Труды В.Г. Васильевскаго. Томъ III

II. Краткое житие св. Стефана Сурожского

Теги: избранные труды исторія труды научные труды

Год: 1915

Похожие

Атлас по описательной морфологии высших растений

Веспер, Энслин, Баадер: немецкий терроризм: начало спектакля

Письма Марка Туллия Цицерона к Аттику, близким, брату Квинту, М. Бруту. Том 1

Раздел Азиатской Турции - по секретным документам б. министерства иностранных дел

Текст

ТРУДЫ
Г. ВАСИЛЬЕВСКАГО.
ТОМЪ ТРЕТІЙ.
ИЗДАНІЕ ИМПЕРАТОРСКОЙ АКАДЕМІИ НАУКЪ.

ПЕТРОГРАДЪ.
И11ОГРАФ1Л ИМПЕРАТОРСКОЙ АКАДЕМІИ НАУКЪ.
Над. Оотр., О дни., № 12.
1915.
Напечатано «о "распоряженію Императорской Академіи Наукъ,
Декабрь 1015 г.
Непремѣнный Секретарь, Академикъ С. Омдепбурп.
ПРЕДИСЛОВІЕ.
Но хронологическому порядку, принятому для изданія «Трудовъ
В. Г. Васильевскаго», запервыми семью «русско-византійскими отрыв-
ками», виервые вышедшими въ свѣтъ въ годы отъ 1875 до 1878, а
теперь занимающими второй томъ этого изданія, долженъ былъ слѣдо-
вать трудъ, имѣющій своимъ предметомъ житіе св. Георгія Амастрид-
скаго. Онъ и слѣдуетъ въ предлежащемъ третьемъ томѣ «Трудовъ», по
дается здѣсь по въ нерпой редакціи, въ какой билъ напечатанъ въ ка-
чествѣ восьмаго «русско-византійскаго отрывка» въ 1878 году, а въ той
новой обработкѣ, которая въ сочетаніи съ переработкой вышедшаго въ
первый разъ въ 1889 г. изслѣдованія о житіи св. Стефана Сурожскаго
молвилась въ 1893 г. подъ заглавіемъ «Русско-византійскіяизслѣдованія».
Для переизданія въ «Трудахъ» тексты житій сличены съ оригина-
лами. Греческіе тексты обоихъ житій свѣрены академикомъ Никити-
нымъ. Въ его распоряженіи были для житія Георгія Парижская руко-
пись, высылавшаяся по ходатайству Академіи Національной Библіотекой
въ Петроградъ, а для житія Стефана — фотографія Халкипской руко-
писи, изготовленная по распоряженію директора Русскаго Археологиче-
скаго Института въ Константинополѣ, академика Успенсваго.
Въ примѣчаніяхъ къ греческимъ текстамъ оговорены всѣ допущен-
ныя въ нихъ уклоненія отъ рукописей, кромѣ перемѣнъ пнтсриункціп и
исправленія такихъ безграмотностей, которыя не имѣютъ значенія пи
для смысла текстовъ, пи для исторіи языка. Не оговорены мелочныя отли-
чія новаго изданія отъ прежняго, такія, папр., какъ разстановка знаковъ
ирсминапія или какъ возстановленныя теперь по рукописи формы съ
такъ называемымъ ѵіі ё<ре>/.о<тті/.6ѵ. Во избѣжаніе недоразумѣвій, можетъ
битъ, не излишне будетъ замѣтить, что ня свидѣтельствѣ рукописи осію-
04
ПРЕДИСЛОВІЕ.
ваны также принятыя въ новомъ изданіи чтенія: стр. 4, 10 6 т 6 (вмѣсто
читавшагося въ первомъ изданіи <оѵ), 8, 2 ті (вмѣсто ех), 8, 5 воѵё^ш<;
<ротт<3іга (вмѣсто іроттш<та), 11, Р еййо&аѵ (вмѣсто ей^охіау), 71, 4 Хріатм
’Іраоб (вмѣсто Хрсотф).
Особенно многочисленныя оговоренныя и неоговоренныя уклоненія
отъ перваго паданія пришлось допустить въ греческомъ текстѣ житія
Стефана Сурожскагѵ. Повидимому, тотъ, кто изготовилъ копію рукописи
для перваго паданіи, многихъ мѣстъ текста, изложеннаго очень иеумѣло
н невразумительно, не понималъ или по разбиралъ и не стѣснялся
давать въ своей копіи не то, что видѣлъ въ оригиналѣ, а то, что но
соображеніямъ часто неудачнымъ желалъ въ немъ видѣть.
Славянскій текстъ житія Стефана, свѣренъ съ рукописью Москов-
ской Духовной Академіи академикомъ Шахматовымъ.
Подготовка къ печати текста изслѣдованій и, въ большинствѣ, слу-
чаевъ, провѣрка цитатъ исполнены И. В. Безобразовымъ.
ОГЛАВЛЕНІЕ.
Введеніе въ Житіе св. Георгія Амастридскаго: ст₽-
I. Обозрѣніе литературы............................. I—Д[
И. Исторія и описаніе Парижскаго кодекса............. XI—XXI
III. Историческія свѣдѣнія объ Амастрпдѣ..............XXI—XXVII
IV. Содержаніе памятника или изложеніе Житія Георгія. . . . ХХѴП-ХІЛП
V. Цѣльность сочиненія и независимость отъ Фотіи.... ХЫѴ—ТЛИ
VI. Провѣрка историческихъ и біографическихъ данныхъ. . . ЫІІ—ЪХХѴІ
VII. Характеристическое умолчаніе объ иконахъ и объ-
ясненіе онаго................................ЬХХѴІІ-ЪХХХѴПІ
ѴІІГ. Діаконъ Игнатіи, какъ вѣроятный авторъ Житія, и
Амастридскій епископъ Іоаннъ................ ЬХХХѴПІ—СѴПІ
IX. О русскомъ имени и русскомъ нашествіи........ . . СѴПІ—СХТ.І
Введеніе въ Житіе св. Стефана Сурожскаго:
I. Обозрѣніе литературы..............................СХІЛІ—С1.ѴІ
II. Историческія свѣдѣнія о Сурожѣ....................СПVI—ССѴП
III. Древнѣйшіе источники о жизни Стешана Сурожскаго. ССѴШ—ССХАIII
IV. Краткое греческое Житіе Стеч>ана Сурожскаго. . . . ССХѴПІ—ССХХІП
V. Содержаніе подробнаго славяно-русскаго Житія и к]>и-
тическія замѣчанія къ оному..................ССХХІП—ССХІ.
VI. Заимствованія ивъ Житій Іоанна Златоустаго и Петра
митрополита...........................................ССХЬ—ССЬХІІІ
VII. Составь первоначальнаго Житія и чудеса. . . . СССХПІ—ССКХХХѴШ
06
ОГЛАВЛЕНІЕ.
СП’.
Житіе св. Георгія Амастридскаго (тексты русскій п грече-
скій) .................................................. 1—71
Житіе краткое св. Стефана Сурожскаго (тексты греческій
И РУССКІЙ)................................................ 72— 76
Житіе (подробное) св. Стефана Сурожскаго (текстъ русскій). 77— 98
Указатели именъ личныхъ и географическихъ............... 99—121
Поправки и дополненія................................... 122
РУССКО-ВИЗАНТІИСКІЯ
ИЗСЛѢДОВАНІЯ *.
житія
свв. Георгія Амастридскаго и Стефана Сурожскаго.
Введеніе и греческіе тексты съ переводомъ.—Славяно-русскій токсть.
* <ЛЬтоішсь заіінтііі Археографической Комиссіи. 1883—1884 гг. Выпускъ
девятый. 1893 г.>
I

ВВЕДЕНІЕ
ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
I.
Обозрѣніе литературы.
Въ 1658 іоду іезуиты Іоаннъ Велландъ и Родефріідъ 1''ви-
шенъ, славные въ лѣтописяхъ пауки основатели монументальнаго
великолѣпнаго зданія, именуемаго «Дѣянія святыхъ», Асіа Вапсіо-
гіпіі, обнародовали три тома своего сборника за мѣсяцъ Февраль.
Здѣсь подъ 21 числомъ помѣщено было въ латинскомъ переводѣ
съ греческаго Влитіе Рео^н ія Амастридскаго — по обыкновенію
съ обширнымъ предварительнымъ комментаріемъ (Соттепіагіиз
ргаеѵінз). Комментаторъ сдѣлалъ замѣчаніе, которому впрочемъ
онъ не придавалъ никакой важности, что въ концѣ Житія гово-
рится объ одномъ изъ первыхъ нашествій Русскихъ на Визан-
тійскую имперію!).
Прошло двѣсти лѣтъ, прежде чѣмъ не лишенное важнаго
историческаго содержанія назидательное произведеніе древняго
византійскаго а.гіогра.Фа нашло себѣ не только благочестиваго—
такихъ мы должны предполагать большое число, -—- но въ то же
время и научно-образованнаго читателя въ той странѣ, которой
всякое древнее извѣстіе и всякая новая подробность о народѣ
1) Ѵііаіп Ііапс аисіог апопуіпиз сотровий, іивііуаіи Іоаппів сидіасіат. Ясгірѣаш
соіірсіо сігса істрога Вазіііі ГоіЧаззе Массііопіз, аііі Ьеоиіа Ьаріепііз. Меіиіпій
сегіо іпсигзіопів Кизвогит, диі Місііаёіія III ас Ваіхіае едиз аѵішсиіі ІешрогіЬиз
ішрегіі Ііотапі йпев тісаіаззе Іе^ипіиг.
I*
IV ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
«Росъ» всего ближе касались. Ни иностранные насадители ученой
исторической критики въ пашемъ отечествѣ-—мы разумѣема,
и основателей скандинавской теоріи происхожденія русскаго народа
и государства,, — ни первые пхъ русскіе противники не обнару-
жили знакомства съ изданіемъ боллаіідпстовъ; между тѣмъ для
противниковъ теоріи Житіе Георгія, несомнѣнно, могло бы
послужить вполнѣ пригоднымъ оружіемъ. Только въ 1844 году,
въ первомъ томѣ Записокъ Одесскаго общества исторіи и древ-
ностей, появилась небольшая статья «О походѣ Руссовъ на Су-
рожъ», сообщенная М. II. Погодинымъ и потому долго призна-
вавшаяся его собственнымъ произведеніемъ, по, какъ теперь
извѣстно, па самомъ дѣлѣ написанная покойнымъ и незабвеннымъ
въ лѣтописяхъ русскаго просвѣщенія дѣятелемъ, протоіереемъ
А. В. Горскимъ1). Обладавшій обширною начитанностію, авторъ
обращалъ вниманіе русскихъ изслѣдователей на два легендарныхъ
источника, въ которыхъ одинаково рѣчь шла. о какихъ-то весьма
древнихъ военныхъ походахъ Руси, то есть, па сказаніе о чуде-
сахъ св. Стефана, Сурожскаго, уже отчасти извѣстное тогда изъ
описанія Румянцевскихъ рукописей Востокова, и на Амастридское
Житіе, оставшееся, какъ сказано, совершенно невѣдомымъ. По
своей обычной скромности, Горскій не дѣлалъ никакого шума и
никакихъ рѣзко поставленныхъ выводовъ изъ своихъ сообщеній;
онъ только полагалъ, что разсказъ о чудѣ, совершившемся надъ
русскимъ княземъ въ Сурожѣ, то есть, въ городѣ южнаго Крым-
скаго берега, объясняется разсказомъ о подобномъ же событіи
при нашествіи Русскихъ па Амастриду, лежавшую па противо-
положномъ малоазіатскомъ побережьѣ Черпало моря; и такимъ
образомъ, подалъ поводъ къ неправильному представленію о то-
жествѣ историческаго событія, лежащаго въ основѣ обоихъ ска-
заній8). Какъ бы то ни было, Амастрпдская легенда, вмѣстѣ съ
іп Сурожскою, сдѣлалась, послѣ появленія статьи Горскаго, новымъ
предметомъ распри между двумя школами изслѣдователей древ- 1 2 *
1) Погодину приписывалъ статью А. А. Куникъ, Г)іе ВепіГип§ іісг асіиѵ.
