найменування впливовішого з
об'єднуваних за функціями божеств.
Унаслідок централізації культів
те саме явище природи або
суспільного життя уособлюється
кількома божествами. Іноді процес
зупиняється на певному етапі, і тоді
в загальногрецькій міфології
залишається кілька рівноправних
божеств, які виконують ті самі
функції (Геліос і Аполлон, Селена
й Артеміда). Часом божества ще
більше зливаються й уявляються
як одне ціле. Менш важливе
божество поступово забувається, а
його ймення стає є.
ЕП И1ЕЛІДИ, М є л і д и (гр.
Epimelides, Melides) — німфи,
опікунки овечих отар (mela). Існував
переказ, за яким Е. змагалися
на священних скелях Мессанії
(Калабрія) з пастухами, які
хизувалися тим, що танцюють краще
від німф. Е. перемогли пастухів
і обернули їх на дерева.
ЕПІМЕНІД (гр. Epimenides) —
жрець, оракул і поет; народився
в 7 ст. до н. є. на Кріті в місті Фес-
тІ, потім жив у Кноссі. У давніх
міфах зображується улюбленцем
богів. За Арістотелем, він не
провіщав майбутнього, але тлумачив
минуле. Він був також творцем
окремої космогонічної системи.
Коли афіняни після повстання Кіло-
на хотіли очиститись від Кіло-
нового прокляття, то прикликали
101

ЕПШЕТЕЙ
Е. для принесення очисних жертв;
Е. здійснив жертвопринесення і в
нагороду дістав маслинову гілку,
присвячену Афіні. За пізнішим
переказом, Е. ще юнаком заснув у
зачарованій печері і прокинувся
лише через 57 років. Міфи
розповідають про надзвичайне
довголіття Е. (нібито помер на 154-му році
життя).
Міф про Е. ліг в основу
«Пробудження Е.» Гете.
ЕПШЕТЕЙ (гр. Epimetheus) —
один із чотирьох синів flnema,
міфологічна постать, тісно
пов'язана з переказами про Прометея
та Пандору. Як вказує саме
ймення, Е. (тобто «той, що думає
після») є антиподом його брата
Прометея («того, що думає наперед»).
Е. вважали дурнем та боягузом.
Прометей, увівши в оману Зевса
при жертвопринесенні, дав пораду
Е. не брати від Зевса жодних
дарів, бо боявся помсти з боку
Громовержця. Однак Е. не
послухав брата і прийняв від Гермеса
послану Зевсом Пандору, яка
принесла на землю всі нещастя.
ЕПІОНА (гр. Еріопе) —
дружина Асклепія.
?ПІТ(г/?. Aipytos) —1)
аркадський володар, син Гіппотоя,
батько Кіпсела. Всупереч забороні
богів увійшов до святилища Посей-
дона в Мантінеї, через що осліп і
помер; 2) правнук першого, син
Кресфонта (одного з Гераклідів)
та Меропи. Знищив узурпатора
Поліфонта, повернув собі батьків
трон у Мессенії і так мудро
правив країною, що його нащадків
стали звати не Геракл ідами, а
Епітідами; 3) аркадський володар,
син Елата; загинув на полюванні
від укусу змії і похований на
місці своєї загибелі.
ЕПОПЕЙ (гр. Epopeus) — 1)
владар Сікіону, син Алоея (варіант:
П осейдон а й Канаки); прийняв
дочку фіванського володаря Ніктея
Антіопу, коли вона, завагітнівши
від Зевса, втекла з дому, і
одружився з нею; 2) володар острова
Лесбос, що збезчестив власну
доньку, прекрасну Ніктілеиу, яку Афі-
на, щоб урятувати від ганьби,
обернула на сову.
ЕРАТО (гр. Erato — мила) —
одна з 9 муз, була, як і її сестри,
дочкою Зевса та Мнемосіни,
уособлювала любовну (еротичну) поезію;
зображували її з лірою в руках
у товаристві малого Ероса. Е. був
присвячений місяць квітень.
ЕРГАНА (гр. ergane —
робітниця) — прізвисько Афіни —
покровительки ремесел.
ЕРГЇН (гр. Erginos) — 1) батько
Агамеда і Трофонія, цар Орхомену.
Фіванці мусили платити Е.
велику данину, від якої звільнив їх
Геракл; 2) керманич аргонавтів
після загибелі Тітія.
ЕР?Б (гр. Erebos — морок,
пітьма) — 1) одне з начал всесвіту —
вічний морок, породження Хаосу;
батько Ефіра та Гемери, яких
народила йому богиня ночі Нікс;
2) підземне царство мороку, через
яке душі померлих проходять в
Аїд.
ЕРЕХТЕЙ, Е р є х ф є й (ер.
Erechtheus) — 1) аттічний герой,
шостий афінський володар, син
Пандіона та Зевскіппи, брат Бута,
Філомели і Прокни. Одружившись
із Праксітеєю, дочкою Ерасіма та
Дрогенії, мав трьох синів: Кекро-
па, Пандора й Метіоиа та чотири
дочки: Прокріду, Креусу, Хтонію
й Орітію, яку викрав Борей. У
своїй державі Е. установив нову
віру, а спорудивши пам'ятник Не-
месіді, мав на меті відвернути
злочини страхом і муками сумління.
За його владарювання до Афін
прибула Деметра. За фіванськими
переказами, Е. прибув до Афін
з Єгипту під час голоду і привіз
із собою велику кількість зерна;
його обрали володарем і він
установив свята на честь Деметри
(варіант: Ісіди). За міфом, Е. воював
з містом Елевсіном, на допомогу
якому прийшов син Посейдона Ев-
мольп із фракійським військом. Щоб
перемогти, Е. приніс у жертву
Посейдонові свою дочку Хтонію,
102

ЕРИНІЇ
а її сестри, крім маленької Кре-
уси, заподіяли собі смерть, бо
заприсяглися померти, коли вмре
хоч одна з них. Е. переміг і вбив
Евмольпа, але сам загинув від
блискавки, якою на прохання Посей-
дона вразив його Зевс; 2) один з
перших афінських володарів,
якого Гея народила від сім'я Гефеста;
мав налівзміїне-напівлюдське
тіло. Афіна сховала його в скриню і
доручила стерегти дочкам Кекро-
па Аглаврі, Герсі та Пандросі. Е.
виховувався в храмі Афіни, за
допомогою якої скинув з трону
Амфіктіона і став афінським
володарем. На честь богині мудрості
встановив свято Панафінеї.
Одружився з наядою Праксітеею, мав
сина Пандіона. Евріпід у трагедії
«Іон» розповідає, що Посейдсн
поховав Е. в щілині землі; 3) син
Дардана, внук Зевса, володар
Троади; 4) один з епітетів Посей-
дона,
ЕРЙНІЇ (гр. Erinyes), ЕВМЕНІ-
ДИ (гр. Eumenides) — богині
помсти (у римлян фурії). За Гесіодом,
Е.— дочки Землі, заплідненої
краплями крові Урана. Цей міф
(пізнішого походження)
намагається поєднати родовід Е. з першим
у світі насильством проти батьків.
За Есхілом, Е.— доньки Ночі;
Софокл називає їх дітьми темряви
й землі. У міфах вони завжди
зображуються земними божествами,
тісно пов'язаними з правилами й
законами людського співжиття.
Вони пильно стежать за тим, щоб
не порушувались усталені
стосунки між старшими і молодшими,
батьками й дітьми, багатими й
бідними, щасливими й нещасливими
тощо. Іншими словами, щоб не
зростала вигода однієї сторони
коштом другої. Існують Е. батька,
матері, родичів, дітей, бідних, тобто
кожного, хто скривджений і волає
про помсту. За «Іліадою», богині-
месниці живуть в Аїді, звуться
«жорстокими», «лютими» та
«згубними». Пізніші міфографи
згадують трьох богинь: Мегеру
(Загрозливу), Тісіфону (Месницю) й
Алекто (Безупинну). На вазах Е.
часто зображені караючими
божествами; старі, сиві, з лютим
поглядом та зміями у волоссі, вони
гавкають, як собаки, або ревуть, мов
розлючені бики; змії обвивають
їхні тулуби, повзуть по плечах
або шиплять у руках богинь і з
відкритими пащами тягнуться до
жертви. Іноді Е. зображують з
мечем у руках або факелом, який
освітлює шлях у гонитві за
винуватцем. Піфія зі страху втекла з
храму Аполлона, коли побачила
Е. Аполлон прогнав їх із храму
туди, де карають винних, де чути
стогін катованих злочинців.
Богині карають не тільки смертю;
за скоєний злочин вони
невідступно переслідують винуватця,
завдаючи йому фізичних і психічних
страждань навіть після смерті.
Кров убитої матері ще не висохла
на руках убивці, а Орест уже
зазнає мук сумління. За словами Ге-
ракліта, Е. пильно стежать за
тим, щоб і в навколишній природі
все залишилось у своїх межах,
карають за порушення присяги та
встановленої міри («Іліада», IX,
454, 569; XIX, 86, 259, 418;
«Одіссея», XV, 235; XVII, 475; XX,
66—78). Звідси зіставлення Е.
з богинями долі. Трагедія Есхіла
«Евменіди», якою автор завершує
трилогію «Орестея», подає чимало
відомостей про богинь. Вони
жадають крові матеревбивці Ореста,
переслідують його від Аргосу до
Дельфів, а звідти аж до Афін,
і тільки заступництво Аполлона й
Афіни втихомирює лють Е. і
рятує Ореста. Після примирення з
богами Е. (досл. «шалені,
безумні») дістають імення евменіди,
тобто «ласкаві, доброзичливі». їх
називали також господинями (Pot-
піаі), вельмишановними (Semnai).
У трагедії Софокла «Едіп у
Колоні» ті самі богині ласкаво
приймають у гаю біля Афін Едіпа, що
спокутував свою провину
душевними стражданнями й злигоднями.
В Евріпіда («Орест») Е.— муки
сумління злочинця, 3 плином часу
103

ЕРІГОНА
цих богинь почали ототожнювати
з докорами сумління за скоєний
злочин, тому вони вважалися
добродійними богинями. У Римі
фурії були охоронницями
суспільного ладу й переслідували всіх
злочинців, особливо вбивць.
ЕРІГОНА (гр. Erygone) — 1)
дочка Ікарія, що була обернена на
сузір'я Діви; 2) дочка Егіста і
Клітемнестри. Е. врятувала Ар-
теміда від месника Ореста, який
убив її брата Алета, і зробила
жрицею в Аттіці. За іншою версією,
Е. була коханкою Ореста й мала
від нього сина Тісамена.
ЕРІДА (гр. Eris) — богиня чвар
та розбрату, дочка богині ночі
Нікс, сестра й супутниця Ареса.
Міф про Е. пов'язаний з яблуком
розбрату, яке вона кинула на
весільному бенкеті Пелея та Фетіди,
що пізніше спричинило Троянську
війну. Як богиня Е. не мала
культу. У Римі її ототожнювали з Ді-
скордією — супутницею богині
війни Беллони. Ремісники
шанували ще одну, «свою», добру Е.,
яка уособлювала змагання.
ЕРІДАН {гр. Eridanos) — 1)
річковий бог, син Океана і Тетії;
2) річка на крайньому заході, де
побував Геракл, питаючи в німф
дороги до саду Гесперид. До Е.
пливли аргонавти, вдихаючи
жахливий запах від пожежі,
викликаної падінням у річку Фаетона.
Е. славиться бурштином, на який
перетворилися сльози Аполлона,
коли він оплакував Асклепія
(варіант: сльози Геліад, що плакали
за своїм братом Фаетоном). За
іншими міфами, Е.— одна з річок
підземного царства. Пізніше Е.
ототожнювали з річкою По.
ЕР ІКС {гр. Егух) — син
аргонавта Бута й Афродіти, мав славу
борця, тричі змагався з Гераклом
і був переможений; загинув від
руки Геракла, коли хотів відняти
в героя бика з череди Геріона.
Епонім міста й однойменної гори
в Сіцілії.
ЕРІМАНТ, Еріманф (гр.
Erymanthos) — 1) син Аполлона,
якого осліпила Афродіта за те,
що він побачив її під час купання.
За одним з міфів, щоб помститись
Афродіті, Аполлон убив її коханця
Адоніса, 2) божество однойменної
річки в Аркадії.
ЕРІСІХТОН, Ер ісіхфон
(гр. Erysichthon) — 1) фессалієць,
син Мірмідона (або Тріопа).
Будучи дуже зухвалим, вирубав
священний гай Деметри, хоч богиня,
з'явившись в образі жриці,
застерігала його від цього вчинку. Де-
метра покарала Е. невгамовним
відчуттям голоду. Він поїв усі
продукти вдома, есю свійську
худобу, навіть кішок, і пішов
жебрати. За Овідієм, Е. кожного тижня
продавав свою дочку Местру (яка
була наділена даром перевтілення
і щоразу поверталась додому) і всі
гроші витрачав на їжу. Зрештою
почав їсти власне тіло; 2) афінянин,
син Кекропа й Аргаули, який
приніс до Афін образ І літії.
ЕРІТІЯ, Е р і ф і я (гр. Erytheia)
— дочка Геріона; її ім'ям
названо острів, звідки Геракл гнав
Геріонових волів.
ЕРІФЇЛА (гр. Eriphyle) — мати
Алкмеона.
ЕРІХТОНІЙ (гр. Erichthonios) —
друге ім'я афінського володаря,
сина Гефеста й Геї Ерехтея.
ЕРОС, Е р 6 т (гр. Eros) — бог
кохання; за старовинною
міфологією, один з найдавніших богів
космогонічного характеру,
головна в'яжуча сила всесвіту,
породження Хаосу й Урана (іноді
Хаосу й Землі). За пізнішою версією,
Е. був малим, примхливим і
пустотливим хлопчиком, сином Гер-
меса (або Ареса) й Афродіти
(рідше Зевса й Афродіти), Ще до того
як греки оселилися на своїх
землях, Е. поклонявся маловідомий
народ у беотійських Теспіях, у
Парії біля Геллеспонту і в Левк-
трах у Лаконії, бо всюди там є
104

ЕФАЛІД
сліди його прадавнього культу.
У Теспіях його шанували, по-
клоняючись кам'яній брилі,
вважали, що Е.— син Гермеса й
Артеміди. Гесіод пише, що Е.
належить до найстаршого
покоління богів. За одним переказом, Зевс
хотів убити новонародженого Е.,
але Афродіта сховала немовля в
густому лісі, де його вигодували
левиці. Е. панує як над природою,
так і над світом людей і богів,
керуючи їхніми серцями й волею.
Його вважали за благодійного
бога весни, який запліднює землю
і творить нове життя. У Теспіях
кожного четвертого року
влаштовувались еротидії, що
супроводилися гімнастичними й музичними
змаганнями. Крім того, Е. як
бог кохання й дружби
користувався шаною в гімнасіях, де його
статуї ставили поряд із
зображенням Гермеса й Геракла. Перед боєм
спартанці і крітяни приносили Е.
жертву; фіванці вважали його
своїм покровителем.
Тільки у 5 ст. до н. є. Е.
з'являється в мистецтві. Спочатку як
підліток, ще без крил, з квіткою,
лірою, вінком або запаленим
смолоскипом, пізніше — з крильцями,
луком та стрілами. Образ Е. набув
розвитку в Скопаса, Праксітеля
та Лісіппа. Скопас спорудив
статую Е. в Мегарі, а Праксітель
зробив скульптуру для Парія.
Взаємна любов юності знайшла
символічне зображення в групі
Е. й Антероса, яка стояла в єлі-
сейському гімнасії. Пізніше Е.
пов'язується з міфом про Псіхею
(душу), яка після важких
випробувань стала його дружиною. В
елліністичну добу склалось
уявлення про багатьох Е. (у римлян —
амурів та купідонів).
Е. був улюбленою темою
філософів, поетів і художників усіх
часів. Відомі картини Рафаеля, Кор-
реджо, Тіціана, Гвідо Рені, Гре-
за та ін. Е. і Псіхея відображені
в античному романі Апулея
«Золотий осел» B ст. до н. є.), а також
у музиці (опера Каваллі, Люллі
та ін.).
Від імені Е. походять слова
«еротизм», «еротика», «еротичний».
ЕСКУЛАП — латинська
видозміна імені А скленій.
ЕСОН, А й с о н (ер. Aison) —
батько Ясона.
ЕТЕОКЛ (гр. Eteokles) син
Едіпа та Іокасти. Коли Едіп
залишив Фіви, Е. поділив царську
владу із своїм братом Полініком.
Сварки й незгоди між братами
призвели до того, що Полінік
звернувся до Адраста, який
організував ополчення проти Е.— похід
сімох проти Фів. Коли багато
героїв полягло в боях, Е. і Полінік
вирішили завершити справу
двобоєм, у якому обидва загинули.
У трагедії Есхіла «Семеро проти
Фів» Е. виступає як мужній воїн,
для якого найголовніше — честь
вітчизни; Евріпід у
«Фінікіянках», навпаки, змальовує Е.
марнославним та честолюбним.
ЕТОЛ (гр. Aitolos) — 1) син царя
Еліди Ендіміона, епонім Етолії*.
Сини Апіса, випадково вбитого
Е., прогнали його. Е. прибув
до країни куретів, яка стала
називатись Етоліею; 2) син Оксіла,
брат Лаія. Е. помер у
ранньому віці, йому спорудили
гробницю біля брами, яка вела до
Олімпії.
?ТРА (гр. Aithra) — 1) дочка
Піттея, царя Тройзену, дружина
Егея, мати Тесея. За одним із
переказів, Е. викрали Діоскури,
і вона стала рабинею Єлени, з якою
прибула до Трої; 2) дочка Океан а,
дружина Атланта, від якого в неї
народилися Пади та Пас.
ЕФАЛІД (гр. Aithalides) — син
Гермеса й Евполемеї, вісник
аргонавтів, який мав дивовижну
пам'ять. Боги дали йому право
жити то в підземному царстві, то
на землі. Після смерті Е. його
душа деякий час блукала світом, а
потім уселилася в тіло Піфагора,
зберігаючи пам'ять про попередні
свої мандрування.
105

ЕФІАЛЬТ
ЕФІАЛЬТ (гр. Ephialtes) — один
з ^лоадів.
ЕФІР, Е т є р (гр. Aither) —
верхній шар повітря, місце
перебування богів. Е.— син Ереба й
Нікс (Гесіод), або Хаосу й
Темряви, чоловік Гемери (Дня) або
Землі. Пізніше вважали, що Е.—
це найвища оболонка всесвіту, з
якої виникли сонце і зірки, і в
якій живуть боги. У Платона Е.
виступає як окрема небесна стихія,
чітко відмежована від чотирьох
земних — землі, води, повітря І
вогню. Арістотель наділяв Е.
здатністю до вічного кругового руху і
трактував його як першу
рушійну силу всесвіту. Лукрецій теж
розглядав Е. як начало, що
рухає небесні тіла і складається
з найрухливіших найлегших
атомів.
?ХО (гр. Echo) — німфа,
уособлення відлуння, що його чути в
горах І лісах. За одним із
переказів, Е. покохав Пан. Але за те,
що вона віддала перевагу Сатиро-
ві, Пан намовив пастухів, і вони
роздерли німфу. За іншою версією,
Е. закохалася в Наркіса, який був
до неї байдужий; від страждань
неподіленого кохання вона так
висохла, що залишився тільки її
голос. Існував також міф про те, як
ревнива Гера розшукувала свого
зрадливого чоловіка серед німф,
а Е. своїми розмовами відвертала
увагу богині; за це Гера
позбавила її членоподільної мови.
Відтоді Е. може повторювати лише
закінчення почутих слів.
йЯ (гр. Аіа — країна) —-
міфічна країна по той бік великого
північно-східного моря, де
владарював Е«т і куди їхали аргонавти
по золоте руно. Там, на краю
Океану, в ефіопів зберігається в
золотій кімнаті проміння Геліоса, який
звідси починає свою мандрівку
по небу. Пізніше, коли греки
познайомилися з далеким
узбережжям Чорного моря, Е. перенесено
в Колхіду. На берегах річки Фа-
сідабуло місто Е. з теремом Медеї
і храмом Ясона.
ЄВРОПА (гр. Europe) — в епосі
(Іліада, XIV, 321) — дочка
Фенікса; за іншою версією міфа,
донька фінікійського царя Аге-
нора, сестра Кадма. Коли Є. з
подругами гралася на березі
моря, Зевс у вигляді білого бика
викрав її і приніс на острів Кріт.
Там Є. народила від Зевса Міноса
й Радаманта (за пізнішими
переказами, ще й Сарпедона), потім
одружилася з бездітним
крітським царем Астеріоном, який
залишив владу над островом її синам.
Міф про Є., без сумніву, містить
риси східного зооморфізму, як і
міфи про Кадма та Мінотавра. Є.
шанували на Кріті і в Фівах як
тубільне божество. Геродот
раціоналізує міф про Є. і вважає,
що це фінікійська царівна, яку
викрали крітські купці.
Викрадення Є.— улюблений
сюжет багатьох митців (В. Тіціан,
К. Лоррен, В. Сєров та ін.).
ЄГИПТ, Єгипет (гр. Aigyp-
tos) — син Бела, брат Даная; в
грецькій міфології епонім країни
Єгипту. Данай мав 50 доньок, а
Є. 50 синів, які хотіли одружитися
з Данаїдами. Коли Данай з
родиною змушений був утікати від
синів Є. до Ар гол іди,
переслідувачі пішли слідом за втікачами і
знову вимагали одруження.
Данай, нарешті, згодився, таємно
наказавши своїм дочкам у шлюбну
ніч повбивати наречених. Батьків
наказ виконали всі за винятком
106

ЄХИДНА
Гіпермнестри, що кохала свого
чоловіка Лінкея. За іншою
версією, Є. сам прибув до Арголіди
й помер з туги за синами, яких
повбивали Данаїди.
ЄЛ6НА (гр. Helene) — дочка
Зевса й Леди, дружини Тіндарея,
сестра Діоскурів і Клітемнестри;
найвродливіша з жінок і одна з
найпопулярніших героїнь
давньогрецького епосу. Первісно Є.—
старомінойське божество
рослинності та пелопоннеське божество
родючості і світла. В епосі її
зображено смертною жінкою,
дружиною царя Спарти Менелая. В
юності Є. викрав Тесей\ визволена
своїми братами, вона повернулася
до Спарти. Багато героїв, які
прагнули руки Є., поклялися, що
ніколи не піднімуть зброї проти її
чоловіка і в усьому будуть йому
допомагати. Коли ПарІс викрав
Є. й повіз її до Трої, Менелай
покликав на допомогу грецьких
героїв, і вони вирушили в похід
проти троянців. Під час
Троянської війни Є., живучи в Трої як
дружина Паріса, бажає
повернутися до першого чоловіка й
доньки Герміони. Пріам і троянські
старійшини віддають належне
вроді Є. Після захоплення Трої Є.
разом з Менелаєм повертається в
Спарту. У післягомерівських
версіях міф про Є. ускладнився й
доповнився новими подробицями, які,
мабуть, були почасти запозичені
з різних місцевих міфів. Із двох
натяків в «Одіссеї» (IV, 276; VIII,
517) розвинулася легенда, що
після смерті Паріса Є. нібито стала
дружиною його брата Деїфоба,
якого після захоплення Трої
видала Менелаеві. З інших натяків в
«Іліаді» й «Одіссеї» про
перебування Менелая з Є. в Єгипті виник
переказ про те, що Є. зовсім не
була в Трої, а жила в єгипетського
царя Протея, який і повернув її
Менелаеві. Щоб примирити цю
версію з епосом, вигадали, начебто
в Трої був лише «привид» Є.
Розповідалося, що позашлюбні сини
Менелая після його смерті
прогнали Є. зі Спарти. Вона втекла на
Родос, де й закінчила життя,
повісившись на дереві. Після смерті
душа Є. була перенесена на острів
Левку, де вона одружилася з Ахіл-
лесом. Культ Є. процвітав у Ла-
конії, де він був пов'язаний з
уявленням про вмирання й оживання
природи (nop. воскресіння Є.). Як
і її брати Діоскури, Є. вважалася
покровителькою моряків.
Міф про Є. надихав античних і
новочасних письменників
(трагедія Евріпіда «Є.», втрачені
трагедії Софокла «Лаконянка»,
«Посольство за Є.», панегірики Горгія та
Ісократа, Гете в другій частині
«Фауста», «Є. Спартанська» Е. Вер-
харна, «Троянської війни не буде»
Ж. Жіроду та ін.). Міф про Є.
відбився також у творчості
художників різних епох (Зевксіс, ГІолі-
гнот, Рафаель, Клод Лоррен й
ін.) та композиторів (Глюк, Сен-
Санс, Ріхард Штраус, Оффенбах).
ЄХИДНА (гр. Echidna) —
жахлива кровожерна потвора, напів-
жінка-напівзмія; дочка Тарта-
ра й Геї (варіант: Хрісаора й Кал-
лірої). Від Тіфона Є. народила
чимало страховищ: Химеру, Кер-
бера, Лернейську гідру й Ортра.
Ортр зґвалтував Є. і вона
народила Йєменського лева та Сфінкса.
Місцеперебування Є. вважались
Аїд або печера в Кілікії. За
пізнішим міфом, €. народила від Ге-
ракла трьох синів, один з яких,
Скіф, став родоначальником
скіфів. Є. вбив Аргос.
Переносно €., а також похідні
утворення: єхида, єхидний,
єхидство, єхидувати й ін.,— тісно
пов'язані з поняттями «злий»,
«підступний», «лукавий».
Єхида! Аби підвести
чоловіка, аби шкоди другому
наробити.
Панас Мирний, Повія,
107

ЖЕРТВА
ЖЕРТВА,
Жертвоприношення (гр. thyma, thysia) —
релігійний обряд уласкавлення та
вшанування богів, духів, душ
померлих предків різними дарами.
В основі жертвоприношення
лежить релігійне уявлення про
втручання надприродних сил у життя
людей. Обряд цей набирав інколи
жорстоких форм: принесення в
жертву людей, зокрема дітей.
ЖРЕЦТВО — суспільна
(станова чи кастова) група людей, що
виконували релігійні обряди.
Найбільшого розвитку досягло в
Єгипті, Індії, Іудеї та ін. На відміну
від релігій Сходу, в Греції не
було ж. в загальноприйнятому
розумінні: у полісах кожен
громадянин міг приносити жертви,
виконуючи очищення, узливання та інші
священні дії. Жерця, як правило,
обирали на рік або на кілька
років, часом призначали
жеребкуванням. Деякі «посади» жерців
діставались у спадщину на ціле
життя (Евмольпіди в Елевсіні,
Бранхіди в Дімах). В
елліністичний період сан жерця можна
було купити. Жерцем міг бути лише
повноправний громадянин,
здоровий психічно й фізично. Жриці
іноді мусили зберігати цнотливість
(наприклад, жриці Артеміди в Ор-
хомені). Деякі з них були
обмежені в їжі (жриці Посейдона не по*
винні були їсти риби), іншим
заборонялося заходити до лазні, до
родинної господи тощо. Жерці не
мали особливої платні за свою
роботу, але брали частину м'яса
жертовних тварин та подарунки
віруючих. В античній Греції державним
культом відали найвищі службові
особи, а не жерці (в Афінах —
архонти-басил еї). У Римі ж.
організовувалося в колегії, обов'язком
яких був громадський культ
(родинним культом відав господар
дому). Римське ж. відігравало
більшу роль у житті суспільства, ніж
грецьке. У Римі жерці були
службовими особами, відали
календарем, оберігали закони, вступали в
міжнародні зносини, засідали в
сенаті тощо. Понтифіки, фламіни,
весталки були високими колегіями
жерців. Великий вплив на
суспільне життя країни мали авгури; са-
лії обслуговували культ Марса
Квіріна; арвальські брати, лупер-
ки, жерці Фавна відали
сільськогосподарським культом.
Християнство перейняло чимало
римських культів.
У переносному значенні жрець —
той, хто присвячує себе служінню
чомусь: жрець Аполлона — митець,
жрець Морфея — сплюх (жарт.),
жрець Вакха — п'яниця тощо.
З своєї роботи він не робив
таємниці і не виставляв себе
жерцем науки. Ю. С м о л и ч.
Світанок над морем.
ЗЕВС, Дій [гр. Zeus, род. відм.
Dios) — син Кроноса й Реї,
верховний бог греків, цар і батько богів
та людей. Його постійне
місцеперебування — гірське пасмо Олімп»
108

ЗЕВС
Коли 3. був ще немовлям, Рея за
порадою Геї сховала його від
чоловіка в гроті на горі їда. Годувала
3. коза Амальтея, а жерці-курети
заглушали своїми піснями плач
дитини, щоб не почув його Кронос.
Коли 3. підріс, він повстав проти
батька, переміг його й став
володарем богів. Від найдавніших часів
пелазги шанували 3. як символ
природи. А в зв'язку з тим, що
він мав оракул у Додоні, його
звали також додонським або пелазгій-
ським царем. З розвитком
еллінської цивілізації уявлення греків
про 3. змінювалися. Згідно з
ученням орфіків, 3.
репрезентував найвищий шар повітря — ефір
як символ фізичного явища, Ге-
ра — нижчий шар повітря — була
для нього одночасно й сестрою,
і дружиною. В епосі 3.— батько
богів і людей. Під іменем Г о р -
к і й він виступав як
покровитель законів, як Ксеній
охороняв закон гостинності. Як 3.
Г є р к є й вгн був опікуном дому,
родини, майна народу та країни.
Нарешті, він дістав ім'я Гелле-
н і й як національне божество, що
об'єднує грецькі племена в одне
ціле. Він уважався повелителем
людської долі і тримав у своїх
руках терези, на яких зважував
добрі й погані вчинки смертних*
У палаці 3. стояли дві урий: в
одній містилось добро, у другій зло.
Спершу в кожній області
шанували своє окреме божество, якому
підкорялися небесні світила і
стихії, громи та блискавки. Таким,
певне, були Амфітріон у Фівах,
Агамемнон в Аргосі й ін. З
виникненням загальногрецької
культури місцеві божества злилися в
народній уяві в один образ 3. В
окремих областях збереглися тільки
деякі епітети бога: 3. Амфіарай,
3. Амфітріон, 3. Агамемнон і под.
Коли 3. потрясає егідою,
здіймається буря, падає дощ тощо. 3.
посилає попутний вітер, дарує
погожі дні. Його влада над богами
нагадує стосунки давніх мікенсь-
ких царів із своїми підлеглими.
Головним святилищем бога була
Олімпія в Еліді, де стояв відомий
храм 3. і де на його честь були
встановлені Олімпійські ігри. У
культі 3. збереглися пережитки
тотемізму: його священними
тваринами були орел та бик. Атрибути
3.— егіда, скіпетр, інколи молот;
він дарує на війні і змаганнях
перемогу. Владу над світом 3.
поділяв із звільненими з утроби Кро-
носа братами й сестрами: По-
сейдон був володарем моря, Аїд —
підземного царства тіней, а сам
він — верховним володарем
людей та богів, царем Олімпу.
Спочатку Гея розгнівалася на 3. за
те, що він жорстоко покарав її
дітей-титанів, які виступили проти
Громовержця на стороні Кроноса,
і породила гігантів, намовивши їх
повстати проти богів. 3. переміг
гігантів за допомогою Геракла.
Невблаганна Гея народила від
Тартар а Тіфона, якого 3. теж здолав.
Крім Метіди, Феміди й Гери,
які в різний час були законними
дружинами 3., він закохувався в
багатьох інших богинь, німф та
смертних жінок і мав від них ді-
дей. Ліона народила від нього
Афродіту, Мнемосіна — дев'ять
муз, Деметра — Персефону,
Лето — Аполлона й Артеміду,
Майя — Гермеса. Ніоба народила
царя АрголІди Аргоса, Даная —
Персея, Електра — Дар дана, Се-
мела — Діоніса (Вакха), Європа —
Міноса, Сарпедона й Радаманта,
Леда — Єлену й Полідевка, Алкме-
на — Геракла і т. д. В основних
рисах міф про 3. викладено у Го-
мера та в Гесіодовій «Теогонії».
У Римі 3. злився з Юпітером*
Найвизначнішою скульптурою
3. була статуя в Олімпії, яку
спорудив Фідій. Статуя вважалась
одним із семи чудес світу. На
золотому троні сидів велетенський бог,
у вісім разів більший за людину.
У витягнутій лівій руці він тримав
богиню Ніке (Перемогу), а
правою спирався на жезл, на якому
сидів золотий орел з
розпростертими крилами, Перекинутий через
109

ЗЕТ
ліве плече золотий плащ,
оздоблений зображеннями тварин і
квітів, прикривав йому ноги аж до
ступень. Підніжок підтримували
леви. З-під золотого маслинового
вінка спадали кучері. Цю статую
згодом перевезли до
Константинополя, але вона згоріла там під час
пожежі. Статуя роботи Фідія
була для стародавнього світу
священним зразком, і численні копії
в сучасних музеях дають змогу
здогадуватися про її справжній
вигляд. Подібна статуя є в Ермітажі.
Найкраще погруддя 3. міститься
у Ватікані C. О т р і к о л і). У
живописі 16—18 ст.
відтворювалися сцени з міфів про 3.,
пов'язані з Данаєю, Європою, Іо, Ле-
дою, Семелою, Антіопою (Корред-
жо, Тіціан, Тінторетто, Рембрандт
та ін.). У літературі до образу 3.
звертаються від античності до
наших днів.
У переносному значенні 3.—
визнаний ватажок, чільна постать,
що не має собі рівних.
«Але ж постать! Але ж
поставний напродиво!.. Які плечі!,.
Оце правдивий вінець сотворін-
ня! З евс І Суще зразець
чоловічої сили та краси!» — думала
Марта Кирилівна і почала
пускати з очей солоденькі проміння
на вуси й очі того З є в с а.
І. Нечуй-Левицький.
НавІжена.
ЗЕТ, 3 є ф (гр. Zethos) — 1) син
Зевса й Антіопи, брат Амфіона,
На противагу братові 3.
зображували простим пастухом-мислив-
цем; 2) один із Бореадів.
ЗЕФІР (гр. Zephyros) — син
Астрея й Еос, брат Борея й
Нота, бог західного вітру, що
починав віяти навесні й досягав
кульмінації влітку. Гарпія Подарга
народила від 3. прудконогих
коней Ахіллеса. Хоч і теплий, цей
вітер часто приносив із собою
дощі та бурі. Але в західній
частині Середземного моря 3. завжди
був легким і приємним. Звідси
різниця в уявленні про 3.: греки
вважали його швидким і сильним
вітром, а римляни звали приємним
вітерцем.
Метафорично з.— легкий
вітерець, легіт.
Легкокрилий зефір походоюав
над балкою, куйовдив кучеряве
верхів'я, дуби гули і шуміли,
Г. Коцюба. Перед грозою.
ЗОДІАК (гр. zodiakos kyklos —
звірине коло) — сукупність 12
сузір'їв, через які відбувається
видимий річний рух Сонця:
Водолій, Риби, Овен, Телець,
Близнята, Рак, Лев, Діва, Терези,
Скорпіон, Стрілець, Козоріг. У
кожному зодіакальному сузір'ї Сонце
перебуває в середньому близько
місяця, тому місяці прийнято
позначати знаками 3. (див. Зорі),
Давні греки пов'язували знаки 3. з
міфами: Овен — золоторунний
баран, що ніс Фрікса й Геллу,
Телець — бик, який викрав Європу,
Близнята — Діоскури, Лев — Не-
мейський лев, Стрілець —
Кентавр, Рак — рак, що хотів
допомогти Лернейській гідрі, коли на неї
напав Геракл, тощо.
ЗОЛОТЕ РУНО (гр. chrysomai-
lon deras) — руно чудесного
золотого барана, на якому Фрікс та
Гелла тікали від мачухи Іно,
Після загибелі сестри Фрікс
потрапив до казкової східної землі Еї
(пізніше ототожнюваної з
Колхідою) і був прийнятий тамтешнім
володарем Еетом; він приніс
барана в жертву Зевсові Фіксію як
опікунові втікачів, а руно
повісив у священному гаї Ареса, де
його охороняв невсипущий дракон.
За одне покоління до Троянської
війни родич Фрікса Я сон викрав
з. р. і привіз його до Греції (Див.
Аргонавти).
ЗОЛОТИЙ ВІК (гр. chrysus aion,
лат. aurea aetas) — період, коли
люди вели райське життя без
підневільної праці, а також без воєн,
розбрату й чвар. У рисах, які
характеризують те життя, відсутні
елементи вищого інтелектуального
порядку, І «раювання» зводиться
до тваринного добробуту, що свід.
чить про глибоку давнину перека-
110

ЗОРІ
зів (ідеться, мабуть, про добу
становлення класового суспільства).
З розкладом первіснообщинного
ладу становище общинників різко
погіршало, і в спогадах народу
попередня епоха уявлялася часом
насолоди й щастя. Такі уявлення
про щасливий період у житті
людства знаходимо в переказах різних
народів (вавілонські та біблійні
міфи про життя перших людей у
раю та вигнання їх звідти за
гріхопадіння тощо). У деяких міфах
щасливе життя зображується
відділеним від людей класового
суспільства не часом, а простором.
Існують міфи про «щасливі
острови» десь на краю землі за океаном.
У грецькій літературі міф про 3. в.
розвинуто в поемі Гесіода
«Роботи і дні». Тут поет веде оповідь про
чотири покоління: золоте, срібне,
мідне й залізне. Між двома
останніми він поставив покоління
героїв, яке гальмувало поступове
погіршання людського роду. За
Гєсіодом, людей створили боги,
коли на небі владарював Кронос.
Люди не знали ні горя, ні турбот,
ні старості. Смерть, легка, як сон,
наставала після тривалого
щасливого життя. Земля сама давала
людям усе потрібне, а люди мали
багато худоби і працювали
стільки, скільки хотіли. Після смерті
люди цього покоління
перетворилися на добрих духів, спасителів
людства. Після 3. в. настав
Срібний вік. Люди цього віку теж
наділені надприродними якостями.
Дитинство в них тривало ціле
століття, зрілість була недовгою. До
загибелі людей призвела гординя:
еони не хотіли приносити богам
жертв, тому Зевс винищив їх.
Третє покоління Гесіод називає
мідним. Люди жили в мідних житлах,
працювали за допомогою знарядь із
міді. Це покоління не знало
рільництва і добувало їжу
насильством і грабуванням. Люди Мідного
віку перебили одне одного. На
зміну їм прийшло войовниче й шля-
іхетне покоління героїв. Усі вони
еагинули під час походу сімох про-
ти Фів та в Троянській війні. Свій
вік Гесіод називає залізним. У
цьому поколінні боги не дають людям
перепочинку від турбот і горя,
життя коротке, діти народжуються
старими; панують чвари, на землі
править не закон, а сила; зникає
сором. Людство прямує до
загибелі — Зевс знищить і це покоління.
Гесіод штучно поєднує два міфи:
легенду про 3. в. та уявлення про
«щасливі острови», що їх
зустрічаємо також в епосі. Міф про
покоління розробляли й інші
грецькі письменники, згодом його
запозичили римляни. Виклад цього мі-
фа в «Метаморфозах» Овідія дещо
відрізняється від розповіді
Гесіода. Овідій не включає в розповідь
Віку героїв, тому міф у нього
зберігає логічну стрункість переходу
від кращого до гіршого. В
описі 3. в. Овідій підкреслює
відсутність тих рис римського
побуту, що були особливо ненависні
в епоху становлення Імперії: не
було законів і суддів, люди не
знали страху перед смертною
карою тощо. Описуючи Срібний вік,
Овідій пропускає казкові
подробиці про тривале дитинство людей
цього покоління. При описі
Мідного віку поет обминає деталі,
які вважає невірогідними (мідні
будинки, відсутність хлібних
злаків тощо.). Змальовуючи
Залізний вік, автор згадує особисту
власність на землю, яка за часів
Гесіода ще не вважалася суспільним
лихом. Міф про 3. в. був дуже
популярний у грецьких та римських
письменників. Автори комедій
іноді описували його в жартівливих
барвах, наголошуючи, зокрема, на
достатку їжі в ту щасливу добу.
Успадковані від античності
уявлення про 3. в. широко
використовувались у літературі нового часу і
вплинули на погляди ряду
соціологів, які бачили в міфі відбиття
історичної дійсності (Ж. Ж. Рус-
со й ін.). В І. Ленін піддав
гострій критиці такі погляди.
ЗОРІ, зірки (гр. hoi Asteres).
Поява мореплавства та рільництва
ill

ЗУБИ ДРАКОНА
спричинила обожнювання з. Уже
в сиву давнину люди об'єднали
групи з. у сузір'я і дали їм назви
людей (за фахом тощо), тварин,
рослин і речей. Чимало назв су-
сір'їв та з. пов'язано з грецькою
міфологією. Александрійські вчені
у 3 ст. до н. є. звели в певну
систему уявлення античності про
сузір'я, дали їм назви, які
збереглися до нашого часу. Велика
Ведмедиця * (гр. arktos) пов'язана
з міфом про Каллісто; Візничий —
кучер Еномая Міртіл\ Волопас —
Тріптолем, узятий на небо.
Сузір'я Діви пов'язане з міфом про
нещастя дочки Ікарія або з міфом
про Астрею, що залишила землю.
Сузір'я Геракла, Гіад, Дельфіна
мають стосунок до міфа про Ар
іона або Діоніса й тірренських
розбійників, відомі сузір'я Дракона —
до Ладона, який стеріг сад Геспе-
рид, Змієносця — до Асклепія.
Кассіопея, Кефей (Цефей),
Персей, Андромеда — група сузір'їв,
пов'язаних з міфом про Персея та
Андромеду, Корабель Арго — з
міфом про аргонавтів. Молочний
шлях пов'язували з міфами про
дорогу з Олімпу на землю або з
розлитим молоком Гери; Оріон —
мисливець, якого вбила Артеміда;
Пегас — крилатий кінь Беллеро-
фонта; Плеяди — дочки Атланта,
ЗУБИ ДРАКОНА (ер Той dra-
kontos odontes) — за велінням
оракула герой фіванських міфів
Кадм убив дракона й посіяв його
зуби, з яких виросли воїни. Кадм
кинув камінь поміж воїнів, які
через те почали битися; в
результаті залишилося в живих тільки
п'ятеро. Разом з Кадмом вони
заснували Фіви й стали
родоначальниками знатних фіванських родів.
Аналогічний міф розповідається про
Ясона.
У переносному значенні посіяти
з. д. означає «породити
ворожнечу», «виплекати безліч страховищ».
* Назви типу Велика Be
кальками слів грецької мови. Поряд з
родні назви на взірець В 1 з (Велики
мацька Дорога) тощо.
ІАКХ (ер. Iakchos) — елевсінсь-
ке божество, яке через
співзвучність з ім'ям Вакх злилося з Діо-
нісом. Елевсінці вважали його за
сина Деметри або Персефони.
Роздертий титанами, І. відродився
під іменням Діоніса.
ІАС (гр. las) — один з афінських
проводирів у Троянській війні.
ІГРИ (гр. agones, лат. Iudi) —
вид спорту, форма розваг, які в
античному суспільстві вважалися
загальнонародними урочистостями,
дуже часто пов'язаними з культом.
І. мали велике значення для
розвитку культури. Найважливішими
і. в Греції були такі: Олімпійські,
Піфійські, Істмійські, Немейські,
а також Панафінеї, під час яких
народився звичай нагороджувати ат-
лета-звитяжця амфорою з
зображенням того виду змагань, у якому
він переміг. Звідси походять
сучасні спортивні кубки-призи. У
Римі і. мали передусім
розважальний характер. Це були: циркові і.
(змагання на колісницях),
боротьба гладіаторів, театральні дійства
(трагедії, комедії, міми).
ІД, І д а с (гр. Idas) — син
Афарея (варіант: Посейдона), брат
Лінкея, мессенський герой. І. й
Лінкея спочатку ототожнювали
з Діоскурами. І. одружився з
Марпесою, дочкою Евена (епонім ето-
лійської річки). З Марпесою хотів
, м є д и ц я, Молочний шлях є
ними на Україні широко вживаються на-
\ віз), Чумацький Шлях (Чу-
112

ЖАРІЙ
зблизитися Аполлои, однак І.
викрав її на колісниці, запряженій
крилатими кіньми, яких йому
подарував Посейдон. Евен і Апол-
лон переслідували І., але Евен,
утомившись від гонитви, кинувся
в однойменну річку. Аполлон
наздогнав утікачів у Мессенії. І.
став до бою проти бога, однак Зевс
утихомирив їх, даючи Марпесі
право вибору. Вона вибрала
смертного, зваживши, що бог покине її,
коли вона почне старіти. Марпеса
народила від І. Клеопатру
(варіант: Алкіону), дружину Мелеаг-
ра.
ІДА (гр. Ide) — 1) гірське пасмо
поблизу Трої, де, за переказом,
відбувся суд Паріса; 2) гора на
Кріті, де, згідно з деякими
міфами, народився Зевс. Там
процвітав культ Зевса Ідейського.
ІДЕЙ (гр. Idaios) — 1) син Дар-
дана та Хріси, який, за міфами,
переселився з Пелопоннесу до
підніжжя названого його ім'ям
гірського хребта. Пізніші автори
повідомляють, що І. запровадив
містерії на честь Кібели; 2) вісник
ПрІама; 3) троянець, якого Гефест
урятував від Діомеда.
ІДЕЯ (гр. Idaia) — 1) німфа, яка
народила Тевкра від річкового
бога Скамандра; 2) дочка Дардана,
друга дружина фракійського
царя Фінея, що спонукала його
осліпити синів від першого шлюбу
(варіант: осліпила їх).
1ДМОН (гр. Idmon) — віщун,
син Аполлона й Астерії (варіант:
Кірени), подорожував з
аргонавтами, незважаючи на те, що йому
пророкували смерть у цій подорожі.
Помер на землі маріандінів від
укусу змії (за другою версією —
від хвороби, за третьою —
роздертий диким кабаном). Коли мегарці
й беотійці заснували Гераклею
Понтійську, вони, за велінням
Аполлона, спорудили І. гробницю
і шанували його як покровителя.
ІДОМЕНЕЙ (гр. Idomeneus) —
крітський владар, онук Міноса,
син Девкаліона; був одним із 80
женихів Єлени, які домовилися
взяти участь у Троянській війні;
уславився хоробрістю й
завзятістю. Був одним з тих, кого вибрали
для двобою з Гектором, а також
серед воїнів, що сховалися в
Троянському коні. За «Одіссеєю», І.
щасливо повернувся додому.
Згідно з пізнішими переказами, при
поверненні додому І. захопила
буря на морі. За свій порятунок він
обіцяв Посейдонові принести в
жертву першу істоту, яку побачить на
Кріті. Першим, кого він побачив,
був його син; виконуючи присягу,
І. приніс його в жертву. Ця жертва
не сподобалась богам і вони
покарали І., прогнавши його з Кріту.
Він оселився в Калабрії, де й
помер.
Образ І. втілено в європейській
драматургії (А. Аллегрі, П. Ж.
Кребільйон, А. М. Лем'єр) та
музиці (В. А. Моцарт, Ф. Паер
та ін.).
1ЇНГА (гр. lynx) — дочка Пана
й Ехо, німфа, якій приписували
магічну силу збуджувати кохання.
Намагалася причарувати до себе
(варіант: до Іо) Зевса, за що Гера
обернула її на пташку
крутиголовку.
ЖАР (гр. Ikaros) — син Дедала.
ІКАРІЙ (гр. Ikarios) — 1) брат
Тіндарея, володар області в Акар-
нанії, батько Пенелопи; 2)
афінянин, якому Діоніс подарував міх
вина за те, що він навчив своїх
співгромадян виноградарства.
Коли пастухи, яких І. почастував
вином, сп'яніли, то вирішили, що
вони отруїлися, і вбили І., а тіло
закопали під деревом. Дочка І.
Ерігона за допомогою собаки знайшла
батькову могилу і з розпачу
повісилася. Розгніваний Діоніс наслав
на Афіни чуму, але афіняни
власкавили його шануванням І. та Ері-
гони як героїв. І., Ерігона та
собака Мера були обернені на
сузір'я: Волопаса, Діви і Пса.
Щороку на честь І. та Ерігони
влаштовували свята, під час яких на
деревах розвішували зображення
батька й дочки.
113

ІКЕЛЬ
1К?ЛЬ (гр. Ikelos) — за Овідіем,
один із богів сновидінь, що
приймав вигляд різних тварин.
ЇКСІОН (гр. Іхіоп) — син Фле-
гія (або Ареса), цар лапітів,
батько Пейрітоя, чоловік Дії. Коли
тесть І. Дейоией почав вимагати
від нього обіцяних подарунків, І.
запросив його до себе й підступно
скинув у прірву, на дні якої
горіли вогнища. Оскільки це було
вбивство члена родини, ніхто не хотів
очистити І., аж сам Зевс
заступився за нього і навіть запросив його
до трапези богів. Проте дика
вдача І. й там виявила себе. Він
почав домагатися кохання Гери. Зевс
увів І. в оману, запропонувавши
замість Гери богиню Нефелу, яка
народила від нього дике
покоління кентаврів. За Піндаром, І.
за свої злочини був кинутий у
підземне царство та прикутий до
вогняного колеса, яке вічно
оберталося.
ІЛ (гр. Ilos) — 1) син Дардана
та Батеї, дочки Тевкра; помер
бездітним, тому спадкоємцем у
володінні Троадою став його брат
Ерехтей; 2) син Троя й Каллірої,
дочки Скамандра, онук Ерехтея.
На змаганнях у Фрігії здобув
перемогу і в нагороду одержав 50
юнаків і стільки ж дівчат, а також
корову. За велінням ЗеЕса І. мав
побудувати місто там, де ляже
корова. Він послухав Зевсового
наказу і побудував Іліон. Вибір
місця дістав схвалення Зевса, який
скинув з неба Палладій (статую
Афіни). На честь Палладія Іл
спюрудив окремий храм. Під час
пожежі в храмі він намагався
врятувати Палладій і осліпнув, бо
чоловікам категорично заборонялося
дивитись на цю статую. Афіна
вилікувала його; І. одружився з
дочкою Адраста Еврідікога і мав сина
Лаомедонта. І. воював з
Танталом, який викрав його брата Гані-
меда, і примусив Танталового
сина Пелопа залишити царство. В
«ІліадЬ (X, 415; XI, 372 та ін.)
згадується про могилу І.
ШЮНА (гр, І Hone) — дочка
Пріама й Гекаби, дружина
фракійського царя Поліместора. І;
народила сина Деїфіла і
підмінила його своїм молодшим братом
Полі дор ом, якого батьки віддали їй
на виховання, щоб не збулося
пророцтво про його загибель. Це
завдало І. багато лиха, тому що
Деїфіла вбив підкуплений ахейцями
Поліместор, думаючи, що вбиває
Полідора. За намовою сестри Полі-
дор осліпив і вбив Поліместора, а
І. покінчила життя самогубством.
Уперше про І. розповідає Гігін.
ІЛІТ1Я, Ейлейтія, Ілі-
ф і я (гр. Eileithyia) — богиня
дітонародження, дочка Зевса й Гери.
У грецькій міфології була
рятівничою або ворожою силою при
пологах. Виступала як самостійне
божество, але часом її
ототожнювали з Герою або Артемідою. І.
шанували також у Єгипті, де було
однойменне місто з її храмом.
Іноді її об'єднували з богинями
Баст та Ісідою. В античних
письменників розповіді про І. дуже
різноманітні й суперечливі.
Зображували її молодою жінкою,
із закутаною в плащ головою, з
оголеними руками й смолоскипом —
символом нового життя.
ІНАХ (гр. Inachos) — син Океана
й Тетії, батько Іо, аргоський
герой. Після всесвітнього потопу
(див. Девкаліон) І. вивів людей з
гори на рівнину й заснував місто
Аргос. У суперечці Посейдона з
Герою за володіння долиною
Дефісу І. був на боці богині. Посей-
дон за це покарав країну,
наславши велику посуху. Цим міфом
греки пояснювали, чому в Арголіді
такий сухий клімат. Коли І.
обурився Зевсом за те, що той
переслідує своїм коханням його дочку,
бог наслав на героя еринію.
Рятуючись від еринії, І. кинувся в
річку, яку згодом стали називати
його ім'ям.
ІНО (гр. Іпо) — дочка Кадма й
Гармонії, друга дружина А
таланта, мачуха Фрікса й Геллир
яких вона ненавиділа.
Викликавши чарами велику посуху в краї-
114

ІППОЛІТ
ні, І, зажадала принести обох їх
(варіант: лише Фрікса) у жертву,
щоб позбутися лиха. Нефела
врятувала своїх дітей — дала їм золо-
торунного барана (див,
Аргонавти). Від Атаманта І. мала синів
Мелікерта й Леарха.
Переслідуючи І. за те, що та виховала Діоніса,
Гера зробила так, що Атамант у
нападі шалу вбив Леарха й хотів
убити І. та Мелікерта. У розпачі
І. разом з Мелікертом кинулася
в море, де стала морською богинею
Левкотеею, а Мелікерт —
морським богом Палемоном. Культ І.
та Мелікерта був поширений на
узбережжі Середземного моря.
10 (гр. І о) — дочка царя Аргосу
Інаха, жриця Гери, коханка Зевса.
Ревнива Гера обернула І. на
корову й наказала Аргосові стерегти її
(варіант: Зевс сам обернув І. на
корову, щоб урятувати від помсти
Гери). Коли Гермес убив Аргоса,
Гера наслала на І. страшного
ґедзя. Від його укусів І. тікала через
моря й суходіл і добігла до Єгипту,
де Зевс повернув їй людську
подобу. У Єгипті І. народила Епафа.
В елліністичну епоху І.
ототожнювали з Ісідою. Греки вважали, що
Іонічне море названо на честь І.
(проте назва моря походить від
грецького племені іонян).
Мотиви міфа про І. відбито в
давньому грецькому вазописі (де вона
здебільшого постає у вигляді
корови) та в пізнішому європейському
живописі (Корреджо, Я. Йордане,
Рембрандт та ін.).
ІОБАТ (гр. Iobates) — лікійський
цар, за наказом якого звершив
кілька подвигів Беллерофонт.
ІОКАСТА (гр. Iokaste) —
дружина фіванського царя ЛаІя, від
якого народила сина Едіпа, що
згодом став її чоловіком. Це
призвело до самогубства І.
ІОЛА (гр. Іоіе) — дочка ехалій-
ського володаря Евріта, в яку
закохався Геракл. Евріт обіцяв
віддати І. за того, хто переможе
його та синів у стрільбі з лука.
Геракл переміг, але Евріт порушив
обіцянку. Тоді герой убив його й
узяв І. Умираючи внаслідок
підступності кентавра Несса, Геракл
одружив І. з своїм сином Гіллом.
ІОЛАЙ (гр. Iolaos) — син їфікла
й Автомедуси, небіж, вірний
товариш і супутник Геракла. На
Олімпійських іграх здобув нагороду в
змаганнях на колісниці,
запряженій Геракловими кіньми.
Заснував у Сардінії колонію, де згодом
йому почали віддавати
божественну шану. У Фівах відправляли так
звані іолаї на честь І. й Геракла.
У перший день свят складали
жертви, на другий день проводили
спортивні ігри.
ІОН (гр. Ion) — син Креуси,
міфічний родоначальник іонян,
афінський цар. За давнішим
переказом (Гесіод), батько І.— Ксут,
якого з Аттіки вигнали сини
Ерехтея; сини І. Гоплет, Гелеонт,
Егікорей та Аргад — епоніми
чотирьох старовинних аттічних філ.
Евріпід у трагедії «І.» намагається
зробити І. не чужоземцем, а
місцевим героєм, сином Креуси й Апол-
лона. Є версія, що Ксут
(Ясноволосий) — первісне ймення Апол-
лона.
ІОН ІДИ (гр. Ionides) — прі -
фисько 4 німф — Калліфаеї, Сінал-
лаксіс, Пегеї, Іасіс, культ яких,
за переказом, установив Іон.
ІППОЛІТ, Г і п п о л і т (гр. Нір-
polytos) — син Тесея та владарки
амазонок Антіопи (варіант: Іп-
політи). Друга дружина Тесея Фед-
ра звела на І. наклеп за те, що він
не відповів взаємністю на її
кохання. Тесей прокляв сина; коли
І. мчав біля моря на колісниці,
Посейдон вислав з моря бика,
що наполохав коней, які скинули
юнака на землю, і він загинув.
Федра покінчила життя смогубст-
вом. За одним із переказів, Аскле-
пій воскресив І., який почав нове
життя під ім'ям Вірбія. Тройзен-
ці вірили, що І. був піднесений
на небо у вигляді сузір'я
Візничого. В Афінах його шанували як
бога. Міф про І. часто привертав
увагу античних трагіків.
Збереглася трагедія Евріпіда «І.», яка
115

ІППОЛІТА
стала зразком для «Федри» Ра-
сіна.
ІППОЛІТА, Гіпполіта (гр.
Hippolyte) — дочка Лреса й Отре-
ри, владарка амазонок. Еврістей
наказав Гераклові добути чарівний
пояс І. для своєї дочки Адмети.
І, хотіла добровільно віддати
пояс Гераклові, але Гера
спричинила між ними боротьбу, в якій Ге-
ракл здолав амазонку. Варіанти:
Геракл узяв І. в полон і віддав
Тесеєві; Тесей вирушив у похід
проти амазонок і захопив їхню
владарку.
IP (ер. Iros) — прізвисько
жебрака Арнея, що розпочав бійку
з Одіссеєм, коли герой повернувся
додому.
Переносно І.— злидар.
IP ЇДА (гр. Iris) — за давніших
часів богиня веселки, пізніше —
вісниця олімпійських богів. На
відміну від Гермеса, І. виконує
накази Зевса й Гери, не виявляючи
своєї ініціативи. За Гесіодом, І.—
донька Тавманта й океаніди Елек-
три, сестра гарпій. Зображували
її молодою жінкою з величезними
райдужними крилами, з чашею в
руці.
У переносному значенні —
вісниця.
ІСІДА, І з і д а (давньоег. Isj.
t, гр. Isis) — одне з головних
божеств єгипетської міфології. За
найдавнішими міфами, дочка
богині неба Нут та бога землі Геба
або бога сонця Ра; за пізнішими —
сестра й дружина бога Осіріса;
богиня родючості й материнства.
Єгипетський міф розповідає про
вбивство Осіріса злим Сетом, який
розкидав частини його тіла по
світу; про страждання І., яка збирала
частини чоловікового тіла, про
воскресіння Осіріса, що став царем у
світі мертвих. Культ І. рано
поширився в Греції, а в добу еллінізму
вона стала найшанованішою
богинею. В Римі культ І. почав
поширюватись у 1 ст. до н. є. У греко-
римському світі її шанували як
володарку землі, творця небесних
світил, опікунку моряків,
винахідницю вітрил. Свята на честь
І. мали характер містерій.
Утаємничені постили й молились І.
ранком і ввечері, брали участь у
процесії. Ці містерії нагадували елев-
сінські містерії на честь Деметри.
У римлян 5 березня святкували
«Плавання корабля І.»: до берега
несли вітрильне судно й опускали
його на воду. Імператор Калігула
спорудив на Марсовому полі храм
І. Зображували її у вигляді
корови з сонячним диском між рогами
або в образі жінки з рогами й
сонячним диском на голові, інколи з
сиком Гором на руках (прообраз
християнської богородиці).
ІШЕНА (гр. Ismene) — дочка
Едіпа та Іокасти, сестра Анті-
гони; коли Анті гону засудили на
смерть за поховання Полініка, І.
взяла на себе частину вини і була
страчена разом із сестрою.
Образ І. відтворено в трагедіях
Софокла «Едіп у Колоні» та «Анті-
гона».
ІСТМІЙСЬКІ ІГРИ (гр. ta Isth-
mia) — загальногрецькі змагання,
які влаштовувалися на
Корінфському перешийку (Істмі) навесні
кожного другого й четвертого року
олімпіади. За переказом,
засновником І. і. був Посейдон, що
вперше влаштував змагання на честь
Мелікерта, який утопився в
морі. За значенням І. і. посідали
третє місце після Олімпійських та
Піфійських. Згідно з іншою
версією, І. і. встановив Тесей на
спогад про свою перемогу над Сінісом
(варіант: Скіроном) і присвятив їх
Посейдонові. Ця версія була
вигадана для того, щоб пояснити, чому
афіняни на І. і. здобували найкращі
місця. Елейцям заборонялося
брати участь у цих іграх. Ігри
починалися оголошенням священного
перемир'я і складалися з
гімнастичних та кінних змагань. За імперії
до них приєдналися ще музичні
змагання, І. і. тривали кілька днів.
Переможець одержував пальмову
гілку й вінок, сплетений із
соснового віття, а в класичну епоху —
із селери. Після зруйнування Ко-
116

КАБІРИ
рінфа римлянами І. і. керували
сікіонці. Християнство
заборонило ці ігри.
У новій літературі їх описав
Ф. Шіллер у баладі «Івікові
журавлі».
ІТАКА (гр. Ithake) — острів в
Іонічному морі, батьківщина
Одіссея. В «Одіссеї» Ітака міститься
на крайньому Заході, тобто це не
той острів, що лежить на схід від
Кефалленії. Сучасні вчені
вважають,- що первісно Ітакою
називали Кефалленію або якийсь
інший острів Іонічного моря.
- Метафорично «повернення на Іта-
ку» означає «повернення додому,
на батьківщину».
ІТАЛ (лат. Italus) — міфічний
владар сіцілійців, що одружився з
дочкою Латина, переселившись до
Італії, якій дав своє ймення.
ІТЇЛ (гр. Itylos) — син Аедони.
ІТІС (гр. Itys) — син Прокни*
ІФІАНАССА (гр. Iphianassa) —
в епосі дочка Агамемнона ІфігенІя.
ІФІГЕН1Я (гр. Iphigeneia) — у
грецькій міфології персонаж з
епічних переказів троянського циклу,
дочка Агамемнона й Клітемнест-
ри (варіант: Тесея та Єлени). За
міфами, перед походом на Трою
батько приніс І. в жертву богині
АртемідІ, яка врятувала дівчину
від смерті, замінивши її на
жертовнику ланню, перенесла в Тавріду
(Крим) і зробила жрицею в своєму
храмі.- Чужоземців, що прибували
до Тавр іди, заколювали на
вівтарі Артеміди. Брат Іфігенії Орест
та його друг Пілад прибули до Тав-
ріди за наказом оракула, щоб
привезти звідти в Аттіку зображення
Артеміди Таврідської. І. впізнала
брата, який відвіз її на
батьківщину разом із статуєю Артеміди.
Культ І. був тісно пов'язаний з
культом Артеміди, І деякі міфологи
твердять про їхню первісну
тотожність. За Гесіодом, І. після смерті
відродилась як Геката.
Образ І. найкраще показаний у
трагедіях Евріпіда, де її
змальовано героїчною жінкою-патріоткою,
здатною на самопожертву заради
батьківщини. Цей образ
використали й письменники нової
європейської літератури: Расін, Гете, Леся
Українка; К. Стеценко написав
оперу «І. в Тавріді».
ІФЇКЛ (гр. Iphikles) — 1) син
Амфітріона й Алкмени, брат Ге-
ракла, батько Іолая, учасник ка-
лідонського полювання; 2)
учасник походу аргонавтів, фессалій-
ський владар, батько Протесілая.
Він був такий швидкий, що міг
пробігти по поверхні води.
ІФЇС (гр. І phis) — саламінський
юнак, що загинув через кохання
до Анаксарети.
ІФІТ (гр. Iphitos) — брат
Іоли, якого вбив Геракл.
КАБІРИ, к а в і р и (гр. Kabei-
гоі) — стародавні божества
родючості, мореплавства й вогню.
Неповні відомості про них
знаходимо в письменників 6 ст. до н. є.
На думку багатьох учених, культ
к. перенесено до Греції зі Сходу
(по-фінікійському — великі боги).
Деякі вчені вважають, що культ к.
бере початок від пелазгів, хоч є
прибічники й семітського
походження культу. Особливо
шанували к. у Беотії, на островах Само-
тракі, Делос, Лемнос та ін. В
історичний час культ к. як божеств
урожаю зливається на Самотракі
з культом Деметри; на Лемносі —
це помічники Гефеста; на інших
грецьких островах їх
ототожнювали з Діоскурами тощо. Культ к.
мав характер містерій. На Само-
117

КАДМ
тракі існував окремий стан к.-
жерців. Ціцерон називає
урочистості на честь к. оргіями і твердить,
що їх улаштовували вночі.
КАДМ (гр. Kadmos) —- герой
беотійських міфів, син
фінікійського царя Агенора (варіант:
Фенікса) і Телефасси, легендарний
засновник Фів, брат Кілікса,
Фенікса, Європи. Коли бвропу
викрав Зевс, Агенор послав синів
на розшуки сестри і заборонив без
неї повертатися додому. Фенікс і
КІлік, поблукавши світом,
оселились у Фінікії й Кілікії. К. після
довгого мандрування прибув до
Дельфів і запитав оракула, що
йому діяти. Оракул відповів, що
він не знайде Європи, й наказав іти
за коровою, яку зустріне, біля
храму: де корова ляже, там слід
заснувати місто, а корову принести
в жертву. Виконуючи наказ, К.
прийшов на місце майбутнього
міста Фів. Там струменіло джерело,
яке охороняв дракон. К. за
допомогою Афіни вбив дракона й
посіяв його зуби; із зубів виросло
озброєне військо— спарти («посіяні»).
Спарти почали між собою битись і
всі, крім п'ятьох, загинули.
П'ятеро воїнів стали засновниками
п'ятьох вельможних фіванських
родів. Ставши царем Фів, К.
одружився з Гармонією. На їхньому
весіллі були присутні всі боги.
Вони подарували Гармонії
покривало й намисто, що пізніше стало
причиною нещасть для тих людей, які
його мали. Гармонія народила від
К. Полідора, Автоною, Іно, Се-
мелу й Агаву. Міф про дочок К-
пов'язаний з циклом міфів про Діо-
ніса. Більшість міфологів та
істориків уважає К.
антропоморфічним східним божеством; його ім'я
виводять від семітського «Кадем» —
Схід. У ньому вбачають Мелькар-
та, який у пошуках Астарти
мандрує світом і нарешті з'єднується з
нею священним шлюбом. На
старість К. переселився з дружиною
до Іллірії; там вони обернулися
на драконів (варіант: зміїв) і
перейшли до Елісію.
Зображення К., що б'ється з
драконом, зустрічаємо на античних
вазах.
КАДУКЕЙ, кадуцей (лат.
Caduceus) — у греків та римлян
жезл оповісників волі богів,
атрибут Гермеса (Меркурія). Мав
форму палиці, обвитої двома зміями,
або крилатої палиці, виготовлявся
з маслинового або лаврового
дерева і вважався символом
недоторканності.
У нові часи к.— емблема
торгівлі.
КАК, Ка кус (лат. Cacus) —
староітальський вогнедишний
пастух-велет, що жив у гроті Авентин-
ського пагорба і спалював поля
Евандра. Коли Геракл гнав повз
печеру К. волів Геріона, велетень
викрав у нього частину череди й
заховав. Щоб обдурити Геракла,
К. загнав до печери волів задом;
ревіння худоби привело героя до
печери і після короткого двобою К.
був убитий. Міф про К. наводять
Лівій, Овідій та Вергілій. Вони
пишуть, що К. був сином Вулкана.
За перемогу над К. Евандр
спорудив Гераклові вівтар.
КАКА (лат. Саса) — сестра
Кака, яка допомогла Гераклові в
боротьбі з братом, за що їй було
споруджено святилище, де горів
незгасний вогонь і весталки
приносили жертви.
КАЛАІД, КалаІс (гр. Ка-
lais) — один із Бореадів, учасник
походу аргонавтів.
КАЛІДОН (гр. Kalydon) —
місто в Південній Етолії, де правив
Ойней.
КАЛ ІДОНСЬКЕ
ПОЛЮВАННЯ (гр. Kaiydonia thera) —
полювання на калідонського вепра (див.
Мелеагр).
КАЛІДОНСЬКИЙ ВЕПР (гр. Ка-
lydonios kapros) — злий вепр, що
за повелінням Артеміди
спустошував лани й сади, вбивав
мешканців Кал і дону (див. Мелеагр).
КАЛЇПСО (гр. Kalypso) —
німфа острова Огігія, дочка Атланта
(варіант: Океана); гостинно
зустріла Одіссея, коли розбився його
118

