Теги: военное дело военная литература
Год: 1711
Текст
КрАТКОЕ ОПІСАНІЕ
О
В О I Н А X Ъ
ИЗЪ КНІгЪ ЦЕЗ АрІЕВЫХЪ,
сЪнЪкоторымі знатный!
прім'Вты о тѢхЪ
ВОІНАХЪ.
со особлівЬімЬ
р вошѣ РАЗГОВОРОМЪ
[^или опісаніемЪ^
НАПЕЧАТАНО
ПовелЪ н 1 емЪ
ЦАрСКАГО
Велічсства
вЪ МОСКвЪ лѣта Господня 1711
вЪ Февралѣ.
Сб
КРАТКОЕ ОПІСАНІЕ
О
ФрАнпузскіхЪ воінлхЪ.
К Н І Г А ПЕРВАЯ.
2 ЕзарьимѢяуправппелство
||ЦІ' надѣ французами напять
лѣтѣ,первую воіну імѢлЪ
сЬ шваіцарами , которая
началася отѣ оргенторТуа. Ибосеи
человѣкѣ бывѣ ѣло богатЪ, доброе
фамі'лныи, и власть имѣя полную
вЪ своемѣ народѣ , удобно оный
народѣ смѣлый отѣнатуры своси,
склонилѣ кѣ намѣренію своему ,
чтобѣ во франціі разп ространішісь,
ИлѢже земля есть бодѣ,и лутче ихѣ.
шваицарская нація
Л всегда
сченная
И
всегда во оружіи обученная чрезѣ
частые воі'ны , сѣ своими сосу-
дами } видя крѣпкое намѣреніе
оргенторіуово, способно ко всему
склонилась ; резолюцію на сіе вос-
прТявЪ,взяли онѢ три года сроку на
собраніе и уготовленіе свое, вЪ ко-
торое время они запаслісь тслѢ-
гам! і лошадмі; пр'іказалі во все! свое!
землѣ всякіхЬ сѢменЪ насѣять, ради
запаснаго пропітанія.иизбрали за
главного своего началніка, оргснто-
рГуа, котороі с свое! страны вЪ сіе
время забавТлся прібылно укрѣ-
пляясь помощію своі'хЬ сосѢдовЪ, и
наговорілЪ кастікуса бургініона,
утвердітТся властішелемЪ вЪ своей
землѣ какѣ и отецЪ его былЪ .
КЪ сврему же намѣренію прівлекЪ
думноріуа прозваніемѣ дотоінѣ
града
и
града сго ; I оженілЬ его на дщері
свое! , но шваіцарЬі всегда імѢя рев-
ность о волності свое!, такожѣ про-
смотра что оргенторіксЬ , желалЬ
ІхЬ волностЬ уні'зІтЬ, за его персо-
ною бросілісЬ, і вЪ тюрму посаділі
сго, ідѢже, вскорѣ умре послѣ спор-
наго своего процесу. [і’лі осужденія^.
Ібо много прі себѣ імѢлЬ сродніковѣ
і партізантовЬ. Сіе же народЬ то!
не устранило , ні'же намѣреніе іхѣ
возмутіло ; котороі вЬ назначено!
денЬ, взявш'і на трі мѣсяца пропіта-
нія, сожглі все, протчее посѣянное,
всѢ своі городЬі которЬіхЬ счітаютЬ
[у г] і четЬіре ста деревенЬ, по томѣ
увѢрівш’і тоже учінітЬ своіхЬ со-.
сѢдовЬ , возпріялі своі путь кЬ ге-
неву городу , что ,бЬ перепр_авітся,
чрезЬ рѣку , рону: ЦезарЬ услЬцца,-
сію новіну , наскоро походѣ своі
Л 2 упра-
управ’ілЬ, кЬ геневу: собралЬ но воз-
можності воі’нскіхЬ лю^еі, і велѢлЬ
мостЬ на ронѢ рѢкЪ разорвать, по
томЬ намѢрілся состроітЬ стѣну,
і вЬікопатЬ яму дрѵТною на [ 18 ] мілЬ,
отЬ озера генезского , с|о горЬі юра-
скоі ; о чемЬ шващарЬі увѢдомясЬ ,
послалі кЬ нему вЬібраннЬіхЬ людеі
упросітЬ пасажЬ: цезарЬ іхЬ забав-
ляя , обѢщалЪ отвЪшЬ ^атЬ вЬ іное
время , между котораго онЬ одна-
кожЬ управясЬ прі’шелЬ вЪ состоя-
ніе онЬімЬ протівітісЬ, но шваіііарЬі
по отказу его , попЬіпався около по-
сажу, воспріялі путЬ вЬ бу ргонію ,
о которомЬ думноріксЬ іхЬ увѢдо-
МілЬ : что відя і^езарЬ , оСтаві’лЪ
вЬ геневЪ лабіенуса , еще собралЬ
людеі, і за н'імі пошелЬ, вЬ погонЬ і
которЬіхЬ заставші прі переправѣ
рѢк! саонЪг,побілЬ четвертую часть
КхЬ
іхЬ воіска непоспѣвшую кЬ перепра-
вѣ по томѣ состроя на тоі рѣкѣ
мостЬ за онЬімі. слѢсрвалЬ , , но
проштаніе ему поящая лішітісЬ,
такожЬ услЬіша что сумноріксѣ
всякімі мѢрамі , у^ер;ківалЬ ліо^еі
аутунскіхЬ ему обѣщанное срітЬ ,
за тѣмЬ остановку учінілЬ, что же
^івіщаку своему велікому $ругу
брату с^умноріксову, сказалЪ котороі
ему брату своему о семѣ . обЬ-
яві’лЬ , за него цезаря просілЬ і пар-
донѣ одержалъ . По томѣ цезарЬ
услЬшіа что шваіцарЬі стоятЬ
по^Ь нѣкоторою горою , велѢлЬ о
оно! освѢ^омітся ,
она
всю ночЬ лабіенуса ра^і одержа-
нія верхушкі тоі горЬі : по утру
собравЬ своіхЬ лю^еі вЬ строі, еще
послалЬ консіеруса вЬ партію кЬ не-
< Л 3 прія-
і прізнавЬ что
удобна естЬ , послалЬ во
[6]
пріятелямЪ , которо? увЬ^омясЬ о
тревогѣ лабі'енусовоі ,^онесЬ цезарю
что непріятель всею горою-овла-
дѣлъ : что его удержало побітЬ
шващаровЪ : на завтрее возпріялЬ
онЬ путЬ вЬ бому рад'і ратанія ржі
своему воі’ску, о чемЬ шваі’царЬі увѢ-
^омясЬ , за ні’мЪ погонілісЬ. ЦезарЬ
відя что оні і^утЬ кЬ нему, овла-
дѣлъ есрнЬімЪ прТгоркомЪ , і во'іско
свое наполовіне оного построілЬ ,
а на самомЪ верху поставілЪ новопрі’-
борнЬіхЪ сал^атЪ легіона сЪ ^ва ,
такожЬ і весЬ багажЬ: потомЪ сЪло-
шеср своеі слѢзші , оную отослалъ
? всѢмЪ повелѢлЪ тако учінітЬ ,
такожЬ пріказалЪ чтобЬ всѢ за німЬ
ёзошлі , ілг ^е вЬігратЬ , Улі весма
пропастЬшваііхарЬі прішес|ціі сталі
атаковать , но цезарЬ іхЪ разбілЪ,
1 прогналЪ жестоко ; 'і заказалЬ лю-
дямЬ
<дямЪ лангрескімЬ ні'мало імЬ помощі
чінппЬ , ні вЬ провіянтѢ , ні вчемЬ :
По томЬ іхЬ прінуділЬ повшоватісБ
сго діскреціі,і все у ні'хЪ ружЬе обо-
бралЬ , по томЬ залогі взявЬ , і прі-
нусрлЬ онЬіхЬ возврапіітісЬ по ста-
рому вЪ свою землю посел'ітісЬ , і
<[омЬі построТтЬ: такую тѢ шваТ-
царЬі вЪ сеі воінѢ прібЬілЬ получі'лі
что ізЪ 08ооо человѣкъ вЪ кото-
ромЬ чіслѢ 92000 человѣкъ бЬіло
по^Ь ружЬемЬ возвратілосЬ вЬ свою
землю токмо сЬ цоооо человѣкѣ.
резолюція сего народу, которая
является варварская, Тчревѣ свое злое
слѣдованіе генерално осуждена, оср
накожЬ імѢетЬ тоже начало , яко
всѢ побѢдітелі рто ссшЪ желаніе
А 4 коман-
С8]
командовать,! возвЬісітіся. ВЬішере-
ченнаяжЪ резолюція прімѢтна зѣло
вЪ размЬішленіі трехЪ лѢтЪ , раді
приготовленія > вЬ постоянствѣ, по
смерті главного началніка , вЬ твер-
домъ намѣрено , і вЪ эксекуіуі іхЪ
намѣренія , понеже послѣднее уже
отчаяніе сіе, что пожгл'і всѢ своі
домЬі безЪ всякоі надеждЬі: токмо
уповая на шпагі своі: чрезЪ сіе воз-
можно научітісЬ , что ніктоже
ІмѢетЬ велікое намѣреніе чінітЬ
слабо, ібезЬ велікоі бодрости такожЬ
что добро! салдатЬ не імѢетЬ ні
когда пролазу смотрѢтЬ способно-
го, кудабЬ уітітЬ , но імѢетЬ сто-
ятЬ каменною стѣною , і іскатЬ
способЬ всегда побѣдітЬ своего не-
пріятеля. Ібо еже лі вЪ началѣ, же-
стокого намѣренія тЬі означішЪ ,
какімЪ способомъ можсшЬ спастісЬ;
НС-
и
нетерпѣніе і страхЬ на туралноі
человѢческоі вЬ наімаломЬ безчастіі
кЬ тому прінуждатЬ будетЬ: еже-
лібЬ шваіііарЬі не сошлісЬ сЬ несра-
вляемЬімЪ вЬісокоп^ѢломудріемЬ це-
заріевЬімЬ, котороі чрезЬ свою хра^
бростЬ . ученіе , поспѣшность , і
свое счастіе , остановілЬ іхЬ отча-
яніе , онѢ бЬі безЬ всякаго трусца
свое намѣреніе эксекутовалі , рлі
ісправілі.]
Во обходітелствѢ сеі воінЬі какЪ
Т вЬ «другіхЬ , цезарЬ показалЬ , что
счастіе его вЬ тѢхЬ ^дѢлехЬ состо-
яло во іскусѢ становітЬ воіско наде-
жно , і всегда окопомЬ укрѢплятіся,
с|а бЬі не бЬітЬ прінужденнЬімЬ ні
когда бітісЬ неволею , но мощі бЬі
случая іскатЬ , непріятеля разбітЬ
запасался пропітаніемЬ, чтобЬ всегда
бЬіло поволно, ПодобастЬ гаакожЪ
Л 5 все-
Сю]
всегда держатЬ салдатЪ вЪ обучені'І
воінскомЪ, і вЬ бодрості, чтобЪ воз-
можно бЬіло свое намѣреніе ісправітЬ
скоро і чінно.
Думноріксово прощеніе зѣло естЬ
прімѢтно: что натуралная мілостЬ
цезаріева по прошенію брата его ді-
вщіака, которого онЪ зѣло любілЬ,
кЬ сему пардону прінуділа, однакожЬ
о вшВ его велѢлЪ подуматЬ, что бЬ
впредЬ такова безчастія не случілосЬ.
Вінное погрѣшеніе консідіусово
значітЬ колі'ко нужно естЬ посЬілатЬ
і’скуснЬіхЪ людеі радт вѢдомості о
непрі’ятелскомЬ воіскѢ.
І повелѣніе цазаріево швагцарамЪ
возвратіті’сЬ вЬ іхЬ землю , учінено
мудро , да бЬі схмЬ способомъ нѣм-
цамъ помѣшку уч'інітЬ вЬ намѣреніе
ІхЬ , воіную забавітЬ его , такожЬ
что бЪ способу не датЬ кЪ прованціі
прібліжітісЬ, . » Вторая
[II]
ВТОрАЯ В О І Н Л.
Прічіна Сеі второ! воінЬі естЬ
сія: что бЬівЬ разгласіе между
овернятсамі і отунскімі лк д-»
мі , которЬіе зѣло сутЬ сілнЬі, пуі-
звалі оні нѢмцовЪ кЬ ссбѢ , прі по-
мощх которЬіхЪ первЬге другіхЪ по-
білі. однакожЬ погаомЪ всѢ оні вЪ
обманЬ попалі; но болше побѢдіте.л",
нежелі побѣжденное, ібо сіі послѣд-
ніе не імѢлі велікую докуку, токмо
вЬ налогахъ і нѢкоторЬіхЬ податяхЬ.
Но другіе болше вЪ нужду себя прі-
велі* понеже неміхЬі у ніхЬ отнялі
і землі нѢкоторЬіе; Сіце відя оні
себя всѢ уневолненЬімі, собралі по*
повелѣнію цезаріеву стацкоі сеімЪ, і
просіл'і у него помощі, которую
цезарь онЬімЬ обѢщалЬ, но раді дѣла
сего посЬілалЪ кЬ главному началніку
отЬ
О]
отЬ нѢмцрвЪ кЬ аріовісту, отЪ ко-
торого воспріялЬ отвѢтЬ гор^Ьіі;
отЬ негожЬ і воіна почаласЬ, вЬ ко-
тороі цезарЬ оного началні'ка весма
розбі'лЬ , і ізЬ францді вЬігна.лЬ , та-
кожЬ і всѢхЬ нѢмцрвЬ переправя іхЬ
поневолѢ 'імЬ чрезЬ рѣку рену; Сіі
же ^вѢ воінЬі окончілісЬ вЬ е^іно
лѣто.
прім ЬтЫ.
. .Должно прімѢті’тЬ како сутЬ опас-
нія таковЬія помогателЬнЬія воіска, а
натаче внегста прі’зЬіваешЪ на помощЬ
народЬ сілЬняі себя , цсзарЬ по !хЬ
прошенію і‘зЬ франіуі аріовіета вЬі-
гналЬ , і сію во'іну зачалЪ рас]т ^вухЬ
прічТнЬ. Первая ,что боялся чтобЬ
не пошелЬ тог сілноі наро^Ь немѢц-
ко!, вЪ землю, прованскую , такожЬ
чтобЬ не прібліжілся... ко італіі ♦
Вторая
Вторая пр'ічТна, что чрезЪ сію воіну
невідімо онЬ прославлялся і прхбЬілЬ-
ствовался вЬ сі’хЬ поб’ѣдртелствахЪ.
Сія его політіка прімѢтна естЬ, что
содержавъ меж^у онЬім’і французы
ІхЬ смущеніе , сЬ помощію есрнЬімІ
поб'Ъж^алЬ с^ругТхЬ, і прівелЬ онЬіхЬ
кЬ тому что всЪхЬ уні’зілЪ ; дол-
жно прім'ѢтітЬ его поспѣшность во
всЪхЬ случаяхъ , а наіпаче во взяті’і
гра^а безансона пре^Ьуспѣвші непрі-
ятелеі своі'хЬ которЬімЪ случаемъ
і проштаніемЬ запасся на воіско ;
тогда салдатЬі его вЬ велікіі страхЬ
впалі по нѣкоторому злому слу.
чаю отЬ волентіровЬ , которЬіе
похотя отЬ воіска отоіті, х прот-
чіхЬ всѢхЪ вЬ боязнЬ прхвелі , с|а
бЬі стЬідЬ і’хЬ вс’ѣмЬ воі’скомЪ бЬілЬ
покрЬітЬ, что естЬ зѢло опасно
вЬ воІскЬ ; -X сего ра^і по сему
слу-
[ч]
случаю всякоі генералЪ осшсрега-
іпі’сЬ ІмѢетЬ крѣпко , і нткогда же
боі даватЬ ІмѢетЬ сЬ непріятелемъ,
прежде подлінного освѣдомленія о
салдатахЬ своіхЬ, вЪ какомЬ состо-
яніи. оні сутЬ. ОнЪ же цезарЬ
ІмѢлЬ науку добрую, какЬ і другіе
велікіе воінЬі , а наіпаче маріѵсЬ,
всегда становился вЪ крѢпкомЬ мѣ-
стѣ предЬ таковЬімЬ сілнЬімЪ воі-.
скомЬ какЬ немецкое; і даватЬ знатЬ
своімЬ салдатомЬ чрезЪ малЬіе ба-
таліі, что непріятель ІхЬ не не-
побѢдітеленЪ естЬ ні бодряе іхЬ;
такожЬ ІхЬ увѢщатЬ, что спорядо7
шнЬімЬ чі’номЬ і ученіемЬ, воінскімЬ
добрЬіхЬ іхЬ началніковЬ , оні бЬілі
сілнѢішІе; Ібо рімляня нікогда же
побівалі другія народЬх велікою
сілоід , ні храбростію , но своімЬ
ученіемЬ воінскімЬ , ^вЬ которомЪ
всегда
[»б
всегда пребЬівалі . по порядошно-
му пріемотрБнІю , своіхЬ началні-
ковЬ , і чрезЬ крѣпкіе окопЬі сво-
его стану еще прімБтітЬ должно
что аріовістусЬ станЬ своі учінІлЬ
межсу цезаремЬ , і мБста, отколЬ
ему пропітаніе прівозілі. ЦсзарЬ же
не возмогуще его прівлещі всякімі
способЬі кЬ баталіі , уже укрепя
станЬ своі , пошелЬ стросмЬ со
всБмЬ воіскомЬ своі'мЬ укрБпляті
еще с[ругоі,<рБ мі'лі, отЬ перваго,
вЬ у^обномЪ мЪстБ чрезЬ которую
крБпостЬ, способную і'мЪлЬ дорогу
пропітаніе возі'тЬ , заставя рабо-
тать около оноі третію часть
воіска своего , вЬ которое время
другіе с|вБ часті стоялі вЬ строю
I отбілі воіеко, которое аріовістусЬ
посЬілалЬ , что бЬ тую крБпостЬ
не ^атЬ совершітЬ; которая докон-
чена
[ІЙ-]
чена бЬівЪ. ЦезарЬ во оно! оставтлЬ
два корпуса, а иротчее свое воіско
возвратілЬ вЬ старо! укрЪпленно!
станЬ. На завтр'Ье цезарЬ между
тЬхЬ двухЬ крѣпосте! строемЬ
сталЬ; но отдаленЪ бЬівЬ отЬ мен-
шаго своего стану арювістусЬ оно!
отаковалЬ, одн&кожЬ нікако! вредЬі
у чТні’т! не могЬ, цезарЬ сіе услЬіша
і утверди смЬдостЬ салдатскую
построілЬ все воіско свое чі’нно, I
пошелЬ до окупу аріозістова , ко-
тораго прінудя кЪ батал!!, весма
побілЬ і разорілЬ .
воінл
СѵЗ
ВОІНА ТрЕТІЯ,
КНІГА ВТОрАЯ*
Третія воі'на цезарі'ева бЬіла про-
тівЬ ні^ерлянцовЬ третіеіг, ча*
сті франціі, которЬіе вЬ то
время наіобученнЬіе бЬілі вЬ воінѢ;
прінцталная прічіна во оноі воініэ
та бЬістЬ что відя протчі’хЬ фран-
цузовъ вЬ мТрЪ сЪ рТмлянамі, побоя-
лтсЬ онЬіе атакованнЬімі бЬітЬ; По
томЬ кЬ томуже намѣренію пріго-
воренЬх бЬілі чрсзЬ нѢкоторѣіхЪ фра*
нпузовЬ вЬ бунтовщТкахЪ пребЬіва-
ющтхЪ, ошЬ которѣіхЬ інЬіе не і’мЪя
прібЬілі від’ѢтЬ вЬ свое! землѣ нѢм-
црвЬ Ч рі'млянЬ, а другіе пр'йхЬ бЬі-
тноспн не могуще вла^Ѣті нѢко-
торЬімі княжествЬі і ТмѢніямТ весма
кЪ тому вѣтіепісанному намѣренію
б онЬіхЬ
онЬіхЬ ні^ерлянцовЬ склоніл! ; ко-
торѣіхЬ чісломЬ бЬіло пос|Ь ружЬемЬ
сЬ 2 8 юоо человѣкЬ; ЦезарЬ услЬіша
сіе велікое приготовленіе повелЪлЬ
ірвіціяку атаковать отуноісовЬ, I
бовескіхЬ люс^еі. ПотомЬ цезарѣ
обна^ежілся люсрмі, которЬіе прі го-
родѣ ренс'Ь жівутЬ, [ренсЬ естЬ го-
родъ шампанскоі провінціі^ по ко-
торому случаю станЬ своі онЬ учі-
НілЬ бЛі'ско города пікарсрскаго су-
асона на рѣкѣ аксонѣ. Непр'іятел!
же его восхотѢлі чрезЬ'оную рѣку
преправітісЬ. Но цезарЬ началЬ про*
тівітісЬ імЬ і • побілЬ ізЬ онЬіхЬ не
малое. чісло , потомЬ пропітаніе
стало ' лішітісЬ такому велікому
воіеку. ТакожЬ бовескі’е люср услЬіша
что дізіцтякЬ землі іхЬ разорялЬ >
взял! оні резолюцію возвратітісЬ вся-
ко! кЬ себѣ особо і‘ совокупітісЬ,
по
6Я
потомЪ раср споможенія первому
народу, котороі атакованЬ бу^етЬ»
но оні учінілі своі отхо^Ь тако
смутно і несогласно, что ііезарЬ
імѢлЬ время онЬіхЬ настічЬ і крѣпко
побітЬ, что учіня пошелЪ онЪ братЬ
городъ ноТонЬ, по котороі славѣ
цезаріевоі всѢ наросрі тѢ устраши
лісЬ , кромѣ турнескі’хЬ людеі по-
чтеннЬіхЬ «а наіхрабрѢішіхЬ ІзЬ
всѢхЬ, которЬіе отославъ вЪ надежное
мѣсто всѢхЬ старЬіхЬ людеі, женЬ
своіхЬ, І^Ѣте!» намѢрілісЬ бос^ро бо-
ронітісЬ. ІІезарЬ сію новіну услЬіша
наскоро пошелЪ кЬ німЬ , оні же его
тако крѣпко атаковалі , что мало
5 непобілі: о^накожЬ цезарЬ іхЬ по-
білЬ, по упрямому бою, і жестоко про-
гналЬ , по которому случаю ні гс[Ѣ
ні малоі протівності ему не бЬіло»
ср само! немецкоі землі . По томЬ
б 2, сла-
славою своею івікторі'амі разславілся
піанію ^осталЪ [ ілі взялЪ
п р і М Ѣ Т Ьі.
Должно здѢ прім’ѢтітЬ разсужде-
ніе цезаріёво ервное, котороі чрезЬ
свою посп'БшностЬ і радѣніе прі-
влекЬ кЬс-ебЪ реінскіхЪ людеі, ічрезЬ
ученіе., свое онЬіхЪ содержалъ вЬ вѢр-
носші, по томЬ превідя намѣреніе
бовескіхЪ лкэдеі іже зЪло сілнЬі су тЬ,
протівЬ онЬіхЪ смущеніе учі'нілЪ,
которое ему много помогло; потомЬ
должно ~ разсмотрѣнъ, что воіегю
тріпщаті ілі сорока тЬісячЬ чело-
вЪкЬ обученное вЬ вошЬ > сЬ терпѣ-
ніемъ можетЬ разоріті наісілнѢішія
воіека толкобЬ оное всегда стано-
вилось , вЬ крѢпкіхЬ мѢстахЬ, а еже-
лі ^обрЬіхЪ генераловъ . і началні-
ковЬ
ковЬ не будешЬ, то всякое воіско
отЬ себя безЬбаталіі разорился, яко
I вЬ непрізр'Бніі пропитанія, і інЬіхЬ
вещеі надгобнЬіхЪ. рі’млянскіе воінЬі
свУдІэтелЬствуютЬ, что н’ікогда же
рімляна непріятелей побівалі поне-;
волЪ своеі , но всегда доброхотЪи!-
ніемЬ, а не принужденіемъ непріятели
скімЬ. ТакожЬ непріятелі іхЬ
всегда бЬілі сілняішіе , но ученіемЬ
воінскімЪ безмочнЬіе , прйтівЬ рім-
лянЬ; по сеі воінЪ возможно від’ЁтЬ
многія вещі, вЬ котороі цезарЬ імѣлЬ
болше д'ЬлЪ протвЬ едіноі області
нідерлянскоі, нежелі вкупѣ протівЪ-
всЪхЬ нідерлянцрвЬ.опісавші особліво
баталію турнескую , яко наігор-
шая ему случівшаяся , і много естЬ
вещеі, которѣіе достоінЬі сутЬ пр'і- .
смотренія.
Первая, турнеск'ія люз'і, бЬівЬ
б з Ігв’Ь*
ІзвѢстнЬі что цезарЬ повелѢлЬ послѣ
всякого легіона, ілі полка салдат-
ского, багажу его ітті , взял! оні
резолюцію укрѢпйпісЬ, I по томЬ бо!
датЬ , тако разсуждая , что багажЬ
весЬ между всѢмЬ воіскомЬ бЬівЬ
раздѣленъ, всяко! особліво за своімЬ
полкомЬ вЬ полѣ нечістомЬ , едінЬ
корпусЬ не возможетЬ другому по-
могат!, і тако всѢмЬ нашімЬ воіскомЬ
возможемЬде всяко! полкЬ особліво
побітЬ.
Вторая вещЬ, что вомнѢніі сво-
смЬ он! себя обманулі, ібо хотя
цезарЬ повелѢлЬ еще, своему воіеку
Ітті вЬ землѣ дружно! , то раді
лутчаго порядку , однакожЬ внегда
вшелЬ вЬ опасную землю , пріказалЬ
вскорѣ вкупѣ Ітті шесті пол-
камЬ , ілі легіонамЬ ] а потомЬ
багажу всему, а за німЬ еще двумЬ
легь
легіонамЬ Ш полкамЬ: I тако щелЬ
вЬ ^обромЬ порядкѣ.
ТретЬя, та естЬ что цезарЬ добро-
сердечно вЬісокосушіемЬ своімЬ і’спо-
вѢ^алЪ, что армея его атакована
бЬіла внезапу , тако жестоко , что
ні поря^окЬ его срброі ізвЬічаіно!
спасЬ оную, ні іное что, ібо времен!
неімѢлЬ построітісЬ, понеже пріну-
жсрнЬ бЬілЬ бітісЬ на томЬ м’Ьст'В
ідѢже атакованЬ бЬілЬ. Но прічі-
таетЬ то свое счастіе і спасеніе
армеі кЪ сал^ацкому доброму обуче-
нію, которЬіе отЬ себя зналі вЬ у аоб-
номЬ мѢстЪ стоятЬ крѣпко, і строі-
тісЬ по случаю. ТакожЬ сіе зѢлоестЬ
прімѢтно, что ні есрнЬ офіцерЬ его,
<^Ъла своего не покі^алЬ, во время
укрѣпленія обозу. Сіце всегда ^овол-
но бЬіло, і командіровЬ і’ послушні-
ковЬ > которЬімЬ способомъ зѣло
и
бодрѣ протівілісЬ, кЬ томужЬ, согла-
сіе бЬіло между офі'церовЬ і салдатЪ,
что вЪвоіскЪ $'Ьло потребно есть,
о чемЪ попеченіе должно імЪтЬ
генераломЬ і командіромЪ.
Четвертая сія, что резолюція безЬ
разсужденія з’Ьло смЪлая часто стра.
іпна і прічінна бЬіваетЪ, что міно.
ваті возможно, сімЬ да 6Ьі нікогда,
вЪ такіхЪ случаяхъ обученіе воін-
ское безЬ разсужденія не бЬіло.
Пятая вещЪ прімЪтна, о ізм’Ьн’ѣ
болдукскіхЬ людеі подданнЬіе го-
рода болЬдука] которую учінітЬ
ХотЪлі цезарю. Сіце нікогда же
должно непріятелю в’БрітЬ, но все-
гда остерегатісЬ , хотя оноі ! по-
бітЬ , а еще болше того , остерега-
тісЬ должно во время взятія гра^а,
такожЪ I полонені'камЪ волю свобо^-
^аватЬ всегда ненадобно.
ВОІНА
[г у]
В О І Н А ЧЕТВЕРТАЯ.
КНІГА ТрЕТІЯ.
Ервое дѣтство, во оружТі бЬіло
прошівЬ сервііуса галбЬі, бЬівЪ
леіітенантомЬ цезаріевЬімЬ »
котороі, его послалЪ вЬ страну ва-
ленскую, эленскую, і вЪ сі’онЬ горо^Ь;
^яже распространяются отЪ саво-
скоі землі с|о геневского озера^ ра^І
обна^ежівані'я торговЬ, сЬлегіономЬ
пѢхотЬі іі нѢсколко коннТцЬі. ОнЬ же
послѣ нѢсколкіхЪ счастлгвЬіхЪ боевЪ
сЬт'Ёмі люсріі мТрЬучінілЬ, і’залогі
получтлЬ, потомЪ оставя вЬ странѣ
эленскоі срѢ ротЬі людеТ, пошелЪ
состаткомЬ отЬ легіона всело ^е-
мартанахЬ, еже імѢетЬ положеніе
мѣста свое вЪ ніскіхЬ зѣло мѣстахЬ
і раздѣлено есть рѣчкою, Імянован-
6 ? НОЮ
ною брансЬ, I станЬ своі укрѢтлЪ
на ед’іноі сторонѣ тоі рѢчкі, а на
с^руго! постановілЬ французовъ , пр!
себѢ імѢющіхЬ: малое чісло салдатЬ,
которЬіхЬ онЬ імѣлЪ вЬ обозѣ, ^ало
смѣлость вЬшіеімянованнЬімЬ лю-
^ямЪ бу нтЬ учінітЬ. ІмѢя нааеууу
что вЪ перво! атакѣ вЬ обозЬ оні
вломятся, ібо не моглі снестЬ чтобЬ
оноі лсітенантЬ іхЬ «дѢтеі за пору к!
[/ілі залогі] с[ержалЬ, а се боялі’сЬ
чтобЬ рімляня не прісвоілі себѣ тѢ
ТхЬ мѣста кЬ прованцп, которая зе-
мля погранічна бЬіла. Галба відя себя
совсѢхЬ сторонЬ атакованнЬімЬ не-
чаемо , се не імѢя, ні провіанту, ні
людеі срволно боронітісЬ долгое
время, ^езесперацгя прінуділа его
воспріяті совБтЬ отЬ П: секстіуса
бакулуса каштана, і отЬ Г: волу-
зенуса подковника отЬ юоо человѣкѣ,
кото-
котороі естЬ что бЬ вЬітті, со
всЪхЬ сторонЬ не ожідая на непрія-
теля > что онЬ учінілЬ смЪло по іхЬ
совЪту благоразумному і вЬ полЬ не
пріятеля побілЬ. Сіеучіня немедле-
нно отшелЬ сЬ воіскомЬ своімЬ I
сталЬ вЬ кр^пкомЬ мЪстЬ, отдавЬ
благодареніе богу і совЪтшкомЬ
своімЬ сЬ салдатЬі.
Но случаі четверто! воінЬі бЬілЬ
се! , что : П : крассусЬ есрнЬ ізЬ
леінтЬнантовЬ, цезаріевЬіхЬ пославЬ
комісаровЬ , ілі трівуновЬ раді со-
бранія ржЬі ! інаго провіанту на
пропітаніе воіска своего вЬ землю
пертскую, корноелскую, іванскую,
которЬіхЬ протівЬ права публічного
вадержал! надЪясЬ возвращенія зало-
женіевЪ своіхЬ ; по которому образцу
такожЬ і сосЬдЬі іхЬ учінілі, і вс!>
купно пісалі кЬ крассусу» что тБхЬ
комі-
08]
комісаровЪ не опкр^тЬ, покамѢстЬ
заложенніі іхЬ не возвратятЪ. Цезарь
услЬіша обіду сію наскоро прігото-
вляшісЬ началЬ кЪ воін'В , разсуждая
еще , что ежелі сіе оставітЬ безЬ
наказанія, свѣтло втдімо что обще-
му бунту врата отворятся , Ібо
онЬ зналЬ обЬічаі французовъ , что
бунтЬ імЬучінітЬ не тяшко естЬ,
волностЬ любя , а ненавідя пртнуж-
с|еніе і неволношЬ ; По томЬ цезарЬ
началЬ ^обіватісЬ что бЬ сое^іненіс
ІхЬ не умножалось , і того ра^і
послалЬ лабіенуса вЬ землю трев-
скую , сЬ кавалері’ею } сЬ пріказомЪ
что бЬ осмотрѣть всѢхЬ реінскіхЬ
людеі і нідерлянскіхЬ; П ; крассуса
вЪ гвасконію сЬ ^венатііатЬю компа-
ніямі пѢхотнЬімі і со многімі кон-
нЬімі А : К; тітурнуса сабінуса сЬ
тремя полкамі вЬ першу, ЛлленсонЬ >
і вЬ
І вЬ лізію , Зі отдалЬ все морское
воіско, Д ; брутусу а самЪ імѢлЬ
сухопутное і намѢрілся атаковать
наро^Ь ванскоі , акі бЬівЬ начало
сеі воінЬі. Земля же сего народу
естЬ зѣло бологпна іводіста , не-
удобна кЬ пріходу, і зѣло ІмѢетЬ
много кораблеі. еще внегда цезарь
сЬ велікімі трудамі пріводілЬ какоі
городЬ кЬ здачѣ , всѢ жітелі то-
гда сЬ пожіткамі своімх убіралісЬ
на кораблі і отЬѢзжалі во ТнЬіе
мѣста досталнЬіе , і тако онЬ не-
чего учінітЬ не могЪ дондеже флотЬ
своі морскоі получілЬ, і давЬ бата-
лію онЬіхЬ побілЬ, по которому без-
счастію здалісЬ оні подЬ властЬ цеза-
ріеву, котороі весЬ іхЬ сенатЬ смер-
ті предалЬ, і народЬ пріказалЬ про-
дать за іхЬ во'інЬі і бунтЬі. ВЬсіеже
время леітЬнаншЬі, которЬіхЬ цезарЬ
рая-
[3°]
разослалъ во франки ілі галлахЬ]
безЬ^Ѣла не бЬілг. ібо К; тітуріусЬ
сабінусЬ атакованъ бЬілЬ чрезЬ вірі-
^оні’кса главнаго началніка рознЬіхЬ
народовъ сЬ велТкІіні сіламі , но ті-
туріусЬ сабінусЬ чрезЬ терпѣнія
своя і коварства разумная прТвлекЬ
сго атаковать себя вЬ крѢпкомЬ
стану ілі обозѣ і побілЬ его непрія-
теля своего славно, что же обна^е-
жгло, всю землю ’і^Ѣже обрѣтался,
тоі побѢсртелЬ; П; крассусЬ вЬ
гіенскоі сторонѣ такожЬ побілЬ,
сонтіатовЬ, осасрлЬ онЬіхЬ вЬ грас^Ѣ
ІхЬ, Т взялЬ оно? вскорѣ. Послѣ того
Т по капітуляціі, а^еантуанЬ начал-
нікЬ іхЬ вЬішелЬ ізЬ траста сЬ шестЬю
схпамі человѢкЬ сал^атЬі натлутч!-
мі 1 домогался учінітЬ усілство на
обозЬ рімлянскоі, но бЬівші потомЬ
отбітЬ отЬ обозу , болше проті-
вітіся
вГт!ся нссталЬ ; а крассусЬ уч!н?лЬ
по опредѣленно! ему капТтуляіуІ:
Во время то! осады народЬі гішпан-
скоі ! гасконскоі, которЬіе оба два
сутЬ кругомЬ горЬ піренеіскіхЪ, вку-
пѣ соедінілісЬ і ізбралі за началніковЪ
своіхЪ, капітановЪ, которЬіе восвал!
подЬ серторТусомЪ; КрассусЬ онЬіхЪ
прішелЪ атаковать, но оні то прев!-
дя провіантЬ его отрѢзалі ТукрѢпі-
лісЪ тако, что онЪ прінужденЪ бЬілЪ
1’хЬ атаковать вЪ ретраншементѣ ,
вЪ которомЪ по счастію своему на-
шелЪ нѣкоторую удобность 1 чрезЬ
оную кЪ німЪ ворвался і побі’лЪ іхЬ ,
по которо! вікторіі тѢ народЬі всѢ
покорілісЬ. Сіце п,езарЬ невідя себѣ
болше протівніковЬ во оружіі кромѣ
теруенскіхЬ людеі і гелдровЪ, і хотя
уже пр! оконченй бЬіло лѣта , одна-
КожЪ онЪ кЪ німЪ пошелЪ , ідѢже
1 обрѣлЬ
обрѢлЬ новую мантру воеватЬ, лкхр
тѢ бЬівЬ вЬ лѢсахЬ превелікіхЬ,
ЦсзарЬ ТхЬ пошелЬ ТскатЬ Туже бЬівЬ
не далеко , началѣ станЬ своі" крѢ>
пТтЬ, что же непріятелТ услЬішавші
на него напалі, 'о^накожЬ сЬ урономЬ
отошлТ, послѣ того цезарЬ ^алѣ
пошелЬ вЬ лѣса і велѣло всѣ ^еревЬя
рубітЬ , ! хотя сЪ трусрмЬ, оана-
кожѣ намѣреніе свое ІсполнТлЪ і сЪ не.
вѢрТмою поспѣшностію прТблТжілся
^о мѣста, Т^Ѣже всѣ онЬіе стоял?,
і ТмѢлі скотіну свою і послѢ^нс’і
багажЬ. Но время таково стало же-
стоко і с^ожсрво что прінуж^енЬ
бЬілЬ цезарЬ свое воТско , весті вЬ
гваршзонЬ і зімоватЬ тамЬ же.
объ;
ІЗЗ]
обсЕрвлціі ( ілг прімѢтЬі
^“1 Ако сія воіна скончіласЪ, вЪ ко*
§ торо'і прімѢчаемЬ первоначално
нужду ретраншеменпювЪ обо^
бнЬзхЬ вЬ полѣ, которЬіе всѢ мѣста,
гдѢкакЪ случится обороняютъ , какЬ
і крѣпкіе замкі городовЬіе , рімляня
же подЪ своею властію содержала
толіко народовъ , токмо чрезЪ сеі
способѣ , ібо армс'і, которіхе сутЬ
вЪ гварнізонахЬ во многіхЬ городахъ
бЬівЬ раздѣленія могутЪ бЬітЬ раз-
б’ітЬі весма , ілі огаЪ часті чрезЪ
ребеліонЪ [ілі бунтЪ^ : потомЪ сла-
дості городовЬіе поргаятЬ всю діс?<
пліну [ілі ученіе воінскоеЗ івостав-
леніі чінятЪ всю бродростЬ вЬісоко-
сердечную; ежеліжЬ бЬіваетЬ болше
крѢпостеі . нежелі мочно стеречЬ ,
то надобно у лішнЬіхЪ стѢнЬі разо-
В рі'тЬ,
[34]
рі'тЬ , с|а бЬі ні’что могло стоят!
протівЬ армег, которая всегда бЬівЬ
вмѣстѣ удобно протівітся собранію
бунта можетЬ , і гюдлінно естЬ ,
что не токмо оная армея употрсбі-
тся можетЬ ко удержанію бунта
провінцті завоеванной, но такожЬ во
храненіе землі свое! протівЬ болшаі-
шаго чісла сілЬі, нежелі своя естЬ ,
повелѢвші, да бЬі провіантомЬ не
ліштлісЬ, I укрѢпівшіся вЬ решран-
жементѢ добрѣ > Ібо кто ні естЬ,
весна станетЬ на оборонѣ запер-
шіся , вЬ горо^ахЬ , мусітЬ вЬ про-
должена времяні пропасті , безЬ
-чрезвЬічаіного секурсу , того раср
что два ілі трі года разоренія по-
леваго , засѢкші всѢ дорогі пріво-
дятЬ городЬі кЬ голову ! даютЬ
імЬ знатЬ , что безсілство не мо-.
. жетЬ ІхЬ спаст’і, I тако онЬіе лутчеі
ІзберутЬ ,
ЯзберутЬ, здатіся непріятелю, нежел!
емЬ колі'ко крассусЬ бЬілЬ смутенЬ
внегда імѢлЬ бітіся сЬ капі'танамг,
которЬіе обучіліся своему ремеслу
прі серторіусѣ, і которЬіе по обы-
кновенію рімскому употреблялі удо-
бнЬія мѣста , крѣпілі своі обознЬіе
станЬі, і отЬ рѢзЬівалі субсістеніуі
[ілі провіянтЬі 3 ібо сі’мЬ способомъ
чіні’тЬ воіну оні прівелі реченнаго
крассуса , вЬ такое состояніе, что
онЬ прінужденЬ бЬілЬ атаковать іхЬ
обозЬ гдѣ оні стоялі, кЪ которому
тако крѣпко пріступалЬ того раді
чтобЬ імѢті лутчіхЬ салдатЬ, какЬ
того раді да бЬі наіті. какое мѣсто
худоукрѣпленное, іучінілЬ онЬ сіе
болше чрезЬ отчаяніе, нежелі чрезЬ
разсужденіе, ібо тогда бЬілЬ вЬ етакоі
нуждѣ что хлѣба не і’мѢлЬ.
В 2 Еще
м
Еще мЬі обсервуемЬ [рлі прімѢ-
чаемЬ 3 что случілосЬ цезарю вовсе!
воінѢ сеі, внегда ему чТні’лі всякое
возмущеніе , отЬ чего онЬ ні мало
не устрашался, і хотя его ашакова-
л‘і на главкомѣ полѣ, ілі вЬ обозѣ его
'1 ретіровалісЬ вмѢста наікрѢпчаі-
і.шя, однакожЪ непріятелей своі’хЬ
послѣ онЬ вездѣ ІскалЬ, не позабЬі- -
вая едіноі точіцЬіі дісіплінЬі [ ілі
ученія во’інского^. Ібо іногда хотя
наші непріяпіел? чі'нятЪ дѢіствія
нѢкоторЬія яже сотрахЬ і слабость:
являютЪ, да бЬі лутче на насЬ вне-;
запу напастЬ, однакожЬ нікогда не
надобно онЬія ^Ѣіств'ія ] унічі.
жатЬ і ослабляті себя, нашЪ про-
мЬіселЬ бЬівЬ таковЪ что просту-
пка уже не возвращается гдѣ вЬ часЬ!
сд'інЪ потерятЬ возможно всю сла-,
ву полученную вЬ трітцатЬ лѢтЬ.
радъ
Си]
Раді оконченія сего дгскурсу ,
[ ілі разговору! прібавлю сіе что
жестокость, которую ігезарЬ явілЬ
людямЪ ванскімЬ, не ІмѢетЬ заслѣ-
плять мілостЬ его, которую онЬ
являлЬ вЬ продолженій жізш свое?;'
должно еще сіе прімѢтітЬ, что омЬ
вЬ томЬ случае жсстокомЪ , чрсзЪ
свое натуралнос обыкновеніе пре-
возшелЬ, дабЬі наказатЬ насілство
права народного вЬ томЬ , что оні
задсржалі яко неволніковЬ тѢхЬ, ко-
торЬіе подЬ доброю надежностію
сЬ німі сперва торговалі; такожЬ 2
того раді чтобЬ устрашітЬ весЬ
то? наро^Ь толіко склонно? кЬ бу-
нту, являюч? і'мЬ правітелство ті-
хое, внегда оні содержался вЬ по-
слушности , а внегда отЬ послуш-
ности отдалялісЬ , тогда цсзарЬ
ІхЬ велЬ праві’телствомЬ жестокімЬ-
, . В 2 Пятая
Гз8]
КНІГА ЧЕТВЕрТАЯ.
НѢмцЬі франкѳортскі'е і гессен-
скіе чісломЪ 400000 душЪ відя
себя вЬ часто? докукѣ отЬ
свевовЬ, котороі народъ наісілнѢішП
бЬілЬ і смѢлѢіш'іі ізЪ всеі немецкоі зе-
млі, страну свою оставі’лі і началі ко-
д'ітЬпорознЬімЪ областямъ. потомЬ
прісталі кЪ рѣкѣ ренѢу мѣста прові-
нце’і гелдрскіхЪ іюліерскіхЪ, откуду
оні жітелеі вЬігналі і землямі іхЬ овла-
дЪлі, со обоіхЬ сторонЪ рЬкі.- цезарь
зная обЬічаі французовъ, ненавідящіхЪ
неволностЬ іутѣсненіе, взялЬ резо-
люцію да бЬі нѣмцами укрѢпітісЬ
недатЬ сЬ своеі сторонЬі ренЬі рѢкі:
Іхотя онЬ догадался что оні началі
договаріватісЬ сЬ реченнЬімі жітеля-
м!, одцакожЪ сіе утаілЬ»і предвідя
всс 8
[39]
все, ІсполнілЬ время которое онЬ УзвЬі?
чаіно бралЪ на 8борЬ кЬ походу , ,
пошелЬ прямо нареченнЬіхЪ нЪмцрвЬ
которЬіе усрвяся скорості сеі , кЬ
нему послалі пословЬ ^а бЬі ^ого-
варі'ватісЬ о мТрЪ: цезарЬ ІхЬ вЬіслу-
шалЬ т’іхо і срлЬ імЬ респонсЬ срброТ,
но осракожЬ всегда на н?хЬ шелЬ :
ПопюмЬ окон^іпіяхЪ ооговарТватісЬ
сталі , толкобЬ іхсзарЬ похопаБлЪ
остановипісЬ вЬ похо^'Ь трі ^н‘і, на
что онЬ імЬ отвЪтЬ срлЬ что болЬ
е^іного срі стояті не можетЬ, вЬ
кошороі его кавалерія чТсломЬ уооо
человЪкЬ поше^ші рас;і фуражу учі-
нігла стр’ѣчу соосмі стамі человЪкіі
нВмцамі коннЬімі, которЬіе на оную
кавалерію напалі I разбілі ю, і прогналІ
<р обозу гдЪрімляня стоялі: Нона-
завтрѢе оні послалі всЬхЪ своіхЬ
главнЬіхЬ началні’ковЬ кЪ цезарю, ср бЬі
В 4 упро.
С4°]
у просітѣ у него пардону за тое Ьло>
1 ізЬявітЬ ему что случілосЬ то вс-
лікімЬ не счастіемЬ- Но цезарѣ речсн-
яѣіхЬ посланніковЬ зас|ержалЬ, і сЬвоі-
скамі сво'імі пошелЬ кЬ т’БмЪ нѢм-
цамЬ , на которЬіхЪ напалЬ внезапу
I порубілЬ іхЬ всЪхЬ вЪ штук? , по
чемЬ вел'ЬлЪ.учінітЬ мостЪ нарЪкѢ
рсн'І5, і пошслЬ вЪ немецкую землю,
срлЬ секурсЬ городу колон’Б, ! мірЪ
учінілЬ сЬ тЪмі которЬіе похот'Бл!
^атѣ залогх, такожЬ пожегЬ іразорглЬ
нѢкопюрЬіе інЬіе горо^Ьі, і посл'Б і8
^нсі возвратілся во францію по разо-
рены оного мосту своего.
ОбСЕрВАЩІ [ ілі ПрІМІ)ТЬі. 3
Должно з^1з пр'ЛмЪтітЬ мудро-
ваніе цезар'іево , котороі своімЬ
скорЬімЬ I нсчаяшіЬімЪ вріхо^омЬ
разо-
Г4*1
разорвалЬ вс ь секретная ^Ѣла, ко-
торЬіе чінілІсЬ между французами
ЧрезЬ свое ліцемѢрі’е ко французомъ
прдЬ відомЬ бу^то не зналЬ іхЬ срЬла
I свідѢтелствуя імЪ свою любовЪ,
за^ержалЬ і’хЬ, іпрсдставіло ТмЬ пре-
пятія вЪ союзЪ встуштЬ сЬ нѢмцамІ:
ТакожЪ чрезЬ свою же хТтростЬ
цсзарЬ пГЪхЬ н’БмцовЬ забавлялЬ
пірактатамі, вЬ которое время все-
гда кЪ ні'мЪ пріблТжался , і внегда
случай прішелЬ тогда онЬ резолю-
цію воспріялЬ. чтобЬ і'хЬ застатЬ
вЬ смутѣ і оставленіяхъ отЬ офТ-
церовЬ ІхЬ, обнадежі'вая , что оні
первЬіе ^оговорЬі разорвалі.
По томЬ прТмЬтітЬ «должно, что
по сллв’Ь того велікого разбітія онЬ
хотЪлЬ нЪмцамЬ , велікоі страхЬ
$а (Ли
. С42]
бЬі ІхЬ впредь удержатЬ. такожЬ
надобно прімѢтітЬ что чрезЬ рѣку
рену вЬ лоткахЬ переправліватіся
не хотѢлЬ', опасался яко вещі бѣд-
ственно! , Но велѢлЬ з<|ѢлатЬ мостЬ
которо! укрѢпілЬ, I стеречЬ велѢлЬ
сЬ обоІхЬ сторонЬ рѢкі; і сіе пюжде
естЬ прімѢтно, что онЬ вЬ тоі'
вемл! токмо жглЬ время надобное
во славу оружія своего , і что по-
возвращеніі своемЬ, мостЬ онЬ разо-
рілЬ, ^а бЬі отнять способЬ у нѢм-
цовЪ , онЬі! вЬ полЬзу імѢтЬ ; еще
прі'бавляю, что разбітіе уооо чело-
вѣкъ рімляновЬ коннЬіхЬ чрезЬ Зоо
человѣкѣ нѢмцовЪ коннЬіхЬ же, і что
на завтрѢе разбитіе же 400000 хЪ
человѢкЬ , учтенное отЬ 50000 че-
ловѣкъ рімляновЬ відімо кажутЬ, что
не храбрость натуралная народу і
не велікое чіело на^Ь малЬімЬ ч'інітЬ
прі-
С43І
прТбЬітокЬ бЪ баталіі > но храненіе
порядочное дісіплінЬі [ Ілі ученія
воінского'] і экзсрцдшя непрестан-
ная во оружіі, свЪтЬдаютЬ, не ток-
мо добрѣ біт'іея , но такожЬ во
время знатЬ своі’ авантажЬ , [ Ілі
одолѣніе 3 I дознаваті’ся когда на-
добно бітіея і когда не надобно.
