УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК
СЕРІЯ: УКРАЇНСЬКІ ВЧЕНІ. Ч. 1.
ЛЕОНІД БІЛЕНЬКИЙ
ДМИТРО ДОРОШЕНКО
|СЛ
Вінніпег
1949
Накладом Ювілейною Комітету для вшанування 50-ліття наукової
і громадської праці Дм. Дорошенка.
ВИДАННЯ УВАН
1—10. Бюлетень УВАН — 1946/47.
11.	Літопис УВАН ч. 1. УВАН в перше півріччя її існування —1946. Ст. 5-
12.	Літопис УВАН ч. 2. ДоповіЦь про діяльність УВАН — 1946. Ст. 13.
13.	Віктор Петров; Провідні етапи розвитку сучасного Шевченкознав-
ства. — 1946. Ст. 37.
14.	Борис Крупницький: До методологічних проблем української істо-
рії. — 1946. Ст. 23.
15.	Запитник для збирання матеріалів до українського особового й міс-
цевого назовництва. — 1947. Ст. 2.
16.	Українська Бібліотека при Стенфорд Університеті в Пало Алло,
Каліфорнія. — 1947. Ст. 12.
17.	Дмитро Чижевський: Деякі проблеми дослідження формального боку
поезії Шевченка. — 1947. Ст. 17-
18.	Ярослав Рудницький: Наголос в поезії Шевченка. — 1947. Ст. 60.
19.	Василь Лев.: Лексика ранньої Шенченкової поезії. — 1947. Ст. 10.
20.	Сергій Жук: Скульптурні портрети Шевченка. — 1947. Ст. 11.
21.	Шевченко та його доба. Вип. І. — 1946/47. Ст. 136.
22.	Автограф Шевченка 1857 року. — 1947. От. 6.
23.	Л. Биковський: Національна Бібліотека Української Держави. —
'1947. Ст. 37.
24.	П. Курінний і О. Поестєнко: Історичні пляни Києва. Ст. 4 й 17 мап
(фотодрук). Ціна $5. неопр., $6. в оправі.
25.	М. Костомаров: Книги Битія Українського Народу. — 1947- Ст. 60.
Ціна $0.50.
26—30. Літопис УВАН ч. 3—7.
31.	Літопис УВАН ч. 8. В справі єдиного наукового центру. — 1948.
Ст. 13.
32.	Уоіосіутуг Сіїидуиіу-Воііип: Боїиііоп ої ІЬе Еиіегв’ РгоЬНепї,
КевепбЬигв 1947. Ст. 20. Ргісе $0.50.
33.	Г. Закревська: Четвертинні відклади українського Полісся в межах
Наддніпрянщини. — 1948. Піна $0.75.
34.	Яр. Пастернак: До проблеми поширення й хронології лінійно сґр&т-
4<ової кераміки в Европі. — 1948. Ціна $0.75.
35.	Вол. Мацяк: Галицько-Волинська Держава 1290—1340 рр. у повна
^дослідах (циклостиль). — 1948. Ціна $0.50.
36.	аійуівііса І; Завдання слов’янської філології й українська» славісти*».
1§48. Ст. 29. Ціна $0.50.
УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК
СЕРІЯ: УКРАЇНСЬКІ ВЧЕНІ. Ч. 1.
ЛЕОНІД БІЛЕЦЬКИЙ
ДМИТРО ДОРОШЕНКО
Проект зі збереження
видавничої спадщини
української еміграції
Вінніпег	1949
Накладом Ювілейного Комітету для вшанування 50-ліття наукової
і громадської праці Дм. Дорошенка.
Ргіпіей Ьу Тгійепі Ргезв ІЛв., 2Ю—216 ВиіЕегіп Дує., 5У1ппіре£, Мап.
Перший незмінний (Президент УВАН,
•проф. д-р Дмитро Дорошенко.

Року 1949 минає 50 літ культурно-наукової праці Пре-
зидента УВАН і університетського професора Дмитра До-
рошенка. 50 літ невтомної праці, в наслідок якої біля тисячи
менших, більНіих і великих наукових монографій із
поля української культури й науки. Культурна праця Юви-
лята була найрізноманітніша: журналіст, публицист, мемуа-
рист, критик, автор подорожних описів й історичних пам’я-
ток, учений історик України. Це все та ділянка, на якій
Дмитро Дорошенко визначився на полі української куль-
тури. Не говорю вже про те широке листування із найрізно-
манітнішими українськими і неукраїнськими громадськими;
політичним^ діячами й науковцями, яке Дм. Дорошенко
вів і веде тепер, але це так само важна сторінка його куль-
турно-історичної праці. У свій час історик української куль-
тури багато зачерпне із цієї криниці інтимно-особистого
листування Ювилята і розкриє ще не одну ділянку його
світогляду, йогб науково-культурної і громадської праці
та широкої скалі його національних інтересів.
1., Життєпис Дм. Дорошенка.
І.
Проф. Дмитро Дорошенко народився 8 квітня 1882 року
в м. Вільно в родині ветеринарного військового лікаря. Рід
Дорошенків — старий рід і тягнеться ще від славного геть-
мана України Петра Дорошенка, великого патріота, іцо
мріяв і вів конкретну політику, щоб звільнити Україну Із-
під московського панування. Рід Дорошенків походив із
Чернігівщини. Місто Глухів на Чернігівщині — місце, звідки
вийшов батько Ювилята, Іван Дорошенко. Видно умови
фасової праці у війську останнього примусили виїхати де
білоруського Вільна; де пройшли дитячі й юнацькі роки
Ювилята. Дмитра Дорошенка.
5
Року 1892 Дм. Дорошенко вступив до гімназії в Вільні,
яку закінчив р. 1901. Українські традиції роду Дорошенків,
українська бібліотека діда Ювилята, Якова Дорошенка, що
проживав на хуторі Дорошенків у Чернігівщині на самій
межі між Україною й Московщиною, куди Ювилят від 12 р.
жнутя їздив що-літа, українська свідомість сина Якова До-
рошенка, Василя Дорошенка, дядька Ювилята, що був укра-
їнським письменником, національна свідомість другого
дядька Ювилята, Петра Дорошенка, що брав активну участь
в уряді Української Держави за гетьмана Павла Скоропад-
ського, — все це була та національна атмосфера, в якій Дми-
тро Дорошенко, наш Ювилят, став з юнацьких часів свідо-
мим українцем. А з VI кл. гімназії брав активну участь в
українськім гімйазіяльнім часописі українського невеликого
гуртка гімназії, де Ювилят містив статті про українських
письменників. Отже, вже з тих часів Ювилят входив у
активне українське життя.