Войзеп, II, 346. Поправка сдѣлана имъ же: О Запискѣ Готскаго топарха
(Записки Ими. Академіи Наукъ, т. XXIV, стр. 97).
2) Занпскп Одесскаі’о общества исторіи и древностей, т. I (Одесса, 1844)
стр. 195, 196,
ОI Ю.ЗІТ.І IП'. Л11ТЕРЛТУ РЫ.
V
иѣйшей русской исторіи. Скандинавская школа, ученьи! скипетръ
которой переходилъ въ руки Л. А. Кулика, должна была дока-
зывать, что въ Амастрпдской, равно каісь и въСурожской леген-
дахъ, не только не слѣдуетъ видѣть какого-либо свидѣтельства о
неотмѣченныхъ русскою лѣтописью дѣяніяхъ народа Руси ранѣе
862 года, что, очевидно, подрывало бы лѣтописный разсказъ о
призваніи Рюрика съ братьями, — по что, напротивъ, въ обѣихъ
рѣчь идетъ объ одномъ и томѣ же давно извѣстномъ Фактѣ,
именно о походѣ па Царьградъ и сосѣднія византійскія владѣнія
норманно-русскаго вождя Аскольда и послѣдовавшемъ его обра-
щеніи въ христіанскую вѣру, что, какъ извѣстно, произошло не
ранѣе 865 года. Въ такомъ смыслѣ написаны были первыя
статьи А. А. Купика, посвященныя этому вопросу и устарѣвшія
только въ томъ отношеніи, что позднѣе онъ болѣе освободился
отъ впечатлѣнія статьи Горскаго и увидѣлъ совершенную раз-
ность содержанія двухъ легендъ, вслѣдствіе чего Сурожскую
легенду пріурочилъ къ походу Владиміра въ Тавриду и къ его
крещенію1). Противники скандинавской теоріи, а равно и такіе
послѣдователи, которые склонялись къ ней только по критиче-
скому разсудку, безъ сердечнаго влеченія, не имѣли никакого
интереса сводить Сурожскую и Амастрпдскую повѣсти все кгь
одному и тому же походу 865 года.; они сейчасъ же признали,
что тутъ разумѣются два событія различныя мелгду собою и
отличныя отъ Аскольдовой исторіи 865 года, и даже стали утвер-
ждать, что нашествіе Руси наАмастриду относится къ до-рюрпков-
скимъ временамъ. Такой взглядъ былъ высказанъ въ вышедшей іѵ
черезъ два года послѣ появленія статьи Горскаго (въ 1846 году)
«Исторіи христіанства въ Россіи до св. Владиміра» —архпм. Ма-
карія. С, М. Соловьевъ тоже признавалъ, что, какъ извѣстіе,
находящееся въ Житіи Стефана Сурожскаго о нападеніи на Су-
рожъ русскаго князя Бравалипа и о крещеніи его тамъ, такъ
равно подобное же извѣстіе въ жизнеописаніи Георгія Амастрпд-
1) ВегиГип», II, 343—348. Затѣмъ статья ігь академическомъ Бюллетенѣ
аи 1815 г.: «Пег ПаиЬяад иші (Ііе Вокеіігпад еіпей ІІиввспПіпзѣеп, пасѣ <1ег 1>іо-
§гарѣіе ііев ВінсЬоГя Оеог& ѵои Ліпаяігія», ѵонІС. Кипік (Іи Іс 17 ОсіоЬге 1845).—
Гм. также статью «О Запискѣ Готскаго тонарха», гдѣ вопросу объ Амастрпдской
и ( урожскоі'і легендѣ посвящены стр. 97—>116; см. особенно стр. 97, 98.
VI
вві;дг.ші; въ жити; св. Георгія лагипчідскаго.
скаго, относятся къ двумъ событіямъ болѣе раннимъ, чѣмъ
Аскольдовъ .походъ; почтенный русскій историкъ до конца, остался
при такомъ мнѣніи, хотя отъ него отказался первый его выра-
зитель, преосв. Макарій, па. коего дѣлается ссылка, въ «Исторіи
Россіи съ древнѣйшихъ временъ». Преосв. Филаретъ въ своей
Исторіи Русской церкви, хотя и стоялъ па. точкѣ зрѣнія аптп-
пормапской, относительно похода Руссовъ, упомянутаго вь біо-
граты Амастридскаго еппскона, держался такого мнѣнія, что
тугъ разумѣется нашествіе Игоря, описанное у продолжателей
Амартола. н въ пашей первоначальной лѣтописи; предположеніе
основывалось на. томъ, что вь обоихъ описаніяхъ есть черты
сходныя, и что Георгій скончался въ началѣ IX столѣтія1).
Г. А. Гедеоновъ нъ «Отрывкахъ изъ изслѣдованій о Варяж-
скомъ вопросѣ» (Занпскп Академіи Наукъ 1862—1863 гг.)
высказалъ такую догадку, что обѣ легенды, Амастрпдская и Су-
рожская, «взяты изъ одного древнѣйшаго греческаго источника,
восходившаго кь первоначальной редакціи за 865 годъ» и, слѣ-
довательно. гласившаго о до-рюрпковскоп Руси. Въ позднѣйшей
обработкѣ, прежнихъ изслѣдованій въ одно цѣльное сочиненіе
«Варяги и Русь» онъ тоже остается вѣрнымъ своему предполо-
женію, не пытаясь чѣмъ-нибудь подкрѣпить его и, напротивъ,
ѵ признаваясь, что критикѣ еще только предстоитъ выяснить это
«въ высшей степени важное свидѣтельство о существованіи Сла-
вянской до-Варяжскоіі Руси»* 2). Новѣйшіе аптнпормашісты если
уиомішаіоть объ Ама.стридсі;омгь событіи, то естественнымъ обра-
зомъ относясь его къ до-рюриковскпм'Ь временами» и находятъ здѣсь
лишнее доказательство въ пользу исконнаго существованія сла-
вянской или во всякомъ случаѣ не норманской Руси. Такъ посту-
паетъ /I,. (>. Щегловъ ('вь статьѣ «Новый опытъ объясненія
первыхъ страницъ Русской исторіи», Журналъ мшіист. народи,
просвѣщеніи 1874 г.); другіе представители этой школы, какъ
И. Е. Забѣлинъ, обходятъ молчаніемъ повѣсть греческаго житія
и довольствуются однимъ Сурожсшімъ сказаніемъ.
Г) Исторіи Русский пері.иіі. ('очіиіічііі' Филарета, архіепископа харьков-
скаго. Леріо.гі. іюрвыіі. ІІ:і.і,:іиіг третье. Москва, 1857 (Печатано съ изданія
1840 года), стр. Я с.і.
2) Варпгіі и І'ус-і., ч. II, стр. <’Х1І. прпл. 203.
ОВОЗІ’І.НІЕ ЛИТЕРАТУРЫ.
VII
Интересно отпошеіііо^къ Амастрндской легендѣ Д. И. Ило-
вайскаго. Г>ъ сущности онъ не имѣетъ о ней своего опредѣлен-
наго взгляда, и готовь раздѣлять каждое изъ высказанныхъ
мнѣній. Опъ готовъ допустить, что, если Русь въ 864 (віс) году
отважилась сдѣлать нападеніе на, Царьградъ, то, попятно, опа
уже хорошо была, знакома, съ Чернымъ моремъ и его берегами,
ч то, слѣдовательно, этотъ первый набѣгъ на. столпцу Византійской
имперіи не былъ вообще ея первымъ набѣгомъ па предѣлы импе-
ріи, и что такимъ образомъ намъ становятся болѣе попятными
извѣстія о Руси, встрѣчающіяся въ житіяхъ св. Георгія, епи-
скопа Амастридскаго, и св. СтеФаиа, епископа Сурожскаго. Тѣмъ
не менѣе, на. основаніи нѣкоторыхъ признаковъ опъ считаетъ
возможнымъ пріурочива ть легенды и къ болѣе позднимъ истори-
ческимъ событіями, и лицами,. Описаніе русскаго нашествія па,
Амастрнду напоминаетъ ему, какъ и преосв. Филарету, визан-
тійскія описанія Игорева нашествія на. Впоипскіе берега и вы-
зываетъ замѣчаніе, что пѣть ничего удивительнаго, если во
время этого нашествія Русь успѣла заглянуть и въ Амастрнду 1).
Съ той и другой стороны высказано много вѣрныхъ замѣ- ѵі
чаній. По, вообще говоря, аргументы, направленные противъ
лормаппстскпхъ изслѣдованій академика Кулика, основываются
болѣе на, общііхч, соображеніяхъ, па. разныхъ ученыхъ историче-
скихъ сочувствіяхъ, тогда какъ опъ представилъ Формальныя,
чисто ученыя, та къ сказать, техническія доказательства въ пользу
своей теоріи, по которой Амастрпдское сказаніе остается тоже-
ственнымъ въ своемъ содержаніи съ другими извѣстіями о наше-
ствіи Носовъ 865 года.
Уже въ 1845 году Русская исторія получила, огь А. А. Ку-
лика, драгоцѣнный подарокъ, греческій текстъ той части Ама-
стрпдскаго Житія, въ которой пдегь рѣчь о нашествіи Роговъ
па, ПаФлагопскій берегъ Малой Азіи1 2). Г.ажпость этого пріобрѣ-
тенія, сдѣланнаго при помощи ученыхъ связей съ знаменитымъ
парижскимъ эллинистомъ Гизе, шікто не былъ способнѣе оцѣ-
пить, какъ самъ его вш к ня іи къ. (>нъ глнчп.гь греческую Фрязео-
1) Разысканія о началѣ Русіі. Второе іі:і,і,:іиіе. Москва, 1882 г., стр. 323, 325.
2) Виіісііп <1е Іа сіаязе ІіізІогісо-рІііІо1ом;і(|іі(' <!< ГАсасІёіпіс <1с НаіпІ-РёІотз-
Ьоіігі,'. Чото III, № 3 (1815): I>ог ПаііЬиио- и г. л.
VII [
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМЛСТІ’ПДСКЛГО.
лотію отрывка, описывающаго дѣйствія и характеръ варварскихъ
посѣтителей Лмастрпды, съ характеристикою тЪхъ же самыхъ
свирѣпыхъ и жестокихъ Госовъ въ окружномъ посланіи патріарха,
Фотія и открылъ многія черты буквальнаго сходства, между двумя
текстами; а ого вс иначе могло быть объяснено, какъ заимство-
ваніемъ, при которомъ оригиналомъ служило произведеніе па-
тріарха, а копіей — Фразеологія неизвѣстнаго но имени агіо-
граъа. Такъ какъ окружная грамота Фотія къ восточному духо-
венству была, разослана только въ 8(56 году, то отсюда, вытекало
прямое заключеніе, что Житіе Георгія Амастрпдскаго написано
позже этого года, п что оно не сообщаетъ какихъ-либо самостоя-
тельныхъ свѣдѣній о Руси, Росахъ, а только повторяетъ пли
прлсвояеть себѣ извѣстіе объ Аскольдовыхъ Госахъ 865 года,
къ которымъ относятся слова, Фотіевой энциклики. Такой аргу-
ѵп ліеитаціп, повторенной на русскомъ языкѣ въ статьѣ о Запискѣ
Готскаго топарха, другая сторона не могла до сихъ поръ проти-
вопоставить какого-либо рѣшительнаго и въ такой же степени
осязательнаго, такъ сказать, матеріальнаго опроверженія. Ука-
занія на то, что и Георгій Лмастридскій, и Стешамъ Сурожскій
жили оба въ копцѣ ѴШ вѣка., и что чудеса, совершившіяся
вскорѣ но ихъ кончинѣ, могутъ относиться еще къ первой поло-
винѣ IX вѣка,, что это было бы даже естественнѣе, что пѣгъ
никакой необходимости отвергать возможность русскихъ набѣ-
говъ на, нри-Полтійскія страны ранѣе 866 (= 865) года, это
суть только общія и произвольныя разсужденія, если между
Амастрлдекпмъ Житіемъ и Фотіевою грамотою въ самомъ дѣлѣ
существу!'ть такое близію»! родство, какое указывалъ А. А. Гі,у-
иикъ. іѣі первый взглядъ болѣе вѣско замѣчаніе С. А. Гедео-
нова, что, если бы слагатель Амастріідскоіі легенды имѣлъ въ
рукахъ посланіе Фотія, то не могъ бы умолча ть о послѣдовав-
шемъ за, походомъ 865 года, крещеніи Руси, что съ другой сто-
роны русскій агіологь Сурожской легенды никогда не замѣ-
нилъ бы славное имя і’ладнміра темнымъ указаніемъ па, бранли-
ваго князи. По противъ послѣдняго возраженія довольно припом-
нить только собственное правдоподобное мнѣніе автора, «Отрыв-
ковъ о Варяжскомъ вопросѣ», что древнѣйшій петочншеь Сурож-
скоіі легенды есть греческій: въ такомъ случаѣ именно въ пемч.-то
ОІЮЗІТ.ШЕ ЛИТЕРАТУРЫ.