В О І Н А.
ШЕстая воіна цезаріева бЬіла
протівЬ англіі , того раді,
что люді сего острова ча-
сто помогалі французомъ протівЬ
его, чего раді онЪ увѣдомлялся отЬ
торговЬіхЬлюдеі, которЬіе вЪ англію
Ѣзділі , какоі народЬ тамо жілЬ ,
какЬ оні чінілі воіну , подЬ какімі
правамі оні жілі » 1 которое іхЬ
бѣгло
бЬіло лупічее прістаніще. ПотомЬ
онЬ послалЬ : К: Волусенуса чтобЬ
познатЬ брсгі морскія, і вслЪлЬ со-
братісЬ вс'БмЬ своімЬ кораблямЬ, на
которЬіхЬ онЬ восвалЬ протівЬ ван-
новЬ, і ізготовілЬ всЬ вещі нуж-
нЬіе кЬ намѣренію своему : слава
сего Изготовленія ^ала пріч'іну мно-
гімЬ англснскімЬ горо^амЬ кЬ нему
посЬілатЬ пословЬ і обѢщатЬ сму
послушность , такожЬ предлагать
заложена, і тЪхЬ пословЬ онЬ от-
правілЬ сЬ ^обрЬімі словамі такожЬ
сЪ німі корЬніо которого онЬ учі’-
нілЬ королемъ араскІмЬ, чтобЬ
лутче страну поянатЬ» о^накожЬ
корЬніо несмЪя увѢрітіся англіче-
нямЬ жілЪ токмо вЬ томЬ крае пятЬ
3неІ, і потомЬ сЬ срношеніемЬ воз-
вратился , что онЬ могЬ познаші:
По піомЪ цсзарЬ мірЬ учІнілЬ сЬ те-
руан.
С4Л
ру анскімі людмі, чтобЬ ніедіноі
воінЬі позадЬ себя не оставить , і
взялЬ два легіона пѢхотѣі, і часть
кавалерП своег э адосталную свою
армею послалЪ вЬ гелдрскую землю
подЬ кумандою К; тітуріуса сабі-
нуса , і ярункулеуса котта , а врі-
станіщс гдЬ онЬ вЪ кораблі входілЬ
вручілЬ на береженіе П : сулпіціусу
руфусу; і пріплЬілЬ счастліво кЬ бе-
регу англенскому [ со своею інфан-
терісю токмо і началЬ пЬітатіся
на берегЬ вЬіходттЬ > ідЪже обрБлЬ
велію неудобностЬ , зачемЪ мусілЬ
за осмЬ мілЬ далѢ вЬіходітЬ I то
сЬ велікою страстію , ос^накожЬ онЬ
тако англічанЬ удівілЬ, что оні при-
нужденіи бЬілі міру просітЬ, но буря
случівшіся велікая которая , у це-
заря многіе кораблі поразбіла іпрі-
біла кЬ твердо! землЪ всѣ тѣ, на
кото-
№1
которЬіхЪ бЬіла кавалерія , жіте-
лямЬ бодросшЬ подала, і чемЪ бЬіло
ему дашЬ заложенія , оруж'ілі оні всю
землю прошівЪ его, [^цезаряф потомЬ
іхЬ офіцерЬі неіскусно правітелствуя
едінЪ полкЪ пгедшеі пофуражЪ очемЪ
цезарЬ увѣдомясЬ на оноі напалЪ іео
всѢмЪ разбілЪ ; цезарЬ же відя свою
краіную нужду вЪ малоісілѢ, началЬ
5 такожЬ чшобЬ надежность бЬіла
вЪ обозѣ, вЬ которое время бЬівЪ
атакованЬ чрезЪ жітелеі того остро-
ву сталЪ сЬ німі бітца і онЬіхЬ по-
білЬ , что іхЬ прінуділо вЬ другоі
разЬ вросіті міру , котороі онЪ сЬ
німі учі’нілЬ і взялЪ яаложен’ія отЬ
пГЬхЪ, которЬіе похотѢлі вскорѣ
датЬ, потомЬ во францію свое воіско
воротілЬ здоровое і не у траченое ;
у цезаря
[47]
у цезаря послѣ токмо ^ва корабля сЬ
тремя стамі сал^атЬі пошкосриЬі
бЬілі зѣло отЬ теруановЬ, ібо онЬіе
сал^атЬі вЬіхосрлі ізЬ кораблеі по ніже
^ругіхЪ , что же цезарЬ услЬіша , по-
шелЬ сЬкавалеріею своею, которЬімЬ
способомъ реченнЬххЬ сал^атЬ [^хотя
не всЁхЬ ] вЬіручілЬ і своіхЬ непрі-
ятелей побілЬ.
ОбСЕрВАЦІІ, [ ілі ПрІмЪтЬі ]
Должно прімѢтітЬ , что' начінатТ
воіну вЬ осенЬ безЬ відімоі ползЬт,
вЬ землѣ незнаемоі, не імѢя тамо
ні'какова согласія , переплЬівш! чрезЬ
океанЬ , естЬ намѣреніе какЬ мнѢ
кажетца зѣло ^остоіное, непобѢср-
моі храбрості цезаріевоі, но не вЬісо-
кості его разума обЬікновенного:
о^накожЬ надобно простітЬ сіе ^Ѣі-
ствіс
ствіе рад? его добро! форту йЬі, кото-
рую онЬ покорілЬ своеі волЪ. Ібо
вЬ томЬ намЪреніі , вЬ которомЬ
казалось что человІзііЬі ! стіххі про-
піівЬ его восталі, земля ему не по-
могая пропІтаніемЬ , море корабл!
разб'івая , воздухѣ бурі подавая , а
страна у когаороі онЬ тогда прі-
сталЬ, грозівші его разорііш, всему
тому онЬ постоянно сопроті’вілся
представляя голоду свое предві-
дЪше морско! бур'Ё , свое скорое
поспѣшеніе кЬ почінкѢ корабелно'і,
а атакамЬ непр'іятелскімЬ свое ору-
жіе что бЪ іхЬ побтю , тако что
ІхЬ прінусрлЬ просіті міру, сЬ ко-
торою бодростію возвратился онЬ
славно ізѣ зане благопрілучія, вЬ кото-
ромѣ бЬі ІнЬіе і'мѢлі бЬітЬ побі’тЬі.
ПоразсмотрімЬ же еще, како пре-
жде отЬЪзду і’зЬ франіуі онЬ Іспра-
вілЬ
м
вТлЬ все что нужное бЬіло , дабЬі
содержать оную вЬ послу шності , I
для надежності свое! кЬ возвращенію.
ПрімѢтімЬ еще , кол’іко цезарЬ
бЬілЬ доволенЬ вЬ інвенаіяхЬ [улТ вЬі-
мЬішленіяхЬ, 2 что бЬ доброе імѢтТ
время вЬ само! оказіі, Ібо какЬ онЪ
досмотрілся , что салдатЬі его не
бЬівЬ обученЬі кЬ боямЬ морскТмЪ
бѣло мѢшалісЬ вЪ нізхожденіі сЬ ко-
раблеі, тогожЬ часу псремѢнілЬ своі
чінЬ перво!, ісЬкораблям! навеслахЬ
прібліжілся, болше кЬ берегу, і про-
тівЬ сопротівленія непріятелского
на берегЬ сошелЬ , а оні засмотрясь
на маніру караблеі, которую он! не
вналі, усрвтлісЬ ЗіпобѢжалі; ТакожЬ
надобно хвалТтЬ вЬ персонѣ цезарі-
евоі «двѣ вещ! совершеннЬіе, которЬіе
чІнятЬ капітана превосходТтелного;
Первое > что онЬ опредѣлялъ всѣ
Г вацЦ
О]
вещЬі , которЬіе моглі употребля-
тіся благо , ілі вредѣ чінітЬ вЬ
его намѣрена , прежде нежелі вЬ
эксекуцдю онЬія ввесті. Второе, что
вЬ эксекуіу’і, не-оставлялъ , і зналЬ
свое время ілі доброі часЪ внегда
пр'ілучался, і пособлялЬ вскорѣ не
счастіямЪ не превідімЬімЬ , которЬіе
ему случаліся ; вЪ чемЪ онЬ себѣ
равного не імѢлЬ.
• СЕДМДЯ
[Р]
СЕДМАЯ ВбІНА.
К Н І Г А ПЯТАЯ*
ЦЕ$арЬ не бЬівЬ доволенЬ отЬ
своего первого путешествія
к вЬ англенскую землю,употрс-
білЬ зіму запасатіся нужнЬімі экі'па-
жамі, да бЬі пакі тудЬі обратітіся,
I по обЬікновенію своему поІіхалЪ
вЬ ломбар^ію , отколЬ прежде воз-
вращенія своеі'о по’ѣхалЬ вЬ склаво-
нію , да бЬіутішітЬ нЪкотороі тіхоі
бунтЬ котороі случілся, По томЬ
возвратілся вЬ армею свою і обрЪлЬ
все вЬ добромЬ состояніі , чего
раді похвалілЬ всякого за доброе
1 скорое ра^д’Ёніе, которое оні імЬлі
кЬ приготовленію всякоі вещЬі ; но
прежде походу онЬ по’ЬхалЬ вЬ городЪ
тревЬ, премочноі, по случаю брані
Г і кото
которая елучілася между. Тндуці-
омара і сінжекторгкса которЬіе бЬілі
нагмочнѣішіе: послѢіднеі поѢхалЪ на
стр’Ьчю кЬ цезарю і обѢщалЪ ему
всякую послушность. А другоі пр'і-
готовлялся кЬ воТнЪ; однакожЬ убо-
яся оставленномъ бЬіті, склон'ілся ,
і бЬілЪ отЬ цезаря воспріятЬ; но це-
зарЬ у него власті умалілЪ і прі'ба-
вілЪ сінженторіксу , которого онЬ
чаялЪ кЪ себѢ> доброохотнѢ»ішаго :
сіе бЬівЬ уч’інено , онЬ слѢідовалЬ
свое намѣреніе , і повелЬ сЬ собою
вЬ сію воіну началнЬіхЬ ізЬ франціі ,
думноріксЪ дотѵінЪ учінілЬ тру-
дность , і хотя цезарЬ его прінуж-
далЬ , однакожЪ онЬ отговорілся ,
пртомЬ чінілЬ что могЬ , чтобЬ
французовъ поднять кЬ воінЁ.
Вхожденіе вЬ кораблі учін’ілосЬ
вЪ городѣ» калѢ>, гдѢже цезарЬ оста-
вілЬ
[н]
вілЬ гпрі легіона пЪхотнЬіхЬ і ^ва
коннЬіхЬ сЬ лабіенусомЬ. По томЬ
пріплЬілЬ вЬ англенскую землю ідЪже
необрЪлЬ ні какоі сопротівності
кЬ нізхож^енію сЬ кораблеі , і’ укрЪ-
пі’лЬ станЬ раср обереженія кора-
белного , таможе оставя К: атріуса,
пошелЬ кЬ стану англенскому ко-
тороі не далеко бЬілЪ. На завтрЬя
атріусЬ кЬ нему пісалЬ, что буря
разбіла многіе кораблі , по котороі
вѢдомості онЪ возврапіілся і чінілЬ
тЪ кораблі ііЪлЬіе десято с]неі, по
томЬ іхЬ велКлЬ кЬ землЬ прібліжітЬ,
І укрѢпілЬ станЬ тотЬ зѣло ^обрЪ.
ТакожЬ пісалЬ клабіенусу чтобЬ
вел’ЬлЬ з^’ЬлатЬ новЬіе кораблі,іпо-
шелЬ кЬ касівелланусу, котороі бЬілЬ
обЬявленЬ началнікомЬ у англічанЬ
рротівЬ его, і котороі не смѢлЬ ата-
ковать его токмо развЬ внегда цезарЬ
Г з по:ру-
Си!
пофу ражЬ посЬілалЪ, что цезаря пріну-
^Тло самого ітті крѣпко і ^обрЬімЬ
порядкомъ , і по отвѣтами вЬ нѢ-
сколкіхЬ стрѢчахЬ маніру егобітіся,
Послѣ цезарЬ сго побілЬ чрезЬ К; трі-
боніуса есрного ізЬ своіхЬ леітнан-
товЬ котороі хоср'лЬ сЬ тремя легі-
онаміпѢхотнЬімі ісо всею кавалеріею;
Послѣ сеі побѢс|Ьі болше не явілосЬ
непріятелеі вЬ велікомЬ собраніі,по
томЬ цезарЬ прібліжілся кЬ ед'іному
мѣсту рѢкі тамізЬі, вЬкоторомЬ воз-
можно бЬіло вЬ брос|Ъ переіті,!чрезЬ
оную перебрался смѢючіся англеча-
нямЬ,которЬіе всяческі чінілі, чтобЬ
ему переправу возбранітЬ. Сіе удівіло
тако кассі'веллаура, что болше ні’чего
нечінілЬ токмо вЬлѢсахЬ хоронілся,
X ві^я что многіе горо^Ьі цезарю
з^аліся, послалЬ кЬ нему посланника
ікриюрогр онЬ прінялЬ і наложілЬ на
народѣ
наро^Ь срнЬ . По томЬ вг^я время
всрлЬ уходящее , і бояся бунту во
франщі чрезЬ море пак'і вЬ карабляхЬ
преплЬілЬ возврата свою армею на-
полненную славою, которую протівЬ
ея обыкновенія онЬ прінужденЬ бЬілЬ
за хлѢбонеросремЬ го^овЬімЬ раздЪ-
літЬвЬ разнЬіе гварнізонЬі^а бЬі оную
проштатЬ; Но прежде нежелі онЬ
могЬ бЬітЬ во італіі , амбіорі’ксЬ 2
•катанулеусЬ по наговору вЬішеречен-
ного індуціомара. оружіліся іатако-
валі сабінуса і котту которЬіе бЫлі
его <два порутчіка, і побівЬ іхЬ людеХ
саміхЬ убглі внегда оні ^умалі реті-
роватісяізЬ своіхЬ ложементовЬ;-^ілі
квартірЬ;3 послЪ чего оні пошлі ата-
ковать ціссрона вЬ стану его ко-
тороі. бЬілЬ едінЬ ізЬпрочіхЬпорутчі-
ковЬ, цезаріев.ЫхЬл.'ікотрррі оборонял-
ся сЬ велікою трудностію,;
Г 4 его
его вЪіручілЬ і побілЬ галловЪ р'лТ
францу зовЬ: 2 Слава о побѣдѣ надЪ
двемя легіонамі рімлянскімі дала
смѢлостЬ прочімЪ галламЪ, [флі фран-
цузамъ взбунтоватися , тако что
лабіенусЬ бЬілЬ атакованъ вЪ стану
своемЪ чрезЬ індуціомара, однакожЬ
крѣпко сопротівілся, і по томѣ его
побілЪ і самого убілЬ : і какЪ первое
побіт'іе двухЪ легіоновЪ рімлянскіхЬ
воздвігнуло галловЪ ілі французовъ
бунтЬ учінітЬ. тако тѢ послѣдніе
двѣ побѢдЬі надЪ французамі прінудТ-
лі іхЬ оружія оставітЬ,
ОбСЕрВАІІІІ [ ілі ПрІмЪтЬі. ]
ВЬ семЬ второмЬ путешествіі
іу&аріевомЬ вЪ англенскую землю хо-
тя онЪ пошелЬ сілняіше івЬлу тчемЬ
пріготовленіі , нежелі сперва, і'спра-
7 ' вівш!
вТвші всѢ вещЬі, которЬіе ему ліш?+
ліся. рднакожЬ ше^ші вЬ землю, а
еще моремЬ , іс|Ѣже онЬ ні сытнаго
согласія не імѢлЬ , і отЬѢзжаючі ізЬ
с^ругоі новозавоеванноі , которая
злоохотно терпѣла неволностЬ ,
болше онЬ усрволствовалЬ свою
амбіціо Ё ілі славолюбіе 1 нежелі
учінілЬ велткую прібЬілЬ рімлянамЬ:
I прімѢчаемЪ мЬі вЬ началѣ, его ра-
зу мЬ і індустрію, ілі коварство
вЬ томѣ что пріговорілЪ благоохот-
но сѣ собою ѢхатЬ всѢхЬ склоннѢі.
шіхЬ ізЬ франціі кЪ смутѣ, вЬ за-
менЬ заложенія. Но мнѢ кажетца
что мілостЬ его натуралная прі-
нуділа его учінітЬ проступку, у^о-
волствуяся умаліті властЬ ін^уііі-
омарову.чемЬ бЬіло весма оную ра-
зоріті, і отЬ чего бЬіло послѣ онЬ
постра^алЬ; Второе; что онЬ ні-
Г у когср
[у8]
когда несумнЪвался вЬ случаяхъ не
предвтдімЬіхЬ, которЬімЬ онЬ помощ-
ствовалЬ , акі предвтдя ; что онЬ
здсвідЪтелствовалЬ з’Ьло.по случаю
вЬ тоі велікоі бурЪ которая у него
разбіла всЬ кораблі , і котораябЬі
во отчаяніе прівела вс’ЪхЪ інЬіхЬ
опрічЬ его.
Третіе : Хотя его почіталі і
славілі за каштана такова , котороі
зналЪ наілутче прібЬілствоватісд
своімі вікторіямі > і котороі імЬ по-
слЪдовалЬ жарко , осріакожЪ онЪ то-
го нехотКлЬ учінітЬ вЪсеі побЬд'В.,
Того -раді что онЬ бЬілЬ вЬ землѣ
незнаемоі, Гчто лагерЬ {улі станЬ]
его негораздо добрЪ еще укр'ѣпленЪ
:6ЬілЬ. ПрісмотрімЪже еще, что хо-
тя не хл'Ьхзородіе его тірінуерло про-
ігіівЪ ^обыкновенія его повел’ЪтЬ . §і-
моватЬ своему воіеку ;вЬ разнЬіхЬ
мЗстахЬ
мѢсшахЪ, а не вкупѣ , раді удобнѢд*
шаго пропітанія , однакожЬ онЬучі-
нтлЪ тако разумно что мѣста по
которЬімЬ онЬ тое свое воіско раз-
ставі’лЬ , не бЬілі тако отдаленнЬ',
едіно отЬ другова что бЬ не моглі
секуроватіся , н'і тако бліско что
бЬ не содержалі многія народЬі вЬ
должности і послушность Обачеже
случаі тоі квартірЬі, намЬ ясно ка-
жетЪ яко нѢстЬ того лушчее что
розводітЬ на квартірЬі воіско цѢ-
лЬімЬ корпусомъ , ,того раді что
удобнѣе смѢлостЬ імѢютЪ на ма-
ло! корпусѣ напастЬ , нежелі на бол-
пюі , что дерзновеніе дало галламЪ
Ілі французамъ ] ребеліонЬ [ щ
бунтЪ^ учінітЬ і атаковать обозЬ
сабінусовЬ, і коттовЬ, -ідѣже рацѢя
коварственная амбіоріксова, которо-і
переговарівая сЬ німі , і‘ обнадежівяя
ІхЬ
[бо]
ГхЬ что бунтЬ восталЬ генералка!,
I что вЬ едінЬ часЬ всѣ другіе обозЬі
бЬілі атакованія , ТакожЬ что імЬ.
помощствоватіся не мочно между
собою , прТвела іхЬ вЬ такую кои-
фузію что страхЬ прінуділЬ іхЬ
вЬібраті горшее , еже естЬ оставіт!
своі лагерЬ г отступітЬ , ошЪ чего
мЬі учімся что нікогда вЬ добр"В
необріэтаютца внегда пріемлютЬ
совѢтЬ непріятелеі своіхЬ , і что
отходЬ предЬ очамі непріятелскі-
мі естЬ , наіб Ѣдственное дѣйствіе ,
которое учініті возможно.
Сопротшленіе цЬісероново вЬ ла'
герѢ ^ілі вЬ обозЪ] своемЬ, котороі
не восхотЪлЬ воспр'іяті совЪтЬ не-
пріятеля своего, ібо резолюцію взялЬ
оборонятіся вЬ ретражементахЪ ,
ему посчастілосЬ кЬздравію^ івелікоі
славЪ его і дало время цезарю его
секу-
[<н]
секуровапі”: вЬ чемЬ естЬ двѣ вещ!
прімѣтнЬіе ; Первая, о незарЪ ? ко-
тороі увѢдомясЬ , что галлЬі [ ілі
французѣ! ] кЬ нему шлі его ата-.
коватЬ , I відя се^я безсілнЬімЬ вЬн
бралЬ мЪсто удобное і укрѢитлЬ
его . ТакожЬ учінілЬ своі лагерЬ
$1эло мало! , что бЬ его удобн'Бе
оборонять , і что бЬ непріятелі по
сему мнілі его з’Ьло безсілнаго ?
которЬіе подвізающе его кЬ бою
многаждЬі , началі ні вочто его
ставіті , отчего между імі роділа-
ся лѢностЬ і непрізр’Ѣніе всего
строю , такое что оні его чінно
болше уже несталі атаковать но
со всякою смутою. АонЬ вЬ едінЬ
денЬ іхЬ тако заспалЬ , что на-
падші на н’іхЬ вдругЬ безсопротів-
ності іхЬ побілЬ 3 а лабі'енусЬ едінЪ
ХзЬ его. • порутчіковЬ подобною воін.
скою
скоро блаі^оразмЬішленною Хітро-
стію., такожЬ побілЬ ін^ущомара :
Вторая вещ'Ь о франіг/з’ЬхЬ > которЬіе
не моглі’ вЬібітЬ щьерона ізЬ стану
его, содержащаго ^есятЬ м’ілЬ кру-
гомЬ, а 8с|ЪланЬ онЬ бЬілЬ вЬ трі часаг
чрезЬ лю^ег, которЬіе імЪлі за сна-
сті землю копатЬ, токмо своі шпагі’,
а что бЬ ея носітЬ токмо своі о^е-
ждЬі,чтокажетЬ велікое чі’сло люсрі
которЬіе бЬілі, і что возможно учі-
нітЬ воі’скамЬ благоучреж^еннЬімЬ
I запаснЬімЬ.
ОСМАЯ
[бз]
ОСМАЯ В О 1 н
КНІГА ШЕСТАЯ-
I | опредѣляющіяся кЬ воінѢ ,
-^укрѢпілся тремя легіонамірі'м-
скімі, ітолікімЬ же чісломЬ ^ругіхЬ
салуатЬ , которѣіхЬ онЬ возмогЬ
сЬіскатЬ, что ему зѣло прігоділосЬ.
Ібо по смерті індуціомаровоі трев-
скіе люді вручілі свое правітелЬствоі
сго сро^н’ікомЬ > которЬіе соедіні-
ліся со всѢмі хотящімі бунтоватЬ,
а особліво сЬ амЬбіоріксомЬ , о чемЬ
іхезарЬ получа вѣдомость , собралЬ
зімою четЬіре легіона вкупѣ, потомЬ
напалЬ на турнезі'новЬ , і прінуділЬ
іхЬ здатіся і’^атЬ заложенія,, послѣ
чего весна являяся, цезарЬ учінілЬ
совѣтѣ со французѣ! вЬ паріжѣ ,
отколѣ
Ей] ’
отколѣ вЬ тотЬ же ^енѣ какѣ оно!
вершілся , вошелЬ онЬ атаковать
санскіхЬ людеі, потомЬ шартрскіхЬ,
которЬіе всѢ імѢя внезапу нападеніе
здаліея. ПотомЬ началЬ пріготовлі-
ваті'ся атаковаті амб’іорікса і трсв-
скіхЬ людеі , но прежде восхотѢлЬ
у ніхЬ отняті іхЬ союзніковЬ чего
раср весѣ своі багажЬ онЬ послалЬ
кЬ лабіенусу, [котороі вЬ то время
бЬілЬ вЪ тревскоі землѣ сЬ .двѢмя
легіонамі раді секурсу , а самЬ
сЬ пятЬю пошелЬ атаковать галловЬ
[ілі франпузовЬ,} бунтовщіковЬ, ко-
тороі эксекуцгі раді, раздѢлілЬ свою
армею на трое. Ібо онЬ зналЬ что
оні таковЬі сілнЬі не бЬілі, чтобЬ
сЬ німЬ моглі о полЪ діепутоватіея
[ілі бТтіся , 3 потомЬ сжегЬ і разо-
рілЪ тако іхЬ землю, что пріну-
ділЬ ІхЬ здатіея сЬ наложеніемъ ,
~ 2 оставь
т
й'оставігпь амбіоріуа, вЪтоже время
тревскіе люди атаковали лабіенуса,
которой будто сгпрахЪ йй’Вя , й
' отходя яко бы прочь бЬгучй, гірі-
влекЪ ихЪ вЪ смутЬ вЪ мѣста,
неудобные , вЪ которыхЪ онЪ йхЬ
поб'ілЪ иеаМои городѣ тревЪ взялЪ.
Сёі эупедТціЗгбывшеіучѴйсно?,цезарь
построТлЪ на ренЬ рѢкѢ МостЬ ,
и перебрался . Колонскіе люди во
всемЪ ему пособляя, укрЪп'ілЪ онЪ
свои станЪ , и запасся* провіан-
томЪ.., и чТнілЪ все возможное4,
чтобЪ пр?нуді‘ть свевовѣ кЬ бою
прітти, но відя что они отдалй-
ліся вЪ велШё й темгіыё лѣса ,
болше не пошслЬ , и чірсзЪ
'рѣку паки перебрался. ТакожЬ
ОйзЪ стороны гіемецкои земли бій'
рЁ^алЪ своего мосту сто Хваішц^піь'
сруіковЬ^ й построІлЬ на? концѣ
Л добрую
[бб]
добрую башню, а надругомЪ концѣ
сЬ стороны французской сдѢлалЪ
,крѣпость осшавя у мосту и у крѣ-
пости на караулѣ двенатцать ко-
гортовЬ ^вѣ шомже. мѣстѣ цезарь
уч'інілЬ опісаніе о нравахЬ и обык-
новеніяхЪ. немецкіхѣ и француз-
скіхЪ, 3 Сіе бывѣ учінено, пошелѣ
онѣ паки чі'нішь .воіну протівЪ
амбіоріуа , и да бы лутче на него
.напастьвнезапу послалЬ онѣ на-
передѣ Д муніціуса со всею кава-
леріею , заказавЪ ему никакого
огця не чініть вѣ обозѢ , да бы
.орнять знаніе о пріходѢ воіска,
тако онѢ. взялЪ было вѣ полонѢ
амбіоріуа, которой ушелЪ чудно»
и токмо по томѣ бѢгалѣ сѣ мѣста
на. мѣсто . цезарь да бы лутше
за німЪ гонітіся , рставілЪ свои
багажЪ, вЪ замкѢ вЪ тукшѢ, гдѣ
[^7]
ради сбереженія оного осгаавілЬ і
К; тпулліуса. ціцерона сѣ едінымЪ
легіономЪ , пріказавѣ ему вовремя
седми дней своей эупедіціи [_или
исправленія ] караулѣ имѣти
доброй , И чтобѣ не выходілѣ изѣ
своіхЪ ретранжаментовЪ, по томЬ
раздѣлілѣ свою армею на трое ,
да бы разорять всю непріятелскую
землю } не имѣя препоны ни оіпЬ
едінаго воіска твердаго , тако что
его радЪніе велікое было удержі-
вати > токмо салдатѢ своіхЪ желаю-
щіхѣ добытія , да бы они далеко
не ошдаляліся опасаяся чтобЬ не-
пріятели и>0Ь непббіли, которьіеі
были вЪ лЬсахЪ И бологпахЪ , абіе
велікои слухЬ пошелЬ по другую
сторону рѣки рены, что Цезарь
разоряетЪ землю гелдрскую , чіпр
дало случаи вестьфалІснскимЬ
[68]
людямЬ имѣти часть во всякомЬ
“добытіи, которые вскорѣ собрали
двѣ тысячи человѣкѣ конн'іцы ,
и перебрався чрезѣ рѣку рену ,
розоряли , и брали все что могли
найпи , безЪ сопротівности .
По томѣ взяли такой вкусЪ |^или
розохотілісь что вз бунтоваліся
атаковать обозѣ гдѣ рімляня стоялх.
А тогда тотѣ день не счастіемѣ
велІкімЬ бысгаь у ніхѣ седмый
по ошЬѢздѢ цезаріевомѣ; ціцеронЬ,
которой хранілѣ его повелѣніе ,
бѢло радѢтелно , не имѣя вѣдомо-
сти р едіномЪ непріятелѣ по ве«
лікои докукѢ отЪ салдашЬ своіхѣ
отпусшІлЪ ихЪ по фуражѣ .
Й> которое время обрѣлся атако-
ванЪ по незапной скорости отЪ
оныхѢ вестѳалІснскІхЪ людей а
прошІвЬ кошорыхЪ имѢлЪ велікую
о/; ~
сед
трудность обороняться , до тога
времени , какЪ отЬ его салдатЪ
возвращающіяся • сЪ фуражу едіна
чаешь прошла сквозь непріятелей?
и до обозу добралась. Но достал-
ные всЬ порублены были, одна-
кожЪ секурсЬ или помощь ]
отнялЪ у непріятелей надежду
его прінудіщи кЪ здачЪ . Тако
они возвратіліея вЪ землю свою
сЪ добычами своіми грабежными.
По маломЪ времени послЪ самЬ
цезарь прішелЪ, которой §Ьло вы-
говарівалЬ ціцерону что онЪ чрезТэ
указЪ учінілЪ. По томЬ цезарь
паки началЪ вЪ землЪ гелдрскои
жечь и рубить, такожь гонятіея за-
амбхоріуомЪ , которой однакожЪ?
ушелЪ. ПослЪ чего онЬпрсшановІлЪ
свою армею вЬ гварнТзонЪ, вЪкопкн
рои запасщі доволно ржи,поЬхалЪво<
Италію- Л 5 ОбСЕр»
ОбСЕрВАПІИ [или ПрІмѢтЬі.]
вЪ сеи воінБ цезарь не імБлЪ
велікія сопротівносіпи , всЬ люди
б'Бгучи отЪ него прочЬ, тако что
бсзЪ препоны жегЬ и разорялЪ
непріятелскую землю , однакожЪ
есть преізрядныя обсерваціи [или
прімБты^ ибо ежели не научісся
вЬ щомЬ біщіея вЪ баталіи и
форсіровать [ или сілно брать ]
крѣпости, то возможешЬ познати
маніру , како одолБвати тѢхЪ,
которыя обороняются бѣгучи от-
ходомЪ вЪ мѣста непріетупныя .
вЪ чемЬ многія капіщаны просту-
паліея, того ради что непріемот-
ріли три прінціпалныя [или-на-
Чалныя] вегцы какЪ цезарь учінілЪ.
ІТервая есть знать ихЪ предЪуспВ-
/Велікою поспѣшностію ,
'Ѵ?'- ’ ІІШОбЬ
чшобЪ на ніхЬ напасть прежде
нежелібЪ они могли решіроватіся
вЪ'лБса, й провіанты свои увести.
тако сімЪ способомЪ прінуждаютЬ
едіныхЬ здатіся а другіхЪ поміраті
зголоду. Другая вещь есть, знати
раздЬліти свое воіско на толіко
частей , какЪ возможно учініть
надежно, дабы атаковать землю,
или провінцйо вЪразныхЪмЪстахЪ
вЪ едінЪ разЪ , жітели не могли
знать вЪ которую сторону реті-
роватіея. ПослЪдняя вещь есть
знать удержать , чтобЪ салдаты
безЪ указу не разбіваліея ради до-
бытія , опасаяся чтобЬ на ніхЪ не
напали непріятели, отЬ которого
неіеправленія , часто случаліея
вёлікія несчасшія вЪ воіскахЬ, что
НасЪ имЬёшЪ научіігіь нікогдажс
отпускать жестокость дісІгілТнй
Д 4
С7*1
[или ученія воінского >}и хотя мы.
иногда мнімЪ быть зЪло далеко
отЪ непріятелей , и вЪ велікои
надежности. ПрімЪрЪ, которой
имБемЪ вЪ @еи кнігБ, О К; ціцеронБ,
есть вѣло превосходітеленЬкЬсему
которой потерялЪ много людей,
того ради, что послушалЪ докуку
салдашЪ своіхЪ , ониже протівЪ
повелЪнія цезаріева , восхопіЬли
выпили йзЬ своіхЪ решранжамсн-
товЪ , йипшіи по фуражЪ. . ,
ТакожЬмы по^наваемЪ разность
рпіЪ сшарыхЬ салдатЪ до новы>Ъ ;і
которые за ліщеніемЪ эуперіенціи
^йлй искустване умЪли избра-
ти путь надежной и чесірцои , ре?
тіровавішся на прігорокЪ ,. идЬа>е
они были побіты. Но другіе вддя
чіпо‘спасеніе было вЪ тоэдддпркмо
лагерЬ [или обо|ЪЗ пррйря
[73]
прочістіли себЪ дорогу оружіемъ
своімЬ , и тако спасли себя , и
лагерЪ. ВідімЪ такояЪ коліко
страхЪ научающЪ . есть . искати
прічінЪ, которые бы могли спасти
ошЪ бЪдства . Ибо вышепісанное
мѣсто несчастливое было,, тожде
идѢже тітуріуса и, котту побіли,
вЪ прешедшей годЪ ,' о которомЪ
старые салдашы ІмѢли злое мнѣніе.
ПрймѢшімЪ такожЬ, внегда цезарь
похошѢлЪ учіні’шь з^педіцію [или
исправленіе воінскоевЪседмь или
семь дней , вЪ которой поспѣш-
ность была нужна.,, тогда онЪ свои
фагажЪ оставілЪ позади , которой
ПоісшіннѢ глаголати. вЪ походѣ
есть вещь дівная ко-всякой препо-
нѣ ; того ради невозможно есть
добрѣ правіти арйею , ежели по-
случаямѣ неукрѣпяшЪ срои лагерЪ#
А г или
[74]
или еже ли бывши вѣ походѣ не
оставятѣ гдѣ багажѣ. удівімся еще
тому коліко цезарь имѢлѣ доброе
извѣстіе оііпЪ своіхѣ шпі'говѣ, еже
есть вещѣ тако полезна , что
государь илй капітанѣ не имѢетѣ
нікогда нічего на сіе жалѣти, бывѣ
на йсілнѢішій способѣ , которой
возможно имѣти , чтобЬ начінать
изрядныя дѢіства , или міновати
велікія разоренія ; {сірѣчь имѣя
добрыхЪ шпіговЪ
Не надобно такожЬ позабыти его
благоразумно! вымыслѣ [цезаріевѣ}
вѣ раздѣленіи тѣхѣ, которые со-
едіняліея проіпівѣ его , и атаковавѢ
ихѣ разно, такожѣ и поспѣшность
его обыкновенную на оныхѣ на-
йадши , и сбвёршілѣ цезарь наи-
болшую часть своего намѣренія»
чрезѣсіи способы,, I
С7У]
Заключ'імЪ мы обсервацій сеи
кніги, чрезЪ коварство лабіенусово,
которой восхотя бітіся : сЪ трев-
скіми людми, прежде нежелібЪ они
сЪ нѣмцами соедінілісь, вымыслілЪ
публічно обЪяві’шь, что онЪ ихЪ
боялся, и что будто хотѢлЬ огп-
ступі'ть , зная добрЪ что вЪ его
армеѢ были французы , которые
вѣдомость имЬ подадутЪ; но одна-
кожЪ секретно повелѢлЪ, чтобЪ
регаТроватіся сЪ велікімЪ шумомЪ,
будто имѣя велікои страхЪ, о чемЪ
тревскіе люди бывши • извѣстны ,
не ожідая нѢмцовЪ, и нехотя по-
теряти оказію [или случаи] перс-
бралісь чрезЪ нѣкоторую» рѣку и
пошли смутно якобы кЪнадежной
вікторіи [или побѣдѣдУ ^но. ЛабІе-
нусѣ оборотился" ПротівЪ ихѣ
добрымЪ строемЪи оныхѣ побілѣ;
обачсжв
•бачеже нікогда бы я не совѢггіо-
валЬ отвѣдать такова коварства
сѣ новыми салдаты > которые
чаще устрашаются, внегда кЪнімЪ
бѢгутЪ скоро и безЪ строю , что
обнадежіваепіѣ наіпаче тѢхЪ, кото-
рые суть искусны вЪ бояхѣ.
ДЕВЯТАЯ В О І Н А.
КНІГА СЕДМАЯ.
Французскія дѣла бывЪ вѣ ши-
шінѢ, цезарь поѢхалЪ вЪ іта-
лію по обыкновенію своему ,
ИдѢже онЪ освѣдомілся о смерти
піѳоноври, и о междоусобной брани
рімскои , которая дала смѣлость
галламЪ или французамЪ Д паки
ребеліонЪ [ или бунтЪ ] учініть •
^артрЬ городѣ , которой есть
вЬ
[77]
бЬ провинціи боскои [во франціи]
началѣ, а ему послѣдовала провін-
ціа ауверніатская, по пюмЪ многія
иныя народы. ВерсІнженторіуЬ
провінціи ауверніятскои» избранЪ
бысть надЪ всЬми началнікомЪ .
Цезарь услыша сія новТны, поѢхалЪ
вЪ самую жестокость зімы,' чрезЪ
горы геводанскія , которыя были
снБгомЬ покрыты, и сталЪ скорѣе
вѣ ауверніятскои провТнціи нежели
бунтовщики увѢдомилися о его
ошЪѢздѢ изЪ італіи , что укрѢ-
пілЪ и обнадежило многіхЪ людей
сЪ его стороны , и удівіло тѣхЪ,
которые вз бу ншоваліе я, сЪ сею же
поспѣшностію сталЪ вЪ бургон-
скую , и шампанскую провинцію ,
и собралЬ свою армёю » потомЪ
прІшелЪ ьЪ бсрТнскую провінцію,
и осадТлЪ городЬ вслгодунумЪ ,
которой
[75]
которо'і потомЪ вз ялѣ. Т акожЬ отѣ
него взялЬ шесть сотѣ залогѣ,
еще же послѣ насілно вні'де вѣ го-
родѣ гіенѣ, [ или орлеанѣ ] идѢ-
же велікое кровопролітіе было .
ВерсінженторТѵ'Ъ відя счастіе сво-
его непріятелѣ , и вѣря тако , что
цезарь неІмѢлѣ доволно добрую
армею, чтобѣ сѣнімѣ бітіся вѣ полѣ,
восхотѢлѣ его побѢдіть ошнявЪ
у него всѢ способы, чемѣ бы имѣ-
ти моіѣ субсістенціи [или про-
питанія ]. Чего ради сжегЪ болше
дватцати городовѣ, оставя токмо
буржЪ [началнои городѣ провінцій
бсріскои] и то еще было прошівЪ
его мнѣнія, цезарь же оной осаділѣ-
идѢже много пошерпѢлЪ, й обрѣл-
ся вЬ велікои трудности и нуждѣ,
по томѣ превозшедши оныя , той
городѣ взялЬ > и пфложілѣ, на,
мѢсшѢхЪ
[79?
мѢстЬхЪ сЪ 40000 человЪкЪ, вЪ нем-
же удоволілЪ армею свою * Во время
же сси осады чінілЪ онЪ что могЪ,
да бы внезапу напасть на обозЪ
версінженторіуовЪ, 6тЬ которого
онЬ былЬотбітЪ,аверсінженторіуЪ
несумнЬваяся о толікіхЪ несчас-
тіяхЪ, продолжілЪ воіну сЪвелікою
бодростію и разумомЪ , й да бы
помЪшать непріятели своему чрезЪ
рЪку аліеру перебратіся , велЪлЬ
пересЪчь всЬ мосты, обаче же цесарь
забавляя его сЪедінои стороны, пе-
ребрался вЪ другомЪ мЪстЪ, и по-
шелЪ чтобЪ осадіть городЪ клер*
монЪ» чего ради версінженіпоріѵЪ
сшалЪ обозомЪ на другое сгаоро-
нЪ города, иучініліся многіяашаки
и бои , однакожЪ .цезари ^городЪ
осшавілЪ , невЬдомр -тогр ради
.чаю чаялЪ себя нсдовѳлно сілнымЪ
й оной
О]
оной взяти , или того ради да
бы пособіть бунту аутуноіскіхЪ
людей > по домогателству хітрому
чрезЪ літавіікуса , которой быв-
ши избраЛ г начальнікомЪ надЪ
секу рсомЪ, которой они посылали
І^сірЪчь аутунцы ] кЪ цезарю, и
бывЪ уже токмо за десять мТль
отЪ него [ огпЬ цезаря ] сказалЪ
тако ; будто имЪлЪ вѣдомость
изЪ армеи , что цезарь порубілЪ
всЪхЪ аутунцовЬ, которые тамо
были, и то онЪ абіе вЪ аустунЪ
городЪ отпісалЪ тако, что тамо
и вЪ обозЪ его порубіли всБхЪ
рімлянЪ , которые обрЪталіся ,
и взялЪ у ніхЪ всВ ихЪ пожинки,
А наіпаче весь провіянтЪ которой
они везли вЪ армею ради ПропЬ
танія. Но цезарь бывЪг мзвѢе-
упенЬ чрезЪ эпоредорТу*а , взялЪ
[8і]
бсвѣсовѢшу четыре легіона пѢхск
ты, и всю свою кавалерію, и шед-
ши день йнощь настігЪ літавікусаі
Со всею сілою его. По томЪ давѣ
знати его салдатомЬ обманѣ его
СклонілЪ ихЪ подЪ діскрецію свою»
и отправілЪ вскорѣ нарошйого
вѣаутунЪ, да бы имЪ о всемЪ дать
вѣдомость , и сЪ тою же поспѣш-
ностію возвратілСя вѢ доброе время
вЬ обозЪ свои, которому онЪ далЬ
помощь, ибо обрѢлЪ его зѣло утѢс-
неннымЪ чрезЪ версінженторіуа *
Сіе будучиучінено.взялЬонѢ свои
путь кЬрѢкѢ алдіерѢ, и чрезЪ оную
перебрался, однакожЪ літавікусЬ»
которой ушелѣ кЪ версшженторіуу
добілся соедініті ауту нцовЪсЬнімЬ.
АэпоредоріуЪ и вірдумарЪ взяли
городѣ неверсЪ [во фракцій3 идѣжс
цезарь осшавхлѣ сври заложенія#
Е веяком
І>]
Всякой хлЪбЪ и денги народные .
Что все они побравЬ, городЪ
сожгли . Что же цезаря гірівело
вЪ велікія нужды, того ради что
верСінженторіуЪ за ні.мЪ гонялся,
и Провіянту не пропускалЪ , по
ШОмЪ послЪ всякого разсужденія
взялЬ онЪ резолюцію сЪ велікою
ПоспБшностію ишши кЪрЪкЪ лоаре,
чрезЪ которую онЪ перебрался,
дабы сЪ лабіену сомЪ мощи соедіні-
пііся, которому сЪ начала сеи вбіны
онЪ далЪ четыре легіона , чтобЪ
кЪпаріжу итти, во время же какЪ
сіе чінілось, лабіенусЪ обрЪлся
вЪ велікои трудности , вЪ смутЪ
ВсЪхЪ сіхЪ буншовЪ.
ОднакояЪ взявЪ онЬ городѣ
’ЙедунЬ [во франціи] далЪ велікую
заВТсійь вомногіхЪ мЪстахЪ негірі-:
ДпіелямЬ шак.оі что сі^ іоін^мБ
’ ковар-
І8?]
коварствомъ чрезв сену року пере-
брался1, [^которая шечегпЪ чрезЪ
парі’жЪ] и прежде нежели всЪ шЪ
бу нтоВіціки совокупіліся , по'білЪ
онЪ первыхЪ , которые ему ссг
протівіліся , и пошелЪ вЪ городЪ
провінсЪ, [вЪ провінціи шампанс-
кой во франціи] откуду Пб шоійЬ
соёдінТлся сЪ цезаремЪ, ' вЪ ійд жё
время всЪ конспираціи рлі бунты]
И СОГЛасіЯукрЪпіЛІСЬ.ИуЧІНІЛЙ буН’»'
товщіки собраніе іЪ совЪту, йдЪжё
почітаи вёБ французы бунтовщікй
былй , й избрали паки за генерал-
ноТб . паЧалйіка версійженторіѵ'а,
кошбрбй запасся Велікой) кавале-
рію, да бы побЪдіійь рійлянЪ , ойг-
нявЪ-^йіхЪ провіянты .
‘бЬ друйэи стороны цезарь,такожЪ
іай^сЙ ѣсЯ’і&ЬййѴ й вѣідалЪ полное
жалованье нёй'еіікои кавалерій >
Еа Но
Г843
. Но версинженшоріуЪ послушавЪ
свою добрую мысль о своей кава-
леріи , далЪ баталію сЬ кавалеріею
цез аріевою , и бысгпь побішЬ ,
иослЬ чего онЬ ретіровался, [^или
отсшупілЬ ] вЪ городѣ алеуіи
[вЪ провінці’и лангедоке во фран-
ціи Д идѢже цезарь взялЪ резолю-
цію его осадіть. ВерсшженторіуЪ
же дознавался о намѣреніи его ,
собралЪ весь провіянтЪ, которой
былЬ вЪ городЪ, и роздалЪ оной
мВр ою. ПотогА разсуждая» что
пюго провіянту добрѣ берегучи
станетЪ на два мѣсяца, всю свою
кавалерію отослалЬ, всякого вЪ домЪ
свои, да бы имЪти свои секурсЬ
Во время , а онЪ самЪ 8оооо
человѣки заперся вЪ городѣ алеуі’с,
кошорри цезарь заперЪ , двоіными
и гпроіными шанцами. .
ПотомЬ
[8Н
ПотомЪ учінілЬ вторую сТркон*
валацію [ или окруженіе ] да бы
сопрошівіті'ся сскурсу отдаленной
кавалеріи, сЪ работою и поспѢш*
ностію нсвѣрімою , и запасся: до-
волно провіянтомѣ, дабы имѣти
болше непріятельского, которые
терпѣли вёлікую нужду. По томѣ
сскурсѣ прішелЪподЪуправлені’емЬ
корніонск’імЪ [ корніо Д чісдомЪ
зуоооо человѣкѣ , и чінілЬ вЬ
разныя времена три велікія
атаки Г пріступа ] два днемЪ ,
и сдінЬ ночью , но однакожЬ ни
чего учініть не могѣ, и по томЬ
ретіровался* [отступілѣ^ что пр?с
нѵділо тѣхЬ, которые сідѢли
вЪ городѣ здатися на дІскрецТю
цезаріеву, которой аушунскіхѣ и
оверніятскіхЪ людей задержалѣ,
да бы возврашішь городы* кошорМ$
Е з
ему были нужны. А прошчіхЪ
всБхЬ роздалЪ посвоімЪ салдатамЬ.
Послѣ сеи в'ікторіи [побѣды]
вс'В прошчіе люди кЪ послушно-
сти СКЛОНИЛИСЯ .
Сіце обощлася сія воіна, которая
была наіболшая и наібЪдсщвенная
изЪ всЪхЪ, .которые цезарь цмЬлЪ
вЪ галлахЪ, [или во франціи-]
ОбСЕрВАПП [или ПрІмѢтЫ.]
ВсЪ протчіе воіны цезаріевы
вЪг аллахѣ [или во франціи] чінілі-
ся раздЪлімо, употребляя всегда
смуту народовЪ, да бы имЪти по-
бѣду. Но. сія была -сЪ вымысла
почітаи ощЬ всЪхЪ генералиаго <
кощорые избрали началніка прсвоз--
Ходімаго вЪ разумЪ и храбрости ,
^оіпорои доз наваяся о доброй эуер-
^іціирімляно» іа оихЬ хіШррсщи
Ч- ’* вЪ ремеслѣ
[87],
вЪ ремеслѣ воі'нскомЬ, и что все сіе
ихо чініло непобѢдімыми вЪ бата-
ліяхЬ, перемѢні’лЪ маніру свою вое-
вать, и продолжая воіну не давЪ
гснсралнои баталіи бывгйи сілнЬѵ
шімЪ кавалеріею своею вЪ землѣ-!»
которая ему во всемѣ способна
была, и не пропуская провіанту
вЪ воіска тѢхЪ рімлянЪ ,, прівелѣ
ихѣ вЪ.велікую нужду. ВЪ. ч?мЬ
мы имѢемЪ учінішь изрядныя об-
серваціи [или прім’Ѣтыу вЪначалѢ
о версінженторіуѢ, которой бывЬ
охотно началнікомЪ надЬ многіми
народы, которые хощя имѣли за*
вість между собою , однакояСЬ онЬ
ихѣ тако умЪлЪ управлять, что
и вЪ.несчастлівыхЪ своіхѣ дВлахЪ ,
всегда, онѣ содержался между ими
вЪ всл’ікои власти« и, всегда сго
боялиса не ошЬпуская жестокости
Е 4 идѣже
[88]
идЪже случаи ея требовалЬ, [ибо
боязнь есть наімочнВіш'іи способЪ
вЪ должности содержать людей]
ТакожЬ не счастливые случаи ни
когда его вЪ бодрости не ослабляли,
ніже умаляли его чаянія, анаіпаче
внегда его оклеветали , будто
сЪ непріятелями корреспонденцію
имЬлЪ . Тогда онЬ и -выговарі-
валЪ , тако явно, и смЪлр , что
справдалЬ ёсбя властітелнЪише
нежели прежде былЬ. СпособЪ
•же дЪісшвітелныи содержати на-
роды есть , чтобЬ имЪ часто
глаголати о дЪлахЪ случающіяся.
ОнЪ же имЪлЪ власть зажечь
болше дватцати городовЪ, да бы
непрІяшелямЪ вредЬ учинить .