Року 1901 Дм. Дорошенко вступає до Варшавського
Університету на Історично-Філологічний Факультет. Хоч
мріяв вступити до Київського університету, „де сподівався
зустрінутись із студентами-українцями, познайомитись із
представниками українського громадянства”, — але на пе-
решкоді станув наказ Міністерства Освіти московської вла-
ди, що обмежував вступ абітурієнтів до університетів тіль-
ки тим, що належали до тих самих округ, в якому була й
гімназія. Тому вихованці віденських Гімназій булй при-
кріплені тільки до Варшавського університету.
В цім останнім університеті Дм. Дорошенко був усього
півроку, бо з нового 1902 року перейшов до Петербурсь-
кого університету. У Петербурзі молодому українцеві імпо-
нував Петербурський Науковий світ і старі сумні українські
традиції. Цю петербурську сторінку з української минув-
щини Ювилят характеризує такими словами: „Для укра-
їнця Петербург був повний історичних споминів. Он по тім
боці Неви, насупроти „Зимового” царського палацу, Петро-
павлівська фортеця, де сконав гетьмай Полуботок і де си-
діли пізніше кирило-іметодієвські братчики: Шевченко, Ко-
стомаріб, Куліш і інші. Он далі Академія Мистецтва, де вчив-
6
ся, жйв і помер Т. Шевченко... Ця столиця, добудована на
кістках українських козаків, була тісно зв’язана з долею
українського національного руху. Тут вийшла р. 1798 „Енеї-
да” Котляревського, а р. .1840 — Шевченків „Кобзар”; тут
в рр. 1850-х у друкарні П. Куліша друкувались „Запіскі о
Южной Русі”, „Чорна Рада” та інші видання Куліша; тут у
рр. 1861-62 видавалась „Основа”. Звідси за тих часів укра-
їнська громада керувала українським рухом, аж поки той
рух перенісся до свого природного осередку, до Києва. Тут
кувалася доля величезної імперії, в тім числі й України, і
звідти йшли царські накази й міністерські розпорядження,
що мали на меті спинити розвиток українського національ-
ного життя...” Нарешті, в Петербурзі була все численна
українська колонія, як старших діячів українських, так і
численної української молоді — студенства високих шкіл
столиці московської держави.
II.
В Петербурзі розпочинається нова доба національної
діяльности Дмитра Дорошенка. Молодий українець, що з
Наймолодших літ активно працював для української справи
в Вільні, в Варшаві, з головою поринає в петербурське укра-
їнське студентське життя. Поринав так, що часто забував за
свій прямий обов’язок, за науку в університеті. Але наука не
втече, а громадська справа в численій українській студентсь-
кій громаді вимагає що-денної безнастанної праці. Особливо,
коли Дм. Дорошенко з 1903 р. став на чолі Студентської
Громади і тримав зв’язок із старшими українськими діячами,
як письменник Данило Мордовець, як Петро Стебницький,
Олександер Лотоцький та родина Русових (Олександер і
Софія Русови). Праця Дмитра Дорошенка в Студентській
Громаді забирала майже увесь час. То національні свята,
т<з українська література, що нелегально через Фінляндію
одержалась Громадою з Галичини, книжки для розпов-
сюдження серед українців не тільки в Петербурзі, але і в
Україні, то організаційна праця, — все це вимагало великої
й напруженої, зв’язаної із персональною небезпекою, діяль-
7
ности Дм. Дорошенка. Тоді саме Ювилят складає перший
покажчик літератури для ознайомлення з Україною та пр-
кажчик рецензій на популярні видання для українського,
народу, тоді ж, приблизно, виходять Дм. Дорошенка й другі
праці про Америку („Як відкрито новий світ — про Христо-
фора Колумба”) і про П. Куліша („На громадській роботі”).
Тоді ж р. 1903 Дмитро Дорошенко бере участь у величавім
всеукраїнськім національнім святі відкриття пам’ятника в
Полтаві І. Котляревському. Р. 1904 бере участь в Українських
Університетських Курсах у Львові, де слухає виклади з істо-
рії України М. Грушевського і з історії української літера-
тури Івана Франка, з відродження Галичини проф. Студий-
ського, з української антропології проф. Хв. Вовка й інш.
Тут остаточно зформувався світогляд Дм. Дорошенка, щодо,
українського Національного життя, української культури й
науки. Того ж року/бере участь у ювилейнім святі Мик.
Лисенка в Петербурзі не тільки на самім святі з привітан-
ням, але й низкою статтей про Лисенка в різних часописах.
Тоді ж брав участь у демонстрації петербурзьких студентів
і робітників та інш. громадянства проти московської.реакції.
Розрухи в Петербурзі після сумної й провокаційної демон-
страції священика Галона на чолі петербурського робітни-
цтва спричинилися до замкнення високих шкіл у Петербурзі
на необмежений час, і Дм. Дорошенко у Вільні в батьків стає
співробітником полтавської Газети „Полтавщина” й 1905 р.
весною їде до Полтави зав’язує численні знайомства з пол-
тавськими громадянами, а зокрема в Прилуках із родиною
Міхновських, в якій Микола Міхновський і його брат адвокат
Гаврило Міхновський репрезентували самостійницький рух
в Україні. Того ж року Д. Дорошенко їде в Німеччину, де
зазнайомлюється з Евгеном Олесницьким. Відвідує Прагу,
Відень, де знайомиться з Романом Яросевичем, Володими-
ром Кушнірем, редактором укр. місячника німецькою мо-
вою „ЕиіЬепівсЬе Кеуие”, пізніше „ПкгаіпіесЬе КипЙБсЬаи”
і стає співробітником цих журналів. Перед самою всеро-
сійською революцією Дм. Дорошенко в Києві, де застає
його всеросійська революція, а маніфест царя Миколи II про
парламентарну конституцію в Росії застає його в Чернігові.