КАПАНЕЙ
корабель. К. покохала Одіссея й
намагалася затримати в себе,
обіцяючи йому вічну молодість і
безсмертя, але не змогла примусити
героя забути батьківщину. Через
сім років, виконуючи веління богів,
К. Допомогла Одіссееві побудувати
корабель і показала шлях до Ітаки.
КАЛЛІОПА (гр. Kalliope — пре-
красноголоса) — найстарша серед
дев'яти муз; первісно богиня співів,
згодом покровителька епічної
поезії й науки, мати Ліна, Орфея,
фракійського володаря Реса.
Зображували К. вродливою
дівчиною з паличкою (стилосом) для
писання та з навощеною дощечкою в
руках.
КАЛЛЇРОЯ (гр. КаШггое — пре-
красноплинна) — річкова німфа
(або океаніда). Ім'я К.
зустрічається в міфах різних країв
Греції і всюди пов'язане з плином
води. Деякі міфи називають К.
донькою Океана, інші — річкового бога
Ахелоя. Малоазійський міф
зображує її матір'ю Ганімеда та їла.
У калідонському міфі
розповідається про нерозділене кохання Ко-
реса, жерця Діоніса, до К.
Ображений жрець попросив Діоніса
наслати на мешканців країни
божевілля, від якого можна було
врятуватися тільки принесенням у
жертву К. Побачивши кохану на
вівтарі, Корес заколов себе
замість неї. К. з розпачу вкоротила
собі віку біля джерела, яке
пізніше було названо її ім'ям.
КАЛЛ ІСТО, К а л л і с т а (гр.
Kail is to) — дочка Лікаона
(варіанти: Ніктея, Кефея), улюблениця
Артеміди. Від Зевса, що з'явився
до неї в образі Аполлона (або
Артеміди), К. народила Ар каса
(варіант: К.— мати Пана). Розгнівана
Артеміда обернула її на
ведмедицю (варіант: на ведмедицю К.
обернув Зевс, щоб урятувати від
переслідувань ревнивої Гери). У ту
мить, коли Аркас на полюванні
хотів убити ведмедицю — свою
матір, Зевс обернув його самого на
ведмедя, переніс обох на небо й
утворив із них сузір'я Малої та
Зеликої Ведмедиці. Міф опрацював
Овідій.
КАЛХАНТ, Калхас (гр.
Kalchas; род. відм. Kalchantos) —
син Нестора, легендарний
провісник, учасник походу греків на
Трою. К. провістив грекам, що в
Артеміди можна попросити
попутного вітру ціною принесення в
жертву ІфігенІЇ; він передбачав,
що Троянська війна триватиме 10
років, повернув Хрісеїду її
батькові. В усі важливі моменти
греки просили його поради. К.
заподіяв собі смерть, коли зустрів
Мопса, який переміг його в
мистецтві пророкування. У південній
Італії був храм з оракулом на
честь К.
КАМбНИ (лат. Camenae) —
назва шанованих у Римі італьських
богинь, найславетнішою з яких
була Егерія. В околиці Риму їм
був присвячений гай. Римські
поети к. часто називали музами.
Згодом к. стали покровительками
мистецтва.
КАМІЛЛА (лат. Camilla) —
дочка міфічного владаря вольсків Ме-
таба, войовниця, яку вбив Еней
під час війни з Турном (Вергілій).
КАНАКА (гр. Kanake) — дочка
Еола (внука Девкаліона) й Ена-
рети (варіант: дочка бога вітрів
Еола), дружина Посейдона, від
якого народила синів Гоплея, Ні-
рея, Епопея, Алоея й Тріопа. За
іншим міфом, К. стала коханкою
рідного брата Макарея й народила
дитину. Еол убив цю дитину, а К.
наказав покінчити життя
самогубством. У міфі відбито заборону
шлюбів між кровними родичами.
КАПАНЕЙ (гр. Kapaneus) —
аргоський володар, син Гіппоноя,
один із семи героїв, що разом з
Полініком брали участь у поході
проти Фів. Міф розповідає, що
перед штурмом міста К. похвалився,
що його не зупинить навіть сам
Зевс. За пиху Зевс уразив К.
блискавкою, коли він виліз на міський
мур. Його дружина Евадна
кинулась у поховальне вогнище чоло-
119

КАПІС
віка. К.— один із перших
античних богоборців.
КАПІС (гр. Kapys) — дардан-
ський герой, батько Лнхіса, дід
Бнея; засновник і епонім міста Ка-
пуя в Кампанії (варіант: міста
Капій в Аркадії).
КАРДЕЯ, К а р д а (лат. Саг-
dea; cardo — дверна защіпка) —
римська богиня, охоронниця
дверних засувів, опікунка родини.
Свято на її честь справляли 1
червня.
КАРМЕНТА (лат. Carmenta) —
яш$а-пророчиця, яку
ототожнювали з матір'ю Евандра німфою Ні-
костратою. К. подавала допомогу
жінкам під час пологів. Ім'ям К.
була названа одна з міських брам
у Римі, а біля Капітолію стояв її
храм.
КАРМЕНТАЛ її (лат. Carmen-
talia) — жіночі свята на честь Кар-
менти A1 й 15 січня).
КАРНА (лат. Сагпа) — богиня,
покровителька органів тіла та
фізичного розвитку дітей (ім'я її
походить від латинського саго —
м'ясо). За Овідієм, К. була
німфою — мисливицею, заводила
закоханих у неї в печери, а потім
зникала. Янус, який міг бачити
все, що діється позад нього,
перехитрив К. і, ставши її коханцем,
подарував німфі владу над
дверними завісами. На Келійському
пагорбі стояв храм К.
КАРНАРІЇ (лат. Кагпагіа) —
свято на честь Карпи, під час
якого в жертву їй приносили бобову
кашу, а могили рідних
прикрашали квітами.
КАРНЕ! (гр. Кагпеіа) —
спартанське свято на честь Аполлона
Карнейського. Урочистості
відбувалися в серпні — вересні
протягом дев'яти днів і мали
військовий характер. У 7 ст. до н. є.
до К. введено музичні змагання,
КАССАНДРА, Александра
(гр. Kassandra, Alexandra) — дочка
Пріама й Гекаби. Закоханий у К.
Аполлон наділив її даром
провіщання, але коли вона зневажила
любов бога, він зробив так, що ЇЇ
пророкуванням ніхто не вірив.
Троянці не повірили, коли К.
провістила, що Паріс принесе їм лихо,
що незабаром загине Троя. Після
падіння Трої К. сховалася за
статуєю Афіни, але її спіймав Аякс
Локрійський. При розподілі
здобичі К. припала Агамемнонові і
разом з ним загинула в Мікенах
від рук Клітемнестри й Егіста.
В історичну добу в Аміклах,
Мікенах, Левктрах існував культ К.,
який злився з культом місцевого
божества Александри.
Міф про К. став сюжетом для
трилогії Есхіла «Орестеї» та епосу
Лікофрона. У новій літературі
долю троянськсї царівни оспівали
Ф. Шіллер, Леся Українка та ін.
Переносно К. називають людину,
яка передбачає майбутнє нещастя,
але не може відвернути його.
КАССІОПЕЯ, К а с с і 6 п а (гр.
Kassiepeia, Kassiopeia) —
ефіопська цариця, дружина Кефея, мати
Андромеди; її ім'ям названо одне з
сузір'їв.
КАСТАЛІЯ (гр. Kastalia) —
німфа, дочка Ахелоя; втікаючи від
Аполлона, що переслідував її,
перетворилася в джерело.
КАСТАЛЬСЬКЕ ДЖЕРЕЛО,
Кастилія (гр. Kastalia) —
священне джерело біля Дельфів,
в одній з ущелин Парнасу,
присвячене Аполлонові та музам;
стародавні вірили, що це джерело
надихало поетів, а прочани
очищалися в ньому від своїх гріхів.
У сучасній мові К. Д. означає
«джерело натхнення».
Так, друже дорогий, ми любимо
одно: Старої творчості додер-
жане вино, І мед аттіцьких
бдоюіл, і гру дзвінких каста-
лій... М. Зеров. Аргонавти.
КАСТОР (гр. Kastor) — один із
Діоскурів.
КАТРЕЙ (гр. Katraios) — син
Міноса й Пасіфаї, батько Аеропи,
Клімени й Алтемена. К.
пророкували, що його вб'є власний син.
Щоб уникнути цього, Алтемен
оселився на острові Родос, але
пророкування збулося (див, Алтемен),
ІІ20

КЕКРОП
Міф про Катрея нагадує міф про
Едіпа.
КВІРИНАЛ1ї(./ш/п. Quirinalia)—
свято 17 лютого на честь бога
Квіріна, яке встановив Нума
Помлілій.
KB ІРИТИ (лат. Quirites) —
повноправні римські громадяни.
Назва походить, можливо, від імені
засновника Риму Ромула, якого
після смерті називали к. Не
виключено, що слово пов'язане з лат.
curia і означало первісно членів
курії (однієї з ЗО общин).
КВЇРІН (лат. Quirinus) — ста-
роітальське божество, культ якого
згодом злився з культом Марса.
Первісно К. був покровителем
хліборобства. Йому віддавали шану
на одному з римських пагорбів,
який називався Квірінал. Ім'ям К.
римляни називали обожненого
Ромула.
КЕБРЕН (гр. Kebren) —
річковий бог, батько Енони, першої
дружини Паріса.
К?ЇК, К є ї к с, Це ї к (гр.
Кеух) — 1) син Босфор а (або Гес-
пера) та німфи Філони, чоловік
Алкіони. Міф має орнітологічний
характер. Подружжя було
покаране за гордощі: К. називав Алкіону
Герою, а вона його — Зевсом.
Розгніваний Зевс перетворив їх на
зимородків. Мотив перетворення
людей на птахів був поширений
у стародавніх народів, які
намагалися пояснити подібність
пташиних криків до жалібних вигуків
людей. За Овідіем, К. вирушив
морем за порадою до оракула й
потонув. Алкіона з горя кинулась
у море. М. Равель створив кантату
на сюжет цього міфа; 2) друг і
сподвижник Геракла, володар фес-
салійського міста Трахін, де Ге-
ракл знайшов притулок після
випадкового вбивства Евнома в Ка-
лідоні.
КЕЙ, Кой (гр. Koios) — один
із титанів, батько Лето.
КЕКРОП (гр. Kekrops) — давньо-
аттічне божество землі. Вважався
сином Геї, який народився після
потопу (див. Девкаліон), що
знищив більшу частину людей.
Пізніші перекази називають його
батьківщиною Єгипет.
Незважаючи на те, що традиційно К. вважали
наступником першого афінського
царя Актеона, Аполлодор називає
його засновником Афін, котрий
збудував на Акрополі твердиню,
названу Кекропією. Там був
установлений культ Зевса-Гіцата
(Небесного) та Афіни-Поліади
(Покровительки міста). Кекроп перший
спорудив вівтар Кроносові й Реї. За
свідченням Павсанія (VIII, 2), він
замінив людські жертви офіруван-
ням пирогів. Під час його
владарювання спалахнула суперечка між
Афіною й Посейдоном за те, хто
з них більше вчинив добра і хто
повинен за те мати владу над
Аттікою. Посейдон ударив
тризубцем у скелю, з якої забило джерело з
солоною водою, Афіна посадила
священну маслину, якій згодом
поклонялися всі афіняни. К. був
суддею в цій суперечці і перевагу
віддав Афіні (варіант: К. бачив,
як Афіна саджала маслину, і його
свідчення на суді богів вирішило
суперечку на користь богині).
Розлючений Посейдон залив водою
долину Тріа (Аполлодор III, 14;
Геродот VIII, 55). За К. Аттіку
спустошили морські розбійники з
Карії. К. поділив мешканців на
12 груп, а щоб довідатися про
кількість населення, наказав кожному
кинути на купу по одному
камінцеві. Від шлюбу з дочкою Актеона
мав доньок Аглавру, Герсу, Пан-
дросу та сина Ерісіхтона. Іноді К.
називали Д і ф і є с
(Подвійно-природний), бо його уявляли напів-
людиною-напіввужем, що є
символом автохтонності — зв'язку з
землею. (Існувало повір'я, за яким
вуж народжується безпосередньо з
землі). Символом К. був коник,
який по-грецькому зветься «ке-
кропс». У 5 ст. дон. є. (період
експансіоністських замірів Афін)
з'явилися міфи про перебування
К. в Беотії, на Евбеї і навіть у
Єгипті. Цими легендами афіняни нама-
121

КЕКРОПІДИ
гались обгрунтувати свої
зазіхання на чужі землі.
К, у вигляді напівлюдини-напів-
змії відтворений на барельєфі в
Берлінському музеї. Як правило,
його зображували в людській
постаті з символом царської та
священної гідності (очевидно,
пізніший період у розвитку мистецтва).
КЕКРОШДИ (гр. Kekropides) —
дочки Кекропа. Перекази про трьох
сестер (Аглавру, Герсу й Пандро-
су) тісно пов'язані з легендами про
Афіну і належать до найстарших
аттічних міфів. Коли Афіна потай
від Гефеста сховала свого
вихованця Ерехтея в скрині і
доручила ЇЇ сестрам, вони не втрималися,
відкрили скриню й побачили
Ерехтея з вужем навколо шиї.
Розгнівана Афіна наслала на сестер
божевілля, вони кинулися з Акрополя
в безодню й загинули (за Аполлодо-
ром, сестри загинули від укусу
вужа). Перекази про К. були дуже
популярні в Афінах; кожна з
сестер мала свої особисті пригоди і
власний культ, що входило в
комплекс обрядів і церемоній
ушанування Афіни на Акрополі.
КЕЛЕЙ (гр. Keleos) — елевсін-
ський володар, який гостинно
прийняв у своєму домі Деметру, коли
зона шукала Персефону; мав
чотири доньки й синів ТрІптолема
та Демофонта.
КЕЛЕНО (гр. Kelaino) — 1)
дочка Атланта і Плейони, коханка
Посейдона, від якого народила
Піка; 2) одна з гарпій; 3) одна з
Плеяд.
КЕН?Й (гр. Kaineus) — веле-
тень-лапіт, що брав участь у калі-
донському полюванні та в боротьбі
лапітів з кентаврами на весіллі
Пейрітоя. Оскільки К. був
невразливий, кентаври закидали його
соснами й так поховали живцем.
У пізніших авторів (Овідій)
розповідається про те, що К. спочатку
був дівчиною на ім'я Кеніда. У
неї закохався Посейдон і обіцяв
виконати будь-яке її бажання.
Дівчина забажала стати чоловіком.
Сцени боротьби кентаврів з лапі-
тами часто зустрічаються в
античному мистецтві.
КЕНТАВРИ (гр. Kentauroi) —
химерні істоти, напівлюди-напів-
коні. Фантастичні образи к.
виникли за найдавніших часів, коли
люди приручили коней і навчилися
їздити верхи. «Іліада» називає к.
«ферес» і зображує їх тваринами
з наїжаченою шерстю, що живуть
у горах ФессалІЇ. В «Одіссеї»
вперше зустрічаємо ймення к. Уже в
сиву давнину назву к. виводили від
грецьких слів kentein — «колоти»
і tauros — «бик». Порівняльна
міфологія пов'язує к. з індійськими
гандарвами, волохатими, схожими
на мавп богами, що так само, як
і к., люблять жінок, вино, музику,
вдаються до ворожби та лікування.
За однією версією міфа, к. були
дітьми Аполлона й Геби. Піндар
вважає, що перший к. був сином
Іксіона та Нефели. Він з'явився на
світ дуже потворним, через що його
прогнали і боги й люди. Блукаючи
долиною Пеліону, він сходився з
мапіесійськими кобилицями, що
народжували дітей, які верхньою
частиною тіла були подібні до
батька, нижньою — до матерів. К. часто
мали сутички з героями та людьми
і були переможені. На весіллі фес-
салійського героя Пейрітоя к.
хотіли викрасти жінок, і цар
прогнав їх за допомогою Тесея.
Кілька разів з к. стикався Геракл,
який зрештою став жертвою
підступності к. Несса. Такі імена к.,
як Лік, Евріном, Біанор, Агрій,
свідчать про дикість і
невгамовність, інші — Петрай, Урей, Дрі-
ал —¦ пов'язані з гірськими та
лісовими оселями; є ймення, що
вказують на лагідну вдачу (Фол),
деякі к. відзначалися мудрістю її
були вихователями таких героїв,
як Ахіллес, Ясон (Хірон).
У пластичному зображенні к.
мали передню частину тіла
людську, задню — кінську.
Найдавніше мистецтво зображувало їх з
людськими передніми ногами. Відомий
рельєф — боротьба лапітів з к.—
на фризі храму Аполлона в Бас-
122

КЕФАЛ
сах в Аркадії. Образи к. знаходимо
в Софокла, Евріпіда, Овідія.
Часто зустрічаються вони в творчості
художників (Ш. Лебрен, П. Веро-
незе, П. П. Рубенс, А. Беклін,
О. Роден, Л. Корінт, П. Пікассо),
КЕРБЕР, Цербер (ер. Кег-
beros) — охоронець брами Аїду
(Еребу), багатоголовий пес, син
Тіфона та Єхидни (Гесіод),
страхітлива потвора. У пізніших
переказах, які зустрічаємо у Вергілія
та Овідія, зображується з трьома
головами та змієподібним хвостом.
К. пропускав до Аїду всіх, але не
випускав нікого. В епосі двічі
згадується «Пес Аїду». Щоб
уласкавити К., греки клали в труну
медовий коржик, який небіжчик
мав віддати страховиську. Геракл
зв'язав К. і приніс Еврістеєві
(дванадцятий подвиг героя).
Потім К. знову повернувся до Аїду.
КЕРЕРА, Ц є р є р а (лат.
Ceres) — богиня родючості та
хліборобства, ототожнювалася з Де-
метрою. На честь К. 493 р. до н. є.
в Римі встановлено свято (цере-
алії) і споруджено храм. Ритуал
культу залишився грецьким,
жерці К. також були греками. Цере-
алії відправляли тільки плебеї,
яких патриції не допускали до
урочистостей аристократичних родів.
Відбувалися цереалії 12—19
квітня.
КЕРИ (гр. Keres)—утілення
смерті; крилаті жіночі духи, діти Ночі,
що хапають людську душу в мить,
коли вона розлучається з тілом.
К. часом називали ериній.
КЕРИНЕЙСЬКА ЛАНЬ (гр. Ке-
rynitis elaphos) — міфічна
прудконога тварина з золотими рогами
й мідними копитами. Назва
пов'язана з найменуванням гори Кери-
иея в Аркадії. К. л. була
присвячена Артеміді. Геракл дістав від
Еврістея наказ привести йому лань.
Герой переслідував її цілий рік.
Поранивши стрілою в ногу, зловив
і приніс господареві (четвертий
подвиг героя). Згодом К. л. була
повернена Артеміді.
КЕРІКС (гр. Кегух) —
засновник аттічного роду Керіків, син
Гермеса й Аглаври.
КЕРКЮН (гр. Kerkyon) —
жорстокий елевсінський велетень,
якого переміг Тесей.
КЕРКОПИ (гр. Kerkopes) — двоє
братів-потвор, що жили біля
Ефесу, грабували і вбивали
подорожніх. Геракл упіймав їх, зв'язав
і приніс до лідійської цариці Ом-
фали. Згідно з іншою версією мі-
фа, К.— люди, яких Зевс за
облудність перетворив на мавп.
КЕФАЛ, Ц є ф а л (гр. Kepha-
los) — чудовий мисливець, красень-
юнак, якого покохала й викрала
богиня світанку Еос. За аттічним
переказом, К. був сином Гермеса й
Герси. Згідно з однією
міфологічною версією, він жив з Еос на
Сході, мав з нею сина Тітона, предка
царських родів Сірії, Кілікії та
Кіпру. За Гесіодом, від К. Еос
народила Фаетона. Відомий також
міф про К. та його дружину,
дочку афінського царя Ерехтея Про-
кріду. Еос намовила К.
випробувати вірність дружини, якій він
сам був вірний. Підійшовши до Про-
кріди у вигляді чужоземця, К. за
допомогою подарунків схилив її
до зради і так викрив невірність
дружини. Присоромлена Прокріда
втекла на Кріт до Артеміди, віл
якої (варіант: від Міноса)
одержала влучний спис і чарівного собаку,
який завжди знаходив здобич.
Невпізнанна, повертається Прокріда
до К. і підмовляє його на зраду,
обіцяючи подарувати списа й собаку.
Коли Прокріда відкрилася,
подружжя помирилось, але жінка стала
ревнивою та заздрісною. К.
випадково вбив дружину на полюванні,
коли вона потай стежила за ним,
підозрюючи в невірності. Вигнаний
за ненавмисне вбивство, К.
знайшов пристановище у фіванського
царя Амфітріона, якому позичив
свого пса, щоб упіймати лиса,
котрий завдавав великої шкоди фі-
ванським околицям. (Варіант:
Амфітріон сам прийшов до К. й
попросив допомоги в боротьбі протії
телебоїв; після війни К, одержав у
123

КЕФЕЙ
нагороду острів, названий на його
честь Кефалонією.) Зображення К.
знайдено на кефалонських грошах
і вазах.
Міф про К. втілено в літературі
(А. Арді, П. Кальдерон, І. Е. Шле-
гель), музиці (Р. Кайзер, Г. К.
Шюрман, Е. Т. А. Гофман),
образотворчому мистецтві (П. Вероне-
зе, Н. Пуссен, К. Лоррен та'ін.).
КЕФ?Й, Це.фей (г/j.Kepheus —
1) син Бела та Авхіної, брат Фі-
нея, чоловік Кассіопеї, батько
Андромеди, цар Ефіопії; 2) син
Лікурга, брат Анкея з Арка дії,
один з мисливців на калідонському
полюванні; 3) син Алея й Неєри,
брат Амфідама та Лікурга,
аргонавт, батько 20 синів.
КИПАРИС (гр. Kyparissos) —
1) вродливий юнак, син Телефа,
улюбленець Аполлона (варіант:
Пана або Зефіра). Коли К.
ненавмисне вбив свого улюбленого
оленя і не міг утішитися від суму й
горя, Аполлон обернув юнака на
дерево. Відтоді К. став уважатися
деревом жалоби. Міф, очевидно,
пов'язаний із спробою
витлумачити незрозумілу назву дерева;
2) син Мінія, брат Орхомена,
засновник однойменного міста у
Фокіді біля Парнасу.
КІБ?ЛА (гр. Kybele) —
первісно фрігійська богиня, уособлення
матері-землі, яку шанували в
більшій частині областей Малої Азії
(передовсім навколо гори їда, в
Лідії, Віфінії, Галатії й ін.).
К. називали ще Великою Матір'ю,
Матір'ю богів і всього живого,
яка відроджує померлу природу і
дарує родючість. Супутниками
богині, яка по-фрігійському
називалась Аммас, уважались корибанти,
курети та дактилі з їди. її
коханець — красень-юнак Аттіс.
Певне відношення до її культу мають
кабіри. Через грецькі колонії з
Малої Азії культ К. рано проник
у Грецію, де богиня
ототожнювалася з Реєю. В Афінах був її храм зі
статуєю роботи Фідія або Агора-
кріта. У Фівах храм К. спорудив
поет Піндар. У Римі культ К.
зливається з культом місцевої
богині One. Сюди перевезено з пессі-
нунтського (в малоазійській
Галатії) храму старовинний символ
культу К.— темного кольору
камінь (мабуть, метеорит). Від цього
часу культ богині під ім'ям
Великої Матері (Mater Magna) став
державним; культом завідувала
особлива колегія жерців. Самим
римлянам спочатку заборонялося
брати участь в обрядах культу К.,
тому в Римі жерці богині звалися
галлами, а верховні жерці — архі-
галлами (від назви області Галатії,
яку заселяли галли). Богині були
присвячені так звані викупні
жертви — тавроболії і кріоболії (втаєм-
ничення в культ шляхом узливан-
ня бичачої або баранячої крові).
Навесні римляни влаштовували
свято на честь К. й Аттіса.
Встановлення культу К. в Римі було
пов'язане з активізацією римської
політики в Малій Азії під час
Пунічних воєн.
Античне мистецтво зображувало
К. у вигляді пишно вбраної
матрони, з баштовою короною на
голові; в одній руці вона держить
тимпан, у другій — колоски або
скіпетр; богиня сидить на троні
в оточенні левів або на колісниці,
в яку запряжені леви; інколи
її зображували верхи на леві.
КІКЛОПИ, циклопи (гр.
Kyklopes) — сини Урана й Геї,
міфічні одноокі велетні, що
відзначалися надзвичайною силою і
спритністю. Батько ув'язнив к.
в Аїді, згодом їх визволив Зевс,
і вони допомагали йому в боротьбі
з Кроносом і гігантами,
виковуючи громи та блискавки. Пізніше к.
працювали в кузні Гефеста.
Греки вважали, що всі місця, де
зустрічалися «кіклопічні», тобто
збудовані з величезних каменів,
споруди (Арголіда, Аркадія, Епір, Ла-
тІй), були колись населені к,
В епосі вони — могутні велетні,
що живуть у печерах на далекому
Заході, не знають хліборобства,
не шанують богів. На формування
уявлень про к. вплинуло, мабуть,
124

КШСЕЛ
знайомство стародавніх греків з
племенами, в яких збереглося
людожерство. В «Одіссеї» к. зображено
дикими, надзвичайно
жорстокими пастухами (Поліфем). Згідно
з однією версією міфа, к. повбивав
Аполлон, що помстився Зевсові за
смерть Лсклепія. В античному
мистецтві к. зображували з одним оком
на лобі.
Переказ про однооких велетнів
став сюжетом для однойменної
драми Евріпіда та однієї з ідилій Тео-
кріта.
У сучасній мові к.— синонім до
слова «коваль», кіклопічний
означає величезний, велетенський.
/ повагом сільські циклопи
З напівзотлілим фартухом Лі-
кують руським молотком
Легенькі вироби Європи. О.
Пушкін. Євгеній Онегін (переклад
М. Рильського).
Дощ не вгавав... Дівчина любила
цю грізну, несамовиту стихію.
Вона мовби зливалася з нею,
почуваючи себе часткою цієї
нестримної циклопічної
сили. С. Добровольський.
Тече річка невеличка.
КЖН (гр. Kyknos) — 1) син
Аполлона (або Ареса) і Тірії, калі-
донський красень-мисливець;
відштовхував усіх друзів поганою
вдачею й пихою. Коли його
покинув останній друг, К. разом з
матір'ю хотів утопитися в Канопсь-
кому озері, але Аполлон обернув їх
на лебедів; 2) син Посейдона й
Каліки, цар Колона. Покинутого
матір'ю К. вигодував лебідь.
Звідси припущення, що К. (гр.
kyknos — лебідь) первісно міг бути
символом морської пучини. Ставши
дорослим, К. одружився з дочкою
Лаомедонта Проклеею, від якої
мав дітей Тенеса й Гемітею. Після
смерті Проклеї одружився з Фі-
лономою. Філонома закохалася в
Тенеса, а коли той не відповів
взаємністю, звела наклеп, ніби він
переслідує її. К. наказав посадити
Тенеса й Гемітею в скриню й
кинути в море, але вони врятувались.
Пізніше, коли Тенес став
володарем і назвав свою країну Тенедом,
К. намагався помиритися з ним;
3) син Посейдона; був
невразливий до ударів; К. задушив Ахіл-
лес; 4) син Ареса й Пелопії (або
Пірени); грабував і вбивав
подорожніх у Фессалії. За велінням
Аполлона, незважаючи на
допомогу Ареса, К. вбив Геракл.
КІ КОНИ (гр. kikones) — народ,
з яким мали сутичку Одіссей та
його супутники після відплиття
з-під Трої.
КІНІР (гр. Kinyras) — перший
міфічний цар Кіпру, засновник
кіпрського культу І перший жрець
Афродіти. Жив ще у фінікійську
епоху Кіпру, але греки, що
оселилися на острові, включили його
в свої міфи. К. уважався сином
Аполлона; раніше був царем міста
Бібл у Фінікії, де особливо
процвітав культ Адоніса. Прибувши на
Кіпр, К. заснував місто Пафос, де
було загальне святилище
кіпріотів. Жерці і пророки цього
святилища Афродіти (та інших її
святилищ) уважалися нащадками К. і
звалися кінірадами. К. вважали
також співцем, автором гімнів
Афродіті й жалібних пісень на
смерть Адоніса. Його ім'я
виводиться від фінікійського слова kirmor
(назва азіатського струнного
інструмента). К. приписували запо-
чаткування культури на Кіпрі,
мешканців якого він навчив,
зокрема, добувати метали. За епосом,
послав Агамемнонові багаті обла-
дунки, коли звістка про
Троянську війну дійшла до Кіпру.
КШРІДА (гр. Kypris, Кургіа) —
епітет Афродіти, який походить
від назви острова Кіпр — її
улюбленого місця перебування. Тут,
передовсім у містах Пафосі, Ама-
фунті та на горі Ідалія, особливо
процвітав культ богині.
КІПСЕЛ (гр. Kypselos) — син
вгипта, з роду Аркада. Був
володарем Аркадії, коли на
Пелопоннес повернулися Геракліди. За
одного з них — Кресфонта К. віддав
свою дочку Меропу, чим урятував
країну від навали дорян.
125

КІРЕНА
KIP?HA (гр. Kyrene) — німфа,
мати Арістея.
КІРКА (гр. Kirke), ЦІРЦЕЯ
{лат. Circe) — чаклунка з острова
Ея, дочка Геліоса й /7грш (Персеї-
ди), сестра Еета. Очистила
аргонавтів від убивства Лпсірта.
Супутників Одіссея обернула на
свиней, а його цілий рік тримала на
острові» Від Одіссея К. народила
Телегона.
У переносному розумінні К.—
спокусниця, чарівниця,
К ЇССЕЙ (гр. Kisseus) — за однією
з версій міфа, батько дружини
троянського царя Пріама Гекаби.
КПГЕРОН, Кітайрбн, Кі-
ферон {ер. Kithairon) —
міфічний володар Платей, що жив біля
гори, яка дістала його ім'я. Один
із варіантів міфа розповідає, що
К. помирив Зевса й Геру під час
їх сварки: порадив Зевсові покласти
в колісницю статую дівчини.
Сердита Гера, зірвавши покривало,
побачила, що для ревнощів немає
підстав, і помирилася з чоловіком.
Багата на печери гора Кітерон ува-
жалася оселею німф та ериній.
КЛЕОБІС ї БІТОН (гр. Kleobis,
Biton) — за аргоською легендою,
сини Кідіппи, жриці Гери Аргось-
кої, які самі запряглися в
колісницю й повезли свою матір у храм
Гери. Мати молилася за синів, щоб
богиня подарувала їм щастя як
нагороду за синівську відданість.
Після жертвоприношення обидва
юнаки заенули і більше не
прокинулися. Геродот твердить, що цю
легенду розповів Солон, коли
зустрівся з Крезом.
КЛЕОПАТРА (гр. Kleopatra) —
дружина Мелеагра.
КЛ ІМЕНА (гр. Klymene) —
океаніда, дружина Япета, мати
Атланта, Епіметея й Прометея.
За іншими міфами, дружина
Прометея, мати Девкаліона; дружина
Феба, мати Фаетона.
КЛ10 (гр. Кіеіо) — одна з
дев'яти муз, покровителька історії;
зображується, як правило, із сувоєм
та грифельною паличкою в руках.
Іноді атрибутом К, був сонячний
годинник, оскільки вона стежила
за плином часу.
Метафорично К.— історія.
Ім'я моє не щезне марно, Його
запише К л і о гарно В свої
скрижалі й скаже всюди: Мав
серце льва й ослячі груди. Г. Г є й -
н є. Король Довговух (переклад
І. Франка).
КЛ ІТЕМНЕСТРА, Кліте-
местра (гр. Klitaimnestra) —
дочка спартанського царя Тіндарея
й Леди, дружина Агамемнона,
сестра Єлени та Діоскурів. Коли
Агамемнон воював під Троєю, К.
зрадила його з Егістом. Після
повернення чоловіка підступно вбила
його за допомогою коханця. За
одним варіантом міфа, мотивом
убивства було кохання К. до Егіста,
за другим — помста матері за
принесення в жертву дочки Іфіге-
нії, за третім — ревнощі до Кас-
сандри, яку Агамемнон привіз із
собою.
КЛІТІЙ (гр. Klytios) — один із
гігантів.
КЛЇТІЯ (гр. Klytia) — коханка
Аполлона, яка з суму померла,
коли бог покинув ЇЇ. За
«Метаморфозами» Овідія, Аполлон обернув
її на квітку. У Британському
музеї в Лондоні є мармуровий бюст,
який називають погруддям К.
КЛОТО (гр. Klotho) — одна з
мойр.
КОДР (гр. Kodros) — останній
цар Аттіки, син Меланта;
пожертвував собою для порятунку
батьківщини під час уторгнення до-
рян.
КОЗОРІГ, К о з є р о г (гр. Aigo-
keros) — одне з сузір'їв.
КОКАЛ (гр. Kokalos) — сіцілій-
ський цар, до якого після
загибелі І кара прибув Дедал.
КОКЇТ, К о ц і т (гр. Kokytos) —
річка в підземному царстві,
притока Стіксу (Ахеронту).
КОМОС (гр. Komos) — бог
бенкету. Його зображували крилатим
юнаком у супроводі Сілена й
еросів.
КОМПІТАЛІЇ (лат. Compitalia,
compitum — роздоріжжя) — дав-
126

КРІТСЬКИЙ БИК
ньоримські свята на честь ларів —
покровителів перехрестя.
Відбувалися взимку перед сатурналіями.
Раби й мешканці навколишніх
будинків приносили до статуй
ларів різні подарунки, вішали
вовняних ляльок, що були ніби
жертвами за відвертання всякого лиха
від живих членів родини. К. були
особливо популярні серед рабів.
Утворені з рабів та вільновідпу-
щених колегії влаштовували ігри
і святкові процесії на честь ларів.
Цезар заборонив к., але згодом
Август відновив їх, додавши до
культу ларів культ свого генія.
Ці свята й ігри влаштовували в
травні та серпні.
КОНЕНТА (лат. Conenta) — за
однією з версій, мати Фавна.
КОНКОРДІЯ [лат. Concordia —
згода) — богиня згоди, охоронниця
ладу в державі. її зображували в
постаті жінки, що в одній руці
тримала ріг достатку, а в другій —
маслинову гілку або терези. Храм
К. споруджено на Римському
форумі 367 р. до н. є. після
формального зрівняння прав плебеїв І
патриціїв. Цей храм був місцем
засідання сенату. Лівія, дружина Ок-
тавіана Августа, встановила культ
К. як покровительки подружньої
згоди.
КОНСТАНЦІЯ (лат. Constan-
tia) — уособлення стійкості і
завзятості; зображувалася тільки на
монетах імператора Клавдія та
його матері Антонії.
КОРЕС (гр. Koresos) — жрець
Діоніса, що загинув через кохання
до Каллірої.
КОРИБАНТИ (гр. Korybantes) —
жерці богині Кібели, які під час її
свят виконували оргіастичний
танок у супроводі барабанів, флейт
і кимвалів. За одним із міфів,
к.— діти Аполлона й музи Талії,
КОРІТ, К о р і ф (ер, Korithos)-.
1) син Зевса, чоловік Електри,
батько Яса й Дардана, засновник
Коріфа в Етрурії; 2) епонім корі-
тіян з Тегеї; 3) син Паріса й Енони;
4) герой з Мармаріки, якого було
запрошено на весілля Персея.
КОРОН (гр. Koronos) — син
Келея, учасник походу аргонавтів,
цар лапітів.
КОРОН ІДА (гр. Koronis) —
1) дочка царя лапітів Флегія,
коханка Аполлона, якому народила
сина Асклепія. Перед народженням
дитини К., побоюючися, що Апол-
лон розлюбить її, вийшла заміж за
Іохіда з Аркадії. Розгнівана Арте-
міда помстилася за брата,
обернувши К. на вогнище, однак Аполлон
урятував з полум'я Асклепія, який
мав народитися; 2) фокідська
царівна, яку Афіна обернула на
ворону, щоб урятувати від
переслідувань Посейдона.
КОТЇС, Коті то (гр. Kotys,
Kotyto) — фракійська богиня,
споріднена з Кібелою. Оргії на честь
К. були подібні до врочистостей на
честь Діоніса-Вакха і називалися
котітіями.
КРЕОНТ (гр. Кгеоп) — 1)
корінфський цар, батько Креуси; 2)
володар Фів, брат Іокасти, дядько Ля-
тігони.
КРЕСФОНТ, Кресофонт
(гр. Kresphontes) — один з Герак-
лідів.
КРЕТЕЙ (гр. Kretheus) —
чоловік Тіро, батько Ясона.
КРЕУСА (гр. Kreusa) — 1)
дочка Ерехтея і Праксітеї; від
Аполлона народила Іона, ротім стала
дружиною Key та. Спочатку
подружжя було бездітне, але після
прощі до Дельфів К. народила
Дора й Ахея\ 2) одне з імен Главки,
дочки корінфіянина Креонта, в
яку закохався Я сон, жертва
помсти Медеї; 3) дочка Пріама й Ге-
каби, дружина Енея, мати Юла.
Під час пожежі Трої Еней утратив
її.
КРІТСЬКИЙ БИК (гр. to en
Krete tauros) — 1) бик, що викрав
Європу; 2) чародійний бик, який
вийшов з моря коло Кріту. Мінос
мав принести його в жертву Посей-
донові, але вражений його красою,
офірував іншого бика. Посейдон
наслав на К* б. шал, і бик
спустошив Кріт вогнем, який вибухав з
його ніздрів. К, б. спіймав Геракл
127

КРОНІД
і привів у Мікени до царя Еврістея
(восьмий подвиг героя). За аттіч-
ним переказом, бика цього спіймав
Тесей на Марафонському полі.
КРОНІД {лат. Kronides) — епітет
сина Кроноса Зевса.
КРОНОС, Крон (гр. Kronos) —
одне з найдавніших грецьких
божеств, бог жнив; наймолодший син
Урана (Неба) і Геї (Землі), що
належав до другого покоління богів.
В основі легенди лежить
космогонічний міф про поділ землі і
неба. Через подібність імені К. до
грецького слова «хронос» — час
його іноді вважали і за бога часу.
Був одружений з рідною сестрою
Реєю, від якої мав дітей: Гестію,
Цеметру, Геру, А'іда, Посейдона,
Зевса. За міфами, К. правив
світом, скинувши з неба батька
Урана. Йому віщували таку саму
долю. Щоб уникнути її, К. ковтав
усіх своїх дітей (мабуть, спогад про
людські жертвоприношення). Але
Рея хитрощами врятувала Зевса.
Змужнівши, Зевс примусив К.
виригнути всіх проковтнутих дітей, а
його самого скинув у Тартар
(пізніший варіант: К. після
примирення з Зевсом правив разом з
Радамантом на «щасливих островах»).
Згідно з легендами, за часів К.
на землі був Золотий вік. На
острові Кріті К. ототожнювали з
Молохом. На честь К. в Греції існували
веселі свята — кронії. Римляни
ототожнювали К. з Сатурном.
Зображувався з серпом у руці.
КСАНТ, К с а н ф {ер. Xanthos —
ясноволосий) — 1) епітет кількох
героїв античної міфології; 2) з
«Іліаді» К.— кінь Ахіллеса, а
також кінь Гектора.
КС?Н ІЯ (гр. Хепіа'—гостинна)—
епітет Афіни як опікунки гостей.
КСУТ, Ксуф (гр. Xuthos) —
син Елліна й німфи Орсеїди, брат
Дора й Еола. Переселившись із
Фессалії в Афіни, одружився з
дочкою Ерехтея Креусою. Міф про К.
намагається наївно пояснити
версію, за якою грецькі племена
прибули з півночі.
КУР?ТИ (гр. Kuretes) —
міфічне плем'я, що жило на Кріті. Рея
віддала під опіку к. малого Зевса,
тому вони стали жерцями богині.
Після об'єднання культів Реї й
Кібели к. злилися з жерцями Кібе-
ли — корибантами. Греки
вважали, що к. своїми бучними танцями
й ударами списів по щитах
заглушували плач Зевса-немовляти і
таким способОхМ урятували його від
Кроноса. б версія, за якою к.
спочатку були демонами родючих сил
землі. їхній культ був пов'язаний
з культом Крітського Зевса.
ЛАБДАК (гр. Labdakos) —
батько Лаія.
ЛАБІРИНТ (гр. labyrinthos)—
споруда, що, нібито, складалася
з кількох тисяч кімнат, залів І
коридорів. В античності були
відомі чотири л.: 1) єгипетський — на
схід від Арсіної, споруджений у
2 тис. до н. є.; то був величезний
палац із гробницею та
підземними ходами; 2) на острові Самосі,
збудований за наказом Полікрата;
3) в Італії, що його спорудив
етруський цар Порсенна як усипальню
для царської родини. Найвідомі-
шим є л. на Кріті. Його за
дорученням Міноса спорудив Дедал для
Мінотавра. Конструкцією цей л.
був подібний до єгипетського. В
основу міфів про л. лягли історичні
факти. Наприклад, міф про
крітський л. відбив спогад про розквіт
крітської держави 2 тис. до н. є.
Слово л. пов'язують із назвою
подвійної сокири — labris, зобра-
128

ЛАОДІКА
ження якої часто зустрічається на
стінах Крітського л. Стародавні
під л. розуміли поплутані
підземні коридори в копальнях та
катакомбах; переносно його вживали
для позначення різних складних
явищ і плутаних мовних зворотів.
У сучасній мові л. також
означає не тільки споруду, з якої
важко знайти вихід, а й заплутані
стосунки, ситуації, думки тощо.
Клазда, незважаючи на свій
поважний вік, чудово
орієнтувалась у лабіринтах часу.
І. В і л ь д є. Сестри Річинські.
ЛАВЕРНА (лат. Laverna) —
римська богиня прибутку,
покровителька злодіїв; їй був
присвячений гай поблизу Рима та
жертовник.
ЛАВІНІЯ {лат. Lavinia) —
дочка Латина, друга дружина Енея.
Епонім міста Лавіній.
ЛАВР (лат. laurus) — дерево,
присвячене Аполлонові. Оскільки
Аполлон був покровителем
мистецтва, вінок з лаврових гілок
правив за нагороду переможцеві
на змаганнях. Міф про зв'язок
бога з деревом засвідчує фетишизм
античного культу. Звичай
увінчувати переможця лавровим
вінком зберігся до нашого часу.
ЛАДОН (гр. Ladon) — 1)
божество однойменної річки в Аркад її;
батько Дафни; 2) дракон, що
охороняв чарівні яблука Гесперид;
його вбив Геракл.
ЛА?РТ (гр. Laertes) — батько
Одіссея.
ЛАїЙ, Лай (гр. Laios) —
правнук засновника Фів Кадма, син
Лабдака, чоловік Іокасти, батько
Едіпа. Умираючи, Лабдак залишив
Л. під опікою брата Ліка, але
дядько сам захопив владу і не хотів
віддавати її. Після смерті Ліка
фіванці одностайно обрали
володарем молодого Л., що здобув
велику прихильність народу своєю
справедливістю й добротою. Гера
ненавиділа рід Кадма за те, що
його дочку Семелу покохав Зевс.
Богиня наслала на Л. Едіпа та його
нащадків чимало нещасть, Загинув
Л. від руки сина, який не знав,
що вбиває батька.
ЛАМІЯ (гр. Lamia) — 1) дочка
Посейдона, що народила від Зев-
са сивілу Герофілу; 2) дочка Бела
й Лібії, красуня, яку покохав
Зевс. Гера з ревнощів викрала і
повбивала всіх дітей Л., після
чого та збожеволіла й почала
нищити чужих дітей. Пізніше л. стали
називати вродливих, але
жорстоких жінок або чарівниць, які
нібито зваблювали юнаків і
висмоктували їхню кров.
ЛАМПЕТІЯ (гр. Lampeteia) —
дочка Геліоса. Разом із сестрою
Фаетусою пасла батькові отари
на острові Трінакрія. Імена дочок
Геліоса, напевне, персоніфікують
окремі риси сонця.
ЛАОДАМАНТ (гр. Laodamas, род.
відм. Laodamantos) — син фіван-
ського царя Етеокла, що після
смерті батька був під опікою Креонта.
Під час його владарювання
відбувся похід сімох проти Фів. Л. теж
брав участь у боротьбі з аргів'я-
нами і вбив Адрастового сина
Егіалея, а сам загинув від руки
Алкмеона.
ЛАОДАМЇЯ (гр. Laodameia) —
1) дружина Протесілая (за іншою
версією, дружиною Протесілая
була дочка Мелеагра Полідора).
Дізнавшись, що її чоловік загинув
під Троєю, почала благати богів,
щоб дали їй можливість побачити
його. Боги прислухались до
молитов Л., і вона побачила
чоловіка. Коли Протесілай зник, вірна
дружина заподіяла собі смерть.
Л. стала символом подружньої
любові; 2) дочка Беллерофонта, мати
Сарпедона (від Зевса).
ЛАОДІКА (гр. Laodike) — 1)
дочка ПрІама й Гекаби, кохана Ака-
манта, сина Тесея, мати Муніта,
після смерті якого померла з туги.
За іншою версією, Л. проковтнула
земля, коли вона намагалася
втекти після захоплення Трої; 2)
дочка Агамемнона і Клітемнестрп,
що виступає в трагедіях під ім'ям
Електри*
5 8-2010
129

ЛАОКООН
/ЛАОКООН {гр. Laokoon) —
троянський жрець Аполлона;
застерігав земляків, щоб не вводили до
Трої дерев'яного коня,
спорудженого греками. За Вергіліем, Л,
належить вислів «Timeo Danaos
et dona ferentes» — «боюся
данайців навіть тоді, коли вони
приносять дари». Боги вирішили
знищити Трою, тому послали двох
величезних зміїв, які задушили Л.
та його двох синів, коли вони
складали жертву на березі моря.
Троянці сприйняли це як помсту
богів за недовіру і ввели коня до
міста.
Загибель Л. та його синів
відтворює славнозвісна скульптура
Агесандра, Полідора й Атенодора,
копія якої міститься в
Ватіканському музеї. Г. Лессінг у
знаменитому трактаті «Л.» на основі аналізу
цієї скульптури захищав реалізм
у мистецтві й літературі. І. Фран-
ко порівнював з Л. пригноблений
народ («Не люди наші вороги»).
ЛАОМЕДОНТ {гр. Laomedcn) —
син їла й Еврідіки, батько Пріа-
ма й Гесіони, владар Трої. За його
владарювання Аполлон та Посей-
дон обгородили муром Трою;
згідно з деякими міфами, їм
допомагав Еак (варіант: міські стіни
будував Посейдон, а Аполлон пас
отари Л.). Оскільки Л. не дотримав
слова і не заплатив богам за
виконану роботу, Аполлон наслав на
Трою страшну моровицю, а
Посейдон — морське страховисько. Щоб
урятувати троянців від неминучої
смерті, Л. віддав свою дочку Ге-
сіону на поталу чудовиську. Ге-
ракл убив потвору і врятував Ге-
сіону. Л. обдурив Геракла — не
віддав йому дочки та обіцяних
чарівних коней. Геракл пішов
походом проти Трої, здобув місто, вбив
Л. й усіх його синів, крім Пріама.
ЛАОНОМА {гр. Laonorne) —
сестра Геракла, дружина лапіта
Поліфема.
ЛАП ІТИ {гр. Lapithai) — відоме
своєю хоробрістю плем'я, що жило
в північній Фессалії. Л. здолали
кентаврів у боротьбі, яка
спалахнула на весіллі Пейрітоя й Гіп-
подамії. Боротьбу л. з кентаврами
зображують скульптури в храмі
Зевса в Олімпії.
ЛАРВИ {лат. larva) — 1)
римський варіант однієї з численних
назв страхіть, відьом, упирів
тощо, які існували в уяві
стародавніх, а також душі померлих, що не
можуть знайти спокою. Л. жили
в Аїді; вночі вони з'являлися на
землі і переслідували людей, які
їх образили. Віра в л. сягає
примітивних анімістичних уявлень.
Щоб відкупитися від л., батько
сім'ї босий виходив за поріг
будинку й дев'ять разів кидав через
плече чорний біб. Цей звичай
свідчить про збереження в римській
релігії елементів первісної магії;
2) маски на обличчя, якими
користувалися не тільки в театральних
виставах, а й під час урочистостей,
процесій, містерій тощо.
ЛАРИ {лат. Lares) —
шановані в Римі добрі духи, що охороняли
дім і родинне щастя. Дерев'яні,
бронзові або мармурові статуетки
л. стояли в так званому ларарії
біля вогнища в кожному домі. На
відміну від пенатів л. були
пов'язані з житлом. Римляни вірили, ц о
л. не залишали дому навіть тоді,
коли родина змінювала місце
мешкання, тим часом пенати — йшли
за господарями. Батько сім'ї щодня
молився л., прощався з ними,
рушаючи в дорогу, а після
повернення посилав їм свої вітання. Тркчі
на місяць л. приносили жертви,
під час родинних свят їх
увінчували квітами. Крім домашніх,
римляни шанували також суспільних
л., що вважалися покровителями
міста й держави.
ЛАРІСА {гр. Larissa) — назва
кількох грецьких міст, що їх
заснували пелазги на честь Посейдо-
нової дружини — доньки
родоначальника їхнього племені. Найві-
доміше з цих міст — у Фессалії.
ЛАТЙН Цат. Latkius) — 1)
міфічний син Фавна й німфи Маріки,
батько Лавінії, тесть Епея,
третій володар Латік>і загинув у бо-
130

ЛЕМУРИ
ротьбі з Турном. Пізніше його
шанували як Юпітера Латіара;
2) син Одіссея й Кірки (варіант:
Геракла й гіперборейки Паланто).
„ ЛАТОНА — латинська форма
імені Лето.
ЛАХЕСІС (ер. Lachesis) — одна
з мойр. За Платоном, Л.
відкривала людям минуле, а її сестри —
сучасне та майбутнє.
ЛЕАНДР (г/7. Leandros) — юнак
з міста Абідос у Троаді, який
закохався в жрицю Афродіти Геро,
що жила на протилежному березі
Геллесшшту. Л. щоночі
перепливав Геллеспонт, щоб зустрітися
з коханою. Геро запалювала на
вежі маяк і освітлювала протоку,
коли юнак плив до неї. Однієї
ночі під час бурі маяк не
засвітився і Л. загинув, тіло його
викинули на берег морські хвилі. Геро
кинулася з вежі маяка в море.
Сюжет міфа використали в
своїх творах Мусей та Овідій.
Російському письменникові О. Купріну
належить оповідання «Геро, Л. і
пастух». Існує драма Ф. Грільпар-
цера «Хвилі моря і любові»
(український переклад П.
Норманського).
ЛЕАРХ (гр. Learchos) — син
Іно й Атаманта.
ЛЕВКІПП (гр. Leukippos) —
вродлизий юнак, син елідського
володаря Еномая;
переодягнувшись у жіноче вбрання,
переслідував Дафну, за що німфи вбили
його.
ЛЕВКІППА (гр. Leukippe) —
одна з жеанід.
ЛЕВКОТЄЯ, Левкофея (гр.
Leukotheta) — ім'я, що його
одержала Іно, коли стала морською
богинею, її вважали покровителькою
мандрівників і ототожнювали з
римською богинею Мату тою. Культ
Л. був пов'язаний з Істмійськими
іграми, завдяки яким поширився
по всій Греції. Міфи про Л. мають
трагічний характер, а вислів
Inus ache — «скорботи Іно» став
крилатим.
ЛЕВКОТОЯ, Л є в к о ф б я (гр.
Leukothoe) — німфа, яку покохав
ї знеславив Аполлон, за що вона
була живою закопана в землю.
Після смерті Л. Аполлон перетворив
її на рослину, смолу якої
використовували для приготування
пахощів. Міф про Л. зустрічається в
Овідія.
Л?ДА (гр. Leda) — дружина
спартанського царя Тіндарея; за
однією версією, дочка Тестія й
Леофонти, за іншою — Главка й
Пантеїди. Міф розповідає, що Зевс,
зачарований вродою Л., з'явився
перед нею в постаті лебедя, коли
вона купалася (відгомін
тотемістичного уявлення про Зевса), і
від їхнього зв'язку народилися По-
лідевк та Єлена. За іншою версією,
Кастор, Полідевк і Клітемнест-
ра — діти Тіндарея, а Єлена —
дочка Зевса. Згідно з пізнішим
міфом, Л. знесла двоє яєць — одне
від Зєвса, друге від Тіндарея; з
першого яйця вилупились
Полідевк І Єлена, а з другого — Кастор
і Клітемнестра. Ця версія мала й
інший варіант: богиня Немесіда,
Еириваючись з обіймів Зевса,
перетворилася на гуску, а Зевс на
лебедя. Яйце, з якого пізніше
вилупилася Єлена, Л. знайшла.
Останній варіант міфа набув
найбільшого поширення. З ним пов'язують
вислів «з яєць Л.», тобто «від
самого початку».
Намагатимуся загладити
провину мою довгим листом і
докладними розповідями. Починаю з
яєць — від яєць Л є д и до
падіння Трої. Г. Г є й н є. Лист
до Хрістіана Зете 1816 р.
У літературі й мистецтві сюжет
про Л. був дуже поширений. Міф
використали Леонардо да Вінчі,
Корреджо, Веронезе, Тінторетто
й ін.
ЛЕМУРИ (гр. Lemures) —
подібні до римських ларвів духи
померлих, які вночі блукають по землі
у вигляді відьом і кістяків. їм
були присвячені нічні обряди —
лемуралії, під час яких у
визначені травневі дні зачиняли храми й
забороняли справляти весілля.
5*
131

ЛЕРНЕЙСЬКА ГІДРА
ЛЕРНЕЙСЬКА ГІДРА (гр. Ler-
naia Hydra) — величезна змія, що
народилася від Тіфона та Єхидни,
мала 9 голів (варіанти: 50 або 100),
жила в болоті Лерна. Одна з голів
потвори була безсмертна. Коли
Л. г. не вистачало поживи, вона
пожирала худобу й посіви.
Знищення Л. г.— один із подвигів
Геракла.
ЛЕСТРИГОНИ, лістригони
(гр. Lestrygones) — дике плем'я
велетнів-людожерів, про яких
згадується в «Одіссеї». Л. розбили 11
кораблів Одіссея й пожерли його
супутників. Пощастило
врятуватися лише Одіссееві й тим, хто був
разом з ним на 12-му кораблі.
Людожери жили на невідомому
острові біля Південної Італії.
ЛЕТА (гр. Lethe) — 1) дочка
Еріди, мати харит; 2) річка
забуття в Лїді. Коли померлий пив з Л.
воду, його душа забувала все, що
пережила й бачила на землі.
Звідси постав вислів «канути в Л.»,
тобто «піти в небуття, зникнути
назавжди».
Критики, навчаючи поета,
Залюбки розводяться про те,
Як писати мусить він, щоб
Лета Років з п'ять проміння
золоте На труні у нього не
змивала... Є. П л у ж н и к.
Критики...
Канули в лету часи
варварського і хаотичного
використання людиною харчових ресурсів
Світового океану. Вечірній Київ,
1969, 3 вересня.
ЛЕТО (гр. Leto), Лато на
(лат. Latona) — дочка титана Кея
та Феби, мати Аполлона й Артемі-
ди. Л. вважалася помічницею при
пологах та опікункою здоров'я
новонароджених, тому її
ототожнювали з Ілітією. Іноді вона
посилала неплідність і руйнувала сім'ю.
Зображували Л. у вигляді
скромної жінки з накинутим на голову
плащем. На Базовому розписі вона
зображувалася разом з дітьми.
ЛЇБЕР (лат. Liber Pater —
Батько Лібер) — первісно божество
родючості, пізніше ототожнюване
з Діонісом (Вакхом).
ЛІБЕРА (лат. Libera) —
дружина Лібера, інколи
ототожнювалася з Прозерпіною.
ЛІБЕРАЛИ (лат. Liberalia) —
офіційні свята в Римі, які
справлялися 17 березня на честь Вакха
Лібера. Цього дня юнаки на знак
повноліття надягали чоловічу
тогу (toga virilis або toga libera) і
складали жертви на Капітолії.
ЛІБІТІ'НА (лат. Libitina) —
давньоітальська богиня смерті й
похорону. У Римі їй був
присвячений гай з приладдям для
поховання. Як підземна богиня
ототожнювалася з Прозерпіною. Як богиню
землі, з якої все народжується, Л.
вважали також богинею
родючості й ототожнювали з Венерою (Ве-
нера Л>).
У «Пам'ятнику» Горація ім'я
Л. виступає як синонім слова
«смерть»: «Ні, не весь я умру,
більша частина моя Л і б і т і н и
мине».
ЛІВІЯ, Лівія (гр. Libye) —
німфа, дочка Епафа, мати Бела й
Агенора.
ЛІЕЙ (гр. Lyaios) — епітет
Діоніса, який зустрічається
передусім у поетів і вказує на те, що
Діоніс звільняв від турбот і
давав радість (Lyaeus, laetitiae da-
tor).
ЛІК (гр. Lykos) — 1) чоловік
Дірке, якого вбили Амфіон і Зет;
2) афінський герой, син Пандіона,
брат Егея, Ніса й Палланта;
засновник жрецького роду Лікомідів
в Афінах; епонім Лікії (в Малій
Азії), куди він утік від Егея;
3) син Посейдона, володар Фів,
якого вбив Геракл за те, що він
посягнув на життя Мегари.
ЛІКАОН (гр. Lykaon) —
аркадський цар, син Пелазга й океаніди
Кіллени; мав 50 синів, відомих
своєю зарозумілістю й пихою.
Багато з них стали епонімами
аркадських міст. Найчастіше Л. та його
сини згадуються як утілення
тогочасної безбожності. Зевс, бажаючи
перевірити, чи справді вони такі
132

ЛУНА
зухвалі, прийшов до Л. в гості.
На бенкеті Громовержцеві подали
нутрощі вбитого хлопчика.
Розгніваний зневагою Зевс убив громом
Л. та його синів (варіанти: наслав
на людей потоп; перетворив Л. у
вовка; гр. lykos — вовк). Міф про
Л. відображає первісний звичай
приносити людські жертви Зевсо-
ві Лікейському і заборону їх
олімпійською релігією.
ЛІКЕЙ (гр. Lykeion) — район
на околиці Афін, де був храм
Аполлона Лікейського. Епітет лі-
кейський («вовчий») застосовували
не тільки до Аполлона, а й до Зев-
са. В Аркадії відзначалися лікеї —
свято Зевса Лікейського.
У Л. навчав Арістотель. Звідси
назва навчального закладу —
ліцей.
ЛІКОМЕД (гр. Lykomedes) —
володар острова Скірос в Егейсько-
му морі; серед дочок Л. Фетіда
переховувала Ахіллеса.
ЛІКУРГ (гр. Lykurgos) —
фракійський владар; заборонив у
своєму царстві культ Діоніса, і
той наслав на нього божевілля
(варіант: Зевс покарав Л.
сліпотою). У нападі шалу Л. убив
свого сина, за що був вигнаний на
гору Пангей, де його розірвали коні.
У міфі відбито поширення культу
Діоніса в античній Греції.
ЛІН (гр. Linos) — за однією
версією міфа, син Аполлона й Пса-
мати, за іншою — син Амфімара
й Уранії; великий знавець
музики. Наважився поставити себе в
цьому мистецтві поряд з
Аполлоном, за що бог його вбив. Тісно
пов'язаний з Аполлоном та музами,
Л. уважався уособленням
зароджуваного мистецтва; йому
приписували винайдення триструнної
ліри, пісні й ритму, поезії тощо.
Згодом його вважали за
граматика, філософа, вчителя Орфея та
Мусея. Пізніші міфи зображували
Л. мудрецем, який навчив Геракла
гри на кітарІ. Коли Л. покарав
свого учня, Геракл ударив його
кітарою і вбив. Л. згадується в
епосі і в Гесіода; на честь Л, складали
жалібні пісні (threnoi), що являли
собою мелодійні повтори; про
нього співали на бенкетах і в танках.
Спочатку Л. був уособленням
тужливої пісні, пізніше
персоніфікував квітуче, радісне життя, яке,
проте, повинне закінчитися
смертю.
ЛІНКЕЙ (гр. Lynkeus) — 1) один
із 50 синів Єгипта, єдиний з єгип-
тіадів, якого не вмертвили Данаї-
ди. Уславився як засновник
військових змагань на честь Гери;
2) син Афарея, мессенський герой.
Його гострий зір міг проникати
крізь землю й скелі. Л. та його
брата їда часто називають Афареїда-
ми. Брати брали участь у калі-
донському полюванні та в поході
аргонавтів. Л. вбив Полідевк у
боротьбі Афареїдів з Діоскурами.
У переносному значенні Л.—
пильний сторож.
ЛІХАС (гр. Lichas) — супутник
Геракла, що приніс від Деяніри
одяг, просочений отрутою. Коли
отрута почала діяти, розлючений
Геракл кинув безневинного Л. в
море.
ЛОКР (гр. Lokros) — син Мери
від Зевса.
ЛОТІДА (гр. Lotis) — німфа,
яка врятувалася від
переслідування Пріапа тим, що перетворилася
на лотос (Овідій).
ЛОТОФАГИ (гр. Lotophagoi) —
за «Одіссеєю», плем'я, яке жило
на лівійському узбережжі
(Північна Африка) і їло лотос. Л.
гостинно прийняли Одіссея та його
супутників, коли вони
поверталися з-під Трої. Лотос у л. мав
чарівну силу: хто його їв, той не
хотів повертатись додому.
Кількох своїх товаришів, які
скуштували лотоса, Одіссей силоміць
забрав на корабель.
У М. Зерова є однойменний сонет.
ЛУНА (лат. Luna — Місяць) —
римська богиня Місяця,
ототожнювана з грецькою Селеною. Л.
часто змішували з Діаною й Ге-
катою. На Авентинському
пагорбі в Римі Сервій Туллій спорудцз
храм на честь Л.
133

ЛУПЕРК
ЛУПЕРК (лат. Lupercus) —
прізвисько Фавна —
захисника отар. На Палатинському
пагорбі в Римі був храм Л. (Лу-
перкал).
ЛУПЕРКАЛІЇ (лат. Luperca-
Па) — свято A5 лютого) на честь
Луперка, що його встановили, за
переказом, Ромул і Рем. Під час
л. приносили в жертву цапів та
кіз. При офіруванні жерці-лупер-
ки доторкалися скривавленими
ножами до чола двох юнаків, які
стояли біля жертовника, потім
стирали плями крові вовною,
вимоченою в молоці. Із шкур
забитих тварин жерці вирізували
паски і, надягши фартухи,
виготовлені з цих шкур, виходили з храму.
Всіх, кого зустрічали, вдаряли
пасками. Одружені жінки охоче
дозволяли себе стьобати, вважаючи,
що це лікує їх від неплідності.
Паски л. називались фебруа,
звідси назва місяця фебруарій —
лютий.
ЛУПЕРКИ (лат. Luperci) —
назва 12 жерців храму Луперка. Л.
обирали з двох староримських
родин Фабіїв та Квіиктіїв. Звідси
назви колегій, л. Фабіані і л.
Квінктіані. На честь Юлія
Цезаря 45 р. до н. є. встановлено третю
колегію жерців-л.
ЛЮЦИФЕР, Люципер (лат.
Lucifer — світлоносець) — 1) епітет
богів, які відали небесними
світилами — Діана, Аврора та ін.; 2)
назва вранішньої зірки (Венери) як
представниці світанку. Л. уважав-
ся сином Еос і титана Астрея
(варіант: Кефала).
У християнстві — одне з Імен
диявола.
ЛЮЦІНА (лат, Lucina) —
богиня пологів у римлян, одне з
наймень Юнони (Гери) як
покровительки шлюбу. На її честь
1 березня справляли свято, під
час якого матері з немовлятами
йшли до храму богині, прибирали
його квітами і вимолювали
благословення для своїх дітей.
МА (сір. Ма) — у міфології
давніх народів Малої Азії богиня
землі й родючості. Деякими рисами
схожа на Астарту, Кібелу та
інших богинь природи; римляни
часто ототожнювали її з Беллоною.
МАЙЯ (гр. Маіа) — 1) дочка
Атланта і Плейоїш, одна з Пле-
яд; мати Гермеса; 2) давньоіталь-
ська богиня природи, на честь
якої названо присвячений їй
місяць травень (май). Іноді М.
вважали дружиною Вулкана, ототож-
нювали з Бона Деа, Фавною й ін.
Пізніше її почали ототожнювати з
грецькою М. й шанувати як матір
Меркурія (Гермеса).
МАКАРЇЯ (гр. Makaria) — дочка
Геракла та Деяніри. Коли оракул
провістив, що перемогу над Еврі-
стсем буде здобуто тільки після
принесення людської жертви, М.
добровільно прирекла себе на
смерть.
МАМ?РС, Мамерт (лат. Ма-
mers) — одне з давньоітальських
імен бога війни Марса (Арсса).
МАНИ (лат. Manes) — духи
померлих предків. їх шанували як
божества і складали їм жертви.
Свято померлих — паренталії (лат.
parentare — складати жертви
померлим) — справляли від 13 до
21 лютого, в останній день свята
на могили померлих приносили
вино, мед, молоко і квіти. Цього
дня були зачинені всі храми,
заборонялося влаштовувати весілля та
інші веселощі. Місцеперебування
цих духів — під землею, тому М,
134

МАРАФОНСЬКИЙ БИК
в поезії є синонімом підземного
царства.,
МАН ЇЯ (гр. mania — божевілля,
нестяма) — 1) уособлення
божевілля; 2) мати ларів; 3)
страховисько, яким лякають дітей.
МАНТИКА (гр. mantike —
мистецтво віщування) — уміння
вгадувати волю богів. Стародавні
вірили, що всі явища природи, а
також долі людей, щастя
суспільства залежать від волі богів; що
божество на прохання людини або
за власним бажанням може
виявляти свою волю через різні
знамення; що за допомогою м. можна
дізнаватися про волю богів. У Гре-
ці'Г й Римі м. була дуже поширена:
усі намагалися з'ясувати волю
богів за допомогою оракула.
Головним провісником і покровителем
оракулів у стародавній Греції
вважався Аполлон. З-поміж
пророків найбільшу повагу в греків
мали сивіли та Бакід,
натхненницями якого вважалися німфи.
Пророцтва Бакіда та сивіл
записували в окремі збірники (сивілині
книги). Було чимало приватних
збірників провіщень, власники яких
за певну плату давали поради й
пророкували всім, хто до них
звертався. В античності вірили також
у сновидіння. Уже в архаїчну епоху
думали, що сновидіння посилає
Зевс. Люди шанували демонів, які
уособлювали сновидіння. В
«Теогонії» Гесіод називає таких демонів
синами Ночі, а пізніші автори
вважали їх за дітей Гіпноса (Сну).
Греки вїрили, що часом боги самі
з'являлись уві сні й оголошували
свою волю. В античному світі
існували різні книги для пояснення
сновиді йь. Було повір'я, згідно з
яким волю богів віщували певні
птахи та явища природи. їх
тлумачили жерці-авгури (див. ауспіції).
Особливою шаною були оточені
пернаті хижаки і серед них орел
як посланець самого Зевса. Для
ворожіння за летом птахів*
обирали відкрите місце* зручне для
спостерігання. Поява птахів із
східного боку обрію була доброю
прикметою, з західного боку —
поганою. Ворожили також за небесними
й атмосферними явищами
(сонячне затемнення, блискавка, грім
тощо). Залежно від того, з якого
боку вдарив грім або сяйнула
блискавка, судили про добре чи лихе
знамення богів. Сонячні
затемнення та комети вважалися недоброю
призвісткою. Після походів
Олександра Македонського (коли
греки познайомилися з вавілонською
астрологією) ввійшла в ужиток
ворожба за зірками. Крім того,
стародавні греки й римляни знали
ворожбу на жертовних тваринах.
Жерці брали до уваги поводження
тварин перед економ, швидше чи
повільніше згоряння шматків
жертовного м'яса, вигляд нутрощів
тварини тощо. При ворожбі за
нутрощами особливу увагу
звертали на вигляд і форму печінки.
Серце, легені, селезінка й жовч
також були об'єктом уважного
спостереження. У Римі ворожбити
за нутрощами тварин звалися
гару епіками. Подеколи знахменням
богів- уважали чхання, рипіння
дверей, розлиту воду, появу тварини
тощо. Уже в сиву давнину до м.
почали ставитися скептично. Фа-
лес з Мілету в затемненні сонця
бачив не волю богів, а природне
явище. Епіхарм глузував з
ворожбитів, які ошукували жінок та ще за
оману брали гроші. Римський поет
Енній називав ворожбитів
марновірними й безсоромними
хвальками.
МАНТО (гр. Manto) — віщунка,
дочка провісника Тіресія з Фів,
Після здобуття Фів епігонами її
разом з іншими полоненими
присвятили Аполлонові Дельфійському.
Аполлон- відіслав М. до Малої
АзіГ, де вона одружилася з крітя-
нином РакГєм і народила від нього
провісника Мопса. Біля
Кол©фону М. заснувала святиню з
оракулом на честь Аполлона.
МАРАФОНСЬКИЙ БИК (гр. Ма-
rathonios bus) — дикий бик з
околиць міста Марафон, якого вбив
Тесей%
135