- Что свідЬтелствуешЪ его доброй
сенсЪ [ разумЪ ] ? ибо сдіьЪ сеи
былЬ способЪ ? чіііобЪ рімлянЪ
ПОб'ВдІШЬ
побѣдилъ голодомЪ, того ради ,
что они вЪ бою были сілнѢішіе ,
вЪ таковыхЪ случаяхЪ всѢ совѣгаьі
•средніе, или неисправленные суть
разорітелны, яко имѢемЪ прімѢрЪ
памятной, о взятіи города буржа ілі
бу рга. Того раді что хотя его спасщі
отЬ пожару здраваго , убереженЪ
онЪ былЬ на нужду рімляномЪ, ко-
торые вовремя взятія его, обрѣли
всЬ нужды, которые имЬ ліщіліся,
сгоже власть и мочь прімѢщны
суть . ибо вЪ началѣ воіны не
искусівіпи несчастлівыхЪ случаевЪ,
и бывЬ вЪ надеждѣ побѢдішелемЪ
быть , приговор'ілЬ таковыя вод-
ныя народы сожечь свои домы, и
имѣнія, ради у береженія которыхЬ
часто бываетЪ воина •
ВЪ подобныхЪ намЪренІяхЪ дѣло
не удобна и трудно есть , того
Е радц
ради что вредЪ и убытокЪ вещей
надежныхЪ , и являющіяся , сушь
болнЬе между народа глупова вещей,
которыхЪ нужды еще сушь огада-
ленны, и окончанія невід'імы , и
ниедінЪ не возможетЬ вняти сію
трудность , которой ея не иску-
сілЪ вЪ управітелствЪ народовЬ.
Вышереченной всрсінженторіуЬ
еще показалЪ свое постоянство
даже до конца , не имЪя боязни
[бывЪ началнікомЪ надЪ толікі'ми
разными націями, [или народами]
запершіея вЪ городБ. ИдБже онЪ
учінілЪ все что преусмотрішелнси і
храбрый капітанЪ имЪлЬ учініть,
ипревозшелЪ голодЪ, и безпокой-
ства осады , прогпі^вяся даже
се курсЪ его отЪ шранжаментовЪ
ошбіли. И понеже іеторіі, чі'нятся
токмо чрезЪ добБдітслеи > того
С9*1
ради мы відімЪ обыкновенно по-
чтснныхЪ, токмо отрокЪфортуны.
разсмотргмЬ же сего моментѣ
обхожденіе цезаріево вЪ сеи воінЪ,
которая его захвалила внегда, онЬ
вЬ ішалі’и былЪ , вЪ самую жесто-
кость зімы , воіска его бывЬ раз-
дѣлены вЬ разныхЪ провінціяхЪ
далеко сдіны отЬ другіхЪ, а народы,
которые смуту учініли были тако
розосланы по его дорогЬ,что ему''
почітаи не возможно было продти
ради соедіненія сЪ своіми корпу-
сами, кошорымЪ велікімЪ неудоб-
носшямЪ , онЪ не обрѢлЬ инаго
способу , да бы ихЬ мінрвать ,
токмо чрезЪ трудЪ непрімѢрнои.
ЧрезЪ которой онЬ себВ путь
прочістілЪ вЪ горахЪ покрьітыхЪ
снѢгомЪ вЪ шесть срущовЪ , и
устрашіілЬ своіх'Ь непріятелей болѣ
чрезЪ
чрезЪ сеи способЪ, что его уэрЪли
гіосрЪди себя , нежели чрезЪ свои
велікіе сілы, Ибо они чаяли его
еще во ішаліи немогущаго имѣти
способЪ путь прочістіть .
Тако давЪ велікои страхЪ чрезЪ
сдою воинскую хПпрость ,повелЬлЪ
вЪ тоже время своей кавалеріи
чініть многіе курсы [илинабЬги 3
да бы показать что онЪ былЪ зЪло
моченЪ. ПрісмотрімЪ же еще
премЪнну', и что непріятели на-
чали баталіи мінов'ать, дался вЪ оса-
ды городовЪ , идЪже онЪ является
не менше похваленЪ » яко вЪ дру-
гіхЪ дЪиствахЪ воинскихЪ.
Ибо все что превосходітелнБішІе
капітаны практІкуютЪ или упо-
шребляюігЪ^ взято есть ізЪдЬіствЪ
его , и все щпо мы похваляемЪ
вЪоса-
[931
вЪ осадахЪ города осгаенда во ѳлан-
дрі’и, бреда, вЪ брабанді’и, болдюка,
вЪ брабандти жь, и вЪ иныхЪ многіхЪ
учіненныхЬ чрезЪ покоініка князя
морТса , которой всЪхЪ протчТхЪ
превозшелЪ вЬсеи манТрЪ. есть без-
конечно, ніже двухЪ сірконваланцТо-
новЪ города алсуі’я [с'ірЪчь два окру-
женія кругомЪ города} идЪже ковар-
ство , трудЪ , и малое время ,
вЬ которое вышереченные сТрконва-
лаціи совершены были , превосхо-
дятЪ зЪло все что индЪ учшхлось.
вЪмЪ яко вымыслЪ пороховой и
артТлер'іискіи перемЪнілЪ маніру
крЪпосшси, атаковЪ ("или прісту-
повЪ^ и обороны городовЪ , но не
тако , что бЪ прінціпалные {^или
началные] фундаменты , на кото-
рыхЪ ихЪ установили > не были взя-
ты паршікулярно,^или особліво}
~ отЪ
С94]
отЬ цезаря,которой вЪ семЪ дѢлѢ
превозшелЪ всѢхЪ капітановЪ рім-
лянскіхЪ . ТакояЪ онЬ зѢло есть
удівітслныи во инвенціяхЪ [ или
вымыслахЪ своіхЪЗ вЪ воінскіх’Ь ко-
варствахЪ и вЪ смѣлости намѣре-
ніи своіхЪ , внегда онЪ хотѢлѢ пре-
ступать кѣ ретранжементамЬ, ко-
торые были кругомЪ города Клер-
мона, далЪ онЪ непріяіпелямЪ велі-
кое сумйѣніе чрезЪ велікое собра-
ніе, которое онѣ учінілЪ изЪ слугѣ
и багажу , и провелЬ предЪ очами
ихЪ, сЪ стороны которую онЪ не
хотѢлѢ атаковать; но не тако блі-
ско Что бЪ могли увѣдати какіе
піѣ были люди. ‘ И поставя ночью
сдінЪ корпусѣ вскрытномЪ мѣстѣ
ради обману, такожЪ пославЪ'гпаіно
нѢсколкоізбранныхЪ салдаійЪ вЪ йа-
лои оббзЪ, которой былЪ бліжс
горо-
кЪ городу, атаковалЪ онЪ тако не-
запно непріятелейучтоу ніхЪ взялЬ
всѢ ихЬ ретранжёйенты. внегда же
онЪ хотЪлЬ перебратіся чрезЪ рѣку
алліеру , чему вёрсі’нженторіуЬ
протівілся , тогда' поспіавілЪ нЪ-
сколко . полковЪ бЛТзЪ мосту ,
которой былЪ разломанЪ.
А сЪ протчіми полками своего
воіека, Которое предЪ очи являлЪ
будто оное не раздѣлено было ,
по берегу рѣки шелЪ. будто искалЪ
Иного мѣста чрезЪ рЪку пёрё-
брашіея , и тако забавляя сімЬ
коварствомЪ, непріятелей МостЬ
почінішв вёлЪлЬ, прежде нежели
увЬдоміліся, й перебрался бёзЪ'удер^
жанія , Ёйй’да же версйіж^йпгдрі^-Ъ
во йреМЙЪсады города буржа ^наёал-
Нйи гЬрбХЪіірбвійі|®і бертёкой йёі
франціи] выціслЬ Йз]Ьс»оего Ъбозу
ё л ~ ~ сЪкава-
-I
сЪкавалеріёю своею, цезарь пошелЪ
I л Г гт
атаковать ночью вЬ обозЬ его
инфантерію ималоонуЮне побілК
Что надлежітѣ кЪ осадѣ города
клермона, увѢдомясь о бунтѣ деся-
ти тысящЪ человѣкѣ аутунцовЪ,
которые на помощь кЪнему шли.
взялЪ вЪ тотЪ же часѣ четыре
корпуса, и шелЬ день и,нощь * да
бы ихЪ поімать, что нелішілось.
ибо всѢхЪ взялЪ й возвратился во
время чтобЪ оборрніть свои станЪ
|^или обозЪ которой былЬ ата»
кованЪ чрезЪ версинженториуа ,
ЧрезЪ сіе мы прімѢчаемЪ мімошед-
ше нужду , которая ёсщь, чтобЪ
имѣти всегда свои станЪ добрѣ
укрѣпленный ^да бы быть вЪ со-
стояніи на всякЬ часЪ надЪ не-
приятслемЪ что чинипі^ по слу-
чаямъ » которые приручаются <
М0*У
Не могу дозабыти сго. .велікую
кротость,,^ ибо корніо, которого
онЪ любілЬ, удрвольствовавшіся
богатешврмЪ. и счастіемЪ > и бывЪ
вЪ конфіденціи цезаріевои во
всБхЪ секрешахЬ 2 взбунтовался >
аонЪ его обаЧевЪссмЬ прегрЪшеніі|
я ростТлЪ,. тако ’ глаголя, что. онЬ
послушалЪ согласія, общаго восхо’
іііѢти поднять волность» й славу
. всЪи франціи; ' .....(
: речемЬ шакожЪ о лабіенуей
,его гіорутчікБ.крщорои былЪврве-
лікой смутЬ. сЪ четырмя легіонами
[или корпусами] и "цезаріевыми., вЪ
„семЪ бунту ген^ралнбмЬ, ибрбылЬ
окру женѣ. отѢ всюду непріятелями»
имѣя-' еще ,перебіратіся[чр^зЪ
сЪ дезарсмЬ ,і.
„ ,^?лікіе. сілы , "кЪшорые’ прі'бавляліея
по вся часы. Тако онЪ вЪ семЬ
случаи употребілЪ храбрость г
И воінскіе коварства . раздѢлівЬ
свои корпусы натрое, и учінилЪ
велТкі’я опыты вЬ двухЪ мѢстахЬ;
Чйобѣ йерё^ратіся , идѢже онЬ
НехотЪлЪ . Тако раздѣла ихЬ
0‘ілы на разные корпусы, которые
не знали гдѣ его ждать, чтобЪ со-
ПротІв!шся, перебрался онЪ ночью
сЪ тремя корпусами тамо, идѣже
ойи сго йенпіе ждали , и давЬ
бой > По&лЬ піѢхЬ , которые
кЬ пріпілй. СімЬ способо'мЪ
велѣлЬпё ре браться свободно доста-
лнймЬ своѴзю людямЬ, и соёд'інілся
бёіЪ , ^держанія _ сЪ ^езаремЬ .
О чемѣ мы уЖйімЪ обёёрвацйо .
Должно знаній, "что ійдтпЬ, которой
не д о^блно кбѣйко'раХѢёшЬ , и пече-
псіреііраіу"рѢійИ , йли
"н проходѣ
[99]
Нрохрдѣ горы ,вс,ег4Я еёйгё
вЪ обманѣ , . ;рцрго, рддй кртррой
сторо^емЪ ерірь, ^асьтаеліся, [йлй
надѣется } ..на^ру^нрйрркр^Ыое
мѣсто,. А.котороц хоідепіЬ _'Йррітй,
или перебратіся у . ^іДетЪ. вс^кЫ
способы , . йі.прцірмѢ, обрѣ-
іійетѣ^ . да _бьіг і4‘інр.ващЬіуйсѣ._Дрб»
поны.» и н^дрДИоістИе,, .
'4Е-'С.Я.Т,А Я . ОЖ**Л‘
к- Н’і-г^Аі'.Ф'&м & Яі ..
ГПЛ/ѵльі^іО^л^
.;Ьотб^кя1Н оігіЬ, ^йолнрешй <
^ргі$
{юоЗ
ііе вз.буйійоваліся І' вѣ вѣрности са
"дёржалБ, ;А бунтЪвщіковЪ сѣ гро-
Зою гіодойамЬ разослалЪ ; осмнаш-
"ііать'днеи послѣ какѣ на зТмные
• кварщіры‘ПрЬпелѢ,; буржскіе люди
"\{7ёуря$‘Шчалной гдродЬ берріскои
’ ііровінцій вб франціи^ ему "подали
'вѣсть ,'чйЙ' были атакованы чрезЪ
іпартрскі^Ѣ1 [у городѣ шартрѣ’,
^провінціи.брсскои во. франдіи .)
Цезарь того часа пошелѣ наихЬ
помощь/ й хотя вёлікіе дожди были,
однакожѣ свѣтлыхѣ днси не ожТдая,
все утІшілЪ, по томѣ люди реінскіс
.^рсінсЬ городѣ ііровінціи шампан-
скби- йб^^анційу’у'него просіли
сёкур^у ѣротівѴ бовёскогр 'народу
|Гб6ве. городѣ гірОйТн'цІй пікардіи-
ской восфрані^тй}.!’’ которойбылЪ
МаІЙЛйѢТшХи і^'“крябрѢйііій йзЪ
а Й'за н«шлн&овЪ
имѢлЪ
[ІОТІ
имѢлЬ , корбеуса гпи-к0м?уса.Г|
дву храбрыхЪ вріновЪ.«;
Цезарь не о.жідая, вЪ пол? вьісряу-
пілЬ, и началѣ радЪгпи,. да-бы вѣдр»
моешь о ніхЪ получіть ^.ИгСГПздЗ?
предЬ.ні'ми идѢжс -ошЬ его людей
нВсколко пропало іпедше по.фу ражЪ.
- Но по іпомЪ . как1г - .;корбеуЬЬ
сЪ стараго стану перешелЪ на. ио- '
вой , и укрЪпілся лущче. цезари
ув'Ьдомясь , чтр, онЪ, пріготовілЬ
обмднЬ его 4ірдсмЪ, пошелЪ на нсгр
такЪ жестоко:,.щпо его, орфілЪ..И'
самого убілЬ. г Сія. побѣда пріну-
ді^а^бовескі^Ъ.людей.-здаті’ся , -но
ко^іусЪ ушелѣ, не х'отя првЪріти
се§я. рімляномЪ , того у ци чщо н?
многопрежде лабіенусЪ хбтЬлІэ сгр
ВелЪдп? Заколоть воллусенусу ; <
тако сія
Цезарь пощелЬ чіціпаь разоренье
л Ж 2 вЪ землѣ
ШЬземлѣ айбіорі^овои, давЪ пецЪ
Кумдоду СЙОИ” лбПбігй- фабіусу- ,
Своему гіоруйічіку , вЪ тоже5 время
фіЪ' ітойОщ^городу'лЫБгЬ <
(во ;францит^^бій6|рй'’бьілЪ дійако-
іваЙЬ^^р^іЪ з ^«ЫпорййЬ
оЩу гнИХ^Я, •’йкійЙу дуЯйаку^Ь
^пЬ^тлЪ рВкВ -ловрѢ , && бы
біптф вЬ на&ё$Йо#Ж?у цезарѣ его
Тгё$$р)' • (ІО ^ойЬйЬ^б'Ѣ'прівлвкЪ
вЙГ±& 'файйІрбЙ^ ^щровтццгй; бр&
''й№№$0- (7 чЦ- фрай§5И'‘;^ * €& в'^Жксод
скорбйвТкі, й у^бйЪсйййк•' гібё’лВ
ё^Ьо вруча?с^оіЬсЪ‘! еВлдаіпЪ ^Ам Ій?уеу,
іосадіХ&' ;• й- ЛЙйёрі^ ’в&тФ
род% (городЬ малой йрпэ-
'^^!й;й®эс5и: йофр^йй^йі]1 •йб^рйй
чйШоЪ-' трбдЪ’'' ЗйпЭДшТй
^ровіяйй^^/йбп^АШй'Й^й^ч^йііб,
ибо лютерЪа но білйѵ •
А пЬ1 нШ& КШЙУЙІ
і.
драпсза,
у осаікенныхЬ воду ,•
сем бБднои народѣ
на цезаріеву дтскрецію ,
[юЗ]
Драпеза , и взялЪ его вЪ оСоз'Ь
послѣ чего онЬ по обыкновенію
добрымЬ порядкомѣ оной городѣ
осаділѣ , вѣ которое время цезарь
самѣ прішелѣ, и сыскалѣ способѣ
отняти
Т^ко
здался
которого онЬ наказалѣ жестоко ,
иро всѢмЬ которые были подѣ
р.ужьемѣ , велѢлѣ отсѣчь руки .
Драпезѣ вышереченной бывѣ вЬ по-
лону , и мѣлѣ такую горесть
что уморілѣ самѣ себя гладомѣ ?
мало дней послѣ и лютерта по-
ймали, которого прівели кѣ цезарю,
ВЪ тоже время лабіенусѣ побілѣ
тревскіхѣ людей гпревѣ городѣ
особной вѣ немецкои землѣ у
и Немцовѣ , и взялѣ всѢхѣ ихЪ
началніковЬ , послѣ . всѢхѣ сі’хѣ
. ; Ж 4 с’ча-
СІ04]
ГІОбЬдЪ
цезаря ,
его ,
одержаны ,
или чрезЪ
лЬто онЪ
своімЪ во
лучше на-
чрезЪ самого
порутчіковЪ
окончілЪ гулянісмЪ
всей франціи , да бы
дЪяшіся на свое завоеваніе , а наі*
паче вЪ гвасконіи, идЪже онЪ мало
былЪ,и раздБлілЪ свое воіско, состо-
ящее вЪ десяти легіонахЪ, вЪ мЪста
самые нужные; что ему зЪло послу-
жіло содержатіся крЪпко вЪ междо-
усобно мЪ разгласіи его отечества,
вЪ которое онЬ послЪ вступілЪ.
П р І М Ъ Т Ы.
нЪкоторые говорятЪ тако ,
что таковые частые бунты ,
отЪ французовЪ проіеходіли отЪ
ихЪ нрава премЪннаго , и не-
терпЪлівцго , которой не можетЬ
' . снести
С’°5]
снести вЛасіігётслства ’иноз емс ко-
го адругіе говорятЪ, будто рождалЬ
ся отЪ велТкои мТлости'цезаріевои,
Правда , ' что ' мідость кошбрая
не затворяешЪ враіпЪ прощенію ,
подаетЬ < ; 'нѣкоторую смѣлость
вЪ бунтѣ ", по тому что поза-
бываютЪудобно всѢ добродѣтели
которые не весма водность 'уста-
новляютЪ , но такожЪ не надобно
быть зЪло жестокімЬ, ибо бунты
бываютЪ бѣдственны, того - ради
что внегда отчаяніе кЬ'”йюыу
'прТнуждаетЪ, 5 что надежда спасенія
состоітЪ вЪ едшой побѣдѣ , тогда
бунтовщики суть . всѢ бодры <,
упрямы . постоянны , и вѣрны
доконца, что никогда нё слу-
чаетца-, ’ ’рвнегда'^ :надѢютс<;!;;' на
мЬаость -чЧнепр?яяіеля свбёго. -
^Ъ болтри части- буйійа&
{195]
до франціи часто . обрЪталЪ
иелікіе удобности чемЪ ихЪ.
утіщіщь , а все состояло вЪ его
Мілостц, крщрра#. ему была акц
бы спосо^Ь сілнри чХнІть между
фунтомцік.амд междоусобную брань,
И удержать ихЬ быти упрямыми
вЪ буцппдмЬ .
Цезарь насЪ унігаЪ такожЬ
«ірёзЪ; рдд%н$е сдре и разсмотрс-
др^скор,, $$^ти вр^омрещи
о. непріятелямъ ., хощя чрезЪ
^ЗЫКіОдЬ, чр/цЬ добрьіхЪ ІІЩІ’
годЪ. ибо ег9. намѣренія
ряаст^^ бріли. нд утвер-
8Цень&> имЬюще пользу. имЪ иску-
щатц, ибр піо$ ^рщррри а^^урідЪ»
демѢетЪ бол^ бодрости , нежели
йріакуемыц, ВАПіор^ 7^ІСГ?Ъ
атдк.едатсль,.. сілнѣ^, и м-
его -ашакуетЪ . тпж^жЬ всегда
боі'го.ся согласія од^е^даквЬіеЬн^
пріятсдмц *, щакх>: всбі *«?хрг можеги^
₽Ь такомЪ случай учінІШ^- ЗД&ед
надежно, и воучсніИ;; дрбр.іось, @<иаь
да бы. добрЗх оФйроюададайЯс,. кэ
между: ИРвыхЬ сдлддщЬ едіучддетея
велік.іе; конфуййт: , ХВЙѴ& ради
цезарь велікШ.. радВйЙЖ .
уКрЬпДЯТШф- СВрИ; обоз}> да (Ы
его дущче. с<ЖрЗНЯЩи: И Д?СІ>
багажЪ его гпакожь (Ъ мадыми
людми, и да бы возможно было
руекуцію учШІЩЬ добрую , 6^
бізды; бывЪ ^ссі^ддіиаде^ціік $вр|мЪ
отшесшвіёмЬ. л»Ъ обоэЬ. . г
рецемЪ цын*^ о осдд|> города
каденака . Цезарь разсуждая
жио онЬ былЪ?'велми к^ВиййЬ ,
й Неодол^нныц № зніая что
доволно запасенЬ; быдЬ лре^ідн-
' щомЬ
[ю8]
ШомЪ, уПотребТлЪ велЬкои и бѣд-
ственной • трудѣ» да бы отняти
воду отЪфонтані , •< которой - былЬ
за городѳмЬ э и йіОКмо едгнЪ' ему
воду даВа,лЪ-, но-Осаженные , дознай-
ся работу его зажгли -йчрезЬ выла-
ску’йё’даЛи погасить. Тако цезарв
не могі'й ихЪ опібіть за добрымЬ
мѢсшоиоложенЬемЪ, намЬрТлся кЪ го-
родупр&пгу>пашбьучрезіЬ' которую
К-рАТКрЕ РГЙСАНІЕ О ВОІНАХЪ,
,т грйМ^ЛАНОк-ікЬ’ ІзЪ КНІ-гЪ
І1.Е‘5 Ар І <Ё В ЬіхЪ.
Тстінная причина гражданской
2увооды между, помпеемѣ да цездг
ссть^ что едшЪснехошѢлЬ
Ъ'.сл: “ товарища,
ійоварыща > а другой немогЪ’ снести
господина »• но которая . яві'лась ,
была ша , что; отказали* цезарю
сго воспріяти :вЪнебьішно<Еіпи его
вЪ консулы, [уханія ему 'іпо и
обЪщали } или діа ; что ^хотѣли .
да бы онЪ еді'нЪ былЪ.изоружснЪ,
а чтобЪ піЪ которые обьявіліся его
непріяшелми , были вооружены, чшо
было учтено сЪнасіЛствомЬ, и яро*
дйвЪ воли обіцеисіі тако; Шрівун|і
народа были , іпрінуждены городЪ
осшав'ішь.и йгйши < до; Цезаря
которой?, н® юпуская'' случая учХ-
нілЪ и хвоей партикулярной пра-
чіны публичную ^-уЁЪщевая ..свбіхЪ
сал д атЪ, '.что- поору йенЬ г онЬ- былЬ
іиокмо ради піого.ѵ да бы .-вЪвод-
носшь пржаесши народЪіошЪ сената
у тесненнаир. мСХцай ихЫГ возбу ді|Ь
которой
котороі я бтлЬіссще его уіірав^
шелстжі , и взялЪ градЪ анконЬ
^ вЬ тт алій.З^'И^сеокресіпЬ его ‘
чшо учМіІло’Ь'елікой страхЪ вЬ рімЬ»
И отЬ того чгиймПЪй , и консулы
рІмЪ ю«еіпа,в?лй ♦ И'нескіЬли свое
началнс эе-і воіско: * поставишь бліже
.городѣ кайу/ВО’Лшзуйй» .»:ВЪ то время
<Цсзарь ^Бі-вЪгввЪзЭДутй * . .осадІлЬ
•домТцЬ ^са-знобарбуса-вЪ корѳініумЬ
.[городДісвоітаиЗИі Которой со
гЫБми ^сенаторами «сЪ/ШвЪ? быв-
„шіми ъ; чрезЪ своіхЪ салдатЪ цезарю
•'^ыдані э бысшЬ/, а піѣ салдаты взяли
•'паргй;й? 'ск/цезарІеву'7 которой . отігу-
• СгійлЪ к 'ДОмІЦТуса й сенашоровЪ на-
геояйо-/^мівсдалЬояі&в'СжадашЬ все
^то ^йг - иЪ ^надлежало ;'ДотомЪ онЪ
^ШадГлЪ ьойЬмГііея шЪгбрундузіюмЪ
Ъ< во Тталіи ^ккошорои .не-*
со.яеІійЬ
о - •........... СВОІ’мЪ
ШбТйЪ воТбкдйЪ в'йУдё йЬ ко^абЛй*
и переплылЪ чрёзЪ Кюре, Но вЬ два
раза за л^шеніёмЬ кар:аблей, ѣЪко-
іпоромЪ случаё хішроешъ упопіре-
блялЪ велТкую , да бы й’ЪйріЬ
утаіть ошкодЬ свой , й да бы
граждане і^ёЗігірю недалй способу
его поіМагпй* -Цезарь іа лішсйЙйЪі
караблси нёмогЪ эа'нІйЬ гдйіпйеяг,
й послалЪ валеріуёа йЪ встрой»
гарденской, В куріона вЪ уіділской
котгоа сЪ стороны помпёёѣбй
оспгзвілЪ ёдІнЪ островЪ, а!кат&йЬ
й^угйи гірТйбся жалобынапбмпёя,
*Чі%по^ііЬг№швЬ сікувоШѴ ЙЪ непрайдЁг
йукрЪпілЬ свое воіско-.? городѣ
марселѣ, [во франціи. прісташщс]
ему врата не отвор'ілЪ.,. чего ради
онЬ. его осаділЪу и йосЛалЬ; К;
фабіуса дабы путь горЪ піренеі-
скіхЬ занять [горы высокіе кото-
рьіе 4 раздЬляютЬ францію отЪ
гішпаніи Д уіто онЪ и учінілЪ : йо
томЬ прібліжілся кЪгщтреіусу и
Дфраніусу^ крторые имѣли свои
рбозЪ нЫё города илерда , а онЪ
сщалЪ . при рѣкѣ сегрЭ_, [вЪгІш-
: Націи"} ни которой. онЬ здѣлалЪ
. два;-моста. . вЬ началѣ ни какіхЬ
. ІбоевЪ не - было > • токмо т^алые
Ьсгдр^чи. йо.ійомЬ два легіона фабі-
іусовы гюіЦчШ. по-фураяф чрезЪ
і.мо^тБ дадной. ртЬобозДг,7коіпорри
Д. непрТящрли .ргтрмЬ
•іУМм^я: извѣстіецрцц^сЬ^ещырзя
со *
даом
[II?]
да бы ихЪ побіть. Но они отошли
на прігорокЬ высокой , а фабГусЪ
о томЪ сумнБваяся , и прТшедЬ
на помощь, ЗгзЪ бЪды ихЬ выручзДЬ.
Вовремя сіе цезарь оставя своего
генерала пооутчіка пр'і осадЪ города
марселя,а^брутуса началні'комЪ сво-
его флоту, пр’/БхавЪ кЪ фабі'ю, хо-
тЬлЪ стать между илерда и обозу
непріятелскаго, ноповелТкомЪ бою
сЪ обоі'хЪ сто ронЪ едіны и Другіе
отступали вЪсвоЗкваріпіры. вскорЪ
по томЪ непрестанные дджди
унесли вышереченные два моста,
иучініли тако что уже бродомЪ
персбіратіся было не возможно ,
и армею цезаріеву вЪ велікую
прівело нужду. ибо не могли ни
провіанту имЪти, ни соедінітіся
ср новою сілою , которая кЬ нему
• -у- :.\ѵ. к«.- иу
.. шлд изЬ франціи ни ... мосты
8 ' " ины©
сдЬлать за быстротою
и за непріятелями , ко-
были на другомЪ берегу
ПотомЪ цезарь вел'ЬлІ
лодки, и вЪ то время какі
иные
воды
рюрые
рѣки .
дВлать
помпеевы салдаты забавляліся ло
віть цЪсколко французовЬ, кото
рые шли вЪ воіско цезаріево, при
казалЪ онЪ отвести за дватцаш»
міль отЬ своего стану тЬ лодки
на телѢгахЪ, и спустя ихЬ на рЬк$,
велЪлЪ перебратіея нБсколкімІ
салдатамЪ на другой берегЬ , и
не теряя врсмяни еще два кор-
пуса перебраліея, сЪ помощію ко-
пюрыхЪ онЪ свои мостЬ сдЪлалЬ,
тЪмже способомЬ путь остано
вілЪ, и провіантЪ свои получТлЬ
гпакожс и сЪ воіскомЬ соедінілся,
которое к.Ъ нему на помощь шла/
Сіе дЪхство обнадежіло' гего
армекі
[ну]
армсю , и удівіло непріятелей •
Такожѣ дало толіко славы его
дѢламЪ , [ получа вѣдомость что
брутусѣ на морѣ побілЬ марсел-
цовЪ^ что пять городовѣ добрыхѣ
ему здаліся , и многіе иные до-
говоріліся; но не стоявЪ вѣтакомѣ
добромЪ пути, учінілѣ онЪ многіе
транжаменты , да бы отнять воду
у обоза непріятелскаго , и да бы
вЬ рѢкѢ сегрѢ броды сдѣлать .
А франіусЪ, и петреіусЪ опасался
чтобЬ его намѣреніе не збылось ,
взяли резолюцію ишіііи кЬ городу
октожесу ^вЪ гішпаніи^, которой
стоі'тЪ на рѣкѣ эбре, кЬ которой
они послали напередѣ людей ,
чтобЬ мостѣ пріготовіть, тако
сѣ сімѣ намѣреніемъ двігнуліся
вѣ полночь. Цезарь повелѣлѣ за
німи итти своей кавалеріи ,
8 і конга*
[иб]
которая перебралась бродомЬ, тога
ради , что мосгпѣ зѢло далеко
,былѣ. по томѣ оставя свои багажь
вЪ обозЪ своемѣ , взялЪ инфатсрпо
свою , . ипорцелѣ за ні’ми такѣ
скоро , что намѣренія ихѣ перер.
валѣ., засѣкая едіну дорогу куда
они хотѣли ишти , а другую ,
дабы имЪ невозможно было возвра-
рдіщі&а ;вѣ мѢсіцо откуду они шли,
Сіцевымѣ способ'омѢ прівелѣ ихЪ
?ѣ такой голодѣ и ‘ жажду } что
.безѣ бою рни лрінужд,ены были
здатіся на водір и . діскрецТю его.
„Но цезарь ихѢ верхѣ ошпустілЪ,
|/.удоволТлѣ ихѣ* своимѣ обход'і-
телствомѣ ' честно . тако онЬ
иа-і > .Гй-Ьь: 1
стался госполіномЬ вЬ гішпаніи >
.ошослдвЬ вышереченныхЬ сЬ велъ
сщыдомЬ ц должностію раз-
^г^сЗІдаь завіети его * мі’лоргпь" и
храбрость. ' Пр?-
[И7]'
Іірімѣ ТЬІ,
Велми бѣдственна ссгав вещй
народу , генералу надЪ воискомЪ ,
и цЪлому войску, вйегда обЪяшьг
суть боязнію . ибо оні всегда
спослЬдована горкімЪ и разорітсл-
нымЪ не счастІейЪ. оную же пред-
водітсли народовЪ , и началніки
имЪютЬ предусмотрятй, и опаса-
ггііся ея радЪтелно , есть вЪ сей
кнігЪ о сей гірічінѣ три образца
ПрімЪтные.
Первой, внегда цезарь гіерёбрал-
ся чрезЪ рЪку рубікону , ибо
прежде того его ббьяВілі народнымЪ'
непріятелемЪ помгіеи обЪщалЪ »
что ударівЪ ногоіб йЪ землю ,
абіе родятся войска , чтобЬ его
гіобіть , и что* вЪ блізостй его
салдаты сго собственные самого
§' Сй/
[п8]
ему жіваго выдадутЪ, и разсуждалЪ
помпеі тако, что цезарь не годенЪ
былЪ почтенія , и выгонялЪ изЪ
ріма всѢхЪ , которые смѣли его
именовати, и почітали егозапре-
ступніка негоднаго почтенія .
Обаче же цезарь обьявя ошЬ себя
воіну , неімѢя четвертой части
своего воіска . Всякой удивілся .
Помпеи и консулы побѣжали ,
и городѣ рімЪ многіе оставіли .
Прічіны сеи велікои премЪны
проісходятЪ отЪтого что помпеи
никогда о томѣ не думалЪ, чтобЪ
цезарь учінілЪ толь высокое на-
мѣреніе , полагался на гордость ,
которую ему вссліли его каче-
ства , и добрые его фортуны »
что его заставіло болше думать,
держать свою сторону вЪ городѣ,
нежели что запасти чемѣ его
обо-
відя что все
нёже лй онѣ
[”91
оборонити* Тако
обходілось инако ,
обьявілЪ народно , велми вЪ су-
мнЪніе праведное гірішелЪ, тогда
не велікое было діво, что народѣ
глупой , которой пріемлетЪ свою
надежность , или боязнь по по-
того , между рукѣ і котораго
онЪ бросі’лся, учішлЪ подобное;
На что я скажу, что вЪ дѢлахѢ
таковыхѣ нужныхЬ подобаетЪ под-
ражать цезаря, и прежде вступле-
нія вЬ дѣло разсмотрѣть крѣпко,
все, что злое случится можетЬ ,
да бы горкія случаи тебя стра-
стію не объяли , но ёже лй ты
вЪ таковыхЬ уже пребываешЪ, подо-
бастЪ имѣть резолюцію, терпБть
всякія случаи й имѣть - посто-
янство послѣдовать даже до конца.
Второй
Второй образе’цЪ есть той ,
внегда домТцІусЪ энобарбусЪ ві'дя
себя безЪ надежды имЪти секурсу
отЬ яомпея, взялЪ резолюцію уіти
изЪ города корфініумЪ, идЪже онЪ
осаженЬ былЪ, но чрезЪ ліце свос
ПечалнЪітее нежели обыкновенно
чрезЪ свои слова менше смѣлые >
нежели вЪ піо время надобно было
ИмЬ быть , и чрезЬ умаленіе радѣ-
нія своего кЪ нужнымЪ работамЪ
ради общей обороны , открылЪ
своімЬ салдапіомЬ то , что
хотЬлЪ у ніхЪ утаіть, тако они
предусмотри его уходЪ , выдали
самого жіваго цезарю.
/іреизрядное сіе есть ученіе
капітану, да бы. ему знати вЪ са-
мо^ болшой бѣдѣ, имЪти ліце
н^бодрѢішеё » ибо его салдаты
обнадёжіваются потому» что пр'і-
мЬчаютЬ вЬего ліцэ. Третей
[І2.І]
Третей образецК есшыпои, внегда
цезарь позналЪ боязнь вЬ салда-
піБхЬ асррднііусовыхЬ ипетреіюсо-
вы хЬ, того раді яко цезарь глаголетЪ
чіпо ойй д ругЪдругу не помогали, И
какЬ сошліся сЪ кавалеріею , абіе все
знамена вЬ едіно мЬсшо собрали ,
іпакожѣ что они не держали ни
ряды свои, ни разстояніе , имБя
смуту , и что сЪ поля баталіи
не шрогалися , идБже не могли
опояшь за лІшенІемЪ воды , и хотя
вЬ іШн'Ьшыія времена такЪ люди
блТзЪ не сходятся , какЪ древле
было-, однакожЪ добрые капішаны
и искусные таковыя разсужденія
полезно у потребляютъ.
ВідЪлЪ я гендріка велікаго, иже
гмаЛся За осМЫО стами конніцы,
сЪ двВмя еійайй и менши , раз-.
су^Н таЙЬ * что Они баталіи
5 у не
не дадутЪ, того ради что зЪло
конфундоваліся смущаліся ] и не
храніли своего разстоянія „что слу-
чіея еже онЪ прорече. хотя ошходЪ
моремЪ изЪ града осаженнаго не
кажется вещь зЬло трудная, обаче
токмо опасность, юже помпсі імЪлЪ
да бы выгати ізЪ города брундузіумЪ
его спасла, ибо бывши сЪ народомЬ,
иже онЪ оставлялЪ, и непріятеля
имЪя бодра, погібЪ бы онЪ ежели
бы врата каменьями не заклалЪ
и не замазалЪ , и всЪ проходы ,
такожЪ и пролазы городовые, кромЪ
двухЪ велми таіныхЪ , изЪ ко-
торыхЪ его люді вышлі кЬ пріета-
ніщу, того ради что граждане вскорЪ
послЪ ввели салдатЪ цезаріевыхЪ.
За сею прічіною вовсякіхЪ ошхо-
жденіях капітанЪ не можетЪ много
радЪнія поінести да бы они надежны
бѣіліл
были , и да бы міновать смущенія.
Внегдаже капшіанЪ чінітЬ какой
уступЬ избраніемЪ своімЪ, имЪетЪ
онЬ сго исправіть заранЪе, и
тако скоро чгпобЬ прі’нужденЪ
не былЪ бою дать.
При семЪ буду говоріть оспорЬ
между афраніемЪ и петреіемЪ ,
ибо едінЪ хотЪлЪ уступЪ учх-
нігпь
іпЪ
ночью , а другой днемЪ ,
которые хотѣли ретиро-
ваться , ночью , говоріли , что
до горЪ и до мЪстЪ надсжныхЪ
доідушЪ прежде нежели о отхожде-
ніи увЪдаютЪ. Другіе раз суждали,
что имЪя за непріятеля цезаря
сілнаго кавалеріею невозможно
ніаіно украстіся , чтобЪ бою не
дать , и что вЪ шакомЪ случае
лутче отоіти днемЪ нежели
ночью, которая отхожденію всегда
пріносітЪ конфузію. ВЪ
[14]
вЪсси спорной мысли я держу
чшо первое мнѣніе лугпче есть,
Ибо опрічь, щогр. что вещь велми
бѣдственна. еснц»’ вЬ день реіпи-
роватіся гірі бытности непріятел-
скои. но еще доброй офіцерЬ *
которой о семЪ- хотя извѢсшенЪ
будеінЬ і однакожь ночью за вои-
СкомЪ не погонітся , того ради
Что трудно, есть міновать, чтобЪ
іЪ какой обманЪ не попасть .
К Н І Г А ВТОРАЯ.
Во врейя ббходѴтслства сіхЪ
вещей вЪ гішпаніи , каіусЪ
требоніу сЪ не ошпу скалЪ осады
города мдрселля вЪ помощь , кото-
р°і помпе! послалЪ ещсф; насстдіуса
^°Ш9рои средІшлЪ свое во'іско
: МОр-
[ну]
морское сЪ марселскІмЪ флотом'Ь,
идалЪ баталію 'ПротівЬ бру гнуса,
идЬже бысть побітЬ. ; Йаиболшое
не. счастіе пало на'марселцбвЪтого
ради что они ' бі-ііся упрямЪе
нежели другіе, яко имЬя !йнтереЪЬ
вЬ сохраненій “своего добра й во-Ли ,
но то ихЬ вели и опечаліло ,“что
воспріяли сперва велікуюнадеж-ду
о побЬдЬ, а счастія йёполучУли ,
однакожЪ не осгяйвТли Послѣдовать
бодро протівітіся. работа и д'Ьло
шребоніусовы были ша'койы у что
сЬнЪкоторыми магігТнамй'онЪ при-
бльѣілся кЬ едіной ФаііінЬ-которую
подкопалЪ, и повалілЪ нЬкоторую
часть , что велми удІВіло марбел-
цовЬ , ‘ которые' бб’Вщалй ^дапйсд
прібьйпйдсіЬи і^ёз'аріё'вби , йугіро-
сіли пр^ір^йія до’ій^гб ^рёіи’ени
которое йрТбЙ’й^сЪ П'йдзвОлглЬ ,
«А
на что
караулѣ
его салдашы надѢяся
имѣли не крѣпкой .
же день бысть велікіи
вѢтрЪ, тогда осаженные изЪ города
Вышли скоро, и пожгли всѢ маші-
ны рімляновЪ , но требоніа сіе
неудівіло , ибо сЪ поспѣшностію
другіе сдѣлать велѢлѣ, что при;
нуділо доміціа уігаи моремЬ
прежде пріѣзду цезаріева, котора-
го хотя дѣла во ішалію его тре-
бовали, однакожЪ онЪ не похошѢлЪ
Ѣхать изЪ гішпаніи непокорІвЬ
оную волѣ своей. бысть вЬ гі-
піпаніи нѢкі’и М; варро,иже*сЪна-
чала разговарівалѣ о цееарѣ сЪ ве-
лікімѣ почтеніемѣ , но внегда онЪ
подумалЪ чшо всѢ дѣла не вЪ доб-
ромЪ были состояніи , тогда
началѣ имѣти излішнюю волю э
М тѢ кощорые были сЪ сго ещороны,
ціако
[127]
тако побѢдівшиаф раніа ипетреіа,
обрѣлся онЪ обязанѣ воину дер-
жати . но цезарь учіня собраніе
вЪ городЪ корду, всВ прітекли ему
честь воздать и признать его ,
вЪ которое время многіе городъ!
выгнали гварнізоны того варро »
Иже обрѣлся оставленЪ отЪ всѢхѣ
такЪ.что отЪ двухѣ легі’оновЪ, ихже
онЪ имѢлЪ, едінЪ его оставілЪже.
Сіце прінужденЪ онЪ былЬ имѣти
прішеченіе кЪвелікому благоутро-
бію цезар'іеву. якоже и другіе: сіе
бывЪ учінено, оставілЪ онЬ вЪ гіт*
паніи. Л. Кассіуса лонжінуса, и
пошелЪ кЪ марселю городу, ко-
торой ему здался , по томѣ по-
шслЪ вЪ рімЪ . ВЪ тоже время
куріо изЪ цісіліи [ цісіль есть
островѣ и государство на морѣ
средізсмномЪ вЬ афріку пошелЪ
ІПОКМф
[128]
токмо сЪдвЪмя.легі’онамі сЬпять^э
стами коыніцы , и сшалЬ блізЪ
города утіка [ вЪ афрікЪ ,идЬже
петреіусЪ акціусЪ варусЪ , имЪлЬ
свои станЪ упротівЪ котораго онЪ
далЪ бой' конной смѣлой .
Но пойЪкоторымЪ .разговорамЪ
отЪ сенатора варуса , которые
онЬ держалЪ кур іоновы мЬ салда-
шомЪ.-замешалась между, ими ,бо-
язнь напрасная , которую корыіо
утішглЪ‘ чрезЪ розговорЬ., кошорои
онЪ учінілЪ сво!мЪ; .салдатомЬ ,
* -• и пошелЪ дать баталію івЪ которой
варуса •- побІлЪ /. и пр.гнуділЪ его
вЪутІкЪ -ретіроватіся, идЬже. онЪ
полулілЪ ; вЪдомосдіь г что король
юба -шелЪ на помощЪ :кЪнему и
эачемЪ' курііо іотешупілЪ вЪірСэозЪ
5- -свои й принужденіи бьілЪ;?взять
. ^езолю^ію^ііать доста^ше. додеко,
ѵ<' : которое
Сі29І
которое онЪ имЬлЬ вЪ сТціліи
но по вѣдомости , которую онЪ
палучілЬ, что самЪ король нешелЬ,
ношокмо послалЪ малой секурсЪ
подЬ сабурромЪ перемЪнілЪ сію
добрую -резолюцію , тако бывЪ
наполненЪ гордостію отЪ первой
побѣды , и болше искусенЪ
ораціи чініть римскому- народу,
нежели командовать воіска, пошелЪ
день и ночь нанередЬ того секурсу.
Кавалерія его стрЪтіла ночью
чаешь кавалеріи нумідёіекои , и
побі’ла оную , которой су-уесЪ
Гили щастіе] -осмЪлілЪ'еще болше,
тако онЪ шелЪ будто занадежною
побѣдою: но бывЪ вЪ утомленіи
и смушЬ, стрѣтілЪ --войско полное
й свѣжее, которое его тіобѴі&; й
хотЪлЪ онЪ справййь ЧрезЪ свою
Смергій дерзосіі^'^своюТтаакй
’:І умре
[іЗо]
умре дутчімЪ салдашомЪ, нежели
добрымЬ кашшаномЪ, .
ГІ р І М Ъ Т Ы.
Г|раві^р сіе отЪ всЪхЪ есть держа-
но и отЪ многіхЪ прене-
брежено , чтобЪ во время перемірія
имѣть зѢло крЬпкои караулѣ,
р чемЪ мы здѢ имѢемЪ образецЬ
прімѢтнои .. ТрібоніусЪ сЪ.уді-
вітелнымЪ дѢломЪ прівелЪ городѣ
марселЪ вЪ крайнюю нужду, вЪ ко-
торое время имѣя перемиріе, онЪже
рЪніми учінілЪ сЪ жалости.
Салдашы его такЪ не крѣпко
стояли на караулѣ, что гражданя
осмѢліліся Оноц разорвать , и все
пожгли вЬ едінЪ часЪ, что дѣлано
<§ылр многіе мѣсяцыеже насЪ
и^ЪргрЪ учіть- никогдаже отпу-
скарі^^рршокрсть учсаіжвршского,
ѵ ; - И хотя
И хбтя салДаты ошомЪ сердятся»
однакожЬ ихЬ надобно лутчс
удоволітв инымЪ чЪмЪ нежели
с'імЪ. И внегда ониувідягпЪ своего»
капітана терпЪти сЪ н'іми вкупЪ
бЪды и нужды воінскіс , тогда
они все сіе радостно снесутЪ:
Ибо чрезЪ сохраненіе радЪтелное
ученія воінского многіе капітаны
превзошли велікіе неудобностй »
и получали славные вікторіи ,
и что многіе иные . за нерадЪніемЪ
и пренебреженіемъ были побіты
сЪ велжімЪ,- стыдомЪ : но нікогда
того не чіпіали , чтобЪ сохраненіе
тогоже ученія было прічінно
вЪ потеряніи баталіи или вЪ не»
исправленіи намѣренія.
СЬ велікою храбростію безЪ эу-
періенціи Гили искуства^ учіняшЬ
скорЪе ведікос погрѣшеніе вЪвоінБ
І 2, нежели
[І32]
нежели среднее. ибо храброй безЪ
искуства обыкновенно сопровож-
денъ .гордостью, а наіпаче внегда
онЪ ©началѣ своемѣ имѢетЪ доб-
роисууесЪ, ^ил-и счастіе о чемЪ
іууріго ндмЪ даетЬ изрядной обра-
зецЪ, ИзЪ трівуновЪ онЪ . вытелЪ
вЪ генералы надЪ вохскомЪ, и правда
что многіе учінілЬ погрѣшенія
прімѣшныя . -ибо получа счастіе
побіть .непріятелей своіхЪ, и за-
переть ихЪ вЪ городѣ утікѢ : а по
вѣдомости о пр'іходѢ короля юбы
ВЗявЪ добрую резолюцію отоіти
вЬ свои . обо-зЪ у которой былЪ
бѢлО:-крѢпокЪи -запасенЪ на берегу
моря, и получа ®шорую вѣдомость,
что секурсЪ идетЪ малой, а не
самЪ король юба, не ожідая под-
тверженія , и не хотя ; разсмошри-
никому.у ’чэставілЬ
г- л-:ё4ч-а . > свою
свою первую резолюцію полезную»
и пошелЪ на всгпрЪчу секурса.
ПотомЬ его кавалерія сШёдтіся
сЬ частію воіска короля юбы ,
взяла нЬсколко людей вЪ полонЬ,
которые были вЪ роспросЬ воін-
скомЪ, и сказали, что они были
подЪ командою сабарры , по
которому роспросу онЪ повЪрілЪ,
что юбы не было. тако онЪ
утверділся вЪ своей первой про-
сту пкЪ, и пошелЪ такЬ скоро и
вЪдаль, что обрЪлся вЪдватцати
пяти міляхЪ отЪ обозу своего
вЪ землЪ не знаемой сЪ нЪкоторою
частію воіска своего, [досталные бо
не могли поспБшітьр которая
*была вЬло утомлена івЪ не по рядкЪ»
что дало способЪ королю । юбЪ
дешевою цЪною ихЪ ! купйпь:
Сіе кажстЪ что нседіна веХЪ
І 5 кая
СЧ4І
рая смѣлость чінітЪ доброго
капітана , [^хотя она и доволно
помогаетЪ] нц чтеніе кнірЪ , ни
добрословіе, но что надобно имЬти
велікое искуство и ві’дѢти такожЬ
веркое не счастіе, якоже и побѣды,
ибо кто вЪ шакіхЪ случаяхЪ не
обрѣтался, неможетЪ знать добрую
фортуну сЪ нещастіемЪ.
Того ради заключаю, что лучше
еещь ре скоро итти, и знать куды,
нежели быть прінужденнымЬ
бѣжати со стыдомЪ или пропасть,
КНІГА ТрЕТІЯ,
Цезарь бывЬ избрано діктато»
. ромѣ , управлялЪ дѣла города
ріма > и велѢлЪ себя обья-
Вішь консуломЪ сѣ ссрвіліусорЪ ,
/ ' ’ асло«
ы . .4
: , но караблси тамо не-
стало на половіну его
Тако прінужденѣ былЬ
взять -токмо іуобЪ »
ІчЛ
а сложілЪ сЪсебя чінЪдТктаторскі'ц.
по одУннат^ати днсхЪ . ПотомЬ
пошелЬ вЪ бру ндуз ТумЪ, чтобЬ тамо
вніти вЪ карабли, куды онЬ на предЪ
послалѣ ’ ёедмь лсгіоновЪ , чтобЬ
его ждали
ДОВОЛНО I
воіска.
сЪ собою
человѣкѣ пѣхоты , да уоо конніцы»
©ставя, Марка антоніа сЪ послѣдни-
ми, емуже онЪ обѢщалЪ корабли на-
задѣ возв'раті’ть; Помпеи которой
цѣлой годѣ приготовлялся, собралЬ
людей много, провіанту икараблеУ.