IX
и могло не быть русскаго собственнаго имени, и, слѣдовательно,
русскому агіографу приходилось не замѣнять, а только удержи-
вать выраженія подлинника. А что касается молчанія о крещеніи
Руси, то 1) можно найти нѣсколько объясненій такому пропуску,
вь родѣ того, что крещеніе совершилось внѣ ПаФлагопіи и, слѣ-
довательно, выходило из'ь тѣсной рамки событіи, имѣющихъ отно-
шеніе къ основной гемѣ, сочиненія, и т. и.; а. 2) съ другой сто-
роны въ Житіи все-гаки могутъ быть усмотрѣны довольно про-
зрачные намеки па имѣющее послѣдовать обращеніе и крещеніе
предводителя пораженныхъ чудесною сплою русскихъ варваровъ.
Сомнительная и слабая сторона объясненій А. А. Кунина \ш
заключалась въ томъ, что онъ не подвергъ изученію всего паліят-
ппка, а взялъ только одну его послѣднюю и небольшую часть:
между тѣмъ въ виду важности вопроса, и предполагаемыхъ ре-
зультатовъ нужно было употребить всѣ, усилія для отысканія
признаковъ, опредѣляющихъ ближе принадлежность автора къ
гой или другой эпохѣ. Спрашивается притомъ: выдается ли языкъ
автора при описанія русскаго нашествія какпмп-шібудь особенно-
стями отъ обычной ого Фразеологіи, и такъ ли значительны этн
особенности, чтобы необходимо было искать имъ объясненія
въ заимствованіи чужихъ оборотовъ и отдѣльныхъ выраженій?
Пробѣлъ, нами указываемый, отчасти объясняется тѣмъ, что
А. А. Кунинъ только гораздо позже своихъ изслѣдованіи, опре-
дѣлившихъ его взглядъ па. данный вопросъ, получилъ полный
списокъ Житія, находящагося въ извѣстномъ кодексѣ Парижской
національной библіотеки. Оігь самъ указать возможность про-
вѣрки (Ч'о результатовъ и необходимость подвергнуть строгой
критикѣ весь составъ Житія. Эго отчасти было исполнено нами
въ нзслѣдоваіііихъ, помѣщавшихся въ Журналѣ миішст. народи,
просвѣщенія (1Н7.Ч г., Февраль и марта.) подъ общимъ загла-
віемъ: «Русско-Византійскіе отрывки». При своей работѣ мы
уже и тогда, имѣли возможность пользоваться полною копіей
Амастрндской легенды, свѣренною съ под.шпннкомъ самимъ Газе
и пожертвованною А. А. 1» у никомъ въ библіотеку Академіи
Паукъ. Само собою разумѣется, что, когда изслѣдованіе должно
основываться па. изученіи стиля и особенностей рѣчи, никакіе
самые точные переводы по могутъ замѣнить подлинника. Когда.
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАІТГІІДСКАГО.
затѣмъ Археографическая К.оммиссія рѣшила напечатать вполнѣ
текстъ обоихъ памятниковъ, столь важныхъ по своему отношенію
къ основному вопросу первоначальной русской исторіи, и такимъ
образомъ сдѣлать ихъ доступными для каждаго ученаго, желаю-
щаго составить свое собственное самостоятельное мнѣніе, то,
при ея содѣйствіи, мы получили возможность ближе ознакомиться
іх съ тѣмъ парижскимъ кодексомъ, въ которомъ заключается Житіе
Георгія Амастридскаго. Въ настоящее время греческій тексть
издается нами вполнѣ, вновь провѣренный по подлиннику н сь
указаніемъ нѣкоторыхъ новыхъ варіантовъ, происшедшихъ отъ
поправокъ позднѣйшей второй руки; онъ сопровождается перево-
домъ на русскій языкъ, должепствующимт. облегчить для всякаго
желающаго уразумѣніе итого памятника, написаннаго довольно
тяжелымъ и надутымъ языкомъ, отличающагося утомительною
растянутытыо и отчасти скучною риторикою. Такъ какъ статья
ваша, напечатанная болѣе десяти лѣтъ тому назадъ, не можетъ
считаться легко для всѣхъ доступною, такъ какъ, съ другой сто-
роны, она. требовала нѣкоторыхъ дополненій — особенно въ виду
сдѣланныхъ на нее, хотя слегка и бѣгло — замѣчаніи со стороны
академика, А. А. Кушіка. и д-ра Фопъ-Гутцеііта'), то мы рѣ-
шились воспользоваться представившимся удобнымъ случаемъ,
чтобы вновь обратиться къ изученію вопроса. Мы должны при-
знаться, что возраженія г. Фонь-Гутцеііта, изложенныя въ его
небольшой статейкѣ, помѣщенной въ академическомъ изданіи, не
измѣнили нашего первоначальнаго мнѣнія, хотя А. А. Куликъ и
сопровождалъ ихъ заявленіемъ своего сочувствія и согласія; такъ
что прежняя наша, статья могла остаться во многомъ тоже не-
измѣнною п послужить основою нижеслѣдующаго разсужденія,
которое должно было сопровождать изданіе текста, въ качествѣ
введенія или предвари сельнаго комментарія (сопнпепіагіиз ргае-
ѵіііз). Тѣмъ не менѣе мы имѣли въ виду сдѣланныя намъ замѣ-
чанія и отвѣчаемъ па ннхь въ своемт. мѣстѣ. Наиболѣе важнымъ
1) ІФІит <1іе І>еЬсіі8^свсЪісЬіс Игв ІіеіІ. Ооощіоя ѵоп Аінавіііі ішіі (Ііс Хеіі
ііііег ЛЬСавяпіць Ѵоп 1>г. АѴ. ѵои Оиіхсіі.— Егкіиіхешіе Вешсгкии^сп яц <1еп
Піііегхііс]іііііі?<‘іі ііЬег <1іе /еіі <1«т АЫ’аняипд Исз ЕоЬспя Нея ]і. Сісогц' ѵоп ѵХпиі-
вігік. Еіп Іісііга» хиг Апі'кІІІішіц <1ог гиявівсІі-ЬухапЬіпінсІігп (Ъгопоіо^іе <1о8
ІЪІі’іі .Іаіпііиікіоі'1.8 ѵоп Е. Кппік (Мё1ап§ся гиввев, Іііёв <1и ВиНіЧіп <1о 1’Аса-
ііёіпіо <к'Я веіі'пеея (1е Щ.-ГёН'гяЪошу. Т. V. 20 ]М:іі 1880—10 Маія 1881).
ОІЮЗГТ.ШЕ .1111СТАТУТЫ.
XI
(іробѣломь, который замѣченъ быль нами самими при пересмотрѣ
(тарой статьи націей, мы считаемъ недостаточное вниманіе і;ь х
іімспи Іоанна, который вт. Житіи Георгія названъ .знаменитымъ
Н по впущенію котораго авторъ взялся за. свой трудъ. А. А. Ку-
ринъ свои соображенія объ Лмаетрндскоіі легендѣ заключилъ
ігѣкргда пожеланіемъ, чтобы кому-нибудь удалось открыть, кто
такой быль этотъ знаменитый Іоаннъ. Мы полагаемъ, что отвѣть
давно находился па, лицо, по только мы его просмотрѣли...
Въ заключеніе этой вводной главы мы обязаны пополнить
долга, благодарности по отношенію къ ученому и любезному това-
рищу нашему В. IV.. Крнштедту, который, какъ и вь другихъ
случаяхъ, оказалъ намъ весьма, цѣнную помощь при изданія п
приготовленіи ка. печати греческаго текста.
ІТ.
Исторія и описаніе Парижскаго кодекса.
Житіе Георгія Амастрпдскаго до сихъ пора, извѣстно только
по одной рукописи, исторія которой довольно любопытна. При
королѣ. Генрихѣ IV, въ самомъ концѣ XVI столѣтія, поступило
въ Парижскую королевскую библіотеку богатое собраніе латин-
скихъ и греческихъ манускриптовъ. Оно составлено было въ
Италіи однимъ изъ Медпчпсовь, ученымъ кардиналомъ Николо
і’идольфіі, племяшіпкомь папы Льва X, при помощи знамени-
таго грека. Япп Ласьарпса, (Ѣ 1534), потомка, греческихъ импе-
раторовъ, эллиниста п гуманиста, находившагося вь близкихъ
*>тношешяхь къ Флорентійскому п •і.рапцузсі.ому дворамъ. Въ со-
ставъ этого собранія входилъ и сборникъ, содержащій Житіе
Неоргія; до сихъ пора. на. переплетѣ значится нумеръ, указы-
І!аюш,ій мѣсто, какое кодекса, занималъ въ библіотекѣ 1‘идоль<|.ц.
Гака. кака, Япп Ласкарпсъ для пріобрѣтенія рукописей совер-
шилъ двѣ поѣздки па, Востока., то, конечно, греческія пріобрѣ-
тенія Рігдольфи. чолі.ко отчасти умпоя.ічшыя (’офіяіюмь и Дева-
І'Исомь (Ма.ЫІііен Пеѵагю). позднѣйшими библіотекарями. всего
’ і.орѣ.е оттуда, вели свос наняло. Послѣ смерти перваго владѣтеля
XII
ВВідаіІІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМЛСТРПДСКЛГО.
(11550) собраніе куплено было у наслѣдниковъРвдольфнПетромъ
хі Строцци, страстнымъ любителемъ книгъ и такимъ же цѣните-
лемъ греческихъ рукописей, когда онъ прибылъ въ Италію во
главѣ Французской арміи, посланной на помощь Сіенѣ. Строцци
перенесъ свои книжныя сокровища во Францію, гдѣ онъ служилъ
съ отличіемъ и достигъ званія маршала. Затѣмъ, когда онъ былгь
убить при осадѣ города Тіонвилля въ 1558 году, ихъ захватила
въ свое владѣніе королева. Катерина Медичи подъ пустымъ
предлогомъ родства ,съ умершимъ, а па самомъ дѣлѣ въ силу
своей власти и пристрастія къ рѣдкимъ книгамъ и манускрип-
тамъ; она, правда, дала обѣщаніе вознаградить надлежащимъ
образомъ сына, убитаго маршала, но это обѣщаніе осталось не-
исполненнымъ. Послѣ кончины (въ 1589 г.) не добромъ просла-
вленной королевы-итальянки, составленная ею богатая библіотека
попала въ руки ея кредиторовъ, такъ какъ королева оставила
маю денегъ и много долговъ. Кредиторы требовали продажи
веіцей, а также и шипъ; па. все наложены были печати, потомъ
явились комиссары счетной палаты (Іа сІіашЬге Лея соніріез).