8
В Нових умрвах громадянських вольностей Дм.^Доро-
шенко в Києві поринає у нове національно-політичне життя
й стає до праці в українській пресі, що тоді щойно повстає
З ініціятиви Євгена Чикаленка, відомого українського діяча,
як „Громадська Думка” і місячник „Нова Громада” в дусі
.Української Радикальної Партії, „Рідний Край” у Полтаві і
„Хлібороб” у Лубнях. Р. 1906 в час відкриття першого пар-
ламенту в Росії „Державної Думи” Дмитро Дорошенко ви-
кликається до Петербургу за секретаря першого часопису
Української Парламентарної „Громади” в Державній Думі
„Український Вєстнік”, редактором якого бур Максим Сла-
винський. Коли перша Державна Дума указом була розпу-
щена, Дмитро Дорошенко переїхав до Києва, де співробіт-
ничає в „Раді”, новім українськім часописі, що видавав Єв-
ген Чикаленко, і далі студіює, але вже в Київськім універ-
ситеті. Під проводом Ювилята на студентськім масовім вічі
в стінах Київського університету переводиться піся докладу
Ювилята резолюція про заснування при університеті чо-
тирьох катедр: укр. мови, укр. історії, укр. літератури й укра-
їнського права. Але університет і влада на це не погодились
і постанова студентського віча не була переведена. З цього
бачимо, що в перші роки т. зв. московської державної кон-
ституції Дмитро Дорошенко приймав дуже активну участь
у всіх громадських і культурних справах українського нового
національного життя. В тім же 1906 році Ювилят одружуєть-
ся із славною і відомою драматичною артисткою Наталею
Васильченко, що тоді щойно закінчила Драматичний Відділ
Музичної Школи М. Лисенка серед найкращих учениць
останньої.
ПІ.
Року 1907 замість „Київської Старини”, що 25 літ була
єдиним українським науковим журналом на московській
переважно мові, починає виходити в українській мові нау-
ковий місячник „Україна”. Секретарем редакції цього жург
налу стає наш Ювилят, Дмитро Дорошенко. З переїздом
Мих. Грушевського до Кйєва, до останнього переноситься і
9
„Літературно-Науковий Вістник”, де вже від р. 1899 спів-
робітничає наш Ювилят. В зв’язку з оживленням української
наукової діяльносте Дмитро Дорошенко стає вперше до
Організації останньої і до наукової праці в самім журналі
та продовжує працю і в „Літературно-Науковім Вістнику”.
Бере участь в українській „Просвіті” в Києві під керівний--
твом голови її, Бориса Грінченка, як її секретар.
Року 1908 Українська Стара Громада по смерті того ж ро--
ку голови її, проф. Володимира Антоновича з ініціативи
Олекс. Русова .переорганізовується в „Т-во Українських По-
ступовців”, куди входить і наш Ювилят. Того ж року була
вперше зорганізоване Українське Нукове Товариство в Киє-
ві, головою якого був обраний М. Грушевський а .секрета-
рем — Дмитро Дорошенко. Року 1909 Ювилят кінчає Київ-
ський університет по спеціяльності історія взагалі й зокре-
ма історія України. Того ж року Дм. Дорошенко знайо-
миться з В. Липинським, за запрошенням якого бере-участь,,
як гість, у дуже цікавім зїзді в Києві „українців польської
культури”. А студія Ювилята „Білоруси та їх національна
відродження” допомогла йому зблизитись у Вільні, куди йо-
го запросили, із найвидатнішими діячами білоруського на-
ціонального відродження: науковцями, поетами, журналіс-
тами й іншими культурними працівниками. Того ж 1909 р..
Дм. Дорошенко переїздить до Катеринослава (тегіер Дніпро-
петровська) на посаду вчителя історії до комерційної шко-
ли, директором якої був відомий українець Антін Синявсь-
кий. В, Катеринославі Дм. Дорошенко працював чотири
роки і виявив із своєю дружиною Натал. Дорошенковою ши
року національно-культурну діяльність навіть по „Просві-
тах” по селах, де безпосереднє зіткнувся з національно,
свідомою народньою стихією, в якій знацшов найкращий
ґрунт для своєї національної роботи. Сам Ювилят називає/
цей час праці в Катеринославі „героїчною добою життя”,
що залишила „на все життя незабутні спомини”. В Кате-
ринославі Ювйлят стає і до наукової праці в „Ученій Ар-
хйвщй Комісії” із іншими науковцями, як відомий архео-
лог Д. Яворцицькйй, як А. Синявський, В. Біднбв, Якій Но-
10
вицький і інш.; в тій комісії Дм. Дорошенко був секретарем
і редактором наукового журналу „Летопісь”. Одночасно брав
участь і в другій науковій установі „Музей ім. А. Поля”, якого
організатором був Д. Яворницький, і в її праці брав
участь Ювилят. Крім того, Д. Дорошенко був редактором
часопису „Дніпрові Хвилі”, що присвячував свої сторінки
виключно місцевому Запорізькому і Степовому краєві. Пер^
ше число його вийшло весною р. 1910 і протягом 4-х років
продовжував виходити на добро місцевого українського
населений.
IV.
В Катеринославі (Дніпропетровську) Дмитро Дорошен-
ко розвинув українську національну роботу на широку ска-
лю. Особливо визначилась його праця в Просвіті, де він
був заступником голови Катериносл. Просвіти. Але най-
славніша його діяльність була по організації Просвіт по
селах, де селяни, можна сказати, стихійно за допомогою
своєї централі відкривали філії. І тут Дмитро Дорошенко
вкупі із своєю дружиною виявили велику здібність по ор-
ганізації Просвіт, по влаштуванню свят відкриття, по орга-
нізації бібліотек, відчитів, театральних вистав, що орга-
нізувала п. Наталя Дорошенко, концертів і т. д. Це був,
можна сказати, тріумф Ювилята, до якого горнулись се-
ляни і щиро вітали у себе в селі на просвітянських різних
врочистостях. І в такій просвітянській роботі по національ-
нім усвідомленні селян пройшли всі чотири роки перебуван-
ня в Катеринославі. Це були, як згадує Д. Дорошенко у
своїх споминах, найкращі роки його національної праїїі.
Поруч Дмитро Дорошенко встигав уліті відвідувати
Київ і не поривати з ним зв’язків. Тоді ж продовж двохліт-
ніх вакацій Ювилят устиг відбути і дві подорожі по Волині.
Відвідав майже всі історичні місця Волині: поле бою Б.
Хмельницького під Берестечком, Крем’янець, Почаївську
Лавру, Луцьк, Острог і баг. інших місць І ця подорож
спричинилась до дуже цікавої праці Ювилята „По рідному
краю”,, Якої вийшло друком два видання (1911 р. і 1930).
11
Це були прегарні нотатки й описи подорожника цих усіх
історично пам’ятних місць. Разом Із тим відбувались і пре-
цікаві зустрічі Д. Дорошенка з відомими українськими дія-
чами й письменниками, як Модест Левицький, барон Штейн-
гель, Дмитро Маркевич і інш.