Тако цезарь прошелЬ сЪ трудно-
стію и сЬ бѣдами , и отослалЬ
абіе свои карабли' ко антбніюЛ?- “
«• Нобібулусѣ началнѢУшіИ'офІЦерЪ
ВсѣхЪ воіскЪ’ морскІхЬ ^помпесвыхЪ
езялЬ- отЪ оныхЬ йа'рЗблёи сѣтріяг
І 4 цашь,
цать , которые зжегЬ , ’ и предалЬ
смерти всѢхЬ матрозовЪ. да бы у
протчіхѣ отнять бодрость гяѣмЬ
путемѣ ход'іти, и заупрямился тако
{^хотя з'іма была жестокая] что
антонію- путь пресѣкѣ. вЪтоже
время октавіусЬ порутчі'кѢ помпе-
свѣ- осаділѣ городѣ салонесЪ вЬ дал-
мацкои землѣ , которой оборо-
нялся: такѣ добрѣ, что безЪ всякой
помощи прінуділЬ осаду оста-
віть , и- по щастлівои выласкѢ
ево со стыдомѣ оттуду. отгнали
Послѣ чего онѣ пошедЬ кѣ помпею
вѣ городѣ дуразо: сЪ другой сторо-
ны цезарь взявЬ многіе городы
по берегу морскому, такожЬ у пом-
пея; способѣ отнялѣ провіантѣ
Имѣти: Потомѣ бібулусѣ у-мре,
амѳре не бывѣ тако, осторожно,.
И ЭЙ. йослѢіДцШ^ людм^
.'= . : ПРО-
Ст373
проіпелЪ, вЪ которое, время вѣтры
тако повѣяли на счастіе цезаріево,
что аки кЬ сроку его воіско по-
ставили вЪ надежномЬ мѢсшѢ , а то
которое гналось, вЪ бЬдственномЪ.
Сію новіну получа вЪ едіно время
и цезарь и помпеи, того ради что
они стояли едінЪ предЪ другі'мЪ,
едінЪ поЪхалЪ сЪ аншоніемЪ- соеді-
„нітіся , что и учінілЪ , а другой
чтобЪ его побіть 7, которое на-
мѣреніе онЪ не могЪ исправить ,
и возвратился вЪ аспаранію. , от-
куду пісалЪ , чтобЪ сціпіонЪ со
своімЪ воіскомЪ щелЪ кЪ нему со-
едінітіся. Цезарь, відя что воіна
.продолжалася, послалЪ едіну часть
своего воіска вЪ Македонію и вЪ тес-
сарію ради собранія.. провіаншовЪ .
-Ибо онЪ изЪ італіи, имЪши немогЪ,
море бывЪ подЬвласщію помпсезою.
І 5 но
[і?8]
но путь сцТп іоновЪ слу чілся вЪ то-
же время которой мало не поб’ілЪ ,
Л . К . лонгініуса сЬ легіономЪ
цезарі'евымЪ, что онЪ иучінілЪбы,
сжелі бЪ, М. фавон!усЪ; которого
онЪ оставілЪ ради остерегател-
ства своего багажу сЪ осмыо ко-
гортами , ему не отпісалЪ , что
доміціусЪ на него шелЬ , тако пер-
вую резолюцію оставілЪ , и прі-
ЪхалЪ во время кЪ фавоніу су.
вЪто же время младой помпеи по-
ду чавЪдемость.что цезарь посылая
вЬ третей разЪ свои карабли
вЪ брундузіумЪ, оставілЪ нЪсколко
ворікулумЪ подЪ командою кавіні-
усовою сЪ тремя когортами , прі-
ціелЪ ихЪ атаковать, и всЪ сожегК
Сіе бывЪ учінено,цезарь сталЬ
межЪ города дуразо и обозу пой'
пеёва - -, *чшо бЪ заставіть пуйЯі
дУразовЬ, І Но
Но помпеі сталЪ вЪнЬкоторомЪ
мБстЬ имянованномЪ каменемЬ, на
станіще, шакЪ чрезЪ способЪ своіхЪ
караблеи имЪлЬ свободной путь.
По томЬ цезарь его запіралЪ
транжаментами , а помпеи чрезЬ
Иные транжаменты распростра-
нілся коліко возмогЪ , и слыша
себя сілнЬішімЪ нежели цезарь
тЪ ретранжаменты ашаковалЪ. и
вЪ двухЪ бояхЪ имЪлЪ щастіе ,
И побілЪ было его.
яти, и ротировался кЪмЪсту апол-
лоніумЪ и оріку мЪ, идЬже собравЪ
свое войско на смоцірЪ, и опредЪля
с?и два мЗста какЪ ему надобно
было, пошелЪ вЪ шессалію,да бы со-
едінітіся сЪ воіскомЬ , которое
было подЪ командою до^іціуса .
Помпеі?
[*4о]
Помпеи пошелЪ за німЪ и соед'інілся
со стдіпіономЬ; цезарь искалЬ ба-
таліи , а помпеи ихЪ бѢгалЬ.
ПотомЪ цезарь побЪділЪ его своею
храбростію , и погнался за ні’мЬ
піакЪ скоро и жестоко выигравЪ
баталію фарсалскую, что не далЪ
ему свободности собратпТся , прі-
піедЪ во сгіпетЬ такЪ же скоро >
идѣже король птоломеи насілствуя
право страннолюбія , и позабывЪ
добродѣтели , которые отецѣ его
получілЬ отЪ помнея , повелЪлЪ
сгоубіть. мысля чрезѣ сіе злодѢі-
ствте быти вЪ мілости у побѢді-
теля , которой за сію смерть
учінілЪ отмщеніе , якоже узрімЪ
вЪ послѣдующей кні’гѢ. вЬ тоже
время кассіусЪ’ началнікЪ воіека
сурйиского, феніціи-ского у и сі'ціл-
скаго ЗажсгЪ корабли , которые
стерегЪ
Счі]
стерсгЪ помпоніусЪ вЪ прісшаніщи
месінскомЪ , а леліо взялЬ малой
островѣ предЪ прісшаніщемѣ города
брундузіумѣ , якоже лібео сдѣлалЪ
нѣкогда , но вѣдомость о побішіи
помпесвѢ пересѣкла вс'Ь намѣре-
нія его порушчіковЬ.
Мі'лость и щедрота цезаріе-вьт
суть почтенны во всемЬ теченіи
жізни его , и кажется что вѣ сеи
гражданской воінѢ онѣ самЪ себя
превозшелѣ, ибо непохотѣлѣ разо«
ріть цѣлыя воіска вѣ гішпаніи *
и склоня ихЪ кЪ своему благоутро-
бію, ошпустілЪ ихЬ, и сЪначалніки
не пр'інуждая воХну болѣ нечя-йть.
Вѣ семѣ еще случае вІдТма Вещь
прТмѢшна Чіпо Плату ” давалЬ сво-
имѣ інепріяійёЛёмйэ-. - егда
зані-
[142]
занімалЪ денги у своіхЪ капі’шановЪ
на жалованье своимЪ людемЪ , и
чпю отдалЪ вдругЪ доміцію
энобарбу і^бооо ефімковЪ , кото-
рые помпой ему далЪ изЪ народ-
ной казны, чЪобЪ протівЬ цезаря во-
евать, такожЪ что отпускалЪ всЪхЪ
полоняніковЪ безЪ выкупу, и ошда-
валЪ имЪ все что имЪ надлежало,
внегда бабулусЪ, лабіснусЪ и иные
біли до смерти всЪхЪ его салдатЬ,
которыхЪ они брали вЪ полонЪ.
Сія дѢіства я прімѢчаю болѣ
ради удівленія, нежели чтобЪ имЪ
Подражать, наіпачс вЪ семЪ вѣкѣ,
вЬ которомЪ практіка есть зЪло
протівна сему великодушію, тако
сысківая прічі'ны , которые его
прінуждали кЪ такой ослѣплен-
ной, мілости , которая. жестока
казалась его /людемЪ. Я чаю что
... - надобно
надобно разсмотрішь намѣреній;
еЬ галлахЪ онЪ завоевателемъ былЪ
и внегда ноево первой и натурал-
вой мілости протівно чін’іли ,
тогда онЪ употреблялЪ жесто-
кость да бы удержать страхомЪ
тЪхЪ , которыхЪ его ппш’Гна со-
держати не могла вЪ послушностію.
8дЬ онЬ вступТлЪ вЪ граждан-
скую воіну, вЪ которой подЪ прі-
чіною содержати волНосшь народ-
ную, хоіпЪлЬ покоришь и народЪ
и сенатЪ, чего ради онЪ осшавілЪ
всЪ свои иныя желанія, да бы
кЪ концу привести свое намЪре-
ні'е. и что болше его непріятели
кЪ нему поступали жестоко 3 то
онЪ менше на ніхЪ ярілся. Сіце
гпЪ, которые прощівЪ его воевали»
токмо бояліся его, вЬ баталіяхЪ,
и не отчаяваясд^одіЬ нрэіцешяудоб’
нБ&
[441
нѢе кЪ послушности склоняліся
по первому бесчастію, но не тако
есть вЬ воінѢ гражданской , кото-
рую чінятЪ токмо того ради ,
чтобЪ себя оборонить , или вѣру
свою. Ибо тогда не имѣя намѣ-
ренія обладати -государствомъ ,
прінужденЪ ты отбівати жесто-
кость чрезЪ жестокость. Инако
бо не обрящешЪ едінаго партізан-
та [кого со своей стороны; ]
но внегда имѣешЪ воіну ради вла-
дЬтелства , тогда надобно [дабы
намѣреніе исполніть ] паказатгся
таковымЪ чтобЪ отЪ тебя не
боялі'ся, ні отмщенія, ні свірѢпости,
или жестокости, но чтобЪ відѢли
вЪ тебѢ велікую щедроту иъсякую
добродѣтель. ибо нікогда не Жела”
ЮтЪ премЪны состоянію , токмо
развѣ Ъщдобіілутче. '
* ' Тако
045] :
Тако гсЪ сею великодушною
резолюціею и мУлосшію удержавЪ-
свои ч'інЬ дікгяаторскіи токмо дв’Ь
недБли , и не чіня н'ічего инако „•
токмо по чіну обыкновенному аки,
прошекторЬ рЪчи посполіітои .
Такоже являя всегда свои дѣтства
и казавшіся наипаче добросклон-
нымЪ и желателнымЪ кЪ міру
Г отЪ котораго помпеи отдалялся
да бы прівлечь своіхЬ салдатЪ и.
жітелеи городскіхЪ протівЬ его у
кЪ сему же воевавЪ, добрЪ исполнУлЪ
онЪ высокое и славное намѣреніе.
Цезарь соедіня всѣ свои сглы
вкупЪ,чУнУлЪ что могЪ дабы дать
бои сЪ помпеемЪ і и вгдя что кЪ сем$
сго привлечь не могЪ , воспрУялЪ
высокое намѣреніе, чіпобЪ его оса-
дішь вЪ обозЪ его, хотя безсУлнЪе
сго былЪ. . . •
сіе
кавалерісю »
[’4«]
Сіе было блізЪ города дураззо,
идЪжс онЪ началЪ его запірати
шранжаментами, употребляя угод-
ности малыхЬ прігорковЪ неудобно
йрісіпупныхЪ; прічіны, которыхЪ
ради онЪ сіе учінілЪ, суть тЪ ,
что былЪ безсТленЬ
И не имЪлЪ доволно провіанту,
а взять было нЬгдБ.
КЪ тому же сімЪ славу свою
йрібавлялЬ , а помпееву убавлялЪ »•
по всей имперіи : что цезарю
было зЪло нужно, того ради что
обыкновенно обращаются кЪ сшо*
ройЪ сілнѢішаго .
Помпеи нехотя оставитъ берегЪ
ЯОрркои мИгорѳдЪ дураззо , вЪко-
й'юромЪонЬ свои арсенасіЪосновалЪ,
И свои м'аГазінЪ, взялЪ резолюцію
ІЙгмЪстЪ своемЪ стояніи.
Тако^Ь відя, что егд 1»а®ал?р®Я
[Н7]
возмогла бы много потерпѣть. ,
ежелІбЪ не возврашідась по фуражѣ,
сѣ стороны своей сдѣлало ідран-
жаментЬ ’ окрѵжен.іемѣ Ш4А •
піако сіи. два капітана ні'чего.. не
осщавілй , да бы намѣреніе ихЬ
счасголіво^исгюлнілось. По томѣ
помпеи имѣя вслікое _неупок.оіство.
в5дя себя тако утѣсненнымѣ, „ата-
ковалѣ сѣ единаго конца цсааркдЬ
транжаментЬ, вѣ которой атакѣ
{^или прТступѢ3 онѣ имѢлѣ такое
счастіе вЬ двухѣ бояхЬ сдтцдмЪ
днемЪ. что цезарь самЪ тако
обЪявілЪ что е^слТбЬ. ояЬ ЗналЪ
послѣдовать свою вуктораю, ідо бы
его воіско оазорілЬ,. Сіе шмЬ
’• "Т 1- ... ;
доказуетЬ? коліед.
ретраня^аменты 3. і^ ка^э чреді? ихѣ
способѣ ртѣ бою .возможно спасщісд
сѣ воіскомѣ., отЪ дцсгоже бояздь
К а имѢ-
[і48]
имѢютЪ , такожЪ что . возможно
обнадежить воіско устрашенное, и
оголодіть армею сілнѢішую неже-
ли твоя. Ибо художество воінское
состоітЪ вЪтомЬ, вЪ началѣ чтобЪ
бітіся волею , чего ради надобно
доброе опредѣленіе вЪ провіантѣ,
и добрѣ салдатЪ держать вЪ эуер-
ціціи воінскои , такожЪ чтобЪ они
добрѣ знали вести транжаменты.
МежелібЪ цезарь имѢлѣ что чініть
сЪ инымЪ человѢкомЪ, нежели сЪ
помпеемЪ , которой бы сЪ начала
дался стѢсніти себя, онЪ бы сго
воіско весма разорілЪ, илібЪ при-
нудІлЪ ’ баталію дать .
Цезарь разсуждая, что ему помпея
болше вЪ тѣснотѣ держати невоз-
можно было» ни быти блізко безЪ
нужды вЪ провіантѣ , взялЪ резолю-
цію отоіши далѢ; чего ради сЬ вечера
ршЪ
І>49]
отпусшТлЪ весь багажв сЪедІнымЪ
легіономЬ, а вЪ ролночь всЬ послЪд-
ніс полки своего воіскаопрічь двухЪ
легіоновЪ, и своей кавалеріи, сЪ ко-
торою онЪ самЬ вЪ путь пошелЪ
на розсвЪтЪ дня. Помпеи за німЪ
погнался на скоро , и настігшй
его настану, накошоромЪ онЬ пре-
жде того стоялЬ обоЗомЪ своімЪ,
сталЪ вЪ своемЪ первомЪ стану.
ПотомЪ цезарь послалЪ предЪ не-
пріятелскіми очами' свою' кавале-
рію, бушто под фуражЬ обйаномЪ,
и пріказалЪ секретно вЪ обозЪ воз-
вратітіся, а помпеи свою кавалерію
правдіво послалЪ* -
О чсмЪ цезарь увЬдомясь, на дру-
гой день прсжні’мЪ. же чтномЪ вЬ
путь пошелЪ. Тако помпеи тогда
За шмЪ гнатісяЕ неуспЪлЪ И не могЪ.
Сіе есть доброе ученіе здЪ ,
К а чтобЪ
[ір]
чтобЪ доказать колі'ко отходы
суть бЪ дственны предЪ непрі-
ятслскіми очами } и какЪ на-
добно мТновать бітіся. ТакожЪ
какой чінЪ держать , чтобЪ обозЪ
немЪшалЬ, и что отходЪ чінітся
лутче сЪ частію армеи , нежели
со всею. Ибо ежели цезарь боялся
отоіпіи пред очами помпеевыми
сЪвоіскомЪ тако обыклымЪ побЬж-
даті, бывЬ страшно самому помпею,
что имЪютЪ чініть капітаны
нынЬшніе , которые повелЪваютЬ
армеями новыми без ч’іна , и по-
слушности , бывЪ полны багажемЪ,
отЪ которыхЪ р сірЪчь армеи
салдаіпы не умБютЪ своі’мЪ ружь-
емЪ владЪти, ні’же капітаны ихЪ
тому учіть, они же обаче помнятЬ
уязвіть честь свою , ежелібЪ имЪ
ретіроватіся ^или ошоіти таінс»3
истінно
йстінногордосгпь иневЪдЪніе суть
двЪ 8лые совЪтніцы вЪ воінѢ •
ВЪ баталіи фарсалскои цомпеи
былЪ вЪ двое сілнЪе цезаря , а на-
ипаче кавалеріею , на которую
вЬ началЪ онЬ основалЪ свою вік,-
торію . но армея его не была
таково обучена вЪ воінВ , ни
тако прівычна вЪ бояхЪ какЪ
цезаріева , тако опасался чтобЪ
атаковавЪ непріятелей , не помЪ-
шашь строю, велЪлЪ ждать напуску
непріятелского , и чтобЪ ни кто’
сЪ мБста своего' не тронулся .
Цезарю сія вышереченная мысль
не бывЪ по нраву. велЬлЪ своімЪ
салдатамЪ начінати бои . тако вЪ-
щая, что сіе возбуждаетЪ бодрость
салдатскую , когпорую подобаешЪ
лутче п рібавТти, нежели умаліти,
не хуля древнее обыкновеніе :
К д ПочІ-
лочінатй бои со общімЪ велгкі'мЬ
.крікомЬ; ЭуперТснція, [или иску-
сгово ] намЬ кажетЬ что во всЪхЪ
дѢіствахЪвоінскіхЬ шошЬ, которой
ашакуетЪ, двоітЬ свою бодрость ,
а шогаЪ , когпорои ашакованЪ ,
имЪетЪ боязнь . ЧінЪ баталіи
помпеевЪ бысть таковЪ, что имѣя
по правую сторону маленкую рЪчку,
кавалерію свою поставілЬ всю по
лѣвую, тако надѢяся , что возму-
тівЪ вЪ строю кавалерію цезаріеву»
. она [сірЪчь его кавалерія} запретЬ
его армею.
Цезарь разсуждая, что его кава-
. лерія не доволно была сілна, пере-
. мЪшалЪ между оной легкіхЪ салдатЪс
> опрічь сего в-ыбралЪ изЪ всякого
> огпЪ своіхЪ баталіоновЪ нЬсколко
.. салдашЬ, и набралЪ едінЪ . баталі-
. онЪ ради- подмоги кавалеріи, кото-
рой
рои онЪ вывелЬ вонЪ изЪ рангу
іирехЪ чіновЪ пЬхошныхЪ , ивелЪлЬ
имЬ игоши на бои , дождався слова,
тако внегда кавалерія помпеева
цезаріеру возмутіла {? что' не могла
учініть безЬ конфузі'и, тогда
обрЪла вышереченной баталіонЪ»
. которой оную абіе остановілЬ, и
прінуд-ілЪ хребетЪ показать и
оставіть весма крыло лЪ'вое воіека
помпеева. КошорымЪ способомЪ
цезарь послѣдуя свое намѣреніе >
удобно протчіхЬ со всѢмЪ смялЪ.
ВЪ чемЬ мы прімЪчаемЪ двЪ вещи,
едіна сія» яко нікогда;ке подобаетЪ
всЪ свои корпусы пріводіть кЪ бою
во едінЪ разЪ, но чтобЪ едіны дру
гімЪ помогали. А другая сія> чшо
надобно храніть разстояніе, шако
сЪ стороны какЪ позади, того ради
чтобЪ корпусы которые помну шея,
Ку не
[іУ4]
не могли вЪ конфузію привесть .
Которые имѣютЪ быть позади
ради помощи, с’іце подобаетЪ опре-
дѣлять разстояніе прістоіное ради
проходу, і раді собранія людеі позад'і.
Аще цезарь зналЬ побБждати,
умЬлЬ онЬ еще лутче послѣдовать
свою вікшорію, и имѣти авантажѣ
или счастіе , По нікогда такб
якоже- вѣ баталіи фарсальскои ,
МдѢже онЪ - не удоволілся обозѣ
Осадіть, остатокЬ отЬвоіска, кото-
рой ушелѣ было, ни гнатіся нЪ-
сколко дней ,за персоною гіомпеевою.
Ибо -сЪ тремя, или сЬчетырмя
тысячми человѣкѣ токмо гнался
' онѣ за німѣ сухімЪ п у темѣ и
моремѣ , дондеже обрѢте его во
егіптѢ мертва. Куды онЬ пос«
' , вочітаи такЪ скоро, якоже
оНѣ.;,нё хотя ему ошнюдЬ дать
-; сво*
[И5]
свободности осмошритися , Ни?
салдатЬ пакй собраній .
Сіе насЪ уч'ітЪ упошреблягпй слу-
чаи, внегда онЪ намЪ бываетЪ свобо-
денЬ, і нікогда же до и юго времені ош-
лагаті что возможно ислравішь абіе.-
Ибо вещи сего' свѣта сушь
’влекущи кЬ велікімЪ премЪцамЪ .
дЪла, которые- еще цезарь ймЪ лЪ
-ПослЪ смерти помпсевои, даютЪ
"довольно причинЬ разсуждать-,
что ежелТбЬ вЬ подражаніе многімЪ
персонамЪ похот'ЬлЬ онЪ собрать
Плоды своіхЪ побЬдЬ , недавній
имЬ созрѣти и вкусить покои
прежде сущей обнадежности-, тогда
моглЪ бы онЬ о семЬ каяпйся.
о воінЪ
[іуб]
6 войнѣ ЛЛЕКСАНДрІИСКОИ ,
ПІСАННОГ ЧрЕвЬ АулуСА ГІрЩуСА ,
ИЛИ ОДГуСА.
КНІГА ЧЕТВЕРТАЯ.
ЦЕзарь прУшедЪ. во але^андрію'
1 сЬ 5100 чёловЪкЪ гіЬхоты > и
сЪ Зоо человЪкЪ конніцы, да сЪ де-
сятью родіенскіми галерами , и
сЪ нЪсколкІми азііскіми кораблями.
увЪдомУлея о смерти помпеевой, и
прісмотря худое согласіе между
своіми салдаты и градскімЪ наро-
домЪ , послалЪ по новые легіоны
вЪ азі’ю. ВЪ то же время по-
хотѢлЪ знать духовную умершаго
короля птоломея, которой учінілЪ
еуекуторомЪ [или дЪіствішелемЬ^
оной [ сірЪчь духовной 3 народЪ
рімскіи» которого ради дВла, по-
велЪлЪ
велЪлЬ онЬ, чтобЪ птолемеи сынЪ
болшои , Ц Клеопатра дщерь болтая
распусштли свое воіско, и кЪ нему
бы явіліеь , да. бы ему свои права
обьявіли. Но совЬшЪ птоломеевЪ
не опробовалЪ сси способЪ договор-
ной , и секретно велБлЬ собрать
воіско , которое было вЪ пелузі-
нумЪ подЬ управленіемъ началні.ка
а^іласа: о чемЪ цезарь увЪдомясь,
и что король самЪ былЪ вЪ согла-
сіи сЬ вышепомянутымЪ ахіласомЪ,
задержалЬ его Г короля! и прі'го-
товілся оборрнятіся.
По томЪ онЪ убрался вЪ едіну
часть города , а другія во иную.
Арсіноя вторая сестра королев-
ская вел’Ьла убіть ахіласа , и по-
ставіла на его мЪсшо ганімеда ,
которой властію обладалЪ , и пр-
слБдствуя первое намѣреніе
прівелЬ
Г’?8]
прівелЬ цезаря вЬ велі'кую нужду ,
и испоргщлЬ у него надобные воды
присные, Чему цезарь пособілЬ
скоро, учіня множество колодезей ,
такожЬ отЪ вг.ЪхЬ сіііранЪ цезарь
воінскімЪ' людемЪ кЬ себЪ быть
вёлБлЪ’, и чтобЪ присылали кЪнсму
корабли и оружія : по вѣдомости,
ко шору ю онЪ пэлучілЬ, что тріт-
цать седмой лсг’іонЪ сЪ велікімй
запасами гіррвіантскіми и воін-
скімй прітелЪ кЪграніцамЪ афрі-
ческТмЪ. Но’ что онЪ сЬ ні'мЬ
соедінітіся не могЪ за протівнымЪ
вЪтромЪ, бросілся едінЪ вЬ корабль,
и взялЪ сЬ собою всЬ пр отчіе
корабли токмо сЪ матрозами и
ийымй корабёлнымй людми , а
пошелЪ настрЪчю оногр.
' Непріятели зная что онЬ былЪ
^аддащЪ , атаковали егр,
аупэѴ~*"-:4 "'г' " ‘Но
О 5*9]
Но онЪ ихЪ побілЪ , и . безЪ
всякаго инаго секурсу соедінілся
сЬ легіономЪ своімЬ, и возвратился
во алеуандрію. Сеи первой бои.
уді’вілЬ алеу-андріискіхЪ людей ,
обачс же они убрали свою морскую,
армею лутче прежняго , которую
цезарь во второй разЪ побУдЬ.
Тогда уфраніусЪ капІшанЪ, гдлерЪ
родіенскіхЬ- ѣло означался. . ,
Есть предЬ прістанііцемЪ алс-
уандрі'искТмЬ построенной и по?
селенной островЪ , которой его
аакрывастЪ, а пріутвержденЪ. онЬ
кЬ. городу чрезЪ рампаршЪ имЬю-
іцеи роо шаговЪ длі'ны , аціі’рінід
€о . на кошоромЪ были ДвЪ крѣ-
пости. Цезарь разсуждалЪ
нужно было взяти той осідровЪ ,
имЪть море врдьнре, шо^о
•ради кЪ цему прісшупиЪ3 и взя^»
огцЪ
[ 16оП
отЪ помянутыхЪ еді'ну крѣпость-
Послѣ того ко второй прісту
п’ілЪ , отЪ которой по велТкомЬ
бою отбітЪ бысшь сЪ такою ве-
лікою конфузіею , что не могущь
удержать своіхЪ салдатЪ бросатіся
вЪ едінЪ корабль. прінужденЪ онЪ
былЪ спасшіся плаваніемЬ сво'імЪ,
Алеуандріискіе люди уді’вляю-
іцеся симЪ боямЬ и прибѣгая
кЪ ухпцренію , стали просіть у
цезаря, короля своего , котораго
<?нЪ имЪ отдалЪ, надѢяся, что
сіе поможешЪ удобствовать акортЪ
[ или договоръ. 3 Во время сіхЪ
іелучаевЪ мітрідагаЪ пергаменіенскіи
велікородныи добрый. человЬкЪ
воінскіи бЪло храбрый и вѣрный
цезарю , пошелЪ кЪ нему на по-
мощь сЪ преізрядными корпуса1-
пслу-
ПеЛузіумЬ, прТшелЪ кЪ ВелТкой рЪкѢ
нілу ^вЬ афрікѣ} чтобЪ переправь
іпі'ся у мЪсійа имянованнагодёлтао
О'.чемЬ йтолдмей бывЪ извЪстенЪ;
пошелЪ самЪ’ тому сопротгвтйся,
а ЦезарьсЪ своей стороны пошелЪ
на помощь -йЪ мітрідату > которой
прежде пріходу едінаго и другаго
тогда уже побілЪ-вЪ стрЪчЪ'людей
птоломеевымЪ ; ’ Вёзарь такожЪ
прежде соединенія сЪ мітріДатомЪ
нѣсколко птоломеевыхЪ людей по-
білЪ. ПослЪ чего ПощслЪ. атако-
вать малую» крЪгйэёть между сво-
его лагеру й птолемеева , коти-
рую онЪ взялЪ .. ' На другой денй
атаковалЪ лаГёрЪ птолоМеевЪ ,
вЪ которой онЪ ворвался .
А король птолемей хотя спа-
спйся водою , уиюйулЪ ;' ЗЦёзарь
возвратяся вЪ- ал^уандрію *, ~
' / Лк кЪнсму
кЪ нему пріклоніліеь 5 ©днакожЪ
провшціи имперскіе .вЪ покое йе
были > Домиціа калвинта по-
рущчіка цезаріева побілЪ фарнасЬ*
которой овладѢлЪ государствомъ
ПоншскімЪ {^при морЪ эв^шскомЪ 1
или черномЬ. Габінуса порупічіка
цезаріева такожЬ побіли вЪ ілліріи,
а умре онЪ вЪ салонѣ Городѣ во
франціи . Октавіи сЪ стороны
убіеннаго помпеа мысля овладаши
провінціею илліріискою, сошелся
сЪ корніфіціомЪ , которой его
намѣренію сопротівілся , якоже и
вацініусЪ , которой. обрѣтался
вЪ брундузіи* 1 И у вѢдавЪ сіе но-
віны, абіе моремЪ пошелЪ 5 стрЪ-
тівЪ .октавіа далЪ сЪ німЪ бои*
И побілЪ его вЪ гішпаніи <
КассіусЪ лонжіусЬ егоже-Цезарь
тамо .оетавілЬ 7 скупостію своею
прівлекЪ на себя ненаві’сть іполТк©
ощЪ народа вЪ кошоромЪ онЬ
былЬ, какЬ и ошЪ армеи своей»
По которой прі'чінЪ на него во-
сшали й рані’ли его , и вѣря что
онЪ умре , всякой свою радость
открылБ. Но онЪ вылечі'вшіся,
буншовщІкокЬ наказалЪ жестоко ,
однакожЪ сімЬ не удержалЪ бунту
вЪ армеЬ своей. По томЬ домо-
гался онЪ тому помощи сЪ еди-
ной стороны , а они учініли по-
добное вЪ другой , и всЁ вкупЬ
избрали за началнТка Марселлуса.
Которой сталЬ лагеромЪ пон'іжс
города корду [ вЪ гТшпаніи Д .
Лонжі'нусЪ послалЪ простть сс-
курсу у короля богу да , которой
кЪ нему прйлалЪ помощь сілную.
. Однакожь марселлусЬ содержался
вёзЬ бою. -
Л і Аеп^сВ
Лёгііду'сѣ прішедши сЬ новыми'
сІл-ами, чтобЪ какімЪ нібудь спо-:
собГомЪ ихЬ хдгл-асіть.
ЛонжІнусЪ того отіассй , и отЪ
нТхЪ отдалТлся. Но по вѣдомости
О прошествій требоніа э своего
наслВдніка вЪ губернаторствѣ ,
вн?де онѣ вЪ караблй , й поплылѣ
вЪ афрТку , куды было ёво- Цезарь
опредѢлілЪ. ВЪ которомЪ путе-
шествіи онЪ утонулЪ прй устье
рѣки йберусы ; вЬ гішпаніи 2 •
При семЪ опішем-Ъ еще нВчто’
©цезарѣ , >ютпя онЪ зѣло имѢлѢ
нужду Ѣхать вѣ рімЪ , однакожъ
восхотѢлЬ сперва ошмстіаіи побѣду
надѢ домицібмѣ ‘ Сего ради
йзѣ егУпіпа пошелЪ Шоййо сЪшес-
йгымЪ лсгТономЪ, оставя осташокѣ
бтѣ своей армей на обереженіе
> вышере-
ченнымЬ
неннымЪ легіономЬ итѢми людми,
которыхЬ набралЪ вЪ азіи, далЪ
онЪ баталію сЪ фарнасомЪ, кото-
раго побівЪ рщнялЪ у него все,
чемЪ было онЬ владВлЬ , и отдалЪ
государство босфорское мішрідату
цергамешенскому вЪ награжденіе
добрыхЪ служебЬ, которые онЪ ему
учінілЪ вЪ воинБ але^андріискои .
По томЬ іпріумфствующе то-
ликими вікторіями возвратился
вЪ рімЪ.
п р і м Ь т ы.
Между всЬми воі’нами, которые
цезарь чинилЬ, мню чщо *сія
была менше нужная , и бѣдстве-
нная » и что не,им'ЬлЪ такой ,
,вЪ которой бы . онѣ менше чінілЪ
Предвиденія , якод;е и вЪ сеи ,
Хбо увѢдомяся , вр алс^аДіріи
' Л з осмер-
[,66]
р смерти помпеевои » остановілея
онЪ тамо токмо сЬ^ооо, ілі сЪ^ооо
человѣками . ВЪ которомЬ со-
стояніи хотѣлЬ прінудіть младаго
короля возвратіщи едіну часть его
государства сестрѣ его Клеопатрѣ.
ВЪ семѣ примѢчаемЪ что онЪ
«ѣло надѣялся на свое счастіе, или
зѣло оную Клеопатру любцлЪ .
И хотя сіе начало недостойно
I т • * «
есть сго мудрствованія рбыкно-
нного, однакожь прогрессы [?илй
предЪуспѣнія ] и конеуЬ прево-
сходятЬ всВ его иные дѣйства»
и кажется будто онЬ погрѣше-
нія чинилѣ , токмо чтобЪ • обья-
сніть наипаче свою добродѣтель
и тщаніе. Сія же война бькЦ
безЪ регулЪ, ибо мус'ілЪ онЪ ’обо-
ронять " ‘ перекрестк и’ улічныё ~ .и
запіраШся вЪніхЪ, іпдкожі) помѣіі/е«
ствовать
и аки
чі'нілЬ
ствовать иссчастіемЪ не предві-
діМымЬ, и обнадежівати салдатЪ
своіхЪ, такожь бі’тіся сЪ воіско мЪ
морскимЪ безЪ салдатЪ ,
впадши вЪ новой свЪтЪ ,
воіну по новой манірЪ.
Сіе доказуетЪ что онЪ прево-
сходітеленЪ былЬ вЪ трехЪ вещахЪ
началныхЪ, яже суть, что некогда
не терялЪ надежды , и что ймВлЪ
великое искуство, такожЪ что
вЪ своіхЪ повел'ЬніяхЪ , не сму-
щался . !
Сія воіна бывЪ окончена, пошелЪ
прімЪчасмЪ токмо двБ веіци.
Первая • сія , что хотя онЪ
искалЪ сію во'іну окончити скоро,
того ради что имЪлЬ дБлЬ довол-
но индѣ/ однакожЪ не пошелЪ
сго атаковать безЪ размышленія.
Л 4 НО
но прежде началЪ. ..ссвои : стяьДэ
укрЪпляіпи . По этомЪ '©ставя
<свои багажЪ вЬ^а^ежн-осЕри, пошелЬ
со .всею своею армеею чшббЬ укрЪ-
•діпн» ару гои спіанЪб.лізЪ сго,оставя
вЪ посредсщвЪ вел'ікую юдоль, того
ради > чтобЪ [ еже ли рнЪ похо-
івЪлЪ бы удержати его укрЪпітіся
драмо , ц атаковать его ] не могЪ
онЬ кЪ не му прітти безЬ велікаго
урону . Вторая вещь есть , да
-бы доказать авантажЬ , которой
имЪетЪ атаковаіпель , ибо. цезарь
щргЫЬчаешЪ самЬ э что хотя
урарнасЬ прішелЪ его атаковать ,
дерзновенно, рбаче же его .[цезар‘іс~
вьі^ салдатьъ отЬ того поубояліся,
и прі'шли сцсрва вЬ никоторую
^он-фузхю . . .
:.СамЪ подтверждаемъ ..шіо кото-
рри • лашакуедаЪ 3 иміѢеай -велакіи
. . . .. авантажЪ.
Сі6Й
ав^нгаажЪ или пользу, и чща
нѣсшь вЪ вошЪ нужнЬе решран-
жеменгаовЪ .
ОВОІнЪ А Ф р І ЧЕСКОЙ
ДІСАННОІ ЧрЕйЪ дудусл ГІрЦІуСА,
ілі опіусл .
КНІГА ПЯТАЯ.
РАзсЪяніе салдаінЪ сЪ стороны
помпеевои вЪ нЪкошаррр
время собравшися во афрікЪ
подЪ командою сціпіона , кагаона,
и кораля юбы , цесарь гауды по-
шелЪ вЪ декабрѣ и прішелЪ вна-
чалЪ только сЬ дооо ; челозЪкИ
. отпЪ пЪхошьі, и сЪ нЪсколкіми чело-
.вЪки оіцЬ кавалеріич и-сіпалЪ предЪ
городомЪ адруменгаѳмЬ ; но консі-
діусЪ увідя шакова бе=с1\на; сгпадЪ
предЪ німЪ ліцемЪ смЪлымЪ , а
цезарь шедЪ уступомЪ былЪ
атакованЪ чрезЪ людей , кото-
рые вышли изЪ крЪпости и чрезЪ
кавалерію прішедшую на помощь
кЪонои, которую цезарь сЪ поля
збідЪ , идЪже прімЪтно есть что
іпритцашь кавалеровЪ прогнали
болше 2000 человЪкЪ муріновЪ;
слдва р приходѣ его цезаріевЪ }
отворіла ему врата многіхЪ горо-
довъ и замковЪ, которые ему про-
віянтЪ давали, и выбралЪ онЪ сёбЬ
положеніе мѣста, города руспіна,
ради стану своего, вЪ которомЪ
онЪ ожідалЬ досталное свое воіско,
но не стерпя долгова жданія, по-
післЪ онЪ кЪ прістаніщу, и вніде
вЪ корабль воінскои , чтобЪ искать
вышереченное досталное войско,
и ошшедши не далеко прішла отЪ
дного добрая часть, По
[і7іП
По чемЬ онЬ пошелЪ сЪ шріш-
цашью когортами [ малые кор-
пусы пѣхотные древле бывшіе у
рТмлянЬ3 искать ржи: И вЬ пугай
своемЪ встрѣтился онЪ сЬ. ла-
бі'енусомЬ , сЬ крторымЬ имѢлЪ
бои велікои , вЪ немже болѢ про-
пало непріятелей , нежели его
людей , тако онЪ ретіррвался
вЪ станЪ свои > которой онЬ добрѣ
укрѢпілЪ , и провелЬ два тран*
жемента ртѣ города до пргсшаніща
ради опасенія. По томѣ послалЬ
вЬ сіцтлію, сардінТю ^островѣ и
вЬ игаалію ради ржи , и собранія
ратныхЪ людей.' • СЪ другой сто-
роны , сціпіонЪ и катонѣ , когасн
рые хотѣли сЪ німЪ бішіея прежде
нежелібЪ онЪ могЪгболѢ укрѢпігаі-
"ся , увѣдоміли короля юбу, чтобЪ
сЬ воіскомЬ своімЬ поспѢшалЪ ,
Но быдЪ
Но бывЪ вЪ пути, прінужденЪ
рнЪ быдЪ поворотіті’ся назадЪ по
вѣдомости той , что сіціусЪ ,
порутчікЪ цезаріевЬ, и король
бргудЬ стали наступать на его
государство. ВЪ тоже время ла-
біенусЪ соедінілся сЪ ціріономЪ ,
и стали они блхзЪ цезаря вся-
кой отвѣдывая имѣти свое
щастіе , и были разные сраже-
нія , но не смЬли дать баталію ?
котя нужды цезар'іевы прі'бавлялісд
зѢло, однакожь оные превозшелЪсЪ
велікімЪ постоянствомъ, и держалЪ
ралдатЪ своіхЪ вЪ надеждѣ чрезЪ
свои доброй и смѣлой образѣ .
По томЪ еще .послалЬ , да бы
, его корпусы и правіднты поргіѢ-
. ппли ; И услыша , что буря нВ-
, сколко ошЪ его кораблей розбіла,
раакожЬ что непріящсди за німи
гндл!с$.
(ЪзЗ
ГналІсб даже До прістаніща леттТса’,
Вніде вЪ корабль , й ПббФжалТ/
туды скоро , а сЪ іпЪ'мй лЮдмй
которыхЪ тамо могЪ собрать? гіо-
іііелЪ на помощь кЪ лЮДЯмЪ СвоімЪі;
сЬ Пойощіюже божіею и храбростію1
своею непріятелей прогналЪ , й
взялЪ нВсколко отЪ йхЬ кораблей
и обрЪлЪ свой , которые было*
потерялЪ. По томЬ корпусы его1
кЪ нему прійіли изЪ разныхЬ мЬстЪ^,
И началЪ онЪ чініть наказаніе
вЪ войскѣ своемЪ нЪ которымЪ'
бунтовщікомЪ , по томЪ отвйжілЪ’
Себя кЪ окончітелному бою , чего;
Р’ади сталЪ онЪ гіредЪ городомЬ
тапсомЬ , котор’ои ойЪ окруж'ілЪ
йіранжаментами" , гіредвідя', что
СціпіонЪ прідетЪ на* помощь, онЪ
же прізвавЪ пакй корЪл'я юбу>' стали,
йкупВ блізЪ цезаря тремя обозами/
вЪ кото1
Г’74]
вЪ которомЪ мЬсгл'Ь баталѴю лали
Счастливую цезарю, потерявЪ токмо
уо человѣкѣ салдатЪ, й имѣя малое
чі'сло рансныхЬ , а сЪ другой сто-
роны побппо юооо человѣкѣ, и
три обоза были взяты .
ГородЪ тапсЪ по вѣдомости осей
ві’кторіи цезарю здался . Катонѣ
Вгдя (уто не хотѣли взять резо*
люціію обороняться ,} самЪ себя
убИлЬ ;
Городѣ утТкѣ {ГвоаѳрТкѢ^ такожѣ
отворіглЬ врата сво'імЪ побѢдТше-
ЛемЪ. Городѣ адрументЪ учТнТлѢ
подобно, якоже и зама городѣ, кото-,
рои затворілѣ свои врата своем^
королю Побѣжденному , и прТялЬ
цезаря . ВсѢ протчіе мѣста
государства короля юбы бунтѣ
учініли , тако оной король и
йсшренусЪ отчаянно себяу мертвТл^»
СіціусЬ побівши сабурру порутчика
юбова , убі’лЪ его самого , й
шедши по томЪ кЪ цезарю стрѢтілЪ
афф рангу са й фауста сіллу {"кото-
рые пронімаліся путемЪ, вЪгішпа-
ні'ю] и побілЬ ихЪ, и сам'іхЪ вЪ по-
лонЪ взялЪ по томЪ, или вЬ смуще-
ніи народномЬ ихЪ убілИі
СцішонЪ и многіе сенаторы плывЪ
на корабляхЪ вЪгішпанію, буря ихЬ
бросіла во флотЪ сіціусовЬ, вЪ ко-
торомЬ всЪ пропали , или сами
себя убіли. Сіе есть послѣдова-
ніе сеи баталіи > вЪ которомЪ всѣ
вещи востали протівЪ завісши,да
бы путь прочістіть полной по-
бѣдѣ цезаріевои, которой гіростілЪ
всѢхЪ прібѢгшіхЪ кЪего мілости,
по томѣ возвратілся вЪ рімЪ.
Цезарь вЪ ёёи вогнѢ учінілЪ три
дѢісіпва, которые прібліжаютца
кЪ дёрзновенііо. Первое, сіе ссті»,
Что попіелЪ бЪ асрріку вЬ самуЮ
жестокость зімы сЪмалыми людми,
йеимѢя нйедінаго надежнаго прі-
станіада , и не могущЪ відѣгой
кораблей своіхЪ, чіпоже ему вЪукорЪ
было, яко бы проступкою вгіредЪ-
усмот реніи , однакожЪ послѣ сьоёго
проходу мані'ра его вЪ дЪіствова-
ній вссма дівна есть . Сіе при-
мѣтно что онЪ сталЪ прсдЪ
городомЪ русЫнонЬ’, сшоящімЬ за'
ііолмілй ошЪ прістанІЩа , которое
онЪ -соедінілЪ сЪ городомЪ й сгаа--
номЪ своімЪ, у крѣпя его изрядно,
йіакѳ тамо онЪ имѢлЬ еДіну ногу
на
[?77]
на земли , а другую на морѣ, того
ради чіПобЬ по случаямЪ возможно
было дѣйствовати на земли и мори,
и чтобЪ вЬ заперши не быть.
Преізрядное есть сіе ученіе тѣмЪ,
которые имѣютѣ какое намѣреніе
вѣ чужой землѣ бывѣ вЬ началѣ
безс'ілны . Ибо вЪ такомЬ со-
стояніи возможно терпѣть велікія
воінскія ошЬ непріятелей усілсшва,
или вЪ немінучеи бѣдѣ регпіро-
ватіся.
Второе сіе есть, что оставілЪ свою
армею при руспінѢ , й не обЪявя
нікому, бросілся вЪ карабль , а по-
шелЪ искать свои протчіе карабли.
Третіе есть, что имѣя вѣдо-
мость о разбіеніи .своего флота
оставглЪ свои сшанЪ, и побѣжалЪ
вЬ лептіеь ‘{7пріетаніще ] наскоро«
По томЪ . бросілся вЪ карабль ,
М собралЪ
собралЬ нѢсколко иныхЪ , и ашако-
валѣ непріятелей, и хотя онЬ не
погібѣ,однакожѣ невозможно сказать
инаго у токмо что онЬ надѣялся
весма на свое доброе счастіе , и
нікогда не утомлялся , ні оставлялЪ
заложенныя намѣренія трудныя
и ненадежныя. ПрісмотрімЪ же
что цезарь во всѢхѣ воінахЪ своіхЪ
былѣ ніже непріятелей чТсломЪ ,
того ради онЪ всегда употреблялѣ
крѣпости, болѣ всѣхЪ протчіхЪ
воіновЪ] которые онЪ дѢлалЪ не-
сравненно лутче , внегда не чаялЪ
быть вЪ состояніи дать баталію,
яко и былЪ вЪафрікѢ долгое время.
вЪ не состояніи . Чему сціпіонѣ
самѣ ді’вілся , что онѣ тако бои
міновалѣ. однакожѣ всегда цезарь
своіхЪ салдатЪ держалЪ вѣ ученіи,
исамѣ новыхѣ учілЪ, и обучалѣ
и-хѣ
Еі79]
йхЪ малыми боями , вЪ чемЪ онЪ
чрезЪ свое умЪніе чаще имЬлЪ
счастіе, и всегда вЪ случаяхЬ первой
бішіеь начіналЪ, еже есть правіло
превосходішелное дати смЬлость
салдаіпомЪ своімЬ;
о воімЬ ГІШПАНСКОЙ
протівЪ' дЪтеі помпеевЬіхЪ <
К Н І Г А ШЕСТАЯ.
> Статки воіскЪ афріческіхЪ со
/ браліеь паки вЬ гішпаніи
подЪ командою кнеуса и сскс-
туса дЬтеі помпеевыхЬ. Цезарь по-
ііісдЪ , обрЬлЬ что едінЪ . осаділЪ
городЬ уласЪ, А другой вЪ город’Ь
кордуе былЪ, чего ради далЪ помощь
вЬ первой, а предЬ другімЪ сталЪ
М а какЪ
какЬ надлежітЪ; что прінуділо кне-
уса осаду оставили, да бы брату
своему секурсЪ дать: потомЬ были
между сіми двБмя армеями малые
бои. Но цезарь немогуіцЪ прівлечь
своего непріятеля кЪ баталіи, по -
шелЪ атаковать городЪ аттека ,
которой повелікому сопротівлснію
онЪ взялЪ предЪ очами вышеречен-
ного кнеуса, послЪ чего обЪ двЪ
армеи сходіліся, и давали розные
бои мало полезные. По томЪ они
стали на полЪ блізЪ города мунда,
вЪ намЪреніи едінЬ и другой бата-
лію дашь. КнеусЪ занялЪ поле
себЪ пріугодное и выше цезаріева,
идЪже цезарь хотя не хотЪлЪ
его атаковати , однакожЪ ярость
салдацкая переважіла ; тако бои
бысшь велій и сумнішеленЪ, якоже
самЪ цезарь свТд'БтелствовалЪ ,
Но
[і8і]
Но однакожѣ онЪ баталію выігралѣ
сѣ велікою трудностію , которая
была зЬло кровава.
СЪ помпеевои стороны побіто
на мѣстѣ ; ^сооо человѣкѣ.
А сЬ цсзаріевои юоо, іпѢ кото-
рые ушли вЪ городѣ мундѣ пр'іну-
ждены были здашіся. Сеуту сѣ
помпеи городѣ корду оставилѣ ;
А кнеѵсѣ вскорѣ быспіь нагнанѣ и
убітѣ. по томѣ всѣ городъ: здал'іся
побѢдітелю. Сія баталія послѣ-
дняя, которую цезарь далѣ, иударЪ
смертный партіи |^или сторонѣ
помпеевои.
М 3 рАЗ-
[і8<]
рАЗГОВОрЪ
или
ОПИСАНІЕ О ВОИНѢ.
ГЛАВА ПЕрВАЯ.
О ІзбрАНІІ САЛДАЩКОМЪ»
15браніе рашныхЪ людей чінілось >
чрезЪ древніхЬ^ и чінщіся еще
чрезЬ нынБшніхЪ разлічно: грекг
И рі’мляне не удоволсшвоваліся дер-
жать салдатЪ, которые изЬдоброй
воли хотЬли служіть, но выбірали
между ими піЬхЬ, которыхЪ они
мнЪлі’ наі’горнЪіштхЪ воевати, чего
рад'і они имЪли зЪло добрыхЪ
датЪ. Картагі’нцы: [ вЪ асрр
держали болшую чаешь воінскіхЪ
сал-
людей
людей иностранныхЪ, за которою
прічіною не имБли хуже тЪхЪ
салдатЪ какЬ своей земли.
Турки своіхЪ салдатЪ выбіраютЪ
и учатЬ сами.
Шваіцары употребляютЪ своіхЪ
людей собственныхъ.
А веніціяне, и галанцы держатЪ
вЪ подражаніекартагенцамЪ салдатЪ
аууіліарныхЪ [Ълі помогателныхЪ.]
Французы и нЪмцы дородныхЪ
людей имЪютЪ изобілно, и нужды
вЪ помогателныхЪ не имЪютЬ, но
салдатЪ своіхЪ не выбіраютЪ , и
употребляютЪ токмо тЪхЪ, кото-
рые доброволно хошятЬ служіть.
Англія еді’на изЪ всЪхЪ государствѣ
нынѣшняго времени ихЪ можетЪ вы-
бірать, і брать которыхЪ похочетЬ.
О чемЪ надобно разсмотрѣти пріл'Ь-
жноустановленія сіхЪ государствъ,
М 4 и нг*
началахЪ и правахЪ
1 ч
И
они им’ЬюгпЬ свои фундаменшЪ
что всякое государство можетЬ
учініть лучшаго > да бы имЪти
добрыхЪ салдатЪ.