Однако многимъ казалось, что книги покойной королевы должны
составлять достояніе государства, п ч то въ общественномъ инте-
ресѣ не слѣдуетъ допускать раздробленія драгоцѣнной коллекціи,
украшавшейся рѣдкими манускриптами. Особенно настаивалъ па
этомъ ученый президентъ де-Ту (сіе Тіюи), и благодаря его стара-
ніямъ явились королевскіе указы (ордонансы) и постановленія
парламента, присуждавшія передачу коллекціи въ пользу ко-
хи ропы1). Съ тѣхъ поръ занимающій ласъ кодексъ сталъ входить
1) Исторія собранія королевы Катерины разсказана нами главныйъ образомъ
ііоДолилю: І/бор. 1>е1І8Іс, Ьс Сиіііпсі <1еэ тапііасгііе, I, 207 (іппішбсііів сіе Ся-
іііегіііс сіе Мсііісів).— ('пеніальныя статки не всѣ были для насъ доступны;
извѣстны слѣдующія: Е. ВопаП'ё, Іпѵеиіаіго сісв шеиЫея (1е Саіііегіие <1о Мё-
<1ісія сп 1589, І’агія 1874. — Ье Ііоих Не Ьіпсу, Хоіісе виг іа ЫІіііоІІіёцие сіе
Саіііетіпе сіе Мёсііоів, Виііеііп сіи ЪіЫіорііііе, апнёе 1858, 13 вёгіе, р. 915—941.—
Лиіщ, Пи яирріёіпеві аих асіа яівссга ііе Киіиагі., Всѵие агскёо1о§і<іие, 1884,
ЛѵтіІ, р. 223. (Здѣсь издано житіе Нестора Иамфиліііскаго, находящееся въ
описываемомъ кодексѣ). — Отопі, Пи ргешіег саіаіойис (Іен шанивстііз дтесн сіи
еатіііцаі ПійііИі: ПІЪІіоіІіёщіе (1с і’ёсоіе (іев сііагіея, ХЫХ (1888). Подъ этимъ
заглавіемъ Оіпопі обнародовалъ первый набросокъ каталога рукописей Рн-
долі.Фіі, составленнаго Деварисомъ, но не полнаго. Каталогъ показывалъ 618 гре-
ческихъ манускриптовъ, которые теперь всѣ находятся въ Національной библіо-
текѣ. М оифоііоігь (ВіЫіоІІіесіс ЪіЪІіоіЪесаічіві) напечаталъ нѣкогда только
ИСТОРІЯ И ОПИСАНІЕ ПАРИЖСКАГО КОДЕКСА.
XIII
въ составъ Королевской или Національной библіотеки, въ которой
рукописи королевско-медицейскія первоначально составляли осо-
бый отдѣлъ; онъ числился подъ 133, 1057, 20.10, 1452;
послѣдній нумеръ есть тотъ, йодъ которымъ онъ значится въ
отдѣленіи греческихъ рукописей настоящаго времени и подъ ка-
кимъ былъ описавъ въ каталогѣ манускриптовъ Королевской
(теперь Національной) библіотеки. По внѣшнему впДу эго есть
томъ малаго ін Гоі., содержащій въ себѣ 227 пергаментныхъ
листовъ, писанный въ два столбца, каждый по 33 строки. По
своему содержанію сборникъ издавна приписывался Симеону Ме-
тафрасту, какъ автору статей, въ немъ заключающихся, п уже
въ 1589 году былъ каталогизовапъ подъ титуломъ: Яііпеоп Ме-
іарііі’авіез, віепзівГеЪгиагіпв1); но, какъ сейчасъ увидимъ, такое
обозначеніе основано на, недоразумѣпіп. Нѣсколькихъ, по очень
немногихъ листовъ въ сборникѣ не достаетъ, именно въ началѣ и
въ копцѣ его. Содержаніе его слѣдующее* 1 2 3):
1) (Начала пѣтъ).........Годдіаѵоѵ ѵе теАеѵті'іваѵтод паі Фі-
Ліляоѵ аае@оѵд діаде^а/іёѵоѵ ті]ѵ йдХЧѵ 11 ’1'-. Д* Рѣчь идетъ о
св. ТрпФопѣ, содержаніе составляетъ его мученіе.
2) Гоі. 4 ѵегзо. ТЦ поту (дни мѣсяца обыкновенно
обозначаются на нолѣ наверху страницы). Ѳациата той ауіоѵ -лаі
ёгдд^оѵ /іеуаАд/иартѵрод Трѵсрсоѵод. Начало: тыѵ сідХыѵ
аѵтоѵ ёуёѵЕТо еѵ Ка/мрадоѵ хш/іу. (Одинъ или нѣсколько листовъ
утеряны и вслѣдствіе того копца нѣтъ).
3) Гоі. 6. Не имѣющая начала рѣчь на. Срѣтеніе Господне
пли па. Симеона Богопріимца (въ оглавленіи кодекса опа не обо-
значена).
4) Гоі. 8. Ту стогу у/іёдц.. Тоѵ еѵ а/уіоід латддд іуішѵ Хсоуоо
ѵіоѵ адхіЕтондлоѵ 'ІедоооАѵ/моѵ еід ті/ѵ а.яаі’туѵ тоѵ Кѵдіоѵ -і'улигѵ
яІ>іаоѵ Хоютоѵ. Начало: ”ЛАЛо Хоютоѵ тоѵто [іѵотцдіоѵ.
5) Гоі. 15 ѵ. Муѵі тф аѵт<Ъ д. Віод леи яоЛітыа тоѵ боіоѵ
извлеченіе изъ каталога Деиарпса; подлинникъ его теперь утраченъ, а иі.
XVI вѣкѣ хранился въ библіотекѣ Орсшпі.
1) На оборотѣ пустого перваго листа позди Г.ііпшмт. противъ рукописи по-
черкомъ тоже написано: той /сыииррЯогон Фсуроуарюг. *Е<іті дё <оч<р/о<; иш
йгеіі'ід.
2) <С|>. Саіаіо^ив соіііспш Ьа^іо^гарЫсогиш §таесогиш ЬіЫіоІѣесас паііоиаіів
РагІ8Іеи8Із е<1. ііа^іо^гарій Воііаімііапі еі ІГепгісив Огаопі, Гаг. 1896, р. 118—121>.
ХШ
XIV
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
хаі йоіді/іоѵ латдод іуімѵ НФхоЛаоѵ ууоѵ/івѵоѵ уеуоѵбтод туд
Еѵауеотатцд /юѵі/д тшѵ Етоѵдіотйѵ. На,чало: Тоѵд дкѵуліоѵд
аушѵад.
6) Гоі. 33 г. Мі/і'і тфі айтф е. "АМѵ/тд туд сіуіад хаі яаХХі-
ѵі’лоѵ улдтѵдод тоѵ Хдіатой ’Ауа&уд. Начало: ]}аоіХвѵоѵтод 4в-
хіоѵ гміоадод.
7) Гоі. 37 г. "АМуаід тоѵ быоѵ тгтобд р/ійтс ’А/Здаа/ліоѵ
вмоиблоѵ уеѵо/лёѵоѵ ’Ад/ЗуЛ ябіетд. Начало: ’Еѵ тф яв/лато)
ёш тоѵ яалУ і/уад диоу/юѵ.. . Но здѣсь только начало статьи,
затѣмъ опять пропускъ листовъ, такъ что на листѣ 38 оканчи-
вается неизвѣстно — то лн самое мученіе Авраамія. Самое огла-
вленіе послѣ ныло зачеркнуто.
8) Гоі. 38 г. Муѵі тф аѵтф Віод хаі яоХяе'м тоѵ боіоѵ
даітрбд уу.шѵ Пад'Оеѵіоѵ вямхояоѵ уего/іётогі Аа/мрахоѵ. Начало:
Пб&(і) иаі ііуаау хиюфш’од.
9) Гоі. 44 г. Ту аѵту уцеді}. ’АМргид тоѵ ауіоѵ умі ёѵббдоѵ
/шотѵдод той Хдютоѵ Ѳеодфдоѵ тоѵ отдатуЛатоѵ. Начало: "ііаяед
(рычи б у2юд.
10) Гоі. 48 ѵ. Ту аѵту уувду. ’Еужіциоѵ еід тоѵ ауюѵ /іеуа-
Ао/ісіопфа Ѳеб<5й)(эоЕ тбѵ огдатуХатуѵ Хіхуга боѵАоѵ ’Іуаоѵ Хді-
отоб той <рідообіуогі. Начало: Ті Хаулда яаі бшѵууд.
И) Гоі. 57 г. Муѵі тф аѵтф у. Віод аѵѵ еід тоѵ ёѵ
ауіоід тітёда уу.йѵ хаі і/аѵ^атоѵдубѵ Геыдуюѵ, тбѵ ад^іемохояоѵ
’Ауаотдібод. Начало: Оі ярод тоѵд уѵуѵтоѵд ау&ѵад.
<Иа) Той і-шхадіоѵ Ѳеобоідутоѵ, ётахояоѵ Кѵдоѵ, еід тоѵ
яоогрутуѵ Аа/аойіѵ ѵябОеоі.д.'у
12) Гоі. 75 г. Муѵ'с гы аѵт<Ъ і/'. "А'ИХуоід гоѵ йуіоѵ цеуа^о-
уадѵѵдод Хімурбдоѵ паі хата /іѵуткахіад. Начало: ѴІѵ тід ядв-
орѵѵедос.
13) Гоі. 77 ѵ. Мугі гф аѵтф •і)'. Мвтаірдаоід той ауіоѵ умд-
тѵдод А(хі]<р6(>оо аѵууда<рёѵ лада Тсоаѵѵоѵ ётохблоѵ Хадбесоѵ.
Начало: ІІоАЛоід і) талеіѵу срѵаід чуішѵ.
14) Гоі. 83. Муѵі тф аѵтф) і. ^АЯЛушд тоѵ ауіоѵ яаі ёѵббдоѵ
уадтѵдод той Хдютоѵ ХадаЫуяіоѵ. Начало: ВаоіЛеѵоѵтод тоѵ
хѵоіоѵ уілйѵ.
15) Гоі. 89 ѵ. ЛВ/і/1. тф) айтф) ш. ”Аі)Хцыд тоѵ ауіоѵ яаі
ИСТОРІЯ II ОПИСАНІЕ ПАРИЖСКАГО КОДЕКСА.
XV
ёѵдбдоѵ ІЕдо/ладтѵдод ВЛааіоѵ ёлюяблоѵ уеѵоцёѵоѵ Ее[1аотеІад.
Начало: 'Нѵіяа 6 яаідбд тшѵ вІдб)Лшѵ.
I (!) Гоі. 94 г. Мдѵі тд> аѵтф) фі. Той ауіоѵ латобд і]/ішѵ
’Ішаѵѵоѵ адхіеліояблоѵ КшѵотаѵпѵоѵлбЛешд тоѵ Хдѵооотд/іоѵ ёу-
яш/шоѵ ЕІд тоѵ ауіоѵ МеАётюѵ ёліояолоѵ ’Аѵпохеіад яаі еід тфу
алоѵдфѵ тшѵ оѵѵеЛОоѵтшѵ. Начало: ІІаѵтахой тфд ѵовоад.
17) Гоі. 97 ѵ. Ту аѵту Віод ёѵ оѵѵтб/лф) тоѵ ёѵ буіоід
латдбд’ф/лшѵ МеЛетіоѵ ар/іЕдаохбдтоѵ ’Аѵтіохыад. Начало: Оѵтод
б аоібціод яаі /лёуад ёѵ адхіедеѵоі.
18) Гоі. 102 г. Т») аѵту у^ёдд.. ’,А0'Лі)Оід тшѵ ауішѵ %іЛіоп>
тдішѵ тші> ёѵ Хіяоулцдыц, теЛеио&Ёѵтсоѵ. Начало; ’Еуёѵето ёѵ тоід
яаіооід туд равіЛеІад АюхЛіутіаѵоіВ
19) Гоі. 103 г. Муѵі то) аѵтф) іу. Віод яаі лоЛітеіа тоѵ баіоѵ
латдбд іцлшѵ Мадтіѵіаѵоѵ. Начало: ’Еотіѵ бдод еууюта Каіоа-
деіад тфд лб/ллод ІІаЛаютіѵуд яаЛоѵр,еѵоѵ тблод Кѵ^штоѵ.
20) Гоі. 110 ѵ. Муѵі то) аѵтф ьд. Віод хаі ло)лтеіа гмі
аояі]оід тоѵ ауісотатоѵ -лаі /іаяаоиотатоѵ Аѵ^еѵтіоѵ. Начало: Т&ѵ
адхаі.огё()(оѵ латёдсоѵ ёруоід яаі лоуоід.