Року 1913 Дмитро Дорошенко вже на стало перейдись
до Києва, де викладає історію у двох властиво українських
по духу комерційних школах. В одній із них і я, автор Цих
рядків, зустрівся на спільній роботі з шановним Ювилятом.
Приваблював він мене до себе своєю зовнішньою красою,
високою толєранцією і прегарними викладами на різних
врочистостях. Поруч чисто педагогічної праці Ювилят ще
виконував обовязки бібліотекаря в Українськім Історичнім
Музеї, редактора журналу „Світло”, секретаря Київського
Товариства, на чолі якого стояв Михайло Грушевський,
співробітника „Літерат.-Наукового Вістника”, що тоді М.
Грушевським був перенесений до Києва, „Української Жіз-
ні” в Москві, „Ради” в Києві й багатьох інших український
часописів. Все це була невсипуща, многогранна й цінна пра-
ця Ювилята. Можна тільки дивуватись, як Ювилят міг усти-
гати скрізь робити корисну справу, скрізь вести роботу
всім: друкованим словом, відчитами, рефератами й орга-
нізаційним хистом. Скрізь встигав і залишав нестерті сліди
своєї надмірної молодечої діяльности.
Року 1914 Ювилятові вмирає батько. Незабутня втрата
й жалоба відбиваються на настроєві Д. Дорошенка} й він
їде через Львів до Швайцарії, щоб відпочити, й там застає
його перша світова війна і тільки з великими труднощами
Ювилят повертає до Києва.
V.
Велика війна Німеччини з Росією 1914-1917 рр. приму-
шує громадян, що залишались у запіллі, переключатись до
праці на т. зв. оборону й на допомогу т. зв. утікачам з ряДів
мирного населення, головно селянства, з поля воєнних Ро-
дій. І треба було їм помагати в переселенні до глибокого за-
пілля тих, що залишились без свого господарства і навіть
12
без стріхи. Для цього творяться дві великі громадські ор-
ганізації „Земський Содоз”, в якій працював С. Петлюра*
Ліинниченко й інш. і „Союз Міст”, де почав працювати Дми*
тро Дорошенко, барон Штейнґель, адвокат В’язлов і баґ.
інш.'Особливу увагу остання організація звернула на Тйх
полонених українців, що походили з Галичини, й вивози-
лись московською владою через Київ у далекі місцевості
Сходу і навіть Сибіру. І от, Дорошенко з дружиною своєю
звернули окрему увагу на цих невільних жертв світової
війни, іцо відривались від рідної Галичини і залишались
без жадної ойіки. А це була переважно українська інтелі-
генція. Оцим „Союз Городів” і зокрема родина Дорошенків,
Л. Старицька-Черняхівська, Софія Русова й інші багато до-
помагали одягом, харчами й навіть грішми.
Але неуспіхи в війні Росії, пораженські настрої свідо-
мих українців, розруха в запіллі, перевтома війною й утис-
ки провідників інших національностей, — все це спричини-
лось до всеросійської революції р. 1917 і розвалу царської
Росії.
В квітні 1917 р. повстає парламент України, Центральна
Рада. Дм. Дорошенко стає членом Центральної Ради і по-
мішникоьї губерніального Комісара Київщини. Але Гали-
чина, зруйнована війною, а українські культурні осередки
-г— московськими посіпаками, потребувала великої направи,
щоб привернути українське населення, зокрема, інтеліген-
цію, до нових обставин всеросійської революції й Тимчасо-
вого Уряду. В ім’я такої прихильної політики до Галичини,
що творилась революційним урядом, цей останній в квітні
місяці 1917 р. призначає Дмитра Дорошенка Краєвим Комі-
саром Галичини й Буковини. І на цім особливо відповідаль-
нім становищі наш Ювилят зробив дуже багато, щоб вря-
тувати українські національні й культурні установи, цер-
кву і школу, господарство країни, а зокрема поробив у^і
заходи, щоб повернути з Сибіру та Московщини українсь-
ку інтелігенцію Галичини додому й до їх попереднього вар-
стату праці.. Але революційні події в Росії розвивались
щвидким темпом. Московська армія ослабала, не хотіла
воювати. Наступ військ центральних держав примусив мос-
К
ковське військо відступити, й Галичина майже вся була
привернена до Австрії. Дм. Дорошенко, повернувшись із
своїм урядом до Києва, втягався в українську політику
Центральної Ради. І коли п’ятьом губерніям України Тим-
часовий Уряд затвердив автономію, Центральна, Рада іме-
нувала Дм. Дорошенка головою Генерального Секретаріяту
України, себто Прем’єром Української Влади. Коли Гене-
ральний Секретаріят був ним зорганізований в більшості
із соціялістичних партій, Дм. Дорошенко з такою політи-
кою Центральної Ради не погодився і відмовився бути го-
ловою уряду. І на бажання українського громадянства Чер-
нігівщини, щоб наш Ювилят став Чернігівським Губерніяль-
ним Комісаром, Уряд України Ювилята на те становище
призначає. І Дм. Дорошенко в цій новій відповідальній ролі,
був, аж поки під сильним натиском большевиків Чернігів
не попав до їх рук.
Мир України з Центральними державами зміняє цілу
ситуацію в Україні. Німці обсажують Україну, а через де-
який час, коли р. 1918 на місце Центральної Ради приходить
до влади Гетьман Павло Скоропадський, Дмитро Дорошен-
ко в Уряді Гетьмана стає міністром закордонних справ, і в
кабінеті міністрів виступає- найбільшим оборонцем україн-
ських інтересів, престижу й порозуміння з українським гро-
мадянством. Але впливові московські елементи в уряді,
коли Німеччина й Австрія впали, піднесли голови й заду-
мали від Києва будувати т. зв. Федеративну Росію і з кабі-
нету міністрів викидають усіх українців і в тім числі й Д.
Дорошенка; тоді Український Національний Союз підняв
проти проголошення гетьманьським урядом федерації з
Росією повстання, настановивши в Україні владу Дирек-
торії. Тоді Дмитро Дорошенко відходить від політики й
по-вертає р. 1919 до культурно-наукової праці, ставши про-
фесором Українського Кам’янець-Подільського Державного
Університету по катедрі Історії України. Але в Кам’янці По-
дільськім Дм. Дорошенко не обмежується тільки читанням
лекцій на університеті. В прикордоннім конфлікті України з
Румунією стає головою комісії по ліквідації прикордонних
конфліктів. Коли групою-професорів університету був за-
снований в Кам’янці часопис „Життя Поділля” під моєю
редакцією, Дм. Дорошенко стає одним із найактивніших
його дорадником і співробітником.
