/
Автор: Рубель В.А.
Теги: новая история (1640 - 1917 гг) історія новий час історія азії історія африки
ISBN: 978-966-06-0459-9
Год: 2007
Текст
. >ia
sWOenV«^a>U8
С Ь
СТАРЩвд
Коканд
Кашгар
1сфаган<£)
Яркенд
KA"'v,
Шираз
’ Датор
VI к х Ч
1 Н д
Кабул
>л
Гвалюр
ф Бухара
Мешхед
Герат
г *
Тегеран
v X т X
_ V • Нагпур
>
Пуна Гайдарабад^
ПОСТСЕРЕДНЬОВХЧНА
А31Я
В. А. Рубель
НОВА 1СТОР1Я
АЗП ТА АФРИКИ
Постсередньсшчний
Схц
(XVIII—друга половина XIX ст.)
Рекомендовано
МЬнстерством oceimu i науки Украши
Навчальний поабник
для студент! в
вищих навчальних заклад!в
Ки1в
“Либщь”
2007
denvwani-
ББК 63.3(0)5я73
Р82
Рецензенти:
B.I. Головненко, доктор по.нтичних наук, професор 1нституту м!жнарод-
них вшносин КиУвського Нацюнального ужверситету
1мен1 Тараса Шевченка
В.К. Гура, доктор кторичних наук, завшувач вщдшу Азн та Африки
1нституту св1тово1 економжи i .чпжнародних вшносин
НАН УкраУни
Л.В. Матвеева, доктор шторичних наук, директор (нституту сходознавства
Умен! Агатангела Кримського НАН УкраУни
Рекомендовано Мдйстерством oceimu i науки Украти
(лист N? 1.4/18-Г-36 вы 18.05.06)
Видано за рахунок державних кошггйв.
Продаж заборонено
Гол овна редакцУя лператури з гумаштарних наук
Головний редактор С. В. Головко
Редактор О Н. В1трученко
ISBN 978-966-06-0459-9
© В Л. Рубель, 2007
3MICT
Передмова 6
Bcmyn 8
Традишйний Схш теля завершения епохи середньов1ччя (9) I loc i середньов1ччя
як етап в icTopii 1радишйного Сходу (12) Хронолопя афро-аз1йською постсеред-
ньов1ччя (14)
Розд1л I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
Глава 1. 1мпер1Я Цин
1мпер1я Цин меля завершения енохи середньов1ччя (21) Маньяжуро-китайська
iMnepiB за яас1в Юнчжен-Цянълун. Завершения формування територ!альних меж
Нинсько! держави (26) Актив1зашя таемних товариств. Народне повстання
1796—1804 рр. (39) iMiiepiH Цин за умов боротьби проги «вшкригтя» кражи (42)
Перша OniyMHa вшна (45) Повстання тайпипв (48) Друга Ошумна В1йна (56)
Розгром TauniH Тяныо та шших антииинських народних повстань (60) 1мпе-
р!я Цин за 4aciB «пол пики самопосилення» (64) Франко-китайська шйна 1884—
1885 рр. (68) Ялоно-китайська В1йна 1894—1895 рр. Крах полпики «самопоси-
лення* (72) floaia iMiiepii Цин на «сфери впливу* як р1зновид нашвколожально-
го поневолення Китаю (75)
Глава 2. Я ПОН in
Японы П1сля завершения епохи середньов1ччя (79) Реформи шьогуна Токугава
Йонлмуне (89) Розклад класияно! сошально-економ14но1 системи схщного типу.
Реформи Мапудайра Саданобу (92) • Боротьба за збереження режиму само!зо-
ляпп (99) «Вшкритгя* Японп. «Аисейсыа договори* (101) «Реставран1я Мей-
dwi» (103) • Япон1я за епохи системних буржуазних реформ (109) Прийняття
Конституип 1889 р. (121)
Глава 3. Корея
Держава Чосон ШСЛЯ завершения енохи середньов144я (127) Корея
ротьби придворних КАШ. Реформи Йонджо (130) Чос^^^^^Дц^ГяТюнських
4
К!м!в (137) • Правлжня тевонгуна Jli Хайна. Боротьба за збереження режиму
самсмзоляш! (141) Канхваський догов!р та його наслшки (144)
Глава 4. ВЧтнам
В’етнам теля завершения епохи середньов!ччя (151) Княз!вство Дангнгоай (154)
Княз!вство Дангчонг (158) Повстання тайшон/в (160) Держава В’етнам (167)
Держава Дайнам (174) Коложальне поневолення В’етнаму Франшею (176)
Розды II. ШВДЕННА Z П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
Глава 5. 1нД1Я
1нд!я шеля завершения епохи середньов!ччя (185) Розпад «1мперп Великих Мо-
голов» (189) Антло-франпузьке сунерниитво i початок коложального понево-
лення 1ндп (193) Завоювання 1ндп анипйською Ост-1ндською компанию. Роз-
будова та вдосконалення системи коложально! експлуатаип (196) Народно-виз-
вольне повстання сипаТв 1857—1859 рр. (219) • Л!квщап!я англшсько! Ост-1ндсько!
компанп. Завершения пронесу коложального поневолення 1ндп британською ко-
роною (227)
Глава 6. М’янма
Б1рма шеля завершения епохи середньов!ччя (231) Криза i крах Авсько! держави
Таунгу (235) • Вшновлення суверенно! б!рмансько! державность Вигнання евро-
пейшв (237) Держава Конбаун в епоху !мперсько! експансп (239) Б!рма у
в!йнах з англшською Ост-1ндською компанию (243) Реформи М1ндона (248)
Коложальне поневолення Ырми Великобританию (252)
Глава 7. Таыанд
С1ам шеля завершения епохи середньов!ччя (257) Сам за час!в «золотого в!ку»
(259) Б!рманська навала й вшновлення с!амсько! державност!. Правлшня Пья
Таксша (262) Сам шеля вопаршня династп Чакр! (265) «Вшкритгя» Саму.
Сам в епоху системних реформ (269)
Глава 8. Камбоджа
Камбоджа шеля завершения епохи середньов!ччя (283) • Боротьба за нентралва-
шю. Камбоджа за умов в’етнамо-с!амською «подвшного старшинства» (286) Ре-
форми Анг Дуонга (289) Коложальне поневолення Камбоджа Франшею (291)
Розшл III. БЛИЗЬКИЙ / СЕРЕДН1Й СХ1Д
Глава 9. Осмаиська iMnepia
Османська !мпер!я шеля завершения епохи середньов!ччя (297) • Криза военно-
експансчонштською режиму (302) • Криза територ!ально! нЬпсносг! Османсько!
iMHepii (314) Реформи Сел1ма 111 (321) Опоманська Порта за умов загострен-
ня «балканського питания» (331) Реформи Махмуда 11 (345) • Танзимат (353)
LJ_________________________________________________________________
Кримська впйна та и наслшки (355) Конститушйний рух. Конституиш 1876 р.
(361) Росшсько-туренька вгйна 1877—1878 рр. та п наслшки (367)
Глава 10. I ран
1ран шеля завершения епохи середньов!ччя (379) Держава Над1р-шаха (385)
» Встановлення Каджарсько! династп (389) 1ран за умов посилення англо-фран-
ко-рос1йського коложального суперниптва (393) Бабшськ! повстання (403) Ре-
форми Ем1ра Низама (407) Англочранська взйна 1856—1857 рр. та п наслшки.
Перетворення 1рану на англо-росшську нашвколожю (409)
Глава и. Середня Аз1я i Казахстан
Казахстан за час!в постсередньов1ччя (415) в Середня Аз1я шеля завершения
епохи середньов144Я (420) Бухарський емграг (422) в Х1винське ханство (426)
Кокандське хансгво (429) в Коложальне поневолення Середньо! Азп Ростй-
ською iMiiepieio (433)
Глава 12. Афгашстан
Афгашстан шеля завершения епохи середньов!44я (44!) в Держава дураж (443)
Афгашстан у пер!од правления Дост-Мухаммеда (447) Реформи Шер Али-
хана (45!) в Друга англо-афганська вгйна та п наслшки (453)
Розды IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛЬНА ТА П1ВДЕННА АФРИКА
Глава 13. Ефюшя
Ефюшя шеля завершения епохи середньов144я (461) в Регентство Ментаваб (465)
в Борольба за возз'еднання (468) я Реформи Теодроса II. Англо-ефюнська в!йна
та п наслшки (472) в Ефюпш в боротьбг проги колошальног експансп 1тал1йського
корознветва (481)
Глава 14. «Чорна Африка»
Судан шеля завершения епохи середньов144Я (489) в Мусульманськ! держави За-
хшного Судану на erani постсередньовгяяя (491) в Мусульмансыа держави Цент-
рального i Сходного Судану на етагп постсередньов144я (511) в Коложальне поне-
волення «ЧорноТ Африки» европейпями (519)
Шслямова 539
Рекомендована литература 540
Передмова
> ] ропонований yea3i читана навчальний поабник з icmopii
я Я постсередньов!чних афро-азшських цивЫзацш ново! доби е
JL .Л. тематичным, фактолог/чним, хронолог/чним i
концептуально-теоретичным продовженням сери тдручншав i
навчальних поабншав з icmopii традицшного Сходу, тдготовлених
протягом останнъого десятир!ччя кафедрою icmopii Стародавнього
ceimy та cepeduix eixie Кшвсъхого Национального yuieepcumemy iMeni
Тараса Шевченка1. За часовыми параметрами (XVIII — друга
половина XIX ст.) епоха афро-азШського постсередньов!ччя дещо
выходить за хронолог!чш рамки, якими традицшно обмежуеться
дос/идницький inmepec науковщв i викладач1в, Kompi займаються
проблематикою класичного сходознавства. Проте за сво!ми
цившзацшними ознаками тогочасш кроши АзП та Африки
продовжували, хоча й за новых юторичних умов, розвиватися у межах
традицШних для регюну реалш сх!днодеспотичного спрямування.
Враховуючи цей незаперечний факт, адекватне розумшня особливостей
1хнього военно-полйпичного, етнодемограф1чного, cycnLibHo-
господарського та культурно-релейного розвитку передколонюльно!
доби можливе лише в контекспй единого бачення соцюеволюцшних
процессе на традицшному Cxodi в його хронолог!чнш безперервносгтй eid
nacie давнини до кшця XIX ст. Отже, типолог!чно даний nepiod
юнування означених цивйизацш е певним лог1чним завершениям
класично! афро-азшсько! icmopii. Аж доки нав ’язаний крашами Заходу
колошальний режим спричинив глобальну трансформацию глибинних
1 Крижашвський О.П. 1сторш Стародавнього Сходу: Курс лекшй. Кшв, 1996; Ру-
бель В.A. IciopiH середньов!чно1 о Сходу: Курс лекшй. Ки!'в, 1997; Крижан/вський О.П.
кторш Стародавнього Сходу: Пгдручник. Кшв. 2000. 2-ге вид., стереотип. Кшв.
2002; Рубель В.А. 1стор1я середньов1чного Сходу. Тематична хрестоматия. Ки!'в,
2000. 2-ге вид., стереотип. Киш, 2002; Рубель В.А. 1стор1я середньов!чного Сходу:
Пшручник. Кшв, 2002.
ПЕРЕДМОВА
7 I
napoMempie Тхнього життя в интересах ceimoeoeo кап1тал1стичного
господарства. Саме за умов ceimoeoi колошалъно! система афро-
азшська icmopix почала набувати eoicmuny но в их, модерновых ознак,
Kompi принципово ргзнили П eid епохи традицшного Сходу. Керуючисъ
саме цими концептуально-теоретичными постулатами, автор, як
фах1вець з icmopii класичних cxidnux цившзацш, наважився
представити на суд освтянськог громадськоспй даний навчальний
поабник. Його основу становлять доповнеш и eidnoeidno перероблеш
лекцшш курсы з icmopii окремих афро-азшських цивийзацш та Сходу в
циюму, як! автор мае честь викладати на вторичных, сходознавчих,
лшгв1стичних та шших гуманитарных факультетах вищих навчальних
заклад1в Киева (Кшвський Нацюнальний ушверситет iueHi Тараса
Шевченка, Нацюнальний ушверситет «Киево-Могилянська Академ1я»,
/нститут «Cxid~3axid» та в1ддйгення cxidnux мое i цившзацш
Кшвського державного л1нгв1стичного университету, КИжнародний
Соломошв ушверситет).
• Традишйний Cxia шсля
завершения епохи
середньов!ччя
Постсередньов1Ччя як етап в
icTopii традишйного Сходу
• Хронолопя афро-азйського
постсередньов!ччя
Традишйний Cxta
теля завершения
епохи середньов1ччя
Завершения епохи середньов!ччя (к1нець
XVII — початок XVIII ст.) проявилося у гли-
бокш системнш криз!, що вразила традиции!
афро-азшсыа суспшьства за умов майже шлко-
витого гальмування темшв !хнього сошально-
економ!чного розвитку, регресивно! стагнаш!
матер!ального добробуту населения, техноло-
пчно1 рутинностз, неспроможносп ефективно
реал!зовувати напрацьований за попередш ти-
сячолптя релмтйно-полггичний, господарсько-технолопчний,
науковочнтелектуальний та демограф!чний потеншал. При-
чини означено! кризи пол я гол и у специф!чност! conioicmo-
ричних ц1лей ! розвиткових npiopumemie класичних сх!дних
цивиизацш, еволюцшн! ресурси яких виявилися вичерпаними
наприк!нц! XVII ст. Це, насамперед:
— розбудова розвинено!, стабыьно працюючо! державно!
машини;
— досягнення максимально! продуктивное!! щеально узго-
дженого з еколопчними регюнальними особливостями
сьльського господарства безвщносно до обсяпв затраче-
но! при цьому праш;
— створення лотужно! рем1сничо! галуз! економ!ки, спря-
мовано! на вироблення високояюсно! продукцп без ура-
хування шново! i к!льк1сно! проблематики та пов’язано!
з ним «доступносп» означеного товару для споживача;
— забезпечення внутршньо! сошально! стабьльносп на 6a3i
державного кер!вництва та вщповщальносп влади за
«справедливо» функшонування детально структуровано!
системи сошальних гарантий та обмежень, диференшйо-
вано! за принципом «кожен мае спльки, сюльки йому
наложить отримувати за ранжиром, а не сктльки вш ре-
ально заробив»;
ВСТУП
10J
— територ!альне розширення пщконтрольних !снуюч!й влад! терешв
та забезпечення гснуючо! лолггико-економ1чно! системи якомога
бшьшою юлыбстю пщданих, аби наситити господарство необид-
ною робочою силою, а державу — максимально можливою к!ль-
к!стю платниюв податюв — потеншйних вояюв.
Керуючись цими прюритетами, переважно екстенсивного харак-
теру, класичш цивипзацп традишйного Сходу формувалися й розви-
вались протягом кшькох тисячолпъ. Й упродовж нього часу вони
(прюритети) Bipoio ! правдою служили афро-азшським народам, за-
безпечуючи !м стабыьний сусльчьно-господарський. военно-полггич-
ний, 1нтелектуальний, технолопчний, культурно-релпшний ! демо-
граф!чний розвиток. Проте наприкшш XVII ст. у быьшост! класич-
них схщних цивипзашй згадан! uuii вже були досягнут!. В ареал!
схщних кра!н були освоен!, заселен! та введен! в господарський обо-
рот yci потеншйно придатж для иього земл!, до шлковитого автома-
тизму й досконалост! вщпрапьована модель внутр!шньо! оргажзацп
схщно! деспотично! держави, яка вже не потребувала жяких сутте-
вих новашй, вироблено принципи максимально пристосованого до
природно-кл!матичних особливостей використання ecix земельних
ресурсЁв аграрного сектора, а схщне ремесло досягло таких висот руч-
но! колективно! або !ндивщуально! майстерност!, шо быышсть !з них
i дос! вважаються еталоном складност! та максимально! працезатрат-
носп. К!льк!сть пщданих у межах кожно! традищйно! схщно! цивь
л!зацп давала змогу за будь-яких катакл!зм!в пщтримувати в робо-
чому стан! найскладжнй природно-господарськ! комплекси й робила
майже невичерпними можливосп поповнення схщних арм!й ново-
бранцями. Проте в цьому ж полягала й трагед!я традицшного Сходу,
який, doeieiuu ceiu природно-соц!альний та пол!тично-економ1чний ме-
хан(зм до абсолютно! досконалост!, впав у природну стагнацию. До
того ж, чим краше працювала така система, тим складнйпе було вно-
сите до не! необхщн! новаци, принципово нов!, не притаманн! попе-
реджй традиш! вщносини.
Шеля революцн цш, Великих Г?ограф!чних eidxpummie, глобал!зацп
ceimoeux ринк1в та початку масових колон!альних завоювань европейце
на Cxodi, традицШна афро-азшська модель сусп!льно1 орган!зацн соц!у-
му виявилася абсолютно неспроможною адекватно eidpeaeyeamu на по-
треби часу. Схшн! владики регулювали шни в штересах споживача, а
не виробника, шо гальмувало розвиток товарно-грошових вщносин та
економпси в шлому. Схщне професшне ремесло, потрапивши у «глу-
хий кут в!ртуозност!», виготовляло продукшю, яка не враховувала
ВСТУП
I
шнову проблематику, а отже обслуговувало, насамперед, елггу сусшль-
ства, шо змушувало скромшших рангом i доходами споживач!в удава-
тися до натурального самозабезпечення. Втрата транзитних монополш
теля вщкриття европейцами прямого навколоафриканського шляху
до 1ндй залишила Сх!д без звичних митних прибуткш у сотом про-
центов на кожен доставлений в Европу екзотичний товар (пряноцц,
шовк, фарфор тошо), а стр!мке поширення в колонгзованих европей-
цями областях Тротчно-Екватор!ально! Америки планташйного гос-
подарства забезпечило Заходов! можлив!сть л!кв!дувати монополш
Сходу на быышсть найприбутковшшх схщних «продуктов» (прянош!,
цукор, екзотична деревина, бавовник, кава, чай, рис тошо), котр! вна-
елшок природних особливостей не росли в Сврош, однак вщтепер мог-
ли культивуватися чи видобуватися на теренах Латинсько! Америки
як оргажчно! складово! Макрохристиянського Свпу.
Ceim змшився, однак традицшний Cxid не захоппв i не зум1в до
нього своечасно пристосуватися. Для адекватност! новим реал!ям кла-
сичним афро-аз!йським цивипзашям необх!дно було гстотно модер-
н!зувати свою внутр!шню структуру, суттево корегувати й змшюва-
ти розвитков! прюритети, а значить вщмовлятися в!д напрацьованих
попередн!ми п о кол ш ня ми традишй, з чим битышеть схщних народ!в
просто не могли змиритися. Наслщком було поглиблення кризових
явиш, як! дешо по-р!зному проявлялися в р!зних цивинзацыних струк-
турах афро-азшського репону. Сднало lx одне: у межах панування в
повному обсяз! старих, традишйних для Сходу вщносин його подаль-
ший цивипзашйний розвиток став неможливим.
Руб!жна криза мала р!зн! прояви в р!зних полшивипзашйних
спыьнотах, з яких складався Класичний Сх!д. Для кочових орд Вели-
кого Свразшського Степу вона завершилася шлковитою дезштегра-
шею мгсцевих цивипзашйних гнетитушй, крахом ординсько! держав-
ност!, регресивним поверненням мгсцевих сошальних орган!зм!в у стан
родо-племшних вожшветв — тобто доцившзашйного стану сошально!
еволюцп. Окрем! перифериен! вщгалуження афро-аз!йського конгло-
мерату народ!в (1ндонез!я, Малайя, Малакка, llJpi-Ланка, значна
частина приокеан!чних областей Троп!чно-Екватор!ально! Африки,
татарськ! ханства Поволжя i Сиб!ру) на рубеж! XVII—XVIII ст. уже
потрапили (чи активно потрапляли) пщ прямий военно-полетичний
контроль експансюшстськи налаштованих европейшв (португальшв,
юпашцв, голландшв, анппйшв, француз!в, рос!ян, датчан). Шоправ-
Да, в быьшосто тогочасних схщних держав ше залишалск
военно! мои! шоб уникнути прямого колон!алшщЙ6№ИвоЛення, од-
ВСТУП
1L1
нак внутр!шня ситуашя в них нивийзащях характеризувалася втратою
динам!зму. CxiuHi суспыьства перебували у стан! !нволюшйно! стаг-
наци валового внугрйинього продукту, шо на тл! демограф!чного зро-
стання (яке завжди вгталося в канонах традицшних сх!дних прюри-
тепв) спричинило р!зке падшня обсяпв виробленого ВВП на душу
населения. Це спричинило пашння реальних дохощв населения, хро-
н!чний бюджетний дефшит, р!зко обмежило можливосп витрачати
кошти на розвиток власно! науки, осени i технологш, шо, своею чер-
тою, гарантувало поступове военно-технолопчне вшставання Сходу
вш Заходу, яке не внцувало афро-аз!йським народам н!чого хорошего.
Перед Класичним Сходом постало питания: як подолати системы не-
гаразди? Болоний пошук eidnoeidi на нього став сутысною ознакою епо-
хи постсередньов1ччя в icmopii Сходу.
Постсередньов!ччя
як етап в icTopii
традишйного Сходу
Криза, шо вразила Схш на злам! XVII— XV111 ст., була далеко не
першою в його icropii. Аз!я та Африка й ранние переживали полггичн!
катакл!зми, господарську ру‘!ну, культурний ре грее i занепад життево-
го р!вня. Проте в минулому Сх!д уепшшо долав трудноин, не зм!ню-
ючи фундаментальних основ суспыьного кшування, як! полягали у
примат! колективу над !ндив!дом, держави над особою, командно-ад-
мшгстративного над ринковим, того, шо тоб! призначено, над тим, шо
ти заробив, того, шо тоб! личить за ранжиром, над тим, шо ти можеш
тошо. Криза на рубеж1 XV! I— XVIII ст. принципово р!знилася вш yeix
попередн!х, оскыьки виявилася не етапною (викликаною конкретни-
ми особливостями полпично!, економ!чно1, м!жнародно! або релшй-
но-!деолог!чно! ситуацп в репон!), а системною, П причини крилися в
комплексному вироджены цивинзацшних incmumymie традицшних афро-
азшських сусыльств, вшсутност! самих потеншй до розвитку в со-
шальних структурах ехшного типу, в глобальшй криз! Класичного
Сходу як специф!чно! пол!культурно! шпльноти, шо втратила ди-
нам!чн!сть, без яко! будь-яка стаб!льн!сть переростае у стагнашю,
споюй — у загнивания, а досвшчешсть — у зашоренють.
Це зовс!м не означае, шо на тогочасному Сход! не залишилося та-
лановитих полггиюв, митшв, науковшв чи военачальниюв, працьо-
витих селян i ремкниюв, хитрих купшв або чесних та квал!ф!кованих
ВСТУП
13 I
чиновник!в-адм!н!стратор!в. Та й вщносна к!льк!сть !х пор!вняно з
минулими столптями, мабугь, не зменшилася (а якшо й зменшилася,
то не набагато). Однак за ситуацп, коли життездатшсть втрачав сам
сошальний лад, уже н!як! людсыа зусилля не могли змшити шось на
краше. Через зазначеж више причини Схщ просто не Mir шти на
кардинальний злам ycix гснуючих державно-полггичних, релишно-
щеолопчних та суспыьно-господарських структур, стара система не
бажала миритися з новими реал!ями, вперто здшснювала Hoei й нов!
реформации! експерименти, намагаючись удосконалити гснуючий лад,
реан!мувати закостенип, статична а тому нежиттездатш сошальн! шсти-
тути, — й цим дедал! быьше заганяла себе у глухий кут. Ось чому,
переживши середньов!ччя, традицшний Cxid так i не вступив у новий
час, а потрапив у пастку постсередньов1ччя, яке можно назвати епо-
хою цивийзац'шного в'янення деспотично! державност! и суворо стра-
тифпсованого командно-адмийстративного сустлъства з розвиненою,
бюрократично структурованою системою соц!алъних гарант!!! та об-
межень, регресивно! економ!чно! стагнаци, перманентного и Heeideopom-
ного падшня життевого р!вня та прогресуючого технолог!чного eidcma-
вання Сходу в!д Заходу.
Отже, розум!ючи середньов!ччя в канонах глобально! сх!дно-зах!д-
но! дихотомн св1тового сошо!сторичного процесу як епоху абсолютно-
го военно-полпичного, культурного, економ!чного й технолопчного
домшування Класичного Сходу над Заходом, можна констатувати, шо
з початку XVIII ст. баланс сил у ceimi принципово змшився на користь
1ндив1дуал1зованого зах!дного способу життя. Вступаючи в новий час,
людство зпкнулося з ситуашею, коли вже не схцша колективютська,
а саме захщна !ндив!дуал!зована модель сошального життеустрою га-
рантувала вщповщним суспыьствам яюсно вишу продуктившсть ! на-
уком!стк1сть npaui, icTOTHO виший середнш р!вень житгя, принципово
быьшу доступжсть та поширенють осени, сприяла бурхливому роз-
витков! науки та культури, вшськово! справи й технологш, б!льше
вццтовщала потребам промислового й штелектуального розвитку, мож-
ливостям ! перспективам товарного обмшу, транспортно! шфраструк-
тури, фшансово-грошових в!дносин ! тлн. Як наслшок, наздогнавши
протягом XVI—XVII ст. Класичний Сх!д за основними параметрами
цивппзашйного розвитку, Захщ уперше в людськш icTopii спром!гся
вилередити решту св!ту не лише в темпах, а й у валових результатах
сошально-економ!чно!, военно-технолопчно! та культурно-шформа-
шйно! галузей соцклсторично! еволюцп. Проте сх!дн! володар! далеко
не одразу усвшомили цю сумну реальшсть, а тому ше понад швтора
«,»**>*»*"•
ВСТУП
14J
столптя намагалися повернуги co6i домшантш позицп у свт старими
методами, спошваючись на ефектившсть перев!рених тисячолптями
сошальних шститупв. Виходом i3 системно! кризи Mir стати лише
вкрай болгсний кардинальний злам ycix перев!рених часом держав-
но-полпичних, релшйно-щеолопчних та суспЕпьно-господарських
структур традишйного Сходу та !хня перебудова на нових сошаль-
них засадах, шо мало означати загибель традишйно! i народження
ново! афро-аз!йсько! суперцивипзашйно! спыьноти. Проте усвщом-
лення схщними народами необхщносп таких революшйних змш
прийшло не одразу. ГВвтора столптя стара система не бажала мири-
тися з новими геостратепчними реал!ями. Та хщ icTopii можна зат-
римати, але неможливо зупинити, а тим быьше повернути назад, i
забувати про це правило небезпечно. Реформи, спрямован! на повер-
нення порядив «золотого минулого», регулярно зазнавали шлковито-
го краху в ycix постсередньов!чних сххдних цивипзашях i лише загос-
трювали системну кризу традишйних сшльнот афро-азшського perio-
ну. Й хоча в р1зних цивипзашйних конгломератах тогочасного Сходу
драматичш ознаки постсередньов!ччя проявлялися по-р!зному, регрес
i прискорене вщставання вщ передових захщних кра!н були прита-
манн! !м yciM.
Протягом епохи постсередньов!ччя держави Класичного Сходу ше
були в змоз! не допустити масового перетворення сво!х кра!н на коло-
шальн! придатки Заходу (шо й вщбулося тод! на значних теренах Аме-
рики та Африки), проте регресивна економ!чна стагнашя, перманент-
не падшня життевого р!вня, прогресуюча наукова й военно-техноло-
пчна вщсталють позбавляли !х надой на «свпле» майбутне. 1м була
уготована доля чергово! жертви европейсько! колошально! експансп.
Хронолопя
афро-азшського
постсередньов!ччя
Руб!жний перехгд вщ середньов!чно!’ до постсередньов!чно! епохи
на Сход! датуеться юнцем XVII — початком XVI11 ст., оскшьки eci
зазначеш више ознаки яюсного переважання Заходу над Сходом саме
з тих час!в почали виявляти себе на повну силу. На початку XV111 ст.
свропейш перейшли вщ стримування туреиько-османсько! arpeci! до
прямого вщвоювання европейських володшь Отгомансько! Порти.
Свповий океан, а з ним i свггова трансокеашчна торпвля потрапили
15 I ВСТУП
вщтод) п)д цыковитий контроль провщних европейських флотов —
спочатку юпанського та португальского, до яких додалися згодом
голландский, анппйський, французький та росшський. Явно не на
користь афро-азшських виробникАв почала перебудовуватися струк-
тура св1тового ринку, на якому народи Макрохристиянського Свпу,
використовуючи специф)чж особливосто сво!х перифершних вщгалу-
жень (Латинська Америка, Схщна Свропа та атлантичне узбережжя
«Чорно! Африки»), почали активно витосняти схщних конкурентов за
рахунок масовосто й меншо! соб)вартосто cbolx товар!в. У результат), з
XVI11 ст. бразильский пукор витоснив 1з ринк!в не лише Свропи, а й
Близького Сходу цукор Сирп, Египту й Перси, «балтойська» лшениця —
зерно арабских кра!н. Рос)я стала домшувати на свповому ринку чор-
них металАв, лляних ) конопляних вироб)в, европейськ) реекспортери
латиноамериканских планташйних культур (чай, кава, рис, бавовник
тошо) повнктю забезпечили вщповщними товарами захщн) ринки й
почали тоснити cbolx конкурентов безпосередньо в Азп та Африш. Ви-
сокоякзсж й менш дорог) европейсыа nanip, тканини й одяг, скло,
вогнепальна зброя та безл)ч шших товар)в заполонили схщж ринки,
наочно демонструючи переваги захщного способу мислення, орган)-
зацп виробництва, европейських сусп)льно-господарських й техноло-
пчних атрибутов. Зм)нилася сама психолопя новоевропейских i не-
европейских народ)в. Переставши дивитися на Схщ з повагою, за-
хщн) народи швидко перейшли до абсолютно протилежних погляддв
на сшввщношення цившзашйних параметр)в i приоритетов, розшню-
ючи схщн) народи як неповношнн) й вщстал) з вщповщними колон)-
альними замашками.
Складн)ше датувати верхню межу схщного постсередньов)ччя. За-
вершальним акордом постсередньов)чносто в icropii будь-яко! схщно!
цивипзацп е момент и коложального (чи бодай нашвколошального)
поневолення, оскыьки вщтод) для не! починаеться принципово но-
вий, коложальний перюд розвитку. Та пронес коложального понево-
лення афро-азШських нарошв Заходом виявився довод) тривалим. Вш
розпочався на периферп Класичного Сходу ше в XVI—XVII ст.) про-
довжувався майже до 1930-х рок)в (якшо вважати коложальними
вшни фашистсько! 1тали проти Ефютш чи Амператорсько! Япони про-
ти гомАньдажвського Китаю). А за великим рахунком, коложальна
активжсть европейшв на Сход) мае ше тривалАшу icropiio. Г) прологом
вважають не лише «Велик) Географ)чж вщкриття» XV—XVII ст., ай
Хрестов) походи XI—ХШ ст., давньоримську експансАю в Швжчжй
Африш та Переджй Азп i нав)ть елл)жзм IV—II ст. до н.е. Певною
ВСТУП
Mipoio з ним можна погодитися, адже yci згадаш више вибухи терито-
р!ально-експансюн!стсько! активност! европейшв в афро-азшському
репой! супроводжувалися прямим насильством та пограбуванням, на-
в’язуванням схншим народам свого подлинного й релпзйного домшу-
вання, масовим поневоленням людей i навпъ певною деформашею
коршних афро-азШських сошальних та господарських шститупв.
Проте кардинальних змш економ!ки, суспЁльного ладу i традишй на
Сход! в п перюди не вшбулося. Метою зах!дних колон!затор!в могли
буги прянош!, раби, шовк, релЁпйн! святин! чи шось под!бне. Однак
до середини XIX ст. европейш отримували все це не шляхом колонр
ально! експлуатацп, а завдяки торпвл!, хай не без примусу й не завж-
ди адекватно-еквЁвалентно!. Столптями схшн! товари текли на Захш,
а назустр!ч !м !шов пот!к европейського золота й ср!бла, i н!як! коло-
н!альн! усшхи европейшв до XIX ст. не могли кардинально змшити
такий стан речей. Ситуашя почала швидко змшюватися в XIX ст.
Зах!д, я кий на той час уже пережив промисловий переворот i перетво-
рив на сво! сировинн! придатки Латинську Америку та Схшну Свро-
пу, в!дчув у соб! достатньо сил для прямо! коложзаш! нивипзашй
Класичного Сходу.
Наслгдки не заставили на себе чекати: до кёнця XIX ст. п!д колож-
альним управлшням европейшв опинилося быьш як 90% африканс-
ких земель (на яких мешкало 95% населения «Чорного континенту»)
та 75% азшських територ!й (44% населения континенту). Водночас
Зах!д так i не зум!в нав’язати свш военно-полпичний коложальний
диктат таким схщним державам, як Япон!я, Китай, Таыанд, Афгаж-
стан, фан, Туреччина, Ефюшя, Л!бер!я, Непал... Однак, розглядаючи
питания про початок коложально! епохи в icropii Сходу загалом, слш
мати на уваз! створення саме свггово! коложально! системи, викорис-
товуючи яку ЗахЁд активно впливав на суспгльно-господарськ! шсти-
тути афро-аз!йських народ!в, пристосовуючи !х (нершко силовими
методами) до потреб свпового кашталгстичного господарства. У гран-
дюзному проект! «коложальна система» кражам Сходу вщводилася
роль постачальника дешевих атрарно-сировинних ! демограф!чних ре-
сурс! в та ринку збуту для виготовлених на Заход! промислових то-
вар!в. Використовуючи такий п!дх!д, а також беручи за аксюму, шо
етапн! перетворення не можуть зшйснюватися за один день ! потребу-
ють певного перех!дного етапу, ми можемо датувати завершения пост-
середньов!чно! епохи в icTopi! Сходу другою половиною XIX ст.
• "Способы втягнёння cxidnux цивиизацш у ceimoey колон1алъну систе-
му були pi3HilMi£ У найв!дстал!ших репонах «Чорно! Африки» насад-
ВСТУП
I7 I
ження коложальних порядюв супроводжувалося спробами л!квщува-
ти весь комплекс традицшних сошально-економ!чних вгдносин i3 ме-
тою обвально! модержзацп !х в штересах свпового кашталу. В бьпь-
шосп схщних кра!н з розвиненою цивипзашйною структурою (1нд1я,
BipMa, В’етнам, Корея, 1ндонез1я, Цейлон, держави Середньо! Азп
та iH.), якшо вони потрапляли щд пряме колошальне управ.пння, по мож-
ливосп л!квщовувалися структури, пов’язаж з полггико-шеолопчним
сувережтетом (державжсть, неприйнятж для коложзатор!в культов!
традшш, миптарна свшомють, якшо така гснувала, й тлн.). Сошально-
економ!чний базис таких кра!н зазнавав глибоких структурних дефор-
маций, спрямованих на його максимально оргажчну жтеграшю у свпо-
ву систему виробнинтва та обм!ну товар!в i послуг в штересах конгло-
мерату захшних метрополш. Нашвколожальний cnoci6 поневолення
поеднував формальне збереження традишйних суспшьно-полпичних
•труктур схшнодеспотичного типу з економ!чним, а частково й шео-
юпчним, науково-технолопчним та сошальним поневоленням таких
ра!н (Османська !мпер!я, 1ран, Таиланд, Непал, Цинська iMnepia,
1фюшя та !н.) через нав’язування кабальних позик, «uiHoei ножиш»
1еадекватно! торпвл!, насадження прийнятних для Заходу полтгичних
эежим!в. В подальшому для придушення радикальних антизахшних
pyxie i повстань краши-метрополп подавали певну военно-диплома-
гичну й технолопчну шдтримку таким режимам, пов’язуючи и з вщ-
сриттям мгсневих ринюв для захщних ToeapiB i послуг, добровгльно-
примусовою мобипзашею мкцевих трудових pecypcie на виробництво
затребувано! свповим кашталктичним ринком сировинно! продукцп,
створення транспортно! шфраструктури тошо. Глобальний результат
тако! трансформаш! був однаковим: штеграц!я кра!н Сходу у свгговий
ринок радикально обмежувала !хшй военно-територ!альний, пол!ти-
ко-релшйний, суспшьно-господарський i науково-штелектуальний
суверенитет, формувала й посилювала комплексну системну залежжсть
афро-азШських народ!в вш конгломерату захшних метрополш. Як
пилена система такий «свиовий порядок» був вибудуваний у друпй
половиж XIX ст., тому саме пей часовий пром!жок сл!д вважати юнцем
постсередныжччя на Сходг
18 I ВСТУП
Контрольш запитання та завдання
1. Я Ki системы змши пережила м1жцивипзашйна дихотом ia
свпового вторичного пронесу по лши Схщ—Захш теля за-
вершения епохи середньов!ччя?
2 Назвпъ основы риси, шо характеризують епоху постсеред-
ньов!ччя в icTopii традишйного Сходу.
3. Визнач1ть хронолопчж меж! афро-аз!йського постсередньо-
в!ччя.
-у
studenv^^
ДД*' Kr.&. t
fa;^.dKWga9lw
.^•*~"„,z •,,2< л<
1мпер1я Цин
1мпер1я Цин теля завершения
епохи середньов!ччя
Маньчжуро-китайська 1мпер1я за
час!в Юнчжен-Цянълун.
Завершения формування
територ!альних меж Цинсько!
держави
Активтзащя таемних товариств.
Народне повстання 1796—1804 рр.
1мпер1я Цин за умов боротьби
проти «вщкриття» крагни
Перша Отумна вшна
Повстання тайшн!в
Друга Отумна втйна
Розгром Таити Тяныо та шших
антицинських народних повстань
I.MiiepiH Цин за частв «поштики
самопосилення»
Франко-китайська в!йна 1884—
1885 рр.
Японо-китайська втйна 1894—
1895 рр. Крах полпики
«самопосилення»
Поди iMnepii Цин на «сфери
впливу» як ртзновид
нашвколожального поневолення
Китаю
1мпер1я Цин
теля завершения
епохи середньов!ччя
Утворена в результат! грандюзних маньчжурських
> завоювань XVII ст. 1мпер1я Цин (1644—1911) являла
к собою на початок XV111 ст. одне з найпотужнниих
ВК державних утворень тогочасного ceimy. Вона обшмала
терени Маньчжурц (коршн! земл! маньчжур!в), а та-
\ кож земл! поневолених маньчжурами Китаю (з Тай-
ванем) та Монголп. Верховенство цинських !мпера-
TopiB (богдихашв) визнавала Корея. Володарем цього
грандюзного державного организму виступав один i3
найусшшншшх представниюв «чисто!» династн Цин
(1636—1945) маньчжурський !мператор Сюанье
11662—1722] — виходець 1з «золотого» роду Айсшьпоро (кит.
Айсшьцзюло), бшьше вшомий в юторюграфй щд сво!м посмерт-
ним (храмовим) ш’ям Шен-цзу або щд !м'ям-гаслом його само-
стийного правлшня 11679—1722] — Кане! («Загальний Спокш»).
Столицею Цинсько! iMnepii було Micro Пекш (кит. Бейцз1н).
У традициях класично! cxidnoi decnomii цинеький богдихан
вважався верховним володарем yeix земель iMnepii та повно-
владним господарем yeix cboix пщданих, мав сакральний ста-
тус «Сина Неба», тож навпъ промовляти вголос його власне
гм’я заборонялося щд страхом страти (зверталися до !мперато-
ра використовуючи виключно 1м’я-гасло його правлшня). В
руках богдихана зосереджувалася вся верховна полпична, за-
конодавча й судова влада, а простолюдинам h числа його шдда-
них заборонялося навпъ дивитися на свого «божественного
правителя». 1 лише придворна Рада, до складу яко! входили
найродовитшп маньчжурськ! аристократа i сановники, могла
певною Mipoio впливати на богдихана, осюльки ii члени брали
участь у виробленш тих чи шших офйцйних рццень. 1ннп цен-
трал ьн! органи влади — 4мператорський секретар!ат (Нейгё),
велик! канилери (дасюеши), уряд у склад! шести MiHicrpiB*
Чин1в, иодатчав, церемошй, судових справ, в^йськових справ та гро-
мадських робгг.
Роздал 1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
22 I
(бушаншу) та ixHix заступник!в-пом!чник!в (шилан) мал и лише викону-
вати монаршу волю.
В адмппстративному план! !мпер!я була пошлена на двадцать про-
вшшй (император особисто призначав управлшшв-намюниюв), кожна з
яких складалася !з десяти областей, котр! пошлялися на пов!ти (загаль-
на китьюсть яких сягала швтори тисяч!). Основним завданням м!сце-
вих оргашв управлшня було збирання податюв та виконання судових
функшй. Найнижчою адмпйстративно-фгскальною единицею вважали-
ся десятидвтрки (паи), очолюван! старостою пай-тоу. Десять пай зводи-
лись у цзя (очолював цзя-чжан), десять цзя — у бао (на чал! з бао-
чженом), об’еднан! на принципах кругово! поруки епшьною вцтпов!-
далыпетю за сплату податей та дотримання законност! й лояльност!
стосовно вдали (система баоцзя). Наочним символом лояльност! вважа-
лось носшня yciMa пщданими iMnepii довгого волосся, обов’язково за-
плетеного в косу (окр!м буддшських монах!в, як! голили череп).
Утвердившись при влад!, Цини не стали ламати усталений соц!аль-
ний yempiu завойовано! ними кра!ни, котра явно переважала cbolx поне-
волювач!в р!внем господарського розвитку, глибиною сусп!льно-пол!-
тичних традишй, а також масштабами культурночнтелектуального
розвитку. Успадкувавши полпичн! та шеолопчн! амбщп попередн!х
китайських династш, маньчжури лише певною лирою модерн1зували 1сну-
ючу соц'шльну структуру традицшного Китаю, виходячи з потреб свого
епиичного панування. Навггь офццйною державною релнтею свое!
iMnepii Цини обрали найконсервативнццу теч!ю в конфушанств! —
класичне лююе (неоконфушанство) в тлумаченн! його найортодоксаль-
ншюго щеолога Чжу Ci (1130—1200).
Населения iMnepii, попри грандюзш демограф!чш втрати, шо 1х
зазнав Китай у процес! маньчжурського завоювання, сягало 100 млн.
Абсолютну б!лышсть його становили етшчн! китайш (самоназва хань-
жень). Проге пашвним, привиейованим етносом Цинсько! держави ста-
ли завойовники маньчжури (близько 700 тис. oci6), як! в нагороду за
свою службу держав! не платили шяких податк!в, були непщеудн!
мгсцевим судам й дютавали в!д влади шедре матер!альне утримання у
вигляд! земельних дитя но к !з прикр!пленими до них селянами. П!сля
захоплення Китаю вс!х маньчжур!в було зараховано до вишого при-
выейованого стану професшних вояюв. Вони зобов’язувалися нести
вшськову службу в одному з восьми маньчжурських «знамен» (арм!й)2
2 Кожна з восьми маньчжурських арм!й мала власний прапор певною кольору
(жовгий. ж о вт ий з каймою, бишй, бьпий з каймою, червоний, червоний з кай-
мою, син1й, синШ з каймою), вшповшно до якого означене в1йськове з’еднання й
називалося.
Глава I. iMiiepiH Нин
23J
i не повинн! були займатися «ганебними» справами — торпвлею чи
ремеслом. Щоправда, самих лише маньчжур!в виявилось явно зама-
ло для того, шоб стабыьно тримати в noxopi 100-мёльйонний ки-
тайський етнос, тому ше в npoueci завоювання «ПЁднебесно!» Цини
доповнили сво! збройн! сили спочатку eicbMOMa армыми, сформова-
ними з монгол!в, a потлм ше й в!сьмома «знаменами» з китайських
найманшв (ханьцзюнь). Bia кёння XVI! ст. «знамени!» монголи й хань-
цзюш шстали т! ж права, шо й маньчжурськ! «восьмизнаменж» воя-
ки. Внаслщок них змш склався виший мЁлпарний стан цинського
суспЁльства (цижень), до якого вштод! жоден китаень бЁльше не Mir
потрапити Hi за як! заслуги (заборонялися навггь шлюби «знамен-
них» !з представниками шших сташв, аби завойовники не розчиня-
лися у завойованих).
Решта непривЁлейованих пшданих богдихана також мала свою гра-
дашю. Повноправними гйдданими проголошувалися етн!чн! китайщ
(хань), подмен! зпдно з традишею на чотири стана: нашвпривЁле-
йованих «учених» (ши або шеньши) з числа тих, хто склав державний
!спит на учене звания (вони платили податки, але звёльнялися вш
виконання трудово! повинност!)3, а також трьох податних стан!в зем-
лероб!в (нун), рем!сник!в (гун) i торговшв (шан), котр! не лише пла-
тили на користь держави повний спектр податк!в, а й мали викону-
вати трудову повиншсть на державних роботах, брати на поспй дер-
жавних службовшв, продавати держав! «в раз! необхшносп» свою
продукшю за мобЁл!зашйними ф!ксованими розшнками (нижчими
вш ринкових) тошо. Найнижчий сои,!альний статус мали представ-
ники «пшлого люду» (цзяньм!нь), до яких в!дносили раб!в та «!но-
родц!в» (мяо, лоло, яо, тун, чжуан, л!, до яких з часом додалися дун-
гани, уйгури та ш.). Хоча становище раб!в у цинському суспЁльств!
майже не зм!нилося вш час!в середньов!ччя (рабство мало переважно
патр!архальний характер), цзяньлн'н! з числа «шородшв» перебували
пёд особливо пильним контролем влади, яка брала з них нав!ть не
податки, а данину.
1 Стати шеньши ми китаень — виходень 13 будь-якого ловноправною стану, якшо
в1н складав юнит хоча б на найнижче вчене звання, проте не давало йому право
лише претендувати на державну чиновниньку службу. Кыькють бюрократичних
вакансий завжди була меншою вш загально! кшькостт шеньши, тому доки шеньши
не потрапляв на державну службу, вш перебував у своершному «кадровому ре-
зерв!» iMnepii, нершко до к!ния cboix дшв залишаючись простим селянином чи
ремюником. Упм вш виконання вшробпково! державно! повинност! шеньши звшь-
нявся вшразу ж июля усшшно зданою юшггу.
Ромы I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
24 I
Господарство iMnepii також зазнало мёнёмальних змён порёвняно з
часами середньовёччя. Основою економгки лишалося поливне рис!в-
нинтво. Значна юлыасть земельних упдь вшводилася пщ просо,
гаолян та пшеницю, р!зноманпн! городш й садов! культури, а та-
кож пщ чайж кущ!. Серед техшчних культур домшували бавовник
i тутов! дерева (заради розведення тутового шовкопряда). В розпо-
рядженн! селян-обшинник!в перебувало до 75% орних земель кра!-
ни, за користування якими землероби платили богдыхану як верхов-
ному власников! eciei «пщнебесно!» земл! податок залежно вщ п
якосп та KuibKOCTi. Землекористування мало спадковий шдившу-
ально-с!мейний характер, проте коли селянин хот!в покинути об-
щину i продати свою дьиянку, право першочергово! кушвл! мали
iHiui члени обшини, i лише якшо н!хто з них на ню землю не пре-
тендував, П можна було продавати «на сторону». На тих самих прин-
ципах колективно! кругово! поруки та взаемно! вщповщальносп
функшонували в iMnepii Цин приватне ремесло та приватна торпв-
ля: гуни й шаны також об’еднувалися на правах внутр!шнього само-
управлшня у спешальж корпорацп (хан), як! спыьно в !д по в! дал и
перед владою i за сплату податюв, i за виконання в!дроб!ткових
повинностей. Найпотужн!шими секторами ремюничого виробницт-
ва виступали ткацтво (з шовку й бавовни), виготовлення фарфору
(котрий разом !з чаем i шовком становив основу китайського екс-
порту), виробництво паперу, солевидобуток, прнича металурпя та
металообробка, цукроварн! мануфактури, знаменит! художн! про-
мисли.
Важливим напрямом внутрёшньоё полётики Кансё був курс на
лёквёдацёю мёжнацёональноё маньчжуро-китайськоё напруженостё в
суспёльствё, яка загрожувала цинськш держав! можливими сошаль-
ними катаюизмами. 3 шею метою було !стотно розширено пред-
ставництво етжчних китайшв у цив!льн!й адм!н!страцп iMnepii (1‘м
надавалися навпъ мппстерсыа портфел! та членство в !мператорсь-
кому секретар!ап), значн! кошти були видиеш на перевидання кла-
сичних твор!в китайсько! лператури й гсторюграфп, а також на
створення кЕпькох нових багатотомних енциклопедш, антолопй та
словниюв.
Саме тод! пщ редакшею Чжан Юйшу були видан! класичн! npaui в
галуз! китайсько! фиюлогп, так! як словник рим «Пейвень юньфу»,
словник !ерогл!ф!в «Кансё цзидянь» — котр! й дос! вважаються най-
повжшими енциклопедичними довщниками вщповшного профыю.
Побачила св!т знаменита книжкова сер!я «Юньцзянь лейхань» («36ip-
Глава I. 1мпер1я Цин
25J
ка TBopiu дотансько! вторично! лггератури»). Уже теля смерп Сю-
анье вийшли друком започатковаш ше за його царювання «Повна
зб!рка книг, карт, креслень i малюнюв вщ давнини до нишшнього
часу» («Гу цз1нь ту шу цз(чен») та словник складних i парних слово-
сполучень «Пяньцзи лейбянь».
Ш акш! дали змогу забезпечити китайських шеньши (гсториюв,
лператор!в, фиюлопв, письменниюв, калираф!в, художник! в, гра-
eepie та iH.) масштабною, добре оплачуваною роботою «за смешаль-
шетю», зияли, певною м!рою, невдоволення китайсько! штелекту-
ально! елпи пануванням чужоземно! династм. Отримали св!й «пря-
ник» вщ влади й представники шших китайських стаже: податки
на виробниюв в iMnepii Цин були icTOTHO зменшеш пор!вняно з
часами панування попередньо! китайсько! династм MiH. Проте по-
стсередньов1чна криза «пастки максимального р1вня розвитку тради-
yiuHoi cxidHoi структура китайсько-конфуц(анського типу» все ж
заводила стабшзацшним тенденциям «епохи Кана» набути позитив -
ну динамику соц1алъно-економ1чного та полипичного характеру. 1 го-
ловною проблемою залишався дефщит земельних pecypcie, шо пос-
пйно загострювався на тл! неконтрольованого зростання населения
iMnepii (протягом XVI11 ст. юлыасть цинських пщданих зросла ут-
рое i сягнула 300 млн, тод! як плоша оброблюваних земель зросла
лише на третину (вщ 5,5 млн до 7,8 млн цин*), шо стало вир!шаль-
ним чинником суттевого зниження р4вня життя цинських пщда-
них. Навпъ за вщносно стабыьного царювання 1мператора Сюанье
справжнш голодомор переживали npoeiHuii Шаньдун i Хенань, а
провшшя Сичуань наспльки обезлюдыа, шо влада почала приму-
сово переселяти туди мешканшв провшшй Хунань, Хубей, Цзяне!
та Гуандун, оскыьки вщ цийсност! Bcici 1ригашйно! системи зале-
жали !1 над!йшсть та продуктившеть, а в pa3i прориву дамб навпъ
на однш дыянш господарська катастрофа загрожувала всШ крапп.
ЗдШснення тако! полпики вимагало поступового збыьшення по-
даткового тиску, а також посилення державного диктату в еко-
HOMiui, шо остаточно заганяло ситуашю у глухий кут.
Buxid 13 кризи Цини спробували знайти в завоюваннях та пограбу-
ванн1 cycidie. шо проявилося в надзвичайнш агресивносп маньчжуро-
китайсько! iMnepii протягом усього постсередньов!ччя.
4 Один цин дор1внював приблизно 6,1 га.
26 I Роэшл 1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
Маньчжуро-китайська
iMiiepia за час1в
Юнчжен-Цянълун.
Завершения формування
територ1альних меж
Цинсько! де ржа ви
KaHci залишив нашадкам централгзовану й вйшосно замирену шпе-
рйо з потужним вшськом i наповненою скарбницею (понад 50 млн
ср!бних ляш'в5), а отже завоювання нових земель здавалося його на-
ступников! богдихану 1ньчжену (правив пш гаслом Юнчжен 11723—
1735], храмове 1м’я Ши-цзун) цепком лопчним i виправданим захо-
дом для вир!шення земельно! кризи. Ше Кане! започаткував у русл!
означено! полпики епоху агресивно! територ1ально! експансп проти
сусццв, прикриваючись традицыми великодержавного китайського ге-
геможзму. Проте теля вшносно вдалих воен кшця XVII ст. проти П!в-
шчноТ (Зовшшньо!) Монголи-Халхи та Роси (завершилася шдписанням
випдного для Цишв Нерчинського договору 1689 р.) цинська воен на
машина почала нес нош ван о для богдихана пробуксовувати у вшш 1з за-
хцшими монголами-ойратами (джунгарами). Вшна тривала майже до
кшця шьчженового царювання i завершилася ушчию в 1734 р. Цей не-
спошваний провал вимагав вйшовншо! владно! реакци, i вона не змусила
себе довго чекати. Спершу взялися за простолюдин!в: в ycix 10-дв1рках
впровадили систему перюдичних «сшвбесщ» — своерщних полгпнфор-
мац!й, як1 проводилися вщтош методично раз на два тижнт На них спе-
шалью чиновники «роз’яснювали» гцдданим правильюсть поштики 1мпе-
ратора, зшйснюючи в такий cnoci6 «промивку м!зюв» (cicinb) та «чистку
думок» (т1лю) серед китайшв. Пщозришх виявляли i нещадно винишу-
вали агенти таемно! полщй iMnepi! — т'щи («вершники у червоному»).
Паралельно провели три гучних судових процеси над занадто балакучи-
ми китайськими литераторами, KOTpi намагалися у сво!х творах натякати
на незаконшеть маньчжурсько! династи на китайському престол!.
Серед страчених за «сумшвнЬ Bipuji опинилися поети Ху Чжунцзао,
Ци Чжоухуа, Сюй Шукуй, Шень Денянь, проте найбыьший резо-
нанс мав пронес 1729 р. над поюйним (!) лггератором-меди ком Люй
Ляном, у творах якого знайшли натяк на антиманьчжурсыа вислов-
лювання: його труп викопали з могили й прилюдно порубали на
шматки, а родич!в Люй Ляна i навпь ycix його учжв пого. эвно стра-
тили. Згадали й про науковшв: юторика Пин Цзяшна стратили за те,
’ Один лян дор1внював 37,3 г.
Глава 1. 1мпер1я Цин
___________________________________________________________
шо BiH таемно збериав у себе вдома перший, неоф1шйний вариант
«IcTopii династп Min». а фиюлога Ван CiKoy — за внесения несанк-
шонованих цензурою змш до каношчного тексту словника *Канс1
цзидянь», шо перевидавався.
Паралельно влада вжила заход!в i проти шших «пшозртлих»
учень. Зокрема перепало католинтву, в поширенш якого 1ньчжен
справедливо убачав перший крок до розгортання коложально!’ екс-
пансп европейшв проти його iMnepi!: в 1724 р. з Китаю вигнали ecix
католипьких MicioHepiB, закрили понад 300 католипьких xpaMie, а
християшзованим китайцам «порадили» повернутися «до мудрост!
Конфушя i Чжу Ci».
Водночас 1ньчжен розпочав пошук союзниюв проти джунгар!в. Та-
кою йому видалася Pocin, точжше, пшвладж Петербургов! калмики
хана Аюки, шо кочували в Поволжг але мали i3 захшними ойратами
сво! рахунки по лшп кровно! степово! помети за стар! образи мину-
лого. Щоправда, втягнути Рошйську iMnepiio у в!йну з Джунгарським
ханством Цинам так i не вдалося (тогочасна шсляпетровська Роая
була заклопотана власними проблемами i нав!ть у европейсью спра-
ви не дуже втручалась). Упм дипломати обох CTopin використали
тимчасове зближення двох 1мпер1й досить плщно: у 1727 р., вцшовш-
но до гпдписаного Кяхтинського договору, було завершено розме-
жування росшсько-цинських кордонie у Монгол!!. м!ж обома кра!-
нами поновилася выьна торпвля, а в Пекин Росшська духовна м!с!я
набула статусу своершного дипломатично-торговельного представ-
нинтва Poci! в iMnepi! Цин.
Зум!в 1ньчжен перевести на свою користь поразки вш джунгар!в i
в план! змшнення власно! монаршо! влади: у 1730 р. для оперативного
кер!вниитва военними д!ями проти джунгарш богдыхан створив при
сво!й персон! Цзюньцззфан («вшськовий штаб»), трансформувавши
його протягом двох рок!в у «вшськову раду» (Цзюньцз1чу), члени яко!
призначалися особисто 1ньчженом !з числа найдов!решших цинських
чиновниюв i полководшв (як маньчжур!в, так i монпгпв та китайшв).
Вштод! роль Ради маньчжурських княз!в-регенпв, а разом i3 нею i
вплив родовито! маньчжуреько! аристократ!!, були зведен! в держав-
них справах до мппмуму, адже й управлшня ус!ма «восьмизнаменни-
ми» вшськами богдыхан «за суворих умов вшни» також шлковито пе-
ребрав на себе. В!д тих час!в саме Цзюньцз1чу перетворилася на виший
дорадчий орган при цинському iMiieparopi, а родова маньчжурська
знать втратыла можлывзеть вплываты на выб1р спадкосмця npecmaiv^
ыого тепер офнцйно прызначав богдыхан особысто
28 I PoMinl. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
щадк1в. Головною опорою Цшйв стала eidmodi служила знать i «зна-
мени!» цижеш, привыейований статус яких у суспшьств! всшяко наго-
лошувався й захишався владою. Виснажлива, невдала вшна з джунга-
рами дешо «пшмочила» бойову репугашю «знаменних» вШськ i боляче
вдарила по матер1альному статусу цижешв. Осюльки очжувано! воен-
но! здобич! вона не принесла, цижен! почали масово розорятися та
продавати сво! цид1 (земл! з прикр!пленими селянами) удачлив!шим
китайським пшприемцям. Проте й за них скрутних обставин влада не
нолишила свою вояюв напризволяше. 1729 р. указом 1ньчжена eci nudi
були викуплен! державою й повернут! циженям.
Та маньчжурська знать не змирилася з тим, шо и колишш владн! права
були обмежеш внаслщок самодержавно! полпики 1ньчжена. 1735 р. пей
занадто вольовий та самоспйний богдихан раптово помер на 57-му poui
жигтя. Багато хто вважав, шо його смерть не бул а випадковою...
1736 р. на престол з!йшов четвертий син поюйного !мператора-
реформатора на 1м’я Хунл! (храмове 1м’я Гао-цзун, 1м’я-гасло правлш-
ня — Цяньлун), якому судилося правити Цинською iMnepieio ледь не
до к1ння XV111 ст. 11736—1795]. Хунл! здобув класичну конфушан-
ську осв!ту, тому спод!вання маньчжурсько! знап на повернення ко-
лишшх владних позишй в iMnepii не зшйснилися: полпика Цяньлуна
мало чим вшр!знялася вш шй його величних попередниюв — Юнчже-
на й Канси Влада, як i paHime, ошкувалася збереженням земельного
фонду «знаменних», перюдично викуповуючи й повертаючи циб1 ко-
лишшм розпорядникам циженям. Китайським поселениям заборони-
ли селитися в Маньчжури як «свяшеншй батьювшинЬ> маньчжур!в, а
також у Халха-Монголii та на nieocTpoei Ляодун: на них територ!ях
активно створювалися воешзоваш «знамени! поселения» (цитунь), в
яких розселяли розорених цижешв разом i3 1хшми родинами. В iMnepii
провели ретельний перепис населения та орних земель, шо дало змогу
icTOTHO збшьшити податков! надходження до скарбниц! майже не мшя-
ючи вшсоткову податкову ставку. Послшовно здшснювалася полипика
на 1золяц1ю крайни eid небажаних зовниинЬс enjiueie: спочатку заборони-
ли вТ'зд до iMnepii приватним шоземням, попм р!зко обмежили й су-
воро регламенту вали обсяг та шни в караванжй торпвш з Робею та в
океан1чних портах iMnepii. Hapeurri, в 1757р. Цини майже повнютю
закрили iMnepiro eid зовн1шнього ceimy: вштош единим портом, куди
могли заходити 3i своими товарами шоземш корабль залишився Гуан-
чжоу, але й тут «заморським варварам» заборонялося селитися, а тор-
гувати вони могли лише вдаючись до посередництва гуанчжоусько!
Глава 1. iMiiepiu Нин
29J
державно-приватно! купецько! гъльдИ гунхан, яка здобула вштод! мо-
ногюльне право на зносини !з заморськими купцями. Китайиям забо-
ронили навчати шоземщв китайсько! мови (порушник!в страчували),
а також заселяти узбережн! острови та розорювати там шлину (поруш-
ник!в повергали на материк, a (хи! дом!вки спалювали). LvnepiH оста-
точно перешила до пол1тики само1золяци (хайцзшь) eid зовниинього
ceimy. Цини убачали в цьому единой зааб порятунку eid небезпечно! ко-
лошально! експансП зах1дно€вропейських протестантсько-католицьких
колон1затор1в у perioHi. Тод! ж остаточно деградувала традишйна екза-
менашйна система (каоцзюй), через яку поповнювався стан шеньши як
кадрового резерву бюрократичного апарату iMnepii. У 1757 р. з екза-
менашйних вимог були вилучен! практичн! питания, замшен! напи-
саниям схоластичних «восьмичленних твор!в» на теми догматичного
осмислення класичних конфушанських каножв у дус! школи Чжу Ci.
Вщтод! в систем! каоцзюй цёлковито запанували бездумне мудрування
й тотальна корупшя, а к!льк!сть шеньши з купленими за хабар науко-
вими ступенями становила ледь не половину eeix представниюв «уче-
ного стану» iMnepii.
Звичайно, така внутр!шня полпика влаштовувала далеко не Bcix
пшданих богдихана, тому не менш колоритною складовою «епохи Цянь-
лун» стала тотальна боротьба з шакомисленням, всьчяке насадження
р!зноман!тних пол!тичних «сп!вбес!д», а також жорстке цензурне пе-
реелхдування «крамольних» книг, провщниками якого виступили на-
ближен! до влади активюти ортодоксального лпературного угрупован-
ня з мюта Тунчен (провшшя Аньхой). За чаав правлжня Хунл! були
частково чи повнктю заборонен! майже 14 тис. книг (IxHi тираж!
вилучалися з б!бл!отек i спалювалися, а тих, хто продовжував !х збе-
р!гати, — карали на смерть), перюдично вщбувалися «лпературж су-
дилища» над ненадшними авторами, поспйно поповнювалися спис-
ки твор!в, «котр! не заслуговували на увагу» пшданих, а тому мали
зберцатися у спецхранах, куди не рекомендувалося заглядати читачам.
А своершною платою за лояльнють тунченшв стало ширше залучения
до владних ешелошв видан их завойовникам китайських бюрокрапв,
на долю яких при Цяньлун! припадало близько 40% управлжських
посад найвишого р!вня, включаючи урядов! мшютерськ! портфел!,
кргсла вшськових губернатор!в i навпъ членство у Цзюньцз1чу (майже
10% посад перепало монголам, решту обшмали маньчжури).
Знайшла за час!в Цяньлуна свое лопчне лродовження й започатко-
вана Кане! традии!я створення потужних енциклопедичних«ЙДДЭ
анпв. Яскравими прикладами означено! Г©' >1<шний
Розам I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
30J
опис Велико! Цинсько! iMnepii* («Дай Цин /тун чжи») та найповнь
ша в icTopii енциклопед!я традишйно! китайсько! медицини «!цзун
цз/ньцзянь» («Дзеркало медицини*). Зусиллями творшв народжено!
наприкжш епохи Цяньлун знаменито! каоцзюй сюе — «класично!
джерелознавчо! школи» [Дай Чжен (Дай Дун’юань), Цуй Шу (Цуй
ДунбО, Цзяо Сюнь[ були напрацьоваж фундаментальж гсторичж
зб4рки: «Тунцзянь цзилань» («1сторична хрожка Китаю*), «Цин вень-
сянь тункао» («Цинське дослшження давн!х текстзв»), «Сюй веньсянь
тункао» («Продовження дослшження давжх текслв»). Шедевром
китайського енниклопедичного лпературознавства aoci вважаеться
колосальна за обсягом «Сику цюаныиу» («Повна зб!рка книг з yeix
чотирьох роздипв китайсько! лператури*). Водночас за верш и лося
формування правового поля iMnepii’, оформлене кыькома тисячами
статей «Дай Цин люйлЬ» («Кодекс велико! Цин»), шо характеризува-
лися др4б'язковою та прискшливою регламенташею правил життя
пщданих богдихана в канонах класично! схщно'! деспотп китайсько-
конфушанського типу.
Проте «закручування гайок* усередиш краши i курс на хайцзшь
лише поглиблювали господарську кризу, викликану дефицитом земель
у Кита!. До того ж питания !мперського престижу також турбували
Xymii, тому лог/чним продовженням описано! више його внутр'иинып
политики стала надзвичайна агресившсть iMnepii Цин у «роки Цяньлун»,
проявом яко! стали вшни майже з усина И суадами. Першою жертвою
uiei пол пики стали мяо, як! мешкали в швденшй провшш! Гуйчжоу i
формально вважалися пшданими богдихана, але фактично являли со-
бою залежну нашвавтономну складову iMnepii. Мяо платили Цинам
невелику данину й управлялися власними вождями туси. Ше на-
прикшш «епохи Юнчжен» (1723—1735) посади туси були лжвцюван)
(lx замшили цинсыё бюрократи), земл! аборигежв почали вшдавати
китайським переселениям, а на самих мяо поширили повний спектр
1мперських и од ат Ki в та повинностей (!х змушували навпъ носити ки-
тайський о ляг та влаштовувати зачгску-косу як символ пшданства бог-
дихану). Вшповшь була миттевою: 1735 р. мяо повстали. Шоб заляка-
ти повсталих, Цини наказали стратити 30 найвпливов!ших мяоських
туси, однак перший похш проти «бунпвниюв» виявився невдалим.
ТодГ в 1736 р., проти мяо направили 13 тис. «знаменних» на чол! з
«надзвичайним уповноваженим* Чжан Гуаней, який спочатку погро-
зами й обшянками схилив частину повстаншв до каштуляцп, а коли
решта «непримиренних бунпвниюв» була розгромлена, наказав вирь
зати й тих, хто каштулював без бою. 1 хоча повстання мяо пштримали
cycuiHi народносп яо й тун (провшш! Хунань i TyaHci), наприюнш
1!_L
Глава 1. 1мпер1я Цин
1740 p. осередки непокори цинсыай влад! на швдш iMnepii були по-
топлен! в кров!.
Усп!х окрилив Хунл!, i Чжан Гуаней д!став наказ остаточно гндко-
рити Тибет. Проте перший пох!д проти тибетшв (1747) завершився
для Цин!в невдачею: вшсько Чжан Гуаней зазнало поразки, а сам вш
потрапив у полон i був страчений.
Тибет на той час т!льки-но позбувся военно-полпичного контро-
лю ойрапв i являв собою теократичну буддшську державу, яку очо-
лювали виборж рел!пйно-пол!тичн! лшери Micueeoro ламства —
далай-лами. Однак пажвний на Тибет! лама!’зм школ и гелукпа
(«жовп шапки») з його шеями axiMcu й ненасильства забороняв
далай-ламам вести в1йни й мати власн! збройж сил и, шо робило
тибетський суверенпет вкрай хистким i залежним вщ сусцпв. Ше за
правлшня 1ньчжена при двор! сьомого далай-лами Лобсан-калсан-
чжамио 11708—1758] перемогла проиинська парня, очолювана
«князем» (тайджи) Поланою. За п пщтримки у Jlxaci (столиц! Ти-
бету) був розм!шений гаржзон цинських вшськ. Ставши фактич-
ним правителем Тибету у статус! своершного прем’ер-мЫстра м!с-
невого уряду, Подана (Пола-тайджи) спром4гся звесги до мЫмуму
тиск Цин1в на Тибет, але теля смерт! диктатора (1747) його син i
наступник Джурмед-Намджал вир!шив позбутися обтяжливого
цинського сюзережтету.
Протягом 1747—1750 рр. тибетш к!лька разпз виганяли з! свое!
краши цинськ! вшська та ixnix нам!сник!в, спираючись на пщтримку
CBoix швшчних cycuie — войовничих захщних монгол!в-ойрат1в (джун-
rapiB). 1 хоча в 1750 р. eci антицинськ! повстання на Тибет! були при-
душен!, Хунл! зрозум!в, шо стаб!льним його домшування у цьому ре-
rioHi може бути лише за умови знишення могутнього Джунгарського
ханства.
Ханство джунгар1в (1635—1757) являло собою класичну орду — ко-
чову !мпер!ю, яка прагнула формувати власн! державн! шетитути за
рахунок додаткового продукту, отриманого вщ митних збор!в !з транс-
евразшських купеиьких караван!в «Великого Шовкового шляху» та
за рахунок данини, накладено! на поневолених або залежних сусцпв.
Столицею ханства було поселения 1лГ Проте разом 13 середньов/ччям у
минуле в id iu шла й епоха всемогутн1х орд. ГНсля епохи Великих Геогра-
ф!чних вщкритпв основн! трансконтинентальн! товаропотоки пере-
мютилися на моря й океани, шо зробило караванн! шляхи, зокрема
«Великий Шовковий шлях», неконкурентоспроможними, а отже, бра-
ти з мгсцевих купшв ординським ханам стало шчого. А поширення
32 I Розни L ДАЛЕКИЙ СХ1Д
вогнепально! збро!, якою оснашувалися вшська осших нарошв, зро-
било кавалершськ! армп номад!в неспроможними на р!вних боротися
проти гармат i мушкеле супротивника. Власного ж виробнинтва вог-
непально! збро! у кочовиюв не було, оскыьки налагодити його за но-
мадичного способу жиггя виявилося справою абсолютно марною. Саме
тому вдал! граб!жниньк! в!йни захшн! ойрати вели ильки проти таких
самих кочовиюв-казах! в або на теренах самодемиптаризованого Тибе-
ту. Шоправда, за правлшня хана Галдан-Церена [1727—1745] захшн!
ойрати спромоглися вистояти перед агресюю Цин1в, однак у стратепч-
ному план! перспективи виживання ординсько! державност! джунгар!в
видавалися у XVII1 ст. быьш н!ж сумжвними. Крах прискорила усо-
биця, шо виникла теля смерт! Галдан-Церена, коли протягом семи
наступних роюв жоден ойратський хан не зм!г закршити за собою
джунгарський престол. Активну роль у розлалюванш м!жханських
усобипь выиграли цинськ! дипломати, котрГ за вказ!вкою Хунл1, с!я-
ли розбрат м!ж племшними лшерами складового ойратського етносу
(утвореного чотирма захшномонгольськими племенами — чорос, хошо-
ут, торгоут i дербет, шо перюдично ворогували м!ж собою). Лише в
1753 р. на джунгарському трон! утвердився хан Дабач! (кит. Давани)
!з племен! чорос, проте стабшьност! виснаженш орд! не вже не при-
несло. Конкурентом Дабач! у боротьб! за владу виступив його ко-
лишшй союзник — глава племен! хошоут Амурсана, який спробував
сам захопити престол, а коли зазнав невдач! — вик до Пек!на, де по-
просив у Цяньлуна допомоги в боротьб! за джунгарський трон.
Хунл! не став довго вагатися, i в 1755 р. Амурсана сам пов!в на
Джунгарш потужну нинську арм!ю, очолену маньчжурським пол-
ководцем Баньд!. Дабач! так i не зми об’еднати хашв для епшьно!
вщс!ч! штервентам i того ж року втратив престол. Зазнавши пораз-
ки, вш потрапив у полон до Цин!в, як! вшправили його у зал!зн!й
кл!тш до Пекша. Проте мрп Амурсани про великоханський престол
Хунл! швидко розв!яв. Цинам була не потр!бна потужна ординська
держава джунгар!в, тому гпеля повалення влади Дабач! вони просто
подшили колишне ханство на чотири племшш аймаки, в кожному
з яких вштод! володарював окремий, шлковито залежний вш Пе-
кшу, князьок (тайджи). Обдурений у сво!х великоханських сши-
ваниях Амурсана вже восени 1755 р. пшняв повстання i за пштрим-
ки юлькох ойратських хан!в розгромив вшсько Баньд!. В пошуках
союзниюв в!н навпь направив сво!х ем!сар!в до ехшних монгол!в
Халхи з пропозишею про сшльну вшну з Нинами (в результат! у
Зовн!шн!й Монгол!! розпочав бойов! дп проти маньчжур!в халхась-
Глава 1. 1мпер1я Цин
33 I
кий хан Ценгуньчжаб). Проте iMnepia не дала Амурсаш часу на
оргажзашю всемонгольського походу на Китай, та й серед самих
джунгар!в быышсть хажв не захопли коритися Амурсаш як всеой-
ратському правителев!, припадавши йому минул! образи мЬкллемш-
них усобинь (кровна степова помета!).
1756 р. на джунгар!в рушила нова цинська арм!я на чол! з Чжао
Хуесм, яка швидко захопила Lai, теля чого приступила до поголовно-
го винишення усього ойратського народу. Геноцид змусив джунгар!в
шукати союзниюв у боротьб] з интервентами. Ящером опору знову став
Амурсана, який теля поразок вщ Чжао Хуея упк до казах!в, а тепер
знову повернувся на батьювшину, шоб оргашзувати вшшч Нинам.
Проте сили виявилися занадто нер!вними: 1757 р. в битв! при Урумч!
арм!я Чжао Хуея заедала джунгарам нитшвно! поразки. Амурсана впк
до Pocii’, де невдовз! помер вщ тифу, а 600-тисячний народ ойраттв
був, за наказом Хунл!, майже поголовно винишений (решту добила
епщем!я вгспи). Лише 30—40 тис. джунгар!в знайшли притулок у Pocii
(де злилися з калмиками) або врятувалися вщ поголовного винишен-
ня серед монгол!в Халхи, де й дониж збер!гають певну окремтшнють
усередиж монгольського етносу.
Xyiuii кьтька раз4в збирався «покарати* Роайську iMnepiio за те, шо
вона надала притулок Амурсаш, але розпочати реальну в!йну з потуж-
ною iMnepieio Скатерини 11 (арми яко! очолювали таю видатж пол-
ководцу як П.А. Румянцев, М.Ф. Каменський, А.В. Суворов, М.1. Ку-
тузов, А.А. Прозоровеький, Н.В. Репжн та 1Н.) богдихан так i не зва-
жився. У 1792 р. вш пщписав з Pociejo М1жнародний акт, яким
пштверджувалися eci Кяхтинсью домовленосп.
Насгупною жертвою Цишв стала населена тюркомовними уйгура-
ми-мусульманами Кашгар1я (Схщний Туркестан) — швденний сусщ
джунгар!в. Це був край з давжми традишями караванно-транзитно!
торпвлц центрами яко! слугували найбитыш Micra репону — Кучар,
Кашгар, Яркенд та ш. Однак за час1в постсередньов!чного економ!ч-
ного занепаду «Великого Шовкового шляху» Схщний Туркестан за-
лишився без традишйних джерел господарського прошитая ня: карава-
ни ходили вщтепер рщко, прибугков1сть мюцевих торговельних шлях!в
р!зко зменшилася, а вщтак занепала й мгсцева державшеть. 3 початку
XVI11 ст. теократична мусульманська держава yftrypie перебувала в
жалюпдному стаж: кра!ну роздирала релптйна ворожнеча м!ж двома
основними течиши мюцевого духовенства — ходжами «бших
«чорних пр». Ситуашя ускладнювалася також сепара^^^ДДОЗЭДхя-
2 Рубель В. А. $
34 I Розам I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
ми Micueenx хак1м-бек1в, спрямованими проти централ!заторських зу-
силь хансько! влади.
Канон!чн! розходження «бшогорих» i «чорногорих» видавалися, на
перший погляд, несуттевими: перш! вважали, шо Коран, як свяшен-
ну книгу мусульман, слш читати лише вголос, i носили на ознаку
cboix переконань шапки лише быого кольору, !нш! — переконува-
ли, шо Коран слш читати лише мовчки, про себе, i носили на озна-
ку cboix погляд!в капелюхи ви ключ но чорного кольору.
Спочатку ханська влада пщтримала у цьому диспут! «чорногорих»,
тому Хунл!, який втрутився у справи Кашгарп, звернув сво! погляди
на «бйюгору» опозишю, яка за допомогою маньчжуро-китайських
штервенпв зшйснила 1755 р. у кра!н! державний переворот i прийшла
до влади. Ханом став глава «быогорих» Бурхан ад-Д!н, а його най-
ближчим пом!чником — ршний брат новопосталого хана Хан-Ходжа.
Та коли Хунл! спробував накласти на Кашгар!ю принизливу данину,
Бурхан ад-Д!н i Хан-Ходжа вшповши Нинам «чорною невдячшстю», ого-
лосивши «свяшенну вшну» «нев!рним» штервентам. Протягом 1757 р. вс!
цинськ! гарн!зони у крапп було винишено. У в!дпов!дь 1758 р. на
Кашгар!ю рушили одразу дв! «знамени!» армп, очолюван! Чжао Хуесм
та Ярхашансм. Два роки уйгури мужньо чинили onip, однак чисельна
перевага маньчжуро-китайських арм!й була надто вшчутною: 1759 р.
у битв! поблизу озера Яшиль-Куль вшська Бурхан ад-Д!на i Хан-Ход-
жи зазнали нинйвно! поразки, i Кашгар!я була окупована.
Рештки уйгурських б!женшв на чол! з Бурхан ад-Д!ном i Хан-Ход-
жою слробували знайти притулок в афганських горах Бадахшану, але
були там винишен! за наказом мюневого правителя.
Колишш земл! Джунгари та Кашгара були об’еднан! в одну про-
в!ншю С1ньцзян («Нова територ!я») й шкорпороваш в 1мперську струк-
туру ЦинськоТ держави. Проте це був останнш воснно-полнпичний ycnix
Цин’1в. Колапс постсередньов!чно! кризи швидко зростав, i вже eid
кшця 1760-х рок 'ш агресивш походи маньчжуро-китайських армш пере-
стали бути переможними.
Першим ударом по во€нно-пол!тичному престижу iMnepii стала
в!йна з б!рманською державою Ава (М’янма). 1767 р. 40-тисячне в!й-
сько «знаменних» бадьорим маршем спробувало захопити б!рманську
стоянию Аву, але загрузло в мгсиевих прських джунглях i, вшр!зане
вш баз постачання, майже в повному склад! вимерло з голоду. Ыр-
манш, не вступаючи в генеральш баталп, громили знесилених !нтер-
Глава I. 1мперш Нин
И I
венпв раптовими наб!гами 13 засшок ! не брали полонених. За piK
жалюгшн! рештки армп штервенпв ледве пробилися кр!зь джунгл!
назад до гпвденнокитайсько! провшцп Юньнань, п!сля чого иинський
полководець М!нжуй, якому випало нешастя керувати ним горезв!с-
НИМ ПОХОДОМ, ПОВ!СИВСЯ.
1769 р. Хунл! кинув на М’янму вже 60-тисячне вшсько, яке нама-
галося трьома колонами прорватися до Ави через долину р!ки 1раваш,
використовуючи цю водну артер!ю i як дороговказ, i як транслортну
мапстраль. Однак onip б!рманшв, важкий кшмат i проблеми !з забез-
печенням в!йськ (порох в!дсир!в, нових гарматних ядер i набо!в шдвез-
ти не вдавалося...) призвели до того, шо становище цинських вшськ
знову стало критичним. Порятунок принтов неспод!вано: того ж року
в похш на Аву вирушив аамський король Чакр! (Рама 1 11782—1809|),
i б1рманц1 сам! запропонували цинським агресорам перемир’я. За до-
мовленостями 1769 р. цинська арм!я залишила територ!ю М’янми, по-
казово розплавивши вс! сво! гармати, а правитель Ави Сх!нб’юшин
11763—1776J визнав себе формальним «данником» богдихана, хоча н!я-
ко! реально! данини в Пек!н! вш М’янми так ! не дочекалися.
Неприхован! агресивн! амбшн Цишв серйозно стурбували твден-
них сусцпв iMnepii’. Щоб уникнути цинсько! навали правитель (ламу
Рама I в 1786 р. сам прислав до Пекжа своах посланники з лишними
посольськими дарами (нинськ! лпописш вшразу ж охрестили !х «да-
ниною»). Поели вш !мен! свого короля офшшно визнали (лам «дан-
ником» богдыхана, проте, як i у випадку з М’янмою, реальних дан-
ниньких виплат Цини вш с!амшв не отримали.
Поразки, що ix зазнали цинсыа вшська у Ырм1, в1дразу в1дгукнулись
народными повстаннями проти маньчжуро-китайського гшту в тих
землях, де влада Цин!в була встановлена не так давно, а тому лишала-
ся довод! хисткою.
Уже на злам! 1760—1770-х роюв збунтувалися тибетш СичуанЁ Ка-
ральний похш сичуаньського губернатора Оертая завершився прова-
лом, за шо Хунл! тут же стратив горе-губернатора. Проте i другий
похш на тибетшв завершився поразкою цинських вшськ (команду-
вач карально! армп Вень Фу загинув). Лише roai Хунл! направив
проти тибетських повстаншв солщн! вшськов! контингента на чол!
з бойовим генералом Агуем. Бо! в горах Сичуан! тривали три роки,
аж доки у 1776 р. Агуй не загасив полум’я повстання ржами тибетсь-
ко! кровь
У 1781 р. в швшчно-ехшжй провшцп Ганьсу повстали !слам!зоваш
китайш-дунгани (народ хуей) на чол! з «патр!архом» (ахун} Micueeo-
PomuiI. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
2L1
го духовенства «б!ло1 гори» Тянь У. Розбивши поблизу м. Фуцзянь
основы сили повстаншв (Тянь У загинув у бою), цинськ! карател!
вир1шили покарати хуей у такий же cnoci6, як i джунга pi в — тобто
поголовно вир!зати, але це лише викликало нову хвилю «бунту»,
який очолили Ма Сигуй i Чжан Веньнин. Протягом року повстанш
знишили Bci Micueei цинськ! гаржзони i вигнали з пров!ннп рештки
карател!в. Масштаб повстання виявився наслльки серйозним, шо
Хунл! вислав на його придушення свого крашого полководца Фука-
наня, який очолив велику арм!ю «знаменних», озброену артилер!ею.
Скориставшись своею чисельною перевагою, вшська Фукананя за-
тисли повстаншв у Micri Шифеньбяо, яке взяли штурмом теля три-
вало! облоги. Ма Сигуй загинув у битв! разом !з тисячами сво!'х при-
хильник!в, а Чжан Веньнин потрапив у полон i теля допиту в при-
сутносп богдихана був четвертований.
Найб'шыиу стурбовашсть Хунл1 накликали повстання самих китайщв.
В iMnepii п!д шелом «Фань Цин, фу Мш\» («Теть Цин, вщновимо Мш!»)
почали виникати р!зномаштн! секги й таемн! товариства. 1хн! аптатори
з’являлися навпъ у цинських вшськах — шоправда, не серед прившейо-
ваних «знаменних», а в корпусах територ!альних вшськ «зеленого зна-
мена» (лум), частинах сшьсько! «мишш» (сян ’юн) та загонах найманшв
(юнб'м), як! комплектувалися з числа ханьських добровольшв — ви-
х!дшв !з чотирьох «невоенних» сташв традишйного китайського су-
сп!льства. Проте й цього виявилося достатн!м, аби в 1774 р. очолюван!
Ван Лунем активюти секта «Битого Сонця» (Байян Цзяо) збунтували
п!вн!чно-зах!дну провшшю Шаньдун (коршн! земл! китайсько!' цивь
л!зацн в долин! Хуанхе) й перер!зали Великий канал у район) м!ста
Лшьцин. Повстання китайцев загрожувало Цинам крахом ycicl iMnep-
сько! стабильности, тому на його придушення вирушили кралп «зна-
мени!» армп на чол! з !мперським канцлером Шухеде. «Бунт» потопи-
ли в кров!, а Ван Лунь спалив себе, шоб не потрапити в полон.
Проте, як виявилося, це був лише початок: 1787 р. проти Цишв
повстав Тайвань, де оргашзатором «бунту» виступила секта «Товари-
ство Неба й Земл!» (Тяньд/ Хуей). Арми повстаншв, очолюван! Лшь
Шуавенем i Чжуан Датянем взяли п!д контроль майже весь остр!в
(вистояв лише цинський гаршзон у губернському центр! Тайваньфу)!
нав!ть вщбили перший каральний похш, очолений !мператорським
намюником М!ньчже. Проте шеля перших перемог повстанськ! вожд!
перегризлися м!ж собою за владу, а проти китайшв виступили загони
«добровольшв», оргажзованих Цинами !з числа коршних тайванських
аборигежв (народ!в фань i гаошань). За тако!' ситуацй на остр!в десан-
V I
Глава I. iMiiepin Цин
тувалася 100-тисячна арм!я «знаменних» на чол! з сумнозвкним Фу-
кананем (карателем дунган), якому вдалося за pix розбити повстансью
армп поодинш. Лшь Шуанвеня i Чжуан Даляня схопили i в зал!зних
кликах привезли до Пекша, де повстанськ! вожд! були страчеш.
Военний авторитет iMnepii потребував термжово! реажманп, i
Ху№ii вир!шив узятися за В’етнам, який Цини принципово називали
в традин!ях великодержавного китайського гегемошзму Аннам («За-
мирений ГПвдень»), натякаючи тим самим на данницький статус сво-
го niеденного сусща стосовно маньчжуро-китайсько! держави. До
того ж i привш для вторгнення знайшовся шлком пристойний: в ход!
повстання тайшон/в (1771—1802) офщшний в’етнамський правитель
(вуа) Ле Tiey Тхонг був змушений 1787 р. залишити свою краТну й
емпрувати в Китай, де звернувся до Хунл! «як до свого сюзерена» за
допомогою у придушены руху тайшошв. Хунл! з радктю погодився
«повернути» Ле Tiey Тхонгу престол у статус! данника Циыв, i в
1788 р. цинська арм!я, очолювана Сун Ши!, рушила на швдень. Май-
же не зустр!чаючи оргаызованого опору, вшська Сун Ши! за кыька
тижшв зайняли в’стнамську столицю Тханглаунг (сучасний Ханой),
де знову жтроызували Ле Tiey Тхонга. Вдячний правитель пообщяв
бути в!рним данником богдихана. Проте вшна ним не завершилася.
Того ж року лщер тайшошв Нгуен Хюе проголосив себе загально-
в’етнамським вуа пщ лишним !м’ям-гаслом Куанг-Чунг i закликав
народ до опору. В’ети неодноразово потрапляли в залежысть вщ ки-
тайсько! влади i не бачили в шй перспектив! для себе ычого радкно-
го. тому арм!ю Куанг Чунга швидко поповнили десятки тисяч доб-
ровольшв, тайшони збудували потужний вшськовий флот i сформу-
вали удары загони бойових слоыв. Не сприяли ycnixaM штервенттв i
вкрай некомфортн! для них природы умови В’етнаму з його прськи-
ми джунглями та жарким вологим кл!матом. Маньчжуро-китайськ!
вояки тисячами помирали вщ незвичного юпмату й жфекшй, бойо-
вий потеншал армп Сун Ши! швидко згасав, i в 1789 р. вояки Ку-
анг-Чунга вибили цинських !нтервент!в !з Тханглаунга, шеля чого
рештки окупанлв були майже поголовно винишен! пщ час вщетупу
Джунглями i партизанами.
Военна катастрофа в Аннам! розлютила Хунл!. Для нового походу
на гпвдень зосередили доб!ры «знамени!» вшська на чол! з! знамени-
тым нинським полководцем Фукананем, але Куанг-Чунг не став удру-
ге випробовувати долю: в!н повернув yeix полонених i вщправив до
Хунл! велике посольство з шедрими дарунками, котр! були вщразу ж
«оформлен!» придворними китайськими лггописнями як данина вщ
38 I Роздал I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
«noKipHoro Аннаму». У вщповщь на ц! формальн! ознаки вв!чливост!
Хунл! погодився визнати Куанг-Чунга «правителем Аннаму» i вщмшив
новий похщ на В’етнам.
Розум!ючи неабияку заштересованють Хунл! у формальних аспектах
дипломат!!, Куанг-Чунг навпъ особисто прибув у 1790 р. до Пекина,
шоб привпати богдыхана з його 80-р!ччям, але цим «данниитво* В’ет-
наму Цинам i завершилося. Колишнього ж вуа Хунл!, на всяк випа-
док, поселив пщ Пекпюм у спешально вщведенш резиденш!, забезпе-
чивши Ле Tiey Тхонгу солщне матер!альне утримання.
Лише пох!д у Непал 1792 р. проти держави гуркх!в (горкх!в), як!
сво!ми наб!гами турбували протягом 1788—1792 рр. поневолений Ни-
нами Тибет, завершився для керованих Фукананем маньчжуро-ки-
тайських вшськ вдало: противник був розгромлений, а корол!вство
Непал потрапило у сферу впливу Цинсько! !мперй.
Унастйдок майже безперервных воен 1мпер1я Цин1в протягом XVIII ст.
суттево розширила ceoi кордоны, а и авторитет в очах cycidie, як i
ранние, залишався надзвичайно высоким, проте кйщев! результаты епохи
Цянълун не выкликали оптим1зму. Виснажлив! военн! авантюри при-
звели до численних людських i фшансових втрат (на армпо стабщьно
витрачали близько половини державного бюджету iMnepi!). Однак за-
войован1 земл1 так i не стали джерелом вирииення гостро! проблемы
аграрного перенаселения, оск!льки ан! Джунгарш, ан! Кашгар!я, ан!
Тибет за сво!ми природно-кл!матичними характеристиками не в!дпо-
вщали потребам поливного рис!вництва, i тому освоил !х китайськ!
селяни так i не змогли. Полипика само'гзоляцн посилювала технологии ну
и вшсъково-техн1чну eidcmaaicmb Цинсько! iMnepi! вщ передових захш-
них держав, а втрати митних доход!в вш торпши з европейцями у
приморських портах змусили Цяньлуна всгляко розширювати систему
внутрпшпх митних поборгв, руйнуючи систему загальнокитайського
ринку. Наприкшц! царювання Хунл! влада шор!чно отримувала вщ
внутр!шн!х митниць близько 6,5 млн лян1в, шо icTOTHO гальмувало
мйжпровшшйну та м!жобласну торпвлю й лягало на виробниюв до-
датковим податковим тягарем. Водночас пол!тика хайцзтъ завдала чи-
малих збитк!в галузям китайсько! економ!ки традишйно експортно!
opieHTauii (фарфоровиробництво, шовювнинтво, ча!внинтво), шо
спричинило актив!зан!ю «чорного ринку» й призвело до розкв!ту кон-
трабандних операшй у б!льшост! приморських та прикордонних обла-
стей iMnepi!. До вс!х цих б!д додалися також деградац!я екзаменацш-
но! системи каоцзюй та морально-етичний розклад владно! верх!вки
39 I Глава I. l.Miiepi» Нин
iMnepii, яскравим проявом якого стала д!яльн!сть богдихашвського
фаворита Хешеня.
Ней мелодий маньчжур так вдало улешував пщетаркуватого Хунл! (хо-
дили навпъ чутки, шо в!н надавав богдыхану послуги гомосексуально-
го характеру), шо за кшька роюв crpiMKoi кар’ери пройшов yci бю-
рократичн! шабли вщ сюцая (найнижчий вчений стугпнь) до канцле-
ра. Одруживши 1790 р. свого сина на дочш !мператора, Хешень узагал!
перетворився на некоронованого господаря iMnepii. Дорвавшись до
влади, Хешень разом 3i своУми родичами та попл!чниками активно
розкрааав усе, шо потрапляло йому до рук. На момент смерп Хунл!
(1799) його фаворит волод!в майном на б!льше як 320 млн ляшв (шо
дор!внювало доходам !мперсько! скарбниц! за в!с!м рок!в!).
Актив1зашя гаемних
товариств. Народне
повстання 1796—1804 рр.
У 1795 р. 85-р!чний Хунл! зр!кся престолу i передав владу своему
пятнадцатому синов! Юн’яню (храмове !м’я Жень-цзун), який правив
п!д дев!зом Цзяцын 11796—1820]. Ставши богдыханом, Юн’янь «!з
вв!чливост! та поваги до батька» не наважився вносити як!сь коректи-
ви у внутршшю пол пику iMnepii, зокрема й у тому, шо стосувалося
всевладдя Хешеня. То ж не дивно, шо з перших рок!в «епохи Цзяцин»
державу знову потрясли чертов! сошальш катакл!зми.
Так, у 1795 р. знову повстали мяо, невдоволен! полпикою жорстко!
!мперсько! маньчжуризаш! та етжчноТ китаУзацп. Повстання, очо-
люване Ши Люденом, охопило вщразу три швденно-захщн! про-
BiHuii iMnepii — Гуйчжоу, Хунань i Сичуань. На його придушення
навчен! прким доевщом Цини кинули дв! «знамени!» армп, одну з
яких очолив сумнозв!сний Фуканань. Карател! д!яли падзвичайно
жорстоко, поголовно винишивши близько сорока мяоських посе-
лень, але самих лише каральних акшй виявилося явно замало, шоб
придушити таке масове народне повстання. Тод! в хщ тшов пшкуп
повстанських ватажюв, яким за припинення бойових д!й пооб!цяли
амжетпо i «тепл!» чиновниньк! посади. Така полпика виявилася до-
вод! ефективною: частина повсталих каппулювала, а рештки «не-
примиренних» на чол! з Ши Люденом були обложен! цинськими
в!йськами у м. ГПнлун (провшшя Хунань). Шоправда, Фуканань до
перемоги над мяо не дожив (знаменитий полководень помер пщ час.
Р03Д1Л1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
40 |
походу), проте повстаншв це вже не врятувало. 1796 р. ГПнлун упав
(Ши Люден загинув у бою), а 1797 р. остан Hi загони «бунт1вник1в»
були донишеш в мюцевих горах. Однак для пекшських правител!в
вшна з мяо вже втратила свою актуальжсть, оскшьки проти маньч-
журського панування знову повстали етшчш китайш — i це було
значно бьчьшою загрозою для цинського панування.
Оргашзаторами чергово! хвил! антицинських заворушень у Ки-
та! знову стали таемш товариства (хуейдан), як! нерщко д!яли у
форм! р!зноманггних релшйних сект специф4чно! «бойово!» спря-
мованосп. У таких сектах ретельно збериали вражаюч!, зам!шан! на
м!стииизм!, секрети рукопашного бою, чим притягували до сво!х
ряд!в нимало нових адеппв. А якшо брати до уваги, шо дефшит
аграрних pecypciB у Кита! продовжував загострюватися (к!льк!сть
населения перевишила 300 млн oci6, виснажлив! в!йни не сприяли
збыьшенню поливних плош у кра!ж, а подушна забезпечешсть ки-
тайських селян землею наприкшш XV111 ст. зменшилася пор!вняно
з «епохою Кане!» на 30%), стане зрозумыим, чому обезземелен! се-
ляни (!х називали пенлйнь — «мешканш халабуд») слугували для
хуейдан1в невичерпним джерелом людських pecypciB. В yeix б!дах
Китаю вожд! таемних товариств звинувачували чужоземну маньч-
журську династпо, а тому гаслом yeix !хн!х збройних виступ!в, як i
ран!ше, залишався дев!з: «Фань Цин, фу М1н\»
Збройн! виступи хуейдан!в проти Цин!в мали м!сце вже за «час!в
Цяньлун». Тож не дивно, шо в 1792 р. до кодексу закон!в iMnepii «Да-
цин люйл!» було внесено пункт про заборону д!яльносп таемних това-
риств, а за членство в них винному загрожували страта чи дов!чне
заслання. Ут!м, показова безд!яльн!сть нового богдихана переконала
китайське селянство, шо полшшення свое! дол! в!д нового правителя
йому чекати не варто, i в 1796 р. Центральний Китай повстав проти
Цин1в. Орган!затором uiei народно! вшни, шо тривала протягом 1796—
1804 рр., стало будшйське товариство «Битого Лотосу» («Байляньцзяо»),
яке ше в середин! XIV ст. уславилося активною участю в антимон-
гольськгй шйш китайського народу та в утвердженн! китайсько! ди-
настн М!н замтоть монгольсько! Юань. Тепер ерешархи секти (Лю
Чжисе ! Сун Чжицин) закликали китайшв знову повстати, шоб про-
гнати маньчжур!в i повернути на престол китайську нацюнальну
династпо.
Кер1вники Байляньцзяо обшяли, шо, пройшовши через «неминуч!
бщи», пов’язаш !з завершениям епохи Будди Шак’ямуш, який си-
41J
Глава 1. 1мпер!я Цин
дить пш червоним сонцем на червоному лотос!, «Пщ небес на» скоро
увшде в нову епоху Будди Майтре!, який сидггиме тд б!лим сонцем
на биому лотос! (звщси назва секти). Як наслщок мае власти чужо-
земна маньчжурська династия «швтчних варвар!в», а !й на зм!ну
прийде китайська вщроджена динаспя MiH, але за це варто поборо-
тися 3i зброею в руках.
Повстання розпочалося у лютому 1796 р. в провшш! Хубей. Його
оргаюзаторами виступили вдова страченого epeciapxa секти Ци Ван,
селянин Яо Чжифу, вчитель Ван Тшчжао, колишнш кур’ер Сюй
Тяньде, а також один !з впливових ватажюв мюцевого кримшального
свпу, контрабандист-солеторговеиь Ван Саньхуай. Уже в жовтн! рух
поширився на провшш! Сичуань i Шенье!, а наступного 1797 р. охо-
пив провшшю Хенань. Загони повстаншв нал!чували 100 тис. бшшв,
i наляканий розмахом вшни богдихан Юн’янь наказав вивезти з Пе-
к!на до Маньчжурп (тобто в кор!нн! земл! династп) !мперську скарб-
ницю. Проте забезпечити едине кер!вництво та сформувати !з маси
«бунт!вник!в» орган!зовану народну арм!ю лшери «Байлянъцзяо» так i
не змогли. Не формувалися на захоплених територ!ях й органи ново!
м!сцево! влади, а тому пльки-но загони «Битого Лотоса» покидали
«звитьнен! вш Цишв» поселения, там вщразу ж в!дновлювали роботу
!мперськ! адмш!стративно-бюрократичн! структури. У кштш 1798 р.
численн!, але погано озброен!! ше прше оргажзован! повстанськ! с или
були розгромлеш «знаменними» у провшц!ях Хубей i Шенье! (потра-
пивши в оточення, Ци Ван ! Яо Чжифу, шоб уникнути полону, по-
к!нчили з собою, кинувшись з! скел!). Протягом 1799—1800 рр., ви-
користовуючи тактику «випалено! земл!», урядов! вшська випснили
«бунт!вник!в» !з Сичуан!. Ван Саньхуай загинув у бою, Ван Тшчжао
схопили, вщвезли у зал!знш клгтш до Пекша i прилюдно стратили,
Сюй Тяньде потонув у без!меннш хубейськш р!чц! шд час вщетупу.
Залишки загошв повсталих випснили у гори Ганьсу, де вони, застосо-
вуючи партизанську тактику, д!яли ше до 1804 р.
Придушення Селяцсько! вШни 1796—1804 рр. коштувало Цинам мас-
штабних людських втрат i об!йшлося !мператорськ!й скарбниц! у
200 млн ср!бних лян1в, шо дор!внювало доходам цинського бюджету
за с!м рок!в. Вщ фшансового колапсу !мпер!ю врятувала смерть
Хунл! (1799), п!сля яко! !мператор Юн’янь зважився, нарешт!, стра-
тити одюзного Хешеня, конф!скувавши його майно. Саме за раху-
нок фантастичних конф!скашйних надходжень Цини спромоглися
профшансувати вс! поточн! видатки, викликан! виснажливою в!йною
з повстанцями.
дааеп»-*'3'7'8"'8
42 I Розшл1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
Цини святкували перемогу, проте, як виявилося, зарано: у 1813 р.
розгромлена секта «Биюго Лотоса» ше раз нагадала про себе. Того року
п1вн1чне вщгалуження «Байляньцзяо», яке 1менувало себе товариством
«Небесного Розуму» (« Тянълщзяо») i продовжувало д!яти у провшшях
Шаньдун i Чжил1, знову закликало ханыпв повстати проти Цижв.
Цього разу дп лшер1в секти вир!знялися бьльшою оргажзоважстю.
Глава секти Л1 Веньчен був проголошений нашадком мшських 1мпе-
paTopiB, i повстанш принесли йому клятву BipHOcri, як законному
«Сину Неба». У жовтж 1813 р. спешально пщготовлений запн i3 200
бойовиюв тасмно проник до резиденцп богдихана в Пеюш («Заборо-
нене Micro») з метою вбити Юн’яня. Напад був вщбитий 1мператор-
ською вартою, а Л1 Веньчена схопили i стратили. У 1814 р. останш
осередки найактившших хуейдашв були лпсвщованГ
1мпер1я Цин за умов
боротьби проти
«вшкритгя» краТни
Захшноевропейський капгтал!зм (особливо анппйський), шо
швидко розвивався за нового часу, потребував у дедал! бшьших масш-
табах сировини для промисловосп i нових ринюв збуту продукш!,
виготовлено! заххдною промисловютю. Кризова постсереднъов1чна еко-
номпса Цинсько! iMnepii шяк не могла на pienux змагатися з Kanimani-
стичною промислов1стю Заходу в ефективноспй виробництва, тому вщ
1757 р. китайський ринок був штучно закритий, шоб запобйти екс-
пансп захшних товар!в i технолопй. Лише через порт Гуанчжоу на
швденно-схщному узбережж! кражи торпвля китайшв з шоземцями
допускалася, але й там п обсяги жорстко обмежувалися владою, a eci
товаропотоки мали монопольно йти через щлковито пшконтрольну
iMiiepcbKift адмпйстрацп купецьку корпорашю гунхан. 1 хоча вщ пол1-
тики хайцзшь серйозних втрат зазнавали й деяю галуз! власне китай-
ського господарського комплексу (зокрема ор1ентоваж на експортж
поставки виробники фарфору, шовку та чаю), в пол1тиц1 само!золяцИ
Цини вбачали сдиний зааб збереження в nuiocmi традицшно! економжи
кра!ни, а також захисту eid занадто активно! колошально! експансН
зах1дних держав. Така ситуащя, звичайно, н!як не влаштовувала захщ-
них товаровиробниюв, i вже напршанщ XVIII ст. Великобритания, як
найрозвинупиша у промисловому в1дношенш кра!на тогочасного ceimy,
Глава 1. 1мпер1я Цин
43J
почала докладами зусиль, аби «в/дкрити» безмежнии китайський ринок
для ceoix moeapie.
У 1793 р. Пек1н вшвшало перше оф!шйне британське посоль-
ство. яке очолив лорд Дж. Макартж. В1д 1меж уряду «нових Topi*
У. Штта-молодшого Дж. Макартж зажадав вш богдихана Цянь-
луна вшкрити для торпвл! з британцями окр!м Кантона (так бри-
тан ui !менували Гуанчжоу) ше три китайськ! порти (Ншбо, Дшхай
i Тяньцзжь), л!квщувати гунхан, вшкрити в Пекин британське
торговельне представництво, а район Гуанчжоу перетворити на
зону выьно! торпвл! — без митних збор!в, надавши британням
право вшьно селитися й пересуватися на цих землях тошо. Вщ-
повшь Хунл! була прогнозованою: в ауд!енш! Дж. Макартж вш
вшмовив, британсьм пропозиип вшхилив, а у вшповшному лист!
британському королю Георгу 111 (1760—1820] заявив, шо !мпер!я
Цин заморських товар1в не потребуе, бо й так усе виробляе в
достатжй кшькосп. Завершувався лист хвалькуватими велико-
державними погрозами та етикетним залякуванням зухвалих бри-
танських «варвар!в».
1816 р. до Пекша прибула ше одна британська дипломатична м!с1я
на чол! з лордом У.П. Амхерстом, з тими ж вимогами. Англ1я тшь-
ки-но пережила першу в icTOpii свое! економши класичну кризу
кажталштичного перевиробництва з ус1ма Г! болюними наелшками
(включаючи руйжвний робпничий рух луддипв), тому очолений
Р.Б. Л!верпулом уряд :opi дуже спод1вався, шо вщкриття китай-
ського ринку для англшських товар!в Ictotho актив!зуе британську
промисловшть. Однак результативжеть Midi* У.П. Амхерста вияви-
лася нульовою: Юн’янь зажадав, аби пш час ayaieHuii британсью
дипломати зверталися до нього принизливо стоячи на колшах (не-
реможя коутоу) i шеля категорично! вшмови видворив англ1йське
посольство з кра!ни.
Ситуашя ускладнювалася тим, шо через корпорашю гунхан Цини
суворо л!мпували передне товар!в, як! дозволялося ввозити до Ки-
таю: женьшень, шкури тюлешв i видр, сандалову деревину, трепанпв
i гжзда швденноазшських ласпвок (i3 них варили делжатесний суп).
НЫких зах1дних промислових moeapie Цини купувати не бажали, а отже
вартгсть чаю, шовку й фарфорового посуду, шо його вивозили з Ки-
таю европейш, значно переважала китайський (мпорт. Р!зниню евро-
пейщ покривали ср!блом, яке перепкало до цинських володшь, шо
европейцям украй не подобалося. 1 тод] англшщ знай шли ганебний
euxid 13 ситуацп, почавши контрабандно завозити до Маньчжуро-Ки-
fnaucbKoi iMnepii oniyM — наркотики, спешально вирошеш й виготова
sWdenV\'b^'a'
44 I РоздшГ ДАЛЕКИЙ СХ1Д
лен! для цього у тдконтрольних британцям областях 1ндп. У вщ-
повшь Юн’янь заборонив сво!м указом (1800) ввозити ошум до
iMnepii, проте корупц!я ламала Bci закони. Урядова британська нар-
комаф!я не обмежувала себе зайвими проблемами морал!, коли йшло-
ся про афро-азШсыа народи, i через пщкуплених нинських чинов-
ниюв усишко проштовхувала ошум на китайський ринок, втягуючи
в наркотичний дурман спочатку десятки, а попм i coTHi тисяч цин-
ських пщданих.
Тшьки серед нинських чиновник!» i лише за офшшними даними хро-
Н1чними наркоманами стали близько 20% столичних i 30% про-
вшшйних бюрокрапв-управлшшв.
Наркотично залежш китайui готов! були продати все, аби наку-
ритись oniyMy, i в!д середини 1810-х роюв Цини з поливом вияви-
ли, шо китайський експорт перестав покривати ошумний !мпорт, а
грошове ср!бло почало активно вит! кати з iMnepii. Уже наприкшш
1810-х рок!в англШш шор!чно ввозили до Китаю по 250—300 т ст-
руйного з!лля. Дал! — быьше: через 20 poKiB оп!умний експорт бри-
таншв до Китаю сягнув 2—2,5 млн т (!). Прям! збитки цинсько! еко-
ном!ки становили 5—6 млн ср!бних лятв (державний р!чний бюджет
iMnepii становив 40 млн лян1в). До цього додалися моральне й ф!зич-
не виродження наци, розгул корупцп i гюв’язаного з масовою нар-
комашею бандитизму. Ситуашя вимагала термшово! реакнп владних
структур, i в 1838 р. до Гуанчжоу прибув спешальний уповноваже-
ний цинського двору по боротьб! з ошумною контрабандою Лшь
Цзесюй (1785-1850).
Л!нь Цзесюй був вихщием i3 чиновнинько! ciM’i, здобув класичну
конфушанську освггу, але, будучи реалютом, висловив шею про не-
обхшнгсть термшово’! модершзацп Китаю з використанням пере-
довик техшчних i военно-технолопчних досягнень Заходу. С во!' пе-
реконання намагався втшити в житгя, перебуваючи на посадах гу-
бернатора npoBiHuii Цзянсу, намгсника Хубею та Хунань Прагнув
переконувати в доцшьност! них заход!в й !мператорський дв!р. На
державшй служб! Л!нь Цзесюй зарекомендував себе чесним та енер-
пйним управлшнем, отож не дивно, шо саме ньому занадто неспо-
юйному, з погляду столично! номенклатури, й водночас дУяльному
чиновников! цинський дв!р доручив очолити боротьбу з ошумною
контрабандою.
Глава 1. 1млер1я Цин
_________
Перша Отумна
вШна
Прибувши у грудн! 1838 р. до Гуанчжоу, Лшь Цзесюй почав д!я-
ти швидко й р!шуче, повною м!рою використовуючи отримаш вш
богдихана Мшьнша (храмове !м’я Сюань-цзун, гасло правлшня —
Даогуан [1821 — 1850]) надзвичайн! повноваження. Анппйсыай фак-
TOpi’i проголошувалася блокада, вся торпвля з 1ноземцями була при-
пинена. Як заявив Лшь Цзесюй, основною умовою п вшновлення
мае стати видача усього завезеного до порту ошуму. Свропейськ!
купш вагалися калька м!сяшв, але торпвля справд! встала, i 20 тис.
яшик!в ошуму (1200 т !) були таки передан! Лшь Цзесюю, шсля чого,
за його наказом 3 червня 1839 р., весь пей наркотик був прилюдно
спадений. Формально, враховуючи явно злочинний характер конфь
скованого «товару», дп Л!нь Цзесюя були цшком законними, проте
англшський уряд в!пв У. Мелборна не ускладнював co6i жиггя зай-
вою казуТстикою, коли йшлося про штереси англшського кашталу в
Азп. Цинично розшнивши дп Лшь Цзесюя як знишення приватного
майна британських щдданих, англшський кабшет використав озна-
чений шцидент як привщ для початку военних дш. 3 цього почала-
ся англо-цинська в!йна 1840—1842 рр., яка увшшла в icTopiio п!д
назвою «першо! ошумно!».
На перший погляд, Цини мали eci шанси на перемогу в цьому кон-
фликт!. Маньчжуро-китайсью в!йська нал!чували не одну сотню ти-
сяч б1йшв, а людсыа ресурси 400-м!льйонно!‘ iMnepii давали змогу ix
поспйно та своечасно поповнювати. Неподал4к вщ театру можливих
бойових д!й розмшувалися китайсью пщприемства, шо виготовляли
зброю. 1мпер!я мала необхшж для цього сировинн! ресурси... Ан-
глМш ж для ведения военних д!й у Кита! змушеж були перекидати
с во! вшська за тисяч! миль через моря i океани i3 Британп та 1ндп.
Довод! проблематичними видавалися також перспективи забезпечен-
ня них в4йськ озброенням, боеприпасами, обмундируванням, про-
довольством... Не дивно, шо спочатку богдихан Мшьжн був абсо-
лютно впевненим у сво!й перемозг
Активним бойовим дтям передували кишка млявих перестршок м!ж
иинськими i британськими вшськовими кораблями. Британцям зна-
Добилося к!лька мюяшв, шоб доставити десантними кораблями в рай-
он конфлшту свою сухопутну армпо, тому на масован! наступальн!
Ди, так i не ©голосивши в!йну Цинам офшшно, штервенти зважилися
тшьки в червш 1840 р. За л!чен! тижн!, використовуючи atua
46 I Розшл I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
вагу в озброенн! (ушф!коваш й ictotho далекобшшш! нар!зш руш-
ниш з цшпндричними кулями проти р!знокал!берних гладкостволь-
них китайських рушниць !з круглими кулями; бойов! пароплави й
багатопалубн! лшкори та фрегати супроти в!трильних джонок; мо-
бгльн! стандартизован! польов! гармати проти важких, а тому малору-
хомих цинських тошо), британш, керован! адм!ралом Дж. Елютом,
легко блокували порти Гуанчжоу, Сяминь i Ншбо, а також гирло
р. Янцзи, окупували острови Чжоушань !з портом Дшхай i вже в
серпн! увшшли до швжчнокитайського порту Тяньцзшь, розташова-
ного в к!лькох десятках к!лометр!в вш столичного Пекл на. «Знамени!»
армп Цин!в виявилися абсолютно неспроможними протистояти aipe-
соров!. Уряд богдыхана Мшьнша змушений був шти на поступки: Лшь
Цзесюя звшьнили з посади уповноваженого по боротьб! з ошумною
контрабандою i вщправили служити в далекий Сшьцзян, а в Гуанч-
жоу прибув новий намгсник — прихильник каппулянтсько! полпики
Ци Шань, який уже в листопад! 1840 р. скасував yci обмеження на
торпвлю ошумом у Кита!. Цей ганебний крок Мшьнш не м!г схвали-
ти !з м!ркувань свого престижу як божественного монарха: богдыхан
наказав заарештувати Ци Шаня i конф!скувати вс! його багатства.
Бойов! ди вшновилися...
Переконавшись у сво!й цшковитш в!йськово-техн!чн!й переваз!,
англ!йц! д!яли тепер нахабно: у с!чн! 1841 р. вони окупували й погра-
бували Гуанчжоу. У вйшовшь Мшьнш, нарешт!, офщшно оголосив
наступного м!сяня в!йну Британп, закликавши пшданих до всена-
родного опору. У пров!нц!ях Гуандун, Фуцзянь i Цзянсу почали фор-
мувати народне ополчения, яке прозвали тнЧнтуань («загони для
приборкання анппйшв»). Бойова актившсть китайських ополчен шв
змусила британщв покинути негостинний Гуанчжоу, проте масштаб
народно! eiuHu злякав i Цишв, яш боялися кытайського нацюнального
тднесення не менше (а може, ы б'тьше), ан1ж свропеыськых штервенгтв.
Загони тнЧнтуашв були розформоваш. Тим часом «знамени!» армп
продовжували зазнавати поразку за поразкою: до к!нця 1841 р. бри-
танш захопили Сяминь i Ншбо, у червн! 1842 р. — форти Усун (по-
близу Шанхая) та Чженьцзян (у гирл! Янцзи). Англ!йський флот ви-
рушив по Янцзи углиб Китаю i досягнув Нанкша, шеля чого Цини
капнул ювал и.
Завершив Першу Ошумну вшну подписаний 29 серпня 1842 р. на
борту британського в!йськового корабля <Корнуолл!с» ганебний для
Цишв Нанкшськый договор, який став першим, але далеко не ос тан him
у постсередньов1чн1й китайськш iemopii нер1вноправним договором is
47J
Глава 1. 1мпер1Я Цин
зах!дними к рамами. За шею угодою п’ять китайських порпв (Гуанч-
жоу (Кантон), Сяминь (Амой), Фучжоу, Ншбо i Шанхай) проголошу-
валися вшьними для Topriwii й поселения британшв, а порт Сянган
(англ. Гонконг) узагшп переходив у шлковите британське володшня
(ставши вштод! англшською колошею до кшця XX ст.). Цини мали
сплатити Англп солшну контрибушю за знишений oniyM (у po3Mipi
майже р!чного бюджету Маньчжуре-Китайсько! iMnepii). Була л!квшо-
вана корпорашя гунхан, а британш здобули вщтод! право торгувати в
Кита! «з будь-якими особами, з ким вони забажають». Зшмалися вс!
обмеження на обсяги ввезених до Китаю шоземних Toeapie, а митн!
збори з них не повинш були перевишувати 5% 1хньо1 вартосп.
Умови нер!вноправного Нанкшського договору були наспльки
принизливими, шо MiHbHiH довго не зважувався ратифжувати ix6, i
тош 8 жовтня 1843 р. англ!йш нав’язали Цинам iiue один документ —
«додаткову угоду про торпвлю в п’яти портах», яка передбачала для
британських пщданих право екстеритор!альносп та консульську не-
пщеудшеть цинським судам, право на створення у вшкритих портах
своТх автономних сетлъменпйв («поселень»), в яких д!яли британськ!
закони. KpiM того, Британ1я здобувала право «найбыьшого сприяння»
в торпвл! з Цинською iMnepiio, за яким yci при вше!, якшо так! отри-
муе в Кита! будь-яка третя держава, автоматично поширювалися на
Бриташю.
Розтоптавши суверенггет Цинсько! iMnepii, Нанкшський doeoeip
1842 р. став першим кроком до натвколотального поневолення Китаю
Заходом. 1н1ш колошальш хижаки також посшшили нав’язати Цинам
сво! HepisHonpaBHi договори за прописаним британцями «юйше».
Уже 3 липня 1844 р. у Ванься (поблизу Аоминя) пщ загрозою прямо!
штервенцп аналопчний Нанкшському кабальний догов1р уклали з
Цинами американце 24 жовтня 1844 р. на борту франпузького в!й-
ськового корабля в бухп Хуанпу (поблизу Гуанчжоу) на умовах, ана-
лопчних нанюнським, нав’язали нер!вноправний догов!р Цинам
франнузи (додавши до eeix попереджх угод ше й право для католиць-
ко! церкви вести в Кита! вёльну мклонерську пропаганду).
Шоб переконати императора в необхшносп продовження боротьби, придворний
иинський кторик Вей Юань подав апологетичну прапю «1стор1я военних noxoaie
Пин-» («Шен'уцзи»), в як!й прославляв доблесть непереможного маньчжуро-ки-
тайського вожства. »дЯ
«а***"”*
Posauil. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
_____
Повстання
тайштв
Сер1я нер1вноправних doeoeopie, нав’язаних Нинам теля Першо!
OniyMHoi вшни, злинила Маньчжура-Китайську инперпа. Китайський
ринок був вщкритий для захщних товар!в. У Kpami актив!зувалися
товарно-грошов! вщносини, а на випдному посередництв! мЬк iHO-
земним каппалом i китайським ринком швидко зросла мгсцева ком-
прадорська7 буржуаз!я. Однак найболюч!ше показове принижения
держави Цин1в вшчули на co6i прост! тддаж богдихана.
Виплата контрибуцп та небачене розширення отумного !мпорту
збыьшили й без того чималий дефицит зовжшньо! торпвл! Китаю.
Як наслщок вщбувся масовий вщплив ср!бла за кордон, шо спричи-
нило його дефшит усередин! iMnepii i призвело, своею чергою, до
icTOTHoro зростання курсу ср!бного ляна пор!вняно з мгсцевою ми-
ною монетою — венам. Якшо до Першо! Ошумно! вшни один лян
дор!внював тисяч! вень, а теля вшни, в 1842 р., за нього давали твто-
ри тисяч! вень, то в 1849 р. один лян коштував уже 2355 вень. Це озна-
чало, шо реальний розм!р податюв, як! визначались у лянах, але спла-
чувалися селянами, зазвичай, венями, збыьшився майже у два з поло-
виною раза. Вщповщно зростали й пшп шни та розшнки (зокрема
плата за оренду земл!).
Продовжувала загострюватися й земельно-демограф!чна криза. За
умов, коли внаслщок повстань, заколопв i воен плоша оброблюва-
них земель зменшилася в Кита!, пор!вняно з серединою XV111 ст.,
вщ 7,8 млн цин до 7,4 млн цин, а кыыбеть населения за той же пе-
рюд зросла вщ 200 млн до 400 млн oci6, подушна забезпечежсть
китайських селян землею скоротилася вщ 3,7 му до 1,8 му на люди-
ну. Осюльки в Кита! традишйно практику вал ося подв!рне оподат-
кування, це спричинило суттеве (майже на 30%) збыьшення подат-
кового пресингу на сщьгоспвиробниктв. Не дивно, шо селянсью бун-
ти в крапп не припинялися.
Не краше почувалися й ремюники. Вщкриття внутршшього ки-
тайського ринку перед захщними товаровиробниками спричинило
icroTHe збыьшення ввозу до кра!ни англШсько! тканини, виготовлено!
7 Термин походить вш гспанського слова компрадор — «локупеиь». Цим термжом
прийнято називати паразитичну частину афро-аз1йськоТ буржуазп, яка спекуля-
тивно збагачувалася на торговельному посереднишв; мЬк шоземними фермами i
BHyrpiuiHiM ринком cboix колоюальних чи нашвколошальних краж, а тому була
заштересована й усишко сприяла лосиленню коложально! залежност! cboix кра!'н
вш шоземного капиталу.
49 I Глава 1. 1мпер1я Цин
i3 застосуванням передових машинних технологий, а тому значно де-
шевшо’У вш кустарно/ чи мануфактурноУ китайськоУ. За таких умов
розпочалося масове банкротство китайських виробниюв тканин. 1з тих
самих причин переживали кризу китайсью прничорудна й металур-
пйна промислов/сть, зброярство, кораблебудування тошо. Не маючи,
через непосильн! податки, коптов на технолопчну модерн/зашю ви-
робнинтва, економ/ка Цинсько'У iMnepii розвалювалася, пщдан! зубо-
жши й масово бунтували. Знову поновили свою щяльшсть р!зно-
маштш таемн! оргашзаш'У сектантського типу: товариства Саньхехуей
(«Тр!ади»), Тянъд'зхуей («ЗемлУ-Неба»), Сандяньхуей («Трьох точек»)
тошо. Пщдан! богдихана, знев!рившись у розтоптаних шоземцями !де-
алах класичноУ державност! китайсько-конфушанського типу, дедал!
менше довУряли традишйним рел!пйно-!деолог!чним доктринам кла-
сичного Китаю, котр! виявилися неспроможними протистояти евро-
пейським «варварам» на пол! бою. Це, своею чертою, сприяло поши-
ренню серед китайшв християнських шей, дешо пшлаштованих пш
китайську ментальну спениф!ку.
Саме на такому сошально-полпичному й шеолопчному тл! в
1843 р. виходець !з селянськоУ родини сшьський вчитель Хун Сю-
цюань (1814—1864) оргашзував у швденнокитайсыай провЬщп Гуане!
товариство «Вшанування Небесного Владики» (Байшанд!хуей), напи-
савши для своУх послщовник!в к!лька вшповщних г!мшв i повчань
релшйно-еклектичного характеру. Формально приб!чники Байшан-
dixyeu вважали себе христианами. Однак християнську фразеолопю
вони доповнили закликами до побудови суспыьства «великого ед-
нання», основаного на справедливому розподип вс!х матер!альних
благ у дус! утоп!чних давньокитайських учень про егалпарну зем-
леробську систему «колодязних пол!в» тошо. Б!бл!йного 1егову ui
«богошанувальники» ототожнювали з давньокитайським «небесним
божеством» Шанд!, а його «р!вноапостольними» синами вщ святоУ
д!ви Mapii проголосили не лише Icyca Христа, а й самого Хун Сю-
пюаня та його найближчого соратника Ян Сюцина (випалювача де-
ревного вуплля). Вс! ui нововведения були в подальшому канонь
зован! идеологами китайсько-християнського «богошанування» !
склали «третю частину Б!бл!1» — Останшй Запов!т (на додаток до
власне християнських Старого й Нового Заповгпв). Змгст ixHix про-
певшей зводився до необхшност! убивати вс!х маньчжур!в i чинов-
нике, нишити конфуфансыа, бушпйськ! й даоськ! храми та по-
вернути владу в Кита!' китайцям — тобто вигнати з кра!ни чужо-
земних маньчжурських правител!в, винних у принизливих военних.
50 I Роздал I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
поразках та господарському занепад! «Пшнебесно!». Серед активкгпв
товариства вир!знялися також сыьський вчитель Фин Юньшань, се-
лянин Сяо Чаогуй, окрем! представники нацюнальних меншин
iMnepii — зокрема чжуани Ши Дакай i Вей Чанхуей. Пщготовка до
повстання тривала кыька роклв, аж доки вл!тку 1850 р., зосередив-
ши в район! села Цзшыянь (провшшя Гуане!) 20 тис. шдготовле-
них товариством бойовиюв, Хун Сюцюань зважився виступити про-
ти Цин1в 31 збросю в руках.
За piK до иього поишь прорвала гребл! на Яннзи, i крашу вразив
голод, вщ якого померли 1,4 млн чолов!к, тому невдоволених цин-
ським режимом у тогочасному Кита! явно не бракувало, так само як
i охочих пщтримати будь-який виступ проти уряду.
Захопивши владу в Цзшьтян! та юлькох навколишшх селах, л!де-
ри Байшанд1хуей нетайно взялися впйлювати в життя свою програму
социально! перебудови, викладену у форм! християнських заповщей в
дус! ранньохристиянського егалпаризму. Вступаючи до товариства,
його адепти продавали все свое рухоме майно i здавали отриман! кош-
ти на громадськ! склади. Туди ж мали передаватися й yci поточи! за-
робпки кожного сектанта, з яких вщтод! вс! повстанш та члени ixHix
с!мей отримували за зр!вняльними нормами одяг i продовольство. За
рахунок i-ромадських кошпв озброювалася й утримувалася повстан-
ська арм!я, в якш панувала жорстка диснишпна: кожен повстанець
мав ретельно слщкувати за своею зброею, беззастережно виконувати
будь-як! накази командир!в ! старших у сектантськш iepapxii, нетайно
доповщати !м про вс! виявлен! порушення. Заборонялося вживати вино
i наркотики, володгги золотом чи ср!блом, самостшно привласнювати
трофейну зброю. Сувор! покарання передбачалися за мародерство та
несанкшонован! лщерами товариства сексуальн! зв’язки, адже до по-
встансько! apMii залучалися й ж!нки, як! мешкали окремими вщ по-
встаншв-чоловпов таборами. Зовн!шньою ознакою повстанщв Бай-
шанд!хуей були червона пов’язка на голов! та зач!ска у вигляд! довгого
незаплетеного у косу волосся (придворн! хрожсти !менували ix чан-
мао — «довговолосими»).
У Пек!н! вщбувалася зм!на влади: богдихан Мшьнш у 1850 р.
помер, а його наступник 1чжу (храмове !м’я Вень-цзун, гасло прав-
л!ння — Сяньфин (1851—18611), перш н!ж пос!сти престол, кьпька
мюяшв виконував показовий перемотал трауру за попередн!м нлади-
кою. За тако! нестабыьно! ситуаш! реальним управителем iMnepii став
ше один всесильний фаворит, глава цинського уряду, маньчжурський
Глава I. I.MiiepBi Нин
£1_L
военачальник Сушунь. Оскыьки новий богдихан намагався тримати
«знаменш» вшська пщ рукою, влада спочатку спробувала придушити
повстання силами непривыейованих територАальних вшськ «зеленого
прапора», однак частила них воякгв приедналася до повстаншв, а решта
розбАглася, шо дало змогу бойовикам Байшанд1хуей взяти район Цзшь-
тяня пщ нашйний контроль. 1 саме у Цзшьтяж 11 ачня 1851 р. (в
день свого 37-р)ччя) Хун Сюцюань офщшно проголосив початок по-
встання проти Цин1в заради встановлення в Кита! Таити Тяныо («Не-
бесно! держави великого благоденства»). Вщтод) повстанш стали )ме-
нуватися тайтнами, а !хнш лщер Хун Сюцюань — тяньваном («не-
бесним государем»). 1м'ям-гаслом свого «правлшня» Хун Сюцюань
обрав словосполучення Тяньде — «Небесна доблесть».
Скориставшися пасивжстю цинських вшськ, повстанш швидко
розширили пщконтрольну !м територпо. Восени 1851 р. вони захо-
пили гуансшське м. Юн’ань, де оргажзували власний тайшнський
уряд, до складу якого увШшли п’ятеро найближчих соратниюв Хун
Сюцюаня, як) д)стали вщ «небесного государя» титули ван («князь»)8.
Очолив уряд, назвавшись «глашатаем божественно! вол)», Ян Сю-
цин, титулований як дун-ван («схщний князь»). Тим самим було за-
початковано пронес формування спениф)чно! тайшнсько! «знат)» —
гоцзун.
Лише тепер Цини усвщомили всю серйозн)сть становиша, шо
склалося, i кинули на придушення повстання един) «знамени)» кор-
пуси, однак ситуашя вже вийшла з-пщ контролю офщшного Пею-
ну. Юльк)сть повстаншв перевалила за швмыьйона. У 1852 р. цин-
ськ) вшська оточили Юн’ань, проте в ход) тривало! битви поблизу
м. Гуйлшь, протягом кв)тня—травня, тайшни прорвали к)льце обло-
ги, розбили урядову арм)ю у м. Чанша (жовтень—листопад 1852 р.) i
вийшли на берег Янцзи, захоливши в с)чж 1853 р. троеграддя Ухань
(м)ста Учан, Ханькоу i Ханьян). 1 хоча в боях тайшни втратили де-
сятки тисяч вояк)в (серед них тайжнськ) вани Фин Юньшань, Сяо
Чаогуй, Хун Дацюань), усшхи повсталих були незаперечн). Рухаю-
чись дал) на схш, уздовж р. Янцзи, вони 19 березня 1853 р. штурмом
взяли Нанкш (колишню першу столицю доманьчжурсько! китайсько!
династп М)н). Тайтни перейменували його на Тяньцз1н («Небесна сто-
лиця») i знову проголосили столицею Китаю — точжше столицею
Таити Тяныо.
•Захйжий князь» (ci-ван) Сяо Чаогуй, «швденний князь» (нань-ван) Фин Юнь-
шань, «швючний князь» (бей-ван) Вей Чанхой та «схшний князь» (дун-ван) Ян
Сюнин. Ши Дакай дютав титул «князя-ном!чника» (i-ван). **
sWdenV^-^
52 I Розди11. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
Саме в Тяньцзйй (Нашим) тайшни виголосили й опублйсували4 * * * * ceiu ос-
новный програмний документ — «Земельну систему небесно! династии —
своершну конститушю Таити Тяныо. В аграрий сфер! впроваджувала-
ся система зр!вняльного перерозподыу земель мЬк селянськими роди-
нами залежно вш галькост! щшв, причому вперше в китайсыай icropii
на жшку видиылося стишки ж земл!, сгольки й на чоловйса (на дггей до
16 рок!в передбачалося вишляти половинний над!л). Для того, шоб
шеля перемну оранки вс! селянсыа родини отримували однаковий вро-
жай на кожного члена родини, вс! земл! аграрного використання були
класиф!кован! на дев’ять категорш, залежно вш родючосп, !з розрахун-
ку: 1 jwy10 першо! категорп дор!внював трьом му дев’ятог. Якшо земл!
не вистачало, передбачалося переселят селян у менш заселен! райони, а
в раз! неврожаю потерпшим «мали допомогти урожайн! райони». Жор-
стко регулювалася «Земельною системою...» також к!льк!сть тутових де-
рев, свиней i навпъ курей, шо 1х дозволялося мати в господарств! селя-
нина — «надлишков!» пшлягали регайзинп i передавалися «недозабез-
печеним». Вс! «надлишки» продукци селянсыа с!м’!‘ також мали здавати
в обшинн! комори, з яких утримувалися сироти, швалщи та непрацез-
датн! люди похилого в!ку. Будь-яка выьна торпвля i сам шетитут при-
ватно! власност! були заборонен!. Водночас залроваджувалася обов’яз-
кова трудова повиншеть, за виконання яко! кожен отримував !з дер-
жавних «свяшенних складов» визначену нормативами «пайку» гжею та
одягом. Кр!м того, кожна селянська родина мала поставляти до армп
тайгпн!в одного б!йня, який пш час военних д!й служив у вшську, а
якшо бо!в не було — мав займатися ремеслом (гончарство, ковальство,
столярсгво. бушвництво гоню). При ньому тайшни л!квшували вс! фор-
мально ©знаки шм’!, оф!шйно заборонили укладати шлюби, замшивши
шетитут родини практикою «добровшьного сшвжитгя». Водночас вела-
ся показова боротьба з вщвертим блудом та проститушею. Кожи!
25 с!мей об’сднувались у спениф!чну вшськово-господарсько-адмпнст-
ративну одиницю — лян («взвод») на чол! злянсима, який у мирний час
виступав адмшютративним старостою свого ляну, розподшяв ресурси
громадсько! комори, а п!д час военних д!й командував взводом !з сол-
дат свого ляну. Чотири взводи утворювали сотню, п’ять сотень — ба-
тальйон, п’ять батальйон!в — полк, а п’ять полгав — корпус. Останнй
4 Свою програму пш назвою «Земельна система небесно? димастП» («Тяньчао тянь-
му чжиду») гайшни опублГкували окремою книжкою мовою венъянь, а не розмов-
ною байхуа, тому прочитати, а тим бГльше зрозумпи п змгст малограмотш селями
все одно не могли.
10 Один му дорГвнював приблизно шести соткам.
Глава I. 1мпер!я Цин
53 |
нал!чував 13 156 б1йшв i об’еднував таку саму юлыасть селянських
С1мей, причому командир корпусу вважався не лише вшськовим ко-
мандиром, а й цивыьним управлпшем та суддею yeix пшпорядкованих
с!мей.
Суд у тайшжв був гласним, причому для з’ясування гстини заборо-
нялося катувати пшозрюваних та пшелщних.
У полггичному план! Тайп1н Тянъго являло собою восиио-теокра-
тичну деспотичну монархию з тоталнпарним eidmiHKOM, очолювану
«небесним государем», який у традишях класичного великокитай-
ського гегеможзму вважався сакральним «справжжм володарем» не
лише власне Китаю, а й усього св!ту. А дал! у краших традиных кла-
сично! cxioHoi деспоту йшла новозбудована шрамща, оргажзована на
засадах жорстко! централ!зацп, причому якшо найнижч! начальники
(eia лянсима до корпусного командира) обиралися i раз на три роки
переатестовувалися пшлеглими з урахуванням ловедшки, досто!нств
i вад посадовця, то тяньван, тайшнськ! вани, хоу та hnui коровники
високого р!вня н!ким не обиралися — ui посади кулуарно д!лили м!ж
собою кер!вники Байшанд1хуей на основ! «божественного р!шення». 1
хоча на словах Bci тайпшсью лщери продовжували пропагувати 1деа-
ли тотально! зр!внял!вки заради «великого благоденства» (при цьому
демонстративно знишувалися захоплеш коштовност! та iHini предме-
ти розкош!, а колишюх цинських чиновниюв, науковшв, багатих
землевласниюв чи кутив змушували працювати на важких ф!зич-
них роботах), для себе вожд! повстання зробили виняток. Вони ко-
ристувалися послугами челяш, вели розюшний спос!б життя за раху-
нок военних трофе!в i конф!скованого у цинських можновладшв
«майна диявол!в».
Офццйною релптею Таити Тяньго вважалося християнство, проте
У традишях класично! китайсько-конфушансько! державност! до чи-
новницько! служби тайшни допускали на шдстав! с клад ан ня спешаль-
них гспипв на здобугтя вченого ступеня. Загалом чиновницька iepap-
х!я, збудована тайшнами, нал!чувала 11 бюрократичних ранпв.
Велику увагу придшили тайшни ж!ночому питанию. Ж!нки нар!вн! з
ч слов! кам и мали право на отримання земельного над!лу, !х допус-
кали до !спит!в на чиновницький чин i брали служити до в!йська,
формуючи з них окрем! ж!ноч! пшрозд!ли. Були заборонен! прости-
туц!я, кушвля i продаж наречених, а також звичай бинтування д!во-
чих н!г для штучного припинення росту ступи! (вщ середшх внов
маленьк! жшоч! ступн! вважалися и Кита! ознакою естетичнлГпйа
student-^*'
Розшл I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
54[
тож серед сошально! елки та представнииь «творчих профеай* лише
маленька ступня вважалася нормою).
Захопивши Нанкш, тайпши не збирались зупинятися на досягну-
тому: своею метою вони проголосили щлковите звыьнення Китаю вщ
чужоземно! маньчжурсько! династн, а тому вже у травш 1853 р. по-
встанш вирушили на Пеюн. За швроку вони з боями пройшли про-
вшцн Аньхой i Хенань, форсували Хуанхе, теля чого через провшцп
Шенье! i Чжил! досягли м!ста Тяньцзшь, впритул наблизившись до
Пекша. Однак у битв!, шо вшбулася м!ж м!стами Тяньцзшь i Дулю-
чжень (бо! точилися з жовтня 1853 до лютого 1854 р.), тайпши зазна-
ли поразки в!д цинських вшськ, оскшьки бшышеть тайпшських во-
як!в походили !з твденнокитайських провшшй i не були готов! вою-
вати на гпвноч! краши взимку. Холод ! морозн! в!три, за вщсутност!
надежного ек!п!рування, викосили «швшчну арм!ю» тайп!н!в, п!сля
чого вШрваних вш сво!х баз постачання, голодних, обморожених та
знекровлених безперервними боями повстаншв добили «знамени!»
вшська. Така сама доля сшткала i другий «швшчний пох!д» тайпийв
на Пекш у 1854—1855 рр. На цьому категорично наступальний порив
тайшшв вичерпався: вщтод! «богошанувальники» боролися вже не за
лжвщашю династн Цин!в, а за збереження власне Таити Тяныо.
Однак рад!сть Цишв була передчасною, осюльки на теплому швдш
iMnepii, в долин! Янцзи, тайпши продовжували перемагати до 1856 р.
До того ж грандюзне природне лихо остаточно похитнуло в!ру ханьшв
у «божественну чистоту» «свило!» династн Цин: улику 1855 р. теля
12 дн!в шлодобових заливних дошив норовлива р!ка Хуанхе прорвала
дамби в район! Кайфина. Гпантська катастрофа спричинила шлкови-
тий крах yciei !ригашйно! системи ГМвжчного Китаю. Жертвами ка-
таклизму стали 7 млн цинських пшданих. Популярн!сть «бунпвниюв»
почала знову зростати. Тайпши стабшьно контролювали провшцп
Аньхой, Цзяне! та Хубей, а в р!зних к!нцях iMnepii спалахнули по-
встання, оргашзован! шшими таемними товариствами: в межир!чч!
Хуанхе i Янцзи, в Центральному Кита!, повстання проти Цин!в орга-
шзувало «Товариство факельниюв» (Няньдан), у Шанха! виступили
члени оргашзацп «Малих нож!в» (Сяодаохуей) та ш. Однак у ней
скрутний час свое вагоме слово сказали китайськ! сановники, шо пе-
ребували на служб! у Цишв (Цзен Гофань, Л! Хунчжан та ш.). Будучи
патрютами усього китайського, вони сприйняли проведен! пш хрис-
тиянськими гаслами деструктивн! сошальн! експерименти тайпш!в як
загрозу коршним шнностям традишйно! китайсько! цивипзацп, а тому
Глава 1. 1мпер!я Цин
» I
почали формувати масов! антитайшнсыа армп 1з самих китайшв. У
цьому lx пщтримали шеньши, а шсля вщповшно! роз’яснювально! ро-
боти до лав проурядових китайських арм!й почали масово вступати й
представники шших китайських сташв.
Поразки в швшчних походах, втома населения вщ занадто ра-
дикальних тайшнських реформ i, вщповщно, криза дoвipи до Л1-
дер!в Тайпт Тяньго спричинили конфлжт у середовихш повстан-
ських кер!вник!в. Першими жертвами внутрпдшх тайпшських усо-
бииь стали представники найрадикальшших прихильншав тотально!*
зр!внял!вки — дунван Ян Сюцин та його прихильники. Пом!рко-
ваш кер!вники повстання розумыи, шо продовження тако! жорст-
ко! полггики вщштовхуватиме вщ тайшшв працьовитих китайських
селян, проте «схщний князь» не хот! в !ти на поступки. Быьше того,
у лиши 1856 р. вш змусив «небесного государя» Хун Сюцюаня при-
людно славити Ян Сюцина як нового тайшнського «государя». При-
мирения виявилось неможливим, й у вересн! 1856 р. лщер «пом!рко-
ваних» бейван («швшчний князь») Вей Чанхой за сприяння тяньва-
на Хун Сюцюаня оргашзував заколот, унаслщок якого Ян Сюцин i
30 тис. його прихильник!в були винишеш. Вщтепер главою тайпш-
ського уряду 1 реальним кер!вником Таити Тяньго став Вей Чан-
хой, а розчарований крахом cboix щеал!в шяньван Хун Сюцюань
упав у глибоку депрешю.
Вей Чанхой недовго тшшвся перемогою: д!знавшись про перево-
рот ! страту Ян Сюцина, у справу втрутився ше один впливовий тай-
шнський полководець Ши Дакай, пщ кер!вництвом якого перебувала
найбоездатшша тайшнська арм!я у Цзяне! та Хебе!. Пщ тиском Ши
Дакая Хун Сюцюань оргашзував тепер уже вбивство Вей Чанхоя. У
листопад! 1856 р. всю тайлшську арм!ю та уряд Таити Тяньго очолив
Ши Дакай, проте й вш невдовз! не подыив владу з тяньваном, шо
остаточно розкололо тайшшв. У жовтн! 1857 р. Хун Сюцюань вщето-
ронив Ши Дакая вщ кер!вництва тайшнським урядом. У вщповщь
Ши Дакай демонстративно покинув Нанкш, вив!вши звщти близько
ста тисяч cboix прихильниюв. Арм!я Ши Дакая вирушила в швденно-
захщш райони Китаю, намагаючись закршитися у пров!нцп Сичуань,
не розорешй вшнами. Влада в кер!вництв! тайшшв перейшла до ро-
Дич!в Хун Сюцюаня, як! вщ !меш тяньвана висунули програму карди-
нально! перебудови Тайп!н Тяньго в dyci реформ буржуазно-катта-
тстичного напряму. Це означало пол!тичний, соц'юльний та економ!ч-
нии крах тайтнсько! idei, а вщтак i само! держави Таити Тяньго. Лише
Друга Ошумна вшна подовжила Г! агошю, оскыьки заклопоташ но-
56 I РоздЬ11. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
вим конфлжтом !з захшними державами Цини эмушеш були тимча-
сово припинити бойов! дп проти повстаншв, зосередивши сво! сили
на фронт! боротьби з англо-французькою коал!ц!ею.
Друга Ошумна I
вшна
Кризова ситуашя, в яку потрапила !мпер!я Цин унаслщок виснаж-
ливо1 вшни з тайпшами, вщразу привернула увагу захщних кашталЬ
стичних хижаюв. Уже в 1854 р. Анпйя та Франшя висунули урядов!
богдыхана 1чжу спьпьну вимогу шодо доповнення договор!в 1842—
1844 рр. Захшн! кра!ни вимагали для себе права выьно! торпвл! по
всьому Китаю (а не лише у приокеашчних областях), вшкриття в
Пек!н! свопе постшних посольств та оф!шйного дозволу на вшьну тор-
пвлю оп!умом. Цини вщмовили, однак Британ!я ! Франшя на той час
воювали в Pocii (Кримська вшна 1853—1856 рр.) ! не мали можливо-
стей для втручання у китайськ! поди. Та теля пшписання Паризько-
го миру 1856 р. англо-французьк! вшська в Сврош звшьнилися, i
розпочалася пщготовка до ново! «ошумно!» вшни. Тепер британський
кабшет вптв Г.Дж. Пальмерстона та французький !мператор Наполе-
он 111 шукали лише приводу для вторгнення в Китай — i знайшли
його довод! швидко.
У жовтн! 1856 р. цинськ! чиновники Гуанчжоу заарештували ки-
тайське торговельне судно «Ерроу», власник якого мав на руках бри-
танське торговельне свшоцтво, отримане в Гонконз!, але не мав вшпо-
вшного цинського документа з дозволом на проведения торговельних
операшй у Кита!. Британш скористалися означеним шцидентом («об-
раза британського морського прапора»), i 23 жовтня 1856 р. ескадра
англшського контр-адм!рала М. Сеймура обстршяла Гуанчжоу з! сво!х
бойових корабл!в i висадила на берег десант. Попалась Друга Отумна
вшна 1856—1860 рр.
Вступивши до Гуанчжоу, анппйськ! солдати заходилися грабувати
й принижувати мгсцеве населения, шо викликало масовий onip горо-
дян. У Micri були сформован! загони ополченц!в, як! дали вшс!ч штер-
вентам. Британш зазнали перших втрат,! на початку 1857 р. пщ тиском
опозиш! уряд Г.Дж. Пальмерстона змушений був вивести вшська з
Гуанчжоу. Водночас неабияку активжеть проявила британська дипло-
ма™, намагаючись якомога швидше втягнути у в!йну з Цинами Фран-
шю. 1мператор Наполеон Ill дав принципову згоду, але також шукав
Глава 1. 1мпер!я Цин
достойний привш — i знайшов його у березш 1857 р., коли в провшцп
Гуане! був убитий франиузький католинький MicioHep. Заручившись
пштримкою Франни, в!ги здолали в парламент! onip опознан i вшлра-
вили до Китаю додатков! збройш формування (5 тис. солдапв на чол!
з лордом Джеймсом Брюсом Елджином). Ше швроку союзники кон-
центрували в Гонконз! сили для вторгнення, й, нарешп, у груди! 1857 р.
англо-франнузький флот знову щддав Гуанчжоу варварському бом-
бардуванню, а десантован! шсля цього вшська штервенпв окупували
м!сто. Проте вести тривалу виснажливу вшну за тридев'ять земель в!д
CBoix метропол!й союзники не ризикнули й вир!шили знову, як i в
Перш!й Ошумшй в!йн!, завдати удару по столиц! Цинсько! iMnepii’.
Основн! сили англо-французького флоту передислокували на п!в-
н!ч, i в KBiTHi 1858 р. штервенти розпочали бо! в район! Ляодунсько!
затоки. Швидко були захоплен! порти Далянь i Яньтай (Ч!фу), а в
травн! — MicTO-фортеця Дату та порт Тяньцзшь, шсля чого Цини по-
просили перемир’я. Шсля нетривалих neperoBopiB у тому ж Тяньцзш!
в черен! 1858р. були шдписан! дискримшашйш для Китаю сумнозвгсш
Тяньцз1ньсък1 договори (англо-цинський i франко-цинський). Ними
передбачалося вшкриття в Пекш! постшних дилломатичних представ-
нинтв Британ!! i Франц!!. Британськ! i французьк! корабл! отримали
право вшьного торговельного судноплавства рткою Янцзи. Французьк!
i британсью пщдан! шстали право вшьного пересування по всш тери-
Topii Китаю пш захистом власно! консульсько! юрисдикпн. Кшьк!сть
вшкритих для !ноземно! торпвл! порт!в Китаю зросла до 15 (Ч!фу,
Нючжуан, Шаньтоу, Даньшуй, Нанк!н, Тайваньфу та ш.), причому
анппйш та французи могли в таких портах вштепер не лише торгува-
ти, а й селитися, купувати нерухомють i навпъ орендувати землю.
Цини змушеш були п!ти на сутгеве зменшення i так невисоких мит-
них 36opie, дали згоду на офщшну легал!зац!ю ошумно! торпвл! в
Кита!, пооб!цяли не переслшувати китайшв, як! прийняли християн-
ство, ! зобов’язалися сплатити солшну контрибушю (6 млн лян1в).
Критичною ситуашею, в яку потрапила Цинська !мпер!я, вир!шили
скористатися також США та Росшська !мпер!я. Америками! там же.
у Тяньцзин, навить на тиждень ражше вш британшв нав’язали Ци-
нам догов!р, аналопчний тим, як! Цини невдовз! пшписали з англ!й-
цями i французами. Шо ж до Pocii, то спочатку генерал-губернатор
Схшного Сиб!ру Н.Н. Муравйов у травн! 1858 р. шдписав з маньч-
журським представником 1 Шанем догов!р у м. Айгунь (розгашова-
ному на л!вому берез! Амуру), згшно з яким Рос!я повергала соб! вс!
зем/ii. втрачен! нею ше за Нерчинським договором 1689 р. А в черви!
studenV^-aba
Ромм I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
58J
1858 p. в тому самому ТяньцзЫ спешальний росшський посланник
€.В. Путялн пщписав 1з цинськими представниками Хуа Шаном та
Гуй Ляном ше один, тепер уже росшсько-нинський Тяньнзшьський
догов!р, вшповшно до якого на Pocito та и пшданих поширювалися
Bci права та привше!, отримаш в ТяньцзЫ захшними кражами.
Cepin нер!вноправних тяньцзшьських договор!в виявилась на-
стшьки принизливою для Цишв, шо богдихан 1чжу намагався всыяко
вщтягнути !хню ратифжашю, а коли в червш 1859 р. з шею метою до
Пекша вирушили у супровод! 19 в!йськових корабл!в англ1йський i
французький представники, !х зупинив зал!зний ланцюг, протягне-
ний через р!чку Байхе. Англо-французька ескадра спробувала у червш
1859 р. пробитися до Пекша силою, але, обстрыяна цинськими гарма-
тами з форту Дагу, змушена була з втратами вццйти.
У червневих боях 1859 р. пш Дагу британш втратили три бойов! ко-
рабл! та кшька сотень солдат i матрошв убитими й пораненими.
Вщмова Цишв вш ратифжацп Тяньцзшьських угод змусила ан-
глшських i французьких лшер!в знову вщправляти до Китаю вШськов!
флоти з гютужним десантом. Шсля активно! пшготовки, союзники в
червш 1860 р. вщновили военш ди. Тепер штервенти виршшли йти
до юнця, про шо свшчила юльюсть ixHix сил вторгнення: 12,3 тис.
британшв (командувач генерал Хоуп Грант) плюс 7,7 тис. француз!в
(командувач — генерал Кузш де Монтобан). У серпш шсля облоги i
безперервних гарматних обстрипв упав Дагу, був захоплений Тянь-
цзшь, а 21 вересня поблизу мосту Бал1цяо, шо в юлькох кыометрах
вщ Пекша, вщбулася генеральна бата/пя. Вщб1рш «знамени!» полки
.монголо-маньчжурсько! кшноти пщ командуванням князя Сенгершч!
(близько 60 тис. вояюв) спробували контратакувати супротивника,
але, розстршяш з гармат i рушниць, просто не змогли доскакати до
бойових порядюв англо-французьких вШськ. Загинули 3 тис. цин-
ських вояюв, тод! як европейш вгратили п’ятьох oci6 убитими i 46 —
пораненими. Шсля uiei поразки Пеюн залишився беззахисним. Бог-
дихан 1чжу разом з 1мператорським урядом i двором залишив свою
столицю i впк до провшцп Жехе, а в жовтш до Пекша вступили анг-
ло-французью вшська, пищавши китайську столицю варварському
руйнуванню й пограбунку.
Тепер Цини змушеш були прийняти вс! умови союзниюв, i в
жовтн! I860р. вщ 1меш уряду богдихана молодший брат 1мператора
князь Гун (1сшь) пщписав ше принизлив11Ш, ан!ж Тяньцзшьсью, два
Пектсыа договори з Великобриташею та Франшею. 1чжу визнав себе
59 I Глава 1. 1мпер1я Нин
винним в шнидент! в Дагу, а отже в новгй ескалацп военних д(й, i
подтвердив yci положения нер!вноправних Тяньцзшьських договор!в.
Англ1йська колошя Гонконг була доповнена швостровом Цзялун
(Коулун), який богдихан «вщдавав» Британп. Цинська iMiiepia зо-
бов’язувалася сплатити солшну контрибушю в 16,7 млн лян1в. KpiM
того, европейш та американш здобули за Некшськими договорами
право наймати китайських кул1 («прашвниюв») для роботи на план-
тациях i рудниках у cboix азШських колон!ях, шо означало для захш-
них кашталгсттв фактичну лептимгзашю работорпвл! цинськими
пшданими.
Через мгсяиь (у листопад! I860 р.) сшй Пекшський догов!р з Нинами
пшписала й Рос in: ii посланник Н.П. Ипатьев змусив князя Гуна
дати згоду на приеднання до Росшсько! iMnepii Уссуршського краю.
Невдовз! в Пекш! вшкрилися посольства европейських краш i
США, а цинський уряд доповнився окремим мшгстерством закордон-
них справ (цзунгй яминъ — «головне управлшня»), яке очолив горезвЬ
сний князь Гун.
Протягом наступного десятшпття аналопчш тяньизшьським не-
piBHonpaBHi договори з Нинами посшшили укласти Прусая (1861).
Голлашпя (1863), 1спажя (1864), Бельпя (1865), 1тал1я (1866) та Ав-
стро-Угоршина (1869), проте найбыьший зиск вщ примусового вщ-
криття Китаю здобула Великобритания, на частку яко! припадало
вщтепер 85% китайського iMnopiy (oniyM, тканини) та 74% експорту.
Поразка у Друпй Ошумжй вшш остаточно пцирвала авторитет
богдихана 1чжу, який i без того не виглядав в очах пшданих зразко-
вим правителем — курив oniyM, страждав алкоголизмом i зажив при
двор! славу любителя розпусних орпй. Нер1вноправн1 договори впевне-
но перетворювали Китай на натвколошю Заходу, а тут ше тайшни зно-
ву нагадали про себе: IxHi вшська пш кер!внинтвом Лi Сючена icroTHO
розширили терени Тайпт Тяньго у провшщях Цзянсу й Чжецзян i
взяли в облогу Шанхай. 1 хоча 1чжу ше формально вважався всевлад-
ним богдиханом, державними справами дедал! актившше заправляв
князь Гун, який у листопад! 1861 р. разом i3 мапр’ю офщшного спад-
коемця престолу Ци Ci здшснив державний переворот у ПеюнГ 1чжу
втратив престол i життя, а новим богдиханом був проголошений його
шестир!чний син Цзайчунь (Храмове !м’я Му-цзун, гасло правлшня —
Тунчжи (1862—1875J), проте реальним володарем iMnepii стала його
мати-регентша Ци Ci (маньчжурське 1м'я Ехенара, 1834—1908). в
60 I Розшл1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
Перший Minicrp уряду Сушунь спробував чинити onip всевладдю Ци
Ci, однак його ультраконсервативна придворна парт!я була швидко
розгромлена, а сам bih — страчений.
Новий уряд пошпшив заявити, шо не мае нам!р!в переглядати по-
передн! HepiBHonpaBHi договори !з захшними кражами. Ti, своею чер-
тою, общяли йому пштримку в боротьб! з тайшнами.
Розгром TauniH Тяньго
та 1нших антицинських
народних повстань I
Шсля знишення Ян Сюнина та його приб1чник1в, убивства Вей
Чанхоя та вшсторонення вщ кер!вництва TauniH Тяньго Ши Дакая,
який разом 3i своТми соратниками покинув у 1857 р. Тяньцзш (Нан-
к!н), владу в тайшнсыай держав! перехопили родич! тяньвана Хун
Сюцюаня, серед яких швидко висунувся на роль лщера кузен «небес-
ного володаря» Хун Женьгань (1821 — 1864). У Keimni 1859р. вш став
головним м!н!стром тайшнсько! держави, оприлюднивши програму
принципового оновлення TauniH Тяньго — «Новий тв!р на допомогу уп-
равляю» («Цзичжен аньпянь»). Це була програма масштабних пере-
творень буржуазного типу, спрямованих на л!квшашю военно-техн!ч-
ного, технолопчного та господарського вшставання Китаю вш пере-
довик держав Заходу. Хун Женьгань пропонував сприяти формуванню
в TauniH Тяньго мереж! приватних банк!в, л!берал!зувати д!яльн!сть
приватного кашталу в прничоруднш i торговельнш сфер!, активжше
запроваджувати заруб!жн! техн!чн! досягнення. Пропонувалося розпо-
чати буд!вництво мереж! зал!знипь i шосейних шлях!в, розвивати суд-
нобуд!вництво i поштову службу, яка багато в чому мала нагадувати
сучасну. Водночас «Новий тв!р на допомогу управлшню» передбачав
подальше змшнення владно! централ !заш! TauniH Тяньго, збереження
системи обшинних старост i кругово! поруки на сел!, заборону вс!х
громадських органгзашй й вшновлення загон!в територ!альних страж-
ник!в для забезпечення внутрццнього правопорядку в держав!. Для
достов!рн!шого та оператившшого шформування влади про ситуашю
в крапп пшданим TauniH Тяньго дозволялося подавати офшшн! скар-
ги уряду.
Програма реформ Хун Женыаня остаточно переконала селянство,
шо тайшнський рух перестав бути виразником його станових ште-
61 I Глава!. 1мпер1я Цин
pecie у ayci !деал!в тотально! зр!внял!вки та показового егалпаризму
«суспшьства великого благоденства». Розкол та щеолопчж метання
тайшнського кер!вництва спричинили глибоку внуцмшню кризу
Таити Тяньго. падшня бойового духу тайшнських вшськ, чим вирь
шили скористатися Цини. Вщтепер придушення тайшнського по-
встання стало лише питаниям часу. Тишки Друга Ошум на вшна та
полггичш негаразди у верхах Цинсько! iMnepii трохи вштягнули за-
гибель TauniH Тяньго, однак шсля перевороту 1861 р. маньчжуро-
китайська влада знову стабипзувалася й, заручившися пщтримкою
захшн их держав, узялася за вшновлення свого володарювання над
yciM Китаем.
За умов системно! кризи свое! держави тайшни виршшли, шо кра-
ша оборона — це наступ, i в 1860 р. схшна арм!я (найбоездатшша з
ycix тайшнських армш), керована 1шшативним полководцем, «в!рним
князем» Лi Сюченом, перейшла в наступ, попснивши цинськ! вшська
у провшн!ях Цзянсу i Чжензян.
Jli Сючен (1824—1864) походив 1з селян i не належав до активюпв
Баишанд1хуей. У 1851 р. вш вступив до тайшнсько! армп рядовим
б!йнем i завдяки сво!м в>йськовим зд!бностям швидко дослужився до
командних посад. У 1857 р. за умов загострення усобинь у верхах
TauniH Тяньго Сючен зважився подати на 1м'я тяньвана Хун Сю-
цюаня доповшну записку, в як!й пропонував знизити податковий тя-
гар, припинити продаж посад та р!шуче викоренити хабарнинтво,
поширене серед повстанських вожд4в, як! пльки-но дорвалися до
реально! влади. За це Лi Сючена позбавили ycix посад, та коли в 1858 р.
урядов! вшська загрожували Тяньцзшу (Нанкшу), саме вш спромп-
ся оргашзувати оборону i разом 13 вшськами шшого тайшнського
полководца «геро!чного князя» (ш-вана) Чень Юйчена вщкинув
цинськ! армп вш тайшнсько! столиш. В нагороду Хун Сюцюань па-
дав Jli Сючену титул чжун-ван («в!рний князь») i призначив його
командувачем краших тайшнських арм!й, ям розпочали наступ на
Цижв у швденному та схщному напрямах. Ними були захоплеж
м1ста Ханчжоу, Сучжоу, Цюйсянь. LUaociH. Ншбо. а в 1862 р. вояки
Jli Сючена вийшли на околиш Шанхаю, однак захопити його тайш-
нам так i не вдалося.
Битва за Шанхай 1862 р. стала переломним моментом у ход! вшни.
Onip тайпшам очолив впливовий цинський чиновник, виходець i3
ciM’i великих китайських землевласник!в Цзен Гофань (1811 — 1872),
який iuie в 1852 р. почав формувати у сво!й ршнш провшцп Хунань
загони добровольшв для боротьби з тайшнами. У 1860 р. Цзен Гоф^оца
sweent-W*®*7'
62 I Роздал!. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
призначили намюником Цзяннаж i Цзяне! з найширшими повнова-
женнями, якими вш вдало скористався. Уже в 1861 р. його Хунань-
ська арм!я вибила тайшшв i3 важливо! у стратепчному вщношенш
фортеш Аньцин, а в обложений тай ni нами Шанхай прибули англш-
сыа, французью та американсью вшськов! корабль В Micri було орга-
жзовано «компет оборони», який почав формувати з городян-ком-
прадор!в та 1ноземшв «загони шоземно! збро!» (захшш союзники на-
давали для таких загожв зброю, шструктор!в i кер!вниюв 1з числа
европейських та американських авантюриспв11). У лютому 1862 р. на
Шанхайсыай нарад] акредитованих у Micri захшних консул ie та кер!в-
ниюв мгсцевих 1ноземних земляцтв було прийняте р!шення про не-
обхгджсть вщкрито!' штервеншь
Захщна зброя, обстрш позишй повстаншв англшськими, фран-
иузькими та американськими вшськовими пароплавами, KOTpi не лише
доставляли до Шанхая зброю та бос припаси, а й брали участь у боях
проти тайшшв, безпосередня участь у боях i3 тайшнами «обмежених
контингенпв» захшних штервенлв змшили ситуашю на фронтах на
користь Цишв. Слшом за Цзен Гофанем антитайшнсыб армп сфор-
мували й 1нш1 цинськ! китайш-можновладш: Jli Хунчжан (1823—1901)
оргашзував бейянську («швжчну») арм!ю i3 мешканшв столично! об-
лает!, на швдш насту палью дн проти тайшшв вела Хуайська арм!я
Цзо Цзунтана (1812—1865). Уже в 1863 р. Тяньцзш був блокований, а
в Сичуаж — шлковито розгромлена повстанська арм!я Ши Дакая. Сам
полководець загинув.
За uici ситуацп цепковитого краху тяньван Хун Сюнюань знову
впав у глибоку депреейо i фактично вшсторонився вш реальних справ,
захопившися розробкою релшйних питань тайшнськоУ шеолопУ, а
1 червня 1864 р. поюнчив з собою, прийнявши отруту. Оборону тай-
шнськоУ столиш очолив Jli Сючен, якому ше швтора мгсяш вдавалося
стримувати натиск урядових вшськ, проте 19 липня 1864 р. onip по-
всталих було зламано, й цинсыа вшська ув!рвалися до Тяньцзша
(Нанкжа). Переможш влаштували в Micri справжню бшню, вир!завши
за добу понад 100 тис. городян. Останнього кер!вника тайшнського
повстання Jli Сючена схопили i шеля оф!шйного допиту четвертува-
ли. Стратили й автора «Нового твору на допомогу управлшню» —про-
бами обережних буржуазно-капггалютичних перетворень у Таити
Тяныо — Хун Женьганя. Велика селянська втна тайтшв завершилась.
11 Восьмитисячний запн англо-франко-американських «онолченшв-доброволылв»
очолив американський авантюрист Ф. Уорд.
63 I Глава I. 1мпер1я Цин
Тай1пнське повстання було придушене, однак рештки тайшнських
формувань ше тривалий час дошкуляли Цинам. На твдж краши
загони повстаншв вели боротьбу в прських районах Фуцзяну i Гуан-
дуну ше до 1866 р. Там же, на твдж краши, за умов перманентних
воен i повстань, шо п три вал и стабыьжсть цинсько! влади, знову
пригадали про свш утрачений сувережтет найбезправшчл в Маньч-
журо-Китайсьюй iMnepii наци 13 числа цзяньм/нь («пщлого люду»).
Протягом 1854—1872 рр. тривало повстання народу мяо (очолене
Чжан Сюмеем), яке теля розгрому тайшшв Цини придушили бук-
вально з печерною жорстоюстю (винишили близько мыьйона мяо).
Тод! ж у провшш! Юньнань повстали пантай-мусульмани, чий вождь
Ду Веньсю назвався султаном Сулейманом i проголосив створення
незалежно! держави з центром у м. Даль Це повстання Цини приду-
шили тальки в 1873 р.
У Швжчному Кита! вш 1853 р. тривало повстання нянъцзюгив
(няньдан), оргашзоване й очолене вшомим мгсцевим кримшальним
авторитетом, главою протизаконного угруповання «соляних» конгра-
бандиспв району Чжихецз! провизий Аньхой на !м’я Чжан JIociH. Ari-
туючи за вшновлення китайсько!' национально! державност! та вигнан-
ня маньчжурсько! династй Цин, няньцзюн1 проголосили створення
«Великого ханьського союзу» як прообразу майбутньо! суверенно!
Китайсько! держави. Вони оргажзували 100-тисячну повстанську ар-
м!ю, кожен запн яко! мав прапор певного кольору, й установили свш
контроль над значними територ!ями у провшшях Аньхой, Хенань i
Цзянсу. Та коли Чжан JIociH спробував налагодити зв’язки з тайп!на-
ми для координацй антицинських зусиль, значна частина няньцзюн1в
вшмовила йому в aoBipi. Прагнучи до вшбудови китайсько! нашональ-
но! державност!, вони зовс!м не подшяли радикально-тотал!тарну тай-
шнську !дею загально! зр!внял!вки. Розкол послабив повсталих, i шеля
придушення тайшнського повстання Цини почали активно громити
няньцзюшв.
У 1863 р. була розгромлена основна арм!я няньцзюгйв, а и кер!вник
Чжан Лос!н потрапив у полон i був страчений. 1 хоча в 1865 р. пораз-
ки вщ наньцзютв зазнало цинське вшсько, кероване маньчжурським
генералом Сенгершч! (сам в!н загинув), а ряди повстаншв поповнили
рештки розбитих тайппзських армш, це вже не могло змшити страте-
пчно! ситуапп. Новим командувачем каральних вшськ був призначе-
ний енерпйний Jli Хунчжан, вояки якого завдяки пштримш захшних
кра!н були озброен! европейською зброею i вже встигли «прославит-
ся». нещадно караючи тайпппв. Спочатку були розгромленклаявМ^
PomuiI. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
64 |
тайшнських вшськ. Наприюнш 1867 р. ix оточили й винишили в
Шаньдун!. Лщер повстаншв Лай Веньгуан у с!чш 1868 р. потрапив у
полон i був страчений. Армпо ж няньцзюшв, яку теля смерт! Чжан
Лосша очолював його племшник Чжан Цзун’юй, у т!й же провшцп
Шаньдун Цини добили уже в серпш 1868 р. П кер!вник Чжан Цзу-
н’юй, шоб уникнути полону, сам наклав на себе руки.
Вштепер останжм осередком антицинського збройного опору зали-
шався далекий швшчний захщ iMnepii, де вш 1860-х роюв вшну за
сво1 релптйно-полпичш права вели дунгани — гслам!зоваж китайш.
Центром руху був Сшьцзян, де у npoueci боротьби за створення
MicneBoi незалежно! мусульмансько! держави дунган активно пщтри-
мали уйгури. В результат! у землях «Нового кордону» утворилися
три мусульманських ханства: Джетишаар (бтпшар) i3 центром у
Кашгар! (тут володарювали ставленики кокандського хана Якуб-
бека), Дунганське — з центром в Урумч! (невдовз! воно злилося з
Джетишааром) та уйгурське — Таранчинське з центром у м. Кульд-
жа. Доки основн! сили цинських армш вели боротьбу проти захшних
штервенпв в «отумних» в!йнах, вою вал и з тайшнами, придушували
повстання няньцзюшв, мусульмансью повстанш Сшьцзяну навпъ
вели наступальн! onepauii проти маньчжуро-китайських вшськ у про-
вшшях Ганьсу i Цинхай. Проте теля лиевщаци осередюв опору в
китайських областях iMnepii уряд !мператриш-вдови Ци Ci дютав
можливгсть перекинути в швжчно-захщн! облает! iMnepii додатков!
BiftcbKOBi контингенти. Сшввшношення сил змшилося на користь
цинських арм!й, i повстансыа армп почали зазнавати поразок. Му-
сульманських повстаншв випснили з Ганьсу i Цинхаю, до того ж
ханства Середньо! Азп, на пштримку яких традишйно спиралися
повстанш, стали жертвою роййськоТ коложально! експансп. Зали-
шившись сам на сам !з Цинами, дунгани й уйгури не встояли, i на
1878 р. повстання в Сшьнзяш було придушене. Лшера мусульманс-
кого руху опору Якуб-хана отруыи його ж наближеж, а рештки по-
встаншв утекли до володшь Росшсько! iMnepii.
1мпер!я Цин
за чаав «политики
самопосилення»
Пройшовши через горнило шло! низки воен i повстань середини
XIX ст., Цинська iMnepia перебувала у найглибшш криз! за всю свою
попередню icTopiio. М!жнародний авторитет iMnepii було розтоптано
65 I Глава I. 1мперш Цин
внаслшок поразок в «отумних» в!йнах i cepii принизливих нер!вно-
правних договор!в з Англ!ею, Франшею, Рос!ею та США. Традишйне
китайське господарство, не витримавши конкурент! з товарами захщ-
но! машинно! шдустрц, розвалювалося, втрачаючи цш галузг Вели-
ких руйнувань зазнала !ригац!йна шфраструктура кра!ни. До того ж у
1876—1879 рр. Китай уразила страшенна досуха. У п’яти провшшях
(UlaHbci, Шенье!, Чжил!, Хенань i Шаньдун) nocien вигоры и на-
стшьки, шо в1а голоду там померло, за р!зними пшрахунками, в!д 9 до
13 млн людей. Ще близько 20 млн oci6 загинуло безпосередньо у про-
нес! численних воен i повстань. Загальна к!льк!сть цинських пщда-
них скоротилася протягом 1851 — 1882 рр. з 431 млн до 381 млн oci6, а
податков! надходження до !мператорсько! скарбниц! зменшилися май-
же удвое. 1мпер!ю знекровлювали накладен! на не! контрибуций Не
дивно, шо европейсыб дипломати називали тогочасний Китай «хво-
рою людиною Азп» (за аналопею !з «хворою людиною Свропи» —
Туреччиною). Цинська держава переживала гостру сощальну кризу,
euxid з яко! влада спробувала знайти в «пол1тиц1 самопосилення». Один
з iHiniaTopie нового курсу Jli Хунчжан назвав п полпикою «наслшу-
вання Заходу». Сутшсть й полягала у cnpo6i здшснити военно-техно-
лог1чну и техн1ко-економ1чну модертзацио Цинсько! iMnepii без «потря-
с1ння основ» традицшно! сх1днодеспотично1 цившзацшно! структура
китайсько-конфущанського типу. Метою полпики «самопосилення»
(цзицян) проголошувалося «досягнення багатства» (цюфу) за допомо-
гою «засвоення варварських справ» (iy) та «заморських здобутюв»
(ян
У русл! «полпики самопосилення» Цини погодилися на часткову
вшмову вш традишйно! !золяцп вш зовшшнього св!ту, встановили
пост!йн! дипломатиям! вшносини з шоземними кра!нами, липли на
суттеве зростання зовшшньо! торпвл! за рахунок и певно! л!берал!-
зацп, почали запрошувати шоземних спещал!ст!в для роботи в Кита!
та вшправляти китайшв навчатися за кордон. У 1861 р. в Шанха! вий-
шла друком перша в Кита! сучасного типу газета «Шанхай стъбао»
(«Нова шанхайська газета»), в яюй, окр!м м!сцевих новин, з’являлася
шформашя про жигтя шших кра!н, а в Пеюн! навпь вшкрили школу
шоземних мов (1862), де готували перекладач!в i дилломапв.
Особливу актившсть виявили за нових пол1тико-економ1чних умов
Л1дери регюнальних китайських вшськово-чиновницьких клйс, формуван-
ня яких Цини змушен! були допустити у процес! придушення тайшн-
ського та !нших народних повстань. Зокрема, привертали увагу мо-
Держзащйн! зусилля хунаньського угруповання, очолюваного Цзен
3 Рубмь ВА' sWdent-№^atUa
66 I РОЗД1Л1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
Гофанем, та аньхойського угруповання Jli Хунчжана. Плодами !хньо!
д!яльносп стало вщкриття перших у крапп сучасних арсенал!в в Ань-
циж, Шанха!, Сучжоу та Нанкин, збройового заводу в Шанха!, суд-
нобуд1вних верфей у Шанха!, Ханчжоу, Фучжоу, на яких за учасп
шоземних шженер!в налагодили випуск сучасних торговельних i вшсь-
кових корабл!в для цинського флоту. В 1881 р. у Кита! збудували
першу зал!зницю, а наступного року в Шанха! почалося спорудження
першо! текстильно! фабрики сучасного типу. Побудовою нових пщ-
приемств «европейського типу» зашкавилася й центральна влада: ка-
зенн! заводи вшськового призначення з’явилися в Тяньцзш!, Гуан-
чжоу, TipiHi, Ланьчжоу, Ченду.
Модершзашя потребувала кошпв, яких у знесиленш вшнами i
контрибущями KpaiHi, зазвичай, хрошчно не вистачало — i Цини доз-
волили вщкривати в Кита! финали шоземних банюв (шшдативу в шй
сфер! вщразу ж перехопили англ!йш). У 1865 р. анппйськими швесто-
рами був вщкритий перший у кра!н! мтсцевий британський колон!-
альний Гонконг-Шанхайський банк. У 1867 р. англшш вщкрили в
Кита! перше пароплавне товариство, а в 1871 р. шсля вщкриття Су-
ецького каналу (1869) з’еднали телеграфним зв’язком Шанхай з
Свропою та Америкою. У 1894 р. в Цинсыай iMnepii нал!чувалося
вже 101 шоземне пщприемство (верф! й доки, чайн! та шовкопря-
дилып фабрики, млини, газов! заводи, типограф!! тошо).
Окр!м iH вести шй Цини потребували квал!ф!кованих кадр!в, тому за
участ! шоземних фах!вшв у Кита! почали вщкриватися навчальн!
заклали захшного типу: полпехшчж, мореплавж, телеграфш, ме-
дичш, вшськов! та вжськово-морськ!. Загалом, за роки «самопоси-
лення» (1862—1898) у кра!ш було вщкрито 17 навчальних заклад!в
захщного типу.
За рахунок м!шм1зацп митних збор!в (за ним пильнувало cneui-
альне управлшня !мператорськими морськими митницями Китаю, де
заправляли британш) швидкими темпами зростала зовншшя торпвля
Китаю. Уже в 1864 р. н обсяг становив 105,3 млн лян1в, а в 1894 р.
перевишив 290 млн лян1в (основними предметами експорту були чай i
шовк, в !мпорт! домшували oniyM i високотехнолопчш товари захш-
но! промисловост!).
«Полипика самопосилення» зустриш рииучий onip найконсервативьй-
ших к1л маньчжуро-китайсько1 правлячо! верх'1вки, лщером яких став
сумнозв!сний князь Гун. Вони виступали проти широких шоземних
запозичень, галасували з приводу «зради завггам предкзв». негативно
fa-] |Глава 1. 1миер1Я Цин
ставилися до «варварських» техшчних i технолопчних новинок. Та
хоча теля принизливих поразок i катастроф консервагори змушеш
були шти на поступки прихильникам модершзацн, остан н! також не
видавалися абсолютними буржуазно-каппалкггичними радикалами.
Саме половинчатость реформ стала в'озитною карткою цинськоо «поло-
тики самопосилення». Це стало особливо помггним, коли лщер «мо-
дершзатор!в» Jli Хунчжан сам став столичним нам ic ни ком i верховним
канцлером iMnepii (1870).
Bia тих час1в европейсью журнал!сти почали лестиво 1менувати Jli
Хунчжана «китайським Б1смарком».
Шукаючи rpomi де тшьки можна, реформатори обклали пшданих
непосильними податками, а зарплата найманих прашвниюв на заво-
дах i фабриках (де широко використовували майже дармову жшочу й
дитячу працю) ледве рятували !х вщ голодно! смерть Населения пшля-
гало жорсткому вшськово-пол!тичному та шеолопчному контролю,
категорично заборонялася будь-яка опозишйна полггична чи проф-
сгплкова шяльшеть. У принцип! не юнувало трудового законодавства,
а на виробншшй панувала казармена палична дисцишпна. Л!берал1за-
ц!я, шо торкнулася шоземних швестишй, зовам не зачепила в!тчиз-
няний б1знес: i3 китайських торговшв продовжували брати мито на
внугрнижх митницях (локон), новостворена бюрократична служба «чи-
новнииького нагляду й купецького управлшня» (гуань ду шан бань)
чинила регулярний «державний рекет» шодо шдприемшв. Останш ж,
шоб захиститися вщ свавол! й здирництва властей, змушеш були ку-
пувати чиновницью посади або шукати заступнинтва репональних
владних угруповань чи шоземних ф!рм.
Не дали реформи крапп й потужну армпо нового типу: «знамени!»
в!йська остаточно розвалилися теля фактично! л!квщацп привыеТв
стану цижень, а !м на змшу почали приходити регюнальн! в!йськов!
формування, створення яких розпочалося у npoueci придушення тай-
пшського повстання. Hi вшськов! формування створювались за зем-
ляцьким принципом, утримувалися коштом репональних лшер!в
(особливо видыялася у цьому вшношенш 40-тисячна Хуайська арм!я
•Ni Хунчжана та його ж Бейянська («твшчна») вшськово-морська ес-
кадра), а тому лише !м i служили, виводячи cboix «благодшник!в» на
аершини полггично! влади та захишаючи ixHi трупов! штереси.
Зокрема, саме введениям до Пекша свое! Хуайсько! армп Jli Хунч-
жан забезпечив co6i посаду столичною намкника та канцлера, iiic.ifla
йцйЛ**!**
РОЗД1Л1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
68 |
чого видении на розвиток власних «кишенькових» збройних сил
значнУ бюджетш кошти, «дарував» пшконтрольним йому пшприем-
ствам i фУрмам право безмитно! торпвлУ, монополУзував постачання
столиц! рисом, почав активно втручатися в отумну торпвлю, на-
живши на ньому фантастичнУ баришЕ
Не слрияла змУцненню бокового потеншалу китайських вшськ i
непродумана полпика «реформаторУв» у галузУ Умпорту збро! та воен-
них технолопй: озброення закуповували в рУзних кражах без едино!
загальнодержавно! программ, а тому придбаш гармати, вУйськовУ ко-
раблУ та рушниш часто мали рУзну стандартизашю калУбрУв, а вш-
сутнУсть едино! технУчноУ унУфУкаш! робила проблематичним Ух ремонт
через рУзнотипнУсть залчастин i вкрай ускладнювала ефективне вико-
р и стан ня Ух на полУ бою.
Реформи «самопосилення» так i не вивели Китай 1з канон1в cxidno-
деспотичного сустльства'. бУзнес шлковито залежав вш влади, пронес
формування буржуазУУ вшбувався з великими трудношами, вона так У
не здобула полггичних прав, простолюдинУв залишили пУдданими, а не
громадянами. В iMnepii майже не додалося полггичних, шеолопчних
чи економУчних свобод, не виникли виборнУ органи влади, не з’явила-
ся правова захишенУсть особи перед сваволею всесильних чиновникУв,
зате вшбувався пронес руйнУвноУ де централ УзашУ вУйська та управлУн-
ських Унститупв. «Самопосилення» виявилося 1люз1ею, шо Цинська
УмперУя вшчула досить швидко.
У розпалУ реформ цзицян у 1873 р. досягнув повнолУття богдихан Цзай-
чунь, проте вУддавати йому владу Ци Ci не захотУла: у 1875 р. молодий
19-рУчний Умператор раптово помер. ЦинськУ придворнУ Усторики
пояснили це слабким здоров’ям та розпусним способом життя Цзай-
чуня, проте про справжнУ причини смертУ 19-рУчного богдихана мож-
на лише здогадуватись. На нинський трон Ци Ci звела свого трирУч-
ного племянника Цзайтяня (храмове посмертне Ум’я Де-цзун, гасло
правлУння — Гуансюй [1875—1908]), залишивши в такий спосУб за со-
бою ранг всевладно! регентшУ.
Фраико-китайська
вУйна 1884—1885 рр.
До початку 1880-х рок!в Ци Ci та и оточення, справедливо сумш-
ваючись у реальних можливостях «самопосилення» Цинсько! Умперй,
продовжували здУйснювати полУтику зовнУшньополУтичних поступок.
69 I Глава 1. 1млерш Цин
у KpaiHi выьно дшли католицыа й протестантськ! мгсюнери. Шоб
виправдатися перед Великобритажею за вбивство в швденжй про-
BiHuii Юньнань анпийського консульського прашвника (1875), Jli
Хунчжан пщлисав у 1876 р. вщ !меш цинського уряду явно кагпту-
лянтську «конвеншю в Ч1фу» (ниш Яньтай), вшповщно до яко! для
британсько! торпвл! вщкрили ше чотири порти (1чан, Уху, Веньчжоу
та Пакхой (Бейхай)), Англы отримала солщну контрибушю (200 тис.
ляшв), а пюземш набули право непщсудносп цинським судам — фак-
тично шлковиту дипломатичну недоторканжсть. Трохи ранние (1872)
Япон1я проголосила сво!ми острови Рюкю (кит. Люцю), на як! Цини
також колись претендували, а в 1874 р. шеля вбивства кыькох японсь-
ких пшданих на Тайваж провела на цьому остров!, який все ше фор-
мально вважався частиною Маньчжуро-Китайсько! iMnepii, повномас-
штабну каральну операшю. У 1885 р. у сумнозвюному для Цишв
Тяньнзш! Jli Хунчжан пщписав з японським прем’ер-мшютром 1то
Xipo6yMi угоду, вщповщно до яко! Цини визнали за Япожею право
втручатися в корейсыа справи (якшо там виникатимуть «серйозш кон-
флжти») спыьно з Цинами, хоча рашше Корея традишйно вважалася
формальним васалом Китаю. Однак вщ початку 1880-х рок!в Цини
вир!шили, шо «самопосилення» мае дати сво! плоди, i зважилися на
конфл!кт.
Першим серйозним випробовуванням ефективносп курсу на «са-
мопосилення» Цинсько! iMnepii стала франко-китайська вшна 1884—
1885, розв’язання яко! спричинили релйстов! залишки великодержав-
но! iMnepcbKo! зовжшньополггично! доктрини традишйного Китаю у
В’етнам!. У 1879 р. в’етнамський iMneparop Нгуен Зик Тонг |1847—
1883 J звернувся до Цижв i3 проханням допомогги в боротьб! проти
французько! коложально! експансп, осюльки на той момент францу-
зи контролювали вже весь п!вдень i центр В’етнаму й намагалися по-
ширити сво! коложальж володшня на ГНвшчний В’етнам. Ще теля
похошв богдихана Хунл! у XV111 ст. В’етнам формально визнав себе
васалом Маньчжуро-Китайсько! iMnepii. 1 хоча реально! залежное ri вщ
швжчного сусща В’етнам давно не вщчував, тепер Нгуен Зик Тонг
нагадав Ци Ci про п обов’язки «сюзерена», шо мае захишати свого
«васала» вщ европейсько! експансп — i Цини вир!шили вдатися до
сили.
Ше пщ час розгрому тайшнського повстання частина повстан-
ських армш знайшла притулок у В’етнам!, рятуючись вщ цинських
КаРател1в. Тепер офшШний Пек!н, «вибачивши» бунлвниюв за ми-
нУл1 провини, визнав !х сво!ми вояками (назвавши «загонами чрр-
70 I Ромм I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
них прапор!в»), офццйно «затвердив» !хнього командира Лю Юнфу
в генеральському званн! й «наказав» !м воювати з французами в!д
iMeHi Цинсько! iMnepii. Однак военн! дп 1882—1884 рр. заверши-
лися вшчутними перемогами француз!в (вони заходили Ханой ! то-
гочасну в’етнамську столицю Хюе), теля чого у тому ж Тяньцзш!
Л! Хунчжан пшписав !з французьким представником, каштаном
фрегата Л. Фурньйо, конвеншю про вивш !з В’етнаму китайських
вшськ, вшкриття в’етнамо-китайського кордону для французько!
торпвл! та визнання будь-яких майбутшх двостороншх франко-
в’етнамських договор!в. Це означало, шо Цини вшмовляються вш
свого сюзеренггету над В’етнамом. Фактично, це була каштуляц!я,
на яку Ци Ci не шшла. Вш iMeHi свого малолпнього племшника
богдихана Цзайтяня 4мператриця-регентша вшмовилася визнати
конвеншю Л!—Фурньйо, зняла Л! Хунчжана з ycix посад та позба-
вила його ycix чишв i нагород. Вона не лише припинила вивш
«чорнопрапорних» вояюв !з В’етнаму, а й перекинула туди близько
50 тис. регулярних цинських вшськ. Почалася франко-китайська
в!йна 1884—1885 рр.
У червн! 1884 р. в район! Лангшона поблизу села Бакльеву в’етна-
мо-китайська арм!я завдала французьким колошзаторам першо! по-
разки. Французький уряд Ж.Ф.К. Ферр! вш iMeHi «Третье! республ!-
ки» пред’явив Цинам ультиматум, але його вшхилили. Тод! за спра-
ву взявся французький флот: у cepnni 1884 р. французька ескадра
адм!рала А. Курбе раптово атакувала Фучжоу, потопивши в бухт!
Мавей всю швденну китайську ескадру (11 броненосшв i 12 джонок)
та зруйнувавши мюцевий арсенал ! батаре! берегово! оборони. 1 хоча
в березн! 1885 р. французький експедишйний корпус у В’етнам! зно-
ву зазнав поразки вш в’етнамо-китайських сил пш Лангшоном (шо
спричинило вшетавку кабшету Ферр!), перемога на мор! давала фран-
цузам можливост! для стратепчного маневру. 1нтервенти окупували
острови Пенхуледао, блокували Тайвань, шсля чого, долаючи onip
китайських вшськ Фин Цзицая, висадили десант на п!вдн! матери-
кового Китаю i розгорнули наступ углиб пров!нцп Юньнань. Лише
загальний страйк докер!в Гонконга, який значно ускладнив поста-
чання французьких армш, не дав розгорнутися 1хн!й arpecii на повну
потугу.
Але тут виявилися руйн1вн1 децентрагнзаторсыа нас/йдки полипики
«самопосилення». У той час, коли швденн! цинськ! армп вели важк!
бо! з штервентами, л!дер швжчних армп та флоту Л! Хунчжан просто
вшмовився 1м допомогти — i пекшський уряд не м!г шчого вд!яти, а
71 I Глава I. 1мпер1я Цин
тому змушений був знову вщступити. Винним у поразках оголосили
главу цинського уряду князя Гуна (його зияли з ycix посад), китайсью
вшська покинули В’етнам, а в черен! 1885 р. знову у Тяньцзш! В1йну
оф!шйно завершив ще один принизливий для Цин!в франко-китайський
doeoeip. Зпдно з його умовами Цини вщмовлялися вщ свого номь
нального сюзеренггету над Аннамом (так китайськ! дипломати !мену-
вали В’етнам) i надавали ц!лу низку прив!ле!в французькому каппалу
в швденних провшшях Китаю (налриклад, у раз! будшництва там за-
л!зниш Пекш пообщяв звернутися за пштримкою саме до французь-
ких промисловшв).
Ганьбу програно! французам в1йни у В’етнам! поглибила чергова
господарська катастрофа. Оск!льки цинсью чиновники роз!крали
бшьилсть кошпв, видшених на ремонт дамб на Хуанхе, у 1888 р.
давно не ремонтоваж гребл! не витримали натиску повеж. Це сти-
Х1йне лихо, а також наступний голод вцйбрали життя 2 млн китайшв.
Ще одна лов!нь трапилася на Хуанхе у 1893 р. — и жертвами став
1 млн мешканшв навколишжх провшшй.
Вштепер у Францп не лише були розв’язаш руки у В’етнам!, а й
з’явилися довгоочшуван! можливост! для розширення власно! колонз-
ально! експансп в швденнокитайських провшшях Гуане! та Юньнань.
«Погрыи руки» на наелшках франко-китайсько! в!йни й iHiui колон!-
альн! хижаки: уже в 1890 р. юлыасть вщкритих для шоземно! торпвл!
китайських порпв зросла до 32. Лише Японгя видавалася цинсыай
верх!вш крашою, з якою Маньчжуро- Китайська !млер!я ше могла су-
перничати на р!вних. Був готовий i плацдарм для конфл!кту — Корея.
Насл!дком стала японо-китайська вшна, котра остаточно поховала спо-
швання Цин! в на «самопосилення».
У розпал! господарських i военно-полпичних катакл!зм!в, шо п!дри-
вали iMnepiio Цин, якось непомггно niapic !мператор Цзайтянь: у
1886 р. вш став повнолггжм i мав перебрати на себе усю повноту
влади в держав!. Однак Ци Ci знову знайшла зас!б залишитися при
влад!. Для цього при двор! оргажзували «колективне прохання мань-
чжурсько!' знат! та придворних сановниюв» до !мператриш-регентш!
забезпечити «полггичну ошку» над «молодим, недоевщченим богди-
ханом». Ци Ci теля тривалих цереможально-ритуальних «умовлянь»
«дала згоду» ! продовжувала правити !мпер!ею на св!й розеуд.
72 I Розтл!. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
Японо-китайська
В1йна 1894—1895 рр.
Крах полггики
«самопосилення»
Вщповщно до пшписаноУ у Тяньнзип в 1885 р. японо-китайськоУ
«угоди Jli—1то» уряди iMnepii' Цин i «Кражи Врашшнього Сонця» зо-
бов’язалися не направляти до КореУ своУ вшська без згоди протилеж-
ноУ сторони, та коли в 1894 р. корейський король Коджон (1864—
1907) звернувся до Цишв за вшськовою пштримкою з метою приду-
шення руйжвнох СелянськоУ вШни тонхшав, шо спалахнула у «Крапп
ВрашшньоУ СвАжостт» в 1893 р., Цини вир!шили локазово npoirHopy-
вати «угоду Jli—1то» й направили у червю 1894 р. вшська (2,5 тис.
вояюв) на Корейський niBocTpiB, навит. не повшомивши про це япон-
ський уряд. У вщповщь японш також направили до КореУ сво'У вшська,
тыьки д!яли вони набагато швидше та ефективннде, ан!ж китайсью.
Незважаючи на onip, шо його намагався оргашзувати в корейсьюй
столищ цинський резидент i дов!рена особа Jli Хунчжана генерал Юань
Шикай, японсью вшська 23 липня 1894 р. вступили до Сеула, зшйсни-
ли там державний переворот i швидко сформували з! сво'Ух полпичних
марюнеток новий, шлковито прояпонський, «корейський уряд», який
уже 27 липня звернувся до Я пони з «проханням» вигнати з КореУ
цинсью вшська. Тими ж днями, ше до офпцйного оголошення вЖни,
японський крейсер унаслшок раптового нападу потопив поблизу вхо-
ду в Асанську затоку два цинсыа броненосш та зафрахтований цинсь-
ким урядом британський пароплав «Коушншг» (кит. «Гао Шен»), який
транспортував до Коре!' 1200 цинських вояюв — майже yci вони заги-
нули. 1 тшьки теля цього 1 серпня 1894 р. японський уряд 1то Xipo-
бум! вщ iMeHi iMneparopa MyuyxiTO (Мейдж1, 1867—1912) оголосив
в!йну Цинсьюй iMnepii'.
Вшна швидко выявила яйсну военно-техшчну и морально-психолог1ч-
ну перевагу японсько! арми над маньчжуро-китайськими вшськами. З’я-
сувалося, шо списочний склад цинських армш ютотно перевишуе ре-
альну юльюсть солдат, р!знокал1берне озброення недостатньо освоене
вшськами, а видшеш на Ухне оснащения кошти чиновники давно роз-
тринькали. У битвах пщ Асаном (липень), Пхеньяном (вересень) та
Цзюляном (жовтень) японш розгромили 30-тисячний китайський ек-
спедишйний корпус у КореУ (ним командували горе-полководш Не
Шичен i С Чжичяо), а цинський флот, яким командував адм!рал Дж
Жучан, зазнав поразки вщ японського в гирл! р. Даянхе (вересень).
Глава I. 1мпер1я Цин
73 [
Низыа бойов! кондицп цинського флоту пояснювалися лею ж са-
мою причиною: !з 30 млн лян/в, передбачених у бюджет! на його мо-
держзашю, за призначенням витратили менше половини — решту
Ци Ci забрала для побудови свого пишного замюького палаиу-рези-
денни 1хеюань. Ще 10 млн лян1в, вилучених i3 в!йськового бюджету,
витратили на оргажзашю святкування 60-р1чного ювитею Ци Ci, то
припав саме на 1894 р.
24 жовтня 1894 р. японська арм!я перейшла цинський кордон i
вступила до Китаю, форсувавши piKy Ялу (кит. Даянхе).
Останньою нашею Цин1в були в!йська швденних мыггариспв на
чол! з Цзю Нзунтаном. За умов ероз!! полпично! едносп Цинсько!
iMnepii бойов! дп проти японшв вели спочатку тшьки вшська л!хунч-
жашвсько! Хуайсько! армп та його ж Бейянський флот. Тепер Ци Ci
зажадала, шоб у боротьбу з агресором вступили швденш Хунанська
арм!я та Наньянський флот. Проте спошвання ui виявилися марними:
швденнокитайський флот так i не покинув гирло р. Янцзи, хоча на
допомогу швшчним вирушили таки сухопутж частини Сянсько! (Ху-
наньсько!), Хенаньсько! та Хубейсько! репональних армш. Денентра-
л!зашя цинських вшськ 3irpana на руку агресору. У битв! флопв i
арм!й в район! Вейхайвея (Ляодунський niBoerpis) у с!чн! 1895 р. заз-
нав поразки й каппулював блокований у Вейхайвейськш бухт! Бей-
янський флот (його командувач Д!н Жучан покшчив життя самогуб-
ством, прийнявши отруту, а начальник штабу адм!рал Лю Бучуань
пшрвав себе разом !з броненосцем). Японський флот, очолюваний
в! це-адм! рал ом 1то Сукеясу, став повноправним господарем навко-
лишн!х вод. Холодна зима дешо затримала переможну ходу сухопут-
них японських арм!й, однак !з настанням весни наступ продовжився:
вШська японських генерал!в Нодзу Xipouii, Ямагати Ар!томо та Оями
1вао впевнено пенили цинськ! армп на суш!. У березн! 1895 р., про-
рвавши китайську оборону по р. Ляохе, штервенти вийшли на око-
лиц! Мукдена, щд загрозою опинився Пекш.
Усвщомлюючи безвихщь ситуацп, Ци Ci запросила миру. Япожя,
також виснажена заморською вшною, погодилась, i в кв!тж розпо-
чалися миры переговори. Вш японсько! сторони ix в!в прем’ер 1то
Xipo6yMi, вш цинсько! — Л! Хунчжан, якому задля цього термшово
повернули вшбраж ражше чини й нагороди.
Мирна угода, пшписана 17 кв1тня 1895р. в японському м. НЛмоно-
сек‘> була вкрай невипдною i принизливою для Цин!в. До того ж,
Уперше нер1вноправний догов ip Цини nidnucyea.iu не з зах1дною крашта.