21) Гоі. 128 ѵ. Мі}ѵі то) аѵтй) іе. '’АМі/оід тоѵ ауіоѵ яаі
ёі'дбдоѵ (ілоатбЛоѵ ,Оѵ)]оі(іоѵ [ла/Отутой уеуоѵбтод ПаѵХоѵ тоѵ ало-
отб^оѵ оѵуудалрЕІоа лада Еѵое{1іоѵ тоѵ Па/.«ріАоѵ. Начало: Хаідеі
яаі уёѵод оіяепкбѵ.
22) Гоі. 131 ѵ. Млуѵі то) аѵтф ід. ,'АіВІл]оід тшѵ ауішѵ яаі
ёѵбб^шѵ тоѵ Хдюѵоѵ /ладтбошѵ ПаІадчА.оѵ! ОѵаЛеѵтод, ПаѵЛоѵ,
ХеАеѵяоѵ, ІІодд,'ѵдіоѵ, ѲеобоѵХоѵ, ’ІоѵАлаѵоѵ Аіуѵлтіюѵ, оѵууда-
<реІоа лада Ебае(Воѵ тоѵ Па/мріЛоѵ. Начало: Каідбд дд яаЛеі.
23) Гоі. 13(5. Мцѵі тф аѵтф ѵА-дХдоі-д тоѵ ауіоѵ яаі ёѵдб-
доѵ ^івуаАо/ладтѵдод тоѵ Хдсотоѵ Ѳеодшдоѵ тоѵ ѵддшѵод. Начало:
Ма^і/маѵбд яаі Мадцйѵод оі раоі/ллд.
24) Гоі. 139 г. Хдѵоіллоѵ лдеорѵтёдоѵ ЧедоаоАбдіолѵ ёуяш- XV
/аор еід тоѵ ауіоѵ цеуаАо/.і,адтѵда Ѳеодшдоѵ тоѵ тддшѵа яаі [ледіяд
тші’ алеідшѵ айтоѵ і)аѵ/і(іто)і’ дідудаід. Начало: Мадтѵдод ѵлед-
Ла/ллоѵтод ёѵ тоід /ладтѵоіѵ (двѣнадцать чудесъ).
25) Гоі. 1 50 г. Мдѵі тф аѵтф) и/. "АФАдгид той ііуіоѵ Ае'оѵ-
Г05 яаі Паодуодіоѵ /іадтѵддоаЯтшѵ ёѵ Патіідоід тфд Аѵяіад лдб
/над яаАаѵдшѵ ’ІоѵАіоѵ. Начало: ІІоіяіАаід [іёѵ той діа(1бЛоѵ.
XVI
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ІКИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРВДСКАГО.
26) Гоі. 153 ѵ. Муѵі тф аотіо ю. Віод хаі по?лтеіа тоѵ
ауіоѵ хаі ётдбдоѵ латубд уцыѵ Аѵдфіоѵ аухіеяіохблоѵ уеуоѵбтод
Еокіад ёѵ ту тшѵ Кѵярііоѵ ѵуоер. Начало: ВоѵХо^іаі діуууоаоііаі.
27) Гоі. 159 ѵ. Муѵі тф> абтф х. Віод хаі яоМтеіа то»
боіоѵ даітрод у(йбѵ ’ЛЯе^НчІроо. Начало: 'О (іумйнаѵод хаі /<л-
иаряйгагод.
28) Гоі. 174 ѵ. Муѵі то> аѵтф) ха. ,гА0Луоід тоѵ ауіоѵ цеуа-
Ло/мідтѵдод Маѵдіхіоѵ хаі тшѵ ё^до^іухоѵта /іаНутшѵ аѵтоѵ.
Начало: Мартѵоо)» цѵуріу.
29) Гоі. 180 г. Муѵі то) аѵтф) хф. ’'Аі)луоід тоѵ ауіоѵ іедо-
цаухѵдод ЕадФФ ймохбаоѵ уеуоѵбтод хаі тшѵ (іет’ аѵтоѵ уху
)іадтѵууоаѵтші' ёѵ тф деѵтёуш ётеі тоѵ дішу/юѵ. Начало: Мета
то телепоОуѵаі то /іадтѵоюѵ тоѵ ауіоѵ 2ѵ/іешѵод.
30) Гоі. 1 82. Муѵі тф аѵтф) ху. Віод хаі яо/лтеіа тоѵ ауіоѵ
хаі /аахаріоѵ /іаутѵдод По/.охііояоѵ ёзтюхбпоѵ уе^ѵо/тёѵоѵ Е/тѵр-
ѵуд туд ’Лаіад. Начало: ’Еууаущіеѵ ѵ/йѵ.—Гоі. 192 ѵ. "ЛлМ?;-
оід тоѵ боіоѵ зѵатубд у/иЪѵ По/.ѵхаотгоѵ ёяіохбяоѵ уеѵоцёѵоѵУ
2)ьѵ^ѵуд т))д хата ’Аоіаі' яві/іЁѵ^д. Начало: СІІ ёххЛуоіа тоѵ Ѳеоѵ
і) ладоіхоѵоа 2[іщ>ѵаъ'.
31) Гоі. 196 ѵ. Муі'і то) аѵтф) хб. Діуууаід ^аѵ^аоті) бжод
вѵребц у ті/а'а хв<раАу тоѵ ауіоѵ ’Івоаѵѵоѵ тоѵ <гтдоб{)6/<оѵ хаі
Ралтюгоѵ тоѵ Хрютоѵ. Начало: Мота%оІ бѵо туд всбад 6у/ій-
цвѵоі.
32) Гоі. 198 г. фу аѵту у^еду,. 'II еѵдеаід туд тіціад хаі
овРао/ііад хвіраХуд тоѵ лообоб/іоѵ хаі @ая;тіотоѵ тоѵ Хріаѵоѵ
’Ісоаѵиоѵ. Начало: ’Етраѵу 6 тріоблфсод.
33) Гоі. 201. Муѵі то) аѵто> хе. ’Іуѵатіоѵ іюѵауоѵ /седіхі)
XVI і^ууушд еід тоѵ /ііоѵ тоѵ еѵ ауіоід патубд іуіооѵ Тадаоіоѵ аі>Х'ет-
охбтѵ уеуоѵбтод туд іІеорѵЛахтоѵ КсоѵотаѵтіѵоѵябАеоід. Начало:
Мі7Ло)ѵ аяеі^о) ц,еуФ)еі яеАауоѵд.
34) Гоі. 222 г. Муѵі тф> аѵтф) хд. Віод хаі поМтеІа ёѵ оѵѵ-
то/іо) тоѵ ауіоѵ Пооірѵоіоѵ ётахбзхоѵ Гйдуд. Начало: 'О іѵ ауіоід
хатіц) уіішѵ ІІодірѵуіод.
35) Гоі. 226. Муѵі тф> аѵтф) х!)\ ^'АОлуоід тоѵ ауіоѵ іедо-
/і(іфтѵ()од Еёотород ітохбяоѵ уеуоѵбтод Пёоууд туд Па[мрѵ/лад.
Начало: 'Еѵ таід і/ііёоаід Дехіоѵ (Іаыкёоуд.
ИСТОВЫ II ОПИСАНІЕ ПАРИЖСКАГО КОДЕКСА.
XVII
3(>) Гоі. 227 ѵ. Ту аѵтГ/ щіещі. Шод міі лоХьтёіѵ. тоѵ
ооіоѵ тітоод іцсшѵ ПаѵХоѵ тоѵ КоціѵОіоѵ тоѵ дій Хоютоѵ
ілоѵо^ао'Отѵтод тоѵ ааЛоѵ (только начало житія, первыя слова
стерты).
Итакъ оказывается, что кодексъ № 1452 содержитъ въ са-
номъ дѣлѣ собраніе житій святых ъ за. Февраль мѣсяцъ и есть ни
болѣе, ни менѣе какъ одна, часті. древнѣйшей греческой Мпнеи-
Чегыі. Порядокъ, въ которомъ житія расположены, почти
готъ жр самый, какой находимъ во Флорентійскихъ святцахъ
X вѣка, напечатанныхъ у Бапдини, въ каталогѣ рукописей Ла-
врептіііской библіотеки, а также въ греческой московской Минеѣ
за. Февраль мѣсяцъ, <Мевоіоуіі анопуші Вугапііпі - - дпае яи-
рсіхині е<1. В. Баіуйеѵ, Газс. I, Реігор. Г.І11>. Одно изъ
частных ъ отличій касается именно памяти Георгія Амастридскаго.
В ъ Парижскомъ сборникѣ Житіе Георгія поста влено подъ 8 днемъ
Февраля, по въ Флорентійскихъ святцахъ этотъ день оставленъ
незамѣщеннымъ пли пустымъ, да и подъ другими днями имени
нашего святаго не значится; точно такъ же его жизнеописаніе
отсутствуетъ и въ московской синодальной Минеѣ XI вѣка.
Вообще, какъ мы уже упомянули, паршкская королевско-медп-
цейская рукопись есть до сихъ норъ изъ всѣхъ приведенныхъ въ
извѣстность единственная, въ которой встрѣчается интересующій
пасъ памятникъ. Па. этогь счетъ издатели Асіа, йапсіогппі въ
предварительномъ комментаріи къ издаваемому латинскому пере-
воду сообщаютъ слѣдующее: списокъ /Китія Георгія Амастрпд-
скаго приготовленъ былъ по парижской рукописи Павломъ Пе-
тавіемъ (Реіан) и былъ имъ подаренъ извѣстному ученому хѵп
іезуиту Фроптон-ле-Дюку (Ггоиіо Ііпсаепз, Ггон(он-Іе-Ппс),
занимавшемуся изданіемъ греческихъ отцовъ церкви; Фрон-
тонъ, сдѣлавъ переводъ первыхъ двухъ главъ па латинскій
языкъ, переслалъ все вмѣстѣ Герпберту І’освейде (Козтѵеуііе),
о.пиліу язь жданныхъ сотрудниковъ въ монументальномъ пред-
Гфіятіи Болла,пдх; І’освейде, однако, имѣлъ и другой списокъ,
впрочемъ не полпгмй, о которомъ мослѣ нельзя было сказать съ
рѣщителы[остію, бцілъ ли онъ сдѣланъ съ того же самаго орп-
&Й&Й'.Й^Йжской библіотеки, или съ какого другого; въ нѣ-
Квд’ощщод выраженіяхъ замѣчалось отличіе, по иезначитель-
п
XVIII
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
пое *). Во всякомъ случаѣ, слѣды итого второго экземпляра иля
другой редакціи Житія, если таковой пли таковая существовали,
были совсѣмъ потеряны. Въ греческихъ служебныхъ минеяхъ н въ
синаксаріяхъ (то есть, сборникахъ краткихъ житій, помѣщаемыхъ
при канонахъ святымъ по шестой пѣснѣ), какъ въ рукописныхъ,
такъ въ печатныхъ, празднованіе памяти Георгія Амастридскаго
относится уже къ 21 Февраля, и подъ этимъ числомъ помѣ-
щается краткое о немъ сказаніе, составленное па основаніи того
другого — подробнаго2). Значить въ греческой церковной лите-
ратурѣ не безызвѣстно было и подробное Житіе, по объ этомъ
мы можемъ судить только по отраженію его въ сппаксарпомь
изложеніи. Въ Микологіи императора Василія совсѣмъ нѣтъ
имени Георгія Амастридскаго. Обращаясь къ прочимъ статьямъ
и вообще къ составу Парижской медицейскоіі Февральской Ми-
неи, мы можемъ сдѣлать такое наблюденіе, что въ пей вообще
нѣтъ статей позднѣе второй половины девятаго вѣка по содер-
хѵш жашю и позднѣе первой половины десятаго вѣка по временя
сочиненіи; вопреки иадппсанію, сдѣланному, кажется, первымъ
каталогизаторомъ собранія Рпдольфп, житія большею частію
являются здѣсь въ своемъ первоначальномъ пли оригинальномъ
видѣ, а не въ позднѣйшей передѣлкѣ Симеона МетаФраста, ко-
торый, какъ теперь доказано, жилъ и трудился въ копцѣ деся-
таго вѣка и въ началѣ одиннадцатаго. Наиболѣе позднія статьи
суть: 1) Житіе патріарха Тарасія (А» 33), написанное діакономъ
Игнатіемъ, его младшимъ современникомъ, слѣдовательно жив-
шимъ въ копцѣ VIII вѣка и въ первой половинѣ девятаго. Замѣ-
тимъ, что уже въ московской синодальной Минеѣ XI вѣка вмѣсто
того помѣщено сокращенное житіе патріарха. 2) Похвала вели-
комученику Оеодору Стратилату (> 10), авторомъ которой на-
званъ Никита Философъ; йодъ этимъ прозваніемъ разумѣется
1) Ѣіаіп ѵііат сх соііісе {рассо ЬіЫіоІІіссае Пе§І8 Исасгііп снгаіаі І’аиііія IV-
іаѵіиз, <1оп:иаІ<]и<: 1<ТоиІопі Ііисмю пояіго, ѵегвікріе а яе Ьаіше ртіога <1по сарііа:
І'Т'опІо аіі ІІегіЬсгіиіп. Ііотѵсуііиш шізіі, циі еі аііиіі пасіиз сгаі схешріаг, ве<|
іпиіііиіп: ап сх сшіст соііісе, (ІиЬіІо, сиш іи диіЬизіІаиі ѵстЬія ііівсгерапііа іпзіі,
8с<1 ехі^па.