Але відносини з большевиками ускладнювались; боль-
шевики, занявши Київ, наступали далі. Стоючи перед не-
безпекою, а з другого боку культурно-освітні потреби По-
ділля вимагали поширення друкарської справи; потрібно
було із закордону спровадити друкарські машини й інш. І
в числі тих, що їхали в цих справах закордон, був і Дм.
Дорошенко. Львів, Ужгород, Прага, Відень Карлсбад, Загреб,
Білгород, — це ті міста через які переїздив Д. Дорошенко, аж
поки у Карлсб.аді не запросили його стати на чолі Місії Укра-
їнського Червоного Хреста на Балканах, щоб у Білгороді на-
ладнати транспорт наших полонених в Україну. Негативне
відношення сербів до української справи примусило Д. До-
рошенка переїхати до Бухаресту, де 'після виконання своїх
обов’язків, уряд свій зліквідував і переїхав р. 1920 на ви-
гнання до Відня. Але в Відні отримав доручення обревізу-
вати українську місію, в Італії, яку очолював Севрюк. Після
виконання в Римі доручення від УНР Дм. Дорошенко пере-
їздить до Відня і Праги, де працює як професор від р. 1921
в українському університті, а пізніше професором і в чесь-
кім університеті. Року 1923 Дм. Дорошенко був обраний
разом із М. Грушевським, О. Колессою членом-кореспон-
дентом Нідй ВсИооІ о£ Яіауопіс Вішііев оТ Діє Ііпіуегяііу 01
Ьопйоп і містив ряд своїх праць в часописові тієї школи
”ТІіе Віауопіс Еєуієлу”. В рр. 1926-30 стає на чоді Українського
Наукового Інституту в Берліні, а в 30-х рр. професором Бо-
гословського Православного Факультету польського універ-
сй*гету в Варшаві і там же членом Українського Наукового
Інституту. Під час другої світової війни, коли Польща нім-
цями була переможена, Д. Дорошенко вертає до Українсь-
кого Вільного Університету в Празі. Обсада большевицькою
армією р. 1945 Чехії і Праги примушує Д. Дорошенка ви-
їхати до західної Німеччини, де вневдовзі стає керманичем;
Відділу Культури й Освіти при Центральнім Комітеті Україн-
ської Еміграції (ЦПУЕ) в Авґсбурзі; а р. 1947 виїздить до Ка-
нади для культурно-наукової праці в Колегії св. Андрея.
15
Того ж року 1945, коди українські науковці, співробітники
Всеукр. Акад. Наук в Києві, виїхавши на еміграцію до Ні-
меччини, разом із науковцями з Праги й Галичини зоргані-
зували Українську Вільну Академію Наук, Дм. Дорошенко
стає її Президентом, в ролі якого перебуває до сьогодні і в
Кайаді, очоливши тим наукову працю українців-емігрантів,
Що протиставили вільну наукову творчість в демократич-
них державах Канади й Америки підневільній московсько-
большевицькій Академії Наук у Києві.
Із цього сухого тільки переліку чолових пунктів, поми-
наючи велику кількість менших, яскраво визначається така
багата й різноманітна діяльність Дмитра Дорошенка' на
всіх відтинках громадської, політичної, культурно-освітньої
й наукової діяльности шановного Ювилята. Його праця, —
то велика й важна сторінка української національної історії
в громаді, культурі, політиці й науці. Вся вона до р. 1921
мальовничо описана в мемуарах Д. Дорошенка „Мої спо-
мини про недавнє минуле” у двох більших томах і в великім І
і II томі „Історії Української Держави, р. 1918 (гетьманський
Період)”.
2. Культурно-наукова праця Д. Дорошенка.
І.
Року 1899 Дмитро Дорошенко сімнадцятилітній юнак
ще з гімназіяльної лавки, з VII кляси гімназії посилає свої
перші дописи до Дітературно-Наукового Вістника у Львові.
Ці перші його спроби вийти за межі гімназіальних мурів на
ширше національно-культурне поле стають юви'лейною да-
тою його 50-літньої громадської і культурно-наукової праці.
Велика здібність Ювилята приступно для широких їмас ви-
кладати свої думки і до того викладати їх живо, мальовничо,
—- дає мені право вважати Дмитра Дорошенка одним із
кращих українських публицистів. І перше десятиліття його
літературної діяльности під цим прапором українського пу-
блициста, газетного робітника, дописувача і проходять.
Але в перших проявах його праці вже визначаються нере-
16
важаючі інтереси до української історії, літератури й мис-
тецтва, себто до української культури взагалі. Жива люди-
на, що все перебуває на громадській практичній роботі, йі-
бй знаходила відпочинок у рідній минувшині, в чолових її
постатях і в мистецьких проявах українського духа. Я не
буду докладніше спинятись на цій ділянці діяльности Д, До-
рошенка, бо вона вимагає окремої студії. Хто би цікавився
нею, того відсилаю до повної „Бібліографії літературних і
наукових праць, проф. Дмитра Дорошенка”, виданої в Празі
р. 1942. Там занотовано аж 804 числа його праць.
Наукова праця Ювилята починається р. 1907 працею
„П. Куліш (10 років з дня смерти)”, „Україна", 1907, кн. П.
В цій першій студії автор пробує освітлити творчість Кулі-
ша зо свого розуміння і становища. Систематична наукова
діяльність Д. Дорошенка розпочинається від р. 1909, коли
ЮвиЛят став виконувати обов’язки секретаря Ученої Архив-
нСЇ Комісії в Катеринославі, редагуючи науковий часопис
Комісії „Лєтопись Ученой Архивной Комисіи”. В цім ор-
гані він містив статті й рецензії з української історії, архео-
логії й етнографії. З р. 1913 Д. Дорошенко переїздить у
Київ і стає секретарем Українського Наукового Товариства
і співробітником його наукового журналу „Записки Науко-
вого Товариства в Києві”. Року 1919 Д. Дорошенко стає
доцентом Українського Кам’янець-Подільського Державно-
го Університету, 3 того моменту наукова й науково-педаго-
гічна праця його не припиняється до сьогодні. Розподіля-
ється вона на 1) науково-педагогічну, як професора універ-
ситету й інших українських і неукраїнських високих шкіл
та наукових інститутів; 2) науково-дослідницьку; 3) науко-
во-бібліографічну; 4) науково-синтетичну й 5) мемуарно-
історичну.