74 I Роздал I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
(до цього в Кита! вже звикли), а 3i споконв!чним аз!атським сусщом-
суперником, модершзашя якого виявилася яюсно значно успйишшою,
ан!ж маньчжуро-китайське «самопосилення». ИНмоносецький договор
передбачав «шлковиту незалежшсть та автономно Коре!» — тобто вщ-
мову Цишв вщ претензш на свш сюзеренпет над «Кра!ною Вражш-
ньо! Св!жосп», котру тим самим фактично вщдавали на поталу Япони.
Китай зобов’язався сплатити контрибушю у 200 млн лян1в (р1чний
дохщ цинського бюджету становив 75 млн лян1в), передавав Япони
острови Тайвань i Пенхуледао (Пенху) та Ляодунський nieocrpiB, а
також погодився вщкрити для пюземно! торпвл! ше с!м сво!х портов,
у яких японським промисловцям дозволялося будувати сво! заводи й
торгувати, сплачуючи пльки вв!зне мито.
Китайська наукова громадсыасть, яка традишйно мала право ви-
словлювати сво! думки влади у форм! «машфеспв на найвише !м’я»,
закликала Цин!в вщмовитися вщ таких ганебних умов, а енерпйний
провшшйний чиновник Кан Ювей, шо прибув до Пек!на для скла-
дання гспиту на виший чин, орган]зував у столиц! збори китайського
науково-чиновницького активу з поданням !мператоров! Гуансюю
вщповщного колективного меморандуму. Проте Цинам не було шо
протиставити японськш армп, тому меморандум вщхилили. 1 пльки
втручання Pocii, Н!меччини та Франц!!, яких турбувало репональне
посилення Япони, змусило останню дешо пом’якшити умови Ш!мо-
носецького договору. Пщ тиском захщних держав Япон!я вщмовилася
вщ анексп Ляодуну (отримавши за це ше 30 млн лян1в контрибуш!) —
у такому вигляд! 1Шмоносецький догов!р i залишився.
Ситуашя навколо японо-китайсько! вшни та и наслщюв засвщчила
шлковитий крах полпики «самопосилення», шо u HaMaiuauca проводи-
ти в Кита! протягом 35 рок!в. 1 йшлося не лише про поразку й терито-
р!альн! та фшансов! втрати — до цього Цини вже звикли. Катастроф!ч-
ним було те, шо вперше долю Цин1в вир'ииували без них(\), адже саме Ро-
с!я, Н!меччина та Франшя у переговорах !з Япошею д!йшли згоди про
остаточн! умови японо-китайського мирного договору. Це ceidnwio про
фактичну втрату Цинською 1мпер1ею свого политичного cyeepeHimemy i
стало ознакою цигковитого натвколошального закабаления Китаю.
Военна поразка зламала й фшансовий суверенггет Цинсько! iM-
nepii. Задля сплати фантастично! контрибуш! Пек!н шшов на активн!
зовшшш запозичення, набравши за п’ять рок!в (1895—1899) 370 млн
лян1в борпв. Зовшшшй борг iMnepii Цин учетверо перевишував п
р!чний бюджет, зробивши Маньчжуро-Китайську iMnepiio абсолютно
залежною вщ зовшшшх кредитор]в.
Глава I. !млер1я Цин
Поды iMnepii Цин
на «сфери впливу»
як Р13Н0ВИД
нашвколожального
поневолення Китаю
Поразка вщ Япони продемонструвала ц!лковите безсилля Цинсько!
iMnepii' — i i’i вщразу почали рвати на шматки. Щоправда, встановити
в Кита! класичний колон1альний режим не вдалося: занадто велика те-
ритор!я, занадто багато китайшв i занадто багато охочих поживитися
серед колошально-кашталютичних хижаюв, жоден з яких школи не
погодився б на колошзашю пгантського Китаю лише одним !з них.
Затяте суперництво «великих держав» призвело до фактичного под'шу
цинських володшь на сфери впливу р1зних 1мпер!ал!стичних aepecopie.
Причому пей процес вшбувався уже без учасп богдихана та його уря-
ду, штереси яких не бралися до уваги: свропейсыб, американсью та
японсыа колошзатори домовлялися м!ж собою, i це вирпдувало долю
формально все ше пщвладних Цинам територШ. Шеля 1895 р. цей
процес вшбувався дуже активно, i вже напршанщ XIX ст. 1мпер1я Цин
як едина держава фактично перестала 1снувати, хоча й збер!гала цере-
мошальш атрибути владного суверештету.
Уже в 1895 р. Великобриташя включила у сферу свого впливу
долину р. Янцзи, Франция залишила за собою твденш й швденно-
схщш провшцп Китаю, кайзер!вська Шмеччина достала вщ Цин1в
«згоду» на утвердження шмецьких концесш в Ханькоу i Тяньцзш!, а
царська Рос1я здобула права на спорудження через Маньчжурпо зна-
менито! КВЖД («Китайско-Восточной железной дороги»). Новий етап
«битви за концесп» розпочався 1897 р. Шеля того, як галыастъ вщкри-
тих для шоземно! торпвл! нордов сягнула 34, Шмеччина пщ приводом
захисту cBoix пшданих (напередодш в Шаньдун! було вбито двох ш-
мецьких м!с!онер!в) окупувала Шаньдунський nieocrpiB, а наступного
року отримала вш Цишв монопольн! права на розробку шаньдунських
родовищ та буд!вництво зал!зниш. Головний порт швострова — Цин-
дао — на 99 рок!в за безшнь «здавався» Шмеччин! «в оренду» для роз-
будови туг шмецько! вшськово-морсько! бази. Слщом у березн! 1898 р.
аналопчш права й привые! отримали Рос!я на Ляодунському швост-
Ров! [з портами ДальнШ (кит. Далянь) i Порт-Артур (кит. Люйшунь)),
Франщя — в район! затоки Гуанчжоу та острова Хайнань, а Британ!я
«орендувала» на «шмецькому» Шаньдунському швостров! порт Вей-
хайвей. Японш витребувала у Цишв об!цянку «не здавати в оренду
76 I Ромы I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
жодшй шоземшй держав!» провшшю Фуцзянь — материкову зону
навпроти захопленого японцами Тайваню (Формоза), яка в перспек-
тив! швидко й лопчно перетворювалася на японську зону впливу.
Нарешт!, у липж 1898 р. цинський уряд змушений був п!д тиском
«великих держав» вшкрити для в!льного !ноземного судноплавства
ус! р!ки та внутр!шн! водоймиша iMnepii, передати в !ноземн! кон-
uecii права на розробку майже вс!х розв!даних у Кита! родовиш ко-
рисних копалин та на буд!вництво зал!зниць загальною довжиною у
7500 миль.
Китай почав вщмовлятися навпъ вщ сформовано! протягом тися-
чолпъ класично! системи власно! нашонально! освпи: у 1898 р. в
Пекин був вщкритий перший в iMnepii ушверситет абсолютно захщ-
ного типу — з вшповщною структурою фак>льтепв, нередком дис-
цишпн та зм1стом навчальних програм.
Фактично, наприганц! XIX ст. Китай перестав бути суверенною
цййсною державою i перетворився на оргашчну складову ceimoeoi коло-
ниально! системи у вигляд! пошматованого конгломерату залежних вщ
шоземшв нашвколон!альних територш.
Контрольн! запитан ня та завдання
1 Я кою була етнополпична, сошально-економ!чна та культур-
но-рел!пйна ситуашя в iMnepii Цин теля завершения епохи
середньов!ччя?
2. Коли i як завершилося формування територ!альних меж
Цинсько! iMnepii?
3. У чему полягали причини та наелшки актив!зацп таемних
товариств у Кита! в XVIII ст.?
4. Шо таке полпика хайцзшь! Чому iMnepia Цин и сповщу-
вала?
5. Назв!ть основж причини Першо! OniyMHoi в!йни. Якими
були и наслщки для iMnepii Цин?
6. Якими були причини повстання тайтжв? Схарактеризуйте
рел!г!йно-щеолопчну доктрину товариства Байшанд1хуей.
7. Що таке «Земельна система небесно! династн»? Дайте роз-
горнуту характеристику внутр!шнього устрою TauniH тяньго.
Глава I. 1мпер1я Цин
ZL-1
8. Назвпъ основы причини ДругоТ Ошумно! в4йни.
9. Чому «шпумш в!йни» завершилися для Цишв укладенням
серп нер4вноправних договор!в? У чому полягали сутжсть та
1сторичне значения означених м>жнародних угод?
10. Коли й чому почала руйнуватися полпична ципсжсть цент-
рал1зовано» Цинсько! iMnepii?
11. Чому тайшнське та iHLtii антииинсыа повстання середини
XIX ст. зазнали поразки?
12. Шо таке «полпика самопосилення»? Чому курс цзицян заз-
нав краху?
13. Як вплинули поразки у франко-китайськш (1884—1885) та
японо-китайсыай (1894—1895) войнах на внуцмшшй устргё
та мЬкнародний статус iMnepii Цин?
14. У чому полягала специфка нашвколошального поневолен-
ня Китаю на схил! постсередиьов!ччя?
Япошя
Японш теля завершения епохи
середньов!ччя
Реформи шьогуна Токугава
Йоипмуне
Розклад класично! сошально-
економ1чно! системи схщного
типу. Реформи Мацудайра
Саданобу
Боротьба за збереження режиму
самогзоляш!
«Вщкриття» Япони. «Ансейськ!
договори»
«Реставрация МейджЬ
Япошя за епохи системних
буржуазних реформ
Прийняття Конституцп 1889 р.
ЯП0Н1Я шеля
завершения епохи
середньов1ччя
По завершены епохи середньов!ччя п!д военно-полни чним
конгролем Японсько! держави перебувала б!льша частина те-
риторй Японських ocrpoBiB за винятком швычно! частини ос-
трова Хоншю, земл! якого японш продовжували освоювати й
заселяти до кшця XVI11 ст., випсняючи звшти аборигены пле-
мена айшв. За основними параметрами сошально-економ!чно-
го та культурно-щеолопчного устрою тогочасне ялонське сус-
пыьство все ше мало багато спыьного з його найближчими
сусщами — Китаем i Кореею, шо пояснювалося схож!стю при-
родно-юпматичних умов, а також тривалим цивипзашйним
впливом материкових краш Конфушанського Св!ту на розви-
ток традишйно! японсько! цивипзаци. *
Оф!шйно Японська держава йиенувалася Н1хон (Нтпон), шо
можна перекласти як «Кра!на Врашшнього Соння» або «Кра-
жа Соння, шо сходить», однак сам! японш чаепше називали
свою кражу Дж1ншю або Хончьо («Божественна кража»).
Основою господарського комплексу Японп початку
XVIII ст. залишалося сшьське господарство, в якому було зай-
нято майже 80% трудових pecypciB кра!ни (населения Японп
сягало на той час 26 млн чолов!к). Основною сыьськогоспо-
дарською культурою залишався рис, культивац!я якого здш-
снювалася з допомогою розгалужених !ригашйних комплек-
с!в. Серед шших зернових значного поширення набули пше-
ниця, ячмшь, просо, гречка, а серед городн!х i техычних
культур — соя, квасоля, морква, гарбуз, диня, шпинат, !нди-
го, бавовник, льон, цукрова тростина, чай, тютюн, починали
вирошувати картоплю i батат. На основ! культивацп тутових
дерев розвивалося шовювництво. Загальна плоша земельних
уг!дь краши становила майже 3 млн чьо (близько 3 млн га),
урожай з яких ошнювався у 26 млн коку рису1, оск!льки за
1 Коку — традишйна японська м!ра об’ему. Дор!внювала близько 180 л, а
отже в «рисових* параметрах один коку дор!внював приблизно 150 кг рису.
80 I PomuiI. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
умов недорозвиненосп товарно-грошових вцшосин саме рис залишав-
ся основним MipmioM вартосп ycix товар!в i послуг. Традишйно знач-
ив Micue у харчовому рашон! японшв посщали морсыа, озерш та
pi4KOBi акваресурси (риба, кити, i'criBHi водоросп, р!зноман!тн! молюс-
ки, краби, креветки тошо), причому, окр!м безпосереднього вживания
в !жу, ix використовували для виготовлення специф!чних рибних
тую в — !з варено! та сушено! риби й юстяного рибного борошна ви-
готовляли добрива для угносння пол!в. 1снувало в Японп i рибництво:
KoponiB розводили у штучних ставах та в затоплених водою рисових
полях. Значно менш розвиненим на островах було скотарство. В обме-
жених масштабах розводили лише коней (для в!йськово-транспортних
шлей) та велику рогату худобу (для npaui на полях). Вщповщно японш
майже не вживали в !жу м’ясо, а для удобрения поли, окр!м рибних
тук!в, використовували людськ! екскременти.
Високим залишався р!вень розвитку японських ремесел. Кра!на
зажила слави виробництвом фарфору (та шших гончарних вироб!в) i
паперу, виробами з дерева, плетено! соломи. бамбука i з того ж папе-
ру. Тут виготовляли непогану вогнепальну й першокласну холодну
зброю (особливо знаменит! самурайсыа меч!). Слабо розвиненою га-
луззю ремесла у традишйнш Япони залишалося лише чинбарство, шо
шлком зрозумию, враховуючи обмежен! масштаби японського скотар-
ства й, вщповщно, вщсутшсть достатньо! к!лькост! сировини для роз-
витку шюряних промисл!в. Тому навпъ взутгя тогочасн! японш виго-
товляли з дерева або соломи. 1з видобувних промисл!в набули поши-
рення соледобування (випарюванням !з морсько! води) та розробка
поклад!в золота, ср!бла, мщ!, зал!за, сурми, марганцю, кам’яного ву-
плля, нафти й с!рки.
Усшшно розвивалися японська нашональна культура й наука. В
царин! кторичних знань творив Ара! Хакусек! (1657—1725), драма-
турги — Ч!камацу Мондзаемон (1653—1724), фшософп — Муро Кюсо
(1658—1734), джерелознавства — Кейчю (1640—1701), лггературознав-
ства — Кала Адзумамаро (1669—1736), природознавства — 1но Джя-
кусуй (1655—1715). У класичному японському живопис! здобули ви-
знання «найб!льш японський з ycix японських живописшв» Огата
Корш (1660—1710), майстер жанрового живопису Хшлкава Мороно-
бу (1646—1717), ксилографи Окамура Мор!кун! (1670—1748) та Hi-
ипгава Сукенобу (1671 — 1760), «великий» зображувач жшочо! вроди
Topi! Юйонобу (1688—1755). Придворн! японськ! кторики продов-
жували написания китайською мовою грандюзно! «кторп Велико!
Япони* («Дай Шхон створення яко! завершилося в 1720 р., а в
8£j
Глава 2. Япония
1712 р. побачила свгг перша японська енииклопед!я («Вакан сансай
джюе») у 105 томах, головним укладачем яко! був Теранлма Рьоан.
На такому тл! довод! своершним, навггь ушкальним видаеться сус-
п1льно-пол1тичний ycmpiu тогочасно! Япони. Оф!шйним главою японсь-
ко1 держави й водночас «божественним» лшером японського народу
вважався «небесний монарх» (тенно), якого европейська !сторюграф!я
традишйно !менуе !мператором. На злам! XVII—XVI11 ст. ню посаду
обшмав 116-й представник династн «нашадюв боги Hi Соння Амате-
расу» Х!гаш!яма 11687—1709]. 1мператорський дв!р, при якому функ-
шонував 11 шконтрольний аристократичному роду Фудж1вара !мпера-
торський уряд i3 вшповшним штатом придворних чиновниюв, роз-
ташовувався в Micri KIoto. Весь чиновницький апарат 1мператорських
бюрократичних структур формувався 13 клашв куге — родовитих ари-
стократе, котр!, як i рш тенно, вели себе вш легендарних синтокт-
ських бопв — тътьки рангом нижних, ан!ж прародителька !мператорсь-
кого роду богиня Сонця Аматерасу. Однак ушкальшсть тогочасно!
янонсько! полггично! системи полягала в тому, шо насправд! тенно
вже давно був лише церемошальним, номинальным главою краиш\ реальш
повноваження военно-пол1тичного правителя належали вшськово-саму-
райському диктатору, який носив гордий титул шьогун («военачаль-
ник»). Центром шьогунсько! влади було Micro Едо (нин!шн!й Токю),
де в замку ЧШода розм!шувалася особиста «ставка» шьогуна (бакуфу),
функшонував його уряд у склад! чотирьох-п’яти воешзованих м!-
HicrpiB (роджю) на чол! з мьптарним канцлером (тайро), в шдпоряд-
куванш якого перебував вшповшний розгалужений (17 тис. служ-
бовшв) апарат военгзованих чиновниюв. Вш 1603 р. посаду шьогуна
контролював найвпливовший самурайський рш Токугава. На злам!
XVII—XVI11 ст. вмськовим диктатором Японп був п’ятий представ-
ник означено! династн шьогун Токугава Цунайош! 11680—1709].
Основу сустльного ранжування японських тдданих становила чо-
тиристанова система ш1—но—ко—шьо (самура!—селяни—ремюники—
торговш), в рамках яко! суворо регламентувалися права та обов’язки
кожного сошального прошарку. Опорою шьогунсько! влади виступав
мерший стан — спадкових вшськових, яких !менували у традишйжй
Японп самураями («служивими») або просто буш! («вояками»). Кшь-
к!сть самура!в у 26-м!льйонн!й кра!н! була довод! значною — 400 тис.
fyiui (2 млн !з членами с!мей, 3 млн !з челяддю). Ус! вони звшьнялися
В1Д державних податюв, мали виключне право на носшня ЙвйАМйКЛФ
зброею та вважалися абсолютно привыейованим (jrt^trVWm'ibCTBa.
Роздал I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
82J
Самурайська пджсть не дозволяла !м займатисячншими видами
д!яльносто, oxpiM вшськово! служби, за яку вони отримували вш сво-
го сюзерена матер!альне угримання рисом. Проте до влади Токугава
прийшли шсля тривалого перюду военно-полпично! роздробленосп
кражи, шо змусило шьогушв рахуватися з релйапами регюнальних сепа-
ратистських pyxie i формувати вшповшну структуру державного уп-
равлпшя, шо дютала назву бакухан («шьогунсько-княз!вська»). Саму-
райство як стан, звичайно, не було монолггним. Воно складалося з
майже трьохсот клангв (хан), на чол! кожного з яких стояв свш даймьо
(«князь»). Кожен даймьо, спираючись на вшськову силу сво!х саму-
раю, контролював певну територ!ю з представниками трьох шших
стаже, шо працювали на жй, вшповщав за дотримання в означених
землях правопорядку, збирав !з виробник!в у визначених шьогунсь-
кою владою обсягах податки, утримував за рахунок цих податкових
надходжень cbolx буш! та пшпорядкований даймьо мюцевий апарат уп-
равлшня, нав1ТЬ друкував власш паперов! банкноти, а отже кожен дай-
мьо користувався значною автоном!ею. Розрахунок чисельност! са-
мурайських дружин, як! Mir утримувати кожен даймьо, здшснювався
на основ! дохшносп пщконтрольних йому територш i вшповщав су-
Bopift пропорцп: за кожж 10 тис. коку доходу князь мав утримувати
70 самураТв (у тому числ! 10 вершниюв, двох стршыпв та кыькох
артил ер истов). Режим бакуфу збер!гав за собою лише функци загально-
го контролю за д!яльн!стю даймьо з правом позбавлення княз!в Ixhix
повноважень у п!дпорядкованих територ!ях у раз! «недбалого» вико-
нання управл!нських функцш. Kpi.M того, княз! мали виконувати вс!
шьогунсыа закони й розпорядження, перюдично вносити до шьо-
гунсько! скарбниш певж «подарунки». Вони контролювалися цент-
ральною владою через систему заручник!в санк!н кодай («вшвшування
з поверненням»).
Правило санк!н кодай передбачало, шо кожен даймьо мав швроку
перебувати при двор! шьогуна в Едо, а решту часу в шьогунсыёй
столиц! мали проживати княз!вськ! родини в повному склад! як фак-
тичж заручники (якшо даймьо бунтував проти шьогуна, його родина
одразу йшла пш н!ж). Це давало можливють шьогуну безпосередньо
контролювати cbolx васал!в. До того ж таке «вшвшування» фшансо-
во виснажувало потеншйних полпичних суперниюв режиму бакуфу
(а отже пшривало !хню в!йськову мшь), оскшьки перебування князя
або його дружин ! дней !з челяддю у столиц! коштувало дуже дорого
(на це княз! витрачали часом майже 70% сво!х доход!в). Водночас
така полпика сприяла актив!зацн вкрай необхшного в гористой Яло-
Глава 2. Япожя
ни дорожнього будшництва, причому знову-таки за рахунок мюцевих
можновладшв, а не з гаманця шьогуна. Адже кожен провшшйний дай-
мьо, шоб своечасно прибуги до Ело, змушений був дбати про нормалью
шляхи сполучення його облает! з! столицею. В результат! були збудо-
ваш «п’ять головних шлях!в» (Токайдо, Накасендо, Кошюкайдо, Н!к-
кокайдо й Ошюкайдо), котр! з’еднали столицю з найвшдаленгшими
куточками краУни i сприяли розвитков! внутршшьоУ торпвл!. Та й ка-
ральн! акип шьогунсько! армп могли надал! здШснюватися швидко й
без перешкод, використовуючи ню розгалужену мережу дор!г.
Гаранпею шьогунського всевладдя висту пала 80-тисячна кланова
токугавська армш, яку шьогуни утримували за рахунок прибупов вш
пщконтрольних Ум земель. На це Токугава витрачали близько полови-
ни cbolx бюджетних надходжень.
Завершити характеристику самурайського стану токугавськоУ Япо-
ни варто лажклановою класифЬсащсю, яка визначала iepapxiro самурайсь-
ких podie залежно eid 1хньо1 «благонадшноспй» з погляду бакуфу. Елггну
вшськово-самурайську верх!вку суспыьства складав, звичайно, влас-
не клан Токугава та його 6yiui. Токугава володыи майже 17% придат-
них для оброб!тку земель архшелагу, причому земель найродючниих
(вони давали майже 30% валового збору сшьськогосподарськоУ про-
дукш'У). Кр!м того, вони контролювали на засадах родо-кланового зем-
леволод!ння життя найб!льших м!ст краУни (Едо, Осака, СакаУ, Кзото,
Фуш!м!, Нара, Нагасак!), оскшьки вс! вони формально входили до
власне токугавських територш. Шор!чн1 податков! надходження до
центрального бюджету шьогунського уряду (бакуфу) становили на по-
чатку XVIII ст. близько 600 тис. коку рису та майже 800 тис. рьо1
гр!шми. Другу ступшь у клановш iepapxii посщали хатамото («щдзна-
менш») — поб!чш плки великого токугавського дому (родини Kii',
Miro, Oeapi), шо мали статус безпосередшх васал!в шьогуна i контро-
лювали 10% загальнодержавного аграрного фонду. 3 них (окр!м влас-
не Токугава) виходили шьогунсыё военачальники, мнпстри, губерна-
тори та iHiui службовц! верхнього ешелону бакуфу. Клани, шо не вхо-
дили до великотокугавськоУ родовоУ спыьноти, проте в минулих
внутр!шн!х в!йнах воювали на боц! Токугава в Ухн!й боротьб! за шьо-
гунат (Мацудайра, Абе, СакаУ, Хотта, Мщзуно та ш.), дютали за в!рну
службу статус васал!в с!м’У Токугава (фудай) або васалнз «пшзнамен-
них» родин (иймпан). Вони контролювали ще 35,5% земельних угщь.
Клани, як! в минулих вшнах не пштримували Токугава, отримали ста-
тус тодзама («чужих, сторонн!х») i тому пережили в минулому масов!
** — золота монета, м!стила близько 1,5 г золота. »
84 I Розни I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
penpecu та конфкжаш! з боку режиму баку фу. однак на початок
XVIИ ст. все ше збериали за собою 37,5% придатних для обробпку
земель. Низ самурайськоТ шрамши становили рошн («люди, шо по-
нев!ряються») — декласоваш буш1, уламки розгромлених i знише-
них самурайських клажв, як! внаслшок цього втратили сво! земл!,
сюзережв i кланову структуру, проте зберегли станов! прив!ле! та
апломб, а тому служили сильним кланам охороннями, катами або
найманими вбивнями чи взагал! чинили розб!й.
Не мали власних земельних володшь i придворн! !мператорськ! чи-
новники, шо походили !з куге. Вони жили за рахунок рисових ок-
лад!в, виплачуваних шьогунатом у розм!рах, шо визначалися ранго-
вим р!внем кожного конкретного придворного !мператорського бю-
рократа. За рахунок шьогунських виплат жив i сам !мператор, який,
не маючи шяко! реально! влади, виконував лише церемошально-
релнзйж функцп «божественного символу краши» та «верховного
жерня» иинто (синто!зму) — нашонально! японсько! релин.
Формально другим за статусом станом традишйного японського
сусп!льства вважалися селяни, як! не мали права володипи землею, про-
те самостшно господарювали на вид1лених 1м делянках на правах спад-
кового користування. Селяни вважалися юридично вгльними людьми.
Проте будучи жорстко прикрптленими до земл!, на яюй вони працю-
вали, не могли покинути свою д!лянку, зм!нити р!д занять, зобов’язу-
валися сплачувати подат! (майже 40% врожаю та в обмежених масшта-
бах в!дроб!ткову ренту), як! збирали представники даймьо або власне
шьогуна (залежно в!д того, хто начальствував на даны територп). Рег-
ламентацп пщлягали вс! сторони життя японських .селян: вони могли
носити лише бавовняний одяг, харчувались виключно «грубими» зла-
ками (рис i шовк для них були заборонен!), !м заборонялося жити у
великих будинках, дивитися театральн! вистави, прикрашати сво! до-
м!вки тошо. Жили селяни малими моногамними сш’ями, а для веден-
ия господарства отримували над!л земл! (не б!льше як п!вгектара), вро-
жай з якого не м!г леревишувати 7—8 коку в рисовому екв!валент!.
Враховуючи р!вень оподаткування, така ситуашя завжди тримала се-
лянина на гран! нашвголодного юнування. Засобом додаткового влад-
ного контролю над селянином залишалася система п’ятидв!рок, на як!
подьпялися сгльськ! поселения. П’ятидв!рка була пов’язана круговою
порукою перед владою за сплату податей i виконання вс!х закон!в та
урядових розпоряджень — за це вщповшав староста, призначуваний i3
числа селян.
g5 | Глава 2. ЯпонЫ
Умови життя ремюниюв i торговшв, шо мешкали в м)стах, також
регламентувалися, хоча й не так жорстко. Упм про ххню сошальну
орган) зовашсть самурайська влада також дбала, тому ремюники об'едну-
валися в побудоваш на засадах монополи виробництва дза («цехи»), а
торговш — на тих же умовах, у накама («пльдй»). Контроль за ххньою
дшльжстю здШснювався через систему лшензШ (кабу), як) уряд бакуфу
видавав, перюдично поновлюючи ххжй термш за вшповшну плату,
шеля чого звичайна плыйя ставала «лшензованою» — кабунакама. Вод-
ночас елгд зазначити, шо налагоджена система стабшьного оподатку-
вання рем1сничо-торговельно! д)яльност) в токугавсыай Япони ше не
склалася. Загальна кигьк)сть городян у крахи) перевалила за 4 млн oci6,
а м)ста Едо, Осака, Kioto, Сака!’, Нагасаки Фуш)м), Хаката, Нагоя,
Канадзава, Х)рохшма перетворилися на торговельно-рем)снич) центри
всеяпонського масштабу. В крахи) склалася репональна господарська
спешал)зашя: на швноч) Кюшю виготовляли порцелян i бавовняш
тканини, область Ава постачала )ндиго, Сецу — бавовник, Kioro й
Нара — парчу, саке, шовков), металев) та лаков) вироби, Кодзуке й
ИПмодзуке — льон, Нагоя — керамхку й порцелян, Нагано — шовк,
Сацума й Санук) — цукор, Тоса й Чьошю — рисовий nanip тошо.
Почав формуватися загальнояпонський ринок, з’явились перш) ману-
фактури, а м)ста Саках, Хаката, Осака й Нагасак) здобули (за певну
мзду влад), звичайно) статус автономних на правах самоуправл)ння.
Тотальний контроль за ситуашею в кра!ш зшйснювала таемна шьо-
гунська пол)шя — мецуке («прикр)плене око»). Вона слщкувала за по-
датковою дисцигипною, виявляла бунпвницьк) нам)ри серед даймьо й
вхдповшала за релитйно-щеолопчний спокш у крахи). Дозволеними ре-
лххтями в токугавсыай Японп вважалися синтохзм, буддизм i конфуц)-
анство, зате жорстоко переслшувалося христианство, сповщування та
пропаганда якого розщнювалися владею як антидержавний злочин.
Попри свосрхднють свое! сошально-политично! структури, Ялон)я,
як i и сусщи по далекоеххдному репону, також вхдчувала ознаки кри-
зового ускладнення ситуацй в крахи). Проблема полягала у тому, шо
«а злали XVII— XVII! ст. Япошя потрапила в пастку максимального
Р1вня сусшльно-господарського розвитку, базованого на засадах тра-
оицшно! структури сх1дного типу. В результат! Япошя в id середини
XVII cm. cnoeidyeana полшику довол! жорстко! само/золяцп, «закрит-
тя краши» (сакоку) в id зовшшнього ceimy. В пол)тиш сакоку Токугава
вбачали единий шлях убезпечити кра!ну вш загрози коложального по-
неволення, проте вона ж сприяла консерваш! стагнашйних npouecis у
Япон)!, шо остаточно перевело сошально-економ)чний та полпичний
Розды I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
86 |
розвиток кражи 3i стану середньов!чно! динам!ки у стан постсеред-
ньов!чно! шволюци.
бвропейш не вщразу пов!рили в серйозжсть сакоку, та коли в 1641 р.
за наказом шьогуна Токугава leMiuy [1623—1651] в Едо в повному
склад! обезголовили португальське посольство (71 особу), европейц!
надовго полишили Япожю у споко!. Лише голландцам шьогунат доз-
волив в обмежених масштабах пщтримувати контакти з Япошею,
оскыьки отримав вщ них свого часу военно-техшчну допомогу в бо-
ротьб! з! сво!ми супротивниками, а також тому, шо голландш един!
з европейшв погодилися виконувати пщ час спшкування з японськи-
ми самурайськими диктаторами принизливий для християнсько! дип-
ломатично! етики церемон!ал. Традишйно не рвала контакти Япо-
н!я i 3i сво!’ми найближчими сусщами — Китаем, Кореею та вождя-
ми розташованих швденшше остров!в Рюкю.
В ур!заних масштабах зв’язки !з зовн!шн!м свггом обмежувалися на-
шввщкритим портом Нагасаки, до бухти якого дозволялося шор!чно вхо-
дите тридцяти китайсько-корейським та двом голландським кораблям,
проте й ni торговельно-штелектуальн! контакти здшснювалися пщ жор-
стким контролем шьогунських чиновничав ! тыьки в межах розташова-
ного у нагасацькш бухт! острова Денима, на якому функцюнувала !зольо-
вана вщ решти краши шоземна фактор!я. Суворе обмеження будь-яких
зв’язюв !з зовнш1н!м свггом спричинило зростання масштабно!’ спеку-
ляш!, чорного ринку, призвело до зростання впливу й могутноси зло-
чинно -мафюзних структур (якудза), а також прискорено! монопол!заци
BHyrpiiiiHboro ринку, контроль над яким почали захоплювати протомо-
нопол!стичн! об’еднання (кабунаками). Уже вщ кшия XVII ст. найбыыш
кабунаками — родини Йодоя, Мщу!, Коноше, Сумпомо та ш., — захо-
пивши ринок, почали через центральну б!ржу Осаки контролювати цшову
полггику й безпосередньо формувати по всш кра!н! цши на рис, рибу та
овоч! (тобто на основн! продукта харчування). Тим самим вони, фактич-
но, визначали життевий р!вень абсолютно! быьшост! сво’!х сшвв!тчиз-
ник!в, перетворивши шни на безмежне джерело власного збагачення та
обдирания основно! маси населения, затикаючи даймьо та шьогунам роти
перюдичними гпльговими кредитами або вщвертим хабарем. Водночас,
хоча деяю японськ! м!ста вибороли для себе певн! елементи самовряду-
вання, для быьшост! м!ст кра!ни будь-яка автоном!я в дус! «магдебур-
зького права» залишилася недшйсненною мр!ею, а сумною реальшстю —
княз!вський деспотизм, адже вщ кшця XVII ст. у быьшост! мют даймьо
ввели свою безпосередню адмйпстрашю з найширшими ф!скальними, уп-
равлшськими та судовими повноваженнями.
Глава 2. Японш
Максимально можливими за традицшних порядков i в межах тра-
дишйних технологш стали: врожайшсть сшьськогосподарських куль-
тур, густота мереж! гребель i канал!в та к!льк!сть водного транспорту
як поСлчного продукту !ригацшного землеробства, абсолютна юльюсть
населения i процентна юльюсть людей непродуктивно! сфери, котрих
суспыьство могло утримувати. Будь-яю новацп в межах традицшних
порядив виявилися вже неможливими, а отже Япон!я вгратила на
злам! XVII—XVIII ст. розвитковий потенщал. Адже бушвництво но-
вих канал!в сулроводжувалося руйнуванням старих !ригашйних сис-
тем, ширше використання добрив обмежувалося вщсутшстю випас!в
для тварин, шо, своею чертою, було наслщком максимального вико-
ристання вс!х земель, придатних для обробпку. Вшьних земель у л!си-
сто-гористш Японп майже не лишилося, а на завад! розширенню
морських промисл!в стала !золяцюн!стська полпика баку фу, вщх!д в!д
яко! також був неможливим, оск!льки загрожував кра!н! колошаль-
ним поневоленням. Навпъ впровадження нових технологш виявилося
неможливим, адже винахцшик повинен мати «право на помилку», а
цього традишйне японське сусп!льство дозволити соб! не могло, бо
вс! його ресурси використовувалися з максимальною напружежстю i
стратепчними запасами не страхувалися. За умов стагнацп валового
внугршшього продукту (який в!д початку XVIII ст. перестав зростати)
сумною реальыстю для быьшост! пшданих став регрес житгевого р!вня,
перюдичж неврожа! та голод, еп!демп тифу, дизентерп та холери, а
слшом почала зменшуватися й загальнодержавна земельна оранка. Хро-
н!чно дефщитним став бюджет, шо потягло за собою псування монета.
Навггь с!м’я — найстабыьн!ший !нституг традишйного японського
суспыьства — не уникла на злам! XVII—XVIII ст. жахливих руйн!в-
них npouecie. На змшу усталеним проконфущанським принципам
патр!архальност!, всевлалдя батьюв i старших узагал! (особливо в
питаниях заручин, унаслшок чого молод!, як правило, на весны!
вперше бачили одне одного), примату родо-кланових !нтерес!в над
особистими прийшов розпад с!мейних уз та «бунт молод!». В роди-
нах старшого покблшня, при створенн! яких про кохання н!хто
школ и не згадував, стало нормою, коли глава роду тижнями (доки е
грош!) жив у «веселих кварталах», а дружина тыьки народжувала й
виховувала його дней i не мала права ревнувати. Чолов!ча нев!рн!сть
не тыьки перестала засуджуватись, а й вважалася природним яви-
шем (бо дружина — це для продовження роду, а гейша — для кохан-
ня й почутпв), а пщконтрольн! державним чиновникам пугани (ли-
ше в KioTo, Едо й Ocaui нал!чувалося близько 3 тис. висококвал!ф!-
88 |
Ромм I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
кованих «професюналок») сплачували влад! податки й отримували
вш гниючо'1 верх!вки моральну i лептимну пштримку. Тому навпъ
шанован! класики тогочасно! японсько! лператури радили чоловь
кам до 40 рок!в «бавитися» у «веселих кварталах», ! лише теля 50-ти
«думати про загробне блаженство», бо, мовляв, в!рна дружина, на
вшмшу вш гетери, «як правило, незграбна й докучлива дурепа. Писа-
ти красиво не вм!е, пити саке з потр!бною витончежстю не навчила-
ся, навпъ ствати nicHi не може. Одяг сидить на шй незграбно, рухи
п неспритж й ходить вона перевальцем. У л!жку говорить лише про
м’ясо та ешь...», тод1 як куртизанка «красиво пише, в раз» потреби
акомпануе на шямкен!...» i тлн., i тлн.
Молодь, для яко? тотальна аморальжеть батьк!вського поколжня
розв!яла «свяпсть» ciM’i як сошального i нети тут у, вшповша ш!н-
джю — подв!йним самогубством закоханих — котре вперше стало-
ся у 1683 р., а з початку XVIII ст. вже фжсувалося сотнями на piK.
Не маючи можливосп одружитися, кохаючи i не бажаючи бшьше
терпни батьк1вську сваволю щодо «судженого» (чи «суджено!»),
молод! пари пкали з дому, ставали коханиями, а попм удвох kih-
чали життя самогубством, в!рячи, шо в наступному житп вони
з’еднаються. I жяк! прогнил! принципи конфушанського «обо-
в’язку* (pi) перед батьками не могли ix надал! зупинити.
Тягар складних проблем Япошя в!дчула уже за шьогунства Току-
гава Цунайонп [1680—17091, який дов!в державу до фшансово-еконо-
м!чно! кризи та голоду. Зниження житгевого р!вня, падшня доход!в у
щдданих автоматично збщнило державну скарбницю, осюльки визис-
кувати податки з пшданих ставало дедал! складшше. На цьому тл! шьо-
гун розв1в у своему палаш справжню псарню !з сотень (!) домашшх
собак, на яких витратив залишки бюджетних кошпв. Люди прозвали
дивака-диктатора за таку любое до тварин «собачим шьогуном», однак
спочатку японщ схилыи були пояснювати пог1ршення свого становища
не системною кризою ладу, а конкретними внутрииньопол1тичними про-
валами володаря-розтринькувача, який непродуманим марнотратством
спочатку спустошив державну скарбницю, потхм зал!з у борги до лих-
вар!в, а налрикшш правлшня вдався до псування монети (почав nia
маркою золотих монет випускати грош! !з золото-ср!бних сплав!в).
Пшдан! швидко втратили дов!ру до таких грошей, почалася неконтро-
льована шфляшя, натурал!зашя економжи, зростання шн, масов! бан-
кротства тошо. В одному Едо юльюсть до нитки розорених самурайсь-
ких родин сягнула 7700.
Згубшсть сошально-полпичних прорахунюв поглибили ше й при-
родж катастрофа У 1703 р. Едо зруйнував могутшй землетрус. Попм
89 |
Глава 2. Японш
грандюзна ложежа позбавила жиггя 37 тис. столичних городян, а за
юлька тижшв жахлива хвиля цунам! згубила калька тисяч мешканшв
провшшй CaraMi, Кадзуса й Ава. У 1708 р. прокинувся вулкан Фудж!-
яма, опустошивши лавою та попелом навколишн! пос!ви.
Стала реальною загроза нових сощальних катакл!зм!в, тим паче,
шо два наступи! шьогуни (1енобу (1709— 1712] та 1ецугу 11713—1716])
мали слабке здоров’я, володарювали недовго, а за роки перебування
при влад! быьше лжувалися вщ cboix незл!ченних хвороб, кинувши
державн! справи напризволяше.
Реформи шьогуна
Токугава Йоипмуне
Спробою розв’язати вузол невшкладних проблем стали реформи вось-
мого шьогуна династй Токугава Йоипмуне 11716—1745] — видатного ад-
м!н!стратора i талановитого полггика3. Основною метою шьогуна-рефор-
матора було прилинення пронесу розкладу традишиного ялонського сус-
гпльства. Здгйснити це завдання вш спошвався, спираючись на нщтримку
даймьо з !хн!ми бушг Однак yci реформацией idei Йоиймуне вмйцувалися у
рамки вдосконалення кнуючо! сощалъно-економ'тно^ та полйпично! струк-
туры, тому у XVIII ст. шанйв на успех уже не мали.
Формально уряд бакуфу взявся за вщновлення господарсько! пер-
HiocTi сьльського укладу пор!вняно з мгським, удавшись до силового
зменшення фшансово-економ!чно!' могутност! торгово-ремюничих юл
(шо почали вже еволюшонувати у протобуржуаз!ю — чьон1н) i штуч-
ного оздоровления, допшгування класично! аграрно! системи. Шьо-
гунськими указами запроваджувалися додатков! п!льги для тих, хто
збшьшував земельну оранку методом розорювання цшини. «Держав-
ну» увагу придыили розбудов! юнуючо! !ригашйно! системи, споруд-
женню нових i ремонту длочих зрошувальних систем. Вшловщно до
нових закошв заборонялися кугйвля-продаж або заклад селянських
земель (окр!м щлинних та самурайських) i спекуляшя рисом (тобто
торпвля без дозволу чиновника i не за призначеними державою шна-
ми). М'якшою зробили систему заручниюв. Термш обов’язкового пе-
Ребування даймьо при двор! шьогуна в Едо скоротили, шо суттево
зменшило непродуктивж витрати провшшйних управител!в. Водно-
У традишйшй японсыйй гсторюграфн епоху йонпмуювських реформ назвали
’Реформами рокГв Къохо» («Збгпьшення порядку») — за календарним ненго (гаслом
"Рав.пння) 1716-1736 рр
Powbil. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
90 |
час уряд бакуфу наважився обкласти княз!вськ! володшня регулярним
податком у po3Mipi 100 коку з кожних 10 тис. коку ошночно! продук-
тивности означених земель. Це мало дата шьогунському бюджету близь-
ко 200 тис. коку додаткових шор!чних надходжень, однак onip даймьо
завалив шй ше¥ сповна реал!зуватися. KpiM того, влада спошвалася, шо
збшьшення реальних княз!вських прибутюв пщштовхне ix до активно-
го вкладання кошпв у мюцеву економ!ку, сприятиме збшьшенню под-
контрольного самурайству господарського сектора, дасть змогу даймьо
активно й усшшно конкурувати h занадто самоспйними у финансово-
му вьдношенн! торгово-ремюничими й лихварськими колами.
Влада здшснила попу сер!ю захошв, спрямованих на припинення
люмпежзацп самурайського стану, проти надлишкового марнотратства
при дворах шьогуна, тенно й даймьо. Апогею за Йош!муне досягли
бюрократизашя японського суспыьства, тотальний державний конт-
роль за пол1тичною та економ!чною благонашйнктю щдданих. Небу-
валих po3MipiB сягнула регламенташя ecix форм життя. Фшальним
акордом реформаторсько! д!яльност! шьогуна-новатора можна вважа-
ти новий кодекс закожв «Осадамегаш хяккаджьо» («Указ !з 100 ста-
тей»), опублпсований за наказом володаря у 1742 р. Кодекс жорстко у
традип!ях схщних структур регулював земельне й громадське право,
адмЫстративно визначав ус! аспекти кредитно-банювсько! пол пики
(включаючи державне регулювання процентов), закршив практику кру-
говоГ поруки на сел!, узаконив тотальну фгскалтзащю обшини (вироб-
никам ставили за обов’язок доносити влад! про eci важлив! подл в на-
вколишшх землях). Карний роздш «Указу...» м!стив найретельшшу кла-
сиф!кашю злочиншв i передбачав др!б'язкову регламенташю покарань.
Контроль за реал!зашею нововведень Йоцпмуне вирйиив здшсню-
вати через перюдичний присюпливий перепис земельних i людських
pecypciB краши, для чого створив спешальну переписку KOMiciio. За
роки його шьогунства означена ком!с!я чотири рази проводила загаль-
нодержавн! переписи (у 1720, 1726, 1732 та 1744 рр.), однак ixHi ре-
зультата не давали пшстав для оптим!зму: за звпний перюд юльюсть
населения краши не перевишила 26 млн, не збшьшився також обсяг
освоених земель, а отже й вироблено! аграрно! продукцп. А причини
провалу реформ лежали на поверхн!...
Заборона ринку земель унеможливила використання фшансових
потужностей торгово-ремюничих юл для !н вести шйного вливания в
розвиток сыьського господарства. На урядов! заклики до княз!в об-
межити !хн! непродуктивн! витрати i вкладати кошти у виробництво
даймьо незворушно вшповщали, шо е вшмшжсть м!ж економ!ею 1
Глава 2. Япошя
91J.
скушстю, шо живуть вони i так довод! скромно, в усьому надлишко-
вому co6i вщмовляючи, а отже змшювати шчого не збираються. Розо-
peHi непосильними податками селяни (бо на реформи також noTpi6Hi
ipomi) виявилися неспроможними нормально обробляти та штенсив-
но використовувати й без того дефшитн! на островах орж земл!. Гро-
шей на добрива та яюсш знаряддя npaui у села не залишалося, кус-
тари! технологи та примпивш застарип засоби npaui гарантували кра!н!
поспйш неврожа!, посухи, навпъ перюдичн! голодовки (плыси за пер-
шу половину XV111 ст. ix заф!ксували иметь!), коли селяни вбивали
власних дней (не могли прогодувати). Особливо жорстоким виявився
голодомор 1732 р., вщ якого вимерло понад 1 млн людей. Селяни зали-
шали сво! господарства й икали до м!ст, збшьшуючи тим самим ряди
люмпен!в (осюльки за умов автарки та занепаду сшьського сектора еко-
ном!ки ринок товаров залишався вузьким, а отже юльюсть робочих м!сць
на мануфактурах не збшьшувалася). 1 н!як! силов! методи, як! держава
застосовувала проти бродяжництва («нероб» прилюдно катували й стра-
чували на пересторогу шшим), припинити масов! втеч! не могли. Навпъ
морепродукта (риба, краби, лангуста, кальмари тошо) для внутрштнього
споживання островитян уперше в icropii краш! довелося !м порту ваги (до
15% запыьного !мт торту). осюльки обкладен! бюрократичними !золяшо-
н!стськими перепонами японськ! рибалки не могли надал! забезпечити
стабыьне надходження дар!в моря на ринки краши. Тако! ганьби оточе-
на з yeix боюв водою остр!вна Япошя ше не переживала...
У перилй половин! XV11I ст. в Японп вщбулося майже 200 се-
лянських бунпв ! вперше було заф!ксовано в мирний час стабшза-
шю i навпъ певне зменшення загально! юлькосп остр!вного насе-
ления. Причому найбыьшу демограф!чну кризу краша пережила саме
в розпал реформашйних акшй — в роки Кьохо (1716—1736), протя-
гом яких в окремих княз!вствах загинули в!д голоду майже 20%
пцщаних. Зростала лише юльюсть городян (лише в Едо в 1720-х ро-
ках нал!чувалося близько 1 млн мешканшв). Проте масове безробп-
тя залишило б!лышсть uiei людсько! маси поза виробнинтвом, по-
глибивши житлову кризу та збагативши могутн! кримшальн! орга-
н!зацп якудза (основними сферами щяльносп яких залишалися рекет,
контроль над проститушею, вуличний бандитизм тошо). Цьтком при-
Родно, що за тако! ситуацп поспйно скорочувалися податков! надход-
ження, а хрошчний деф!цит княз!вських та шьогун!вського бюджепв
змушував ix брати грош! в борг у купеньких корпорашй Осаки й К!о-
то. Повернута ui борги влада не могла, тому змушена була йти на
певн! поступки в питаниях сошального статусу торговельнс^емфЮЦЗ
studenV№^' '
92 | Розд!л I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
чих Kin кражи. як! дедал! впевненйде вшчували себе в д!алоз! з саму-
райською верх!вкою.
Реформа, с прямое ан i на повернення порядив «золотого минулого»,
зазнали щлковитого краху, що яскраво засв!дчило загострення систем-
но! кризи в кра!н1.
Розклад класично! сошально-
економ!чно! системи схшного
типу. Реформы Мапудайра
Саданобу
Йогшмушвськ! наступники — шьогуни leuiire ] 1745—1760] та lexapy
|1760—1786| — виявилися хворобливими, слабкодухими й нем!чними
лщерами. Через кволе здоров'я вони зосередилися виключно на л!кар-
ських проблемах, передавши виршзення питань державного керхвництва
придворним радникам, продажнкть яких швидко набула одюзних форм.
Спочатку найактившшим хабарником проявив себе канцлер Ока Тадам! -
цу, проте апогею розклад, користолюбство й некомпетентн!сть управ-
лшшв набули в момент, коли Япошею реально керував у 1772—1786 рр.
!ехар!вський фаворит Танума Окшугу (1719—1788), сваволя й казно-
крадство якого перевишили все, шо знала Япон!я за попередн!х епох.
Систему збору податюв Окшугу фактично перетворив на державний
рекет, шьогунську скарбнилю — на джерело власного збагачення, а
за кон и — на зб!рник лорад !з «лептимного» здирства з пшданих. У
результат! йому вдалося фантастично зб!льшити сво! власн! земельн!
володжня (дохшпсть яких зросла в1д 600 до майже 60 тис. коку).
Уславився !ехар!вський фаворит також примусовим «позичанням»
грошей у купшв. Борги вш, звичайно, школи не повертав, !менуючи
означен! побори «надзвичайними податками» (гойокт).
Полпико-державний бандитизм доповнили природы катакл!зми:
в 1783 р. вшбулося могутне виверження вулкана Асама (Центральна
Япон!я), за яким сталася сер!я руйшвних землетруйв. Сотн! людей
загинули, пропав урожай, крашу знекровив «великий голод роюв Тем-
мей» (1783—1787) та пов'язана з ним еп!дем!я.
Лише певн! науков! досягнення не дали Японп впасти у шлковиту
диюсть i збернати над!ю на можливе полшшення. В галуз! астро-
номп плшно працював палкий прихильник гелюнентрично! теорп
Коперника Асада Горьо (1734—1799), зусиллями якого в Едо було
Глава 2. Япожя
вшкрито обсерватор!ю. Перш! «захщники» |Вак1 Гудзан (1764—1814)
та Xoaiui Банр! (1778—1852)] з'явилися в японсьюй фиюсофп. Неба-
чених висот досягла класична японська медицина, про шо свщчили
безпренедентж усжхи мгсцевоГ xipyprii: у 1805 р. xipypr Ханаока Сей-
су першим у свгп почав використовувати у своУй лжарсьюй практиш
загальний наркоз (закис азоту й еф!р) — на швстолптя рашше вщ
Свропи. Класична японська «математика* (васан) оперувала числами
таких величин, для яких у тогочасжй Ceponi ше не придумали навггь
назв! Япожя початку XIX ст. мала найосв!чен!ший на той перюд на-
род, близько 40% якого могли читати й писати, а серед суспыьних
верх1в грамотность узагал! була суцыьною. Енциклопедичж традицп
Тераш1ми Рьоана продовжував науковець Хонда Тош1ак! (1744—1821).
Устшно розвивалася традишйна японська культура, яка за умов са-
коку поглиблювала свою нанюнальну ужкалыпсть i неповторжсть.
Традиип Чокамаиу Мондзаемона збагатив драматург Такеда 1дзумо (?—
1756). Японське мистеитво уславили фундатори побутового живопису
1ппкава Тойонобу (1711 — 1789) iTopii К1йомшу (1735—1785), непере-
вершений зображувач тварин Сосен (Mopi Моржата, 1747—1821),
cnieeub краси й кохання гейш Судзую Харунобу (1718—1770), найве-
личжший майстер кольорово! японсько! гравюри Торп Кжонага
(1751 — 1815), ужкальний символют Кпагава Утамаро (1754—1806),
ксилограф Утагава Тойокуж (1772—1828), а також найвшом1ший япон-
ський художник ycix часов Кануцдка Хокусай (1760—1849).
Та тшьки-но наука починала суперечити полпиш...
На будь-як! спроби висловити незгоду 3i згубним офшшним кур-
сом диктатура вщповщала репресыми. Зокрема, найжорстоюпп гонш-
ня пережили мислителй яю припускали можлившть переходу влади
вщ шьогуна до iMneparopa або просто <пщшмали авторитет 1мператора,
завдаючи шкоди шьогунському». Двох «заколотниюв» покарали зае-
даниям, а полполога Ямагату Дайн1 (1725—1767) засудили на смерть
за вщкритий заклик до антишьогунського бунту.
На щастя, передчасна смерть хворобливого шьогуна lexapy звыьни-
ла Япожю вщ окщупвських безумств. Наступним «диктатором» став
1ехар1вський малолпн1й син 1енар111787—1837], i здорова частина янон-
сько! в1йськово-полпично1 един знову почала шукати вихш i3 кризо-
Boi ситуацп. Фактичним продовженням стабийзацшних йоиймушвських
Реформ можно вважати оздоровчу полнпику шьогунського регента Маиу-
дайра Саданобу (1758—1829), який протягом перших семи рок!в 1ена-
Р1вського «правлшня» зосередив у cboix руках необмежену владу. В 1сто-
Р1ю ui реформи увшшли пщ назвою «реформ ери Кансей»4.
Кансей («ВеликодушШсть*) — ненго (iac.io ирав.'йння) 1789—1801 роюв. _
да^-“8г'8''
Розльз! ДАЛЕКИЙ СХ1Д
94 |
Як онук шьогуна Йоипмуне. Саданобу зажив сдави таланонитого й
ошадливого адм>нкуратора, ше перебуваючи на посад! губернатора
npoeiHui'i HI i рака на, тому японш покладали на нього останн! над!!,
оскшьки ситуашя в держав! уже обернулася на перманентний жах.
За свщченням философа й кторика Мотор! Норшаги (1730—1801),
«б1льше половини населения в Намбу й Цугару вимерло з голоду...
Рис подорожчав... Злидн! народу в р!зних провшншх справа! страх!т-
лив!. Ситуашя у мктах ше серйозн!ша, аник у с!льськ!й мкиевост!...
Спалахнув бунт в Ocaui. Бунти ф!ксувалися також у Нанто, Вакаям!,
Хього, Амагасак!, багатьох шших мкцях... Кожен куточок Едо був
охоплений небаченими до них гйр заворушеннями».
У суслильств! знову в!дродилися опозишйн! сошальн! теорп. Видатн!
фглософи й кторики Камо Мабуч! (1697—1769) та Мотор! Норшага
(1730—1801), спираючись на кторичн! документи, доводили нелеп-
тимжсть шьогунату й необхщжсть реставраш! прямого !мператорсь-
кого лравлшня. Поборник захшного громадянського суспыьства
1ш!да Байган (1685—1744) виступав за р!внкть ycix стаже, a Hirbiicr
Андо Шьоек! (1700—1763) узагал! проклинав нивипзашю. До пшне-
сення буддизму закликав сжввггчизниюв скульптор-проповшник
Мокуджпа (1718—1810).
Японш жила як на вулкан!, а всесильний регент знову шукав вихёд
ёз кризы в удосконаленнё застарелого режиму, вёдкидаючи навёть мож-
ливёсть вёдходу вёд традицёыних схёдних принципёв де ржавоус трою, бо,
мовляв, «yci чужоземн! вчення з !хжм мудруванням — безглузд! по
cyri», а тепер японшв чекатиме «епоха благополучного царювання i
процветания, якого не було навпъ у давнину».
Прийшовши до влади, Мацудайра Саданобу розгорнув шален! реп-
pecii проти хабарниюв i казнокрад!в, пров!в боротьбу за «економ!ю»,
обмеживши законами розк!ш даймьо та багатих городян i селян, ypi-
зав кошти, шо вшпускалися на утримання !мператорського й шьо-
гунського двор!в, скоротив штати управл!нських i розширив — кар-
них оргашв, а для економ!чного в!дродження головно! опори баку-
фу — родин хатамото — скасував yci ixHi бортов! зобов’язання. Вш
княз!в регент вимагав створення запас!в рису на голодш роки, а для
боротьби з надприбутками двохсот найбгльших монопол!ст!в-л:я6уяя-
кам ув!в ф!ксован! державн! шни на товари першо! необхшносп. Для
вшродження села були дешо скорочен! роз.м!ри повинностей, !з м!ст
адмЫстративно-силовими методами переселили в аграрн! райони ecix
люмпешв. 3 метою придушення опозишйних штелектуальних рух!в у
кра!н! запровадили жорстоку цензуру, а в 1790 р. проголосили чжус!-
анство (неоконфушанство) оф!шйною щеолопсю оновлено! бюрокра-
95 J Глава 2. Япошя
тично! державност!. Однак кардинально виправити становише реере-
сивн! реформи, звичайно, не могли. Так, у краёш дешо полёпшилася
фёнансова ситуашя, стало бшьше порядку, менше — чиновницького
хабарниитва ! здирниптва. Проте до «пронвётання» у XVIII ст. остро-
витяни так ё не дожили. Швидше навпаки...
У вёдповшь на командно-адмёнёстративне втручання й фёскальнё при-
чшки торговельно-ремюнич! та лихварськё кола краёни рёзко обмежили
власну активнёсть, згорнули дёяльнёсть, а без кредитёв бёльшёсть селян ё
самураев швидко розорилися. Колишнёх люмпенёв, котрих силою при-
крепили до землё, Hixro не надшив реманентом, худобою, збёжжям чи
насшням, шо завершилося масовими втечами: наприкёнцё XVIII ст. уряд
заф!ксував у краёнё з 26-мшьйонним населениям 1,4 млн упкачёв. Не
вшбувся прирёст населения, на piBHi 3 млн чьо залишалися оброблюваш
плошё, а на сел! замёсть единого недиференшйованого селянства сформу-
валися гоно («куркулё») й лйдзуноли («тё, шо п’ють лише воду»),
Паралельно мёцниеи позицп торговельно-лихварських i промисло-
вих кабунакам.
Як писав ёз цього приводу конфушанець Гамо Кумпей (1768—1813):
«Гн!в багатих купшв ёз Осаки вселяе жах у серия даймьо».
Купецькё родини Коноёке, Miuyi, Тенноджёя, Хёраноя тримали в
бортовому зашморгу навпъ частину мшёстрёв, не кажучи вже про про-
вёпшйних губернаторёв, сушив чи простих виробникёв. Влада не могла
з ним не рахуватися, i тёльки-но шъогун Токугава 1енарё niapic, вш
звшьнив у 1794 р. Саданобу з ycix посад i згорнув його безрезультатен
реформи як надто «м'якё».
Наступи! 20 роесёв японськоё ёсторёё стали десятил!ттями оскаженё-
ло! традишоналёстськоё реакшё. Консервативен лёдери з кола шьогунсь-
ко! верхёвки вдалися до найпростёших, а тому найбезглузд!ших акшй:
конфёскашй, полётичного терору, впровадження жорсткого однодум-
ства, прикриваючись фразами про унёкальнёсть ё неповторнють !сто-
ричного шляху «божественное Японёё», але на краше це ситуацйо не
змёнило. Пёдданё голодували, а проблема мабиа — тобто масових дётов-
бивств новонароджених немовлят доведеними до вёдчаю батьками —
почала набувати розм!рёв нашональноё бщи. Лише у двох провёншях
Оз 67-ми) краёни — Муцу й Дева — влада зафёксувала на межё XVIII—
XIX ст. 6—7 тис. таких випадкёв.
У 1817 р. ееереконавшися в безрезультатностё кривавих деспотич-
нпх акшй, запальний шьогун трохи охолонув, повернувши до влади
°бережних реформаторёв на чолё з канцлером Мшзуно Тадаакёррюь »»«
96 I Розам I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
Долаючи onip застариий политично! надбудови Япон1я не могла не
змшюватися. Протягом nepiuoi половины XIX ст. у кра!ж з’явилося
180 новях мануфактур, отож на середину XIX ст. у краны ix нал!чува-
лося бьтьше як 420. Причому переважали серед нововщкритих не ка-
зеин!, а купецьк! або княз!всью. Особливо багато мануфактур з’яви-
лося у ткацьюй галуз! — виготовленн! бавовняних (Осака, Нагоя) та
шовкових (Шшшю, Фукуцпма, ЛНндач!, К!рю, Агшкага) вироб!в. Вла-
да з ними впоратися не могла, осюльки приватне виробництво давало
держав! прибутки у вигляд! солщних податюв, а токугавськ! казенн!
пщприемства доводили свою ефективн!сть виключно п!д «обладун-
ком» узаконених державних монополш (прничорудно!, зал!зообробно]
тошо). Приваты мануфактури широко використовували працю най-
маних робпниюв, отже зменшували юльюсть люмпеыв, а будь-яю
спроби бакуфу повернутися до старих метощв управлжня натикалися
на р!шучий onip.
Певну над!ю на пол!пшення ситуацп у кра!н! приыс надзвичайно
врожайний 1832 р., коли японським селянам удалось з!брати рекорд-
ний обсяг зернових — 30,4 млн коку. Однак цього ycnixy виявилося
недостатньо для кардинально!' зм!ни стану справ у кра!н! на краше. Уже
в наступному 1833 р. ситуац!я в кра!ы знову загострилася, коли до не-
гаразд!в сошальних i фжансових додався природний катакл!зм — не-
врожай. Три роки посп!ль (1833—1835) на островах лютував жорсто-
кий голод, селяни масово вбивали малих син!в (дочок продавали до
бордел!в) та нем!чних старше, бо не могли ix прогодувати. Вшсутысть
податкових надходжень спричинила шлковитий розвал шьогунських
ф!нанс!в: бюджет бакуфу зводили протягом 1834—1836 рр. з катастро-
ф!чним дефшитом у майже 600 тис. рьо (це при тому, шо протягом
минулих рок!в доходи шьогуывського бюджету ршко сягали 800 тис.
рьо). Упродовж цих трапчних роюв утрое (а мгсцями навпъ уп’ятеро)
зросли шни на рис, а жертвами голодомору стали понад 1 млн oci6.
Шоб виправити становише влада знову почала запозичувати кошти в
осацьких купшв. Те саме робили репональы даймьо, внаслшок чого
на 1840 р. загальний княз!всько-шьогунський борг купецьким корпо-
ращям Осаки сягнув фантастично!' суми у 60 млн рьо. Лише проценти
за цими борговими зобов’язаннями з’щали до чверт! бюджету бакуфу,
опустивши шьогунат у бездонну фжансову кабалу.
У р!зних юнцях кра!'ни розпочалися народн! заворушення, але гас-
ла повстаншв перестали бути виключно економ!чними. Шьогунськ!
niddani почали пов ’язувати внутр'ииню кризу не лише з господарськими
негараздами, а и з «неприродшстю» само! в/йськово-самурайсько! дик-
97[
Глава 2. Япошя
татури, покладаючи надн на полтшення ситуацн в держав! на йнпера-
торськии deip. Зокрема, у 1837 р. вщбулися заворушення у Micri Оса-
ка. 1х очолив виходець h буш! Ouiio Хейхач1ро (1794—1837), який зак-
ликав до повернення «на правдивий шлях перших японських iMne-
paropie, до порядюв «ери бопв». Повстанш вимагали також зменшення
податюв i вжигтя рццучих захощв проти бюрократичного хабарництва
й здирств. Слщом у Каш!вадзаю спалахнуло повстання на чол! з 1ку-
тою. За тако!' ситуацп, видатний гсторик i полгголог Xipara Ацутане
(1776—1843), вщштовхуючись вщ щей середньов!чного полпика, icro-
рика й полгголога Кггабатаке Чжафуси (1293—1354), та продовжуючи
справу знаменитих юториюв Камо Мабуч! (1697—1769) й Moropi Но-
ршаги (1730—1801), завершив розробку концепцп «божественность
Японп та п народу саме як Амператорсько! держави, чим щеолопчно
обгрунтував можливють лжвщацп самурайсько! диктатури й рестав-
pauii прямого правлшня тенно.
Державш побори, тим часом, делалi бшьше зросталя пщ найр!зно-
манпшшими приводами. Так, у 1838 р. вщ загадково! пожеж! вщчут-
но постраждав лишний парадний замок шьогуна, i пщданих термЬ
ново обклали додатковим спешал!зованим податком для вщбудови
владно! резиденцп.
Останшм пщняв руку на «нових кипв економжи» у 1841 р. регент
Мщзуно Тадакуш (1794—1851), чи! ще! майже шлком повторювали
програми Мацудайра Саданобу (заборона розконпв i тютюну, пропа-
ганда конфушансько! «скромност!», посилання на велике минуле та
об!цянки «золотого» майбутнього тошо). Мщзуно Тадакун! об!цяв по
завершенш реформ створити «квпучу крашу з сильною арм!сю» (фу-
коку-кьохей). Проте, коли регент наказав розшнати оптов! торгово-ре-
мюнич! корпораш! (кабунаками), анулював самурайсью борги й запро-
вадив фжсоваш шни, це викликало шлковиту анархпо на ринку, роз-
кв!т «черного ринку», приховування диюво! активност! й прибугюв, а
незрщка й прямий саботаж торговшв i лихвар!в. За ситуацп господарсь-
кого колапсу на порядок упав 36ip податюв, спорожнига скарбниця.
Намагаючись заручитися моральною пщтримкою пщданих, шьогун
Токугава 1ейоил (1837—1853] навеем 1843 р. зд!йснив показове па-
ломнинтво до храму Нжко, де був похований засновник токугавсь-
ко! династп 1еясу. Паломнинтво оргашзували на славу: одна лише
шьогунська свита нал!чувала 150 тис. oci6. Однак влад! так i не
вдалося замилити O4i князям, а коли керований Мщзуно Тадакуш
уряд бакуфу спробував вигнати 31 стратепчно важливих райожв
4 Рубель в. А. sWdenV№^®tUa
98 I Poult I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
Едо, Нпгати й Осаки «ненадшних» з точки зору шьогунату даймьо,
конфлжт завершився вшставкою самого Мшзуно Тадакунь
Для виправлення фшансово!' ситуацп уряд бакуфу шораз уводив
нов! надзвичайж побори, зробивши господарську «надзвичайшину»
нормою життя. (1з загальних бюджетник надходжень 1844 р. в 4 млн
рьо, 1.8 млн рьо давали податки, а 2,2 млн рьо — надзвичайж побори!).
Шороку влада здшснювала перекарбування монет, зменшуючи в них
ум!ст золота й ср!бла i покриваючи за рахунок перманентного псування
грошей близько половини бюджетник витрат, провокуючи тим самим
обвальну шфляшю. Результат показового фшансового волюнтаризму
виявився цьтком прогнозованим: у 1847 р., лише за офщшними дани-
ми, в антиурядових заворушеннях брали участь 120 тис. селян, а в Micrax
майже шор!чно фжсувалися «голодж бунти» (учйсоваии). Масових мас-
штаб!в набули залишення селянами земл!, й хоча самурайський уряд
намагався ловити i силомшь повертати влкач!в за допомогою армп,
ефективжсть них акшй була м!зерною. Ситуац1я наслльки загострила-
ся, шо шьогун leftoiiii |1837—1853] урешл-решт усвшомив: нехтування
закожв економ1ки, суспшьного розвитку й, водночас, здорового глуз-
ду — pin небезпечна. Наслшком десятир!чного безумства стало скасу-
вання ycix реформашйних закожв «епохи Темпов i надзвичайних но-
вовведень, шлковитий господарський та шейний крах системи шьо-
гунсько! вшськово-самурайсько! державносл в Японп.
Нади на ycnix реформ в умовах само1золяш! остаточно зникли внас-
лщок жахливо! ешдеми холери 1850 р., для боротьби з якою шьогу-
нат змушений був використати досвш европейських медиюв.
Три xeu/ii токугавських стаб'инзацшних реформ ставили перед собою
ц1лком сприятлив1 для традицшно! cxidnoi цив1л1зац1йно1 структура ц1лг.
наведения порядку, збереження полпичного статус-кво, повернення
«справедливого» принципу розпошлу сошальних благ, викоренення зло-
чинносп тошо. Н1яких захщницьких неподобств, вшьного ринку, «над-
природного» шдившуал1зму й тлн. За nacie середньов!ччя таю реформи
обов’язково мали б ycnix, але середньов!ччя минуло, а з ним вичерпав-
ся розвитковий потеншал шститулв одержавлено! бюрократия но!’ еко-
ном1ки, деспотично! влади й ранжованого сусшльства безправних пшда-
них. Японська цивипзашя тупцювала на Micui, дедал! загрозлив!ше
вшставала вш передовик захшних кра!н, i доки idei «оновлення» залиша-
лися в межах «удосконалення^ юнуючо! соц1ально-економ1чно1 та поли-
тично! структури, будь-як! реформи були приречен! на ф1аско.
5 Темпо («Небесний порядок») — ненго 1830—1844 рок)в.
Глава 2. Япошя
Шьогунат утрачав «грунт п1д ногами», а останньою крапдею вия-
вився провал зовжшньополггичного само!золяшйного курсу бакуфу.
Боротьба
за збереження
режиму само!золяцн
Усвщомлення безперспективносп й згубносп автарюйного иолпи-
ко-економ4чного «золяцюжзму для нормального розвитку остр!в-
но! цивинзацп з’явилося у японшв уже наприюнш XVIII ст. 1хне
бажання вщкритися ceiToei стримував тшьки страх поновлення за-
хщноевропейсько! колошально! експансп. Mpii режиму бакуфу по-
лагали в тому, шоб самому стати учасником, а не жертвою колот-
ая ьн их загарбань, i зовжшньопол!тичж шьогунсью аналпики напо-
легливо шукали можливосп «влитися» на р!вних у «дружну с!м’ю»
коложальних хижак!в.
Рецепт! в назбиралося багато. Хонда Тоннам у твор! «Таемний план
для уряду» (1798), вщповщаючи на запитання «як Япони стати най-
могутжшою нашею в свгп?», наголосив, шо вважае за необхщне
зробити з «Кражи Вражшнього Сонця» «Схщну Англпо». Для цього
в1н пропонував захопити Курили, Сахалш i Камчатку, перенести на
Камчатку японську столицю (на 5Г швжчно!' широти, бо саме на
шй широт! розташований Лондон — центр пронвггаючо! колониаль-
но! Британське! iMnepii), а, мовляв, схожють англшських i «ново-
японських» природних умов автоматично гарантуватиме Великш
Япони свпле майбутне на pisni пихато! Велико! Британп. Сато На-
6yxipo на початку XIX ст. радив, вщкрившися свпу, передуам негай-
но захопити й поглинути Китай, а вже тодц спираючись на його не-
вичерпж людсьм й фшансов! ресурси, на р!вних розмовляти i3 За-
ходом. Треп вважали за необхщне розпочати з оргажзаш! у столиц!
ужверситету на захщний зразок, опанування захщних наук i мов,
переозброення та реорганiaauii армп та флоту, а вже попм вщкрива-
тися cBiTOBi, маючи збройж сили, шо не поступалися б европей-
ським. Прагматик Жномня Сонтоку (1787—1856) пропонував при-
дшити державну увагу вдосконаленню риавнинтва, розквгг якого га-
рантуватиме фшансове процвггання й державну мшь, а гаряч! голови
на зразок агресивного пол полога Ашзави Сейшюая (1782—1863) уза-
гал! радили раптово напасти на Pociio i здобути,Сиб!р та «Амурський
репон», шоб 3ano6irrn можлив!й рошйсыай експансн.
Праге грошей на реоргажзашю, тим бгльше на вшну. шьогунський
УРяд не мав, а тому режим бакуф\> продовжував дотримуватися старта
100 I Pomui I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
погляд!в на зовнгшньополпичн! прюритети, хоча спроби «вшкрити»
Японпо европейш не полишали.
У 1803 р. на рейд порту Haracaxi став американський корабель ка-
штана Стюарта, який у минулому вшвшував Японпо як голландсь-
кий купець, однак американського мореплавня на японський берег
так i не допустили. У 1804 р. у склад! учасниюв росшсько! навколо-
CBiTHboi подорож! пщ командуванням 1.Ф. Крузенштерна та Ю.Ф. Jli-
сянського до Haracaxi прибув роайський посланник камергер двора
й водночас генеральний контролер Росшсько-Американсько! ком-
панн Н.П. Резанов (1764—1807). Простоявши на рейд! п’ять мгсяшв,
Н.П. Резанов змушений був повернутися до Pocii, так i не отримав-
ши аушенцп.
За це мстив! росши и, керован! морськими офшерами Хвостовим i
Давидовим, спалили японськ! поселения на Курилах i проголосили
рошйським володшням остр1в Сахал!н.
Стурбований актив!зац!ею шоземшв шьогун Токугава 1енар!
|1787—1837) видав у 1825 р. черговий наказ ус!м приморським гу-
бернаторам обстрьиювати будь-який шоземний корабель, якшо той
спробуе наблизитися до «свяшенних берепв Японп». Отож, коли в
1837 р. шший енерпйний американець — християнський проповщ-
ник Гуцлаф — спробував пцпйти до японських берепв на своему
корабл! «MoppicoH», його судно дв!ч! обстршяли (поблизу Едо й Ка-
гош!ми), змусивши ретируватися подал! в!д негостинних остров!в.
Одначе в 1840-х роках, коли внутрппня криза сягнула в Японп мас-
штаб!в загальнодержавно! трагедп, уряд бакуфу був змушений дешо
пом’якшити св!й !золяцюн!стський курс. Фшансова криза спону-
кала бакуфу 1стотно скоротити кланов! токугавськ! вшська, оскыь-
ки на утримання великих самурайських контингенпв у шьогунату
просто не вистачало кошпв. ГНсля того як списочний склад току-
гавських в!йськ скоротився до 35 тис. буш1 (а в реальност! взагал)
до 10—12 тис. вояк!в), наступний шьогун 1ейош! 11837—1853] оф!-
шйно заборонив неспровоковано обстр!лювати шоземш корабл!
(1842), а якшо вони будуть змушен! причалити до берепв Японп —
дозволив продавати таким суднам питну воду й продовольство,
теля чого радив мирно випроваджувати прибульшв !з кражи. В!д-
чу вал ося, шо кыьце навколо остров!в стискаеться, а пол пика «са-
мозакриття» доживае останн! роки. Йшлося лише про те, хто
першим зважиться?
Першими наважилися США...
Глава 2 Японш
• Вшкриття» Японп.
« Ансейсып договори» |
У 1845 р. американський Конгрес офщшно надав президентов!
Дж. Полку надзвичайш повноваження для встановлення вшкритих, необ-
межених торговельних зносин !з Япошею. Виходячи з цього, у 1846 р. до
Японп наматлася прорватися ескадра коммодора Дж. Бшла, а в 1849 р. —
коммодора Пина, однак yci ш американсью експедиш! наражалися на
категоричне «Hi!» з боку бакуфу. Проте грандюзне зростання амери-
канского китобшного промислу в акваторп Тихого океану (у зв’язку з
чим корабл! США часто пшходили до японського узбережжя) змусило
уряд кра!ни шукати шляхи до розв’язання uiei проблеми. Вцпграли
свою роль i посилена розробка кал!форн!йських золотих родовиш та
пов’язана з ним актив!зашя торговельних зносин у Тихому океан!, а
також насильницьке вшкриття Китаю теля ганебних «отумних воен».
Шлях вш Сан-Франциско до китайского порту Гонконг виявився над-
то довгим (6149 морских миль), i, шоб пройти його за один захш,
пароллав змушений був брати на борт величезн! запаси вуплля зам!сть
ToeapiB чи пасажир!в. Суттево полегшити морський маршрут могло б
створення вупльно! «дозаправочноТ станцн» на одному з островш Японп,
проте для цього треба було п «вшкрити». Грош! диктували полггику, i в
листопад! 1852 р. американська ескадра коммодора М.К. Heppi (у
CKnani 12 найновгших вшськових пароплав!в) рушила на захш. 8 липня
1853 р. вона прибула до Японских остров!в i зухвало ув!йшла до сто-
личноТ едосько! бухти Урага (Суруга). Незважаючи на категориям! про-
тести японских властей, М.К. ITeppi р!шуче вшмовився перейти для
вручения офнййного листа вш американского президента М. Фшмора
японскому iMnepaTopoei Комею 11847—18671 !з Ураги до единого на-
шввшкритого японського порту Нагасак! й, погрожуючи висадкою
морських тхотиншв, змусив шьогунських представниюв прийняти
пей лист 14 липня того ж року в лептимно «закрипй» бухтт.
Для додатково! аргументаш! сво!х вчинюв американський флотово-
дець подарував остров’янам к!лька моделей найнов!шо! вшськово!
техжки, я кою волод!ли збройш сили США.
Завершивши на цьому перший акт силовоТ демонстрацп, «чорна
ескадра» (як й прозвали японш за шлейф чорних дим!в вш пароплав-
НИх труб) вшбула до Китаю, пообщявши повернутися за вшповшдю
навесн! 1854 р.
Вражаючий американський зовшшньополпичний демарш
а ияк стурбував Рос!ю, яка направила до Япон1Тсвоя^|)’Г011)|т^в-
102 I Розд!л1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
ника — адм!рала графа С.В. Путанна на фрегат! «Паллада». Ро-
сшський дипломат також почав схиляти Япожю до «самовшкрит-
тя», однак прагматичш американш швидко зор!ентувалися, i вже
у лютому 1854 р. М.К. Перр! достроково повернувся до Ураги. Те-
пер гид його командуванням було дев’ять вшськових кораблш, 250 гар-
мат i 500 десантниюв «на борту», тому шьогунським представни-
кам знову довелося мати справу з М.К. Перр!, а 31 березня 1854р.
пщ загрозою прямо! американсько! штервенш! уряд бакуфу подпи-
сав у канагаво (нин! Йокогама) перший японо-американський до-
eoeip, згодно з яким Япон1я «в'одкривалася» американським кораблям
о товарам.
Для шьогунсько! Японп настали чорн! роки нер!вноправних ан-
сейських договор!в [Ансей («Спокзй») — ненго (гасло правлшня) nepi-
оду 1854—1860 рр.]. Канагавська угода спрацювала як вибух, як по-
стргл стартового шстолета, шеля чого до берепв Япони прибули бо-
йов! ескадри майже вс!х могутн!х кра!н тогочасного св!ту. За к!лька
роюв аналопчн! договори Япони нав’язали Англ!я (1854), Рос!я (1855),
Нщерланди (1856), Франшя (1858). Шьогунат змусили вшмовитися вщ
полпики само!золяци, встановити !з захщними державами офшшш
дипломатичн! вщносини та обм!нятися консулами, запровадити режим
найбшьшого сприяння для шоземних товар!в у Япони, а також вщ-
крити для выьно! торпвл! та вщвщування порти Нагасак!, ГШмода й
Хакодате. Наступи! угоди розширили коло вщкритих порпв (Нпгата, 1
Едо, Осака, Хього тошо), узаконили на островах принцип «екстери-1
тор!альносп» для европейшв та американшв, л!кв!дували для захщ-]
них товар!в штучно завишен! лшензшно-тарифн! обмеження на япон-
ському ринку й зафжсували вкрай принизливий для японсько! валю-1
ти обмшний курс. Рос!я надодачу примудрилася застовпити за собою
острови Курильсько! гряди, на як! рашше претендувала Япон!я. Фак-
тично, за лочено роки (1853—1858) под тискам «великих держав» Япошя
водкрилася свотово, проте ансейсько договорно умови виявилися наспльки
принизливими й невигшними для Японп, наспльки рельефно засвш-1
чували шлковите безеилля й залежысть остр!вно! нивййзаш! перед по-
лозами захщних колон!затор!в, шо остаточно розвояли залишки влад-1
ного авторитету вшськово-самурайського режиму бакуфу всередини
японського суспшьства. Называв крах шьогунсько! диктатури.
Середина XIX ст. принесла Япони нелепа випробування. Глибока
економ!чна криза, техн!чна й технолопчна вщеталють, украй низький I
жиггевий р!вень бшьшосп населения (шо перюдично опускався ниж-1
че прожиткового), щейне антивладне бродшня серед опозишонер!в, до
Глава 2. Япошя
W3J
яких, окр!м науковшв i частини даймьо, почали присднуватися про-
мисловш, лихвар!, частково навпъ 6yiui — все це не давало спокшно
спати шьогунам Токугава. Режим самурайсько! диктатура циком себе
вичерпав, що остаточно засв1дчив крах yeix спроб реформування заста-
puioi система зсередини. Лише особливосп далекосхщно! ментальност!
(повага до влади, негативне сприйнятгя будь-яких змш, витримашеть
i терплячшть, культ npaui, спокшне ставлення до наявносп або вш-
сутност! матер!альних благ тошо) давали змогу в!йськовим диктато-
рам так довго триматися при алаш. Однак р!вновага з кожним роком
ставала менш стабшьною, а зовшшнс втручання пйпрвало п хиткий
фундамент.
Японське сусшльство пережило справжнш шок, викликаний низкою
нертвноправних «ансейських» договорш. Проповш! «непереможно! сиди»
самурайських армш, «божественно! зверхносп» Японп над евггом, «без-
гршшосп» и лщер!в виявилися фйсшею, марою, 1люз1ями, розлучатися з
якими завжди дуже важко. Винного в цивипзашйному провал! шукали
недовго: тягар eidnoeidcuibHocmi за державну ганьбу й принижения змуше-
ний був узяти на себе шьогунат, i цей тягар розплюшив режим бакуфу.
«Реставрашя
Мецдж!»
«Вщкриття» кра!ни не принесло н!яких благ японському народов!.
Загроза шлковитого коложального поневолення змусила в!йськово-
самурайський уряд термшово змщнювати обороноздатшеть краши,
масово 1мпортувати з Свропи й Америки найновнде озброення, мо-
держзувати фортиф!кашйн! споруди Шшагави, Йокосуки й Нагасаю.
Значн! кошти видшялися на вщкриття й утримання дипломатичних
представництв за кордоном. Поява на ринку велико! кыькост! захш-
них фабрично-заводських товар!в — дешевих продукт!в машинно!
’ндустрп — призвела до масових банкрутств японських мануфактур i
кабунакам. занепаду шлих галузей остр!вно! економйси (ткацтво, шов-
К1вництво, бавовництво), невпинного зростання безроб!тгя й злочин-
ност!. Використовуючи жорстко нав’язану Японп неприродну р!зни-
ию курс!в дорогошнних метал!в на внутр!шньому ринку, зах!дн!
«швестори» вшверто викачували з кра!ни золото, наводнюючи п
сР1блом, що спричинило щлковитий розвал шнових сшввщношень,
сг,екулятивне зростання цш i банкротство сотень лихвар!в. Т!льки
ни на рис — основний продукт мкшевого харчування
104 | Розди I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
1867 pp. зросли в 14 раз!в! На порядок упала кушвельна спроможнють
населения.
Та Япошя не звикла почуватися «хлопчиком для биття». «Ан-
сейська ганьба» послужила останньою краплею, яка зруйнувала карт-
ковий будиночок владного авторитету бакуфу. Крашою прокотилася
пропагандистська хвиля, адепти яко! закликали до вигнання зухвалих
гноземшв, повалення прогнилого шьогунського режиму й вшновлен-
ня прямого !мператорського правл!ння. Лише офпййна шьогунська
бюрокрапя заф1ксувала на островах у 1850—60-х роках быыпе як
150 народних виступ!в. Уряд бакуфу втрачав контроль над ситуашею,
а тому виклав на сты св!й останшй козир — терор.
Оргашзатором i реал!затором чертово! криваво! «надзвичайшини»
виступив тайро (регент-канцлер при неповнолпньому шьогун! То-
кугава 1емоч! 11858— 1866]) 1! Наосуке (1815—1860) — справжне одь
озне уособлення диктаторського тероризму. Уже в травн! 1858 р.
(вщразу п!сля призначення на посаду тайро) Наосуке почав актив-
но ув’язнювати або ф!зично знишувати опозинюнер!в. Протягом
року за гратами опинилося б!льше сотн! про!мператорськи налаш-
тованих 6yiui й даймьо, а чотирьох «найнебезпечжших заколот-
ник!в» стратили.
Найбшьший резонанс викликала страта двох надзвичайно автори-.
тетних i високоосв!чених самураи — Хацпмото Сана! (1834—1859) та
Йошши Шьо'1'на (1830—1859), яких майбутш буржуазн! реформатори
назвали сво!ми духовними наставниками й нашональними героями
Японп, символом i мучениками шев !мператорсько! державност!, j
Для вшновлення свого офщШного реноме в очах пшданих уряд баку-
фу вдався до активних пропагандистських акшй, орган!зував у 1860 р.]
силами молодого японського флоту гучну трансокеашчну культур-;
но-дипломатичну експедишю до берепв Америки (на новозбудова-
ному красен!-пароплав! «Канр1н-мару»), Тод! ж уряд бакуфу запро-
понував «об’еднати» двори й роди шьогуна й тенно в одну динаспюя
сдруживши шьогуна 1емоч! на ршн!й сестр! !мператора Комея
11847—1867] приниес! Кадзу. Проте на опозииюнер!в владна демаго-
ги не под!яла.
Д!я породжуе протшйю. Загнан! у глухий кут опозицюнери, серед
яких переезжали даймьо швденно-захщних княз!вств (Чьошю, Сацу-*!
ма, Х!дзен, Тоса), виклик прийняли i також перейшли вш пропаганд^]
до силових метод!в пол!тично1 дискуем. У 1860 р. бртш-смертник зарН]
зав б!ля вор!т едоського замку Г! Наосуке, а в 1862 р. кюшюський
даймьо НИмадзу раптово ув!в cboix самураи «плебейсько! армп» (лхгей-
Глава 2. Япожя
таи) в Kioto й змусив шьогуна вшмовитися вш системи заручниюв,
шо остаточно розв’язало руки опозишйним князям «на м!сцях».
Наступник Г! Наосуке на посад! тайро Андо Нобумаса спробував
продовжити репресивну полпику свого попередника, але шсля того,
як у 1862 р. 1 на нього вчинили замах заколотники, шьогунат шшов
на поступки. Андо Нобумасу зняли з ycix посад i показово !золювали
пш домашнш арешт. Паралельно бакуфу намагався демонструвати ус-
nixn модершзацй: протягом 1855—1861 рр. в Японп була вшкрита
в!йськово-морська школа (де викладали голландш), в бухтах Урага й
Illi мод а почали будувати бойов! корабл! шьогунського флоту, а в На-
гасаки налагодили ливарне виробництво миптарного ухилу.
Ускладнення ситуацп занепокошо «велик! держави», котр! уже ба-
чили шьогуна сво!м марюнетковим «парком» i мр!яли зберегти його
владу для подальшого перетворення Японп у нашвколонпо. Скорис-
тавшися тим, шо у княз!вств! Сацума (де володарював ИНмадзу) к!лька
нашоналютично налаштованих самураев зар!зали англШця, флот Вели-
кобританп лишав у червн! 1863 р. нигшвному бомбардуванню штаб-
квартиру опозицюнер!в фортецю Ш!моносек1, через м!сяць гарматний
удар анппйських ВМС вшчув на соб! сацумський порт Кагоплма, а
французи надали бакуфу пштримку кредитами, зброею та вшськови-
ми шструкторами.
Для припинення бомбардувань опозишонери змушеш були сплати-
ти анппйцям солшну контрибушю, яка суггево похитнула фшан-
сов! позицп супротивниюв шьогунсько! диктатури, адже п розм!р
(2,5 млн золотих рьо) дор!внювала трьом р!чним бюджетам бакуфу.
В Япони розгорталась громадянська вшна, ускладнена шоземною
1нтервенц1ею.
Закордонна вшськова допомога швидко дала сво! наслшки: у
серпн! 1864 р. токугавська арм!я вибила опозицюнер!в !з К!ото, а
лщери непримиренно! опозицп (княз! 1то, Сайго, Окубо, К!до та ш.)
припинили активну антизахшницьку пропаганду, тим бшьше, шо в
Иокогам! вже десантувалися перш! контингента англо-французьких
сухопутних в!йськ. Слшом за флотами Англп та Францп до япон-
ських берепв пцпйшли бойов! корабл! США й Н шерла шив, а у ве-
Ресн! 1864 р. об’еднана ескадра чотирьох захщних держав учинила ше
одне неспровоковане бомбардування Ш!моносек!, «дипломатично» до-
Магаючись права на вшьний прохш !хн!х корабл!в через внутр!шньо-
ялонську НИмоносецьку протоку. Здавалося, шо справа антишьогун-
ських опозиц!онер!в безнадшна, i за кшька мгсяшв бакуфу знову вшарпа
106 |
PoMinl. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
вить свш контроль над пол!тичною ситуашею по всш крапп. Однак
неспощваний порятунок для повстаншв прийшов наприкшш 1864 р.,
коли черговий раз загострилися глобальн! англо-французыа супереч-
носп, i Британ!я раптово, на зло категорично прошьогунськш Франци,
надала пщтримку опозици, давши 1й можливють перевести подих.
Внутр!шня вшна вкрай загострила й ускладнила сошально-еко-
ном!чн! проблеми Японп. У 1866 р. крашу вразив неврожай. Доведен!
до вщчаю селяни почали трошити все навколо пщ гаслом «Ее джя най
ко?» («Чи так не краше?»), а в Едо й Ocani спалахнули голодш «рисов!
бунти». Народи! заворушення охопили 2/3 територп Японп, i шьогу-
нат змушений був зменшити военний тиск на оргашзовану опозицпо
й перекинута сво! збройн! сили для придушення селянських i мюьких
вистушв.
Проти токугавсько! влади воювали тепер селяни, торговли, ремгс-
ники, протобуржуаз!я, псно пов’язан! з б!знесом швденш даймьо й
самура!, а тут цце у 1866 р. помер шьогун 1емоч!, а на початку 1867 р.
вщ раптового удару спочив занадто обачний та безшицативний тенно
Комей [1847—1867] — прихильник подлинного компромюу з дикта-
торами Токугава. Новим !мператором мав стати 14-р!чний Муцухгго
[1867—1912], який ime не м!г через свш юнацький в!к самостшно виз-
начати державну гюзицпо, а тому впливу в Клото (при двор! тенно)
набули найдосвщченшй полпики з його оточення — Окубо Тош!м!чм
Сайго Такамор!, Кщо Такамаса, 1то Х!робум!, Такасуг! Ш!нсаку. Bci
вони категорично виступали за л1кв1дац1ю шьогунату, за в1дновлення
безпосереднього йнператорського правлшня й реформування японсько!
економйси та сусп1льного життя з урахуванням досягнень 3axidHoi ци-
вийзаци. Отож основним гаслом 1хньо! державно-полпично! програми
став непримиренний висл!в: «Тобаку1» («Геть бакуфу!»).
У жовтн! 1867 р. офпцйн! представники тенно подали новому
шьогуну Токугава Йошшобу (Кейк!, 1866—1867) ультиматум з вимо-
гою негайно передати всю повноту влади в держав! !мператоров! Му-
цухгго. Останн!м аргументом антишьогунських заколотниюв стало за-
хоплення !мператорського палацу в К!ото, звшки змовники (даймьо
областей Тоса, Ечщзен i Сацума) вигнали у грудн! 1867 р. шьогун- '
ських самуралв родини Ащзу. Вщтепер шьогун остаточно втратив кон-
троль над !мператорською родиною. Не маючи достатн!х сил для при-
душення опозици за умов неконтрольованих народних бунпв ! розко-
лу серед його европейських союзниюв, диктатор формально прийшИ
у листопад! вимоги парламентер!в i заявив про свое зречення. Проте
хто ж влддасть владу просто так? Укр!пившись в Едо, шьогун почав
Глава 2. Япошя
збирати сили для останнього бою, на шо про!мператорська парт!я
вщповша адекватною подготовкою. У с!чн! 1868 р. Hacnix з!брана то-
кугавська арм!я «добровольшв» (нохей) атакувала Юото.
Розраховуючи на значну чисельну перевагу (10 тис. шьогунських
вояюв проти 1,5 тис. солдат !мператорсько! армп, основу яко! скпада-
ли княз!всью загони областей Тоса, Ечщзен i Сацума), Кейк! спод!-
вався одним ударом придушити оргашзований опозишйний рух, п!сля
чого вже «у робочому порядку» лшвщувати вогниша народного опору
в провшшях. Проте у в!йнах далеко не завжди перемагають числом.
Державна скарбниця бакуфу давно спорожн!ла. Найзавзяпший току-
гавський союзник Франшя готувалася до вшни з Прусс!ею в Ceponi,
США були виснажен! нешодавньою громадянською вщною, тому
вьпьних грошей н!хто з них не мав, а Голланд!я так i не наважилася
втругитися в ситуашю самостшно, тому вс! колишн! союзники шьогу-
нату вир!шили дочекатися розв’язки i заявили про свш нейтрал!тет у
внутрштьояпонському конфл!кп. Токугавськ! самура! роками не от-
римували платы, проти них бунтував народ, !х кляла штелиеншя, а
ворогом був тенно — «живий нашадок богин! сонця Аматерасу», «лю-
ди на-бог», уособлення японсько! державност! й наци! Чималий хист
полководця проявив пщ час бо!в i командувач !мператорських в!йськ,
завзятий сацумський самурай Сайго Такамор! (1827—1877). Бойовий
дух шьогунських вояюв шяк. не можна було за таких обставил назва-
ти високим, а тому наслщок чотириденно! битви (27—30 с!чня 1868 р.)
у район! Фуцпм! й Тоба виявився трапчним для Кейк!: його вшсько
зазнало поразки й розб!глося, сам вш упк до Едо, де 3 травня 1868р.
каштулював i здав шьогунську столицю !мператорським вшськам.
2б5-р1чна диктатура Токугава завершилася.
Колишнього шьогуна Йоипмуне звинуватили в заколот!, позбавили
ycix звань i титул!в i заслали до буддшського монастиря в Сумпу
(Шщзуока). 1з цього заслання останнього токугавського шьогуна по-
вернули -ильки в 1898 р.
Громадянська вшна, шо охопила 2/3 територп Японп, тривала ше
больше року. Економ!чно вщеталнда П!вн!ч — опора шьогунського
Режиму — не бажала здаватися без бою. Ыльше того, влпжу 1868 р.
мкцевий лоаер адм!рал Еномото Такеак! перев!в на швыч Хоншю
пщпорядкований йому шьогунський флот 1 «заснував» на швдн! Хок-
кайдо та швноч! Хоншю нову самурайську «республпсу», яку сам же й
°яолив. Певну пщтримку новоявленим «республшанцям» напала Фран-
Шя' проте 1мператорська арм!я, якш допомогли англшш, а фшанцрыъ
Розд!л I. ДАЛЕКИЙ
108 |
пщтримали багап протобуржуа зн! родини Мшу!, Коноше, Ясуда т
ниш, зламала onip ортодоксальних сепаратистов. Велик! надй самура!
сепаратисти покладали на шьогунський в!йськово-морський флот
який майже шлком перебував пщ !хн!м контролем, однак !мператорсь
кий уряд своечасно зор!ентувався, купив у США броненосець, яки!
швидко i без проблем пустив на дно беззахисн! перед його гарматами
дерев’яш пароплави бунпвниюв. У листопад! 1868 р. самура!» Такеаю
вибили з Хоншю, у травн! 1869 р. знищили основн! сиди «республ!
каншв» на Хоккайдо, а в червн! того ж року «тенноУсти» завершили
розгром оргашзованих антидержавних загон!в непримиренного шв
жчного самурайства, взявши штурмом останн!й оплот сепаратист -
форгеню Горьокаку (в район! Хакодате).
Jliaepa сепаратисттв Еномото Такеак! спочатку засудили до xapaxipi
(сеппуку), але поттм помилували i направили на дипломатичний
фронт, де вш до останшх дн!в життя послщовно обстоював inrepeci
Японп перед и швжчним сусшом — Рос!ею.
Крашою вщтепер керував единий !мператорський уряд, формаль-
но пшпорядкований тенно Myuyximo. котрий nid час офпцйно! коро
наци у жовтн! 1868 р. образ сво1м ненго (гаслом правлшня) фразу Мей
дж! («Осв!чене правлшня»), давши тим самим визначення нового era
пу японсько! icTopii. Так протягом 1867—1868 рр. у Япони в1дбул&Л
«реставрация» безпосередньо 1м пера торс ько'1 влади (Мейдж! !шш). як
захщна !стор!ограф!я нершко називае «революшею Мейдж!». Новою
столицею возз’сднано! Япони став Едо, котрий шеля переезду до Mien
!мператора та уряду перейменували на Ток1о («Схшну столицю»). Ре
альним розпорядником справ у кради, враховуючи неповнолптя Ампера
тора MyuyxiTO, став сформований у с!чн1 1868 р. «уряд Мейдж1»у до
складу якого, окр!м член!в !мператорсько! родини i найвпливов!ших
куге, увшшли даймьо швденних княз!вств, котр! вшзначилися раншя
в боротьб! проти бакуфу — княз! областей Чьошю, Сацума, Тоса, Aid
Oeapi, Хшзен та Ечшзен. Очолив перший реформаторський уряд князь
Apicyraea Тарух!то (1835—1895). Важливими елементами оновлено!
системи державно! влади стали також створена при особ! !мператора
Державна Рада (Даджьокан) пщ кер!вництвом впливового куге Санд-
жьо Санетом! (1837—1891) та шетитут регента-канцлера при неповно-
лтгньому !мператоров! — цю посаду обшняв даймьо Окубо Тош!м!ч1
(1830—1878). Активними учасниками «команди реформатор!в» стали
також К!до Такайош! (Кош, 1833—1877), Сайго Такамор! (1827—1877)
Гото Шьодж!ро (1838—1897), Окума Шпенобу (1838—1922), 1тагак1
Глава 2. Японш
Тайсуке (1837—1919), 1вакура Томом! (1825—1883), Соеджзма Тамеом!
(1828—1905), Ето ННмпей (1834—1874), Ito Xipo6yMi (1841 — 1909),
Маиуката Масайопл (1835—1924), Муцу Мунемшу (1844—1897) та
Ямагата Арггомо (1838—1922), яких узагальнено прозвали в лператур!
поважним термшом «ол!гархи МейджЬ.
Япошя за епохи
системних буржуазних
реформ
«Реставрация Мейдж1» започаткувала и,1пу низку грандюзних систем-
них реформ, метою яких було перетворення Япони на «велику державу»,
р'шноправного партнера тших колошальних iMnepiu тогочасно! епохи. «Шу-
каймо знания в усьому свт!» — закликав урядовий декрет вш 6 квпня
1868 р., i китька наступних десятилпъ преминули для Японп щд знаком
широко! европе!заш! та америкашзацп, масованого залозичення захшних
щ.уково-техшчних знань, традишй у галуз! промисловосп, транспорту,
зв’язку, политики, економжи, побуту тошо. Однак впроваджуючи новацн
в життя, oempiena крата не стала слто копиовати 3axid, а тшла своТм
надзвичайно продуктивном шляхом синкретизаци свроатлантичних полипи-
ко-економ1чних, социальных i технолог1чних запозичень з глибинними здо-
бутками власно/ цивйизацн: високою сошальною оргашзовашетю, пова-
гою до влади, синтезом вимогливосп до себе з вимогливклто до началь-
ства, культом npaui та знань, особлив!стю надкласового сощального
колектив!зму, шануванням 1мператора, в!рою в можлив!сть гармони у
иьому, а не в потойб!чному жита, суспшьною щеашзашею людини, шо
може «йм раз!в упасти й BiciM раз!в пщнятися» тошо.
За тако! ситуацп, зрозумию, реформи не були надто поепппними.
Лише в питаниях рел1пйно-1деолопчно! полпики нова влада показо-
во продемонструвала сво! просинто!стськ! симпатп, намагаючись че-
рез посилення синто!зму пщвишити авторитет псно пов’язано! з син-
тоГстською м!фолопею 4мператорсько! династп. Тому вже у 1868 р.
уряд пров1в секуляризашю будд1йського майна, а будд!йським мона-
хам заборонили входити до синто!стських храм!в.
Уряд Мейдж! отримав вщ бакуфу тяжку спадшину. У 1867—1869 рр.
*фа!ну вразив неврожай, бюджетш надходження покривали не быьше
15—20% державних потреб, неконтрольована грошова ем!с!я провоку-
вала 1нфляцно, а для покриття бюджетного дефщиту влада змушена
Ула ппи на icroTHi поступки захщним кразнам заради отриманнядт&а
PomuI. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
no |
дитш. Почали з символиси: у 1870 р. !мператорська Японш запровадила
свШ державний (а не клановий чи армшський) прапор — бший прямо-
кутник !з червоним колом посерединг Але справжне реформування крални
почалося, звичайно, з фшанав. Скругна фшансова ситуашя змусила уря-
довшв-реформатор!в удатися до зовшшшх кредиттв, яких до 1870 р. Япо-
нш встигла набрати на солщну суму в 4,8 млн ен. На момент л!кв!дацц
шьогунату в Японп фактично не гснувало едино! грошово! полпики: в
o6iry було clm тишв золото! i два типи ср!бно! монети, а також бшьше як
швтори тисяч! BapiaHTiB паперових грошей, яю запровадили у сво!х кня-
з!вствах даймьо, користуючись своими минулими релжтами автономность
За таких умов про вшновлення урядового контролю над державою не
могло буги й мови, тому в 1871 р. Япон1я пережила глобальну фшансову
реформу. Як едину законну грошову одиницю по всш крапп запровади-
ли монету ен (¥)6, шо м!стила 1,5 г чистого золота. Тод! ж в Ocaui був
споруджений 1млераторський монетний дв!р, який вштош став единим
центром з eMicii грошей в держав!.
Запроваджений в такий спсхлб ен був достатньо ваговитою монетою,
оскЕльки дор!внював американському доларов! або двом тогочасним
росшським рублям.
Протягом 1870—1872 рр. Японш через росшський Владивосток!
китайський Шанхай приедналась до свггово! телеграфно! мереж! й ство-
рила ун!ф!ковану пш м!жнародн! стандарти державну поштову службу.
Дал! реформатори взялися за сощальну структуру. До 1872 р. у крали
оф!шйно зберйдлася дешо модернизована класична станова система, яку
формували три основы! прошарки: кшька тисяч кадзоку (више дворянство
з колишшх даймьо й куге), иадзоку (колишн! самура!-5уш/, кшьюсть яких
не перевишувала 5% населения) тахейм/н (решта). Щопрадда, протягом
1870—1871 рр. у кра!н! було запроваджено едину, недиференшйовану за
станами систему державних закошв ! сушв. Пшданим дозволялося обирати •
будь-яку 11рофес!ю. де завгодно жити й укладати мгжстанов! шлюби. Про-
те навггь шсля лептимно! л!кв!даш! в 1872 р. ycix станових прившеш та
обмежень, родинно-клановим залишився жорсткий принцип формування
правлячо! елгги: виших чиновниюв, генералггету, дипломатичного корпу-
су тошо (набиралися виключно !з с!мей колишшх кадзоку).
ТЕльки !з кадзоку вибиралися наречен! для !мператора й офшшного
спадкоемня престолу, тому жоден представник кадзоку не мав права
укладати шлюб без офшШно! згоди тенно.
6 У впчизняжй лператур! японський ен (V) iHoai називають на росШський манер
еною, але японською мовою означена монета називаеться саме ен.
Глава 2. Япожя
Нииивного удару уряд Мейдж! завдав по задатках вШськово-по-
jiimuHHoi децентрал1зацн. Замгсть старо!’ системи нашвавтономних кня-
з!вств-губернШ з! спадковим кер!вництвом мюцевих даймьо (як! уп-
равляли своТми областями, спираючись на власж загони самураю) у
1870—1872 рр. була запроваджена централ!зована система з др!бжших
«префектур» (72 провшшйних кен i трьох столичних фу), адмЫстра-
тивне розмежування яких не зб!галося з колишжми кордонами тради-
шйних !сторичних областей. Префектура намгсники призначалися
надал! виключно розпорядженнями центрального токшського уряду.
Тод! ж були розпушеж автономж княз!вськ! армп, а самим даймьо
уряд призначив державы шор!чж виплати в сум! 10% р!чних доход!в
ixHix колишн!х княз!вств.
Проти ново! жорстко централ !зовано! управляемом вертикал! вла-
ди виступили тыьки 17 даймьо (!з 276-ти), тому !хн!й onip придушили
швидко i без будь-яких ускладнень.
У 1872 р. разом !з законодавчою л!кв!дашею залишюв ycix стано-
вих вщмгнностей втратив сво! лептимн! привше! прошарок 6ymi, отож
вццйшла в минуле традишйна кланово-спадкова система комплекту-
вання японських збройних сил, а ц м!сце заступила загальна вшсько-
ва повинжсть (термш строково! служби визначили у три роки). Це
зламало самурайську монопол!ю на зброю (уведену ше в XVI ст.), й
водночас знову перетворило вшсько на централ!зований ! шлком под-
контрольний урядов! державний шетитут. У продовження глобальних
армшських трансформашй у 1873 р. в Токю вшкрилася 1мператорська
вшськова академ!я, куди для навчання японських сухопутних офщер!в
запросили вшськових спешалкгпв 13 Францн (жзжше !х замшили
жмецькими радниками), а подготовкою командних кадр!в для м!сне-
вих ВМС ошкувалися «володар! мор!в» англшш.
Паралельно уряд приступив до забезпечення оновлених японських
збройних сил сучасною матер!ально-техн!чною базою. На виробнин-
твах найпотужжших арсенал!в Ток!о (майже 8 тис. роб!тник!в) й
Осаки (понад 3 тис. ро(итник!в) налагодили випуск найновшшх зраз-
Юв гармат, рушнинь, снаряд!в i патрожв. Аналопчного призначення
морськ! арсенали було споруджено в Куре (понад 9 тис. роб!тник!в),
Иокосуц! (понад 4 тис. роб!тник!в) й Сасебо (понад 2 тис. роб!т-
ник!в) — тут виготовляли й ремонтували вшськов! корабл!, морськ!
М1ни, боеприпаси для потреб флотського вщомсгва тошо. В1йськов!
’’^приемства з’явилися також у Модж!, 1табаш! й 1вахане. Насл1дки
в,иськово1 реформи вражали: за л!чен! роки Япон!я сформувала регулярна
Розд!л I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
112 |
ну армпо чисельжстю у 36 тис. вояк!в. Надал! !хня к!льк!сть поступово
зростала, i вже наприкшц! XIX ст. арм!я кра!ни нал!чувала у своему
склад! б!льше як 140 тис. вояк!в. На и озброення над!йшли рушниц!'
Мурата й гармати Ар!сака власного виробництва. Япон!я розпочала
також реал!зашю амбпцйно! програми флотського бушвництва, заку-
пивши для цього вцшовщну технологию та озброення на ф!рмах Арм-
стронга (США) й Круппа (Н!меччина). А в 1876 р. в Японп запустили ’
першу пов!тряну кулю, плануючи використовувати !'! для розвшуваль- I
них шлей.
У 1872 р. в Японп збудували першу зал!зницю (Ток!о—Йокогама (
довжиною 29 км), запровадили европейський <1'ригор!анський) кален- I
дар. ОфщШним одягом державно! бюрократ!! стало вбрання евро-
пейського крою, а при двор! !мператора Муцух!то почали влаштовува- 1
ти бали на европейський кшталт. Того ж року уряд Мейдж! оголосив ।
про початок глобально! реформи в японсьюй систем! осени (за аме-
риканським та н!мецьким зразками). В !млераторському указ! наголо- 1
шувалося з цього приводу: «Ми бажали б, шоб вщнин! осв!та так ши-
роко запроваджувалася по кра!н!, шоб в ycift iMnepii не знайшлося б
жодного села з неписьменною родиною чи жодно! с!м’! з неписьмен-1
ними членами». Для реал!заш! цього завдання запросили з-за кордону
сотн! европейських та американських викладач!в. Тод! ж у Ток!о
вщкрили 1мператорську публ!чну б!блютеку, для яко! тисячами поча-
ли закупляти наукову й художню лпературу з усього св!ту. За л!чеш
роки у краж! було вшкрито 5500 початкових шкьл i в!с!м державних
ушверситепв, першим !з яких став заснований у 1877 р. славетний
Токю дайгаку (Токшський уыверситет). Вчитися тепер могли на р!вних
правах як чоловпси, так i жшки. 1 хоча освгга залишалася платною, з
1879 р. шюльний початковий р!вень оголосили обов’язковим та загаль-
ним, зробивши здобуггя осв!ти третлм державним обов’язком !мпера- :
торських тпдданих поряд з! оплатою податюв i вшськовою повиныстю.
Слщом за Тоюйським державн!, !мператорськ!, як !х називали, уш-
верситети вшкрили в К!ото, Сендай, Фукуош, Саппоро..., а в 1879 р.
була заснована Ток!йська Академ!я Наук, першим президентом яко!
призначили найавторитетжшого «захшника» кра!ни Фукудзаву Юк!ч!
(1834—1901) — видатного пропагандиста захщного л!берал!зму, фран-
цузького матер!ал!зму й анппйсько! полпично! економп. Водночас
були заснован! Нашональний музей. Центральна метеоролопчна об-
серватор!я, Геодезичний компет, Ком!тет громадсько! та шкьпьноТ
ппени. Поряд !з державними навчальними закладами формувалися
приваты, найв!дом!шими з яких були ун!верситет Кейо (заснований
Глава 2. Япоюя
пз
фукудзавою Юк!ч!) та ушверситет Васеда (заснований переконаним
захшниньким радикалом Окумою Шйенобу (1838—1922), котрого за
намагання вщкинути eci японськ! цивипзашйж традиип, замшивши
lx захшними, називали «уособленням духу космополггизму й меха-
жстичност!»).
Активно розвивалася у кра'ан! газетна справа. Перша в Японп газета
вийшла друком ше за час1в шьогунату — в 1864 р. Ут!м, тираж! й
перюдичжсть токугавських газет залишалися ешзодичними. 1 лише
теля появи в 1872 р. першо! «Шоденно! газети» («Н1ч1н1ч1-ш1мбун*)
японська газетно-журнальна справа почала бурхливо розвиватися.
Bia тих час1в вйийшли в ми нуле вуличж глашата!, як! оголошували
урядов! накази й р!шення, зачитуючи ix на майданах та вулинях. Не-
вдовз! у крапп вже видавалися сотж газет i десятки журнал!в.
Продовження селянських бунпв (а ix протягом 1868—1872 рр. лише
офшшна статистика зафшеувала 343) нагадало !мператорському урядов!
про нагальну необхщшеть фундаментально! аграрной реформи. П прове-
дения у 1872—1873 рр. розчистило шлях для каштал!стично! трансфор-
маш! японського села. Вщповщно до положень закону 1872 р. eci, хто
на час проведения реформи реально користувався земельними шляп-
ками, оголошувалися !хн!ми абсолют ними приватними власниками з
правом витьно! куп!вльпродажу puuii. У 1873 р. замють заплутано! си-
стеми р!зноман!тних податюв i повинностей був запроваджений еди-
ний грошовий податок на землю, розм!р якого становие 3% и ринко-
во! вартостз. Для аграрних репошв пей податок виявився шлком при-
стойним, не надто обтяжливим, шо дало можливють селянам не лише
шдтримувати, а й розвивати господарство й пщвишувати свш жигге-
вий р!вень. А в м!стах, де земля дуже шнувалася, ней податок, навпа-
ки, сягнув 50% обсягу врожаю. Швидке розорення мюьких аграрпв
розчистило землю для вкрай необхшних активно «каштал!зованш»
Японп промислових потужностей.
1 тут перед урядом Мейдж! постала найскладншш проблема: як ство-
рити власну каттал1стичну промислов!сть, а отже — як започаткувати
процес перв!сного нагромадження каштану? Проблема первюного на-
громадження кашталу мае два аспекта: фшансовий i сошальний. Пер-
ший передбачае виникнення вьиьного кашталу, який може бути вкла-
лений у розвиток захшнииько! каштал!стично! економ!ки з опорою
на в!льний недержавний сектор, конкурентною боротьбою, ппербол!-
зованим пануванням приватно! власностт тошо. Сошальний аспект
означае формування в суспгльств! великого прошарку вёпьних людей,
позбавлених будь-яко! власносп, як! могли б працювати на н!дпЗДЭД&
114 |
Роздй] 1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
ствах, створених в!льним капиталом. Другу проблему японш розв'яза-
ли усшшно: шеля введения ринкового податку на землю у примгських
районах розорилися й залишилися без земл! понад 210 тис. селянських
с!мей. Позбавлен! засоб!в гснування, ui люди готов! були працювати
де завгодно й ким завгодно аби прогодувати себе та сво! с!мТ. А от з
кашталом усе виявилося значно складшше...
Тогочасна Япон!я була кра!ною бщною. Фшансов! можливосп
мюцевих купшв, рем!сник!в ! лихвар!в (яких до того ж у минулому
самурайська диктатура завжди грим ал а в духе вузьких майнових рам-
ках) залишалися вкрай обмеженими. Звичайно, процес гхнього збага-
чення п!сля 1867 р. дешо прискорився, проте не настыьки, шоб влас-
ний приватний каштал Япони м!г у 1870-х роках дозволити соб! ве-
лике промислове буд!вництво. Якшо ж браги до уваги невщворотну
товарно-економ!чну експанспо ззовн!, яка шеля «вщкриття» краши
знишувала uuii галуз! рутинного остр!вного господарства, прогнози
шодо швидкого остаточного розорення абсолютно! бшьшост! др!бних
неконкурентоспроможних японських пщприемшв не викликали сум-
н!в!в. У найближчш перспектив! це гарантувало Японп шлковиту
економ!чну й полггичну залежшеть вщ Заходу, як це вже сталося в
середин! XIX ст. з Китаем, Першею, Туреччиною... Не мала Япошя
й коложй, награбоване в яких золото могло б забезпечити необхщне
фшансове пщгрунтя первгсшй каштал!зацп.
Спочатку енерпйн! японськ! реформатори спробували йти уже
протореним европейцами шляхом: через граб!жницьк! колошальш за-
гарбання. Таку полпику пштримували всё вщ ортодокс!в-самура!в до
найзавзяпших буржуазних радикал!в. Перш! мр!яли завдяки усшш-
ним завоюванням вщродити колишшй сошальний престиж i полпич-
ний вплив буш1, шш! — здобути кошти для промислово! !ндустр!алР<
зацп. У 1872 р. Япон!я захопила острови Рюкю (Окшава), а в 1874 р.
спробувала завоювати Тайвань, проте, зпкнувшися на остров! з масо-
вим народним рухом опору (втрати японського експедишйного кор-
пусу становили 700 убитих), повернула його Цинському Китаю за гро-
шову компенсашю в ¥700 тис. (тим самим пщтвердивши думку, шо
лщерам тогочасно! Японп були потр!бн! не земл!, а насамперед ipouii)-
Нарешт!, в 1876 р. Япон!я, удавшись до погроз, змусила «вщкритися»
Корею, нав’язавши !й нер!вноправний Канхваський торговий догов!р-
Однак фшансова ефективн!сть них агресивних зовнццньополпичних
акшй виявилася м!зерною, подальше розширення експанси могло сугге-
во попсувати вщносини Япони з Pocieio, США та Анпйею, а з ними
вона конкурувати поки шо не могла. Ыльше того, шоб зайвий раз не
Глава 2. Япошя
дратувати потеншйних супротивникУв ЯлонУя скасувала в 1873 р. вс! ан-
тихристиянсыа закони, а з 1876 р. оф!шйно проголосила у крапп цшко-
виту в!ротерпим!сть. Залишалося шукати внутрпин! джерела indycmpiasib-
ного фшансування, i на це зробили основну ставку реформатори МейджУ.
П1сля упорядкування й спрошення податковоУ системи, лУквУдацй
вйляких податкових привУлеУв та УмунУтетУв держава зосередила у сво’Ух
руках сол!дн! фшансов! ресурси. Це дало можливють урядов! лептим-
но передати частину цих кошт!в «солшним» приватним особам — по-
теншйним пшприемцям. Ще п!д час лУквшацй старо! аграрно-адмшУ-
стративноУ системи великих княз!вських земельних володшь (даймьо)
Ухшм колишшм власникам для вшшкодування масштабних конф!с-
кашй встановили високу пожиттсву пенс!ю в обсяз! 10% умовного
валового прибутку. Проте так! солшн! видатки пшривали державний
бюджет, а економУчному прогресу аж н!як не сприяли, тому протягом
1873—1876 рр. уряд провУв «капУталУзацУю пеней». Колишшм даймьо i
6yiui замУсть шор!чного пенсюну одноразово виплатили 5—14-р!чну
пенс!ю оптом, шеля чого лУквшували пенейну систему взагалг В та-
кий спос!б уряд намагався звшьнити державу вш постйного фшансо-
вого тягаря, а з колишшх княз!в i самураУв сформувати (надавши Ум
значнУ кошти) прошарок промисловшв, банк!р!в, купшв, земельних
кашталгстичних магнапв тошо. Однак i пей зас!б створення розгалу-
жено'У сгруктури вУльного нашонального кашталу в Японп себе не вип-
равдав. Колишш грУзш вояки в економ!чних справах були не дуже
обУзнаш, тому бУзнесмешв Уз них створити не вдалося. Швидко про-
тринькавши своУ «кашталУзованУ пеней» або невдало Ух вклавши, екс-
даймьо через кшька рокУв майже поголовно залишилися нУ з чим. Вва-
жаючи, що Ух ошукали, збУднш, а тому розлючен! на владу екс-буш!
зажадали поноалення Ухнього державного фшансування, а, /летавши
категоричну вшмову, вир!шили йти до кУнця. НаслУдком стала «Са-
цумська вина» 1877р. Колишнй вйськовий мУюстр Сайго ТакаморУ
(свого часу — один з актив!стУв «Реставрацп Мейджг» та шщУатор
японськоУ авантюри на Тайван! у 1874 р.) очолив 30 тис. невдоволе-
них самураУв, якУ виступили проти пробуржуазного !мператорського
УРяду з гаслом вшновлення традишйних порядюв.
Реакцйний заколот у провУнцп Сацума тривав кшька мгсяшв.
АрмУя повсталих налУчувала бшьш як 40 тис. вояк!в. Найзапекл!ш! боУ
вшбулися в район! м. Кумамото, де гаршзон регулярних урядових
«йськ опинився в облоз!. Полонених не брали, шо цшком зрозумшо.
Адже вйна йшла не просто за владу, майно й прившеУ. Вшбувалося
31ткнення двох свУпв, двох тишв суспУльства, двох систем ! сносябяаЗ
116 I Розд1л I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
життя. На карту був поставлений реформаторский пробуржуазний
курс, тому уряд Мейдж! з ycieio серйозшстю поставився до сацумського
заворушення. На придушення заколоту кинули крапп див!зи нового
регулярного вшська загальним числом у 46 тис. чудово вишколених i
озброених бшшв. Витрати на цю вшну сягнули ¥42 млн, i за гпвроку
реформована регулярна армш з тр!умфом завершила каральну експеди-
шю, до1ивши тим самим шлковиту неефектившсть традицшного саму-
райского вшська. Восени 1877 р. загони заколотниюв були розс!яш, а
IxHift ватажок Сайго Такамор! покшчив життя самогубством.
Повстання в CanyMi було жорстоко придушено. Обидв! сторони втра-
тили вбитими близько 3,5 тис. вояюв, не менше як 10 тис. дгстали пора-
нения. Тисячж жертви були серед мирного населения. Проте iMnepa-
торський уряд потребував стабгльностт й суспкльноТ консолщацп для
усшшного продовження реформ. Сошально-полгтечний розкол н!як
не входив до його плашв, тому п!сля придушення залишюв збройного
опору традицюнагпспв влада зробила все можливе, шоб згладити й ви-
травити з пам’ятт внуцлшш конфлжти та образи. За участь у заколот!
покарали менше як 2 тис. oci6 (лише 20 oci6 — стратили), решту «виба-
чили» i взяли на службу. Сайго Такамор! д!став 1мператорське прошен-
ия (хоча й посмертне), його каножзували як «реального самурая», а в
Токю на державш кошти спорудили величний пам’ятник. На його
принциповост!. агресивносп й eipHocri власним переконанням вихо-
вували молодь. Так ортодоксальних агресивних традишонатсттв позба-
вили ореолу мучениюв, a ixHi постатт почали служите змшненню того
самого режиму, який вони за життя бажали знишити.
Перемоги у «Сацумсыай вшн1» завершила разгром организовано! опо-
зицн у кра!н!. Ii останшм, хоча й сумншним, ycnixoM можна вважати
убивство в 1878 р. ящера реформатор!в Окубо TomiMi4i. Та це не зу-
пинило активюпв епохи Мейджц тим б!льше, шо шсля военного за-
мирения кражи 1мператорський уряд знову Mir зосередитися на еко-
ном!чних проблемах, я Ki так i не вдалося розв’язати «пенсшнш каш-
талпзацп». Единим власником, який мав певн! кошти, необх!дн! для
великого промислового буд!вництва, залишалася держава. Однак ялонш
добре розумиш, шо одержавлена економпса неефективна, рутинна,
схильна до корумпованосп та бюрократизму, врешп-решт — некон-
курентоздатна. Було б шлковитим безглуздям спочатку ламати й зни-
шувати одержавлену цивипзацшну структуру схщного типу, шоб noriM
вщбудовувати п заново. Здавалося, шо Японпо загнано у глухий кут—
Та велич японских реформатор!в полягала в тому, шо вони школи не
опускали рук, чпко знали чого прагнуть i не боялися д!яти.
Глава 2. ЯпонЫ
Проблема катталютично!1ндустр1ал1зацП мала два аспекты. Пер-
ший: eidcyniHicmb у Я пони промысловост! як ф1зично1 единиц!. У кразн!
просто не юнувало достатньо! юлькосл !ндустр!альних об’екпв, Micue-
вий приватний каштал був неспроможний ix збудувати, а залучения
до пього проиесу шоземних !нвестор!в загрожувало Японп втратою
економ!чного суверенитету (чого островитяни аж н!як не бажали). Ре-
сурси для капитального промислового буд!вництва були лише у влади,
i держава на власы кошти протягом 1870—80-х рок!в спорудила й ос-
настила майже 500 так званих «зразкових» !ндустр!альних об’екпв (за-
води. фабрики, верф!, зал!зниш, вокзали, порти тошо), створивши тим
самим всю необхшну промислову шфрасгруктуру. Шоправда, для цьо-
го уряд змушений був удатися до масштабних кредипв за кордоном. У
1880 р. зовншшШ борт Японп сягнув критично! позначки в ¥246,8 млн.
Вщчугно зр!с податковий тиск ! на самих японщв: до перев!рених часом
поземельного податку й митних збор!в, якими завжди годувався японсь-
кий бюджет, додалися акнизи на рисову горшку саке, на цукор, сою, а
також гербовий зб!р, податок на доходи ф!зичних ошб незалежно в!д
сфери д!яльност! й тлн. Ус! ш грош! вклали у розбудову промислово!
жфраструктури краши, тому жорстка фшансова полпика видавалася
щлком виправданою. Проте шилою стороною проблемы залишалася аксю-
ма щодо апрюрно! неефективноспй державного сектора економйси. Вод-
ночас серед японц!в не було достатньо! юлькосп багатих людей, як! мог-
ли б викупити хоча б за соб!варт!стю велик! промислов! об’екти, а !но-
земцям уряд !з тих же причин продавати ix не бажав, оскшьки мр!яв про
розвиток саме японсько! нашонально! кап!тал!стично! економ!ки.
Вих!д знайшли простий, небезпечний i... надзвичайно ефективний
з огляду на перспективу. Прийнявши у листопад! 1880р. eidnoeideuu
закон, японськ! реформатори шшли на безпрецедентний крок: пере-
ступивши через поняття «сошально! справедливост!», вони на аукцю-
нах реал1зували майже eci державы тдприсмства з молотка тим cnie-
вйпчизникам, хто бажав ixMamu i м1г хоч щось заплатити. Буквально
«за безшнь» колишн!м др!бним крамарям, шинкарям, лихварям, куп-
цам, ремюникам «продали» заводи, верф!, м!дн! копальн!, шахти, фаб-
рики, готел!, пароплави i т.ш. За л!чен! роки вчорашы др1бы виробники
стали економмними магнатами, a ixhi крамниц! й ймейш промысли пе-
Ретворилися на концерны — грандюзш кап!тал!стично-монопол!стичн!
багатогалузев! об’еднання з високим ступенем управлшсько! дисцип-
л'ни й централ!зацп, про як! швидко прочув увесь д!ловий евп: Miuyi,
Окура, ЬШбудзава, Мшубйш, Фурукава, Ясуда, Асано, Кавасаю, Су-
мггомо та !н.
sWdenV^^a
118 I Розди] I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
Перший етап системних реформ завершився прийняттям у 1882 р.
двох кодеков — «Зб!рки кримшальних законов» ! «Закошв кримь
нального судочинства», створених на основ! знаменитого Наполео-
н!вського кодексу.
Так унаслЮок продуманих, а тому вдалих буржуазно-економ1чних
реформ Япон1я уже напршанц! 1880-х рок1в 1з натваграрно! крепни пере-
творилася на 1ндустр1алъну, Т! сшьське господарство й промислов!сть
перевели на рейки ринкового приватно-кап гпипсти много розвитку, а
японський каттеинзм майже eid самого народження набув рис монопо-
Л1стичного 1мпер1ал1зму з превалюванням концерте, шо стало наелшком
специф!ки промислово! каппшпзацн в кра!ш.
Системне реформування Японп супроводжувалося й агресивним
входженням у систему м!жнародного подшу npaui, колосальним рос-
том зовнпиньоторговельних операцш. Так, зовн!шньоторговельний
оборот Японп збыьшився вш ¥26 млн в 1868 р. до ¥131 млн у 1888 р.
i, шо важливо, майже з нульовим балансом. Причому предметами
японського експорту були не лише рис, шовк-сирець, рослинний вюк,
камфора, золото, кам’яне вуплля та мшь, а й продукщя промислового
виробництва (шовков! тканини, шрники, фарфор, фаянс, в!яла, пара-
сольки, лакован! й бамбуков! вироби), яку активно закупляли США,
Великобритан!я, Китай, Франщя, 1тал!я, Корея, Pocia. 1мпортувала
Японш бавовник (з! США та Сгипту), цукор, тютюн, керосин, зал!зо
й паровози, а також найсучасннпе озброення р!зних вшив (вш готових
рушниць, гармат i корабл!в до технолопй Тхнього виробництва).
Показником надзвичайно! ефективносп «реформ Мейдж!» стало
стр!мке зростання населения краши, кшьюсн! показники якого за
попередн! швтора столптя постсередньов!чно! стагнацп практично не
змшювалися, коливаючись у межах 26—27 млн oci6. За даними пере-
пису 1871 р. кшыасть населения зросла до майже 33 млн, а наприкшш
XIX ст. демограф!чний потеншал Японсько! iMnepii сягнув 44 млн oci6.
Не меншими темпами зростали доходи державного бюджету Японп:
за перюд реформ вони збшьшилися вш ¥33 млн у 1867 р. до ¥88 млн
у 1888 р. Вшповшно збшьшилися й видатки: ¥31 млн у 1867 р. —
¥79 млн у 1888 р., а отже вс! сво! бюджети пореформена Япон!я
намагалася зводити з профшитом.
Масштабн! нововведения справили вщчутний вплив на нашональну
японську культуру. Молод! поети спробували писати в!рш! японсь-
кою мовою з використанням европейського типу римованих рядк!в
(шоправда, невдовз! виявилося, шо такий тип поезп не личить нор-
Глава 2. Япожя
мам японсько! мови, а тому вш так i не прижився). Зате з’явилися
европейського типу ромашсти (Судо Нансуй, Одзак! Токутаро, Кода
HapiiOKi (Рохан) та ш.). Водночас творчють японського художника
Toftoripi Xipomire (1797—1868) справила великий вплив на форму-
вання й розвиток европейського 1мпресюн1зму.
Лопчним супутником буржуазиях економ1чних реформ стала вщ-
повшна пол/тична еволюц1я Японп, однак до тих nip поки господарськ!
перетворення не дали реальних позитивних наслцнов, уряд не нава-
жувався дыитися владою з будь-якою опозишею. Навггь шсля роз-
1рому агресивних ортодоксальних традишоналгсив вимоги полггичних
реформ категорично вшхилялися офпцйним Toido, оскьпьки провал
«пенсШно! капггал1заци», а поим ше й «несправедлива», формально
збиткова для державного сектора економши, кампан!я масовано! при-
ватизацп могли завершитися непередбачуваними сошальними ката-
клизмами. Проявами такого недемократичного, проте едино виправда-
ного урядового курсу були, зокрема, тотальний розгром наприкшш
1870-х роюв демократичного опозищйного руху Джпо лпнкен ундо
(«Рух за свободу й демократичн! права»), прямий терор i переслщуван-
ня iHiuiaTopie та лшер!в молодого профсшлкового руху, насильницьке
придушення й розпн будь-яких страйгав, демонстрашй, селянських ви-
ступгв та шших акив громадянсько! непокори аж до початку 1880-х
роюв. Лише теля завершения аграрное перебудови та 1ндустр1ально! при-
ватизаци влада тшла на певш полнпичш поступки.
У 1881 р. в Японп з явилася перша полппична партия — Р1ккен-
Джното (Конститущйно-л1беральна пария), яку фшансував концерн
Мщу!, а очолив шанувальник 1деал1в Велико! Французько! революцп
1тагак1 Тайсуке (1837—1919) — виходець 13 бунпвливих самураев про-
вшцп Тоса (швдень Шпсоку). Пария виступала за актившшу кашта-
л!зашю села, зменшення поземельних подапав i л1квщацпо ycix за-
лишкзв станово! нер!вноправносп, а також проти кланово-шмейного
принципу формування уряду, коли Bci KepiBHi посади «у верхах» обш-
мали члени 1мператорсько! родини та самурайських род! в провшшй
Сацума й Чьошю (котр! свого часу активно посприяли поваленню то-
кугавського шьогунату й вщновленню 1мператорського управлшня).
Сошальну базу Рмскен-джйото становила молода сыьська буржуаз!я,
невдоволеш, проте законослухняш колишш самура! та невойовниче,
миролюбие крило нацюнально! буржуазп.
Наступного року була заснована Кайшшто (Реформаторська пар-
W яка вир!знялася вщверпшим радикал!змом та неприхованою зов-
н>шньопо;птичною агресивнютю. 1! фшансовим «спонсором» вист^цп^
120 |
Роздш I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
концерн Мшубшп, а засновниками i головними шеологами — видат-
ний науковець i сусшльний дыч Фукудзава Ююч! (1834—1901) та його
друг i соратник Окума Шиенобу (1838—1922). Кайипнто спиралася
на агресивж кола молодо! японсько! буржуазп, експансюшстську воен-
щину та нашоналютичну штелшеншю. Вона вимагала анулювання
принизливих «ансейських угод» та негайного проведения грошово!
реформи з метою впровадження випдного для Японп обмшного ва-
лютного курсу. Парты виступала також за актив!зашю зовшшньо!
полпики кра!ни, шо мало посприяти просуванню японських товар!в
на жоземн! ринки, за територ!альне розширення «Велико! Японп».
Таке поспшше, а головне — самоврядне парийне буд!внинтво на
перших порах викликало занепокоення у владних структурах, тому на
противагу означеним париям уряд сформував «альтернативну» про-
владну Конститушйно-1мператорську парию (Тейсейто), проте ц роль
у парийнш палпр! краши була м!зерною. Заявили про себе невдовз! й
агресивно-нацюна/пстично налаштован! радикали, сформувавши пар-
ию «Кокулйн кьокай» («Лira держави й народу»), однак !стотного по-
лггичного впливу на piBHi виборних та управлшських жститупв вона
також здобути не змогла, тому перюдично нагадувала про себе орга-
шзашею резонансних терористичних акпв проти представниюв вла-
ди, як!, на думку радикал!в, були недостатньо патрютично й нашона-
лютично налаштованими.
Захшницьк! запозичення зачепили не лише полпику й економ!ку,
осв1ту й науку: телеграф, газ, локомотиви, с!рники, калош!, борма-
шини, верстати для друкування асигнашй, — усе, шо можна було
випдно використати для прискореного оновлення, островитяни без
вагань брали «на озброення». Не обходилося й без курйоз!в. Зокре-
ма, м!н!стр освпи Mopi ApiHopi наспльки захопився Заходом, шо
запропонував вшмовитися вш усього японського, включаючи мову й
писемнкть, та перейняти шось захшне. Агресивний антинашональ-
ний н!пл!зм дорого об!йшовся Mopi ApiHopi: у 1889 р. за «войовничу
захшшсть» та неповагу до синто!стських святинь на нього вчинив
замах молодий фанатик-нашоналшт HiuiiHO Бунтаро. За вбивство
мппстра його стратили, а за вщдашсть шеалам батыавшини — ого-
лосили офппйним героем i мучеником нашонально! ше!.
Того ж року жертвою радикальних нашонал!спв став далеко не папи-
фгстськи налаштований Окума ИЯгенобу. Вибухом бомби йому вь
д!рвало праву ногу, однак л!кар! врятували реформатору життя. Зро-
зумшо, шо миролюбивою вш цього японська полпика не стала.
На шастя, у японшв вистачило здорового глузду, шоб не пристати
на заклики войовничих захшниюв, i в ньому неабияку роль вш!гралИ
Глава 2. Япошя
японська вторична наука i живопис. Наприкшш XIX ст. в Японп
були заснован! Антрополопчне та Археолопчне товариства, розпо-
чалася публ!каи!я мовою орипналу з одночасним перекладом сучас-
ною японською мовою академ!чних багатотомних фол!ант!в «Мате-
р!али з icTopii Японп» та «Зб!рка давн!х гсторичних документов». Гро-
мадсыасть краТни д!стала можливють читати хрожки, лпописи,
документи й класичш твори середньов!чних японських всториюв. У
1888 р. вшкрилося ТокШське художне училище, де готували майстр!в
у традишях нашональних шк1л. Щоправда, у 1890-х роках художники
Йокояма Тайкан (1868—1958) i Хаплмото Масакуж (1835—1908) та-
кож почали аптувати за «вестершзашю» живопису, однак !хню ini-
шативу шдрубав сам Захы, де на злам! XIX—XX ст. розпочався бум
«японсько! естетики», шо остаточно переконало японшв у шнносп
власних нашональних каножв i в необхщносп ix збереження, а не
замши чужими та незрозумыими захщними.
Наприк1нц1 1880-х роклв Япошя стала принципово 1ншою кра!ною i
продовжувала динакпчно розвиватися. На цей час у «Крапп Враыш-
нього Сонця» уже функцюнувало близько 1300 промислових пшпри-
емств, на яких було зашяно майже 350 тис. робггниюв. Проте для того,
шоб означен! зм!ни набули необоротного характеру, !м бракувало на-
дежно! законодавчо! бази. Оновлене сустльство потребувало Консти-
туци, яка мала завершити, лег1тимно освятити и заф1ксувати рево-
люцией системш зм!ни, що ix пережила 1мператорська Япония протя-
гом перших двадцяти рок1в епохи МейджГ
Прийнятгя
КонституцП 1889 р. |
Ше в 1869 р., невдовз! шеля реставрацй Мейдж!, !мператор Муцухпо
пообщяв керувати крашою, враховуючи думку cboix пщданих. Для цьо-
го планувалося скликати Дорадч! Збори (Койшьо) — фактичний прото-
парламент — через як! влада мала б можтив!сть поспйно чути «голос
народу» i щяти, виходячи !з загальнонацюнальних, а не вузько кланових
1нтерес!в. Однак скликаний невдовз! протопарламент виявився абсолют-
но не репрезентативним органом. Представляти сво! npoBiHuii пршхали
^Hi спадков! губернатори даймьо, а тому битышеть реформаторских
Оптатив не знаходила пштримки у цього самурайського збориша.
Зокрема, Когйиъо вшхилив закон про скасування станових прив!ле!в
буш/ на ексклюзивне носшня збро! (три голоси «за». 200 — «npQTMtlg
122 I Pomui I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
тож вМськову реформу уряд Мейдж! змушений був реал!зовувати
через «мператорськ! укази.
Не дивно, шо через кшька мкяшв теля безрезультатних псевдо-
парламентських баталш цю пародпо на представницький орган було
розпущено.
У наступы роки уряд Мейдж! був заклопотаний проблемами гос-
подарсько! та науково-освпянсько! реконструкций тому будь-як! ше!
полпичного переустрою влада розглядала як небезпечну крамолу й
придушувала нешадно. Лише по завершены основних сошально-еко-
ном1чних реформ уряд знову звернувся до проблеми перебудови по-
лггично! системи та и атрибупв.
Зокрема, у 1880 р. Япония здобула офпдйний державний пмн «К1м1 га
йо» («Хай живе Ваша Зверхшсть»), автором музичного аранжування
якого став шмецький композитор i диригент Франц Еккерт. Будучи
протягом 1879—1895 рр. головним диригентом оркестру японських
ВМС, Ф. Еккерт вибрав июню майбутнього пмну з десятка поданих
на його розгляд традишйних японських мелод!й та переробив и для
оркестру европейських шструменпв.
У 1881 р. 1мператор оф!шйно пообшяв найближчим часом дарува-
ти своему народов! справедливу Конститушю, розробку яко! доручи-
ли спешальному ком п ето в! юриспв-консультанпв на чол! з ко («кня-
зем») 1то Xipo6yMi (1841—1909).
Для подготовки тексту Основного Закону оновлено! держави 1то
Xipo6yMi ви!хав до Свропи, де прискшливо «на Micui» дослщив бшь-
нпсть захшних конститушй i лише попм 1нщповав створення вшпо-
вшного японського лептимного тексту. Визначальним зразком при на-
писаны Конституцп японськ! експерти з державного права обрали
Основний Закон бюмарювсько! кайзер!всько! Н!меччини (який по-
еднував парламентаризм, федеративысть i абсолютну монархйо). Було
враховано також думки завзятих традишонал1спв (найактивышим Н
них був Нагадзане Мотода), тому писали «Конституций Мейдж!» дов-
го, роками узгоджуючи кожен пункт. Унаслшок незл!ченних комп-
ром!с!в у ый еклектично поеднувалися бюрократична шюзй, обожню-
ваний тенноТзм, захшницыа ше! народного представництва та схшн!
проконфущанськ! утопи гармоыйно! держави-ciM’i тошо.
Япон!я проголошувалася абсолютною монарх1ею, якою «керуе iM-
ператор, шо походить з едино! та неперервно! з давых-давен династн»,
особа тенно е «священною та недоторканою». 1мператор вважався «вер-
ховним главою держави», вишою законодавчою шстаншею, головно-
123J
Глава 2. Япошя
командувачем армп та флоту. Вш сам визначав штат i зарплату чинов-
ника, представляв Япошю за кордоном, оголошував вшну чи мир,
дарував нагороди, призначав ycix судшв тошо. Його влада й титул ус-
падковувалися виключно «по чоловхчш лпш !мператорського потом-
ства». Двопалатний парламент шставав право законодавчо! пйшативи
та контролю за бюджетом, причому лише нижня «палата представ-
ниюв» (Сугнн) обиралася на 4-р1чний термш заможними чолов!ками,
шо сплачують не менше як ¥15 прямих податкш на pix, яким випов-
нмлося 25 роюв (таких набралося трохи б!льше як 1% населения7), а
члешв верхньо! «палати перш» (К1дзоку!н) 1мператор призначав або ж
затверджував особисто на семир!чний термш. Окр!м представниюв
iMneparopCbKoi родини та найродовипших княз!в до палати nepiB по-
трапляли за особлив! заслуги перед батыавшиною та 15 найбыьших
платниюв податк!в. До складу кожно! з палат входили близько
300 депутапв, причому Bci вони користувалися недоторкашстю, окр!м
випадюв затримання безпосередньо на Micui кримшального злочину
чи «шянь, як! загрожують спокою держави». Тыьки перед тенно звпу-
вав призначений ним уряд (!з дев’яти мшкщлв). 1мператор скликав i
розпускав парламент, а для кулуар них консультаций мав при co6i ше й
Велику Тасмну Раду (Дайр!), до складу яко!, окргм ycix члешв кабше-
ту, входили 15 призначених ним особисто радниюв. Тыьки 1мператор
мав право мшяти свш власний або державний статус. Проект Консти-
туш! передбачав закрип суди, лжвшашю або припинення дп обраних
оргашв на час оголошеного 1мператором «стану облоги». Водночас Ос-
новний Закон гарантував пщданим станову р!внють, право на выьне
обрання мгсця проживания, презумпшю невинност!, майнову захи-
шешсть, таемницю поштово! кореспонденцп, свободу в1роспов!дання,
обмежену свободу слова, друку, збор!в, спглок. И лютого 1889 р. — в
день апологетичного свята «заснування iMnepii» (к1генсецу), шо мало
символ!зувати пений зв’язок ново! Японп з в!чними шнностями ди-
наспйного тенно!зму — «Конституция Велико! Японсько! iMnepii» (Дай
Н'тпон тейкоку кемпо) була урочисто оприлюднена й запроваджена в
життя. Глобальна трансформаДя традицшно! ocmpieHoi цивинзацИ в
нову буржуазно-катталютичну сутшстъ завершилась але переживши
не Япошя не втратила свого культурного обличчя. Непорушними за-
лишилися п мова й мистецтво, традиш! правово! державносп та свя-
Tocri неперервно! 1мператорсько! династп. 1 все ж це була вже шша
Япон!я. Вшйшли в минуле необмежений владний деспотизм, держав-
Права голосу позбавлялися також вшськовослужбовш, духовы особи, а також yci
^одзоку
124 |
Poiauil. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
но-тирашчний контроль над економжою, станов! cycnuibHi перегород-
ки, податкова й фккальна кругова порука, зовшшньополпичний !зо-
ляшошзм, кланова державшсть, система спадкового професшно-тери-
TopiajibHoro прикр!плення пщданих тошо. Буржуазно-кашталютична
економйса кра!'ни функшонувала на засадах выьного ринку та приват-
ного кашталу й пшприемництва, а 40 млн императоре ьких пщданих
були зр!вняш у станових правах i починали вшчувати себе громадина-
ми. Пореформена Япошя активно переозброювала й розбудовувала сво!
арм!ю та флот, п динам!чний кагптал проривався на м!жнародн1 рин-
ки, а полггичш й вШськов! лщери уже мр!яли про колони, ранг супер-
держави й тихоокеанське домшування.
Секрет тако! разючо! метаморфоза полягав у стратег!чн!й виваже-
ност! и посл!довност! самих реформаторов Мейдж!, як! на doceidi влас-
но! краши довели надзвичайну продуктившеть синтезу зах!дницьких ideu
з глибинними традищями далекосх!дно! ментальност!. 3 одного боку,
вщбулася л1берал!зашя суспгльства: з людей зняли прес тотального дер-
жавного контролю, гарантували права на власшсть та особисту недо-
торканшеть, лжвщували всесилля чиновниюв, гарантували певш гро-
мадянськ! права. Водночас усе пшкршлювалося далекосхщними тра-
дишями тисячолпъ: високою культурою npaui, законослухняшстю,
корпоративною дисциплшою, патернал!змом, повагою до влади, ак-
тивним фатал!змом, певним !мунпетом до заклиюв бунтар!в (адже
«стабшьжсть краше вгд змш»), потягом до суспшьно! гармони у сто-
сунках виших i нижчих, надкласовою квазкймейною епшьжетю на
виробництв!, коли слова «честь ф!рми», «повага до шефа», «турбота
про пшлеглих» набували шоденного конкретного змгсту. Традицшна
японська цив!л!зац!я накопичила колосальну енергио, потенциал, якому
зах!дницьк! сусп!льш запозичення дали можлив!сть проявитися споена.
Як наслщок, наприкшц! XIX ст. Япон!я стала единою державою афро-
азшського регюну, якш вдалося не лише уникнути прямого колокольно-
го чи нап!вколон!ального поневолення свроатлантичними крашами, а й
самш yeiumu до розбудовано! цими крашами ceimoeo! колон!ально! сис-
теми як П активного ствтворця. Вшповшно, уже в 1894 р. у Лондон!
був пшписаний перший в icTopii англо-японських вишосин р!вно-
правний догов1р, за умовами якого британш змушеж були вгдмовити-
ся вщ ycix прившеТв, питы i статусу екстеритор!альносп, якими вони
користувалися в Японп шсля серн сумнозвюних «ансейських договорю»-
Того ж року аналопчш договори Япон1я уклада 3i США, в 1895 р. — з
Роскю, Бельпею, Бразилию i Дашею, у 1896 р. — з Франшею, Жмеч-
чиною, Швешею i Швейцар1ею, у 1897 р. — з 1спашею та Австр1ею, а
Глава 2. Япожя
в 1898 р. — з Мексикою. Остаточно статус велико! держави «Кра!на
Врашшнього Сонця» затвердила за собою по завершенн! двох надзви-
чайно вдалих для не! воен — японо-китайсько! 1894—1895 рр. та ро-
сшсько-японсько! 1904—1905 рр.. шсля переможного заюнчення яких
експансюшстсыи амбщп Японп поширилися не лише на Корею, а й
на Китай, 1ндокитай, ocTpiBHi архшелаги Тихого океану та далеко-
cxiaHi волошння Росшсько! iMnepii.
Контрольна запитання та завдання
1. Якою була етнополпична, сошально-економ!чна та культур-
но-релНйна ситуашя в Японп теля завершения епохи се-
редньов!ччя?
2 Розкрийте сутн1сть стабипзашйних реформ у постсеред-
ньов!чжй Японп. Чому eci вони зазнали невдач!?
3. Чому токугавська Япошя за епохи постсередньов!ччя сповь
дувала доктрину само1золяцн?
4. Чому вш кшця XVI11 ст. в Японп почали поширюватися зак-
лики до повалення режиму бакуфу та вшновлення прямого
1мператорського правлшня?
5. Що спричинило вшмову Японп вш полпики само1золянп?
6. Розкрийте причини, сутшсть та наслшки Реставраш! Мейдж1.
Чи можна и назвати революшею?
7. У чому полягае цивипзашйна сутшсть Санумсько! В1йни?
8. Проанал4зуйте вплив «реформ Мейдж!» на моношянзашю
японсько! економжи.
9. Назвпъ основн1 передумови усшшно! реал1занп системних
буржуазиях реформ друга! половини XIX ст. в (мператорськш
Японп.
studenv^^a
Корея
Держава Чосон июля завершения
епохи середньов1ччя.
Корея за умов боротьби
придворних кл1к. Реформи
Йонджо
Чосон пш владою андонських
К1М1Н
Правлшня тевонгуна Jli Хайна.
Боротьба за збереження режиму
само1золяци
Канхваський догов1р та його
наслшки
Держава Чосон
шеля завершения
епохи середньов!ччя
Оф1шйно теля завершения епохи середньов!ччя Ко-
рея вважалася васалом Маньчжуро-Китайсько! iMnepii
Цин, проте полпичж реалп такого статусу були не луже
обтяжливими для корейських правител!в 13 династп Jli
(1392—1910), як! мали титул ван («король»). Фактично,
залежметь Jli eid цинських богдихашв обмежувалася цере-
мон1алъними ознаками зверхноспй Цишв, що проявлялися
ванами при встуш на престол та призначенн! офщшного
спадкоемця корейського престолу (на це корейськ! ди-
плома™ мали дгстати офпцйний «дозвы» богдихана), у
визнанж корейськими можновладцями китайського ка-
лендаря та у використанж в межах корейських володшь
системи традишйних китайських Mip i цинських монет. В
усьому жшому держава Чосон (так офшшно {менувалася
корейська держава за час!в династп Jli) являла собою ц1л-
ком суверенну пол1тичну одиницю репону, шо контролюва-
ла весь Корейський niBOCTpiB та значну частину навко-
лишжх ocTpoeiB Жовтого i Японського MopiB. Бьпьше того,
в1д 1637 р. Корея жила за умов само1золяцн eid зовшшнъого
ceimy, в якш вани Jli убачали можливкть зберегти дер-
жавний суверенгтет, сошально-полпичну самобутжсть i
господарську незалежжеть свое! кражи. Навпъ 3i сво!м
формальним «сюзереном» — цинським Китаем — i тради-
ции им сусшом — Япожею — контакти корейшв жорстко
обмежувалися й контролювалися чосонською владою. За
несанкцюноваж контакти з yciMa жшими жоземцями, за
спробу нелегального виТзду за кордон, а також за появу
самих шоземшв у межах Коре! винним загрожували смер-
тна кара або дов!чне ув’язнення.
За сво!м внутршшш устроем держава Чосон являла со-
бою класичну cxidHy деспопйю конфущанського типу. Очо-
лював п всевладний монарх (ван), який вважався стратепч-
ним власником усгх земельних pecypciB кражи, а також.
128 I Розди 1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
самого життя сво!х пщданих незалежно в!д характеру занять, мате-
р!ального стану i походження. В дус! конфушансько! етики ван про-
голошувався «батьком» свого народу, його особа вважалася священ-
ною, i навпъ справжне корол!вське !м’я (так само як i в Кита!)
заборонялося вимовляти вголос, тому Bci чосонськ! вани увшшли в
icTopiio не пщ власними !менами, а пщ офпцйними псевдошмами.
Опорою вансько! влади виступав привыейований служилий стан
(янбан') корейського суспшьства, який, на вшмшу вщ класичних
китайських каноыв, практично був замкненою кастою, куди жо-
ден простолюдин не Mir потрапити. Упм, вщдаючи належне прин-
ципам конфушанського управлшня, влада давала можлив!сть yciM,
хто бажав, поступити на державну службу пройти систему держав-
них !спит!в (кваго) на знания твор!в конфушансько! класики i
китайсько! мови. Однак шанс усшшно скласти такий !спит мали
лише дни самих янбашв, тод! як вихщш !з простолюду традишйно:
визнавалися недостатньо пщготовленими до державно! служби. За
свою службу держав! янбани отримували вщповщно до посади й
рангу (гснували дев’ять чиновниньких клашв) матер!альне утриман-
ня вщ влади (переважно рисом i тканинами, шод! — гр!шми), не
платили податк!в, користувалися ексклюзивним правом на носшня
шовкового одягу i вважалися начальниками для будь-кого !з про-
столюдиыв. Основну масу пщданих становили ссанЧн (янЧн) —
юридично повноправы вшьш простолюдини (селяни, ремюники,
торговш, рибалки, професшы мисливш тошо), як! працювали, пла-
тили податки, виконували р!зш повинност! на користь держави. За
це вони мали право розпоряджатися отриманими земельними дыян-'
ками, володпи рухомим i нерухомим майном, свщчити в суд! й ко-
ристуватися шшими вщловщними правами. Найнижчий статус у со-
шальый iepapxii традишйного корейського суспыьства мали на-
швраби ho6i або hxohih («пщлий люд») — юридично неповноправш
кршаки (як державы, так i приваты) та прир!внеы до них пред-
ставники «брудних» професш (м’ясники, проститутки, вуличн! ар-
тиста тошо). Чхошн не платили податк!в (за них це робив !хшй «ош-
кун»), тому не мали ыяких юридичних прав, не могли без вщома
«покровителя» мжяти профес!ю чи м!сце проживания i не могли
володпи майном, перебуваючи в розпоряджены свого «кршоснм
1 Назва янбан означае «дв1 категори», осюльки до служилого корейського стану
входили иивьчьж (мунбан) i в/йськов/ (мубан) чиновники, причому статус пив/ль-,
них управлшшв за традигпями конфушансько/ етики вважався ictotho вишиМ,
ан/ж в/йськових начальник/в.
Глава 3. Корея
129_[
ка». Чхонш ставали дли «щдлих людей», злочинш, п, хто сам себе
продав у рабство, а також пщкидьки-знайди.
Будучи всевладним монархом, ван одноос!бно формував уряд
(i3 шести MiHicTpiB) i призначав мкцевих намкжиюв, проте eci
кадров! лризначення в Коре! робилися за канонами конфушан-
сько! етики, а отже, прослуживши два-ипсть рок!в на одн!й по-
сад!, кожен чиновник, як правило, шдлягав зам!н!, i, якшо в ньо-
го не було формальних про вал !в у робот!, м!г спошватися на п!дви-
шення. До складу держави входило в!с!м до («провшшй»), котр!
своею чертою д!лилися на цю («облает!»), пу («департаменти»), кун
(«округи») тъх1фнь («повгги»). Найнижчою адмшктративною лан-
кою вважалася сьльська община, пов’язана круговою порукою за
оплату податк!в та виконання !нших повинностей на користь дер-
жави. Обшини управлялися виборними старостами, посада яких
не вважалася чиновницькою, а тому шяких сошальних п!льг в!д
держави не передбачала.
Населения Коре! на початку XVIII ст. становило близько 3 млн
чол. Столицею держави Чосон був Сеул (близько 100 тис. мешканшв).
Великими мгстами вважалися також Кесон, Тегу, Пхеньян, Ийджу,
Вонджу, Кванджу, Тонне (нишшшй Пусан), однак абсолютна б!ль-
цпеть населения мешкала в с!льськ!й мюневость
Основою господарського комплексу Коре! на злам! XVII—XVIII ст.
було !ригашйне землеробство, — насамперед, рис!вництво. Для ус-
шшного аграрного використання постшного поливу потребували
36% орних земель краши (переважно на швдш швострова), тому
розбудова й експлуатащя складно! системи гребель, канал!в i дамб
являла собою поспйну турботу корейшв. На додаток до рису виро-
шували пшеницю, ячмшь, просо, горох та !нш! бобов!, дин!, р!зно-
манпн! овоч! (опрки, гарбузи, piny, моркву, капусту, брукву, час-
ник тошо), а також кунжут, бавовник, шдиго, шафран, конопл!,
тютюн та mini техшчш культури. Серед садових культур домшува-
ли тутов! дерева як база шовювництва. Традишйно велику роль в
аграрному комплекс! Коре! вцнгравало штучне розведення л!кар-
ських рослин (особливо знаменитого женьшеня). Найрозвинупши-
•Ми галузями корейського ремесла були прськ! промисли (с!ль, зо-
лото, ср!бло, зал!зна руда), ливарництво, виробництво паперу, гон-
чарство (знаменитий корейський селадон). Торпвля, внаслщок курсу
На само!золяц!ю, ледь животы а — причому як зовшшня, так i внут-
Рнння. Вшповщно вкрай нерозвиненими залишалися товарно-гро-
щ°в! вгдносини (навпъ зарплату чиновникам часто платили рисом
5 Ру6вль в А student-ttbraniat ua
Розд!л I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
130 |
або горохом). Техшчна база автаркшного с!льськогосподарського
комплексу кра!ни вир!знялася техжчною в!дстал!стю, навггь рутин-
жстю. Селяни вже на erani постсередньов!ччя продовжували оброб-.
ляти землю примпивними дерев’яними сохами й боронами та бам-
буковими граблями.
Корея
за умов боротьби
ПрИДВОрНИХ КЛ1К.
Реформи Йонджо
На початку XVI11 ст. ванський трон у Сеул! обшмав 19-й пред-
ставник династн Jli — король Сукджон 11675—1720], який протя-i
гом свого довод! тривалого правлшня намагався змщнити автори-
тет династн та всыяко шдкреслював и суверен пет. Навпъ почав
карбувати власну монету, але, шоб не дражнити зайвий раз цинем
кого богдихана Кане! 11662—1722], наказав повшетю кошювати при
цьому нинськ! грош!. Проте стабиьнкть вансько/ влади була доволй
eidHocHOK), осюльки за урядов! посади при сеульському двор! пося
пйно змагалися одразу чотири репонально-чиновницьк! клани —
швшчний, швденний, захшний i схщний. У середин! XVII ст. при
влад! вдалося закршитися «захшним» (лише шод! !х пенили «шв-
денш»), але на цьому дв!рцев! смути не припинилися: в!д 1683 р.
уже сама «захшна пария» розкололася на два ворогуючих угрупо--
вання «старих» (норон) i «молодих» (сорон), а отже кривав! чвари
продовжували тримати крашу у стан! хрожчно! урядово! кризи. У
XVIII ст. Корея увшшла за домшування «молодих». яких очолював
спритний царедворець Юн Джин, проте в 1710 р.. скориставшися
розправою copoHie з ванською наложницею, яка була маир’ю спад-1
коемпя престолу, норони взяли реванш. 1хн!й л шер Сон С!рьоль]
переконав Сукджона, шо, убивши сьогодн! корол!вську наложнич
пю, «молод!» завтра й за нього самого в!зьмуться, отож з 1710 р. У
владних ешелонах запанували «стар!». Не забували про сво! влади!
амбщп ! представники !нших «парий» (ехшно!, швденно! та niB-j
шчно1), як! вс!ляко намагалися укршити сво! позицп в репонах.!
Внаслшок ixHboi д!яльносп актив!зувалися сепаратистськ! насгро! л
провшшях, щеолопчними осередками яких стали провшшйн! кон-*
фушанськ! «храми слави» (совоГ) — ix по Коре! нал!чувалося близь-
ко тисяч!. Кл!ка норон. яка на початку XVIII ст. утвердилася в уря-|
Глава 3. Корея
131
дових структурах, закликала конкуренпв припинити м!жкланов! су-
перечки, однак прибутковими посадами з !ншими «парнями» д!ли-
тися не посшшала, тому грунт для пол!тично! стабипзацп Чосону
ван Сукджон так ! не забезпечив.
[Целя смерт! Сукджона престол обйгняв Кьонджон [1721 — 1724),
якого вдало обплутали своТми штригами «молод!». Вони переконали
вана в тому, шо «стар!» готують проти нього заколот, i в 1723 р. норо-
ни були позбавлен! урядових посад, a ixHi лшери — странен!. В уряд!
знову опинилися «молод!».
Пашпична нестабглыйсть украй негативно в1дбилася на сощаль-
но-еконоличнш ситуацп у крашк Кл!ки фаворипв, прагнучи збага-
титися протягом свого короткого перебування при влад!, збыьшу-
вали податки й набивали гаманц! вкраденими бюджетними кошта-
ми. Селяни, не витримуючи податкових побор!в, як! перевалили за
50% урожаю, почали переселятися у глух! райони або просто пкали
вш державно! юрисдикцн, у наел шок чого стр!мко скорочувався клин
державних земель i зростали розм!ри привагних надпив, котр! ак-
тивно «прихватизовувалися» янбанами. Особливо багато махшащй
здшенювали чиновники, машпулюючи «зворотним зерном» (хван-
гок), коли навесн! селянам для пос!ву видыяли зерно !з державних
комор, а восени «повертали» його з великими процентами. Пш час
операшй хвангок, тыьки за офщшними «квотами», чиновники кла-
ли соб! в кишеню близько 30% «процентного» навару, тод! як селя-
ни перетворювалися на хрошчних боржниюв держави-лихваря, а то
й узагал! розорювалися. Наслшком такого господарювання були ма-
сов! народн! бунти. У 1710 р. селянсыа заворушення охопили одно-
часно десять повтв головно! житниц! кражи — жвденно! пров!нцп
Чолла.
Влада не могла б!льше миритися !з загостренням внутр!шньо!
ситуацп у краж!, i коли на сеульський престол зшшов енерпйний
ван Ионджо [1724—17761, вона взялася за докоржну реоргажзацпо
чосонського суспыьства. Новий король розпочав свою д!яльн!сть !з
нормал!зацп лолпичного кл!мату. Хоча Йонджо здобув свого часу
престол завдяки пштримш парт!! «старих», вш проголосив «полгги-
КУ неупередженост!» (тханпхьончхек). Йшлося про те, шо в майбут-
иьому при розподип державних посад жодна з парт!й не матиме н!я-
ких переваг. У русл! об!цяного припинилися penpecii проти пред-
етавник!в опозишйних «старим» кл!к, проте дыитися посадами з
конкурентами норон усе ж не захотыи, i в 1728 р. обурен! дискри-
Щащею у кадровому питан ж «молод!», яких очолив новий енер-
mi
Р03Д1Л1. ДАЛЕКИМ СХ1Д
пйний лиер Jli 1нджва, оргашзували антидержавний заколот. Захо-
пивши владу у трьох швденних провшшях, «молод!» вирушили в
похш на Сеул, однак були розбип урядовими вшськами в боях по-
близу м. Асон. Кёлька сотень приб!чник!в сорон стратили, проте
Йонджо вперто продовжував полпику «примирения партш», навпъ
заборонив подавати йому петицй, в яких би згадувалися мёжклач
нов! суперечност!. Ыльше того, в 1763 р. до державних !спит!в на
чин знову почали допускати дпей опальних чиновник!в, а в 1765 р.
вийшов корол!вський указ про заборону шлюб!в м!ж представни-
ками родин одн!е! «партшно!» надежность Це суттево пом’якшило'
гостроту столичних м!жкланових суперечок, а для приборкання
сепаратистських настроёв у провшшях в!дповщно до королёвського
указу 1741 р. було закрито понад 300 coeoi i заборонено створюват^
нов! конфу шанськ! «храми слави».
Паралельно розпочався пронес реформування законодавства, су-
дочинства й приннишв економ!чноё полпики уряду. Спочатку вла-j
да намагалася д!яти старими методами: посиленням адмнпстратив-
ного тиску й контролю, др!б’язковою регламенташсю тощо. Особг
ливо ретельно контролювалася торпвля, яку Л! прагнули тримат^
п!д тотальним державним управлениям,
тому
корейням
дозволялося
продавати своё товари лише через посереднинтво великих держав-
них корпорацш. Цей порядок ше раз було пштверджено указом 1734 р.,
яким прямо заборонялося продавати будь-як! товари, оминаючи м<
нополп «велико! листки»
тобто
шести
офшшно
зареестрованих
державних торговельно-посередницьких корпорашй (аджон), як!
монопольно контролювали весь внутр!шн!й корейський ринок, а
також i всю зовшшню торпвлю Чосону (продавали в Китай i Япо-
шю женьшень, ср!бло, золото, nanip, тканини, хутро, доставляючЖ
звщти шовк, л!ки, самоцвпи, письмове приладдя, м!дь). Однак стр!м-
кий занепад
виробництва змусив
владу змшити
свое ставлення до
приватно! шйцативи пщданих. 3 метою вшродження селянськоп
господарства уряд на чверть зменшив поземельний податок. Протя
гом 1728—1744 рр. за дорученням Йонджо суттеву модершзашю пе;
режив кодекс «Кьонгук теджон» («Великий кодекс з управлшня дер
жавою»), новий вар!ант якого дгстав назву «Сок теджон» («Продов
ження великого кодексу»). Вш передбачав !стотне пом’якшенн!
владного режиму: було скасовано закон про колективне покаранНЯ
члешв с!мей засуджених, заборонено застосовувати шд час допит?
пцюзрюваних занадто жорсток! катування (виламування шг, вир1|
зання ножинями шматк!в пла i тлн.), засуджених перестали таври
Глава 3. Корея
вати й примусово татуювати, щдсудш достали право на апеляшю, а
jiiMM чиновник!в-хабарник!в обмежили можливосп державно!
служби. В 1751 р. вийшов «Закон про зр!вняння повинностей» (Кю-
ньок поп), який удв!ч! скорочував «в!йськовий податок» кунбопхо
(його сплачували чолов!ки, як! не служили в армп). Значно змен-
шувався обсяг повинностей, шо !х мали виконувати на користь дер-
жави казенн! no6i (рекомендувалося також поширити цю практику
i на приватних кршаюв). Для уникнення бюджетного дефщиту було
дешо скорочено видатки на утримання адмшгстративного апарату,
зменшено витрати на в!йсько. Податковому вшомству доручили
пошук орних дшянок, не внесених у державний реестр (так! невра-
ховаж земл! 1менувались ингьоль) з метою уникнути оподаткуван-
ня. Додатковому оподаткуванню шдлягли також рибш промисли i
солеварнЕ А коли грошей у скарбниц! зовам бракувало, влада пе-
рюдично вдавалася до продажу патенпв на чиновницький ранг без
вшповшних !спит!в.
Як i будь-як! реформи, нововведения Йонджо мали неоднозначш
наапдки. Зменшення податкового тиску на виробниюв сприяло тех-
нолопчному оновленню господарства, вдосконалювалися агротехн!чн!
прийоми, майже утрое збгльшилися плош! оброблюваних земель (вш
541 тис. кьоль до 1,5 млн кьоль2). Набули поширення нов! агрокульту-
ри (томати, солодка картопля-батат та ш.). Гумажзашя закон!в i по-
лггика «примирения парий» послабили напруження кривавих придвор-
них усобиць i послрияли певному пщнесенню культурного життя
краши.
Корейську культуру XVIII ст. уславили живописи! Чон Сон (1697—
1759) i KiM Дурян (1696—1763), поети Клм Чхонтхек i KiM Суджан,
письменник Пак Ч!вон (Йонам, 1737—1805), историк Ан Джонбок
(1712—1791), фй1ософ-матер!ал1ст 1м Сонджу (Нонмун, 1711 — 1788)
та чжус!анень Чон Джеду (Хагок, 1649—1736), медик Кан Мьон-
пль, географ Л! Джунхван, агрономи Хон Мансон i Пак Ч1вон.
Вишим здобутком синкретичних знань корейських науковшв про
свою крашу стала 100-томна «Корейська енииклопед1я» («Тонгук
мунхон nieo*), створена в 1770 р. колективом придворних чосон-
ських учених, очолюваних Хон Бонханом. У рамках науковоУ шко-
ли &рхакпха («школа реальних знань»). яка зародилася ше за час!в
шзнього середньов!ччя, сформувалася наукова школа Пукхакпха
1 Кьоль —
сеРелньо
к°ливався
своершна одиниия вихиру плоди земельних упдь, з яко! за piK збирали
му 1 сок (160 kj ) зерна. Отже, роз.м!р кьоля залежав вы якосп земл! i
в межах 1—3,5 га.
Роздй] I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
134 |
(«школа знань !з швноч!» — тобто з Китаю), представники яко!
пропонували вццйти вщ полпики само!золяшУ й активн!ше запо-
зичувати шоземний досвщ для модершзаш'У власно! краУни. Вод-
ночас вони р!шуче заперечували «природность» васально! залеж-
носп Чосону вщ Китаю. Особливо завзятим представником Пу-
кхакпха був визнаний науковеиь-енциклопедист Хон Дейон
(Тамхон, 1731-1783).
Проте реформи Йонджо мали й небажан! для влади наслшки..
Поява вшьних кошпв у виробниюв спричинила поглиблення май-
ново'1 диференшацп серед селян, торговшв i рем!сник!в. Як на-
слшок, майже половина селянських господарств розорилися i ixHi
власники змушен! були продати сво’У земельш дыянки удатливнлим
«куркулям» (тхохо). Деяк! з них залишилися на них землях без-
правними орендарями (з орендною платою в половину врожаю), а
дехто взагал! змушений був шукати «покровительства» мкщевих
«впливових людей», ставши в такий cnoci6 no6i. Це призвело до
скорочення кшькост! вшьного населения держави, а отже й змен-
шення кшькост! платниюв податюв та вшськовозобов’язаних. Роз-
продаж чиновницьких ранпв, пов’язаний з нестачею грошей у скарб-
ниц! теля зменшення податюв, спричинив розмивання страти про-
фесшних управлшшв, до яко’У вливалися в!дтод! багап, але зовс!м
не подготовлен! для такоУ служби колишн! простолюдини. Водной
час, так! власники чиновницьких ранпв здобували податковий !му-
штет та шш! вщповщн! прившеУ, шо, знову ж таки, зменшувало ло-
датну базу держави. Однак надлишок «дипломованих» в такий спо-
ci6 янбан1в чинна адмийстративна система просто не могла вмютити.
На кожну чиновницьку ваканс!ю з’явилося надто багато претен-
денпв, унаслшок чого у кра'Ун! склався солшний прошарок !з к!ль-
кох тисяч представниюв чиновницького стану, як! так i не отрима-
ли службовоУ посади. На цьому грунт! виникали пост!йн! сощаля
конфл!кти. Тим бшьше, шо вс! щ янбани домагалися службових
посад будь-якими засобами — навпъ давали за це хабар!, а зреш-
тою, пойвши жадане мюце в адм!н!стративн!й iepapxii, намагалисЯ;
використати його сповна. Це наспльки сприяло зростанню корупий
(яка й ран!ше процвпала в Коре!), шо, за словами тогочасного гео-
графа Л! Чунхвана, вштепер «на урядов! установи дивляться як на
трактир, де можна насититися, ... а м!сцев! чиновники безкорис-
лив!сть вважають безглуздютю».
Лопчним наслщком системного розкладу державного апаратУ'
стало масове розкрадання державно! власносп, яке наприкшш па-
Глава 3. Корея
рювання Йонджо набуло небачених масштаб!в. Ситуашя наспльки
вийшла з-гпд контролю, шо уряд, фактично змирившися з «при-
хватизашею» власне орних земель, боровся вже за те, щоб зберегги
в державши власност! хоча б грандюзну !ригашйну систему краши
(3529 водоймиш, 2265 дамб i гребель). I! децентрал !зашя й привлас-
нення окремих ланок могли вивести з ладу всю !ригашйну мережу,
а не загрожувало Коре! цизковитим економ!чним колапсом. Для
врятування державних позишй у сфер! !ригаш! ван змушений був
видати у 1771 р. спешальний «Указ про дамби i греблз», в!дпов!дно
до якого приватним особам категорично заборонялося захоплювати
й привласнювати водоймища, канали та шш! складов! !ригашйно!
шфраструктури.
Схож! пронеси нашвкримшального роздержавлення вщбували-
ся також у сфер! рем!сничого виробнинтва й торпвл!. Привати-
зашйн! пронеси актив!зували товарно-грошов! вщносини, обсяги
яких державн! торговельн! корпораш! просто не змогли освозти.
Розквггнув «чорний ринок», з яким влада змушена була змиритися.
Лише у столичному Сеул! вся торпвля мала здшснюватися через
систему шести державних столичних монополш (с1джон). У про-
BiHuil поступово склалися сотн! неп!дконтрольних казенним моно-
пол!ям м!сцевих ринк!в (хянс/), а також функнюнувала шла мережа
приватних роздр!бних пересувних торговшв-коробейниюв (побу-
сан). Великих масштаб!в недержавний (а тому майже завжди неза-
конний) б!знес набув також у розробш корисних копалин — особ-
ливо ср!бла й золота, якими традишйно славилися твшчш провшнд!
краши. Як зазначалося у звгп губернатора провшш! Пхьонан Л!
Сонвона наприкшщ XVIII ст., у вв!режй йому провшш! «добра
половина самод!яльного населения зайнята [приватним] видобутком
золота», причому б!льша частина добутого металу контрабандою
вивозилася за кордон.
За тако! ситуацп вкрай тривожнзтм сигналом для влади став чер-
говий сплеск м!жкланово! ворожнеч! у 1762 р. Причини суперечок
оули т! ж сам!: «зах!дт» — як «молод!», так i «стар!» — жорстко
контролювали вс! урядов! посади 1 не бажали дыитися владою (i,
В1дпов!дно, прибутками) ан! з «швшчними», ан! з «швденними»
конкурентами. «ГИвденн!» у вшповхдь оргажзували змову, зробив-
и ставку на оф!щйного спадкоемця престолу царевича Чанхона,
010 спод!валися унаслтаок державного перевороту посадити на
Рестол, усунувши в!д влади його вшценосного батька Йонджо.
°лот розкрили, шеля чого вс!х орган!затор!в змови, в тому шесцЭ
sWdenV^- '
136 |
Розам I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
самого Чанхона, за наказом Йонджо, стратили. Вана-реформатора
не зупинило навпъ те, шо Чанхон був його рщним сином, осюль-I
ки, як пишуть хроншти, д!знавшися про заколот, Йонджо «знена-
вид!в» Чанхона.
Та попри Bci негативи, реформи Йонджо дали можливкть вшро-
дити економжу краши i зберегги державну едшсть Чосону. Припини-1
лися виснажлив! дв!рцев! смути, Коре! вдалося уникнути учасп у
вшнах, тому наступний ван Чонджо |1777—1800J продовжив полпику:!
свого попередника i юридично закршив результати реформашйних
нововведень у грандюзному «Повному зведенн! Великого кодексу»
(Теджон тхонпхьон), прийнятому в 1785 р.
Продовження «полпики примирения» дало позитивн! наслщкм
Варто згадати, шо саме за роки правлшня Чонджо в Коре! налагодилид
нарешп, масовий видобуток власно! мйй, багаи поклади яко! виявили
в повпах Анбьон, Ньонволь, Суан i Поин. Вщтепер кра!на повшстмп
задовольняла сво! потреби в Mini, яку рашше змушена була ввозит»!
13-за кордону (насамперед, 1з Японп). Хроыки к!нпя XVIИ ст. не ф1ксу-|
ють бшьше масових неврожаш та епшемш, а також масових народних]
вистушв. Ознакою сошально-економ!чно! стабшьност! краши можна
вважати стр!мке зростання к!лькосп населения Коре!, яка сягнула на
рубеж! XV111-XIX ст. 7,5 млн.
Продовжувала розвиватися корейська национальна культура й на-
ука. Так, колектив придворних 1сторик!в створив колосальну (266 tomib!)
«Хрожку династп Jli» («Jlidwo смлок») i гпдготував п!д кер!вницт-
вом Jli Манджуна новий, доповнений eapiaHT «Корейсько! ениик-
лопедп» («Тонгук мунхон п1го»), обсяг яко! вщтод! 3pic до 146 книг.
Видатним представником фыософсько! школи Пукхакпхи вважав-|
ся Пак Чега (Чхонджон, 1750—1805), а тогочасний живописень KiM
Хондо (1758—?) першим серед корейських майстр!в спробував ви-
користати у сво!й художшй творчосп досвщ европейських ujkui.
Протягом 1794—1796 рр. столичний Сеул обнесли новим потуж- I
ним муром (довжиною в 6 км), при спорудженш якого знову ж
таки застосували передовий досвщ европейського фортиф1кашй-|
ного буд!вництва.
Попри eci перепони розвивалися зовжшю зв’язки Коре!. Серел
контрабандних товар!в переважали корейськ! ср!бло, золото i женьИ
шень. У самш Коре! розвивалися товарно-грошов! вшносини. Шо-
правда, актив!зашя м!жнародних контакпв мала шод! зовам небажаНм
для влади наслшки. Так, у 1783 р. з корейським посольством до Пе-
кша прибув один i3 впливових л1аер1в опозишйно! «швденно!» партн
Глава 3. Корея
jj Синхун i прийняв там католишво (хрешений як «падре Петро»),
вбачаючи у християнств! щейну опору опозици проти домшування у
KpaiHi проконфушанськи налаштованих «захщних». Не дивно, шо по-
ява в Коре! «захщного вчення» (як прозвали християнство корейш)
занепокохла офшшний Сеул. Уже в 1786 р. указом Чонджо було забо-
ронено ввозити до Коре! будь-яку християнську лпературу, а протя-
гом 1791—1795 рр. репресШ зазнали сам! корейськ! католики-неофгги:
J1 !з них опинилися за гратами, чотирьох сановник!в i «безл!ч простих
людей» стратили, a Jli Синхуна покарали заеданиям. Вщтод! католиц-
тво перетворилося на 1деолог1чний прапор «твденного» угруповання, яке
пш гаслами свободи coBicri консолщувало сво! ряди залля перемоги в
боротьб! за столичне домшування.
Чосон пщ владою I
андонських KiMie |
Шсля смерп короля Чонджо (1800) новим корейським ваном був
проголошений його другий син — 11-р!чний царевич Кон (ван Сунд-
жо, 1801 — 1834). Однак враховуючи його неповнолггнш в!к, тимчасо-
вим оф!шйним правителем кра!ни з титулом теван-теб1 («велика ко-
ролева — велика государиня») стала королева-вдова Чонсун. Фактич-
но ж влада в Коре! перейшла до корол!вського дща (по л!ни матер!)
Пак Чунвона та наближеного до Чонсун К1м Чосуна. Все це були пред-
ставники «центрально!» (колишньо! «старо! захщно!») партп пьокпха,
консолщашя яко! завершилася ше за час!в п боротьби проти «швден-
них» пщ час заколоту 1762 р., тому програмними основами пьокпха
служили: категорично негативне ставлення до спроб реабийтаци царе-
вича Чанхона та антихристиянська щеолопчна ор!енташя з опорою на
авторитет конфушанства. Основним конкурентом пьокпха в боротьб!
за владу виступало «швденне» угруповання cinxa, серед лщер!в якого
набули поширення католицью ще!.
1снувала ше «швжчна» пария, але на початок XIX ст. и полпико-
економ!чн! позицп залишалися слабкими, а щеолопчне обличчя —
не до кшця визначеним.
Нова влада чудово розумыа, шо йдеться не просто про рел!г!ю.
оширення християнства ламало статус само!золяцп Коре!, а отже ста-
Н с> мн*в економ!чну та военно-полпичну стабыьжсть Чосону.
iiipwj побоювання !з цього приводу пщтвердив янбан !з числа cinxa,
sWdenVV'b^'8,
Poml-i! ДАЛЕКИЙ СХ1Д
138 |
Хван Сайон, який у спешальному лисп, вшправленому в 1801 р. до
Пек1на, звернувся до захшних християнських MicioHepiB, шо перебу-
вали при цинському двор!, h закликом до Bcix свропейських держав
здшснити вшськове вторгнення в Корею з метою повалення чинно!
влади заради забезпечення свободи християнсько! пропаганди у кра!н!.
Лист було перехоплено. Хван Сайона стратили, теля чого в Сеул! та
на гавдж кра!ни стратили 500 (серед них були Л! Синхун, Л! Кахван,
Чон Якджон та шш! лшери «швденних») i вщправили в заслання ще
400 найактивжших корейшв-християн. Завершилися «гоншня року
ан-ю» («металевого швня», вшповшав 1801 р. християнсько! ери) оп-
рилюдненням вш !мен! малол!тнього вана офщшного звернення до
його пшданих «Про покарання epeci» («Тоса кьопмун»), у якому реп-
peci! пояснювалися бажанням зберегти чистоту конфушанства в бо-
ротьб! проти «заморсько! epeci».
1ншою проблемою, шо постала перед новим корейським \рядом,
було скорочення юлькост! повноправних пшданих, осюльки актив!-•.
зашя товарно-грошових вшносин спричинила посилення сусп!льно-1
майново! диференшащ!, особливо серед селян, i значна частина тих,
хто не вписався в нов! економ!чн! реалп житгя, ставали або безпрам
ними орендарями земл!, або взагал! кршаками-яоб/. Але ноб! не слу-
жили в apMii, вш них год! було чекати податкових надходжень, тому в
1801 р. королева-вдова Чонсун проголосила щлковиту Л1кв1дацно Kpi-
пацтва для eeix казенных ноб! (а таких було майже 70 тис. душ) i при-
людно спалила вс! вшповщж документи ! списки. Bcix державних.
кр!паюв перетворили на вшьних пшданих, порекомендувавши те саме
зробити й приватним кршосникам.
Формування ново! сощально-полпично! конф!гурацп Чосону за-
вершили поди 1802 р., коли за вана Сунджо видали зам!ж у статус!
офш!йно! королеви дочку К!м Чосуна, а невдовз! скасували й !нсти-
тут регентства «велико! королеви — велико! государинЬ*. Вштод! ре-
альним володарем кра!ни став рш К!м !з облает! Андон.
Правл!ння андонських К1м1в [ 1802—1863] припало на часы загост-
рення постсередньов!чно! кризы традицшного корейського сусп1льства>
Роздержавлення економпси та пов’язане з ним скорочення податного!
стану змусило владу збшьшувати податки, юльюсть яких перевалила j
за три десятки, тому у крашому випадку, оплативши !х, корейський
селянин м!г розраховувати на половину вирошеного врожаю. Вграт*
важел!в централ!зованого державного кер!вництва господарством У*'
рай негативно вплинула на стан !ригашйно! системи. В пошуку кошт*9
влада посилювала лихварський тиск на селян, збшьшуючи масштаб»
Глава 3. Корея
операшй з! «зворотним зерном» (хвангокУ. на чому, зазвичай удаю-
чись до всыяких махшашй, адало гр 1ли руки допущен! до таких спе-
кулянт янбани. Як наслщок, у крапп почав загрозливо швидкими
темпами скорочуватися клин оброблюваних земель, плоша яких за
час!в прашпння К!м!в зменшилася вш 1,4 млн кьоль до 0,8 млн кьоль.
Звичним явишем стали перюдичн! неврожа! та пов’язаш з ними голо-
домори, як! сшткали Корею у 1814, 1815, 1832, 1833 i 1834 рр. До ecix
б!д додалися дв! ел щеми холери (1821 i 1834 рр.). Кыыасть жертв
виявилася настыьки великою, шо на lxhc прибирания й поховання
влада змушена була мобипзувати вшсько. Вщповщних зм!н зазнали
демограф!чн! показники: населения Чосону зменшилося протягом
1807—1835 рр. вщ 7,5 млн до 6,4 млн oci6.
Розвал аграрного сектора призв!в до зменшення обсяпв торпвл! й
ремесел, натурашзацн господарства. У краш!, де офцдйна влада тради-
шйно забороняла приватне пщприемництво, а до самих занять ремес-
лом i торпвлею ставилася як до негщних порядно! людини, будь-який
б!знес можна було робити тыьки за сприяння офнцйних оргажв,
«кришування» яких плодило корупшю, крим!нал!зашю та монополь
зашю них галузей економйси. Тож не дивно, шо шни у кра!н! стр!мко
зростали, а житгевий р!вень простолюду так само швидко знижувався.
За умов кризового розвитку под!й знову ожили м!жкланов! супе-
речки, в яких теля розгрому християшзованих «швденних» особливу
актившеть виявили «швшчш», невдоволен! вщверто дискримшашй-
ною шодо них полпикою К!м!в у кадровому питанж. Проявом цього
невдоволення було повстання 1811 — 1812 рр., яке очолив впливовий
«швшчний» янбан Хон Гьонне. Воно охопило швшчну провшшю
Пхьонан i було придушене урядовими в!йськами лише крайжм на-
пруженням сил та застосуванням масових репреай (теля яких насе-
ления npoBiHui! скоротилося на третину). Масове народне невдоволен-
ня виявлялося i стих!йними бунтами. Особливо помггним у цьому
вшношенн! був 1833 р., коли через дорожнечу зерна повстали городя-
ни столичного Сеула.
Останшм поштовхом, шо призв!в до пащння режиму К!м1в, стало
Ансшроване ними псування монети. Андонська кл!ка вперше почала
ллаватися до цього в 1832 р. (тод! 210 тис. зв’язок старих монет пере-
Мэбували на 784 тис. нових того ж номшалу), продовжуючи цю сум-
ну традиц!ю до останшх джв свого володарювання. Це остаточно до-
иен>° лес1рУкгивн> наелшки державного лихварства можна судити хоча б 1з про-
Н0‘ ставки за такими зерновими кредитами — закон обмежував п 240% рИншк
140 1 Розд1л I. ДАЛЕКИЙ СХ|д1
руйнувало чосонську економжу: населения втратило aoaipy до корей-1
ських грошей, а режим автарюйно! само1золяш! дедал! глибше за ганям
крашу в технолопчну, штелектуальну та вшськову вщсталють.
За умов поглиблення внутршшьо! кризи актив!зувалася д!яльн!сть1
християнських MicioHepiB, яка супроводжувалася спробами «вщкрити»
Корею i в шших аспектах буггя. Пюнерами в шй справ!, звичайнод
виступили англшш, чия промисловклъ бурхливо розвивалася й ногре-1
бувала постойного розширення ринюв збуту для сво!х TOBapie. У 1816 р.
британсью корабл! вперше пйййшли до берепв Коре! з пропозишяЛ
шодо встановлення регулярних торговельних контактов, проте Kimh 1
категорично вщмовилися вщ будь-яких переговор1в. Аналопчно за-1
вершився i другий в!зит британшв до Коре! в 1832 р. Тод! в сигуац!ю|
втрутилася иерква. У 1831 р. новообраний папа римський ГригорШ XVI,
11831—1846] утворив корейський апостольський в!кар!ат, видавши!
його пщ патронат французьких MicioHepiB, а вже у 1832 р. до Коре:
направили першого католицького епископа — В. Брюгге. Прибувши
на Micue, В. Брюгге ошкувався не лише пропагандою католиггизму, а
й поширенням европейських наукових знань, особливо в галуз1 аст- ।
рономп, математики i медицини.
Спочатку К1ми спостериали за д!яльн!стю одинака-епископа не
без штересу, адже европейськ! здобутки в галуз! природничих знань
!х також зашкавили. Шеля смертт В. Брюгге (1836) його Micue зайняв
П.Ф. Мобан, на допомогу якому прибули енерпйгп Ж.О. Шастан та
Емер. Занадто активна проповщницька диыьшеть християнських м!с!-1
онер1в занепокоыа корейський уряд. Коли юльюсть новонавернених
у католицтво корейшв перевишила 9 тис., yci трое французьких Micio-1
Hepie в 1839 р. були страчеш, а ван Хонджон 11835—1849] видав з
цього приводу черговий ангихристиянський «Едиктдля спростування
epeci», в якому захишав чистоту та глибинну ютишпеть конфушан-j
ства. У вщповщь французи направили до Коре! юлька фрегапв, проте
вщ оф!шйних контакпв з европейцами К1ми вщмовилися, а коли два
фрегати зазнали в 1847 р. катастрофу, наскочивши на рифи, кореЙШ
переправили !xhi команди до Китаю.
Спроби зав’язати контакти з Кореею зд|йснювали в 1840-х роках U
exinaxi корабл!в США. але також безрезультатно.
Спробою мирного шейного оновлення Коре! можна вважати появУ
в I860 р. ново! релИйно! доктрини тонхак («схщне вчення*). коди-
ф! катером якого став Чхве Джеу (1834—1864) — син впливового кон-
фушанського науковця. У запропоновашй ним рел!пйн!й доктрин»
Чхве Джеу спробував еклектично поеднати елементи класично! ки-
141J
Глава 3. Корея
тайсько! натурфиюсофп, конфушанства, буддизму й даосизму з ок-
ремими елементами християнського в!ровчення. Серед останн1х
найважлившшми були проповщ! монотеУзму та р!вност! ecix людей
перед Всевишжм, бо eci вони створен! за образом Бога. На прак-
тик, не означало, шо тонхакш виступали за побудову держави без
станових вщмшностей (ня проблема «зачшала» Чхве Джеу особис-
то, осюльки, будучи сином наложниц!, в!н не мав вщповщних при-
BUieiB янбанства) й заперечували «божественжсть» цинського !мпе-
ратора («Сина Неба») як сюзерена корейського вана й уособлення
божественного Неба на земл!. Звичайно, так! где! влада розшнила як
загрозу для державних основ, тому в 1863 р. Чхве Джеу заарештували
i через р!к стратили.
К!ми вперто чшлялися за режим само1золяцн як единый зааб збе-
регти незм'шними внутрйит порядки в Чосон!, але настирлив! вторг-
нення европейшв продемонстрували !хню !стотну военно-технолопч-
ну перевагу, тому перед правлячою ел пою краши постало питания
негайно! модершзацп краши. Та кл!ка андонських К!м!в i чути про це
кс холла. Владний режим у Коре! потребував змш.
Правлшня тевонгуна
Jli Ханна. Боротьба
за збереження режиму
само!золяцп
Останн!м аргументом на користь того, шо клзка Ким!в неспро-
можна ефективно управляти Чосоном i тому не зможе вщвернути
загрозу насильницького «вщкриття» Коре! з перспективою пере-
творитися на колошю, стало небачене пщнесення селянських pyxiB
У крапп. Лише протягом 1862 р. чосонськ! хрошсти зареестрували
21 селянський виступ. В окремих репонах збунтувалися навпъ
яеяк! BificbKOBi частини, а на початку 1863 р. антиурядове завору-
шення вщбулося у столичному гаршзонг А тут ше зах!дн! краши
нав язали в 1840—50-х роках кабальн! нер!вноправн! договори най-
ближчим сусщам Коре! — Цинськ!й iMnepii i токугавськ!й Японп.
а uiei ситуацп знову загострилася боротьба серед основних кла-
н°вих парий за домшування при двор!, осюльки норони, на яких
JPaanniftHo спиралися андонськ! К!ми, вперто не пускали до влад-
их важел!в сво!х «швденних» i «твшчних» конкуренте. П!к не-
габ!льност! припав на 1863 р., коли ван Чхолджон [1850— 1863L
142 |
Роздкл 1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
помер, не залишивши прямого спадкоемця. Скориставшися тим-
часовою владною невизначешстю, Ышативу дв!рцевих штриг пе-
рехопили «твденн!» та «швжчш», яким вдалося сшльними зусил-
лями посадити на ванський трон 12-р1чного представника боково!’
плки династп Jli Джехвана, усиновленого оджею з уд!в покшно-
го Чхолджона. У 1864 р. його проголосили ваном пш тронни.м
1м’ям Коджон 11864—1907J. Проте внаслшок династичних махи
нашй фактичным володарем краши став батько неповнол1тнього
вана на 1м’я Л! Хайн, який присвоТв co6i шсля коронацп сина оф1-
цшний титул тевонгун (принц-регент).
Усунувши вш влади андонських KiMie, тевонгун спирався у сво1Й
подалышй полггиш на тих, хто його пршив до влади — на янбатв
швденних i швжчних провшшй, яких протягом минулих десятилггь
не допускали до реального управлшня державою. Що ж до программ
урядових дШ, вона була висловлена Л} Хайном тезово, але шлком
предметно: «Несу сеян» («Внутрниш реформи i зовшшжй захист»). Це
означало, шо уряд тевонгуна мав нам ip, збер/гаючи зовшшню /золящю,
провести внутр'ниню модершзацио Kope'i, що давало можлив1сть крайн
у майбутньому не боятися неминучого «в1дкриття».
Почав тевонгун i3 вщновлення владноТ вертикал!. Для боротьби з
релпсгами регюнального сепаратизму вщ iMeHi вана Коджона вийшов
едикт про безумовне пщпорядкування Bcix провшшйних оргашв вла-
ди центральним урядовим вщомствам. А шоб провшщйна знать не
шшювала нових заколопв, знову провели масове закриття мгсцевих
конфушанських xpaMiB слави (совон), шсля чого 1з майже 600 coeoeie,
шо шяли ранппе, залишилося лише 47. 3 метою розширення сошальноь
бази реформатор4в тевонгун скасував сувору станову регламентаций
пщданих у питаниях одягу (вщтепер шовковий одяг могли носити не
лише янбани), а також л!квщував заплутану стару податкову систему^
замшивши и единим подв1рним податком, який вщтепер мали плати-
ти Bci корейш незалежно вщ станового чи службового статусу. Певну
увагу придшили реформатори модершзацп корейсько! армп, для пере-
озброення якоУ в Японп закупили нову зброю, було видыено кошти
на реконструкцию старих та побудову нових фортиф!кашйних споруд-
Паралельно посилювався режим зовшшньоТ воляци краУни. 1з при-
кордонних з Китаем швшчних територш (там Корея мала единий [У*
ходыьний кордон) виселили Bcix мешканшв, перетворивши ш земЛ1
на своерщну 1золяшйну смуту, поява в якш без офщшного дозволУ
каралася смертю. Продовжувалися жорстою переелщування християН*
символом чого стали кривав! страти 1866 року, коли до смерп засуди*
Глава 3. Корея
ли дев’ятьох француз1в-мклонер1в i майже 10 тис. християнгзованих
корейшв, а також спалили Bci знайдеж в крапп шоземн! книги (навпъ
знамениту корейську 1раматику, укладену епископом Берньйо). Того
ж року для посилення владного контролю над настроями пщданих усе
населения краши подишли на п’ятидв!рки на чол! з виборними старо-
стами. члени яких колективно круговою порукою вщповщали за ще-
олопчну благонадежен» cbolx сусцйв.
Символом реформашйного оновлення Коре! тевонгун вир!шив зро-
бити офшшну корол!вську резиденшю — сеульський налай Кьонбок-
кун, збудований у 1865 р. Резиденшя була обнесена потужним му-
ром. за яким розмгстили лишний тронний зал, кыька палаши для
проживания й роботи вана, його с!м’Т та центрального уряду краУни,
в оточены примхливих павй!ьйон1в i альтанок.
Як не трапляеться, у тевонгуна-реформатора рантом вичерпалися
кошти, а нововведения вимагали дедал! бывших витрат. 1 тод! Jli
Хайн не став довго ламати co6i голову, а пипов торованим поперед-
никами шляхом — почав псувати монету, змушуючи населения прий-
мати нов! грош! (танбекмон) за явно завишеним курсом, а коли й
них котив не вистачило — почав силомщь зганяти людей на вико-
нання вешяких повинностей на корпеть держави пщ виглядом вщро-
бггково! ренти.
Кра!на поринала в хаос: лжвшашя станових регламенташй ламала
традишйний суспыьний уклад, rpomoBi махшацв спричинили фшан-
совий колапс, а оргажзашя безплатних робгг по лшп вщробггково!
державно! ренти вщривала вщ основно! роботи десятки тисяч вироб-
ниюв, шо вкрай негативно вплинуло на обсяги виробництва. Сдине, в
чому тевонгун досяг безперечних ycnixie, була боротьба проти вщкрит-
тя краши шоземцями.
Першими були американщ. Влггку 1866 р. американська шхуна
«Генерал Шерман» водами р. Тедонган пшйшла до Пхеньяна, де-
монстративно иноруючи в такий cnoci6 режим само!золяш! Чосо-
ну. У вщповщь корейш шхуну спалили, а весь и екшаж — вир!за-
ли. Восени того ж року у вщповщь на нешодавш прилюдж страти
Французьких MicioHepiB до берепв Коре! пщшшла потужна фран-
чузька ескадра (с!м кораблis). Захопивши остр!в Канхвадо, де роз-
мпцувалася лггня резиденция корейських важв, французи пограбу-
Вали й вивезли звщти корол!вський нацюнальний apxia i корол!в-
ську б!блютеку, теля чого вирушили на столичний Сеул. Уряд
ГПев°нгуна д!яв р!шуче: гирло р. Ханган перегородили затопленими
stoJdenV^atUa
144 | Роздал I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
корейськими шхунами, а для боротьби з французьким десантом з
п!вноч! до Сеула перекинули корпус генерала Ян Хонсу, сформова-
ний i3 мисливц1в за тиграми, шо славилися надзвичайною влучнм |
стю у стръльбЁ У битв!, шо вшбулася в район! Тхонджина, на пусту-
пах до Сеула, француз!в зупинили й вщкинули. «Вшкриття» Kopej
знову не вшбулося.
Останн!м зовнниньополпичним усшхом тевонгуна стала вщс!ч аме-
рикансыай агресй 1871 р. Спочатку дв! приватн! американськ! шхуни
спробували покарати Чосон за шцидент з! шхуною «Генерал Шерман».