2) Бол.іаіід.псгы (Геішіеіі ь?) укіізі.іпаіогь па паданіе Цптррсііскаго епи-
скопа; разумѣются: Дііці/юр тчлки'чѵ ьяюхолок Кѵііі'іікаі’ ]<іоі йуімі' ік
уЛоіггіід. 7'Д>етіцо(. 1С5С и ранѣе. <Ср. Зупахапиш ессісзіае СопвСапІі-
пороіііалас, еіі. Оеіеѣауе, соі. 481 н<і->-
ИСТОРІЯ И ОПИСАНІЕ ПАРИЖСКАГО КОДЕКСА.
XIX
либо тогъ самый Никита Давидъ ПаФлагоііяшшъ, который напи-
салъ біографію патріарха Игнатія и быль нѣсколько моложе
патріарха Фотія, либо другой Никита Философъ — византіецъ,
уже современникъ Фотія, то есть еше болѣе ранній писатель1).
Еще выше мы встрѣчаемъ жизнеописаніе Николая Студита; онъ
скончался въ 868 году, какъ это указано въ концѣ сочиненія
безыменнымъ его авторомъ, и этотъ послѣдній жилъ во всякомъ
случаѣ ранѣе возвращенія Крита подъ власть византійскую, '
то есть, ранѣе 961 года, ибо онъ предполагаетъ, что этотъ
островъ находится подъ властію Агарянъ. Объ одной статьѣ
(№ 13) прямо сказано, что это есть метафразъ, передѣлка пли
переложеніе болѣе стариннаго подлинника., но за то и прибавлено,
что переработка пли новое изложеніе принадлежать Іоанну, епи-
скопу Сардійскому, а Іоаннъ Сардійскій извѣстенъ по письмамъ
къ нему Ѳеодора Студита и, слѣдовательно, жилъ въ концѣ
восьмого и въ началѣ девятаго вѣка. Есть другія житія, о кото-
рыхъ въ самомъ оглавленіи ихъ, какъ оно читается въ рукописи, хіх
замѣчено, что они предлагаются въ сокращенномъ видѣ — таковы
житія Мелетія Антіохійскаго (№ 17) и Порфирія Газскаго (№ 34),'
по при этомъ памъ не подано пи малѣйшаго повода предпола-
гать, что сократителемъ былъ Симеонъ МетаФрасть. Обрѣ-
теніе главы Іоанна Предтечи, воспоминаемое 24 Февраля, есть
событіе, относимое ко времени императоровъ Валептипіана и
Маркіапа (къ 467 году) и къ городу Емесѣ1 2); и намека пѣтъ
на позднѣйшее перенесеніе главы въ Константинополь при Пп-
кііФорѣ Фокѣ.
Результатъ касательно древности кодекса, отсюда вытекаю-
щій, вполнѣ сходится съ палеографическимъ замѣчаніемъ соста-
1) О томъ, нужно пли нѣтъ ражпічать двухъ Никитъ, носящихъ ученые
титулы то философя, то ритора, намъ здѣсь пѣтъ нужды разсуждать, отсылаемъ
читатели къ статьѣ Алляція Пе Хісеіік (Маі,.Моѵа ВіЫіоПіеса Раіпіт, і. VI,
рр. 3—9, сар. IV. V) и къ сочиненію Гергснрётера (ПегдешЧЯІіег) І’іюііив,
II, 645 сл.
2) Повѣствованіе начинается (&]. 196) словами: Моі'ахоі <5бо тр? Іыад бо/иб-
(ц-:ѵоі — и рѣчь идетъ съ начала о томъ, какъ глава Предтечи отыскана была
двумя монахами въ домѣ Ирода, а затѣмъ у іінх'ь похищена однимъ пристав-
шимъ на дорогѣ спутникомъ изъ Кмссы, а затѣмъ (Гоі. 198 г.) слѣдуетъ на-
стоящій разсказъ о (новомъ) открытіи главы въ городѣ І'імссѣ, сообщаемый ось
.ища участника, по имени Маркелла: ’/іт.ыріііч/ б гщабЛ/Ію?. Вь московской
синодальной Мпноѣ XI в. начало повѣсти ппос: ЛаАіѵ і'і/ііѵ о Іеобд.
XX
выдашь въ житіе си. Георгія амастридскаго.
кителей каталога, отнесшихъ манускриптъ къ десятому вѣку, что
въ свою очередь подтвердилъ такой большой знатокъ палеографіи,
какъ К. В. Газе1). Житіе Георгія Амастридскаго, вошедшее
въ составъ сборника, очевидно, еще древнѣе и, подобно другимъ
выше означеннымъ статьямъ, должно быть признано произведе-
ніемъ девятаго вѣка. — Отъ себя мы прибавляемъ, что, если бы
нашлись внутренніе признаки, доказывающіе принадлежность
всего нашего памятника или какоіі-лпбо части его еще къ пер-
вой половинѣ девятаго, то съ точки зрѣнія внѣшней исторіи
текста, къ такому пріуроченію не оказалось бы никакихъ препят-
ствій, а, скорѣе напротивъ: нужно имѣть въ виду, что прежде
чѣмъ Житіе Георгія Амастридскаго попало въ этогь кодексъ
десятаго вѣка., оно должно было нѣсколько времени обращаться
среди публики отдѣльно, и при томъ не мало времени, такъ какъ
въ редакціи уже оказались нѣкоторыя неисправности. Слѣдующіе
хх за симъ анализъ Житія и лотомъ разборъ отдѣльныхъ его по-
дробностей главнымъ образомъ имѣюсь цѣлію отысканіе такихъ
внутреннихъ признаковъ, по которымъ можно было бы точнѣе
опредѣлить время его написанія, а вмѣстѣ съ тѣмъ и вообще
оцѣнить его историческое достоинство. Чтобы объяснить важ-
ность нашей задачи, припомнимъ ранѣе высказанныя мнѣнія
относительно нападенія Руси па Амастрнду, то есть, объ одномъ
язь посмертныхъ чудесъ Георгія: мнѣніе (преосв. Филарета),
которое пріурочивало нашествіе къ морскому и неудачному по-
ходу Игоря, почти устраняется внѣшнею исторіею нашего текста,
ибо довольно неправдоподобно, чтобы въ кодексъ десятаго вѣка,
успѣли. быть внесеннымъ разсказъ о событіи, случившемся около
половины этого столѣтія, и при .томъ уже прошедшій черезъ
другіе болѣе ранніе списки. Такъ какъ у пасъ рѣчь должна идти
о девятомъ столѣтіи, а. почти въ самой серединѣ его приходится
извѣстная разграничительная черта, заключающаяся въ возста-
новленіи пкоіюпочптаиія послѣ долгаго господства иконоборче-
скихъ императоровъ, то очевидно, что наибольшее вниманіе намъ
слѣдуетъ направить на, отношеніе нашего памятника, именно къ
1) <(’м. отрывокъ изъ его письма къ А. А. Кунину въ Виіісіііі ііе Іа сі. Ііізі.-
ркііоі. (!<’ 1’Ас. Ішр. (Існ 8с. (1с 111, 35>.
ИСТОРІЯ II ОПИСАНІЕ ПАРИЖСКАГО КОДЕКСА.
вопросу объ пкоііоіючптапіп: заранѣе скажемъ, что оно предста-
вляется намъ весьма, страннымъ и своеобразнымъ въ томъ смыслѣ,
что, несмотря па, очевидное присутствіе намековъ па иконы, не-
смотря па частое повтореніе ходячихъ выраженій иконоборче-
ской эпохи, авторъ какъ будто съ намѣреніемъ избѣгаетъ необхо-
димости прямо высказаться но вопросу, раздѣлявшему всѣ то-
гдашпіе умы.
Историческія свѣдѣнія объ Амастридѣ.
Мы должны сказать нѣсколько слова, о родинѣ святаго Георгія
и главномъ поприщѣ его духовныхъ подвиговъ, о городѣ Лма-
с гридѣ. Амастрнда^'А/іасщид—род. гбо^нліі Амаотра (^Л/«хатра),
теперь Амассера, приморскій городъ въ Малой Азіи между Пен-
деракліею я Синопомъ въ Пач-лагоши, насупротивъ «Бараньяго
мыса.» (Аю-дага) па. Таврпческом'ь полуостровѣ, по словамъ Стра- ххі
бона., возникла вслѣдствіе соединенія въ одну общину четырехъ
старинныхъ поселеній, Сисама, Кптора, Кромны и Тія, изъ коихъ
первыя три упоминаются еще у Гомера. Главною виновницей
образованія составной общины была жена тиранна города Ге-
раклеи, Діонисія, племянница, персидскаго царя Дарія Кодомапа.,
сообщившая общинѣ свое имя, которое и осталось за нею на-
всегда, подвергшись небольшимъ измѣненіямъ. Послѣ греко-рим-
скаго періода въ существованіи города нужно различать три пе-
ріода: 1) Византійскій, который продолжался до второй половины
XIV вѣка, когда имъ овладѣли Турки (точный годъ этого со-
бытія неизвѣстенъ, по сосѣднюю Гера,клею такая участь по-
стигла въ 1360 году); византійцы именовали городъ то Амастрой
(^Л/шаща, і/д), то Амастридою ("Лцаогоід, ідод), а иногда.
