Текст
жвддаа
,<V>
шзаедв
ш
НАСТТЛЬНА
КНИГА-КАЛЕНДАР
Для дошкьльного
та молодшого шильного
В1ку
ВИДАВНИЦТВО ДИТЯЧО1 Л1ТЕРАТУРИ «ВЕСЕЛКА»
КИ1В 1976
372
Д22
1
© Видавництво «Веселка», 1976,
70802—135
ДМ206(04)—76 9Ь76
НАМ УЖЕ Ш1СТДЕСЯТ
Нам уже ш!стдесят, а здаеться, учора
Грим!в незабутнш великий той р!к:
У св!т ненависний стреляла «Аврора»,
I промшь прожектора небо розс!к.
Од променя — промшь, од променя —
промшь •—
I падае чорна, обвуглена н!ч.
Весна всю планету розбуджуе громом,
I з св!том трудящим говорить 1лл!ч.
Червоно знаменами кв!тнуть майдани,
I кров’ю червоною кв!тнуть сн!ги.
Нева ще скрипить шкарубкими льодами,
Земля т!льки марить рясними садами,
Та видно вже людям широк! шляхи.
Та видно вже людям у леншськ!м слов!
I в промен! т!м, що весь св!т перетяв,
Безмежжя лан!в, i велик! будови,
I наше сьогодншше в!льне життя.
I так це давно, та здаеться, учора
Коваль, хл!бороб йдуть св!танку навстр!ч...
В!длунюе й нин! у серц! «Аврора»,
И сьогодн! говорить з народом 1лл!ч.
5
2
Нелегко було тоб!, новий наш св!те,
Руши i пустки, куди не ступи...
I першого трактора бачили д!ти,
Як bib комсомолець в широк! степи.
Бабуся лякалась:
— А що воно, сину,
Уранц! над полем так лунко гуло?
— Пршхала поле орати машина! —
Вташало бабусю веч!рне село.
Од хати до хати розносились в!стк
— Вш меж! зорав, де росли чага pi...
— Як виросту, мамо, шду в
трактористи...—
Радьли за дггок батьки й матер!.
Колоссям важким колихалися гони,
Як дума народна, як п!сн! мотив...
Кр!зь маево кв!т!в i стяг!в червоних
3 радянським народом 1лл!ч говорив.
3
— Пустггь мене, мамо, у небо л!тати...
— Невже тоб!, сину, замало дорш?—
Задумався син:
— У с!мнадцят!м тато
За нашу Радянську державу пол!г...
ПрисНився мен! у будьошвц! cipift,
Поглянув на ниви, промовив:
«Краса...»
Матусю, лелеки зл!тають у вирш,
Я ж хочу тлотом злетйъ в небеса.
I вивчився хлопець, став дужим,
крилатим,
I гордо вш злинув вс!м грозам навстр!ч,
I сином-героем гордилася мати,
3 портрета прив!тно всм!хався 1лл!ч.
4
Але на священн! радянськ! кордони
Шшли вороги — почалася вшна.
I ввдступу горе, ! спалена хата,
Розстр!ляна мати i врубаний сад...
Але у бою не здолати солдата,
Коли комушстом назвався солдат!
I це вже давно, а неначе учора:
На нивах широких, над хвилями р!к
У ворога знову стр!ляе «Аврора»,
I промшь прожектора небо розс!к.
I никне фашист
Шд радянським багнетом,
I воши йдуть новим будням навстр!ч.
Квйчаеться цв!том травневим планета,
I з свггом трудящим говорить 1лл!ч.
5
М!ста i заводи зростають з ру!ни,
Сто!ть, як твердиня,
Радянський Союз,
Рос!я цв!те,
Казахстан 1 Вкраша,
I пгсню про щастя става Б!лорусь...
I зводяться нов! будови гранита,
Садами колишеться даль-далина,
I Юрш Гагарш
Злиае над св!том,
I слава про нього усюди луна.
1дуть юн! на БАМ,
як солдати у наступ,
I сяють змагання ясн! маяки,
I Парт!я -кличе народи до щастя,
1 правдою св!тить в далек! в!ки.
Шляхи пролягли через землю широку,
I сонце промшня ясне простеля,
I так, як тод!,
В!копомного року,
Вслухаеться в леншське слово земля.
Летали роки — незагнуздан! кош...
I от сорок першого гожа весна,
АНДР1Й М’ЯСТКТВСЬКИЙ
etas
Сгченъ-ткач полотна 6Ш
Тче, щоб землю одягти.
Стелить з пуху заметМ,
Щоб nocieu зберегти.
Одягае шати сргбнг
Кожнш лит i дубку,
Пританцьовуючи дргбно
Од морозу на льодку.
ТАМАРА коломтець
1 С1ЧНЯ —
НОВИЙ PIK.
21 С1ЧНЯ —
ДЕНЬ
ПАМ’ЯТ! В. I. JIEHIHA.
ПОНЕД1ЛОК
BIBTOPOK
СЕРЕДА
ЧЕТВЕР
П'ЯТНИЦЯ
СУБОТА
НЕД1ЛЯ 2
РУКАВИЧКИ
BiTep завивае в коминь Раз у раз шарпае
дверь кидае у в!кна сухим снегом.
Катруся тулнться до холодно! печь ближ-
че гпдсовуе каганець. В1чко за в!чком на-
низуе пряжу та все прим!ряе: чи гарн!
будуть рукавички? В1д и легенького поди-
ху хитаеться вогник, i довга т1нь погойдуе-
ться на спш. Д!вчинц! здаеться: хтось не-
чутко сто'1'ть у не! за спиною i то сховаеть-
ся, то раптом впгляне з-за плеча.
Страшнувато одшй у хать Мати шшла
до комнезаму. Сказала, виходячи з дому:
Ыченъ
9
«Побудь, дочко, сама, Я хутенько справ-
люсь, послухаю, що там люди балакати-
муть, та й назад. Хтось !з пов!ту в село
иригхав. На санках, з вишитим прапором.
Про землю начебто говоритимуть, про до-
помогу одиноким солдатським жшкам. Мо-
же, й про нас з тобою щось скажуть». Мати
подала !и маленьке сито, де в них лежали
клубки пряж!. «Ось тоб! нитки й шпиц!.
Сиди й доплйай рукавички; воно буде кло-
niTHiuje, не так сумно». Пойм одяглась !
побила селом кр!зь бурю, обв’язавшись
зверху теплою хусткою.
Катя хукае на пальц!, бо почали мерзну-
ти, i згадуе, як вони прощалися минуло!
зими з рщним татом-кшногвардшцем. В!н
приТхав у село на два дн!, прив!з !м паля-
ницю смачного солдатського хл!ба й повну
коробку с!рник!в, мама так зрадига тим
с!рникам — буде в хат! вогонь, не треба
б!гати й позичати в людей по сел!. А тато
сказав стурбовано: !хню кавалершську ди-
в!з!ю перекидають на п!вн!ч, ближчё до
Петрограда; там б!л! офщери разом з н!-
мецькими генералами щось недобре замиш-
ляють, коли б не новий пох!д на Пйер.
Попрощались вони за воротами, на вулиц!;
татко притиснувся до Кат! колючим лоскй-
ливим линем i сказав посщшливо: «Ну, по-
магай матус!, дочко! Знаю, ти в мене б!ль-
шовичкою ростеш». ПоТхав тато. Довго к!нь
його бив копитами сшг на саншй дорозь..
Була в!д тэта пот!м одна едина зв!стка з
фронту, писав в!н про тяжк! бо! гид Пско-
вом, а дал! н! чуток, ш зв!сток, шчого.
I стали маму називати в сел! одиначкою
або солдатською жшкою.
«Де ж той Псков? — дуцае Катя.— Десь
за Москвою, кажуть. По дороз! до Ленша».
Уявляе соб! Катя: от вона в!зьме вдяг-
неться тепло i вирушить в дорогу. Т!льки
доплете рукавиц!, щоб не холодно в руки
було. А в степах — кучугури сн!гу, замело
хутори 1 села, т!льки димар! стирчать. Все
сховалось щд глибокими заметами: л!си,
станцп, розбит! й голодш м!ста. По вс!й
крагш гуляе хуртовина. I в Москв! ж, на-
певно, вулиц! сюгом засипело. Тато часто
говорив про Ленша: простий в!н, душевний,
найкраща людина для Bcix бщняюв на
свй!.
«Це ж ! в Ленша у хат! холодно»,— з
тривогою думав Катя.
Прим!ряе на себе рукавички. Тепл!, хо-
рош! виходять. А що, як зробити !х б!ль-
шими? Як на таткову руку, скаж!мо.
Бачить Катруся: не топлено в к!мнат!,
морозом замурувало в!кна, а Ленш схилив-
ся над картою, про щось тривожне замис-
лився. Мабуть, вш думае про заводи, як!
лежать в ругнах, думае про дйей-сирй !
безпритульних, а п!сля в!йни й розрухи
стйгьки блукае голодних по вс!й крашП
I, може, згадуе Ленш Катрусину маму:
тяжко !’й жити сам!й; без хлг'ба, без коня-
чини, а тут ще нове лихо звалилося — ш
лист!в, н! зв!сток !з фронту в!д господаря
дому.
«А може, — подумала раптом Катя й
схвильовано глянула на вогник,— а може,
це в!н, Ленш, послав гшця у !'хне село?
3 повйу послав! На санях, з червоним пра-
пором. Мама казала: про землю говорити-
муть, про допомогу самотшм жшкам, Або ж
н! — сам Ленш, може, иригхав! В газетах
писали: вш Уздить! Вш часто Уздить на за-
води. 1 в одне село п!д Москвою прибув
якось з Над!ею Костянтишвною i на сходц!
виступав. Катя й фото бачила: благеньке
пальтечко на 1лл!чу, простий селянськнй
картузик. А рукавиц!? Hi, не бачила Катя
рукавиць у Ленша.
Вона спохватилася, щдсунула ближче
каганчик. Замелькали ,шпиц! в Уг руках, ве-
сел!ше заверйвся клубок.
Сипало сн!гом у в!кна. Хитався вогник
од хатнього вйру. А Кат! шби тепл!ше
стало. Пальц! з!гр!лись; добре й затишно
!’й на душ!. В!чко за в!чком нанизуе вона
пряжу та все прим!ряе: чи гарн! будуть ру-
кавички? I щасливо посм!хаеться: тепл!,
пухнаст! виходять! I велик!, як на татову
Руку.
Червоною ниткою вишивае Катя слова:
«Дорогому 1лл!чу».
BIKTOP БЛИЗНЕЦЬ
С1ченъ
10 Наш П1онерський з б i р
Любий друже! Сьогодн! ми уро-
чисто вщкриваемо наш перший п!о-
нерський 36ip. Ми зустр!чатимемося
щомшяця, i я в!рю, що зустр!ч! ц1
будуть шкавими для тебе.
Щойно розпочався новий, 1977
piK — pin особливий i знаменний.
Наций з тобою ЕИтчизш минае ш!ст-
десят. I кожний новий зб!р так чи
шакше буде пов’язаний з ц!ею ви-
значною датою. Ти побачиш, яких
ycnixie досягла за щ роки наша
ЕИтчизна, як живе, працюе й при-
множуе и ycnixn наш великий на-
род, як нар1вн1 з дорослими дбають
про славу р!дно! кра!ни юн! лешн-
ui — TBoi ровесники.
Наш! збори вщбуватимуться в
музеях i на великих будовах, в п!о-
иерських таборах i в школах... Ти
зустршеш шкавих людей — тих са-
мих, що трудом cboim звеличують
Вггчизну, придбаеш соб! нових хо-
роших друз!в.
А зараз запрошуемо тебе на наш
перший пюнерський зб!р до зал!в
музею КиТвського заводу «Арсенал».
КАЛЕНДАРИК
В МУЗЕ! «АРСЕНАЛУ»
Будинок цей особ-
ливий. Будинок-!стор!я. Будинок-па-
м’ятник. Пам’ятник спйкост! арсе-
нальщв — мужшх захисниюв рево-
люцп.
Давайте шдшдемо ближче. Торк-
немося долонями цих старих обпале-
них спи. Ось вони — незагойш рани
вщ куль i снаряд!в, що лишились на
в1чну згадку про подвиг.
Вже бьлыпе двохсот роюв героТчно-
му «Арсеналу». I нишшне поколшня
свято береже пам’ять про подвиг сво-
1х д!д!в i батьюв. В будинку, де ш’д-
бувалися бо! за владу Рад, ниш
музей. Багато попрацювали молод!
арсеналыц разом з ветеранами над
його створенням. Часточку свое! ду-
Ш1 вклали вони в кожен експонат, в
кожен стенд.
Давайте ж пройдемося залами му-
зею й познайомимося з под!ями, що
вщбувалися в цих стшах 1917—1918
роюв.
Ось пожовклий аркуш газети
«Вестник». В1н повьдомляе про зброй-
не повстання в Киев! 1 листопада
1917 року. Тод! арсенальц! стояли на
смерть, i шяка сила не змусила !х
вщступити. Вони перемогли, але во-
рог не втрачав над!! на вщновлення
старого ладу. Буржуазним нашона-
л!стам вдалося захопити найважли-
Binii життев! центри м!ста й оголосити
себе верховною владою на УкраТш.
Важкий !спит випав на долю захис-
ниюв «Арсеналу» в с!чш 1918 року.
Робггники збудували барикади й при-
готувалися до вир!шального бою з
Центральною радою. I головнйм м!с-
цем битви стала старовинна форте-
ця — той самий будинок, де ниш
знаходиться музей.
3 численних картин i репродукцш
дивляться на нас учасники тих с!чне-
вих подш. Ось в!н — нескорений «Ар-
Сгчень
сенал», маленький остр!вець Радян-
сько’1 влади в Киев!. Оточен! з ycix
бок!в, голодн!, без збро!, боеприпас!в,
арсенальц! вперто оборонялися. Hi-
ною величезних зусиль вдерлися на
завод петлюр!вц!. Жорстокою була
розправа.
Але за Дншром уже грим!ли гар-
мати. То посшшала на ном!ч повстан-
цам Червона Арм!я.
В музе! ми дов!дуемося й про те, як
шклувався про арсенальц!в В. I. Ле-
н!н. Як поспйно цжавився станови-
щем на завод!, допомагав добрим
словом, порадею. Це за його наказом
було подано матер!альну допомогу
с!м’ям повсталих роб!тник!в заводу.
€ в музе!' ще один ц!кавий доку-
мент. Це лист роб!тник!в-арсенальц!в
до Володимира 1лл!ча, де вони зано-
сить вождя до CBoix списюв почесним
токарем-метал!стом. Символ!чний
верстат В. I. Ленша й зараз стоТть
на завод!. А в той день, коли молодих
юнаюв i д!вчат посвячують в арсе-
нальц!, через зал проносить червоний
прапор з написом «Завод «Арсенал»
!м. В. I. Лен!на». П!д прапором кро-
кують ветерани, як! прийшли на за-
вод ще на початку XX стол!ття, учас-
ники повстання 1917—1918 рок!в. I тц
кому випало щастя примножувати
славн! традицп «Арсеналу», стають
на кол!на. Вони цьлують священний
прапор i дають клятву завжди бути
пдними високого звания арсенальця.
ОЛЕКСАНДР КРАСНОЩОКОВ
С1чень
12 СВЯТО В Л1С1
Дщ Мороз почав лашту-
ватися в дорогу. Bin посшшав до одного
дитячого садка на новор!чний ранок. Зв!сно,
для д!дових старечих н!г цуть неблизька.
Отож i вирушив Д1д Мороз ще з ноч!, щоб
вчасно прибути в гост! до д!твори. А в л ici—
кучугури скр!зь, замети...
На ту пору якраз мюяць ясний на небо
виплив ! в flici зробилося видно, як удень.
Зрад1в Дщ Мороз—веселше буде йому
Л1совими стежками пробиратися. Вибрався
старий 13 хащ!в. Аж бачить — попереду на
узл!сся семеро зайшв вибшло.
— Гей, довговух!, ану б!ж!ть-но сюди! —
погукав 1х Д1д Мороз.
П!дб!гли зайц!. Вухами так ! прядуть,
очима так i косять. Бояться, щоб у торбу
не гпймав.
— Ну, як справи, куцехвост!? — нагнув-
ся до них Д!д Мороз.— Чего засумували?
Ану ж бо шукайте мерщ!й найгаршшу
ялинку — я вам зараз новор!чну шч влаш-
тую.
Зрад!ли зайц!. Пострибали пом!ж дерев,
придивляючись, де найкраща ялинка росте.
Скоро наглянули на пагорб! струнке та
пишнозелене дерево. Погукали Дща Мо-
роза.
— Оце так красуня!—замилувався вш.—
Отут ми й справимо наше свято.
I заходилися вони водити навколо ялин
ки таночок та притупувати. Весело стало,
гам!рно...
Аж раптом сн1г у них п!д ногами як за-
ворушиться, як затр!щить г!лля! Зайц! —
врозт!ч, а Дщ Мороз аж пришв в!д неспо-
д!ванки.
Коли це вилазить з-п!д сшгу якась здо
ровенна волохата голова та як зареве на
увесь л!с:
— Ви що тут виробляете? Спати не
даете...
А то п!д ялинкою ведмежий барл!г був,
i зайц! сво!ми танцями розбуркали госпо-
даря. Тому-то й рев!в так сердито кудла-
тий.
— А, це ти, Михайле 1вановичу! — огов-
тався Д1'д Мороз.— Ти вже пробач, старий,
що ненароком потурбували. Я тут цим ку-
цохвостим новор!чне свято улаштував.
— О, я теж люблю танцювати! —пожва
в!шав ведм!дь i став вилазити з барлога.
Вил!з, миролюбие подивився на переляка-
них зайшв i раптом, незграбно перебира-
ючи лапами, став таицювати.
I розпочалося таке веселе свято, що
на той гам!р позбшались yci зв!р!, позль
тались пташки. Ну й розваги та веселощ!
шшли! Хтозна, ск!льки б вони веселилися,
коли б не сорока-бьпобока. Як застрекоче
вона, як закричить! Це вона пом!тила, що
хитрий лис у Д!да Мороза торбу з пода-
рунками поцупив. Оглянувся старий довко-
ла — i руками об поли вдарив.
— Тримайте злод!я! Держ!ть!..
А лиса вже й сл!д проходов.
С!в Д!д Мороз на пеньок та й зажурився.
Ну як же вш тепер на новор!чний ранок
пще? Де в!зьме подарунки для дггвори?
— Не побивайтеся, д!дусю,— стали вть
шати його зв!р!,— ми вас виручимо.
I позносили Д!дов! Морозу, хто що мав.
Б!лка — гор!шк!в, ведмщь — меду, !’жа-
чок — яблук... А попм зробили санки, й
семеро зайшв прудко помчали Дща Мороза
в гост! до д!твори.
Порозходилися л!сов! зв!р! та пташки.
Т!льки ведм!дь ще трохи постояв. Вш за-
думливо смоктав лапу !, мабуть, думав,
чи ж встигнуть зайц! доставити Д!да Мо-
роза на новор!чний ранок вчасно. Затим
почвалав до барлога досипати зиму.
I довго ще мурмот!в у сво!и нор!. Ма-
буть, згадував, яка гарна була та новор!ч-
на н!ч.
ВАЛЕНТИН богасвський
С1чень
13
ЧОТИРИ БАЖАННЯ
Митько накатався
на саночках з обледешло)' гори i на
ковзанах по замерзлой р)чц), прибк
додому розчервошлий, веселий ) каже
батьковк
«Ой як весело взимку! Я хотчв би,
щоб весь час зима була!»
«Запиши твое бажання в мою ки-
шенькову книжку»,— сказав батько.
Митько записав.
Настала весна. Митько досхочу на-
бйався за барвистими метеликами по
зелених луках, прибш до батька й
каже:
«Яке це диво — весна! Я бажав би,
щоб весь час весна була!»
Батько знову дктав книжку й зве-
л)в Митьков! записати свое бажання.
Прийшло л)то. Митько з батьком
вирушили на cinoKic. Весь довгий
день розважався хлопчик: ловив ри-
бу, збирав ягоди, перекидався в дух-
мяному СШЬ
Увечер) сказав батьковк
«Сьогодн) я повеселився досхочу!
Я бажав би, щоб л!ту кшця не було!»
I це Митькове бажання було записа-
не в ту саму книжку.
Надшшла осшь. В саду збирали
червонобок) яблука й жовт) груш).
Митько був у захопленгп й мовив
батьковк
«Ос!нь — найкраща пора року!» То-
д) батько дктав свою записку книж-
ку i показав хлопчиков), що в)н те ж
саме говорив i про весну, ) про зиму,
i про л)то.
КОСТЯНТИН УШИНСЬКИЙ
ТРИ ЛИЖН1
Хочеш — Bip, а хочеш — Hi,
Ми проклали три лижш
У глухий зимовий лк —
В царство клешв i 6epis.
Перша звивиста лижня
Другу й третю обганя.
То Левко для диких Kis
CiHa в’язочку noBi3.
А по другш по лижи!
Мчати випало меш.
Прихопив я для зайщв
I капусти, й папнщв.
Третя — Грицева лижня,
Перш! дв) наздоганя
Серед глоду i ялиць...
Постривай, а де ж це Гриць?
— Ей! — гукнули ми.— Агов!
—...ов!— лиш вцгомш ninioB.
А тим часом спритний Гриць
Годував з руки синиць.
ВАДИМ СКОМАРОВСЬКИЙ
Ычень
14
РЕЛ1КТОВ1 РОСЛИНИ
Багато тисяч роюв
тому на Свропу й ГИвшчну Америку
сунув з niBHoni величезний льодовик.
Повёльно наповзали льодов! гори на
кв!туч! поля й л!си, зр!зали горби та
скел1, несли на co6i м!льйони тонн
nicKy, камшня, грунту. В!д !х крижа-
ного дихання гинули рослини, впкали
тварини, летЁли на п!вдень птахи. По-
одинокими остр!вцями залишилися
зелешти серед крижано! пустел! рос-
лини в м!сцях, що ix обминула юло-
метрова товща льоду. У прських уло-
говинах, на шдвигценнях, бЁля само-
го краю льодовика пережили вони
зледеншня i згодом, коли льодовик
в1дступив, заселили землю, що звёль-
нилася вёд криги. Таю рослини бота-
шки називають зараз релжтовими.
У переклад! на нашу мову «релжт»
означае залишок.
ШумЁпи колись у наших л!сах роз-
ложист! крони секвой. Давно вже не-
мае ix на наинй земли А от у КалЬ
форнп’ залишилися !хн! нащадки.
Секвой’! живуть дуже довго. Деяю дь
йшли до нас ще з час!в египетських
фараошв (тобто цим деревам вже
юлька тисяч роюв). Вони ще й дос!
тягнуться вгору, виростаючи заввиш-
ки з телев!зшну вежу.
На пгантських пнях секвой! буду-
ють ресторани й кафе. А одного разу
влаштували нав!ть танцювальний
майданчик.
У нас релжтов! рослини зберегли-
ся на Далекому Сход!, куди не до-
повз величезний льодовик. Коркове
та оксамитове дерева, славнозвюний
женьшень, лимонник, плоди якого
зшмають утому,— ус! вони залиши-
лися в!д л!с!в, що у бЁльш тепл! часи
росли на територп нашо! Батьюв-
щини.
Релштов! рослини ростуть i на Ук-
раТнЁ Незабудка, пролкок сиб!р-
ський, липа широколиста, дуб... Рос-
ли вони ще за час!в мамонпв та
шерстистих носоропв, печерних лев!в
та великорогих олешв. Ростуть вони
i в наш час — св!дки минулих час!в.
Може, в майбутньому, коли люди-
на навчиться керувати кл!матом, в
наших л!сах зашумлять величезш
секвой!, виросте коршь жень-шень.
Повернуться на свою прабатьювщину
й шш! релшти. А поки що зелешють
вони в оранжереях та боташчних
садах.
Родичку пгантських секвой — ме-
тасеквойю — висадили нещодавно у
вщкритий грунт в Боташчному саду
Академ!! наук УРСР. Дуже давню
рослину пнкго — сучасницю величез-
них ящер!в — можна побачити у пар-
ку «Олександр!я» м!ста Бёло! Церкви.
Ну, а далекосхщний лимонник дедал!
часпше розводять у сво!х садках
аматори-садоводи.
ВОЛО ДИМИР УТК1Н
Ычень
15
ОСТЯЦЬКА ГОНКА ь
о
Було це багато столггь то-
му на Далекхй Швноч!. В1дважний мислнвець
Тунк-покс пом1тив лося й кинувся навэдогш. Ря-
туючись, saip метнувся у вибалок. Тунк-покс — за •
ним. Захопившись, не пом!тив пенька, припоро-
шеного си1гом, i эламав лижу. Що д!яти? Справж-
нхй мисливець не випустить здобнч. I Тунк-покс
погнався за эв!ром на одшй лижи I наэдогнав.
Цю легенду дуже люблять остякн, народн!сть, що
живе иа Швиоч!. Остяцьк! д!ти эмагаються в гон-
С
О
ках иа одн1й лижь Спробуйте й вн, дгги.
На рхвнхй мхсцевост! В1дм!рте дистанцию эавдовжки
50 метрхв. Станьте вэдовж стартовой л1нП й
по команд! починайте рухатися вперед. Ковзати
треба лише на одн!й ли ж!, в!дштовхуючись па ли-
цами. Вхльною ногою торкатися CHiry забороняеть-
ся. Торкнувся — програв. Хто перший прийде до
ф1н!шу?
С
Й
Загадки • Шкторини • Смииинки
Надвор! — горою,
А в хат! — водою.
Сивий в!л
Випив води повен д!л.
Б!гло два пси,
Позадирали носи.
Який океан найглибший?
Чи е у корабля ребра?
КМ1ТЛИВИЙ РИБАЛКА
Рибалка у вутл!м човш
Поплив см!ливо у море.
Аж раптом — б!да:
В човш вже по вуха вода
I ще прибувае — ой, горе!
Але зм!ркував риболов:
Попорпавсь в кишеш просторш,
Ножа нагострив,
Д!рку в днищ! зробив,
Та й випустив воду всю в море!
ДЖОН БЕННЕТТ
С1чень
I
Ойдла зав’югу лютий,
Як гривастого коня.
Вгзьме зброю, сргблом куту,
Bcix в nyri переганя.
Постйшае в1н на свято
Через ниви i га'1
Славну Армйо в1тйти
3 днем народження и.
тамара коломгець
23 ЛЮТОГО-
ДЕНЬ РАДЯНСЬКО! АРМИ
ТА ВХЙСЬКОВО-МОРСЬКОГО
ФЛОТУ.
ПОНЕД1ЛОК 7 14 21
BIBTOPOK 1 8 15 22
СЕРЕДА 2 9 16 23
ЧЕТВЕР 3 10 17 24
П'ЯТНИЦЯ 4 II 18 25
СУБОТА 5 12 19 26
НЕД1ЛЯ 6 13 20 27
28
18
3IPKA РАД
а шапщ солдата
полум’яьпе червона з!рка. Це ембле-
ма Радянсько! Армн, п переможний
знак.
Радянський солдат — захисник ми-
ру. Тому й сяе так яскраво славна
солдатська 3ipKa. П’ять промешв чер-
воноГ з!рки осявають св1тлим полу-
м’ям Велико! Жовтнево! соц!ал1стич-
но'1 революци п’ять материк1в землц
вказують шлях усьому людству до
свободи й щасливого життя.
Ясне св!тло червоно! з!рки засяяло
на початку громадянсько! вшни. Тод1
народи нашо! кра!ни взялися до
збро!, щоб утвердити Радянську
владу.
В KBiTHi 1918 року газета писали,
що Радянською владою встановлено
нагрудний знак для червоноармшщв.
Креслення знака ниш затверджено.
Це з!рка з золотими общками, в цент-
pi червоного поля — золоте зображен-
ня плуга i молота.
7 травня 1918 року було видано на-
каз Народного KOMicapiaTy у военних
справах, який оголосив червону з!рку
головним знаком радянських солдат1в.
Вперше на шинелях i пмнастерках,
а згодом на шапках й кашкетах ра-
дянських солдат1в червона 31рка з’я-
вилася у вшськах Московського Bifi-
ськового округу.
Солдати перших червоних полюв
були погано озброеш й погано обмун-
дирован!. Тм не вистачало патрошв
i хл!ба. Але вони мужньо зносили
незгоди, см1ливо йшли в б!й за праве
дьпо й твердо в1рили в перемогу.
В ycix битвах !м яскраво сяяла чер-
вона з!рка. Захисникам Радянсько!
В1тчизни вона була дорожчою за
власне життя-
МИКОЛА ЧЕРНИКОВ
Лютий
ЛЮДИНА 3 ЛЕГЕНДИ
3 Микитою Федоровичем Карацу-
пою я зустр!вся, коли Bin пржздив у
гост! до во!н!в зах!дного кордону. Не-
можливо забути його теплий погляд,
ЙОГО р!вНИЙ, спокшний голос, його
простоту й сердечн!сть. I не скажет,
що у uiei людини за плечима справж-
нелегендарне життя. його подвигами
на кордон! й сьогодн! захоплюються
хлопчаки. Книжки про нього зачитую-
ться до Д1рок. I багато хто на питан-
ия: «Ким би ти хот!в стати?» — в!д-
повщае коротко й ч!тко: «Карацу-
пою!»
Так, Микиту Федоровича Карацупу
можна назвати людиною з легенди.
Подумайте: 467 затриманих шпигужв
i диверсант!в, 129 убитих у боях во-
ропв — такий його бойовий рахунок.
А в яких сутичках з ворожими лазут-
чиками в!н брав участь! Важких,
небезпечних... I виходив перемож-
цем.
Якось Карацупа !з своею в!вчаркою
1нгусом обходив д!льницю. Н!ч вида-
лася на рщюсть темною. Мрячив дощ.
I раптом собака потяг у кущ! й вив!в
прикордонника на широке поле. На
земл! — сл!ди. 1х багато. Навколо все
затоптано, так що й не визначиш,
сюльки воропв перейшло кордон.
1нгус потягнув уперед. Почалося
переслщування. Карацупа був тод!
молодий, повний сил, i пробтти де-
сять-п’ятнадцять к!лометр!в не стано-
вило для нього труднопцв. Погоня
тривала вже дв! години. В'же й 1нгус
притомився. Та зупинятися не можна.
Лютий
Карацупа визначив, що вороги шили
до зал!зницп
Порушниюв прикордонник наздо-
гнав у молодому дубняку. Дощ уже
вщух. Кр1зь хмари виглянув мкяць.
Карацупа спустив з повщка Inryca i,
шднявшись на горбок, вигукнув:
— Ст1й! Руки вгору!
I тут же, не давши опам’ятатись
бандитам:
— ЗагаГнов, заходь справа! Коз-
лов, Лаврентьев — зл!ва. Решта —
Hi з М1сця! Оточуйте, друзП 1нгус,
бери!..
Ватажок банди метнувся в кущц
та 1нгус одразу схопив його за ногу.
Бандит заволав вщ болю й шдняв ру-
ки. Решта теж злякано зупинились.
Так i стояли вони — Карацупа з 1н-
гусом i дев’ять порушниюв.
— Вперед! — скомандував Карацу-
па.— Руки не опускати! B6iK — ш
кроку! ЗагаГнов, Козлов, стр!ляти без
попередження...
Один з бандипв усе ж хоЛв nipuy-
ти в кущ!, та 1нгус кинувся на нього.
Другий намагався вихопити з-за па-
зухи наган—в!вчарка скочила i мерт-
вою хваткою вчепилася в руку.
Уже б!ля застави Карацупа зустр’ш
прикордонниюв. I пльки тут поруш-
ники зрозумши, що Карацупа ix пе-
рехитрив.
...Герой Радянського Союзу пол-
ковник Микита Федорович Карацупа
зараз у вщставщ, живе й працюе в
Москв!. Та серце, як i рашше, тяг-
неться до кордону. Bin зустр)чаеться
з молодими воГнами, виступае перед
шонерами. Йому пишуть ветерани-
прикордонники i школяр!. Естафету
батька прийняв його син Анатолш
Микитович Карацупа, офщер-прикор-
донник одше! з застав захщного кор-
дону.
Служба тривае!
еВГЕН ЛЮБЧЕНКО
Лютий
21
УЛЮБЛЕНИЙ
Коли ви були ще зовам маленькими i
ходили у дитячий садок, вже тод! мама,
бабуся чи вихователька читали вам Bipciii
поета Платона Микитовича Веронька. При-
гадуете, як починаеться казка «Чотири
в!три»?
Наша Оля по сшжку
Bira в б!л!м кожушку.
I не взнаеш, де сшжок,
А де б!лий кожушок...
Мабуть, ви й дос! пам’ятаете ш Bipuii. Во
слова в них легкь мов перший сшжок, ла-
пдш, мов весняне сонечко, добр!, мов лгппй
дощ, щедр!, мов ос!ння пора.
Багато чудових книжек написав поет для
д!тей. Серед них «Читаночка», «Сшжна з!-
ронька горить», «Обл!тав журавель», «Вс!м
по с!м» та !нш!.
СвоТми в!ршами Платон Воронько навчае
любити р!дну В!тчизну, бути вщданими
справ! Лешна, мужшми, чесними, праце-
любними. 3 високим поетичним шднесенням
ПОЕТ МАЛЕЧ1
розповщае поет про геро!'ку громадянсько‘1
та Вггчизняно! воен.
Коли птлер!вськ! загарбники напали на
нашу Батьк!вщину, Платон Воронько вою-
вав у партизанському з’еднанш С. А. Ков-
пака. Партизани любили свого командира,
молодого, веселого, смьпивого, любили cni-
вати шеень, як! в!н для них складав. На
своему бойовому шляху, на партизанських
стежках Платону Вороньку довелося стр!-
нути знедолених, але нескорених д!вчаток
! хлоп’ят. В!н 1м присвятив багато в!рш!в,
поем: «3 Н!меччини в Чернеччину» «Порт-
рет», «Пюнер Величко», «Казка про Чугай-
стра». Поет щиро вбол!вае за долю д!тей
i хоче бачити yeix веселими та щасливими.
У 1976 рощ Платону Микитовичу Воронь-
ку було присуджено лггературну прем!ю
!мен! Лес! УкраГнки, якою в!дзначаються
високохудожш твори для д!тей.
МАРТЯ 6ВТУШЕНКО
Вручения преми 1мен1 Л eci Укра1нки Платону Вороньку.
На фото (зл1ва направо): письменники Д- В. Павличко, В. Р. Колом1ець,П. М. Воронько,
В Я. Бровченко, Голова Держкомвидаву УРСР А. Я. Пащенко, директор музею Л eci УкраИнки
Л. М. Скрябшсъка, письменники Б. И. Чалий, В. Г Кава, Ю. Ф. Ярмиш.
Лютий
22 СТРИБОК
дин корабель o6i-
йшов навколо св!ту й повертався до-
дому. Була тиха погода, весь народ
був на палуб!. Серед людей крути-
лась велика мавпа i розважала ix.
Мавпа ця корчилась, стрибала, роби-
ла см!шш гримаси, передражнювала
людей, i видно було — вона знала, що
нею забавляються, i в!д того ще б!ль-
ше розходилася.
Вона подскочила до дванадцятир!ч-
ного хлопчика, сина каштана кораб-
ля, з!рвала з голови в нього капелюх,
одягла на себе i швидко вшпзла на
щоглу. Bci засмоялись, а хлопчик за-
лишився без капелюха i сам не знав,
смоятись йому чи сердитись.
Мавпа сола на першш перекладц!
щогли, зияла капелюх i почала зуба-
ми й лапами рвати його. Вона н!би
дратувала хлопчика, показувала на
нього i викривлялась. Хлопчик по-
грозив Тй i крикнув на не!’, але вона
ще лют!ше шматувала капелюх. Ма-
троси голосшше почали см!ятись, а
хлопчик почервошв, зияв куртку й ки-
нувся за мавпою на щоглу. В одну
мить в!н вшпз по в!рьовц! на першу
перекладку; але мавпа ще меткоше
i швидше за нього в ту саму хвилину,
коли в!н думав схопити капелюх, шд-
нялась ще вище-
— Так не втечеш же ти вш мене!—
вигукнув хлопчик i пол!з вище.
Мавпа знов шдманила його, пол!з-
ла ще вище, але хлопчик уже розпа-
лився i не вщставав. Так мавпа i
хлопчик за одну хвилину добрались
до самого верху. На самому вершечку
мавпа витягнулась на всю довжину i,
ухопившись задньою рукою1 за bi-
рьовку, почепила капелюха на кшець
1 У мавпи чотири руки.
останньо! перекладки, а сама вибра-
лась на верх!вку щогли i звщти кор-
чилась, показувала зуби й рад!ла.
В!д щогли до юнця перекладки, де
вис!в капелюх, було аршишв зо два,
а тому дктати його не можна було
шакше, як випустивши з рук в!рьовку
й щоглу.
Але хлопчик дуже розпалився. Bin
кинув щоглу i ступив на перекладку.
На палуб! Bci дивились i см!ялися з
того, що виробляла мавпа i каштан-
ський син; та як побачили, що Bin ви-
пустив в!рьовку i ступив на переклад-
ку, погойдуючи руками, yci завмерли
вщ страху.
Коли б вш хоч трошки оступився,
то розбився б ущент об палубу. Та
хоч би В1Н нав!ть i не оступився, а дь
йшов до юнця перекладки i взяв
капелюх, то важко було б йому по-
вернутись i дшти назад до щогли. Ус!
мовчки дивились на нього i ждали,
що буде.
Раптом серед людей хтось ойкнув
в!д страху. Хлопчик вщ цього крику
отямився, глянув униз i захитався.
В цей час каштан корабля, хлоп-
чик!в батько, вийшов з каюти. Вш н!с
рушницю, щоб стр!ляти чайок. Вш
побачив сина на щогл! i зразу ж при-
щлився в сина й закричав:
— У воду! Стрибай зараз у воду,
застрелю!
Хлопчик хитався, але не розум!в:
— Стрибай, бо застрелю!.. Раз,
два...
1 як т!льки батько крикнув «три»—
хлопчик розмахнувся ! стрибнув го-
ловою вниз.
Мов гарматне ядро, шубовснуло
т!ло хлопчика в море, i не встигли
хвил! закрити його, як уже двадцять
молодщв-матроав стрибнули з ко-
рабля в море. Секунд через сорок —
вони довгими видалися вам — вири-
нуло т!ло хлопчика. Його схопили !
шдняли на корабель. Через юлька
Лютий
23
ЛЕВ ТОЛСТОЙ
хвилин у нього з рота й носа потек-
ла вода, i BiH почав дихати.
Коли каштан побачив це, вш рап-
том закричав, немовби щось його ду-
шило, i no6ir до себе в каюту, щоб
HixTO не бачив, як вш плаче.
Лютий
24 Наш п1онерський з б i р
PiK тому, в лютому 1976 року,
на XXV з’Гзд! нашо! парт!! юн!
пюнери Краши Рад дали урочисту
клятву:
«Тут, у MocKBi, у серц! нашо! ба-
гатонацюнально! Батькивщини, в
цьому зал!, де працюе юторичний
XXV з’!зд Комутстично! парт!!
Радянського Союзу, ми, юн! пюне-
ри, перед лицем комун!ст!в, усього
радянського народу, пюнерською
честю й в!рнютю Червоному стяго-
Bi, Bci, як один, клянемося:
Дорогою партп йти
ЗАВЖДИ НАПОГОТОВ1!
Любш В1тчизн1 служити
ЗАВЖДИ НАПОГОТОВ1!
Годною зм1ною старшим бути
ЗАВЖДИ НАПОГОТОВ1!
Дружбу братерську кршити
ЗАВЖДИ НАПОГОТОВ1!
Як заповедав великий Лен1н жити
ЗАВЖДИ НАПОГОТОВ1!»
I юн! лешнц! свято дотримують
свое! клятви.
Лютий
26
НАФТУСЯ
Багато води на поверхш Земли моря,
озера, р!чки, струмки. Але й у надрах води
чимало.