болшая часть нынЪшніхЪ госу-
дарствъ болЪ утверждснны суть на
політікЪ , нежели на воинЪ, и до-
могаютца болБ чтобЬ сохранітіся
здраво нежели распространятіся :
И отЪ того відімЬ, что науки и ху-
дожества цвЪтутЬ, а оружія пре-
мБняются и портятся.
Сіце государства, которые имЬ-
ютЪ за фундаментЬ во'іяу, насту-
паютъ на другія.
ОбразецЬ салтана турскаго
вЪ стыдЪ хрістіаномЬ, и короля
гішпанского воубытокЬ. цесаріи,
и италіи , сушь два довода о томЪ
явныя. Сіе отЬ шогр проісходітЪ
что
1'^5-]
что грамотные или ученые люди
почіша’и вездБ имБли правішелсшво
государство, которые ненавідя лю-
дей воінскіхЪ, прінуждаюшЬ ихЬ
всегда худо почивати, и худо сЬ німі
обходішіся, кЬ гному же совЬтуюшЬ
держать лучше салдатЪ помогашел-
ныхЪ, нежели своі'хЬ подданныхъ
которое правило
ныхЪ, нежели
собственныхъ ,
зЬло вредішелно есть , но не бывЪ
здЪ мЬсшо о іпомЬ пісати, ОудемЪ
мы говорилъ токмо о избраніи
салдацкомЬ.
Англія, которая имЪетЪ право
чрезЪ уставы государства своихЬ
людей вошскіхЬ выбіраніи, можетЪ
хранилъ способЪ избранія рйчлянЪ,
I 11
которой есть изрядный.
Другіе государства , которые не
имЬютЪ сіе право , долженешву-
ютЪ прівлекашь людей честныхЪ
М 5 и славо-
[іЗб]
И славолюбітслныхЬ вЬ службу
запісашіся. СЪ надеждою еже бы
достігнути вышней несши , взявся
за ремесло воінскос . тпакожЪ не
надобно вскорЪ давашь нікакова ч’іна
государственного , ни двора коро-
левского людямЬ воінскімЬ , аще
прежде не служіли вЬ салдашБхЬ
нѣкоторое чіело лЪшЪ вЬ полкахЬ.
И не степенно есть давать кому
чінЪ фелшЪгера , ежели онЪ не
былЪ вЪ капі'танБхЪ, ни чінЪ капі-
шана отЪ кавалеріи не будучему
вЪ оффіцсрахЪ отЪ кавалеріи :
такожЪ ни чінЬ полевого маршалка
кому , ежели онЬ не управлялЪ
честно вЬ наіменшіхЬ чінЪхЬ свою
службу. Еще ненадобно жаловать
вЪ генералы ошЪ армеи > кто не
былЪ достоінЪ полевой маршалкЬ-
Спде , чшобЪ нікто не могЪ
достіг*
Еі8?3
достигнути вышняго чша вошскаго
ежели не проидешЬ чрезЬ степени
воінскіе.
И понеже надежда возвыситися
есть сілнои способЬ, чтобЪ обод-
ришь всякого , держатися ремесла
воінского, то и боязнь обр'Ьсшіся
убогімЪ , и увЪчнымЪ по долгой
службЪ есть жестокой мунтшту кЬ,
чтобЪ ихЪ обуздать. Чего ради
я бы желалЪ о семЪ опрсдЪленіе
положивъ установя сумму денеж-
ную доволную ради сі’хЪ людей,
чтобЬ они жгли досталные свои
дни покоТно и честно.
Государства которые за уста-
новленіемъ своего правітельства
опасаются вооружать свои народы,
якоже Венеція и нідерляндіи, [^или
ніжні’е земли] идЬже проп'ітател-
ства имЬюшЪ одіЪ вслікіхЪ то рговЪ,
и которые
сіхЬ прічінЪ прі-
время воіны
помогательныя
и которые ради
нуждены держать во
воіска помогятслытт ,
вЬ началЪ быть прілЬжны
добрыхЪ началніковЪ .
всегда имБть корпусЪ
имВюіпЪ
выбірапіь
По іпсмЬ
салдатЪ
обученныхЪ доволнои , того ради,
чтобЪ піЬ воіска опасаліся учініть
какой обманЬ; ибо воіско обуче-
нное, и добросшроіное ошЪ долгова
времени, хотя малое, можепіЪ лучше
обороняшіея , и получишь славу ,
нежели шЪ воіска ? которые токмо
-надБются на свое велікое чіело .
Еелікія завоеванія, почі'таи всегда
чініліея чрезЪ воіска- среднія, якоже
государства всегда погі-
своіми воіеками безчіеле-
Ибо тЪ, которые имЪли
воіеками, всегда
чініліея чрезЪ воіска- с
и велі'кія
бали со
нными.
бітіея сЪ шЪми
имЪ сопротівляліея тщателно по
- воі’нскому
воі'нскомуученію и добрымЪ чіномК
А другіе пренебрегши всякое
доброе ученіе, и порядокЪ, хотѣли
исправишь тую проступку чрезЪ
велікое чісло людей, которое имЪ
учініло смуту, и токмо ихЪ по-
губило стыдняе. Тако я заклю-
чаю , что лучшей способЪ имЪти
добрыхЪ салдашЪ, есть той , да
бы выбірать годнЪішіхЪ кЪ воінЪ.
Второй способЬ есть, возбуж-
дать людей славолюбішелныхЪ и
добродЪтелныхЪ запісыватіся воль-
но, затворя врата иному пути
возвысітіся инако. А послЪднеи
есть сеи, чтобЪ держать корпусЪ
войска доброй всегда , гаоліко во
время міра какЪ во время воіны ,
кЬ которому надобно имЪти радѣ-
ніе , чтобЪ непрестанно былЪ вЪ до-
брой эуер^іціи . [ или воінскомЪ
рбучез
[і 90]
обученіи, ] но нікогда не надобно
оной умал ять.
Всякіе государства могутЪ упо>
требляти ед’інЪ, или другой изЪ
сі’хЪ трехЪ путей.
ГВАВА ВТОрАЯ.
о ору жі яхЬ.
Оружія извычаінѣішія пѣхоты
нынѣшней , суть ради обо'
роны , шлемЪ и облеченіе
оборонное, и колчюгЪ;
А ради наступленія, суть шпага»
копье и мушкетЪ , которые болѢ
«уть оружія греческіе , нежели
р’імлянскіе. О чемЪ надобно прі-
мѢшйпь, что мушкѢты наши намЪ
служашЪ , какЪ оружія бросовые
древнія. ВЪ корпусѣ баталій
упошребляютЪ копья , которое
оружіе
[і9і]
оружіе зѢло угодно есть кѣ сопро*
ті’вленііо протівѣ кавалеріи , того
ради , что многіе вкупѣ чінятЪ
корпусЬ зѣло крѣпкой , и велми
неудобной слом’іти спереди , за
дліною копьевЪ , имѣя четыре
или пять рядовЪ 3 отЪ которыхѣ
желѢзья , или концы выходятѣ
за фрунтѣ салдацкои , и держатѣ
всегда шквадроны конные ошЬ себя
За двенатцашь или пятнатцашь
футовѣ .
ЖелалЪ бы я прібавішв древніе
щіты кЬ нашему учрежденію вош-
скому , учіня корпусѣ началнои
пѣхоты , копеінои , и имѣть
у всякаго баталіона малой корпусѣ
отдѣленной юо или по вдішовѣ»
ради нападенія чреэѣ фланки, что
же бы учініло дівное дѣіствіе во
время бащаліи » и было бы сущее
мѣсто
и шляхепі-
часшо воіско
кЪ оружіямѣ
мЪсто . валентірское
ности , огаЪ которой
мѣшается *
Что надлежітѣ
наступателнымѣ , ошЪ кавалеріи
имѢемѣ мы пістолѢты , бросовое
копье, шпагу, карабінЬ и аркебузѣ,
два первыя оружія даны кавалеріи,
тяжковооруженнои , которая дол-
жна имѣти за оружіе оборонітел.
ное , латы , шлемѣ , нарукавніки ,
наколѢнніки , и спінную лату ,
яко недавно то было, что и лошади
были вооружены.
ТѢ , которые носятѣ карабіны,
имѢютѣ шлемѣ и латы , и того
ради что они бьются на конѢхѣ,
должны оні имѣть добрыхѣ лошадеі.
Но тѢ которые носятѣ аркебузы
сѣ фітілями , не имѣютЪ едінаго
вооруженія оборонітелнаго«
ЙзЪ
&93І
11 зЪ вышереченныхЪ пяти ору*
жіевѣ, есть токмо три э которые
нынѣ употребляюглЪ, пістоли ,
шпагу, и карабінЪ, Гішпанцьх
едіны еще одержали бросовые копья,
болЪ ради чіна, нежели для нужды.
Ибо бросовое копье , токмо
дѢіствуетЬ чрезЪ скорость ня-
бѣгу конного , и токмо едінЬ
рядѣ можетЬ дБісгавовати.
О аркебузб сЬ фішілемЪ пі’шу»
что то оружіе , шакожЪ почітаи
отставали того ради, что вЪ воі-
нахЪ гражданскіхЪ оное разоряло
пЬхоту, потому что всякой хотоло
имЪшь лошадь ради легости.
НынЪ надобно держать пропорцію
между кавалеріи И пЪхоты, которая
можетЪ имѣти свое отмѣненіе По
мѣсто—положеніямъ той земли ,
вѣ которой ты воюешЪ, или смотря
Н по
[ір4]
по нёпріятелямЪ протівЪкоторыхЪ
ты имЪешЪ бігшся.
Ибо еже ли ты обрЪтаешся вЪ по-
левомЬ мЪстЪ.доволномЬ фу ражемЪ,
и имЪешЪ воіну протівЬ велікои
кавалеріи, якоже турецкая, то надоб-
но вЪ семЪ случае укрЪпітіся, на'
ипаче кавалеріею. А еже ли воіна
чінітца вЬ мЪстахЪ утЪсненныхЬ,
или горами , или лЪсами, или
болотами , или рвами , и инымЪ
чемЪ > и гдѣ обрЪтаются мЪста
укрЪплённые. ^того раді, что воіна
болЪ кончішея осадамі,нежели бата-
ліями й боями полевыми.] тогда
надобно укрЬпіть гіЪхопіу свою.
Глаголемые два корпуса, піако нужны
суть едінЪ другому, Что вбіеко не
мбжепіЪ почітатіеь добрымЪ , ни
долго стояти , еже ли' ‘йё будутЪ
раййб Добро пріемотрёйы. [^я бы
ні’же-
[і95 ]
ніжепісаннымЪ маніромЪ учінТлЪ
пропорцію воіска моего , ежелібЪ
нЪкошорые прічіны чреззвычаіные
меня не прінуждали инако опредЪ-
ЛЯШИ. 3 ВЪ пространной землЪ,
я бы присовокупілЬ четверть
кавалеріи кЪ шремЬ чсшвертямЪ
пЪхоты, якоже кЬ 14000 пЬхоты,
при соедінілЪ бы я , 8ооо конніцы»
ВЬ землЪ шЪснои я бы имЪлЪ
пятью столкожЬ гіЬхошы , какЪ
конніцы, тако 3 ежели бЪ я имЪлЪ,
2.0000 гіЪхоты , конніцы бы мнЬ
полно было 4000 . остается намЪ
сімЪ двумЪ корпусамЪ дашь оружіе,
о которомЪ уже пісано.
Швейцары имЪютЪболЬ копьевЬ,
нежели мушкетовЪ . щого ,ради
страшны учінілх^я вЪдіолЬ.
. Ибо во Д0С;мя баталіи , г,дЪ схо-
дяшца , число, кореинор имБегаЪ
Н і” много
много авантажу надЪ мушкетнымЪ.
Протчіе народы раздЪляюшЪ
равно копья и мушкеты, и понеже
воіна нынЬ болЬ кончился осадами,
нежели баталіями . Того ради
любятЪ имѣти наіболшее чісло
мушкетовЪ , нежели копьевЪ .
А я прібавляючи древніе щітьь
совЪшовалЪ бы чінішь регіменты
чісломЪ 1440 человЪкЪ. боо бы
копеііціковЪ, боо мушкетеровЪ. и
240 сЪ щітами. ]
ЧшожЪ надлежітЪ кЪ кавалеріи;
я бы набіралЪ конные полки по
уоочеловЪкЪ , и вооружілЬ бы я.
400: жандармам'і, уо карабінщікамг,
да уо аркебузірами. Но не доволно
есть имѣти твоі'хЪ салдатЪ добро-
воруженныхЪ, сже ли ихЪ не прі-
нудішЪ оружія носіти. и не тако
подобасшЪ куда ходіть , чтобЬ
на
[^971
на. смерть, но искати .того чтобЪ
побЪд тть, анепобЪжденнымЪ быть.
Ежели не прівыкнешЪ носіти
свои оружія /и по случаю' будешЪ
прінужденЪ ихЪ взять и дЪіство-
вать оными ; тогда тако смЪ-
шасшся . что и б’ітіся не воз-
можешЪ ,
А ежели кЪ своімЪ оружіямЪ
прівыкнешЪ, то оные тебЪ ни
мало трудны не будутЪ, и будешЬ
таковЪ свободенЪ, какЪ вЪ одномЬ
платье.
Надобно еще , чтобЪ доброй
капітанЪ пріну ждалЪ храніть прі-
лЪжно во всЪхЪ частяхЪ ученіе
воінское. ибо ежели онЪ то ученіе
доброе ослабітЪ ради какіхЬ
персонЪ прічіны , которые мало
по малу спослЪдуюшЪ ? суть
таковы , что рное весма вЪ худое
Н 3 обр і
обращается. тогда кап'ітанЪ обрѣ-
тается безЪ почтенія и послушно
сігГі. что же не лііпітся прівлечине-
навість на него отЪ шЪхЪ, которыхЪ
онЪ жалЪлЪ. Аще похощетЪ поря-
докЪ исправіти , бывЪ &Ьло прав-
діво Что удобнѣе есть зло пред-
варіти, нежели ему помощи, всегда
уже оное служилось.
ГЛАВА ТрЕТІЯ.
О ДІСІіІЛІнЪ или учвнй воінскомЪ»
Кромѣ того , что было птсано,
дабы побуждать всякого болЪ
кЪ ремеслу вогнскому , неже-
ли ко иному , надобно еще чініть
Зные прімЪты чтобЪ были оного
дссгпб!ны , которые содержатся
»Ъ трехЪ вещахЪ? вЪ награжденіи
Сі99І
> дЬ.ТствЬ , вЪ наказаніи
, вЪ обученіи непресша-
и прілЪжномЪ по.
добрых
худыхЬ
нномЬ
и ученія, .врінского .
Ибо ремесло., кошо^ое имЪетЪ болѣ
нужды вЪ такіхЪ помощахЪ > есть
воінское, вЬ кояюромЬ едінымЪ жа
лованьемЪ чемЪ сЬ трудностію
возможно жіш.ы.и наісреднеи реме-
сленной человВкЪ неудоволствуеш-
ся, 3 салдащЪ влечетЬ себя во всякіе
бЪды и не покои , и нікто вЪ сал-
дашы не и детЬ. Аще не . ради чесші
или сврбОДЫ зло шворіть .
И. понеже рервре намЪреніе есть
добродЪтелное > то о тЬхЬ,.кото-
рые записываются > во оной мысли
имЪютЪ добрыя службы, но отЪ
другіхЪ получаютЪ токмо стыдЬ.
ибо вмЪсто доброго воіска и
послушнаго бываетЪ тако ,
[200]
ЗмѢющЪ токмо собранье злыхЪ и
воровскіхЬ людей , которые безЪ
порядка и послушности тебя оста-
вляющЪ , или послѣ грабежу , или
відя бѣду. . Сегр ради избраніе
салдатЪ есть лушчей способЬ со-
чінять добрую армею , нежели
прінімать токмо доброволныхЪ ,
бЪ которыхЬ всЪ гулякі, зложітели
и разбойнТки записываются, тако,
да бы добронамВренныхЪ прівлещи
дѣлать все доброе, и отвращать
бездѢлніковЪ творіти злыя дѣла і
награжденія, и наказанія весма суть
нужны, рімляня употребляли
піВ два способа зБло полезно, и еже
ли мы не будемЪ чініть, какЪ они *
никогдаже мы добрыхЪ салдатЪ
имѣти будемЪ ни порядочныхЪ
вЪ воінском Ь дѣлѣ. и нѣсть вЪ томЪ
Прічіны, чтобЪ мы употребляли»
тВяіЗ
[20Т]
тѣже ихЪ древнія награжденія или
тѢже ихѣ наказанія ; но дбволно
того чтобЪ они прошедшіхЪ древ-
ніхЬ сшоіли, дабы имѣть тую же
ползу. Сіи вещи чінятца разно»
по времени и обыкновенію.
Начално подобаетЪ быть при-
лѢжнымЪ прісмотрітелемЪ тѢхЪ
вещей , да бы награжденіе прівлекало
смѢлыхЬ людей, кЪ добрымЬ дѣіеш-
вамЬ, ажестокостьбы наказаніяпрі*
нуждала боязлівыхЬ , имѣти доброе
сердце ; СпособЪ наказывати ,
которой имѣли рімляня , бысть
зѣло жестокѣ ; однакожЬ иногда
чінятся дѢіствія тако безчінныя',
что прінуждены употребляти ве-
лікую жестокость , что бЪ дашь
страхѣ всѢмѣ людямѣ, и обрѣтаю
яко благо есть дати страхѣ всѢмѣ,
которые бѣгали чрезѣ жребіи
[2.02]
. кЪ смерті, а казніл'і ошЬ оныхЬ мало.
Ибо чрезЪ сеи способЪ явно кажушЬ
салдашомЪчто хотя кто и бЪ-
гаетЪ , однакожЪ ему не миновать
смерти. Но токмо премЪняетЪ
смерть славную , которую, бы онЬ
получілЪ на бою ліцемЪ смЬлымЪ,
на безчестную. Надобно такожЪ,
чтобЪ всякой своему вышнему былЬ
послушенЪ, 'і то бы чінілось отЪ про-
„ стаго салдата , даже до .генерала
порутчіка . Ибо . кЪ сеи послуш-
ности надлежацф всЪ дЪіства отЪ
армеи ,. а безЪ оной нічего невоз-
можно установишь, и учініть что
доброе . И надобно чтобЪ оную
послушность салдаты .имЪли за
едіну отЪ началныхЪ своіхЪ добро-
.дѢтслси , И • и равда что , отЪ нея
родішся порядокЪ} и она содержітЪ
обученіе, воінское , якоже чрезЪ
• . оную
№>ЗІ
с:лую исправляются добрыя намЬ-
1 идешЪ сму-
всякого сал-
орущіе носі-
ренія. а безЪ нея все
іпою и разореніемъ.
бЬло полезно есть
дата обучать , благо
ши, и оное благо употрсбляши
якоже держати вЪ строю рангЪ свои
или рядЪ} радЬшелно , и еуеку-
товашь {" или исправлять] всЪ пре-
мЬны вЬ обученіи , которые ему
суть пріказаны.
О награжденіи генераловЪ отЪ
армеи я скажу тоже , что и о на-
гражденіи ихЪ салдатЪ ’оджно
знать,' что по времени или кон-
спіітуціи государствъ , или рЪчь
посполітЪ , надобно обходітіся
тако, чтобЪ честь піЬхЪ, которые
учініли добрыя дБіства и служіли
долго, не была умалена, или уні-
яшожена , того ради что наивеліко-
душные
[204]
душные люди, которые просшятЬ
удобно всякое погрЪшеніе? инаго
награжденія своіхЪ службѣ нікогда
же потерпяшЪ3 что бЪ ихЪ лішіли
чести ; должно ихЪ добрымЪ дЪі-
ствомЪ. и опечалятся, болЬ ошЬ
сего, нежели отЬ инаго чего, что
же часто чінідо велікія елосши.
ГЛАВА ЧЕТВЕ-рТАЯ.
О послушності САЛДАІ^КОЬ
ІДОнсже генералЪ отЪ армеи хо-
іцетЪ имѣть отЪ салдатЪ по-
слушаніе , которое ему должно
есть, то надобно чтобЪ онЪ имЪлЪ
радБніе имЪ не давати еді’нои прі-
чіны законной свободными отЪ
того быть. Сего ради онЪимЪешЪ
ИхЪ всегда держать вЬ окупаідіи 9
Ибо
Г20;]
ибо лѣность проізводітЪ разруше-
ніе обычаевЪ, и ученія воінского .
Отколь раждаютца любосластіе,
пренебреженіе кЪ эуерціціямЬ и
карауламЪ и не послушность кЪвы-
шнімЪ. ВЪ покоѣ города капу
воіско ганібалово разорілось > паче же
вЬ сладостяхЪ вавілонскіхЪ; идѣжс
алеуандрЪ самЪ преімѢнілся, и от-
толь вывелЪ воіско свое, да бы
вЪ немЪ удержать общее разореніе:
не имЪя дѢіствітелнѣішаго спосо-
ба , содержать его вЪ должности ,
и удержать смятеніе, какЪ вЪвоінЪ
его забавляти. Сіце сіе есть пра-
віло, которое надобно хранили прі-
лЪжно, чтобЪ нікогда не оставлять
ни вЪкакомЪ мѣстѣ, салдатЪ безЪ
дѣла вЪ праздности, а наипаче
внегда армёя есть корпусомЪ. ибо
ежели шы ея нсзупошрсбішЪ во
~ ’ благо,
[>об]
благо, то она будетЪ забавляті’ся
вЪ зло. Что же надобно дѣлать
толіко вЪглубо’-атшемЪ мТрЪ.какЪ
вЬ самой жестокости воіны.
Надобно -ософіХвр-. обучать салдатЪ
благо употребляти свои оружія
и держать порядокЪ доброй . и
хотя будетЪ безЪ „всякой нужды ,
однакожЬ не худо ихЪ забавлять
вЬ работѣ ретранжаменшбвЪ обоз-
ныхЪ } да бы они тако обыкли
ворошішь землю * чтобЪ, [Ънегда
сего пожелаютЪ они не имЪли
нікакои трудности.
ЖелалЪ бы. я еще ихЪ держать
вЪ забавЪ дЬлать форшіфікаціи, и
иныя работодЪліятако.воц натуры.
Того ради что. эуерціціф. работная
и^Ъ срдсржіваешЪ во 1 .здравіи , и
Премій'; ^воеі^ , .р^з.ты -ВЬіріботыва-
,рібу4(. ^р^ьтающЪ
[2О7]
кЪ вещи , которая во время вс'іны
имЪ іяаковажЪ нужна есть, какЪ
и хорошо бітіся: НебывЪ нічего
невозможнаго 2.0000 или 30000 .
человѢкамЪ , которые похотя тЪ
потруд?тіся земляною работою ,
ибо вЪ осмь дней могутЪ они
здѢлать крѣпости неодолѢнныя.
Цезарь былЪ тако страшенЪ и
уді’вітеленЪ . толтко чрезЬ велікія
трудыкоторые его салдаты прі-
ні’мали , какЪ и чрезЪ велікіе бои.
ГенералЪ долженЪ еще имѣти
радѣніе , чтобЪ Салданій были
хорошо одѣты : И имѣлибЪ ДОВОЛ-
ное пі’таніе , а наипаче да велішЪ
имЬ дѣлать платье , и давать
башмаки, Ёычітая денгй изЪ ихЪ
жалованья аѵёя&ели КбтороИ гене-
ралЪ инакб будетЪ дѢлать , то
обрящетЪ чтд его армея разорішся,
и недугЪ
08]
и недугЪ во оную вкоренітся чрезЪ
преступленіе сіе. Надобно піако-
жЬ им'Бпіи вел'ікое радЪні’е о неду-
гующіхЪ и раненыхЪ и нічего на сіе
не жалБши. Того ради, чтобЪ сал-
даты не отговаріваліея і'шши на боі.
ГенералЪ долженЪ еще имБши
радЪні’е особл'івое имЪ легость
давать ; и не прінуждать безЪ велі-
коі нужды кЬ трудамЪ неполезнымЪ
и чреззвычаінымЪ. но внегда нужда
кЬ тому влечешЪ, имЪетЪ онЬ быть,
первый труды сносіти. ибо обра-
зецЪ вышняго началніка ч’інітЪ
всякіе вещи удобны салдату .
образцы же не токмо наІвелікіхЪ
капітановЪ древніхЪ ; но еще наі-
велікІхЪ монарховЪ и ІмперашоровЪ,
имЪлібЪ пріетыдить нынЬшнихЪ
нашІхЪ капітановЪ делікатныхЪ ,
Которые опасаются чшобЪ ихЪ
прігожес
[юр]
прігожее лТцс не загорѣло на
солнцЪ . а галздукЪ бы на дождВ
не замочілся. и мысліли бы они
быть вЪбезчести, ежелібЪони шли
пЬшкомЪ перс^Ъ своіми ротами.
А піЬ велікіе люди не ставіли
;-Ъ безчестіе итти передЪ своіми
армеями . и имЪя жажду чрез-
звычаіную , не хотѣли оную уто-
літи. того ради что воды не доволно
было , чтобЪ всЪмЪ людемЬ
мочно было напішіея . Сіце чіня
себе товарищами своіми средніми
салдаты вЪ бЪдахЪ и трудахЪ .
засталіся они владЪтелями надЬ
болшею частію свѣта, и получіли
славу безсмертную.
О
ГЛАВА
[2.10]
► ГЛАВА ПЯТАЯ,
о походЪ.
чтобЪ
она хо-
НАдобно чініть разныя раз-1
смотренія о пути армеи у
которая можетЪ быть атакована
вЪ день сЪ квартірЪ сходя , илй
ночью когда она на квартірЪ
сшоітЪ , еже ли армея не обозомЪ
сто'ішЬ , но на кваршірахЬ по де-
ревнямЪ , пю надобно , чтобЪ
си итти корпусомЪ , а собіра-
тіся на пути , которой
четЪ держать.
Но еже ли непрТятсл
мітся оіпомЪ пути заранЪе ,чшобЪ
стать напередЪ ,• или случаемЬ
какімЪ уже станстЪ, тогда онЬ
даетЪ велТкои страхЪ армсе , ко-
торая собірается на назначенное
мЪсто вЪ разные времена > и разнымі
- дорога*
[211]
дорогами. Лутчеи способѣ да бы
усшерещ'іся оніЬ подобного прілучая
есть сеи , чтобЪ держать свои
назначенной зборѣ зѢло таі'но ,
и имБти добрыхЪ шпіговЪ между
непріятелями, и посылать добрыхЪ
гонцовЪ ради вѣдомостей. Внегда
же становятся обозомЪ, тогда не
опасаются такоі бѣды, того раді,что
армея обрѣтается всегда вмѣстѣ.
ВЪ походѣ надобно разсмотріть
мѣста , вЪ которыхѣ обрѣтается»,
и чісло людей воінскіхЪ3 которыхЪ
имѢешЪ. и еже ли маршіруешЪ по
велікТмЪ равнымЪ полямѣ, то воз-
можно итти, почітаи всегда чіномЪ
баталіи , или всѢ баталіоны , и
шквадроны могутЬ быть постро-
ены. Тогда удобно есть, скоро
быть вЪ состояніи добрѣ бітіся .
того ради что не чінятЬ зѣла
О 2, долгія
[г іг]
долгія ніши , [ или іПрошягаюіція
ряды ] но внегда гпы маршІрусшЬ
по мБстамЬ піѣснымЪ, вЪкотооыхЬ
возможно ишти токмо малыми
людямЪ фрунтомЪ , тогда надобно
дорогу равнять , и прібаві'шь вре-
мя, которое оною имЪешЬ ишшй,
такожЬ учредіть салдашЬ добрѣ
сочіняіощіхЬ швою армею , ибо
юооо человѣкѣ пѣхошы шествуя
по десяти фрунтомЪ, и юоо чело-
вѣкѣ конн’іцы по пяти фрунтомЪ
сѣ среднімѣ бага жемѣ, которой оні
могутЪ имѢши, и сѣдесятью пуш-
ками запасными занімаютЬ дороги
вѣ дліну 2,-§ооо фушовѣ .
разсуждай же по сему, колі’ко
н?теи [ или рядовЪ . ф. имѢюшЬ
чін?ть з оооо человѣкѣ-пѣхоты Л (юоо
К'оннТіцы ,Внегда же. таковые
вслікія’армеи случаюшся вЪ так!хЬ
5ЛЫхЪ
злыхЪ дорогахЪ надобно по нуждѣ
чТнішь многіе корпусы > которые
бы шли едіны послѣ другіхЪ, и
сшановіліся особліво, или бы раз-
ными дорогами отдаленными нѣ-;
сколко мілями, едіны отЬ другіхЪ.
Л смотря по случаю мочно прочі-
стіть дороги по полямЬ, чтобЬ
иішііи людямЬ воінскімЬ , оставя
болшую дорогу извычаіную пуш-
камЬ и обозу, сжс ли прілучітся
чрезЬ рѣку переправляться , на
кошорои возможно учінішь будетЪ
токмо едінЬ мосшЬ или гора ,
или лѣсЪ , вЪ которомЪ невозмо-
жно будетЪ прочісшіть многіе
дороги , или болото , тогда на-
добно маркировать единымЪ задру-
гіми вЪ роз ныя дни, и надобно вЪ та-
кі’хЪ случаяхЪ тако чі'ніть чтобЪ
сЬ непріяшелемЪ не спірЪтітся ,
О з чшв
1>ч]
Что же надлежшіЪ о походЬ ,
ОбрЪтаю я сіе какЪ невозможное,
чшобЪ двЪ армеи могли стрЪтітся,
еже ли едінЪ ошЪ двухЪ капітановЬ
похощетЪ сіе міноваши , а наіпаче
вЪ мЬстахЪ сгпЪсненныхЪ, но еже
ли гпо можетЪ случітіся, лучшей
кЬ тому ч'інЪ есть сеиэ чтобЪ
багажЪ [^или обозЪ] былЪ весма
отдЬленЪ отЪ людей воІнскіхЪ ,
Оставя токмо позади того обозу
нБсколко людей, чтобЪ его веревка
не отрывалась. ибо ежели вЪійре-
вогЪ всякой корпусЪ имЬетЪ своі
обозЪ позади себя, то онЪ ему
пріносітЪ велікую конфузію, [^или
смутуи не даетЪ свободы, чтобЪ
люди воінскіе могли сОбратіСя и
помощствовати едіны другімЬ.
Время ложамента илй когда на
. кварпяры становятся Д есть еще
часЪ
часЪ бѣдственной быть атакован-
нымъ, шого ради что обрѢтаюшЪ
армею томную , и всякой желая
быть на покоЪ, идетЪ ко кварті’рѢ
смутою, что есть трудно міно-
вати , еже ли прежде нежели
вЪкваршіру вход'іть, не посшроягпЪ
армею чиномЪ баталіи , и еже ли
ея не будушЪ разводіть громадами ,
не повелѣвая чтобЪ безЪ команды
на квартиру ходили.
Остается еще атака цили прі-
ступЬ] квартірная , что наічаще
отвѢдываюшЬ, того ради что бывЪ
по разнымЪ .квартірамЪ, непріятель
домогается резбить едину отЪ
оныхЪ не бояся дать бои генерал-
кой , чему я не обрѣтаю чтобЪ
едінЪ караулЪ обыкновенной ^хогпя
какой будутЪ чін'іть’остерегатель-
ной 3 былЪ доволенЪ пособити
О 4 вЪ
вЪ такомЪ прилучае , того ради
что орЪ не можстЪ дать тревогу
инако токмо гораздо близко, и
что часто на кварш'ірахЪ не суть
вЪ состояніи бітіся - Сего ради
надобно, чтобЪ по вся ночи мно-
гія собранія людей ходіли или
Ъзділи^ кругомЬ квартіры, которыя
сже ли управны будушЬ вЪ свеемЬ
дЬлЪ, удержатЪ незапное на тебя
нападеніе, ибо армея, или вели-
кой корпусЪ доволнои розбить
кварт’іру, не можешЪ проіши тако
тайно
еже ли же ты имЪешЪ непріятеля
смЬлого и бдБтельного , и боишся
нападенія нощнаго , тогда надобно
со опасеніемЬ ему чініть тревоги,
да бы онЪ былЬ болЬ остсрега-
телснЪ на своемЪ караулЪ , неже
ли вЪ состояніи тебя атаковати.
Л еже-
чтобЬ не догадалися .
А ежели вся армся обрѣтается
корпусомъ вЪ обозѣ укрѢплснномЬ,
тогда трудно зѢло оную атаковати.
Сіе слово едіно кажетЪ надеж-
ность обоза укрѢпленного, кото-
рое я окончю сімЬ заключеніемъ,
что всѢ вещі, о которыхЪ я говорілЪ,
какЪ обнадежить свою квартиру
нікогда же имѣютЪ оставляшіся ,
хотя помыслішЪ быти зѢло далеко
отЪ непріятеля , того ради что
опрічь прібыли, которую имѢешЪ
обучать твое воіеко , исправляти
свою должность , можетЬ іпебѣ
прілучішіея такая оказія, вЪкото-
рой узрішЬ соблюденіе оного вог-
ска паче же жізоша твоего, и славы
твоей , токмо чрезЪ выще сего
реченныя осшсрсгателсшва.
° У
ГЛАВА
[и8]
ГЛАВА ШЕСТАЯ,
о СТАнЪ [Ілі ОбОйЪ]
НЕ буду я опісывать начертаніе
обозовЪ укрЪпленныхЬ , но
токмо ихЪ ползы, немогуіцЪ
довольно дівіепіся о томЪ , что они
весма были оставлены. нЪсть на-
роду которой бы тако регулярно
употреблялЪ укрЪпленные обозы
какЪ рімЛяня , а вЪ наше время
маврікіи князь оранги ихЪ во упо-
требленіе еще ввелЪ, и далЪ имЪ
велікоё совершенство.
регпранжаментЪ обоза держітЪ
армею вЪ безопасности , вЪ томЪ ,
что она нікогда по деревнямЬ раз'
сЬяна не бываетЪ ; идЪже всегда
какая квартіра нібудь вЪ опасности
бываетЪ, чтобЪ на нея не напали,
' - но
[219]
но вЪ обозЬ оная [армея] стоитЪ
вся корпусомЬ; тако что бывЪ ата-
кована . можешЪ бітіся сЪ велікою
свободностію. ретранжаменшЪже
свобождаешЪ армею отЪ велІкіхЪ
трудовЪ , Того ради что она
имЪетЪ гораздо менше карауловЪ ?
которые тогда суть не таковы
трудны , а нашаче кавалеріи, ко-
торая внегда стоітЪ по деревнямЪ
разтвореннымЬ ? прінуждена быть
почітаи во всю ночь на лошадяхЪ.
рсгпранжаментЪ же содержітЪ
твою армею, какЪ вЪ запертомЪ
городЬ , отколь можешЬ выБхать
таіно сЪ людми, которыхЪ по-
хочешЪ взять сЬ собою , что бЪ
еуекутовать , [ или исправіть ]
всякія добрыя намѣренія; оставя
твои багажЪ вЪ надежности.
рстранжаментЪ еще чіні'тЪ то,
что
[120}
что непріятель не возможетѢ тебя
прінудішь біші’ся , еже ли не по-
хочешЪ.
рстранжаментѣ же тебя отЪ
бѣды сохраняетЪ предѣ воіеками
наисійрашнЪішіми.
Оной же ретранжаменгпЪ спо-
собЪ тебЪ подаетѣ брать мочные
или сілные^ городы предЬ арме-
ями сілнЬішіми , нежели твоя.
Еще же вЪ ретранжаментахѣ не
тако имѢютЪ боязнь отЪ недуга ,
какЪ вЬ деревняхЪ , гдѣ стоятЪ ,
того ради, что выбІраютЪ мѣсто-
положеніе здравое , а вЬ деревняхЪ
принуждены его имѣть , какЪ прі-
лучается. Еще того ради, что
воздухѣ есть лучшей , и что ложе-
менты , или квартіры ] суть
лучше раздѣлены , якоже и
удобнѣе отдаляюшѣ вещи ,
кото*
[221]
которые могутЪ зарождать худой
воздухЬ : сі’цс армея , которая
сшоітЬ обозомЬ укрІзпленныхЬ ,
просгпоішЪ лучше три мьсяца
здравая вЪ. полЬ , нежели пяшнат-
цать дней , вЪ наілучшіхЪ дерев-
няхЪ. отколь я заключаю, чгпо
едіі-іа часть отЪ всЪхЪ нужнБіші'хЬ
вЬ воінВ, есть искуство добрЬ
становітіся , и укрЪплятіся ре-
транжаментами .
ГЛАВА
о блтдлілхЬ-.
ОшЪ всЪхЪ дЪіствЪ воінскіхЪ,
наіславнБішее и наінужнЁі-
шес есть . акція /.давать
баталію. Ибо доброе счастіе во
едінои баталіи > или вЪ двухЪ.,
[222]
врата отворясгпЪ владѣнію цѢлыхЪ
государствъ, или ихЬ погубляетЬ.
Древле всѢ воіны вершіліся бата-
ліями , отЪ чего завоеванія были,
таковы скоры. нынѢ чінятЪ воіну
болѢ ліеіцёю , нежели львомЪ .
и утверждена она болше на осадахЪ
городовыхЬ , нежели на баталіяхЬ.
однакожЬ есть еще и нынѣ многіе
народы , которые вершатЪ свои
воіны баталіями. какЬ турки и
перкляня ; и между хріетіяны мы
відѢли не давно, что были многіе
баталіи вЬ германіи , отЪ кошо-
рыхЪ едіна какЪ уневоліла всѢхЬ
князей протестанск'іхЬ .
Армея доброобученная и благо-
учрежденная не боящаяся баталіи ,
имѢетЪ д'івную верховность во
всѣхЪ своіхЪ намѢреніяхЪ^ ПротівЬ
“той, которая оныя боітся э
сего
[213]
сего ради хотя мантра чініши
во’іну , нынЬ нлеть тако извы-
чаіна давати баталію якоже древле»
однакожЪ не надобно науку ту
оставляти. ГенералЪ отЪ армеи
не можешЪ назватіея добрымЪ
капітаномЪ , еже ли онЪ не знаетЪ
всБ авантажи , которые вЪ день
баталіи возможно имлти , и всѣ
злыя случаи которые надобно міно-
вати • Я не буду говор'іти о
пыли , о дождВ > и солнцѣ, что упо-
требляли многія капітаны какЪ
прісматріваютЪ уноровя все
вышереченное вЪ очи непріятелямЪ
по вЪтру , того ради , что сія
вещи суть непостоянны , и тако
сіе случается, болѣ чрезЪ счастіе
нежели чрезЪ намѣреніе. Но буду
говоріть о вещахЪ крѣпчаішіхЪ ,
С или посщояннѢі’шіхЪ.^
ТотЪ
І>4]
ТопіЬ которой хощсіпЪ дать
баталію , имЬешЬ храні’ть седмь
вещей •
і. Есть, чтобЪ нікогда не давать
себя форсіровати?, рили прінуж-
дагпи ] кЪ бою протівЬ своей воли.
1. Есть сія , чшобЪ выбірати
поле, баталіи прістрХное кЪ коліче-
ству, и качеству людей во'інскіхЪ,
которыхЪ онЪ будетЪ имБти.
Ибо еже ли онЪ боі'тся быти
вЪзаперти чрезЪ велікое чіело, то
онЪ имЪеотЪ закрыть своі фланкі,
или едінЪ отЪ нІхЬ натурою мЬста,
яко рЪкою , лЪсомЪ , или инымЪ
чсмЬ прібліжающімся кЪ подоб-
ности. А еже ли онЪ. безсіленЪ
кавалеріею , тогда онЪ имЪетЬ
міновати луга , якоже м’Бста узкіе
еже ли онЪ сільнВе.
3. Есть;» лщобЪ построишь свою
армеш
О2Н
армею кЪ баталіи тако , да бы по
качеству салдатЪ она стояла на
ДобромЬ й прістоіномЪ мЪстЪ ,
и покрывала бы свою кавалерій»
инфантеріёю своею , еже ли онЪ
ею безсілнЪё есть. А еже ли про-
ітвно сему , іпо надобно чтобЪ
она- армея ] покрывала свою
Инфантерію кавалергею своею, и
надобно учреждатй людей воінскіхЪ
такімЪ добрьімЪ порядкомЪ, чтобЪ
они могли бітіся вЬ разные погмьі
Прежде , нежели быти вёсма вЪ кой'
фузій. Ибо ежели мы ийЪемЪ
радѣніе удержать, ИшобЪ малые
громады людей воінскіхЪ не білісЛ
всЪ едінымЪ ра’зомЪ» И чаемЪ что
сто коней раздЪленйыхЪ На двЪ
Громадѣ! имЪютЪ побтапй двѣсти
тѢхЪ, кдіпбрые ^удупЙУ чініть
едіну громаду. И еже ли ещё мы
П при-
прімѣтіш вЪ жізни нашей что
многія баталіи были выіграны
чрезЪ того , которой. чінілЪ гро-
маду людей особлівую.
Она же ход'іла на бои послЪ какЪ
уже всЬ біліся ; коліко паче велми
полезно будстЪ д'Ьіство оно еже
учінітЪ второи,чі'нЪ баталіи, ко-
торой прі'чтетЪ кЪ.дЬіствію послЪ,
какЪ уже вся армея непріятелская
престанетЪ бітіся протівЪ перваго
чіна , а еще паче третей чінЪ
вЪ подобіе рімлянамЪ » еже ли два
первые суть весма вЪ конфузі’и.
. Правіло есть , что всякой кор*
пусЪ каковЪ онЪ ни будетЪ велікЪ,
еже ли білся , бываетЪ вЪ шак-ои
смутѣ, что наисреднеи корпусѣ
свЪжеи можетЪ сго побіть конечно.
; Сіце началнікЪ отЪ армеи ,
кошорои можешЬ вЪ. послЪдніхЪ
убсречи
Того ради что едіны гра-
а другіе еѢшуютЪ возвра-
ти всѢ вмѣстѣ
они не
не хотяшЬ слы-
[227]
уберечи нѢсколко громадѣ лю'Деи
не бывщіхЪ вѣ бою, имѢетЪ сѣ тѣми
лЮдми одержать побѣду.
Ибо неудобно есть привесть
вЪ доброй порядокѣ армею , кото-
рая уже бі’лася , чтобЬ снова еще
бітіея“
бятЬ ,
тішіея на смерть.
бывЬ тако двіжімы , что
слышатЪ , или
тати нікакова повелѣнія.
Но тѢ, которые еще не біллся ,
суть вЪ послушности и готовости
чініть все, чшо ихЪ началнікѣ имЪ
повелѢваетЪ , тако художество
генерала отЪ армей не содержатся
гполіко вѣ знаніи собірати салдатЪ
вЪ смутѣ и боязни обрѢтающіхсс^
какѣ вЪ искуствѢ пріводітЪ своіхЪ
людей кѣбою добровременно.; :
П 2 ЕдіныхЪ
[22.8]
ЕдіныхЬ послѣ другіхЬ, а не
ВсѢхЪ едінымЪ разомЪ. Ибо дол-
женсшвуетЪ онЪ разсмотрѣть , что
можетЪ Имѣть добрую послуш-
ность отЪ салдатЪ , токмо даже’
до того часа какЪ онЪ ихЪ пошлетЪ
на бои. ПослЪ того всѢ свѣ-
тлые рацѢи ИхЪ не удержіваютЪ
внегда Они бѢгутЪ. Йо-когда они
сутб вЪ добромЪ порядкѣ , тогда
онеЪ- мОжешЪ отЪ н!хѣ имѣть вся-
кую послушность.
4* Есть , чтобЪ имѣти мно-
Г’іхЪ добрыхЪ началнТковЪ , бывЪ
вещь невозможная , чтобЪ едінЪ
началнІкЪ генералнои могЪ вездѣ
быти ; по избраніи своего Поля
баталіи. И ус'троя добрымЪ чі-
номЪ свою армею весна -ему невоз-
ме&йо внегда идутѣ кѣ бою , }
певелѢвати индѣ, опрічь
своей
съоеи стороны , идѢже онЪ обрѣ-
тается . Сіце , еже ли онЪ не
бу^егпЬ имѣти доброй помощи
вездѣ щоліко вЪ кавалеріи * какЪ
вЪ пехотѢ , хотя онѣ учінітЪ
вещи достоіныя удівленія , идѣже
СамЪ обрѣтается, то не можетЪ
отвѣтствовати за невѣденіе начала
ніковЪ, которые командуютЪ другіе
стороны его армеи. Тако надобно
наіменше пять верховныхЪ начал-
ціковЪ ради добраго порядку вЪ ба-
таліи , три началніка кЪ шремЪ
корпусамЪ пѣхоты , которая раз-
дѣлена авангвардіею , баталіею >
и арріергвардіею, . И два к.Ъ каваг
леріи , которая стоіщЪ діа двухЪ
крылахЪ,
у. Есть, чтобЪ хранить вЪ тво-
емЪ чінѢ баталіи тако добрѣ
іпвои разстоянія, чтобЪ первые
П а полш
полки бывЪ вЪ конфузіи не
бросіліся на тЪ , которые имЪ
имБютЪ помогать , ни вторые
на третіе.
6- Есть чтобЪ сшановіть на-
ихрабрЪішіхЪ салдатЪ по крыламЪ
армеи , и начінать баталію сЪ той
стороны, гдѣ непщуешь быти
сТлнЬііііімЪ. Ибо еже ли едіножды
сломішЪ отЪнепріятслскіхЪ крылЪ
едіно, то на него наступі'шЪ сЪ
фланка і сЬ зад’і. И невозможно тому
статіся, чтобЪ оно могло тебЬ
сопротівітіся.
7. И послѣдняя есть сія, чпюбЪ
не позволять на гоненіе за непрія-
телемъ, ні на грабежѣ , дондеже
непріятель будстЪ сломленЪ со
ВсЪхЪ сторонѣ, и хотя добро бу-
детЪ за. німЪ гнатіся жарко, одна-
КожЪ надобно имЪти всегда людей
і _ вЪ строю д
вЪ строю , которые бы не раз-
біваліея , да бы міновать всЪ
смутные прзлучаи . и не буду
я говорилъ о авантажахЪ , ко-
торые могутЪ прілучішіея вЪ
полЬ баталіи .
И которые доброй капітанЪ
употребляетЪ часто со много-
полезностію ; того ради , что
невозможно о томЪ дать едінаго
правіла подлінного за разно-
стію мЪстоположсніевЪ , гдЪ
оные авантажи могутЪ случітіся.
{авантажЬ вЪ семЬ разумЁ , значітЬ
тое что ползающее и прибыточное вЪ
воінѢ надъ непріятелемъ возможно себЁ
кімЁши . ]
П.4 ГЛАВ^
[ЧгЗ
ГЛАВ* ОСМАЯ.
о кр'Ь лос тя хЪ .
|~|Онеже проі’грышЪ баталіи есть
тако велікои консеквенціи, что
онЪ спослЬдованЪ , ноичаще по-
гібелью государствъ цЪлыхЪ, того
ради осмБліліся прогпіво ставіши
побЪдітслямЪ мЬсша, или городы
крЪпкіе, чтобЪ остановишь сЪ малы-
ми людми ихЪ первое распаленіе;
сердца > и ра|оріть ихЪ армею >
но по инвенціи пушечной надобно
было перемЬніть маніру крЪпосшеі,
щакожЪ за инвенціею пешардовЪ ,
^петардЪ или враталомЪ есть
штука короткая алтілерская , по-
лашінѣ пілокл аструмЪ] принужде-
ны были укрЪпішь врата градскія
ОіЗЗ
брусьевЪ.] полісадами и мостами
подЬемными, и иными артіфіціями
(Гиливымыслы,] того ради, что не
было такова городакаковЪ бы
крЪцокЪ ни былЪ , чтобЪ чрезЪ
тую новую инвенцію не былЪ
вЪ краінои боязни » тако лучшіе
крЪпости протівЬ пушки сутв тЪ»
которые здЬланы изЪ земли: того
ради что внегда они имЪютЪ
толщіну нужную ради прошіво»
стоянія , то не возмогутЪ они
вреды прі’нести рсажсннымЪ какЪ
крЪпости каменные, отЪ которыхЪ
каменья лЬтаюидіе много бЬды
дЪлающЪ вЪ крЪпостяхЪ.
Надобно прімЪчать четыре
вещи началныя то есть.
ЧтобЪ лінЬя оборонітелная была
дліною токмо протівЬ выстрѣла
И^Ъ мушкету. ЧтобЪ аНгулусЪ
П? флан-
Й34]
фланковыи, Ёили обо рон’ітельнои
не былЪ растворенЪ болЪ 90 граду-
совъ, ні стЪсненЪ болЪ бо.
ЧтобЪ горло С или раз твореніе}
бастіона не бѣло зЪло узко.
И чтобЪ фланкЪ былЪ тако велікЪ
какЪ возможно . Сіи четыре
правіла генералныя имЪютЪ быть,
тако пропорціоналны между собою,
чтобЪ учіня едіно доброе, нсразорілі,
[^или неіспрртіли] другія. такожЪ
вЪ корпусЬ прінціпалномЪ или
началномЪ^ фбршіфікаціи надобно
міновать теналіи , (^толкованіе
сему слову есть , клещы , но оно
употреблястца, токмо вЪ форті-
фікаціи 2 развЪ мЪстоположеніе
будетЪ| тако мало , что невозмож-
но будешЪ здЪлать добрые фланки.
Ибо ангулусЪ входящей форті-
фікаі^ц высокой не можетЪ быть
оборо»
Гм?]
обороненЪ ні едінымЬ фланкомЪ, и
возможно подоіти кЪ подножію без-
вредно , токмо развѣ отЪ каменья.