П.
Науково-педагогічна діяльність Дмитра Дорошенка за-
слуговує на те, щоб на ній спинитись окремо. 'ЗО років (від
1929 р.) викладів із історії України на університеті й інших
виеокйх школах та з історії української церкви і взагалі з
17
історії української культури, — цс один із блискучіших
виявів науково-історичного знання Ювилята. Я не поми-
люсь, коли скажу, що виклади Д. Дорошенка на високій
школі були одні із найцікавіших і найпопулярніщих викла-
дів. Вони притягали до себе не тільки найбільшу авдиторію
Студентства, але й приватних слухачів. Широкий погляд на
історичний розвиток українського народу, уміння майстерно
й яскраво провести аналізу історичного процесу фактів,
подій, ідей українського народнього життя в аспекті держав-
ницькім, широке знання історичних джерел і наукових сту-
дій різних авторів багатої історичної літератури від найдав-
ніших часів української науки, критичне зіставлення різних
поглядів на українську державність і ролю в ній українсь-
кого народу та чужинецьких засягів, прекрасна українська
мова, широкі картини історичних блискучих і трагічних
подій, — усе це захоплювало слухачів і викликало в них
велике зацікавлення до студій із історії України. Тому Д.
Дорошенко має багато учнів-істориків, і серед них тепер є
визначні вчені, як проф. Борис КрупницьКий, Симон Наріж-
ний і інші.
З тих викладів Д. Дорошенка повстали його цінні Син-
тетичні праці з історії України. Вони належать до найпопу-
лярніших творів ученого. Такими є загальні курси з історії
України. І з цих останніх заслуговують на особливу увагу:
Історія України 1917-1923 рр. (два томи), „Нарис українсь-
кої історії" (два томи), видання Українського Наукового
Інституту в Варшаві; „Нівіогу о£ ІІкгаіпа”, видання в Ед-
монтоні (двічі); підручник „Історія України” (три видан-
ня): 19^3 р., 1942 і 1948 в Німеччині; синтетичний курс історії
слов’янських літератур „Слов’янський світ” (3 томи). До
цієї ж категорії належить праця Д. Дорошенка „Православ-
на церква в минулому й сучасному житті українського на-
роду” і „ТІо рідному краю”. Ці всі історичні твори роблять
підсумки всій плідній історично-науковій діяльності Юви-
лята.
18
ш.
Науково-дослідницька праця Дмитра Дорошенка ви-
значається нййрізнородиішими студіями з обсягу україн-
ської історії, української літератури та історичної ідеології.
Серед цих праць перше місце займає монументальна, моно-
графія Ювилята про Петра Дорошенка, гетьмана України.
Опрацьована вона на основі майже невідомих джерел з при-
ватних польських архивів, що в останній війні загинули. В
ній докладно вивчена, досліджена і з’ясована вся національ-
но-державницька політика гетьмана, що після Руїни на-
магався розбудувати українську державу. Тяжке міжнародне
становище, в якому тоді Україна опинилась, між Москвою,
Польщею й Туреччиною, в тій праці автором вияснена до-
кладно й показана настирливість П. Дорошенка вибороти
Україні незалежність і його особиста трагедія і смерть у
московській неволі.
Друга праця Д. Дорошенка, що заслуговує на увагу,
то його монографія „Пантелеймон Куліш” р. 1923. Видатна
постать Куліша притягнула увагу Д. Дорошенка ще з сту-
дентських його часів. Вже р. 1906 в Петербурзі студент уні-
верситету Дм. Дорошенко пише працю „На громадській ро-
боті”, в якій з’ясовує громадську діяльність П. Куліша.
Р. 1907, в десятиліття смерти письменника, Ювилят присвя-
чує йому свою першу студію в науковім журналі „Україна’’
й нарешті виходить р. 1923 його праця, що обіймає всю
діяльність Куліша. Отже 15 років студіювання письменника
Свідчать про те, що автор докладно збагнув многогранну
діяльність цього великого українця, письменника й історика
й висліди своїх студій подав у своїй праці. Складається ця
праця Ювилята із двох частин. В першій, Д. Дорошенко
повно на 50 сторінках викладає „життя Куліша і його літе-
ратурно-громадську працю”. І перед нами проходить різно-
манітна життєва путь письменника, йото наука, ідеологічна
і громадська підготовка і праця на полі громадськім і полі-
тичнім. В другій частині на більше як 100 стор. автор подає
„Огляд важливіших і наукових творів Куліша”: його поетич-
ну творчість, як поета-лірика, як поета-епіка, як драматурга,
19
яг перекладчика Біблії та європейських англійських і німець-
првістяра, критика, історика, публіциста, етнографа і Куліша
ких КЛясиків. Зокрема автор докладно в цій праці спиняється
на зміні поглядів Куліша на українську історію, культуру й
на поодиноких діячів України, як Т. Шевченко, Костомарів,
Мордовець і інш. Праця дуже цінна й можна сказати одинока
в українській науковій літературі, що обіймає все життя пись-
менника і всю його діяльність.
Менша, але в тім же дусі написана праця Ювилята про.
Миколу Костомарова: „Микола Іванович Костомарів, його
громадська і літерат.-наукова діяльність”, Київ 1920 р. Ко-
ли праця про Куліша розмежовує життя письменника і його
діяльність і кожну з них викладає окремо, то студія про
М. Костомарова відмінно до попередньої розробляє діяль-
ність М. Костомарова на фоні його життя. І читач одразу
має нагоду збагнути, як життєві умови письменника й істо-
рика спричинюються до його тої чи іншої праці чи поетич-
ної, чи Педагогічної,, чи політично-громадської чи, нарешті,
Історичної та публіцистичної. Ця студія Д. Дорошенка на
94 сторінки малої вісімки стисло вповні вичерпує тему і
талановито змальовує постать цього видатного діяча Укра-
їни, його політичний та історичний світогляд, як україн-
ського державника, народника, артиста-історика, щб най-
тяжчі і найсухіші проблеми української історії умів мальов-
ничо оживлювати, що вони самі за себе промовляли не
тільки до розуму читача, але й до його серця.