Часто бувае так: на поверхн! суша, а
заглибишся метр!в на дваднять-тридцять
у землю — У потрапиш у справжне шдземне
озеро.
На nieocTpoBi Мангишлак, де вщбував
заслання поет Т. Г. Шевченко, води об-
маль — це, як кажуть, наш’впустеля, а на
глибиш 20—30 метр!в — ск>льки завгодно.
Нещодавно вщкрили ц!ле шдземне водосхо-
вище, i на поверхню по свердловинах по-
текла чиста прохолодна вода. Зрошують
нею поля, використовують ТУ на виробницт-
Bi, слугуе вона людиш у побуть 6 у иад-
рах i гаряча вода. Пщ!гр!та шдземним
теплом, кипить вона у шдземних порожне-
чах, i час в!д часу, як !з величезного чай-
ника, вириваеться на поверхню височенний
стовп кип’ятку з парою. Тремтливим при-
марно-бмим деревом б’е в!н на десятки
метр!в угору i опадае гарячим дощем, за-
повнюючи кам’яш западини, даючи початок
гарячим струмкам. А пот!м гарячий фонтан,
який зветься гейзером, знову шдшмаеться
над поверхнею i так день у день, через
хвилину, через швгодини, через м!сяць...
Деяк! нав!ть раз на р!к. На Камчатш, де
гейзер!в дуже багато, поблизу них нав!ть
узимку росте зелена трава, люди миються
у гарячих басейнах, об!гр!вають кип’ятком
своУ житла, готують у ньому Ужу.
Трапляються у надрах i мшеральш во-
ди. 3 давшх-давен д!зналися люди про
Ух ц1лющ1 властивост!. В!д багатьох хвороб
допомагають вони. Зараз на тих мк'цях, де
б’ють з-шд земл! мшеральш джерела, по
ставлено санаторп та будинки вщпочинку.
Мшеральш води розливають у пляшки
i вщправляють у eci кшцУ Радянського
Союзу.
Багато мшеральних вод мае i наша рес-
публша. С у нас власш нарзани, есентуки,
боржом!. Та, мабуть, найславшша м!ж них
закарпатська мшеральна вода з ласкавою
назвою «нафтуся». Насичена могутньою си-
лою нафти, найкраще в!д ycix мшеральних
вод св!ту допомагае нафтуся хворим на
печшку або нирки. Зв!дус!ль Удуть до У1
джерел хвор! i повертаються додому здо-
ров! й працездатш.
ВОЛО ДИМИР УТК1Н
Лютий
До б рi nopad и
ЩО НАЙВАЖЛИВ1ШЕ?
ьогодн! ти разом
з мамою готуеш общ. Одягнувши
фартушка й хустинку, ти йдеш на
кухню й берешся до роботи. Що ж
тепер найважлив!ше — знаеш?
По-перше, чист! руки!
Пам’ятай, жодна добра господарка
не почне варити общ, готувати вече-
рю чи снщанок з брудними руками.
Тож не шкодуй Hi води, Hi мила.
Мий руки як слщ!
По-друге, чиста ганч!рка!
Вона знадобиться To6i дуже часто:
прихопити з плити гарячу сковорщку
чи зняти кришку з гарячо! каструлц
змести з! столу крихти чи витерти во-
ду. Та й мало на що ще! Коли поряд-
куеш на кухш, чиста ганч!рка неод-
м!нно мае бути тд рукою.
По-трете, чистий рушник для по-
суду!
Без чистого, сухого рушника To6i
не обштися.
Треба прибрати за собою на кухш,
коли скшчиш роботу. Вимити, витерти
й поставити на мюце той посуд, яким
ти користувалася, поки готувала общ.
Для цього To6i й знадобиться чистий
рушничок!
По-четверте, чистий стш!
СДл, на якому ти готуеш,—твое ро-
боче мкце. На ньому не повинно ле-
жати шчого зайвого, шчого такого,
що б To6i заважало.
А на стол! мусить бути ось що:
Дошка. На не! ти покладеш овочц
м’ясо й шш! продукти, як! To6i зна-
добляться; гострий шж, яким ти все
це р!затимеш; чиста ложка, щоб
куштуватп !жу; ешь в слоЧчку, накри-
тому кришкою. I нарешт!, про це ти
знаеш,— чиста ганч!рка.
Лютий
28
СН1ЖИНКА
Тоненыа сшжинки
на мене сщають.
Мене за ялинку,
напевне, вважають.
Не знають сшжинки
смндинки тоненыа,
що я не ялинка,
а просто Оленка!
АНАТОЛ1Й КОСТЕЦЬКИЙ
ВОВКИ ТА ГУСКА
Б1жать дорогою го-
лодн! вовки, зубами ляскають. А на-
зустр!ч кума Лисичка.
— Куди, вовчики-братики, 3i6pa-
лися?
— На полювання, кумасю.
— То й мене в!зьмггь з собою.
— Гаразд, Лисичко,—кивнули вов-
ки,— щи до нашо! компанп!
Вже сонечко в He6i високо пщбило-
ся, пришкати почало. А здобич1 Hi-
яко!. Пщводить вовкам животи з го-
лоду. Вже й на Лисицю скоса погля-
дають.
I раптом...
Вовки аж оч1 повитр!щали: попере-
ду дурна Гуска несщхом з лапки на
лапку перевалюеться!
Схопили !! вовки, швидко лапи й
крила скрутили. Слли co6i й мовчки
кожен думае: «Тут i меш на зуб не
вистачить, а ще приятелю половину
вщдай. Хай що буде — сам Г! об-
скубу!»
— Я,— сердиться один Вовк, пер-
ший Гуску побачив, я з’!м!
— Ач який! Ти з Лисицею язика
чесав, коли я вже на не! кинувся!
— Брешеш!
— Hi, правду кажу!
Скочили 3Bipi на piBHi ноги, вищи-
рилися. Один на одного вовками див-
ляться, зубами клацають, ось-ось у
б1йку кинуться. Тальки шерсть поле-
тить.
— Хай йому грець! Так недовго
й головою накласти! — нарешп опа-
м’ятався один Вовк.— Краще послу-
хаемо, що нам кума Лисиця скаже,
хай вона розсудить!
Глянули 3Bipi, а слщ Лисиц! вже й
впер розв{яв. Разом з нею i Гуска
зникла.
ЮРШ ЯРМИШ I
Лютий
30
Болгарська казка
3ycipiB якось Вовк Коня та й каже:
— Захоплося меш конини. 3’1м
тебе.
— Ну що ж, кумцю, — зпхае
К4нь,— 1ж мене. I батько твш любив
попоТсти кшського м’яса.
— Mifl батько? Ти його пам’ятаеш?
— Пам’ятаю. Як його не пам’ята-
ти! Такий порядний був... Ыколи не
1в коней з пщковами. Завжди зшмав,
перше шж з’1'сти.
— I я, як батько,— сказав Вовк,—
дай зн1му з тебе шдкови. 3 яко! ноги
печати?
— Тв1й батько починав 13 задньо!...
— Ну то й я почну з задньо!... Да-
вай ногу!
Пщняв К1нь ногу. Нагнувся Вовк,
щоб зняти шдкову, а Юнь як брикне
кованим копитом! Аж св1чки засв!ти-
лися Вовков! в очах. Ледь живий до
лку доповз.
Лютий
31
НАНАЙСЬКИЙ «ПАРОВОЗ» Ь
о,
О
р£ ататися на ковзанах умо-
ють майже вс!, а ковзатися спиною вперед мало
хто може. Нанайсько д!ти (нанайцо — народность,
що живе на п!вноч! нашоо краони) придумали ве-
селу гру, яка допомагае швидко навчитися ковза- •
тися спиною вперед.
На ковзанщ в!дм!ряють дистанщю завдовжки 50
метр!в. Д!ти розбиваються на пари й стають об-
личчям один проти одного. Спершу ковзаються,
тримаючись за плеч!, а пот!м, коли добре навчать- С
ся, за руки.
Сигнал! Пари вирушають у путь, весело мчить
нанайський ♦паровоз». Той, хто ковзае обличчям
вперед, — «машишст». Вш допомагае товарищу
утриматися на льоду i пильиуе, щоб не зоткнутися ф
з другим «паровозом».
Диета нц!ю закончено, о «паровоз» без зупинки в!д-
правляеться у зворотну путь. Тепер ♦машингстом»
стае другий учасник гри.
Перемагае пара, яка швидше вод yeix поверну- q*
лася назад. Й
и
Загадки • Ыкторини • Крутиголовки
Дерев’яне, а не полОнце,
плеть д!рочок мае,
весело сшвае.
Не гавкае, не кусае,
а в д!м не пускае.
Йдучи по лш!ях, яко з’еднують кола, прочитайте водоме присл!в’я.
Лютий
В нас березень — ласкавий син
Ус1х на ceiri мам.
В1н 1М усгм одним один
Допомагав би сам.
Та е у мам ceoi сини —
ДорослЬ чи малЬ —
Завжди у помоч1 вони
ВсЬм мамам на земли
ТАМАРА КОЛОМ16ЦЬ
8 БЕРЕЗНЯ—
М1ЖНАР0ДНИЙ Ж1Н0ЧИЙ
ДЕНЬ.
ПОНЕД1ЛОК
BIBTOPOK I
СЕРЕДА 2
ЧЕТВЕР 3
П'ЯТНИЦЯ 4
СУБОТА 5
НЕД1Г1Я 6
7 14 21 28
8 15 22 29
9 16 23 30
10 17 24 31
II 18 25
12 19 26
13 20 27
МАМИНЕ СВЯТО
Восьме березня настало,—
Славне свято Bcix манок.
От сьогодш ми й позвали
Наших мам у дитсадок.
Кожнш мам! подарунки
Готували малюки:
Малювали 1м малюнки,
Вишивали килимки.
Ще й розписаний квНками
Написали ми плакат:
«Хай живуть хорош! мами
Bcix дтвчаток i хлоп’ят!»
БАРВ1НОК
Недавно ще гула метелиця,
Ще в вибалках не станув cHir,
А вже барвшку листя стелеться
Зеленим килимом до шг.
Воно пад сн1гом i тд кригою
Всю зиму зелень берегло
I перше стршуло з вщлигою
Весняне сонце i тепло.
1з перемогою i славою
Весна з’являеться на свН,
I кв1тне радгстю яскравою
Барвшковий з^рчастий цвй\
НАТАЛЯ ЗАБ1ЛА
Березень
9 березня 1814 року народився Тарас Григорович Шевченко
35
СОН
На панщин! пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Шшла в снопи, пошкандибала
1вана-сина годувать.
Воно сповитее кричало
У холодочку тд снопом.
Розповила, нагодувала,
Попестила; i н!би сном,
Над сином сидя, задр!мала.
I сниться ш той син 1ван
I уродливий, i багатий,
Уже засватаний, жонатий —
На вольтй, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на вол!;
I на сво!м весел!м пол!
Удвох соб! пшеницю жнуть,
А д!точки общ несуть.
Та й усм!хнулася небога.
Прокинулась — нема н!чого.
На Йвася глянула, взяла
Його тихенько сповила
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать п!шла.
ТАРАС ШЕВЧЕНКО
Березенъ
СЕРЦЕ ЧАПАЯ
У те, що Чапаев загинув, довго не
в!рили. Казали, що начебто вш зов-
ciM не потонув у pinui Урал, доплив
до протилежного берега. А там на
нього очшував бойовий кшь. На спи-
Hi в коня сияло ср!блом сщло, а до
нього було прив’язано все, що потреб-
но командиров! в бою: шабля гостра,
рушниця влучна i бурка з папахою.
Накинув Чапай на плеч! бурку, чорну
папаху на голов! поправив i с!в у
с!дло. Пщняв шаблю i, мов стр!ла,
полепв на ворож! полчища — т!льки
пил з-п!д копит! Порубав в!н б!лих
ycix до одного, шаблю в шхви сховав
! сказав бщнякам: «Живпъ вщтепер
щасливо! Вороги ваш! б!льш не шд-
шмуться. А якщо ёноземн! буржуе
заявляться — мене гукшть. Не дам
вас скривдити! Шаблю й коня завжди
триматиму напоготов!».
А ще е й така розповщь: коли во-
рожа куля Чапая наздогнала, то на-
чебто встиг в!н мовити слово про-
щальне товаришев!, який плив поряд.
I просив слово те особисто Леншу
переказати. Товарищ виконав наказ.
Приехав до Москви i сказав Леншу:
«Командир наш Чапай-молодець ве-
л!в мен! в свою смертну годину пови-
нитися перед вами, дорогий 1лл!ч,
що не вдалось йому уберегти свш за-
гш в!д нападу козачого, загинули в
нерёвному бою найсм!лив!ш! червою
соколи». А Ленш в!дпов!в: «Нема в
тому Чапаевоё провини. Bin i його
Березень
J
соколи по-геройськи билися за владу
Рад. Таю люди не вмирають. Серце
Чапая безсмертне. Воно битиметься
в грудях кожного червоного во!'на.
I здолати нашу Арм!ю н!хто не
зможе!»
Була така розмова чи не була —
хтозна! Одне точно в1домо: нов! ко-
мандири повели див!з!ю дал!, усе
вперед та вперед. I в грудях !’хн!х би-
лися серця см!лив! й благородн!, як
у Чапая. Помстилися вони за смерть
улюбленого начдива, прогнали б!лих
бандипв, скинули i'x у Каспшське
море. 3 перемогою повернулися ча-
паевц! додому.
I п!сля громадянсько!’ в!йни про-
довжував Чапай битися за волю тру-
дового народу: i з фашистами в 1спа-
Hi'i — там безстрашно воював баталь-
йон його !меш, i у Велику Впчизняну,
коли наш! солдати, по-чапаевськи
вщважн! й мужн!, грудьми заступили
В!тчизну в!д страшно! фашистсько!
небезпеки. Жоден ворог не зм!г по-
долати !х!
А нин! приходить в нашу арм!ю
молод! солдати, онуки i правнуки ча-
паевц!в. Стають вони п!д бойов! чер-
вой! знамена, клянуться по-чапаев-
ськи служити, по-чапаевськи захи-
щати Радянську Батьювщину.
I Батьювщина знае: не принизить
вони слави i доблесп чапаевсько!, не
вщступлять у бою, бо в грудях кож-
ного з них б’еться безсмертне серце
Чапая.
ВОЛОДИМИР РАЗУМНЕВИЧ
Березенъ
38
НАЙВИДАТН1ШИЙ БАЙКАР
УКРАШИ
Не раз, бувало, ма-
ма так сумно-сумно засшвае: «Стоггь
гора високая, а шд горою гай...»
I нам ввижаеться той гай, широка
долина, по як1й плине в далеч тиха
речечка, cohhi верби, що схилилися
в смутку над водою, де в’яжуться
край берега човни... Та мало хто здо-
гадуеться, що под1бна картина справ-
д! була перед очима поета багато-ба-
гато рок1в тому, коли вш про!жджав
поблизу старовинного Седнева на
Чершпвщиш. А тодРто сам! собою й
склалися рядки:
До тебе, люба р!ченько,
Ще вернеться весна;
А молодють не вернеться.
Не вернеться вона!..
Покладеш згодом на музику, схви-
льован! рядки перелилися в nicino.
Вона стала народною, н широко ви-
конували на Укра'Гш, за и межами,
а сам автор nicHi Леошд 1ванович
Гл!бов (1827—1893), хворий на аст-
му й серце, майже слший в!д тяжко!
хвороби, доживав сво! останш л На
в ЧершговГ Щоправда, з допомогою
друз1в вш д!став посаду управителя
земсько! друкарш, був душею л1тера-
турно-мистецького життя в Micri: його
«четверги» охоче вщвщували л!тера-
тори й артисти, до нього тяглася мо-
лодь...
Малий Льолик, як називали Леош-
да Гл1бова в родин!, з дитинства ко-
хався в природ!, любив кв!ти, р!зн!
рослини. Його нав!ть нарекли за це
жартома «Кв!тчастий король». Та й
в!рш!, як! поет згодом написав, зокре-
ма для вас, д!ти, осшвували- гарну
украшську природу — «Кв!ткове ве-
с!лля», «Зимна шсенька», «Веснянка»
тощо.
I народився Леошд Гл!бов у чар!в-
ному кра! — на йолтавщиш, в сел!
Веселий Под!л, що купалося у виш-
невих садках. Дитяч! й молод! його
л!та минули в сел! Горби, на пй же
йолтавщиш, серед розюшноТ приро-
ди. 3 книжкою в руках (найчаспше
це був Шевченшв «Кобзар» або «Бас-
ни» Крилова) годинами просиджував
хлопець тд улюбленим явором над
мршливою р!чкою. Тут народилися
i перш! його байки «Вовк i К!т», «Ле-
б!дь, Щука i Рак», «Жаба й В!л».
А 1863 року вийшла перша зб!рка ба-
йок поета, що принесла йому велику
славу.
йротягом 1890—1893 рр. найвидат-
шший байкар Украши написав понад
п’ятдесят в!ршованих твор!в для д!-
тей — загадки й вщгадки, жарт!влив!
шсеньки та акростихи. Слава Леош-
да Гл!бова як дитячого письменника
ще за його життя переступила меж!
Украши.
Твори Леошда Гл!бова—байки для
дорослого читача i Bipun для д!тей
в!дзначаються щирютю, дотепшстю,
досконалютю художньо! форми. Вони
осшвують природу, людей пращ, ви-
см!юють гнобител!в народу.
БОГДАН ЧАЙКОВСЬКИЙ
Березенъ
ЧИЖ ТА ГОЛУБ
Весною Чижик молоденький,
Такий сшвучий, проворненький,
В садочку все co6i скакав
Та якось у с!льце попав;
Сердега в клггц! рветься, б’еться...
А Голуб бачить та см!еться:
— А що? Попавсь? От To6i й на!
Вже, певно, голова дурна...
Не бшсь, мене б не шддурили,
Хоч як би не хитрили,
Во я не Чижик! Hi... оце! —
Аж гульк — i сам шймавсь в
альце...
Ото на себе не надшся,
Чужому лихов! не смшся!
ЛЕОН1Д ГЛ1БОВ
«КОТИ Л АСЯ ТАИЛ ОЧКА...»
Котилася тартлочка
По крутш ropi,
Забавляла любих дггок
У мо1м двор!.
Нам Tie! тарелочки
Чому не любить —
Хорошая, золотая
I як жар горить.
Прийшла баба — сама чорна
I чорний жупан,—
Заховала тартлочку
У синш туман.
Золотую тар!лочку
Bci знають давно:
То на неб! сонце ясне
На весь св!т одно.
Чорна баба — н!чка темна:
1з давн!х-давен
Покривее все на св!т!,
Як погасив день.
ЛЕОН1Д ГЛЕБОВ
Березенъ
4Q Наш nioHepcbKuH з б i р
Сьогодш мн починаемо розмову
про ударну пюнерську п'ятир1чку—
про и основн) напрямкн i завдаиня.
А ще на нас чекае зустр!ч з бу-
д1вннками Байкало-АмурськоТ ма-
пстралЁ
ПЮНЕРСЬКА ГГЯТИР1ЧКА
3 метою актнвшшого залучения
юних лешншв республжн до тру-
довнх справ розпочато ударну ni-
онерську п’ятнр!чку. Вона е складо-
вою частнною Всесоюзного маршу
шонерськнх загошв.
«Парт!я твердо в!рить, — сказав
Л. I. Брежнев на XXV з’Тзд!
КПРС,— що молодь, комсомолыд
впишуть ноги славш сторшки в ль
топис комушстнчного буд1вництва».
Тв1й почесинй обов’язок, юний
nioHepe, статн поруч з батьками й
взятн активну участь у виконаит
р1шень XXV з'Тзду КПРС. Добре
й вщмшно вчитнся -— одие з найго-
ловюших tboix завдань, бо без гли-
бокнх знань не можна виростн ак-
тивним пом1чинком партп й комсо-
молу, майбутшм господарем крашн.
МАПСТРАЛЬ В1КУ
Багато великих Су-
дов було в наций крапп за роки Ра-
дянсько! влади — молодь будувала
Комсомольськ-на-Амур1, Дшпрогес,
Магштку, шдкорювала казахстанську
щлину, споруджувала Братську ГЕС.
Але тако! величезно! будови ще не
знала icTopifl.
А почалася Байкало-Амурська ма-
пстраль у KBiTHi 1974 року, коли пря-
мо з Кремл1вського палацу в далек!
сиб!рськ1 широти вирушив перший
ударний комсомольський запн 1меш
XVII зТзду комсомолу. Йому належа-
ло розпочати буд!вництво зал!знищ
довжиною в три тисяч! сто сорок п’ять
к1лометр1в.
На шляху молодих буд!вельник!в
стоять гр1зш перешкоди: Байкаль-
ський хребет, скеляст! береги П1вшч-
ного Байкалу, ГПвшчно-Муйський
хребет, вщроги Станового хребта.
Гори й тайгу прор!зають ржи Ле-
на, KipeHra, Вгпм, Олекма, Зея, Се-
лемджа, Амур, Бурея, Аргунь, сотю
менших р!чок. У швшчних районах,
де земля скована в!чною мерзлотою,
майже нема дор!г, навйъ стежок Hi-
хто ще не проклав. Заважають будБ
вельникам величезш болота, через
яю треба прокласти насип, а кр!зь
гори необхгдно пробити тунел1, най-
довший i3 яких матиме п’ятнадцять
юлометр!в.
Та комсомольц! й молодь ycix брат-
Hix республж усшшно розпочали бу-
д!вництво мапстраль Минув лише
piK, а вже вщ станин БАМ до Тинди
п1шов перший поТзд, подолавши пер-
ших сто вюмдесят юлометр1в непро-
х!дноГ тайги. I Д1ти невеликого сиб1р-
ського MicTa, яю дос! не бачили
справжнього поТзда, мали змогу по-
кататися у вагонах.
А згодом було збудовано величез-
ний мкт через широку й швидку р!чку
Березенъ
41
Амур б!ля легендарного Комсомоль-
ська-на-АмурЕ За ним взимку мину-
лого року шднявся над р!чкою Леною
красень-м!ст, i 24 грудня шшов пер-
ший поУзд до селища Зоряного, що
розташоване в Уркутськш облает!.
Багато ще треба зробити для того,
щоб шшли швидк! поУзди в!д Тайше-
та до берепв Тихого океану. Десанти
л!соруб!в вшптають вертольотами в
дику тайгу — i слщом тягнеться ши-
рока npociKa. Згодом за ними йде
буд1вельна техшка, i на Micui колиш-
Hix глухих м!сць, де бродили ткльки
ведмёд! та мисливщ з пастухами, що
випасали олешв, виростають станцп,
селища, школи й клуби.
Нелегко молодим буд!вельникам
обживати сиб!рський край. Вл!тку
заважають Ум комар! та мошка, сто-
Уть сорокаградусна спека. А взимку
лютують сорокаградусш морози, за-
меплг Але шхто не може спинити
комсомольщв на дороз! до Тихого
океану.
Пройде в!с!м роюв, i поУзди no6i-
жать по нов!й мапстрал! в!д станцП
Тайшет аж до берепв Тихого океану,
i оживе величезний край, вщродже-
ний руками геро'Ув с!мдесятих рок!в,
як! проклали зал!зничну кол!ю до не-
обжитих надр швноч! нашо'У велико!
краУни.
ЛЕОШД ГОРЛАЧ
Березенъ
«ЗВ1ДКИ ТИ, ХЛОПЧЕ?»
Опов1дання
Коли наш загш виса-
днв у пов!тря ешелон !з танками, фашисти
розлютнлнся. Вонн оточили нас у заболо-
ченому лш1. В1дбивалися ми, доки не лиши-
лося П1взагону й обмаль набо!в, а попм
змушеш булн розпод1лнтися на групн й
«нросочуватися» кр!зь ворожу облогу.
Трупа з десяти чоловш, якою командував
я, залягла увечер! на колишньому торфо
вищг Не встиглн вмоститнся гаразд, коли
затрщали кущ!, й перед нами з’явився
хлопчнна рок1в дванадцятн.
— Звщкн тн, хлопче? Куди йдеш? — пи-
таю здивовано.
В1н побачив червон! стр!чки на наших
кашкетах i впевнено мовив:
— До вас. Батька шукаю. Захаром Да-
денком його зватн.
Ми посмутшли. Захар два дн! тому за
гннув...
— А чого це в!н To6i так нагально по-
тр!бен? — гцкавлюся.
— Та полща! бКають по селу, чи не па
лити збнраються. А в нас ще трое хлопшв
1 мати хвора. То я до батька за пом1ччю...
Мн розгублено переглянулися. Меш пе-
рехопило горло.
— Знаеш, — мовлю, прокашлявшнся, —
батько тв!й у розв!дш. Повернеться десь
вночй Правда, мн ц!еТ ноч! збираемося в
«гост!» до фашнст!в... Та не турбуйся: ки-
нем ракету, покажем, де ми... Слухай, а як
тебе зватн?
— Маршян Хочете, я вас внведу лшом
у тил фашистам? Ошею канавою. Тут не-
глнбоко, по пояс вам буде xi6a. Нею я до
вас !шов.
Ми згодилися... Вирушили вдосвКа. Вже
при шдход! до фашнспв один партизан по-
сковзнувся. Н1мщ почули плескгг води, в!д-
крилн вогонь. Мн змушеш були вщступати.
Вони кннулнся в погоню.
Внблгли на маленьку галявину н зупини-
лнся, як укопаш. У ранкових сутшках ле-
жала перед нами довга смуга болотяного
озера... Машинально рахую партизашв. Лн-
шилося BiciM 3i мною...
— Товарищ!, — кажу тихо, — займемо
останню оборону...
Ус! ствердно кивнули. «А Марюян? Що
робити з ним?» — мовби вкололо мене.
Хлопцев! оч! оббшають партизашв i зупи-
няються на меш. Велик!, повш сл!з, пере-
ляку, зднвування...
— Це я, я винен! Пов!в вас тою клятою
канавою...
— Н! в чому ти не винен, хлопче. Всяке
бувае... Ми хочемо, щоб ти врятувався i
розпов!в про нас...
— Hi, hi,— захлинаеться вш сльозамн.—
Я з вами, з вами!..
— Це — наказ! — Роззнраюся. Де ж йо-
го сховати? Може, он у т!й глибокш виям-
ui? Прнкндатн глицею...— Маршяне, гайда
сюдн, — сягаю рукою праворуч, де стояв
хлопець. I хапаю пов!тря...
Пом!ж сосонкамн, нуртуючи туман, майо-
рить його сорочнна.
— Кудн тн? Вернися! — прнтишено гу-
каю.
— Дядьки партизанн, що я знайшов! Сю-
ди! — чую у вщповщь.
Колн прибшаемо, бачнмо, що Маршян
сто!'ть б!ля гостроверхого конуса, що ви-
пнувся з болота. Справжшй намет з моху.
— Ми вс! тут порятуемося,— радо бли-
щать хлопцев! оч!.— Мн з хлопцями колись
тут пасли худобу ! ховалися в намети...
Я вийняв ножа, розр!зав мох.
— Ану, Пинводо,— кажу щуплому пар-
тизанов!,— стань сюди.
Став вш, я стул нв розр!з. Щез чоловш.
Степан Цьось скндае свою заячу шапку,
подае мен!.
— На. I з ycix позшмай та позашвир
гуй в озеро. Хай думають, що ми потону-
ли... Т!льки дал! од!йдн вщ схованок...
Ось уже закрнваю я останнього парти-
зана. Мимовол! м!ркую, зв!дки ш «намети»
взялися. Згадую пухир! на озер! й утям-
люю: болотний газ видув «намети», а сонце
висушило.
Розр!заю черговий «намет», кажу лапдно
Маршяну:
— Л!зь, ряНвннку наш.
А вш — ш з м!сця. Зйцулився, клшае
очима.
— Дядьку, це останшй «намет»,—шепоче.
Мене мов облили крнжаною водою. Силь-
но штовхаю Марк!яна в «намет». Вш сту
пив крок 1 одсахнувся.
— Дядьку, тут просторо! Ставайте, а я
б!ля ваших н!г притулюся.
Щонно став я, коли мен! мовби чорну
хустку накинули на оч!. От поганець, обду-
рив мене! Розтулив схованку, i моя нога,
що збиралася стати назови!, повисла в по-
в!тр!.
Кроюв за двадцать у туман! боввашла
голова у високому шмецькому кашкет!. Ось
вона повернулася до мене, ! я смикнув
стулки.
Березень
43
Березень
Мене втримало тёпьки одне. у таких само
«наметах» затаТлися моё товарной. Якщо
фашисти побачать мене, воин все зрозу-
м!ють .
А фашисти блукали по берез!, герготали,
пострЁлювали. Що з Марюяном?.. Я продов-
бав иожем д!рочку, жад!бно припав до ст-
вору. Фашисти хилиталнся край озера.
Де ж хлопець?..
Не знаю, чому м1й погляд прикишв до
трьох сосонок, що купкою стояли непода-
л!к од мене. Напружую з!р i... бачу Марюя-
нову голову п!д сосонками. Жах i нена-
висть до фашиспв проймають мене...
I враз хлопцева голова повернулася...
Я полегшено з!тхнув. Але тут почулися кро-
ки. И мене знову мовби обсипало колючим
cHiroM—до сосонок irnoB, тримаючи пара-
белум у рут’, офщер... Я просунув у д!рку
ствол автомата...
Фашист пройшов так близько вщ Марк!-
яна, що зачепив одну 13 сосонок. I почва-
лав до озера. Марюянова голова знову во-
рухнулася. Ворухнувсь i я, зияв пальця з
спускового гачка. I глянув на озеро. Фашис
ти й дос! тицяли пальцями в наш! головн!
убори, певно, не могли дшти згоди: чи ми
потопилися, чи дивом вислизнули з Ёхн!х
рук. Урешт! рясно покропили кулями наш!
шапки та картузи, розд!лилися на да! групи
й подалися в обх!д озера.
Коли Ёхн! голоси заглухли, я мерщш до
Марк!яна. Те, що побачив, дос! стоить пе-
ред очима. Марк!ян, розпростерши руки
! впершися ними в береги болотяного про-
валля, по шию занурився у баговиння. Ви
тяг його, притулив до себе бл!де обличчя,
слова не можу мовити.
— Ой дядьку, як лячно було,— схлипнув
иараз Марюян i припав до мене.
Тут i решта партизашв вибралися, об-
ступили нас, гладять хлопця одвиклими
в!д ласки руками.
Пёд прикриттям туману перебралися у
сухнй л!с i опинилися на вол!... Ось i наша
запасна база, де иам!чений зб!р труп. Па-
даемо на м’яку траву, блаженно розкидае-
мо руки, вЁдхекуемося. Лише Марюян сто-
ить. Смикаю його за сорочину.
— Лягай, хлопчику,— стелю свою фу-
файку.
— Hi, я тду... До торфу. Там, певно,
батько вас i мене чекае...
Силомщь саджаю хлопця. Присовуються
вс! партизани.
— Марюяне, — кажу м’яко, — шдемо,
тёпьки спочити- ж треба.
— То правда,— хитае в!н головою, i його
оч1‘ сам! заплющуються.— Я троньки-тронь-
ки подр!маю... Тёльки ви мене розбуд!ть...
хутко...
Степан Цьось зшмае шджака, вкривае
хлопця. Ми сидимо б!ля иього, i на наших
обличчях, обв!трених, заюптюжених, згру-
бЁлих, проступав ю’жшсть уперем!ш !з жур-
бою.
— Товарищ!,— мовлю тихо,— сходимо, як
стемн!е, в Марюянове село, заберемо с!м’ю
в Л1'с. Ну, заразом i полщаГв попатраем.
Партизани мовчки кивають.
Спить Марюян, ! м!ж бровами у нього
повол! розправляеться скорботна зморшка.
У верхов!тт! озиваеться зозуля. Вона лун-
ко куе Марюянов! довп рокн. I щасливЁ
BIKTOP КАВА
ЖИВИЙ КАПЕЛЮХ
Котик Васько сид!в на гидлоз! б!ля
комода й ловив мух.
А на комод!, з самого краю, лежав
капелюх. I ось Васько побачив, що
одна муха с!ла на капелюх. В!н як
щдскочить — i вчепився к!гтями в ка-
пелюх. Капелюх зсунувся з комода,
Васько зтрвався i як полетить на шд-
логу, а капелюх — бух! — i накрив
його зверху.
А в юмнат! сид!л и Володя i Вадик.
Вони розмальовували картинки i не
бачили, як Васько потрапив шд ка-
пелюх. Вони пльки почули, як позаду
щось упало. Володя оглянувся i по-
бачив на п!длоз! б!ля комода капе-
люх. В!н шдшшов, нагнувся, xotib
пщняти капелюх i раптом як закри-
чить: «Ой-ой-ой!» — i мерщтй в!д
нього.
Березенъ
— Чого ти? — запитуе Вадик.
— BiH жи-жи-живий!
— Хто живий?
— Ка-кап-пелюх!
— Що ти! Xi6a капелюхи бувають
жив!?
— По-подивись сам!
Вадик шдшшов ближче i став ди-
витися на капелюха.
Раптом капелюх поповз прямо до
нього. BiH як закричить «Ой!» — i
ск!к на диван.
Володя — за ним.
Капелюх виповз на середину kim-
нати i зупинився. Дни дивляться на
нього i трусяться В1д страху. Тут ка-
пелюх повернувся i поповз до дивана.
— Ай! Ой! — закричали дпи.
31скочили з дивана — i 6iroM з
юмнати. Прибили на кухню i двер!
за собою зачинили.
— Що ж це за капелюх такий? 45
Чого пе йому заманулося по юмнап
повзати? — каже Вадик.
— А може, його хтось за мотузку
смикае?
— Ну, шди подивись.
— XofliMO разом. Я в1зьму кочер-
гу. Якщо вш до нас пол1зе, я його
кочергою стукну.
— Почекай, я теж кочергу В1зьму.
— Та у нас друго! кочерги немае.
— Ну, я в!зьму лижну палицю.
Вони взяли кочергу i лижну пали-
цю, трохи в!дчинили двер} й зазирну-
ли в ймнату.
— Де вш? — запитуе Володя.
— Онде, бшя столу.
Капелюх лежав б1ля столу i не
ворушився.
— Ага, злякався!—зрадьпи дни.—
Боггьсй л!зти до нас.
— Зараз я його пострахаю,— каже
Володя.
Вш став стукати по столу кочергою
i кричати:
— Ей, ти, капелюх!
Але капелюх не ворушився.
— Давай наберемо картопл! i бу-
демо в нього картоплею стршяти,—
каже Вадик.
Вони набрали з котика картопл!
i стали кидати в капелюх. Кидали,
кидали, раптом Вадик влучив. Капе-
люх як шдскочить вгору, як закри-
чить:
— Няв!
Дивляться, а з-шд капелюха вису-
нувся арий xBicT.
— Васько! — закричали дгги.
Вадик схопив Васька i давай його
обшмати:
— Васько, любий, як же ти п!д ка-
пелюх потрапив?
Але Васько шчого не в!дпов1в.
BiH пльки пирхав i мружив O4i в[д
свила.
МИКОЛА НОСОВ
Березень
46
ТАДЖИЦЬКИЙ ХОКЕЙ
О
Зими в Таджикистан! не Й
бувае, з ковзанами та лижами д!ти не знайом!.
А в хокей грають. Ттльки не на льоду, а на трав!.
Виберггь р!вний майданчик, де не дуже густа тра-
ва. 3 вовни зробггь м’яча й обтягтть його шк!рою. ф
За формою м’яч схожий на oripoK, а розмхром
трохи бьльший в!д тешсного м’яча. Дерев’ян!
ключки-човгани дгги теж роблять сам!.
Майданчик ддлять на дв! частини, а по краях
виривають р!вчачки, щоб добре було видно меж! q
поля. Скраю кладуть камшц! або забивають па- С
лиц!,— так пом!тн!ше. Тепер можна починати. О
Д!ти розд!ляються на дв! команди, кладуть у цент-
pi поля м’яч ! пригортають його землею. Це м!сце
називаеться хок. За сигналом судд! двое гравц!в
швидко розгр!бають хок човганами. Гравець, кот-
рий перший знайшов м’яч, сильним ударом поси-
лае його товарищам по команд!. Ti шдхоплюють
! женуть до... свое! лпш. За правилами човганбози,
так називають гру, м’яч треба закинути за свою Ct
л!шю i не дозволити цього суперникам. g
Команда, яка б!лыпе раз!в завела м’яч за свою rj
л!н!ю, оголошуеться переможцем.
До брi по рад и
ВАШ I ЗУ БИ
Цукерки, пстечка, морозиво, печиво, ва-
рения — ск!льки на cBiTi смачних ласопив.
1х люблять i маленьк! дёти, i школяр!, i
навёть доросл!.
"Ильки шод! у деяких хлопчик!в i д!вча-
ток починають бол!ти зуби, як т!льки воин
з'ёдять морозиво чи цукерки. Що ж робити?
Невже зовс1М вёдмовитися в!д ласощ!в? Hi,
ми про це не говоримо; Ужте на здоров’я
ванн улюблен! цукерки. "Ильки давайте роз-
беремося, як досягти того, щоб ваш! зуби
не бол!ли в!д солодкого.
Перше i найпроепше: попоёв — добре
прополощи водою рот. Але найголовшше —
дв!ч! на день чистити зуби, Це необхгдно
i ось чому. За шч на зубах з’являеться
жовто-б1лий нал!т. Якщо його не зняти, то
зуби будуть шершав!, некрасив! i може
з’явитнея неприемний запах. Тому зуби
чистять уранц!. Для чого ж чистити зубн
ввечер!? Решткн ёж!, що лишаються в рот!
на шч, почнуть розкладатися, в них будуть
розвиватися м!кроби—це псуватиме ваш!
зуби. Особливо старанно слщ чистити зуби
на шч, коли ви поёли солодке.
А чи вм!ете ви правильно чистити зуби?
Чи у вс!х е своё зубн! щётки?
Для дёгей виготовляють спешальн! дн-
тяч1" щётки невеликих розм!р!в. 6 також
! спешальн! дитяч! зубн! порошки й пасти.
Ви можете вибратн на св!й смак.
Перед тим як вичавити зубну пасту на
тщточку або набрати на неё зубний поро-
шок, треба змочити ёё водою. Рухи щёточки
по зубах краще робити вертикальш або по
колу. Не забудьте почистити не ильки пе-
редш, а й кути! (задн!) зуби. ёх треба чне-
тити ! з боку щ!к, i з боку язика. А поим
прополощёть рот чистою водою.
А знаете ви, скёпьки зуб!в у люднни?
У д!тей — 20. Це молочш зуби. До 14 рок!в
yci войн випадають,! на ёх м!сц! вироста-
ють постшш. Дёгн шод! помилково вважа-
ють, що чистити молочш зуби ие сл!д —
однаково випадуть. Та молочш зуби теж
можуть бол!ти. I тому потребують догляду.
А коли зуби все ж болять в!д солодкого
чи холодного? Вихёд одни — до зубного Лр
каря. I не треба боятися. Якщо звернутися
до лжаря вчасно, шякий б!ль не страшний.
Березенъ
47
Загадки • Крутиголовки • СмшМнки
Брат з братом через дорогу живуть,
а один одного не бачать.
ПОЛ1Ч1ТБ!
Посадив ведм!дь в лкзочку
ПИсть бер!зок, три дубочки.
Рахувати сам не вм!в
I зозулю попросив.
Почала вона лйати,
Почала вона кувати,
Та не може пол!чить.
Ану ж ви допоможггь!
ЛЮДМИЛА САВЧУК
ЯКБИ...
Якби yci-yci моря
Та злить в одне м!ж rip;
Якби з ycix-ycix дуб!в
Та epic один до 3ip;
Якби з ycix-ycix сокир
Одшсшьку зробить;
Якби з ycix-ycix людей
Богатиря злшить;
Якби сокиру ту до рук
Узяв той богатир
I дуба-велетня зрубав
Та в море кинув з rip,—
Ото булькнуло б!