Десантувавшися в затош Асан, шо в район! Куманпхо (центрально-
захщна провшшя Чхунхон), американш пограбували могилу батька
тевонгуна, однак утекли, коли до Куманпхо почали гндходити ко-
рейсыа вшська. Того ж року експедишю проти Коре! оргашзував
американський уряд президента У. Гранта, який наказав адм!ралов1I
Д. Роджерсу покарати Чосон. Для цього йому видишли п’ять бойових
корабл!в, 1230 десантник!в i 85 гармат. У вщповщь тевонгун пров!в
добров!льно-примусову моб!л!зашю, зннав людей на спорудження
нових берегових укрпшень, ув!в i з!брав «тимчасовий военний пода-
ток», тож коли в червн! 1871 р. американський десант спробував захо-
пити к!лька корейських приморських фортець, onip чосоншв змусив
загарбниюв ретируватися.
Перемога у сутичках з штервентами дорого обШшлася Чосону.
Корейське господарство було остаточно розвалене, i в 1872 р. всю крас-
ну охопили народи! заворушення. Цим вщразу ж скористалися супро-
тивники тевонгуна. Завдяки 1хн!м штригам у 1873 р. (у зв’язку з по-
внол!ттям вана Кодона) шституг тевонгуна був л!кв!дований, а владу
в крахи! перехопили представники роду Мш, з якого походила офЬ
шйна дружина вана — королева Мш Мьонсон.
Канхваський
догов!р та його
насльтки
Прийшовши до влади, кл!ка МЫв виршхила вцийти в!д тевон-
гушвсько!' полпики жорстко! само!золянп, мр!ючи провести ефек-
тивну модерн!зац!ю Чосону за прикладом Японп. Для цього у ве-
ресн! 1875 р. Мши розпочали оф!ц!йн! переговори з Япошею шодо
можливого вщновлення дипломатичних стосунк!в, проте офшШниЙ
Ток!о справедливо розшнив це як ознаку слабкосп свого сусхда, >
Глава 3. Корея
вже у жовтж 1875 р. заметь дипломатично! Micii в гирло р. Ханган
(на як!й стоив столичний Сеул) увшшла японська в1йськова ескад-
ра з 800 десантниками на борту. 1нтервенгами керував генерал Ку-
рода, а оформляв договори дипломат 1ноуе Каору — i цей дует ви-
явився надзвичайно результативним. Спочатку пщлегл! генерала
Куроди захопили юлька приморських форпв, теля чого 1ноуе Ка-
ору запропонував Мшам пщписати з Япотсю нер'юноправний кабаль-
ный doeoeip, шо й вщбулося 26 лютого 1876 р. на р/чковому ocmpoei
Канхва (неподалж вщ Сеула).
Номшально японо-корейський догов!р 1876 р. 1менувався «До-
говором про мир i дружбу» й починався з лишних заяв про визнання
Яложею ui л ков и го! незалежност! Чосону вщ Цинсько! iMnepii, од-
нак суть його полягала в шшому. За його умовами (та додатковим
протоколом, пщписаним у серпж того ж року) японш дгставали в
Коре! статус екстеритор!альносп та консульсько! юрисдикцп, а та-
кож право вшьного плавания в корейських територ!альних водах. Для
ведения выьно! японо-корейсько! торг!вл! вщкривалися три корей-
ських порти (Пусан, 1нчхон (Чемульпо) i Вонсан), причому японш
здобували при цьому право безмитного ввозу сво!х товар!в до Коре!
та вьиьного o6iry на корейському ринку японських грошових знаюв.
У вщповщь вони общяли допомогти чосонському урядов! в peopraHi-
заш! корейських збройних сил.
1 д!йсно допомогли вшкрити першу офшерську школу сучасного
типу, до яко! набрали 200 курсанпв.
Канхваський doeoeip символГзував собою кшець епохи самосзоляци
Kopei i викликав неоднозначну реакшю в сусшльствь Консервативно
налаштован! конфушансью науковш традишйно! школи (Чхве 1кхьон,
fli Мансок, К1м Бьонмун та iH.) i навггь значна частина студентства
завалили уряд петишями протесту, закликами до бойкоту шоземних
TOBapiB, гаслами «Геть шоземшв!». Проте тиск шших держав змушу-
вав Чосон продовжувати полпику поступового «самовщкриття». Тим
бщьше, що Корею пщштовхував до цього i П формальний сюзерен
Цинський Китай, вщ iMeHi якого вщповщш «поради» Чосону давав
апологет пол пики китайського «самопосилення» Jli Хунчжан. Отож,
використавши текст Канхваського договору як типове кл!ше (захщш
кРа!ни доповнювали його лише правом выьно! релшйно! пропаганди
християнства на швостровО, аналопчш договори невдовз! нав’язали
. Pei США (1882), Великобритан!я та Н!меччина (1883), 1тал!я й Ро-
С1Я (1884), а також Франшя та Австро-Угоршина (1886). .
Розд!л I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
146 |
BidnoeidHo до умов низки нер1вноправних doeoeopie шоземш дета-
ли право орендувати у «вшкритих» портах землю, вшкривати там
вшдшення CBoix банюв та засновувати щдприсмства, наймати ко-
рейшв на роботу, закуповувати у них сировину та ш. Чосон почав
установлювати офщшш дипломатична зв’язки та вшкривати посоль-
ства за кордоном, вшправляти корейшв навчатися до шших кращ. I
До Коре! потекли шоземн! швестицн, однак вшстала корейська еко-
номжа аграрного типу не витримала конкуреннп захшних товар!в,
шо призвело до майже цыковитого краху корейсыа традишйж ре-
месла й торпвлю. У KpaiHi майже зшшло нашвець власне вироб-
ництво бавовняних i шовкових тканин, керам!ки, паперу, зате вде-
сятеро збшьшився 4мпорт японських i в 19 раз!в — европейських та
американських технолопчних товар!в. Водночас шоземш легально
вивозили з швострова аграрну сировину (закуповували оптом у пе-
рюд збирання врожаю за низькими шнами), яка становила понад
60% корейського експорту, процвггала контрабанда золотом i само-
цвпами. 1 все ж модершзашя давала певн! плоди: у краш! почала
функшонувати поштова служба европейського типу, було збудова-
но пороховий завод i монетний дв!р, оснащен! !мпортним облад-
нанням, почали перекладати й видавати корейською мовою спе-
щальну техшчну лггературу жоземного походження. Та на все це
потр!бн! були чимал! кошти, тому Мши вир!шили зекономити на
видатках. В результат! майже ргк не отримували платню вшсько-
вослужбовш частин «старого зразка», аж доки вони не збунтували-
ся в Сеул! у липш 1882 р.
Повстанш, яких шдтримала значна частина др!бних товарови-
робниюв, розорених внаслшок напливу дешевих шоземних товар!в,
захопили арсенал i спалили японську м!с!ю, убивши при цьому
в!сьмох японських пщданих (саме «захшних варвар!в ! японшв»
корейш вважали основною причиною yeix сво'!х бш). Правителем
Коре! бунт!вники знову проголосили тевонгуна Л! Хайна як сим-
вол колишньо! боротьби за збереження режиму самсизоляцн кра!-
ни. Однак Мши звернулися по допомогу до Цин!в, i прислан! з
Китаю вшська (3 тис. вояк!в) придушили виступ. Тевонгуна за-
арештували i вивезли до Китаю. В Сеул! Цини залишили трити-
сячний гарн!зон.
Тепер у сигуашю втрутилася Япон!я, яка вимагала сатисфакди за
смерть свопе дипломапв. Мши, яких Цини повернули до влади, не
наважилися конфл!ктувати ! пшписали в 1нчхон! (Чемульпо) у серпШ
1882 р. з представниками Японсько! iMnepii ше один дискримшаШИ"
Глава 3. Корея
ний догов!р. Зокрема, японсыа дишюмати шстали можливють вгльно
пересуватися по всьому швострову, Ti ж, хто не мав дипломатичного
статусу, могли вшздити за меж! вгдкритих порт!в на вщстань 200 л/
(106 км). Мши зобов’язалися «покарати винних», сплатити 500 тис. ен
компенсацп японському урядов! та по 50 тис ен с!м’1 кожного загиб-
лого японця.
Втративши ceo'i економ1чн1 позицН, Корея почала поступово
втрачати и полйпичний суверен1тет. Цини змусили М!н!в п!дтвер-
дити васальний статус Чосону шодо Китаю i в русл! означеного
направили до Сеула китайського резидента, який мав контролю-
вати корейський уряд, та трупу китайських оф!цер!в для реорга-
н!зацп корейських збройних сил. Зовн!шня полпика Чосону була
передана шд контроль ше одного цинського ставленика — шмня
П.Г. фон Мьоллендорфа. Ван Коджон за порадами китайських
!нструктор!в проголосив програму «самопосилення» Коре! в пара-
метрах цглковитого насл!дування п китайського реформашйного
аналога: «Оновлювати знаряддя, але не духовн! начала» — тобто
обмежити захпш! запозичення виключно техшчною сферою, зали-
шаючи незмшними соц!ально-пол!тичн! й релшйш основи су-
сшльства. Фактично, у Коре! був запроваджений режим частково!
цинсько! окупай!!, за умов яко! кл!ка М!н!в вшсунула Коджона
в!д реальних важел!в влади.
Bidmenep полЬпичний режим Kopel визначався не ст1льки самою
чосонською владною ел1тою, ск1льки насл1дками м1ждержавного ино-
земного протистояння по л1нП Цини—Япошя. Добре усв!домивши,
шо правлшня М!н!в означае для Чосону режим цинського домшу-
вання, японц! створили в Коре! прояпонську парт!ю Незалежност!,
яка в боротьб! за владу ор!ентувалася на японську гпдтримку, i
вс!ляко пропагували справд! довод! ефективний японський рефор-
мащйний досвгд. Очолив парпю К!м Оккюн (1851—1893), який
свого часу здобув освггу в японському коледж! Фукудзави Юк!ч1. У
грудн! 1884 р. лрояпонськ! реформатори здшснили державний пе-
реворот у Сеул!, заарештувавши вана з дружиною та вир!завши
к!лькох впливових Мппв. Цини в цей момент були заклопотан!
в1йною з французами в 1ндокита!, тому !хне вшськове втручання
бУло малоймов!рним, ! заколотники оргашзували за^шдтримки
японшв новий чосонський уряд (К!м Оккюн, Пак Йонхьо, Со
»ВДнбом, Хон Йонс!к та ш.), який мав нам!р провести глибинну
модерн!зашю кра!ни за японським зразком (скликати парламент,
Ств°рити едину регулярну арм!ю, взяти за кордоном кредити дди«
Рознил I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
148 |
модершзацп власно! економ!ки та культури, лнаыдувати конфуц].
анську цензуру та систему державних гспипв на чин, остаточно ypie-
няти вс! стани сусгпльства в правах i обов’язках тошо). Однак за
дв! доби в Сеул! повстав гаршзон i, за тдтримки городян та ки-
тайських вшськ, прояпонський уряд реформатор!в був позбавле-?
ний влади i частково знишений разом !з багатьма японськими в!й-
ськовими шструкторами, як! брали участь у попередньому держав-
ному переворот!.
В!дтепер доля Коре! остаточно вийшла з-пш контролю чосон-
ських можновладшв. а пол!тичне майбутне кра!ни безсоромно виз-
начали п сусши. В 1885р. у Тяньцзш! Япон1я i Китай д!йшли згоди
з цього питания й назначили параметра корейсько! «незалежност!».
Вщповщно до умов досягнуго! угоди4 Китай i Япошя зобов’язалися
вивести з л!вострова вшська й «запрошували» Чосон створити влас-
ну арм!ю, проте в раз! «виникнення в Коре! серйозних конфл!кт!в»
сторони-пшписанти залишали за собою право (без будь-якого уз-
годження з корейським урядом!) знову ввести на швостр!в вШська,
пов!домивши про це !ншу сторону. В!д тих nip Корея фактично пе-
рестала 1снувати як суверенна держава, ! лише протир!ччя м!ж са-
мими колошальними хижаками (до числа яких, окр!м Цишв i
Японп, долучилися европейц! й американщ) не давали можливост!
жодн!й з! ciopiH остаточно нав’язати Коре! св!й протекторат. Проте
це не завалило використовувати Корею як плацдарм для бойових
дш спочатку Цинам i японцям шд час японо-китайсько! вшни
1894—1895 рр., пот!м те ж саме робили японц! та рос!яни л!д час
росшсько-японсько! вшни 1904—1905 рр., ц!лковито пноруючи
питания корейського суверенггету.
Останньою спробою реан!мацп державних потеншй корей-
ського суверенитету стала гучна процедура проголошення в 1897 Р-
вана Коджона «небесним» !мператором держави Техан (Великий
Хан), чим переименована Корейська держава намагалася шдкрес-
лити свою р!вн!сть з Китаем та Япон!ею, проте реальний статус
Коре! як нап!вколон!ального «яблука розбрату» шоземних поне-
волювач!в, звичайно, не змшився. Тим б!льше, шо саму церемо-
н!ю провели хитр! японц!, намагаючись заручитися шдтримкою
корейщв у боротьб! за випснення з швострова шших !мпер!ал!-
4 ТяньизЫьську японо-китайську угоду 1885 р. називають ше «Конвеншею Л»—
1то», осюльки вш 1мен1 своТх уряд!в П пшписали глави нинського (Jli Хунчжан) та
японського (князь Ito XipoGy.Mi) зовшшньополпичних вшомств.
Глава 3. Корея
149^
стИчно-колон !альних конкурентов. Оф’щшно процес колошзацп Ко-
pei Япошек) завершився у 1910 р.
Контрольш запитання та завдання
1. Якою була етнополпична, сошалыю-економ!чна та кулыур-
но-рел1пйна ситуашя в держав! Чосон теля завершения
епохи середньов!ччя?
2. З’ясуйте основы причини реформ вана Йонджо. Якими були
наелшки його нововведень?
3. Чому постсередньов^чний Чосон намагався в полнит, релин
та економш! дотримуватися принниыв само!золяцп?
4. Хто так! андонськ! К!ми i яку еволюшю пережила Корея пш
!хн!м управлпжям?
5. Розкрийте основы причини реформ, здшенюваних урядом
тевонгуна. Дайте ошнку Тхньо! ефективност!.
6. Схарактеризуйте пронес нашвколоыального поневолення
Коре!. Чим в!н завершився?
В’етнам
В’етнам шсля завершения
середньов1ччя
Княз1вство Дангнгоай
Княз1вство Дангчонг
Повстання тайшошв
Держава В’етнам
Держава Дайнам
Колошальне поневолення
В’етнаму Франшею
В’етнам теля
завершения епохи
середньов1ччя
На злам! XVII—XVII! ст. держава Дайв’ет («Великий
В’ет» — офшдйна назва тогочасно! в’етсько! держави) уже
надула територ1альних меж сучасного В ’етнаму. Вона про-
стяглася уздовж ехшного узбережжя 1ндокитайського nieoc-
трова вш долини Червоно! р!ки (Хонгха) на п!вноч! до гирла
неличного Меконгу на гпвдш (звшти протягом XVII ст.
в’етам удалося випснити камбодж!йських кхмер!в). НомЬ
нально Дайв’ет поставав як едина держава пщ управлшням
1мператора (вуа) 1з династп Шзшх Ле 11428—1789], який
мешкав в офщшнш столищ Великого В’ету — Micri Тханг-
лаунг (ниш — Ханой). На початку XVI11 ст. 1мператорський
престол Тханглаунга посшав 20-й представник означено! ди-
настп Ле Xi Тонг, який царював пщ гаслом-правлшням Зюй-
хоп 11676—1705]. Однак полггична ситуашя у крапп усклад-
нювалася тим, шо вщ реально! влади вуа були вщеторонеш
ше в середин! XVI ст. потужними воешзованими кланами.
Це пояснювалося тим, шо за колосального дефшиту земель,
викликаного демограф!чним перенаселенням кра!ни, лише
жорстка вшськова диктатура могла тримати в покор! пщда-
них, силою придушуючи вияви сощального невдоволення.
Необхщно було також стримувати експансюшстський тиск з
боку Китаю на пшноч! та знаходити ресурси для житгево не-
обхщно! для виживання в’етського етносу власно! територь
ально! експансп на швдень заради здобуття нових земель, за
рахунок яких можна було бодай частково розв’язати кризу,
викликану дефщитом земельних pecypciB. Боротьба воешзо-
ваних клише спричинила наприклнц! XVI ст. розпад загальнов ’е-
тсько! держави на два фактично незалежних княз1вства —
Дангнгоай (3i столицею у ТханглаунзО, де володарювали тюа
(«правитель) is династп Чйнв 11592—1787], i Дангчонг (31 сто-
лицею у центральнов’етнамському Micri Фусуан — нижшшй
Хюе), де правили тюа 13 династп Нгуешв 11558—1802]. Кня-
лвство Дангнгоай контролювало KopiHHi в ’етсыа земл1 Hie-
Розды I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
152 |
нтного В’стному, управлшня якими на початку XV111 ст. зд!йснював
четвертин представник династп Чпив — тюа Чшь Кан [1682—1709].
Центральный i Швденний В’етнам залишався nid владою нгуешвсько]
держави Дангчонг (Дангчаунг), якою керував на той час шостий тюа
династп Нгуен Фук Тю [1691 — 1725]. Кордоном мЬкдвома в’етськи-
ми княз!вствами слугувала р. Сонгз1ань (Зянь). Обидва тюа фор-
мально визнавали зверхшсть вуа, але виказували при цьому лише
неремошальну повагу до 1мператора, керуючи своТми княз!вствами
як абсолютно суверенш правител! з лею лише р!зницею, шо Ч!н!
безпосередньо контролювали життя !мператорського двору (осюльки
в!н розм!шувався в пщконтрольному !м Тханглаунз!), намагаючись у
такий cnoci6 претендувати на ранг всев’етських «правител!в», а Нгу-
ени, своею чертою, наголошували на тому, шо Ч!ш незаконно узур-
пували владу, позбавивши законних леських !мператор!в !хн!х по-
вноважень. У пшсумку швденж тюа удавали з себе «захисниюв»
принижених вуа вщ свавол! тханглаунзьких тюа, а тому великодер-
жавш претензп Ч1н1в Нгуенами категорично не визнавалися. За тако!
ситуацп представникам династп Ле залишилося ильки виконання суго
сакральних функшй пщ час церемон!й, пов’язаних !з державним куль-
том. Наслщком був фактичний розпад Дайв’ету на дв! незалежн! дер-
жави, кожна з яких на початку XVIII ст. вир!знялася левними особли-
востями у своему розвитку.
На перший погляд, Дангнгоай i Дангчонг мало чим р!знилися в
господарському план!. Основу в ’етсько! традицшно! еконолйки стано-
вия о орне полиене рис1вництво, висока ефективнють якого зумовлюва-
лася теплим i вологим кшматом репону. Особливою продуктивнгстю!
славилися {ригашйш комплекси Швшчного В’етнаму, як! використо-
вували водн! ресурси Червоно! ржи та и притоюв (найбшьший !з них
Да — Чорна ржа). Вони давали можливють отримувати до чотирьох
урожа!в рису на piK, а також усшшно культивувати чимало !нших
сшьськогосподарських культур — боби, просо, капусту, батат, банан,
ананас, персик, сливу, шчжи, цитрусов!, !з техн!чних— конопл!, ба-
вовник i цукрову тростину. Шовювництво (на баз! тутових дерев)
в’ети знали, але масштаби його залишалися скромними. Тваринницт-
во мало утил!тарно-тягловий характер (обробку пол!в зд!йснювали,
використовуючи биюв i буйвол!в). В обмежених масштабах джерелоМ
м’ясно! !ж! виступали свинарство ! птах!вництво. Кр!м того, в’ети по-
лювали на все, шо можна вжити в !жу (включаючи зм!й, !спвних ко-
мах i молюск!в), але основним постачальником тваринних протеине
залишалося рибальство (р!чкове й морське) та рибництво (на залитих
153J
Глава 4. В’етнам
водою рисових полях). 1стотну роль у господарському жил! кра!ни
вЁдйравали видобувн! промисли (золото, ср!бло, зал!зо, свинець, м!дь,
цинк, вуплля, cipKa, селпра, заготовления та експорт шнно! дереви-
ни), а також бронзове й чорне ливарнинтво (насамперед миптарно!
спрямованосп), мистецтво р!зьби й плепиня. Важливими торговель-
ни.ми партнерами В’етнаму виступали Китай, Камбоджа, Сдам, Ма-
лакка, а вш XVII ст. — голландц! й португальш.
Пометы! eidMiHHOcmi м1ж державами Дангнгоай i Дангчонг просте-
жувалися в соц(ально-економ1чному ycmpoi. Володшня Чпнв — кор!нн!
в’етсью земл! — мали бшьшу густоту населения, розвинут!шу госпо-
дарську шфраструктуру, потужюший демограф!чний, вшськовий та
штелектуальний потеншал, але й бшьше потерпали вщ перенаселения.
За умов дефшиту земель Bci придатн! до аграрного використання те-
ритори жорстко контролювалися владою, а селяни, шо працювали, як
правило, на державшй земл!, продовжували жити в рамках мшноУ об-
щинно! структури, збереженню яко! Ч!н! придыяли поспйну увагу
(осюльки кожна обшина була пов’язана круговою порукою за сплату
державних податей, шо гарантувало стабшьшсть податкових надход-
жень до дангнгоайсько! скарбниц!). 1ншу ситуашю можна було спос-
тер!гати в швденному княз!вств! Дангчонг. Протягом XVII ст. Нгуени
розширяли сво! волошння, поспйно захоплюючи нов! земл! на швдн!,
куди одразу переселялися в’ети !з демограф!чно перевантажених п!в-
н!чн!ших областей. Це давало можливгсть Нгуенам усшшно долати
проблему перенаселения, але породжувало !нш! проблеми: м!жетн!чн!
конфл!кти, пов’язан! з в’етнам!зан!ею завойованих абориген!в (тям!в,
кхмер!в, мон!в та !н.), а також об’ективну неможлив!сть швидкого
одержавлення економ!ки новозавойованих територш. 3 uiei причини
в швденнов’етсьюй держав! б!льшого поширення набула приватна
власюсть на землю, тривалий час не приживались общинно-колек-
тив!стсыа жститути сошального контролю влади над пшданими-зем-
леробами. Як пльки Нгуени насаджували сошально-економ!чну сис-
тему общинно! кругово! поруки на освоених землях, значна частина
мгсцевих селян вшкочовувала дал! на швдень — рятуючись вш тоталь-
но! владно! юрисдикцп та п всеб!чного контролю. Наслшком була
ictotho менша густота в’етського населения в Дангчонз! й дешо слаб-
щий схшнодеспотичний контроль влади над жилям пщданих в yeix
аспектах (хнього буття.
Важливою вшмжжетю подлинно! структури обох княз!вств була
наявнкть у Дангнгоа! двох управлжських anaparie — воен!зованих
оюрокрапв тюа, шо реально керували, та цивгльного !мператорсыазгса
Роздал 1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
154 |
апарату упрашпння, шдпоряакованого вуа, який був, фактично, вщсто-
ронений вщ реального у правд ш ня державними справами, але продов-
жував витягувати з бюджету солщш кошти на свое утримання.
Рел!пйно-щеолопчне життя Дайв’ету грунтувалося на вшануванщ
конфушанства (як щейно! бази державного буд!вництва) за наявноси
у KpaiHi В11ливово1 будщйсько! обшини, а також релиспв традишйних
в'етських в1рувань.
Княз!вство |
Дангнгоай |
П1сля подлинного розмежування Дайв’ету княз!вство Дангнгоай
втратило можливосп для розв’язання cbolx BHyrpiiiiHix проблем за ра-
хунок зовшшньо! TepHTopiajibHoi експансп. Вшни з Нгуенами на швдш
завершилися в XVII ст. вшчию. Так само безусшшними виявилися
спроби розширити кордони Дангнгоаю за рахунок лаоських княз!вств
на заход1 та прських територ]й на швноч!, як! контролювали вшстал!
племена нунпв. Ситуашю ускладнили пов’язаш з повенями та засуха-
ми неврожа!, шо переслшували Дангнгоай протягом 1702—1708 рр. Ней
комплекс проблем постав перед новим тюа Чшь Кионгом 11709—1729],
який став «правителем» Дангнгоаю.
Енерпйний Чшь Кионг змушений був визнати, шо зняти гостроту
BHyrpiiiiHix проблем вдалими завоеваниями його княз!вство не в змозц
тому принципов© зменшив зовжшню активнють, а захопився рефор-
муванням внутршшьо! ситуацп в держави В дуа постсередньов!чних
каножв конфушансько! спрямованостт програма його нововведень за-
кликала пщданих повернути «порядки добрих старих час!в», шеалом
яких тюа проголосив сошальний устр1й «епохи ВшьчЬ> (1676—1688).
Заклики влади були стандартними: вшськов! мали чесно навчати сол-
дат i дотримуватися статупв, цившьних чиновниюв зобов’язали не гно-
бити пщданих i бути «чесними», а «народов!» радили навчитися вы-
р!зняти погане вщ хорошего. В русл! зазначеного нова влада «прости-
ла» селянам податков! недоимки й скоротила на 20% податки,
впровадила «пенайне» надшення землею вщетавних солдаттв та офь
uepiB (шсля завершения служби вони отримували земельну дыянку, з
яко! не платили н!яких податей взагалО. Селянам, як! втекли вш земл1,
але виявили готовшеть повернугися, пооб1цяли трир!чш лшьги з опо-
даткування. Паралельно вжили заход!в шодо посилення податковот
дисциплши, змшнення обшинних шетитупв i3 вщповщними принпи-
155[
Глава 4. В’етнам
пами кругов©! поруки селян за оплату державних податей. 3 метою
економп кошпв було дето скорочено видатки на потреби двор in тюа
й вуа та на утримання вшськового i цившьного бюрократичних апа-
ратЪ. Шоправда, грошей все одно не вистачало, i тод! тюа скасував
державну трудову повиншсть, замшивши п додатковим подушним
ррошовим податком, обклав однотипним прогресивним (залежно вщ
майнового стану) податком городян, ув!в оподаткування прничих про-
мисл!в, запровадив платне лщензування торпвл! сшлю, мшдю й кори-
цею. Важливим джерелом наповнення бюджету стало впровадження
внутршпнх митних збор!в на адмЫстративних кордонах ycix десяти
провшшй Дангнгоаю. За перевезення товар!в через таю BHyrpiniHi
митниш казна збирала 1/401хньо! ринково! вартостЕ Великих зусиль
докладав Чшь Кионг для того, шоб зняти гостроту об’ективного про-
тистояння м!ж CBoi’M воешзованим управлшським апаратом !з вщсто-
роненими вщ влади цивиьними бюрократами вуа. Щоб ун!ф!кувати
них управлшшв, тюа дозволив переходити чиновникам !з вшськово-
го апарату до цивыьного i навпаки, запровадив для сво!х миптарних
бюрокрапв систему державних гспипв, аналопчних тим, шо ix мали
складати цившьш, й водночас запровадив серед цивщьних службовшв
тотальну вшськову пщготовку. Зм!цненню централ!зацп владно! вер-
тикал! послужив розпуск ycix репональних збройних загожв, як!
утримували за власний кошт найближч! родич! тюа, а також впровад-
ження в Дангнгоа! загально! вшськово! рекрутсько! повинност!. И хоча
всшяк! зовншш! чинники не давали можливосп тюа-новатору «роз-
слабитися» (1712 р. — неврожай, 1713 — повшь i голод, 1714 — посу-
ха, 1715 р. — еп!дем!я), його реформации! зусилля дешо стаб!л!зували
ситуашю у княз!вств!. Певним пщсумком ефективност! соц!ально-еко-
ном!чних нововведень Чшь Кионга став генеральний перепис орних
земель Дангнгоаю, проведений у княз!вств! в 1719—1725 рр. Проте
пиком зняти гостроту суперечок, шо роз’щали дангнгоайське суспыь-
ство, реформи Чшь Кионга не могли. В!дсутн!сть в!льних земель про-
ловжувала тримати селян на «голодному пайку». Внутр!шн! митниш
гальмували розвиток торпвл!, чиновники були невдоволен! зменшен-
НЯМ матер!ального утримання та лримусовою мштарно-цивиьною
Ун!ф!кашею, члени с!м’1 Ч!н!в не хотели змиритися з розпуском 1хн!х
«приватних» ар.м!й, а !мператорський рщ Ле не полишав над!! на по-
ВеРнення соб! владних повноважень ! поспйно шшповав усшяк! дв!р-
Цев* штриги. Напруга в суспиьств! зростала, i шсля смерт! Чшь Кионга
в°на вилилась у глибоку сошальну й военну кризу, шо вразила Данг-
Нг°ай протягом 1730—40-х рок!в. v
156 |
Розд!л 1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
Наступником Чшь Кионга став його син Чшь Зянг 11729—1740],
який в пошуках сошально! пштримки намагався пом’якшити ради-
кальшсть реформ свого попередника. Уже на початку 1730-х рок!в
було л!квшовано частину внутр!шн!х митнинь, скорочено податки.
Держава стала менше втручатися у внутршше житгя селянських об-
щин, дозволивши селянам самим обирати co6i старост !з числа «най-
поважшших» мешканшв села. Це звыьнило тюа вш потреби тримати
на цьому найнижчому, общинному р!вн! велику кигыасть чиновникш-
управлшшв, контролер!в та шспектор!в i дало можлив!сть зеконо.мити
чимало бюджетних кошпв. Для забезпечення шеолопчно! стабшьносй
в держав! влада вс!ляко сприяла поширенню буддизму (на вшбудову
будшйських пагод було мобинзовано 30 тис. роб!тник!в), який пропо-
вщував ше! шюзорност! матер!альних благ, марносп сошально! актив-
ност! тошо. П!сля тако! психолопчно! обробки пщдан! Ч!нь Зянга мали
значно спок!йн!ше ставитися до попршення свого матер!ального ста-
новища i мр!яти про шрвану, а не про його полшшення. Незгоднихз<
такою полпикою тюа карав нещадно, дов!вши до само1убства навпь
одного з! cboix прем’ер-мш!стр!в. Однак перший же неврожай 1734 р.
зламав цю хитку р!вновагу. Проблема Дангнгоаю полягала в ушкцлыий
ефективноспи мкщевих 1ригаи,1йних комплексе, як! давали можливкля
збирати по три-чотири врожа! на р!к й таким чином забезпечуват»
продуктами харчування мгсцеве населения. Проте нав!ть один невро-
жай позбавляв це ж населения не одного-двох, а вшразу чотирьох уро-
жа!в за р!к, шо призводило до масового голоду. А тут, як на зло, не-
врожай гривав протягом трьох рок!в (1734—1736 рр.), однак упертий i
самов! 1евнений тюа Ч!нь Зянг категорично вшмовився послабити по-
датковий тиск на пшданих, п!сля чого в Дангнгоа! почалися .часов!
бунги зголодныих селян i городян. За ше! критично! ситуацп нага-
дав про себе й !мператорський р!д Ле, представники якого спробува-
ли пшняти людей на в!йну за повернення вуа повноважень. узурпо-
ваних вшськовими диктаторами Чшями. Шоправда, двох леських иа-
ревич!в вшська тюа швидко зл!квшували, однак трепй !з них — Ле
Зю! Мат — спром!гся таки оргашзувати в 1738 р. «про!мператорське*3
повстання у важкодоступних прських районах Дангнгоаю, де протя-
гом майже 30 роюв в!в партизанську в!йну з Чшями. Для придушен-
ня «бунпв» Чшь Зянг вир!шив спертися на «добровольце» ! наказав
роздати зброю ус!м охочим вступити до лав урядово! армп. Проте се-
ляни, яким видали зброю, «чомусь» повернули !'! проти тюа. Ситуашя
явно виходила з-пш контролю, i вщчуваючи не. Чшь Зянг почав на-
ближати до себе евнух!в (бо вони не могли створити конкурентну
Глава 4. В’етнам
династпо), яким передав yci найвиш! держави! посади в княз!вств!.
Дде й ui пожежш заходи не врятували тюа: в 1740 р. в Дангнгоа!
вшбувся вшськовий переворот, жертвами якого стали сам Чшь Зянг
та Bci його наближен! (придворних евнух!в змовники вир!зали май-
же поголовно).
Унаслшок перевороту 1740 р. новим тюа став Чшь Зоань |1740—
1767], який демонстративно вшмежувався вш ycix починань свого
попередника i, з!йшовши на престол, оприлюднив «15 пункпв 1з
виправлення помилок |попереднього правлшня]». Найпершими за-
ходами ново! влади були безплатна роздана селянам рису з держав-
них склад!в, поновлення чггкого подшу чиновниитва на вшськових
i цившьних управлшшв, реабшташя незаконно засуджених, бо-
ротьба з кору п шею та зловживанням чиновниюв сво!ми повнова-
женнями, звшьнення с!мей загиблих вшськових вш ycix податей,
лжвшашя внутршш!х митниць, припинення масштабного храмово-
го буд!вництва тошо. 3 метою стабипзаш! шново! ситуацп на ринку
були введем фжсоваш шни на деяк! стратепчш товари (рис, ешь),
а заради розширення плош сшьськогосподарських угшь на розорю-
вання шлинних i занедбаних земель кинули армш. ГИсля того, як
солдати споруджували необхщш канали, гребл! й дамби, а також
належним чином обробляли так! земли зробивши ix придатними для
сшьськогосподарського використання, дшянки надавали безземель-
ним селянам. Аналопчно вшновлювалися й розширялися шахти та
плавильн! виробництва. Так зростав клин оброблюваних земель,
збшьшувалася кшыасть oci6, спроможних сплачувати податки, й
поступово зменшувалася сошальна база народних повстань. 1 хоча
остаточно «замирити» свое княз!вство Чшь Зоань не встиг, його
наступники завершили справу, лшвшувавши на меж! 1760—70-х
poxiB бшышеть найнебезпечшших антивладних заворушень, у тому
числ! й про!мператорський рух царевича Ле Зю!’ Мата (який, втра-
тивши над!ю на перемогу i порятунок, пцпрвав себе разом i3 най-
ближчими соратниками пш час прощального бенкету в 1770 р.).
Драматична ситуашя, шо склалася в краж!, вшбилася у в’етсьюй
нашональюй культур!, в канонах яко! вкрай песимгстичж настро!
сшвв!тчизник!в вщобразили у cboix творах поетеси Доан Txi Д!ем
(1705—1748) i Нгуен Зя Txiey (1741 — 1798), поетчеторик Ле Кю! Дон
(1726-1784).
Розди 1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
158 |
КнЯЗ!вСТВО
Дангчонг
П!вденнов'етнамська держава вступила у XVI11 ст. щд володарю-
ванням енерпйного Куок-тюа (Нгуен Фук Тю. 1691 — 1725). який ста-
вив перед собою дв! стратепчн! мети: змщнити державний контроль
над пшданими на новоприеднаних на щвдш територ!ях i пщвишити
статус свого княз!вства як суверенно! держави з вшповщними !мперсь-
кими амбщ!ями у зовншшьополпичних питаниях. Виходячи з цього,
в 1703 р. у Дангчонз! обклали подачками власнишв yeix орних земель,
шо icioTHO поповнило княз!вську казну й нагадало щвданим про стра-
тепчн! власницьк! права тюа на «все, шо е пщ небом» у межах його
держави. Водночас княз!вська влада наматдлася зайвий раз не втручати-
ся в господарське життя пщданих, шо гарантувало певну сошальну ста-
бшьшеть дангчонзькому режимов!. Менше поталанило Куок-тюа в пи-
таниях визнання його пол Личного суверенитету. У 1702 р. Нгуен Фук
Тю звернувся до цинського императора з проханням надати йому шве-
ституру на правлшня Дангчонгом — тобто визнати його формальне
вщокремлення вщ Дайв’ету. Позитивно! вщповгш Куок-тюа не доче-
кався. Навпаки, цей дипломатичний демарш призв!вдо загострення
стосунк!в не лише з Чшями, а й з вуа Ле, на верховний формальний
суверенггет яких вш де-юре заз!хнув. 1 год! Куок-тюа вир!шив змш-
нювати свш м!жнародний авторитет не проханнями, а военно-терито-
piaabHHM експансюшзмом, розпочавши боротьбу з Самом за домжу-
вання в сусщн!Й Камбоджг Наслшком тако! полпики стала вшна Да-
нгчонгу з Самом (1714—1717), в ход! яко! щвденш в’ети навпъ
спромоглися ненадовго посадити на камбоджшський престол свого
ставленика Ан г вма. Та врешп-решт пщ тиском с!амсько-кхмерських
вшськ вони змушен! були п!ти з Камбоджу залишивши за собою
лише стратепчно важливу область Хапен (Хецзянь) — правобережжя
меконзького гирла.
Нове пщнесення зовн!шньолол!тичних амбнцй Дангчонгу припало
на правлшня Нгуен Фук Кхоата 11738—1765], який розпочав свое во-
лодарювання з iстогною пщвишення податюв, спрямувавши вс! до-
датков! кошти на змшнення вшськово! потуги княз!вства. У 1744 р.
Нгуен Фук Кхоаг змшив свою офшшну титулатуру з тюа («прави-
тель») на icTOTHO виший за статусом вионг («король»), надав сво!й «го-
ловнш ставш» Фусуану статус офйцйно! столиц!, зд!йснив адмшклрвя
тивний поды Дангчонгу на 12 провжц!й, куди новоспечений Бо-вионг
(так почав !менувати себе Нгуен Фук Кхоат) вштод! централ!зовано
Глава 4. В’етнам
|59_[_________________________________________________________
лризначав сво!х управлшшв (губернатор!в, податкшшв, сушив). Вод-
ночас значно зрю штат придворних бюрокрапв центрального дангча-
унзького уряду, вшдыи якого стали, як на niBHoqi, називатися «мр
нгстерствами» (бо), а пшданим вионга наказали звертатися до нього як
до «Небесного !мператора». На eci ui акци. пов’язаж з 1мперськими
амб!шями, Дангчонгу потр!бн! були кошти. Зростання податкового тис-
ку на пшданих виршшло цю проблему лише частково, тому в 1746 р.
Во-вионг npoBiB ше й своерщну грошову реформу: закупивши у евро-
пейських торпвшв б!лий цинк (родовиш якого у В'етнам! не було),
BiH виготовив 1з них «грош!», курс яких ур!вняв 31 ср!бними. Шо-
правда, так! монети, звичайно, !гнорувалися шоземцями, тому цин-
ков! швденнов’етськ! ipoini вгратили конвертовашсть, зате всередиш
Дангчонгу ix увели в o6ir пщ загрозою смертно! кари.
Накопичен! такими «не зовс!м чесними методами» ресурси Во-ви-
онг використав для зм!цнення армп, а наприк!нц! 1740-х рок!в знову
пол!з у Камбоджу, де зрештою зазнав поразки вщ не менш войовничо-
го камбоджшського короля Тей-Тетха (Четга) V 11749—1755]. Фшансо-
ва сваволя га военн! поразки спричинили економ!чну кризу. У 1751 р.
у волод!ннях Во-вионга розпочалися голодн! бунти, утрое зросли шни
на рис, проте Нгуен Фук Кхоат знову вир!шив утрутитися в кам-
боджгйськ! справи, а шоб убезпечитися вщ придворних змов оточив
себе евнухами. Шеля смерт! Во-вионга (1765) реальним розпорядни-
ком державних справ став лщер придворно! кл!ки евнух!в, безприн-
ципний штриган Чионг Фук Лоан, який умудрився не допустити до
влади офшшного спадкоемия, 33-р!чного царевича Нгуен Хинг То, а
на престол посадив свою марюнетку — 12-р!чного Нгуен Фук Хуана
(Д!нь-вионга, 1765—1778) — сина Во-вионга вш наложниц!. Набли-
жен! Нгуен Хинг То були знишен! евнухами, а сам вш опинився за
гратами, де якось неспод!вано швидко помер. Фактичним правителем
Дангчонгу став Чионг Фук Лоан, який дютав статус регента.
Доки при двор! дшили владу й знишували конкуренпв, ыхго, зви-
чайно, не шкавився економ!кою, яка дедал! быьше занепадала внасл!-
яок фшансових авантюр i виснажливих камбоджшських воен. Пшдан!
вшмовлялися приймати цинков! монети, шоземш купи! за них ычого
не продавали. 1з занепадом м!жнародно! торпвл! припинилися митш
надходження до дангчонзького бюджету. До того ж у 1771 — 1772 рр.
знову випало воювати з с!амнями у Камбоджа Вшповшдю на вграту
Дов1ри до знецжених грошей стала швидка натуралгзашя економ!ки
Фсновним м!рилом вартост! став рис), а вшеутшеть нормальних умов
11я ToPi iwii призвела до перюдичних голодовок, шо вражали то ишча
student-ttbvaryav
160 |Розды I. ДАЛЕКИЙ СХ|Д
то 1ншу пров!ншю. Не припинялися дв!рцев! усобиш: вшськова знать
плела змови проти ненависного евнуха-регента Чионг Фук Лоана, а
той, дознавшись про це, рубав заколотникам голови. Фшалом внутрцц-
ньо'1 кризи стало повстання тайшошв, яке виявилося своерщною ре-
акшею шдданих на бездарне правлшня тогочасно! дангчонзько! влад-
Hoi ел пи.
Повстання I
тайшошв I
Орган'паторами .часового антингуетвського повстання выступили-
крилйнально-рекетирсыа угруповання, як! контролювали торговельну
мережу митниць i обшинних та м!жобшинних ринюв ГНвденного В’ст-
наму. Десятилптями злочинн! клани, користуючись слабкостю мюцй
вих державних структур, наживалися, приховуючи вщ податювщв ре-
альш митш збори, тероризували й обкладали даниною Micueei ринки,
займалися шратством, юж коли Нгуени спробували, нарешп, навести
в репож бодай елементарний порядок, це вщразу викликало занепо-
коення у кримшальному свгп. До того ж, владж кола Дангчонгу своею
нерозумною господарською полпикою налаштували проти себе ши-
рок! маси, як 1з числа податного простолюду (д!нь), так i з др!бного й
середнього чиновництва та штел!генш!. Загальне невдоволення нгуе-
жвським режимом (особливо за умов тиражчного регентства ненавис-I
ною евнуха-«тимчасовця» Чионг Фук Лоана) використали кримшалЯ
зован! оргашзатори антидержавного повстання, як! своши гучними
гаслами боротьби «за справедлив!сть» залучили в ряди повстаншв ши-
рок! верстви селян, купив, ремюниюв, навпъ частину чиновниюв та
професшних науковшв.
Масове повстання розпочалося в 1771 р., коли нгуен!вськ! подат-
к!вц! сшймали на фшансових мах!нац!ях старосту пльдп юрговшв
бетелем Нгуен Ван Няка, який за сумюництвом служив секретарем
одн!е! !з внутр!шн!х митниць, шо пов’язувала багатт на корисн! копа-
лини, прянош! й шнну деревину внутрпиж прськ! райони з нортови-
ми гаванями приморського узбережжя. В ход! перев!рки було виявле-*
но, шо Нгуен Ван Няк приховував вш податювшв значну частинУ
доход!в свое! пльдп, однак сллачувати податки у повному обсяз! хит-
рий митник не захопв, а коли державн! !нспектори почали йому по-
грожувати покаран ням, Нгуен Ван Няк упк у розташований на зах!Д
в!д м!ста КюТньон важкодоступний внутр!шн!й район Центральном
j6 J I Глава 4. В’етнам
В’етнаму Тайшон («Захщш гори»), звщки закликав народ пщнятися
проти тираня Чионг Фук Лоана й силою вщновити владу «законних
iMiieparopie Ле». На цей заклик вщгукнулися тисяч! невдоволених
фккальними поборами селян i торговшв, але оргашзаторами й кер!в-
никами означеного руху залишилися згадаш више «рекетири», яю
вклали в озброення, вШськову подготовку та вщповщне матер!альне
забезпечення повстансько! армп сошдш кошти (в цьому вщношенн!
повстанш Н1чим не поступалися урядовим в!йськам — мали не пльки
холодну зброю, а й вогнепальну). Безпосередшми кер!вниками по-
встання стали уже згадуваний Нгуен Ван Няк ! його молодил брати —
торговень Нгуен Ван Хюе та будщйський монах, знаний майстер ми-
стентва рукопашного бою Нгуен Ван Ли. В icropiio це повстання увш-
шло як рух тайшон1в (тейшошв) — вщ Micueeocri Тайшон (Тейшон).
Розпочинаючи антиурядову в!йну, Нгуени намагалися залучити до
лав повсталих насамперед незаможн! верстви населения, тому активно
пропагували на цьому erani в!йни егал!тарш гасла на зразок «вццбрати
майно у багатпв i роздыити його серед бщняюв». Щедро роздавалися
об!цянки скоротити подав, захистити простолюд вщ свавол! нечесних
чиновников, подщитися з рядовими повстанцями частиною вшськово!
здобичг Oci6 нев’етсько! нашональносв (китайських торговшв, го-
рян i3 числа малих народностей, тям!в, мошв, кхмер!в) об!цяли
зр!вняти в правах з етшчними в’етами й тлн. — тож не дивно, шо
народ масово йшов до армп Нгуешв, а коли в 1773 р. Нгуени на-
правили проти тайшошв сво! армш та флот, повстанш розгромили
урядов! вШська у битв! поблизу портового Micra Бенда («Кам’яна
пристань»). Нгуешвський флот потрапив у бурю i майже в повному
склад! затонув.
Кризовим становищем Дангчонгу вирнпили скористатися давн!
вороги Нгуешв — швшчш Ч!ш. Амбпцйний тюа Дангнгоаю Чшь
Шам [1767—1782] знову спробував поширити владу Ч!шв на Швден-
ний В’етнам. Командувати арм!ею вторгнення тюа доручив своему
найкращому полководцю евнуху Хоанг Нгу Фуку, пщ кер!вництвом
якого ч!ньськ! вшська форсували наприкшш 1774 р. р. Зянь i руши-
ли на нгуешвську столицю Фусуан. За ситуацп, коли краш! данг-
чонзьк! армп були зад!ян! у вшш з тайшонами, вшськ для захисту
Ст°лиш в!д Ч!шв у Нгуешв явно не вистачило. На початку 1775 р.
вони зазнали ниппвно! поразки вщ Хоанг Нгу Фука в битв! поблизу
«Ароматно!» р!ки Шонг Хионг i змушеш були залишити столицю. Пщ
УДаРами тайшон!в швденнов’етнамський правитель Дшь-вионг (Нгу-
н Фук Тхуан) узагал! змушений був вкати морем на самий швдень -
6 РуСель в a. swdenV''brar^,а
162 |Розды 1. ДАЛЕКИЙ СХ1/Д
кра!ни — в район провшцп Зядшь, де мав HaMip з!брати сиди для
продовження боротьби.
Тепер шйна на два фронта «светила» уже тайшонам, яких !з п!вночЯ
пенили чшьськ! армп Хоанг Нгу Фука, а на швдн! збирав сиди Д!ньЯ
вионг. Але тут повстанням допоми важкий для «швшчних» м!сцевии
кл!мат: у табор! Хоанг Нгу Фука спалахнула епщем!я, вщ яко! вимерлЛ
половина чшьсько! армп. Рештки переляканих вшськ «швьичних»
почали сшшно вщетупати, аж доки наприкшш 1775 р. не очистили!
весь Центральний В’етнам (серед померлих пщ час выступу чшьських
вояк! в був i сам командувач походу Хоанг Нгу Фук).
Вистоявши в такий cnoci6 перед агрес!ею Ч!н!в, тайшонський лщеря
Нгуен Ван Няк вир!шив, шо настав час лептим1зувати сво! владш ире-
тензп. Того ж року вш проголосив себе суверенним вионгом, взявши в
такий спос!б курс на створення самостшно! гайшонсько! держави, сто-
лицею яко! стала форте ня Тябан, зведена на руТнах Вщжа! — стольно-1
го граду колишньо! !нду!стсько! держави Тямпа, шо юнувала на тере-и
нах Центрального В’етнаму в середш вши.
Мшь тайшошв виявилася наспльки вражаючою, шо навггь шв-
шчнов’етнамський тюа Чшь Шам змушений був у 1777 р. визнати
полети чний суверештет Нгуен Ван Няка й змиритися з юнуванням
незалежно! тайшонсько! держави. Тепер, убезпечивши сво! швшчж
кордони, Нгуени знову зосередилися на Нгуенах, центром опору яких I
на далекому п!вдш краши став Сайгон (ниш м. Хошимш). Швденний
похщ тайшошв здшенив у 1777—1778 рр. Нгуен Ван Хюе, пщ коман-
дуванням якого тайшони завдали нгуешвським вшськам нигшвноМ
поразки, захопили Сайгон i вир!зали майже вс!х Нгуен!в, у тому числ! |
самого Дшь-вионга й офщшного спадкоемця швденнов’етнамського |
престолу Нгуен Фук Зионга. 3 найближчих родич!в загиблого вионга 1
врятувався лише 15-р!чний Нгуен Фук Ань, якого сховав пщ час тай-
шонсько! р!занини католицький мгсюнер епископ Адранський (фран-
цуз за походженням) Пшьо де Беен.
Проте закршитися на далекому гпвдн! тайшонам не вдалося: мюней
мешканш добре знали л!дер!в повстання, тому велико! дов!ри до них
не виказували, а без пщтримки населения Нгуени почувалися в Сай- 3
гон! дуже непевно, тому в 1778 р. покинули ui негостанн! для повстаншв
земл!. Володарями Зяшш знову стали приб!чники дангчонзько! держав* I
ноет!, як! ц!лком прогнозовано проголосили наступним швденнов’етсм 1
ким вионгом Нгуен Фук Аня 11778—1802). Таку 1778р. В’етнам
но розпався на три незалежн! держави, кожна з яких вщтепер мр!яЛВ 1
поширити свою владу на всю крашу. Швшчний В’етнам, як i ран!ше, И
Глава 4. В’етнам
163
контролювали 4iHi, в Центральному В’етнам! володарювали тайшон-
ськ! Нгуени, а швдень залишився за Нгуенами. Найенерпйнпие пове-
1И себе в шй ситуацп тайшони, як! знову взялися за cboix швденних
cyciaiB - Нгуен!в.
Упродовж п’яти рок!в вшськам Нгуен Фук Аня вдавалося стриму-
вати тайшонську arpeciio, проте в 1783 р. брати-тайшони Нгуен Ван
Ня к i Нгуен Ван Хюе мобипзували в похш на швдень настыьки по-
•гужн! сили, шо нгуешвська арм!я знову не витримала: наприкшш року
впав Сайгон, а Нгуен Фук Ань з приб!чниками змушений був упкати
аж у С!ам, де в обм!н на визнання домшантних позишй тайшв у Кам-
бодж! д!став притулок у с!амського короля Рами 1 Чакр! 11782—1809].
Однак слроба Нгуен!в спшьно з с!амцями вшбити Зядшь у тайшон!в
завершилася для нгуеывсько-тайських вшськ шлковитою катастро-
фою: вступивши у 1784 р. в П!вденний В’етнам, союзы вшська пш
командуванням Нгуен Фук Аня спочатку захопили Сайгон, але вже
наступного року, коли шамський флот намагався доставити нгуешвськ!
вшська з !хн!ми тайськими союзниками дал! на швюч, у закрут!
р. Мпхо тайшони взяли вшчутний реванш. На д!лянш р!ки м!ж сели-
щами Жатьгам i Соаймут флот союзников !з десантом на борту потра-
вив у тайшонську засшку: корабл! напади и к! в натикалися на вбит! у
дно р!ки к!лки i швидко тонули. Тайшони методично розстршювали з
лук!в ворожих вояюв, котр! безпорадно борсалися у вод!, не даючи !м
можливосп вийти на берег. Вш численно! армп союзник!в зал и ши-
лось теля ц!е! р!занини не быьше трьох тисяч вояюв, як! разом !з
шокованим Нгуен Фук Анем знову ретирувалися до С!аму. Тепер пщ
контролем тайшошв опинився не лише Центральний, а й Швденний
В’етнам. На шляху до остаточно возз’еднання кра!ни у Нгуеыв зали-
шався -ильки один суперник — швшчн! Чип, становише яких дедал!
б!льше попршувалося.
П!сля смерп тюа Дангнгоаю Чшь Шама (1782), згшно з його за-
пов!том, наступним швшчнов’етнамським правителем був проголоше-
ний п’ятир!чний Чшь Кан. У зв’язку з його неповнолптям кра'шою
правив регент, а фактично диктатор, Хоанг Дшь Бао. Вш був близь-
КИМ родичем покойного евнуха-1юлководця Хоанг Нгу Фука, шо кате-
,оРично не подобалося столичним чшьським гвардшпям, як! швидко
^сторонили Хоанг Дшь Бао вш влади, а на престол посадили свого
авленика Чшь Кхая — старшого брата малолггнього Чшь Кана. В
зудьтат! Чшь Кхай став безвладною марюнеткою гвардшшв, як!
ви - ува;1и тероризували столичних мешканшв Тханглаунга, цшко-
110 нноруючи урядов! заклики до порядку. До того ж aVMa
s\udenv»u
Роздш I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
164 |
нгнгоай сшткали неврожай i голод. Скориставшися ситуашею, тай-
шонськ! в!йська на чол! з Нгуен Ван Хюе в 1786 р. вторгнулися в
чшьськ! володшня. Оргашзувати належний onip тайшонам нЬсго не
зм!г, i в липш того ж року в!йська Нгуен Ван Хюе вступили до Тха-
нглаунга, проголосивши, шо «повертають» владу законному вуа !з ди-
настп Ле (Ле TxieH Тонг, 1740—1786). Ч!н! ше протягом року намага-
лися чинити onip тайшонам, але врешп-решт каштулювали: 1787 р.
останшй тюа Чшь Бонг 11786—1787] офнцйно вщмовився вщ влади. 1
Вщтепер, уперше за останн! два столптя, тайшонам знову вдалоод!
об’еднати eci в’етськ! землг в межах едино! полпично! структури пщ
формальним патронатом !мператорсько! династп Ле, хоча реальними1
розпорядниками державних справ у В’етнам!, звичайно, залишилися!
тайшонськ! Нгуени, лщерство серед яких намагався утримати старший
!з брапв — Нгуен Ван Няк. Проблема полягала в тому, шо перемо-
жець Ч!н!в Нгуен Ван Хюе не поступався старшому братов! честолюбЛ
ством. Уже в 1787 р. конфлжт м!ж братами завершився военними
зпкненнями, внаслщок яких В’етнам знову розпався на гившчний (де
реальним правителем при безвладному вуа став Нгуен Ван Хюе), цен-
тральный (де в ранз! тайшонського вионга правив Нгуен Ван Няк) та
гнвденний (фактичним правителем якого став наймолодший з брапв-
тайшон!в Нгуен Ван Ли). Скориставшися ситуашею, новий вуа често-j
любний Ле Ман Де (Ле Тыеу Тхонг, 1786—1789) упк гз Тханглаунга в
район в’етнамо-китайського кордону ! звернувся до цинського богды-
хана Хунл! (1736—1796] з проханням допомогти йому приборкати,;
узурпатор!в Нгуен!в i повернуги реальну владу. Цини не пропустили
можливосп зайвий раз продемонструвати свою !мперську велич,! в
1788 р. маньчжуро-китайськ! вШська (200 тис. вояк!в) пщ команду-J
ванням цинського полководця Сун Ши!, за пщтримки нечисленнмж
леських приб!чник!в, перейшли в’етнамський кордон i захопили Тха-
нглаунг, де пишно «вщсвяткували» повернення Ле Ман Де влади над
В’етнамом у статус! принизливого цинського сателпа — «правителям
замиреного п!вдня» (Аннам Куок-выонг).
В’ети неодноразово потерпали вщ навал !з швноч!! давно знали,
як боротися з такими штервеншями: джунгл! й гори П!вжчного В’ет-
наму були щеальною м!сцев!стю для оргажзаш! масового партизански
кого руху, а смертоносний для прибульшв мгсцевий вологий троп!ч-
ний кл!мат за ше! ситуаш! завжди був для в’епв додатковим союзни-j
ком, тому каштулювати перед Цинами Нгуен Ван Хюе не збирався, а
навпаки, — проголосив себе вуа, демонстративно прийняв самоспйнИ
(вшмшне вщ цинського) календарне гасло правлшня (Куанг- Чунг) И
165_J_
Глава 4. В’етнам
взявся за оргажзашю опору !нтервентам. Маньчжуро-китайськ! оку-
панти ловодилися в П!вн!чному В’етнам! нахабно — грабували мирне
населения, нишили культурн! шнносп й тли., тому в арм!ю Нгуен
Ван Хюе люди вступали масово. Й коли чисельшсть швшчнонгуен!-
вських вШськ перевишила 100 тис. б!йц!в, тайшони виршили дыти.
Нгуен Ван Хюе вир!шив завдати удару в дн! новор!чних святкувань,
то виявилося для цинських окупанпв цшковитою неспод!ванкою.
Протягом с!чня 1789 р. тайшони роз1ромили штервенпв у битв! по-
близу селиша Донгда, вщвоювали Тханглаунг i випснили Цин1в !з
В’етнаму. Сун Ши! втратив свою генеральську посаду, а останнш лесь-
кий «император» вт!к до цинського Китаю i прожив решту життя в
околицях столичного Пекша як почесний, однак абсолютно безправ-
ний нахл!бник маньчжурських богдихашв.
Розгшваний богдихан Хунл! наказав мобипзувати швмыьйонну
арм!ю, шоб показово покарати В’етнам, але Нгуен Ван Хюе, виказав-
ши дипломатичний талант i полним ну тактовшсть, повернув Цинам
ycix полонених, визнав себе формальним цинським васалом i навпъ
пооб!цяв спорудити поминальний храм на честь загиблих у В’етнам!
маньчжуро-китайських вояк!в. У вщповщь Хунл! вщмшив нове втор-
гнення, визнав Нгуен Ван Хюе «ваном Аньнаня» («королем Швденно!
землЬ), п!сля чого «вдячний» Нгуен Ван Хюе особисто пригхав до
Пекша, шоб привпати Хунл! з його 80-р!ччям. Фактично наслшком
хитрих дипломатичних акшй стало утворення незалежно! швшчнов’ет-
намсько! держави тайшон!в, у межах яко! Нгуен Ван Хюе поновив yci
атрибута cxidnoi decnomii, вщкинувши в такий спос!б колишню ега-
лггарну демагопю. Уже в 1789 р. новоспечений тайшонський «!мпера-
тор» наказав скласти подуши! списки cbolx пщданих, куди внесли !м’я
й пр!звише кожного, в!к та м!сце проживания. Вщтепер кожен нгуе-
швський пщданий мав носити з собою дерев’яну дошечку-паспорт, де
вказувалися yci дан! про нього. Без дозволу влади вш не м!г мшяти
м!сце проживания i навпъ профеаю. Порушниюв карали штрафами
або висилкою. Тотальний контроль над пщданими забезпечувала об-
Шинна система, збудована на засадах кругово! поруки за сплату дер-
жавних податей та виконання шших зобов’язань. Було поновлено у
Ровному обсяз! успадковану вщ Ч!н!в податну систему, з т!ею лише
ргзницею, шо в питаниях вшськово! повинност! вона стала жорсткь
шою — поспйно служити мав кожен третей платник податюв. Однак
Утримувати таку колосальну арм!ю влада не мала кошт!в, тому сол-
Дат1в використовували переважно як дармову робочу силу (на споруд-
НЯ1 ш-1ях!в, фортець, корабл!в, урядових будинюв, на казенних руд-
1661
PomuiI. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
никах тошо), шо шлком зрозумшо, коли йдеться про будь-яке непро-
феслйне вшсько мирного часу, сформоване на засадах загальноУ в)й-
ськовоУ повинность Пщ суворим владним контролем перебувала вся
зовшшня торпвля швшчнотайшонськоУ держави. Опорою )мператора
Нгуен Ван Хюе слугував надзвичайно розгалужений та централ)зо-
ваний бюрократичний апарат, до лав якого нова влада рекрутувала не
пльки колишшх тайшонських активют1в, а й квал)ф)кованих чинов-
ников минулих династш. Духовне життя нгуешвських пщданих збага-
тила впроваджена тайшонським )мператором як офйййна нашональна
в’етська писемшсть тьи-ном, створена ше в Х111 ст. на баз) китайсько!
)ерогл)ф)ки.
Конфлжти м)ж братами-тайшонами i показова деспотизашя Ухньо-
го режиму призвели до падшня УхньоУ популярност) серед широких
верств в’етського народу, а виснажлив) в)йни з Нинами болгсно вда-
рили по военно-економ)чному потеншалу нгуенУвського режиму, чим
вщразу вир)шив скористатися «бангконький вигнанень» Нгуен Фук
Ань. За пщтримки своУх с)амських союзников вш знову висадився |
1787 р. в ЗядЬн, швидко вшвоювавши у тайшошв Сайгон, шеля чого
за посередництва епископа Адранського уклав союз )з Французьким
корол)вством (так званий Версальський догов)р) i почав готуватися до
походу на швн)ч. Завдяки французьким военним шетрукторам Нгуен
Фук Ань у найкоротший термш реоргашзував свою армйо (дов)вши ГУ
чисельшсть до 150 тис. вояк)в), озброУв своУх вояк)в мушкетами й гар-
матами европейського виробництва, збудував нов) вшськов) корабль
При цьому, навчений прким доевщом иопередникУв, Нгуен Фук Ань
не намагався контролювати через державн) установи все господарське
жипя своУх пщданих. Вш зменшив у 16 (!) раз)в податковий тиск на
виробниюв. Наслщком чого стало лроцвггання швденнов’етнамсько’У
економ)ки, розвиток зовшшньоУ торпвл) й, вщповщно, зростання по-
пулярност) нгуешвськоУ влади. Окрилений ними уешхами, Нгуен Фук
Ань у 1792 р. розпочав вшну проти тайшошв.
У тайшошв саме цього року помер Нгуен Ван Хюе, а в 1793 р. —
Нгуен Ван Няк. Достойно) замши ним масштабним полпичним по-
статям не знайшлося. Не варто забувати також про масову знев)ру
нгуешвських пщданих у новш влад), п)сля того, як вона почала буду-
вати тайшонську державу в канонах найжорстюшоУ схщно! деспоти.;!
Не дивно, шо быышеть тайшонських пщданих зустр)чала вшська Нгу-
ен Фук Аня як визволител)в вщ нгуешвського деспотизму. На полях
битв тайшони вщтепер зазнавали вщ своУх швденних супротивник!^
поразку за поразкою, аж доки в 1802 р. nid контроль Нгуешв перейШЯ
Глава 4. В’етнам
167Д
опечатку Ухня давня стояния Фусуан, пот!м тайшонська цитадель Тя-
бан. а зати.м i колишня столиця «Великого В’ету» Тханглаунг. Ос-
таннШ тайшонський Император» Нгуен КуангТоан |1792—1802] ра-
зом з! своТми трьома братами намагався втекти вщ переслщувач!в, але
був розгромлений, потрапив у полон, i теля жорстоких тортур публ!ч-
но страчений як «узурпатор». Уперше за останж три столгггя eci в’ет-
ськ1 зем/ii були об’еднаш в межах едино! держави, правителем яко!’ став
вионг Нгуен Фук Ань.
Кривав! peajiii бурхливого для В’етнаму XVI11 ст. своершно пщеуму-
вала традишйна в’етська наука, найактуалыпшим здобутком яко! за
умов безперервних воен !з десятками тисяч постраждалих вш воен,
голоду i хвороб стала знаменита 60-томна медична енииклопед!я,
пшготовлена у 1784 р. Ле Хиу Чаком.
Держава I
В’етнам
Шеля политичного возз ’еднання краши nid управлшням Нгуен Фук
Аня опинилися дуже р1зн1 за своем внутриишм устросм mepumopii. На
niBHoni i в цен тр! нанували традишйн! для класично! о Сходу обшин-
но-селянськ! вщносини, коли вся соц!ально-економ!чна шфраструк-
тура жорстко контролювалася й керувалася централ!зованим служи-
лим чиновництвом, а торпвля, ремесла та прськ! промисли вважалися
другорядними галузями господарства й також перебували пш нри-
сюпливим наглядом, а нершко й безпосереджм управлшням держав-
но-бюрократичних структур. На швдж кра!ни, навпаки, набуло по-
ширення приватне землекористування за мш!мального державного
втручання не лише в аграрш вщносини, а й у торговельж, ремюнич!
та видобувн! галуз! господарства. Поеднання двох таких р!зних ук-
лад!в видавалося довод! проблематичним, тому Нгуен Фук Ань не став
витрачати на це зусилля, а виршшв зберегги в сошально-економ!чних
вшносинах р!зних регюжв свое! держави гснуючу систему суспыьно-
’осподарського управлшня, вщдавши nieniHHi регюни краши nid конт-
роль «mpadunioHa/iicmie», як! виступали за збереження арха!чних форм
’ нважали за необхшне дотримуватися порядк!в i норм «епохи %онг-
«к» (друго! половини XV ст.). ГНвденш райони переходили nid управ-
л1ння napmii так званих «pea/iicmie*, як! намагалися пристосовувати
етна.мську державжеть до реалШ нового часу. Вштак генер^ы. atua
sWaenv\W-
168 |Роздц11. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
натором консервативно! швноч! (округ Бакк!) був призначений один
1з геро!в антитайшонсько! в!йни, ящер «традишоналюпв» Нгуен Ван
Тхань, управлшня швденних територ!й (округ Намк!) перейшло до
л!дер!в «реалкгпв» Ле Ван Зюета й Ле Тята. Центральний округ дер-
жави (Чунгк!) Нгуен Фук Ань залишив пш сво!м безпосередшм керш-
нинтвом. Столицею об’еднано! в’етсько! держави Нгуежв став розта-
шований в центр! краши Хюе.
Перш н!ж перейти до розбудови стабшьно! загальнов’етсько! дер-
жави, необхшно було забезпечити спок!й на и швжчних кордонах,
де амб1шйн1 Цини не полишали спроб нагадати зайвий раз про св!й
сюзеренитет над теренами швденного сусша. В цих питаниях маньч-
журо-китайськ! богдихани завжди дуже чутливо реагували на це-
ремошальну складову м!ждержавних вшносин. Знаючи про це, Нгу-
ен Фук Ань спочатку в 1804 р. завдякй шедрим дарам й обшянкам
отримав вш цинського !мператора Юн’яня 11796—1820] офшшну
швеституру на правлшня державою В’етнам («Швденний В’ет» —
так, за наполяганням цинсько! сторони, стала вщтош офшшно 1ме-
нуватись держава Нгуешв) як вионг, а коли позицп Нгуешв у кра!ш
остаточно змшнши, уже без номшально! згоди офщшного Пекша
Нгуен Фук Ань наважився прийняти в 1806 р. офщшний титул
в’етнамського «1мператора» (вуа) i навггь запровадити власне гасло
правлшня (Зялонг). На честь тако! поди було змшено й офшшне !м’я
в’етнамського правителя: з тих час!в Нгуен Фук Ань став !менувати-
ся Нгуен Тхе То 11806—1820].
1ншим стратепчним напрямом зовн!шньопол!тично! експансн
iMnepii Нгуешв стала боротьба за розширення в’етнамських зон
впливу на захш — за рахунок лаоських i камбоджшських територ!й,
де поспйним конкурентом В’етнаму залишався тайський (Лам, шо
перебував пш управлшням династн Чакр!. Особливо попршилися
с!амо-в’етнамськ! стосунки шсля 1809 р., коли особистого друга й
колишнього соратника Нгуен Тхе То по сп!льжй боротьб! Раму 1
змшив на ciaMCbKOMy трон! король Рама 11 [1809—1824]. Протягом
1810—1812 рр. с!амш й в’етнамш неодноразово вводили на терени
Камбодж! сво! вшська, проте загроза вторгнення в С!ам б!рманшв !з
заходу змусила Раму 11 шти на поступки, аби не отримати в!йну на
два фронти. Скориставшися нагодою, Нгуен Тхе То в 1813 р. остаточ-j
но утвердив на камбоджшському престол! свого ставленика Анг Тяна
(Анг Чана) И [1802—1834], фактично, перетворивши Камбоджу на
залежний вш В’етнаму «протекторат». У камбоджшськш столиц! роз-
ташувався в’етнамський «захисник» !з гаршзоном, шо нал!чувавти-
Глава 4. В’етнам
гячу солдат i виступав у рол! гаранта в’етнамського домгнування в
Камбоджи
Соцёально-економёчна полётика, яку проводили регёоналънё управи-
теле пёвночё и пёвдня, багато в чому вёдрёзнялася, у тому числ! й за
своею ефектившстю. «Традицюнал!сти» Нгуен Ван Тханя всыяко
змшнювали шститути общинного землекористування, обмежували
сошально-економ!чн! позици приватних землевласниюв, максималь-
но посилювали владний контроль над д!яльн!стю мюцевих рем!сник!в
i торговшв. Вшповшно, небаченими темпами зростав на швноч! адм!-
шстративний апарат, на утримання якого потр!бн! були чимал! кошти,
отже й податки, якими обкладалися в п!вн!чному репон! шлдан!, по-
спйно зростали. «Реалгсти» швдня, навпаки, заохочували б!знесову
актившсть приватних землевласниюв, рем!сник!в i торговшв, намага-
лися менше втручатися в господарськ! пронеси, шо давало можлшясть
м!н!м!зувати к!льк!сний склад управлжського аларату. Завдяки еко-
номп бюджетних кошпв ставки оподаткування на швдж були в
16 раз!в меншими, ан!ж на швноч!. Солщн! доходи приносили швденнш
скарбниц! також гральж будинки та квартали повш, як! обкладалися
податками так само як i !нш! форми шдприемнинтва. Особливого роз-
маху ней б!знес набув у портових мгстах, де шфраструктура екзотичних
розваг обслуговувала корабельн! ек!паж! транзитних купецьких мор-
ських каравашв.
На самому початку свого правл!ння !мператор Нгуен Тхе То нама-
гався зайвий раз не розпалювати суперечки м!ж «реалистами» i «тради-
шоналгстами», тому в пщконтрольних йому центральних областях то
дозволяли розширювати приватну пншативу, то, навпаки, вводили
жорстк! держави! монополи на торпвлю золотом, ср!блом, мщдю,
шнною деревиною, пахошами, корицею, с!ллю, пряношами; то пере-
водили Bcix чиновник!в на грошове утримання (обмежуючи !хню сва-
волю в земельних питаниях); то посилювали контроль за дотриман-
ням «прописки», а за покривання селян, як! в пошуках крашо! дол!
запищали сво! селиша, вводили сувор! покарання (побиття палицями,
а то й каторжн! роботи). В русл! класично! сх!дно! деспот!! розбудову-
валася структура державно! влади В’етнаму, в як!й вуа зосереджував у
cboix руках вишу законодавчу, адм!н!стративну й судову владу, на свш
Р°зсуд призначав ycix м!н!стр!в уряду (чинш, обряшв, ф!нанс!в, пока-
Рань, вшська та громадських роб!т), сам видавав закони, одноос!бно
М1няв структуру управлшського апарату тошо. Однак економ!чн! ус-
И’хи Швдня змусили !мператора зробити виб!р, i в 1816—1817 рр.
арт!я «традишонал!ст!в» зазнала ншшвного погрому, и курс ви^^гЦЯ
170 I Розды 1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
шкшливим i нерозумним, а ящера — Нгуен Ван Тханя — вуа пригово-
рив до самогубства (за наказом 1мператора Нгуен Ван Тхань змушений
був отруттися, а його сина четвертували «за помилки батька»).
Менше завзятост! виявив Тхе То в питаниях регулювання рел!пй-
но-шеолопчно! ситуацп в iMnepii. Кримшально-адмшютративний ко-
декс 1812 р. декларував формаяьну piBHicTb трьох основних релшй —
буддизму, конфушанства й даосизму в його в’стському розумшж, од-
нак на практиш влада надавала перевагу конфушанству як шеальшй
щейжй баз! для розширеного державного буд!вництва. Водночас по-
при формальну заборону християнства за час!в Нгуен Тхе То като-
лик!в не переел 1ду вали, чим вуа явно намагався вщдячити християн-
ським (насамперед французьким) мгсюнерам за врятоване в молодосп
життя, коли лише завдяки пштримш адранського епископа ГИньо де
Беена майбутжй в’етнамський iMneparop зми пережиги тайшонську
р!занину 1777 р.
П!сля смерп iMiieparopa Нгуен Тхе То (1820) новим в’етнамським
вуа був проголошений його оф!шйний спадкоемепь царевич Xiey,
який прийняв при штрожзаци 1м’я Нгуен Тхань То з гаслом правлш-
ня М'тъманг 11820—1841J. До свого сходження на хюеський престол
Тхань То виховувався у традишоналктських канонах, тому не прихо-
вував свого негативного ставлення до модержзашйних нововведень
«реалкгпв», проте владж позицп партп «реалклтв» i3 числа соратника
його покшного батька були на той момент наспльки сильними, шо
нашть мелодий iMiieparop змушений був !з цим рахуватися. Особливо
незалежно поводилися лщери «реалгсттв» — генерал-губернатори шв-
жчного округу Бакк! (Ле Тят) i швденного округу Намк! (Ле Ван
Зюет), Korpi фактично самоспйно управляли вв!реними 1м територАя-
ми, сам! призначали та зжмали мюцевих чиновншав, здшенювали
судочинство (аж до смертно! кари), вщкрито висловлювалися шодо
вщносносп 1мператорсько1 влади, а в шлому виконували лише Ti на-
кази з Хюе, яю вважали дошльними, але шлковито иноруючи Ti !мле-
раторсью вказ!вки, з якими не погоджувалися. Та коли ситуашя в
iMnepii pi3KO ускладнилася через юлькар!чну посуху (1821, 1822 i
1824 рр.) та пов’язаж з нею голод й епщемйо, жертвами яких стали
понад 200 тис. в’етнамшв, пщтримаж 1мператором «консерватори»
дгстали моральне право переглянути стан речей в управлжж держа-
вою, оскитьки вивести кра!ну i3 кризи «реалютичними» методами не
вдалося. А тут ше в середин! 1820-х рокзв шшли з життя обидва гене-
рал-губернатори, а нових л1дер1в вщповшною р!вня серед «реалгспв»
не знайшлося. Як наелшок вщбувся характерний дтя посгсередньов1ччЯ
Глава 4. В’етнам
консервативний реванш «градишонал!ст!в». Тхань То у пошуках необхщ-
нИх кошпв звернувся до старого методу масового псування монет (пщ
виглядом мшних монет в o6ir запустили rporni, виготовлеш !з мщно-
цинкового сплаву, а замкггь ср!бних зливюв пщданих змусили прий-
мати неконвертоваш цинков! монети). Стратепчним гаслом реформ
Тхань То проголошувалося повернення до «щеальних порядюв епохи
Хонгдик» (друга половина XV ст.), шо означало на практиш реашма-
шю класично! схщноУ деспота. В русл! посилення державних важел!в
управления економ!кою були запроваджен! державн! монополи на тор-
пвл ю свинием i рисом, вщновлено архаУчну систему державних резерв-
них рисових склад!в, на яких влада збер!гала накопичене в урожайш
роки зерно, шоб виконувати свою ре^лятивно-стабипзашйну функ-
шю в голодн! роки, продаючи його за зниженими шнами чи взагал!
безплатно роздаючи пщданим. Удаючися до податкового тиску або
прямого директивного регулювання влада «сприяла» закриггю 40 (!з
79) приватних прничорудних шахт ! введению в д!ю 150 новозбудова-
них або реприватизованих державних. Паралельно були л!кв!дован! вс!
податков! пыьги, внаслшок чого земельн! податки на п!вдн! краУни
зросли в 16 раз!в, зате дешо зменшилися подат!, шо Ух сплачували
селяни центральних i швшчних областей iMnepii. Водночас влада про-
вела перереестрашю земельних pecypcie iMnepii, пщ час якоУ вияви-
лося, шо 80% приватних землекористувач!в ухиляються вщ сплати
податюв. ГПсля цього Тхань То здшснив масове одержавлення при-
ватних земель, унаслщок якого 95% приватних дщянок були кон-
фкжован! на користь держави, а на Ухнёй баз! розгорнуто мережу «дер-
жавних поселень» (дон dicn), де селяни працювали на земл! пщ нагля-
дом призначених владою чиновниюв i контролер!в. Вир!внювання
податкового навантаження пережила також сфера торпвл!: в ycix 24
провшшях та чотирьох столичних областях В’етнаму единою ставкою
митних збор!в на Bcix внутр!шн!х i експортночмпортних митницях
стала 1/40 ринковоУ вартостт товару.
Важлив! нововведения пережив чиновницький апарат iMnepii.
Щоб остаточно вццрвати бюрокрапв вщ б1знесу чиновникам заборо-
нили володшня землею й перевели на грошове утримання вщ держа-
ви. 3 метою посилення централ!зацп управлшня лжвщували посаду
першого MiHicTpa Император пщпорядкував уряд co6i особисто), а для
тотального контролю за роботою чиновниюв гстотно розширили кад-
Ри контрольно-рев!з!йних оргашв, зведених у 1832 р. в едину струк-
рФУ — Нензорат. Усе це супроводжувалося методичним терором про-
и тих управлшшв, яю недбало працювали або висловлювали крд-я
rtMW***»-*9*
РоздЫ. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
172 |
молып думки. Влада жорстоко придушувала народи! виступи, направ-
ляючи проти повстаншв регулярну apiniio i вдаючися до масового те-
рору проти тих, хто «сшвчував бунттвникам».
Консервативш реформи Нгуен Тхань То не вивели крашу i3 еко-
ном!чно! кризи. На тотально одержавлених землях р!зко впала про-
дуктивность селянсько! npaui (бо на чужш земл! людина все одно пра-
пювала прше, Н1ж на власжй), ictotho скоротилося виробнинтво рису.
Особливо неврожайними виявились 1832—1840 рр. Попри eci зусилля
цензоров державн! склади стратепчних рисових запасов стали джере-
лом поспйних чиновницьких зловживань, корупцп i крад!жок. Не-
ефективно працювали казенно шахти та система державно! торговл!.
Циоковита anapxin панувала у сфер! ф!нанс!в, де внаслшок штучно
створеного дефшиту благородних метал!в ринкова варпсть ср!бла втри-
ч! перевишувала його офццйний, заявлений владою курс (на р!знищ
цих курс!в наживалися допущен! до фшанйв чиновники та кримша-
л!зоваш спекулянти «чорного ринку»). Все це вкрай негативно вшби-
лося на життевому р!вн! населения, викликало перюдичн! вибухи на-
родного невдоволення, як! влада придушувала, вдаючися до кривавих
каральних акшй.
Лише у сфер! зовшшньополпичноо експансп, на здШснення яко!
сх!днодеспотичний режим Нгуен Тхань То не шкодував pecypciB, ус-
гпхи В’етнамсько! iMnepii виявилися незаперечними. До того ж, ак-
тившсть iMnepii Цин на швшчних кордонах В’етнаму !стотно змен-
шилася (маньчжури мали на той момент чимало внутр!шн!х проблем,
пов’язаних !з китайськими народними бунтами), шо позбавило Нгуен
Тхань То необхщност! тримати велику арм!ю на кордон! з Китаем,
тому вс! ресурси свое! iMnepii вуа зосередив на розширенн! володшь
В’етнаму за рахунок його захшних сусццв. Прелюд!ею до «велико!
вшни з С!амом» став конфл!кт м!ж обома крашами за контроль над
роздробленими й тому безсилими у военному вщношенн!, лаоськими
княз!вствами, котр! теля кыькох незначних сутичок були на початку
1830-х рок!в просто под!лен! м!ж сильшшими сусшами: до iMnepii
Нгуен Тхань То вцййшли терени ехшного Лаосу, до держави с!амсь-
кого короля Рами 111 Нагклао 11824—1851J — захшнолаоськ! територп.
Однак боротьба за домшування в Камбодж! спричинила масштабну
в’етнамо-с!амську в!йну 1833—1834 рр., в як!й с!амсыа армп були
вшент розгромлен! в’етнамцями, теля чого Нгуен Тхань То спочатку
знову посадив на камбоджшський престол в’етнамську марюнетку Анг
Тяна 11, а коли той у 1834 р. загадково помер, змусив кхмер!в посади-
ти на камбоджшський престол молоду цар!вну Анг Мей, яка, звичаЙ-
Глава 4. В’етнам
но, не мала н!яко! реально! влади у сво!й крапп. Камбоджа була оку-
пована в’етнамськими в!йськами, а в 1835 р. вщбулося п офицйне
входження до складу В’етнамсько! iMnepii у статус! четвертого округу
Чантай. Сувережтет Камбоджшського корол!вства був л!квщований,
округ Чантай подпиши на 33 npoeiHiiii, яким дали в’етськ! назви, ло-
малась насильницька в’етнам!зашя кхмерсько! полггично! та культур-
но- штелектуально! елпи. Реакшею KXMepie стало розгортання масо-
вого антив’етнамського руху опору, пщтримку якому посттйно нада-
вав сусщшй, вороже налаштований до В’етнаму (лам.
Завершив свое правлшня 1мператор Нгуен Тхань То велично: у
1838р. в!н дав сво!й iMnepii нову назву Дайнам («Великий Швдень»),
тим самим висловивши претензп на военно-полпичне домшування в
межах усього 1ндокитаю. Ононлену державу було проголошено «Пщне-
бесною», тобто такою, шо за статусом н!чим не поступаеться маньч-
журо-китайсьюй «ПщнебеснШ» iMnepii Цин. Водночас насторожений
колошальною актившстю европейшв Нгуен Тхань То вщмовився ук-
лада™ торговельж угоди з французами (демонстративно прошнору-
вавши Версальську союзницьку угоду 1787 р.) й посилив гоншня на
христиан. 1золяшошстськ! акш! Нгуен Тхань То супроводжувалися
намаганнями якомога быьше д!знатися про далеких европейських
«Bapeapie», яю на очах В’етнаму пщривали в!йськову мщь Цинсько!
iMnepii у npoueci Першо! Ошумно! вШни 1840—1842 рр. Антихристи-
янсью гоншня викликали обурення в Ceponi, особливо у Ватикан! й
Париж!, де папа Григорш XVI (1831—1846] i король Лyi-Фиипп [1830—
18481 вщмовилися приймати в’етнамське посольство, теля чого при-
нижен! дайнамськ! поели вщмовилися вщ нам!ру вщвщати Лондон. За
тако! ситуацп перспективи Дайнаму шодо подальших стосунюв i3
европейськими державами були аж н!як не оптимютичними, але Нгу-
ен Тхань То це не турбувало. На cxmii свого царювання вш вважав
державу Дайнам вершиною !мперсько! могутност!. Упиваючися тор-
жеством сво!х «традишонал!стських» реформ, Нгуен Тхань То помер у
1840 р. з легким серцем, залишивши синов!-спадкоемцю iMnepuo, яка
за сво!ми територ!альними масштабами, военним та демограф!чним
потеншалом i справд! не мала co6i р!вних у попереджй в’етсьюй
icTopii.
Певне пщнесення переживала тогочасна в’етська культура, яку ус-
лавили проза!к Нгуен Зю (1765—1820), поети Нгуен Дшь Tiey (1828—
1888) i Нгуен Кхюен (1835—1909), гсторик i ф!лософ Фан Хю! Тю
(1782-1840).
Роздш 1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
174 |
Держава |
Дайнам I
Новий дайнамський !мператор Нгуен Х!ен То |1841 —1848], який
царював п!д гаслом правлшня Txicy-4i, виявився занадто гуманною
людиною, шоб володарювати такою державою як Дайнам. Пщдан!
сприймали такого вуа як слабохарактерну людину, тим быьше, шо
реальну владу при двор! здобув колишнш наставник молодого !мпе-
ратора, товариш i радник його батька Чионг Данг Кюе. Проблема
занадто централ гзованих деспотш завжди поля тала в необхшност! су-
ворого контролю над управлшським апаратом, який без цього швид-
ко починав давати збо! в робот!. «Слабюсть» правителя одразу нега-
тивно вплинула на виконавську дисниплшу дайнамських чиновниюв.
Тшьки-но в’етських бюрократов перестали безжально страчувати за
недбайливе виконання cboix службових обов’язк!в, почався всебгчний
розклад адм!н!стративного апарату iMnepii, проявом якого були ма-
сове казнокрадство, п’янство, саботаж тошо. Вкрай складним було
також ф!нансово-економ!чне становише Дайнаму, спричинене черго-
вими вшнами, як! Дайнам змушений був вести, пщтримуючи свш
<пмперський» статус.
Уже в 1841 р. р!зко загострилася ситуашя в окупованш в’етами
Камбоджу куди за пщтримки кхмерських партизан знову вступила
с!амська арм!я (пш командуванням полководца Пья Бодша). Чотири
роки бойових дш не виявили переможця й наст!льки виснажили Дай-
нам, шо в 1845 р. Нгуен Х!ен То погодився на поновлення традишй-
ного подвшного в’етнамо-с!амського сюзеренггету над Камбоджею,
шсля чого вуа змушений був л!квшувати «округ Чантай» ! вивести з
Камбодж! вс! дайнамськ! вшська. Набагато впевнежше почувалися
лшери Дайнаму у стосунках з маньчжуро-китайською 1мпер!ею Цин,
яка шсля поразок в Ошумних вшнах, за ситуацп грандюзно! внутр!ш-
ньо! тайшнсько! смути ф!зично не могла диктувати умови своему
швденному cyciaoBi. Зате явну тривогу в !мператора викликала екс-
пансюшстська активнють француз!в, як! виправдовували свш штереС
до 1ндокитаю бажанням сприяти мююнерсыай шяльност! християнсь-
ких пропов!дник!в i водночас наполегливо «пропонували» Нгуен XieH
То укласти з ними торговельну угоду — тобто вщкрити в’етнамський
ринок для експансп захшних товар!в в обм!н на дешев! м!сцев! ресур-
си. Кыька «в1зипв» французьких вшськових корабл!в завершилися в
1847 р. военною сутичкою в порту Дананг, яка вшразу виявила масш-
таб военно-техн!чно‘1 переваги европейшв над в’етами: втративши в
175J
Глава 4. В’етнам
бою лише кЁлька матросЁв, французи потопили п’ять дайнамських бо-
йових кораблЁв i знишили близько двохсот дайнамських воякёв. Роз-
лючений Нгуен XieH То видав жорсткий антихристиянський указ,
вёдповёдно до якого християнство проголошувалося «шкёдливою ерес-
ей шо призводить до конфлЁктЁв i вЁдкривае шлях до вшни», а тому
ociM християшзованим в’етам радили пш страхом смертЁ повернутися
до канон Ёв традицшних для В’етнаму культЁв. Водночас ЁмперЁя зак-
рила своё порти для всёх французьких кораблЁв, товарЁв i мЁсЁонерЁв,
пёсля чого знервований ганьбою поразки Нгуен ХЁен То раптово но-
мер. Наступним дайнамським Ёмператором став його син Нгуен Зик
Тонг 11847—1883), царювання якого проходило пщ гаслом Тидик.
ВоеннЁ невдачЁ Дананга знову реанЁмували позицп «реалЁстЁв», якё
справедливо ставили пш сумнЁв реальну, а не Ёмперсько-показову ре-
зулыативнЁсть попереднЁх «традишоналЁстських» реформ. Особливо
сильними при дворЁ виявилися позиш’Ё «реалЁстЁв-практикЁв» Нгуен
Данг Зяя i Hryi Кхак Туана, якё переконали Ёмнератора в необхЁдностЁ
знову допустити в аграрних вЁдносинах приватну власнЁсть на землю,
прииинити практику примусових державних закупок i поставок товарЁв
на корпеть держави за монопольно нав’язаними низькими шнами (шо
призводило до розорення як виробникЁв, так i торговшв), лЁквЁдувати
систему безоплатних вЁдробЁткових повинностей селян i вёйськовикёв,
замшивши ix наймом вёльних робЁтникЁв тошо. У 1848 р. влада спробу-
вала навести лад у фЁнансах, увЁвши в обЁг унЁфЁковану монету донг
(на 2/3 з мёдё, на третину — Ёз цинку) й запровадивши державну мо-
нополЁю на випуск срЁбних зливкёв (ланг), до яких у 1857 р. дода-
лися перил в icropii В’етнаму паперовЁ грошЁ. Вершиною «реалЁстич-
но!» «лЁбералЁзацЁ!» дайнамського Ёмперського режиму стало ство-
рення у 1850 р. своерЁдного контрольного вЁдомства Там фап («Три
закони») для розгляду скарг населения (!) на незаконнЁ ди та сваволю
чиновнишва.
Загроза европейсько! колонЁально’Ё експансЁЁ змусила розпочати
модернЁзашю дайнамських збройних сил, якё спочатку, з метою еко-
номёё коштёв, перевели на систему вёйськових поселень (це дало мож-
ливёсть Ёстотно збЁльшити чиселыпеть армЁЁ, оскёльки вЁйська тепер
самЁ себе «годували»). Проте боездатнЁсть таких вёйськ виявилася на-
спльки низькою, шо вже з початку 1850-х рокЁв «реалЁсти» ЁнЁшюва-
ли створення професЁйних вёйськових частин Ёз найманшв. кёлькёсть
ких незабаром уже становила 30% дайнамсько! армЁЁ.
Однак Ёнершя постсередньовЁчного традишоналЁзму у В’етнамЁ себе
Ще не вичерпала, i коли в 1854 р. обидва лЁдери реформаторЁв-«ре-
176 | Розды I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
ал1спв» шшли з життя, при двор! знову запанували «традишоншпсти».
Були посилен! державн! монополи на розробку й продаж быьшост!
корисних копалин (мщь, цинк, олово, ср!бло, с!ль, cipKa), а також ко-
риц!, меду, слоново! метки, ц!нно! деревини. Влада суттево обмежила
можливост! приватно! шнцативи в торпвл! рисом (шсля чого його ц!на
зросла утрое), було згорнуто вс! торговельн! контакта з европейцами,
посилювалися репрес!! проти в’етнамшв-християн (!х таврували, ви-
шкаючи на лоб! !ерогл!фи «неправедна релитя») та европейшв-Micio-
нер!в, як! наважувалися проповщувати «слово Христове» у Дайнам!, —
таких страчували або ув’язнювали.
Кризов! ускладнення в економш! спричинили нову хвилю антивлад-
них народних заворушень, як! переросли в 1855 р. у перманентний
повстанський рух пщ гаслом вшновлення на престол! В’етнаму ко-
лишньо! !мператорсько! династп Ле.
Антихристиянськ! penpecii дайнамсько! влади стали для француз!в
приводом до нового втручання у в’етнамськ! справи. У 1857 р. фран-
цузький в!йськовий корабель пщ командуванням де Монины ввшшов
у лагуну Дананга з метою вручити в!д !мен! французького уряду офь
ц!йного листа дайнамському !мператоров!, проте в’етнамськ! чинов-
ники демонстративно залишили листа на берез! моря навпъ не роз-
кривши його. Французи вщпов!ли бомбардуванням форт!в Дананга,
шсля чого безперешкодно покинули бухту. У вщповщь Нгуен Зик Тонг
наказав стратити ше трьох католицьких м!сюнер!в (гспаншв). Справа
йшла до в!йни...
Колошальне
поневолення В’етнаму
Франшею
Масштабне военне вторгнення французьких колошальних вшсыс у
В’етнам стало своер1дним продовженням Другое Огйумно! вшни
(1856—1860). Через вщсутн!сть надШних географ!чних знань про
Сх!дну Аз!ю европейш помилково вважали, шо водами Меконгу
можна потрапити вщразу до Швденного Китаю, тому французи роз-
глядали завоевания Дайнаму (який до того ж формально залишавсЯ
васалом цинських богдихашв) лише як етап в оволошнн! ГИвденниМ
Китаем. Разом !з французами у военно-колон!альному поневоленШ
В’етнаму брала участь й 1спан!я Бурбошв, чия королева 1забелла Н
Глава 4. В’етнам
11833—1868] вважала за необхшне покарати Дайнам за страчених
кпанських м!с!онер!в-католик!в. Франко-кпансыа сили вторгнення
(14 корабл!в з трьома тисячами вояк!в на борту) очолив французь-
кий адм!рал Piro де Жену!.
Коложзатори розпочали военн! дп у вересн! 1858 р., атакувавши
порт Дананг, розташований за сто киюметр!в вщ столичного Хюе. Уже
в перших боях виявилася абсолютна военно-техн!чна перевага евро-
пейшв (гарматна картеч проти простих ядер, нар!зн! рушниш проти
застарших мушкет!в тошо), тому вже за юлька дн!в Дананг був узятий
штурмом. Реакшею на поразки !мператорських вшськ стало нове
шднесення народних заворушень: у горах Центрального В’етнамузно-
ву повстали волелюбн! племена горшв, на швноч! актив! зувалися
Micueei католики, яю закликали повернути владу «законны» династп
Ле. Д1лком можливо, шо й французи доклали зусиль аби роздмухати
полум’я боротьби в тилу дайнамських вШськ.
Спроби дайнамських вшськ п!д командуванням к!нь лиока («вш-
ськового намкника») Нгуен 4i Фионга повернути Дананг не увшча-
лися ycnixoM. До того ж французи вщкрили невдовз! ше один —
швденний фронт, атакувавши й захопивши у березн! 1859 р. Сайгон.
В’ети занепали духом, у ixHix вшськах почалося масове дезертирство.
Саме в цей час у земл! Швденного В’етнаму, згадавши стар! образи,
вторглися вшська камбоджшського короля Анг Дуонга [1841 — 1860],
який прагнув, скориставшися французькою агрес!ею, поновити конт-
роль над втраченим ше в XVII ст. гирлом Меконгу. Слабкою впхою
для дайнамського !мператора стала хвороба Piro де Жену!, яка змусила
його покинути негостинн! в’етнамськ! земл!. Новим командувачем
колошальних сил був призначений французький контр-адм!рал Паж.
Шанс переломити х!д вшни на свою користь з’явився у Дайнаму в
I860 р_, коли у зв’язку(3 поновленням активно! бойово! фази Друго!
Ошумно! вшни французи перекинули бигышсть сво!х тихоокеансь-
ких сил знову до Китаю, залишивши в окупованому Сайгон! близько
1000 французьких та кпанських солдапв. П!д тиском удесятеро чис-
ленжших дайнамських вшськ колон!затори покинули Дананг (ш-
•Щрвавши вс! його форти), однак вибити француз!в !з Намк! армп Нгу-
ен 4i Фионга не вдалося, причому сам дайнамський командувач був у
иих боях важко поранений. А тут ше у 1860 р. переможно для евро-
пейц!в завершилася Друга Отумна вшна, i французький експедишй-
ний корпус у В’етнам! знову отримав п!дкр!плення: к!льк!сть колонь
альних вшськ довели до 8 тис. солдапв при 500 гарматах за пщтримки
понад 70 вшськових корабл!в. Командувати шею армадою вторгнен-
Роздгл 1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
178 |
ня призначили французького адмирала Шарнье, якого в 1861 р. змшив
на ц!й посад! адм!рал Бонар.
Подалыш бойов! дн франко-в'етнамсько! вшни бглыне нагадували
каральну операшю: европейш розстрглювали дайнам с ьк! вшська !з
гармат та нар!зних рушниць на в!дстаж, яку не могли здолати в’ет-
намськ! ядра й кругл! кул!, а !мператор Нгуен Зик Тонг, розлючений
безперервними норазками, здшснював терористичж акш! протаяв’ет-
намських христиан, котрих за наказом вуа катували й страчували ти-
сячами. Атуг ше в швжчнов’стнамський округ Бакк! вдерлися з п!вноч!
рештки розгромлених Нинами в ГПвденному Кита! тайшшв, бо! з яки-
ми остаточно виснажили вшськов! й фшансов! ресурси Дайнаму. За-
вершилася ня кривава вакханал!я пшписанням у червн! 1862 р. вкрай
принизливого для Дайнаму Сайгонського миру, за умовами якого п!д
контроль франнуз!в переходили три схшн! пров!ннп Швденного В'ет-
наму (з них була утворена французька коложя Кохпшна, першим
1убернатором яко! став и завойовник адм!рал Бонар). Кр!м того. Дай-
нам мав сплатити Францп солщну контрибушю в розм!р! 4 млн
ср!бних донпв (F20 млн)! повернута вс!х браншв, дозволити фран-
цузьким та !спанським мклонерам вгльно проповщувати у В’етнам!
христианство, вшкрити р!ку Меконг !з притоками й три найбыыш
дайнамськ! порти (Дайнанг, Балак ! Куанпен) для вгльно! торпвл! з
свропейиями, а також дозволити в’етнамським купцям вести вшьну
торпвлю сво!ми товарами в територ!альних володшнях Францн та
1спани.
1мператор Нгуен Зик Тонг справедливо розглядав Сайгонський
догов!р 1862 р. CKopiuie як ^тередишку м!ж вшнами, ан!ж стабиьну
мирну угоду, тому вже у 1863 р. выправив до ввропи посольство на
чол! з головним «винуватцем сайгонсько! ганьби» Фан Тхань Зяном
(його пщпис стояв на текст! Сайгонського договору, ратиф!кованого
гпзжше !мператором Нгуен Зик Тонгом). Завданням означено! дип-
ломатично! Midi було з’ясування реалШ европейсько! полпики та
справжшх план!в колон!затор!в стосовно В’етнаму. Вшвщавши Париж
i Мадрид, Нгуен Тхань Зян повернувся у 1864 р. додому сповнений
оптимгзму, проте подалыш дн француз!в показали, шо захопленим у
В’етнам! вони задовольнятися не збираються. Головним роздмуху-
вачем коложальних апетипв Франц!! в 1ндокита! виступив м!н!стр
морського флоту i колошй Шасселю-Лоба, експансюшстськ! нншати-
ви якого шлковито пштримав !мператор Наполеон 111 11852— 1870J- У
червн! 1867 р. французи поновили бойов! дп на швдж В’етнаму,
швидко окупувавши ше три пров!нцп округу Намк!, шеля чого Фан
Глава 4. В’етнам
Тхань Зянь (який шеля свого европейського вояжу запевняв вуа в
мирних накпрах французького 1мператора стосовно Дайнаму) поюнчив
13 собою, прийнявши отругу.
Для ново! В1Йни з франнузькими колонизаторами Нгуен Зик Тонг
намагався мобшзувати eci ресурси свое! iMnepii’. Дайнамське вШсько
поповнили 40 тис. добровольшв-ополченшв. 3 метою реоргашзацп та
переозброення армп збшьшили податки й почали продавати обшинж
земл! приватним особам (здобуп в такий шкхлб кошти напранлялися у
военний бюджет iMnepii), провели чистку офшерського корпусу, за-
купили нов! вшськов! корабзп у британшв i жмшв, вщрядили до Гон-
конгу та Францн зд!бну молодь вивчати европейську военну науку.
Проте колошзатори виршили не давати Дайнаму перепочинку для
реального вшськового посилення, i в 1873 р. бойов! ди французьких
вшськ у В’етнам! вщновилися. Тепер штервенти спрямували основ-
ний удар на швшч, де виснажет урядов! дайнамськ! вшська так i не
змогли остаточно здолати onip колишнЬс тайшшв та «приб!чниюв
вшновлення династп Ле». Оргажзувати за таких обставин належний
onip нападникам дайнами! не змогли: наприюнш 1873 р. французи
захопили Ханой, а в березы 1874 р. Нгуен Зик Тонг змушений був nidnu-
сати з Францию ше один doeoeip про «в1чний мир, dpyM‘6y i союз», умо-
ви якого фактично позбавляли В стнам статусу суверенно! бержави.
Цей ратиф!кований через р!к у Хюе догов!р(передбачав перехш пщ
контроль француз!в yciei Намю, зр!вняння у правах в’етнамських ка-
толиюв з представниками !нших конфесш, встановлення французь-
кого контролю над yciMa портовими митницями В’етнаму, а також
пункт про те, шо вштепер вуа зобов’язуеться «у вщповщь на дружню
допомогу з боку Францп узгоджувати свою зовшшню полйику з по-
этикою Францп». Для вгльно! торпвл! европейських купшв додатко-
во вшкривалися р. Хонгха та морськ! порти Кюшьон i Хайфон.
ГПсля такого принизливого завершения двох в'етнамо-французь-
ких воен при двор! в Хюе склалося угруповання мюцевих «захшниюв»
(Нгуен Ло Чать, Нгуен Х!ен, Фан Л!ем та ш.), як! вважали, шо вряту-
вати В’етнам вш шлковитого коложального поневолення можуть те-
пер лише системн! реформи заххднинького зразка. Нгуен Зик Тонг
приелухався до 1хн!х порад, тому почав виписувати гонконзью газети,
Направив навчатися до того ж Гонконгу талановиту молодь для опа-
нування секрепв корабельно! i военно! науки та геологи. В’етнам
вшкрився CBiTOBi. Влада наказала розчистити гирло Червоно) р!ки й
Усьтяко заохочувала зовжшньоторговельну активжеть. Як наелшок, у
*о76—1880 рр. в’етнамський вшорт збыьшився у 12, а експортс-.л
Розди] 1. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
180 |
29 раз!в(!). Основними торговельними партнерами оновленого В’етна-
му стали цинський Китай i США, а не Францы (яку Нгуен Зик Тонг
не хот1в допускати на в’етнамський ринок).
Стурбований активжстю шоземних конкуренпв, французький
уряд у 1882 р. вир!шив завершити процес колошального понево-
лення В’етнаму вшськовими засобами. Чергову агреспо проти В’ет-
наму очолив вщомий авантюрист, професШний моряк i «за сум!с-
ництвом» популярний французький гсторик та лиератор-ро мажет
AHpi PiB’ep (1827—1883), який у кв!тн! 1882 р. штурмом захопив
Ханой. Новий акт arpecii стурбував Цин1в, як! вшразу ввели до
ГПвжчного В’етнаму сво! вшська, котр! за пштримки в’етнамських
частин дешо попснили колон!затор!в (Анр! PiB’ep загинув у бою).
Однак у цей момент в Хюе помер вуа Нгуен Зик Тонг. Синш (а
отже й законного спадкоемця престолу) в нього не було, й дв!рцев!
династичн! смути не дали змоги в’етнамцям консолщуватися для
вшс!ч! штервентам.
Спочатку хюеський престол nocis у 1883 р. племшник покшного
!мператора Инг Тян, але вже через три дн! столична елгга позбавила
його влади й ув’язнила, уморивши нешасного «императора» голодом.
Владу в крапп перехопив «тр!умв!рат регенпв» (фу тынь), яю посади-
ли на трон свого ставленика — Хонг Зата (молодшого брата Зик Тон-
га). Останнш «царював» пш гаслом Xicnxoa, але в icropiio увшшов пш
посмертним 1м’ям Фе Де («Повалений !мператор»). Розраховуючи на
французьку пщтримку, Фе Де у серпн! 1883 р. оф!шйно визнав Дай-
нам французьким протекторатом, однак це його не врятувало: восени
того ж року патрютично налаштоваш придворн! вбили Фе Де i звели
на хюеський престол ше одного зиктонпвського племшника Инг Да-
нга (Инг Хо, 1883—1884), який царював пщ гаслом К1енфиок й отри-
мав посмертне !м’я Зян Тонг.
Останнш переворот поставив пш загрозу плани француз!в шодо
коложального поневолення В’етнаму, тому !хня реакшя була митте-
вою. Уже в 1884 р. кыыасть експедишйних французьких вшськ у
В’етнам! сягнула 16,5 тис. вояюв. 3 такими в!йськовими ресурсами
французы^ командувач! — генерал Буе та адм!рал Курбе — могли вже
Hi з ким у perioHi не рахуватися. Протягом весни 1884 р. в П!вн!чному
В’етнам! точилися жорсток! бо! м!ж французькими колонизаторами i
вшськовими контингентами дайнамських вшськ, на допомогу яким
1з швноч! прибули 12 цинських полюв (25 тис. вояюв), проте завер-
шилися вони шлком прогнозованою перемогою француз!в, на боШ
яких була досконал!ша вшськова техыка! краше пщготовлен! коман-
Глава 4. В’етнам
дири- У травм 1884 р. Цини вивели з Швжчного В’етнаму сво! в!й-
ська, подписавши з Франшею Тяньнзшьську конвеншю про дружбу
й добросусшство, а в червн! того ж року каштулював i в’етнамський
уряд. Пшсумком военних д!й стала Хюеська угода 1884 р., текст яко!
франиузыа диплома™ виробили в Париж!, а поттм буквально нав’я-
зали !мператоров! Зян Тонгу. Bidnoeidno до статей угоди державний
суверештет Дайнаму л1кв1довувався, а терени В’етнаму дишлися на
три облает!: п!вденну Кох!нх!ну (з центром у Сайгон!) у статус! кла-
сично! французько! колонн, швшчний Тонк!н (з центром у Хано!) у
статус! французького протекторату та центральний Аннам (з центром
у Хюе), де формально збериався шетитут в’етнамських 1мператор!в з
династн Нгуен та вшповщний в’етнамський адмшгстративний апа-
рат. Проте контроль над !хньою д!яльн!стю здшенював французький
верховний резидент, який спирався на розквартирован! в Хюе та
стратепчних портах Дананг i Тхшай французы^ окупашйно-колош-
альн! в!йська.
Завершения колошального поневолення В’етнаму французи вщ-
значили пишною цереможею в Хюе, п!д час яко! в !мператорському
тронному зал! була показов© знишена китайська олов’яна печатка, яку
цинськ! богдихани жалували в’етнамським правителям як формаль-
ний «дозв!л на правлшня». Так у 1884 р. на зм!ну номшальному ки-
тайському сюзеренипету в icmopii В’етнаму прийшла епоха реально!
французько! колошально! залежное mi.
Цини спробували оскаржити законжсть хюесько! церемонп i на-
впь почали концентрувати у Фучжоу в!йська i флот, однак у серп-
н! 1884 р. французький В1йськовий корабель «Тр1умфатор» раптово
напав на китайську фучжоуську ескадру, знишивши п майже шлком.
П1сля uiei акш! цинський уряд офЫйно вшмовився вш свого сюзе-
режтету над В’етнамом i визнав реалн французького протекторату
(Тяньцзшьський договор 1885 р.).
Контрол ьн! запитання та завдання
1. Якою була етнополпична, сошально-економ!чна та культур-
но-рел1пйна ситуашя в держав! Дайв’ет п!сля завершения
епохи середньов!ччя?
2. Розкрийте особливост! розвитку княз!вств Дангнгоай i Данг-
чонг за чаЫв постсередньов!ччя. <
182 |
Розды I. ДАЛЕКИЙ СХ1Д
3. Хто таю тайшони? Який характер мало повстання тайшон^?
4. Як утворилася держава В’етнам?
5. Проанал!зуйте вплив боротьби «реал!ст!в» i «традишоналю-
т!в» на внутр!шньополпичну ситуашю у держав! В’етнам.
6. Як утворилася !мпер!я Дайнам? Розкрийте основы особли-
вост! п розвитку.
7. Схарактеризуйте пронес колоыального поневолення В’етна-
му Франшею. Чим вш завершився?
1ндш
1нд1Я шсля завершения епохи
середньов!ччя
• Розпад «1мперл Великих
Могол1в>
• Англо-французьке суперництво
i початок колошального
лоневолення 1ндн
• Завоювання 1ндл англшською
Ост-1ндською компашею.
Розбудова та вдосконалення
системи колошально!
експлуатацп
• Народно-визвольне повстання
сипаш 1857—1859 рр.
• Лшвщашя анппйсько!
Ост-1ндсько'1 компанл. *
Завершения процесу
колошального лоневолення
1ндл британською короною
1НД1Я П1СЛЯ
завершения епохи
середньов!ччя
fe На початок XVШ ст. биышсть mepenie 1нди
(окр1м швденно! окраши 1ндостану) разом !з земля-
ми сучасних Пакистану, Бангладешу й частково Аф-
гажстану (включаючи Кабул i Пешавар) перебували
у склад! едино! схшнодеспотично! iMnepii, шо увш-
шла в icTopiio пш назвою «IMnepii Великих Могол is».
Владикою uiei потужно! !мперсько! структури був
на початку XVIII ст. сьомий представник моголь-
сько! династн 11526—18581 падишах Аурангзеб — фа-
натичний прихильник ортодоксального сунпського
юламу, в перюд правлшня якого (1658—1707] Мо-
гольська держава розширила сво! територ1альж Во-
лошина до небачених ражше масштаб!в (до н складу увшшли
Кандагар, Балх, Ахмаднагар, Бшжапур i Голконда). Доходи
могольсько! казни становили 800 млн. pyniu' на piK, а сам
Аурангзеб настшьки ув!рував у власну велич, шо присво!в
co6i титул аланг1р — «владика всесв!ту». Однак тривал! вшни
змусили Аурангзеба Ictotho збшьшити податки на пшданих
(на землероб1в — до половини врожаю), а релитйна мусуль-
манська нетерпимклъ падишаха спричинила загострення м!ж-
релшйних гсламочндугстських npornpin у кра!ж. Тому пш
час царювання Аурангзеба збройж вистули маратх!в, сиюов,
джапв, раджлупв i каральж операш! проти них були звич-
ним явишем. Ось чому теля смерп Аурангзеба його iMnepia
бшьше нагадувала конгломерат ворогуючих територш, ан!ж
стабшьну централ!зовану шперпо. Офшшною рел!пею над-
звичайно строкато! в етжчному плаж «iMnepii Великих Мо-
пшв» вважався юлам сунпського напряму, однак бшышсть
пшданих падишаха сповшувала !нду!зм. Столицею Моголь-
сько! держави було м!сто Дел!, в якому розм!шувалася оф!-
шйна укр!плена резиденшя падишаха — Лал-К1ла («Черво-
ний форт»).
' Одна руп!я Mi ст ид а близько 30—35 г ср!бла. . r.branf.atua
studenV№
186 |__________Розды II. П1ВДЕННА I ШВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
~ —
Вщловщно до каношв класично! схщно! деспота падишах мав усю
повноту пол1тично1, cydoeoi, военно! та адм1н1стративно! влади i вва-
жався верховним власником yeix земель iMnepii, за користування яки-
ми пщдаш мали служити й сплачувати податки своему володаревк
Проте в прямому управлшш держави перебувала лише незначна юль-
юсть земель — !х називали хал/са («казенними») i подал з них !шли
безпосередньо до казни падишаха. Бшьша частина земель оформля-
лася як джаг1ри, замшдарства або вакфи. Джаг!ром називалася те-
ритор!я, поземельний державний податок з яко! жалувався його ко-
ристувачу (джаг1рдару) за вшськову службу правителю, причому
жалувалася лише сума податку без права власносл на сам) земельж
дшянки, географмо яких урядов! чиновники часто мшяли (за умови
збереження суми жалуваних доход!в), шоб уникнути сепаратистсь-
ких тенденшй серед джаг1рдар1в. За визначену суму джаг1рдар мав
утримувати вшповшну доходам юльюсть вояюв (визначалася ран-
гом джаг/рдара), а на р!зницю м!ж отриманими i витраченими на
пшлеглих вояк!в коштами жив сам — причому жив безбшно, адже
джаг1ри були довод! великими (до 100 тис. га). ЬИякими спадковими
правами на них джаггрдари не володыи, отримуючи джаггри безпо-
середньо вш падишаха виключно за свою вшськову службу. Джаг1р-
дари являли собою воен!зовану служилу знать «iMnepii Великих Мо-
гол!в». Як основна владна опора падишаха-мусульманина майже eci
вони були мусульманами.
На початку XVIII ст. нал!чувалося близько 4 тис. dwaeipie.
Поземельно-фшансов! стосунки !мперсько! влади з шдуською ари-
стокралею орган!зовувалися через систему аналопчних земельних по-
жалувань немьптарного характеру, користувач! яких {менувалися за-
мшдарами. Замшдари збирали з пожалуваних територш державн! по-
датки, але не зобов'язувалися утримувати вшськов! контингенти, а
лише отримували 10% з!брано! суми як плату за виконання службо-
вих обов’язюв по збиранню державних податюв. 1 лише за видали
заслуги перед !мпер!ею джаг1рдар або (ршше) зам'шдар Mir отримати
умовне земельне пожалування, з якого вся сума визначених держав-
них податк!в без обмежень !шла на утримання нагородженого. Така
земельна дшянка 1менувалася /нам. 1снувало в «iMnepii Великих Мо-
пшв» i прившейоване землекористування мусульманських релптЙ-
них установ — вакф, подал з якого йшли на утримання мечетей або
медресе.
Глава 5. 1ншя
Формально, могольське право допускало також приватну земельну
власжсть (мульк), однак юльюсть таких земельних володшь в iM-
nepii була м!зерною.
Проте Bci згадаж типи землекористування являли собою лише со-
ц)ально-економ1чну надбудову мусульманского зразка над аграрною сис-
темою традицшних шдшських сиьських общин — автономних суспшь-
Но-господарських органi3Mie, сформованих у варново-кастових канонах
класичного 1нду!зму. 1нду!стська обшина складалася з представникзв
р1зних каст (джапи), а отже були в шй не лише сво! землероби, а й
власш жерш-брахмани, ковал!, гончарь цирульники, л!карй пральни-
ки. стражники тошо. Yci ui заняггя вважалися спадковими, й кожен
мав, вщловщно до свое! кастово! професп, в Mipy сил i таланпв пра-
цювати, вносячи в обшину сво! продукти або послуги. Натомють ко-
жен обшинник отримував продукшю та послуги вщ обшинниюв шших
кастових професШ, причому обсяг i яюсть отриманого вщповщали не
ефективносп внеску шдивша, а його кастовому р!вню в канонах
iepapxi! каст (джаджманГ): споживацький р!вень виших каст був ви-
шим, нижчих — нижчим, а пояснювалося це кармою, шо п заслужив
кожен сво!ми попередшми народженнями. Керували життям обшини
староста (патель) i писар (nameapi), посади яких були в общин! спад-
ковими. Вони фжсували та збирали у своему сел! вс! податки (переда-
ючи з!бране представникам влади), вели кадастр обшинних земель,
пштримували в об шин! правопорядок, слщкували затим, шоб кожен
и член здобував вщповщне матер!альне утримання залежно вщ статусу
свое! касти. Така обшина функшонувала на принципах цшковито!
суспшьно-господарсько! автономп та самоуправлшня, а п контакти з
владними структурами обмежувалися пльки колективною круговою
порукою, пов’язаною з! оплатою податкш та вщпрацюванням належ-
них державних податей.
Отриманий вщ села натуральний податковий продукт (переважно
^рно) концентрувався владою та н службовцями в м!стах, де в!н част-
ково використовувався в натуральному вигляд! (прогодування гарему,
в1йськ, челяд!, апарату чиновниюв тошо), а частково реал!зовувався в
°бм!н на послуги м!ських рем!сник!в вщповшно! спешал!заш! (ювель
Ри. зброярц виробники коштовних тканин тошо) та прашвниюв Tie!
жшо! сфери послуг (артисти, куртизанки, науковш, лператори
тошо). В результат! 1нд!я майже не знала феномена внутрцдньо! торпв-
м!ж MicroM i селом (необхщний реманент i послуги ai*papi! отриму-
^•и вщ кастових ремюниюв та штелекгуал^в власно! обшини), зате в
sWdent-№^^a
188 |Роми II. П1ВДЕННА 1 П1ВДЕННО-СХ1ДНА A3Ifl
MicTax процштали виробнич! галуз! майже виключно едино! ор!ентаццэ
спрямован! на задоволення потреб владно! верх!вки та п оточення*
Водночас активно розвивалася зовшшня торпвля, причому пгдшський
експорт (коштовносп, холодна зброя та шнн! тканини) часто переви-
шував 1мпорт (захщн! техшчш винаходи й вогнепальна зброя, ки-
тайсыа шовк та порцеляна, африканськ! раби тошо). 1 лише в торгщщ
з !сламським свггом 1нд1я поспйно втрачала накопичене в ход! торпвл!
з Китаем i Заходом монетне ср!бло й золото, оскыьки мусульманськ!
владики 1ндй купували в Арави, 1ран! та Середнш Ази для потреб влас-
них збройних сил коней, котр! дуже швидко й масово гинули у не-
слриятливому !ндшському кл!мап. В результат! кон! в 1ндн лишалися
поспйним дефщитом, обходилися мусульманським володарям краши
дуже дорого, а конеторпвля перманентно виснажувала !нд!йське гос-
подарство.
Накази !мператора впроваджував у життя уряд iMnepii (очолюва-
ний в!зиром), який складався з к!лькох dieanie (м!н!стерств). Серед
них домшували вШськовий та фшансовий д1вани (останнш вшповщав
за збирання податюв). В адмйпстративному план! !мпер!я подшялася
на два десятки намюниптв (суба) на чол! з призначеними падишахом
военно-адмппстративно-судовими намюниками (субадарами), в розпо-
рядженн! яких леребували вшська та вщповшний адмшгстратшДИ
чиновницький апарат провшцшного р!вня. Суба складалися з окрупв
(такаль), a Ti, своею чергою, — !з повгпв (паргана) з вщповщними
начальниками.
1нд!йськ! м!ста також входили до централ !зовано! системи бюрокра-
тичного управлшня !мпер!ею й були позбавлен! будь-яких елеменпв
самоуправлшня. Вони пшпорядковувалися вгдповщним субадарам, а
ixHi призначен! згори начальники (котвали) виконували в основно-
му полшейсыа функцп.
Привиейованим станом в «1мпери Великих Могол1в» були мусульман
ни. Уйм, в етючному й культовому вщношенн! вони не складали еди-
ну трупу: в армп быышсть становили сун!ти !з числа тюрк!в i аф-
ганшв, цивыьний апарат представляли в основному перси-шигги, а
серед юламського духовенства домшували араби. Мовами офшшного
диюводства й придворно! науки та культури слугували перська й
арабська, однак у середовиш! 1ндус!в продовжувала функшонувати
санскритомовна культура, активно розвивалися лпература, освпа и
писемнють мовами шших м!сиевих немусульманских народ!в (бен-
гальська, маратхська, пенджабська, ассамська, гуджаратська, лнД1
Глава 5. 1ншя
тошо)- 1НДУСИ вважалися в iMnepii «нев!рними» й тому платили быыш
ашж мусульмани податки — в тому числ! показову джизью (подушну
подать на немусульман в юламських володшнях).
На початок XVIII ст. «1мпер!я Великих Могол1в» видавалася по-
тужною: грандюзж розм!ри, близько 100 млн пщданих, численна ар-
м}я високий р1вень розвитку науки й культури. Однак внутр!шня
структура iMnepii залишалася крихкою i нестабыьною. Державу роз’1-
дали м!жетн!чн! та м!жрелшйш суперечки, варново-кастовий 1золяшо-
Hi3M аграрного сектора практично загальмував процес техшчного й
технолопчного вдосконалення виробниитва, а неадекватна конетор-
пвля вимивала з торговельно-ремюничо! сфери необхщж для модер-
н1зацп o6irosi кошти. До того ж давався взнаки притаманний iH-
дуютсыай ментальное™ традишйний полкичний шгипзм, оскыьки
стосунки Micueeoro селянства (а це абсолютна бшышеть тогочасних
мешканшв краши) з державою обмежувалися виключно оплатою по-
лапав, тод! як зворотно! потреби в централ!зованих сусп!льно-по-
лггичних шетитутах в !ндшського селянства не гснувало (на вцшшу
в!д 1ригашйних цивипзашй Далекого чи Близького Сходу, де вы ста-
б!льност! централ 1зованих 1мперш залежали шлкшеть та ефектившеть
центрашзованих Аригащйних систем, руйнування яких спричиняло ко-
ладе виробництва, масовий голод i сусшльний хаос). Нарешп, на по-
чатку XVI11 ст. вичерпалися й военш джерела збагачення та змшнення
1мперських шетитупв, осюльки «1мпер1я Великих Мокипв», практич-
но, досягла cbolx природних кордошв: 1ндостан та 1ндо-Ганзька доли-
на майже повшетю контролювалися моголами, а перенести завоюван-
ня за меж! означених терешв не давали можливосп cyeopi природы!
умови (в болотах BipMH, холодних горах Непалу, Афгашстану чи фану
теплолюбы! !нд!йсыа армп воювати не могли). Скарбниця naduiuaxie
перестала поповнюватися военною здобиччю, в пошуках кошпв влада
перюдично збыыпувала податки, шо остаточно загнало «1мпер!ю Ве-
ликих Могол!в» в шволюшйне постсередньов!ччя.
Розпад «IMnepii
Великих Могол ie» I
Аурангзеб виявився останн!м могольським падишахом, якому вда-
валося утримувати едшеть iMnepii, однак уже наприюнш його царю-
вання зберкати 1мперську ципенгсть ставало дедал1 важче: у Пенджаб!
ПеРманентну вшну з моголами вели члени воешзовано! хальси (релЬ
rt,»**»™*3*
190 I Роздш Il П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
пйно1 обшини) сикх1в, у центр! 1ндо-Ганзького межир!ччя бунтували
джати, а на заход! 1ндостану (область Магараштра) виборювали по-
лггичну незалежнють маратхи. За тако! ситуаш! теля смерт! Аурангзе-
ба (1707) трое його син!в недовго оплакували смерть вшценосного
батька й того ж року почали м!жусобну вшну за престол.
У пошуках союзники другий син Азам, який на момент смерт! бать-
ка був нам!сником Дел!, звыьнив з-пш варти ящера маратх!в Шаху2.
Цим фактично було започатковано розпад «1мперп Великих Мо-
гол!в», оскыьки, закршившись у Caiapi. Шаху замгсть оч!куваного
втручання у м!жмогольськ! суперечки почав вшбудовувати суверен-
ну маратхську державу.
Два роки кривавих битв завершилися перемогою старшого бра-
та Муаззама (Шах Алам), який коронувався пш лишним !м’ям Ба-
гадур-шах 11707— 1712], проте невдоволених його воцаршням було
так багато, шо в пошуках шдтримки новопроголошений падишах
змушений був роздати на подарунки сво!м чиновникам ! военачаль-
никам останн! запаси !мперсько! скарбниц!. Кр!м того, Багадур-
шаху на той час виповнилося уже 66 рок!в — в!к б!льш н!ж со-
лшний як на ri часи. До того ж новий падишах не виргзнявся силь-
ним характером ! р!шуч!стю. Навггь вибрати одного в!зира з двох
реальних претенденпв Багадур-шах не наважився, тому призначив
одразу двох перших м!н!стр!в — свого соратника Мун!м-хана та
колишнього аурангзебового в!зира Асад-хана. Вштод! обидва в!зи-
ри енерпйно писали накази урядовням, демонстративно пноруючи
один одного, пшлегл!, отримуючи вказ!вки, шо поспйно суперечи-
ли одна однш, не виконували жодних, i, як наелшок, в упрашпнж
державою настав шлковитий безлад.
Лише напал сикх!в (1710) моголам поталанило вшбити довод! усшш-
но. В битв! при Садгаур! сикхи зазнали нииввно! поразки, а !хн!й
лщер Банда загинув. Проте спроби розвинути ycnix у Пенджаб! за-
вершились для могол!в невдачею.
ГИсля смерл Багадур-шаха (1712) його сини влаштували нову «бит-
ву за престол», i вштод! военно-полггична стабыьжсть «1мперп Вели-
ких Могол !в» остаточно канула в Лету.
За таких обставин швидко оформилася незалежшсть Магараштри,
де реальну владу вшразу прибрав до рук не Шаху (вш теля ув’язнен-
ня не мав надежно! опори в сусшльств!), а його пешва (перший м!н!стр)
2 Шаху був онуком засновника незалежно! маразхсько! держави Шиваджи з роду
Бгонсла (1627—1680) i вважався його лептимним наступнико.м.
Глава 5. 1нд!я
Баладжи В!шванатх, який керував державою маратхи протягом 1713—
1720 рр- Перед смертю в!н сиром!гея передати посаду пешей своему
синов! Баджи Рао 1 11720—1740], тим самим фактично заснувавши
динаспю Пешв, котр! правили вштод! в Магаратштр! лише вш !мен!
нашадюв Шаху, обернувши ix на полтгичних марюнеток. Користую-
чись слабк!стю Великих Мопипв, маратхи активно розширювали сво!
володшня. Вони встановили свш контроль над Гуджаратом, Мальвою,
Бунделкхандом, вшвоювали у португальшв Бассе’ш. Однак стр!мке те-
ритор!альне розширення мало також зворотн! наелшки. Дедал! бшьше
влади перебирали на себе польов! маратхсью командири, а контроль
пешв над шоетн!чними землями ставав довод! проблематичним, шо
врешп-решт призвело до поступового перетворення едино! маратхсько!
держави на конфедерашю нашвнезалежних вш пешв княз!вств, очо-
люваних впливовими маратхськими вшськово-аристократичними !н-
дуютськими родами — Гаеквар у Гуджарат! (столиця Барода), Голкар
у Мальв! (столиця 1ндор), Слндпя у Бунделкханд! (столиця Гвалюр),
Бгонсла у Берар! (столиця Нагпур). Причому, як ! у випадку з пешва-
ми, родов! пр!звиша згаданих репональних лшер!в невдовз! перетво-
рилися на спадков! титули. Центром Маратхсько! конфедераш! вважа-
лося Micro Пуна, де владарювали Пешви, однак !хн!й авторитет як
кер!вник!в конфедераци грунтувався вже не на вшськово-економ!ч-
ному домшуванш, а на релгктах варново-кастово! iepapxii, оскшьки за
рангом свого брахманського походження Пешви стояли значно више
!нших маратхських княз!в: Голкари вели себе вш касти овечих пас-
тух!в. Слндпя — вш продавшв взутгя тошо.
Сепаратистський приклад маратх!в сподобався могольським суба-
дарам, тим бшьше, шо, поринувши у внутр!шн! чвари, падишахи не
мали можливостей зупинити пронес розвалу свое! iMnepii. Першим
в!дпав швденний Гайдарабад. У 1724 р. мюцевий субадар Ч!н Кипч-
хан прийняв нове !м’я Асаф-Джах i проголосив незалежжеть цього
княз!вства вщ Могол!в, присвоивши co6i титул ш'зам-аль-мульк («упо-
рядник (ново!] держави»).
Вштод! вс! наступи! правител! незалежного Гайдарабаду носили ти-
тул тзам.
У 1739 р. ниш!вного удару по ослабленш «iMnepii Великих Мо-
голш» завдав !ранський шах Над!р — гр!зний войовник, шдшський
1|ох!д якого виявився чи не найусгшшцшим граб1жниньким набшом в
1СгоРп. Розвал в !мперп мопгпв набув на той момент таких масштаб!в,
1110 про вторгнення 55-тисячно! !рансько! армп падишах Мухаммед-
192 |Роздй] II. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА A3lfl
шах (1719—1748] д!знався лише тош, коли вшська Haoipa вийшли на
околиц! Дел!. В битв! при Карнал! насшх з!бране могольське вшсько
зазнало поразки (втративши 8 тис. вояк!в). Тод! Мухаммед-шах при-
був до ставки Над!ра для переговор!в, запропонувавши йому 5 млн
pyniu вщкупного за мир, але Haaip вир!шив не розмжюватися на
др!бниш i, захопивши могольського падишаха в заручники, увшшов з
вшськом до беззахисного Дел!. В могольськш столиц! вояки Над!р-
шаха безчинствували 58 д!б, вир!зали 20 тис. городян ! награбували
здобич! на фантастичну суму 700 млн pyniu3. Повертаючись додому,
Над!р-шах звшьнив Мухаммед-шаха в обмш на земл! !ндського Пра-
вобережжя та шор!чну данину в 2 млн pyniu.
П!сля цього розпад «1мперп Великих Моголзв» став неминучим. У
1740 р. колишнш субадар Бенгали (столиця Муршидабад) проголосив
п незалежшсть i прибрав титул наваб («наднамкник»). У 1747 р. те ж
саме вчинив нам!сник Ауду Саад-хан, а з 1748 р. граб!жницьк! походи
на 1нд!ю почав здшснювати засновник афгансько! держави Ахмед-шах
Дуран! (Абдал!). Внаслщок п’яти вторгнень (1748, 1750, 1752, 1756—
1757, 1759—1761) афгани! встановили свш контроль над Кашм!ром та
Пенджабом (!з Лагором) i, здобувши Дел!, вивезли з 1ндй багатств ше
на 120 млн pyniu.
Слщом у Дел! увшшли маратхи на чол! з Рагхунатхом Рао —
братом пешей Баладжи Баджи Рао 11740—1761], який також захотш
узяти участь у розподип могольських земель i багатств. Розштися
мирно маратхи ! афгани! не могли, i 14 с!чня 1761 р. на знаменито-
му Паншатському пол! (дал! на швшч в!д Дел!) вщбулася грандюз-
на битва: 60 тис. вояк!в Ахмед-шаха Дуран! (афганшв та<хн!х со-
юзник!в !з числа швжчношдшських мусульман) проти 45 тис. ма-
ратх!в-!ндус!в, очолюваних старшим сином пешей Вквас Рао. Ый
тривав кшька годин i завершився катастроф!чною поразкою ма-
ратх!в: вони втратили 40 тис. убитими, в тому числ! майже вс!х
командир!в, включаючи самого Вквас Рао. Д!знавшись про це, пеш-
ва Баладжи Баджи Рао помер вщ нервового стресу. На цьому агресивн!
завоювання маратх!в, практично, припинилися, осюльки конфедерация
так i не змогла оговтатися п!сля Пажпатсько! катастрофа Проте для
Ахмед-шаха перемога при Паншат! виявилася «шрровою»: його вшсько
зазнало великих втрат i не могло надал! контролювати Швшчну
1нд!ю. Афгани! змушен! були покинути не лише Доаб (двор!ччя
3 Серед вивезених HaaipoM i3 Дел! скарб!в були, зокрема, найбЕльший в тогочасНО*
му свт д!амант Koxiityp та знаменитий «навличевий трон» — оф1шйний трон пади-
uiaxie, нрикрашений десятками великих смарапйв i py6iHie.
Глава 5. 1нд1я
дхамни й Гангу), а й Пенджаб, звшки ix 1767 р. витиснули войов-
нич! сикхи.
Суверенна сикхська держава оформила свою незалежшсть (1765) у
межах усього Пенджабу. Це була своершна теократично-демокра-
тична держава — продукт воешзовано! сикхсько! «обшини р!вних»
(хальси), очолювана обраними вождями (сардарами).
Втративши воснно-пол!тичну сдшсть, 1нд1я залишалася богатою
економЫно — зокрема на пряноиц, деревину, самоцвнпи, благородш ме-
тали тощо, а тому в1дразу стала об’сктом посилено! експансп з боку
европейських колон (затоpie.
Англо-французьке
суперництво
i початок коложального
поневолення 1ндн
Захщноевропейш виказали прагнення до територ!альних захоп-
лень в 1ндп ше за час!в Великих Географ!чних вшкритпв. Проте спо-
чатку !хн! усгнхи обмежувалися створенням невеликих торговельно-
шратських факторш уздовж океашчного узбережжя 1ндостану — сил
для проникнення у глибинш райони репону в колон!затор!в попер-
вах не вистачало. В результат! на початку XVII1 ст. на шдшському
узбережж! Арав!йського моря та Бенгал ьсько! затоки з’явилися чис-
ленн! европейськ! форпости: португальськ! (Даман, Гоа, Д!у, Кам-
бей, Мангалур, Бассеш, Чау), французы^ (Мае, Каршал, Поцщшер!,
Чандернагор), голландськ! (Каннанур, Кранганур, Коч!н, Квшон, Ту-
т!кор!н, Пул!кат, Негапатам, АмбоТн, Палаколлу), британськ! (Бом-
бей, Солсетг, Банкот, Карвар, Калпсут, Андженго, Мадрас, Калькут-
та) i навпъ данськ! (Транквебар, Серампур, Еддова, Гольчер!). Май-
же вс! вони були дпишами вшповшних акшонерних (шоправда, з
суттсвою державною часткою) Ост-1ндських компанш, створених у
кожнш з! згаданих захшних кра!н заради пограбування i захоплення,
а по можливост! ше й освоения та експлуатацп багатих на прянош!
Та Шнну сировину заморських територш в район! 1ндшського океа-
ну. Згадан! компанп дютали вш сво!х уряшв широк! монопольн! права
Та привше! (аж до права формувати на сво! кошти власн! колон!альн!
aPMi! та вести автономн! в!йни), шо забезпечувало акцюнерам чимал!
Прибутки.
?№.п в. a. Stude^*'''°rar^
194 I Розшл 11. П1ВДЕННА 1 П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
СвоУ Ост-!ндськ! компанп утворили у XVIII ст. також Австр!я (1723),
Швешя (1784) i Пруссш (остання заснувала ix навпъ дв! — у 1750 i
1753 рр.), проте прорватися в 1нд!ю Ум так i не судилося, оскшьки eci
вони швидко збанкрутували.
У середин! XVH1 ст., здобувши незаперечну военно-техн!чну пе-
ревагу над крашами класичного Сходу, Захш достатньо змщжв, щоб
не обмежувати свою коложальну активжсть в 1ндп узбережними
територ!ями. Постало питания про те, кому 1з европейських хижак1в
пощастить включити 1ндпо до складу свое! колон1ально! iMnepii.
Португальш i данш вшпали швидко, бо були найслабк!шими. Ншер-
ланди шсля трьох не дуже вдалих для себе англо-голландських воен
другоУ половини XVII ст. закршилися в 1ндонезп («Ншерландська
1нд!я») та швденноамериканському Суринам! («Ншерландська Гв!а-
на»), однак змушеш були вшступити британням Новий Амстердам
(майбутжй Нью-Йорк) i визнати коложальну пернлсть Англп в
!нд!йських справах. Останжм европейським конкурентом британшв
в 1ндп залишилася французька Ост-1ндська компажя з центром у
Пондштер!, де енерпйний губернатор Ж.Ф. Дюплекс (1697—1763)
активно нарошував вшськову потугу Компанп, формуючи корпуси
cunaie.
Сипаями (перс, сипах — «воУн») називали !нд!йських найманшв, яких
европейськ! колошзатори брали на службу до своУх армш рядовими
вояками. Сипа’У дштавали европейську зброю i потрапляли п!д ко-
манду французьких офшер!в, як! навчали ix европейським методам
в!йни й командували ними на пол! бою. Враховуючи, шо через не-
сприятлив! кл!матичн! умови в 1ндп неможливо було тримати вели-
ку юлькгсть власне европейських солдата. Ж.Ф. Дюплекс вир!шив
збшьшити ктпыёсть французьких в!йськ у репон! завдяки формуван-
ням сипаУв. Це дало змогу французам спочатку усп!шно стримуватИ
британський натиск.
Уперше англо-французьк! протир!ччя в 1ндп переросли у вшкриту
в!йну в 40-х роках XVI11 ст., шо стало !ндшським вшгомоном масШ-^
табноУ европейськоУ в!йни за «австр!йський спадок» (1740—1748). в
як!й Франшя ! Прусс!я у склад! широко! коалщп воювали проти анг-
ло-австршського союзу, до якого приедналося нимало европейськИИ
держав. Британська Ост-1ндська компан!я спробувала використатй
в!йну за «австр!йський спадок» як привш до силового випснення
франнуз!в !з 1нд11. Проте военж д!1 1746 р. завершилися для британШВ
невдачею: сипа! Ж.Ф. Дюплекса не лише вшбили напад, а й за п!Д"
Глава 5. 1шия
195
тримки франнузько! ескадри адм!рала Лабурдоне захопили Мадрас. У
1748 р- в!йна за «австршський спадок» завершилася (Аахенський мир),
припинилися бойов! ди i м!ж Ост-1ндськими компаыями в 1ндп (Мад-
рас повернули британцям). Ж.Ф. Дюплекс, вщчуваючи себе перемож-
пем, вдало втрутився у военний конфлжт м!ж шзамом Гайдарабаду i
навабом Карнапку. Скориставшись ситуашею, французи розширили
сво! володшня в район! Пощщиер! й здобули право збирати поземель-
ний податок у приморських областях Гайдарабаду «для покритгя вит-
рат на утримання в Гайдарабад! французьких вшськ». Це був перший
«субсшпарний догов!р» такого типу. Вщтод! европейш пщ приводом
«допомоги в захист!» (фр. субсидн) майже завжди розпочинали коло-
шальне поневолення того чи шшого шдшського княз!вства з укла-
дання такого договору.
Набутий Ж.Ф. Дюплексом досвщ дуже сподобався англ!йцям, як!
також почали формувати загони сипаТв, а 1752 р. уклали аналопчний
субсид!арний догов!р !з навабом Карнапку, посадивши на м!сцевий
престол свого ставленика Мухаммеда Ал! [1754—1759].
Нове загострення англо-французького протистояння в 1нд1! стало-
ся в 1756 р., i знову як вщгук ше одше! велико! европейсько! вшни —
цього разу Семир!чно! (1756—1763). Ж.Ф. Дюплекс, експансюнгстська
актившсть якого, з погляду акшонер!в французько! Ост-1ндсько! ком-
панп, почала обходитися !м занадто дорого, був на той момент уже
вщкликаний з 1ндп. Новий генерал-губернатор Пошйшер! проводив
вщтод! виключно оборонну полггику — i ним вщразу ж скористалися
британш.
У 1756 р. вони зважилися на загострення вшносин !з навабом Бен-
гали Слрадж ад-даулою, який у цей час п!сля тривалого династичного
конфлжту зшшов на престол. Вщ британшв наваб зажадав видач! сво!х
воропв, як! ховалися в Калькутг!, а також припинення буд!вництва
форту Вгльяма, що мав захищати англшську факторно Калькутту.
Англ!йш ультиматум вщхилили. Тод! Орадж ад-даула захопив безза-
хисну Калькутту (британський губернатор з! сво!ми наближеними упк,
залишивши англшську фактор!ю напризволяше)4. Та коли звгстка про
це Л1йшла до Мадраса, мюцевий губернатор Роберт Клайв (1725—1774)
Ц1ЯВ р!шуче: кораблями ескадри адм!рала Уотсона вш швидко переки-
нув сво! вшська (2 тис. cunaie, 1 тис. британських солдапв, в!с!м гар-
якУИхКб1ЬКУГГ| С’рааж ад-лаула полонив 146 англ!йшв (у тому числ! к!лькох жшок),
Tin.. ^1о кинУто до жахливо! в'язниш «Чорна Яма». 3 них живими залишилися _
Ьки 23 особи. i-нгагм aVu®
РоздLn II. П1ВДЕННА 1 П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
196 |
мат) до Бенгали, вшбив Калькутту, а шсля криваво! битви на околи-
цях мюта (яка завершилася ужчию) уклав 1з Орадж ад-даулою до-
roBip на сприятливих для Компани умовах: наваб зобов’язувався ком-
пенсувати збитки британням, шо постраждали внаслшок конфлжзЯ
надав куплям англшсько! Ост-1ндсько! компанп право безмитно! тор-
пвл! у cboix володшнях, а також дав згоду на спорудження укр!плень
для захисту Калькугги. А дал!, вступивши завдяки посереднинтву бен-
гальських лихвар1в-вшкупник1в Джагат Сетха й Ам1чанда у змову з
командиром к1нно1 гвардп в армп наваба Mip Джафаром, англшщ за
пштримки останнього забезпечили co6i перемогу над 50-тисячним
вшськом Слрадж ад-даули в битв! при Плесе! (1757). Сдрадж ад-даулу
невдовз! схопили i вбили, а навабом Р. Клайв проголосив Mip Джафа-
ра, який заплатив за це британням £1230 тис. (1з них £234 тис. —
особисто Р. Клайву).
Отримавши таку солшну фшансову «допомогу», анппйська Ост-
1ндська компаны використала и уже проти француз!в. У 1759 р. фран--
цузький флот вшпенили вш Мадраса, сухопутну арм!ю французькои
Ост-1ндсько1 компанп, очолювану генералом Л алл! Толландалем, бри-
тансью в!йська пш командуванням полковника Кута розгромили пщ
Вандевашем (у полон потрапив один 1з кер!вник!в французько! Ост-
1ндсько! компанп, вшомий дипломат i военачальник марк!з Шарль
Ж.П. де Бюса). В 1760 р. теля pinHoi облоги каштулював i зголод-
нший та виснажений облогою Пошпшерг Й хоча за умовами Паризь-
кого миру 1763 р. Бриташя повернула французам Пошпшерг супер-
ництво м!ж буржуазною Англию з феодалъно-абсолютистською Фран-
цию за 1ндио завершилося на корысть британц1в.
Завоювання 1ндп __
анг.пйською Ост-1ндською
компашею. Розбудова
та вдосконалення системи
колон1альноТ експлуатацп
Плацдармом для розгортання масштабно! британсъко! колон!ально1
експансн в 1нди стала Бенгал1я, зп 20-мшьйонним населениям. Саме
тут англйш випробовували методи перв1сного колошального погра-1
бунку, скориставшися «вдячнютю» наваба Mip Джафара за отри мании
з !хньою допомогою престол. Попри фшансов! збитки, як! завдавав
навабсыай скарбниш режим безмитноТ торпвлг шо ним користували-
Глава 5. 1нд1я
|97
ся в Бенгали англШш, Mip Джафар виконував yci взяп на себе зобо-
в’язання i навггь продовжував перюдично «обдаровувати» службовшв
англШсько! Ост-1ндсько! компанп шедрими грошовими подачками.
Проте апетит колон1затор!в вщ цього не зменшувався, i невдовз! бри-
таНськ! колошальш чиновники уже вщ 1мен! Ост-1ндсько! компанп
почали продавали бенгальським купцям дастаки (тобто грамоти на
право пыыово! безмитно! TOpriajii), демонстративно пноруючи подат-
ково-митний суверенитет наваба. Зухвалгсть i постшно зростаюч! апе-
тити коложзатор!в почали гштити Mip Джафара, який звернувся до
голландшв i3 пропозишею розпочати спитый ди проти британшв. У
голландшв у Бенгали залишалася одна фактор!я — 4iHcyp, тому вони
виршшли скористатися можливютю попснити cboix конкуренте. Од-
нак позинп англшсько! Ост-1ндсько! компанп в perioHi вже достатньо
змшныи, тому спроба голландсько! флотилп атакувати Калькутту
р5чкою Хупп (рукав Гангу) провалилася: голландш зазнали поразки, а
Ч)нсурська фактор!я зобов’язалася повшстю демиптаризуватися —
лише тодт британш дозволили голландцям зберегти свою присутшсть
у Бенгал ii.
Шсля uiei перемоги Р. Клайв багатою людиною повернувся 1760 р.
на батыйвщину, де як наиюнальний герой отримав вщ короля Геор-
га титул лорда.
Полггичы штриги Mip Джафара не залишилися непом!ченими. У
1760 р. Калькуттська рада Ост-1ндсько! компанп здшснила чергову
династичну «роташю» в Муршидабадг Внаслшок дв!рцевого перево-
роту, идшйованого британцями, Mip Джафар утратив престол, а нава-
бом став його родич Mip Касим, який подарував Ост-1ндсыай ком-
панн чотири бенгальських округи й виплатив членам Калькутгсько!
ради 2 млн pyniu (£200 тис.). Проте торпвля британшв дастаками по-
сварила ix i з ним навабом. Переконавшися, шо припинити п вш не в
змоз!, Mip Касим зважився на демарш: вш узагал! звыьнив ycix бен-
гальських купив вщ митних 36opiB, ур!внявши 1х у правах 1з купця-
ми Ост-|ндсько! компанп. Торпвля дастаками втратила сенс, а з нею
анппйсью чиновники позбулися й солщних прибутюв, тому Каль-
кутгська рада зажадала вщ Mip Касима скасування означеного указу,
а КОли наваб вщмовив — розпочалась вина.
Деяю шд1йсыо правителе як! нарешт! усвщомили масштаби заг-
Р°3и, шо и Hie британський колошашзм, вистулили в пщтримку нава-
а Ьенгалй. Серед них наваб-в^зир Ауду (Шуджа ад-даула) i навпь
ого-1ьський падишах Шах Алам 11. Проте военно-гехшчна перевага.
198 |
РозшлН. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
британшв не залишила шшйським союзним аршям шанс!в на ycnix. У
битв! поблизу м. Буксар (1764) союзн! вшська двох наваб1в i падишаха
зазнали поразки. Mip Касим упк до Дел!, а в 1765 р. рештки аудських
арм!й ангшйш остаточно розбили в район! м. Кора. Сер Р. Клайв,
який у розпал! них подш повернувся на посаду калькутгського губер-
натора, вплив результати гучних военних перемог у серйо нер!вно-
правних договор!в, шо ix Ост-1ндська компан!я нав’язала переможе-
ним. Падишах Шах Алам 11 змушений був надати право британцям
збирати вс! податки в Бенгали (право dieani), наваб-в1зир поступив-
ся Ост-1ндськш компанп Аллахабадом i Корою, а також оплатив
5 млн pyniu (£500 тис.) контрибуций Mip Джафар, якому знову по-
вернули престол, перетворився на шлковито залежного вш Компани
князька, позбавленого податкового та правового суверештету, армп та
можливост! здшснювати самостшну зовн!шнью полггику. Вщтепер во-
лодшня англшсько! Ост-1ндсько! компанп в 1ндп складалися з трьох
пров!нцш (Бенгальська, Бомбейська, Мадраська). Проте основним
форпостом британсько! експансп в репон! залишилася Бенгал1я, на
якш, як уже згадувалося, випробовувалися методи колониального погра-
бунку 1ндшського субконтиненту.
Режим колон1ального поневолення Бенгали варварськими метода-
ми перечного нагромадження капиталу удосконалив Уоррен Гастшгс
(1732—1818), який служив бенгальським губернатором протягом
1772—1785 рр. Саме вш запропонував монополпо Компанп на торгов-
лю с!ллю, право на продаж яко! попм продавали на аукшон! спеку-
лянтам-перекупникам, переважно !з числа мюиевих бенгальських ком-
прадор!в. Компан!я монопол!зувала також право на торпвлю продук-
те ю шддйських ткач!в, яких зобов’язали вщтепер здавати 1зсю свою
продукшю на склади Компани за монопольно низькими шнами. Ц!
склади вщкривали торгов! агентства, як! купували вйшовщн! патент
в Компанп на спешальних аукшонах. У такий cnoci6 британш залуча-
ли до пограбунку власно! краши компрадорськ! кола шдшських мож-
новладшв. Порушення означених монопол!й (навпъ спроба випарю-
вати с!ль !з морсько! води для власного споживання) розшнювалосЛ
як тяжкий злочин i жорстко каралося. Аналопчш процедури застосо-
вувалися й шодо поземельного податку, на збирання якого в кожному
район! Компан!я почала оголошувати тендер серед мгсцевих замшдорЯ
встановлюючи розм!р податку, шо його планувалося зйбрати. Умови
визначалися довод! жорстк!: якшо замшдар збирав грошей бшыве вШ
запланованого, вш м!г використати ix для власних потреб, якшо не
дотягував — покривав р!зницю власними коштами. Якшо запропо-
Глава 5. 1ндш
нована сума була надто великою ! охочих серед залнндар1в не знаходи-
юся. Компанш укладала угоду з будь-ким, хто давав згоду. Такий
збирач податку !менувався ам1л. На час дп податково! угоди збирач
податку доставав всшяку пщтримку вщ сипайсько! naniuii та адм!ш-
стративно-полшейського апарату наваба, який остаточно перетво-
рився на васала Компанп. Шоб виконати зобов’язання перед Ком-
nanieio та нажитися самим замшдари й амии пщ час збирання по-
датей вдавалися до катувань, брали заручниюв. На наступному
аукшон! У. Гастшгс збгльшував податковий план — ! знову знахо-
дилися охоч!. В результат! за три роки поземельний податок у Бен-
гали збшьшився утрое. Вщ голоду i знушань загинули 10 млн (!)
ocjg _ зате шор!чн! прибутки англшсько! Ост-1ндськоТ компанп
сягнули £1 млн.
Монопольш права Ост-1ндсько! компанп на колошальне погра-
бування 1ндп викликали невдоволення серед британсько! торговель-
но-промислово! буржуазп, яка також прагнула на цьому нажитися.
Наслщком стало прийняття спешальних закошв (1773 р. — акт про
управлшня англ!йськими володшнями в 1ндп; 1784 р. — акт про
введения системи «подвшного управлшня»), вщповщно до яких
д!яльн!сть Ост-1ндсько! компанп пщлягала певному контролю з
боку британського парламенту. Упм, сама система пограбунку, роз-
роблена У. Гастшгсом, наспльки сподобалася колон!заторам, шо
саме його у 1773 р. було призначено першим британським генерал-
губернатором 1ндп. Вщтепер йому шдпорядковувалися вс! три гу-
бернатори британо-пппйських провшшй (Бенгал!я, Бомбей i Мад-
рас), як! також перебували на служб! в Компанп.
Масштаби зловживань У. Гастшгса в 1ндп наспльки вражали, шо
коли вш, вийшовши у вщставку, повернувся до Англ!!, британ-
ський парламент з шнйативи опозишйних eirie притягнув його до
суду за жорстоюсть i корупшю. Проте семир!чна (1788—1795) судо-
ва тяганина завершилась н!чим — вщставного генерал-губернатора
виправдали.
У 1773 р. Ост-1ндська компан!я л!квщувала рештки бенгал ьсько!
незалежносп, а наваба вщправили у вщставку, призначивши йому пер-
с°нальну спадкову пенс!ю вщ Компанп. Тепер, захопивши Бенгалйо
та використовуючи П ресурсы, можно було перейти до колон 'юльного
"°неволення решти тдшських земель. Тим бшыне, шо в!йськово-пол!-
чна роздроблежсть мкшевих владик ! военно-техшчна перевага
евРопейшв робили перспективи тако! експансп довод! райдужними etjua
200 1 Розны П. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
колон1затор!в. Так, шсля гучних перемог середини XVII1 ст. Ост-
1ндська компанш поступово, через послшовне нав'язування м!сцевим
!ндо-мусульманським правителям субсншарних договор!в, почала пе- Я
ретворювати на сво’Ух васал1в наваба Ауду на п!вноч! краУни й наваба Ж
Карнапку та нгзама Гайдарабаду на швднГ Проте швденношдшськийИ
Майсур категорично вщмовив британцям у спробах нав'язати йому \
субсид!арне покровительство.
Як самоспйна держава Майсур утворився в XVII ст. шсля розпаду |
1нду!стсько’1 iMnepii Вшжаянагар. До середини XVI11 ст. у майсурсыой |
столиц! CepiHranaraMi правила шду’Устська династ!я Водеяр. Проте в
1761 р., вдало скориставшись усобицею, шо виникла в Maftcypi внас-
лшок конфлжту мУж правителем i командувачем його вшська. остана
нього раджу uiei династп скинув з престолу мусульманський пол ко-
водець Гайдар Ani (1722—1782). Проголосивши себе майсурським сул-1
таном 11761—1782], Гайдар Ал! вшразу розпочав здшснювати масштабш >
стабипзашйш реформи з метою змшнення оборонних можливостейЯ
свое!’ держави. Запросивши на службу французьких вшськових, вш I
реоргашзував та переозброУв на европейський кшталт майсурську ар-
мпо, icTOTHO збшьшив у вшську юлыасть гармат, озбро’Ув шхоту за-
купленими у французУв мушкетами. Скасувавши систему д.жаг/р/в, w
перевив ycix воя Ki в на тверду грошову плату i3 султансько'У казни (ди-
ференшйовану вшповшно до посади). АналопчноУ перебудови зазнав
адмппстративно-чиновницький апарат Майсуру. Як верховний влас-
ник ycix земель свого султанату, Гайдар Ал! лшвшував yci подат-
ков1 шльги, а коли грошей на реформи все одно не вистачило, не
став збыьшувати подап з пщданих, а кинув свою боездатиу армш I
на cyciaie — маратх1в, Гайдарабад, Карнапк, Траванкур. Перемоги |
принесли багату военну здобич, а до того ж cyciuHi правитель шоб
уникнути нових напад!в майсуршв, почали перюдично вшкупову- 1
ватися в!д Гайдара Ал! щедрою даниною, змшнюючи тим самим
його репональне лщерство. У своУй держав! Гайдар Ал! навпъ змеи- Я
шив податки, чим здобув популярней» i шдтримку практично bcix I
верств населения.
Р1зке посилення Майсуру занепоко’Уло керУвництво англшсько!
Ост-1ндськоУ компанй, ! в 1767 р. британш атакували Майсур, шоб
«захистити» вш його напад!в володшня наваба Карнапку. Вшська Ж
Компанп в союз! з карнапкською арм!ею здобули юлька перемог над
майсурським авангардом. Проте Гайдар Ал! не був прихильником па- Ж
сивних метод!в ведения вшни. В!н сам атакував британшв i, зд!йснив- 4
ши стр!мкий неспод!ваний для англШшв маневр, обложив .Мадрас. У 1
Глава 5. 1нд1я
20£
зажких кл!матичних умовах швденного Декану (спека й волопсть)
0Ст-1ндська компашя виявилася не готовою до тако! маневрено! вш-
ни i в 1769 р. в Мадрас! пщписала мирний догов!р !з Майсуром, виз-
навши непорушн!сть його кордошв. Кр!м того, обидв! сторони вирь
шИли укласти военний союз. Та коли невдовз! знову розпочалася
в!йна Майсуру з маратхами, як! прагнули повернути втрачен! земл!,
Ост-1ндська компашя демонстративно вщмовилася виконувати сво!
союзниньк! зобов’язання, тим самим засвшчивши свое ставлення до
угод !з «туземнями». Це остаточно переконало султана в неможливост!
«мирного сгйвюнування» !з британцями. Цгною певних поступок, в!н
не лише помирився з маратхами i Гайдарабадом, а й уклав !з ними
антианглшський союз.
Найпотужннпим союзником Майсуру в перспектив! могли стати,
звичайно, войовнич! маратхи, чия конфедерашя поступово оговтува-
лася вш недавньо! страшно! катастрофи (Паншатська битва 1761 р.).
Шоправда, наслшки uiei поразки !стотно змшили внутр!шню струк-
туру !хнього союзу. Якшо ран!ше в ньому домшували пешей (столипя
Пуна), то теля смерт! Баладжи Баджи Рао 11740—1761 j неформаль-
ним ящером серед маратхських княз!в стала династия С!ндг!я (княз!в-
ство Гвалюр з! столицею у м. Удджайн), гцд контроль яко! потрапив у
1771 р. навпъ делшський падишах !з династп Великих Могол!в5. Ре-
фор мувавши та переозброхвши за допомогою француз!в сво! вшськов!
формування на европейський манер, гвалюрський правитель Магадад-
жа (лндпя став серйозною силою, шо стурбувало англшську Ост-
1ндську компашю. За сприяння британських ем!сар!в у середовиш!
маратхських княз!в були шешрован! м!ждинастичн! суперечки, ско-
риставшися якими в ситуащю, уже на «законник пщетавах», втрути-
лася Компашя. У 1775 р. британш заявили, що заради стабшьност! в
конфедерат! необхщно повернути владн! повноваження neiuei. Вони
спробували посадити на престол у Пун! свого ставленика Рагхунатху
Рао (Рагобу). Проте перший м!н!стр держави пешв Нана Фарнавгс (Ба-
ладжи Джанардган Бгану, 1741 — 1797), який правив у Пун! вш !мен!
малолпнього пешей Мадгу Рао 11, розкрив нам!ри британшв i висту-
пив проти них з! зброею в руках. Це спричинило першу англо-марат-
хську вшну 1775—1782 рр. Военн! дп 1776—1779 рр. завершатся для
ританщв вкрай невдало — i тод! знову за справу взялися дипломати
Компанп. Завдяки !хн!м зусиллям на боц! колон!затор!в виступили
МаРатхськ! правител! Гвалюру й Нагпуру. В результат! Нана Фарнавю
ставХ<1ИИНШИ ^ел’' маРатхи оелшили Могола Шаха Алама II. Фактично падишах
в iXHi.M бранней, прикриваючись його 1менем вони правили в atua
sWdenVtt*^
202 I Роздал II. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
змушений був пшписати з Ост-1ндською компашею не дуже вигщ.
ний для себе Салба!ський мирний договУр (1782), за умовами якого
британш розширили сво! володшня в район! Бомбея, але оф!цшно
В1ДМОВИЛИСЯ вш пштримки претензш Рагоби на престол пешв.
Скориставшися тим, шо основы вшськов! сили Компанп були за-
д!яш в боях i3 вшськами пешви, Майсур не став чекати розв’язки.
Тепер в!йну розпочав сам Гайдар Алг. 1780 р. його арм1я вторглася в
Карнапк, наваб якого був пов’язаний з Ост-1ндською компашею суб-
сид!арним договором. Перемога при Полыур! дала можлившть май-
сурцям узяти пщ св!й контроль майже весь Карнапк, однак британсь-
ким дипломатам знову вдалося перетягнути на свШ 6iK маратхУв i гай-
дарабадшв, а смерть Гайдара Ал! (1782) призупинила наступ майсурщв.
Наступним майсурським правителем став син Гайдара Ал! — 32-р!чний
Tiny Султан [ 1782—1799), який зм!г ненадовго залучити до антибри-
танськоУ коалщи француз!в. За !хньо! пщтримки молодий султан зае-
дав британням нигшвно! поразки при Анегунд! (1782), а в 1783 р. ото-
чив ! змусив каппулювати анпийську армпо генерала Метьюса в Бед-
нурь Однак вихщ француз!в !з вшни (вшповщно до Версальського
мирного договору 1783 р.) знову залишив Майсур без союзниюв.
Звщусыь оточений ворогами, Tiny Султан змушений був укласти з
британцями мирний догов!р у Мангалур! (1784) на умовах збереження
довоенного статус-кво. Та без усшшних воен, здобич! i данини Tiny
Султану катастроф!чно бракувало кошпв, i в 1790 р. Майсур знову
напав на шшого британського «субсид!арного» васала — на свого
швденного сусща Траванкур.
Протягом третьей англо-майсурсъкей вшни 1790—1792 рр. Tiny Сул-
тан наполегливо шукав союзниюв. Вш вщправив посольств?! до Пари-
жа6 i Стамбула, пропонував союз маратхам i Гайдарабаду, однак вс!
його зусилля не увшчалися ycnixoM. Франшя поринула в революшю,
Туреччина саме в ней час програвала в!йну екатерининсыай Росй, а
маратхи й нгзам добре пам’ятали майсурсыа навали, тому в шир!сть
Tiny Султана не пов!рили, a caMi атакували Майсур епшьно з британ-
цями i траванкурцями. В!йна на чотирьох фронтах виснажила Май-
сур, i в 1792 р. Tiny Султан змушений був пшписати з генерал-губер-
натором 1ндй лордом Ч. Корнуоллисом явно каштулянтський мирний
догов!р у влаенгй столиц! Серштапатамг За його умовами Майсур втра-
чав половину свое! територп i зобов’язувався виплатити Ост-1ндськ!Й
6 Шоб здобути франиузьку пштримку Tiny Султан заочно вступив до реслубл!-
канського клубу, пш 1менем «citoyen Tipou» («громадянин Tiny»), пообшявши
июля перемоги над анппйнями «посадити у свой володшнях дерево свободи». ч
компанп солшну контрибушю (£3 млн), яка цыковито опустошила
майсурську скарбниню.
Запеклють майсурських воен переконала британську адм1н1страц1ю
Ост-/ндсько1 компанп в необх1дност1 пом ’якшення колошального режи-
му й певного обмеження граб!жниньких апетипв акшонер!в Компанп.
Варварський характер експлуатащ!, голодомори й господарська розру-
ха, в як! поринули пщконтрольн! британням територп пш управлш-
ням У- Гастшгса, змушували щшйшв до останнього чинити onip ко-
ложзаторам, аби пльки не потрапити шд !хню владу. Ъишатором
вшповшних стабипзашйних реформ став черговий генерал-губернатор
11786—1793] лорд Чарльз Корнуолл!с. У 1793 р. eci замшдари та амии
Бенгали були визнаш приватними власниками земель, з яких вони
збирали податки на користь Компани. Сума, котру зам1ндари та амии
ранние мали сплачувати Компанп як викуплений у не! «квазшержав-
ний» (точшше — «компаншський») поземельний податок, жорстко
ф!ксувалася i перетворювалася на земельний податок, шо накладався
на самих зам1ндар1в ! амине як на приватних власниюв вшповшних
земель. Селяни-обшинники позбавлялися Bcix прав на свою колишню
землю i вштепер мали орендувати п у тих самих колишн!х зам!ндар1в
чи aMuie. Британш припинили практику перюдичного збшыиення
податкового тягаря, а колишн! «збирач! податкш» дктали стимул збшь-
шувати виробництво. Щоправда, прост! селяни вш реформи мало шо
отримали: у них вшбрали права на !хню землю, перетворивши ко-
лишн!х обшинниюв на шдивщуальних орендар!в (як правило, на умо-
вах орендно! плати — половину врожаю), проте жорстка фйссашя по-
даткового тиску сприяла певному вшродженню мкневого господар-
ства, а вдячн! замшдари стали над!иною социальною опорою британшв
в 1ндп. Водночас означена реформа (названа британнями зам1ндар1)
оздоровила економ!чну ситуашю в perioHi, оскыьки вщповшно до
каношв ринкового господарства за неоплату податк!в земля у п
аласниюв-банкрупв конфкковувалася i продавалася на аукцюш. Це
сприяло проникненню в аграрну сферу частини !нд!йського торго-
вельно-лихварського кашталу на засадах первинно! модержзаш! ка-
пггалктичного типу. Так у Бенгали вперше за всю шдшську icmopiio
ула зламана аграрна соц1ально-економ1чна структура сх1днодеспотич-
н°го типу, на замшу як!й прийшли хоча й не дуже досконал!, проте
явно ефективжш! в господарсько-технолопчному план! вщносини
УРжуазно-каштал!стичного характеру.
За тако! ситуацп дп майсурського султана видавалися менш при-
оливими для бшьшосп його пшданих. Праги уч и реваншу„1
sWdenVW®’’’
204 1 Роздал!!. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
тан скасував у сво!х володшнях вс! податков! птльги й 1мун1тети
збиьшив податт !з землероб!в, прикр!пляв ремгсниюв до державних
майстерень, де вони мали примусово виробляти зброю, вшськове спо-
рядження та обмундирування. 1з володшь cboix васал!в султан почав
масово переселяти селян до власного султанату, шоб збыьшити кьчь-
кють платниюв податюв i мобипзашйний ресурс для армп. Так! по-
жежн! заходи дали змогу поповнити казну, сплатити контрибуццо i
навггь зб!льшити чисельшсть майсурсько! армп. Однак серед пщданих
султана наростало масове невдоволення, тим быыпе, шо переважна
ктлыасть населения провшш! сповшувала шдуТзм i тому сприймала
султана-мусульманина як чужинця, жчим не крашого за християн-
британшв. При двор! Сершгапатаму було розкрито юлька антисул-
танських змов, а коли в 1799 р. британц! вчетверте розпочали вшнуз
Майсуром, у Tiny Султана виявилося небагато прихильниюв. Вояки
розб!галися, полководш зраджували, рештки розбито! майсурсько!
армп укрилися в Сершгапатам!, який британш взяли штурмом. Tiny
Султан загинув у бою, а на майсурський престол колошзатори знову
посадили раджу з династп колишн!х владик Водеяр, якого Ост-1ндська
ком пан in вщразу пов'язала субсишарним договором, залишивши у
CepiHranaTaMi вшськовий гаршзон на nojii з британським контроле-
ром-резидентом.
За перемогу над Майсуром командувач! британсько! армп були на-
значен! високими нагородами: генерал Tappic д!став титул пера, а
граф Артур Уелся! (майбутжй переможень Наполеона при Ватер-
лоо, герцог Веллшггон) став лордом.
Невдовз! були анексован! Танджур i Карна п к (колишн!х 1н-
д!йських володар!в перевели на пенен вы Компанп), а навабу Ауду,
н!заму Гайдарабаду й neiuei Магараштри британш нав’язали васальну
залежшеть через систему субсшпарних договор!в.
Вщтепер увесь швдень Декану опинився пщ контролем Ост-
1ндсько1 компанп, а генерал-губернатор 1ндп [1798—1805] лорд
Р.К. Уелсл! почав готувати удар по маратхах.
Номшально старшим у союз! п’яти маратхських княз!в усе ше вва-
жався пешва. Июля раптово! смерт! Мадгу Рао II ним став у 1796 р-
останшй живий представник династп Пешва Баджи Рао 11 (син ко-
лишнього британського протеже на цю посаду Рагхунатху Рао), однак
реальне лшерство в конфедераш! шеля першо! англо-маратхсько! шйнй
остаточно перехопив правитель Гвалюру Магададжа Ондпя, фактич-
ними васалами якого стали i пешва, й делШський падишах. Та владН!
aM6iiin !нших маратхських княз!в не давали можливост! Магададж!
спочивати на лаврах: коли вш ув!йшов до Пуни i спробував заявити
про свое лщерство, проти нього 31 зброею в руках виступили майже
Bci iHini князь В результат! Пуну захопив правитель 1ндору (столиця
Мальва), за Слндпя залишився Гвалюр, а пешва Баджи Рао II взагал!
змушений був, як свого часу i його батько, шукати притулку у бри-
таншв. Тепер у Компанп з’явився лептимний привщ до втручання у
маратхськ! справи. Британш заявили, шо прагнуть повернути престал
пешв законному правителев! Баджи Рао II. Шоправда, за це вш зму-
шений був у 1802 р. лщписати в мютечку Бассеш принизливий субси-
д!арний aoroeip з Компажею, вщловщно до якого маратхи фактично
етрачали св!й суверенпет. Згшно з текстом договору лешва-вигнанник
об1няв впустити до Магараштри британськ! вшська, шор!чно сплачу-
вати Компанп 2,5 млн. pyniu (£250 тис.) на !хне утримання, вщмови-
тися вщ прав на порт Сурат, здшснювати зовжшню полггику Конфе-
дераш! т!льки через посередництво Компанп та передати !й право тре-
тейського судд! в yeix м!жмаратхських конфликтах. Лише за виконання
них умов Ост-1ндська компанш, вшська яко! очолювали талановит!
полководш — лорд Артур Уелсл! i генерал Лейк, погоджувалася роз-
почати другу англо-маратхську вшну (1803—1805). Военно-пол!тична
роз’еднажсть маратхських княз!вств не залишала !м жодних шанс!в на
перемогу. Вшна завершилася шлковитим розгромом маратх!в у битв!
при Д!з1, внаслщок чого вс!м маратхським князям були нав’язан!
субсщпарн! договори та шш! умови Бассешського договору. Володш-
ня маратх!в !стотно ур!зали територ!ально, а делшський падишах з ди-
настп Великих Моголтв, хоча й перестав бути васалом-бранцем гва-
люрського андгн, перетворився на персонального пенсюнера Ост-
1ндсько! компанп. Йому було надано можлив!сть жити у власному
палац!, тримати почет й особисту охорону та носити лишний !мпера-
торський титул падишах. Вщтепер весь Доаб (межир!ччя Гангу i Джам-
ни). включаючи колишн! могольськ! столиц! Дел! й Агру, перейшов у
пря.ме пщпорядкування Компанп.
На цьому британсьКе коложальне завоювання 1ндп дешо призу-
нинилося, осюльки вс! зусилля iMnepii в пей час були зосереджеж на
свропейських справах. На континент! вирували наполеожвсью вшни.
“тративши масштабну державну пщтримку, Ост-1ндська компажя
Дещ° послабила контроль над войовничими маратхськими васалами,
що одразу далося взнаки. Зробивши сво!м бранцем-пенсюнером Вели-
Кого Могола й пщкоривши
МаЙже вс! (хи! в!йська, а
маратхських княз!в, британш розпустили _
те були профес!йн! вояки.^^^^^цЭмМ®
206 |РоздшН. П1ВДЕННА 1 П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я I
вихшш i3 вщповшних джапй кшатрпв чи раджпупв, як! за кастовыми I
законами не могли займатися шчим, окр!м вшськово! справи. Бутц
землеробами, торговцами чи рем!сниками вони не могли i не бажали.
Йти в сипа! пш командування чужоземшв рядовими та ше й служити
разом 13 ВИХ1ДЦЯМИ з нижчих каст (англШш, формуючи сипайсью пол-
ки, пнорували кастов! обмеження) теж далеко не Bcix улаштовувало.
В результат! абсолютна бшышсть колишнгк маратхських вояк!в пода-
лася в nitidapi — розбшницьк! банди своершних сухопутних п!рат!в,
я Ki почали тероризувати весь Пндустан вш Пенджабу до Бенгали.
Особливо/ «слави» на бандитсько-шратському поприш! зажили Нам-
дар-хан, Ч1ту, Шейх Дулло й Карим-хан, кожен з яких мав у своему
розпорядженш до 25 тис. озброених бойовиюв.
Завершения наполеошвських воен дало змогу британцям знову
зосередитися на шдшських справах. Шоправда, спочатку вшська Ост-
1ндсько1 компанп повоювали в 1814—1816 рр. у Непал!.
3 погляду географ!!, Непал — це Ямала!, найвиш! гори на земл!, як!
вшокремлюють 1нд!ю вш Тибету. Грандюзж прськ! пасма, пор!заж
притоками Гангу, — не краше Micue для становления й розвитку
високопродуктивного господарства. Щоправда, у затиснутих хребта-
ми мгжпрських долинах можна було займатися землеробством (пе-
реважно, рис!вництвом), а на прських пасовиськах — тваринницт-
вом. Проте у вологих, а тому часто заболочених, низинах з родючи- ,
ми грунтами (тера!) перюдично спалахували епшемп маляры, а на
схилах rip людиж поспйно загрожували кам’ян! та CHiroei лавини
або сел!. Не сприяла стабшьносп репону й надзвичайна етжчна
строкат!сть Пмала!'в — результат хаотичносп рельефу з вшповшною Ж
сошальною, культурною, господарською та мовною авт^рюею !зо-
льованих важкодоступними горами, невеликих за плошиною долин
(найбшьша непальська долина Катманду займае трохи бшьше як
500 км2). У сощально-еконолачному та !деолог!чному в!дношеннях Пма-
ла! являли собою перифершне в/дгалуження велико!нд!исько! традицш-
но! цивййзаци, шо базувалося на освячених !нду!змом автономиях
варново-кастових (непальськ! касти !менувалися гутх!) аграрно-ре-
мюничих обшинах, над якими, як миптарно-податкова надбудова, I
функшонували вшповшж полггичш шститути.
Сувор! географ!чн! умови, етшчна строкат!сть i господарська замк-
нежсть м!жпрських долинних оаз не сприяли полггичжй консоль
даип регюну, тому в середж в!ки в Пмалаях склалося понад 50 дер'
жавних об’еднань (Кангра, Гаргвал, Кумаон, baici, 4ay6ici, Малла»
Сена, Сикюм, Бутан тошо). Майже вс! вони наприкшш середньоВИв
чя потрапили пш вылив «1мперп Великих Могол!в». Тод! ж суттевоЮ
Глава 5. 1нд!я
207j_
складовою м!сиевого господарського комплексу стала спекулятив-
но-прибуткова транзитна транспмалайська караванна торпвля, шо
зв’язала 1нд!ю i Тибет через посереднинтво м!сцевих кланових угру-
повань парбате («горян»), без вшома й дозволу котрих жоден кара-
ван не Mir пройти вузькими прськими ушелинами й перевалами.
Транзитними стежками рухалися високодоходш для перепродажу
товари — шовк, oniyM, коштовносп, золой й cpi6Hi монети (карбу-
валися спешально для Тибету) тошо. Тому контроль над транзитом
швидко став вир!шальним чинником матер!ального благополуччя
м!сневих родо-кланових ел!т, а коли «1мпер!я Великих Могол!в» роз-
валилася — фшансовою основою полпичного об’еднання репону.
Прискорила усвшомлення необхшност! державно-пол !тич но! кон-
солшанп зовн1шня загроза — експанс!я анппйсько! Ост-1ндсько!
компанп, яка намагалася через пшкорення Непалу проникнути до
майже невшомого европейцам, а тому, як !м здавалося, надзвичайно
перспективного в план! коложального пограбунку Тибету.
Протистояти шоземжй експансп та над!йно контролювати при-
бутков! транзитж шляхи могла лише сильна консолшована держа-
ва, тому вже в cepeduHi XV11I ст. серед найвпливовйиих кланових угру-
повань Непалу почалася боротьба за домшування. Перемогу святкував
pid Шах (шо виводив св!й родовш вш войовничих раджпупв Чпто-
ру), який правив у зах1днонепальському княз1вств1 Горкха. Л шер роду
Прггхв! Нараян очолив свое крихпне княз!вство у 1742 р. Секрет
його ycnixy виявився простим: HpiTXBi Нараян не став домагатися
абсолютного всевладдя свого клану в Непал!, а почав втягувати шип
впливов! родов! угруповання репону в союз, гарантуючи л шерам
род!в-конкурент!в спадков! права на висок! державн! посади у новоз-
будоважй держав!. 1 лише отримавши категоричну вшмову, Шахи
застосовували силу: поголовно вир!зали конкуренте, виснажували
слабкшн княз!вства економ!чними блокадами та облогами, вели се-
ред супротивниюв штенсивну психолопчну в!йну, вдаючися до шед-
рих обжянок i погроз. У результат! союзниками Шах!в стали цпсть
потужних кланових род!в (Панде, Рантха, Арджпал, Кханал, Рана,
Бохара), м!ж представниками яких Прггхв! Нараян чесно розпод!-
лив yci вищ! посади в держав!, яка швидко зростала територ!ально.
Протягом 1743—1769 рр. владу Hlaxie визнали десятки княз!вств
(Канппур, Бгактапур, Лал!тпур, Банепу, Моранг, 1лам та !н.), шо
неабияк стурбувало британшв. Проте !хшй похш у гори (1767) вия-
вився вкрай невдалим, оскшьки воювати у незвичному високопрТ з
гуркхами ан! сам! анппйш, ан! !хн! сипа! !нд!йського походження,
звичайно, не були готов!. Вштод! Пр!тхв! Нараян вигнав !з краши
Bcix християнських MicioHepie i пов’язаних з Ост-1ндською компа-
Hieio купшв, вшмовився купувати британськ! товари й забсш®1я^и®
РоздыИ. П1ВДЕННА 1 П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
провозити ix через Непал навггь транзитом. У 1768 р. виснажен!
економ1чною блокадою LLIaxie каштулювали останж княз!вства
Центрального Непалу, i саме сюди, в найбыьше Micro означено!
долини — Катманду, FlpiTXBi Нараян пережс наступного року сто-
лицю свого новоутвореного корол1вства Непал (назва походить вщ
мови непал!, шо належить до ждоаргёсько! лжгвютично! групи, —
тобто мови етносу гуркх1в, 13 середовиша яких походили Шахи).
У 1775 р. IlpiTXBi Нараян помер, залишивши сво!м наступникам дер-
жаву, пш контролем яко! перебували майже Bci Ямала! вщ KauiMipy
до Сикюму. Проте обкладати податками власних пшданих було спра-
вою малоперспективною (оскыьки ефективнють Micueeoro земле-
робства була дуже невисокою). Транзиты прибутки icroTHO змен-
шилися шсля категоричного розриву вшносин з анппйською Ост-
1ндською компажею, яка дедал! актившше перебирала на себе
контроль над 1нд1ею, а влада потребувала грошей на утримання
управлжського апарату, арм!ю та власне престижне сложи вання.
Залишалося шукати прибутюв у пограбуванш сусцйв, однак перша
ж агресивна в!йна rypKxie 1788—1792 рр. поставила Непал на межу
катастрофы Непалbui явно не розрахували сво!х сил, коли вторг-
лися до Тибету, який уже потрапив пш вплив маньчжуро-китай-
сько! iMnepii Цин. Цинськ! армп Jctotho переважали непальШв як
кыьюстю вояюв, так i озброенням, шо змогли швидко довести у
боях на р1внинах Тибетського плоскопр’я. Розгромлений Непал
змушений був шукати пштримки у колишшх воропв. тдписавши в
1792 р. з англшською Ост-1ндською компашею явно нер1вноправний до-
говор, вщповщно до якого Kynui Компанп дгстали доступ на непаль-
ську територ!ю. Щоправда, в 1790-х роках Шахи приеднали до свое!
держави ше кыька захшнопмалайських княз!вств (Кумаон, Гаргвал
та ж.), однак великих прибутюв ui бщш земл! не принесли. Залиша-
лося поширювати експаншю на швдень, де в пшконтропьних Ост-
1ндськ1й компанп жд!йських землях було чим поживитися. За тако!
ситуацп при двор! в Катманду запанували eiftcbKoei, лшером яких
став талановитий полководець неродовитого походження Бпмсен
Тхапа. В 1806 р. пш тиском армп вш став мукхпияром (першим
м1н1стром) непальського уряду (дарбар) та фактичним регентом
держави, оскыьки король i3 династн UlaxiB був на той момент
малолггжм.
Скориставшися вщсутшстю в 1ндп солшних анппйських вшськових
контингентов (на той час yci збройж сили Британп брали участь в
антинаполеошвських кошпшях), непальш змогли протягом 1806—^
1814 рр. потоснити анппйшв у район! сшрних територ!й на кордон»
Бенгали i Непалу. Однак теля перемоги над Наполеоном англцИ
вир!шили взяти реванш: восени 1814 р. Ост-1ндська компан!я ого-
Глава 5. 1нд!я
209 ]
лосила Непалу вшну, зосередивши проти 12 тис. погано озброених
непальських вояюв 32-тисячну англо-сипайську арм!ю з сотнею гар-
мат пш командуванням генерала Охтерлош. Вкрай несприятливою
для Непалу виявилася тодциня м!жнародна конфиуращя репону.
Адже майже eci його сусши мали пшстави для конфл!кту з княз!в-
ством: сикхи суперничали з непальцями у Kaurpi, а Тибет, Бутан i
Сикк!м небезпшставно побоювалися знову стати жертвами военно-
граб!жнииько1 експансп гуркх!в. За умов воснно-техшчно! переваги
британшв та зовн!шньопол!тично’1 !золяш! Непал не мав шансш на
перемогу у в!йн! з численшшими арм!ями анппйсько! Ост-1ндсько!
компанп, проте бойова завзятють i героТзм войовничих гуркх!в зму-
сили британшв обмежити сво! колон i заторе ью апетити в perioHi. В
розпорядженн! командувача антибритансько!' непальсько! армп Амар
Сингха було мало вояюв (половину непальсько! армп Бпмсен Тхапа
змушений був зосередити на захшних кордонах, шоб протистояти сик-
хам), майже не було гармат (окр!м кшькох тибетських трофейних
«гармат», виготовлених !з твердих порш деревини й обмотаних для
MiuHOCTi товстим шаром спйких дублених шюр). Зате гуркхи краше
використовували особливост! прського рельефу, a ixh! раптов! напади
!з засшок наводили жах на супротивника: у ближньому бою непальш
спочатку закидали британшв осиними роями, а пот!м вправно ви-
р1зали розгубленого ворога в рукопашному бою своТми смертоносни-
ми кинджалами кукрс Ось чомулише через швроку незаперечна воен-
но-техшчна й кшьюсна перевага дала змогу британням подолати не-
пальшв, розгромивши у травн! 1815 р. основы сили Амар Сингха в
битв! поблизу форту Малаон. Розпочались переговори, однак пре-
тензп, шо ix спочатку висунули представники Компанп, виявилися
настшьки неосяжними, шо офшжний Катманду ix категорично вш-
хилив, i В1йна поновилася. 1 лише шсля того, як британш у лютому
1816 р. вийшли на р1внину Катманду й заедали непальням поразки
неподал1к вш ixHboi столиц! в район! мютечка Макванпур, Бпмсен
Тхапа змушений був шукати мирного компромюу з Компашею. В
результат! 2 грудня 1816 р. в мic-течку Ceeayjii (Сагаул!), шо знаходи-
лося в 1ндн, неподал!к вш непальського кордону, обидв! сторони
у клал и мир, який фактично оформив статус натвколошально! залеж-
Hocmi Непалу eid англшсько/ Ост-/ндсько1 компанп. Вшповшно до умов
Сегаул!йського договору Непал втрачав третину cboix земель (Гарг-
вал, Кумаон. сыры mepai на швдн!) i зобов’язався не претендувати
на Сикк!м. До Катманду допускали резидента Компанп з правом
контролю над непальською зовшшньою пол!тикою. Водночас Не-
пал зобов’язався не брати на службу жоземшв без згоди Компанп.
В подальшому, ознайомившись завдяки свош резидентур! в Катман-
ду з реальним станом речей в шй украй бшшй на ресурси краТш.
210 |Роздан. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
британш втратили до не! штерес як до об’екта коложально! екс-
пансп, осюльки контроль над нею завдавав Компанп солщних збит-
KIB (каральш операцп, В1йни, утримання окупашйних в!йськ тощо)э
а налагодити коложальну експлуаташю Непалу виявилося справою
марною. Ось чому попри военж поразки Непалу вдалося зберегтись
як сувереннш держав/. Проте невдала вшна 1814—1816 рр. гстотно
пйпрвала позинп Бпмсен Тхапи, який уже не Mir, як ражше, конт-
ролювати ситуашю в кра!ж. При двор! поновилися М1жкланов1 супе-
речки та дв1рцев! штриги, а коли офйнйний король 13 династп Шах
став повнолггжм, влада Бпмсен Тхапи сюнчилася. У 1837 р. його
позбавили Bcix посад, а поттм узагал! запроторили до в’язниш, де
колишжй всесильний мукхт/яр закшчив у 1839 р. свое життя (за офь
шйною eepcieio, Бпмсен Тхапа наклав на себе руки).
У крапп поновилася м!жкланова анарх!я, однак у справу знову втру-
тилися британш, заштересоваж в стабипзацп ситуацп в Непал!. На
той час серед войовничих гурюйв було чимало тих, хто бажав служи-
ти в сипайських вшськах у Британськм 1ндп, а непальш в рядах си-
па!’в були для коложзатор!в справжньою знахщкою: воювали вони
завзято, а до inaiftnie ставилися вороже, тому в надшностт сипазв-
rypKxie Компани ткали не мала сумжвзв. На вщмшу вщ сипшв-
1ндшшв, за якими анппйш змушеж були поспйно слщкувати, очь
куючи «неприемностей» нашонально-визвольного характеру. Отже,
шоб залишити войовничих гуркхських воя к! в «без роботи» у власшй
кразж, п треба було «замирити» — з чим чудово впоралася британська
дипломапя.
Анарх!я набридла BciM, i за справу знову взялася арм!я. В 1846 р. за
сприяння британсько! резидентури в Катманду в/дбувся черговий
вшськовий переворот, унаслщок якого владу в Непал! захопив ше один
зд)бний военачальник неродовитого походження Джанг Багадур —
виходець 13 клану Кунвар. Ставши диктатором i вир!завши за одну
жч (15 вересня 1846 р.) у корол!вському палаш близько швсотж кон-
куренте i3 числа родини Шах та ixHix наближених, Джанг Багадур
заявив, шо його клан Кунвар походить вщ знатного раджпутського
роду Рана (тих, хто висловлював сумшв i3 цього приводу, Джанг Ба-
гадур поступово винишив, перюдично розкриваючи р!зномажтн1
«змови» й «заколоти»). Шеля цього новоспечений диктатор мшно
пов’язав корол!вську родину 3i свогм «аристократичним» кланом
низкою династичних шлюб!в. А протягом 1851 — 1854 рр. пщ тиском
Рана була прийнята cepia «конститушйних» закожв «Мулук/ а/н»,
вщповщно до яких короля з династп Шах звели до стану номшаль-
но-цереможального глави держави. Водночас за главою клану Рана
законом закршлювалося спадкове право на посаду непальського ма-
гарадж/ (прем’ер-мпйстра) з найширшими диктаторськими повно-
211J
Глава 5. 1нд1я
важеннями (включаючи право «виправляти помилки короля»); за
старшим сином магараджа лептимно закршлювалася посада коман-
дувача непальсько! армп, за другим сином — кер1вництво органами
правопорядку, за трепм — управлшня державними фшансами й тлн.
Остаточному утвердженню Джанг Багадура при влад! посприяла вда-
ла вшна в Тибет! (1856), яка принесла непальським воякам мораль-
не задоволення, вшськову здобич та шедру контрибушю, оскыьки
Цинський Китай, ослаблений теля ниппвних поразок в отумних
вгйнах, уже не Mir над!йно контролювати свого тибетського васала,
а тим бгльше захишати його вщ непальських граб!жницьких наб!пв.
У такий cnoci6 у Непал! встановилася миитарна диктатура клану
Рана, за яко! Корол4вство Непал проюнувало до 1951 р.
У перюд автократичного правлшня Джанг Багадура Рани 11846—1877]
Непал хоча и збер!г широку внутрпиню автономию, щлковито тдпоряд-
кував свою зовнйиню политику британським интересам i перетворився
на своср!дний сировинний придаток Британсько! колошально! iMnepii в
perioHi. Щоправда, основним предметом своерщного непальського
експорту виступали не деревина, рис чи руди шнних метал!в (хоча й
ие було), а тисяч! гуркхських найманшв, рекрутованих для служби в
коложальних британських вййськах.
Присднавши до Бенгальсько! провшш! Сикюм, Кумаон, Гаргвал
i посадивши в непальсыай столищ Катманду свого резидента, який
мав контролювати зовншшю полпику Непалу, британш знову повер-
нулися до власне 1ндшських справ. Компанш цього разу звернула сво!
погляди на nindapi, выну з якими англшш виршшли використати для
остаточно! л!квшаш! решток маратхсько! княз!всько! автономп. На
вшну з niHdapi британш мобипзували 120-тисячне вШсько (включаю-
чи 13 тис. кадрових свропейських вшськових), 300 гармат i численну
кавалер!ю. Уже протягом 1817 р. быышеть шратських оргашзашй була
знишена, шеля чого каральна операшя проти розбшниюв поступово
переросла у третю англо-маратхсъку вшну 1817—1818 рр.
Бтлышсть вожд!в nindapi здалися на милгсть переможшв i були амж-
стоваж британнями. Лише нелоюрний Чггу категорично вщмовився
скоритися. Колишньому бандитському ватажков! довелося шукати
порятунку у джунглях облает! Aciprapx, де його розтерзали тигри.
Пешва Баджи Рао 11 уевщомив, нарештт, справжш намгри колонр
Затор1в i восени 1817 р. розпочав бойов! дп проти вшськ Компанп. Та
Хоча його пштримали голкар 1ндору й бгонсла Нагпуру, сшввщношен-
ня сил виявилося на користь британшв. Уже наприкшш 1818 р. ма-
Ратхи зазнали цшковито! поразки. Долю вшни виршили дв! пеоелдргл
212 |РоздмП. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
колон!затор1в над погано оргаюзованими загонами маратх!в — при
Marionypi (грудень 1817) i поблизу Англ (лютий 1818). У червю 1818 р
Баджи Рао 11 здався англшцям. Позбавленого престолу пешву приму-
сов© переселили до м. Бпхур, призначивши йому солщну шор!чну пен-
ено вщ Компанп (800 тис. pyniu, тобто майже £80 тис.). Там колишшй
маратхський ящер мирно прожив до само! смерп (1853). Конфедера-
шю маратх1в зл!квщували, а и земл! увшшли до складу Бомбейсько!
провшцп.
Протягом 1817—1823 рр. владу британських колон1затор1в майже без
опору визнали також yci раджпутсью княз!вства. Мкшевим династам
було об1цяно, шо вони й надал! «залишатимуться абсолютними пра-
вителями у СВО1Х володшнях».
Намагаючись заручитися пщтримкою мшцевого населения, бри-
танш зобов’язалися поважати в MarapaniTpi закони кастово! диферен-
uianii сусгпльства. Вони шедро надщяли землею та прибугковими по-
садами мюцеву знать, зменшили земельн! податки на селян, а невдовз!
провели в межах провшшй Мадрас i Бомбей явно демократичнпду,
ан!ж бенгальська, зам1ндар1, земельну реформу, що /летала назву ра-
ятвар1 (вщ араб, раят — «тяглий селянин»). Обшинш земл! були ре-
тельно переписан!, приватизоваш й закршлеш у спадкову власшсть за
тими селянами, як! !х реально обробляли. Водночас раяти зобов’язу-
валися сплачувати чимал! грошов! податки (вщ половини до двох тре-
тин вартост! врожаю), що, на думку колон!затор!в, мало стимулювати
товарнють 1ндшського сшьського господарства. Звичайно, z зам1ндар1,
i panmeapi впроваджувалыся не заради аграрных выробнишв i навить не
заради землевласнышв. Йитося про збшыиення doxodie Ост-1ндсъко1 ком-
панП, проте об Активно eci ц1 нововведения малы прогреейвний харак-
тер, особливо беручы до увагы той кризовый постсереднъов1чныы занепад,
в якому передувала тдшська економиса, що базувалася на варново-кас-
товому 1золяцюн1зм1 альськых общин.
Поряд з аграрним сектором яккн1 змты в1дбулися в 1нд1йському ре-
ме сл1. Примусова товаршеть сшьського господарства icTOTHO пгшрвала
позицп сыьських ремесел, а бурхливий розвиток анппйсько! промис-
ловост] на початку XIX ст. вщгукнувся в 1ндп руйнуванням градишй-
но! системи м1ського ремесла. Промислово розвинена метропол!я по-
требувала сировини та ринюв збуту, й торговельн! монополи Ост-
1ндсько! компанп вступили в суперечшсть з интересами анппйсько!
буржуази. Пщ и тиском британський парламент у 1813 р., перегляда-
ючи Харпю Ост-1ндсько! компанп, л!квщував и монопол!ю на тори-
Глава 5. 1ншя
213
вдю з 1ншею, а в 1833 р. взагал! позбавив Компанпо права вести тор-
говельн! операцп, залишивши за нею лише фунюш колон!ального
Управл1ння завойованими територыми. Водночас у володшнях Ост-
1ндсько1 компанп було л!квшовано eci внутршш! митн! побори, до
служби в u anapaii почали активно залучати представник!в м!сцево!
1нду1стсько-мусульмансько! ел!ти. На мюцев! мови перевели всю сис-
тему судочинства. Отже, eid прямого колониального пограбунку XVIII ст.,
який забезпечив британцам шонайменше £100 млн чистого прибутку,
промислово-катталютична Англ1я переходила до колониально! експлуа-
тацИ завойованих шдшських mepumopiu.
Л!берал!зашя експортно-шпортних операшй швидко дала сво! на-
слшки: в Англ!ю масово поступав !нд!йський бавовник, а до 1ндп по-
чали активно завозити фабричну британську пряжу — якгсжшу й де-
шевшу вш кустарно! !ндшсько! селянського виробництва. 3 часом
спектр !нд!йських експортних товар!в доповнили зерно, !ндиго, шовк
та ошум (його британш продавали в Китай, виснажуючи в такий cnoci6
Цинську iMnepiio фшансово i демограф!чно), а також насаджеж анг-
лШцями в 1ндп планташйж культури (чай, кава). До 1ндп ж почали
дедал! актившше завозити товари анппйсько! нромисловост!, шо бур-
хливо розвивалася, — тканини, пароплави, паровози, зал!зничж рей-
ки, бушвельну техшку, зброю тошо. Анппйський експорт в 1нд!ю,
який у 1814 р. становив близько £1,6 млн, у 1828 р. сягнув £5,8 млн,
а наприкшш 1850-х роюв перевишив £31 млн. За той же перюд стр!м-
ко зросли обсяги сировини (шовку-сирця, селггри, ошуму, бавовни,
чаю. !ндиго тошо), шо вивозилася британнями з 1ндп (вш £0,5 млн у
1814 р. до £28,2 млн на кшень 1850-х роюв). India перетворилась на
аграрно-сировинний придаток британсько! промислово-колошально!
метрополп. У володшнях Ост-1ндсько! компани пережили масовий
крах быышсть галузей традишйних шдшських ремесел, яю шсля
вшкриття !ншйського ринку виявилися неспроможними конкурува-
ти з фабрично-заводською продукшею Англп: фабричж тканини
знищили м!сцеве ручне ткаптво, парове судноплавство вбило !ндшську
традицгйну корабельну справу, ввезення металгв та металевих вироб!в
призвело до лнсвшаш! прничорудних промисл!в тошо. Нарешп, рево-
люции! змши вшбулися в аграрному сектор!. Прагнучи збшьшити
масштаби виробництва сировинно! продукцп, колошальна влада замь
нила податок вш врожаю на фасований (залежно вш якост! трунив)
поземельний податок, розм!р якого Mir переглядатися лише раз на 30
Р?к!в. Нова податкова система стимулювала !ндшських селян у воло-
даинях Ост-1ндсько! компанп вирошувати культури. шо мали чшвиа
214 |Роздал II. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА АЗ|Я
шений попит на ринку, вшбудовувати стар! й споруджувати нов! !ри-
гашйн! системи, впроваджувати у виробнидтво ефективн!ш! с!льсько-
господарськ! технологи. Товаршсть с!льського господарства зумовила
стр!мку диференшашю шдшського селянства, руйнувала його в!кову
обшинну структуру. На сел! з’явилися селяни-багати ! маса селян-зли-
дар!в, як! не змогли вписатися у жорстк! реалп ринкових вщносин
втрачали землю, потрапляли у боргову кабалу. Як наслщок, у 1834—'
1856 рр. експорт !нд!йських сгиькогосподарських товар!в зб!льшився
удвое. Водночас жахлив! голодомори з мыьйонними (!) жертвами на
сел! пережили Декан, Гайдарабад, провшшя Бомбей.
Зростання кглькост! знедолених вщгукнулося низкою народних ан-
тианппйських повстань, учасники яких, виступаючи пщ знаменами
р!зних релптйних щеолопй, демонстрували небажанкя традицШно!
cxidHoi структуры доби постсередньов/ччя здавати ceoi позицп nid тис-
ком буржуазно-катталктичних реалш зах1дного колошал/зму нового
часу. Особливу активжсть виявили за таких обставин ждшсью му-
сульмане в пам’ят! яких ше збереглися спогади про !хне незапереч-
не дом!нування в 1ндп за час!в «Великих Могол!в». У 1816 р. масов!