МАРОН
МАРОН (гр. Магоп) — син Еван-
та, жрець Аполлона у
фракійському місті Ісмар; дав Одіссеєві вино,
яким той напоїв Поліфема.
Належав до почту Діоніса як син або
дядько бога; вважався героєм,
покровителем солодкого вина.
МАРПЕССА (гр. Marpessa) —
дочка Евена, яку покохав Аполлон,
дружина їда.
МАРС (лат. Mars) — первісно
італьський бог родючості,
рослинності й дикої природи, пізніше
ототожнений з грецьким Лресом.
МАРСІЙ (гр. Marsyas) — 1)
божество однойменної притоки річки
Меандр; 2) силен, що жив у
фрігійських лісах, один із супутників
Діоніса. За міфом, М. знайшов
флейту, яку викинула Афіна
(оскільки під час гри щоки богині
роздувались і спотворювали її
обличчя), і, хизуючись майстерною
грою, викликав на змагання самого
Аполлона. Цар Мідас, що був
суддею змагання, віддав пальму
першості силенові. Розгніваний
Аполлон здер з М. шкуру й повісив її
в Каленах (Фрігія) на дереві.
При звуках флейти шкіра тріпотіла;
з крові М. забило джерело, яке дало
початок річці.
Відома статуя роботи Мірона —
М., що простягає руки до
подвійної флейти. Художники часто
зображували змагання М. з Аполло-
ном (П. Перуджіно, Я. Тінторет-
то) та покарання М. (Б. Перуцці,
Рафаель, Дж. Вазарі та ін.).
МАТРОН АЛII (лат. matrona-
lia) — свято матерів, яке справляли
римські жінки 1 березня. Цього
дня приносили жертви Юноні як
покровительці світла й
народження та просили щастя в родинному
житті. Жінки-матері (як чоловіки-
батьки під час сатурналій)
приймали подарунки й вітання.
МАТУ ТА (лат. Matuta) — дав-
ньоітальська богиня весни й
ранку; відала також дітонародженням.
На честь М. в червні справляли
свято матроналії, на яке приходили
жінки, тримаючи на руках дітей
своїх сестер, Рабиням
заборонялося брати участь у матроналіях.
Під кінець республіки М.
ототожнювали з Левкотеєю та вважали
покровителькою мореплавства і
гаваней.
МАХАОН (гр. Machaon) — син
Асклепія й Епіони, лікар-хірург;
разом із братом Подалірієм брав
участь у поході греків на Трою й
опікувався пораненими
(вилікував Менелая та Філоктета).
Загинув від руки ЕвріпІла (варіант:
Пентесілеї).
МАГАПЕНТ, Мегапенф (гр.
Megapenthes) — син Прета.
МЕГАРА (гр. Megara) — дочка
фіванського царя Креонта,
дружина Геракла, яку той пізніше віддав
заміж за свого небожа й друга
Іолая. Від Геракла мала трьох
синів.
МЕГАРЕЙ (гр. Megareus) — ме-
гарський володар, тесть Алкатоя.
МЕГЕРА (гр. Megaira) — ери-
нія, одна з трьох хтонічних бо-
гинь-месниць, уособлення
заздрощів та гніву. Зображували її
огидною бабою із зміями замість
волосся, з вишкіреними зубами та із
смолоскипом або бичем у руках.
У переносному значенні М. зла і
сварлива жінка.
Лукія тремтячими пальцями
розстебнула комір і показала старій
мегері маленький залізний
хрестик. О. Донченко.
Лукія.
МЕДЕЯ (гр. Medeia) —
чарівниця, дочка колхідського володаря
Еета, онука Геліоса. Коли до
Колхіди прибули аргонавти, допомогла
Яеонові здобути золоте руно і
втекла разом з ним до Греції. Щоб
затримати погоню, вбила (варіант:
допомогла Я еонові вбити) свого
молодшого брата Апсірта. Я сон
одружився з М., коли втікачі
переховувалися у володаря феаків Лл-
кіпоя, який пообіцяв колхам
віддати чарівницю, якщо вона ще не
стала дружиною Ясона.
Прибувши в місто Іолк, М. допомогла
Ясонові помститися Пелієві, який
відібрав трон у його батька Есона.
Чарівниця порадила дочкам Пе-
J 36

МЕЛАНІППА
лія розрубати батька на частини і
зварити в казані, щоб омолодити
старого (так вона зробила з
бараном, що від цього став ягням).
Пелій загинув, а М. разом з Ясо-
ном вигнали з Іолка. Вони
оселилися в Корінфі, де М. народила
двох синів. Згодом Ясон вирішив
одружитися з дочкою корінфського
царя Креонта Креусою. М.
надіслала молодій отруєне чарівним
зіллям убрання, надягнувши яке Креу-
са згоріла разом з батьком, який
намагався врятувати її. Щоб
завдати ще більшого горя Я еонові,
М. повбивала синів Мермера й Фе-
рета і на колісниці, запряженій
крилатими драконами, втекла до
Афін, де стала дружиною Егея.
За намагання отруїти Егеєвого
спадкоємця Тесея М. вигнали з
Афін. Вона повернулася до
Колхіди й допомогла Еетові відновити
втрачену владу. Згодом М. була
перенесена на острови блаженних,
де стала дружиною Ахіллеса.
Міф про М. в грецькій літературі
опрацював Евріпід, а в римській —
Сенека. Пізніше цей міф
використали Корнель і Грільпарцер. Він
був також темою опер, балетів,
образотворчого мистецтва (М. А.
Шарпантьє, Л. Керубіні, Й. Мис-
ливечек, П. Веронезе, Н. Пуссен,
Е. Делакруа й ін.).
МЕДОН (гр. Medon) — 1)
оповісник у домі Одіссея; розповів Пе-
нелопі про намір її женихів убити
Телемаха, коли той повернеться
на батьківщину. За цю послугу
Одіссей помилував його, караючи
женихів; 2) син Оїлея, брат Аякса
Малого, що був під час
Троянської війни ватажком фтіотів; його
вбив Еней; 3) син Кодра, перший
архонт в Афінах; 4) син Пілада;
5) аргоський володар.
МЕДУЗА, Медуса (гр.
Medusa) — одна з еоргон.
МЕЗЕНТІЙ (лат. Mezentius) —
володар етруського міста Цере,
якого підданці вигнали за
жорстокість. М. утік до Турна і разом з
ним воював проти Енея, у двобої
з яким (варіант: з Асканієм)
загинув. М. вимагав, щоб йому
приносили призначені богам перші
плоди нового врожаю, тому боги
ставилися до нього вороже.
МЕЛАМПОД, Меламп,
Мела м п у с (гр. Melampus) — син
Амітаона й Ідоменеї, брат Біанта,
чоловік Іфіанасси; віщун і лікар,
міфічний засновник культу Діо-
ніса та жрецького роду, до якого
стародавні зараховували також
Амфіарая. М. підібрав і
вигодував двох зміїв, які під час сну
лизали йому вуха, тому він розумів
мову тварин і за їхньою допомогою
міг віщувати. Вилікував від
божевілля дочок тірінфського царя
Прета, за що одержав третю
частину його держави. У місті Егостені
був храм із статуєю М., щороку
там улаштовували свято на його
честь. М. вважали автором книги
для віщунів.
МЕЛАНІПП (гр. Melanippos) —
1) один із хоробрих фіванців,
який захищав місто під час
походу сімох проти Фів; убив Тідея,
а сам загинув від руки Амфіарая;
2) ахайський юнак, що покохав
жрицю Артеміди Комето і
розділив з нею ложе в храмі богині.
Розгнівана Артеміда наслала на
країну неврожай і моровицю. Щоб
уласкавити богиню, оракул
наказав щороку приносити їй у жертву
юнака й дівчину; 3) син Ареса й
дочки Тритона Тритії, який
заснував в Ахайї місто і назвав його
ім'ям матері.
МЕЛАНІППА (гр. Melanippe) —
1) дочка Хірона; завагітнівши від
сина Елліна Еола, втекла на гору
Пеліон і просила богів обернути
її на кобилу, щоб не впізнав
батько. Артеміда виконала прохання
М., потім забрала її на небо і
вмістила в одному із сузір'їв; 2)
дочка Еллінового сина Еола, коханка
Посейдона, якому народила
близнят Бойота й Еола. Батько М,
осліпив її й замкнув у вежі, а
дітей звелів викинути. їх знайшли
й вигодували пастухи. Бездітна
дружина ікарійського царя Мета-
понта Теано забрала близнят до
137

МЕЛАНТ
себе. Пізніше вона народила двох
синів, і коли хлопці підросли,
наказала їм убити нерідних
братів. Однак перемогли сини Посей-
дона, а Теано покінчила життя
самогубством. Посейдон розповів
близнятам, що він їхній батько і
що мати перебуває у в'язниці.
Хлопці вбили свого діда Еола й
визволили матір, якій Посейдон
повернув зір. Міф становить
поширений в античності сюжет про
покинутих дітей і зберігає сліди
тотемного культу Посейдона в
образі коня — чоловіка чорної кобили.
МЕЛАНТ (гр. Melanthos) —
міфічний мессенеький володар, якого
прогнали Геракліди. М. прибув до
Аттіки, захистив країну від
навали беотійців, а вдячні мешканці
віддали йому владу.
МЕЛАНТ1Й, Мелантей,
М є л а н ф і й (гр. Melantheus) —
син ДолІя, пастух кіз, невірний раб
Одіссея, Коли женихи
домагалися руки Пенелопи, стояв на
їхньому боці і був згодом жорстоко
за це покараний: Одіссей порубав
його на шматки й викинув собакам.
МЕЛАНТО, Мелаифб (гр.
Melantho) — німфа, дочка Девка-
ліона. Щоб домогтися її кохання,
Посейдон перетворився на
дельфіна.
МЕЛЕАГР (гр. Meleagros) — син
калідонського владаря Ойнея та
Алтеї, чоловік Клеопатри,
учасник походу аргонавтів і
калідонського полювання, герой етолійсь-
ких міфів. Найбільше вславився
тим, що вбив калідонського вепра.
Одного разу Ойней, ушановуючи
богів щедрим офіруванням, забув
принести жертву Артеміді,
Розгнівана богиня наслала на калідонсь-
кі поля страшного вепра, який усе
пустошив. Щоб убнти вепра,
зібралися славетні герої Греції: М.,
його дядько Плексіпп, брати Ід
та Лінкей, Діоскури, Тесей, Лей-
рітой, Адмет, 0сон, Пелей, Іфікл,
Амфіарай, Телемон і мисливиця
Аталанта, в яку закохався М.
Коли він убив вепра, між
мисливцями вибухнула суперечка про те,
хто з них має дістати нагороду
переможця — голову й шкуру
здобичі. М. присудив їх Аталанті,
оскільки вона перша поранила
вепра. В суперечці про нагороду за
вбитого звіра М. убив свого
дядька Плексіппа та його брата, чим
викликав гнів матері. За версією,
поданою в «ІліадЬ, через шкуру й
голову вепра спалахнула війна
між мешканцями етолійського
міста Плеврона — куретами й калі-
донцями. За пізнішою версією мі-
фа, оракул пророкував матері М.,
що її син помре, як тільки догорить
поліно, що палало у вогнищі.
Алтея погасила поліной заховала його.
Коли М. повбивав своїх дядьків,
розгнівана Алтея кинула у вогонь
головешку, від якої залежало
синове життя. М. помер, а Клеопатра й
Алтея повісшшся. Міф про М.
зародився в епоху материнського
права. Ф. Енгельс наводить його у
праці «Походження сім'ї, приватної
власності і держави» для
висвітлення таких суспільних стосунків,
коли брат уважався ближчим
родичем, ніж син.
Міф опрацьовано в «Іліаді», в
трагедіях Софокла й Евріпіда (не
збереглися), а також у
«Метаморфозах» Овідія. Художники
зображували М. кремезним кучерявим
юнаком у мисливському одязі, що
спирається на голову вепра.
МЕЛ іАДИ, М є л і ї (гр. Ме-
liades) — мелійські німфи, що їх
народила Гея від крапель крові
Урана. М. вважалися
виховательками Зевса.
МЕЛІКЕРТ (гр. Melikertes) ~
морське божество, син Атаманта
й їно, відоміший під ім'ям Пале-
мона. Коли Іно з М., рятуючись від
божевільного Атаманта, кинулися
в море, їх прийняли нереїди. У
Корінфі за велінням нереїд Сі-
сіф установив Істмійські ігри на
честь М.-Палемона і спорудив на
Істмі храм Палемоніон, який
прикрасив статуями Посейдона, Па-
лемона й Левкотеї. Римляни
ототожнювали М. зі своїм портовим
божеством Портуном (Портумном).
138

МЕНЕЛАЙ
На монетах багатьох грецьких
міст знаходимо зображення М. у
вигляді хлопчика, що сидить на дель-
фіні або в колі морських божеств.
МЕЛЇССА (гр. melissa —
бджола) — німфа, родоначальниця
бджіл. Стародавні греки вважали
бджіл божественними комахами,
оскільки організація їхнього життя
у вулику й виведення нових роїв
видавались подібними до
суспільного життя й заснування колоній.
Звідси уявлення про те, що
бджоли — німфи, обернені на комах;
2) наймення жриць Деметра й
Артеміди.
МЕЛЬПОМЕНА (гр. Melpomene)—
одна з 9 дочок Зевса й Мнемосі-
ни, муза трагедії. Спершу М.
вважали музою пісні взагалі, згодом —
журливої пісні. Зображували ЇЇ
високою жінкою на котурнах, у
вінку з виноградного листя, в
театральній мантії, з трагічною
маскою в одній руці і з мечем або
палицею в другій.
У переносному значенні М.—
театр, сценічне втілення трагедії.
Слава, славне товариство, за все
те, що Ви зробили задля рідного
кону, що піднесли його високо
вгору і порівняли з постановами
найкращих робітників і щирих
послухачів тієї чарівної богині
Мельпомени. Панас
Мирний. Лист до І. К.,
М. К., П. К. Тобілевичів.
МЕМНОН (гр. Mernnon) — син
Еос і Тітона, брата Пріама, один
із героїв Троянської війни, що
виступав на чолі ефіопського
війська проти греків. Брат М. Ематі-
он скинув його з престолу, але
Геракл дорогою до саду Гесперид
убив узурпатора і повернув
владу М. Після загибелі Гектора М.
пішов на допомогу своєму
дядькові Пріаму і, вбивши Антілоха,
сам загинув від руки Ахіллеса.
На прохання Еос Зевс подарував
М. безсмертя, а мати перенесла
його до Ефіопії, де він далі
владарював над своїм народом. За
іншою версією, птахи-мемноніди,
Що постали з праху М. (варіант:
птахами стали супутники М.),
почали бій над поховальним
вогнищем і власною кров'ю викупили
йому життя. М., нібито, збудував
місто Сузи і численні споруди в
•Азії та Єгипті, За часів римської
імперії з його ім'ям пов'язували дві
колосальні статуї єгипетського
фараона Аменхотепа ПІ, одна з яких
уважалася зображенням М. За
переказами, при сході сонця з цієї
статуї линув жалібний звук — М.
вітав свою матір Еос.
МЕМНОН ІДИ (гр. Memnonides)—
воїни Мемнона, які після його
смерті були обернені Зевсом на
птахів.
МЕН (гр. Men) •— фрігійське
божество Місяця, яке шанували
повсюдно в Малій Азії. У 3 ст. до н. є.
культ М. проник до Аттіки. Часто
згадується під прізвиськом Тиран;
у пізніші часи злився з Аттісом.
М. зображували юнаком із
фрігійським ковпаком на голові, з
півмісяцем та рогами, які виростають у
нього з плечей.
МЕНЕК?Й (гр. Menoikeus) —
син фіванського володаря Креонта;
ціною життя врятував рідне місто.
Провісник Тіресій повідомив, що
фіванці відіб'ють ворогів під час
походу сімох проти Фів, якщо
Креонт принесе в жертву власного
сина. М. добровільно
пожертвував своїм життям. Міф відбиває
прадавній звичай приносити в
жертву дітей володарів під час
небезпеки (nop. міф про Іфігенію й ін.).
МЕНЕЛАЙ (гр. Menelaos) — ла-
кедєменський цар, один з Атрідів,
молодший брат Агамемнона,
чоловік Єлени, батько Герміопи й Мега-
пента. В епосі М.— спартанський
владар, його дружину Єлену
викрав Паріс, що спричинило
Троянську війну. М. поплив під Трою з
60 кораблями. Відзначався
мужністю й хоробрістю, був серед тих
героїв, які, заховавшись у
дерев'яному коні, прорвалися до міста.
Йому допомагали богині Афіна й
Гера, У двобої здолав Паріса
(якого від смерті врятувала Афродіта),
хоробро боронив тіло вбитого Па-
J39

МЕНЕСТЕЙ
трокла. Після захоплення Трої
ахейцями разом з Єленою відплив
на батьківщину, однак за велінням
Зевса буря розкидала його
кораблі, і він мусив протягом 8 років
блукати біля Кіпру, Фінікії, Ефіопії,-
Єгипту й Лівії. Кінець кінцем на
острові Фарос він змусив Протея
показати спосіб повернення на
батьківщину. М. повернувся
додому саме тоді, коли Орест ховав
Клітемнестру й Егіста. Пізніші
перекази доповнили міф про М.
епізодом його зустрічі з Пар і сом
у Дельфах до викрадення Єлени,
а також розповіддю про
перенесення М. (як зятя Зевса) живим до
ЕлісІю. Міф про М. широко
використовували античні письменники.
У мистецтві відома група «М. з
тілом Патрокла».
Алегорично М.— зраджений
чоловік.
МЕНЕСТЕЙ, Менесфей (гр.
Menestheus) — син Петея, який
відняв у Тесея владу в Афінах.
МЕНЕТІЙ, Менбйтій (гр.
Menoitios) — 1) син Егіни, батько
Патрокла, один з аргонавтів] 2) син
титана finema й Клімени (варіант:
Асії), якого за жорстокість Зевс
скинув у Тартар.
МЕНІППА {гр. Мепірре) — 1)
1) нереїда; 2) дочка співця Таміріса,
за однією з версій, мати Орфея;
3) дочка Оріона, яку Афіна
навчала ткацтва. Разом із сестрою Метіо-
хою принесла себе в жертву, щоб
урятувати країну аонів від чуми.
МЕНС, Мента (лат. Mens —
розум, думка) — римська богиня,
що уособлювала людський розум.
Храм М. споруджено наприкінці
З ст. до н. є. після поразки римлян
біля Тразіменського озера.
Свято на її честь справляли в липні
на Капітолії.
• МЕНТОР (гр. Mentor) —
приятель Одіссея, був опікуном його
дому, коли герой брав участь у
Троянській війні. В «Одіссеї»
Афіна, допомагаючи Телемахові в
пошуках батька, часто приймала
вигляд М, Завдяки романові
французького письменника Ф. Фенелона
«Пригоди Телемаха» A699 р.) ім'я
М. стало відоме широким
читацьким колам. Його почали
використовувати як синонім слів «учитель»,
«порадник», «наставник». Тепер
уживається здебільшого з
іронічним забарвленням.
М?РА (гр. Маіга) — 1) донька
Прета, подруга Артеміди; від
Зевса народила Локра, за що Ар-
теміда вбила її; 2) донька Атланта,
дружина Тагеата, сина Лікаона;
3) одна з нереїд; 4) собака Еріго-
ни (див. І карій).
МЕР ІОН (гр. Meriones) —
товариш (або зведений брат) Ідоменея;
крітський лучник, що виніс труп
Патрокла. За пізнішим міфом, М.
після Троянської війни приплив до
Сіцілії й оселився там.
МЕРКУРІЙ (лат. Mercurius) —
римський бог торгівлі, пізніше
ототожнений з Гермесом.
МЕРОП (гр. Merops) — володар
острова Кос. Коли Артеміда
вбила його дружину німфу Евфемею,
хотів заподіяти собі смерть, проте
Гера перетворила його на
кам'яного орла.
МЕРОПА (гр. Мегоре) — 1)
дочка мессенського володаря Кіпсела;
дружина Геракліда Кресфонта,
родич якого Поліфонт захопив владу,
вбив чоловіка та старших синів
М. і змусив її стати* його дружиною.
Згодом молодший син М. Епіт, що
врятувався від смерті, вбив Полі-
фокта за допомогою матері. Цю
версію міфа використав Евріпід у
трагедії «Кресфонт». У новіші часи
міф про М. використали Вольтер,
Маффеї та Ін.; 2) одна з океанід,
мати Фаетона; 3) одна з Геліад,
сестра Фаетона; 4) дочка Атланта,
мати Главка, дружина Сісіфа;
5) дружина корінфського царя По-
ліба, вихователька Едіпа; 6) дочка
Ерехтея, мати Дедала.
МЕССАП (гр. Messapos) — 1) бео-
тієць, який оселився в Італії;
його ім'ям названо провінцію;
2) син Нептуна, приборкувач
коней, етруський цар.
140

МІНОС
МЕСТРА (гр. Mestra) — дочка
Ерісіхтона, яка була наділена
даром перевтілення.
МЕТА (гр. Methe) — божество
сп'яніння, що брало участь у
почті Діоніса.
МЕТІДА (гр. Metis'—мудрість) —
перша дружина Зевса, одна з
океанід. Коли Уран і Гея
провістили Зевсові, що М. спочатку
народить йому дочку, а потім сина,
який позбавить його верховної
влади, Зевс проковтнув дружину, а
згодом із своєї голови народив
Лфіну. Перебуваючи всередині
Зевса, М. дає йому мудрі поради.
МЕТіОХА (гр. Metioche) —
сестра Меніппи.
МЕФЇТІС (лат. Mephitis) —
богиня шкідливих випарів землі;
мала святилища в Потенції,
Середній Італії, Кремоні, а також у
Римі, на пагорбі Ціспії.
МІГДОН (гр. Mygdon) — 1)
фрігійський цар, який допомагав
Пріамові у війні з амазонками]
2) владар бебриків, брат Аміка,
вбитий Гераклом під час походу
проти амазонок; 3) епонім
македонської області Мігдонії.
МІДАС (гр. Midas) — син
Гордія й Кібели, фрігійський
владар, герой багатьох міфів. Згідно
з однією версією, в його садах
заблукав силен із почту Діоніса. М.
гостинно прийняв його, за що
дістав від Діоніса силу
перетворювати все, до чого тільки доторкнеться,
на золото. Владар став дуже
багатим, однак йому загрожувала
смерть з голоду, бо на золото
оберталась і їжа. М. ублагав Діоніса
зняти з нього чари. Бог наказав
йому викупатись у річці Пактолі
(міф, мабуть, пояснював
золотоносність річки). В іншій легенді
мовиться, що М. був одним із
суддів у музичному змаганні між Апол-
лоном і Марсієм (варіант: Паном)
і присудив першість Марсієві.
Розлючений Аполлон нагородив за це
М. ослячими вухами, які він ховав
під фрігійською шапкою. Його
таємницю знав лише цирульник, що
змушений був мовчати під страхом
смерті. Одного разу цирульник
викопав ямку в землі й шепнув
туди: «М. має ослячі вуха!». На цьому
місці виріс очерет, який розшеле-
стів світові владареву таємницю.
Вислів «цирульник М,» означає
«базіка, людина, що не вміє
берегти таємниць»; «М. суд» — суд
неука; «М. вуха» — неуцтво, якого
не можна приховати.
МІЛЕТ (гр. Miletos) — крітянин,
син Аполлона, батько Кавна та Біб-
ліди; епонім однойменного міста
в Малій Азії. М. утік від
Мінова й заснував оселю на узбережжі
Карії.
МІЛЇТТА (гр. Mylitta) — за
Геродотом, ассірійська Афродіта.
МІМ (гр. Mimas) — 1) гігант,
якого вбив Арес (варіант: Зевс);
2) син Еола, володар Еоліди;
3) один із кентаврів; 4) бебрик,
якого вбив Кастор під час походу
аргонавтів; 5) супутник Енея, син
Аміка й Теано, що народився в одну
ніч із Парком.
МІНЕРВА (лат. Minerva) —
римська богиня, покровителька
письменства, мистецтва й ремесла,
пізніше ототожнена з Афіною.
МІНіАДИ (гр. Minyades) —
дочки орхоменського володаря Мінія
Левкіппа, Арсіппа й Алкітоя, які
зневажили культ Діоніса й
відмовилися брати участь у його
містеріях. Діоніс обернув їх на
кажанів (варіант: покарав безумством.)
. МІН ЇЙ (гр. Minyas) — орхомен-
ський володар, родоначальник
племені мініїв, син Посейдона,
батько ряду героїв — епонімів міст
Беотії. Мініїв деякі міфографи
ототожнювали з аргонавтами, а
Ямна вважали нащадком М. У
сучасній науці мінії — умовна назва
племен, які вдерлися на
територію Середньої Греції на рубежі
З—2 тис. до н. є. Характерна сіра
кераміка мініїв найраніше
з'явилася в Орхомені (Беотія), де
нібито жили нащадки М.
МІНОС (гр. Minos) — владар
Кріту, син Зевса та Європи, брат
Радаманта, Сарпедона, чоловік Па-
сіфаї, батько Аріадни й Андрогея.
НІ

МІНОТАВР
М. був мудрий та
справедливий правитель і законодавець. В
афінських дереказах зображувався
ворогом материкової Греції.
Найбільш відомий міф про Мінотавра,
якого народила Пасіфая. За
владарювання М. Дедал збудував
лабіринт. Після смерті М. разом з Ра-
дамантом та Еаком став на тому
світі суддею над душами померлих.
Давню крітську культуру
відомий археолог Еванс назвав міной-
ською.
МІНОТАВР (гр. Minotauros) —
за уявленнями давніх греків,—
люте страховисько з людським ту-
любом і бичачою головою, якого
народила від морського бика
дружина царя МІноса Пасіфая, М. жив
нібито в лабіринті, який
збудував Дедал, Пожирав злочинців, а
також данину з Афін, звідки йому
щороку (варіант: раз на три роки)
посилали сімох юнаків і сімох
дівчат. Його вбив Тесей. Міф про М.
пов'язаний з тотемістичними
віруваннями і нагадує, що колись
приносили в жертву людей. Цей міф,
зокрема боротьбу Тесея з М.,
відображено в багатьох творах
античних митців і
письменників.
МІНТА (гр. Minthe) — німфа,
коханка Аїда, яку Демепгра
(варіант: Персефона) обернула на
рослину м'яту.
МІРІНА (гр, Мугіпа) —
владарка амазонок, військо якої здобуло
багато перемог. М. воювала з гор-
гонами, підкорила Лівію,
здійснювала спустошливі походи до
Аравії та Малої Азії, але загинула від
рук фракійського царя Мопса та
скіфа Сі піл а. В епосі згадується
курган М. біля мурів Трої. Виклад
походів амазонок на чолі з М, у
Діодора Сіцілійського є прикладом
евгемеристичного тлумачення
міфів.
МІРМІДОНИ, м і р м і д о н я ¦
н и (гр, Myrmidones) — назва
ахейського племені в Фессалії,
звідки вони колонізували острів
Егіну. За однією міфологічною
версією, їх називали м,, тобто
«мурахами», тому що вони були
витривалі й терплячі, немов мурахи. М.
пішли за Пелеем у вигнання; під
Троєю воювали на боці Ахіллеса
й Патрокла, За іншими версіями,
м. дістали назву від Мірмідона —
сина Зевса й Еврімедузи, до якої
Громовержець з'явився у вигляді
мурашки. Існує також варіант,
за яким на прохання царя Егіни
Еака Зевс перетворив на людей
мурашок.
У переносному значенні м.—
підвладні, які сумлінно виконують
усі накази.
МІРРА, СМІРНА (гр. Myrrha) —
дочка й коханка Кініра, від
якого народила Адоніса,
МІРТІЛ (гр. Myrtilos) — візник
елідського володаря Еномая,
якого підкупив Пелоп, щоб здобути
руку володаревої дочки Гіппода-
мії.
MICfcH, М і з є н (гр. Misenps) —
супутник Одіссея, за іншими
версіями, товариш і сурмач Гектара,
після загибелі якого став
супутником Енея, Коли кораблі Енея
стояли біля берегів Кампанії, М.
похвалився, що він кращий сурмач,
ніж боги. Почувши це, обурений
Тритон так засурмив у свою
мушлю, що М. від сили звуку впав
у море й потонув. Похований
біля Кумської гавані на мисі, що
став зватися його ім'ям (мис Мі-
зенум).
МІСТЕРИ (гр. mysterion —
таємниця) — пов'язані з таємними
культами релігійні обряди. М.
були поширені в Греції та в Римі, в
них могли брати участь лише
втаємничені, так звані місти. Обряди
в м. зводилися до драматизованої
вистави відповідного священного
міфа: страждання, смерть і
відродження Діоніса, викрадення Персе-
фони й Ін. М. найчастіше
відбувалися вночі. Найбільш
популярними в давній Греції були елевсінські
м, на честь Деметри й Персефони,
вакхічні .— на честь Діоніса, само-
тракійські — на честь кабірів,
а також м., пов'язані з культом
Кібели, Мітри, Ісіди та ін, М,
142

МІФОЛОГІЯ
сягають первісних магічних
обрядів, що давали їхнім учасникам
право, за уявленнями стародавніх,
на покровительство божества.
Обряд утаємничення в м. пов'язаний
з поширеними в усіх давніх
народів випробуваннями при переході
з однієї вікової категорії до іншої
(ці випробування звалися
ініціаціями). Скажімо, юнак, що ставав
чоловіком, мусив попередньо
готуватися, приносити жертви, випро*
бовувати свою стійкість тощо.
Велике поширення м. в античному
світі пояснюється, певне, сподіван*
ням на вічне раювання після
смерті.
МІСТИ (гр. Mystai) —
втаємничені учасники містерій*
Уведення в м. складалося з кількох
ступенів, а втаємничені поділялися
на розряди. М. давали присягу
зберігати в таємниці все, що
відбувалося під час містерій
(молитви, богослужіння, таємні ймення
богів тощо).
МІТРА, М і т р а с (гр. Mithras,
ав. Mithra) — народжене зі
скелі іранське божество сонця й світла.
Найпопулярніші міфи про М.
стосуються його дружби з богом
сонця, здолання ним міфічного бика
(сюжет, найчастіше
відображуваний у мистецтві) тощо. Культ М.,
значною мірою забарвлений
астрологічними елементами, перенесли
на захід кілікійські пірати. В
елліністичну епоху цей культ
поширювався серед найбідніших людей.
У Римі М. разом із Sol Invictus
(Непереможним Сонцем)
шанували воїни й купці азіатського похо*
дження. Шанувальники М. брали
участь у містеріях у підземних
гротах (складали жертви, приймали
своєрідне очисне хрещення кров'ю
тощо). Залежно від ступеня втаєм-
ничення шанувальники М.
ділилися на 7 груп, підлеглих 7 планетам.
МІФ (гр. Mythos — переказ,
оповідання) — вигадане
оповідання, в якому явища природи або
історичні події зображуються й
з'ясовуються в персоніфікованій
формі (див, Міфологія),
МІФОЛОГІЯ (гр. Mythologia —
виклад стародавніх переказів) —
перекази, оповідання, де в
наївно-персоніфікованій,
наочно-образній, несвідомо-художній формі
подавалися явища природи й
суспільного життя. На ранній стадії
людської історії в м. химерно
поєднувались елементи реалістичних
знань про дійсність, художні
образи, моральні приписи й норми,
релігійні уявлення. Найбільш
поширеними були оповіді про
виникнення й еволюцію світу, Сонця,
Місяця, зірок та ін. (космогонія),
про походження тварин, появу
людини (антропогонія), про
всесвітній потоп і т. д. Грецькі міфи —
це розповіді про богів, героїв, про
їхні подвиги тощо. Почасти вони
зустрічаються в римській
переробці, з латинськими назвами богів.
Грецькі міфи відбивають численні
пережитки групового шлюбу,
матріархату, кривавої помсти,
боротьби батьківського права з
материнським. Разом з тим у цих
переказах знаходимо чимало
історичних подій (Троянська війна,
похід сімох проти Фів, Геракліди
й ін.). Щодо походження міфів
існують різні погляди. Прибічники
міфологічної школи вбачали в
міфах образно-поетичні оповідання
про рух Сонця й Місяця по небу,
про блискавку, грім, вітри тощо.
Г. Спенсер та його послідовники
шукали в цих переказах
відображення історичних подій, у
міфічних персонажах убачали реальних
людей, предків (див. Евгемеризм).
Послідовники 3. Фрейда
знаходили в міфах сублімацію підсвідомих
еротичних емоцій. Складне
питання стосунків м. з релігією. Одні
вчені ототожнювали їх (наприклад,
міфологічна школа), інші вважали
м. за нижчу стадію релігії. Дехто
протиставляв їх, підносячи
релігію і твердячи, що домішка
міфології тільки забруднює релігію.
Натомість марксисти
стверджують, що саме домішка релігії псує
міфологію, яка спочатку являла
собою творчу фантазію людини, за-
148

МНЕМОСІНА
сновану на п трудовому досвіді.
Грецька м.— один з
найважливіших елементів античної культури.
МНЕМОСІНА, Мнемозіна
(гр. Mnemosyne) — титаніда,
дочка Урана й Геї\ спочатку
уособлення, а згодом богиня пам'яті,
мати дев'яти муз, яких народила
від Зевса. Біля печери Трофонія
в Беотії протікали два струмки:
струмок Лети, з якого пили ті, хто
йшов просити поради оракула, і
струмок М., звідки пили ті, хто
вже дістав відповідь. М.
зображували здебільшого в оточенні муз,
хоч існують і окремі статуї
богині.
В переносному розумінні М.—
пам'ять.
МОЙРИ (гр. Moirai, moira —
частка, доля) — дочки богині ночі
Нікс (за іншою версією — Зевса
й Феміди, за Платоном — дочки
божества неминучості Ананке):
Клото, Лахесіс, Атропа (Атро-
пос). Богині долі і призначення
людей. З м. було пов'язане все
життя людини. Клото
(Прядильниця) пряла нитку людського
життя, Лахесіс (Дарувальниця) вела
її крізь усі мінливості долі, Атропа
(Невідворотна) перетинала нитку,
коли наставала хвилина смерті. М.
вважались охоронницями ладу у
всесвіті та в стосунках між
людьми; вони мали владу й над долями
богів. Навіть боги не можуть
урятувати людину від смерті, якщо це
суперечить долі. Платон уявляв
м. як сили вищого світового
порядку: вони сиділи на небі на троні,
в білому вбранні, з вінками на
головах і пряли під звуки гармонії
сфер. Від них залежало людське
життя: їх прикликали, коли
народжувалася дитина, молоді
приносили їм жертви в день шлюбу, а
вершники складали їм обітниці перед
змаганнями. Зображували м.
статечними жінками з кужелем,
терезами, ножицями або сувоєм
папірусу, на якому записані
непохибні слова долі. їм приносили в
жертву фрукти, мед, квіти.
Римляни звали м. парками» Образ м.
зустрічаємо в мистецтві різних
народів. <\
В сучасній мові м. (парка)
також уживається як синонім слова
доля.
...Спадок — се фатум, се м о й -
р а, се бог, що метаться до
чотирнадцятого коліна... Леся
Українка. Блакитна
троянда.
МОЛбСС (гр. Molossos) — син
Неоптолема й Андромахи, що
стала його бранкою після
падіння Трої; епонім відповідної
області в Епірі та її мешканців мо-
лосів.
МОЛОХ (гр. Moloch), Молех
(гебр. Melek) — шановане в
Палестині, Фінікії та Карфагені
божество природи й сонця, в жертву
якому спалювали живцем людей,
особливо дітей.
Переносно вживається як
символ жорстокої сили, що вимагає
багато жертв.
Всякий капітал тоді лише має
вартість для людства, якщо
обертається на корисні для людства
речі, а в противнім разі стає
тільки молохом, що пожирає
тисячі жертв, але не творить
нічого живого. І. Ф р а н к о.
Лель і Полель.
MOM (гр. Momos) — божество
глузування й лихослів'я; син
Нікс, брат Танатоса, Гіпноса, Гес-
перид, мойр, Немесіди й Ер іди.
М. ганив богів, коли вони давали
дари людям, порадив Зевсові
викликати Троянську війну, щоб
зменшити тягар землі. За невпинне
лихослів'я Зевс вигнав М. з
Олімпу. Інший міф розповідає, що М.
лопнув від злості, бо не міг в Афро-
діти знайти жодних вад.
МОНЕТА (лат. Moneta) — епітет
Юнони. Від цього епітета дістав
назву монетний двір, що був на
Капітолійському пагорбі в храмі
М.
МОПС (ер. Mopsos) — 1) фесса-
лієць, син Ампіка й німфи Хлорі-
ди, славетний віщун аргонавтів;
144

МУТА
відомий мисливець у калідонсько-
ми полюванні та учасник боротьби
лапітів з кентаврами. Помер від
укусу змії в Лівії, де його
обожнювали як героя. М. мав свій оракул;
епонім фессалійського міста Мопсі-
0Н; 2) син крітянина Ракія
(варіант: Аполлона) й Манто; мав
свій оракул у Колофоні та Маллосі ч
в Кілікії. За одним із міфів
подолав у змаганнях віщуна Калханта,
який не зміг пережити своєї
поразки.
МОПСОП (ер. Mopsopos) —
стародавній владар Мопсопії (так
первісно називали Аттіку).
МОРФЕЙ (гр. Morpheus) — син
Гіпноса, бог сновидінь. За
міфами, М. з'являвся людям уві сні в
людських образах.
В античному мистецтві М.
зображували у вигляді чоловіка з
крилами; образ бога сновидінь
надихав художників пізнішого часу:
існують статуї Ж.-А. Гудона,
Ф. Тол сто го й ін.
Вислів «бути в обіймах М.»
означає «спати солодким сном».
Підкравсь Морфей, божок
щасливий, На очі нищечком дмухнув,
Наслав мені той сон лінивий,
1 / я незчувсь, коли заснув. Л. Г л і -
б о в. Казки. Дуля.
МУЗИ, Муси (гр. Musai) —
у грецькій міфології дочки Зевса
й Мнемосіни, богині поезії,
мистецтв і наук. Вони жили на
вершинах беотійських гір Гелікон і
Парнас, де б'є священне Касталь*
ське джерело, однак їхньою
улюбленою оселею були узгір'я Піерії
під Олімпом. За місцевостями, де
жили м., вони мали епітети аоніди,
аонійські сестри, парнасиди, ка-
сталіди, гіппокреніди, піериди.
Спочатку кількість м. була не-
визначена: вони вважалися
покровительками пісень і танців. У
пізніші часи м. стало дев'ять і
кожній з них доручили певне
мистецтво, яке вона повинна була
особливо пильнувати: Кліо —
покровителька історії, Талія — комедії,
Мельпомена — трагедії, Евтерпа —
ліричної поезії, Ерато — любовної
лірики, Терпсіхора — танців, По-
лігімнія — гімнів, Калліопа —
епічної поезії, Уранія —
астрономії. Щоб легше було розпізнати,
якою галуззю мистецтва чи науки
опікується м., її зображували в
скульптурах і на малюнках з
постійними атрибутами. Як богині
співу м. були пов'язані з Аполло-
ном, що мав епітет Мусагет —
Проводир м. У Римі м. називали
к а м є н а м и.
Гесіод, який вважався жерцем м.,
змалював їх у «Теогонії».
У переносному значенні м.—
натхнення, творчість.
З слова живого скуй самопали
Й з ними між люди йди. Бий
ними, Музо, всяку неправду.
Хто б не вчинив її — бий! Панас
Мирний. До сучасної Музи.
МУНІХ (гр. Munichos) — 1)
епонім аттічної гавані Муніхія; 2)
владар молосів, віщун богів.
МУСАГ&Т (гр. Musagetes — той,
що веде музи) — епітет Аполлона
й Діоніса як проводирів муз.
МУС?Й, Му сайос (гр. Ми-
saios) — міфічний співець,
провісник, якого зважали учнем або
сином Орфея (варіанти: Ліна,
Бемольна) та Селени.
МУСЕЙОН (гр. museion) — місце,
присвячене музам, храм муз,
згодом заклад, призначений для
творів мистецтва, пов'язаних з
музами (звідси — музей). У добу
еллінізму створено славнозвісний
Александрійський музей B80 р. до
н. є.), до складу якого входила
Александрійська бібліотека.
МУТА (лат. Muta — німа)—
італьська німфа, яку боги покаради
німотою за надмірну балакучіст^.
М. називали також Т а к і т о ю
(Мовчазною).
143

НАВЛОН
НАВЛОН (гр. naulon) — плата
Харонові за перевіз через річку
Стікс. Для цього греки й римляни
клали в рот небіжчикові монету.
НАВПЛІЙ (гр. Nauplios) —
1) міфічний аргоський мореплавець,
син Посейдона, батько Прета й Да-
мастора; епонім міста Навпліон;
2) евбейський владар, чоловік Клі-
мени (варіант: Філіри або Гесі-
они), батько Паламеда, якого підчас
облоги Трої за намовою Одіссея
звинуватили в зраді й убили. Нав-
плігві не вдалося захистити честь
сина і він почав метатись ахейцям.
Намовляв жінок героїв, які
воювали під Троєю, зраджувати
чоловіків; коли ахейці поверталися
з-під Трої додому, Н. засвітив
фальшивий маяк, через що багато
кораблів розбилося.
НАВСІКАЯ (гр. Nausikaa) —
дочка феакійського царя АлкІноя.
Афіна з'явилася їй уві сні й
наказала йти вранці з рабинями на
берег моря. Там Н. знайшла
Одіссея, що зазнав корабельної
аварії, і повела його до дому свого
батька. Н. закохалася в Одіссея,
але той через тугу за
батьківщиною не одружився з нею. У після-
гомерівських міфах Н.—
дружина Телемаха.
Образ Н. надихав художників
П. П. Рубенса, П. Ластмана,
Я. Йорданса, В. Сєрова та поетів
М. Рильського, М, Зерова.
НАВСІТОЙ (гр. Nausithoos) —
1) син Посейдона, володар острова
Схерія, батько Алкіноя; 2)
керманич Тесея під час плавання на
Кріт; 3) син Одіссея та німфи
Каліпсо.
НАКСОС (гр. Naxos) — острів
в Егейському морі, осередок
культу Діоніса, що знайшов тут Аріад-
ну (яку за наказом богів залишив
Тесей) і одружився з нею.
НАНА (гр. Nana) — німфа, мати
Ammica.
НАПІВБОГИ (гр. Hemitheoi) —
у грецькій і римській міфології
божества нижчого ряду,
народжені від богів і смертних жінок
або від богинь і смертних чоловіків.
До напівбогів відносили Геракла,
сина Зевса й Алкмени, Ахіллеса,
сина Фетіди й Пелея і т. д. Були
напівбоги, що походили від
смертних батьків, але своїми
геройськими подвигами піднеслися до
гідності богів (Тесей, Персей та ін.).
НАРКІС, Нарцис (гр. Nar-
kissos) — син річкового бога Кефі-
са й наяди Ліріопи, вродливий
юнак, улюбленець німф,
мисливець. Нехтував усіх дівчат, які в
нього закохувалися. Богиня Не-
месіда, караючи Н. за пиху,
призвела до того, що якось на полюванні
він побачив у джерельній воді
своє відображення і так закохався
в нього, що з любові помер. На
могилі Н. виросли квіти (нарциси).
За іншою версією міфа, боги
покарали Н. за те, що він зневажив
коханням німфи Ехо.
Міф про Н. опрацював ОвідІй у
«Метаморфозах». На сюжет міфа
створили опери Ф. Каваллі, А. Ска-
рлатті, Х.-В. Глюк; П. Каль-
дерон написав драму.
У переносному значенні Н.~-
самозакохана людина. В. І. Ленін,
характеризуючи дії буржуазних
демократів та лібералів Росії
після Лютневої революції, писав:
Ці боягузи, базіки,
самозакохані нарциси і гамлетики
махали картонним мечем — і навіть
монархії не знищили/ В. І.
Ленін. До четвертих роковин
Жовтневої революції.
НАЯДИ (гр. Naiades) — німфи
джерел, річок та озер.
Належали до почту Зевсаг FIoceudoHat Афро-
146

НЕМЕСІДА
діти та інших богів. їх шанували
як покровительок сил природи,
прихильних до людей і тварин. Н.
опікувалися шлюбом, уміли
лікувати й віщувати. їх
пов'язували зі співом та поезією, а плескіт
води вважали за розмову н.
НЕЙТ (гр. Neith, єг. Njt) —
єгипетська богиня, яку елліни
називали єгипетською Афіною.
НЕК6ССІТАС, Нецессіта-
та (лат. Necessitas) —
уособлення неминучості, тотожна грецькій
Ананке. За Гораціем, Н. іде перед
Фортуною й несе в правій руці
цвяхи, клини, скоби та розтоплений
свинець.
НЕКТАР (гр. nektar) — напій
олімпійських богів, ідо давав їм
вічну молодість і безсмертя (nop.
амбросія). У ботаніці нектар —
солодкий сік рослин.
Переносно — надзвичайно
приємний напій.
Кожну мить нектар солод-
\кий Я спрагнілим серцем, п'ю.
О. Олесь. Золоті хвилини
линуть.
НЕЛ6Й (гр. Neleus) — син По-
сейдона й Тіро, брат-близнюк
Лелія, батько Нестора, пілоський
цар. Тіро залишила синів і вийшла
заміж за Кретея, владаря Іолку.
Хлопчиків знайшли й виховали
пастухи. Після смерті Кретея юнаки
вступили в боротьбу за владу над
Іолком. Переможений Н. утік до
Мессеиії, заснував місто Пілос,
одружився з Хлор і дою і мав від
неї дванадцятьох синів та дочку
Перо. Н. відмовив Гераклові в
очищенні, коли герой прибув до Пі-
лоса після вбивства Іфіта. Геракл
убив одинадцятьох синів Н. За
Павсаніш, Н. помер у Корінфі,
Де Сісіф спорудив йому гробницю.
НЕМбЙСЬКИЙ ЛЕВ (гр. Но
leon tes Nemeas) — виплід Тіфона
та Єхидни, страхітливий хижак,
який иустошив арголідську доли-
КУ Немею. Тіло його було
невразливим до будь-яких ударів;
нападав на мешканців Арголіди й ни-
*Аив їхні отари. Геракл задушив
лева, загнавши його в печеру
(перший подвиг героя). Шкура хижака
стала невід'ємним атрибутом героя.
Для вшанування подвигу Геракла
Зевс перетворив Н. л. на сузір'я.
НЕМЕЙСЬКІ ІГРИ (гр. ta Ne-
meia) — усееллінські ігри на честь
Зевса в Немеї, що відбувалися
кожного другого року (у 2-му та
4-му році кожної олімпіади). За
міфами, засновником Н. і. був
Адраст; за однією з версій — Ге-
ракл (на згадку про боротьбу з
Немейським левом). Змагання в
Немеї були такі самі, як і на
Олімпійських іграх. Переможці
одержували гілки та вінки з плюща або
сосни. З утвердженням
християнства, поряд з іншими іграми, Н. і.
були заборонені.
НЕМЕСІДА, Немезіда (гр.
Nemesis) —- одна з дочок Нікс
(Гесіод), богиня людської долі,
покровителька суспільного
порядку, уособлення кари богів.
Грецька мудрість зобов'язувала бути
поміркованим у словах, учинках і
прагненнях. Meden agan («Нічого
понад міру») — одна з золотих
думок семи грецьких мудреців. Хто
хизується своєю силою й успіхом,
підноситься над іншими, той
зневажає богів і рано чи пізно буде
покараний. Прикладів таких є
чимало в міфічних оповідях, немало їх
і в історії (Крез, Ніоба та ін.).
Н. особливо суворо карала
володарів за всяку надмірність, пиху
й гординю. Найславетніший храм
Н. був у Рамні, маленькому
селищі поблизу Марафон а. У цьому
храмі містилася статуя богині
(нібито роботи Фідія), Митець
вирізьбив її з мармурової брили, яку
заготували перси для пам'ятника
ца честь своєї перемоги; ця статуя
була символом Н., що карає за
загарбницькі прагнення ворогів. За
однією з версій, Н.— мати блени
(див. Леда).
Образ Н. інколи зливається з
образом Геї або Афродіти. Н.
шанували й у Римі. Зображували
її, як правило, з крилами, з мечем
або бичем у руці; атрибутами

НЕНІЯ
богині були також терези, вуздечка,
колісниця з грифонами.
У переносному значенні Н.—
кара, відплата.
НЕНІЯ (лат. Naenia) —
поховальна пісня в римлян, яку
виконували найняті для цього жінки-пла-
кальниці. Н. звалася також
богиня— уособлення голосіння. Вона
мала свій храм поблизу Рима.
НЕОПТОЛЕМ, ПІРР (гр. Neop-
tolemos, Pyrrhos) — син Деїдамії
та Ахіллеса. Під час
переховування при дворі Лікомеда Ахіллес
звався Піррою, звідси друге
ймення Н.— Пірр. Згідно з оракулом,
участь Н. в Троянській війні була
умовою перемоги греків, тому Одіс-
сей і Фенікс привезли його під Трою.
У війні з троянцями Н.
уславився геройськими подвигами, був
серед воїнів, що сховались у
Троянському коні. Помстився за смерть
батька, вбивши Пріама, Астіа-
накта й Поліксену. При
розподілі бранців одержав Андромаху та
Гелена. Після щасливого
повернення до Епіру одружився з дочкою
Менелая та Єлени Герміною, яку
раніше було обіцяно Орестові,
Розгніваний Орест убив Н.
НЕПТУН (лат. Neptunus) —
італьське божество хмар, дощу й
вод, ототожнене з грецьким Посей-
доном. Був також покровителем
коней і змагань на колісницях;
звідси його вівтарі в колосеумі, в
цирку Фламінія та ін. У Римі на
Марсовому полі стояв храм Н.,
споруджений АгрІппою на честь
перемоги над Секстом Помпеем.
Свято Н., так звані нептуналії,
справляли під час найбільшої
посухи 23 липня. Н., як і Посейдона,
зображували з тризубцем.
НЕРЕЇДИ (гр. Nereides) —
морські німфи, дочки Нерея й Доріди,
В епосі їх 34 (за іншими
джерелами — 100, найчастіше — 50).
Відзначалися надзвичайною вродою.
Найбільш відомі Фетіда, Амфі-
тріта й Галатея. Жили в
батьковому палаці на дні моря, де
пряди і ткали, співаючи пісень.
Зображували їх дівчатами, що
граються в морських хвилях із
дельфінами й тритонами.
Метафорично нереїди — морські
хвилі.
НЕРЕЙ (гр. Nereus) — морський
дід, покровитель моряків, син Пон-
та й Геї, батько нереїд. Як і інші
морські божества, Н. був
наділений даром віщування і міг
прибирати різних постатей. Жив у
срібному гроті Егейського моря, де
сидів разом із своєю дружиною
Дорідою на престолі. Показав Ге-
раклові шлях до саду Гесперид
після того, як герой зумів схопити
його і вдержати, незважаючи на
те, що Н. обертався на полум'я,
воду тощо. Н. зображували
бородатим дідом, що сидить на тритоні
з водоростями в повіках та волоссі,
з тризубцем у руці.
НЕСС (гр. Nessos) — кентавр,
який перевозив через річку Геракла
та його дружину Деяніру і своєю
підступною порадою згубив героя.
НЕСТОР (гр. Nestor) — один із
дванадцяти синів Нелея та Хлоріди;
в епосі чоловік Еврідіки, за
іншими міфами,— Анаксібії, пі лось кий
цар. Коли ображений Геракл
убивав дітей Нелея, Н. не було в Пі-
лосі. Замолоду Н. відзначався
хоробрістю, а в старості —
мудрістю, звершив чимало геройських
подвигів. Брав участь у битві ла-
пітів з кентаврами, в калідонському
полюванні та в поході аргонавтів.
До походу на Трою Н. владарював
уже над третім людським поколі-
ням. Під час Троянської війни
привіз на 90 кораблях пілосців і
разом із своїми синами Антілохом і
Трасімедом боровся проти
троянців. Прославився мудрими
порадами, а красномовством
перевершував Одіссея. Після Троянської
війни Н. разом із Трасімедом
щасливо повернулися до Пілосу. Через
10 років після падіння Трої Н.
відвідав Телемах, який
розшукував Одіссея.
У переносному значенні Н.
досвідчений старий, мудра людина,
добрий порадник.
НЕФЕЛА (гр, Nephele) — богиня
J 48

НІОБА
хмар, дружина Атаманта, мати
фрікса й Гелли.
HIKE, H і к а (гр. Nike—
перемога) — богиня перемоги,
уособлення звитяги (у римлян
Вікторія). За Гесіодом, дочка титана
Палланта й океаніди Стікс, сестра
Завзяття, Наполегливості й Сили.
Бона присутня під час битв і
змагань борців, приймає жертви після
перемоги, летить над землею із
звісткою про щасливе закінчення
війни, звуками сурми сповіщаючи
про тріумф героїв. У мистецтві
Н. наділена численними
індивідуальними рисами, тим часом як
римська Вікторія — лише алегорія.
У грецькій релігії Н.— атрибут
Зевса й Афіни. Первісно була
епітетом Афіни. Давньогрецький
скульптор ФІдій поставив Н. на
долоні двом величезним статуям —
Олімпійському Зевсові і бронзовій
Палладі-АфІні і тим самим
зробив символом окремого божества.
Скульптор Аитерм із Хіосу
перший спорудив статую Н. з крилами
та лавровим вінком. Зображення
богині знаходять на вазах,
лампадах, гемах та в стінному розписі.
Александр Македонський
споруджував Н. жертовники на всіх етапах
свого звитяжного походу.
Римський імператор Август поставив Н.
в сенаті, назвавши латинським
іменем Вікторія. Богиня стояла на
кулі, що зображувала Землю, у
витягнутій правій руці вона тримала
вінок, у лівій — пальмову гілку.
Імператор Костянтин дав у руки
Н. хрест. Скульптура «Н. Само-
тракійська» належить до
найкращих творів античного мистецтва
4 ст. до н. є.
Н ЖОМАХ (гр. Nikomachos) —
онук Асклепія, син Махаона й
Антіклеї; у Фарах Н. та його
брата Горгаса шанували як героїв,
покровителів медицини. Від Н.
виводився рід Арістотеля.
НІКОСТРАТА (гр. Nikostrate) —
аркадська німфа, мати Евандра.
Н ІКС, Н і к т а (гр. Nyx) —
уособлення ночі. В епосі Н.—
могутня богиня, яку шанував сам
Зевс, у Гесіода — дочка Хаоса й
сестра Ереба, від якого в неї
народилися Ефір (Етер), День, Тана-
тос (Смерть), Гіпнос (Сон), Омана,
Старість, Сновидіння, богині
смерті — Керн, Сум і ін. Н. жила в
Аїді. В орфіків вона
першопричина світу, споріднена з божеством
смерті. Грецькі трагіки
зображували її на колісниці, крилатою, в
чорному вбранні, поцяткованому
зірками.
НІКТЕЙ (гр. Nykteus) — батько
Антіопи.
НІМФИ (гр. Nymphai; nymphe —
дівчина, наречена, молода
жінка) — другорядні божества, які
жили в печерах, лісах, полях,
горах, річках і джерелах,
уособлювали сили та явища природи.
Лісові н., що жили на деревах,
звалися дріадами, гамадріадами,
гірські — ореадами, або орестіадами,
німфи текучих вод — наядами,
морські німфи — нереїдами,
океані дами тощо. За міфами, н. були
довговічні, але не безсмертні. Від
шлюбів н. з богами
народжувалися герої (Ахіллес, Еак).
Перебуваючи поблизу людей, н. краще,
ніж олімпійці, розуміли їхні
потреби й турботи, нерідко допомагали
людям або карали їх. Дзюрчання
струмків, шелестіння лісу,
дзижчання комах — усі голоси весни й
літа були.ніби їхнім співом. Вони
були втіленням усього приємного,
зворушливого, милого в природі.
Культ н. був дуже поширений у
Греції та Римі, де їм
споруджували величні храми. У мистецтві їх
зображували вродливими веселими
напівоголеними легковажними
дівчатами.
Переносно н.— вродлива жінка.
О ця усмішка вниз і погляд скоса!
В яку ж ти німфо,
неповторну мить Найчарівніша?
В. Мисик. Біля криниці.
НІОБА, Н і о б є я (гр. Niobe) —
дочка фрігійського царя Тантала,
дружина фіванського владаря Ам-
фіона, сестра Пелопа. Н. пишалася
тим, що мала 12 дітей (пізніші
версії подають іншу кількість:
149

НІС
Евріпід— 14 дітей, Сатіфо — 18,
Пін дар — 20) і зневажала богиню
Лето (Латоиу), в якої їх було
лише двоє. Діти Лето Аполлон і
Артеміда жорстоко гюмстилися за
образу матері. В один день вони
повбивали стрілами дітей Н., яка
з найщасливішої в світі матері
стала найнещаснішою. Перекази по-
різному розповідають про місце
загибелі дітей Н.: в епосі
знаходимо, що синів убито на полюванні,
а дочок у царських хоромах; Апол-
лодор твердить, що сини були вбиті
під час спортивних змагань, а
дочки — біля могили своїх братів
(Овідій). Амфіон, довідавшись про
загибель дітей, трупи яких були
поховані лише десятого дня,
заподіяв собі смерть. У невтішному
горі Н. весь час плакала і нарешті
перетворилася на скелю, з якої тік
струмок її сліз.
До образу Н., що став символом
матері-страдниці, зверталося
багато письменників і митців.
Найбільш відома група «Н. з дітьми»
роботи Скопаса (в римській копії),
яка зберігається у Флоренції. У
пізніших творах літератури та
мистецтва Н.— уособлення горя та
страждання. У європейському
живописі мотиви міфа про Н. відбито
в творах Дж. Романо, Дж. Б. Рос-
сі, Я. Тіиторетто й іи. В
українській літературі образ Н.
використали Леся Українка, Ольга Кобилян-
ська та ін.
НІС (гр. Nisos) — 1) син Паидіона
(варіант: Ареса), мегарсьхий цар.
Мав пурпурове чи золоте волосся,
від якого залежали його життя
й доля його держави. Коли Мінос
під час походу проти Афін
обложив Мегару, дочка Н. Скілла
покохала крітського царя. За
намовою останнього відрізала чарівне
батькове волосся і тим самим
убила його. Здобувши Мегару, Мінос
наказав прив'язати Скіллу до
корабля та втопити її в Саронійській
затоці. Міф про Н.— стародавня
народна г>азкі про чарівне
волосся, яке робить героя нездоланним;
2) супутник Енея, друг Евріала,
разом з яким загинув у нічній
сутичці з рутулами.
НІСА (гр. Nysa) — місцевість,
де німфи виховували Діоніса.
Згодом чимало грецьких місцевостей,
де нібито виховувався бог, уважа-
лися священними. Таким чином
Н. була в Фракії, Македонії, Фес-
салії, Беотії та в інших областях.
НОТ (гр. Notos, not is — волога) —
бог південного вітру, один із
синів Астрея та Еос\ брат Борея
Зефіра й Евра. Завжди приносить
дощі й тумани.
НУМІТОР (лат. Numitor) —
етруське ймення, похідне від
імені Нума. Син Прока, владар Аль-
би, батько Реї Сільвй, брат Аму-
лія, який позбавив Н* верховної
влади. Однак онуки Н» Ромул і
Рем повернули владу дідові.
НУНДЇНА (лат. Nundina) —
у римлян богиня, що давала ім'я
новон вродженому.
ОГІГ (гр. Ogygos) — син Беота
(або Посейдона), перший володар
області Фів Беотійських.
ОГІГІЯ (гр. Ogygia) — міфічний
острів, коло якого розбився
корабель Одіссея; на цьому острові
жила німфа Каліпсо.
ОДІССЕЙ (гр. Odysseus) — герой
давньогрецького епосу, міфічний
владар острова їтака, син Лаерта
й Актіклеї, один з головних
героїв Троянської війни, оспіваний
в «їліаді» й Юдіссеї». Славився
розумом, розсудливістю, хитрістю і
красномовством, тому брав участь
у численних посольствах.
Дружиною О. була Пенелопа, котру він
150

ОЙБАЛ
одержав від Тіндарея як нагороду
за мудру пораду (варіант: за пере-
могу в змаганнях із бігу). У Месєе-
ні О. зустрівся з Іфітом, що
подарував йому лук Евріта. У
майбутньому під час відсутності О.
ніхто з женихів Пенелопи не міг
натягнути тятиви цього лука. Ага-
мемнон ледве вмовив О.
приєднатися до ахейських вождів у поході
проти Трої. О. намагався
повернути Єлену мирним шляхом. На
десятому році війни він переконав
ахейців продовжувати облогу Трої,
був одним із послів до Ахіллеса,
коли той посварився з Агамемно-
ном. Після смерті Ахіллеса
ахейці присудили О. Ахіллесів обладу-
нок, що прогнівило Аякса Тела-
моніда. О. кілька разів ходив під
Трою як вивідач; йому пощастило
зловити троянського розвідника До-
лона і (за пізнішими переказами)
викрасти священну статую
покровительки Трої Палладй (Палладій).
Він був* серед тих, що сховалися
в Троянському коні, перший побіг
разом з Мене лаєм до будинку Деї-
фоба, якого переміг у запеклому
двобої. Ще більше прославили О.
численні пригоди, коли він,
повертаючись додому, десять років
блукав свком. Про все це йдеться в
«Одіссеї». У цьому епосі
розповідається і про життя родини героя
на острові Ітака — дружини
Пенелопи та сина Телемаха. В «Одіссеї»
багато фантастики. Під час своїх
мандрів О. побував у кіконів
(Фракія), де втратив 72 супутника; у
країні лотофагів, у кіклопів, де
разом із 12 супутниками насилу
вирвався з печери велетня Полі-
фема. На прохання осліпленого По-
ліфема Посейдон постійно
переслідував О., насилаючи страшні вітри
й морські шторми. Герой побував
У бога вітрів Бала, у чарівниці
Кірки, в німфи Каліпсо. Нарешті,
втративши кораолі й товаришів,
О; за допомогою царя феаків Ал-
кіноя та його доньки Иавсікаї
повернувся на Ітаку. Він прийшов
Додолу у вигляді жебрака й
довідався, що сто женихів добиваються
руки Пенелопи, вважаючи її
чоловіка мертвим. У стрільбі з лука
якого подарував колись Іфіт, лише
О. зміг натягнути тятиву й
пустити стрілу так, що вона пройшла
крізь отвори в сокирах, і тим
виграти змагання женихів. З цього ж
лука герой перестріляв усіх
суперників. О.— образ людини бурхливого
періоду історії стародавньої Греції,
коли робились перші спроби
колонізації, відкривалися нові землі,
коли потрібна була не тільки міць
зброї, а й хитрість, розважливість.
Образ О. знаходимо в численних
літературних творах (трагедії Co-
фокла «Філоктет», «Аякс», Евріпі-
да «Іфігеяія в Авліді» й ін.). Його
зображено на фресках (у Помпеях)
та вазах. До міфа про О.
зверталися також П. П. Рубенс, П. Ті-
бальді, А. Карраччі, Дж. Ромні
та інші художники. У літературі
та музиці пізнішого часу
сюжет цього міфа використовували
Л. Дольче, Лопе де Вега, Т. Кор-
нель, Я. Княжнін, Ш. Гуно та
багато інших письменників і
композиторів.
У переносному розумінні О.—
мандрівник, одіссея (від назви
давньогрецького епосу) — тривалі
мандри, пригоди, блукання.
Прекрасно, коли, споглядаючи на
екрані сповнену великого
соціального драматизму одіссею
своїх героїв, глибоко схвильовані
глядачі самі роблять для себе
висновки. О. Довженко.
Прогресивне кіно Італії.
ОЇКЛ (гр. Oikles) — батько
Амфіарая, товариш Геракла в
поході проти Лаомедонта, в боротьбі
з яким загинув.
ОЇЛЕЙ (гр„ Oileus) — володар
опунтійських лакрів, батько Аякса
Оїліда й Медона, учасник походу
аргонавтів*
ОЙБАЛ (гр Oibalos) — і) син
спартанця Кіиорта, батько
Тіндарея, Гіппокоона, Ікарія (згідно
з лаконською міфологічною
версією). За Овідієм, сином О.
вважається також. ГІакінт; 2) син Телона
15!