Б1лий, як сн1г,
надутий, як Mix,
лопатами ходить,
а рогом !сть.
Березень
Квйгенъ — славный квйгникар.
Сонячно i рясно
Уквгтчав нам календар
Першим цвгтом — рястом.
Космонавтам склав букет
В ixHiu день на славу
1 nid Лен1на портрет
Пролгски поставив.
ТАМАРА КОЛОМКЦЬ
12 КВ1ТНЯ —
ВСЕСВ1ТН1Й ДЕНЬ
АВ1АЦП I КОСМОНАВТИКИ.
22 КВ1ТНЯ —
ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
В. I. ЛЕНША.
ПОНЕД1ЛОК
BIBTOPOK
СЕРЕДА
ЧЕТВЕР
П'ЯТНИЦЯ I
СУБОТА 2
4 II 18 25
5 12 19 26
6 13 20 27
7 14 21 28
8 15 22 29
9 16 23 30
НЕД1ЛЯ 3 10 17 24
50
РОЗПОВ1Д1 ПРО ЛЕН1НА
ГЪдходячи до дому,
Володя й Оля побачили б1ля паркана
хлопчика.
— Ти до нас? — запитав Володя.
— Я до головного вчителя Улья-
нова.
— Це наш тато,— жваво шдтвер-
див Володя.—Але доведеться почека-
ти, BiH повернеться увечерг Haeiuto
Bin To6i?
— В школу MeHi треба, вчитися.
— А як тебе звуть?
— 1ваном.
...За общом мама шдкладала Ваш
найбклыш шматки. Ваня уминав за
обидв! щоки й розповщав, що вш
давно, ще з вески вир!шив учитись.
А батько не пускав до школи — навь
що, каже, мордвину вчитися.
Увечер! пршхав 1лля Миколайович.
Ваня вийшов з його кабшету щасли-
вий.
Володя no6ir до батька.
— Таточку, як добре, що ти запи-
сав Ваню до школи.
— Hi, Bin зашзнився, — в!дпов1в
1лля Миколайович.
Володя увесь спалахнув, гпдшшов
ближче до батька.
— BiH дожене хлопщв, таточку
Ми йому допоможемо — я i Оля. Я
слово даю.
Зморшка на чол! у 1лл) Микола-
йовича розправилась, вуст торкнула-
ся nocMiniKa.
— Саме цього я й чекав в1д тебе.
МАР1Я ПРИЛЕЖАЕВА
Квггень
ЗЕМЛЯНИ
Прекрасний наш зелений свгг
Ще кращим стане в плиш л!т:
Hi чвар, Hi воен на Земл1,
Народи дружш й доброзичш.
I кйжпланетш кораблц
Немов трамва!, людям звичш.
У час дозвьлля будь-куди
Лети, пливи чи шшки йди!..
Кого-кого, а школяра
Найдужче дальня даль чаруе:
Набив в рюкзак co6i добра
I по Галактиках мандруе!
Чумацьким Шляхом крок у крок
Гдуть земляни м!ж з!рок.
А в надвеч!р’1 при вогш
Усядуться туристи —
В косм!чшй мл! земш nicHi
Дзвенять напрочуд чисто.
I струменить земний димок,
I pisHOMOBHicTb, мов струмок,
Видзвонюе у типп:
Араб, шпанець, бьлорус,
Тндус, датчанин чи француз —
Брати щонайрщнпш.
Прекрасний наш зелений св!т
Ще кращим стане в плиш лгг.
А розбрат, чвари хтось готуе —
То вирв!м геть, немов бур’ян.
Хай на земл! життя квггуе
Достойне 1меш землян!
51
ОЛЕКСАНДР ПАРХОМЕНКО
Квкгень
52
Пасажирам на станцп об’являеться:
— По!зд кур’ерський на Марс
в1дправляеться!
Будем за розкладом точним диспетчера
Ми на Benepi в одинадцять вечора.
Нам общяють вечерю i бал
Там, на Сатурн!, де в зорях вокзал.
Можем Чумацьким Шляхом пройти,
Можемо Сонце навкруг обшти.
Ми перетнемо Велику Ведмедицю,
Райдужно наша дорога простелиться.
Рушив !з мюця небесний експрес,
Блиснув, мов !скра, й за хмарами щез.
Вб1гла сеньйора й схвильовано мовить:
— Ах, на швидкий заменилась я знову!
— Ви не турбуйтесь: за чверть десь
го дини
Новий кур’ерський у небо Полине.
— Дуже вам вдячна!—сказала
туристка.—
Якось без погзда вже обшдусь,
Я не cniiny, тут до Мйяця близько,
I на тролейбуы я доберусь!
ДЖАНН1 РОДАР1
ПОГЗД МАЙБУТНЬОГО
Кв1тень
ЗАКОХАНИЙ
У ЖИТТЯ I Д1ТЕЙ
3 малих ли- хлопець мр!яв про под-
виги, про далек! мандри. Та й хто з
нас не мр!яв про це? Але не кожно-
му щастило здшснити свою мр!ю.
А от Микол! Трублаш! життя посм!х-
нулося...
Народився Микола Трублаш!
(Трублаевський) 25 кв!тня 1907 року
в сел! Ейльшанц!, що на Вшниччиш.
Згодом, кинувши навчання в Неми-
р!вськ!й пмназп, юний Трублаевський
тшае на фронт — боронити свш край
в!д навали штервенпв. Але йому не
пощастило — об!рвався з приступки
вагона, пошкодив ногу й змушений
був повернутися додому...
П!сля закшчення громадянсько!'
вшни Микола Трублаевський працюе
в комнезам! (ком!тет незаможнишв),
бореться з куркульськими бандами.
В!н — оргашзатор комсомольського
осередку в сел! Скритському, зав!ду-
вач районного шльбудинку, пот!м —
алькор, штатний сп!вроб!тник вш- Р)3
ницько!' газети «Червоний край».
Закшчивши курси журнал!ст!в у
Харков!, молодий газетяр працюе
у «В!стях». Неспокшна вдача, праг-
нення до невщомого, незв!даного при-
водить Миколу Трублаевського на
Далеку ГПвшч, в Арктику. Вш здш-
снюе два рейси на криголам! «Ф. Лит-
ке», вирушае на Землю Франца-йо-
сифа, подорожуе в Сиб!ру, Криму, на
Кавказ!, по р!дн!й Укра!ш. Враження
в!д тих мандр!в лягають в основу йо-
го численних нарис!в та оповщань,
друкованих шд псевдошмом Труб-
ла!’н!.
Пшлуючись про зд!йснення не т!ль-
ки власних мрш, а й мр!й сво!’х чита
ч!в, Микола Трублаш! оргашзовуе
при Харювському Палац! п!онер!в
Клуб юних дослщниюв Арктики.
Звёдси д!ти вирушали в близьк! й да-
лек! захоплююч! мандри...
В!йна перервала мирне життя й
св!тл! задуми письменника. Однак, як
i в юност!, в!н рветься на фронт —
бере участь у боях, пише про подвиги
радянських бшц!в у вшськовш газет!
«Знамя Родины».
Осколком бомби 4 жовтня 1941 ро-
ку Миколу Трублаш! було поранено,
а вноч! з 5 на 6 жовтня вш помер
у саштарному поёздё
Хоч i коротким було життя пись-
менника, вш встиг здшснити сво! мрн.
А його твори — «Мандри Закомари-
ка», «Вовки гоняться за оленями»,
«Лахтак», «Шхуна «Колумб» стали
улюбленими книгами наших д!тей.
БОГДАН ЧАЙКОВСЬКЙЙ
Квигень
54
ПРИВОДИ
В П1ВДЕННИХ ВОДАХ
пека забивае па-
мороки. Велетень машишст Галкш
стоггь П1д В1ндзейлем, заплющив owi
й шдняв голову догори i, здаеться,
вщдав би не знати що, щоб пльки
простояти шд хвилею палубного по-
в!тря зайву хвилину. Вшдзейль — це
довжелезний мшок, простягнутий
звщси ген аж над дахом адм!раль-
ськоУ каюти, вище вщ р>вня каштан-
ського м!стка. Гостроверху шапку
Кв1тень
над цим м!шком зроблено так, щоб
вона захоплювала в нього в!тер,—
В1тер Bie нав!ть найгаряч!шими й
штильовими днями Bifl руху паропла-
ва,— i посилала його до машинного
в!дд!лу.
У таку саме спеку, коли море, по-
д!бне до гарячих драгл!в, сво’!м ви-
глядом наганяло сонну нудьгу на па
лубну команду, а в машин} на шв-
сотню градуав розпечене живе ср!бло
вже не притягало уваги машишспв,
Яша заслшленими В1д поту очима за-
прим!тив якесь страховище, що за-
стряло на зал1зному поруччь..
За юлька хвилин страховище було
в хустинщ серед машишспв шд в!нд-
зейлем.
Обережно витрушене з хустинки, в
цупких руках Волкова воно набуло
вигляду здоровенного травистого ко-
ника с!руватого кольору.
- I де вш тут узявся в Mopi?
Велетенський коник був живий i
намагався таки добре тршатись.
Волков засм!явся. Це було видно
по його очах. Звук заглушала маши-
на, а щоки заливав шт. У нього ви
ник гешальний план.
— Хлопщ, вез! мо цього чорта з со-
бою на остр1в Врангеля. Коли потра-
пимо в кригу, покажемо його вченим,
що будуть 13 нами, i скажемо, що
там пшмали. Пот!м мовчатимемо, по-
ки знову не повернемось до Влади-
востока...
— Есть!
По цш ухвал! Яша витер руки
клоччям i BiflHic коника нашему 6io-
логов! Багорову.
— бгипетська сарана, — визначив
вш.— Вона попала до нас !з пустел!, 55
залет!вши далеко в море, 3 ними це
трапляеться.
А нагор! хлопц! милувалися з риб-
птах!в, згра! !'х попадалися щодал!
часпше. Бувало, що вони виринали
з води юлькома десятками i навпь
до сотн! й мчали на сво!'х прозорих
крильцях над хвилями, шрнаючи да-
леко в!д судна.
Якось уранц! електрик розпов!в, що
одна залепла до нього в каюту через
!люмшатор i вш, пошкодувавши i'i, ви-
кинув назад у море. Ми були лих! на
старого за його м’якосерд!сть. Ад-
же нам так корт!ло розглянути И.
«Вовки» заспокоювали нас. (Забув
попередити: «вовком» у нас зветься
кожний моряк, що плещеться у соло-
шй вод! щонайменше чверть столптя.
Трое чи четверо наших моряшв, без-
перечно, мають право на цю почесну
назву). Вони казали, що в океан!
риб-птах!в буде ще б!льше, вони не
раз залпатимуть на палубу.
В океан, ми якось бачили акул. 1х
кьпька з’явилося з л!вого борту i не-
довгий час проводили судно. Вноч!
якесь морське страховище протягом
десяти хвилин !шло разом !з судном
i вщ швидкого 6iry майже до полови-
ни вискакувало з води. Сперечались:
котр! казали — акула, а котр! — дель-
ф!н.
Але поки з!бралися викликати ек-
сперпв, ycix старих моряюв, страхо
вище зникло.
Прийшов боцман ! довго лаявся,
що ми його обдурили....
МИКОЛА ТРУБЛА1Н1
Квгтенъ
56 Наш nioHepcbKuU збiр
Сьогодшшшй день — особливий. Ми
з вами — в одному i3 зал!в КиТвсь-
кого музею В. I. Леиша. Наш nio-
нерський зб!р, присвячеиий дню иа-
родження Володимира 1лл!ча Леш-
на, проводить директор музею Све-
дана Кирщпвна Кирилова.
Ленш. Так шдписався в 1901 рощ шд
одним 1з cBoix твор1в молодий росшський
революшонер-марксист Володимир Улья-
нов. Багато ще було в нього 1меи (нонад
150), та з того часу соратники по партп
й робииики знали його як Ленша.
ГИд цим 1менем ув!йшов вш в icTopiro,
став вщомий усьому св!ту як людииа криш-
талево! чистоти й надзвичайно! прииципо-
вост1, непримиримое™ до експлуататор!в
i глибоко! любов! до трудящих усього св!ту.
В. I. Ленш pic в демократична, передо-
вш с!мТ свого часу, де вихованню дней
придьляли багато уваги. Саме у великш
дружнш родин! Ульянових формувались
основн! риси леншського характеру: чес-
н!сть, принципов!сть, твердють, простота
й скромшсть, сердечшсть у взаеминах з
людьми.
Володя зростав мщним, життерадкним,
допитливим хлопчиком. Вже п’яти рок!в
ум!в добре читати. До пмназп вступив, ко-
ли йому виповиилось дев’ять з половиною
рок!в. Учився з великою охотою. В пмназп
був першим учнем i з класу в клас перехо- f
див з похвальними грамотами.
Ншоли не вщмовлявся допомогти одно-
класникам розв’язати важку задачу, i то-
варинп дуже поважали Володю. Але вш
не зазнавався, завжди був простим i скром-
ним.
Ще в дитинств! Володимир 1лл!ч привчив
себе до самодисциплши. Bin ум!в так орга-
шзувати св!й день, що часу вистачало i на
вщпочинок, i на читання.
Володя був невтомним завод!ем веселих
irop та розваг. Та коли гра переходила в
сварку, а то й бшку, вш р!шуче казав:
— Це не гра, а бешкетництво! Я не граю!
Захоплювався Володя грою в шахи, кро-
кет, виконував складш вправи на трапецп.
А ще в!н чудово плавав i катався на ков-
занах.
Володя i3 задоволенням трудився: поли-
вав дерева й кв!ти в саду, майстрував pi3Hi
irpa шки для малюшв.
Дуже любив слухати, коли мама ещала
грати на фортешано, i на все свое життя
збер!г цю любов до музики. Зачарований
«Апасюнатою» Бетховена, Володимир 1л-
л!ч сказав якось: «Готовий слухати i’i що-
дня. Дивовижна, неземна музика. Я завжди
з гордктю, можливо, наТвною, думаю: ось
як! чудеса можуть робити люди!»
Ще в старших класах пмназп Володя
перечитав усе те найкраще, що мали ро-
сшська й заруб!жна лпература. його при-
ваблювали геро! з мужшми й вольовими
Квйгень
57
характерами, таю як Спартак, Гар1бальд1,
Тарас Бульба... Знав Володимир 1лл1ч май-
же Bci Bipuli Некрасова, твори Салтикова-
Щедрша, Тургенева, вивчав npaui Белш-
ського, Герцена, Добролюбова, Чериишев-
ського. Особливо високо шнив Ленш роман
«Що робити?» Чернишевського, який про-
читав у 15 рок!в i який мав на нього вели-
кий вплив.
Вже в юнацьк! роки Володя цжавився
полёгикою' i в кол! товарипйв був найак-
тивн!шим сшврозмовником на пол!тичн! те-
ми. В нього пробуджувались революции!
погляди на сусшльне життя. Це виявлялось
! в його письмових учшвських роботах.
Великим авторитетом для Волод! був
старший брат Саша. Це вш познайомив
Володю з марксистською лпературою.
Тяжко сприйнявши страту любимого бра-
та, Володя ще бьлыпе пройнявся твердою
р!шим!стю продовжувати справу револю-
ц!онер!в. Але вш обрав шший шлях бороть-
би 13 царським самодержавством.
Олександр Ульянов та його однодумц!
вважали, що досить вбити царя, i народ
позбудеться гнёту й рабства. Володимир
1лл!ч думав шакше. Вш розум!в, що тьльки
повалення царизму може дати народов!
справжню волю.
Володя знайшов у соб! мужшсть пережи-
ти невпшне горе — втрату старшого брата.
В!н наполегливо готувався до випускних
!спит!в i ycniuiHO закшчив пмиаз!ю.
«Вельми талановитий, постшно старанний
i акуратний, Ульянов у вс!х класах був
першим учнем i на закшчення курсу наго-
роджеиий золотою медаллю як найдостой-
н!ший за усшхами, розвитком i поведш-
кою».
Таку характеристику видано Леншу по
закшченш пмназп.
Влёгку 1887 року Володимир 1лл!ч !з
ам’ею залишив рщне Micro Симб!рськ ! пе-
реёхав до Казан!, де вш вступив до ушвер-
ситету.
На цей час вш уже чётко знав, що треба
робити. В!н поставив перед собою благо-
родну мету: присвятити все свое життя ве-
ликш cnpaei революцп, cnpaei визволення
трудящого люду од в1кового рабства.
У грудш 1887 року за участь в револю-
ц!йному виступ! казанського студеитства
Володимира 1лл1ча було заарештовано й
посаджеио в тюрму, а пот!м вщправлено
на заслання.
Леншу йшов тод! вюмнадцятий р!к.
I шлях революцшно! боротьби, який обрав
В. I. Ленш, прив!в наш народ до Великого
Жовтня, поставив нашу Батьшвщину на
чол! всесвпиього прогресу за комуюзм.
СВ1ТЛАНА КИРИЛОВА
Кв1тень
58
ПРО ВОРОНА,
ЯКИЙ УМ1В РОЗМОВЛЯТИ
Десь, колись иа одшй
ферм! жив ворон, 1 звали його Сам-ц!лий-
день. Ц|л1с1нькими днями сид!в вш на роз
логому зеленому дерев! й вигукував: «Сам-
цьпий-день, сам-шлий-деиь».
Одного разу фермер сказав до свое!
дружини:
— Я т!льки те й чую, як Сам-ц!лий-день
повторюе: «Сам-ц!лий-день та сам-щлий
день».
— Я навчу його юльком новим словам,—
мовила дружина,— i вш в!дганятиме ку-
рей В1д нашого порога.
Вона вийшла з дому, поступила до дере-
ва й загукала:
— Киш-киш, забирайтесь геть! Киш-киш!
Воронов! сподобались нов! слова.
Якось до фермера зав!тали друз!.
— Киш-киш, забирайтесь геть! — закри-
чав ворон.
Друз! обдивились усе навколо, та шкого
ие побачили.
— Киш-киш, забирайтесь геть! Киш-
киш! — галасував птах !з розлогого зелено-
го дерева.
— Ну що ж, ! шдемо! — сказали друз!.
I шшли.
Незабаром фермерова дружина довща-
лась про те, що накоТв ворон:
— Ох, ох! Доведеться мен! навчити його
кгльком новим словам. Тод! вш буде при-
в!тним !з нашими друзями,— запевиила во-
на чоловша, п!дб!гла до розлогого зеленого
дерева й загукала до ворона:
— Заходьте, будь ласка! Заходьте, будь
ласка!
Воронов! сподобались нов! слова.
Одного разу, коли фермерова дружина
збирала в л!с! ягоди, до 1'хнього будинку
причвалав волоцюга.
— Заходьте, будь ласка! Заходьте, будь
ласка! —загорлав ворон.
— Дякую, дякую, друже! А чи можна
мен! трохи попоТсти?
— Заходьте. будь ласка! Заходьте, будь
ласка! — повторював ворон !з розлогого зе-
леного дерева.
Волоцюга зайшов до будинку й с!в за
ст!л. Вш !з’!в, що Дльки побачив: усе м’ясо,
вс! солшня. усенький хл!б i ввесь пир!г —
усю фермерову вечерю.
Коли виявилося, !цо нако!в ворон, фер-
мер шдб!г до розлогого зеленого дерева й
зарепетував:
— Не кажи шчого! Не кажи шчого!
А дружина i co6i:
— Саме так! Саме так!
Ворону сподобались нов! слова.
Якось фермерова корова забрела в йо
го ж пшеничне поле. Сус!да побачив коро-
ву в пшениц! й шшов розповгсти про це
хазяям. Але ворон закричав:
— Не кажи шчого! Не кажи шчого!
Сус!да оглед!вся, та шкого не побачив.
— То ти вже повщомив фермера? — поц!-
кавився в!н.
— Саме так! Саме так! — почулося з
розлогого зеленого дерева.
Тож сусща вернувся додому, а корова
тим часом випасла всю пшеницю. Фермер
та його дружина дуже розсердились. Вони
шдбшли до розлогого зеленого дерева й
почали його трусити. Фермер здшняв був
лемеит, та жшка мовила: «Ш-ш-ш-ш!»
I вони пошдали на землю, щоб добре все
обм!ркувати.
Вони думали й думали. Фермер дивився
на дружину, а вона на нього. Нараз обое
шдхопились на ноги й загукали до ворона:
— Сам-ц!лий-день, сам-ц!лий-день!
Ще й зараз на великому розлогому дере-
в! сидить ворон ! повторюе:
— Сам-щлий-день, сам-шлий-день!
А фермер та його дружина, коли чують
цей погук, почуваються ц!лком щасливими.
ЕНН ДЕВЕНДОРФ
Квггень
59
ЗЕРНЯТКО
В землю я пос1яв
Зернятко ласкаве,
I нагрьпо землю
Сонечко яскраве.
Зв1ду<пль постукали
PaflicHi допц:
«Як живеш там, зернятко?
Гей, виходь мерщш!»
...Вийшов заметь зернятка
Колос молодий,
Шд дощем умився вш
I напивсь води...
Дивиться-дивуеться
Сонце з висоти:
«Любе, миле зернятко,
Та xi6a ж це ти? »
СВЕТЛАНА ДОЛЖЕНКО
ВЕСНЯНЕ
Першу ластавку весняну
Сонце привггало,
Шднялось над полем зрану,
На сурм! заграло:
— Прокидайтесь, прокидайтесь,
Пора зелешти,
Квйам-перлам розпускатись,
Врунитися житу,
А ячменю молодому
В1дрощувать вуса,
Хлопчаку рости, малому,
На радгсть матусь
ВАСИЛЬ ДМУХАР
Квигень
60
НА ВРОЖАЙ
Зачастили дощ!
у зелений наш край.
I радгють yci:
— На врожай,
на врожай!
А синиця в саду,
мов сшвуча струна,
щиру теню веде:
- Це ж весна,
це весна.
Д1д см!еться у вус,
ой, чудова пора:
— Все це,— каже двдусь,—
для добра,
для добра.
I веселка вгор!
нас в!тае здаля,
що вологу несе
на поля,
на поля.
Ти у поле виходь,
на допц не зважай.
Кажуть люди у нас:
— На врожай,
на врожай.
МИКОЛА СИНГА1ВСЬКИЙ
Квггень
Д1ТИ Ч1Л1
61
Уривок
Хосе, Габр!еля,
Хуан i Вшенто—
То д1ти Mipefii
I Пабло Сарм’енте.
Вноч! полща!
Вломились в lx д!м
I тату сказали:
— Вбирайся! Ход!м!—
Щодня ! щоноч!
В тюрм! його били,—
Та вол! Сарм’енте
Кати не зломили:
Вш друз1в не видав
I мужньо все зн!с,—
Во в!н — непохитний,
Во вш — комушст!
У мами М!рей!
1ще одне горе:
Мала Габр!еля
Вже тиждень, як хвора.
ПоНршало дуже
Увечер! ш...
До лшаря мама
3!бралась мерщ!й...
Вшенто спиняе:
— Ой мамо, не треба!
Кругом патрулЕ..
Я боюся за тебе...—
I вийшли швиденько
Вони за паркан.
Окутав !х скоро
Веч!рнш туман.
А через годину
3-за темно! брами
З’явився Вшенто...
Чого ж вш без мами?..
— Не прийде вже мама...
Лежить на землЕ..
На вулиц!вбили
I! патрулЕ..
На Огненну Землю
В!д берега Ч!л!
Пливе корабель,
Розтинаючи хвилЕ
Д1тей, що зазнали
I страхов, i б!д,
Везуть у новий
Тнтернат для сир!т.
У Ч!л! вже к!лька
Таких штернайв,
Де хунта готуе
Майбутшх солдайв.
Нага!, i карцер,
I окрики зл!
У школ i-казарм!
Узнають мал!...
Ми в1рим, В!сенто,
Тебе, як ! тата,
Шякий диктатор
Не зможе зламати!
Хто жив у квйучий,
Замр!яний час —
В тих вогник надЕ!
У серц! не згас!
Ще буде Вшенто
Писать на плакат!:
«Геть з Ч1л1 магнаты
Сполучених Штатгв!»
На !нш!м плакат!
Напише Хуан:
«Вс1 шахти — трудящим!
Земля — для селян!»
ГРИЦЬКО БОЙКО
Квггень
62
ЯЛИКА-ТАУСМА *
О
с
v й О
У туркменських Д1тей е
весела й доступна вс!м гра — ялика-таусма. Кожей
може перев!рити власт сили й д!знатися, як ви- ф
соко в1н здатний стрибнути.
Знайдхть розлоге дерево й прив’яжггь на р!зн!й
висот1 носов! хусточки. А тепер починайте дюта- Ь<
вати. Можна розб!гатися з певно! в1ддал!> можна q
стрибати з м!сця. Головие — дхстати хусточку. Але Й
торкатися листя й гхлок забороняеться. В цьому
разз стрибок не зараховуеться.
Хто торкиувся хусточки, повышено! на иайвипцй
плц1, оголошуеться чемшоном.
Згодом гру можна ускладнити. Хусточки ие при-
в’язують, а накидають на г1лки. Треба стрибнути
й зняти хусточку, не зачепивши при цьому листя g-
й г!лок. Хто набере иайб!льше хусточок, той i
nepeMir.
ВОЛОДИМИР КУХАЛАШВ1Л1
Кв1тень
Ц 1к ав инки з в id у с i ль
63
П’ять переплетених р!знокол!рних
к!лець на ол!мп!йському npanopi —
символ едност! й дружби спортсме-
н!в п’яти континенйв: бвропи (го-
лубе), Аз!1 (жовте), Австралп (зеле-
не), Америки (червоне), Африки
(чорне).
Радянськ! боксери вперше завоюва-
ли ол!мп!йське золото в Мельбурн!.
Серед переможщв був Володимир
Енпбарян з Еревана. Але вш не був
першим ол!мп!йським чемпюном з
В!рмени. Б!лыи як швтори тисяч!
рок!в назад такого ж ycnixy досяг
в!рменський цар Варасдатес.
Загадки • Загадки • Загадки
ДОЗОРЕЦЬ
Хто це ходить у дозор!
I пильнуе в неб! зор!,
3 високост! др!бно-др!бно
Розсипае сяйво ср!бне?
ГАННА ЗРАЛКО
1шов довгов’яз,
У землю зав’яз,
Там шерх!т почув
I радо гукнув:
— Велик! й мал!,
Вилазьте з земл!!
ГРИГОР1Й ХРАНАЧ
Квйгень
Mb
и $а ta s
А чим же мгсяць травень
Помгж брагами славен?
Святковими тенями
I громом над полями.
Ide i весело cniea,
Дощами землю полива.
Не з лшки-поливалки,
А з грозовоТ хмарки.
ТАМАРА КОЛОМ16ЦЬ
1 ТРАВНЯ—
ДЕНЬ М1ЖНАРОДНО1
СОЛ1ДАРНОСТ1 ТРУДЯЩИХ
УСЬОГО СВ1ТУ.
9 ТРАВНЯ—
ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ.
19 ТРАВНЯ —
ДЕНЬ ПЮНЕРП.
ПОНЕД1ЛОК
BIBTOPOK
СЕРЕДА
ЧЕТВЕР
П'ЯТНИЦЯ
СУБОТА
НЕД1ЛЯ I
2 9 16 23 30
3 10 17 24 31
4 II 18 25
5 12 19 26
6 13 20 27
7 14 21 28
8 15 22 29
ПЕРШЕ ТРАВНЯ
уло це багато роюв
тому, при цар!. Пол!Ц!я арештувала Ленша.
його надовго засадили у в’язницю, а поим
вщправили на заслання в Сиб!р, далеко
в!д зал!зниц!, в глухе село Шушенське.
ПриТхала до иього i я з мат!р’ю. KpiM Ле-
нша, в тому ж сел! жили й inini засланц!:
один — фшський роб!тник — Оскар, дру-
гий — польський роб!тник — Промшський.
Ось настав день Першого травня.
Нам дуже захотмось посвяткувати Пер-
ше травня. Втрьох — 1лл!ч, я i Промш-
ський — шшли до Оскара, повещались у ха-
т!, де жив Оскар, i почали дружно сшвати
першотравневу робггничу шеню:
День настал веселый мая,
Прочь с дороги, горя тень!
Песнь, раздайся удалая!
Забастуем в этот день!
Засшвали ми по-росшськи, засшвали
ту ж шеню по-польськи й вир!шили шти
п!сля общу вщевяткувати Травень у поле.
Як надумали, так i зробили. П!шло нас
у поле CBoix аж плеть чоловш, бо Промш-
ський захопив CBoix двох синк!в...
Сшг т!льки-но розтав. Коли знайшли у
пол! сухий пагорбок, Промшський зупинив-
ся, витяг з кишеш червону хустку, розпра-
вив П на земл! i став на голову. Д!ти за-
вищали од захоплення.
Увечер! з!бралися вс! у нас. Промшський
прийшов' з дружиною । чотирма д!тьми.
Сшвали ш'лий веч!р революцшш nicHi. Cni-
вала i моя мати, ! д!вчинка Парася, що
жила у нас.
А ввечер! ми з 1лл!чем шяк не могли
заснути: все мр!яли про велик! роб!тнич!
демонстрапп.
Минуло багато роюв. Тепер Перше трав-
ня у нас в Кра'ш! Рад в!льно святкують
мьпьйони роб!тник!в i колгоспник!в Вони
святкують свою перемогу.
1з cnoiadie Н. К. КРУПСЬКО!
Травень
ШОНЕРСЬКИЙ ГАЛСТУК
67
Як пов’яжеш галстук,
То гордися ним,
Вш одного кольору
3 прапором ясним.
А П1д р!дним прапором
В бш 1дуть полки,
За В!тчизну борються
Браття i батьки.
Як пов’яжеш галстук,
Ти — свйлпп лицем...
На ск!лькох вш д!тях
М!чений свинцем!..
Шонерський галстук...
Що знайдеш р!дн!ш!
Вш од кров! юно!
Став ще червонпп.
Як пов’яжеш галстук,
То гордися ним,
Вш одного кольору
3 прапором ясним.
СТЕПАН ЩИПАЧОВ
Травень
68
Розчинилися двер! — ой, леле! —
Значить, справдились мамин! сни.
Хто це входить у cipifi шинел!?
— Це наш тато пршхав з вшни!
ЦЕ НАШ ТАТО
ПРШХАВ 3 ВШНИ
Став вш, руку до шапки приславши:
— Вже походам i битвам кшець!
От i я в розпорядження ваше —
Сталшградського полку боець.
От я й дома. Чи думали, ждали?
Ну, а я вже й д!ждатись не м!г.—
I хитнулись на грудях медал!,
Що аж зайчик по стшц! пробег!
...От i шч... Ледве блима гасниця...
— Мамо, спатоньки тэта клади.
За вс! ноч1 нехай одшпиться,
Натеплиться за вс! холоди.
А ми спати сьогодш не зможем
Ц!лу н!ч, поки буде свйгать,
Ильки б тиип шхто не тривожив,
Ильки б солодко татов! спать.
ВАЛЕНТИН БИЧКО
Травень
ПЕРША АТОМНА УКРАТНИ
Батько прив!з додому
телев1зор i заходився його встановлювати.
Серпйко вщклав книжку з малюнками,
вмостився зручшше й приготувався диви-
тись передачу. Раптом блимнула лампочка,
i хлопчик занепоко'Гвся.
— Татку, а що як погасие св!тло... То
й «На добрашч, д!ти!» не побачимо.
Батько всм!хнувся.
— Не погасне! На Укра!ш тепер д!е
атомна електростаншя, перший реактор
яко! мае потужшсть м!льйон кмоват.
— Ммьйон кмоват? А це багато, татку?
Татусь примружив O4i, подумав.
— Пам’ятаеш нашу екскурс!ю на Ки!в-
ську ГЕС?
— Ага. Там велика красива гребля!
— Так от. На Дшпр! споруджено плеть
таких електростанцш. Це КиТвська, Кашв-
ська, Кременчуцька, Дншродзержииська,
Дншрогес i Каховська ГЕС.Тож якщо взяти
половину з них, то якраз потужшсть трьох
пдростанцш i р!внятиметься робот! одного
лише реактора Чорнобильсько! атомно!
електростанцп...
— От так сила! — Серпйко й про теле-
в!зор забув.— Тату, ти розкажи меш про
Чорнобильську атомну.
— Розказати? Гаразд, слухай!
Ще зовс!м недавно над тихою Прип’яттю,
притокою Дшпра, шум!в височезний л!с.
Нечасто навщувалися сюди люди: х!ба що
вряди-годи проходили люники або заносило
якогось туриста чи рибалку-любителя.
Та незабаром над р!чкою почали зупиня-
тись геологи. А пот!м у 1970 рощ ожив цей
глухий куточок Полшся. Сюди зТжджались
фах1вц! на спорудження першо! атомно!
електростанцп УкраГни.
Пршздили буд!вельники Братсько! ГЕС
i Лешнградсько! атомно! станцп, Кшвсько!
i Кашвсько! ГЕС, Тришльсько!' i Ладижин-
сько! ДРЕС, прибували й з !нших будов,
як! на той час вже були споруджен!. За-
л!зницею i по Дшпру, машинами й л!така-
ми везли сюди буд!вельн! матер!али та р!з-
не обладнання. Прибували ваитаж! з Моск- 69
ви й Киева, Лешнграда й Св!тловодська,
Вишгорода й Дншродзержииська, Донець-
ка i Львова...
Близько тридцяти завод!в кра!ни надси-
лають на Чорнобильську атомну матер!али
й устаткування. В спорудженш ц!еТ грандГ
озио! будови бере участь фактично вся
краша.
Над в!ков!чним сосновим л!сом на соро-
каметрову висоту шднявся головний корпус
станцп. А на двадцятиметрову глибину
увшшов у землю велетенський круглий ре-
актор, де за нержав!ючою сталлю, чавунсм
i свинцем, бетоном i водою, граф!том та
шшими захисними матер!алами знаходити-
меться ось та приборкана сила атома, яка
й вироблятиме електричний струм.
Перший реактор потужшетю в ммьйон
иловат почав д!яти в 1975 роц!, а бу-
д!виицтво друго! черги в самому розпаль
Над буд!вельним майданом нав!ть у тих!
ясш дш стоггь синювате марево. То дишуть
на повш груди потужн! велетенськ! двадця-
титонш БелАЗи, МАЗи, КРАЗи...
Лунае передзвш найпотужшшого крана-
велетня. Уперше в наши кра!ш для Чорно-
бильсько! АЕС був виготовлений ушкальний
пересувний портальний кран, який спро-
можний шдняти вантаж в 640 тонн.
Недалеко в!д станцп на берез! Прип’ят!
виросло молоде Micro атомобуд!вник!в. Бо-
но зростало разом з будовою i прийняло
назву р!чки. Micro Прип’ять. Тут ниш вже
близько тридцяти тисяч населения. Поряд
з житловими будинками й корпусами гурто-
житив—магазини та !дальш. Милують око
корпуси шк!л, дитячих садив, лжарень.
Ближчим часом здшмуться дев’ятиповер-
хов! будинки, буде завершено буд!вництво
проспекту, спорудження торгового центру,
профтехучилища, плавального басейну i
стадюну. Закладають уже парк культури
й вщпочинку.
Micro, де живуть т!, що примушують
атом працювати на мир i щастя вс!х людей,
мае бути красивим.
ОЛЕГ ВЕРНИГОРА
Травень
70
ВАСЬКОВА БОМБА
Коли почалася Велика В!тчизняна вшна,
наша ав!ац!йна ескадрилья в перил ж дш
бо'!в з . фашистами зазнала тяжких втрат.
Потяглися довп шляхи вщступу. Десь за
Киевом до нашо!' частини прибився хлоп-
чисько рок1в шести-семи. Звали його Вась-
ком. Bin згодом розпов1в, що з бабусею
евакуювався з Фастова. На станцп Дарни-
ця 1ХИ1Й ешелон розбомбили фашистськ!
Л1ТЭКИ.
Бабуся загинула, а Васько якимсь
чудом вил1'з 13 палаючого вагона i 6ir доги,
поки не впав знесилений б!ля шосе.
Наш ескадрильний кашовар ефрейтор
Хванько шдгбрав малого, нагодував його i,
накривши шинелею, пщсадив на автомаши-
ну, де Васько миттю заснув.
I, поки Васько спав, ми за шч перебазу-
валися на новий аеродром, де вже стояли
наш! л!таки, що перелепли сюди уве-
чер!.
Коли загув перший л!так, Васько вмить
прокинувся i, ледь розплющивши очг, стриб-
нув з машини й чкурнув до л!сочка.
Хванько, що порався бьпя похщно! кухни
пльки головою похитав: «Як налякали про-
клят! фрщи дитину». I лапдио гукнув до
хлопчика, котрий вскочив до окопу п!д ве-
ликою сосною:
— Васю! Та ти не б!йся. Це ж иаш! лЬ
таки мотори пробують, зараз полетять Пт-
лера бомбити...
— Птлера?—недов!рливо виглянув Вась-
ко з окопу, i оч! його потемюли.— А в!д
мене отому клятому Птлерюш шлоти мо-
жуть повезти бомбу?
Травень
71
— Та де ж ти и в!зьмеш? — посм!хнувся
кашовар.
I тут з-за кухн! виступив сержант Пархо-
менко, знаменнтий на всю ескадрилью
зброяр. BiH усе бачив i чув, тому рушив
просто до Васька, нахилився, подав йому
руку, допом1г вил1зти з окопу i серйозно
сказав:
— Ход!м. У мене е така бомба. Для са-
мого Птлера бережу.
Попрямували вони уздовж л1сочка, i пль-
ки тепер Васько роздивився, куди вш по-
травив. Утямив, що поле конюшини—то
зовсГм не поле, а польовий аеродром, з яко-
го вже почали здгйматися лпаки. А м!ж
дерев то тут, то там стояли прикидан! пл-
ками велик! двомоторн! бомбардувальники,
над ними мерехДли натягнуп велетенськ!
маскувальн! ст з чудернацькими жовтаво-
зеленуватими плямами, щоб фашистськ!
лпаки-ро31йдники не помнили аеродрому
з внсоти.
Все це було дуже цшаво, i в шший час
Васька зв1дси за вуха не тлдтягнули б. Але
зараз, крокуючи за сержантом, вш пльки
окинув Л1таки широко розплющеними очи-
ма й нетерпляче запитав:
— Де ж вона, ота бомба для Ггглера?
— А ось, глянь праворуч.
Васько мерщп! обернувся ! помнив у яру
серед дерев величезну чорну бомбу в дере-
в’янш ренптш-оправ!.
— Ось вона, голубонька, — мовив сер-
жант i гукнув до механ!к!в та зброяр!в, що
поралися б!ля бомбардувальника.— Хлопщ,
допомож!ть п!дв!сити «подаруночок» Пт-
леров!!
Б!йц! шдкотили бомбу до л!така.
— Яка ве-ли-чезна!— протягнув задово-
лено Васько. Нпрохи не боячись, шдступив,
погладив бомбу. I раптом стурбовано за-
питав: — А звщки Птлер знатиме, що це
в!д мене?
— I то правда,— почухав потилицю сер-
жант. I пощкавився.— Ти ще в школу не
ходив?
— Hi.— зн!яков1в Васько,— бабуся об!ця-
ла восени повести, коли жива була... В пер-
ший клас... Але я трохи читати й писа-
ти вм!ю. Бабуся мене навчила, як жива
була...
— Тод! на,—подав сержант Васьков! гру-
дочку крейди, - шдпиши бомбу... I за себе,
i за бабусю. Щоб Птлер твою бомбу з ш-
шими не переплутав...
Васько взяв крейду, закусив губу, намор-
щив чоло i почав старанно виводити велик!
букви.
Коли через хвилин п’ятнадцять сержант
i механши шдшшли до бомби, на чорному
метал! б!л1в виведений незмшшлою дитя
чою рукою напис:
«БОНБА ДЛЯ Г1ТЛ1РА»
— Здорово! — вигукнув сержант поем!
хаючись.— Якби ще й шдпис для певност!...