рвы размѢріваютца извычаи-
но по нужной землѣ для форгаі-
фікаціи , а тѣ которые полны
водою лучшіе суть удерживать
незапность, но сухіе обороняютца
лучше прот'івЪ атаки, [или прі-
ступа.2 ПІірінаихЪ имѢетЪ быть
такожЪ размѣрена, ибо внегда она
есть зѣло велі'ка, то гораздо от-
даляетЪ крѣпости наружные, [или
внѣшніе ф но глубіна никогда не
портіла рва. фосЪбрси или пред-
стѣніе примыкаетца кЪ корпусу
фортификаціи. Сія инвенція
есть новая и преизрядная чтобЪ
удержать [или не дать 3 прібліжі-
тіея кЪ бастіонамЪ покрытыми
- дорогами , контрескарпы . полѣ
мѣ^яц%ь
Оз«]
мЪсяцы } равелі'ны, и рогатые крЪ-
ііости суть по той сторонЪ
болшаго рва. Бс6 рабошодЬлія
[или крЪпости наружныя имЪютЪ
{быть ,ежели возможнокомандованія
нрезЪ весь корпусЪ фортіфікаціи,
Сіи суть началные обсерваціи,
[или пріемощреніякоіпорые чи-
нятца вЬ форшіфікацТяхЪ на мЪ-
стЪ плоскомЪ , и приступном'Ь .
Црочее надлежитъ кЪ художеству
добраго инженера, которой полез-
но имЪетЪ употрсбляти мЪсшо-
положеніе , которое онЬ крЬштЬ*
Прібавляю еще, что есть мЪсто-
положенія тако полезные, что
натура ихЪ обороняртЪ сама отЪ
себя, и чінітЪ ихЪ болЪ неодо-
лВнными, нежели всесвЪтное худо-
жесідво , какЬ каменіетая гора не-
Прістуццая^ болото, или озеро .
Но
037]
Но всякая вещь имѣешѣ свою
неудобностъ , и рѣдко таковыя
мѣстоположенія прйлучаютца' вЪ
мѢстахЪ пограничныхЪ , или на
какіхЪ проходахЪ нужныхЪ , или
доволно' крѣпкіе Содержати гвар-
нізонЪ доброй , чтобЪ дати зав'ісшь
непріятелю , которой похощетЪ
воити вЪ какую страну , или
оныя мѣстоположенія случаютца
тако удобны кЪ осадѣ , что уоо
человѣкѣ э которые будутЪ внѣ’
крѣпости , осадятЪ уоо тѣхЪ э
которые будутЪ внутри.
ТѢ которые ПохотящЪ знати особ»
лі'вость о крѢпосшяхЪ, обря'щушЬ'
оную во множествѣ кнТгЪ, вѣ кото-
рыхЪ они' суть о писаны, а еще лутче
вЪэу-ерціцІи воі’нскоИ,идѢже. пойся
дни эуперТёнція, [иди искуствоД;
3 аставлястЪ,что нібуді п рібавляти.
1 ГЛАВА
р-
[Ч8]
ГЛАВА ДЕВЯТАЯ.
о оборонѣ протівЪ НЕЗАПНОСТИ.
|^|оговоря 6 крѣпостяхЪ} надобно
пріитти кЪ манірѢ , како ихЪ
Стеречь, іне дать внезапно? обманѣ,
ііодліннд есть , что болѣ дома-
гатТся будутЪ ИхЪ взять незап-
но'сшію нежё ли сілою, того ради
Что Прібылствуютца росходомЪ и
временёмЪ. Йо понеже незапности
утверждены суть на нёсовершен-
ствахЬ, которые обрѢтаютца вЪ го-
родѣ > Или на его стражѣ, того
ради я буду говорить о томЬ, что
Надобно храніть , чтобЪ обороня-
іпіея протівЪ такіхЪ незапностей.
КайішанЪ г которому ііріказанд
крѣпость стёречй , имѣетЪ про'
відѢши шести началнымѣ вещамЪ,
кЬ ко*
[49]
кЪ которымЪ всЬ пр отчіе надле-
жатЪ, то есть. ЧгпобЪ кЪ стѣ-
намЪ невозможно было пріступать
сЪ лЪсніцамі. ЧтобЪ врата не і’мЪ-
лі вреда ошЪ петардовЪ, риливрата-
ломовЪ. ДорогабЪ ронды р или
осмотренія карауловЪ 1 была удоб-
на. Караулщікі были бы поставле-
ны добрЪ. ТакожЪ бы караулѣ былЪ
всегда исправной. И чтобЪ не
дать случаяимЪть сЪнепріяшелемЪ
согласія , и удерживать измѣну*
КЪ первымЪ пяти вещ-амЪ дорога
пробіта у ибо кніги . суть полны
инструкціями •, [ или ученіями ]
о томЪ. Но о протчіхЪ и послЪд-
ніхЪ вещахЪ правила не могутЬ
дат'іся тако удобно. ЙзмЪна чи-
нітца или чрезЪ носацкіхЪ людей
или чрезЪ салдатЪ-і , ,
Смѣшеніе же едіныхЪ и другіхЪ,
хотя
040]
хотя вЪ караулахЪ или вЪ рондахЪ;
[ или осмотреніяхЪ караулныхЪ }
МожетЬ тому гірінесши велікое
удержаніе. КЪ тому же нужно
есть ймЪть шпіговЪ межЪ непрія-
тели ; Надобноудвоіть караулѣ'
іо дни торговые, во время жнітвьг,
й собранія овощей , а наіпаче во'
время сніМанІя віноградаэ того
ради что охотно Стрегутѣ сія
времена , да бьі намѣренія какія за-
ложіти. Надобно храні’ть, чтобЬ'
всегда были вѣ ружье, внегда* оіпво-
ряютЪ -и запіраютЪ Врата , и вЪ
которое время мірѣ ни можетЪ
быть , нікогда йё надобно ослаб-
лятй караулѣ.
» Есть еще иной способЪ міно-
ватй- согласіе вьппегіісанное ,
СІрѢчь , чтобЪ учініть самому
’йамѢрен!# сугубыя -ліцем'ѣря
не
Йё удовольствовать офіцера , илй
простова салдата, іліжітеляІ .кото-
рой бы передайся • кѣ непріятелю
обнадежілѣ еі’д йосгіріяши намѣреній
Ьо віду удобное. Ибо опр'ічь гірі-
бытк'а ; кОтбрОи ймѢютѣ , во
взятій людей смѢлѢітіхЪ, можешѣ
еще имѣть той авантажѣ что
непріятелѣ не мыслішѣ ні 6 какомѣ
иномѣ Намѣреній, когда уже на'-
дѢетцй вѣ томѣ едіномЬ 9 того
ради , что резолюцію гіріемлютѣ
всегда на томѣ, вѣ чемѣ болѣ на-
дѢютца доброе счастіе ммѣтй.
Сіе кажетЪ, кблікб су тѣ су мни
гііелны резолюціи, которые чінятца
чрезЪ корреспонденцій , или того
ради, что они могутѣ быти сугу-
бые > или чрезЪ проступку измВн-
ніковЪ» которые при эуекуЦТи [^или
Исправленіи , } потеряютѣ бо-
/ р дросшь'
дрость й. откроютЪ всс ^ цлй чрезЪ
ихЪне таі’ность не державЪ свое со-
гласіе секретно , сего ради вЪ ре-
золюціяхъ чрезЪ согласія мусятЪ
толіко обо роняющій, какЪ насту-,
пающіи быть зЪло осторожны, й
крЪпко тщателны прімЪчатЬ;
слова , дЬісшва, и поступки тЪхЪ,
которые обЪщаютЪ тебЪ служіти»
измЪнівЪ. своей партіи, [”ілі сто-
ронЪ } и не надобно забывать ни
сдінои осторожности вЬ томЬ. »
чтобЪ они не могли тебя обмануть.?
Осшаешца еще сказать едіно
слово о шревогахЪ: возможно упо-
требленіе чініть двЪмя манірами.
Первая наіобыкновеннЪішая есть»
чтобЪ посшроітіся на мЪстЪ, или
Площеди оружейной, гдѣ ймЪетЪ
быть губернаторъ, чтобЪ оттоль
.Хвдівд* куда нужда позоветЪ- .
~ Вторая
мп
Вторая есть, чтобЪ всякая рота
построилась гіодЪ своімЪ знаменемѣ,
и пошлабЪ оттоль сыскать своіхЪ
людей , которые на караулѣ: еже
ли гварніізонЪ не сУленЪ ‘а гіріступЪ
сЪ лЪснйцами удобенЪ , и мѣсто
есть веліко , то сси послЪдней
способЪ кЪ тревогѣ бѣжать есть
лучшей ; того ради что мочно
скоряе итііть кЪ оборонѣ стѣнѣ 4
Но вЪ семѣ случае не надобно імѢш’і
йі едіной опасности отЬ жітелеи.
ГЛАВА ДЕСЯТАЯ,
О АТАКАХЪ [ілі ПрІСТуІіЛХЪ}
чрезЬ ЙЕ8АПНОСТІ.
Езапности градскіе чінятца
разными мантрами, или чрезЪ
петарды, или чрезЪ прісщупЪ
Р 2. с Ь лЪ сНІ”
[443
сЪ лѣсні’цами, или чрезЪ малыя
проломы учіненные вЬ стЪнахЪ ,
или чрезЪ мЪхи пороховые воінскіе,
или чрезЬ таковые иные инвенціи,-
которые по вся дни Домогаютца
прібавіти по ЛіЪрЬ какЪ помоще-
сшвуютЪ піЬмЪ, которыхЪ уже до-
искалась : но да бьі оные инвенціи
имЪли доброе счастіе ,' надобно ра-
дЪшелйо храніійь'і три" вещи.
Первая , чтобЪ добрЪ велЪть'
осмотрѣть мѣсто, которое хотятЪ
незапно взяшь,
Вторая , чтобЪ кЪ тому добрѣ
вести свои промыслѣ воі'нскои.
Третія, чтобЬ добрѣ той про-
мыслѣ йсправіть; ибо едіна, или
Другая, изо сіхЬ трехЪ вещей ли-
тівся, відімЪ что всѢ намѣреніи
Добраго су ѵсссу не имЪютЪ: или
того ради , что' предварены днемЪ,-
Или
или для того что открыты а?»-
ранБе, іліі зат'БмЪ что неимБюшЬ
петардовЪ, или лЪсніцЪ . Или
оце того ради , что вЪ эуекуціи
случаетца смута и не порядокЪ.
Что же надлежі'тЪ кЪ первой вещи,
которая есть, чтобЪ добр’Б велѣть
осмошріть мѣсто. надобно, чтобЪ
тѢ, которые сушь на то опредѣлены
освѣдомлялся непрестанно о фор-
мѣ, како разставленЪ гварні’зонЬ „
о чіслѢ посацкіхЪ людей, и о ихЪ
аффекціи ф или доброволещи; ] и
чтобЪ прімѢчали у воротѣ , есть
ЛИ ради ходу спящей мостЪ, камен-
ной ли онЬ , или древяннои; и
еже ли онЪ будетЬ древяннои, то
надобцо просматривать., не снімаютЪ
ли сЪ него ночью , доски , и не-
имЪетЪ ли той спящей мостЪ
кругомЬ болястровЪ: надрбно* прі'
р а мБті'тъ
[246]
мЪтіть, глубокЪ ли, ишірокЪ ровЪ,
н?же ли сходя свободно» вЪ ровЪ
возможно будетЪ мхновать подЪ-
емнои мостЬ , которой дЪлаютЪ
извычаіно на епящіхЪ мосіпахЪ, й
возможно ли будетЪ чрезЪ способЪ
рва пещардовать. [ или стрѣлять
йзЪ петардовЪ] врата или мостЪ
подЪемнои градскоі безЪ накатного
мосту. Надобно добрЪ осмошрішь
всЪ препоны , которые могутЪ
быть предЪ спящімЪ мостомЪ .
хотя врата или перекладные за-
поры , или полТсады , или иное
что им*Ья извычаино равслинЪ 5
и і'мЪютЪ ли ночью доброй ка.ра-
улЪ , далБ мосту > или на самомЪ
мосту спящемЪ ;
ггірівашь
вбротЪ >
ПолісадЪ
; надобно осма-
коліко есть мостовЪ ,
перекладныхЪ запоровЪ ,
, решетокЬ , герсовЪ
[тЯ
СЧ7]
[ то есть врата которые подні-
маюгігща , и опускаютца между
двухЪ столповЪ , или инаго чего
выдолблснова] орговЪ [или брусь-
евЪ , предЪ вратами , которые
перекладываютца едіны чрезЪ Дру*
гія прямою й. лінеею или вЪ косъ
такожЪ сколко чепеи, ииныхЪ пре-
понЪ отЪ поля даже до города ?
и како всЪ сіи вещи запіраютца.
Надобно прімЬтіть, коліко ша-
ГовЪ и разстоянія можетЪ быть отЪ
ёдінои штуки до другой , такожЪ
дліну, шіріну и іполщіну всЪхЪ
сіхЪ вещей»и вЪ которыхЪ мЪстахЪ
они обрЪтаются ; и есть ли щели
На вратахЪ или діры на сводЪ .
Надобно прімЪтіть еще коліко
есть карауловЪ , и вЪ которомЪ
>&сшЪ они обрЪтатотца : и како,
сушъ» постановлены ; входЪ: прямЪ
О д ли
ли есть , или сЪ поворотами *
такожЪ наложно осмотрѣть мѣсто
<^>ланковЪ , вЪ сторонѣ ли они
суть, ѣлѣ подалѣся на передЪ, или на
задЬ, Ѣлі вверхЪ, ѣлѣ вЪ нѣзЪ: лежатЪ лѣ
на ні'хЬ пушки, и сколко. и ежели
они суть токмо ради мушксте*
ровЪ > надобно просмотрѣть коліко
людей ; на нѣхЬ стать МогутЪ ,
и вЪ какомЪ разстояніи они обо-
„рон^ютЪ врата . Надобно осмо-
трѣть дорогу , которую хощятЪ
держать ощЪ города } отЪ негоже
хошятЪ и идти даже до того, кото-
, рои хотятЪ атаковать ,
ТакожЪ надобно прѣмЪттть м^сто
угодное за полміли отѢ города ,
чтобЪ сЪ лошади слЪсть а раздЪ-,
л’іть петардц , и иные инсшру-
менщи. Надобно еще освЪдомХ-
тіея о мЪсшдхЪ и о улІцахЬ, кото-
рые
СчЯ
рые вЪ городѣ хотящЪ захватить *
И о всѢхЪ караулахЪ, которые на-
добно будетЪ форсіроваші^ |Гили
насі'лствовать } и добрЪ надобно
разсічатрірать состояніе людей,
и вепрей нуицныхЪ , да бы міно~
вать всѣ препоны , которые обря-
іцутЪ. ЕжелижЪ хотятЬ кЪ стѢ-
намЪ пріетавлівать лЪсніцы , то»
надобно добрЪ осмотріть пасажи,
или проходы 3 контрЪ скарпЪ
И ровЪ , чтобЪ знать , возможно
ли будетЪ кЪ стБнамЬ пріщтиг
скрытно. воіти и вытрпи удобно
изЬ рва, а наіпаче у того мѣста ,
гдЬ хотятЪ постановишь лЪсніцы
или блізкр того,
Ибо ежели вшедЪ вЪ ровЪ, надоб-
но будетЪ итти долго кругомЪ
мЬста , тогда резолюція. будетЪ
бЪдственна и неудобна .
Р у
[2^0]
' Надобно знать , сухЪ ли ровЪ ,
Глубока ли вода, безЪ тіны лц она,
И удобна ли кЪ переправѣ.
ТакожЪ стѣна пе высока ли и
сколь крѣпка, и возможно ли кЪнец
удобно лѢсніцы пріста'влівать, или
вЬ неи пролазы учініть .
ТакожЪ надобно прімѣтіть ,
есть ли д!ры [^или пролазы} или
іпрубы , и иные входы или выходы
худосгрражные и удобные. Еще на-
добно разсуждать о вышінѢ, кото-
рую надобно, что бы имѣли лѣсні-
цы, и црісматрівать потребно какЪ
они могутЪ быть пріетавленьі, и
далеко ли то мѣсто есть отЪ кара-
улщіковЪ . ТакожЪ возможно ли
будетЪ вЪ щомЪ мЪсшѢ пріета-
Віть много лЪснТцЪ , и велЪть
йтти многімЪ людемЪ вдругЪ.
$ не. гораздо ли то мѣсто узко.
$ще надобно смотрішь , еже лі-з
первые могутЪ установится на
рампартЪ • чтобЪ устоять пока-
мВстЪ другіе воідутЪ .
ПодобаетЪ еще осмотріть раз-
стояніе стѣны , ради вхожденія
вЪ городЪ, и наступанія на караулЪ.
Чтоже надлеж'ітЬ о другой вещи»
которая есть, чтобЪ добрѣ вести
промыслѣ воінскои.
Опішу я тако, что она можстЪ чТ-
нішся двѢмя манірами , не многіми
людмі [рлі партіею^ імноголюдТемЪ.
Партіею чінітца , внегда намѣ-
ренія сушь на городы нарочітые *
которые суть зЬло вЪ подаленй?
вЪ государствѣ непріяшелскомЪ.
Правда что ежели таковые резо-
люціи несчасшліво исправДтца „
то наводятЪ на бѣду всѢ}§> сад-
^ашЪ, которые на. то идушЪ /
4 Того
Си*]
Того ради надобно кЪ тдму
ИмЪть благоразуміе веліе, и опре*
дЬл&пь людей смЪлыхЬ , и шаіныхЪ.
Ибо мусятЪ побѢдішь или про-
маешь , что не случаетца вЪ намѣ-
реніяхЪ , вЪ кошорыхЬ имѢюшЪ
радѣніе учініть тако , чгдобЪ мочно
было ишши такѣ надежно какѣ и
Врзвратітіся , Чтоже надлежітЪ
вожденію многолюдствія , о томЪ
рпішу я тако, чщо надобно раз-
смотритъ ДДіну пути даже до мѣ-
ста , на которы.е намѣреніе имѢ-
іотЬ сЪ временсмЪ. которое надо-
бно им'Ѣти , чтобЬ прітти вЪ часѣ
назначенной кЪ еуекуціи |^или ис-
правленію.] вЪ чемЪ часто обманы-
ваютЪ себя, того ради , что из-
ВЫчаіно прілучающца случаи, не-
прсдвідімые, которые продолжаютЪ
время, тако какія опасенія ні бу-
" деші?
[изі
дешЪ имѣти , оДнакожЪ безЪ йёлі-
кои эуперіенцій вЪ такОВыхЪ пу«
тяхЪ обрящешЬ извычаіно врсМя
краткое * А наггіаче ё&елй имБешЪ
вести многолюдіе. Ибо чтобЪ
переправішь ночью іооо человЪкЪ
ёдіныхЬ послѣ другіхЬ , прінужде»
ны потерять много времени, за-
ставлівая ихЬ часто чішшь гаЛтЬ
за дорогами жёстокімй , й пересу-
чеными рЪкамй, тако еЖсли ты
не аЪло поспЪшенЪ вЪ пугай , й
прежде не велЪлЪ осмотрѣть доро-
гу , и не гіредЪуготовілЪ ко всЬмЪ
веидамЪ надобное , то обрящешЪ
что не имБешЪ времени надобного
вЪ полы .
Не прісоедіняю я кЬ тому вел?-
кіе дожди й морозы’, которыё
• времянемЬ > суть тако:упрямы и
чреззвычаиньг у чшо бѣло • маршу
ніи времяни кЪ пути, Надобно за-
гіастися добрыми проводниками, и
имѣть оныхЬ наіболше по возмож-
ности .. По томЪ Надобно опре-
дѣлішь твой чінЪ [или порядокЪ]
прежде отЫэзду или отходу, какЪ'
онЪ. имЪетЪ быть при е^екуціи,
ТакожЪ надобно Дать на писмЪ
всякому повелѣніе, что онЪ имѢетЪ
дѣлать, й держать о томЪ регестрѣ
Ибо еже ли ты о тложішЬ, опредѣ-
лилъ вышереченной ПорядокЬ 9 до
мѢсша назначенного, гдѣ стоять
и укладывать всю рухледь, [кото-
вое мЪспіо есть йзвычаіно за полЪ
міли] то ночь много помЪшаетЬ
вЪ таковыхЪ вещахЪ. А мЪсто
то } которое можетЪ быть , не
будетЪ ни пространно ниудоб-
чтобЪ установить чінЪ
ІЛ споры
[ШЗ
й споры , которые могутЬ прТ-
лучітіся о чесігі'і между людеі во’ін-
скіхЪ, И многіе йныё прилучай
не предвідімые^ йозмбгутЪ заложе-
нному намѣренію велікое прінесшй
удержаніе, Сіи вещи бывЪ опре-
дѣлены , йне имѣя ничего болѣ
перемѣнішь вЪ порядкѣ, подлинно
есть, что сімЪ способомЬ міно-
вати мочно шѢ препятія .
Прібавліваю еще, что еже лй
отЪѢзжаюшЪ изЪ города , то нан
добно держать врата заперты »
долгое время прежде , й по томѣ
выпустшіь воінскіхЪ людей днемѣ*
чтобЪ опрічь опредѣленныхъ на
намѣренное дѢлр нікто невышёлЪ,
что же надлежитЪ кЪ порядку *
цадобно велѣть иттй нѣсколько
кавалеріи на передЪ, -отЪ которой
бы разЬЪзжіе отЪѢзжали - подалѣ
и сода-
Й останавливали всякйхЪ людей
вЪ какое мѣсто ни ѢдутЪ, чтобЪ.
нё дали вѣдомости гбрбду , кото-
рой хбіпятЬ атаковать, йнаігіачё
еже лй есть какой йостЪ, йлй
Проходѣ ; тб надобно имЪ заранѣе
овладѣть ; По' томѣ ЙмѢютѢ
послѣдствовать мушкетеровЪ,
й что надлежатЬ кЪ арйплеріи , Пе-
тарды или враталомы, й лѢёніцы,'
послѣ сего люди , которые Вы-
браны , й кЪ нймЪ приставлены
ймѣютЬ быть' троякіе чтобЪ
гіомощешвовашіея между собою, й
стоять едТнымЬ послѣ другі'хЬ по
случаю язвы і йлй смерти . и на-
добно чтобЪ были шѢ люди дѢл-
ные , й наісмѢлѣішіё й дѢйствй-
іпельнѢішіе, изЪ корпуса, ибо оіпЪ
€і$Ъ первыхЬ происходТтЪ йзвьі-
доброе или »лоё счаст!# *
такожЪ'
І>57]
йіакожЪ надобно велікое чісло вёстй
ЪетардовЪ ? того ради , что всЪ
Не чі'няшЬ дЪіствіе , котораго на-
дБюшца.' такожЪ должно запастісй
многіми лЪ'сніцами , того ради,'
что часто ИхЪ ломаютЪ непрія-
тели > или пёреламліваютца сами
за велікою тягостію. ПотомЪ
не надобно чтобЪ едІно собраніе
воінскіхЪ людей было сочіНено болЬ
уо челбвЪкЪ , хотя будутЪ муш-
кетеры, или когіеіщікй, или иные,
какіе. Ибо надобно ра'зсмаіпрівать,
что первые бои даюшца вЪ улі'цахЪ
гпВсныхЪ и ночью, тако много-
людная компанія пріносітЪ токмо
смуту. а еже ли случатся улТцы
ширЪ строеваго чина, котор’ои
учініли , то надобно будетЪ
свести двЪ компаніи вмЪстЪіу
чтобЪ застановить вей шйригі^г
С уліцй/
[258]
уліцы, надобно чтобЬ всякое собра-
ніе салдатЪ имѣло оФіцеровЪ на
Лереди й назади, а сержаншовЪ по
сторонамЪ, чтобЪ держать салдатЪ
вЪ ихЪ должности и запрещать имЪ
росходішца, ілі бросатца на грабежи
Надобно еще прімЪтігаь, вЬ по-
рядкѣ , которой чінягаЬ отЬ'Ьз-
жаючи изЪ квартіры. Что ежели
будутЪ чі’ніть многіе атаки , то
надобно чтобЪ началнікй, салдаты,
и орудія были раздѣлены натоліко
множествѣ салдатЪ, коліко будутЪ
чініть атакѣ . И чтобЪ тЪ
множества салдатЪ шли по порядку,
какЪ имЪютЪ атаковать .
Во всЬхЪ промыслахЪ воінскіхЪ, а на-
2 паче вЪ тЪхЪ гдѣодзходЬ есть бЪд-
.ственЪ и дологЪ, надобно болЪ пола-
„гатіея на добры хЪ исмЪлыхЪ людеі,
нежели, на множество,, Ибо малое
ОГ9І
собраніе салдатЪ,можетЪ отЪЪхагпь
или отпоили опіЬ далеишаго мѣста,
и можетЪ маркировать таінЬе ,
и решіроватісЯ наіменшею бЪдою
й смутою , неже ли велікое собра-
ніе, ілі множество. ТакожЪ малое
собраніе со многіми людми команду-
ющими , есть во исправленіи по-
слушнѣе , і чінішЪ меиш.еі .смуты,’
нежели велікое . Прібавліваю еще,
что вЪ намЪренныхЬ дЪлахЪ нощ-
ныЪЬ сЪмалымЬ собраніемЪ людей
устрашаешЪ шолікожЪ непрія-
телей какЪ и сЪ болшімЪ. Ібо
подлі'нцо есть , что шВ , которые
имЪюшЪ нападеніе Незапное , й
атакованы суть, біются сЪ боязнію
предполагая всегда, что ИхЪ ата-
куютЪ сЪ силами доволными »
І тако ежели дпьі йобЪдішЪ сЪ ма-
л'ЫмЪ собрдщемЪ салдатЪ , щы
С 2, будёііш
[гбо]
будетЪ имѣти болѣ славы , нежёлі
сЪ болш'імЬ , которое часто тебА
вЪ смуту п'ріводі’шЪ , и вЪ ббю ,
и вЪ походѣ’, и вЬ отходѣ’, а ежелі
жЪ тебя побьютЪ , ты бу дёшЪ
имѣти менше стыда’ .
Что надлежішѣ кЪ гпретіеи вещи,
которая есть , чтобЪ добрѣ велѣть
исправ'іть промыслѣ воінской , й
намѣренное дѣло .
Скажу я тако,что всѢ повелѣ-
ніе имѢюшЪ о томЬ д'атіся на пісмѢ,
да бы ні’кто отЪ тѢхЪ, которые
имѢютЪ какую команду, не могЬ
бтговорітца какЪ худо учінітЪ’.
ежели намѣреніе хогпятЬ эуёку-
товать лѢсніцами , то надобно
два человѣка", ЧтобЪ нёсти всякую
штуку лѢснТцьг. И понеже почшіай
невозможно взять то мѣсто лѢсні-
уамИ , гдѣбЪ надобно* было болѣ
пяшиг
пяти штукЪ лЪснТцы вЪвышшу,
для того доволно есть десяти
человЪкЪ ко всякой лБсшцБ,, і одного
человѣка кЬ нТмЪ ради повелЪнія.
Люд’і всякой лЪсні'цы имЪютЪ быть
назначенье вЪ регестрЪ имянами ,
и прозваніями: Надобно такожЪ
назначилъ , которой роты они
сушь, и подобаетЪ имЪ наказать
подЪ смертною казнію прі’нести
назадЪ тЪ лЪсн'Іцы , ежели не-
возможно взять городЬ. Ибо ві'дя
бЪду, и шрудЪ ихЪ нест’і назадЪ,
избсрутЪ они лучше доьюгатіся ,
чтобЪ на городЪ взотіи.
Еще надобно опредБлішь иныхЪ
десять человЪкЪ , чтобЪ взоіти
послѣ псрвыхЪ десяти ? которые
будутЪ имЪть началніканапереди,
а другова назади 5 чтобЪ всході’ли
не теряя времяни , и не гораздо
С ; спБіпно*
спѣшно. Ибо лѢсніцы тако б'ы-
ваютЪ отягощены , что перелам-
ліваются. По томЪ надобно еще
привести иные десятки опредѣле-
нные и раздѣленные какЪ первые .
Всякой десятокЪ долженЪ знать ?
ро которой лѢсніцѢ онЪ имѢетЪ
всходіть, івЪ которомЪрангЪ [ілірд-
дѢ^ чтобЪ все чін'ілось безЪконфузіі.
Первой десятокЪ , которой
уідетЪ . за своею лѢсніцею ,
имѢетЪ нести иную , хотя и не
рмЪепіЪ указу ея пріставлівать ,
того раді что, ежели которая шшу-
каотЪпервои лЪсніцы переломітца,
чтобЪ мочно было иную наставіть .
ЕжеліжЪ намѣреніе хопіяшЪ
^уекушовати пещардами > шогдз
‘р.фіДёрЪ которой кЪ петар-
дамр пріставленЪ, да прізоветЪ гпо-
гокоторой имѢетЪ црінёсти
станоч-
станочные шолспіьіе доски. потомЬ
да клікнушЪ т рехЪ человѣкѣ кЪ пе-
тардѣ >.,отѣ ко щорыхѣ двоебЪ были
опредѣлены нести петардѣ , а тре-
тей бы имѣ помогалЪ вЪ нуждѣ .
А ежели тѢ толстые доски укрѣ-
плены кЪ петардѢ, шѣ четыре чело-
вѣка да бу душѣ перемѢнятіся по
два. а шѢ два, кощорые не будупіЪ
нести пешардЪ сЪ досками , да
имѢюшЬ . всякой велікои молотѣ
кузнешнои. Послѣ с'іхЪ чешырехѣ
офі’церѣ , кошорои пріетавленѣ
кЪ пешардамѣ да кл’ікнетЪ двухЪ
носящіхЬ всякой велікои топорѣ,
потомЬ едінаго, которой да будетЪ
нести подЪемЪ , какѣ упошребля-
ютЪ древодѣлцы и архітекіды ][по
агленскіи крабѣ потомЬ ино®а *
которой да будетЪ несщи цотде-
нои фонарь. да еще человѣка
С 4 сЪ тремя
Оед
сѣ тремя или четырмя концами
фітілными зажженйымі. опрічь ко-
ігіорыхѣ надобно того человѣка ,
которой ими имѢешЬ повелѣвати л
онѣ же дабудетѣ нести клетни или
добрыя гвоздья, и обухѣ. И тако ко
всяко! петардЪ надобно десять чело-
вѣкѣ. Сію ніть десяти человѣкѣ
ради первой петарды да будетѣ
Вести какой бодросердечнои сер-
жантѣ , которой долженѣ имѣть
на пісмѢ имя всякого человѣка сво-
ей нтій, і знать что всякой нести
будётѢ. опредѣленные люди имѢ-
ютѣ знать ишака, которой везетѣ
ихѣ экіпажѣ или збруюЗ и какѣ
скоро пр’ідутѣ кѣтому мѣсту гдѣ
будутѣ экіпажѣ развязывать ,имѢ-
ютѣ онй' стать кругомѣ ишака ,
чшобѣ всякому принять, что онѣ
имѣетѣ нс;сти . Еже ли ' второй
петардѣ имЬетЪ п р'іставітіся кЪ во-
рртамЪ, ідли кЪ какой мѣшающей
засшавѢ, тѢ которые его будутЪ
несши, имѣютЪ быть вЪ томже
порядкѣ > какЪ и первые.
Но ежели тѢмЪ пешардомЪ хотяівЬ
проломѣ учініть вЬ подЪемномѣ
мостБ, що легкой паромѣ имѢетЪ
итти на передѣ сЪ седмью или
рсмью человѣки, которые кЪ нему
опредѣлены. Послѣ чего да поне-
сутѣ доски пріугодные кЪ петарду,
и петардѣ піѢмже порадкомѣ какЪ
первые, потомЪ да послѢдсшвуютѣ
тѢ , которые понесутЬ лѢсні’цы
дощатые со дномЪ , чтобЪ бросіть
на проломѣ , которой учшіпіЪ
пета здѣ вЪ подЪемномѣ мостѣ .
потомЬ имѢютЪ послѣдствовать
тѢ , которые понесутр молоты,
топоры, клещи , и інструменты, •
Су чтобЪ
[гбб]
.чтобЪ отбывать внутренніе замки
й пересБкать чепи, потомЪ да поі-
^ушЬ нЪсколко сЪ птками или копь-
ями огненными, сЪ гранатами и
сЪнЬсколки фонарями погаасннымі.
п А 1. - • '1 '"Ъ
ОфіЦерЬ кощорои будете имЪть
управленіе сего , должснЪ смот-
ришь , чтобЪ никто не терялЬ
своего мЪста, и да раЗдЪлітЬ ихЪ
нітми > такожЪ да радЪетЪ велЪть
взять оставшійся збрую раненыхЪ,
или убітыхЪ , которыхЪ онЬ да
велішЪ токмо отнести прочь сЪ до-
роги. При ьсЪхЬ ворошахЬ, и
мостахЪ надобно разстанавлівать
людей шаковы'мЪ же чіномЬ Или
порядкомЪ : ] но внегда идутЪ
кЪ решоткамЪ , Или кЬ вратамЪ
пересЪ чснымЪ болшіми брусьями,
?п6 надобно велЪть ишти на пе-
редЪ йіЪмЪ, копіорые несЬтЪ козлы
- Слревян-
^древянные^] гіотбмЬ велѣть нести
доски надо&ныё кЪ петарду , и
петардѣ, по чему послѢд егову ютѣ
молоты , топоры , подъемы , какѣ
выше сего говорено ] и иные
инструменты , которые могутѣ
у потреблятісй. Не надобно забыть
нести ядра огненные гранаты , и
Копья , ежели ПрТзнали , что воз-
можно ихѣ употребішь. ТакожѢ
всѢ да буду тѣ нести топоры за
поясами > и надобно имѣть лутче
многое ч'іело ійструментовѣ, нежел'і
лиштца едТноГо . установка
тако всё порядкомЬ и осрі'церовЬ
по крыламѣ , й на переди , всякой
ніти да имѢетѣ еще петарды
запасньіе сѣ прТналежащТми кѣнімѣ
вещми, й иные инструменты, ко-
торые да бпрёдѢляіпца тѢмже по*
рядкбмѢ какѣ и ПротчТе» ибо всегда
надобно
[168]
^чадобно имѣть сугубой экіпажЪ.
Внегда блізко будутЪ мѢсща, гдѣ
эускуція имѢетЪ чінітіся, тогда да
раздаютЬ всякому, что онЬимѢетЬ
нести. Сержантѣ іхЬ да становітЬ
нітью , и повелѢваетЪ всякому
добрЪ слѣдовать своему товарищу.
По томЪ онЪ да велітЪ имЬ
игпти на передЪ ? чтобЪ дать
мѣсто другімЪ , которые суть
при другой петардѣ : тако чініш-
тіа со всѢми протчТ:ми , имѣя
вождя . вЪ первой ніти ради указы-
ванія дороги. ради ті’хова поряку
велятЪ иногда десяти человЪкамЪ
вооруженнымЪ итши на передЪ
пѣхотою , да бы усмотріть , не
стоі'тЪ ли непріятель на пасажахЪ
[ілі проходахЪ. ] по томЪ послѢд-
ствуютЪ три человѣка носящіе
три добрые велікіе круглые щіты,
. чтобЪ
ЧтобЪ закрыть между й'ныхЪ
офіцера прісшавленного кЬ пё-
тардамЬ ; по томЬ идутЪ гпЪу
которые носятЪ петарды, и иные
збруи поряДкомЪ , какЪ уже п’ісанб
было , которые имЪіотЬ быть
гіослЪдствованы ігяшьюдёсяши муш-
кетерами сЪ капІтаномЪ , чтобЪ
сшрЪляшь протівЪ обороны, ежели
нужда буДетЪ сЪ крупною дробью.
Сси капітанЪ да буДетЬ смотріть,
чтобЪ идучи ни кто на дорогЬ
не оставался* ; внегда Непріятелѣ
СпросітЪ кто йдейіЪ, тогда на-
добно ишши скоряё. тогда же офі-
церЪ приставленной кЪ пётардамЪ,
бёрёшЪ первой пешардЪ сЪ собою г
и надобно, чтобЪ пр’отчіе послБд-
ошвовалй вЪло вЪ блі’зи, того ради
когда первой петардЪ учінітЪ’ свое
дБіствііе, чтобЪ вторіоибылЬ готовЪ
бышѢ
быть врученѣ вЪ руки его. Десять’
вышереченныхѣ человѣкѣ, которые
на переди поідутЬ, до тѢхЪ мѣстѣ
предЪ збруею да не прібліжатца
ближе писшолцшнова выстрѣла
кЪ первой засшавЪ на пути.] по
шойЪ они да отоідутѣ сЪ капіта’'
номЪ, когіюрои ведешЪ пятдесятЪ
•мушкетеровЬ .
Первой йетардѣ ^или петарЬ]
учінхвЪ свое дѢісшвіе, офіцерЪ да
велітЪ стать своімЪ людемЬ на
право , и налѣво ,.чшобѣ пррпу-
.сш'іть, второй петардѣ, потолѣ
сеи второй да учі'нішЪ подобное 3
чтобЪ дать дорогу третьему ,
а сеи дастЪ дорогу парому, потомѣ
сіи дадутѣ дорогу инымЪ пещар-
дамЪ и инструментамъ? и.надобно
йпобЬ тѢ, которые опростаттца
йомогади другіхЪ. бевѣ Дйуму; и еже
•........... ЛИ'
кЪ гіе’
ВСЕЦЬ о
ОНуЮ
бывЪ
ли офіцерЪ приставленной
тардамЬ спросітЪ какую
надобно > чтобЬ носящей
былЪ готовЪ ему дать .
заказано всякому подЪ смертною
казнію оставіть свое мЪсто/толко
развЬ для того , чтобЬ принести
кЪпета.рдіру; .[или кЪофіцеру прі-
ставленному кЪ петардамЪ, ] что'
онЪ у него спросішЪ , или чтобЪ
стать на мѣсто того , котораго
раніли, или убіли. Офіцеры дол-
жны имѣть радѣніе, чтобЪ Дешар-
дірЪ былЪ немѢшкавЪ услужёнЪ. и
чтобЪ ему давали что спросішЪ
немедленно, и всебЪ чінілось . безЬ
шуму я смушы. разтворен’іе [или
проломЪ бывЪ учінено., надобно
чтобЪ тѢ, кодюрымЪ велѣно ига.пі.и
Да,передЪ9 быди.з^ готовности »
вЬ дао. раашвор^діе здищи и фор-'
сіровапж
[272]
сіровать |^или насілствовать^’ что
имЪ учинить сопротивность .
ТакожЪ й тѢ, которые имѢютЪ имЪ
послѣдствовать : Й какѣ вЪ тошЪ
Проломѣ воідутѣ , то не надобно
ЧтобЪ перво вшедшіе розходіліся
вЪдаль вЪ городѣ ^когдаец^е будутЪ
безсілны } хотя йдучи за непрія-
телемъ или не обрѣтши его: но
Надобно учініть два корпуса, отЪ
которыхЪ едінЪ бы дѣіствовалѣ,
а другой ійокмо имѢетЪ по-
строитися радй по'дмоги .
Сіе бывЪ учінено , надобнѣ
ишши добрымЪ порядкомЬ ,
едіны имѣютЪ форсіровать какое
мѣсто , а другіе имѢютЪ стоять
строемЬ по шЪмЪ уліцамЪ, и пло-
іцедямЪ , которые намѢрілісь
захватить По плану и рисунку
Городовому, пЪ которойу вся атакА
б273Т
бпредѣлилася'. ибо хотя иногда
гімЪютЪ Доброе^ счастіе погнався
вскорѣ 5а нёпріятелемЪ, однакожЪ
нѣсть сей способѣ надежнѣйшій,
того ради что вшедшіе вЪ ёородЪ
могутЬбытв прогнаны чрезЪ малое
чіело лю:дей. отЪ чего часто пре-
йз рядныя намЬ ренія ліш’іліея доб рой
эѵекуцій , и счастія ., ' ТакожЪ
надОбйо имЬть третей корпусЪ,
которой бы стоЯлЪ строемЪ за горо-
дбмЪ во" время эуекуціи, того ради
чтобЪ поддержівать тЪхЪ которые'
йзЪ города выдутЪ , еже ли йхЪ
йрогонятЪ, Или чт'ббЪ поСобіть
акіѴТдёнтамЪ [улг случаямЪ,} кото-
рые могушЪ пріклідчішіея 6тЪ какТхЪ
людей непріятелскІхЪ , которые
на' то мѣсто какймЪ прйлучаемЪ
прЦутЬ, ёжёлІжЪ віііёдЪ вЪ городѣ,
весма наступающіе выгнаны буду тЪ,
Т тогда
5”
тогда ко рпу сЪ которой За городомъ
даучінппЬ отходЪ, у.будетЪ,стоять
крѣпко вЪ строю даже до тогр часу
какЪ. срберутЬ, иустановятЪ доб-
ры мЪпорядкомЪ людеі прогнаныхЪ.
Но. ежели шѣ., которые вЪго-
ррдЪ вотлі > и ими овладѣли, тогда
корпусѣ или баталіонѣ, которой
будетѣ за городомѣ да раздѢлітца
по входамЪ, города, чтобЪ ихѣ
Караулить. . ;
. . ,Сіе бывЪ, учінено , йадобно изЪ-
оружі'ть жішелеи прежде, нежели
ружье. покінушь , и бывЪ вЪ надеж-
ности. что- вс'Ѣ кордегарды захва-
чены. , и мѣста: нужные; надобно
раздѢліть дворы , чтобЪ- всякри
.ймѢлѣ свою долю, во.взяткахѣ»,
не. бывЪ позволено нічего .брать
$нэдмЪ пор^дкомЪ, и надобно; на-
.жедр^э- которые
почНу тѣ
ПочнутЪ грабежЪ чі'ніть , чрезЪ сей
способЪ возможно отдолпль лут-
чіе дворы, тБмЪ которые бодѢ за-
служіли, и чініть протчее жребіемЪ.
Сіце ніктоже о чемЪ имБетЪ жалд-
ватіся, токмо о своемЪ несчастій »
ежели нужда будетЪ вЪмЬ стахЪ,
которые атак^ютца лЪсніцами і
тогда да опредБлятЪ муткетеровЪ^
которые будутЪ стрЪлять без-
престанно по фланкамЪ.
ВЪ сеи главБ я разпространілся
не много болше вЪ разговорБ ,
неже ли вЪинои. нозанеже лі'шатся
во многіхЬ намЪренІяхЪ добраго
счастія , осшавя хранити срсд-
нБішую отЪ сіхЬ вещей , того ради
избралЬ я вЪ семЬ мЪсгаБ лутче
подолЪ поговорішь , нежели ихЪ
отставіть , сірЪчь вышепомяну
тые вещи.}
Т а ГЛАВА
[17б]
ГЛАВА ПЕрВАЯ НАДЕСЯТЬ .
О АТАКАХЪ ЧрЕзЪ ОСАдЬі.
ВЪ предшедшихЪ двухЪ главахЪ
о незапностяхЪ, началЪ я опі-
сывать о способахЪ како обо-
ронятіся. того ради, что н'ікогда
не прісмлютЪ резолюцію напасть
незапно на городЪ , токмо чрезЪ
обрЪтающіеся вЪ крЪпости несо-
вершенства .
Тако тотЪ, которой не знаетЪ
чрезЪ которое мЪсто, и какімЪ спо-
собомъ его имЪютЪ атаковать у
мусітЪ быть пріготовленЪ на вся-
кія пріілучаі ВЪ сіхЪ двухЪ главахЪ
начну я опісывати о атакЪ горо-
довЪ чрез осады , того ради, что
надобно вТдЪть.чрсз какое мЪсто,
и какімЪ способомЪ хотятЪ тебя
атако-
С*77І
атаковать, чтобЪ сопрот’іву преД"
ставіть добрую оборону.
Во осадахЬ намЪртваюглца городы
брать ? или чрезЪ блоковаше [окру-
женіе или с?лою. ради едінаго и
другова , надобно быть вЪ полЬ
стлнЪіш'гмЪ , и имЬть двЬ армеи ,
едТна того ради чтобЪ удержівать
непріятеля воТнскіе промыслы чгніть?
а другая чтобЪ чТнТть твою осаду.
.Или на меншеи конецЪ надоб-
но быть первому вЪ полЪ , и
укрЪп'ітТся тако предЪ • городомЪ
осаженнымЬ , чтобЪ ты могЪ вЪто?
крЪпости содержатся протівЪ
усТлствЪ , твоіхЪ непріятелей .
А чтобЪ имЪшь дешевою цЪною
городЪ э которой хотятЪ осадіть,
то домогаюшца на него напасть
незапно . Сего ради употребляй
ютЬ всякіе аршіфіц.іи [или ковар-
Т 3 сшва]
[278 ]
ства^ да бы отнять знаніе, что
его хотятЪ атаковать.
По томЪ вдругЪ надобно его
окружіть. Но ежели со всЬми сіми
обманами невозможно на него на-
пасть на беззапасного людми воін-
скіми , или ежели опасаютца
велікои обороны, то лутче учініть
иную осаду средней консеквенцыи
[или спослЪдованія^. ибо городЬ
$Ъло упрямой есть разореніе
армеи : и ежели его не возмутЪ,
то онЪ часто умадяешЪ репутацію
[или славу 2 капітана , которой
его атакуетЬ. Того ради прежде
нежели намЪрітца, надобно добрЪ
подумать , и запастіся изобілнр
В<;Ъми нужными вещми ; вЬ то
время когда чінятЪ осаду, надобно
установіть квартіры кодіко воз~
можно хЬямЪстЪ здравомЪ , имЪшь
радѣніе і ихЬ учТнппь пространны,
и держатб ихЬ вЪ чістошѢ .
Ибо на становіщахЪ надобно
боятіся , чтобЪ недуги не разорили
воіско : надобно установить кварт'і-
ры армеи наіблТже по возможности
города осаже-нного > однако чтобЪ
не имѣли вреду отЪ аріііілеріи
городовой ежелі же м Ьстоположеніе
есть |ползко , и что оно все кру-
гомЬ открывастЪ > то они р квар-
тіры ] имѢютЪ быть поставле-
ны далЪ выстрѣла пушечйого .
яіняшЪ только квартірЪ , коліко
хотятЪ -дѣлать атаковЪ, или ко-
лі’ко велічТна города осаженного-,
или его мѣстоположенія требуетѣ.
ОднакожЪ- я бы желалѣ, чтобЪ
квартіра генеральская была дбволно
пространна п риняти во время
нужды вся собранія -людей - ШіЬ
[г8о]
другІхЬ квартірЪ. Ежели ж? , чи-
няіпЬ осаду сЪ г^алою армеею $
гварнТзрнЬ будешЬ крѣпкой > то
надобно крЬпішь квартіры едіну
послѣ другой , со всЬмЪ корпусомЬ
армеи : вЪ срмЬ случаѣ надобнс»
чінігпь всего менше, и менше аіпа-
ковЪ. но еже ли надѣются на своіо
сілу , тогда укращающЬ дЪло и
постуцаютЪ смЬло. Опрічь сего
надобно здЬлать » сірконвалацію,
{^или лінею окруженную^ сЪ фес-
тунгами [ и^и крЪпостьми ] и
:редутаіци, радц обороны транжа-
_меншу> но надобно чтобЪ оная была
дало выстрѣла пушечного ртЪ
осажденныхЪ , и всЬ бы квартіры
сдіны сЬ другіми своділа,, а позади
бьі. оной же твоя армея могла
• ус^новітіря строемЪ , и надобно
оную Ѣс-ірконвалацію^ вести тако,
... ~ чтобЪ
чтобЪ она зднімала всЬ домінаціи,
[сіе слово клонітца кЪ мЪстамЪ,
которые выше надЪдругіми суть.^
А ежелижЪ гварнізонЪ города оса-
женного .есть тако сіл^нЬ , что
стращатца отЪ выласки , и на-
паденія сЪ двухЪ сторонЪ, то на-
добно здБлать вторую сірконва-
лацік? кругомЪ города наібліже
по возможности . чтобЪ надобно
рыло менше людей ея стеречи .
Ибо она будетЬ здЪлана ради со-
протівленія городу . ВЬ разтворе-
ніяхЪ транжаментовЪ, чінятЪ ролЪ,
Или менше церемонси , смотря
по сілному или безсілному гвар-
нізону , ежели гварніз онЪ есть
сіленЬ, то начінаютЪ [разстворсніе
рпранжаменшовЪ^ чрезЪ добрую крЪ-
. постъ, и спослЪдствуютЪ пореду-
тамЪ вЪ транжаментахЪ, не оста&я
Т е вЪніхЪ
[Ш]
вЪ ніхЪ ні кого кромЪ часовыхЬ
караулизіковЪ. ибо древнее то
есть погрЪшенге, чтобЬ мы.сліть
оборонять транжаменты. ЕжелижЪ
гварн'ізонЪ есть безсіленЪ , то
нечіііятЪ тодікб церемонеи, чтобЪ
укратіть время. ' батареи имѢютЪ
быть заперты добрыми рвами ,
поборонены добры’мЬ карауломЪ,
чтобЬ ихЪ сохраніть протівЬ вы-
ходу осаженнЫхЪ. ЕжеліжЪ есть
какіе крЪпости за городомЪ, кото-
рыебЪ еще небыли вЪ доброй обо-
ронЪ, и которые повідімому воз-
можно бу детЬ взять сЪ шпагами
наголо , то надобно отвЪдашь.
А ежели не такЪ , то надобно
итти безЪ остановленія. ибо тогда
’чінітца наіболщая оборона, того
ради, что вЪсемЪ нйчалЪ выласки
Мб’одЬ удобное чінішиЪ рнегда крЪ-
.1 - пости»
Мзі
пости, которые за городомЪ сут$
взяты, и пушки уже постановлены
на контрскаргіЬ , такожЪ что уже
спускаютца вЪ ровЪ и готовятца
проіти галеріи или покрытые
дороги 2 чтобЪ ухватішца за басті-
оны, тогда надобно здѢлашь ложа-
менты мушкетерные во всю длі’ну
контрЪскарпа, того ради, чтобЪ по
способлені'ю тЬхЬ ложаменшовЪ
и твоіхЪ пушекЪ возможно было
Проіти тЪ покрытые дорогі, ежели
рвы суть сухи, тогда прохожденію
по тѢмЪ покрытымЬ дорогамЪ про-
шівятся. но потомЪ сіла безсіліе
склоняетЬ. ЕжеліжЪ тЬ рвы полны
суть водою спящею, то она не
мПшаешЬ здЬлать засыпь , или
обрубЪ , на которомЪ накладаютЪ
вышереченную покрытую дорогу.