ОЙНЕЙ
й німфи Себетіди, дочки річкового
бога Себета (біля Неаполя).
ОЙНЕЙ (гр. Oineus) — син Пор-
тея, чоловік Алтеї, батько Тідея
й Мелеагра, володар Плеврону та
Калідону. (За пізнішою версією
трагіків, О. — син Портаона
й Евріти, онуки річкового бога
Ахелоя.) Алтея народила від О.
Токсея, Тірея, Клімена, Пері-
фанта, Агелая, Мелеагра (батьком
якого інколи вважають Ареса),
Горгу, Еврімелу, Меланіппу, Мо-
тону та Деяніру. Після смерті
Алтеї О. одружився з Перібеєю, яка
народила від нього Тідея, батька
Діомеда. Коли О. прогнали сини
етолійського володаря Агрія, Діо-
мед прийняв його в Аргосі.
ОКЕАН (гр. Okeanos) — 1)
титан, найстарший син Урана й Геї,
володар морів і всієї водної стихії,
батько дружини Зевса Метіди;
брат і чоловік Тетії, від якої мав
багато дочок — океанід. За
міфологією, породив більшість річок
(Ніл, Меандр, Скамандр, Гранік,
Сімоент і ін.) уславився добротою.
Коли Зевс позбавив його влади над
морями й передав її Посейдонові,
О. здичавів і ніколи не виходив
із свого палацу, що стояв край
світу; 2) величезна ріка, що омиває
землю і дає початок усім іншим
річкам та морським течіям; 3)
стихія, первозданні води, з яких
виникли земля та космос; величезне
море, по якому плавала земля у
формі щита.
ОКЕАН ІДИ (гр. Okeanides) —
німфи, дочки Океана й Тетії.
ОКН (лат. Ocnus) — 1) син
Манто, засновник Мантуї; 2)
старий, що хотів Ніколи не помирати.
В Аїді був покараний тим, що плів
линву, яку негайно з'їдав осел.
ОЛІМП (гр. Olympos) — 1)
священне гірське пасмо у Фессалії,
яке давні греки вважали за місце
перебування Зевса^ та інших богів;
2) сонм олімпійських богів.
У переносному вживанні о.—
найвища рада; найвищі сфери
суспільства; олімпієць —
людина, що зберігає спокій у будь-яких
обставинах, ставить себе понад
буденні пристрасті й хвилювання;
олімпійський спокій —-
незворушність, величний спокій.
Він зберігав справді
олімпійський спокій, і гра
переважно тривала в такому
темпі. Д. Т к а ч. Моряки.
ОЛІМПІАДИ (гр. Olympiades) —
у давніх греків чотирирічні
періоди між Олімпійськими змаганнями.
Роком першої о. вважається 776 р«
до н. є., відколи в Олімпії почали
вести списки переможців.
Зважаючи на загальноеллінське значення
та чітку періодичність о., сіцілійсь-
кий історик Тімей близько 264 р.
до н. є. запровадив літочислення за
о. (за іншими джерелами, таке
літочислення запроваджено з 360-х
років до н. є.). Незабаром це
літочислення було визнане в усій
стародавній Греції; велося до 394
р. н. є., коли Олімпійські змагання
були скасовані.
Тепер о.— міжнародні
спортивні змагання, а також змагання в
галузі самодіяльного мистецтва й
навчання.
Довелось мені чути на одній з
республіканських олімпіад, як
ланка льонарок з Житомирщини
виконувала, співаючи й танцюючи,
відому пісню про льон. Чудесна
пісня! Чудесне виконання! М.
Рильський. Краса і велич народної
творчості.
ОЛІМПІЙСЬКІ ЗМАГАННЯ,
Олімпійські ігри (гр.
Olympia) — загальногрецькі
урочистості культового характеру на
честь Зевса Олімпійського, які
відбувалися кожні 4 роки в місті
Олімпія на березі річки Алфей
(на Пелопоннесі). О. з. були
символом єдності грецьких міст-дер-
жав і відігравали велику роль у
розвиткові культури. За переказом,
ще до встановлення О. з. тут
відбувалися поховальні ігри на честь
Пелопа. Засновником О. з. ува-
жався Геракл, який поновив ігри
на честь Пелопа, присвятивши їх
Зевсові. О. з. поновлювалися і
впорядковувалися кілька разів, За пе-
152

ОРАКУЛ
реказом, правила проведення ігор
установили Лікург Спартанський
та Іфіт Елідський. До програми
входили біг, стрибки, кидання
диска, боротьба, кулачний бій,
змагання колісниць тощо. На час
проведення О. з. припинялися війни
і встановлювалося священне
перемир'я — екехірія. Ігри
починалися наприкінці липня і тривали
5 днів. Організацію змагань
доручали громадянам Еліди, з яких
вибирали суддів-еланодиків.
Спортсмени повинні були протягом 10
місяців, що передували О. з.,
тренуватися в гімнасії в Еліді. За
місяць до відкриття ігор
спортсмени прибували до Олімпії і під
керівництвом досвідчених тренерів
готувалися до змагань. Від 5 ст.
до н. є. учасниками О. з. стали
поети, які читали свої твори.
Переможці ігор називались олімпіоніками,
в останній день свята вони
одержували вінки з галузок священної
маслини та пальмову гілку. На
честь триразового переможця ігор
в Олімпії встановлювали його
погруддя. Імена переможців та назви
їхніх міст урочисто оголошували
і влаштовували на їх честь бенкет.
Героя О. з. урочисто зустрічали на
батьківщині: складали жертву
божеству міста, влаштовували бенкет
і співали гімни на честь переможця.
В Афінах його звільняли від
податку та інших обтяжливих
громадських обов'язків, йому давали
найкраще місце в театрі тощо. У
деяких містах Греції діти олімпіоні-
ків теж користувалися привілеями.
У наш час комплексні
міжнародні спортивні змагання проводяться
з 1896 р. раз на чотири роки. О. з.
сучасності організовує
Міжнародний олімпійський комітет (МОК).
ОМФАЛ (гр. omphalos) —
священний камінь, можливо метеорит.
У храмі Аполлона в Дельфах був
кайвідоміший о., який уважався
Центром землі. За переказом, Зевс
випустив одночасно зі сходу й
заходу двох орлів, які зустрілися в
Дельфах; на місці їх зустрічі
встановлено о. У мистецтві часто
зображували Аполлона, що сидить
на о.
ОМФАЛА (гр. Omphale) —
дочка лідійського володаря Іардана,
дружина Тмола; після смерті
чоловіка стала володаркою Лідії. За
однією міфічною версією, Гермес
продав О. Гераклу, від якого
вона народила сина Лама. За
найбільш поширеним міфом, Геракл
був відданий у рабство О. за те, що
вбив Іфікла. З примхи О. Геракл
був одягнений у жіноче вбрання і
виконував жіночу роботу, а
володарка носила левову шкуру героя
та його палицю. У Малій Азії О.
вважали покровителькою жінок і
ототожнювали з Афродітою.
Перебування Геракла в О.—
улюблений сюжет античних і
пізніших художників (Лука Кранах
Старший, П. П. Рубенс, Я. Тінто-
ретто та ін.). К. Сен-Санс написав
симфонічну поему «Прядка О.».
ОПС, 0 п а (лат. Ops) — давньо-
італьська богиня засівів та
родючості, дружина Сатурна,
ототожнювана з Реєю. Святиня О. містилася
на Капітолії, де на її честь 19
грудня влаштовувались урочистості.
Разом з римським аграрним богом
Консом О. вважали
покровителькою шлюбу й виховання дітей.
ОРАКУЛ (лат. oraculum від
ого — говорю, прохаю) — у
стародавніх греків, римлян, єгиптян
та інших народів — пророцтво як
один із засобів спілкування
людини з богами. Виголошували й
тлумачили пророцтва здебільшого
жерці в певних місцях при храмах
богів. Місця, де виголошувалися
пророцтва, також звалися о. Найс-
лаветнішим еллінським о. був
Дельфійський, розташований біля
підніжжя двох скель Федріад
Парнаського пасма. З найвіддаленіших
місць приходили сюди пілігрими,
щоб повідати богові про свої
турботи і сподівання. У найсвятішо-
му місці храму — так званому ади-
тоні — яке, напевне, було печерою,
на триніжку серед задушливих
випарів сиділа піфія. Старожитні
твердили, ніби ті випари йшли про-
153

ОРГІЯ
сто з землі, але під час розкопок
дельфійського храму не знайшли
слідів розколин, звідки могли б
виходити дурманні гази. Учені
дійшли висновку, що в глибині
гроту спалювали запашне зілля і
хмара диму оповивала віщунку.
Вчадівши, піфія в екстазі
багатослівно й безладно відповідала на
поставлені запитання. Спеціальні
жерці складали з тих слів вірші
гекзаметром, які часто мали
двозначний або загадковий зміст.
До о. зверталися не тільки
приватні особи, а й міста, держави,
насамперед грецькі, перед кожним
важливим починанням. Увесь
грецький світ зосереджувався
довкола цього храму. Жертви й
багаті подарунки надходили з
материкової Греції, з Південної Італії, з
Македонії, Єгипту, азіатських міст
та ін. У Додоні волю богів
визначали за шелестом листя священного
дуба, на Делосі — листя лавра тощо.
ОРГІЯ (гр. orgia) — таємне
богослужіння, таємний релігійний
обряд, пов'язаний з культом
багатьох божеств — східних (Астар-
ти, КібелиI давньогрецьких (Діо-
ніса) та ін. О. справлялися вночі
в горах і гаях, супроводилися
музикою, процесіями із
смолоскипами та несамовитими танцями.
У сучасній мові о.— розгульний
бенкет.
Це був будинок, де колись
збирався цвіт дворянства, де
влаштовувались прийоми, бенкети,
оргії. С. Скляренко.
Легендарний начдив.
ОРЕАДИ {гр. Oreiades) —
гірські німфи, які називались іменами
гір (кітероніди, пеліадн тощо).
ОР?СТ (гр. Orestes) — герой
давньогрецьких епічних переказів
троянського циклу, сйн Агамемно-
на і Клітемнестри. За міфами,
після смерті батька виховувався
в дядька, фокідського царя
Строфія. Син Строфія Шяад став
вірним другом О., допомагав йому,
коли О., виконуючи волю Апол-
лона, помстивея Клітемнестрі та
її коханцеві Егісту за вбивство
Агамемнова. Богині помсти еринії
переслідували О. за пролиту кров
матері. Юнак утік до Афін і
сховався в храмі Афіни. На пагорбі
Ареса було влаштовано суд, у
якому брали участь найбільш
шановані афінські старійшини (ареопаг).
О. намагався виправдатися тим,
що злочин матері подвійний: вбила
чоловіка і батька О. Тому син мусив
удатися до кривавої помсти. Еринії
звинувачували О. в найтяжчому
злочині — матеревбивстві,
вважаючи, що Клітемнестра не порушила
родових законів, оскільки не
перебувала в кровному спорідненні з
чоловіком, якого вбила. Аполлон
захищав О., твердячи, що батько
як кровний родич важливіший, ніж
мати: дитину створює не мати, а
батько, мати лише годувальниця
прийнятого насіння. Клітемнестра
пішла на страшний злочин, бо
підняла руку на свого чоловіка —
господаря. При однаковій кількості
голосів аа і проти О. справу
вирішив голос Афіни, яка стала на бік
батьківського права. Щоб
уласкавити розгніваних ериній, вона
встановила в місті культ цих богинь.
Відтоді їх стали шанувати в
Афінах під іменням евменід (добродум-
них). За однією з версій, оракул
порадив О. привезти з Тавр іди
статую Артеміди, яка вилікує його від
докорів сумління. Син Агамемнона
вирушив у дорогу із своїм другом
Піладом. У Тавріді їх схопила
сторожа, закувала в кайдани і
привела до жриці Артеміди. Жрицею
вияви ласть сестра О., та сама Іфіге-
нія, яку АртемІда забрала з
жертовника в Авліді. Брат і сестра
впізнали одне одного, і вночі всі троє
втекли, забравши з собою чудову
статую. Згодом О. убив Неопто-
лема, щоб одружитися з Герміоною,
яка була йому обіцяна, й царював
у Мікенах. Він успадкував також
владу над Арголідою і Спартою.
Помер в Аркадії, але прах його
перенесено в Спарту.
Ф. Енгельс наводив міф про О.
в «Походженні сім'ї, приватної
власності і держави», Міфи про О,
154

ОРФЕЙ
використали грецькі трагіки Есхіл,
Софокл, Евріпід, у новому
європейському письменстві — Расін,
Вольтер, Кребільйон, Альфієрі.
Переносно О. і Пілад—
нерозлучні друзі.
ОРЕСТЕЙ (гр. Orestheus) — 1) син
Лікаона, епонім аркадської Оре-
стасії, яка пізніше за О. називалась
Орестеєю; 2) син Девкаліона,
батько ФІтія, дід Ойнея (за Гекатеєм).
ОРИ, Гори (гр. Ногаі) —
дочки Зевса й Феміди; зображувалися
вродливими дівчатами, що
тримали в руках квітки або фрукти;
богині пір року й суспільного ладу.
За давнім епосом, вони —
служниці Зевса, що відчиняють і
зачиняють небесну браму. Кількість о.
збільшувалася залежно від
кількості пір, на які ділили рік
стародавні греки. В Афінах від сквої
давнини були в пошані три о.:
Евкомія (Законність), Діке
(Справедливість), Ейрена (Мир).
Пізніше фігурували чотири о. Культ о.
був поширений у багатьох областях
Греції. У Стародавньому Римі
особливою шаною користувалась
Ейрена, яку римляни називали Пакс.
ОРІОН (гр. Orion) — беотійсь-
кий велетень-красень, син Посей-
дона й океаніди Евріали (варіант;
син самої Геї). За міфами, О. був
мисливцем у блискучому
спорядженні, з мечем і мідною булавою
в руках. На полюванні його
супроводжував небесний пес Сіріус. О.
збезчестив доньку хіоського
володаря Енопіона Меропу, за що був
осліплений. Посейдон наділив
сліпого О. здатністю ходити по
хвилях, і він перейшов морем на острів
Лемнос, звідки був перенесений
у володіння Геліоса, проміння
якого повернуло йому зір, Є версія,
згідно з якою О. загинув від
стріли Артеміди після того, як
поранив її в змаганні; за іншою
версією, О. помер від укусу
скорпіона, якого послала Артеміда,
коли він хотів викрасти одну з
супутниць богині. Боги перетворили О.
і скорпіона в сузір'я.
ОРІТІЯ (гр, Oreithyia) — дочка
афінського царя Ерехтея, яку
викрав бог вітрів Борей, мати Калаїда
й Зета.
ОРК, 0 р к у с (лат. Orcus) —
1) римське божество смерті,
ототожнюване з грецьким Лїдом.
Етруски зображували О. бородатим
велетнем; 2) підземний світ,
царство мертвих.
ОРМЕН (гр. Ormenos) — 1) герой,
епонім міста Орменіон; батько
беотійського володаря Амінтора;
2) батько володаря острова Сірое
Ктесія, дід Евмея.
ОРН ІТОМАНТІЯ (гр. ornithomaa-
teia) — ворожіння за летом птахів.
ОРТІГІЯ (гр. Ortygia) — 1)
первісна назва острова Делос; 2) одне
з імен богині Артеміди, що
народилася на цьому острові.
ОРТР, Орт, О р ф (гр. Orthros,
Orthos) — страшний двоголовий
пес, син Єхидни й Тіфона, брат
Кербера та Лернейської гідри,
батько Сфінкса.
ОРФ?Й (гр. Orpheus) —
уславлений співець і поет. Син річкового
бога — фракійського царя Еагра
(за іншими міфами — син Аполло-
на) та музи Калліопи. Спів О. та
його гра на золотій арфі
зачаровували не тільки людей, а й звірів,
дерева, скелі; від його пісень
заспокоювалося навіть розбурхане
море. За переказом, О.— учасник
походу аргонавтів, який своєю
чудовою грою на кітарі та співом
багато чим допомаїав їм у скрутні
хвилини. Коли його дружина
німфа Еврідіка померла від укусу
гадюки, О. нібито спускався за нею
на той світ. Старий Харон не хотів
везти його до Аїду, але почувши
чарівливу гру на кітарі,
переправив співця за Стікс. Розчулений
натхненною музикою, Аїд
погодився відпустити Еврідіку. За
однією версією, Персефона дозволила
О. вивести Еврідіку на землю, але
з умовою, що він не гляне на
дружину, поки не ввійде з нею до
свого будинку. О. порушив заборону
і назавжди втратив її. Загинув
співець від рук вакханок, бо через
тугу за Еврідікою відмовився брати
155

орфіки
участь в оргії. Згідно з іншою
версією, О. загинув тому, що уникав
жінок. Голова й кітара його нібито
допливли до острова Лесбосу, де їх
урочисто доховали. Тому греки
вважали Лесбос батьківщиною
ліричної поезії. Міф про загибель О.
подібний до переказу про Ліна,
якого іноді вважали предком,
учителем або братом співця. Перекази
про О. були дуже популярні в
античні часи. До нас дійшли
зображення фрагментів міфа на вазах,
фресках тощо. Християнство
перших віків уважало О. миротворцем,
про прихід якого сповіщав
старозавітний пророк Ісайя.
Міф про О. надихав багатьох
драматургів (Есхіл, Евріпід),
художників (Рубенс, Кардуччі, Ро-
ден, Доменікіно, Канова й ін.),
композиторів (Ліст, Глюк, Гайдн,
Оффенбах, Стравинський та ін.).
У сучасній мові О.— чудовий
співець і музика.
Та вже темніє вечір синій, Пора
до оперних дверей, За ними
чарівний Россіні, Європи любле-
нець — Орфей. О. П у ш -
к і н. Євгеній Онєгін (переклад
М. Рильського).
Микола Вороний у вірші «Іван
Франко» порівняв з О. великого
українського поета, а Леся Українка
розповіла про міфічного співця в
поезії «О. чудо».
ОРФІКИ (гр. orphikoi від
Orpheus — Орфей) — послідовники
релігійного містичного вчення, що
виникло в Греції в 6 ст. до н. є.
Засновником цього вчення вважали
міфічного поета Орфея. Міф про Ор-
фея, як і все вчення о., тісно
пов'язаний з культом Діоніса, Де-
метри та зі старосхідними,
особливо єгипетськими уявленнями. О.
близькі до Гесіода, їхні ритуали
багато в чому повторюють
хліборобську магію. Це дає підстави
віднести орфізм до світогляду
селянства. В Афінах о. на чолі з
популяризатором ідей орфізму Онома-
крітом оселився за часів Пісістра-
та. О. вважали тіло злим началом,
«в'язницею душі», а душу —
частиною божества; після смерті душа
людини, зазнавши ряду
перевтілень і очистившись від
осквернення тілом, зливається з божеством.
О. приписують учення про
метемпсихоз (переселення душ) у
формі потрійного випробування душі
тілесним життям, однак ці
свідчення беруть початок від пізніших
джерел (Піндара, Платона).
Комплекс ідей про тіло й душу згодом
був прийнятий і опрацьований
піфагореїзмом, частково
платонізмом, а через нього —
неоплатонізмом І християнством. О. належить
низка теорій про походження світу
(космогоній) та походження богів
(теогоній). За Дамаскієм, спочатку
був час, потім небо і порожнеча.
Небо виліпило срібне яйце, з якого
з'явився Фанет (світло) або Ерос
(кохання). Дамаскій подає ще одну
версію: первісно Існували вода
й гюле (болото), від них пішла
земля. Вода й земля вважаються
першоелементами, від яких
народився дракон з головою лева, але з
обличчям бога, з крилами за плечима.
Він зветься Хроносом, що не
старіє, або Гераклом. За Афіногором,
горішня і спідня шкаралупи яйця
утворють небо і землю. Теогонія й
космогонія о., що знаходять
відбиття в їхніх культах, містять
діалектичні мотиви так званої
«генетичної моделі»: первинна єдність,
поділ, возз'єднання поділеного в
статевому коханні. У групі орфіч-
них теогоній помітна загальна
центральна ідея, яка в ході
тисячолітньої історії орфізму схиляється до
пантеїзму. Зевс (в інших теогоніях
Фанет, Геліос або Діоніс) містить у
власному тілі насіння всього
сущого. Із цього стану суміші в
єдиному виникає світ. Процеси
виникнення трактуються поділом
протилежностей та возз'єднанням їх.
Мусеєві приписують вислів: усе
народжується з одного і на нього
розкладається (dialyetai). Цю тез\
в конкретно-образній формі
відносять до Орфея. «Орфей співав і
розповідав, що колись небо, земля
й море були сполучені воєдино,
156

ПАЛІНУР
але потім посварилися й
розділилися»,— повідомляє Аполлоній
Родоський.
ОСІРІС, О з і р і с (гр. Osiris) —
бог продуктивних сил природи,
брат і чоловік Ісіди.
ОТ (гр. Otos) — один з Алоадів.
ОФЮН, О ф і о н є й (гр. Ophi-
оп) — згідно з переказом орфіків
один з найстарших титанів.
ПАВОР (лат. Pavor — страх) —
римська назва Фоба — сина й
супутника Ареса.
ПАГАНАЛІЇ (лат. Paganalia, від
pagus — село) — свято на честь
богів — опікунів села;
стародавні римляни справляли його в
січні.
ПАКС (лат. Pax — мир) — у
римській міфології персоніфікація
миру; ототожнена з грецькою
богинею миру Ейреною.
ПАЛАМЕД (гр. Palamedes) —
син владаря Навплія і Клімени,
евбейський герой; вважався
винахідником літер, цифр, терезів, гри
в кості тощо. Разом з Агамемно-
ном брав участь у Троянській війні.
Викрив Одіссея, коли той, щоб не
воювати під Троєю, вдавав
божевільного: орав поле й засівав
сіллю. П. порадив покласти в борозну
Телемаха, перед яким Одіссей
зупинив плуга. Щоб помститися, О.
звелів таємно закопати велику
кількість золота в шатрі П. і
підкинути лист нібито від Пріама.
Запідозривши П. в зраді, ахейці
закидали його камінням. В епосі нема
згадки про П.; сюжети міфа про нього
знаходимо в Софокла, Евріпіда та
в «Кіпріях». Античні філологи
вважали, ніби Гомер не згадує П. через
заздрощі.
ПАЛЕМОН (гр. Palemon) -—
друге ім'я Мелікерта.
ПАЛЕС (лат. Pales) — давньо-
італьська богиня, покровителька
пастухів і худоби. її шанували
то як бога, то як богиню.
Свято на честь Палес — палілії (па-
рілії) — справляли 21 квітня:
складали жертви з пирогів,
молока, меду та іншої селянської
їжі. Під час свята «очищали»
стайні та стійла символічним
кропленням сіркою й різними травами,
переганяли худобу через
підпалену солому чи сіно, що мало
відганяти хвороби від людей і
тварин. Закінчувалося свято трапезою.
П АЛ ІКИ (гр. Palikoi, від pal in —
знов) — діти Зевса й музи Талії
(варіант: Гефеста й Етни),
божественні близнята, шановані біля
озера Лаго деі Палічі на Сіціліі.
Озеро, ширина якого 100 метрів,
випаровує отруйні гази, тому в
ньому нема риб і водяних птахів.
Про культ сил природи в особі
божеств згадує багато античних
авторів. Святилище П. було
місцем, де стародавні присягали; на
клятвопорушників чекала страшна
кара: за свідченням Діодора, боги
осліпляли їх. П. були також
покровительками гнаних.
ПАЛІНУР (лат. Palinurus) —
супутник і керманич Енея; коли
кораблі троянців відпливли з Сіці-
лії, П., стоячи за кермом,
задрімав і впав за борт. Хвилі прибили
його до берега. Місцеві мешканці
вбили П. й кинули непоховане тіло.
В Аїді Еней зустрів тінь П., яку
разом з іншими непохованими Ха-
рон відмовлявся перевезти
через річку Стікс. Повернувшись на
землю, Еней поховав П. на місці
його загибелі біля мису в
Південній Італії, який дістав назву Палі-
нур,
157

ПАЛЛАДА
ПАЛЛАДА (гр. Pallas) — один
з епітетів богині Афіни.
ПАЛЛАДІЙ (гр. Palladion) —
священна скульптура (як правило,
дерев'яна) озброєного божества,
яка вважалася покровителькою й
захисницею міста. П. передовсім
зображував Афіну Палладу, від
імення якої скульптура дістала
назву, або Аполлона чи Афродіту.
Шанування п. сягає в глибоку, ще
крітсько-мікенську, давнину. За
міфом, перший п. подарував
троянцям Зевс (за іншою версією — Дар-
дан). Троянці вважали, що доки
п. буде лишатись у Трої, міста
ніхто не здолає. Діомед та Одіссей
викрали скульптуру і нібито тим
самим дали грекам змогу здобути
Трою. Згідно з римською версією,
у Трої було два п., один з яких
потрапив до Греції, а другого забрав
із собою Еней. Цей п. зберігався
в Римі у храмі Вести. З
недоторканністю та збереженням п.
римляни пов'язували безпеку й
добробут своєї держави.
ПАЛЛАНТ, Паллас (гр.
Pallas, род. відм. Pallantos) — 1)
гігант, один з героїв гігантомахії,
якого вбила Афіна; 2) титан,
батько Ніке й Селени; 3) син Пан-
діона, Егеїв брат, якого вбив
Тесей\ 4) син Евандра.
ПАЛЛАНТІДИ (гр. Pallantidai) —
п'ятдесят синів Палланта, онуки
Панді он а, двоюрідні брати Тесея.
П. вважали Егея прийомним сином
Пандіона, тому не визнали
спадкоємних прав Тесея, вступили з ним
у боротьбу й були перебиті.
ПАЛЛОР (лат. pallor —
блідість) — римське ймення Дейма.
ПАН (гр. Pan) — син Гермеса
(або Зевса) і німфи Дріопи (або
Каллісто). За однією з міфічних
версій, П. народила ОдІссеєва
дружина Пенелопа від Гермеса або від
усіх своїх женихів (народна
етимологія пов'язує ім'я П. з грецьким
займенником- pan — усе, pantes —
усі). Бог лісів, отар, пастухів,
пізніше — покровитель усієї,
природи (у давньому Римі культ П.
злився з культом італьських
божеств Фавна й Інуя). Народився
П. у горах Аркадії напівлюдиною-
напівцапом — з цапиними ногами,
ріжками та бородою. Його культ
у післягомерівський період
поширився по цілій Греції. Гермес
забрав цапоногого хлопця на Олімп,
де він веселив своїм виглядом
богів. Олімпійське життя не
сподобалося П., і він повернувся на землю,
де міг стрибати по горах та
бавитися з білими отарами. Він мав
лагідну, веселу вдачу, грав на
сопілці (сиринзі). Навколо нього
танцювали яімфи й сатири. Коли хтось
порушував його спокій, П. дуже
гнівався і наганяв на людей
неймовірний страх (звідси — паніка,
панічний тощо). В Афінах П. почали
віддавати: божественну шану одразу
після марафонської битви;
афіняни вважали, що здобули
перемогу під Марафоном завдяки П.,
який змусив* персів утікати. В
подяку вони збудували йому
святиню на північному схилі Акрополя.
Давні греки вірили, що П. своїм
криком може примусити тікати
навіть воїнів. Тому в багатьох
районах Греції його шанували як
помічника в бою. У жертву П.
приносили корів, цапів, ягнят, робили
узливаиня з меду, молока та різних
соків. Часом жертви складали П„
й Діонісові разом. У П. була
закохана Селена, що любила
слухати його гру на сиринзі, 3
переказом про те, що П.— винахідник
сопілки, пов'язана оповідь про
його кохання до німфи Сірінги. Він
переслідував її доти, поки вона,
втікаючи від нього, не сховалася
в річці Лад он і (в Аркадії), де
перетворилася в очерет, з якого П.
вирізав сопілку. (Варіант: П.
вирізав кілька очеретин, зробив із них
сім дудок різної довжини і
з'єднав їх докупи в один ряд. Так
виникла улюблена пастуша дудка,
названа сирингою). Вважалося, що
П. володів даром провіщання і
навчив цього мистецтва самого
Аполлона. З розвитком загальногрець-
кої міфології П. з місцевого
божества перетворюється на одного із
158

ПАНДОРА
супутників Діоніса. Головні
святилища П. були в Аркадії, Тройзе-
ні, Оропі. В елліністичну епоху
змінилось уявлення про П.
Філософи на підставі помилкової
етимології тлумачили ім'я П. як
«всесвіт» і вбачали в ньому якесь
божество, розлите в усій природі,
творця і володаря всього сущого.
П. були присвячені дуб і сосна.
Античні зображення П. дійшли до
наших часів на вазах, монетах і
гемах. Добре відома мармурова
група, яка тепер зберігається в музеї
у Флоренції. На ній зображено П.,
який навчає дівчину грати на
флейті. Із П. пов'язаний вислів
«помер Великий Я.», узятий з
оповідання Плутарха. Письменник
розповідає, що під час владарювання
Тіберія A4—32 р. н. є.) Таммуз,
керманич корабля, що плив з
Пелопоннесу до Італії, почув вигук:
«Помер Великий Ш>. Цей факт
тлумачили ло-різному. Християнські
богослови пояснювали розповідь
Плутарха як повідомлення про
смерть Христа. Таке тлумачення
знаходимо в художній літературі
<Ф. Рабле — «Гаргантюаїі Панта-
грюель»; L Тургенєв — вірш
«Німфи»). У середні віки П. вважали
злим духом, а його постать стала
зразком для перших відомих
зображень чорта.
Міф про П. знайшов
відображення в творах Рафаеля, А. Карраччі,
П. П. Рубенса, М. Врубеля, П. Пі-
кассо й інших художників.
ПАНАК?Я, Панацея (гр.
Panakeia — всезцілителька) —
богиня, дочка Асклепія зцілителька
людей. Цим ім'ям пізніше почали
називати ліки, які нібито
зціляюсь від усіх хвороб.
У сучасній мові П.—
універсальний засіб, що за його допомогою
можна усунути будь-яке лихо,
розв'язати всяку проблему
(вживається з іронічним забарвленням).
...виховання олімпійського
спокою — не панацея на всі
випадки життя. Без творчого
горіння немислима ніяка робота і
саме існування стає блідим.
Радянська Україна, 1978, 31
вересня.
ПАНАФІНЕЇ (гр. Panathenaia) —
свято на честь богині Афіни.
ПАНДАР (гр. Pandaros) — 1) син
Лікаона, лучник, улюбленець Апол-
лона; в епосі ватажок лікійців,
виступав на боці троянців;
порушивши домовленість про перемир'я
перед двобоєм Паріса з Менелаєм,
поранив останнього. Убив П. Діо-
мед; 2) син троянця Алканора, Ене-
їв супутник, якого вбив Турн.
ПАНДАРЕЙ (гр. Pandareos) —
син Меропа; викрав золотого пса
із святині Зевса на Кріті й передав
його Танталові. Розгніваний Згвс
убив П. і його дружину. Гера,
А фіна, Афродіта й Артеміда
виховували осиротілих дочок Паида-
рея, однак дівчаток викрали гарпії
й передали ериніям як служниць.
ПАНДіОН (гр. Pandion) —
1) один із перших міфічних афінсь-
ких владарів. Аттічний міф
зближує П. з місцевими хтонічними
божествами і вважає його сином Еріх-
тонія та батьком близнят Ерехтея
й Бута. Античні автори називають
П. не лише батьком Егея й Пал-
ланта як міфічних володарів
Аттіки, а й мегарського владаря Ні-
са та Ліка, якого шанували в
Малій Азії, а також Прокни й Філо-
мели. За панування EL нібито
встановлено культ Діоніса й Деметри;
2) правнук попереднього, син Кек-
ропа, володар Аттіки; вигнаний
своїми родичами, втік до Мегари,
одружився з дочкою місцевого даря
і після нього став мегарським
володарем. Сини П. Егей, Паллант,
Ніс і Лік після смерті батька
повернулися до Афін і володіли
Аттікою. Цей міф оформився, мабуть,
під час найбільшої могутності
Азійського союзу і відображає
експансіоністські тенденції Афін у 5 сг.
до н. є,
ПАНДІЯ (гр. Pandia) — дочка
Селени, яку шанували в Афінах під
час весняного рівнодення.
ПАНДОРА (гр. Pandora — всім
обдарована) — жінка, що була
нібито причиною всіх лих на землі.
J 59

ПАНДРОСА
Зевс, у якого Прометей викрав для
людей вогонь, наказав Гефестові
виліпити П. із землі та води. Аф-
родіта наділила її вродою, Гер-
мес — облудністю, підступністю й
хитрістю. Афіна виготовила для неї
чудове вбрання. Брат Прометея
Епіметей узяв П. за дружину. В
його домі стояла скринька
(варіант: скриньку П. подарували боги),
де були сховані всі лиха. П. з
цікавості відчинила скриньку, і
звідти по світу розлетілися численні
лиха, що завдають людям мук, горя,
страждань. Тільки надія
залишилась на дні скриньки. Тоді й
закінчився безжурний Золотий вік.
Міф відбиває становлення
патріарху, дискредитуючи жіноче начало
як згубне.
У переносному значенні
«скринька П.» — осередок лиха,
підступний дарунок. Міф про П. надихав
художника Рубенса, драматурга
Агріколі, комедіографа Віланда,
композитора Мендельсона.
ПАНДРОСА, Пандросос
(ер. Pandrosos) — одна з трьох
дочок Кекропа, яким Афіна
віддала на збереження Еріхтонія.
ПАН ЮНІЇ (гр. Рапіопіа) —
свято на честь Посейдона в Малій Азії.
ПАНТЕОН (ер. paritheion) —-
храм усіх богів. Найвідоміший
п. у Римі, споруджений за
правлінця Адріана в першій чверті
2 ст. н. є. на місці храму того ж
найменування, збудованого Агріп-
пою в 1 ст. н. є. за правління
Августа. Являє собою глуху,
циліндричну будівлю (ротонду),
перекриту півсферичною банею.
Площу ротонди збільшують вісім
велетенських ніш. П. відзначається
класичною ясністю й цілісністю
композиції та монументальністю
форм. У середні віки частково
перероблявся. Згодом перетворений
на церкву. Тепер римський п. є
національним мавзолеєм, де,
зокрема, поховано Рафаеля.
В наш час п.—-місце поховання
видатних людей; сукупність
гідних пам'яті творів мистецтва,
літератури, фактів історії, імен.
Аристократ і правомірний
католик Кальдерон, безумовно,
геніальний драматург. А ле в п а н -
т є о н і великих займає місце не
він, а творець чудової драми про
народне повстання, автор «Овечої
криниці» Лопе де Вега. М.
Рильський. Література і народ.
ПАНТООС, Панфоос (гр.
Panthoos) — один із троянських
старійшин, чоловік Фронтіди,
батько Евфорба, Гіперенора, Поліда-
манта. Пізніший переказ робить
П. жерцем Аполлона.
ПАРІС, АЛЕКСАНДР (гр.
Paris, Alexandros) — син троянського
царя Пріама й цариці Гекаби, якій
ворожбит провістив, що її
майбутній син знищить рідну країну.
Відразу ж після народження
хлопчика батьки наказали рабові
кинути його на горі їда на поталу диким
звірам. Однак малюк не загинув,
його годувала своїм молоком
ведмедиця. Коли через п'ять днів
раб знайшов хлопчика живим і
здоровим, то взяв його до свого
дому, назвав П. і виховував поміж
пастухами. Юнак відзначався
розумом та відвагою. Він сміливо
боронив отари від розбійників, за що
дістав наймення Александр —«той,
що захищає (отари) від чоловіків».
Згідно з міфами, до П. за порадою
Зевса звернулися Гера, Афіна й
Афродіта, щоб він розсудив, кому
з них має належати яблуко з
написом «Для найвродливішої». Це
яблуко підкинула гостям не
запрошена на весільний бенкет Пе-
лея й Фетіди богиня чвар і
розбрату Еріда. Кожна з трьох наймо-
гутніших богинь намагалася
схилити юнака на свій бік: Гера обіцяла
владу та багатство, Афіна —
мудрість і військову славу,
Афродіта — найвродливішу в світі
жінку. П. присудив яблуко Афродіті,
яка за це допомогла йому викрасти
в спартанського царя Менелая його
дружину Єлену. Це викрадення
спричинило Троянську війну,
оспівану в давньогрецькому епосі.
Живучи в родині пастуха, П.
одружився з провісницею та зцілитель-
16Q

ПАСІФАЯ
.кою Еноною, яку залишив, коли
Афродіта пообіцяла йому допомогти
одружитися з Єленою. Завдяки
сприянню Афродіти (і всупереч Кас-
сандрі, яка намагалася вбити
брата, щоб урятувати Трою) Пріам і
Гекаба впізнали П. й повернули
його до царської родини. Під час
війни з ахейцями П. не виявляє
ніякої хоробрості. За «Іліадою»,
його більше вабили кохання й
розкіш, ніж слава. Наприкінці війни
П. за допомогою Аполлона вбив
Ахіллеса, але й сам помер від
рани, якої йому завдав Філоктет
стрілою з Гераклового лука.
Перед смертю П. просив свою першу
дружину зцілити його рану, однак
ображена Енона відвернулася від
нього.
Сюжет міфа, особливо сцена суду
П., знайшли відбиття в живописі
і пластиці (П. П. Рубенс, А. Ват-
то, О. Ренуар, П. Гоген, Дж. Ро-
мано та ін.).
Тепер ім'я П. уживається як
синонім слів «красень», «спокусник».
ПАРКИ (лат. Рагсае) — у
давньоримській міфології богині долі,
яким відповідали грецькі мойри.
Спочатку шанували одну П.—
богиню народження, потім унаслідок
ототожнення з мойрами з'явилося
три П.: Нона, Деціма
(покровительки народження дитини на
дев'ятому та десятому місяці: лат.
попа — дев'ята, decima — десята) і
JVlopTa (лат. mors — смерть).
"" ПАРНАС (гр. Parnassos) —
гірський масив у середній частині
Греції на північ від Корінфської
затоки; за міфами, одне з місць
перебування Аполлона та муз;
святилище поезії.
У переносному значенні П.— світ
поезії.
Тепера інший час. Виходь з
нори, Шукай стежок — од Лисої
гори На верховини і шпилі
Парнасу. М. З є р о в. Оглавський
сад.
ПАРТЕН ЇЙ, П а р ф є н і й (гр.
Parthenios) — гора між Аркадією
* Мільтіад Молодший — афінський
під час Марафонської битви 490 р, до н.
та Арголідою, де Геракл зловив
керинейську лань. Тут було
святилище Пана, про яке розповідали,
начебто воно збудоване на тому
місці, де Пан з'явився першому
бігуну-марафонцю Фідіппідові,
легендарному посланцеві Мільтіада *,
напередодні Марафонської битви і
пообіцяв еллінові, що налякає за-
гарбників-персів.
ПАРТЕНОПА, Парфенопа
(гр. Parthenope) — 1) одна з сирен,,
дочка Ахелоя та музи Мельпомени,
Коли сирени загинули в морі,
тіло П. прибилося до берега, де
виникло місто, назване на її честь
Партенопея (давня назва Неаполя);
2) коханка Геракла, від якого
народила сина Евера.
ПАРТЕНОПЕЙ, П а р ф є н о -
п є й (гр. Parthenopaios) — син мис*
ливиці Аталанти, учасник походу
сімох проти Фів.
ПАРТЕНОС, Партена,Пар-
ф є нос, П а р ф 6 н а (гр. Parthe-
nos) — 1) епітет Афіни, від якого
походить назва головного афінсь-
кого храму; 2) дочка Стафіла, сина
Діоніса й Хрісотеміди, якій разом
із сестрою батько доручив стерегти
льох, де зберігалися посудини з
вином. Коли сестри заснули, свині
.спустошили льох. Дівчата з
розпачу кинулись у море, але
закоханий у П. Аполлон порятував їх і
переніс до Херсонесу, де сестер
шанували як божества; 3) дочка
Аполлона й Хрісотеміди; померла
молодою, і батько перетворив її на
сузір'я Діви; за іншими версіями,
епітет Астреї й дочки І кар і я Ері-
гони, взятих на небо й
перетворених на це сузір'я; 4) головна
богиня Херсонесу Таврійського, яку
греки ототожнювали з Артемідою
або з її жрицею Іфігенією.
ПАСІТЕЯ, Пасіфея (гр.
Pasitheia) — одна з харит.
ПАСІФАЯ (гр. Pasiphae) —
1) дочка ГелІоса й Персеїди,
сестра Еета й Кірки, дружина Міно-
са, мати Андроген, Девкаліона,
Главка, Катрея, Акалії, Ксено-
державний діяч і полководець, який
є, очолив грецьке військо, _j.
6 8-2010
161.

ПАТРОКЛ
діки, ЛрІадни і Федри. Під
впливом Афродіти, яка заприсяглася
помститись усьому родові ГелІоса
за те, що він відкрив Гефестові її
зраду з Аресом, П. запалала
нестримною пристрастю до бика.
Від цього зв'язку вона народила
Мінотавра; 2) лаконська богиня-
провісниця, дочка Атланта, іноді
ототожнювана з Кассандрою або
Дафною. У храмі П. в Таламах
прочани намагалися заснути, щоб
уві сні почути або побачити
провісницю.
н ПАТРОКЛ (гр. Patroklos) —
один із головних учасників
Троянської війни, друг Ахіллеса, син
аргонавта Менетія, зведеного брата
Еака. В юності IX під час гри
ненароком убив одного з своїх
товаришів і щоб уникнути помсти його
родичів, утік разом з батьком у
Фтію до Пелея, який виховав П.
разом із своїм сином Ахіллесом.
Коли після сварки з Агамемноном
Ахіллес відмовився від воєнних
дій, П. теж не хотів брати участі
у війні з троянцями. Але після
того, як греки почали зазнавати
від троянців поразки за поразкою,
П. випросив у Ахіллеса його обла-
дунок і відбив троянців від
грецького табору. Переслідуючи ворогів,
поліг від руки Гектора під мурами
Трої. Коли загинув П.,
розгніваний Ахіллес вступив у бій і
знищив чимало троянців. Міф про П.
подає «Іліада». Над поховальним
вогнищем героя було принесено
в жертву дванадцять полонених
троянських юнаків. За однією з
версій, боги подарували П.
безсмертя й перенесли на острів
Левка, де після смерті перебував і
Ахіллес.
Збереглося кілька античних
зображень героя. Найвідоміша
флорентійська мармурова скульптура
«Менелай з тілом Патрокла».
ПАФІЯ (гр. Paphia) — один з
епітетів Афродіти, пов'язаний з
назвою міста Пафос на Кіпрі, де
нібито богиня вийшла з морської
піни.
ПЕАН, Пеон (гр. Раіап, Раіоп) -
1) стародавнє грецьке божество,
захисник від лиха. В епосі — лікар
олімпійських богів; у трагіків FL
зливається з Аполлоном, Асклепієм,
Діонісом та ін.; 2) пісня-молит-
ва або пісня-подяка спочатку на
честь П. або Аполлона, згодом на
честь інших богів чи героїв.
Переносно п.— хвалебна пісня,
гімн.
Бею землю він сходив — І бачив
стільки ран, І стільки бачив
сліз, що для душі дрібної Несила
їх знести... Та хмари грозової
Він був провісником — і їй
співав п є а н. М. Рильський*
Два сонети про Горького.
ПЕГАС (гр. Pegasos) — чарівний
крилатий кінь, брат Хрісшра;
народився з крові горгони Медузи,
коли Персей відтяв їй голову.
Стародавній міф розповідає, що П.
злетів на Олімп, де приносив Зев-
сові грім та блискавку. Його
пов'язували також з богиаею
ранкової зірки Еос і включали в число
сузір'їв. До міфа про П.
стародавні вплели боротьбу Беллерофонпга
з Химерою. Коли Б елл ерофонт
марно намагався зловити П., щоб
верхи на ньому знищити потвору,
віщун Поліїд із Корінфа порадив
йому спати в храмі Афіни й чекати
вказівок богині. Уві сні Афіла
звеліла принести жертву Посейдонові
й подарувала Б елл ерофонтові
золоті віжки. Пробудившись,
Беллерофонт склав Посейдонові
жертву, а подаровані богинею віжки
легко накинув на шию коня, сів
на нього верхи і здолав Химеру.
У 3 ст, до н. є. александрійські
поети створили легенду про П.
як про коня поетів. Якось музи
співали так гарно, що вся природа
слухала їх у мовчанні й
нерухомості, а гора Гелікон від захоплення
почала швидко рости і доросла аж
до неба. Тоді олімпійські боги
наказали П, повернути гору на
землю. Кінь ударив по горі копитом,
утоптавши її в землю, а на місці
удару забило джерело Гішюкрена.
У переносному розумінні
«осідлати Пегаса» означає стати поетом.
162

ПЕЛІЙ
Літня мрія! Фантастичний ,
Без мети мій спів, так само,
flK життя усе й кохання. Як
творець і всі створіння! Бо для
власної забави Вигравав і літає
По країні поетичній Мій
прудкий Пегас коханий. Г. Г є й -
н є. Атта Троль (переклад Лесі
Українки).
ПЕЙРІТОЙ, Піріфой (гр,
Peirithoos) — син Іксіона (або
Зевса), фессалійський герой із
племені лапітів, друг і соратник Те-
сея. На весіллі П. з Гіпподамією
запрошені в гості кентаври,
упившись, намагалися викрасти
молоду та інших жінок. Це призвело
до війни лапітів з кентаврами, в
якій брав участь Тесей. П. був
учасником калідонського полювання,
битви з амазонками, викрадення Єле-
ни. За допомогою Тесея намагався
викрасти Персефону, і розгніваний
Аїд тримав його в підземному
царстві. В Афінах П. шанували як друга
Тесея.
Зображення П. зустрічаються на
метопах Парфеноиу, а також у
Базовому живописі.
ПЕЙТО, П є й ф 6 (гр. Peitho —
переконання) — богиня, яка
уособлювала мистецтво переконування;
супутниця Афродіти та Г ер меса.
Часом таке ім'я мала сама Афро-
діта. П. вважалась однією з ха-
рит. Культ її був поширений в
Афінах та Сікіоні. У Римі П.
шанували під іменням Свади.
ПЕЛАЗГ, Пеласг (гр. Ре-
lasgos) — 1) родоначальник
племені » пелазгів, які від часів
неоліту заселяли Егейську область; син
Зевса й Ніоби, батько Лікаона;
2-) син Посейдона й Ларіси; 3) ім'я
багатьох аргівських героїв, що
пропагували культ Деметри і
вважалися першими хліборобами.
ПЕЛ?Й (гр. Peleus) — син егін-
ського царя Еака та Ендеїди, брат
Теламона, володар мірмідонян у
Фтії (Фессалія). Убивши свого
брата Фока, П.. і Теламон утекли у
Фтію до царя Евріта, який очистив
П. від провини й віддав за нього
заміж свою дочку Антігону. Під
час калідонського полювання П.
ненавмисне вбив Евріта і мусив
покинути Фтікх Він оселився в свого
друга А каста, владаря Голку. У
нього закохалася А кастова
дружина Астідамія, проте П. не
відповів їй взаємністю. Щоб помсти-
тись, Астідамія сказала П.
дружині Антігоні, нібито він ,хоче
одружитися з дочкою А каста Стеропою.
Антігона з розпуки повісилася
(nop. біблійну розповідь про
вродливого Йосифа та дружину Пенте-
фрія, єгипетську казку про двох
братів, міф про Федру й Іпполіта
тощо). Астідамія обмовила П.
також перед чоловіком, сказавши, що
гість переслідував її своїм
коханням. Розгніваний Акаст,
дотримуючись звичаїв гостинності, не хотів
убивати друга в своєму домі, але,
запросивши на полювання,
залишив його без зброї на горі Пеліон
на поталу кентаврам. П. чудом
урятувався. У нагороду за його
безневинність боги дали йому за
дружину нереїду Фетіду, що
народила від нього Ахіллеса. П. здобув
Іолк, прогнав Акаста і вбив його
дружину, але згодом був вигнаний
з міста й помер під час морських
мандрів. За Піндаром, після
смерті П. став суддею в підземному
царстві разом із Кроносом, Кад-
мом і Ахіллесом. За однією з
версій, П. брав участь у поході арго-
навтів, у поході Геракла на Трою
тощо.
ПЕЛ ІАДИ (гр. Peiiades) —
дочки Пелія, які, прагнучи омолодити
батька, за порадою Медеї
розрубали його на частини і зварили в
казані. Однак Медея не оживила
Пелія.
П?Л ЇЙ, П є л і а с (гр. Peiias) —
син Кретея (варіант: Посейдона) і
Тіро, володар Іолку в Фессалії.
Міф про П. та його брата Нелея
подібний до низки оповідей про
родоначальників і засновників міст
та держав (Амфіон і Зет, Мойсей,
Саргом Аккадський, Ромул і Рем та
ін.). Згідно з міфом, коли Тіро
покохала річкового бога Енїпея,
6*
163

ПЕЛОП
під його виглядом до неї
з'явився Посейдон, від якого вона
народила близнят П. й Нелея.
Бажаючи приховати свій зв'язок з По-
сейдоном, кинула дітей
напризволяще; їх знайшли й виховали
пастухи. Після смерті Кретея П.
прогнав Нелея, який оселився в Мес-
сенії і став родоначальником пі-
лоських володарів. Сам П. став
владарювати в Іолку, усунувши
свого двоюрідного брата Есона.
Одружившись із дочкою Біанта
Анаксібією (варіант: з Філомахою,
дочкою Амфіона), мав дітей Акаста,
Пейсідіку, Педопію, Пппотою й
Алкесту. Одна версія міфа
пов'язує П. з походом аргонавтів. Коли
Есонів син Я сон став домагатися
батьківського трону, П. згодився
повернути владу, але за умови, що
небіж привезе йому з Колхіди
золоте руно. Я сон, щасливо
повернувшись із походу, примусив П.
віддати трон омолодженому чарами
Медеї Есонові. Пеліади, побачивши
дію чарів Медеї, вирішили
омолодити й свого батька, що
спричинило його загибель. За смерть
батька помстився Акаст, який прогнав
Я сон а й Медею з Іолку.
ПЕЛОП, П є л 6 п с (гр. Ре-
lops) — епонім Пелопоннесу, герой,
син Тантала й дочки Атланта Діо-
ни, внук Зевса. Тантал, бажаючи
переконатися, чи справді боги все
знають, убив сина і тіло його подав
як їжу запрошеним у гості
мешканцям Олімпу. Боги не
доторкнулися до їжі, тільки Деметра,
засмучена втратою дочки, в задумі з'їла
шматок плеча хлоп'яти. Боги
наказали Гермесові оживити П. Гер-
мес позбирав шматки тіла
хлопчика й оживив його, а замість
з'їденої Деметрою частини поставив
слонову кістку. Відтоді всі
нащадки П., Пелопіди, мали на плечі білу
пляму. За Піндаром, Посейдон
забрав П. на Олімп для
обслуговування столу богів замість Ганімеда. В
одній із версій міфа, П.—
фрігієць, якого Іл прогнав із Сіпілу.
П. з великими скарбами
помандрував на півострів (який пізніше
назвали Пелопоннесом), одружився там
з Гіпподамією, перемігши в
змаганні на колісницях її батька Еномая.
Здобути перемогу П. допомогли
подаровані Посейдон ом крилаті
коні, за іншою версією,— закоханий
у Гіпподамію візник Еномая Мір-
тіл, якому було обіцяно півцарства
і Гіпподамію на одну ніч. Міртіл
замінив металеву чеку в колісниці
Еномая на воскову, колісниця
розбилась і Еномай загинув. Коли
Міртіл уночі прийшов до Гіпподамії,
П., прагнучи позбутися свідка його
сумнівної перемоги, штовхнув
візника в море. Падаючи, Міртіл
прокляв П. і весь його рід. Це
спричинило тяжкі випробування, яких
зазнали сини П. та їхні нащадки
(див. Атрей, Тіест). Очищений
Гефестом від крові Міртіла, П.
став володарем Піси. Гіпподамія
народила від П. Атрея, Тієста,
Алкатоя та ін. Крім того, йому
приписують кількох синів —
епонімів міст і областей Пелопоннесу.
В Еліді, в Олімпії, існував культ
П. Після тривалого владарювання
він був похований на берегах Ал-
фею. Змагання, влаштовані на його
похороні, згодо?л поновив Геракл
як Олімпійські ігри.
ПЕНАТИ (лат. Penates) — бо-
ги-охоронці дому, родини; їхній
культ пов'язаний з обожнюванням
предків. Статуї П. стояли коло
домашнього вогнища: Римляни
шанували громадських і домашніх
п. Домашні п., подібно до ларів,
дбали про злагоду в родині, тому
їм приносили жертви під час
сімейних свят. Громадські п. мали
в Римі храм, де були встановлені
статуї у вигляді двох юнаків,
озброєних списами. Ці юнаки
символізували двоїстість Риму,
походження й розвиток якого були
пов'язані з латинськими та сабінсь-
кими племенами. У Римі
шанували також старолатинських п., що
мали спільні з Вестою вівтарі в
Лавінії; римляни вірили, що
цих п. привіз із-під Трої Еней.
Консули й претори разом із
жерцями щороку складали п. обітниці.
164

ПЕРДІК
Найчастіше п. вважалися духами,
які сприяють людям.
У переносному значенні п.—
рідина домівка.
і Вернувшись до своїх пенатів,
На цвинтар Ленський поспішив.
О. Пушкін. Євгеній Онегін
| (переклад М. Рильського).
ПЕНЕЛОПА (гр. Penelope) —
вродлива, цнотлива і вірна
дружина Одіссея, дочка Ікарія й німфи
Перібеї, мати Телемаха, який був
ще немовлям, коли батько вирушив
походом на Трою. Двадцять років
чекала П. на Одіссея, не маючи від
нього жодної звістки. Багаті й
родовиті юнаки переконували її в
смерті чоловіка і вимагали, щоб
вона одружилася з кимсь із них.
П. пообіцяла, що назве ім'я свого
обранця тоді, коли витче
покривало на гробницю свекра. Удень вона
ткала, а вночі розпускала все, що
зробила за день. (Звідси вислів
«праця'П.» — нескінченна робота,
яка не посувається вперед). Одна
служниця викрила хитрощі
господині, і П. примусили закінчити
роботу. Тоді вона сказала, що
одружиться з тим, хто всіх переможе,
стріляючи з Одіссеєвого лука. Але
ніхто не зміг навіть натягнути
тятиви цього лука. Тоді саме
з'явився переодягнений Одіс&ей, про
повернення якого на їтаку ще ніхто
не знав, крім Телемаха й вірного
раба. Одіссей натягнув тятиву,
влучив у ціль, потім за допомогою
сина і раба перебив усіх женихів
П. За шслягомерівськими
переказами, син Одіссея й Кірки Телегон,
випадкою вбивши батька,
одружився з П. Кірка подарувала
синові й невістці безсмертя і
перенесла їх на острови блаженних
(варіант: Одіссей відправив П. до
батька в Спарту, де вона померла
й була похована в місті Мантінея).
За деякими пізнішими міфічними
версіями, П. не відзначалась
особливою вірністю, під час відсутності
Одіссея народила Пана.
Сюжет міфа про П. відбито в
грецькому вазописі, на
помпейських фресках та в європейському
образотворчому мистецтві (Д.
Базарі, Я. Йордане, К. Блумарт, Ф. Ле-
муан та ін.).
У переносному значенні П.—
вірна дружина.
ПЕН1% (гр. Репіа) — богиня,
що уособлювала бідність. У
народній міфології П. відсутня; у 4 ст. до
н. є. про неї згадували Арістофан
і Платон.
ПЕНТЕЙ, Пенфей (гр. Pent:
heus) — син Ехіона й Кадмової
дочки Лгавщ намагався заборонити
культ ДіонІса в Фівах. На горі Кі-
терон його роздерли вакханки,
серед яких були і його мати та тітки.
Міф опрацювали Евріпід у
трагедії «Вакханки» та Есхіл у
трагедії «П.» (не збереглася).
ПЕНТЕСІЛЕЯ, Пенфесі-
лея (гр. Penthesileia) — дочка
Ареса і владарки амазонок Отре-
ри; під час Троянської війни
прийшла на допомогу мешканцям Трої.
За міфом, П. під Трогю вбив Ахіл-
лес, який потім закохався в
мертву, вражений її вродою, чим
викликав глузування Терсіта й у
гніві вбив його. Відоме зображення
П. на чаші E ст. до н. є.), є
скульптура роботи Б. Торвальдсена. В
«Іліаді» нема згадки про неї.
Трагедію про П. написав Г. Клайст.
ПЕРГАМ (гр. Pergamos) — син
Неоптолема й Андромахи; після
смерті батька П. разом з Андрома-
хою переселився до Малої Азії?
де заснував місто й назваз його
своїм ім'ям (варіант:
перейменував на П. місійське місто Тевтра-
ній, убивши в двобої володаря
Арея).
ПЕРГАМСЬКИЙ ВІВТАР (гр.
ho Bomos tu Pergamu) —
присвячений Зевсові вівтар у місті Пер-
гамі, на якому відтворено сцени з
міфа про гігантомахію.
П?РДІК, Пердікс (гр. Рег-
dix — куріпка) — Дедалів небіж і
учень, який перевершив свого
вчителя в майстерності. За переказом,
П. винайшов гончарне коло,
циркуль і пилу. Охоплений
заздрощами, Дедал зіштовхнув небожа з
даху храму Афіни на Акрополі,
165

ПЕРІБЕЯ
Однак П. не розбився, а
перетворився на куріпку. За однією з версій,
небіж Дедала звався Талом. Міф
опрацював Овідій у «Метаморфозах».
ПЕРІБ?Я, П ер і бо й я (гр.
Periboia) — 1) німфа, дружина
Ікарія, мати Пенелопи; 2) друга
дружина Теламона, мати Аякса
Теламоніда; 3) одне з імен дружини
аргоського царя Поліба Меропи,
названої маїері Едіпа.
ПЕРІКЛІМ?Н (гр. Periklyme-
nos) — І) найстарший син піло-
ського царя Нелея. ГТосейдон
обдарував його надзвичайною силою і
здатністю прибирати різних
постатей — птаха, звіра, дерева тощо.
ГГ. був учасником походу
аргонавтів. Коли Геракл, спустошуючи
Пілос, почав убивати синів Нелея,
П., щоб урятуватися від смерті,
обернувся на лева, потім на вужа,
а далі — на комаху і сів на
упряжі Гераклових коней. За
допомогою Афіни герой упізнав його і
схопив палицю. Тим часом П.
перетворився в орла й намагався
виклювати Гераклові очі. Геракл убиз орла
своєю несхибною стрілою. Міф
використано в «Метаморфозах» Ові-
дія; 2) син Посейдона, фіванський
полководець. Під час походу
сімох проти Фів убив Партенопея,
переслідував Амфіарая.
ПЕР ІФАНТ, П є р і ф а с (гр.
Periphas, род. відм. Periphantos) —
міфічний володар Аттіки, що
правив перед Кекропом; улюбленець
Аполлона. П. Шанували нарівні з
Зевсом, за що Громовержець хотів
убити його, але на прохання
Аполлона перетворив в орла.
ПЕРІФЕТ (гр. Periphefos) — син
Гефеста, вбивав залізним кийком
усіх подорожніх, які приходили
до міста Епідавр. IL вбив Тесей.
ПЕРО (гр. Perho) — дочка
Нелея, сестра Нестара, дружина
Біанта, брата Мелампода.
ПЕРС (гр. Perses) — 1) титан,
чоловік Астерії, батько Гекати;
2) син Персея та Андромеди.
ПЕРСА (гр. Perse) — океаніда;
за однією з міфологічних версій,
дружина Геліоса, мати Кірки й
Пасіфаї.
ПЕРСЕЙ (гр. Perseus) — герой
аргоських переказів, син Зевса й
Даної. Виховувався в родині
рибалки Діктіса. Коли владар
острова Серіф Полідект закохався в Да-
наю і захотів позбутися П., то
послав юнака по голову горгони
Медузи. П. сприяли Афіна й Гермес.
Боги порадили йому йти на
крайній захід, де жили граї, що мали
одне око й один зуб на трьох.
Викравши око та зуб, П. повернув
їх після того, як граї розповіли
йому, де живуть горгони, і показали
шлях до німф, які мали крилаті
сандалі, чарівний шолом Аїда (хто
надягав цей шолом, той ставав
невидимим) і заплічний мішок.
Діставши від німф ці дари й
озброївшись гострим кривим ножем, який
подарував йому Гермес, П. рушив
до горгон. Герой знав, що той, хто
погляне на Медузу, негайно
перетвориться на камінь, тому
дивився на відображення потвори на
блискучому щиті, який простягла
Афіна. Він відтяв Медузі голову,
сховав у мішок і, надягнувши шо-
лом-невидимку, відлетів. Пролі-
таючи над Ефіопією, герой помітив
прикуту до скелі Андромеди,
віддану на поталу морському
страховищу. П. убив страховисько й
одружився з царівною. Повернувся на
Серіф, визволив матір від
настирливого Полідекта, з допомогою
голови Медузи обернувши його й
весь його двір на каміння. Із
вдячності за піклузання пожертвував
голову Медузи Афіні, яка
помістила її на егіді. Бажаючи побачити
діда, П. помандрував у рідні краї.
Коли він прибув в Аргос, там
відбувалися ігри. П. захоплювався
гімнастичними вправами, тому
одразу вступив у змагання. Але диск
вирвався в нього з рук і поцілив
в Акрісія. П. приписують
заснування й зміцнення Мікен. Від
Андромеди герой мав одну дочку й
шістьох синів. Старший з них, Перс,
узажався родоначальником персів,
Алкей —- батьком Амфітріона, Сте-
166

ПІГМАЛІОН
неЛ — батьком Еврістея, Елек-
тріон — Ллкмени. Після смерті П.
віддавали шану як героєві в
багатьох місцях. За Геродотом, герой
мав вівтар також у місті Хеммісі
в Єгипті.
Сюжет міфа про П. лриваблював
художників Тінторетто, Тіціана,
Рубенса, Рембрандта, Тьєполо,
скульпторів Бенвенуто Челліні,
Канову, Софокл та Евріщд налиса-
ли трагедії «Андромеда», які
збереглись у фрагментах. У новий час
сюжет міфа використали в своїх
трагедіях Кальдерон, Корнель, в
операх — Люллі та Гайдн.
ПЕРСЕФОНА, КОРА (гр.
Persephone, Коте — дівчина) — дочка
Деметри й Зееса. За міфом, Лїд
з дозволу Зевса викрав JTL, коли
вона з подругами гуляла на луці,
і зробив своєю дружиною. У
підземному царстві Аїд змусив її
проковтнути гранатові зерна —
символ нерозривності шлюбу.
Розгнівана Деметра наслала на землю
неврожай, тому Зевс, щоб урятувати
життя на землі, наказав Аїдові
відпускати П. до матері на три
чверті року. У цьому міфі відбито
природний процес щорічного
вмирання й оживання рослинного світу.
Щорічне повернення П. з царства
мертвих — варіант поширеного в
античності міфа про божество, яке
вмирає й воскресає (Осіріс,
Адоніс та под.). Як і інші божества,
пов'язані з культом землі, П.
вважалася не лише богинею родючості,
а й владаркою небіжчиків.
Пізніші міфи роблять ЇЇ дочкою
підземної річки Стікс, мабуть,
намагаючись відділити сувору й похмуру
богиню природи, що вмирає, від
бог/ині радості і природи, що
воскресає. Культ богині підземного
світу (Аїду) існував у Пілосі ще
в Мікенську епоху. Деякі вчені,
аналізуючи ймення П. (Персефо-
иея, Персефасса, Персефатта),
доходять висновку, що вона була
старовинною місцевою богинею, культ
якої поширився до вторгнення
грецьких племен на Балканський
півострів. У греків-завойовників
культ П. злився з культом їхньої
Кори {богині-діви). В Елевсіні
влаштовувалися містерії Деметри
й П„ Восени на честь цих богинь
справляли свята тесмофорії. В
орфіків П.— дружина Зевса й
мати 3 аг рея. Пізніше П.
ототожнювали з Геею, Реєю, Гекатою, Ірідою,
а в Римі — з Прозерпіною,
Атрибути П.— колоски, маки, нарцис,
гранатовий алід. Зображували її
(разом з матір'ю) вродливою
дівчиною. Як владарка підземного
світу вона сиділа на троні поруч з
Аідом, у вінку з нарцисів, із
маками або рогом достатку в руці.
Образ її надихав Рембрандта,
Рубенса, Берні ні, Гете, Пушкіна,
Монтеверді, Сен-Санса, Стравннсь-
кого.
ПЕТ?Й, П є т є 6 й (ap.Peteos) —
один із нащадків Ерехтея,
батько Менестея; захопив владу в
Афінах після смерті Ландіона.
Егей переміг П., і він утік до Фокі-
ди.
ПЕФРЕДО {гр. Pephredo) —
одна з сестер грай.
ПІАНЕПС1Ї (гр. Pyanepsia) —
осіннє свято на честь Аполлона.
Під час цього свята приносили в
жертву АполлоновІ гілки з
маслинових дерев, обмотані вовною. У
пізнішу добу на п. віддавали шану
Тесеєві й Афіні як покровительці
вирощування маслин.
ШГМАЛІОН {гр. Pigmalion) —
1) у грецькій міфології —
скульптор, цар Кіпру. Він начебто
цурався кохання й жіночого
товариства. Зробив із слонової кістки
статую прекрасної жінки й закохався
в неї. На його благання Лфродіта
оживила статую, яка дістала ім'я
Галатеї і стала дружиною митця.
Дочка П. й Галатеї Пафос стала
елонімом південнокіпрського міста,
де був центр культу Афродіти.
Мотиви міфа відбито в літературі
(Овідій, Ж. Ж- Руссо, Б. Шоу,
Г, Кайзер, Є. Баратинський), в
образотворчому мистецтві та
скульптурі (Ж. Б. Ванлоо, Ф- Буше,
П. Пікассо, Е. М. Фальконе й ін.).
т

ПІГМЕЇ
Метафорично п.— людина,
закохана в свій витвір; 2) міфічний
владар Тіру, брат Дідони; убив
сестриного чоловіка Сіхея, щоб
заволодіти його багатством.
ПІГМЕЇ (гр. pygmaioi, pygme —
кулак, відстань від кулака до
ліктя) — за уявленнями давніх
греків, люди заввишки з лікоть. У
грецьких міфах про п.
розповідається як про людей, що жили в
Індії, в Лівії, в казкових країнах.
За «Іліадою», п. жили на
південному узбережжі Океану і щоосені
воювали з журавлями, що летіли
на південь. Очевидно, давні
перекази про п. є відгомоном реальних
відомостей про низькорослих
людей Африки та деяких островів
Індійського океану.
У переносному вживанні п.—
нікчемна, жалюгідна людина.
...протиприродно, щоб людина,
яка будує велике, поводилася, як
пігмей. О. Гончар.
Тронка.
ПІЕРІДИ, П і є р і' й с ь к і
муз и (гр. Fі prides)]— дев'ять дочок
македонського царя Піера, який
назвав їх іменами дев'яти муз.
Піеріди викликали на змагання в
співі муз, які перемогли їх і за
зухвальство перетворили на сорок.
Поети часто ототожнювали П. з
музами.
ПІЕТА (лат. Pietas —
благочестя) — римська богиня, уособлення
благочестя та шани до батьків. П.
мала храм у Римі. За переказом,
той храм споруджено на честь
перемоги римлян над сірійським царем
Антіохом III та для відзначення
однієї благочестивої римлянки, яка
врятувала від голодної смерті свою
матір, годуючи її молоком із
власної груді. Ця легенда знайшла
втілення в образотворчому мистецтві.
Гї. часто зображували на античних
монетах. Атрибути богині — діти й
лелека.
ПІК» Пі кус (лат. Picus) —
італьське божество полів і лісів,
віщун, син Сатурна (варіант: Пі-
лумна), батько Фавна, чоловік По-
мони. Його вважали першим царем
Латію. За однією версією, П.—
вродливий юнак, який засватав
німфу — віщунку Канею. Під час
полювання П. зустрів чарівницю
Кірку. Вона обернула його на дятла
за те, що він зневажив її кохання.
Канея з розпачу перетворилась у
повітря. Зображували Піка у
вигляді дерев'яного стовпа з дятлом, що
вважався у римлян віщим птахом.
ПІКУМН — див. Пілумн і Пі-
кумн.
ПІЛАД (гр. Pylades) — син фо-
кідського владаря Строфія,
небіж Агамемнона, вірний друг Оре-
ста. Коли Орест вирушив до Мі-
кен, щоб помститися за вбивство
батька, П. був його супутником.
Разом з Орестом привіз Іфігенію
з Тавріди на батьківщину.
Одружився з сестрою Ореста Електрою.
У переносному значенні П.—
вірний друг.
ПІЛЕМЕН (гр. Pylaimenes) —
пафлагонський володар, герой
Троянської війни: В «Іліаді» про
нього наводяться суперечливі дані.
В одному місці (V пісня) Пілемена
вбито, а в іншому (XIII пісня) він
іде за тілом убитого сина. Цю
суперечливість деякі вчені вважають
одним із доказів того, що авторами
«Іліади» є кілька осіб. (Хоча таке
трапляється й у пізніших авторів).
ПІЛУМН І ПІКУМН (лат. Рі-
lumnus, Picumnus) — у римській
міфології брати, божества,
покровителі новонароджених, уважалися
також божествами врожаю.
Володар Лавренту Пілумн відав
перетворенням зерна в борошно, а ТІі-
кумн — угноювання ланів. Іноді
братів ототожнювали з Діоску-
рами.
ПІН АР її (лат. Ріпагіі) — рід у
стародавньому Римі, який
підтримував культ Геркулеса.
ПІНД (гр. Pindos) — гірський
хребет у Греції, який відділяє Фес-
салію від Епіру За міфологією,
П. володів Аполлон.
Переносно П.— оселя поезії.
ПІРАМ (гр. Pyramos) —
вавілонський юнак, закоханий у свою
сусідку Тісбу. Через заборону
168

ПЛАНЕТИ
батьків закохані могли
розмовляти тільки крізь щілину в стіні.
Якось вони вирішили зустрітися
за містом під смоківницею, коло
гробниці Ніна, покровителя
Вавілона. Тісба прийшла перша, але
побачила лева, який роздирав
корову, і, налякана, втекла,
загубивши своє покривало. Невдовзі
прийшов П. і побачив покривало.
Подумавши, що кохана стала
жертвою хижака, хлопець укоротив
собі віку. Повернувшись на місце
зустрічі, Тісба побачила неживого
коханого і теж заподіяла собі
смерть. Від їхньої крові білі плоди
смоківниці стали багряними.
Історія, яку розповів Овідій у
«Метаморфозах», була дуже популярна
в середні віки та в епоху
Відродження. Міф використав Шекспір у
комедії «Сон літньої ночі».
ПІРГО (гр. Pyrgo) —
годувальниця дітей Пріама.
ПІРЕНА (гр. Ругепе) — 1)
кохана Геракла, похована під горами,
які дістали від неї свою назву —
Піренеї; 2) одна з Данаїд; 3) одна
з дванадцяти дочок річкового бога
Ахелоя (варіант: дочка Асопа),
коханка Посейдона, від якого
народила двох синів — Лехея та Кенхрея,
що стали епонімами двох головних
портів Корінфу. Артеміда під час
полювання ненавмисне вбила
Кенхрея, і П. так плакала, що
обернулася на джерело, біля якого, за
однією з міфічних версій, Белле-
рофоит зловив крилатого коня
Пегаса.
ПІРІФЛЕГЕТОН, Флегетбн
(гр. Pyriphlegethon) — річка в
підземному царстві (Аїді), яка
вливалася в Ахеронт.
лПЇРРА (гр. Pyrrha) — дочка
Епіметея й Пандори, дружина Дев-
каліона.
ПІРФОРОС (гр. Pyrphoros) —
культове ймення Гекати,
Артеміда й інших богинь.
П ПГОН, П і ф 6 н (гр. Python) —
змій-чудовисько, породження Геї.
За іншою версією, П. виповз із
намулу, що утворився після
потопу, і жив у печерах Парнасу. Апол-
лон убив змія й поховав у
Дельфійському храмі під омфалом.
Первісно П. був, можливо, місцевим
божеством землі, яке витіснив Апол-
лон. Сліди шанування П.
збереглися в культі Аполлона
Дельфійського. Пізніші міфографи вважали П.
божеством темряви, яке переміг
бог сонця Аполлон.
У сучасній мові П.— назва змії
родини удавових.
ПІТТЕЙ, Пітфбй (гр. Pitthe-
us) — син Пелопа й Гіпподамії, брат
Атрея й Тієста, батько Етри, дід
Тесея, тройзенський володар. П.
правильно витлумачив
віщування піфії Егеєві і скористався з
цього.
ПІФІЙСЬКІ ІГРИ, пітійсь-
к і ігри (гр. ta Pythia) — ігри,
встановлені на честь перемоги
Аполлона над Пітоном.
ПІФІЯ (гр. Pythia) — віщунка
і жриця Аполлона в Д ельфах.
Спочатку функцію п. виконувала
молода дівчина, а згодом
п'ятдесятирічна жінка, яку вибирали з багатої
аристократичної родини, проте
зберігся звичай одягати її під час
віщування в дівоче вбрання. Перед
віщуванням п. постила й робила
ритуальну купіль у водах Касталь-
ського джерела.
Метафорично п.— людина, яка
з таємничим виглядом робить
нечіткі й двозначні висновки.
На півострові Мала Азія світова
реакція готує плацдарм для
такої війни, про яку лементують у
своєму віщувальному трансі
турецькі піфії. Ю. С м о л и ч.
Після війни.
ПІФО (гр. t Pytho) — догрецька
назва області Парнас у Фокіді,
де був храм і оракул Аполлона
Дельфійського.
ПЛАНЕТИ (гр, planetes — той,
що блукає) — кулясті несамосвіт-
ні тіла, що обертаються навколо
сонця по еліптичних орбітах. У
греків і римлян планети названо
іменами богів. В античності були
відомі планети Гермес — Меркурій,
Арес — Марс, Зевс — Юпітер,
Кронос — Сатурн, Афродіта — Be-
Д69