Кромною. 2) Генуезскій, наступившій вслѣдъ за недолговре-
меннымъ прямымъ господствомъ Турокъ ранѣе 1398 года: Ама-
стрпда тогда именовалась Самастро или Самастрп. 3) Новѣйшій
турецкій со времени покоренія ея султаномъ Магометомъ II вт>
1.459 году, при чемъ двѣ трети населенія насильственно переве-
дены были въ Константинополь. Амассера, какъ называется по-
XXII
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
селеніе со времени турецкаго владычества, расположена теперь
на узкомъ мѣстѣ двойного полуострова, вдающагося въ море, что
подало поводъ одному византійскому писателю употребить выра-
женіе «островъ Амастрпда»Одна половина этого полуострова
соединяется съ твердою землею посредствомъ небольшой песчаной
косы, а другая связывается съ первой невысокой насыпью (раг
нпе сііанззёе), заливаемой волнами моря при сколько-нибудь силь-
номъ вѣтрѣ. Здѣсь находятся по ту и другую сторону двѣ гавани,
нѣкогда защищенныя плотинами пли моломъ, но теперь вслѣд-
ствіе разрушенія искусственнаго сооруженія одна изъ нихъ уже
не представляетъ падежнаго убѣжища для судовъ. Развалины
ххн плотинъ, впрочемъ, остаются и вмѣстѣ съ остатками водопрово-
довъ, построенныхъ изъ гранита и кирпича, напоминаютъ о ге-
иуезской эпохѣ. Памятники болѣе глубокой древности встрѣ-
чаются по сосѣдству въ окрестностяхъ; они обращали па себя
вниманіе еще въ средніе вѣка. Вотъ какъ описываетъ средневѣ-
ковую Амастрнду (Самастро) испанскій путешественникъ Кла-
внхо, посѣтившій эти мѣста въ 1403 году. «Городъ Самастро
принадлежитъ Гепуезцамъ и стоить на турецкой землѣ у самаго
моря, па. высокомъ холмѣ, а впереди этого холма., глубже въ
море, стоить другой также высокій холмъ, соединенный съ тѣмъ,
на которомъ построенъ городъ; ихъ оба окружаетъ одна стѣна,
и съ одного холма., который очень высокъ, па другой идетъ
огромный сводъ въ видѣ моста, по которому и ходятъ. Тамъ есть
двѣ гавани: одна. съ одной стороны, а другая съ другой. Городъ
маленькій, н дома, въ пем'ь гоже маленькіе; а внѣ города были
большія разрушенныя зданія: церкви, дворцы и дома, и каза-
лось, что прежде самое лучшее было то, что теперь стояло внѣ
и что теперь было въ развалинахъ»1 2). Позади садовъ теперешней
амастрндской низменности сохранились основанія и стѣны обшир-
наго дворца византійской эпохи, а, далѣе близь горы св. Георгія
остаются донынѣ мраморныя ворота, имѣющія видь тріумфальной
1) ТЬеорЪап. (Янов., I, 375, сЛ. <1е Воог.
2) К.'іаюіхо, Дневникъ путешествія ко двору 'Тимура пі. Самаркандъ въ
1403—1406 гг., съ переводомъ п прпмЬчанілмп подъ редакціею II. II. Грознен-
скаго въ ( бори. отдТ.л. Русскаго юнака и словесности Нмп. Академіи Паукъ,
томъ XXVIП, 1881, стр. 109—110.
П< ТОІ'НЧІ.СШЯ СВѢДѢНІЯ ОГ,'Ь АМАСТРИДТ..
XXIII
арки. Французскій путешественникъ настоящаго столѣтія, оста-
вившій наиболѣе подробный отчетъ о положеніи этихъ мѣстно-
стей, говоритъ о монументальной колоннѣ съ барельефами, о мо-
щеной дорогѣ, о храмахъ и баняхъ (термахъ), о висячихъ садахъ,
происхожденіе которых'ь приписывается персидскимъ вкусамъ
племянницы Дарія, о храмѣ Мира, воздвигну томъ въ эпоху Рим-
ской имперіи галльскимъ легіономъ, обт. амфитеатрѣ, о базиликѣ
съ надписями Клавдія Ленина и его жены1). По другимъ сообще- ххш
піямъ, въ двухъ километрахъ отъ нынѣшняго городя, между
гораміі Цхакра (То/яяра) къ востоку п между высотами Бар-
тііііы (Пароенія) къ югу, па вершинѣ большого холма, заросшаго
густымъ, едва проходимымъ лѣсомъ, находятся слѣды древняго
кладбища съ остатками старинной церкви, со множествомъ вы-
сѣченныхъ въ скалѣ гранитныхъ усыпальницъ, изъ коихъ иныя
имѣютъ сходство съ римскими колумбаріями и по всѣмъ призна-
камъ древнѣе стѣнъ іц>е;кііеіі Лмастрнды, относящихся къ визан-
тійской эпохѣ1 2 3).
Свидѣтельства писателей подтверждаютъ то, что говорятъ
развалины, и указываютъ прямо па цвѣтущее состояніе города
не только въ римское, по н въ византійское время, прячемъ ока-
зывается, что причиною благосостоянія и богатства жителей
были отчасти торговыя связи съ противоположнымъ берегомъ
Чернаго моря. Никита, ІІаФлагопяннігь, писатель, относимый къ
концу IX и началу X вѣка, съ восторгомъ восклицаетъ: «Амастра
(’Лцаотуа), око Па«і>лагопіп н, лучше сказать-—едва не всей
вселенной. Въ нее, какъ па общее торжище, стекаются Скпоы,
живущіе по сѣверной сторонѣ Евксипа, а равно и тѣ, ко-
торые расположены къ югу; они приносятъ сюда свои товары и
получаютъ взамѣнъ то, что есть у нея. Это городъ, находя-
1) ѢѢі^счіс Вогс, ('оггск]>оііі1лпсе сі иіёшоітея (І’ііп ѵоуя^еііг еп Огіеііі (Гаіів,
18-10), I, 231—239. Ср. Техісг, Ь’Аяіе шіпоигс (малое изданіе), р. 623. Впро-
чемъ здѣсь Амассері, іюспшцсчіо только нѣсколько строкъ. Поиіиіяіге (1 о Неіі
(Ъек кісррсз <1е Іа гаег Сазрісппе, Іо Саисаяс еіс., Гаі ів, 184 4) наиболѣе отчетливо
Ліпсыяае.-гь положеніе А мастеры. <(')>. К. Павіиск, (Іічюеяс ІістаШгу аіні іпясгір-
1ІОИ8 аі Аіпавіга. ТЬе пнпииі о! іѣп Вгііівѣ Ясѣооі аі Аіѣепя, М. ХѴІІ>.
2) Заимствуемъ ;>тн свѣдѣніи изъ небольшой статьи, помѣщенной въ Кон-
стаптвпопольскомъ Х’бДЯоуос за 1871)—1871 г. Въ статьѣ было обѣщано іірпло-
жепіе надііпс.еіі, наііденпыхъ въ Амштридѣ, но въ томъ экземплярѣ, когорыіі
бы.г,, въ вашихъ рукахъ, іірвложеиія шгвдѣ нѣть.
XXIV
ВВВДЕПІК ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
щійся въ центрѣ между восточнымъ предѣломъ и западнымъ; во
всемъ, что привозится сушей пли моремъ, здѣсь пѣть недостатка:
онъ щедро снабженъ всѣми удобствами, пышными постройками и
крѣпкими стѣнами, прс’краспыми гаванями и жителями издревле
знатными»1). Копстаіітпігь Багрянородный говорить о паФлагои-
ххіѵ скпхъ корабляхъ, которые привозили въ Корсунь, кромѣ; другпхт,
товаровъ, вино и хлѣбъ, и заставляетъ предполагать постоянное
присутствіе судовъ корсупскпхъ въ паФлагопскихъ портахъ. По,
конечно, не Корсуіпше разумѣются подъ именемъ Скиоовъ, жи-
вущихъ иа, сѣверныхъ берегахъ Понта и посѣщающихъ ама-
стридскій рынокъ; всего скорѣе тутъ идетъ рѣчь о Русскихъ,
торговыя сношенія которыхъ съ Византіей), засвидѣтельствован-
ныя договорами Олега и Игоря, начались, очевидно, ранѣе того
и могли быть хорошо извѣстны Никитѣ ПаФлагонскому, совре-
меннику императора Льва Мудраго. Когда мы будемъ говорить
о таврическомъ Сурожѣ, то должны будемъ болѣе остановиться
па. подробностяхъ, касающихся греческой черноморской торговли,
и тогда увидимъ, что роль, которая принадлежала вт> пей Рус-
скимъ. искони считалась весьма значительною. На всякій случай
нужно, впрочемъ, упомянуть и о таврическихъ Готахъ; о свя-
зях'ь послѣднихъ съ противолежащимъ берегомъ Чернаго моря
и въ частности съ Амастрпдою мы знаемъ изъ житія Іоанна,
епископа Готскаго, который около 790 года искалъ здѣсь убѣ-
жища отъ Хазаръ, господствовавшихъ на полуостровѣ. О Пече-
нѣгахъ не могло быть рѣчи, такъ какт, сами они пе ѣздили по
морямъ, да и не успѣли еще въ началѣ IX вѣка распространить
свои кочевья по Тавридѣ.
Первое насажденіе христіанства въ Амастрпдѣ мѣстнымъ
предапіем-ь было приписываемо св. аностолу Андрею, который,
но словамъ монаха ЕшіФапія, жившаго въ иконоборческій пе-
ріодъ и описавшаго хожденія первозваннаго апостола, посѣтилъ
Кромпу, послѣ наименованную Лмастрвдой, и поставилъ здѣсь
епископомъ Пальма. Налимомъ же называется тотъ епископъ
церкви Лмастридской и Понтійской, который былъ въ сноше-
ніяхъ съ Діонисіемъ Корипоскимъ и слѣдовательно жиль въ
1) Хісі'Іае Гаріііа^ипіи, іи І.ишішп 8. НуагіЫІіі ЛшаМгепі: Гаіг. ці-. 105, 421.
1І( ТОПИЧЕСКІЯ СВЕДЕНІЯ ОКТ. ЛМЛСТТЧІДЕ.
третьемъ вѣкѣ1). Христіанство восторжествовало здѣсь не безъ
борьбы; о временахъ гоненія напоминали мощи мученикаІакнноа,
главная мѣстная святыня и, по выраженію Никиты ПаФлагоп-
скаго, епископа въ сосѣднемъ мѣстечкѣ Дадибрахъ, лучшій его ххѵ
оплотъ и защита противу враговъ. Каждый годъ въ день, посвя-
щенный воспоминанію о святомъ мученикѣ, предъ гробницею,
заключавшею1 въ себѣ священные останки, совершалось, какъ
разсказываютъ, особенное чудо, состоявшее въ томъ, что изъ
глубины ея вылеталъ съ шумомъ прахъ пли пепелъ.
Въ церковно-іерархическомъ отношеніи Амастрида входила въ
составь Гапгрской митрополіи и была, простою епископіей до
временъ, о которыхъ повѣствуется вь издаваемомъ нами памят-
никѣ, то есть, до начала IX столѣтія, когда опа вслѣдствіе сга-
раній Георгія и расположенія къ нему верховной власти достигла,
самостоятельнаго положенія и болѣе высокой степени въ ряду
анархій. Изъ іерарховъ Амастрнды послѣ Пальма извѣстны слѣ-
дующіе1 2): 1) современникомъ] аки но а, пострадавшаго при Діокле-
тіанѣ, быль неименованный въ краткомъ житіи его 2) Ираклій
или Ираклндъ; на. первомъ вселенскомъ соборѣ присутствовалъ
3) Иснхій, пли но другому чтенію Евпснхій (Евтихій, ЕвФроііііі).
4) Въ половинѣ пятаго вѣка подъ актами Халкидопскаго собора,
подписался одинъ мѣстный пресвитеръ вмѣсто своего епископа.
Оемнстія Амастридскаго. 5) Посланіе ПаФлагопскаго собора къ
императору Льву (457—474) было подписано Сатурппломъ,
епископомъ города Амастрнды. 6) На соборѣ Константинополь-
скомъ при патріархѣ Мшіѣ (въ 536 г.) присутствовалъ и подпи-
сался ешіеконъ Астерій. 7) Па шестомъ вселенскомъ соборѣ
(680 г.) мы встрѣчаемъ упоминаніе объ епископѣ Комптѣ (Кы-
/ита, піі ауіштагоѵ Іта’лблоѵ), который, хотя лично и не при-
сутствовалъ, по былъ представленъ діакономъ Иринархомъ.
8; Преемникомъ его нужно считать Зоила, который точно та-
кимъ же образомъ упоминается въ дѣяніяхъ такъ называемаго
лятошестого собора.. !І) Вслѣдъ затѣмъ нашъ руководитель въ
общемъ знакомствѣ со списками греческой и восточной іерархіи
1) КпяеЪіі ІГізі. ессі. IV, 23, (>.
2) (,'м. І.с 9иісіі, Огіспх <1ігІ8Іі;іпн8, (ипі. I, рр. 561—565.
XXVI
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМЛСТРПДСКЛГО.
ххѵі (Лс-Кьеиъ) называетъ Іоанна па основаніи одного очень позд-
няго свидѣтельства и относитъ его, повидимому, къ первому пе-
ріоду иконоборства1). Мы должны будемъ провѣрить данныя объ
атомъ Іоаннѣ и сдѣлаемъ это ниже. 10) На седьмом ъ вселенскомъ
соборѣ присутствовалъ Григоріи, епископъ Амастры (Грцуддіос;
етохолод ’Араагррд); онъ подписался подъ опредѣленіями че-
твертаго засѣданія и упоминается въ протоколахъ прочихъ1 2 3).