А ежели тЪ рвы суть наполнены
водою
Ы4]
водою текущею, то надобно упо*
требляши ж'івые мосты ради пере-
возу твоіхЪ подкопщііковЪ. внегда
уже ухвашіліея за бастіоны, тогда
употребляютЪ подкопы большіе,
ілі малые по разсужденію началніка.
Я не забавляюсь здѣсь говоріти ,
кдкімЪ способомЪ имЪютЬ быть
учТнены квартіры феіетунги [^или
крЪпости 3 сірконвалаціи или
укруженные лі’неи ] и транжамен-
ты , батареи , и. сходы во рвы .
ТакожЪ какЪ атакуютЪ ограды
предстѣнные, икако чінятца под-
земелные проходы {^или покрытые
дороги2 : подкопы, и ложаменты ,
которые чі’нятЪ по дЬіствію тЪхЪ
подкоповЪ. Того ради что все о
томЪ уже пісано , а болше надобно
нтобЪ искуство учіло досталному.
вЪчемЪ по вся дниперемЪняютЪ,ілі
пріб^вляютЪ что нібудь новаго<»
ГЛАВА вторля НДДЕСЯТЬ.
6 оборонѣ городовъ протівЬ О’садЪі
ДА бы добрЪ сплоятъ протівЬ
осады, надобно. чгпобЪ городЪ
былЪ добрЪ укрЪпленЪ , что
бЪ онЬ имЪлЪ ч'ісло людей' воін-
скіхЪ доволное для . обороны , и
чтобЪ онЬ вЪ пропітан'іи былЪ
изобіленЪ , такожЪ бы онЬ имЬлЪ
множество оружія , имун'іцеи [или
запасовЪ воінскіхЪ.
Сіи ч'етыре вещи суть тако
. нужны , Что ежели едіна лішітся,
то всЪ досталныс ни кЪ чему год-
. ны суть . Ибо кЪ чему угодно
мЪсто' добррукрЪпленное..ежели
нЬсть вЪ нсмЬ салдатЪ, чтобЪ его
оборонять, - -
Т акожЪ кЬ чаму угодны * солдаты»
еже
[286]
ёже ли не имѣютЪ ни оружія
нймуніцеи воінскіхЪ, чтобЪ бі’тіся.
оружіе і муніціи такожЪ [кЪ чему
годны] еже лі салдаты не імЬюшЬ
хлѣба ради гіропітанія
К-Ъ.чему 'я прібавляю інстру-
менты, чемЪ двігашг [ или воро-
шити ] землю , безЪ чего невоз-
можно чінігпь велікую проті’вность,
но недоволно есть имѣній нужное
ради сопротивленія. надобно быть
добрымЪ экономомЪ Ъ или домо-
строітелемЪ.] ибо все розоідется
или расточітца шѢмй , кбторые
хотятЪ выгати изЪ бѣды скоро,
и случаи дать здатіся, которой
бы не бьілЪ сшыденЪ,' Чісло же ко-
торыхЬ всегда есть болѣ , неже
ли тЪхЪ э коніорые хотятѣ про*
т'івітіся упрямо, надобйо разпре-
дѢлШйь раѲбгізу > И покои'салдатомЪ
И жіте-
О$73
й жителямЪ , того ради ? чтобЪ
доброволные не были измучены ,
а другіе бЪ не пребывалі вЪ лѣность
надобно же роздѣлить по рогпно
работніковЪ 9 подкопщіковЪ, древо-
дѣлцовЪ ^плошніковЪ] кузнецовЪ,
и всѢхЪ масшеровыхЬ людей, полез-
ныхъ кЪ осадѢ.
Еще надобно учініть каталогѣ
|^или чісленную росить} вЪ городѣ'
холста ,
двігати
такожЪ
всего желѣза "дерева .
іструментовЪ , .чемЪ
или ворошіти землю:,
ВсѢхЪ составовъ у - нріу годныхЪ
ЧТніть арш|фіціалные;[или зажіга-
телные огни] и иныхЬ шаковыхѣ
вещей нужныхЪ кЪ осадѢ. такожЪ
чтобЪ отЪ всѢхЪ. сіхЪ .вещей
всегда было вЪ мдгд.зеінахЪ нѣко-
торое колічество ра<^.:уп отребленія
сшыхЪ вЪ нуждЪ ипрііклдаающсйс^
.. ' -"1 на
|>88]
надобно совЪтЪ , койпорои бы
имЬлЪ надЪ т'ЬмЪ верховную?
Инспекцію [или надзіраніе] и ко’
торой бы оные вещи велЪлЪ
отдавать, и п’рінімать [изЪ ма-
газеі'ну } по приказу губернатор-
скому , и совЪта во?нского: по-
у чрежденію сі'це своіхЪ дБлЬ ,
надобно думать о оборонЬ , кото-
рая чі'ні'тца прТнцшалнб илй
начално] двемя МанграмидержавЬ
непріятеля вЪ дали чрейЬ решран'-
жаменты, и чіня ему вредЪ выхода’,
ми [^или выласками,] когда онЪ
прібліжастся. Что же надлежТтЬ
кЬ первой манірЪ, то скажу я тайо,
что она есть опробована [или- пох-
валена 2 и практікована отЪ всЪхЪ.
ТотЪ которой копае'тЪ ЛутчЪ
Землю, и начІнаетЪ далБ оную
чобороняти у протівішуа болтъ
врем
йремянй . ибо наісрсднѢі'шси ре~
транжаментѣ за городомЪ сѣ по-
лісадамй неудобенѣ есть форсі-
роватй. Но ежели онЪ есть под-
копанЪ, й имѢетЬ другой ретран-
жамейтЪ позади , тогда бѣдстве-
нно есть кЪ нему пріступітіся ,
и прінуждаютЪ тѢмЪ непріятеля
иштй со остановкою, и сЬ тѢміжё
церемоніями , которые чінятЬ
чтобЬ прістугііть кЪ бастіонамЪ»
й кЪ болшому рву. сіце -ірезЪ раз-
ные рётра'нжаменты , держалЪ
долгое время непріятеля отдален-
ного прежде нежели онЪ возможетЪ
пріступіть кЪконтрскарпу. оной же
^непріятель] не можетЬ у насЪ
отнять таковые крѣпости внѣшніе
йнако развѣ подкопати, вЪ чёмЪ
есть много продлѢнія.
ровѣ такожЪ обороняется > когда
V онЪ
_ козматы ] сшановятЪ
онЪ СухЪ ; казематами носящТми
[^которые мы называемЪ сундукамі ]
окруженными малыми рвами , или
гіолісадамі, чтобЪ пріступу не дать,
которые ~ козматы ] сшановятЪ
вЪ разныхЪ мЪстахЪ болшаго рва ,
ЧтобЪ его оборонять. бастіоны
обороняютца еще ретранжамента-
ми, которые дѣлаютЪ, 5л? на концѣ,
или на средінѣ или на разстворе-
ніи , смотря по доволствію обо-
роны , и каково далеко подкопы
осадТтелеи входятЪ прдЪ бастіоны.
когда все сіе насілствовано или
йзято} , тогда послѣдняя оборона
есть , рётранжаментЪ цѣлого
города осмЪлі'вся ^по нуждѣ} стс-
речи , токмо едіну часть.
Что же надлежІтЪ ко второй
зйанІрЪ обороняшТся . которая со-
сто'ішЪ во множествѣ выходовЬ
0$”]
^илй выласкЪ} я ёя втжду поху-
ленну отЬ многі'хЪ которые до-
волствуютца, велѣть чін'іть фал-
ппвые выласки , ЧтобЪ отдалить
пГѢхЪ которые вЪ апрошахЪ рабо-
таютЬ, и чтнятЪ нѢсколко вЪ п равду,
токмо вЪ велікои нуждЪ , прінося
доказаніе , что осаженные вЪ томЬ
шсряютЪ всегда людей, Инаілут-
ЧТхЬ, которыхЪ они имѢютЪ беречі
кЪ велікому усілствію , и что часто
шѢ , которые хотят имѣть прі-
чіну честную здаті’ся і увЪщать
салдатЪ вЪ непрсстанныхЬ выла-
скахЪ, чтобЪ показать ,чшо они зда*
юшца, токмо по нуждѣ, но я по-
хваляя множество выходовЪ {^или
выласкЪ , ] чрезЪ способЪ , кото-
рыхЪ я велѢлЪ, что всегда по
мѣшку чініли работодѢліямЪ пр'і-
сшупателныхЪ людей болѣ вЪсдінЪ
V 2. часЪ»
[292]
часЪ, нежели во семь дней сЪ і'иымИ
оборонами : отвѣтствую тако ,
что сіи раціи были добры когда
атаковали городы штурмами, ібо
употребляя вЪ то время , токмо
сеи способЪ надобно было беречи
салдатЪ , чтобЪ ихЪ вЪ добромЪ
состояніи содержать. Но поне-
же вЪ нынѣшнее время занімаютЪ
мѣсто вЪ полѣ безЪ остановки ,
и ежели .ты..его не будешЪ оборо-
нять инымЪ,- чемЪоярі’чь ретран-
жаментовЪ, шо: мусішЪ потомЪ его
потерять, вЪ чемЪ множества сал-
датЪ ні кЪ чему тебѢ не угодно, и
тако радѣніе, которое ты имѢлЪ
салдатЪ беречи ? не продолжаетЪ
твое- взятіе ни едінымЪ днемЪ.
Но ежели чрезЪ свои добрые выходы
[^или выласки Д разорішЬ непрія-
вцелскіс батареи , отнімешЪ тран-
~~ жаменшы,,
жаменты, возмешЪ сілою редуты?
которые піЪ транжаменты обороня-
ютЬ , а внегда они [ непріятели ]
суть во рву , ежелі ты сожжешЪ
ихЪ потаенные проходы или по-
крытые дороги , то прінуждены
будутЪ оные непріятели начінать
вновь свою работу толіко разЬ
коліко ты ея у ніхЪ разорішь -
сіце осадітель відя себя тако пр'і-
емнымЪ, прібліжается сЪ аЪло ве-
лікою церемоніею. И тако что
надлежітЬ о мнЪ, я зЪло похваляю,
чтобЪ осаженные чініли часто вы-
лазки. Но надобно чтобЪ оные
чініліся вЪ разные часы ради луч-
шаго нападенія на непріятеля сЪ
малыми людми |^но чтобЪ были
смЪлые^ да бы міновать смуту
вЪ отходЪ; и не надобно чініть инаго
слрічь повелЪ много, ибо хотя
V 3 не обрЪ-
[194]
нс об'рѢіпаютЪ вскорЪ протівности
какЪ извычаіно есть , однакожЬ ,
ежели шы забаві’шся не временно,
то иногда будетЪ вЪ случае зѣло
худомЪ ца отходЬ. Протчі’е особлі-
востід о оборонѣ надлсжатЪ кЪ особ-
лТврстямЬ атаки, которая учитЬ
по нужді? осажденныхЪ ? что надоб-
но имЪ чініть, кЪ чему шокмо есть
практіка и эуперіенція , которые
подаваніи.
ГЛАВА ТрЕТІЯ НАДЕСЯТЬ-
О А р ТІ Д Е р ІІ.
^"|рТстоіно есть говоріть о арті-
- лері’и послѣ осадЪ , понеже
началію сЬ нею городы берутца ,
и чігіо отЬ того времянй , какЪ
' она
С295']
она во употребленіи есть 7
Не обрЬтаетца болЪ градовЪ не
одолЪнныхЪ, ежели не суть непри-
1
ступны. оная же перемЬніла всю
фі'гуру и маніру крѣпостей.
Ибо вмосто башенЬ и стЬнЪ древ-
ніхЪ,которые си не могли сопрот'іві-
тіся , нынѣ дБлаюшЬ бастіоны »
и иные крѣпости земляные.
Возможно такожЪ сказать, что она
нЬкоторымЪ образомЪ перемЬніла
маніру чініть во’іну, или воевать.
Лревле вЪ начало начинали апроші
городовыеэ чрезЪ что нынѣ окон-
чаваютЪ . Ибо вЪ первой день
становіліся на берегу рва, а нынѣ
надобно долго ходіть прежде нежел'і
прітши . Тогда чініли сірконфа-
лацію или окруженную лінею ]
далЪ выстрѣла лучнаго» токмо »
а нынЬ надобно, чтобЪ іпЬ сіркон-
у 4 <|>алацИ
(2963
фалаці’и чішліся далѢ выстрѣла
пушечнова . Тогда не прічінно
было , что крѣпости или обозы
воі'сковые былікомандованы [какТмЪ
мѢстомЪ высокімЪ] токмобЬ імѢлі
протчіе надобные пригодности,
нонынѢ надобно, остерёгатіся паче
всѢхЪ вещей , чтобЪ оные коман-
дованія не были нікакімЪ мѢстомЪ
высокімЪ. ВЪ то время важівали
пйхо двѣ армеи вЪ строю , за гоо
или доо шаговЪ едіну оійЪ другой,
и стаівали они цѣлые ' 'дни . не
вЪ далномЪ разстояніи. НынѢ
же невозможно рышь еді’нои армеи
предЪ другою , токмо развѣ далѢ
выстрѣла пушечнаго, ибо тс>тЪ,
которой имѢетЪ болѣ пушекЪ
и мѣсто имЪ пріугодное , сгоняетЬ
сЬ мѣста, другова, сірѢчь непрія-
теля сврего безЪ бою .
ВЪ що
С2973
ВЪ шо время генералЪ отЪ воіска
могЪзнаші вЪ блізі чінЪ или поря-
докЪ своего непріятеля, і чініть своі
р порядокЪ прімЬняяся кЪ непрі-
ятелскому. ТакожЪ могЪ искать
свои авантажи [ или верховности ]
по неисправленію чужому , а всѢ
безЪ бЪды; НынЪ же сіи вещи
не могутЪ болЪ прізнаватіся, развЪ
изЪ таковой далнорти, что лутчё
есть обнадежі’шіся на свои доброй.
порядокЪ , нежели на не исправ-
ность чі'на [ или порядка^ непрія-
телского; ВЪ шр время армея
Не могла щпаковзти другую,, не
смЪшався вЪ своемЪ строю . того
ради, чтр не имЬла болше двухЪ
или шрехЪ сотЪ шаговЪ чініть.
А вЪ нынѣшнее время невозможно
есть строи содержати-предЪ очами
нспріятелскіми сЪ цолміли фру$-
V е томЪ
томѣ , и наіти поле , кртороебѣ
было гладко и безЪ всякой одержки.
кѣ чему я прібавліваю , что безЪ
вслікой эуерціціи вЪ маршѢ или
ходѣ сшроемЬ, невозможно будетѣ
учініть тысячу шаговЪ,непошерявѣ
всЪ разстоянія баталіоновЪ и
шквадрбновЪ. и сіце не бывЪ вЪ кон:
фузіи илй смутѣ .
Понеже убо пушка есшь вслікогр
употребленія вѣ воінѢ , и имѣетѣ
толіко доли вЪ в'ікторіи > того
ради нужно есть знати добрѣ
ЙхЬ употребляши.
Сія есшь машина , которую не
всѢ могутѣ упошребляти , ибо
она есть вёлікого росходу, и над-
ЛежІтЪ токмо велікімѣ и мочнымѣ
государствамъ упошребляти оную
обыкновенно. Она же пршуждастѣ
кЬ всликимЬ запаснымѣ вещамѣ
арті-
С299]
артІлеріискімЪ , понеже надобно
сто лошадей аршілеріИСкТхЪ, чтобЪ
возіть вездЪ пушку батарейную,
и чтобЪ мочно вьістрЪлТть токмб
сто разЪ. ЧрезЪ сіе возможно раз-
судить, по ч’іелу, которое хотятЪ
возіть какую нить или какую
дорогу,] оная машина заіметЪ,
А чтобЪ добрЪ услужить штукЪ
Или пушкЪ батареінои , надобно
осмнатцашь человЪкЪ. Опрічь сего
коліко надобно будётЪ кЬ тому
еще телЪжніковЪ, Кузнецовъ, конб-
валовЪ, и ІныхЪ мастеровымъ людей
для почінки станковЪ, коліко плот-
н!ковЪ> чтобЪ дЪлать мосты, ко-
ліко рабощніковЪ, чтобЪ дороги
справлівашь. Сі’це армея. кото-
рая таскаетЪ пушки , не можетЪ
ходитъ легко , но тяжело „
А та которая не имЪётЪ , не
можетЪ
[Зоо]
можетЬ чі'ніть велікое дѣйствіе.
Того ради нынѢ артілерія есть
вещь началная воіску . Но еже ли
генералЪ дастЪ кЪ себѣ близко
подоіші, неучіня ретранжаментовЪ,
то не возможно будетЪ разоітіся
не бівся, или оную не потерявЬ.
что не можетЪ случппіся такожЬ
не потерявЪ много своей репута-
ціи [или славы. ]
Чего ради довлѢетЪ ему имѣть,
знаніе наіособлівѢішее овсемЬ что
надлежітЪ кЪ артілеріи , И чтобЪ
Не быть вЪ обманЪ, долженЪ онЪ
знать мѣлочь, даже до наісреднѢі-
шіхЪ вещей , яко о смѣшеніи літья
пушки ? о ея пропорціи , о вѣсу
калібра , останкѣ оной , и изЬ
какова дереву онЪ имЪетЪ быть,
како .имѢютЪ оную провождати
но разньімЪ дорогамЪ , грязнымЪ
цли н^удобовосходнымЪ. Та-
[Зоі]
ТакожЪ имѢетЪ знать , какимѣ
способомъ ея перевозить [ или
переправливать ] чрезЪ рѣку .
и како имѢютЪ укрѢпішь батареи ,
толіко протівЪ пушки непріятел-
скои, .какЪ протівЪ ихЪ выходовѣ
или выласкЪ ]• и какое мѣсто на-
добно сго пушкѣ ради ея отданія.
такожЪ какое разстояніе могутѣ
имѣть всѢ его пушки , и како
платформѣ [шо есть земля воз-
вышенная И гладкая , чтобЬ уста-
новишь пушечную батарею] имѢетЪ
быть учіненѣ . и вЬ какомѣ раз-
стояніи батареи имѢютЬ быть,
и иные многіе вещи , которыя я
здѣсь не толкую. ..того ради что
,иные , о томѣ пісали, доволно мнѣ
есть показати употребленіе арті-
леріи и росходЪ . ,онои, . и кЬ чему
она тебя прінуйкдаетѣ^ да бы прі-
влсчѣ
арші-
ед'іно-
Сз&г-І
влечь генбраловЪ, не ссылатіся на
друг’іхЬ людей , и знати добрЪ
полезность и "'вредЪ шои
леріи, да у потрёбятЪ они
[что доброе есть} вЪ свои авантажЬ
[иди прТбытокЬ и дамінуютЪ
другое [ что худо есть ] чрезЪ
свое предвідЪніе.
ГЛАВА ЧЕТВЕрТЛЯ НАДЕСЯТЬ.
О бАГАЖ&^іли обозѢ] І р рдбрТНІКАХЪ.
^~|ОслЪ велікои свалки артілеріскоі,
скажу я слово о багажЪ.
Велікои стыдЪ есть его потеряти,
но тоже велікои есть трудЬ его со-
хранити , внегда онЪ естЬ безмѣрно
ѢелТкЪ. чего ради весма нужно есть
сгопріводіть по Возможности вЪ ма-
лое чісдо» и чініть сйотрЪ по вся
мѣсяцы.
мосяцы. иоо оно ростетп предо
очами , мы же есмы нынЪ тако
нБжны, что сЪ трудностію хоілімЬ
носі'ть наше ружье, и тако далеко
есть отЪ того, чтобЪ мы хотЪли
носіть на себБ на осмь дней про-
питанія; покамЪстЪ будутЪ тер-
пБть вЪармее,тако худое обыкно-
веніе то она не будетЪ вЪ состояніе
нічего чінйпи добраго. Ибо какЪ
вЪ баталіи тотЪ которой можетЬ
вЪ послЪдніхЪ удержать людей ,
которыебЪ не біліся , получаешЪ
побЬду , такЪ и той которой
вЪ послЪдніхЪ содержітЪ свою армею
здрав$, полну ипрівычну кЪтруду,
чінітЪ подобное , что рнЪ не мо-
жетЪ чініть , ежели его салд%ты
суть тако нЪжны, чтобЪ немогли
нести свои багажЪ, кромЬ того
что недугЪ3 иголодЪ прікдючаются
вЪ воі-
Ь°<І
вЪвоІскѣ, токмо чрезЪ нйкЪчему
годныхЪ слугЬ драгунскіхЪ, или
салдатцкІхЬ . Сія вещЬ которая
кажетца ничто , есшь таковой
консеквенціи [^йли спослБдованІя 3
что она наичащс есть - разореніе
наіцвЪтнѢішІхЬ , и могу сказать
наіпобЪдоноснѢптхЪ армеи.
вЪдаю что во время благополучія
отдыхаютЪ оіпЪ т рудовЪ и веселя т-
ца, для того скажу что во' оное время
надобно тое менше чініть, ежелй
по прімБру сладостей города кагіу,
[вЪ італіи идѣже армЪя ганібаловА
унічтожіЛась > не хотягаЬ учініть
подобное.
Понеже есмы наубавленіи [^илй
умаленіи 3 вещей неполезныхѣ
кЪ армее, того ’рафи скажу едінб
слово о работнікахЬ .
Есшъкапітаны вЬ нынѣшнее врейЯ,
ѵ/ко
которые і'хЪ хотятЪ имѣть ч!сл.
лікое, и говорятЪ что лутче у бавііть
изЪрегіментовЪ людей воінскіхЪ , и
учініть ихЪ работниками, которые
суть нужны кЬ дѣлу окруженія
обознова и.кЬ транжаментамЪ ,
и ради почінки дорогѣ , а наіпаче
для. той прічіны, ЧтобЬ отнять
у салдащЬ; случаи.зсмлянои работы,
того ради чщр нынѣшніе люди не-
могутЬ прінудіти себя кЬ тако-
вымЬ работамЬ какЪ древніе рімляня.
„ Тако еще грворятЪ.что ралдатЪ,
когда ,онЪ пріходітЪ вЪ. квартіру,
доволно есть у томленЪ и безо того,
чтобЪ сго еще посылать на земля
ную работу. Мнѣнію тому
не могу доволно дівітіся и оно: -
же меня , укрБпляетЬ вЪ том.
ГвЪкошоромЪ есмьД что мы, по^
щімЪ нащ^Ъ салдатЪ жалЬя и>
Ф »Ъл
Йоб]5
з’Бло. йадобно имЬть рад&ніе о ихЬ
пропітані'и й одеждахЬ, о неДугую-
щгхЪ и раненыхЬ между ймй.
Но надобно ййакожЪ йхѣ навы-
кать кЪ труду, й чтобЪ генералЪ
йхѣ й иные началніки имѣ были
вмѣсто- образца. Ибо ежели
іііы хощешЪ йхЬ прівесйій кЬ тому ?
чтобЪ бнй д овблствоваліся малымЪ,
йокамѢстЪ самЪ бу дешѣ ймѢтй
мяса чрезЪ- мѣру .
И ежели ихЪ будешЪ заставлять
рабошать3покамЪстЪ будетЪ гордЪ
вЪ праздности, то йспбвѢдую, что
онибудутЪ рдгітаіпь. За сімЪ буду
говорилъ о раббтнікахЪ тако, что
нужно есть ихЪимЪтй- радипро-
чіщенгя дорогѣи поновленія пере-
правѣ , и зудыхѣ гіроходовѣ.
Для артілеріи вѣ началѣ 4 кѣ чему
Доволно , уоо , ради велйШго обозу»
Чт<$?ж<г
Что же надлсжІтЪ кЪ окруженію
воіскового обоза, скажу я шако, что
сго прінуждены дѣлать салдаты ,
пого ради, что сія работа потомЪ
.имЪ даетЪ случаи покоітіся й спа-
ніи вЪ надежности ,
КЪ чему я прібавляіо , что тая
жр работа исправішіся имБетЬ
зЬ три или четыре часа;
Чего ради вся армея работаешЪ
или на худой конёцЪ половіна »
когда непріятель есть блізко •,
И тако, ежелібЬ то окруженіе,
велЪть сдѣлать работнікамЬ , пто
бы ихЪ .надобно было вЪ воіскБ
толікожЬ , какЪ салдатЪ о
Чтоже можетЪ оголодіть п.ЪлуЮ’
страну , и прібавіть конфузйо ,
которую мы хощемЪ убавішь.
Чцюже надлежітЪ кЪ транжамен-
шамЪ, я некогда неуідалЪ , чіпдбЪ
фа,' рабо^
работніки оныедобрЬ сдѣлали ’
>А когда бЪда растетЪ , то на'іхра"
.брЬітіе салдаты не сушь гораздо
кЬ тому дѣлу добры. И надобно
еще ихЪ привлекать кЪ сеи работѣ
прибылью .
Что служішЬ наіпаче , ихЪ об-
надежівать вЪ бЪдЪ.; И тая же при-
быль дастЪ имЪ способЪ оставити
что- йібудь на одежду. и нЪсть
гденегЪ вЬ армее .тако добрЪ ие-
траченыхЪ какЪ щЬ , которые
вЪ шаковыхЪ случаяхЪ даются сал-
датомЪ.
ГЛАВА ПЯТАЯ НАДЕСЯТЬ.
д пішглхЪ і провоДНІКАХЪ .•
Есть еще иные люди, которыхЪ
невозможно излішно имЪти
вЬ армее • которые же суть
щп!ги;
ЕЗ°9]
іііпігі, и проводники. Первыетебя
увѢдомляютЪ о поступкахЪ нспрі-
ятелскіхЪ)по доношенію которыхЪ
промыслѣ воінскои учінішЪ про-
тівЪ ихЪ , или будешЪ остерега-
тіея отЪ ихЪ намѣренія ;
Вторые тебѢ даютЪ знаніе о странѣ,
вЪ которой обрѣтается , и о доро-
гахЪ, чрезЪ которые имѢешЪ итти,
или чрезЪ которые. твои непрія-
тель можетЪ кЪтебѢ итти . '
Надобно чтобЪ 'едіны и другіе
были вѣрны, того ради что увѢ-
домівЪ тебя фалші'во [или непра-
вдіво], ілі ведши тебя лукаво, Мо-:
гутЪ они тебя ввести вЪ велікіе-
напасти .
Надобно имѣть множёсгііво-
проводніковЪ того ' ради , что
[ а наіпаче когда маршіруюгііЪ или
идутЪ ночью ] всякой корпусѣ
мусішЪ имѣть своего, И прежде
нежели вЪ дорогу ишти, имЬютЪ
они быть всѣ вЬ согласіи о доро-
гѣ , которую хотятЪ держать.
! Надобно имѣть капітана надЪ
провдднікамй' , которой бы былЪ.
«іеловѢкЪ умной и бдѣтелноі, и
которой бы имѣлЪ радѣніе, ихЪ
перемѣнять отЪ мѣста до мѣста.
! Что надлежітЪ ко шпігамЪ ,
надобно вЪ іпомЪ прТсмаггірівашь
нѣчто болѣ , и быть отЪ ніхЪ
Всегда вЪ опасности. И понеже сеи
промыслѣ есть бѣдственЬ, кЪ тѣмЪ,
которые за него взяліся , какЪ ц
іхюму, которой йхЪ употребляетЪ.
: Того ради надобно , чтобЪ ни-
кто икЪ не зналЪ , опрічь того ,
которой ихЪ; отправляётЪ .
. И чтобЪ щпіги между собою не
дналіся іпрго ради чтобЪ не со-
: •. Г - , глашаліся
г^ашалгся. увѣдомлять фалшіво.
Ибо чрезЪ сеи способѣ распра-
щ'йая всякого рсобліво , и. ’арезЪ
Подобіе , или противность ихЪ
увѣдомленія , возможно будетЪ
разсудить , ,ежсли они суть добры.
И прімѣтівЪ шЪхЪ э которые
говорятЪ правду , или фалші’во ?
ПознаещЪ между и^и измЪншковЪ
и вЪрныхЪ кЪ службЪ , и хотя
измѢнніковЪ познаешЪ, однакожЪ
возмржно еще ихЪ упртребляти
Полезно , пріщворяя себя вѣріти •
уіто они вЪрны суть. Но не до-
волно есть остерегаться ріпЪ своі’хЪ
собственныхъ щпігрвЪ , надобно
бо еще остерегаться отЪ непрія-
телскіхЪ . понеже имЪешЪ пред-
полагати, что есть:щак,ожЪціпіги и
вЪ твоемЪ обозЪ,і<акЪ имЪешЪвЪ его?
Того ради опрічь .секрету {"или
Ф л ' “ таіно*
[рг]
гласности], котовой надобно дер-
жать8’ во всЯкіхЪ резолюціяхъ ,
Не йлЪ есть выдумать обманЪ наро-
довЪщая таіно, что имЪешЪ весма
иное намѣреніе, какЪ то, коггіЬрос
хощешЪ эуёкутовати, {^или испра-
вТть.] того ради чтобЪ шпиги
донесли тако непріятелю. но на-
дежнБішіи способЪ ‘ быть добро-
услужённымЪ отЪ таковыхЪ людей,
есть тби-, чтобЪ быть кЪ нимЪ
п$едрымЪ‘. ибо они суть вѣрны
пГБмЪ, которые имЪ болше даютЪ.
ГЛАВА ШЕСТАЯ НАДЕСЯТЬ.
О ЛрОПІТАНГЯхЪ [ или ЛрОВІЯНТАхЪ . ]
гіонеже убо ии кЪ чему годно
* есть имЪти армею сочіненную
добрыми началнТки и храбрыми,
салдаты доброобученными, и по-
/ слушны-
ежели
главу
рожь .
Нужду
Езч]
слушными > и запасною доброю
артілеріею , и иными муніці’ямй
или запасами ] воінскіми.
она не имБегпЪ; чего ясти.
Того ради я раздЬлю сію
напять пунктовЪ.
Первой, чтобЪ закупать
Второй , пртпасашь всю
кЪ возамЪ .
ТретеіімЪті добрыхЪ провожатыхК
Чешверои, печь доорои хлЬоп.
,А пятой, чтобЬ его роздавати.
Сего ради генералЪ ком'ісарЬ
провіянскои имЪешЪ быть чело-
вБкЪ властітелнои , вЪрнои ,
бдЪтелнои , и поворогалівои.
Сеи чінЪ не имЪетЪ быть унг-
чі’женЪ , какЪ онЪ нынЪ ёсть> ни
быть данЪ лгодемЪ мЪлкі’мЪ.
Ибо оное есть такой важности,
что по доброісправлені’ю , или
Ф 5 худо-
Сзч]
худ о.ісправленію вЪ немЪ, жІвітЪ и
содержіваетЪ, или разоряетЪ армею.
рі'мляня давала всегда сеи ,чі‘нЪ
какому л'іцу знатному , да бы не
ошдалітіся отЪ особлівости.
Скажу я, что запасеніе ржи имЬетЪ
’чінітііся заранЬе вЪмЪстЬудобномЪ
ради перевозу, такожЪ что имЪк>тЪ
выбірашь рожь добрую.
Ибо не надобно полагашіся на
надежду , которую имЪюшЪ, обрЪ-
стц оную рожь на полЪ или
вЬ мЪстахЪ вЪ которые хотятЪ
итти. того ради, что непрія-
тель твои весь хлЪбЪ на полЪ ,
или вЪ какіхЪ мЬстахЪ можетЪ
пожечь , или похороніть >Ъ мЪ-
стахЪ надсжныхЪ. Тако сЪ оною
надеждою обрящешЪ вЪ семЪ еді-
номЪ пункгдБ всЪ твои намЪрені'я
рсціановленньі •
Второе
Второе, надобно чініть всѢ твои
магазеіны вЪ разныхЪ мѢстахЪ, да
бы ихЪ не потерять, всѢ вЪ Другѣ .
ВЪ горрдахЪ .и^амкахЪ наіблі-
жаі'шіхЪ , и удобнѢішіхЪ ради гпран-
спорту ржи вЪ твою армею, а цо
мѣстоположенію страны , надобно
запастіся телѣгами, или мулами,
ради возки щои ржи вЪ обозЪ ,
идѢже надобно имѣть всегда мага-
зеінЪ , на двѢ недѣли , которой
не довлѢетЬ трогать , развѣ прі
краінѢи нуждѢ , или р&ДИ какой
резолюціи чрезЪзвычаінои.
; Третіе, воіеко имѢетЪ чінтіі’ся
токмо сѣ добрымЪ провожденТемЪ
драгунскімЪ, или салдатскі’мЬ.
Но нікогда вѣ день назначенои,
чтобЪ непріятели не прігошовіліея
отняти все на: ддрогѢ •
Четвертое, надобир заказывать
рбианЪ?
обманЪ, котороі чінятЪ ізвычаіно,
и дерзаю сказать всегда, еже ли не
прісмоіпрятЪ гораздо вЪ близи на
хлЬбЪ. Ибо ради прибыли , мЪ-
таютЪ худую муку, такожЪ землю,
и иную нечіетоту, отЪ чего про-
исходятъ наічаще недуги вЪарме’В.
Сія злость есть такова, что не
возможно ея иалйпно наказати.
послѣднее есть тое, чтобЪ хлЪбЪ
былЪ добрЪ розданЪ , а не расто-
чено неполезно , того ради, что
еже ли вЪрі'ть сержантомЪ, то они
всегда берутЪ вЬдвое на толікожЪ
салдатЪ сколко имѢютЪ вЪ своіхЬ
ротахЪ. Сего ради нужно есть,
да бы ошЪ недѣли до недЪли комісарЪ
генералЪ провіянтскои , имЪлЪ
роспі'сь подлинную о тЪхЪ, кото-
рые обрЪтаютца вЪармеЪ за рукою
генералскою, чтобЪ по тому уста-
віть раздані’е хлЪба. Тако-
ТакожЪ жестоко надобно нака-
зывать тЪхЪ , которые насилно
что отні’маютЪ у харчевніковЪ ,
или иныхЪ людей. Они же прі-
носятЪ всякіе харчи , которыхЬ
надобно уСтановгть цЪну, чтобЪ
салдаты излишное не платили .
внегда обращается' при осадЪ добрЪ
укрѣпленной, идЪже надежда, чтобЪ
тебя прінудіть отЪ нея отоіши 9
состоі'тЬ токмо вЪ томЪ, чтобЪ
у тебя отрЪзать провіянты, тогда
надобно имѣть доброе предвідѢніе,
и велЪть прівесшь вЪ обозЪ про.*
віантовЪ толіко , сколко нужно
будетЪ , чтобЪ тебЪ пропішашіся
вЬ продолженіи времяни, которое
чаешЪ стояти до взятія города
осаженного . какЪ учінілЪ цезарь
предЪ городомЪ адеуіемЪ *
Есткг о семЪ случае много
правілЪ, но понеже вЪ шомЪ Долгой
ймѢетЪ быть продлѢніе , того
ради мимо' иду.
ГЛАВА' СЕДМАЯ НАДЕСЯТК
6 ЧИНАХЪ ГЕНЕрАЛнЬіхЪ . АрМЕІ
і о іхЬ дЪлѢхЬ.
___Т и что такЪ-не нужно вЪа’рмеѢ^
какЪ . имѣть вЪ неи чины
добрѣ учрежденные, ичтобЬ
всякой зналЪ, кому онЬ ймѢетЬ
повелѣвать, и кому имѣётЬ быть
послупіёнЪ.
ОднакожЪ я не ві'жу нивЬедшои.
чтобЪ сіе конечно было опредѣлено,
сего ради я восхотѢлЪ учінйгіь
’здЪс& проектѣ , како тѢ вещи
ймЬкнпѣ усшановітіся. . .
^аіЙтгінЬ генералѣ долженЪ имѣть
власть
власть' полную, кошораябѣ нісѣ кѣйѣ
не была раздѣлена, ибо вѣ воинѣ
болѣ какѣ во иномѣ какомѣ ремеслѣ
повелѣніе имѢегпЬ быть едіно. й
худое то есть введеніе, что ставіть
Генераловѣ, которысбѣ командовали
армею по Денно, или по недѢлно,
или по мѣсячно.
Коліко разѣ рімляня сіе' ни чінілх»
всегда добра не имѣли.
По томѣ надобно генерала
ле’ітенанта. или фелтьмаршала
генерала, кошорои доЛженЪ имѣть
радѣніе, велѣть исправлять всѢ
повелѣнія генералскіе , тако вла>
сшішелно 3 какѣ онѣ самѣ и того
ради чтобѣ ему помогать, бывѣ
золо трудно чтобѣ генералѣ все
йогѣ дЪлаіпь« А натаче внегда,
вѣ походѣ обрѢтаютца, ггіогсг ради»
что конечно надобно предѣ армесго
чело-
ч&ловѢка власти велікои, чтобЪ
другіе началніки не чініли трудно-
сти его слушатися.
Иногда наполияюшЬ оба два мѣста,
генерала леітенанта и феЛгаь-.
маршала генерала , однакожЬ сіи
два ч'іна бывЪ даны двумЪ человБ-
комЪ вЪ армее > прінрсяідЪ еБло
часто конфузію , [ Или смуту.
и нараждаюшЪ , что . мы, хотімЪ
миновать . Ибо,- вЬ своихЬ
дЪлѢхЪ они никогда не. соглаша-
ютца. того ради , что . фелть-
маршалЪ генералѣ исправляя свои
чінЪ , имѢешЪ роздавашь повелѣ-
нія гснералскія всЬмЬ прошчімЪ
началникомЪ . . ,
ТакожЪ имѢетЪ марщіровать
І^или итти^ при авангвардБ. и
опредѣлять ложаменты или квар-
йііры^и станЬ полевой обозной.
И тако
ц тако не знаю , какое дѣло
будетЬ имѣти генералѣ лей-
тенантѣ , ежели онЪ не буДётЪ
мѢшатіся вЬ дѣло другова > Ко-
торое ему не надлежІтЪ, развѣ
будетЬ вмѣсто ствола , чтобЪ
сказывать фелтьмаршалу генералу
повелѣнія генералскіе: того ради
Заключаю , что надобно токмо
едінЪ изЪ сіхЬ двухЬ чіновЪ;
Сіе бывЪ^ сдѣлано, раздѣляю я
всѣ дЪла армеи, на четыре части
началные. Первая кавалерія. Вторая
інфантерія . Третія артілерія ,
Четвертая правіаытЬ ; И буду
опісывать о всякой части особліво.
Кавалерія есть корпусѣ, которой
часто стоітЪ порознь отЪ корпуса
армеи, и требуетЪ прінціпалного
началніка р которому всѢ протчіе
суть послушны.3 Оно! же бы імѢлЪ
X власть
[рг]
власть велікую , и былЪ породы
высокой. ИлібЬ того началніка
искуство , и добродѣтель были
шако веліки , чтобЬ вс’Ь протчіс
1
началніки ему были послушны
охотно. ВЪ кавалеріи бо случаетца
болЬ персонЪ богатыхЪ, и добро-
фамілныхЪ. и тако они суть не-
удобнѣе иныхЪ быть послушными:
того ради власть сія не имЬетЪ
раздЬлятіся. И понеже вЪ походЪ
кавалерія есть извычаіно на переди
и назади , и что настану прину-
ждены часто чініпіь двЪ главы ,
[ или два передай. ТакожЪ что
вЪ день баталіи оная стоішЪ на
правомЪ и на лЬвомЬ крылЪ. для
того нужно есть , чтобЪ вЪ кава-
леріи былЪ генералЪ леішенантЪ7
кошорои бы былЪ такожЪ чёловЪкЪ
власти велікои. надобно еще тре-
тіяго
Сз^з 3
тіяго началніка, которого болтая
часть называетЪ генераломЪ комі-
саромЪ , оной же раздаетЪ указы,
держ'/шЬ роспісь карауловЪ, муніцег
[или пріпасовЪ воінскіхЪ] и иныхЪ
дЬлЪ. И имЬетЪ ход'іть брать
указы отЪ фелтьмаршала , гене-
рала , а по томЪ ихЪ ошносіть
своему генералу отЪ кавалеріи *
Л уже послБ ихЪ раздаетЪ
квартірмістрамЪ ротнымЪ , ко-
торые отЪ всякой роты кЪ нему
приходятЪ .
Вся кавалерія ИмЪетЪ быть
раздЬлена по-ротно, изЪ которыхЪ
чінятЪ регіменты, не гіБхотнымЬ
маніромЬ, подЪ чіномЪ фелтьгера,
но токмо чтобЪ содержать поэя-
докЪ вЪ квартірахЪ > и. бояхЪ .
ради сочіненія регіментовЪ ста-
новятЬ четыре или пять ротЪ
X 2. вкугіЬ
[зчі
вкупЬ сЪ едіною ротою карабін-
шіковЪ 7 а наідревнЬішіи капі’танЪ
службою командуешЬ гпох корпусЬ.
и тако раздЬляютЬ всю кавалерію.
Сіе доказуешЪ свЪтло , что
началніка генералного ошЪ карабін-
шіковЪ.чінЪ есшь весма не полезенЪ.
ибо карабіншіки , не моіутЪ чі-
ніть корпуса .того ради , что
ихЪ способЪ біші’ся не повелЪваетЪ.
И правду сказать, что они были
установлены ради услуженія кавале-
ріи , или на кваргдірахЪ>или вЪ ка-
комЪ. увѣдомленіи о непріяшелЪхЬ,
или во взятіи языка,, или вЪ бою,
чтобЪ давать залфЪ сЪ фланка ,
или. вЪ отходЪ , чтобЪ, утомлять
піБхЪ у за которыми гонятца э
и отсшрЪліватца , внегда сами
за собою погоню відятЪ.
И правда есть, что добрые карабін-
і Г ШІКИ
О?]
ші’ки смЪшеные между кавалеріи
суть бѣло добры кЪ службЬ.
Но бывЪ едіны неполезны суть,
ежели учінятЪ болЬ квартірЪ
нежели есть началныхЪ офі'це-
ровЪ , тогда старшій капітанЬ
службою , командуетЬ кварти-
рою и выбіраетЪ старшаго же
квартсрмеістераиз своей квартіры.
ГенералЪ отЪ кавалеріи даетЪ
свои повелЬнія комісару генералу,
и генералу квартірмеіетеру, а сеи
ихЪ даетЬ протчімЪ квартірми-
стромЪ, которые кЪ нему пріхо-
дятЪ изЪ другіхЪ квартірЪ .
И тако повелЪнія разносятся безЪ
конфузіи , и бываютЪ вЪ рукахЪ
людеі немногіхЪ, а внегда случітся
неисправность , то удобно есть
доказать отколь она проісходТшЬ.
Инфантерія есть корпусЪ
X 5 наітвер-
Инфантерія
а другая
юты со-
кошорои
[32б]
наішвсрдѢишіи изЪ армеи.
Корпусы артілері'искои, и прові-
антской становятся всегда вмѣстѣ,
и нѢсть вЪ пѣхотѣ разлічности
между ротЪ , какЪ вЬ кавалеріи,
всѢ бо онѢ сушь ед'інои маніры.
половіна копеіщіковЪ ,
мушкетеровЬ, многія же р
чіняюшЪ регіментЬ 5 г
імѣетЪ своего началніка. А многіе
регіменшы чінятЪкорпусѣ, котороі
называютЪ брігадою. ОтЬ армеи
раздѢляютЪ извычаіно армею на
три корпуса . которые суть аван-
гвардія , баталія , и аріергвардТя.
Есякая же брігада должна имѣть
своего началніка , своего сержанта .
маеора , и своего квартірмістра .
Первой имѢетЪ брать повелѣнія
отЪ фелтьмаршала генарала. и
отнбсі’шь ихЪ началніку ошЪ брТ-
гады
талы своей , потомЬ давать слово
сержангаЪ маеоромЪ полковымЪ э
а второй имЪегпЪ назначівати
всякому .квартімістеру отЪ регі-
мента, разстояніе мЪста, которое
ему надобно чтобЪ людемЪ стоять;
а уже тЪ кваршермеістеры всякой
свое назначенное мЪсто раздЪ-
раздЪ-
ляетЬ фурі’ерамЬ всякой роты ,
на квар-
которые послБ салдатЪ
ті'ры становяшЪ.
Ежели есть генералЪ
нікЪ ошЪ всей інфантсрі" .
онЪ можетЪ имЪщь прілЪж
оную управлять
полков-
ой , то
іжаніе
---- ----------( вСІ0 генерално.
но вЪ армее онЬ имЪстЪ командо-
вать токмо едіну брігаду . А еже
ли инако, то не возмоя^емЪ уста-
новилъ порядокЪ которой мы пред-
ложіли. Есть народы, которые не
вЪрятЪ чтобЪ генералЪ полковнікЪ
X л отЪ
отЪ пѣхоты былЪ нуженЬ, но
доволствуются они полковниками
особлівыми всякого регімента ,
которые знаютЪ токмо повелЪ-
нія гснералскія , или его фелть-
маршала генерала.
АртілерТя должна имЪть генерала,
генерала леітнанта. і кварттрмісте-
ра,гіотомЪ своіхЪ протчі'хЬ офі'.
церовЪ, и понеже всѣ работники
подкопщ’іки у Инженеры , кондук-
торы і'нженерскіхЪ дЬлЪ, кузнецы,
плошніки у телЪжні’ки , и иные
мастеровые люди суть подЪ вла-
стію вышереченнаго генерала »
.Для того я бы хотЪлЪ установить ,
надЪ всякімЪ чіномЪ отЪ шЬхЪ
людей по началніку . КошорыхЬ
бы я взялЪ или изЪ комісаровЪ отЪ
артТлері'и , или изЪ іныхЬ людей
особлівыхЬ у чтобЪ посылать до
шхЪ
ні'хЪ, когда мнЪ таковые люди
надобны будутЬ .
КвартірмеістерЪ имЬетЪ по вся
вечеры прінімать повелЪніе отЪ
фелтьмаршала генерала. гИномЪ
провТантскімЪ имѣешЪ стяжать,
генералЬ которой долженЬ имѣть
своего лейтенанта, своего квартер-
меістера , и протчіхЪ своіхЪ офі-
церовЪ . его квартеірмісшерЪ
ІмЪетЪ по вся вечеры прінімать
повелЪніе отЪ фелтьмаршала гене-
рала. Тако повелЪнія раздаютца;
фелтьмаршалкЬ генералЬ ихЬ прі-
німаетЪ отЪ генерала , потомЪ
пріѢзжастЪ вЪквартіру свою ; куда
пріѢзжаетЪ комісарЪ ошЬ кавалеріи:
чтобЪ ихЪ прінять для кавалеріи,-
исержантЪ отЬбаталіи, котоэои
ихЪ, прінІмаетЪ. для Інфафтеріи,
и^роздаетЪ шБже повеленія сержд-
X V ншомЬ
ншомЪ , маеоромѣ отѣ брігадѣ.
Для артілеріи , прінімаетѣ
повелѣнія квартермі'стерѣ кѣ неи
опредѣленной , и для провіанта
такожЪ квартермеісшерѣ и тако
фелтьмаршалѣ генералѣ говоря
сімѣ четыремѣ герсонамѣ , даетѣ
повелѣніе всей армеѢ.
Всякой указѣ и повелѣніе имѢетЪ
даватіся напісмѢ,
Вѣ квартірѣ генералскои всегда
имѢютѣ стоять генералѣ фелть
маршалѣ, генералѣ отѣ артілеріи,
надзіратель расправы или суда,
первой казначЪі, генералѣ правіант-
скои , генералѣ квартеімеистерЪ ,
сержантѣ отѣ баталіи , и генералѣ
Профосѣ,
Еже ли армея стоітѣ вся кор-
пусомъ, тогда генералѣ квартер-
меіёйіерѣ всякому ошѣ тѣхѣ кор-
пусбвѣ
пусовЪ , назначіваетЪ разстояніе
земли ему прістоиное, которое
послѣ раздЪляетца во всякомЪ кор-
пусѣ чрезЪ офіцсровЪ на сіе опре-
дѣленнымъ .
ВЪ день баталіи фелтьмаршалЪ
генералЪ назначіваетЪ всякому кор-
пусу своемБсшо, по шомЪ сержаншЬ
отЪ баталіи строишЪ гіЬхоту
кЪ баталіи.
ФелтьмаршалЪ генералЪ долженЪ
имЪть трекЪ или четы рехЪ поле"
выхЪ помощи іковЬ [или отьюпіан-
гповЪ] для разношенія чреззвычаи-
ныхЪ. указовЪ . Но не имЪютЪ
они прітязать , повелѣвать ни
какому началніку , еже ли прежде
сами не были, или вЪ полковнікахЪ
или вЪ капітанЬхЬ отЪ кавалеріи.
СержантЪ отЪ баталіи имЪстЪ
командовать полковнІковЪ.
Но
Ез з2л
Но да бы они его слушалися удоб-
нѣе, имЬетЪ онѣ быть взятѣ вЬсси
чі'нѣ изЪполковніковЪ, и неТмѢютЬ
ни когда вЪ оной чі’нѣ жаловать нГ
ково не бывшаго вЪ полковн?кахѣ ,
такожЪ и сержанты маеоры отЪ
брігадЪ имѣютЪ быть взяты изЪ
сержантѣ маеорЪ полковыхЪ.
Сіи вещи бывЪ тако опредѣ-
лены иустановлсны, увТдятЪ велі-
кую удобность вѣ повслѢні’яхЪ, и
никто не возможетѣ выправить
свою ві’ну смотря на чюжую , того
ради что вскорѣ познаваютѣ, отколь
она проісході'тЬ ? что же всякого
прінуждаетѣ быть радѢтельнымЪ
исправлять тщателно всегда, что
ему приказано.
ГЛАВА
Си ?]
ГЛАВА ОСМАЯ НАДЕСЯТЬ .
О НАСТуЛАНІГ НА ГОСуДАрСТВО
ПО СОСТОЯНІЮ ІхЬ СІлЪ ,
і мЪстоположеніевЬ іхЬ.
| |0 сочіненіи армеи , надобно ея
употребіть , или вЪ завоеваніе
земли новой, или вЪ оборону своей.