ПЛАНКТИ
нера. До планет зараховували також
Місяць і Сонце. За уявленнями
стародавніх, планети впливали на долі
людей та історичні події (астрологія).
За традицією відкриті у 18—20 ст.
планети також дістали міфологічні
назви: Уран, Нептун (гр. Посейдон),
Плутон, як і супутники великих
планет: Депмос, Фобос, Іо, Європа,
Ганімед, Кдллісто, Титан, Рея,
Япет, Тетія, Феба тощо.
ПЛАНКТИ {гр. Planktai) —
плавучі скелі, над якими гинули
Плеяда.
ПЛЕЙОНА (гр. Ріеіопе) — одна
з океаиід, дружина Атланта, мати
Плеяд.
ПЛЕЙСТ?Н, П л і с ф є н (гр.
Pleisthenes) — чоловік Ле-
ропи.
ПЛЕКСЇПП (гр. Plexippos) —
дядько Мелеагра, учасник калі-
донського полювання.
ПЛЕЯДИ {гр. Pleiades) — сім
сестер (Тайгета, Електра, АлкІо-
на, Астеропа, Майя, Меропа, Ке-
лено), дочки Атланта і Плейони,
перетворені на семизір'я
(українська народна назва Волоса-
ж а р), коли їх переслідував
мисливець Оріон. П. з'являлись у травні
і сповіщали про сприятливу для
мореплавства пору. За іншою версією,
П., засмучені смертю своїх сестер
Гїад, покінчили з собою і були
взяті на небо. Там вони
перетворилися на голубів і носили Зевсові ам-
бросію. Пролітаючи повз плавучі
скелі Планкти, один з голубів
гинув, і Зевс замінював його
новим. Згодом П. почали вважатися
небесними німфами, які від богів
народили героїв — засновників
славетних міфічних родів: Тайгета
народила Лакедемона, Електра —
Дардана, Алкіона — Гіріея,
Астеропа — Еномая, Майя — Гермеса,
Меропа — Главш, Келено — Ліка й
Ніктея. У римлян П. називалися
вергіліями.
У переносному значенні п.—
група, «сузір'я* видатних
людей.
«Такі українські артисти, як
Кропиви ицьш й, Заньковецька,
Саксаганський, Садовський —
блискуча плеяда майстрів
української сцени,— ввійшли
золотими літерами на скрижалі
світового мистецтва»,— писав
К. Станіславсьшй. Ю. Мар-
тич. Повість про артиста.
ПЛУТОН — епітет Аїда (як
власника підземних скарбів.
ПЛ УТОС (гр. plutos — багатство,
достаток; щастя) — син flcioKa
й Деметри, бог багатства. У
найдавніші часи міфотворешія
ототожнювався з Плутоном як володарем
підземних багатств. Спочатку П.
був хтонічним божеством,
покровителем урожаю хлібних злаків. За
Гесіодом, він народився на тричі
зораному полі на острові KpiiL
Згодом П. пов'язували з Ейреною —
уособленням мирного життя, що
породжує багатство, з богинею
долі Тіхе, з Афіною Ерганою
(покровителькою ремесла) тощо. Згідно з
пізнішою версією, за
несправедливий розподіл багатства Зевс
осліпив П. Згодом бог П.
переосмислюється як уособлення багатства.
В античному мистецтві найбільш
поширене зображення П. у вигляді
юнака, що тримає в руках ріг
достатку.
ПОДАЛІР1Й, Подалейрій
(гр, Podaleirios) — син Асклешя,
брат Махаона, лікар ахейських
воїнів лід Троєю.
ПОДАРГА (гр. Podarge —
прудконога) — гарпія, що народила
від Зефіра коней Ксанта й Балі-
оса.
ПОДАРК {гр. Podarkes) — одне
з імен Пріама.
ПОЛЕМ (гр. Polemos) — бог
війни з почту Ареса, браг
Еніо.
ПОЛІАДА (гр. Polias, роШ —
місто) — одне з імен Афіни як
покровительки міста.
ПОЛЇБ (гр. Polybos) — 1)
корінфський володар, що всиновив Еді-
па; 2) володар Сікіону, дід Адраста;
3) цар єгипетських Фів, у якого
гостювали, повертаючись із-під
Трої, Менелай та Єлена, занесеш
до Єгипту»
170

ПОЛІФЕИ
' ПОЛІБОЯ (гр. Poiyboia) —
сестра Гіакінта і його прототип.
ПОЛІГІШ1ІЯ, П о л і м н і я (гр.
Polyhymnia, Polymnia — багата на
гімни)—одна з дев'яти муз,
винахідниця ліри, пізніше—покровителька
ліричної поезії та красномовства. За
однією з версій, П.— мати Орфея.
В античному мистецтві
зображувалася жінкою в задумі, що тримає
на вустах вказівний палець
правої руки.
ПОЛІДАМАНТ (гр. Polydamas,
род. відм. Polydamantos) — друг
Гектора, герой Троянської війни.
В «Іліаді» виступає проти
намагання Гектора одноосібно
командувати троянцями.
ПОЛІДЕВК (гр. Polydeukes),
П о л л у к с (лат. Pollux) — один
із Діоскурів.
. ПОЛЇДЕКТ (гр. Polydektes) —
онук Еола, син Магнета, володар
острова Серіф, куди хвилі прибили
скриню з Данаею та Персеєм.
Переслідував своїм коханням Данаю,
за що Персей головою Медузи
обернув його на кам'яну статую.
ПОЛІДОР (гр. Poiydoros) —
І) наймолодший син Пріама й
Гекаби. За «Іліадою», П. вбив Ахіллес.
Згідно з пізнішою версією* Пріам,
передбачаючи падіння Трої,
віддав П. разом із скарбами під
опіку владаря Херсонесу
Фракійського Поліместора. Зваблеиий
скарбами Пріама, Поліместор убив П.
й кинув його тіло в море. За смерть
енна помстилася Гекаба, яка
впізнала його тіло, викинуте на берег
морськими хвилями. Вона осліпила
Поліместора й повбивала його
дітей.
Міф про П. опрацювали Евріпід
у трагедії «Гекаба» та Овідій у
«Метаморфозах»; 2) син Кадма й
Гармонії, батько Лабдака, фіван-
ський владар.
ПОЛІДОРА (ер. Polydora) —
дочка Мелеагра, дружина Проте-
сілая, що заподіяла собі смерть,
коли дізналася про загибель
чоловіка під мурами Трої (за іншою
версією, дружиною Протесілая була
Дочка Акаста Лаодамія),
ПОЛ ІЇД (гр. Polyeidos) — жрець
Діоніса і віщун; лікар з Корінфу
(варіант: з Аргосу)г правнук Ме-
ламлода, батько Манто;
воскресив сина Мі носа Главка.
ПОЛІКСЕНА (гр. Polyxene) —
дочка Пріама й Гекаби. За після-
гомерівським переказом, Ахіл-
лес, бажаючи зустрітися з П.
(варіант: узяти шлюб з нею), увійшов
до храму Аполлона, де його вбив
Паріс. Після здобуття Трої"
ахейці перевезли П. на європейський
берег Геллеспонту. Тут з'явилася
тінь Ахіллеса з наказом принести
П. йому в жертву.
Жертвопринесення виконав Неоптолем. Міф
опрацьовано в трагедії Евріпіда «Гс-
ПОЛІМЕСТОР, Полімне-
с т о р (гр. PoJymestor) — владар
Херсонесу Фракійського, під опіку
якого був відданий син
троянського царя Пріама Полідор.
ПОЛІНІК (гр. Polynikes) — син
фіванського володаря Едіпа та
Іокасти, брат Етеокла й Анті-
гони.
ПОЛІТ (гр. Polites) — 1) один із
супутників Одіссея, яких Кірка
обернула у свиней; 2) син Пріама
й Гекаби; прославився своїм
швидким бігом.
ПОЛІФ&М (гр. Polyphemos) —
1) один із кіклотв, син Посейдонз
е німфи Тооси. За епосом, П. був
вівчарем. Мав люту вдачу, пожи-
раз людей. Коли Одіссей із своїми
товаришами потрапив до печери
П,, той, заваливши вхід скелею,
відразу ж з'їв кількох із них.
Одіссей у відповідь на запитання
П., як його звати, сказав: «Ніхто».
Потім, напоївши кіклопа вином*
випалив йому єдине око. Коли на
крик осліпленого поприбігали інші
кіклопя й запитали, хто йому
заподіяв лихо, П. відповів: «Ніхто».
Виганяючи вранці на пасовисько
отару, П., щоб не випустити з
печери Одіссея та його супутників,
обмацував кожну вівцю. Однак
Одіссей поприв'язував своїх
товаришів до животів овець, а сам
учепився за густу вовну барана і в
17І

ПОЛІФОНТ
такий спосіб утік від П. Батько П.
Посейдон довго переслідував
Одіссея та його супутників. Пізніші
давньогрецькі поети згадують про
кохання П. до вродливої німфи
Галатеї\ 2) лапіт, учасник
битви з кентаврами, чоловік Лаоно-
ми, сестри Геракла; брав участь у
поході аргонавтів,
ПОЛІФОНТ (гр. Polyphon, род.
відм. Polyphontos) — узурпатор,
який силою одружився з дочкою
мессенського володаря Кіпсела Ме-
ропою, вбивши її чоловіка Кресфон-
та і старших синів. П. вбив
молодший син Меропи та Кресфонта
Епіт.
ПОЛЛ^КС — латинська форма
імені Полідевк.
ПОМОНА (лат. Pomona) —
богиня овочів, шанована переважно
в Латії. У Римі мала свого
жерця, який називався Flamen Pomo-
nalis. Чоловіками П. були Пік і
Вертумн, який марно намагався
зійтися з нею, прибираючи різних
образів. Нарешті,
перетворившись із бабусі у вродливого юнака,
досяг свого. Античне мистецтво
зображувало Гї. з овочами на лоні,
з овочевим вінком, з городницьким
ножем у правій руці.
Міф про П. й Вертумна
опрацював Овідій у «Метаморфозах».
ПОМПА (гр. ротре — урочиста
процесія) — процесія релігійного
характеру, пов'язана з
жертвоприношенням у святилищі божества.
Найвідоміші п. відбувалися під
час великих панафіней та елевсін-
ських містерій.
Переносно — урочистість,
розкішність, розраховані на
зовнішній ефект.
...старшина, мабуть, таки
вартий того, щоб його приймали в
домі військового судді з такою
помпою і шаною. С. Д о б -
ровольський.
Очаківський розмир.
ПОНТ (гр. Pontos) —породження
Геї, бог, що уособлював море. Від
П. й Геї народилися Нерей, Тав-
мант, Форкій і титаніди Кето й
Еврібія. В - Олімпійській релігії
П. мав другорядне значення.
ПОНТІЯ (ер. Pontia — морська)
— один із епітетів Афродіти,
Фетіди й нереїд.
ПОРТАОН, Порфаон (гр.
Porthaon) — син Агенора, батько
Ойнея, дід Деяніри та Мелеагра,
калідонський володар.
ПОРТУН (лат. Portunus) —
римський бог портів і гаваней,
згодом ототожнюваний з грецьким
Палемоном (споріднений також з
Янусом). Свято на честь П,
римляни влаштовували в серпні.
ПОСЕЙДОН (гр. Poseidon) —
бог племені іонійців, згодом усієї
Греції, син Кроноса й Реї, брат
Зевса, Аїда, Гери, Деметри й
Гестії, чоловік Амфітріти. П.
шанували також як бога землі,
води, конярства, будівництва;
пізніше він (як Нептун у римлян) став
головним богом моря й
мореплавства. Уважався батьком багатьох
морських чудовиськ і кількох героїв —.
Тритона, А між, Антея, Скірона,
Ота й Ефіальта, кіклопа Поліфе-
ма й ін. П. жив у палаці в морських
глибинах; здіймав або гамував на
морі бурю, викликав землетрус
тощо. Рибальською острогою
підіймав кораблі, що осіли на мілині
або між скелями, а тим, хто зазнав
корабельної аварії, посилав
швидкі течії, які несли їх до безпечних
берегів. Його владі підлягали
острови, узбережжя й гавані, де йому
споруджували храми, вівтарі,
статуї та приносили в жертву білого
коня, дельфіна або соснові гілки.
П. часто бував серед інших богів
на Олімпі. З численних міфів про
бога морів найважливіші такі:
1) П. разом з Аполлоном
побудував мури Трої; коли скупий цар
Лаомедонт не дав обіцяної
винагороди за роботу, Аполлон наслав
на місто чуму, а П.— морське
страховисько; 2) П. і Афіна змагалися
за право панування над Афінами,
і боги (за іншою версією, Кекроп)
вирішили суперечку на користь
богині. Ображений П. затопив
околиці Афін; 3) П. переслідував Одіс-
172

ПРІАП
сея за те, що він осліпив кіклопа По-
ліфема; 4) П. мав любовні зв'язки
з Деметрою і з горгоною Медузою,
яка народила від нього
чародійного коня Пегаса. Весь грецький світ
поклонявся П. У портових містах,
у селищах, які жили з морської
торгівлі, на островах і мисах, у
прибережних горах присвячені П.
жертовники й статуї ставилися так,
щоб моряки могли бачити їх під час
битв і небезпек. На честь П.
влаштовували Істмійські ігри, де
основними були змагання на колісницях.
Він згадується в написах 2 тис.
до н. є. Хоч П. виступає як
божество, підлегле Зевсові, проте в
своїй стихії він незалежний.
Разом з Герою й Афіною він повстав
проти Зевса, але зазнав поразки.
Зображували П. подібним до
Зевса кремезним чоловіком з
рибальською острогою — тризубом у
руці. Волосся й борода в нього паче
завжди мокрі й повні черепашок.
Іноді їде на колісниці,
запряженій гіпокампами — двоногими
морськими кіньми. Образ П. (Нептуна)
зустрічаємо на мозаїках, в античній
та пізнішій європейській
скульптурі (Л. Берніні, Б. Челліні й
ін.). Скульптурою П. прикрашено
фронтон будинку Військово-Морсь-
кого музею в Ленінграді.
У переносному значенні П.—
морська стихія.
ПОТОС, П 6 ф о с (гр. Pothos —
бажання, пристрасть) — належне
до почту Афродіти божество,
уособлення любовної пристрасті.
ПОЯС АФРОДІТИ (гр. he zone
tes Aphrodites) — чарівний пояс
богині, в якому зберігалася
таємниця її привабливості.
ПРЕТ, П р о й т (гр. Proitos) —
син Абанта, брат Акрісія,
міфічний владар Арголіди. Після смерті
батька П. і Акрісій розпочали
війну за царську владу. Переможений
П. утік до лікійського володаря
Іобата. Одружившись Із його
дочкою, за допомогою тестя поновив
війну з Акрісієм. Після тривалої
боротьби брати дійшли згоди: П.
одержав Тірінф, Акрісій лишився
в Аргосі. За переказом, у той час
винайдено щит. В «Іліаді» та
«Одіссеї» П. пов'язаний з міфом про Бел-
лерофонта. За однією з версій, П.
дочки (Претіди) відмовилися брати
участь у культі Діоніса (варіант:
прогнівили Геру), і боги покарали
їх божевіллям. Для лікування
доньок П. закликав віщуна Мелампо-
da, що зажадав як винагороду
третину царства. П. не пристав на таку
велику ціну. Тоді божевілля
поширилося на інших жінок, які
почали вбивати своїх дітей. П, мусив
віддати за лікування дві третини
царства. Віщун вилікував Претід і
одружився з однією з них.
ПРЕТІДИ, П р о й т і д и (Ргоі-
tides) — дочки Прета.
ПРіАМ (гр. Priamos) — останній
владар Трої, молодший син Лаоме-
донта і Стрімо, чоловік Гекаби,
батько численних дітей, серед яких
найвідомішими стали Гектор, Па*
ріс, Кассандра. За владарювання
П. почалася Троянська війна.
Спершу він звався Подарк
(«прудконогий»), друге ім'я Пріам
(«викуплений») владар дістав після того, як
сестра Гесіона викупила його в
Геракла. Під час Троянської
війни П. був дуже старий, тому не брав
безпосередньої участі в боротьбі.
Двічі побував у грецькому таборі:
перший раз, щоб запропонувати
вирішення війни двобоєм Паріса
з Менелаєм, а вдруге, щоб ціною
дорогих подарунків випросити в
Ахіллеса тіло Гектора. Після
здобуття Трої загинув від руки Неоп-
толема. В античності П. вважали
уособленням побожності та
батьківської любові. В «ІлІаді»
змальований як батько — патріарх
великої родини. Про смерть П. писали
Евріпід у «Троянках» та Вергілій
в «Енеїді».
ПРІАП (гр. Priapos) — син
Діоніса (варіанти: Зевса,
Адоніса, Гермеса) й Афродіти (варіант:
Хіони). За деякими версіями, Аф-
родіта, вагітна від Діоніса,
зійшлася з Адонісом, унаслідок чого П.
народився з двома фалосами. Бог
садів, виноградників, покровитель
173

ПРОЗЕРПІНА
отар тощо; пізніше також божество
любострастя, чуттєвих насолод.
Спочатку був місцевим
малоазійським божеством пригеллеспонтсь-
ких країн. У післягомерівську
добу культ П. поширився по всій
Елладі й Італії. Орфіки
пов'язували його з містичним Діонісом,
Гермесом, Сонцем тощо.
Зображували П. бородатим чоловіком з
великим фалосом (як уособлення
плодючості), часто у вигляді старого
з фалоподібною головою, з
овочами на одязі та з кошиком у
руках.
Переносно П.— любострастя,
<спріапічний» — хтивий.
Тойді ж ото її Алкід, Та ще
гетери молодії, Та козлоногий
п'яний дід Над самим Аппієвим
шляхом У гаї гарно роздяглись,
Та ще гарніше попились, Та й
поклонялися П р і an г/.Т.Шев-
ч є н к о. Неофіти.
ПРОЗЕРПІНА {лат.
Proserpina) — римське ім'я Персефони.
ПРОКНА (гр. Prokne) — дочка
афінського володаря Пандіона і
Зевксіппи, сестра Філомели, Бута
й Ерехтея, дружина Терея, мати
Ітіса. Філомела стала жертвою
насильства з боку Терея. Щоб П. не
довідалася про злочин, заподіяний
її сестрі, Терей відрізав Філоме-
лі язик. Проте вона на пеплосі
виткала листа до П., в якому
розповіла про завдану їй кривду. П. вбила
Ітіса, свого сина від Терея, й
нагодувала чоловіка його м'ясом.
Терей намагався вбити дружину та
її сестру, але Зевс перетворив П.
в солов'я, Філомелу — в ластівку,
а Терея в одуда. Міф зберіг спогад
про канібалізм, що існував у
первісному суспільстві (nop. Тантал і
Лелоп, Атрей і Тієст).
Овідій наводить цей міф у
«Метаморфозах», Софокл написав
трагедію «Трапеза Терея» (твір не
зберігся).
ПРОКРІДА (гр. Prokris) —
дружина мисливця Кефала.
ПРОКР УСТ (гр. Prokrustes — ви-
тягувач) — прізвисько Дамаста-
розбійника, що жив біля Елевсіну
(поблизу Афін), заманював
подорожніх і клав їх на своє ліжко.
Коли люди були коротші за ліжко,
П. видовжував їх, а коли довші,
відрубував їм ноги. Тесей убив П.,
обрубавши йому ноги.
ПРОКРУСТОВЕ ЛОЖЕ (гр. he
kline tu Prokrustu) — ліжко
розбійника Прокруста.
У переносному вживанні вислів
означає мірку, під яку штучно
підганяють факти та явища.
Леся Українка в одному листі до
матері сміялася з спроб...
укласти творчість того чи іншого
письменника впрокрустове
ложе певного напрямку. О. Б і -
л є ц ь к и й. Від давнини до
сучасності.
ПРОМЕТЕЙ (гр. Prometheus —
провидець) — у грецькій
міфології віщий і добрий син титана Япе-
та й німфи Клімени (варіанти:
Асії, Феміди), брат Атаманта, Ме-
нетія та Епіметея, батько Девкаліо-
на. Допоміг Зевсові подолати
титанів і здобути владу над світом. Під
час суперечки про зменшення жертв
богам став на бік людей, які жили
надголодь і були безсилі проти
могутніх олімпійців. П. поділив
забитого бика на дві частини. В одну
купу склав усе м'ясо й накрив
шкурою тварини, а в другу— самі
кістки, поклавши на них шматки
жиру. Зевс, уведений в оману, вибрав
купу, яка лисніла смачним жиром.
Відтоді люди стали приносити в
жертву богам кістки, тобто гіршу
частину вбитої тварини, а самі їли
м'ясо. Зевс розгнівався на людей і
забрав у них вогонь, однак П.
викрав вогонь з Олімпу й приніс його
людям у тростинці (відгомін
прадавнього способу добування вогню
тертям шматків дерева). Так
людський рід було врятовано від
голоду й холоду. Щоб помститися, Зевс
наказав Гефестові створити Пан-
dopy. П. за протидію богам Зевс
звелів прикути до однієї із скель
Кавказу і пробити йому списом
груди. Щоранку на скелю сідав
орел і гострим дзьобом рвав
печінку. За ніч печінка відростала, а
174

ПРОТЕСІЛАЙ
вранці орел прилітав знову, щоб
карати титана. Багато тисячоліть
терпів П. тяжкі муки, аж поки Ге-
ракл (за згодою Зевса, який бажав
дрославити свого сина) убив орла й
визволив титана. Пізніші перекази
пов'язують з П. не лише
викрадення вогню з неба; він нібито
показав людям, як видобувати та
обробляти метали. Він дав їм науку про
числа і відкрив мистецтво письма.
Він приручив тварин, запріг до
воза коней, збудував перший
корабель і змайстрував вітрило. Він дав
хворим ліки і знайшов трави, що
тамують біль. П. розбудив у
людині дух і дав їй силу владарювати
над світом. З інших міфів
довідуємося, що П. створив із землі й води
(з глини, змішаної із сльозами)
людей і вдихнув у них життя (Овідій).
Недалеко від міста Панопей
показували цегляний будиночок, де П.
у свій час виконав цю роботу.
Довкола лежали грудки глинястої
землі, ї від них нібито пахло людським
тілом — це були залишки
використаного матеріалу. У деяких
областях Греції П. шанували як
бога. В Афінах він був у пошані
нарівні з Афіною та Гефестом. На
честь П. було встановлено свято —
біг із запаленими смолоскипами
(прометеї).
П. відкриває галерею так званих
вічнлд образів, до якид постійно
звертатиметься людство- К. Маркс
називав його «найблагороднішим
святим І мучеником у
філософському календарі». Есхіл присвятив
титанові ряд трагедій, з яких
збереглася лише одна — «П. закутий».
П. Есхіла втілює розум і силу духу,
волелюбність і велич подвигу в
ім'я щастя людей. За нового часу
образ титана П. знаходимо в Гете,
Байрона, Шеллі, він надихав
славетних майстрів пензля Мікеланд-
жело, Тіціана, Рібейру, Сальватора
Розу, композиторів Бетховена,
Ліста, Танєєва, Скрябіна. У
російській літературі найцікавіші
опрацювання міфа належать
письменникам революційного табору:
К. Рилєєву, М, Огарьову та ін.
Образ П. надзвичайно популярний
на Україні. П. уславили Т.
Шевченко, І. Франко, Леся Українка,
А. Малишко й ін.
У переносному значенні П., як
і поняття «прометеїзм», «прометеїв
вогонь», є уособленням
самовідданості, шляхетних почуттів і
вчинків людини, незгасного прагнення
досягти високої мети.
/ тільки спогад з далини, Як
рідні відгуки луни. І тільки зорі
над землею. 0 мій русявий
Прометеш, Загублений в ночах
війни. А. Малишко. Проме-
тей.
ПРОТЕЙ (гр. Proteus) — сил
Океана (варіант: Посейдона) і Фе-
тіди, морське божество. За епосом,
жив на острові Фарос, поблизу
Єгипту, пас Посейдонових тюленів,
мав дар віщування і здатність
перетворюватися в різних тварин і
навіть у різноманітні речі. За
пізнішою (єгипетською) версією міфа,
П. був одним з найдавніших
єгипетських царів, який (за Стесіхо-
ром та Евріпідом) відібрав
викрадену Єлену, а Парісові залишив
тільки її привид. Пізніші містики,
передусім орфіки, вважали П.
символом першооснови світу —
матерії. Зображували П. старим дідом.
У переносному значенні П.—
гнучка, багатогранна, здатна до
швидких і несподіваних змін
людина.
ПРОТЕСІЛАЙ (гр. Protesilaos) —
син Іфікла, володаря міста Філакі.
Як один із колишніх претендентів
на руку Єлени брав участь у
Троянській війні. Знехтувавши
пророцтво, за яким перший ахеєць,
що ступить на троянську землю,
мав загинути, П. першим
висадився з корабля на берег, і його
вбив Гектор. Античні поети й
прозаїки часто використовували
сюжет міфа про посмертне кохання
П. до дружини Лаодамії, коли
боги дозволили йому повернутися
додому на одну ніч. У Херсонесі
Фракійському П. шанували як
героя, там були його святиня й
оракул.
175

ПРОФАН
ПРОФАН (лат. profanus — не-
освічений) — той, хто не бере
участі в богослужінні і не втаємничений
у містерії.
У переносному значенні — неук
у якійсь галузі.
Він був абсолютний профан
у складній теорії більярдного
грання. Ю. С м о л и ч. Сорок
вісім годин.
ПРОФАНАЦІЯ (лат. profana-
tio — споганення святині) —
неуцьке, зневажливе ставлення до
святині як об'єкта загального
визнання.
ПСАМАТА (гр. Psamathe) —
1) дочка Нерея й Доріди, мати
Фока-, 2) дочка аргівського владаря
Кротопа, мати Ліна.
ПСІХЕЯ (гр. Psyche — душа) —
чарівна дівчина з крилами
метелика, втілення людської душі.
Була така вродлива, що викликала
заздрощі самої Афродіти, яка
наказала Еросові розпалити в П.
хтивість до найогиднішого чоловіка.
Проте Ерос сам запалав до неї
чистим і шляхетним коханням.
На основі різних варіантів
грецького міфа про Ероса і П. римський
письменник Апулей в одній із
вставних новел до роману
«Метаморфози» («Золотий осел»)
розповідає про кохання Амура й царівни
П. Амур щоночі відвідував
дівчину, але застеріг її, щоб вона не
пробувала довідатись, хто він
такий і не намагалась побачити його
при світлі. Сестри, яким П.
розповіла про це, глузували з неї,
кажучи, що її коханець, мабуть,
огидний дракон. Не в силі побороти
цікавість, П. однієї ночі запалила
світильник, щоб подивитися на
коханого. Крапля гарячої оливи
розбудила Амура, і він,
розгнівавшись на неслухняну П., зник
назавжди. П. почала розшукувати
його по всіх святинях і нарешті
прийшла до храму Афродіти.
Богиня примусила її виконувати
найважчу роботу. Нарешті
працьовитістю, лагідністю і вродою П.
здобула прихильність майбутньої
свекрухи. Зевс подарував П.
безсмертя й забрав на Олімп, де вона
вийшла заміж за Амура-Ероса.
За версією Апулея, П. стала
матір'ю Волюпти (Насолоди).
Сюжет про душу, яка тужить за
коханням, поширений від сивої
давнини серед усіх народів.
Міф про П. захоплював
античних і новочасних митців:
скульпторів (Канова, Пажу й ін.),
художників (Рафаель, Дж. Романо, Ф. Же-
рар та ін.), драматургів (Мольєр),
поетів (Лафонтен, Богданович),
композиторів (Люллі, Франк) та
ін.
ПСІХОПОМП (гр. Psychopom-
pos — провідник душ) — один із
культових епітетів Гермеса; який
приводив тіні померлих до царства
Аїда.
ПТА, П т а х, Ф т а (гр. Phthas,
Phtha) — єгипетський бог,
покровитель ремесел, якого пізніше
згадували греки в релігійних та
містичних ритуалах; ототожнювався
з Гефестом.
ПТЕРЕЛАЙ (гр. Pterelaos) —
онук (варіант: син) Посейдона,
володар племені телебоїв, що жили
на острові Тафос. Сини П. воювали
з аргосцями. Один з аргоських
володарів, Амфітріон, переміг
телебоїв, але не міг подолати П.,
оскільки він мав подарований По-
сейдоном золотий локон —
джерело сили. Дочка П., закохана в Ам-
фітріона, вирвала в батька
золотий локон і тим спричинила його
смерть
ПУДІКІТІЯ, Пуді ці ті я
(лат. Pudicitia) — богиня
цнотливості, жіночої подружньої вірності.
Культ богині сягає початку
утворення римської держави. У Римі
існували окремі храми
патриціанської і плебейської П.
176

Р0БІГ
РАДАМАНТ, Радаманф (гр.
Rhadamanthys) — син Зевса і
Європи, брат Міноса («Іліада»);
дав крітянам закони, відзначався
справедливістю. За «Одіссеєю» та
Піндаром, Р. жив у підземному
царстві (Елісії) і разом з Штосом,
Лянтом та Тріптолемом судив душі
померлих. За пізнішим переказом,
Р. утік від Міноса до Окалеї (в
Беотії) та одружився з овдовілою
Аакмєною.
РЕДІКУЛ, Редікулус
(лат. Rediculus від redeo —
повертаю) — римське божество, яке
примушувало ворогів до відступу.
Р. був присвячений храм біля
Капеиської брами.
РЕК (гр. Rhoikos) — 1) один із
кентаврів; 2) коханець німфи-
щмадріади, якого вона осліпила
за невірність.
PkM (лат. Remus) — брат
Рому ла.
РЕС, Р є з (гр. Phesos) — син
річки Стрімона та музи Калліопи,
міфічний фракійський володар,
союзник троянців. Мав чарівних
білих коней, які були швидші од
вітру. За післягомерівськими
міфами, оракул провістив, що
ахейці не здобудуть Трої, поки коні
Р. не нап'ються води із Скамандру.
Одіссей і Діомед, дізнавшись від
троянського вивідача Долона про
місцеперебування P., пробрались
уночі до троянського табору і
захопили коней, убивши їхнього roG-
подаря.
PET (гр. Rhoitos) — один із
кентаврів.
Р?Я (гр. Rhea) — богиня-мати
покоління титанів; за «Теогонією»
есіода, дочка Урана й Геї,
дружина Кроноса, мати Зевса, Аїда,
Посейдона, Гестії, Деметри та
Гери. Культ Р. спочатку був ма,-
лопоширений у Греції. На Кріті
і в Малій Азії вона
ототожнювалася з азійською богинею природи й
родючості Кібелою. Жерці Р.
називалися куретами й
ототожнювалася з корибантами. Куретам Р.
Нібито передала малого Зевса; жерці,
брязкаючи зброєю, приглушували
крик немовляти, І Кронос не
проковтнув його. Культ Р.-Кібели мав
оргіастичний характер, проте в
материковій Греції він проявлявся
в пом'якшеному вигляді. УЗ ст. до
н. є. культ Р. під іменням Йе.дикої
Матері проник до Риму. Р.-КІбелІ
були присвячені дуб і сосна,
постійним її супутником уважався
лев. Зображували її в постаті
жінки з короною та тимпаном.
Р?Я СІЛЬВІЯ, ЇЛІЯ (лат. Rea
Silvia, Ilia) — мати Ромула й Рема;
за одним із переказів, була дочкою
Енея; за загальноприйнятим
міфом — дочка нащадка Енея,
албанського царя НумІтора, якого
скинув з престолу його брат Аму-
лій. Щоб Нуміторова дочка не мала
дітей, Амулій зробив її весталкою,
однак P. C. народила від Марса
близнят Ромула й Рема.
Розгніваний АмулІй наказав убити її
(варіант: кинути до темниці, а 0Лиз-
нят утопити в Тібрі). Марс
урятував P. C. та дітей. За інцідю
версією, P. C. була кинута (або сама
кинулась) у Тібр, але її врятував
бог річки Тіберін, І вона стала його
дружиною.
РІГ ДОСТАТКУ (лат. cornu со-
ріае) — ріг кози Амальтеї,
наповнений квітами, овочами, фруктами
тощо, символ достатку та
багатства. Атрибут Плутоса, Фортуни,
Геї, а також Геракла.
РОБІГ, Р о б і г о (лат. Robigo,
Robigus — сажка) — римське
божество, яке оберігало хлібні
злаки від хвороб (зокрема сажки).
7 8-2010
177

РОБЇГАЛІЇ
РОБІГАЛІЇ (лат. Robigalia) —
свято в квітні, яке встановив,
за переказом, Нума Помпілій на
честь Робіга. Під час р. народ у
білому одязі вирушав до гаю,
присвяченого цьому божеству. Тут
один із фламінів приносив РобіговІ
в жертву ладан, вівцю або
рудого собаку (втілення сонячного
жару) з проханням захистити
колосся. Це свято
пов'язувалося з появою на небі Сірі-
уса.
РОЙО (гр. Rhoio) — дочка Ста-
філа, сина Діоніса, і Хрісотеміди,
мати Анія, якого народила від
Аполлона.
РОМА (лат. Roma) — богиня,
уособлення міста Рима як
володаря світу. Спочатку була об'єктом
шанування в греків, передовсім у
Малій Азії, де на її честь
споруджували храми. Мешканці Смірни
пишалися тим, що в 195 р. до н. є.
звели перший храм на честь богині.
Зображували P., як засвідчено на
азійських монетах, з короною у
вигляді міського муру та зі списом.
У самому Римі, насамперед також
на монетах, Р. постає войовничою
героїнею, подібною до Мінерви
або амазонки, що спирається на
щит або сидить на зброї і тримає
в руках богиню перемоги. Під час
панування Адріана споруджено
храм на честь Р. й Венери. Культ
Р. був тісно пов'язаний з культом
римських імператорів.
РОМУЛ (лат. Romulus) — син
Марса й весталки Реї Сільвії,
засновник і перший цар Риму.
Близнят Р. й Рема вигодувала послана
від Марса вовчиця, а виховав
місцевий пастух Фаустул. Підрісши,
хлоп'ята довідалися, що вони —
діти Реї Сільвії. Згодом Р. і Рем
повернули владу своєму дідові
Нумітору, а самі вирішили
заснувати нове місто. Під час зведення
міських мурів між ними виникла
суперечка, в якій Р. убив Рема.
Ставши володарем у новозбудова-
ному місті (Римі), Р. приймав усіх
прибульців, рабів-утікачів та
засуджених. Однак у місті не було
жінок, і римляни вирішили взяти
для себе дружин із сусіднього
племені сабінів, проте дістали
відмову. Під час ігор на честь
Нептуна римляни підступно викрали
сабінянок і одружилися з ними,
Сабіни пішли походом на Рим,
але жінки, щоб уникнути
кровопролиття, замирили суперників.
Було укладено договір, за яким
римляни й сабіни об'єднались і
стали називатись квіритами. Цей
переказ у загальних рисах
віддзеркалює найдавніші зв'язки між са-
бінами й римлянами, підтверджені
археологічними розкопками. Після
смерті Р. римляни шанували його
як бога під іменням Квірін. Р.
вважали засновником Римської
держави, йому приписували
утворення сенату, встановлення курії,
організацію армії, поділ громадян на
патриціїв і плебеїв.
РУМІНА (лат. Rumina від ru-
mis — сосок) — римська богиня
немовлят-сисунців. Храм ЇЇ був
біля смоківниці в Римі, де, за
переказом, Ромул і Рем ссали грудь
вовчиці. Пізніше Р. ототожнювали
з Аккою Ларентіею.
САБ (лат. Sabus) — син бога
Санка, епонім племені сабінів. За
деякими міфічними версіями, С.
походив з Лакедемону.
САБ A3 ЇЙ (гр* Sabazios) — 1)
фракійсько-фрігійське божество, яке
пізніше ототожнилося з Діонісом.
Культ С. був поширений у Греції
178

САТУРН
з 5 ст. до н. є.« 2) епітет Юпітера
у Фрігії та на Кріті.
САБІНЯНОК ВИКРАДЕННЯ —
викрадення римлянами за наказом
Ромула жінок із племені сабінів.
САЛАКІЯ, Салаці я (лат.
Salacia) — богиня бурхливого моря
та морської води, дружина
Нептуна, мати Тритона.
САЛІЇ (лат. Salii) — колегія
з 12 жерців, яку заснував Нума
ПомпІлій на честь Марса. 1
березня с, вбрані у військові обладун-
ки, влаштовували святкову
процесію з танцями й співами. Пісні
с, дали початок римській
літературі. У лютому, березні й листопаді
жерці організовували свята екві-
нів (лат. equus — кінь): змагання
вершників на Марсовому полі.
САЛМОНЕЙ (гр. Salmoneus) —
син Еола, батько Тіро, герой,
епонім елідського міста Салмони.
Міф зображує його зухвалим
гордієм, що прагнув дорівнятися до
Зевса. С. імітував грім грюкотом
казанів та брязкотом колісниць, а
блискавку — запаленими
смолоскипами. Зевс уразив С. блискавкою
і скинув у Тартар, а місто
зруйнував.
САЛЮС (лат. Salus — здоров'я)
— римська богиня здоров'я та
успіху. Як богиню здоров'я її
ототожнювали з грецькою Гігіеєю. На Кві-
рінальському пагорбі в Римі
був храм богині. Під час
імперії G. шанувалась як опікунка
імператорської рідні або імператора.
Жерці та магістрат часто
зверталися до неї з молитвами, особливо
на початку року, під час епідемій,
у день народження імператорів
тощо. За Нерона були встановлені
ігри на честь С. В імператорську
епоху присягалися Per Salutem
(ча здоров'я імператорів), і звичай
Цей перейшов навіть до християн.
Юристам давнього Риму належить
вислів: «Salus populi suprema lex
esto», тобто «Благо народу
(суспільства) — найвищий закон».
CAHKt Санкус (лат. Sancus)
— сабінське божество неба, яке
стало римським божеством
договорів і подружжя. На Квіріналі
в Римі стояло святилище С., на
його честь було встановлено свято.
САРПЕДОН (гр. Sarpedon) —
1) син Зевса та Європи, брат
Мінова й Радаманта. Посварившись із
братами, С. утік у Карію до царя
Кілікса й допоміг йому в війні
проти лікійців; за це Кілікс
віддав йому Лікію. З ласки Зевса С.
прожив утричі більше, ніж триває
життя людини; 2) син Зевса й
Людами, онук Беллерофонта, цар
лікійців, що згадується в «Іліаді»
як один з найсміливіших союзників
троянців. Коли С. вбив Патрокл,
Зевс звелів Сну і Смерті
перенести його тіло в Лікію. Очевидно, в
обох міфах ідеться про легендарного
родоначальника лікійських
володарів.
САТИРИ (гр. Satyroi) — лісові
й гірські божества нижчого рангу,
які уособлювали первісну, грубу
силу природи, що знаходить вияв
у тваринних атрибутах їхнього
зовнішнього вигляду; демони
родючості, постійні супутники Діоні-
са. За Гесіодом, вони мають спільне
походження з гірськими німфами
й куретами. Стародавні вірили, що
існують старші і молодші с. Торс і
голова в них людські, вони
відзначаються міцною будовою, мають
тупий ніс, гострі цапині вуха,
щетинисту шерсть і невеликий козячий
або кінський хвіст. У деяких з
них є на голові роги, як у Пана.
С. населяють ліси й гори, люблять
полювання, танці, музику, вино,
жінок. У лісах бавляться з
німфами, заводять людей на манівці
вигуками або вогнями, крадуть у
пастухів кіз та овець, лякають
селян біля їхніх хат. Від 4 ст. до н. є.
тваринні риси в сатирів
починають зникати, залишаються тільки
короткі хвости й короткі роги.
Беручи участь у хорах на Діоні-
сові свята, сатири дали початок
розвиткові грецької трагедії та
сатирівської драми («Кіклоп» Еврі-
піда, «Слідопити» Софокла й ін.).
САТУРН (лат. Saturnus) —
популярний італьський бог
хліборобні 79

САТУРНАЛІЇ
ства й засівів, культ якого був
Найпоширеніший в Італії. Спочатку
його ототожнювали з Кроносом і
міфи про обох богів зливалися.
Храми С. можна було зустріти
всюди; багато сіл, міст, півостровів
називалось ім'ям бога, навіть сама
Італія, куди прибув С. після
того, як його вигнав Зевс, за
переказом, мала назву С. землі (Satyr-
nia tellus). Святилище С. біля
підніжжя Капітолійського пагорба в
Римі, заснування якого
приписують Я ну сові (або Геркулесові),
вважалося найдавнішим залишком
доісторичної епохи Латію. З
ім'ям С. було пов'язане уявлення
про Золотий вік. За легендою, культ
С. встановив Тулл ГостІлій. Храм
на честь С. та його дружини One
побудовано на місці стародавнього
святилища за часів початку
республіки. У цьому храмі містилася
римська державна скарбниця.
Протягом року, за винятком грудневих
свят — сатурналій, зображення С.
біля підніжжя Капітолію було
обвите вовняними стрічками і
немовби закуте, щоб добробут навіки був
пов'язаний з містом і народом.
САТУРНАЛІЇ (лат. Saturnalia)
— свята на честь Сатурна,
встановлені в Римі наприкінці 5 ст. до
н. є. на спогад про Золотий вік,
який, нібито, був на землі за
урядування цього бога. С, що
починалися 17 грудня І тривали 3 дні
(Від часу ДомІціана 5 днів),
були святом згоди й рівності. На час
с. припинялися всі роботи, раби
сідали до столу разом із своїми
панами, які їм прислуговували. 6
ці дні зникала не тільки нерівність
станів, а й будь-яка ворожнеча,
відкладалися суди й виконання
вироків над засудженими, у цей час
навіть не годилося обмірковувати
воєнні плани. Сатурнові
приносили жертви, веселі процесії йшли
вулицями міста на бенкети й
забави. Батькам родини давали різні
пам'ятні подарунки, найчастіше
воскові свічки та ляльок із глини.
Імператори в ці дні влаштовували
пишні ігри. Деякі обряди з с.
перейшли до християнської релігії,
СВАДА (лат. Suada) — римська
назва богині Шито.
CEKVPITAC Dam. Securitas —
безтурботність, безпека) —
римське божество, що уособлювало
спокій і безпеку держави та її
громадян. На зображеннях постає
статечною матроною, яка сидить із
схрещеними ногами й піднесеною
правою рукою. Атрибутом С. були
маслинова гілка, лавр, ріг
достатку і скіпетр.
СЕЛЕНА, МЕНА (ер. Selene,
selas — сяйво, блиск; Мепе) —
богиня Місяця, дочка Гіперіона й
Тейї, сестра Геліоса та Еос.
Відома також під ім'ям Мена. Поети
називали С. блискучим оком ночі
(Піндар, Есхіл), зображували
привабливою жінкою, яка тримає
смолоскип у руках і веде за собою
зірки (Сапфо). С. вшановували
жертвами у дні повного місяця; їй
було присвячене весняне рівнодення,
коли богиня після тривалої
мандрівки, умившись в Океані,
надягала осяйні шати й запрягала до
своєї колісниці блискучих коней
(Гомер, Гімн, 32). На небі коханим
С. був сам Зевс, від якого вена
народила Пандію, шановану в
Афінах під час весняного рівнодення*
В Аркадії богиня приятелювала з
Паном. НайвІдоміший міф про
нещасливе кохання С. до прекрасного
пастуха (варіант: мисливця) ?н-
діміона, який забажав вічної
юності та безсмертя, хай навіть у
непробудному сні. С. щоночі
наближаються до печери карійської гори
Латм, де спочиває юнак, і милується
його вродою. - В Еліді вважали
це кохання С. щасливим, і вона ніби-,
то мала від Ендіміона 50 дітей E0
місяців олімпійського циклу). В
Афінах С. шанували як матір
поета І провісника Мусея. У пізніші
часи її ототожнювали з Артемі-
дою (варіанти: з Гекатою, Персе-
фоною).
СЕМЕЛА (ер. Semele) — дочка
фіванського царя Кадма й
Гармонії, кохана Зевса, від якого зачала
Ціоніса. Охоплена ревнощами Гера
180

СЕРАПЮ
порадила С. умовити Зевса
з'явитися до неї в усій своїй величі.
Громовержець зважив на прохання
коханої, і смертна царівна згоріла.
За однією з версій, що її розвинув
Евріпід у «Вакханках», син С.
Діоніс вийшов з полум'я непошкод-
женим: колони царського терема
випустили зелені гілки плюща,
які врятували його. Коли Діоніс
після численних пригод став
небожителем, він опустився в
царство Аїда, переміг, як Геракл,
підземні сили, вивів звідти свою
матір і забрав її на Олімп. Відтоді С.
прибрала ймення Тіона і стала
постійною супутницею Діоніса як одна
з менад.
СЕМЕРО ПРОТИ ФІВ
(відповідно до семи брам цього міста) —
міфічні вожді аргівського війська,
герої походу проти Фів,
організатором якого був Едіпів син
Полінік, супротивник свого брата Етео-
кла. Епос згадує цю подію
мимохідь. Докладніше про неї
розповідалось у кіклічних поемах «Фіваї-
ди» та «Епігони», які збереглися
тільки у фрагментах. Братовбивчу
війну за владу над Фівами
спричинив Едіп, що прокляв синів за
непослуг і неповагу. Брати мали
по черзі правити Фівами, однак
Етеокл порушив угоду. Полінік
утік в Аргос до Адраста, який
віддав за нього дочку Аргію і
згодився допомагати йому в війні проти
брата. Незважаючи на те, що аргів-
ський віщун Амфіарай пророкував
нещасливий кінець війни для всіх
вождів, крім Адраста,
знехтувавши інші застережливі знамення
(відсутність блискавки Зевса,
загибель від укусу змії лемноського
царенка Офельта, коли його
нянька Гіпсіпіла показувала героям
джерело), війну все-таки почали»
За Евріпідом («Фінікіянки») та
Аполлодором («Бібліотека»), у
поході брали участь Адраст,
Полінік, Амфіарай, Тідей, Капаней,
Пппомедонт і Партенопей. Есхіл
(«С. п. Ф.») і Софокл («Едіп у
Колоні») замість Адраста називають Ете-
окла з Аргосу. На чолі всіх військ
був Адраст (за Софоклом, Полінік).
Тідей, який був відряджений на
перегозори до Фів, відбив напад
ворогів, що вискочили на нього з
засідки. Мужньо боролися
Партенопей та Капаней, але головною
битвою був двобій братів Етеокла
й Полініка. Після кількох
взаємних безуспішних атак Етеокл
завдав смертельної рани братові і,
гадаючи, що він уже мертвий,
почав знімати обладунок. Полінік,
зібравши останні сили, проткнув
братові груди. Фіванський
царенко Менекей, рятуючи рідне
місто, добровільно приносить себе в
жертву, всі учасники походу
сімох гинуть, крім Адраста, якого
виносить з поля бою чарівний кінь
Арейон. Фіванці відмовилися
віддати тіла загиблих їхнім матерям
І дружинам, тільки втручання
Тесел дозволило поховати учасників
походу з належною шаною.
Полініка всупереч забороні поховала
Антігона.
До теми походу сімох
неодноразово зверталися афінські трагіки:
Есхіл («С. п. Ф.»), Евріпід
(«Фінікіянки», «Благальниці»), Софокл
(«Едіп у Колоні», «Антігона»).
СЕНЕКТУТА (лат. Senektus —
старість) — дочка Нікс та Ереба,
богиня старості. За уявленнями
стародавніх римлян, жила біля дверей
підземного царства поряд з іншими
духами, пов'язаними із смертю.
СЕРАПІС, Сарапіс, ОСІ-
РІС-АПІС (гр. Serapis, Sarapis,
Osiris — Apis) —
єгипетсько-елліністичне божество. Культ С.
зародився в 4 ст. до н. є./коли почали
зливатися єгипетські й грецькі
релігійні уявлення. За Плутархом,
Птолемеєві наснилася величезна
статуя бога, яку один бувалий грек
уважав сінопським Плутоном, а
єгипетський верховний жрець —
єгипетським Плутоном. Ім'я С.
зустрічається на різних єгипетських
написах ще доперських часів у
формі Осіріс — Апіс.
Міфологічно й догматично С. цілком
тотожний з Осірісом, святилища якого
згодом стали називатись серапіонами.
181

СИВІЛИ
Біля серапіонів оселялися
пустельники, які роками не
виходили із скиту. Зображували С. (часто
на троні) в постаті чоловіка
середніх літ, із зачіскою й бородою
Зевса, із скіпетром у руках та з
орлом коло ніг; інколи волосся
божества, як у Плутона, спадало
на чоло, а біля ніг був Кербер.
На голові — наповнений плодами
кошик як символ достатку. С.
ототожнювали із Зевсом, Плутоном та
Лсклепієм. Тріада із С, Ісіди й
Гарпократа цілком відповідала
тріаді з Осіріса, Ісіди й Гора. В
образі С. з'єдналися риси божества
рослинності, яка вмирає й
воскресає. Культ цього божества проник
в Афіни, де йому було
споруджено храм біля підніжжя акрополя,
потім поширився в інші грецькі
міста та області. У Смірні, Галі-
карнасі його шанували вже в
З ст. до н. є., у Південній Італії —
в першій половині 2 ст. У
самому Римі під час владарювання
Сулли утворено коллегію пастофо-
рів Осіріса. Хоч за Тіберія
шанувальників культу С.
переслідували, однак Нерон і імператори з роду
Флавіїв були прихильні до цього
культу. Свята й містерії на честь
С.-Осіріса описав Апулей. З
плином часу культ С. був витіснений
християнством.
СИВІЛИ, с и б і л и (гр. Sibyl-
lai) — у стародавній Греції
мандрівні пророчиці, які, подібно до
гомерівських ворожбитів,
пропонували всім охочим провістити долю.
Першою віщункою, від власного
імені якої постала назва
пророчиць, уважалася дочка Дардана,
Як і бакіди, с. не були пов'язані
з певним місцевим культом, хоч
екстатичний характер їх
ворожіння мав багато спільного з оргіастич-
ним боком грецької релігії.
Пророчий екстаз с. описав Вергілій
у четвертій книзі «Енеїди».
Діяльність с. відносять до 8—7 ст. до
н. є.— часу значного духовного й
релігійного піднесення. Першим,
хто згадує тільки одну с, був Ге-
ракліт з Ефесу E00 р. до н. є.).
Про одну с. йдеться також в Арі-
стофана, Платона й Арістотеля.
Учень Платона Геракліт Понтій-
ський знав трьох с.— ерітрську
(Герофілу), фрігійську та геллес-
понтську. У пізніших
письменників знаходимо відомості про 4, 8,
10, 12 с. Діяльність пророчиць
була пов'язана передусім з
північно-західною Малою Азією. Тому є
підстави вважати, що с. походять
із Трої, а Кассандра й Манто —
їхні прообрази. Найбільше
відомостей дійшло до нас про Кумську
с, яка, за переказом, жила під час
владарювання Тарквінія
Гордого (або Тарквінія Пріска).
СИВІЛИМї КНИГИ (лат. Lib-
ri Sibyllini) — 9 книг, написаних
грецькою мовою, які Кумська
сивіла запропонувала купити Тарк-
вінієві Гордому, але він відмовився.
Тоді сивіла кинула у вогонь Три
книги й запропонувала цареві
купити решту. При повторній відмові
царя сивіла спалила ще три
книги і знову запропонувала купити
за ту саму ціну три книги, які
залишилися. Порадившись з
авгурами, Тарквіній купив ці книги
й віддав до Капітолійського храму.
Охороняти книги доручили двом
патриціям і ще двом грекам, які,
їх перекладали й тлумачили.
Згодом до трьох книг додали
віщування Тібурської сивіли Альбунеї,'які,
за переказом, були занесені в Рим
водами Тібру, а також «Книги
братів Мартіїв», укладені латинською
мовою. Після пожежі
Капітолійського храму в 83 р. до н. є. сенат
відрядив до Ерітру, Іліону й Само-
су послів, які,зібрали там новий
збірник сивілиних пророцтв. За
переказом, пророцтва були
записані на пальмових листках і
зберігались у суворій таємниці; навіть
римляни, крім колегії жерців (де-
цемвірів), не мали до них доступу.
За Сулли колегія жерців — збері-
гачів і тлумачів сивілиних книг —
складалася з 15 членів. Жерці
були звільнені від усіх державних
повинностей і на вимогу сенату
мусили в присутності службових осіб
ш

СИРЕНИ
відкривати С. к. й дізнаватися, що
означають ті чи інші призвістки,
яка жертва найприємніша богам,
чим закінчиться той чи той
важливий захід. Майже всі нові обряди
й культи, встановлені в історичну
епоху римської держави,
завдячують своїм походженням С. к.
Сюди належить уведення до
римського пантеону нових божеств —
Аполлона, Латони, Великої
матері, Ескулапа, а також
перенесення на римські божества атрибутів і
рис грецьких богів: Діану
ототожнено з Артемідою, Кереру з Демет-
рою, Прозерпіну з Персефоною,
Геркулеса з Гераклом тощо. С. к,,
які збереглися до нашого часу, на
думку вчених, походять з 2 ст. н. є.
У них знаходимо сліди гебрайсько-
го та християнського впливів
пізніших часів.
Переносно С. к.— пророцтво.
Вислів «читати С. к.» означає
«міркувати про майбутнє».
На вежі в замку я саджу 3 наказу
злої сили; Вночі на зорях ворожу
Або, замислений, сидоісу Над
книгами Сивіли. М. Воро-
н и й. Фата моргана.
СИЛ&НИ (гр. Silenoi) —
первісні божества річок і джерел у
Фрігії. Марсій, що так нещасливо
змагався з Аполлоном, був одним із
тих с. У грецькій драмі
ототожнювались із сатирами, але
відрізнялися від них своїм походженням і
демонічними рисами.
Зображувались у вигляді людей з кінськими
вухами, хвостами, часом і ногами.
Такі атрибути були звичайним
символом серед водяних божеств
грецької міфології. З огляду на
свою кінську породу с. були
споріднені з фессалійськими
кентаврами. С. поєднували в собі нахил
до п'яних розваг і жартів із
захопленням музикою та
пророкуванням. У грецьких міфах
віддзеркалено обидві властивості
вдачі с, хоч унаслідок змішування з
сатирами їм (силенам) приписували
більше кумедних тваринних рис.
С. були споріднені з так званими
папосиленами, або силенопапами —
оброслими волоссям
твариноподібними істотами. У Греції, зокрема
в Афінах, с. включалися до почту
Діоніса і трохи змінили свій
вигляд на більш людський. На сцені
с. виступали у волохатих хітонах.
СИРЕНИ (гр. Seirenes, лат. Si-
renes) —- морські істоти, що
уособлювали чарівну, але оманливу
морську гладінь, під якою криються
гострі скелі й мілини.
Зображувались у вигляді напівжінок, напів-
птахів, жили на казкових островах.
Перші згадки про с. знаходимо в
«Одіссеї», де розповідається, ніби
вони живуть на острові між
землею Кірки та Скіллою і
зваблюють усіх мореплавців. Подорожні,
почувши спів с, забували про все
на світі, не могли вже керувати
кораблем, підпливали до чарівного
острова й гинули («Одіссея», XII,
39 і наст.). Одіссей, пропливаючи
повз той острів, заліпив вуха своїм
супутникам воском, а себе наказав
прив'язати до щогли. Так він став
першою людиною, яка почула спів
сирен і залишилася живою. У піс-
лягомерівських творах, таких,
наприклад, як «Аргонавтика» Апол-
лонія Родоського, с. зображено
вродливими дівчатами з
чарівливими голосами; своїми піснями
вони присипляли подорожніх, а
потім роздирали їх на частини й
пожирали. Аргонавти врятувалися
тільки тим, що Орфей відвернув
їхню увагу звуками своєї пісні. За
пророцтвом с. мали загинути, коли
хтось із подорожніх пропливе повз
острів і не буде зваблений їхнім
співом. Після того, як проплив
корабель Одіссея (варіант:
аргонавтів), с. кинулися в море й
перетворилися на скелі. У післягомерівсь-
ких переказах с. поставали також
як крилаті жінки з риб'ячими
хвостами або з пташиним тілом і
курячими ногами. Цей останній
атрибут с. дістали за велінням Де-
метри, розгніваної тим, що вони не
допомогли Персефоні, коли її
викрав Аїд (варіант: пташине тіло й
курячі ноги вони випросили самі,
щоб їм легше було шукати свою под-
Д83

СІЛЕН
ругу Персефону). Батьком с.
вважали Форкія або Ахелоя, матір'ю —
Стеропу, одну з муз (Мельпоме-
н-у, Терпсіхору чи Калліопу) або
Гею. За епосом, с. було дві;
пізніше називали трьох: Пейсіною,
Аглаофу і Телксіепею (або Парте-
нопу, Лігею й Левкосію). У яівден-
ноіталійському місті Сурренті (в
Кампанії) існував храм с, біля
Неаполя показували гробницю Пар-
тенопи. Зображення с. часто
зустрічалися на епітафіях (тут вони
вважалися захисницями від лиха).
У переносному вживанні с.—
зваблива красуня, яка чарує своїм
голосом.
На арені відбувалося надзвичайне
змагання за дівчину. Кожний
хватав її за руки, як рожеву
податливу сирену, мчав по
арені... Ніби вихор, за ним мчались
інші. Хтось відбивав дівчину у
попереднього і сам з нею тікав
далі. Ю. Яновський.
Майстер корабля.
С!Л?Н (гр. Silenos) — син
Г ер меса (варіант: Пана) й однієї
з німф, вихователь, опікун і
товариш Діоніса. Стародавні
зображували його у вигляді постійно
п'яного, веселого й доброзичливого
лисого дідка, товстого, як
наповнений вином міх, з яким він ніколи
не розлучався. Через пияцтво С.
сам не міг ходити, його водили
попід руки або возили на ослі
сатири. Він неохоче відкривав людям
майбутнє, для цього його потрібно
було зловити хитрощами і змусити
пророкувати. Якось під час
відпочинку С. заблукав у чудовому
парку і заснув серед' квітів. Цей
парк належав цареві Мідасу. Мі-
дас спіймав С. і, змішавши воду
річки з вином, напоїв його. С.
відкрив цареві таємничі відомості про
природу речей і провістив
майбутнє. З вигляду С. був грубуватий,
але розум мав живий і гострий,
тому його часто запрошували на
Олімп, він розважав богів
дотепними анекдотами і викладами своєї
філософії. Атрибутами С. були міх
з вином, келих, вінок із плюща
та виноградної лози, тирс, віслюк,
шкіра пантери. Найвідоміша
мармурова група в Луврі, де
зображено п'яного С. з малим Діонісом
на руках^
СІЛЬВАН (лат. Silvanus, stl-
va — ліс) — італьський бег лісів,
покровитель тварин і отар; часто
ототожнювався з Фавном або з
грецьким Паном. На честь С.
восени влаштовували свята, в яких
брали участь лише чоловіки; вони
приносили в жертву виноград,
колоски, молоко, свиней.
Зображували С. усміхненим бородатим
дідом із серпом або кипарисовою
гілкою в руках, із собакою біля ніг.
СІМПЛЕГАДИ (гр. Symplegades)
— два скелястих острівці біля
Боспору Фракійського при вході
в Понт, які, за переказом,
зближувалися, коли між ними
пропливали кораблі, і розтрощували їх.
Після того, як аргонавтам
пощастило пропливти між С, грізні
скелі застигли й перестали
занапащати мореплавців.
СІНЇС, Сінід (гр. Sinis, род.
відм. Sinidos) — за однією з
версій, син Посейдона, розбійник.
Жив на Корінфському перешийку,
нападав на подорожніх, грабував
їх, потім прив'язував до верхівок
двох сосон, які, випрямляючись,
розривали тіла жертв навпіл
(звідси прізвисько розбійника Пі-
тіокампт — згинач сосон). С. вбив
його родич по материнській лінії
Тесей, який потім очистився від
убивства біля Зевсового вівтаря і
на згадку про перемогу над
розбійником установив їстмійські ігри.
СШОН (гр. Sinon) — онук сина
Гермеса й Хіони Автоліка, а через
нього родич Одіссея, учасник
Троянської війни. За післягемерівсь-
ким переказом, С. замислив
підступний вчинок з дерев'яним конем,
що призвело до захоплення Трої.
Докладну розповідь про це
знаходимо в другій пісні Вергілієвої
«Енеїди».
СІРІЙСЬКА БОГИНЯ (гр. Syria
Theos, лат. Dea Syria) — сірій-
сько-фінікійське божество, в яко-
184

СКІРОН
му змішались образи Астарти,
Кібели, Атаргатіс, пізніше Аф-
родіти. Культ С. б. (яку греки
ототожнювали з Афродітою)
поширився в елліністичну добу. У
Римі С. б. спочатку шанували
пригноблені маси; в епоху імперії культ
богині поширився й серед панівних
класів. Опис цього культу
знаходимо в творі Лукіана «Про
Сірію».
СІРІНГА, СІ р ін кс (гр.
Syrinx) —- наяда з Аркадії, яку
переслідував Пан.
СЇСІФ, С і з і ф (гр. Sisyphos) —
син Еола й Енарети, чоловік
плеяди Меропи, батько Главка, дід
Беллерофонта; владарював у
збудованому ним місті Ефірі (КорІнф).
За однією з версій, С. заснував
Істмійські Ігри на честь свого
небожа Мелікерта, тіло якого
знайшов і поховав біля Корінфа.
Постать С. пов'язана з численними
міфами. Він був улюбленцем богів.
Зевс запрошував його на
олімпійські бенкети; він освіжав своє тіло
нектаром та амбросіею.
Незважаючи на багатство, С. нападав на
подорожніх і грабував їх. За іншою
версією, допущений бенкетувати
на Олімпі, С. виказав людям
таємниці богів, а річковому богові
Асопу розповів, де Зевс заховав
викрадену Егіну. Щоб покарати
зухвальця, Зевс послав до нього
бога смерті Танатоса. Однак С.
закував Смерть у кайдани, і на
землі перестали вмирати люди. Аїд
пішов із скаргою до Зевса, І гой
послав Ареса звільнити Танатоса.
Коли Арес визволив Смерть, С. не
намагався її уникнути, а вмираючи,
звелів своїй дружині не
влаштовувати поховальних церемоній. В Аїді
він відпросився на землю нібито
для того, щоб покарати дружину за
порушення священних звичаїв,
проте назад не повернувся. За ним
послали Гермеса, який знову
привів С. до Аїду. Боги жорстоко
покарали його за всі провини: він
мусив викочувати на високу гору
камінь, який, досягши вершини,
щоразу скочувався вниз.
Міф про Сісіфа багато разів
використовувався в літературі (Ес-
хіл, Евріпід, Софокл, Крітій) та в
мистецтві (наприклад, однойменна
картина Тіціана).
У переносному значенні вислів
«с і с і ф о в а (сізіфова) праця»
— виснажлива й безплідна робота.
— Та будь ласка! Робіть собі
на здоров'я. Коли вам до
смаку сізіфова робота! —
спохмурнів трохи Макар
Іванович.
А. Головко. Артем Гармаш.
СІХЕЙ (гр. Sychaios) — чоловік
Дідони, якого вбив її брат Пігма-
ЛІОН.
СКАМАНДРІЙ (гр. Skamandri-
os) — син Гектора й Андрома*
хи, який мав також ім'я Астіа-
накт.
СКЇЛЛА, С ц і л л а (гр. Skyl-
1а) — 1) дочка мегарського царя
Ніса; 2) дочка Форкія й Гекати,
красуня, в яку закохався морський
бог Главк. Небайдужа до Главка
чарівниця Кірка обернула С. на
морську потвору з шістьма парами
ніг та шістьма собачими головами.
Вона начебто жила в печері біля
протоки між Італією та Сіцілією.
На протилежному березі протоки
було житло Харібди, що стала
потворою через свою ненажерливість
і захланність. Скілла й Харібда
нападали на всіх, хто пропливав
Сіцілійською протокою. Одіссей
проскочив між страховиськами,
втративши шістьох своїх
супутників.
У переносному вживанні
вислів «бути між С. й Харібдою»
означає «бути одночасно під
загрозою двох серйозних небезпек».
«Мирний» опинився у вузькому
коридорі поміж двома
величезними айсбергами... Чи пройде
«Мирний» поміж С ц і л л о ю і
Харібдою, чи зіткнуться вони
й розчавлять його, як маленьку
раковину? О. Довженко.
Антарктида.
СКІРОН (гр. Skeiron) —
розбійник, який грабував людей на
кордоні між Мегарою й Аттікою. По-
Д85

СКІФ
грабованих подорожніх С.
примушував мити йому ноги, а коли вони
починали це робити, розбійник
зіштовхував їх у море, де нещасних
пожирала черепаха. С. вбив Тесей.
СКІФ, С к І т є с (гр. Skythes) —
син Геракла (варіант: Зевса) та
Єхидни, епонім скіфів. Покидаю-
чи Скіфію, Геракл залишив
Єхидні свого лука й наказав віддати
владу тому з трьох їхніх синів, хто
Зможе натягти тятиву. Це
зробив С.
СМШТЕЙ, Смінф?й (ер.
Smintheus) — епітет Аполлона.
В Малій Азії (Троаді) Аполлон С.
був охоронцем хлібних злаків від
мишей та Інших гризунів. Назву
С. виводять від слова sminthos,
що в крітян означало «миша».
Тому миша (dzoon mantikoteron —
віща тварина) була атрибутом
віщого бога Аполлона. Ім'ям
Аполлона С. названо один з місяців
(Smintheion). На Родосі
влаштовували свята смінтеї.
СОЛЬ (лат. Sol) — у римській
міфології бог сонця, ототожнений з
грецьким Геліосом.
СОТЕЙРА (гр. Soteira — спа-
сителька) — епітет, що його мали
Артеміда, Афіна, Гігіея, Ісіда,
Кора, Ніке, Тіхе, Феміда та інші
богині.
СОТЕР (ер. Soter — спаситель) —
епітет численних богів: Зевса,
Аполлона, Асклепія, Гер меса, Пана, По-
сейдона, Серапіса та ін.
СТАТОР (лат. Stator) — епітет
Юпітера, що підтримував
бойові лави війська, які похитнулися.
У 264 р. до н. є. Юпітерові С.
споруджено храм на Палатинському
пагорбі.
СТАФІЛ (ер. Staphylos) — син
Діоніса (варіанти: Тесея, Еномая)
й Аріадни, аргонавт, батько Ройо,
Молпадії та Партена.
СТЕНЕБЕЯ, С ф є н є б є я (гр,
Stheneboia) — дружина аргосько-
го царя Прета, яка запалала
коханням до Беллерофонта.
СТЕНЕЛ (гр. Sthenelos) — 1) син
Персея, батько Алкіної й Еврі-
стея; 2) син Актора, супутник
Геракла; 3) син Андроген, онук
Мі носа.
СТЕН її (гр. Stenia) — свято на
честь повернення Деметри на
Олімп; його справляли вночі афін-
ські жінки; одним з елементів
свята була взаємна лайка.
СТЕНО, С ф є н 6 (гр. Stheno) —
одна з трьох горгон.
СТЕНТОР (гр. Stentor) —
грецький воїн, учасник Троянської війни.
Сила голосу С. дорівнювала силі
голосів п'ятдесяти воїнів; загинув,
змагаючись у силі голосу з Герме-
сом.
Вислів «стенторів голос» означав
«дзвінкий і дужий голос».
СТЕРКУЛ (лат. Sterculus) —
римський бог добрива. Первісно С.
було прізвиськом Сатурна,
згодом стало ім'ям особливого
божества, яке навчилося мистецтва
вдобрювати поля від Геракла, що передав
йому Авгіеву науку.
СТЕРОП (гр. Steropes —
блискучий) — один із кіклопів.
СТЕРОПА (гр. Sterope —
блискуча) — 1) дочка тегейського
володаря Кефея, якій Геракл
подарував локон горгони Медузи; з його
допомогою вона відбила навалу
ворогів; 2) Плеяда, дружина
річкового бога Ахелоя, мати сирен.
СТІКС (гр. Styx; stygeo —
ненавиджу, жахаюся) — одна з річок
Аїду, що сім разів обтікала
підземне царство. За міфами, С. дочка
Океана й Тетії, уособлення мороку
й жаху. Воду С. уважали
отруйною. Священними водами С.
клялися олімпійські боги.
Назва річки вживається у
вислові «піти на С.» — померти.
...над самим Флегетоном Або
над С т і к с о м, у раю, Неначе
над Дніпром широким, В гаю —
предвічному гаю, Поставлю
хаточку, садочок Кругом хатини
насаджу... Т. Ш є в ч є н к о. Чи
не покинуть нам, небого...
СТІМФАЛІЙСЬКІ ПТАХИ (гр.
hai Stymphalidos limnes ornit-
hes) — міфічні птахи, які жили біля
і 86

ТАЛ
озера СтІмфала в Арка дії. Мали
мідні дзьоби, мідні крила й пазурі,
а гострими перами вбивали людей,
неначе стрілами з лука; живилися
людським м'ясом. Геракл повбивав
С. п. (третій подвиг героя).
СТРОФ ЇЙ (гр. Strophios) —
владар Кріси у Фокіді, в родині
якого разом з його сином Піладом
виховувався син Агамемнона
Орест.
СУМАН (лат. Summanus) —
італьське божество, культ якого
спочатку був поєднаний з культом
Юпітера. Коли 278 р. до н. є. в
глиняну статую С, вдарив грім,
римляни спорудили йому новий
храм біля Великого цирку. С.
вважали богом нічного неба.
СФІНКС (гр. Sphinx) — 1)
страховисько, зображуване в
єгипетському мистецтві в постаті лева
з людською головою; 2) крилате
чудовисько з лев'ячим тулубом та
жіночим обличчям, породження Тіфо-
на та Єхидни (або Химери й Ортра).
Сиділо на скелі біля Фів (куди
його наслала Гера за те, що фі-
ванський володар Лаій спокусив
юного Хрісіппа) і вбивало
подорожніх, які не могли відгадати його
загадку. Креонт, володар Фів,
обіцяв тому, хто визволить місто
від С, віддати царство і руку своєї
сестри Іокасти. Загадку розгадав
Едіп, після чого С. у розпачі
кинувся в прірву і розбився (варіант:
С. вбив Едіп).
У переносному значенні С.—
загадкова людина.
Він був величний і недоступний,
зосереджений в собі і загадковий,
наче сфінкс. П. Колес-
н и к. Терен на шляху.
СХЕДІЙ (гр. Schedios) — учасник
Троянської війни, якого вбив Гек-
тор.
СХЕРІЯ (ер. Scheria) — в
«Одіссеї» великий острів феаків, цар
яких АлкІной прийняв Одіссея під
час його мандрів. В античності С.
вважався острів Кіфара (тепер Кор-
фу). На думку сучасних учених,
С.— казковий острів, витвір
народної фантазії.
ТАВМАНТ (гр. Thaumas, род.
відм. Thaumantos) — син Понта
й Геї, чоловік океаніди Електри,
батько Іріди та гарпій.
ТАВРОБОЛІЙ (гр. Taurobolion,
лат. Taurobolium) — обряд
заколювання биків, установлений у
Римі за династії Антонінів у
зв'язку з поширенням культу
сірійських та перських божеств, особливо
Мітри й Кібели. Перші т.
пов'язані з культом Аттіса. Головний
момент таїнства полягав у хрещенні
кров'ю вбитого бика або барана.
За Юліана в т. брали участь перші
державні чиновники і
представники вищих жрецьких колегій.
Існування обряду можна простежити
до 390 р. н. є. Серед жерців, які
виконували цей обряд, існувала
складна ієрархія. На численних
античних рельєфах, що збереглися
до нашого часу, знаходимо
зображення, пов'язані з т.
ТАГЕТ (лат. Tages) — син
Генія, внук Юпітера, що навчив
етрусків мистецтва віщування. Т.
з'явився в постаті хлопчика
селянинові, який орав поле біля міста
Тарквіній. На крик селянина
збіглися люди, і Т. навчив їх
провіщати майбутнє на нутрощах тварин.
ТАЙГЕТА (гр. Taygete) — дочка
Атланта, одна з Плеяд.
ТАКЇТА, Т а ц і т а (лат, Тасі-
ta — мовчазна) — одне з імен
богині Мути.
ТАЛ, Талос (гр. Thalos) —
1) мідний велетень на Кріті. Як
18Л