зггкнення очолюваного муфпйем Мухаммедом Айвазом багатотисяч-
ного натовпу мусульманських газ1 («боршв за eipy») з англо-сипай-
ською полниею вшбулися в м. Барейл! (область Роплкханд). У 1817—
1818 рр. проти земельних реформ колон!затор!в виступали селяни
Opiccn на чол! з колишшми джаг1рдарами, яких нововведения поз-
бавили б!льшо! частини доход!в. 3 початку 1820-х рок!в до 1831 р. в
Швжчжй 1ндп тривав антиангл!йський джихад (в!йна за eipy), орга-
жзований в!йськово-рел!пйним братством ваггабтив, очолюваним
фанатично налаштованим лшером ваггабгзму як iaeojftri! тотально!
в!йни проти влади «нев!рних» Сашом Ахмадом. Протягом 1830-х
рок!в Ост-1ндська компан!я вела вшчайдушну боротьбу проти кас-
тово! !нду!стсько! оргажзаци mxarie («душител!в») — спадкових про-
фес!йних граб!жник!в й убивнь. У Бенгали в 1847 р. повстали при-
б!чники мусульманського егалггаризму !з секти фартзипнв явно ма-
жхейського типу.
Змша метод!в колон!ально! експлуатацп дешо обмежила можли-
вост! Ост-1ндсько! компанп в отриманн! колон!альних надприбут-
к!в, тому штереси п акц!онер!в штовхали Компашю до продовжен-
ня военно-територ!ально! експансп в репон!, тим бьчьше, шо п!сля
л!кв!дацн конфедерацп маратх!в единим реальним супротивником
колон!затор!в в 1ндп лишилася держава сикх!в (1765—1849), яка
контролювала майже весь Пенджаб ! сама виявляла агресивш на-
м!ри стосовно сусшв.
Глава 5. 1нд1Я
215_[
Утворена в середин! XVIII ст. на xeiuii антимогольсько! боротъби
держава сикх‘в спочатку функцюнувала як конфедеращя 12-ти кня-
.jiBCTB. очолюваних мгсцевими сикхськими князями-восначальниками
^сардарами). 1 хоча формально вся земля в межах держави сиюов вва-
жалася власжстю хальси (сикхсько! «об ши ни р!вних»), реальним стра-
тепчним власником земельних pecypciB у кожному з них княз!вств був
(у градин!ях класично! схщно! деспота) мкшевий сардар, на корпеть
якого за право користування землею платили податки й виконували
pi3Hi повинносп його пщдан!. Об’еднавчою силою сикхсько! конфеде-
pau.il виступала военно-релйтйна сшльжсть ycix сиюов, шо давало мож-
ливють !м не лише м!цно утримувати весь Пенджаб, а й турбувати
суеййв (Сшд, Пешавар, KauiMip, Мультан та ш.) своши наб!гами. Од-
нак потреби репонального домшування та загроза з боку Ост-1ндсько!
компанп поставили питания про центрашзашю та модержзашю держа-
ви сикхш. Переможнем у м!жкняз!всыай боротьб! за владу вийшов
вправний полководець i спритний дипломат Ранджит Сингх 11780—
18391- Правитель др!бного сардарства, вш ше в 1799 р., в 19-р1чному
eiui, встановив контроль над стратепчно важливим Лагором (найрозви-
нупшим в економ4чному выношены мгстом репону), який став столи-
цею новостворено! експансюыстсько! держави. Вщтодд, спираючись на
вщповщний господарський i демограф!чний потеншал, Ранджит Сингх
назвався магараджею («великим царем»), а в 1811 р. завдяки imp и гам,
шедрим об!цянкам, полггичному терору, а також низш военних акшй
об'еднав 12 сикхських княз1вств у едину централЬовану державу.
Ставши всевладним правителем Пенджабу, Ранджит Сингх не зби-
рався «спочивати на лаврах». BiH активно взявся за модершзацио свой
держави, змщнення и военно-економ(чного та политичного потенциалу.
Цьому npouecoei сприяли також i об’ективю наелшки репонального
об’еднання — припинення усобиць, лпевщашя внутрш1н!х митниць
тошо. На державы кошти, отримаы вщ поземельного податку з селян
та митних збор!в вщ експортно-1мпортних операшй, були вщкрип (з
використанням наймано! npaui) казены мануфактури вшськового при-
значення (кархане), на яких було налагоджено масове виробництво
гармат, рушнинь, пороху, ядер, куль та шшого в!йськового споряд-
ження. За сприяння влади, але вже на приватш кошти створювалися
мануфактури з виробництва бавовняних, шовкових та вовняних тка-
нин, а також холодно! збро!. Активно розвивалися видобувш соляж та
^Рничорудш промисли. Для реформування сикхсько! армп Ранджит
^ингх запросив на службу европейських офшер!в-авантюриспв. Сло-
ни 1 джапрдарська кавалер!я перестали бути основною ударною силокг
sludenv№taty.a^
216 |
РоздЬП. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
вшська. На змшу !м прийшли артилер!я та озбросна мушкетами nixo-
та, навчена воювати в традишях класично! лпййно! тактики. ГИсля
цього сикхи перейшли до завойовниньких воен, в яких !хн!й модер,
жзоваюй армп не Mir протистояти жоден сусщшй ехгдний владика.
Протягом 1818—1823 рр. сикхи завоювали Мультан, KauiMip i Пеша-
вар, обклавши мкцеве несикхське населения грабЬкницькими побо-
рами й даниною. Водночас магараджа-реформатор icroTHO зменшив
подал з селян i рем!сник!в у сво!х коршних володшнях, чим здобув
co6i масову прихильшеть i популярность. Проте продовження сикхсь-
ко! експансп викликало onip англшсько! Ост-1ндсько! компанп, з
я кою Ранджит Сингх не наважився вступати у вщкриту вшну. Blano-
в!дно до угоди 1829 р., кордоном м!ж державою Ранджит Сингха i
Компанию було визнано р. Сатледж, а коли сикхи спробували п!дко-
рити Сшд, британш нав’язали счндському eMipy (h белуджського роду
Тальпур) субсшпарний догов!р й увели в 1832 р. в долину 1нду сво!
вшська.
Надал! увага британшв була прикута до в4йни в Афганостан! (1839—
1842). тому в Сшд! вони вели себе стримано, не порушували сувере-
нитет ем/pa i не втручалися у внутр!шж справи його держави. Однак
теля завершения афгансько! в!йни (загалом невдалого) британш ви-
р!шили наверстати втрачене за рахунок Сойду. М1сневий ем ip жяких
модержзашйних реформ не зд!йснював, тому на вшкрипй степовШ
р1вниж 1ндсько! долини його 12-тисячне в!йсько не змогло вчинити
onip навоть тритисячной армп Ост-1ндсько! компанп (експедишй-
ним корпусом командував сер Чарльз Henip): протягом 1843 р. бри-
тан ui без особливих трудноипв здобули перемогу (генеральна битва
вшбулася поблизу Miani). Сшд увойшов до складу Бомбейсько! про-
вонцп. Тепер настала черта сиюйв...
Тривожним сигналом для сикх!в стала смерть Ранджит Сингха
(1839). З'ясувалося, шо централ!зована едшеть його держави тримала-
ся виключно на особ! и засновника. Шеля смерп видатного магарадж-
реформатора знову проявилися рел!кти княз!вського сепаратизму, з
яким HixTO не Mir впоратися. До того ж, актив!зацп м!жрепональних
усобиць у держав! сикх!в вс!ля ко сприяли ем!сари Ост-1ндсько! ком-
панп. В результат!, протягом 1839—1845 рр. на лагорському престол!
зшнилося ш1сть правител!в, проте жодного з них не визнали сво!м
магараджею !нш! сикхськ! сардари. Micueei княз! перестали вносил*
до лагорсько! скарбниц! з!бран! у сво!х сардарствах податки, регуляр-
на сикхська арм!я залишилася без зарплати i почала бунтувати, а ко-
лишн! васали Пешавар, Мультан i Кашм!р будь-шо намагалися поз-
бутися сикхського панування. Розукпючи, шо нашйною опорою його
влади може бути лише регулярна арм!я, черговий магараджа Шер
Сингх запропонував прислати до Лагора вш кожного сикхського пол-
ку виборних представниюв для врегулювання ecix сшрних питань. У
1841 р- 1з виборних в!йсъковик!в у Лагор! було сформовано Лагорсъкий
(iiucbKoeuu Панчаят (санскр. — «п’ятиця») — своср!дний сикхський
м'ийтарний парламент, за пштримки якого Шер Сингх почав знову
вшновлювати еджсть сикхсько! держави. Виконуючи р!шення Панча-
яту, сикхськ! полки почали силою вибивати !з capdapie подагков! бор-
тик в раз! вшмови карали бунпвливих княз!в на смерть як зрадник!в
держави. Так за чотири роки була повн!стю вшновлена сикхська воен-
но-пол!тична еджсть. Проте арм!я потребувала нових завоювань i
нових прибутюв. В!йна Ост-1ндсько! компанп з сикхами стала не-
минучею, осюльки Г! прагнули ! Панчаят та вояки Шер Сингха, i
сикхськ! сардари (вони спод!валися з допомогою британшв прибор-
кати Панчаят ! поновити свое регюнальне всевладдя), i, зрозумшо,
сама Компан!я — заради колон!ально-граб!жницьких прибутк!в.
Формальним приводом до першо! англо-сикхсъко! вшни 1845—
1846 рр. став провокашйний лист, жбито отриманий Панчаятом вш
пригноблених анппйцями сикх!в пшконтрольного Компанп л!вобе-
режжя Сатледжу. Зачитаний в Панчаят!, лист став для Шер Сингха
патрютичним !мпульсом до початку бойових д!й: на початку грудня
1845 р. 60-тисячна сикхська арм!я, пшеилена 150 гарматами, форсува-
ла Сатледж, але вшразу ж зазнала нинйвно! поразки вш британських
вШськ, очолюваних Генр! Гаршнгом, у боях при Мудю та Ф!рузшахр!,
причому поразка ця була цшком прогнозованою, якшо пригадати, шо
значна частина сикхських княз!в-командир!в бшьше ненавидши ма-
гараджу з його Панчаятом, ан!ж британшв з !хн!ми сипаями. Шеля
перших поразок сикхи змушен! були повернутися на правий берег Сат-
леджу, куди елшом за ними вшразу ж переправилися вшська Ост-
1насько! компанп. Саме в цей момент в тил сикхам завдав удару каш-
м!рський раджа Джамму-Гуляб Сингх, який прагнув позбавитися за-
лежност! в!д лагорського магарадж!. Генеральна битва, шо вирииила
Долю першо! англо-сикхсько! вшни, вшбулася в лютому 1846 р. по-
длизу Собраону й завершилася майже шлковитим знишенням краших
сикхських в!йськ. Вшська Компанп увшшли до Лагора, теля чого
сикхи змушен! були капнулювати.
Переможець сикх!в британський команлувач Генр! Гард!нг д!став
титул лорда.
218 |РоздыП. ШВДЕННА 1 ШВДЕННО-СХ1ДНА АЗЩ
Шсля першо! англо-сикхсько! вшни держава сикх!в формально
зберегла незалежн!сть, але зобов’язалася сплатити переможням кон-
трибушю, втратила KaniMip (там утворилося «незалежне» царство на
чол! з британським союзником-марюнеткою Джамму-Гуляб Сингхом)
передала Компани частину сатледзького правобережжя (зокрема
м. Джаландгар), а також змушена була укласти з Ком лажею субсид!-
арний догов!р, у рамках якого до Лагора призначався офщшний рези-
дент Компанп, нашлений широкими повноваженнями. BiH мав конт-
ролювати уряд сикхського магарадж!, його фшанси та 1стотно скоро-
чену сикхську арм!ю.
Умови англо-сикхського Лагорського договору виявилися зовс!м
не так!, на як! спод!валися бунпвлив! сардари на початку першо! анг-
ло-сикхсько! вшни. Замгсть вщновлення сво!х прив!ле!в сикхсыа княз!
потрапили пщ контроль британського резидента, й до того ж змушен!
були здшснювати солщн! контрибуцшн! виплати на користь Компанп,
шо !х аж н!як не влаштовувало. Приниженою почувалася й сикхська
арм!я. Шсля п примусового скорочення Пенджаб заполонили неконт-
рольован! банди з числа розпушених британцями сикхських полгав.
За тако! ситуацп новий вибух англо-сикхського протистояння був
просто неминучим, шо й вшбулося у кв!тн! 1848 р., коли з шндативд
«ображених» capdapie проти британського засилля повстали сикхсьга
вшська, розмпцен! в Мультанг Розпочалася друга англо-сикхська вшна
1848—1849 рр., котра, враховуючи безумовну гальгасну, военно-тех-
шчну й оргашзашйну перевагу британшв над повсталими, бшьше на-
гадувала вже не повномасштабну вшну, а каральну операшю. Шо-
правда, спочатку в боях поблизу Ч!л!янвала сикхи здобуд^ перемогу
(втрати британшв лише убитими становили 2400 oci6, чотири гармати
й трое бойових знамен). Та, отримавши пщкршлення з Англп, бри-
танський командувач лорд Гауг швидко здолав сикхський onip. Уже в
с!чн! 1849 р. вшська Ост-1ндсько! компанп захопили Мультан, а в
лютому того ж року загони сикхських повстаншв зазнали шлковито-
го розгрому в битв! при Гуджрап, шсля чого Ост-1ндська компашя
заявила про анекаю Пенджабу й л!кв!дац!ю сикхсько! державност!.
Останнього сикхського магараджу Дгул!п Сингха британш пере-
везли до Англп i поселили в Норфолку, призначивши йому пенс!ю
в £58 тис. на р!к.
Вщтод! фактично вся 1нд!я, населения яко! на той час сягало .май-
же 250 млн чол., була завойована англшцями,! лише в глибинах край-
ни в оточенн! колошальних володшь Ост-1ндсько! компанп ше про-
Глава 5. 1нд!я
219
тягом л!чених роюв формально юнувало калька м!кроскоп!чних авто-
номних шдшських княз!вств, пов’язаних !з Компашею системою вщ-
повьаних субсид!арних договор!в. Проте i !хнш час настав, коли гене-
рал-губернатором 1ндп 11848— 1856J став лорд Дж. Е. Дальгузь Як
представник л!берально! пари! eieie вш шяв обережно: спочатку, ви-
користовуючи «доктрину виморочних володшь», позбавляв мюцевих,
нап!взалежних вщ Компани, княз!в права призначати спадкоемцями
усиновлених приймаюв, поттм пролонував за вщмову вщ статусу ав-
тономного владики солщн! вшкупн! та пенспо вщ Компани, i лише в
крайн!х випадках удавався до оргашзацп дв!рцевих переворопв, змов
i замовних убивств. Як наслщок, у 1848 р. до володшь Ост-1ндсько!
компанп приеднали Сатар, у 1849 р. вщбулася анекс!я Пенджабу, в
1853 р. втратили рештки автономп Нагпур i Джганс!, а також область
Берар, а в 1856 р. шсля анекси княз!вства Ауд уся !нд1я в П юторико-
географ1чних межах була остаточно шкорпорована в колошалъну систе-
му англшсько! Ост-1ндсько1 компанп.
Народно-визвольне
повстання сипа!в
1857-1859 рр.
Завершивши военно-полппичне завоювання 1ндп, англшц! вирпиили з
метою збиыиення колошалышх прибутк1в здшснити певн! заходи щодо
модершзацп краши. В середин! XIX ст. на кошти Ост-1ндсько! ком-
пани було споруджено 1600-к!лометровий Ганзький канал7 (його бу-
швництво було завершене в 1854 р.), який став важливою транспорт-
ною артер!ею краши. Це дало змогу оросити 600 тис. га орно! земл!.
Колошальн! столиц! Британсько! 1ндп (Калькутта, Бомбей, Мадрас,
Агра й Атгок) з’еднали телеграфн! лши. Вщ основних порпв (включа-
ли найб!лыш — Мадрас, Калькутту i Бомбей) углиб краши прокла-
ли на кошти приватних швестор!в, але пщ таранти уряду, перш! заль
зниц!8, що сприяло просуванню британських товар!в у вщдален! вщ
моря репони, а також дало можливють ефектившше вивозити з гли-
бинних район!в 1ндп сировинно-колошальн! товари для (хнього по-
СпоруджеННЯ
Иого laisiiLUQ
Ганзького каналу об!йшлося Компанп у 28,5 млн pyniu (£2,85 млн).
------------- довжина, з урахуванням мереж! зрошувальних систем, становила
'•Ь ТИС. км.
Перша в 1ндп зал!зниня (Бомбей — Тхана) була вшкрита у 1853 р., а через три
р°ки нротяжшсть зал!зничних шляхш краши становила 600 км.
220 |
РоздиП. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31я
дальшого експорту до власне Британп, Свропи, Китаю, !нших бри-
танських колон !й в Азп та Африш. Завдяки англшським швестицйщ
в 1ндн споруджувалися пйшриемства для первинно! переробки сиро-
вини — джутов! фабрики, цукров! заводи, пйшриемства з сортування
чаю та кави тошо. Перш! буржуазно-кашташстичHi б!знесмени почали
з’являтися серед представниюв колишнис посередиинько-спекулятив-
них компрадорських юл !ндшських пйшриемшв: уже в 1854 р. в Бом-
бе! запрацювала перша бавовняно-ткаиька фабрика, заснована щ-
шйським пйшриемцем.
Несприятливий для европейшв юпмат 1ндп, в якому британськ!
переселена! рйхко доживали до сорока роюв,9 змусив Компании ак-
тивнее залучати до роботи в низових ланках управлшського колош-
ального апарату туземн! кадри, а для цього необхйшо було ix спочатку
пйхготувати. Тому вже з 1820-х роюв в 1ндй почали оргашзовувати
школи европейського зразка (де викладання велося не лише англ!й-
ською, а й мюцевими мовами, включаючи санскрит). У 1857 р. в Каль-
кугп, Бомбе! та Мадрас! було вщкрито класичн! ушверситети на зра-
зок британських, навчання в яких здшснювалося виключно англ!й-
ською мовою i за британськими програмами та пщручниками. В 1ндй
почала формуватися англоф!льська !нтелпенц!я i нав!ть вйшовйшй
лояльш до колошального режиму, громадсью оргашзацп фютопар-
пйного характеру. Зокрема, видатний бенгальський просвпник Рам-
моган Ра! (1772—1833) заснував просвпницько-реформаторсью то-
вариства Атм1я сабга («Духовне з!брання», 1815) й Брахмо самадж
(«Товариство Брахми», 1828). Протягом наступних роюв виникли
Бенгальське товариство землевласниюв (1837), Acouiauin Британське!
1ндп (1851), Бомбейська acoaiaoin (1852), Мадраська туземна acouia-
н!я (1852) та !н. Однак традицшна тдшеъка цившзацшна система
cxidnoeo типу вперто не бажала здавати сво! позицП, осюльки потер-
п!лих у результат! колошального завоювання i наступних колошза-
торських реформ в 1ндп теж було чимало. Саме колошальний режим
Ост-1ндсько! компанп вони звинувачували у сво!х бщах, тож будь-
яка необережна акц!я функцюнер!в Компанп могла зламати хиткий
мир колошально! 1ндп. Саме так ! сталося наприкииц 1850-х poxie,
4 Служите в далеюй колонн з uiei причини британи! поюджувалися ильки за
високу зарплату, тому у володжнях Ост-1ндсько1 компанп кожен британеиь отри-
мував в середньому у 7—10 раз!в бкчьше. ажж !ншеиь, який служив на аналогМЯ
посад!. Водночас предезавник туземних кал pi в за жодних обставин не м!г бути
начальником над анипйием. а туземний офшер (навпь старший чином) — коман-
дуют и офшеро.м-европейием.
Глава 5. 1шйя
о1И !нд'1Я востаннс спробувала повернута co6i суверенитет, базова-
ний но реал1ях mpaduuiuHoi твденноазшсько! цивййзацп cxidnodecno-
тичного типу.
Кзлыасть невдоволених колошальним режимом виявилася чима-
аою У багатьох верствах !нд!йського суспшьства. Земельш володшня
брахмашв позбавили податкових шлы, я ними вони як представники
вишо’1 варни свяшеннослужител!в завжди користувалися. Ремюники
не могли змиритися з наступом фабричних англшських товар!в, як!
перетворили быышсть колишнЬс самоспйних власник!в майстерень
на найманих робпник!в капггалктичних мануфактур i фабрик. Не в
захват! вш земельних реформ замшдар! та paxmeapi була також знач-
ка частина arpapiio, як! не змогли налагодити ефективне виробнинт-
во i через несвоечасну сплату податюв втратили сво! земельш дшян-
ки. Колишш репональш владики, княз!вства яких були лпсвшован!
Ост-1ндською компашею, навггь отримуючи в!д Компанп солшн!
пенс!!, з ностальпею згадували про свое колишне схшнодеспотичне
всевладдя, втрачене за умов колошально! залежноси. Не завжди адек-
ватно сприймалися шдусами спроби британшв «гумашзувати дик!
туземн! звича! аборигешв» — заборона cami (самоспалення вд!в)'°,
законодавче закр!плення за вдовами права на повторний шлюб, л!к-
вшашя протягом 1833—1843 рр. ycix форм рабства, поширення захш-
но! системи осв!ти i допуск до неТ жшоцтва, юридичне визнання прав
на спадок за !ндусами, як! вшмовилися вш релип сво!х предюв !
прийняли християнство, впровадження у 1835 р. закону про свободу
друку тошо. Явно принизливо вшчували себе !ндуси, як! йшли слу-
жит в апарат Компанп чи в сипайськ! вшська, враховуючи вкрай
скромш перспективи !хньо! кар’ери пор!вняно з британнями. 1 за
тако! ситуацп англШш почали переглядати принципи комплектуван-
ня сипайських вшськ: з Ышативи чергового генерал-губернатора
|1856—1858| лорда Ч.Дж. Каншнга тепер сипай, який поступав на
службу, мав дати згоду на те, шо в раз! потреби його можуть вшпра-
вити служити до заморських кра!н (шо вважалося неприпустимим
Для виших каст !шпйського суспшьства). Л!квшовувалися й надбав-
ки (батта), шо !х платили сипаям, як! служили за межами ршно!
провшцп. Безпосередшм приводом до повстання стало введения в
сипайських вшськах наргзних рушниць системи Енфшда, патрони
Для яких змашувалися тваринним смальцем, який шлком м!г бути
Офнййно британш скасували звичай cari в 1ндп у 1829 р.. проге остаточно л1квшу-
”а1и його гак i не змогли: шор>чно в тдшшнмх каяонЬюорам гериторшх само-
злення вд]в ф)ксувалися тисячами. . rwran/.atU®
student-'*^
222 |РоздЁп 11. ШВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
свинячим або коров’ячим11. У першому випадку йшлося про образу
рел!пйних почутпв сипа!в-мусульман, у другому — сипа!в-шду$2
тому брати нов! рушниш з такими патронами сипа! вщмовилися, а
коли анппйськ! офщери почали наполягати, лаючи «тупих туземце»
останнши словами, — сипа! повстали.
Слщ зазначити, шо в yeix розквартированих в 1нди в!йськах анг-
л!йсько! Ост-1ндсько! компанп лише 19% солдат та офшер!в були
европейцами, решта — сипаями.
Прологом до виступу стало вбивство европейського офшера в Бар-
ракпур!, яке заменив 29 березня сипай Мангал Панде. Винного
британш стратили, зробивши з нього мученика, — i повстання
спалахнуло.
Першими збунтувалися три сипайськ! полки Бенгальсько! армп,
розташован! неподалж вщ Дел! у вшськовому табор! Mipyr (Мератх):
10 травня 1857р. вони перебили eeix англшських офшер!в, звыьнили
з м!сцево! в’язниш сипа!в, запроторених туди за участь у протестах
проти нових патрошв, а 11 травня увшшли до столиц!, де за пштрим-
ки м!сцевих сипайських частин винишили вс!х британшв i захопили
центральну фортецю та арсенал. У Дел! повстанш зайняли падишах-
ський палац, де як пенсюнер Ост-1ндсько! компанп проживав !з дво-
ром, гаремом i наближеними с!мнадцятий представник династп «Ве-
ликих Могол!в» Мухаммед Багадур-шах 11 (1775—1862). Саме його
повстал! сипа! проголосили всешдшським правителем, змусивши
82-р!чного падишаха пщписати прокламашю !з закликом прогнати
британшв i вщновити в 1ндп владу i в!ру «сво!х батыав». Заклик було
почуто: протягом м!сяця проти англшшв повстала майже вся рядова
сипайська маса Бенгальсько! армп (близько 140 тис. вояюв12), пш
контролем яко! опинилася Ганзька долина вщ Дел! до Патни.
Командувач Бенгальсько! армп генерал Хькмтт втратив контроль над
пшлеглими i змушений був рятуватися втечею.
" Шоб зарядити таку рушнишо треба було зубами роз!рвати паперову гшьзу 3
порохом, теля чого висипати частину пороху на полку затвору, решту — у ствол,
потам загнати у ствол шомполом кулю, звести затвор i стргляти. Проблема полага-
ла в тому, шо naneposi пльзи, аби вони не вшеиргли i не намочили порох, просо-
чували жиром (свинячим чи коров’ячим смальпем або овечим лое.м), а отже, ви-
конуючи команду «скуси патрон*, солдат мав торказися нього промасленого папе-
ру ротом, тод! як мусульманам уживати свинину забороняе Коран, а для 1ндус1В
корова — свяшенна тварина, яку не те шо !сти — ображати не можна.
12 У 1856 р. у вшськах Ост-1ндсько! компанп нал!чувалося 215 тис. сипа!в i 40 тис.
европейських солдат i офшер!в.
Глава 5. 1нд1я
Окр1м Дел1 основными центрами повстання стали Канпур (де вис-
rvn очолив 33-р!чний Нана Сагиб — приймак останнього пешей ма-
' TXiB Баджи Рао II) та Лакхнау (колишня столиця княз!вства Ауд, де
повсталими керували спочатку вдова останнього аудського наваба, а
n0TiM — полум’яний ваггабпський проповшник Маулав! Ахмад-шах,
на пр!звисько Ахмадулла). Проте виступи сипаш у двох шших арм!ях
Ост-1ндськоТ компанп — Мадрасыбй i Бомбейсьюй — британцям уда-
пося придушити в зародку. Спроби сипайських активкгпв п!дняти на
в!йну з англшиями бенгальсью полки, розквартирован! у нешодавно
завойованому Пенджаб!, провалилися, осюльки мкцеве населения —
а це майже 2 млн сикх!в — сприймали сипа!в, рекрутованих переваж-
но з мусульман та inaycie, вкрай вороже через !хню участь у нешо-
давн!х англо-сикхських вшнах. Тож у Пенджаб! сипайськ! повстанш
опинилися в шлковитш !золяци 1 також зазнали поразки. Не пштри-
мали сипа!в i лшери англофитьсько! !нд!йсько! !нтелектуально! ел!ти,
як! вбачали в сипаях прихильниюв сх!дно! деспоту з ус!ма ii негатив-
ними проявами.
Ставши формальним лшером повсталих, Мухаммед Багадур-шах
призначив визиром свого л!каря (на кого ше може покладатися
82-р!чна людина з ус!ма п хворобами...) Хакима Ахсануллу, а ко-
мандувачем дел!йських вшськ — сина М!рзу Могола, котрий про
военну науку не мав шякого уявлення. Як наслшок, л!кар-в!зир,
який не мав управлшського досв!ду, так i не зум!в органгзувати
функцюнування м!ського господарства Дел! та забезпечити 150 тис.
городян плюс 30 тис. прийшлих сипаш продовольством й !ншими
необхщними товарами. Сипайськ! полки, перебивши вс!х британ-
ських офщерш, втратили ознаки регулярно! армп i були вшент роз-
громлен! невеликим англшським загоном в околицях Дел!. За си-
туацп щлковитого розвалу, коли в Дел! запанував голод, сипаям не
платили зарплату, а повстанш, в!дмовившись в!д рушнищ Енфшда,
змушен! були воювати примпивною зброею, городяни почали су-
мувати за споюйними часами коложального правлшня, а сипа! —
розбиатися. 1 хоча теля перемоги над англшиями Багадур-шах o6i-
пяв кожному учасников! повстання в нагороду земельну д!лянку з
податковими пгльгами, це не могло зупинити розвал повстансько!
aPMii. у вересн!, коли англшц! перейшли в наступ на Дел!, в м!ст!
залишалося близько 10—15 тис. сипа!в (1з 40-тисячного в!йська на
початку повстання), до того ж без надежного озброення та кер!вниц-
тва. 19 вересня 1857 р. 8-тисячна британська арм!я, очолювана ново-
пРизначеним верховним комкаром Пенджабу Джоном Л.М. Лошив
224 |Розам II. П1ВДЕННА 1 П1ВДЕННО-СХ1ДНА АЗЦ
сом, шсля шестиденних вуличних бо’гв оволодйга Дел!, влаштувавЛ
ши в захопленому Micri показову р!занину. Багадур-шах здався в
полон. Засуджений англшським судом до висилки в Б!рму, в!н за-
вершив свое життя в Рангун! як почесний бранець (1862), а його
сини й онук були убит! британнями. Рештки повстанських загонД
вшшшли в Ауд.
Дешо активжше д!яли повстанш в Канпур!. Нана Сагиб (ловне
!м’я Нана Гов!нд Данду Пантх), якому теля смерт! Баджи Рао 11 Ком-
пан!я вшмовила в пеней (мовляв, в!н не ршний син пешей, а тому не
може вважатися його спадкоемием), проголосив себе пешвою. Иого
найближчий адмппстративний радник Аз!мулла був людиною низько-
го походження, а тому попри свое знания анппйсько*! та французькмI
мов, тривалий час обшмав незначж посади в британськш адмшгст-
рацп; головним пом!чником пешей у вшськових справах став Танпя
Toni — виходець !з родин и брахмашв, яких британш позбавили acix
традишйних пшьг i прившеТв.
Розумпочи, шо без матер!альних pecypciB владу не втримати, Нана
Сагиб здшенив реквгзишю продовольчих ! грошових запайв Micueeoil
купецько! верх!вки, почав платити повсталим сипаям жалування, тому
за л!чен! тижн! його арм!я зросла вш трьох до 30 тис. вояюв. Шоб
зламати onip колон!затор!в, сипа! Нана Сагиба нещадно вир!зали Bcix
англйшв, не жалпочи ан! ж!нок, ан! дггей, ан! поранених,! принци-1
пово не брали полонених. 3 таким супротивником впоратися було на-
багато важче, ан!ж з безвольним Багадур-шахом 11. Для роз гром у Нана
Сагиба генерал-губернатор Ч.Дж. Каншнг запросив у Лондона нових
резерв!в. Пш його командуванням були зосереджен! вшська з Мадраса
i Бомбея, британш перекинули також пшкр!плення з Б!рми та арм!ю
непальських найманшв, вцйзвали частину вшськ, шо перебували в
1раж у зв’язку з англочранською вшною 1856—1857 рр., i навпъ по-
вернули до 1ндп одну з флотилш, шо направлялася в Китай для учасп
у Друпй Ошумнш вшж 1856—1860 рр. Зосередивши на фронт! бо-
ротьби з повстанцями значн! сили. британш зважилися розпочати на-
ступ на Канпур.
Прелюд!ею до бойових дш з вшськами Нана Сагиба стала битва за
Аллахабад, де виступ проти англшшв пшготували ваггаб!ти на чол! з
ршгучим прихильником тотального «джихаду проти нев!рних», пропо-
вшником Л!акатом Ал!. В н!ч !з шестого на сьоме червня 1857 р. ваг-
габ!ти оргажзували в Micri повстання i. захогшвши Аллахабад, вини-
тили там ycix британшв разом !з гхжми «пособниками». Але вЖе
11 червня 1857 р. !мперський полк англшських стршьшв пш коман-
Глава 5. 1нд1я
225j_ ___________
иванням генерала Н!ла13 вщвоював Аллахабад, заливши мкто та на-
вколишн! села ржами шшйсько! кровй за смерть cboix сшввпчизникзв
сотдати Hina так завзято видали, розстриповали й палили, шо навпъ
генерал-губернатор Ч.Дж. Канншг вирииив припинити криваву вак-
ханалио ! замшив Hina «пом!рковажшим» генералом Хевлоком.
Д!знавшись про зв!рства англ!йшв, Нана Сагиб вир^шив контрата-
кувати противника, проте його ударн! сили зазнали поразки вш в!йськ
Хевлока при Фат!хпур!, а купецька eepxiBKa Канпура, невдоволена
масовими конфккашями, орган 1зу вал а народи! бунти проти влади
пешей маратха. Втративши над!йний тил, Нана Сагиб у липж 1857 р.
програв генералу Хевлоку битву за Канпур i з залишками cboix вшськ
вшступив в Ауд.
Останжм центром оргашзованого антианглшського опору зали-
шався Лакхнау — столиця колишнього княз!вства Ауд, де 7 червня
1857 р. повстал! сипа! проголосили сво!м правителем малолпнього
сина останнього аудського наваба. Лише центральна фортеця Лакхнау
перебувала пщ контролем британшв. Невеличкий гаржзон !мперських
вшськ уперто вщбивав yci атаки повстаншв, чекаючи на пщмогу. Ге-
нерал Хевлок, який на початку липня вибив повстаншв !з Канпура,
вир1шив, шо зможе досягти ycnixy i в Ауд!. Наприкшш липня його
запн (1700 вояк!в, 10 гармат) форсував Ганг ! вирушив на Лакхнау.
Проте, зустр!вши шалений onip, британш змушен! були вщступити.
Разом з аудцями виступили рештки канпурських сипа!в Нана Сагиба
(зосередились у Eiixypi) i Танпя Toni (осыи в Калп!), а також залиш-
ки делшських сипа!в на чол! з артилершським офшером Бахт-ханом.
Тому коли в результат! другого наступу Хевлоку таки вдалося прорва-
тися до оточених в Лакхнау британшв, вирватися назад !з облоги
анппйш вже не змогли.
Бойов! ди знову набули характеру повномасштабно! вшни, коли з
Англп для остаточного придушення сипайського повстання прибув
досвщчений генерал Колш Кемпбелл. BiH енергшно взявся за справу,
зосередивши проти аудського вогниша повстання 30-тисячну арм!ю.
В Шй критичжй ситуаци оборону Лакхнау очолив полум’яний ваггаб-
пський проповшник Маулав! Ахмад-шах на пр!звисько Ахмадулла.
Ахмадулла почав проповшувати в Ауд! ше! антианглшського джиха-
ду ше на початку 1857 р., за шо був засуджений до страти, але по-
В>йськов1 з’еднання Ост-1ндсько! компанп скромно називалися 1мперськими
полками, насправд! являли собою повнокровю див!зп, чисельжстю в 17-18 тис.
°лдат. Тому не дивно, шо ними командували не полковники, а генерали.
8РИмьВА- sWdent-№tary at.ua
226 I Роздш II. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
встал! сипа! звшьнили його з-пш варти. В!д червня 1857 р. Ахмадуллм
перебував у Лакхнау, проте його занадто радикальн! антианг.ййсыа
погляди лякали навпъ соратниюв, тому до лютого 1858 р. Ахмадуллу
не допускали до кер!вних посад у повстанському уряд! Ауду. Лише в
момент р!шучо! битви за Лакхнау проти в!йськ К. Кемпбелла його
непримиреннють стала в нагадь
Бо! за Лакхнау тривали майже мкяць i завершилися пльки
19 березня 1858 р., коли британш, зруйнувавши гарматним вогнем
зведеш повсталими укр!плення, нарешп ув!рвалися до м!ста, де влаш-
тували жахливу р!занину. Рештки повстанських загошв розтеклися
по Ганзыай р1внин1, де л!кв!довувалися британнями уже в ход! ка-
рал ьн их антипартизанських операцш.
Ахмадуллу, за голову якого К. Кемпбелл пообшяв 50 тис. pyniu вина-
городи, вбив у червн! того ж року раджа Павану (за шо отримав вщ
британшв обтяну винагороду).
Останн!м вогнишем оргашзованого антибританського опору в 1ндй
залишалося крих!тне центральношдшське княз!вство Джганс!, яке на
основ! «доктрини Дальгуз!» британш л!квщували в 1854 р. У червн!
1857 р., коли м!сцева сипайська вшськова частина повстала проти бри-
таншв i рушила на Дел!, контроль над «шчийним» княз!вством знову
перейшов до колишньо! правлячо! династп, яку очолювала на*гой мо-
мент 22-р!чна ран! («княгиня») ЛакшмьБа!. Воювати з британнями:
вона не збиралася, осюльки не мала для цього ан! армп, ан! pecypciB,
проте вс! и мирн! заяви англшц! прошнорували, кинувши в березн!
1858 р. на приборкання княз!вства бомбейську арм!ю генерала Х’ю
Роуза. Тод! Лакшм!-Ба! !з загоном особистих охороншв прорвалася
через анппйське оточення i з’едналася з вшськами Тантш Топ!, став-
ши в його армп командиром кавалершського загону. Молода княгиня
загинула 17 червня 1858 р. в боях !з британнями пщ час оборони фор-
теш Гвалюр, залишившись у пам’яп !ндшшв нашональною героинею
антианглшського опору.
Бо! за Гвалюр, звщки ЛакшмьБа! i Танпя Toni вигнали проанг-
лшськи налаштованого мкневого раджу з династп Сшдпя, тривали
протягом квггня-червня 1858 р. i завершилися поразкою повстаншв. 1
Шеля червнево1 перемоги 1858р. англшщв nid Гвалюром (за яку ге-
нерал Х’ю Роуз отримав титул лорда Стреснерна) антибританське по-
встання остаточно втратило елементи оргашзованого выступу. а б!ль-
цлеть його вожд!в загинула. Нана Сагиб просив в анппйшв амжетпо»
а коли дютав вшмову — зник у джунглях Бенгали (де, мабуть, став
Глава 5. 1нд!я
227
ертвою чи то людей, чи то тигр!в). Аудська княгиня знайшла приту-
ок у Непал!. Танпя Toni партизанив у Магараштр! до квпъя 1859 р.,
аж доки не потРапив У полон Д° анппйшв через зраду мкгцевого за-
шндара. За вироком суду його повюили...
jliKBUiauia англшсько!
Ост-1ндсько! компанп.
Завершения пронесу
коложального поневолення
1ндп британською короною
Народно-визволъне повстання cunaie 1857-1859рр. стало останньою
спробою /нди повернутися до постсередньовгчних реалш традицшно!
сх!днодеспотично1 системи. Воно стало демонстрашею цы ко вито! без-
перспективносп uiei боротьби. Модершзашя кра!ни, яку розпочали ко-
лошзагори, знайшла в 1ндзйському cycnuibCTBi чимало прихильниюв.
Зростаюча шдшська промислова буржуаз!я, arpapii, яю вперше в
icTopii отримали в нриватну власшсть землю, л!беральна штелпен-
шя — hixto з них не xotib вшновлення схшнодеспотичного режиму,
з притаманними йому безправ’ям особистосп та принциповою неза-
хишежстю власност! перед сваволею влади. Сипа! звикли служите в
армп за твердий оклад, не турбуючись, як за могольських чаав, про
власне озброення та утримання — адже зброю, транспорт i споря-
дження вони тепер отримували вш уряду. Застосування анппйсько!
мови вшкривало перед шдшцями перспективи широких м!жнарод-
них контакт! в. Усе це в раз! перемоги сипайського повстання могло
опинитися пш загрозою, тому так мало (за 1ндшськими м!рками) ви-
явилося охочих до кшця боротися з англшським коложальним ре-
жимом.
Сво! висновки i3 уроюв сипайського повстання зробила i Бри-
танська коложальна 1мпер!я. Уже 1 листопада 1858 р. «Актом про
краше управлшня 1ндкю» англшська корона л!квшувала Ост-1нд-
ську компажю (!"! акцюнери отримали шедру компенсашю вш уря-
ДУ за втрачеж акцп), генерал-губернатор Компани дгстав титул
В1Це-короля, а вшська Компанп увшшли до складу корол!вських
армп та флоту Великобританп. Bci володшня колишньо! Ост-
ндсько! компанп перетворили на офщшну англшську коложю пш
,,ишною назвою Британська 1жпя, якою вштод1 управляв призна-
Чений королевою генерал-губернатор, пшпорядкований безпосеред-
228 Роздал II. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
ньо урядовому статс-секретарев! з !нд!йських справ у Лондон!. В
русл! полпики загальнобритансько! ун!ф!каци при вше-королев!
та губернаторах 1ндп були створен! виборн! законодавч! ради з пра-
вами законодавчо! !нш!ативи, модершзовано у британському стил!
м!сцеву судову систему. В розм!шених в 1ндп армшських контин-
гентах значно зр!с вшсоток европейшв, а м!снев! артилер!йськ! ча-
стини вштод! формувалися виключно !з европейшв. Нарешп, в
1877 р. британсъка королева В1ктор1я 11837—1901] перейняла на
себе титул 1мператриц1 !ндп, чим завершила формальну !нкорпо-
рашю кра!ни в систему Британсько! коложально! iMnepii.
Контрольн! запитання та завдання
1. Розкрийте особливост! етнопол!тичного, сошально-еконД
М1чного та культурно-релшйного розвитку «IMnepii Великих]
Могол!в» теля завершения епохи середньов!ччя.
2 Назвпъ основн! причини розпаду «IMnepii Великих Могол!в».1
3. Хто так! сипа!? Назвпъ iHiuiaropiB формування перших си-
пайських загожв.
4. Розкрийте сутжсть «субсшнарних договор!в» та мехашзм ix
застосування европейцями для колошального поневолення
1ндп.
5. Чому в суперництв! захщних кра!н за домшування у постсе-1
редньов!чн!й 1ндп перемогла Британ!я?
6. Як! постсередньов!чн! !нд!йськ! держави чинили onip бри-
танським коложзаторам? Чому 1нд!я не змогла встояти пе-
ред коложальною експанс!ею европейшв?
7. Розкрийте основн! причини та наелшки англо-майсурських
воен.
8. У чому полягали особливост! англо-маратхських воен? Коли
вони вшбувалися й чим завершувалися?
9. Як утворилася держава Непал?
10. Проанал!зуйте характер англо-непальських воен. Як вони
вплинули на подальший розвиток Непалу?
II. Як! основн! етапи можна видыити в полггичжй еволюни
постсередньов!чного Непалу?
Глава 5. 1ншя
12. Розкрийте особливост! входження Непалу у свггову колож-
альну систему.
13. Як розбудовувалася й змжювалася система коложальноУ ек-
сплуатацн 1ндп у npoueci п лоневолення Британию? Дайте
ошнку цивипзашйних наслщюв означених npouecie.
14. Назвпъ причини англо-сикхських в!йн, коли вони вшбували-
ся й чим завершувалися?
15. У чому полягали причини повстання сипа’Ув 1857—1859 рр.?
Яку мету ставили перед собою повстанш i чому TxHi гасла не
мали цшковито! пщтримки серед !нд1йшв?
16. Як у свптп схшно-захщно!' дихотомп свпового вторичного
пропесу можна ошнити народно-визвольне повстання сипаУв
1857-1859 рр.?
17. Шо призвело до лйсвщаип англ!йсько! Ост-1ндсько> ком-
панп? Якими були наслшки uiei поди для 1ндп?
М’янма
Б!рма шсля завершения епохи
середньов!ччя
Криза i крах Лвсько! держави
Таунгу
Вщновлення суверенно!'
б!рмансько! державност!.
Вигнання европейц!в
Держава Конбаун в епоху
iMnepcbKoi експансп
Б1рма у войнах з англшською
Ост-1ндською компашею
Реформи Мшдона
Колошальне поневолення Б!рми
Великобриташею
EipMa теля
завершения епохи
середньов1ччя
На зламо XVI1—XV111 ст. б1рманська держава Таунгу, де
вщ 1597 р. правила друга таунзька династия, була в терито-
рдальнему водношенно одноею з наибольших держав регюну ГНв-
денноо та Швденно-Сходноо Азоо. До и складу входили р!чков!
долини 1равад! й Салушу, Тенасеримське узбережжя Анда-
манського моря, Чинське й Качинське напр’я та Шанське
плато загальною плошею б!льше як швмыьйона км2. Однак
у ц!й територ!альнш грандюзносп крилася основна причина
внутрнпньо! слабкосп таунзького державного оргашзму, який
об’еднував терени, шо р!знилися не лише за своими природ-
ними умовами. Головною проблемою була надзвичайна етно-
господарська строкатють краони, яку 6ipMaHCbKi монархи
(монджи) намагалися компенсувати шеями загальнобуддшеь-
кого еднання cboix щдданих у канонах ортодоксального буд-
дизму тхервади (хонаяни).
Основу б!рмансько! монархи становили заселен! етн!ч-
ними б!рманцями (м ’янма) земл! уздовж середньо! течи
р. 1равад!, де на баз! надзвичайно розгалужено! !ригашйно!
системи розвивалося поливне ришвництво, а також культи-
вувалися пшениця, просо, чай, тютюн, цукрова тростина,
стручковий перець, часник, кунжут, бобов!. Техшчне осна-
щения сыьського господарства залишалося рутинним: зем-
лю обробляли дерев’яним плугом, бороною й мотикою. Ско-
тарство вцигравало допом!жну роль у господарств!. Осюльки
буддизм забороняв уживати в !жу м’ясо, св!йськ! тварини
(бики, буйволи, слони, кон!) застосовувалися лише як тягло-
ва або транспортна сила чи для вшськових потреб. Не забу-
вали б!рманщ i про збиральництво, яке шедро забезпечувало
!х дикоростучими юпвними плодами, овочами й коренями, а
також барвинком шдиго. Там же, на швдн! центрально! час-
тини долини р. 1равад!, розмнцувалося м. Таунгу — прабать-
к!вшина правлячо! б!рмансько! династп. Швдень держави —
район !равад!йсько! дельти й Тенасеримського узбережжя
232 I Розд1л 11. П1ВДЕННА 1 П1ВДЕННО-СХ1ДНА A31jj
Андаманського моря — заселяли мони, основним заняггям яких бул>
р!чкове й морське рибальство, а також торпвля. нершко транзитна
Певну роль вшгравали також !ригашйне землеробство, випарювання
сол! з морсько! води. В перюд середньов!ччя мони створили розеине*
ну культуру й мали власн! градиш! державотворення. тому б!рмансьед
панування сприймали недружелюбно. В район! rip, шо оточували Таун-
гу з швшчного заходу, гивноч! й швшчного сходу, мешкали дешо вщ-
сталпш пор!вняно з м'янма й монами прськ! племена й народи (шани
карени, чши, качши (чшпо), каду, ва, нага, люу, лахо, палауни тошо);
як! перебували в сошальному вшношенн! на р!вн! про годержавнш
вожд!вств i займалися вирубно-вогневим землеробством, а також р!зно-
мантгними прськими промислами — загопвлею та продажем шнно! де-
ревини, видобутком благородних металш ! самоцвгпв, розробкою руд!
бушвельного камшня, полюванням i збиральниптвом, ловлею та про-
дажем диких тварин (насамперед слошв). Утримувати так! ргзн! народи
й репони в межах единого полггичного орган!зму могла лише високо!
центра-йзована 1мперська структура сх1днодеспотичного типу, тому саме
на ii змщнення спрямовували свою увагу вс! б!рманськ! володарь
На чол! держави Таунгу стояв всемогутшй сакрал!зований монарх
мтджи, влада якого вважалася абсолютною та всеосяжною. В!н роз-
поряджався життям i майном ycix cboix пщданих, уважався власником
yciei земл! й води, вишим уособленням вшськово!, адмшютративно^
судово! та рел!пйно1 влади. М1нджи одноос!бно видавав закони, вирн
шував питания вшни ! миру, призначав чиновников i як обожнюва- .
ний «батько народу» мав вести cboix пщданих у колективну uiрвану
«шляхом дгарми i справедливост!». Харизматична сакральжсть особи
б!рманського правителя мала сприяти максимально полтгичшй ста-
бьдьност! режиму, але вона мютила в соб! й певну небезпеку для
мтджи, оскыьки показове обожнювання владики супроводжувалося
посиленою вимоглив!стю до нього. Фактично мтджи шс вшпош*
дальшеть за все, шо вщбувалося в його володшнях, тому будь-як! со-
шальн!, полггичн!, економ!чн! чи навггь природн! катакл!зми могли роз-
шнюватися як ознака порушення правителем моральних настанов Дгар^
ми, шо, своею чергою, позбавляло такого монарха його царсько! карми
(тобто права на престол), а це узаконювало право пщданих (точшше^
придворних владних кл!к) помшяти такого «зшеованого» царя на !ншо-
го, «крашого».
Так! «замши» у форм! дв!рцевих переворопв неодноразово тралляН
лися в б!рманськ!й icTopii, стримуючи певним чином деспотии не все-
владдя мшджи, котр!, своею чергою, роздмухували м!жкланове супер-
Глава 6. М'янма
.цтво придворних угруповань i намагалися через дробления адмпи-
тпативно! вщповщальност! й дублювання функцюнальних обов’язюв
б1Орократичних структур убезпечити себе вщ формування в урядових
колах занадто впливових «придворних партш», спроможних вчинити
черговий заколот. Як наслщок, управлшський апарат Таунгу попри
свою зовшшню зразкову структуроваюсть, !ерарх!чжсть й функшо-
нальнкть виглядав доводi заплутаним. Скаж!мо, при oco6i монарха
функпюнувало фактично два уряди, проте в жодному з них не було
прем’ера. Перший називався Хлудо (Виша Рада) i складався !з чотирьох
старших MiHicrpie (вунджи), чотирьох молодших мш!стр!в (вундау), гла-
шатая. кыькох старших i молодших nncapie та кыькох десяткш апарат-
них чиновников. Хлудо ошкувався питаниями господарського житгя
пщданих, вщповщав за оприлюднення царських указ!в, збирав у pa3i
потреби вшська. Другою вишою адмш!стративною структурою Таунгу
була Таемна Рада (Б’сдай), котру також очолювали вщразу чотири ат-
вшвуна. яким пщпорядковувався апарат чиновников, незалежний вщ
Хлудо. Б ’сдай вщповщав за особисту безпеку правителя, готував i пере-
давав до Хлудо його укази, ошкувався царською скарбницею i в!в усю
документацпо шодо призначень чиновников на посади. Керування вш-
ськом правитель здшснював особисто. Свш внесок у полйтичн! розкла-
ди робив також численний гарем правителя, в якому юнувала своя
iepapxia: офнцйш «цариц!», наложниц!, наложниш-фаворитки (як! за
cboim впливом нерщко перевищували цариць), а також численна обслу-
га !мператорських дружин, у службах яко! сидыи, переважно, евнухи,
котр!, використовуючи ж!ноч! чари cboix «гпдошчних», додатково ус-
кладнювали полггичне житгя власними штригами.
Виконувачами владних розпоряджень на м!сцях вважалися при-
значен! лйнджи провжшйш «губернатори» (мьовуни) переважно !з
числа наревич!в та шших родич!в монарха. Шоб протистояти сепара-
тистським зам!рам м!сцевих можновладшв влада зобов’язувала ycix
мъовушв жити виключно у столищ, звщки вони «керували» свогми
губершями через призначених ними «агент!в» на м!сцях та вщповщ-
иий апарат провшшйното чиновництва. 3 !ншого боку, мьо (округа),
На як! подщялися провшцп, управлялися спадковими мьотуджи (юва-
^Уджи) — вихщцями !з род!в колишньо! мюцевог знал, яка управляла
°значеними територ!ями ше до гхнього входження до складу б!рмансь-
К01 Держави. Така система управлшня дешо пом’якшувала гостроту
®ти!чних суперечностей в iMnepii’ (особливо в областях, заселених меш-
нцями переважно неб!рманського походження). Водночас, бшьша
аоьтьн!сть i навггь спадков!сть управлшських повноваженъ-мьг^иЗ
studenV№tBn-
234 I Розди IL П1ВДЕННА 1 П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
жи благотворно впливали на життя мюиевого простолюду, осюльки, не
будучи типовими чиновниками-«тимчасовцями», юватуджи не намага-
лися викачувати з пшвладних мьо все, шо тальки можливо, аби пошвид-
ше наповнити власы гамаши, а навпаки, дбали про стабьтьнии розвиток
мюцевого господарського комплексу, а отже й про добробуг мюцевих
пщданих, сприяючи в такий cnoci6 збереженню загального сошальнога
спокою у xpaiHi. Розм1ри кожного конкретного мъо були не настшьки
великими, шоб мьотуджи Mir дозволити co6i розкни прямого антивлад-
ного сепаратизму, а якшо таю виступи й мали Micue, мшджи швидко ix
лжвщовували за допомогою численного иарського вшська.
Окремий статус мали залежш вщ Таунгу княз!вства, розташоваы у важ-
кодоступних прських районах, вожд! яких (собва) присягали линджи на
BipwicTb, платили в Таунгу данину, шод! навпъ утримували розташова-
ний в шй MicueBocri гаржзон б!рманських вшськ, але залишалися аб-
солютно автономними в питаниях BHyrpiuiнього управлшня, а часом
умудрялися визнавати св!й васалггет не лише стосовно таунзьких вла-
дик, а й по вщношенню до цинських богдихашв та аамських корол1в,
намагаючись використовувати юнуюч! М1Ж ними суперечносп для
змшнення влас них автономних позишй.
Незмшною, пор!вняно з епохою середньов!ччя, залишалася в Таун-
гу система структурно! сощально! диференшацц пщданих. Усе насе-
ления iMnepii чйпко дишлося на три основы категорп — 4И(товниюв-
«управител!в» (ахмудата), юридично выьний «простолюд» (с1ньета)\
pa6iB 0з числа в^ськовополонених та боржниюв, шо потралили в ка-
балу). Експлуаташя остаыш мала патр!архальний характер (слуги, на-
ложниш, раби буддшських пагод, виконавш «брудних» po6iT тошо).
Ахмудата як державы службовш вважалися привыейованою стратою
суспыьства, тому вони не платили податюв, не залучалися до вико-
нання вшробшсових повинностей, а за свою службу отримували вш
монарха свосрщну «зарплату» у вигляш державних податкових зборш
з певних «жалуваних» територш (мьоза) без права власносп на них.
BepxiBKy шрамщи ахмудата становив, звичайно, царський рш, пред-
став ники якого призначалися на найвиид державш посади, Сшьета та-
кож не були одноршними. Вони подшялися на дв! основы категори
ахмудан i ami. Перил були нашадками тих б!рманських poflie, на яЮ
таунзью uapi спиралися пш час боротьби за владу в XVI — лерШЯ
половин! XVII ст., тому статус ахмудашв вважався нап!впривй1ейова-
ним (шось середнс м!ж реесгровим козацтвом i вшськовими поселен^
цями). Отримуючи в користування державну землю, вони не платили
Глава 6. М’янма
п0Датк!в i не пшпорядковувалися мюцевим намюникам та губернато-
рам, натом1сть мали почергово нести вшськову службу або виконува-
ги на користь правителя шип почесш обов’язки (служити веслуваль-
никами корол1вського корабля, тюремниками в царсыёй в’язниш
тошо). Жили ахмудани воешзованими поселениями, старости яких
водночас вважалися командирами вцшовиших в!йськових загожв (асу)
i пшпорядковувалися безпосередньо 1мператоров1 й шкому быьше (ре-
поналый намшники управлшсько! влади над ахмуданами не мали). В
мирний час деяк! з член! в асу служили, iHiiii — обробляли землю з
перюдичною роташЕЮ «служивих», проте в раз1 шйни eci ахмудани
пшлягали тотальшй мобипзацп до б!рмансько! армп, являючи собою
становий хребет профессиях царських в!йськ. Ami були суто подат-
ним станом i за користування державними землями платили подуш-
ний i поземельний податки, а також виконували на користь держави
фпссован! в час! повинность безкоштовно вщпрацьовуючи на буд!в-
ниитв) )ригашйних споруд, храм!в, шлях!в сполучення, палашв, фор-
тець, моспв тошо. В pa3i вшни ami залучалися до вшська як опол-
ченш i використовувалися на допом!жних роботах: розчистка дор!г у
джунглях, обозне обслуговування, перевезення гармат i т. !н.
Оф1шйною рел1пею держави Таунгу був ортодоксальний буддизм
тхервади (хшаяни), а столицею — м. Ава.
Криза i крах
АвськоТ держави
Таунгу
На початку XVIII ст. Таунзька iMnepifl видавалася потужною у
военному вщношеннц економ!чно стабгльною, централ 1зованою дер-
жавою, однак реальний стан речей у крапп, яку очолював мтджи Сане
11698—1714], був далеким в!д цього умоглядного шеалу. Попри Bci
попередш централ1заторсью зусилля б!рмансью монархи так i не змог-
ли остаточно подолати М1жкланов1 суперечки придворних клпс, я Ki на
?1ам’ XVII—XVII! ст. набули особливо! гостроти. 1накше й не могло
бУги за ситуацп, коли при двор! поспйно товклися по юлька юридич-
но абсолютно р1вноправних MiHiCTpie без чггкого розподглу cboix прав
та обов’язюв, а також десятки «губернатор!в», я Ki шкали не бували у
свои «губершях», але, будучи корол!всько! кров!, також не упускали
°жливост! поштригувати. На престол дв!рцев! кл!ки саджали вик-
1,но слабохарактерна приншв, намагаючись через них Bo.iy^ag^jS
236
РоздыН. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Д
вати в крапп. Саме таким безвольним монархом i був Сане, при двор!
якого вщкрито гризлися за владу клали двох найенерпйшших вунджи —
Немьопхату i Твштшджи. Перемн у шй боротьб! Твштшджи, який спо-
чатку ф!зично знишив Немьот!хату з ус!ма його приб!чниками, а вцтак
змусив Сане призначити його на новопридуману посаду «головного мь
н!стра» з майже необмеженими диктаторськими повноваженнями. Вштод!
Твштшджи розставив cboix людей на eci важлив! управлшськ! посади й
фактично узурпував усю владу в держав!, перетворивши самого лйнджи
на церемошального, а не реального владику iMnepii.
Клан Твштшджи утримував владу в Таунгу i при наступному
мшджи Таншганве 11714—1733], шо аж н!як не влаштовувало шш!
придворн! кл!ки. Царський дв!р потопав в штригах, дв!рцевих убив-
ствах i смутах, i лише заштересовашсть спадкових мьотуджи у збере-
женн! сошально-економ!чно! та подлинно! стабшьносп на мюнях дещо
компенсувала руйн!вн! наслщки придворних негараздш. Проте ня си-
туашя провокувала пронеси фактично! децентрал!заш! державного уп-
равлшня, чим скористалися деяк! таунзьк! васали: владу б!рманшв
скинули шани на сход!, кач!ни на швноч!, с!амське княз!вство Ч!енг-
май, а також кишка захщнолаоських вожд!вств. Сл!дом почалися на-
б!ги захиних сусйпв: султана-мусульманина держави Аракан Санда-
в!зае 11710—1731] та радж/чндуса держави Маншур Гар!ба Наваза
11714—1750], як! з почутгям глибокого задоволення руйнували !нов!р-
ну для них буддшську !мпер!ю б!рманц!в. Неспроможшсть влади при-
боркати окрашних васал!в, а також поразки у зовшшшх вшнДх !стот-
но послабили авторитет клану Твштшджи, шо !нсп!рувало нову хви-
лю придворних штриг, упоратися з якими приб!чникам головного
м!н!стра ставало дедал! складшше, аж доки за царювання останньогй
таунзького мшджи Магадгаммаязадшат! ] 1733—1752] кл!ка Твштшджи'
була розгромлена кланами шших честолюбних мшкщлв, котр! вшразу
розпочали р!занину вже м!ж собою за домшування при двор!. Врешть
решт, перемогу в дв!рцевих штригах i смутах ненадовго здобув сто-
личний губернатор Маун Пу, який на доходи в!д свое! провшш!' сфор-
мував !з б'икеншв-ахмудашв власну гвард!ю найманшв, шо нал!чуваМ
тисячу професшних горлор!з!в. У базгкуватих м!н!стр!в власних зброй-
них сил не було, тому не дивно, шо Маун Пу вдалося швидко «лере-
конати» ix у необхщност! призначити його спочатку столичним губер-
натором Ави, а полм i на вакантну июля розгрому кл!ки ТвшпндЖ^
посаду головного мппстра iMnepii. Проте чвар шсля цього при дворь
звичайно, не поменшало, i в 1740 р., остаточно переконавшись у не-
вщворотност! розвалу б!рмансько! !мперсько! велич!, проти Таунгу
Глава 6. М’янма
237Х—____________________________
овстав найнебезпечншшй ворог б!рманшв — завойован!, але не ско-
i нИМи мони, як! в 1740 р. убили б!рманського губернатора гпвдня
iMnepii i проголосили вщновлення суверенно! монсько! державност! з
центром у свохй колишн!й столиц! м. Пегу. Сво!м монархом мони об-
па.'Ш авторитетного !нду!стського ченця См!мтхо Буддакетп [1740—
1747|. Проте його полпика, спрямована на вшбудову суто монсько!
держави, поступово перестала задовольняти монську верх!вку, котра
тепер уже прагнула до етжчного домшування в усьому perioHi. Роз-
в'язка настала в 1747 р., коли монська знать вшсторонила в!д влади
недостатньо войовничого, з и погляду, См!мтхо Буддакетп й посадила
на престол Пегу завзяпшого Б!нья Далу |1747—1753|, який об!цяв
об’еднати пш владою мон!в усю Б!рму. Шоправда, етшчних м’янма
було забагато для того, шоб спод!ватися на швидку перемогу над
ними, тому теля кыькох рок!в военних д!й, як! не принесли ycnixy
жодшй 31 сторш, Б!нья Дала почав шукати союзниюв. Ними стали
шанськ! собва, готов! заради военно! здобич! забути про свою рел!-
пйну будшйську спорщнешсть !з б!рманцями. Об’еднану союзну ар-
Miio очолив вшомий монський полководець Талабан, вшськам якого
вдалося навесн! 1752 р. здолати onip ахмудагив i захопити Аву разом
!з невдахою Магадгаммаязадшат!, його гаремом ! скарбницею. Друга
динаспя Таунгу припинила !снування, а бшышсть колишн!х таун-
зьких урядовшв присягнули на в!ршсть монському Императоров!»
Б!нья Дал!. 3 ше! причини мони, пограбувавши Аву, навпъ не стали
и тотально руйнувати й випалювати. Вони залишили в Ав! невелич-
кий гаржзон окупашйних монських вшськ на чол! з переможцем
б!рманц!в Талабаном.
Вцновлення суверенно!
б!рмансько! державност!.
Вигнання европейшв
Захопивши й окупувавши Аву, мони виршшли, шо з пануванням
м янма в Б!рм! покшчено. Вони не взяли до уваги потужн! мшпарно-
Державницьк! традиш! та солщний вшськово-демограф!чний потенш-
б!рманського етносу. Етшчних м’янма нал!чувалося на той час
близько трьох мшьйошв, тод! як mohib — не бшьше мшьйона, отож
211151 перемоги б!рманцям необхшна була лише орган!зашйна консол!-
дан!я. Особливу роль на цьому етап! б!рмансько! icropii вцйграли спад-
к°в! мьотуджи, яким було шо втрачати й водночас було на кого сцеп»
238 |Роздиг 11. П1ВДЕННА 1 П1ВДЕННО-СХ1ДНА АЗЩ
тися в оргажзацп антимонськог боротьби. 1шшатором визвольного
повстання висту пив мьотуджи округу Моксобо на 1м'я Маун Аун Зея
який демонстративно вшмовився визнавати Бгнья Далу своём правд
телем. оргашзував у Моксобо i3 мешканшв 46 шдвладних поселень
вшськове ополчения (своершний прообраз вшроджено! б1рмансько1
армп). BiH наказав у рад!ус! 10 км вш свого мьо вирубати Bci дерева,
засипати вс! колодяз! й спалити Bci будинки, шоб ворожа арм!я не
змогла добратися до Моксобо. Стурбований Талабан вшправив до
Моксобо каральний запн, однак монських окупашйних вшськ у Цен-
тральнш BipMi було явно замало, тому напад можв ополченш Маун
Аун Зе! вшбили. В 1753 р. Маун Аун Зея проголосив себе новим
б!рманським линджи. На честь uie! поди вш перейменував Моксобо
на Шуебо («Micro золотого вождя»), a co6i присво!в нове тронне йи’я
Алаунпая 11753—1760]. Заснована ним нова династия б1рманських во-
Aodapie dicmana в icmopii назву династн Конбаун 11753— 1885]1.
Зв1стка про оф!шйне вшродження монарх1чно! б!рмансько! держав-
носто спонукала Талабана до активних дШ, однак необхшних сил для
придушення цього виступу в нього не було. 3 ycie'i кражи до Моксо-
бо гисячами сходилися войовниче налаштоваж б!рманш, тому другий
похш мон1в на Шуебо знову провалився, а наприкшш 1753 р. керо-
важ Алаунпаем вшська звшьнили Аву. Наступний piK Алаунпая при-
святив покаранню зрадниюв-шажв, а потом знову виступив на швдень
проти можв. Доки конбаунськ) вшська воювали на теренах, заселе-
них етжчними м'янма, мони зазнавали ншшвних поразок: Алаунпая
вшвоював старовинш б1рманськ! столиш Пром i Таунгу й навггь захо-
пив у дельт! 1раваш свяшенне для буддистов Micro Дагон2, переймену-
вавши його на Янгоун (англ. Рангун) — «Кзнепь вшж». Однак швидко
добити MOHiB у 1хнш столиш Пегу б!рманням н!як не вдавалося, ос-
кигьки !хнш супротивник мав закуплену у франнуз!в i англшшв най-
HOBimy вогнепальну зброю (мушкети, гармати тошо). Шоб здолати
ворога Алаунпая виршив вшшти вш полпики жорсткого обмеження
будь-яких контактов з европейцами, яку м’янма почали сповшувати
ше за 4acie Таунгу, i навггь пообщяв англшськш Ост-1ндськш ком-
панп в обмш на военну допомогу передати британцям контроль над
стратепчно важливим островом Негре й погодився вшкрити в порто-
1 Назва династн Конбаун походить вы родового пргзвиша Алаунпа! — Маун 3
додатком «великий», при цьому за канонами б)рмансько! мови звук «м» шсля *н»
озвучусться в «б»: Кон + Маун («великий Маун») -» Конбаун.
2 У Дагон! мзстилася «золота» пагода Шуедагон. яку шанували й вшвшувал**
будд)йськ! нрочани не лише Бфми, а й сусшнгх кра'Гн.
Глава 6. М’янма
239
воМу Midi Бассейн (Патейн) англшську торговельну факторно. KpiM
того. Алаунпая пообщяв всшяко шкодити конкурентам британшв
французам. Отримавши вщ англхйшв вщповщну допомогу, Алаунпая
v 1756 р. захопив головний монський порт CipiaM (Танхл1н), вини-
цтивши усю Micueey факторно французьких купшв. Б1рмано-монська
шина завершилася в 1757 р. взяттям Пегу, шсля чого вся Ырма знову
визнала панування б!рманських мшджи.
Жертвою конбаунських в>йськ став також Maninyp, якому Алаунпая
помстився за попередш набйи чабв розпаду Авсько! держави Таунгу.
Тепер Конбауни не потребували британсько! пщтримки. У 1759 р.
на остров! Негре висадився б!рманський десант, який швидко вир!зав
невеличкий англШський гарнвон i повернув остр!в пщ контроль мшд-
жи. шсля чого британсыа торговш вир!шили за краше л1квщувати i
свою фактор!ю в Бассейн!.
Ув!рувавши у непереможшсть cboix армш, Алаунпая у 1760 р. зва-
жився розпочати вшну проти ше одного одв!чного б!рманського кон-
курента за военно-полггичне домшування в репон! — Сламу. Проте
пей пох!д не увшчався ycnixoM. Щоправда, конбаунськ! вшська спро-
моглися дшти до ciaMCbKoi столиц! Аютп i нав!ть взяли и в облогу,
однак захопити штурмом це дуже укрптлене Micro 1м не вдалося, а при
вщстуш в!д стш Аютп Алаунпая лщхопив у джунглях якусь тротчну
хворобу, в1д яко! невдовз! помер. Своему синов! Наундоджи 11760—
17631 вш залишив Hacnix вщбудовану !мперпо, владу над якою дина-
ст!я Конбаун виборювала у безперервних боях !з сепаратистами Bcix
в!дпнк!в. Лише за царювання третьего лйнджи династн — Схшб’ю-
шина 11763—1776] — молодшого сина Алаунпа!, який змшив на трон!
свого раптово померлого старшого брата Наундоджи, Конбауни змог-
ли утвердитися на б!рманському престол! i навпъ повернули до Ави
столицю, символ!зуючи в такий cnoci6 завершения пронесу полггич-
Hoi консолщацп вшроджено! Б!рмансько! iMnepii.
Держава Конбаун
8 епоху 1мперсько1
експансп
Великодержавж репональш претензн, виказаш динаспею Конба-
УН1в вщразу шсля угвердження на престол!, викликали занепокоення
«личного швшчного сусща Б!рми — маньчжуро-китайсько! iMnepii
пн. Богдихан Хушп 11736—1796] сам претендував на цеоемпшэд^1и®
student-®^'
240 | Роздал!!. П1ВДЕННА 1 П1ВДЕННО-СХ1ДНА А3|я
ceiTOBe панування, тому змиритися з !мперськими амб!шями бфман-
ських М1нджи в!н не захопв. Безпосереджм приводом до виникнення
цинсько-конбаунського военного конфликту стали збройн! сутички
Mix нап1вавтономними шанськими собва, яким i Китай, i BipMa пос-
тшно нав’язували свш сюзеренНет. У 1765 р. губернатор швденно-
захщно! цинсько! провшш! Юньнань втрутився у конфлжт Mix двома
шанськими княз!вствами — Кенхунг (яке ввахалося васалом Цинш) i
Кентунг (яке BipMa ввахала сво!м васалом), проте розташованих у да-
лек!й цинсыай провшш! 1мперських вшськ виявилось явно замало,
тому вторгнення маньчхуро-китайського загону в земл1 шашв завер-
шилося цы ко в и тим ф!аско, шеля чого невдачливий цинський на-
м!сник покшчив хиття самогубством.
Обурений цим виявом «непокори всесиллю цинсько! величЬ, бог-
дихан Хунл! наказав суворо покарати б!рманшв, ! в 1767 р., дочекав-
шися к!нця сезону донов, у похщ на швдень вирушили з Юньнаж
ухе не мгсцев! репональн! частини, а регулярн! вшська !з «знамен-
них» цинських армш.
YcnixoBi штервенпв сприяла агресивна полпика самих б!рманшв: у
1767 р. линджи Схшб’юшин вирндив ше раз пошукати военного шастя в
CiaMi. Пох1д виявився напрочуд удалим: б!рманш заходили аамську сто-
лицю Аютпо, полонили й розселили в Центральнш BipMi десятки тисяч
браншв (забезпечивши шею дармовою робочою силою спустошеш та по-
руйноваж за попередн! роки вшни !ригашйн! системи), вивезли до Ави
всю родину ciaMCbKoro короля разом з! скарбницею. Доки основн! сиди
б!рманських арм!й воювали в CiaMi, на кордонах !з Нинами залишалися
нечисленж вшськов! загони, тому прорватися до Центрально! Б!рми з
п!вноч! цинським полководцям здавалося справою простою.
Продершися через прськ! дхунпп й здолавши onip прикордонних
конбаунських загошв, цинсыё штервенти вийшли на р!внину 1рава-
дшсько! долини. Наблизившись до столично! Ави на вшетань денного
переходу (близько 50 км), вони змушеш були зупинитися, осюльки
розпочався новий сезон донцв. Мокрий порох ! розмип шляхи, якими
немохливо було тягги дал! вахк! потужж гармати, змусили Нинш
призупинити вдалий пох!д. Фшал експедицп знову виявився катаст-
роф!чним для штервентш: харч! й запаси сюнчилися, похивитись за
рахунок навколишн!х б!рманських поселень не дали всюдисуш! парти-
зан и, а тут ше з Саму повернувся сам Схшб’юшин з основними сила-
ми 6ipMaHCbKo! армп, окрилено! блискучими перемогами над ciaMii*;
ми. Не дивно, шо навеем 1768 р. виснахену цинську армйо б!рманШ
легко розгромили в битв! п!д Каунтоном.
Глава 6. М'ян.ма
24L
Востанне Цини вторгнулися в земл! б!рманшв у 1769 р., проте в
хровопролитних боях поблизу м. Шуеньяунбш штервенпв зупинили,
П]сля чого маньчжурський командувач, чудово розумпочи, шо чека с:
на його арм!ю, якшо !й доведеться ше раз пережити в Ырм! дошовий
сезон, погодився на перемир'я. За досягнутою домовлеюстю цинсыа
в!йська змушен! були розплавити вс! сво! гармати i з ганьбою поки-
нути негостинн! б!рманськ! земл!. Активну фазу б!рмано-нинських
воен завершив Каунтонський мирний догов!р 1769 р., вщповшно до
умов якого мшджи Схшб’юшин церемошально визнав себе формаль-
ним васалом цинського богдихана. Реально Б!рма залишилася шлком
суверенною державою й, до того ж, закрпшла за собою вс! шанськ!
княз!вства.
Доки краш! б!рманськ! армп воювали з цинськими а^есорами, на
швдн! iMnepii повстали мони, тож теля написания Каунтонського
мирного договору вс! сили Конбаунсько! держави були спрямован! на
придушення монських вистушв. У 1773 р. б!рманш знову здолали
мон!в. придушивши ней виступ !з нечуваною жорстокктю. Та в цей
час знову нагадав про себе Сам: скориставшися тим, шо основн! сили
б!рманських арм!й були зашян! на фронтах проти Цин!в i мон!в, Сам
знову вшвоював соб! незалежшсть пщ кер!вництвом нового короля
Пья Такс!на (1768—1782], китайця за походженням. Схшб’юшин, на-
peurri, зрозум!в, шо перемагати у вшнах вшразу на юлькох фронтах
неможливо. До того ж, попередн! !мперськ! авантюри настшьки вис-
нажили Конбаунську державу, шо усшшж военн! операцп Схшб'ю-
шин 3Mir провести пльки проти мон!в, котр! знову спробували скину-
ти б!рманське ярмо ! навив захопили ! спалили Янгоун (Рангун), за
що знову зазнали масових репресш. Проте черговий пох!д на С!ам,
розпочатий б!рманцями в 1775 р., виявився невдалим: хитрий Пья
Таксш перемктив свою столицю до м. Тонбур! (подал! в!д б!рмансь-
кого кордону), куди вшська Схшб’юшина просто не дшшли. Спроби
окупувати бодай частину йамських земель наштовхнулися на масовий
партизанський рух, умови для якого у прських джунглях були просто
реальними. Зазнавши невдач!, Схшб’юшин виршшв узяти реванш на
Шшому фронт!. В 1775 р. вш розпочав ше одну загарбницьку вшну
проти давнього б!рманського ворога — шду!стсько! держави Маншур.
Роздал под!й Схшб’юшин помер (1776). Це дало змогу б!рманським
полководцям тихо вивести вшська !з негостинного Саму й перевести
WHy з Машпуром у мляве русло, не побоюючись за сво! голови пе-
ред Розлюченим мшджи. Новим б!рманським правителем став син
^б’юшина Снгу (1776—1782], який вир!знявся значно миишифц®
sWdenVWxary- •
242 |Роздал И. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА АЗ|Я
ши.м характером, а також чудово розум!в, шо знесилена вшнами край*
на потребуе мирного перелочинку хтя вшбудови.
Ставши мшджи, Снгу поступово прилинив вшни й захопився внуг.|
Р1ШН1МИ проблемами дв1рневого. господарського та ре;ппйного життя *
однак «ларття вшни» в колах б1рмансько! полгтачно! елпм виявилася»
значно потужжшою, ан1ж очжував Сшгу. Генералиет, буддшсью храми
професшн! солдата, придворн! поети й художники — eci вони отримува-’
ли вщ воен солшн! прибугки: одним було шо осшвувати, шш! здобувалц»
на пол! бою славу й прихильшсть володаря, i вс! разом огримували щедр]
винагороди 13 на1рабовано! грофейно! здобичт «Миролюбшсть» Сшгуц
категорично не влаштовувала, тому в 1782 р. внаслшок дврцевого пере-
вороту Сшгу втратив престол i життя, а новим мшджи став ше один h
синш Алаунпш на 1м'я Бодопая 11782—1819]. Ставши правителем, Бодо-
пая спочатку npoBiB загальнодержавний перепис земель i людей. Упм,
в!н добре розум!в, чого вш нього чекають сили, яю посадили його на
престол, тому вже 1784 р. 6ipMaHCbKi вшська пщ гаслами праведно! ре-
лшйно! вшни буддшсько! iMnepii проти шов!рних мусульман, вирушилм
вшною на Аракан, завершивши ню переможну для себе вшну приеднан-
ням Аракану до iMnepii Конбаушв. Окрилений вшносно легкою перемо*
гою, Бодопая уже наступного року поновив вшну з Самом. Проте похо-
ди в Сам завершилися для б!рманшв поразкою, i в 1793 р. мшджи уклав
з аамським королем Рамою 1 Чакр! 11782—1809] мирний догов!р на умо-
вах своершного подшу сфер впливу в perioHi: Сам погодився на те, шо
шансью собва залишаться васалами Конбаужв, але сюзеренггет над ла-
оськими княз!вствами перейде до Чакр!. В подальшому перюдичн! б!рма-
но-ciaMCbKi вшни ше неодноразово спалахували, виснажуючи обидв! сто-
рон и, але сутгево ситуашю в репон! вони иже не змшили. Ixhim сумним
наслшком стало лише тотальне розо рения швшчноаамських та частини
п!вденноб1рманських областей, аж доки в 1820-х роках ш вшни не при-
пинилися сам! собою.
Востанне б!рманш всерйоз розглядали можливють нападу на CiaM У
1822 р., коли вони спробували домовитися про координашю спиьниХ
военних aitf i3 французами, яю на той момент намагалися тдкорити
ГПвденний В’етнам. Велися переговори навпь про франко-б!рмаН*
ський союз проти британшв, котрих i Конбауни, i Бурбони Mpiafl
назавжди вигнати з Гйвденно! Азп, плануючи сныьний похш в 1нд«*>;
проти володшь анппйсько! Ост-1ндсько! компанп. Шоправда, Д^11
neperoBopie справа не шшла, тому в наступ них ашло-б^рмансыи^И
В1йнах французи так i не надали допомогу Конбаунам, не зважив-
шись на конфлжт i3 Британською iMiiepieio.
Глава 6. М’янма
243j_______----------------------------------------------------
Явно усшшжшою виявилася територ!альна експанс!я Конбаушв у
схванн! на захш, де теля приеднання Аракану б!рманш вперше
ПР°имали сшльний кордон !з британськи.ми володшнями в 1ндй. Влас-
°ки англшсько! Ост-1ндсько! компанп небезпшставно вбачали в
г DMi загрозу свохм стратепчним штересам у perioHi, тому всшяко на-
aiajincB пщтримати араканський визвольний pyx i водночас демонст-
оували дилломатичну активжсть заради «мирного» вшкриття б!рман-
ського ринку для експансп англшських товар!в. Араканш неоднора-
зово повставали проти б!рманського панування (1791, 1794, 1798,
1311 — 1815 рр.). а теля придушення них вистутв !хн! лшери знахо-
дили притулок у контрольованш англшцями Бенгали. Мшджи вима-
1яв видам! «злочиншв i бунпвник!в», британш, навзамш, пропонували
«вшкрити» Б!рму для вшьно! торпвл!. Б!рманш вшкидали ц! пропо-
зиии, i ситуашя дедал! бшьше загострювалася. Водночас б!рманш про-
довжували «карати» cboix колишжх воропв. У 1813 р. вони завоювали
Маншур, а в 1817 р. захопили Ассам. Неабиякий полководницький
талант виявив у цих завойовницьких походах б!рманський полково-
деиь Магабандула, вшська якого не зазнали у згаданих вшнах жодно!
поразки. Окрилеж уешхами б!рманц! ув!рували у свою неперемож-
жсть. Тож коли в 1819 р. шсля смерт! Бодопа! його змшив на престол!
наступний мшджи Баджидо 11819—1837|, новий конбаунський монарх
навпъ не думав зупинятися на здобутому. Однак продовження !м-
персько! територ!ально! експансп на захш неминуче затягало Б!рму в
конфл!кт з англшською Ост-1ндською компашею. Варто було, зви-
чайно, трохи охолонути, та б!рманська военно-пол!тична ел!та явно
переошнила сво! сили, i в 1824 р. сама пипла на загострення стосунюв
з Великою Бритажею.
Б|рма у вшнах
3 англшською
ОпЧндською компашею
Перша англо-б1рманська вшна 1824—1826 рр. розпочалася вторгнен-
Ням вшськ Mai абандули в земл! княз!вства Качар, де, як «петь» мюце-
в°г° правителя, перебував розгромлений i вигнаний з! свое! краУни
Фманцями мажпурський раджа. Не маючи достатньо сил, шоб чи-
яити onip нападникам, раджа Качару визнав себе васалом англшсько!
^ндсько! компанп ! зажадав вш не! захисту вш б!рмансько! нава-
’и- Британщ ввели в Качар свш вшськовий контингент, прот^л/иЛмца
sWdenVttW- •
244 |__________РоздыП. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА
---
Баджидо категорично bum о ви вся визнати захоплен! його вшськамц
територп британською власшстю, ! в березж 1824 р. Компани] оф|.
шйно оголосила вшну держав! Конбаун.
Перш! прикордонн! сутички навесн! 1824 р. принесли ycnix
вшськам Магабандули, як! заедали англ!йцям вшчутно! поразки в
битв! поблизу м. Раму. Проте влпку того ж року анппйський флот
зд!йснив усшшну десантну операшю на швдн! Ырми, вшкривщц д!
район! Рангуна другий фронт вшни. Висаджен! на берег 11 тис. сод.
дат англшсько! Ост-1ндсько! компанп пш командуванням генерал-май-
ора Арч!бальаа Кемпбелла швидко здолали onip рангунського гарнизо-
ну б!рманських вшськ. Взяття Рангуна британцями створювало стра-
тепчну загрозу Конбаунам, оск!льки долиною р. 1равад! !нтервенти
могли безперешкодно просуватися в коршн! б!рманськ! земл! Цент-
рально! М’янми. Шоб урятувати ситуашю, доб!рн! вшська Магабан-
дули були термшово перекинут! !з Аракану на швдень. 1м удалося зу-
пинити британшв у район! м. Дануб’ю, однак розпорошення конба-
унських армш лише попршило ситуашю. Облога Рангуна, оргаюзована
Магабандулою, хоча й коштувала анппйиям великих втрат вш eni-
демш, голоду й жахливих для быо! людини юпматичних умов лото-
вого сезону, завершилася н!чим. Аракан, де б!рманських в!йськ лиши-
лося мало, а м!сцеве населения люто ненавидшо конбаунських оку-
панпв, був швидко зайнятий британськими вшськами. До того ж, у
кв!тж 1825 р. в боях !з колон!заторами за м. Дануб’ю загинув Мага-
бандула. Дезорганизован! б!рманськ! вшська, вгративши командувача,
почали безладний вшступ на швжч. Завдяки своТй военно-техн!чн!й
переваз!, англшш взяли пш свш контроль Маншур, Ассам, Тенасе-
рим, захопили колишню б!рманську столицю Пром (Пы) — легендар-
ну Тарекггару. В 1равад! ув!йшов англшський флот. Пш загрозою па-
дшня опинилася конбаунська столиця Ава, i в лютому 1826 р. Баджи-
до змушений був пшписати в м. Яндабо (за кглька к!лометр!в на
швдень вш Ави) мирний догов!р з Компашею на умовах. продиктова-
них британцями.
Вшповшно до умов Яндабоського мирного договору б!рманш №
мовлялися вш ycix прав на Ассам, Качар i Маншур, визнаючи !хнЮ
«незалежжсть» (пш британським протекторатом), передавали пш кон-
гроль англшсько! Ост-1ндсько! компанп Аракан i Тенасерим, зобов’я-
зувалися сплатити британням контрибушю в сум! £1 млн (10 млн pyniu)
i допустити в Аву англшського резидента-посланника. У листопад
1826 р. догов!р було доповнено англо-б!рманською торговельною У^0'
дою. Британськ! купш дгстали право вшьно торгувати в Б!рм1, причО'
Глава 6. М’янма
245
V англ1йсью корабт водотоннажжстю до 50 т звыьнялися при цьо-
му вс сплати bcix митних збор!в.
Перемога у вШж з Б1рмою дорого об!йшлася i британням: видатки
на военну кампажю виявилися наслльки великими, шо Рада Дирек-
торов англшсько! Ост-1ндсько! компанп змушена була з шМативи
«генерал-губернатора 1ндп» лорда Вгльяма Бентонка 11828—1835]
удвое зменшити зарплату вс!м своТм чиновникам.
Поразка в Першш англо-б]рманськш шйш 1824—1826 рр. виклика-
ла кризу в конбаунському сусшльств]. Владна елгга вщчула ыюзоржсть
cboix «б4рманоцентристських» !мперських претензий, простолюд пере-
жив крайжй дискомфорт вщ додаткових податюв, запроваджених у
KpaiHi для виплати контрибуци британням, алйнджи Баджидо, впавши
у шлковиту пространно, оточив себе всшякими ворожбитами й про-
вкниками, як! пророкували йому вщродження миптарночмперсько!
велич! його iMnepii в раз! ново! вшни з британцями, шо мала обов’язко-
во завершимся для КонбаунiB блискучою перемогою над англшцями.
3 метою морально-психолопчного пщнесення пщданих Баджидо нака-
зав скласти у 1826 р. масштабну «Гманнан Язавш» («Хронису Скляного
Палацу») — повну каножчну icropiio Б1рми офщюзного характеру, в
як1й осгпвувалася велич б!рмансько! державностт й приховано поясню-
валася <чсторична випадковгсть» поразки вщ англшшв.
Своерщним продуктом показового патрютичного пщнесення стала
творч!сть видатного б!рманського поета i драматурга У Чш У (1773—
1838), який намагався своём и «палацовими драмами» повернути влад-
жй елт й самому народов! М’янми впевнежсть у власних силах.
Полггична традишя Б1рми була несумгсною з безконтрольною роз-
слабленютю правителя. Доки Баджидо поринав у свп шюзш, при його
aeopi вщновилася м!жкланова боротьба за владу, в як!й поступово
оформилися два полггичж угруповання. Парпйя «традицюна/пспйв»,
яку очолили царська дружина Май Ну та й брат Мштаджи, мр!яла про
повернення минулих шнностей. А для цього необхщно було вигнати
англшського резидента, закрити крашу для европейшв, посилити
аержавний контроль над економжою, й особливо над зовжшньою
ТоРПвлею, змщнити каральж й контрольш органи для подолання
*абарництва, корупцп та непрофес!онал!зму управлшшв i тлн. 1м
Ротистояла парпйя «реформатор1в» на чол! з царевичем Тараваш. «Ре-
Форматори», навпаки, вважали за необхщне якнайширше вщкри! ис5н
CB1T°Bi. опанувати досягнення свропейсько! науки, з
246 |Роздгл 11. П1ВДЕННА 1 П1ВДЕННО-СХ1ДНА A3Ig
зацп власно! краши. вшповшно перебудувати на захшний кшталт сис-
тему оподаткування та управлшня пщданими, як!сно модерн !зувати
б!рманську арм!ю. бдине, в чому обидв! пари! погоджувалися, не пи-
тания про необхшжсть оновлення армп. Ше за час!в Баджидо було
проведено ужфйсашю б!рманських вшськ, почали проводити справжн]
вшськов! навчання (ранние ix замшяли царсыа полювання), виношу-
вали плани переозброення армп европейськими зразками гармат, рущ.
нииь i корабл1в. В yeix шших питаниях придворш клжи категорично
розходилися. Спочатку у пьому протистоянн! переважали «традищо-
налкгги». Мштаджи, який надав линджи кошти для терм!ново! випла-
ти решток англшсько! контрибуш!, був призначений вщповшальним
за збирання податюв i зовншшю торпвлю, а коли Баджидо остаточно
втратив розум, Мштаджи очолив регентську раду з управлшня крашою.
Однак «реформатора виршшли шяти проепше й енерпйнйде. У квита
1837 р. приб!чники Таравад! оргашзували змову й ф!зично винишили
лщер!в «традишоналюпв». Вони звели на престол Таравад!, позбавивши
Баджидо влади у зв’язку з втратою ним «здорового глузду».
Правлшня линджи Таравад! 11837—-1846] за початку вал о оновлен-
ня конбаунсько! держави на основ! впровадження прийнятних для влад-
Hoi политично! ел!ти Ырми зах!дних досягнень. Власт! закупили бри-
танськ! гармати й мушкети, запросили французьких вшськових ш-
структор!в для навчання б!рманських вшськ, перепланували й обнесли
новими потужними мурами стратепчно важливий порт Рангун. Для
пшнесення морального духу пщданих було вир!шено здшенйти ре-
конструкшю особливо шановано! б!рманцями буддшсько! пагоди
Рангуна Шуедагон, наново позолотити п купол. У 1840 р., упев-
нившись у CBoix силах, линджи вислав !з краши британського рези-
дента i фактично роз]рвав дипломатичш стосунки з англшською Ост-
1ндською компанию.
Британш, звичайно, протестували проти eeix них демонстративних
недружжх акшй, однак доки основн! сили Компанп були задшш У
военних д!ях в Афганютаы, Сшд! й Пенджаб!, вщ прямих силових акшй
проти iMnepii Конбаушв колошзатори утримувалися. 1 пльки залаго-
дивши военно-територ!альн! конфлжти на сво!'х захшних кордонах,
британш знову змогли зосередитися на Б!рм!. Шоправда, випити прку
чашу поразки у Другш англо-б!рманськш вшн! випало вже наступному
линджи Паганмшу 11846—1852], який успадкував вщ батька державу з
ус!ма вшповщними !мперськими амб!шями та проблемами.
Своерщним прологом до Друго! англо-б!рмансько! вшни став ли-
стопадовий (1851) напад англшських вшськових корабл!в пш коман-
Глава 6. М’янма
247
дуванням коммодора Ламберта на рангунський порт, у бухт! якого
вОни, скориставшися раптов!стю, безперешкодно потопили бойов! ко-
рабл1 нового б!рманського флоту. Б!рманц!, у вгдповщь, вшгралися
на англШських купнях, шо перебували на той час у володшнях линджи:
ixHi товари конфюкували, а самих купшв — видворили з кра!ни. Криза
дедал! бьпьше загострювалася, i в квп*н! 1852 р. вшська англшсько!
Ост-1ндсько'1 компанп знову атакували Б1рму, захопивши теля к!ль-
кох дн!в кровопролитного штурму багатостраждальний Рангун. Дал!
майже без опору коложзатори захопили Бассейн ! Мартабан, однак бо!
за Пегу неспод!вано виявилися настыьки запеклими й кровопролит-
ними, шо Компаны змушена була перекинути !з Мадраса до ГИвден-
но1 Ырми 10-тисячний контингент сипайських вшськ генерала Год-
вша. Паганмш поповнив свою арм!ю майже 150 тис. мобЬпзованих. У
боях за Пегу мадраськ! сипа! втратили майже половину бойового скла-
ду. Проте в листопад! 1852 р. i Пегу впав перед коложзаторами, шеля
чого Компажя офщшно заявила про анекс!ю захоплених територш,
утворивши з окупованих швденноб!рманських областей Аракан, Пегу
й Тенасерим коложальну провшшю Британська Б!рма.
Поразка у Друпй англо-б!рманськ!й в!йн! коштувала Паганмшу
престолу: наприюнш 1852 р. в Ав! вшбувся черговий дв!рцевий пе-
реворот, п!д час якого Паганмш був убитий. Новий мшджи М!ндон
11853—1878] не визнав анексмо П!вденно! Б!рми британнями, проте
сил для продовження военно! кампанп Коунбауни вже не мали, i в
червн! 1853 р. Друга англо-б!рманська вшна припинилася сама со-
бою, без укладення офш!йного мирного договору. De facto !мпер!я
Конбаужв втратила половину свое! територп, а також визьний вих!д
до моря, однак вшвоювати ш земл! б!рманщ вже не спод!валися, тим
бшьше, шо етжчних м'янма на втрачених землях майже не було, а
Micueei мешканш !з числа можв i араканшв сприй.мали англшц! в
скорее як визволител!в вгд б!рманського ярма, анЬк як завойов-
ник!в-колон!затор!в. Без шдтримки мшневого населения вигнати
британшв год! було й спод!ватися. Водночас лшери Компанп також
розумизи, шо продовжувати пох!д на швжч занадто ризиковано, ос-
ктчьки тепер довелося б воювати в коршних землях власне б!рманшв,
Де onip коложзаторам очжувався вщчайдушний. До тотально! вшни
Компажя не була готова, тому продовжувати фазу активних бойових
Д1й не стала. Отож, Друга англо-б!рманська вшна завершилася... за-
тишшям на фронтах. Однак обидв! ворогуюч! сторони розумиш, шо
Чя передишка не може бути тривалою, i готувалися до вир!шального
«кнення „.at ИЗ
248 |Роздш II. П1ВДЕННА 1 П1ВДЕННО-СХ1ДНА АЗЩ
Реформи
М1ндона I
Поразка у Друг'ш англо-б/рманськш eiuni остаточно переконала кон-
баунських .lidepie у Heo6xidnocmi термшово! системно! модершзаци Bip-
мансько! iMnepii, якшо вона прагне зберегги свш суверенпет. Уперще
за всю iciopiio держави Конбаунш Г! лшери (сам MimioH, брат iMnepa-
тора еиншемш (царевич-спадкоемець) Канаун, радники У Чейн i Маун
Шуе О та ш.) видавалися CKopime однодумцями, ан!ж суперниками,
вбачаючи euxid 1з кризи в nocmynoeiu свропе!заци б1рманських воснно-
no/итичних, adMiHicmpamueHux, соц1ально-економ1чних та судових шсти-
mymie з метою пристосування !х до потреб нового часу. Саме ця шео-
лопчна еднгсть владно! елки сприяла тому, шо наступи! реформи,
здшснен! за правлшня мшджи Мшдона, були глибокими, системними
i довод! ефективними.
Нововведения зачепили вшразу юлька стратепчно важливих ас-
пекпв державного буття. Почали з системи адмЫстративного управ-
лшня: березневим указом 1853 р. проголошувався курс на поступову
л!кв!дашю системи мьоза, яку мала замшити система централ!зовано!
грошово! платн! чиновникам за !хню службу з 1мператорсько! скарб-
ниц!. Водночас вшбувалося вдосконалення фшансового сектора, фша-
лом якого стало введения в об!г у 1861 р. ново! б!рмансько! карбова-
но! монети европейського зразка (джа). Вштод! б!рманських управ-
лшшв остаточно перевели на вшповшно диференшйований Надежно
вш посади твердий грошовий оклад (в межах вш 25 джа на мюяцьдля
др!бного провшшйного чиновника до 1000 джа на М1сяць зарплата
м!н!стра Хлудо), який централ!зовано виплачувався !м !з бюджетних
надходжень 1мператорсько! скарбниц!. Водночас б!рманськ! реформа-
тори категорично не сприймали шею приватно! власност! на землю,
тому шститут стратепчно! державно! власносл на вс! земельн! ресурси
iMnepii показово змшнювався.
Не менш обережно пшшшов М!ндон до перебудови системи дер-
жавного судочинства. Традишйно едино! правничо! структури Bip-
манська !мпер!я не знала: простолюдижв — ami — судили Micueei на-
мгсники-мьотуджи й губернатори-лп>о^«м, чиновников i ахмудашв
судили ixHi начальники та командири, монах!в — будшйськ! iepapxn,
а розглядом апеляшй ошкувалися п’ять (!) виших судових шстанши,
приписаних до уряду Хлудо. Основу юридичного буття становие явно
застарший кодекс закожв «Манусарашвемш», прийнятий ше в 1630 Р-,
тому в практичному судочинств! процвпали сваволя, хабарниитво и
Глава 6. М'янма
249
волюнтаризм, а вш будь-яких покарань (за винятком звинувачень у
державн!й зрад1 i святотатств!) можна було легально вшкупитися.
]уЬндон спочатку обмежив судов! повноваження регюнальних мож-
новладшв i запровадив чпкий пошл апеляшйних орган!в на цившьну
(Таяйон) i кримшальну (Шейон) виш! шстанцп. Пот!м було створено
централ!зовану службу контролю за дотриманням законност! в судах
(Кундопйн), а з 1867 р. в провшцп почали призначаги державних
судшв, як! мали поступово перебрати на себе вс! судов! повноваження
мьо/луеЫт/ й мьовун1в. Нешадну боротьбу (з прилюдними катування-
ми i стратами звинувачених) повела влада проти хабарництва.
Реоргангзац!я потребувала коптив, тому реформатори не могли
оминути увагою делжатне питания подавав. П!сля переведения чи-
новниюв на грошове утримання !з бюджету влада вшновила всеосяж-
ний контроль над ус!ма податковими надходженнями, i в 1857 р. за-
ллутану систему традишйних податей грошового, натурального й
вшробпкового характеру заступив ун!ф!кований подв!рний грошо-
вий податок (татамеда), шо дор!внював 10% доход!в, незалежно вш
типу зайнятосп платника. Як наслшок, у кра!н! було л!квшовано вс!
податков! !мун!тети. Десятинна ставка оподаткування виявилася мь
шмальною ! явно необтяжливою, шо дало змогу виробникам ycix сфер
економ!ки не лише лептимно сплачувати податки, а й пшвищувати
св!й матер!альний р!вень життя ! вкладати кошти в розширення та
модершзацпо виробничого комплексу.
Складною проблемою, яку за умов постсередньов!чно! системно!
кризи не змогла розв’язати жодна схшна деспопя, залишалося питан-
ия забезпечення продовольством населения, к!льк!сть якого посийно
зростала. Виробництво зерна та шших сшьськогосподарських про-
дукпв перебувало у стагнашйжй шволюш!, осюльки тотальне одер-
жавлення земель (становий хребет будь-яко! сх!дно! деспот!!) позбав-
ляло селянина будь-якого штересу до наслшюв його npaui. Навпъ за
умов тотального контролю за працею пщданих вони все одно працю-
вали на державнш земл! ripuie, ан!ж на власнш, а шею приватно! влас-
hocti на землю б!рманськ! реформатори категорично не сприймали. В
Результат! Конбауни змушен! були закуповувати рис у пшконтрольнш
Рританцям ГИвденнш Ырм!, шоб уникнути голоду у власних володш-
ия* Кошти на !мпорт продовольства давали доходи вш державних мо-
нопол!й на розробку окремих вид!в сировини (вуплля, нафта, кольо-
Р°в! та благородн! метали, шина деревина), а також жорстка монопол!я
На Регулювання шново! та митно! полпики в питаниях експортно-
,К1портних операшй. 1 хоча пш кер!внишвом енерпйною цагевЛ U3
8WdenV'W
250
Роздш II. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА A3]fl
Канауна масу людей кинули на ремонт, вщбудову та розширення 1ри~
гашйно! системи, забезпечити свой iMnepii’ продовольчу самоспйжсть
Конбауни так i не змогли. Це !стотно пщривало репутаШю реформа-
тор!в i ставило п!д сумшв питания ефективност! ixHix нововведень.
Особливу увагу Мшдон та його соратники пршилили питаниям
вшськово! модерн1зацй. У 1864 р.. пров!вши перереестрашю наяв-
них ахмуданських списюв, М!ндон скасував систему привитейовано-
го ахмуданського землекористування, а тим, хто бажав залишитися
на служб! у нов!й регулярна б!рманськ!й армп, запропонував твер-
дий грошовий оклад. Озброювали в1йськовик!в також централ!зовано
за державний кошт. Продовжилася штенсивна вестершзашя оновле-
них збройних сил: европейсью !нструктори, якими ошкувався голов-
ний вшськовий радник !мператора француз де Фуко, навчали б!р-
манських солдапв користуватися европейською зброею, допомагали
опановувати основи европейсько! военно! тактики, оргашзовували
масштабн! вшськов! навчання. Занепокоен! цими кроками британш
намагалися обмежити апетити Конбаушв шодо !мпорту европейських
озброень. Однак енерпйний М!ндон знайшов вихщ !з iiiei ситуацп. У
1855 р. в Амарапур! було вщкрито перший в Ырм! пороховий завод
(працював на мкщевш сировин!), а невдовз! там же за допомогою зап-
рошених французьких та ггалшських зброяр!в б!рманш збудували й
увели в шю завод !з виробництва рушниць европейського зразка. Лише
гармати в б!рманськш армп залишилися переважно застариа: основу
артилершського парку становили трофе! XVI—XV111 ст., захоплен! п!д
час бо!в !з португальскими гпратами та цинськими штервентами, до
яких додалися лише к!лъка англшських гармат нових зразюв — нечис-
ленних трофе!в двох попередн!х англо-б!рманських воен. Виробни-
цтво власних б!рманських гармат поступово налагодили, але !хня
як!сть та юльюсть не вцшовщали вшськовим погребам кра'ши.
Символ!чним уособленням масштабних реформ М!ндона стало пе-
ренесения в 1857 р. !мперсько! столиц! Конбаун!в !з Ави до розташо-
ваного дал! на п!вн!ч Мандалая. Планування мюта здшснювалося евро-
пейскими архитекторами, запрошеними владою. Нова столиця мала
стати не тшьки пол!тико-адм!н!стративним центром держави, а й важ-
ливим центром ремесел i торпвл!. В мют!, окр!м звичних для схшно!.
деспот!! палашв, пагод, парков i монастир!в, знайшлося м!сце для ар-
сеналу, завод!в !з виготовлення рушниць i гармат, монетного двору,
суднобушвно! верф! i навггь для власного б!рманського державного
пароплавства, укомплектованого закупленими в бвротп десятьма па-
роплавами. Свропейсыа (переважно шмецыа) мгсюнери вшкрили в
Глава 6. М’янма
25£
Мандала! лжарню та школу, в якш навчалися дгги Micueeoi знап, а
також самого !мператора Мшдона та його оф!шйного спадкосмця Ка-
науна. При б!рманському двор! було засновано друкарню й започат-
ковано б!рманомовне книгодрукування. У 1870 р. телеграфна лшш
зв’язала Мандалай з Рангуном, а з 1874 р. у новш б!рманськ!й столиш
почала виходити перша б!рманомовна газета «Яданабон».
Бурхливо розвивалося культурне житгя ново! б!рмансько! столиц!.
Шедеврами традишйно! б!рмансько! архггектури вважалися комплекс
корол!вських палашв (знишен! японцами пщ час Друго! свггово! вш-
ни), а також пиши! буддшськ! пагоди Чаутоджи й Кутодо. При 6ip-
манському двор! творив класик нашонально! драматурги У Поун Нья
(7—1867). Пореформена Б!рма почала вщновлювати свш м!жнарод-
ний статус лщера буддшського св!ту, шо засвщчило проведения у
1871 р. в Мандала! V Всесвггнього буддшського релп шного конгресу.
Консервативно налаштоваш кола придворно! елгги активно чини-
ли onip реформам Мшдона. П1ком традицюналютського спротиву був
заколот 1866 р., жертвою якого став офшшний спадкоемень б!рман-
ського престолу царевич Канаун, убитий змовниками. Пгсля них подш
реформашйний радикал!зм Мшдона пом!тно зменшився, i нового оф!-
шйного ейншем1на !мператор призначати не став.
Посилення держави Конбаушв унаслгдок довод! ефективних ре-
форм М!ндона турбувало британшв. Розумпочи, шо на erani глибоких
структурних перетворень мшджи не наважиться на в!дкритий кон-
фл!кт 13 Бриташею, вони вдавалися до погроз, гпдкупу й шантажу,
намагаючись виторгувати для себе поступок у торговельних зносинах
!з Б!рмою, вшкрити м!сцевий ринок для промислових товар!в анг-
лШського виробництва. Мшдон змушений був пи на поступки, на-
слщком яких стали дв! англо-б!рмансыа торговельш угоди. Вшповш-
но до статей договору 1862 р., англшським куплям надавалося право
виьного пересування й торпвл! в межах yciei Б!рми, обмежувалась
ставка митного оподаткування для англшських товар!в (в основному
ним товаром був !нд!йський oniyM), як! йшли через Б!рму транзитом
До Китаю (1% !хньо! ринково! вартост!). Догов!р 1867 р. передбачав
скорочення перелжу державних монополш, зменшення ставки митно-
го оподаткування з 12,5 до 5% ринково! вартост! для товар!в, шо екс-
портувалися британцями уже до само! Б!рми. Кр!м того, англшськ!
поддан! в Б!рм! здобували право екстеритор!альност!.
Поступки, на як! йшов М!ндон, зумовлювалися його прагненням
уникнути ново! военно! конфронтанн з Великобританию, одна*и
252 |Роздш11. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА АЗЩ J
британш вже сам! шукали приводу до конфл1кту, всыяко принижу-
ючи Ырму в дипломатичних стосунках. Зокрема, не сгосувалосяИ
оф!шйних б!рманських посольств, як1 жодного разу так i не удостоь
лися ayaienuii у королеви чи прем’ср-мппстра в Лондон!, а сшлку.
валися в анппйсьюй столиц! не з представниками британського
мЫстерства закордонних справ, а з державним секретарем у спра-
вах 1ндп, котрий регулярно радив б!рманським послам вир!шувати
сво! справи з генерал-губернатором (вше-королем) Британсько! 1н-
дп. Тим самим англшська дипломаля демонструвала, шо вона не
вважае Б1рму суверенною державою, а розглядае п як свою майбут-
ню колон1ю, складову конгломерату Британсько! 1ндп. Тод! Мшдон
зважився поставити британшв перед фактом М!жнародного визнан-
ня б!рманського суверештету через актив!зашю стосунюв з шшими |
захщними кражами: протягом 1870-х роюв оф!шйж торговельж кон-
веннп на випдних для захшних швестор!в умовах Конбауни шдписа-Я
ли з США, 1тал!ею, Франшею. Аналопчж угоди готувалися з Ншер-
ландами, Швешею, Дашею, Pocicio. За кордон вшправили навчати- |
ся талановиту б!рманську молодь.
Останж роки царювання Мшдона характеризувалися посиленнямЯ
дв!рцевих штриг. Старий i хворобливий iMiieparop вже не мав колит- (
ньо! енергп та завзяггя, а вшсутжсть офшШного спадкоемця сприч»Я
нила загострення придворних кланових суперечок, яю знову вирвали-
ся назови! шеля смерп М!ндона (1878).
Коложальне
поневолення Ырми
Великобритажею
На думку британського резидента в Мандала! полковника
Е.Дж. Слейдена, основними претендентами на престол теля смерл
Мшдона вважалися його сини вш старших дружин-б!рманок, од-
нак наслшки дв!рневих штриг б!рманського двору завжди були не-
передбачуваними. Так вшбулося й цього разу. Одна з «безулшних»
вдовиць Мшдона на !м’я Аленандо Схшп’юмашин мр!яла сама пово-
лодарювати. Шоправда, б!рманськ! закони i традицп не допускали,
шоб жшка об1ймала престол, однак енерпйну Схшп’юмашин це не
зупинило. Причарувавши найвпливов!шого соратника пок!йного
Мшдона — У Чейна (Кшвун Мшджи), вона орган 1зувала за його
сприяння черговий державний переворот, жертвами якого стали близь-
ко ста член1в царсько! родини, включаючи майже eeix царевич!в б*
Глава 6. М’янма
заарештували i тримали вштод! за гратами). Лише переконаному анг-
-офиюв! царевичу Ньяун’яну та його братов! Ньяун’о британш допо-
могли врятуватися втечею до швденно! Британсько! Ырми. Манда-
тайський престол обшняв слабохарактерний 18-р!чний Тх!бо [1778—
1885] — син Мшдона вщ шансько! принцеси, який взагал! не мав
жодних прав на б!рманський трон. Схшп’юмашин посшшно сдружи-
ла Txi6o 3! своею дочкою (зведеною сестрою новоспеченого монарха)
Супаял!, шеля чого почала керувати крашою у статус! всемогутньо!
теш! царюючого мшджи. А коли пристарыа Схшп’юмашин перестала
активно втручатися в полпику, контроль над безвольним линджи Тх!бо
перебрала п дочка — не менш властолюбна цариця Супаяла.
Знаряддям практично! реалгзаш! сво'!х державницьких зам!р!в обидв!
жшки-правительки обряди вже згаданого Кшвуна М!нджи (У Чейна),
який намагався продовжити масштабну вестерн!зашю держави Конба-
ун!в, започатковану ше реформами Мшдона. У листопад! 1878 р. було
здшенено кардинальну перебудову оргашв центрально! влади, замгсть
Хлудо i Б 'сдай створено единий кабшет м!шстр!в на европейський
кшталт (у склад! 14 мш!стр!в). Та невдовз! честолюбн! жшки-прави-
тельки зашдозрили в У Чейн! можливого владного конкурента i зро-
били вшповщн! кадров! висновки. У 1879 р. Кшвуна М!нджи позба-
вили вс!х офшшних посад, а в царських застшках провели «про-
ф!лактичну» р!зню серед члешв !мператорсько! родини, як! могли б у
майбутньому скласти офшШну конкуреншю за престол марюнетково-
му мшджи Txi6o. В ход! екзекуцп стратили 80 члешв царсько! роди-
ни, у тому числ! в!сьмох брапв i 31 (!з 48) сина покшного М!ндона, а
також дев’ятьох (13 62) його дочок.
Масове кровопускания як метод змщнення сво!х владних по-
зишй Супаял! припало до душ!, i протягом 1881 — 1884 рр. вшповш-
ну криваву чистку оргашзували i в апарат! державних чиновниюв,
знишивши вс!х «пщозрыих». Це були люди, як! обшняли виш! дер-
жавн! посади саме за епохи мшдошвських вестерн!зашйних реформ,
тобто наслшком означених «чисток» стало ф!зичне винишення усьо-
го реформашйного угруловання б!рманських «зах!дник!в». Владу в
Держав! Конбаушв знову перебрали на себе консервативно налаш-
товаж «традишонал!сти», шо спочатку загальмувало, а попм зовс!м
ирипинило реформашйну трансформашю б!рманського суспшьства.
. Придворн! смути об’ективно послабили мшь б!рмансько! центра-
-Изаш!, чим вшразу скористалися шани, когр! сприймали владу мшджи
Над собою як насильницьку окупашю (основн! причини цього спро-
тиву крилися в етшчних вщмшностях обох народ!в). Повстання шан!в
254 1 Розд!л II. П1ВДЕННА 1 П1ВДЕНН0-СХ1ДНА А31Я
---- —1
проти б!рманського домшування стало можливим завдяки Bce6i4Hift
гцдтримш (зброею i гр!шми) маньчжуро-китайських Цижв, котр! не
могли забути ганьбу минулих поразок, яких вони зазнали у вШнахз
Б!рмою. Ситуашею вир!шили скористатися також британш, як! давно
мр!яли заверши™ процес шлковитого коложального поневолення
Б!рми. Щоправда. доки Бриташя вела активж бойов! дп в АфгангстЯ
й на швдш Африки, вона не наважувалася розпочати масштабну вшну
проти Ырми, обмежуючись дипломатичним тиском та шсшруванням
династичних смут. У 1880 р. проти Тх!бо виступив царевич Ньяун’о. а
в 1882 р. — шший син Мшдона, царевич Мынгун. Пш тиском ан-
ппйшв Txi6o змушений був скасувати у 1882 р. частину державних
монополш на зовжшню торпвлю, дозволив розмютити у Мандала!
невеликий гаржзон британських вшськ («для захисту особи анипйсь-
кого резидента»). Проте експансюжстськ! апетити британських ко-
лон!затор!в ним явно не обмежувалися. i Конбауни у цьому протис-
тоянн! знову спробували знайти впливового союзника в Сврош,
подписавши в 1885 р. в Париж! догов!р «про торпвлю i дружбу* з
коалшшним французьким урядом А. Бргссона.
Вгдповгдно до його пункпв, французи отримали, зокрема. концеспо
на розробку б!рманських родовит рубппв, як! й дос! вважаються
найбагатшими у cam.
Такий дипломатичний демарш обурив Британйо, i коли президент
Третье! республики Ж. Грев! зважився ратиф!кувати франко-б!рмансь*<
кий союзний догов!р, Велика Британ!я виршшла, шо настав час д!яти.
Потр!бен був привод, i вш з'явився в жовтн! 1885 р., коли уряд линджи
наклав штраф на пщконтрольну англшцям Бомбейсько-б!рманську
торговельну корпорашю за перевишення квоти на вивезення з Б!рми
шнно! тиково! деревини. У вщповщь верховний KOMicap Британсько!
Б!рми Ч. Бернард, захишаючи «штереси британсько! торпвл!», напра-
вив Б!рм! ультиматум, а в листопад! 1885 р. британська 1равад!йська
флотил!я сера Фредер!ка Ричарда перетнула б!рманський кордон, роз-
почавши в такий спос!б Третю англо-б!рманську вшну.
Для наступу на дезоргажзовану внутр!шн!ми смутами державу
Конбаушв британш зосередили в Рангун! 11 тис. добре озброених та
оснашених солдат пщ командуванням генерал-лейтенанта Прендергас-
та. 3i свого боку, Тх!бо зум!в з!брати пш сво!ми знаменами близько
15 тис. значно ripuie озброених вояюв. тому серйозного опору англШШ
в Б!рм! так ! не зустрши. У грудн! 1885 р. генерал Прендергаст прий-
няв вщ Txi6o документи про шлковиту каштуляшю б!рмансько! армп
Глава 6. М’янма
а про офшшне зречення Txi6o вш престолу. I с!чня 1886 р. британ-
ьки королева В1ктор1я опртюднила манифест, яки.ч Ыр.ча проголошу-
ваМся британською колонию у статус! провшцп вще-корол!вства Бри-
танська 1шпя.
Контрольш запитання та заааання
1. Проана/пзуйте етнополггичну, сошально-економ1чну та
культурно-релшйну ситуашю у держав! Таунгу июля завер-
шения епохи середньов!ччя.
2. Чому припинила свое гснування держава Таунгу?
3. Назвпъ основы передумови утворення б^рманськоУ держави
Конбаушв.
4. Коли вшбувалися й чим завершувалися б!рмано-иинськ1
вшни?
5. Розкрийте причини агресивноУ пол пи к и постсередньов^чноУ
держави Конбаушв. Я Ki iiini переслшували п правителе зд!й-
снюючи 1мперсько-експансюшстську полпику?
6. Схарактеризуйте причини й наслщки англо-б!рманських
воен.
7. Дайте ошнку цивипзашйноУ сутносл реформ Minaona.
8. Як вщбувалося колошальне поневолення Б1рми? Чому 1мпе-
pin Конбаушв не змогла встояти перед колошальною екс-
nancieio европейшв?
CiaM (Таиланд)
CiaM шсля завершения епохи
середньовшчя
CiaM за час1в «золотого шку»
Б1рманська навала й вшновлення
ciaMCbKoi державность Правлшня
Пья Таксша
CiaM теля воцаршня династн
Чакр!
«Вщкриття» CiaMy. CiaM в епоху
системних реформ
CiaM теля
завершения епохи
середньов1ччя
Наприкшш XVI1 ст. тайський народ продовжував бороть-
бу проти голландських, французьких та англшських колош-
затор!в, я Ki не припиняли спроб поневолити «Выьне королЬ
вство CiaM» (Мианг-Tai С1ам — оф!шйна назва тайсько! дер-
жави). Ця боротьба, яку очолив тогочасний аамський король
Петрача (1689—1703], завершилася перемогою тайшв, однак
експансюшстська активжсть европейшв наспльки стурбува-
ла владну елпу CiaMy, шо вона виршила перейти до полпи-
ки жорстко! само1золяш'1 свое! кразни вщ зовшшнього свпу,
закривши CiaM для европейшв та л1квщувавши в кра!н! Bci
европейсып факторп. Наслщком тако! полпики стала стаг-
нацшна консервация 1снуючого в крапй сощально-економшно-
го й политичного режиму ортодоксально! сх1днодеспотично1
спрямованоспй.
Верховним правителем CiaMy вважався король — все-
могутшй володар земл!, майна i самого житгя cboix пщда-
них, джерело вишо! адмшктративно!, военно!, судово! та
законодавчо! влади в крапп. На змщнення владно! центра-
л!заш! CiaMy працювала система адмппстративно-бюрокра-
тичного управлшня держави, коли Bci мастерства (кроми)
пщпорядковувалися безпосередньо королю за вщсутносп
само! посади першого мшгстра уряду. Кром1в було багато
(палацу, канпелярсько! документацп та apxiey, землероб-
ства, державно! реестрацп тошо), однак головними з них
вважалися три — кадрове (магаттаГ), вшськове (калагома)
i зовшшньополпичне (пракланг). Впливовими фшурами
владно! вертикал! залишалися призначеш королем perio-
нальш намкники, я Ki ставали повноправними розпоряд-
никами людських i природних pecypciB вв!рених !м облас-
тей. Вони могли легально використовувати для власних
потреб до 10% податкових надходжень та вщробпкових
повинностей, шо поступали вш мешканшв пщвладних !м
територш.
ЭРу6мьВА- sWdenv№^-®tUa
258 |
Роздгл 11. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А3|д
Основою социально! стратифйсацн традиц1йного аамсъкого cycnwj
ства була жорстка, вертикально организована система социальных раига
(сакпина), в параметрах яко! сусшльний статус кожного пщданого виз-
начався його ранговими «балами»» (рай). Сакпина складалася з 27-мц
рангових ступешв: вш \0рай переачного простолюдина до 100 тис. раЦ
сшвправителя-дтшрата, глав мЫстерств (кром1в) та провшшйних на-
мгсниюв. Кожен нижчий за рангом мав беззаперечно пшкорягися на-
казам oci6 вишого рангу, i водночас yci вони мали виконувати належи
своему рангов! повинност! на користь держави, отримуючи за це вишо-
вщно до рангово! iepapxii матер!альне утримання. Кригер!ем рангово!
iepapxii виступала родовита «благодать» (бун) i «моральнгсть» (тхамма)у
як!, за переконанням тайшв, передавалися переважно вш батьюв до
дней, а тому й ранговий статус був, як правило, явишем спадковим за
окремими винятками, коли правитель як покарання то понижував ранг
когось !з пщданих — то, навпаки, заохочував достойних його пшви-
шенням. Особи, ранг яких перевишував 500 рай, вважалися шляхетни^
ми (ny-di), тому звшьнялися вш сплати податкш i виконання державно!
вщробпково! повинност!, могли користуватися престижними речами
(палаци, слони, кон!, паланк!ни, парасольки, шовковий одяг тошо) i
виконували св!й обов'язок перед королем вшповшною державною служ-
бою — вшськовою чи иившьною. Елггу ny-di становили куннанг — чля
ни корол!всько! родини. Пшдан! рангового р!вня вш 10 до 350 рай вва-
жалися выьними простолюдинами (прай), як! мали платити податки !
шор!чно виконувати на користь держави шестимгсячн! вшробп ков! по-)
дат!. Прай своею чертою подшялися на землероб!в (прай-луанг), рем!с-
ник!в (прай-суей) та профеайних слуг, гребшв, охороншв тошо (прай-
сом). Останн! були зобов’язан! обслуговувати представник!в виших
ранпв, шо звыьняло ix вш необхшносп по швроку вшпраньовувати на
державних безоплатних роботах. Найнижчий статус мали раби (тхат),
до числа яких потрапляли злочинш, полонен!, д!ти раб!в, а також т! з
простолюдижв, хто з р!зних причин (насамперед унаслшок ф!нансовС|
скрути) змушений був продавати в рабство молодших члешв свое! ро-
дини (дггей, дружин тошо) або здшснювати частковий чи цыковитии
самопродаж у рабство, причому ошнювати свободу такого пщданого при
укладанн! вшповшних угод могли тшьки представники влади, як! виз-
начали в мушлях каур! (замшник мгсцевих грошей) «шнову варпстм
особи залежно вш п рангових бал! в.
Господарська система С!аму мало змшилася пор!вняно з снохою
середньов!ччя. Основою економ!ки залишалося сшьське господам
ство — насамперед !ригац!йне ришвниптво, шо базувалося на водниХ
Глава 7. Cia.M (Таиланд)
259
cvpcax piKM Менам 13 притоками. Води Менаму мгстили надзвичай-
о подючий мул. тому пш час повенеЙ навколишж грунти не тыьки
*педро поливалися, а й природно удобрювалися, шо давало змогу от-
пимувати шедр! врожа! рису (40 сортов), перцю, кардамону, цибули
тютюну, кунжуту i бавовнику, культивувати дуриан, манго, банани,
каву, пукрову тростину, ареков! пальми тошо. Торпвля за умов само-
13оляш1 ледь животыа, разом 13 нею шлковитий занепад переживали
фшансово-фошов! вщносини, тому ochobhi податков! збори здшсню-
валися в CiaMi в натуралыпй форм! (переважно, рисом, тканинами та
ВЕ1робпками). Не менш вшчутною була технолопчна вшсталклъ тайсь-
кого господарства: землю продовжували обробляти за допомогою де-
рев'яного плуга, примггивно! сохи та мотики, а ремесло, за умов вкрай
обмеженого внутршнього й вшсутносп зовшшнього ринку, так i не
змогло остаточно вшокремитися вщ землеробства: шоб вижити кожен
ремюник не лише займався своГм професшним промислом (ткацтво,
гончарство, зброярство, пошитгя одягу, виготовлення домашнього на-
чиння тошо), а й обробляв невеличку земельну дыянку, шоб прогоду-
ваги родину й сплачувати податки.
Столицею держави було Micro Акшя (ниш м. Крункао), розташо-
ване в районi злитгя pi4OK Менам i Пасак, хоча caMi тайсью корол!
час rime жили у своТй лпшй замгсьюй резиденцп Лопбури а держав-
ною релптею Саму вважався ортодоксальний буддизм тхеравади.
CiaM за час!в
«золотого в!ку» I
Жи ги в шлковиттй 1золяцп вш зовшшнього свггу CiaM, звичайно,
не xoriB i не Mir. Будшйським монахам були norpi6ni HOBi суво! свя-
шенних тексттв, армп — вшськова здобич, торговцям — можливють
продавати товари за межами краши, селянам — HOBi земл! й передов!
arpapHi технологи та знаряддя. шоб прогодувати населения, кшыасть
«кого поспйно зростала, й тлн. I хоча стосовно европейшв полпика
са.мо!золяцй Саму залишалася показово жорсткою, уже в перш!й по-
ловин! XVI11 ст. правител! Аютй почали демонструвати сво! експанс!-
OHicrcbKi замгри шодо сусшньо! Камбодою й спробували налагодити
foproeejibHi стосунки з величною 1мпер1€Ю Нин, куди тайш прагнули
пРодавати свш рис в обм!н на китайсью ремгсничп штелектуально-
те*нолопчш й культурно-культов! товари. Торпвлю з Китаем ciaMui
Таки налагодили в 1722 р., однак спроби дом!нування в Камбодж] 3V-
260 |Роздёл li. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА АЗЩ
стрыи onip швденних в’епв Дангчонгу, як! також претендували на
панування над кхмерами. Запекла аамо-в’етська вшна 1714—1717 рр
завершилася, фактично, вжчию, що змусило ciaMuie полишити Кам-
боджу й зосередити зусилля на внутр!шньому удосконаленш свое!
кражи.
Не Bci представники владно! ел!ти (ламу пштримували таку «ми-
ролюбну» полггику, тож коли теля смерл короля Тайера 11709—1733]
постало питания про його наступника, конфлпег nepepic у внутр!шни
военно-полггичну кризу з кривавим фшалом. Владне протистояння
набуло форму внутр!шньодинастично! боротьби м!ж прихильниками
брага i сшвправителя покШного короля Боромокота, этими, хто праг-
нув звести на престол неповнолпнього сина Тайсри. Улм сутшсть
конфл!кту полягала в шшому: «пария Боромокота» вважала за необ-
хшне припинити виснажлив! вшни з в’етами, вщмовитися в!д iMnep-?1
ських зазЬсань CiaMy в Камбодж! й розпочати реформування кражи, а
ixHi супротивники виступали за продовження зовншнйх воен, вщ яких
розраховували отримати шедру здобич, велич i шану. «Парлю в!йни»
пштримували впливов! кола китайсько! купецько! елгги, як! здавна
контролювали зовншшю торпвлю CiaMy через його швденн! морськ!
порти, а тому негативно ставилися до ше! зосередження CiaMy на cboix
BHyrpiiimix проблемах. Апогеем династичного протистояння стали ву-
личш бо! у столичшй Аютп, перемогу в яких здобули прихилвники
Боромокота. В результат! значна частила столично! аамсько! знал була
знишена, вшбулася також вшповшна чистка бюрократичного апарату.
Новим с!амським королем проголосили Боромокота 11733—1758]. 1
Останньою спробою противников ново! влади взяти реванш став
напад на корол!вський палац трьохсот члешв китайсько! торговельно!
колонн, вшбитий корол!вськими гвардшнями. Реакшя Боромокота
була миттевою: вш заборонив брати на державну службу тих, хто не
здобув оевггу в буддшському монастир!, а отже фактично позбавив
китайшв-конфушаншв перспектив державно! службово! кар’ери в Cia-
Mi. Водночас багал купецыа корпораш! китайських торговшв ГВвден-
ного Таиланду перюдично використовувалися короопвською владою як
джерело кредипв, котр!, звичайно, шхто нжоли не повертав. За не
Kopojii дали можлшясть китайським торговаям майже повнгстю моно-
пол!зувати зовншшю торпвлю CiaMy, дозволивши !м гстотно збшьшМЯ
ти флот торгових джонок. 1ншою пбетупкою стало визнання цинсь-
кого пшданства Bcix китайшв, як! проживали й торгували в CiaMi,
незалежно вш того, де знаходилося !хне поелйне помешкання — У
Кита! чи в Tauianai (це звшьняло мюцевих китайшв вш виконання
Глава 7. CiaM (Таиланд)
261
лпобпкових повинностей). 3 тих час!в китайськ! торговельш корпо-
в i! завжди розглядали CiaM як формально «тимчасове пристанови-
ще» користуючись de facto певною екстеритор!альн!стю, шо. звичай-
но викликало незадоволення тайсько! полпично! елтги. 3 шшого боку,
така ситуашя сприяла актив!зацп с!амо-цинсько! торг!вл! (експорт
тайського рису в Китай нершко сягав 300 тис. ткул!в' на piK), яка
нечувано збагачувала китайсыа купецьк! кола в ТаТлашй, готуючи
грунт для Тхнього активншюго втручання в аамську полпику.
Перемога Боромокота, який царював пштронним !м’ям Магатамма-
рача 11 11733—1758], була ознаменована припиненням виснажливих !м-
лерських воен, шо в шлому благотворно вплинуло на господарську й
культурну ситуашю в CiaMi. У крапп провели загальну перереестрашю
населения, яка звыьнила виробниюв-простолюдишв вш податкових по-
винностей, навшаних на них чиновнишвом за «мертв! душ!» померлих,
загиблих односельчан, а також тих, шо втекли вш державно! юрисдикш!
протягом попередн!х десятилпъ. Зниження податкового тиску сприяло
господарському шднесенню, розширенню податково! бази влади, а отже
й наповненню корошвсько! скарбниц!, кошти з яко! король Магатамма-
рача II шедро жертвував на розвиток нацюнально! тайсько! культури.
У перюд правлшня Боромокота вшбувалося пщнесення храмового
буд!внинтва (храми являли собою шедеври не лише архггектури, а
й скульптури та фрескового наспнного живопису). Розквггло теат-
ральне мистеитво (театр-пантом!ма кон, тшьовий театр нанг i при-
дворний класичний театр лакон). Серединою XVIII ст. традишйно
датуеться створення першого в тайсыай лператур! масштабного
лпературного твору — анонимного роману «Кун Чан Кунпен» («При-
годи Кунпена*). При с!амському двор! стало традишею влаштову-
вати пиши! змагання мкшевих поепв, сшваюв i таннюриспв, пере-
можц! яких отримували вщ владики шедр! пре мп.
За час!в царювання короля Екатата (тронне !м’я Бороморача V, 1758—
1767) вийшов указ про тотальну ун!ф!кашю в штересах торпвл! системи
прийнятих у С!ам! традишйних м!р ваги i вшстан! fix жорстюше прив’я-
3ajui до китайських аналопв). Однак, розвиваючи за мирних умов свою
економ!ку, С!ам якось забув про необхшшсть пштримувати на надежно-
му р!вн! свш оборонний потеншал, шо в тогочасному свш було вкрай
небезпечно, адже бути багатим i слабким означало тош лише дражнити
сильн!ших, але бшннних сусшв. 1 розшшта не забарилася...
^>куль («.м!шок», «в'юк») — традиишна тайська Mipa ва>и для сипучих речовин.
*<*ямвалася в межах 25-50 кг. k
262 |Роздал 11. ШВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА A31fl
Ырманська навала
та вщновлення Намсько!
державност!. Правлшня
Пья Таксша
В 1766 р. (лам став жертвою чергово! навали б!рманшв, як! праг-
нули за рахунок багатого сусша покрити сво! вилатки на виснажлив!
вшни з маньчжуро-китайськими аркнями Цишв, шо вшбувалися в
1765—1769 рр. Турбувати Сдам сво!ми набшами б!рманш почали ще в
1759 р., однак nepiui два походи 1759—1760 i 1764 рр. здшснювалиЛ
не дуже енерпйно, тому йамський король Бороморача V вир1шив, що
серйозно! загрози для його краши вони не становлять. Проте наступ-
ний noxifl (1766) б!рманський король Схшб’юшин [1763—1776] орга-
шзував за вшма канонами тогочасно! мгсцево! военно! науки: його
пгантська армгя годувалася за рахунок пограбунку захоплених ciaM-
ських територш, тому пшшшла до с1амсько! столиц! Аютп, майже не
розтративши cboix стратепчних запасш, шо дало можливкть штервен-
там захопити шамську столицю не стьпьки штурмом, скыьки трива-
лою виснажливою облогою, яка завершилася у квита 1767 р. Захо-
пивши Аютпо, б!рманш спалили п дотла (пш час пожеж! згор!в коро-
л!вський палац з арх!вом, у якому збершалися безшнш тайсью !сторичш
хронжи). Загарбники вивезли до Ырми йамську скарбницю, а також
ycix представниюв корол!всько! родини та родовито! знай Саму. Значна
частина Центрального Саму була окупована б!рманцями, яю грабували
й тероризували мюцеве населения. Це викликало масовий народний рух
опору. До того ж швдень краши, де хазяйнували китайсью торговельш
корпорацй, залишався вшьним вш окупанпв, тому саме звщти, з швдня,
почалося вигнання б!рманських штервенпв з територй Саму.
Рух за вшновлення сшмського суверенггету очолив Пья Таксш — i
етшчний китаець, який ше в дитинств! був прийнятий до аамсько!
служило! родини, шо мешкала на швдта, а тому мала псш контакта з
китайськими торговельними колами. На момент б!рмансько! навали
Пья Таксшу виповнилося 32 роки, i вш перебував на державши
служб!, обшмаючи посаду провшшйного намкника у приморсьюй
обласп Кампенгпет. Для оргашзаш! антиб!рманського опору Пья Так-
сш залучив кошти, надаш йому мкцевими китайськими торговнями,
шо дало змогу озброии численну ловстанську армпо. Не виникло про-
блем i з людськими ресурсами: цьому сприяли масова ненависть тайшв
до свогх поневолювач!в, а також гнучка полника самого Пья Таксша,
який смыиво висував на важлив! посади вихшшв 1з низ!в суспыьства,
Глава 7. CiaM (Та!ланд)
263
nenyciM селянства, вщкриваючи !м у такий cnoci6 захоплив! кар’ерн!
^пспективи. Тайш вступали до такого вшська тисячами, шо не зали-
пер 0 cyMHieie у швидкому вигнаны штервенпв. Оргашзашйним яд-
Ново1 ciaMCbKoi державносп стала розташована на швдн! краши
фортеня Тонбуръ в якш Пья Таксша проголосили у 1768 р. новим
королем Саму.
Швидке вшновлення военно-полпичного потеншалу Оаму стало
неприемною неспод!ванкою для б!рманшв. Зважаючи на те, шо в!йни
з Нинами все ше тривали, б!рманський король Схшб’юшин визнав за
краше вивести з Оаму окупацшн! вшська, аби не отримати вшну на
два фронти. У 1768 р. пол 'ипичний суверештет &аму був повшстю
в1дновлении, однак столицею визволено! краши (замгсть щлковито
зруйновано! та спалено! Аютп) залишилося Тонбурц де розмютив свою
ставку новий тайський король Пья Таксш (1768—1782].
Пья Таксш був китайцем, тому намагався заручитися пщтримкою
cboix сшввпчизниюв-конфушанщв, шо вщразу посварило короля-виз-
волителя з буддшською церквою. Ортодоксальний буддизм тхерава-
ди завжди прохолодно ставился до торпвл! й щдприемництва взагал!,
повчаючи паству, шо зароблене багатство мае спрямовуватися не на
розширення виробництва, а даруватися буддшським монастирям-ва-
там. За це праведний адепт м!г розраховувати на збыьшення свое!
персонально! тхами (релтйно! заслуги) з вцшовщними перспектива-
ми, звюно — не в цьому житп, а в майбутн!х переродженнях. Прагма-
тиюв конфушаншв це, звичайно, н!як не влаштовувало, тому свого
ставленика Пья Таксша вони змусили засудити буддшський cnoci6
життя, л!берал!зувати б!знесову активнють щдданих, штенсифжувати
товарно-грошов! вшносини, замшюючи натуральн! подат! й повин-
ност! грошовими податками. Апогеем конфл!кту була спроба п!дпо-
рядкувати мгсцеву будшйську общину свггськш влад!, що перетвори-
ло будд!йськ! монастир! Оаму на запеклих воропв Пья Таксша.
1ншою проблемою стало падшня авторитету короля-визволителя в
широких масах населения. Прагматично налаштован! конфушанш-ре-
форматори, як! оточили Пья Таксша шсля його коронацп, прагнули
якомога швидше вшновити матер!альну базу краши, а для цього мак-
симально використовували звичш для сх!дно! деспот!! методи: тоталь-
ний контроль, посилення адмшютративно-чиновницького управлшня
ирацею виробниктв, насадження кругово! поруки обшин за сплату дер-
жавних податей ! виконання повинностей, змшнення статусу держав-
но! власносп на землю за обмеження приватного землекористування
тощо. Останньою краплею, шо переповнила чашу терпшня (замши.
studenV^^a
264 |Роздц! II. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА АЗи
став указ 1774 р. шодо примусового татуювання селянства, виповцщ^
до якого кожен мешканець сыьсько! обшини дов!чно прикрпшювам
до певно! територп, шо ф!ксувалося вщповшним тавруванням на за-
п’ясп руки. Це перетворювало селян на державних кр!пак!в, осюлькк
вшхати за меж! свое! обшини такий пщданий Mir вщтепер лише за
згоди свого чиновника-управлшця («покровителя»), шо сутгево обме-
жувало приватну ш!шативу тайських селян i сприймалося ними як
наруга чужоземно! влади (китайшв) над безправними тайськими пщдд.
ними у !хн!й власнш кра!ж. Не затухав конфлжт ново! влади i з яще-
рами традишйно! тайсько! елгги, яка завжди пов’язувала свое пану-
вання з буддшськими цшностями i колективним, оформленим через
державу, розпоряджанням матер!альними багатствами кра!ни в межах
чггко ранжовано! системи сактша.
€диним напрямом полянки Пья Таксша, де його ycnixM видава-
лися незаперечними, була боротьба за вшновлення !мперсько! велит*
(ламу на м!жнародн!й арен!. Зосередивши акумульоваж реформатора-
ми ресурси кра!ни на вирцценж ше! стратепчно! мети, король-визво-
литель спром!гся вшновити фактичний сюзережтет (ламу над Кам-
боджею (зв!дки тайш змогли випснити в’еттв), а в 1778 р., с ко ристав*
шися внутр!шн!ми чварами серед лаоських динаспв, нав’язав свою
владу юльком сусщжм лаоським княз!вствам (Чиангмай, В’етнтьян,
Луангпрабанг), причому з найбшьшого лаоського княз!вства В’знтьян
ciaMui в и везли не лише скарбницю i родину останнього мюцевого чао
(«правителя»), а й усю зброю, продовольч! запаси, юторичн! рукопи-
си, а також дв! стату! Будди (Пхакеу й Пхабанг), як! вважалися сим-
волами лаоського етнополггичного сувережтету. Однак виснажлива
експансюжстська полпика негативно вплинула на господарську ситу-
ашю в кра!ж, шо викликало нову хвилю обурення тайшв д!яльн!стю
короля-шоземця. 1 коли в спробах реформувати буддШську рел!г!ю
Пья Таксш наважився проголосити себе живим уособленням Будди,
претендуючи в такий спос!б на статус релптйного глави мюцево! буд-
дшсько! церкви, антивладн! настро! переросли в повстання (1782). яке
очолив енерпйний полководець Чаопрайя Чакр! — виходець !з роди-
ни спадкових тайських чиновниюв, який вш 1775 р. обшмав посаду
командувача тайських збройних сил. Протистояння завершилося кла-
сичним дв!рцевим переворотом: пшпорядкован! Чаопрайя Чакр! гвар-
д!йн! захопили i стратили Пья Таксша, шсля чого уже сам Чаопрайя
зшшов на аамський престол пщ тронним !м’ям Рама 1 [1782— 1809J,
ставши в такий спос!б засновником ново! корол1всък(л династп (ламу
династп Чакр!, яка й дос! править крашою. Своею столицею нова
Глава 7. Сдам (Таиланд)
265J
обрала портове micto Бангкок, розташоване в нижнш темп
неподалж вш океашчного узбережжя Самсько! затоки.
динаспя
Менаму
С1ам теля воиаржня
династп Чакр!
Династия Чакр! пришила до влади nid гаслом боротьби за збережен-
ня традицшних пробуддшських щнностеи тайського народу, спотворе-
них за царювання проконфушанськи налаштованого короля-китайня.
Проте, зайнявши престол. Рама I змушений був рахуватися з реалш-
ми, тому вшразу п!шов на пений контакт !з фшансово могугн!ми ку-
ценькими корпорашями. Однак нова динаспя не вдавалася до посту-
пок i загравань, як попередня, а використала перев!рений часом метод
шлюбних зв’язюв. Серед корол!вських дружин i наложниць з’явили-
ся ж!нки з китайських торговельно-пшприемницьких к!л та потуж-
ного й багатого мусульманського клану купшв Буннак, шо забезпечи-
ло Чакр! доступ до ixHix фшансових pecypcie i допомогло вир!шити
чимало бюджетних проблем, з якими вшразу зпкнувся новий прави-
тель. За не китайш й мусульмани д!стали вш влади нов! привше!: 1м
выдали на вшкуп усю систему лихварства, а також дозволили вшкри-
ти в околинях Бангкока перш! в CiaMi мануфактури з виробництва
тростинного цукру, на яких працювали вшьнонайман! робпники-ки-
тайш. Поим китайська шаспора виборола для себе право створювати в
прибережних репонах доки, розвивати виробництво джонок та шшо!
портово! шфраструкгури, а також поширювати мануфактурний уклад
на iHLLii галуз! господарства, у тому числ! прнич! промисли (зокрема
видобуток олова). В результат! система выьно! наймано! пращ почала
поступово витискати /з рем!сничо! та видобувно! сфери безоплатних
виробник1в, як! гютрапляли на вщповшн! роботи, виконуючи шести-
М1сячн! державн! вшробпков! повинност! (до того ж скорочен! неддовз!
До чотирьох М1сяшв на р!к). Лише ошумоторпвлю та ошумокуршня
гама 1 категорично заборонив, як того вимагала бущцйська обшина
краши. Зате, реоргажзувавши систему церковно! iepapxi! будшйських
ч®ншв, новий король спромися таки поставити мгсцеву сангху (буд-
Д'иську обшину монах!в-тхеравадин!в) пш жорсткий державний конт-
Р°Дь. Завершилося масштабне реформування Саму ухваленням у 1801 р.
нового кодексу закон!в, потреба в якому мотивувалася загибеллю по-
еРеднього внаелшок пожеж! в Аютп пш час останньо! б!рмансько!
aBd 'и 1766 1767 рр. Означеним кодексом юридична база держал»
sWdenV№^'
266 |РоздшП. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31д
розбудови була остаточно ун!ф!кована. Було проведено також загадь-
ний перепис населения краши, здшснено перереестрацпо й детальну
класифжашю bcix оброблюваних земель i3 подальшим переведениям
чинного поземельного податку з натурально! форми у грошову.
Менш помггними були зовншшьополггичш ycnixn молодо! династц
4axpi.
У 1782 р., заклопотаний проблемами власного утвердження на пре-
стол!, Рама I змушений був погодитися на вщновлення шлковитого
суверенпету лаоського княз!вства В’ентьян (наесть повернув лаос-
цям статую Будди Пхабанг). Шсля цього В’ентьян став центром
штенсивно! полпично! консолщаш! Лаосу, i до середини 1820-х
рок1в пш контролем в’ентьянських чао перебували вже 79 лаоських
мианпв («княз1вств»), шо становило бшьшу частину територ!й, за-
селен их народом лао.
Спроби CiaMy поширити свш вплив на В’етнам у той час, коли цю
крашу роздирали внутр1шш смути, пов’язаш з повстанням тайшошв,
завершилися катастроф!чною поразкою в 1785 р. Наприкшш XVII1 ст.
за пштримки ciaMuiB на в’етнамський престол зшшов войовничий
правитель Нгуен Фук Ань (майбутшй 1мператор В’етнаму Нгуен Тхе
То). За його правлшня возз’еднаний В’етнам знову став основним
конкурентом CiaMy в його боротьб! за домшування в Камбоджа
Особливо! гостроти це протистояння набуло за царювання шшого
чакршського короля Рами 11 [1809—1824], коли шсля фази активних
в’етнамо-шамських военних дш в Камбодж! (1810—1812) тайський
король змушений був визнати домшування в’епв у Камбодж). При-
чиною такого вщступу була загроза ново! б!рмансько! навали й на-
магання уникнути можливо! вшни на два фронти (з б!рманиями i
в’етнамцями). Зате, послабивши гостроту военного протистояння 3-
В’етнамом, здамцям удалося нав’язати свое домшування кыьком шв-
шчномалайським мусульманським княз!вствам, розташованим на
niBHoni Малаккського швострова. Оргашчною складовою активно!
eKcnaHcioHicTCbKoi полпики 4aKpi була практика масового насиль-
ницького переселения сотень тисяч (!) мешканшв захоплених те-
риторш до центральних райошв CiaMy, де ця дармова робоча сила
нашвбраншв—нашвдержавних кршаюв забезпечила Micueey шфра-
структуру 1ригашйних комплексе необхщною кыьюстю робочи*
рук.
За час1в правлшня Рами П гзоляшошстська полпика CiaMy дешо
послабла. У 1818 р. король дозволив заходити до шамських порпв
Глава 7. CiaM (Тагланд)
267^
португальським торговим суднам, а в 1822 р. — анппйським. Водно-
час уся ня торпвля здшснювалася пщ жорстким державним контро-
лем. CiaM i надал! збершав режим державно! монополи на зовшшж
торговельж onepauii з европейиями.
Ефективна територ!альна експансля 4aKpi мала й сво! негативш
наслшки: до середини XIX ст. 1з 6 млн аамських пщданих лише 2 млн
були етшчними тайнями — решту становили малайш, лао, кхмери,
мони, карени, китайш, лава. Тому ц!лком мотивованою видаеться
Позишя короля Рами II, який вирндив передати землю, яку реально
обробляли селяни — тайш за походженням, у !хню de facto приватну
власнють з правом дарувати, продавати й передавати у спадок свою
земельну дыянку без будь-яких обмежень. Сдиною умовою володш-
ня такою земельною дшянкою вважалася свосчасна оплата державних
податюв, розм!ри яких за час!в Рами 11 чпко диференшювалися за-
лежно вщ родючосл трунив. Самцям дозволялося також вщкупитися
вш виконання державно! вщробпково! ренти (яку до того ж було ско-
рочено до трьох мюяшв на р!к). 3!бран1 в такий cnoci6 кошти викори-
стовувалися для найму китайських робпниюв.
Орипнальний cnoci6 змшнення полпично! централ1зацп CiaMy
обрав Рама II у кадровому питаннг BiH почав призначати на eci клю-
чов1 бюрократиям посади (глав дв^рцевих та урядових вшомств, на-
мкниюв стратепчно важливих провшшй тошо) виключно член1в ко-
рол!всько! родини (насамперед царевич!в 1з числа власних сишв i пле-
мшниюв).
У перюд правлшня перших чакрШських корол!в продовжувала бурх-
ливо розвиватися тайська нашональна культура, яка ор!ентувалася
на буддшсью естетичж шнносп i смаки. Уже за царювання Рами 1
по всш KpaiHi були остаточно знишеж остан Hi шду!стсыа храми, а
с1амську столиию прикрасили пишж бузццйсью вати — Арун i Пра-
четупон. При бангкокському двор! почали активно перекладати й
переписувати тайською мовою шцийсыа, цейлонсью та китайсью
хрожки й лпературж твори, вшновили традишю ведения власних
офшшних юторичних лггопиав. Вщомими поетами Tie! епохи були
сам король Рама II, а також виходець i3 незнатно! родини Сунтон
Пу (1786—1846/1855) — перший в тайськш лператур! автор, який
почав складати eipuji розмовною мовою тайшв, визнаний за свш
неперевершений дар ше за житгя класиком.
.. у 1824 р. Раму 11 змшив на престол! його молодший брат Рама III
I 824—1851]. Його попередники за рахунок активно! переселенсько!
лпики (гпсля вдалих воен) забезпечили крашу достатньрю^ж^ЙгА^
studenVW*® у
Розды II П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31я
268 |
робочих рук. Новий король знайшов !м належне застосування, зосереЛ
ливши значн! людськ! ресурси на таких важливих дыянках господаря
ства, як ремонт й удосконалення наявних i створення нових !ригаццД
них KOMiuieKcie, а також спорудження потужного торговельного М
шйськового флоту. Така полпика дала можлившть icioiHO збыьшити
виробництво рису, а також змщнити режим державно! монополи на
зовн1шню торговлю, оскыьки тепер вся експортна продукшя Саму
могла вивозитися за кордон корол!вськими торговельними кораблями
та ше й пш охороною корол!вського вшськового флоту. Звичайно, на
все це noTpi6Hi були чимал! кошти, тому за правлшня Рами III в CiaMi
поширилася лихварська традишя податкових вшкушв, коли в обмш
на грошов! кредити влада «продавала» майбутж податки з пенни»
провшшй приватним особам чи корпорашям (найчаспше це були ки-
тайськ! або мусульманськ! купецьк! пльдп). 1 хоча «продаж» иодаткш
здшснювали лише на р!чний термш, це розмивало полпичну eanicnj
CiaMy, оскишки на «викуплений» час провшшя потрапляла пш ньтко-
витий контроль вшкупника, якому мав пшкорятися весь мшцевиЙ
апарат податково! служби i навпъ, певною м!рою, Micueei сидов! орга-
ни (як! мали спыьно з вшкупником «вибивати» !з пщданих продам
«державн!» податки).
Послабления внутр!шньо! централ1зацп Саму спонукало <його су-
сщ!в використати ней факт на свою користь. Зокрема, у 1826 р., дешо
переошнивши сво! сили, в’ентьянський чао Анулуттхалат [1805—V
1828| напав на С!ам, намагаючись вшвоювати т! заселен! лао земл!,
шо перебували у склад! тайсько! держави. Перший удар виявився вда-
лим: в’ентьянц! захопили провшшю Корат (мешканшв яко! — етн!ч-
них лао — переселили до сво!х володшь) i вийшли до мкгга СарабурЪ .
розташованого за 80 км вш Бангкока. Однак Рама III, вшкинувши
колишн! антиевропейськ! упередження, закупив за кордоном вогне-
пальну зброю i навпъ термшово запросив на службу кыькох англ-
!йських i португальських вшськових ради и к! в, котр! швидко навчили
с!амських воя к! в навичкам користування сучасними рушнинямм й
гарматами. У травн! 1827 р. с!амц! розгромили лаоськ! в!йська в
CiaMi, теля чого уже сам! вторгнулися до лаоських володшь ме-
конзького л!вобережжя. Анулуттхалат благав про допомогу В’етнам
i Цин1В, але пштримки не дочекався, i 1828 р. В'ентьян знову захо-
пили с!амськ! в!йська. Л аоська‘столица була спалена i зруйнована,
до Саму знову вивезли будд!йськ! стату!, княз!вську скарбниню. ла-
оськ! лпописи, зброю та родовитих браншв, а також yeix захоплениХ
у В’ентьян! слон1в ! коней. Анулуттхалат ут!к до Пекша, але нин-
ський уряд не захопв псувати стосунки з Самом через князя-невда'
Глава 7. CiaM (Тайнана)
269
ху i в 1829 р. видав його Рам! Ill, який тримав Анулуттхалата у Банг-
кой! аж до само! смерть
Розгром В’ентьяну справив на лао велике враження, тому протягом
наступних десяти рок!в быышсть !нших лаоських мианпв (у тому числ!
Луангпхабанг i Пхуан) також визнали зверхжсть С!аму. В них розм!-
стилися с!амськ! гаржзони, а Бангкок почав регулярно отримувати
звшти данину (сложв ! слонов! бивж, роги носоропв, шкури олежв,
антилоп i пантер, рис, бавовник, тютюн, шовк, !ндиго тошо). I лише
активний сиротив Ьшюго претендента на лаоськ! територп — В'стна-
му — не дав Рам! Ill зд!йснити тотальну анекаю лаоських земель.
Шеля cepii не дуже активних с!амо-в’етнамських военних конфл!кпв
початку 1830-х роюв Сам змушений був погодитися на перехщ части-
ни схщних лаоських територш пщ в’етнамський контроль.
«Вщкриття» (ламу.
С1ам в епоху системних
реформ
На середину XIX ст. припала чертова хвиля колошально-експансЬ
он!стсько! актив!заш! захшних кра!н у П!вденно-Схшн!й Азй. За умов
як'юно! воснно-технолог1чно1 переваги свропейських збройних сил над
традицшними сходными армиями дотримання жорстко! политики само-
Ьоляцн вже не могло гарантувати С'юму збереження його политичного
суверенитету. Саме за тако! ситуацп на бангкокський престол з!йшов
новий аамський король Монгкут (Рама IV, 1851 — 1868), який присту-
пив до модерн!за ци eeipeeoi йому держави. Осюльки будь-як! нововве-
дения негативно сприймалися консервативно налаштованою родови-
тою верх!вкою, яка не бажала вшмовлятися вщ сво!х «законних» прав
i привыеТв в межах рангово! системи сакгтна, новий король вшразу ж
почав висувати людей на важлив! держави! посади не за ступенем знат-
ность а за дыовими якостями. Об’ективним критерюм «дшовитосп»
Державного службовця Рама IV небезпшставно обрав фшансову ефек-
тивн1сть його д!яльност!. За час!в його правлшня всупереч yciM попе-
Реджм традишям саме представники багатих торгових С1мей достали
висок! посади в органах державного управлшня. Зокрема, вихшш !з
багато! купецько! родини Буннак обшняли кер!вж посади у кромах
пРакланг (ошкувався скарбницею i зовшшжми зносинами)! калагом
'В1йськовий кром). Кром магатта!, шо вщав ус!ма кадровими питан-
иями державно-бюрократично! iepapxii, очолив представник шшо!
270 |Роздш II. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Ц
biuihbobo! купецько! родини — Рачасупхавад!. Явно релпстовими ста-
вали за таких обставин рангов! !ерарх!чн! «бали» сакпйна, як! нереста-'
ли виконувати функшю показника носадового р!вня пшданого, а пе-
ретворилися на почесний титул, котрий мав засвшчувати лише високе
сошальне становише його нос!я (на зразок тогочасних европейських
граф!в, княз!в, барон!в чи марк!з!в, сутн!сна як!сть котрих пережила
аналопчну еволюшю). Быьше того, «в дус! часу» сам Рама IV в офь
шйному дипломатичному листуванн! з шоземними правителями !ме-
нував себе «Президентом (ламу», а його брат-сшвправитель 1царат дав
одному з! cboix син!в !м’я «Джорджвашинпон». Монгкут !стотно змь
нив також сам! нриннипи стосунк!в влади з пшданими. В!н демонст-:
ративно вшмовився вш деяких цереможальних норм корол!вського
двору, скасував найодюзшш! традицп раболшного звертання до пра-
вителя. Свою коронашю Монгку! пров!в як процедуру присягання ко-
роля на BipHicTb кра!н! та и народу, а отже «воду клятви на в!ршсть» пив
на церемонп сам король, а не його наближен!, родич! й мш!стри, як не
робилося ран!ше. Апогеем «управл!нсько! демократизаций стала поява на
ст!н! корол!вського палацу спешально! скриньки «для скарг i пропо-
зишй», до яко! кожен пшданий Mil опустити свое прохання безпосеред-
ньо королю без будь-яких бюрократичних чи цензурних обмежень. ]
Демонструючи свою прихильжсть до модерн!зашйних шей захш-
ного типу, Монгкут шкавився здобутками европейських природни-
чих наук, почав вивчати европейсыа мови (заохочував до цього й
с!амських аристократов), навиь запросив до палацу англшську 1увер-
нантку для навчання корол!вських д!тей. Водночас Рама IV не пере-
ставав бути переконаним патрютом, дослшжував класичну аамську
icTOpiio, збирав старовинн! тайськ! рукописи, oni куна вся збереженням
давшх старожитностей свое! кра!ни. А шоб у пщданих не виникали
сумжви шодо його прихильност! тайським шеолопчним «кореням»,
Монгкут посттйно наголошував на будд!йськ!й основ! свое! монарх!! i
навиь !менував себе при двор! «живим уособленням Будди».
Зм!ни управзпнського й полпичного характеру супроводжувалися
вшповшними нововведениями, шо мали сошально-економ!чну спря-
мовашсть. Натуральний податок, шо становив 10% урожаю, остаточно
замшили диференшйованою (залежно вш якост! грунпв) поземель-
ною грошовою податгю, яка сягала 0,25 онколя з рая2 незрошуваног®
поля й 0,375 онколя з рая поливних пол!в. Якшо селянин брався осво-
ювати шлину, то в перший р!к роботи на такому пол! вш узагал!
•’ Лкаль — оамська монета, шо м!стила близько 1.5 г ср1бла; рай — ipa.iMuiflH»
аамська Mipa iLioiui, лор1внював 0,16 ia.
Глава 7. (лам (Таиланд)
27£
звИьнявся вш сплати податей. Водночас влада провела грошову ре-
форму. Для пього за кордоном було закуплено юлька монетних вер-
стапв продуктивнкгпо 100 тис. монет за день, на яких почали карбу-
вати нов! пласк! ср!бн! пикая! европейського зразка. Була скасована
сумн1вна з погляду фшансовоТ ефективност! i явно деструктивна для
державно! едносп краши система податкових вшкушв. Поступова
•пквшашя державних монополШ на закугивлю i продаж деяких страте-
г!чних вид!в сировини (кориця, тютюн, перець, ешь тошо), як! за
минулих час!в виривали !з ринкового o6iry колосальш обсяги вщпо-
вшного продукту в натуральна форм!, дала можливють виробникам
(особливо селянам) ставати активними учасниками товарно-грошових
вйгносин. Змшнився шститут селянсько! приватно! власносп на зем-
лю, залроваджений в CiaMi ше за короля Рами И. Справд! епохальни-
ми стали корол!всью укази про цшковиту л!кв!дац!ю Bcix р!зновид!в
безоплатно! вшробпково! повинност! на корпеть держави, а також про
заборону главам с!мей продавати в рабство чи вшдавати в заклад мо-
лодших член!в ciM’i (дней до 15 роюв i дружин). У 1865 р. другий з
них був доповнений законом, вшповшно до якого дружинам надава-
лося право вимагати розлучення.
Реформи Рами IV кардинально манили внутрймнш yempiu С1аму,
який почав поступово eidxodumu eid жорстких каношв соц1ально-еко-
ноличного устрою сх1днодеспотичного постсередньов1ччя. Та попри всю
прогресившсть зазначених нововведень Пам усе ще не м1г на pieeux роз-
мовляти з промислово розвиненими зах1дними державами, я Ki не поли-
шали надш вшкрити бамський ринок для cboix Toeapie, шоб отриму-
вати звшти дешеву сировину, яко! потребувала захшна промислов1сть.
Найбшьшу активнють у цьому питанш виявляла Великобриташя, чи!
емюари (Дж. Кроуфьорд у 1822 р., Г. Борн! в 1825 р.), удаючись до
погроз, усишко тисли на Чакр!, вимагаючи вшкрити крашу для анг-
лШських купц!в i товар!в, а також скасувати державну монополпо в
зовншшШ торпвл!. Тривалий час с!амськ! корол! не реагували на таю
погрози, однак шсля разючих ycnixie британських колон!затор!в в
•Hail, перемоги англо-французьких вшськ у Пернпй Ошумжй в!йн! з
Китаем i Кримсьюй вшн! з Pocieio, Монгкут зрозум!в, шо продов-
*ення полгтики «само!золяцп» матиме для Саму сумн! наелшки: заг-
Р°3а прямого военного вторгнення й подальшого колон!ального поне-
^лення ставала шлком реальною. Тож коли в 1855 р. до порту Банг-
кока нахабно увшшли два британськ! вшськов! корабл! й навели сво!
^Рмати на центральний форт берегово! оборони аамсько! столиц! —
vopiemo Пакнам, Рама IV вир!шив посгупитися. <
272 |
Рознил 11. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
Посольство, яке прибуло на борту означених корабл!в, очолював
британський губернатор Гонконгу Дж. Боуршг. Шоб не втратити об-
личил в очах пгаданих сзамський монарх вшмовив англшському по-
сланнику в ayaieHuii, доручивши ведения neperoeopie з англ!йцями
Синов! — крому пракланг Пья Сур1вонгсе, проте bci добре розумыи, що
В1Н е лише передавачем монаршо! вол!. Попри так! цереможальн! уск-
ладнення перемовини гривали недовго, / в Keimni 1855 р. Монгкут по-
ставив ceiu nidnuc nid першим в icmopii неравноправном англо-аамським
договором, за умовами якого британш здобували в CiaMi статус ексте-
ритор!альносп, с!амський ринок вшкривався для англ!йських
товар!в. До того ж митн! збори встановлювалися на р!вн! 3% !хньо5
вартост!, а ввезення ошуму взагал! звыьнялося вш будь-яких мит.
Британськ! пщдан! д!стали можлив!сть вшьного в'Тзду до (ламу з пра-
вом володип тут нерухом!стю й зд!йснювати пошук та видобуток
будь-де у крапп будь-яких корисних копалин. У Бангкой! передбача-
лося вшкрити британське консульство, а в Лондон! та в основних
британських колон!ях — представнинтва С!аму.
Англо-с!амський догов!р 1855 р. викликав певну стурбован!сть
1нших захшних держав, як! також заз!хали на ню кра!ну. 3i свого боку,
Рама IV спошвався зшрати на м!ждержавних суперечностях коложаль-
них хижаюв, шоб обернути ix на свою користь. Особливо велик! нами
покладали тайськ! дипломати на англо-французьке протистояння, од-
нак ixHi спод!вання не виправдалися.
Спочатку Франшя не захотша сваритися через CiaM 31 cboim нешо-
давжм союзником по Кримсьюй В1йн1, а невдовз] вшносини м!ж обо-
ма кражами зовам попсувалися через Камбоджу, де ставленики Cia-
му царювали вже не один десяток роюв. При цьому офйийж спад-
коемш камбоджШського престолу утримувалися як заручники при
с!амському двор!. В 1862 р., шсля того, як французи захопили П|в-
денний В’етнам, створивши там свою коложю Кохшхшу, диплома-
ти !мператора Наполеона III почали вимагати вш камбодж)йського
правителя Нородома 11860—1904] визнати Франшю юридичним спад-
коемнем «суверенних прав» В’етнаму шодо Камбоджу погрожуючи
в раз! вшмови в!йною. Погрози под!яли, i в 1863 р. командувач сай-
гонсько! ескадри французького флоту адм!рал Лаграндьйо i Норо-
дом пшписали в камбоджшсьюй столиш Удонг догов1р, вшповшно
до якого Камбоджа визнавалася французьким протекторатом. Стур-
бований Рама IV, при двор! якого виховувався Нородом до свою сход-
ження на камбодж!йський престол, направив до Удонга посольство,
якому вдалося укласти догов!р про збереження суверенних аамських
прав на Камбоджу. Реакшя француз!в була блискавичною: у 1864 р.
273 |
Глава 7. CiaM (Таиланд)
ixHi колошальн! в!йська ударом 13 Кохшхши окупували Удонг, а
В1йськов1 корабл! ув1йшли в порт Бангкока, не приховуючи cboix аг-
ресивних naMipiB. Шсля цього пщ тиском наполеошвських дипло-
ма™ Нородом пщписав документ, у якому йшлося про анулювання
Bcix юридичних прав CiaMy на Камбоджу, а в 1867 р. в обмш на пере-
дачу CiaMy двох захщнокамбоджшських провшшй (Баттамбанг i Ан-
гкор) Рама IV визнав французький протекторат над Камбоджею i
вщмовився вщ будь-яких претенз!й на цю крашу (варто зауважити,
шо пров!ншю Ангкор з п знаменитими давньокхмерськими архггек-
турними старожитностями французи CiaMy так i не передали).
У 1856 р. аналопчж нер1вноправн! договори були нав’язаш Cia-
му в 1856 р. Сполученими Штатами, Франшею, Дашею i Генуею,
у 1859 р. — Португал1ею, у 1860 р. — Голла шлею, в 1862 р. —
Прусслею, а в 1868 р. — Австро-Угоршиною.
Сдиною великою державою, яка не стала нав’язувати CiaMy нер!вно-
правний floroeip, була царська Pocin. 3 часом тайська полпична ель
та не ошнила, тим бгльше, шо в тогочасшй Pocii, так само як i в
ТаыандГ панувала абсолютна монарх4я, шо також сприймалося Ба-
нгкоком як додатковий аргумент на корпеть Ticiiiiuoro м4ждержав-
ного партнерства. Зокрема, серед представниюв ciaMCbKoi верх!вки
поширилася традишя вщправляти до Pocii навчатися cboix сижв
(особливо, коли йшлося про здобування BiftcbKOBoi осв!ти), яю не-
рщко повертались до CiaMy з росшськими нареченими або дружи-
нами, шо походили 3i шляхетних дворянських род!в. Особливого
резонансу набув шлюб шамського царевича Чакрабона (навчався
вш 1898 р. у Санкт-ПетербурзО з Mapieio Деснииькою. Ихжй син —
Чула Чакрабон — згодом став найавторитетн!шим тащандським
1сториком XX ст.
«В1дкриття» CiaMy принизило його полдпичну eidniemb i бол1сно
в1дбилося на багатъох галузях м1си,евого господарського комплексу. 1но-
земна товарна експансш спричинила кризу йамського ткацтва i бага-
гьох традицшних селянських промисл!в, зростання монокультури opi-
ентованого на експорт рйавнинтва ламало традишйну багатоукладжстъ
ciaMCbKoro сшьського господарства, попит на uiHHi породи Micueeoi
деревини призв!в до масового вирубування л!ав, розташованих по-
близу иорпв. Позбавлеж рослинносп територп швидко перетворюва-
лися на класичж «бедленди». Водночас «в1дкриття» крайни мало и по-
зитивна насл/дки, сприяло и активнйиш модершзаци. У портовому сто-
личному Бангкош вперше замють вуличних каналш (якими городяни
пересувалися на човнах) почали споруджувати мошем
274 |Роздш 11. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО СХ1ДНА A3[>{
було вшкрито лжарню европейською зразка. В ор!ентованому на ек-
спорт тростинно-цукровому виробнишля з'явилися перил цукроварц]
мануфактури, а в оснашених американським обладнанням счамських
доках замгсть джонок почали будувати пароплави. На обробщ рису й
лкопильних виробнинтвах вщ середини 1860-х рок!в з’явилося
1мпортне устаткування, у тому числ! мехашзми, оснащен! паровими
двигунами. У 1859 р. в CiaMi почала видаватися перша «Корол1всь-
ка газета», а дешо шзншге телеграфш лшп з’еднали Бангкок 1з
EipMOK) i Сшгапуром. Велику увагу придшяв король Монгкут на-
рошуванню штелектуального потеншалу BBipeHoi йому держави: при
шамському двор! було вшкрито першу школу захшного зразка. За дер-
жавний кошт почали оргашзовувати науков! експедицп до вшдалених
райошв CiaMy з метою Ухнього спочатку природничо-наукового, а
вштак i промислового освоения.
Пристрасть до наук Рама IV проню кр!зь усе свое життя, вона ж
його i згубила. У 1868 р. 64-р1чний монарх вир!шив вшвщати з дво-
ром гпвдень свое! кра!ни, де можна було спостериати повне сонячне
затемнения. Однак гпвдень CiaMy — це трогпчш малайськ! джунггц,
наповнеш безл!ччю отруйних змш, хижаюв, комах i хвороботворних
MiKpo6ie. Пш час експедицп Монгкут захвор!в на трошчну маляршу
вщ яко! того ж року помер, залишивши престол своему 15-р!чному
синовьспадкоемпю Парамшдру Мага-Чулальонгкорну, який корону-
вався гид 1м’ям Рама V 11868—1910].
Доки Чулальонгкорн не досяг повнолггтя, Самом управляв вщ його
iwerii регент — глава родини Буннак чао («князь») Пья Сур1вонгсе,
який користувався шлковитою дов!рою Чакр! ше коли вш iMeni Рами
IV в!в нелепа переговори з британськими та тшими европейськими
представниками шодо умов «вщкриття» CiaMy. I лише в 1873 р. Рама
V став повноправним королем CiaMy.
За царювання Рами V, який здобув освпу за допомогою запроше-
них британських учител!в i гувернанток, процес системно! трансфор-
маци CiaMy наповнився новым зм!стом. Новий правитель особливу ува-
гу придишв змшненню податково! дисциплши, осюльки за регент-
ства м’якотыого Пья CypiBOHrce майже половина податкових зборш
не доходила до корол!всько! скарбниш. Це було пов’язано з недбалг-
стю контролюючих шститушй, чиновницькими зловживаннями та не-
достагньою розвиненютю товарно-грошових вшносин i вшповшноЮ1
адмшгстративного апарату у вшдалених областях кра!ни (подал там
збирали в натуралыпй форм!, шо вкрай ускладнювало гх облж, збе-
Глава 7. Cia.M (Таиланд)
ннЯ й транспортування). Рама V спромися переломити ситуашю:
латки почали збирати у повному обсяз!, причому в грошовш форм!,
П не натурою. Новий правитель пщтвердив yci лихварсью привше! ки-
3 йських торговельних корпорашй, чим забезпечив безоплатн! «кре-
> ити» купеиьких клашв. Шоправда, для наповнення бюджету влада
jMviueHa була запровадити державн! монополи на торпвл ю ошумом
га алкогольними напоями, а також на оргажзашю азартних irop, шо
суперечило буддШсыай морал! тайшв. Однак у комплекс! з шшими
доходними бюджетними статтями (поземельний податок, митн! збо-
ри, продаж конпесш на вирубку тиково! деревини та розробку дея-
ких корисних копалин) не дало змогу регулярно наповнювати ко-
рол!вську скарбниню й уникати бюджетного дефщиту. Наприюнш
XIX ст. видатки оамського держбюджету становили 10 млн miicajiie
(i мали тенденшю до зростання), однак yci вони шлком покрива-
лися бюджетними надходженнями.
Велику увагу влада придшяла аграрному комплексов! краши, в
якому були зад!яж близько 90% аамських пщданих. Основы зусилля
було зосереджено на збереженш системи др!бних i середине селянсь-
ких господарств, гальмуванж npouecie майново! диференшаци на сел!.
У 1874 р. урядовим указом знову пштверджувалася заборона боргово!
кабали й кабального рабства (yci д!ти раб!в, яким виповнилося 20 рок!в,
звыьнялися з рабства), л!квщацш безоплатно! державно! паншини.
Залишалися незмшними низьк! ставки поземельного оподаткування.
Всыяко обмежувалися можливост! конпентраш! великих земельних
володшь в одних руках «з! спекулятивними шлями». Як наслшок,
основою с!амського сьпьськогосподарського комплексу залишалося
невелике селянське с!мейне господарство фермерського типу (в серед-
ньому 20—25 рай (3,2—4 га) р!лл! на родину). Така система землеко-
ристування давала можливють с!амському селянинов! годувати ро-
дину, справно платити податки, продавати близько 20% отримано!
продукцй як надлишок на вьтьному ринку, а виручен! кошти спрямо-
вувати на збереження ! розвиток свого господарства. Звичайно, !сну-
вали в тогочасному CiaMi й велик! землевласники-латифундисти, в
користуванн! яких перебувало до 200 paw (32 га) земл!. Вона обробля-
Дася безправними орендаторами — переважно колишшми бранця.ми з
числа вшськовополонених нес!амського походження чи сезонними
найманими робпниками.
Виважена аграрна полпика гарантувала Рам! V широку сошальну
П1Дтримку быыиост! пщданих, а також сприяла динам!чному розвит-
к°в! с!амського сыьського господарства, яке стало одним !з провщних
276 |РоздЬИ. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА дзц
постачальниюв рису й велико! рогато! худоби на св!товий ринок
Шороку CiaM продавав за кордон по швмыьйона тон рису й близько
70 тис. пипв рогато! худоби. Лише свгговий ринок цукру CiaM так i це
зум!в вибороти. У 1870-х роках Micueei плантацй цукрово! тростини
знишив природний катакл!зм — катастроф!чний паводок. Активно
експортувалися також сировинн! ресурси: золото, руб!ни, сапф!ри
мщь, вуплля, зал!зна руда, цинк, ртуть, сурма, алмази, а також тикова
деревина. Експортн! операцп давали CiaMy понад £3 млн прибутку
тод! як обсяг ciaMCbKoro 1мпорту (тканини, устаткування, озброення
тошо) не перевишував £2,5 млн. Позитивне сальдо зовжшньоторго«
вельних операшй не давало можливосп шоземним компашям нав’яза-
ти CiaMOBi кабал ьш економ!чн! договори й убезпечило «Выьне коро-
л!вство» вщ фшансово! 'залежносп вщ Заходу, тому навггь шсля масш-
табних системних реформ CiaM вступив у XX ст. не маючи державних
зовшшн1х борпв.
Активгзашя експортночмпортних операшй вимагала оновлення й
модернгзацп транспортно! шфраструктури, тому вщ 1889 р. у CiaMi
почали споруджувати зшизниш, а в Бангкош оргашзували залвнмИ
ремонты майстерш. 1 хоча основне обладнання (паровози, вагоюп
навггь рейки) завозили з-за кордону, наприкшш XIX ст. довжина
ciaMCbKHX зал!знинь вим!рювалася уже сотнями кыометр1в. Столич-
ний Бангкок перетворився на грандюзний портовий центр трансокеа-
шчно! торпвлг Населения мгста сягало 200—400 тис. чол. Наприкшш
XIX ст. порт iuopi4HO обслуговував по 600 i бшьше торгових корабл!в,
майже половина з яких ходила пш жмецьким прапором.
У 1885 р. CiaM приеднався до Всесвггнього поштового союзу.
Економ1чна модершзашя сприяла притоков! до краши шоземних
швестишй. Англшсью компанп отримали вщ уряду юлька коннесш на
загопвлю шнних порщ мгсцево! деревини, впливов! британсыа банки
почали кредиту ваги динам!чно зростаючу зовншшю торпвлю CiaMy.
Важливою складовою системних перетворень стала адмшютД
тивна реформа, яку Рама V послщовно здшснював протягом 1875—
1897 рр. Перш н!ж 1! розпочати король разом !з царевичем-спадкосм-
цем Дамронгом детально вивчили вщповшний досвщ захшних KpaiHi
петровсько! Pocii, вшвшали британсыа колонн BipMy та Малайю, Де
ознайомилися з практичним втыенням европейських управлшськи*
теорш на азшському грунт!, i лише шсля цього приступили до реаль
заш! сво!х задум!в у сфер! державного управлшня. Вщ самого початку
вони категорично вщкинули принцип виборносп влади як такий, иЮ
Глава 7. Cia.M (Та'шанд)
277
перечить канонам подлинно! традицн CiaMy, оскыьки 1сторичний
осви переконував: быышсть майже нжоли не бувае права, тод! як
• тина вшкриваеться, як правило, елпарнШ меншосп, якшо вона во-
д|е вишим морально-релнтйним авторитетом. Тому навггь коли в
1873 р- король заснував при двор! Державну раду (у склад! 41 осо-
би). надшивши Г! правом законодавчо! ййшативи, вш признание туди
cboix родич!в-приншв, а також ув!в до й складу глав найшляхетшших
ciMefi i3 числа спадкових рошв столично! служило! елгги. Дешо ради-
кальн1шими були змгни в урядових структурах. ГИсля к!лькох реорга-
н^зашй та перев!рки структурних нововведень на юлькох тимчасових
урядах, король створив, нарешт!, у 1892 р. сво!м указом аамський
уряд свропейського зразка у склад! 12 м!н!стр!в (фшанс!в, внутрццшх
справ. в!йськовий, морський, юстиш!, шоземних справ, народно! освь
ти, громадських po6ii тошо). Докоршних змш зазнав також адмшь
стративний устр!й CiaMy: крашу подшили на 41 провшшю (монтон),
кожна з яких складалася з райошв, п — з повтв, котрим уже пщпо-
рядковувалися безпосередньо селянсыа обшини. Bci управител! озна-
чених структур (окр!м виборних селянських старост) призначалися
королем, перед ним звпували й отримували централ !зовану плату з
державно! скарбниц!. Проте й у цьому питаны европейськ! запози-
чення мали сво! меж!: чиновниюв на ixHi посади в апарат! управлшня
призначали дов!чно (якшо бюрократ служив погано, його не зшмали з
посади, а просто страчували, замшюючи шшим); мш!стерство внут-
piiiiHix справ надиылося правом «у раз! державно! необхщност!» моб!-
л!зашйно-нримусово залучати пщданих для виконання безоплатних
po6ir на користь держави; в пщпорядкуванш мш!стерства юстиш! за-
лишили тыьки буддшських пщданих, тод! як китайшв судили !хн!
власн! кланов! суди; в малайських обшинах швдня краши, де панував
1сла.м, продовжували функшонувати шар!атськ! суди. В душ традицн
вир!шувалося питания кадрового забезпечення бюрократичних ei-
Домств. Формально наприкшш XIX ст. було лшвщовано останн! юри-
Дичы залишки сошально! нер!вноправност! селян: вони шстали право
выьно обирати будь-яку сферу д!яльност!, навпъ вступати до навчаль-
них заклад!в i претендувати шсля цього на державну чиновницьку
посаду. При цьому на сел! л!квщували релисти обшинно! кругово! по-
РУки за сплату державних податк!в, перетворивши селянську обшину
па суто адм!н!стративно-територ!альну одиницю. Однак доступ до ви-
державних посад вшкривала тыьки як!сна освпа, яку в тогочас-
Ному С!ам! давала заснована в 1881 р. придворна «школа державних
с•‘>4 бовшв», де викладали вчителМноземш (у 1898 р. реоргаызован&ь
278
Роздш II. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31я
в Корол1вський коледж, куди приймали вихщшв лише з привыейова-
них верств суспшьства). Вихщш 13 нижчих верств до придворно! шко-
ли не потрапляли (1х навпъ на територпо королшського палацу, де був
розташований цей навчальний заклад, не пропускали), а отже й пре,
тендувати на винд державш посади не могли. Ше менше шанс!й мали
тайсыа селяни вщправити сво!х дпей для навчання за кордон, де
ciaMCbKa верх!вка готувала свою молодь до вщповщально! державно!
служби, надаючи перевагу найпрестижшшим британським коледжам
та ун!верситетам. Не дивно, шо б!лышсть урядових мшютерських
портфел!в отримували члени коро/пвсько! родини — найчаспше, вве-
дем брати монарха. До того ж формально продовжувала функшонува-
ти традишйна iepapxinna система сакпина, в рамках яко!' кожен с!ам-
ський пищаний протягом життя дгставав вщ влади свою рангову оцж-
ку в традишйних «балах» (рая). Вона мала нагадувати, шо не варто
кожному намагатися «стрибати више свое! голови», збершаючи звич-
ний для тайського сушпльства традишйно низький р!вень со шаль-
но! мобыьностг
Остаточно систему сакпина скасували в CiaMi лише в 1923 р.
Значну увагу придиили реформатори питанию щеолопчно*! шд-
тримки реформ будшйським чернецтвом, пшпорядкованим спеш-
альному мшгстерству, кер!вником якого призначили авторитетного
релптйного мислителя царевича Вач!раяна. Завдяки його зусиллям
yci буддшсыё релшйш установи CiaMy були остаточно пщпорядко-
ваш держав! й вщнесеш до службово! iepapxii з вшповшним фшан-
совим утриманням вщ скарбниш. Вщтод! в кожному буддшському
MOHacTnpi (ват) Bci новацп влади прилюдно пропагувалися й усиш-
ко пщтримувалися, шо мало гарантувати стабыьну прореформа-
торську сошально-психолопчну атмосферу в сусшльствг Напри-
KiHni XIX ст. кыыисть шамських пщданих перевалила за познач-
ку в 6 млн oci6.
Системне реформування кра!ни завершилося реформою армп, на
яку Рама V покладав особлив! нади в 6opoTb6i за змщнення полпич-
ного суверенпету свое! держави. Для пщготовки квал!ф!кованих офь
церських кадр!в елпну молодь направляли до краших военно-на-
вчальних заклад!в Свропи (перевагу при цьому надавали крашам is
монарх1чними режимами — Англп, Шмеччиш, Pocii). У 1898 р. було
створено Генеральний Штаб Корол!вських Збройних Сил CiaMy. Зго-
дом у крапп ввели загальну вшськову повиннгсть i перевели арм!ю на
повне державне утримання. Вона стала вщтод! нечисленною (5 тис.
Глава 7. CiaM (ТаЫанд)
279
проте централ!зованою, добре озброеною та навченою, а П
В мандування вир!знялося крайшми монарх!чними настроями, шо
К°пком улаштовувало Раму V. KpiM того, запровадження загально!
iflcbKOBOi повинност! давало можлив!сть створювати людський ре-
В ос вшповшно пшготовлених вояк!в запасу, як! могли в раз! необх!-
дност! без тривалого додаткового навчання призиватися до лав вшська.
Таким чином мобипзашйний потеншал (ламу з кожним роком збшь-
шувався. шо давало пшстави Рам! V упевнежше почуватися на м!жна-
родн!й арен!. Зростали й с!амськ! ВМС. Наприкшш XIX ст. до складу
В1йськово-морського флоту «Выьного корол!вства» входив 21 бойо-
вий корабель, бьлышсть яких були закуплен! за кордоном.
Стурбован!сть Рами V проблемою збереження нашонального суве-
ренитету С!аму не була безпшставною. Наприкшш XIX ст. пш колож-
альним управлшням европейшв опинилися вс! сусши С!аму, i лише
загострення англо-французького експансюнютського суперництва в ре-
eioni 1Ивденно-Сх1дно1 Аза давало тайцям над1ю на збереження свой
па/йтично1 незалежностк Британш, чи! коложальн! володшня насува-
лися на С!ам !з заходу, намагалися не допустити коложального погли-
нання тайсько! держави французами. Водночас французи, як! колонi-
зували територп 1ндокитаю, шо межували з С!амом на сход!, катего-
рично не погоджувалися з можлив!стю британського панування в
CiaMi. За uiei ситуацп збереження CiaAtoM свого суверенипету було ви-
eidHUM обом iMnepianicmuHHUM хижакам. Bin ставав своер1дною буфер-
ною зоною м1ж французьким /ндокитаем i британською Б1рмою. Це
давало можливклъ запоб!гги лобовому протистоянню в perioHi, уник-
нути постшних м!ждержавних конфлпспв м!ж Великою Британию i
Франшею. 1 хоча французи усе ж вццрвали у 1893 р. вш CiaMy заселе-
не кхмерами меконзьке л!вобережжя, цим вони й задовольнилися.
Англо-французьке суперництво в репон! завершилося в 1896 р. пшпи-
санням двосторонньо! м!журядово! угоди про подш С!аму на сфери
впливу по лшп р. Менам на «британську» захшну i «французьку»
схшну. Однак остаточно реашзувати сво! плани шодо жорсткого на-
п!вколошального поневолення CiaMy англо-французьким коложзато-
Рам так i не вдалося.
Переломним для CiaMy став 1897 р., коли король Рама V здшснив
три вал ий дипломатичний вояж столииями найвпливов1ших свро-
пейських кра!н (Санкт-Петербург. Берлш, Вшень, Париж, Лондон,
Брюссель). Пш час neperoeopiB 13 !хн1ми л шерами король поводився
споюйно й розкуто, демонструючи европейцам уневнегнсть у сво!х
силах та стабшьшсть аамського суверенней к .
280 |РоздУл II. П1ВДЕННА 1 П1ВДЕННО-СХ1ДНА ДЗ|Я
Реформи друго! половини XIX ст. змшили (лам. Його модернУзована
економУка увУйшла в систему свггового ринку, виборовши там для себе
належну товарну нУшу. Оновивши свою армУю й скориставшися англо-
франиузьким коложальним суперниитвом, Сдам спромУгся уникнущ
прямого колонУального поневолення. Суспшьно-господарсыа виноси-
ни всередиж краУни зазнали Устотно! лУбералУзаш!. При иьому «захщнУ»
запозичення здУйснювалися надзвичайно обережно й виважено. Це дало
можливУсть зберегти фундаментальнУ основи тайського суспУльства й
гарантувало реформаторам шейну пщтримку будшйського духовенства,
сошальну стабУльнУсть у суспыьствУ, пынесення авторитету режиму аб-
солютно! монархи. Не допустивши катастрофУчно! сошально-майново!
диференшаш! серед широких мае населения, аамськУ реформатори за-
лишили при владУ старУ елггнУ кола й водночас дали можливУсть пред-
ставникам нижчих верств суспУльства яюсно пУдвишити свш матерУаль-
ний рУвень, обмежуючи лише УхнУ полУтичнУ амбшп. Як наслщок, &ам
став першою буддшською кра!ною, якш вдалося загалом устшно здшени-
ти системну модернизацию на основ! обережного синтезу дозованих 3axi-
дних запозичень i традицшних соц1алъночдеолог1чних iucmumyuiu, як1 не
втратили свою життездатнють i тому сприяли конструктивному онов-
ленню сустльства. Своерщним уособленням та певним пщеумком тайсь-
коУ системно! модернУзаш! стала синкретична доктрина сУамськоУ джапи
(«наш!»)3. Вона пропагувала шею колективно! нанюнально! шрзани
тайсько! наш! як наелшку поеднання Ундившуальних зусиль кожного
сУамського пУдданого в межах загальнонашонально! сшльноти, шо мало
спричинити в майбутньому яюсне «переродження» Саму з вшетало! на
розвинену УндустрУальну, потужну у военному й Унтелектуальному вш-
ношеннУ авторитетну у свУтУ крашу.
КонтрольнУ запитання та завдання
1. Схарактеризуйте етнополпичну, сошально-економУчну та
культурно-релшйну ситуашю в держав! Мианг-Tai (лам шсля
завершения епохи середньовУччя.
5 Проблема нашональною Еднання й виховання вшповшно! но.птично! самосейки
мост! була для тогочасного Сламу. як жколи, актуальною, осюльки з 6 млн корол!в-
ських пщданих лише близько 2 млн були езжчними шамиями За тако! ситуаии
малоефекз ивними були й заклики до релйШного еднання, оскыьки китаЙШ opifH-
тувалися на конфуцианство, мони нерюдично З1адували про )нду!зм. а ма-тайШ
були мусульманами.
Глава 7. Cia.M (Таиланд)
2. Який перюд постсередньов1чно‘1 icTopii (Даму традишйна таь
ландська 1сторюграф1я 1менуе «золотим bikom«? Чому?
3. Яку роль в економ1чьпй та полгтичжй icTopii лостсередньо-
eiMHoro Таиланду вцнгравала китайська д!аспора?
4. Якими були передумови приходу до влади в CiaMi династп
Чакр!?
5. Чому до середини XIX ст. постсередньов!чний (Дам намагав-
ся проводи™ пол!тику само1золяип вщ европейських вплив1в?
6. Назвпъ причини 1мперсько-експансюн1стсько!‘ полпики
Чакр! в perioHi. Якими були наслшки аамських агресивних
воен?
7. Шо змусило CiaM вшмовитися вш полпики само1золянп?
8. 3 якою метою проводили реформи корол! Рама IV i Рама V?
Якими були наслщки ixHix нововведень?
9. Дайте ошнку ефективносп системних реформ друго! поло-
вини XIX ст. в CiaMi.
10. Яким чином (Даму вдалося уникнути коложального понево-
лення?
.atua
Камбоджа
Камбоджа шсля завершения
епохи середньов!ччя
Боротьба за централ1зашю.
Камбоджа за умов в’етнамо-
ciaMCBKoro «подвшного
старшинства»
Реформи Анг Дуонга
Колошальне поневолення
Камбоджа Фран шею
Камбоджа шсля
завершения епохи
серелньов’ччя
Шсля завершения епохи середньовУччя створена кхмер-
ським народом держава Камбоджа переживала не найкранм
часи у своТй icTopii. На рубеж! XVII—XVII1 ст. номшально
крашою правив абсолютний монарх, який носив титул
сдать. Проте реально Камбоджа вже давно не була единим
державним орган!змом. Кхмерська полггична традишя не
знала усталеного закону престол онасл Уду ван ня, тому теля
смертУ кожного сдатя у крапп розпочиналася вУдчайдушна
боротьба за трон. Формально сдать обирався довУчно Уз пред-
ставникУв преах вонгса («королУвсько! родини») радою ви-
ших сановникУв i свяшеникУв офшшного буддУйського
культу. Зрозумию, шо таю наради рщко завершувалися мир-
но. В бУльшостУ випадюв обрання сдатя супроводжувалося
збройними сутичками, кривавими заколотами й переворо-
тами, дв!рцевими штригами та смутами, внаелшок чого «об-
раний» правитель далеко не завжди Mir контролювати всю
крашу. Ситуашю ускладнювали також поспйж втручання у
внутршшю пол пику Камбодж! сусшнУх могутнУших краТн —
СУаму та В’етнаму, котрУ УнУшювали внутрУшньокхмерськУ
конфлУкти з метою анексУ! частини колишнУх кхмерських
земель. Особливих ycnixiB досягли на цьому попришУ гнв-
деннов’етнамськУ Нгуени (держава Дангчонг), якУ спромог-
лися протягом XVII — першо! третини XVI11 ст. вшУбрати у
камбоджУйшв дельту Меконгу. Не упускали свого й сУамш,
якУ намагалися витУснити кхмерУв Уз захУднокамбоджУйських
лровУнцУй. За таких обставин урятувати крашу вУд цУлкови-
того поглинання зажерливими сусУдами мУг тУльки режим
максимально! военно-полУтично! та суспыьно-господареько!
пентралУзацУ!, спроможний концентрувати eci ресурси кхмер-
ського етносу для вУдсУчУ Унтервентам. Тому не дивно, шо за
основными параметрами державного и соц1ально-економ1чно-
го устрою камбоджшська держава eidnoeida.ia ус1м класич-
ним ознакам сходно! деспота.
284 |Розди! II. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА A3j
Камбоджу очолював всесильний монарх — стратепчний власник
ycix земельних i водних pecypciB краши, за користування якими його
пщдан! мали або служити, або сплачувати податки й виконувати вщрд,
бпков! повинност! на користь правителя. Вщповщною була со^альна
структура традицшного кхмерського суспмъства. Найвишу ланку в
державны iepapxii становила придворна родова знать (преах вонг)
знатшсть яко! визначалася ступенем кровно! спорщненосп з правд®
чим сдатем. Лише преах вонг мали право користуватися слонами, ба-
гатим одягом, коштовностями, паланкшами й парасольками. Вони
звыьнялися вщ ycix податюв i нав!ть могли не служити держав!, ос-
к!льки гарантовано утримувалися за рахунок корол!всько! скарбниц!.
Щоправда, вже на схил! середньов!ччя корол!вський рщ Камбодж!
настыьки розргсся юлыасно, шо перестав буги единим ! розпався на
юлька ворогуючих клашв, кожен !з яких намагався звести на престол-
свого ставленика. Для досягнення uiei мети кожен клан преах вонг
формував збройн! загони з числа молодших члеыв клану, сво!х раб!в!
найманшв, на як! спирався гпд час династичних криз. Верх!вка преах
вон/ обшмала, як правило, найвиш! держави! посади (головний мж!стря
верховний суддя, корол!вський скарбник тошо). Молодил члени кла-
н!в, користуючись ус!ма згаданими привыеями, ставали чиновниками
середньо! ланки, людьми творчих професш, могли працювали на земл!
або ж узагал! вести вшьний спос!б житгя.
Другу сходинку в сусгпльшй iepapxii традишйного кхмерського
сошуму посшали намоени — незнатш роди спадкових державних служ-
бовшв, як! протягом поколшь ставали чиновниками або вшськовими
командирами. Вони не платили н!яких податей, отримуючи як плат-
ню за службу вщповшно до свого рангу pncoei пайки i3 державних
зерносховиш чи звыьнеш вщ оподаткування земельн! д!лянки в ко-
ристування з правом здавати таю земл! в оренду.
Основну масу тяглового стану становили юридично выьш селя-
ни-обшинники неактса. Вони выьно розпоряджалися земельними
дыянками, на яких працювали, могли ix успадковувати, дарувати,
продавати, закладати й тлн. За користування землею, як стратепч-з
ною державною власшстю, селяни мали сплачувати держав! ренту-
податок (10% урожаю), служити в раз! необхщност! в корол!вськ!й
армп, а також виконувати фшсован! натурал ьш в!дроб!тков! повин-
ност!, вщпрапьовуючи шор!чно по 90 дн!в на спорудженн! чи ре-
монт! визначених владою об’екпв — канал!в, фортець, шлях!в, па-
лашв, гребель, мост!в тошо. В середньому на одну с!м’ю неактеа
Глава 8. Камбоджа
285
ипааало по 3 га pijuii, тому за десятивщсотково! ставки оподатку-
П ння життевий р!вень кхмерських селян був довод! пристойним. У
53 0 пршому становипп перебували особисто залежн! виробники —
ньиМи (кабальж боржники, безземелью селяни, насильниньки пе-
песелен! до Камбодж! внаслщок усшшних воен селяни шших краю
тошо) Вони не могли розпоряджатися видыеними !"м дыянками чи
вгльно ix покидати, обробляючи землю на правах безправних орен-
дар!в. 1снував також шститут pa6iB (кньом-кра) !з числа вшськово-
подонених чи куплених на ринку невыьниюв. Уйм, кыыасть кньом-
кра була невеликою, a ix використання мало патр!архальний харак-
тер (слуги, наложниц! тошо). Особливий, привыейований статус мало
духовенство (будшйське i рештки шдуютського): храмове землево-
лод!ння вважалося «в!чним», ченш звыьнялися вы ycix податей, мо-
настир! мали власн! збройн! загони воен!зованих монах!в, а верх!вка
духовенства входила до ради !з вибор!в сдатя. Бущййська церква
здшснювала контроль за моральним станом сусшльства, а також oni-
кувалася розвитком освгги i науки.
Сл!д зазначити, шо науков! штереси тогочасних кхмер!в не обмежу-
валися самою лише рел!пйно-гуман!тарною проблематикою. Про
не свшчить поширення в середовинп камбоджшсько!" штелектуаль-
Hoi ел!ти наукових трактатов (кбуон), в яких висв!тлювалися не тыь-
ки питания поетики чи культово!" практики, а й тонкош! астрономп,
архпектури, мединини. Кхмерську л! тератур у XV1JI ст. уславив поет-
монах Панд!т Панг.
Основу господарського комплексу становили 1ригац1йне риивництво,
базоване на водних ресурсах р. Меконг i «Великого озера» Тонлесап, а
також т!сно пов’язане з ним, надзвичайно розвинене у кхмер!в озер-
но-р!чкове рибальство. Серед шших аграрних культур домшували ба-
вовник, кардамон, боби, сезам, тютюн. Найпоширешшими промисла-
ми залишалися виготовлення пальмового цукру, воску й загопвля
шнно! деревини. Важливу роль у господарств! вшгравало скотарство
(бики, буйволи, слони тошо). Проте використовували тварин кхмери
•'инне як тяглову або транспортну силу, оскыьки релшйн! переконан-
Ня не дозволяли !м споживати м’ясну гжу.
Безпосередне управлшня крашою здшснювали пщпорядкован! сда-
пи° Уряд (у склад! п’яти найвиших сановниюв) та провшшйн! намюни-
Ки-1 радишйно в питания керування державою активно втручалися та-
к°ж батько, молодший брат ! мати правлячого сдатя, за якими нав!ть
M°i;iH закр!плюватися контрольно-податков! повноваження патронату
286 |Розды II. П1ВДЕННА 1 П1ВДЕННО-СХ1ДНА д3|я
над окремими провшшями. Водночас сам! намюники yeix 50 пролоцЯ
(кхет) Камбоджа були нашлеж широкими повноваженнями в управЗ
ських справах, збиранж податюв та зшйсненн! судочинства. Влдшц 11о_
зицп камбоджшського чиновнингва посилювалися сладковгстю ixuboi
служби, особливо на середньому та нижчому piBHi адхпжстративней
iepapxii — в керуванн! повггами (срок) i поселениями (кхум).
Столицею держави було м. Удонг (розташоване на берез! мекон-
зького рукава, шо поеднував Меконг з озером Тонлесап), а офццйшЭ
релнзею — ортодоксальний буддизм тхеравади (хшаяни).
Боротьба
за централвашю.