— Я не вм!ю гпдписуватися,— зштився
Васько, але нахилився, иамаАював з!рочку
й вив!в лперу «В». i
— От тепер все зрозумьло!'—задоволено
сказав сержант.
Не минуло й п’яти хвилин, як про бомбу
для Птлера знала вся ескадрилья. Наступ-
но! ноч! бомбардувальник вилепв на бойо-
ве завдання. Ав!арозв!дка повшомила, що
захоплена ворогом станщ'я Фаспв вщент
। забита ешелонами з г!тлер!вськими солда-
тами, танками, самохшними гарматами.
Бомбардувальник з велико! висоти, вни-
кнувши двигуни, так тихо спланерував на
станшю, що фашистськ! зенпки вщкрили
вогонь Нльки тод!, як вш уже 6vb на бо-
йовому курс!. Шал!ли зен!тки, снаряди роз-
ривалися з yeix бок!в, б!л! щупальця про-
жектор!в слтили оч!. Але тлот i штурман
мужньо йшли на ц!ль. I лиш коли в пере
хрест! прищлу з’явилися зал!зничш коли
з ешелонами, штурман натиснув кнопку.
В!д лпака в!д!рвалася й стр!мко шугонула
вниз величезна Васькова бомба.
Гухнуло, аж л!так струснуло, злепли в
повпря ешелоии, почали вибухати й зали-
вати все навколо вогнем цистерии з паль
ним. Скоро вся станщя корчилася в лютому
полум’!.
Екшаж покал!ченого зештками бомбар-
дувальника з великими труднощами дотяг
нув до свого аеродрому.
Змучеш шлот. штурман i радист ледве
вил!зли з кабши. Тх зустр!чав командир
ескадрилы. Трохи збоку стояли кашовар
Хванько та сержант Пархоменко. Раптом
вщ них вщокремилася в темряв! маленька
постать, i пролунав тоненький Васыяв го
лос:
— Дядечку гплот, ви скинули мою бомбу
на Птлера?
П!лот зупинився перед Васьком i якусь
хвильку мовчав. В!д стаицй Фаспв ще ду-
же далеко до Берл!на. Але п!лот н! на мить
не сумшвався, що настане час розплати.
1 на вороже л!гво, на голову Птлера посип
лються радянськ! бомби.
— Чого мовчите? — сказав командир ес-
кадриль!.
Травень
I тод| п1лот приклав руку до шелома й
вщрапортував Васьков!:
Так точно! Завдання виконано.
1 нагнувшись, шдхопив Васька на руки.
В!д шлота пахло бензином та порохом.
Васько, стомлений довгим чеканням, приту-
лив б!ляву гол<вку до шюрянки пилота,
щасливо усм!хнувся i якось ураз, наче на
руках у матер! чи бабус!, заснув.
— Товарищу каштан! — спробував було
допошсти шлот командиров! ескадриль!,
але той пошепки зупинив його.
— Ви уже доповьги. А зараз тихо, хай
Васько носпить. I вс! мерщ!й в санчастину
на перев’язку! Спасиб!, хлопцП
I суворий каштан обняв ycix трьох —
! шлота, i штурмана, i стр!льця-радиста.
Кашовар Хванько та сержант Пархомен-
ко з гордктю дивилися на геройський ек!-
паж. Пот!м Пархоменко забрав Васька з
рук шлота. I вони з Хваньком заспереча-
лися, хто з них завтра почне иавчати Вась-
ка грамоти...
Десь на сход! зажевр!ла зоря, в!щуючи
початок нового тяжкого военного дня.
BIKTOP ГОНЧАРЕНКО
ЧЕРВОНИЙ БАНТ
Чудовий бант, вогнистий бант
Розквггнув на долощ,
Немов усмгхнених троянд
Пелюсточки червою.
Дивлюсь то зблизька, то здаля,
Затамувавши подих:
Мш бант горить i не згоря,
Як на будьотвц! зоря,
Задимлена в походах.
Святковий бант is кумача,
Мов кв!тка у букета.
Вш схожий з тим, що в 1лл!ча
3opie на портрет!.
ВАДИМ СКОМАРОВСЬКИИ
Д о б р i п о р a d и
ПРО МОЛОКО
Не печен е, не варене —
на стол! с н i да н о к
В!дгадай цю загадку!
Важко?
Трошки пом!ркувавши, ти все ж та-
ки скажет: «Молоко!»
Ось саме про молоко зараз Уиде мова.
J
ЗАПАМ’ЯТАЙ:
Молоко не шдгорить, якщо перед
кип’ятшням каструлю сполоснути хо-
лодною водою.
Ну, а як вже й тралиться такий
rpix — шдгорить молоко, не сумуй, 6i-
д! можна зарадити: проц!ди його
через подвшний шар марл! в шший
посуд.
Повтори це юлька раз!в, доки не
зникне присмак горелого.
Марлю щоразу прополюкуй в теп-
Л1'Й водь
Молоко довше збершаеться, якщо
його кип’ятити з невеличкою дом!ш-
кою цукру чи питноТсоди.
Збершати молоко потр!бно в фаян-
совому, глиняному чи емальованому
посуд!.
Травень
МОРЕТРУС
«Цунам!» — японське слово. Япон-
ське — тому що найбмьше в!д цих
хвиль страждае Япошя.
Уявпъ co6i, що десь у глибинах
океану вщбувся гпдземний поштовх.
Hi з того Hi з сього зад!яв шдводний
вулкан, гпднялось i осмо дно. Bin
цього поштовху на поверхш океану
здшмаеться водяна гора. Вона росте,
пот!м ос!дае, й висок} хвил! колами
розходяться у Bci боки.
Шдшшовши до берега, вони наль
тають на нього. 3 гуркотом мчать в
глиб материка потоки води, змивають
будинки, затоплюють MicTa.
1960 року 24 травня хвил! цунам!
висотою близько 10 метр!в налепли
на схщне побережжя Японп. Було
зруйновано 50 000 будинюв, пошко-
джено 2000 суден, залишились без
житла 150 000 чоловж.
Висота хвиль цунам! часто досягае
20—30 метр!в.
За ixHiM виникненням тепер уваж-
но стежать вчень Лихо можна попе-
редити. Про пересування хвиль у eci
KiHui океану летять телеграми: «25
червня о 16 годин! 30 хвилин у ваше-
му район! передбачаеться хвиля ви-
сотою близько трьох метр!в...» Одер-
жавши телеграму, мешканц! залиша-
ють будинки, йдуть в глиб берега, на
височини.
Тривога! Йде цунамИ
СТАН1СЛАВ САХАРНОВ
Травень
74 Наш п1онерський з б i р
До нас на шонерськнй зб1р завг
тав дорогим г1сть — наш земляк,
льотчик-космонавт Павло Романо-
вич Попович. Bih хоче подщитися
cboimh спогадами про щасливий
i св1тлий день — 9 Травня 1945 ро-
ку. В той час Павлу Романовичу
було сткпьки ж рок1в, сюльки ТОЙ!
зараз, але день нашо! велико!' Пе
ремоги над фашистскими загарбни
камп bih занам’ятав на все життя.
А дал! ми продовжимо нашу роз-
мову про шонерську п’ятир1чку.
ПЮНЕРСЬКА П’ЯТИР1ЧКА
Кожна дружина щороку визначае
СВ1Й ударний об'ект. Обрати його
допоможе пюнерська 1НЩ1атива
кож но! дружини, загону, ланки. По-
думайте, що ви можете зробити для
свого циста, села, школи, мжрорайо-
ну. Найважливше, на вашу думку,
хай i стане завданням року.
Визначивши ударний об’ект П!о-
нербуду, рада дружини мае дати
конкретн! завдання ус(м загонам,
шк1льним предметним гурткам та
гурткам юних техн!к1в.
9 ТРАВНЯ 1945 РОКУ
Дорог! друз)! Понад
тридцять рок(в минуло, але й дос)
хвилююся, згадуючи той незабутнш
день.
Дев’ятого травня було тепло й со-
нячно. Ми, хлопц), теля уроюв на
вигон! грали в футбола. Завзята була
гра, аж лоби сштшли. Раптом бачи-
мо — в)д школи щодуху б)жить учи-
тель BiiicbKOBo’i справи, вим'ахуе ру-
кою, щось збуджено вигукуе! «Пере-
мога! Перемога!» — долинуяб до нас.
Враз облишили м’яча, застигли, хто
де був. Дивимося широко вщкритими
очима на вчителя, не в!римо. А в гру-
дях народжуеться бурхлива, незв1
дана дос) рад1сть.
3)рвалися з м)сця, кинулися по до-
м(вках, щоб пов)домити чудесну но-
вину. Мчу я вулицею, аж курява за
мною встае, i не вгпзнаю свого руд-
ного Узина. Чоловжи й жшки, д)ди
й бабус), Д1ти — yci висипали на ву-
лицю. Лунають рад)сш вигуки, ic-
крять щаслив) сльози, злинають у
голубе небо весел! п)сн)...
Згори долинуло потужне гудшня.
Здригнулося мое серпе — л)таки! Де-
в’ять бомбардувальниюв i чотири ви-
нищувач) пливли у високость Припав
до них очима. 3 першого класу мр1яв
я стати льотчиком, та не простим, а
винищувачем. Жодного повНряного
бою, котр! часто спалахували над
Узином, не пропускав. Ляжу ropi-
лиць — так i здаеться, що ти сам ni-
дшмаешея в небо, стаеш учасником
бою, та й менше небезпеки, якщо
близько впаде палаючий л)так, — i
захоплено стежу за боем. Як рад!ю,
було, коли наш лиак збивае фашист-
ського!
Дивлюся на винищувач), як) круж-
ляють навколо бомбардувальниюв,
кружляють завзято, весело, i втям-
люю — це ж л)такам не треба б)льше
Травенъ
бомбити фашистов, збивати ixhi «ме-
сери» та «юнкерси», бо зовам немае
В1йни... I здригаюся од думки, а як
же тепер 4з моею Mpiero? Xi6a ж по-
Tpi6Hi будуть у мирний час винищу-
вач(?.. Та за хвильку посм!хаюся сам
13 себе. А охороняти кордон нашо!
Впчизни? 1 я буду на своему вини-
щувач! пильнувати, щоб жоден ворог
не перелетов кордон, щоб школи боль-
ше В1'йна не ступила на нашу рщну
землю!..
Ось i наш дв1'р. Вскакую, вигукую:
«Перемога!!»
Мати тдводить рад1сне обличчя,
усм(хаеться до мене. Вона лшить ва-
реники. А вареники у нас варили на
найб4льш1 свята...
ПАВЛО ПОПОВИЧ
Травень
76
дощ
СОНЦЕ
знаеш, чому йде
дощ? Земля чорна i просить умити и.
Дощ лле з неба, вмивае землю, i вона
стае зелена-зелена.
У сонця багато-ба-
гато прутиюв св1тла. Ними воно шд-
ганяе каченят до р1чки.
ДОРОГА
Дорога добра. Вона
вам дозволяе ходити по нш. Вона
чекае на нас бьля BOpiT, щоб довести
до дщуся на баштан. Дорога завжди
лежить i т(льки на rop6i шдводиться,
щоб глянути на небо: чи не збирае-
ться на дощ?
ОЗЕРО
Добре озеру. Си-
дить co6i ц1Л1С1нький день у вод1 i
купаеться.
СПИРИДОН ВАНГЕЛ1
Травень
Цгкавинки з в id у с 1лъ
ЕЛЕКТРОННИЙ УПОРЯДНИК
HkJ слова найчасть
ше вживаються в росшсыий mobi? На
це питания може дати вщповщь час-
тотний словник сучасно! pociftcbKoi
мови. його упорядник — електронно-
обчислювальна машина. Працюючи
над словником, машина вивчила м!ль-
йон слововживань. «Читала» уривки
з твор!в Шолохова, Федша, Гайдара,
Пришвша...
Найбкльш поширеними виявилися
слова: людина, краТна, радянський,
труд, путь.
Л1ЧИЛКА
Якось бтгло через лш
BiciM К1з.
П’ять були з них 6ini-6ini,
Ну a iHini — cipi-cipi.
Сюльки ж бДло через л!с
СИрих К13?
БОРИС В1ЛБШАНСБКИИ
77
Травень
Р0С1ИСБКА ГИЛКА £
Ct
о
Г илка в!дома в Рос!! з Si
давн!х-давен. Люблять !! д!ти за простоту й до- О
ступшсть, але вимагае вона швидкост! й сприт-
ность
Гратн можна. на будь-якому р!вному майданчику.
Провед!ть лшйо — це к!н, пот!м на вщдал! 50 мет-
pie в!д не! — другу — городок. Площа м!ж коном
i городком називаеться полем. Бершъ тен!сний
м’яч i битку (палицю метрово! довжиии, завтовш-
ки в п’ятак) ! починайте.
Одна команда розташовуеться в городку, а друга
в пол!. Кап1тан городошно! команди снльннм уда-
ром битки посилае м’яч угору. Поки гравц! польо-
во1 командн намагаються зловитн м’яч, суперники
стр!мко б!жать з городка до кону ! назад. Якщо
войн встигнуть повернутися, доки суперникн злов-
лять м’яча, то одержать очко й право на повтор-
ний удар. Але польова команда не ловить гав.
Хутко зловлено м’яч, влучно пощлено ннм у
гравця, що б!жнть. Тод! команди мшяються м!с- Ct
цями. А якщо промах? Якщо гравець городошно! О
командн спритио внвернувся? Доводиться невда-
хам знову ловнти м’яч i бути б!льш точними. При
цьому не обов’язково, щоб гравець, зловивши м’я-
ча, сам робив «пострьл». Бш може швидко пере-
дати м’яч спрнтшшому товарншу по команд!.
Перемагае команда, яка набере б!лыпе очок.
ОЛЕКСАНДР ДЗЯТКО
Травень
Загадки • Крутиголовки • Загадки
79
ЗНАЙДПЪ ПОМИЛКИ, ЯК1 НАВМИСНО ЗРОБИВ ХУДОЖНИК
Булу ягнички
ЗбУГЛИСЬ до ручки,
Довго блукали,
Швидко пропали.
Що воно за диво,
Ви лиш подивггься:
Скульки шжок мае,
А ходить бо’уться.
Травень
81
У червня, у художника
Пензлики з кулъбабки,
Палитра — з подорожника,
А фарби — сонця крапки.
Блука, не знае втоми в1н
Bid сходу i до заходу,
Де пройде — там червоними
Стаютъ мгж листям ягоди.
тамара коломгець
1 ЧЕРВНЯ —
ДЕНЬ ЗАХИСТУ Д1ТЕЙ.
ПОНЕД1ЛОК
BIBTOPOK
СЕРЕДА 1
ЧЕТВЕР 2
П'ЯТНИЦЯ 3
СУБОТА 4
НЕД1ЛЯ 5
6
7
8
9
10
11
12
13 20
14 21
15 22
16 23
17 24
18 25
19 26
82
{W* **w
BciM, хто в поле
Вийшов нинь
Л1Т0
Заховало
Т1нь шд Bini.
Выпустило
В небо в!тер.
Одягло
BiHOKз колосся
I присело
На покосах.
Гори хлгба
Дарувало
Тим, що землю
Засовали.
I котило
ЖОВТ1 ДИН1
ГАННА ЧУ БАЧ
Червень
XЛ I Б 3 РОСОЮ
83
Г\оли Дору 3OBciM ма-
ленький був, BiH завжди за столом маш-
жився. То цього 1сти не хоче, то того.
Погано Тв Дору. Якось мати запитала
Дору.
— Хл1ба з маслом хочеш?
— Hi!
— А хл1ба з варениям?
— Не хочу!
Почув ню розмову батько й питае:
— А ти хл1ба з росою хочеш?
— 3 чим? — не зрозум!в Дору.
— 3 росою,— пояснив батько.
Дору почухав потилицю — не зиае, що
його в!дпов1сти. Нжоли в1н не чув про хл!б
з росою.
— Хочу хл1ба з росою! Хочу!
— Добре,— погодився батько.— Ильки
To6i до ранку доведеться почекати. Вранщ
на винограднику якраз роса бувае.
Рано-вранщ батько розбудив Дору. Hiui-
ли вони на виноградник. А над виноград-
ником ще й сонце не З1йшло.
— Почекай,— сказав батько.— Поки що
лопату бери. Давай попрацюемо. Як сонце
зшде — найкраща роса буде.
Батько поклав пи винограднин кущ снь
данок, що з дому захопнв,— окраець хл!ба,
бринзу й цибулю. Полм дав у руки сннов!
маленьку лопатку, a co6i взяв велику. По-
чали вони працювати. Дору землю довкола
купив розпушуе, батько — теж. Дору бур’ян
викидае, батько — теж. Дору плки, що до
земля припали, пяднямае, батько — теж. До
ладу вони пранюють, на славу.
— А хл1б з росою? — запитуе Дору.—
Меня 1сти хочеться
Саме в ней час над виноградником сонце
зжшло. Поки сонце зяйшло, батько з сином
гаонращовати встигля.
— Тепер i попоТсти можна,—сказав бать-
ке. Простяг ван Дору окраець хляба, а на
иъом-у роса так i золотиться.
— Ну, як, добрий хл1б? — запитав бать-
ко й додав:— 3 росою.
— Добрий, — сказав Дору. — Справдц
добрий.
Дору зголодшв i смачно вминав хляб.
I дйсяо, хтб був дуже добрий! 3 райко-
вою росою’!
ГР1ГОРЕ В1€РУ
Червенъ
84
Р.В.Р.
Уривки
Хлопчики Димко та Жиган переховують
пораненого червоного командира. Незна-
йомцев1 загрожуе небезпека — за ним по-
лке запеклий бандит Головень. Як же вря-
тувати пораненого? Що длят и? I Жиган ви-
piuiye пробратися до Micro, де якраз стояли
червони
Багато неспод1ванок чекало на хлопчину
в дорозй але до Micro вш таки д1стався.
На кривих вуличках його зразу ж зупи-
нив патруль i показав штаб. Сонний чер-
воноарм!ець в!дпов!в неохоче:
- Яку ще там записку! Приходь уран-
ий — Але, пом!тивши хрестики сшшного
алюру, пашрця взяв i покликав: — Гей,
там!.. Де черговий?
Черговий поглянув на Жигана, розгорнув
записку i, помнивши в л!вому кутку л1тери
«Р.В.Р», зразу ж присунув св!тло. I т!льки
прочитав — до телефону: «Командира!.. Ко-
м!сара!», а сам квапливо заходив по к!мнатй
Увшшли двое.
— Не може бути!— здивовано скрикнув
один.
— В!н!.. Звичайно, в!н!— рад!сно перепп-
нив другий.— Його п!дпис, його бланк. Хто
прив!з?
I Дльки тепер ус! погляди звернулись до
притихлого в кутку Жигана.
— Який в!н?
— Чорний... у чоботях... i з!рка в нього
прилшлена, а з не!' червоний прапорець.
— Еге, еге, орден!
— Т!льки швидше б,— додав Жиган,—
скоро свДатиме... А тод! бандити... вб’ють,
коли знайдуть.
I що тут знялось т!льки! Забиали Bci,
задзвонили телефони, затупали кои!. I се-
ред yciei' Tie! метушш роз!брав стомлений
Жиган к!лька раз!в повторюван! слова:
«Звичайно, арм!я!.. Вш!.. Реввшськрада!»
Заграла швидко-швидко сурма, i в!д к!н-
ського тупоту задрижали шибки.
Червень
85
— Де? — поривчасто в!дчииивши двер!,
ввшшов озброений маузером i шаблею ко-
мандир.— Це ти, хлопче?.. Васильченко, з
собою його, на коня...
Не встиг Жиган отямитись, як хтось ду-
жими руками п1дняв його з земл! й посадив
на коня. I знов заграла сурма...
А незнайомий i Димко з тривогою чека-
ли й чуйно прислухались до того, що д!еть-
ся навколо.
— 1ди краще додому,— кЁлька раз1в про-
понував незнайомий ДимковГ
Але на того наче вперпсть яка найшла.
— Hi,— похитав вш головою,— не п1ду.
Вибрався з гшлини, розворушив солому,
закидав нею вхщний отв!р i прол1з назад.
Сидели мовчки, було не до розмов. Захо-
див веч1р. У capai р1зк!ше та р!зк!ше про-
глядела темна порожнеча осёлих кутюв.
I непом1тно розпливалися в шй залишки
св!тла, що' пробивалось кр!зь пцлини.
— Слухай!
Димко затремт!в нав!ть.
— Чую!
I незнайомий мщно стиснув йому плече.
— Але хто це?
За селом, у пол!, затрпцали постркпи,
част!, безладш. I в!тер дошс ix сюди без-
звучним бахканням Драшкових гармат.
— Може, червой!?
— Hi, Hi, Димку! Червоним рано ще.'
Все змовкло. Минула ще година. I тушт,
i крики, що сповнили невелике село, донес-
ли до capai'B тривожну вють про те, що
хтось уже тут, поряд.
Голоси то наближались, то вщдалялись,
але ось залунали близько-близько.
— I по льохах? I по клунях? — спитав
чийсь р!зкий голос.
— Скр!зь, — в!дпов!в другий. — Ильки
здаеться меш, що швидше тут де-небудь.
«Головень!»—утзнав Димко, а незнайо-
мий простяг руку, i блиснув у темряв! хо-
лоднувато-спокшний наган.
— Темно, пес ix забери!
— Темно! — повторив хтось.— Тут i в’язи
co6i скрутиш. Я пол!з був у один сарай, а
на мене дошки згори... мало не по довбешцЁ
— А м!сце таке тдходяще. Чи не лишп-
ти довкола з п’ятеро хлопщв до св!танку?
— Лишити.
Трохи вщлягло. Прокинулась над!я. Кр!зь
одну з щёлин видно було, як спалахнуло
неподалж вогнище. Майже до самих зава-
лених дверей пщшшДа коняка й нехотя
пожувала жмут солом и.
Св!танок не займався-'довго...
Забришла нарешт! з!рииця, помутшли
3opi.
Тара-та-тах! — прор!зало раптом пов!т-
ря.— Тара-та-тах! Ба-бах!.. Tiy-y, Tiy-y...—
завищало понад сараями.
I крики, i тупотшня, i луна, що задзвеш-
ла вёд розряджених обойм «лью?с!в» — все
це так зненацька вр!залось, розбило досвгг-
ню тишу i разом з нею й довге чекання.
I, не маючи сили бЁпьше стримуватись, за-
плакав Димко голосно-голосно.
— Чего ти, дурний? — радк’но спитав
той.
— Та це ж вони...— в!дпов!в Димко, по-
см!хаючись, але не перестаючи плакати.
I ще не змовкли построй за селом, ше
лементували десь, коли затупали кон! б!ля
capai'B. I знайомий задирливий голос за-
горлав:
— Сюди! Ту-ут!
ОдлетЁли снопи геть. Прорвалося св!тло
в ицлину. I хтось спитав тривожно й квап-
ливо:
— Ви тут, товарищу Сергеев?
I народу тут скёльки з’явилось звщкТ
лясь — i командир, i комкар, i червоноар-
MiSiii, i фельдшер i3 сумкою! I вс! гогоДли
й гукали щось зовшм безглузде.
— Димку,— захлинаючись в!д гордоццв,
постшав. розпов!сти Жиган.— я встиг... на-
зад на кон! лет!в... I зараз оце з зеленими
також зДнувся... в саму гущу... Як рубонув
одного по довбешцЁ так той i впав!..
— Ти брешеш, Жигане... Неодмшно бре-
шеш... У тебе й шабл! ж нема,— вщпов!в
Димко й засм!явся кр!зь не просохл! ше
сльози.
АРКАД1Й ГАЙДАР
Червень
ЧЕРЕШНЯ 3 ПУРПУРОВИМИ СЕРИЯМИ
Багато рок!в тому, коли я був маленький,
на иашш вулиц! жив чоловш, який школи
не казав неправди.
BiH жив самотиною у маленькому будии-
ку, вифарбованому в зелений кол!р.
У двор! росла черешня, весною вбирала-
ся вона у б1лий цв1т i о Tift nopi, коли
достигали плоди, едина у всьому квартал!
лишалася неторкана.
У чоловжа був ще великий червоний ni-
вень. BiH спав на черешш, i весною здава-
лося, що у дерева, обсипаного бйпими квь
тами,— велике пурпурове серце.
Вулиця ставилася до чоловжа шанобли-
во, а ми, д!ти, питали сам! в себе: чему вш
не йде в цирк i не показуе себе, як стой,
що важить триста к!лограм!в i 3i шташв
якого можна пошити корабельне в!трило?
Збереться люд, розхапае квитки, а запро-
шувач! будуть гукати:
— Сюди, сюди, люди! Незвичайиий ат-
ракцюн, неповториий номер, небачений у
ceiTi—чоловш, який школи не казав не-
правди!!!
Вечерами, коли зайде сонце i коли в чер-
вонуватш 1мл! все набирае непевних обри-
cie, вш ещав у двор! i гомошв з швнем.
Про що воин говорили, HixTo не знав. Таль-
ки раз ми чули, як вш спитав у швия:
— Ну, що скажеш? Що ти скажеш на
це?
I ось одного разу швень зиик. Чоловш,
який школи не казав неправди, повернув-
шись додому, не зиайшов його на черешш.
В!н обдивився увесь дв!р, але швня так
i не зиайшов. Тод! чоловш cie на свое звич-
не Micne i став дивитися на 3opi.
Уся наша вулиця, д!зиавшись про те, що
швень зник, почала розм!рковувати, хто б
це Mir його вкрасти. Очевидячки, це вчини-
ла людина не з нашей' вулиц!. Але ж могла
бути i з нашей, i це найдужче схвилювало
yeix нас.
— Просто 3a6ir кудись, — мовив чоло-
вж.—Не бщкайтеся за якимось там швнем.
Але вулиця незвично притихла, титьки то
тут, то там чути було плач д!тей.
Настала темна шч. Не видно було Hi Mi-
сяця, Hi з!рок—може, i Тх хтось украв.
Другого дня сушди, ям жили зл!ва, при-
несли чоловжов! пурпурового гивия i ска-
зали, що зиайшли його у своему двор!.
Чоловж сказав, що то не його швень. Але
воин запевняли, що його.
Червенъ
Лишили гивня i twibkh-ho ш'шли, як cyci-
ди, що жили справа, принесли ще одного
пурпурового п!вня i сказали, що вш залетчв
на 1хню шовковицю.
— Сидить на шовковиц! ! !сть ягоди,—
пояснили вони.— А як на!вся, то зробився
важкий, i ми його спшмали.
До вечера у двор! чоловжа, який школи
ие казав неправди 1 де росла тмьки одна
черешня, набралося одинадцять швшв. Ве-
лик), вогнист! й поважи!.
Люди посадили ix yeix на черешню, i в
черешш стало одинадцять великих пурпу-
рових сердець..
А другого дня иадвеч!р п!веиь того чоло-
вжа, який н1коли не казав неправди, повер-
нувся. Чоловж щасливий стояв у двор! !
повертав п!вшв людям з наше! вулицг
Bci рад!ли, що п!вень знайшовся.
Лише я не знав, що думати про чоловжа,
який школи не казав неправди, тому що
вранц! бачив, як вш купував на базар! ве-
ликого пурпурового швня...
СТ АНКЛАВ CTPATJ6B
ЗЕЛЕНА ПОВШЬ 87
Гей, розлилась по селу i по мкту
Повшь зелена з зеленйро листу!
Наче у р1чц! весняна вода,
Грае, вирус верба молода.
Зашумували на вулит клени,
Вулиця тоне у лист! зелешм,
Зашумували в дворах явори,—
В лист! yci потонули двори...
Повшь зелена гуляе навкруг,
Хвилю свою покотила й на луг,
Вже он д!стала до л!су й до гаю.
Як я туди доберуся — не знаю?
Сяду у човник, мабуть, при в!трил!,
Так i пливтиму по листячку-хвил!.
МАР1Я ПОЗНАНСЬКА
ПТИЦЯ
Тршоче серце шймано! птиц!.
В руках мо!‘х не чуе доброти;
— Я дам тоб! водиц! i пшениц!,
Моя пташино, т!льки не тремти!
— Xi6a потоки загубили воду?
Xi6a в полях уже зерна нема?!.
Пусти мене, мш хлопче, на свободу,
I все, що треба, я знайду сама.
— Я ж лапдно тебе тримаю, пташко,
В своТх руках легеньких, як в!трень.
Xi6a неволя це? Xi6a це важко
В!д мене взяти илька зеренець?
— Пусти мене! Мен!, дитино мила,
Дорожча воля, юж зерно твое!
Страшна, хоч нав!ть лапдна, та сила,
Яка розкрити крилець не дае!
— Лети! Сшвай у неб! гомшкому;
Хоч i маленький, зрозум!в я все.
Моя рука школи i шкому
Н! кривди, н! бтди не принесе!
ДМИТРО ПАВЛИЧКО
Червенъ
88 Наш nioHepcbKuU з б i р
Ось i прийшло пюнерське л!то.
Ти добре попраиював цього на-
вчального року i перейшов до на-
ступного класу. Попереду спльки
вкпьного часу, ц!лих три м!сящ. В те-
бе сила-силенна плашв. Ти мр!еш про
подо рож! й походи, про неспод!ваш
зустр!ч1 та знайомства... Ну, а коли
так, то готуйся швидше в дорогу. На
нас чекае гостинний Артек, що роз-
кинувся на берез! Чорного моря
б!ля самого тднЬкжя Ведм!дь-гори...
Але, навпъ в!дпочиваючи, ти не
забуваеш про сво! п!онерськ! спра-
ви. Наша розмова про ударну nio-
нерську п’ятир!чку продовжуеться.
ПЮНЕРСЬКА П’ЯТИРШКА
Допомога тваринникам — ударна
справа юних лен!иц!в. Пюнерськ!
супутники учшвських виробничих
бригад повинн! брати активну
участь у вирошуваин! кормових
культур, збиранш жолуд!в, загот!вл!
пллячкового корму, вирощени! кро-
л!в. Пюнери повинн! взяти шефство
над колгоспними кроле- та птахо-
фермами.
Х1БА Ж ЦЕ
КОЛИСЬ ЗАБУДЕТЬСЯ?..
Чотири брезентовых
намети, столи i лавки, збит! з дощок,
racoei лампи й в[с[мнадцятеро перших
мешканщв — так починався шонер-
ський Артек. Д[тлах!в до табору при-
возили на шдводах. Вони були погано
вдягнеш й нашвголоднь Але серця
них д[тей, ровесниюв Великого Жовт-
ня, були сповнеш любов! до Батьюв-
щини i справжньоТ пюнерськоТ ро-
мантики. Теплими л!тшми вечерами,
сидячи навколо вогнища, сшвали во-
ни революцшних i пюнерських шсень,
мр!яли про майбутне. Тут в[дпочива-
ли колись Тимур Фрунзе i Гуля Коро-
льова, [ван Туркенич i Володя Дубн
н[н, Рубен I6appypi i Вггя Коробков,
Л[л[я Карастоянова i Радик Руднев.
IxHi [мена носять кращ[ шонерськ!
загони табору, на них р[вняються сьо-
годшшш юн[ артеювцГ
Червень
В КОЛ1 Б1ЛЯ ВОГНИЩА 89
тскристого
Уривок
В кол! б!ля вогнища юкристого,
В пломен! веч!рньо! зор!,
Бесаду вели в!д серця чистого
Юн! шонери-школярЕ
— Плавати я буду океанами,
Bypi не боятимусь ! скель,
Во, йдучи протоками незнаними,
«Ленш» я назву свш корабель.
Навряд чи вшзнали б нишшнш
багатоповерховий Артек Ti перш! його
мешканцЕ Сьогодш — це простор! че-
пурн! корпуси, св!й стадюн i басейн,
св!й морський порт, своя к!ностуд!я...
Багато, дуже багато змшилося тут з
тих далеких чаав 1925 року. Та зав-
жди незмшними е й будуть та ж сама
BipHicTb дружб! i пюнерськГй роман-
тиц!, та ж сама атмосфера щирост!
i дов!р’я, яка пануе м!ж д!тьми р!з-
них нацюнальностей i рас. На все
життя залишаеться в пам’ят! перебу-
вання в Артеку. Близьк! й далек!
походи, ц!кав! зустр!ч!, фестивал!, по-
дорож! по Черному морю... А смак
сипко!' печено! картоплЕ.. A nicHi б!ля
вогнища... Xi6a ж це колись забу-
деться?
Сюнчиться л!то. РозТдуться по до-
м!вках юн! артеювцЕ Але надовго
запам’ятаеться д!тям цей прив!тний
куточок земл!, де св!тить таке щедре
сонечко i народжуеться така щира
дружба.
— Полечу я в неб! пом!ж зорями,
I в!три з дороги не з!б’ють,
Во тому шляхи стають прозорими,
Хто тримае Леншову путь.
— Ще не знаю, правди не приховую,
Ким я буду у майбутн! дн!,
Та учусь по лешнському слову я,
Значить, буде дЕпо 1 мен!.
У життя дорога нам простелена.
6 у нас ! сила, i снага.
Будемо учитися у Лешна —
Ленш скр!зь в житт! перемага!
I слухали вгги зелен!
Тих сл!в дзюркотливе тепло,
I ймення уславлене — Ленш —
Луною над л!сом пливло.
ВАЛЕНТИН БИЧКО
Червень
РЯТ1ВНИЙ СТРУМОЧОК
йшов л!сом. День
був спекотний, жаркий, навггь птахи
й Д замовкли. Дуже хоДлося пити.
«Що це? — зупинився я.— Н!би же-
бонить тоненька ц!вка води, невже
десь близько струмок?» Обернувся,
щось шде не видно його прикмет.
I тут я глянув co6i шд ноги i мало
не засм1явся. Та це ж мурашки, му-
рашиний струмок! Ось вш в’еться,
струмеше, обДкаючи дерева, пн! й
колоди. Я пришв навпочшки, в шс
шпигнув запах оцту. Серед опалого
листя, злежало! глицц серед лкових
трав 1 кв!Дв руд! мурахи протоптали
тоненьку стежечку. По шй загони му-
рашек сшшать на допомогу рщному
лку, який зазнав лиха. Навкруги, на-
че крапл! дощу — клац, клац, падае
з дерев гусшь-листснди, Дльки шерхД
стоить в!д роботи цих нещадних шкщ-
ник!в.
Бережиъся, зубаД пильщики, шд-
ступш ненажери, не буде вам пощади!
Чуете, хоробре мурашине вшсько йде
на вас вшною!
Течуть вщ дому-мурашника, б!жать
на Bci боки мурашию струмки. Я ni-
шов уздовж одного такого струмка.
От вщ нього вщокремилася тоненька
ниточка, ось вона пщкотилася до тов-
стелезного стовбура старо! липи, ось
уже мурашки хоробро л!зуть на
штурм, вверх по стовбуру, по г!лл! i
зникають у крон! дерев. I тут мураши-
ний струмок ниточка за ниточкою роз-
чинився, зник серед дерев-велетшв.
Hi, не знищити наших л!с!в незль
ченним полчищам шкщниюв, завжди
будуть жити, зелешти i радувати
нас здоровою силою наш! могутш
Л1СИ.
I так буде завжди, доки тектимуть
в них так! цьлющ!, ряДвн! струмки.
АЛЬБЕРТ САХАРОВ
Червенъ
ДУМАЮ...
Думаю, думаю, думаю...
Лшлять шд CTpixoto гшзда
мал!серпокрильц! —
навпцо?
Човен гойднувся на хвильщ —
чому це?
Споться в неб! з!рки,
наче дощик,
в!тер хмаринку полоще —
навпцо?
Думаю, думаю, думаю...
Св!титься м!сяць,
тихо зозуля куе
на узл!сс!.
Св!титься ср!бна
хмаринка-перлинка,
падав крапля,
немов намистинка —
навпцо?
Сшг випадае узимку —
чому це?
Думаю, думаю, думаю...
Загадок ст!льки!
А я ще так мало знаю...
Виросту скоро
i все розгадаю.
МУСА ГАЛ1
Червенъ
92
М1Й ДРУГ АЛ1
На узбецыбй сонячшй земл!
я зустрЧвся з хлопчиком Аль
В1н далеко в пол! за селом
пас отару з татком-чабаном.
Бавився з ветрами, наче птах,
i на сонщ, на вгтрах засмаг.
Я сказав йому:—Салям алейкум!—
Зияв Ал! червону тюбетейку,
вишиту шовками, дуже гарну —
i подарував мен! на згадку.
Подружили ми на довп роки
з Алппером — другом чорнооким.
Добрих друз!в я не забуваю,
часто я листи 1'м надсилаю.
I летять вони, мов журавл!,
в край узбецький, де живе Аль
МИКОЛА СИНГА1ВСЬКИЙ
Червень
93
Ц i. к а в и н ки з в id у с i л ь
OCTPIB ВУЛКАН1В
В rpyni Канарських остров!в, роз-
ташованих в Атлантичному океан! 61-
ля берепв Африки, е щкавий остр!в
Лансароте. його площа всього 836
квадратних к!лометр!в, але ней клап-
тик суш! буквально зааяний вулка-
нами 1х б!льше двохсот. Б!лышсть
з них давно не д!е. Найсильшше
виверження зареестровано 1730 ро-
ку. Чверть острова була охоплена
вогнем 1 димом. Виверження тривало
ц!лих плеть рок!в. Б!льша частина
острова вкрилася лавою, де не м!г
зачепитися нав!ть лишайник. 3 внес-
ти пташиного польоту здаеться, що
в Атлантиц! знаходиться невеликий
шматочок М!сяця — так Лансароте
поритий численними кратерами. Не
дивно, що на остров! вулкашв зн!ма-
лося к!лька ф!льм!в про М!сяць.
Червень
94
ЗВИКАЙ ДО ВОДИ
i шри—для Д1тей, що зов-
ci™ не вийють плавати. Вони допоможуть звикнутн
до води, перемогти страх перед нею. Але грати
можна лнше в присутност] дорослих.
Виберггь впсце, де вода не вище кол!н, i починайте.
Руки на поясь ноги разом. Хто швидше простри-
бае 5 метр!в?
Ляжте на воду, руками з1пр!ться на дно. Рухай-
теся вперед, допомагаючи co6i тгльки руками. Но-
ги спокгйно лежать на поверхн! води. Хто швидше
пройде на руках 5 метр!в?
Двое кидають один одному м’яч, а третш нама-
гаеться перехопити. Перехопив — кидай в когось
is гравщв. Якщо не промахнется, тод1 жший
займе твое М!сце. А дав маху — граеш даль
о
с
о
с
с
о
с
с
Загадки • Скоромовки • Крутиголовки
К1НДРАТ
ВБР1Д
БР1В
К1ндрат
Вбрзд
Бр1в,—
Зустрхв
Бобр!в.
Зустрав
Бобров*—
Бобри —
У pis.
Кшдрат
Добрхв,—
Змокртв
СТО Н1Ж0К
У СТОН1ЖОК
По сто
Нтжок.
Bci сто
Ммлися,
Bci стомилися.
Добр!».
ГРИЦЬЖО БОЙКО
Червень
Що важче: сто К1лограм1в шр’я,
сто кьлограмАв залгза
чи один центнер зерна?
Стрять кон! на припои!, 95
Не хдять, не п’ють,
А все гладшими стають.
Чи знаете ви назви kbitib, намальованих тут? Як! з них
пгдходять до лгёового букета, а як! до садового?
Червенъ
Липень — пасгчник в брил1.
Липи будячи eid сну,
Шдлива нектар бджолг
В кожну квйгку запашну.
Походжа туда й сюди,
Бриль, як сонце, плдн1ма,
Пахнуть солодко меди
Пом1ж квътами вс1ма.
ТАМАРА коломтець
31 Л ИП НЯ —
ДЕНЬ ВШСЬКОВО-МОРСЬКОГО
ФЛОТУ СРСР.