Государь которой установляет-
ца наступать , имЪетЪ быть сіл-
нЪішіи , или відЪть ссору вЪ госу-
дарствъ , которое начінаетЪ ата-
ковать , или имЪешЪ туды быть
прізванЪ чрезЪ партію , инакожс бу-
детЪ резолюція дерзновенна. Ежели
земля , или страна , которую онЪ
атакуетЪ ,есшь шірока и раство-
рена, тогда онЪ имЪешЪ сЪ начала
искать газардовать ^или отвЪдаоть
счастія2 дашь баталіюили какой
велікои
оружія онЪ устрашілЪ
си , егкеліжЪ та
[или государство стѢ-
горами , или пресѣчена
*[ рвами , или покрыта
1 1
велікои бои , чтобЪ чрезЪ славу
своего оружія п
своіхЪ непріятели
земля [или і
снсна горами ,
рѣками , й р-----
лѣсами , или полна крѣпостями
тогда неудобно есть прінудіть
непріятеля кЪ баталіи»
ВЪ семЪ случаѣ надобно чініть осады»
и домогаті’ся надЪ тѢмЪ государ-
ствомъ становітіся господіномЪ ,
ТотЪ которой чрезЪ сеи способЪ
хощетЪ чініть пред успѣнія вЪ за-
воеваніяхъ своіхЪ, долженЪ имѣть
два корпуса армеи , того ради ,
ЧтобЪ сЪ едінымЪ держать своего
непріятеля вЪ боязни , а сЪ другімѣ
бы дЬіствовать без всякоі препоны.
Неудобно бо есть чініть про-
мыслѣ о осадЬ, покамѢстЪ имѢетЪ
оходЬ прежде , нежели
ТакожЪ шамо надобно
и обнадежіть тако
Г о 'і с I
ь ? з) и
добрую армею стоящую блі'зко
себя , которая у тебя отрЪжешЪ
провіянты: ежели жЪ страна есть
такова , идЪже входЪ неудобенЪ , и
что проходовЬ есть мало, чтобЪ во
оную воіти, тогда надобно форсіро-
вать едТнЪ пр
далЪ итти.
укрЪпітіся
добрЪ путь своіхЪ провіянтовЪ,
чтобЪ шебЪ не потерпѣть нужды
когда непріятель или сожжетЪ}
или велітЬ вывесть вЪ свой крѣпо-
сти, правіанты своего государства.
Ежели шы прізванЪ чрезЪ ф акцію
[или едіносогласную партію Д то
тебЪ есть велікои аваншажЪ [или
прібытокЪ ] того ради, что ты
извѢстенЪ о мѣстоположеніи того
государства , іи о утцёрбленіяхЪ
которые обрѢшаюшца івЪ мЪстйхЪ
тамо
тамо укрЪпленныхЪ, и чтошпіговЪ
имѢешЪ доволно, якоже и вс,якіе
вѣдомости о всемЬ , что чінітца
утвоіхЪ непріятелей. Надобно
такожЪ .быть $Ѣло радѢтслнымЪ
добрѣ обходітца, сЪ тою факці’ею,
и прівоДтть оную мало по малу
кЪдѢіствамЪ, которыебЪ ея прівели
вЪ случаи быть непрімірітелною
сѣ государемЪ своімЪ. Но внегда
ты від'ішЪ ? что та факція воюетЬ
сЪ. респекшомЪ} [или почтеніемЪ
и что она хощетЪ досадішь токмо
вполы , а не весма тому протівЬ
кого она взбуншовалася ; тогда
надобно имѣть велікое подозрѣніе,
и маршіровать [или итти^ сЪнеЮ
не выпуская узды изЪ рукЪ [сірѣчь
,со опасеніемЪЪ Ибо ежели боязнь
разоренія безЪ помощи , и прібѢ-
жіща > или надежды'помиритися,
..' оную
С337]
оную удержіваетЪ, весма отважіт-
ца на злые случаи, и печалныя
состоянія, тогда ед'іно и другое
есть равно бѣдственно ; и надобно
боятіся, чтобЪ она не помірілася
на твое несчастіе. Сего ради
ежели сЪ начала она не похощетЪ
обязатіся, чініть дѢіствія чрез-
звычаіныя и непростітелные, то
не надобно сЪ нею соедшшпся
просто, но подЪ добрыми закла-
дами. Надобно еще обходітца
со всяческімЪ человѢколюбіемЪ *
мілостію, и щедротою сЪ тЪми,
которые охотно тебѢ здаютца,
и зѣло жестоко сЬ тѢми, которые
тебѢ сопротивляютца.
Ибо благотвореніе кЪ едІнымЬ,
и жестокость кЬ другімЪ , суть
два началные способы, которые
тебЬ послушность прівлскаютЪ ;
ц городѣ
СззЗ]
ГородЪ взятой сілою, егоже и на-
кажу шЬ, или городѣ, которой
з дастся доброволно, ему же пока-
жутЪ мілость, отворяетЪ врата
у многіхЪ иныхЬ. Но проіпівно
тому, ежели городЪ взятЪ сілою
уі помілованЪ ,или городЪ, которой
здается доброволно, смужс и не
мілость покажутЪ, то запіраетЪ
врата у многіхЪ. откуду я заклю-
чаю , что завоеватель имВетЪ
ирібыточествоватіея своімЬ сло-
вомЬ, каково онЪ обЪіцалЪ , хотя
вЪ мілости или жестокости.
ГЛАВА ДЕВЯТАЯ НЛДЁСЯТЬ,
о оборонѣ госудлрствЬ
ПО состоянію ІхЬ сілЪ, і мѣсто,
доложеніевЪ ІхЬ.
Та бы добрЪ опісать о сеи
матеріи; надобно ея раздѢ,
" 'лішь на трое, то есть на
малі>?с
І339І
малые государства, на средніе йні
мочные. . Малые суть такова
состоянія , что они срде.ржатца
токмо ревностію, которую имѢютЪ
ихЪ сосЁди , едіны и сЬ другіми»
того ради , что ежели едины ,
________.1 . атаковать безсілное
ОднакожЪ сіе состоя-
похотятЪ .
государство, то другіе его будутЪ
оборонять. ОднакожЪ сіе состоя?
ніе есть зѣло страхов’іто и худо-
надежно. Ибо .ежели сдінЪ при-
д-егаЪ вЪ состояніе, его атаковать#
то другой не будещЪ вЪ .состоя-
ніи , его оборонять.
Совѣты государей и государствѣ не
управляются всегда тако равно ,
чтобЬ наічащеедінЪ не имЪлЪ какой
верховности надЪ другімЬ.
Опрічь сего случая печалного »
есть и ной , что иногда срглаша-
ютца раздЬдять добытіе. И тако
п г таковое
Й4°]
таковое состояніе мальіхЪ Государ-
ствъ , которые не имБютЪ сілы
вЪ себБ оборонят'іся, есшь всегда п рі
конпЪ бЪды , и надобно имЬ держа-
тіея велікогО коварства , и сміренія,
чтобЪ отнять случаи у своіхЪ сосБ-
довЪ, вЪчемЪ на н'іхЪ намЪріватіся.
ЕдінЪ способЪ , которой имЪ
остаетца, есть сеи, чтобЪ имЪть
нные, такожЪ ружья, й денегЪ сЪ до-
волствіемЪ, чтобЪ ихЪ добрЪ оборо-
нять, и дать время тебя секуровать
тЬмЪ. оніжепохотятЪудержашь при-
бавленіе вЪ с'ілахЪ, того, которой
тебя будетЪ атаковать . Ибо еже
ди не імБешЪ нікакова способа соп ро-
тівлятіея, то земля твоя будетЪ
"ЬЗята прежде , нежели возмогутЪ
имѣть - время тебя секуровать.
И кромЪ того» что удобность,
’ которую
которую о.брЪтаюшЪ.у тебя землю
завоевать, . дасілЬ охощу тебя ата-
ковать , обрящешЪ еще $Ъло болЪ
людей вЪ состояніи тебя секуро-
вать у нежели твою землю паки
у твоего непріятеля завоевать.
Того ради что еді’но есть удо-
бно сЪ сілою равною , а другое не
ИмЪя болши непріятелскои сілы,
есть й'Ьло неудобно . КЪ чему я
прібавляю , что страховііпо есть
вЪ томЪ , чтобЪ той , которой
твою землю у непріятеля твоего
отнімешЪ р бывЪ твоімЪ пріяте-
лемЪ оную не овлддалЪ, яко той,
иже было ея взялЪ РкакЪ не-
пріятель, 2 Аежелі онЪ твою землю
шебЪ цазадЪ отдастЪ, и то сЪта-
кіми уговорами жесток'іми, что ты
будешЬ владѣть » токмо сЪнію
самодержавства <
Й зЪл®
С34^]
И бѣло счастлі’вы суть тѢ > ко-
что ихЪ по старому установляютЪ
вЪ ихЪ государствахъ погібшіхЪ э
и сЪ тою же властію и волносші'ю,
какЪ онй прежде владѣли ; ибо
ПрімѢры о томЪ суть рѣдки.
Для средніхЪ государствъ я
здѣсь становлю государя, (2или рѣчь
посполіту 3 когіюрои ради обороны
своей, МожёшЪ держать дватцать
йіьісячь пѣхоты , и три тысячи
кдйніцы со всѢмЪ нужнымЪ экіпа-
жемѣ ; сжёлй земля его есть не-
удобногб прістугіу, и что вЪ нея не-
возможно воійпй ийакО , токмо чрезЪ
нѣкоторые посажй г Р или про-
кбды 3 и горы укрѣпленное , и
сйре&енныё, то ОнЪ ймѢетЪ велі-
кои авантажѣ ^или верховность.]
* Т* Т
Но
СиЛ
Но тѢ , которые на то зѣло на*
дѢялТся, и пренебрегли другіе обо*
роны, сами . себя обманули и по-
губили , чемЬ чаяли быть вѣна-
иболшеи надежности .
ЕжелижЪ оная есть окружена
моремЪ , то есть доброй ровЪ ,
однакожЪ мочнѢпши наидетЪ спо-
собЪ , десантЬ учІшгіЖ* вЪ островѣ.
Ежелі’жЪ вышереченная его земля
есть окружена болотами и рѣками,
то находятЪ еще способѣ чрезЪ
оные переправліватіся, а наипаче
нынѣ имѣя арішлсрі'ю , чтобЪ
таковые пасажи были удобны «
И тако надежнѣе есть уповать
насвои собственные сілы,на добрую
армею, и добрые крЪпости вкупѣ,
того ради что армея безЪ крѣ-
постей бы-вЪ безё!лна, и не смѣя
Ни на что напустили, оставляетъ
Ц <| непрія-
І344]
непріятелю хлЪбЬ полевой , и
ріособЪ пішашіся на твоіхЪ про-
торяхЪ, и тебя разорятц, акрЪ-
пости безЪ армеи не могутЪ гпебя
сохраніть дрлго, не токмо толіко
времяни на скрлко запасешЬ про*
віянтовЪ. Но сіе вещи бывЪ раз-
предЪлены сЬ разсуждешемЪ , воз-
можно чініть велі’кую сопротів-
^юсть. ЗдЪ не надобно опускатца
на фантазію людей своіхЪ, кото-
рые не раз смотря мѣстоположенія
своіхЪ городовЪ, ни добро общее,
когда в'ЦятЬ своіхЪ сосЪдовЪ, что
укрЪпляютца, то вс’Ь хотяшЬ имЪ
подражать . и $лЪ есть, имЬть
болЪ крЪпостеи , нежели возможно
стеречь , или ничего не имЪшь,
Л еще лучше бы я любілЪ послЪд-
нее, того ради что давЬ на счас-
іпіе баталію, устратасщЬ своего
непрія-
непріятеля, но чрезЪ другой спо-
собЬ мусішЪ погінуть конечно > но
могши надЪяшіся инаго, токмо что
продолжити твою погібель .
Ибо ревность .которую имЪешЪ
сохранішь всЪ свои крЪпости э
оставя вЪ ніхЪ велі'кіе гварнізонь »
ртнімаютЪ у тебя способЪ , дер-
жать армею вЪ полБ , тогда по-
терянія двухЪ или трехЪ збо'
ровЬ хлЪбныхЪ полевыхЪ , тебя
принуждаетЪ Здатися насильно .
Знаю что есть такіе люди, кото-
рые утверждаютца на сеи раціи ,
что внегда де начальные мЪста
государства суть укрЪплены, то
вездЪ хлЪбЪ сЪ поля вЪ ніхЪ сво-
зятЪ, на которое [поле^ армея
непріятельская прішедщи, еже ли
пробудетЪ долго э то сЪ голоду
помрешЪ.
Не А сжс
А ежели она птолко мімо проідегпЪ,
то велі'кого де зла не чінітЪ } и
тако оной какЪ невозможно есшь
учініть велгкую осаду.
На что отвЪтствую, что крЪпості
и были начално вымышлены длябез-
сІлнЬішаго, того ради, чтобЪ малое
чісло людеі сопротівлялось протівЪ
болшова. Нежели имЪешЪвелікое
чісло крЪпостеи, и велікіе караулы
по велічінЪ крЪпосшеи,то надобно
тебЪ имЪть салдатЪ болше тво-
его непріятеля , которой идетЪ
тебя атаковать. Инакоже, невоз-
можно потЪмЪ крЪпосшямЬ имЪшь
гварнізоны доволные , чтобЪ ихЪ
отЪ осады сохраніть. А ежели ты
СілнЪе безЪ всякой крЪпости , то
возможешЪ храніть свою землю
державЪ поле. Опасно есть велікіе
городы крЪпіть з ибо они бываютЪ
тако
[347]
тако горды , что часто почітаи не
хотятЪ прізнать своего Государя.
аоіпЬ малого безпокоіства, и вреда
вЪ воі'нѣ, жітели такіхЬ городовЪ
лучше избіраютЪ имѣть инаго
государя, нежели відѢть разореніе
свое. . Тако заключаю,что надобно
имЬть столь мало крѣпостей,
чтобЪ оные тебѢ не мѣшали поле
держать. А которые уже имѢетЪ,
и тѣ надобно тако добрѣ укрѢпішь,
и запасти нужными вещми, чтобЪ
онѢ могли чініть велікое сопро-
тівлеше. ТакожЪ чтобЪ тѢ крѣ-
пости были на добромЪ мѣсто-
положеніи , и держал’ібЪ болшіе
городы вЪ ихЪ должности , и
граніцы бЪ утверждали того ради ,
чтобЪ непріятелю отЬ того про-
исходіли трудности оставіти по-
зади себя крѣпость у котораябѣ
могла
[348]
могла вредйпь провіантамЪ, и чтобЪ
чрезЪ согласіе, или инако онЬ не
могЪ овладѣть прінціпалнымЪ [или
началнымЪ] городомЪ, вЬ которомЪ
бы ему имѣть свою резіденці'ю, ради
Содержанія воіны еЬ государствѣ.
Сіи вещи бывѣ тако расположены,
надобно смотріть кто есть непрі-
ятель , которой іпебя ащакуешЪ.
Ежели на тебя насшупаетЪ сілд
соедіненныхЪ собранная вкугіѢ, то
оную удобнѣе есть разгласіть, нежс
ли когда оная надлежіцш единому
властітелю. ВЪ семѣ случае зѣло
добро есть между ими разсѣять
подозрѣніе и ревность, претворялся
имѣть согласіе,фкоторымЪ нібудь
отЪ соед’іненныхЪ , емуже являя
болше почтенія, нежели злости ,
велікую даешЬ ревность другімЪ;
И надобно домогадаіся чщрбЪ была
ссора
[349]
ссора сЬгосударствъ!соединенными.’
Ибо кЪло неудобно есть, чтобЪ
многіе государи были долгое время
соедінены вкупЬ безЪ того 3 чтобЪ
не зароділіся между ими » ненаві-
сши, и завісгаи, якоже и разгласія , за
разностію іхЬ нравовЪ і іншерессовЪ.
И тако сіла и власть , которые
надлежаінЪ токмо едіному государ-
ству, суть гораздо болше страшны.
И понеже м ожешЪ быть ата-
кованЪ болше, или менше жестоко,
для того о томЪ скажу едіно слово.
Ежели ты будешЪ атакованЪ чрезЪ
сі'лы , которые будутЪ не зЪло вы-
ше чісломЬ тво'іхЪ , то можешЪ не
осшавя свою землю , охранять еЪ ,
а сЪ армесю своею и фортеціями ,
или крЪпостями разорять непрі-
ятеля , чіня ему вредЪ вЪ провіян-
тахЪ его , и укрЪпляяСя транжа-
ментами
ментами всегда тако блізЪ его,
чтобЪ ему мочно пріносішь пре-
пону , никакую же осаду учініть.
Ибо ежели завоеватель вдаль не
идетЪ у то онЬ назадъ отступаешЪ,
невозможно ему стоять вЪземлЬ,
которую онЪ хочетЪ завоевать ,
ежели вскорЪ вЪ неи не уста-
новітца и не укрЪпітца какімЪ
взятьемЪ велікі’мЪ .
Ежелі жЪ ты будешЪ атакованЪ
чрезЪ державу весма своіми сілами
сілнБішую твоіхЪ , тогда надобно
поле оставіть и сжечь всЬ про-
віантъ! , которые ты не можсшЪ
содержать вЪ своіхЪ фортсцахЪ .
ТакожЪ всЪ городы , и веси, ко-
торые не можешЪ сберечь . Ибо
лучше есть сохраніщіся вЪ землЪ
разоренной , нежели ея сберечь
остастца
йр]
Остаетца говоріть о мочныхЪ
государствахъ , которые безЪ по-
мощи отЪ иныхЪ имѢютЪ армеи
и денги , и чемЪ всегда содер-
жать воі’ну.
Есть мало таковыхЪ, и імЪюшЪ они
остерегаться токмо сами отЪ себя.
Того ради что едінЪ непріятель
не доволно есть моченЬ , ихЪ ата-
ковать , и неудобно есть, чтобЪ
соедіненія многіхЪ государей могли
всЪ согласится вЪ таковомЪ на-
мѣреніи , н’іже вЪ немЪ устояти
долгое время вкупѣ , однакожЪ я
о томЪ скажу едіно слово .
Велікіе государства суть всѢ
собраны вкугіЬ или разсѣянны
по разнымЪ мѢстамЪ .
Первые, оніже и-мѣютЬ свои
сілы всЪ соединенные, могутѣ
. атаковать и обороыятіся мочнѣе
нежели
[301
нежели піѣ, которые суть тако
сЪ $Ѣло велікімЪ по-
при-
раздѣлены ; того ради , что они
переводятЬ свои сі'лы куда нужда
позываешЪ а
спЬшеніемЪ и удобностію наГмсн-
шімЪ росходомЬ. другіе же ------
водятК вЪ тревогу и ревность болѣ
людей , того ради , что они
гюгранічны наіболшему
государствѣ.
едіны и другіе суть агаакованны, то
они имѣютЪ употребляти оборо-
суди»
чіслу
ОднакожЪ, ежели
ны предложенные выше сего.
Толко скажу,что надобно имЪ
имѣть крѣпости добрые и вЪ ма-
ломЬ чіслѢ , и токмо на граніцахЪ ,
а вЬ средінѢ государства ніедінои;
того ради что болше боятіея
надобно междоусобной брани ,
{^нежели чюжестраннои 3 > безЪ
которой нікогда бы не атаковали
великую
велікуго имперію , и тЬмже спо-
собомъ отнімаюшЪ у бунтовщіковЪ
началнои корень ? которой ихЪ
на то побуждаетЪ.
Ьпрічь сего надобно еще
сказать , что началная и наімоч-
ніэішая помощь протівЪ междо-
усобной брани есшЬ тая , чтобЪ
содержать воину чюжесшранную,
которая отгоняетЪ праздность ,
забавляетЪ вЪ дЬлЪ всЪхЪ людей *
а особл'іво доволствуетЪ людей
славолюбівыхЪ . оная же отдаляетЪ
гордое богатство, обучаетЪ твои
народЪ вЪ воінЬ , и держітЪ тебя
вЪ такой славЪ между твоими
сосЬды , что обрЪтаешся посред-
ственнікомЪ во всЪхЪ ихЪ ссорахЪ:
И правда , что сіе прав'іло добро
есть упошребляши шокмо государ-
ствамъ мочнымЪ ;
Ч Л малымЪ
Сзя]
А малымЪ государствамъ, кото-
рые имЪютЪ бояшіся всякія воіны,
тое правіло вредітелно есть. ибо
бывЪ безсілны у вмЬсшо добыдаія
могутЪ погі’бнуть .
ГААБА ДВАДЕСЯТАЯ.
о СПОСобАХЪ, КАКО ОбНАДЕЖІТІ ,
или уТВЕрДІТІ ЗАВОЕВАНІЕ^.
Государь самовласшітелныи МО'
жетЪ лучше велікія и скорыя
завоеванія учініть, нежели рѣчь
посполітая , того ради что бывЪ
секретенЪ вЪ своемЪ совѣтѣ, смЪлЪ
вЪ своемЪ намѣреніи, скорЬ вЪ сво-
смЪ исправленіи, и небояся пре-
кословія ни отЪ кого , чінітЬ онЬ
болЬ завоеванія вЪ десять лЪтЪ
вовремя ж’івота своего , нежели
рѣчь посполіта , [которая есть
не
не тако секретна и смЪла вЪ своей
резолюціи, дактомужЬ одержі'ваетЪ
власть своіхЪ капітановЪ, и по вся
часы прскословітЪ ихЪ дБіствам^
возможешЪ учініть во сто лЪтЪ .
но такожЪ рЪчь посполіта, которая
всегда йдетЪ по правіламЪ и не-
склонна кЬ несовершенству едіного
ліца , и оной же правітелство не
яріемлетЪ прсмЪны и разрушенія
ніедіного, ради умершаго сенатора,
хран'ітЪ зЪло лучше и долЬ что
она завоевала , нежели государь ,
которой часто , и почітаи всегда
имБешЪ наслЪдніка, тако лЪнівагр
кЪдБлу , какЪ онЪ былЪ добродБ-
теленЬ. однакожЪ хоіцу здБсь
установіть толі’ко ради едіныхЪ
какЪ ради друНхЪ правдівыя правіла
како добрЬ обнадежіть [или утвер-
дітьЗ завоеваніе; которые заклю-
Ч а чаютца
вЪ водности жгли]
по старому вЪ водности,
они суть подданные
государя и государства ,
Чаютца вЪ двухЬ вещахЪ , то есть
ЧтобЪ отнять волю у тЬхЪ , кото-
рыхЬ ты завоевалЪ, мятежЪ учініть,
и способЪ мощи тосЦучініть , что
надлежітЪ кЪ первой: Скажу я тако,
что ежели завоюешЪ людей волныхЪ,
шо у ніхЪ не отнімешЪ [ сірЪчь
пр'і жівотѢ тЪхЪ , которые тако
вЪ водности жгли ] желанія быть
Ежелі’же
едіного
и что
токмо имЪюгпЪ премЪну во власті-
післЪ , то они изберугпЪ лучше
быть подЪ властію того, которой
сЪ ні'ми тіше будетЪ обходітца во
всякіхЪ дЬлЪхЪ : и всегда надобно
начінать способомЪ тіхімЪ, иусша-
новлять кондгцію [или состояніе
человѣческое] завоеваннымЪ, кото-
раябЪ была надежна ижівоту
и имЪ-
С3 57]
и имѣнію. ибо ежели между тво’іми
собственными подданными не обрѢ>
таюшЬ оную надежность, то сшра-
ховіто есть , чтобЬ они бунта
неучініли ; подумай же коль паче
опаснЬе есть, чтобЪ новозавоеван-
ные не востали , бывшу закону отЪ
натуры начертану во всякой
твари , что самое малое жі'вотное
имЪешЪ радѣніе освоемЬ сохране-
ніи , кЪчсму человѣкѣ уцвѢтеннои
умомЪ прісовокупляетЪ сохраненіе
свое чести и своего добра» которые
часто онЪ болше жівота своего поч'і-
таетѣ. И тако государь имѢетЪ
повелѣвать и исправлять юстіцію
[или праведность радѢшелно , и
утѢсненного оборонять чрезЪ свою
добрую правду . ТакожЪ воз-
держивати ся самЪ отЪ всякаго
насілства, ибо безЪ сего невозможно
? 3
утвер-
[И8]
утвердіть людей завоеванныхъ,
Надобно такожЪ ихЪ содержать
наіболше по возможности вЪ спо-
собЪ , и установленіи ихЪ праві.
телства, и ніедінаго отЪніхЪ удер-
жівать мощи пріити вЪ чіны, до
стоінства и чести, которыми они
могутЪ стяжать невредішелно на-
дежности.
Ежели такое завоеваніе учінішЪ
государь самовластітелнои, тогда
способЪ оное утвердіть есть той,
чтобЪ установіть тако свое прЬ
сутствіе наіболше по возможности,
тегэ ради , что бытность его
удержіваетЪ много конфузеи или
смутЪ . А богатое уборство его
двора начертаваетЪ нЪкое говЪніе
во главЪ народовЪ, такожЪ, что отЬ
того двора есть прібыль меЩаномЪ,
и мастеровымЪ людемЪ, идЪже онЪ
обрЪщаешца. ЕжеліжЪ
С?59]
Ежеліжѣ такое завоеваніе учі’нітѣ
рѣчь посполіта , которая не мо-
жешЪ перемЪніть століцу своего
государства, тогда надобно, чтобЪ
тѢ, КошорыхЬ она вЪзавоеванную
землю пошлетЪ , губернаторами
былі тамо сѣу борствомЬ богатымѣ,
ибо народы иногда болЪ смотряшЪ
на наружное нежели на истінное.
Сіи суть способы , которые
послушность невіді'мо вЪ народы
новозавоеванные вводятѣ: но поне-
же сего не доволно., и что часто
удобность учініть мятежѣ безЪ
казни подаетѣ на то охоту ,
того ради нужно есть имѣть
опасенія пріетошыя , которые со-
стоятЪ вЪ томЪ , чтобЪ имЪть
оружія и фортеціи вЪ рукахЪ.
Я не разумѣю тако, чтобЪ изѣ-
ору жішь весма народѣ, ибо ежели
Ч вог.
возможно, то не надобно кЪ тому
пріходіть , но токмо обнадежітіся
велікТми мѣстами , чрезЪ добрые
фортецти, и імѢгаь арсеналы вЪ раз-
ныхЪ мѢстахЪ, а не всѢ вЪ едіномЪ.
ТакожЪ не надобно оставлять ни-
ед'шаго города , н'іже замка за
швоТми фортецами гварнізонными,
которой бы могЪ сто выстрѢловЬ
пушечныхЪ вытерпѣть.
Есть послѣдней способЪ, егоже
древле полезно употребляли , а
нынѣ оставіли , но я сго похва-
ляю велми.
То есть, чтобЪ установить коло-
ніи [^или прессленія]. и переводішь
людей изЪ государства вЪ другое ,
того ради что, мочно тѢмЪ спо-
собомъ новозавоеванную землю
вЪ должности держать, и награ-
дилъ многіхЬ. салдатЪ, которые
шебѢ
тебЬ добро служгли; инеобріэтаю
ту рацію важну, которою доказу-
ютЬ будто вЪ томЬ есть жесто-
кость , чтобЪ чініть тое премѢ-
неніс , и будто сіе есть протівЪ
благолюбія ; Протівно тому
обрѣтаю я, что жесточайшіе суть
тѢ способы , которые употреблю
ютЪ извычаіно держати тако нізко
народы > чтобЬ они имѣли токмо
жівотЪ , и не моглібЪ надѢятіся
ніедінои чести вЬ своей землѣ ?
исповѣдую по правдѣ, что любілЪ
бы я лучше быть выгнанЪ изЪ
моей земли вЬ иную, гдѣ надежда
мнѢ
во что
состоянія , нежели жіть вЪ моемЪ
отечествіи , и лішішіся надежды,
не обрѣтая нічего тако жестокаго,
какЪ шос , чтобЪ отнять у чело-
Ч у вѣка
сстанетца мощи прійти
нібудь честнѢішее моего
[362]
вѣка надежду, которая его вЬ семѣ
свѣтѣ ради добра народнаго влечетЪ
вЪ резолюціи , всякіе вещи чініть,
и которая ради благЪ доброй жізни
подаетЬ ему постоянство всякіе
вещи терпѣти.
ТакожЪ скажу, что нѣсть нічего,
чтобЪ оіплічало толіко человѣка
огпЪ скота , и человѣка преро-
жденного кЪ богу , отЪ человѣка
сластолюбіваго , какЪ надежда.
Сіе меня прінуждаетЪ заключилъ,
что нікогда не надобно отнимать
у человѣка надежду, мощи одер-
жать состояніе лучшее , нежели
то, вЪ копгоромЪ онЪ обрѣтается,
того ради * чтобЪ его не вкінуть
вЪ отчаяніе.
ГЛАВА
С03]
ГЛАВА ДВАДЕСЯТЬ ПЕрВАЯ.
како нлдобно дѣйствовать , чтобъ
СЕКурОВАтЬ СВОЕГО СОЮЗНІКД
[или Ему ПОМОЩЬ ДАТЬ.]
ІТ АічсспінѢішсе дѣіствіе, кото-
2. рое можетѣ учініть государь,
и которое ему пріносішЬ
болѣ славы , есть тое, чтобЪ секу-
ровать своіхЪ союзныхЪ вЪ ихЪ
нуждѣ. Но сія вещь такова, что
хотятѣ чініть воину > тогда избі-
раютЪ свои ползы , и бе рутѣ свое
время и способы смотря по тому >
что хотятЪ и могутЬ сдѣлать.
Не тако есть вЪ секурсѢ [или
помощи] своего сосдіненного, кото-
рого надобно секуровать сЪ не-
уДобностями и вредностями, кото-
рые
его земля
и нічшо
вспоможс-
швоими
рыс случаютца, еже ли
есть сосѢдна сЪ твоею ,
тебѢ не мѢшаетЪ, ему
ше учинить , со всѣми
сілами соединенными , ггю не можешь
имѣть иного отговору,чтобЬ сего
не учініть развѣ что сшрашТшся
его непріятеля, и не хощешь ему
досадіть. Которая рація есть
безчесгйыа , и не разсудителная ,
ибо чрезЪ сеи отговорѣ не ми-
ну ешЪ бЪды, которую пагуба тво-
его сосѣда на тебя наведетЪ, бывѣ
зѢло лучше сопротівлятіся вкупѣ,
неже ли дать себя побѢді'шь по-
рознь единЪ послѣ другова .
Но ежеліжЪ твои । ъ
дѢленЪ отЪ тебя
государи и государства ,
случатца великіе і
союзнікЪ раз-
чоезЪ иные
і
— , и что
неудобности
вЪ проходѣ даже до его земли, тогда
надобно
Г3^51
надобно зЬло думать, какімЪ спо-
собомъ ты возможешь ему вспо-
моженіе учініть. ибо еже ли государ-
ства, которые суть между вами ,
откажутЪ тсбЪ вЪ проходЬ , и
что прінуждснЬ ты будешЪ сЪ німи
битися прежде, неже ли мощи
помощь дать своему союзнику, то
опасно есть , что не возможешь
[ можетЪ быть ] его секуровать
вЬ надобное время. ЕжеліжЪ твои
сосЬдЬ опасался тебя или того,
которой атакуетЪ твоего соедіне-
нного, или союзніка, дастЪ тебЬ
пасажЪ ,
можешЪ
пріять] надежно, развВ онЪ тебЪ
вручитЪ •
лучшего
но еже ли
едінснного,
или проходЪ ] то не
его акцептовать [ или
мЬста
твоего
непріятель
или союзника, имЬетЪ
“ " “ государ*
нужныя ради
возвращенія д
твоего со*
Сзбб]
Государства блізЪ тебя , И что
тебѢ мочно удобно его атаковать.,
шо надобно сіе чинить смѣло .
А секурсЪ, которой можетЪ да-
тіся чрезЪ диверсію, [^или прінуж-
дсше] непріятелю раздЪліши свои
сільік есть по моей мысли наіна-
дежнЪішіи. И оной же лучше имЪетЪ
доброе счастіе , того ради, что
ты его чінішЬ со всѣми своими
сілами и способствіями , да ктому-
же, что ты ашакуешЪ, то извы-
чаіно , не добрѣ есть провідѢно и
запасено нужнымЪ , такожЪ что
іпои которой атакуешЬ иное
государство, уводипіЪ сЪ собою луч-
пііхЪ капітановЪ и салдатЪ своихЪ,
Но еже ли всѣ сіи способы
тебѢ лішатца, то не останетЦа
болше опрічь денежного, которымЪ
ему возможно вспоможеніе чініть,
и кото-
[Зб7]
и которой часто нсдоволенЪ есть
чтобЪ его спасти [^сірЪчь союз-
ника твоего. 3
ГЛАВА ДВАДЕСЯТЬ БТОрАЯ.
КОТОрОЕ ЕСТЬ лучше , чтобЬ ВЕЛІКІІ
госудлрЬ чінілЬ воіну самЬ ,
‘или ЧрЕзЪ порутчіковъ
[ шо есть генераловъ
Р|рістоѴно есть вЪ ссмЪ мЪсшЪ
п'ісати, ежели государь имЪетЪ
вести свои воіны самЪ, или чрезЪ
порутчіковЪ. И понеже практіка
вЪсмЪ разлічна , для того всякой
пріносітЪ свои раціи.
ТѢ , которые не ап.робуюшЪ
Г или не похваляютЪ Д чтобр онЬ
воевалЪ самЪ, говорятЪ тако.,.что
вышедши де изЪ своего государства
ошверястЪ онЬ .врата ссорЪ
и от-
иотнТмаегпЪ у себя способы тому
помощи , и что ему нужнЪе есть
храніти вЪ мірЪ внутреннее ,
нежели ч’ініть воі'ну внЪ . чему де
ні'что тако можешЬ служилъ , какЪ
его прісутсшвіе , которое держітЪ
вЪ боязни непостоянныхъ людей,
тБжс говорятЪ , что державЪ вну-
треннее вЪ послушности, можетЪ
онЪ лучше управішь внѣшніе дѣла.
ТакожЪ, что случаютца де наи-
болші’с несчастія, внегда государь
обрЪтастца самЪ своею персоною
внЬ своего государства , нежели
когда онЪ обрЪтастуа вЪ немЬ;
Ежели онЪ самЪ своімЪ ліцемЪ
ПолучітЪ не счастіе и пощеряетЪ
Много людей , бывЪ ошдалснЬ отЪ
своей земли , тогда склонные
кЪ мятежу , суть смЪлЪі’ше учі-
нишь новіну > и всякой беретЪ
ИЗЛІІП-
излі'шную полность , и выходітЪ
изЪ своея послушности. Ежели
онЬ убітЪ , то подданные его
впадаютЪ вЪ фалшівое мнѣніе , а
непріятель его пріемлетЬ болше
сиплости и пр’ібыточествуетца
велми. ЕжелижЪ онЪ взято , то
еще хуже ; ибо ніедінЪ не могши
обьявітіся государемѣ . а началнік'і
хотя прібышочссшвоватіся его не-
счасті’емЪ , всѢ дѣла пріводятЪ
вЪ такую конфузію , что нічего
болше не чінішца вЪ государствѣ
со властію.
Того ради, что тѣ , которые
овладаютЬ правітелствомѣ, мучатЪ
другіхЪ велможЪ, которые бы кѣ
оному правітелству мргли имѣть
правое ожіданіе, уі которые часто
иабіраютЪ лучше прізвать. непрі-
ятеля общего , неже ли пркарятіся
Ш своімЪ
[37°]
сво'імЪ пюварыщамЬ. ко чему выше
сего реченные. [ люди прібавліва-
ютЪ , что государь дс не можетЪ
освободітіся не учіня зЪло велі-
кіе прібытки своему непріятелю,
и заключаютъ они что нещастія
суть велми болтая газардовашь
или ставіть на фортуну пер-
сону , которого нібудь государя
вЪ воінахЪ , нежели ихЪ велЪть
правіть чрезЪ порутчіковЪ.
Сіе мнЪні'е вЪ ЪачалЪ держано
есть отЪ людей долгой одежды .
сірЪчь пріказныхЬ3 которые нату-
рално суть непріятели людей во-
инскххЪ . они же сохраняя свою
власть лучше вЪ мірЪ , нежели
вЪ воінЪ , не токмо отговаріваютЪ
ход'іть самому государю персонал-
но на воіну , но совЪтуюшЪ еще
тергіЬшь всякія бесчсстія:
КЪ выше-
Си*]
КЪ вышепомянушымЬ людемЬ
долгой одежды присовокупляю <
лсшецовЪ, сводніковЬ, и всБхЪ злыхЪ
вредітелныхЪ и кЬ паг^бБ ведшіхЪ
людей, многіхЪ государей , которые
во время міра держаіпЬ тБхЪ госуда-
рей вЬ такой лѣности, что она ихЪ
пріводітЪ ко всякімЬ излішностямЪ
и сластолюбіямЪ ; увѢщавая ихЪ ,
что государства ихЬ токмо сдѣла-
ны ради ихЪ, а не они ради ихЪ
государствѣ , и что подманішѣ ка-
кую жену и вкінуть ея вЪ худое
жітіе , есть честнѣе, нежели за-
воевать провінцію.
ТакожЪ , что есть болше славы
и знанія установили {^или учреди-
ти 3 пірЬ , нежели баталію •
Да кЬ шомужЬ увѢщаваюшЪ они ,
что трудѣ токмо здѢланЪ ради чіі*
кіхЬ и непородныхЪ людей , и что
Ш 2 велі'кіс
велікіе государи имѣютЪ велѣть
дѣлать всѢ вещи, непр'ілагая своего
труда, которой есть путь извы-
чаінои кЬ пагубѢ королевствѣ
и имперіевЪ.
ТѢ, которые совѢтуютЪ государю
чініть воіну самому , говоряшЪ
тако, что команда или повелѣніе
армеи , есть кусѣ тако сладкой ,
что онѣ его не имѢетЬ безЪ ве-
лікои нужды раздѣлять.
Ибо для' доброго управленія вЪта-
комѣ чінѣ , надобно быть зѢло
властітелному человѣку , и часто
генералы отЪ армеи не содержатца
во своі’хЬ должностяхъ , а наі’паче
внегда государь не ісправляетЪ своей
• для того, что вЪсемЪ случае онЪ на
йіурално завідуетЪ чужой славѣ, и не
' можетЪ снесши благія дѢіства своіхЪ
порутчІковЪ , хотя они имѣютЪ
доброе
доброе счастіе вЪ прібыль его.
Б'Ь семЪ нравВ его забавляютЪ
тѢ, которые дѣла управляютъ,
и опасаютца чтобЪ добродѣтель
высокопревосходителная ихЪ не
истѢсніла , отколь проісходІтЪ
худой сууессЪ [или счастіе} доб-
рыхЬ намѢреніевЪ, которые погу-
бляютЪ, или за лі'шеніемЪ денегЪ,
или залішені’емЪ провіантовЪ, или
убавя и утѣсняя власть генерал*
скую , или давЪ ему началніковЪ,
которые бы ему были протівны
и прекословны , и ониже бы ему
служіли болѢ путлами , [ чтобЪ
ни вЪ чемЪ не посгіѢшппь } нежели
помошніками. А когда дѣла не
имѢютЪ послѣдованія добраго и
чаянного , тогда віну кладутЪ на
безвіннаго, а віннои тріумфуетЪ,
Тако , велікіс государи , которые
[374]
будущЪ чінТть воіну чрезЪ порутч!-
ковЪ, будутЪ услу жены .
тЪже, которые совЪтуютЪ госу-
дарю чіні’ть вогну самому персонал-
ію , говорятЬ что слава и честь
государя , доброго капітана есть
все иное , нежели государя
имЪюцдаго добрыхЪ капітановЪ,
Что первой стращенЪ самЪ оіпЪ
себя, а другой токмо чрезЪ иныхЬ,
и что первой же не можетЪ самЪ
себЪ измЪніть , адругова мочно
обмануть , которой повелЪваетЪ
чрезЪ капі’шанов'Ъ , такожЪ что
первой знаетЪ избірать тЪхЬ ,
которые суть годны кЪ воі’нЪ ,
а другой ихЪ имЪетЪ добрыхЪ ,
токмо случаемЪ ? тЪже говоряшЪ
что власти перваго не тако за-
відуютЪ и не тако протівятся ,
понеже онЪ есть государь, и о дЪі-
ствахЪ
ствахЪ своіхЪ отчету не имѣетЪ
нгкому давать, но власть началні-
кова покорна есть непрестанной
ревности , и благощасшлівЪ тотЪ ,
которой отЬ таковой ревности
спасетца : Оніже говорятЪ , что
способЪ удержівати междоусобные
брани, есть сеи , чтобЪ забавлять
наісклоннБішіхЪ кЪ мятежу и бод-
рЪішіхЪ вЪ воінахЪ чужестранныхЪ,
гдЪ они обрЪшаютЪ чемЪ удовол-
сшвовать свое славолюбіе, такожЪ
чтобЪ всегда во оружіи пребывать,
и чтобЪ государь былЬ предЪ
своею армеею на переди, того ради
чтобЪ ні'кто не могЪ протівЪ его
имЬть авантажу [^или чести прібы-
точнои вЪ случае] Оніже еще гово-
рятЪ ? что н’ікогда государь не
устанавлівалЪ вЪ твердости велі-
кое государство инако , токи®
ІТТ л Чіня
Г37<0
чіня воіну самЪ персонално , и
нікогда его не терялЪ, токмо всегда
онЪ чінілЪ воіну чрезЪ своіхЪ
порутчіковЪ. теперь государемЪ
выбірать , что всякой имЪетЪ
чініть по сімЪ двумЪ совЬтамЪ.
Ежели есть какой лЪнівецЪ и не
трудолюбівыи , й онЪ же довол-
ствуетца быть вЪ похвалѣ отЪ
своіхЪ слугЪ , и которой токмо
любітЪ сластолюбіе, такожЪ оста-
вляетъ чініть дБіствіе королевское
за безчестное , то онЪ нікогда не
пріиметЪ совЪтЪ, командовати самЪ
свои армеи; ежели есть государь
смірныи, которой любітЪ покои,
чтобЪ вести свои народЪ справед-
ліво , однакожЪ онЪ не оставітЬ
быть пріготовленнымЪ кЪ воінБ ,
и имѣти вЪ томЪ знаніе полезное»
чтобЪ вЪ нуждЪ непов'Бріти коман-
дою
[?77]
дою надЪ своіми армеями инымЪ ,
но ежелн есть государь высоко-
душный, которой любітЪ славу,
и хощетЪ быть подобенЪ тѢмЬ
велікімЪ людемЬ , которые еще
жівутЪ послѣ своей смерти двѣ
тысячи лѣтЪ, то оной безЬ сумнѣ-
нія изберетЪ за свое началное дѣло,
художество воінское, вЪ которомЪ
онЪ будетЪ домогатіея быть
искуснымЪ , и вЪ томЪ будетЪ
чініть свою сладость . и имѣть
все свое веселіе, осшавя протчіе
сластолюбія безчестные ,
Ш $ ГЛАВА
Г Л - <? "I
с/с
ГЛАВА ДВАДЕСЯТЬ ТрЕТІЯ.
О С Л А В 'Ь.
Сія есть вещь , которую не-
мочно вняти, коліко слава
началніка отЪ армеі служітЬ,
и коліко она есть не удобна
получішЪ почтеніе
разумно воздсржа-
сохраніши .
Ибо еже ли
яко человЪкЪ
телныи и разсмотрітелныи вЪупра-
вленіи, и похощешЪ оную славу
храніть чрезЪ благоразуміе . то
говорятЪ что ты начі’наешь быть
боязлівЬ и безЪ смЪлости •
А ежели ты давЪ на счастіе какой
бои, получішЪ
людей не мало,
дерзно
вснного.
несчастіе, пошеряя
то тебя держатЪ за
Сіце нЬсть дБла
на
[3791
на свѣтѣ > которое бы было болше
вЪслучае быть вЪ хуленіи какЪ
дѣло 2 генерала ошЬ армеи.
И благосчастлівыи есть тотЪ ка-
штанѣ , которой содержі’тЪ всю
свою славу даже до конца, однакожЪ
покамѢстЪ она носітца, то она
чинитѣ предивныя дѣйства .
Ибо внегда воінЪ ославілся счаст-
лівымЪ вЬ воіцѢ, то его салдаты
чаютЪ, что онЪ не можетѣ быть
побітЪ , и идутѣ по его слову на
бои тако надежно , что болше не
знаютЪ бѢды, обнадежіваяся, что
рнЪ никогда не повелѢваетЬ бітіся,
не бывЪ о побѣдѣ надеженЬ, и то
цхЪ тако ободряетѣ, что они
бьютца сѣ зѢло велікою смѣлостію,
а непріятели при стрѢчѢ такова
человѣка бьюшца. токмо со стра-
хомЪ
. [З8о]
хомЪ яко бывЪ надежны побішыми
быть , есть тысяча примЪровЬ
древніхЪ инынБшніхЪ осей правдѣ,
внегда армея алцібіадова [ хотя
онЪ при шомЪ не былЪ] была по-
біта , то аѳіны чаяли что сіе
было по его изволенію .
Едіно прославленіе о пріходЪ
цесаря и алеуандра, хотя сЬ ма-
лыми сілами многажды принуждало
[знатное дЪло отЪстраху ] многіе
провшціи здаваппся, и армеи отЪ
того уходіли. Едіна же слава
короля гендріка четвертаго , ко-
тораго познали вЪ бою фонтана
французского [тако мЪсто имя-
нуютЪ ] куда онЪ пріЪхалЬ за день
прежде, прінуділа гйішанцовЪ бур-
гонію оставіть.
Я ві’дЪлЪ
Я відЬлЪ дофТнцовЪ, которые
ьЪрі’ли , что конестаблЪ [первой
офіцерЬ воінскоі коронно!] едігнерЪ
не могЬ быть побЬжденЪ; такое
доброе мнЬнііе есть велікои полез-
ности началніку отЬ армеи, внегда
онЪ его получілЪ. Но проливное
тому бытьбезсчастлівымЪ вЪвоТнЪ,
ему есть велікое несчасшіе.
Ибо невозможно есшь мощи
обн'адежитися на салдатЪ , кото-
рые имЪютЪ сію мысль о своемЪ
началнТкЪ: шого ради генералЬ огпЪ
армеи долженЪ имЪть за началнои
пункшЪ добрЪ начінати , потомЪ
ніедТнои вещи оставляти , чтобЪ
сохранилъ полученное , избравЪ
лучше умереть славно вЪ какомЬ
дЪіствіи велікомЪ, нежели воло-
ч'іть жівотЪ стыдной по учінен!и
едіного безчестного. Ибо
Сз^І
Ибо ремесло , или художество
Воінское , есть изЪ всВхЪ тое,
которое прТносітЪ наіболше чести
человѣку >оноедобрЪуправляюіцему,
но такожЪ онѣ получаетЪ наи-
болше безчестія , ежели оное худо
управляетЪ *
рЕЕСТрЪ
КНІГІ СЕЯ ІІЕЗАрІЕВЬі,
лістѣт
Краткое опісаніе о французскіхЬ воінахЪ» Вторая воіна- I ІІ
Трегпія воіна кніга вторая* і7
Четвертая воіна , кніга третія. 25
Пятая воіна, кніга четвертая. 58
Шестая воіна, 45
Седмая воіна, кніга пягпая» 5і
Осмая воіна, кніга шестая. 6^
Девятая воіна , кніга седмая« .75
Десятая воіна. кніга осмая. 59
Краткое опісаніе о воінахЪ гражданскіхЬ изЬ
кнігЪ цезаріевыхЪ , кніга первая. ю8
Кніга вторая* 124.
Кніга третія .
О і
О
ібд
помпее-
^79
182.
182
198
о
воінБ алеуандрі’искои писанной чрезЪ аулуса
гірцгуса кні’га четвертая, іуб
воінЬ афріческои пісаннои чрезЪ аулуса
гірціуса , кніга пятая.
воінЪ гішпанскои протівЪ дЁшеи
выхЪ у кніга шестая.
разговоръ или опісаніе о воінЁ»
Глава первая о избраніи салдацкомЪ-
Глава вторая о орузкіяхЪ.
Глава хпретія , о ученіи вогнскомЪ •
Глава четвертая, о послушносші салдацкоі. 204.
Глава пятая о походѣ•
Глава шестая о станѣ [или обозѢ].
Глава
Глава осмая о крѣпостяхъ
210
,2і8
221
М»
седмая о 6атп аліяхъ *
»
р Е Е С Т р Ь
Глава девятая о оборонѣ, прогпі’вЪ незапно,
сшей,
Глава десятая о атакахъ
чрезЪ незапности.
Глава первая надесять
осады •
Глава вторая надесять,
238
[ или пріступахЪ г
=4
о атакахЪ чрезЪ
276
о оборонБ городовъ
285
о артілеріи ісщ
Глава третія надесять , о аршілеріи ізд
Глава четвертая натесать, о багажѣ [или
о бозѢ] и о работникахъ* 30 2
Глава пятая надесять, о шпігахЪ и провод-
никахъ. 308
Глава шестая надесять о пропі’таніяхЪ [или
провіянтахЪ. ] 312
Глава седмая надесять о чінахЪ генералъ-
’ * * ’ Зі8
на
ИхЪ сілЪ и
333
оборонѣ го<у-
и хЪ
силЪ и
338
обнаде-
354
надобно
ныхЪ армеи , и о ихЪ дЬлЬхЪ.
Глава осмая надесять , о наступаніи
государство по состоянію
мѣстоположеніе вЪ ихЪ •
Глава девятая на десять, о
дарствЪ по состоянію
мѢсш о положеніе вЪ. ихЪ .
Глава двадесятая о способахъ, како
жіии или утвердіти завоеваніе,
Глава двадесять первая , како
дѣтствовать, чтобЬ секуровать своего
союзнгка [или ему помощь дать*] 3^3
Глава двадесять вторая, которой есть лучше,
чтобЪ ведікіи государь чінілЪ вогну самЪ Или
чрезЪ порутчгковЪ [то есть генераловъ.] 3^7
І'дава двадесять Третія • & славѣ. ,377*