Камбоджа за умов
в’стнамо-аамського
«подв1йного старшинства»
На початку XVIII ст. найавторитетжшим правителем Камбодж!був
енерпйний Чей Чегга IV. BiH намагався стримувати в'етську експан-
с!ю Нгуежв у дельт! Меконгу, спромпся частково приборкати сепара-
тизм регюнальних намюниюв, активно боровся з приморськими та
р!чковими шратськими кланами, яю вщ кшня XVII ст. конгролиова-
лися китайськими б!женцями, шо втекли до 1ндокитаю шеля завою-
вання ixHboi кражи маньчжурами. Намагаючись розширити сошальну
базу свого режиму, Чей Четта IV дешо «гумажзував» камбоджшську
систему судочинства, заборонив найжорстоюнл р!зновиди страт i wiec-
них покаран ь. Однак остаточно здолати кланов! суперечки в корол!в-
ськ!й родин! правитель не зум!в, тому офццйно посаду сдатя в!н об!й-
мав лише протягом 1675—1698 рр., шеля чого змушений був пш тис-
ком преах вонгса формально «зректися» трону. На початку XVII1 ст.
Чей Чегга IV правив кра!ною як вше-король вщ !мен! номшальних
малол!тн!х edamie. яких BiH перюдично мшяв на престол!. Не дивно,
шо теля смерт! цього правителя Камбоджа поринула у цшковиту по-
лггичну анарх!ю з кривавими усобицями, в яю вшразу ж утрутилися
CiaM i жвденнов’стнамськ! Нгуени. В результат! Дангчож остаточно
закршив за собою дельту Меконгу, а чиновницька ел па захшних
Kxemie дедалi бшьше потрапляла в залежжеть вш счамського короля.
Спроби edamie консолшувати державу (першим кроком у цьому на-
прям! мало стати упорядкування системи престолонаслшування)
вершилися жчим. За тако! ситуацп ршучий крок до кардинальНЭД
Глава 8. Камбоджа
еребудови кланово-полки чно! структури краши зробив сдать Преах
Утей Н 11758—1775|. В боротьб! за централ!зашю вш вир!шив оперти-
я не на своУх родич!в по корол!вському клану, а на служиву страту
на.моен1в, демонстративно при значивши на виш! адмппстративж поса-
ди всупереч традинп не вихшшв !з преах вонгса, а лшер!в найпотуж-
HiiUMX род1в спадкових управлшшв !з клашв Бена. Му i Су, як! мали
сильн! позинп в репонах. Утверджуючи в сусшльств! 1дею особистого,
а не счмейного характеру корол!всько! влади, Преах Утей 11 стратив
кьлькох члежв корол!всько! родини, запшозрених в учасп в антидер-
жавних змовах (ранние вшанування преах вонгса звшьняло ix вш по-
карання навпъ у раз! провалу дв!риевого заколоту). Вш корол!вського
пиву вщтепер не рятували аж родини! зв'язки, ан! прийняття черне-
ного постригу будшйського монаха. В комплекс! не суттево послабило
м!ш> столичного чиновництва, обмежило можливост! член!в корол!в-
сько! родини впливати на полкичне життя, сприяло консолщаий кам-
бодж!йського державного орган!зму.
Цешралгзаторським зусиллям Преах Утея 11 посприяли специф1чн1
особливост i лижнародно! ситуацн, в яку потрапила тогочасна Кам-
боджа. 1 CiaM, i Дангчонг були, звичайно, значно потужжшими у
военному, економ!чному та демограф!чному вшношенн! пор!вняно з
волод!ннями edamie, у яких мешкало трохи быьше як твмшьйона
пщданих. Це не залишало сдатям н!яких ыюзш шодо можливих
наелшюв двосторонжх военних конфлхкпв !з будь-ким !з безпосе-
редн!х сусш!в Камбодж!. Однак ужкальжеть кхмерського становища
полягала саме в тому, шо С!ам уважно слщкував за тим, аби Камбод-
жу не прибрали до рук Нгуени. а Дангчонг р!шуче чинив onip спро-
ба.м С!аму нав’язати Камбодж! свш одностороннш сюзережтет. В ре-
зультат! тайп! i в’ети неодноразово втручалися у полкичж чвари в
Камбодж!, воювали гам м!ж собою, однак досяши одноос!бного домь
нування над кхмерами жодна з них двох держав, як! поспйно конку-
рували м!ж собою, не змогла.
Ситуашя репонально! полкично! невизначеност! Камбодж! три-
Вала до 1807 р., аж доки сдать Анг Тян 11 ] 1806—1834] не уклав !з
тогочасними правителями В’етнаму (Тхе То) i С!аму (Рама 1 Чакр!)
oeoeip про офщшне визнання спального поденного в ’стнамо-аамсъ-
*оги сюзерештету над Камбоджею, шо залишило кхмерську державу
е facto суверенним полггичним оргажзмом. Насправд! «залежжеть»
амбодж! оформлялася лише цереможально ! пльки пщ час коро-
ain! новообраного сдатя, який мав теля цього отримати оф!шйну
®®ституру на правлшня вш обох сво!х сюзережв — нтуежвекюри»
<о4и****'*
288 1 Розаи 11. ГНВДЕННА 1 П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31Я
вуа i чакр!йського короля. Таким чином, спритно лaвipyючи Mix
двома силовими центрами, камбоджшсью правител! змогли зберегти
фактичний суверенпет свое! краУни й певний час уникати ворожих
навал на сво! земль Лише в 1830-х роках ситуашя знову вийшла
з-пш контролю камбоджшських можновладшв. Тогочасний с!амсь-
кий король Рама 111 Нангклао 11824—1851] наважився задля послаб-
ления свого стратепчного регионального конкурента втрутитись у
внутр!шньов'етнамську боротьбу за трон м!ж правлячими Нгуенами
i !хшми «лептимними» конкурентами, прихильниками попередньо!
1млераторсько! династп Ле. Походи шамського флоту i сухопутних
вшськ у П1вденний В’етнам завершилися шлковитим розгромом
штервентж, шсля чого с!амо-в’етнамська вшна поступово перемгсти-
лася на територш Камбоджи яка стала своершним полисном, де
обидва репональш гегемони змогли пом!рятися силами. Спочатку
Камбоджу окупували ciaMui. Змушений покинути Удонг сдать Анг
Тян 11 звернувся за пштримкою до в’етнамського вуа Тхань То
11820—1841]. Спшьними зусиллями в’етнамо-камбоджшсью вшська
вигнали з Удонгу тайшв. Анг Тян знову повернувся до влади, однак
теля його смерт! (1834) В’етнам узяв курс на приеднання Камбоджа
до В’етнамсько! iMnepii. На камбоджшський трон звели юну цар!вну
Анг Мей 11834—1841], а в 1835 р. Камбоджу перейменували на округ
Чантай, який подшили на 33 провшцп (замгсть колишшх 50 кхепйв)
з в’етнамськими назвами, яю перейшли пш управлшня в’стнамсь-
ких чиновниюв. На в’етську мову було переведено все офщшне д!ло-
водство, в KpaiHi розм!шено гаршзони в’етнамських вшськ i навпъ
камбоджшську столицю перейменували на в’етський лад. Релшйно-
шеолопчну ор!енташю кра!ни почали демонстративно мшяти з про-
буддшсько! на проконфушанську. Тепер уже кхмери повстали проти
в’етнамсько! окупаш!, заручившись при цьому солшною пштримкою
i3 CiaMy. Виступ очолив брат поюйного сдатя Анг Дуонг. Спочатку
повстання мало форму партизанського опору кхмер!в, проте в 1841 р.
за сприяння антив’етськи налаштованих юл камбоджшсько! полпич-
но! ел пи в Камбоджу вступили регул ярш ciaMCbKi вшська пш ко-
мандуванням завзятого полководца Пья Бодша. Нова масштабна
в’етнамо-с1амська вшна за Камбоджу тривала чотири роки i знову
завершилася ужчию, лише спустошивши нешасну кра!ну. Фаза ак-
тивних бойових д!й сюнчилась у 1845 р. пшписанням ново! с!амо-
в’етнамсько! угоди про поновлення режиму подвшного васалпету
Камбодж! та про вивш i3 кра!ни ycix шоземних вшськ. Ше два роки
шшло на реал!зашю означено! угоди, аж доки в 1847 р. за учасп
289 |
Глава 8. Камбоджа
офщшних представниюв В’етнаму i Саму вшбулася штрошзашя Анг
Дуонга як нового камбоджшського сдатя [1847—1860] з вручениям
йому оф!шйних швеститур на правшння вш йамського короля Рами 111
га вуа в’етнамсько! iMnepi! Дайнам Нгуен XieH То.
Реформи
Анг Дуонга I
Шсля поновлення режиму подвшного сувережтету в Камбодж!
знову запанував довгоочжуваний мир. Упм, Анг Дуонг чудово розум!в,
шо тшьки термжова модержзашя кра!ни, яюсне посилення п военно-
полггичного потеншалу зможуть уберегти кхмерський народ вш по-
вторних катаюпзм!в. На хвил! патрютичного пшнесення новопрого-
лошений сдать наважився розпочати обережш реформи, спрямоваш на
здшснення пол/тично! централ^зацИ, змщнення военних та економ'мних
позицш Камбоджа на м1жнародн1й арен1, а також на розширення со-
циально! бази правлячого режиму. У сво!й д!яльност! правитель-рефор-
матор спирався на будшйське духовенство, стурбоване попереджми
проконфушанськими акшями в’етнамських о куп ант! в, а також на
др!бне й середне чиновниптво, життевий р!вень якого залежав пере-
душм вш полпично! i фжансово! стабшьносп корол!всько! влади.
Реформи Анг Дуонга мали кардинальний характер. Першим актом
стало змщнення прямого контролю монарха над yciMa процесами в
крапп: сдать перебрав на себе повсякденне кер!вництво роботою уря-
ду, запровадивши традишю, коли жоден офщшний документ не набу-
вав сили без його особистого затвердження (Bin мав бути скршлений
корозйвською печаткою). Водночас було проведено «капггальну» чист-
ку бюрократичного апарату, в ход! яко! багато хто з чиновниюв втра-
тив сво! посади за недбалу службу й продажжеть. Справд! революшй-
ним актом стала л!квщашя стану кньом/в, яких вштепер остаточно ур!в-
няли з вшьними простолюдинами неактеа. Звшьнення кньом1в р!зко
збшьшило кшьюсть податних людей, зобов’язаних платити, служити
й працювати саме на державу в oco6i сдатя, а не на сво!х колишшх
патрошв», шо сприяло наповненню царсько! скарбниш й ютотному
збшьшенню мобийзашйних можливостей кхмерсько! держави. Певним
ншеумком сошальних та адмшютративних реформ стало впроваджен-
ня в життя нового кодексу закошв. Вшповшно до його статей було,
зокрема, жорстко обмежено лихварський процент, анульовано eci не
пштверджеш документами бортов! зобов’язання селян
studenVhWw»'
Ю Рубель В. А.
290 |РоздыП. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО СХ1ДНА А31я
ми, впорядковано й навггь дешо зменшено податки, а також термшц
вшробггкових повинностей.
Певну увагу було придыено вдосконаленню господарсько'1 !нфра-
структури. Значж матер!альж ресурси вкладалися в оновлення та роз-
виток транспортно! мереж!: розпочалося буд!вництво стацюнарних на-
сипних aopir, збыьшилася кыыасть готел!в для подорожнЬс, реконст-
руйовано стар! й споруджено нов! мости. У 1853 р. в Камбодж! ввели
в об!г власж ipouii — пласк! кругл! цинков! монети nemi. як!, на зра-
зок китайських, нанизували зв'язками в 60 i 600 штук (для цього в
цен тр! кожно! nemi робився квадратний отв!р).
Ycnix нововведень багато в чому залежав вш релшйно-шеолопч-
но! ситуацп у крапп, тому шлком зрозумыо, шо Анг Дуонг поспйно
виявляв штерес до житгя буддшсько! обшини — сангхи. Насамперед
сдать-реформатор !стотно збыьшив обсяги державних субсидш, шо
виплачувалися буддшським храмам. Вдячне духовенство у вшповщь
всигяко прославляло будь-як! новацп правителя, пришеплювало й по-
ширювало в народ! ше! сакрального еднання пшданих навколо монар-
ха, створюючи тим самим сприятливу психолопчну атмосферу для
продолжения реформ. Водночас Анг Дуонг уважно стежив за полпич-^
ними переконаннями буддшських iepapxiB, а потеншйних чи явних
cboix супротивниюв вшразу позбавляв черненого сану, пояснюючи це
!хн!м релгпйним невилаством, неправильним проведениям ними на-
лежних обряд!в i церемонш.
Проведения комплексу реформ сошально-економгчного, релптй-
но-шеолопчного та полггичного характеру !стотно посилило Камбод-
жу. проте Анг Дуонг чудово розум!в, шо найкрашою гарантию успши
ноет! нововведень може слугувати тыьки сильна камбодж!йська ар-
м!я, спроможна убезпечити крашу вш нових спустошливих вторгнень
шоземних вшськ. Проблем !з забезпеченням камбоджшських зброй-
них сил людськими ресурсами июля лжвшацп стану залежних кньо-
Mie не виникало, але иотргбна була нова зброя. Отримати п вш CiaMy
чи В’етнаму Камбоджа, звичайно, не могла («краши-сюзерени» хо-
пли бачити Камбоджу, як ! ран!ше, безеилою у вшськовому вшно-
шенж, тому продавати кхмерам зброю категорично вшмовлялися),
однак у середин! XIX ст. в регюн! з'явилися французи, як! поспйно
конфл!ктували з в’стнамцями i тому шукали соб! в 1ндокита! в!дП<Я
вшних союзниюв. Шоправда, домовитися з французами Анг Дуонгу
гак i не вдалося: в!н був готовий придбати франнузьку зброю i за-
просити на службу французьких вшськових !нструктор!в, проте ка-
тегорично вшмовлявся пшписувати з Франшсю будь-як! юрговельВД
Г.шва 8. Камбоджа
291J
оди. шо своею чергою не влаштовувало француз!в. Однак i3 воен-
’ ого в’етнамо-франнузького протистояння Анг Дуонг ледь не отри-
мав солшн! дивыенди. У 1859 р. французы^ колошзатори захопили
Сайгон. icTOTHO попснивши в’етнамшв на гпвдн! швострова. Доки
в’етнамш воювали з колонизаторами, про Камбоджу якось забули, i
того ж року за наказом Анг Дуонга кхмерська арм!я вступила в
Швденний В’етнам, намагаючись повернути пш контроль cdamie
утрачен! протягом попереднхх столпъ територй в район! дельти Ме-
конгу. Наступ камбоджшшв розгортався довод! усшшно, опору з
боку в’етнамшв майже не було, однак у 1860 р. Анг Дуонг раптово
помер. Камбоджу чекала нова боротьба за трон, тому вшська з ме-
конзько! делыи були выкликан!, а отже кхмери сам! упустили шанс
повернути соб! втрачеж колись територп.
Ko.ionia.ibne поневолення I
Камбодж! Франшею
П!сля смерт! короля-реформатора новим камбоджшським сдатсм
було обрано Нородома 11860—1904), який вщразу зпнувся з пробле-
мами м!жнародного характеру. Пов’язане з французькою колошаль-
ною експашлею послабления В’етнаму зламало хигку р!внова1у «под-
вижного сюзеренитету», який забезпечував Камбодж! попередню воен-
но-нол!тичну стабыьжсть. Вытелер В’етнам уже не був стримуючим
фактором для Сламу, а отже саме чакршський Сдам почав виказувати
пряму зашгересовашсть у посиленж сво!х позишй в Камбодж!. Перед
Нородомом постала безпосередня загроза ново! ыамсько! навали, вис-
тояти перед якою Камбоджа не мала жяких шанс!в. Оамським екс-
пансюн!стським апетитам треба було когось протиставити, тому вже у
1861 р. Нородом п!шов на демонстративне зближення !з Франшею, в
особ! яко! в!н убачав своершного спадкоемия колишн!х в’етнамських
Репональних повноважень. Франшя з! свого боку намагалася викори-
стати ню «спадковють» для лептим!зани власних коложальних амб!ц!й
в 1ндокита!. Отож, коли в 1862 р. до французькою Сайгону прибуло
°ф!шйне камбоджшське посольство, колошзатори зустрши його пш-
кРеслено шанобливо й ув!чливо, выправивши до Удонга з выповы-
НИм визитом французы^ вшськов! корабл! «для захисту тамтешжх
християн*.
Франкофыьство Нородома викликало природну стурбоважсть ci-
«Мського короля Рами IV Монгкута |I851 —1868|, i в 1863 р. у
292
РоздшЛ П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА
бодж! на ciaMCbKi кошти було орган!зовано збройний виступ ше одна
го претендента на камбоджшський престол — царевича Ci Ватх!. Пс
рятунок вщ внутршшис смут i нових шоземних навал сдать Нородо]
убачав у поновлены системи подв!йного сюзерен нету над Камбоджею
Тишки тепер «старшими» мали бути йамський король Рама IV i фран-
цузький iMiieparop Наполеон III, особу якого представляв у perioHi
губернатор Кохшхши адм!рал Лаграндьйо. Наслшком репонально!
полпично! кризи стало пшписання в Удонз! в cepnni 1863 р. секретно-
го франко-камбоджшського договору про nepexid Камбодж! nid фран-
иузький «протекторат». Вшповшно до умов укладеного договору
Франшя призначала в Удонг свого консула й зобов’язувалася пштри-]
мувати в Камбодж] «порядок i спокш та охороняти п вш будь-яких
зовышых нападов». За це французи шстали право вшьно! торпвл! в
yeix камбодж!йських землях i привые! в лгсозагопвл!, а французы^
католицью м!сюнери здобули можливють безперешкодно пропагувати
серед кхмер!в «слово Христове». KpiM того, сдать зобов’язувався не
допуска™ у сво! володшня жодних шоземних представнишв без зго-
ди французького губернатора.
Удонзький догов!р 1863 р. запроваджував фактично одноошбний
протекторат Францп над Камбоджею. Проте не цього прагнув Норо-
дом, тому наприкшш того ж року вш пшписав секретний догов!р те-
пер уже з CiaMOM, пштвердивши в ньому аамський сюзерештет над
Камбоджею. Поновлення режиму подвшного сюзеренитету здавалося
Нородому вдалим выходом 1з ситуацп, i в 1864 р. вш eupiuiue офщшно
коронуватися в Удонз! в присутноспй представник1в обох ceoix «сюзе-
решв» — Францп та CiaMy. Та це був останый ycnix пол!тики дипло-
матичного лав!рування Камбодж! м!ж двома «старшими». Нородом
в!рив, шо франко-шамська конфронташя, як i раыше, дасть мож-
ливгсть KpaiHi збер!гати свш фактичний суверенireT, проте його спо-
д!вання виявилися марними. Французи i ciaMui швидко узгодили сво!
штереси в Камбодж! i в грудн! 1867 р. уже без вшома сдатя пшписали 1
франко-шамський догов!р, за умовами якого CiaM мав контролювати!
три захшы камбоджшськ! провшш!, вшмовляючись при цьому вш
будь-яких «сюзерешальних» прав на решту краши, яка переходила
вштош пш монопольний французький протекторат.
Франко-ciaMCbKa угода 1867 р. застала Нородома зненацька. Про-
тягом трьох рок! в теля свое! оф!шйно! коронацп BiH придушив вис-
тупи Bcix шших претенденпв на престол, первые у 1866 р. офшшну
столицю Камбодж! 13 Удонга до Пномпеня i нав!ть почав налагоджу-
вати дипломатичш контакти з В’етнамом. За умов «подвшного сюзе-
Глани 8. Камбоджа
293
нггету» сдать почувався впевнено й споюйно, осюльки був переко-
аНИЙ, шо CiaM i Франшя школи не зможуть про шось мирно домо-
ВИТИСЯ 1 рантом такий удар...
ц]О правда, до 1877 р. французи у внутршню ситуашю в Кам-
бодж! майже не втручалися: колошзатори зосередили Bci сво! сили на
поневоленш В’етнаму. До того ж ситуашю ускладнювали невдала
франко-прусська вшна 1870—1871 рр., Паризька Комуна... Було не
до Камбодж!. Й лише в 1877 р. коложальн! власп Кохшхши зверну-
ли сво! погляди до кхмер1в, запропонувавши !м програму «модернь
•jaiiii»- План француз!в передбачав обмеження всевладдя сдатя, лЬ
квшашю Bcix камбоджшських державних монополш, замшу вшро-
б!тково! ренти додатковим грошовим податком, под!л судово! !
адмйпстративно! влади тошо. Нородому все це не подобалося, але
чинити колошзаторам силовий onip BiH не Mir, тому просто тягнув
час, проте у cepnni 1884 р. сдатя все ж змусили пшписати спешаль-
ну франко-камбоджшську Конвеншю, де йшлося про фактичну ль
квшашю Bcix його владних повноважень. У документ! наголошува-
лося, шо сдать заздалегшь погоджуеться з yciMa реформами, я Ki
французький уряд захоче проводити в Камбодж!. Пш прямий кон-
троль французького верховного резидента в Камбодж!, пшпорядко-
ваного губернатору Кохшхши, переходили вс! камбоджшськ! чи-
новники. Bci земл! краши, як! ран!ше вважалися державною коро-
л!вською власшстю, переставали бути такими i могли переходити у
приватну власшсть шдивща. Пщ юрисдикшю французьких колон!-
альних властей переходила вся митна й податкова служби, Bci кам-
боджшськ! вшська, у краш! вводилося французьке судочинство. Як
компенсашю колошзатори запроваджували корол!вськш родин! сда-
тя шедре пенсшне забезпечення !з кошпв французького бюджету в
сум! F2 млн 275 тис. на piK.
Погрозами французи змусили Нородома пщписати Конвеншю
1884 р., проте сдать не збирався каштулювати без бою: уже в 1885 р.
на його заклики в Камбодж! розгорнулася збройна боротьба пш на-
звою «Рух на захист правителя». Колошзатори мали в Камбодж! лише
300 вояюв, тому коли кхмери провели тотальну мобиизашю вс!х спро-
можних носити зброю (озброенням !х забезпечили с!амц!), окупашйж
загони француз!в не наважилися вступити в конфлжт, а закрилися у
фортецях або втекли з краши. Шоб приборкати повсталих коложза-
тори оф!шйно скасували Конвеншю 1886 року й погодилися на по-
Новлення вс!х владних повноважень сдатя. Проте курс на коложза-
WK) Камбодж! був продовжений, тшьки тепер французи виршшли .iwft
дай-*-»**
294
РоздыП. П1ВДЕННА I П1ВДЕННО-СХ1ДНА А31я
ти обережшше. Вш 1890 р. коложальна влада почала «викуповуватц»
у сдатя його повноваження. Спочатку викупили його митш права,
пот1м податковц полм фшансовп в!йськов1, адмшютративж, судов!..,'
Аж доки у 1897 р. Нородом знову змушений був nidnucamu новий доку~
мент про фактичну в!дмову в!д верховно! влади сдатя. Вшповшно до
статей цього документа вся законодавча, адмЫстративна, судова й
вшськова влада над Камбоджею переходила до французького верхов-1
ного резидента, а за сдатем залишали статус глави буддшсько! обцщ-1
нп-сангхи. право помилування та право-обов’язок ставити свш пшпис
пш ус!ма декретами французько! коложально! адмшютрацп. Вштощ
Камбоджа остаточно перетворилася на франиузьку колонйо у склад!
Французького /ндокитаю, в якш збережений колонизаторами шститут
камбоджшсько! корол!всько! влади виконував функшю узаконения
наивного стану речей в очах кхмерських пщданих.
Контрольн! запитання та завдання
I. Схарактеризуйте етнопол!тичну, сошально-економ!чну та
культурно-релЫйну ситуашю в Камбодж! шсля ’завершения
епохи середньов!ччя.
2. Розкрийте особливосл политичного статусу Камбодж! за умов
в’етнамо-с1амського сюзерештету.
3. 3 якою метою проводив реформи сдать Анг Дуонг i як! на-
ел шки мали його нововведения?
4. Проанал1зуйте особливост! входження Камбодж! у евгтову
коложальну систему. Чому держава кхмер!в не змогла вето- 1
яти перед коложалыюю експанс!ею европейшв?
Османська
iMnepiH
Османська i.Mnepin шсля
завершения епохи середньов!ччя
Криза военно-
eKcnaHcioHicTCbKoro режиму
Криза територ1а_1ьнО1 ципсност!
Османсько! iMnepii
Реформи Селгма 111
Отгоманська Порта за умов
загострення «балканського
питания»
Реформи Махмуда II
Танзимат
Кримська вшна та П наслгдки |
Конститушйний рух.
Конститушя 1876 р.
Росгйсько-туреиька вшна
1877—1878 рр. та и наслшки
Османська iwnepiH
nic.ia завершения
епохи середньов1ччя
Датою, яка 4im ко в1дмежувала середньов1чну епо-
ху в icmopii Османська! iMnepii eid постсередньов1чно1,
став 1699 р. — рис тдписання Карловицького миру.
Cepin договор!в, пцтисаних у славонському м. Кар-
ловой в ciHHi 1699 р. Mix османами i европейськими
державами — членами «Священно! Л irn» (Pin Посло-
лита, Австршська iMnepia Габсбурпв, Венешанська
республ!ка, Московське царство), засвщчила простий
i довод! сумний для турюв факт: османському воен-
ному домшуванню у стосунках i3 Християнським
Свпом настав край. Навпъ офшюзна туреоька icro-
рюграф!я визнала рубЁжжсть Карловицьких угод,
квал1ф!кувавши ix як початок «епохи вщступу» (pidoicam
deepi) для iMnepii осмашв. Адже теля гучних поразок кшця
XVI1 ст. османи вперше почали втрачати mepumopii, захоплен!
протягом минулих столйпь в Ceponi, що стало наочним проявом
принципово! змйш в баланс! сил м1ж CxodoM i 3axodoM у бис
домшування останнього, а отже серебньов1ччя, як епоха то-
тального переважання сх1бно-колектив!стсько! мodeлi yuei-
лЬацшно! еволюци Had iaxidHo-indueidycuiЭтичною, минуло.
Вшповщно до умов Карловицького конгресу турки змушеж
були передати Pocii Азов, Венен!я здобула Далмашю i Мо-
рею (Пелопоннес), до Австрп вццйшли Славожя, Угор-
шина та Семиграддя, а Польша повернула co6i Подиыя.
Та розум!ння ново! м!жнивипзац!йно! конфиурацп да-
леко не вгдразу знайшло належний вшгук у военно-по-
лтгичних верхах Османсько! iMnepii (Мемал1к-1-0сматс),
яку тогочасна европейська диплома™ 1менувала на фран-
цузький кшталт Оттоманською Портою. Сприйнявши
Карловицыа угоди як прикру випадковгсть, лгдери осман-
сько! depжaвu не зробили належних висновюв, а тому на-
лагал ися на свипанку nocmcepedHboeiHHH зберегти без прин-
sWdenH«>^atUa
298 |
Розд1л III.
БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й
СХ1Д
ципових 3MiH соц1ально-пол1тичне, культурно-еосподарське и вшсъгц
ее обличчя Порти.
Як
впродовж попереднй столпъ Османська
1мпер1я являла
собою
класичну мусульманську cxidny деспотию на чол1 з всемогутшм влади*
кою, який мав вщразу кшька лишних титул!в — султан («владика»)
падишах («великий государ») \хал1ф («заступник (Аллаха]»), шо сим-
вол!зували нероздшьне поеднання в oco6i туренького правителя вер-
ховно-абсолютно! полтгико-свггсько!, вшськово-адмшютративно!, су-
дово! та духовно-релйшно! зверхносп. Столицею iMnepii' був Стамбул
(колишнш Константинополь), де в 1703 р. шсля пишного оф!шйногх)
опоясування бойовим мечем (турецький вар!ант корон аш!) зшшов на
престол 23-й представник правлячо! династн Осман-огулляр! («нашад-
к!в Османа») на 1м’я Ахмед 111 11703—1730].
Економ1чною опорою султансько! влади виступала теоретично тоталь-
на державна власшсть султана на Bci земельш ресурси iMnepii, за корис-
тування якими щддаш мали сплачувати правителю вщповщну ренту-по-
даток або служити (переважно у вшську). Уйм, ураховуючи, шо без пращ
селян земля дохошв, як правило, не давала, в Османсыйй iMnepii ше за
середн!х в!к!в склалася
практика передавания земельних упдь
у довго-
строкове користування юридично вётьним селянам (мусульманам-реая за
немусульманам-кж/мрая). За умови надежно! обробки видыено! земель-
но! шлянки вони могли передавати право на користування такою землею
у спадок, шо фжсувалося спешальними документами — many. При цьо-
му не передбачалося передавания власницьких прав на землю приватним
виробникам, а обсяг накладених на кожну шляпку податюв регулювався
насамперед релшйною належшстю селянина: мусульмани-сушти плати-
ли менше, a «нев!рн!» кяф1ри (передус!м християни) — бшьше (причому
до збыьшеного поземельного податку додавалася ше й подушна подал»
джизъя, яку мали сплачувати в гсламських володшнях yci немусульма-
ни). Формально зберйалися в iMnepii й пимари — прившейоваш земельш
пожалування для «людей меча», користування якими не передбачало дня
користувача-мусульманина (cnaei) шяких податюв, осюльки пщ час вшни
cnaei зобов’язувався служити султану (як правило, у юнному вшську)-
Тичар також вважався умовним пожалуванням i перебував у спадковому
користуванш cnaei доки в!н належним чином виконував сво! службой»
обов’язки. В раз! службово! недбалосй або взазаш йнорування сво!х слуЖ'
бових обов’язюв cnaei Mir втратити свш тйнар — тош його передавали
шшому бажаючому, за умови, шо тепер уже вш виконуватиме вшлоиД’
ну державну службу.
Глава 9. Османська iMiiepia
299
Окремий прившейований статус мала земельна власжсть, шо пере-
бувала в користуванж кламського сунпського духовенства (вакуф).
Доходи вш таких земель шли на утримання р)зноманпних релшй-
них установ (мечеп, медресе, гробниш, святит тошо), а тому н!я-
кими державними податками не обкладалися.
Не зазнав змш i державний устрш iMnepii осмашв. Влада султана
вважалася абсолютною й обмежувалася тыьки придвории ми штрига-
ми (загроза дв4рцевого перевороту) та релптйними настановами орто-
доксального шламу, викладеними в Kopani й Сунн1 та кодифжованими
шарштом. При oco6i правителя функшонував султанський гарем, шо
мав статус офшшно! державно) установи. Насельниш гарему подыя-
лися на кад1н (офпцйних дружин, кыыасть яких вщповщно до Кора-
ну не могла перевишувати чотирьох) та одал1сок (наложниць, кыыасть
яких не обмежувалася). Порядок у шй «установ)» пштримували евну-
хи, очолюваш старшим евнухом (к1зляр-ага), i мати правлячого султа-
на (вал1де-султан), проте 1хшй вплив далеко не обмежувався «жшочи-
ми» справами. Саме гарем, як правило, був у турецыай icTopii основ-
ним осереддям ycix дв!рцевих штриг. Вы позипи його «куратор!в»
великою Mipoio залежала быышсть кадрових призначень у Мемал1к-1-
0сман1е, а к1зляр-ага вважався найближчим радником султана не лише
в ымейних, а й у полпичних питаниях.
Повелшня владики оформлялися спешальними «свяшенними ука-
зами» (гатт'1-шер1ф) — тобто султанськими грамотами, на виконання
яких працював розгалужений управлшський апарат, представлений
двома паралельними 4ерарх1ями — свпською i духовною. Питаниями
свпського управлшня опгкувалися мушири (мппстри) шд безпосередшм
кер)вництвом призначеного султаном верховного в1зира — своерщного
першого MiHicrpa i канцлера Порти. Кыыасть i структура пшлорядко-
ваних в1зиров1 мшютерств (мушират) перюдично м!нялася, однак за
будь-яких урядових конфнурашй завжди гснували муишрати вгйсько-
вих справ (очолював сераскир), морських справ (очолював капудан-
паша), артилерп, юстиш), осени, фшаныв, торпвл!, полшп, земель-
иих справ, громадських робгг. Верховний рел)пйний радник султана
!менувався шейх-ульчслам («старшшина шламу»). Хоча вш i призна-
чався султаном, однак, ставши верховним муфпйсм Порти, спирався у
СВО1Й д)яльносп не лише на мусульманське сунпське духовенство, а й
На <<свяшенж» настанови Корану й Сунни, тому певною Mi рою не за-
ле*ав вщ султансько! сваволй Трактуючи вшповшнють гатпй-шер1ф1в
Юнонам ортодоксального 1сламу, шейх-улъ-1слам Mir сво!ми
studenW'bran-
300 |Роздеп 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|Д
(постановами) не лише схвалювати, а й критикувати султанськ) роз.
порядження в раз) ixHboi невщповшност) принципам luapiamy.
Якшо ж султан не дослухався до тако! критики, фетва могла стати
справжньою шеолопчною зброею, а в раз) критичного розвитку си-
туацп призводила й до повалення правлячого султана, звинувачено-
го в еретичному ухил) вш шламсько) )стини.
Дорадчим органом влади при особ) султана був diean («державна
рада»), до складу якого за посадами входили в^зир з ус)ма муширами,
шейх-ульчслам, начальник столично) полкш i глава яничарського кор-
пусу, до яких могли за бажанням правителя долучатися й шш) чинов-
ники )з числа найближчих до султана oci6.
Враховуючи, шо засшання дивану проходили, як правило, за зачине-
ними дверима, а вхшн) двер) до зали, де вони вшбувалися, були по-
схшному багато прикрашен), захшн) дипломати з легко) руки фран-
цуз)в прозвали османську державну раду «Високими» або «Велични-
ми Дверима» — чи просто «Дверима» (фр. Порте). Звшси л)шла
поширена в европейсыай полтгиш друга оф)шйна назва Османсько)
iMnepii — Оттоманська (Османська) Порта (яку )менували також
«Високою Портою», «Величною Портою», «Пишною Портою» чи
взагал) просто «Портою»).
В адмппстративному план) )мпер)я подыялася на десятки нам)-
сництв — euiacmie (де начальствували призначен) султаном намгсни-
ки — вал1), як), своею чертою, подглялися на санджаки (ix очолювали
санджакбе!) або л1ви (i'xHi кер)вники )менувалися муташер1фами) —
юльюсть яких сягала юлькох сотень. Найменшою адмшютративноМЙ
единицею мгсцевого р)вня були повгти — каза, очолюван) каймакама-
ми (ix нал)чувалося юлька тисяч), яким безпосередньо пшпорядкува-
лися вже сьльськ) або мгсью обшини (нах1я). Загальна юльюсть пшда-
них турецького султана на початку XV111 ст. сягала близько 25 млн
oci6. 1з них майже 500 тис. мешкало у столичному Стамбул) (тур-
!станбул), близько 5 млн — у европейських (Балкани з п)вденнослО«
в’янськими сум)жними землями), до 5 млн — в африканських (ГНв-
шчна Африка вш Сгипту до Алжиру),) майже 15 млн — в азшськй
волод)ннях Порти (Мала Аз)я, Курдистан, Сир)я, 1рак, Схщне СереД-
земномор’я, Захщна Арав)я, частина Закавказзя).
Створюючи свою iMnepiro, османи намагалися будувати и як дерзка'
ву мусульман-cynimie — без жорсткого прив’язування владних ййстИ*
тушй до етшчного походження пщданих. Це стосувалося насамперв
Глава 9. Османська >мпер1я
30£
рошарку державних службовшв iMnepii’ — ескарГ Звичайно, серед них
6v io нимало й eTHiMHHX турюв, особливо серед спаг(в — привыейова-
них держател!в миптаризованих miMapie. Однак быьша частила ескар!
локолшнями набиралася через систему примусових рекрутських на-
6ор1ь (девширме) серед пщданих султана немусульманского походжен-
ня (слов’ян, гре Ki в, грузижв, BipMeHiB, копив тошо), яких у юнань-
кому Bini направляли до спешальних навчально-виховних заклад!в.
Там них рекрупв навертали в юлам, виховували ix як вщданих слуг
султана й шеля вщповшно! пщготовки направляли на службу або до
яничарського корпусу (профеййно! привыейовано!’ султансько! гвар-
дп), або до численних бюрократичних структур (таких 4менували «людь-
ми пера»). Рекрупв, яю не виявляли шяких галанив, робили евнухами
(з вшповшною кар’ерою) або ж перетворювали на звичайних pa6ie,
використовуючи ix як домашню прислугу, гребнями на галерах, для
невшьнинько! npaui в каменоломнях тошо. Внаслщок цього на початку
XVI11 ст. бшышеть осмашв були вже не стшьки турками по кров!,
сюльки нашадками християн-ренегапв або походили вщ шлюбних
зв'язюв осман!в з жшками-невыьницями нетуренького походження.
Однак на початку XVIII ст. кризов! реала постсереднъов!ччя iemom-
но злйнили обличчя Оттомансько! Порти. Столптями державна маши-
на Османсько! iMnepii процвпала завдяки таким чинникам:
— майже монопольному контролю над транзитними шляхами, шо
з’еднували Овропу з багатими на перець, гвоздику, шовк,
фарфор та шил схщш товари азшськими цивинзашями: та-
кий контроль давав змогу отримувати спекулятивно висок!
митн! доходи;
— багато!’ военно! здобич! (ган 'ши), яку турки здобували в пере-
можних вшнах i3 сусщами;
— обкладання непосильними податками немусульманских пщда-
них султана, граб!жниньке обирания яких давало можливють
наповнювати державну скарбниню й водночас зменшувати по-
датковий тиск на власне мусульманских пщданих iMnepii.
Така агресивна военно-експансюнютська полггика, зд!йснювана
османами пщ релтйними гаслами ортодоксального сунггського гсла-
МУ, давала змогу туркам динам!чно розвивати власне господарство,
маги батату державну скарбниню, утримувати належним чином озб-
Роен! числены вшська, щедро винагороджувати державних службовшв.
не влада вимагала шлковито! лояльност! вш сво!х пщданих: дис-
иип-пни — вш ecKapi, перемог — вш полководшв, штелектуальнийа
302 |Розаи 111 БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
проршйв — вш науковшв тошо. Однак на рубежа середнъов'тчя i ново
го часу глобальна ситуация у ceirni зазнала кардинальных змш, що вкрац
негативно в^дбилося на стабиьноспи Порти.
Криза воснно-
eKcnaHcioHicTCbKoro I
режиму
Волгину руйшвними для iMnepii виявилися наспдки Великих Геогра-
ф1чних eidKpummie, як! зламали транзиту монополию осман1в ! в такий
cnociS позбавили султанську скарбницю значно!’ частини звичнихдо-
ход!в. Водночас нашив награбованого за океаном конюстадорами, а
тому дешевого для европейшв американського золота i ср!бла призвш
до «революцп шн», внаслшок чого протягом XVI—XVII ст. учетверо
зменшилася кушвельна спроможнють благородних металУв i, в!дпов!д-
но, знешнилися стратепчн! занаси султансько! скарбниш, зменшили-
ся ф!ксован! нрибутки османських ескарп Султанам стало бракувати
кошпв для надежного утримання та своечасно! модершзацп гурецько-
10 вшська. а зарплат, шо ix платили «служилим людям» iMnepii (як
цившьним, так i вшськовим), перестало вистачати для нормального
життя. Водночас колосальн! нрибутки вш трансатлантично! торпвл!
рабами, золотом, ср!блом i пряношами, шо ix отримували вшгод! евро-
пейцу дали змогу тепер уже захшним державам яюсно реоргангзувати
та переозброгги сво! армп. Затим уже християни почали перемагати у
в!йнах з турками, позбавивши осмашв будь-яких надш на шедру воен-
ну здобич. А коли осман и спробували виправити фгнансову сигуашю
посиленням податкового тиску на пшвладних султанов! «!нов!ршв»
(православних християн, iyaeiB, моноф!зит!в та ш.), це спровокувало
вшповшну низку повстань поневолених турками нapoдiв, придушен-
ня яких ше б!льше виснажило ресурси Порти.
Хрошчний бюджетний дефщит змусив султанов термшово шукати
кошти — Haeimb цшою частково! eidMoeu eid ceoix земельно-деспотич-
них прав, що стало початком системного розкладу 1мперсько1 осман-
cbKoi системи. Вш кшця XVII ст. влада започаткувала практику Мь-
пизам — передавания приватним особам на вшкуп прав на збирання
ашару (державного поземельного подагку), за умови шо обсяг податюв»
як! уряд планував з!брати з селян riei чи шшо! провшцп, такий вшкуп-
ник (мюльтаз1м) вшразу внесе до скарбниц!. Придбавши тъпизам на
певну геритор!ю, кожен вшкупник перебирав на себе конiроль нал
Глава 9. Османська iMJiepi»
303
icueeow пол!шею та шшими регюнальними фюкальними органами !
ам вибивав податки з мюцевих селян (яю йшли вже не в державну
.карбниию. а в кишеню мюльтаз1ма), намагаючись при цьому, зви-
чайно. не лише вщшкодувати внесен! в скарбницю кошти, а й отри-
мати прибуток — тому обирав платниюв податюв до нитки, розоря-
фчи uijii обдаст!. Спочатку иьпизам продавався владою на певний
терм!н, тому у «викуплених» областях мюлыпазиии вели себе як типов!
«гимчасовш» — грабували селян, не дбаючи про завтрашжй день та
збереження господарсько! шфраструктури. Внаслшок тако! полпики
utii облает! iMnepii зазнали масового розорення сшьських виробниюв,
що змусило владу перейти до полпики продажу дов!чних вшкупних
прав на збирання податюв — малисяне.
Дов!чн! вщкупники (малиси) уже не вели себе в пщконтрольних
областях як голодн! хижаки, оскыьки змушен! були дбати також про
розвиток селянського господарства, про збыьшення врожайност! й
вшповшно податково! бази подконтрольного репону. Тим быьше, шо
сума вшкупних платеж!в до скарбниц! була ф!ксованою, а тому зб!ль-
шення податкових надходжень автоматично зб!льшувало чистий при-
буток мал1ка. Як наелшок, припинився пронес масового розорення
аграрпв, збыьшився обсяг вироблено! селянами продукта!, ур!знома-
нпнився спекзр сыьськогосподарських культур. Окр!м звичних зер-
нових — пшениц!, жита й в!вса — почали вирощувати кукурудзу; се-
ред городн!х культур (цибуля, часник, капуста, опрки, баклажани, гар-
бузи, кавуни ! дин!) з’явилися томати й солодкий перець; техн!чн!
культури (льон, бавовник) доповнилися тютюном тошо. Вшродилося
мгсцеве шовювництво, знову зарясныи плодами сади (оливки, вишн!,
яблука, сливи, груш!, абрикоси, айва, ropix, мигдаль тошо), вщнови-
лося погол!в’я овець, к!з, коней, бик!в! буйвол!в, верблюд!в i мул!в
та !ншо! домашньо! худоби. Однак запровадження системи малпсяне
мало не лише господарсыа, а и cymmcei соц1ально-економ1чн1 насл1дк.и:
пМривалася традицшна сустльна структура Османсько! iMnepii.
Основна проблема полягала в тому, шо передавши малшам дов!чн!
права на збирання подат,к!в у певних мюцевостях, султанська влада,
Фактично, позбавляла себе можливостей виконувати на таких землях
свою ре!улятивну функшю, притаманну схшн!й деспота. Н!кому було
вшповшати перед пщданими за дотри.мання принципу «кожен мае
сИльки, ск!льки йому належить за ранжиром», шо спричинило проне-
си загрозливо! полпично! децентралванп. Адже малЬсяне стали тыьки
|1еРшим етапом на шляху перетворення означених земель уже на
ВИ1У приватну власшсть колишн!х вгдкупниюв —
304 |
Роздал 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й CXin
ходам вщ якого Micueei репональн! землевласники оточували себе най-
маними загонами головор!з!в, а спираючись на вшськову силу, де.
монстрували й вщповщш репональн! полггичж амбщп. Так завдяки
вщкупжй систем! та ч!фтл!цькому землеволоджню влада на мкща
почала виходити з-пщ контролю султанських намюниюв i зосереджу-
ватися в руках репональних нашвавтономних ватажюв — аян^в, як
правило, псно пов’язаних !з мкцевими кримшальними колами.
Продавши сво! податков! права, султанський уряд тим самим ут-
ратив можливост! до збшьшення податкових надходжень, шо за умов
«революцп шн» спричинило знешнення бюджетних доход!в i сприяло
зм!цненню регюнальних динаспв. Так, уже з початку XVII1 ст. дер-
жавна скарбниця Османсько! iMnepii отримувала не бгльше як 20%
податкових збор!в з п пщданих — решта осщала в кишенях вшкуп-
ник!в або М1сцевих бе1в та аяшв, автономжсть яких пщкр!плювалася
династичним характером !хньо! влади. За тако! ситуацп зарплата ту-
ре ньких державних службовшв остаточно опустилися нижче прожит-
кового м!н!муму, шо призвело до розквггу в Оттомансьюй Порп ко-
pynuii: за свщченнями европейшв, протягом XVI11 — першо! полови-
ни XIX ст. близько 75% державних фшанав Туреччини розкрадалося
чиновниками р!зних ешеложв.
Нестача грошей у державн!й скарбниц! спричинила занепад освгги
й науки Оттомансько! Порти, котр! або завмерли, або взагал! ютотно
деградували пор!вняно з лишним схщним середньов!ччям.
1з османських поепв XVIII ст. в пам’яп людей залишилися пльки
придворний л!рик Ахмет Нед!м (1681 — 1730) та суф!йський м!стик
Шейх Гал!б (1757-1799).
Слщом розпочалося технолопчне вщставання мюцевого ремгсни-
чого комплексу й, вщловщно, природне перетворення Туреччини на
постачальника дешево! сыьськогосподарсько! сировини (шовк-сирець,
вовна, зерно) для технолопчно розвинупших европейських краж.
Доруйнували !мпер!ю военн! поразки.
Принизлив! для турюв Карловицьк! угоди розпалили в султансько-
му оточенн! прагнення реваншу, тим б!льше, що на початку XVI11 ст.
бшьплсть захщноевропейських краж втяглися у масштабну «в!йну за
юпанську спадшину» (1701—1714), а Рос!я в союз! з Р!ччю Посполи-
тою (сшльно з Саксонкю) та Дан!ею ув’язалася в 1700 р. у тривалу Й
виснажливу П!вжчну в!йну з! Швешею (1700—1721). За ситуацп, коли
християнськ! держави активно воювали м!ж собою, турки побачили
шанс на военну сатисфакшю. Першим ycnixoM Порти стала в!йна з
Глава 9. Османська i.Miiepia
30£
pocieio, звшки впк до Туреччини, шеля розгромно! поразки пш Пол-
тавою шведський король !з династп Пфальц-Цвайбрюккешв Карл XII
„697-17181-
Занадто впевнений шеля Полтавсько! перемоги у свогх полковод-
нииьких талантах росшський цар Пьотр 1 [1696—1725] зажадав вш
Порти видач! короля Карла, однак султан Ахмед 111 [1703—1730] про-
явив у цьому питанш твершеть, заявивши, шо Карл XII е його особи-
стим гостем. А коли Рос!я спробувала вдатися до погроз, турки оголо-
сили в 1710 р. рос1янам вшну й оргашзували набии на Украшу сул-
танських васал!в — кримських i буджацьких татар. У вшповшь цар
уклав таемш антиосманськ! угоди з господарями Валахи (Бринковя-
ну) та Молдови (Д. Кантемир) ! навпъ спробував шниювати антиту-
реиьке нашонально-визвольне повстання в Чорногорп, направивши
туди з таемними царськими грамотами свою дов!рену особу — герце-
говиння М. Милорадовича. Сво'гм союзникам Пьотр об!цяв звшьнен-
ня вш гурецького васалпету i незалежшсть пш протекторатом «брат-
ньо! православно! Poci!». Шеля завершения активно! дипломатично!
пшготовки 50-тисячна росшська арм!я при 120 гарматах, на чош з са-
мим царем Петром, пройшла переможним маршем теренами Реч! По-
сполито! (вигнавши звщти претендента на польський престол Сташсла-
ва Лешинського, якого пштримували турки i шведи) i в травш 1711 р.
форсувала Днгстер, яким проходив тод! офццйний турецько-польський
кордон.
Похш рос1ян тривав до юнця червня i завершився на р. Прут у
район! урочищ Стар! й Нов! Станшешп. Арм!я Петра Великого зггкну-
лася тут !з 120-тисячним османським в!йськом (при 440 гарматах) пш
командуванням великого в!зира Балтаджа Мехмед-падл, до якого не-
вдовз! нриедналися ше й кримськ! татари хана Девлет-Прея (70 тис.
юнноти). Бо! на початку липня тривали кшька дн!в i завершилися
ушчию, проте нестача продовольства i води змусили Петра вшетупати.
12 липня, там же на берез! р. Прут, цар пшписав !з в!зиром перемир’я
на умовах повернення Порт! Азова й лмсвшаип вс!х росшських фор-
тець уздовж Дншра та Азовського моря (Таганрог, Кам’яний Затон та
1Н-)- За це турки погодилися пропустит росШську арм!ю додому.
Загалом военних шанав вирватись !з прутсько! пастки у рос!ян не
було, тому раптова поступлив!сть великого в!зира Балтаджа Мехмед-
панл мае лише одне лопчне пояснения — росшни його просто
пшкупили. Зарплати турецьких можновладшв за умов постсередньо-
в!чно! кризи були м!зерними, тому навпъ великого в!зира «купити»
виявилося нескладно. Крапку в pociйсько-турепьюй в!йн! поставив
306 |Розды III. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ|Д
Адр!анопольський мирний догов!р 1713 р., укладений на умовах
Прутського перемир’я.
В!зира Балтаджа Мехмед-пашу невдовз! зияли з посади й заслали
на ocTpie Лемнос, але справу було зроблено, тому Карла XII турщ.
також невдовз! вшправили до його ршно! Швецп. Та воснно-дипло-
матичний ycnix надихнув енерпйного султана Ахмеда 111 на нов! аван-
тюри: уже в 1714 р. турки атакували Морею, вшторгнуту вшповщно
до Карловипьких угод вш Порти на корпеть Венецп. Вйпрван! вш баз
постачання венешансыа вшська на Пелопоннес! не змогли вчинити
onip нападникам, i невдовз! Морея знову була окупована османами.
Але тут у справу втрутилася Австр!я, вшська яко! звшьнилися шсля
завершения «в!йни за !спанський спадок». У наступних военних з!т-
кненнях знову виявилася цшковита перевага нових европейських
армш в боротьб! з погано оргашзованими та ripuie озброеними ос-
манськими в!йськами. Протягом 1716—1717 рр. австршсыа вшська
пш командуванням знаменитого фельдмаршала бвгена Савойського
(1663—1736) заедали османам нигшвних поразок пш Темешваром i
Бел1радом, шсля чого Порта змушена була пни на нов! поступки евро-
пейським сусшам. Шоправда, за умовами Пожаревацького (Пассаро-
вицького) миру 1718 р. османи повернули co6i Морею, зате змушеш
були вшдати австршцям швшчн! райони Сербп (Банат) з Белградом,
Боснн (Славошя) i Валахи.
Чергове военне ф!аско болюче вразило Порту, яка знову переко-
налася в необхшностт докоршного реформування основ свое!' !мпер-
ськоТ оргажзаип. Пш впливом цих настрою до владних ешелон’ш Ос-
мансько! iMnepii прийшла перша хваля турецьких «зах1дник1в» на чол! з
великим в!зиром Дамад 1брапм-пашою Невшех!рл1, урядове правлш-
ня якого [1718—1730] д!стало в турецыай гсторюграфп назву «епохи
тюльпаыв» (ляле deepi).
Одним !з зовшшжх сим вол! в реформаторсько! активност! перших
прихильниюв просвропейських нововведень у Туреччин! було масове
буд!вництво для !мперсько! знат! в межах столично! облает! лишних
кьошк — парково-паланових зам!ських резиденций (на зразок Версаля
i Фонтенбло), з висадженням на доглянутих прибудинкових галяви-
нах завезених !з Голландп тюльпажв. Особливо! слави зажили ство-
рен! в канонах бароко й рококо фонтанн! композит! султанських
палаше Топакапи й Топхане, а також мечетей Хеюмоглу i Лалель
Навпь у деяких стамбульських мечетях, зведених у середин! XVIII ст.,
вшчуваеться вплив естетичних каношв згаданих стил!в, шо яскраво
заевщчила мечеть Нур-Осман!с (архитектор С!мон Кальфа).
Глава 9. Османська iMiiepia
307
Геологом означених реформ виступив !слам!зований трансильва-
eUb угорського походження 1брапм Мютеферрж (1674—1745) — ви-
• ятний османський полггик i дипломат, який виклав сво! погляди у
твор! «Основи мудрост! в облаштуванн! народ!в» («Усул ал-хйсам ф1
шзам ал-ума**).
Ошнки реформатор!в були простими й невтшшими: Порта дедал!
в!дчутн!ше вшстае вш европейських сусйпв в економщ!, технолопях
та военнш справ!, тому для виправлення ситуацп слш уважно вивчити
й використати на практиш захшний досвш для власно! модершзацп —
хоча б так, як це нешодавно зд!йснила петровська Росы. В русл! зап-
роионованих нововведень почалася розробка проектов вщкриття у
Стамбул! в!йськово-навчальних заклашв европейського зразка, перед-
бачалося сформувати корпус регулярних вшськ нового типу з! зм!ша-
ним християнським i мусульманським особовим складом (командува-
ти ним мав християнин — угорський князь Ференц 11 Ракоци, який
ем!грував до Туреччини шсля розгрому антигабсбурзького повстання
в Угоршин! 1703—1711 рр.), було вишлено кошти на шдтримку Hauio-
нально! науки й мануфактурного буд!вництва. вшкрито першу в Ту-
реччин! типографий (1722).
Спроби вшкрити типограф!ю робилися в Туреччин! й рашше, але
завжди натрапляли на onip ортодоксального сунпського духовен-
ства. 1 лише шляхом компром!су султану Ахмеду 111 вдалося здолати
ней onip: його eammi-iuepitp заборонив друкування Корану й шших
свяшенних мусульманських книг (проти цього р!шуче виступало му-
сульманське духовенство). У вшповшь муфтш благословив типо-
графську справу своею спешалыюю фетвою. До 1730 р. у стамбуль-
ськ!й типограф!! вийшло друком жвтора десятка твор!в (тиражем
понад 10 тис. прим.), у тому числ! словники арабсько! та персько!
мов, трактати з icTOpii та географп Туреччини, npaui з военного ми-
стеитва та полпично! економп.
У 1720 р. до Франц!! вщрядили спешальне османське посольство,
кер!вник якого 1рм!сек!з Челеб! Мехмед-ефенд! отримав в!д великого
в!зира суворий наказ «довшатися про засоби цивипзацп та освпи у
Франц!! й повщомити про т!, як! можна застосувати» (при реформу-
ванн! Отгомансько! iMnepii).
«Тюльпанники» взагал! намагалися пщтримувати з Франшею особли-
во пен! контакти, оскёльки спод!валися заручитися Г! ждтримкою у
боротьб! з> спшьним як для Франц!!, так i для Туреччини ворогом —
габсбурзькою Австр!ею. * .
308 |Роздш 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|Д
Результатом дипломатично! Midi 1рмюек!з Челеб! Мехмед-ефецд|
(1720—1721) був представлений султану й в1зиру докладний диплома-
тичний звгг (сефарет-наме) та прийняття на османську службу ще
одного, доставленого тепер !з Франни cneuiajiicra А. К. Бонневаля, який
зобов’язався оргашзувати в Туреччин! корпус бомбардир!в (гумбарад.
жи) та вшськовочнженерну школу (хендесхане). А головний ф!нан-
сист Порти Мустафа На!м пшготував програму перебудови економйси
iMnepii на засадах класичного меркантизпзму, пропонуючи для цього
обмежити закушвлю дорогих захгдних товар!в, шоб припинити в та-
кий сгюс!б вщплив благородних метазпв !з Порти, а зекономлеш кош-
ти вкласти у створення та модершзашю казенних завод!в з виробниц-
тва шовкових тканин i сукна, паперу й ках/пв, збро! та корабельного
спорядження.
Модершзащйн! зусилля реформaropie дали певш плоди: в 1722 р.,
скориставшися розпадом Сефевщсько! шиггсько! iMnepii, турки-сунь
ти спромоглися повернути Порт! контроль над 1раком, однак уже в
1729 р. новий володар 1рану, войовничий Над1р-шах вшвоював гтра-
чене Сефевшами. До того ж бйгьш/сть проекпив «тюльпанниклв» не були
реал1зован1 через рииучий спротив потужшм османо-мусульмансько1 сус-
niAbHoi традици, шковим виявом якого стало повстання Патрона Ха-
лита 1730 р. в Стамбул!.
У пошуках коптив, необхшних для поновлення военних дш проти
Hauip-шаха, в!зир Дамад 1брапм-паша Невшех1рл! запровадив у кра!н!
надзвичайш податки. Шоб не втратити нрибутки, за умов непосильного
податкового тиску, торговш почали пшвишувати шни. Як наелшок, за
кшька тижн!в шни на продукти харчування та шип предмета першо!
необхшносп зросли у Стамбул! удвое, а то й угрое. Це спровокувало
народний бунт, шо розпочався в османськш столиц! 28 вересня 1730 р-
Очолив виступ списаний на берег матрос турецького вшськового флоту,
албанець за походженням, Хал!л, який носив пр!звисько Патрона (ран1-
ше вш служив на кораблях в ecKaapi османського адм!рала Патрона-бея).
Патрона Халит був хрошчним заколотником. Унаслшок бунту на
вшськовому корабл! вш. за вс!ма морськими законами, заслужив
зашморг, однак yriK вш суду до Румелн. Там записався в яничари. а
в 1719 р. знову оргашзував антиурядовий виступ — тепер у фортеш
Вшш. Заколот знову придушили, проте Патрона Халш i цього разу
уник покарання. В»н перебрався до Стамбула, де. назвавшись яни-
чаром (яничари мали питьги з оподаткування), займався вуличноЮ
торпвлею. Популяршсть Патрона Халму забезпечили певш ора-
торськ! зшбносп та шарлатанська слава вправного ворожбита.
Глава 9. Османська i.Miiepia
309 '
В напружежй атмосфер! масового невдоволення стамбульський
пдебс шукав винного у cboix б!дах — ! знайшов його у «неправедних»
представниках влади, чис «захщнинтво» быышсть простолюду вважа-
qa основною причиною тотального попршення життя. Тому основним
гаслом повсталих була категорична вимога повернути Оттоманськш
Порт* закони «чистого юламу». На центральному майдан! Стамбулу
Патрона Хал!л закликав cboix прихильниюв до боротьби п!д зеленим
знаменом ортодоксального мусульманства.
Влада побоялася придушити виступ вмськовою силою, осюльки
небезпшставно вважала, шо бунпвниюв може пштримати сунпське
духовенство, також невдоволене поширенням «европейських новашй»
у краУж. В!рн!сть яничар також викликала у султана сумн!ви, оск!ль-
ки Ум категорично не подобався запрогюнований реформаторами про-
ект реоргажзацп османськоУ армп на захшний кшталт. Невдовз! ш
побоювання пщтвердилися: протягом доби на б!к зеленопрапорних
перейшов столичний гаржзон яничар, Стамбул опинився в руках по-
встаншв, а султанський палац — в облезь Рятуючи ситуашю, ос-
манськ! можновладш спочатку змусили пгги у вщставку великого в!зи-
ра Дамад 1брапм-пашу Невшех!рл!, а поим ! самого Ахмеда 111 «умо-
вили» зректися престолу. До влади прийшов новий султан Махмуд 1
11730—1754], який погодився прийняти делегашю повсталих на чол! з
Патрона Хал!лом. П1д час аущежш 2 жовтня Махмуд 1 пооб!цяв вш-
мшити вс! надзвичайш воснн! подат! й митн! збори, скасувати систе-
му дов!чних в!дкуп!в ! не допускати б!льше зловживань при збиранж
полапав. Показовим актом, шо мав переконати повсталих в готов-
ност! влади повернутся до !сламських шнностей, була страта Bcix «зап-
лямованих впровадженням неправедних антшсламських нововведень»
MiHicrpiB «тюльпанного» уряду, включаючи в!зира Дамад 1брапм-пашу
Невшех!рль Та коли бунпвничий запал мае поступово вшух, влада
знову взяла !нщ!ативу до своУх рук. 25 жовтня 1730 р. 18 найактив-
Шших кер!вник!в повстання, у тому числ! й самого Патрона Халгла,
запросили до султанського палацу на нараду з приводу формування
нового дивану, та коли кер!вники повстання прибули до палацу — Ух
тут же стратили. Почалася розправа. За голову кожного учасника по-
встання пооб!няли 500 гуруш1в], тому в доносах нестач! не було. Про-
тягом тижня у Стамбул! обезголовили, пов!сили або втопили в мор!
понад 7 тис. oci6, зашдозрених в участ! у повстанж, однак продовжу-
вати «захшницьк!» реформи новий султан уже не наважився. Ыльше
Гуруш — ipouiona османська одиниця, яку в €врош часто 1менували туреиьким
Растром. У середин! XVIII с г. мгстив приблизно 10—15 i ср!бла. *
310 |Роздй1 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|Д
того, в 1735 р., заручившися дипломатичною пштримкою Франц!}
Порта знову вир!шила спробувати шастя у вшн! з европейськими су,
стами. Почалась нова австро-турецька вшна, в яюй союзником Габс-
бурпв знову виступила Рос!я.
Австршськ! й pociticbKi вшська в ней момент були заклопотан!
гюльськими справами (вшна за «польський сладок»), тому турки спо-
швалися на ycnix, однак не змогли виступити своечасно. В результата
Рос!я, яка вела в цей момент чертову вшну з Польшею (1733—1735)
встигла до початку активних бойових дш на турецькому фронта вже
вкотре розгромити в Полыш прихильник!в франко-шведського про-
теже Стажслава Лешинського й посприяти остаточному угвердженню
на польському престол! свого ставленика Августа 111 Саксонського
11733—1763). Вона уклада також cepiio антитуреньких союзницьких
угод з фаном Над!р-шаха (видавши йому прикасшйсыа жвжчно-
!ранськ! облает!, захоплен! рос!янами пш час петровського Касшй-
ського походу). Французи ж реально! допомоги османам так ! не изда-
ли. Як наелшок, Порта знову опинилася перед необхшжстю вести
вшну на кшькох фронтах одночасно — проти австршшв на Балканах,
проти рос!ян у ГВвшчному ПричорноморТ! проти фану в 1раку й За-
кавказзг За тако! ситуацп османи не могли перемогти, шо й шдтвер-
дилося в ход! военних дш. У вшповшь на наб!ги кримськотатарських
хан!в Каштан-Прея та Фетх!-Прея росшська Донська арм!я пш ко-
мандуванням генерала П.П. Ласс! захопила Азов (1736), а Дншровська
арм!я на чош з фельдмаршалом Б.К. М!н!хом, прорвавшись через пе-
рекопськ! укрпшення у Крим, захопила Бахчисарай (1736) i штурмом
оволодша Очаковом i Кшбурном (1737). Зазнали цшковитого розгро-
му й османськ! армп в 1раку, звшки !х протягом 1735—1736 рр. вип-
снив Над!р-шах. 1 лише на балканському фронт! туркам вдалося роз-
бити австршськ! вшська поблизу Гроик! та пш Белградом, змусивши
австршського !мператора Карла VI 11711—1740] пшписати з Портою
сепаратний Белградський мир (вересень 1739 р.), за яким Туреччина
повернула соб! Серб!ю (з Белградом) i Валахпо. Вийшов !з вшни шеля
укладення вигшного для себе Стамбульського мирного договору (1736)
й 1ран. Рос!я лишилася наодинш з Портою та и союзником-васалом
Кримським ханством, як! спробували перейти в контрнаступ через те-
рени Полыш. Долю вшни виршшла генеральна битва п!д Хотином (сер-
пень 1739 р ), в якш османська арм!я ВелЬпаш! була вшент розгромле-
на росшськими вшськами Дншровсько! армп фельдмаршала Б.К. Mi-
н!ха. Та в цей момент почала назр!вати нова росшсько-шведська вшна,
тому умови росшсько-турецького Белградського мирного договору
Глава 9. Ос.манська i.Miiepia
/вересень 1739 р.) виявилися довод! прийнятними для османсько! сто-
рон и: РОС1Я пльки повернула co6i втрачений шеля Прутсько! петровсь-
goi авантюри Азов, зобов’язавшись не будувати там фортиф!кашйн!
сПоруди й не тримати на Чорному мор! вшськовий флот. У Чорному
MOpi та протоках як i ран!ше продовжував панувати флот Порти.
Справжн!м переможцем у росчйсько-турецыай в!йн! 1735—1739 рр.
стала Франция, чи! диплома™ (пш кер!вництвом французького посла
у Стамбул! марк!за Вшьньова) виступили посередниками в белградсь-
кИХ переговорах 1739 р. й доклали чимало зусиль аби схилити ав-
стр1йн1в i рос1ян до пшписання шлком прийнятних !з погляду !нте-
рес!в Порти статей мирних договор!в. За це султан Махмуд 1 дарував
у 1740 р. французам знаменит! безстроков! «генеральн! каттуляцн»
(«статп»), вщловщно до яких французи в межах султанських володшь
здобули консульську юрисдикшю (непщеудшеть туреньким судам), а
також широк! торгов! пшьги (включаючи м!н!м!зашю мита до 3% вар-
тост! товару, тод! як м!сцев! купи! платили 10%, звыьнення вщ yeix
внутр!шн!х османських податк!в i побор!в, майнов! гарант!! тошо). В
такий спос!б османський ринок був щлковито в!дкритий перед експан-
с!сю французьких технолог!чних moeapie (сукно, шовков! тканини, ке-
рам!ка) в обм!н на дешеву турецьку сировину (бавовна, овеча й ан-
горська вовна, ол!я, зерно, шк!ри). Франко-турецька торпвля бурхли-
во розвивалася: п обсяги в середин! XVI11 ст. збыьшилися у ипсть
раз!в i сягали 60—70 млнл/e/w2 на р!к, але шною тако! зовжшньотор-
говельно! активност! було поступове руйнування мгсцево! османсько!
ремюничо! галуз!, стагнашя м!ського виробничого комплексу. В по-
дальшому означений нер!вноправний догов!р став своср!дною моделлю,
за якою и !нш! свропейськ! крайни д!стали можлив!сть перейти спочат-
ку до ф!нансово-економ!чного, а в перспектив! — и до пол!тичного по-
неволення Оттомансько! Порти (слщом за французами на османський
ринок почали активно проникати з! сво!ми високотехнолопчними то-
варами венешанш (продавали скло, nanip, шовков! тканини, парчу),
голландш (сукно, металев! вироби), англзйш (одяг, олово, свинець,
годинники) — отримуючи нагом!сть дешеву турецьку сировину).
Звичайно, серед представниюв османсько! полпично! ел!ти були
Д’яч!, яких серйозно непоко!ли загрозлив! диспропорцп в розвитку
•Mnepii. Знову в середовищ! стамбульських управл!нц!в поширилися вес-
^ршзаторськ! ide! модершзацшних реформ прозах!дного типу, актив-
Ним прихильником яких був великий в!зир Коджа Сагиб Мехмед-
паша |1757—1763|. Султан Мустафа 111 11757—1774| пщтримав свого
Л/ер _ гогочасна франиузька ipoiuoaa одиниия. мктив приблизно 4.5 i roAififi
312 |РозшлШ. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
в!зира в багатьох масштабних проектах, серед яких були плани спо-
рудження канал!в через Суецький перешийок ! Малу Аз!ю, обмежен-
ня, а в перспектив! й цыковита л!квщашя невшьництва. В пошуках
коигпв на модершзацио армп, Мустафа Ill навпгь зменшив бюджетн!
витрати на утримання власного палацового комплексу i султанського
гарему, дозволив вщкрити в Стамбул! першу публ!чну б!бл!отеку (де 3
читач!в брали плату за користування книгами). Намагаючись заручи-
тися пштримкою европейських краТн, Порта уклала в 1761 р дружшй
догов!р !з Прусс!ею, за умовами якого пруссаки отримали в Туреччиж
п ж капггуляшйн! привше!, шо й французи. Однак це ше бшьше заго-
стрило вщносини Оттомансько! iMnepii’ з п давшшми недругами —
Pocieio й Австр!ею, котр! в союз! з Франшею, Саксон!ею та Швешею
вели в цей момент Семир!чну вшну (1756—1763) проти npyccii й тому
розшнили пшписання османо-прусського договору як вшверто воро-
жий акт Порти. Австр!йська !мператриця Мар!я-Терез!я [1740—1780J
вш свого !мен! та вщ !мен! росшсько! !мператриш Слизавети [1741 —
1761 [ запропонувала султанов! викуп у 100 тис. дукапйв компенсаш!
за денонсашю пруссько-турепько! союзницько! угоди, проте Мустафа
111 вщхилив цю пропозишю. Пропозишю Марп-Терезп Стамбул роз-
шнив як ознаку слабкост! Г! п!вн!чних сус!д!в — й у владних колах
Порти знову запанували реваншистськ! настро!. Турки спод!валися
розв’язати сво! внутршш! проблеми шляхом вдало! вшни, розрахову-
ючи на шедру здобич, до чого ix активно пшштовхувала ше й Англ!я —
союзник Пруссп в Семир!чн!й вшнЕ А коли теля смерт! Слизавети
на рос!йський престол з!йшов пропрусськи налаштований !мператор
Пьотр Ill [1761 — 1762], який не лише повернув Пруссп рашше заво-
йован! територп, а й пщписав !з прусським королем Фр!др!хом 11 Го-
генноллерном [1740—1786] союзний догов!р, штовхати Порту до вшни
з Pocieio почали також ображен! зрадою союзника французи. Мала
сво! експанс!он!стськ! плани й Росшська !мпер!я, шо прагнула здобу-
ти вих!д до Чорного моря та л!квшувати вороже Кримське ханство.
Нова росшсько-турецька вшна стала неминучою...
Безпосередн!м приводом до в!йни стало загострення росшсько-ту-
рецьких суперечностей в польському питаны, коли !мператриця Ска-
терина 11 [1762—1796] вщхилила султанський ультиматум з вимогою
вивести з Полын! росшськ! вшська, як! вели там бойов! дп проти
шляхетських загошв Барсько! конфедерат!, котр!, своею чергою, на-
магалися скинути з польського престолу росшського ставленика, ко-
лишнього екатериншського фаворита Сташслава Августа Понятов-
ського [1764—1795]. Восени 1768 р. Туреччина оголосила Pocii в!йну>
Глава 9. Ос.манська 1мпер1я
в ci4Hi 1769 р. орди кримського хана Крим-Прея вторгнулися в Ук-
naiHy. опустошивши за юлька мгсяшв Орлик, Кременчук, Борисопнб-
ську й Олександр!вську станиц!, околиц! Чигирина й Бахмута. Вистояв
у ce’pnHi 1769 р. пш ударами рос!ян ! турецько-татарський гаршзон Хо-
тина. Та на цьому усшхи «мусульманского вошства» завершатся. Уже
наступного року проявилася шлковита неспроможшсть погано органЬ
зованих ! слабо озброених турецько-татарських вшськ протистояти
вишколеним, добре озброеним професшно-рекрутським арм!ям poci-
ян Краше впоралися рос!яни i з проблемою забезпечення cboix арм!й
необхшним боезапасом ! харчуванням, тод! як геро!чний турецько-
татарський гаршзон Хотина, вшбивши Bci атаки рос!ян, змушений був
залишити сво! позицп, осюльки турецьке командування не спромог-
лося оргашзувати доставку продовольства до Хотина.
Воютину катастроф!чним стало для Порти лпо 1770 р. У червш
90-тисячна росшська Перша Дунайська арм!я генерал-аншефа П.А. Ру-
мянцева попснила в район! урочиша Ряба Могила (поблизу р. Прут)
72-тисячну орду кримського хана Каплан-Прея, добивши и невдовз!
на р. Ларга (впадае у Прут з л!вого берега). У липн! ескадра БалтШсь-
кого флоту пш командуванням А. Г. Орлова (брата екатериншського
фаворита) та адм!рал!в Г.А. Сшршова й С.Г. Грейга, об!йшовши на-
вколо Свропи, раптовим ударом спалила в бухт! Чесма (в район! ост-
рова Xioc) майже весь османський флот капудан-паин Гасан-бея. Тод!
ж основн! сили оттоманських сухопутних вшськ (близько 150 тис.
вояюв), якими командував великий в1зир Гал!ль-паша, були вшент
розгромлен! арм!ею П.А. Румянцева на р. Кагул (л!вобережна притока
Пруту, нижче за теч!ею вш Ларги). У вересн! Друга Дунайська арм!я
роаян пш командуванням генерал-аншефа П.1. Панша взяла штурмом
фортецю Бендери, шсля чого перед рос!янами без бою каштулювали
турецьк! гаршзони фортець 1зма!л, К!л!я, Ак-Керман. Наступного
року 40-тисячна рос!йська арм!я пш командуванням генерал-аншефа
В-М. Долгорукова за пштримки Азовсько! флотилп в!це-адм!рала
А Н. Сенявша зайняла Крим. У цей час в Сгипт! й Сирп спалахнули
incnipoBaHi росшським флотом А.Г. Орлова антисултанськ! повстан-
ня мгсцевих репональних можновладшв. Туреччина запросила пере-
мир’я. шсля якого Рос!я змусила кримського хана Сагиб-Прея в лис-
топад! 1772 р. проголосити незалежшсть Криму (вш Османсько! !м-
nePii) пш покровительством Pocii.
Вшдавати Крим Порта аж н!як не холла. Вперше у сво!й icropii
в°на мала вшдати пш владу «нев!рних-християн» земл!, заселен! пере-
Ва*но мусульманами. Бойов! ди поновилися, проте й цього разу вони
314 I Розд!л III БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|Д *
завершилися шлковитим конфузом для осмашв. Останшм аргументом
росчян став розгром 40-тисячного вшська Абдул-Резака поблизу Коз-
луджи (червень 1774 р.) — на теренах сучасно! Болгар!! трохи дал! на
швшч вш знаменито! Варни.
Загальне командування росшськими вшськами в шй операцп зд|й.
снював генерал-поручик М.Ф. Каменський, а головного удару тур.
кам завдавав корпус А.В. Суворова — майбутнього генерал icHMyca.
ГПсля ц!е! поразки в Порти не залишилося резерв!в на суш!, флот
лежав на морському дж. Зганьблений султан Мустафа 111 п!шов !з
життя, а його наступник Абдул-Гамш I (1774—1789] змушений був
пшписати в лилж 1774 р. ганебний для Османсько! iMnepii Кючук-
Кайнарджийський мирний догов!р, який пштверджував «незалежнгсть»
(фактично, залежшсть вщ Pocii) Кримського ханства. Росшсыа пшдан!
отримали в турецьких володшнях «капггуляшйн!» привше!, аналопчн!
дарованим ражше французам i британцям. До Pocii вшшшли значн!
територн в Буго-Дншровському Межир!чч!, Приазов’! та Кабарга
Молдова й Валах!я здобували в межах Османсько! iMnepii узаконену
автоном!ю пш заступнинтвом «единов!рно! православно! Pocii». Порта
вперше у свош ic ropii зобов’язалася сплатити Pocii солшну контрибу-
шю (7,5 млн niacTpiB-rypyuiiB — приблизно 4,5 млн росшських руб*
л!в). Нарештц Рос!я юридично здобула право мати свш вшськово-
морський флот на Черному мор!.
Сама форма, в як!й роаяни нав’язали османам мирну угоду, видава-
лася вкрай принизливою для пихатих турецьких можновладшв. Адже
пщписували договор у местечку Кючук-Кайнарджи безпосередньо у
польов!й ставш командувача росшських вшськ на Дуна!, тепер уже
фельдмаршала, П.А. Румянцева за його власними словами «безо вся-
ких обряд!в М1н1стер!альних, а едино скорою ухваткою военною» —
тобто в умовах демонстративного военно-дипломатичного тиску 3
боку Pocii як беззаперечного переможня.
Криза територ!ально! I
ципсностт Османсько!
iMnepii
Кючук-Кайнарджийський мир продемонстрував шлковите безсил-
ля султансько! влади. Особливо явно проявилася воснна слабость От-
томансъко1 Порти: османськ! вшська не мали налагоджено! шфраст-
Глава 9. Османська i.Miiepbi
уктури регулярного постачання й зручного ужфисованого споряджен-
користувалися застаршим i р!знокал1берним озброенням, д!яли в
бою сушльною неоргангзованою масою. Керування таким вшськом
зд1йснювалось без урахування здобупав сучасно! тактики, а турецыа
командири, як правило, не мали вшповшно! вшськово! пшготовки.
Глибоку кризу переживала господарська система османських мкт.
Зовшшню торпвлю фактично монопол!зував шоземний кап пал i псно
пов язана з ним торговельно-ремюнича верх!вка компрадорського ти-
пу, яка формувалася в основному з багатих купшв-перекупниюв не-
гурепьких нацюнальностей — греюв-фанарюпв, BipMCH, евре!в та iH.
MiHiMiaauifl митних збор!в, шо супроводжувалася фактичним вш-
криттям турецького ринку перед експансгею дешевших i яюсшших
ToeapiB захшно! мануфактурно! промисловосп, руйнувала систему ре-
мюничих uexie (еснаф), а територ1альш втрати звужували й без того
обмежений внутршшш ринок iMnepii. Давалися взнаки також владна
податкова сваволя, наявшсть безл!ч! внутрпишх митниць, де вш опла-
ти звшьнялися шоземш, але не Micueei торговш, поспйне зростання
шн на гед1ки — патенти на право вести пшприемництво, завдяки
яким султанський уряд намагався поповнити порожню скарбницю
Порти додатковими грошовими надходженнями. Гальмували нор-
мальний розвигок господарства також регулярне «псування монети»,
вшсутшсть загальнодержавних стандарпв Mip довжини, ваги та об’е-
му, а головне — незахишешсть приватного майна й самого життя
торговшв i ремюниюв вш засилля султанських бюрокрапв. Водно-
час i caMi державж службовш, будучи навпъ формально «рабами сул-
тана», могли в будь-який момент втратити свою посаду. 1х могли
страгити без суду, а !хне майно — конфюкувати, тому все, шо !м
удавалося урвати, користуючись сво!м службовим становишем, вони
намагалися якнайшвидше розтринькати, осюльки якшо в службовня
нема шо конфкковувати — його й чшати не будуть. Хабарництво и
продажшсть — основы ознаки тотального розкладу шперських iucmu-
mymie тогочасно! Порти.
•Лише аграрний сектор Туреччини спролйгся втриматися на pieui
1нволюцшного в/дтворення, хоча вшсутшсть военно! здобич4 та кон-
трибушйш виплати змушували султанську владу й тут посилювати
експлуаташйний тиск на селянство, позбавляючи сшьське господар-
ство iMnepii можливостей для технолопчного оновлення виробництва.
Водночас поширення у провшцп дов1чно! в'1дкупно'( системи та ч'1фт-
Л1Иького землеволод^ння стало економ1чним п1дгрунтям для актив!зацИ
явно децентрал1заторських, сепаратистських настрою серед репональ-
316 |Роздш III. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ|д
них можновладшв Порти. Bin розпаду Османську iMnepiio стримуЛ
лише страх перед султанськими репресыми, однак ншшвж поразки а
роайсько-туреныай в!йн1 1768—1774 рр. продемонстрували пыковите
безсилля регулярно! султансько! армп, яку вштош вшверто перестали
боятися MicueBi аяни й бе!, як! на доходи вш «прихватизованих» дер.
жавних земель набирали й оснашували сво! власн! збройн! формуван-
ня. Наандком цих процессе став фактичный розпад державно! едност!
Османсько! !мперП, суверенитет яко! тшьки формально поширювався
вштод! на Магриб, Египет, 1рак, Арав!ю — там вш юная XVIЦ ст
запанували фактично незалежн! династп мгсневих правител!в, як! лише
номинально вважалися султанськими васалами.
Особливо вшчутними були сепаратистськ! настро! у найвшдалеж-
ших вш Стамбула регюнах iMnepii — землях Магрибу (захшна окраТ-
на жвшчноафриканських володшь Порти). Найзахшшшим форпос-
том султанських володшь у даному perioHi вважався Алжир, шрати
якого ше в XVI ст. визнали султанське домшування, вшдаючи з та-
кий cnoci6 належне мош тогочасно! османсько! армп й особливо
флоту, який панував тод! в Середземномор’!. Однак вш кшня XVII ст.
у зв’язку !з загальним занепадом Порти реальним володарем Алжиру
став дей, який обирався мгсцевою военно-жратською верх!вкою. Bin
припинив сплату данини султану i лише нереможально визнавав
зверхжсть осмашв (зокрема, !м’я султана проголошували з мша-
реттв Micueei муедзини пш час п’ятничних молитов). Ав 1711 р. дей
Баба-Ani Шауш узагал! вислав i3 кра!ни османського пашу, проде-
монструвавши в такий cnoci6 султану свш шлковитий владний суве-
ренпет. Тод! ж фактичну незалежшсть Алжиру помнили i свро-
пейськ! дипломати, котр! стали !менувати його Алжирським ре-
гентством i вести з ним справи напрямки — без султанського
посереднинтва. В полггико-адмЫстративному план! тогочасний Ал-
жир являв собою хистке й нестабшьне державне утворення, шо
складалося з конгломерату нашвнезалежних кочових племен на
твдж кра!ни та бшьш-менш пшконтрольних дею приморських райо-
н!в, де все ше вагомим залишалося слово мюцевих жратських бе!в.
Особливо TicHi стосунки склалися в Алжиру з Франшею. куди ал-
жирш випдно продавали хл!б, солонину й шк1рят вироби, закупо-
вуючи франнузьку зброю i тканини. Навпъ за чашв Велико! Фран-
цузько! революш! 1789—1794 рр. дейський режим не приеднався до
блокади революшйно! Францп, а поставляв туди у кредит (!) вкрай
необхшне республжаниям продовольство й заборонив алжирським
тратам нападати на корабл! пш французьким триколором. П!з»пше
Алжир постачав продовольство й надавав транспорта! послуги фра*4'
цузьким в!йськам Наполеона пш час його 1тал!йського та Египет-
Глава 9. Османська iMiiepia
ського поход!в. 1 лише коли справа д!йшла до прямих франко-ос-
манських военних дш (1798—1801). султан Сел!м Ill |1789—1807] зму-
сив дея роз!рвати дипломатиям! стосунки з Франшею, яка у вшповшь
вшмовилася сплачувати Алжиру «продовольч! борги» революшйно!'
епохи. В подальшому пей фшансовий конфлшт, за яким Франшя
завинила Алжиру кшька мыьйожв франюв, хитро ув’язаний фран-
цузькими дипломатами з проблемою алжирського шратства у Сходно-
му Середземномор'!, став приводом до актив!заип коложально! екс-
пансп Францп в perioHi...
Схожею виявилася доля сусшнього з Алжиром Tynicy, який також
здобув фактичну незалежшсть вш Порти на початку XVIII ст., коли
в 1705 р. беи Гусейн бен Ал! — формально командувач мюиевих
османських вшськ — припинив оплату данини султану й заснував
динаспю суверенних тушських бе!в Гусейнйпв (1705—1957]. Тужськ!
корсари, так само як i алжирсью, регулярно грабували европейськ!
торгов! корабл! в Середземному мор!, поповнюючи в такий способ
бейську скарбницю, тому податки на власне тужсшв були мнималь-
ними (а часом узагал! не збиралися), шо гарантувало Гусейншам
цшковиту пштримку пщданих i спок!й у кра!н!. Та врештьрешт це
европейцям набридло. На початку XIX ст. европейськ! флоти вже
зпачно переважали у военно-технолопчному вщношенж тужсь-
ких шрапв. Загрожуючи силовими акшями. европейш змусили ту-
н4ського бея офшшно заборонити в 1816 р. сво!м шдданим займа-
тися шратським промислом. Без шратських прибутюв тужська
скарбниня швидко спорожныа, а в 1829 р. Туже став зовжшжм
банкрутом i як компенсашю змушений був надати французам пра-
во вшьно! безмитно! торпвл! у кра!н!. Туже швидко заполонили
дешевш! та як!сшш! захшш (переважно французью) промислов!
товари, i лише спротив британшв не дав можливост! Францп вже
тод! перейти до прямого коложального поневолення кражи. Од-
нак для Порти Туже був утрачений, а коли в 1836 р. османський
флот востанне спробував вщновити султанський суверештет над
шею краТною силовим шляхом, турецьку флотил!ю вторгнення не
допустили в Туже французьк! вшськов! корабль
Навпъ на близьких до Стамбула територ!ях влада султана ставала
Дедал! !люзорншюю: EnipoM i П!вденною Албанию розпоряджався
яжнський паша Ал!-паша Тепеленський, в Швжчнш Албани волода-
Рював шкодрський паша Бушап, Болгарио подшили мЬк собою ру-
Шунький аян Терсежкльоглу ! вйинський паша Пазвандоглу, а в
Зах!дн!й i Центральны Анатоли хазяйнували всесильи! дереве! («княз!
Долин») вшверто кримшального характеру — Кара Осман-оглу, Ча-
пан-оглу i Таяр Махмуд-паша. Ус! вони виконували лише т! розпо-
sWdent-UbraryaVua
318 |Pomui III. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
рядження султанського уряду, як! вважали випдними для себе, а за
необхшносп силою виганяли з пшконтрольних !м територш султан-
ських намюниюв чи eMicapiB.
Султан Абдул-Гамш та його оточення болгсно переживали розпад
свое!’ iMnepii, однак сил для приборкання сепаратизму не мали, тому
вир!шили згуртувати Порту шеями гсламського джихаду проти не-
BipHHX. Лише вшна з християнами могла дати султанов! моральне пра-
во вимагати вш cboix формально-номшальних васа/пв абсолютно! ло-
KipHocii перед линем !нов!рно! загрози. До того ж у 1783 р. Рос!я офь
шйно зшйснила анекаю Криму й тим самим прямо порушила умови
Кючук-Кайнарджийського миру. В Туреччин! ня пошя ви кликала
масовий антиросшський психоз. Уперше Порта не тшьки втратила
земл!, населен! мусульманами, а й змушена була спостер!гати як !!’ ко-
лишн! мусульманськ! васали переходять пш владу християнсько! пра-
вославно! iMnepii. Справа знову йшла до ново! росшсько-турецько!
вшни. На ней крок султана пшштовхували i його европейськ! «союз-
ники». стурбован! стр!мким розширенням Рос!йсько! iMnepii, насам-
перед Франшя (посланник Г. Шуазель-Гуфье), Ан гл in (посланник
лорд Ейнсл!) та Прусс!я (посланник фон Дш). Лише масштаб попе-
редн!х поразок стримував Абдул-Гамша вш ново! военно! авантюри.
Однак ф! нансов! труднош!, шо ix переживала тогочасна Рос!я, й по-
в’язане з ними послабления вшськового потеншалу екатерининсько!
iMnepii переконали султана в можливост! военного реваншу за Кю-
чук-Кайнарджийську ганьбу.
Ситуашя в Росшсьюй iMnepii теля приеднання Криму й справа!
була не найкрашою. Страшж неврожа!’, шо вражали Pociio протя-
гом 1786—1788 рр., спричинили масовий голод (особливо в Укра!вО
i дев’ятиразове зростання шн на хл!б. Голоды бунти мали Micue
навггь у столичних Москв! i Санкт-Петербурз!. Водночас иебачеж
BuibHOcri, надан! Скатериною II рошйському дворянству, призвели
до розкладу чиновниитва й офшерства Росшсько! iMnepii. Масовим
явишем стало приписування до службових мгсць малолп-Hix дво-
рянських дней (для вислуги роюв). Досягаючи повнолптя, так!
«службовш» отримували вже посади на pieni полковниюв i статських
радниюв, тод! як низова бюрокрапя й низове офшерство, будучи
поголовно малолггшми, «служили» лише на nanepi. Як наелшок,
маючи на nanepi майже 300-тисячну регулярну арм!ю, Росчя могла
вистави ги насправд! менше половики списочного складу сво'!х вшськ
До того ж близько 20 тис. вояюв i значна частина флоту змушеш
були поспйно перебувати в район! Петербурга, оскьтьки зберпалася
перманентна загроза ново! в!йни 3i Швешею. Скориставшися ui€*°
Глава 9. Османська iMiiepia
319
ситуашею, султан уклав 3i шведським королем Густавом 111 Гольш-
тейн-Готторном 11771—1792| антироайський союз, який призв!в у
1788 р. до рос шсько-ш веде ько! вшни, котру росчяни змушеш були
вести паралельно з чертовою вшною з турками. Kpiw того, османи
Спод!валися на антиростйське повстання cboix единов1ршв татар у
нешодавно приеднаному до Рошйсько! iMnepii Криму. Попри зусил-
ля роайського посланника у Стамбул! Булгакова, який витратив на
пшкуп османських можновладшв близько 500 тис. руб., «парпю ми-
ру» при судтанському двор! сформувати не вдалося. Зашдозреного у
«прихильносл до гяур!в» великого в!зира Галшя Гамш-пашу в 1785 р.
стратили, замшивши агресивним Юсуф-пашою. Саме за тако! воен-
но-полггично! ситуацп султан Абдул-Гамш зважився оголосити в
серпн! 1787 р. вШну Pocii.
Чергова росшсько-турецька вшна 1787—1791/92 рр. розпочалася
стандартно: спочатку росшського посланника у Стамбул! запроторили
за наказом султана до Семибаштового замку, а в жовтж османський
флот висадив потужний десант на К!нбурнськ!й кос! (нижшня Хер-
сонська обл.), спод!ваючись пшняти на в!йну з «нев!рними» ронина-
ми навколишжх буджаньких i кримських татар. Та османам явно не
поталанило з супротивником. Росшськими вшськами пш Кшбурном
командував знаменитий полководець генерал А.В. Суворов (1729—
1800). Кзнбурнська десантна операшя завершилася для турюв шл ко-
вш им ф!аско, a ii кер!вника невдовз! стратили у Стамбул! за особис-
тим наказом султана. 1 хоча в наступному 1788 р. в!йну Pocii оголоси-
ла Швешя, османам легше вш цього не стало, бо в с!чн! того ж року
вшну Порт! оголосила союзна Pocii Австр!я. Не допомогли османам i
татари. в яких перед самим початком вшни рос!яни примусово вилу-
чили усю зброю. Водночас значш сиди cboix армп та флоту султан-
ський уряд змушений був направити до Сгипту для боротьби з Micue-
вими сепаратистами, тому спочатку турецький кордон прикривали
всього 50 тис. османських вояк!в, яким протистояли дв! росшсью
армп, що нал!чували понад 100 тис. солдапв. 1 хоча командувач Ска-
теринославсько!' росШсько!’ армп фельдмаршал Г.А. Потьомюн д!яв не
Дуже енерпйно, у груди! 1788 р. рос!яни взяли штурмом Очаюв, а в
червн! 1789 р. впав Хотин. Т!льки тепер великий в!зир Юсуф-паша
cnpoMircn мобшгзувати на Балканський фронт до 100 тис. вояюв. Проте
в липн! того ж року передов! загони uiei гиантсько! армп на чол! з
Осман-пашею були розбитт росшськими вшськами, якими команду-
идв А.В. Суворов, пш Фокшанами (Схшна Румушя). У вересн! 1789 р.
В генеральнШ 6aia.iii поблизу р. Римжк (права притока
320 |Родди 111 БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й CXlJ
Румунн) союзы! австро-росшсыа вшська пш командуванням А.В. СуД
ворова i принца Кобурзького вшент розгромили 90-тисячну арм!ю са-
мого великого в!зира. ГИсля цього каштулювали турецыб гарнгзонц
придшстровсько-причорноморських фортець Бенлери, Гаджибейта
Ак-Керман, яю опинилися в тилу росшських в!йськ. Наренгп, спрацщ
катастроф!чним для Порти став 1790 р. Спочатку в морських баталвиС
у Керченськш протош (липень) та бшя острова Тендра (серпень) ро-
сшський Чорноморський флот пщ командуванням адм!рала Ф.Ф. Уша-
кова розгромив туреньку ескадру капудан-naiui Гусейна (на пргзвисЛ
ко «Крокодил морських битв»), а в грудн! росшсыа вшська пш ко-
мандуванням А. В. Суворова штурмом оволодЬш 1зма!лом — нешодавнм
модершзованою зусиллями французьких !нженер!в турецькою форте-'
цею на Дуна!, яка вважалася неприступною. Г! 30-тисячний гаршзони
на чол! з Айдос Мехмет-пашею був знишений росынами майже пого-
ловно разом !з мирним населениям у вуличних боях. 1 хоча у вересн!
1791 р. виснажен! в!йною австрШш уклали в болгарському мктечку
Св!штово (CicTOBo) сепаратный Остовеький (Св!штовський) мирний
догов!р !з Портою, це вже не могло врятувати Туреччину вш военно!
катастрофы. Протягом 1791 р. все ше численн!, проте розр!знен! й поз-
бавлен! единого командування турецыа вшська зазнавали вш рос!ян
поразку за поразкою: сухопутн! — в червн! поблизу дунайських м!сте-
чок Бабадаг i Мачин, а флот — поблизу мису Кал!акр!я (чорноморське
узбережжя нин!шньо! Болгары).
Пшсумком вшни став ше ганебшший вш попереднього Ясський
мирний догов!р, пшписаний у с!чн! 1792 р. (за православным pocift-
ським календарем — у грудн! 1791 р.) росшським канцлером А.А. Без-
бородьком i великим в!зиром Юсуф-пашею. За його умовами Порта
пштверджувала приеднання до Рос!! Криму, до Pocii вшходило також
Буго-Дн!стровське межир!ччя, а и кавказький кордон встановлювався
по р. Кубань. Кр!м того, Порта погоджувалася на перехщ пш росШ-
ське покровительство закавказько! православно! Грузи. Окрилена во-
енними усп!хами росшська шператриця Екатерина 11 захопилася ше-
ями «вшновлення православно! В!зантшсько! iMnepii», для чого пла-
нувала вигнати осмашв !з Константинополя i посадити на престал
вшроджено! В!зантп свого сына Константина, якому навпъ няню i ка-
мердинера призначили з етжчних 1рек!в. У русл! проекту «вшновлен-
ня попереджх грецьких республйс» у Санкт-Петербурз! вибили ме-
даль «Поборниц! православ’я» з портретом !.мператриц! на линьовШ
сторон! й охрестованим константинопольським храмом Айя-Соф1я на
звороп, оргажзували «Грецький кадетський корпус» — i лише дипло-
Глава 9. Османська iMhepin
32£
матичний тиск Англп, Франни та Пруссп, яю встали «на захист тери-
ooiaflbHoi uuiicHOCTi й недоторканосп Отто м ан с ь ко ! Порти», не дав
цьому прожектов! втыитися в життя. Вперше доля Османсько! iMnepii
вир!шувалася свропейськими державами без Ti eidoMa. Так на м1жнарод-
ному горизонт! з’явилося сум низе/сне для Туреччини «сх1дне питания».
реформи
Сел!ма III ।
Абдул-Гамш 1 не дожив до Яссько! ганьби, залишивши своему
племшников! Сел1му III 11789—1807] Османську iMnepiio у вкрай тяж-
кому стан!. Поразка в черговш росшсько-турецькш вши! остаточно
зламала авторитет султансько! влади на мгсцях, вшгукнулася небаче-
ним розмахом сепаратистських pyxiB у вс!й Порт!. У Грецп виборюва-
ли свою незалежность розбуджеж росшськими закликами православж
еллши; !ракський намюник Ахмед-паша Багдадський проголосив не-
залежнють свое! краУни; ситуацию у Сходному Середземномор’1 конт-
ролювали кримшал!зован1 кочов! орди «шейха Галые! та Акри» Тахе-
ра; в П1вн1чн1й Албани проти султансько! влади вщкрито виступив
Махмуд-паша Скутаргйський; в Сгипп хазяйнували мамлюцьк! бе!; у
П!вденнш Албани АлЬпаша Яншський (Тепеленський) взяв курс на
створення самостшного мусульманського царства; а в Болгарп сул-
тансью вшська змушеш були часом вести справжню вшну з мюиевим
ватажком Османом Пазвандоглу за контроль над Вщшським пашали-
ком. Величезш военш витрати настыьки спустошили султанську скарб-
ницю, шо Порта змушена була пщ час останньо! росшсько-турецько!
вшни вперше у свош icTopii' вдатися до внутршшьо! позики пщ заклад
майбутн!х державних дохошв. Саме за таких умов прийняв стамбуль-
ский престол 28-р1чний Сел!м П1 — енерпйний та ширий, проте без-
вольний лщер, який знову спробував реан!мувати державну мщь От-
томанськоТ Порти через певну вестершзацио и вшськово-полнпичних та
культурно-господарських днститугтв. Цей курс ддстав назву шзам-i
джед!д («нова система»), головним реал!затором його султан призна-
чив у 1792 р. свого нового великого в!зира Кючук-Гусейн-пашу.
Нову хвилю прозахщних реформ в Османсыай iMnepii започат-
кував виданий в 1792 р. «Оновлений закон про пмари i зеамети»,
вщловшно до якого була л!квщована система вщкушв i запроваджеш
лодатков! податки «на проведения реформ». У подальшому «нова си-
стема» передбачала формування нового вшська, створеного за евро-
»р^в.А. sWdent-№^aVUa
322 |Розд!л 111. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХШ
пейським зразком з европейськими основами вшськово! дисципл1нц
Особливу увагу було придшено оновленню вшськово! освпньо! сис-
темы, артилерн та флоту. Термшово переклали турецькою мовою евро,
пейськ! npaui з тактики й фортифжацн, оргашзували артилер!йське
та морське училища (куди на викладаиьку роботу запросили фран-
иузьких офшер!в). Нове вшськове командування почало працювати
над стандартизащсю парку гармат, замовило у Францн нов! бонов!
корабл!. За допомогою шоземних спешал!ст!в були збудован! нов! за-
води з виготовлення пороху та озброення, збыьшувався видобуток
корисних копалин на мщних, вугыьних i селггряних рудниках, ство-
рювалися мануфактури з виготовлення стандартного обмундирування
для европеТзованих полюв оновлено! османсько! армп. Енерпйними
зусиллями владних структур було очищено вш nipariB акватор!ю
Егейського моря.
Реформи ш'замч джед/д дешо змшнили авторитет султансько! вла-
ди, загальмували розпад Порти, зняли питания про можливють негай-
ного насильницького розчленування Османсько! iMnepii. Однак спро-
тив репональних сепаратисте, традицюнашеттв !з числа сунпського
духовенства та яничар, а також нов! виснажлив! вшни не дали рефор-
мам Сел!ма 111 досягги свого лопЧного завершения — масово! европе!-
заш! хоча б вшеьково-пол л ично! та сошально-економ!чно! ел!ти сус-
пыьства. Уже в 1797 р. спалахнула масштабна вшна з вгдшським на-
шею Османом Пазвандоглу, в ход! яко! знову проявилася низька
боездаппсть i недисниплшовашсть яничарських полюв. Вшна трива-
ла до 1799 р. й завершилися шчим: в!зир Кючук-Гусейн змушений
був визнати Османа Пазвандоглу дов!чним пашею Вшшського паша-
лика. Тепер yci сво! сили Порта змушена була термшово мобил зувати
на вшну з новим неспод!ва«им ворогом — 1798 р. в египетськ! воло-
дшня Порти вторгнувся франнузький полководець (i майбугнш фран-
цузький !мператор) Наполеон Бонапарт (1769—1821), який спод!вався
через Близький Схш проникнута до британських володшь в 1ндн. I
У XVIII ст. Египет був найбагатшою i, мабуть, найрозвинупшоК»
провжшею Османсько! iMnepii, а тому, враховуючи його глибинн!
державницью традиш!, користувався певною автоном!ею. Формаль-
но ним керував призначений султаном намгсник !з лишним титулом
ea.ii та ранговим статусом naiui. Вал1 вшповшав за оборону та спомй
у вв!ренш йому провшш!, мав гарантувати безпеку караванам про-
чан, шо здженювали хадж в Арав!ю до свяшенних мусульманських
м!ст Мекка й Медина, пштримував ni !сламсью снятии! коштами й
продовольством, а головне — мав своечасно збирати з египтян по-
Глава 9. Османська iMiiepia
датки та переправляти ix до Стамбула. Причому половину податко-
вих зборУв египетський паша Mir залишати у своему розпорядженж
для власного забезпечення. а також для фшансування пшпорядко-
ваних йому м1сиевих османських чиновниюв. Однак попри наявжсть
в Египп численних османських управлшшв та розквартироваж у
npoaiHui) корпуси османських регулярних вшськ, реальну владу над
Египтом eid початку XVIII ст. тримали мамлюки (на той час Ух на-
л4чувалося близько 12 тис.), ряди яких задавши звичаем поповнювали-
ся за рахунок вшповшно навчених та пщготовлених pa6iB. Дешо ниж-
ний сошальний статус в Египта мали етжчж араби, серед яких дуже
мало траплялося осших землеробУв, зате переважали родоплем1нж
угруповання номад1в чи нашвосишх бедуУшв, ям вшьно пересували-
ся по крапп 3i своУми численними стадами верблюд1в, коней. Bi-
слююв, мул1в, юз та овень. Найнижчу, найбезправжшу у правовому
вшношенж страту сусгпльства утворювали фелахи — араб!зоваш
нашадки давжх египтян, яю займалися традишйним для Египту ipn-
гащйним землеробством, базованим на шор!чних розливах HLiiy. В
адмппстративному вшношенж тогочасний Египет складався i3
24 провшшй, кожною з яких керував окремий мамлюпький началь-
ник (бей). Послабления ОттоманськоУ Порти наприкшш XVII ст.
спричинило актив!зашю сепаратистських настроУв у середовинп еги-
петських мамлююв, ям перестали розглядати осмажв як непере-
можну силу. Оскшьки бшышсть воя Ki в в османських в1йськах, роз-
квартированих у Египта, становили мамлюки, то не дивно, шо саме
мамлюнью 6ei реально контролювали ситуашю у провншп, а най-
могутжший 1з них, глава мамлююв шейх аль-балад, зосередив у своУх
руках владу навпъ бшьшу, ажж призначений султаном паша.
А контролювати справд! було шо. Египетське землеробство, шо ба-
зувалося на шедрих розливах Ншу, робило Египет житницею perio-
ну. Безправж MicueBi селяни (фелахи) отримували висок! врожа'У
пшениш, рису, кукурудзи, проса, ячменю, бобових, бавовни, цукро-
воУ тростини та кави. Продукшя мюцевих ремгсниюв (бавовняж,
шовков! й л ля Hi тканини та шюряж вироби), а також кава, рис,
шафран, селпра i цукор активно експортувалися в Европу, Африку
та до сусшжх аз!йських краж i perioHiB. MicueBi купш продовжували
наживатися на транзитному реекспорта пиНйських пряноипв, ара-
вМського ладану й мирри, африканських pa6iB i слоновоУ метки
тошо. Не дивно, шо на початку XVIП ст. iuopi4Hi податков! надход-
ження з Египту становили в середньому 40 млн пара?, з яких близь-
ко 20 млн регулярно поповнювали султанську скарбниию.
До середини XVIII ст. мамлюки не наважувалися вшкрито вислов-
лювати сво'У сепаратистсью настроУ, проте в 60-х роках мшь Порти
Пара — др!бна ср!бна монета. Мгстила 0,25 i ср1бла.
324 |Poui-ilil. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДШЙ CXIlJ
настЕльки занепала, шо тогочасний шейх аль-балад Альбей (1769-JB
1772) — мамлюк кавказького походження — вшкрито взяв курс на
здобутгя цЕлковитого полпико-фшансового суверенпету. В русл! оз- а
начено! полпики Ani-бей суттево скоротив зарплату розкваргирова- F
ним в Сгипт! окупашйним немамлюпьким османським частинам"®
(теля чого бЕльш!сть турецьких солдат них Kopnycie дезерлирувала), i
перестав вЕдсилати до Стамбула данницьк! виплати, проголосив себе
«султаном Сгипту та обох Mopie» i навггь зобов’язав муедзишв виго-
лошувати його !м’я з мшарепв пш час п’ятнично! молитви. Скорис-
тавшися тим, шо Порта в пей момент була втягнута у виснажливу
в!йну з Pocieio, Альбей перетворив пЕдконтрольний йому Сгинет на
реально незалежну державу. Завдяки припиненню даннипьких вин-
лат Стамбулу зменшив подал сво!м пЕаданим, а коли турки зазналиД
вЕдчутних поразок вш росши, сам перейшов у 1771 р. до завоювань. V
Мамлюиьк! вшська Ал!-бея окупували бЕльшу частину Аравп (вклю-fl
чаючи Мекку й Медину) i вторгнулися в Cnpiio. П!ком зовшшньо-
полпичних ycnixie Алi-бея стало укладання антиосманського союзу
з командувачем росшськими силами в Середземному Mopi графом Ж
А.Г. Орловим (князем Чесменським), з яким египтяни домовилися
про координашю спЕльних военних д«й проти Порти.
Та тут заговорило султанське золото. Командувач египетських сил
вторгнення в Сир!ю Мухаммад Абу-Загаб як справжнш мамлюк
не поступався чесАолюбством своему сюзеренов! Ajii-бею, тому, Ж
коли султан шедро пообшяв йому грош! й посаду, Абу-Загаб вшра- fl
зу зрадив самопроголошеного «султана Сгипту та обох мор!в», а
патрютичних почутпв шодо Сгипту вш, як раб-мамлюк чужезем-
ного походження, тим бЕльше жяких не мав. Отримавши вш сул- fl
тана посаду египетського naiui й посиливши свою армш османсь- fl
кими п!дкр!пленнями, Абу-Загаб уже в 1775 р. повернув сиршсыа ж
земл! пш контроль Порти i вторгнувся в Сгинет. Налякаш мам-
люиьк! 6ei своечасно зор!ентувалися i скинули Альбея (шсля чого
вш пшозршо швидко «помер власною смертю»). Того ж року так
само «раптово» i теж «власною смертю» помер i Абу-Загаб. Вш-
тод! владу над Сгиптом «з! згоди султана» отримали впливов! мам-
люиьк! военачальники Мурад-бей та 1брапм-бей: перший керував
apMieio, другий — внутр!шньою полпикою. Шоправда, реальну 1
владу над Сгиптом Порта так i не повернула, однак даннииьку 1
проформу нов! володар! uiei «османсько! провшцЕ!» вЕдновили. I
ТЕльки возив тепер султанський скарбник !з Kaipa до Стамбула не
грош!, а сумку з документами, в яких 1брапм-бей i Мурад-бей
повЕдомляли султана про катастроф!чний дефшит кошт!в й o6i- J
цяли наступного року грош! на данниньк! виплати обов’язково
знайти.
Глава 9. Османська !мпер!я
у 1786 р. Порта спробувала вщновити реальний контроль над Егип-
том. Доставлен! туреньким флотом до Александр!!’ османськ! в!йська
заедали поразки мамлюкам й окупували Нижжй Египет, проте за
умов чертово! i вкрай невдало! для iMnepii осмажв рос!йсько-туреиь-
ко! в!йни 1787—1791/92 рр. турки змушен! були вшкликати сво! вшська
з Египту, шоб поповнити арм!ю, яка д!яла проти рос!йсько-авст-
р!йських вшськ на Балканах. 1брапм-бей та Мурад-бей, шо вшсидЬ
лися за пих смутних час!в на швдн! (у Верхньому Египт!), скориста-
лися зменшенням турепько! в!йськово! присутност! в регюн! i знову
повернули соб! в 1791 р. контроль над ус!м Египтом.
De facto полпичну незалежшсть Египту визнали навпъ европейськ!
держави. вшкривши в Kai'pi сво! консульства (наприюнш XVIII ст.
дипломатиям! Midi в Египт! вшкрили Австр!я, Великобриташя, Ве-
нешя, Голланд!я, Рос!я, Франшя ! Швешя).
У такому стан! невизнано! незалежност! Египет прогснував до
1798 р.. аж доки хистку полггичну р!вновагу репону порушив сво!м
вторгненням французький генерал Наполеон Бонапарт.
Французька штервеншя розпочалася 1 липня 1798 р. висадкою
38-тисячно! наполеошвсько! армп в Александр!!. Мамлюки, з!брав-
ши свою неперевершену юнноту, спробували вщразу атакувати фран-
цуз!в у район! селиша Ембабе, однак у «битв! поблизу шрамш» (так
пишно прозвав Г! сам Наполеон, хоча в!д мгсця само! битви до власне
шрамы було п!втора десятка к!лометр!в) виявилася якгсна военно-
техжчна перевага регулярно! европейсько! армп над юннотою еги-
петських раб!в-гвард!йшв. Розстрыян! з гармат мамлюки не змогли
навггь д!статися до французьких шеренг. Завдавши поразки супро-
тивнику, арм!я Наполеона уже в липн! захопила Ка!р. Мамлюиыа
лшери 1брапм-бей i Мурад-бей з рештками cboix вшськ змушен! були
покинути Нижн!й Египет: Мурад-бей выступив до Верхнього Егип-
ту, а 1брапм-бей — до Сирп. Ншьська дельта опинилася в руках
француз!в.
Захопивши Нижшй Египет, Наполеон вщразу вдався до полпики
демонстративного загравання з мюцевим населениям. Свою arpeciio
BiH пояснював бажанням звыьнити египтян вш чужоземного гноб-
лення мамлююв та осман!в4 i називав себе «другом ycix мусульман».
Для управлшня «звыьненим Египтом» окупанти негайно створили
марюнетковий уряд («великий д/ван»), куди ввели представник!в
М1сцевого мусульманського духовенства, впливових купшв, одного
Водночас у своему лист! до турепького naiui Наполеон обшяв вшновити в Египт!
•законну» владу османського султана, покаравши «узурПаторш-мамлюкш^ atoa
326 | Розшл III. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ1Д
фелаха i навпь одного бедуша. Аналопчно пщ егщою французьких
окупанпв почали формуватися органи мюцевого управлшня.
Однак уже наступного шсяця ситуашя для француз!в р!зко ус-
кладнилася. У ceprmi при A6yidpi британська ескадра адшрала Горащо
Нельсона (1758—1805) потопила французький флот, яким командував
адм!рал-невдаха Ф. Брюес. Маючи 15 корабл 1в проти 14 англшських
Ф. Брюес умудрився втратити 11, решта втекла на Мальту, позбавив-
ши армпо Наполеона будь-яких можливостей тилового забезпечення.
Тепер, коли експедишйний корпус Бонапарта в Сгипп опинився в
1золяци, Сел1м 111 «осмипв» й уже сам оголосив у вересш 1798 р. в!йну
Франни. В бчш 1799 р. Порта офйцйно приедналася до друго! анти-
французькоТ коалшп, пщписавши вщповщж союзн! договори з Ро-
бею та Великобритажею. Стратепчне становише француз1в у Сгипп
стало катастроф!чним. У пошуках кошпв на продовження експедицй
Наполеон вщновив у повному обсяз! податковий прес на египетських
фелах!в, купшв i ремюниюв, обклав податками вакуфж зешп мусуль-
манского духовенства (яке в минулому мало податков! пыьги), кон-
фюкував усе майно вигнаних 1з краши мамлююв та ше й обклав ycix
египтян примусовою «позикою». В такий спобб французам удалося
викачати з Сгипту F80 млн. У вщповщь по всьому Сгипту стали спа-
лахувати антифранцузью бунти. Уже в жовтж 1798 р. проти окупанпв
повстав Kaip. Французи придушили бунт, розстрыявши городян 1з гар-
мат i показово стративши ппстьох «кер1вник1в» повстання (1хж вшру-
бан! голови насадили на списи й носили по м!сту для залякування). ]
Проте вщтош жоден француз не почувався в Сгипп споюйно: крашу
охопила партизанська вшна, жертвами яко! перюдично ставали неве-
лик! французью загони, як! нишпорили по всш кра’йй в пошуку харч!в
для прогодування армп.
Оголосивши французам «свяшенну вшну», султан Сел1м 111 напра-
вив до Сгипту свою сухопутну арм!ю. Однак Наполеон не звик чека-
ти на ворога i виступив йому назустр!ч, вторгнувшись у Палестину.;
Французам завдяки военно-техжчнш переваз! знову вдалося розгро-
мити польов! османо-мамлюцыа армп i захопити Micra Аль-Apuu, Газу,
Яффу та Хайфу, однак 70-денна облога Акки завершилася для Напо-
леона шлковитим ф!аско. В артилерп француз!в заюнчилися гарматн!
набоТ, у солдат майже не лишилося патрожв, мчим було лжувати по-
ранених, а тут ше й епщем!я чуми знекровила штервенпв. У травн!
1799 р. Наполеон змушений був зняти облогу Акки i, знишивши вбх
cboix поранених, nocnixoM вцййти до Сгипту. 1 хоча в лиши 1799 Р-
французам удалося розгромити англо-турецький десант, шо спробував
Глава 9. Османська iMiiepia
327
есантуватися гид Абу юром, стало очевидним, шо сгилетська авантю-
Наполеона завершилася крахом.
р у CepnHi 1799 р. Бонапарт покинув сво!’ в!йська в Сгнил наприз-
воляше i ногайки впк морем до Франни, прикопивши з собою на борт
500 найближчих соратниюв та Bcix привезених до Сгипту французь-
ких науковшв. Рештки французьких вшськ вели бойов! дп на Близь-
кому Схош до весни 1801 р., аж доки не змушегп були каштулювати.
В обмш на безумовну каштуляшю анппйш погодилися доправити
вц1л1лих французе на батыавшину, шо й було заменено кораблями
британського флоту у вересж 1801 р.
единим позитивним наелшком египетсько! авантюри Наполеона став
бурхливий розвиток европейсько!' египтологи. Особливий резонанс
мало виявлення знаменитого Розетського каменя5, на якому було
BMiuieHO текст подяки египетських жершв еллшютичному володарю
Египту Птолемею V Ешфану [204—180 рр. до н.е.]. Напис на камеи!
виконано в 196 р. до н.е. давньоегипетською !ерогл!ф1кою, давньоеги-
петською демотикою i давньогрецькою мовою. До цього моменту на-
уковш вмши читати давньогреиью тексти, але секрети давньоегипетсь-
кого письма були давно втрачеш. Писан! р!зними мовами тексти Ро-
зетського каменя були щентичними за змютом. Завдяки шй тршпнгв!
в 1822 р. француз Жан-Франсуа Шампольйон (1790—1832) зм!гдешиф-
рувати, нарештт, давньоегипетську писемнють.
Поразка француз!в дешо змшнила владн! позицп османських ре-
форматор!в, проте социальна база политики шзам-1 джед1д усе ше лиша-
лася дуже вузькою. Категоричними противниками «гяурських» реформ
були ортодоксальне сунпське духовенство й могутн! регюнальн! аяни
(зокрема Пазвандоглу i Таяр Махмуд). Яничари боялися втратити сво!
прившеТ, а для бшьшост! простолюдижв новацп оберталися тальки
збшьшенням старих i впровадженням нових податаав. Особливо по-
терпали вш свавол! i здирств християнсью пшдан! султана. Виявом
1хнього невдоволення стало сербське народно-визвольне повстання п)д
кершництвом Карагеорпя (Теорий Чорний Петров1ч), яке розпочало-
ся у 1804 р. i тривало до 1813 р.
Повстання Карагеорпя розпочалося як бунт «в 1м’я законносп»
проти свавол! мгсцевих яничар, котр! саботували реформацию ново-
введения «законного государя» султана Сел1ма 111. Однак дуже швид-
ко воно переросло в масову народно-визвольну вшну сербського на-
роду за свою автоном!ю. Створювалися нашоналыи органи мгсцево!
Ка.м)нь являв собою чорну базальтову плиту, знайдену в 1799 р. французьким
°ФШером Бушаром на берез! Розетського рукава Юлу. .л
328 |РоздыШ. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ|д
влади та регулярж вшськов! формування. Перед султаном постала ди-
лема: або згортати реформи й разом !з яничарами придушувати серб-
ське повстання — або продовжувати реформи, вступивши в конфликт
!з яничарами. шо загрожувало подальшою територ4альною дезштегра-
шею Османсько! iMnepii. Сел!м Ill шеля деяких вагань обрав друге.
Цьому посприяла й змша м1жнародно! полггично! конфпурацп евро-
пейського масштабу. П1сля наполеожвсько! перемоги в листопдщ-
грудж 1805 р. над австро-росшськими вшськами щд Аустерлщем
французька дипломапя знову вдало зирала на реваншистських настро-
ях осмажв. Росчя на той час уже воювала з Франшею та фаном i мала
напружен! стосунки з! Швешею, тому султан Сел!м 111 вир!шив ско-
ристатися сигуашею ! розпочав вшну з роМянами в листопад! 1806 р.
Чертова росшсько-туренька вшна 1806—1812 рр. розпочалася до-
вод! мляво. В подальшому для актив!запн военних дш на Балкансь-
кий фронт !з Стамбула перекинули майже Bci полки ново! регулярно!
армп, як! за традишею очолив великий в!зир XuibMi 1брапм-паша —
падкий прихильник реформ н1замч dxcedid. Ним вшразу скористали-
ся реакшонери. Контроль над урядом перейшов до каймакама Кесе
Myca-nami, який епшьно з шейх-ульчеламом Атаулла-ефенд! орган!-
зував заколот проти султана-реформатора, використавши з шею ме-
тою столичж яничарськ! полки. Наприкшш травня 1807 р. яничари
раптово оточили й вир!зали нечисленний столичний гаржзон «регу-
лярних султанських вшськ» (решта ix була зад!яна у в!йн! з романа-
ми). Заколотники ув!рвалися до султанського палацу й змусили Сел!-
ма 111 зректися влади, посадивши на престол безвольного консервато-
ра Мустафу IV (1807—1808]. У дводеннш р!занин! яничари позбавили
життя yeix схоплених ними активних реформатор!в (зокрема мшгстра
фшансш Хаджи 1браг!м-ефенд!, султанського секретаря Ахмеда Фа!з-
ефенд!), а скинутого Сел!ма 111 запроторили до в’язниш.
Бшышсть стамбульшв спочатку впала переворот, проте консерва-
тивн! лшери не спромоглися полшшити матер!альне становише
CBoix пщданих, а на фронтах турепьк! вшська зазнавали вщ pociaH
поразку за поразкою. Сухопутн! армп осмашв шеля cepii невдач
вйййшли за Дунай, а вибудований за пштримки франиуз4в оттоман-
ський флот капудан-naiui Сен-Ал i в червн! 1807 р. знишила в Егей-
ському Mopi поблизу пiвострова Афон росшська ескадра пщ коман-
дуванням вше-адм!рала Д.Н. Сенявша. Доруйнував авторитет ново-
го султана Лльзитський франко-росшський мирний aoroeip (липень
1807), за умовами якого французький !мперагор 11804—1815] Наполе-
он 1 Бонапарт зобов'язався вступити у вшну з Портою на 6oiii Pocii-
Глава 9. Османська i.MiiepiM
329
За life* ситуацп осередком сел!мських приб!чник!в став Рушук у
румели (нин! Болгар!я), де володарював впливовий репональний аян
Мустафа-паша Байрактар, який до того ж був командувачем турець-
ких в!йськ на Дунайському фронт! проти рос!ян. Створивши !з недо-
битих реформатор!в оргажзашю «Рушуньких друз!в», Байрактар ви-
пушив у липж 1808 р. в похш на Стамбул, маючи пш сво!м кер!в-
ниптвом близько 16 тис. вояк!в (його власж репональн! збройж
формування та залишки колишн!х полюв регулярно! сел!мово! армп).
Шоправда, звшьнити Сел!ма III «рушуцьким друзям» не вдалося —
колишнього султана знишили у в’язниш за наказом Мустафи. Проте
у Стамбул в!йська Байрактара ув!йшли майже без спротиву, осюльки
погано оргажзоваж й прше озброеж, пор!вняно з европе!зованими
регулярними полками, яничари не наважилися чинити onip «рушук-
цям» у вшкритому бою.
Захопивши Стамбул, Байрактар стратив кшькасот актив!ст!в та
оргажзатор!в антисел!мового перевороту, змусив Мустафу IV офщш-
но увшьнити Атаулла-ефенд! вш обов’язюв шейх-ульчслама, а згодом
i самого Мустафу IV «умовив» шти з престолу (посадивши колишньо-
го султана пш домашжй арешт). Намагаючись утриматися при влад!,
Мустафа IV наказав стратити останнього (окр!м нього самого) пред-
ставника османово! династп — свого ршного брата Махмуда, проте цей
наказ колишнього невдахи-султана виконати було жкому, тому саме
Махмуда (пщ !м’ям Махмуда II [1808—1839]) Байрактар i посадив на
османський престол. Себе вш скромно призначив великим в!зиром, а
насправд! — реальним владикою Порти. Проте ненадовго...
В!йна з Робею все ше гривала, тому бшьшу частину в!рних йому
вшськ Байрактар направив на Дунайський фронт. Водночас в!зир-ре-
форматор вир!шив взятися за реоргажзашю яничарського корпусу,
чим пшписав соб! смертний вирок. У листопад! бурхливого 1808 р.
знервоваж чутками про заплановану реоргажзашю яничари знову
збунтувалися у Стамбул!. 1Шсть тисяч яничар !золювали нечисленж
загони столичних приб!чник!в Байрактара в !хн!х казармах, а сам! ви-
РУШили на штурм султанського палацу з нам!ром звшьнити й повер-
нута до влади свого ставленика — султана Мустафу. У вшповшь Бай-
рактар убив Мустафу, викинув !з балкона його труп яничарам, а сам
пцйрвав частину султанського палацу, поховавши себе разом з! сво!ми
прихильниками пш його уламками. Яничари-бунлвники розгубили-
Ся, й за килька годин заколотникйв роз!гнав тритисячний запн урядо-
Вих вшськ Рам!з-паш!, в!рних султанов! Махмуду 11. Найактивжших
зм°вник!в невдовз! переловили й стратили, але заради мормалЬашь
sWdenV№^'
330 |Розил 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
ситуацп в крапп султан Махмуд 11 пообщяв припинити реформашйц]
експерименти до завершения в!йни з Pocieio, закликавши пшданих до
консолшацн перед росшською загрозою.
Обстановка на театрах военних дш ! справд! складалася не на ко-
рпеть турюв. У вересн! 1810 р. росшська 80-тисячна арм!я генерала
Н.М. Каменського в битв! за Рушук завдала поразки вшськам Юсуф-
nanri, як! значно переважали росшн юльюсно (100 тис. вояюв). На-
ступного року новий османський командувач, великий в!зир Ахмед-
паша, вир!шив р1шучими наступальними шями виправити ситуашю.
Проте Лобова атака 60-тисячно! турецько! армп на росШсью позицц
знову провалилася. Перед новим росшським командувачем М.1. Ку-
тузовим стояло завдання якомога швидше розбити ворога ! досягги
миру з турками напередодш масштабно! вшни з наполеон!вською
Франшею, яка вже давно назр!вала. 1 тод! роайський полководець
зд!йснив хитромудрий маневр. У вересн! 1811 р. вш наказав cboim
вшськам вццйти вш Дунаю. Ахмед-паша вир!шив, шо «гяури» вшету-
пають, i вшдав наказ переправитися через Дунай, маючи нам!р пере-
елшувати ворога. Та коли на л!вий берег Дунаю перебралися 35 тис.
османських вояюв, з’ясувалося, шо частила росшських вшськ (10-ти-
сячний корпус генерала €.1. Маркова) також таемно форсувала Дунай
i опинилася на його правому берез!. У жовтн! корпус Маркова раптово
атакував тиловий таб!р турецьких в!йськ i, захопивши його, вшр!зав
оттоманськ! вшська на л!вому берез! Дунаю вш баз постачання. Ос-
новн! сили росшських вшськ на чол! з Кутузовим, припинивши вда-
ваний «вщетуп», атакували турюв ! притисли ix до Дунаю, прир!кши
тим самим на голод. 35-тисячна османська арм!я залишилася без хар-
ч!в, босприпас!в i теплого одягу. Вона протрималася на гол!й земл!
л!вобережного дунайського плацдарму в район! Слободзе! до 1рудня
1811 р., аж доки, з’1вши ycix cboix коней i втративши тисяч! вояюв
вш голоду, холоду й хвороб, османи змушен! були каштулювати.
За цю перемогу М.1. Кутузов (1745—1813) був вшзначений |рафським
титулом.
Вшповшно до умов Бухарестеького мирного договору, пописано-*
го у травн! 1812 р., до Pocii вшйшли Бессараб!я та Абхаз!я, Серб!я
здобула внутр!шню автономно. РосШська !мпер!я дгстала можлив!сть
зосередити зусилля для вшс!ч! Наполеону, який у червн! того ж року
розпочав свою сумнозвюну росшську кампашю.
Глава 9. Османська iMiiepix
О^омансыи» Порта
за умов загострення
.балканського питания»
Чергова поразка Порти у вшш з Pocieio актив!зувала антиос-
манськ! настро’1 на Балканах, де ше вш 1804 р. вирувала сербська на-
родно-визвольна вшна, очолювана Карагеорпем. Щоправда, доки Ро-
ciH протягом 1812—1814 рр. воювала з Наполеоном, османи порушили
умови Бухарестського мирного договору 1812 р. Вони вшмовилися
надати сербам автоном!ю i масовими репрес1ями придушили в 1813 р.
повстання Карагеорпя. Однак у 1815 р. серби знову повстали (сфор-
мувавши власш нацюнальш збройн! сили чиселыпстю в 40 тис. во-
як1в), а втручання Pocii змусило султана надати в 1816 р. сербам авто-
номно у внутр!шн!х справах. Вщтод! ескалашя «схшного питания» стала
неодмшною складовою военно-лолпичного бутгя Порти за умов р!зно-
векторного втручання потужних европейських держав у внутршш
справи Османсько! iMnepii. За таких обставин султан Махмуд II (1808—
1839J знову вщклав «европе1зашйш» реформи до кращих чаав, ос-
кыьки змушений був доклада™ зусиль для збереження територ!аль-
Hoi uinicHOCTi свое! iMnepii, котра розвалювалася буквально на очах.
Не менше проблем мала султанська влада в Аравн, де незалежнклъ
вщ осман!в виборювали араби-ваггаб!ти.
Фундатором ваггаб!зму як специф!чно! релюйно-пол лично! темп в
!слам! був арав1йський богослов-проповщник Мухаммед !бн Абд-
аль-Ваггаб (1703—1787). Сво! погляди вш виклав у «Книз! единобож-
жя» («Кипаб ат-Таухид»), де закликав мусульман повернути шламу
початкову простоту й сувор!сть та «очистити» його вщ ycix неправед-
них «нововведень» (культ святих, дервшське чернецтво, суф!йська
мгстика тошо). В русл! означеного критикувалися також розк!ш i
марнотратство влади. Особливо завзято ратував проповщник за по-
силення статусу единобожжя в юлам! (шоправда, допускаючи ант-
ропоморф!зац!ю Аллаха) та проти рел!кт!в шолопоклонства, по-
ширених серед арав!йських беду!н!в попри столггтя тотально! му-
сульмашзанп. Навпъ поклоншня святим м!сцям Мекки й Медини
мусульманськ! ортодокси розглядали як елемент шолопоклонства, а
тому категорично заперечували. Вщповщною була й самоназва по-
ел щовник!в Мухаммеда !бн Абд-аль-Ваггаба — муваг1ддун («едино-
божники»), проте в icTopii вони залишилися як ваггаб1ти (назва по-
ходить вш !мен! засновника руху).
Доки проповщ! Мухаммеда !бн Абд-аль-Ваггаба обмежувалися про-
блематикою юламського богослов’я, ие мало кого турбувало в Стам-
332 |___________________РоздиШ. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ1Д
—
буль Однак критика «неправедних нововведенье мала тривожж на
слщки для Порти: основою шеологп ваггаб1зму була шея джихаду □
«священно! в!йни» проти приб1чник1в «неправедних щей», якими му-
eaeiddyH щлком у канонах «Кнпаб ат-Таухид» вважали не лише хри-
стиян, язичниюв та 1удеТв, а й шигпв ycix вщпнюв i навпъ ортодок-
сальних сунгпв. I тут з’ясувалося: сужзм був офшйною penirie»
Османсько! iMnepii, а отже першими, проти кого ваггабпи виршщди
виступити 3i зброею в руках, були османсыа султани, котрих муаа-
eiddyH 4менували вщтод! «лжехал|фами» i владу яких категорично вщ-
мовилися визнавати. Так ваггаб!зм став шеолопею арав!йських ара-
6iB, як! боролися за повалення отгомансько'1 влади в Аравп й вщнов-
лення самослйно! арабо-мусульмансько! держави.
Власне военно-полггичний антитуренький рух арав!йшв-ваггаб!т!в
очолили ем/ри центральноарав!йського Неджду !з роду Саудшнв. Са-
удиди ше вщ 4acie засновника свое! ем!рськоТ династп Сауда !бн Му-
хаммеда !бн MixpiHa [1719—1725] мр!яли звшьнитися вщ османсько-
го панування в Аравп, однак для консолщацп антитурецького руху
1м бракувало надежно! щеологп, оскшьки в канонах ортодоксаль-
ного сужтського гсламу останжй представник династп арабських
хал!ф!в Аббасид!в передав на початку XVI ст. статус хал!фа як всему-
сульманського рел!пйно-полггичного глави османським султанам.
Виступ проти влади Порти за тако! ситуапп м!г розшнюватися як
антимусульманський i тому великих шанс!в на ycnix, звичайно, не
мав. Barra6i3M зияв ню проблему, «дов!вши» «нелептимшсть» хал!ф-
ських амб!ц!й османських султажв. Не дивно, шо коли в 1745 р. Са-
удид Мухаммед !бн Сауд [1726—1765] прийняв ваггаб!зм, очолюван!
ним аравшськ! беду] ни розгорнули активн! бонов! дп проти османсь-
ких правител{в Аравп.
Воювали османи з бедужами в пустелях i нашвпустелях Аравп вкрай
неефективно. «Мешканш пустели уникали масштабних боТв i вис-
нажували ворога партизанськими набиами, а турки, потерпаючи вш
хрожчно! нестач! води, основж зусилля зосереджували на oxopoHi
святих мют — Мекки й Медини — та караважв прочан до них. У
таюй В1ЙН1 османи не мали шанс!в на перемогу, i до 1786 р. Саудиди
над!йно контролювали всю Центральну Арав!ю, а також поширилИ
св!й вплив на аравшське узбережжя Персько! затоки (включаючи
Кувейт i Бахрейн) та Оман, де ваггаб!зм прийняла быышсть насе-
ления. Наприюнш XVI11 ст. владу Саудид!в визнали султан Маскату
та 1мам Смену (вони сплачували вщтод! Саудидам данину), а на по-
чатку XIX ст. теля низки вдалих наб!пв до Саудидського ем!рату був
приеднаний Хщжаз i3 його святими мусульманськими мгстами Мек-
ка й Медина. Вщ набн!в арав4йських бедупнв-ваггабгпв почали по-
терпати навпъ Сир!я та фак. Особливого розголосу набув 1хжй noxifl
Глава 9. Османська iMiiepin
333j____-------------------------------------------------------
в 1рак (1801), в ход! якого ваггабйпи, очолюван! ем1ром Абд-аль-Азь
зом [1765—1803], спромоглися захопити, пограбувати й спустошити
Кербелу, де розташована одна з шжтських святинь — могила рщно-
го онука пророка Мухаммеда, лшера й мученика шипського анти-
омейядського руху Хусейна !бн Ал! !бн Абу-Тал!ба, розтерзаного
хал1фськими вояками в 680 р. Лише вшбивши масштабний ваггабь
тський похщ на Багдад (1808), османськ! в!йська змогли втримати за
собою 1рак, проте владу над Арав!ею Порта втратила.
Впоратися з арав!йськими беду!нами власними силами турки не
змогли, тому в 1811 р. Махмуд II звернувся за пштримкою до еги-
петського naiui Мухаммеда-Ал! — свого формального васала, а в д!йс-
ност! — повновладного правителя de facto незалежного вщ Стамбулу
Сгипту.
За умовами англо-французького Амьенського мирного договору 1802 р.
Сгипет мав повернутися пщ юрисдикшю туренького султана, тому
для реал!зацп означено! угоди Порта направила в Kaip солщний кон-
тингент османських в!йськ пщ командуванням енерпйного полко-
водца албано-македонського походження Мухаммеда-Ал! (Мехмет-
Ал!, 1769—1849). Основними конкурентами за панування над Егип-
том османи вбачали мамлюцьких бе!в, тому вже в 1803 р. в!йська
Порти розпочали бойов! дп проти мамлюкш, однак зазнали поразки
nia Даманхуром. Здавалося, шо владиками Сгипту знову станугь мам-
люцьк! бе!, однак Мухаммед-Ал! неспод!вано проявив себе талано-
витим политиком. В!н уклав антимамлюцький союз !з мюцевим ду-
ховенством, серед якого особливим антимамлюцьким радикагпзмом
уславилися шейхи знаменитого ка!рського мусульманского ун!вер-
ситету аль-Азхар (аль-Джам! аль-Азхар — «Св!тозарн!ша соборна
мечеть»). Як центр арабо-мусульмансько! ученост! аль-Азхар завж-
ди прохолодно ставився до панування у кра!н! чужоземних раб!в-
гвардшшв (мамлююв), а коли у XVII1 ст. мамлюцьк! бе! почали
обкладати податками i навить зд!йснювати часткову секуляриза-
ц!ю вакуфних земель, шейхи аль-Азхару (як i бмышсть мюцевого
мусульманського духовенства) перетворилися на запеклих i пере-
конаних воропв мамлюцько! влади, чим ! скористався Мухаммед-
Ал!. На заклик духовенства в березн! 1804 р. городяни КаТра повста-
ли проти мамлююв. вщмовилися платити подал й вигнали з м!ста
мамлюцький гаржзон разом з ус!ма беями. За uie! ситуанп Мухам-
мед-Ал!, пооб!цявши скасувати «несправедлив!» податки й «захисти-
ти египтян» вщ мамлюцько! свавол!, знову вв!в до Kai'pa свш ал-
банский корпус. Вдячн! шейхи проголосили його египетським кай-
макамом (тур. «заступник», маеться на уваз! заступник египетського
паш!, осюльки пашу Сгипту м!г призначати лише султан). *
334 |Роздш 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХЩ
У битв! за Kaip албанш Мухаммеда-Ani разом 1з каУрськими огюл.
ченнями розгромили мамлююв i витеснили ix 13 Ниж нього Египту у
Верхжй. Проте коли Мухаммед-Ani вирушив у похш на швдень.
добити мамлююв, султан Сел>м 111, розум!ючи, шо в Египте у нього
в особ! Мухаммеда-Ал! з'являеться новий владний конкурент, при-
значив египетським нашею свого ставленика — османського на-
мгсника Александр» Хуршида.
Доки Мухаммед-Ani громив мамлююв у Верхньому Египте, Хуршид
енерпйно взявся за вшновлення османського панування над Егип-
том: вшновив yci подал, здшснив показов! контрибушйж побори «на
в1йськов! потреби», почав переслшувати невдоволених. Не упустили
шанс пограбувати городам i туреиьк! солдат», тому вже у квгпц
1805 р. Kaip знову повстав — иього разу проти осмажв. БоУ тривали
мшянь, аж доки в Kaip не повернувся 3i своУми албаннями Мухам-
мед-Аль ЗорУентувавшись, bih вшразу пштримав повстал их городян,
унаслшок чого османсью окупашйж вшська були розгромлеж, а
паша Хуршид i3 рештками турецьких загон i в змушений був покину-
ти Египет. Тепер шейхи та улеми Kaipa вшкинули нереможальний
гнетет перед Портою й обрали Мухаммеда-Ani египетським пашею,
на шо султан урештьрешт змушений був погодитися. Так колишжй
османський полководеиь албано-македонського походження став de
facto суверенним правителем 11805—1848] Египту, заснувавши динас-
тею, яка правила шею краУною до 1952 р.
Для змшнення свою однооабного володарювання Мухаммеду-Ani
треба було спочатку позбутися союзнимв, як! допомогли йому
прийти до влади. Першими виявилися англ!йш, котр! пш час анг-
ло-туренькоУ вшни 1807—1809 рр. спробували захопити Александ-
ра, та коли британський десант намагався увШти до мгста, Му-
хаммед-Ani пш гаслами «священно: вшни» мобипзував для вшс!ч!
штервентам тисяч! добровольшв, як! разом i3 його албаннями та
вчорашжми ворогами мамлюками скинули британський десант у
море. Наступного удару хитрий албанень заедав аль-азхарським
шейхам: у 1808 р. за його наказом були протягом одного дня заа-
рендован! й вислаж у провжшю майже eci египетськ; улеми (вклю-
чаючи ректора аль-Азхара шейха Омара Макрама, який у минулому
завзято аптував египтян пштримувати Мухаммеда-Ani). Залишали-
ся мамлюки, KOTpi до того ж спробували в 1808 р. вчинити бунт
проти Мухаммеда-Ani, однак :хжй заколот був своечасно розкри-
тий i придушений албаннями. Ретельно з!бравши «компромат» на
мамлюньких беУв, Мухаммед-Ani по-схшному в!роломно оргажзу-
вав 1м у 1811 р. ледь не тотальну р!занину. Запросивши своУх не-
давшх союзников на чергове свято до Kaipa, BiH заманив мамлюнь-
ких беУв у вузький прохш Mix двома брамами, де ix розстршяли з
Глава 9. Османська iMiiepia
335
дах1В навколишн!х будинюв албансью стрыьп!. Рештки мамлююв
спробували за давньою звичкою укршитися у Верхньому Египте
однак у 1812 р. Мухаммед-Ал! здшснив похш на швдень краши !
поклав край мкиевим мамлюньким княз!вствам. Быьша частика
мамлююв була вир!зана, дехто шшов на службу до египетсько! му-
хаммед!всько!' армп, а система комплектування египетських в!йськ
i3 числа вшповшно навчених раб!в була лжвшована. Так, фактич-
но, припинив кнування стан мамлююв, шо протягом шести сто-
лпъ володарював у Египте
Мухаммед-Ал!, який на той час уже приборкав египетських мам-
люк!в i встановив свш контроль над yciM Египтом, зшйснюючи там
системи! модержзашйш реформи, вир!шив направити свою арм!ю в
Аравйо. Протягом виснажливо! семир!чно! вшни (1811—1818) египтя-
ни спромоглися придушити onip ваггабпських сепаратисте, однак
султану легше вш цього не стало, оскыьки вштод! быьша частина
Аравп, в тому числ! свяшенн! для bcix мусульман Мекка й Медина,
перейшли пш цыковитий контроль Мухаммеда-Ajii, який остаточно
перестав зважати на владш повноваження султана. Навпъ европейсыа
краши фактично визнали незалежшсть Египту ! вшкрили в Kaip! сво!
консульства, а в офшшнш дипломатичнш документацп Мухаммеда-
Ал! почали !менувати вше-королем.
Ставши визнаним володарем Египту, Мухаммед-Ал! не став «почи-
вати на лаврах», а взявся за розбудову й модершзашю краши, нама-
гаючись перетворити п на потужну та впливову репональну силу. В
канонах постсередньов!чно1 схщнодеспотично! мусульмансько! тра-
дицп Мухаммед-Ал1 вважав основними засовами посилення (Египту на-
самперед змщнення централЬаци влади та максимально одержавлення
господарського комплексу крайни. Це зумовило половинчасписть його ре-
форм, Тхню недостатню ефективнкть. Результативними вони видава-
лися тыьки на тл! ше менш усшшних османських «модержзашй».
Основним об’ектом реформаторсько! активност! Мухаммеда-Ал! був
аграрний сектор краши. Протягом 1809—1814 рр. були л!кв!доваж й
одержавлеьн вс! вили вакуфного, мамлюцького та мультазимського
землеволодшня. проведено загальний перепис yeix земель. Шоправ-
да, колишшм землевласникам Мухаммед-Ал! виды и в держави! пен-
ей, однак без права передач! ix у спадок. Кожен селянин-фелах отри-
мав у користування стандартну земельну д!лянку розм!ром у 3—5
феддашв6 на родину. Фелах не мав права покинути св!й земельний
над!л, за користування яким вш мусив сплачувати поземельний по-
I феддан дор!внював 0,42 га.
336 | _____________Роздьт 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
_—
даток (10—15 peaAie1 за кожен феддан), а в раз! потреби виконувати
на користь держави певну в!дроб!ткову повинжсть. Кр!м того, ко-
жен селянин-фелах мав брати до уваги рекоменданп владних чинов-
ник!в шодо вирошування на видшежй земельжй дтлянш тих чи
шших сыьськогосподарських культур. За порядком у сел! наглядав
обраний односельчанами й затверджений м!сневим представником
влади сшьський староста, без письмового дозволу якого жоден фелах
не Mir навггь вж'хати за меж! свого населеного пункту. Державне
кр1пацтво, запроваджене Мухам медом-Ал i, викликало невдоволен-
ня селян, однак застосувавши терор проти незгодних влада швидко
приборкала беззбройних фелах!в, як! так i залишилися найбезправ-
жшим станом египетського суспитьства. Водночас влада встляко де-
монструвала свою турботу про розвиток аграрного сектора, зд!йсню-
вала реконструкшю старих та розбудову нових !ригашйних систем7 8,
ппщювала пшконтрольну держав! товаризашю сшьського господар-
ства. Особливо прибутковими для уряду стали впроваджеж Мухам-
медом-Ал! державн! монополи на оптову закужвлю сшьськогоспо-
дарських продукттв та на зовжшню торпвлю. В результат! держава
купувала у селян пшеницю за монопольною н!ною у 27 п!астр!в за
ардеб4, тут же продаючи и на внутрппньому ринку за 56, а на екс-
порт — за 90 niacTpie, бавовник купувався у фелах!в по 200 п!астр!в за
кантар (45 кг), тод! як його експортна шна становила 580—600 ni-
acTpie i тлн.
Наступним кроком було встановлення контролю над рем!сничою
сферою. У 1816 р. державну монопол!ю поширили на торпвлю ре-
м!сничими товарами, шо також збагачувало державн! фшанси за ра-
хунок тотального обдирания рем!сник!в. А шоб вони не дуже пруча-
лися, Мухаммед-Ал! вклав державн! кошти в побудову казенних ма-
нуфактур, як! за рахунок професшного под!лу npaui (стотно знизили
соб!варт!сть продукнп й зб!льшили ефективжсть виробництва. Це
призвело до того, шо в багатьох галузях кустарн! египетськ! ремгсни-
ки не витримали конкуренцп i, масово розорившись, змушен! були
йти на означен! мануфактури простими робггниками. Особливу ак-
тивжсть держава проявила в розвитку мгсневого ткантва. Машини й
тканью верстати з шею метою завозили з Англп та Франни, а як
сировину використовували м!снев! бавовник, льон, конопл!, шовк
i вовну. У 1830 р. в Сгипт! вже функшонували майже три десятки
7 Реал — др!бна ср!бна монета. Ii варпсть за р!зних час!а коливалася вш 1/8 до 1/20
niacmpa (м!стила в!д 0,5—1,9 г ср!бла).
* За правлшня Мухаммеда-Ал! в €гипт! збудували 27 нових канал!в. найбшьший
з яких, названий на честь правителя • Махмуд!»», простягався вш Ншу до Алек-
сандр».
’ 1 ардеб дор!внював 150—170 кг.
Глава 9. Османська !мпер!я
державних прядильних i ткацьких фабрик, на яких перероблялося
близько чверт! египетсько! вовни й бавовнику (решта йшла на екс-
порт або використовувалася мюневими рем!сниками). Тод! ж у Ро-
зезт! й Дам1€тг1 збудували 60 рисоочишувальних млижв та кшька
оснашених паровими двигунами рисоочишувальних завод!в, в рай-
он! Александр» були введен! в дно два скляних заводи, по вс1й кра!ж
споруджувалися нукроварж, на яких виготовляли рафжований ну-
кор та ром (його здебыьшого експортували). У Булан! було споруд-
жено казенну паперову фабрику, поблизу яко! в 1821 р. вшкрили пер-
шу в Сгипт! типограф!ю.
Треттм стратепчним напрямом реформ Мухаммеда-Ал! була реор-
гажзашя армп та системи Г! матер!ально-техжчного забезпечення.
Спочатку Мухаммед-Ал! намагався формувати в!йсько, використо-
вуючи, насамперед, попереджй египетсько-мусульманський досвш,
тим бшьше, шо в боротьб! з ваггабпами традишйна египетська ар-
м!я проявила себе шлком боездатною. Отож, теля лжвшанп старо-
го мамлюнького корпусу уже в 1820 р. до египетсько! армп знову
почали брати раб!в-гвард!йшв. Однак для забезпечення такого в!йсь-
ка достатжми людськими ресурсами куплених раб!в явно не виста-
чало (у 1820 р. до египетсько! армп влилася лише тисяча молодих
мамлюк!в). У пошуках людських pecypciB Мухаммед-Ал! наказав
своем в!йськам вторгнутися у Схшний Судан, де на той момент не
!снувало едино!' потужно! держави, тому в!йна з розпорошеними
мюневими племшними ополчениями склалася для египтян ншком
вдало. До 1822 р. увесь Схшний Судан був окупований в!йськами
Мухаммеда-Ал!. Його мешканшв египетська окупашйна влада пшда-
ла тотальному пограбунку, перетворивши ней рег!он на майже дар-
мового постачальника верблюд!в, шк!р, зерна, слоново! к!стки,
страусового шр’я, а головне — темношюрих раб!в, «полювання* за
якими Мухаммед-Ал! проголосив державною монолол!ею. Наслшки
виявилися вражаючими: уже станом на 1823 р. до египетсько! армп
було рекрутовано 30 тис. раб!в-негр!в, з яких сформували плеть кор-
пусе регулярного мамлюнького в!йська. Та невдовз! з’ясувалося, шо
можливосп в!йськового використання негр!в-раб!в довод! обмежеж,
оскшьки !хжй оевггжй i загалом культурно-нившзашйний р!вень
н!як не давав можлйвостт дов!рити !м складну й довод! дорогу вогне-
пальну зброю, а розвивати в!йсько на баз! самого лише холодного
озброення видавалося безперспективним. Адже змагатися на р!вних
з европейськими чи навпъ османськими арм!ями так! в!йська, зви-
чайно, не могли. Ситуашя ускладнювалася й тим, шо раби-негри не
знали, як правило, ан! арабсько!, ан! туренько! мов i опановували !х
пш час свое! пшневшьно! служби !з великими трудношами, тому
оперативне командування таким в!йськом на пол! бою залиша-трса*
338 |РоздиШ. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДШЙ СХ1Д
для Мухаммеда-Ал! та його генералш довод! проблематичним. У зма-
ганш за свш !мперський суверенiier Сгипту потр!бна була якщно
шша, нашональна арм!я. Усвшомивши не, Мухаммед-Ал! в 1823 р
зробив р!шучий крок: перейшов до комплектування армп i3 аласне
египтян (насамперед, !з учорашн!х фелах!в), запровадивши в храня
рекрутську повинжсть. Терм!н служби для рядового складу ново!
армп визначався у п’ять роюв д!йсно! та три роки в запас!.
Коршних египтян в основнш сво!й мае! уже гисячу рок!в не набира-
ли до армп Сгипту, тому спочатку спроба впровадження вшськово!
повинност! викликала пан!ку, спротив i масове ухиляння фелах!в в!д
армшсько! служби. Та Мухаммед-Ал! у цьому питанн! виявив волю!
р!шуч!сть. Рекрутськ! набори проводили, навпъ якшо для цього до-
водилося оргашзовувати справжн! облави та полювання за людьми.
В такий cnoci6 египетська арм!я була швидко насичена мюиевим
людським матер!алом, а п загальна чиселынсть невдовз! сягнула 250
тис. вояк!в. Реоргашзована за европейськими зразками нова египетсь-
ка арм!я складалася з п!хоти, кавалер!!, артилерп та флоту. Для П
вишколу переклали арабською мовою й запровадили французьк!
в!йськов! устави, а для пшготовки вшповшного резерву серед прашв-
ниюв державних египетських мануфактур запровадили курс почат-
ково! в!йськово! пшготовки.
Важливою проблемою було озброення. Створенню власного «воен-
но-промислового комплексу» Мухаммед-Ал! придшив особливу ува-
гу. Не жал!ючи кошпв, закуповував у Франц!! та Великобританп тех-
нолог!! та необхшне устаткування, запрошував на службу европей-
ських фах!вц!в. У Mien Булак пш кер!вництвом анппйця Галловея
було споруджено ливарний завод з паровою машиною, в Александра —
верф!, канаты, свинцевоплавильн! й л и варш майстерн!, у крапп збу-
дували також кшька порохових i селггряних завод!в. Сгипетська ар-
м!я та флот були оснашен! найнов!шим озброенням, чудово вишко-
леш, стали нашоналышми за складом, а отже являли вштод! серйоз-
ну силу, з якою мусили рахуватися не лише османи, а й европейш.
Особлива увага придшялася пшготовш офшерських кадр!в. У 1826 р
в Сгипт! було вшкрито за державний кошт шхотне, кавалер!йське,
артилержське та в!йськово-морське училиша i навпъ прообраз в!й-
ськово! академа, де готували виший командний склад армп. Упм
загальна ефективысть вшськово-реформаторських зусиль Мухамме-
да-Ал! лишалася вшносною, осюльки залежысть египетського ВПК,
а вштак i eciei в!йськово! потуги Сгипту вш його европейських парт-
нер!в-покровител!в не зникла. Сгипет не мав власних родовиш вупл-
ля й зал!зно! руди, тому вся сировина для мюневих ливарних nia-
приемств доставлялася з Британп. В Сгипп було обмаль л!с!в, а отже
!стотного збшьшення египетського флоту так ! не вшбулося через
Глава 9. Османська !млер!я
брак деревини. Щодо шоземних спешал!ст!в, то вони могли в будь-
який момент припинити свою д!яльжсть за вимогою уряд!в вщ-
повшних европейських держав. Лише в суперництв! з Отгоманською
Портою Сгипет Мухаммеда-Ал! почувався достатньо мщним, шоб
обстоювати сво! полггичж штереси, шо й проявилося гид час на-
сту пних «египетських криз*.
Проведения масштабних реформ Мухаммеда-Ал! поспйно гальму-
валося через вщсутжсть пшготованих кадр!в, тому египетський вла-
дика енерпйно взявся за вир!шення uiei проблеми. Спочатку кра-
ших представниюв египетсько! молод! вшправляли для навчання за
кордон — до ЗахщноТ Свропи, де з них готували медиюв, архпек-
тор!в, агроном1в, дипломапв, геолопв, !нженер!в-металурпв тошо.
Водночас влада няшювала органгзашю нацюнально! освггянсько!
системи: в Сгипт! почали масово вщкривати свггськ! школи, в яких,
окр!м арабсько! й турецько! мов, викладали арифметику, географ!ю,
!стор!ю та малювання. Дал! з’явилися перш! преобрази св!тських
вуз!в — шженерж. полггехжчж, медичж, ветеринарий аграрж й
музичж училища. Наприкжш цравлжня Мухаммеда-Ал! у свггськ их
навчальних закладах Сгипту нал!чувалося уже близько 9 тис. учшв,
як! перебували на повному державному утриманж й могли в раз!
усп!шного навчання розраховувати на державну стипенд!ю.
Реформаторськ! зусилля Мухаммеда-Ал! сприяли також розвитку еги-
петсько! нашонально! культури. В Сгипт! почали виходити газети
арабською мовою (навпъ приватш), видавалися в арабських перекла-
дах твори краших захщноевропейських письменниюв, у Kaipi вшкри-
лися Нашональна б!блютека та обсерватор!я захшного зразка.
Своерщним фжальним акордом реформаторських зусиль Мухамме-
да-Ал! стала адмппстративна реформа 1826 р., яка торкнулася як
оргажв центрально! влади, так i системи м!сневого управлжня. На
европейський кшталт було реоргажзовано уряд кра!ни (створено си-
стему мпястерств — вшськове, внутр!шжх справ, народно! осв!ти,
ф!нанс!в, закордонних справ i торпвл!). Наслгдком адмЫстратив-
них перетворень був под!л Сгипту на 14 «губержй» (Mydipiex). Чоти-
ри м!ста також дгстали статус губержй (столичний Ка!р, Александ-
р!я, Дам!етга й Розетта). Губернп, своею чертою, под!лялися на ок-
руги, а т! — на повпи. Bci м!снев! чиновники вщтод! призначалися
вщповшними указами Мухаммеда-Ал! та розпорядженнями його
м!жстр!в, а !хж службов! обов’язки виклали у вщповщних кер!вних
документах, затверджених правителем. Найменшою територ!альною
единицею залишалися с!льськ! обшини. для управлжня якими збе-
регли жститут обраних громадою й затверджених повгговим началь-
ником старост. Однак сферу судочинства й землекористування було
виведено 13 компетенцп старости. Для виконання них функшй в
studentW^aVUa
340 |Розд1л III. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
кожному сел! влада призначала персонального суддю та окремого
землем!ра.
Для Bcix египетських чиновниюв ввели форму з вщповшними ранго-
вими знаками, а за свою службу eci державн! службови! отримували
вшповщний грошовий посадовий оклад.
Оновлений, замирений та певною м!рою модершзований Египет
Мухаммеда-Ал! являв собою остр!вець стабыьност! в Османсыай
iMnepii. яку буквально роздирали внутр!шн! конфл!кти. Це давало
пшстави сгипетському паш! виношувати дедал! честолюбн!ш! плани
Тим бшьше, шо ситуашя у володшнях власне Порти залишалася
напруженою.
Приклад серб!в наслщували !нш! православн! балкансыа народи,
поневолен! турками. Оргажзашю нових вистушв узяла на себе засно-
вана 1814 р. в Одес! новогрецька таемна революшйна оргажзашя ма-
сонського типу «Фшк1 emepin» («Дружне товариство»). Завдяки п зу-
силлям у 1821 р. проти османсько! влади одночасно повстали Валах!я
(народно-визвольну в!йну в репон! очолив колишнш росшський оф!-
цер румун Тудор Влашм!реску), Молдова (на першому erani повстання
його кер!вником став колишнш росшський генерал валах Александр
IncuiaHTi) i власне Грешя (тут повстання почалося в Море! (Пелопон-
нес), а очолив його ем!сар «Фип/а етери» Григорюс Дикеос на
пр!звисько Папафлессас). Шоправда, у Валахи повстанськ! лшери
швидко пересварилися м!ж собою: А. 1псшант! знишив Т. Влад!м!рес-
ку, теля чого туркам удалось довод! швидко придушил и ней осередок
антиосманського православного опору. 1накше склалася ситуашя у
Tpeuii, де повстанськ! вожд! порозумшися мЬк собою ! провели в с!чн!
1822 р. в Епшавр! Нацюнальн! Збори, на яких проголосили неза-
лежн!сть Tpeuii. Учасники збор!в прийняли демократичну Конститу-
шю «Еллшсько! республ!ки» й сформували перший уряд незалежно!
Tpeuii, який очолив вшомий просвпник Александр Маврокордато.
Сепаратистськ! настро! зросли також серед балканських та анато-
л!йських аягав, яких приваблював египетський самоспйнинький до-
свш Мухаммеда-Ал!. Зокрема, владу султана почали демонстративно
инорувати аян Румелп, Ал i-паша Яншський в П!вденн!й Волгари, ма-
лоазшсыа деребе1 та !н.
За uiei ситуацп Махмуд 11 вир!шив удатися до тактики залякуван-
ня ! кривавого терору разом !з розпалюванням шей загальномусуль-
манського антихристиянського фанатизму. 6вропе!зован! полки регу-
лярно! султансько! армп кинули проти Ani-nami Яшнського, а фана-
тичн! загони добровольце, шо вшгукнулись на султанський заклик
Глава 9. Османська iMiiepia
341
вСВяшенно1 вшни з нев!рними», спрямували проти греков. Спочат-
грекам улаштували страшну р!занину в Стамбул!, де жертвами му-
суль.манських фанатиков стали близько 10 тис. городян-греюв, у тому
числ! православний константинопольський narpiapx. У квпж 1822 р.
туреиький флот доставив загони юламських «боршв за Bipy» на остр!в
Xioc. на якому турки оргашзували ше масштабншшй погром безза-
хисного гренького населения, вир!завши кишка десятков тисяч еллш!в
(тих, кому пошастило вижити у кривавш вакханалп, османи поголов-
но продали в рабство).
Хюська катастрофа збурила европейську громадську думку: греюв
осшвував у cboix поез!ях роайський поет А.С. Пушюн (1799—1837);
серед десятков добровольце, як! виисали !з християнських краш до
rpeuii, шоб боронити п вш турюв з! зброею в руках, був i видатний
анппйський поет Джордж Н.Г. Байрон (1788—1824). Проте офпцйн!
кола европейських держав не лосшшали втручатися в ситуашю. При-
чина полягала в доктрин! «Священного Союзу», створеного в 1815 р.
!мператорами Австрц (Франц I (1804—1835]). Пруссп (Фршр!х-В!ль-
гельм 111 11797—1840]) та Pocii (Александр 1 ] 1801—1825]) для захисту
«законних» владно-територ!альних прав ycix лептимних европейських
монарх!в, пш категор!ю яких автоматично потрапив i османський сул-
тан. За тако!' ситуацп греки могли покладатися тыьки на себе, демон-
струючи непохитшсть елл!н!в у (хньому прагненн! здобути свободу.
Становише повстаншв попршилося вл!тку 1822 р., коли теля пе-
ремоги над Альпашею Яншським 30-тисячна регулярна султанська
арм!я вирушила в каральний похш на греюв. Збройн! формування
повстаншв icTOTHO поступалися османам чисельнютю й озброенням,
тому у вшкритий бш не вступали, а розгорнули в пелопоннеських го-
рах масовий партизанський рух. Особливо дошкуляли туркам загони
Т. Колокотрошса, О. Андруцоса та 1. Макр!янн!са. Не оминали ува-
гою повстанш й турецький флот: його поспйно дшмали своТми на-
бегами легю парусники грецьких рибалок i торговшв, переоблашто-
ван! та озброен! пш вшськовг Внаслшок грецького опору османсью
вШська врешп-решт змушен! були залишити Морею. Повстанш вшчу-
вали себе переможцями, однак внугр!шн! конфл!кти м!ж р!зними уг-
Рупованнями грецького нашонально-визвольного руху призвели до
Двох масштабних воен. До того ж попередн! поразки навчили Махму-
да Н домагатися cboix шлей чужими руками. Сам вш зосередився на
Д1квшацц сепаратистських рух!в у Румелп та Анатоли, а в придушенн!
грецького народно-визвольного повстання знову, як ран!ше в Аравп з
ааггабггами, запросив узяти участь египетського пашу Мухаммеда-Ал!.
342 |РозшлШ. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
пооб!цявши передати пщ його контроль Сирпо та KpiT. Мухаммед-Дд;
вир! шив не упустити можливост! виявити свою военно-полпичну
мщь, ! в лютому 1825 р. египетська арм!я пщ командуванням його
сина 1брапма-паш! висадилася в Море!’.
Вщправляючи старшого сина-спадкоемия з вшськами до Грецп. Му.
хаммед-Ал! не приховував сво!х плашв перетворити Схщне Серед,
земномор'я на «Сгипетське озеро», однак султан Махмуд II, не ма-
ючи реальних можливостей вплинути на свого «васала», виршмв не
брати до уваги честолюбш зам!ри египетського панн.
Два роки египтяни умиротворяли Морею вогнем i мечем, залива-
ючи крашу еллшською кров’ю, однак поспйн! напади грецьких парги-
зажв, насамперед загошв, очолюваних Т. Колокотронком та Г. Kapai-
CKacicoM, урешп виснажили карател!в, а змша м!жнародно! ситуацц
дала Грецп над!ю на перемогу. В 1826 р. рос!йський цар Нжолай 1
[1825—1855J, намагаючись пщвишити авторитет романовсько! династп
в очах власного дворянства шеля придушення декабристського руху,
висунув Порт! ультиматум з вимогою надати Грецп автономно.
Росшський ультиматум застав Османську !мперпо у стан! гостро!
внутр!шньо! нестабыьност!, переконавши султана Махмуда И в тому,
шо звол!кання з проведениям реформ, особливо у сфер! вшськового
буд!вництва, загрожуе самому кнуванню iMnepii. Утримання яничар-
ського вшська (до того ж мало керованого) було пов’язане з величез-
ними фшансовими видатками, в той час як його бойов! якосп не вит-
римували шяко! критики. За списками, вщловщно до яких яничарам
виплачували кошти з султансько! скарбниц!, яничарський корпус на-
л!чував 400 тис. воя к! в. об’еднаних у 229 орт («загошв»), з яких 77
розм!шувалися в Константинопол!, а решта у провшшях. Однак на-
справд! реально кнуючих яничар-вояюв було набагато менше. Просто
яничарськ! командири (ага) свшомо приписували юльюсть пщпоряд-
кованих !м вояюв, а кошти, отриман! як зарплата для яничарських
«мертвих душ», яких не кнувало в природ!, клали соб! в кишеню.
Давно виродився шетитут класичного комплектування яничарського
корпусу через систему рекрутських набор!в девширме серед христи-
янських пщданих Порти з !хньою подальшою клам!зацкю та вик-
лючно военною службою. П!сля революшз шн на ф!ксовану державну
зарплату яничар не м!г навпъ прогодуватись. Багато хто з них завели
с!м’1, взялися за торпвлю й ремесла. Ряди яничар дедал! бшьше по-
повнювалися !хн!ми ж синами, а не рекрутами. Вщтод! яничари пере-
стали бути профес!йними вояками, обросли сво!ми господарствами.
Глава 9. Османська i.Miiepia
343
оМу йТи на вшну зовс1м не посшшали — й водночас як члени фор-
мально привыейованого яничарського корпусу вони не платили по-
датк!в. Належшсть до яничар!в перетворилася на своерщну шдульген-
цйо про податковий !муштет, а яничарськими патентами (есаме) навпъ
торгували на ринках.
Остан him ycnixoM яничар на noni битви стало силоне придушення
сепаратистського руху Ani-nawi Яншського (1820 1822), проте на-
eiTb ия перемога була здобута завдяки не спльки бойовим якостям
яничарських bohkib, скгльки вшверпй зрад! сишв Ani-nauii, яю в
обм!н на прихильжсть султана видали батька османам (в результат)
Ал1-паша потрапив у полон, де йому вшрубали голову, а рештки його
розбитих загошв примкнули до греньких повстаншв).
Яничарська проблема потребувала розв’язання, i в 1826 р. султан
Махмуд II отримав нарешп дозвш вишого духовенства iMnepii на л!квь
дашю цього роду вшськ. Шейх-уль-юлам своею фетвою схвалив pimeH-
ня султана про розпуск яничарського корпусу. На змшу йому мала
прийти регулярна арм!я нового типу — европе!зоване в!йсько ешкенд-
жи. У червн1 1826р., д!знавшись про плани уряду, яничари збунтува-
лися. Вони розгромили палац великого в!зира й вирушили до палацу
султана. Однак Махмуд 11 не розгубився — роздав зброю городя нам,
оголосив япичарам-бунпвникам (яких нашчувалося близько 20 тис.)
«свяшенну вшну» й кинув на придушення заколоту полки регулярно!
султансько! армп. Розв’язка подш вщбулася 15 червня, коли onip яни-
чар було зламано у вуличних боях (юрби бунпвниюв упритул розстрь
лювали з гармат), шеля чого урядов! вшська перейшли до показов©!
р!занини. Яничар знишували цьчими родинами, разом i3 дружинами й
дпъми. Труни тисячами кидали прямо в Босфор (загальна юльюсть
загиблих за р!зними даними становила 6—20 тис.). Ушлии яничари
примкнули до кримшальних банд або шшли на службу до вшськ еш-
кенджи. Так безелавно завершилися iemopix яничарського корпусу, який
стол1ттями вважався символом османсько! арми.
Доки у Стамбул! рвали яничар та реоргашзовували османсью
збройш сили на европейський кшталт, Нашональш Збори Грецп у
KBiTHi 1827 р. на своему засщашн в Трезен! обрали першого президен-
та кра!ни. Ним став колишнш мшгстр закордонних справ Росшсько!
iMnepii 1оаншс Капод!стр!я. Беручи до уваги громадську думку сво!х
кРа!н, росшську шнцативу в грецькому питаны шдтримали французь-
кий король Карл X Бурбон 11824—1830J та британський кабжет Topi.
° 1827 р. була пшписана колективна англо-франко-росшська
344 |Розды 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|Д
донська конвеншя, вшповУдно до яко! три держави тепер уже спУльно
вимагали вш Порти надати Грецй автономУю на умовах оплати нею
певноУ шорУчноУ данини османам. Махмуд II не повУрив у спромож-
н1сть трьох таких рУзних держав домовитися, тому ультиматум вщхи-
лив. За що й поплатився.
У жовтнУ 1827 р. в НаварринськУй бухтУ (твденно-захшний берег Пе-
лопоннесу) об’еднаний турепько-египетський флот (понад 60 ко-
рабл1в, 2200 гармат) пш командуванням вшомого своУми зв!рствами
в Море! египетського пашУ 1брапма вступив у бУй з об’еднаною анг-
ло-франко-рос1йською ескадрою (до 30 кораблУв, близько 1700 гар-
мат), якою командував британський адмУрал Е. КодрУнггон. Мор-
ська баталУя тривала три години й завершилася шлковитим фУаско
для мусульман: вони втратили Bci сво! корабл! i 7 тис. матросУв, втра-
ти союзникУв-християн — 800 убитих (жодного втраченого корабля).
Останню крапку в розв’язаннУ 1рецького питания поставила чер-
това росУйсько-турецька вУйна 1828—1829 рр. Турки виставили проти
росУян 150-тисячну армУю на Дуна! пш командуванням Гусейн-пани,
проте Ум так i не вдалося розбити 95-тисячну росшську армУю фельд-
маршала П.Х. Вптенштейна, яка уже протягом квУтня—травня 1828 р.
зайняла Молдову й Валахпо, теля чого вступила в БолгарУю. ФУналь-
ним акордом першого року вшни стало падшня Варни, яку росУяни
взяли штурмом у жовтнё Цар НУколай 1 висловив невдоволення мля-
вУстю росшського наступу, тому помУняв командувача ДунайськоУ армп
на енерпйншюго генерала 1.1. ДУбУча. ЗмУна командування вшбулася i
в турецькУй армп. Невдоволений наелшками кампанп султан замУнив
нерУшучого Гусейн-пашу на агресивнУшого Решил-пашу, однак боез-
датжеть османського вшська вш цього не зросла. Протягом наступноУ
кампанУУ 1829 р. армУя ДУбУча захопила у травнУ СипстрУю, а в червнУ
розбила армУю Решид-пашУ пш Кулевче. Подолавши балканськУ хреб-
ти, росУяни захопили у вереснУ АдрУанополь (тур. Едирне), шсля чого
турки змушенУ були здати своУ позицп. В жовтнУ 1829 р. сторони пшпи-
сали АдрУанопольський мирний договУр. За його умовами османи виз-
нали цшковиту автономУю Серби, Молдови й ВалахУУ У надали автоно-
мУю ГрецУУ, котра через рУк стала незалежним вш Порти королУвством.
РосУя здобула право вшьного судноплавства через протоки Босфор i
Дарданелли й приеднала до своУх володУнь решту i-рузинських i части-
ну вУрменських земель у ЗакавказзУ.
Глава 9. Османська !млер!я
345 l_______________
Реформи I
Махмуда 11 I
Адр1анопольська ганьба переконала султана Махмуда 11, шо дал!
не можна звсипкати з реформами, тим быьше, шо настунного року
французи спробували захопити Алжир, котрий номшально все ше вва-
хався частиною Османсько‘1 iMnepii.
Приводом до франнузько! штервенип в Алжир стало невир!шене
питания про борги революшйно! Францп, оплачувати як! Бурбони
категорично вшмовлялися. Справа д!йшла до того, шо пш час черго-
вих фшансових суперечок алжирський дей Хусейн [1818—1830] уда-
рив франнузького посла П’ера Деваля опахалом. У вшповшь Париж
вшкликав у 1827 р. свого посла й встановив блокаду алжирського
узбережжя. Влпку 1830 р. теля ретел ьн о! пшготовки 37-тисячне
франнузьке в!йсько пш командуванням генерала Бурмона висадило-
ся в Алжир! й захопило дейську столицю м!сто Алжир. Деи Хусейн
змушений був пшписати акт про беззастережну каштуляшю й пере-
дати французам усю алжирську державну скарбницю. Однак оф!шй-
не проголошення Алжиру французькою колошею затрималося че-
рез Липневу революшю 1830 р. в сам!й Францп. ЛуьФиппп Орле-
анський [1830—1848], який теля липневих под!й став французьким
королем, спочатку мав подбати про змшнення свое! влади, тому
йому було не до алжирських справ. Лише у 1834 р. Франшя зважила-
ся проголосити Алжир своею колошею. Та алжирш без бою не зда-
лися: ще в 1832 р. збройну боротьбу проти колошзатор!в розпочали
волелюбш арабо-берберськ! племена Захшного Алжиру, як! очолив
знаменитий поет ! оратор 24-р!чний Насир-ад-д!н 1бн Мухиддш аль-
Хасан! Абдалькад!р (1808—1883). Повстанш обрали Абдалькад!ра cboim
ем!ром i розгорнули проти француз!в партизанську в!йну, яка абсолют-
но виснажила колошзатор!в. У пекучих пустелях, де лише мгсцев! меш-
канш могли знайти воду, французи зазнали вш повсталих значних втрат,
а тому змушеш були у лютому 1834р. укласти з Абдалькад!ром мирний
догов!р («догов!р Дем!шеля»). Вшповшно до його умов Франшя визна-
ла полйпичну незалежность Зах/дного Алжиру, де nid проводом Абдалька-
dipa склався сувереннии еморат з! столицею у м. Маскара.
Франнузьке суспшьство болгсно сприйняло ню поразку, i в 1835 р.
новий правитель Франнузького Алжиру генерал Бюжо поновив бо-
нов! дп проти ем!рату Абдалькад!ра. Проте й цього разу колошзато-
ри зазнали шлковито! поразки в пустелях Сахари. В!йна завершила-
ся пшписанням Тафнського мирного договору (травень 1837), за умо-
вами якого Франшя змушена була повернути Абдалькад!ру ше й
Ыентральний Алжир. Пш контролем франнуз!в залишилося лише
приморське узбережжя. . гыягм.асиа
sWdenVVb^
346 |Розды Ill БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХЩ
Вийшовши переможием у вшнах з !нтервентами, Абдалькад!р В!д_
разу ж розпочав державну розбудову свого ем!рату. Був створений
централ!зований апарат управлшня. Bcix алжиршв, незалежно рц
ixHbo'i племшно! надежность було ур!вняно в правах, ем!рат по-
дмене на BiciM пров!ншй, до яких ем!р особисто призначав cboix
военгзованих нам!сник!в. Новостворена влада ун!ф!кувала та опрос-
тила податкову систему (сам! податки ictotho скоротили), а для на-
повнення ем!рсько! скарбниц! було введено державну монопол!ю
на зовшшню торпвлю, прибутки вш яко! йшли на ф!нансування
чиновнинького апарату та озброення й утримання створеного за
йпшативою ем!ра регулярного в!йська (близько 10 тис. вояк!в). Для
забезпечення регулярно! армп вшповшними матер!альними ресур-
сами в eMipari заснували державн! тканью, гарматж, ливарш й по-
рохов! мануфактури, розширили видобуток мюневих поклад!в с!рки,
свинню, селггри, соль На швшчних кордонах ем!рату активно зво-
дилися фортеш.
Помине зм!ннення ем!рату Абдалькад!ра аж н!як не входило в пла-
ни французьких колон!затор!в, i в жовтн! 1838 р., в!роломно вшки-
нувши Тафнський мирний догов!р, генерал Бюжо знову розпочав
В1йну проти Алжирського ем!рату. У вшповщь Абдалькад!р о гол ос и в
французам «свяшенну в!йну», однак колошзатори врахували досвш
cboix попередшх невдач i повели в!йну на винишення. Зосередивши
проти ем!рату понад 100 тис. cboix воя к!в, французи перейшли до
тактики масового терору й випалено! земл!, л!квшуючи тим самим
усю шфраструктуру можливого партизанського спротиву. Окупанти
вшр!зАли полоненим алжирцям вуха, спалювали дотла населен! пун-
кта, знишували всю захоплену худобу, продавали з аукшону захопле-
них алжирських ж!нок i дней. У горах Орану повсталих, як! ховали-
ся в печерах, душили димом або живцем замуровували в тих самих
печерах. Тотальний терор дав сво! плоди: партизан випснили в п!в-
денн! оази Сахами, де в 1847 р. французам удалося оточити й полони-
ти Абдалькад!ра. Каральн! акцп Бюжо були високо ошнеш фран-
цузьким урядом: йому було присвоено звания маршала. Абдалькад!р.
вщсид!вши п’ять рок!в у французьюй в’язниш, пров!в решту житгя в
eMirpauil у Дамаску, де займався богослов’ям — шукав шлях!в при-
мирения християнсько! i мусульмансько! теолопчних доктрин, за
шо був нагороджений французьким орденом Почесного Лепону та
рос!йським орденом Биюго Орла.
Останн! спалахи орган!зованого антифранцузького опору були при-
душен! в Алжир! лише в 1857 р.
Для султана необхщнкть модернвашйних реформ ставала дедал!
очевидшшою в ход! египетсько! кризи, шо вилилася у повномасштабну
i вкрай невдалу для осмашв вшну з iiue одним номшальним султансь-
347 |
Глава 9. Османська i.Miiepin
м васалом — египетським володарем Мухаммедом-Ani. Прелюд!ею
' о кризи стали piinyni дп султана, спрямован! на придушення сепара-
тизму в Румелп та Анатоли. Спираючись на реоргангзовану за евро-
пейським зразком арм!ю ешкенджи, Махмуд 11 спромп ся приборкати
непоюрних аяшв i деребеТв та вщновив османський контроль над ycieio
Малою Аз1ею та значною частиною Балканського швострова. Наступ-
ив об’ектом военно-централ!заторських зусиль енерпйного султана-
реформатора мав стати Сгипет, котрий пш управл!нням naiui Мухам-
меда-Ал!, залишаючись формально у склад! Отгомансько! Порти, по-
ступово трансформувався у шлком самостшну мусульманську !мпер!ю.
Реакп!я офш!йного Стамбулу в цьому вшношенн! була шлком про-
гнозованою, i Мухаммед-Ал! не став чекати, а восени 1831 р. сам ата-
кував осмашв.
До вшни з египтянами Порта не встигла належним чином пщго-
туватися, тому протягом 1832 р. египетськ! вшська п!д командуван-
ням 1браг!ма-паш! (сина Мухаммеда-Ал!) зайняли Палестину, Сир!ю
та Килюю. У грудн! того ж року в битв! поблизу Коны вони розгро-
мили султанську арм!ю, вторгнулися в Малу Аз!ю й вирушили на
Стамбул. Врятувати Порту погодилася Рос!я. Росшський !мператор
Н!колай 1 спод!вався на нов! поступки в питаниях контролю за стра-
тепчними протоками Босфор i Дарданелли. У березн! 1833 р. до Бос-
фору увшшла рос!йська чорноморська ескадра, яка висадила на азш-
ський берег протоки (в район! поселения Ункяр-1скелес!) 10-тисяч-
ний десант росшських вшськ. Р!шуч! дп Pocii змусили Мухаммеда-Ал!
припинити наступ на Стамбул ! вступити в переговори з турецьким
урядом. Стурбован! посилениям росшського впливу на ситуацпо в ре-
rioHi, у переговорний процес як посередники втрутилися також Ан-
гл!я та Франшя. У травш бойов! дп завершилися пшписанням Кюта-
хшсько! египетсько-османсько! угоди, за умовами яко! Мухаммед-Ал!
подтвердив свш статус султанського васала. Як комленсашю вш отри-
мав в управлшня Сир!ю, Палестину та Аданський пашали к Мало! Азн.
Конфликт завершився подписаниям росшсько-турецького Ункяр-
1скелесшського договору (липень 1833 р.), який можна вважати най-
быьшим здобутком росшсько! дипломатп в питаниях контролю над
потоками й узагал! над ситуашею в Оттомансьюй Порт!, котру цар
Н!колай 1 небезпшставно назвав «хворою людиною». Догов!р, подпи-
саний великим в!зиром Хюсревом Мехмед-пашею i спешальним пред-
ставником царя графом А.Ф. Орловим, проголошував в!чний мир,
Дружбу j союз м!ж обома державами. Рос!я зобов'язалася надавати
*Уреччин! «в раз! потреби» военну допомогу, за шо Порта, своею чер-
Л,»***»*"
348 |__________________Розды 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
-----
гою, зобов'язувалася в раз! загрози для Pocii закривати на й прохан-
ня Дарданелльську протоку для проходу Bcix шоземних вшськових
корабл!в.
Замирившися з Египтом й отримавши на мЬкнароднш арен! воен-
но-полггичну пштримку Pocii, султан Махмуд 11 ше енерпйн!ше взяв-
ся за проведения внутр!шн!х реформ. Особливу увагу було прид!лено
питаниям сошально-культурного, юридичного та пол!тико-адмй»|
ративного характеру. В Стамбул! почали виходити перш! газети, на
европейський кшталт реорган!зовано державний апарат Порти — за-
м!сть традишйних dieanie ! муширапйв були створен! мшютерства, а
мгсцевих нам!сник!в у пашаликах, eLiaemax i санджаках позбавили
права формувати й утримувати власним коштом приватн! воешзоваж
загони. У Стамбул! в!дкрили медичне, вшськове й морське !нженерне
училища европейського зразка, вс!х державних чиновник!в зобов’яза-
ли перейти на одяг европейського крою, а зам!сть тюрбашв i чалми
носити фески. Було вшновлено запроваджену ше Сел!мом 111 практи-
ку оргашзацп постшних османських посольств у Санкт-Петербург!,
Париж!, Вщш, Лондон! i Берл!ш. Особливо велике значения для по-
силення пол!тично! централ!заш! iMnepii мав закон 1834 р. про л!кв!да-
шю системи вшськово-спагшського землеволодшня, за яким 25 тис.
miMapie ! зеамеппв були конф!скован! й передан! до державного зе-
мельного фонду, а вс!х державних службовшв Порти перевели на гро-
шове утримання. Тим же законом шлковиту лептимшсть здобули
приватн! земельн! володшня — Ч1фтлйси, власники яких стали вйдтод!
абсолютно повноправними аграрними виробниками. А селяни, як !
рашше, працювали на чуж!й земл! (державнш або пом!шицьк!й) i тому
за користування нею мали платити вшповшн! податки.
HoBauii европейського типу викликали неоднозначну реакшю сул-
танських пщданих: особливо монета! нововведения Махмуда II. Всу-
переч настановам Корану й Сунни, як! забороняють зображувати
людину чи тварину (ототожнюючи це з идолопоклонством), султан
наказав чеканити на османських монетах нового зразка св!й порт-
рет. У Стамбул! спалахнули антимонетю бунти мусульманських ор-
тодоксов, проте влада уже мшно контролювала ситуашю у столиш.
Виступи швидко придушили, ixHix учасниюв (близько 4 тис. oci6)
стратили, а трупи кинули у Босфор.
Неабияке збурення в масах викликали виступи depeiiua Шейха Са-
шил!, якого Стамбульи! шанували як святого. Пш час одного з офь
шйних ви1зд!в султана «святий шейх» вискочив !з натовпу i, схопив-
ши султанського коня за уздечку, почав прилюдно ображати прави-
Глава 9. Османська i.Miiepin
349
теля «за погань», називаючи його «божевЬтьним гяур-падишахом» i
«нечестивцем». Проте султан залишився непохитним: дерв1ша стра-
тили, теля чого публ!чно перечити правителевьреформаторов! вже
HixTO не наважувався.
Реформи Махмуда П почали як!сно мшяти обличчя Оттомансько!
iMnepii, однак !хня результативность у плат реального змщнення воен-
но-пол1тичного потенц1алу Порти залишалася мизерною, тому зовшшня
политика Османсько! держави дедал! бйгыиою м'орою залежала eid зов-
Н1ШН1Х чинник!в. Особливу стурбоважсть у захшноевропейських уря-
дових колах викликав Ункяр-1скелес1йський aoroeip, наслшком якого
було помггне посилення рошйського впливу в Туреччини Неабияку
активжеть у perioHi проявила британська дипломатия, зажтересована у
просуванж анппйських промислових TOBapiB на турецьк! ринки. На-
слшком цього полггичного тиску було пшписання англо-турецько!
торговельно! конвенцн 1838 р., яка !стотно розширювала права бри-
танських комерсантш на теренах Порти i створювала Bci можливост!
для цыковитого в!дкриття турецького ринку перед фабричними товара-
ми каттал1стично~1 англшсько! промисловостк Невдовз! пш тиском
Францп Bci привше! англо-турецько! конвенци поширили i на фран-
цузьких комерсанпв, однак умови них явно нер!вноправних угод ка-
тегорично вшмовився визнати египетський паша Мухаммед-Ani. Його
вшмова поширити дно означено! конвенци на Сгинет (який усе ше
формально вважався складовою Османсько! iMnepii) викликала нове
загострення египетсько-османських стосунк1в, яке вилилося в 1839 р.
у чергову вшну. Тепер уже султан Махмуд 11, явно переошнивши
ефективысть сво!х модерызацшних заход!в у вшськовш сфер!, пер-
шим розпочав активы бойов! дн. Проте уже в лершж битв! з египтя-
нами, шо вшбулася в червы 1839 р. в район! п!вшчносиршського м!ста
Нусайбш (Н!зш), османськ! вшська пш командуванням досвшченого
отгоманського полководця Гаф!за-паш! зазнали цшковито! поразки, а
султанський флот узагал! перейшов на б!к Мухаммеда-Ал!. Однак
втручання чотирьох европейських держав (Англп, Австрп, Прусси та
Pocii) й цього разу врятувало Порту. Вдавшись до логроз, вони зму-
сили египтян припинити наступ. На Лондонськш мирнш конференций
шо вшбулася в 1840 р., европейськ! уряди домовилися силою вшно-
вити колишн!й османо-египетський военно-полггичний статус-кво.
Мухаммед-Ani спод!вався на щдтримку Франни, але там якраз вшбу-
лася зм!на уряду — замють л!воценгриста А. Тьера, який виступав за
Ждтримку Египту, до влади прийшли правоцентристи, як! не наважи-
ЛИСя через Сгипет псувати стосунки з ШШИМИ провшними евронетксьто
350 | РоздмШ. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХИ
кими державами, тому король ЛуУ-Фшпп 11830—1848) вир!шив дот-
римуватися нейтралпегу. Поставши перед загрозою колективно! штер-
венци, Мухаммед-Ajii змушений був вшступити. У 1841 р. вш повер-
нув Порт! Палестину, Сир!ю, Адан i Арав!ю, пштвердив св!й статус
султанського васала (навпъ зобов’язався вшновити шор!чн! сгипетсйа
данницьк! виплати оф!шйному Стамбулу, шо мали становити третину
Bcix р1чних доход!в Сгипту), скоротив вш 200 тис. до 18 тис. вояк!в
кшыасть египетсько! армп, розпустив вшськово-морський флот i зо-
бов’язався поширити на Сгипет умови принизливо! конвеннн 1838 р.
Шоправда, султан Махмуд 11 не дожив до тако!' розв’язки египетсько-
османсько! кризи, оскшьки помер у 1839 р., зали шивши Отгоманську
!мпер!ю своему 16-р14ному синов! Абдул-Меджиду 11839—1861].
Втручання европейських держав у египетську кризу в иявило всю враз-
лив/сть та неефективн1сть реформ Мухаммеда-Ал i. Крах cboix рефор-
маторських зусиль вш пережинав дуже болгсно, тому вже за к!лька
м!сяц!в фактично вцпйшов вщ ycix державних справ, передавши кер-
мо управлжня кра!ною своему найдосвшчешшому у военно-поль
тичних питаниях синов! 1браг!му. Протягом восьми роюв 1брапм-
паша намагався продовжувати реформаторский курс батька, будучи
de facto правителем Сгипту. аж доки не помер вш загадково! хвороби
в 1848 р. Смерть улюбленого сина остаточно зламала пашу-рефор-
матора, i в серпн! того ж року Bin також помер. Владу над Сгиптом
офшшно успадкував його онук Аббас-паша 11849—1854).
Сгипет за час!в 1брапма й Аббаса являв собою лише пнь колит-
ный iMnepi! Мухаммеда-Алг Вщ його масштабних завоювань ли-
шився тмьки Схщний Судан. Катастроф!чне скорочення армп
спричинило закриття быьшо! частини офшерських училиш i бо-
л!сно вшбилося на створенш протягом попередтх десятилпъ !н-
фраструктур! египетського ВПК, а силове вшкриття египетського
ринку, шо супроводжувалося необмеженою експаншею захшних
TOBapie та скасуванням ecix державних монополш, спричинило
банкротство багатьох галузей одержавлено! египетсько! промисло-
Bocri. За умов, коли шоземж купи! дгстали можливють купувати
аграрну продукшю та сировину безпосередньо у виробникш (дер-
жавно-монопо.шстичне посереди и нтво минулих роюв булол1квшо-
ване), а мкшева египетська промисловгсть занепадала, не витриму-
ючи вшкрито! конкуренш! з дешевшими та яюсшшими захщними
товарами, египетське сшьське господарство й видобувш промисли
переор!ентували структуру свого виробництва на потреби захшних
покупшв. У результат! основними культурами, на вирошуванж яких
зосередилися египетськ! селяни, стали бавовник i uyкрова трости-
на, однак майже весь бавовник як сиреиь вщтод! йшов на експорт
Глава 9. Османська iMnepi»
(переважно до Великобританп), а египетська текстильна промис-
jioeicrb практично зшшла нашвець.
фшансово-економ/чне закабаления Сгипту Заходом супроводжувалося
утратою колишнЬс пол/тичних позицш крайни у структур/ Оттоман -
ського /мперського организму. Особливо яскраво ие проявилося за
правлшня Аббаса-пани, який всшяко пшкреслював свою вщдажсть
flopTi (пщ час КримськоУ вшни вш вщправив для учасп в боях з
рошянами майже Bci египетсыа вшська — 15 тис.), категорично вис
тупав проти «европеУзацп» та просував на Bci держав»п посади етжч-
них турю в, албаншв i кавказшв (*черкес!в»), иноруючи при цьому
етшчних египтян. Такий крутий вщхш вщ реформашйних завоювань
Мухаммеда-Ani не Mir тривати довго. У 1854 р. невдоволеж рефор-
матори оргажзували державний переворот. Аббаса-пашу позбавили
престолу i вбили, а новим правителем Сгипту став молодший син
пок1йного Мухаммеда-Ал! — СаУд-паша [1854—1863].
Звичайно, вшкриття кражи мало й певж позитивна наслшки. До
Сгипту почали надходити шоземж i н вести uii, прискорилася модер-
жзашя окремих галузей економ1ки краУни. Англшш, отримавши ше
вш Аббаса-наш i вшповшну KOHueciro, у 1852 р. збудували першу в
Сгипп зал!зниню (з’ед нал а Александра i КаУр 1з подальшим подо-
вженням до Суецу). На початку 1860-х poKie вшмта рабства на
Ямайш позбавила MicueBi плантацй робочоУ сили, i на свггових рин-
ках виник дефшит нукру. Скориставшися ситуашею, наступний еги-
петський правитель, плем!нник СаУда 1сма'Ул-паша [1863—1879] видЬ
лив значж державн) кошти на бушвнинтво нових цукрових завод!в у
Сгипп. За л!чеж роки у крапп соорудили ciM цукроварних завод!в
(машини та обладнання для них закупили в Ceponi), валова продук-
шя яких становила 67 тис. т нукру на piK — i египетський цукор
знову почав завойовувати европейсью ринки, втрачеж ним у XVII—
XVI11 ст. Активно зростав експорт египетського бавовнику: якшо в
1850 р. i3 Сгипту вивезли трохи бшьше як 16 тис. т бавовнику-сирню,
то в 1876 р. його експорт перевишив 135 тис. т. Водночас розорилася
переважна бшышсть египетських ткацьких мануфактур i фабрик: Ух
залишилося лише три (за час! в Мухаммеда-Ani в Сгипп функшону-
вало 29 ткацьких мануфактур).
СвропеУзашя еконожки супроводжувалася вщповшними сошальни-
МИ змшами. В Сгипп були заборонеж рабство й работорпвля, впро-
ваджеж юридична й податкова piBHicTb ycix пщданих незалежно вщ
Ухнього в!росповшання (скасовано джизью (подушну подать), яка
бралася з немусульман). У 1858 р. уряд прийняв революн!йний аг-
рарний закон, за яким селяни отримали у приватну власгпсть зем-
лю, яку вони реально обробляли, з правом вшьно шею землею роз-
чоряджатися (продавати, купувати, закладати, передавати у спадок
studentWr/atua
352 |Розды 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|Д
тошо). Тод! ж на сел! була скасована система круговоУ поруки за
сплату податюв.
Однак без надежно! державно/ пштримки eci найприбутковёшё галуз,
египетсько! економёки швидко потрапляли пёд контроль ёноземних фёрм
внаслёдок чого Сгипет поступово втрачав економёчний, а згодом ё по-
лётичний суверенётет. Особливу актившсть проявляли французи: вони
скупили всю египетську цукрову промислов!сть, а в 1854 р. французь-
кий дипломат, капггалгст та шженер-буд!вельник Фердинанд Mapi
Лессепс (1805—1894) отримав вш Саш-панн коннешю на споруджен-
ня каналу через Суецький лерешийок — каналу, шо мав поеднати
Середземне й Червоне моря i приносити в перспектив! фантастичн!
прибутки вш скорочення трансокеан !чного транзиту м!ж Европою i
краТнами басейну 1нд!йського океану та Далекого Сходу. Тогочас-
ний правитель Сгипту Саш-паша спод!вався на пштримку Заходу у
своУх намаганнях вшновити сувережтет Египту в межах ОсманськоУ
iMnepii, тому догов!р на бушвництво Суенького каналу був укладе-
ний на умовах, невигшних для краУни. Комлажя Лессепса отримала
без будь-якоУ оплати eci необхшн! для спорудження каналу землц
право на вшьний безмитний видобуток в Египт! необхшних для бу-
д!вництва MarepiajiiB (насамперед буд!вельного каменю), а також на
вшьний безмитний вв!з до краУни усього необхшного обладнання.
Для забезпечення буд!вництва дешевою робочою силою Саш-паша
запровадив серед населения навколишжх територ!й примусову вш-
робпкову повинжсть на спорудженж Суенького каналу. В резуль-
тат! на буд!внинтв! каналу за м!зерну платню посттйно працювали
понад 30 тис. египетських фелах!в. Кр!м того, !з 400 тис. акшй Суень-
кого каналу, шо Ух випустила компан!я Лессепса в пошуках ф!нансу-
вання, Са’ш-паша викупив 177,6 тис. — отже, Сгипет, кр!м усього
шшого, ше й профшансував буд!вництво на 45%. 1 за все не Египту
пообшяли передати Суецький канал у цшковиту власжсть через
99 рок!в теля завершения буд!внинтва, а до того — гарантували 15%
прибутмв вш його експлуатацп.
Витрати на буд!вництво каналу пшрвали египетський бюджет. Уже в
1862 р. Египет уперше змушений був, для покриття колосальних ви-
датюв, вдатися до зовжшньоУ позики, яка виявилася далеко не ос-
танньою. За час!в каналобуд!вництва кредиторами Сгипту стали таю
вшом! банк1вськ! доми, як Б!шофсгейм, Оппенгейм. Ротшильд,
Фрюлшг i Гошен. Проте грош! вони давали пш шалей! вшеотки —
15—25% р!чних, тому невдовз! з’ясувалося, шо нов! кредити витра-
чаються не стшьки на потреби буд!внинтва, скшьки на те, шоб елла-
тити проценти за стар! позики. У результат!, набравши кшька де-
сятк1в мшьйожв £ кредипв, Египет лише £16 млн витратив на саме
будгвниитво, тод! як проценты виплати зовжшжм кредиторам пе-
Глава 9. Османська iMiiepin
ревишили £70 млн. Варто лише зауважити, шо за тогочасними 6ipxo-
вими котировками варпсть ycix акшй Компанп Лессепса не переви-
шувала £9 млн. Отож коли в 1869р. Суецький канал, нарешп, добуду-
вали, i Bin почав функшонувати i давати прибутки, Сгипет уже на-
спльки заплутався в боргах, шо повжстю залежав в економ!чному
вщношенж вш cboix захшних «партнер!в».
Як своершну морально-полпичну компенсашю за eci ui витрати
захшж держави всшяко пштримували сепаратистам настро! в еги-
петсьмй BepxiBui — й, вшповшно, тиснули в цьому питанж на Пор-
ту. ОфЫйний Стамбул змушений був пи на пбступки, i спочатку дав
згоду на iciOTHe збшьшення регулярно!' египетсько! армп (вш 18 тис.
до 30 тис. вояюв), пот1м (1866) погодився на скликания в Kaipi про-
образу окремого египетського парламенту й надав Сгипту право ук-
ладати власж зовжшж позики без спешального дозволу Порти. Тод!
ж в успадкуванж посади египетського правителя був запроваджений
узвичаений в европейських монарх!ях принцип первородства — тоб-
то влада мала переходити вш батька до старшого сина, а не до того,
кого затверджував султан. Нарешп, в 1867 р. пш тиском захшних
лшер!в султан специальным указом «дарував» сгипетському правителю
1сма!лу |1863—1879] новий спадковий титул xedie (перс. — «повели-
тель»), чим формально пшвишив його статус пор!вняно з жшими
османськими пашами, а по cyri — визнав фактичну незалежнють
Сгипту eid Порти.