ПОНЕД1ЛОК
BIBTOPOK
СЕРЕДА
ЧЕТВЕР
П'ЯТНИЦЯ I
СУБОТА 2
НЕД1ЛЯ 3
4 II 18 25
5 12 19 26
6 13 20 27
7 14 21 28
8 15 22 29
9 16 23 30
10 17 24 31
Лемн у Розлива Малюнок А. Резниченка
Липенъ
99
Б1ЛЯ ОЗЕРА РОЗЛИВ
За Ленинградом е стан-
ция Розлив. Неподалж од станин невелике
озеро... Весною, коли розтане сн!г, озеро
розливаеться, стае великим, поймае водою
луки. Тому й зветься те м!сце Розливом.
Вл!тку, до линия, виростае на луках висо-
ка трава. Настав час косити !!.
В таку пору року 1917 i пршхав до Роз-
ливу Ленш. Тепер, п!сля липневих дшв, йо-
му доводилось ховатися в!д ВорОПВ, в!д
шпигушв Тимчасового буржуазного уряду,
полпика якого була ворожа народов!.
Володимир 1лл!ч оселився за озером.
Кому приготували житло: в копии! она
розчистили м!сце, де можна було знайти
захисток в!д дощу,— вийшов куршь.
Але Володимиров! 1лл!чу така квартира
не дуже сподобалась. Bin шшов у л!с, на-
рубав мщних плок, наламав в!ття i спо-
рудив кур!нь по-своему: недалечко в!д чи-
мало! берези ввпкнув плки в землю, на
крив Тх зверху зеленим вптям i об!клав
з ycix бок!в с!ном. Стало простор!ше.
Хазяйство у Володимира 1лл!ча було не-
величке: бляшаний чайник, казанок, сокира,
пилка й коса.
Став Ленш жнти в курен!.
Найулюблешше його Micue було б!ля ве-
ликого пенька в заростях вмьшини. Ленш
сщав там, клав на пеньок аркуш! паперу
й писав. Кущ! заступали його з ycix бок!в.
Щовечора з’являвся на озер! човен. Це
в!рна людина везла Леншу нов! газети й
листи з Петрограда.
Володимир 1лл!ч читав листи, уважно
переглядав газети ! все, що його ц!кавило,
вщзначав сишм ол!вцем.
Вороги тим часом шукали Ленша, але не
могли знайти. В сво!х газетах вони писали,
що Ленш вилет!в аеропланом за кордон,
що в!н переховуеться в мор! на пщводному
човн!.
Ленш читав ! см!явся:
— Ото блазнюки!
В т! часи дуже важко було з харчуван-
ням, । в Ленша школи не водилось нав!ть
хл!ба. Проте 1лл!ч часто й забував про !жу;
згадував, що дуже голодний, лише тод!, ко-
ли йому з! станин приносили поснщати.
Володимир 1лл!ч косив траву, сушив сшо.
а перед дошем складав його в спжки.
Якось нщнялася з-поза л!су величезна хма
ра й заступила швнеба. Володимир 1лл!ч
став хапатись: почав складати сшо в спжки.
Блискавка роздерла хмари, гримнув гр!м
Та коли полив дощ, сшо було вже з!бране.
П!сля дощу стало св!ж!ше, запахло квг
тами, Бологим сшом, землею. Знов забли-
щало проти сонця озеро.
А вже п!зно ввечер! до берега пристав
човен.
Це пршхав товарищ Орджошкщзе. Bin
iuioB стежкою пом!ж кущами i не бачив
Ленша. Коли Володимир 1лл!ч вийшов до
нього з-за купив, Орджошкщзе насупився:
невщома якась людина... Зв!дки вона? Чого
никае поб!ля житла Ленша?
Володимира 1лл!ча й справд! трудно було
вшзнати: бороду й вуса вш поголив, кепку
низько насунув на лоба.
Ленш привпався, але Орджошкщзе ще
таки не вшзнавав його. Тод! Володимир
1лл!ч весело ляснув його по плечу:
— Що, товарищу Серго, не вшзнаете?
Тмьки тепер Орджошкщзе вшзнав Ле
н!на.
Вони шшли в куршь. Серго пршхав пе-
редати Володимиров! 1лл!чу важлив! Bicri.
Не все можна було писати в листах. Лист
м!г потрапити до рук воропв чи зрадниюв.
Довго розмовляв то! ноч! Володимир
1лл!ч з товарищем Серго, а вранц! несподг
ваний петь вшхав до Петрограда.
* * *
Наприкшш серпня полили дощ!. Улюбле-
не м!сце Ленша — пом!ж кущами в!лыпи
ни—вже було непридатне для роботи. Пень
стояв мокрий, слизький: вш зар!с по краях
др!бними грибками ! аж нав!ть немовби
розпух.
Настала холодна погода. Центральнин
КомИет партн оргашзував переТзд Володи-
мира 1лл!ча з Розливу до Фшляндн.
I куршь спорожшв. Ленш поьхав.
Сто!ть тепер на тому Micui пам’ятник -
куршь, споруджений з грашту.
Зароет! вьльшини вже стали деревами.
Не видно т!льки велико!' берези, але з !'!'
кореня виросли три молоденьк!, тонк! бе-
р!зки — донечки и.
А в усьому шшому не змшились п м!сця,
дорой серию кожно! радянсько! людини.
ОЛЕКСАНДР КОНОНОВ
Липень
100
КОРАБЛИК-ГЕРОЙ
BiH був невеличкий i син!й, як шма-
точок безхмарного неба. Зачаггься
десь бкпя берега, в Дшпрових ха-
щах — його й не видно фашистам.
«Потонув «Железняков» од наших
снаряд!в»,— думають вороги, та таль-
ки в!зьмуться лагодити переправи,
a BiH вигулькне неспод!вано — й ну
поливати вогнем.
Якось радист на «Железняков!»
упшмав тривожний сигнал. То просив
допомоги «Альбатрос». На борту
«Альбатроса» було повно дВей, жь
нок, поранених 6ii"miB. Тх перевозили
дал! вш фронту, в тил. А тут, де не
в!зьмись, фашистсью лггаки. Скинули
на пароплав бомби, i почав той тону-
ти. Пщплив «Железняков» до «Аль-
батроса», забрав ycix пасажир!в та
команду й подався до гирла р!чки.
А на вод!—мши всюди. По берегах—
ворож! батарей Здавалося, немае да-
л! пут!. Та обстрьпяв «Железняков»
фашиспв з ycix cboix гармат i куле-
меНв, проскочив до моря й щасливо
доплив аж до портового Micra
Сйська...
Стоить зараз легендарний кораблик
у Киев! на високому постамент!.
Плюскоче внизу Дншро. I салютують
корабликов! судна, що тут проплива-
ють... I приходить йому вклонитися
звщуаль люди.
ВАЛЕНТИНА БАЙКОВА
Липень
BIPHA ПОКЛИКАННЮ
Байдужою до в1ршова-
ного слова вона не була школи. Ще д!в
чинкою зачарували и поетичш рядки Шев-
ченкового «Кобзаря». Пробудили фантаз1ю.
Захотчлося самш вфшувати. Римувала, на
сгивувала подружкам власш nicni. Пщрос-
ла, вже вирощувала буряки в рудному кол-
rocni, а про поез1Ю не забувала. Стала сту-
денткою техшкуму— надрукувала у газет!
свого першого В1рша. Працювала в тилу
П1Д час Велико? ЕИтчизняно? вшни — i мр1я-
ла стати письменницею. Пот1м знову на-
вчання, а в 1946 poui — перша книжечка
«М1Й КВ1ТНИК»..
I от вже понад тридцать роюв пише для
вас, друз)’, Мар1я Авакум1виа Познанська,
даруе сво! щир{ й жвав! Biptui.
Хочете д!знатись, як будуеться метро?
Будь ласка, Мар1я Авакум1вна у Bipun «Шо
я знаю про метро» передасть слово синов( 101
метробудшця.
А шший хлопчик з поеми «У колгосш
«Перемога» може розповкти багато шкаво-
го про рщний колгосп i про його труд!в-
ниюв. I як розпов1сти! Неквапливо, з по-
чуттям власноТ пдносп, з любов’ю до рщ
но! землц справд! по-господарськи.
Любите зв1рят? Що ж, вщкрийте книж
ку «Дуровська зал1зниця» або полиньте
думкою в Аскашю-Нову.
Письменниця любить гумор, И Bipnii до-
тепш й життерадкш, сповнеш руху. Наесть
квсти i найдр{бн11ш комахи мають сво1
почуття.
I про складш peni BMie поетеса розповк-
ти просто 1 дох1дливо. Недарма один з роз-
Д1Л1В н книжки «Щоб ти був щасливим»
називаеться «Любш малеч> про серйозш
peni». В ньому мова йде про Д славш руки,
що С1ють, тчуть, будують, шиють, л1кують.
Словом, про золой руки.
I окремо хочу нагадати вам про дв! пое-
ми: «Валя Котик» 1 «Жоржини цвстуть».
3 глибокою материнською шжшстю оповь
дае в них Mapifl Авакум!вна про Валю
Котика i Казика Гапоненка — юних месни-
к1в, що стали улюбленими героями радян-
сько! Д1твори.
Mapii Авакум1вш Познансьюй мине цьо-
го року 60 л!т в1д дня народження. А твори
п — мудр! i на диво юш, бо вщчуваеться
в них дитяча безпосередшсть i щирють.
Вщкрийте будь-яку книжку поетеси, при-
гадайте вже знаш Bipuii, прочитайте hobi,
i ви переконаетесь у цьому сами I давайте
разом побажаемо Mapii Авакум1вш мщно-
го здоров’я, нових творчих злет1в!
ГРИЦЬКО БОЙКО
ЛАСКАВО ПРОСИМО В НАШ Д1М
Ласкаво просимо в наш д!м!
BiH, знаю, до вподоби вс!м.
Це не звичайний д!м, дивись:
У ньому дах — небесна вись,
А стши — is живих ялин,
Що дштають аж до хмарин!
Дол!вка в дом! щм — з трави.
В нш KBiriB — шйльки хочеш, рви!
Червош, жовта, голуб! —
Нарви 1х на букет соб!.
Послухай ! пташиний ств —
Найкращу тсеньку без сл!в,
Що не змовкае н! на мить:
Весь день м!ж в!тами дзвенить.
Отож скорйп до нас !ди!
Вгадай, це хто б!жить сюди?
Сто хлопчик!в ! сто д!вчат
Тебе з!бралися стр!чать.
Скидай з-за спини рюкзачок,
Ход!м в наш таб!р, новачок!
MAPI Я ПОЗНАНСЬКА
Липенъ
102 В1ТРИСБКО
— Чом, в!трисько, розходився,
Хазяйнуеш у саду?
— Це я в листа заблудився
I дороги не знайду.
— А навпцо трусиш сливи
У некошену траву?
— Бо удався нелшивим,
Без роботи не живу!
— Ой втариську, робиш шкоду!
Угамуйся хоч на мить!
— Краще геть шду з городу,
В чистам пол! буду жить! —
Зв!сив з тину бос! ноги,
Свиснув — листя полягло.
I за мить вподовж дороги
Покур!вся за село.
ТАМАРА КОЛОМ16ЦЬ
Липень
103
СОНЦЕ, СОНЕЧКО ТА СОНЯШНИК
Починався чудовий лгтшй день. У трикут-
них листках переливалися вс1ма барвами
райдуги крапельки роси, сгпвали птахи,
тягнулися кв1ти до Сонця, а над ними басо-
вито гуд{в Джмьпь:
— Ж-ж-жарко... ж-ж-жарко...
Йому й справд! було жарко, дуже жарко
.гнтати з кв!тки на кв1'тку i збирати cik —
нектар.
— Ж-ж-жорстоке Сонце, ж-ж-жорсто-
ке,— прогуд1в Джм1ль.
Почуло це Сонце та й каже:
— Кожен день я промшня на землю по-
силаю, щоб черешш дозр1вали, щоб пташки
сшвали, щоб люди бронзовьпи, а вш... вш
мене жорстоким назвав...
Образилося Сонце та й сховалося за
хмару. Похмуро на свш стало, кв!ти пе-
люстки згорнули, птахи замовкли, мурахи
входи та виходи сво’/х дом!вок закривати
почали.
— Що робити? Що робити? Як без Со-
нечка нам жити?— зашепотьпи дерева.
— Я тут, ось я,— сказав хтось тоненьким
голоском, i Bci побачили жучка, маленького,
червонокрилого, якого i справд, Сонечком
звали.
— Хто ти?— здивувалися век
— Я — Сонечко.
— А ти можеш землю з1гр1вати? — спи-
тали дерева.
— Hi,— вщпов1в жучок.
— А можеш так зробити, щоб черешш
посшли?
— Hi, не можу...
— А щоб люди засмагли?
— I цього не BMiro,— зИхнуло Сонечко,—
я тьпьки попелиць знищую, кладиюв паву-
тинних та шших др!бних шкщниюв.
— I на тому To6i, Сонечко, спасибо—
вклонилися дерева i знов зашепоНли:
— Що робити? Що робити? Як без Со-
нечка нам жити?
— Може, я допоможу? — спитав Соняш-
ник. Вш теж був на Сонце схожий: кругла
пмпвка у жовтогарячих промшнях.
— А ти можеш землю 3irpiBam? — спи-
тали дерева.
— Hi, — вщтдав Соняшник.
— А можеш так зробити, щоб черешш
посшли?
— Hi, не можу.
— А щоб люди засмагли?
— I цього не BMiro,—зи-хнув Соняшник,—
я Дльки ол!ею людей годую.
— I на тому To6i, Соняшник, спасибо—
вклонилися дерева.
А Джм$ль знов загуд!в:
— Ж-ж-жаль, кв!ти пелюстки згориули,
ж-ж-жаль.
— Жаль? — обурилися дерева. — А хто
Сонце образив, хто його жорстоким назвав?
Все ти, все ти, Джмелю!
Вони так розхвилювались, так розгойда-
лись, аж в!тер шднявся.
Розпнав впер хмари, виглянуло Сонце,
посм(хнулося привпно. Зрадьпи дерева,
пташки защебетали, квНочки розкрилися,
а Джм1'ль над ними загуд{в:
— Ж-ж-жарко... але не дуже, але не
дуже...
1РИНА ПРОКОПЕНКО
Липень
104 Наш пгонерський збiр
У нас на збор1 — юн! беренде!'
з м!ста Петрозаводська та юн! дру-
з! природи з шыльних люництв на-
шей' кра!ни. Ми поговоримо про р!д-
ну природу, про дбайливе ставлення
кожно! людини до всього живого.
Один з об’ект!в ударно! шонерсь-
ко! п'ятир!чкн — операшя «Земля
в цв!ту». Головною метою uiei опе-
pauii i е боротьба за охорону та збе-
реження рщно! природи.
ПЮНЕРСЬКА П’ЯТИРШКА
Операшя «Земля в пв!ту» об’еднуе
справи тих, хто охороняе природу,
дбае про if збагачення. Ви можете
стати учасниками походу «За ле-
ншське ставлеиня до природи», рей-
ду «Малим р!чкам — велнку воду».
Кожна дружина за п’ятир!чку по-
винна виростити 500 плодових дерев
кращих сорив, 1000 декоратнвних
дерев та купив. Ваше завдання —
продовжити садшня ropixa волось-
кого, купив кизилу та шших шлю-
щих яг!д, охороняти й доглядати
посаджен! рашше дерева й кущ!,
створити при кожшй школ! теплиц!
для вирощування кв!т!в.
ЗНАЙОМТЕСЬ — БЕРЕНДЕ!
«Коли хочеш лиши-
ти шеля себе добру пам’ять на зем-
л! — посади дерево»,— говорить на-
родна мудрить.
€ в MicTi Петрозаводску шкьпьне
лкництво з казковим !менем «Берен-
дей» — охоронець л!с!в. Л!сництво
створено при республ!канськ!й станцп
юннат!в. Посвячення в беренде! вщ-
буваеться в jiici, б!ля яскравого вог-
нища. Кожей, хто вступае в цю сшл-
ку друз!в л!су, птах1в i зв!р!в, наки-
дае на плеч! ведмежу шкуру, стае
на березовий пеньок i дае клятву
бути в!рним другом i охоронцем всьо-
го живого.
Володшня у сьогодшшшх беренде-
ев величезнг 582 гектари л1су в запо-
в1днику Кивач. Петрозаводск! юн!
лкники висадили на вулицях 200 мо-
лодих дуб!в, заклали планташю кед-
Липень
р!в, ведуть спостереження за карель-
ською березою, голубою ялиною, кед-
рами.
В своему л!сництв! беренде'У в!дре-
монтували сотн( дуплянок, вщкрили
пташиш Удальш. Розюлали в pi3Hi
школи край,и 150 посилок з насшням
карельськоУберези.
Слава про справи л!сництва ви-
йшла за меж! нашоУ Батьювщини. На
М!жнародному конкурс! шк!льних
лкництв у Волгари л!сництво «Берен-
дей» зайняло перше м!сце. В конкурс!
брали участь юн! друз! природи з 50
кра’Ун. 3 Соф!У берендеям надюлали
прем!ю — кшокамеру.
I тепер вони зшмають ф!льм, голов-
н! геро’У якого — ведмед! й лос!, дроз-
ди й !волги, берези й кедри i, звичай-
но, сувора краса р!дноУ Карелп.
ГАЛИНА ЮРК1НА
СПРАВИ ШК1ЛВНИХ 105
Л1СНИЦТВ КРАТКИ
У перший день но-
вого навчального року липецьк! шко-
ляр! садять л!с. Це вже стало тради-
ц!ею. Деревця вирощують заздале-
пдь — з наання стол!тн!х дуб!в ! со-
сен. Зараз гаУ й д!брови займають в
облает! б!льш як чверть м!льйона гек-
тар!в.
* * *
Новор!чну ялинку
можна прикрашати щороку в школь-
ному двор!, якщо 1У вироститн й до-
глядати за нею,— вир!шили юннати
СлоутськоУ середньоУ школи на УкраУ-
ш. Так i зробили: ялинка стоУть пе
ред школою. Сюльки ж буде врято-
ваних ялинок, якщо в двор! кожно'У
школи д!ти виростять одну, постшну,
й будуть прикрашати УУ щороку на
новор!чне свято!
* * *
Найшвденшший со-
сновий 6ip Радянського Союзу, що
розкинувся на тувинськш земл!, ра-
зом з дорослими л!сниками охороня-
ють в!д пожеж, порубок i хвороб
юн! лководи БалгазинськоУ середньоУ
школи.
За завданням вчених Головного
боташчного саду АН СРСР школяр!
села Балгазин прищеплюють кедр на
сосну i роблять це так вправно, що
майже вс! плочки кедра прижива-
ються.
Липень
106
КОМУ що сниться
BciM у всьому свт
щось хороше сниться.
Грушам — сняться груш!,
жовт! i солодк!,
хмарам — в1тер дужий,
саду — прохолода.
Теплим ластав’ятам
сниться небо сине,
стежщ коло хати
сниться л!с осшнш.
Сниться дощик св!жий
опркам на грядц!,
дв! долоньки шжш
ЛЯЛЬЩ В Л1ЖКУ сняться.
А татусю й мам!
сниться сон далекий,
що вони так само,
як i я,— маленьк!.
АНАТОЛШ КОСТЕЦЬКИЙ
Лапень
Цъкавинки з в id у с i л ь
107
Багато в лici кульбабок — сигнал
тривоги: грунт дуже затверд!в i дере-
ва можуть захворай. Hi дмянки лку
бажано обминати до тих nip, доки in-
uii рослини не розпушать землю.
Рослини й твариии володпоть в!д-
чуттям часу. Кожен з них, шдкоряю-
чись puTMOBi бюлопчного годинника,
прокидаеться в певний час. Соловейко
i жайворонок-юла прокидаються
близько двох годин HO4i. На початку
третьо! години — перешлка, польовий
жайворонок, зозуля, 4волга. кропив-
ниця, горихвктка. О 4 годиш вилпа-
ють на роботу шпаки, трясогузки;
близько шосто! прокидаються го-
робцг
Липень
108
ДОЩИК I СОНЦЕ
ПЕТРО БОНДАРЧУК
ж „
Дощик
Шлях ремонтував:
Cpi6Hi цвяшки
Забивав.
Цюкав, цюкав
CiM годин,
Цвяшки гнуться
Як один.
Hi одного
Не забив,
Ильки руки
Натрудив.
В1д тако!
Неудач!
Серед шляху
CiB i плаче.
Вийшло сонце
3 хмари-хати,
Стало дощика
Втппати:
— Год! плакати
To6i,
Витри очки
Голуб!,
Ось в!зьми-но
Рушничок,
Мш маленький,
Мш хороший,
Дощичок...
Липень
До 6 pi п о р а д и
109
Троянди й гвоздики добре 36epira-
ються в шдсолоджешй водк Троян-
дам потр1бен 10-процентний розчин
цукру, а гвоздиц! — нав1ть 15-про-
центний.
Яйце з надтр1снутою шкаралупкою
витлкае. Щоб зберегти його, насип у
киплячу воду 1—2 чайш ложки сол1
i вже тод! поклади в OKpin надбите
яйце.
Щоб зр!заш кв1ти зберй'алися яко-
мога довше, не став ix в дуже холод-
ну воду. Вода мае бути в1дстояною.
Щоб с!ль завжди бул а сухою, до
дай до не! 8—10% картопляно! муки
або поклади юлька зернинок звичай-
HiciHbKoro рису.
Щоб лимон не висох, треба, не зш-
маючи шкуринки, покласти його в хо-
лодну воду. Воду мшяють дв!ч1 на
день.
Якщо хочеш, щоб м’ясний бульйон
був наваристим, м’ясо клади в ка-
струлю, коли вода ще холодна. М’ясо
вщдасть сво‘1 соки, i суп буде мщш-
шим.
Липень
110
ВЧИСЯ ПЛАВАТИ
О
Ц1 !гри — для д!тей, як!
вм!ють трошки триматися на вод!. Грати можна
лише в присутност! дорослих. Вибирають м!сце,
де вода по пояс чи трохи вище.
Двое беруть третьего за руки i везуть до берега.
Той допомагае ногами. Чия тр!йка швидша?
Один везе другого до берега. Той допомагае нога- ь,
ми й тдгр!бае в!льною рукою. Яка пара виявить- q"
ся спритнппою? С
На в!ддал! 3—5 метр!в в!д води кладуть !грашки
(це—ц!ль). Д!ти заходять у воду по пояс чи трохи
глибше й пливуть до берега, штовхаючи поперед
себе м’яч. Досягнувши берега, п!дн!маються на
кол!на й кидають м’яч у ц!ль.
Гру можна ускладнити: м’яч кидають, лежачи на
ВОД).
О
е
О
Крутиголовки • Крутиголовки • Крутиголовки
П’ЯТЬ В1ДМ1ННОСТЕЙ
ДВА 3 ДВАНАДЦЯТИ
Знайд1ть, чим в1Др!зняються одна
в!д друго! ц1 дв! картинки.
Два з дванадцяти паперових змнв
однаковЕ Як1?
Липень
Смгшинки-веселинки
111
* * *
Побачивши в зоопарку жирафу, ма-
лий Славко сказав:
— От добре, що я на не! не схожий?
— А то чого?
— Еге, довелося б щодня мити таку
довгу шию?
BICIM I ОДИН
BiciM
Друз1в-дошк1льнят.
BiciM
Вудок у хлоп’ят.
BiciM
В них було гачк!в,
BiciM
Св1жих черв’ячюв.
BiciM
Вже пройшло годин,—
А бобир
На вс1х
Один.
ГРИЦЬКО БОЙКО
Липень
Руки в серпня пахнуть полем,
Сонцем, житечком достлим,
Бо богато, як н1коли,
На жнивах у нъого дгла.
Там, де ниви урожайнг,
Де доргдний колос гнетъся,
Вгн жнивуе на комбайнг,
Хоч i doci серпнем зветься.
ТАМАРА коломтець
21 СЕРП НЯ -
ДЕНЬ ПОВ1ТРЯНОГО ФЛОТУ
СРСР.
ПОНЕД1ЛОК I 8 15 22 29
BIBTOPOK 2 9 16 23 30
СЕРЕДА 3 10 17 24 31
ЧЕТВЕР 4 II 18 25
П'ЯТНИЦЯ 5 12 19 26
СУБОТА 6 13 20 27
НЕД1ЛЯ 7 14 21 28
114
Захвилювалися поля.
На повен голос
озвався перепел здаля:
— Налився колос!
Кигиче чайка на льоту:
— Зшмайсь негайно:
в твою пшеницю золоту
зайшли комбайни.
Шднявся перепел
i глядь —
нема пшениц!,
лише наметами стоять
в полях копиц!.
ОБЖИНКИ
Тепер пильнуй, щоб с!рником
nixTo не грався.
I сторож-перепел з цшком
в обх!д подався.
А пшеницям нема нще
кшця i краю.
Ще день — i перепел Д1йде
до небокраю.
Спасиб!, стороже! Прийшла
пора спочинку,
лети до нашого села
справлять обжинки.
АНАТОЛ1Й КАЧАН
Серпень
115
НА ЖНИВАХ
— Готово? — питае мене Захар 1вано-
вич.
— Готово! — в!дгукуюсь я i стрибаю на
раму гарячого в!д спеки «Беларусика».
Захар 1ванович пускае трактор. Машина
тихенько вуркотить i котиться дорогою, за
нами починае б!гти, ворушитися трос, i я
бачу: трос шдшмаеться вгору, натягуеться
в noeiTpi, немов струна, а нам !з скирти ма-
хають руками, сигналить: «Давай!.. Давай-
те! Протягуйте далП»
Ми вщТжджаемо далеченько, i вже видно
мен! з каб1ни, як суне на гребшь скирти
велика сетка соломи. Скиртувальники роз-
ступаються, готов! прийняти П.
— Аго-о-ой! — гукають вони.
Тепер моя черга.
Я б!гом спускаюсь до рами, за яку
зачеплено трос. В!н аж бринить у по-
в!трг
Захар 1ванович завжди застерпае мене:
— Дивись, без балоппв! Ти на робот!!
Обережио мен!!
Я справд! обережно, нав!ть з деяким
острахом, б’ю ключем по замку. Трос в!д-
л!тае i з силою в!дскакуе назад, а пот!м
скручуеться на дороз! широкими юльцями,
лягае в гарячий пил. А на скирп. я бачу,
вже розв’язали с!тку, чоловши втоптують
иову купу соломи, вилами розправляють !Т,
втрамбовують, щоб р!вно лежала.
Захар 1ванович круто розвертае на шля-
ху «Беларусика».
Ми швидко мчимо, i нам видно все поле,
де зараз не вщухають жнива. Там, у полуд
нев!й спец!, в хмарах б!ло! куряви, яка ви-
сить над полем, гуркочуть i гуркочуть ком-
байни, вони йдуть один за одним, шдбира-
ють густий, добре вистояний хл!б. До ком-
байшв мчать машини, ! дядько Захар гукае
мен!:
— Дивись, як ллеться зерно! Красиво,
правда, синок?
Я знаю, врожай добрий, люди аж брон-
зов!, аж св!тяться в!д щастя, вс! заклопо-
таш i рад!сно витирають п!т: вродило! А
зерно ллеться в кузов машиии, ллеться
густим потоком ! вщсявае на сонц! чистим
Серпень
116
золотом, Будуть колгоспн! зас!ки повш
хл!бом!
Я не день i не два працюю з Захаром
1вановичем i бачу: дядько любить мене,
пускае до себе в каб!ну, дозволяе нав!ть
покрутити руля. I мен! соромно признатися,
чого мен! страшно хочеться. А кортить ме-
н!... хоч на хвилинку покинути трактора
i побшти туди, де кладуть с!тку, i вчепити-
ся за не!', i поТхати, по!хати аж на самий
вершечок, на греб!нь, де стоять скирто-
правн.
Я прошусь у дядька, кажу, що зб!гаю
поп’ю води, ну й трошки подивлюсь, що
з того боку скнрти робиться. А дядько ви-
тирае долонею шт i дивиться на мене з
прихованим усм!хом: вш все розум!е!
— Смаляй, — каже, — т!льки ненадовго,
ти ж у мене права рука, пом!чник.
Я зриваюсь i б!жу до подавальниць, щоб
встигнути.
I я встиг. Якраз жшки нагромадили нову
с!тку соломи. Зачепили трос. Тепер, я знаю,
хтось з чолов!к!в, тих, що стоять на скирт!,
махне рукою Захару [вановичу: «Обереж-
но! ПоТхали!»
Я чшляюсь за сггку. Жшки не вщганя-
ють мене, знають — це свш, помгчник на
жиивах. Хай прокатаеться. Хтось навггь
ляскае мене ззаду по штанцях, см!еться:
держись! I я впираюсь ногами в дерев’яну
перекладину. Чую: повзе, натягуеться дргг.
От вш шарпнув С1тку i — потяг! Потяг п по
земл1, а пот!м нагору, на скирту, поволш !!
крутою виритою в солом! траншеею. Тут
ще спекотюше, сонце обливае мене жаром,
i я держусь за сггку, пщшмаюсь все вище
й вище.
Мене тягне вгору, ! я бачу, як внизу п!д!
мною опускаеться степ, як все дал! стелить-
ся дорога i люосмуга, як широко розступа-
ються пшеничн! лани. Вже згори, з неба,
бачу маленьк! комбайни, вони в золотих
ореолах куряви, а он машини, трактори,
шдбирач! б!жать, снують на квадратних
гонах стернь
Я вже пливу немовби в самому неб!, мен!
аж дух забивае в!д Tiei високост!, пщ но-
гами шарудить солома, а попереду бли-
щить, подзвонюе натягнутий дргг.
— Еге-е-ей! — лунають мщш чолов!ч!
голоси.
Трос завмирае.
Я вщскакую вб!к. Мен! гукають:
— Ану, Льоню, розв’яжи с!тку!
Видно, Захар 1ванович вже здав назад,
трос послабився, i я легко зияв з гачка
верхнш повщок, який опер!зував с!тку.
Купа соломи розвалилася. Я стрибнув на
не!', солома аж пашить в!д сонця, вона га-
ряча i б’е в н!здр! сухим пркуватим духом
стебла. Я качаюсь в солом!, руками й но-
гами розгр!баю Т!, а скиртувальники см!-
ються з мене, вони бачать, що я сп’яшв вш
пахогщв сонця.
Вони беруться за роботу, втоптують,
вкладають солому, а я перекннувся через
голову i вщповз трохи вбш, щоб не зава-
жати !м.
Став над краем скирти, оглянувся. Оце
висота! Видно звщси наше село, ! не село,
а б!л! др!бненьк! коробочки хат; видно ста-
вок, греблю, бму башту насосно! станцп,
тоненьку нитку дороги, що веде в сусщне
селище до нашо! школи,- I степ видно на-
вкруги—до самого, здаеться, Чорного моря!
Я б ще дивився на село й степи, та хо-
четься i вниз покотитися, ось так — кала-
чиком, через голову, по тому глибокому си-
ду, який вигребла с!тка. I я опечатку псйхав
з гори на штанях, а тод! сторч головою, це
просто блаженство — падати й шрнати в
пухку солому, зробити соб! кубло або ляг-
ти зверху, по-корол!вському розкинувши
руки й ноги, а тод! знов — лицем у соло-
м’яну пахощ!
...Я б!жу до трактора. Дядько Захар —
вш виглядае з кабши — витирае п!т i злег-
ка пересм!хаеться:
— Ну що? Побував на неб!?
— Побував! — вщказую, захекавшись.—
Ox i далеко видно! До самого Египту.
— Залазь в кабшу,—говорить Захар 1ва-
нович.— У нас ще роботи-роботи. До само-
го вечора.
Я вмощуюсь коло дядька. Захар 1ванович
пригладжуе невелик! чорш вуса i повагом
звертаеться до мене:
— М-да... От восени почимчикуеш ти в
школу. А дорога степом, степом стелиться
i р!вно кругом як на долою. Глянеш з до-
роги: стоять на р!внин! золот! гори — одна,
друга, третя. Хтось чужий спитае: «Що то
за гори, хлопче?» А ти скажеш: «То скирти
пшенично! соломи». — «Хто ж !х так! висок!
вивершив?» А ти скажеш: «Наш! колгосп-
ники. I ми з дядьком Захаром теж». Пра-
вильно я говорю?
— Правильно! — засм!явся я.
— Ну що ж, поТхали! Зачепи трос.
Ми вдвох сидимо в кабшь ВщТжджаемо,
а за нами б!жить, струною натягуеться др!т,
i виростае край шляху висока, золота вщ
сонця, духмяна гора соломи.
BIKTOP БЛИЗНЕЦЬ
Серпень
В1РШ1 ПРО РЕМЕСЛО
Човен зробив я,
Пойм — весло...
Так починалось
Мое ремесло.
Його здобувають
У прац! завжди.
А пойм помалу
Я д!м спорудив.
Та налейла
Неждано б!да.
Д!м на свйанку
Змила вода.
Човен розбила,
Весло занесла,
Лиш не добралася
До ремесла.
Лишилось si мною
Мое ремесло.
Човен зробив я,
Пойм весло.
Поклав на галяв!
В покоси траву.
Д!м спорудив
I у ньому живу.
Живу i лелпо
Свое ремесло.
...А ви не стругали,
Хлоп’ята,
Весло?
Можна без човна
Прожить,
Без весла.
Та кепсько
Мужчин!
Без ремесла.
МИКОЛА ПАЛАГУТА
Серпень
118
ЯК ТЕЛЯ ПЛАНЕР ЗТЛО
Що робить П1ЛОТ, КОЛИ
висхццп потоки юнчаються, а долетгги до
аеродрому висоти не вистачае?
Тод! — шчого не поробиш — ми вибирае-
мо ближче до якогось села шдходяще поле
або випн, спов!щаемо по радю на аеродром
сво! координати, випускаемо повттряш таль-
ма, сщаемо й ждемо, поки з аеродрому
на виручку прилетить лиак-буксируваль-
ник.
Але не завжди так добре виходить. Якось
Серпенъ
119
раз в!дома кшвська планеристка Алла Ку-
дел!на попала в несприятливий район по-
годи, де зовс1м зникли висхщш потоки. На-
тисла вона на кнопку мжрофона, щоб
передати кер!вников! польопв, де сщати
буде, а рашя не працюе. Видно, акумуля-
тор розрядився. А тут ще й зручно!' пло-
щадки поблизу не видно, довелося сщати
далеко в пол!. Може, це й краще, подумала
вона, менше д!твори наб!жить... А то ui
хлопчаки! Так i дивись, щоб, бува, чого з
планером ие нако!'ли.
Вил!зла Алла з планера, зачинила кабшу
й мергцш у село, на пошту. Треба ж в ае-
роклуб зателефонувати — висилайте, мов-
ляв, буксирувальник мергцш, бо доведеться
ночувати у пол!. А до села з швгодини хо-
ду. Нарешт! дкталася, розшукала пошту,
додзвонилася. А сама хвилюеться: «Як там
планер?» Посшшае назад, виб!гае з яру —
шби все гаразд: б!ля планера шкого немае,
пльки телятко звщкись взялося — пасеть-
ся недалечко. Та що воно може зробити
з тим планером?
Алла зупинилася (куди посшшати?) й
стала польов! кв!ти рвати. Але що це? Теля
обшшло навколо планера, наблизилося до
хвоста, принюхалося до рул!в, а пот!м...
жувати lx почало.
— Ой лишенько! — закричала планерист-
ка.— Що ти робиш?—! б!гом до планера
А до нього ж ще далеченько. А теля
соб! спокшшсшько стотть, i здалеку видно,
як полотняна обшивка, покрита запашним
ав!ацшним лаком-емалггом, швидко зникае
з рул!в.
Приб!гла захекана д!вчина до пла-
нера, а в!д руля поворот!в один кктяк за-
лишився. Як закричить, як замахае на теля
рукою, а воно ще й маленьк! р!жки виста-
вило, битися збираеться: видно, йому пла-
нер до смаку прийшовся i, покшчивши з
рулем, воно до крила збираеться перейти.
Вхопила Алла хворостину, в!д!гнала, на-
решт!, теля, с!ла та й заплакала.
А тут л!так з’явився на обрп. Пилот по-
мнив у пол! планер, прямо з ходу на посад-
ку зайшов, посшшае, щоб до заходу сонця
на аеродром повернутися. С!в, шдрулив до
планера, буксирну в!рьовку д!стае, з кабши
вилазить, i дивно йому: завжди весела й
усм!шкувата Алла сидить б!ля планера й
г!рко плаче.
— Що тралилось? — занепокотвся шлот.
— Планера мого те... те... теля з’тло! —
ще прше залилася д!вчнна.
— Що ти за шсегптницю плетеш? — роз-
сердився п!лот.— Xi6a теля може такого
велетеиського та ще й металевого планера
зТ'сти? Це ж тоб! не спжок конюшини!
— А ви на хвоста погляньте! — не вгавае
д!вчина.
Об!йшов шлот навколо крила, глянув на
руль та й присвиснув: лише де-не-де зали-
шилася пожована обшивка, сам! ребра
стирчать. А осторонь смачно ремигае теля,
ще й на планера апетитно позирае, чи не
можна там ще чим-небудь поласувати.
— От так д!ла! — здивувався шлот.—
Скипьки л!таю, а ще й разу не чув, щоб те-
ля планера зТ'ло! Ну, шчого, не горюй.
Зараз зл!таю на аеродром. в!зьму техшка,
перкаль, емалгг, i вш тоб! за шч наново
руля перетягне.
Наступного дня Алла повернулася на
аеродром на вщремонтованому планер!. А
ми довго жартували над нею. Та жарти
жартами, але коли мен! доводиться теж ci-
дати в пол!, я перш за все дивлюся, щоб
телят поблизу не було, бо чого доброго ще
й до мого планера доберуться.
BIKTOP ГОНЧАРЕНКО
Серпень
120 Наш пгонерський збiр
СПРАВИ
TBOIX РОВЕСНИК1В
У нас на a6opi письменник Брон1‘-
слав Адамович. В1н розкаже нам
про героя-партизана Василя Короб-
ка. Цього року минае 50 роюв з дня
його народжеиня.
А ще ми поговоримо про справи
юдеем(вшв ЯресьшвськоТ середньо!
школи на Полтавщиш та ударну
шонерську п’ятир!чку.
ПЮНЕРСЬКА ГГЯТИР1ЧКА
Шефство над спорудженням та
збереженням пам’ятниюв борцям за
встановлення РадянськоТ влади, ге-
роям громадянсько! та Велико!
В1тчизняно1 воеи, пам’ятниюв nio-
нерам-героям повинно стати спра-
вою мест! юних лешнщв республжи.
Червон! слщопити продовжують
своГ пошуки, стають шодаторами
встановлення мемор1альних знак!в
на М1сцях юторичних подш героям,
як! загинули за Батьювщину.
В табор! ЦК ЛКСМУ «Молода
гвард1я», що в Mien Одес1, буде
створено л!шйку-мемор!ал молодо-
гвардшськоГ слави. Буд1вництво йо-
го стане ударним об’ектом пюнер-
сько! п’ятир!чки.
деедпвцЁ Тебе,
звичайно, не здивуе це слово... Так
називають юних друз!в м!лщп. Ta-
Ki пом1чники дорослих е i в Яресь-
к!вськ!й школ! на Полтавщиш. В
гуртку юних друз!в м!лщп школяр!
вивчають правила вуличного руху.
Члени гуртка сам! виготовили д!юч!
макети, стенди, випускають газету
«Свйлофор».
В школ! д!ти обладнали автоклас.
Тут вони проводить захоплююч! irpn
з правил вуличного руху.
Bci юдеем!вц! — члени клубу ав-
томоб!л!ст!в, що працюе при Яресь-
к!вськш школ!.
На вулицях села завжди чергуе
пюнерський патруль. А тд час
жнив яресьювськ! юдеем!вц! патру-
люють на дорогах, по яких перево-
зить з!браний врожай.
Н. БОЙЧЕНКО
Серпень
121
«П Р И й Н я т И!»
На лковш галявиш з!брались на комсо-
мольськ! збори молод! партизани. Секретар
комсомольсько! оргашзацп Mapin Скрипка
читае заяву Baci Коробка про вступ до
комсомолу. Хтось кинув:
— Та в!н же малий ще!