Перебуваючи в Берліні на становищі Директора Україн-
ського Наукового Інституту, Дмитро Дорошенко почав сту-
діювати погляди на Україну в західно-європейській літера-
турі. Автор з докладністю вибирав майже всі матеріали й
освітлив найменше відому сторінку поглядів різних видат-
них німецьких, французьких і інш. істориків та письмен-
ників!. І в наслідок цієї праці Ювилят опублікував р. 1927:
Україну в, західно-європейській л'тетатур:.
Далі .автор вичерпуюче опрацьовує студію про діяль-
ність .князя Миколи ’Рєпн'на, ях генерал-губернатора Укра-
20
їни в рр. 20-30 XIX ст.; надруковану в Науковому Збірникові
Укр. Вільного Університету в Празі 1930 р. В цій праці Юви-
лята постать кн. Рєпніна виступає в повному освітленні, 'як
найблагороднішого оборонця й заступника перед експлоа-
тацією панами українського народу, що тим панам робив
панщину. Крім того, в цій праці кн. Рєпнін виступає, як
один із найраніших автономістів України й її оборонець
перед московською владою царя Миколи І.
Не менше важливу студію опрацював Дм. Дорошенко
на тему „Із історії козаччини початків XVII ст.” (.1936 р.).
В ній Ювилят спиняється на видатній постаті і діяльності
гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, одного з най-
більших оборонців України від сусідів, зокрема від турків.
Року 1934 в Празі Дм. Дорошенко опублікував моногра-
фію про Євгена Чикаленка, як одного з найвидатніших дія-
чів України („Євген Чикаленко”). Автор на підставі дже-
рельних матеріялів, власних споминів і розмов з самим 'Є.
Чикаленком і з його дітьми вже після смерти батька в Празі
розробив докладну біографію цього рідкого громадського
діяча, з діяльністю якого зв’язана найтяжча доба московсь-
кої реакції на Україні і найбільша його праця не тільки сло-
вом, не тільки ділом, за яке не брав ні гроша за віддану пра-
цю, але і великими грішми, які він жертвовав, не спиняючись
навіть, коли цього вимагала українська справа, перед влас-
ними боргами й задовженістю своїх маєтків. Ювилят з’ясо-
вує, що. єдиною журбою цієї людини була Україна, її добро,
поступ і національно-державна сила не тільки до глибини
патріотичної душі, але і до .глибини своєї власної кишені.
Це справді був Меценат української культури, якому завдя-
чують і Наукове Т-во ім. Шевченка у Львові, і Просвіта, і
науково-культурні установи в Києві і, нарешті, часопис „Ра-
да”, якої дійсним видавцем був Євген Чикаленко багато ро-
ків. Це була людина найскромніша із скромних діячів, що
ніколи не любила висуватись на чільні місця. І праця Дм.
Дорошенка це дійсно пам’ятник цій високо заслуженій лю-
дині перед Україною1.
21
Студія Дм. Дорошенка про розвиток імени Русь, Мало-
росія, Україна дає докладну історію цих термінів, їх зна-
чення і зміну їх у московській політиці. Була надрукована
вона р. 1939. Р. 1942 в Празі була надрукована не менше
цінна монографія „Володимир Антонович, його життя й
наукова та громадська діяльність”. На 170 стор. Дм. До-
рошенко докладно, спочатку спиняється на житті цього ви-
датного історика України і на його громадській діяльності.
Від VI розділу починаючи, Ювилят досліджує діяльність
проф. Волод. Антоновича як ученого історика Київщини,
Литви, козаччини, гайдамацьких рухів і всі інші верстви
української землі. Далі досліджує як видавця історичних
джерел, як етнографа, як археолога -й нумізматика. Треба
знати, що з ім’ям Володимира Антоновича зв’язана ціла до-
ба українського національного руху від смерти Т. Шевчен-
ка. Це була провідна постать того руху: мноіголітній голо-
ва Укр. Старої Громади, що вела всю національну політи-
ку всієї соборної України. І праця Дм. Дорошенка, що якраз
з’ясовує діяльність цієї людини, а з нею і цілий рух україн-
ський, заслуговує на найпильнішу увагу.
Нарешті, заслуговують на увагу ще такі праці Д. До-
рошенка: опублікування вперше записок для російської
Академії Наук про назви „Русь” і „Україна”; стаття про
працю Юберґсберґера, проф. Віденського університету, „Істо-
рія Сходу Европи”, крім того, праця „З історії української
політичної думки за часів світової війни” (1936); заснована
на архивних матеріялах, вона освітлює період після першої
революції в Росії і до початку другої світової війни. Остан-
ня праця Ювилята в німецькій мові „Україна й Німеччина
в їх історично-культурних взаєминах”. Вона розкрила бага-
то 'нового й зацікавила учений світ так, що треба було ви-
пустити її другим виданням. Нарешті дуже важні студії Дм.
Дорошенка про Т. Шевченка в різних мовах; особливо за-
слуговують уваги праці Ювилята, що досліджують історичні
твори Шевченка й погляди його на історію. Зокрема дуже
цінний коментар Ювилята до творів Шевченка, виданих у
Празі р. 1940.
IV.
Науково-бібліографічні праці Дмитра Дорошенка вика-
зують велике замилування автора до науково-бібліографіч-
них оглядів, чи то з історії України чи загальні огляди з
поля україніки взагалі. Ще будучи студентом Петербурсь-
кого Університету наш Ювилят складає р. 1904 перший по-
кажчик літератури для ознайомлення з Україною І другий
покажчик рецензій на популярні видання для українського
народу. Вдруге Дм. Дорошенко випускає повний „Покажчик
нової української літератури в Росії за рр. 1798-1897 у Чер-
нівцях р. 1917. Друге видання його виходить у Празі.
Наукова бібліологічна студія Ювилята є його праця
„Огляд української історіографії”, видан. у Празі р. 1923.
Ця студія в систематичній формі розробляє історію студій
та джерел до історії України. Сюди ж належать огляди швед-
ських джерел до історії України (р. 1937) і ряд оглядів укра-
їнської історичної літератури англійською, німецькою й
польською мовами. Остання бібліографічна праця складена
вже тепер в Канаді разом із молодим ученим-канадійцем,
Павлом Юзикрм „Псгаіпіеа Сапасііапа”.
Нарешті Дмитро Дорошенко надає велику вагу мему-
арній літературі, бо важає її одним із важних джерел для
історичних студій і студій із обсягу українського громадсь-
кого руху та української політики. До цієї ділянки нале-
жать спомини Ювилята: „Мої спомини про недавнє минуле”:
І-ша книжка оповідає про рр. 1901-1914 і ІІ-га в чотирьох
частинах — рр. 1914-1917 і 3-тя — велика монографія „Істо-
рія України” в р. 1918 розробляє на основі споминів і до-
кументів гетьманський період р. 1918 Української Держави.