Танзимат
Результативн1сть реформ Махмуда 11 явно не влаштовувала по-
лйпичну eepxieKy Порти', боездатнгсть османсько! армп лишилася неви-
сокою, не вдалося вшновити едшсть iMnepii, а полггичну долю Порти
вир!шували вже не стшьки сам! османсыа можновладш, сюльки лще-
ри провшних европейських кра!н — Британ», Франц», Pocii, Австрп.
Проблема державно!, воснно-економ1чно1 та культурно-технолог1чно!
модершзацн оттоманського 1мперського орган'иму лишалася актуаль-
ною. Спробою и розе язання стала нова хвиля масштабных нововведень,
епоха яких дютала назву Танзимат (араб, танзим — «порядок», «ус-
Пий»), Лшером чергового поколшня туреньких реформатор!в став
тогочасний MiHicTp закордонних справ Порти (а в минулому —
османський посланник у Париж! та Лондон!) Мустафа Решид-паша
(1800—1858), якому вдалося невдовз! теля офпцйно!' штрошзац» Аб-
Дул-Меджида заручитися пштримкою молодого султана шодо !н!шю-
вання ново! cepii реформ, спрямованих на досягнення «благодатного
12^в.л. sWdent-Ubrary at.ua
354 [ Розаи 111 БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|Д 1
устрою» (xaupie танзимат) Опомансько! iMnepii. Формально почат- 1
ком Танзимату стало прилюдне (у присутносп султана, виших духов- 1
них i свггських сановниюв Порти та шоземних посл)в) проголошення 1
на розташовано.му перед султанським палацом парковому майдан! 1
Гюльхане («Помешкання троянд») офйцйного гатт1-шер1фа про рефор-
ми, шо вшбулося 3 листопада 1839 р. Завершилася церемошя публ!ч-
ною присягою на BipHicTb гатпй-шер1фу, яку прижс особисто султан- I
реформатор Абдул-Меджид.
Гюльханейський гатт!-шер1ф Micmue програму cnpaedi епохальних за I
масштабами нововведень, якл, будучи реал!зованими, мали як/сно зм/ни- Я
ти обличчя Оттомансъко! Порти. BiH гарангував yciM пщданим султа- Л
на piBHi права на безпеку життя, чесп й майна, обшяв справедливуюЯ
реоргажзашю податкових збор!в, проголошував лшвшашю вщкупной Я
системи, декларував гласшсть судочинства i piBHicTb пщданих (неза-
лежно вщ в!росповшання) в ixnix правах i обов’язках перед державою, I
забороняв конфюковувати майно засуджених, об!цяв запровадити
«правильний» cnoci6 набору новобраншв до армп та скороти ти терм in В
вшськово!' служби до 4—5 рок1в. Так було започатковано реформи, I
реалгзашя яких супроводжувалася ухваленням низки принялподо но-
вих законодавчих акпв. Уже в 1840 р. султан пщписав указ про ство-
рення системи комершйних суд!в, яю мали гарантувати забезпечення
особистих прав 1ндивща незалежно вщ його в!росповщання. Тод] ж В
було офщшно скасовано вщкупну систему йгьпизам, а в 1843 р. скоро- В
чено термш строково! вшськово! служби (вщ 15 до 5 роюв). Шоправ- В
да, в 1841 р. пщ диском консервативних сил Абдул-Меджид змушений
був вщправити Решид-пашу у вщставку, однак втручання захшних дер- |
жав (насамперед, Англп та Францп) остудило запал традишонал1спв, i в 1
1845 р. Решид-пашу поновили на nocaai мЫстра закордонних справ, а в
наступного року головний реформатор був призначений на посаду ве-
ликого в!зира. Це значно актив!зувало реформашйний процес.
Активно здшснювалася реоргажзашя судово! системи iMnepii. В BI
1846 р. уряд прийняв закон, вшповшно до якого немусульмани могли а
на piBHux з мусульманами виступати свшками в суд!, а в 1850 р. — ж
Комершйний кодекс, для реал1зацп вимог якого створювалася систе- Я
ма спещальних свпських комершйних cyaiB. У 1854 р. для розглядуИ
кримшальних справ у стосунках мусульман i3 немусульманами був В
оргашзований спешальний суд м!жконфесшних конфлжпв. У ayci
полпики м!жконфесшного примирения в 1852 р. вийшов закон про И
створення при «захисниках»-<?ш// (намюниках euiacmie) дорадчих пред-Ж
ставницьких меджл!с1в, до складу яких ув!йшли представники MiciV^H
Глава 9. Османська iMiiepia
355
0I ceiTCbKoi та духовно! знать у тому числ! немусульмани, яких у
1акий cnoci6 уперше за всю османську icropiio допустили до учасп в
viipaBJiiHHi крашою (бодай на мюневому piBHi). Вшбувалося також ре-
Ьормування осв!тньо! системи: в 1846 р. уряд прийняв закон про по-
чат кову й середню осв1ту (який передбачав створення св!тських шк!л)
i заявив про нам!р вшкрити в Стамбул! перший свпський ужверситет
захиного зразка. В 1851 р. у Стамбул! було засновано ЕрджуменЕда-
ниш («Комггет знань») — прообраз Турецько! Академп наук.
Звичайно. резулыпативн1сть nepiuoi хеши танзиматських реформ
лишадася довол! скромною. За браком копгпв уряду так i не вдалося
реально л!квшувати систему вшкупу податюв (у 1852 р. п поновили),
виршення вс!х бюрократичних питань, як i ранште, здшснювалося че-
рез корупшйний бакшиш, а про вшновлення реального владного суве-
ренитету офшшного Стамбула над нагпвавтономними окршнами Порта
могла лише мр!яти. Забуксувала й вшськова реформа, отож, коли в
османську арм!ю почали набирати рекрупв-християн, уряд спешаль-
ною постановою (1847) визначив, шо офшерами в оттоманському
в!йську можуть бути виключно мусульмани. Та й масова р!занина си-
ршських маронтв у 1845 р. продемонструвала проблематичнгсть м!ж-
конфесшного миру в !мперп. Саме в цей час виникла нова криза в
росшсько-туреньких вшносинах, чергове загострення яко! припало
на 1850 р.
Крнмська вшна I
та п наслшки
Рос!йсько-турецьк! вщносини попршилися ше в 1848 р. Пш час
угорсько! революцй османи спод!валися скористатися ослаблен-
иям Австрп ! повернути соб! домшування в Нижньому Подунав’!.
П!сля розгрому рос!янами угорських повстаншв багато хто з них
(зокрема угорський «правитель-президент» Лайош Кошут) знайшов
соб! притулок саме в Туреччинг Рос!я та Австр!я тод! оф!шйно
зверталися до Абдул-Меджида з проханням видати угорських «бун-
лвниюв», але султан вшмовив, посилаючись на святтсть закону
юламськоТ гостинностЕ
Формальним приводом до ново! ескалацй м!жнародно! напруже-
и°СТ* довк°ла «хворо! людини Свропи» (так Туреччину вже вшкрито
ЗИвали европейськ! дипломати) став франко-рос!йський релнтйнр-
И|ыоматичний конфл!кт м!ж православною i гаггелицькрмшоМ
sWdenWO’
356 |
Розни III. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
шодо прюритепв в охорон! «святих м!сць» В!флесма та CpycaauMaj
Порта, на теренах яко! розмпцувалися християнськ! святин!, не нава-
жилася втрутитися у ситуашю й niuuia на поступки обом конфликту-
ючим сторонам, чим лише пццгрыа конфлжт. У 1852 р. султан спо-
чатку визнав СВО1М ф1рманом прюритет православно! церкви у «святзй
земли, пот1м те саме дарував католицькш церквь Наступного року до
Стамбула прибула росшська надзвичайна м!с!я, очолювана в!йсько-
вим намюником Криму князем А.С. Меншиковим, яка в ход! перем
вор!в удалася до погроз та ультимативно вимог. Порта bci ультима-
туми вшхилила, небезпщставно спод!ваючись на пщтримку захшних
держав. Вщповщь царя Н!колая 1 не забарилася: уже в липж 1853 р.
pociftcbKi вшська без оголошення вшни окупували (не зустр!чаючи
опору) православн! дунайськ! княз!вства Молдавно i Валахмо, як! все
ше формально вважалися турецькими васалами. У жовтж того ж року
Туреччина оголосила Pocii в!йну. Розпочалася вшна 1853—1856 рр.,
яку росШська 1стор1ограф1я прозвала в подальшому Кримською, а за-
хщна — Схшною.
Спочатку военж ди розвивалися несприятливо для Порти. У лис-
топад! 1853 р. в останнш у свгговш icropii битв! вшськових парусим
флопв, шо вщбулася в Синопсыай бухт!, чорноморська ескадра вще-
адм!рала П.С. Нах!мова потопила весь турецький флот (турки втрати-
ли 15 корабл!в i 3 тис. матройв, а !хн!й командувач адм!рал Осман-
паша потрапив у полон). У грудн! того ж року 40-тисячна кавказыя
арм!я осман!в, яку очолював Абдьпаша, була розгромлена роаянами в
район! села Башкадиклар (шо б!ля Карсу). Та в цей момент шлком
неспод!вано для рос!ян у ситуашю втрутилися Велика Бриташя та
Франшя, як! в с!чн! 1854 р. ввели в Чорне море сво! вшськов! паро-
плавн! флоти.
Стурбован! перспективами росшсько! гегемон!! на Близькому Схо-
д!, вони були готов! зупинити жколаевську Pociio, навпъ удавшись
до застосування сили. За ше! ситуацп Рос!я в лютому 1854 р. оголоси-
ла вшну також Британ!! та Франци. Однак захшн! стратеги сам! не
дуже в!рили у свою здатшсть забезпечити союзн! вшська ус!м необ-
хщним для ведения вшни на такому вшдаленому вщ англо-франнузь-
ких баз постачання театр! бойових дш, яким було Причорномор’я, тому
спочатку спробували залагодити справу миром. Протягом березня—
червня 1854 р. на переговорах у Вщн! англо-французьк! дипломати
намагалися схилити росшських можновладшв до мирного врегулю-
вання конфликту, однак цар Нйсолай 1 явно переошнював военну
спроможжсть свое! армп i Hi на як! поступки не шшов. Бойов! ди
Глава 9. Османська iMiiepiM
357
поновились. але тепер мЬкнародна ситуашя складалася вже не на ко-
писть Pocii. Спочатку загроза австршського удару в тил змусила poci-
ян очистити дунайськ! княз!вства (ix вщразу окупували австршш, не
допустивши туди турецьку дунайську арм!ю Омер-папп). Шо правда,
У серпш 1854 р. новосформована гурецька кавказька арм!я, яку очо-
1Ював Мустафа Зар1ф-паша (радником турецького командувача вис-
тупав англшський генерал Р. Гюйон), була знишена рос1янами в 6nTBi
при Кюрюк-Дара, однак велик! втрати та антироайська актившсть
кавказьких горшв Шамыя завалили роаянам вторгнутися в Анатол)ю
3i сходу. У BepecHi 1854 р. 62-тисячна англо-франко-турецька арм1я,
якою сшльно командували французький маршал А.Ж. Сент-Арно та
однорукий британський генерал лорд Ф.Дж. Раглан, пщ прикриттям
потужного союзного флоту (близько сотн! корабл!в) десантувалася в
Криму, де спочатку розгромила польову армпо рос!ян на р. Альма, а
вштак шсля pi4Hoi облоги захопила у верес Hi 1855 р. Севастополь.
Про свое приеднаиня до антироайсько! коалшп офш!йно заявили
також Австрмська iMnepifl (грудень 1854) та Сардинське корол1вство
(очень 1855).
1 хоча на Кавказ! роаяни взяли штурмом у листопад! 1855 р. не-
приступну турецьку фортецю Карс, поразка у кримськш кампанн ви-
р!шила долю вшни. Рос!яни втратили бшьшу частину кадрово! армп
та майже весь Чорноморський флот. Aecrpia, пропонуючи сво! послу-
ги як мирного посередника, концентрувала вшська на cboix схшних
кордонах, отож коли в Петербурз! у лютому 1855 р. помер !нш!атор
вшни Нйсолай 1. його син-спадкоемець Александр 11 11855—1881] зму-
шений був у лютому 1856 р. розпочати миры переговори в Париж!.
Вони завершилися 30 березня 1856 р. пшписанням мирного договору,
за яким Османська !мпер!я як учасник коалшп переможшв повернула
соб! контроль над Швденною Бессарабюю. Однак cmpamezinni насидки
Кримсько! (CxidHoi) вшни виявилися для Порти eoicmuey траг1чними.
Туреччина залишилася майже без армп, а п фшанси виявилися на-
стшьки розбалансованими, шо вже у 1854 р. вона змушена була для
покриття военних видатюв вдатися до першо! у сво!й icTopii зовшш-
ньо1 позики вш Англп на £7 млн. А коли й ni кошти вичерпалися,
новим кредитором Османсько! iMnepii став у cepnni 1855 р. банк!р-
ський д!м Ротшилыпв, який надав Порт! кредити на кабальних умо-
вах. Вщтод! практика зовн!шн!х позик в англо-французьких креди-
Р1в стала нормою фшансового виживання Порти: кредити на ка-
альних умовах и уряд брав у 1858, 1860, 1861 рр., а коли й них кошгы^
Розды III. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ1Д
не вистачало — удавався до масово! емки паперових грошей, шо завер-
шувалося галопуючою шфляцкю та новим витком фшансово! кризи.
В подальшому брак кошпв змусив османську владу допустити на
турецький ринок шоземних швестор1в. 1ноземцям була надана низка
концесш на спорудження в Порт! зашзниць, розробку корисних копа-
лин та зд!йснення морських перевезень. У 1856 р. був вшкритий пер-
ший англо-французький Оттоманський 1мперський банк, якому на-
давалося право емки османських банкнот й виконання казначейських
функшй. Наслщком стало швидке зростання зовншшього борту Ос-
мансько‘1 iMnepii та перманентне знешнення паперово! турецько! ва-
люти — л1ри.
Повоенна фшансово-економ!чна криза переконала османську владу
в HeodxidHocmi продовження реформ Танзимату, шо засвщчив лютнеч
вий рескрипт султана 1856 р. (гатгт-шер1ф гумаюн), вщповщно до
якого османським щдданим черговий раз пообшяли piBHi права неза-
лежно вщ Bipn, декларували можливкть допуску немусульман на дер-
жавну й навггь вшськову службу, економ!чну л!берагпзашю на тл! бо-
ротьби з податковими зловживаннями й курс на розвиток османсько?!
економ!ки «з використанням досвщу та кашташв европи». Передба-
чалося також створення сучасно! кредитно-банк!всько! системи та
якзсне оновлення шлях! в сполучення в iMnepii. За отримаш на Заход!
кредити треба було розраховуватися, тому в обмш на позики шоземн!
пщданi дктали право володпи нерухомктю в Туреччиш, збериаючи
при цьому Bci попередш «каттуляшйш» привие!.
Провщниками друго! хвил! Танзимату були соратники покойного
Решид-паш! — Мехмед Емш Ал!-паша (1815—1871) та Мехмед Фуад-
паша (1814—1869), як! почергово обшмали посади великого в1зира й
MiHicrpa закордонних справ в уряд! Порти. Реформатори не стали гая-
ти часу, а вщразу взялися за справу. В 1857 р. були створен! м!н!стер-
ства юстиш!' та народно! освпи, в 1858 р. уряд заборонив работорпв-
лю й оприлюднив новий закон про землю, згщно з яким л!квщовува-
лася т!марна система cnaei. Користувач! земл! могли тепер необмежено
передавати п у спадок за умови своечасно! сплати податюв. Тод! ж
вступив у силу оновлений Кримшальний кодекс, а в 1861 р. чинниЙ
Комершйний кодекс доповнився Комершйним пронесуальним кодек-
сом, створеним, як i Кримшальний, за французьким зразком. Його
принципами керувалися у сво!и роботт спешальн! комершйн! суди,
створен! поза юрисдикшсю мусульманського духовенства.
Завершения епохи Танзимату вшбулося вже за правлшня абдул-
меджидового молодшого брата, наступного османського султана Аб-
Глава 9. Османська 1мнер1я
359
-Аз1за 11861 — 1876] — людини лицем!рно!, сластолюбием, з явно
^оаннними нахилами. Проте як правитель вш усвшомлював не-
lexijHicTb масштабних нововведень, тому вирпиив продовжити рефор-
анШний курс брата-попередника, про шо вщкрито заявив, вступаю-
чи на престол у вшповщному гатпй-шер1ф1. Вщразу шсля штрошзаш!
новий султан звшьнив ycix лолггичних в’язшв, заявив про намф вщмо-
витися вш гарему й задовольнятися в майбугньому тыьки одшею дру-
жиною (шоправда, цю обшянку вш так i не виконав), а в 1864 р.
влерше за всю османську iciopiio дозволив олублжувати державний
бюджет iMnepii. Сутгево! реоргашзаци зазнала система державно! вла-
ди Порти: було ужфжовано (1864) систему мгсцево! влади (закон про
в'тасти)', при MinicrepcTBi народно! освети для нагляду за пресою ство-
рено (1867) державну цензурну службу (яка вщверто наказала газетам
«частшге вихваляти мудрклъ султана та його уряду»); для розробки й
попередньо! експертизи eeix законопроекта залроваджено (1868) дер-
жавну раду iMnepii, куди окр!м наближених до правителя чиновниюв-
мусульман ввели трьох представ ни Ki в вш немусульманских общин
Стамбула — грека, вфменина та еврея, яких обирали, вщповщно, гре-
ко-православна, в!рмено-григор!анська та 1удейська обшини осман-
сько! столиш.
В подальшому кыыасть члешв державно! ради довели до 41 особи,
13 з яких були немусульманами, а одного немусульманина (вфме-
нина Григора Агатона) навить увели до складу уряду Порти (мь
шетром громадських робп).
Водночас в iMnepii було проведено часткову секуляризашю вакуф-
ного (тобто звшьненого вщ оподаткування мусульманского церков-
ного) землеволошння, прийнято в 1869 р. Цивыьний кодекс (шоправ-
да, базувався вш на принципах inapiaTy) та новий «Оргашчний закон
про загальну осв!ту» (вщповщно до якого планувалося всыяко розши-
рювати светську освету, а початкова освета взагал! проголошувалася
загальною, обов’язковрю i безкоштовною), запроваджено метричну
систему. Враховуючи наслщки Кримсько! вшни, уряд розпочав масш-
табну реоргашзашю (та переозброення) армп за французьким зраз-
ком. Кыыасть виданих стамбульскими типограф!ями книг сягала
кшькох сотень, видавалися також десятки газет (i3 них бшьше десятка
виходили турецькою мовою). В iMnepii з’явилися nepuii громадсыа
°Рган!заш! османсько! ;пберально! штелетенш! — «Османське товари-
ство просвети», «Книжкове товариство» та ш.
360 I PoaauillI. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
Вшчутний «европе/зашйний» вплив пережила тогочасна османська
культура. Це засвшчила творчкть багатьох турецьких художник!в ре.
алогичного напряму: портретиста Османа Хамд! (1842—1910), авто-
ра академ!чних натюрморпв Сулеймана Сегг-бея (1842—1913), пей-
зажисттв Ахмеда Ani-nami Шекера (1841 — 1907), Ходж! Aii-Рези Ус-
кюдарли (1857—1930), Халыь-паш! (1857—1940) та Хюсейна Зека!
(1860—1919), батал1ста Хасан-Ргзи Шехгга (1860—1913). Рельефна ос-
мано-европейська еклектика архпектурних стил!в простежувалася в
спорудженш у друпй половин! XIX ст. у Стамбул! мечет! Ортакьой,
палацах Долмабахче та Бейлербей. У 1883 р. у Стамбул! було вшкри-
то Вишу школу мистентв, в як!й вшразу запанувала академ!чна есте-
тика французьких реал!ст!в К. Коро й Г. Курбе.
Однак реал i f життя в Оттоманськш держав! залишалися далекими
вш райдужних реформаторських прожекпв, шо ix виношували про-
вшники Танзимату, як! обстоювали модершзашйне оновлення iMnepii.
На сел! de facto продовжувала функшонувати пш виглядом аграрного
податку ашар (десятини) вшкупна система, яка перетворювала фор-
мально 10%-й ашар на четвертинний чи навпъ третинний податок,
шо розоряв селян i не давав селянському господарству нормально роз-
виватися через брак кошпв. Низький р!вень технолопчно! оснаше-
ност! промисловост! змушував Порту збшьшувати !мпорт високотех-
нолопчних товар!в з ввропи, за як! Туреччина розплачувалася деше-
вою сировиною. В iMnepii фактично не була створена металурпйна та
машинобуд!вна промисловють, ледь животши прничовидобувн! про-
мисли, а зменшення пш тиском захшних партнер!в експортних мит-
них збор!в (близько 8%) призвело до того, шо виробникам стало ви-
гшшше вивозити з краТни шовк-сирець чи вовну, ан!ж продавати ix
мгсцевим рем !с ни кам — отож швидко занепали уславлеш в минулому
центри турецького ткацтва (Бурса, Д!ярбакир тошо) — вони лишили-
ся без сировини. Експанс!я фабричних захшних Toeapie буквально за
л!чен! роки доруйнувала турецьке ремесло, шо спричинило хрошчно
негативне для Порти зовшшньоторговельне сальдо та перманентне
зростання бюджетного дефщиту. Султанський уряд змушений був уда-
ватися до нових зовн!шн!х позик на дедал! кабальшших умовах. До
1876 р. Османська !мпер!я здшснила 14 зовшшн!х позик, внаслшок
чого и зовшшнш борг сягнув фантастично! суми в 277 млн туреиьких
jiip (₽27,7 млрд). Виплати за ними бортами i процентами на них ста-
новили половину оттоманського державного бюджету. Лише военна
промислошсть (включаючи виготовлення обмундирування та вшсько-
вого спорядження), на яку влада шедро витрачала бюджетн! кошти
Глава 9. Османська iMiiepbi
361
ьКо 45% yeix державних видатюв), виявила в епоху шзнього Тан-
машу тенденшю до динам!чного зростання, проте ня галузь економь
аж н1як не окупала себе в мирний час. тому военно-полггична си-
i-vauifl в Порп та навколо не! не були стабшьними.
Уже в 1862 р. 4opHoropiH, яка домагалася шлковито! незалеж-
HOCTi. розпочала вшну з Портою, спод!ваючись на допомогу Pocii.
MopHoropuiB пштримали партизани Герцеговини, однак заклопотана
сво1МИ внутршшми реформами Pocia не наважилася втрутитися в
ситуашю. Османськ! вшська пщ командуванням Омер-naini, корис-
туючись колосальною чисельною перевагою, заедали поразки чор-
ногорцям i мало не захопили !хню столиню Цетшье. Лише втручан-
ня захшних держав врятувало Чорногор1ю вш османсько! помети,
зате на сво!х пщданих — герцеговинцях — турки вшгралися. влашту-
вавши в ньому партизанському кра! справжню бшню. У 1866 р. роз-
почалося визвольне повстання крггянських греюв, я Ki розраховували
на пштримку Гренького корол!вства, однак европейськ! монархи ка-
тегорично заборонили Грецп' втручатися «у внутрйпньоосмансыа спра-
ви». тому трир!чна героина боротьба крпян, проти яких Порта напра-
вила 40-тисячну арм1ю, завершилася поразкою повстаншв.
На mi перманентно! полпико-економ!чно! кризи в Османськш
iMnepii сформувався рух за конститушйне реформування Оттомансько!
Порти, iHiuiaropaMH якого стало «Товариство нових осмашв».
Конститушйний рух. |
Конституция 1876 р. |
Друга хвиля реформ Танзимату за своею результативн1стю виявила-
ся ще менш успииною, ан/ж перша. Дедал! вщчутннпим ставало техно-
лопчне вшетавання Туреччини вш передових захшних кра!н, поси-
лення й фшансово! залежносп вщ закордонних кредитор!в, засилля
шоземного кашталу на ий реального розпаду iMnepii, втрати нею по-
этично! едностт, за умов посилення м!жетшчних та м!жконфесшних
суперечок i перюдичних внутри Hix военно-полпичних катакл!зм!в.
Полпика «реформ згори» явно зазнавала краху, тому в середовипп
нашонально! османсько! штелпенш! (письменниюв, журнагпепв, учи-
тбЛ1в, частини чиновниюв та офщер!в) почали поширюватися явно
Радикальшнп погляди на прюритети «благодшного оновлення» Порти,
Шо поступово трансформувалися в рух за конститушйне обмеження
Всекзадая султана й вшповшну перебудову самих основ Оттоманськок
362 |Розд Lilli БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДШЙ СХ|д
держави — pyx, шо увшшов в icropiio пщ назвою €ni Османлищр
(«Hoei османи»).
Оргашзашйним осередком, навколо якого вш початку 1860-х рок!в
почали гуртуватися прихильники парламентсько-конститушйних шн-
ностей, стала газета «Taceipi ефкяр» («Виразник (Дзеркало) шей»), яку
видавав колишнш радник Мустафи Решид-паш!, письменник i пуб-
лшист 1брапм Шинас! (1826—1871). Свого часу 1. Шинас! навчався у
Францп i навпъ особисто брав участь у революшйних под!ях 1848 р. в
Париж!, де надихнувся республжанськими шеями. Його газета почала
надавати сво! шпальти для пропаганди л!берально-конституц!йних
погляшв, обережно просуваючи ше! благотворност! певного обмежен-
ня султанського абсолютизму та перебудови полпичного устрою От-
томансько! Порти в канонах парламентсько! конститушйно! монархи.
Особливим радикал!змом вир!знялися в цьому вщношенн! статп На-
мика Кемаля (1840—1888), Абдул-Гамща 3!я-бея (1825—1881), Ал!
Суав! (1838—1878)!, звичайно, самого 1брапма Шинас!. Однак сама
лише публщистична актившсть згодом перестала задовольняти !нтел!-
гент!в-радикал!в, i в червш 1865 р. за !н!ц!ативою Намика Кемаля у
Стамбул! було засноване перше в османсьюй icropii таемне полпичне
товариство — справжня опозишйна оргашзащя пш назвою «Товари-
ство нових осмашв», до яко! з часом ув!йшли близько 250 вщповшно
налаштованих активюпв. Програма товариства передбачала веганов-
лення в Османсьюй iMnepi! конститушйного ладу як засобу змщнен-
ня й самоспйност! й досягнення економ!чного шднесення через ство-
рення сприятливих умов для розвитку нацюнально! промисловосп,
торпвл! й сшьського господарства. Водночас «нов! османи» категорич-
но виступали за збереження територ!ально! ципсност! Османсько! iM-
nepii, висуваючи шею «осмашзму» як доктрини пол!етн!чно! сдносп
Bcix пщданих Порти, шо мають одну батыёвшину (Оттоманську !мпе-
piio), а тому не можуть претендувати на створення власних окремих
нашональних сепаратних держав. Останне стосувалося нацюнально-
визвольних pyxiB греюв, cep6iB, болгар, в!рмен!в, курд!в та шших не-
турецьких (! в бшьшосп випадюв — немусульманских) народ!в !з
числа пщданих Порти. «Нов! османи» розглядали !х як антипатрютич-
но налаштованих зрадниюв велично! Османсько! !мперп.
Завдяки добре налагодженш консшраш! та реформаторскому л!бе-
рал!зму влади «новим османам» вдалося досягти значних ycnixie У
змщненш свое! оргашзацй, зростав !хн!й щеолопчний вплив у сус-
пыьств!. У 1866 р. вони зважилися здшснити заколот, метою якого
було позбавлення влади султана Абдул-Аз!за та зведення на престол
Глава 9. Османська iMiiepia
363
певича Мурада, вшомого сво!ми л!берально-радикальними погляда-
ми Проте змову було розкрито. «Taceipi ефкяр» закрили, а бшышсть
«новоосманських» л!дер!в (Намик Кемаль, Абдул-Гамш Зы-бей, Ал!
Cyaei та !н.) змушеш були емшрувати до Захшно! Свропи, рятуючись
вш переслшувань. Там вони налагодили випуск опозишйних газет
«Мугбир» («Кореспондент») i «Гюрр1ет» («Свобода»), переклали турець-
кою мовою твори Вольтера, Ж.Ж. Руссо, Ш.Л. Монтескйо, В. Гюго,
А Ламартша, Мольера та 1нших захщноевропейських класиюв, про-
довжували п ропату вати доктрину «осмашзму», за якою Bci гцддаш сул-
тана _ незалежно вщ в4росповщання й нацюнальносп — «дни одно)
батьювшини», «османи».
У 1867 р. «нов! османи», яким удалося уникнути репресш, орган!-
зували в Туреччиш ше одну змову. Цього разу !хня полпична акц!я
була спрямована проти в1зира Ал!-паш!. Позишя очолюваного ним уря-
ду н!як не влаштовувала опозицюнер!в, оск!льки вони вважали п не-
достатньо радикальною. Змовники планували захопити султана й зму-
сити його вщправити Альпашу у вщставку. Однак змову i на цей раз
було розкрито. Калька десятк!в п учасник!в !з числа «нових осмашв»
влада заарештувала, шсля чого, фактично, прилинило юнування i саме
«новоосманське» товариство. Проте склад змовниюв (серед яких вия-
вилися не лише лператори та викладач! свпських шкы, а й представ-
ники духовенства !з числа вчител!в духовних кламських медресе, ве-
лик! чиновники й навпъ военачальники) змусив владу замислитися
над проблемою: чи не варто доповнити економ1чн1 нововведения Танзи-
мату бодай обережними полипичними реформами для зняття напруже-
Hocmi в cycnuibcmei? Виразником та реал!затором програми пом!ркова-
них полпичних реформ став впливовий османський можновладець
Ахмед Мщхат-паша (1822—1883) — колишнш соратник Решид-паш!,
а з 1872 р. — великий в!зир Порти.
Полпичну стабшзашю новий в!зир розпочав з амнктп «новим
османам», яким дозволили повернутися на батыавшину. Шоправда,
коли Намик Кемаль у 1872 р., тепер уже в Стамбул!, зважився публ!-
кувати у сво!й новш газет! «1брет» («Повчання») занадто радикальш
статт! з критикою уряду i нав!ть на пщтримку Паризько! Комуни,
його знову вислали !з османсько! столиц!, а газету прикрили. Упм до
Розробки конститушйного проекту колишн!х «нових осмашв» усе ж
Допустили. Тим бтльше, шо внутр!шня ситуашя в iMnepi! не давала
мождивостз влад! зволйсати з реформами.
Ситуашя в Порт! справд! дедал! быьше загострювалася. У 1873 р
г'я®П0Л1Ю сшткала посуха, яка завершилася неврожаем
364 |РоздыШ. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ|д
тривав три роки поспьть. Улику 1874 р. до Bcix бщ додалася епщемЬ1
холери, яка опустошила Л1ван i Сирпо (вимерли сотж тисяч людей).
Природно-еколопчний колапс призв!в до рйкого зменшення бюджет-
ник надходжень, i хоча у 1874 р. влада вдалася до 1стотного пшвищен-
ня податкових ставок, бюджет 1875 р. було зведено з! 100%-м дефши-
том (доходи вдвое поступалися видаткам, 1з них половина мала йти на
погашения зовжшжх зобов’язань по кредитам). Р1зко впав курс ту-
рецько! л!ри, а восени 1875 р. Порта заявила про свое часткове фшан-
сове банкругство: через брак кошпв удвое були скорочеш вс) виплати
за зовшшшми бортами й водночас удвое скорочено зарплата вам дер-
жавним службовцям iMnepii. Небачене пашння життевого р1вня насе-
ления, зростання податюв i шлковита вщсутжсть об)цяного зр!вню-
вання у правах мусульман 1з немусульманами розпалили полум’я на-
родно-визвольних антитурецьких повстань на Балканах: уже в 1875 р.
проти османського панування знову повстали Болгар1я, Босшя та Гер-
цеговина, а також Македон1я. Турки придушували виступи, проли-
ваючи piKH кров!, а тут iine в Саложках невшом! провокатори вби-
ли консул1в Франни та Ымеччини. Ситуашя явно виходила з-шд
контролю Порти, i в травж 1876 р. на 3ycTpini в БерлЫ представ-
ники Pocii, Австрп та Жмеччини прийняли спыьний меморандум
до Туреччини з вимогою припинити каральж акцп i розпочати пе-
реговори з повстанцами. Водночас посилився тиск на владж струк-
тури i з боку консервативних юл: у травж 1876 р. у Стамбул! на
британсью кошти були оргажзоваж антиурядов1 виступи софпив —
студент) в стамбульських медресе, яю вимагали повернення на по-
саду великого в!зира, вшправленого у вшставку шсля минул их по-
лпико-економ!чних катаюпзм)в Мшхата-пашГ Намагаючись уник-
нути штервеннп, полпична ел па Порти вирпиила пожертвувати
султаном заради iMnepii. Змову очолили великий в!зир Мегмед
Рюштю-паша, його радник Гусейн Авж-паша, м!жстр без портфе-
ля Мщхат-паша, лшер софпйв Сулейман-паша та шейх-уль-1слам
Гасан ФехмьефендГ Фактично, Абдул-Аз1за зрадила вся )мперська
eepxiBKa, а тому шаншв на порятунок у нього вже не було. 30 трав-
ня 1876 р. заколотники захопили султанський палац Долма-Бахче
й проголосили султаном Мурада V (сйна Абдул-Меджида). Абдул-
Аз!з змушений був офшшно зректися влади й за китька джв рап-
тово помер.
За офш1йною, оприлюдненою змовниками, вераею колишнш сул-
тан поюнчив 13 собою, перер)завши вени на руках власними ножи-
Глава 9. Османська 1мпер1я
365
цями. Тод! ж у будинку Мшхат-паии його охоронень черкес Гасан-
бей власноручно зар!зав на очах нового султана ecix незгодних з пе-
реворотом MiHicTpie i3 попереднього уряду.
Першим актом нового султана стала шлковита амнкття «новим ос-
манам» й офшшний початок конститушйного пронесу. Розробку кон-
ституцп доручили Мщхат-панл, i з червня робота закипгла. Проект
основного закону обговорювали навпъ центральн! османсью газети, й
хоча на Балканах турки вже вели справжню вшну з сербами i черно-
горцами, влада не зважилася ше раз вшкласти полпичну реформу.
Проте Мураду V не судилося довести цю справу до к!нця. Психоло-
пчно вразливий (а можливо, й не зовам псюачно здоровий), вш не
вигримав нервового потрясшня, викликаного дикою розправою над
султаном та його мшкгграми, впав у тиху меланхолш i показово
вшсторонився вщ державних справ. Фпура нового султана явно не
вщповшала спод!ванням оргашзатор!в травневого перевороту 1876 р.
В серин! того ж року фетвою муфт!я шейх-уль-ic/гама Гасана Фехмь
ефенд! Мурад був позбавлений влади, а на престол зшшов його брат
Абдул-Гамщ II 11876—1909], який пооб!няв змовникам проголосити
конститушю й скликати парламент. Щоправда, шсля того, як Серб1я i
Чорногор1я виступили в пштримку гернеговинських партизан-по-
встаншв i розпочали проти Туреччини бойов! дн, пронес прийняття
конституцп дешо загальмувався. Однак великий вгзир Мщхат-паша i
його найближчий радник 1з питань написания тексту конституцп На-
мик Кемаль не полишили надш на реал!зашю конститушйного заду-
му реформатор!в. Особливо! актуальное!! означене питания набуло пщ
час пщготовки Стамбульсько! м!жнародно! конференш! з урегулю-
вання босншсько! кризи, на якш представники захшних держав
представили проект автоном!заш! Болгарп, БоснГ! i Герцеговини в
рамках Оттомансько! iMnepii. За таких обставин лише термшове
прийняття конституцп як засобу лептимно! стабйнзаш! державно-
полпичного статус-кво Турецько! держави могло припинити пронес
розчленування балканських володшь Порти. Отож, коли 23 грудня
[876 р. Стамбульська конференшя, нарештт, почала роботу, церемошя
11 вщкриття супроводжувалася оприлюдненням султанського указу про
введения в д'гю першо! Конституцп Османськог iMnepii.
За СВО1МИ основними положениями Конститушя 1876 р. була до-
пол1 Л1беральним документом. Вона проголошувала особисту свободу
и PiBHicTb перед законом ycix пщданих султана незалежно вщ Bipocno-
в1Дання, цщковиту безпеку особи й особистого майна, недол^^г^сэда
366 |POMUIHI. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
житла, нропоршйний i р!вний розподш податюв, заборонила держав- Я
ну паншину й незаконн! штрафи та конфюкацп, гарантувала свободу W
торпвл!, промислово! та aipapHoi д!яльност!, свободу друку, гласность И
cyaiB, передбачала створення двопалатного парламенту (депутати до
нижньо! палати мали обиратися на основ! загального таемного голосу- 1
вання yeix османських пщданих ненадежно вщ Тхнього в!росповщання
й нашональносп). Особливий статус зберй’ався за султаном: його осо-
ба проголошувалася священною i недоторканною, вш мав особисто I
призначати м!н!стр!в, укладати договори з жоземними державами, збе-
рнав функнп хазнфа як релшйного глави Bcix мусульман (вшповцщр, Д
юлам проголошувався державною релшею iMnepii). Bci закони, як!
приймав парламент, набували чинност! лише теля ix затвердження
султаном. Нарешт!, головне, заради чого вся османська елпа так no- I
сшшала прийняти означений документ: у перипй статт! КонститушТ
Османська 1мпер1я проголошувалася единою i неподиьною державою, а
eci ii niddaei — «османами».
«Медовий м!сяць» османського конституцюназпзму виявився не-
тривалим. Уже в лютому 1877 р., шеля безрезультатного завершения
Стамбульсько! конференцп, вкрай консервативно налаштований сул- I
тан Абдул-Гамщ 11 зм!стив !з посади великого в!зира головного «кон- I
ститушоназпста» Мщхат-пашу (його вщправили намюником у про-
вшшю). Аналопчно вчинили й з шшими «новими османами». Шоп- f
равда, у березж 1877 р. у Стамбул! вшкрилася перша cecin нешодавно
обраного парламенту (в якому 71 депутат !з 119 був мусульманином).
Однак коли депутати парламенту наважилися критикувати султан- 1
ський уряд, цей представницький орган вшразу ж розинали, призма- я
чивши нов! вибори У лютому 1878 р. було скликано новий парла- Я
мент, та коли BiH наважився висловити недов!ру великому eizupoei за
поразки в черговш росшсько-турецькш BiiiHi, султан знову розпустив 1
парламент, пооб!цявши, шо нов! вибори будуть проведен! теля ycni- W 1
шного завершения вшни. Фактично, Конституция 1876р. припинила
свою дно, а на змшу 1люз1ям конституцшно! монархи прийшов eidnoene-
ний за кращими зразками cxiduol decnomii абсолютистський режим, що
yeiuiuoe в iemopim nid показовою назвою Зулюм (тур. — «гнгг», «насил- 1
ля», «тиранin»).
Глава 9. Османська i.Miiepia
367 I _____________
Роайсько-туреиька
вдаа 1877—1878 рр.
та П нас.плки
Прологом до росшсько-турецько! В1йни стало чергове загострен-
ня «сх1дного питания» на тл! нового пшнесення антиосманських на-
подно-визвольних pyxiB на Балканах. Ше в 1875 р., шеля р!зкого
збшьшення податкового тиску, проти турепького гноблення повста-
ли Босн1я i Герцеговина, а в 1876 р. — Болгария. Безпосередню воен-
ну пшгримку повсталим издали Серб1я та Чорногор1я. а коли турки,
намагаючись придушити ш виступи, традишйно вдалися до зв!рств та
кривавих penpecift, це викликало масовий громадський рух «на захист
брапв-слов’ян» у Pocii. 3 метою надання допомоги балканським бор-
пям проти гурецько-юламського гноблення тут вшбувався зб!р кошпв
i медикаменпв, навпъ створювалися загони добровольшв для учасп в
бойових шях. Пш час сербо-чорногорсько-османсько! вшни 1876 р. до
лав сербсько! армп вступило 5 тис. рос!ян-добровольшв.
Пам’ятаючи уроки Кримсько! вшни, Росы не посшшала втруча-
тися в поди офшшно, проте здшенювала активж дипломатичж кро-
ки. Протягом перших грьох м!сяшв 1877 р. росшський уряд заручив-
ся гарантиями нейтралитету з боку Австро-Угоршини (вш iMneparopa
Франца-Йосифа [1848—1916]) i дгстав дозвы румунського короля Ка-
роля 1 [1866—1914] на пропуск росшських вшськ територ1ею Румунп
для вторгнення в балкансью володшня осмашв. Паралельно в Стам-
бул! було скликано м!жнародну конференшю поезпв, на яюй росш-
ський посол Н.П. кнатьев виступив з пропозишею надати автоном!ю
Болгарп, Боснп i Герцеговину однак султан, сподзваючись на пштрим-
ку Британп, вшхилив цей проект, мотивуючи свою вщмову непоруш-
шетю нещодавно прийнято! Констигуцп ОттоманськоУ iMnepii. Лише
шеля цього у квпж 1877 р. росшський цар Александр 11 Визволитель
11855—18811 зважився оголосити Туреччиш вшну, направивши проти
осмашв дв! армп: Балканську (185 тис. вояюв, командувач — великий
князь Н1колай Нпсоласвич) та Кавказьку (100 тис. вояюв, команду-
вач — великий князь Миха’ы Ншолаевич). Османсью вшська на обох
театрах бойових дш дешо поступалися чисельшстю росУянам: на бал-
канскому фронт! д!яла 160-тисячна турецька арм!я пщ командуван-
ням Абдул-Кер1м-пашу на кавказькому — 90-тисячна арм!я, яку очо-
л,овав Ахмет Мухтар-паша. Це пояснювалося тим, шо значну частину
турецьких сил вщтягували на себе балкансью i Закавказью повстанш
та c°K>3Hi росшйам сербо-чорногорсью армп. Готувалися до учасп в
368 |Розди» 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
антитурецыай коалшп й румуни. Зате османсыа вшська мали на озб-
роенш високоефективн! англшсыа гвинт!вки, як! за свслми тактике-
техжчними характеристиками значно переважали росшськ!.
Активн! бойов! ail розпочалися в червн!, коли рос!яни неспошваио
для османського вшськового кер!вництва форсували Дунай на л!нц'
румуно-турецького кордону в район! Зимнщи, а вже наступного мюя-
ця захопили Тирново i Шипкшський перевал, вшкривши в такий
cnoci6 шлях на Балканську р!внину. Розтягнута уздовж усього поду,
навського румунського кордону арм!я Абдул-KepiM-nami не могла зу-
пинити наступ сконцентрованих росШських вшськ. Значна частина ц
(близько 50 тис. вояюв пш командуванням Осман-паш!) була блоко-
вана рос!янами у фортеш Плевна. Сцлмкий наступ росшських армШ
на Шипкшському перевал! туркам вдалося зупинити, термшово пере-
кинувши в Болгар!ю з Албани 40-тисячний корпус Сулейман-наш!.
Фронт стабшзувався до грудня 1877 р., аж доки не каштулював, ви-
черпавши вс! припаси, плевненський гарн!зон турк!в. Рос!яни, втри-
мавши п!д CBO1M контролем Шипк!нський перевал, зосередили для
вторгнення в Швденну Болгар!ю 300-тисячну арм!ю, шо мала на
озброенн! 1350 гармат. 1й протистояла 180-тисячна османська арм!я
(450 гармат). Водночас у бойов! дп вступили румуни, актив!зувалися
й серби, тому подальший хш вшни виявився шлком прогнозованим.
У с!чн! 1878 р. рос!яни зайняли Соф!ю, а згодом, розгромивши армп
Вессель-паш! та Сулейман-паил, захопили Едирне (колишшй Адр!а-
нополь). Захишати Стамбул було шкому, тому, коли в березн! 1878 р.
передов! частини росшських в!йськ вийшли до м!стечка Сан-Стефа-
но, розташованого за 12 км в!д столиц!, султан запросив миру на будь-
яких умовах.
Умови Сан-Стефанського мирного договору, укладеного в березн!
1878 р. (з турецько! сторони його пшписали Савфет-паша та Саадул-
ла-бей, а з рос!йсько! — колишнш росшський посол у Порт! Н.П. 1г-
натьев) були вкрай важкими й навпъ принизливими для Османсько!
iMnepii, тому бшьше нагадували каппуляшю, ан!ж мирну угоду. Отто-
манська держава визнавала цшковиту незалежшеть Сербп i Чорногорй,
передавала П!вн!чну Добруджу Румуни та Швденну Бессараб!ю Pocii,
надавала автоном!ю Босни i Герцеговин! та Волгари, а також зобов’я-
зувалася вивести з них областей вс! туреньк! вшська. Порта мала сила-
тити Pocii контрибушю в сум! 310 млн руб., а на Кавказ! передавала
1й Карську область з фортецями Ардаган, Карс i Баязет та портом Ба-
тум. Лише втручання Австро-Угоршини й Великобританп змусило
Pociio дешо обмежити сво! апетити. Пшсумки вшни 1877—1878 РР-
Глава 9. Османська iMiiepia
369
винесено на обговорення м!жнародного конгресу, шо вщбувся в
червн1-липш 1878 р. в Берлш.
формально Берлшський конгрес було скликано з метою перегля-
и умови Паризького мирного договору 1856 р., яким завершилася
свою часу Кримська в!йна, тому в його робот! брали участь не лише
представники Pocii (канцлер А.М. Горчаков) i Туреччини (мппстр за-
кордонних справ Каратеодорьпаша), а й канцлер Н!меччини О.Е. фон
Бкмарк. мшклри закордонних справ Австро-Угоршини (Д. Андраши),
Франни (У.Г. Вашингтон), Англп (Р. Солсбери, 1талп (Л. Корт!) та
Греш! (Ф- Дел!аню), а також сербський прем’ер-мимстр И. Р!ст!ч, ру-
мунський прем’ер 1. Брайану, президент чорногорського сенату Б. Пет-
posi4 i навпъ !ранський посол Малкольм-хан. Умови, нав’язаш Pocii
и европейськими партнерами, гстотно пом’якшили наслщки военно!
поразки для Порти. Сул тан шстав право затверджувати главу Болгарсь-
Koi автономп, кордони яко! сутгево ур!зали, Босшя i Герцеговина пе-
реходили гид контроль Австро-Угоршини, а терени Чорногорп та Серби
дешо ур!залися. Туркам повернули Баязет, а Батум набув статусу в!ль-
но! торговельно!’ гавань Проголошувалась шлковита демиптаризашя
Дунаю. У склад! Порти залишалися П!вденна Болгар!я, Македошя,
Фрак!я, Албан!я i KpiT, а контрибушю Pocii обмежили сумою в F800
млн (приблизно 300 млн руб.). Та попри формальн! пом’якшення для
Порти насл'Мв поразки в черговш росшсько-турецькш eiuei, ii стра-
meeinni результаты виявилися во!стину траг!чними для iMnepii.
Берлшський конгрес однозначно nidmeepdue, що долю Оттомансько!
держави вирииують тепер не османи, a npoeidni держави €вропи, як1
перейшли eidmodi до прямого натвколошального розчленування та фак-
тичного поневолення Османсько! держави. Першим таким актом стала
передача Kinpy «пщ управлжня» Велико! Британп як поляка вщ Ту-
реччини за анппйську пщтримку в перегляд! умов Сан-Стефанського
мирного договору. У 1881 р. Франшя встановила св!й протекторат над
Тушсом, а в 1882 р. Англ!я окупувала Сгипет.
Тун!с давно приваблював французов як стратепчний форпост у цен-
тральной частин! Середземномор’я, тому теля коложзаин Алжиру
Франтя всыяко актив!зувала свое проникнення до uiei швжчноаф-
риканськоо краони. Гусейшди, як1 володарювали в Туты eid початку
XVIII ст., намагалися лав^рувати м!ж европейськими державами, гра-
ючи на англо-французьких суперечностях, i водночас здшенювали ре-
форми, щоб модернгзувати крашу. В русл! означених реформ у Туже!
було л!квщовано яничарський корпус, а за час!в правл!ння прозахщ-
но налаштованого бея Ахмеда 11837—1855] скасовано рабство
370 |Родди! Ill БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ|Д
Зусиллями реформатор!в було створено й реорганизовано нову регу.
лярну тушську арм!ю за допомогою запрошених на службу евро,
пейських (переважно французьких) шструктор1в, почалося вщрод-
ження в!йськового флоту, створено офшерську школу. В 1857 р
cboim «Фундаментальним пактом» («Ахд аль-Аман») Гусейнши по-
ширили на TyHic загальноосмансью приннипи Танзимату, а протя-
гом 1859—1860 рр. у краж! вшкрили вщразу кшька типографий. де
друкувалися арабомовн! книги й газети.
Апогеем кардинальных нововведень стало прийняття (1861) першо! на
Арабському Cxodi тушсько! «Конституцп» (Дестур). Однак для про-
довження модержзанп Тужсу необхшж були кошти й нов! техно-
логи. Не маючи власних pecypciB, Гусейнши погодилися ширше
вшкрити кражу для шоземних жвестишй. Спод!ваючись з!грати на
експансюшстських суперечностях Mix англшськими, франнузьки-
ми, ггалгёськими та голландськими компашями, тужсью бе! нама-
галися залучати до модержзанп ргзних захшних inвестор!в, тому ан-
глшцям надали коннешю на спорудження в TyHici першо!' зал!зниш,
французам — на створення телеграфу тошо. Реал!зан!я означених
коннесш змусила надати жоземням право на придбання в TyHici
земельних дшянок. Та кошттв все одно бракувало. €вропе!зашя армп
та флоту й масштабне буд!внинтво остаточно виснажили державну
скарбниню. Для покриття бюджетного дефшиту влада перюдично
пщвишувала податки, шо спричинило масов! народи! заворушення,
як! очолив «народний бей» Ajii бен Гедахум. У середин! 1860-х роюв
майже весь Туже був охоплений повстанням. Завершилося все не
для кражи сумно. 1нвестишйна лихоманка на тл! кризи податкових
платеж!в спонукала владу до пошуку нових кредипв за кордоном.
Гусейнши почали зд>йснювати зовжшж позики в р!зних захшних бан-
ках, аж доки не опинилися в шлковитш борговш кабал!. Катастро-
ф!чне зростання зовжшньо! заборгованост!, шо сягнула фантастич-
но! для тих час!в суми в F125 млн, завершилося фшансовим банк-
рутством кражи в 1867 р.. наелшком чого було створення в 1869 Р-
М!ж народ но! англо-франкочталшсько! фжансово! KOMicii, котра
перебрала на себе вс! функнп бюджетно-финансового управлшня в
Kpai'iii. Процес колошального поневолення Тушсу завершився навесш
1881 р., коли сконнентрована в сусшньому Алжир! французика арм!я
генерала Бреара майже без опору окупувала Туже i нав’язала бею
Бардоський догов!р10, за умовами якого Тун!с фактично перетворив-
ся на колон iio Франни. «Заради вщновлення порядку й безпеки» У
cboix володшнях бей «добровшьно» погоджувався на «тимчасову»
окупашю Тужсу французькими вшськами й вшмовлявся вш ycix оз-
Horoeip про фактичну коложзашю Франшею Тун!су був шдписаний 12 гравия
1881 р. у бейському палаш Бардо (м. Туже) — звшеи назва договору.
Глава 9. Османська iMiiepia
37£
нак внутршнього та зовжшнього сувережтету. Принизлив! умови
Бардоського договору викликали масове невдоволення тужсшв, яке
переросло (пш гаслами «священно! вжни») у справжне повстання в
швденних та нентральних районах Тужсу, яке очолив Ал! бен Xani-
фа. Та проти чудово озброено! 50-тисячно! окупашйно! армп фран-
цуз!в повстанш не могли вистояти. Вже у 1882 р. eci гн/зда оргашзова-
ного антифраниузького опору в TyHici було Л1кв1довано. Юридичне офор-
мления французького протекторату над Тутсом завершилося в 1883 р.
пшписанням 8 червня Ла-Марсько! конвенцн (Марса — замок у
TyHici, в якому бея змусили пшписати згаданий документ), за якою
вся влада над крашою, як офшйним протекторатом Францп, пере-
ходила вш бея до французького генерального резидента, а бейський
уряд перетворювався на юридичну фжшю.
Доки французи приеднували Туже, британш спрямували сво! зусилля
на остаточке поневолення Сгипту, звшки усгпшно витискували Bcix
шших коложальних конкурентов. Основною проблемою тогочасного
египетського правителя xediea 1сма‘1ла |1863—1879| був колосальний
зовшшжй борг кражи. До середини 1870-х роюв Bin становие £94 млн
i продовжував зростати. Намагаючись розплатитися з кредиторами хе-
д!вський уряд вчетверо збшьшив поземельний податок, здШснив кшька
внутр!шжх позик. У 1871 р. 1сма!л прийняв закон про мукабалу («ком-
пенсашю»), вшповшно до якого землевласники, яю протягом поточ-
ного року сплатять поземельний податок вшразу в шестиразовому об-
сязц в подальшому платитимуть цей податок в половинному обсязг В
1874 р. xedie здшенив ше одну внутршню позику: згшно в законом
«руз-наме», вечм п учасникам-кредиторам гарантувалася дов!чна
9-вшсоткова рента вш загально! суми вкладених кошттв без права пога-
шения означено!' позики. Й хоча перший внутрпджй кредит додав бюд-
жету вшразу £15 млн, а другий — ше £5 млн, кошттв катастроф!чно
бракувало: на сплату самих лише вшеотюв по зовнипшм зобов’язан-
ням Сгипет нершко витрачав майже 80% cboix доход!в, тому в 1875 р.
xedie 1смаш змушений був виставити на продаж вс! египетсью акш! Су-
ецького каналу, як! вшразу ж купив за £4 млн консервативний бри-
танський уряд Бенджамша Д1зраел1 В результат! Великобритан!я ста-
ла власником 45% акшй Компанп Суецького каналу.
Проте аж збшьшення податюв, аж внутр!шж позики, аж продаж
акшй каналу не врятували Сгипет вш фшансового банкрутства, i в
1876 р. xedie 1сма!л змушений був офшшно це визнати, припинивши
платеж! за борговими зобов’язаннями. У вшповшь держави-кредито-
ри створили м!жнародну «KoMiciJO хед!вського боргу», а в листопад!
того ж року встановили безпосереджй контроль над египетськими
фшансами: eci доходи крайни eidmodi проходили через британського ге-
нерального контролера, а видатки — через французького.
372 |Розди 111. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ1д|
Спочатку шоземн! контролери взялися за стягнення борпв ЬадмН
заповзято: зменшили зарплати bcim чиновникам, скоротили египетгуЯ
ку арм!ю, збшьшили зал!знич! тарифи й митж збори, за р!к наперед
з!брали Bci податки, продавали британським швесторам випдн! кон-
uecii на розробку мгсневих поклад! в нафти й навпъ на користування
давньоегипетськими гробнинями фараошв. Наслшком них акшй ста-
ла загальна катастрофа: !з £9,5 млн бюджетних надходжень 1877 р.
кредиторам оплатили £7,4 млн — i в Египн спалахнув жахливий го-
лод. Народ CTepniB, однак шоземш контролери вшчули, шо вдруге
таких експерименнв к pain а не витримае, тому наступного року жерт-
вою майнових претензш став уже сам xedie: для погашения борпв yci
особист! земельж володшня 1смаТла продали лондонському банки-
ров! Ротшильду, самого xediea усунули вш управлшня красною, а
вся влада була передана новому урядов!. На ключов! посади в ньому
призначили шоземшв, яким надавалося право вето на будь-як! не-
випдн! для Заходу урядов! р!шення. Мшктром фшанс!в став ан-
пйець, Mini стром громадських робп — француз, генеральним конт-
ролером — австр!ець ! т. ш. Мш!стром внутр!шн!х справ призначи- I
ли ставленика британшв Р!яд-пашу, а главою нового уряду — нсно
пов'язаного !з заруб!жними банками в!рменина Нубар-пашу.
«Европейський кабшет» взявся виправляти ситуашю кардинальни-
ми засобами: в 1879 р. з армп демобшзували 2 тис. офщер!в, а решт!
icTOTHO зменшили грошове утримання. Обурен! таким свавылям
офшери збунтувалися й заарештували прем’ера Нубар-пашу та мь
н!стра фшанс!в Pieepca Вшьсона, звшьнивши ix тшьки теля повер-
ней ня на службу до армп. Тод! за пншативою Р. Вшьсона скоротили
витрати на утримання хед!ва, додатково збшьшили поземельний по-
даток й анулювали вс! урядов! зобов’язання за внутр!шн!ми позика-
ми 1871 та 1874 рр. Ус! ui дн спричинили зростання в краш! сошаль-
но1 напруженосп. Наприкшш 1879 р. в Египн сформувалася перша
справжня полпична парня нанюналгстичного спрямування Ватан
(Хизб аль-Ватан — «Парня батьювшини»), ящером яко! став пол-
ковник египетсько! армп Ахмед Арабьпаша (1841 — 1911). Основним
програмним гаслом пари! став дев!з: «Египет — для египтян». СвоСм
найближчим заеданиям нашоналгсти вважали створення конституни I
та формування нашонального уряду.
Наляканий перспективою сошальних заворушень, xedie IcMaui спро-
бував вшправити у вшетавку «европейський кабшет», але отримав
колективний ультиматум вш уряд!в Англи, Францн, Н!меччини,
1тали, Австрн та Pocii з вимогою самому ппи у вшетавку й передати
престол xediea синов! Тевф!ку (Тауф!ку). В червн! 1879 р. османсь- 1
кий султан Абдул-Гамш 11 оформив цей акт оф!шйним документом, 1
вщправивши 1смаыов! телеграму з повшомленням про передання
Глава 9. Османська iMiiepia
373
посади xediea Тевф1ку. Тевфж-паша (1879—1892] одразу опинився пш
цшковитим контролем британшв. BiH вшновив yeix европейських
MiHicTpie на !хн!х посадах, а прем’ером призначив британського
ставленика Р!яд-пашу. Фактичним правителем Египту став анппйсь-
кий представник у Боргов!й KOMici! лорд Кромер (майор Бершг).
Вшповшдю египетського народу стало збройне повстання каТрсько-
го гаржзону, яке очолив Арабьпаша. Воно розлочалося у вересш
1881 р. i завершилося шл ко витою перемогою. А'ед/вТевф!к пооб!ияв
найближчим часом прийняти конституцию, скликати парламент,
збшьшити египетську арм!ю, а також дав згоду на формування ново-
го национального уряду. Прем’ер-мшютром новоствореного кабь
нету (початок 1882 р.) став ваташет Махмуд Сам! аль-Баруд!, в!йсько-
вим мннстром — Арабьпаша. А коли пш тиском англо-франиузьких
коложзатор!в Тевф1к спробував вшправити Арабьпашу у вшетавку,
народи! виступи в Kaipi переросли в масову р!занину европейцев у
бшьшосп египетських м!ст — особливо в Александр!’! (червень 1882).
Реакция Велико! Британ!! була миттевою i ншком прогнозованою:
уже в липн! 1882 р. британська ескадра адм!рала Сеймура (14 бойо-
вих корабл!в) шеля варварського обстршу Александр!! з корабель-
них гармат оволодша м!стом. Переляканий Тевф!к ут!к до британшв
в Александра, шеля чого ватан!сти оголосили про його скинення з
престолу й увели в крапп военний стан. Оборону кра!ни вш бри-
танських колон!затор!в очолив Арабьпаша.
Сгиптяни зосередили вс! сво! регулярн! вшська поблизу Александр!!,
тому розвинути перший ycnix переможним походом на швдень бри-
танням не вдалося, однак переправивши сво! в!йська через Суеиький
канал, вони змогли обшти оборону египтян з! сходу. Удару з флангу
Арабьпаша не чекав, тому на ехшних пшетупах до Kaipa регуляр-
ним британським в!йська.м протистояли лише загони ополченшв.
oriip яких колошзатори зламали швидко й з мш!мальними втратами.
У eepecHi 1882 р. британщ захопили Kaip, доставивши туди Тевфзка
вже як цйзковиту ползтичну марзонетку англшського колонзалззму.
Завдавши Сгиптов! военно! поразки, британш наклали на кра!ну
контрибуцию в сум! £9 млн, провели масов! арешти серед ваташелв,
а самого Арабьпашу засудили до страти, яку попм замшили на ви-
силку до британськрго Цейлону. Вцдтод! окупований анппйцями Еги-
пет, залишаючись формально складовою Османсько! змперн, перетво-
рився де-факто на британську колон зю.
Скориставшися ситуашею, Болгар!я приеднала до сво!х володшь
Схцдну Румелйо, а Греция встановила контроль над Фессалию. Отго-
Манська Порта остаточно втратила свш фшансовий суверенпет. Ше
напередодн! останньо! росшсько-турецько! вшни станом на ociiu^
°7' Р- загальна сума зовн!шнього боргу кра!ни
374 |Розди! 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й C'X JI
но! иифри у 242 млн турецьких л!р, шо становило 5,3 млрд гогоча!
них французьких франюв. 1 хоча внаслшок кабальних умов означена
го кредитування Туреччина фактично отри мала вш кредитор!в лищ
£2,7 млрд (решту поглинули вшсотков! виллати та попередж боргоы
зобов'язання), послабляти режим кредитування Порт! н!хто не зби-
рався. Фшансове становище Османсько! iMnepii’ вже тош було настшьк»
скругним, шо Порта ортосила часткове банкротство, скоротавши удвое
виллати, пов'язан! i3 зовнпшпми зобов’язаннями, та зарплата сво!м дер-
жавним службовням. Вшна 1877—1878 рр. остаточно виснажила фшан-
coBi ресурси Отгомансько! держави. У 1879 р. Порта виявилася абсо-
лютно неслроможною сплачувати сво! борти й офпцйно вызнала себе
ц'мковитим банкрутом. Переговори шодо врегулювання ситуацн трива--
ли два роки й завершилися для Туреччини остаточною втратою свого
фшансового суверенпету. Натвколонюльне поневолення Османсько! iM-
nepii було оформлене eidnoeidHUM декретом султана Абдул-TaMida 11,
тдписаним 20 грудня 1881 р. За традишйним мусульманським календа-Я
рем ней день припадав на 28 число м!сяця мухаррам 1301 р. Пджри,
тому ней указ увшшов в icTopno пш назвою Мухаррамський декрет. 1
Основним пунктом Мухаррамського декрету було створення м!ж-
народного «Управлжня Оттоманського публ!чного борту», до складу
ради якого ув!йшли представники Bcix держав-кредитор!в (Велико-
британии Францп, Ымеччини, Австро-Угоршини та 1талп). Лише як
радник у робот! цього органу брав участь директор ОттоманськогоЯ
!мперського банку. Суть декрету була простою ! сумною для осмашв.
Держави-кредитори домовилися знизити позиков! вшсотки з попе- i
редшх 5% до 1% загально! суми боргу. Водночас пш контроль «Ради
управл!ння Оттоманського публ!чного боргу» передали нагляд за вс!ма
доходами iMnepii з правом збирати податки, митн! та iHiiii збори
безпосередньо з населения, а також впроваджувати в ОттоманськШ ’
держав! будь-як! додатков! монополи, пов’язан! з ф!нансуванням J
боргових виплат. Османське мжютерство ф!нанс!в та Огтоманський 1
i-мперський банк переходили пш шлковитий контроль шоземних
кредитор!в, a Bci фшанси Порта (зокрема право грошово! емки та кур-
сово! валютно! полггики) перетворювалися на джерело безконтроль- 1
ного пограбунку Туреччини и кредиторами. В результат!, формально |
збер!гаючи политичный сувереттет, Османська 1мпер1я перетворилася на
ц1лковито залежну eid зах1дних держав крашу класичного натвколон!- 1
ального статусу.
Особливим завзятгям у фшансовому обдиранн! Порти уславилися
п традишйш «союзники» — Франшя та Велика Британ!я. Сама лише
Глава 9. Османська iMiiepin
тюнова монопол!я, яку здобула в Туреччин! в 1883 р. французька
Т лпашя «Режи де таба», давала можливють захшним акцюнерам от-
К°мувати нрибутки на р!вн! 800% р!чних (i навпь бьльше). Тод! ж
Фантастично! суми у 8—10 млн. турецьких л!р сягнув дефшит зовжш-
ньо! торпвл! Туреччини, оскшьки через брак кошпв (!х викачували з
а1НИ шоземж кредитори через «Управлшня Оттоманського публ!ч-
ного боргу») османськ! промислов!сть, торпвля та аграрний комплекс
залишилися без фшансових pecypcie — а отже були позбавлен! мож-
ливостей здшснювати модержзашю й техжчне переоснащения вироб-
ництва. Туреччина експортувала вовну, бавовник-сирець, тютюн, !зюм,
шовк, вуплля та !ншу сировину, а купувала захшн! тканини, зброю,
продукцпо машинобудування та !нш! високотехнолопчн! товари, що
приршало на занепад шл! галуз! османсько!’ економгки. Навпь на рин-
ку тканин, якими завжди славилася Туреччина, доля !мпорту сягала
80% продано!’ продукт!’, а киьюсть зайнятих у ткацькому виробничо-
му комплекс! краши скоротилася наприкшш XIX ст. вп’ятеро.
У пошуках захисту вш cboix зажерливих «союзников» Османська
!мпер!я взяла курс на военно-полпичне й економ!чне зближення з по-
теншйними суперниками Британ!!' та Францп в €вроп!. Наслщком них
крок!в було посилення ньмецького впливу на Порту. Н!мецьким кон-
цесюнерам видали на вшкуп майже всю систему буд!вництва зал!з-
ниць у Туреччиж, жмецьк! шструктори готували турецьких офшерш,
а пот!м поступово почали перебирати на себе й команды функш! в
османсьюй армп.
Сдиним позитивным нас/йдком воснно-полнпичних поразок Туреччини
останшх трьох десятшйть XIX ст. стала яшсна змша релшйно-демогра-
ф1чно1 ситуаци в султанських володшнях на корысть и бшыио!моноетшч-
Hocmi. Наприюнш XIX ст., теля фактично! втрати вс!х швжчноафри-
канських володшь, Аравп та значно! частини Балкан i Анатоли у воло-
дшнях султана лишилося менш як 20 млн пщданих, з яких близько
10 млн були етычними турками. Киьюсть мусульман у кра!н! (з ураху-
в&нням араб!в i курдш) становила понад 15 млн oci6. Це ютотно змшнило
етшчну базу режиму, зменшило гостроту м!жетн!чних та м!жрел!пйних
конфшкпв в !мпер!!’, звело до мш!муму проблеми, яю поспйно виника-
Ди в султансько! влади в минулому через необхщн!сть придушення пер-
манентних народно-визвольних повстань. У Туреччини з 'явилася перспек-
тива побудови дшено национально! турецько-османсько! держави, яка,
Змщнившись, змогла б позбавитися свого принизливого нап!вколон!аль-
иого статусу. Таким найпрозорливпш турецьк! штелектуали бачили шлях
до вшродження нашонального й полпичного суверенпету свое! батью-
student-bbrary-atua
376 |Роздал III. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
вши ни. Проте за умов нашвколошально! залежност! Оггоманська Пор.
та все ше намагалася вшродитися в канонах класично! схшнодеспопЗ
но! iMiiepcbKo! структури. Проявом них намагань стала криваво-кон.
сервативна абдулгамщова тиран!я Зулюм (тур. «гнгг, насилля, i иран!я»)
як справедливо назвала правлшня Абдул-Гамша II шзнниа турецька
гсторюграфш.
Контролып запитання та завдання
I. Охарактеризуйте етнопол!тичну, сошально-економ!чну та
культурно-релШйну ситуашю в Османськш iMnepii шсля за-
вершения епохи середньов!ччя.
2. Чому пцшисання Карловицького мирного договору вважаеть-
ся noaieio, яка розмежовуе середньов!чну i постсередньов1ч-
ну епохи в icTopii ОсманськоТ iMnepii? Що таке р1джат деврр.
3. Яку роль выиграло поширення иьпизалав i мал/кяне в систем-
ному розклад! iMnepcbKoi структури Османсько! iMnepii? W
4. Чому европейш 1менували Османську iMnepiio Оттомансь-
кою П ортою?
5. Розкрийте причини i наслшки росшсько-туреньких воен
XVIII ст.
6. Охарактеризуйте роайсько-туреныа в!йни XIX ст., коли вони
вшбувалися й чим завершувалися?
7. Шо таке «епоха тюльпажв»? Чому «рух тюльпанниюв» заз-
нав поразки?
8. Розкрийте роль ipaHO-турецьких воен епохи постсередньов1чши
в розвитку репону.
9. Як! територп в Oeponi втратила Османська iMnepin в епоху
постсередньов!ччя внаслшок военних конфлжпв?
10. Дайте анал!з австро-туреиьких воен епохи постсередньов1Ч-
чя. Якими були ix причини i наслшки?
11. Коли i за яких обставин Османська iMnepin пиши сала пер-
ший aoroBip про «генеральш каттуляцп»? Як! наслщки не
мало для Порти?
12. Розкрийте основн! передумови й наслшки повстання Патро-
на Хал Ln а.
13. Коли й чому розпочалася криза територ^ально! ншсносЛ |
Глава 9. Османська iMnepiw
Османсько! iMnepii? Як) територп внаслшок означено! кри-
зи здобули фактичну незалежжсть вш Порти?
14. Розкрийте особливосп реформ «н1зам-1 джед/д» султана Се-
л!ма Ill. Якими були наслшки його нововведень?
15. Чому европейська дилломапя називала Османську iMnepira
«хворою людиною Свропи»?
16. Назвпъ основн! причини реформ, зд!йснюваних у Сгипп Му-
хаммедом-Алй Якими були наслшки його нововведень?
17. Розкрийте змгст ще! «Сгипетського озера*. Як вона реал!зо-
вувалася i якими були п наслшки?
18. У чому полягала сутжсть «египетських криз» XIX ст.?
19. Якими були причини лквшацп яничарського корпусу?
20. Шо призвело до колошального лоневолення Алжиру? Чому
ем!рат Абдалькад!ра не 3Mir протистояти колошальшй екс-
пансп европейшв?
21. Чому пшписання Ункяр-1скелес1йського договору 1833 р.
викликало занепокоення захшноевропейських держав?
22. Назвпъ основн! причини реформ султана Махмуда II. Якими
були !хш наслшки?
23. Як вплинуло спорудження Суенького каналу на долю Сги-
петського хед!вату?
24. Розкрийте змгст i значения реформ Танзимат у Пори. Яки-
ми були !хш наслшки?
25. У чому полягали наслшки Кримсько! (Схшно!) вшни 1853—
1856 рр. для Туреччини?
26. Коли i за яких обставин була прийнята перша туренька Кон-
ститушя? Чому п положения не вдалося реал!зувати повною
Mipoio?
27. Розкрийте змгст термша «нов! османи». Як еволюшонували
!хш шеолог1я та практика полпично! боротьби?
28. Розкрийте передумови колошального лоневолення Тужсу.
Якими були наслшки европейсько! колошально! експансп
для uiei кра!ни?
29. У чому полягала спенифша входження Сгипту у свпгову ко-
лошальну систему?
30. Розкрийте основн! особливост! нашвколожального понево-
лення Османсько! iMnepii.
studenW>btan/avua
1ран
1ран шеля завершения епохи
середньов!ччя
Держава Над1р-шаха
Встановлення Каджарсько!
династп
1ран за умов посилення англо-
франко-росйського
колошального суперництва
Бабщсыа повстання
Реформи Ем1ра Низама
Антло-ipaHCbKa втйна
1856—1857 рр. та п наслшки.
Перетворення 1рану на англо-
росшську нашвколонпо
1ран теля
завершения епохи
середньов1ччя
В iemopii !рану завершения епохи середньов1ччя припало на
часи розпаду й загибел! iMnepii Ce(peeidie (1502—1736). ште-
лектуально-бюрократична ел1та яко! складалася з персомов-
ного цившьного чиновництва, a Muiimapni верхи — з тюркомов-
них «червоноголових» азербайджанщв-кизилбаинв, об ’еднаних
полипико-релшйною 1деолог1сю шштського 1сламу. Необмеже-
ним володарем iMnepii був шах (його офпцйна титулатура зву-
чала навпъ пишн!ше — шахиншах — тобто «цар uapiB»), кот-
рий у канонах класично! схщно! деспота вважався верхов-
ним власником yeix земель i вод пщвладно! йому кра!ни, за
користування якими юридично выьн! ocuii селяни (раят) та
кочовики-скотар! (1лят) мали сплачувати поземельну ренту -
податок i виконувати певш натуральж повинност! (працюва-
ти на спорудженж дор!г, канал! в чи фортець, надавати без-
платно притулок i харчування сефевщським чиновникам,
вшрядженим у державних справах у ту чи !ншу мюцевкть
тощо). Проте в безпосередньому розпорядженж шаха перебу-
вала лише частина земель — так зван! хассе. Доходи вш хассе
надходили безпосередньо до шахсько! скарбниц! й витрача-
лися владою на утримання шахського двору, держави! пред-
ставницьк! функцп, пштримку шиггського духовенства, ф!-
нансування наймано! гвардп або осшали в шахсьюй скарб-
ниц! як своерщний «стаб!л!зашйний резервний фонд» iMnepii.
Бшьшу частину земельного фонду iMnepii становили державн!
земл! (dieaHi), як! також перебували в користуванн! раяпивта
ifuimie, проте ф!ксован! державн! подан з них надавалися
(вшповщно до iepapxii) державним службовцям iMnepii (чи-
новникам, придворним, в!йськовим та !н.) за !хню службу
без права власност! на саму землю та селян, як! на нш пра-
оювали. Означен! надання були представлен! двома типами:
умовн! тимчасово-особисп пйул (таких було б!лышсть, нада-
валися пльки на перюд служби) та союргал (!з правом авто-
матичного успадкування, якшо спадкоемець
stojdenWW'
380 |_________________Розд1л 111. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ|Д
службу). Окремий привыейований статус мала земельна власнУ|
шипського духовенства (вакф), шо перебувала в користуванж pj3Ho_
манггних релшйних установ (мечетей, гробниць, медресе тошо) i звЕть-
нялася вщ державних податей. З’явилася в iMnepii Сефевшв також
приватна земельна власжсть (мульк або арбаб1). проте вона даруваласц
шахом тыьки за надзвичайж заслуги перед владою й гснувала в М1зер-
них масштабах.
У полпичному вшношенж iMnepiio Сефевшв вшносять до абсо-
лютно! монархи схщнодеспотичного типу, осюльки формально шаху
належала вся повнота адмппстративно-управлшсько!, судов©!, фжан-
coBoi та вшськово! влади, проте в реальносп повноваження шаха об-
межувалися настановами традишйного, заснованого на Коран! мусуль-
манского права (luapiam). За ix дотриманням пильнувало шштське
духовенство, яке могло вщповщно коригувати пол1тико-рел!пйн1 акцй
правителя. OKpiM релтйно-полггично! сфери пщ контролем шиггсь-
кого духовенства перебували духовж суди, а також уся освггянська
система iMnepii.
Безпосередньо державою Сефевшв управляв шахський уряд у
склад! п’яти-шести MiHicTpiB (судочинства, фшанс!в, податей, вшсько-
вих справ тошо) на чол! з першим мшстром (великий в!зир або садра-
зам). Мжгстрам пщпорядковувався численний апарат ценгральних pi-
домств, а на мгсцях монаршу волю втыювали в житгя провшцШш на-
MicHHKH (хак1ми або беглербеки), як! призначалися шахом у кожну з
20—25 провшшй iMnepii i також мали у своему пщпорядкуваны вйшо-
вщний чиновницький апарат мкцевого р!вня.
Довод! строкатою була етногослодарська структура iMnepii. За-
гальна кыьюсть шахських пщданих коливалася в межах 5—7 млн
чоловж. Майже половину з них становили ocuii землероби-раяяш,
абсолютна быышсть яких належала до персо-таджинького етносу.
OcHOBHi заняття раягтв — !ригашйне рыьництво (пшениия, жито,
овес, рис, цукрова тростина, р!зноманггш oeoni, дин! й кавуни, з тех-
жчних культур — бавовник, !ндиго, шафран, а також ошйний мак i
тютюн) та сад!вництво' (абрикос, груша, персик, слива, фюташки,
айва, апельсин, лимон, мигдаль, гранат, ф!га, оливки, виноград тошо),
а також шовювництво, особливо поширене на швноч! краши. Перси
становили основу нившьно-бюрократичного апарату iMnepii, а гому
саме перська мова панувала в офшШному сефевщському дыоводствг
1 Про визначну роль сад1вниитва в землеробському комплекс! традишйного 1рану
свшчить сама назва селянською податного стану раят — «сад!вник» (перс, рчй —
«сад»).
Глава 10. 1ран
38[
Майже чверть шахських пщданих вели кочовий чи нашвкочовий
oci6 житгя, ор!ентуючись на скотарство (в!вш, кози, вгслюки, мули,
соблюди, кон!, буйволи) й розвиваючи вщповщн! кустарж промисли
(обробка вовни та uiKip, караванна торпвля тошо). Хоча в офпвйних
сефеыдських документах ус! вони проходили пщ одшею назвою ият
/«племена»), в етжчному вшношенн! кочова спыьнота iMnepii була
неоднородною: в Захшпй Перси бшышсть шяпйв становили 1раномовн1
курди й лури, в п!вденно-зах!дному Хузисташ — семгтомовн! араби,
на швденному сход! — !раномовн! белудж!, схщ iMnepii населяли ipa-
HOMOBHi аф1анн!-пуштуни, а в прикасшйських областях П!вн!чного
1рану (Мазандеран, Г!лян) та в Азербайджан! бшышсть номад!в роз-
мовляли тюркськими мовами. Саме тюркомовн! пяти (насамперед
азербайджанш-кизилбаш/, яю сповщували ортодоксальний ши!зм !ма-
мггського напри му) традишйно становили основу вшськово-служило-
го стану сефевщсько! держави. Ше чверть сефевщських пщданих
мешкала в м!стах, займаючись виготовленням знаменитих !ранських
килим!в, бавовняних, вовняних i шовкових тканин, побутово! та ху-
дожньо! керам!ки, шюряних, фаянсових та металевих товар!в, а також
торпвлею. В етн!чно-рел!пйному вщношенн! це населения було до-
вол! строкатим — перси-шипи, араби-сунгги, в!рмени-моноф!зити,
халде!-нестор!ани, !удеТ, парси, цигани та гн. У мгстах мешкала також
переважна бшышсть !раномовно! штелектуально-бюрократично! ел!ти
iMnepii. Рел!г!йно-!деолопчною доктриною, шо цементувала !мпер!ю,
виступав ши1зм !мам!тського напряму — офшшна пашвна рел!пя, яку
сповшувало быьш як 80% шахських пщданих. Столицею держави Се-
февшв було м. 1сфахан.
Через вщносну б!дн!сть !ранських надр на корисн! копалини (окр!м
нафти, яка на той час ше не мала великого попиту), а також невисоку
родючють быьшост! м!сцевих грунт!в, величезну роль у наповненн!
шахсько! скарбниц! традишйно вш!гравало мито, шо його стягували
персью володар! з транзитних купшв, як! водили сво! каравани через
1ран («Великий Шовковий шлях»). У давнину й за час!в середньов!ччя
Доходи вщ тако! торпвде завжди були спекулятивно високими. тому
мито з купшв шахи брали шедро, однак Велик! Географ!чн! вщкриття
тламали перську монополпо на трансконтинентальний транзит, а мас-
штабна трансокеашчна торпвля европейшв остаточно перебрала на себе
б!лышсть свпових товаропотоюв. Караванна торпвля в 1ран! захирыа,
Доходи шахсько! скарбниц! катастроф!чно зменшилися, а рештки стра-
тепчних запас!в знешнила «революшя шн» (через наплив дешевого
сР1бла й золота з пограбованих колон! затора ми доколумбових цивьп-
studenW'brary-at.ua
382 |Роздщ Ill. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|Д
зашй Нового Свггу вартгсть благородних металАв зменшилася вчетве-
ро). Шоб знову наповнити скарбницю Сефевши змушен! були пщви-
шувати поземелып податки, дов!вши ix мало не до половини врожаю
Непосильний податковий тягар розорив господарство. розвал еконо-
м!ки спричинив занепад вшськово! потуги iMnepii — саме в такому
вигляд! держава Сефевйив зустрша XVIII ст. 1сфаганський престол на
той час об!ймав, можливо, найбездаршший представник сефевгасько!
династп шах Султан-Хусейн 11694—1722|.
У пошуках кошпв, для наповнення спустошено! скарбниц!, Сул-
тан-Хусейн не гребував жчим. Протягом 1698—1701 рр. ictotho зрос-
ла джизья — узаконена uiapiamoM подушна подать !з немусульман в
гсламсыай крапп. Влада втрое збьаьшила розм!р поземельного подат-
ку з panmie, почала обкладати податками Bcix иыпйв (хоча в минулому
в iMnepii Сефевццв бглыхпсть номад!в мали привьиейований статус i
податей не платили, оскьпьки становили основу сефевшсько! армп),
проте доходи держави все одно не покривали видатюв, шо постзйно
зростали. За неоплату податк!в катували, населения розбиалося, вщ-
сутжсть надежного матер!ального утримання службовшв призвела до
розвалу армп. Нечуваних масштаб!в сягнула корупшя державного апа-
рату. Все це спричинило масов! народи! заворушення, з яких воютину
смертельним для iMnepii став виступ афганського племен! г!льзай в
Кандагар!.
Афгани! сповшували сушзм, тому попри мовну спорщнежсть !з пер-
сами, завжди тяготилися владою шиггських шах!в Сефевццв. Доки
iMiiepiH була сильною, а податки — пом!рними, гильза! (так само, як
iHUji афганськ! тяти), хоча й бунтували час вщ часу, усе ж вважали
себе пщданими Сефевйив. Та коли розвал економ!ки призв!в до р!зко-
го збыьшення податкового тягаря, а корупшйна сваволя сефевщсь-
ких чиновниюв (зокрема беглербека облает! Кандагар Гурген-хана)
перейшла eci меж!, афгани! повстали.
Спочатку калантар («старшина») пльзахв Mip-Ваиз намагався ви-
р!шити проблему мирним шляхом: писав скарги про фшансов! зло-
вживання кандагарського намюника Гурген-хана шахов! в 1сфаган, але
той на них жяк не реагував. Тод! Mip-Ваиз, як правов!рний мусуль-
манин-сунгг, заменив хадж (релшйне паломництво) до Мекки й Ме-
дини, де дгстав благословения аравмського суштського духовенства
на боротьбу проти влади «еретиюв» (шигпв-Сефевйив). ПовернувШИ-
ся до ризного Кандагара (1709), в!н закликав афганшв скинути нена-
висну шахську владу. Афганшв довго вмовляти не довелося: невдовз!
л । Глава 10. 1ран
______________________________________________________
заУв пштримали й !нш! афгансыа племена (насир, бабур!, тарш,
rLlbap та iH.), а також ixHi с ус ши белудж!. Повстанш вбили Гурген-
КЯна вир!зали в Кандагар! eci сефевшськ! гаршзони, а також вшби-
- дв1 каральж експединй сефевшських вшськ (1710—1711, 1713 рр.).
Приклад гшьзаУв наслшували !нш! поневолен! Сефевшами народи. В
1716 р. повстав Герат (де мешкало афганське плем’я абдал!). сефевш-
ських нам!сник!в вигнали з Дагестану й Ширвану, збунтувалися
в!рмени i грузили, араби захопили Бахрейн, а в Хорасан вторгнулися
узбеки.
Сефевши спод!валися на загострення внутр!шн!х чвар серед самих
афганських племшних вожд!в. 1 небезгпдставно: 1714 р. Mip-Ваиза
знишив його племшник Mip-Махмуд, який теля цього протягом
трьох рок1в виборював лшерство серед 1нших афганських калантар1в,
аж доки в 1717 р. не змусив б!лышсть пуштунських племен визнавати
його зверхжсть. Сефевши виршшли, шо внутршшьоафганська смута
дасть можлишеть !м узяти реванш, i в 1719 р. оргажзували масштаб-
ний похш на ехш: 35-тисячне шахське вшсько, шо мало на озброенж
десятки гармат, очолив Сеф! Кул1-хан, вшомий сво!ми зв!рствами в
Закавказз!, де вш придушував народн! виступи (наприклад, в Сре-
ван! за несвоечасну оплату податюв вш за одну шч пов1сив 35 най-
впливов!ших oci6 1з числа в!рменських княз!в, багатих купи! в i зем-
левлаеншав). Та афгани! не стали пасивно чекати репресш. Поблизу
фортеш Каф1р-Кала (неподалж вш Герата) 15-тисячна афганська
кшнота неспод!вано атакувала перс!в, змусивши ix вшетупати. Сеф!
Кул!-хан, намагаючись зупинити cboix вояк!в, шо впкали, наказав
вшкрити по них вогонь з гармат, чим остаточно здеморал!зував свою
ар.м!ю. У битв! загинули понад 10 тис. шахських вояк!в, a Mip-Max-
муд, ув!рувавши у власн! сили, уже сам вирушив у похш на 1ран.
Рештки шахсько! армп з!брав куллар-агасч (командир сефевшсько!
гвардп гулям ie) Рустам-м!рза (брат картлшського царя Вахтанга VI
11703-1724)), проте в битв! при Гульнабад! (березень 1722 р.) його
вшська також зазнали поразки вш афганшв (сам Рустам загинув у
бою). Сефевшська столиця, де з!бралося близько 600 тис. б!женшв,
потрапила в облогу й через с!м м!сяи!в капггулювала, коли в обложе-
ному Micri сюнчилися вс! продовольч! запаси й розпочався масовий
голод. У жовтн! 1722 р. афгани! увшшли в 1сфаган, а Сул ган-Хусейн
°ф!шйно передав владу М!р-Махмуду, власноручно вручивши йому
Шахський вшець.
384 |__________________PomuiIII БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДШЙ СХ1Д
--------------——.
Вщдаючи престол, Султан-Хусейн просив Mip-Махмуда титьки про
одне — залишити при ньому його улюблений гарем. Про шших
члешв шахсько! родини, сефевшських MiHicrpis, полководцев, во-
якёв та про долю шших своёх колишнёх пщданих горе-шах навпъ не
згадав.
Захопивши кфаган, афганш-сушти выплатили персам-шипам за
своё попередн! утиски та образи: вони вирУзали майже всю мкцеву
знать, у тому числё сефевшський генералпет i више чиновництво, ви-
нишили родину Сефевццв (урятувався лише син Султан-Хусейна Тах-
масп, який ше до падшня кфагана впк на швшч у прикасшйський
Мазандеран), пограбували захшних купшв. Почуваючи себе в !рано-
шиётському середовигш класичними окупантами, афганш-сушти ма-
совим терором придушували будь-яю спроби опору. Вони завоювали
й дошенту пограбували Шираз, вогнем i мечем пройшли через обласп
Керман, Фарс та Перський 1рак. Щоправда, в 1725 р. внаслшок двёрце-
вого перевороту Mip-Махмуд був убитий, а шахський престол перехо-
пив Ашраф (чи то син, чи то двоюршний брат Mip-Махмуда), проте
змша правителя не змшила cyri афганськоТ окупапп з п масовими
зв1рствами та беззакониям. За тако! ситуацп шиУтське населения iM-
nepii консолшувалося шоб вигнати штервенпв. Центром антиафган-
ського опору став Мазандеран та сусшнш (Пщденний) Азербайджан, де
шахом проголосив себе син Султан-Хусейна Тахмасп II [1722—1732].
Розпадом Сефев1дсько1 держави образу скористалися cycidu. Уже в
1722 р. оргашзував свш «Перський похш» росшський 1мператор Пьотр 1
Великий |1696—1725|: за пщтримки пгантського флоту (274 корабл!)
22-тисячне вшсько пш його безпосередшм кер!внинтвом захопило
Дербент. Вштак пар через Астрахань повернувся до Петербурга, а ро-
сшська арм1я пш командуванням генерала М.А. Матюшюна в 1723 р.
захопила Баку i навпъ вступила в Гыян (росУяни увшшли в Ензел! та
Решт). Тахмасп 11, якому росУяни пооб!цяли допомогти в боротьб! з
афганиями, змушений був шти на територ1альш поступки i, вшповщ-
но до умов Петербурзького договору (1723), погодився вшдати Pocii
завойоваш в минулому Сефевшами Дербент i Ширван (зокрема й
Баку), а також три власне персью прикасшйсью обласп — Гыян, Ма-
зандеран i Астрабад.
Свою частку 13 уламюв сефевшськоУ iMnepii' посшшили урвати й
турки: протягом 1723—1725 рр. османська арм!я султана Ахмеда 111
|1703—1730] захопила Схшну В|рмешю та Схшну Грузно (картлШ-
ський цар Вахтанг VI, покинувши T6uiici, впк до Pocii, де невдовз!
помер), вторгнулася у Швденний Азербайджан та Луристан. Османи
Глава 10. IpaH
дйшли до Казшна, звшки вибили Сефевша Тахмаспа 11, але в кфаган
rvpKie не пустили афгани!, хоча Ашраф i визнав, вщловщно до умов
мирно! Хамадансько! угоди 1727 р., османського султана всемусуль-
манським хамфом — тобто своём релнтйним сюзереном.
За тако! ситуацп врятувати /ран eid ц1лковито1 втрати етнополг-
пшчного суверенитету могла лише тотальна вшна з штервентами, про-
те Тахмасп 11 талантами полководца не вир!знявся — i тод! з!йшла
з!рка Haaipa.
Держава I
Нал!р-шаха I
Майбутжй шах 1рану Haaip народився в 1688 р. в Хорасан!. Походив
Bin 13 тюркського кизилбашського племен! афшар. однак родовип-
стю похвалитися не Mir — його батько шив бараняч! кожухи. Потра-
пивши в юнантв! в полон до узбеюв, Над!р спромися втекти з раб-
ства. За смутних час!в шоземних навал Haaip подався у розб!йники.
серед яких завдяки незаперечному военному таланту швидко став
отаманом, а в 1726 р., коли його банда нал!чувала вже 3 тис. гор-
лоргз!в, запропонував Тахмаспу II шдтримку в боротьб! проти аф-
ганшв в обмш на амнкгпю та прийняття на офЫйну державну
службу. Тахмасп пропозишю схвалив — ! Над!р, прийнявши титул
Тахмасп-кули-хан («хан-раб Тахмаспа»), розпочав бойов! дн проти
Ашрафа. Шоправда, кар’еру сефев!дського генерала не схвалив дядь-
ко Над!ра (також отаман шайки розб!йник!в), який контролював
неприступну хорасанську фортеию Келат — проте Над!ра ие не зу-
пинило: родича вш убив, а його вояюв прийняв до свого вшська.
Скориставшися масовим нашонально-визвольним рухом, який
охопив на той час увесь IpaH, Над!р швидко поповнив свою армпо за
рахунок десятые тисяч добровольшв i, проявивши в боях неабиякий
лолководницький талант, розгромив у вересн! 1729 р. вшсько Ашрафа
nia Дамганом (Ашраф при ньому наклав головою), а наступного року
остаточно прогнав афганшв. Нав!ть рос!яни, тверезо ошнивши сво!
шанси на перемогу, не наважилися надал! контролювати захоплеж
внаслшок петровського «Перського походу» прикасшйськ! перськ!
облает! й повернули !х фану (Рештський договф 1732 р. та Гянджин-
ський трактат 1735 р ). Тепер Haaip, як ряпвник кра!ни, залишаю-
чись формально тахмасповим «ханорабом», перетворився в реальност!
на вшськового диктатора фану (почав навпъ карбувати монету з влас-
ним !.м'ям) i зосередився на пшготовц! до вшни з турка
13Ру6мь1,А sWdenVW***'
386 |PomuiIH. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ1Л
раз об1бравши пшданих, Haaip на ui кошти озбршв свою арм!ю
мушкетами й гарматами (близько 1,5 тис. штук), шо дало змоп/
йому протягом 1730 р. вибити осмашв i3 Захшного 1рану й Fliеден-
ного Азербайджану. Та коли проти Надфових надзвичайних по-
датюв повстав Хорасан, i Тахмасп-кули-хан вирушив i3 кращими
вшськами на придушення бунту, турки в 1731 р. взяли реванш пщ
Хамаданом, змусивши Тахмаспа 11 пшписати в cinni 1732 р. мир 3
Туреччиною на явно невигшних для nepcie умовах. Тод! Haaip од-
разу показав, хто с справжюм господарем у крапп: придушивши
хорасанський заколот, в!н скинув Тахмаспа 11 з престолу (посадив-
ши на трон його восьмимшячного сина Аббаса 111) i поновив bochhj
дп проти осмашв.
Апогеем фано-турецько!' вшни 1730—1736 рр. стала битва, шо
вшбулася в червш 1735 р. у Схшнш Вфменп (м!ж Карсом i Ечлпадзь
ном). У шй 70-тисячне вшсько Натра вшент розфомило 80-тисячну
арм1ю осмашв, шсля чого вшповшно до умов Стамбульського миру
1736 р. султан Махмуд 1 11730—1754] змушений був повернути 1рану
Bci втрачеш ним шсля 1723 р. територп. Тод! ж раптово помер ос-
таннш представник сефевшсько! династн малолггшй Аббас Ill (його
вочевидь знишили за наказом Надфа) — i на хвшп перемог колишнш
Тахмасп-кули-хан виршив юридично оформити свою владу над фа-
ном, З1бравши для цього в ciMHi 1736 р. в Муганському степу великий
курултай, на який запросив усю перську та кизилбашську знать, ке-
piBHHKiB шиггського духовенства, католжоса в!рмен, багатьох мгськиХ
i сшьських старейшин — загалом 20 тис. делегапв. Приводом до скли-
кания такого представницького збориша стала «неспод!вана» смерть
Аббаса 111, яким припинилася династ1я лептимних сефевшських шах!в
фану. Курултай мав обрати нового шаха — i, зрозумшо, ним став
Надф, який вштепер уже оф!шйно керував свое! iMiiepieio як всевлад-
ний схшний деспот до само! смерт! (1747).
Ставши шахом, Надф не збирався будувати мирне житгя — його
метою було розширення територ!альних меж пшвладно! iMnepii. Од-
нак у cyciaHix мусульманських кражах бшышсть населения сповшу-
вала сушзм, тому першою релпшно-полхгичною акшею Над ip-шаха
стала вшмова вш традицшних для шигпв молитовних проклинаю» на
адресу перших трьох хал!ф!в та припинення кривавих ритуал!в шах-
сей-вахсей — траурних неремошй на честь убитого суштами ши!тсько-|
го мученика Хусейна (онука Пророка Мухаммеда й сина четвертого
халифа Ал!). Шипське духовенство було невдоволене ним кроком. ОД"
нак Надф хот!в у майбутшх Bi инах постати легпимним правителем в
Глина 10. J ран
387
не лише шигпв, а й сунгпв, тому протести «шиггського narpiap-
uia-баши Haaip просто зннорував. Почалася епоха кривавих гра-
м^нииьких Hadipoeux завоювань.
° Першою жертвою, звичайно, стали афганш, яких у 1737 р. Haaip
оостоко «покарав» за погром 1рану в 1720-х роках. Захопивши Кан-
дагар i Кабул. BiH нешадно вир!зав племена, шо чинили onip, i водно-
час шедрими об!нянками схилив на свш 6iK inini афгансью пяти, яю
охоче гпшли служити до його вшська за високу платню i спод]’ваю-
чись на багату военну здобич.
Вштод! в ре<улярн1й армп Над1ра. шо нал!чувала майже 200 тис. во-
яюв, поспйно служило близько 50 тис. афганських горлоргз!в.
Наступною жертвою Над1р-шаха стала Могольська 1нд1я, куди
втекла частина афганшв, шо не захотши визнавати його владу. На-
дирове прохання не давати притулку афганським б1женням моголь-
ський падишах Мухаммед-шах |1719— 1748| пропнорував, тим самим
давши прившдо вшни. Протягом 1738—1739 рр. Над1р-шах здшснив
класичний 6aiuKpir проти «1мперп Великих Могол1в», шо занепадала.
BiH захопив Делк одружив там свого сина з дочкою «Великого Мого-
ла» й, виргзавши десятки тисяч городян та дошенту спаливши micto,
вивгз 13 могольсько! столиш наспльки багату здобич, шо на зри роки
звшьнив cboix пшданих вш будь-яких податюв. Однак продовжуваги
експансйо в 1ндй шах не захопв (жахливий кшмат, до того ж бшышсть
населения не мусульмани, а шдуси, яких шеями загальноюламського
еднання на свш 6iK не перетягнеш). Наступним був похш у сунгг-
ський Туркестан (1740). Бухарський хан Абульфайз 11711 — 1747] не
став чинити onip вшськам Над1ра (ним в!н зберш за собою престол), а
х!винський хан 1льбарс був розгромлений шахом уже за пштримки
бухарських вшськ.
Перемогу вшсвяткували весшлям над!рового племянника з дочкою
Абульфайза, котрий в обмш на присднання х4винських земель до
Бухарського ханства визнав себе васалом Над1р-шаха й поповнив
його арм1ю бухарськими «добровольцами».
Наступати дал! на швшч (у степи Казахстану) Над1р не став —
тод1шН] кочовики багатств не мали, тому похш проти них велико) здо-
ИЧ1 не об1няв. Отож, зосередивши награбован! скарби у свош улюб-
лен1й хорасансыай фортеш Келат, Над!р-шах вир!шив продовжити
воювання на Кавказ). Проте вш не врахував полггико-географ!чну
Цифйсу репону. Першою жертвою був обраний калейдоскощммса
388 |Розд1л 111. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ[д
роздроблений в етнополггичному вщношенн! Дагестан («Прська крас-
на»), на завою ван ня та лограбування якого Haaip спочатку в щ правив
свого брата 1брапм-хана, але той вшну програв i сам загинув. Смерть
брата розлютила дос! непереможного Над!р-шаха, i вш сам вирцциву
1740 р. покарати дагестанських горян, однак i вш зазнав невдачт З’я-
сувалося, шо в незнайомих над!ровим воякам горах дуже важко про-
тшпяти тактик! перманентних партизанських наб!пв (чим особливо
уславилися лезгини). Водночас грабувати в небагатих аулах Дагестану
теж було шчого, i Haaip змушений був покинути негостинну «прську
крашу».
До невдач у Дагестан! додались дв!рцев! смути: у 1741 р., шойно
Haaip повернувся з Дагестану в Мазандеран, на нього був учинений
замах. Заколоти шаха пцйсланий убивця не встиг (його своечасно
знешкодили над!ров! охоронш), проте ней шцидент викликав у пра-
вителя хворобливе почутгя пщозри до Bcix i вся. Врештт-решт, в орга-
шзаци замаху Haaip защаозрив свого улюбленого старшого сила Реза-
Кули й наказав його ослшити (1743).
Водночас, Haaip-шах спробував оргажзувати военну експедишю в
Оман i дал! вглиб Аравп до святих MicT 1сламу Мекки й Медини. Aie
для цього потр!бен був могугшй флот — шоб переправити армпо
через Перську затоку чи Аравшське море й забезпечувати в подаль-
шому бойов! дп експедишйного корпусу в заморських землях необ-
хщним матер!альним спорядженням. Вщповшних в!йськово-мор-
ських сил шах не мав, тому дв! спроби вторгнутися на Арав!йський
nieocTpie (1737—1738, 1741 — 1743) завершилися жчим. Тыьки шах-
ську скарбницю спустошили...
Поразку в Дагестан! шах спробував компенсувати новою вшною з
османами (1743—1746). Однак, розгромивши турецьку арм!ю п1д €ре-
ваном (серпень 1745), Над!р не зми розвинути ycnix: османсью гар-
шзони Карса й Мосула витримали облогу його в!йськ. До того ж
шахська скарбниця спорожныа. За умовами Керданського мирного
договору 1746 р. |рано-турецький кордон залишився без змш.
Непосильн! военн! видатки остаточно виснажили !ранське госпо-
дарство. В пошуках коигпв на продовження cboix военних авантюр
Нашр-шах удався до полггики податкового тиску на пщданих (ззбрав
навпъ «дарован!» шсля вдалого !ндшського пограбунку трир!чш ПО'
датков! послабления), однак стагнашйна постсередньов!чна економ!ка
iMnepii просто не могла дата быьше. 1 хоча чиновники Над!ра застосо-
вували проти неплатниюв податк!в масов! катування та репресЗЙ
шахська скарбниця не ставала вщ того повншюю. Зате народних бунтШ
Глава 10. I ран
389
lepii побшьшало. У 1738 р. проти влади Нашр-шаха виступили
В Закавказзя, вш 1745 р. перюдично спалахували повстання в
^пезм! Якшо ран1ше Haaip-шах покривав негативш наслшки вщ
Спадти транзитних монополи! та деструктивно-шфляшйно! для Близь-
В io Сходу «революцп шн» багатою военною здобиччю, то тепер
в!йни в Дагестан!, а також з османами в Месопотамп вимагали лише
витраг — а прибутюв (у вигляд! данини, контрибуцШ чи прямого по-
гоабунку) не приносили. Загнаний нестачею кошпв у глухий кут, шах
удався до неординарних акшй: звинуватив у податковому саботаж!
радикальн! кола шитв! почав здшснювати масов! конфгскацц майна
у ши'ггських релшйних установ, а також у багатих купшв та впливо-
вих адм!н!стратор!в шштського в!росповшання — i це в 1ран!, де по-
над 80% населения сповшувало ши!зм! Реакшя була вщповщною: про-
ти шаха в 1ран! розпочалися масов! виступи шитв: 1744 р. — у Фарс!
та Астрабад!, 1746 р. — в С!сташ, Белуджистан! й Керман!.
Военн! поразки, фшансова скрута, а також муки сов!ст! й каягтя
за вчинен! зв!рства (особливо за ослшлення сина) довели Нашр-шаха,
фактично, до втрати розуму. Останньою краплею стала страта пшсотн!
вельмож, яким випало бути присутшми при ослшленн! Реза-Кули (шах
звинуватив ix у тому, шо вони не втримали його вш цього жахливого
вчинку). Наступними жертвами цшком могли стати беки тюрко-ши!т-
ських кизилбашських uixmie, яким Haaip демонстративно почав по-
ставляти полководшв !з числа бухареьких та афганських командир!в —
вони сповщували сужзм, тому (хне сошальне становише у шиггсько-
му IpaHi залежало насамперед вщ прихильносп Нашр-шаха. Та кизил-
баш1, серед яких особливою актившетю вир!знялися беки род!в афшар
(ршного племен! Haaipa) i каджар, не стали чекати розв’язки: у червн!
1747 р. вони оргашзували змову, яку очолив афшарський военачаль-
ник Салех-бей. Над!р-шаха задушили в його власному шатрг
Встановлення
Каджарсько!’династп Г
Загибелъ Hadip-uiaxa стала смертним вироком для його iMnepii.
Масова ненависть пщданих до свого правителя була настшьки силь-
д0Ю’ що його племшник Ал!-Кули-м!рза (царював пщ тронним !м’ям
^ДЫ-шах, 1747—1748), котрого шсля вбивства Haaipa хорасанськ!
^иська проголосили наступним шахом Ipany як продовжувача Haaipo-
1 Династп, поепцнив заявити, шо його вшценосного Роди*^ж»иа1ЬААЭ
390 |РоздЬ1 111. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ1Д
його — Ад!л-шаха — наказом. Та зберегти ц'ийайсть iMnepii, що не
мала ан1 економ1чно1, ан1 етнопо.итичнсл едноспм, уже Hixmo не Mie.
Особливо виразно центроб!жн! тенденци проявилися на окрашах. Од-
разу й назавжди вщпав Афгашстан (його правителем став Ахмед-хан
Дураш !з пуштунського племен! абдал!). Володарем Швденного Азер-
байджану став полководець Азад-хан Афган!. В Закавказз! Кахетоя й
Картл! утворили сшльну Схшногрузинську державу з центром у T6i-
л!с!, яку очолили Теймураз 11 та його син 1раклш 11.3 нею межувади
новостворен! мусульманськ! ханства — Ширванське, Ореванське, Ба-
кинське, Курдське (з центром у м. Хой), Дербентське, а також кыька
в!рменських княз!вств Карабаху (мкцев! правител! !менувалися мен-
ками). На теренах же власне 1рану перийстъ виборювали три регюналь-
но-кланов1 угруповання. ГИвшчн! облает! контролювали кизилбаш! кад-
жари на чол! 3i cboim племшним лшером Мухаммед Хасан-ханом.
ГИвдень i центр кра!ни опинилися пш владою глави лурського пле-
мен! зенд!в Кер!м-хана, а в Хорасан! правив уже згаданий племшник
Haaipa Ашл-шах !з кизилбашського племен! афшар.
Найслабюшим у тр!ад! виявився Адш-шах: програвши вшну за
Хорасан афганцям-абдал! (Ахмед-хан приеднав до сво!х володшь Ге-
рат), племшник знаменитого войовника виявив шлковиту вшеутнють
талантов полководца ! державного д!яча, а тому швидко зшшов з вто-
рично! арени. В боротьб! ж тюркомовних каджар!в з !раномовними
зендами перемогу спочатку святкували останш.
Зенди в 1ран! завжди вважалися гпдданими неспоюйними. 1хшм ос-
новним заняттям, окр!м скотарства, був пограбунок купеньких
транзитних каравашв, за шо шахська влада, для яко! споюй на ка-
раванних шляхах означав стабыыи митж збори, зенд!в перюдично
карала. За час!в Над!р-шаха зендським караванним бандитизмом
заправляв Мехдьхан, згодом сшйманий i страчений разом !з шши-
ми розбшниками-одноплемшниками. Кер!м-хан, який очолив зен-
д!в у момент розвалу iMnepii Над!ра, був племшником страченого
Мехдьхана й також вважався великим «авторитетом» у кримшаль-
но-граб!жнинькому б!знес!. Спираючись на сво! бандитсько-пле-
мшж збройн! формування, Кер!м-хан почав усгпшно виборювати
владу в кра!н!.
Кер!м-хан виявився вмшим й обережним лолпиком, тому за час!в
його правлшня |1750—1779) у пшвладних йому областях зенди при*
пинили бандитизм, а як владно-мшпарна верх!вка суспшьства зосере-
дилися на вшродженн! господарських комплексе. Шахський титул
обережний Кер!м-хан прийняти вшмовився i правив державою у ста-
Глава 10. 1ран
391
векия («пов!реного») вш 1меж номшального шаха 1сма'!ла 111.
^еншення податкового тиску повернуло на поля перських paxmie,
i оодилися MicbKi ремесла, а кер!мову столиню Шираз прикрасили
в арх!тектурн! шедеври (палац, мечеть, базар, караван-сарай,
Р-дреставрован! гробниц! класиюв персько! поезп XIII—XIV ст. Саад!
й Гаф!за). Занепад транзитно! торпвл! дорогами «Великого Шовково-
го шляху» спонукав KepiM-хана розвивати торговелыи контакти з ан-
гл!йнями уздовж морського узбережжя2. 3 шею метою в!н нав!ть
вшвоював шзжше у виснажено! поразками в росшсько-турецыой в!йн!
0769—1774) Османсько! iMnepii Басру (1775), через яку проходили
основн! експортно-1мпортн! onepaui! Персько! затоки. Змшнивши сво!
позшш, Кер!м-хан пров!в у 1760 р. усшшну вшну проти каджар!в.
Здолавши вшська Мухаммеда Хасан-хана, в!н знову об’еднав у межах
едино! держави майже весь 1ран та Азербайджан (П!вденний) при ви-
раженому домшуванж у владних ешелонах саме !ранського етшчного
субстрату над тюркським.
У шй В1йн1 Мухаммед Хасан-хан загинув, а його син Ага-Мухам-
мед потрапив до зенд!в у полон, де його за наказом Кер!м-хана
оскопили.
Та на иьому военно-стратепчн! усшхи KepiM-хана припинилися.
Приеднати Хорасан до сво!х володшь йому так i не вдалося (Схшний
Хорасан !з Гератом захопили афгани!, а в Захщному (з центром у Меш-
хед!) протягом 1748—1796 рр. володарював афшарський ставленик
Шахрох). Не увшчалися усшхом ! домагання зешйв на Закавказзя. У
1783 р. православний грузинський цар 1ракл1й 11 уклав !з православ-
ною Росшською !мпер!ею Георгквський трактат, за умовами якого
Грузш переходила п!д росшський протекторат. А коли в 1779 р. векыь
Кер!м-хан помер, в 1ран! знову розпочалася в!йна м!ж каджарами i
зецдами за домшування.
Однак цього разу удача вшвернулася вщ зешпв. Доки KepiMoei ро-
дич! гризлися м!ж собою за право контролювати кримшальн! зенд-
ськ! угруповання, каджари накопичували сили. Спочатку в кривавих
мгжзендських «розборках» переми племшник KepiM-хана Ani-My-
рад-хан 11781 — 1786], але пщ час походу на каджар!в вш упав !з коня
й розбився. ГНсля його смерт! смута поновилася. Наступного векия
763 р. Kepi.M-хан уклав з англшською Ост-1ндською компанию спешальну
Р1овельну угоду про надання британським торговпям ктотних митних пыы
1лсУлнкгь бриганшв !ранськи.м судам, право в!льно! торпвл!, дозвш на засну-
Ня в порту Бушир укреплено! торговельно! фактора та iH.). at.ue
student-^'
392 |Роздш III. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|Д
Джафара 11786—1789] отру’Ули, а його син-спадкоемеиь Лютф-Ал|-Хан
(1789—1794] винвився надто м'якосердим, шоб тримати в покор! кри_
мшалын зендсью клали. В 1791 р. вони зрадили свою правителя j
здали Шираз каджарам.
Р!занина тривала гпвтора десятка роюв, аж доки в 1794 р. перемогу
в нш здобули каджари, яких очолював Ага-Мухаммед (вороги назива-
ли його Ахта-хан — «Кастрат-хан»). Останжй зендський хан Лютф.
Алi влк до Кермана, але зрадники вшкрили каджарським воякам во-
рота м]ста, спод]ваючись на милкть Ахта-хана.
Дарма... Озлоблений на весь свич хан-скопеиь спочатку закатував на
смерть захопленого в полон Лютф-Aii. а поттм наказав роздати Bcix
д!вчат i xiiioK Кермана на поталу сво’Ум солдатам, а керманшв-чо-
JlOBlKiB ПОГОЛОВНО ОСЛ1ПИТИ.
Роз1ромивши зенд!в, Aja-Мухаммед вир^шив нагадати про велич
(рану й колишн1м шахським васалам. Першою жертвою стала Груз1я,
куди Ахта-хан вирушив у 1795 р. Цар 1раклш 11 Багратюи! спод!вався,
шо Pocin, вшповшно до умов Георгпвського трактату 1783 р., як сю-
зерен-покровитель надасть допомогу його Kpaini, але не дочекався.
Регулярн] грузинсыа вшська (мор!ге) були надто нечисленш, шоб чи-
нити onip загарбникам, тому теля негривалого штурму T6Lnici впав.
1раклш врятувався втечею, а вояки-мусульмани Ага-Мухаммеда влаш-
тували в православнш грузинськш столиц! р!занину, яку Micneei ляо-
писш пор!внювали з! страшним судом.
Навпъ умовляння знаменитого поета Саят-Нови (справжне !м’я
Арутюн Саадян, 1712—1795), який писав Bipuii в!рменською, гру-
зи нською та азербайджанскою мовами i ше за життя був визнаний
кл ас и ком трьох закавказьких лператур, не под>яли на окупайте:
коли Саят-Нова спробував зупинити погром, звертаючись до кад-
жар4в (тобто швденних азербайджаншв-кизилбаийв) зрозумиюю Ум
азербайджанскою мовою, його зар(зали, навпъ не вислухавши. Вве-
дших тбипешв (22 тис. oci6) Ага-Мухаммед наказав вшправити до
фану, де Ух продали в рабство.
Повернувшись !з Грузи, Ага-Мухаммед вщчув себе, нарешп, по-
вновладним правителем i в 1796 р. коронувався в столичному Тегеран!
шахом 1рану, оф’щшно започаткувавши в такий споаб нову шахську ди-
настйо Каджар1в (1796—1925).
Останжм репоном краУни, який залишався за межами владних за-
з!хань А1 а-Мухаммеда, був Хорасан, але мгсцевий правитель Шахрох
у piK коронашУ Ахта-хана помер, i похш каджарУв на сх!д завершився
Глава 10. I ран
393
Чже безкровним шдкоренням Хорасану. Шах навпъ подумував про
М ы на Бухару, та його знову вшвол!кла Грузы: росшська !мперат-
110 Екатерина II Велика [1762—1796] нарештт вщгукнулася на бла-
р я 1ракл1я про допомогу i вшрядила в похш, на Кавказ арм!ю пш
омандуванням 1рафа В. Зубова. Та невдовз! 1мператрипя померла, а
насТупний роайський самодержеш» Павел 1 11796—1801 ] выкликав
в1йська. шо так i не встигли дшти до Грузи. Зате сюди знову повер-
нулся Ага-Мухаммед, шоб покарати Груз!ю за проросшськ! «хитан-
ня». Вш повторного погрому T6uiici врятували придворн! штриги: коли
в 1797 р. каджарське вжсько пшйшло до фортеui Шуша, двое шах-
ських слуг, яких Ахта-хан збирався стратити, не стали чекати смерть а
сам! вбили свого одюзного владику. Арм!я проголосила наступним
шахом його племшника Баба-хана, який прийняв тронне 1м’я Фатх-
Aiii-шах |1797—1834]. Ут1м, законжсть його зведення на трон була
довод! сумжвною (дней, отже й лептимних спадкоемшв, у «Кастрат-
хана», звичайно, не було, а бажаючих посгсти шахський престол у ро-
дин! Каджар!в не бракувало). Калька рок!в новий шах витратив на те,
шоб терором i каральними акшями змусити пщданих визнати за-
конн!сть його влади, ознаменувавши в такий спойб остаточне угверд-
ження Каджарсько! шахсько! династп.
фан за умов посилення
англо-франко-росшського
колошального суперництва
/ран Каджар!в вступив у XIX ст. у стан! глибоко! внутриинъо! кри-
зы. Зруйнована усобипями економ!ка так ! не змогла вийти !з постсе-
редньов!чного занепаду, низька ефективжсть виробництва, поспйна
нестача кошпв змушували владу збыьшувати податковий тиск на
пщданих, що, своею чергою, посилювало технолопчну вщсталгсть
пеРського господарського комплексу. Водночас нестача кошпв у шах-
ськ!й скарбниц! не давала можливосп розвивати належним чином
збройн! сили iMnepii, основу яких, як i ран!ше, становили плем!нн!
ополчения кизи.1баш!в. Низьк! зарплати чиновниюв призводили до
масово! Kopynuii та хабарництва в управл!нському апарат!.
Призначений на посаду чиновник, який формально отримував Mi-
зерну зарплату, мусив майже офш!йно «вшдячувати* начальству кош-
товними дарунками, сума яких нерщко перевишувала його pinny зар-
плату. Стало нормою, коли губернатори вимагали вшповщну вина-
394 |Розд1л HI. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|д
городу з повггових начальниюв, Ti — з нижчих адмодстратор1в, «Ki
за пею ж схемою обдирали до нитки виробниюв. Як наслщок. тшьов!
побори з простолюду сигали двох третин номинального державного
оподаткування, i лише надзвичайна невибагливють 1ранських раят/в
i ремюниюв давала змогу 1'м витримувати таке податкове ярмо.
1 хоча 1ран усе ще залишався суверенным у военно-полипичному в/дно-
шенш, вш загрозливо eidemaeae eid nepedoeux краш Европы в темпах роз-
витку та ефективноегт виробничих ytenadie. Проте шах Фатх-Ал! кате-
горично не хот1в визнавати ui сумш peanii, демонструючи абсолютно
Н1чим не пшкршлений 1мперсько-експансюшстський апломб у зовнди-
ньопол!тичних питаниях. Найрельефноде це проявилося у вшносинах
1рану з Pocieio шодо домшування в Кавказькому perioHi.
Актив4зацп антиросшських настроив у середовинн Каджар!в по-
сприяла захшноевропейська диплома™. Перший крок зробила рес-
публпсанська Франшя: п емгсари прибули до шаха в 1796 р. з нам!ром
спровокувати Фатх-Ani на вшну з Pocieio та Англ1ею, шоб бодай час-
тково вщволпеги ixHi сили вш антифранцузьких коалщш в Сврош.
Доки шах вагався, до Тегерана прибув у 1801 р. британський послан-
ник Джон Малкольм, який пооб!цяв шаху забезпечити його арм!ю
безкоштовною зброею, якшо 1ран годе на поступки Британй в еконо-
м}чних питаниях. Фатх-Ал! пропозищя зашкавила, i в тому ж рощ
шах уклав i3 британцями перший нер!вноправний aoroeip, за яким
англшщ здобували право вшьного поселения в 1ранських портах, а
також низку гстотних митно-податкових пшьг. KpiM того, Каджари
зобов’язалися не допускати в 1ран француз!в. За це шах виторгував
co6i дозвы на введения 1ранських вшськ до Афганютану (Фатх-Ал! не
втрачав надп повернути Афганютан пш свш скшетр), якшо французи
наважаться вторгнугися у володгння англшсько! Ост-1ндсько! компанп
в 1ндп.
Посилення британських позишй в IpaHi стурбувало Pociio, i в
1801 р. офйцйний Петербург погодився приеднати Груз1ю до Ро-
сшсько! iMnepii.
Останнш правитель незалежного Грузинського царства Георпй XII
11798—1800] у своему заповгп просив Pociio включити православну
Груз!ю до складу iMnepii Романових, осюльки перюдичш руйшвШ
вторгнення турецьких i перських вшськ довели краТну до шлкови-
то1 господарсько! розрухи та культурного i матер!ального зубо-
жшня. Бшьше того, йшлося про ф!зичне виживання самого гру-
зинського етносу, адже на той момент кыьюсть грузин in не пере-
вишувала 75 тис. oci6.
Глава 10. 1ран
395
3 росшським територ!альним розширенням у Закавказз! Фатх-Ал!
вторично не погодився — адже Схщну Груз1ю ipaHCbKi шахи звик-
К вважати своею. Наслщком протистояння стала перша росшсько-
Л1янська вшна 1804—1813 рр. Проте Анппя, на пщтримку яко! розра-
ховував шах, стала на той момент союзницею Pocii по антинаполе-
он!вськ!й коалшл, тому британсько! збро! перси не отримали — i
почали зазнавати нинпвних поразок вщ краше озброених та оргашзо-
ваних росшських вшськ. Уже в червш 1804 р. 27-тисячна каджарська
арм!я ли командуванням шахського сина (й офшШного спадкоемця
престолу) Аббас-м!рзи була розгромлена поблизу Канайра (трохи дал!
на швшч вш бревана), а два роки потому рос!яни взяли Баку.
Васал Каджар!в, бакинський хан Гусейн-кули, вдався до хитроццв:
вш «погодився» здати Micro, але заявив, шо вщдасть зброю лише
особисто росшському командувачу генералу Павлу Цинианову. Той
прибув у лютому 1806 р. для прийняття офшйноТ капггуляцп, але
пш час зустр!ч! з Гусейн-кули був пщступно убитий. Новий рошй-
ський командувач генерал I.B. Гудович neperoeopie бшьше не Bie, i в
жовтн! 1806 р. рос!яни теля тривало! облоги захопили Баку. Про-
довжуючи наступ, роййськ! вшська встановили контроль майже над
yciM Закавказзям i вийшли на береги Араксу i Кури.
Военн! поразки спонукали шаха до пошуку нового европейського
союзника. На думку 1ранського правителя, вш мав бути сильним й ан-
тиросшськи налаштованим. Гдеально ним вимогам вщповщала наполе-
ошвська Франшя, проти яко! росшсый вшська воювали на той час ра-
зом з армыми шших краш, шо входили до складу численних антинапо-
леошвських коалщш. Останш сумшви Фатх-Ani розв!ялися шсля тучно!
перемоги Наполеона над росшсько-австршськими арм!ями пщ Аустер-
лщем (1805): до ввропи вирушило каджарське посольство, i в травн!
1807 р. у ставш Наполеона шд Фшкенштейном (Н1меччина) вщбулося
Фдписання франкойранського «Договору про оборонний i наступаль-
ний союз». Вщповщно до його умов шах зобов’язався роз!рвати стосун-
ки з Антею й оголосити ш вшну, а якшо французи вирушать у похш
на 1нд1ю, вс 1л я ко сприяти переходу !хшх армш через IpaH i Афгашстан
1навггь направити шахсыа вшська для учаей в шдшському поход!.
Наполеон, своею чергою, пооб!цяв прислати шструктор!в i зброю для
ПеРських вшськ, а теля перемоги над Pocieio — брався гарантувати
теРит°р1альну недоторканшеть фану й повернути Каджарам Грузло.
В русл! Фшкенштейнсько! угоди до фану одразу прибула французь-
ка вшськова м!с!я, на чол! з генералом Гарданом.
396 |_________________РоздиНП. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|д
_——
реоргажзашю шахсько! армп на европейський зразок i змусила Фатх-
Ajii поновити режим торговельних «каппуляшй* для французу а
Ipani на умовах, пшписаних ше Сефевшами на початку XVIJ] ст
(митн1 п!льги та привгле!, непщсуджсть !ранським судам, право
BuibHoi торпвл! в yeix шахських володшнях тошо). Однак до повно-
масштабно! реал!заип умов франкочранського «оборонно-насту-
пал ьного союзу» справа не д!йшла.
Усе змшив Тыьзпський мир (липень 1807 р.). Франшя i Pocia на
деякии час перестали бути ворогами i навпъ стали союзниками (дшшло
навпъ до англо-росшсько! вшни на Mopi 1807—1812 рр.). Шах видво-
рив з 1рану Bcix французьких радниюв та !нструктор!в i знову схи-
лився до антиросшського союзу з британнями. Уже в березш 1809 р.
британський посланник Гарфорд Джонс прибув до Тегерана, де шдпи-
сав з Фатх-Ал! «Попереднш англочранський догов!р», згшно з яким
шах порвав yci стосунки тепер уже з Франшею («та шшими ворожими
Англа державами»). За це британш прислали Каджарам свогх вшсько-
вих !нструктор!в, передали шахсьюй армп значну юльюсть озброення
(зокрема гармат) i зобов’язалися доки тривае росшськочранська в!йна
iuopi4HO сплачувати 1рану грошову субсид!ю (160 тис. золотих
томашв3).
Заручившися, нарешп, пштримкою передово! европейсько! кра!-
ни, шах знову осмййв, тим б!льше шо Рос1я в цей момент так «вдало»
здшенювала свою зовншшю полпику, шо умудрилася втягнутися од-
ночасно в чотири вшни — окр!м росшськочрансько! та англо-росш-
сько! морсько! — iMiiepia Александра 1 (1801—18251 вш 1806 р. воювала
з турками, а протягом 1808—1809 рр. ше й з! шведами. За них обставим
новий командувач росшсько! армп на Кавказ) генерал А.П. Тормасов
запропонував шахов! укласти перемир’я, шо було сприйнято в Теге-
ран! як ознака слабкост! супротивника. Однак yci спроби контрнасту-
пу !ранських вшськ Аббас-м!рзи в Закавказз! (1808—1810) заверши-
лися для Каджар!в невдачею. Востанне арм!я Аббас-м!рзи перейшлав
наступ у серпн!—вересн! 1812 р. Наполеон у цей момент, здолавши
onip росшських арм!й, увшшов до Москви, a ipaHui вщбили у рос!ян
касп!йський порт Ленкорань. Командувач росшсько! Кавказько! армп
генерал Н.Ф. Рг!шев, не маючи достатньо сил для оборони, збирався
вести переговори з Каджарами стосовно умов чергового перемир’я. але
загибель наполеошвсько! армп в Pocii дешо охолодила шахський за-
пал. Долю вшни вир!шив смыивий рейд 1,5-тисячного загону пол-
’ Золотий томан («десятитисячник») дор!внював монетжй Maci у 45 i ср!бла.
Глава 10. 1ран
397
ника Петра Котляревського, який, неспошвано переправившись
к° Араке, раптовим ударом розгромив 30-тисячне вшсько Аббас-
чер и при Асландуз! (жовтень 1812), а 1 елчня 1813 р. знову взяв Лен-
М пань Hi поразки остаточно зламали волю Фатх-Ал! до опору, i в
Ковтн1 1813 р. перша росшськочранська вшна завершилася мирним
договором, пшписаним у м. Гюлгстан. За його умовами, Pocia зали-
ши-ia за собою Грузно (у тому числ! 1мерепю та Мшгрелпо). 1ран зму-
шений був дати згоду на приеднання до Росшсько!’ iMnepii П!вн!чного
Азербайджану (з Баку), Карабаху й Дагестану. KpiM того, 1ран визнав
однооабне право Pocii тримати на Kacnii вшськово-морський флот, а
pociiicbKi купni д!стали право выьного в’!’зду та питыово! торпвл! (мит-
ний 36ip не Mir перевишувати 5% вартосп товару) на веш територп
Каджарсько! iMnepii.
Умови Гюл!станського договору створювали можливост! для по-
ступового втягнення 1рану в орбпу росшсько!’ гмперсько!’ експансп.
Це викликало занепокоення у правлячих колах Британ!!’, яка завжди
болгсно реагувала на спроби будь-яких европейських держав наблизи-
тися до британських волод!нь в 1ндп. В!дчувши загрозу, англшц! д!я-
ли миттево: уже в листопад! 1814 р. в Тегеран! був шдписаний цього
разу вже не «попереднш», а повномасштабний англочранський догов!р,
за умовами якого шах зобов’язувався анулювати будь-як! союзи з
будь-якими «ворожими Великобританп» европейськими кражами i не
пропуска™ вшська таких европейських держав через 1ран в 1нд!ю,
запрошувати вшськових 1нструктор!в для свое!’ армп лише з Англп та
«дружн!х до не!’ краж», а в раз! англо-афганського конфлжту надава-
ти вшськову пщтримку своему союзников!. За це англшц! зобов’яза-
лися в раз! вшни 1рану з будь-якою европейською кра’жою знову
сплачувати шахов! шор!чну субсидию в розм!р! 200 тис. томашв i до-
помогти Каджарам вшськами з 1ндп. Тегеранський догов!р 1814 р.
мав неприховану антиросшську спрямовашсть, проте важлившшм було
1нше: 1ран набрав на себе стыьки зобов’язань стосовно Великобри-
танп, що почав втрачати зовн!шньопол!тичний суверенпет, започат-
кувавши в такий cnoci'6 процес натвколон'юльного поневолення Кад-
жарсько! iMnepii.
Союз !з могутньою Британською !мпер!ею знову вселив у
шаха Фатх-Ал! над!ю на можливий военний реванш у стосунках
13 суещами.
Спочатку жертвою каджарсько! arpecii стала Османська !мпер!я, на
яку !ранськ! вшська напали в 1821 р. пш релИйними гаслами зщдьа
398 |Роздш 111. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ|д
нення шиггських святинь 1раку з-пш влади турецького султана-су.
нпа. Kpaiui османсыа армп були на той час зад1яж у придушенщ
греиького нанюнально-визвольного повстання, тому шахськ! вшська
майже без опору захопили Баязид, Мосул i Кдркук. Проте втягувати-
ся у тривалу в!йну з Туреччиною на виснаження Фатх-Afii не xotib
Його основною метою було вшвоювати в Pocii Кавказ. До того д
обшяно! фшансовоТ допомоги на вшну з османами британш не дали
(мовляв, Османська iMnepia — ue не европейська краТна), а от на
В1йну з Pocieio британський уряд обшяв шаху видишти чимал! кощ.
ти4. Тому шсля двох рок1в усгпшних военних дш в 1раку Фатх-Ал,
пшписав i3 Туреччиною в 1823 р. Ерзерумський мирний догов!р на
умовах збереження довоенного статус-кво й розпочав гпдготовкудо
В1ЙНИ 3 РоС1€Ю.
Раптова загадкова смерть iMiieparopa Александра 1, декабристсью
повстання 1825—1826 рр., якими було ознаменоване сходження на
престол нового росшського 1мператора Н1колая 1 11825—1855) — усе
це в IpaHi сприйняли з шд несен ням. Правляч) кола краши спод!вали-
ся, шо за тако! ситуаци боездатшсть рошйсько! армп мае ictotho по-
хитнутися, а тому не стали довго чекати: в липж 1826 р. шахсью
вшська пш командуванням Аббас-м!рзи перейшли Араке i вторгнули-
ся в пщконтрольне Pocii Закавказзя. Наступ ipaHuis тривав до верес -
ня, доки командування над росШськими вшськами на Кавказ! не
прийняв найудачлившшй полководець нжолаевсько! Pocii 1.Ф. Пас-
кевич. У битв! поблизу Гяндж) (вересень 1826 р.) 8-тисячний корпус
1.Ф. Паскевича розгромив ударне 35-тисячне вшсько Аббас-м!рзи,
теля чого уже роаяни перейшли в наступ. Протягом вересня 1826 —
грудня 1827 р. росшсыа вшська захопили Ечм1адзш, Нах1чевань, Аб-
басабад, Ер!вань, Сардарабад, Меренд, Тебриз. Шах запросив миру,
але у зв’язку з початком чергово! росшсько-гурецько! вшни (1828)
завагався. Тош 1.Ф. Паскевич продовжив наступ, захонивши в ci4Hi
1828 р. Урмпо та Ардебшь. фан змушений був каштулювати.
Другу росшськонранську вшну завершив Туркманчайський мир-
ний догов!р (лютий 1828 р.), пшписання якого5 цыком справедливо
вважають ощйею з вершин росшсько! дипломатп. За його умовами,
до Pocii вццйшли Ер!ванське й Нах!чеванське ханства (тобто вся Cxui-
* Коли розпочалася друга роайськочранська вшна. економж англшш вшмовилисЯ
сплачувати шахов! обжину субсид!ю. иояснюючи ue тим, шо IpaH першим напав
на Pociio, a aipecopaM Велика Британ!я не допомагас.
5 Вш роайсько! сторони Туркманчайський догов!р пшписав роайський намзенмч
на Кавказ! |енерал 1.Ф. Паскевич. вш 1рансько! — спадкосмеиь шахського престо-
лу, командувач каджарських вшськ Аббас-м!рза.
Глава 10. 1ран
399
В1омен1я, у тому числ! ставка вйрменського католикоса Ечмйадзш).
**а увернув ycix росшських полонених, захоплених у ход! бойових
ра зобов’язався снлатити контрибуцпо в poaMipi 20 млн ср!бних py&iie
3 4 млн золотих томан1в), визнавав за росшськими пщданими
(~' • • ......
Inaui право екстеритор1альност1 в захистом на piBHi росшсько! кон-
\ ibCbKoi юрисдикпп. Для решнзацп положень мирного договору м!ж
Pocieio й фаном були встановлен! консульськ! вщносини, а в Санкт-
Петербурз! й Тегеран! вщкрито посольськ! Micii обох сторш на piBHi
посланникгв. Шахський уряд пщтвердив ексклюзивне право Pocii мати
в!йськовий флот на Kacnii та право вьпьно! торНвлi росшським куп-
ия-м в IpaHi та !ранським купцям у Pocii. Завершувався догов!р мило-
стивою згодою Росшсько! iMnepii на збереження за Аббас-м1рзою ста-
тусу офщшного наступника шахського престолу. Це створювало пре-
цедент узаконеного м1жнародною угодою втручання Pocii у процес
престолонаайдування в IpaHi, засв'гдчуючи черговий крок до натвколо-
шального поневолення iMnepii Каджар1в.
Одним i3 провшних творшв Туркманчайського договору вщ росш-
сько! сторони був видатний росшський дипломат i композитор, пись-
менник i поет А.С. Грибоедов - автор знаменито!’ п’еси «Горе з ро-
зуму». Шсля офшшного пщписання Туркманчайського договору пар
дарував А.С. Грибоедову високий ранг мппстра-резидента, а в травы
1828 р. призначив його главою росшського посольства в Тегеран!.
Туркманчайський догов!р мав наслщком icroTHe зростання впливу
Pocii на ситуашю в 1ран1, що викликало серйозне занепокоення в уря-
дових колах Великобританп. Проурядов! видання стали шенувати Ро-
ciio «лволовиком, що насуваеться з швноч! й ось-ось поглине британсью
володшня в 1ндп». Уряд mopi (очолюваний А. Велл!нггоном) зажадав
вщ анппйсько! дипломатп адекватно!’ вщповцц на росшську военно-
дипломатичну експанспо на Середньому СходГ Переграти росшського
посланника А.С. Грибоедова в чесному переговорному nponeci Hixro не
зм!г, i тощ британська дипломат!я вдалася до тактики провокашйного
шдбурювання шахського двору та шитгського духовенства проти ро-
С1йсько! дипломатично! Micii. Шоб сплатити Pocii обшяну за Турк-
манчайським договором контрибушю, Фатх-Ani вв!в у кра!н! надзви-
чайш податки й додатков! «контрибушйш» побори, а коли доведений
До вщчаю податковою сваволею впади простолюд почав бунтувати, енер-
Пю натовпу спрямували на росшських дипломапв. Наслщком тако!’
полпики став напад фанатично! юрби на росшську Miciio в Тегеран!
лютого 1829 р. Росшський посланник А.С. Грибоедов i майже век
400 |Роздьл 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|Д-
сшвробпники Midi були буквально розтерзан! розлюченими наладим
ками (врятувався лише радник посольства Мальцов).
Оргажзатори нападу (головний шиггський муджшех1д Тегерана Mecix
i шахський радник Алаяр-хан) явно планували лише налякати р0.
айських диплома™, та коли на !хж волання до посольства зб|*глося
близько 100 тис. фанатизованих закликами до помети людей, конт-
роль над натовпом було втрачено. А.С. Грибоедов разом !з козака-
ми-охороннями захишав посольство до остан ньо! можливост! й за-
гинув 13 шаблею в pyui.
До загибел) роайського посланника британськ! дипломати всыяко
розпалювали в шахському оточены реваншистськ! настро!, та коли
напад в! д бу вся, шах не дютав оч!кувано! пштримки в!д анппйшв,
осюльки Великобритаыя, як европейська кража, визнавала зап-
роваджений Вшенським конгресом 1814—1815 рр. принцип недо-
торканност! диплома™ i не збиралася заради !ранських iiiTepecia
ризикувати своею дипломатичною репуташею. 1ран змушений був
виправдовуватися перед Росшею самотужки. Враховуючи масштаб
дипломатичного скандалу, до Петербурга вирушив особисто шахсь-
кий син Хосрев-м!рза. Викупом за голову посланника став без-
шнний д!амант «Шах», вручений Хосрев-м!рзою Н!колаю I на знак
демонстративного покаяння за вд!яне. Pocin в той час вела чертову
вшну з турками i також прагнула вир!шити конфлшт миром, тому
задовольнилася шедрими дарунками й оф!шйними вибаченнями.
Непоправних втрат зазнали лише росжська диплома™, литература
та музика...
Военн! поразки, згубш для розвитку економ!ки контрибуш! та
дипломатична принижения дорого обшшлися Каджарськш династп.
IpaHOMOBHi пшдан! шаха згадали про його тюркськ! (кизилбашськ!)
корен! й перейшли до масових антивладних бунпв (особливо небез-
печними виявилися збройн! виступи курд!в у Захшному Хорасан!).
Безвольний Фатх-Ал! не знайшов шчого крашого, як демонструвати
пшданим свою «персыасть» писаниям в!рш!в на фарс! та вселяти в
урядовшв почуття власно! царсько! велич! своею «найдовшою в дер-
жав! бородою», якою пшетаркуватий шах, впавши у дитинство, дуже
пишався. За рятування iMnepii взявся лише спадкоемець престолу
енерпйний Аббас-м!рза, однак у грудн! 1833 р. п!д час походу проти
курдських повстаншв Хорасану вш неспод!вано помер у Мешхед!, а
через р!к завершив свш земний шлях ! шах Фатх-Ал!. Перед смертЮ
вш так i не встиг призначити нового офццйного наступника престолу»
а враховуючи, шо Фатх-Ал! був людиною велелюбною i мав вш cboiX
Глава 10. 1ран
401
ченних дружин i наложниць швтори сотн! син!в i два десятки до-
4 (a Ti, своею чертою, вже встигли порадувати шаха численними
Ч°уками й онучками), зрозумшо шо в крапп розпочалася природна
° настична криза. Жоден !з члешв Каджарсько! династп не змп само-
Дпйно сконнентрувати у сво!х руках владу, й тод! у справу втругилися
PociH та Анппя, котр! поклали край коротюй усобиц!, уклавши м!ж
собою вшповшну таемну угоду. В результат! на шахському престол!
опинився недоумкуватий Мухаммед-шах 11834—1848| — син покшно-
го Аббас-м!рзи. який не успадкував вш батька державних таланпв та
енерг!!, чим i сподобався англшським i росшським дипломатам.
Свропейш прислали Мухаммед-шаху сво!х вшськових радниюв, ви-
д!лили кошти на зарплату воякам, а британш навпъ «подарували
майбутньому шаху» зброю для чхнього екЫрування, числя чого пе-
реможний похщ «мухаммед!вшв» !з Тебр!за на Тегеран завершився
його офш!йною коронашею.
Це вже була ганьба. Вперше питания про те, кому cudimu на шах-
ському престол!, eupiiuyeanu йюземцг Та коли в оточенн! нового кад-
жарського «царя цар!в» спробували актив!зуватися антизахшн! сили,
зусиллями англшсько! дипломат!! в 1раж були шсшроваж нов! сепа-
ратистськ! чвари (особливо небезпечним виявився бунт у Хорасан!,
який очолив впливовий мюцевий можновладець Салах).
Ше за1розлив!шою виявилася ситуашя з економжою кра!ни. Доки
Каджар!в турбували питания наповнення державно! скарбниц! для
фшансування военних кампанш проти Туреччини й Pocii, вони йшли
на всшяк! митш послабления, надавали податков! й консульськ! пгльги
шоземцям. Це було на руку британиям, як! активно освоювали !ран-
ський ринок, заповнюючи його товарами передово! машинно! !н-
дустрп. Протягом 1827—1837 рр. майже вдесятеро збшьшився експорг
до 1рану англ!йських тканин (90% усього !ранського !мпорту). 1но-
земн! ф!рми випснили перських купшв !з зовшшньоторговельного
обороту 1рану. Конкуреншя дешевих фабричних товар!в европейско-
го виробництва розорила мгсцеву систему кустарних домашшх реме-
сел. а надзвичайн! податков! побори (на виллату туркманчайських
контрибушй ! вшкупних платеж!в за вбивство А.С. Грибоедова) зовам
спустошили селянськ! господарства перських раяпив.
За умов тотального занепаду Мухаммед-шах не м!г здшснювати
самоспйну полггику, тому намагався балансувати м!ж росшським i
оританським тиском, перюдично втячуючись у кривав! авантюри за-
ради чУжоземних !нтерес!в. Так Рос!я, намагаючись не допустити бри-
S1
402 |Ромм 111. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ|Д
таншв у район Касшю та в Середнью Азгю, пшштовхнула шаха виру,
шити в похш на Герат (1837), причому облогою мгста вшкрито керу,
вали росшськ! офщери й особисто росшський посол в Ipani Слмон1ч
Приводом до походу став фактичний роз п ад афганськоУ Дуран!йсь-
ко’У держави на початку XIX ст., внаслшок чого колишнш Схшний
Хорасан (!з центром у Герат!) перетворився на самослйне княз!в-
ство, яке лише формально залежало вш оф!шйного Кабула. За тако!
ситуаин Мухаммед-шах рантом «згадав», шо вторично Хорасан зав-
жди був единою культурно-географ!чною сп!льнотою, а отже його
поди! на |ранський Захшний (з центром у Мешхед!) та афганський
Схшний (з центром у Герат!) е неправом!рним. А враховуючи, шо в
минулому фан i Хорасан, як правило, являли собою по/птичну
сшльнють, шах виршив повернути Герат до складу КаджарськоУ дер-
жави. Проте так! зм!ни в полпичнш конфпурацп регюну категорич-
но не влаштовували Англ!ю, яка вважала Афгашстан зоною свого
незаперечного домшування, бшьше того, плацдармом для подаль-
ше! колон !альноУ експансп в Середню Аз!ю. Проникнення до Ге-
ратсько*! облает! росын, як! також мали сво! експансюжстськ! пла-
ни шодо Середнього Сходу, британш розглядали як загрозу своУм
нашональним штересам.
Уряд Британп надав допомогу афганця.м, демонстративно роз!р-
вав дипломатичн! вшносини з фаном (1838) ! вшправив до ПерськоУ
затоки вшськов! контингенти аби змусити шаха зняти облогу з Ге-
рата. Герат вистояв. А шсля того, як завдяки шй пштримш анппйш
окупували ocTpiB Харг (у район! Буширу), шах знову схилився на б!к
Великобританп. У березн! 1841 р. останн! !ранськ! вшська покинули
Гератську область (повернувши афганцям фортецю Гур!ан), шсля
чого вшновилися британочранськ! дипломатичн! стосунки i м!ж обо-
ма краУнами був укладений «торговельний догов!р», за умовами яко-
го британп! повернули фану Харг, а натом!сть здобули право ексте-
ритор!альност!, Ухн! товари при ввоз! до фану обкладалися .мЫмаль-
ним 5%-им мигом i звгльнялися вш сплати будь-яких внутр!шн!х
митних збор!в.
У 1845 р. аналопчн! нершмоправж договори нав'язали фану Фран-
шя та Австр!я, а в 1856 р. — США.
Глава 10. 1ран
403 _ ________________________________________________—
5a6ucbKi I
повстання
Пшписання Каджарами шло! низки нер!вноправних договор!в i3
pociejo, Великобритажею, Франшею. Авсгр!ею (до яких поступово до-
училися й iHiiii захщж кражи), викликало масове невдоволення у
краж). Багато хто пов’язував це з тюркським (тобто чужоземним в очах
бьдьшосп nepcie) походженням maxis. Найпомггшшим виявом такого
невдоволення став pyx 6a6idie — радикально налаштованих шигпв, яю
заснували на початку 1840-х роюв своерщну релшйну секту.
П основоположником був спадковий торговець бавовняними тка-
нинами Саш АльМухаммед Шираз!, який народився в Шираз! в
1819/1820 р. Юнаком, здшенивши релШйне шиггське паломнинтво
до Кербели й Неджефа, АльМухаммед примкнув до секти аш-шайхш
(шейхтв) — не зовам каножчного крила ши!зму 1мампського на-
пряму, адепти якого, як i eci шиггичмамгги, вважали, шо загальна
справедливють запануе серед людей тод), коли вшбудеться пришес-
тя-повернення на землю останнього 12-го легитимного ши!тського
(мама Мухаммеда i6H аль-Хасана, який iuie наприкшш IX ст. таем-
ниче зник малолггком. Унаслщок цього зникнення перервалася лш!я
легггимних ши!тських 1мам1в, шо вели себе вш четвертого мусуль-
манского хал(фа Ал) 1бн Абу-Тал1ба 1656—661J. Тому з поверненням
(мама Мухаммеда як магд( (меси) шигги-iмамки пов'язували над)!
на краше майбутне та вщновлення справедливих порядюв на землг
Uleuximu р)знилися вщ решти шигпвчмамгпв тыьки тим, шо оч)ку-
вали мухаммедового пришестя у найближч) роки, год) як ортодок-
сальне шиггське духовенство припускало, шо означена под)я вшбу-
деться ше нескоро. Та навггь радикал!зм шейх)зму не влаштував за-
пального АльМухаммеда, i в 1844 р. колишнш торговець назвався
Бобом — тобто «Воротами», через я Ki «прихований» 12-й (мам пере-
яае свою волю людям, а в 1847 р. сам себе проголосив довгоочжува-
ним Maedi, на якого внаслшок переселения душ перейшла духовна
благодать ycix попередн)х пророюв i який прийшов, нарешп, на зем-
лю, шоб встановити на шй справедливють. Сво! ще! Баб виклав у
KHM3i «Баян» («Одкровення»), шо мала, на його думку, стати новим
Святим Письмом замгсть застарыого Корану (тому, претендуючи на
всемусульманський характер свого творшня. Баб написав Баян од-
ночасно перською та арабською мовами).
. Фундаментом бабшсько! шеологп став постулат про те, шо немае
В1чних законов i порядюв — кожшй enoci мае вщповщати свое «Божчя
404 |PomuiIII. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|д
ственне Одк ровен ня», козре Бог, як едине, одв!чне та незм1нне джере.
до життя, передав людям через чергового пророка (баба) кожно! з епох
Вщловщно, Баб проголосив, шо ортодоксальш мусульмансью закони й
порядки, встановлеш Пророком Мухаммедом i кодифжоваж Кораном
та luapiamoM, уже застарши i мають бути замшен! новими, шо ix Баб, як
новий пророк ново! епохи, виклав у новш священшй книз! — Баян1
Царство справедливости яке бабщи збиралися встановити спочатку в
1раш, а потзм поширити на весь свгг, передбачало сошально-майнову
piBHicTb yeix бабшв, вигнання з ixHix володшь yeix небабшв fa конфь
скашею та зр!вняльним розподиюм майна останшх серед «праведних
людей» (тобто бабшв). Державний усгрш свое! держави Баб лропону-
вав будувати на основ} «священного числа» 19, яке вш вив!в вщ арабсь-
кого слова хайр («благо, добро»), осюльки буквений запис цього слова
в арабському обчисленш означав число 18, до якого додавалася едини-
ца, шо символ!зувала единого нос!я в!чного життя. Тому опорою сак-
рального Баба-правителя мали стати 19 призначених ним бабшських
первосвяшениюв, календар ново! епохи передбачав поды року на 19
М1сяшв тошо. Джерелом юнування бабщсько! держави мали стати доб-
poBiubHi внески свшомих бабшв. В1д адептов ново! penirii не вимагало-
ся творити шодеюп п’ятиразов! молитви. В побуп Баян вшмшяв носш-
ня жшочих запинал, ур!внював людськ! стато у правах аж до права
жшки на проповщницьку дыльнють i статус первое вяшен и ка (точшше
«первосвяшениш»). Не впалося багатоженство, зате суттево ускладню-
валася процедура розлучення. В питаниях економжи баб!зм виступав за
узаконения лихварства, законодавчий захист таемниш комерщйно-тор-
говельного листування, обов’язков!сть виплати Bcix борпв, л!квщашю
BHyrpiiiiHix митних збор!в.
За пропаганду щей, яю принципов© суперечили канонам орто-
доксального ши!зму, самозваного магд1 одразу заарештували (1847)
й запроторили до фортеш Маку, однак арешт Баба лише сприяв
радикал4заш! руху. Иого соратники — мулла Гусейн-Бошруе is
Хорасану, мулла Мухаммед-Ani 1з Барфоруша, проповшниця Ку-
рат аль-Айн fa Казвша та iHiiii «первосвяшеники» — перейшли вы
проповщей до активних д!й. Влггку 1848 р., коли, теля смерп
Мухаммед-шаха, серед Каджар1в знову спалахнула династична бо-
ротьба за престол, бабщи провели з’!зд у м. Бедашт (Швшчно-За-
хщний Хорасан), на якому проголосили про початок бабщсько! дер-
жавносто (лжвшашя чинних закон i в i порядюв, скасування наяв-
них податюв, усуспыьнення майна, зр!вняння чоловшв i xiHOK У
правах i тлн.).
Глава 10. 1ран
405
Бедаштський виступ змусив Каджар!в швидко консолшуватися.
шахський престол посадили 17-р!чного Наср ад-Джа [1848—
]ооб| в!д >мен* якого 1мпер1ею почав правити елире кеб1р («вели-
кий eMip” — тобто перший мпйстр уряду) М!рза Таги-хан Ферахаш —
же EMip Низам.
М!рза Таги-хан (1808—1852) не Mir похвалитися родовипстю — його
батько служив спочатку кухарем, а поим дворецьким у дом! попе-
реднього першого мппстра. Однак завдяки батьковШ служб! Таги-
хан ше в дитинств! й юнаитв! зав!в корисж знайомства в середовиш!
родовитих однолпюв, здобув непогану освггу й потрапив на чинов-
ниньку службу, де розкрився його вогстину неординарний орган !за-
торський талант. Наслшком була стр!мка чиновнииька кар’ера, ви-
р|шальним моментом в як1й стало призначення в 1847 р. на посаду
елйра ни зам а («ем1ра армп» — тобто командувача каджарського вшсь-
ка). Завдяки означенш посад! Таги-хан вшграв вир!шальну роль в
штрошзанп Наср ад-Джа, ставши потому в статус! першого мййстра
своершним регентом при молодому шахов!. Щоправда, з вшсько вою
посадою Таги-хан теж розумно вир!шив не розлучатися, а тому зали-
шився в icTopii свое! кра!ни пш титулом, який фактично став його
другим !м’ям — Ем1р Низам.
Першою ж акшею нового шахського уряду став розпн бабщського
зТ'зду в Бедашп. Вщповщдю на цю акшю були збройн! бабшськ! по-
встання, початок яких припав на вересень 1848 р. Першим спалахнув
прикаспшський Мазандеран, де виступ бабшв очолили вже згадан!
мулли Гусейн-Бошруе та Мухаммед-Ал!. Центром повстання стала фор-
теця, споруджена повстанцями на берез! р. Талар, неподал!к гробниц!
шейха Таберс! (Астане-Шейх-Табера). Захопивши навколишн! земл! й
вигнавши звшти ecix небабшв, повстанш (близько 2 тис. oci6) вшмши-
ли шетитут шдивщуально! власносп, проголосили р!вн!сть yeix людей i
тотальне усуспитьнення усього майна (навпъ харчувалися повстанц!
разом з одного великого казана). BiciM мюяшв шахськ! вшська нама-
галися придушити виступ, але безусшшно. У травн! 1849 р. влада за-
пропонувала «бунпвникам» амнюпю, життя ! свободу в раз! добро-
В1льно! каппуляцп. Бшышсть повсталих (селяни й рем!сники) не були
Релнтйними фанатиками баб!зму, а усуспьпьнене життя !м уже почало
потроху набридати, тому мазандеранськ! бабщи того ж м!сяня погоди-
лися на запропоновану владою каштуляшю, та коли повстанш склали
збРою, шахськ! вшська ecix ix пшетупно винишили.
Друге бабщське повстання спалахнуло в червн! 1849 р. в Зенджан!
' ровшщя Гшян) п!д кер!вництвом ше одного «лервосвяшеника» мул-
studentwryat-ua
406 |Розд1л 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д;
ли Мухаммеда-Ал! з Барфоруша. Воно проходило пщ тими самими гас
лами, шо й Мазандеранське, проте сошальний склад мюцевих «бунты
никш» виявився значно ширшим: окр!м селян навколишшх сш та Micue-
вих ремюниюв ряди повсталих поповнили др!бн! торговш, молодь jj
числа нижчого духовенства, сошально активне жшоцтво. Вигнавши 13
Зенджану ecix незгодних та конф!скувавши !хнс майно, бабщи Мухам-
меда-Ал! проголосили заснування там «в!чного царства справедливости
з вшповщними порядками. Уряд кинув проти зенджанських бабцйв
численну каральну армйо з гарматами, як! буквально стирали на порох
оборони! споруди «бунпвниюв», проте onip не вшухав. До того ж Бабу
вдалося втекти з! свого ув'язнення, однак неподалж вщ Зенджану в!н
знову потрапив у полон. Рел!пйно-!деолопчного ватажка баб!зму ви-
везли до фортеш Черж, а звщти доставили в Тебриз. Лише шною вели-
ких втрат каджарськ! вшська зламали onip зенджаншв. У грудн! 1849 р.
вциплим повстанцам також пообшяли шахське прошения, а коли вони
склали зброю ecix поголовно перебили.
Доки влада кон центру вала сили для атаки на Зенджан, шеал1зо-
важ чутки про шбито утворене «в!чне царство справедливость шири-
лися кратною, шсшруючи нов! й нов! повстання. Кыыасть бабщських
«бунт!вник!в», заф!ксована шахським урядом, сягнула ста тисяч oci6.
Окр!м Зенджану великим осередком бабщського руху став Нейр!з
(провшшя Фарс), владу в якому повстанш захопили у червн! 1850 р.
Боячись остаточно втратити контроль над ситуашсю у крали, уряд
Ем!ра Низама вдався до надзвичаиних захощв. У липн! 1850 р. в Тебриз!
стратили ув’язненого ше в 1847 р. Баба, позбавивши повстаншв !хнього
релйтйно-полпичного натхненника. Масовим терором придушили по-
встання в Нейр!з! — там бабцив спалювали живцем шлими родинами, по-
лонених повстаншв прив’язували до жерл гармат i в такий спос!б розстрь
лювали. Тепер бабщам уже шхто н!чого не общяв — бунт топили у кров!.
Владний терор дав результати: бабгдський рух утратив масовий
характер, однак не став в!д цього менш ради кал ьним. Тыьки тепер
сектанти зробили ставку на вщповшний ждившуальний терор проти
представниюв шахсько! влади. Апогеем терористично! активност! ба-
бцив став невдалий замах на шаха Наср ад-Дша (серпень 1852 р.), теля
якого Каджари провели в iMnepii масову «зачистку» серед ycix, кого
бодай шдозрювали в симпапях до бабцив. Заарештованих сектанпв
нещадно катували й сотнями показово страчували. Вштод! з баб!змом
в Ipani, фактично, було поюнчено.
Активкти баб!зму, яким поталанило вижити в шй р!занин!, змушен1
були пкати до сунггсько! Туреччини — давнього суперника шиТтсько-
Глава 10. I ран
407
го 1рану. Очолив них б!женшв колишнш учень Баба М!рза Гусейн-Ал!
на пр!звисько Бехаулла («Божий блиск»), котрий, перебуваючи в ем!-
rpauii в турецькому 1раку, написав «Свяшенншшу Книгу» (Kimaoe
Акдес), шо мала, на його думку, замшити занадто радикальний Баян
Баба й у такий cnoci6 лримирити бабийв i3 владою. Так радикальний
6a6i3M трансформувався в реформаторський беха!'зм, який визнавав
сошальну й майнову нер!вн!сть людей, засуджував антивладж збройн!
виступи, проповщував шеали науково-рел!пйного шеолопчного син-
тезу тошо. Шоправда, навпъ така шейна еволюшя не дала можливостт
Бехаулл! повернутися додому — BiH помер у 1892 р. в eMirpauii. Проте
як шеолопя ipaHCbKoi компрадорсько! буржуазп, шо почала форму-
ватися у Kpa!ni в середин! XIX ст., беха!зм в 1ран! прижився.
Реформи
EMipa Низама I
Розгромивши бабйив, Каджари змогли взриматися при владь Проте
вони розумши, шо гснуючий режим потребуе термшових стабиизашй-
них реформ. Вшповщальнкть за !хне проведения взяв на себе Ем1р
Низам. Шоб заошадити кошти, скоротали юлыасть державних чи-
новниюв. а тим, хто залишився на посадах, — ур!зали й без того
низьк! зарплата. Позбавили державних пенсий представниюв б!чних
лшш шахсько!' родини. Заошаджен! кошти спрямували на реоргажза-
шю та переозброення армп, яка в результат! змогла досить швидко
поюнчити з бабшами. Апогеем вшськово! реформи стало запровад-
ження для перського селянства в 1851 р. системи рекрутеьких набор!в
до регулярно! шахсько! армп (бон/че)6 з вшповшним примусовим при-
крпшенням селян до земл! та адмпйстративним контролем над ними з
боку великих мюневих землевласниюв. Фактично реформа повторю-
вала порядки, шо панували в тогочаенш Росшсыбй iMnepii, котр!, у
свил! двох переможних для Pocii росшсько-перських воен, видавали-
ся EMipy Низаму привабливим зразком для наелшування.
Посилення централвованого командно-адмппстративного владно-
10 контролю над кразною Ем!р Низам намагався поеднати з викорис-
танням не менш переконливого в сошально-економ!чних питаниях
Захиноевропейського доевщу. 3 метою активгзаш! господарсько! сфе-
Ри Частину заошаджених бюджетних кошттв направили текстильни-
а^е?'м’н соллатсько* служби перського рекрута становии 12 рок!в, проте набирали
й|,1Ська не Bcix — майбутнк со.тлаз1в обирали за жеребом. * .
408 |__________________PomuiIII. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
--------
кам Мазандерану, 1сфагана й Тегерана, яю виконували держави! за-
мовлення — виготовлення обмундирування для нового регулярного
вшська. (KpiM того, ремгсничим артЁлям текстильниюв издали пеан!
шльги, зокрема звшьнення вщ В1йськово!' повинност!). У крапп на дер_
жавн! кошти почали споруджувати казенн! мануфактури з виготов-
лення новиньо! зброТ, шо мало в комплекс! змщнити воснний паген-
шал 1рану й обмежити можливост! втручання в його внутршш! справи
шоземних держав (особливо Pocii та Великобританн).
Помггш зм!ни вщбувалися й у суспыьному жигп краши. Прово-
дячи вшповшж реформи, уряд Ем!ра Низама обережно спробував
звшьнити з-п!д тотального контролю ортодоксального шиггського ду-
ховенства освпянську та судову системи. У 1851 р. в IpaHi почали ви-
ходити nepcoMOBHi газети, а наступного року в Тегеран! вшкрився пер-
ший свпський лшей для дпей придворно! знай, де викладали icTopiio,
географ!ю, xiMiio та медицину. ГПзжше, в русл! започаткованих Ем!-
ром Низамом реформ, в !ранськ!й столиц! органгзували в!йськову
школу европейського зразка, де викладали французьк! шструктори.
Зд!йснюючи сво! реформи, Ем!р Низам явно з оптим!змом ди-
вився у майбутне, проте наслшки його нововведень виявилися не
наспльки ефективними. як оч!кував перший м!н!стр. Позбавлення
пенею розлютило шахську родину. Зменшення чиновницьких зарп-
лат, на як! тепер навпъ теоретично неможливо було прожита, спри-
чинило корупшю, хабарництво i казнокрадство в таких масштабах,
шо шахська скарбниця навпъ попри жорстку бюджетну економ!ю
спорожнгла. Здирства та сваволя продажних державних управлшшв
призвели до масового розорення виробниюв, i н!яю дарован! владою
шльги не могли уже н!чого зм!нити. Неефективними виявилися й
показов! каральн! акцп, шо ix полюбляв оргашзовувати Ем!р Низам
над шйманими «на гарячому» корупцюнерами. Категоричну незгоду
з нововведениями висл овило авторитетне шиггське духовенство, яке
звинуватило першого м!н!стра у вшход! вш базових юламських шнно-
стей, симпатн до «нев!рних» порядив, бажанн! скинута шаха й само-
му захопити владу в iMnepii. Останжй пункт звинувачень особливо
стурбував Наср ад-Джа, який в листопад! 1851 р. звшьнив Таги-хана
з ycix посад, позбавив ycix звань i заслав у Кашан, де колишнього
першого м!жстра невдовз! умертвили за шахським наказом.
Започаткован! Ем!ром Низамом реформи за шершею продовжува-
лися ше певний час шсля його смерть В 1ран! розпочалося будшният-
во перших пщприемств машинно! iHAycrpii (цукров! заводи в Capi й
Барфоруцц, заводи, де виготовлялися вироби з кришталю й фарфору
। Глава 10. 1ран
4^________________________________________________________________—
TerepaHi, Кум! та 1сфагаш, коленкорова фабрика в Тегеран!, паперо-
в фабрика в !сфаган!, металурпйний завод п виробництва чавуну в
ва oi тошо). Було вшкрито Вишу Пол!техн!чну школу (Дар-оль-фонун),
очап! вшправляти за кордон навчатися талановиту молодь, однак ре-
пьтативжсть них нововведень виявилася м!зерною. 1ран Каджар!в
певнено опускався в болото нашвколошального поневолення. При-
мория ней пронес черговий воснний конфуз...
Англоиранська вшна 1856—1857 рр. '
та п наслики. Перетворення 1рану
на англо-роНйську нашвколожю I
Причиною нового англочранського конфликту стала чертова спро-
ба Каджар!в повернути co6i владу над Схщним Хорасаном. У 1851 р.
помер гератський хан Яр-Мухаммед, ! серед його нашадк!в розгорну-
лася гризня за престол цього нап!вавтономного краю. В усобиню втру-
тилися хан сусшнього Кандагару та афганський ем!р Кабула. Вирцдив
пошукати шастя в боротьб! за «Гератську спадшину» й каджарський
шах Наср ад-Д!н. Щоправда, занепокосний британський уряд змусив
шаха в с!чн1 1853 р. взяти на себе оф!шйш зобов’язання не втручатися
в гератськ! справи, та Коран дозволяс мусульманину порушувати будь-
як! угоди з «нев!рними», якшо вони перестають бути випдними «св!ту
!сламу»... Отож, у листопад! 1855 р. у зв’язку з входженням Канда!ару
до складу Афгансько! держави !ранськ! вшська вирушили на Герат,
«шоб захистити його в!д захоплення ц!с! облает! Афганистаном».
Великобритан!я намагалася завадити цьому походу, демонстратив-
но роз!рвавши з 1раном дипломатичн! вщносини, проте на Наср ад-
Д!на цей демарш не под!яв. У жовтн! 1856 р. Герат був захоплений
шахськими вшськами, а в листопад! того ж року в Перську затоку
увшшла англшська в!йськово-морська ескадра у склад! 40 бойових
корабл!в !з численним десантом на борту. Бриташя оголосила 1ранов!
в,йну. 1 тут з’ясувалося, шо Наср ад-Дш явно переошнив бойовий
нотеншал свое! реформовано! армп: протягом грудня 1856 р. британш
захопили остр!в Xapr i порт Бушир, а в лютому 1857 р. вирушили
походом на Шираз. Шоправда, до Шираза вони не д!йшли, в боях пщ
Хушабом !ранш ix таки зупинили. Зате британш захопили Мохаммеру
(Хорремшехр) та Ахваз. В!д шлковитого розгрому фан урятувало на-
родно-визвольне повстання сипатв в 1ндп, для придушення якого бри-
TaHui змушен! були зн!мати вшська з шших фронт!в колон!ально! екс-
studenV№rani^ua
410 ।Розды 111. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ1д1
пансп й перекидати !х до володшь англ!йсько! Ост-1ндсько! компанй
Проге вшськова неспроможшсть пореформеного 1рану була настигьки-я
очевидною, шо шах Наср ад-Дш не наважився продовжувати военн! I
дп проти англшського експедишйного корпусу. Укладений у березу
1857 р. Паризький мирний догов!р формально вшновлював довоен-
ний статус-кво i мав зовн! компромюний характер. За його умовами
Каджари виводили з Гератсько! облает! сво! вшська, визнавали поль
тичну незалежшсть Герату та Афгашстану й об!няли в майбутньому не
втручатися у внутр!шн! справи них держав. У раз! виникнення будь-
яких м!ждержавних конфлйспв м!ж Гератом, Афгашстаном та 1раном
останнш зобов’язувався удаватися до посередництва Велико! Британц
для !х улагодження. Вшповшно, Бритажя зобов’язалася припинитаЯ
военн! дп та вивести з 1рану вс! сво! вшська. При пьому збериали 1
свою чиншеть yci принизлив! для 1рану положения попередшх не-
р!вноправних договор!в. укладених Каджарами з европейськими кра-
нами протягом попередн!х десятилпъ.
Довершила натвколон дальне поневолення !рану фшансово-економ/чнйЛ
експаная европейських краш — насамперед Pocii та Британй’. Хрошчна
вшеутшеть кошт!в змусила Каджар!в шукати !нвестор!в дтя розвитку
ipaHCbKoi економ!ки на будь-яких — навпъ вшверто кабальних умовах, i
пим обидв! згадан! више краши скористалися сповна. Першими зорь
ентувалися британш: протягом 1862—1874 рр. вони отримали чотири
KOHuecii на спорудження в 1ран! телеграфних лшш, як! мали поеднати I
метропол!ю з Бриганською 1нд!ею, причому ш лшп обслуговувалися
виключно британнями, Koipi користувалися нравом екстеритор!альносп. w
Водночас Британы та Рос!я спыьними зусиллями нав’язали 1рану зобо-
в’язання не донускати спорудження в кра!н! залгзниць. Нагом!сть коло-
шзатори нооб!няли Каджарам побудувати в 1ран! мережу шосейних дори,
концеси на спорудження яких знову ж таки отримали на пыыових умо-
вах росыни (на п!вноч! краши) та британш (в П!вденному 1ран!).
Набула розголосу зв!стка про концес!ю, яку шах подарував анг-
лшському барону Ю. Рейтеру у 1872 р. Вшповшно до пункпв цього
документа барон дютав право на монопольно користування бшышспо В
промислових об’ект!в 1рану строком на 70 рок!в за умови, шо в!н
вкладе певж кошти в модерн!зашю означених пшприемств (причому,
точна сума таких кашталовкладень у документ! не ф!ксувалася). Кон-
церн за!рожувала перетворити !ранську промисловють на вотчину од-
ного британського авантюриста, проте в ситуашю втрутилася Росы, > |
пш тиском царських дипломапв «концеспо Рейтера» анулювали. У 1888 р.
шший британський б!знесмен Лшч отримав коннеаю на розвиток I
Глава 10. 1ран
411
ового пароплавства на едишй в 1ран! судноплавжй р!чш Карун, а
Р14 енитому роайському ишприсмню Л!анозову передали в ексклю-
зивне розпорядження Bci рибж промисли на Kacnii.
Не припинявся розпродаж концеай пюземням за безшнь i в подаль-
шому: 1890 р. анипйська компашя «Тальбот» отримала монопол!ю
на кушвлю, переробку i продаж в Ipani тютюну; 1898 р. !ранська
митна служба, пошта та шахське казначейство перейшли пш конт-
роль бельпйня Науса; 1901 р. британень д’Арс! здобув кониеслю на
монопольку експлуаташю вс!х нафтових родовиш 1рану.
Держава Каджар!в остаточно втрачала еконокпчний та дипломатич-
ний суверештет, а невдовз! втратила й фшансову самостшнють. У 1889 р.
шахський уряд передав тому ж Ю. Рейтеру концеаю на оргажзашю в
|ран! власного 1миерського Шахиншахського банку з монопольним пра-
вом випуску ipaHCbKMx банкнот, унаслшок чого пш контроль анппйшв
потрапила вся банювська, фшансова й монетарна ситуашя у крали. Про-
те й цього разу британськ! коложальж апетити в 1раж обмежила царська
РосЫ: у 1890 р. на аналопчних умовах у Тегеран! вшкрився росшський
Обл!ково-Позиковий банк Перси, який контрол ював росшський пш-
приемень Поляков. П!д ф!нансовий контроль цього банку перейшла вся
грошова, монетарна й банювська ситуашя в П!вжчному 1ран!. Анпийсь-
кий 1миерський Шахиншахський банк змушений був обмежитися и!в-
днем кра!ни. Позбавлений кошпв шах Наср ад-Д!н наприкшш XIX ст.
змушений був брати кредити пш кабальш вшсотки у тих самих бри-
танських i росшських фшансиспв, як! перед ним позбавили фан ф!нан-
сового суверенитету: 1892 р. Каджари отримали позику вш британшв
(£0,5 млн), а протягом 1900—1902 рр. — ше й в!д рос!ян (32,5 млн руб.).
За умов необмежено! експансп захшних промислових товар!в розва-
лилося, не витримавши конкуре нш!, !ранське кустарне ремесло, розори-
лися позбавлен! бюджетно! пшгримки стратепчн! фабрично-заводськ!
пшлриемства м!сцевого военно-промислового комплексу (збудован! сво-
го часу в перюд реформ Ем!ра Низама). 1ран перетворився на аграрно-
сировинний придаток седлового каттал/стичного ринку. 1 хоча дефшит
зовжшньоторговельного обороту не становие для 1рану особливо! за-
грози (шор!чний !ранський експорт наприкшш XIX ст. ошнювався при-
близно у 29 млн руб., а !мпорт — в 33 млн руб.), однак структура екс-
портночмпортних операшй свшчила про катастроф!чну технолопчну
вшстал!сть iMnepii Каджар!в: в !ранському !мпорт! домшували фабричн!
товари (nanip, вироби з металу, скла, навпъ фарфору й фаянсу, когр!
Нешодавно були гордостю !ранського господарського комплексу), тод! як
вивози.шся пшениця, рис, тютюн, оп!ум. бавовник, шовк-сиреньхоча
412 |Розд!л 111. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ1Д
хофрукти, воина, перли, кон!, в!вш та !нш! предмета аграрно-сировин^
ного типу. 1з технолопчно! продуюш лише славетн! персью килими й
шал! продовжували користуватися попитом на м!жнародних ринках.
В абсолютно жалюг1дному стам опинилося шахське вшсько. Оф|_
церськ! звания й посади вщкрито продавалися за грош!, списочний
склад регулярних вшськ (низам) утрое перевишував реальну юльюсть
вояюв (до того ж озброених старими р!знокал!берними гладкостволь
ними рушницями (навпъ кремшними) й такими ж гарматами). Що.
правда, на складах як стратепчний резерв Каджари зосередили певц!
запаси закуплених в €врош нар!зних рушниць i нов!тн!х гармат, однак
вшськам цю зброю не видавали (бо занадто шина — раитом поламають
на навчаннях), тому користуватися нею !ранськ! солдата не вмиш. Кад-
жарських командир!в, яю купили сво! посади за велик! грош!, турбува-
ло лише одне: як повернути з прибутком вкладен! кошти — тому спис-
ки солдат, на яких офщери отримували зарплата, штучно розбухали,
проте в наявност! вшськ не було, а мобипзашйний потеншал iMiiepu
взагалi наближався до нуля. Про шахський флот год! й казати: на Каспй
1ран вш час!в Гюлютанського мирного договору 1813 р. вШськово-
морських сил тримати не м!г, а в Персьюй затош вс! каджарськ! ВМС
складалися з одного гвинтового пароплава водотоннажжстю 600 т. j
Розвал армп змусив Каджар!в потроху i i'i передавати пш контроль
Шоземшв: у результат! в Тегеран! з'явилася кавалер!йська бригада
пш кер!вниитвом росшського козачого полковника, юнний полк пш
командою шменького майора, а в Персьюй затон! вшверто хазяйну-
вав британський флот.
Державний розпад супроводжувався актив!зашею сепаратистських
режим!в у провшшях iMnepii, де разом з шоземцями правили тепер
уже не шахсью намюники, a Micueei можновладц! (шейх Газель, Ка-
вам аль-Мульк Ширазький, бахпярсью хани тошо), з якими британш
та рос!яни, иноруючи шахський уряд, укладали прям! договори про
концесп, субсидп, оргажзащю автономиях збройних формувань.
Розплачувалися за все це персью селяни, ремюники, др!бн! торговш,
з яких здирали нелосильш податки й шахсью чиновники, й Micueei
князьки, й шоземж коннесюнери. Наслшком були перманенты «голодн!
бунта», шо прокочувалися крашою !з загрозливою перюдичшстю — то в
Мешхед!, то в Керманшаху, то в Тебриз!, а то й у столичному Тегеран!)-
Масштаб нашвколошального пограбунку та принижения крахни був
насттльки разючим, шо навпъ вихован! в поваз! до святост! сакрально!
влади !сламсью фундаменталиста не приховували свого обурення. Тому
коли в 1896 р. радикал-пашсламкт Реза Керман! убив шаха Наср ад-
Глава 10. 1ран
413 [
л- а народ ушанував терориста-смертника як ф1дая («мученика за
• •>) а всенародного суму за вбитим володарем не спостершалося.
В1Р' n'anpuKiHui XIX ст. /ран перетворився на класичну нап/вколонйо, i
ше англо-росшсъке суперництво не дало можливоспй зробити з кад-
аоських володшь суто колошальну територио. Формально 1ран зберш
не3алежн1сть, але лише тому, шо Британш не допустила перетворення
1рану на росшську колонпо, а Росы — на британську.
Контрол ьн! запитан ня та завдання
1. Схарактеризуйте етнополггичну, сошально-економ!чну та
культурно-рел!пйну ситуашю в iMnepii Сефевшв теля за-
вершения епохи середньов!ччя.
2. Унаслшок яких военно-полпичних катакл!зм1в загинула 1м-
nepifl Сефевшв?
3. Якими були передумови утворення iMnepii Haaip-шаха?
4. Схарактеризуйте етнополпичний, суспшьно-господарський
та культурно-релишний устрш iMnepii Hauip-uiaxa. Чому ця
iMnepifl розпалася июля вбивства и засновника?
5. Як до влади в IpaHi прийшла динаспя Каджар4в?
6. Шо мали епшьного i чим вшр!знялися за cboim внутршжм
устроем та зовшшньополп-ичними прюритетами три найбшыш
iMnepii постсередньов!чного 1рану — Сефевшв, Haaip-шаха i
К ад жар i в?
7. Якою була роль 1рану в англо-франко-росшському военно-
експансюжстському суперництв! в XIX ст.?
8. Розкрийте характер воен 1рану Каджар4в. Якими були ixHi
наелшки?
9. Коли iMnepin Каджар4в потрапила у нашвколожальну за-
лежнгсть вш европейшв? У чому це проявилося?
10. Хто там бабши? Схарактеризуйте змшт релШйно-шеолопч-
Hoi доктрини 6a6i3My.
11. Шо таке беха/зм?
12. Розкрийте ocHOBHi передумови реформ EMipa Низама. Яки-
ми були ixHi наелшки?
13. У чому полягала спенифжа нашвколошального поневолен-
ня 1рану на схил! постсередньов!ччя?
studenHWatUa
Середня Аз1я
i Казахстан
Казахстан за чаов
постсередньов|ччя
Середня Азш гпсля завершения
епохи середньов!ччя
Бухарський eMipaT
Х1винське ханство
Кокандське ханство
Колошальне поневолення
Середньо! Азп Росшською
iMnepieio
Казахстан
за час!в
постсередныличчя
Виникнення Казахського ханства з подальшою консоль
дашею власне казахського тюркомовного етносу було пов'я-
зане з проиесами розпаду Золото! Орди та наслшками по-
лпично! боротьби за домшування в одному з и уламк!в —
Узбецькому ханств! Шейбанццв, яке контрол ювало в XV ст.
межир!ччя Уралу й Сирдар’!. В середин! XV ст. невдоволена
всевладдям Шейбан!д!в частина кочових род!в (очолювана
ханами Преем i Джашбеком) вшкочувала на швжчний схш,
започаткувавши в такий спос!б окрему орду казах!в («выш-
них»), центром яко! стала фортеця Сауран, розташована в
Захщному Семир!чч!. В подальшому саме на них теренах
склався Старший (Ули) жуз (мЬкплемптний союз) казах!в, до
якого увШшли кочов! клани албан, дулат, суан, жалайир, ка-
нгди, сиргел!, шаншкили, сариуйсш та ш. У мовному середо-
виш! цих м!грант!в панувала тюркська лексика з! значними
монгольськими та !ранськими запозиченнями, а в релшйно-
му вшношенн! вс! вони вважали себе правов!рними мусуль-
манами-сунпами. хоча тогочасна !слам!зашя означених но-
мад!в мала ше значною м!рою формальний характер, мирно
уживаючись у людсыай свгцомост! з рел!ктами шаман!зму,
ан!м!зму й традишйного кочового тюркського культу бога
неба Тенгр!. Основу господарського комплексу казах!в ста-
новило класичне кочове скотарство (кон!, верблюди, в!вш,
кози, меншою м!рою — велика рогата худоба).
ГИсля того, як на початку XVI ст. Шейбанши вивели
пшконтрольних !м узбек!в у Середню Аз!ю, частина казах!в
у пошуках вышних земель для кочування знову заселила ме-
жир!ччя Уралу й Сирдар’!, утворивши в такий спос!б Молод-
ший (Kiiuu) жуз казах!в. до якого ув!йшли клани ал!м, адай.
жаппас, тана, байбакти, жагалбайли, кердер!, гама, табин та
!н. Нарешт!, в середин! XVI ст. етн!чний склад казах!в по-
повнився тюркомовними номадами, шо переселилися !з за-
ходу в межир!ччя Сирдар'!. 1ши.му й Тоболу шслярозшцш
416 |Розд!л 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХц|
розташованого дал! на захщ вщ р. Урал Ногайського ханства. 3 часом
до них приедналися тюркомовн! м!гранти, випснеж з Сиб!ру рос!яца. j
ми та з! Сх!дного Семир!ччя — монголомовними джунгарами. Це^ ।
конгломерат клан!в (аргин, найман, кипчак, керей, кунграт) утворЗ
Середжй (Орта) жуз казахського етносу.
Занепад караванно! торпвл! «Великим Шовковим шляхом» (шсля
Великих Географ!чних вщкритпв основн! товаропотоки липли мо-Г
рями й океанами) позбавив степняков звичних митних прибутк!в I
за рахунок яких у середн! в!ки значною м!рою формувався у но-
мад!в додатковий продукт як основа державного буд!вництва кочо-
вих орд. До того ж шсля поширення в середовиш! осглих сусцпв|
високоефективно! вогнепально! збро! номади втратили можливкть!
жити даниною з ос!лих народ!в, оск!льки перемагати за допомогою|
самих лише стр!л, шабель i спис!в армп, озброен! гарматами, арке-|
бузами й мушкетами степовики також не могли. Водночас власне
кочове господарство через свою пор!вняно невисоку ефективжстьй
вшсутжсть реальних шлях!в його !нтенсиф!кацп гарантувати отри-
мання додаткового продукту також не могло. Наслщком тако! вто-
рично! кол!зп стало зникнення розвинених елемент!в державност! й
практично ycix кочових народ!в Великого €враз!йського степу, ос-|
юльки на розбудову й утримання широкого спектра полггичних
шститупв у кочовиюв вштепер просто не вистачало кошт!в. По-|
вною м!рою це позначилося i на степовиках Казахстану, котр!, роз-|
прошавшися з лишним ординським середньов!ччям, вступили в
нову !сторичну епоху не маючи розвинених державних шститушй,
тому жили на початку XVIII ст. згаданими родоплемшними прото-
державними вожд!вствами (жузами), а отже не мали власних дер-
жавних орган! в влади й управлшня, регулярно! армп, стабшьно!
податково! системи, усталено! правово! системи й вшповщного
культурночнтелектуального потеншалу.
Шоправда, наприкшш XVII ст. хан Малого жузу Тауке [1680—
1718J запровадив у cboix володшнях писаний кодекс закошв «Жети
Жаргй», поеднавши в ньому елементи чшпсово! Яси, мусульман-
ского шар!ату й традишйного права (адат), але по суп «Жети
Жарп» просто узаконив традицн звичаевого права, шо панували в
середовиш! казах!в. Не дивно, шо ним законом закршлювалося
право кровно! помети (вщ не! можна було вшкупитися, лише опла-
тивши тисячу (!) овень). всевладдя хана обмежував курултай, а
пашвним принципом сошального буття проголошувалася клано-
ва взаемодопомога.
. Глава 11. Середня Азш i Казахстан
417__[______________________________-___________________________
Наивною верствою в сошальнш структур! казахських род!в
и султаны («владики») — нашадки найродовипших казахських
' ей як! вважали себе Чшпзидами за походженням (тобто виво-
с св!й родовш вш самого Чшпс-хана), а тому мали виключне
Доаво претендувати на статус кер!вник!в жуз!в — хан!в, хоча фор-
мально кожен хан, як дов!чний глава свого жузу, обирався на
спешальних «зборах» (курултай) ecix старшшин означеного жузу.
Наступну сходинку у владнш iepapxii поедали нашадки шших ро-
довит их казахських с!мей (би) та представники мусульмансько!
верх!вки (ходж1), як! нершко претендували на свою споршнежсть
!з праведними хал!фами. Вс! вони управляли сво!ми кланами й
мали право голосу на шор!чних курултаях, шо ix скликав хан i на
яких у дус! в!йськово! демократ!! вир!шувалися вс! питания житгя
й д!яльност! жузу, розподш м!ж племенами стоянок i маршрут!в
сезонних м!грашй, питания вшни й миру тошо. В сукупност! сул-
тана, би та хадж! утворювали родоплемшну верх!вку суспшьства,
яка !менувалася ак-суск — «б!л! люди», однак у матер!альному
план! (враховуючи вшсутжсть надежного додаткового продукту)
!хне житгя мало чим р!знилося вш житгя рядових кочовик!в, яких
!менували кара-суск — «чорними людьми». Найнижчу сходинку в
сошальнш iepapxii казахського жузу посшали раби (туленгут) —
переважно з числа вшськовополонених, захоплених казахами пш
час ixHix наб!пв на ос!лих сусш!в — х!виншв, бухаршв, кокандшв
або рос!ян. Рабство в казах!в мало переважно патр!архальний
характер.
Наприкшш XVII ст. казахським жузам почали загрожувати !хн!
сх!дн! сусши — Джунгарське ханство — ординська держава захшних
монгол!в-ойрат!в, як! намагалися здобувати додатковий продукт для
власного державного буд!вниптва, грабуючи сусщн! степов! народи.
Калька спустошливих джунгарських навал змусили казах!в шукати
шляхи до еднання, шоб дати вшс!ч ворогов!. В 1710 р. на з’!зд! пред-
ставник!в ycix жуз!в хан Малого жузу Тауке був визнаний загально-
казахським лшером. Однак зупинити ординськ! наб!ги йому так i не
вдалося, шо icTOTHo знижувало авторитет Тауке в очах !нших хашв.
у ,718 р., шсля смерт! Тауке, його владу успадкував хан Молодшого
жузу Абулхайр |1718—1748], який, консолшувавши сили ycix жуз!в,
спром1гся дешо стримати войовничий запал джунгар!в. У битвах на
Р- Аягуза (1718) та на р. Буланти (1728) об’еднаним родоплемшним
ополчениям казах!в удалося завдати джунгарам вшчутних поразок.
Роте навали на припинялися, а перемагати казахам-ополчениям ре-
Ир^ва. sWdenVUbran/avua
418 |РозшлШ. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й CX|j
гулярж ординсью вшська джунгар!в ставало дедазп важче. Тим
ше, шо внутр!шня вшськово-полп'ична едшсть жуз!в була довод!
умовною. Явно сепаратистсью позинп шодо владних повноважеЗ
Абулхайр-хана демонстрували Семеке-хан (Середнш жуз), Кущук-
хан (Старший жуз), а також бунтшлив! султаны Барак i Абулмамбет
яю взагал! не бажали Hi ком у коритися. До того ж теля чергово1
ординсько! навали пщ владу джунгар!в потрапив увесь Старший жуз
мешканшв якого ойрати обклали непосильною даниною. ТрадицЯ
на казахська 1сторюграф1я недарма прозвала Ti часи «роками великое
бши». За умов внутр1шн1х усобиць та джунгарсько! arpecii саме в
Pocii хан Абулхайр убачав силу, шо зможе захистити його жуз вщ
кривавого катаюпзму. В 1730 р. вш офщшно звернувся до pocift-
ськоУ iMneparpMui Анни 1оаншвни [1730—1740] з проханням ноши-
рити на казах!в Малого жузу росшське пшданство. Наступного року
прохання задовольнили, i Молодший жуз був прийнятий пш ро-
сшський протекторат, а на його землях спорудили фортеню Орськ,
де розм ютили гаршзон регулярних росшських вшськ.
Джунгари перестали нападати на володшня Абулхайра, шо стало
наочним прикладом для його сусцйв, тому вже в 1732 р. пщ росшське
заступнинтво попроси вся хан Середнього жузу Семеке, а згодом i сул-
таны Абулмамбет i Аблай. Приймаючи роайський протекторат, хани
Малого й Середнього жузу зобов’язалися платити росшськш влад! да-
нину («ясак шюрами зв!риними») та захишати pociftcwd кордони, за
шо 1мператриця пооб!цяла убезпечити ix вш джунгарських навал та
замшаних на давн!х образах кровно! помети набйтв пшвладних Pocii
башкир. Однак у 1741—1743 рр. знову вшбулася спустошлива навала
джунгар!в на земл! Молодшого й Середнього жузу, причому зупинити
ii не змогли. Micneei «бин люди» розшнили не як безперспективнклъ
проросшськоУ opieHTaiiii, i в 1748 р. ii головний iniuiarop хан Абул-
хайр був убитий внаслшок двУрцевого перевороту.
Наступним ханом Молодшого жузу став син Абулхайра — Нурали,
який намагався уже сам тероризувати cyciaie, нападаючи то на земл!
Середнього жузу, то на розташоване дал! на швдень Х1винське хан-
ство, тому й BiH при влад! перебував недовго. Наступним ханом ку-
рултай обрав Батир Джашбека [1750—1771], який спочатку спробував
укласти вшськово-полпичний союз i3 джунгарами, а шсля ix вини-
шення Нинами визнав над собою в 1756 р. сюзеренпет Маньчжуро-
Китайсько! iMnepii. За таких смутних час!в до справи тотального
пограбунку казах!в долучилися навпъ кокандш, яю захопили Чим-
кент. Pocin в ней час зосередилася на европейських питаниях та про-
Глава 11. Середня Аз1я i Казахстан
419
виходу до чорного моря й також послабила свою присутжсть у
^,еМ1Ських стелах. Однак Пугачовшина (1773—1775) змусила росш-
КаЗЭ 1млератрипю Екатерину 11 11762—1796] знову звернути свою
ськ' на лей репон, осюльки в боях на бош Пугачова була докумен-
Ув ’ 0 зафшсована участь окремих казахських загошв 1з числа род!в
Молодшого й Середнього жуз!в. Taxi дп Робя розшнила як акт не-
пикрито‘1 aipecii i перейшла до прямо!' военно! лнсвщацй казахських
«вшьностей», супроводжуючи сво! дп активною переселенською по-
этикою (3 розселенням росшських селян на завойованих територй
ях) стимулюванням осиюст! серед самих казах!в та штенсивною icaa-
м!заш€Ю репону зусиллями казанських татар, осюльки 1мператриця
Екатерина 11 розшнювала 1слам1защю в даному випадку як цивьйза-
торський фактор та зас1б щеолопчного контролю над волелюбними
степняками.
У 1784 р. 1мператриня пшписала указ про початок масового буд4в-
нинтва в казахських степах мечетей та медресе та укомплектування
!х вихйшями з волзьких татар.
Спробою стримати росшську коложальну експанаю стало по-
встання 1783—1797 рр., яке охопило весь Молодший жуз. Його очо-
лив 6iu роду Байбакти Батир Срим, якому вдалося скинути з престо-
лу пригодованого рос!янами хана Нусрали й розгорнути проти ро-
сшських вшськ снравжню партизанську вшну. Згуртувавши навколо
себе патриотично налаштованих бив, Батир Срим протягом майже
п’ятнадцяти рок!в три мав у напруженосй коложальну адмЫстрашю
роо'ян, однак протистояти на вшкрийй ршниж регулярним росш-
ським вшськам ставало дедал! важче, i в 1797 р. шсля низки поразок
Батир Срим змушений був покинути Казахстан й утекти до Х!ви, де
в 1802 р. в!н був отруений за невшомих обставин.
Военна поразка вир!шила полггичну долю Казахстану. Хани пере-
творилися на безправних росшських лолтгичних марюнеток, шсля чого
спочатку в Середньому жуз! (1819), а пойм i в Молодшому (1824) шсти-
тут ханш узагал! лжвщували. 1хн! земл! були шкорпороваж в !мперську
структуру Poci! з в!дпов!дними адмшютративними, управл!нськими,
мовними, релптйними та культурно-штелектуальними наслшками.
Трохи довше вгдбувався процес приеднання до Poci! земель
таршого жузу, де спочатку домшували джунгари, а теля !хнього
винищення Нинами росшськш експансп намагалася протистояти
вньчжуро-Китайська 1мпер!я. Однак кризовий занепад iMnepi!
1111 У середин! XIX ст. завалив богдиханам зупинити pocinir (kf -НЭ
420 I
Р03Д1л III.
БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й
СХ|Д
у 1818 p. хан Старшого жузу Суюк визнав над собою росшський
протекторат, у 1847 р. на казах!в Старшого жузу поширили poj
сшське шдданство, а в 1854 р., теля л!квшацп релжпв мкцевого
традищйного родокланового самоуправлтня та самого шетитуту
хашв, терени Старшого жузу увшшли до складу новостворено! Се^
мипалатинсько! губернп.
Середня Аз1я
шеля завершения
епохи середньов1ччя
На початку XVII1 ст. незаперечним военно-полггичним домшан-
том середньоазшського регюну залишалося Бухарське ханство, пре-
стол якого обшмала динаспя Аштарханццв (Джаншв, 1599—1753).
Внаслшок усшшних воен, проведених наприкшш XVII ст. ханом Суб-
хан-Кул! [1680—1702], пщ контролем бухарських правителтв опини-
лися майже весь Мавераннахр (з! столичною Бухарою та Самаркан-
дом), «благословенна» родючктю свотх грунт!в Ферганська долина,
багатий на поклади рубшш Бадахшан, стратепчно важливт пентри ка-
раванно! торпвл! Балх, Кундуз, Мерв, Герат i Мешхед, а також Xiea,
через яку бухарсью владики д!стали прямий вихш до Аральського та
Касшйського мор!в. У политичному вщношенн! Бухарське ханство
являло собою класичну схшну деспопю мусульманського типу. Bci
важел! полггично!, судово!, вшськово! та законодавчо! влади зосе-
реджувалися в руках хана. Економ1чною основою його могутност!
виступала державна влаенкть на землю (амляк), яка поширювалася на
абсолютну быышеть придатних до землеробського використання трун-
ив та майже на всю систему зрошувальних канал!в, за користування
якими пшдан! хана мали платити вщповщш подай на правах !здоль-
шини. Щоправда, бухарське земельне право припускало кнування
приватних земельних володшь (мюлък), однак !хн! розм!ри й, вшпо-
вшно, роль у господарському комплекс! ханства були вкрай обмеже-
ними. Як правило, мюльк хан жалував тим, хто особливо вщзначився
на державнш служб!, i вш же (хан) м!г у будь-який момент його
вццбрати. I лише зв!льнен! в!д будь-якого оподаткування земл! му-
сульманського духовенства (вакуф) були певною м!рою захишен! вШ
хансько! свавол! авторитетом кламу, проти якого жоден !з ханш вис-
тупити вшкрито не наважувався. В етн!чному вшношешп основну масу
аштарханщських пщданих становили тюркомовн! узбеки, туркмени й
Глава 11. Середня Аз1я i Казахстан
421
алпаки та !раномовн! таджики. Пашвною рел!г!йною доктриною
^пжавибув сужтський юлам.
Д Проте стаб1льн1сть хансько1 влади та пишжсть бухарського двору
вали дедал! примаршшими. Занепад караванно! торпвл! шляхами
% дикого Шовкового...» позбавив ханську скарбниню звичних мит-
* их прибугюв, перманентн! репональн! вшни призводили до занепа-
Н MicueBoi !ригашймо1 системи, шо вкрай негативно вплинуло на
еФектившсть землеробського комплексу, а витрати, пов’язан! з веден-
иям виснажливих воен, остаточно доруйнували фшансову систему. Для
покритгя видатк!в Субхан-Кульхан удався до псування монети, змен-
шивши вм!ст ср!бла в бухарськш монет! танга (тенъге) з 90% до 22,5%,
шеля чого в ханств! завмерла торпвля. А шеля того, як правитель на-
прикшш свого правлшня умудрився з!брати податки з пщданих на
с!м рок!в наперед, у ханств! почалися масов! народн! виступи. Ситуа-
шю ускладнювали придворн! штриги, а також сепаратистсыа зам!ри
васал!в, П!сля свое! смер-ri Субхан-К.ул!-хан зал и шив синовьспадко-
емню Убейдаллаху 11702—17111 державу, яка розвалювалася букваль-
но на очах.
Бухарш втратили контроль над Гератом i Мешхедом, вделали Бадах-
шан i Фергана, здобуло незалежшсть Х!винське ханство.
У пошуках кошпв Убейдаллах-хан скасував yci податков! п!льги,
продав частину державних земель у приватн! руки, вс!ляко сприяв
розвитков! зовшшньо! торпвл! (з Pociero, 1нд!ею та 1раном), а сво!м
намюникам (елйрам) регулярно «дарував» !з власного плеча халати,
за кожен з яких збирав з обдарованого плату, шо вдесятеро переви-
шувала реальну варпсть означеного «дарунку». Завдяки таким по-
жежним заходам удалося наповнити державну скарбниню, стабшьно
сплачувати грошове утримання армп та чиновникам ! навпъ збдеьши-
ти вм!ст ср!бла в танга до 35%. Та Убейдаллах-хан вир!шив розв’я-
зати вс! фшансов! проблеми одним махом. У 1711 р. в!н наказав
таемно перекарбувати наявж у скарбниш монети, зменшивши вм!ст
ср1бла в них учетверо (до 9%). Однак авантюра швидко розкрилася,
в ханств! вщбувся економ!чний колапс через цыковиту втрату дов!-
Ри пщданих до нових грошей, теля чого Убейдаллах став жертвою
пРИДворно! змови ем!р!в.
Придворн! бухарськ! хрожсти всдеяко вихваляли централ!затореьку
Д1яльн!сть Убейдаллаха. Серед них виддеявся сучасник хана, автор
« Убейдаллах-наме» («Книги (про
хаммед Ам!н! Бухар!.
] Убейдаллаха») Mip-My-_
422 |Роздш III. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
Наступний Джанш на трон! — Абулфайз-хан |1711—17471 — пере,
творився уже на цереможальну полпичну ширму ханства, в якому
правили класичж фаворити. Серед них видшявся виходець !з могут,
нього узбецького племен! мангит Мухаммед-Хак!м-бш. Пш його кон-
тролем перебували вс! фшанси ханства та розподш державних чин!в j
посад, за як! Мухаммед-Хак!м-бш регулярно брав !з претендентшсо-
лшний бакшиш. Хабарництво й тотальна продажнють чиновницького
апарату призвели до некерованост! полггичних процесш у ханств!. Да-
вал ося взнаки також пошпрения наркоман!!’ серед бухаре ько! владно!