— Зате бойовий, — спокшно в!дпов!ла
Mapin.
— Хто рекомендуе? — запитали з гурту.
П1дв1вся високий худорлявий юнак, ко-
литной токар-москвич.
— Я рекомендував тонера Василя Ко-
робка. Про його бойово д!ла ви, товарной,
знаете. Правда, про останнш Васин подвиг
ще не вс1м вщомо. Вважаю сво!м обов’яз-
ком розповкти...
I перед комсомольцами живо постали
картини минулого бою.
Напередодш партизанська розвщка до-
несла, що н1мц| послали проти Тхнього за-
гону великий шдроздйп полщаТв. Та вночо
народи! месники оточили карател!в. За си-
гналом командира б!йц! кинулись в атаку.
Захоплен! зненацька. полща! в самш б!лиз-
ш виб!гали з хат i тут же падали,, шдкошеж
партизанськими кулями. Розвидшлось. Ва-
ся Коробко раптом побачив, що четверо
полщаТв, тягнучи за собою станковий куле-
мет, пробираються до горба за околицею.
Звщти село мов на долон! «Зараз як
ушкварять з горба по наших,— майнула у
Baci думка.— Hi, гади, не вийде». I вш
прищлпвся з автомата. Клацнув затвор.
Пострллу немае. «Скшчились патрони». Ва-
ся вихопив з кишеж револьвер. У ньому
залишилось три патрони. Але з тако! дале-
ко! вщсташ в полщаТв не влучити. I Вася
no6ir слщом.
Один з полщаТв зупинився, прищлився
в хлопця з автомата, та Вася звалив його
влучним постр!лом. Другим убив ще од-
ного карателя. В шстолеН лишилась одна
куля. «В кого послати цю, останню?» Обид-
ва полща! раптом лягли на землю i повер-
нули кулемет у Васин 6iK. Зараз свинцева
злива скосить хлопця. В цю мить вш випус-
тив третю кулю в навщника i з кинджалом
в pyni кинувся до останнього полщая. Той
не витримав, тдхопився i чимдуж помчав
геть. За хвилину вш зник у густому сос-
няку. Забравши станковий кулемет, покииу-
тий полщаями, Вася повернувся в запн...
Скшчивши розповщь, партизан промовив:
— Пропоную Василя Коробка прийняти
до лав комсомолу!
ГПдв!вся сивоусий партизан з орденом
Червоного Прапора на грудях, який вш
одержав ще в роки громадянськоТ вшни.
— Я теж рекомендую Васю,— промовив
старий комункт.— Не раз ми з ним ходили
на бойове завдання. Ану, скажи, Василю,
скьльки вже ешелошв ти niflipeae?
Вася зшяков!в:
— Та... три.
— Чули?! — задоволено посм!хнувся пар
тизан.— Тож як по-вашому, дорк вш до
вступу в комсомол?
— Дор!с! Прийняти! — загомошли вс!.
У Baci радкно закалатало серце. Bifl
хвилювання вш навкь не чув, що говорили
навколо. Побачив лише дружно шднесеш
руки. Це голосували за нього. I хоч Васи-
лев! ще не вистачало роив до вступу в
члени ВЛКСМ, за самовгдданкть 1 хороб-
ркть комсомольщ загону прийняли Васю
Коробка в своТ ряди.
БР0Н1СЛАВ АДАМОВИЧ
Серпенъ
122
JIICOBA С1МЕЙКА
JlicoM дощик поблукав
Та й подавсь до м!ста,
Загубивши пом! ж трав
Голубе намисто.
За намистом голубим
Виб!гли !з хати
Молод! й стар! гриби:
Тато-гриб,
Мама-гриб,
Дйи-грибенята.
Придивися до сл!д!в
I знайди стежину,
Де гуляе м!ж кугщв
JlicoBa родина.
Там, де дощик розгубив
Намистини в ямках,
Йдуть вервечкою гриби:
Тато — в шапц1,
Мама — в шапц!,
Малюки — в панамках.
До веч!рньо! 3opi
Бродять по стежинках
У poci — гриби стар!,
Молод! — в росинках.
На полян!, де дуби,
Стережуть ix хату,
Витанцьовують гриби:
Тато — гуп,
Мама — туп,
Тупц! — грибенята.
ГРИГОР1Й УСАЧ
Серпень
ЯК1 Ж ВИ ЩАСЛИВ1!
123
Сьогодш до школи вперше прийшли ма-
люки.
Завтра 1м починати навчання, а сьогодш
ix привели матер!, щоб познайомити з учи-
телями.
Матер! щшли додому. Д!ти залишились
з учителями на зелешй галявин!, шд висо-
кою липою.
Старнй учитель 1ван Пилипович сьогодш
зустр!чае десяте поколшня cboi'x вихован-
ц!в. Випустить оцих малюшв — i мине сорок
рок!в його роботи в школ!.
Ласкав!, привггн! оч! вчителя дивлять-
ся в чорш, cipi, блакитн! оч! сво!х вихо-
ванц!в.
— Д!ти, ви бачили, як задовго до св!тан-
ку сходить ранкова зоря? — запитав 1ван
Пилипович.
— Hi, не бачили,— в!дпов!ли д!ти.
— А не бачили ви, як соловейко п’е
росу?
— Hi, не бачили...
— А як джмьпь чистить крильця, перш
шж злет!ти з кв!тки, в як!й вш спав уноч!?
— Не бачили...
— А чи бачили ви, як весела комашка-
сонечко в теплий зимовий день вигля-
дае спросоння з-п!д кори, чи не настала
весна?
— Не бачили...
— Як! ж ви щаслив!, д!ти...— сказав 1ван
Пилипович.— Щаслив!, бо побачите багато
прекрасного. Я повезу вас на берег ставка,
i ви побачите, як сходить ранкова зоря. Ми
сядемо в кущах, затамуемо подих i побачи-
мо, як соловейко, прокинувшись, п’е крап-
линку роси. Побачимо, як комашка-сонечко
з-п!д кори виглядае ! зачудовано дивиться
на сшг.
Ви щаслив!, д!ти, бо все це побачите...
ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ
Серпень
124
ЗОЛОТИЙ К1НЬ
Доросл! стомлювались за день на робот!
i вести коней иа ноч!влю доручали нам,
хлопчакам.
Весело мчати на швидкому кош! У вухах
в!тер свище. Солодко завмирае серце.
Та був у нас один юнь — Мишко, на яко-
го шхто не хот!в с!дати. Такий вже вш був
худющий—сам! ребра та шк!ра. Але в!д-
пускати Мишка самого без верх!вця не
можна. Дорога—л!сом. Заверне, хитрюга,
в xauii — шукай тод! тиждень, доки на село
не вийде.
Засперечалися ми якось м!ж собою, ко-
му ж сьогодш вести Мишка на ноч!влю.
I випало Тхать меш. Не встиг я й слова
сказати, скочили хлопш на коней, т!льки
закурьпо. Що тут робити? Зл!з я на Миш-
кову' спину й спересердя упер!щив його
лозиною. Ех, як розгн!ваеться м1й Мишко,
як брикне! Так i полеДв я сторч головою
додолу. Буцнувся об кам’янистий шлях,
св!дом!сть втратив.
Коли ж трохи прийшов до тями, чую,
хтось наче водить мен! по обличчю вогкою
ганч!ркою. Розплющив оч! — стоить над!
мною Мишко. Це вш губами мене обмацу-
вав. Бач ти, не вт!к!
Спробував я звестися — а в ногах шби
ножем р!же. Не встану та й год!! Впав на
землю ! хоч плач. Коли бачу, згинае м!й
Мишко передш ноги, на колша стае. Я
спершу перелякався — що це з ним? А в!н
у м!й б!к оком косить, оч!куе. Невже допо-
могти мен! хоче? Ото чудас!я! В!д зднву-
ваиня нав!ть забув про б!ль у ногах. Зл!з
я якось на Мишкову спину, а к!нь зафоркав
тихесенько й обережно зв!вся на ноги.
От тоб! й Мишко, думаю. Такий моло-
дець! Титьки куди ж тепер мен! тхати? На
лоб! величезна гуля сяе, л!кт! до кров! роз-
дерт!... Найкраще, мабуть, додому. Та т!ль-
ки простоиъ тод! мш Мишко ц!л!с!ньку шч
у стайн!, сухе сшо жуватиме.
I завернув я на пасовисько. Ще здаля
побачив хлопшв. Вони вже встигли в!двести
коней ! поверталися додому. Я обТ'хав ix
стороною, щоб, бува, не скривдили вони мо-
то друга.
Повернувшись, я про все розпов!в дома.
А батько й каже:
— Та то не дивина, синку. Мишко ж ц!-
лих два роки з фашистами воював. У пар-
тизанському загон! на ньому пораиених во-
зили. Це саштари його так привчили... Зо-
лотий к!нь!
В1ТАЛ1Й костильов
Серпенъ
Загадки
Ухопився за дргг,
Покотився у св!т,
Потяг близняток
Щлий десяток.
125
Дзьобан-дзьобанець,
Червоний гребшець,
Червона борода,
Поважна хода.
тамара коломгець
Серпень
126
ХТО НАЙМЕТК1ШИЙ
cu
тт « °
! I ю гру дуже люблять Д1ти £
Дагестану, республ!ки, розташовано! на Кавказ!. О
Називаеться гра «торг!о гвенд».
На земл! проводять л!нпо, на як!й кожен копае
co6i ямку, розм!ром трохи б!лыпу за м’яч, яким
будуть грати. А грати можна футбольним, волей-
больним, тешсним — взагал! будь-яким м’ячем.
Кожний гравець стае за два кроки перед своею
ямкою, але так, щоб в не! м!г потрапити м’яч,
Який котить ведучий. Ведучий сто!ть за 10—15
метр!в в!д ямок i намагаеться закотити м’яч в
ямку когось з гравщв.
Влучив — хазяхн ямки хапае м’яча, а вс! т!кають. •
Треба пощлити м’ячем в одного з ут!каючих, i то-
д! в!н стане ведучим. Промахнувся — сам стаеш
ведучим. Ну, а якщо ведучий не зум!в вкотити м’яч
у ямку? Вш робить це доти, поки не доб’еться с
ycnlxy.
{ i ка в и н к и з. в id у с i л ь
орвезький профе-
сор Карл Родал радить: «Стрибай-
те i смштеся якомога больше». См!х
i стрибки змщнюють м’язи грудей
i шлунка, полшшують роботу леге-
Н1в. Це своврщна зарядка для всьо-
го оргашзму. Навйь дорослим про-
фессор пропонув «згадати дитинст-
во», придбати скакалки й стрибати
не менше трьох хвилин на день.
НЕЗВИЧАИНИЙ БАРОМЕТР
Медузи знають про
наближення шторму за 15 годин до
його початку. Цим вони завдячу-
ють крихггним кам!нцям, як! пла-
вають у «вуш» медузи,— маленькш
кулыц на тоненькш стеблинц!. Ка-
мшц! труться об нервов! зак!нчен-
ня, ! медуза чуе гр!зний гуркй
шторму, що наближавться.
Серпенъ
127
См1шинки-веселинки
ШСЛЯ УР0К1В
ХИТРИЙ IBACb
— То кого ж сьогодн! викли-
кали?
— Тебе, матусю.
— 1васк>, ти вже такий великий,
а примушуеш малого Петрика нес-
ти i твого портфеля.
— Хай вчиться допомагати стар-
шим.
НА УРОЦ1
Вчитель розказуе учням:
— Месяце дуже великий. На ньо-
му могли б розмштитися м!льйони
людей.
Малий Петрик зггхнув.
— Чого це ти зйхаеш? — здиву-
вався вчитель.
— А що робитимуть Ti 6iflHi
люди, коли м!сяць стане серпи-
ком?
Серпенъ
d =J;)'J <J'J1У 6
У вересня щедра рука.
— Заходьте! — вш з двору гука.
I яблука трусить з гглок,
I сипле в портфел! сливок,
Солодкий зрива виноград —
I кожен з нас вересню рад.
Во щедра, ой щедра рука
У вересня-cadieHUKa.
ТАМАРА коломгвць
1 ВЕРЕСНЯ —
ПОЧАТОК НАВЧАННЯ В ШКОЛ1.
ПОНЕД1ЛОК
BIBTOPOK
СЕРЕДА
ЧЕТВЕР I
П'ЯТНИЦЯ 2
СУБОТА 3
НЕД1ЛЯ 4
5 12 19 26
6 13 20 27
7 14 21 28
8 15 22 29
9 16 23 30
10 17 24
II 18 25
130
НАЙПЕРША КНИЖКА
Як краплин у Днптр!,
Як з!рок yropi,
Як листви на плл!,—
Сильки книг на земл!!
6 велик! й мал!,
6 легк! i важк!.
На полицях, в стол! —
Наш! друз! книжки.
Та одна серед них —
Перша книга is книг:
Ту, що звем «Букварем»,
Ми найперше берем.
Наче ключ ср!бляний
Дав мудрець нам у дар:
Дивосвгг чар!вний
Од!мкне нам «Буквар».
В!д найпершого дня
Дуже любий нам в!н,
Бо веде до знания,
До вабливих та!н.
Йде у школу школяр,
В зор! усм!х с!я...
Хай живе тв!й «Буквар» —
Перша книжка твоя!
ОЛЕКСАНДР ПАРХОМЕНКО
Вересенъ
131
СТАРА
Наша школа — нова. Стару зруйнувала
бомба п1Д час в!йни. Залишилась невелич-
ка прибудова. Там старшокласники займа-
ються вшськовою справою. А ще там —
Музей бойово!" слави.
Bin старо? школи залишились парти, ши-
рок!, важк1, з чорними кришками. Вони
стоять в кожному клас! попереду новеньких
зручних столик1в. В нашему клас! — теж.
Коли нас розсадили за столики, стара
парта лишилась порожньою.
Юл!я Нил1вна пояснила, що сид!ти за
шею партою — нагорода за найкращ! спра-
ви 1 вчинки. За нею колись сид!в Валя
Костирик, який з дев’ятого класу пшюв на
фронт i загинув. I в !нших класах парти
не звичайн!: за ними сид1ли Д1ти, котр! ге-
роично захищали нашу Батьювщину в>д
фашистов.
Ми ходили в Музей бойово!" слави, бачи-
ли фото Вал! Костирика. Т1льки воно дуже
старе, обличчя майже не розгледиш.
I раптом Юл1я Нил1вна запропонувала
посадити за цю парту Наташу й Валерку.
Ну, Наташу зрозумию— вщмжниця. А Ва-
лерку за що?
Ми так i сказали Юли Нил1вн1, але вона
не згодилась.
— Наташу я пропоную не тому, що вона
вщмшниця. Адже багато з д1тей навчаються
добре, а якшо трохи шдтягнуться, то будуть
ПАРТА
й не зпрш Наташ?. Гарно вчитися — в цьо-
му нема н!чого особливого,— ви зобов'яза-
ш, це ваш обов’язок перед батьками, шко-
лою й Батькшщиною. Так я кажу?
Xi6a з Юл!ею Нил!вною не згодишся?
Вона про все завжди правильно говорить.
— Так! — закричали ми.
— А пропоную я Наташу тому, що вона
не побоялася переНсти до Валерки й допо
магае йому перевиховуватися.
— А Валерку за що? — Бодька тут як
тут з! СВО1М запитанням. Та про це ми eci
хотми запитати.
— Валерку за те, що вш твердо вир1шив
переламати св!й поганий характер й по
чав виправлятися. В людин! це — найголов-
н|ше.
Ми подумали й знову погодились. А Ва-
лерка почервошв i почав в1дмовлятися. Та
пот1м вони з Наташею Нли-таки за парту
Вал? Костирика.
1нод! я дивлюсь на цю парту — i раптом
мен! здаеться, що там не Валерка й Ната-
ша. а Валя Костирик сидить. На фото вш
такий худенький, плеч! зовам не богатир-
ськг
Валя Костирик" начебто завжди з нами,
в нашому жовтенятському клас!.
МАЙЯ ФРОЛОВА
Вересенъ
132
ШДПОРУЧИК ЖАДАШВСЬКИЙ
LUicTb крок1в од в!кна
до дверей, спльки ж в1д дверей до вжна.
I чотири — В1д стшки до ст1нки. В крих!тне,
п1д сам!с1нькою стелею вжонце не проби-
ваеться аш промшчика. Камера-одиночка—
вузька i темна, схожа на труну. Hi звуку.
Страшна, злов1сна тиша повисла над Шлю-
сельбурзькою в’язницею.
Вранц! арештанта ведуть на прогулянку.
Повод! шкандибае вш через подв!р’я, ку-
таючись в Д1ряву шинелю з бубновим ту-
зом на спинк Одномаштно бряжчать кай-
дани...
П1д час одн1е'1 з таких прогулянок зу-
стр!вся в’язень з начальником тюрми.
— Струнко! — горлае арештантов! нагля-
дач.— Зняти шапку!
А той, н1би й не чуе, йде co6i мовчки
даль
— Стш, кажу тобП Зняти шапку!
Ан! пари з вуст. Дал! байдуже ковзае
поглядом по розлюченому обличчю тюрем-
ника й каже твердо:
— Без шапки Hi перед ким з вас я не
стоятиму. Затямте це co6i назавжди.
Тод! його на мкяць садовлять до карце-
ру. Слизью й мокр! спни. Темно, хоч в око
стрель. Нав!ть кайдани покриваються ip-
жею. Тжа — черствий хл!б та вода. Але
в’язень в!дмовляеться i в!д цього — оголо-
шуе голодовку. Ледь живого випускають
його з карцеру.
Та невдовз! — знов голодовка. I так без
кшця. Камера — карцер, карцер — камера...
А в!н же тяжко хворий — страшенно му-
чать сухоти. Звщки ж беруться у нього си-
ли для боротьби? BiH протестуе проти сва-
в!лля начальства в’язницц не дозволяе
звертатися до себе иа «ти», захищае това-
ринпв-каторжан, з яких знущаються тю-
ремники. Хто ж вш, цей невисокий на зр!ст,
кволий, змучеиий невилшовною хворобою,
але иезламний духом чоловш? Це Борис
Петрович Жадашвський, революцюнер, ко-
лишшй шдпоручик царсько! армц.
...У листопад) 1905 року в Киев! спалах-
нуло повстання canepip. Солдати кьпькох
рот четвертого й п’ятого батальйошв з руш-
ницями й бойовими патронами рушили ву-
лицями Киева — спершу Васильк!вською,
пот!м Жилянською. «Хай живе воля!» —
вигукували солдати. Музиканти, котр! при-
еднались до них, грали «Марсельезу». Ро-
б!тники, студенти, пмназисти витали демон-
странпв, ставали поряд з ними, кидали !'м
букети ос!нн!х квшв. А попереду солдаДв
з шаблею наголо крокував юний подпору-
чик Борис Жадашвський. Раптом, наче
з-шд земл!, з’явилися козач! сотш. Пролу-
нали постр!яи. На бруювку полилася кров.
Царськ! страж! жорстоко розправилися з
повстанцями. Важко пораненого Жадашв-
ського товарищ! сховали у в!рних людей
на ферм! Пол!техшчного шституту. Але
жандарми знайшли його й кинули до кам’я-
но’1 фортец! «Косий Капошр». Суд присудив
Жадашвського до розстр!лу, який пот!м
було замшено в!чною каторгою.
I от— ЦЬпссельбург. А до цього були —
«Косий Капошр», Лук’яшвська ! Смолен-
ська тюрми. П!сля Шлгссельбурга — Орлов"
ський централ, Херсонська тюрма.
Минали дне м!сяц!, роки... Людина, за-
мурована в кам’яному м!шку до кшця сво’!х
дшв, позбавлена неба й сонця, свободи i
щастя, бунтувала. Товарищ! по каторз!
називали його «Борис Петрович».
В!н палко мр!яв про революцию, про те,
що братиме в шй активну участь. Мр!я його
збулася. В!н дожив до свободи, став актив-
ним учасником революцн, став б!льшови-
ком. В!н загинув у кв!тш 1918 року, у
збройшй сутичц! з гайдамаками й б!логвар-
дшцями.
Багато рок!в спливло в!дтод!, але жива
пам’ять про героя-революцюнера.
Вулицю в Киев!, якою в!в повсталих са-
nepis юний шдпоручик, названо його !м’ям.
У Ялтц на берез! Чорного моря, стоггь
граштна стела. На н!й викарбувано !мена
repoi'B революцн, як! вщдали життя за пе-
ремогу Радянсько? влади в Криму. Серед
них — 1м’я Бориса Петровича Жадашв-
го
ГРИНА ШКАРОВСЬКА
Вересенъ
КРАША —
БУДОВА ОДНА
3i школою поряд — будова.
Тут кожне вшно — екран.
I видно уйм
Чудово,
Як спритно
Працюе
Кран.
Бере вш бетонш блоки
I легко
До хмар
Лесе.
Це навггь тд час уроку
Побачити можна все.
А поверхи — третш, п’ятий—
З’являються, мов з води.
Перерва — то Bci
Хлоп’ята
Хутенько б!жать сюди.
В кабшу шоферську л!зуть
I тягнуться до керма.
Хлопчиськам —
Аби зал!зо,
Милшгого 1м нема.
«Закшчимо достроково!» —
Читають плакат
Гуртом.
Здаеться, й повггря навколо
Насичене тут
Трудом.
В риштованнях,
Дзвош металу
Краша — будова одна.
Наочним пойбником
Стала
Хлоп’ятам оцим
Вона!
ИОСИП КУРЛАТ
Вересень
134
ПЮНЕР-Р03В1ДНИК
ВОЛОДЯ ДУБ1Н1Н
Якщо ви потрапите
в Micro Керч, Micro двох мор!в —
Чорного й Азовського — i, прогулюю-
чись головною вулицею Ленша, пе-
регнете вулицю Маршала Ворошило-
ва, то на po3i вам впаде в oni синя
табличка:
ВУЛИЦЯ ВОЛОД1 ДУБШША
Якщо ж ви захочете д!знатись до-
кладшше про те, чиТм !менем названа
ця вулиця, п!д!ть у музей. Там, у за-
л!, де 3i6paHi матер!али про славних
кримських партизашв, ви побачите
портрет хлопчика рок!в тринадцяти-
чотирнадцяти. З-пщ упертого, високо-
го й чистого лоба на вас глянуть ду-
же велию, весел} й допитлив! очк Це
портрет Волод! Дубшша, «нашего
ВолодЬ>, як любовно називають, зга-
дуючи його, в Керчь 1м’я керченсько-
го nioHepa вв!йшло в icropiio без-
страшноТ боротьби радянських людей
за визволення Криму, за встановлен-
ня миру в усьому свт.
Це !м’я занесено в «Книгу поша-
ни nioHepcbKoi оргашзацп iM. В. I. Ле-
нта».
...6 червня 1951 року перед школою
iMeHi Волод! Дубшша встановлено
мемор!альне бронзове погруддя юно-
го героя: завзято тдведена голова
шдлДка, погляд його з допитливою
вщвагою спрямований у далечшь.
Кшц! nioHepcbKoro галстука розкидав
порив зустр!чного виру.
Таке саме погруддя, але зроблене
з б!лого мармуру, було встановлено
вл!тку 1951 року на Берлшському
фестивал! молод! серед живописних
i скульптурних портрепв, що зобра-
жали юних героТв — борц!в за вста-
новлення миру i щастя в усьому св!ть
Нин! це погруддя встановлено у
MocKBi, в 1сторичному музе!, на по-
стшнш виставц! «Комсомол у В!тчиз-
нянш вшн! 1941 — 1945 рр.».
Ось чшм 1м’ям названа школа в
MicTi Керч! ! вулиця, що веде вщ гори
М!тр!дат до моря.
1менем Волод! Дубшша названо
багато шонерських загошв i дружин.
На Урал!, в Свердловську, Будинок
nioHepie Орджонжщзенського району
теж носить !м’я славного тонера. Йо-
го !м’я присвоено Будинку nioHepie у
Темрюку та в шших м!стах.
...CoTHi лиспв надходять у Керч:
в школу iMeHi Волод! Дубшша, юним
землякам тонера-героя i його матер!.
Пишуть керчанам тонери не ильки
нашо! краши — з Далекого Сходу,
з Естонп, Латвп, В!рменп... Шлють
листи в Керч i чехословацью д!ти —
школяр! Карловарсько! облает!, nio-
нери Полыц!.
В одному з лиспв до Володино’!
матер! Нмферопольськ! тонери 7-i
середньо’! школи писали: «Ми хочемо
миру i вщмшним навчанням добивае-
мось його, а якщо треба буде, зум!е-
мо, як Володя Дубшш, стати на за-
хист В!тчизни».
ЛЕВ КАССГЛЬ,
МАКС ПОЛЯНОВСЬКИЙ
Вересенъ
135
НОВОС1ЛЛЯ
Новойлля! — гарне слово.
Значить це, що д!м готовий.
Д1м веселий, д!м блищить,
Б1ля школи височить.
Сяе чистими шибками
М1ж зеленими дубками,
Ми i3 мамою i татом,
1з сестрою й меншим братом
Поселились на дев’яйм.
Як зведеш до неба oni —
Ясш 3opi мерехтять.
Кажуть, що вони щоноч!
На будинку наппм сплять.
Сплять вони там а чи Hi,—
Невщомо те менъ
А от сонечко над нами —
Хоч дгстань його руками.
ОЛЕКСАНДР БРОДСЬКИЙ
Вересенъ
136 Наш пъонерський з б ip
Казки Павлиських школяргв
ЧОМУ ОЛЯ
НЕ 31РВАЛА КВ1ТКИ?
Иано-вранщ першо-
класниця Оля йшла до школи. Б!ля
дороги вона побачила кв1тку ро-
машку.
Ой, яка красива квггка! Оля вже
простягла руку, щоб з!рвати кв1тку
й понести П до школи. Та раптом
побачила на пелюсточщ краплинку
роси. А в краплинщ горить сонечко,
i блакитне небо, й зелена нива, й ви-
сока тополя — все в краплинць Зади-
вилась Оля на краплинку роси й не
З1рвала кв|тки.
МАР1Я ВОРОБЙОВА
Сьогодн! ми продовжимо розмову
про об’екти ударно? пюнерсько? п’я-
тир!чки.
А ще — на иас чекае щкава зу-
стр1ч. У нас в гостях — жовтенята
з Павлисько? середньо! школи 1м.
В. Сухомлинського, що на Kipoeo-
градщинг Це — дуже допитлив!,
спостережлив! й зд?бн1 Д1ти. I ви
сам! в цьому переконаетеся, прочи-
тавши ixni твори.
ПЮНЕРСЬКА ГТЯТИР1ЧКА
Тривае зб1р металобрухту на рей-
ки та тепловози для БАМу. Micro
й станш’ю Ургал на Байкало-Амур-
ськш мапстрал! будуе наша респуб-
Л1ка. I nioHepia УкраТни пошле дь
тям Ургала б1блютечки, шротеки,
обладнання для каб1нет1в та зроб-
лене вла.сними руками наочне при-
ладдя.
Ради шонерських дружин продов-
жать змагання м!ж загонами за
активну участь у всесоюзних акщях
«БАМу—шонерсьш рейки!», «М1ль-
йон — БатьювщинП».
Л1СОВ1 ДЗВ1НОЧКИ
Зацв1ли кв1тки—лг
coBi дзвшочки. В кожшй пелюсточ-
ui — маленький молоточок. Як пльки
noBie в1тер, молоточок доторкнеться
до пелюсточки й дзвонить. Дзвш пли-
ве над лшом.
ВАЛЕНТИНА ОМЕЛЬЧЕНКО
Вересенъ
ВТРАЧЕНИЙ ДЕНЬ
У одного батька було трое сишв —
маленьких хлоп’ят. Якось увечер!
батько питае хлопчиюв:
— Розкаж1ть, як ви сьогодш про-
жили день.
Юрко в!дпов4в:
— Я сьогодш посадив дерево.
Батько сказав:
— Ти сьогодш добре прожив день.
Миколка в4дпов1в:
— Я сьогодш зайчика намалював.
— Ти теж непогано прожив день,—
сказав батько.
Петрик в!дпов1в:
— Я сьогодш в м’яча грав... i мо-
розиво зТв...
— У тебе сьогодш втрачений
день,— посмутшв батько.
ВАДИМ ШАПОВАЛ
Вересенъ
138
Р0СЛИНИ-МАНДР1ВНИКИ
«Ходить гарбуз по городу, питаеть-
ся свого роду...» — сш'ваеться в жар-
Т1влив1й украТнськ1й шсеньц), яка
розповщае про родич)в гарбуза: ди-
ню, опрочки, бараболю, квасолю, бу-
ряки, морковицю, 6i6.
А чи й справд! вони родич)?
Наука боташка об’еднуе найб)льш
близью рослини у роди та види.
Вид — це 1м’я рослини. Р)д — п пр)з-
вище. Пр)звище та )м’я рослинам
дають латинськ), бо латинська мова
у вчених вважаеться м)жнародною.
Жовта диня, наприклад, зветься ку-
кум)с мело. А найближчий родич ди-
н) — oripoK, теж кукумк, але вже
сат)вус.
6 й родини рослин, що складають-
ся з найбкчып близьких род)в. До
родини гарбуз)в, таким чином, справ-
Д1 належить диня — «гарбузова гос-
подина», а також опрочки та кавун.
А от бараболя, тобто картопля, тако-
го в)дношення до родини гарбуз)в не
мае. П родич) — помщор i паслш.
Родич морковиц) — звичайний буряк,
а родич) квасол) — 6i6 та горох. 1хня
родина так i зветься — бобов).
Бувають родич) досить близьк), а
бувають i далек). Дик) предки гарбу-
за та дин) ростуть у Мексщ), а бать-
ювщина опрк)в та кавушв — пекуча
пустеля Калахар) в Африц). Барабо-
лю та пом)дор привезли до нас з ГПв-
денноТ Америки. А морковиця при-
йшла з Середземномор’я. 3 Азп на
нашу землю потрапили буряки, ква-
соля, цибуля, часник, пшениця, рис...
Р)зними шляхами приходили вони
до нас. Колись люди не вмьли удоб-
рювати сво’1 поля та городи. Вони
просто кидали насшня у грунт, а коли
Вересенъ
139
грунт втрачав родюч!сть, переходили
на нове Micue. Переселяючись, люди
брали з собою насшня, i мандрувало
воно разом з людьми на сотн! й тися-
ч! к!лометр!в.
Радо зустр!ли люди заморських
гостей, що ix привезли мореплавц!,—
помщори, какао. А от картопл! спо-
чатку не пощастило. Hixto не знав,
що саме треба споживати. Пробува-
ли Чети зелен! кульки з насшням,
але вони так! ripKi, що люди назвали
ix «чортовим яблуком». То ж не див-
но, що селяни вщмовлялися садити
картоплю, а коли власт! примушува-
ли ix засаджувати нею лани, вони
бунтували, — знищували картоплю,
вбивали пан!в та царських службов-
щв. Так i увшшли в icTopiro ui бунти
шд назвою — «картопляш».
А от гречка швидко розповсюдила-
ся по селянських нивах. П привезли
наш! предки з В!зантп, яку вони зва-
ли Грещею. Тому-то й названо гречку
гречкою.
Соняшник потрапив до нас як де-
коративна рослина i довго прикрашав
т!льки квпники та оранжере!'. Згодом
люди навчились видобувати з його
насшня смачну ол!ю, i соняшник пе-
рейшов з гурту декоративних рослин
до лав рослин альськогосподарських.
Р!зними шляхами потрапляли росли-
ни на наш! поля та городи. Люди в!д-
бирали для поаву насшня в!д най-
кращих рослин, що не боялися ан!
спеки, ан! холод!в.
Поступово рослини змшилися ва-
сильки, що стали зовам не схож! на
cboix диких предк!в. I ростуть поряд
на наших полях та городах пришель-
ц! з р!зних далеких краТв — кавун,
ог!рки, картопля, квасоля i служить
людям-
ВОЛОДИМИР УТК1Н
Вересень
140
До брi п о рад и
УМ1Й СЕБЕ ЗАГАРТУВАТИ
На шюльному подв!рТ — гом1н.
Купками з!бралися однокласники.
Обмшюються враженнями про каш-
кули.
Гаряче обговорюють четвертоклас-
ники поди цього л!та. Перебиваючи
Bcix, Сашко намагаеться довести, що
найкращий в!дпочинок був у нього.
Bin гостював у бабус! в сел! й роз-
поряджався своём часом як заманеть-
ся. Вранщ спав скьльки схоче, не ро-
бив зарядки. Сшдав, общав i вечеряв
знов-таки, коли захочеться.
— Купався, загорав? — питають
учш.
— Hi.
— Певне, в сел! нема де?
— Hi, е р!чка й чималенька.
— I в м’яча не грав?
— Hi!
Виявляеться, весь свш в!льний час
Сашко присвятив улюбленому занят-
тю — читанню. Читав, лежачи в л!ж-
ку, i зранку, ! перед сном. Вечерами
ще дивився телепередач!, в!д початку
й до кшця.
Четвертокласники гуртом намага-
лися довести Сашков!, що книжки —
це добре, але вщпочинок — не т!льки
читання й телепередач!. Та Сашко
стояв на своему.
1 був неправий. Лише дружба з
сонцем, пов!трям i водою — цими чу-
довими супутниками л!та,— (физкуль-
тура, режим дня загартовують орга-
шзм, оздоровляють його, дають йому
запас бадьорост!, якого вистачае на
щлий навчальний р!к-
Сашков! ж буде дуже важко теля
такого «вщпочинку» вставати ранком
щодня в один i той же час. Зрозумь
ло, вш не робитиме ранково! пмнас-
тики й водних процедур. А без них до
школи прийде млявий, сонний i на
уроках буде неуважний. I додому !з
школи повернеться стомлений.
Пам’ятайте, друз!! Лише додер-
жання режиму дня, дружба з (физ-
культурою, щоденш прогулянки на
св!жому пов!тр! збережуть ваше
здоров’я, допоможуть усшшно вчи-
тися.
Вересенъ
МУДРЕ Р1ШЕННЯ
EcKiMocbKa народна казка
У великому селищ!
Наукан! жив маленький хлопчик Та-
нута. BiH мав прирученого горностай-
чика, якого дуже любив.
Одного разу до батька здалека
приТхав ricTb. Прибулець та господа-
pi розповщали одне одному новини,
пили чай, довго вели бесгду. Петь
увесь час милувався горностаем: йо-
му сподобався окатий зверок, що без-
боязно сщцв на плеч! хазяйського
синка.
— Який гарний горностайчик! Це
тв!й?
— М!й! — з гордктю в!дпов!в Та-
нута.
— В!н тебе слухае?
— Слухае.
— А чим ти його годуеш?
— Годуеться в!н сам: мишей ло-
вить,— пояснив малий господар,— я
його тьпьки школи частую м’ясом.
BiH Mift друг.
— Чудовий горностайчик! Вщдай
його мен!, — попрохав прибулець, —
у мене вдома мишей багато.
Недобре, коли молодший старшого
не слухае. Та ще ripine, коли госпо-
дар в1'дмовляеться виконати прохан-
ня гостя.
Але ж за все найпрше — друга зра-
дити!.. Замислився малий чоловш:
як бути?
— Знаеш,— раптом каже вш гос-
тев! зрадшо,— краще ти принеси сво-
1х мишей сюди! '
Вересень
142
ЛЕЛО Ь
тт О
Ц я гра в!дома в Грузи
з давшх час! в. За народними пов!р’ями, у пере-
можщв гри лело зб1льшуеться врожай. Так у ле-
гендах вшановуеться сила, спритшсть, мужшсть.
М’яч для гри в лело грузинськ! д!ти роблять сам!. •
Шк!ряну оболонку набивають травою, вовною чи
ганч!р’ям. На р!вн!й мгецинх гравц! проводить дв1
Л1нп на в!ддал! 50 метр!в одна в!д одно! (це — Ci,
поле), розбиваються на дв! команди й починають §
грати.
М’яча ведуть в будь-який cnoci6 — руками чи но-
гами, як зручнйпе. Можна грати кулаком або
головою. Дозволяеться виривати м’яч у суперника, •
але при цьому не можна штовхати чи бити його,
збивати з Hir чи ставити гпдтжки. Лело — гра
tn
лицарська, тут дозволяеться ттльки чесна спортив- g
на боротьба. Це змагання з швидкост! й спритнос- О
Ti, км1тливост1 й хороброст!. Хто бьлыпе раз!в
доставив м’яч за Л1шю, той i nepeMir.
Цгкавинки звiду с i л ъ
Л1КУ6 МУЗИКА
Музика займае багато м!сця в
нашому життк Проте дуже мало
в!домо, як вона д!е на оргатзм
людини. Як показали дослвди, темп
i тембр музики впливають на д!яль-
н1сть серця. На приклад, швидка му-
зика збйпыпуе частоту серцевих ско-
рочень на 4—5 удар!в на хвилину.
Шд ди:ю музики в спортсменов змн
нюеться частота пульсу, тиск кров!,
температура шк!ри. Музика полш-
шуе пам’ять.
Зараз музику вийористовують
при л!куванн! деяких захворювань.
З’явилося навйъ слово — «музоте-
ратя».
Вересень
Загадки • Смгшинки • Загадки
143
ЧОГО ЖУРИЛОСЯ СОВЕНЯТКО?
Совенятко дуже плаче:
Хоче вчитись, та дарма —
Вдень нтчого не побачить,
А вноч! занять нема...
* * *
6 чар!вник у школ! в нас,
Ану вп!знайте, хто в!н!
Озветься — тиша йде у клас,
Озветься ще раз — гомш.
Щоб не стзнились на урок,
Нам голос подае...
Бита ртлля, чорне насшня,
Лиш той nocie, хто розум!е.
Вересень
Лгсами жовтень сам ide,
Ще й у сопилочку гуде —
У ръзъблену, калинову:
— Чи птахи eci полинули?
Чи до зими zoroei
Дерева i eeipnra? —
Це жовтню-л1сников1
Усе потр1бно знати.
ТАМАРА КОЛОМ16ЦЬ
2 ЖОВТНЯ-
ДЕНЬ УЧИТЕЛЯ.
29 ЖОВТНЯ-
ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
КОМСОМОЛУ.
ПОНЕД1ЛОК 3 10 17 24
BI ВТОРОЙ 4 II 18 25
СЕРЕДА 5 12 19 26
ЧЕТВЕР 6 13 20 27
П'ЯТНИЦЯ 7 14 21 28
СУ БОТА 1 8 15 22 29
НЕД1ЛЯ 2 9 16 23 30
146
I, W
ВЧИТЕЛЫЦ
Сяе вдалин! вогник у в!кн!,
Мов ясна зоря, сходить над селом.
Бачиться мен!, в!риться мен!:
Вчителька моя й дос! за столом.
Зошити сво’1 д!твора здала —
То вразливих душ пов!ст! мал!.
Двшка школяра, горе школяра
Зморшкою лягли на п чолъ
А з в!кна пливе золотий пилок,
Сонячним струмком сяс в темнот!.
Вчителько моя, сюльки помилок
Виправили ви в кожному житт!!..
Нам ростить м!ста й хл!б на ц!лиш,
Вам—навчать д!тей ! рад!ть за них:
Прийдуть восени, тдуть навесн!
По шляхах косм!чних, по шляхах
земних.
ЛЮДМИЛА МЕНЗУЛ,
учениця ЧечельницьксИ середныя школи
Вшницыая областг
Жовтенъ
Р1ДНИЙ китв
147
Ось я йду ДО школи.
В цей ранковий час д!тей на вулиц!, ма
буть, б!льше, Н1ж дорослих. Йдуть з порт-
фелями школяр;—у кожного св!й маршрут.
А знаете, сюльки шк!л у Киев!? Аж по-
над триста! А незабаром буде ще б!льше,
бо щороку будуються все нов! й нов!.
Школи е р!зн!. Я знаю одного хлопчика,
який вчиться в музичшй школ!, бо хоче
стати музикантом. ГПсля школи вш вчити
меться ще в КиТвськш консерватор!!. Це не
кожен може, для цього треба мати хист.