Це прекрасні спомини, що дуже живо й мальовничо роз-
кривають перед нами сторінки минулого й його національно-
політичний і громадський рух на Україні. Це невичерпане
джерело національного життя, подій, фактів і політики за
період 18 років в Україні і за кордоном. Дальші частини
споминів тепер в ширшому огляді друкуються в Канаді
в Вінніпегу в часописі „Український Голос”.
23
З цього короткого огляду життя й діяльносте Дмитра
Дорошенка ми бачимо, який великий вклад за 50 років’ сво-
єї праці зробив Ювилят в українську культуру, науку і в
громадське та національно-політичне життя України. Ця йо-
го праця забезпечує Ювилятові поважне місце в українській
культурі, політиці й науці. По своїх історичних поглядах
Дмитро Дорошенко належить- до істориків-державни^ів, як
його поплечник і приятель В’ячеслав Липинський, і тим він
відрізняється від своїх попередніх істориків, як Микола Ко-
стомарі'в, Володимир Антонович, Михайло Драгоманів і Ми-
хайло Грушевський, що народнім рухам і культурі надавали
далеко більше значення, аніж державницькій ідеї.
Закінчуючи свій огляд, я бажаю Високоповажаному
Ювилятові сил і здоровля та сприятливих умов, щоб науко-
ва праця його не припинялась, щоб мемуари його були він
кінчені, починаючи від року 1919, а як Президент УВАН,
щоб він міг керувати українським науковим життям у сво-
бідній Америці та зокрема в Канаді і збагачувати науку
своїми дальшими цінними працями на добро і славу українсь-
кій культурі й науці.
24
37.	ЗІауіеііса Ц; В. Чапленко: Українізми в мові М. Гоголя. — 1948.
Ціна $0.50.
38.	ЗІауізііса Ш: Ів. Сид'орук: Проблема українсько-білоруської мовної
межі. — 1948. Ціна $0.50.
39.	М. Міллер: Палеоліт Надпоріжжя. — 1948. Ціна $0.50.
40.	Дм. -Чижевський: Культурно-історичні епохи. — 1948. Ціна $0.50.
41.	Українські Біологічні Вісті ч. І. (|В друку).
42.	М. Міщенко: Фізіологічні основи патогенези. Авґсбурґ 1948.
Ціна $0.50.
43.	Л. Білецький: Шевченко в Яготині. Авґсбурґ 1949. Ціна $1.00
44.	Вол. Дорошенко: Літературно-науковий Вісник. Авґсбурґ 1948. Ці-
на $0.75.
45.	А. Животко: Нездійснені пляни видання українських часописів.
Авґсбурґ 1949. Ціна $0.50.
46.	Ю. Сірий: Із спогадів про українські видавництва. Авґсбурґ 1949.
Ціна $0.50.
47.	Н. Осадча-Яната: Лікарські рослини, іцо їх уживає населення Право-
бережної України в народній медицині. Авґсбурґ 1949. Ціна $0.75.
48.	Є. Криницький: Вінклерійські химери та бурдони й проблема. орга-
нізму як цілого. Авґсбурґ 1949. Ціна $0.50.
49.	Дм. Зайців: Матеріали до пізнання фавни жуків-скрипунуватих Лем-
ківщини (Лісових Карпат). Авґсбурґ 1949. Ціна $0.30.
50.	Дм. Дорошенко: Розвиток української науки під -прапором Шевчен-
ка. Вінніпег' 1949. Ціна $0.50.
51.	Б. Крупницький: Мазепа в світлі психологічної методи. Авґсбурґ
1949. Ціна $0.30.
52.	О. Оглоблин: Нові матеріяли про Мазепу (в друку).
53.	Н. Василенко-Полонська: Палій і Мазепа (в друку).
54.	Л. Білецький: Віруючий Шевченко. Вінніпег 1949. Ціна $0.50.
55.	Б. Крупницький: Гетьман Данило Апостол. Авґсбурґ 1948. Ціна $3.00
56.	Н. Кордиш: Рибальство Трипільської культури. Авґсбурґ 1949.
Ціна $0.30.
57.	Віауієііса IV: й. В. Кшіпус’куі: 81ауіс анй Ваіііс ТГпіуегвіііев 1п
Ехіїе. Вінніпег 1949. Ціна $0.50.
53. Зіауівііса V: Я- Бирич: Сторінка з чесько-українських взаємин (Укра-
їнський Музей у Празі). Вінніпег 1949. Ціна $0.50.
Праці ,від 1—23 і 26—31 вичерпані.
Дальші -випуски в підготовці.
Ціни подані в канад. доларах.
Замовлення в Канаді й Америці слати на адресу:
ЦУА1Ч, Р. О. Вох 3597, БШіоп В./
ЇУІппіреЕ, Мап’., Сапайа.
8ЬА УІ8ТІСА
серія неперіодичних публікацій на теми з слов’янських мов,
літератур, культури, етнографії, старовини, передісторії
слов’ян тощо, з окремою увагою до проблематики слов’ян-
ського Сходу.
Головний редактор:
проф. д-р Ярослав Б. Рудницький.
Досі вийшли:
8БАУІ8ТІСА 1 — Завдання слов’янської філології й укра-
їнська славістика, Авґсбурґ 1948.
8БАУІ8ТІСА II —В. Чапленко: Українізми в мові М.
Гоголя, Авґсбурґ 1948.
8БАУІ8ТІСА III — Іван Сидорук: Проблема українсь-
ко-білоруської мовної межі, Авґсбурґ
1948.
8ГАУІ8ТІСА IV — Ярослав Б. Рудницький: Зіатіс
апд, Ваіііс Впісет&іііез іп ехіїе, ЛУЇппі-
ре&, 1949.
8ІАУІ8ТІСА V — Я. Бирич: Сторінка з чесько-українсь-
ких взаємин. (Український Музей у
Празі), Вінніпег, 1949.
8БАУІ8ТІСА VI-— В. 8 т а Г - -8 і о с к у: Тке Огі§тп о! Піе
АУогй “Низ’ Л¥їшгіре£, 1949.
Ціна одного випуску 50 канад. ц.
Дальші випуски в підготов!
Замовляти:
II V А N
Р.О. Вох 3597, Зіаііоп В, У/Їппіре&, МапііоЬа, Сапала.