елгги, яка полюбляла вживати анашу. Тому коли в 1740 р. в Маверан-
нахр вторгнувся !ранський войовник Над!р-шах, бухарц! навггь не
намагалися чинити йому onip, беззастережно визнавши себе васалами
!ранського шаха. 1 лише шсля смерт! Над!ра (1747) ! розпаду його
iMnepii Бухарське ханство знову здобуло полггичний суверен!тет, про-
те Аштарханши так i не спромоглися вшновити контроль над ситуа-
шею у KpaiHi. А коли шсля смерт! всесильного Мухам мед-Хаюм-б!я
Абулфайз спробував вшбрати владу у його сина-спадкоемця Мухам-
мед- Рах!ма, хан лоплатився за це головою внаслшок чергово! нрпдвор-
но1 змови. П!сля цього Мухаммед-PaxiM ше протягом кшькох роюв
тримав на престол! представниюв родини Аштарханш!в, керуючи дер-
жавними справами ханства у статус! своершного першого мш!стра
(аталик), аж доки в 1753 р. зважився оформити свою владу оф!шйно.
Скинувши з престолу останнього бухарського хана !з роду Джаншзв,
Мухаммед-PaxiM проголосив себе всевладним правителем Бухари пш
титулом ем!ра бухарського. Так утворився Бухарський ем!рат з прав-
лячою динаслею Мангит [1753— 1920J на чош.
Бухарський
ем!рат
У момент утвердження на бухарському престол! ем!рсько! династи
Мангит!в пшконтрольн! !м територп обмежувалися центральною час-
тиною межир!ччя Амудар”! i Сирдар’!. Господарський комплекс Бу-
харського ем!рату базувався на централ!зован!й зрошувальночрига-
шйн!й систем! землеробства. серцевиною яко! виступала долина pi*04
Зеравшан1, шо зажила слави завдяки родючосп cboix грунпв. «Зо-
лот!» води р!ки живили безшнною у цьому посушливому кл!мат1
1 Про вир«шальну роль р>ки Зеравшан у господарськочригашйному комплекс»
Бухари свшчить сама П назва: Зеравшан — «Золотоносна».
Глава 11. Середня Аз1я i Казахстан
423j____-----------------------------------------------
43 великих i 939 допомЬкних арик1в («канал!в»), шо дало
Ва,° ив4сть мкшевим мешканиям перетворити Бухарський репон у
М°—ький сад посерел пустел!. Основними культурами, як! вирошу-
раИСЬя на полях, були рис i бавовник. Але не тыьки. Добр! врожа!
також пшениця, просо, дурра, кунжут, apaxic, тютюн i кыька
да -в бобових, вшповшний теплому кл!матов! спектр городшх (orip-
В гарбуз, морква, буряк, редька, томати, капуста, цибуля, часник,
^васоля, pina, стручковий переиь тошо), плодових (персики, абрико-
и сливи, гранати, шовковиия, вишня, алича, айва, фюташки, яблу-
ка груш!, ropixH тошо), япдних (суниця, полуниця) i баштанних
культур (дин!, кавуни, кабачки), а також виноград. Завдяки розве-
денню тутового шовкопряда, який годували листям шовковиш, в
perioHi розвивалося шовк!внинтво. Найбыыш м!ста ем!рату — сто-
лична Бухара й Самарканд — були вщом! як осередки мусульмансь-
ко! культури, науки й освгги, а також як центри розвинутого ремес-
ла й TopriBJii. Особливо! слави зажили шовков! й бавовнян! тканини
мкшевого виробництва (ша!, атлас, б!касаб, адряс, бенаряс та ш.), а
також продукшя ювел!р!в, вовняр!в (поветь, килими тошо), збро-
яр!в, гончар!в i шевшв (й узагал! чинбар!в). Серед пщданих ем!ра
переважали тюркомовж узбеки й туркмени, а також !раномовн! тад-
жики i впливова обшина мюиевих евре!в, як! теж використовували
фарс! як мову спыкування.
Бухарський ем1рат Мангипв, як i його попередник — Бухарське
ханство Джанццв (Аштарханцпв), являв собою класичну сх/дну деспо-
тию мусульманського типу. Глава держави ем!р вважався верховним
свпським i духовним правителем, а також стратепчним володарем ycix
земельних i водних pecypcie кра!ни. Його влада не обмежувалася н!я-
кими законами. Фактично, ем!р був однооабним розпорядником не
лише майна, а й житгя ecix cboix пщданих. 1 хоча формально земельн!
ресурси ем!рату подыялися у правовому вшношенн! на амляк (дер-
жавно. мульк (приватн!) й вакф (волошння мусульманських установ),
ня градащя впливала лише на р!вень податкового навантаження на ui
землй амляк оподатковувався за повною програмою (поземельний по-
даток харадж нершко сягав 50% урожаю), мульк — обмежено, а вакф,
як привыейоване володшня !сламського духовенства, мав податковий
1мУн!тет. Скотар! платили податок закят, шо становие 1/40 частину
вартост! стада, а з пщданих-немусульман влада збирала ше й подушну
^сизью — за право мирно жити у крапп сунпського гсламу. Сошаль-
а°ю оп°рою ем!рсько! влади виступали розгалужений чиновнииький
аРат (який настыьки усталився в кадровому вшношенн!, шо попову
424 |Розд!л III. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
нювався, як правило, за рахунок дней самих чиновник!в). приводм
вана узбецька в!йськово-служила знать (сипае) та мусульманське^З
ховенство (улямо). Найв1шивов!шими посадами в чиновницыой itpap.
xii вважалися начальник каннелярп ем!ра (кушбеп) та кер!вник ф1нан«
сового вшомства (дурб1на). Главою мюцевого духовенства виступав
мюневий «старШшина !сламу» (шейх-ульчслам), який мав нильнуватж
шоб уся д!яльн!сть ем!ра вшповшала принципам ортодоксального су^
HiTCbKoro гсламу й тому Mir у раз! потреби вшповшно Kopei-увати е.м!р.
ську сваволю. В цьому йому допомагали казн, муфтп, paicu, 1мами та
iHuji представники духовно! itpapxii. Податне населения ем!рату вва-
жалося юридично вшьним, але в матер!альному вшношенн! було не-
зр!внянно бшн1шим вш верх!вки, а тому й !менувалося офщШнофу-
каро («бшняки»). Найчисленжшою стратою фукаро були, звичайно,
землероби — дехкани, обшини яких (кишлаки) круговою порукою
вшповшали перед владою за сплату ecix державних податей. Найниж-
чу сходинку в сошалыйй iepapxi! ем!рату посшали раби — иереважно
шоземного походження (перси, казахи, киргизи, рошяни тощо). 1х
використовували для виконання найтяжчих робгг (збирання пш пеку-
чим соннем бавовнику, спорудження i ремонт канал!в, дамб тошо). а
також для задоволення домашжх потреб «власть !муших» (слуги, на-
ложниц! й т.ш.).
В адмЫстративному вшношенж Бухарський ем!рат подшявся на
бекства («провшцп»), правител! яких (беки) за право керувати нею чи
шшою провшшЕЮ вносили до ем!рсько! скарбниц! певну суму гр!шми
й шнними подарунками (килими, ел!тн! кож, халати тошо), шсля чого
обирали пшвладну територ!ю на власний розеуд. Бекства на тих же
самих принципах подшялися на амлякства, де вам розпоряджалиса.
амляки. Велику роль у пштриманш сошального порядку вшигравалк
духовенство, а також старшшини аксакали («сивобород!»), думку яких
стосовно питань внутр!шнього управлшня, висловлену на вшповшних
радах, не могли п норувати, у традишях мюцевого менталггету, аш беки,
ан1 тим бшьше амляки.
Пос1вши престол, Мантити одразу енерпйно взялися за вшнов-
лення 1мперсько! централ1заш! ем!рату, спираючись при цьому на
вшськово-демограф!чний потеншал свого ршного могутнього уз-
бенького племен! мангит. За вшновлення полпично! централ!зо-
вано!' стаб!льност! ем!рату виступали також впливов! торговелЬ"
но-купецьк! корпорац!! репону, чиновнишво середньо! ланки та
бшышеть самих дехкан, для яких военно-полпична стабшьн!сть
означала збереження !ригац!йних систем та '£хню ефективну (за умов
Глина И. Середня Азш i Казахстан
425
пал!зованого використання) експлуаташю, оскшьки вш смут i
цеН ^логерпали передуам npocri виробники. На початку мангитсь-
на о прав-’пння господарський комплекс репону i справят дихав
К° ладан, а бухарськ! пшдаш периодично потерпали вш голодовок,
на/ нершко змушували фукаро продавати в рабство члежв cboix
cisien. шоб прогодувати решту. За таких обставин спроби ман-
гитських eMipiB приборкати сепаратистов знайшли широку сошаль-
hv пштримку й наприюнш XV11I ст. в шлому увшчалися ушпхом.
1 хоча територтально Бухарський ем1рат значно поступався своему
знаменитому попередников! Бухарському ханству (окр!м cboix ко-
р1нних земель ГНвденно-Схшного Мавераннахру Мангити змогли
закршити за собою лише Мерв), цю територ!ю бухарсью ем!ри
контролювали вже достатньо мшно. Та зупинятися на досягнуто-
му Мангити не захотоли, i за правлшня eMipa Гайдара [1800—1826],
а особливо його наступника Насрулли 11826—1860] Бухара знову
взяла курс на активну територ!альну експансш, спрямовану, на-
самперед, проти cboix швшчних cyciaifl — Х1винського та Коканд-
ського ханств.
Для завоювань необхшна була регулярна армтя, й ем!ри створили и
на засадах найманства за тверду плату. КСпьюсть постойного вшська
(лашкари) обмежувалася фшансовими можливостями eMipa, тому
перюдично коливалася в межах 10—30 тис. вояюв-професюнал!в,
проте в раз! крайньо! потреби для захисту ем!рату оголошувався
Ha6ip ycix бажаючих в ополчения (наукари). В pa3i перемоги над
супротивником влада розплачувалася з ополчениями частиною в!йсь-
KOBoi здобичг
Вшни ui велися з особливою жорстоюстю, проте жодна з конфлж-
туючих стор!н не змогла досягти помпних ycnixiB. Быьше того, вис-
нажлива зовжшня експаншя Бухарського ем!рату призвела до розо-
рення його господарства. Державна скарбниця була опустошена восн-
ними нитратами, шо змусило eMipiB знову збшьшувати податковий
тиск на cbolx пщданих. ‘Кратною прокотилася хвиля народних завору-
шень. Особливого клопоту влад! завдало повстання китай-кипчаюв
«»12—1825 рр. , придушене Гайдаром з печерною жорстоюстю. Свое-
Рини.м «подарунком* eMipy Насрулл! на честь його вступу на престол
ста-10 повстання ремюниюв Самарканда (1826), за.мордованих непо-
ильними податками та необмеженою сваволею чиновниюв. Осеред-
посТ1йного клоноту для оф!шйно1 Бухари десятжпттями залиша-
Ся Шахр1сябзька оаза, де володарювали беки узбецького племанк
426 |РоздЕл 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й cxin
кенгерес (кенагаз). Pin у им, шо господарський комплекс Шахркябзи
базувався на власшй !ригац!йн!й систем!, де використовувалися води
р!ки Кашкадар’!, тому шахр1сябзц! почувалися незалежними в!д зе.
равшанських канал!в, якими щлковито розпоряджалися бухарщ. Гос-
подарський суверенггет живив вщповщш пол!тичн! амб!ш!, а етнопле-
м!нна строкапсть узбецького етносу структурувала ix у сепаратистсыц
рухи. Быьш як 30 поход!в здшснили бухарськ! ем!ри на бунпвливий
Шахр!сябз, аж доки у 1856 р. Насрулл! вдалося, нарешт!, остаточно
придушити паростки мкцевого сепаратизму.
Централ1заторсью здобутки Насрулли вшгукнулися нетривалим пщ-
несенням мкиево! узбенько! культури, найяскрав!шим виявом яко-
го стала творч1сть бухарського поета М1рзи-Садика Мунши.
На ведения агресивних воен та придушення народних i сепаратно-
тських вистушв Мангити витратили останж ресурси ем!рату. Отож,
коли в 1860 р. на бухарський престол зшшов Саш-Музаффар ад-дш
11860—1885], його держава була наспльки виснаженою, шо протисто-
яння росшсыёй колонЕальшй експансп в perioHi виявилося для Ман-
гитш справою абсолютно непосильною.
Х1винське I
ханство
Виникнення незалежного Х1винського ханства датуеться 1512 р.
Територ1ально воно охоплювало терени в!д нижньо! течи Амудар’!на
сход! до схЕднокасшйського узбережжя на заход!. Етшчний склад
мкцевого населения був довод! строкатим: тюркомовн! узбеки, ка-
ракалпаки, туркмени i казахи з мпймальним вкраплениям !раномов-
них таджиюв. Основою господарського комплексу узбеюв i таджиюв
наприкшш XVII ст. було !ригашйне землеробство, аналопчне бу-
харському, однак каракалпаки, туркмени й казахи жили переважно
за рахунок кочового й вщгшного скотарства (верблюди, кон!, в!вШ»
кози, велика рогата худоба) та стенового полювання (сайгаки, ли-
сиц!, зайш). Важливу роль у господарському житп каракалпак#
вшгравало також рибальство на Амудар’!, !з вод яко! вони шороку
виловлювали тисячами тон жерех!в, шишв, сом!в, сазашв, ляшш та
ш. Великими центрами мкцевого ремесла й торпвл! були столична
Х!ва, колишня столиця Ургенч, а також розташований на п!вноч! хан-
ства Кунграт.
Глава II. Середня Аз in i Казахстан
42"----------------------------------------------------------------
Наприинш XVII ст. Х1винське ханство ушйшло до складу Бухар-
i держави Аштарханиив, i суверенитет Х1ви був тимчасово втраче-
СЬК°(тут управляли бухарсью намшники).
Засмучений втратою влади кодишнш х!винський хан Шах-Жяз на-
вив вшправив у 1700 р. послов до московского царя Петра I Велико-
го з проханням прийняти Xiey у росШське пщданство, на шо д!став
царську згоду, проте спроби практично! реал1занп uiei угоди завер-
шилися для роаян сумно: eci «х!винськ! походи» закжчувалися для
ixhix учасник!в загибеллю (або вщ пустельного безводдя. або вщ го-
стрих бухарсько-х!винських шабель).
Протягом 1740—1747 рр. означен! територи перебували у склад!
iMnepii Над!р-шаха, i пльки п!сля смерп останнього та розпаду
його грандюзно! iMnepii Х!винське ханство знову здобуло неза-
лежшсть. Щоправда, в перш! роки теля вшновлення суверенитету
Х!ва потерпала вш перманентних усобиць та криваво! гризн! впли-
вових узбецьких род!в за престол, тому до 1763 р. жодному ханов!
не вдавалося надовго затриматися при владд. М!сцев! хрошети спра-
ведливо назвали цей пер!од в icTopii ханства «трою в хашв». Лише
в 1763 р., коли ворогуюч! угруповання значною м!рою ф!зично
винишили один одного, на х!винському престол! зм!г, нарешт!,
закршитися Жак-Мухаммед — глава узбецького роду Кунграт,
який виводив себе вш однойменного монгольського племен!, що
прийшло в Середню Аз!ю ше в Х111 ст. у склад! армп Ч!нг!с-хана.
До XVI11 ст. кунграти вже давно отюрчилися, проте пам’ять про
родовите монгольське походження гарантувала 1м високий сошаль-
ний статус в iepapxii узбецьких род!в. Отож коли 1нак-Мухаммед,
спираючись на вШськову м!ць свого племен!, закршився на пре-
стол!, його володарювання для бшьшосп пщданих видавалося цеп-
ком лептимним. Щоправда, !нш! узбеньк!, а також окрем! турк-
менськ! й каракалпацыб аристократичн! роди тривалий час не мог-
ли заспокопися, тому перюдично плели при двор! антикунгратськ!
змови. 1нколи 1м навпь удавалося ненадовго саджати на трон
пшетавних хашв, вш !меш яких ханством управляли регенти (ina-
Однак !з приходом до влади крутого норовом 1льтузара [1804—
о06| однооЫбна влада кунгратського хана утвердилася в Xisi ос-
тат°чно (означена династ!я обшмала х!винський трон до 1920 р.).
олпико-територ!альну консолщашю Х!винсько! держави завер-
нИв хан-реформатор Мухаммед-Рахим [1806—18251, який остаточ-
0 Утвердив владу Кунграпв над каракалпаками, пшкорив ntattlta
428 |Розд!л 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|Д
не Приуралля й таким чином завершив сошально-пол ним ну р0Д
будову шдвладного ханства.
У канонах традишйно! мусульмансько! державно! доктрина Xi
винське ханство являло собою класичну сх1дну деспопйю, в як!й вся ду~
ховна й свггська влада належала хану. Опорою хансько! влади висту-
пав роз1алужений бюрократичний апарат, серед чиновниюв якого най-
впливов!шими вважалися кер!вники трьох вшомств — фшансового
(вшповшало за збирання подавав i стан хансько! скарбниц!), в!й-
ськового (на яке, окр!м власне вшськових функшй, покладалися обо-
вязки полшейського характеру) га громадських робгг (ошкувалосямо-
бимзашею пшданих на виконання вшробггкових повинностей, пов’я-
заних !з буд!внинтвом i ремонтом !ригашйних i фортиф!кац!йних
споруд, ханських резиденшй та шлях!в сполучення). Ус! вони разом !з
главою Micueeoro сунпського духовенства (нагиба) входили до складу
хансько! ради — центрального дорадчого органу при особ! всенладного
хана. В адмшктративному вшношенн! Х!винське ханство подшялося
на einaemu («провшцп»), кожен з яких, своею чергою, дшився на на1б-
ства («повпи»), кер!вники яких призначалися виключно ханом (зв!с-
но, з подач! радниюв).
Важливим реформашйно-стабипзуючим актом хана Мухаммед-Ра-
хима стала проведена за його правлшня ужфжашя i стандартизашя
податково! системи ханства, шо супроводжувалася впорядкуванням
системи збирання податк!в та орган!заш! вшробпкових повинностей.
Стабипзашя податкового тиску дала змогу ханським пшданим з бшь-
шою впевненютю вкладати кошти в розширення виробництва, сприя-
ла загальному економ!чному оздоровлению краши. Пщнесення вироб-
ництва, своею чергою, спричинило активгзашю зовншшьо! торпвл!,
шо було особливо помггним на тл! посилення господарського занепаде
сусшнього Бухарського ем!рату. Проте структура х!винсько! економ!-
ки залишалася вкрай примпивною й переважно сировинною. На екс-
порт х!винц! пропонували бавовник, сухофрукти, вовну, шк!ри, а за-
возили тканини, зброю, посуд, цукор, тютюн, чай та шш! техно-
лог!чн!ш! товари.
Помин! зрушення вщбулися за цих час!в i в культурному жигп Xien.
Зажили слави с во! ми творами !сторик Ширмухаммед Муже та його
племшник поет Мухаммед Р!за на пр!звисько Arexi.
У середин! XIX ст. Х!винське ханство неодноразово ставало жер'
твою агресивних навал з боку сусшнього, явно потужжшого у вШ-
ськово-демограф!чному вшношенн! Бухарського ем!рату. Проте во-
Глава 11. Середня Аз1я i Казахстан
429
нич!сть х!виншв та складний пустельний рельеф репону, в яко-
Й°В ]я ведения успшших партизанських операшй Micueei мешканш
мУ головне — де знайти воду (чого, як правило, не знали штер-
ЗН ти) дали змогу Кунгратам вистояти в нер!вн!й боротьб! з Ман-
В та.ми, а нершко й самим вцшовЕдати на бухарськ! навали
тЫмкими руйн!вними набиами на володшня сусшв. Х!винський
ан Алла-Кул 11825—1842], який правив крашою теля Мухаммед-
Рахима, зум!в утримати пщ своею рукою туркмежв i казах!в. 1 лише
коли до Х!ви докотилася колошальна експанс1я Рос!йсько! iMnepii,
HKicHa военно-технолопчна перевага регулярних росШських в!йськ
продемонструвала всю внутршшю в!дстал!сть та крихюсть постсе-
редньов!чно! ехшно! деспота в п х!винському вар!ант!, принципову
неенроможнють останньо! протистояти експансп передов!ших евро-
пейських держав.
Коканлське |
ханство
riepini евщчення про виникнення самоспйного Кокандського хан-
ства датуються 1710 р., коли, скориставшися загальним ослаблениям
держави Аштарханцйв (Джащшв), бш узбецького племен! Мшг на !м’я
Шахрук вщмовився визнавати над собою владу бухарських правител!в
i проголосив себе в Коканд! незалежним ханом.
Шоб пщнести престиж свое! династн, Мшги вивели свш родовш
вщ самого Бабура Могольського (1483—1530) — завойовника !н-
дй, який справд! починав свою полпичну бюграф!ю правителем
Фергани.
Ферганська долина, в центр! яко! був розташований Коканд, зав-
Жди1 славилася сприятливим юйматом та родюч!стю трунив (недарем-
но п називали «благословенною»), шо сприяло концентрат! туг знач-
них людських pecypciBi Micneea !ригашйна система, шо використову-
вала води р!ки Сирдар’! та п притоки Ларину, давала можливють
мешканиям долини вирошувати висок! врожа!. Не дивно, що бухарськ!
володар! категорично не хотити втрачати контроль над Ферганою й
неодноразово намагалися повернути Коканд до складу ceo’ix володшь.
лише коли до влади в Бухар! прийшла нова ем!рська динаспя Ман-
Гит;в. вони все ж погодилися в 1758 р. визнати кокандського волода-
Ря *Р-1ан-б!я самоспйним правителем. Bia тих час!в кокандськи1вЛвиа
student*^-
430 |Розды 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й сХ[д
тел! (в 1807 р. вони оф!шйно прийняли ханську титулатуру) взялис
методично ноширювати свш вплив на решту тережв ФерганськоьЗ
лини, в чому досягли помггних ycnixiB.
Виршальний внесок у змщнення полпичноУ иентрал!зацй к0
кандського ханства зробив хан Ал1м [1800—1809]. 31йшовши на
престол, вш винишив майже Bcix cboix родич!в. чим убезпечивди.
наспю Bia внутр!шньодинастичних смут. У народ! йому за це дади
вщповшж пр^звиська — залйи («тиран») i шир-гаран («лютий тигр.)
Проте й eiH, урештьрешт, став жертвою приб1чнимв свого бра-
та Омара — единого, хто вижив пщ час попередньоУ родин Hoi
р>занини.
Зм1цнивши своУ позинп всередиж краУни, новий правитель зосе-
редився на зовжшжх завоюваннях. У перюд правшння Омара [1809—
1822] пщ контроль Коканду (окрУм Андижана, Намангана й Маргела-
на, як! ше ражше ввУйшли до складу ханських володшь), потрапили
Ташкент (найбыьший репональний культурно-полпичний центр), а
також Ходжент, Алай, Каратепн, Дарваз i Куляб.
За своею внутр!шньою структурою Кокандське ханство мало чим
в!др1знялося в1д сво’Ух найближчих сусццв. Очолював державу, в тра-
дишях класичноУ схшноУ деспотп мусульмано-сунпського зразка,
всесильний хан, який зосереджував у сво’Ух руках усю полгтичну, су-
дову, воснну та релУпйну владу. Опорою хана виступала мУсцева уз-
бецька родова знать, а також «пригодоваж» владою лщери нешодав-
но пщкорених ферганських киргизьких та кипчаньких племен, h
ixHix представниюв формувався кокандський уряд, який очолював
линбаши (вш же вважався командувачем кокандського вшська). Вони
обшмали також прибутков! посади керУвниюв нровшшй (eiiaemie).
Micueei ханськУ намюники (беки) отримували своУ посади на правах
вгдкупу (бакшиш), тому шсля здобуття бажаного чиновницького Kpic-
ла оббирали пшвладний einacm до нитки, шоб покрити видатки. За
таких умов важливу роль у збереженш полУтичноУ едностУ ханства
вццгравали прикордонж фортещ (Ак-Мечеть, Азрек, Чимкент, Аул1я-
ата (ниш Джамбул), ПУшпек (ниш Бникек), Токмак та ш.), де розмь
шувалися гарнУзони ханських вшськ, яю мали не лише охороняти
кордони, а й боротися з можливими проявами сепаратизму на Micue-
вому piBHi.
Господарський комплекс Кокандського ханства гнучко поедну-
вав розвинене Уригашйне землеробство (рис, бавовник. шовкУвнин-
тво, плодово-овочев! та баштаны культури), на яке оркнтувалися
Глава 11. Середня Азш i Казахстан
431
3 елементами комового й вщпнного скотарства (кож, яки,
У BiBui. верблюди тошо) — на нього оркнтувалися киргизи й
К°пчаки. Важливими торговельно-ремшничими центрами ханства
столичний Коканд, Ташкент й Андижан. Попри кустарний
актер технологи ремгсничого виробництва, шовков! й бавовняж
Х анини М1сневого походження мали попит не пльки на внутр1ш-
ньому. а й на зовжшньому ринках. Система мгсцевого землекорис-
тування. податкова полпика та основш параметри сошально-май-
НОВО1 стратиф1кацп кокандських пщданих були майже тотожш бу-
харським i Х1винським реал!ям, оскыьки базувалися на тих самих
принципах шар!ату, доповнених елементами традицшного звичае-
вого права (адат), яке набуло значного поширення, насамперед се-
ред кочовиюв.
Вшносна еконокйчна стабгльжсть Кокандського ханства сприяла
певному культурному пшнесенню, проявом якого стала творч!сть
нию! плеяди тогочасних кокандських noerie — Газ!, Махмуда Мах-
мура, Мухаммеда Гульхан! та ж.
Усшшна територ!альна експанс!я Коканду швидко посварила його
з сусшами. На швжчних кордонах ханства перманентний конфлжт з
казахами точився за Чимкент, захоплений кокандцями ше наприкшш
XV111 ст. У 1821 р. теля повстання мгсцевих казахських рошв, пщтри-
маних Ьсжми одноплемшниками з швноч!, кокандський контроль над
Чимкентом був ненадовго втрачений, однак завдяки раптовш ка-
ральнш операцп, здшененш ханом Омаром, Коканд вщновив свою
владу над мгстом, пров!вши в ньому показов! penpecii. Перманентно
напруженою залишалася ситуац!я на схщних кордонах ханства, де в
кокандшв час вщ часу виникали прикордонж конфлпеги з явно по-
тужншюю Маньчжуро-Китайською iMnepieio Цин. Однак найтрива-
л!ший, найвиснажлив!ший для обох сторш конфликт виник i3 швден-
ним суещом кокандшв — Бухарським ем!ратом, правител! якого мр!я-
ли повернути Коканд пщ свое управлжня, як це було за час!в
Бухарського ханства Джанццв. Поспйш сутички на кордонах обох
середньоазшських держав нершко переростали в повномасштабж
В’йни, що тривали з перемшним ycnixoM. Особливо запекла бороть-
а точилася за Ура-Тюбе, який протягом кшця XVII1 — першо! по-
ловини XIX ст. 15 раз1в переходив i3 рук в руки — там володарювали
То к°кандщ, то бухарш.
В1йни швидко знекровили ферганську економжу й спустошили
анську скарбницю. Це змусило хана Мадал! (Мухаммед-Aii, lS22fja
432 |Розды III. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|д
1842) збгньшити податковий тиск на пщданих, шо призвело до смут
та народних повстань, як! значно послабили оборонний потеншал Ко-
кандського ханства. Ним одразу скористався давжй противник ко-
кандшв — Бухарський екпрат. Не був Мадал! зразком для пщданих i
в моральному вщношенн!, осюльки одружився з колишнього дружи-
ною свого батька, шо категорично заборонялося Кораном. За тако!
ситуацп войовничий елйр Насрулла 11826—1860), який наводив жах
на воропв жорстоким ставленням до полонених та масовими репре-
с!ями проти запщозреного в «бунпвливих» надирах мирного населен-
ия, спромпся в 1839 р. вшвоювати у кокандшв Ташкент i Ходжент
а внаслщок В1йни 1841 — 1842 рр. i сам Коканд став жертвою бухар-
сько! навали (хан-невдаха Мадал i наклав головою у боях за Micro).
До Коканду нав1ть призначили бухарського намгоника, однак масо-
вий народний onip змусив бухаршв залишити Коканд. На ханському
престол! опинився шший представник династп Мжг Шир-Ал! 11842—
1845], якому вдалося вигнати окупанпв !з Коканду й навпъ повер-
нута до складу свого ханства Ташкент i Ходжент, вшбивши черговий
напад Насрулли. Проте в питаниях державного управлшня Шир-Ал!
виявився не таким успшшим. Шеля вигнання бухаршв при коканд-
ському двор! одразу розпочалася гризня за владу м!ж лщерами Micue-
вих кипчаньких i узбецьких род!в. Шир-Ал! допустив до влади ко-
човиюв кипчаюв, шо викликало спротив узбеюв. У 1845 р. вони
вбили Шир-Ал! й звели на трон його старшого сина Мурада. Кип-
чацький лщер Мусульман-куль через 11 дн!в оргашзував контрпере-
ворот, вир!зав кшькох узбецьких бек!в, убив Мурада й проголосив
ханом наймолодшого i3 п’яти сижв поюйного Шир-Ал! — 16-р!чно-
го Худояра.
Худояр, звичайно, уважав для себе обтяжливою огпку Му-
сульман-куля. Коли молодий хан niapic й укршився на престаю,
вш знову, за п!дтримки узбеюв, оргашзував у 1852 р. дв!рцевий
переворот, жертвою якого став уже Мусульман-куль. Смута за-
вершилася чертовою р!заниною, яку вже узбеки оргашзували
кипчакам.
Спустошлив! навали Насрулли завдали ферганськш економш!
колосальних втрат i руйнувань. Для вщбудови занедбаних та по-
руйнованих канал!в i дамб потр!бж були чимал! кошти, як! нещад-
но вибивалися М!нгами з пщданих. Особливого розмаху податковя
сваволя сягнула в перюд першого правлшня хана Худояра 11845—
1858], шо спричинило актив!зашю сепаратистських настроГв. Вели-
кого клопоту М!нгам завдало ташкентське повстання 1847 р., яке
Глава II. Середня Аз1я i Казахстан
433
яндським вшськам так i не вдалося остаточно придушити. В
К° дьтат! Ташкент здобув ф!нансову, податкову й митну автоно-
Ре3 ставши фактично самоспйним суб’ектом кокандського по-
ы'гичного конгломерату.
Масове обурення податковою сваволею Худояр-хана сприяло по-
иленню позишй кипчаиько’1 партп, яку очолив войовничий Ал!м-
уль У 1858 р. Коканд знову пережив державний переворот: Худояр
к д0 Бухари, а переможш-кипчаки посадили на трон його старшого
брата Малля-хана 11858—1862].
Саме в пей момент Кокандське ханство, пол!тико-економ!чний
оргажзм якого перебував далеко не в крашому стан!, першим з yeix
середньоазШських держав зггкнулося з колониальною експансшю Ро-
ешсько! iMnepii.
Коложальне
поневолення
СередньоТ Азп
Росжською iMnepioo
Скасування кршоснинтва в 1861 р. й подалыш реформи царя Алек-
сандра 11 Визволителя 11855—1881] прискорили розвиток каптипзму
в Pocii. Однак промисловють, шо швидко розвивался, необхшно було
забезпечити надежною сировиною. Потр!бж були також нов! ринки
збуту для виготовлених нею товар!в. Звичайно, Рос!я славилася cboi-
ми природними ресурсами, a ii внутр! шжй ринок здавався неосяж-
ним, проте ринк!в кап!тал!стичн!й промисловосп жколи не бу вас до-
статньо, а деяких вид!в сировини в Pocii просто немае внаелшок ii
юпматичних особливостей. Особливо i остро постала проблема бавов-
нику, поставки якого з жвденних штат!в Америки майже припинили-
ся за 4acia Громадянсько! вшни у США (1861 — 1865). Проте бавовник
чудово pic у Середнш Азп, до яко! вже виявляла посилений штерес
Британська коложальна 1мпер!я. До актив!зацп середньоазШськоГ по-
литики Pociio пшштовхнула також поразка у Кримсыай в!йж 1853—
рр., яка поставила хрест на !мперських планах династп Романо-
вых шодо завоювання Константинополя та контролю над протоками
фосфор i Дарданелли. Отож, завершивши найгривалшу в сво!й icTopii
авказьку вшну (1834—1864), Росшська !мпер!я зосередилася на Се-
реднщ Азп, пшкорення яко! вшбувалося пш гаслами цивипзаторсько!
cu Pocii на Сход!. rwaN aWa
sWdenV^-
434 |Розд!л 111. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ|Д
Рос тяни давно виявляли штерес до середньоазШського perioHv
Особливу стурбовашсть у них викликала XiBa, звшки в пошу^Я
нових невтльник!в загони мусульманських «джиггпв» перюдичцо
здшснювали наб!ги на поселения яшьких (уральских) казак!в
Спроби ж казацьких отамашв покарати х!виншв завершувалися
жчим: жоден запн не зм!г перетнути палюч! пустел! й безводщ сте-
пи. Безперспективним у цьому вшношенн! було й Кашпйське море-
х!вини! за допомогою складно! системи дамб i канал тв ше на схил|
середньотяччя вшвели води р!ки Амудар’т, змусивши п впадати не в
Кашпйське, а в Аральське море, чим вшокремили св!й оазис вщ
Кастою безводними пустелями, через як! рошяни пробитися теж не
могли. 1 навпь якшо окремим росшським загонам удавалося таки
досягги Х!ви, жоден !з них не повертався додому з перемогою. Так
сталося з казанькими загонами отамана Нечая в 1600 р. та отамана
Шамая в 1605 р. Безусшшними виявилися й походи регулярних
росшських вшськ: вшправлена царем Петром Великим военна роз-
вшувально-дипломатична експедишя 1717 р., очолена кабардин-
ским князем А. Беков!чем-Черкаським (Девлет-К!зден-мурза), а
також сую военн! х!винськ! походи час! в царя Н!колая 1 (1825—
1826 i 1839—1840 рр.). Отож, захишена вш агресивних посягань
сус!д!в барханними пустелями — з швноч! Кизил-Кумом («Червон!
тиски»), а !з заходу Кара-Кумами («Чорн! тиски») — Х!ва почувала-
ся делал! впевнешше. Тому, включивши до складу iMnepii Казах-
стан, рошяни вир!шили продовжити експаншю в Середню Аз!ю з
шшого флангу — з явно ослабленого вшнами, й водночас дуже пер-
спективного з огляду на бавовнянт можливосп Фергансько! долинЯ
Коканду.
Туркестанським походам рос!ян передувала серйозна пшготовка.
Досягнувши в 1847 р. берепв Аральського моря, вони збудували там
Аральську вшськову флотил!ю, спорудили на cboix швденних кордо-
нах лпяю укршлень, заснували мкто-форпост Верний (ниш Алма-Ата)
й шшновали розселення в рег!он! казак!в, а в 1853 р. штурмом узяли
от шот кокандшв на Арал! — фортецю Ак-Мечеть. Така активжсть вик-
ликала стурбовашсть у кокандшв, ! в 1860 р. хан Малля 11858—1862)
виступив у похш на Верний, але був розбитий рошянами на р Кара-
Костек (Узун-Агач), шсля чого пш контроль iMnepii перейшли Ток-
мак i Птшпек.
Розлючеж шею невдачею, главк кипчацьких род!в убили в 1862 Р
Малля-хана, шсля чого почали ртзатися м!ж собою, мшяючи хантв
вщповщно до примх чергового переможця. Смутою скористався ХУ'
Глава И. Середня Аз!я i Казахстан
435j_
дояр: у 1863 р. Bin за пшгримки бухарського ем!ра Саш-Музаффар ад-
aiiia знову став кокандським ханом 11863 1875].
у 1864 р. росШсью в!йська п!д командуванням генерала Черняева
ojulih прикордонн! кокандськ! фортеш Чимкент, Аул1я-Ата й Хаз-
Туркестан i рушили на Ташкент. За тако! ситуацп кипчаки Ал!м-
ана знову вигнали Худояра з Коканду, а в Ташкент!, знев!рившись у
спроможносп кокандського хана стримати «!нов!ри!в», взагал! визна-
1И сво!м правителем бухарського e.Mipa Саш-Музаффар ад-шна 11860—
*1885|. Останшй навггь направив до Ташкента сво! вшська, проге ро-
с1яни випередили ем!ра i в червн! 1865 р. взяли Ташкент штурмом,
1псля чого стр!мким зустр1чним ударом розгромили 43-тисячний екс-
педишйний корпус бухаршв на пщход! до Ташкента (битва поблизу
1рджара). До Коканду вже вкотре повернувся Худояр. якого ем!р Саш-
Музаффар ад-д!н призначив своём намтсником у статус! кокандського
бека, однак теля 1рджара Худояр знову назвався незалежним коканд-
ським ханом.
У рос!ян пш 1рджаром було тшьки 3 тис. вояюв i 20 гармат. однак на
озброення росшсько! армп вже над!йшли нар!зн! гвинпвки Карле,
шо мали значно вишу скоростршыпсть, точгисть i далекоб!йн!сть,
анис гладкоствольн! рушниш бухаршв, тим бшьше. шо основним
озброенням бухарських вшськ узагал! залишалися шабл! й кинджа-
ли. Военно-техжчна перевага рос!ян гарантувала !м перемоги i в
наступних туркестанських операшях.
Розпочавши з кокандшв. рос!йськ! вшська поступово втягнули-
ся у вшну з Бухарським еьнратом. Уже в 1866 р., шсля взяття Таш-
кента i Ходжента, росчяни вторгнулися в бухарськ! волод!ння, захо-
пивши Ура-Тюбе, Джизак i Янпкурган. Для координацп подальших
военно-колошальних операшй в 1867 р. було утворене Туркестан-
ське генерал-губернаторство з центром у Ташкент!, яке очолив гене-
рал К.П. фон Кауфман (1818-1882).
Ем!р Саш-Музаффар ад-д!н усе ше розраховував стримати ро-
счйськ! вшська. Bin досередив у район! Самарканда близько 60 тис.
вояюв, та коли 4-тисячний запн росшсько! гпхоти раптово убрш
форсував р. Зеравшан i вшразу ж атакував бухарське в!йсько,
CMipcbKi вояки в nanini розбилися. а Самарканд каштулював май-
же без опору.
Остання битва, яка вир!шила долю суверенного Бухарського
емфату, вшбулася в черви! 1868 р. на Зарабулацьких висотах. 1 цьо-
wy военно-техшчна перевага ia вшськовий вишкы росши ipa»
436 |Рощи 111 БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й C\J
били свою справу. Коли шьтьн! ряди упевнених у свош перемоу
бухарських вояюв наблизився до росшських каре, залпи i bmhiSH
Карле буквально скосили eMipcbKi вшська. Охоплене пажкою
сько перетворилося на некерований натовп, який рос!яни букваль-
но поливали свинцем. Бухарш втратили 10 тис. убитими, рос!яни —
63. Шокований наслшками Зарабулацько! катастрофи, ewip Cab.
Музаффар ад-дш запросив миру i того ж року пшписав aorosip про
перехш Бухарського ем!рату пш протекторат Росшсько! iMnepii, д0.
повнений в 1873 р. додатковим протоколом. За його умовами бу-
харський eMip втрачав право вести самостшну зовжшню полпику,
передавав пш пряме управлжня рос!ян Ходжент, Ура-Тюбе, Джи-
зак, Самарканд i Каттакурган, сплачував iMnepii солшну контрибу-
ШЮ (500 тис. руб.2) i надавав рошйським купцям право вшьно!
торпвл! та вшьного пересування теренами eMipaTy. Бухарський емь
рат збершав внутршню автоном!ю та елементи формального дер-
жавного самоврядування.
Настала черта Xian, до яко! в ройян накопичилося чимало претензш.
Генерал Кауфман навесж 1873 р. зосередив проти Х1ви eci наявш сили:
в останнш х!винський похш росшсью вшська вирушили одразу з трьох
напрям!в — з niBHoni (з Оренбурга), 31 сходу (з уже завойованих обла-
стей Туркестану) та i3 заходу (вш узбережжя Каспшського моря, куди
рос1яни перекинули з Кавказу сво! найбоездатнпш вшська, загартоваш
в боях i3 кавказькими горнями). Для переходу через безводж пустел!
було мобипзовано 4600 коней i 20 тис. (!) верблкшзв. Отож, коли у
травж 1873 р. в район! Х!ви зосередилося одразу кшька росшських
армш загальною чисельжстю 13 тис. вояюв при 56 гарматах, х!винсь-
кий хан Саш Мухам мед-Рахим Багадур вчинив «шов!рцям» слабкий
onip. Уже наприюнш травня 1873 р. за умовами Гендумянського мир-
ного договору в1н визнав себе «поюрним слугою» царя, звшьнивусйс
росшських невшьниюв, сплатив колосальну контрибушю (2,2 млн
руб.), погодився на безмитну торпвлю для росшських купив i выдав
пш пряме росшське управлжня Bci земл! амудар’шського правобереж-
жя. Х!ва, як i Бухара, стала росшським протекторатом з ур!заною авто-
HOMieic у BHyrpiiiiHix питаниях, перетворившись на кяасичну колондо
царату.
Не до кшця завойованим залишався Коканд. Хан Худояр У п0'
щуку кошпв на модержзашю армп знову р!зко збшьшив податки. У
2 Росшський рубль був на той час повношнною валютою. В1н дор!внював 3.2
тогочасно! жмеиько! марки або чотирьом французьким франкам.
Глава 11. Середня Аз1я i Казахстан
437_[
73 о в KpaiHi почалися масов! заворушення, i в 1875 р. хан змуше-
1 ий був покинути трон i втекти пш захист росши до Ташкента.
Висланий до Оренбурга Худояр-хан до кшця cboix джв усшшно зай-
мався конеторпвлею.
Повстанш. серед яких особливою активжстю вир!знялися кип-
чаки, очолюваш войовничим Абдурахманом Автобач! (сином стра-
ченого Худояром Мусульман-куля), посадили на ханський престол
старшого сина Худояра Насреддша, який рашше об1ймав посаду
андижанського бека. Однак новоспечений хан боявся повсталих
бйшше, ан!ж роаян, тому одразу пшписав з К.П. фон Кауфманом
угоду, за я кою визнав себе васалом Pocii. Ця зв!стка шокувала ко-
кандшв. Наелектризован! проповшями кокандського мулли 1схак-
Хасан-огли вони знову пом!няли хана, посадивши на престол само-
го муллу, якому надали необмежеж повноваження й титул Пулат-
хан. Кокандське духовенство оголосило росАянам газават («свя шенну
шйну»). Командувати росшським експедишйним корпусом, шо ви-
рушив на Коканд, був призначений один 1з краших царських гене-
рал is М.Д. Скобелев (1843—1882). У серпж 1875 р. вш провыв про-
ти кокандських ополченшв класичну в^ськову операшю на ото-
чення. розгромивши 60-тисячну армш Пулат-хана в битв! поблизу
Махрама (на узбережж! Сирдар’1). Коканд здався без бою, але т!ль-
ки-но рос!яни вивели з нього в!йська, Micro знову повстало. Новий
штурм знову завершився окупашею м!ста рос!янами (лютий 1876 р.).
Абдурахмана Автобач! схопили й вислали до Катеринослава, заа-
рештованого невдовз! Пулат-хана повгсили «за знушання над ро-
сШськими полоненими», а Кокандське ханство взагал! л!квшува-
ли, перетворивши його на Ферганську область, повжстю шкорпо-
ровану в адмппстративну систему Росшсько! iMnepii. Останнього
кокандського хана Насреддша переселили до внутр!шн!х райожв
Pocii.
Останжм осередком опору рос!йсыай коложальжй експансп в
penoHi залишалися вщтод! бунпвлив! туркмени-теюнш, чи! оазиси
^-Текшський, де мштилася теюнська «столиця» Геок-тепе, i
Мервський) були оточеж 500-к!лометровими пустелями, подолати
Я1а рос!яни тривалий час просто не могли. Проблема ускладнювала-
Ся налзвичайною войовничктю текшшв, яких росшсыа командири
Досвшом Кавказько! вшни з шлковитою пшставою пор!внювали
юа що з чеченцями. Не дивно, шо походи проти текшшв, орган!-
Ован* роаянами в 1877 i 1879 рр., завершилися шлковитим ф!аско.
438 |РоздшШ БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДНШ СХ|д
Ситуашя ускладнювалася тим, шо найбоездатжш! росшськ! в!йськд
були зашяж в той час у черговш росшсько-турецькш вшн! 1877—
1878 рр. Та коли в 1878 р. Велика Британ1я встановила протекто-
рат над сусшжм Афгажстаном, рос!яни зрозумши, шо проблему
слщ вир!шувати негайно.
Для виршзального удару по туркменах-текшнях було зосередже-
но 8 тис. солдат i 84 гармати, а головне — похш очолив уславлений
герой Коканда i Балкан генерал М.Д. Скобелев, якого за вшповщ-
ний кол!р форми прозвали «быим генералом». Усшх onepauii мали
забезпечити також найсекретшнн вШськов! новинки (перш! кулеме-
ти, системи оптично! та електрично! сигнал!заци, вузькоколшки Де-
ковьтля, аеростати, холодильники, опрюнювач! тошо). Скобелев на-
казав створити в пустел! городи, шоб «годувати солдат донесхочу», j в
грудн! 1880 р. взяв столичну фортеию тек!ншв Геок-тепе (де засию
24 тис. захисник!в) в облогу, яка тривала до с!чня 1881 р. Туркмени
захишалися завзято, але 12 с!чня 1881 р. рос!яни заклали п!д м!ськ!
мури м!ну, внаслшок вибуху яко! в них утворився пролом, шеля чого
взяли фортеию штурмом. Втративши 8 тис. вояк!в. ватажок теюншв
Тикма-сердарь змушений був припинити onip i прийняти росшське
подданство. Його переможень М.Д. Скобелев був нагороджений ге-
орпевською з!ркою. У лютому 1884 р. впав останжй форпост турк-
мешв Micro Мерв.
Росшська !мпер!я завершила коложальне завоювання Середньо!
Азп з ii майже 8-м!льйонним населениям.
Контрольж запитання та завдання
1. Як занепад «Великого Шовкового шляху» вплинув на нив!-
л!зашйн! проиеси в Казахстан!?
2 Схарактеризуйте етнополпичну, сошально-економ!чну та
культурно-рел!пйну ситуашю в Казахстан! у XVIII ст.
3. Розкрийте особливост! коложального поневолення Казах-
стану. Чому казахськ! жузи не змогли протистояти колот-
ая ьжй експансп Pocii?
4. Схарактеризуйте етнопол!тичний, сусшльно-господар-
ський та культурно-релжйний устрш Бухарського ханства
Аштарханйпв (Джаншв) п!сля завершения епохи серед-
ньов!ччя.
Глава 11. Середня Аз1я i Казахстан
439
5. Я Ki змши вшбулися в полггичшй ситуацп в Середжй Азп
шеля розпаду Бухарського ханства? Я Ki держави утворилися
на його уламках i яю династп там правили?
6. Назвггь основы причини военних конфл!кпв мгж середньо-
аз!йськими державами в епоху постсередньов!ччя.
7. Чому вш середини XIX ст. Середня Аз1я опинилася на BicTpi
англо-робйського военно-експансюшстського протистоян-
ня?
8. Розкрийте особливост! коложального поневолення Серед-
ньо! Азп. Чому середньоазшськ! держави не змогли протис-
тояти колошальнш експансп Pocii?
studenVUbrary.at.ua
Афгашстан
й
• Афганистан теля завершения
епохи середньов!ччя
Держава дураш
• Афганистан у перюд правлшня
Дост- Мухаммеда
• Реформи Шер Aiii-хана
Друга англо-афганська В1йна
та П наслщки
Афганистан теля
завершения епохи
середньов!ччя
/ 1рабатьк1вщиною афганц1в (пуштуHie) вважаютъея Сулей-
манов! гори, розташоваш в центральнш частин! 1ндського пра-
вобережжя (терени сучасного Пакистану), де на злам! 1—11 тис.
!з cyMiiui мгсцевих уламк!в бактрШшв, хотаншв, саюв та еф-
талшв склався своершний афганський етнос, мову сгплку-
вання якого (пашто або пушту) л!нгв1сти вшносять до ехшно!
плки !ранських мов. У подальшому афгани!, основою госпо-
дарства яких було вшпнне скотарство з використанням rip-
ських пасовиськ, поеднане з елементами землеробства, опа-
нували територп вш Пешавара на сход! до Герата на заход!,
однак тривалий час так i не спромоглися створити власну дер-
жаву, перюдично потрапляючи в залежнгсть вш сус!дн!х !н-
дшських, середньоазшських чи !ранських правител!в. На по-
чатку XVIИ ст. афгани! являли собою в сошальному план!
сукупн!сть майже 400 племен (абдал!, афршп, ваз!ри, варда-
ки, пльзаз, джамшиди, дзадрани, марвати, моманди, оракза!,
тараки, тур!, ф!рузкухи, хаттаки, юсуфза! та ш.), як! жили за
законами племшного демократизму (владу вождя обмежува-
ла рада стар!йшин — джирга), гостинносп та кровно! родо-
племшно! помети. Вшчутгя всеафгансько! м!жплем!нно! ед-
ност! пштримували мовна й рел!пйна епшьнють — пуштуни
cnoeidyea/iu 1слам сунйпського типу.
Земл!, на яких мешкали афгани!, вир!знялися надзвичай-
но складним прським рельефом, бшними грунтами, перю-
дично потерпали вш ерозп та посух, тому в матер!альному
план! пуштуни завжди жили небагато — зате славилися муж-
нютю, войовничютю й бойовою ст!йк!стю. 1х охоче брали на
службу до cboix армш правител! сус!дн!х держав, де афганськ!
найманш набували досвшу державотворення, а часом примуд-
рялися нав!ть встановлювати в тих кра!нах власн! правляч!
династн (найяскрав!ший приклад — династ!я Лод! 11451—
1526) в Делшському султанат! в 1ндп). Проте спроби окре-
мих афганських лшер!в шшповати у сво!й крашкывсп^О^
student-hbran'
442 |
Розди 111 БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ|Д
власно! полпично! консолшацп постШно натикалися на мЬкллемшЯ
ворожнечу, тому на початок XV11I ст. земл! пуштужв фактично дй]ИУ
ли м!ж собою дв! найпотужжш! iMnepii репону — Сефевшський 1ра^
та !ндшсыа Велик! Моголи. В боротьб! за дом!нування в репою сефе-
вщськ! шахи й могольськ! падишахи всшяко роздмухували внутр!щ!
ньоафганську родову та кланову ворожнечу. Навггь теля занепаду
означених !мпер!й процес всеафганського пол яичного об’еднання вщ.
бувався з великими трудношами, поспйно супроводжувався конфлик-
тами, зам1шаними на кровжй пометь 1 лише коли шоземне гноблення
ставало зовам нестерпним, афганськ! роди (хель), «забуваючи» про
колишю образи, епшьно виступали проти тих, хто намагався ix поне-
волити. Яскравим прикладом такого вибуху народного невдоволення
стала низка повстань захшноафганських племен проти сефевшського
панування, шо вшбулися на самому початку XV111 ст.
Попри мовну близьк!сть !з персами, афгани! завжди тяготилися
сефевшською владою, осюльки Сефевщи сповшували шиггськочма-
мггський icnaM i намагалися, хоча й безусшшно, насаджувати його в
сунпському середовшш пуштужв. Доки iMnepin Сефевццв була силь-
ною, а персо-шипський тиск — пом!рним, афгани! поч у вал ися до-
вод! комфортно. Тим бшьше, шо вш час!в сефевшського шаха Абба-
са 1 Великого 11587—1629] персо-шипська iMnepiH вшдала на вшкуп
племшжй знай найчисленшшого, а отже й наймогутншюго афгансь-
кого племен! абдал! (800 тис. чол.) контроль над ус!ма торговельни-
ми караванними стежками, шо з’еднували Герат !з Кандагаром, а та-
кож «дарувала» 1'хньому лшеров! титул Mipi афаг1на («повелитель аф-
ганшв»), Однак шеля призначення в 1704 р. сефевшським намюником
Кандагару одюзного Гурген-хана (колишнього картлшського царя
Георпя XI), котрий, як кожен неофгг, всшяко намагався демонстру-
вати свою вшдажсть персо-шипськш iMnepii, м!жрел!пйж супереч-
ки в perioHi набули такого розмаху, шо врешп-решт вилилися у
вшкрите антисефевшське повстання афганшв. 1шшатором виступу
був глава афганського племен! гшьзаУв Mip-Ваиз (Mip-Вейс). Невдо-
волення сефевшським пануванням, й зокрема ненависть до самого
Гурген-хана, виявилися настшьки сильними й масовими, шо пльзаш
пщтримали навпъ ixni колишю «кровники* !з числа cycuHix пле-
мен, зокрема й абдалГ
У 1709 р. повстанш розгромили вшська Гурген-хана (сам вш був
убитий) i захопили Кандагар, який вштод! став столицею гьчьзайсько!
держави. I хоча в 1714 р. унаелшок внуцншшх чвар Mip-Ваиз заги-
нув, пльза! вибороли co6i незалежшсть, бшьше того, взяли активну
Глава 12. Афгашстан
443
ть у подальшому знишенж Сефевшсько! iMnepii. Шоправда, на-
У43 0 за1риматися в негостинному персо-шипському 1ран! гшьзаям
Д°Вцдалося, зате вони м!цно закршилися в Кандагар! i навпъ вшвою-
Не1И у сусийв (абдал!) стратепчно важливе Micro Фарах.
МРкплемшна ворожнеча абдал! (з центром у Герат!) й пльзагв (з
нтром у Кандагар!) знову завалила всеафганському полпичному
об’еднанню, тому невдовз! !хн! земл! знову стали жертвою навали !з
заход) — в 1729 р. сюди прийшов з 1рану шах Над!р. Спочатку вш
без особливих труднонпв заволошв Гератом, розгромивши абдал!, а в
1738 р., шеля виснажливо! военно! кампанп, здолав пльза!в, взявши
штурмом Кандагар. 1 лише шеля смерт! Над!ра в 1747р. й розпаду
його iMnepii афганш знову здобули незалежшсть. Процес власного пуш-
тунського державотворення, нарешт!, завершився формуванням суверен-
но! афгансько! держави — nepmoi в icTopii.
Держава I
дуран!
Haaip-шах, як ! бьлышеть його попередниюв, не цурався брати
афганшв до свое! армп, де вони служили за шедру платню та частину
вшськово! здобичГ Особливо усшшну кар’еру в над!ровому вшську
зробив представник племен! абдал! Ахмед !з роду Садоза!, який став
полководцем, до того ж одним !з найбшьш наближених до шаха. Шеля
вбивства в 1747 р. його покровителя Ахмед Садоза!, як мусульманин-
сунгг, вшчув себе в шипському фан! вкрай некомфортно. Скористав-
шися смутою, в яку поринув IpaH, вш прихопив частину шахсько!
скарбниц!, а також артилерй, i вив!в афганськ! загони колишньо! надь
рово! армй до Кандагара. Там BiH з!брав джиргу ecix абдалшських хашв,
KOTpi (мабуть, ураховуючи його фшансов! ресурси та гармати) прого-
лосили його шахом усього Афганютану, в якому абдал! вщтепер пре-
тендували на домшування. На ттй же рад! вожд!в Ахмед-шаху при-
своили лишний титул дур-дуран! («перлина серед перлин»), а шоб пш-
креслити новий, прившейований статус свого племен! вшповшно й
сам! абдал! вштод! стали називати себе дуран! («перлини!»). Заснована
в такий cnoci6 держава увшшла в !стор!ю пш назвою Дураншсько!
(1747-1818).
Поштичний розпад фану, занепад «iMnepii Великих Моголш» i пер-
Манентн! усобиц! в Середнш Азп сприяли збиранню власне афгансь-
ки* земель в едину державу, поширенню влади дуран! на тереши
444 |Роздал if 1. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ|Д
сусшн!х з Афгажстаном кра!н. Спокусивши бшышсть афганських пле-
мен общянками шедро! военно! здобич!, Ахмед-шах Дуран! 11747-J
1773) зум!в не лише об’еднати пш своём управлшням бшышсть пуц^
тунських племен, а й перейти до зовжшньо! експансп. Тим бшьще"
шо в ycix сусщн!х землях афгани! колись служили найманцями, а тому
добре знали театр майбугн!х бойових д!й, шо стало додатковим гаран-
том перемог дураншського вшська.
Военн! ycnixn Ахмед-шаха справд! вражали. В результат! майже
безперервних набптв на сусшн! кра!ни дуран! спромоглися протягом
1748—1754 рр. включити до складу свое! держави Пенджаб i Кашмир
С!нд i Белуджистан, Се!стан, Хорасан ! Бадахшан. Апогеем военно-
полпичних ycnixie молодо! афгансько! держави стала боротьба з ма-
ратхами за домшування в Швжчнш 1нди, яка завершилася блискучою
перемогою пуштушв у битв!, шо вшбулася в 1761 р. на Паншатському
пол!. Та хоча Ахмед-шах повернувся з 1ндп з колосальною военною
здобиччю (на 120 млн pyniiil), перемога над маратхами виявилася дня
дуран! «nippoBoio». Втративши cboix краших во!н!в, афгани! не змогли
дал! контролювати завойован! !ндшськ! земл!, тому змушен! були
зрештою покинути цю негостинну кра!ну пш тиском войовничих
сикх!в. У 1769 р. афганшв вигнали з Хорасану перси. Та навггь п!сля
них невдач пш контролем Ахмед-шаха Дуран! залишилася колосальна
!мпер!я, загальною плошею понад 2 млн км2, яку необхшно було об-
лаштовувати й змшнювати зсередини. Саме ним ошкувався заснов-
ник дураншсько! держави наприкшш свого правлшня.
Основн! зусилля Ахмед-шах зосередив на змщненж державного
апарату та фшансово! бази свое! iMnepii, яку вш хот!в перебудувати на
зразок класично! ехшно! централ!зовано! деспот!!. Новоутворена ьмпе-
р!я була подшена на eLiacmu («провшцп»), якими управляли намгсни-
ки (сардари), призначен! особисто шахом. Формально всевладним вва-
жався шах i в питаниях законодавчо!, военно! та виконавчо! влади.
Проте реал!! родо-кланового бутгя пуштун!в значною м!рою корегува-
ли функшонування означено! структури. Приймаючи р!шення майже
з ycix важливих питань державного управлшня, дур-дуран'1 мав кон-
сультуватися з представниками дураншсько! знат! або ж збирати на
велику раду (лой-джирга) вожд!в ycix афганських племен, шо входили
до складу дураншсько! держави. 1 лише показова зверхнють афганшв
(особливо абдал!) в дураншськш держав! давала пшетави Ахмед-шахУ
вимагати вш быьшост! пуштунських племен бодай зовн!шн!х ознак
пок!рност! шаху. Тому хоча Ахмед сформував у сво!й столиц! Канда-
гар! уряд на чол! з в!зиром та низку центральних адмЫстративНИХ
Глава 12. Афгажстан
445
ств (вшськове, фшансш, шахсько! канцелярп та ш.), пуштунсыа
В1Д° ена як i paMiine, збершали у склад! держави дуран! значш елемен-
ти aBTOHOMii та самоврядування.
ти Звичайно, слабюсть полггичного оргашзму непоко!ла центральну
яду тому багато як! з реформаторских акшй Ахмед-шаха були
^пямован! на змшнення владного потеншалу саме шституту дур-ду-
Hi KpiM того, шах намагався всыяко збыьшувати клин державних
земель. Для того, шоб мати незалежн! вш плем!нних ополчень вшсь-
ков! аргументи в дискуаях на засшаннях лой-джирги, Ахмед почав
формувати з найманшв частини регулярно! шахсько! армп, до лав яко!
принципово не брав етшчних афганшв, пшкреслюючи в такий слос!б
вщособлежсть регулярного вШська вщ племшних пуштунських опол-
чень та його шлковиту пшлорядковашсть центральна влади Hi в!й-
ська озброювалися й утримувалися коштом шахсько! скарбниц! i скла-
далися !з загошв кавалер!!, артилерп та мушкетер!в. Наприкшш прав-
лшня Ахмед-шаха регулярн! дураншськ! вшська нал!чували 10 тис.
професшних вояюв, кер!внинтво якими здшснював спешальний ко-
мандувач — сипагсалар, призначений шахом. Частину кошпв, необхш-
них для утримання вшська, становила военна здобич, а решту — по-
датков! надходження. Податками в межах афгансько! держави обкла-
дали, переважно, неафганських пщданих, на яких дуран! поширили
свою владу силою збро!. На момент найбшьшого розширення дура-
ншсько! держави в п межах опинилися, окр!м власне пуштушв, пред-
ставники майже 20 народ!в (таджики, перси, сикхи, пенджаби!, узбе-
ки, туркмени, чарайкмаки та ш.). Ус! вони мали сплачувати податки,
розм!ри яких коли вал ися вш десятини до третини доход!в (залежно
вш прибутковост! сфери д!яльност!). Водночас власне афганськ! пле-
мена в рамках держави дуран! майже повшстю звшьнялися вш по-
датк!в. Податковим !мужтетом користувалися також волод!ння му-
сульманского сунпського духовенства — вакуф.
Створення першо! в icTopii всеафгансько! держави сприяло пшне-
сенню культурного-розвитку пуштушв. За час!в правлшня Ахмед-
шаха зажили слави поети Гаф!з Ахмат-хан, Абдул-Гамш, Нурулайн-
Вакиф та Афзаль-хан Хаттак. Столичний Кандагар прикрасили,
окр!м лишних палашв i мшно! цитадел!, величш усипальниш са-
мого Ахмед-шаха та колишнього л шера антисеф!вшського визволь-
ного руху пльза!в Mip-Ваиза.
Та попри вс! централ!заторськ! зусилля, Ахмед-шаху так i не вда-
ся зламати релжти родо-кланового сепаратизму в сво!й iMneniLjb
«ми******
446 |Рознил 111. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й ОД
гпсля його смерз! племшна афганська «вольница» знову почала вихо.
дити з-пш контролю кандагарських володар!в. Особливо помггним ndl
процес був у перюд правлшня сина й наступника Ахмед-шаха —
мура, за царювання якого |1773—1793] перманенты заколоти хадЬ
стали нормою полггичного життя дураюйсько! держави. Для прибои
кання сепаратист Тимур-шах удавався до ргзних дш: збшьшував кон'
тингенги регулярних вшськ, почав браги до лав шахського в!йська
найманшв з числа етшчних афганшв, навпъ перешс столицю свое]
держави 13 Кандагара до Кабула, де традишйно розм!щувалася головна
штаб-квартира дураншсько! регулярно! армп пш командуванням си-
пагсалара. Та Bci ш зусилля були марними: заколоти й смути гривали
а поневолен! народи, обурен! несправедливою етно-податковою cei-pe-
гащею, намагалися скинути дураншське ярмо (особливою завзяпстю
й масовгстю вир!знялися антиафганськ! повстання сикх!в Пенджабу
1760-х рок1в та перюдичш виступи узбек!в Швденного Туркестану в
1768, 1779 та 1789 рр.). Найвщчутшших територ!альних i фшансових
втраг зазнала держава дуран! на сход!, де з бшьшо! частини шшйських
володшь афганшв випснили сикхи.
Дал! терпки розгул сепаратизму влада не могла, i за час!в правлш-
ня наступного дуран!йського володаря — Тимуровою сина Заман-шаха
11793—18011 — кабульський уряд пов!в р!шучу боротьбу з непоюрни-
ми племенами. Збыьшивши чисельшсть найманих шахських вшськ
до 50 тис. вояюв, Заман-шах почав силою приборкувати сепаратист
Найнепоюршших вожд!в в!н страчував, конфюковував пене майно й
водночас намагався гуртувати свою !мпер!ю, проголошуючи ше! ic-
ламсько! едност!, гасла «свяшенно! вшни» з нев!рними. Тим бшьше,
шо в 1ндп в цей момент активно розширювала сво! володшня анг-
лшська Ост-1ндська компашя, i гасла боротьби з «нев!рними» коло-
шзаторами населения сприймало з розумшням. У русл! означено! поли-
тики Заман-шах вступив у негласний антибританський союз з май-
сурським султаном Tiny Султаном [1782—1799], а в 1789 р. вторгнувся
в Пенджаб. Однак поки Заман-шах намагався розширити св!й вплив
на сход!, над його захшними кордонами нависла реальна загроза з боку
1рану Каджар!в, який вир!шив скористатися слушним моментом. Зви-
чайно, не варто недоошнювати в цьому вшношенн! й зусилля бри-
тансько! розвшки та дипломатп. Залишивши частину сво!х вшськ У
Пенджаб!, Заман-шах з невеликим загоном регулярних вшськ вирУ'
шив на захш, чим тут же скористалися невдоволеш його центра'
л!заторськими акшями сепаратисти. В 1801 р. вони оргашзували зако-
лот, внаслшок якого Заман-шаха позбавили престолу й оелшили. ч
Глава 12. Аф1ан1стан
447 ____________-— ------------------------------------
Пад!ння Заман-шаха фактично стало кшцем держави дуран!. Bia
1ньо! велико! iMnepi! залишився тыьки Кабул з околицями, а
к°лИ^ ар Пешавар, Газш й Герат знову стали столицами незалежних
^жавних утворень з ютотними релжтами родоплемшних традишй в
ДеРй сошально-полггичшй структур!. Сикхи остаточно вигнали аф-
1Хишв з 1ндп й почали загрожувати Пешавару, перси намагалися вста-
^вити свш контроль над Гератом, а в 1818 р. на кабульському трон!
еоервалася й сама динаспя нашадюв Ахмед-шаха Дуран!. Останж
пурашйсыа шахи навпъ змушен! були шти на союзнииьку угоду з
британиями, пщписавши в 1809 р. в Пешавар! з англшською милею
лорда Маунстюарта Ельфшстона перший в iciopii англо-афганський
догов!р, вщповщно до якого в обм!н на розпливчасп об!цянки «пш-
гримки» зобов’язалися надавати гцдтримку британцям у !хн!х вшнах з
1раном та Франшею. Пщписання ше! угоди, шо суперечила штересам
кра!ни, викликало хвилю обурення серед афганшв. £м/р Шуджа аль-
Мульк (1803—1809], який поставив шдпис пщ означеним докумен-
том, невдовз! втратив трон i змушений був т!кати до Британсько! 1ндй
пш покровительство англшсько! Ост-1ндсько! компанп.
Афгашстан
у перюд правлшня
Дост- Мухаммеда
В 1818 р. з убивством останнього дураншського шаха Махмуда
11809—1818] формально завершилася icropin першо! всеафгансько! дер-
жави, проте спроби сусййв поневолити розр!знен! пуштунськ! племена
швидко лереконали афганшв у необхщност! консолшацп. Реальними
претендентами на роль нового загальноафганського лщера виступили
колишнш нам!сник Кабула й Газн! Дост-Мухаммед, який в боротьб!
за владу спирався на пщтримку свого рщного пуштунського племен!
оаракзай, та шдтриманий британиями останнш представник дуранш-
сько! шахсько! династп Шуджа аль-Мульк, котрий п!сля 1818 р. про-
живав в емирацп в 1ндп (на утриманн! анппйсько! Ост-1ндсько! ком-
панп). У 1826 р. Дост-Мухаммед, який на той час контролював стра-
епчно й полггично важливий для кра!ни Кабул, був проголошений
на оукирз! свого племен! едйром, шсля чого енерпйно взявся за змш-
ення Кабульського ем!рату з пришлом на встановлення свое! влади
део УС'М АФгаи’станом- A™ иного Дост-Мухаммед узяв пщ жорсзкий
Р авний контроль yci караванн! шляхи репону. Отримавшизш^
sWdenV^»-
448 |__________________PoMbilll. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХ1Д
ки транзитным доходам додатков! фшансов! ресурсы, вш снрямувавI *
на створення державних майстерень, в яких виготовлялися довго^
ствольш i надзвичайно ефективн! мушкети (не ripuui за ixHi евро,
пейсыа аналоги). Збыыпилася чисельнють регулярно! ем1рсько! арий*
до яко! на засадах найманства набирали професшних вояюв.
Зростання вшськового потеншалу Кабул ьського ем)рату швидко
дало сво! плоди: за галька рок!в Дост-Мухаммеду вдалося приеднати
до сво!х володшь Зурмат, Гардез, Кух!стан i Джелалабад. Шоправда, у
1834 р. про сво! права на кабульський престол заявив англШський
ставленик Шуджа аль-Мульк, проте вторгнення його загон!в у район!
Кандагара виявилося безушпшним. Дост-Мухаммед допомн* канда-
гарському правителю Кохандыь-хану вшбити цей напад, теля чого
Кандагар фактично пшлав пщ контроль ем!рату. Вщтош Дост-Мухам-
мед почувався вже не просто кабульським володарем, а лщером усього
Афганистану, навпъ спробував вшвоювати у сиюбв населений пере-
важно мусульманами Пешавар, котрий пуштуни вважали своею пщ-
владною територ!ею, посилаючись на колишж кордони Дуражйсь-
ко! iMnepii. 1 хоча афгано-сикхська вшна 1835—1837 рр. не принесла
Дост-Мухаммеду лавр!в переможня (пенджабський правитель Ранд-
жит Сингх спромпся вшбити афганську навалу, попри те, шо на фшшп
вшни вш зазнав ниипвно! поразки пш Джамрудом навесш 1837 р.),
вона дала можливкть кабульському eMipoei остаточно вщчути себе
всеафганським лщером. У 1836 р. Дост-Мухаммеда було офшйно про-
голошено елйром усього Афгамстану. Так була заснована нова Барак-
зайська динаспя афганських eMipis, яким судилося керувати крашою
до 1978 р.
Офнййне приеднання Пешавару до держави сиюбв, проголошене
Ранджит Сингхом у 1836 р., змусило Дост-Мухаммеда шукати союз-
нике. Спроби заручитися в антисикхсьюй боротьб! пщтримкою 1ра-
ну та англшсько! Ост-1ндсько! компанп завершилися для Афганистану
мчим. За ше! ситуацп актив!зувалися афгано-росшсыб контакти. 3
метою налагодження вшповщного шалогу до Кабула прибув у 1836 р.
росшський представник поручик Впкев1ч. 1 хоча до пщписання ре-
альных афгано-росшських угод справа не дшшла, такого роду контак-
ти одразу стурбували Британйо, яка мала сво! штереси в perioHi. Про-
тистояння переросло в Першу англо-афганську вшну, яку британш роз-
в'язали в 1838 р. з метою icTOTHoro послабления, а за можливост) и
розчленування новоутвореного Афганського ем!рату.
Формальным приводом для arpeci! стало бажання британшв поно-
вити на кабульському престол! «законного ем!ра» Шуджу аль-Мулька
Глава 12. Афгашстан
449j^_____________________________________________________________
истити» вщ афгансько! arpecii Пенджабську державу сиюов як
й "3 знака» англшсько! Ост-1ндсько! компанп. 3 ншпативи англш-
”СОЮго генерал-губернатора 1ндп лорда Окленда для вторгнення в Аф-
Cbl<iciaH британш зосередили 30-тисячну армпо п!д командуванням ге-
ra*na.ia Мак-Нотена, яка мала обхщним ударом з швдня через Бе-
лжисган, Кандагар ! Газн! захопити Кабул. Вшська Дост-Мухаммеда
ншпчували всього 15 тис. нояк!в ! були прше озброеш. До того ж аф-
гани очнсували удару з! сходу — через Пенджаб, Пешавар та Хайберсь-
кий нрохгд, тому не змогли зупинити штервенпв. У серпн! 1839 р.
англ!йш увшшли в Кабул, де офпцйно «повернули» кабульський ем!-
рський престол Шудж! аль-Мульку. Новоспечений правитель на знак
«поляки» пшписав з Мак-Нотеном ше одну угоду, за умовами яко!
передав пщ контроль Британп всю зовншгню полпику ем!рату, дав
згоду на розквартирування в межах Афганютану британських вШськ
та ше й офппйно запровадив при с но ш особ! посаду англ!йського рад-
ника з державних питань 1з правом контролю над внутрпиньою по-
лпикою краши. Реал!зуючи умови означено! домовленосп, англшш
невдовз! розмютили гаршзони сво'!х вшськ у Кабул!, Кандагар!, Газш
й Джелалабад!, п!сля чого здеморал!зований Дост-Мухаммед здався
британцям ! був вивезений до Британсько! 1ндп. Реальними правите-
лями Афгашстану стали англшський дипломатичний агент у Кабул!
сер Алекс Бьорне та командувач окупашйних вшськ генерал Ельфш-
стон, у розпорядженш якого перебувало 4 тис. англшських вояк!в.
Британп! рано заспоковтися, вважаючи Афгашстан остаточно по-
неволеним. Факт шоземно! окупацп та ше й з боку !нов!рц!в-христи-
ян викликав масове обурення в середовиш! волелюбних пуштунських
племен. Отож не встигли англшш вщчути себе переможцями, як у
горах Афгашстану проти них почалася масова лартизанська вшна, жер-
твами яко! доставали невелик! загони та окрем! гаршзони англшшв. У
результат! повстал! горяни знову взяли п!д контроль прськ! переходи
м!ж Кабулом, Кандагаром i Джелалабадом, вибили колошзатор!в !з
Хайберсько! ущелини, п!сля чого окупащйш в!йська в Кабул! фак-
тично опинилися в облоз!, в!др!зан! в!д сво!х !нд!йських резерв!в ! баз
постачання. А тут ше афганськ! мулли закликали народ до «священно!
вшни» з нев!рними колошзаторами. Фшалом антибританського руху
опору стало оргашзоване вождями навколишн!х племен повстання в
Кабул!, яке розпочалося в листопад! 1841 р. Виступ у столиц! очолив
син Досг-Мухаммеда Акбар-хан. Водночас !нш! племшн! загони взяли
в облогу британськ! гаршзони в Газш, Кандагар! й Джелалабад!. А
коли на б!к повсталих перейшла вся арм!я Шудж!, в англшських оку-
15РубельВ А sWaenvV'b^‘8Vua
450 |Ромы III. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ1Д
панпв не лишилося жодних шанов на ycnix. В Кабул! повстал! штуп
мом взяли резиденшю британського губернатора й убили ncix, кого
гам знайшли (зокрема й самого А. Бьорнса та «ewipa» Шуджу аль
Мулька).
Тверезо ошнивши сгпввшношення сил. генерал Ельфшстон вирь
шив вивести рештки британських в!йськ з Афганистану, але розпоча-
лася зима, ! в очж 1842 р. на прських перевалах бшышсть выступаю-
чих загинули вы лютого холоду та куль i шабель афганшв. О гож фжал
выходу виявився для окупанпв справш трапчним: з усього загону до
британських володшь в 1ндп шстався тыьки вшськовий л!кар доктор
Брайтон, та ше кшьком десяткам анипйських солдат пощастило по-
трапити в полон до афганшв — решта назавжди залишилася в негос-
тинних горах Афгашстану.
Цыковитий розгром британського експедишйного корпусу дорого
обшшовся Ышаторам афгансько! авантюри: безпосередж кер!вники
загинули, а губернатор 1ндп лорд Окленд втратив свою посаду. Зми-
ритися 3i своею поразкою англ!йська Ост-1ндська компажя. звичай-
но, не могла. Новопризначений британський губернатор 1ндп лорд
Елленборо одразу ж енерпйно взявся за оргажзашю карального похо-
ду на Кабул. Тепер британш робили ставку на Дост-Мухаммеда, по-
об!цявши йому повернути кабульський трон, якшо BiH зможе з ураху-
ванням ixHix штереов вплинути на свого сина Акбар-хана. Дост-Му-
хаммед умови прийняв i на сина вплинув. У результат! Акбар-хан
BuiBiB сво! вшська з прських nepeeaniB, чим вшкрив британськш армп
шлях на Кабул, i вже восени 1842 р. англшський каральний запн зно-
ву вступив до афгансько! столиц!. Повторив взяття Кабула колошза-
торами обернулося трагед!ею для м!ста та його мешканшв: кшька де-
сятюв (а може й сотень) запшозрених в антианпййських акшях горо-
дя н були вбип. Проте надовго залишатися у вороже налаштованШ
кра!н! британш не зважилися, тому посадивши, як i общяли, Дост-
Мухаммеда на кабульський престол (очень 1843), вони покинули
Афгашстан.
Перед выходом коложзатори вимютили свою досаду на кабульсьюй
архггектурк висадивши в новпря нентральний Критий ринок Кабула.
Знову опинившись на ем!рському престолi, Дост-Мухаммед вияв-
ляв надал! обачжсть i всю свою нолггику намагався проводити так,
шоб не створювати загрозу ново! карально! акцп з боку британшв*
Зокрема, коли сикхи повернули Дост-Мухаммеду Пешавар, розрахИ
вуючи заручитися його пштримкою в антианглшськш боротьб!, емФ
Глава 12. Афгажстан
ДеМ «вала Ост-1ндська компажя. I лише пш час КримськоУ (СхшноУ)
ГеНДц 1853—1855 рр., коли крапп брита нс ью вшська були зашяж про-
в,И^ос1ЯН. Дост-Мухаммед змусив коложзатор!в шти на деяк! поступ-
™ Вшповшно до умов Пешаварського договору 1855 р. Дост-Мухам-
^ед вшмовився вш будь-яких домагань на Пешавар, а натомють зару-
чился обшянкою британшв не ставати на завал! агресивним зам i рам
шодо Кандагару, Герату й Швденного Туркестану. Афганський пра-
витель запевнив cboix нових «союзниюв», шо BiH буде «другом друз!в
i ворогом воропв Британп». Того ж року вшська eMipa окупували
Кандагар, поим пшкорили Схшний СеУстан та розташоваж на зпвому
берез! Амудар’1 Балх, Кундуз, Андхой i Хулам. 1з новоприеднаних зе-
мель було утворено провшшю Афганський Туркестан, а в 1862 р. гпсля
виснажливог вшни та дев’ятимюячноУ облоги вшська eMipa оволодши
Гератом. Так Афганська держава дгстала сво! територУалып меж!, яю
залишилися незмшними до нашего часу, однак не стала вш того ста-
быьюшою зсередини.
Boxai пуштунських племен не забули, в який cnoci6 Дост-Мухам-
мед повернув co6i ем!рський трон, хто його npneiB до Кабула, а тому
рахувалися з ем4ром лише в тих межах, як! вважали для себе прий-
нятними. Афганський eMipaT так i залишився крихким полпичним
конгломератом нашвавтономних племшних угруповань, контроль над
якими з боку офшшного Кабулу мав бшьше церемошальний, ажж
военно-полггичний характер. У 1863 р. Дост-Мухаммед помер, а на
кабульський престол гпсля кривавоУ династичноУ усобиц! та винишен-
ня багатьох родич!в (i навпъ ршних б pan в) зшшов його син Шер-Ал!
11863-1879].
Реформи
Шер Альхана
Укршившись при владг Шер-Альхан енерпйно взявся за модер-
^’зашю свого ем!рату. BiH здшснив оф!шйну поУздку до БританськоУ
ндп. де намагався уважно вивчити захшний досвш, шоб використати
го 1Ь1Я змщнення власноУ держави. В горах Афганютану завжди по-
а-|,и силу, тому найбшьшу увагу ем!р-реформатор придишв армп’. В
kouiHI було заг,Р°ваджено рекрутську повинжсть, вшйлено значн!
До 501 На реорган’зац’ю та переозброення армп, чиселыпсть яко'У зросла^
гис. вояюв. Причому тепер не була арм!я. рекрутсшаяй^Г^н^-
studenv«
452 |Роздеп 111. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН1Й СХ1Д
них пуштужв, в як!й призван! солдати мали служити дов!чно, перебу
ваючи на повному державному утриманж. Щоб забезпечити apMijQ
необхшним спорядженням у район! Кабула спорудили к!лька великих
майстерень в виготовлення збро!. Податкова реформа Шер-Ал! перед,
бачала переход в!д натуральних повинностей до сплати вс!х податк!ву|
грошовШ форм!. 3 шею метою у кра!н! були ужфжоваж вс! м!ри та
впроваджена едина валюта — афганська рушя. Тод! ж скасували ос-
танн! релисги вшкупно! системи. Для реалгзаш! державно! внутр!щ.
ньо! полпики в ем!рат! було сформовано централгзовану ем!рську по-
лшпо. Необхшнють створення сучасно! !нфраструктури поштового
зв’язку i шлях!в сполучення спонукала владу допустити в крашу шо-
земних !нвестор!в. Активгзашя м!жнародно! караванно! торпвл! напол-
нила ем!рську скарбницю митними доходами. Поява додаткових фь
нансових pecypciB дала можливють Шер-Ал! прид!лити належну увагу
сфер! штелектуально! модержзацп кра!ни. Шоб розв’язати проблему
нестач! квал!ф!кованих кадр!в, у Бала-Ticapi було засновано перший в
Афгажстан! свггський навчальний заклад, на двох в!дд!леннях якого
(вшськовому та цивильному) запрошен! з 1ндп викладач! навчали слу-
хач!в основам захшних природничих наук та англшсьюй мов!. У краж!
з’явилися перш! друкарн!, а в 1875 р. почала виходити перша газета —
«Шаме ан-нахар» («Полуденне сонце»). Важливим територ!альним над-
бан ням Афгажстану час!в Шер-Ал! стало приеднання багатого на са-
моцвгти Бадахшану. Вжцем реформаторских досягнень Шер-Ал!-хана
стала реоргажзашя центральних оргажв державного управлжня, внас-
лшок яко! в Афгажстан! був створений кабжет мж!стр!в захшного
зразка з вшповшними мжютерствами й управлжнями, а також Дер-
жавна Рада при ем!р! для обговорення стратепчно важливих питаны
Реформи Шер-А/й-хана почали мшяти соц1алъно-пол1тичне й еко-
ном1чне обличия Афган1стану. Однак !хн!й подальший розвиток за-
гальмувався новим загостренням коложально-експансюжстських ан-
гло-росшських суперечностей в репою. Британ!я, яку турбувало про-
никнення Poci! в Середню Аз!ю, прагнула убезпечити вш можливо!
росшсько! експансп свш «коложальний д!амант» — 1нд!ю, тому на-
магалася якомога мщжше контролювати Афгажстан, а Рос!я, своею
чергою, впевнено просувалася на швдень. У 1867 р. указом паря
Александра 11 |1855—1881| було створене окреме Туркестанське ге-
нерал-губернаторство, в 1873 р. васалом Pocii став х!винський хан, а
в 1875 р. до складу Росшсько! iMnepi! увШшло й Кокандське ханство.
1 хоча за умовами таемно! англо-росшсько! угоди 1873 р. нарат визнав
Афгажстан «зоною британського впливу», англшш не могли почува-
Глава 12. Аф1ан1стан
453 ।
С11ок!йними. Ше бшьше актив!зувалася Росы теля усшшного за-
ГИСЯ ення росшсько-туренько! вшни 1877—1878 рр., яка повернула
веР впевнешсть у нашйност! сво!х мЬкнародних позишй. Уже на-
UaP 1878 р- до Кабула прибула росшська м!с!я (на чол! з генералом
Гоитовим) з пропозишями шодо пшписання договору про афгано-
С шський союз. 1 хоча договор так i не був ратиф!кований, Шер-Ал!
Уловив британськш Micii Н. Чемберлена лрибути до Кабула для вис-
ловлення cboix претензШ. Британ!я знову вир!шила застосувати силу
проти Афганського ем!рату.
Друга англо-
афганська вшна
та П наелшки
Формальним приводом до ново! вшни тогочасний британський
уряд консерватор!в обрав проблему афганочндшського кордону, який,
за словами англшського мшютра закордонних справ лорда Бшонсфш-
да, був «випадковим i ненауковим». Англшш були впевнен! в абсо-
лютнш военно-техжчнш переваз! cboix вшськ. За словами тогочасно-
го вше-короля 1ндп лорда Литона 11876—1880], «якшо Шер-Ал! стане
ворогом Англп, англшська арм!я зламае його як тростину». Для вт!лен-
ня cboix план!в у життя британш зосередили в Пенджаб! 36-тисячне
вшсько пш командуванням генерала Семюеля Брауна, який не став
особливо м!ркувати, а виступив на Кабул найкоротшим шляхом —
через Джелалабад i Хайберську ушелину. Вторгнення почалося в лис-
топад! 1878 р., а вже в с!чн! 1879 р., здолавши onip регулярних аф-
ганських вшськ, британш увшшли в Джелалабад. Зрозум!вши, шо
Кабул йому не вгримати, Шер-Ал! залишив свою столицю й ут!к на
швжч краТни — до мюта Мазар!-Шер!ф, де й помер у лютому 1879 р.
за загадкових обставин. У Кабул! залишився його син-спадкоемець
Якуб-хан 11879—1880] — переконаний англофш, який без будь-якого
спротиву здав британцям Кабул, а в травш 1879р. подписав у листечку
андамак (поблизу Кабула) з уповноваженим британського уряду Ду!
аваньср! безпрецедентно кабальный для Афганистану мирний догов ip,
»ким фактично перекреслив политичный cyeepenimem свой краши.
За умовами Гандамацького договору Афгажстан втрачав Кандагар,
Уррам, Ci6i й П!шин (yci ui облает! переходили пш безпосереджй
няНТР°ЛЬ англ*Яц1в), а також передавав Британи вс! сво! повноважен-
Щодо ведения зовшшньо! пол!тики. Британський посол у Кае\ис
454 |PoMijlII. БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й СХЩ
д!став право контролювати всю внуцлшню полпику ем!ра, а англ!йськ«
пшдаж здобули в межах Афгашстану права екстеритор!альност!, вщь-
ного пересування та вгльно! торпвл!. За цю поступливгсть Якуб-хану
була об!няна шор!чна субсиды вы Британп в po3Mipi 600 тис. руп£
(£60 тис.).
Та британськ! колошзатори знову не врахували силу народного
гжву. Афганы вшразу ж розгорнули партизанську выну проти англ!й-
ських окупанпв пш гаслами свяшенного джихаду, до якого закликали
найповажншл мулли краши Дш Мухаммед га Абдул-Гафур ЛангарГ Вже
у вересж 1879 р. повстав Кабул, де розлючен! городяни вир!зали увесь
англшський гаршзон й убили англшського резидента Л Каваньер!
(того самого, шо пшписав кабальний Гандамапький догов!р). Вшио-
вшдю колон!затор!в став каральний похш генерала Робертса, вшська
якого знову захопили Кабул, де влаштували масову ргзанину. Проте
це не зупинило повстаншв. Бшьше того, антибританськ! виступи охо-
пили Гази!, Кух1стан, Кохдаман, Хост, Гардез, не кажучи вже про не-
зл1ченн1 прськ! ушелини й перевали, на яких пуштунськ! племжж
ополчения ре1улярно вир!зали невелик! британськ! загони. Особливо-
го лиха заедав британиям син Шер-Ал!-хана — кандагарський сардар
Аюб-хан, вшська якого у липж 1880 р. захопили Герат й ущент роз-
громили британську бригаду в район! Майванда (поблизу Кандагара).
Загш генерала Робертса опинився в Кабул! в шлковит!й облоз!, забло-
кований 100-тисячним натовпом повстаншв.
Масштаб народно! вшни змусив англшшв дешо змшити сво! пла-
ни стосовно Афган!стану й зрештою вшмовитися вш його повно! ко-
лошзацп. Та й постать зрадника Якуб-хана переслала викликати до-
в!ру колошзатор!в через шлковиту неспроможшсть останнього конт-
ролювати пуштунську «вольницю». Отож, скинувши Якуб-хана з
престолу й виславши його до 1ндп, штервенти почали шукати нову
полпичну ф!гуру, з якою можна було б вести справи шодо полггич-
ного майбутнього Афгашстану. 1хню увагу привернув Абдурахман-
хан — племшник Шер-Альхана (онук Дост-Мухаммеда вш жшого
сина Мухаммеда Афзаль-хана, якого Шер-Ал! свого часу знишив У
боротьб! за престол).
На афганськ! справи вплинули також змжи в самш Британп: на ви-
борах 1880 р. очолюван! Б. Дгзраел! консерватори зазнали поразки.
Новий л!беральний уряд У.Ю. Гладстона виявився значно пом!рко-
важшим у питаниях колошально! експансп. тому вир!шив залаго-
дити афганський конфл!кт полггичними засобами, вшрядивши з mel0
метою до 1ндп лорда Ршона.
Глава 12. Аф1ан1стан
455
33-р!чниЙ Абдурахман-хан перебував на той час як ем!грант у Са-
canai. « росшському Туркестан!, куди в!н уток, рятуючись вш пе-
мар^ДУвань Шер-АлЬхана, ше в 1869 р. Як онук Дост-Мухаммеда,
Ре ма» yci права на кабульський трон, а як людина, не заплямована
01 адою батыавшини перед агрес!ею британшв, мав вщповшний авто-
зр т серед пуштунських племшних вожд!в. Водночас Рос!я спод!ва-
рася що. зшшовши на престол, BiH збереже почуггя вдячносто до кра!-
ни яка надала йому притулок, а прагматичш британш вважали, шо
лолггичш реалп примусять його бути поступливим у стосунках з мо-
гутньою Британською iMiiepieio. Таким чином, 36ir полпгичних ime-
peciB кшькох ворогуючих сторш зробив Абдурахман-хана найприй-
нятн!шим претендентом на кабульський трон. Наприкшш 1879 р. ро-
с1яни вручили вигнанпев! rpoini та 200 берданок й оргашзували «втечу»
до Афгашстану, шеля чого оголосили його «в розшук». Унаслшок та-
кого хитрого дипломатичного демаршу Абдурахман-хан формально
прибув до Афгашстану не як росшський протеже, а як шлком само-
стойна полггична ф!гура, й невдовз! був проголошений ем!ром 11880—
19011. Першим eMipcbKi повноваження Абдурахмана визнав Бадахшан,
шеля чого його статус всеафганського лшера одразу визнали рос!яни й
англшш. Актом остаточного м!жнародного визнання повноважень Аб-
дурахман-хана як eMipa усього Афгашстану можна вважати англо-аф-
ганський dozoeip, тдписаний ним у 3'immi в липш 1880 р., умови якого за
ш!шативою хитрих британських дипломатов були значно сприятливь
шими для афгансько! сторони пор!вняно з гандаманькими й водночас
залишали Афганистан фактично залежною eid Англи кра!ною.
Вшповшно до умов 3iMMicbKoi‘ угоди британш повернули Афга-
нистану Кандагар й анулювали право свого резидента в Кабул! втру-
чатися в питания внутр!шнього управлшня крашою. Натом!сть Аб-
Дурахман-хан погодився на вшторгнення вш Афгашстану Куррама,
П!шина й Ci6i, визнав право британшв на контроль за Хайберським
* Мшчинським прськими перевалами (через як! пролягли прибут-
ков1, з погляду торпвл!, караванш шляхи й завдяки яким можна було
атакувати Кабул безпосередньо з пшконтрольного британцям Пенд-
Жабу). Та найважлив!шим було те, шо Афгашстан втратив можлив!сть
проводити самостшну зовшшню полтоику (вс! м!жнародш акцп ем!-
Ра ^а''!и ЗдШснюватися через посередництво англшського вще-коро-
* нди). Як компенсашю британш пооб!цяли сплачувати Абдурах-
1~] н-хану щор!чну грошову субсидпо у розм!р! 1,2 млн pyniu (£120 тис.),
ч дл!Я ПИП1исання 3!мм!сько! угоди колошзатори вивели сво! вшська
4'^рганютану.
456 |Роздали]. БЛИЗЬКИЙ 1 СЕРЕДН 1Й^СХ|/|
Пшписавши нерУвноправний договУр з АнглУею, Абдурахман-хдая
так i не поновив шлковитий полУтичний суверенитет свое! краУни I
хоча геро’Учний всенародний onip колонУзаторам дав можливУсть аф.
ганцям вибороти самоспйшсть у питаниях внутрУшнього управлУцЭ
й Афганистан спролигся уникнути безпосереднього колониального ярма
його зовнйиня nojiimuKa eidmodi здшснювалася циковито в британських
ттересах. Фактично Афганистан перетворився на англшського военно-
политичного camejiima в рег'юнк А враховуючи, шо основний 1нтерес
Британп в репонУ полягав у стримуваннУ росУйськоУ експансп на пУв-
день, уся подальша политика Абдурах.ман-хана спрямовувалася саме на
не — причому на британськУ грошУ У пщ безпосереднУм керУвництвом
британських радникУв та УнструкторУв. НатомУсть британш допомогли
Абдурахману встановити контроль над усУма афтанськими землями (в
1881 р. шсля розгрому Аюб-хана пщ владу кабульського емУра знову
перейшов Герат, чим, фактично, завершилося возз’еднання краУни)»
НевдовзУ з АфганУстану було виведено останш контингента британ-
ських вУйськ. Лишилися тьтьки радники та Унструктори. завдяки щд-
тримш яких Абдурахман почав активно «стримувати» росУян у репонУ.
Загострення ситуацп призвело до прямого военного конфликту мУж
росУянами У афганнями, фшалом якого стала битва, шо вУдбулася в
1885 р. на березУ р. Кушка в район! Ташкепр1 («Кам'яний мУст») — у
межах сучасного Туркмешстану. В битвУ перемогли росУяни, тому про
подальшу вУйну з Pocieio емУр быьше й чути не хотУв, отож за справу
взялися дилломати. Фшалом тривалих переговорУв i консульташй став
пщписаний в Лондону англо-росУйський Протокол 1887 р., за умовами
якого афгано-росУйський кордон був, нарештУ, зафУксований i визна-
ний обома сторонами. НинУ це кордон мУж сучасним Афган УстаномТ
його швшчними сусщами — Туркмен Усталом, Узбекистаном i Таджи-
кистаном. Так, уперше за всю УсторУю АфганУстану, питания про його
власнУ кордони вирУшували за пуштушв УншУ держави, шо зайвий раз
засвшчувало напУвколонУальну залежшеть краУни.
Практика визначати чужУ кордони британням сподобалася. й
1891 р. «арбУтражна комУсУя» англУйського генерала Мак-ЛУна виз-
начила й зафУксувала афгано-Уранський кордон, зайвий раз проде-
монструвавши в такий спосУб свою зверхшеть шодо Афганського
емУрату. ОфУшйний Лондон вУдмовився шдтримувати прямУ дипло-
матичш зв’язки з офУшйним Кабулом — усУ стосунки АфганУстану
з Британською УмперУею як його «полггичним сюзереном» здУйсню-
валися виключно через канцелярУю британського колошального
вУце-короля 1ндУ1.
Глава 12. Афганктан
457
Не ув!нчалися ycnixoM також спроби Абдурахман-хана возз’еднати
жах свого ем!рагу eci пуштунськ! племена: цьому знову завалила
15 М ан!я. 1 хоча давня мр!я колошзаторш про класичне розчленування
дЖганктану так i не вт!лилася в житгя, солшний шмат кор! н них пуш-
А ських земель англШш за собою таки залишили, оформивши не сум-
^звкною «л!шею Дюранда» — так назвали нав’язаний Афганктану
його схшний кордон, за яким пш у правд ш ням Британсько! 1нлп зали-
дщлося майже 40% етшчних пуштунських територш (включаючи аф-
ганську прабатыавшину — Сулейманов! гори). Угода про це була на-
в'язана Абдурахман-ханов! у листопад) 1893 р. Вона називалася «Про
досягнення взасморозумшня з приводу афганочндшського кордону»,
однак в icropiio ув!йшла пш 1м’ям Генр! Морпмера Дюранда — глави
анп'нйсько! Micii, шо змусила афганського eMipa пшписати означений
документ. За п умовами Афганктан офшшно вшмовлявся вш будь-
яких прав на заселен! схшнопуштунськими племенами (афрщп, вазь
ри, моманди й юсуфза!) облает! (Бунер, Сват, Д!р, Баджаур, Бшанд-
гель, Куррам, Чаман, Афршктан). Натомкть британш «милостиво»
погоджувалися на приеднання до ем!рських володшь заселеного язич-
никами Кяф!ристану (який Абдурахману ше треба було завоювати), а
також пооб!цяли збыьшити розм!р грошово! субсид!’! eMipoei з 1,2 до
1,8 млн рушй (£180 тис.). Штучне розмежування пуштунських пле-
мен М1ж Афганським ем!ратом i колошзованою британцями 1нд!ею
позбавило афганшв можливосп об’еднатися в €дин1й держав!. До того
ж воно заклало в м!жнародш вшносини стратепчно складну «пробле-
му Пуштунктану», котра й дос! попршуе репональну полпичну ситу-
ашю, шешруючи перюдичш афгано-пакистанськ! конфл!кти.
Вистоявши в антиколошальних вшнах, Афганктан змк уникну-
ти безпосереднього колошального лоневолення, в!н не став об’ектом
експорту !мпер!ал!стичного кашталу, його не обллутали зовшшшми
позиками, на теренах краши не хазяйнували шоземш концесюнери.
Проте шною означених завоювань стала подальша натурал!зашя еко-
ном!ки, майже цшковита !золяшя краши вш зовшшнього евггу, ста-
гнашйно-шволюшйний характер господарських процес!в та класич-
ча нагпвколошальна залежшеть вщ Велико! Британп в питаниях зов-
Н1шньо! полпики та фшансового суверенггету ем!ра, влада якого
значною Mipoio трималася на британських субсид!ях. Саме в такому
н атУС’ Афганктан увшшов наприкшш XIX ст. у евпову колошаль-
458 |
PomuiIH БЛИЗЬКИЙ I СЕРЕДН1Й CXI
Контрольж запитан ня та завдання
1. Схарактеризуйте етнополпичну, сошально-економ!чну т
культурно-рел!пйну ситуашю в Афганистан! теля завершав
ня епохи середньов!ччя.
2 Ким були дуранi? Як утворилася !хня держава?
3. У чому полягали причини англо-афганських воен епохи
постсередньов!ччя? Якими були *£хн! наелшки?
4. Коли завершилося формування територ!альних меж держа-
ви Афгажстан?
5. Назвать основы передумови реформ Шер Альхана в Афга-
н!стан!. Якими були !хн! наелшки?
6. У чому полягала специф!ка нашвколоыального поневолен-
ня Афгаыстану на схил! постсередньов!ччя?
Ефюшя
• Еф1оп1я теля завершения епохи
середньов^ччя
Регентство Ментаваб
Боротьба за возз'еднання
• Реформи Теодроса 11. Англо- 1
ефюпська вшна та н наслщки
Ефюп1я в боротьб! проти
коложально! екснансн
1тал1йського коро.|1встна
£фк)|ПЯ П1СЛЯ
завершення епохи
середньов!ччя
Наприк1НЦ1 середньовтчя Ефюпська держава
передувала у стан1 глибоко! кризово! реконст-
рукцП. На зовншшш вигляд це була велична
iMiiepiH з багатими культурночсторичними й во-
енно-полни чни.ми традишями й вшловЫними
релшйними та геостратепчними амбпцями, яс-
кравим уособленням яких висту пала офшшна
icropiB правлячо! в крали династп Соломоншв.
Ефюпськ! «uapi цар!в» (негусе негест) вели свш
«родовш» вш наймудршого та найвшомшого
б!бл!йного царя Соломона Срусалимського i
його не менш уславлено! царствен©! коханки
цариш Савсько!, син яких на !м’я Менелпс 1
вважався першим ефюпським володарем.
Концепшя про соломоншське походження ефюпських
правител!в е, звичайно, справжжсшькою вигадкою, поява
яко! припадае на XIV ст. Метою п створення було яккне
звеличення династп негуав («цар!в») народу амгара за час!в
побудови пш !хн!м кер!вництвом християнського Ефюпсь-
кого царства, шо вшбувалася за умов жорстоко! боротьби з
багатьма шшими конкуруючими динаспями, серед яких
траплялися не лише християни, а й !уде! та мусульмани. Не
сприяла полггичшй консолщацй кра!ни й надзвичайна етн!чна
строкапсть репону, тому саме династизм соломонщського зве-
личування вшграв важливу роль у розбудов! загальноефюп-
сько! державност!. Свш внесок у зм!цнення державно! едност!
зробила ефюпська християнська церква моноф1зитського на-
пряму, яка сприяла нэдетшчшй консолщаш! царських пшда-
них за умов !хньо! пол!етн!чностт. Й хоча пажвним етносом
У держав! Соломоншв були амгара, представники !нших
лнсцевих народностей, як! сповщували моноф!зитство (тиг-
рай, тигре, гураге, оромо та !н.), також вважали соломон!д-
ських негусе негеспйв «сво!ми» природними
462 |Pojuili IV. ТРОПI4HO-EKBATOPIAJlbHATA П1ВДЕННА Афрц^д
того ж быышсть ефюпських народ!в розмовляли
семггськими мовами (з бывшими чи меншими
шитсько! лексики).
Окр1м християнських народ) в на теренах Ефюпп мешкали мусуль
мани-сунпи (беджа, сомали афар та in.), язичники (агау, цуер
in.) i навпъ iyaei (народ фалаша).
На с хил! середньов!ччя правителем Ефюпського царства був один
13 найвшом1ших представниюв соломоншсько! династп 1ясу I 11682—
1705]. якого офш!Йна ефюпська !стор!ограф!я !менус Великим. Свое
пр1звисько 1ясу I дгстав недарма: за його правлшня християнська Ефь
ошя, оточена державами й народами, шо сповшували мусульманство
та язичниитво. змогла не лише зберегги свш суверенитет як моно-
фгзитська !мпер!я. а й здобула неабиякий воснно-полгтичнии автори-
тет на м!жнародн!й арен!. Щоправда. шлях до здобутгя !м персько! ве-
лич! 1ясу 1 обрав настыьки безперспективний, шо вже на початку
XVIII ст. його держава почала швидко занепадати, аж доки не пори-
нула у глибоку внутрииню системну кризу.
Традишйна економжа Ефюпп заводи базувалася на багатогалуЗеЯ
вому сьиьському господарспй та масштабшй м!жнароджй Topriwii.
Micueei рыьники, використовуючи технологи терасного й ipnrauiftHO-1
го землеробства, культивували зал!зисте ефюпське просо (шеф), дурру
(сорго), дагуссу (мюцевий ргзновид пшениш), озпйний сезам (кунжут)
та Micueei р!зновиди бобових (коров’ячий горох, землян! боби). Серед
городжх культур переважали MicueBi коренеплоди (ямс. манюк, ба-
тат), цибуля i часник. В обмежених масштабах розводили тютюн ! ба-
вовник. Основними знаряддями для обробки земл! слугували при-
мггивна coxa i мотика. зршка — марета (дерев'яний плуг !з залЬним
наконечником). Скотарство (рогата худоба. В1слюки, кож. мули) мало
допом!жний характер, забезпечуючи людину тягловою силою, гранс-
! юртом, шкурами, м'ясом i молоком. Про важливють свшського тва-
риннинтва в господарському комплекс! традишйно! Ефюпп свгдчитъ
рел!пйна заборона полювання на диких тварин, поширена серед б!ль-
шост! мюцевих християн-моноф!зипв. Значно менш розвиненою за-
лишалася мюцева рем!снича галузь: кустарн! бавовняне та вовняне
ткаитво, килимарство (з козячо! вовни), чинбарсгво й гончарсгво. при-
мпивна металообробка (ефюпсью ковал! так i не навчилися |аргуватй
залгзо), буд!внинтво з використанням каммня та невипалено! иегли
гошо. Недорозвинежсть власних ремесел компенсувалася акгивними
експортно-!мпоргними операшями. В обмпз на золото, слонову к!стку,
довод! близькщД
вкраплениями ку.
Глава 13. Еф1О1пя
463
сове 1пр я. екзотичних твари н. раб>в та пшн «традиншж» афри-
с ,ьК1 ювари закуповувалися одяг. зброя. ешь. вина, посуд, прянонп
каН «Велич» 1ясу Великого полягала в тому, шо з yeix згаданих то-
13 in Bin найбшьше уваги придшяв експортнш работорпвлп мобипзу-
М ши на захоплення невшьниюв yci ресурси свое! iMnepii. Тим бшьше,
о на окрашах Ефюпп залишалися гериторй. заселен! племенами, яю
перебували в сошалыюму план! ше на еташ доцивипзашйних прото-
гержавних вожд!вств. а тому вчинити onip озброежй мушкетами ре-
гуляржй ефюпськш армп не могли. До того ж, на реоргажзашю своУх
збройних сил 1ясу не жал1в кошпв: купував за кордоном найновшу
зброю i HaaiTb запросив на службу (за шедру платню) османських
вшськових iHcrpyKiopiB. Не виникало в ефюшв i проблем морального
характеру: невгльниками вони робили «диких язичниюв», до яких
християнсыа вояки 1ясу ставилися як до «дикужв-iHOBipuiB». Шо-
правда, ефюпсыа закони забороняли продавати раба, якшо BiH ставав
христианином, однак навертати невшьниюв у монофгзитство влада не
посшшала.
Походи ефюпських вшськ за рабами були цепком усшшними. За-
хоплених браншв десятками тисяч гнали до порлв АденськоУ затоки й
Червоного моря, звшки арабо-турецью купш розвозили «живий то-
вар» по навколишнис 1сламських краУнах, тож Ефюшя могла купувати
будь-яю товари. Hi в чому co6i не вшмовляючи. Однак «процвггання»
виявилося нетривалим. Походи за рабами зробили ворогами Ефюпп
yeix ТУ сусйив. Миптаризашя суспшьства за умов безмежних Умпортних
надходжень вш работорпвл! доруйнувала MicueBi ремесла, продукшя
яких не могла конкуруваги з iMnoproM. До того ж, поступово вичер-
палися людсью ресурси работорпвлк осюльки нехристиянсью облает!
навколо Ефюпп, де не було стабьпьних погужних державних угворень,
за час1в 1ясу I буквально обезлюднши. Не стало кого продавати на
невшьничих ринках, жзашо було купувати заморськ! товари, спорож-
Н1ла скарбниця, послабла apMin. Саме в такому стаж Ефюпська iMne-
Pia увшшла у XVIII ст.
Держава Соломон1дю будувалася на принципах класично! cxidnodec-
потично! iepapxii. Верховний правитель Ефюпп «цар uapiB» (негусе не-
гест) вважався власником yeix земель iMnepii, був вишим уособлен-
,1ЯМ в°енно-полтгично1, судовог адмшюгративноУ та фгскальноУ влади.
а И0|° особа вважалася священною й усьтяко звеличувалася. Керувати
Державою йому допомагав надзвичайно роз1алужений апарат цензраль-
н°10 УРяду, а також icpapxinHO вибудувана система мюневого адм!ж-
Фативного управлшня. Чиновники не плахили иодаi
464 |Розд!л ГУ, ТГОП1ЧН0-ЕКВАТ0Р1АЛЫ4АТАП1ВДЕННААфрцкд
«служили» держав!), однак система (хнього матер!ального утримащН
була р!зною. Службовш центрального урядового апарату мешкали пе-
реважно в столичному Mien Гондер i фшансувалися безпосередньоа
царсько! скарбниц!. Служба чиновниюв провшшйного р!вня полягала
у збиранн! податюв, пштриманн! порядку та здшененн! судочинства в
дов!рених !м областях i районах. Як зарплату вони залишали соб!
ф!ксовану частку з!браних у дан!й мюцевост! державних податк!в а
також використовували для cboix потреб частку вшробпкових повин-
ностей гпдданих, як! користувалися «царською» землею. Така система
оплати управлшсько! пращ була природним наслщком недорозвине-
ност! товарно-грошових вщносин в Ефюпп. Вона породжувала сепа-
ратистськ! настро!, котр! перюдично призводили до внутр!шн!х кон-
фл!кпв. Особливо зловживали своём становишем пров!нщйн| губер-
натори (рас), як! могли на частку видшених !м державних доход!в
угримувати не лише мюцевий апарат цившьного чиновництва, а й ав-
тономн! вшськов! частини.
Окремий прившейований статус мала християнська моноф!зитська
церква, земельн! володшня яко! звшьнялися вш yeix податкових збо-
р!в. Будучи пшпорядкованою коптському патр!архов! Сгипту, вона
н!коли не пшпадала п!д шлковитий контроль негусе негеегтв i нав!ть
свого митрополита абуну («батько наш») не обирала, а отримувала з
Сгипту (ним ставав один !з найдостойнпдих коптських монах!в-мо-
ноф!зит!в, якого особисто висвячував на митрополитство коптсь-
кий патр!арх). Така ситуашя гарантувала ефюпсыай церкв! певну
незалежнють вш свггсько! влади. До того ж майже кожен ефюпський
можновладець (включаючи негусе негеста) здобував вщповшну бо-
гословську оевпу (шшо! не було). Водночас, оскшьки ефюпськ! абуни
майже вс! були шоземцями й не знали мови свое! пастви, реальне уп-
равлшня ефюпською церквою здшенювали епископи мюцевого по-
ходження, серед яких особливий авторитет мали !гумени найбшь-
ших моноф!зитських монастир!в — ечегге монастиря Дебре-Л!банос,
набред центрального храму Аксуму та мамхер-манбар головного хра-
му Лал!бели. Монастир!в, як! !менувались «горами» (дабр) або «пу-
стинями» (гадам), у тогочаенш Ефюпп взагал! було безл!ч, i вс1
вони мали цшковитий податковий !мун!тет, на власн! кошти купу-
вали на невЁльничих ринках тисяч! раб!в, як! працювали в монас-
тирському господарств!, зокрема обробляли земельн! угшдя обите-
лей. Звшьнен! в такий спос!б вш ф!зично! пран! монахи вшдавалися
штелектуальжй npaui, результатом яко! стала розвинена культура
традишйно! Ефюпп.
, I Глава 13. Еф1О1пя
465J__________________________________________________________
у XVIII ст. найвшом!шими представниками ефюпсько! культури
бути видатн! придворш !сторики-л!тописш Хаварья-Крестос, За-
Вальд, Акае!, Арсе, Синода та Кенфа-М!каель (автори знаменитих
ефюпських царських хронпс). Вражаючих ycnixie досягли ефюпськ!
богослови в переклад! свяшенних текст!в, особливо апокриф!в. Де-
як! з них узагал! збереглися лише в ефюпських перекладах, завдяки
зусиллям монастирських професшних «книжник!в» (дебтера).
Основну масу податного стану становило юридично вшьне селян-
ство, оргажзоване в обшинж структури (addi) на засадах кругово! по-
руки за сплату податюв i виконання вщробггкових повинностей. За
корисгування землею, шо перебувала в тотальнш царсьюй власносл,
вони мали сплачувати податки (10% урожаю) i виконувати дв! нату-
ральн! повинносл. Перша з них !менувалася дерго й полягала в тому,
шо селянин мав безкоштовно надавати житло та харчування чиновни-
ков!, який гюдорожував у державних справах. Другою була звичайна
вщробггкова повиннкть, до виконання яко! селянина могли залучати
лише раз на чотири дни Пром!жне, нашвпрившейоване становише в
сошальн!й iepapxii займали рядов! вшськов! поселена!, котр! так само,
як i прост! селя ни, жили обшинами на земл!, яку сам! обробляли, про-
зе звшьнялися в!д сплати податюв, оскшьки служили в царсьюй армп
на засадах, шо нагадували статус реестрового козацтва. Нижчу касту
вшьних пшданих становили рем!сники.
Найнижчу сходинку сошально! п!рам!ди займали раби !з числа
вшськовополонених, засуджених за вщповщн! злочини та д!тей раб!в.
Основну масу сво!х невыьниюв ефюпи експортували, однак певну
частину раб!в залишали в кра!н!, використовуючи як слуг i налож-
ниць у домах знат!, для обробпку церковних земель або на непрес-
тижних роботах ремкничого характеру — прядшня, ткацтво, помел
зерна, ковальство тошо.
К!льккть населения Ефюпп на початок XVIII ст. ошнюють по-
ртному — вш 5 до 15 млн чол.
Регентство I
Менганао 1
Подбавлена звичних доходт вш масштабно! експоргно! работорпвш
арська скарбниця 1ясу I швидко спорожнша, шо боляче вдарило по
HOMiu! кра!ни. Сам !мператор внаслщок хвороби втратив будь-який
еРес до упрашпння державою й житгя взагалг Ситуашсю скорисгаая
466 |Родшл IV. ТРОПННО-ЕКВАТОР1АЛЬНАТАП1ВДЕННАДфрИц
ся нарський сип Текле-Хайманот, який оргашзував змову проти бать-
ка, скинув його з престолу (1705), а роком шзнгше й узагал! позвав
житгя. Династичну смуту посилили релптйн! суперечки всередин! м!сц *
во! монофгзитсько! церкви, яку роздирали усобиц! чернечих орден!'
Кибат ! Тоуахдо, шо виникли на труни р!зного тлумачення теолопчно-
го догмату про видения Христа через «еднання» чи «помазания».
Убивство Великого 1ясу не полшшило ф!нансово-економ!чну си-
туашю в держав!. Його смерть лише започаткувала сер!ю кривавих
династичних усобиць, ускладнених релшйно-сепаратистськими вис-
тупами як у столичному Гондер!, так i в бшьшосп ефюпських про.
в!ншй. Протягом 1706—1721 рр. на ефюпському престол! побувалм
чотири негусе негеста — ! вс! вони внаслшок перюдичних дв!рцевих
переворотов розлучилися не ильки з троном, а й з житгям. Реальною
владою в кра!н! заволодши армшськ! «генерали» (деджазмач!) та реп-
ональн! можновладш-ряси. Вшновиги спокш в iMnepii могла ильки
жорстка миптарна диктатура, тому саме такий метод наведения поряд-
ку в держав! обрав енерпйний син покшного 1ясу Вальде-Fiopric на
пргзвисько Бакаффа 11721 — 1730]. Ставши негусе негестом, Бакаффа
показово стратив юлькох придворних — активних учасниюв минулих
змов, терм!ново переозброгв новими мушкетами сво! вшська й, удав-
шись до масового терору та залякувань, спромкся приборкати сепара-
тизм бшьшосп pacie. П!сля свое! смерп Бакаффа залишив синовьспад-
коемцев! значно стабшьншту !мперпо. Проте його наступник 1ясу 11
11730—1755] був на момент воцаршня малолпнгм, тому реальним роз-
порядником ситуацп у кра!н! стала його мати Ментаваб, яка д!ста-
ла статус офшшно! регентш! та сшвправительки свого сина. Опорою
Ментаваб у боротьб! за владу були и земляки з провшш! Куар. яким
вона шедро роздавала впливов! посади в урядових структурах. А з ча-
сом, коли син-iMiieparop nupic, хитра Ментаваб одружила його з ж!н-
кою !з владно! ел!ти войовничого народу галла, з яким ефюпи в ми-
нулому часто (i не завжди усшшно) воювали. Вшськов! контингента
галла стали иею додатковою силою, яка дала можливгсть Ментаваб
приборкати бунпвливихрас/e, придушити к!лька придворних змов i
навпъ поновити активы! военн! дп проти сусцнв.
Своею жертвою ефюпи обрали захшного сусша — мусульманськии
султанат Сеннар, однак поживитися мусульманами-шов!рцями для п0"
новлення активно! експортно! работорпвл! !м цього разу не вдалося.
Очолений братом Ментаваб похш моноф!зитського вошства в 1744 р-
завершився шлковитою поразкою (втрати ефюшв становили близько
20 тис. убитими й пораненими).
Глава 13. Еф!ошя
467
Сеннарська катастрофа спричинила новий вибух сепаратизму в
• i Осередком заколоту стала область Тигре, рас яко! Мисаель в
К?д7 о шдмовився виконувати накази «паря uapiB» i навпъ почав чи-
17 военний onip иарсыай армп. спираючись на власш провшшйж
изгони. Каральна операшя урядових вшськ тривала шлий piK i завер-
за ася поразкою сепаратисте. М1каель потрапив у полон, однак, про-
мчавши його близько року за гратами, Ментаваб «пробачила» раса й
нав1ть повернула йому посаду провшшйного губернатора Тигре. Пгсля
цього Мжаель школи вже не зраджував Ментаваб, а в 1750 р. сам
активно придушував сепаратистсыа бунти. Бшьше того, BiH до само!
смерт! (1784) залишався найближчим радником правителя.
Мжаель нимало зробив для збереження ефюпських гсторичних хро-
н!к, як! Bin збирав протягом усього житгя, а на схил! в!ку зв»з для
збернання до специально збудовано! як своершний юторичний apxiB
церкви в м. Магдара-Марьям.
У 1755 р. 1ясу 11 помер, залишивши престол малолпньому синов!
1йоасу 11755—1769], отож реальни м розпорядником державних справ
у статус! регентш! знову опинилася всюдисуша Ментаваб. Проте, ке-
руючи державою вщ iMeHi онука, пщстаркувата правителька вже не
мала колишньо! хватки, тому владу в Гондер! дедал! бшьше прибира-
ли до рук одноплеменники матер! 1йоаса, шо походила з народу галла.
Засилля галла, серед яких було нимало мусульман i навпъ язичниюв,
викиикало масове невдоволення в середовиш! амгарських христиан.
Шоб не допустити смути в краёж, шо загрожувала 1-ромадянською
вшною, Ментаваб знову виршхила звернутися за пщтримкою до раса
МЬсаеля. На прохання регентш! BiH ув!в у 1767 р. до Гондера свое
провшшйне 30-тисячне вшсько, проте зважився сам пошукати шастя
У велиюй полпиш. Спираючись на свою вшськову потугу, М!каель
Дом!гся посади першого мшёстра (рас бетведет) iMnepii, а коли 1йоас
наказав кинути проти тигрейських вшськ царськ! полки галла, М!ка-
ель розгромив !х за активно! пщгримки шших ефюпських вшськ, рек-
РУгованих i3 моноф!зит!в-амгара, яким також набридло засилля галла
У владних структурах iMnepii. Рештки галлаських загонёв покинули
°ндер. Мжаель наказав стратити 1йоаса, а на ефюпський престол
посадив у 1769 р. спочатку ше одного, наймолодшого сина. Великого
ясу 1 __ Йоханниса 11, а попм його сина Текле-Хайманота 11 |1769—
771 Зрозумию, шо ui «uapi uapiB» реально! влади над краёною вже
е мали. Оскёльки сам Мёкаель був лише рисом. до династн Соло*
Н1Л1В нёякого вшношення не мав, змусити шших еубернаторёв ещккла
468 |_______Розшл IV. ТРОП1ЧНО ЕКВАТОР1А.'1ЬНАТА П1ВДЕННААФр|Л
ритися його вол! йому виявилось не п!д силу. За тако! ситуацЦ~^^Д
п1я як едина держава фактично перестала кнувати. Й хоча на п
стол! в Гонлер! продовжували сидети соло.моншськ! негусе негести !«'•
нладж позицп обмежувалися максимум столичною областю Лп
ж «uapi uapiB* нершко були лише марюнетками в руках найвпливов!
ших репональних pacie та прилворних штригашв.
Можна лише подивуватися мужносп шотландського географа-ман
др!вника Дж. Брюса, котрий за тако! ситуанп наважився у 1770 р
доелшити витоки Н1лу, ставши першим европейським натурал!стом
якому поталанило не пльки проникнути у BHyrpiuiHi райони Афри-
ки, а й повернутися звшти живим.
Боротьба
за возз'еднання I
HaciynHi десятилйптя ефюпсько! iemopii, до середины XIX ст., в лисце-
вих хромках dicmaiu назву «епохи княззв», осюльки за фактично! вшеут-
Hocri централ!зованого управлшня кра!ну роз!рвали на шматки perio-
нальн! раси. Найвпливовшм з них уже наститьки утверлилися в пщконт-
рольних землях, шо наважилися !менувати себе негусами («царями») сво!х
областей. Причому поряд !з християнсько-моноф!зитськими «царствами»
(Шоа, Амгара, Тигре, Голжам, Гураге, Енарея, Каффа, Волламо, Камбат,
Уаг, Дамот, Ласта та ш.) в Ефюпп вщролилося кьтька мусульманських
султанат! в (Аваль, 1фат, Хадья) i навпъ суверенне полетичне утворення
мюцевих iyaeiB — народу фалаша (з центром на ropi MicciKai). Влада
негусе негеегтв стала наспльки номшальною, шо це пометили навпъ евро-
пейсью коложзатори, яю почали дедал! активншзе втручатися в мпк-
княз!всью усобиц! й навпъ укладати з окремими негусами, султанами й
расами сепаратн! «договори про дружбу», об!цяючи одним допомогу в
боротьб! з шшими й навпаки (принцип «пошляй i пануй» в чистому виг;
ляд!). Особливу активнють у перцпй половин! XIX ст. виявили в perioHi
британськ! та французью коложзатори.
Усобиц! й смути дорого об!йшлися Еф!опп. В!йни, голод, безконт-
рольна работорпвля, масов! епщемн руйнували господарство. Насе-
ления кра!ни скоротилося до 3 млн чол.
Активгзац!я европейсько! експансИ в регюн! змусила м 'юцевих кня31в
дещо по-!ншому оц/нити пол!тичн! перспективы свое! крайни. Прош
Глава 13. Ефкипя
469
колонизаторам могла лише об'сднана Ефюпська iwnepin. Проте
йн! «ймператори» !з династп Соломоншв уже давно не мали на-
°<Р1 <их военно-економ1чних pecypcie для консолшацп крайни, тому
,е*ання про те, кому бути об’сднувачем крагни, могло вир!шитися
в боротьб! мгж найпотужжшими репональними можновладня-
1X1 На середину XIX ст. з усього спектра провшшйних «uapiB» най-
JjoQTHiwMMM видавалися трос: рас Ari. який контролював иенгральну
область Амгара; рас Уб!с, п!д контролем якого перебувала п!вн!чна
поов1НП1я Тигре; а також негус центральноефюпського «царства» Шоа
на !м’я Сагле-Селасйе. Основним претендентом на всеефюпське домь
нування вважався, звичайно, Ал!, пш контролем якого перебував сто-
личний Гондер, проте возз’еднання Ефюпп мяк не входило в плани
европейських колон!затор!в. 1 хоча в 1850 р. Ал! уклав з англшцями
догов1р про торпвлю, останн! ше ражше (у 1841 р.) пшписали анало-
пчну угоду з Шоа, а згодом надали солшну пштримку збросю та роз-
вшувальними даними ше одному супернику Ал! — тигрейському Y6ie.
За ше! ситуацп Ал! так i не зум!в здолати onip cboIx конкуренпв, i
тод! на небосхил! ефюпсько! полпики з!йшла з!рка Каси — майбут-
нього негуса негеста Теодроса 11 [1855—1868].
Каса — майбутшй вшновлювач державно! едносп Ефюпсько! !м-
nepi! — був сином губернатора захшноефюпсько! облает! Куара i про-
столюдинки, тому прав на легггимну адмннстративну кар’сру не мав i
готувався стати свяшеником. За час!в смут i усобиць монастир Тенде-
ру. де виховувався Каса, зруйнували. Над!! на духовну кар’сру не
здшснилися, батьки загинули, родич! не хотши з ним знатися, i Каса
виршив податися в арм!ю, де вшзначився в граб!жницьких наб!гах на
земл! мусульман i язичниюв. Вштепер усшшного вояка помнила все-
сильна Менен — мати раса Ал!, яка на схил! в!ку одружилася з черго-
вим номшальним соломонщським !мператором Йоханнисом 111 i в ста-
тус! офццйно! шператриц! разом !з сином фактично вершила державы!
справи в столичному Тендер! та в усш облает! Амгара. Заручившись
такою гцдтримкою, Каса зробив карколомну адмшютративну кар’сру,
став губернатором ршно! облает! Куара та ше й одружився з менено-
вою онукою Тевобеч, ставши в гакий спос!б родичем (бодай i не пря-
жим) !мператорського роду Соломоншв. Шлюб, усупереч оч!куван-
Ням- виявився надзвичайно вдалим: Тевобеч стала для Каси чудовою
«РУЖиною, а и полггичн! поради Каса завжди сприймав з повагою.
роте спод!вання Менен здобути для себе в особ! Каси слухняну ма-
РЮнетку не виправдалися, а коли «!мператриця» спробувала покерува-
и ко.1иШН]М фаворитом, той просто посадив п пш домашнш апашу»
470 |РОздЫУ. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛЬНАТАП1ВДЕННААФРикл
Зрозум1вши, шо з Касою так просто не впоратися, рас Ал! приев г
йому титул деджазмача («полководця») i наказав знову атакуемг
мусульманський Сеннар. Однак цей султанат уже визнав свою за**
лежшеть вш модершзованого Египту, i в боях з египетським'
вшськами амгарська арм1я Каси зазнала поразки. Припустивши,
шеля египетського ф!аско Каса втратив военно-полггичний авто-
ритет, рас Ал! вир!шив д!яти. У 1852 р. вш нацькував на деджазма-
ча ше одного свого васала — намюника обласп Годжам Годжу. та
Ajii явно недоошнив полководницью зд!бносп Каси: в!йсько Год-
жу було розгромлене, а сам вш загинув. Тепер Ajh зважився взяти-
ся за справу особисто, однак було вже шзно. Протягом року його
арм!я була розаяна Касою, i правитель-невдаха змушений був ря-
туватися втечею до язичниюв галла. Так у 1854 р. Каса став воло-
дарем Центрально! Ефюпи.
До цього моменту Каса був одним 1з багатьох мшпарних князьюв,
як! виборювали co6i домшантн! позицп в крапп. Однак у 1855 р. дед-
жазмача зробив стратепчно дуже виважений полггичний крок: вш
виршшв навернути на св!й 6ik ефюпську церкву, для чого офшшно
запросив до Гондера тогочасного абуну Саламу, якому пообщяв поно-
вити в ycift крапп пан!вний статус ортодоксального моноф!зитського
христианства. За ситуацп, коли основний конкурент Каси за всееф!-
опське домшування Y6ie в обмш на военно-техн!чну допомогу з боку
европейшв упустив до сво!х володшь католицьких MicioHepiB, Каса
виявив свою моноф!зитську «непохитшеть». Це забезпечило йому
шлковиту шдтримку ефюпсько! церкви, яка мала величезний вплив у
кра!ш. Як наслщок, у с1чн1 1855 р. у тому ж Гондер! Салама корону-
вав Касу «царем uapie» Ефюпи пщ 1м’ям Теодрос, осюльки, зпдно з
пророцтвами, саме таке 1м’я мав носити ефюпський цар за чаав май-
бутнього «золотого в!ку». В icTopiio цей негусе негест увшшов як Те-
одрос 11 [1855—1868], причому офщшш гсторюграфи гондерського
двору, доводячи «лептимшеть» його коронацп, «виявили» не лише
соломонщсью корен! нового 1мператора, а й умудрилися простежити
його родовш до б1блмного Авраама.
Д1яння Теодроса II стали вщомими завдяки офЫйжй icTOpii його
царювання, написаний шеля смерп правителя церковним ефюп-
ським лпописцем Санебом.
Вшськова мщь, пштримка церкви та дипломатична гнучюсть Те-
одроса 11 сприяли швидкому зростанню його володшь. Уже за кшька
м!сяшв абсолютна бшышеть ефюпських княз!в визнали його владу,
Глава 13. Ефюшя
47[
ак уб!е категорично вшмовився визнати !мператорський титул Те-
° „оса II- Озбро!вши за сприяння католицьких «друз!в» свою арм!ю
0 ашокласними рушнинями, У6!е розпочав военн! дп проти нового
ппавителя. Проте пш час вирнпально! битви бшышеть вояк!в Уб!е зра-
' ичи свого «зшеованого католицизмом» володаря i перейшли пш зна-
лена Теодроса, шо й вир!шило долю вшни. Выдан! Уб!е частини були
позгромлен!, а сам в!н потрапив у полон, шеля чого майже вся Ефю-
п!я визнала Теодроса II сво!м негусе негест!.
Здолавши Уб!е, Теодрос гстотно збшьшив матер!альн! ресурси свое!
влади. В Тигре до його рук потрапили стратепчн! запаси ворога, зок-
рема 40 тис. ср!бних талеров', нимало золотих ! ср!бних зливк!в, а та-
кож 7 тис. рушнипь. Пгсля цього вже мало хто наважувався виступати
вшкрито, i лише негус обласп Шоа Гайле-Мелекот спробував чинити
onip. однак зазнав поразки ! змушений був шукати притулку в мона-
стир! Дебре-Бирхан, де невдовз! помер. Його син-спадкоемець Ме-
нел!к, який одразу визнав владу Теодроса, теля смерп батька був
призначений губернатором облает! Шоа. Так восени 1855р. завершим-
ся пол im инне возз ’еднання Еф'юпсько! держави. 1дейну консолшашю
кра!ни Теодрос II оформив, скликавши загальноефюпський христи-
янський собор, на якому ортодоксальне моноф!зитство було проголо-
шене пашвною релптею.
Шоб у богослов!в-делегапв не виникало думок, шо сулеречили б
ортодоксалыпй концепци «про народження й помазания Христо-
ве», б!ля дверей прим!шення, в якому проходив собор, поставили
ката з уечма його «професшними» атрибутами, тому бажаючих роз-
почати дискуспо з !мператором i митрополитом не знайшлося. Вщ-
тод! ортодоксальне монофгзитство стало единою пашвною релптею
в Ефюпи. 1нш! християнськ! течи та школи проголошувалися ере-
тичними, a !хш адепти жорстоко переелшувалися.
Сумний досвш нешодавньо! вшни Каси в Сеннар! яскраво проде-
монезрував необх1дн1сть терлиново! модерн'гзаци ефюпського соц1алъ-
но-пол/тичного оргашзму, використання дос вшу передових кра!н. Не-
вдовз! серед радниюв шператора з’явилися англшський консул Плау-
ден та !рландський авантюрист Джон Белль, поради яких Теодрос
активно використовував, плануючи та втшюючи в життя вшповшн!
модерн!зашйн! реформи.
1 й
деться про вели Ki австршськ! «талери Марп-Терезн», кожен 13 яких мютив близь-
ко 25 । ср5бла. UB
472 |РозшлГУ. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛЬНАТАП1ВДЕННААФРИц
Реформи
Теодроса II.
Англо-ефюпська вшна
та П наслшки
Ставши iMiiepaiopoM, Теодрос И поставив перед собою заедания
шляхом внупцлшнЬс реформ якюно посилити /мперську велич Ефюпсько-
го царства, тому почав з армп. Рашше ефюпське вшсько в мирний
час являло собою систему нашвпрившейованих аграриях вшськових
поселень, мешканш яких жили власним коштом, власним коштом оз-
броювалися та еюшрувалися, проте не платили н!яких податюв i не
виконували н1яких шших повинностей на корпеть держави. окр!м
вшськово!. Пш час вшни таке вшсько утримувалося за рахунок тери-
тор!й, на яких вело бойов! дп. Теодрос II почав формувати регулярну
армпо нового типу. Вояюв перевели на державне утримання. Кошти
на озброення та еюшрування армп yciM необхшним видшялися з дер-
жавно! скарбниц!. Систему вшськових поселень лжвщували, а ко-
лишн!м военгзованим поселениям запропонували виб!р: або залишити
сво! земельж дшянки й шти служити до регулярно! професШно!
армп, або ж залишитися на земл!, але вже у статус! звичайних подат-
них селян. Bci податков! пшьги для них л!кв!довувалися. Завдяки
щедрому фшансуванню военно! реформи п наслшки виявилися вра-
жаючими: регулярна арм!я Теодроса стала босздатною, значною Mi-
рою ун!ф!кованою, а п чисельшсть сягнула 150 тис. Для озброення
вояюв були використан! тисяч! трофейних рушниць европейського
виробництва.
3 часом в ефюпському вшську з’явилася й власна артилер!я, у фор-
муванн! яко! значну роль вццграли запрошен! Теодросом на службу
«росшсью пушкар!».
Не менш радикальними виявилися нововведения сошально-ек<^
ном!чного характеру. 3 метою актив!зацп торговельних зв’язюв уряд
icTOTHO скоротив юльюсть внутр!шн!х митниць, почалося централ!зо-
ване бущвництво дори. Чиновниюв перевели на державне утримання,
тому вс! податков! збори поступали вштепер безпосередньо до держав-
но! скарбниц!. Це дало можливють влаш поновити контроль над ycicK)
податковою полпикою в кра!н! i навпъ дешо знизити ставку оподат-
кування на простих виробниюв. У кра!н! було заборонено работорпв-
лю, а коли кошттв у бюджет! стало бракувати, Теодрос вш!брав части-
ну земель у церкви, поширивши на ui дшянки вс! податков! зобов я-
Глава 13. Ефюшя
473
Водночас ьмператор запросив на службу до краши европейських
ejiiajiicii0, намагаючись використати ixHi знания для технолопчно!
С одерн!зацй р!зних галузей господарства. А слщом, шо шлком при-
Цгдно, до Ефюпп знову потяглися католицьк! й протестантськ! про-
р эвоники. Постало також питания про реоргашзашю судово! систе-
и щквшашю пол!гамп, оновлення кодексу закоюв. Та саме в ней
момент проти !мператорських нововведень виступила моноф!зитська
церква. яка сама колись допомогла Теодросу стати всеефюпським не-
гусом- «Загравання» з 1нов!риями та часткова секуляризашя церков-
них володшь посварили Теодроса 11 з митрополитом Саламою, який
вшкрито засудив «неблап» дп !мператора. Вщ рук релишних фана-
тиюв загинули Плауден i Белль, а в 1858 р. раптово померла улюблена
дружина императора — Тевобеч. При двор! не залишилося жодно! лю-
дини, спроможно! вщверто висловлювати сво! думки та в раз! потреби
суперечити правителю. 1 тод! Теодрос 11 вир!шив нагадати пшданим
«хто в дом! господар». Розлючений опором духовенства !мператор на-
казав спалити «пошвський» Гондер, заздалегщь переысши скарбницю
i вс! стратепчн! запаси iMnepii до ново! столиш — добре укршлено!
фортеш Мегдела. Туди ж доставили опального митрополита Саламу,
якого за наказом Теодроса ув’язнили й фактично згноиш за гратами.
Жахлив! penpecii обрушилися на облает!, де вщбувалися антивладш
виступи: захоплених у полон «заколотник!в» четвертували та скидали
в безодню, дeзepтиpiв спалювали живцем разом i3 родиною. Разюче
змшився !мператор i в особистому жита: державн! справи вш вир!шу-
вав, напиваючись шодня до безтями, а вноч! оргашзовував при двор!
масов1 oprii. Не дивно, шо в краш! поспйно спалахували бунти ! сму-
ти, як! Теодрос 11 придушував, заливаючи кров’ю шл! губернп.
Особливо небезпечним виявився виступ в облает! Тигре, який очо-
лив Heryccie — онук покшного Уб!е. В обм!н на об!цянку вщдати пщ
контроль Францп порт Зулу (колишнш Адулгс), французи визнали
Heryccie ефюпським негусом i подали йому допомогу озброенням. А
коли Heryccie ше й офшшно прийняв католицтво, йому на допомогу
вирушила ескадра французьких бойових корабл!в, шо увшшли до Чер-
воного моря. Однак кошпв для надежного забезпечення cboix вшськ
Heryccie не мав, тому його арм!я за давшм звичаем «утримувала» себе
сама, нешадно грабуючи м!сневе населения. Ефюпи такого !мперато-
ра’ до того ж окатоличеного, визнавати не захот!ли, шо й вир!шило
л°лю конфлжту. Розв'язкою кризи стала вир!шальна битва м!ж вш-
ськами обох негус!в у район! Аксуму (очень 1861 р.). Теодрос перем!г,
коли негусе негест пооб!цяв воякам Heryccie амнютпш
studenVW^'
474 |Розшл1У. ТР0П1ЧН0 ЕКВАТ0Р1АПЬНАТАП1ВДЕННАА(ЫяД
«бунлвникш» просто дезертирувала. Heryccie намагався втекти, але б
скоплений урядовими вшськами i страчений.
Контроль уряду над Тигре був вщновлений, однак Теодрос и
швидко з'ясував. шо виступ Heryccie вшбувся за пштримки француз».
Звернув ефюпський iMiieparop увагу й на те, шо в КримськШ Biiiyj
1853—1856 рр. Англ!я та Франшя разом i3 турецьким султаном воюва-
ли проти «негуса московов» (тобто росшського православного !мпера-
тора), а отже британш та французи стали сприйматися в Ефюпп як
союзники мусульман, з якими ефюпи воювали протягом багатьох
столпъ. Тому реакшя розлюченого Теодроса, для якого не гснувало
поняггя недоторканност! дипломапв, виявилася вкрай жорсткою. За
наказом негусе негеста французького консула Б. Лежана закували в
кайдани й вислали з краши, а британського консула каштана Камеро-
на (також у кайданах) Теодрос запроторив до жахливо! Мегдельсько’!
в'язниш. По вс!й Ефюпп почали ув’язнювати «бших людей», кидаю-
чи за грати мандр!вниюв i навпъ запрошених 1мператором на службу
ремюник!в, техшк1В, дипломапв, радниюв, вшськових шструкторш i,
звичайно, MicioHepiB. В iMnepii офщшно заборонили 1слам, а також
ув’язнили запшозрених у нелояльност! управлшшв — вихшшв !з poaie,
я Ki змагалися з Теодросом за владу в минулому.
Саме з них причин у Мегдельсьюй в’язниш знову опинився шоансь-
кий губернатор Менел!К.
Peiipecii завжди викликають сиротив. Менелис теля свое! втеч! i3
Мегдели оголосив про вшновлення незалежност! Шоанського «цар-
ства», присвоТвши co6i титул негуса. У провшшях Ласта й Вага проти
влади Теодроса II виступив губернатор Гобаз!е, а в облает! Тигре —
намюник Каса!. Бунти спалахували i в шших областях, шо доводило
до вшчаю загнаного у глухий кут iMnepaTopa. В цей час до ставки
Теодроса 11 в Дамой прибув британський посланник Г.Ф. Рассам i3
листом вш англшсько! королеви BiKTopii 11837—1901] i3 вимогою не-
гайного звшьнення ecix ув’язнених ефюпами европейшв. Теодрос II
без зайвих роздум!в наказав закувати Г.Ф. Рассама в кайдани i кину-
ти до Мегдельсько! в'язниш. У вшповшь британський кабшет mopi
прем'ера Е. Дерб! прийняв у серин! 1867 р. офщшне ршення про ого-
лошення вшни Ефюпп. Командувати каральною експедишсю призна-
чили генерала Р. Henipa, який на той час мав значний досвш ведения
«гуземних» воен в 1ндп.
Анипйський командувач луже серйозно поставився до пшготовки
ефюпсько! кампанп. i хоча британська громадсыасть вимагала якомо-
Глава 13. Ефюшя
475
щвидше розпочати бойов! дп, Р. Henip виявив професшну твердшть
га - ктеру. шо забезпечило британням военний ycnix. Англочндшський
гизус Р- Henipa нал!чував б!льш як 16 тис. вояк!в, мав 20 гармат,
45 транспортних слошв. Його супроводжував величезний обоз, в яко-
У були телеграфн! л!нп на 450 англшських миль, устаткування для
fivpiHHH свердловин (для добування води) та шша необхшна для ве-
дения военних дш в Ефюпи техжка. Корпус прибувдо порту Зула !з
Бомбея у жовтн! 1867 р. Перш н!ж розпочати активн! бойов! операцй
англшський командувач зв’язався з лшерами основних повстанських
угруповань в Ефюпп, як! вже воювали проти Теодроса II — Каса!,
Гобаз!е та Менел!ком. Пштримка опальних ефюпських губернатор!в
дала можливгсть британням забезпечувати сво! вшська на марш! про-
довольством i фуражем. До того ж участь «бунпвникш» у боях з !мпе-
раторською арм!ею змусила Теодроса розпорошити сво! сили. Для
вшс1ч1 власне британням вш з!брав не быьше як 15 тис. пожав. 1з них
лише третина мала на озброенн! примпивн! гнотов! рушниш, а решта
готувалася вступити в бш з! списами в руках. (Щоправда, !мпера-
торськ! вшська мали на озброенн! 30 застарыих ргзнокал!берних гар-
мат.) Забезпечивши в такий cnoci6 якюну i юлыасну перевагу над су-
противником, британш перейшли ефюпський кордон i в с!чж 1868 р.
шшйшли до столично! Мегдели.
Теодрос 11 намагався залагодити конфликт шляхом мирних перего-
Bopie. BiH звьзьнив yeix европейських браншв i навпъ доправив до ан-
глшського забору худобу для прохарчування arpecopie, та коли вс! ui
умови були !мператором виконаж, британш виршшли, шо тепер еф!-
опську столиню можна штурмувати без ускладнень. У квггн! 1868 р. на
niaxoai до Мегдели (в долин! Ароге) вщбулася генеральна баталш ан-
гло-ефюпсько! вшни. Проти двохтисячного британського загону, роз-
ташованого в долин! Ароге, Теодрос кинув 5 тис. свохх мушкетер!в i
тисячу списоносшв на чол! з крашим сво!м командиром Гобр!ею, од-
нак техжчна й тактична перевага британшв виршшла наелшок битви.
Втративши к!лька тисяч вояк!в, Теодрос II вшв!в рештки сво!х армш
До Мегдели, спод!ваючись на усшшну оборону за п потужними мура-
ми, та мегдельськ! стши виявилися недостатньо мшними перед вог-
нем британських гармат. Оборони! споруди ефюпсько! столиц! були
яощенту зруйноваж, теля чого вшська окупанттв взяли Мегделу
штурмом без особливих ускладнень. 1мператор Теодрос 11 покшчив !з
житгям, шоб не потрапити в полон. Британш знишили вс! захоплен! в
1'4егдел! ефюпськ! гармати, зруйнували i спалили Micro, а 30 тис. yui-
-идих мешканшв колишньо! ефюпсько! столиц! силою зннали з на-
дайЛ**»-*-
476 I POiai-i IV. TP0I1I4H0 ЕКВАТ0Р1А.1ЬНАТАП1ВДЕННАА<1»цД
’ —
сиджених земель, витавши ню територ!ю вороже налаштованому J
ефюшв народу галла. 4°
Трофеями переможшв стали !мператорська скарбниня (в тому числа
корона «паря uapia» Ефюпп), а також безншпе з!брання старении !
них ефюпських рукопиав — все не штервенти в и везли до Бритаип
До рук нападниюв потравили також !мператриня Торонеч (нендов^
померла в полон!) i семир!чний син Теодроса, якого Р. Henip нивн
до Англп «для виховання».
Англо-ефюпська вшна 1867—1868 рр. завершилася цыковитою пе-
ремогаю британке, однак залишатися в краин, а тим биыие перетво-
рювати Еф'юпио на свою колонна штервенти не зважилися. Для цьо-
го в них не було на той момент ан) належних кадрових ресурсов, ан(
чггко! програми можливого використання ше! бшно! кражи, яка до
того ж перебувала в полум’1 неконтрольовано! внутр!шньо! вшни.
Щоб не втратити домшантно! позинп в perioHi, британш вир!шили
звести на !мператорський престол Ефюпп як свого марюнеткового
нарка Каса! — колишнього союзника, на якого вони покладали певщ
надн. Правителю облает! Тигре окупанти залишили частину сво!х
бойових трофеУв та власного вшськового спорядження. Загалом Ка-
са!' отримав вш cBoix британських «союзниюв» 12 гармат, 725 муш-
келе, 130 гвинпвок, 40 тис. патроыв i 28 бочок пороху. Опанувати
европейську в!йськову техн!ку каса!'вням доломи анипйський вш-
ськовий шетруктор генерал Юркам. Надумку Р. Henipa, така шдтрим-
ка мала гарантувати Каса!' военно-техн!чну перевагу над конкурента-
ми в боротьб! за ефюпський престол. Британш розраховували, шо,
ставши в перспектив! негусе негестом, Каса! забезпечить своём покрой
вителям домшування в репон!, а Ефюшя стане в перспектив! нашйним
плацдармом Британсько! iMiiepi! для посгупового колон!ального поне-
волення вс!х навколишн!х територш.
Каса! справд! намагався виправдати пади сво!х покровител!в. BiH
звшьнив анипйських купшв вш yeix митних збор!в. падав !м право
без будь-яких обмежень вивозити з Еф1О1пТ бавовник, каву та 1ндиго.
Оскшьки основна мета вшни була досягнута, британсью в!йська н
черви! 1868 р. залишили Ефюп!ю.
Як i оч!кував Р. Henip, пкля выведения анелшських вшськ з Ефюпп
в Kpa'ini з новою силою спалахнула внутрниня спина за 1мператорськии
престол. Спочатку найбьтьших ycnixia у них змаганнях досяг ГобазД
який у пронес! вшходу британшв одразу займав залишен! !нтервента-
Глава 13. Ефюшя
477
inoBiHuii й насаджував там власну адмЫстрашю. В таким cnoci6
мИсв01Х початкових володшь (облает! Вага i Ласта) Гобаз!е швидко
Д° гднав провшш! Бегемдир. Дембея. Ami ара i Годжам, ставши воло-
?м Bcici Центрально! Ефюпп. Маючи пш рукою 60-тисячну арм!ю,
Гпбазн вважав за можливе ношири1и свою владу на всю крашу. У
Bii hi IS68 р. вш проголосив себе у столичному Гондер! новим ефь
опським негусом nia !м’ям Такла-Гюрпс 11868—1872|. Однак. пштри-
маний британпями, Kacai категорично вйгмовився визнати импера-
торе ьк! повноваження Такла-Гюрпса. У 1872 р. протистояння двох
претенденпв на !мператорську корону призвело до вшни. Такла-Порпс
атакував пщконтрольну Kacai ировшшю Тигре, намагаючись захопи-
ти провжшйну столипю Адуа. Новоспечений негус не сумжвався в
yciiixy, оскшьки його 60-тисячному вШську протистояли лише 12 тис.
вояюв Kacai. Проте Такла-Гюрпс не врахував, шо супротивник, завдя-
ки британськш военно-техжчжй допомоз!, був набагато краше озб-
роеним. i не вирппило долю битви на корпеть Kacai. Його загони бук-
вально змели вогнем свои рушниць i гармат атакуюч! юрби iMiiepa-
торських списоносшв: арм!я Гобазк* зазнала шлковито! поразки, а сам
Такла-Порпс потрапив у полон.
Тепер настав час коронуватися Kacai. Мюцем проведения церемонп
BiH обрав давню ефюпську столипю Аксум, де й проголосив себе негу-
се негестом Ефюпп гпд !м'ям Йоханнис IV 11872—1889).
Шоб палежним чином вшзначати cboix соратники по державному
буд!вництву, Йоханнис IV започагкуван в Ефюпн орденську систему
европейського зразка. Першим таким орденом стала ниша державна
вшзнака iMiiepii Соломоншв — орден Соломоново) печатки, засно-
ваний у 1874 р.
Смутами в Ефюпп одразу вир!шили скористатися п швжчн! cyci-
Ди-египтяни. В 1875 р. xedie 1сма'1Л-паша 11863/1867—1879| спробував
приеднати до сво!х володшь швжчноефюпську область Гамазен, на-
правивши туди 2,5-тисячний контингент регулярних египетських
В1йськ. Проте ефюпи, скориставшись крашим знаниям прсько! мюце-
востц розгромили штервенпв у битв! на берез! р!ки Мареб (поблизу
Micia Гундет). 1смаи1-паша на пьому не заспокоУвся ! наступного року
в*длравив до Ефюпп вже 20-тисячну арм!ю, однак п сгпткала така сама
Доля в горах поблизу м. Гур, причому запален! моноф!зитським духо-
венством солдати Йоханниса IV не брали в шй в!йн! полонених, ви-
Р’заючи мусульманських солдат поголовно. Солшн! трофе! з тисяч
РУШНИЦЬ i десятюв гармат суггево поповнили арсенал ефюпсько! армп.
studenV№raryatua
478 |Розаи IV. ТРОП1ЧНО EKBATOPIAlbHATA ШВДЕННААфриД
Подвшна поразка дешо охолодила експансюжстський запал xedfea '
Йоханнис IV дгстав можливгсть повернутися до питань полпичного
возз’еднання власне Ефюпи.
Сдиним реальним конкурентом Йоханниса в його прагненнг до
загалыюефюпського домшування залишався володар Шоа Менелк
який також готувався до военного протистояння з Kacai. 3 метою
змшнення режиму свого однооабного правлшня в «царств! Шоа» Ме-
нел!к ув’язнив, а позтм умертвив свого двоюршного брата Махаху
прогнав вш себе занадто властолюбну дружину Бафану й одружився з
розумною, однак менш амбщшною Tarry. Та коли армп Йоханниса
вирушили у 1879 р. на Шоа. Менел!к, розум!ючи, шо шансгв заплати
такого супротивника в нього надзо мало, вирйвив удазися до хитрощш.
Одягнений в лахмптя i з мотузкою на ши г Менелпс прибув особисто
до вшськового табору Йоханниса IV i там на Сван гели прилюдно по-
клявся бузи в!рним i мне раз оров! й пообшяв платити йому данину з
ycix шоанських доход! в. ГИсля тако!' церемонп Йоханнис, якому спокШ
у крапп був дорожчим, ажж власн! амбшп. також прилюдно обшняв
Менелка i признании намгсником його ршног облает! Шоа, фактично
задовольнившись васальною залежгнетю колишнього конкурента за
престол. Аналопчно залагодив питания подшу владних повноважень
Йоханнис IV i з губернатором Годжаму Текле-Хайманотом. У резуль-
тат! i Менелйс, i Текле-Хайманот дгстали офщшж гигули негус'ю («ца-
р!в»). Обидва вони корисзувались у cboix «царствах» цшковитою ав-
тоном!ею. утримували власн! армп. хоча й визнавали цереможальну
залежшеть вш !мператора, платили Йоханнису IV певну данину, а
також зобов’язувалися в раз! погреби надавати негусе негесту в!йсько-
ву допомогу сво'гми регзональним армкми. В такому дешо деформо-
ваному виг ляд! по.итична едшеть Еф 'юпсыай iMnepii була знову eideoe-
лена в 1879р., пгеля чого Йоханнис IV виявив штерес до питань ве-
лико'г регионально!' полтгики. А можливосп у ц!й сфер! вшкривалися
неабиякп..
Доки ефюпи були заклопотан! внугргшшми проблемами, колонь
альж амбшп шодо репону проявило новоутворене 1талшське королш-
ство. Король 1талп Умберто I 11878—19001 довод! ревниво спостер!гав
за колон!альними усгпхами шших могутжх европейських держав i
вир!шив наверстати втрачене в район! Африканського Рогу. До того Ж
вшкризгя у 1869 р. Суенького каналу зробило узбережжя Червоного
моря та весь район Африканського Рогу зоною стратепчних !нтереси»
бьзьшоезз «великих держав». На теренах Африканського Рогу з’яви-
лися колонн «Французький берег Сомал!», «Британський СомалшенД»-
Глава 13. Ефюшя
479
.,гИлася в ui пронеси й 1тшпя. Протягом 1870-х i на початку 80-х
in палшш захопили низку червономорських порт) в (Массауа (Мас-
• на) БеЙлуль. Асеб (Асааб). Ас мера. Керен. Аглет, Гура та in.) i в
° кий ciioci6 позбавили державу Соломонпив власною прямого вихо-
- до моря. Такий стан речей, звичайно, «пяк не влаштовував Йохан-
ниса IV, проте для в4йни з ггашйиями ефюпський !мператор погребу-
вав нових европейських озброень, як! спод)вався отримати вш cboix
<.друз!в»—англшшв. Британш, ям на той момент воювали, причому
не дуже вдало, з магдистами Судану, зажадали вш Йоханниса, шоб
Ефкння взяла участь у вШж на бои! Британп, разом гз уже втягнутим
у ик) военну кампанию хед!вським Сгиптом. Для узгодження нозишй
до ставки Йоханниса IV в Адов! прибули в червш 1884 р. англшський
контр-адм!рал Ыльям Хью!т i хед!вський посланник Мазон-бей. Пic-ля
коротких neperoBopiB гам же в Адов! був пшписаний бажаний для бри-
таншв документ. За його умовами негусе негест зобов’язувався висту-
нити проти магдиспв i звшьнити з облоги блоковая у суданських
фортеиях Кассала, Амед!ба i Сената англо-ст ине icbKi гаршзони. На-
томить Сгипет передавав Ефюпп вс! сп!рн! територн на кордон! обох
держав (провшшя Керен!) й пооб!ияв виплачувати в nepioa бойових
д!й негусе негесту шор!чну фшансову допомогу-компенсашю, а бри-
iaHui зобов’язувалися забезпечити Йоханнису можливють вьтьно ку-
нувати будь-як! европейськ! товари (включаючи озброення) через
«вшьний» порт Массауа.
Йоханнис IV сво! зобов’язання виконав: у битвах при Куфп!
(1885) та поблизу Галлабаду (1886) ефюпи попснили магдиспв, дешо
деморал1зованих шсля смерп Ххнього лшера Мухам меда-Ахмеда (Маг-
ai Суданського 11881 —1885|), завдяки чому блоковая! в Судан! анг-
ло-егинетськ! частили змогли вирватися з оточення. Та коли в 1885 р.
irajiiMui захопили Массауа, ефюпи не знайшли пштримки у cboix
*союзник!в».
У тогочашпй Сврогп починали формуватися коалши для майбутньоТ
Першо! cBiTOBo! в1цпи. 1тал1я на гой час уже вступила у ТроТстий
союз 4з Ымеччиною i Авсгро-Угоршиною. Проте бриганська дип-
ломатия спод1валася випрвати 1та.пю вш австро-жмецького блоку,
тому виршила не псувати стосунки з !тал!йським королем заради
ефюпських iinepeciB.
Шоб заспокоХти негусе негеста 1тал1я заявила про свое приеднан-
ло спрямованого проти магдиспв Адовського союзкииького дого-
ВоРу. Щоб залагодити конфликт вона вшправила до Йоханниса спе-
studenVV>brary.atua
480 |Родди) IV. ТРОП1ЧНО ЕКВАТОР1АЛЬНАТАП1ВДЕННААФРЦ|(а
шальне посольство на чол! з генерал-майором Пошкишп. Проте еф|
опський монарх категорично не гюгодився з !талшською окупай^
Массауа, осюльки лрагнув мати власний портовий вих!д до Червоно.
го моря й розраховував на пнггримку свогх британських «союзник!»»
Пшступшсть Англп наспльки вразила Йоханниса IV, шо bih знову
закрив Ефюшю для европейшв, згорнув будь-як! види сшвробпнщЗ
ва з британнями i вир!шив силою спинити ггалшських arpecopie. Ос-
танн! також не збиралися зупинятися на досягнутому й улику 1885 р
почали розширювати сво! володшня за рахунок сусшшх !з Массауа
швшчноефюпських територш. У 1887 р. конфликт призв!в до першого
масштабного ггало-ефюпського бойового зпкнення в район! Догащ, в
якому ефюпи розгромили не луже войовничих ггалшшв, захопивши
кшька гармат ! багато гвинпвок.
1з 700 ггалшських солдат, шо брали участь у Догальськш битв!, нря-
тувалися лише 82.
Однак Йоханнису дорого обшшовся його колишшй антимагдист-
ський союз !з британнями. Доки кранп ефюпськ! вшська громили
палшшв на швноч! кра!ни, магдистський ха/йф Абдаллах 1бн аль-Сащ
Мухаммед 11885—1896| розпочав активн! бойов! дп проти ефюшв на
заход!. Вшна на два фронти загрожувала Йоханнису IV чималими не-
приемностями, тому в!н звернувся дохал'1фа з мирними препозиция-
ми. закликавши його сшльно боротися надал! проти европейських
колон!затор!в. Однак магдистський хайф Абдаллах заявив, шо в!н п!де
на це лише за одн!е! умови: Йоханнис IV мае прийняти !слам i запро-
вадити мусульманство у сво!й iMnepii як пашвну релшю. Це вже було
занадто, i негусе негест, вшклавши вир!шення «гталшського» питания,
вс! сили моноф!зитсько! iMnepii зосередив проти магдисттв. 3!бравши
в район! Гондера 150-тисячну арм!ю. Йоханнис IV особисто очолив в
пох!д на захщ, проте в битв! поблизу Галлабата-Матемми (березень
1889 р.) ефюпський !мператор був важко поранений ! невдовз! помер,
так ! не здобувши вир!шально! перемоги над суданнями. Еф!оп!я зно-
ву опинилася перед загрозою кривавих усобинь за !мператорський
престол.
Глава 13. Еф1О1Йя
48£j________________
Ефюшя в боротьб!
проти коложальноТ
експансп 1талшського
коро.пвства
nic'Ui смерп Йоханниса IV в Ефюпп з’явилося кшька претенденпв
на 1мператорський престол. Корони «царя uapie» домагалися губерна-
гори Годжаму, Амгари, Тигре, однак найхитр!шим, найнишчшшим i
тому найусшшжшим з них виявився шоанський негус Менелж, який
пообшяв палшцям вшдати Тм yci cnipHi територп (Еритрею з про-
вшшею Гамасен). А в травм 1889 р. в м. Уччал! (Вучале) вш пшписав
31 спешальним ггалшським королшським посланником Антонелл! явно
нер!вноправний догов!р «про дружбу i торпвлю» строкой на п’ять
роюв. Пункт сьомий цього документа засвшчував переход Ефюпп пш
палшський протекторат (у ньому йшлося про те, шо у свой зовшшшй
подтип ефюпський 1млератор «погоджуеться» користуватися посеред-
ниптвом 1талп). Гарантувати дотримання договору мав племшник
iMiiepaTopa рас Маконен, якого Менел1К вшправив до Рима як свого
пос пйного дипломатичного представника. Натомють ггалшш обмяли
Менелжу визнати його ефюпським «царем uapiB», надати кредит у
сум! 4 млн пдлшських nip2, а також шедру военно-техжчну допомо-
гу: 38 тис. гвинпвок 1з набоями та 28 гармат i3 повним боекомплек-
том снаряд!в. За наявносп таких военно-техйчних i фшансових pe-
cypciB, Менелж зми без особливих трудноппв здолати сво!х конку-
ренпв. Новим негусе негестом Ефюпп став Менелж II 11889—1913].
Ше будучи васальним «царем» Шоа, Менелж розпочав вшни за
розширення ефюпських володшь на твдж, де жертвами його агре-
сивних акшй стали язичниныа племена галла, та на швночц де за
cnipHi територп доводилося поспйно конфлжтувати з мусульманс-
ким Египтом. Протягом 1883—1887 рр. Менелж пшкорив галласью
«царства» Тулама i Джимму, вшвоював у египтян область Харрар.
Ставши 1мператором, Менелж продовжив перспективну експанбю на
швдень. Протягом 1890—1895 рр. його вшська приеднали до держави
Соломонййв галласыа «царства» Леха, Воламо, Сшамо та Apycci. Мета
них завоювань була простою i зрозумшою. Ефюшя потребувала то-
"apie, HKj можна було б продавати на зовнииньому ринку, проте в 6idHiu
Ресурсами та розоренш вшнами крайй таких moeapie було обмаль. Рабо-
торпвлею жити також не виходило: в «цивипзованому свт» рабство й
Гоючасна 1та.'пйська jipa мклила 5 i cpiGjia i за своею Варною вшповшала фран-
узысому франк} (₽) або 25 росчйським ко1пйкам. . .g.
16 Рубель В. А. sWdenW'brary®1'
482 |Розшл IV. TPOIllMHO-EKBATOPlAJlbHATA П1ВДЕННА АФРИКд
работорпвля давно були заборонено, тому в 1889 р. Менелш 11 змуще.
ний був видати вшповшний закон.
Работорпвля була заборонена, а продати в рабство вштод! можна
було xi6a шо вшськовополоненого, i то не бшьше як на с!м рокш
опеля чооо невиоьник вшновшно до закону ставав вольною людиною
Ефюпп доводилося дбати про збьоьшення товарност! власного гос-
подарства, i саме на це була спрямована завойовницька полпика Ме-
нел!ка. На захоплених територоях, де мешкали «дик! язичники», роз-
м!шувалися гарн!зони ефюпських окупашйних войськ i запроваджу-
валася система геббар (геббарами в Ефюпп називали особисто залежних
селян нехристиянських областей). Передбачалося. шо кожен ефюп-
ський солдат чи адмжютратор огримае у свое пшпорядкування (вшпо-
вшно до його рангу) певну кшьюсть мюневих мешканшв (вш 2 до 100
ос!б), як! .мають забезпечувати такого «служивого» ус!м необхшним —
одягом, житном, харчуванням, слугами, наложнинями тошо. Уориман-
ня окупашйного апарату за рахунок мюцевого населения економило
бюджетн! кошти й водночас не занижало н!яких шюзш шодо характе-
ру ефюпського володарювання на завойованих територ!ях, !з яких дер-
жава Соломонгшв намагалася викачати ресурси, необхшн! для виходу
на м!жнародний ринок. 3 шею метою завойоване населения обклада-
лося солщною даниною, а в мюневих господарських комплексах на-
саджувалися експортно ор!ентован! культури. Внаслшок тако! полпи-
ки Ефюшя отримунала !з захоплених територШ каву, слонову кютку,
шкури екзотичних тварин, пряною!, евкалштове листя, страусове гпр’я
та !нш! «колошальн! товари», як! йшли на екснорт завдяки посеред-
нинтву в!рменських, !нд!йських, грецьких та арабських торговельних
корпорашй. Завозилися до краУни зброя. одяг, парфуми, алкоголь
тошо. В Ефюпп сформувалася нацюнальна торговельна буржуаз!я ком-
прадорського типу. Граб!жницько-експансюн!стську пол пику Мене-
jiixa II вешяко пштримували армшський корпус та чиновниитво. як!
також наживалися завдяки пограбунку поневолених теригорш. 1 хоча
раси пров!ншй мали широку автоном!ю у збиранж податей, утриманю
власних збройних сил, судовш та каральжй полпиш стосовно меш-
каншв пшконгрольно! облает!, Менел!к II зшЙснив низку заход!»,
спрямованих на подолання рел!кт!в полпично! роздроблеиосп краУни.
Зокрема, кожен губернатор призначався вштепер особисто !мперато-
ром. Однак якшо рас. рш якого протягом багатьох поколшь управляв
означеною провшшею, визнавав Менел!ка сво!м володарем, його як
правило залишали на посад!, котру в!н майже завжди передавав сво!м
дням i онукам.
„ । Глава 13. Ефюшя
483J ____________________________________________________-____
Швидко змшювалося шфраструктурне обличчя iMnepii. У крапп
чали споруджувати дороги сучасного типу, з'явилися телеграфний
Н ’язок i нош га, було введено в o6ir власну нацюнальну валюту со-
iliHoi вартост! й достов!рност! (бир)-, вшкриго перш! свггськ! шкали.
Символ!чним уособленням материального оновлення держави Соло-
мон Ыв стала нова столиця iMnepii м. Addic-Абеба («Нова квггка»), спо-
пудження яко! за Ышативою iMiieparpnui Tarry розпочалося в 1885 р.
Micro збудували в горах (на висот! 3 тис. м над р!внем моря) в коршжй
менел!ковов!й провшцп Шоа. шо мало символгзувати стабшьжсть но-
во) влади й водночас пшкреслювало особливий статус шоанськоУ знап
в систем! поличного устрою Ефюпськог iMnepii. У 1893 р. до Аддю-
Абеби переУхав дв!р Менелжа 11 разом з урядом i скарбницею, а саме
Micro д!стало офщШний статус ефюпськоУ столиц!. Там же, в Адд!с-
A6e6i. гмператор зшйснив каппальну реоргажзашю системи централь-
ного управлшня кра’шою. замшивши традишйний уряд кабшетом
MiHicTpiB европейського зразка.
За час!в менелшовоУ свропеУзанп при двор! (мператора облашту-
нався i творив похвальн! они ефюпському володарен! один гз кла-
сик!в тогочасноУ французько!’ поезп Артюр Рембо (1854 — 1891). Не
вшставали у вихвалянш «паря пар!в» i Micueai ефюпсыа поети. се-
ред яких особливою прихильшстю Менел!ка II користувався Геб-
ре-Игз!абгер.
У перюд правлшня Менелжа II Ефимия помггно змшнила свш су-
верен пет i навпъ не згадувала про своУ зобов'язання шодо палшсько-
го протекторату. Однак у Рим1 не забули про Уччальський догов!р. У
1890 р. !тал!йськ! вшська окупували швшчноефюпську область Тиг-
ре, а в жовтж того ж року палшський уряд Ф. Kpicni заявив про
встановлення пашйського протекторату над Ефюшею, яка вштод! пе-
реставала вважатися суверенною державою. Негусе негест спробував
протесгувати, розсилав ноти европейським лшерам, але позитивно!
оф!шйно1 реакцп не дочекався. Бшьше того. Англш в ней час пшписа-
ла догов!р з 1тал!ею npq розмежування сфер впливу в район! Червоно-
ю моря, за умовами якого Ефю1пя вщходила до зони ггал!йського
впливу. Державу Менел!ка явно намагалися дишти без його вшома, на
фо пихатий «пар цар!в» погодитися. звичайно, н!як не Mil . У 1893 р.
bih оф!шйно роз!рвав Уччальський догов!р, а в 1894 р. наказав расу
Меигеш!, губернаторов! частково окупованоУ ггал!йиями облает! Тигре,
( Гошчасний ефюпський бир був прив'язаний до ср!бного леван1инською талера
1ак Звамого «талера Марп-Терезв») i мгстив 23 i чистого cpi&ia. <
484 I
PoaauiIV. ТРОГИЧНО-ЕКВАТОНАЛЬНА ТА П1ВДЕННА АФИ^д
вшвоювати провшшю. Почалася Перша ггало-ефюпська вшна 1894
1896 рр.
Тогочасна 1тал1я переживала не кращ! часи у сво!й icTopii. Бюджет
кражи був дефщитним, зовшшшй борг становив майже 12 млрд д!р
шо дор!внювало доходам палшського державного бюджету за с!м ро-
к!в. Водночас доходи корол!всько! скарбниц] Умберто 1 скоротилися
протягом 1887—1893 рр. на 14% (вщ 1,9 млрд л!р до 1,7 млрд л!р на
р!к). На 20% номшалу впали в шж !тал!йськ! паперов! банкноти, а
дзв!нка золота й ср!бна монети були в 1талв фактично «вимип» з o6iry.
«Господарювання» в заморськш колонн Еритре! заедало крапп збитюв
на суму понад 300 млн л!р. За тако! ситуацп уряд Ф. Kpicni змк ви-
д!лити для вшни з Ефюшею лише 30 тис. солдапв, командувати яки-
ми було доручено генералов! О. Баратьерь 1 все ж у боях з вшськами
раса Менгеш! !талшш здобули легку перемогу, окупувавши все Тиг-
райське плоскопр’я. Протягом 1894—1895 рр. пгд контроль ггалшщв
перейшли Агордате, Кассала, Макалле, Амба-Алага, Адуа. Успшше про-
сування штервенпв зупинила !мператорська арм!я Менелжа, яка на-
л!чувала 120 тис. вояк!в-професюнал!в. 1 хоча озброенням ефюпи все
ще поступалися ггалшцям, юлыасна перевага далася взнаки. В боях
при Амба-Алага у грудн! 1895 р. ефюпський корпус Маконена (ко-
лишнього посла Ефюпп в 1талп) завдав поразки ггалшськш див!зп ге-
нерала Дж. Ар!монд1. А в с!чн! 1895 р. капггулював блокований ефю-
пами у фортеш Макалле гаршзон ггалшських вшськ полковника Гал-
л!ано. Римський уряд зажадав вщ О. Баратьер! р!шучих ycnixiB, i в
березш 1895 р. дисцигипнований ггалшський генерал зважився на ге-
неральну битву з арм!ею Менел!ка 11 в район! м. Адуа.
Пш Адуа проти трьох дуже порцйлих ггалшських див!зш (близько
18 тис. вояюв) Менелж 11 зосередив колосальну арм!ю, шо нал!чувала
80 тис. п!хотинщв i 9 тис. к!ннотник!в, щдтягнув сюди вс! ефюпськ!
гармати й роздав воякам yci наявн! гвинивки. Значну военно-технн-
ну допомогу найновшшм озброенням таемно надала Ефюпп Франшя,
яка в ней час намагалася стримати палшську коложальну експанспо в
Африш, мрпочи про власне панування на «Чорному континент!». Кон-
центрований удар тако! армп nwiiflui не витримали ! теля 10-годин-
ного бою (1 березня 1895 р.) пашчно вщетупили. Частина штервенпв
потрапила в оточення й каттулювала. Наслшки Адуасько! битви
вражали: палшш втратили 11 тис. убитими (серед них один генерал)
i 3,5 тис. полоненими. Переможш-ефюпи, втрати яких становили
4 тис. загиблими i 6 тис. пораненими, захопили солшн! трофе!, зокре-
ма — весь палшський обоз !з гр!шми, шо призначалися на зарплату
Глава 13. Ефклйя
485
м ] J Тис. гвинпвок, кзлька кулемепв i всю ворожу артилер!ю.
р°штки ггалШського корпусу вшступили до фортеш Адират, де були
fi окован! ефюпами. Вщгуком uiei поразки була вшставка прем’ер-
MiHidpa Ф Kpicni, а в Ефюпп невдаху bapaibcpi замшив на його
посад! генерал Бащйссера.
CeiTOBa громадська думка неспод>вано для ггал!йських урядових kui
з ентуз!азмом сприйняла перемоги африканшв у в»йн! з европейца-
ми П!сля тр!умфу пш Адуа Менелк 11 отримав з усього евгту понад
4 тис. ттальних телеграм.
Протягом наступного року пдлшськ! вшська трохи оговталися й
навпь спромоглися розблокувати оточений в Anirpari гаршзон, але
продовження колошально! вшни в Ефюпп виявилося для Irani! непо-
сильним. Як заявив в гталшському парламент! новий прем’ер-MiHicrp
марюз А. ni PyaiHi, для продовження ефюпсько! кампанп необхшна
150-тисячна арм!я (яко! в Irani! на той час просто не було) та мшьярдш
видатки, тод! як на покриття уже наявних военних витрат уряд зму-
шений брати новий кредит у cyMi 140 млн nip. Проте й залишати
ситуашю у стаж невизначеносп було небезпечно: Менелж И погро-
жував продовженням бойових дш з перспективою остаточного вить
снення ггалшшв з узбережжя Червоного моря. 1тал!я потребувала пе-
репочинку, тому в липы до Annie-Абеби прибула делегашя ггалшських
дипломат!в для ведения мирних neperoeopiB, як! тривали до жовтня
1896 р. й завершилися укладенням мирного договору на умовах, над-
звичайно вигшних для Менелжа 11.
Аддю-Абебський мирний noroeip анулював нер!вноправний Уч-
чальський noroeip «про дружбу i торпвлю». 1тал!я визнала безумов-
ну й шлковиту незалежшеть Ефюпп, повернула Соломоншам про-
вшшю Тигре (Тиграй), а також пообщяла в майбутньому передати
Ефюпп Еритрею. Менелж повергав yeix захоплених у боях ira-
лШських вшськовополонених, вимагаючи вш Irani! 10 млн nip ком-
пенсащ! за !хне утримання в полон! (ui кошти enpanni були випла-
чен! протягом 1897—1*898 рр.). Швшчний кордон держави Соло-
монйпв з палшськими володжнями в Еритре! визначався по лши
Рнок Мереб — Белес — Муна.
4oroeip 1896 р. засвшчив, шо Ефюпська 1мпер1я стала единою аф-
Риканською державою, яка змогла вистояти перед експанс'юю европей-
колонизаторов в епоху формування ceimoeoi колон1алъно1 система.
•ина гарантувала Ефюпп збереже!
1роте уникнути нашвколоыального
зня п полпичного сувереютету
економ1чного понемшйп*.at.ua
studenW®’*
486 Posoin IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АПЬНАТАП1ВДЕННААФРИка
pin Соломониив, звичайно, не могла, осюльки просто змушена була
пробиваючись на свповий ринок та мр!ючи про власну внутр^ню
модерн!зашю, йти на поступки захщним швесторам. Особливих ус-
nixiB досягли в шй справ! французи, яким Менел1к II «дякував»
матер!альну пщтримку в минулш шйш випдними контрактами. Фран-
цузи дгстали концеспо на спорудження першо! в Ефюпп зал!зниш, щ0
мала зв’язати Адшс-Абебу з пщконтрольним французам сомалшським
портом Джибуп. Через цей порт французы^ компанп за явно зави-
щеними шнами випдно продавали Ефюпп зброю, завдяки якш Ме-
нелж II активно просував кордони свое!' iMnepii на захш i на гпвдень
тиснучи в iHTepecax Францп на британськ! коложальш володшня в
Африш. Протягом останшх роюв XIX ст. ефюпсыа вшська, прорвав-
шися до берепв Быого Ншу, вцпрвали на заход! солшний шматок те-
риторп в Англо-египетського Судану, а на швдж завоювали обласп
Огаден, Каффа, TiMippa й Аусса (колишнш Адаль). Таким чином дер-
жава Соломонццв почала загрожувати з швнош британським володш-
ням у Кенп та Угашп. Стурбована Велика Британ!я намагалася демон-
струвати миролюбнють до потужно! у военному вщношенш держави
Соломониив. У 1897 р. ii представники пшписали з Менелшом до-
roeip, шо визначав кордони Ефюпп з англшським Сомалыендом на
вигщних для негусе негеста умовах.
Про пщнесення м!жнародного авторитету iMnepii Менел!ка II свщчило
вщкриття наприкшш XIX ст. в Aoaic-A6e6i поспйних дипломатичних
предсгавництв Францп, Великобританп, 1талп, Pocii i Туреччини.
Проте европейсыи колошзатори сприймали Ефюпио як неравноправ-
ного партнера, зобов’язання перед яким виконувати було зовам не
обов’язково. Така позишя особливо помггно проявилася на початку
XX ст., коли заради змщнення военно-полпичних блоюв у Сврош
напередодж ПершоТ свпово! вшни захшн! монархи й дипломати ак-
тивно залагоджували сво! заморена суперечки. Наслшком ixiei дипло-
матично! метушж стала англо-франко-пшййська угода 1906 р. про
поди Ефюпи на сфери еконолйчних вплив/в за збереження формально!
пол1тично1 незалежноспй держави Соломон idle. До пронесу економ!ч-
ного закабаления Ефюпп пшключилися Шмеччина та США, як! на-
в’язали Менелпсу II нер1вноправш «торговельн!» договори, шо перед-
бачали право екстеритор1альносп для американських громадян i право
«вшьного перебування, пересування, торпвл! i промишпв» для шмень-
ких пщданих. Експанс1я захщного монополютичного кашталу i товара
передово! захщно! промисловосп пщривала ефюпсыа традишйн! ₽е'
месла, призводила до розорення нацюнальних торгових корпорашИ-
Глава 13. Ефюшя
487
пепаторська влада втратила контроль над зовшшньою торпвлею
1 я1ни- осюльки Bci експортно-iMnopTHi операцп Ефюпп переходили
\jnHi монополютичн! компанп. За таких умов зовншшьоторговель-
ий баланс Ефюпп перебував у стан! хрошчного дефщиту. Вш юнця
Х1Х ст. ефюпський експорт (золото, слонова юстка, шюри, бавовнян!
тканини, мед, вюк, кава тошо) становие 10 млн н!мецьких марок4,
тод! як !мпорт перевишував 14 млн марок. 1 все ж нав!ть еконоличне
закабаления Ефюпи мало частковий характер. При двор! негусе негес-
та вже почала формуватися пария «младоефюп!в», як! виступали за
глибинну модерн!зашю ефюпського сусгпльства, розвиток приватно!
!н!ц!ативи в промисловост! й торпвл!, остаточну л!квшац!ю рабства,
формування нацюнально! промислово-банювсько!, а не компрадор-
сько'!, буржуазп.
Контролен! запитання та завдання
1. Схарактеризуйте етнополггичну, сошально-економ!чну та
культурно-рел!пйну ситуашю в Ефюпп теля завершения
епохи середньов!ччя.
2 Як! змши вшбулися в Ефюпп теля розпаду iMnepii Соло-
MOHUIB?
3. Назвпъ основн! передумови та особливост! возз’еднання Ефь
onii у треттй чверт! XIX ст.
4. Чим була викликана необхшжсть реформ, як! проводив у
Ефюпп негусе негест Теодрос И? Якими були 1хн! наслшки?
5. Якими були причини та наслшки англо-ефюпсько! в!йни?
6. Як розвивалися в епоху постсередньов!ччя вшносини Еф!-
опсько! держави Соломонш!в з ii сусшами? Яку роль у загос-
тренж них вшносин вшгграли етжчж, релюйж, господарськ!
та iHuii репональн! суперечносп?
7. Назвпъ основн! чинники устшно! боротьби Ефюпи проти
коложально! експансп 1талшського корол!вства.
8. Розкрийте передумови економ!чного закабаления Ефюпп
Заходом. Чи можна вважати Ефютю складскою евпово! ко-
ложально! системи у статус! натвзалежно! кражи?
Тоючасна шмеиька марка мгстила близько 5 г номшального ср!бла, а отже дор!-
иювала ₽ 1,2 або 0,3 рос!йського рубля. гыаП/ 8CU8
studenVWarye
«Чорна Африка»
Судан шсля завершения епохи
середньов!ччя
Мусульманами держави
Захщного Судану на еташ
постсередньов1ччя
Мусульманами держави
Центрального i Схщного Судану
на еташ постсередньов1ччя
Колошальне поневолення
«Чорно! Африки» европейцами
Судан теля
завершения епохи
сере;1ньов>ччя
1сторична область Судан (араб, бсляд ас-Судан — «кража
чорних») — це неозор! африкансыа савани на твдень eid Са-
хари, шо простяглися вш узбережжя Атлантики до Ефюп-
ського напр’я, обмежеш з швдня в!чнозеленими конголезь-
кими екватор4альними лгсами. Здавна ней репон славився ба-
гатством CBo'ix надр та жшими природними щедротами, тому
вже за чаав середньов!ччя Судан викликав жтерес у шв-
жчноафриканських, близькоехшних та европейських купшв
як постачальник золота, слоново!’ юстки, екзотичних тварин,
темношюрих невшьниюв та жших «традишйних» африкан-
ських ToeapiB, в обмж на яю жоземж торговш пропонували
суданцям ешь, коней, тканини, зброю. Власне госгюдарство
мгсцевих мешканшв базувалося на мотичному землеробств!
(дурра, злак фоню, суходшьний рис, пшениня, просо, квасо-
-1я. ямс, цибуля, кавуни, опрки. бавовник тошо)^ТвайИЙЗ
student-^'
490 |_______Решил IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛЬНАТА П1ВДЕННА АФРИКд
—
ництво (кон!, вгслюки, мули, велика рогата худоба) в perioHi було
практично вшсутшм, оскшьки MicueBi дик) тварини (слони, буйволи
жирафи, носороги, антилопи, зебри, страуси, бородавочники, rinono-
тами, леви, гепарди, пени, леопарди, крокодили тощо) доместикацц
не пшлягали, а на завал! розведенню свшських тварин стала муха цеце
укус яко! викликав у коней, в!слюк!в, вол!в, овець, к!з та шших не-
мгсцевих тварин смертельну сонну хворобу («кор!нн!» судансыа тва-
рини за попередш тисячолгггя еволюци виробили до и укус!в 1мун1-
тет). Зате невичерпним джерелом б!лково! !ж! для мюцевих мешканщв
було полювання на незл!ченн! стада диких копитних, а також рибаль-
ство й мисливство у водах могутшх мюцевих pix (Hirep, Сенегал,
LUapi, Логоне та !н.) та озер (найбыьше з них — Чад), як! буквально
кишьли рибою, бегемотами, крокодилами та !ншою жившего.
Ефективне лисцеве господарство й могутнш цившзацшний вплив
п1вн1чних cycidie сприяли актив1зацп процессе соц1ально-економ1чно1 ди-
ференщацп та державотворення на мюцевому грунт!, як! вже за се-
редн!х в!к!в спричинили появу в Судан! низки ранньополтгичних ут-
ворень (Гана, Мал!, Сонгай, Канем, Борну тошо), переважно, мусуль-
мансько! орхентацп. 1нод! так! держави поширювали свш вплив на
значн! територп. Вони стали вщомими у свт не лише як центри золо-
то! та нев!льницько! торпвл!, а й осередки своерщно! 1сламсько! apxi-
тектури, науки, освети й культури взагалГ Однак загальний р!вень
розвитку них держав (а отже й !хнш военно-технолопчний потеншал)
був значно нижчим, ан!ж у !хн!х п!вн!чних сусцив, як! заради м!сце-
вих золота й раб!в неодноразово намагалися силою нав’язати судан-
цям свое панування. Звичним явишем протягом попередн!х стол!ть
були також вшни м!ж суданськими державами за домшування в репой!
та на торговельних шляхах.
Особливо! шкоди завдала Судану експортна работорг1вля, яка вис-
нажувала його демограф!чний потеншал, спричиняла внутршш! кон-
фл!кти та перманентну миитаризашю вс!х мюцевих соц!ум!в, залиша-
ючи без надежного ресурсного забезпечення шип життев! сфери —
технологи виробництва, науку, освету, культуру.
Залежшеть Судану eid експортно-1мпортних операцш посилювала-
ся своср1дн1стю природно! ситуацп регюну. В Судан! майже eidcymHi
власн! поклади солц проте в спекотному суданському кл!мат! людина
поспйно norie, тому для нормал!заш! водно-сольового балансу орга-
низму мае постшно вживати с!ль, котру суданш змушен! були !мпор-
тувати. С!ль у Судан! завжди коштувала надзвичайно дорого, а и куп-
!вля здшснювалася за граб!жницькими розщнками, як! озолочували
Глава 14. «Чорна Африка»
49£
• земних купшв i вимивали з репону значн) матер)альн) ресурси (бу-
1 и часи, коли суданш мшяли золото на ешь по курсу 1:1). Це галь-
в увало соц)ально-економ)чну й полпичну еволюшю Судану, який на
початку XVIH ст. перебував у стан! ранньодержавного синтезу з еле-
ментами шоземно! окупацИ з боку твшчноафриканських cycidie, за умов
актив)занп колошально! експансп европейшв, котр) ше вш епохи Ве-
ликих Географ)чних вшкригпв почали утверджуватися на африкан-
скому атлантичному узбережж).
Мусульманина держави
Захшного Судану
на erani постсередньов)ччя
Наприкшш XVI ст. Захщний Судан завоювали марокканш, як!
намагалися в такий cnoci6 розжитися мюцевим золотом 1 рабами, про-
те закршитися на теренах сенегало-гамбшського та сенегало-нкерсь-
кого межир)ч i в район) шгерського закруту завойовники не змогли.
Цьому завалили вкрай несприятлив) для араб)в природн) умови Суда-
ну. Бшышсть окупанпв туг гинула, навпъ не встигаючи насолодитися
награбованими багатствами. В середин) XVII ст. марокканш змушеш
були покинути негостинн) судансыа земл), шо сприяло вшродженню
мюцевих державотворчих npoueciB, шнцйованих осшими мандемов-
ними народами землеробсько! оркштацп. Основними претендентами
на репональне домшування виступили народ малшке (держава Мал)),
шо мешкав на швдн) н)геро-сенегальського межир)ччя, та його шв-
шчно-схщний сусш-народ бамана (держава Сегу). Малшський манса
(«цар») )з династн Кейта, шо володарював над малшке, першим зая-
вив про свое право на захщносуданське панування, пояснюючи це тим,
шо в минулому, коли )мпер)я Мал) охоплювала весь Захщний Судан,
и велич визнавалася в усьому юламському свш й була добре вшома в
християнсыай Сврош.
В юторичжй пам’яп суданшв епоха iMnepii Мал) (XIV ст.) справа)
збереглася як «золотий в)к» репону, коли пщ управлшням могутн)х
Кейта пщдан) жили мирно й заможно. РелкШн) паломнинтва ма-
лшських манав до святих м)сць гсламу в Аравп супроводжувалися
такими шедрими роздачами золота, шо за своУм м)жнародним стату-
сом Мал) не поступалася наймогутшшим тогочасним кламським
державам, а самого мансу офйййно )менували «володарем золота».
«Найбагатшим ) найшляхетн)шим царем у свт» )менували в XIV ст.
мал)йського правителя на cboix мапах португальськ) кшпшвафв£АДО
sWdenV№ra у
492 |Ромы IV. ТР0П1ЧН0 ЕКВАТ0Р1АПЬНАТА П1ВДЕННА Афрцкд
Проте api-ументи кыькасоиптньо! давносп не пошяли на баманась-
кого фаму («царя») Фонге на пр1звисько Бггон 11660—1710], шо похо-
див !з роду Кул1баш. Тож вш вир!шив сам позмагатися за репональне
домшування. Готуючись до вшни з Мал!, Ытон для початку укршив
оборони! мури навколо баманасько! столиц! Сегу, проте для перемоги
над Кейта Фонте потр!бне було насамперед сильне вшсько.
Pin у нм, шо малшська арм!я формувалася !з належним чином
вихованих i навчених раб!в (на зразок египетських мамлююв), а огже
була професшною i боездатною. Шоправда, так! раби-i вард!йц!, усвь
домлюючи свою военну силу, не завжди слухняно виконували волю
малшських правител!в. Однак на пол! бою професшж горлор!зи ман-
си не мали соб! р!вних у Захшному Судан!, тому шоб протистояти таюй
армп Биону потр!бн! були вшповшн! вшськов! ресурси. Фаиа не став
«вигадувати велосипед», а почав формувати професшну сегуську ар-
м!ю в такий самий спос!б — !з вояюв рабського походження, яких у
Сегу називали тондюнами («рабами закону»). Фонге залучив до свого
вшська також не одну сотню добровольшв !з числа вшьних сшввпчиз-
ник!в, пооб!цявши !м за службу шедру винагороду з вшськово! здо-
бич!. Сегуський бойовий р!чковий флот на Hirepi складався !з фло-
тилп дерев’яних човн!в-довбанок рибальського племен! сомоно, яким
за виконання вшськово-р!чково! повинност! фама дарував монопол!ю
на риболовлю в Hirepi, а також yci доходи вш митних збор!в за пере-
везен ня вантаж!в через цю могутню африканську р!ку. Отож, коли
наприкшш 1660-х роюв малгйсыа вшська спробували захопити Сегу,
трир!чна вшна завершилася шлковитою перемогою Биона, армп яко-
го не лише вшкинули малшшв вш Сегу, а й сам! ледь не захопили
малшську стоянию HiaHi (Мал!). Вштод! держава манс1в перетворила-
ся на другорядну полпичну силу регюну, а Сегу, спираючись на по-
тужну професшну армпо, шляхом усшшних воен поширило свш по-
лиичний вплив на значж терени жгеро-сенегальського межир!ччя i,
шо найважлив!ше, на «золотий трикугник» жгерського закруту, де
м!стилися найбшьш! центри трансрепонально! м!жнародно! торпвл! —
м!ста Томбукту, Дженне i Гао. В результат! быышсть захшносудан-
ських земель вш Атлантики до жгерського закруту увшшла до скла-
ду istnepii Сегу, яка надовго стала найпотужгишою мусульманскою
державою регюну. Столицею iMiiepii було Micro Сегу, а пажвною Ре'
Л1П€Ю — суниський юлам малжпського напряму.
За своТм внуцлшшм устроем держава Сегу являла собою cxidny дес-
потию мусульманського зразка з в1дчутними елементами мюцево/ со-
ц1ально1 специфики. 1мперпо очолював фама — всесильний володар
Глава 14. «Чорна Африка»
493
•ин, води, майна i самого житгя свотх птдданих. В адмштстративному
3inHOiiieHHi Сегу складалося !з 60 восшзованих окрупв, керувати яки-
ми фа*а призначав найвцщажших йому тондкнив. Опорою царсько!
влади виступала профестйна рабська гваршя, вояки яко! являли собою
с0оер1дну привитейовану верх!вку сусшльства, осюльки саме з них
формувався державний управлшський апарат шперп. «Витый» жддаж
(Ьами лодтлялися за професшною ознакою на чотири стани закритого
тиПу __ землероб!в, ремгсниюв, рибалок i торговшв. Належнклъ до
иих стажв вважалася спадковою1, тому мтняти сферу шяльносп н!хто
з пшданих фами не Mir, однак у правовому внтношенж ui кастов! гру-
пи вважалися однаковими. Вони мали сплачувати володарев! подап:
селяни — частиною врожаю, ремюники — визначеною юльюстю ре-
мюничих вироб!в, торговш — часткою дохошв, рибалки — частиною
улову. Шоправда, серед селян i рибалок були також нашвпривитейо-
ван! категорп пщданих, ям не платили царських податюв, осюльки
виконували на користь держави вшськову повиншсть. Таю привите!
мали селяни, шо належали до етжчних бамана та рибалки !з народу
сомоно, для яких податков! зобов’язання могли замтнюватися вико-
нанням вшськово! повинность Найнижчу сходинку в сощальшй ic-
papxi! постлали раби, яким не пошастило потрапити до царсько! гварди.
Вони були позбавлен! будь-яких прав i становили основу сегуського
експорту. В самш краж! використання рабсько! npaui мало naTpiap-
хальний характер. Основними джерелами постачання раб!в були восн-
на здобич, данина вы залежних народов i кушвля на невитьничих рин-
ках. Бшышсть невитьниюв, шо потрапляли до Сегу, походили !з роз-
ташованих дал! на швдень областей, заселених язичниками, тому
мусульмани-cerycui сприймали !х як людей нижчого сорту, а отже
жяких докор!в сумлшня не вщчували.
Система державного у правд ш ня, запроваджена Бионом, влашто-
вувала далеко не ecix. Осюльки майже вст адмпйстративш й вШськов!
посади обШмали тондюни, ниш аристократичю баманаськ! клани !з
середовиша мюцево! родо-племшнот верх!вки втратили доступ до влад-
них важел!в. Така крцчуша «несправедливють» у розподит! кер!вних
Особливою жорсиастю виргзнялася профеайна стратифжашя у баманаських ре-
MiCHHKiB. У ixHbOMy середовипл вона мала не лише спадковий, а й статевий харак-
тер Зокре.ма, ковальство вважалося справою виключно чолов1чою, гончарством
могли займатися ильки лружини ковал!в. Статевий принпип розподшу виробни-
чих функшй панував i серед рем1сник!в, задТяних у виробниитв! тканин; пршйння
Ул о справою виключно жшочою, тод! як виготовляти сам! тканини могли тТльки
чо.юв1ки. Аналопчний nuixiu фпссувався в пивоваршш, пальмовому виноошк
вел1рн!й cnpaei тощо. '
494 |Розшл IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛЬНАТА П1ВДЕННА АФРИцд
посад спричинила конф/пкт правлячого роду Кул1бал1 з шшими впли-
вови.ми родинами народу бамана, шковим виявом якого став зброй-
ний виступ баманаського роду Macaci проти Фонге. Упм його наслщок
був uLiKOM прогнозованим: кланове ополчения роду Macaci не змогло
витримати натиску регулярних вшськ царських гваршйшв. Однак ос-
таточно приборкати буннвливих Macaci Биону не вдалося: зазнавши
поразки, вони покинули KopiHHi баманасью земл! (правобережжя се-
реднього Hirepy) й ем!грували на зах!д у непщконтрольне фали ме-
жир!ччя р!чок Сенегал i Бауле. Там, пшкоривши автохтонж племена
землероб!в сошнке i скотар!в фульбе, вони заснували власну державу
Каарта, яку очолила родина Macaci. Полггичний розкол супроводжу-
вався етнУчним розмежуванням. Бамана-м!гранти поступово переста-
ли вшчувати себе единим народом з! сво’Уми колинппми сшввпчиз-
никами, шдвладними династп КулУбал!. Вони стали називати себе
бамбара — самоспйним етносом, який, збериши сгпльну з бамана
мову, релУпю та культуру, став автономним полУтичним угворенням.
В подальшому держава Каарта являла собою схшнодеспотичну
структуру, по cyri аналопчну сегусыай, з -лею лише р!знииею, шо
пажвною стратою каарпйського сошуму стали етжчж бамбара,
ополчения яких становило основу каарпйськоУ армп. Бамбара в
KaapTi не платили податюв, мали пшл нравов! прившеУ (право носи-
ти престижжший одяг, вшповшно татуювати й розмальовувати свое
пло тошо). Державний апарат цившьних управлшшв складався вик-
лючно з представниюв бамбараськоУ родоплемшно! верх!вки. Bci
найвиип посади в бюрократичнш iepapxii обшмали представники
царськоУ родини Macaci. Поневолеж соншке й фульбе були пере-
творен! завойовниками бамбара на абсолютно безправних пщданих,
як! сплачували натурал ьж подан й не допускалися до служби в пар-
сыай армп та до посад управлшського характеру. Столицею новоУ
держави стало м. Сунсана (Сун*пан).
Бион намагався донишити буннвливих сшввпчизникзв, тому во-
eHHi сугички м!ж бамана i бамбара не припинялися. Завершилися вони
в 1709 р. масштабним походом сегуських в!йськ на каарпйську столи-
це) Сунсану. Арм!я Каарти виявилася неспроможною дати вшач регу-
лярна рабськш гвард!1 фами: Сунсана була захоплена й зруйнована.
Проге навггь утративши столице) i частину своУх нешодавно здобутих
земель, бамбара не скорилися Биону. П1сля смерп Фонге (1710) военн)
дш мУж Сегу i Каартою поступово припинилися, шо дало можливють
Macaci з часом вшбудувати свою державу, хоча й у дешо ур!заних кор-
донах. Новою столицею Каарти стало м. Гему, засноване фактичним
Глава 14. «Чорна Африка»
495
ШроджУвачем каарпйсько! суверенность найвшом!шим представни-
ком династй Macaci на !м’я Себе 11709—1760].
flicJiH розгрому й вигнання Macaci iHiiii родовит! клани бамана
бшьше не наважувалися вшкрито витупати проти Кушбалк Фопге за-
ihiuhb сво!м паступникам потужну у военному вшношенж, обширну
територ!ально та внутрпиньо стабшьну, замирену iMiiepiio, проте пей
споюй виявився нетривалим. Уже в 1740 р. про сво! владиi амбшп
заявила рабська гвард!я тондйнпв. Будучи единою реальною вшсько-
вою силою в iMnepii, вони почали диктувати сво! умови фамам, зд!й-
снюючи в раз! невиконання !хн!х вимог aBipueei перевороти. Смути
тривали протягом десяти роюв i завершилися шлковитим крахом ди-
настп Кул!бал! 11660—1750], на змшу як!й прийшла динаспя Д1ара
11750-1862].