ТАЛАЙ
сторож Міноса Т. щодня тричі
обходив острів і, кидаючи каміння,
відгонив чужинців. А коли вони
висаджувалися на берег, Т. стрибав
разом з ними у вогонь або
пригортав їх до розпечених грудей і вони
гинули (спогади про
жертвоприношення людей). У велетня була
лише одна кровоносна артерія, що
з'єднувала голову з п'ятою. У п'яті
був отвір, заткнутий цвяхом
(єдине вразливе місце). Коли на Кріт
прибули аргонавти, Медея
наслала на Т. божевілля, в нападі
якого він зачепився п'ятою за
гострий камінь: цвях випав, І велетень
помер, бо з нього витекла вся
кров. (Варіант: Т. повірив
облудній обіцянці Медеї зробити його
безсмертним і дозволив витягти цвях
із п'яти.) За іншою міфічною
версією, Т. вбив син Філоктета Пеант,
улучивши в п'яту стрілою з Ге-
раклового лука. На монетах і
вазах Т. зображували крилатим
юнаком, що кидає каміння; 2) одне з
імен сина Дедалової сестри Перді-
ка, який перевершив свого дядька
в майстерності.
ТАЛАЙ (гр. Talaos) — аргось-
кий володар, батько Адраста.
ТАЛАРІЇ (лат. talari а) — чоботи
або сандалі з прикріпленими до них
крильцями; вважалися
атрибутами Меркурія (Гемеса) та Персея
і давали їм змогу підійматись у
повітря.
ТАЛАСЮН, Талас, Тала-
с і й {лат. Talassio) — 1) за
переказом, один з учасників викрадення
сабінянок; 2) римський бог
весілля (тотожний з Гіменеєм)] його
згадували у весільних піснях, коли
святкова процесія переступала
поріг будинку молодого.
ТАЛІЯ (гр. Thaleia — квітуча) —
1) в елліністичному каноні муз —
представниця комедії, яку
зображували в постаті дівчини у легкому
вбранні із скіпетром або пастушою
палицею в правій руці, з
плющовим вінком на голові. Імення цієї
музи вживається у висловах:
«вихованець Т.» — артист, «храм Т.» —
театр; 2) одна з харит; 3) одна з
нереїд.
ТАЛЛО, Ф а л л 6 (гр. Thallo) —
одна з двох ор, яку шанували
афіняни. Т. (від thallo — розквітаю) —
весняна ора.
ТАЛПІЙ (гр. Thalpios) — син
Евріта; як проводир елейців брав
участь у поході проти Трої.
ТАЛТЇБІЙ, Талфібій (гр.
Talthybios) — вісник Агамемно-
на; спартанські оповісники
виводили свій рід від Талтібіадів.
ТАМІРЇС, Тамі рід, Фа-
мїріс, Фамірід (гр. Thamy-
ris, род. відм. Thamyridos) —
син музиканта Філамона й німфи
Аргіопи, фракійський напівміфіч-
ний співець античної Греції. За
свідченням Павсанія, часто
перемагав на піфійських іграх і став
таким гордим, що наважився
викликати на змагання муз.
За це зухвальство, яке ввійшло в
приказку (Thamyris mainetai —
шаліє, як Т.), музи позбавили його
зору (за пізнішою версією, скинули
в Аїд). Зображували Т. з розбитою
лірою або співцем, що просить у муз
помилування. Плутарх уважав
Т. автором титаномахії; Клімент
Александрійський приписував
йому винахід дорійської гармонії;
на думку візантійського граматика
Цеца, Т. створив космогонічну
поему.
ТАНАТОС, Танат (гр. Thana-
tos — смерть) — бог, уособлення
смерті, син Ночі, брат-близнюк
бога сну Гіпноса. Одним із синів Т,
був Морфей. Культ Т. особливо
поширився в Спарті. Зображували
його юнаком з чорними крилами, з
погаслим смолоскипом у руці.
ТАНТАЛ (гр. Tantalos) — син
Зевса й німфи Плуто, лідійський
або фрігійський цар. За міфами, Т.
був улюбленцем богів,
бенкетував з ними на Олімпі. Коли він
запишався та образив богів, ті
скинули його в Аїд. За іншою версією,
боги тяжко покарали Т. за те,
що він розголосив таємниці Зевса,
викрав нектар і амбросію та
частував ними людей; бажаючи пере-
J88

TEKMECCA
конати ся, чи боги всезнавці,
нагодував їх м'ясом свого вбитого сина
Пелопа; заховав золотого собаку,
якого Пандарей викрав із храму
Зевса. На тому світі Т., стоячи по
шию в воді, не міг утамувати
спраги, бо вода відступала, коли він
нахилявся, щоб напитися; над ним
на гілках рясніли стиглі плоди,
але він не міг їх дістати.
Звідси походить вислів «Т.
муки (муки Т.)», що означає
страждання, яких зазнає людина від
усвідомлення близькості бажаної
мети і неможливості її досягти.
А тим часом так хочеться
писати — і навіть маю що писати.
В голові повно, а на папері пусто.
Жаліюсь Вам через те, що й Ви
тепер не в кращому стані і Вам
зрозумілі муки Т а н т а л а.
М. Коцюбинський. Лист
до В. Гнатюка від 6 квітня 1907 р.
ТАРГЕЛІЇ (гр. Thargelia) —
літнє свято на честь Аполлона, під
час якого приносили жертву
(гекатомбу) і співали пеани.
ТАРТАР (гр. Tartaros) — син
Ефіра й Геї, батько Тіфона та
Єхидни; за уявленнями греків,
темна безодня в глибині космосу,
нижче від Аїду. Т. віддалений від
поверхні землі так само, як земля
від неба: мідне ковадло летіло б
туди від поверхні землі дев'ять
днів (стільки, скільки з неба на
землю). За іншою міфічною версією,
Т. міститься під палацом Аїда. Т.
оточений потрійним шаром пітьми
й мідним муром із мідною
брамою, яку поставив Посейдон. У
Т. живе Нікс, він є місцем
ув'язнення скинутого Кроноса й
переможених титанів, яких
охороняють сторукі велетні, діти Урана.
Згодом призначення Т. змінилося:
під ним стали розуміти віддалені
місця Аїду, де караються
грішники.
ТЕАНО, Ф є а н 6 (гр. Theano) —
1) дочка фракійського царя Кіс-
сея, дружина троянця Антенора,
жриця Афіни в Трої; 2) дружина
ікарійського царя Метапонта, що
взяла собі на виховання дітей По-
сейдона та його коханки
Мелані ппи; 3) одна з Данаїд.
ТЕВКР (гр. Teukros) — 1) син
річкового бога Скамандра й німфи
Ідеї, цар Троади, епонім племені
тевкрів (троянців). За іншою
версією, Скамандр і Тевкр, гнані
голодом, переселились у
Троянську область із Кріту й принесли з
собою культ Аполлона; 2) син Тела-
мона й Гесіони, уродженець
острова Саламін, брат Аякса Теламоніда,
найкращий стрілець із лука в
Троянській війні: від його стріл
загинуло понад ЗО троянців. Після
повернення на Саламін його прокляв
і прогнав батько за те, що Т. не
врятував від смерті свого брата і не
помстився за нього. За велінням
Аполлона Т. переселився на Кіпр
і там заснував місто Саламін. Після
смерті Теламона повернувся на
батьківщину, однак його небіж Ев-
рісак не віддав йому спадщини. Як
дійова особа Т. виступає в
трагедіях Софокла («Аянт») та Евріпіда
(«Єлена»).
ТЕВТІС, Орніт (грщ Teuthis,
Ornithos)— міфічний герой з міста
Тевтіди в Аркадії. Коли перед
походом на Трою грецькі воїни
зібралися в Авліді, Тевтіс хотів із
своїм загоном повернутися на
батьківщину. З цього приводу він
посварився з Агамемноиом і навіть
поранив Афіну, яка в постаті
Мелана намагалася його
затримати. Повернувшись додому,
захворів на сухоти. Земля на його
батьківщині стала неродючою. Додон-
ський оракул порадив тевтідцям
спорудити Афіні статую.
ТЕВТРАНТ, Т є в ф р k н т (гр.
Teuthras; род відм. Teuthrantos) —
володар Місії, який узяв за дочку
Авгу.
Т?ЙЯ (гр. Theia) — 1) дочка
Урана й Геї, дружина титана
Гіперіона, мати Геліоса, Еос і
Селени. За пізнішою версією, із
заздрощів титани вбили Гіперіона та його
дітей. Проте боги перетворили
Селену й Геліоса на небесні світила,
а Т. подарували безсмертя.
TEKMECCA (гр. Tekmessa) —
J 89

ТЕЛАМОН
полонена троянка, що стала
коханкою Аякса Теламоніда і
народила від нього сина Еврісака.
ТЕЛАМОН (гр. Telamon) —
1) епітет Атланта, який
підтримує небесне склепіння; 2) син Еака
й Ендеїди, брат Пелея, чоловік
Главки, потім Перібеї та Гесіони,
батько Аякса Теламоніда й Теекра;
учасник походу аргонавтів,
міфічний предок афінського
державного діяча і полководця Мільтіа-
да. Т. брав участь також у поході
Геракла проти амазонок та в
облозі Трої. Разом з Пєлеєм за
намовою матері вбив свого брата
Фока, через що мусив утікати на Сала-
мін до Кенхрея, який очистив його
від злочину і зробив спадкоємцем
Саламінського царства. Під Троєю
Теламон перший піднявся на
міський мур у тому місці, яке будував
його батько Еак. При розподілі
здобичі одержав Гесіону; вона
народила від нього Теекра.
У грецькій і римській
архітектурі т. звалися чоловічі фігури,
які використовували замість колон
для підтримування перекриття або
даху.
ТЕЛЕГОН (гр. Telegonos) — син
Одіссея й Кірки; за порадою
матері вирушив на розшуки батька.
Висадившись на березі І таки, почав
руйнувати острів, і Одіссей
виступив проти нього зі зброєю в руках.
Т. не впізнав батька і смертельно
поранив його шипом ската,
прикріпленим до списа замість
наконечника. Так здійснилося пророцтво
ТіресІя, згідно з яким смерть мала
спіткати Одіссея з моря тоді, коли
його народ житиме щасливо.
Дізнавшись, що вбив батька, Т.
відвіз тіло Одіссея додому і згодом
одружився з Пенелопою. За
переказом, він був засновником міст Тус-
кулума і Пренеста (тепер Палестрі-
на).
Міфи про Т. стали сюжетом для
епічної поеми Евгамона Кіренсь-
кого.
ТЕЛЕМ (гр. Telemos) — віщун
у кіклопів; провістив Поліфемо-
hi, що його осліпить Одіссей.
ТЕЛЕМАХ, Т ел ема к(гр. Те-
lemachos) — син Одіссея й Пене-
лопи. Протягом двадцятилітньої
відсутності батька хлопця
виховував приятель Одіссея Ментор. Т.
не зміг прогнати настирливих
женихів зі свого дому і за порадою
Афіни вирушив на розшуки батька
до Нестора в Пілос та до Менелая
в Спарту. У цій подорожі його
супроводила сама Афіна в постаті
Ментора. Повернувшись додому,
Т. зустрів у свинопаса Евмея свого
батька, який був переодягнений
жебраком. Одіссей відкрився
синові, і Т. допоміг йому перебити
женихів Пенелопи, а потім провів
його до старого Лаерта. Згідно з
післягомерівськими міфами, Т.
згодом одружився з дочкою
Нестора Полікастою або з Навсікаєю,
дочкою Алкіноя. За іншою версією,
дружиною Т. стала Кірка, що
народила йому сина Латина, або
дочка вбитої ним Кірки Касіфона, від
якої він згодом загинув.
ТЕЛЕСФОР (гр. Telesphoros) —
1) бог видужання, шанований у
Пер гамі; його зображували у
вигляді юнака, закутаного в
покривало, з фрігійською шапкою на
голові; 2) епітет Асклепія.
ТЕЛЕТА (гр. Teiete) — дочка
Діоніса й наяди Нікеї. Після
смерті Нікеї Т. виховав Діоніс, якого
вона завжди супроводжувала. Як
утаємничена в містерії Діоніса,
була посередницею в очищеннях,
на що вказує саме ім'я (teiete —
моральне очищення). У мистецтві
її зображували крилатою
дівчиною з жертовною посудиною й
вінком. На Геліконі статуя Т. стояла
поряд із статуєю Орфея.
ТЕЛЄФ (гр. Telephos) — син
Геракла й Аеги. Деякі міфи
пов'язують Т. з Троянською війною.
Коли греки, йдучи на Трою,
помилково потрапили до Місії, Т. відбив
їх, але був важко поранений
списом Ахіллеса. Оракул провістив,
що рану може вилікувати власною
зброєю той, хто її заподіяв. У
вигляді жебрака Т. прибув у Міке-
ни до Агамемнона й викрав із ко-
Д90

ТЕМЕН
лиски його сива Ореста,
пригрозивши, що вб'є його, коли батько
не допоможе зцілити рану. Агамем-
нон звернувся до Ахіллеса, і той
вилікував рану іржею свого списа.
Із вдячності за зцілення Т.
підказав грекам, як дійти до Трої, але
сам відмовився брати участь у
поході. Т. вважали народним героєм
і родоначальником місійців у Пер-
гамі. Міф про нього був поширений
також в Італії, передусім у
Кампанії. Античні трагіки Есхіл, Со-
фокл, Евріпід використали міф
про Т. в своїх трагедіях.
ТЕЛЕФАССА (гр. Telephassa) —
дружина Лгенора, мати Європи,
Кадма, Фенікса й Кілікса. Разом із
нами вирушила на розшуки
викраденої Зевсом Європи, оселилася з
Кадмом у Фракії, де й померла.
ТЕЛЛУС, Теллура (лат.
Tellus Mater — мати-земля) —
італьське божество Матері-Землі,
яке звалося також Терра Матер. У
молитвах Т. згадували разом Із
Керерою. Існувало відповідне
чоловіче божество на ймення Теллумон.
Як уособлення землі, Т.
протиставилася Юпітерові — богові неба.
У клятвах зверталися до обох
божеств разом. Уособлюючи
материнське лоно землі, що приймає
сім'я й дає нове життя, Т.
вважалася творцем усього сущого. З
другого боку, до неї звертались як
до богині смерті, бо вона являла
собою немовби загальну могилу
всього, що пішло з життя. Крім
того, Т. дбала про світовий порядок,
добробут, була покровителькою
шлюбу, захисницею від
землетрусів. На честь Т. був споруджений
храм на західному схилі Есквілін-
ського пагорба.
ТЕЛЬФУСА (гр. Telphusa) —
німфа однойменного джерела в Бео-
тії. Аполлон вирішив заснувати
храм біля джерела Т., але німфа
не хотіла поступатися місцем
богові й порадила йому обрати для
святилища Д ельфи. Убивши Пітона
і заснувавши храм у Дельфах,
Аполлон повернувся до Т. і за те,
що вона його перехитрила,
завалив ЇЇ джерело скелею та спорудив
собі жертовник. Міф відтворює
витіснення давнього хтонічного
божества олімпійським богом.
ТЕЛЬХІНИ (гр. Telchinai) —
божества морських глибин,
шановані на Родосі як супутники Посей-
дона. Давньогрецький лірик Сте-
сіхор називав т. кер і ті
приголомшливі удари, що затемнюють
свідомість. За Діодором, т. були
дітьми моря й вихователями Посейдо-
на, якого віддала їм під опіку
Рея. їх уважали винахідниками
різних мистецтв та виробів
(зокрема мистецтва виготовлення статуй
богів), а також чарівниками, які
могли змінювати погоду або
приймати різні образи. Одному з т.—
Міласові (гр. mylos — млин) —
приписують винахід млина. Своїми
знаннями й мистецтвом т. ні з ким
не ділилися. За одним із переказів,
Посейдон закохався в сестру
т. Галію, що народила йому
шістьох диких синів та дочку Роду,
ім'ям якої названо острів. Як лихі
й заздрісні демони т. нібито
зросили поля острова водою річки Стікс,
що завдало великої шкоди
рослинам і тваринам. Коли Аполлон
надумав заволодіти Родосом і
визволити його з-під влади т., він
затопив острів, а т. розсіяв по різних
краях (Кіпр, Кріт, Лікія).
Вірування в цих підводних демонів-ча-
рівників збереглося аж до
візантійської епохи.
ТЕМЕН (гр. Temenos) — 1) син
Арістомаха, правнук сина Геракла
Гілла, батько Архелая, Кіса, Фал-
ка, Керіна, Леарха та Прнето.
Після перемоги Гераклідів над
нащадками Агамемнона Т. став
володарем Аргосу. Т. вбили його сини
за те, що він знехтував їх і
призначив своїми спадкоємцями дочку
Прнето та її чоловіка Деїфонта; 2) син
родоначальника племені пелазгів
Пелазга; за аркадським міфом,
виховував Геру і дав їй притулок,
коли богиня посварилася з
Зевсом. Заснував на честь Гери три
храми: Гери-дитини, Гери-дорос-
лої та Гери-самітної,
191

ТЕМЇСТО
ТЕМІСТО, Ф є м і с т 6 (гр. The-
misto) — дружина Атаманта,
який одружився з нею після того,
як дістав звістку, ніби померла
Іно. Довідавшись, що Іно жива і
разом з іншими прихильниками Діо-
ніса перебуває на Парнасі, Ата-
мант захотів з нею побачитися.
Ревнива Т. вирішила вбити дітей Іно
і наказала рабині одягти власних
дітей у білі вбрання, а дітей Іно —
в чорні, щоб розрізнити їх у
нічній темряві. Виявилося, що
рабинею була сама Іно, яка зробила
навпаки, і Т. повбивала рідних дітей»
Коли все з'ясувалося, Т.
заподіяла собі смерть.
ТЕНЕС (гр. Tenes) — син Кікна
і Проклеї (або Скамандродіки),
брат Левкотеї. Мачуха звела наклеп
на Т., ніби він переслідує ЇЇ своїм
коханням, за що його посадили в
скриню й кинули в море. Хвилі
занесли скриню на острів Левко-
фріс, деТ. висадився і назвав острів
Тенедом. Міф про Т. використано
в трагедії, яку неслушно
приписують ЕвріпідовІ. Після смерті Т.
(нібито від рук Ахіллеса) на
острові Тенед йому віддавали шану як
божеству.
ТЕОГОН \Я (гр. theogonia —
народження богів) — міфи про
походження й родовід богів. Т.
притаманна політеїстичним релігіям,
зокрема, широко відома була вона
в грецькій міфології. За Гесіодом
(поема «Теогонія»), спочатку
існував тілька вічний безмежний Хаос,
із якого виникли безсмертні боги
й увесь світ. З Хаосу походить І
богиня Гея — Земля. Під Землею
виник похмурий Тартар. З
Хаосу народився Ерос (Кохання).
Почав творитися світ. Безмежний
Хаос породив вічний Морок (Ереб)
і темну Ніч (Нікс). Від Ночі і
Мороку постали ясний Ефір та
осяйний день (Гемера). Від могутньої
життєдайної Землі народився Уран
(Небо). Уран запанував у світі
й одружився з Геєю. Від цього
шлюбу народилися шість синів і шість
дочок — могутніх, грізних
титанів. Титан Океан і богиня Тетія
породили всі ріки та морських
богинь — океанів. Титан Гіперіон
І Тейя дали світові Сонце (Геліоса),
Місяць (Селену) і рум'яну ран-
козу Зорю (Еос). Від Астрея й Еос
походять усі зірки й вітри. Крім
титанів, Гея породила однооких
кіклопів і трьох п'ятдесятого ло-
вих велетнів — сторуких гекатон-
хейрів. Уран зненавидів своїх ді-
тей-титанів, замкнув у надрах
Землі й не дозволив їм виходити на
світ. Гея закликала титанів
повстати проти Урана, але вони боялися.
Тільки наймолодший з них Кронос
відняв у батька владу. Ніч
народила на покару Кроносові цілий
сонм божеств: Танатоса (Смерть),
Еріду (Розбрат), Апату (Оману),
кер (знищення), Гіпноса (Сон),
Немесіду, що карала за злочини й
ін. Щоб уникнути долі батька,
Кронос наказав своїй дружині
Реї приносити йому народжуваних
дітей і ковтав їх. Він проковтнув
Гестію, Деметру, Геру, Аїда й
Посейдона. Реї пощастило
врятувати тільки Зевса, замість якого вона
дала проковтнути Кроносові камінь,
загорнутий у пелюшку. Згодом
Зевс став найвищим божеством,
царем богів та людей. Син титана
Япета Прометей став оборонцем
людей і викрав для них небесний
вогонь.
Зевс оточений іншими богами:
тут і його дружина Гера, і могутня
Афіна, і золотоволосий Аполлон
із своєю сестрою Артемідою, і
чарівлива Афродіта. Ори
охороняють вхід на Олімп, біля трону
Зевса — богиня миру Ейрена.
Поруч Зевса стоїть охоронниця
законів Феміда. На Олімпі
перебуває й Зевсова дочка Діке, яка
пильнує правосуддя. Хоч Зевс
посилає людям щастя і лихо, проте
долю людей визначають
невблаганні мойри; в їхніх руках навіть
доля самого Зевса. Окремі елементи
теогонії, як свідчать новітні
археологічні дослідження,— східного
походження.
ТЕОДАМАНТ (г/7, Theodamas) —
J 92

ТЕСЕЙ
владар дріопів, який не хотів
прийняти Геракла, коли той
разом з Деянірою проходив через
його володіння. Геракл напав на
дріопів і багатьох із них убив, у
тому числі й Т. У цій боротьбі
мужньо билася й була поранена
Деяніра.
ТЕОКЛІМЕН, Феоклімен
(ер. Theoklymenes) — 1) віщун з
міста Ппересії в Арголіді; вчинивши
вбивство, утік до Спарти, де
зустрів Телемаха і разом з ним
подався до Ітаки. Т. сповістив Пе-
нелопу про повернення Одіссея та
передрік загибель женихів; 2) син
єгипетського царя Протея, в
якого перебувала Єлена (коли Паріс,
за однією з версій, привіз до Трої
привид дружини Менелая). Після
смерті батька Т. примушував бле-
ну стати його дружиною й
наказував убивати кожного грека, що
ступав на єгипетську землю. Мене-
лай, якого буря занесла в Єгипет,
утік разом з Єленою завдяки
допомозі Діоскурів.
ТЕР?Й (ер. Tereus) — син
4реса і бістонської німфи, чоловік
Прокни.
ТЕРМІН (лат. terminus —
кордон, межа) — римське божество меж
та кордонів. Спочатку Т. мав
вигляд межового каменя між
територіями різних племен. За переказом,
культ цього божества встановив
Нума Помпілій, що спорудив на
його честь у Римі храм. У період
зародження приватної власності
культ межі був одним з основних
у сільському господарстві. Свято
Т.— термінали справляли 28
лютого (останній день римського
року). При встановленні межових
каменів дотримувалися такого
обряду: насамперед камені ставили
біля ям, у які мали їх спускати,
натирали маззю й прикрашали
стрічками та вінками. Потім у ямах
спалювали жертви: заколювали
телят або поросят і їхньою кров'ю
кропили межовий камінь; дно ям
кропили кров'ю жертовних тварин
та посипали курильними
речовинами й польовими овочами,
доливаючи меду й вина. Коли
жертовна тварина перетворювалася на
попіл, камені ставили на гарячі
вуглини і залишки жертви старанно
вкладали в ями. Свято було мирне
й веселе: мешканці сусідніх сіл
сходилися на спільний бенкет, сц^
вали пісень, присвячених Т. як
установнику кордонів і
примирникові в суперечках.
ТЕРМІНАЛИ [лат. Terminalia)
— свято на честь Терміна.
ТЕРПСІХОРА (ер. Terpsichora,
terpo — тішу, звеселяю та choros —
хор; танок) — дочка Зевса й Мне-
мосіни, за одним із міфів, мати
сирен; муза танців і хорового співу.
Т. пов'язують з Діонісом,
приписують їй атрибут цього бога -т-
плющ. На зображеннях Т. молода
дівчина з лірою в руках.
У переносному значенні Т.—
балерина, балет.
ТЕРСАНДР (гр. Tersandros) —
син Полініка й Аргії, цар Фів.
Згідно з післягомерівськими
переказами, брав участь у поході на
Трою, де його вбив Телеф. У Вер-
гілієвій «Енеїді» Т. згадується
серед ахейців, які за допомогою
дерев'яного коня проникли в Трою.
Правнук Т. Терас був
засновником спартанської колонії на острові
Каллісті, що його згодом стали
називати Терою.
ТЕРСІТ (гр. Thersites —
зухвалий) — невгамовний крикун, най-
зухваліший і найпотворніший між
ахейцями в Троянській війні. Одіс-
сей побив Т. жезлом за словесну
образу Агамемнона («Іліада», II,
212). За пізнішим переказом, Т.
вбив Ахіллес за те, що він
проколов око вбитої амазонки Пенте-
сілеї.
ТЕСЕЙ, Т є з є й (гр. Theseus) —
один з найвизначніших героїв у
грецькій міфології, син афінського
владаря Егея (варіант: Посейдона)
і тройзенської царівни Етри. За
походженням Т. не був
афінянином, його батько Егей завоював
Аттіку. В античності Т.
вважали історичною особою (його
біографію написав Плутарх). Згідно з
^193

ТЕСЕЙ
найпоширенішим варіантом міфа,
Егей, вирушаючи з Тройзену до
Афін, показав Етрі меч і сандалі,
які заховав під величезною
кам'яною брилою, і сказав, щоб
їхній син, коли виросте, зсунув брилу
і забрав ці речі. Т. виховувався
в домі свого діда Піттея і в
п'ятирічному віці зустрівся з Гераклом.
Герой погладив хлопчика по
голові й провістив йому велике
майбутнє. Відтоді Т. мріяв стати
таким, як Геракл. Ставши юнаком,
він, за порадою матері, забрав меч і
сандалі й вирушив у Афіни до
батька. Дорогою він убив Гефестозого
сина велетня Періфета, Скірона,
Сініса. В Елевсіні здолав велетня
Керкіона, біля річки Кефіс убив
Прокруста. Очистившись від
гріха пролитої крові, Т. прибув у
Афіни до Егея. Егеєва дружина
Медея, боячись, що Т. відбере від
неї владу, умовила чоловіка
отруїти героя. Егей, не впізнавши
сина, погодився на цей злочин,
однак під час бенкету глянув на
меч та сандалі чужинця і зрозумів,
хто цей юнак. Медея втекла з
своїм сином Медоном у Мідію, а Егей
оголосив Т. своїм спадкоємцем.
Невдоволені сини Егеєвого брата
Палланта хотіли взяти Афіни
силою, але Т. усіх їх перебив. Щоб
здобути прихильність народу,
молодий герой звільнив Аттіку від
дикого бика, що спустошував
околиці Марафона: він приборкав
тварину і, провівши по всьому місту,
приніс у жертву Аполлонові.
Проте ніхто не радів з того, бо Афіни
були в жалобі. З Кріту, від царя
Міноса, приїхали посли,
вимагаючи сім дівчат і сім хлопців на
поживу чудовиську Мінотаврові.
Разом з приреченими афінськими
юнаками й дівчатами Тесей вирушив
на Кріт, щоб убити Мінотавра. За
допомогою Аріадни герой знищив
страховище і визволив Афіни від
ганебної данини. Правлячи в Афінах,
Т., за міфами, здійснив низку реформ
та інших заходів: об'єднав Аттіку й
поселив її мешканців в одному
місті (синойкізм), поділив
населення на три класи, встановив пана-
фінейські та синойкійські свята,
завів деякі звичаї та релігійні
обряди. Аттічні іонійці вважали Т.
головним героєм і протиставили
його дорійському Гераклові. Т.
брав участь у калідонськочу
полюванні, в поході аргонавтів, у
поході Геракл а проти амазонок
(варіант: сам ходив походом на
амазонок) тощо. З країни амазонок
привів у Афіни Антіопу (варіант:
Іпполіту), яка стала його
дружиною. Інший цикл міфів пов'язує Т. з
Пейрітоем. Боротьба лапітів з
кентаврами, героїчні подвиги Т. й
Пейрітоя стали улюбленою темою
грецької скульптури та живопису.
Разом з Пейрітоєм Т. викрав із
Спарти Єлену, яку згодом
визволили Діоскури (варіант: Т. тільки
переховував Єлену, яку викрали
Лінкей та Ід). Пейрітой і Т.
намагалися викрасти з Аїду Персефону.
Схоплених Аїдом, друзів визволив
Геракл (варіант: визволити
пощастило тільки Т.). Поки герой перебував
у підземному царстві, владу в
Афінах захопив Менестей, під
тиском якого відсутній Т. був
засуджений на вигнання. До кінця
життя він прожив на острові Скірос
у Лікомеда. Одного разу,
блукаючи в горах, Т. послизнувся і впав
у безодню (варіант: загинув від
руки Лікомеда). Після перських
воєн дельфійський оракул звелів
афінянам поховати кістки героя на
батьківщині. Афінський вождь КЬ
мон переніс останки Т. на корабель
і привіз до Афін. Тут на честь героя
спорудили величний храм Тесейон
і встановили свята. Могила Т. стала
пристановищем для рабів та всіх
тих, хто боявся якоїсь кривди.
Охоплені гордістю, мешканці
стародавніх Афін прагнули зробити з
Т. щасливого суперника Геракла,
Афінські гончарі, оздоблюючи
посуд міфологічними малюнками, з
половини 6 ст. до н. є. майже
забули про Геракла і замість нього
зображували подвиги Т. У
мистецьких творах він зовні дуже схожий
на Геракла, від якого відрізняється
,194

ТИТАНИ
хіба що юнацьким виглядом і
поставою.
ТЕСМОФ0Р1Ї (гр. Thesmophoria)
— велике аттічне свято на честь
Деметри Законодавиці (Thesmopho-
ros), частково на честь Кори (Пер-
сефони), яке влаштовували вільно-
народні жінки наприкінці жовтня.
На цьому святі Деметру шанували
як покровительку землеробства,
сільського побуту й шлюбів.
Свято тривало 5 днів і справлялось
частково на мисі Галімунт поблизу
Афін, частково в місті. Т.
вважалися всенародним святом. Для
виконання обряду і влаштування
бенкету вибирали двох заможних
шанованих жінок, коштом яких
оплачували всі витрати на свята. На
перший день жінки збирались у
визначеному місці і разом ішли до
Галімунту, обмінюючись по
дорозі жартами й витівками. Процесія
прямувала до храму Деметри
Законодавиці, що був у Галімунті.
Другого дня приносили в жертву
свиней, на третій день жінки
поверталися до Афін, несучи на
голові священні книги з
установленнями (thesmoi) Деметри.
Четвертого дня всі постили і вдавалися в
тугу, в останній день
улаштовували веселий бенкет з іграми й
танцями. В Арістофана є комедія
«Жінки на святах т.» (Thesmophoriazu-
sai). Тесмофоричний культ
Деметри існував і в інших містах
Давньої Греції.
ТЕСТ ЇЙ (гр. Thestis) — син
Ареса (або Агенора) і Демоніки;
владар Плеврону в Етолії, чоловік
Левкіппи (або Деїдамії); синів
Т. повбивав Мелеагр.
ТЕСТОР (гр. Thestor) — 1)
батько Калханта, Левкіппи й Теоної.
Теоною викрали морські
розбійники і продали карійському
цареві І кару, який одружився з нею.
Тестер вирушив на розшуки дочки,
але його теж зловили розбійники і
привезли до І кара в Карію, де
він, невпізнаний дочкою, став
рабом у палаці. Друга дочка Т. Лев-
кіппа переодягнувшись у юнака,
в пошуках батька та сестри також
прибула в палац Ікара. Теоноя
закохалася в юнака і, не зустрівши
взаємності, наказала рабові
вбити його. Зрештою дочки та батько
впізнали одне одного і щасливо
повернулися додому; 2) син Ено-
па, троянець, якого вбив Пат-
рокл.
ТЕТІЯ, Тетіс, Тефія, Те-
ф і д а (гр. Tethys —
годувальниця) — дочка Кроноса (або Урана)
і Реї, дружина Океана, мати богів
та всіх річок; богиня, яка давала
життя всім, на що вказує її ім'я.
Як божество жіночої статі, вона
була уособленням водяної стихії,
котра, з другого боку,
уособлювалася в чоловічому образі Океана.
Гера виросла в родині Т. й Океана
і втекла до них під час боротьби
богів з титанами. Іноді
відвідувала їх під час сварок із Зевсом
(«Іліада», XIV, 202). Пізніше Т.
ототожнювали з єгипетською І сі-
дою. Вівтарі Т. ставили поряд з
вівтарями Океана; в Етрурії був
оракул богині.
ТИРС (гр. Thyrsos) — жезл
Діоніса та його супутників. Т.
являв собою палицю, обвиту
плющем, виноградним листям і
увінчану ялиновими шишками.
ТИТАН (гр. Titan) —однез імен
Геліоса.
ТИТАНИ (гр. Titanes) -— божества
старшого покоління, діти Урана
(Неба) й Геї (Землі). В епосі
згадані два титани Япет і Кронос,
які повстали проти Зевса і були
жорстоко покарані. Звідси
виникло уявлення про т. як причину
ненависті в світі та противників
світового порядку. Гесіод бачить
у г. божества, які приносять
нещастя. Нові дослідники,
наприклад Преллер, навпаки, в іменах
т. знаходить основу із значенням
шарі», «володарі», уособлення
світлих творчих сил, на що вказує
етимологія їхніх імен. За Гесіодом,
т. було 12; 6 — чоловічої і 6 —
жіночої статі: Океан і Тетія
(божества моря); Гіперіон і Тейя
(божества неба, від яких постали
Сонце, Місяць, Зірки); Крій та
195

ТІАСОС
Еврібія (божества могутності, від
яких виникли Астрей, Паллант і
Перс); Кей і Феба (божества світла,
від яких народилися Лето й Асте-
рія)\ Япет (батько Атланта, Про-
метея й Епіметея); Феміда (мати
мойр і ор)\ Кронос і Рея (їхні
діти: Гестія, Деметра, Гера, Aid,
Посейдон і Зевс). За намовою Геї
т. повстали проти Урана й
утвердили владу свого молодшого
брата Кроноса, якого, в свою чергу,
скинув Зевс. І тільки Япет та його
нащадки, зайнявши гору Отріс,
розпочали тривалу й жорстоку
боротьбу проти богів, які
укріпились на Олімпі. Нарешті, за
допомогою гекатонхейрів й кіклопів,
яких, за порадою Гери, Зевс
визволив з темниці, т. були
переможені і скинуті в Тартар. За
пізнішими міфами, т. помирилися з Зев-
сом, який визволив їх із Тартару
і разом з Кроносом переселив на
острови блаженних. Т. часто
ототожнювали з гігантами.
Метафорично т. називають
людей виняткового розуму й таланту.
Та враз ударило на сполох
Народне серце. Зашумів По всіх
ланах і видноколах Титана
раненого гнів. М. Рильський.
Пам'ятник Богдана.
ТІАСОС (гр. Thiasos) — почет
бога Діоніса; екстатична процесія
на честь якогось божества
(насамперед, Діоніса). Учасники т. з
вигуками, піснями й танками йшли
вулицями міста й околицями.
Судячи з матеріалів вазового
живопису та давньогрецької поезії,
міфічні т. Діоніса уособлювали
розмаїтість і розкіш визволених сил
природи, демонічний характер
лісового й гірського життя, вакхічне
натхнення. Крім менад, у почті
брали участь німфи, сатири, си-
лени, кентаври, алегоричні постаті,
що мали стосунок до культу
Діоніса, божества сп'яніння Мета,
нерозведеного вина Акрата, вта-
емничення Телета, бенкету Комос,
уособлення дифірамба, комедії і
трагедії, Ерос, харити, ори,
музи, Геба та ін. Т. називалися
також громади, що мали спільний
культ і ставили собі якусь ділову
мету.
ТІБЕРІН {лат. Tiberinus) — син
Януса, бог річки Тібр. За іншими
версіями, один із володарів Аль-
би, що потонув у річці Альбула,
яка після цього дістала назву Тібр;
або цар Вей, що загинув у бою
з сином Мі носа Главком. З'явився
вві сні Енеєві й порадив йому
укласти угоду з Евандром. На честь Т.
було споруджено храм на острові
річки Тібр і встановлено
рибальське свято.
ТІДЕЙ (ер. Tydeus) — син ка-
лідонського царя Ойнея й Пері-
беї, батько Діомеда, один із
союзників у поході сімох проти Фів.
Під час полювання Т. убив свого
брата, через те змушений був
утікати в Аргос до Адраста. Останній
очистив його від гріха й одружив
зі своєю дочкою Деїфілою.
Прибувши у Фіви як посол до царя Етеок-
ла, Т. викликав на герць кількох
фіванців і переміг їх. На
зворотному шляху п'ятдесят фіванців
зробили засідку на Т., але він
перебив усіх, крім Меона. У цьому бою
Т. та Меланіпп смертельно
поранили один одного. Афіна хотіла
зробити Т. безсмертним, та цьому
перешкодив Амфіарай, який
ненавидів Т. і прислав йому голову Ме-
ланіппа. У нападі гніву Т.
розрубав голову і з'їв мозок;
побачивши таку жорстокість, Афіна
відмовилася від наміру подарувати
йому безсмертя. Поховав Т. Меон.
ТІбСТ, Ф і ? с т (гр. Thyestes) —
син Пелопа й Гіпподамії, брат
Атрея.
ТІМАЛК (гр. Timalkos) —
старший син Мегарея; його вбив Тесей
під час походу, організованого
разом з Діоскурами.
ТІМАНДРА (гр. Timandra) —
дочка Тіндарея й Леди.
ТІМАНДРЕЙ (гр. Timandreus) —
міфічна особа, батько богинь Ко-
тіс (Котіто) та Евріфеміди, яких
шанували Геракліди.
ТІНДАРЕЙ, Т і н д а р (гр. Туп-
dareos) — син спартанського царя
J 96

TITOH
Ойбала та Батеї (варіант: Пер і ер а й
Горгофони); коли його вигнав брат
Пппокент, Т. жив в Етолії у Те-
стія, якому допомагав у війнах із
сусідами; одружився з дочкою Тес-
тія Ледою. За допомогою Геракла
Т. пощастило повернутися до Спар-
ти і здобути царську владу. Згідно
з переказом, за одну ніч Леда
завагітніла від Зевса і від Т. і через
9 місяців від першого народила
Полідевт та Єлену, від другого —
Кастора та Клітемнестру. Коли
врода Єлени привабила до Спарти
численних женихів, Т. за порадою
Одіссея примусив їх дати клятву,
що вони завжди будуть допомагати
тому, хто стане чоловіком Єлени.
Це згодом і змусило вождів
грецьких племен виступити проти
троянців разом з Менелаєм. Із вдячності
за розумну пораду Тіндарей
посватав за Одіссея дочку свого
брата Ікарія Пенелопу. За однією
версією міфа, Афродіта розгнівалась
на Т. за те, що він при складанні
жертв богам забув про неї, і щоб
покарати владаря, зробила
шлюби обох його дочок (Єлени і Клі-
темнестри) нещасливими. Після
того, як Полідевк і Кастор (Діоску-
ри) перейшли до сонму безсмертних,
Т. передав царську владу своєму
зятеві Менелаю.
ТІОНА (гр. Thyone) — ім'я
Семели після того, як Діоніс
переселив її з підземного царства на
Олімп і зробив безсмертною.
ЇІОНЕЙ (ер. Thyoneus —
несамовитий) — один з епітетів Діоніса.
ТІРЕСІЙ (гр. Teiresias) — син
німфи Харікло, батько Манто,
фіванський віщун, якому належить
важлива роль у переказах про Еді-
па, епігонів, похід сімох проти Фів.
Згідно з переказом, Т. у
семирічному віці осліп, тому що відкрив
людям волю богів. За іншою
версією, його осліпила Афіна за те,
що він побачив, як вона купалася.
Після захоплення Фів Т. взяли в
полон і присвятили Аполлонові
Дельфійському. За епосом, після
смерті Т. перебував у підземному
Царстві і з ласки Персефони володів
ясною пам'яттю І свідомістю. Одіс-
сей довідався від нього про долю
своєї родини і про те, чи зможе він
повернутися додому. Оракул Т. був
в Орхомені. У пізніші часи в Фі-
вах показували місце, звідки
віщун стежив за польотом птахів, і
камінь, на якому, віщуючи, сиділа
його дочка Манто. За однією
версією, Зевс подарував Т. довге
життя, яке дорівнювало життю семи
поколінь.
Образ Т. часто зустрічається в
грецькій літературі (трагедії Со-
фокла «Цар Едіп», «Едіп у Колоні»,
«Антігона», ЕврІпІда «Вакханки»,
гімни Каллімаха й ін.).
ТЇРО (гр. Туго) — дочка Сал-
монея, дружина Кретея, мати Ясо-
на. У постаті річкового бога Ені-
пея до Т. з'явився Посейдон, від
якого вона народила близнят
Лелія й Нелея.
ТІСАМЕН (гр. Tisamenos) —
1) син Ореста й Герміони, володар
Аргосу, відомий боротьбою з Ге-
раклідами, під час якої загинув;
2) син Терсандра й Демонасси
(доньки Амфіарая), внук ПолІніка;
3) елідський віщун, який за
пророцтвом піфії мав здобути п'ять
перемог. Коли Т. перемогли на
іграх, спартанці, гадаючи, що
піфія мала на увазі
військово-політичні перемоги, прикликали його
з братом під час перського
вторгнення і подарували йому
громадянські права.
ТІСБА (ер. Thisbe) —
вавілонська дівчина, яку покохав tft-
рам.
ТІТІЙ (гр. Tytios) — син Геї,
велетень, що жив на острові Евбея.
Коли Лето прямувала в Дельфи,
Т. намагався зґвалтувати її, за що
Зевс уразив його блискавкою і
скинув у Тартар. За іншою
версією міфа, Т. вбили стрілами Апол*
лон і Артеміда. В «Одіссеї»
розповідається, що в підземному царстві
Т. лежав простягнутий на землі
(він займав своїм тілом дев'ять
десятин), і два шуліки постійно
роздирали його печінку.
ТІТОН (гр. Tithonos) — син
197j

ТІФОН
троянського володаря Лаомедонта,
брат Пріама, коханий богині Еос,
яка забрала його до себе на край
землі й неба. Попросивши в Зев-
са безсмертя для Т., Еос забула
подбати про його вічну молодість.
Т. перетворився на невмирущого
немічного старого. Еос розлюбила
його і, згідно з пізнішими міфами,
перетворила на цикаду (варіант:
на цвіркуна).
ТІФОН (гр. Typhon, Typhoeus) —
могутній потворний велетень,
уособлення вогненних руйнівних сил
землі та її випарів. В «Іліаді»
згадується про боротьбу Т. із Зевсом
і про перебування потвори в
підземних надрах, у країні аримів
або під горою Арімою (в Малій
Азії). Пізніше, коли грекам стали
відомі вулканічні властивості Кум-
ського берега в Італії, Ліпарських
островів і Сіцілії,
місцеперебування велетня було перенесено в ці
місцевості. За Гесіодом, Т.—
останній виплід Геї від Тартара.
Страховище було наділене величезною
силою рук та ніг і мало сто
драконових голів з чорними язиками й
вогненними очима. Т. володів
різними голосами: з його пащ можна
було чути то клич богів, то
ревіння страшного бика, то рикання
лева, то виття собаки, то різкий свист,
який відлунював у горах. Т. міг
стати володарем над богами й
смертними, але Зевс почав з ним
боротьбу, від якої земля затряслася до
самих підвалин, суходіл, море й
небо зайнялися, затремтіли навіть
мешканці підземного царства.
Нарешті влучний удар блискавки
приголомшив оскаженілого Т.,
скинутого в Тартар. Але й там він не
заспокоївся; коли Т. рухається,
виникають землетруси і дмуть
палючі вітри. Від Т. Єхидна народила
Ортра, Кербера, Лернейську гід-
ру, Химеру, Немейського лева та
інших страховищ. Пізніші міфи
розповідають, що боги не могли
протистояти шаленому нападові Т.
і втекли до Єгипту, де, рятуючись
від переслідування потвори,
перетворились у різних тварин. Т.
усе-таки схопив Зевса, вирізав йому
жили й кинув їх у кілікійську
печеру. Однак Гермес і Пан викрали
ті жили і знову вставили їх Зевсо*
ві, який відновив боротьбу й
переміг Т. Пізніше Т. був
ототожнений з єгипетським Сетом, богом
смерті, спустошення, сонячного й
місячного затемнення тощо. У
міфі про Т. відбито намагання
античних народів з'ясувати природу
вулканічних вибухів.
ТІХЕ, Т і х а, Т ю х є (ер. Tyche)
— у сиву давнину — богиня
випадку, дочка Океана (варіанти: Про-
метея, Зевса) й Тетії, В історичні
часи — богиня долі, щастя. Т.
прославляли поети, до неї зверталися
з палкими молитвами осиротілі
люди. Піндар склав гімн на її честь,
а в одах вихваляв її як одну з
мойр, як захисницю міст, як дочку
Зевса Визволителя. Т.
вшановували в багатьох містах. Культ Т.
існував зокрема в Аргосі, де в її
храмі зберігалися гральні кості
Паламеда. У Сікіоні її шанували
як Т. Гірську; в Сосіполі їй
віддавали шану разом з божеством-
локровителем міста; у Фівах Т.
була зображена з юним Плутосом
на руках. Крім індивідуальної
богині Т., були ще божества жіночої
статі — тіхи, які відповідали
чоловічим демонам (геніям). їх уважали
опікунами окремих осіб, міст,
місцевостей. В Афінах існував культ
так званої Доброї Т.—
покровительки міста, яку шанували разом
з Добрим демоном міста. Добра Т.
згадувалась у вступній формулі
кожного народного рішення, на
пам'ятниках, відповідних написах,
а також на початку будь-якої
справи. Особливо поширений був культ
Доброї Т. в елліністичний та
римський періоди. У Римі Т.
ототожнювали з Фортуною й
зображували жінкою з кулею, кермом та
рогом достатку в руках.
ТІЯДИ (гр. Thyiades) —
учасниці оргій на честь Діоніса на
Парнасі. Назва походить від імені
коханки Аполлона Тії, яка перша
влаштувала оргії на честь Діоніса,
J 98

ТРИТОН
ТЛЕПОЛЕМ (гр. Tlepolemos) —
син Геракла й Астіохи, дочки
володаря теспротів, брат Телефа; в
Аргосі випадково вбив свого
двоюрідного діда Лікімнія, після чого
мусив тікати; заснував на Родосі
міста Лінд, Іаліс і Камейр. Т. як
один із претендентів на руку Єле~
ни був учасником Троянської
війни. Його вбив Сарпедон.
ТЛІОЛ (гр. Tmolos) — владар
Лідії, чоловік Омфали, батько Тан-
тала. В Овідія він — бог
однойменної гори. Т. був суддею в
музичних змаганнях між Паном і Апол-
лоном.
ТОАНТ, Фоант {гр. Thoas;
род. відм. Thoantos) — 1) син Бо-
ристена (Дніпра), цар Тавріди,
куди Артеміда перенесла Іфігенію,
врятувавши від жертовного ножа.
Т. вбили Орест і Хріс під час
викрадення статуї Артеміди в Тав-
ріді; 2) стара назва річки Ахелой;
3) володар острова Лемнос; острів
подарував Т. Радамант. Т.
врятувала від смерті його дочка Гіп-
сіпіла; 4) цар Етолії, який прибув
до Трої на чолі 40 кораблів;
відзначався надзвичайною хоробрістю;
брав участь у викраденні
троянського Палладія.
TOT (гр. Thot) — староегипет-
ськкч бог місяця, часу, мудрості
й культури. Його наділяли
епітетами «двічі великий» і «тричі
великий». Таке звеличення перейшло
пізніше на ототожненого з Т. Гер-
меса, якого греки називали «Тріс-
мегістос», тобто «тричі найбільший».
ТРАСІМЕД, Ф р а с і м 6 д (гр.
Thrasymedes) — син Нестора, який
разом з батьком повернувся з-під
Трої. Павсаній згадує про могилу
Т. біля Пілосу.
ТРИТОН (гр. Triton) — син
Посейдона й Амфітріти, з якими
він жив у золотому палаці на дні
моря. На суходолі за головне
місце його перебування вважали
околиці Алалкомен у Беотії, біля
річки Тритон. Там, за переказом,
відбулося змагання Т. з Гераклом.
Існує ще танагрійський міф про
Двобій Т, з Діонісом. За іншою
версією, танагрійці відрубали Т.
голову зате, що він крав їхню
худобу. Як бог Тритоні йського озера в
Лівії Т. виступає в оповіді про
аргонавтів, котрим допоміг знайти
шлях із озера. Здебільшого Т.
називається морським дідом, однак
його зображення, судячи з
пам'яток мистецтва, були різні. За Пав-
санієм, Т. замість ніг мав хвіст,
як дельфіни. Античні митці
нерідко прикривали одягом нижню
частину тіла Т.; пізніше вона
зображувалась у вигляді двох риб'ячих
хвостів, а спереду до тулуба
додавалися кінські груди й ноги. У
такому зображені Т. виступає по
суті морським чудовиськом, так
званим морським кентавром (іх-
тіокентавром). Атрибутами його
були дельфіни, ріг для вина і
мушля. Т. сурмив у мушлю,
викликаючи або стишуючи бурю на морі.
Славнозвісний Енеїв сурмач МІсен
загинув тому, що наважився
змагатися з Т. у грі на мушлі. Навіть
титани втекли, почувши гру Т.
У поезії зустрічаємо Т. в різних
ситуаціях: то він переслідує
своїми любощами морських німф, то,
як Посейдон, б'є в скелі тризубцем,
то гасає по хвилях на чудових
конях, то з'являється на березі, де
чигає на людей і пожирає їх. З
4 ст. до н. є. Т. поступово втрачає
індивідуальність і, як Сілен, Пан
та ін., стає міфологічним родовим
поняттям. Як сатири, кентаври на
суходолі, так тритони на морі
становлять однорідну сім'ю божеств:
вони влюбливі, примхливі,
заповзяті, уособлюють бурхливий,
мінливий характер морської стихії з
таємничим життям її глибин.
Одним з чудових творів мистецтва
була велика група Скопаса, яку
Плі ній бачив у Римі: серед
морських божеств були зображені Неп-
тун, Фетіда, нереїди, дельфіни,
кити, гіпокампи (морські коні),
почет Форкія, Т. та ін. У
пізнішому декоративному мистецтві т.
становлять улюблені сюжети, про що
свідчать вазовий живопис, фрески,
мозаїка тощо.
J90

ТРІВІЯ
ТРІВІЯ (лат. Trivia; tres — три,
via — дорога) — імення, яким
римляни називали «тридоріжну» Гека-
щ (гр. Тріодітіс), а також
ототожнюваних з нею Діану (Лртеміду)
та Луну (Селену).
ТРІОП (гр. Triopas) — син По-
сейдона й Канаки (варіант: Геліоса
й Родоси), цар Фессалії, батько
Ерісіхтона; вирушив із Фессалії
до Карії і заснував місто Тріопій;
вважався також батьком або
сином Форбанта, батьком Яса й Аге-
нора, засновником міста Кнід.
ТРШТОЛЕМ (гр. Triptolemos) —
герой, син елевсінського володаря
Келея (за ГігІном, Елевсіна; за
аргівською версією, Трохіла) і Ме-
таніри. За елевсінським переказом,
Деметра в постаті смертної
жінки прийшла до Келея і стала
виховувати ' молодшого брата Т. Демо-
фонта. Т. богиня навчила
хліборобства й подарувала йому зерна
пшениці та запряжену драконами
крилату колісницю. Як улюбленець
Деметри Т. був утаємничений у
священні містерії і став жерцем
богині. З його ім'ям пов'язують
уведення в Аттіці хліборобства і
поширення осілої культури. Проте
діяльність Т. як першого вчителя
хліборобства не обмежилась
Аттікою; своєю чарівною колісницею
він об'їздив цілий світ і навчив
людей вирощувати хліб.
Зображували Т. чоловіком, що тримає в
руці скіпетр, в'язку колосків або
чашу з вином. Софокл у своєму
«Т.» зобразив, як герой летить по
світу, розповсюджуючи дари
Деметри. Під кінець мандрівки він
заснував місто Елевсін і встановив
культ Елевсінської Деметри. В
елліністичну епоху Т.
приписували заснування деяких грецьких
поселень і введення хліборобства
в Сірії. У мандрівках Деметра
оберігала свого улюбленця від
небезпек. Скіфського царя Лінка,
який задумав убити Т., вона
обернула на рись, а гетського царя, що
хотів позбавити героя життя й
умертвив одного з його драконів,
богиня перетворила в сузір'я. За
Платоном, після смерті Т. боги
зробили його суддею над душами
померлих.
ТРІТОГЕНЕЯ (гр. Tritogeneia) —
епітет Афіни, найімовірніше
значення якого — народжена на
березі Трітону (річка в Беотії).
ТРОїЛ (гр. Troilos) — молодший
син Пріама й Гекаби, якого вбив
Ахіллес. Зображення Т. часто
зустрічаються на грецьких вазах.
У новій літературі міф про нього
використав В. Шекспір у драмі
«Троїл і Крессіда».
ТРОЙ, Трос (гр. Tros) — син
Еріхтонія й Астіохи, батько їла,
Ассарака й Ганімеда, троянський
владар, епонім Трої.
ТРОФОНІЙ (гр. Trophonios) —
1) епітет Зевса — Zeus Chthonios
(Підземний Зевс) з храмом та
оракулом у Беотії; 2) за одним з най-
відоміших переказів, син Аполло-
на (варіант: Зевса або орхомен-
ського владаря Ергіна), брат Ага-
меда, вихованець Деметри. В
культі Т. знаходимо багато спільного з
Деметрою, Персефоною, Асклепієм
та іншими божествами, які в
Беотії були відомі під збірним іменням
Трофоніадів. Поряд з іншими хто-
нічними божествами (Амфіараєм,
Асклепієм) Т. був наділений даром
відкривати людям майбутнє. Той,
хто цікавився своєю долею, мав
перебувати в стані жаху. Згодом Т.
із хтонічного божества зробився
місцевим і коло міфів про нього1
розширилося внаслідок додання
місцевих героїчних переказів.
Розповідали, що він був будівничим леба-
дійського і дельфійського храмів,
скарбниці беотійського (орхомен-
ського) царя Гіріея, палаців тощо.
За міфом, Т. та Агамед
побудували скарбницю Гіріея так, що можна
було виймати один камінь і
викрадати скарби. Щоб зловити злодія,
Гіріей зробив пастку, в яку
потрапив Агамед. Т., боячись зізнання
брата, відрубав йому голову; на
місці, де були так звані яма й стовп
Агамеда, земля поглинула Т,
х200

ТУРН
ТРОЯ, І л і 6 н (гр. Troia, Ilion)
— стародавнє місто на північно-
західному узбережжі Малої Азії
(місце — пагорб Гіссарлик —
установив 1871 р. німецький археолог
Г. Шліман), де, за епосом та
іншими давньогрецькими
джерелами, на початку 12 ст. до н. є.
відбулася Троянська війна. Назви
міста пов'язані з іменами
троянського владаря Троя та його сина
їла.
ТРОЯНСЬКА ВІЙНА (гр. Тгоі-
kos polemos, лат. Bellum troianum)
— війна ахейців на чолі з
владарем Мікен Агамемноном проти
троянців; датувалася в
давньогрецьких джерелах початком 12 ст.
до н. є. Перше джерело, яке
розповідає про Т, в.— епічні поеми
«Іліада» та «Одіссея». Пізніше Вер-
гілій у своїй «Енеїді» та інші
античні письменники також,
описували ці події. За міфами, Т. в. була
викликана тим, що син
троянського царя Пріама Паріс викрав
дружину спартанського царя Менелая
Єлену. Ахейські війська на
чолі' з Агамемноном протягом
дев'яти років тримали Трою в
облозі. Лише на десятому році війни
греки завдяки хитрості Одіссея
здобули Трою. Після Агамемнона
провідні місця у війську мали Ме-
нелай, Ахіллес, Патрокл, два
Аякси, Тевкр, Нестор, Антілох,
Одіссей, Діомед, Ідоменей, Філок-
тет і Паламед. Величезна армія,
що налічувала 100 тисяч воїнів
і 1186 кораблів, зібралася в Ав-
лідській гавані. Звідси Агамемнон
вирушив на Трою. За пізнішим
переказом, ахейці помилково
висадились у Місії, а звідти буря знову
занесла їх до Авліди. Принісши
в жертву Артеміді Іфігенію, вони
вдруге відпливли до Трої.
Спочатку ахейці намагалися мирно
домовитись про повернення Єлени, але
троянці не погодилися віддати
красуню. У подіях під мурами Трої
активну участь брали боги.
Захопивши Трою, ахейці перебили всіх
мешканців, пограбували і
зруйнували місто. Із троянців
урятувались тільки Гелен, Кассандра,
Андромаха й Еней (з Анхісом і
Юлом). Історичність Т. в.
підтверджується матеріалами
археологічних розкопок, які доводять факт
існування міста Трої чи навіть
кількох міст, що деякі з них було
зруйновано, можливо, наприкінці
13 ст. до н. є. і пізніше.
Розповіді про Т. в. стали
невичерпним джерелом для літератури
й мистецтва. Окремі епізоди були
опрацьовані старогрецькими
трагіками; у Римі про Т. в. писали
Енній, Вергілій та ін. Пізніше
ці події відобразили Дж. Чосер,
Дж. Боккаччо, В. Шекспір, Леся
Українка та ін.
ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ (гр, Du-
rjos hippos) — у грецьких міфах про
Троянську війну розповідається, що
на десятому році війни греки за
порадою Одіссея змайстрували
величезного дерев'яного коня,
всередині якого сховалися воїни. Ахейці,
вдаючи, ніби зняли облогу Трої,
почали відпливати на своїх
кораблях. Мешканці Трої вирішили,
що їхнім ворогам набридла
нескінченна війна. Повіривши брехливим
словам полоненого Сінона, ніби
коня зроблено в дарунок Афіні і що
він принесе перемогу, троянці
знехтували застереження Лаокоона й
Кассандри і затягли коня до міста.
Уночі ахейці на чолі з Одіссеем
вилізли з коня і відчинили міську
браму для свого війська.
У переносному вживанні «т. к.»
означає подарунок ворогові на його
згубу; хитрі, підступні наміри.
Коли, здавалося, кар'єра віце-
канцлера невдахи скінчилася раз
назавжди, Гітлер призначає
його німецьким послом в Австрії,
і кіт фон Папен виростає
раптом в троянського ко -
н я, який в своєму череві
привозить до Відня вбивців
незалежності Австрії. Я. Г а л а н.
Акушери «Третьої імперії».
ТУРН (лат. Turnus) —
головний герой рутулів, син Давна й
німфи Венілії, брат Ютурни,
суперник Енея, який його вбив.
20Г

УЛІСС
УЛІСС, У л і к с (лат. Ulisses,
Ulixes) — латинські форми
імені Одіссей, утворені від гр. Olysse-
us — одного з фонетичних варіантів
слова Одіссей.
УРАН (гр. Uranos — небо) —
божество, що уособлює небо, син
і чоловік Геї (Землі), батько
титанів, кіклопів і гекатонхейрів.
У. ув'язнив своїх дітей у надрах
землі. Це спричинило страждання
матері-Геї. Наймолодший з
титанів Кронос оскопив У. за
допомогою серпа, який дала мати. З
краплин крові, що впали на землю,
виникли еринії та гіганти, а
відрізаний дітородний орган упав у
море, і з піни, яка утворилась на
цьому місці, постала Афродіта
(один із варіантів міфа про
походження богині). У., сховавшись у
небесній блакиті, зійшов зі сцени
божественної історії. Уособлення
неба як космогонічного явища, він
був творчим началом, що наділило
землю теплом і вологою, сприяло
пробудженню творчих сил землі.
У. протиставився Кроносові, який
усьому дає зрілість, а також Зев-
сові, панування якого грунтується
на справедливості й мудрості
світового порядку. Цей міф знаходить
чимало паралелей у космогонічних
міфах різних народів про
відділення землі від неба.
УРАН ІЯ (гр. Urania) — 1) епітет
Афродіти, як доньки Урана.
Афродіта У. була уособленням
фізичної сили природи і як богиня
небесного начала мала також епітет
Акр ай я (Гірська). Під цим
іменням її шанували на Кіпрі, в КнідІ,
Корінфі, Аргосі, на горі Фріку
(в Сіцілії) та ін. Культ богині
відзначався простотою. В Еліді була
статуя роботи Фідія: богиня в
образі жінки наступає однією ногою на
черепаху (символ домовитості).
Поряд з нею друга статуя, що
належала Скопасові; вона
зображувала богиню, яка сидить на цапові
(цап був символом любострастя).
У цій суперечливості відтворено
властивості Афродіти У. як
покровительки, з одного боку,
чистого кохання й сімейного начала, з
другого — хтивості й тілесних
насолод (Афродіта Пандемос). Крім
того, Афродіта У. вважалася
богинею садів, квітів, весни, одним
словом — живих рослинних сил і
родючості; 2) муза астрономії, у
мистецтві зображувалася з
глобусом та вказівною паличкою.
ФАВН (лат. Faunus від favere —
сприяти, бути прихильним) — син
Піка й Помони (варіант: Коненти);
одне з найдавніших божеств у
римській міфології; покровитель
лісів, отар і пастухів. У давні часи
римляни ототожнювали Ф. з
грецьким Паном. Поет Горацій
звертається до нього з такою молитвою:
Фавне, німф легких невсипущий
друже! На полях моїх, обігрітих
сонцем, Гостем будь, хай
молодняком отара Тішиться в мене. Рік
зімкне свій біг — і тобі козля вже
Кров жертовну ллє; тебе кухоль
повний, Друг Венери, жде; тобі
202

ФЕАКИ
вівтар давній Густо димить ся. В
твій врочистий день, у грудневе
свято, Стадо всім гуртом на траві
пустує, Побіч — все село, по
марудній праці Й віл спочиває.
Ходить хижий вовк між овець
безпечних, Ліс тобі до ніг осипає
листя, Радо б'є рільник осоружну
землю Тричі ногою. (Переклад Андрія
Содомори). На честь Ф. у грудні
справляли свято фавналії. Ф.
приносили в жертву цапів, робили уз-
ливання молоком і вином. На честь
божка як захисника отар від
вовків (Ф. Л у п є р к) 15 лютого
влаштовували луперкаліі. За міфами,
Ф. мав дар провіщати людям
їхню долю; той, хто бажав
заглянути в майбутнє, повинен був заснути
на шкірі принесеної в жертву вівці
(інкубація). Звідси, можливо,
епітет Ф. Інкуб. Сином Ф. й німфи
Маріки був Латин.
ФАВНА (лат. Fauna) — богиня
лісів і полів, жіноча іпостась
Фавна, сестрою або дружиною якого
її вважали. Образ Ф. зливався
з образом Бона Деа.
ФАЕТОН (гр. Phaethon) — 1)
епітет Геліоса; 2) син Геліоса й
океаніди Клімени (варіант: мисливця
Кефала та богині світанку Еос).
За переказом, Ф., бажаючи довести
своє походження від Геліоса,
попросив у нього дозволу правити один
день сонячною колісницею. Геліос,
який перед тим заприсягався
виконати прохання Ф., мусив
згодитися. Ф. не втримав безсмертних
коней, збився з дороги й
наблизився до землі, яка внаслідок цього
мало не згоріла. Передбачаючи
нещастя, Зевс ударом блискавки
вбив нерозважливого сміливця,
тіло якого впало в річку Ерідан.
Сестри Ф. з туги перетворилися на
тополі, а їхні сльози на бурштин.
Поетичний міф про Ф.
опрацювали Евріпід (трагедія «Ф.», від
якої збереглися нечисленні
уривки) та Овідій («Метаморфози»).
Мотиви міфа відбито на
давньогрецьких монетах, у вазописі, у
творах Леонардо да Вінчі, Мікеландже-
ло, Дж. Романо, Я. Тінторетто,
П. П. Рубенса, Н. Пуссена,
П. Пікассо, в музиці Д. Скарлатті
та К. Сен-Санса.
ФАЕТУСА (гр. Phaethusa) —
одна з Геліад.
ФАНТАС, Фантаз (ер. Phan-
tas) — син Гіпноса, що з'являвся
людям уві сні у вигляді землі, EO-
ди, дерев, каміння та інших
неживих предметів.
ФАРМАКИ (гр. Pharmakoi) —
люди, що їх символічно приносили
в жертву. Ф. заквітчували
гірляндами, били гілками і під звуки
флейт виганяли з міста або
кидали в море і негайно рятували. Цей
обряд прийшов на зміну
справжнім людським офіруванням, що
відбувалися в давніші часи.
ФАТУМ (лат. Fatum — доля) —-
присуд долі; божество, частіше
божества, подібні до грецьких
мойр. Офіційного культу не мали.
ФАУСТУЛ (лат. Faustulus) —
пастух, чоловік Акт Ларентїі,
що виховав Ромула й Рема.
ФЕАКИ (гр. Phaiakes) — в
«Одіссеї» казкові мешканці острова Схе-
рія (ототожнювався пізніше з Кер-
кірою), до яких буря занесла
Одіссея. Спочатку вони жили в Гіперії
(«Верхній країні»), недалеко від
кіклопів, які їх витіснили. Тоді Ф.
під проводом Посейдонового сина
Навсітоя переселилися на Схерію.
Коли Одіссей прибув до Ф.,
царем у них був син Навсітоя Алкі-
ной (батько Навсікаї, яка перша
зустріла володаря І таки на
березі й допомогла йому дістатися до
міста). Багатий, веселий,
обдарований усіма благами природи фса-
кійський народ жив щасливим
життям без чвар і турбот. Самі боги
опікувалися ф. і часто з'являлися
до них на бенкети. Заступництво
Посейдона зробило ф. чудовими
мореплавцями, їхні кораблі самі
знаходили шлях у морі, не боячись
бур і туманів. Життя ф. минає,
як вічне свято. Вони люблять
музику і всілякі ігри, вдягаються
багато, оселі в них чудові, з м'якими
ложами, на яких вони
відпочивають після теплої купелі. Описаний
203

ФЕБ
в епосі політичний лад ф., їхні
суспільні відносини та релігійні
вірування відбивають, мабуть,
уявлення греків про життя
доісторичних іонян. Очолював цей народ цар,
влада якого була обмежена радою
12 старійшин. Як іоняни, ф.
вірували в Зевса, Посейдона, Афіну,
Гермеса, Аполлона й інших богів,
їм були відомі також міфічні
розповіді про богів та героїв.
Цураючись чужоземців, вони все-таки
дотримувалися правил
гостинності (загальногрецька риса); як
іоняни, ф. полюбляли бенкети, ігри,
танці, гімнастичні змагання.
ФЕБ (ер, Phoibos) — один з
епітетів Аполлона як божества
світла.
ФЕБА (ер. Phoibe) — 1) титані-
да, дочка Урана й Геї, дружина
Кея, мати Лето й Астерії; перед
Аполлоном посідала дельфійський
оракул. Згідно з версією римських
поетів, Ф. була сестрою Аполлона;
2) дочка Левкіппа, дружина По-
лідевка й Кастора; ЗІ одна з Гелі-
ад; 4) дочка Леди й Тіндарея.
ФЕБРІЙ (лат. Februus) —одне
з культових наймень Плутона.
ФЕБРІС (лат. Febris) — богиня,
що запобігала малярійній гарячці.
На честь Ф. було споруджено
кілька храмів і вівтарів.
ФЕГ?Й (гр. Phegeus) — 1) син
Афея, брат Форонея, володар Фе-
геї в Аркадії; очистив Алкмеона
від убивства матері, але згодом
сам звелів його вбити; 2) троянець,
Дареїв син, що загинув від руки
Діомеда; 3) супутник Енея.
ФЕДРА (гр. Phaidra) — дочка
крітського царя Міноса й Пасіфаї,
друга дружина Тесея, мати Де-
мофонта й Акаманта. За міфами,
вона закохалася в Тесеєвого сина
Іпполіта, що призвело до смерті
їх обох.
ФЕЛfKІТАС, Фелі'ца (лат.
Felicitas) — богиня, що
уособлювала успіх і щастя; іноді її
ототожнювали з Фортуною.
ФЕМЕ (гр. Pheme — чутка,
поголос) — за Гесіодом — богиня.
В Афінах був вівтар Ф,
ФЕМІДА, Теміда, Теміс
(гр. Themis) — дочка Урана й Геї,
друга законна дружина Зевса, від
якого народила ор і мойр, богиня
права й законного порядку. Була
порадницею Зевса І наглядала за
тим, щоб ні люди, ні боги не
порушували законів. Жертовники Ф.
ставили в місцях, де відбувалися
народні зібрання, щоб вона своєю
присутністю вносила в наради дух
добра й справедливості. її називав
ли рятівницею і покровителькою
пригноблених, бо вона нарівні з
Зевсом стежила, щоб не кривдили
людей бідних і тих, які
потребують допомоги. У багатьох грецьких
містах їй будували храми, часто
поблизу храмів Геї або Деметри.
Зображували її суворою жінкою
Із зав'язаними очима (символ
неупередженості), з рогом Амальтеї й
терезами або мечем у руках.
У переносному значенні Ф.—
закон, правосуддя. Жерці Ф.—
слуги закону, судді, юристи (останній
вислів часто вживається з іронічним
забарвленням).
...сучасний західний автор
перебуває у далеко ширшому
«трагічному просторі», аніж його
попередники. У нього за плечима
дві світові війни, він
захлинається у повені безберегої
соціальної демагогії «суспільства
масового споживання», кожний його
вчинок ретельно зваоюується
далеко не ' безсторонніми ф є м і -
дами цього суспільства.
.«Вітчизна», 1974, № 2, с. 163.
ФЕМОНА (гр. Phemone) — дочка
Аполлона, перша жриця в Дельфах.
її вважали винахідницею
гекзаметра.
ФЕНІКС (гр. Phoinix) — 1) брат
(варіант: батько) Європи; епонім
фінікійців; 2) старий фессалієць,
що навчав Ахіллеса красномовства
та військової справи; коли Ахіл-
лес під час Троянської війни
посварився з Агамемноном, Ф. був
серед ахейців, які вмовляли героя
повернутися на поле бою; 3)
чарівний птах, який, за уявленням
стародавніх народів (фінікійців,
204