I щоб стати художником, теж треба матн
хист. Такого хлопчика я також знаю, в!н
добре малюе й зараз. А п!сля школи п!де
вчитися в Ки!вський художнш шститут.
У Киев! е багато р!зних !нститут!в—хто
ким хоче бути, може в той шститут ! йти,
або в техншум чи училище. Можна стати
й шженером, i лшарем, ! вчителем або
просто хорошим ! вм!лим роб!тником.
Можна нав!ть стати великим учении —
т!льки для цього треба Ще багато вчнтися
। взагал! бути дуже розумною людиною.
У нас у Киев! е Академ!я наук — там в
р!зних науково-дослщних шститутах пра
цюють учен!.
Вони розробляють вс!ляк! науков! питан-
ия, щоб ще б!льше знати, шж люди знали
дос!. Вони допомагають нам шдкоряти при-
роду, боротися з хворобами...
От одного разу я почув, що в Киев! е
такий науковий шститут — !меш Патона.
Я тод! дуже здивувався—адже в Киев! е
великий м!ст через Дншро— м!ст Патона.
Чому ж таким (менем зветься ! м!ст, ! на-
уковий шститут?
I от, виявляеться, що був такий академ!к
Патон, який внвчав, як треба будувати
мости i як за допомогою електрики зварю-
вати сталь. Вш керував науковим шститу-
том. де все те вивчали. В цьому шститут!
винайшли, як можна побудувати суц!льно-
зварний м!ст, себто зовс!м без заклепок
i гайок. Таких мост!в ран!ше робити не
вм!ли. От ! побудували вперше такий м!ст
через Дншро А коли академш Патон по-
мер, його !менем назвали ! цей чудовий
м!ст, ! той шститут, де вш працював, а по-
tim став працювати його син, також вели-
кий вчений; вш очолюе зараз Академ!ю
наук Укра'!ни.
НАТАЛЯ ЗАВ1ЛА
Жовтень
148
НИКИ НЗД1СЛЗЛИ
В0Л0Г0ДСБК1
пухнастии плед.
Одержуючи так!
на 1'м’я Володимира
ТО р!зНИХ посилок.
цукор (з харчами т<
ходили й iHUii пода[
ло, текстильники
рився.
— Та що ви, Володимир 1лл!ч,— заспо-
коювали Ленша товарищ! по робот!.— Од
щирого серия ж !дуть подарунки, од душ!
ВДЯЧНО1.
Жовтень
149
— Так-то воно так,— погоджувався Ле-
нш.— Але ж, розум!ете, незручно, шяково.
Все це од старих час!в, од давшх традищй:
панов! — носили, попов!, даруйте мен!, но-
сили... 3 ним час к!нчати. Покласти край,—
суворо повторював Володимир 1лл!ч.
I от якось Лен!н одержуе листа. Лист
!здалеку, з Гомельсько! облает!, з м!ста
Клиншв, в!д роб!тник!в Стодольсько! су-
конно! фабрики.
Читае Володимир 1лл!ч лист, поздоровля-
ють роб!тники Ленша з близькою п'ятою
р!чнинею Жовтнево! революцн, бажають
доброго здоров’я, а нижче: «Посилаемо то-
б! до свята... скромний подарунок нашого
виробу».
I пишуть, який то подарунок — в!др!з
сукна.
П!д листом стоять шдписи. Та не два, не
три, а цьпих чотириста.
Хот!в Володимир 1лл!ч розсердитись, та
пот!м передумав. Вирппив не засмучувати
роб!тник!в перед свята ми.
Взяв Володимир 1лл!ч перо, nanip ! напи-
сав роб!тникам таку в!дпов!дь:
«Дорог! товариш!!
Щиро дякую вам за прив!тання ! пода-
рунок. По секрету скажу, що подарунк!в
надсилати мен! не сл!д. Прошу про цю
секретну просьбу якнайширше розпов!сти
вс!м роб!тникам...
Ваш В. Ульянов (Лешн)».
Одержали в Клинцях леншський лист,
прочитали.
Вдоволен! роб!тники. Гарний лист, теп-
лий, з вдячшетю.
Проте довелося роб!тникам ! замисли-
тись. Зрозум!ли вони: не схвалюе подарун-
к!в Ленш. I щодо просьби. хоча вона i сек-
ретна, теж в!рно роз!бралися, що й до чого.
Прийняли роб!тники просьбу Володимира
1лл!ча як бойовий наказ. Вс!м про не! в
Клинцях розпов!ли. Та не т!льки в Клин-
цях, а ширше — по вс!й окруз!.
А якось один !з стодолрських роб!тник!в,
Степан Шерстобитов, !здив у р!дне село,
аж п!д Мшськ, ! там розказав про Лен!но-
ву просьбу.
Засмутились, звичайно, селяни. Саме зби-
рались вони до Нового року послати в по-
дарунок Володимиру 1лл!чу кадубець за-
пашного меду. Але просьба е просьба —
довелося селянам зважити на не!.
Сталося так, що в т! ж дн! i в тому ж
самому сел! був на побивц! червоноарм!ець
1ван Додонов. Вернувся Додонов у свою
частину, прив!з i туди просьбу товарища
Ленша.
Закшчився у червоноармшц!в строк
служби, розТхалися вони по р!зних селах
i м1стах ! теж усюди про секретну просьбу
товарища Ленша розказали.
Переда валася та просьба з уст в уста
Ходила по дальшх ! ближн!х м!сцях. Дь
йшла ! до наших дн!в.
От i я вам розказав про не!. А ви в свою
черту теж про не! розкаж!ть. Т!льки пам’я-
тайте — просьба була секретна.
Ну, а подарунки? Що ж, перестали роб!т-
ники й селяни надсилати подарунки това-
ришев! Леншу? Hi. Надсилали й дал!.
В чому ж р!ч?
Важко збагнути. Батьк!вщина наша —
краша величезна. Може, не вс! про цю
просьбу знали. А може, з яко!сь !ншо!
причини.
сернй Алексеев
Жовтень
150
БАРВ1НОК 1ДЕ ДО ШКОЛИ
Л!то-л!течко лет!ло,
Лепетало, лопотало,
Гнало пагшня густе.
Наш город, мов гай, росте!
Зранку грають в «трет1й лишшй»
Ог!рки, хлоп’ята втппш.
Б!ля тину Буряки
Грають в кегл! й городки.
Грають Хроники в футбола,
А Редиски — водять коло.
Молоденью Гарбузи
Грають в «довго! лози».
Б!ля кущика суршки
В скельця граються дв! Ршки.
Зл!зши верхи на дрючок,
Мчить з !ржанням Кабачок.
«Хмеля» Kpin пов1в з Горохом...
Заховався аж шд мохом
Хитромудрий Пастернак,
Та знайшли його однак.
А Барвшок — в «цурки-палки»,
Як ушкварить — в неб! скалки.
XpiH бурчить: «Тихйпе бий,
Це ж змагання, а не б!й!..»
Всяк до серця мав роботу
I трудився всмак, до поту,
Б!гав, порпався, стрибав,—
Не зл!чити вс!х забав.
Раптом — жайворонка голос,
Мов зерно розсипав колос.
Падав ср!бний голосок
На город ! на л!сок.
— Д1ти, дгги, год! гратись!
Час до д!ла, дггки, братись!
Книги, зошити берйъ.
Завтра в школу!
Ф!ть- ф!ть-ф!ть!
Буде школа в лшосмузй
В н!й директор — мудрий Крук,
Кандидат ycix наук.
Вас, Барвшочку Хрещатий,
Будуть Одуди навчати
I граматиц!, й л!чб!,
Щоб i людям, i co6i...
Щоб, !з буковок почавши,
До наук тягнувся завше
Наш Барв!нок бойовий,
Що город уславив свш!
БОГДАН ЧАЛИЙ
Жовтень
МИШКА ТА ГОРОБЧИК
Удмуртська народна казка
Б ули co6i Мишка та
Горобчик. Обое cipeHbKi, обое мотор-
ненью, обое спритненькГ Завжди во-
ни одне одному в пом!ч ставали, ра-
зом раду радили.
Якось надумали друз! пошяти пше-
ницю. Роздобули зерна.
Мишка писочком землю зорала,
Горобчик заволочив i’i лапками. I за-
шили вони поле пшеницею.
Славна вродила пшениця! Гороб-
чик цв1р1нькае не нацв!р!нькаеться,
а Мишка все лапками на радощах
потирае.
Почали вони жнивувати. Мишка
гострими зубками пшеницю вижала,
а Горобчик обмолотив П крильцями.
Ось як любенько вони попрацювали!
3!брали вони врожай, заходилися
дЕпити його на дв! piBHi купки. ДЕпи-
ли-д!лили, та одна зернина все зайва
зостаеться. Мишка й каже:
— Моя зернина! Коли я землю
орала, писок co6i подряпала.
— Еге ж! — на'Гжився Горобчик.—
А мен!, гадаеш, легко було крильця-
ми пшеницю молотити? Дос! ще одпо-
чити не можу, yci крильця соб!
обстрьопав.
Годину сперечаються, другу спере-
чаються — раптом Горобчик ухопив
зернинку та й полет!в геть. Он, бач,
який!
I досталися обидв! купки зерна
Мишц!- Добре вона стала жити. А Го-
робчик проковтнув свое зернятко i
зостався н! з чим. Усю зиму голодний
прострибав. А не крадь!
Жовтень
Я
152 Наш пЬонерський зб i р
Сьогодн! ми разом з письменни-
ком Евгеном Гуцалом завДаемо до
села Сурсько-Михайл!вка, що на
Дшпропетровщиш. Тут живуть i
працюють представники близько
двадцати р!зних нащональностей —
люди роботящ! й доброзичливг Ми
погостюемо в них, познайомимося з
ними ближче, д!знаемося, за що
так поважають i шанують у нас в
кра!ш цих простих щльських тру-
дар!в.
I як завжди — розмова про зае-
дания nioHepii в ударшй X п’яти-
р!чц!.
ПЮНЕРСЬКА ГГЯТИР1ЧКА
ГНонерський дозор бережливост!
мае бути створений при кожшй
школ!. Юн! лешнц! стежать за збе-
реженням шюльного майна, поряд-
ком у прим!щеннях та на територп
школи, шефствують над вулицями,
скверами, будинками, подв!р’ями
мшрорайону.
ВЕЛИКА РОДИНА
В стеновому Дшпро-
петровському краю, там, де маленька pi-
чечка Сура впадае до бмьшо! свое!' посес-
три Мокро! Сури, розкннулось мальовниче
село Сурсько-Михайл!вка.
В центр! села височить Мемор!ал Слави.
Тут похован! радянськ! во!ни, як! вщдали
свое життя в гр!зн! дш бо!в з г!тлер!вськи-
ми загарбннками. На граштних стелах ви-
карбувано безл!ч !мен. Пайчадзе, Адаппя,
Лосев, Футуров, Довженко, Бубнов, Пуш-
кш, Шевцов, Сандаров, Сулейманов, Дура-
лазов, Санаев... Грузини, рос!яни, украТнц!,
башкири, таджики, узбеки, азербайджанш.
Ti, хто воював з фашистами за це украш-
ське село.
В!чний спок!й геро!в-побратим!в обер!гае
граштнин Во!н-визволитель !з прапором у
pyni. Навесн! тут цв!туть швники, сшвають
соловТ, а восени розквИають айстри.
Щороку сюди, на братську могилу сво!х
брат!в, батьшв, чолов!к!в навщуються р!д-
ш. ПриГжджають !з Москви, Лешнграда,
Киева, Грузи, Таджикистану, Уралу. Бо
вся наша велика кра'ша в дш Велико!
В!тчизняно! вшни захищала в!д воропв
Жовтень
153
степове село Сурсько Михайл!вку. I захис-
тила, вщстояла п нишшшй мирний день.
В дружб! — наша сила, наша неперемож-
Н1сть. Цей закон нашего життя свято шану-
еться в Сурсько-Михайл!вцГ Тепер тут жи-
ве й працюе понад вкймнадцять р!зних на-
цюнальностен. Кого т!льки не зустршеш
тут! УкраЧнець, рошянин, б!лорус, латиш,
в!рменин, молдаванка, татарка, циган, бол-
гарин, грек, угорець, осетин, поляк, удмурт
ка, ком!...
У Сурсько-Михайл!вц! киька шк!л, i eci
учш добре знають цю статечну л!тню Яго-
дину— Миколу Васильевича Гаркушу, пов-
ного кавалера ордена Слави. Bin форсував
Дншро, коли Радянська Арм!я визволяла
Украшу в!д фашиспв. Форсував р1чку Bic-
лу, коли фашистських загарбниюв гнали з
Полынь А також брав участь у штурм!
Берлша.
Болгарин Димитр Деньков — шофер, во-
дить машину ГАЗ-51. В жнива доставляв
зерно вщ комбайшв на т!к, вывозить ком
б!корми в свинарник. € в нього й далек!
рейси — в Ки!в або в Керч. А то вщвозив
сурсько-михайл!вських школяр!в у Геш-
чеськ — тут, у м!жколгоспному шонерсько-
му табор!, вони в!дпочивали разом з д!тьми.
|як! приЧхали з Уралу, Волги, Терека,
Кури.
Антанас Марцинкус — литовець. Наро-
дився в сел! Ляляй, мае плеть сестер ! чет-
веро брат!в. Брати й сестри зостались удо-
ма, а вш, Антанас, теля служби в армп
при!хав жити в Сурсько-Михайл!вку. Км!т-
ливий мехашзатор, працюе на трактор!.
Хто його друз!, хто його товариш!? Та вс!
т!, з ким трудиться в колгост. Насамперед
Микола Чистокленов, його напарник, якого
придншровськ! степи поманили !з Далекого
Сходу,— i юнак пршхав на той дружшй
поклик.
У шорки Ольги Кирпань i украшця Ми-
коли Кирпаня трое д!тей — Таня, Св!тлана.
Миколка. Миколц! лншень три роки. Риса-
ми свого обличчя вш — викапана мама-
шорка, й коли недавно з далеко! Прсько!
Шор!!, розташовано! в горах Ала-Тау, при-
Чжджала у гост! в Сурсько-Михайл!вку
Мари Васил!вна, бабуся, то Миколка охоче
слухав 1! казки про мисливц!в, як! полюють
на хутрового зв!ра.
Як упевнено водить трактор i комбайн
циган Микола Матасай! Його предки спо-
конв!ку не знали шшо! техшки, кр!м моло-
та та ковальського горна, а !хшй нащадок
тепер один !з шанованих у колгосп! меха-
шзатор!в.
Осетин Асламбек—буд!вельник, вш зво-
див не одну громадську споруду, ставив ха-
ти сво!м односельцям. Валентина Мишльон,
бБюруска, уже не перший р!к завщуе тва-
ринницькою фермою.
Для сплькох представниюв р!зних наро-
д!в Сурсько-Михайл!вка стала р!дною до-
м!вкою! I кожен !з них може повторити
слова, як! сказав зав!дувач першо! дитьни-
ц! мюцевого колгоспу «Комушст» Геннад!й
Васильевич Васенш:
— Тут я пустив коршня, зв!дси я вже н!-
куди не по!ду.
I здаеться, що в гостинну Сурсько-Ми-
хайл!вку пршхалн й тут живуть щасливо
В!рмешя, Литва, Латв!я, Прська Шор!я,
Молдав!я...
1, так само Сурсько-Михайл!вка в!льно
роз’Тжджаеться по св!тах. С и сини й доч-
ки в Москв! та Лешнград!, в Киев! та Дш-
пропетровську, на Урал! та на Далекому
|Сход!.
Бо поняття родини народ!в-брат!в, яке
склалось в умовах Радянсько! влади, дуже
широке,
1 найменування йому—радянський народ.
6ВГЕН ГУЦАЛО
Жовтень
154
* * ♦
Гай без листя, поле голе,
в туман! усе змшилось.
Колесом за сит гори
сонце тихе закотилось.
Лине стоптана дорога,
!й примерилось, приснилось,
що вже зовс!м-зовс!м трохи
ждать на зиму залишилось.
Ой, i сам я на узл!сс!
вчора бачив кр!зь тумани:
жереб’ям маленьким м!сяць
запрягався в наш! сани.
СЕРГ1Й GCEHIH
Жовтень
155
СИНИ
Дв1 жшки брали з криниц! воду. До них
т'д1'йшла трети.
Сивенький дщусь присГв на камшчик пе-
репочити.
Ось одна жшка й каже шшим:
— Miii синок спритний i сильний. HixTO
його не подужае.
— А хпй cnieae, як соловейко. Hi в кого
такого голосу немае,— каже друга.
А трети мовчить.
— Чого ж ти про свого сина шчого не
скажет? — пнтають и сусщки.
— Що ж сказати? Hinoro особливого в
ньому немае.
Ось набрали жшки повш В1дра й тшли.
I старенький за ними, йдуть жшки, зупи-
няються. Болять руки. Хлюпае вода. Ло-
мить спину.
Раптом назустр!ч три хлопчики. Один
через голову перекидаеться, колесом хо-
дить. Милуються ним жшки. Другий соло-
вейком заливаеться, шеню cnieae. Заслуха-
ЛИСЯ ЖШКИ.
А третш до матер) шдб)г, взяв у не!
важк1’ вщра й потягнув.
Питаються жшкн у старенького:
— Ну що? Як вам нани сини?
— А де ж вони? — вщповщае старий.—
Я лише одного сина бачу.
bip а осеевА
Жовтень
156
ЗАЕЦЬ I ТРЕЗОР
анок був холоднува
тий. Зелену траву вкрив б!лий inm. 3 ri-
лочок звисали прозор! крижинки. Вигляну-
ло з-за обр!ю сонце, i крижинки замерехть
ли вс!ма барвами веселки.
/Веник Серий 1ванович, попоравшись по
господарству, зупинився на подв!рТ й за-
милувався красою сьогодшшнього ранку.
П!дб!г пес Трезор, глянув на Серия 1вано-
вича, н!би сказав: ход1’мо в лк! Серий 1ва-
нович погладив його.
— Що, Трезор, пройдемося трохи, поди-
хаемо св!жим пов!трям?
Пес весело заскавул!в, замахав хвостом.
Серий 1ванович зайшов до юмнати, для
годиться взяв рушницю, патронташ з набо-
ями, мисливську сумку.
В л!с! було чудово. На деревах подекуди
тремпли золотав! листки. Земля була вкри-
та товстим шаром листу, Bin тихо шум!в
тд ногами.
Враз Трезор кинувся вбш, i за хвильку
його гавют долинув вщ лкового озера.
Серий 1ванович б!гцем наблизився до
озера i помигав — по б!лому прибережному
п!ску мчить заець, а за ним летить, вису-
нувши язика, Трезор.
Побачивши перед себе людину, заець зу
пинився. I — кинувся у воду, вправно пере-
бираючи лапками, почав вщпливати вш
берега. Пес бовтнувся слщом. Bin швндко
наздогнав зайця. Ось-ось схопить за довп
вуха.
I тут сталося неспод!ване. Заець р!зко
крутнув назад i з води виплигнув просто
на спину собаки.
Трезор ошелешено мотнув головою, спро-
бував д!стати зайця зубами, але той, вче-
гпрившись лапами в шерсть, сид!в на без-
печшй вщеташ.
Тод! Трезор описав швколо i поплив до
берега.
Коли В1’н був од берега метр!в за три,
заець напруживсь i зробив такий чудовий
стрибок, що опинився на теку. Ще к!лька
стрибюв, 1 вш зник у чагарнику.
Трезор вибрався на берег, обтрусився й
винувато побр!в до Серия }вановича.
Тон усм!хнувся:
— Не журися, Трезоре! Так! артиста рщ-
ко трапляються!..
ГНАТ МАЙСТРЕНКО
Жовтень
157
Р0ДИЧ1 ЗМ1Я ГОРИНИЧА
Обробляючи землю чи шсля великих до-
пив знаходили люди в глибоких ярах чи!сь
величезш метки.
ПобурЬп, потр4сканЬ часто грубии за
людськ!, викликали вони страх ! здиву-
ванн'я.
«То метки людей-велетшв, що жили ко-
лись на наций земл1»,—казали деям. «Hi,—
заперечували Тм !ннп,— це не велетн!, а
жахлив! птахи та дракони. Знишили 1х
колись наш! дави! предки».
«А може, це метки богатир!в? — думали
треть— Чи ж мало Тх полягло в кривавш
бори! за piflHy землю?»
Защкавились незвичайннми метками i
церковники.
— Що тут м!ркувати,— сказали воин.—
Була велика пов!нь, яку наслав господь на
Землю за rpixH людськ!. Врятувався т!льки
праведник Ной з ciM’eio. А у корабель, тоб-.
то ковчег св1й, взяв вш усякнх тварин. Ну,
a Ti, що не вл!зли в ковчег, ясна pin, пото-
нули. Hi kictkh належать саме Тм.
Та ось нарешт! метками зашкавилнсь
вчеш. I виявилося, що метки ui залишили
величезш тварини, що жили на Земл! ще
до того, як з’явилнея на шй люди. Р!зними
булн Ti тварини. Одн! з них мали маленьку
змпну пуйвку на гнучмй шиТ, товстий блис-
кучнй тулуб । довжелезний хв!ст. Мали во-
ни два мозки, один, як ! належить, у голов!,
а другнй ззаду, б!ля хвоста. Декотр! з них
були довил за сучасних кнт!в. 1ннл носили
на co6i товстий костяннй панцир, прикра-
шеннй гострими рогами, i мали рогатин
хв)ст.
Були там, що ходили на задшх лапах,
шдпираючись, як кенгуру, товстим могутшм
хвостом. Жахлив! хнж! ящери були так!
висом, що, якби жили зараз, змогли б за-
глядати у в!кна трет!х поверх!в Вони роз-
правлялися б з нашими слонами, як мшка
з мишкою.
Восьмиметров! летюч! ящери шугали у
noeiTpi, неначе справжш дракони, полюючи
на здобнч, а в Mopi жили численш морсьм
ящери з щластими пащами, лазуристими
лапами, крокодилячими хвостами.
Згодом на Земл! з’явилися величезш но-
сороги, перед якими сучасш носороги ви
глядають маленькими й немТчними, сабле-
зуб! тигрн, печерш ведмед!, велетн птахн.
Ус! вони жили колись ! вс! вони вимер
ли, залишивши нам т!льки своТ метки,
часом навиъ скам’яшл! яйця й скам’яшл!
слщи.
Вчеш вивчають ш залишки й в!дновлю
ють по них зовшшшй вигляд давшх тварин.
Зараз ми можемо знайомитися не т!льки
з Тхн!ми метками, а й з малюнками —
портретами цих давшх !стот. Так що 616-
лейсьм геро! тут н! до чого.
ВОЛО ДИМИР УТК1Н
Жовтень
158
М’ЯЧ У «КАЗАНЬ ь
О
ю гру дуже люблять ка- Й
захсый Д1ти. Давайте й ми спробуемо вивчити п О
правила.
Вирийте яму — «казан», у яку може вьльно пом1-
ститися футбольний м’яч, а навколо не! — малень-
Ki ямки-гшздечка для тешсного м’яча. Скгльки
д!тей грае, спльки й гшздечок.
Д1ти з палицями в руках стають 61 ля ямок-ги!зде-
чок спиною до «казана» й займають обороиу.
Один гравець водить палицею тешсний м’ячик i в
зручний момент намагаеться закинути його в «ка-
зан». Охоронц! «казана» перешкоджають йому,
але якщо ведучий влучив у щль, захисники по-
винн! швидко помщятися ямками. Зз цю коротку
мить «стр1лок» займае чиесь м!сце б!ля ямки-
гн!зда. I Акщо bih виявиться спритним,— м’яч
навколо «казана» водитиме потерпьлий. А н! —
починае все спочатку.
Гру можна ускладнити. «Стр1лок» намагаеться не
Т1льки закинути м’яч у «казан», але й торкнутися
палицею дна ямки-гн!здечка у когось з гравц!в.
Бч
EU
О
Й
О
Бч
О
й
о
Ц i к а в а нки з eid у ci л ь • Д о б р i по рад и
Пгантський скат,
якого рибалки вважають хижаком,
насправд! дуже мирна риба. У ньо-
го нав!ть зуб!в нема, а !жу вш втя-
гуе в себе кр!зь зябра. Живляться
скати виключно планктоном — ор-
ганизмами тваринного 1 рослинного
св!ту, як! населяють товщу морсько!
води.
ПОГОВОРИМО ПРО КАРТОПЛЮ
Картоплю, зварену
«в мундир!», легко обчистити, якщо
одразу теля варшня ii обьлляти
холодною водою.
А молоду картоплю треба чисти-
ти так: помий ii, поклади в торбин-
ку з цупко'1 тканини, всип туди
пригорщу крупно! кухонно'1 сол1,
зав’яжи торбинку i протягом кш-
кох хвилин покатай ii по столу.
Побачиш, якою чистою стане твоя
картопля. To6i залишиться тальки
покласти ii в каструлю й варити.
Жовтень
159
Загадки • Ыкторини • Смииинки
Брат у сестри питаеться:
— Чим лйечко кшчаеться?
— А тим воно кшчаеться,
Чим ос1нь починаеться.
У вшку зеленолисйм,
У червоному намист!
Видивляеться у воду
На свою хорошу вроду.
ВОЛОДИМИР ОКУНЬ
ШВИДКИЙ
Рак мале вщерце
Взяв.
— Принесу води! —
Сказав.
PiK i другий, третш
36ir —
Рак ступае
На nopir.
1з ввдеречком води —
Молодчина
Хоч куди.
— Я швидкий! —
Себе хвалив.
Та спггкнувсь —
I все розлив.
Вусом рак поворушив:
— Ех, навщо я спилив?
ДМИТРО СОЛОДКИЙ
Жовтень
А славний мгсяць листопад
Все листа обтрусив пгдряд,
Замгв стежини чисто,
Прикрасив кожне Micro —
Уся крагна в прапорах,
Вони як пломшь на eirpax.
Це — революци парад
Прийма червоний листопад.
ТАМАРА КОЛОМ16ЦЬ
7 ЛИСТОПАДА —
60-та Р1ЧНИЦЯ ВЕЛИКОГО
ЖОВТНЯ.
ПОНЕД1ЛОК 7
BIBTOPOK 1 8
СЕРЕДА 2 9
ЧЕТВЕР 3 10
П'ЯТНИЦЯ 4 II
СУБОТА 5 12
14 21 28
15 22 29
16 23 30
17 24
18 25
19 26
НЕД1ЛЯ 6 13 20 27
162
Листопад
НА МОСТУ
163
Повстання попалось уночГ
Н1ч була чорна, гр!зна. JlixTapi на
вулицях не св!тились. На Нев! тем-
ним громадищем височ!в б!льшовиць-
кий крейсер «Аврора». Вогш на ньо-
му були погашен!, а дула гармат
обернем до Зимового палацу.
В темряв! розлягались далек! по-
строй, тр!скот!ли мотоцикли, з гур-
котом сновигали по бруку вантажн!
машини; на них стояли з гвинт!вками
солдати й матроси.
Горкло багаття на вулицях. Черво-
ногвардшщ гр!лись б!ля вогню, него-
лосно перемовлялися, ждали наказу
наступати. Загони озброених роб!тни-
к!в на той час уже зайняли вс! мости
через Неву.
На одному мосту стояв мелодий
петроградський роб!тник Андр!й Кру-
тов. 3 ним разом охороняли м!ст !ще
восьмеро червоногвардшщв. Коман-
дував ними старий б!льшовик, якого
вони вс! звали Василем 1вановичем.
Дв!ч! за н!ч той м!ст обстр!лювали
б!логвард!йц!, але червон! одКнали
1х пострклами, не сходячи з м!сця.
Через .м!ст можна було ходити лише
!з спещальними перепустками.
Та в одного чоловша перепустки
не було, i все-таки його пропустили.
Коли в!н шдшшов аж до застави,
Василь 1ванович ступив до нього з
револьвером у руц! й спитав суворо:
— Ваша перепустка!
Чолов!к зупинився й в!дгорнув по-
нятий ком!р пальта. Щока в нього
була туго шдв’язана хусткою. Вш ти-
хо сказав щось Василев! 1вановичу.
Той в!д!йшов набш ! взяв шд козирок.
Чоловж з шдв’язаною щокою про-
йшов швидким кроком повз Андр!я
на м!ст i зник у темряв!.
А начальник застави повернувся на
свое м!сце, став бьля Андр!я. Bin не
мовив н! слова i все поглядав у той
б!к, куди подався незнайомий. Там,
за ршою, часом глухо грим!ли по
стр!ли.
Нарешт! Крутов не витримав i спи-
тав:
— Що ж, показав вш тоб! пере-
пустку?
Василь 1ванович в!дпов!в повагом:
— Hi. В!н не встиг и одержати.
Вш переховувався весь час... Спочат-
ку в ФшляндП, пот!м тут. А зараз !де
ось до Смольного.
Пот!м додав, i Андр!ев! причувся
у нього в голос! страх:
— Подумай ткльки: вш пройшов
сюди повз вшська б!логвард!йц!в. Йо-
го ж могли... ти розум!еш, його мог-
ли вбити!
Вперше чув Андрш, щоб його ко-
мандир говорив таким голосом.
В!н зазирнув Василев! 1вановичу в
обличчя ! спитав:
— Та хто ж це був?
I командир червоногвардшсько! за-
стави в!дпов!в:
— Володимир 1лл!ч Ленш-
ОЛЕКСАНДР КОНОНОВ
Листопад
164
ДАВНЯ КАРТИНА
Я бачу:
Картина
Висить на стшъ..
Розвихреш кош
Летять по стерш.
У гривах в!три молод! загули.
А хлопц! в тачанц!,
Неначе орли.
Боець з кулеметом
3!ллявсь назавжди.
Боець — то д!дусь мш,
Такий молодий.
Вш гучно см!еться,
Вш щось промовля.
Стрьляе,
Стр!ляе,
Стр1ляе,
Стрьля!
I ворогу
Вже не шднять голови...
Побережися,
Д!дусю,
Живи...
Та ш,
Вш не чуе,
Bin робить свое,
I ось похитнувся...
Та знову
Встае!
А кон!
В безсмертя летять,
Мов роки.
Втекти вщ червоних
Спппать б!ляки.
Заграва встае
У диму i вогни..
Розвихреш KOHi
Летять по стерш...
МИКОЛА ПАЛАГУТА
Листопад
165
АВТОР «ПИЛИПКА»
«У нього оч1 иаче Во-
лошин в жить А над ними з-шд драного
картузика волосся б!лявими житшми ко-
лосками. Це— Пилипко...»
Навряд чи знайдеться серед юних читач!в
хоч один такий, що не знав би них рядк1в.
Адже вони так гарно, так майстерно й ви-
разно малюють портрет хлопчика з оповь
дання «Пилипко», що його написав понад
п’ятдесят рок!в тому Андрш Головко.
А скьпьки захоплення викликае у нас
опов!дання «Червона хустина»!
Обпдва твори, uinpi й схвильоваш, стали
шедеврами украТнськоГ дитячо! лЦератури,
читаються й иеречитуються м!льйонами Д1-
тей в Радянському Союз!. Не меншою по-
пуляршстю користуються у юних читач!в
оповщання Андрея Головка «Товарищ!» та
«1нженери».
Народився Андрш Васильевич Головко
1897 року в сел! Юрки на Полтавшин!.
Змалку любив неозору далину стешв: удо-
ма лише спав та Гв шод!, а то все — на
псьолських луках, степових гонах з това-
рищами...
Восьми рок1в Андршка вщдали до шко-
ли. Навчання йому сподобалося — багато
хлопщв, шумно, весело. Але час був неспо-
К1йний i тривожний — час революцп 1905
року. Гр!зш поди примусили задуматися
ще малого хлопця над складними питания-
ми життя.
Згодом Андрш Головко вступае до Кре-
менчуцького реального училища. Та невдов-
31 його виключили як «неблагонадшиого»,
i вш повертаеться в село й учиться дал!
самотужки.
В роки першо! св!тово! вшни юнак до-
бров!льно йде на фронт, а повернувшись
через два роки, вчителюе по селах. У цей
час багато думае, шукае, пише...
1919 року виходить перша книжка Андр!я
Головка—зб!рка в!рнпв «Самоцв!ти». На-
ступного року поет йде в Червону Арм!ю,
воюе проти Врангеля, Махна. В 1921 poui
повертаеться до вчителювання, але нена-
довго — згодом в!ддаеться ц!лком лиера-
туршй творчость
1923 року виходить перша зб!рка оповь
дань Андр!я Головка «Д!вчинка з шляху»,
де був надрукований i славнозвюний «Пи-
липко». Через р!к з'являеться друком «Чер-
вона хустииа», а пот!м — «1нженери».
Широкого визнання здобув письменник
сво!ми романами «Бур’ян», «Мати», «Артем
Гармаш».
Помер автор «Пилипка» в Киев! у роз-
квт творчих сил, але пов!ст! його та опо-
вщания для д!тей i молод! сягиули далеко
за меж! р!дно! УкраГни.
БОГДАН ЧАЙКОВСЬКИЙ
пилипко
Скорочено
У нього оч! иаче волошки в жит!.
А над ними з-шд драного картузика во-
лосся — б!лявими житшми колосками.
Це — Пилипко.
А ще — сорочечка, штанц! на ньому !з
сем!рки, полаташ-полатан!. Во — б!дияки.
I хата ген за тином розвалеиим така ж
полатана i вбога. А за нею до левади —
клаптик городу — курц! ступити шде... Це
так було, так е. I е ще десь у степу шмат
«пансько!» земл! (як революшя стала —
з ком!тету дали), ! иа нш зараз хвилюеться
жито 1 пшениц! яро! смужечка. Колосочка-
ми тихо так: ш... ш... А жати чи то ж до-
ведеться? Где громадянська в!йна. В окруз!
гайдамаки ! шмц! гвалтують, усе одбирають
Листопад
1 fifi назад, на старе повертають...
Ось i до них у Михшвку сьогодш всту-
пили...
* * *
У хат! поночь..
Бришла десь муха у миснику в павутин-
нь Хлипала мати, до пришчка притулив-
шись... У Пилипка тремпли руки, i горлян-
ку немов петлею здавило. Та вш не
плакав...
Надвор! чулося гупання шг од улиц!.
Повернули в дв!р. Пошдвшоиию пройшли
й загуркотми з криками в дверь
— Одчини! Ач, прищулився.
— Бий прикладом!
В хату ввалилося илька шмщв та гайда-
маш'в, забрязкали зброею.
— Де хазяТн?
— Я,— озвався батько хрипло якось.
— Ну, от тебе нам i треба,— сказав один
з гайдамашв i шдшшов до порога,— св!тло
дай!
Мати, злякана, засв!тила св!тло, i, як
несла каганець до столу, руки и др!бно
тремтьли...
— Кажи, тьльки правду. Де син?
Батько здвигнув плечима.
— Не знаю. Де людськ!, там i мш. Не
хваливсь, i я не питався, куди йде. Не знаю.
Гайдамака аж зубами заскрегоДв.
— A-а, не знаеш ти! Ми ось язика тоб!
розв’яжемо,— кинув зло.
Батько стояв з похиленою головою. Враз
гайдамака крикнув i рукою замахнувся...
I сталося щось страшне. Зойкнув i, як шд-
цюкнутий, упав батько. А на нього мерпцй
на голову один cib, другий замахнувся
чимсь блнскучим i вдарив, ще... ще...
Так було довго. Батько раптом притих.
Тод! бити кинули.
— Хай одсапне,— сказав один i звериув-
ся до матер!: — Чого ревеш? Хочеш, щоб
i тоб! всипали?.. Од!мкии скриню.
Довго рилися в шматт! i, сердит!, кинули
врешть
— Злидота така, шчого й потягти! —
сердито грюкнув один в!ком i лайиувся зло.
ПоДм до батька шдшшов i чоботом шд
б!к ударив.— Вставай, розлягся!
Батько, побитий, скривавлений, пщв!вся.
стогиучи, на ноги.
— Иди, йди, слоияешся.
Рипнули дверь Тиша в хат!. Бришла десь
муха в павутиннь А поп!дв!конню гупання
шг з подв!р’я на вулицю. I мати тужила
й ламала руки слщом за ними...
Пилипко враз кинувся i з плачем поб!г
з хати.
...Захеканий приб!г Пилипко додому. Ще
з улиц! зазирнув у вжно. Тихо На полу
сид!ла мати, як була — простоволоса й за-
плакана. Очима нерухомо дивилась кудись
у куток. Б!ля не! спали — розкидалися дг
ти. Килинка голову на колша ш поклала.
Сплять... А як прокинуться?
Листопад
167
Хлопець аж зуби зцшив. Та в хату не
зайшов. Мерной — шмиг у конюшню. Щось
довго возився, а згодом bhbib коня i, кра-
дучись та прислухаючись, пов!в на город,
дал! картоплею аж на леваду... Тиша. Тод!
взявся за гриву й став йогою конев! на ко-
лшо. Мить — верхи вже. Мовчки сшнув за
поводи й гпрнув у коноплях...
Назустр!ч 13 сутш! враз вискочила по-
стать i гукнула, клацнувши рушиицею:
-— Хто такий?
К!нь схарапудивсь i крутнув наб!к. А Пи-
липко, хоч i злякався, аж похолонув увесь,
усе ж смикнув за поводи й ногами вдарив.
— Ньо! Ньо!..— i скочки подався у степ...
Ззаду вибухнуло щось ! побьля вуха
цьвохнуло. Вибухнуло ще, i загавкали со-
баки десь !ззаду. Пот!м— дал!, тихше...
Уже саме гупання копит!в та хл!б!в шелес-
т!ння чулися Пилипков!, а в!н усе лет!в,
прихилившись конев! до ши!, i все ногами
бив та смикав за поводи...
...В гущавиш пом!ж дерев гасли вогнища.
Б!ля одного сид!ла купка партизанив, кури
ли й грьпися. Кои! злякано захропли на
вогонь. А партизан, той, що в шапц! чориш,
п!дв!всь на стременах i враз — бах! бах! —
угору.
— Встава-ай! — пручнувся крик його, за-
лунав по л!су...
* * *
Вибили и!мц!в !з села. Вранц!, як сонце
з-за левад глянуло, воио було вьпьне. 3 ле-
вад поверталися партизани, зморен!, на в!д-
почииок.
Товпа оточила Тх. 3 радкними криками,
з блискучими очима тисиулись люди до них.
Гладили ши! коням, до стремеи тулилися...
— Збавител! ви наш!...
— Уже й не думали, що жив! будемо...
Один !з партизаюв п!дв!вся на стременах
। руку тдн!с. Товпа враз притихла А вш
сказав:
— Та наробили були б кати проклят!, як-
би не ваш хлопчина якийсь. Прибило оп!в-
ноч! до нас аж у л!с: «Н!мц! в нас. Ря
туйте!»
Очима в!н проб!г по товт, м!ж д!твору,
мабуть, одшукував того хлопця. А в товп!
загомошли — дивувались, допитувались:
хто ж це? Чий воно хлопець? Враз притих-
ли. Вулицею б!гла Явтухова жшка. Облич-
чя заплакаие, а з-пщ хустки вибилось пас-
мами волосся. Пщб!гла й затужила:
— Хлопця иемае... Пилипка!..
Ж!ика знов заголосила. Чути було лише:
— Уноч! ще не стало. Я враиц! — до ко-
июшш, аж ! койя немае. Ну, думаю,—пасти
пов!в. Коли ж уранц!, як уже н!мш одсту
пили, приб!г кшь, мокрий увесь, ! грива в
кров!... Убито ж його, синочка мого, убито...
Партизан перехилився з с!дла.
— Та як, як звуть? Пилипко? Це ж вш
i е. До Розкопано! Могили ще !хав з нами,
а як в атаку кинулись, мабуть, тод! i заби
то його.
В!н гукнув на хлопшв !, вдаривши коня,
пошсся з ними за село в степ шукати. А
мати за ними з тужшням кинулась, i бать-
ко, блщий, побитий, тихо слщом niuioB
Партизани на конях цепом розсипались.