Засновником ново! сегусько! династп став Нголо Д!ара (1750—
1787], який прийшов до влади на гаслах боротьби з! всевладдям бун-
пвних moHdioHie. Новий правитель зробив ставку на панування в дер-
жав! етжчних бамана. Вс!м селянам-бамана в!н надав статус нашвпри-
вшейованих воежзованих эемлероб!в, звыьнивши !х вш yeix царських
податей, окр!м вшськово! повинност!. Спшьними зусиллями народ
бамана винишив бунпвливих тондюжв-шородшв, повернувши iMnepii
Сегу нашональне обличчя держави, яка спиралася на народ бамана як
на свою етшчну основу. Вштепер сегуська арм!я знову складалася !з
нагпврегулярного ополчения звшьнених вш податюв, але зобов’яза-
них служити в paai потреби в царсьюй армп бамана-чоловпбв з числа
воежзованих селян. Апарат управлшських структур так само почали
формувати з представниюв родо-кланово! баманасько! верх!вки, до-
мшантн! позиш! серед яко!, зрозумшо, перейшли до родини правлячо!
династп Д!ара. Вшповшно! перебудови зазнала й система адм!жстра-
тивного устрою iMnepii. Зам!сть колишжх 60 воежзованих окрупв,
керованих тондюнськими командирами, Нголо подшив сво! володш-
ня на п’ять удшьних княз!вств, правити якими поставив сво!х сижв.
Переживши глибинну внутр!шню реконструкшю, сошально-по-
лггичний устр!й оновлено! iMnepii Сегу стабшзувався, проте смерть
Нгато (1787) спричинила новий виток династичних негаразшв. У кра!ж
розпочалася м!жусобна в!йна за престол м!ж п’ятьма синами Нголо,
кожен з яких претендував на посаду фами й виборював ii, спираючись
на ресурси подконтрольно! йому обласп. Смута послабила Сегу, чим
одразу спробував скористатися давжй ворог — держава Каарта. При-
чиною конфл!кту, окр1м колишжх полггико-династичних рахунюв,
ВДа боротьба за монопольне право експорту невшьниюв, який эбагаж
496 |Розшл IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛЫ4АТА П1ВДЕННА АФРикд
чував царсыа скарбниц! обох баманаських держав i тому залишався
основним джерелом фшансового благополучия ! стабыьносп обох
правлячих династий — Macaci в Каарп й Д!ара в Сегу. Початок в!йни
був усшшним для каарпйцш, арм!я яких змогла дшти до столиш Сегу
Правитель !з роду Macaci зажадав вш сегуського фами оф!шйно виз-
нати себе васалом Каарти. Проте на цьому усп!хи агресора завершили-
ся. Загроза шоземного лоневолення змусила бамана забути про сво!
колишн! родинж усобиш, а консолшоваж бамана ютотно переважали
бамбара кшьюсно, шо й вирндило долю в!йни. Сегуськ! армп заедали
поразки вШськам Каарти, а в 1796 р. взяли в облогу каарпйську сто-
лицю Гему, яка шсля кривавого штурму була захоплена й зруйнована.
Перемога 1796 р. у в!йн! з Каартою вир!шила питания шодо репо-
нального домшування в Захщному Судан! на користь Сегу. Проте бам-
бара й цього разу не скорилися Сегу. Лише столицю свою перенесли
до м. бдпмане — подал! вщ войовничих сусцйв, колишшх одноплемш-
ник!в. Зате сусшн! !сламськ! вожд!вства — створен! перифер!йними
вщгалуженнями баманаського етносу др!бн! «царства» Беледугу, Кен-
недугу та Мегетан, а також сформован! скотарями фульбе Масша й
Гассо — визнали свою васальну залежшеть вщ Сегу. Домшування но-
вого лщера в perioHi тривало шветолптя, однак не eci фульбе змирилися
з роллю залежних та безправних тдданих мандемовних цар1в землеробсь-
ких народов. Змщнившись, вони розпочали власну военно-територ1альну
експанаю, спрямовану на швдень! на ехш Захщного Судану, яку фуль-
бе-мусульмани зшйснювали пщ гаслами «священно! вшни», з метою
поширення юламу на терени язичницьких народ!в.
Фульбе («розс!ян!») — народ загадковий. Лшгвгстично вони е дале-
кими родичами мандемовних народ!в, проте Тхня прабатыавшина
невщома. Основою господарського комплексу цього народу було
зовс!м не традишйне для Захщного Судану кочове скотарство (пе-
реважно велика рогата худоба) з елементами вщповщно ор>ентова-
них ремесел — ковальство, чинбарство, гончарство, фарбування
шк!р i тканин. До Захщного Судану фульбе прийшли на початку
II тис. н.е. уже будучи мусульманами-сунпами, проте в релйзйних
в!руваннях цього народу збереглися потужш масиви давжших куль-
тових систем, базованих на вшануванн! померлих предав i стихШ-
них сил природи.
Першим великим ранньодержавним утворенням фульбе в perioHi
стала Масша, розташована в межир!чч! Hirepy i Бан!. Поневоливши
автохтонний землеробський народ сожнке, фульбе стали в царств!
Масша пажвною привыейованою стратою суспыьства. Як i ражше,
Глава 14. «Цорна Африка»
497
н!м основним занятгям залишалося скотарство. Вони не платили
восму правителев! (ардо) н!яких податей, але 1хне племшне ополчен-
становило основу збройних сил Масши. Поневолен! соншке оброб-
землю i займалися ремеслами, платили ардо податки i не допус-
халися до збро! Нижчий статус осыих р!льник!в щдкреслювався на-
В1ть важностями в одяз! обох народ!в. Правили в держав! Macina
uapi i3 династн Джало.
Уже вш початку XV111 ст. на суверенитет Масши неодноразово
заз1хали фами Сегу. Потерпала держава ардо й вш наб!пв сахарських
кочовиюв туарепв, шо змусило частину фульбських род!в продов-
жити рух на швдень. У 1725 р. ui фульбе вийшли на плато Фута-
Джалон, де зггкнулися з чотирма мюневими язичнинькими племена-
ми (сусу, бага, санкаре, сшебе) народу дьялонке. Вшна за панування
над плато швидко набула для фульбе характеру релшшно! боротьби
за насадження в perioHi гсламу, шо сприяло прискоренню консоль
данп мкшевих фульбе пщ управлшням вожд!в, як! поеднували по-
лггичну i рел!пйну владу над сво!ми сшввтгчизниками. Правител!
фульбського царства Фута-Джалон у традишях раннього ортодок-
сального шламу обиралися радою стар!йшин на дов!чний термш i
мали вшповшний титул алъмам!, шо походив вш мусульманського
термина ьиаи («предстоятель»). Першим алъмам! держави Фута-Джа-
лон став Карамоко Альфая [1725—1750].
В!йна фульбе з язичниками тривала до 1750 р. й завершилася пе-
ремогаю фульбе, яких пштримали Micueei мусульмани !з числа автох-
тонних мешканшв — дьялонкське племя сул!мана. Однак розгромив-
ши язичниюв, колишн! союзники не змогли мирно пощлити завойо-
ване, ! вже в перюд правлшня альмам! 1браг!ма Сор!я [1750—1784]
фульбе напали на колишн1х союзник!в-однов!ршв сул!мана. Перемогу
й цього разу здобули фульбе (1776), а 1брапм Сор!я на вшзнаку uiei
подл дютав пр!звисько Великий. Так утворилася держава Фута-Джа-
лон, в соц!альн!й структур! яко! склалися три сусп'иый прошарки. Па-
н!вний статус у володшнях алъмам! здобули, звичайно, повноправн!
мусульмани-сунгги 1з числа скотар!в-фульбе, як! не платили жодних
податюв, однак пш час в!йни кожен чоловж фульбе ставав вояком
иарсько! армп з вшповшними, освяченими 1сламом, правами на долю
вШськовоТ здобич!. Трохи нижчий статус мали мусульмани-дьялонке.
Вони не могли служити в армп, але подап платили м!н!мальн!. Поне-
аолен! дьялонке-язичники вважалися власнютю альмам!, податковий
тиск на них н!чим не обмежувався. За бажання правителя кожен !з
П1Дданих, шо сповшував поганськ! культи, взагал! м!г бути продан им
sWdent-Albtaty.atua
498 |Родди IV. ТР0П1ЧН0-ЕКВАТ0Р1АЛЬНАТА П1ВДЕННА АФРИКА
у рабство на експорт. 1 лише погреби MicueBoro господарства, яком
були необхшн! робоч! руки, не давали можливост! продати в рабство
ycix мгсцевих «поганшв».
Доки фульбе вели вшни за панування у Фута-Джалон!, родинн! и
м!жкланов! суперечки мЬк. ними майже не фшсувалися, адже едн!сть
була основною запорукою ixhix перемог. ГПсля здобутгя незаперечно!
переваги над yciMa мкшевими супротивниками цей стримуючий фак-
тор перестав д!яти, i серед найвпливов!ших фульбських род!в розпо-
чалася боротьба за домшування. Особливо! гостроти набуло протисто-
яння двох наймогугЖших клажв, !з яких походили два перш! Micueei
алъмалй, — рошв Альфая i Сор1я. Сусшльство опинилося на гран! роз-
колу i м!жусобно! вшни. Конфл!кт удалося залагодити мирним шля-
хом радГстаршшин, яка прийняла компром!сне р!шення обирати аль-
малй раз на два роки почергово з кожного з них двох найавторитетн-
!ших фульбських род!в. 1 хоча час вщ часу це правило порушувалося,
шо спричиняло кривав! усобиц! й династичн! суперечки, загалом по-
л!тичн! негаразди не змогли пшрвати сошально-економ!чну стаб!ль-
н!сть держави Фута-Джалон. Вона активно розвивала торговельш
зв’язки з сусщами, брала участь у надзвичайно прибутковш perio-
нальнш работорпвл!, шо давало !й можливгсть видгляти значн! кошти
на розвиток власно! осв!ти й культури на основ! арабсько! писемносп.
Ще одним осередком !сламського державотворення в Захшно-
му Судан! була сукупшсть невеликих полппичних утворенъ номового
типу народу хауса, який заселяв терени Жгерського л!вобережжя
на сх!д в!д Жгерського закруту. Негрошний народ хауса належав
до коршних мешканшв Судану, його мова являла собою сукуп-
Жсть д!алект!в чадсько! групп афразшсько! л!нгв!стично! с!м’!, шо
ршнило хауса з мешканиями Центрального Судану. ПисемЖсть
хауса базувалася на арабськш графш!, а паЖвною рел!пею вва-
жалося мусульманство суЖтського напряму, в якому збереглися
значн! нашарування до!сламських в!рувань — культ предк!в i сил
природи. Основою хаусанського господарства були трошчне мо-
тичне землеробство (просо, сорго, ямс, бавовник, шдиго тошо) i
р!чкове рибальство, як! доповнювалися елементами слабо розви-
нутого скотарства (др!бна рогата худоба, кон!, в!слюки, мули).
Серед ремесел найб!льш помпними були металурпя, ткантво, гон-
чарство, чинбарство. Окр!.м раб!в, захоплених у набиах на п!вден-
них язичниЖв, хауса експортували плетен! кошики й циновки,
шюряЖ вироби, вир!зан! з дерева орипнальЖ скульптури та як1С-
но фарбован! бавовнян! тканини.
Глава 14. «Чорна Африка»
499
довод! високий р!вень економ!чного розвитку поеднувався в хау-
са 3 военно-полггичною розпорошежстю, тому вони поспйно в!дчува-
1И на co6i експансюшстський тиск потужн!ших сус!дн!х держав як зг
схоДУ’ так ’ 3 заходУ- Шоправда, шоземне панування ршко бувало туг
тривалим. Дочекавшись послабления й розпаду чергового регюналь-
ного iMnepcbKoro монстра, хауса знову звгпьнялися в!д чужеземного
сюзерештету, вшновлюючи шлковиту незалежшеть cboix полпичних
структур. Саме в такому режим! самоспйного полпичного розвитку
перебували держави хауса на початку XVIII ст. В ней час !х нал!чува-
лося бшьше десятка. Найпомшйшими з них були Кано, Кацина, За-
р!я, Гоб1р, Замфара, Ke66i, Даура, Гвар! i Рано.
За час!в шоземного панування вс! хаусанськ! номи намагалися сшль-
но боротися !з загарбниками, шоб захистити свш cnoci6 житгя, сошаль-
но-релйзйний та етнополпичний суверенпет, мову й традицп. Проте за
умов гривалого зовншшього миру, яким характеризувалося XVI11 ст.,
боротьба з оку пантами й агресорами перестала вппгравати для хауса
свою консолщуючу роль. Водночас дедал! битьше давали про себе знати
м!жхаусанськ! конфлхкти, пов’язан! з боротьбою за торговельн! при-
бутки та намаганням пограбувати усп!шн!шого в 6i3Heci cyciaa. Озна-
чен! проблеми спричинили загострення м!жхаусанських суперечностей,
як! нерцгко призводили до справжн!х масштабних воен м!ж окремими
хаусанськими номами. Серед них посгупово вид!лився претендент на
загальнохаусанську военно-полггичну гегемонйо — ним став розташо-
ваний на швноч! регюну Гоб!р. Особливих ycnixie досягли ro6ipui за
правл!ння сарк1 («царя») Бабар! дан !бн-Аше |1742—1770J. Унаслцюк
вдалих воен Гоб!р пшкорив сусгдню Замфару i почав активно випсняти
купшв !нших хаусанських держав !з прибуткового б!знесу репональнох
работорпвл!. Однак загальнохаусанському домшуванню Гоб!ру завали-
ла Кацина. В!йни з нею не принесли ycnixy жодн!й !з сторш, тож хауса
залишилися у стан! полпично! децентрал!зацп.
Чинником, шо значною м!рою ускладнював репональну етнопол!-
тичну й господарську ситуацйо, стала експанс1я скотар1в фульбе, яка
наприкЫц} XVIII ст. докотилася и до хаусанських терен1в. Прибульц!
опечатку вели себе стримано, визнаючи незаперечну зверхнють хау-
санських военно-пол!тичних ел!т i намагаючись гнучюше вписатися в
гснуючу систему жвавих експортночмпортних операшй. Вони пропо-
нували на продаж шк!ри, вовну та !нш! продукти тваринництва. Про-
те на початку XIX ст. м!сцев! фульбе почувалися вже достатньо силь-
ними, шоб перехопити у хаусанських capKi владу, а з нею i контроль
над прибутковою работорпвлею. 1дейним прапором ше! боротьбилл^а
500 |Розшл IV. ГРОП1ЧНОЕКВАГОР1АЛЬНАТА П1ВДЕНЕ1А Афрцкд
ли гасла «очишення» мкиевого кламу вш непритаманних йому xav
санських «викривлень», за шо ратував зокрема iHiuiaTop i лщер фульб*
ського рел!пйно-пол!тичного руху за панування у кра!н! хауса Осман
дан-Фодю (Усман !бн-Фуд!, 1754—1817).
Осман дан-Фодю народився 1754 р. в Fo6ipi в с!м’! мусульманского
молами (богослова-проповшника), шо походив !з аристократичного
фульбського роду Торонкава (Торонкве). Здобувши вшповщну тео-
лопчну мусульмано-сунпську освггу, Осман дан-Фодю вступив до
суф!йського мктичного ордену Кад!р!я. BiH почав викладати основи
кламського вчення й досить швидко увшшов до числа найвшомь
ших гоб1рських улем!в та обрк учнями. Використовуючи шформа-
шйн! та оргажзашйж можливост! ордену, Осман дан-Фодю пропо-
вшував серед сво!х послшовниюв ше! побудови в Fo6ipi теократич-
но1 мусульмансько! держави вшповшно до норм ортодоксального
сужтського кламу, чим викликав невдоволення гоб!рських сарк/.
Проте спроби влади приборкати завзятого богослова завершилися
тим, шо в 1804 р. Осман дан-Фодю назвався шейхом й оголосив про
початок джихаду («священно! вшни») сво!х послшовниюв проти
неправедних дш гоб!рських можновладшв.
Приводом до повстання стали спроби гоб!рського саркл Юнфи зап-
ровадити в шдвладних землях додатков!, непередбачен! ортодоксаль-
ними настановами традишйного мусульманского права, податки, а
також його намагання обернути на раб!в i продати за кордон як не-
вшьниюв кшькох мусульман фульбе. Додатковим стимулом до загос-
трення конфлжту була жорстка позищя мкцевих хаусанських мож-
новладшв, як! категорично вшкидали саму можливкть допушення
фульбсько! знай до реальних владних важел!в у державах хауса. Ско-
риставшись ситуашею, коли хаусансью держави та !хн! армп залиша-
лися розпорошеними, фульбе, об’еднаш родоплемшною сшльнктю та
вдалою релйтйною пропагандою послщовниюв Османа дан-Фодю,
змогли виступити на пол! бою единим фронтом. Уже в червн! 1804 р.
арм!я муджамдМв («повстаншв») завдала поразки загонам важко! ка-
валер» Юнфи в битв! поблизу озера Квотго. Пов!ривши шеля першо-
го ycnixy муджах1д1н1в у можливкть загального ycnixy, до вшськ Ос-
мана дан-Фод!о приедналися родоплем!нн! загони впливових фульб-
ських клашв Торонкава, Сул!бава й Конн!, а також значна частина
замфараських хауса, невдоволених гоб!рською окупашею. Особливу
популярнкть мали проловил Османа дан-Фодю серед нижчих верств
хаусанського простолюду (такалава), для якого участь у джихад! да-
вала шанс icTOTHO пшвишити свш сошальний ! матер!альний статус У
Глава 14. «Чорна Африка»
суСП1ЛьствЁ Тож не дивно, шо за л!чеж роки влада традишйних хау-
санських сарк! була повалена в yeix м!сцевих номах. У 1808 р. по-
^[довники шейха Османа дан-Фодю остановили ц!лковитий военно-по-
этичной контроль над майже усюю кра!ною хауса. Фшалом повстання
стало захоплення муджах!д!нами гоб!рсько! столиц! Алькалави (1808)
й утворення на уламках розпорошених хаусанських держав першого
в зах1дносуданськш iemopi! теократичного хал!фату Сокото (назва
походить вш однойменно! столиц!2). Його першим правителем у
статус) хал!фа, султана та «повелителя правов!рних» (ем!р ель-
мум1н1н) став организатор i натхненник повстання Осман дан-Фо-
дю 11808-1817].
Конкурентом хал!фату Сокото шодо домшування на теренах хауса
спробував виступити центральносуданський султанат Борну, який за
минул! столптя також неодноразово нав’язував свш военно-полпич-
ний контроль частиж хаусанських держав. Приводом для конфлжту
стала пштримка, надана борнуанським ма! («царем») Дунама Леф!ам!
[1808—18111 прихильникам скинутого муджах1д1нами з престолу хау-
санського сарк! Даури. У вшповшь Осман дан-Фодю оголосив Борну
черговий джихад. Арм!я Сокото вторгнулася в меж! Борну. Зупинити
агресора борнуанш не змогли: 1809 р. вшська Османа дан-Фодю взя-
ли штурмом i спалили борнуанську столицю Нгазаргаму (Гаср-Еггомо),
а сам ма! з! своими приб!чниками змушений був рятуватися втечею до
сусшнього Канему. Правителем завойованого Борну став глава розмь
шених в султанат! окупай!йних в!йськ фульбе ем!р Малам Зак! гз роду
Кататум. Занадто честолюбний, в!н невдовз! перестав визнавати над
собою владу Османа дан-Фодю, намагаючись збудувати в завойова-
них областях суверенний ем!рат Кататум. Це спричинило загострення
м!жкланових суперечок i заколоНв у середовиш! завойовник!в-фуль-
бе, чим вшразу ж скористався ма! Дунама Леф!ам!. Заручившись пш-
тримкою канемшв, борнуанш вшвоювали в 1810 р. свою столицю,
однак ненадовго: кшька мгсяшв потому фульбе Малама Зак! знову
захопили й зруйнували Нгазаргаму, змусивши борнуаншв шукати нове
м!сце для свое! столиц!. Вштод! владики Борну б!льше не наважува-
лися конкурувати з хашфом Сокото за панування над хаусанськими
землями, а Осман дан-Фодю зосередив зусилля на внутрпджй розбу-
лов! свого зразково-ортодоксального мусульманського хал!фату.
Слово сокото означав в переклад! з мови хауса «Micue зупинки». Сокото здавна
бУв важливим перевалочним пунктом на шляхах транссахарсько! караванно! тор-
*>Bjii, де купи! шеля тривалого переходу через пустелю могли зупинитися i трохи
Лерепочити.
studenVV'brary.at.ua
502 |Ролшл1У. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛЬНАТА П1ВДЕННА АФРИКА
Система управления Сокото справд! органёзовувалася вёдповёдно до
ecix норм ортодоксального сунёзму. Верховним релшйним, военно-
полггичним, адмшгстративним i судовим владикою xaлiфaтy прого-
лошувався «повелитель мусульман» Осман дан-Фодю. Наступну схо-
динку в державшй iepapxii об!ймали два в1зири — призначен! халь
фом всевладж намюники захщно! i схщно! частин iMnepii, яким емёр
ель-мумёнё делегував сво! владн! повноваження на управлшня. На ui
вщповщальн! посади Осман дан-Фодю призначив людей, яким шлко-
вито дов!ряв — брата Абдаллаха (став вёзиром захщно! провшцп Ган-
ду) i сина Мухаммеда Белло (вёзир схгдно! провшцп власне Сокото).
Ламёдо («вожд!») фульбських племен, чи! кланов! ополчения стано-
вили основу сокотоських збройних сил, дютали в державнш iepapxii
статус оф!шйних армшських «военачальнике» (амёр аль-джаёш).
Окрему, пщпорядковану безпосередньо хал1фош, структуру станови-
ла мережа мусульманських судд!в (алькалё), як! мали не лише судити
пщданих, а й стежити за полггичною благонадшнютю державних уп-
равлшшв розгалуженого военно-адмшютративного апарату, своечас-
но викривати потеншйних змовниюв i заколотниюв, караючи ix ру-
ками амёр аль-джаеидв.
Принципам класичного мусульманського суспшьства вщповщала
сошальна стратифпсашя хал!фських пщданих Сокото. Особи, шо пе-
ребували на державнш служб!, !менувалися саракуна i складали апарат
военно-адмппстративного управлшня кра'шою. Титули, статус ! вщ-
повщн! владн! повноваження та матер!альне становише кожного сара-
куни визначалися посадами (сараута), як! вони обшмали. Саракуни,
шо служили в апарат! хал!фського уряду, вважалися столичними, «па-
лацовими» службовцями й утримувалися безпосередньо з царсько!
скарбниц!. Решта саракунёв служила в провшцп. 1хне основне завдан-
ня полягало в тому, шоб збирати державн! податки та пщтримувати
спокш в дов!рених 1М областях. Як матер!альну винагороду за свою
службу провшшйж управител! отримували частку з!браних податюв.
3 часом сукупшсть адмЫстративних провшшй (коса) iMnepii транс-
формувалася в систему своершних умовних земельних пожалувань (га-
руруван сараута), шо надавалися в повне пшпорядкування призначе-
ним губернаторам за умови добросовюного та ефективного виконання
ними управл!нських функшй. В подальшому такий спос!б оргашзаип
провшцшного управлшня призв!в до актив!зацп сепаратистських на-
строТв та фактичного розпаду пол!тико-адм!н!стративно! едност! халь
фату Сокото. Однак ui негативн! наслшки владно! децентрал!заи!1 про-
явилися вже шсля смерт! хал!фа-засновника. Майже вс! саракуни по-
Глава 14. «Чорна Африка-
503
ходили з фульбсько! родово! знап, хоча !нод! за видатн! заслуги перед
правителем (переважно военного характеру) посаду ! статус саракуни
uir д!стати й виходеиь i3 рядових фульбе.
Основну масу сокотоських щдданих становили юридично вьльж
мусульмани-простолюдини (i фульбе, i хауса) — скотар!, землероби,
ри балки, ремюники, торговш тошо. За право вшьно жити й працюва-
ти вони сплачували держав! податок, розм!р якого не перевишував 10%
доход!в (освячена релтею «десятина»), а також мади виконувати на
користь влади та н представим к!в саракун1в певш вщробпков! повин-
ность Податки вносилися переважно натурою, хоча в o6iry в Сокото
були й ерзан-грошк золой зливки, золот! й cpi6ni монета шоземного
походження або мушл! Kaypi.
Найбезправннним прошарком суспшьства були раби з числа на-
шадюв раб1в i захоплених у вШнах полонених. Проте минул! вшни й
експортно ор!ентована работорпвля настйтьки виснажили мгсцев! де-
мограф!чн! ресурси, шо ставлення до раб!в та способ!в використання
IxHboi пращ з часом почало мшятися. Значну частину захоплених або
закуплених раб!в залишали в межах хал!фату, заселяючи ними тери-
торп, шо обезлюд!ли у пронес! минулих воен ! смут. Таких невыь-
ниюв, як! вважалися царською власнютю, масово селили окремо вщ
выьних пшданих у спешальних рабських поселениях (румада) й ви-
користовували пщ наглядом наглядач!в-фульбе як дешеву робочу силу
в землеробств! та р!зних видах ремесел. Оскшьки нев!льник!в — чо-
лов!к!в i ж!нок — селили разом, у румадах, там з’явилися ерзац-ciM’i i
д!ти. Частка такого невьльнинько-сервыьного сектора в економнц
Сокото поступово збшьшувалося, а отже контролювати його виключ-
но в канонах рабських латифуншй ставало дедал! складжше (доводи-
лося витрачати багато зусиль на охорону, примус i контроль за пра-
вею нев!льник!в), тому вже у другому-третьому поколшнях мешканш
румад1в отримували землю, яку вони обробляли, у спадкове користу-
вання, хоча й прикр!плялися до не!. В результат! колишн! невшьники
ставали залежними вщ царсько! влади селянами-кршаками, яких ха-
л!фи могли використовувати як своерщний нагородний фонд для cboix
вриб!чник!в, надаючи в раз! потреби так! «кршацыа поселения» у
спадкове умовне чи навпъ безумовне володшня приватним особам.
Поступово грань м!ж мешканиями румад1в! вшьними пщданими гару-
РУван сараута («м!стами влади») стиралася. В гхньому середовиш! по-
силювалася матер!альна диференшашя, розвивалися товарно-грошов!
вшносини, внаслшок чого слабшала хагпфська полпична центрагпза-
схщнодеспотичного всевладдя. Масштаби цього пронесу вщчув уже
sWdent-V'b^vua
504 I Rnnin IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1А1ЬНА ТА П1ВДЕННА АФРИКд
другий ем1р eib-мумтт Мухаммед Белло [1817—1837], який п!сля
смерт! вшценосного батька здобув престол у нелегкому двобо! з !нши.м
визиром — сво'м дядьком Абдалл ахом.
Для вщновлення сошально-полпично! централ!зацп держави Му-
хаммед Белло л!квшував поды iMnepii на в!зирати, утвердив м. Со-
кото як един/ столипю неподыьного хал!фату, адмпйстративний
поды якого пэов!в у кордонах колишшх хаусанських царств, куди
ем ip елъ-мум(нн призначав вытод! сво!х намгсниюв. Так! губернато-
ри контролювыи значно менпп територп, мали у своему розпоряд-
женш менш! людськ!. фшансов! та вшськов! ресурси. а отже значно
р!дше наважувыися виступати проти всевладдя хал!фа. 1 хоча за час!в
правлшня Мухаммеда Белло окрем! бунпвлив! нам!сники намагали-
ся чинити onip централ! заторським зусиллям сокотоського володаря,
перюдичж сепаратистськ! виступи губернатор!в To6ipa, Кебби, Га-
деджиа й Катни уыпшно придушувалися хал!фськими вшськами.
Однак у nepioi правлшня наступних сокотоських хал!ф!в (Абубакар
Ат!ку [1837—1842] та Ал!я Баба [1842—1859]) владних pecypcie елйр
елъ-мум/шн ви-чвилося замало, шоб тримати в покор! сво!х провш-
шйних нам!сниюв. Як наслыок, у 1830-х роках у межах колишшх
хаусанських царств вшродилися настро! династичного сепаратизму,
м!снев! губернггори демонстративно почали називати себе capici або
ем ip им и, а !хн! посади стали de-facto спадковими. При особах ем!р!в
!з числа мкцешх фульбських лалйдо сформувалися «ради саркл», як!
виконували функцп мкцевих урядових структур i фактично вирнну-
вали питания мкцевого престолонаслщування, ставлячи у цьому пи-
танн! хал1ф!в Сокото перед фактом. Реальн! зв’язки ем!р!в з eMip
елъ-мумпйн обиежувалися сюзерештетом хал!фа як релшйного глави
держави, участю у спыьних военних операшях i данницькими вип-
латами, шо мази здебыьшого символ!чний характер. А починаючи
вы середини MX ст. сепаратизм capKi настыьки змшшв, шо керо-
ван! ними ем!рати (точн!ше ламщати, осюльки быышсть мкщевих
регюнальних длнаспв називалися на фульбський манер лалидо) навпъ
почали вести м!ж собою справжн! в!йни, в npoueci яких за сокотось-
кими хал!фами залишалася лише миротворча функшя третейського
судд!. Не маючи вже реальних военно-економ!чних важел!в впливу
на ситуашю, вони змушен! були удаватися до сиди релнтйного авто-
ритету династп на шал к! в Османа дан-Фодю. 3 тих nip пол!тична
едюсть хал!фату Сокото кнувала лише в теорп, а його терени пере-
творилися на конгломерат др!бних !сламських постхаусанських
царств, у яких золодарювали переважно фульбськ! за походженням
5QS J Глава 14. «Норна Африка»
еМ1рськ1 династп, а серед шдданих зростала к!льк!сть колишшх
нев!льник!в — вихщщв з шшомовних i навпъ немусульманских
областей.
Насл1дком сощально-релшйного руху Османа дан-Фодю стала ра-
дикал!зац1я мусульманських за гаслами i фульбських за етшчною осно-
вою pyxis у cycidHix 1з Сокото царствах, серед яких особливо масштаб-
НИИ виявилося повстання в поневолешй Сегу фульбськ!й держав!
MaciHa, розташовашй на захш вш Сокото на теренах жгерського нра-
вобережжя у межир!чн! Hirepy i Бан!. До початку XIX ст. ня держава,
де завойовники-скотар! фульбе панували над поневоленими землеро-
бами сон!нке, перебувала у васальнш залежност! вш могут*йх бама-
наських uapiB сусшнього Сегу. MaciHui сплачували сегуським фамам
13 династп Д!ара обтяжливу данину. До того ж cerycui всшяко витис-
кували м!сцевих кояовиюв-фульбе !з прибутково! сфери репонально!
работорпвл!, шо викликало спротив аборигешв, невдоволених такою
«дискримшашею». Тож, коли в 1810-х роках у MaciHi колишшй со-
ратник Османа дан-Фодю Гамаду Лоббо попав висту пати з! своеми
протестними проновшями, вони одразу знайшли серед мюцевих меш-
каншв тисяп! прихильник!в.
1де! Гамаду Лоббо були простими й зрозумшими: баманаськ! пра-
вител! Сегу с вшступниками вш «чистого !сламу», тому терпни !хне
панування над «правов!рними» фульбе неприлустимо. А отже проти
репонального домшування фам1в Д!ара треба розгорнути джихад —
«свяшенну вгйну». Метою повстання мае стати утворення в MaciHi
!сламсько! военно-теократично! держави на зразок сусшнього халифа-
ту Сокото. Пшконтрольний Сегу правитель Масши спробував приду-
шити рух Гамаду Лоббо в зародку, однак быышсть вояк!в урядових
вшськ, будучи фульбе за нашональн!стю, шиком прогнозовано пе-
рейшли на б!к повстаншв, як! об!цяли !’м, зокрема, звшьнення вш чу-
жоземного баманаського военно-подлинного засилля. Каральна опе-
рашя сегусц!в за умов всенародного фульбського опору також прова-
лилася, i в 1815 р. пш гаслами боротьби за чистоту шламу в MaciHi
Утвердився суверенний военно-теократичний режим етнополпичного
дом!нування фульбе пш управлшням Гамаду Лоббо у статус! держав-
ного, вшськового i рел!г!йного глави мшцево! держави. Столицею
оновлено! мусульманським фундаментал!змом фульбе Масти стало
засноване Гамаду Лоббо саме з шею метою Micro Гамдаллах!.
Запроваджуючи у сво!х володшнях нов! порядки, Гамаду Лоббо
намагався максимально враховувати настанови раннього !сламу. Пов-
ноправними лшданими в MaciHi вштепер вважалися лише правов!рн!
506 |Pcmvi IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛЬНАТА П1ВДЕННА АФРИКА
мусульман и-суюти. Вони сплачували держав! лодаткову «десятину*
натурою (зерном, худобою, товарною часткою торговельних прибуткш
тошо) й зобов’язувалися за необхшносп (на заклик правителя та за
його наказом) з! зброею в руках виконувати вшськову повинность
Натом!сть вони могли розраховувати на «узаконену» Кораном частку
военно! здобичг Вшдаючи належне шеям ранньомусульманського ега-
лпаризму, додатковий податок, розм!р якого становив 1/40 частку
майна, накладався на батат! верстви населения. Причому сплачувався
в!н уже в «ерзац-грошовш» форм! — тобто золотом, сшлю або мушля-
ми каур!. Державний апарат функшонував на принципах самозабезпе-
чення. Чиновники отримували десятину вш з!браних у пшконтроль-
них !м областях податюв. 3 yeix податкових надходжень п’яту частину
Гамаду Лоббо забирав co6i, решта витрачалася на вшськов! потреби.
Максимальна мшггаризашя давала MaciHi можливкть не лише ycnim-
но стримувати военний тиск Сегу, а й самш зд!йснювати усшшн! за-
воювання в перспективному швшчному напрям!, де розм!шувалися
знаменит! центри регионально! золото-соляно-невшьницько! торпвл!
Дженне i Томбукту. Експанс!я здшснювалася в шлому уепшшо: в се-
редин! XIX ст. i Дженне,! Томбукту перейшли пш контроль Масши,!
митн! доходи вш транссахараських експортночмпортних операщй зба-
гатили масшську скарбниню. Навпъ столицю свое! держави Гамаду
Лоббо первые до Дженне, шоб бути якнайближче до бажаних митних
прибутюв i нашйно !х контролювати. Однак боротьба за домшування
на прибуткових транссахарських торговельних шляхах посварила Ма-
с!ну з ус!ма п сусшами. Фшалом !мперсько! експансп Масши стала
вшна проти тукулерського царства аль-Хадж Омара, в як!й озброен!
вогнепальною зброею тукулери перемогли масшських фульбе, котр!,
як i ранние, воювали за допомогою шабель, спис!в i лук!в з! стршами.
У 1862 р., зазнавши нинпвно! поразки в боях з вшськами аль-Хадж
Омара, Масша втратила незалежшсть й увшшла до складу Тукулер-
сько! iMnepii ттджанптв.
Народ тукулер був зах1дним периферШним в1дгалуженням багато-
племшного конгломерату фульбе. Вш шших фульбе тукулери (самоназ-
ва халь-пуларен — «т!, шо сшлкуються мовою пулар») вшр!знялися
своею господарською, а отже й сошальною специф!кою. На вшмшу
вш кочовик!в-скотар!в фульбе, основным заняттям тукулер/'в, як! меш-
кали в долин! р. Сенегал (область Фута-Торо), було ручне землероб-
ство. Вони вирошували просо, сорго, бавовник, використовуючи для
цього навколосенегальськ! грунти. урожайшеть яких пштримували
шор!чш р!чков! повею, шо залишали опеля себе на полях необхшну
Глава 14. «Норна Африка»
дологу й родючий шар мулу. Скотарство у тукулер!в (велика рогата
худоба) за таких обставин практикувалося в довод! обмежених масш-
табах. зате процвггали ремесла (ювел!рна справа, ткацтво, обробка
щк!р. метал!в i дерева) i р!чкове рибальство. Основою сошально! стра-
тиф!каш! тукулер!в був станово-кастовий подш члешв суспшьства на
прившейовану родову знать, особисто вшьних простолюдишв (селян i
рибалок), неповноправних ремгсниюв — нашадюв завойованих у да-
лекому минулому автохтонних племен нетукулерсько! кров! — та раб!в,
котрих тукулери продавали европейським колошзаторам в обм!н на
зброю, тютюн, одяг та mini !мпортн! товари, шо мали великий попит
у м!спевого населения. Тукулери вважали себе абсолютно праведними
мусульманами-сунггами. Вони намагалися активно поширювати !слам
серед сус!дн!х народ!в, як! в основшй своТй мае! були язичниками або
ж «недостатньо правильними», з погляду тукулер!в, мусульманами.
Свое найменування тукулер халь-пуларени шетали в!д сусйпв, а його
етимолопя очевидно пов’язана з назвою вожд!вства Текрур, шо гсну-
вало на цих теренах на злам! 1—11 тис. н.е.
Засновник майбугньо! велично! тукулерсько! держави Омар (1797—
1864) походив !з родини представника мусульманського духовенства
!з сенегальського л!вобережжя (область Фуга). Сво! дитинство i юнац-
тво вш пров!в у тривалому паломнинтв!, а навчався у свяшеннш для
вс!х мусульман аравшськш Meuui. Там Омар д!став пр!звисько аль-
Хадж («той, шо зшйснив хадж» — тобто паломниитво до святих мгсць
гсламу) i став переконаним прихильником ортодоксально-фундамен-
талютсько! мусульмансько! течи — секти Тшжан1я, засновником яко!
був алжирський проповшник Ахмед ат-Тшжаж (1737—1815). 1де! Ti-
джантв не вир!знялися великою оригшальшетю. 1хн!й глава вва-
жався «непогрппимим», основною програмною настановою вважався
постулат про «р!вн!сть» yeix мусульман перед Аллахом, яка мала про-
являйся в житп боротьбою за матер!альну р!вжсть. Основним обо-
в’язком «справжнього» мусульманина проголошувалася участь у джи-
хад! для насадження тшжан!тського розумшня юламу як серед язич-
ник!в, так i серед «заблуканих» сдинов!ршв, котр! «неправильно»
розум!ють 1слам i тому потребують вшповшно! (можливо, навпь на-
сильницько!) «допомоги».
Повернувшись на батьювшину теля 20-р!чного мекканського па-
ломництва, аль-Хадж Омар у 30-х роках XIX ст. почав проповшувати
тшжан!зм у Фута-Торо i здобув неабияку популярнють серед широких
народних мае тукулер!в, як! i3 захопленням сприйняли шею сошаль-
но! piBHocri. У прихильниюв аль-Хадж Омара з'явилися й солшн! кош-
student-№raryat.ua
508 | PoioLi IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛБНА ТА П1ВДЕННА АФРИКА
ти, як! мгсцева тшжаштська вое н но-релиз й на община у добровшьно-
примусовому порядку з!брала з 1муших верств суспшьства на «свя-
шенну вшну» з нев!рними. Быьшу частину здобутих у такий cnoci6
матер!альних pecypcie аль-Хадж Омар вклав у як!сне переозброення
cboix адеппв. BiH закупив у европейшв вогнепальну зброю, яка за-
безпечила тщжанггам военну перевагу над супротивниками на пол! бою
i стала гарантом подальших гучних перемог тукулер!в у вшнах за здо-
буггя репонального военно-полпичного домшування в межах Захщ-
ного Судану. Поступово тщжашзм став пашвним релпшним вченням
серед тукулер!в, а сам аль-Хадж Омар — рел!г!йно-поштичним вождем
тукулерського народу. Столичним центром тшжанпського руху стала
фортеця Дшпрае, споруджена за наказом аль-Хадж Омара у 1848 р. на
сене!яльському л!вобережж!. Саме там вш оргашзував практичну пш-
готовку члешв свое! миптаризовано! секти до «священно! вшни» за
побудову велико! тукулеро-тшжаштсько! iMnepii, шо мала контролю-
вати увесь Захщний Судан.
Першою жертвою тшжантв стала бамбараська держава Каарта.
Вшна точилася до 1854 р. й завершилася падшням каартшсько! сто-
лиц! Сл!мане, дошенту зруйновано! тукулерами шоб помститися за
тривалий onip.
Перемога над бамбара окрилила аль-Хадж Омара. BiH навпъ пе-
penic столицю свое! держави на терени завойовано! Каарти до м. Hio-
ро, звщки запропонував фульбському правителев! Масши Гамаду Лоб-
бо укласти военний союз для спгльно! вшни проти баманасько! iMnepii
Сегу. Обережний Гамаду Лоббо, якому на той момент виповнилося
70 рок!в, ухилився вщ союзу з агресивним сусщом i навггь оргашзував
наб!г сво!х вшськ на тукулерсью володшня, однак зазнав поразки.
Конфл!кт !з Масшою переконав аль-Хадж Омара в тому, шо фуль-
бе, попри гхню лшгв!стичну спорщнешсть !з тукулерами, зовс!м не
палають бажанням ставати пщ його тщжаштсью знамена. Тому, перш
н!ж розпочати масштабну вшну проти Сегу, вш атакував др!бн! фульб-
ськ! держави Гассо та Галам, розташоваш в район! середнього Сенега-
лу, де теля поразки вш тукулер!в сховалися рештки каарпйського
вшська. Генеральна битва вщбулася в 1857 р. пщ стшами гассонсько!
столиш — «укршлено!» Медини, яку тшжанпи протягом трьох .чнеяшв
тримали в облоз!.
Посилення тукулерсько! держави пиджанптв стурбувало франиузь-
ких колонизаторов, KOTpi на той час уже мшно осши на атлантичному
узбережж! Захшно! Африки. Вони звикли мати справу з розпороше-
ними мюневими африканськими вожшветвами, тому аж н!як не були
Глава 14. «Чорна Африка»
за!нтересован! в военно-полггичн!й консолшаш! репону, чого явно
прагнув аль-Хадж Омар. Довщавшись, шо вшська Гассо з великими
грудношами стримують щд Мединою атаки 25-тисячно! тукулерсько!
армп, французи направили до театру бойових дш вшська, Korpi завдя-
кИ свогй техжчжй переваз! (нар!зж штуцери проти гладкоствольних
тукулерських рушниць, скоростршьн! зал!зж гармати проти важких i
нестандартизованих тукулерських м!дних тошо), вщкинули загони аль-
Хадж Омара вщ Медини. Програвши Мединську битву, лшер тгджа-
нгпв зненавшпв француз!в i христиан узагалй У cboix проповшях BiH
посилив антихристиянський аспект пропаганди, а в 1859 р. спробував
узяти реванш у француз!в, атакувавши фортецю Матам. Проте й цьо-
го разу 40-тисячне тукулерське вотство зазнало вщ европейшв шлко-
вито1 поразки. Ударом у вшповщь французи захопили тукулерську
фортецю Гему, змусивши аль-Хадж Омара полишити у споко! фран-
цузьк! форпости в Захщжй Африш. Бойов! дп завершилися в 1860 р.
мирною франко-тукулерською угодою, вщповщно до яко! обидв! во-
рогуюч! сторони пооб!цяли бшьше не порушувати кордон, який
пролш уздовж р!чки Бафшг.
Невдал! бо! з французами переконали аль-Хадж Омара, шо перема-
гати у вшнах тукулери можуть пльки мгсцев! армп, оснащен! виключ-
но холодною зброею. У 1859 р., скориставшись загостренням франко-
тукулерських суперечок, у тил держав! тщжантв завдав удару фама
Сегу, який, прагнучи здолати агресивно налаштованих тукулер!в, уклав
союз з язичниками племен! дьявара. Похш очолив вождь дьявара Ка-
рунка. Однак перемогти тщжантв союзники не змогли, i в 1860 р. уже
вшська аль-Хадж Омара атакували Сегу, розыяли баманаську армпо й
захопили однойменну столицю держави Сегу.
Здолавши Сегу, аль-Хадж Омар вир!шив, шо настав час покарати
за вшмову вщ союзу (а також шдступне вторгнення) пщстаркуватого
царя Мас!ни Гамаду Лоббо. Для опору тукулерам останнш з!брав пщ
стшами свое! столиц! Дженне 50-тисячну арм!ю, але!'! озброення скла-
Далося з шабель i спис!в, а вояки аль-Хадж Омара уражали супротив-
ника вогнем cboix мушкепв, рушниць ! гармат, шо забезпечило пджа-
нггам перемогу. П!сля битв пщ стшами Дженне (1860)! в район! туку-
лерсько! столиц! Гамдаллах! (1862) арм!я Масши була розс!яна, а п
земли у тому числ! прибутков! торгов! центри Дженне й Томбукту,
увшшли до складу iMnepii аль-Хадж Омара. Управляти завойованими
землями ящер тщжантв поставив свого сина Ахмаду.
У межах cboix володшь аль-Хадж Омар наполегливо запроваджу-
вав пйджанЬпсыа правопорядка, викликаючи сво'/'м релшйним фанагпиз-
sWdenv№^atUa
510 |Ромы IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АПЬНАТАП1ВДЕННаАФРИКА
мом спротив завойованих народе. До того ж, чинник культово’] сегре-
rauii шдданих на «правильних» мусульман-тшжантв i «заблуканих»
мусульман 1нших течш i конфесШ посилювався явним етшчним дом-
!нуванням загордыих теля минулих перемог тукулер!в над поневоле-
ними захшносуданськими племенами й народностями. Така полпика
породжувала постшний неспокш i перюдичн! повстання проти туку-
лерсько! влади, як! режим тшжантв придушував силою збро!. Особ-
ливо масштабним виявилось повстання 1863 р., коли проти володарю-
вання аль-Хадж Омара одночасно повстали (очевидно, домовившись
заздалегшь) колишж непримиренн! вороги — бамана Сегу, бамбара
Каарти i фульбе Масши. Найзапеюпий 6oi вщбулися у провшц!ях
Кам1ндару й Сансадшге, де каральну операшю проти «бунттвншав»
аль-Хадж Омар змушений був очолити особисто. А дарма... Тукулер-
ському правителю виповнилося на той момент уже 67 роюв, а отже,
колишньо! енергп та й полководницьких даних для усшшного веден-
ия бойових операшй йому вже явно не вистачало. В боях проти по-
всталих масшських фульбе вшська, кероваш аль-Хадж Омаром, заз-
нали поразки (1864), а сам вш загинув. 1 лише мобипзувавши yci
мЬптарш ресурси iMnepii, новий тукулерський лшер Ахмаду [1864—
1895J спромнся наступного року придушити це повстання, винишив-
ши юлька тисяч «заколотииюв». Однак роз1ром «бунпвниюв» не при-
Hic Тукулерськш iMnepii бажаного внутр!шнього спокою. Цього разу
BoeHHi дп розгорнулися м!ж синами покшного аль-Хадж Омара, ко-
жей i3 яких бачив себе на престол! Hiopo.
МЬкусобн! вшни, ускладнеж дв!рцевими заколотами й династич-
ними штригами, тривали в iMnepii Тукулер протягом двох десятилпъ,
i хоча на пол! битви Ахмаду поспйно перемагав cbolx брапв-конку-
ренте, здолати придворних штригашв йому так i не вдалося. Тому,
коли niapic його власний син Медан!, Ахмаду вир!шив ime за житгя
зробити його СВО1М офщШним наступником. У 1884 р. BiH выдав в
управлшня Медан! eci земл! колишнього царства Сегу, залишивши co6i
лише KopiHHi тукулерськ! земл! Сенегальсько! долини та навколосто-
личну область Hiopo. Однак забезпечити стабшьну ротацпо влади у
пшвладних йому землях Ахмаду вже не змк. За його царювання За-
хшний Судан став жертвою посилено! колошально! експансп евро-
пейшв (насамперед француз!в), nia тиском яких невдовз! впали yci
захшносуданськ! постсередньов!чн! мусульмансью деспота.
Глава 14. «Чорна Африка»
Мусульмансыи держави
Центрального i Схшного
Судану на стат
постсередньов!ччя
На початок XVI11 ст. на теренах Центрального i Схшного Судану
вш озера Чад до верх)в’!в Ншу юнувало близько двох десятюв ран-
ньополггичних державних утворень мусульмансько! ор)ентацп, серед
яких видьиялися ш)сть найбшьших. Центральносудансыа земл! на заяд
eid озера Чад контролювала держава Борну, гворцем яко! став кочовий
берберомовний народ канурь Здолавши на схил) середньов)ччя MicueBi
негрошн) племена язичниюв котоко, мандара й булала та нав’язавши
св)й сюзеренпет ктльком сусщшм хаусанським державам (Кано, Ка-
цина, Рано, Даура, Зар)я, 3)ндер, Гумел i Казауре), канур) заснували
на пшвладних землях потужну мусульманську iMiiepiro. I! владна елгга
мала солшн) прибутки за рахунок военно! здобич), данини з васал1‘в
(переважно невыьниками), а також податково! ренти, шо п сплачува-
ли пшдан). Основну масу !х становили канур)-землероби (вирошували
просо-еоссоб, квасолю-гобуд/, сливи, )нжир, гранати, лимони, бакла-
жани, piny, финки, виноград, цукрову тростину, бавовник тошо). Чи-
малий дохш давали також торговельно-митш збори вш транссахарсько!
торпвл! (раби в обмш на ешь, вогнепальну зброю тошо), яка в Борну
вважалася державною монопол)ею мюцевого володаря — Mai («царя»)
)з династп Сейфува, шо мешкав у столичному м. Нгазаргаму (Гаср-
Еггомо, або Б)рн)), розташованому на правому 6epe3i р. Ваубе. Особ-
лива роль работорпвл! зумовлювалася тим, шо Центральний Судан не
мае власних родовищ золота, тому единим стаб'шьним предметом Micne-
вого експорту залишалися нев1льники, яких канур) захоплювали пш час
Ha6irie на твдень, на земл) негр)в-язичник)в (мт називали ш тери-
Topi! «розплшником раб)в»).
Борнуанський Mai зосередив у сво!х руках усю полпичну, военну,
адмшгстративну, податкову, рел1ПЙну i судову владу над пшданими.
Проте значну частину сво!х повноважень вш делегував намгсникам
чотирьох окрупв (швшчний, швденний, захшний та схшний), на як)
адм)н)стративно подшялася держава. Них високопосадовшв правитель
призначав особисто. Посади нам)сник)в, як i вс)х чиновник)в рангом
нижче, не були в Борну спадковими, шо сприяло полггичнш центра-
л)зацГ! та стабшьност) влади. Арм)я була найманою i складалася з) спи-
соносшв, вершниюв на буйволах i стрыьшв, озброених мушкетами,
^ci державн) службовш звшьнялися вш податей, оскшьки розплачува-
studentWryatua
512 |Розшл IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛЬНАТА П1ВДЕННА АФРИк!
лися з правителем самою своею службою. Вони угримувалися за paxv
нок частки з!браних ними податк!в або централ !зовано h парсько'
скарбниц!. Нашвприв!лейований статус у султанат! Борну мали ic-
ламське духовенство та представники потужних купецьких корцо'
рашй, пов’язаних !з транзитною транссахарською торпвлею, вщ ста-
бшьност! яко! значною м!рою залежала фшансова могутнгсть ма!
Выьними пшданими вважалися простолюдини-мусульмани, як! спла-
чували ма1 подай натурою (певну частку вш отримано! продукцП зем-
леробства, рибальства чи ремесла). Нижчу категор!ю борнуанських
пщданих становили поневолеж язичники, яких насильно навертали в
юлам, а також невыьники, бшышсть яких гнали на експорт через Са-
хару. В самому Борну невшьницький труд застосовувався в обмеже-
них масштабах на засадах патр!архального рабства.
До середини XVIII ст. держава Борну залишалася наймогутжшою
!сламською !мпер!ею Центрального Судану. Ii вплив поширювався на
значн! територп сусшшх народ!в i племен, у тому числ! юлькох хау-
санських держав на заход! та васальних племен на швдш. Неабиякий
авторитет у науково-осв!тянському середовиш! тогочасного !слам-
ського св!ту мали борнуансыа медресе, розташован! в Mien Мачжа й у
столичному Нгазаргаму (Б!рн!-Газаргаму). Однак режим етшчного па-
нування канур! над поневоленими народами, як! поспйно прагнули
звыьнитися вш борнуанського гн!ту, не вир!знявся стабыьжстю. В!н
породжував перюдичн! повстання, шо виснажували военну й ф!нан-
сову могутн!сть султанату. Водночас кризовый постсередньов!чний зане-
пад Османсько! iMnepii, султанату Марокко та Ефюпи позбавив борну-
анц!в щедрых покупав !хн!х pa6ie. Lie спричинило !стотне зменшення
обсяг!в транссахарсько! торг!вл!, шо вкрай негативно позначилося на
доходах ма!сько! скарбниц!. Особливо загострилася ситуашя за час!в
правлшня ма! Ал! !бн-Хаджа 11750—1791], якому з великими трудно-
шами вдалося придушити повстання народу мандара й вшбити налад
арабського кочового народу шауа. Вихш !з кризи наступний ма! Ах-
мед !бн-Ал! 11791—1808] спробував знайти в активншнй зовшшшй
експансп на земл! багатих царств хауса, але тут потужним конкурен-
том борнуаншв виступила фульбська военно-теократична держава
Османа дан-Фодю, вшну з якою Ахмед !бн-Ал! протрав начисто: воя-
ки фульбе захопили й пограбували борнуанську столицю Нгазаргаму,
а сам лш/-невадаха поплатився за свою авантюру житгям. Новою сто-
лицею Борну стало м. Курнауе.
Наступний ма! Дунама Леф!ам! 11808—1811] спробував викорис-
тати в боротьб! з фульбе поневолених ними хауса. В!н пштримав хау-
Глава 14. «Чорна Африка»
513
санського сарк! Дауру, який намагався вигнати фульбе з! свое! кра'У-
нИ Проте й цю В1йну борнуанш прегради. Вшська Османа дан-Фодю
знову захопили й поруйнували Ухню столицю. Члени правлячоУ ди-
настп Сейфува змушен! були рятуватися втечею на протилежний,
ехшний берег озера, де знайшли притулок при двор! мгсцевого му-
сульманского правителя держави Канем шейха Мухаммеда аль-Ам!на
аль-Канем! на пр!звисько «шеху (шейх) Лам!ну».
Держава Канем протягом свое! тривало! icTOpii пережила нимало
бурхливих под!й. Територ!ально вона охоплювала земл! на cxid eid
озера Чад, а за параметрами свого етнополпичного, сусп!льно-гос-
лодарського i культурно-рел!пйного устрою мало ним вщргзняла-
ся вш сусшнього Борну. Столицею Канему було м. Нджим!, а па-
мвною рел!пею — сунггський !слам. П!к могутност! Канему при-
пав на XIII ст., проте внутр!шн! конфл!кти м!ж берберомовними
канур! i поневоленими ними м!сневими негро’шними племенами
загава, булала й тубу, династичн! чвари та в!йни з сахарськими ко-
човиками (туарегами) виснажили мшь Канему. В XVI ст. схщне
узбережжя Чаду потрапило пш контроль сусшнього Борну. Влада
борнуанських Сейфува над теренами колишнього Канему тривала
до середини XVIII ст., коли загальний занепад борнуанськоУ могутност!
та повстання мандара посприяли вшновленню канемського полпич-
ного суверенпету. Проте надзвичайна етн!чна строкапсть репону
спричиняла посттйн! м!жплем!нн! конфл!кти, тому консолшуючою
силою полпичноУ мтеграцп нового Канему могла виступити лише
рели!я — пажвний тут сунггський юлам. Пронес вшродження со-
шально-полпичноУ стаб!льност! краУни, шо розпочався на злам!
XVIII-XIX ст., був ясно пов’язаний з побудовою в Канем! военно-
теократично! державност! мусульманського ортодоксально-фунда-
менталгстського напряму, оргажзатором i лшером яко! став полум’я-
ний проповшник !сламських шей шеху (шейх) Ламму (Мухаммед аль-
Ам!н аль-Канем!). Лам!ну був арабом за походженням, але народився
у нентральносуданськш облает! Феннам, а вся його полпична й про-
повшнинька д!яльн!сть розгорталася в причадських землях.
Воснно-територ!альна експанс!я мандемовних кочовик!в-скотар!в
Фульбе в район Чаду стурбувала лщера канемських ос!лих землероб!в i
торговцев шейха Ламму, тому в!н, не вагаючись, подав борнуанським
Сейфува безпосередню вшськову допомогу. У 1810 р. союзн! борну-
канемськ! вшська спромоглися зупинити агрес!ю фульбе, заедавши Ум
поразки в битв! при Нгорну. Однак про вшновлення свого впливу на
хауса ма! довелося забути. Не ожив п!сля кУлькох погром!в i столич-
ний Нгазаргаму. В 1814 р. Сейфува перенесли столичний центр свое!
17 Рубель В. А.
514 |______Poiui IV TP0ni4H0-EKBAT0PIAJIbHAТА П1ВДЕННА АФРИКА
-----------
вшроджено! держави подал! вш фульбсько! загрози, до м. Кукава, роз-
ташованого на захшному берез! озера Чад, тобто на схшну окрашу бор-
нуанського султанату.
Зважаючи на явну неспроможжсть Сейфува самостшно боронити
свою державу вш завойовниюв, Мухаммед аль-Амш аль-Канем! в
1817 р. позбавивлш/ реально! влади, залишивши за ними ильки атри-
бути цереможально-релшйних лшер!в краши. У стан! своершного
двовладдя ма1 та шеху об'сднана борну-канемська держава проюнувала
три десятилптя, аж доки шсля смерт! аль-Амша його син ! насту!шик
шейх Омар не зважився у 1846 р. остаточно л!кв!дувати рел!кти сей-
фувасько! влади. Убивши останнього ма! 1брапма та його сина Ал!,
в!н сам зайняв престол у Кукав! i почав правити крашою у статус!
всевладного шейха, намагаючись зосередити у cboix руках повнова-
ження абсолютного военно-полпичного, релшйного та адмпястратив-
ного деспота. Шоб дося1ти uiei мети шейх Омар доклав нимало зу-
силь, однак протягом свого тривалого царювання 11846—1880] так i
не зм!г добитися вш вожд!в ргзномовних м!сневих племен ншковито!
лояльност! й поюрносп. П!сля його смерп центральносуданська !мпе-
р!я знову поринула у перюд смут i усобиць. Контролювати таку по-
л!етн!чну крашу з п’ятимшьйонним населениям виявилося не пш силу
жодному мюцевому вождю, шо знаяно прискорило п коложальне по-
неволення наприкшш XIX ст. французами, до яких невдовз! приедна-
лися британш та н)мш.
Схшними сус!дами Канему були держави Бапрлй (столиця м. Ма-
сенья) i Badai (з! столицею у м. Вара), як! займами eidnoeideo твденну
й твн/чну частини родючо1 долини рйси LUapi, шо впадас в озеро Чад.
Завдяки Г! шор!чним розливам м!сцев! мешканш розвивали власний
землеробеький комплекс (методом трожчного мотичного землеробства
кулыивували сорго, боби, бавовник, кунжуг, !ндиго, пшеницю, сухо-
дмьний рис, дохну тошо), займалися рибальством i тваринництвом
(велика й др!бна рогата худоба, верблюди, в!слюки, кон!). Серед реме-
сел найноширежшими були ткацтво (особливо килимарство), гончар-
ство, чинбарство, плетшня, довод! примггивна металообробка, р!зьба
по дереву. Основу експорту означених краш становили традишйж для
Центрального Судану раби (Бапрм! вважалося основним постачальни-
ком евнух!в для Османсько! iMnepii), слонова Kicrxa i страусове nip я,
а !мпорту — ешь, зброя та одяг. Ше в XVI—XVII ст. в обох державах
офщШною релптею став сунпський юлам. Проте навпъ на початку
XVIII ст. мусульмажзашя мала туг ше поверховий характер, поширю-
ючись переважно на владну елггу. Значна частина мюцевого населения
Глава 14. «Чорна Африка»
продовжувала сповшувати традишйн! автохтонн! культи поганського
характеру з елементами ашм!зму й культу предюв. Означен! полпичн!
утворення icroTHO р!знилися лише своею етшчною основою.
Етжчне ядро держави BaripMi становив однойменний негрошний
народ 6aripMi (барма-re), мова якого належала до ныо-сахарсько!
л!нгв!стично1 родини. На чол! держави стояв правитель (мбанг), надь
лений ycieio повнотою военно-адмшютративно!, релшйно! та зако-
нодавчо! влади. Проте, як i в кожному ранньополггичному couiyMi,
його влада обмежувалася радою родово! знать i3 яко! традишйно
призначався головний военачальник бапрмшського вшська — мбар-
ма. Активну участь в управлшш державою брала мати царюючого
мбанга — мапра. 3 метою обмеження впливу племшно! верх!вки й
посилення cboix владних повноважень мбанги сформували на початку
XVIII ст. рабську гваршю (на зразок египетських мамлююв) пш ко-
мандуванням «другого военачальника» (namia), який пщпорядковував-
ся особисто царев!. 1з царських невыьниюв формувався також апарат
профешйних управлшшв, причому раби призначалися на вс! визна-
чальн! урядов! посади (зокрема, тыьки виходець !з царських раб!в м!г
завшувати скарбницею). «Служила знать» рабського походження стала
в Баг!рм! потужною противагою безконтрольному володарюванню ро-
доплемшно! верх!вки.
Спочатку, як i оч!кували мбанги, раби на державних посадах слу-
жили царев! в!рою i правдою, вдячн! за те, шо не потрапили до чис-
ленних каравашв, як! шор!чно вшправлялися на шшпч через Сахару,
шоб потрапити там через невыьнич! ринки евнухами до гарем!в чи
веслувальниками на галери османського флоту. На цьому грунтувала-
ся епоха военно-полпичного процветания BaripMi, шо досягло свое!
вершини в перюд правлшня мбанга Магоммед аль-Амша (середина
XVI11 ст.], коли професшна арм!я раб!в приборкала мгсцеву знать, на-
в’язала бапрм!йське панування юльком сусгдшм народам, а також ре-
гулярно здобувала в походах на швдень шедру военну здобич. К!ль-
юсть мбанзьких пшданих перевишила швтора мыьйони oci6, а загони
професшних вояюв нал!,чували близько 10 тис. пгхотиншв i 300 вер-
шниюв. Проте, ставши наприкшш XVII1 ст. основою регулярно! бап-
рмшсько! армп, раби-гвардшш перестали слухняно виконувати нака-
зи мгсцевих царк!в, а почали сам! диктувати !м сво! умови. Ситуашя
ускладнювалася тим, шо пльки за наявност! сильно! професшно! армп
Бапрм! могло отримувати данину рабами, слоновими бивнями та стра-
Усовим шр’ям вщ поневолених сусшшх народ!в (сара, кука, бака, бо-
нго та in.), а також поповнювали царську скарбницю за равном
-ow*»*'*
516 |Роздал IV. ТРОПТЧНО-ЕКВАТОР1АЛЬНА ТА П1ВДЕННА АФРИКА
вшськово! здобич!, захоплено! в набндх на «дик!» племена швденних
язичниюв. А отже, без регулярно! армп держав! просто не вистачило б
кошт!в на утримання належних военно-полпичних шститушй. Засил-
ля рабсько! гварди у державних справах набуло загрозливих розм!р!в за
час!в правлшня мбанга Буркоманди (к!нець XV111 — початок XIX ст.).
Не зум!вши приборкати свого бунпвливого namiy, вш змушений був
звернутися по допомогу до султана сусшнього Вада!, пообщявши спла-
чувати Вада! данину нев!льниками, кшьми та одягом. Вадайський сул-
тан Абд аль-Сайд! 11803—18181 доломи*, рабську гвард!ю винишили,
але в результат! мбанг залишився без регулярного в!йська. потрапив у
залежнгсть в!д свого швшчного сусша й утратив останню можлишсть
тримати в покор! бунпвливу родоплемшну бапрм!йську знать. Не
дивно, шо в перюд правлшня наступного мбанга Отмана |початок
XIX ст. — 1844] Бапрм! опинилася у вир! нескшченних усобиць !
вшн, а його наступник мбанг Магоммед !бн-Абдалькедер [1844—
1871] остаточно перетворився на полггичну марюнетку придворних
родоплемшних кл!к. У 1871 р. султан Вада! Ал! скинув Магоммеда
!бн-Абдалькедера з престолу, посадивши зам!сть нього Абд аль-Ра-
мана — родича колишнього правителя. Загроза шлковито! втрати
суверенпету пшштовхнула Бапрм! до т!сн!шого союзу з французь-
кими колошзаторами, шо !стотно полегшило остан жм можливосп
коложального поневолення Бапрм! наприкшш XIX ст.
Етжчним ядром султанату Вада! був н!ло-сахарський народ маба
(вада!). Затиснут! м!ж могутшми сусшами — Борну на заход! i Дар-
фуром на сход! — вада! тривалий час перебували в залежност! вш
них, сплачуючи обтяжливу данину невыьниками, тканинами, бив-
нями слон!в та шшими африканськими товарами, шо мали попит на
м!жнародному ринку. Епоха принижения тривала для маба до к!нця
XVII ст., коли за царювання султана Якуба-Аруса [кшець XVII —
початок XV111 ст.) вада! спромоглися позбавитися обтяжливого сю-
зеренпету сусццв, скориставшися !хжм системним постсередньов!ч-
ним ослаблениям. У результат! склалася класична схшнодеспотична
держава мусульманського типу з пею лише африканською специф!-
кою, шо в межах султанських володшь Вада! продовжували мешкати
частково не!слам!зован! негрошж народи язичниюв, як! стали для
м!сцевих правител!в невичерпним джерелом нев!льник!в, шо виво-
зилися як товар за меж! краши.
Саме невизначежсть правового статусу таких етнос!в не дае можли-
вост! точно встановити загальну юльюсть султанських пщданих Ва-
да!, яку ошнюють у параметрах вщ трьох до шести м!льйон!в ос!б.
Глава 14. «Чорна Африка*
517j_
У канонах ортодоксального !сламу султан Вада! вважався абсолют-
ним володарем земл!, майна i життя Bcix сво!х пщданих, причому вла-
да його мала ше й сакральний характер. Проте реальш повноваження
вадайського султана завжди жорстко контролювалися й обмежувалися
радою мкцево! родоплемшно! знат! народу маба, яка впливала на виб!р
спадкоемня, а також на кадров! рппення, шо стосувалися призначення
виших урядовшв держави, зокрема першого м!н!стра — в!зира. Про-
столюдини !з числа султанських пщданих мали працювати й сплачу-
вати за користування ном!нально царською землею фжсовану ренту-
податок. Служба в султанськш армп не була обов’язковою, проте мож-
лив!сть збагатитися за рахунок узаконено! Кораном частки вшськових
трофе!в гарантувала султану безл!ч бажаючих повоювати пщ його
знаменами.
Могутшй демограф!чний потеншал Вада! дав можлив!сть м!сце-
вим володарям не лише позбавитися чужеземного панування, а й
самим перейти у друпй половин! XV111 ст. до активно! зовжшньо!
експансп. Особливо усшшною вона була за царювання султана Абд
аль-Сайд! [1803—1808], коли Вада! вдалося, скориставшися внутр!-
шн!ми смутами в сусшшй Бапрм!, нав’язати останнш вас ал пет, а
також установити майже р!вноправж торговельн! стосунки з авто-
ритетними мусульманскими правителями Османсько! iMnepii (че-
рез Сгипет ! Л!в!йську Тр!пол!тан!ю), Борну та Дарфуру. Вщ поне-
волених народ!в Вада! отримувало шину данину рабами, слоновими
бивнями, шкурами екзотичних тварин, страусовим шр’ям, одягом,
к!ньми.
Поступовий занепад вадайсько! могутност! припав на другу поло-
вину XIX ст. Його причини крилися в загальному занепад! трансса-
харсько! торпвл!, постсередньов!чн!й криз!, шо вразила основного еко-
ном!чного партнера Вада! — Отгоманську Порту та п п!вн!чноафри-
канських васал!в. Господарський занепад наспльки позначився на
султанат!, шо заради наближення свое! ставки до житгево важливих
торговельних артер!й султан Ал! навпъ перен!с трохи дал! на швн!ч
столицю Вада! — Micro Вара. Вся державна елпа разом з! скарбницею
перекочувала до шшого м!ста — Абеша, куди невдовз! перебралися
пригодован! двором столичн! ремгсники, поети та науковш. В резуль-
тат! покинута сво!ми мешканиями Вара була занедбана й фактично
вимерла. Винними в загостренн! кризово! ситуацп султани Вада! вва-
жали европейських колон!затор!в, тому в подальшому чинили шале-
ний спротив загарбницьким д!ям европейшв, аж доки французи не
здолали цей onip силою эброк. »
518 |Роздш IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛЬНАТА П1ВДЕННА АФРИКА
Найпомтгнйиими постсередньов1чними державами Cxideoeo Суда-
ну були мусульманами султанати Дарфур i Сеннар. Перший 1з них (з!
столицею в м. Коббе) створив н!ло-сахарський за мовною ознакою
скотарсько-землеробський народ фор (фур) на теренах однойменного
плато Дарфур и у eepxie ’ях Биюго Н1лу. Другий, з центром у eepxie ’ях
Голубого Huiy, заснував кордофанський народ землероб!в фунгор. За
параметрами сошально-економ!чного, господарського i рел!пйно-по-
лтгичного устрою означен! султанати мало чим р!знилися вш cboix цен-
трал ьносуданських cyciniB. Обидва народи займалися ручним (мгсця-
ми — терасним i поливним) землеробством (дохна, сорго, кунжут, ба-
вовник тошо), розводили велику й др!бну рогату худобу та верблюшв,
розвивали р!зноман!тн! ремесла (ковальство, гончарство, чинбарство,
ювел!рна справа, р!зьба по Kocri, плетшня). В релптйному вшношенн!
вс! вони вважалися мусульманами-суштами, проте у свшомосп людей
залишався значний шар доюламських натуралютичних в]рувань по-
ганського напряму. Основним джерелом прибутюв для владно! верх!в-
ки була м!жнародна транссахарська торпвля, найприбутков!шою га-
луззю яко! вважалася работорпвля з мусульманскими крашами Близь-
кого Сходу. Основними постачальниками нев!льник!в залишалися
швденн! облает!, заселен! розпорошеними племенами негр!в-язич-
ник!в, куди султани здшенювали перюдичн! военн! набии.
Владу схщносуданських султажв значною м!рою обмежували ради
родоплемшно! знат! та впливове мусульманське духовенство. Пщдань
простолюдини мали виконувати р!зноман!тн! повинност! (натуральн!
податки, вшробггкова рента та вшськова служба). Раби, яких не про-
дали за кордон, використовувалися в господарств!. Рабство, так само
як i в сусщн!х кра!нах, мало патр!архальний характер. Нашвавтоном-
ний статус збер!гався за мюцевими племенами кочових скотар!в, серед
яких траллялися етн!чн! араби-бедуши, нуб!йш й беджа. Для змщнен-
ня владно! централ !заш! в обох султанатах у XVIII ст. при особ! пра-
вителя з’явилася рабська гвард!я, яка на перших порах дала мож-
ливгсть дешо приборкати родоплемшну вольницю знай й зм!цнити
режим полггично! централ!зацн. Саме тому на середину XV11I ст. при-
падав епоха максимально! стабшьност! й военно-полпично! могутносп
схщносуданських султанат!в. Однак вш к!нця XVI11 ст. рабська гвар-
д!я почала виходити з-пщ контролю султанш, централ!зашя послабла,
розпочався процес некерованого розпаду султанапв, вш яких вшокре-
милися залежн! або нашвзалежн! в минулому племена й народи, а сам1
«володар!» перетворилися на безправних марюнеток придворних кл!к.
Останню крапку в незалежнш полпичнгй icTopii схщносуданських
Глава 14. «Чорна Африка»
султанапв поставила експансш Сгипту. Його правителе будучи фор-
мальними васалами османського султана, намагалися вести автономну
зовжшню полпику i мр!яли перетворити Схшний Судан на джерело
дешево! сировини й безплатних робочих рук для власно! економ!ки.
KpiM того, вони розглядали цей репон як гарантований ринок збуту
для недостатньо конкурентноспроможно! на !нших свггових ринках
иродукш! египетського ремесла i молодо! египетсько! промисловосп.
Вистояти у военному протистоянж потужним швжчним сусшам
жоден !з султанапв Схшного Судану не Mir. У 1821 р. останшй султан
фунпв (держава Сеннар) Baai VI без бою каштулював перед армкю
1брагима-па1ш аль-Micpi (сина знаменитого реформатора Мухаммеда-
АлО. а в 1870 р. i Дарфур визнав себе васалом египетського xediea
1сма!ла 11863-1879|.
Коложальне
поневолення
Африки европейцами
Пронес коложального поневолення Судану i сум!жних 1з ним peri-
он!в европейцями розпочався з атлантичного узбережжя, де англшеь-
ким, французьким, голландським, датським, гспанським та порту-
гальским коложзаторам протистояли ранньополпичн! угворення, як!
робили пльки перш! кроки на шляху державотворення. Це були кла-
сичн! вожшветва (ч!фдоми) —протодержавн! сошальн! оргашзми, утво-
рен! народами, як! перебували на erani розвинено! сошально-майново!
диференшацп. Вони активно прилучалися до м!жнародно! торпвл!
(продавали раб!в та mini традишйн! африканськ! товари, а купували
зброю, алкоголь, одяг та !ншу продукщю европейсько! промисло-
восп), виробили складн! язичниныа культов! системи, але ще не ство-
рили стабильного державного апарату, не мали власно! писемносп, а
шетитут данниньких виплат i редистрибутивних побор!в у них ше не
трансформувався в усталену податкову систему. Ранне знайомство з
европейскими коложзаторами призвело до однобокого розвитку м!с-
иевих сошум!в, зростання масштаб!в страхггливо! работорпвл!, спря-
мовано! на експорт темношк!рих нев!льник!в, як! стали основним дже-
релом робочих рук на рудниках i планташях коложзовано! Америки.
Водночас воно сприяло прискоренню военно-пол!тично! консолщаш!
та сошально-майново! диференшацп м!сцевих народ!в, дало !м мож-
ливгсть активнппе долучатися до культурних ! технолопчних здобутюв
8WdenVU^^e
520 | Poioli IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛЬНАТА П1ВДЕННА АФРИКА
европейшв, пришеплювало культуру товарно-грошових вшносин, зба-
гачувало спектр культивованих рослин !мпортованими з Америки та
безпосередньо з ввропи (батат, манюка, цитрусов!, томати, кукурудза,
каучуконосна гевея, тютюн, apaxic, картопля, какао, сизаль, виноград’
яблука, групп, сливи, вишн!, редис, морква, капуста, буряк, цибуля^
турнепс), шо суттево зб!льшило й ур!зноман!тнило харчов! та сиро-
винн! ресурси репону. 1з мюцевих аграрних культур найпоширенппи-
ми були ямс, дурра, просо, рис, нукрова тростина, банан. Основним
джерелом бшково! !ж1 за вшсутност! розвиненого тваринництва (муха
цеце!) залишалося полювання на диких тварин (слошв, антилоп, боро-
давочниюв, ппопотам!в та ш.), рибальство i збиральництво (страусов!
яйця, молюски, icriBHi трави, плоди й корпии).
До к'тця XVIII ст. Африка в и кликала штерес у европейцев лише як
джерело постачання нев1лышк1в, золота, а також р1зноматтних спе-
циф1чних moeapie — слонових i носорогових бившв, страусового nip’a,
екзотичних тварин та ixHix шкур тошо. За час!в Великих Географ!ч-
них вшкригпв на атлантичному узбережж! Захшно! Африки почали
виникати укр!плеш торговельн! факторп европейшв. Спочатку серед
них домшували португальцу яким римський понтиф!к Жколай V
11447—1455] сво1ми спешальними буллами «дарував» yci права на ко-
лон!зашю Африки. 1спан!я визнала Африку зоною португальських
штересш в обмш на ексклюзивне право грабувати й коложзувати Аме-
рику (Тордесшьяська угода 1494 р.). Проте !ннп захшноевропейськ!
держави не погодилися з коложальним «монопол!змом» португальшв,
i невдовз! сюди прийшли голландцу англшц!, французи, датчани, а
згодом гспанцу бельгшш, !тал!йщ, шмш. В результат! утворився жах-
ливий трансатлантичний «трикутник»'. раб!в везли до планташй i руд-
ниюв Америки, звшти на виручен! кошти закуповували й доставляли
до Свропи золото, ср!бло, бавовник, тютюн, цукор, каучук, каву, пря-
нош! та !нш! «колошальн! товари»; !з Свропи до Африки везли алко-
голь, зброю, порох, кул!, одяг, текстиль, посуд, склян! й металев! ви-
роби та !нш! р!зноман!тн! «брязкальця»; натом!сть знову купувалися
раби — i смертоносний цикл повторювався.
Не дивно, шо на карт! тогочасного захщноафриканського узбереж-
жя Атлантики з’явилися так! регюни, як «Золотий берег», «Не-
вшьнипький берег», «Берег слоново! кост!» та шш! облает! з анало-
пчними красномовними назвами.
Для Африки наслшки «трикутника смерт!» виявилися трапчними.
Масштаби експортно! трансатлантично!’ работорпвл! поспйно зроста-
Глава 14. «Чорна Африка»
ли. Якшо протягом XVII ст. до Америки (лише «легальними» канала-
ми) доставили 2,8 млн темношюрих невшьниюв, то у XV111 ст. —
близько 7 млн. Збшьшувався i зворотнш европейський експорт: якшо
на початку XVIII ст. до Захшно! Африки шороку завозили до 180 тис.
одининь вогнепально! збро!, то наприкшш XVIII ст. — 400 тис. на
piK. Окр1м масштабних людських втрат, господарського й демограф!ч-
ного занепаду шлих репошв, виснажливо! миптаризацп та перманент-
них воен ие спричинило переоркнташю основних торговельних ар-
тер1й репону замгсть транссахарських шлях! в у напрям! атлантичного
узбережжя, хрошчну дестабипзашю сошально-полтгичного життя, мо-
ральну деградашю Micuesoi верх1вки i знешнення самого людського
життя. Проте в серединш райони «Чорного континенту» тогочасю
европейш проникати не наважувалися, вшдаючи перевагу отриманню
невшьниюв через посередництво мкцевих вожд!в. 1 лише eid кшця
XVIII ст., коли розпочалося бурхливе зростання зах!дно! промисловоспи,
Африку почали розглядати, насамперед, як можливе джерело дешево!
сировини та ринок збуту moeapie спочатку мануфактурноеa nomiM i
машинно! ёндустри. За uiei ситуацп работорпвля, яка руйнувала тра-
дишйш африканськ! сошально-економ1чн1 структури, залишаючи за-
хшну промисловклъ без потеншйних споживач!в, a Micueei сировинш
виробництва — без необхшних робочих рук, почала заважати подаль-
шому господарському розвитку передових европейських кра!н. Не
дивно, що першою про необхшнють заборони «антигуманно!» практи-
ки работорпвл! заговорила Англ!я — найрозвинупша промислова кра!-
на к!нця XVIИ ст., тогочасна «майстерня свггу». Як наслшок, у 1772 р.
рабство було л!квшоване у власне Британп, у 1807 р. анппйським
пшданим заборонили брати участь у работорпвл!, а в 1833 р. шетитут
рабства був скасований в yeix володшнях Британсько! корони. Не-
вдовз! пш тиском промислово! буржуазн аналопчш законодавч! акти
були прийнял у Францп (1794), Дани (1803), США (1808), Швецп
(1813) та Голланда (1818). 1 хоча плантатори Бразил!! та швденних
штапв США продовжували використовувати рабську працю, оф!шй-
но лише вщеталпш в еконокпчному вшношенж европейськ! держави
(1спан1ята Португал!я) продовжували вважати торпвлю невыьниками
«законним промислом», тод! як передов!, промислово розвинуп кра!-
ни проголосили Г! антизаконною контрабандою, а схоплених у мор!
работорговшв вшили на реях як шрапв.
На початку XIX ст. на Заход! навпь поширювалися ше! про не-
обхшн!сть повернути звшьнених негр!в !з Америки назад до Африки.
1хньою реал1зашею зайнялися вшповшн! фомадсью оргашзацп, сереть
522 |Розаи» IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛБНАТА П1ВДЕННА АФРИКд
яких найвщомйиим було створене в 1816 р. у Вашингтон! за пщтри.м-
ки демократично-республжанського уряду президента Дж. Мешсона
11809—1817] Американське колошзашйне товариство (ACS).
Наймасштабжшим проектом ACS стало заснування на швдж за-
хшноафри канського узбережжя Атлантики суверенно! колонн
звшьнених i3 рабства темношюрих американських переселеншв шд
назвою JIi6epiB (вш латинського liber — «свобода»). Для реал!зацп
свого задуму Товариство придбало у мгсцевих вожд!в за $50 мис
Месурадо (Монте-Серрадо) загальною плошею понад 13 тис. км2,
куди почало доставляти з 1822 р. кораблями групи переселеншв. До
середини XIX ст. сюди переправили близько 20 тис. темношюрих
iMMirpaHTie з Америки, ям у кривавих вшнах з аборигенними афри-
канскими племенами язичниюв (гола, гребо, басса, кру та ш.) змог-
ли утвердитися на зайнятих територ!ях. Столицею Л!берн стало пор-
тове Micro Монров1я (назване так на честь тогочасного президента
США Дж. Монро [1817—1825]), а державною мовою — анппйська. У
1824 р. на загальних зборах переселеншв було прийнято першу кон-
ститушю Jli6epi! («Конститушя ГурлЬ), а в 1839 р. «Сшвдружжсть
Л!берн» проголосила свою незалежшсть. У 1848 р. суверенпет «Вшь-
но! республ!ки» визнала Велика Бриташя, у 1852 р. — Франшя, а в
1862 р. — США. Вдячж л!бершш запровадили британську валюту як
базову для свое! монетно! системи, а пажвна пария «Вшьно! рес-
публжи» дютала назву «Парти справжжх BiriB».
Здобувши свободу i власну державу, американо-л!бершш повелися
на нов1й батыавшиж не краше вш cboix колишшх гнобител!в. У
молодш держав» запровадили республшанську форму правлшня.
Зразком для написания л!бер1йсько! конституцп послужила най-
прогресившша на той момент американська. (Вшповшно до поло-
жень основного документа передбачалося запровадження двопалат-
ного парламенту i посади президента, яю мали обиратися загальним
голосуванням на двор!чний термш.) Однак темношюрих африкан-
шв-аборигежв i бших у Лi6epii позбавили Bcix полггичних прав. Аме-
рикано-л1берШш захопили пажвж позицн в адмппстративному апа-
раи та eKOHOMiui краши, а позбавлених власно! земл! африканшв
!хж «брати за кольором шюри» презирливо 1менували «чужоземня-
ми». 1х обкладали непосильними податками i трудовими повиннос-
тями й нещадно експлуатували на планташях, намагаючись побшь-
ше продати за кордон продукпв, яю на них вирошувалися (плоди
ол!йних пальм, перець, кокоси, кава, каучук, ананаси, рис, цукрова
тростина, шдиго, бавовник, 1мбир). Лi6epin експортувала також сло-
нов! бивш й шнну деревину, екзотичних тварин та !хж шкури. Заво-
зила вогнепальну зброю, pi3Hi промислов! та продовольч! товари,
зокрема алкоголь. Актив1зан1я експортночмпортних операшй спри-
Глава 14. «Чорна Африка»
523_[
яла формуванню власно! компрадорсько! буржуазп. Завдяки воен-
но-техжчжй переваз! над коршними африканцами, американо-ль
6epiftui розширювали кордони свое! «Вшьно! республ!ки». Просува-
ючись углиб континенту, вони встановлювали св!й полггичний та
економ!чний контроль у захоплених областях i насильно христия-
жзували ixHix мешканшв. Не дивно, шо cyMixHi з Лi6epieio туземж
народи репону аж до кшця XIX ст. чинили запеклий onip ним ново-
явленим колошзаторам. Його вдалося придушити силами регуляр-
но! л1бер!йсько! армп, до лав яко!' у pa3i потреби в примусово-доб-
ровшьному порядку мобипзовувся кожний повноправний л!бер!йсь-
кий громадянин в!ком вш 16 до 50 ромв, спроможний носити зброю.
Проте основним напрямом ceponeucucoi колон'юльно! експансп в Аф-
риц1 на emani промислово-капппалютичного розвитку стала боротьба за
встановлення прямого военно-полипичного контролю над «Чорним кон-
тинентом» з метою його штенсивнйиого економ1чного використання
як сировинного придатка та ринку збуту. Шоправда, спочатку «бил
цивипзатори» намагалися прикривати сво! загарбнинью нашри гасла-
ми «боротьби з работорпвлею», але колошал!зм вш цього не ставав
приваблив!шим. Тим бшьше, шо методи завоювань залишалися не-
змшними, тому африканш в Mipy cboix можливостей намагалися чи-
нити onip непроханим «благодшникам». 1 тшьки абсолютна военно-
техшчна та оргашзашйна перевага европейських колон 1альних армш
давала !м можливють досягати перемоги над туземними вшськами. 1
все ж onip окремих африканських народ!в був настшьки р!шучим i
завзятим, шо навпъ озброеним до зуб!в колошзаторам нерщко дово-
дил ося вщступати.
1з вожддвств Захшно! Африки особливо тривалу й рндучу боротьбу
проти шоземного лоневолення вела конфедерация народу Ашанпй (Де-
санте) — протодержавне утворення, шо контролювало межир!ччя Воль-
ти i Тано (сучасна Гана), в зон! знаменитого «Золотого Берега». Етнос
ашанп, мова якого належала до конго-кордофансько! лшгвгстично!
ciM’i, був войовничим i водночас найчисельшшим (близько мшьйона
oci6) народом репону, шо забезпечувало йому тривале домшування над
навколишшми територ!ями i народами. Навпъ Micueei европейсыа фак-
торп змушеш були платити ашантшським вождям принизливу данину.
Солшж надходження вш работорпвл! й данини дали можливклъ
ашанп вш початку XVIII ст. вшправляти до Свропи свою талановиту
молодь на навчання. Дея Ki з них темношюрих учжв не лише здобу-
ли вишу оевггу в захшноевропейських ужверситетах, а й захистили
дисертанн, отримали дипломи доктора фшософп. Серед перших аф-
524 |Роми IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛЬНАТА П1ВДЕННА АФРИКА
риканських науковшв, як! здобули виин науков! ступеш у XVIII ст.
були Антон Вшьгельм Амо (Армоо) (навчався в ЬНмеччин!) та Якоб
Каштейн (у Голландп).
Традишйне ашанпйське господарство базувалося на ручному цик-
л!чно-перелоговому землеробств!. Ашанп вирошували ямс, таро, про-
со, сорго, рис, банани, боби, олШну пальму, колу, цукрову тростину.
Набули поширення також завезен! з Америки та Свропи культури,
для яких африканський кшмат виявився шлком сприятливим (мань
ок, батат, кукурудза, ананас, томати, тютюн, земляний ropix, цитру-
сов!). Певну роль вш!гравали тваринництво (др!бна рогата худоба,
свин!) i птах!вництво, а також золотодобування. Золото, а також щнна
деревина, ropixn кола й раби становили основу ашантшського експор-
ту. Завозили до кра!ни зброю, алкогольн! Hanoi, тютюн, порох, мета-
лев! вироби й тканини. Функшю грошових знаюв в ашант! виконував
золотий п!сок3 i мушл! каур!. Ашанпйська релнтя включала арахно-
фипю (культ павуюв), культ предюв (асаманфо) та поклон!ння безл!ч!
дух!в (обосом) з елементами р!зноманггних (нерщко навпъ людських)
жертвопринесень.
Особливо ушановували ашант! дух!в водоймищ, першопредка
Ньяме та мудрого павука Анансе. Попри активну пропаганду хри-
стианства, яку вели на «Золотому берез!» м!сюнери анппканських
евангел!спв, «моравських брапв», Базельського евангел!чного то-
вариства, Веслеянського товариства методиспв та !нших проте-
стантських церков, пронес христиан isauii туземшв вшбувався з
великими трудношами.
У сошальному вшношенн! ашант! являли собою типове передцив1-
л1зацшне утворення. Чико простежувалася диференщашя суспгльства
(поява знап, простолюдин!в! раб!в), проте ше не сформувалися ста-
бьпьна професшна влада, усталена податкова система, не було писем-
носп та шших ознак справжньо! цивипзацп. Полпично ашант! пере-
бували на erani вшськово! демократн. В!дчутгя м!жплем1нно! етн!чно!‘,
мовно! та рел!пйно! споршненостт, також военно-експансюжстськ!
потреби сприяли об’еднанню на початку XV11I ст. розпорошених у
минулому ашантшських рошв (Кумас!, Нсуга, Беквай, Мампонг, Джу-
атен та ш.) у конфедерацпо племшних ома Hie («вожд!вств») пш сп!ль-
ною назвою Квамана («Л!сова краша») з! столицею у м. Кумас!. Сим-
3 Шкаво, шо гр!шми ашант! вважали пльки золотий п!сок, тому знайден! золой
самородки одразу розтирали: в ашанпйськ!й столиц! Кумас! ним б!знесом про-
мишляло близько сотн! профешйних майстр!в «золотопйцаних справ».
Глава 14. «Чорна Африка*
525J
волом влади великого вождя став палац асантехене, слоруджений на
зразок европейського рицарського замка !з зубчастими стшами, звш-
ним мостом над ровом !з водою та потужними вежами.
Першим асантехене (верховним вождем) ашанпйсько! конфеде-
pauii став Осей-Коф! Туту 11701—1718], якому вдалося об’еднати пш
своею рукою бшышсть ашанпйських племен. Сформувавши на шй
основ! 60-тисячну армио, Осей-Коф! Туту розпочав штенсивно поне-
волювати сусщн! народи, посилюючись за рахунок военно! здобич! й
данини (золото, невшьники, кола, зброя, тканини тошо). Не завжди
Квамана у них в!йнах перемагала (в 1752 р. ашант! зазнали вшчутно!
поразки вш сусшньо! Дагоме!), проте в шлому експанс!я тривала ус-
niuiHO, i навпъ узбережн! торговельн! фактор!! европейшв змушен!
були сплачувати асантехене данину. Це особливо болгсно сприймало-
ся анппйцями, як! наприк!нц! XVIII ст. вже випснили з «Золотого
берега» шших европейських конкуренпв i намагалися поширити сво!
колон !альж волод!ння на швжч — углиб континенту. На завал! ним
планам стали войовнич! ашант!. В перюд правлшня асантехене Осей-
Туту Квамши [1799—1824] британш трич! розпочинали в!йну проти
Конфедераш! (1805, 1811, 1814) — i трич! зазнавали поразки, шоразу
вшкуповуючись вш агресивно налаштованих ашанп збыьшенням Дан-
ии цьких виплат. Тод! коложзатори вир!шили змшити тактику, зга-
давши про в!чний принцип завойовницько! стратеги: «Подшяй i па-
нуй’». Сво!м союзником анппйш обрали федерашю народу фант!, як!
нимало натерпится вш ашанпйсько! агресй i нав’язаних !м асантехе-
не обтяжливих данницьких виплат.
Четвергу вшну проти ашанп англшш розпочали в союз! з фант! у
1824 р., коли в Кумас! шсля смерп непереможного Осей-Туту КвамЬ
ни на престол зШшов його брат Осей-Окото [1824—1838], якого со-
юзники одразу вир!шили випробувати «на мшшстъ». Проте й цього
разу британш зазнали невдачь В бою при Ассам! в с!нж 1824 р. ашанп
знову перемогли, загинув англ!йський губернатор м!сцево! «колони
Сьера-Леоне». 1 лише в серпн! 1826 р., виманивши ашанп для битви
на безлюу р!внину Додава, де европейш змогли сповна скористатися
перевагами свое! вогнепально! збро!, коложальному корпусу полков-
ника Поурдона вдалося завдати ашанп вшчутно! поразки. Вшна за-
вершилася у 1831 р. укладанням мирного договору, за умовами якого
Осей-Окото зобов’язався сплатити англ!йцям невелику контрибушю,
вщмовлявся вш будь-яких данницьких домагань шодо европейських
фортов та визнавав «незалежжсть» (тобто перехш п!д англШський про-
текторат) дванадцяти cycumix народ!в !з числа сво!х колишшх васал!в.
526 |Розшл1У.ТРОП IMHO-ЕКВАТ0Р1АЛБНА ТА П1ВДЕННА АФРИКА
Шсля тако! вщчутно! перемоги на военному та дипломатичному
фронтах, британш виршшли, шо мшь Квамани зламана назавжди. Зад-
ля економп кошпв вони зменшили свою вшськову присутшсть на
«Золотому берез!» до 160 солдатш, чим скористався асантехене Осей-
Квако Дуах 11838—1868], завдавши нитшвно! поразки колошзаторам
у П’япй англо-ашантшсьюй в!йш 1863—1864 рр. Скориставшись анг-
ло-голландськими суперечностями, Осей-Квако Дуах закупив у гол-
ландц!в вогнепальну зброю через посередництво мюцевих нщерланд-
ських форпв. Тод! пщприемлив! британш викупили в 1871 р. у Нщер-
ланд!в yci форти на «Золотому берез!», чим позбавили ашант!
можливост! здобувати вогнепальну зброю, порох i боеприпаси. У в!д-
пов!дь на ней явно ворожий акт ашант! розв’язали в 1873 р. Шосту
вшну з британцями (1873—1874). За наказом асантехене КоффьКаль-
калл! проти колон!затор!в виступили одразу три ашанпйсью армп, шо
нал!чували 12 тис. вояк!в. 1м протистояли лише нечисленн! гаршзони
британських форт!в (117 офщер!в i 550 солдат) п!д началом генерал-
губернатора сера Гарнета Уольслея. Однак завдяки потужним мурам
фортець i перевагам свое! новпньо! вогнепально! збро! (гвинпвок i
гармат) над кременевими рушницями ашант!, британш вистояли до
пшходу резерв!в. Тогочасний уряд mopi, який очолював вщомий сво!-
ми колошальними здобутками прем’ер Б. Д!зраел!, направив до Аф-
рики краший стршецький полк Великобританп Black Patrol («Чорний
дозор»). Дов!вши в такий спос!б юлыасть колошальних вшськ, зашя-
них проти ашант!, до 4 тис. вояюв, британп! завдяки свогй абсолютнш
военно-техшчнш переваз! попснили ашанп в битвах при Есамане,
Абракрампе, Амоафуле, Бекве та Ордахсу. В лютому 1874 р. вони за-
хопили й спалили дотла ашанпйську столицю КумасГ Витративши
в цих боях yci военн! ресурси, британш шшли на пщписання ше од-
ного мирного договору, за умовами якого асантехене КоффрКаль-
калл! зобов’язався припинити людськ! жертвопринесен ня, сплатити
контрибуцию в тисячу уншй (понад 31 кг) золота i визнати «неза-
лежжсть» ycix cboix колишн!х васал!в (яких одразу взяла щд свое ко-
лошальне крило Велика Бриташя). Проте й цього разу конфедератов
Квамана зберегла свою полпичну незалежшсть.
Вщтепер ашанп не становили загрози коложальн!й експансп бри-
таншв у perioHi. Проте пам’ять про минул! поразки не давала колош-
заторам спокою, i в 1896 р. вони вирппили добити Кваману, розв’я-
завши проти знесилених ашанп Сьому (останню) англо-ашанпйську
в!йну, шо бшьше нагадувала вже каральну акшю, ан!ж повномасштаб-
не бойове зпкнення. Майже не зустр!вши опору, британш за пштрим-
527 [
Глава 14. «Чорна Африка*
ки зуземних армш нарошв фанта й га (яю протягом десятилпь перебу-
вали пи пятом ашанта й тому люто ненавшйли cboix поневолювач!в)
л!кв!дували рештки ашантайського суверенпету. В 1896 р. колишня
Квамана була проголошена британським протекторатом.
Серйозну загрозу для колонгзатор!в становили також держави народу
йоруба й особливо держава Бен1н, шо знаходилася на узбережж!
Гвшейсько! затоки, в район! правобережжя Нижнього Hirepy. Ство-
рен! народом йоруба наприкшш XVII ст. ранньополггичш /творен-
ия номового типу (1фе, Ойо, Кету, Шабе, Даса, 1джеша, Екгп, Ово,
Ондо, 1джебу, Егба, Егбадо та hi.), а також !хжй схшний сусш —
держава Бен!н народу едо (б!н!), були типовими вожд!вствами. IxHi
военно-полпичн! шститути формувалися й мшнши завдяки дохо-
дам в!д !нсп!ровано1 европейиями трансатлантично! работорпвл!.
Будучи близькими за культурними, господарськими та мовними оз-
наками (мови йоруба й едо належали до н!геро-кордофансько! л!н-
гвгстично! ciM’i), обидва ui народи займалися ручним землеробством
(ямс, рис, кукурудза, земляний ropix, какао, гевея, кола, олшна та
кокосова пальми), тваринниитвом (кози, в!вш, свшськ! птахи), яке
певною м!рою слугувало ритуальним ц!лям. Значного розвитку на-
були бронзове ливарництво, мистентво р!зьби по кост! й дереву,
кустарн! ковальство, ткантво й плетання. Micueei правител! (оба)
обирал ися в канонах типово! в!йськово! демократ!!’ представн и ка-
ми Micueeo! родово! знат!, а !хня влада мала сакральний характер.
Прискоренню процессе социально-политично! диференц'юци в середо-
виш! йоруба й едо посприяла работорг/вля, доходи вш яко! збагачу-
вали м!сиеву верх!вку й давали !й можлив!сть тримати в покор! од-
ноплемшниюв-простолюдишв. Збуваючи захоплених у набиах на
cyciaie невшьниюв, слонову истку i прянонп, Micueei володар! ку-
пували престижн! европейськ! «брязкальия», алкогольн! напо! та
вогнепальну зброю, якою оснашували сво! вшськов! дружини, шоб
тримати в покор! пшданих. Проте в XIX ст. занепад трансатлантич-
но! работорпвл! пшрвав мшь мгсневих оба, а ф!зичний i моральней
розклад Micueeo! верх!вки (наслщок работорпвл! та масового алко-
пипзму), виснажлива м1пггаризан1я, на таи шлковитого розвалу м!с-
невих промисл!в, як! н? витримали конкурент! з товарами захшно!
машинно! шдустрп, робили ui народи вшносно легкою здобиччю
колон!затор!в. I лише об’ективна «зайнятасть» европейських за-
гарбниюв у змаганж з войовничими ашанта не давала !м можли-
BOCTi взятися за пряме коложальне лоневолення йоруба й Бен!
ну. Однак гпсля того, як у Шостай англо-ашантайськш В1йн! 1873—
1874 рр. м!иь конфедерат! Квамана була пш!рвана, дшшла черта й
до п схшних сусйнв по «Золотому берегу». Розпорошенг1*л(М’ at.ua
дезштегрован! йоруба не змогли вчинити колон!-
528 |Розшл IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛБНАТА П1ВДЕННА АФРИКА
заторам. У 1893 р. британш встановили свш протекторат над боль-
шою частиною земель йоруба (кыька захшних державок коложзува-
ли французи).
1накше розвивалися поди, пов’язаж з коложзашею об’еднаного Бе-
нину, де володарював войовничий оба 1дугбова на пр!звисько Овон-
ранмен-Ногбак! («Непереможний»). Таке !м’я 1дугбова здобув уже на
початку свого царювання (1888—1897], коли з печерною жорстокь
стю придушив калька шсшрованих бунпвливими представниками
MicueBoi знай заколопв, шо вшбулися на окра!нах «Беншсько! iM-
nepii» — в областях Акуре (1889) й Агборе (1896). Дешо заколисаш
noKipHicno сусщжх йоруба, британш вид!лили для коложального
поневолення Бешну м!зерний запн (260 солдат! в i офшер!в), як! де-
сантувалися в бухт! Угхотон у с!чн! 1897 р. Вони були одразу атако-
ван! й розгромлеж беншським вшськом (близько тисяч! вояк!в),
яким командував знаменитий военачальник Ологбошерг Втратив-
ши половину солдапв, коложзатори покинули негостинну землю
Бешну. Проте вже наступного мгсяця вони повернулися. Цього разу
в операш! взяли участь с!м бойових корабл!в i 1,5 тисяч! британсь-
ких солдалв. П!сля двох запеклих бо!в !м удалося закршитися в бухтз
Угхотон i вирушити на бежнську столицю — Micro Бежн. Для захи-
сту столиц! 1дугбова з!брав в!йська шести вожд!в i кинув у б!й свою
особисту гвард!ю. У битв!, шо вшбулася на берез! р. Ологбо, армп
оби зупинили агресора, а в бою при Аро-Олокун бежнська арм!я
полководца Ебепанмвша змусила британських морських п!хотиншв
вшступати. Тод! за справу взявся корол!вський флот. Пштримаж по-
тужним вогнем важких корабельних гармат, англ!йськ! жхотинш
вщновили наступ. Бежнш змушен! були вццйти до власно! столиц!.
Розпочався штурм, у ход! якого особливо завзятий onip коложзато-
рам учинила царська гвардгя оби п!д командуванням «генерала» Асо-
ро. Попри абсолютну военно-техжчну перевагу англшш штурмува-
ли Бежн протягом трьох д!б, аж доки в!йська 1дугбова не покинули
слалену дотла столицю. Ще швтора роки в джунглях Бешну три вала
партизанська в!йна. Лише наприкшц! 1898 р. британш остаточно здо-
лали onip едо, а захопленого в полон «непереможного» 1дугбову
вшправили в заедания. Бежн був проголошений британським про-
текторатом.
Значно динам!чн!ше просувалися коложзатори в Судан!, де голов-
ном и виконавцями «цивййзаторсько! Midi 61ло1 людини» выступали фран-
цузи. 1хня колошальна активн!сть у репош починалася з торговельних
факторш в район! Сенегалу i Гамбй. Як i iHiui аналопчш европейськ!
форпости в тогочаенш Африш, вони аж до к!нця XVIII ст. брали по-
сильну участь у криваво-прибутковому б!знес! трансатлантичного
«трикутника»: раби з Африки до Америки -> сировина з Америки до
529 I Глава 14. «Чорна Африка»
Свропи —> продукцгя захшних мануфактур з Свропи до Африки -»i
дал! по колу. Велика Французька революшя у 1794 р. офпцйно по-
кшчила з французькою работорпвлею, а в npoueci революшйних i
наполеошвських воен бшьша частина африканських факторш Франни
перейшла п!д контроль «володарки мор!в» Великобританп. Ильки
теля завершения епохи наполеошвських воен реставроваш на пре-
стол! Бурбони змогли дипломатичним шляхом повернути быышсть
колишшх французьких форпв у район! Сенегалу й Гамбп пш конт-
роль Французького корол!вства. Навколишн! територп планувалося
використати для оргашзацп бавовняних та арах!сових планташй, шо
мали забезпечувати сировиною французьку промислов!сть. 3 аналоп-
чною метою в перюд правлшня ЛуьФшшпа Орлеанського [1830—
1848| Франн!я в суперництв! з Британ!ею, Голлашпею, Португал!ею !
Дашею намагалася утвердитися на узбережж! Гвшейсько! затоки, де
протягом 1838—1842 рр. французам удалося заснувати к!лька укршле-
них факторш. Проте ефектившсть тако! обмежено! в територ!альному
вшношенш колошально! експансп виявилася м!зерною, а зростаюча
французька промисловють потребувала дедал! больше сировини i нов их
ринк1в збуту для виготовлених нею товарie. Тому, починаючи вш час!в
Друго! республики 11848—1852), а особливо в епоху Друго! iMnepii
11852—1870] Франция перейшла до масштабних територ1альних завою -
вань у район! Судану.
Др!бш прибережш державки (Галам, Гассо, Дакар, Кайор та !н.)
впали перед колошзаторами майже без опору. Проте шоб стати воло-
дарями Захшного Судану французам необхшно було поневолити два
значно потужшнп мгсцев! султанати — Тукулерську !мперпо тщжанптв
i державу Уасулу. Тогочасним правителем Тукулерсько! держави був
Ахмаду 11864—1895] — син ! спадкоемець знаменитого аль-Хадж Ома-
ра. Теократична тщжаштська держава об’еднувала територп, на яких
мешкало багато народ!в (бамана, бамбара, соншке, фульбе та !н.).
Бшышсть !з них категорично не сприймали релшйний фанатизм !
жорстке етшчне домшування тукулер!в, тому спод!ватися на !хню
пштримку в боротьб! з колон!заторами Ахмаду не доводилося. Ситуа-
шю ускладнювали також рел!кти династичних усобиць, шпцаторами
яких перюдично виступали брати правителя, як! сам! прагнули утвер-
дитися на тукулерському престол!. Тому, коли в 1870-х роках фран-
цузи почали вшкроювати вш володшь Ахмаду одну територпо за
шшою, тукулерський правитель мало шо м!г !м протиставити. Особ-
ливо активно розвивалися военш ди в 1890—1894 рр., коли французь-
ким колошзаторам вдалося вийти в район жгерського закрут^
530 | PoiiLilV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1А.ЧЫ4АТА П1ВДЕННА АФРИКА
пувати важливий центр репонально! караванноТ TOpriBJii Micro Том-
букту. Ахмаду 3i своТми приб!чниками змушений був вшступити да-ii
на 1нвдень в район Сокото. Там. уже будучи номшальним правителем
нсгснуючо! тукулерсько’1 iMnepii. Ахмаду ше протягом чотирьох роюв
BiB проги французьких штервенпв партизанську вшну. Вш до само/
смерп (1898) залишався непримиренним противником европейсько!
колошзацп.
Наступним кроком французьких колош'затор1в стало завоювання
Уасулу. Засну ванн я uiei мусульмансько/ держави народом манд1нка
було. так би мовити, реакшею даного мандемовного народу на заг-
розу коложального поневолення. Pin у нм, шо тод!шня мандемовна
держава Мазн, яка в минулому об’еднувала бшышсть мандемовних
захшносуданських народ!в, серед яких домшував етнос малшке, вгра-
тила статус репонального гегемона й майже без опору капнул ювала
в 1860-х роках перед европейською arpecicio. Отже. народ манишка
виявився единим з yeix мандемовних етноечв. який категорично не
захопв миритися з чужоземним пануванням й активно взявся за
зброю, коли загроза колониального поневолення стала реальною.
Л шером i фактичним засновником суверенно) машин ксько! держави
Уасулу став колишшй ушпшний работорговець i3 Бшандугу на 1м’я
Самор! Туре (1835-1900).
Мандшка мешкали у верх!в’ях Hirepy. Cnoci6 життя иього народу
майже Н1чим не вшр^знявся Bia >нших мандемовних народ!в: маши-
нка займались ручним землеробством (традишйний для Захщного
Судану спектр культурних рослин), полюванням та збиральництвом.
Рибальство й тваринниитво мало обмежеш масштаби. Прискорен-
ню nponeciB сошальноТ диференшашТ та, вшповшно, полггичноУ
консолшаш"] ictotho посприяла работорпвля, завдяки якш Micueea
знать дштавала чима/п прибутки. Торпвля невшьниками стала свое-
ршним трамплшом i для Самор! Туре. Виходець 13 глухого села Са-
нанкоре. вш захопився торпвлею невшьниками, коли перебрався до
сусшнього Micra Бгсандугу, розташованого у верх!в'ях р. Hirep. Ме-
лодий «пшприсмень» швидко розбагапв на цьому кривавому бизнес!,
однак европейш на той момент уже активно боролися з работорпв-
лею, тому на цьому еташ свой бюграфи Самор! ставився до коло-
тнзатор1в украй негативно. 1лейним прапором очоленого ним анти-
коло1лального руху став 1слам.
Ставши багатою та авторитетною в Бюандугу людиною, Самор!
1пшов у поллику, де здобув розумшня й масову пштримку однопле-
xiiHHHKiB. яких також не приваблювала перспектива французького
Глава 14. «Чорна Африка-
коложального поневолення. У 1870 р. Самор! Туре став правителем
м!ста Ысандугу, а поттм присвоив co6i титул самостшного шламо-су-
данського володаря альмалй — тобто «ем!р правов!рних» (ем1р сиь-
мулишн) — й заснував у такий cnoci6 суверенну державу Уасулу (Васу-
лу). У 1874 р. в!н почав военним шляхом поширювати свою владу на
весь етнос машинка. Доки военн! зусилля француз!в були снря.мован!
на ншкорення тукулерсько! держави Ахмаду, Самор! вдалося в 1882 р.
поширити свш контроль на Bci територп у верх!в'ях Hirepy (загаль-
ною плоше ю у 300 тис. км2), на яких мешкали (окр!м машинка) ма-
лшке. бамбара, шула, сенура та !нш! мандемовн! мусульманськ! наро-
ди. Притягальною силою для иснього об’еднання стала висунута оль-
мали шея порятунку батьювшини вш arpecu «нев!рних» християнських
колон !затор!в. А шоб заохотити пщданих до захисту свое! держави,
Самор! Туре залровадив у cbolx волошннях надзвичайно низьк! по-
датки й усыяко пропагував мусульманський (а значить праведний)
характер свое! влади, на противагу «диким» язичникам, яких мусуль-
мани можугь перетворювати на раб!в, та европейцям-християнам, як!
намагаються нав'язувати !ншим свш спос!б життя. Незадовго до роз-
в'язання военних шй проти франнуз!в Самор! проголосив себе !ма-
мом. Об’еднан! пш його владою народи утворили своершну мусуль-
манську конфедерашю. Уасулу було пошлене на 10 провшшй (котр!,
своею чертою, подшялися на 162 округи), до яких правитель особисто
призначив воежзованих губернатор!в.
Французи, нарешт!, усвшомили загрозу, шо виникла з боку но-
вое! ворено! мусульмансько! держави, i в 1882 р. розпочали бойов! дп
проти Уасулу. Уже перш! зпкнення продемонстрували абсолютну
военно-техжчну перевагу европейшв над нашврегулярним народним
ополчениям погано озброених загошв Самор!. Щоправда, рантов! на-
пади мусульман на невелик! загони коложзатор!в, як правило, бува-
ли усшшними. Однак спроба основних сил Самор! захопити штур-
мом у 1883 р. невеликий франпузький форт Баммако завершилася
цшковигою перемогою европейшв. Програвши вшну, Самор! Туре в
1887 р. вшправив до Парижа ршного сина, який спром!гся укласти з
Франшею почесний для Уасулу мирний догов!р. Вшповшно до його
умов Самор! вшдавав французам yci сво! володшня на л!вому берез!
Hirepy, але збер!гав контроль над рештою пшвладних йому територш.
Причиною тако! лоступливост! французько! дипломат!! була вш-
сутшсть необхшних военних сил. Бшьша частина коложальниv
вшськ Франни була зад!яна в Судан!, де тривали
тукулер!в Ахмаду. student
532 | Роашл IV. ТРОП1ЧНО ЕКВАТОР1АЛЬНАТА ГПВДЕННА АФРИКА
I Самор! Type, i французи чудово розумыи, шо Паризький мир-
ний noroeip 1887 р. е лише перепочинком перед новою вшною, тому
Bci сво! зусилля альмам! зосередив вштепер на змщненж военного
потеншалу iMnepii. Ядром ново! армп стала наймана професшна гвар-
д!я (софа — «вершники»), кшыасть яко! постшно зростала (шсля за-
вершения формування в шй нал!чувалося 15 тис. бшшв). Кожна про-
вшщя Уасулу зобов’язувалася пщготувати мобипзашйний потеншал у
кшькосп 10 тис. резервгсттв, яких мгсцева влада мала навчити й оз-
бро!ти. У столичному Бюандугу налагодили власне виробнинтво вог-
непально! збро!. Отож, коли французи в 1891 р. наважилися знову
напасти на Уасулу, колошзаторам протистояла уже зовам шша арм!я:
численна, добре озброена й непогано навчена. Не дивно, шо друга кам-
пан!я Франш! проти Уасулу тривала шлих ciM роюв, i в боях з вшська-
ми Самор! европейш неодноразово зазнавали поразок. Лише в 1898р.
французы^ коложзатори змогли випснити apMiio Самор! з Бюандугу,
позбавивши п можливостей поповнювати вшськов! припаси. Рештки
саморшських загошв була загнано до л1бершського кордону, а сам
альмала потрапив у полон. Шоб зламати волю його пшданих до опо-
ру, французи показово провезли на кон! зв’язаного CaMopi Туре через
yci найбшыш мюта Уасулу, шсля чого колишнього правителя вшпра-
вили на заслання до Габону. На цьому колон1альне поневолення 3axid-
ного Судану було завершене.
Не менш запеклий onip зустриш французью коложзатори в ход!
завоювання Центрального Судану, де за шлковитого занепаду бор-
нуансько! та канемсько! державносп боротьбу проти штервенпв
очолив iuie один прихильник войовничого 1сламу Раббах. У 1893 р.
BiH захопив владу в Борну, назвався султаном i пережс оф1шйну
столицю до м. Д1ква. Французи скористалися династичною смутою
шоб утрутитися в ситуашю. Вони оголосили Раббаха узурпатором i
заявили про нам!р повернути борнуанський престол законному во-
лодарев! — синов! попереднього султана «царевичу» Санд! Kypi, а
згодом розпочали бойов! дп. В боротьб! проти Раббаха колошзато-
рам удалося заручитися шдтримкою правителя держави BaripMi
Гауранга, який постачав штервентам воду, продовольство та inrai
припаси, а в 1897 р. навпъ визнав над собою французький протек-
торат. За таких умов наелшки вшни неважко було передбачити: у
1900 р. в битв! пш Kycepi французька арм!я наголову розбила вшсь-
ка Раббаха. Упм, прагнучи зберегти свое реноме, французи спочат-
ку повернули на престол гнаного «законного султана» Санду Куру,
попм замшили його братом Букару Гарба! (заявивши, шо Санда
533 |Глава 14. «Чорна Африка»
Кура — британський шпигун), а вже в 1904 р. офщшно включили
Центральний Судан у систему колониального волод!ння «Французька
Екватор1альна Африка».
Лише султанат Вада! не визнав uiei анексп i продовжував боронити
свою незалежнУсть до 1909 р. Bin на в пустел! затяглася, оскшьки фран-
цузи явно не були готов! воювати в таких природно-кл!матичних умо-
вах, i лише п!сля взяття столиц! Вада! Абеш! (1909) onip аборигежв
було зламано, а два роки потому земл! коли ши ьо го султанату Вада!
ув!йшли до складу «ФраннузькоУ Екватор!альноУ Африки».
Британш, шсля того як нав’язали у 1882 р. режим свого нашвко-
лон!ального поневолення Египту, вважали, шо Сх!дний Судан мае
«автоматично» увшти у сферу Ухнього впливу, тож шяких серйозних
проблем 1з його подальшим пУдкоренням не оч!кували. Адже Сгинет
на той час уже приеднав до сво'Ух володшь земл! схщносуданських сул-
танапв. М!снеперебуванням окупашйноУ адмшютрацп египтян у Су-
дан! було м. Хартум. Однак британш забули про рел!пйний чинник.
Сгиптяни, за спиною яких стояла масштабна Османська !мпер!я,
повелися в завойованому Судан! як типов! окупанти: викачували при-
родн! ресурси, усували м!сневу елггу в!д учасп в управлшн! своею
краУною, замшюючи п египетськими чиновниками, обкладали су-
даншв додатковими (тобто не передбаченими Кораном i Шар!атом)
податями, демонстративно йнорували м!снев! мови, замшюючи Ух в
оф!шйному дУловодств! арабською тошо. За тако’У ситуашУ широку по-
пуляршсть серед мкшевого населения мали проповУш р!зноман!тних
юламських радикал!в (кма’Улгпв, саммангпв та ш.), яю аргументовано
доводили, шо хешвський режим Сгипту переродився п!д впливом мас-
штабних захшницьких запозичень, шо Отгоманська Порта шсля Тан-
зимату також перестала бути зразком мусульманськоУ «!стинност!», а
отже влада турецько-египетських окупанпв над СхУдним Суданом е
владою «нев!рних», боротися проти яких зобов’язаний кожен «право-
в!рний». Особливо! популярност! на пропагаидистськш нив! зажив
темношюрий виходепь !з постнубшського народу данагла Мухаммед
Ахмед !бн (вад) ас-СаУд Абдаллах (1844—1885). Майбутшй проповш-
ник народився на нУдьському остров! Лебаб у с!м’1 мандр!вного рем ic-
ника. В юнантв! в!н, як i його батько, спробував буги ремюником-
мандр!вником, але швидко охолов до такого життя й вир!шив стати
мусульманським богословом. 1сламську освпу Мухаммед Ахмед вад ас-
Саи Абдаллах здобув у Бербер! та Омдурман!, де захопився проповпиь-
ми радикалышх мусульманських сектант!» I loiist
повщн! фундаменталютсью погляди серед коч ? серпы 1881 р..
534 | Pouli IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛЬНАТА П1ВДЕННА АФРИКА
перебуваючи на ншьському остров! Абба, вир!шив проголосити себе
магд! — тобто рел!гшно-пол!тичним вождем мусульман у статус! Mecii,
прихш якого пров!шае в найближчому майбутньому кшець свггу з
другим пришестям Пророка Мухаммеда. А враховуючи, шо Пророк
спшьно з Аллахом мають судити Bcix вшповшно до 1хн!х д!янь, Му-
хаммед Ахмед вад ас-Саш Абдаллах (Магд! Суданський) нагадував
CBO1M слухачам, шо часу творити блап справи залишилося мало, й за-
кликав ycix «правов!рних» л!квшувати в Судан! «зшсовану нев!р’ям»
владу чужоземних египетсько-гуреньких окупанпв. Цю боротьбу Маг-
д! Суданський назвав джихадом («священною вшною»), a cboix при-
хильниюв оголосив фугара — «бшними праведниками».
Центром повстання заколотники обрали важкодоступн! гори Нуба,
тому одразу придушити виступ каральним египетським загонам не
вдалося. До того ж англо-египетська вшна 1882 р. змусила xediea Тев-
ф!ка зосередити вс! вшськов! ресурси кра!ни для вщс!ч! европейцам, i
для боротьби з магд!стами у нього просто не було необхшних сил.
Скориставшись ситуацию, фугара захопили провшшю Кордофан. До
ixHbo'j армп масово приеднувалися невдоволен! сво!м становишем су-
данш, як! пов!рили в силу магд!ст!в. Протягом 1883 р. повстання охо-
пило вс! провшцп Схшного Судану. Серед окупашйних египетських
вшськ почалося масове дезергирство. На прохання египетського гене-
рал-губернатора Судану Аладд!на-паш! у поди втрутилися британш,
але й теля цього 10-тисячний корпус англо-египетських вшськ пш
командуванням британського генерала У. Х!кса був оточений i пого-
ловно знишений значно численншшми вшськами фугара в битв! по-
близу Ель-Убейда (листопад 1883). На початку 1885 р. пш контролем
Магд! Суданського опинився весь Схшний Судан. Недобитки англо-
етипетсько-туреиьких окупашйних вшськ заховалися в кшькох др!б-
них форгецях. Повстанцу проголосили створення теократично! Маг-
diucbKoi держави на чол! з Магд! Суданським — п абсолютним релЬ
пйно-полпичним та военно-адм!н!стративним главою. Столицею
Магд!! стало м!сто Омдурман.
Сошально-полпичний устрш свое! держави фугара намагалися тво-
рити на основ! догмапв раннього !сламу, тому зразком для н розбудо-
ви вважалася держава Пророка Мухаммеда, хоча й з урахуванням
мюцевих племшних традишй. Офшшною мовою стала арабська, дер-
жавною релилею — сунпський юлам, система закожв базувалася на
Hlapiari, а вся оевпа контролювалася мусульманським духовенством.
Державн! доходи складалися з узаконених Шар!атом податк!в (деся-
тина ушр, подоходний закят i подушна ф1тра), експорту золота й
535 I Глава 14. «Чорна Африка*
слоново! метки, военно! здобич! та прибупов вш работорпвл!, яка про-
голошувалася державою монопол!ею. Отриман! в такий споаб кошти
витрачалися на утримання чиновницького апарату, створення та належ-
не озброення регулярно! магдшсько! армп, на орган!зац!ю державних
мануфактур з виготовлення вогнепально! збро! та армшсько! амуншп.
В держав! магшспв було запроваджено власну монетну систему, вшкри-
то юлька типограф!й. Особлива увата пришлялася розширенню експорт-
но ор!ентованих планташй кунжуту, бавовнику i цукрово! тростини, на
яких застосовувалася рабська праця. Проте ше! всемусульмансько! piu-
ност!, звичайно, залишилися на напер!. Етшчною основою магдшського
режиму стали арабомовн/ кочов! племена баггара, родова верх!вка яких
захопила вс! основн! посади в державнш структур! Магдп. Це ictotho
nidipeoAO сощалыа позици Maedicmie у широких верствах суданського на-
селения, яке так i не дочекалося вш них приндипового полтшення сво-
го матер!ального та социального становиша. В подалыиому це стало об-
щею з основних причин поразки Maedicmie у боротьб! з колониальною екс-
панс1сю свропейщв. Однак сам Мухаммед Ахмед вад ас-Саш Абдаллах
аль-Магд! завершив свое иарювання на явно мажорнш нот!: в!н помер
у середин! 1885 р. на тку военно-пол!тичних ycnixie магшспв, у поче-
стях i слав! державотворця, а його пишна гробниця одразу стала мгсцем
паломнинтва вс!х суданських мусульман.
Наступником Магд! Суданського став його «заступник»» (хал1ф)
Абдаллах 11886— 1896J. В!н завершив розбудову магдшсько! держав-
ност!, проте змушений був вести вшну на юлькох фронтах: проти ан-
гло-египетських вшськ на швноч! та проти християнсько! Ефюпп на
сход!. 3 1пвдня i заходу на його володшня нашлювалися бельпйш i
французи. 90-тисячна магдшська арм!я виявилася розпорошеною, i в
1898 р. ним скористалися британш. Останнш похш на Омдурман очо-
лив новопризначений англо-египетський генерал-губернатор Схшно-
го Судану Горашй Герберт Кзтченер (1850—1916) — кадровий бри-
танський генерал з довол! авантюрною бюграф!ею (свою вшськову
кар’еру майбутжй британський фельдмаршал розпочинав солдатом
французько! армп пш час франко-пруссько! вшни 1870—1871 рр.).
Упевненосп в cboix силах британням надавала найнов!ша зброя — ку-
лемети, яю шойно надшшли на озброення англшських вшськ. У битв!
при Омдурман! у вересш 1898р. анппйсью кулемети пройшли «бойове
хрешення» ! продемонстрували свою ефектившеть: атака магдюпв
буквально захлинулася у кров! й трупах скошених кулеметами ФУЩРЯа
шсля чого британш, майже не зустр!чаючи опору^у
ман, зруйнували гробницю Магд! Судане ько i и по в!тру його
536 |fowl IV. ТР0П1ЧН0 ЕКВАТ0Р1АЛ ЬНА ТА ПIВД EH НА АФРИ КА
прах й оф!шйно заявили про л1кв1дац1ю Магдшсъко! держави. Через р!к
британп! уклали спешальну угоду з xedieoM, згшно з якою Схшний
Судан проголошувався спшьним англо-египетським кондомш!умом
(тобто територкю спшьного управлшня). Фактично Англо-Сгипетський
Судан став колошально залежною eid Британп територйо.
Якшо в Судан! та су.чпжних з ним територ!ях свропейським
колонизаторам протистояли полггичж угворення, як! с правд! можна
було назвати державами, то в район! Екватор1алъно1 та Швденно!
Африки жертвами зах1дно! експансп стали типов! протодержавн!
ч1фдоми (вожд!вства), створен! народами, як1 ще не мали розвинених
цивийзацшних iHcmumyuiu, а тому icmomno поступалися сво1м поне-
волювачам р'1внем соц1ально-економ!чного та воснно-технолог!чного
розвитку. Це зумовило надзвичайну вразлив!сть бшьшост! тузем-
них ранньополпичних утворень. Лише деяк! з них знаходили в соб!
сили вшстоювати свою етнокультурну шентичшсть вш посягань
«б!ло! людини». Й хоча протягом XVI/1—XIX ст. в Екватор'шлыйй
та Швденнш Африи,! !снували десятки мштаризованих вожд!вств,
!хня власна icmopix с скорйие роздыом icmopii первк ного сустльства,
ан!ж складовою icmopii cxiditux постсереднъов1чних цивинзацш. В оз-
начений перюд найбшьшими ранньополпичними утвореннями да-
ного типу, творнями яких виступали, як правило, Micneai банту-
мовж етноси, були так!:
— розташоване на теренах сучасних захшних областей Демокра-
тично! Республжи Конго (колишнш За!р) та Анголи «царство»
Конго, угворене однойменним народом на чол! з «царем» манг,
— «держава» Куба народу бушонго, котра пш управлшням свого
HblMi контрол ювал а схшнозаТрсью обласп;
— «корол!вство» Луба однойменного народу, лшер якого (мулох-
ве) правив багатими на мшь i алмази землями конголезько!
провишй Катанга;
— Його швденний сусш Лунда — продукт однойменного народу,
яким управляв мвата-ямво;
— розташоване на самому п!вдн! Африки вожшвство кафр!в (на-
роду коса), яке провело десять (!) повномасштабних воен про-
ти европейських англо-бурських колон!затор!в, захишаючи
свою свободу i незалежшсть;
— украй мьптаризоване вожд!всгво !хн!х п!вн!чних сусийв зулуав,
котр! пш кер!вництвом сво!х воежзованих вожд!в iHKod про-
Глава 14. «Чорна Африка»
537 |
тягом XIX ст. наводили жах на сво!х сусшв. у тому числ! на
анппйських i бурських колон!затор!в;
— работорговельн! ч!фдоми М!жозер’я, серед яких домшував
сформований народом ганда племшний союз Буганда на чол! з
«верховним вождем» (кабака);
— розташоване на Мадагаскар! наймо|утн!ше малагасшське вож-
швство 1мер1на (французам довелося провести дв! новномасш-
табн! военн! кампанп, шоб зламати onip малагасшшв).
Ус! ui вожд!вства, так само, як i менш организован! !нш! туземн!
родоплем!нн! союзи, не мали шяких шанбв вистояти перед експансю-
нютським натиском буржуазно-кап!тал!стичного Заходу, тому попри
десятюпття кривавого опору вс! вони поступово втратили суверенпет.
a i'xHi земл! були подыен! м!ж !мпер!ал!стичними хижаками — Фран-
шею. Великобритажею, Н!меччиною, Бельпею, 1тал!ею, Португал!ею
та 1спан!ею.
Своерщним продуктом афро-свропейського синтезу стали утворен! на
п!вдн! Африки суверенне держави голландсъких переселенцев бурев (голл.
бур — «селянин»). За своею цивёлёзацёйною орёснтацёсю вони були, звичай-
но, полггичними утвореннями захёдного типу, перенесеними на терени
Швденно! Африки, шо зумовило !хню специф!ку (своершне викорис-
гання поневолених туземних людських pecypciB репону на засадах !хньо!
рабсько! чи нашврабсько! залежност!). Характерною ознакою icropii
бурських держав (Капська колон!я. Оранжева вшьна держава, ГИвденно-
Африканська Республжа Трансвааль) були коложальн! вшни за розши-
рення пшконтрольних бурам земель за рахунок поневолених сус!дн!х
кор!нних африканських народ!в, й водночас захист свое! незалежност!
вщ !мперсько! колошально! експансп Велико! Британп. ппсовим виявом
яко! стала сер!я англо-бурських воен к!нця XIX — початку XX ст.
Контролен! запитання та завдання
I. Схарактеризуйте етнополп'ичну, сои!ально-економ!чну та
культурно-релпзйну ситуашю в Судан! теля завершения
епохи середньов!ччя.
2 Як! держави були уторе Hi мандемовними народами на гере-
нах Судан\ за чаив пОСТСерёДНЪСиИччя? _at.ua
особливост! Ухнього внутр!шнього student-'
538 |Роздш IV. ТРОП1ЧНО-ЕКВАТОР1АЛЬНА ТА П1ВДЕННА АФРИКА
3. Як! держави були утвореж народом фульбе на теренах Суда-
ну за чаав постсередньов!ччя? Розкрийте основж особли-
вост! 1хнього внутр!шнього устрою.
4. Як! держави були утворен! народом хауса на теренах Судану
за час!в постсередньов!ччя? Розкрийте основы особливост!
Ухнього внутр!шнього устрою.
5. Назвггь найбшьш! держави, шо гснували за час!в постсеред-
ньов!ччя на теренах Центрального Судану. Якими були !хн!й
внутр!шн!й устр!й та юторична доля?
6. Назвггь найбыыш держави, шо гснували за час!в постсеред-
ньов!ччя на теренах Схшного Судану. Якими були !хжй вну-
тршинй устр!й та юторична доля?
7. Розкрийте особливост! колошального поневолення Судану.
Чому суданськ! постсередньов!чж держави не змогли проти-
стояти коложальжй експансп европейшв?
8. Якими були передумови коложального поневолення Еква-
тор!ально! та ГНвденноУ Африки? Як! народи Екватор!альноТ
та ГИвденно! Африки найб!льшою м!рою чинили onip евро-
пейським коложзаторам?
Шслямова
Наприк!нш XIX ст. до «елггарного клубу» держав-метро-
полш, як! володши коложями в афро-аз1йському perioHi, вхо-
дили 12 кра!н — Велика Британы, Франшя, Рос!я, Ымеччина,
Бельпя, Португал!я, Ншерланди, США, 1тал!я, 1спан!я, Япон!я,
Даны. Особливо вшчутними виявилися ycnixn захщних коло-
н1затор1в в Африш, де пш 1хнс ярмо потрапили терени загаль-
ною площею у 27 млн км2 (тобто 90% територп континенту), на
яких мешкали 123 млн чол. (майже 95% мешканшв «Чорного
континенту»). Значно «скромшшими» були експансюнютсыа до-
сягнення колон!затор!в в Азп: там колошальш володшня охоп-
лювали «лише» 75% територп (33 млн км2), а в коложальну за-
лежшсть потрапило «всього» 44% коршних мешканшв (424 млн
oci6). Не менше як 15% виробленого колошально залежними
кражами валового продукту безоплатно вилучалося з них мет-
ропол1ями, котр! в такий cnoci6 додавали майже третину до сво-
го нашонального доходу. В результат! вш кшця XIX ст. насе-
ления !ндустр!ально розвинутих краж свпу, на як! припадало
трохи быьше чверт! тогочасних мешканшв планети, споживало
близько 40% св1тового валового продукту, що забезпечувало
переловим сусшльствам р!вень життя майже удвос виший, ан!ж
у коложзованих або нашвколожзованих репонах. На злам! XIX—
XX ст. коложальний поды св!ту в цшому завершився, зробив-
ши пол!етжчний конгломерат цивипзашй традишйного Сходу
надбанням icTopii...
Контрольн! запитання та завдання
1. Коли завершилося формування Свпово! коложально!’ сис-
тема? Якими були п геостратепчн! масштаби?
2. Назвггь складов! елементи Свпово! колон.atua
Як! держави мали колони наприкпзЩО^Чг
РЕКОМЕНДОВАНА J11TEРАТУ РА
ДЖЕРЕЛА ТА Л1ТЕРАТУРА
ДО ВС1Х РОЗД1Л1В
Пшручники та навчалып поабники
Бродський Р.М., Енольський З.А. Нова 1стор1я кра’Ун Азп та Африки (1870—1918).
КиУв, 1971.
Васильев Л. С. История Востока: В 2 т. Москва, 1993. Т. 1—2.
Васильев Л.С. История религий Востока (религиозно-культурные традиции и об-
щество). Москва, 1983.
Губер А.А., Ким Г.Ф., Хейфеи, А.Н. Новая история стран Азии и Африки. Москва,
1982.
Губер А.А., Хейфеи, А.Н. Новая история стран Зарубежного Востока. Москва, 1961.
История стран Азии и Африки в новое время: Учебник: В 2 ч. Москва, 1989—1991.
Ч. 1-11
История стран Азии и Африки в новое время: Учеб, пособие. Москва, 1971.
Кириченко В.П. Нова 1стор1я краУн АзУУ, Африки та ЛатинськоУ Америки. КиУв,
2002.
Новая история колониальных и зависимых стран. Москва, 1940.
Новая история стран Зарубежного Востока: В 2 т. Москва, 1952. Т. 1—11.
Новая история стран Азии: Учеб, пособие. Москва, 1995.
Новая история стран зарубежной Азии и Африки. Ленинград, 1971.
Новая история стран Азии и Африки. Ленинград, 1959.
Чорновил Г Методичж й методолопчш поради до вивчення icropii Сходу. Льв1в.
1999.
Штейнберг ЕЛ. Новая история зависимых и колониальных стран. Киев, 1939.
Д ж е р е л а
Джерело перлин. Хрестоматия схщних лгтератур. КиУв, 1998.
Под стягом России: Сборник архивных документов. Москва, 1992.
Путешествия по Востоку в эпоху Екатерины II. Москва, 1995.
Сборник договоров России с другими государствами. 1856—1917. Москва, 1952.
Хрестоматия по новой истории: В 2 т. Москва, 1963—1965. Т. 1—2.
Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона: В 86 т. Лейпциг;
Санкт-Петербург, 1890—1907.
541
РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Литература
Бартольд В.В. Сочинения: В 9 т. Москва, 1963—1977. Т. 1—9.
Бог—человек—общество в традиционных культурах Востока. Москва, 1993.
Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм в XVI—XVIII вв.:
В 3 т./ Пер. с фр. Москва, 1988—1992. Т. 1—3.
Буддизм. Словарь. Москва, 1992.
Века неравной борьбы. Москва, 1967.
Восток в новое время: Экономика, государственный строй. Москва, 1991.
Всемирная история: В 10 т. Москва, 1958—1960. Т. V—VII.
Глущенко Е.А. Строители империй. Портреты колониальных деятелей. Москва,
2000.
Гордон А. В. Крестьянство Востока: Исторический субъект, культурная традиция,
социальная общность. Москва, 1989.
Город в формационном развитии стран Востока. Москва, 1990.
Государство в докапиталистических обществах Азии. Москва, 1987.
Гус М.С. Британский империализм и Восток. Харьков, 1926.
Дьяконов И.М. Пути истории. От древнейшего человека до наших дней. Москва,
1994.
Ерасов Б.С. Культура, религия и цивилизация на Востоке (очерки общей теории).
Москва, 1990.
Жуков Е.М., Барг М.А., Черняк Е.Б., Павлов В. И. Теоретические проблемы всемир-
но-исторического процесса. Москва, 1979.
Зарин В.А. Запад и Восток в мировой истории XIV—XIX вв. (Западные концепции
общественного развития и становления мирового рынка). Москва, 1991.
Зарубежный Восток: вопросы экономической истории. Москва, 1986.
Илюшечкин В.П. Проблемы формационной характеристики сословно-классовых
обществ. Москва, 1986.
Искусство стран Востока. Москва, 1986.
Искусство стран и народов мира: В 5 т. Москва, 1962—1981. Т.1—5.
Историография стран Востока (проблемы нового времени). Москва, 1978.
Историческая динамика расовой и этнической дифференциации населения Азии.
Москва, 1987.
Исторические факторы общественного воспроизводства в странах Востока. Моск-
ва, 1986.
История отечественного востоковедения: В 2 т. Москва, 1990—1997. Т. 1—2.
История Востока: В 6 т. Москва, 1999—2005. Т. Ill—IV.
История народов Восточной и Центральной Азии с древнейших времен до наших
дней. Москва, 1986.
Календарные обычаи и обряды народов Восточной Азии. Годовой никл. Москва,
1989.
Качановский Ю.В. Рабовладение, феодализм или азиатский способ производства?
Москва, 1971.
Классы и сословия в докапиталистических обществах Азии: Проблемы социаль-
ной мобильности. Москва, 1986.
Конрад Н.И. Запад и Восток. Москва, 1966.
Корнев В.И. Буддизм и ею роль в общественной жизни стран Азии. Москва, 1983 «Л ЦП
Кочетов А.Н. Буддизм. Москва, 1983. Ъ1ЙегЛ-№гагу
Культурное наследие Востока. Проблемы, поиски, суждения.$ЪМ*“*Лд, 1985.
542 |
РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Лин1вистический энциклопедический словарь. Москва, 1990.
Литература Востока в средние века: В 2 г. Москва, 1970. Т. 1—2.
Литера1урный энциклопедический словарь. Москва, 1987.
Мельянцев В.А. Восток и Запад во втором тысячелетии: экономика, история и со-
временность. Москва, 1996.
Мифологический словарь. Москва, 1991.
Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т. Москва, 1991 — 1992. Т. 1—2.
Музыкальный энциклопедический словарь. Москва, 1990.
Modi X. Искусство Южной и Юго-Восточной Азии/ Пер. с нем. Москва, 1978.
Народы мира: историко-этно1рафический справочник. Москва, 1988.
Никифоров В.Н. Восток и всемирная история. Москва, 1977.
О генезисе капитализма в странах Востока (XV—XIX вв.). Москва, 1962.
Общее и особенное в историческом развитии стран Востока. Материалы дискуссии
об общественных формациях на Востоке (Азиатский способ производства).
Москва, 1966.
Общественные движения и их идеология в добуржуазных обществах Азии. Моск-
ва. 1988.
Онищук С.В. Исторические типы общественного воспроизводства: Поли [эконо-
мия мирового исторического процесса. Москва, 1995.
Павленко Ю.В. 1стор1я свиовоТ цившзаип. Сошокультурний розвиток людства.
Ки1в, 1996.
Раллев А.Б. История архитектуры развивающихся стран. Киев, 1986.
Россия. Запад и мусульманский Восток в колониальную эпоху. Санкт-Петербург,
1996.
Рукописная книга в культуре народов Востока: В 2 т. Москва, 1987—1988. Т. 1—2.
Советская историческая энциклопедия: В 16 т. Москва, 1961 — 1976. Т. 1 — 16.
Тарле Е.В. Очерки колониальной политики западноевропейских государств (коней
XV — начало XIX в.). Москва. 1965.
Тойнб1 А.Дж. Дослйгження icropii/ Пер. з англ.: В 2 т. Кшв, 1995. Т. 1—2.
Тойнби А.Дж. Постижение истории/ Пер. с англ. Москва. 1991.
Токарев С.А. Религия в истории народов мира. Москва, 1986.
Феномен восточною деспотизма. Структура управления и власти. Москва, 1993.
Ферро М. Как рассказывают историю детям в разных странах мира/ Пер. с фр.
Москва, 1992.
Эволюция восточных обществ: Синтез традиционного и современного. Москва, 1984.
Этническая история народов Азии. Москва, 1972.
Л1ТЕРАТУРА ДО ПЕРШОГО РОЗД1ЛУ
Д ж е р е л а
Алексеев В.М. Китайская литература. Избранное. Москва, 1978.
Бантыш-Каменский Н. Дипломатическое собрание дел между Российским и Ки-
тайским юсударствами с 1619 по 1792 год. Казань, 1882.
Бичурин Н.Я. (Иакинф). Записки о Монголии, сочиненные монахом Иакинфом:
В 2 г. Санкт-Петербург, 1828. Т. 1—2.
Бичурин Н.Я. (Иакинф). Историческое обозрение ойрагов или калмыков с XV сто-
летия до настоящею времени. Элиста, 1991.
Бичурин Н.Я. (Иакинф). Китай в гражданском и нравственном состоянии. Пекин, 1912.
543 |
РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Бичурин Н.Я. (Иакинф). Китай, его жители, нравы, обычаи, просвещение. Санкт-
Петербург, 1840.
Бичурин Н.Я. (Иакинф). Описание Чжуны арии и Восточною Туркестана в древнем
и нынешнем состоянии. Санкт-Петербург, 1829.
Бичурин Н.Я. (Иакинф). Описание Пекина. Санкт-Петербург, 1829.
Бутаков А. М., Тизенгаузен А. Е. Опиумные войны. Обзор войн европейцев про-
шв Китая в 1840-1842, 1856-1858, 1859 и 1860 годах. Москва, 2002.
Васильев В.П. Материалы по истории китайской литературы. Санкт-Петербург,
1888.
Верная Чхунхян: Корейские классические повести XVII—XIX вв. / Пер. с кор.
Москва, 1990.
Виноградский Н. Китай. Географическое, этнотрафическое и статистическое описа-
ние китайской империи. Москва, 1968.
Гримм М.М. Сборник договоров и других документов по истории международных
отношений на Дальнем Востоке (1842—1925). Москва, 1927.
Документы по истории японской деревни. Коней XVII — первая половина XV111 в. /
Пер. с япон. О.С. Николаевой. Москва, 1966.
Захарин Д. Маньчжурия и Корея. Очерк природы, истории и населения этих стран.
Одесса, 1904.
История экономическою развития Китая. 1840—1948. Сборник статистических
материалов/ Пер. с кит. Москва, 1958.
Китайская литература. Хрестоматия: В 2 т. Москва, 1959. Т. 1—2.
Ковалевский Е. Путешествие в Китай: В 2 ч. Санкт-Петербурт, 1853. Ч. 1—2.
Конрад Н.И. Японская литература в образцах и очерках. Москва. 1991.
Краснов А. Как живут китайцы. Харьков, 1895.
Кюнер Н.В. Китайские известия о народах Южной Сибири, Центральной Азии и
Дальнего Востока. Москва, 1961.
Леонтиев А. Китайское уложение / Сокр. пер. с кит.: В 2 т. Санкт-Петербург,
1778-1779. Т. 1-2.
Леонтиев А.Л. Кратчайшее описание юродам, доходам и ттротчему Китайского
государства, а призом и всем государствам, королевствам и княжествам, кои
китайцам сведомы. Выбранное из китайской государственной теографии, коя
напечатана в Пекине на китайском языке при нынешнем хане Кянь Луне.
Санкт-Петербург, 1778.
Леонтиев А.Л. Путешествия китайского посланника к калмыцкому Атоке хану с
описанием земель и обычаев российских. Санкт-Петербург, 1772 (2-е изд.,
1788).
Леонтиев А., Рассохин Л. Обстоятельное описание происхождения и состояния
Манджурскою народа и войска, осми знаменах состоящего: В 17 т. Санкт-
Петербург. 1784. Т. 1—XVII.
Материалы для истории Российской духовной миссии в Пекине / Под ред.
Н.И. Веселовского. Санкт-Петербург, 1905.
Материалы по истории русско-монгольских отношений: В 2 т. Москва, 1959—
1974. Т. 1-2.
Мендрин В.М. История сёгуната в Японии: Нихон тайси: В 2 т. / Пер. с япон.
Москва; Санкт-Петербург, 1999. Т. 1—2. х
Ночная песня поюншика Ёсаку из Тамба: Японская ютасснческая»и1у[^Гук“*'лл
и XVIII вв. / Пер. со старояпон. Москва, 1989. gtUU®™
544 | РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Описание Кореи. Сокр. переизд. Москва, 1960.
Пу И. Первая половина моей жизни/ Пер. с кит. Москва, 1968.
Пу Сунлин. Новеллы / Пер. с кит. П. Устина и А. Файнгара. Москва, 1961.
Пу Сунлин. Рассказы Ляо Чжая о необычайном / Пер. с кит. В.М. Алексеева. Моск-
ва, 1988.
Русско-китайские отношения. 1689—1916. Официальные документы. Москва, 1958.
Русско-китайские отношения в XIX веке. Материалы и докумен1ы. Москва, 1995.
Сборник дипломатических документов по монгольскому вопросу. Санкт-Петер-
бург, 1914.
Синозерский М. Япония, Корея, Квантунская область и их обитатели. Физико-
географический и этно1 рафический очерк. Одесса, 1904.
Тайнинское восстание 1850—1864. Сборник документов. Москва, 1960.
Тайнин Гурунь и Ухери Коли, т.е. все законы и установления китайского (а ныне
маньчжурского правительства: В 3 т. / Пер. с маньчжур. А. Леонтиева. Санкт-
Петербург, 1781-1783. Т. 1-111.
Тибетская летопись «Светлое зерцало царских родословных* / Пер. с тибет.
Б. И. Кузнецова. Ленижрад, 1961.
Тимковский Е. Путешествие в Китай через Монголию в 1820 и 1821 годах: В 2 ч.
Санкт-Петербург, 1824. Ч. 1—11.
Уложение китайской палаты внешних сношений: В 2 т. / Пер. с маньчжур. С. Ли-
повцова. Санкт-Петербур1, 1828. Ч. 1—11.
Успенский В. Страна Кукэ-нор или Цинхай с прибавлением краткой истории ойра-
тов и монтолов, по изгнании последних из Китая, в связи с историей Кукэ-
нора. Санкт-Петербурь 1880.
Хироаки Сато. Самураи: история и легенды / Пер. с япон. Р.В. Котенко. Санкт-
Петербург, 1999.
Цветы сливы в золотой вазе, или Цзинь, Пин, Мэй / Пер. с кит. В. Манухина.
Москва, 1993.
Шах Махмуд ибн мирза Фазил Чурас. Хроника. Москва, 1976.
Литература
Алимов И.А., Ермаков М.Е., Мартынов А.С. Срединное государство. Введение в
традиционную культуру Китая. Москва, 1998.
Арутюнов С.А., Светлов ЕЕ. Старые и новые боги Японии. Москва, 1968.
Астон В.Г. История японской литературы / Пер. с англ. Владивосток, 1904.
Ахметшин Н.Х. Тайны Шелкового пути. Записки историка и путешественника.
Москва, 2002.
Басов А.Р. Самурай. Москва, 2000.
Бичурин (Иакинф) Н. Я. Историческое обозрение ойратов или калмыков с XV сто-
летия до настоящего времени. Элиста, 1991.
Богданов М.Н. Очерки истории Бурят-Монгольского народа. Верхнеудинск, 1926.
Ванин Ю.В. Экономическое развитие Кореи в XVI—XV111 веках. Москва, 1968.
Васильев Л.С. Культы, релжии, традиции в Китае. Москва, 1980.
Владимирцов Б.Я. Буддизм в Тибете и Монголии. Петроград. 1919.
Востриков А.И. Тибетская историческая литература. Москва, 1962.
Вяткин Р.В. Музеи и достопримечательности Китая. Москва, 1962.
Гальперин А.Л. Очерки социально-политической истории Японии в период по-
зднего феодализма. Москва, 1963.
545 |
РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Глухарева О.Н. Искусство Кореи с древнейших времен до наших дней. Москва, 1982.
Галант В.Я. Народ-мудреи. Ленинград, 1959.
Горохова Г.С. Очерки по истории Монголии в эпоху маньчжурского господства.
Ленинград, 1980.
Григорьева Т.П, Логунова В. В. Японская литература. Краткий очерк. Москва, 1964.
Гришелева Л.Д. Формирование японской национальной культуры: коней XVI —
начало XX века. Москва, 1986.
Грумм-Гржимайло ГЕ. Западная Монголия и Урянхайский край. Ленинград, 1926.
ДеопикД.В. История Вьетнама: В 2 ч. Москва, 1994. Ч. 1—2.
Долин А.А., Попов Г.В. Кэм но — традиция воинских искусств. Москва, 1991.
Думай Л.И. Аграрная политика пинского (маньчжурского) правительства в Синь-
цзяне в конце XVI11 в. Москва: Ленинград, 1936.
Дылыкова В.С. Тибетская литература. Краткий очерк. Москва, 1986.
Дзлби Л. Гейша / Пер. с англ. Москва, 1999.
Ефимов Г.В. Очерки по новой и новейшей истории Китая. Москва, 1951.
Жуков Е.М. История Японии: Краткий очерк. Москва. 1939.
Златкин И.Я. История Джунгарского ханства. 1635—1758. Москва, 1983.
Златкин И.Я. Очерки новой и новейшей истории Монголии. Москва, 1957.
Зотов О.В. Китай и Восточный Туркестан в XV—XVII! вв. Москва, 1991.
Илюшечкин В.П. Сословно-классовое общество в истории Китая (опыт системно-
структурною анализа). Москва, 1986.
Илюшечкин В.П. Крестьянская война тайпинов. Москва, 1967.
Ипатова А.С. Патриотическое движение на юге Китая в 40-е годы XIX в. Москва, 1976.
Искендеров А.А. Феодальный город в Японии. Москва, 1961.
Искусство Китая. Москва, 1988
История Вьетнама / Пер. с вьет. Москва. 1983.
Исюрия Дальнего Востока СССР: От эпохи первобытнообщинных отношений до
наших дней. Владивосток, 1980.
История китайской философии/ Пер. с кит. Москва, 1989.
История Китая / Под ред. А.В. Меликсетова. Москва, 1998.
История Китая с древнейших времен до наших дней. Москва, 1974.
История Кореи (новое прочтение) / Под ред. А.В. Горкунова. Москва, 2003.
История Кореи (с древнейших времен до наших дней): В 2 т. Москва, 1974. Т. 1.
История корейской философии. Москва, 1966.
История Монгольской Народной Республики. Москва, 1983.
История Северо-Восточною Китая: XVII—XX вв. Владивосток, 1987.
История Японии: В 2 т. Москва. 1998. Т. 1.
И тс Р.Ф., Смолин Г.Я. Очерки истории Китая. Ленинград, 1961.
Изнага Сабуро. История японской культуры/ Пер. с япон. Москва, 1972.
Календарные обычаи и обряды народов Восточной Азии. Годовой цикл. Москва, 1989.
Каневская Н.А. Искусство Кореи. Москва. 1990.
Каневская Н.А. Искусство Японии. Москва, 1990.
Костенко В.О. Нарис icTopii укражською китаезнавства. XVIИ — перша половина
XX ст.: дослшження. матер!али. документи. Кит'в. 2002.
Кин Д. Японцы открывают Европу. 1720—1830 / Пер. с англ. Москва. 1972.
Китай: общество и юсударство. Москва. 1973. . .
Козлов П.К. Тибет и далай-лама. Ленинград. 1929.
Козлов П.К. Монголия и Кам. Москва, 1947. student
546 |
РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Конрад Н.И. Избранные груды. История. Москва, 1974.
Конрад Н.И. Очерки японской литературы. Москва, 1973.
Конрад Н.И. Японская литература. От «Кодзики» до Токутоми. Москва, 1974.
Кохан М.Б. Искусство Вьетнама. Москва, 1991.
Кравцова М.Е. История культуры Китая. Санкт-Петербург, 2003.
Кузес В. С. Шанхайское восстание союза «Малых мечей» в Китае в 1853—1855 гг.
Москва, 1980.
Кузнецов В.С. Пинская империя на рубежах Центральной Азии. Новосибирск, 1983.
Кузнецов Ю.Д., Навлицкая Г.Б., Сырицын И.М. История Японии. Москва, 1988.
Кузьменко Л.И., Сычев В.Л. Искусство Китая. Москва, 1990.
Кульпин Э.С. Человек и Природа в Китае. Москва, 1990.
Курц Б.Г. Обзор международных торговых и политических сношений России с
Китаем. Киев, 1920.
Курц Б.Г. Государственная монополия России с Китаем в первой половине XVIII ст.
Киев, 1930.
Курц Б.Г. Русско-китайские сношения в XVI, XVII и XV111 столетиях. Харьков,
1929.
Кычанов Е.И. Кочевые государства от гуннов до маньчжуров. Москва, 1997.
Кычанов Е.И., Савицкий Л.С. Люди и боги «Страны снегов». Москва, 1975.
Ланьков А.Н. Политическая борьба в Корее XVI—XVIII вв. Санкт-Петербург, 1995.
Ларин В.Л. Повстанческая борьба народов Юго-Западного Китая в 50—70-х годах
XIX в. Москва, 1986.
Ларин В.Л. Юго-Западный Китай во второй половине XVII — 70-х годах XIX в.
Москва, 1994.
Лещенко Н.Ф. Япония в эпоху Токугава. Москва, 1999.
Ли Ги Бэк. История Кореи. Новая трактовка/ Лер. с кор. Москва, 2000.
Литвинский Б.А. Древние кочевники «Крыши мира». Москва, 1972.
Личность в традиционном Китае. Москва, 1992.
Маньчжурское владычество в Китае. Москва, 1966.
Марков ГЕ. Кочевники Азии: структура хозяйства и общественной организации.
Москва, 1976.
Мартынов А.С. Статус Тибета в XVII—XV111 вв. в традиционной китайской систе-
ме политических представлений. Москва, 1978.
Мещеряков А.Н. Буддизм в Японии. Москва, 1993.
Михайлова Ю.Д. Мотоори Норинага. Жизнь и творчество (из общественной мысли
Японии XVIII в.). Москва, 1988.
Молодяков В.Э. Консервативная революция в Японии. Идеология и политика.
Москва, 1999.
Mongolica. Памяти акад. Б.Я. Владимирцева, 1884—1931. Москва, 1986.
Мурашева Г.Ф. Вьетнамо-китайские отношения в XVII—XIX вв. Москва, 1973.
Мурзаев Э.М. Монгольская Народная Республика. Москва, 1952.
Нагата X. История философской мысли Японии/ Пер. с ян. Москва, 1991.
Нагота X. История японского материализма/ Пер. с ян. Москва, 1990.
Нгуен Фи Хоань. Искусство Вьетнама. Очерки истории изобразительного искусст-
ва. Москва, 1982.
Непомнин О.Е. Экономическая история Китая (1864—1894). Москва, 1958.
Нефедов С.А. История Поднебесной. Роман истории. Екатеринбург, 1992.
Николаев А.А. Очерки по истории Японскаго народа. Санкт-Петербург, 1905.
547 |
РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Никулин Н.И. Вьетнамская литература X—XIX вв. Москва, 1971.
Новая история Вьетнама. Москва, 1980.
Новая история Китая. Москва, 1972.
Норман Г. Возникновение современного государства в Японии/ Пер с англ. Моск-
ва, 1961.
Носов К. С. Вооружение самураев. Москва, 2002.
Огнетов И.А. Восстание Тейшонов во Вьетнаме (1771 — 1802 гг.). Москва. 1960.
Очерки истории Китая с древности до «опиумных» войн / Под ред. Шан Юз /
Пер. с кит. Москва, 1959.
Очерки новой истории Японии (1640—1917). Москва, 1958.
Очерки но новой истории Китая/ Пер. с кит. Москва, 1956.
Пак М.Н. Очерки по корейской историографии. Москва, 1987.
Позднеев Д.М. Исторический очерк уйгуров (по китайским источникам). Санкт-
Петербург, 1899.
Попов И. Ламаизм в Тибете, его история, учение и учреждения. Казань, 1898.
Попов К. Япония: Очерки развития национальной культуры и географической
мысли. Москва, 1964.
Пронников В.А., Ладанов И.Д. Японцы. Этнографические очерки. Москва, 1983.
Радуль-Затуловский Я.Б. Андо Сёэки — философ-материалист XVIII в. Москва,
1961.
Рубель В.А. Японська иивЬпзаиш: традишйне суспшьство i державжсть. Ки!в, 1997.
Рябинин А.Л. Рождение империи Нгуенов: Социально-политическая история Вьет-
нама в начале XIX в. Москва, 1988.
Светлов ГЕ. Путь богов (синто в истории Японии). Москва, 1985.
Семанов В.И. Из жизни императрицы Цыси (1835—1908). Москва, 1979.
Сергеева ТВ. Искусство Монголии. Москва, 1992.
Сибихменов В.Я. Китай: страницы прошлого. Москва, 1974.
Сила-Новицкая Т.Г. Культ императора в Японии: мифы, история, доктрины, по-
литика. Москва, 1990.
Синицын А.Ю. Самураи — рыцари Страны восходящего солнца. История,
нии, оружие. Санкт-Петербург, 2001.
Скрынникова Т.Д. Ламаистская церковь и государство. Внешняя Монголия. ;
начало XX века. Новосибирск, 1988.
Сладковский М.И. Китай и Япония. Москва, 1971.
Современная Япония. Москва, 1973.
Сорокин В.Ф., Эйдлин Л.З. Китайская литература. Краткий очерк. Москва,
Социальная структура Китая. XIX — первая половина XX в. Москва, 1990.
Спеваковский А.Б. Самураи — военное сословие Японии. Москва, 1981.
Сэнсом Дж. Б. Япония: краткая история культуры / Пер. с англ. Санкт-Петербург, 2002.
Тайные общества в старом Китае. Москва, 1970.
Таксами Ч.М., Косарев В.Д. Кто вы. айны? Москва, 1990.
Тёрнбулл С. Самураи. Военная история / Пер. с англ. Санкт-Петербург, 1999.
Тихвинский С.Л. Китай и всемирная история. Москва, 1988.
Ткачев В.Н. История монгольской архитектуры. Москва, 1989.
Толстогузов С.А. Сёгунат Токугава в первой половине XIX в. и реформ юдов
Тэмпо. Москва, 1999. ч
Тояма Сигэки. Мэйдзи-исин: Крушение феодализма в Япрним—АКДцХ^*» 'Моск-
ва. 1959 SW»0®”
тради-
XVI -
1962.
548 । РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Тягай ГЛ. Общественная мысль Кореи в эпоху позднею феодализма. Москва,
1971
Тягай ГЛ. Очерк истории Кореи во второй половине XIX в. Москва. I960.
Тяпкина Н.И Деревня и крестьянство в социально-понтической системе Китая
(вторая половина XIX — начало XX в.). Москва. 1984.
Фань BfHtiiaHb. Новая исюрия Китая / Пер. с кит. Москва. 1955.
Фицг)жера.1ьд С.П. Китай: Краткая исюрия культуры/ Пер. с антл. Санкт-Петер-
бурт. 1998.
Хани Гори. Исюрия японскою народа / Пер. с япон. Москва. 1957.
Ханин З.Я. Парии в японском обществе (очерк социальной истории XVII-XIX вв.).
Москва. 1980.
Хаяма У. Япония. Москва; Ленинград, 1936.
Hy.imjM Н.О. Искусство Монюлии с древнейших времен до начала XX века. Моск-
ва. 1982.
Цулпим Н.О. Выдающийся монгольский скульптор Г. Дзанабадзар. Улан-Батор.
1982.
Цибиков Г.Ц. Избранные труды: В 2 т. Новосибирск. 1991. Т. 1 — 2.
Чеканов Н.К. Восстание няньизюней в Китае. 1853—1868 тт. Москва, 1963.
Чернышев А.И. Общественное и государственное развитие ойратов в XVIII в. Моск-
ва. 1990.
Чешков М.А. Очерки истории феодальною Вьетнама. Москва, 1967.
Шено Ж. Очерк истории вьетнамскою народа / Пер. с фр. Москва, 1967.
Эйдус Х.Т. История Японии с древнейших времен до наших дней. Москва. 1968.
Энциклопедия новою Китая / Пер. с антл. Москва, 1989.
Этика и ритуал в традиционном Китае. Москва, 1988.
Япония: Справ. Москва. 1992.
ЛГГЕРАТУРА ДО ДРУГОГО РОЗД1ЛУ
Д ж е р е л а
Армянские источники XVIII в. об Индии/ Пер. с арм. Ереван. 1968.
Гюго К. Записки об Индии/ Пер. с фр. К.А. Антоновой. Москва, 1977.
Минаев И.II. Очерки Цейлона и Индии. Из путевых заметок русскою. Санкт -
Петербург, 1878.
Народное восстание в Индии 1857—1859 тт. Москва. 1957.
Политика европейских держав в Юто-Восточной Азии (60-е годы XVIII 60-е
юды XIX в.). Документы и материалы. Москва. 1962.
Русско-индийские отношения в XVIII веке. Сборник документов. Москва, 1965.
Русско-индийские отношения в XIX в. Сборник архивных документов и матери-
алов. Москва, 1997.
Хададад хан. Сущность истории Синда/ Пер. с перс. М.К Сафалова. Москва, 1989.
Jlimepamypa
Алаев Л.Ь. Социальная структура индийской деревни (территория Упар-Прадеша,
XIX век) Москва. 1976.
Алаев Л.Ь. Сельская обшина Северной Индии. Основные лапы эволюции. Моск-
ва, 1981.
549 |
РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Алаев JI.Б. Южная Индия. Социально-экономическая исюрия XIV—XVIII некой.
Москва. 1964.
Алексеев В.И.. Макаренко В.А. Страна «амилов. Москва. 1965.
4. шее ЕЮ. Персоязычная литература Индии. Краткий очерк. Москва. 1968.
Антонова К.А. Антлийское завоевание Индии в XVIII веке. Москва. 1958
Антонова К.А.. Бонгард-Левин Г.М., Котовский Г.Г. Исюрия Индии. Москва. 1979.
Ашрафян К.З. Аграрный строй Северной Индии (XIII - середина XVIII в.). Моск-
ва. 1965
Ашрафян К.З. Дели: исюрия и кулыура. Москва. 1987.
Ашрафян К.З. Средневековый юрод Индии XIII — середины XVIII века. Москва.
1983.
Ашрафян К.З. Феодализм в Индии: особенности и этаны развития. Москва. 1977.
Бандиленко Г.Г., Гневушева Б.И., Деопик Л. В. Исюрия Индонезии. В 2 ч. Москва.
1992. Ч. 1-2.
Баруа Б.К. Ассамская литература. Краткий очерк. Москва. 1968.
Берзин Э.О. История Таиланда (Краткий очерк). Москва. 1973.
Берзин Э.О. Ю1 о-Восточная Азия и экспансия Запада в XVII — начале XVIII века.
Москва. 1987.
Бирма: Справ. Москва, 1982.
Бирманский Союз. Москва. 1958.
Бот и, брахманы, люди. Четыре тысячи лет индуизма/ Пер. с чеш. Москва. 1969.
Бонгард-Левин ГМ. Индийская цивилизация. Москва. 1993.
Брагинский В.И. Исюрия малайской литературы VII -XIX вв. Москва. 1983.
Блием А.А. Чудо, которым была Индия/ Пер. с антл. Москва, 1977.
Ванина ЕЮ. Средневековое юродское ремесло Индии XIII —XVIII вв. Москва,
1977.
Ванина Е.Ю. Идеи и обшество в Индии XVI —XVIII вв. Москва. 1993.
Васильев В.Ф. Очерки истории Бирмы (1885—1947). Москва, 1962.
Винстедт P.O. Путешествие через полмиллиона страниц. Исюрия Малайской клас-
сической литературы. Москва. 1966.
Раневская Э.В.. Карпова Н.К. ИскусеIво Индии. Москва, 1992.
Глебов Н.В., Суховее А.С. Литература урду. Краткий очерк. Москва. 1967.
Гожева НА.. Сорокина ГМ.. Шустова Т.Е. Искусство Индокитая. Москва. 1991
lypoe Н.В., Петруничева З.Н. Литература телугу. Краткий очерк. Москва. 1967.
Гусева Н.Р. Джайнизм. Москва. 1978.
Гусева Н.Р. Индуизм. М., 1976.
Дементьев Ю.П. Политика Франции в Индокитае и образование Индокитайскою
союза: 1858—1907. Москва. 1975.
Дементьев Ю.П. Политика Франции в Камбодже и Лаосе (1858—1907). Москва.
I960.
Добби Е. Ют о-Вос точная Азия. Москва. 1952
Зика Д. В стране белою слона. Москва. 1985.
Индонезия: Справ. Москва. 1983.
Индуизм. Джайнизм. Сикхизм; Словарь. Москва. 1996.
История: индийских литератур / Пер. с англ. Москва. 1964.
Источниковедение и историотрафия стран Юто-Восточной Азии. Москва
Исюрия Кампучии: Краткий очерк. Москва, 1981.
И тс РФ. Этническая исюрия Юю-Восючной Азии1972
550 |
РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Кабир Хумайюн. Индийская культура / Пер. с шил. Москва, 1963.
Касты в Индии. Москва. 1965.
Конова МТ. Английское завоевание Бирмы. Москва. 1973.
Конова M.I. Бирма накануне аныийскою завоевания: Общееiвенный и юсудар-
С1венный строй. Москва, 1962.
Корнев В.П. Литература Таиланда. Москва, 1971.
Корнев В.И. Гайский буддизм. Москва, 1973.
Косиков И.1. Этнические процессы в Кампучии. Москва, 1988.
Кочнев В.П. Государство сикхов и Аныия. Москва. 1968.
Кудрявцев М.К. Кастовая система в Индии. Москва, 1992.
Кудрявцев М.К. Община и Kacia в Хиндуыане. Москва. 1971.
Куценков А.А. Эволюция индийской кас1ы. Москва. 1983.
Лунин Б.Н. История индийской культуры с древних веков до наших дней / Пер.
с англ. Москва, I960.
Малайзия. Справ. Москва. 1987.
Миго А. Кхмеры. История Камбоджи с древнейших времен / Пер. с фр. Москва,
1973.
Можейко И.В., Узянов А.Н. История Бирмы (Краткий очерк). Москва, 1973.
Мосяков Л.В., Тюрин В.А. История Юго-Восточной Азии: В 2 ч. Москва. 2001 —
2003 Ч. 1-2.
Мюллер М. Шесть систем индийской философии/ Пер. с ант л. Москва, 1995.
Национальная историо! рафия стран Юго-Восточной Азии. Москва. 1974
Неру Дж. Открытие Индии / Пер. с англ. Москва, 1955.
Новая исюрия Индии / Огв. ред. К.А. Антонова, Н.М. Гольдберг. А.М Осипов.
Москва. 1961.
Ожегов С.С., Проскурякова Т.С., Хоанг Дао Кинь. Архитектура Индокитая. Москва.
1988.
Олимов М.А. Очерки истории Синда в XVII начале XIX в. (а1рарные отношения
и город). Москва. 1993.
Ольденбург С.Ф. Кулы ура Индии. Москва. 1991.
Осипов Ю.М. Великое восстание в Индии 1857—1859 it. Москва. 1957.
Осипов Ю.М. Литература Индокишя. Ленин!рад, 1980.
Очерки экономической и социальной истории Индии. Москва. 1973.
Павлов В.П. Социально-экономическая струк!ура промышленности Индии. Исто-
рические предпосылки генезиса капитализма. Москва, 1973.
Панникар К.М Очерк истории Индии / Пер. с англ. Москва. 1961.
Норникель Б. Б. Введение в литературную историю Нусантары IX —XIX вв. Моск-
ва. 1980
Перская П.К). Источники по истории Индонезии с древнейших времен но 1917 г.
Москва. 1974.
Прокофьев О. Искусство Юго-Восточной Азин. 111 в. до н.э. — XVIII в. н.э. Моск-
ва. 1967.
Ребрикова НВ. Таиланд: Социально-экономическая история (ХИ I —XVIII вв.).
Москва, 1977.
Ребрикова Н.В. Очерки новой исюрии Таиланда (1768—1917). Москва, 1966.
Ребрикова НВ.. Калашников Н.П. Таиланд. Общество и юсу да pci во. Москва, 1984.
Редько И.Б. Политическая история Непала. Москва. 1986.
Рейснер И.М. Народные движения в Индии в XVII —XVIII вв. Москва. 1961.
551 I РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Россия и Индия. Москва, 1986.
Рыбакова Н.И. Искусство Камбоджи. Москва, 1977.
Серебряков И.Л- Литература народов Индии. Москва. 1982.
Серебряков ИЛ. Пенджабская .iMiepaiypa. Кра1кий очерк. Москва. 1963.
Сикорский В. В. Индонезийская литература. Москва. 1965.
Синха И.К., Банерджи А.Ч. История Индии/ Пер. с ант л. Москва. 1954.
Спекторов ЛJI. Феодальные отношения в Камбодже накануне установления фран-
цузскою протектората (основные формы земельной собс1веннос!и в середине
XIX в ). Москва. 1979.
Товстых И.А. Ьен!альская лшература. Краткий очерк. Москва, 1965.
Тюрин В.А. История Малайзии. Кра1кий очерк. Москва. 1980.
Холл ЛЛж. История Юго-Восточной Азии/ Пер. с антл. Москва, 1958.
Чаттерджи С.. Латта Л. Индийская философия/ Пер. с ашл. Москва, 1994.
Чаухан Ш. Очерк истории литературы хинди/ Пер. с хинди. Москва, I960.
Челышев Е.П. Литература хинди. Кра1кий очерк. Москва, 1968.
Чеснов Я В. Историческая лнотрафия стран Индокитая. Москва. 1976.
Чичеров А.И. Экономическое развитие Индии перед английским завоеванием (ре-
месло и торговля в XV— XV111 вв.). Москва, 1965.
Чукина Н.П. Искусство Индонезии. Москва, 199].
Шаститко П.М. Нана Сахиб. Рассказ о народном восстании 1857 -1859 гг. в Ин-
дии. Москва, 1967.
Ют о-Вос точная Азия в мировой истории. Москва. 1977.
Л1ТЕРАТУРА ДО ТРЕТЬОГО РОЗД1ЛУ
Д ж е р е л а
Абд ар-Рахман аль-Кавакиби. Природа деспотизма и гибельность порабощения /
Пер. с араб. З.И. Левина. Москва. 1964.
Абд ар Рахман ал-Джабарти. Египет в канун экспедиции Бонапарта (1776- 1798) /
Пер. с араб. X.И. Кильберг. Москва, 1978.
Абд ар-Рахман ал-Джабарти. Етиттет в период экспедиции Бонапарта (1798—1801) /
Пер. с араб. И.М. Фильштинского. Москва, 1962.
Абд ар-Рахман ал-Джабарти. Етипет под властью Мухаммада Али (1806—1821) /
Пер. с араб. Х.И. Кильберг. Москва, 1963.
Абдуррахман-и Тали. История Абулфейз-хана / Пер. с гадж. А.А. Семенова. Таш-
кент. 1959.
Абраам Ереванци. История войн 1721 — 1736 и./ Пер. с арм. Ереван, 1939.
Абу-л-Гачи Бахадурхан. Родословная туркмен / Пер. А. Туманского. Ашхабад. 1897.
Автобиот рафия Абдуррахман-хана. эмира Афганистана / Пер с антл. М. Трулева.
В 2 т. Санкт-Петербург 1901. Г. 1—2.
Аракел Даврижеци. Книта историй. Москва. 1973.
Ахмад Лониш. История мангшской династии / Пер. И.А. Наджафовой. Душанбе,
1967.
«Большая итра- в Центральной Азии; «индийский поход» русской армии. Сбор-
ник архивных документов. Москва, 2005.
Броневский С Новейшие географические и исторические итн|^*йД\|ДЯаз1.'В 2 ч.
Моею», 1823 ч 1-2 sW°e”
5521
РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Бушев II. II. Миссия Артемия Волынского в Иран в 1715—1718 и. Москва, 1978.
Валиханов Ч. Избранные произведения. Москва, 1987.
Вахушти Багратионы. История царства грузинского / Пер. с груз. Н. Т. Накашидзе.
Тбилиси, 1976.
Веселовский Н.И. Очерк историко-географических сведений о Хивинском ханс1ве
о| древнейших времен до настоящего. Санкт-Петербург, 1877.
Гамилыпон А. Афганистан / Пер. с англ. Санкт-Петербург 1908.
Демезон П.Н., Виткевич И.В. Записки о Бухарском хансгве. Москва. 1983.
Дмитрий Кантемир. Описание Молдавии / Пер. J1. Панкратьева. Кишинев. 1973.
Докладная записка (ляиха) Мустафы Решида-паши султану Махмуду II/ Пер. с
туреи. НА Дулиной // Письменные памятники Востока. Москва. 1981.
Документы к истории азрарных отношений в Бухарском ханстве / Пер. О.Д. Чехо-
нин. Ташкент, 1954.
F.cau Хасан-Джалалян. Кразкая история страны албанской / Пер. с арм. З.М. Буни-
ятова. Баку. 1989.
Ибрагим Мунтеферрика. Основы мудрости в устройстве народов/ Пер. с турен.
Ю.А. Каменева. Москва. 1984.
Из тегеранского дневника полковника В.А. Косоговскозо. Москва. 1961.
Коран / Пер. с араб. И.Ю. Крачковского. Москва. 1963.
Краса у розумз. Арабськз казки у записях Агатангела Кримськозо / Пер. а араб.
М. Веркальця. Ки’зв, 1992.
Марсильи. Военное состояние Османской империи с ее прирашением и упадком:
В 2 ч. Санкт-Петербурз. 1737. Ч. 1-2.
Матвей Меховской. Трактат о двух Сарма зиях. Москва; Ленинград, 1937.
Материалы по истории туркмен и Туркмении. Москва, 1938. Т. 2.
Махмуд ибн Вали. Море тайн относительно доблестей благородных / Пер. Б.А. Ах-
медова. Ташкент, 1977.
Мир Гулам Мухаммад Губар. Ахмад-шах — основатель афганского государства /
Пер. с дари. Москва, 1959.
Мир Гулам Мухаммад Губар. Афганистан на пути истории / Пер. с дари М Давля-
това. Москва, 1987.
Мухаммад-Рафи' Ансари. Дастур ал-мул у к (Устав для зосударей) / Пер. с перс.
А.Б. Вильдановой. Ташкент. 1991.
Мир Мухаммед Амин-и Бухари. Убайдулла-наме / Пер. с тадж. А.А. Семенова. Таш-
кент, 1957.
Мирза Мухаммад Хайдар. Та'рих-и Рашиди / Пер. с перс. А. Урунбаева, Р.П. Джа-
лиловой, Л.М. Епифановой. Ташкент. 1996.
Мухаммад Казим Поход Надир-шаха в Индию (Извлечение из Та’рих-и-алама-
ра-йи надири) / Пер. с перс. П И. Петрова Москва. 1961.
Мухаммед Казим. Наме-йи аламара-йи надири (Мироукрашаюшая надирова кни-
за) / Пер. с перс. Н.Д. Миклухо-Маклая. Москва, I960.
Мухаммед Юсуф Мунши. Муким-ханская история/ Пер. с задж. А.А. Семенова. Таш-
кент. 1956.
Материалы по истории Азербайджана / Пер. П. Жузе. Баку. 1940.
Международные отношения в Центральной Азии в XVII — первой половине
XIX в.: Документы и материалы. Москва, 1989.
Мейендорф Е.К. Путешествие из Оренбурза в Бухару / Пер. с фр. Е.К. Бетгера.
Москва, 1975.
553 |
РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Мирт Абдал’азим Сами. Та’рих-и Салат ин-и Манзитийа (История манзитских
государей)/ Пер. с перс. Л.М. Епифановой. Москва. 1962.
Наполеон / Бонапарт. Избранные произведения. Санк!-Пегербурз, 1994.
Новая исюрия Ирана. Хрестоматия. Москва, 1988.
Пашино НИ. Туркестанский край в 1866 i. Санкт-1 Ieiep6ypi, 1868.
Посланник lleipa I на Восiоке. Москва, 1986.
Рикот. Монархия зуреикая. описанная через Рикога. бывшею анзлийскозо секре-
заря при Оззо.манской Порте. Санкз-Пезербурз, 1741.
Сирия, Ливан и Палестина в описаниях российских пузешес1венникон. консуль-
ских и военных обзорах первой половины XIX века. Москва. 1991.
Сказки народов Памира / Пер. с памирских языков. Москва. 1976.
Таос-Амруш М. Волшебное зерно. Сказки, легенды и песни берберов Кабилии /
Пер с фр. О. В. Моисеенко. Москва. 1974.
Та'рих-и Бадахшан (Исюрия Бадахшана)/ Пер. с перс. А.Н. Болдырева и С.Е. Гри-
горьева. Москва. 1997.
Та’рих-и Сисзан (Исюрия Систана) / Пер. с ззерс. Л.Л. Смирновой. Москва. 1974.
Тунманн И. Крымское ханство / Пер. с нем. Н. Л. Эрнста, С. Л. Белявской. Симфе-
рополь, 1991.
Фахри. Правила для зосударей и рассказы о мусульманских династиях. Сочиззение
Мухаммеда-бен-Али-бен-Тагаба, известною ззод именем Ибн-Тиктака/ Пер.
с араб. Н. Холмогорова. Казань, 1863.
Хафиз и Таныш ибн Мир Мухаммад ал-Бухари. Шараф-намэ-ййи шахи (Книга
шахской славы): В 2 т. / Пер. с ззерс. М.А. Салахетдиновой. Москва. 1983 -
1989. Т. 1-2.
Ходжа Самандар Термези. Дастур аль-мулук (Назидание государям) / Пер. с ззерс.
М.А. Салахетдиновой. Москва, 1971.
Хусрав ибн Мухаммад бани Ардалан. Хроника / Пер. с перс. Е.И. Васильевой. Моск-
ва. 1984
Лi тератур а
Алькаева Л.. Бабаев А. Турецкая лизеразура. Краткий очерк. Москва, 1967.
Апродов В.А. Тысячелетия Восточного Магриба. Москва, 1976.
Арабская Республика Египет: Справ. Москва. 1990.
Арунова М.Р.. Ашрафян К.З. Государство Надир-шаха Афшара (Очерки обшесзвен-
ных отношений в Иране 30—40-х годов XV111 века). Москва. 1958.
Афганистан: история, экономика, культура. Москва. 1989.
Ахмедов Б.А. Исюрия Балха: XVI - первая половина XVIII в. Ташкент, 1982.
Ацамба Ф.М., Кириллина С.А. Релизия и власть: ислам в Османском Египте (XVIII —
первая четверть XIX в.). Москва, 1996.
Бабишкш О. Азатанзел Кримський. Кизв, 1967.
Бертельс Е.Э. История персидско-таджикской литературы. Москва. 1960.
Босворт К.Э. Мусульманские династии: Справочник но хронолозии и зенеалозии /
Пер. с ант л. Москва, 1971.
Брагинский И.С., Комиссаров Л.С. Персидская лизеразура. Кразкий очерк. Москва.
1963.
Бушев Н.П. I ераз зт анизо-иранская война. Москва. 1959. k, KraN.atua
Вамбери / Исюрия Бохары , Пер. с нем. Санкд IIciepoxp,»'
Вархалець Л/.М. Азазанзел Кримський у кол! свозх с шв. 1990
РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
554 |
Васильев А.М. Исюрия Саудовской Аравии (1745 г. — коней XX в.). Москва, 1999.
Видясова М.Ф. Социальные структуры доколониального Магриба: Генезис и типо-
логия. Москва. 1987.
Витол А. Османская империя (начало XVIII в.). Москва, 1987.
Гасратян М.А., Орешкова С.Ф., Петросян Ю.А. Очерки истории Турции. Москва,
1983.
Гафуров Б.Г История таджикского народа. Москва, 1952.
Голобородько Н.Н. Турция. Москва, 1912.
Гордлевский В.А. Избранные сочинения: В 3 т. Москва, 1960—1962. Т. 1—3.
Гурницкий К. И. А|афангел Ефимович Крымский. Москва, 1980.
Гурницький K.I. Кримський як 1сторик. Ки'1'в, 1971.
Давидович Е.А. Исюрия монетного дела Средней Азии XVII—XV111 вв. Душанбе,
1964.
Дорошенко Е.А. Зороастрийны в Иране. Историко-этнографический очерк. Моск-
ва, 1982.
Драгоманов М. Про украшських козаюв. татар та турюв. Ки!в, 1991.
Дулина Н.А. Османская империя в международных отношениях (30—40-е годы
XIX в.). Москва, 1980.
Дулина Н А. Танзимат и Мустафа Решид-паша. Москва, 1984.
Еолян И.Р. Традиционная музыка Арабского Востока. Москва, 1990.
Еремеев И.Р. Ислам. Образ жизни и стиль мышления. Москва, 1990.
Еремеев Д.Е. На стыке Азии и Европы (очерки о Турции и турках). Москва, 1980.
Еремеев Д. Страна за Черным морем. Москва, 1968.
Еремеев Д.Е. Этногенез турок (происхождение и основные этапы этнической исто-
рии). Москва, 1971.
Еремеев Д.Е., Мейер М.С. История Турции в средние века и новое время. Москва,
1992.
Ерофеева И.В. Хан Абулхаир: полководец, правитель и политик. Алматы, 1999.
Жантиев Д.Р. Традиция и модернизация на Арабском Востоке: реформы в сирий-
ских провинциях Османской империи (конец XVIII — начало XX века). Мос-
ква, 1998.
Желтяков А.Д. Печать в общественно-политической и культурной жизни Турции
(1727-1908). Москва, 1972.
Жигалина О.И. Великобритания на Среднем Востоке. XIX — начало XX в. Анализ
внешнеполитических концепций. Москва, 1990.
Жюльен Ш.А. История Северной Африки: Тунис, Алжир, Марокко: В 2 т. / Пер.
с фр. Москва, 1961. Т. 1—2.
Зеленев Е.И. Государственное управление, судебная система и армия в Египте и
Сирии (XVI — начало XX века.). Санкт-Петербург, 2003.
Ибрагимбейли Х.-М. Кавказ в Крымской войне 1853—1856 гг. и международные
отношения. Москва, 1971.
Иванов М.С. Антифеодальные восстания в Иране в середине XIX в. Москва, 1982.
Иванов М.С. Очерк истории Ирана. Москва. 1952.
Иванов П.П. Очерки по истории Средней Азии (XVI—XIX вв.). Москва, 1958.
Иоаннесян А.Р. Присоединение Закавказья к России и международные отношения
в начале XIX в. Ереван, 1958.
Ислам: Энциклопедический словарь. Москва, 1991.
История армянского народа с древнейших времен до наших дней. Ереван, 1980.
555 |
РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
История Афганистана с древнейших времен до наших дней. Москва. 1982.
История Бухары с древнейших времен до наших дней. Ташкент, 1976.
История Ирана. Москва, 1977.
История Иранского государства и культуры (к 2500-летию Иранского государ-
ства). Москва, 1969.
История Казахстана с древнейших времен до наших дней. Алматы, 1993.
Киняпина Н.С., Блиев М.М., Дегоев В. В. Кавказ и Средняя Азия во внешней поли-
тике России. Вторая половина XVII в. — 80-е годы XIX в. Москва, 1984.
Климович Л. И. Ислам. Москва, 1965.
Кляшторный С.Г., Султанов Т.Н. Летопись трех тысячелетий. Алма-Ата, 1992.
Королевство Марокко: Справ. Москва. 1991.
Кошелев В.С. Египет: от Ораби-паши до Саада Заглула: 1879—1924. Москва. 1992.
Крачковский И.Ю. Избранные сочинения: В 6 т. Москва-Ленинград, 1955—1960.
Т. 1-6.
Крымский А.Е. История новой арабской литературы. XIX — начало XX века. Моск-
ва, 1971.
Крымский А.Е. История арабов и арабской литературы: В 3 т. Москва, 1911 — 1913.
Т. 1-3.
Крымский А.Е. История Персии, ее литературы и дервишской теософии: В 3 т.
Москва. 1909-1917. Т. 1-3.
Крымский А.Е. История Турции и ее литературы: В 2 т. Москва. 1910—1916. Т. 1—2.
Кримський А. 1стор1я Туреччини. Кшв; Львтв, 1996.
Кузнецова Н.А. Иран в первой половине XIX века. Москва, 1983.
Лаврентьев В.Л. Ливия: Справ. Москва, 1985.
Ланда Р.Г Борьба алжирского народа против европейской колонизации (1830—
1918). Москва, 1976.
Левин З.И. Развитие основных течений общественно-политической мысли в Си-
рии и Египте (новое время). Москва, 1972.
Луцкий В.Б. Новая история арабских стран. Москва, 1965.
Лысцов В.П. Персидский поход Петра 1. Москва, 1950.
Лэн-Пуль С. Мусульманские династии: Хронологические и генеалогические табли-
цы с историческими введениями / Пер. с англ. Санкт-Петербург, 1899.
Массэ А. Ислам: Очерк истории / Пер. с фр. Москва, 1982.
Маштакова Е.И. Турецкая литература конца XVII — начала XIX в.: К типологии
переходною периода. Москва, 1984.
Мейер М.С. Османская империя в XV111 в.: Черты структурного кризиса. Москва,
1991.
Миллер А.Ф. Краткая история Турции. Москва, 1948.
Миллер А.Ф. Мустафа-паша Байрактар. Москва; Ленинград, 1947.
Михнева Р. Россия и Османская империя в международных отношениях (1739—
1756). Москва, 1985.
Мюллер А. История ислама с основания до новейших времен: В 4 т. / Пер. с нем.
Санкт-Петербур!, 1895—1896. Т. 1—4.
Новичев А.Д. История Турции. Новое время: В 3 ч. Ленинград, 1968—1978. Ч. 1—3.
Новичев А.Д. Турция. Краткая история. Москва. 1965.
Нурмухамедов М.К., Жданко Т.А. Каракалпаки. Краткий очерк истории с древней-
ших времен до наших дней. Ташкент, 1971. Vlhrary .at.ua
Орешкова С.Ф. Русско-турецкие отношения в начале student-° <7i
556 I РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Османская империя: юсударс г венная власть и социально-политическая структура.
Москва. 1990.
Османская империя: Система государственного управления. социальные и этно-
религиозные проблемы. Москва. 1986.
Очерки новой истории Ирана (XIX — начало XX в.). Москва, 1978.
Павличко С. Нагпоналвм. сексуальность, оркнтал1зм. складний евп Агатам тела
Кримською. Кигв, 2000.
Першиц А.И. Арабы Аравийскою полуострова. Москва, 1958.
Петросян Ю.А. Древний город на беретах Босфора. Москва. 1986.
Петросян Ю.А. Младотурецкое движение (вторая половина XIX — начало XX в.).
Москва. 1972.
Петросян Ю.А •'Новые османы» и борьба та конституцию 1876 г. в Турции. Мос-
ква. 1958
Петросян Ю.А Османская империя: .могущество и гибель. Исторические очерки.
Москва. 1990.
Петросян Ю.А., Юсупов А.Р. Город на двух континентах. Москва. 1981.
Петрушевский И.П. Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и
Армении в XVI — начале XIX в. Ленинград, 1949.
Пигулевския Н.В., Якубовский А.Ю.. Петрушевский И.П., Строева Л.В.. Белениц-
кий Л.М. История Ирана с древнейших времен до конца XVIII века. Ленин-
град. 1958.
Покровский Н.И. Кавказские войны и имама! Шамиля. Москва. 2000.
Прошин Н.И. История Ливии в новое время (середина XVI - начало XX в.). Моск-
ва. 1991.
Рейснер И.М. Развитие феодализма и образование государства у афганцев. Москва. 1954.
Рипка Я. История персидской и таджикской литературы. Москва, 1970.
Риштия К.С. Афганистан в XIX в./ Пер. с дари. Москва. 1958.
Россия и Афганистан. Москва. 1989.
Ротштейн Ф.А. Захват и закабаление Египта. Москва. 1959.
Сазонова Н.Н. Искусство Ирана. Москва. 1994.
Сейранян Б.Г. Эволюция социальной структуры стран Арабскою Востока. Земель-
ная аристокрагия в XIX в. — 60-е годы XX в. Москва. 1991.
Сергеев В.И. Янычары (меч ислама). Ростов-на-Дону. 2000.
Смирнов В.Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала
XVIII в. Санкт-Петербург. 1887 (або Одесса. 1889).
Сотовое Н.А. Северный Кавказ в русско-иранских и русско-турецких отношениях
в XVIII в. Москва, 1999.
Тарде Е. В. Крымская война: в 2-х г. Москва; Ленинград. 1941 — 1944.
Товарно-денежные отношения на Ближнем и Среднем Востоке. Москва. 1979.
Тодорова М.Н. Англия, Россия и Танзимаг (вторая четверть XIX в.). Москва. 1983.
Туманович Н.Н. Европейские державы в Персидском заливе в XVI—XIX вв. Моск-
ва. 1982.
Фадеева И.Л. Мидхаг-иаша. Жизнь и деятельность. Москва. 1977.
Фадеева И.Л. Официальные доктрины и идеологии в политике Османской импе-
рии (осма н и зм-панисламизм): XIX - начало XX века. Москва, 1985.
Филыитинский И.М История арабской литературы X—XVIII века. Москва. 1991.
Халфин Н.А. Присоединение Средней Азии к России (60—90-е годы XIX в.). Моск-
ва. 1965.
557 | РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Халфин Н.А. Россия и ханства Средней Азии (первая половина XIX в.). Москва,
1974
Хмелева Н.Г. Государство Абд аль-Кадира Алжирскою. Москва. 1973.
Штейнберг Е.Л. История британской атрессии на Среднем Востоке. Москва, 1951.
ЛГГЕРАТУРА ДО ЧЕТВЕРТОГО РОЗД1ЛУ
Д ж е р е л а
Булатович А.К. С войсками Мене.тика II. Москва. 1971.
Ковалевский Е.П. Путешествие но внутреннюю Африку. Санкт-Петербурт. 1848.
Сказки народов Африки / Пер. с африканских и западноевропейских языков. Мос-
ква. 1976.
Эфиопские хроники XVII —XVIII веков / Пер. с эфиоп. С. Б. Чернецова. Москва.
1989.
JHmepamypa
Абрамова С.Ю. Африка: четыре столетия рабоюртовли. Москва. 1992.
Африка: Взаимодействие культур. Москва. 1989.
Африка, встречи цивилизаций. Москва. 1970.
Африка: Энциклопедический справочник: В 2 1. Москва. 1986-1987. Г. 1—2.
Бартницкий А., Мантель- Нечко И Исюрия Эфиопии / Пер. с пол. Москва.
1976.
Бюттнер I. История Африки с древнейших времен / Пер. с нем. Москва. 1981.
Громыко Ан.А. Маски и скульптура Тропической Африки. Москва. 1985.
Дэвидсон Б. Новое открытие древней Африки / Пер. с антл. Москва. 1962.
Жуков А.А. Культура, я тык и литература суахили (доколониальный период). Ле-
нин! рад. 1983.
Забродская М.П. Русские путешественники по Африке. Москва, 1955.
Зотова К).. Куббель Л. В поисках Нит ера. Москва. 1972.
Изучение Африки в России (дореволюционный период). Москва. 1977.
Искусство народов Африки. Москва. 1975.
История национально-освободительной борьбы народов Африки в новое время.
Москва. 1976.
История Африки в XIX — начале XX в. Москва. 1984
История Ганы в новое и новейшее время. Москва, 1985.
История Тропической Африки (с древнейших времен до 1800 г.). Москва, 1984.
Источниковедение африканской истории. Москва. 1977.
Киселев Г.С. Хауса. Очерки этнической, социальной и политической истории (до
XIX столетия). Москва. 1981.
Кобищанов Ю.М. Исюрия pacupociранения ислама в Африке. Москва, 1987.
Кочакова Н Б. Города-1 осударст ва йорубов. Москва. 1968.
Кочакова Н.Б Рождение африканской цивилизации. Ифе. Ойо. Бенин, Даю.мея.
Москва. 1986.
Куббель Л. Е. Путь в Томбукту. Москва. 1971.
Ланге ПЛ Континент коротких теней: Исюрия теотрафических открытий в Афри-
ке / Пер. с нем. Москва. 199(1. _
Линде / . Бретшнейдер Э. Jo прихода белою человека Мфитикашвырккat.u®
прошлое / Пер. с нем. Москва, 1965. studenvuu’
558 |
РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
Лизеразура оран Африки. Москва. 1964.
Ми романов Н Б. Искусство Тропической Африки Москва. 1986.
Ольдерогге ДА. Западный Судан в XV —XIX вв. Очерки но истории и исюрии
кулыуры. Москва; Ленинзрад, I960.
Орлова А.С., Львова Э.С. С|ранииы исюрии великой саванны. Москва. 1978.
Рено Ф . Лаже С. Африканские рабы в далеком и недавнем прошлом / Пер с фр.
Москва, 1991.
Смирнов С.Р. Исюрия Судана (1821—1956). Москва, 1968.
Сюрэ Каналь Ж. Африка Западная и Цензральпая. Геозрафия. Цивилизация. Исю-
рия / Пер. с фр. Москва. 1961.
Традиционные и синкретические релиз ии Африки. Москва. 1986.
Урсу Д. И Исзориозрафия исюрии Африки. Москва. 1990.
Хазанов А.М. Экспансия Портузалии в Африке и борьба африканских народов за
независимость (XVI XVI11 вв ). Москва. 1976.
Шаревская БИ. Релизия зропической Африки. Москва. 1961.
Шаревская Б.И. Сзарые и новые релизии Тропической и Южной Африки. Москва.
1964.
Эфиопские исследования: история и культура. Москва. 1981.
Навчальне видання
Рубель Вадим Анатошйович
НОВА 1СТОР1Я АЗП ТА АФРИКИ:
11остсерелньов1чний Схш (XVIII — друга половина XIX ст.)
Художне оформления та редагування О.Г. Григора
Техжчний редактор^/./. Швецъ
Коректор //. Л. Пироженко
Комп'ютерна верстка М.Б. Гутмана
Пии до друку 30-11.06. Форма! 60/84/16. Ilaiiip офсет.
Гари. 1аймс. Друк офсет. Умон. друк. арк. 32,55. Обл.-пи.! арк 30
Тираж 3 500 прим Вил № 4364. Зам. № 6-728.
Виданиишио »Либшь>
01004 Киш. пул Пушк!нська. 32
Cniaoiimo про держанну peecipauiio № 404 nia 06.04.01
Вщдруковано на ВАТ «БЬюцерювська книжковдфа&има _at.ua
УкраТна, и. Etna Церква, ®
тина IX ст.):
Рубель В.А.
Р82 Нова icTopiM Азп та Африки: Постсередньов1чний Сх1д
(XVIII — друга половина XIX ст.): Навч. посчбник. — К.:
Либшь, 2007. - 560 с.
ISBN 978-966-06-0459-9.
У навча.1ьному ноабнику розкривае i вся спеииф)ка соиюеволюшйною
розвшку пивьташй афро-аз1йсько| о носзсередньов1ччя в умовах cxliho-
за.хмно') лихозомм свповою кторичною провесу. Ui.iicHo роз1лядаюп»ся
шпанпя езHono.iiiично! ia суспыьно-)осподарсько) еволюип ia духовною
розвшку схмни.х народ)в. iciopiH яких подаоься в нерозривн!й (дноси j
iciopitjo нрироди. Значку yeaiy придиено ро.н видазних особисюсчей в
iiepejKojoHia 1ьн|й iciopn афро аз)йською ренону.
Для сгуденив виших навчальних заклала.
ББК 63.3(0)5я73
51иаеп^ли8
sWdentW