ФІЛЕМОН І БАВКЇДА
єгиптян), через кожні 500 років
прилітав з Аравії до Єгипту. Ф.
Живився бальзамом і смолою; коли
відчував, що надходила смерть,
будував гніздо з пахучих гілок на
верхів'ї пальми, і там його
спалювало сонце. Потім птах
воскресав з попелу, відроджувався
молодим. Образ Ф. застосовується і в
Символіці християнства, зокрема
зустрічається в українському
іконописі.
У переносному значенні —
символ безсмертя, відродження.
.„Полтава справляв нині свято
українського слова. Сто літ
минуло, як те занедбане й
закинуте під сільську стріху слово,
мов ф є н і к с із попелу, воскресло
знов і в устах батька нової
української літератури, Івана
Котляревського, голосно залунало по
широких світах. М.
Коцюбинський. До Полтавської
думи.
ФЕРЕТ, Ферес (гр. Pheres) —
син дочки Салмонея Тіро та Кре-
тея, володар і епонім міста Фери
в Фессалії, батько Адмета.
ФЕРОН 1Я (лат. Feronia) — італь-
ська богиня джерел, весни й
квітів, дружина бога Анксура,
покровителька вільновідпущених; її
храм був у місті Тарраціні. У
храмі Ф. відбувалася церемонія
відпущення рабів на волю. У Римі
культ цієї богині злився з культом
Флори, Лібери, Юнони, Бона Деа.
ФЕТІДА, Т є т і' д а, Т 6 т і с (гр.
Thetis) — німфа, дочка Нерея й
Доріди (варіант: дочка кентавра
Хірона), дружина Пелея, мати
Ахіллеса, вихованка Гери. Ф.
вела хор нереїд, переховувала Ге-
еста, коли Зевс скинув його з
лімпу, допомагала Діонісові й
Іншим богам. Зевс і Посейдон
хотіли одружитися з Фетідою, але,
за пророцтвом, її син від бога мав
бути сильніший за свого батька;
тому німфу вирішили віддати заміж
за смертного Пелея. Намагаючись
уникнути одруження, Фетіда
перетворювалась на вогонь, воду, лева,
змію тощо, але Пелей здолав усі
перешкоди. На весіллі Ф. й Пелея
спалахнула сварка між Герою,
Афіною та Афродітою, що згодом
призвела до Троянської війни. Від
Пелея Ф. народила Ахіллеса. За
іншою міфічною версією, вона
мала сімох синів, і всі вони, крім
Ахіллеса, загинули в вогні, куди
їх кидала мати, щоб зробити
безсмертними. Після того як Пелей
перешкодив Ф. зробити Ахіллеса
цілком невразливим, вона
залишила чоловіка, проте не перестала
опікуватися улюбленим сином.
ФІДЕС (лат. fides — вірність) —
богиня вірності. Храм її в Римі
заснував, за переказом, Нума
Помлілій. Ф. зображували в постаті
молодої жінки з колоссям або
плодами в руках; атрибутом богині
була також горлиця.
ФІЛАК (гр. Phylakos) — 1) син
Деїона й Діомеди, чоловік Клімени,
батько Іфікла; епонім фессалійсь-
кого міста Філаки; 2)
дельфійський герой, що охороняв оракул від
персів.
ФІЛАМОН (гр. Philammon) —
син Аполлона й Хіони, співець,
батько Таміріса від німфи Аргіопи,
За переказом, заснував хор дівчат,
які оспівували народження Артемі-
ди й Аполлона.
ФІЛАС (гр. Phylas) —- 1) владар
дріопів, якого вбив Геракл за
образу дельфійського святилища. Край
дріопів зайняли малійці. Дочка
Ф., яка стала бранкою, народила
від Геракла Антіоха; 2) ефірський
владар, якого вбив Геракл.
ФІЛЕЙ (гр. Philaios) — сала-
мінський герой, син Аякса Тела-
моніда.
ФІЛЕМОН І БАВКЇДА (гр.
Philemon, Baukis) — старе гостинне
подружжя. Одного разу Зевс і
Гермес під виглядом мандрівників
зійшли на землю, щоб побачити,
чи додержують люди священних
законів. Після заходу сонця вони
прибули в якесь селище і, йдучи
від дому до дому, шукали, де
переночувати. Однак перед двома
подорожніми зачинялись усі двері,
тільки Ф, і Б. радо вітали чужин-
205

ФІЛІРА
ців. Тоді розгнівані боги затопили
всю долину водою, лишивши не-
ушкодженою тільки хатину
старого подружжя. Ця хатина стала
храмом, а двоє старих — жерцями,
яким боги подарували довголіття.
Ф. і. Б. так любили одне одного,
що боги задовольнили їхнє
бажання померти в один день. Після
смерті Ф. став дубом, а Б.— липою.
У трагедії Гете «Фауст» Ф. і. Б.
стають жертвами підступних
замірів Мефістофеля.
У переносному значенні Ф. і Б.—
нерозлучне старе подружжя.
ФІЛІРА (гр. Philyra) — німфа,
мати кентавра Хірона.
ФІЛЛЇДА (гр. Phyllis) —
фракійська царівна, наречена Тесеєво-
го сина Демофонта. Демофонт
заручився з Ф., але не повернувся до
неї в призначений час. Ф. з розпачу
повісилась і була перетворена на
мигдалеве дерево, яке зацвіло, коли
Демофонт обійняв його. За іншою
версією, Ф. дев'ять разів ходила
до моря зустрічати Демофонта і,
не дочекавшись його, померла з
горя. На могилі Ф. виросли дерева,
які в місяць її смерті засихають і
обсипаються.
ФІЛОКТЕТ (гр. Philoktetes) —
син Пеанта й Демонасси — один
із грецьких героїв Троянської
війни; славетний стрілець з лука,
приятель Геракла; у поході до Трої
очолив фессалійське військо, але
по дорозі його вкусила змія, і він
з невигойною раною залишився
на острові Лемнос (варіант: змія
вкусила Ф. під час
жертвоприношення або під час бенкету на
острові Тенед). Коли на десятому році
війни грекам було провіщено, що
без Гераклової зброї (яку герой,
умираючи, віддав Ф.) їм не взяти
Трої, Ф. було запрошено до участі
в війні. У таборі ахейців Аполлон
приспав стрільця, а Махаон
розтяв рану й вичистив її; незабаром
рана загоїлася. Ф. убив Паріса і
великою мірою сприяв захопленню
греками Трої.
Міф про Ф. відбито в трагедіях
Есхіла, Евріпіда, Софокла
(збереглась лише остання).
ФІЛОМЕЛА (гр. Phiiomele) —
дочка Пандіона і Зевскіппи, що
стала жертвою насильства з боку
чоловіка рідної сестри Прокни.
У переносному значенні Ф.—
соловей.
...Ф і л о м є л а в кущах, під
широким наметом тополі... Плаче
щоніч на гіллі, незрівнянну
виплакує пісню І поновляє її,
навіваючи тугу щемлячу. В є р г і -
лій. Орфей і Еврідіка
(переклад М. Зерова).
ФІЛОМЕЛІД (гр. Philomeleides)
— лесбоський володар, якого ОдІс-
сей подолав у змаганні. До того Ф.
убивав у кулачному двобої
кожного чужоземця, який опинявся в його
володіннях.
ФІНЕЙ (гр. Phineus) — 1) син
Агенора (або Посейдона),, чоловік
дочки Борея Клеопатри,
фракійський владар Салмідеса біля
Босфору. Ф. вигнав Клеопатру й
одружився з дочкою Дардана Ідеєю,
Ідея звинуватила синів Ф. від
Клеопатри в тому, що вони
переслідують її своїми любощами і
звеліла осліпити їх. Осліплених синів
батько наказав кинути до
в'язниці. Зевс, караючи Ф. за такий
злочин, дав йому можливість вибрати
міру покарання: смерть або
сліпоту. Коли Фіней став сліпим, Геліос
(обурений добровільною згодою
смертного ніколи не бачити
сонця) постійно посилав до нього
гарпій, які відбирали у владаря їжу
або псували її. Аргонавти по дорозі
до Колхіди завернули до
Салмідеса, і Ф. порадив їм, як проїхати
між Сімплегадами, щоб не розбити
корабля. За це сини Борея Калаїд
і Зет прогнали гарпій і звільнили
Ф. від страшних мук голоду.
Есхіл і Софокл написали
трагедії про Ф.; 2) син єгипетського царя
Бела, дядько Андромеди. Після
того як Ф. перешкодив Андромеді
вийти заміж за Персея, той за
допомогою голови Медузи перетворив
його на камінь; 3) один із
п'ятдесяти синів аркадського володаря Л1~
206

ФОРКІЙ
каона, за нечестивість і пиху
вражений блискавкою Зевса.
ФІТАЛ (гр, Phytalos) — аттіч-
ний герой з демосу Лакіади; за
гостинність Деметра подарувала
йому смоківницю. Його нащадки —
Фіталіди зняли з Тесея вину за
кровопролиття, яке він учинив у
дорозі з Тройзену до Афін. На знак
вдячності Тесей дав Фіталідам
почесні посади.
ФЛАМІНИ (лат. Flamines) —
жерці окремого божества. Колегію
ф. установив Нума Помпі лій.
Найважливішими ф. були ті, які
належали до вищого духовного
сану (виключно патриції). Були ф.
й нижчого рангу (з плебеїв). Ф.
користувались великою шаною.
ФЛЕПЙ, Флегіас (гр. Phle-
gyas) — син Ареса, володар
племені флегійців (у Беотії). Коли його
дочка Короніда народила Асклепія
від Аполлона, Ф. підпалив його
храм у Дельфах. Розгніваний Апол-
лон убив Ф. (варіант: його вбив
Зевс або самі флегійці). Боги
засудили Ф. на вічні муки в Аїді: він
сидів біля підніжжя хисткої
скелі, яка кожної хвилини могла на
нього впасти.
ФЛОРА (лат. Flora) — італьська
богиня весни, молодості і квітів.
її культ був особливо поширений
серед сабінів. Свято на честь
Ф. — флоралії справляли від 28
квітня до 3 травня. Під час фло-
ралій відбувалися веселі ігри.
Люди прикрашали себе і тварин
трояндами, жінки надягали квітчасті
вбрання. Овідій ототожнював Ф. з
німфою Хлорідою, в яку
закохався Зевс.
В античному мистецтві Ф.
зображувалася дівчиною або молодою
жінкою, увінчаною квітами. Таке
її зображення стало поширеним
сюжетом у мистецтві нового часу,
Переносно Ф.— рослинність.
Самобутнє мистецтво петриків-
ської орнаментики відображає
захоплення народних майстрів
місцевою флорою. Народна
творчість та етнографія, 1957, № 2,
с. 95.
ФОБ, Ф 6 б о с (гр. Phobos —
страх) — син Афродіти й Ареса,
один із його супутників
ФОБЕТОР (гр. Phobetor) — син
Гіпноса, брат Морфея та Фантаса\
з'являвся людям уві сні у вигляді
птахів, звірів та зміїв.
ФОК (гр. Phokos) — син Еака
(варіант: Посейдона) і німфи Пса-
мати; епонім Фокіди. Ф. вбили його
брати Теламон і Пелей, які за цей
злочин були вигнані з країни.
ФОЛ (гр. Pholos) — кентаер,
син Сілена і однієї з німф. Одного
разу Діоніс подарував Ф. бочку
вина, яким він почастував Геракла.
На запах вина збіглись інші
кентаври і вчинили страшну бійку.
Випадково Геракл поранив Ф. (иа-
ріант: кентавр упустив отруйну
Гераклову стрілу собі на ногу), і
він помер. Сюжет міфа знаходимо
в зображеннях на вазах.
ФОНС, Ф о н т (лат. Fons) —
син Ящса й німфи Ютурни,
божество джерел та водограїв. У Римі
були храм і вівтар Ф. 13 жовтня на
його честь відзначалося свято фон-
таналії, під час якого вінками
прикрашали криниці і кидали квіти в
джерела.
ФОРБАНТ (гр. Phorbas; род. відм.
Phorbantos) — 1) син Лапіта (сина
Аполлона) й Орсіноми, брат Пе-
ріфанта. За велінням оракула,
родосці прикликали його на острів,
щоб він знищив змій. На Родосі
Ф. шанували як героя. За іншою
версією, Ф. прибув із Фессалії
до елідського царя А лектора й
одружився з його сестрою Гірміною,
яка народила Авгія, Актора й
Тіфіта. Ф. допомагав А лекторові
у боротьбі проти Пелопа і
прославився як кулачний боєць. Разом із
флегійцями руйнував дельфійський
храм, за що його поранив Аполлон;
2) міфічний розбійник у Фокіді;
3) товариш Евмольпа, з яким він
вирушив походом проти Ерехтея;
4) кучер Тесея\ 5) син Геліоса.
ФОРКІЙ, Форкіс, Фор-
к і н, Форк (гр. Phorkys) —
морське божество. За епосом, батько
Тооси, матері Поліфема; за Гесіо-
,?07j

ФОРНАКС
дом, син Понта й Геї, брат Нерея,
Тавманта, Еврібії та Кето. Від Ф.
Кето мала дітей: горгон, грай і
дракона Ладона, що охороняв сад
Гесперид; Геката народила від Ф.
Скіллу.
ФОРНАКС, Ф 6 р н а к а {лат.
Fornax — піч) — римська богиня
вогнища та випікання хліба. На
честь Ф. справляли свята — форна-
калії, під час яких пекли хліб і
дякували богині за новий урожай.
ФОРОН?Й (ер. Phoroneus) — за
пелопоннеськими міфами, перша
людина; син Інаха й Мелії. У
суперечці Посейдона й Гери за владу
над Аргосом виступав третейським
суддею. Ф., за переказом, навчив
аргів'ян користуватися вогнем і
вирощувати хліб; увів в АргосІ
культ Гери і спорудив їй вівтар.
ФОРТУНА (лат. Fortuna) —
римська богиня щастя, долі,
добробуту, успіху, ототожнювана з
грецькою ТІхе. У Римі Ф. мала
особливу шану; значення її зросло,
коли занепала віра в стародавніх
богів. Це про неї писав ПлінІй у
1 ст. н. є.: «У цілому світі, повсюди
в будь-який час дня голоси всіх
кличуть і називають тільки Ф.,
її одну оскаржують І
звинувачують, про неї одну думають, її
одну звеличують, її одну
викривають і, лаючи, поклоняються їй».
За Плутархом, Ф., прибувши в
Рим, скинула крила, зняла взуття
і зійшла з кулі щастя з виразним
наміром навіки залишитись у
столиці. За переказом, культ Ф.
встановив Анк Марцій (або Сервіи
Туллій) із вдячності за те, що, буй-
ши сином рабині, став рим'ськ'им
правителем. Спочатку Ф.
шанувалася під ім'ям П р і м і г є н і я
(Першонароджена) і мала храм на
Капітолії. їй першій присвячували
новонароджених. Вона вважалася
також покровителькою всього
римського народу. На Квіріналі вона
шанувалась як Ф. Публіка
(Ф. римського народу). Імператор
Август, закінчивши війни на Сході,
поставив їй жертовник під назвою
«Ф, Редукс» — «Фортуна щасливого
повернення». Як божество, що
обдаровує смертних постійним
щастям чи навіть нещастям,
Ф/згодом стала об'єктом палкого
поклоніння людей різного стану й віку.
Як богиню щастя її шанували під
ім'ям Ф. Б о н а (Добра), Фелікс
(Щаслива), Б л а н д а
(Доброзичлива). Постійне щастя
уособлювала Ф. Манене, сумнівне — Ф.
Д у б і а, короткочасне— Ф. Б р е-
в і с і т. п. Ф. В і р і л і с була
покровителькою чоловіків
(юнаки присвячували їй бороду після
першого гоління і називали ЇЇ
Ф. Барбата — Бородата).
Згодом, під час морального занепаду
римського суспільства Ф. вважали
також богинею родинного щастя
чоловіків і жінок. Ф. В і р г о
(Віргіналіс) була опікункою
дівчат, Ф. Ліберум — дітей; Ф. М а м -
м о з а користувалася шаною
римського пролетаріату. Патриції
шанували Ф. П а т р І ц і я, простий
народ — Ф. Плебея, клас
вершників — Ф. Еквестріс, а
римські імператори поклонялися Ф.
Ц є з а р і с або Ф. А в г у с -
т і — покровительці
імператорського роду. Ф. Д у к с допомагала
римським воїнам перемагати
ворогів. У пізніші часи з Ф. часто
ототожнювали Ісіду: постав культ
Ф. Пантеї (Ф. всіх богів).
Зображували Ф. (на монетах, гемах,
фресках, скульптурах тощо) у
постаті жінки, яка тримає в лівщ
руці ріг Амальтеї і розсипає
монети, або спирається на кулю і в
Правій руці тримає коло (символ
минущого щастя).
Відомі латинські прислів'я
«Fortuna caeca est» — «Доля сліпа»;
«Fortuna faveat fortibus» — «Щастя
сприяє відважним»; «Fortuna
fortes metuit, ignavos premib —
«Доля боїться хоробрих, пригноблює
полохливих» та ін.
ФРІКС (ер. Phrixos) — син
Атаманта й Нефели, брат Гелли,
який урятувався на золоторунному
барані від переслідувань мачухіі
їно.
ФУРІЇ (лат, Furiae) — римські
208

ХАРОН
богині помсти, ототожнювалися з
ериніями.
Міста ми бачили, де котиться з
узбіч Хвилястий виноград, де
на стрімкому мурі Гірлянди
ніжних німф і дикі зграї фурій,
Де, ніби музика, солодка ллється
річ. М. Рильський.
Мандрівка.
ХАОС (гр. Chaos — зяяння,
простір) — згідно з «Теогонією» Ге-
сіода, німий безмежний простір,
безладна суміш матеріальних
елементів світу, темне й життєдайне
джерело всебуття. З X. постали
Гея (Земля), Тартар (підземний
світ), Ерос (Кохання), пізніше
також Ереб (вічна темрява) і Нікс
(Ніч), від яких народились Ефір і
Гемера (Світло й День). Пізніші
філософи під X. розуміли
безладну масу, з якої виник світ. Згідно
з ученням орфіків, X.—
породження вічного часу (Хроноса).
Переносно х.— цілковите
безладдя, плутанина, суміш.
Навколо буяла юрба. Стогін,
постріли, зойки, благання, лайки
і накази — все злилося в
строкатий хаос. 3. Тулуб.
Людолови.
ХАРЙТИ (гр. Charites) — богині
вроди, радості й жіночої
принадності. Завдяки їм виникає все миле
й привабливе. Юнаки й дівчата
завдячують їм своєю вродою, а в
найкращих струмках тому така
чиста й прозора вода, що в ній
колись викупались х. За Гесіодом, х.
було три: Евфросіна (Добродумна),
Талія (Квітуча) і Аглая
(Блискуча); їх народила від Зевса океані-
да Еврінома. X. жили разом з
музами на Олімпі й часто супроводили
Аполлона, Афродіту, Афіну, ДІо-
ніса та інших богів. У Римі х.
називали граціями. X.
опікувалися бенкетами й розвагами.
Найкращі твори мистецтва греки
називали витвором х. У сиву давнину в
Орхомені цих богинь зображували
кам'яними стовпами, які нібито
впали з неба. Пізніше C ст. до н. є.)
біля них ставили чудові статуї
оголених дівчат. На честь х.
улаштовували свята харисії, або хари-
тесії, під час яких відбувалися
змагання співців і поетів. У
мистецтві пізніших часів х. постають
оголеними вродливими
дівчатами, що обіймаються або тримаються
за руки. В Афінах біля входу до
Акрополя стояла група х.— твір
Сократа тих часів, коли філософ
ще займався скульптурою в
майстерні свого батька Софроніска.
Відома група — «Харити» Канови в
Сієні. Атрибутами х. були
троянди, миртові галузки, яблука,
колоски, маківки тощо, а також
музичні інструменти
ХАРІБДА (гр. Charybdis) —
потвора, що жила навпроти Скілли.
ХАРІКЛО (гр. Charikio) — 1)
дочка Аполлона (або Океана), дружина
кентавра Хірона; 2) німфа, мати
віщуна Тіресія.
ХАРОН (гр. Charon) — син
Ереба й Ночі (варіант: німфи Стікс),
перевізник померлих у царство
Аїда. Найвідомішим X. став в
епоху афіиського театру. Античні
драматурги зображували його
похмурим дідом, який у підземному
царстві перевозив човном душі померлих
через річки Стікс та Ахеронт. X.
був сердитий на тих, хто не платив
йому за перевіз, тому померлим
клали в рот монету. Вергілій
зображує X. брудним, сивоволосим
дідом з блискучими очима, з жерди-
8 8-2010
209

ХИМЕРА
ною в руках. Міфологи вважають,
що цей образ узято з якоїсь іншої
релігії, можливо, від етрусків.
У Данте X.— біс. Образ X.
зустрічається в живописі й літературі
нового часу.
Переносно вислів «піти до X.»
означає «померти».
...Друже мій, О мій сопутниче
святий! Поки огонь не захолонув,
Ходімо лучне до X а р о н а...
Т. Шевченко. Чи не
покинуть нам, небого...
ХИМЕРА (гр. Chimaira) —
вогнедишна потвора з головою й
шиєю лева, з тулубом кози та
хвостом дракона. За епосом, походила
з племені безсмертних богів;
вихованка Амізодара, царя Карії.
Згідно з Гесіодом, X. є породженням
Тіфона і Єхидни і має три голови:
лева, кози й дракона (варіант:
батьком потвори був Немейський
лев). Місцеперебуванням X. міфи
називали Лікію, Фрігію, Єгипет,
Індію. У міфі про Беллерофонта
розповідається, що герой убив X.
в Лікії, в її лігві на горі Краг.
Можливо, X.— уособлення
вогнедишної гори. Вергілїй в «Енеїді»
ставить X. перед дверима Аїду.
X. називають зображення
фантастичних чудовиськ на готичних
соборах (Собор Паризької богома-
тері). " *
У переносному значенні X.—
нездійсненна мрія, примха,
вигадка, дивацтво.
З природи самої бувши тверезий
розумом, Ар тем і зараз оце,
думаючи про батька і сумуючи
за ним, однак не вдався ні в які
химери, щоб забутися в них.
А. Головко. Артем Гармаш.
ХІОНА (гр. Chione) — 1)
німфа, дочка Борея, мати Еемольпа
від Посейдона; 2) мати Одіссеєвого
діда Автоліка (від Гермеса) та Фі~
ламона (від Аполлона); вважала
себе вродливішою від Артеміди,
за що богиня вбила її; 3) за однією
з версій, мати Пріапа.
ХІРОН, X є й р 6 н (гр. Chei-
гоп) — у міфах фессалійський
кентавр, син Кроноса й Філіри (тому
поети часто називали його Філірі-
дом). Щоб утекти від Реї, яка
вистежила свого чоловіка в любовних
зв'язках із Філірою, Кронос
перетворився на коня. Через те X.
звали ще гіпокентавром, тобто коне-
кентавром. Гомер називає його
«иайсправедливішим з усіх
кентаврів», Піндар — «приятелем людей».
Жив X. на горі Пеліон, звідки його
разом з іншими кентавраіми
прогнали лапіти. Він уважався предком
роду Хіронідів у Північній Греції.
Був учителем Асклепія, приятелем
або вчителем багатьох героїв (Не-
стора, Ахіллеса, Кастора, Полі-
девка, Ясояа, Амфіарая).
Близьким другом X. був Геракл, який
випадково поранив його під час
полювання на ерімантського вепра.
Огрута стріли завдала кентаврові
такого болю, що він болів померти
і відмовився від безсмертя на
користь Прометея. Зевс переніс його
на небо і вмістив серед зірок
(сузір'я Кентавра). Дружиною .X.
вважалася дочка Аполлона німфа
Харікло.
ХЛОРІДА (гр. Chloris —
квітуча) — 1) богиня квітів, дружина
Зефіра, ототожнювалася з Флорою;
2) дочка Ніоби й Амфіона, дружина
Нелея, мати Нестора; єдина з усіх
сестер, яку обминули стріли
Аполлона й Артеміди.
ХЛОЯ, X л 6 є (гр. Chloe) —
епітет Деметри як охоронниці
зелених засівів.
ХР1С (гр. Chryses) — 1) жрець
Аполлона в Хрісі Троадській,
батько Астіноми; 3) за пізнішою
міфічною версією, син Астіноми Хрі-
сеїди (від Агамемнона), який
допомагав Орестові й Піладові в
пошуках пристановища.
ХРІСАОР (гр. Chrysaor) — 1) за
Гесіодом, одне із страховиськ, що
народилося з крові Медузи, яку
вбив Персей. Від X. океаніда Кал-
ліроя народила Геріона та Єхидну;
2) епітет Аполлона, Артеміди,
Деметри, Зевса Карійського.
2І0

ЦІРЦЕЯ
ХРІСЕЇДА (гр. Chryseis) —
дочка жерця Аполлона Хріса Асті-
нома, бранка Лгамемнона;
незважаючи на благання батька, Ага-
мемнон відмовився відпустити її.
Така зневага до жерця викликала
гнів Аполлона, який наслав на
грецьке військо страшну
моровицю. За порадою Калханта, щоб
відвернути гнів бога, Агамемнон
повернув X. батькові.
ХРІЄІПП {гр. Chrysippos) — син
Пелопа й німфи Аксіохи (або Да-
наїди). Батько любив його більше,
ніж своїх синів від Гіпподамії —
Атрея і Ті еста, які згодом убили X.
За іншою версією, син фіванського
царя Лабдака вигнанець Лаій,
якого гостинно прийняв Пелоп,
уподобав красеня X., потім викрав І
спокусив його. Уважаючи свій
зв'язок із Лаі€м за сором, X.
покінчив життя самогубством. Пелоп
прокляв Лаія, тому на Лабдакідів
посипалися нещастя. Гера,
охоронниця моральної чистоти, щоб
покарати Лаія, прирекла його на
смерть від рук власного сина і
наслала на Фіви Сфінкса.
ХРІСОТЕМІДА (гр. Chrysothe-
mis) — одна з дочок Агамемнона
та Клітемнестри, сестра їфігенії
й Лаодіки (Електри).
\ ХРОНОС (гр. Chronos — час) —
уособлення часу. Згідно з
ученням орфіків, X. створив із Хаосу й
Ефіру яйце світу, з якого постав
Ерос. Орфіки вважали, що X.
породив вогонь, повітря й воду,
а від цих стихій виникло кілька
поколінь богів. Деякі орфіки
ототожнювали Хроноса з Кроносом
(через співзвучність імен).
У мистецтві нового часу X.
зображують у вигляді старого з косою
в руках.
ХТОН ЇЙ (гр, Chthonios) — 1) один
з воїнів, який виріс із посіяних
Кадмом зубів дракона і врятувався
після жорстокої битви воїнів між
собою; 2) епітет Аїда, Гер меса та
інших богів, пов'язаних з
підземним світом.
ХТОНІЧНЇ БОЖЕСТВА (гр.
Chthon — земля) — назва всіх
божеств, яких уява давніх греків
пов'язувала з лоном землі. X. б.
виконували подвійну релігійну
функцію: з одного боку, вони
уособлювали сили родючості, а як володарі
підземного світу вважалися
божествами Аїду, що охороняли
померлих. X. б. були Аїд, Гермес,
Де метра, Персефона й інші. У
жертву х. б. приносили тварин з
чорною шерстю;
жертвоприношення відбувалось увечері на
низькому вівтарі. Культ героїв також мав
риси культу хтонічних божеств.
ХТОН ЇЯ (гр. Chthonia) — 1)
донька афінського царя Ерехтея, яку
він приніс у жертву богам; 2)
донька аргоського владаря Форонея,
яка разом із братом Кліменом
заснувала святилище Деметри в
місті Герміоні; 3) за Павсаиієм, дочка
аргів'янина Колонта, який не
виявив гостинності Деметрі. Щоб
покарати Колонта, богиня спалила
його будинок, а доньку, яка щиро
прийняла її, зробила своєю
жрицею; 4) епітет Геї, Деметри, Пер'
сефони та багатьох інших богинь,
що мали стосунок до підземного
світу.
ЦЕРЕАЛІЇ — свято на честь
Керери.
ЦІРЦЕЯ — латинська форма
імені чарівниці Кірки.
8*
211

ЮВЕНТА
ЮВЕНТА (лат, Iuventas —
юність) — ототожнювана з
грецькою Гебою римська богиня юності,
що мала невелике святилище в
храмі Юпітера Капітолійського.
Кожний неповнолітній, який складав
жертву Юпітерові, повинен був
кинути монету в касу Ю. як
опікунки юнаків, що тільки
надягали тогу.
ЮЛ, І у л (лат. lulus), АСКА-
НІЙ (ер. Askanios) — син Енея
та Креуси, легендарний
родоначальник Юліїв.
ЮНОНА (лат. Іипо) — італьська
богиня, дружина Юпітера,
цариця богів, ототожнена з Герою.
Під впливом грецьких понять Ю.
стала покровителькою дівчат,
шлюбів, сім'ї та породіль. Вона була
уособленням римської матрони —
ідеальної дружини й матері. Ю.
була також покровителькою
успіху й перемоги; жінки відзначали її
свято, зване матроналіями: у
перший день березня, який вважався
днем народження Марса,
приносили жертви за подружні зв'язки,
чоловіки вручали жінкам
подарунки, господині влаштовували
частування для рабинь. Юпітерові
приносили в жертву білих биків,
Ю.— білих корів. Юпітер і Ю.
посилали дощ, уособлювали
войовничу відвагу й перемогу.
ЮНОНИ (лат. Iunones) — духи,
які, на противагу геніям,
опікувалися жінками.
ЮПІТЕР (лат. luppiter, Iupi-
ter) — італьський бог неба з його
атмосферними явищами — дощем,
громом та блискавкою, творець
достатку, врожайності, перемоги,
зцілення; охоронець порядку,
вірності, чистоти; верховний цар
богів і людей. У первісних
ритуальних формулах його називали piter
— батько. Це слово увійшло в ім'я
Ю. як друга його складова
частина. Щодо першого складника, то
він являє собою корінь слова iov
або diov, який повторюється в
латинських словах divus, dius, dies
та в грецькому Zeus і має значення
«світити», «сяяти». Крім пізнішої
й загальноприйнятої назви
luppiter, зустрічаються давніші
ймення — Diovis, Iovis, Diovis pater,
Iuvepater або Diespiter. Первісне
значення слова Ю. як назви
божества світла й неба,
підтверджується висловами sub love (sub
Vivo) — «просто неба» sub love fri-
gido — «на морозі» тощо. Як бога
світла (luppiter Lucetius) Ю.
шанували на вершинах гір і вважали
за символ як денного, так і нічного
світла. Ю.— світлодару були
присвячені дні повного місяця (іди),
коли небесне світило можна
спостерігати цілу добу. Кожної іди
в святковій процесії по священній
вулиці на Капітолій вели білу
вівцю, яку приносили в жертву на
північній вершині пагорба. Ю.
керував небесними світилами та
стихіями, тому мав епітети Fulgator
(Громовержець), Pluvius (Той, що
посилає дощ), Serenator (Той, що
робить погоду). Особливе
піклування виявляв Ю. про
виноградарів; 19 серпня влаштовували свята
з нагоди початку збирання
винограду, а 11 жовтня відзначали
закінчення цих робіт. У Римі
справляли чимало інших свят на честь
Ю. Громовержець рано взяв на
себе роль бога війни. Римляни
вбачали в ньому свого найголовнішого
союзника, допомога якого
приносить перемогу. Будували храми
його різним втіленням:
Статорові — тому, який затримує
212

ЯНУС
на місці римські шереги, що
похитнулися; Версорові — тому,
що примушує ворога тікати;
Вікторові, який приносить
перемогу. Ю. був покровителем
укладеного договору й добрих міжнародних
відносин. Осередком його
культу був храм так званої Капітолій-
ської Трійці — Ю., Юнона, Мі-
нерва. Тут нововибраний консул
складав свої перші жертви, а
звитяжний полководець приносив
подячні жертви. Тріумф був
найурочистішою церемонією на честь Ю.
Він не тільки уславляв
переможного вождя, але передусім був
релігійним актом, виявом шани і
вдячності Ю. Преблагому Великому.
Ю. ототожнювали з Зевсом.
ЮСТИЦІЯ (лат. Iustitia —
правосуддя) — богиня правосуддя,
культ якої Існував у Римі від часу
Тіберія, що присвятив їй у Римі
статую. Згідно з одним написом,
Ю. мала окремого жерця. За міфом,
вона остання залишила землю _в
залізному віці (Пор. Діке, Астрея).
ЮТ УРНА (лат. Iuturna) —
німфа джерела в Лавінії, сестра
рутульського царя Турна, якому
допомагала у війні з Енеєм.
Коханка Юпітера, який подарував їй
безсмертя і владу над водами;
дружина Януса, від якого народила
Фонса. На честь Ю. справлялося
свято ютурналії, у Римі їй був
споруджений храм. З джерела Ю.
брали воду для лікування.
ЯБЛУКО РОЗБРТУ,
Яблуко незгоди, Яблуко
чвар (г/7. to melon tes Eridos) —
вислів пов'язаний з міфом про
яблуко, що його богиня чвар Еріда
підкинула гостям на весіллі Пелея
й Фетіди (див. ПарІс).
Переносно — предмет суперечок,
причина ворогування.
...єдиним яблуком чвар,
коли так можна висловитися в
даному випадку, між Самусями й
Щусями було глинище, зване Кар-
новим яром. П. Загребель-
н и й. Левине серце.
ЯМ, Ямос, Іамос (гр. Iamos)
— віщун і міфічний
родоначальник жерців (Ямідів) в Олімпії; син
Аполлона, онук Посейдона,
вихованець аркадського царя Епіта, За
велінням Аполлона Я. вирушив
до Олімпії і там провіщав по
шкірах жертовних тварин та по голо*
сах птахів.
ЯМБА, Ямбе, І а м б а (грл
Iamb є) — дочка Пана й німфи
Ехо, служниця в домі елевсінсько-
го володаря Келея. Коли в Келея
перебувала засмучена втратою Пер-
сефони Деметра, Я. розвеселила
її і відтоді була втаємничена в
містерії богині. >
ЯНУС (лат. І anus) — один з
найдавніших римських богів; у
грецькій міфології не знаходимо
аналогічної постаті. Ім'я його походить,
мабуть, від латинського слова ianua
— «двері». Спочатку Я. був богом
світла і сонця; уранці він відчиняв
213

ЯПЕТ
небесну браму й випускав на землю
день, а ввечері ту браму зачиняв.
Згодом став богом входів і виходів.
Під.опікою Я. були входи й виходи
кожного будинку та міста,, тому
його зображували, з ключем у
руках. Зображеігня бога з подвійним
обличчям ставилися на арках, над
дверима і брамами. Я~ був також
богом початку ? кінця часу та
всякої діяльності*. Його трактували
як світ, як первісний хаос, з якого
виник упорядкований космос, а
він сам перетворився на бога, що
стежить за порядком. Від Я.
нібито залежить добрий початок і
щасливе закінчення кожної
справи. З дальшим розвитком
римської релігії уявлення про цього
бога зазнавало різних змін. Та навіть
коли Юпітер перетворився на
головного бога римлян, Я. зберіг
свої почесті: у всіх молитвах його
називали на першому місці. А ще
пізніше, під впливом грецьких
богословських міркувань» Я* Із бога
став царем, який, начебто, прибув
іа Фессалії до Риму і навчив
римський? народ прав і законів. Я* був
присвячений перший місяць року
януаріус^а перший день року
(Календай януарїай) був його
головним святом. У цей день Я.
приносили жертви, приготовані з
борошна; дарували одне одному
ласощі, зичили щастя. Кожний
перший день місяця також був
присвячений богові: йому приносили в
жертву вино та фрукти. За однією
міфічною версією, Я. панував у
Римі перед Сатурном і Юпітером
і спорудив храми всім божествам.
Перед кожним важливим
починанням Я. кликали на допомогу:
консул, стаючи до своїх обов'язків,
просив його благословення, хлібороб
складав йому жертви перед
сівбою і жнивами. Надзвичайно
врочисто віддавали шану Я. на
початку війни, коли війська через
міські брами вирушало на битву; після
закінчення війни йому також
приносили жертви. Нума побудував
на нижній частині форуму храм,
який під час війни був завжди
відчинений, а в дні миру його
зачиняли. В історії Риму за період від Ну-
ми Помпілія до Октавіана храм Я.
був зачинений тільки один раз.
Зображували Я. чоловіком з двомя
обличчямиF з яких одне вважалоса
зверненим у минуле, друге— в
майбутнє (варіант: одне обличчя було
молоде, друге старе). Атрибутами
бога були ключі й палиця. На
пальцях, правої руки Януса була
цифра ССС C00), на пальцях лівої —
LX.V F5), ща відповідала кількості
днів у році.
У сучасній мові дволикий
я.— лицемірна, лукава людина.
ЯП?Т, І а п є т (гр, І а р є t o s)
— титан, син Урана й Геі, батько
Прометея, Епіметея, Атланта і
Менетія від шлюбу з Асією (або
Кліменою). За участь у повстанні
проти Зевса Громовержець скинув
Я. в Тартар разом з іншими
титанами.
ЯС, Я с і й (г#. Tasios) — І)
батько Іоу син Тріопа (варіанти: син
Арга й Ісмени; син Іо); 2) син Лі~
щрга, чоловік Клімени, батько
Аталаяти; 3) батько орхоменеь-
кога владаря Амфіона, чоловік
дочки Мінія Персефони; 4) вождь
афінського війська в Троянській
війні-
ЯСІОН, Я с і й, І а с і 6 н (гр.
Iasios, Iasion) — син Зевса (або
Коріта) і Плеяди Електри, внук
Атланта, брат Дардана, коханець
Деметри. За однією міфічною
версією, Я. зійшовся з Деметрою на
тричі зораному полі; від цього
зв'язку народився Плутос. Зевс
утаємничив Я. в містерії Деметри,
які він поширив у багатьох країнах.
Інша версія розповідає, що за
насильство над Деметрою Зевс убив
Я. блискавкою. Деметру охопив
такий сум, що боги дозволили Я.
тимчасово залишати Аїд і повертатися
до Деметри. Радість і горе Деметри
символізували зміну пір року.
ЯСОН, Іасон, Язон (гр.
Iason) — герой, ватажок
аргонавтів. Син Есона і Полімеди (варіан-
214

ти: Амфіноми, Полімени, Алкімеди,
Поліфеми й ін.). Після того як
Пелій відібрав від брата Есона
владу над їолком, Я. виховувався
у кентавра Хірона. Коли небіж
став дорослим, Пелій дав згоду
повернути йому царський трон за
умови, що Я. дістане золоте руно.
Я. вирушив у Колхіду, за
допомогою Медеї взяв золоте руно,
привіз його до Греції і помстився
віроломному дядькові. У цьому
допомогла йому Медея. За однією
міфічною версією, Я. заснув біля
свого корабля «Арго» і був
убитий уламком, що впав з корабля
йому на голову. За іншою версією,
Я. покінчив життя самогубством,
коли обурена його зрадою Медея
занапастила його наречену Главку
і повбивала синів Мермера та Фе-
рета.
Образ Я. знаходимо в творчості
поетів і драматургів (Евріпід, Се-
нека, Овідій, П. Корнель, В. Брю-
сов), художників (Е. Делакруа,
А. Фейєрбах), композиторів
(Л. Керубіні та ін.).

ПОКАЖЧИК ІМЕН ТА НАЗВ
Абант — 19, 26, 97, 173
Абеона — 19, 22
Аборигени — 19
Абундандія — 19
Авга—19, 27, 189, 190
АвгієвІ стайні — 10, 20, 64
Авгій—19, 93, 186, 207
Авгури —20, 45, 108, 135, 182
Август — 62
Августа — 208
Августали — 20
Авентіна — 40 (див. Артеміда)
Аверно —20, 25
Авзон (Авсон) — 20
Авзонія — 20
Авксесія —4, 20, 79
Авліда —20, 154, 189, 201
Аврора —20, 100, 134
Автолік —20, 65, 184, 210
Автомедон (Автомедонт) — 20
Автоноя —20, 21, 26, 39, 118
Авхшоя — 124
Агава —21, 118, 165
Агамед — 21, 100, 102, 200
Агамемнон—11, 21, 24, 40, 44, 45,
49,. 54, 73, 74, 84, 92, 95, 96, 99,
109, 117, 120, 126, 130, 139, 150,
154, 157, 162, 168, 187-191, 193,
208, 201, 204, 210
Аганіппа —22
Агелай —21, 22, 152
Агенор —21, 22, 37, 52, 106, 132, 172,
191, 195, 199, 206
Агенорід — 22
Агіей — 22
Агілла — 22
Аглавра —22, 103, 122, 123
Аглаофа — 184
Аглая —22, 70, 200
Агоналії — 22
Агорайя —47 (див. Афіна)
Агрій—123, 151
Агр іонії — 22
Адам— 11
Адамаст — 22
Адеона — 19, 22
Адітон — 153
Адмет —22, 27, 40, 65, 138, 205^
Адмета —23, 64, 116
Адонії — 22, 23
Адоніс—16, 22, 23, 38, 48, 104, 126,
142, 167, 174
Адраст —23, 34, 37, 38, 74, 86, 92,
94, 100, 105, И4, 129, 147, 171, 181,
188, 196
Адрастея — 23, 24
Аедона —24, 117
Аелла — 58
А^р —8
Аеропа —21, 24, 44, 121, 170
Аїд (Аїдоней) —16, 22, 23, 24, 25,
28, 43, 49, 50, 65, 70, 77, 79, 82,
83, 86, 90, 91, 92, 94, 97, 98, 102,
103, 107, 123, 125, 128, 130, 132, 142,
149, 152, 155, 157, 163, 167—170,
172, 176, 181, 182, 184, 185, 186,
188, 189, 192, 194, 201, 202, 211
Академ — 25
Акалія — 161
Акамант —25, 85, 130, 204
Акарнан — 25, 28
Акаст —25, 163, 171
Аквілон — 26
Акід — 26, 57
Акка Ларентія —25, 26, 36, 66, 178,
203
Акко — 26
Аконтій — 26
Акрайя — 202
Акрат— 196
Акрата — 26
Акрісій —26, 79, 80, 92, 167, 173
Акрея — 42
Аксіоха — 210
Актеон —20, 26, 39, 40, 41, 122
Актор —27, 34, 93, 186, 207
Аластор — 27
Алевромантіс — 26
216

АПОЛЛОН
Алевромантія — 27
Алей —27, 92, 124
Александр і — 93
Александр 2 — див. Паріс
Александра — див. Кассандра
Алексіар — 58
Алекто —27, ЗО, 103
Алектор — 207
Алектріомантія — 27
Алектріон — 27
Алет —27, 103
Алканф— 159
Алкатої — 27
Алкатой —5, 27, 136, 165
Алкей —27, 31, 162
Алкеста (Алкестіда) — 22, 27, 65,
164
Алкід —27, 49, 63
Алкімеда — 214
Алкіной —27, 39, 72, 84, 136, 146,
151, 187, 190, 203
Алкіона (Альціона, Галкіона, Галь-
ціона) —4, 28, 113, 121, 170
Алкіноя — 186
Алкіоней— 14, 28
Алкіоніди — 28
Алкітоя — 14
Алкмена —7, 27, 28, 32, 57, 63, 64,
65, 93, 97, 109, 118, 146, 165, 175
Алкмеон —22, 25, 28, 32, 58, 100,
104, 130, 204
Аллах — 10
Аллегрі А.— 113
Алоади — 28, 72, 106
Алоей — 28, 102
Алопа — 28
Алтей — 21
Алтемен (Алфемен) — 28, 121
Алтея (Алфея)—5, 29, 86, 138, 151
Алфей— 19, 29, 39
Адфссібея — 23
Альбунея — 29, 121
Альфієрі — 21, 154
Альфіто — 26
Амазонки —29, ЗО, 34, 50, 57, 64,
69, 92, 141, 142, 163, 166, 190, 194
Амальтея (Амалфея) —5, 29, ЗО, 65,
71, 94, 108, 178, 204, 208
Амата — ЗО
Амбарвалії — 88
Амбракська затока — 31
Амбросія (амброзія, амвросія) — 5,
ЗО, 39, 50, 58, 146, 180
Амен — 30
Амізодар — 209
Амік —29, ЗО, 71, 89, 141, 173
Амімона — ЗО
Амітаон —53, 99, 142
Аммас— 124
Амон — 30
Ампік — 144
Амулій —ЗО, 150, 177
Амур —31, 105, 176
Амфіарай —23, 28, 31, 37, 73, 100,
138, 151, 166, 181, 196, 198, 200,
210
Амфідам — 124
Амфідамант —ЗО, 31
Амфіктіон —31, 81, 103
Амфілох — 31
Амфімар — 133
Амфіной — 60
Амфінома — 214
Амфіон — 31, 34, 91, ПО, 133, 149,
164, 210, 214
Амфітріон —7, 27, 31, 63, 97, 108,
118, 124, 167, 177
Амфітріта — 32, 148, 172, 199
Амфотер (Амфотерій) — 25, 28
Анадіомена — 47 (див. Дфродіта)
Анаксарета — 32, 118
Анаксібія — 25, 148, 164
Анакт — 32
Ананке (Ананка) — 32, 144
Андрогей —31, 32, 137, 157, 181
Андрокл — 32
Андромаха — 32, 42, 60, 68, 96, Ь44,
147, 166, 201
Андромеда —15, 32, 97, 162, 121,
124, 166, 167, 206
Андротея — 45 (див. Афіна)
Аній —33, 100, 178
Анікет — 59
Анімізм — 12, 13
Анкей — 124
Анксур —33, 204
Анна Перенна — 33
Аннона — 33
Антей—10, 14, 33, 172
Антенор —22, 25, 33, 189
Антерос (Антер'от) — 33, 104
Антестерії — 88
Антея і (Анфея) — 33
Антея 2 _ 4, 33, 52
Антігона —34, 61, 96, 111, 127, 132,
163, 172, 181
Антіклея —20, 34, 149, 150
Антілох — 34, 139, 148, 201
Антімах — 82
Антіной — 34
Антіопа —29, 34, 102, ПО, 116, 149,
193
Антіох — 205
Анубіс— 10, 34
Анхіс (Анхіз) — 34, 42, 98, 99, 120,
201
Аоніди — 34, 145
Апата — 192
Апатурії — 34
Апіс —34, 101, 105, 182
Аполлодор — 149
Аполлон —4, 10, 16, 17, 21, 22, 26,
28, 31, 32, 34, 35, 38, 40, 50, 53, 54,
57, 58, 59, 60, 61, 67, 68, 69, 71, 73,
74, 77, 79, 80, 82, 83, 88, 90, 93, 94,
102, 103, 104, 108, 109, 112, 113, 116,
217

АПСІРТ
119, 120, 121, 123, 124—133, 135,
136, 141, 144, 145, 149, 153, 154, 155,
157, 158, 159, 160, 163, 166, 168,
169, 170, 173, 183, 186, 189, 190, 192,
194, 196, 198, 200, 203, 204,
205
Апсірт —36, 37, 126, 136
Апулей—105, 182
Арахна —36, 37, 125
Арвальські брати — 36
Apr —8, 36, 214
Аргад — 115
Аргаула — 104
Аргест— 100
Аргіопа — 188
Аргія —23, 36, 191
«Арго» —35, 36, 72
Арголіда — 107, 124, 173
Аргонавти — 22, 25, 27, ЗО, 36, 37,
42, 43, 46, 54, 55, 58, 70, 73, 74,
81, 89, 92, 93, 102, 104, 105, 106,
110, 112, 113, 114, 118, 119,
124, 126, 127, 133, 136, 138,
140, 141, 144, 151, 155, 162, 164,
166, 172, 178, 183, 184, 186, 188,
190, 194, 199, 202, 205, 206, 214
Аргос (Аргус) —37, 104, 107, 115,
173, 199
Ардея — 80
Арді А.— 86, 124
Арейон (Аріон) — 23, 37, 84, 181
Арейя —47 (див. Афродіта)
Арес (Арей) — 3, 5, 10, 17, 24, 27,
28, 33, 36, 37, 41, 43, 47, 48, 52,
58, 63, 67, 70, 73, 77, 82, 86, 87,
99, 104, ПО, 113, 116, 125, 134,
136, 137, 141, 149, 151, 154, 156,
162, 166, 170, 171, 193, 195, 206,
207
Арета —27, 38
Аретуса (Аретуза) — 5, 28, 38
Арефорії — 38
Аріадна —10, 14, 38, 81, 82, 87, 88,
99, 141, 146, 161, 184, 186, 194
Аріон —39, 112
Арістей —20, 26, 39, 126
Арістомах — 66, 191
Арістотель— 106, 133, 149
Арістофан — 53, 96
Арістомед — 66
Аркадія — 12, 187
Аркас (Аркад) —15, 39, 96, 119
Аркейсій — 39
Арктос — 39
Арна — 39
Арней— 116
Арсіноя — 28
Арсіппа —135
Артеміда —10, 16, 17, 19, 21, 22,
26, 28, 31, 34, 39, 40, 42, 52, 53,
55, 59, 77, 80, 82, 86, 91, 94, 102,
105, 108, ПО, 113, 115, 117,
118, 119, 120, 123, 124, 127, 132,
137, 138, 139, 140, 149, 154, 155,
159, 162, 169, 181, 183, 186, 192,
197, 198, 199, 201, 205, 210
Арха — 41
Архегетіс —47 (див. Афіна)
Архелай — 41, 191
Асія (Азія) —5, 41, 140, 174, 214
Аскалаф — 41
Асканій — 41, 99, 137
Асклепій —4, 5, 10, 34, 41, 72, 73,
104, 105, 112, 116, 125, 128, 136,
149, 158, 163, 171, 182, 183, 186,
190, 200, 206, 211
Асоп —34, 42, 94, 171, 185
Ассарак —42, 57, 200
Астарта (Ащторет, Іштар) — 42,
134, 153, 185
Астеріон — 42, 106
Астерія —42, 112, 113, 166, 196, 203
Астеропа —42, 170
Астіанакт —42, 60, 147, 185
Астідамія —31, 164
Астінома —42, 210
Астіоха — 41, 42, 93, 199, 200
Астіпалея — 92
Астрей —42, 54, 92, 100, ПО, 134,
150, 192, 195
Астрея —42, 57, 86, 161, 196, 212
Асфоделева лука (АсфоделонськІ
поля) — 43
Ата (Ате) — 43
Аталанта —43, 44, 138, 161, 214
Атамант —5, 43, 63, 92, 114, 131,
138, 174, 192, 208
Атаргатіс —3, 43, 79, 185
Атлант (Атлас)—31, 43, 65, 69, 91,
97, 105, 112, 119, 122, 126, 134,
140, 164, 172, 187, 190, 196, 206
Атлантида — 44, 50
Атлет — 66
Атрей —21, 24, 44, 74, 94, 95, 164,
169, 174, 196, 210
Атріди —27, 44, 94, 139
Атропа (Атропос)—44, 144
Аттіс—16, 45, 72, 124, 125, 139, 146,
187
Ауспіції —20, 45, 135
Афарей —45, 89, 112, 133
Афаретіди — 45
Афая —45
Афей — 204
Афіна (Атена) — 3, 4, 10, 13, 14,
17, 19, 22, 24, 31, 33, 35, 37, 39,
45—47, 50, 55, 69, 70, 76, 77, 78,
80, 83, 86, 87, 88, 94, 102, 103, 104,
114, 118, 121, 122, 127, 128, 136,
139, 140, 141, 146, 148, 154, 157,
159, 160, 151, 163, 166, 167, 168,
173, 175, 182, 186, 190, 191, 192,
196, 197, 200, 201, 203, 205, 209
Афіни —33, 37, 54, 104, 118
Афродіта —8, 10, 11, 16, 17, 22, 23,
27, 31, 33, 34, 37, 43, 44, 47—49,
218

ВЕРГІЛІТ
51, 55, 56, 58, 63, 67, 68, 69, 70,
73, 74, 77, 78, 86, 87, 98, 104, 105,
109, 125, 126, 131, 139, 141, 146,
147, 153, 157, 159, 160, 168, 170,
172, 173, 174, 176, 185, 192, 197,
202, 207, 209
Ахат —49
Ахей —49, 128
Ахелой —28, 49, 65, 119, 121, 151,
161, 169, 184, 186, 199
Ахеменід — 22, 49
Ахеронт —41, 49, 127, 169, 209
Ахіллеї — 49
Ахіллес (Ахілл) —13, 20, 21, 22, 32,
33, 46, 49—50, 51, 54, 58, 60, 68,
70, 80, 82, 90, 91, 93, 96, 97, 98,
100, 104, ПО, 122, 125, 128, 133,
137, 139, 142, 146, 147, 149, 150,
160, 162, 164, 165, 170, 190, 191,
192, 199, 200, 204, 205, 209
Ахіллеса щит — 50
Ахіллесова п'ята — 10, 50
Аякс (Аянт, Еант) — 50, 60, 120,
137, 150, 151, 166, 189, 190, 201,
205
Аянтеї — 51
Баал — 62
Бавкіда — 51
Бакід — 51, 135* 182
Баліос —58, 171
Баран— 15
Баратинський Є,— 167
Барбата — 203
Басілея —47, 51
Баст (Бастет, Бубастїда) — 10, 51
Батея —73, 80, 197, 114
Баубо —51, 52
Бах й. С— 36, 66
Бахус — 52, 87
Бебрики — 52, 141
Беккарі А.— 80
Беклін А.—49, 123
Бел —52, 79, 106, 124, 129, 132, 206
Беллер — 52
Беллерофонт — 4, 15, 46, 52, 73, 74,
75, 112, 115, 130, 163, 160, 173,
179, 185, 186, 208
Беллока —52, 57, 75, 79, 99, 104, 134
Бел лон арії — 55
Белос — 52
Бендіда — 53
Бендідеї — 53
Беот— 150
Беотія — 150, 199, 200
Березовський М.— 85
Бернасконї Л.— 81
Берніні Л.—80, 168, 172
Бертоні Ф. Дж.— 81
Бес — 53
Біа — 53
Біанор— 123
Біант—53, 137, 164, 166
Бібліда — 141
Бізант — 53
Білецький О.—174
Біон — 23
Бітон — 53, 126
Бланда — 208
Близнята — 89
Блумарт К.— 165
Богданович М.— 176
Бойот— 137
Боккаччо Дж.—41, 201
Боль X.— 82
Бона Деа — 53, 134, 202, 205, 208
Бонончіні Дж.— 63
Бонус Евентус — 54
Бореади — 36, 54, 110, 119
Бореазми — 54
Боргезе А.— 50
Борей —25, 42, 54, 55, 58, 71, 91,
92, 100, 103, ПО, 150, 155, 206,
210
Бористен (Дніпро) — 199
Бортнянський Д.— 34
Боттічеллі С— 38, 47
Бранх — 54
Бревіс — 208
Брейгель Я.—78
Брехт Б.— 34
Бріарей — 54
Бріс (Брісей) — 54
Брісеїда — 54
Брітомартіда (Брітомартіс) — 55
Бромій — 55
Бронзовий вік — 42
Бронт — 8, 55
Брукнер Ф.— 32
Брюсов В.—82, 214
Бусіріс (Бусірід) —ЗО, 55, 69
Бут —55, 103, 104, 159, 174
Бутади — 55
Буше Ф.—54, 168
Вагнер Г. Л.—81
Вазарі Дж.—66, 84, 136, 165
Вакуна — 55
Вакх —див. Діоніс
Вакханалії —55
Вакханки —21, 56, 155, 166
Ван Дейк А.—48, 70
Ванлоо —34, 73, 168
Ватто А.—34, 161
Вей — 196
Вейовїс (Ведіовіс, Ведіус) — 56
Веласкес Д.— 38, 70
Велика богиня — 53, 57
Велика Ведмедиця —15, 39, 61, 112
Велика Мати —ЗО, 76, 81, 183
Великі елевсінії — 97
Венера —12, 16, 17, 48, 49, 56, 57,
69, 132, 134, 170, 178
Венілія — 56
Вергілії — 170
219

ВЕРПЛІЙ
Вергілій—17, 50, 60, 73, 86, 120,
193, 200, 206
Веронезе П.—23, 41, 47, 123, 124,
132, 137
Версор —212
Вертумн —56, 172
Верхарн Е.— 107
Веста —17, 56, 57, 70, 103, 158
Весталки (весталка) — 40, 53, 56,
177
Вахтер Е.—32
Вівальді А.— 65
Вівтар (Олтар)—56, 67, 68, 71, 72,
91, 207
Візничий— 19, 112
Вік героїв—111 (див. Золотий вік)
Вікові ігри —57
Віктор —212
Вікторія —57, 81, 118
Вільде І.— 129
Віналії — 57
Вірбій —57, 115
Вірго —57, 208
Вірі ліс —208
Віртус (Віртута) — 57, 75
Водолій — 16
Волоока — 62 (див. Гера)
Волопас— 15, 112
Волюита — 176
Вольтер — 96, 155
Вороний М.— 156
Врубель М.— 159
Вулкан —57, 70, 119, 134
Вулканалії — 68
Гадес —24 (див. Аїд)
Гайдн — 32, 155, 167
Галаксій — 57
Галактика — 7
Галан Я.—201
Галантіда (Галінтіада) — 57
Галатея —15, 25, 57, 148, 168, 172
Гамадріади — 57, 90, 149, 177
Гамелія — 62 (див. Гера)
Гамостолос —4 (див. Афродіта)
Ганімед—16, 57, 114, 119, 164, 170,
200
Гармонія —20, 21, 28, 31, 38, 58,
93, 113, 118, 171, 181
Гарпаліка — 58
Гарпії (гарпія)—25, 54, 58, 97, 116,
122, 159, 171, 187, 206
Гарпократ (Гор-па-херд) — 58, 182
Геба —57, 59, 63, 65, 116, 123, 196,
211
Гейне Г.—41, 44, 126, 132, 153
Гекаба (Гекуба) —5, 33, 59, 82, 114,
126, 128, 130, 160, 171, 172, 173,
209
Геката —20, 25, 39, 53, 59, 60, 98,
118, 134, 166, 167, 169, 181, 185,
200, 207
Гекатомба — 60, 189
Гекатомбеї — 60
Гекатонхейри — 8, 54, 60, 70, 72, 192,
195, 201
Гекеболос — 35
Гектор —32, 42, 50, 51, 59, 60, 68,
80, 82, 90, 98, 128, 139, 142, 162,
171, 173, 134, 176, 185, 188
Геланор — 60
Гелен (Єлен) — 32, 59, 60, 109, 147,
201
Геліади — 60, 203
Геліка — 61, 103
Гелікон — 61
ГеліконІди — 61
Геліос—16, 19, 27, 35, 36, 61, 62,
70, 73, 82, 92, 95, 100, 102, 106,
126, 129, 136, 154, 155, 161, 166,
180, 186, 189, 192, 195, 199, 203,
206, 207
Гелла —43, 61, 110, 114, 148, 208
Гелланік — 99
Гелленій —211 (див. Зевс)
Гелло — 61
Гемера —61, 102, 106, 192, 209
Гемітея — 125
Гемон — 61
Гемос — 53
Гендель — 33, 50, 60, 66, 80
Генетейра — 47 (див. Афродіта)
Геній —62, 85, 98, 187, 198, 212.
Гера —5, 7, 17, 28, 35, 38, 39, 42,
43, 49, 57, 58, 69, 61, 62, 64, 65, 69,
70, 71, 72, 73, 87, 90, 92, 94, 98,
100, 106, 109, 112,- 113, 116, 119,
121, 126, 128, 129, 133, 134, 138,
140, 159, 160, 172, 173, 177, 181,
187, 191, 192, 195, 205, 207, 210,
211
Геракл (Геркулес)—4, 5, 7, 10, 11,
12, 14, 15, 19, 20, 21, 22, 23, 24,
27, 28, 29, ЗО, 31, 33, 36, 37, 43, 45,
46, 48, 54, 55, 57, 58, 63, 65, 69, 72,
73, 85, 86, 87, 92, 93, 102, 104, 105,
108, ПО, 112, 114, 118, 121,
123, 125, 128, 129, 130, 131,
132, 133, 134, 136, 139, 141, 146,
147, 148, 151, 153, 156, 160, 161,
164, 155, 166, 169, 172, 174, 175,
178, 181, 183, 185, 187, 188, 190,
191, 192, 193, 194, 197, 198, 199,
205, 206, 210
Геракліди —12, 28, 44, 65, 73, 85,
92, 93, 102, 126, 128, 138, 140, 143,
191, 196, 197
Геракліт— 103, 182
Гереї — 63
Геріон-64, 66, 93, 104, 119, 210
Геркей—109 (див. Зевс)
Геркулесові стовпи — 65
Герма — 66
Гермарес — 66
Гермафродит — 66
Гермераклес — 66
220

ДАНАЇДА
Гермес —5, 16, 17, 20, 22, 24, 25, 27,
28, 35, 38, 66, 76, 77, 80, 81, 83, 88,
90, 93, 96, 102, 105, 115, 119, 123,
124, 134, 140, 153, 158, 163, 164,
166, 167, 169, 170, 174, 176, 183, 185,
186, 188, 198, 199, 203, 205, 209,
210, 211
Герміона — 68, 107, 139, 147, 154
Геро — 68
Герой (герої) —12, 27, 46, 49, 53,
68, 72, 77, 82, 85, 195, 205
Геродот— 126
Герофіла —68, 120, 131
Герса—22, 68, 103, 122, 124
Герсілія — 68
Гесіод — 63, 76, 106, 111, 133, 187,
202
Гєсіона —6, 68, 130, 145, 174, 189,
190
Геспер (Веспер) — 42, 69
Геспериди —3, 15, 43, 55, 69, 104,
112, 129, 139, 144, 148, 208
Гесперія — 69, 96
Гестія — 17, 57, 69, 127, 172, 177, 192,
195
Гете Й. В,—72, 82, 102, 107, 117,
168, 205
Гефест —5, 17, 27, 37, 38, 46, 47,
48, 49, 57, 58, 62, 67, 70, 77, 80,
81, 92, 94, 103, 104, 110, 113, 117,
122, 125, 157, 159, 162, 165, 166,
175, 176, 194, 205
Гея —8, 46, 61, 69, 70, 76, 80, 83,
87, 94, 103, 104, 107, 108, 121, 125,
129, 139, 142, 143, 147, 148, 151,
155, 167, 169, 172, 177, 178, 184,
187, 189, 192, 195, 197, 198, 201,
203, 207, 208
Пади —44, 71, ИM, 112, 170
Гіакінт (Гіацинт, Іакінф) — 5, 71,
152, 171
Гіакінтії — 71
Гіакінтіос — 71
Пас —71, 105
Гіганти —8, 10, 11, 27, 35, 65, 71,
72, 92, 94, 109, 125, 127, 142, 158,
196, 202
Пгантомахія — 24, 71, 72, 158, 166
Пгіея —41, 72, 179, 186
Пгін — 69, 114
Гідра — 72
Гіл (Плас) —5, 43, 54, 72
Гілл — 66, 72, 191
Гіменей (Гімен)— S, 72, 188
Гімн — 100
Гінекея — 53
Гіпербореї (Гіперборейці) — 69, 73
Гіперенор— 160
Гіперіон —8, 62, 73, 100, 180, 185,
192, 195
Гіперія — 203
Гіпермнестра — 19, 31, 73, 79, 107
Гіпнос (Ппн)—63, 73, 135, 145, 150,
188, 192, 203, 207
Гіпокамп —32, 73, 173, 199
Гіпокентавр — 210
Гіпот—100
Гіппій —73
Гіпподамія — 27, 45, 54, 73, 79, 90,
130, 142, 163, 164, 169, 196, 210
Гіппоконт— 197
Пппокоон —73, 93, 151
Гіппокрена (Іппокрена) — 62, 74,
163
Гіппокреніди — 145
Гіппомедонт—74, 181
Пппомен — 43, 74
Гіппоной —52, 120
Гіппотоя — 164
Ппсіпіла (Гіпсіпілея) — 74, 92, 181,
199
Гіріей — 74, 200
Гірміна — 19, 74, 207
Гірнето —82, 191
Главк —52, 74, 131, 140, 161, 170,
171, 185, 196, 214
Главка —74, 82, 128, 190
Глібов Л.— 145
Глюк X. В.—34, 36, 59, 65, 74, 107
Гоген П.— 161
Головко А.— 185
Гомер — 25, 35, 59
Гомеричний сміх — 75
Гонор —57, 75
Гончар О.— 86, 168
Гор — 10, 51, 58, 182
Гора Квіріна — 69
Горацій— 130
Горга —86, 151
Горгас— 149
Горгій—107
Горгони —25, 29, 69, 75, 92, 136,
141, 167, 167, 186, 204
Горгофона — 197
Гордій —75, 141
Горкій — 109
Гофман Е. Т. А.— 124
Граї —75, 82, 167, 168, 207
Грації (Грація)—47, 75
Грифи (грипи, грифони) — 75
Грільпарцер Ф.— 131, 137
Громовержець — 35, 37, 41, 70, 89,
90, 102, 166
Гуно Ш.— 153
Давід Ж. Л.— 32
Давн — 76, 87, 201
Давньогрецька релігія — 76—78
Давньоримська релігія — 78—79
Дактилі —79, 124
Дамаст —79, 174
Дамастор — 145
Дамія —20, 79
Данаїд бочка — 79
Данаїда (Данаїди) — 10, 25, ЗО, 79,
221

ДАНАЙ
85, 90, 92, 106, 107, 131, 169, 189,
211
Данай — 19, ЗО, 46, 60, 73, 79, 106
Данайців дари — 79, 130
Даная — 26, 76, 80, 109, 165, 171
Даннекер І. Г.—89
Данте — 59
Даргомижський О.— 89
Дардан —80, 96, 103, 112, 113, 127,
157, 170, 182, 206, 214
Дарей — 204
Дарес (Дарет) — 80
Дафна —15, 80, 129, 132, 162
Дафнефор — 80
ДафнефоріГ — 80
Дафніс —80
Деа Рома — 81
Дебюссі К.—89
Деверра —- 81
Девкаліон —11, 16, ЗО, 81, 97, 98,
113, 114, 120, 121, 126, 138, 161,
169, 174
Дедал — 81, 82, 113, 127, 129, 140,
142, 166, 188
Дедал іди—32
Дедаліон — 82
Деїдамія — 82, 148, 195
Деїон — 205
Деїфіл — 114
Деїфіла —23, 82
Деїфоб —82, 107, 151
Деїфоба — 82
Деїфонт —82, 191
Дейм (Деймос) — 37, 82, 99, 153,
170
Дейно —75, 82
Дейоней— 114
Деркето — 86
Делії — 35
Делос —35, 82
Дельфи —35, 83, 169, 204
Дельфіній — 83
Деметра — 16, 17, 24t 37, 41, 51,
59, 70, 71, 76, 77, 83, 84, 91, 96,
102, 103, 109, 112, 116, 117, 122,
123, 128, 139, 142, 156, 159, 163,
165, 170, 177, 183, 186, 194, 195,
199, 200, 204, 210, 213, 214
Демодок — 84
Демон (демони) — 26, 62, 79, 84,
85, 92, 135
Демонасса — 197, 206
Демофіла —85
Демофонт — 25, 85, 122, 199, 204,
205
Дендрітіда — 86
Декрето — 86
Деціма— 161
Деяніра —2, 42, 65, 73, 86, 133, 134,
148, 152, 172, 192
Джордано Л.—80
Джорджоне — 23
Дзено А,—32
Делакруа Е.—35, 137, 214
Дифірамб—86
Діана —16, 41, 57, 86, 94, 109, 134,
200
Діва —16, 104, І12
Дїдіми — 54
Дідона —32, 86, 98, 168, 185
Діке (Діка) — 16, 23, 31, 87, 154, 192,
212
Дїкеосіне — 42
Діктіна — 45, 55
Діктіс —80, 87, 166
Дімант — 59
Діогенія — 102
Діодор —72, 157
Діомед — 24, 38, 46, 60, 64, 75, 78,
87, 90, 92, 94, 100, 102, 113, 151,
157, 159, 175, 196, 201, 204
Діона —47, 62, 87, 164
Діоніс (Вакх, Бахус) —16, 21, 22,
23, 26, 39, 43, 46, 52, 56, 62, 68,
70, 71, 73, 77, 83, 85, 86, 87, 88,
96, 99, 108, 109, 112, 113, 114, 118,
127, 132, 133, 136, 137, 141, 142,
145, 146, 150, 153, 156, 158, 159,
166, 162, 166, 171, 178, 179, 183,
184, 189, 190, 192, 193, 195, 196,
197, 198, 199, 205, 207, 209
Діонісії — 53, 56, 77, 98
Дїоскури—15, 31, 89, 105, 107, ПО,
112, 121, 133, 137, 169, 171, 193,
194, 196, 197
Дірке (Дірка)—31, 34, 90, 131
Діскордія — 90, І04
Діспатер—56, 90
Діфіес—122
Дія —114
Добровольський С—56, 125, 172
Довженко О.—49, 151, 185
Додона —81, 109
Д олій—138
Долон —90, 150, 177
Дольче Л.— 186
Доменікіно — 36, 156
Доніцетті — 50
Донченко О.— 136
Дор —42, 90, 98, 100, 128
Доріда —31, 57, 90, 148, 176, 205
Дракон—15, 176, 211
Дріади —57, 90, 149
Дріал — 123
Дріоп — 90
Дріопа —90, 158, 210
Дубіа —208
Дукс — 208
Еагр —90, 155
Еак —15, 25, 49, 90, 130, 142, 149,
162, 189, 190, 207
Еакід — 91
Еакії —91
Евадна — 91, 120
222