Ось зупинився один, рукою замахав. I до
нього кинулись шип. 3 коней устали — на-
гнулись. Не видко в жить
— Знайшли! загомошли в товп!.
— Диви, диви —на руки взяли.
Двое партизашв шдвелися в жит! й по-
малу несли щось. А за ними вели коней
iHLui по меж!. Пщбшла мати й припала до
дитини. А в!тер н!с понад житами уривки
ii тужшня.
Ближче, ближче... Товпа зашум!ла, схви-
льована:
— Ну що? Що?
— Живий?
— Живий! У голову поранений.
3!тхнули десятки грудей. Навшпиньки
спинаючись, очима великими кииулись до
хлопця, що на руках несли. I дихання за-
та'!ли. I иа них глянули син! оч!, наче Во-
лошин в жит!. Волосся — житш колоски
б!ляв!, ! по ньому стшала кров на обличчя
блще, на сорочку полатану-полатану.
АНДРШ ГОЛОВКО
Листопад
168 Наш nioHepcbKuii з б i р
«Hainifl Батьшвшиш — ипстде-
сят» — така тема сьогодшшнього
гпонерського збору. I в гостях одна
з перших пюнерок. ниш вщома ди-
тяча письменниця 1рииа Шкаров-
ська.
А ще ми з вами продовжимо на-
шу розмову про ударну X п’яти-
р1чку.
ПЮНЕРСЬКА ГТЯТИР1ЧКА
Дбають ш’онери й про cboix мо-
лодших друз!в — жовтенят.
Воин створюють клуби жовтеият,
обладнують для них у кожшй школ!
irpoei майданчики, протеки. Особ-
ливою турботою оточують шоиери
жовтенятськ! групи початкових шил.
Разом з жовтенятами пюиери бе-
руть шефство над дитсадками. Вони
озеленюють територ!ю дитячих сад-
К1в, садять там квгги. В подаруиок
малеч! виготовляються прашки.
1ШСТДЕСЯТ POKIB ТОМУ...
Б агата, щедра та не-
осяжна наша велика Батьювщина. Все е в
иас: висок! гори, непрохщш л!си, ковилов!
степи, альпшськ! луки, повиоводш р!чки,
незамерзаюч! озера. До революцп все не
належало царю, пом!щикам i капггалптам.
Важко жилося народу в т! часи. Вш зор!
до зор! гнув спину на пом!щицькому пол!
селянин; в м!стах — на фабриках i заводах
роб!тник!в нещадно експлуатували хазя!.
Роб!тники жили в сирих пщвалах, ix пере-
слщували штрафами, вони не мали змоги
прогодувати с!м’ю. Нав!ть !хн! маленьк!
д!тки змушеш були працювати.
Ще ripine жилося трудовому люду на
околицях царсько! Pocii. Украшцям, б!ло-
русам, узбекам, киргизам. Тх пригшчували
рош’йськ! пом!щики, фабрикаити й м!сцев!
пани, куркул!, ба!'. Царськ! чиновники зне-
важливо иазивали ix «шородцями», заборо-
нили вчитися на cBoift р!дн!й мовг Так було
до революцп.
Не раз народ повставав проти cboix гно-
бител!в. Але цар i його сатрапи по-зв!рячо-
му розправлялися з бунтарями. На ix бош
була сила: солдати, котрих примушували
стрмяти в повсталих, в’язниш, куди кидали
боршв за свободу.
В тисяча дев’ятсот чотириадцятому poui
почалася св!това вшна, яку розв’язали ка-
п!тал!сти р!зних краш. Багато горя й стра-
ждань принесла вона робггиикам i селянам.
Pocii. Терпець 1хшй ув!рвався. Народ по-
встав i скинув з престолу царя Миколу
II. Але владу захопили кагпталкти i ло-
мщики. Вони створили Тимчасовий уряд.
Цей уряд не дав народу и! хл!ба, ш
миру.
ПарДя б!лыповик!в, яку створив i якою
керував Володимир 1лл!ч Леши, закликала
народ продовжувати боротьбу i встановити
владу трудящих.
I от у тисяча дев’ятсот щмнадцятому ро-
ui, двадцять п’ятого жовтня, в наши кра’!н!
вщбулася Велика Жовтиева соц!ал!стична
революшя. Крейсер «Аврора», що стояв на
Нев!, поблизу Зимового палацу в Петрогра-
да дав залп. Це був умовний сигнал до
штурму палацу, в якому перебували мш!с-
три Тимчасового уряду.
О дванадцятш годин! ноч! революции!
загони робпнишв, червоиогвард!йц!в, ма-
трос!в розпочали наступ. Обстрмявши палац
з рушниць i кулемет!в, воин зияли засади
юнкер!в i ув!рвались в Зимовий. Але й там
Листопад
169
тривав 6ifl, вороги стрмяли в повсталих з
ycix кутмв. Hapeiirri офщер1в, котр! охоро-
няли палац, було знищено. KoMicap Bifl-
ськово-революцшного кохптету В. А. Анто-
нов-Овсеенко вв1Йшов у залу, де за довгим
СТОЛОМ СИД1ЛИ М1Н1СтрИ.
Вш сказав Тм:
— 1м’ям революцн оголошую Тимчасо-
вий уряд позбавленим влади!
Революшя перемогла. Це сталося завдяки
партп бнльшовиюв на чол! з великим Ле-
ншим.
А двадцять шестого жовтня о шостш го-
дин! вечора закшчив свою роботу II Все-
росшський з’Гзд Рад. Вш прийняв леншськ!
Декрети про мир i землю й створив Радян-
ський уряд — Раду Народних KoMicapiB,
яку очолив Володимир 1лл1ч Ленш.
ИИстдесят рок1в минуло з того знамен-
ного дня. ИИстдесят роюв кнуе перша в
свт роб1тничо-селянська держава. ИПстде-
сят рок1в живуть у мир!, злагод!, вмьному
труд!, будують комушзм республши могут-
нього Радянського Союзу!
Листопад
170
ШКОЛИ НЕ 3 Г ACHE
Уривок.
Настало Сьоме листопада — свято, про
яке 1нка так довго й рад!сио мр!яла. Але
те, шо вона побачила увечер! в Mien, пере-
вершило вс! и мри. Xi6a могла вона уяви-
ти co6i цю величезну, завб!льшки як щогла,
електриф1ковану цифру «10», встановлену
на будинку окружкому партп? Минулого
року п не було, 1нка пам’ятае точно.
А вогнист! стр!чки ьлюмшашй, що окрес
лили будинки, вулиц!, сади й парки, оркест-
ри на балконах, весел! юрби на майдаи-
чнках!
Ось повол! Где грузовик, i сидять у иьому
комсомольш заводу !мен! Артема. Юиак у
фраку й у цилшдр! вигукуе на всю вулицю:
— Алло! Алло! Панове громадяии! його
величшсть свгговий каштал хоче знищити
Bcix комунар!в ! звертаеться за допомогою
до Другого 1нтернашоналу.
1нший хлопчина, зображаючи, очевидно,
угодовця з Другого Гнтернашоналу, так са-
мо голосно в!дцов|дае:
— Не хвилюйтесь, Панове кап!тал!сти,
Радянський Союз буде знищений, для того
icuyiOTb гази.
А комсомольш насмипкувато сшвають:
Не страши! нам ваш! гази,
Чум-чара, чура-ра,
Ми вам скажемо одразу:
Ку-ку!
А це що таке? 3 правого боку вулиш !'де
ще один грузовик, i в ньому стоять люди
в шрих бушлатах, в круглих сукняних шап-
ках. На руках i ногах у них справжш
кайдани.
Та 1иш аштрохи не страшно. «Каторжни-
ки» регочуть, шдштовхують одни одного
руками, закутими в ланцюги. 1нка знае, що
це комсомольщ-харчовики Чдуть до свого
клубу «Харчосмак» ставити шсцешвку з
дореволюцшного життя.
Навколо сп'льки шкавого, шчого ие хо-
четься прогавити, а це важко учаснику свя
та, який ие стонъ иа панели не вдивляеть-
ся, а сам крокуе в пюнерському строю в
юнгштурм!вському костюм!.
В юнгштурм!вському костюм! й без паль-
та! Ось який теплнй, чудовий веч!р випав
на честь великого свята — десятшпття
Жовтия!
— Раз-два, л!вою! Л!вою! — командуе
Рем.
В!н крокуе справа, без шапки, задержи
патлату голову.
- Поруч з ним, намагаючись потрапити в
ногу, шдтюпцем посппиае Сима— в ста-
Листопад
171
ренькому чолов!чому пальт! й червошй ко-
синць В!тер тршоче й розшвае П косм.
А попереду строю, з прапором загону в
руках, виступае сам голова базово'1 ради
Димка Логвиненко. Обличчя в нього суворе,
губи мщно стулеш й вигляд такий, мовби
веде в!н полк червоногвард!йц!в на бш з
бгляками. Праворуч вщ Димки маршируе
барабанщик Вася Янченко. Так, Вася Ян-
ченко, який завжди з таким кислим вигля-
дом вщповщае уроки, ней самий Вася зараз
невщзнаний. Усмгхаеться на весь рот пере-
хожим, д!тям, рухомим фщурам у вДрииах
магазишв. Кепка хвацько зсунута набакир.
I причина всього цього — пюнерський бара-
бан, який висить у нього иа грудях. Немае
в школ/, немае в ц/лому С/чневому район!
та, напевне, в усьому Киев! такого ба-
рабанщика! В строю Вася i барабан —
одне иерозд!льне ц/ле, звучна, пустотлива
!стота.
Коли барабанщик замовкае, пгоиери за-
чииають /пеню. Сшвають вони оглушливо
дзвшко, так, що чути, мабуть, на л!вому
берез! Дишра.
Зараз вони йдуть до сво/х /пдшефних, иа
Брест-Литовське шосе, в дитбудинок !меш
III ЫтернаЦюналу. I сшвають вони свою
любиму п!сню. Шсню про юного барабан-
щика, який iuiOB в атаку попереду вс!х з
веселим другом-барабаном, з вогнем б!ль-
шовицьким у грудях.
1м по тринадцять, чотирнадцять л!т. Зви-
чайно, вони не встигли ходити в атаки i
брати участь в боях. Про громадянську
в!йну й про революцпо знають т/льки з роз-
повщей старших i з книг. Та червоне зна-
меио революцн, якому присягали батьки,
урочисто й переможно розв!ваеться над
Тхн!м дитинством. I, хоч не чути гуркоту
гармат й канонад, давно в!дгрим1ли 6oi !
рщне небо голуб!е над м!стом,— висшвую-
чи цю nicHio, /понери вщчувають себе сол-
датами.
Ми йшлр кр!зь гурк!т каионади,
Кр!зь свисти смертельних в!тр!в,—
заствують Сима й Рем.
A rici шдхоплюють:
Ми йшли боронить барикади
Спартак!вц!в, см!лих боршв.
Поиливли вулиц!, заквДчаш кумачевими
знаменами й транспарантами, балкони, при-
крашен! килимами, натовпи гуляючих з
прапорцями, червоними трояндами в петли-
цях.
Ось i Брест-Литовське шосе. Дитбудинок
!мен/ III 1нтериац!оналу.
1РИНА ШКАРОВСЬКА
Листопад
172
НАЩО ДУБАМ ЛИСТЯ ВЗИМКУ?
Уже лк i не жовтий. Уже Bin без-
листый. СтоТть в ту маш. Гуде поти-
хеньку Bropi. Там, у верхов)тт), ходить
зима, носить в сишй пелен) зав)рюху.
Т)льки дуби брунатш. Мщнолист) во-
ни. Аж весною роздягнуться, хоч i не
мерзнуть. Взимку вс) дерева в л)с)
густимуть на стуж) голим в)ттям. А
дуби шум)тимуть Гм про весну.
Ось нащо дубам листя взимку.
ГРИГ1Р ТЮТЮННИК
Листопад
173
Загадки • Загадки • Загадки
Жовтобокий карапуз
Йшов городом та й загруз,
Бо насшня сйльки мае,
Що аж боки роздимае.
Через те й загруз...
ГРИГОР1Й ХРАПАЧ
У вагон! св!тло, чисто,
За вагоном — темнота...
Довго !демо тд м!стом,
Раптом по!зд вил!та
3 шдземелля на Дншро.
Гарне в Киев!...
ВАЛЕНТИН КИРИЛЕНКО
1
Листопад
174
БЕРД
О
На
полян! проводить коло
е
д!аметром 1,5—2 метри, а в центр! кладуть ка-
мшь чи забнвають дерев'яну цурку. Це фортеця,
а по-в!рменськн — «берд». ©
Д1ти роздьляються на дв! команды. Одна розташо-
зуеться навколо фортещ — це нападаючъ Напада-
юч! намагаються проникнута в фортецю, захопнтн
ii. Захисники не пускають i намагаються доторк-
нутнся до нападаючого, щоб вывести його з гри.
Нападаюч! можуть братн захисннктв у полон. Для
О
е
цього вони повинн! внманитн захнсника подал!
В1д фортещ, а потгм спритно об!йтн його, проб!г-
ти м!ж ннм i фортецею. Поло нений вибувас з гри.
Якщо нападаючий проннкне в фортецю, а захнс-
ннкн не зум!ють до нього доторкнутися, фортеця Ьч
вважаеться взятою. Шсля цього команди мшяють-
ся мдецями. g
•О
Загадки • Крутиголовки • Весел инки
Як1 лттературн! геро! заховалися год цими масками?
Листопад
175
На мороз! стоять гол!,
Потепл!е — вдягнуть льол!.
МИХАЙЛО ХИЖКО
Не служили в моряках,
А в моряцьких тальниках.
МИХАЙЛО ХИЖКО
ГЛИБОКА Р1ЧКА
В Люди запитала раз Мар!чка:
— А у вас в сел! глибока р!чка?
— Ой, глибока ду-же! — каже Люда,—
Як лягти, то з головою буде...
СТЕПАН ГРИЦЕНКО
Листопад
2
Дорожний майстер грудень
Мости будуе всюди,
Вкривае piKu кригою,
Воюе 13 одлигою:
Дороги nidморожуе
Ще и снггом припорошуе,
Щоб на дзвшких санчатах
Новому року мчати.
ТАМАРА КОЛС)М1вЦЬ
5 ГРУДНЯ—
ДЕНЬ КОНСТИТУЦП.
26 ГРУДНЯ —
60-а Р1ЧНИЦЯ ПРОГОЛОШЕННЯ
РАДЯНСЬКО! ВЛАДИ
НА УКРАКН1.
ПОНЕД1ЛОК 5 12 19 26
BIBTOPOK 6 13 20 27
СЕРЕДА 7 14 21 28
ЧЕТВЕР I 8 15 22 29
П'ЯТНИЦЯ 2 9 16 23 30
СУБОТА 3 10 17 24 31
НЕД1ЛЯ 4 II 18 25
178
РАДЯНСЬКИЙ ГЕРБ
Радянський герб — символ едност!
й дружби багатонацюнально? Радян-
сько!' держави, до якоГ входять п’ят-
надцять союзник республш. Розказу-
ють, що Володимир 1лл1ч Ленш за-
просив якось до себе представниюв
народу i своТх соратниюв.
— Треба виршити, яким буде наш
герб, герб першо! у свит краши ро-
б1тник!в i селян,— сказав вш.
Довго радилися. I дшшли згоди.
Насамперед нехай буде зображена на
тому герб! земна куля. Як символ
того, що настане день i новий лад за-
пануе на всш землг I щоб його не-
одмшно осв1тлювало яскраве промш-
ня сонця, яке символ!зуе мир i щастя
Bcix трудящих. А над ним хай буде
червона п’ятикутна з!рка, що свщчи-
тиме про робпничу i селянську мщь.
Решту, що треба було для герба,
дали делегати народу. Коваль пришс
31 свое! майстерш молот, батрак —
сн!п пшениц!, селянка—серп, ткаля—
червоне полотно...
I справдц вдив!ться в герб СРСР—
все це е на ньому.
Державний герб Радянського Сою-
зу був затверджений в 1922 рощ.
За Конституц1ею на Державному
герб! СРСР зображено серп i молот
на земнш кул1, обрамлений тугими
колосками, перевитими червовою
стр>чкою з написом «Пролетар! Bcix
краш, еднайтеся!» — мовами кож но!
з п’ятнадцяти республж.
Груденъ
* *
Ходить Д1Д б!лобородий
Полем, л!сом, перел!ском,
Застилав рши льодом,
Виграе ср!блястим блиском.
На берези сипле шш,
Укрива дерева пухом,
Луки, ниви iдолини
Б1лим вкутув кожухом.
Скр1зь двдуся носять ноги,
Bcix провада на хвилинку.
Вадпочине 1з дороги,
Ставши важно гпд ялинку.
ЯКУБ КОЛАС
/Хуже рано Настуся встала i навшпинь-
ках внйшла до кухш. Куховарка Маруся
ще лежала на своТй шнроюй скрнш.
— Що це тн сьогодш схопнлась Hi cbit
Hi зоря? — спитала вона, пщв!вшн з подуш-
ки голову.
—-Та так чогось не спиться, тпочко,—
в!дпов1ла Настуся. Насправд! ж п трнво-
жнла думка: а що„ як Максима вже немае
в корпус!? Може, його внвезлн куднсь
уноч1‘?
Накинувши холодайку, вона метнулась
1зкухш.
— Куди це тн?—зднвувалась Маруся.
— В сарай побежу, по дрова.
Перед свпанням злегка шдмерзло, земля
пошерхла i вкрнлася тоненькою крижаною
юркою. У двор! було порожньо й мертво.
Т1льки в кутку, б!ля шдвалу, на мить спа-
лахнув вогннк: то вартовнй, одвернувшнсь
од в1тру, запалював цнгарку.
Настуся зпхнула з полегшенням. Раз вар-
товий б1ля шдвалу, значить, Максим 1ще
там. Та чн жнвнй вш? Чн давали йому хоч
питн?
НАСТУСЯ
Уривок
Носячи 13 сарая до кухш оберемкн дров,
Настуся щоразу скоса поглядала на варто-
^^^^ле запитуватн про в’язня не вщва-
Ларуся теж устала, розто-
готувати панам сш-
агато г^
маленька Настуся теля сме^Н
ха та недобра т!тка Мари^И
ку до генерала Павлов
покоях та няньчит
Зою. Пнхата нан^Я
я
я
я
Ar ni< 1 спо^Я
на чол! з cboim геш^И
ють, вбивають робпннк^И/
строений народ готуеться^Я
нього внр1шального бою.
Одного разу до генералов.^Я
велн скривавленого молодоИ
Настя приголомшена—лнше.Я
Максим! Син зал!зничннка д.Я
1 дйвчннка enpiuiye будь-що виз!
сима, якого зачиннлн до ген'
погреба.
Настуся одягла И, умн-
анною кашею. Жнття
Ьм, шби шчого й не
I була там десь гли-
ста голодна поранена
МГ подзвоннла з поко!'в,
Яшданок. Маруся в!дразу
Гоботяща, пошрна, вона
югоджатн панам i все бо-
генеральшу.
|Ко! — забщкалася вона. —
а до кавн! Доведеться в
*1
шдскочнла. В погр!б? Ад-
ивалц де сндить Максим!
I по тнх же сходах, тьпьки
Кожи а б озватнся до Мак-
li жнвнй...
к, Т1точко! — швндко ска-
у та с!рникн, д!вчннка
иечиком у руках i набли-
г°.
б треба,— не днвлячись
Настуся.— Вщчншть.
181
Вартовий мовчки вщ!мкиув здоровениий
висячий замок i вщхилив важк! кован! две-
pi. Настуся хот! л а була запалити св!чку,
але роздумала i стала навпомацки сходити
вниз.
Опинившись иа р!виому м!сц!, вона ки-
иулася л!воруч i намацала дверь засуиу-
Т1 важким зал!зним засувом. Замка иа за-
сув! не було. Д1вчиика припала губами до
тоиесенько! щ! линки й обережно покли-
кала:
— Максиме!
За дверима почувся uiypxir. «Живий!» —
зрад!ла Настуся i пльки хот! л а озватися
знову, як Haropi щось грюкиуло. Д1вчинка
прожогом кинулася до дверей навпроти.
Вщсунула засув, зайшла у пщвал !, за-
садивши св1чку, поставила !! иа вистуш
стши.
В жовтуватому мерехтливому св!тл! по-
стали замш!л! цегляш стши, a nonifl ними
д!жки з опрками, капустою, ящики та
бочки.
Haropi, пщ самою стелею, cipi.no невелич-
ке в!конце без шибок, з нашврозламаною
рамою. В!конце виходило в глухий прову-
лок, по якому рщко проходили люди. А
шо, коли б?.. Настуся зм!ряла очима вщ-
даль.
Так, до вжоиця можна дютатись, якщо
зал!зти на бочки i покласти зверху два-три
ящики. А на дверях, за якими сидить Мак-
сим, немае замка! Треба мернпй привести
сюди Максима, вш вил!зе через вжоице i
врятуеться!
Настуся похапцем налила в глечик верш-
к!в i вислизнула на сходи. Постояла хвиль-
ку, прислухалась — тихо. Тод!, поставивши
глечик иа шдлогу, пщшшла до протилеж-
них дверей, налягла на засув i вщсунула
до самого кшця.
— Максиме! — знову покликала вона.
— Я тут! — почула воиа б! л я самого
вуха.
Вона вхопила його за руку i потягла за
собою.
— Сюди,—шепнула, заводячи в геиераль-
ський norpi6. — Тут е вжонце... Икайте
швидше...
Максим оглянувся навколо: пщняв св!ч-
ку, иа мить освиивши бочки в кутку шдва-
лу, i зараз же погасив ii. В cipift швтемря-
ei Настуся вщчула мшний потиск Макси-
мових рук 1 вискочила иа сходи. Засунувши
засуви на обох дверях, воиа повол! пщия-
лась нагору.
Серпе !й завмирало.
Що, коли вартовий про все догадаеться?
Що, коли вш зараз схопить ii тут на по-
роз!.
Настуся мщио притиснула до грудей гле-
чик !з вершками, щоб вартовий ие помь
тив, як у ие! трусяться руки. Але той бай-
дуже перебп очима по д|'вчииш i зиову иа-
в!сив иа двер! великий замок.
— Що з тобою? — аж руками сплеснула
куховарка, коли д!вчиика поставила перед
иею глечик !з вершками.— Та в тебе лице,
як стша, б!ле!
— Голова болить, — пробелькотма На-
стуся.
— Ну посидь, я сама паиам снщанок
одиесу.
Настуся зайшла в «детську», знесилено
опустилася иа шдлогу б!ля 3oi i почала пе-
ребирати !грашки, не бачачи шчого перед
собою.
Що з Максимом? Чи вил!з Bin !з шдва-
лу? Чи и!хто його не пом пив? Вся похоло-
иувши, воиа щомит! чекала постриив з
вулиц!, крику. Але скрНь було тихо. Па
ни спошйно сищали в щальнь Зараз гене-
рал закончить снщанок ! скаже привести
Максима иа допит. Максима не знайдуть,
здшметься галас... I тут зразу виявиться,
хто його випустив... Треба «кати, покн все
не викрилось!..
Д!вчинка вибпла в кухню i почала га-
рячково натягати на себе одежину.
— Я надв!р вийду, тггко... Голова кру-
титься...— уривчасто промойила воиа
— 1ди, дочко, щи, може, тоб! полегшае,—
об!звалася куховарка.
За мить Настуся була вже на вулиц!.
Добпши до повороту в провулок, куди ви-
ходило вшонце пщвалу, вона зупинилася
Щось шби магштом тягло ii туди. Хоч би
одним оком гляиути на те вшонце! Настуся
тихенько прокралася провулком nonifl сте-
ною корпусу.
В!конце було иижче поверхш земл!,' в
глибокш ям!. Д!вчинка озирнулась —• чи
не йде хто позаду? — i нахилилась над
вжонцем.
3 чорного отвору не доносилося жодно-
го звуку. Т!льки у в!кш стирчав св!жий
уламок прогнило! рами.
«Ут!к! Ут!к!» — забилася рад!сна дум-
ка.
Тепер i Настус! шчого бмьше гаятись. На
Сшну воиа вже не пще. Вона поб!жить
прямо на станц!ю, в депо, розшукувати
дядька йосипа.
IHHA ХРИСТЕНКО
Груденъ
182
Д1ДИ МОРОЗИ
Гугуце знае, зв!дкн беруться Д!ди Морозн.
У них е своя краТна, хмарн в н!й тремтять
в!д холоду, а сонце не св!тить, тому що
воно в нас. А !'м лишаеться лише скалка од
мкяця та к!лька з!рок. Виляю Д1ди Моро
зи живуть у Tift краТн! — i стар!, i мал!,
i зовс1м манюш. Бабуня Зима виводить i'x
так- розсипле крихБки по cHiry, накрие
кожну шапкою, а на ранок гульк, !з кри-
х!тки маленький Д!д Мороз виростае. Про-
сто з шапкою на голов!. Три дш бабуня
Зима тримае Тх у своТй хат! й годуе сш-
жинками, пот!м чекае, коли в них п1д но-
сом вуса та б!л{ бороди повнростають. По-
т!м випускае i'x у дв!р—сам! роспть! — i
виводить нових.
Маленьк! Дщн Морози ганяються один
за одним по CHiry, Тздять з гори на санча-
тах i кндають шапками в б!лих ведмед!в.
А хто лишаеться вдома, той лшить сшго-
вих лялечок.
У школу Д|'ди Морозн 1'здять на оленях
i вивчають там Дльки географ!ю та чуж!
мови, щоб знати eci на св!т! мови й доро-
ги. А пишуть вони не на чоршй дошщ, а
на биюму cHiry.
Найстарш! Д!ди Морози працюють на
фабриш irpaiuoK. Ця фабрика без даху,
щоб, бува, HixTo з Д!д!в Мороз!в не роз-
танув.
Перед Новим роком, коли сшг засипае
будинки, Д!ди Морози кладуть кратки в
торби й адають верхи на олешв.
У пол! олеш прокладають co6i дорогу
ногами, а в flici—рогами. Дщи Морози
шкого не бояться. Нав!ть вовюв, бо вовки
в них служать замкть собак. Тдуть вони.
!дуть i добуваються до б!ло! стайнь Там на
•них ждуть б!л! кон! з величезними очима,
як! уноч! дорогу бачать.
Олен! б!жать назад, на швшч, у царство
Знми, а б1л! кон! везуть Д!д!в Мороз!в: ко-
го — на сх!д, кого — на захщ, кого — на
п!вдень. Т!льки сшг рипить шд полозами
саней, та заметит патлае Тм 6uii бороди,
якими вони шдганяють сво!х коней. У вс!
села та м!ста везуть Дщи Морози нодарун
ки д!тям.
Опорожнять Д!ди Морози сво!' м!шки,
повиучують напам’ять вс! в!ршики, яю д!ти
читатимуть на ялинках, вс! шсеньки вс!ма
мовами та й повернуться додому. Там вони
сшвають один одному дитяч! шсеньки, чи-
тають в!ршики й чекають не дочекаються,
коли ж знову прийде Новий р!к.
А тим часом хмари в !хшй кра!'ш трем-
тять в!д холоду, а в неб! св!тить лише скал-
ка од м!сяця та кьлька з!рок.
СПИРИДОН ВАНГЕЛ1
Грудень
187
Загадки • Загадки • Загадки
МОРОЗИЩЕ-Д1Д
За дверима б!лими —
холодище, л!д.
Там живе, ховаеться
Морозище-дщ.
У його квартир! повно
е завжди
PisHoi, хорошо! й св!жо! !ди.
ЛЮДМИЛА УЛЬЯНИЦЬКА
ХТО ВОНА
Прийшла до нас бабуся
У б!лому кожусЕ
Поля причепурила —
Пухнастим сн!гом вкрила.
Вгадайте — хто вона,
Бабуся чепурна?
ГАННА ЗРАЛКО
Грудень
188
ЗИМОВА КАЛИНА
Все жахав мороз калину:
— Поб!л!еш ти, як сн1г,
Заморожу до загину.—
Заморозити ж не зм!г.
Червошла, пломенъла,
Грона жевр!ли, як жар.
Не лякалась, не б!л!ла —
Не калина, а пожар.
А коли прибыли д!ти,
Любо мовила вона:
— Ви мене в кош! бергге,
Я морожена — смачна.
Зустр!чали з пир!жками
Свхй Новий щасливий р!к...
I солодкими ц!вками
Лився хм на губи схк.
ПЛАТОН ВОРОНЬКО
Груденъ
189
Грудень
НОВИЙ PIK
Новий piK, Новий piK
Йде, мов добрий чар!вник.
На р!чках склян! мости,
В шапках заячих хати.
I ялинка в добрий час
Увшшла у зал до нас.
Сяе, мшиться весь зал,—
В нас сьогодш карнавал.
Все навколо — мов у казщ:
Коля — в масц1, Оля — в масщ,
Я — зозуля, зайчик — В1тя,
А вовки — Андршко й Митя,
Галя — пава, Петрик — лось,—
Сшльки тут зв!рят зшшлось!..
А Дхдусь Мороз в торбинщ
Нам уйм пришс гостинщ.
Ми казки йому читаем,
I з Сшгуронькою граем,
I сп1ваем, i танцюем,—
Он як весело святкуем!..
Новий piK, Новий piK
Йде, мов добрий чар!вник.
На р!чках склян! мости,
В шапках заячих хати.
Cnir лягае на nopir,
Мшяць хмарку взяв на pir,
Заздро дивиться в наш зал —
Хоче теж на карнавал.
ЛЕОН1Д КЛЮШЕВ
- --
3MICT
М’ястк1всъкий А. Нам уже ш!стдесят . . . 4
Коломгецъ Т. С!чень........................... 7
Близнець В. Рукавички......................... 8
Наш тонерський зб!р...........................10
Богаевський Б. Свято в л!с!...................12
Ушинський К. Чотири бажания. 3 росшськоХ 13
Скомаровський Б. Три лижи! .... 13
Утк1н В. Релхктов! рослини....................14
Остяцька гонка .............................. 16
Загадки, впсторини, см!шияки .... 16
Коломгець Т. Лютий............................17
Черников М. 3!рка Рад. 3 росшськоТ ... 18
Любченко G. Людина з легенди .... 19
Свтушенко М. Улюблений портрет малеч! . . 21
Толстой Л. Стрибок. 3 рос1йсько1 .... 22
Наш тонерський зб!р . . 24
Утк1н Б. Нафтуся..............................26
Добр! поради..................................27
Костецъкий А. Стжинка.........................28
Ярмиш Ю. Вовки та гуска.......................29
I я, як батько. 3 болгарсько: . 30
Нанайський паровоз............................31
Загадки, вшторини, крутиголовки . . . . 31
Коломгець Т. Березень.........................33
Заб/ла Н. Мамине свято........................34
Заб1ла Н. Барвшок . 34
Шевченко Т. Сон...............................36
Разумневич В. Серце Чапая. 3 росшсъксп . 36
Чайковсъкий Б. Найвидатшший байкар Укра!ни 38
Гл1бов Л. Чиж та Голуб........................39
Глебов Л. «Котилася тар!лочка» . . 39
Наш тонерський зб!р...........................40
Кава В. «Зв!дки ти, хлопче?» .... 42
Носов М. Живий капелюх. 3 росшсъксп 44
Таджицький хокей .............................46
Добр! поради........................ 46
Загадки, крутиголовки, см!шинки .... 47
Коломгець Т. Кв!тень..........................49
Прилежаева М. Розпов!д! про Ленша.З росшсъксп 50
Пархоменко О. Земляки.........................61
Podapi Д. По1зд майбутнього. 3 йгалшсъкт , 52
Чайковсъкий Б. Закоханий у життя ! дггей 53
Трублашг М. Пригоди в твденних водах . 54
Наш тонерський зб!р.......................... 56
Девендорф Е. Про ворона, який bmib розмовляти.
3 англшськш..................... 58
Долженко С. Зернятко ... 59
Дмухар В. Веснине . . ... 59
Сингалвський М. На врожай ... 60
Бойко Г. Д!ти Ч!л! (уривок) .... 61
Ялика-таусма........................ 62
КухалашвШ В. «Адм!рал» .... 62
Цпсавинки зв!дус!ль . .... 63
Загадки ......................................63
Колом1ець Т. Травень......................65
Крупська Н. Перше травня. 3 рос1йсъксп . 66
Щипачов С. Шонерський галстук. 3 росшсько! 67
Бичко Б. Це наш тато пртхав з вшни ... 68
Вернигора О. Перша атомна Украхии 69
Гончаренко Б. Васькова бомба ..... 70
Скомаровський В. Червоний бант .... 72
Добр! поради..................... . 72
Сахарное С. Моретрус. 3 росшсъксп . 73
Наш тонерський зб!р...........................74
Вангел1 С. Дощ. Сонце. Озеро. Дорога. 3 молдав-
съксп.....................................76
Ц!кавинки зв!дус!ль 77
Б1лъшансъкий Б. Л!чилка 77
Росшська гилка 78
Загадки, крутиголовки 79
Колом1ецъ Т. Червень . . ... 81
Чубач Г. Л!то.................................82
Biepy Г. Хл!б з росою. 3 молдавсъксп ... 83
Гайдар А. Р. В. Р. (уривки). 3 росшсъксп 84
Страт1ев С. Черешня з пурпуровими серцями.
3 болгарсъког.............................86
Познансъка М. Зелена повшь .... 87
Павличко Д. Птиця...................... . . 87
Наш тонерський зб!р . 88
Сахаров А. Ряйвний струмок . . . . 90
Муса Галг. Думаю. 3 башкирсъксп ... 91
Сингалвський М. М1й друг Ал! . ... 92
Ц!кавинки зв!дус!ль . . ... 93
Звикай до води................................94
Загадки, скоромовки, крутиголовки ... 94
Колом1ець Т. Липень...........................97
Кононов О. Б!ля озера Розлив. 3 росшсъксп . 99
Байкова Б. Кораблик-герой....................100
Бойко Г. Б!рна покликанню....................101
Познансъка М. Ласкаво просимо в наш д!м 101
Колом1ець Т. Вггрисько.......................102
Прокопенко I. Сонце, Сонечко ! Соняшник . 103
Наш тонерський зб!р ....... 104
Костецъкий А. Кому що сниться .... 106
Ц!кавинки зв!дус!ль . ... 107
Бондарчук П. Дощик ! сонце...................108
Добр! поради . . 109
Вчися плавати . . НО
Крутиголовки .110
См!шинки веселинки .... 111
Коломгецъ Т. Серпень ........................113
Качан А. Обжинки.............................114
Близнець Б. На жнивах........................115
Палагута М. В!рш! про ремесло . . . 117
Гончаренко В. Як теля планер з’!ло . . 118
Наш тонерський зб!р..........................120
Усач Г. Л1сова с!мейка....................... 122
Сухомлинський В. Як! ж ви щаслив! . . . 123
Костил ьов В. Золотий к!нь....................124
Загадки ................................ ... 125
Хто найметкхший?..............................126
Щкавинки зв!дус!ль ..... 126
См!шиики-веселинки ....... 127
Коломгецъ Т. Вересень ... ... 129
Пархоменко О. Найперша книжка .... 130
Фролова М. Стара парта....................... 131
Шкаровсъка I. Поручик Жадашвський . . . 132
Курлат И. Кра!на — будова одна .... 133
Касс1лъ Л., Поляновськии М. П!онер-розв!дник
Володя Дуб!н!н. 3 росшсъкся . . 134
Бродсъкий О. Новос!лля . ... . 135
Наш тонерський зб!р....................136
Утк1н В. Рослини-мандр!вники ..... 138
Добр! поради...........................140
Мудре р!шеиня. 3 еск1мосъко1 . . .141
Лело...................................142
Цпсавинки зв!дус!ль ... . 142
Загадки, см!шиики ............................143
Коло Mie ць Т. Жовтень.................145
Мензул Л. Вчительц!....................146
Заб1ла Н. Р1дний Ки!в . 147
Алексеев С. Секретна просьба . ... 148
Чалий Б. Барв1нок йде до школи ... 150
Мишка та горобчик. 3 удмуртсъкоТ . . . 151
Наш тонерський зб!р....................152
бсенгн С. «Гай без листя...»...........154
Осеева В. Сини. 3 рос1йсъко1...........155
Майстренко Г. Заець i Трезор . .156
Уткгн Б. Родич! Зм!я Горинича .... 157
М’яч у «казан!»..........................158
Щкавинки зв!дус!ль.......................158
Добр! поради ..................................158
Загадки, в!кторини, см!шинки.............159
Колом1ецъ Т. Листопад....................161
Кононов О. На мосту. 3 росшсъкоХ ... 163
Палагута М. Давня картина . . . . 164
Чайковсъкий Б. Автор «Пилипка» ... 165
Головко А, Пилипко (скорочено) , . . , 165
Наш тонерський зб!р......................168
Шкаровсъка I, Н!коли не згасне (уривок) . 170
Тютюнник Г. Нащо дубам листя взимку? . . 172
Загадки .......................................173
Берд .... .... 174
Загадки, крутиго ловки, см!шинки . . . 174
Колом1ець Т. Грудень...........................177
Радянський герб............................... 178
Якуб Колас. «Ходить д!д б!лобородий...»
3 б1лорусъко!........................... .179
Христенко 1. Настуся (уривок) .... 180
Вангел1 С, Д!ди Морози. 3 молдавсъкоТ . . 182
Костецъкий А. В грудш......................183
Д1денко В. Сшжинки.........................183
Щкавинки зв!дус!ль ...... 183
До иовор!чного карнавалу ... 184
Санна кавалер!я............................186
Б1тез Г. Що сталося? 3 сербо-лужицъког . . 186
Загадки .......................................187
Воронько П. Зимова калина . . . . 188
Клюшев Л. Новий р!к ... . . 189
В1ДГАДКИ
Стор. 15 Сн!г
Мороз
Лиж!
Тихнй
G, називаються
вони шпангоута
Стор. 31 Сопьлка
Замок
CiM раз одмхр,
один раз одр!эк
Стор. 47 Оч!
Гусак
Стор. 63 М!сяць
Дощ
Стор. 79 Туман
Ст!лець
Стор. 95 Одиаково
Гарбузн
Стор. 125 Електровоз
Швень
Стор. 143 Дзвоник
Книга
Стор. 159 Литерою О
Калина
Стор. 175 Дерева
Зебри
Стор. 187 Холодильник
Зима
Макет I шмуцтитул и
Володимира Тарасовича Гоичаренка
М а л ю и к и:
А. П. Василекка, I. А. Вишииського,
В. Г. Горбачова, В. М. Григорьева,
К. Б. Григор’евоТ, Н. О. ГригоровоТ,
В. А. бвдокименка, В. М. 1гиатова,
М. I. Компания, Н. Д. Котел,
6. 6. Котляра, В. Ю. Легкобита,
О. I. Ml кори, О. М. Ml щенка,
О. М. ПраховоТ, А. 1. Резиичеика,
В. 6. Савадова
ДВЕНАДЦАТЬ МЕСЯЦЕВ, 1077
Настольная книга-календарь
(На украинском языке)
Для дошкольного
и младшего школьного возраста
Издательство «Веселка»,
Киев, Бассейная, 1/2
Редактор Т. Г. Качалова. Художшй редактор
Г. Ф. Мороз. Техн1чннй редактор В I. Дмухар.
Кор'екторм €. П. Карлаш, В. В. Богаевськмй. Здано
на. внробннцтво 24. V. 1976 р. Подписано до друку
23. IX. 1976 р. Формат 84X108*/ie. Патр офс. № 2.
Ф1з. друк. арк. 12. Обл.-внд. ар к. 17,23. Умозн. друк,
арк. 20,16. БФ 34596. Тираж 150 000. Зам. 1145. Ц1на
1 крб. 5 коп. Вндавинцтзо «Веселка, Кшв, Басей-
на, 1/2. Льв1вська кннжкова фабрика «Атлас» рес-
публжанського виробничогс об’еднання «Полкраф-
кннга» Держкомвндаву УРСР, Лъв1в, Зелена, 20.