EOC
Евандр—12, 91, 119, 120, 149, 157,
196
Евант—100, 136
Евбея — 19, 43, 54
Евбулей — 91
Евгемер — 91
Евгемеризм — 91, 143
Евдор — 92
Евен—112, 136
Евер—161
Евехма — 27
Евіп — 27
Евклеї — 92
Евмей —92, 155, 190
Евменіди —98, 103, 154
Евмольп — 92, 103, 145, 207, 210
Евмольпіди — 92, 96
Евней —74, 92
Евном —121
Евномія — 92, 154
Евполемея — 105
Евр —54, 92, 150
Евріал —92, 101, 150
Евріала —75, 92, 154
Еврібат — 92
Еврібій —93
Еврібія —42, 70, 92, 172, 196, 207
Еврідіка —24, 68, §2, 114, 130, 148,
155
Евріклея — 42, 92
Еврїлох — 93
Еврімедовт — 93
Еврімела— 151
Евріном — 10, S3, 123
Еврінома —22, 93, 204
Евріодея —4
Евріпід —4, 19, 21, 22, 33, 37, 50,
59, 62, 66, 99, 107, 123, 151, 154,
175, 180, 189, 191, 197, 203, 206,
214
Евріпіл — 42, 93, 94, 136
Еврісак— 189, 190
Еврістей (Еврісфей) — 15, 22, 43, 44,
64, 65, 66, 72, 86, 93, 116, 123, 128,
134, 167, 186
Евріт —64, 72, 93, 150, 163, 188
Еврітіон —66, 93
Евріфемїда — 195
Евросіна — 209
Евтерпа — 93
Евтім — 93
Евфем — 93
Евфемея — 140
Евфорб — 94, 160
Евфоріон — 94
Евфросіна — 94
Егей —31, 32, 94, 105, 133, 137, 157,
159, 168, 169, 193
Егейське море — 39, 94
Егеон — 54, 94
Егерія — 94
Егеста — 94
Егея — 54
Егіалей —23, 94, 100, 130
Егіалія — 94
Егіда —75, 94, 167
Егімій —66
Егіна —15, 90, 94, 95, 114, 185
Егіст (Егісф) —5, 21, 44, 84, 92, 95,
97, 121, 126, 140
Едіп —29, 34, 95, 101, 104, 105, 115,
116, 121, 129, 140, 166, 17Ї, 172,
181, 187, 197, 213
Еет —36, 37, 95, 96, 106, ПО, 12S,
136, 161
Еетіон — 96
Ейдія — 36
Ейрена (Ірена)— 96, 154, 157, 171,
192
Еквіни — 179
Еквітас — 96
Еквестріс — 208
Елат —96, 102
Елафеболії — 40
Елевсін — 96, 102, 171
Елевсінії — 96
Елевсінські містерії—91, 96, 97,
116, 142
Електра —21, 97, 109, Ш, 127, 130,
168, 170, 187, 210, 214
Електріон —28, 31, 97t 167
Елефенор — 97
Елім — 97
Елісій (Елізій, Елізіум) —28,97, 143
Еллін (Геллен) —49, 81, 90, $8, 99,
128, 137
Ельпенор — 98
Ематіон—100, 130
Емблема —90
Емпуса (Емпуза) —25, 98
Енарета —43, 120, 185
Енгельс Ф.—9, 14, 39, 154
Енгр Ж.— 48
Ендіміон —98, 101, 105, 180
Еней—12, 19, 21, 25, ЗО, 33, 35, 41,
45, 49, 56, 58, 74, 80, 82, 86, 91, 97,
98, 99, 119, 128, 129, 131, 137, 141,
142, 150, 157, 159, 164, 177, 196, 199,
201, 204, 211, 212
Еніалїй—37
Еніо —99, 170
Еніпей —99, 163, 197
Енній —99
Еномай —73, 99, 112, 131, 142, 164,
170, 186
Енона —99, 121, 127, 161
Еноп — 195
Енопіон (Ойнопіон) — 61, 100, 155
Енотропи (Ойнотропи) —100
Енторія — 100
Еол —23, 32, 92, 98, 100, 120, 128,
137, 141, 151, 171, 179, 185
Еолія— 100
Еон— 100
Еос —20, 42, 54, 61, 68, 100, 124, 134,
139, 150, 162, 180, 189, 132, 198, 203
223

БОСФОР
Босфор — 69
Епаф—100, 115, 132
Епей — 19, 101
Епігони —23, 28, 92, 94, 101, 197
Епідавр — 41
Епікаста — 101
Епіклеса (епіклеза) — 101
Епімеліди (Меліди) — 101
Епіменід — 101
Епіметей —43, 81, 102, 126, 159, 169,
174, 196, 214
Епіона — 41, 102, 132
Епіт—102, 140, 172
Епітіди — 102
Епопей —35, 102
Еразм Д.—4
Ерасім— 102
Ер ато— 102
Ергана —102, 171
Ергін — 63, 102, 200
Ереб —8, 102, 106, 123, 149, 181, 192,
209
Ерехтей (Ерехфей) —22, 46, 54, 55,
69, 71, 102, 103, 104, 114, 122, 124,
128, 140, 154, 159, 168, 174, 207, 211
Ерехтея — 46
Еринії —8, 25, 27, 28, 71, 97, 103—
104, 123, 126, 136, 154, 159, 202, 208
Ерігона— 104, 110, 140, 161
Еріда —37, 63, 89, 104, 132, 144, 160,
192 213
Ерідан — 104, 203
Ерікс — 55, 104
Ерімант (Еріманф) — 104
Ерімантський вепр —210
Ерісіхтон (Ерісіхфон) —104, 122,
140, 195
Ерітія (Еріфія) — 104
Еріфіла —28, 31, 104
Еріхтоній - 104, 113, 159, 200
Еріцінська — 48
Ерміс —5
Ерос (Ерот) — 8, 10, 11, 16, 31, 33,
37, 47, 102, 104, 105, 127, 156, 176,
192, 196, 209, 210
Ескулап— 105
Есон (Айсон) —105, 137, І64, 214
Есхіл —4, 21, 53, 61, 79, 103, 154,
175, 191, 206
Етеобутади — 55
Етеокл-34, 96, 105, 130, 172, 181,
196
Етна —157
Етол — 105
Етолія —105, 197
Етра —25, 84, 93, 105, 193
Ефалід — 105
Ефіальт —28, 71, 106, 173
Ефір (Етер) — 8, 62, 102, 106, 149,
189, 192, 209, 210
Ехем — 65
Ехіон — 166
Ехо-106, 113, 146, 213
Ея— 106, ПО
Єва—11
Європа —16, 22, 42, 106, 109, 110,
118, 128, 141, 170, 177, 179, 191,
204
Єгипт (Єгипет) — 19, 52, 85, 96, 106,
133, 198, 104
Єлена —21, 25, 31, 33, 41, 50, 68,
69, 84, 85, 89, 93, 100, 105, 107,
109, 113, 117, 126, 132, 139, 147, 150,
160, 163, 171, 176, 193, 194, 196,
198, 200
Єлісейські поля — 97
Єхидна —25, 71, 107, 123, 132, 147,
155, 186, 187, 189, 198, 209, 210
Жерар Ф.—176
Жеріко Т.— 65
Жертва (жертвоприношення) — 77,
108, ПО, 203
Жіроду Ж.- 107
Жрець —72, 76, 104, 108, 183, 200,
204, 210
Жрецтво —91, 108
Загребельний П.—213
Загрей —88, 167
Залізний вік— 11
Зевс, 3, 7, 10, 11, 12, 13, 15, 16, 17,
19, 21, 22, 23, 24—31, 33, 34, 36—
39, 40—43, 45, 46, 48, 51, 54, 56,
59, 60, 61—72, 75, 79, 80, &1, 82,
84—92, 95—100, 102, 104, 105—107,
108-112, 114-119, 121-131, 134—
148, 150, 152, 156, 158, 161, 162,
165, 166, 167, 168, 169, 170, 171,
172, 174, 175, 176, 177, 179, 180,
181, 183, 186, 187, 189, 190, 191,
192, 193, 195, 197, 198, 199, 200,
201, 202, 204, 207, 209, 212, 214
Зевксіппа— 102, 174, 206
Зевксіс— 107
Земля — 35, 75, 106
Зеров М.—17, 120, 133, 146, 161,
201
Зет (Зеф) — 24, 31, 34, 54, 58, 89,
ПО, 133, 155, 206
Зефір-42, 54, 58, 67, 92, 100, ПО,
124, 150, 171, 210
Зодіак —110, 127
Золоте руно —36, 37, 38, ПО, 136,
164, 214
Золотий вік —16, 42, 110, НІ, 128,
160
Зорі (Зірки) — 111, 112
Зуби дракона — 10, 112
Іакх —112
Іардан— 153
Іас—112
їбер Ж.-33
Ібіс—10
Іванов О.—60
Ігри —112
224

КАССАНДРА
Ід (Ідас) —45, 89, 112, 133, 136, 138,
194
їда —15, 22, 113
Ідей—113
Ідея —113, 185, 206
Ідмон —36, 113
Ідоменей —81, 113, 201
Ідоменея — 53, 137
Іїнга —113
Ікар —14, 74, 82, 113, 127, 165, 166,
195, 197
Ікарій —113
Ікарія — 14
Ікель— 114
Ікмай — 39
Іксіон—12, 113, 114, 123, 163
Іл —34, 57, 114, 119, 130, 164, 201
Іліон —21, 114 (див. Троя)
Іліона — 114
Ілісс —54, 97
Ілітія (Ейлейтія, Іліфія)—40, 46,
57, 62, 104, 114, 132
Ілія —177
Інах —95, 114
Інкуб —202 (див. Фавн)
Іно —43, 61, 110, 114, 118, 131, 138,
199, 208
Інуй — 158
Іо —35, 38, 50, 53, 63, 100, 113, 115,
170, 214
Іобат —26, 52, 115, 173
Іокаста —34, 95, 100, 105, 115, 116,
125, 129, 172, 187
Іола —64, 73, 86, 93, 115, 117
Іолай —64, 70, 115, 117, 156
Іолк—137, 146, 147, 163, 164, 214
Іон —49, 115, 128
Іоніди — 115
Іпполіт (Гіпполіт) —34, 57, 115, 164,
204
Іпполіта (Гіпполіта) — 22, 29,» 63,
116, 194
Ір —116
Іріда —97, 116, 170, 187
Ісайя 156
Ісіда (Ізіда) — 13, 16, 35, 51, 55, 78,
79, 95, 100, 102, 115, 116, 142, 156,
182, 186, 195, 208
Ісмена —95, 116, 214
Ісмар — 136
Ісократ— 107
Істмійські ігри —112, 116, 131, 173
Ісх —35
Ітака — 90, 117, 150, 203
Італ — 117
Італія — 17
Ітіл —24, 117
Ітіс—117, 174
Іфіанасса— 117, 137
Іфігенія —11, 21, 40, 50, 53, 64, 95,
117, 120, 126, 138, 139, 153, 154, 162,
169, 198, 201, 210
Іфікл —7, 63, 117, 176, 206
Іфімедія — 28
Іфімедонт — 93
Іфіс — 32, 117
Іфіт—65, 117, 147, 150, 151
Іхтіокентавр — 199 (див. Тритон)
Йордане Я.—49, 84, 146
Иоммелі Н.— 84
Кабіри (Кавіри) — 117, 124, 142
Каваллі Ф.—50, 86, 105, 146
Кавказ — 14
Кавн — 142
Кадм —20, 21, 22, 26, 39, 43, 58,
91, 106, 112, 114, 118, 129, 165,
171, 177, 181, 191, 211
Кадукей (Кадуцей) — 6, 118
Кайзер П.—59, 124, 168
Как (Какус) — 118
Кака —118
Каладей — 66
Калаїд (Калаїс) — 54, 58, 118, 155,
206
Калідон— 101, 118
Калідонське полювання — 25, 31,
81, 118,, 122, 124, 133, 138, 145, 148,
163, 170, 194
Калідонський вепр — 118
Каліка — 125
Каліпсо —20, 27, 43, 118, 146, 150,
151
Калліопа —73, 90, 119, 155, 184
Калліроя —22, 28, 57, 67, 107, 114,
119, 127, 210
Каллісто (Калліста) —15, 39, 61,
63, 111, 119, 158, 170
Калхант (Калхас) — 49, 119, 144,
195, 210
Кальдерон П.—33, 124, 146
Камени— 119, 145
Камілла — 119
Канака — 101, 119, 199
Канея — 168
Канова А.—38, 50, 59, 66, 167, 204
Капаней—103, 119, 181,
Капіс— 120
Капніст В.—34
Капітолійська трійця —212
Кардея (Карда) — 120
Кардуччі— 155
Карманський П.— 131
Кармента — 91, 120
Карменталії — 120
Карна— 120
Карнарії — 120
Карнеї — 120
Карпофорос —71 (див. Гея)
Карраччі А.—54, 63, 86, 89, 151, 159
Карфаген — 99, 144
Кассандра (Александра) — 21, 51,
52, 59, 60, 120, 127, 161, 162, 173,
182
225

КАССІОПЕЯ
Кассіопея (Кассіопа) — 15, 32, 112,
120, 124
Касталія — 120
Кастальське джерело (Касталія) —
83, 120, 145, 169
Кастор —15, 26, 37, 64, 89, 120, 131,
141, 196, 198, 203, 208
Катрей —24, 28, 120, 161
Квіриналіі — 25, 121
Квірити—-121
Квірін— 121
Кебрен —99, 121
Кеїк (Кеїкс, Цеїк) —28, 65, 121
Кей (Кой)—8, 4U 121, 132, 196, 203
Кекроп — 103, 107, 121, 160
Кекропіди — 68, 122
Келей —85, 91, 96, 122, 127, 199, 213
Келено —93, 122, 170
Кеней —96, 122
Кеніда —122
Кентаври —11, 15, 16, ЗО, 38, 41, 43,
65, 87, 93, 96, 110, 113, 122, 123,
124, 141, 145, 148, 163, 172, 177,
183, 194, 196, 199, 205, 207, 210, 214
Кенхрей — 160, 190
Кербер (Цербер) — 5, 24, 25, 64, 65,
67, 86, 107, 123, 155, 182, 193
Керера (Церера) —5, 17, 19, 31, 84,
123, 183, 184, 191, 211
Кери —37, 123, 149, 192
Керинейська лань — 64, 123
Керікс —123
Керін— 191
Керікон —28, 123, 194
Керкіра — 203
Керкопи — 123
Кероесса — 53
Керубіні Л.—22, 87, 137, 2U
Кето —70, 172, 207
Кефал (Цефал) —100, 123, 134, 174,
203
Кефей (Цефей)—5, 15, 112, 120,
124, 186
Кефіс—114, 146
Кефісодот — 96
Кипарис— 124
Кіана —33
Кібела —24, 43, 45, 53, 57, 78, 79,
86, 87, 113, 124, 127, 128, 134, 141,
142, 153, 177, 185, 187
КіДіппа —26, 122
Кіклопи (циклопи) — 5, 8, 22, 25,
36, 41, 55, 70, 71, 124, 125, 150, 172,
173, 185, 190, 192, 195, 201, 203
Кікн — 125, 192
Кікони — 125
Кілікс —22, 118, 179, 191
Кіллена — 133
Юнір —23, 125, 142
Кінорт— 151
Кінтія — 40 (див. Артеміда)
Кіпр —48, 53, 125, 202
Кіпріда — 125
Кіпсел —101, 125, 140
Кірена —39, 113, 125
Кірка (Цірцея) — 4, 5, 13, 93, 96,
126, 131, 151, 162, 165, 166, 168,
172, 183, 185, 217
Кіссей —41, 59, 126, 195
Кітерон (Кітайрон, Кіферон) — 63,
126
Кітероніди— 154
Кітеронський лев — 63
Клейт— 100
Клеобіс —53, 126
Клеопатра — 54, 113, 126, 138
Клімен —58, 211
Клімена —42, 43, 63, 81, 120, 126,
140, 145, 151, 156, 174, 202, 205,
214
Кліо—126, 145
Клітемнестра (Клітеместра) — 21,
84, 92, 95, 97, 107, 121, 126—130,
131, 140, 154, 196, 211
Клітій— 126
Клітія— 126
Клото — 126, 144
Княжнін Я.—86, 151
Кобнлянська О.—29, 150
Кодр —32, 126, 137
Козоріг (Козерог) — 16, ПО, 12$
Кокал —18, 126
Кокіт (Коціт) — 49, 126
Кокто Ж.— 34
Колесник П.— 42, 187
Колонт — 211
Колхіда —38, ПО, 136, 164,
Комет — 42
Комето — 137
Кометопа — 32
Комос— 126, 196
Компіталії— 126
Конента — 127, 202
Конкордія — 127
Коне— 154
Констанція — 127
Кора—186, 195 (див. Персефона)
Корес —119, 127
Корибанти — 124, 127, 128, 177
Корінт— 123
Корінф —5, 39, 52, 63, 147
Коріт (Коріф) — 100, 127
Кориель П.—32, 52, 137, 151, 214
Корон— 127
Коронїда —41, 127, 206
Корреджо А.—34, 58, 104, 132
Космос — 8
Котіс (Котіто) — 127, 196
Котляревський І.—42, 86, 97
Котт — С0
Коцюба Г.— ПО
Коцюбинський М.—73, 79, 189, 205
Кранай — 31
Кратос — 53
Кребільйон П. Ж.—ПЗ, 154, 155
Крез — 126
226

ЛІКАОН
Крейцер P.—32
Креонт —33, 62, 64, 75, 92, 127, 130,
136, 139, 181, 187
Кресфонт (Кресофонт)—66, 126,
127, 140, 171
Кретей— 127, 146, 164, 197, 204
Креуса —5, 33, 41, 42, 75, 103, 115,
127, 128, 137, 211
Крій —8, 195
Кріт —57, 71, 113
Крітський бик — 127, 128
Кронід — 128
Кронії— 128
Кронос (Крон)—5, 12, 16, 17, 24,
31, 52, 61, 63, 70, 71, 83, 91, 97,
108, 111, 121, 124, 128, 163, 170,
172, 177, 180, 189, 192, 195, 201,
202, 210, 211
Кротоп — 176
ІСсант (Ксанф) —50, 58, 128, 171
Ксеній—109 (див. Зевс)
Ксенія — 128
Ксенодіка — 161
Ксеркс — 52
Ксетій — 155
Ксут (Ксуф) — 49, 98, 100, 127, 128
Куапель А.—32
Куклін Д.—52
Куме — 20
Кумська сивіла —182
Кун М. А.— 17
Купідон —31, 105 (див. Амур)
Купрін О.—131
Курети —21, 106, 124, 128, 175, 179
Куротрофос — 40 <див. Артеміда)
Лабдак —128, 129, 171, 211
Лабдакіди — 211
Лабіринт —39, 82, 128, 129, 142
Лаверна — 129
Лавіній — 164 сь
Лавінія —ЗО, 31, 129, 131, 212 о;
Лавр— 129
Лаго деї Палічі—157
Ладон —69, 112, 129, 207
Лаерт — 37, 129, 150, 190
Лаій (Лай) — 100, 105, 129, 190, 212
Лакедемон — 92, 170
Лаконія — 107
Лам — 153
Ламія —97, 129
Лампадофорії — 70
Лампетія — 129
Лампрос — 57
Лаодам — 60
Лаодамант—100, Ї29
Лаодамія —52, 129, 171, 176, 179
Лаодіка —25, 96, 129, 212
Лаокоон—130, 201
Лаомедонт — 35, 42, 65, 69, 92, 114,
125, 130, 151, 173, 197
Лаонома —93, 130
Лапіт—172, 207
Ланіти —5, 38, 41, 96, 122, 127, 130,
144, 148, 163, 194, 210
Ларенталії — 25
Ларви— 130
Лари — 20, 26, 78, 127, 130, 135, 165
Ларіса — 130, 163
Ластман П.— 146
Латин —ЗО, 98, 116, 129, 130, 131,
190, 202
Латій —80, 124, 130, 168
Латона—131, 132, 149, 183
Лафонтен —23, 80, 117
Лахесіс— 131, 144
Леандр — 68, 131
Леаніра — 96
Леарх —43, 115, 131, 191
Лебідь— 15
Лебрен Ш.—54, 82
Левка —50, 107, 162
Левкіпп —57, 131, 203
Левкіппа —42, 131, 141, 195,
Левкосія — 184
Левкотея (Левкофея)—5, 92, 115,
131, 136, 139, 192
Левктоя (Левкофоя) — 131
Левктри — 104, 120
Легренці Дж.— 23
Леда — 89, 107, 109, 126, 131, 147,
197, 203
Лем'єр А. М.— 113
Лемнос — 199
Лемуан Ф.— 165
Лемури— 131
Ленеї — 88
Ленін В. І.—80, 111, 146
Леонардо да Вінчі — 131, 203
Леонід — 68
Леофонта — 131
Леохар — 36, 58
Лересс Г.—32
Лерна —ЗО, 72, 132
Лернейськая гідра — 15, 64, 67, 72,
107, ПО, 132, 155, 198
Лесбос— 102, 154
Лестригони (лістригони) —132
Лета —25, 132, 143
Лето (Латона)—5, 35, 41, 57, 109,
121, 131, 132, 149, 196, 199, 203
Лехей— 169
Лібер —88, 132
Лібера — 132, 205
Ліберали— 132
Ліберум —208
Лібітіна —132
Лібія (Лівія) — 100, 129, 132
Лівія — 22, 52, 145
Лігея— 184
Лідій —45
Ліей— 132
Лік —32, 35, 89, 122, 123, 129, 132,
159, 170
Лікаон —61, 90, 119, 132, 140, 154,
159, 163, 206
227

ЛІКЕЙ
Лікей — 133
Лікімній — 199
Лікія —179
Лікоктонос —35 (див. Аполлон)
Лікомед —49, 82, 133, 147, 194
Лікург —55, 74, 92, 124, 133
Лілібей— 55
Лін —63, 90, 119, 133, 145, 155, 176,
200
Лінкей—19, 45, 73, 79, 89, 107, 113,
133, 138, 194
Ліріопа— 144
Лісіанасса — 55
Лісіпп —38, 67, 105
Ліст Ф.— 156
Ліхас — 133
Локр — 133, 140
Локри — 50
Лопе де Вега —23, 33, 151, 161
Лосенко А.— 32
Лотіда — 133
Лотофаги— 133, 151
Лукаш М.— 20
Лукіан — 86
Лукрецій— 106
Луна —16, 133, 195, 200
Луперк— 134, 202
Луперкалії —91, 134, 202
Луперки — 134
Люллі —105, 167
Люцифер (Люципер) — 69, 134
Люціна — 134
Ма — 134
Магнет— 171
Майоль А.—48
Майр С—63
Майя —53, 63, 109, 134, 170
Макарей—120, 134
Макарія — 134
Мала Ведмедиця — 15, 39
Малишко А.— 175
Маліп'еро Дж. Ф.— 59
Мамерс (Мамерт) — 134
Маммоза — 208
Мани— 134, 135
Манія — 135
Манене — 208 (див. Фортуна)
Манес — 45
Мантеньї А.—47
Мантика — 51, 135
Манто—100, 135, 144, 151, 171, 182,
197
Мантуя — 152
Марафонський бик — 32, 135
Маріка— 130, 202
Маркевич І.—82
Маркс К.—8, 13
Мармонтель Ж. Ф.— 65
Марон— 136
Марпесса — 112, 136
Марс —12, 31, 37, 38, 52, 57, 75, 78,
121, 134, 136, 170, 177, 178, 179, 212
Марсій— 12, 136, 141, 183
Мартич Ю.— 170
Масенко Т.— 19
Массне Ж.—89
Матрон а лії — 136, 212
Матута— 131, 136
Махаон —41, 136, 149, 171, 206,
Маццоккі Д.—23
Мегапент (Мегапенф) — 136, 139
Мегар — 43
Мегара —63, 64, 105, 131, 136,
Мегарей —27, 136, 196
Мегера— 102, 136
Медея —13, 15, 26, 27, 36, 37, 50,
80, 93, 95, 106, 128, 136, 137, 164,
188, 194, 214
Медіка — 47 (див. Афіна)
Медон—137, 151, 194
Медсі — 53
Медуза (Медуса) —5, 10, 24, 33, 75,
76, 94, 137, 163, 166, 167, 171, 173,
186, 206, 210
Мезентій— 137
Мекіоніка — 93
Мекістей —92, 100
Мелампод (Меламп, Мелампус) —
53, 137, 166, 171, 173
Мелан —92, 189
Меланіпп — 137, 196
Меланіппа— 43, 137, 138, 151, 189
Мелант— 127, 138
Мелантіда — 74
Мелантій (Мелантей, Меланфій) —
138
Меланто (Меланфо) — 138
Мелеагр —21, 29, 37, 86, 112, 126,
130, 138, 151, 170, 171, 172, 195
Мелетинський Є.— 9
Меліади (Мелії) — 138
Мелікерт —43, 115, 117, 138, 139,
157, 185
Мелісс — ЗО
Мелісса —39, 139
Мелія — ЗО
Мелькарт — 64, 119
Мельпомена —42, 139, 145, 162, 184
Мемнон —34, 50, 100, 139
Мемнонідн — 139
Мемфіса — 101
Мен—139, 180
Мена — 180 (див. Селена)
Менади —21, 36, 87, 88, 196 (див. •
Вакханки)
Мендельсон Ф.—33, 160
Менекей—101, 139, 281
Менелай —21, 24, 34, 44, 45, 82, 85,
93, 95, 97, 107, 136, 139, 140, 147,
150, 160, 161, 171, 193, 196, 200, 201
Менестей (Менесфей) — 140, 168
Менетій (Менойтій) — 140, 162, 174,
214
Меніппа — 140, 141
Мене (Мента) — 140
228

НЕКТАР
Ментор —93, 140, 190
Меон — 196
Мера — 134, 140
Меріон — 140
Меркуріали — 68
Меркурій —5, 16, 68, 134, 140, 170,'
183
Мер мер — 137, 214
Мероп — 140, 160
Меропа — 60, 75, 99, 102, 126, 140,"
154, 166, 170, 172, 185
Мессап — 140
Местра — 104, 141
Мета — 141, 196
Метаб— 120
Метаніра — 85, 199
Метапонт — 137, 189
Метастазіо П.—36, 66
Метіда —46, 63, 109, 141, 151
Метіон — 102
Метіоха —140, 141
Мефістофель — 205
Мефітіс — 141
Мирний Панас—107, 139, 145
Миртія — 48 (див. Афродіта)
Мисик В.— 149
Мисливечек И.— 137
Мігдон — 141
Мідас— 141, 184
Мідний вік— 111 (див. Золотий вік)
Мійо Д.—21
Мікеланджело — 58, 203
Мікени —21, 155
Мідас—141, 191
Мілет— 141
Мілітта — 141
Мільтіад — 161
Мім —141
Мінерва —17, 47, 57, 63, 141, 180,
212
Мініади—141 «У'
Міній—124, 141, 214 т-
Мінос—14, 25, Зі, 32, 39, 42, 54,
64, 75, 81, 82, 90, 92, 106, 109,
113, 121, 124, 128, 129, 141, 142,
150, 162, 171, 177, 179, 186, 188,
194, 196, 204
Мінотавр —14, 32, 39, 42, 81, 92,
106, 129, 142, 162, 194
Мінта — 142
Міріна —ЗО, 142
Мірмідони (мірмідоняни) — 90, 104,
142, 163
Мірра (Смірна) — 23, 142
Міртіл —48, 74, 111, 142, 164
Місен (Мізен) — 142, 199
Місія —19, 189
Містерії —55, 77, 96, 142, 143, 167,
200
Місти —77, 142, 143
Мітра (Мітрас) — 3, 62, 78, 79, 142,
143, 187
Мітрідат — 52
Міф (міфи) —10, 11, 15, 23, 24, 25,
26, 29, 36, 44, 45, 47, 50, 51, 54,
58, 67, 68, 71, 72, 73, 76, 79, 80,
81, 82, 83, 84, 90, 91, 96, 97, 99,
100, 102, 103, 104, 106, 143, 166,
167, 168, 172, 174, 175, 176, 177,
179, 180, 183, 185, 200, 202, 206,
207, 209, 210, 212
Міфологія —10, 12, 17, 36, 57, 76,
78, 82, 102, 126, 143, 173, 180
Міцкевич А.— 72
Мнемосіна (Мнемозіна)—93, 102,
109, 139, 144, 145, 173
Мойрагет — 83
Мойри-12, 22, 32, 45, 48, 83, 127,
131, 144, 161, 192, 195, 198, 203,
204
Молосс — 144
Молох (Молех) — 128, 144
Молочний (Чумацький шлях) 7, 57,
64, 112
Молпадія — 189
Мольер — 176
Мом — 144
Монета — 144
Монтеверді К;.—23, 33, 167
Мопс —32, 120, 136, 142, 144
Мопсоп — 145
Мормо —26 (див. Акко)
Морта — 161
Морфей—108, 145, 188, 207
Мотона — 151
Моцарт В. А.—36, 113
Музи (муси)—28, 31, 35, 49, 61,
66, 72, 81, 109, 119, 120, 126, 131,
139, 143, 144, 145, 155, 158, 160,
162, 168, 171, 184, 188, 193, 196
Муніт —25, 129
Муніх — 145
Мусагет— 144, 145
Мусей (Мусайос) — 133, 145, 184-
Мусейон — 145
Мута-10, 145, 187
Мюллер М — 98
Навлон — 146
Навплій —24, 31, 69, 146, 156
Навсікая —27, 146, 151, 190, 203
Навсітой — 27, 146, 203
Нагнибіда М.— 36
Назон П. О.—15, 16, 25
Наксос— 146
Нана—146
Напівбоги— 146
Наркіс (Нарцис) — 10, 15, 106, 146
Наяди —64, 67, 73, 103, 146, 149,
185, 190
Невій —99
Неєра — 124
Нейт—147
Некессітас (Нецессітас, нецессіта-
та) — 147
Нектар — 39, 50, 59, 147, 185
229

НЕЛЕЙ
Нелей —26, 53, 65, 147, 148, 163,
165, 197, 201
Немейський лев —64, 107, 110, 147,
198, 209
Йєменські ігри —23, 92, 147
Немесіда (Немезіда) — 5, 23, 32* 43,
73, 103, 131, 147, 148, 192
Ненія — 148
Неоптолем — 22, 32» 42, 49, 60, 68,
82, 87, 92, 144, 148, 166, 169, 171
Непереможне Сонце—143
Нептун—16, 56, 140, 148, 170, 199
Нептуналії — 148
Нереїди (Нереїда)—7, 32, 39, 41,
78, 90, 140, 148, 149, 164, 132, 188,
199 205
Нерей —7, 31, 57, 70, 90, 148, 172,
176, 205, 207
Неріо — 52
Нерон —83, 182
Несе —65, 86, 115, 123, 148
Нестор —26, 32, 34, А2, 65, 120, 146,
148, 166, 190, 195, 201, 210
Нефела —43, 62, 113, 115, 123, 148,
208
Нечуй-Левицький L—ПО
Нитка Аріадни —39
Ніке (Ніка) — 46, 47г 57, 69, 73,
102, 104, 109, 144, 147, 149—157,
181, 186, 189, 192, 209
Нікефорос —47 (диб. Афрюдіта)
Нікея — 186
Нікіппа — 93
Нікомах — 149
Нікострат— 120
Нікоетрата —91, 149
Нікс (Нікта)—8, 106, 149
Ніктей —34, 35, 102, 149, 170
Ніктілена — 102
Німфи (німфа) — 8Г 23, 26, 29, ЗО,
33, 39, 40, 45, 47, 52, 55, 57, 67, 69,
71, 74, 76, 80, 81, 87, 90, 94, 98,
102, 104, 106, 116, 119, 120, 121,
126, 128, 131, 132, 139, 140, 142,
144, 145, 146, 148, 149, 150, 151,
153, 155, 158, 164, 166, 167, 168,
170, 172, 177, 179, 184, 188, 189,
191, 193, 196, 197, 199, 201, 202,
205, 207, 209, 210, 212, 213
Ніоба (Ніобея) — 12, 24, 31, 37, 40,
109, 147, 149, 163, 210
Ніс —92, 133, 150, 159, 185
Ніса—150
Ніч —209
Ной —50
Номія — 81
Нона —161
Нот —43, 54, 92, 100, 110, 150
Нума Помлілій-178, 179, 200» 206,
209
Нумітор —ЗО, 150, 177, 178
Нундіна — 150
Нут—116
Овідій —50, 59, 73, 74, 120, 123, 146,
149, 166, 172, 193, 214
Огарьов М.— 175
Огіг— 150
Огігія — 150
Одіссей—13, 20, 25, 26, 27, 34, 42,
46, 47, 49, 51, 78, 80, 87, 90, 91,
92, 97, 99, 116, 117, 119, 125, 126,
131, 132, 134, 136, 137, 138, 140,
142, 145, 146, 147, 148, 150, 151,
157, 158, 165, 172, 173, 177, 183,
185, 187, 190, 193, 196, 197, 201,
203, 206, 210
Одіссея — 13, 113
Одріс — 53
Оджібве — 13
Оїкл —31, 151
Оілей— 137, 151
Оїлід — 51
Ойбал —74, 151, 197
Ойней —29, 65, 86, 92, 119, 138,
152, 155, 172, 196
Океан —7, 8, 22, 29» 32г 48, 62,
63, 74, 75, 87, 90, 92, 100, 104, ПО,
152, 168, 175, 186, 192, 195, 198,
209
Океаніди (океаніда)—7, 40, 41» 47,
69, 70, 92, 119, 126, 131, 133, 140,
141, 148, 149, 152, 154, 166, 170,
187, 192, 202, 205
Окіпета — 58
Окн— 152
Оксіл —66, 105
Октавіан — 214
Олесь О.— 147
Олімп —24, 43, 47, 52, 57, 70, 72,
78, 83, 89, 92, 112, 144, 152, 158,
163, 173, 175, 176, 181, 184, 185,
186, 192, 195, 205, 209
Олімпіади — 152
Олімпійська релігія — 71
Олімпійські боги —67, 71, 84
Олімпійські змагання (Олімпійські
ігри)—99, 116, 117, 147, 152, 153,
165
Олімпійці —78, 71, 175
Олімпія — 105, 213
Омфал —76, 83, 153, 169
Омфала —21, 45, 65, 123, 153, 198
Онеггер А.— 31
Опіц М.— 80
One (Опа) —124, 153, 154, 180
Опса — 92
Ора (ори)—24, 71, 86, 92, 96, 155,
192, 195, 196, 204
Оракул —22, 23, 26, 29, 33, 36, 42,
44, 54, 66, 64, 66, 69, 73, 75, 77, 79,
81, 83, 95, 101, 144, 153, 170, 176,
177, 200, 203, 205, 207
Оргія —55, 88, 154, 155, 198
Ореади— 149, 154
Орест —21, 27, 66, 68, 85, 95, 96,
2в0

ПЕЛОШЯ
103, 104, 117, 140, 147, 154, 168,
169, 187, 190, 197, 198, 210
Орестей— 155
Орестея — 155
Ори — 155
Оріон—16, 40, 41, 99, 100, 112, 140,
155, 170
Орїтія —54, 103, 155
Орк (Оркус) — 155
Ормен — 155
Орніт—189 (див. Тевтіс)
Орнітомантія — 155
Орсеїда —99, 128
Орсінома — 207
Ортігія — 155
Ортр (Орт, Орф) —108, 155, 187,
198
Орф К-—49
Орфей —7, 15, 24, 35, 36, 37, 55,
62, 68, 90, 92, 133, 140, 145, 155,
156, 171, 183, 190
Орфіки —88, 96, 156, 210
Орхомен — 124
Осіріс (Озіріс) — 16, 35, 51, 78, 116,
157, 167, 182
Острови блаженних — 137, 165
Осхофорії — 46
От —28, 157, 173
Отрера —116, 165
Офельт —74, 92, 181
Офіон (Офіоней) — 157
Оффенбах — 107, 156
Павор — 157
Павсаній —39, 59, 82, 96, 121, 147
Паганалії — 157
Паер —113
Пажу—176
Паїзіелло Дж.— 32
Пакс —96, 154, 157
Паламед —69, 145, 157, 198, 201r,(
Паланто — 131 ц,(
Палемон —115, 138, 157, 167,
Палес— 157
Паліки — 157
Палілії— 157
Палінур — 157
Паллада —46, 47, 158
Палладій —80, 85, 87, 115, 150, 158,
199
Паллант (Паллас) — 90, 91, 133,
148, 158, 159, 194, 196
Паллантіди — 158
Паллена— 13, 99
Паллор — 158
Памфіл — 85
Пан —7, 25, 76, 80, 90, 106, 113,
119, 124, 131, 158, 165, 180, 184,
185, 186, 198, 199, 202, 213
Панакея (Панацея) — 159
Панафінеї —46, 103, 109, 159
Пандар — 159
Пандарей —24, 159, 189
Пандемос—18, 202 (див. Афроді-
та)
Пандіон —55, 93, 102, 103, 134, 149,
157, 159, 168, 174, 206
Пандія— 159, 180
Пандор — 103
Пандора —70, 81, 102. 155, 159, 169,
175
169, 175
Пандроса (Пандросос) — 103., 122,
159, 160
Паніка — 158
Паніонії — 160
Паноптес — 37 (див. Аргос)
Пантеїда —131
Пантеон —78, 160
Пантоос (Панфос) — 94, 160
Пантопей— 100
Паренталії — 135
Паріс —48, 50, 59, 63, 82, 92, 99,
107, 121, 124, 139, 141, 160, 161,
171, 173, 174, 176, 193, 200, 206
Парки —41, 144, 161
Парнас—121, 130, 161, 169, 170
Парнасиди — 145
Партеній (Парфеній) — 161
Партенія — 58
Партенопа (Парфенопа) — 161, 184
Партенопей (Парфенопей) —100,
161, 166, 181
Партенос (Партена, Перфенос,
Парфена) — 161
Пасітея (Пасіфея) — 73, 161
Пасіфая —32, 39, 42, 75, 81, 95,
121, 141, 161, 166, 204
Патрокл — 50, 80, 86, 92, 93, 139,
140, 142, 162, 179, 195, 201
Пафія— 162
Пафос— 167
Пеан (Пеон) — 162, 189
Пеант—188, 206
Пегас—11, 15, 52, 74, 75, 112, 162,
169, 173
Педопія — 164
Педотрофос — див. Артеміда
Пейрітой (Піріфой) —32, 38, 74, 123,
112, 125, 130, 138, 163, 194
Пейсідіка — 164
Пейсіна —184
Пейто (Пейфо) — 163, 180
Пелагія — 47 (див. Афродіта)
Пелазг (Пеласг) — 133, 163, 191
Пелей —34, 42, 49, 68, 90, 104, 138,
142, 146, 160, 161, 163, 190
Пеліади — 153, 163
Пелій (Пеліас) —22, 25, 27, 37, 137,
146, 163, 197, 214
Пеліон —210
Пелоп (Пелопс) —15, 27, 44, 74, 81,
99, 114, 142, 149, 152, 164, 165,
169, 174, 189, 196, 207, 212
Пелопіди — 164
Пелопія — 44
231

ПЕЛОПОННЕС
Пелопоннес—12, 21
Пенати —20, 78, 98, 131, 164
Пеней—19, 80
Пенелопа — 21, 34, 53, 91, 110, 137,
138, 150, 159, 165, 190, 191, 197
Пенія— 165
Пентей (Пенфей) — 21, 165
Пентесілея (Пенфесілея) — ЗО, 50,
136, 165, 193
Пергам — 19, 165
ПергамськшЬвівтар — 165
Пердік (Пердікс) —81, 165, 188
Перей — 96
Періандр — 39
Перібея (Перібойя) — 50, 151, 166,
190, 196
Періер — 196
Періклімен — 166
Пеоімед — 93
Періфант (Періфас) — 166, 207
Періфет — 166, 184
Пермесс —21,
Перо —53, 166, 198
Перс —59, 166, 196
Перса— 126, 166
Персеїда — 95, 161
Персей —11, 12, 15, 19, 24, 26, 32,
33, 44, 46, 64, 65, 75, 76, 80, 86,
93, 97, 109, 112, 127, 146, 163, 166,
167, 171, 186, 188, 206, 211
Персефатта — 167
Персефона —16, 22, 23, 24, 25, 41,
53, 60, 76, 83, 85, 88, 91, 96, 109,
112, 122, 142, 155, 167, 181, 183,
184, 194, 197, 200, 211, 213, 214
Перуджіно П.— 136
Перуцці Б.—36, 81, 136
Петей (Петеой) — 140, 167
Петрай— 123
Пефредо —75, 167
Піанепсії —36, 167
Пігмаліон —15, 57, 80, 167, 185
Пігмеї— 168
Піер—168
Піеріди (Піерійські музи) —145,
168
Піета — 168
Пік (Пікус) — 168, 172, 202
Пікассо П.—123, 158, 167, 203,
Пікумн— 168
Пілад —93, 117, 137, 154, 168, 187,
210
Пілемен — 168
Пілія — 93
Пілос— 199
Пілумн і Пікумн —76, 80, 81, 168
Пінарії —168
Пінд—168
Піндар —59, 86, 114
Пірам —15, 168, 197
Пірго—169
Пірена — 169
Піріфлегетон (Флегетон) — 42, 169
Пірр —37, 68, 148 (див. Неоптолем)
Пірра —11, 31, 49, 81, 97, 148, 169
Пірфорос— 169
Пісандр — 63
Пітіокамп — 184
Пітон (Піфон) — 8, 22, 35, 80, 83,
169, 191
Піттей (Пітфей) — 92, 105, 169, 193
Піфійські ігри (Пітійські ігри) —
35, 169, 188
Піфія —83, 103, 153, 169, 197
Піфо—169
Піфон — 169
Плавт —ЗІ
Плакая — 42
Планети— 169, 170
Планкти — 170
Платон —58, 107, 131, 200
Плейона —128, 134, 169, 170
Плейстен (Плісфен) — 24, 44, 170,
Плексіпп —138, 170
Плеханов Г.— 12
Плеяди —3, 27, 38, 42, 44, 97, 112,
134, 170, 186
Плужник Є.—20, 132
Плутарх —55, 158, 193, 208
Плутон—2, 16, 24, 26, 65, 96, 170,
178, 182, 188, 198
Плутос —96, 170, 214
Плювіус — 212
Подалірій (Подалейрій) — 135, 170
Подарга —58, ПО, 170
Подарк— 170, 174
Полем — 170
Поліада — 170
Поліб —23, 95, 140, 165, 170
Полібоя— 171
Полігімнія (Полімнія) — 5, 145, 171
Полігнот —83, 107
Пол4дамант— 161, 171
Полідевк — 16, 25, 31, 37, 89, 109,
138, 133, 171, 195, 203, 210
Полідект —80, 165, 167, 171
Полідор —59, 90, 114, 118, 130, 171
Полідора — 171
Поліїд — 171
Полікаста — 190
Поліклет —29, 37, 62
Поліксена — 50, 59, 153, 171
Полшеда —214
Полімена — 214
Поліместор (Полімнестор) — 59,
114, 171
Полінік —23, 31, 34, 62, 95, 100,
105, 117, 120, 171, 181, 193, 192
Політ — 171
Поліфем —25, 57, 91, 96, 125, 131,
136, 152, 171, 172, 190, 207
Поліфема — 214
Поліфонт — 102, 140, 172
Поллукс —5, 89, 172 (див. Полі-
девк)
Помона—56, 168, 172, 202
232

САКРАТІ Ф. П.
Помпа — 172
Помпея — 62
Понт—71, 148, 172, 185, 207
Понтифік (понтифіки) — 56, 78, ¦
Понтія — 172
Порденоне — 49
Порне — 48 (див. Афродіта)
Портаон (Порфаон) — 150, 172
Портей —-150
Портун —138, 172
Посейдон—10, 17, 19, 22, 24, 29, 29,
ЗО, 31, 32, 34, 37, 38, 46, 50, 51,
52, 53, 54, 64, 67, 69, 70, 71, 72,
,73, 77, 83, 89, 92, 96, 99, 100,
105, 109, 113, 114, 116, 117, 120,
'122, 125, 137, 138, 141, 145, 146,147,
І148, 150, 151, 155, 160, 163, 164,
'166, 169, 170, 172, 173, 185, 186,
189, 191, 193, 195, 197, 199, 203
Потос (Пофос) — 173
Пояс Афродіти — 173
Праксітель — 36, 41, 67, 83, 89
Праксітея — 103, 128
Преллер —195
Прет (Пройт) — 4, 26, 52, 57, 92,
136, 137, 140, 173, 186
Претіди (Пройтіди) — 173
Пріам —21, 22, 25, ЗО, 34, 42, 51,
53, 59, 60, 65, 69, 73, 92, 98, 107,
112, 114, 120, 126, 128, 130, 139,
141, 147, 157, 160, 169, 170, 172,
173, 198, 190
Пріап—130, 173, 174, 210
Прімігенія — 208
Прозерпіна — 53, 56, 132, 167, 174,
Прок—150
Прокл — 65
Проклея —125, 192
Прокна —103, 117, 159, 174, 193,
206
Прокоф'єв І.—27
Прокріда —103, 123, 174
Прокруст —79, 174, 194
Прокрустове ложе—174
Промах — 100
Прометей-10, 11, 12, 13, 14, 41,
44, 46, 65, 62, 81, 97, 99, 102, 126,
160, 174, 175, 192, 196, 198, 210,
214
Прометеї — 175
Проной — 22
Просімена — 42
Протей —101, 140, 175, 193
Протесілай — 40, 118, 130, 175
Профан— 176
Профанація — 176
Псамата — 134, 176, 207
Псіхея —105, 176
Псіхопомп— 176
Пта (Птах, Фта) — 176
Птерелай —32, 176
Публіка —208 (див. Фортуна)
Пудікітія (Пудіцітія) — 176
Пуссен Н.—23, 33, 36, 47, 51, 63,
80, 89, 124, 137, 198
Пушкін О.— 125, 156, 168
Пюже П.— 33
Ра —ЗО, 116
Рабле Ф.— 159
Равель М.— 81
Радамант (Рада манф) — 27, 42, 90,
97, 99, 106, 109, 128, 141, 142, 177,
179, 195
Рак— 14
Расін Ж.—21, 32, 34, 155
Рафаель —36, 65, 105, 107, 136, 159
Редікул (Редікулус) — 177
Редукс — 208
Рейфіш Г. Й.— 81
Рейхлін Й.—4
Рек—177
Рем —26, 31, 38, 120, 134, 163, 177,
178, 203
Рембрандт —26, 31, 41, 52, 58, 167
Рені Г.—49, 66, 86, 105
Ренуар О.— 161
Рес (Рез) - 74, 87, 90, 93, 119, 177
Рет—177
Рея —8, 24, ЗО, 45, 62, 70, 71, 76,
78, 83, 108, 122, 124, 128, 170, 172,
177, 178, 191, 192, 195, 210
Рея Кібела — 79
Рея Сільвія —31, 150, 177
Риби— 15, ПО
Рилєєв К-— 175
Рильський М.—21, ЗО, 59, 72, 75,
90, 98, 125, 146, 152, 156, 160, 162,
196, 209
Ріг достатку —30, 170, 177
Рігаччі Б.—59
Робіт (Робіго) — 177
Робігалії— Ї78
Роден —23, 36, 123
Родос —61, 107, 186, 191, 199
Родоса—201
Родоський А.— 74, 154
Роїк — 43
Ройо —33, 178, 186
Рома— 178
Романо Дж —65, 89, 149, 161, 203
Ромул—12, 26, 31, 37, 38, 69, 121,
134, 150, 163, 177, 178, 203
Россі Л.—33
Ротру Ж.— 34, 66
Рубенс П.—23, 33, 36, 41, 51, 55,
63, 66, 70, 82, 84, 89, 123, 146, 151,
153, 158, 161
Руміна — 178
Руссо Ж. Ж.-111, 168
Р утули — 201
Саб—178
Сабазій— 178
Сабінянок викрадення — 179
Сакраті Ф, П.—49, 52
233

САКС Г.
Сакс Г.— 80
Салакія (Салація) — 179
Саламін —74, 86, 91
Салії —38, 179
Салмакіда — 67
Салмоней — 179, 197, 204
Салюс —41, 179
Самійленко В.—ЗО
Самотракі — 117
Сандон — 67
Санк (Санкус) — 179
Санкан П.—82
Сапфо —59
Сарпедон — 42, 52. 106, 109, 130, 141,
179, 198
Сарті Дж.— 74, 81
Сатири—11, 12, 31, 87, Ь$, 106, 158,
179, 183, 184
Сатурн —100, 128, 153, 168, 170,
179, 180, 186, 199, 213
Сатурналії — 127, 136, 180
Свада — 163, 180
Себек — 9
Себет—152
Себетіда —152
Секурітас— 180
Селена —16, 59, 62, 73, 87, 88, 98,
100, 102, 134, 145, 180, 189, 200
Семела —16, 21, 26, 53, 62, 109,
118, 129, 180, 197
Семеро проти Фів — 34, 58, 100, 105,
111, 130, 137, 139, 143, 162, 166, 181,
196, 197
Сенека —96, 137, 214
Сен-Санс ІС— 32, 34, 66, 107, 153,
168, 203
Сенектута — 181
Серапіс —78, 181—182, 186
Серенатор — 212
Сет—116, 198
Сервій — 82
Сєров В.—106, 146
Сивіли (сибіли) — 20, 29, 69, 129,
135, 182, 183
Сивілині книги — 177—178, 182
Силени —87, 136, 141, 161, 183, 184,
196
Сирени —11, 49, 183, 184, 186, 193
Сігея — 50
Сілен —87, 126, 184, 195,207
Сільван —78, 184
Сіметіса — 25
Сімонід —72, 86
Сімплегади — 184, 206
Сініс (Сінід) —117, 184, 194
Сінон — 184, 201
Сіноп —20
Сіпіл —142
Сірійська богиня —184, 185
Сірінга (Сірінкс) — 158, 185
Сіріус— 155
Сісіф (Сізіф) — 5, 8, 10, 12, 20, 25,
42, 52, 75, 138, 140, 147, 185
Сісіфова праця — 185
Сіхей — 86, 168, 185,
Скамандр —13, 41, 113, 189
Скамацдрій — 42, 61, 185
Скамандродіка — 187
Скарлатті Дж.—74, 80, 81, 86, 146,
203
Скілла (Сцілла) —74, 184, 185,209
Скірон—173, 185, 186, 194
Скірофорії — 46
Скіф (Скітес) — 107, 188
Скляренко С.— 154
Сковорода Г.— 43
Скопас —36, Q7, 105, 150, 202
Скрябін О.—175
Смінтей (Смінфей) — 186
Смірна —23, 182
Смолич Ю.—72, 108, 169, 176
Собко В.—56
Содомора А.— 203
Соліми — 52
Соль —16, 62, 186
Сотейра — 186
Сотер —35, 188
Софокл —4, 19, 34, 66, 95, 99, 107,
115, 123, 151, 157. 180, 189, 191, 197,
206
Спарта —38, 91, 107, 118, 154, 188
Спенсер Г,— 143
Сперхій — 90
Опіка — 16
Срібний вік—111 (див. Золотий
вік)
Статор— 186, 212
Стафіл—161, 178, 186
Стадій — 95
Стенебея (Сфенебея) — 52. 186
Стенел —60, 93, 100, 167, 188
Стенії —188
Стено (Сфено) —75, 186
Стентор — 188
Стеркул — 186
Стероп —8, 186
Стеропа —163, 171, 188
Стесіхор —99, 181
Стеффані А.—48
Стеценко К.— 117
Стікс —25, 49, 53, 60, 127, 145, 148,
155, 157, 167, 186, 191
Стімфал — 96
Стімфалійські птахи — 64, 186, 187
Страбон — 55, 60, 91
Стравинський І.—36, 96, 156, 167
Стрілець — 15
Стрімо —42, 173
Строфій —154, 168, 187
Сузір'я Волосожар — 170
Сузір'я Геракла — 112
Сузір'я Дельфіна — 112
Сузір'я Діви —43, 112, 147, 154. 161
Сузір'я Дракона —112
Сузір'я Змієносця — 112
Сузір'я Корабель Арго—112
234'

ТІБР
Сузір'я Лева — 147
Сузір'я Оріона — 155
Сузір'я Пегаса — 162
Сузір'я Персей і Андромеди —112
Сузір'я Плеяди —-170
Сузір'я Скорпіона — 155
Сулла — 83, 182
Суман — 187
Сфінкс —47, 95, 107, 155, 187, 210
Схедій—187
Схерія—27, 187, 203
Схоией — 43
Табу—12, 14
Тавмант —70, 97, 116, 172, 187, 207
Тавроболій (тавроболії) — 45, 125,
187
Тагеат — 140
Тагет— 187
Тайгета —170, 187
Такіта (Таціта) — 145, 187
Тал (Талос) —81, 99, 166, 187—188
Талай —23, 188
Тал арії— 188
Таласіон (Талас, Таласій) — 188
Талассія — 47 (див. Афродіта)
Талія— 127, 157, 188, 209
Талло (Фалло) — 188
Талпій— 188
Талтібій (Талфібій) —188
Таміріс (Тамірїд, Фаміріс, Фамі-
рід> — 148, 188, 205
Танатос (Танат) — 73, 144, 149, 185,
188, 192
Танеєв С—22, 175
Тантал—10, 12, 26, 114, 149, 159,
164, 174, 188-189, 199
Таргелії —36, 189
Тарквіній — 82, 182, 189
Тартар —25, 71, 107, 128, 140, 189,
192, 196, 197, 198, 209, 214
Таруцій — 26
Тацій — 69
Теано (Феано)—25, 34, 138, 141,
189
Тевкр —32, 80, 113, 189, 190, 201
Тевтіс (Орніт) — 189
Тевтрант (Тевфрант) — 189
Тейомен — 72
Тейя —8, 62, 73, 102, 180, 189, 192,
195
Текмесса — 189
Тектам — 42
Теламон —50, 69, 75, 90, 163, 166,
190, 190, 207
Теламонід —50, 51, ба, 166, 205
Телебої —32, 177
Телегон —29, 55, 126, 165, 190 ,
Телем — 190
Телемах (Телемак) —137, 140, 146,
Г48, 150, 157, 165, 190, 193
Телестріда — 30
Телесфор — 190
Телета — 190, 196
Телеф —19, 72, 92, 124, 19Q, 191,
193, 198
Телефасса — 22, 118, 191
Телець— 15
Телксіепея — 184
Теллумон — 191
Теллус (Теллура) — 191
Телон—152
Тельфуса —191
Тельхіни— 191
Темен—41, 66, 67, 82, 92, 191
Темісто (Фемісто) — 191, 192
Тенаг — 60
Тенар — 65
Тенед—192, 206
Тенес— 125, 192
Теогонія —8, 11, 18, 59, 76, 135, 156,
192
Теодамант — 72, 192
Теодорос — 69
Теоклімен (Феоклімен} — 192—193
Теоноя — 195
Теокріт —23, 81
Терас — 193
Терези — 15
Терей—174, 193
Термес— 12, 61, 116
Термін— 193
Термінали — 193
Терм іона — 197
Терпсіхора — 49, 73, 184, 193
Терра Матер — 191 (див. Теллус)
Терсандр— 100, 193, 197
Терсіт— 165, 193
Тесей (Тезей) —5, 12, 14, 25, ЗО, 34,
37, 39, 42, 65, 66, 69, 73, 71, 82,
85, 87, 89, 93, 95, 99, 105, 107, 117,
121, 128, 130, 136, 137, 138, 140,
142, 146, 157, 166, 168, 174, 181,
184, 186, 190, 193, 194, 196, 204,
205, 206, 207
Тесмофорії — 79, 83, 167, 195
Теспії — 104, 105
Теспрот (теспроти) — 198
Тестій— 131, 195, 197
Тестор — 195
Тетія (Тетіс, Тефія, Тефіда)—8, 49,
63, 74, 87, 90, 94, 104, 115, 151,
170, 186, 193, 195, 198
Тирс —195
Титан—195 (див. Геліос)
Титани —8, 10, 11, 16, 24, 29, 44,
49, 62, 71, 72, 73, 88, 94, 100, 121,
132, 134, 140, 148, 15Г, 156, 157,
195, 196, 201
Титаніди —54, 172, 203
Тіасос — 196
Тібальді П.— 158
Тіберій—154
Тіберін — 154, 196
Тібр — 19, 178
S35

ТГДЕЙ
Тідей — 23, 37, 46, 82, 86, 92, 100.
137, 151, 181, 196
Тієст (Фіст) —21, 44, 74, 94, 95, 165,
169, 174,~196, 300
Тімалк— 196
Тімандра — 196
Тімандрей— 196
Тімотей — 36
Тіндарей (Тіндар) — 5, 21, 74, 89,
107, 113, 116, 131, 151, 196, 197, 103
Тіндаріди — 89
Тінторетто Я.—23, 36, 47, 66, 82,
132, 136, 149, 153
Тіона — 197
Тіоней— 197
Тірайрос — 36 (див. Аполлон)
Тірей — 151
Тіресій —100, 134, 139, 197, 209
Тірінф— 173
Тірія—125
Тіро —99, 146, 164, 179, 197, 204
Тірреній — 45
ТірренськІ розбійники — 112
Тісамен —66, 104, 197
Тісба — 5, 169, 197
Тісіфона — 103
Тітій— 12, 35, 40, 197
Тітон —100, 124, 139, 197
Тіфіт — 207
Тіфон—16, 72, 107, 109, 123, 137,
147, 155, 187, 189, 197, 198, 209
Тіхе (Тіха, Тюхе) —171, 186, 198,
207
Тіціан-23, 26, 35, 41, 59, 70, 88,
105, 106
Тія — 105
Тіяди — 198
Ткач Д.— 152
Тлеполем —199
Тмол — 153, 199
Тоант (Фоант) — 74, 198, 199
Токарев С—9
Токсей— 151
Толстой Ф.— 145
Тооса — 172, 207
Торвальдсен Б.— 38, 49, 58, 89
Тот —68, 199
Тотем — 13, 90
Трасімед (Фрасімед) — 148, 199
Трахін —121
Треверс Д.—21
Тритія— 137
Тритон—11, 32, 73, 137, 142, 173,
179, 199, 200
Трівія —200
Тріодітіс —200
Тріоп —104, 200, 205
Тріптолем — 25, 54, 84, 85, 91, 112,
122, 177, 200
Трісмегіст (Трісмегістос) — 68, 199
(див. Гермес)
Трітогенея — 200
Троада — 69, 98
Троїл — 200
Трой( Трос) —42, 52, 113, 200
Трофоніади — 200
Трофоній — 74, 100, 102, 200
Трохіл — 199
Троя, їліон —12, 20, 92, 97, 105, 107,
112, 117, 121, 166, 173, 177, 185,
199, 200, 201, 206
Троянська війна —17, 20, 21, 25, 26,
ЗО, 32, 33, 34, 35, 38, 45, 49, 51, 63,
73, 80, 91, 84, 86, 91, 92, 94, 98, 100,
104, 107, 110, 111, 112, 113, 120,
126, 137, 139, 140, 143, 144, 147,
148, 157, 160, 161, 166, 162, 171,
172, 174, 176, 185, 186, 187, 188,
200, 193, 196, 198, 201, 205, 206, 214
Троянський кінь —34, 80, 87, 100,
103, 147, 150, 201
Троянці — 177
Трублаїні М.— 65
Тулуб 3.— 58, 209
Тургенєв І.— 159
Турн —26, ЗО, 33, 56, 76, 91, 120,
131, 137, 159, 201, 212
Тьєполо Дж. Б.— 24, 32, 87
Уівер Дж.—48
Українка Леся — 43, 44, 120, 144,
150, 156, 153, 174, 175, 201
Улісс (Улікс) — 202
Уран —8, 12, 16, 42, 48, 60, 60, 87,
91, 93, 103, 125, 141, 143, 151, 170,
177, 189, 192, 195, 202, 203-205
Уранія —73, 133, 202
Урей — 123
Фабій —98
Фавн —91, 103, 127, 131, 134, 158,
168, 184, 202, 203
Фавна —26, 53, 134, 203
Фавналії — 203
Фаетон —60, 71, 104, 124, 126, 140,
203
Фаетуса — 129, 203
Фалк— 191
Фальконе Е. М.— 167
Фанес (Фанет) — 7, 156
Фантас (Фантаз) —203, 207
Фармаки — 203
Фарос— 140
Фасіда — 106
Фасти — 17
Фатум — 203
Фауст— 100
Фаустул —26, 178, 203
Феаки — 27, 39, 203—204
Феб —62, 126, 204
Феба —8, 44, 132, 170, 196, 204
Фебрій — 204
Фебріс —204
Фегей —22, 204
Федра —25, 85, 115, 161, 164, 204
Фейербах А.—49, 214
Фелікітас (Феліца) — 204
236

ЩЕДРІН
Феме — 204
Феміда (Теміда, Теміс) — 8, 43, 63,
71, 83, 86, 109, 113, 154, 174, 186,
192, 196, 204
Фемісто— 191
Фемона — 204
Фенікс —22, 23, 107, 118, 147, 191,
204, 205
Феремон — 33
Ферет (Ферес) —22, 137, 205, 214
Феронія — 205
Фессалія — 199
Фетіда —49, 50, 51, 70, 92, 97, 104,
133, 146, 148, 160, 164, 175, 199,
205 213
Фіви —5, 31, 34, 96, 198, 306
Фівос-— 5
Філалея — 53
Фідес — 205
Фідій —47, 83, 109
Фідіппід — 161
Філак —205
Філамон — 134, 205
Філарете А.—26, 79
Філас — 205
Філей —205
Філемон і Бавкіда — 205
Філіра —145, 206, 210
Філліда — 206
Філоктет — 86, 136, 100, 188, 201,
206
Філомаха — 164
Філомела — 206
Філомелід — 206
Філона — 52, 121
Філонома — 124
Фіней —54, 55, 113, 124, 206
Фінікія — 16
Фінкс —49
Фітал —207
Фітій— 154
Флакк В,—74
Фламіни— 178, 207
Флегетон — 169
Флегій (Флегіас)—41, 114, 127, 207
Флора-26, 205, 207, 210
Флоралії —207
Фоб (Фобос) —38, 99, 156, 171, 207
Фобетор — 207
Фок —90, 163, 176, 190, 207
Фол — 123, 207
Фон — 72
Фоне (Фонт) —207, 212
Фонтенель Б.— 52, 99
Форбант—17, 74, 199, 207
Форкій (Форкіс, Форкін)—71, 99,
172, 184, 199, 207
Форнакалії — 207
Форнакс (Форнака) — 208
Фороней —204, 208, 211
Фортуна —178, 198, 204, 208
Фосфор — 69
Франко І.—20, 47, 69, 126, 146, 175
Фрейд 3 — 143
Фрезер Д. Д.— 117
Фрікс—15, 43, 62, ПО, 114, 118, 202,
208
Фронтіда — 160
Фукс І. І.—63
Фурії (Фурія) — 104, 105, 208
Халкеї —46, 70
Хаос —8, 71, 102, 106, 149, 192, 209,
210
Харити (Харита) —22, 71, 73, 76, 94,
161, 163, 188, 209
Харібда — 185, 209
Харікло —197, 209, 210
Харон —25, 49, 145, 155, 157, 209,
210
Хатхор — 10
Херсонес — 21
Химера —11, 15, 25, 52, 108, 163,
187, 198, 207 — 210
Хіона —20, 54, 82, 91, 112, 184, 205,
210
Хірон (Хейрон) — 15, 16, 26, 37, 38,
41, 49, 64, 123, 137, 210, 214
Хіроніди — 210
Хлоріда—26, 144, 147, 148, 206, 210
Хлорісса — 42
Хлоя —210
Хнум — 10, 11
Хонсу— 10
Хоткевич Г.— 75
Хріс — 35, 112, 198, 210
Хрісаор —67, 75, 108, 163, 210
Хрісеїда —44, 54, 120, 210, 211
Хрісіпп —44, 187, 211
Хрісотеміда —21, 161, 178, 211
Хронос—156, 211
Хтоній — 104, 211
Хтонічні божества — 211
Хтонія —211
Цезар Ю.—134
Цереалії — 211
Цезаріс — 208
ІДінгареллі — 33
Цірцея — 211
Ціцерон — 117
Челліні Б.— 167, 173
Чосер Дж.—201
Шарпантье М. А.—137
Шевченко Т.— 174, 175, 186, 210
Шекспір В.—23, 50, 169, 201
Шеллі — 95
Шіллер Ф,— 20, 84, 96, 120
Шлегель І. Е. — 124
Шліман Г.—21, 201, 280
Шовкопляс Ю — 50
Штраус P.—80, 89, 107
Шорман Г. К.—124
Щасливі острови—126
Щедрін Ф.— 41, 98
237

ЮВЕНТА
Ювента —58, 212
Юл (Іулї —41, 201, 212
Юнона —47, 57, 63, 78, 134, 136,
144, 205, 212
Юнони — 62, 212
Юпітер —16, 17, 31, 33, 47, 57, 63.
78, 131, 170, 179, 186, 187, 191, 211,
212, 213
Юстиція — 213
Ютурна — 201, 207, 213
Ютурналії — 213
Яблуко розбрату (Яблуко незгоди,
Яблуко чвар) — 104, 169г 213
Ягве (Єгова) — 10, 11
Ям (Ямос, Іамос) —213
Ямба (Ямбе, Іамба)—213
Яновський Ю.—37, 61, 184
Янус —22, 56, 99, 120, 172, 180, 196,
207, 212, 213 — 214
Япет (Іапет)— 8, 11, 41, 44, 102,
126, 140, 170, 174, 196, 214
Ярбас —86
Яс (Ясій) —43, 127, 199, 214
Ясіон (Ясін, їасіон) — 170, 214
Ясон (Іасон, Язон) — 15, 25, 27, 36,
37, 46f 74, 75, 92, 106, ПО, 112,
126, 136, 138, 141, 197, 214—215

СЛОВАРЬ
АНТИЧНОЙ
МИФОЛОГИИ
Составители
Иван Акимович
КОЗОВИК,
Александр Данилович
ПОНОМАРИВ
Вступительная статья
Андрея Александровича
БЕЛЕЦКОГО
Ответственный редактор
Андрей Александрович
БЕЛЕЦКИЙ
(На украинском языке)
Киев, издательство «Наукова думка»
Оформлення художника
6. 1. Муштенка
Художній редактор
В П Кузь
Технічний редактор
Г. Р. Боднер
Коректори
J. В. Кривошеїна,
О. А. Дубар,
Л. С. Бородянська
ІБ № Ю380
Здано до набору 29.06.88. Підп до друку
12.09.88 Формат 84X108/32. Папір друк.
№ 1. Літ. гарн. Вис друк. Ум друк,
арк. 12,6. Ум. фарбо-відб. 12,6. Обл -вид.
арк. 19,98. Тираж 57 000 пр. Зам. 8—2010.
Ціна І крб 40 к.
Видавництво «Наукова думка»
252601, Київ 4, вул. Рєпіна, З
Головне підприємство республіканського
виробничого об'єднання «Поліграфкни-
га». 252057, Київ, вул. Довженка, З

Словник античної міфології/Уклад. І. Я. Козовик,
С48 О. Д. Пономарів; вступ, стаття А. О. Білецького; відп.
ред. А. О. Білецький.—2-е вид.—К.: Наук, думка, 1989.—
240 с.
ISBN 5-12-001101-2 (в опр.); 1 крб. 40 к. 57000 пр.
Видання присвячене міфології давніх греків та римлян. Його
статті не лише наводять міфологічні імена й назви реалій та понять
античності, а й розкривають зміст міфів, розповідають про джерела
їх виникнення. Простежується зв'язок античної культури з
культурою сучасних європейських та інших народів: показано вплив гре-
ко-римської міфології на літературу, музику, образотворче мистецтво
сучасності.
Для мистецтвознавців, філологів, істориків, викладачів та
студентів гуманітарних факультетів вузів.