11) Преемникомъ его приходится считать нашего Георгія, какъ
это видно уже изъ упоминанія его въ житіи Іоанна Готскаго,
который удалился изъ Крыма въ Амастрпду послѣ седьмого все-
ленскаго собора. 12) Па соборѣ 869—870 года противъ Фотія
въ числѣ архіепископовъ помѣщенъ Сте-і-анъ Лмастрндскііі;
въ актахъ, сохранившихся въ латинскомъ переводѣ Анастасія,
значится его подпись, которая гласитъ, что онъ охотно принялъ
все, что было постановлено и опредѣлено въ засѣданіяхъ этого
собора2). Не лишнее замѣтить, что епископы, посвященные Фо-
тіемь, кромѣ трехъ пзвѣстпых'ь и поименованныхъ въ актахъ,
но были допущены къ участію въ засѣданіяхъ собора 869 года;
такъ какъ въ числѣ пхъ пѣть Стефана, то отсюда слѣдуетъ, что
опъ поставленъ былъ ранѣе, либо Игнатіемъ, либо Меѳодіемъ.
Равнымъ образомъ опъ не значится вгь числѣ тѣхъ, которые были
допущены во второмъ засѣданіи (8 окт. 869 г.), какъ посвящен-
ные Меоодіемъ пли Игнатіемъ, но временно уклонившіеся на сто-
рону Фотія, а теперь раскаявшіеся и возвратившіеся кт, Игнатію.
Изъ этого слѣдуетъ, что Стетапъ всегда держался Игнатія4).
ххѵп Преемникомъ Отстапа былъ: 13) Евдокимт.. Въ актахъ Фо-
тіева собора 879 года опъ помѣщенъ въ числѣ митрополитовъ,
но вѣроятно не имѣлъ такого титула, а приравненъ къ нимъ
вслѣдствіе своей автоке<і>алыіости, ибо такіе архіепископы не
1) ЛИ іии|»)гл ісппшпаИііае рголініа геѵоео Іиаппст Лтазігіііія, цист ѵіг
сіаііюітия Х'іі’оіаия іі і’ііріиіороіі аррсііаь іп ргаспіііаііопіілія тувіп^о^ісів, иЫ
»и>гст (Ігііеі оічііп отпея Лцпогсв рсг і]ііа(1га§іііСа кііиіая схріашіі ИсісіиШ;.
2) Мапві, XIII, 395. XII, 1099 (’Д/лаоиндоср. XIII, 573.
3) Ысрііппив тівегіеоічііа Веі аісЬіерівсорив ЛтавІгіИія отпіа, іріае іи вапсіа
<'(. ипіѵетіі вупосіо ^иДісаіи випі еі (Іеііпііа, ІіЬепіег вивс.ірісив виЬясгірві иіани
ргаргіа: Мі^пе, І’піі’оі. Іаі. I. 129, 178 (ас.ііо X). Ср. р. 148. Сопсіііигит соі-
Ісгііо гс^іа, ХХШ, 359, 411. Мипві, XVI, 309. ПегвепгоІІісг, Июііия II, 76.
4) II іігцепгчіііег, ІЧюІіия II, 82—84. 88.
НСТОГНЧІ-СКІЯ СВѢДѢНІИ ОНЪ ЛМАСТ1ЧІДѢ.
XXVII
всегда отличались отъ собственныхъ митрополитовъ1). Возведеніе
Лмастридской каоедры на. степень митрополіи послѣдовало либо
при Львѣ Мудромъ, либо при Константинѣ Багрянородномъ; въ
спискахъ, обозначаемыхъ именемъ перваго, она. вообще значится
въ числѣ митрополій1 2). Дальнѣйшія имена представляютъ для
пасъ второстепенный интересъ. 14) Около времени Михаила Кп-
рулларія извѣстенъ только по названію II и ни Форъ, упоминаемый
въ статьѣ о перемѣщеніяхъ(тці /.теѵа'&ёоеоѵ). 15)При патріархѣ
Іоаннѣ КспфилппѢ въ 1083 году подписалъ одно синодальное
постановленіе митрополитъ Амастрпды, не названный по имени.
1 6) При Щірѣ Іоаннѣ Комнинѣ на соборѣ противъ богомиловъ
участвовалъ также не поименованный Амасгридскій іерархъ.
17) Затѣмъ при Мапуплѣ по поводу собора 1144 года стано-
вится извѣстнымъ Константинъ. 18) Въ 1156 г. па соборѣ
противъ Сотирпха, .засѣдалъ Іоаннъ II.- 1!)) На Никейскомъ со-
борѣ 1242 года поименованъ митрополитъ Амастрпды Николай.
20) При Михаилѣ Палеологѣ подписалъ грамоту къ папѣ о
соединеніи церквей не названный но имени митрополитъ Лма-
стрпды. 21) Послѣднее извѣстное имя относится къ 1351 году,
когда осуждена, была при патріархѣ Каллистѣ ересь Варлаама и
Акнадппа (про типу иплаліпговь) при участіи митрополита Лма-
стрпдскаго Кал.іиипка3). Обращаемся къ самому Георгію Ама-
стрпдскому и начинаемъ изложеніемъ его Житія.
IV.
Содержаніе памятника или изложеніе Житія Георгія. ххѵпі
Вступленіе начинается обычнымъ въ нропзведепіяхзі такого
рода, заявленіемъ автора о своемъ педостоппствѣ и неспособности
1) ХІЯ.ПНІ, ХѴП, 373 и сл. IIег^еигіііѣсг, Ріиіііиз П, 452. Послѣдній сраи-
пилъ текстъ Манси съ нѣсколькими ватиканскими и мюнхенскими рукописями и
сдѣлалъ на оспопаиіи ихъ многія поправки въ чтеніяхъ именъ. Ср. (Эеіясг, Инг
ХеШіекТіишпш^ ііег §гіес,1іІ8с1іеп ѢѢЛІІІае ерізсораіишп: ЛаѣіЬі'ісѣеі' Гйг ргоіе-
вѣтпііясѣе Т'ііееіо^іе, В<1. 12 (188(3), стр. 532. 535.
2) Оеіхег, іЬііѣ, стр. 537.
3) Ъс (^иіел, I- с.
X X V111
ввг.дыіш въ жптш. св. гіюггш лммттпдсклго.
ііад.іепіащіімъ образомъ штюлпнть свою задачу. Однако нін-р<>дп
общихъ мѣсто можно отличить Фактическія укачаніи на то, что
авторъ въ первый разъ берется за литературный трудъ, со-
стоящій въ ('оставленіи житія, долженствующаго бытъ прочитан-
нымъ публично, то есть, при церковномъ богослуженіи, и что
онъ при игомъ уступаетъ поощреніям ъ старшихъ. «Готовящіеся
ігь гимнастическимъ сое тазаніямъ не прежде къ тому допу-
скаются, какъ докажутъ въ предвари тельныхъ упражненіяхъ
соотвѣтствующую ііпіъі гаііію Физическую способность. А пасъ и
прежде всякаго опыта, и ініма.іо не запасшихся чѣмъ либо до-
стойнымъ настоящаго состязанія духовные подвигоположники
то.ікаюі'ъ на арену слова» (гл. 1) и т. д. Слѣдуетъ также обра-
титъ вниманіе па предварительное общее прославленіе святаго,
составліпошое (гл. 2) какъ-бы программу цѣлаго сочшичіія.
«Кто не знаетъ сего божественнаго Георгія, слава котораго
прозвучала отъ края до края, котораго чудеса многочисленны, а.
подвиги еще того многочисленнѣе? Опъ былъ угоденъ въ глазахъ
царей ради своего пророческаго дара, и был ъ уважаемъ сановни-
ками ради необычайноегп чудотворенія; опъ былъ извѣстенъ
блескомъ своей добродѣтели патріархамъ ранѣе своего священ-
ства. и для всѣхъ прежде йены танія былъ почтеннымъ и желан-
нымъ; образецъ подвижниковъ, украшеніе іереевъ п опора мі-
рянъ, онъ былъ страшенъ для враговъ п дорогъ для своихъ»
и г. д. Важно то, что здѣ.іт, уже заключаются намеки не только
на дѣяніи (пятаго при жизни, по и на, посмертныя его чудеса..
Потом ъ начинается самое жизнеописаніе.
Родители святаго были люди благородные и знатные, но
болѣе живущіе по Богу, чѣмъ внимающіе плоти. Отецъ носилъ
имя Оеодосія, а. малъ называлась Мегсоо. Была, ли опа. иа.пмепо-
ХХІХ вапа, такъ согласно съ тѣмъ, чѣмъ опа. раньше сдѣлалась, или же
опа. сдѣлалась тѣмъ, чѣмъ еіі слѣдовало быть по ея прозванію,
"о всякомъ случаѣ она. дѣйствительно была, «величайшимъ хра-
момъ» добродѣтелей. Даръ Божій, сошедшпсьсъ «велпчіем'ь благо-
дати», принесли плодъ, вполнѣ достойный божественнаго даяніи1).
-------------_----------
1) Авторъ доію.іык» искусно, но у;ке с.ниніаімь долго играетъ словалін:
Аіепчю, которш» і ір< и «• ходитъ отъ су щгстшітг.іыіяго, слші’іаиніциъ величіе, и
^содоіііі, <цо .-пачігіі. даръ Іи»;і;ііі, даяніе Г>о;і;іе.
содт-.гжлшг, плмягпііі;л и.іи пзяоя.т.шг, жігтіи гі.оггш. ххіх
<>1111 ЛІИ.ПІ въ городѣ Кромпѣ. ІІПХОД1ІВШГМС1І по сосѣдству сь
знаменитою Амастридой. Кромпа, по славилась пи богатствомъ,
пи і;акимъ-лпбо значеніемъ и, если сдѣлалась извѣстною, то развѣ
какъ мѣсто жительства. родителей святаго. Че та долго оставалась
бездѣтною, и только послѣ продолжительныхъ и усердныхъ мо-
литвъ Ііогь даровалъ еіі сына, заранѣе обреченнаго па. слу-
женіе Ему.
Во время ............ Мегеоо посѣщала, усердно боже-
ственные храмы и горичо мо.пі.іась. ('лучилось однажды, что
лица, принадлежавшія къ городскому управленію, сиди въ пред-
дверіяхъ храма., увидѣли ее и, принявъ посѣтительницу за. обыч-
ную простую женщину, обошлись съ нею непочтительно, ка-
кимъ-то образомъ оскорбили ее. Почыо каждый изъ нихъ посѣ-
щенъ быль одинаковымъ видѣніемъ: какоіі-го страшный мужъ
съ палицею въ рукахъ и съ убійственнымъ взглядомъ грозилъ
имъ всѣми злыми карами. Когда виновные, не понимая своей
вины, обрати,ались сь вопросами о причинѣ, гнѣва, то услышали
въ отвѣтъ, что вина, пхъ есть неуваженіе, оказанное собствен-
ному «пхъ архіерею», а. затѣмъ разъяснилось, что архіерей былъ
гол ь младенецъ, который находился въ у гробѣ оскорбленной ими
женщины. На, другое утро всѣ. какъ бы по ( оглашенію явились
г; ь матери святаго и, припадая къ стопам ь ея. просили прощенія,
при чемъ объяснили еіі причину своего раскаянія. Послѣ итого
жена, отправилась ігі, одному благочестивому мужу, чистотою
жизни пріобрѣвшему даръ видѣлъ будущее, разсказала, ему о
случившемся и отъ него узнала, о будущемъ съ такою же отчет-
ливостію, какъ бы ото уже было настоящее; именно — узнала, о ххх
рожденіи у нея сына, о его наименованіи, о сто священномъ
помазаніи, о предстоящей ому славѣ. Чрезъ нѣсколько времени
дѣйствительно у благочестивыхъ родителей родился младенецъ
мужескаго пола.. Когда, младенцу был ь тре тій годъ, онъ разъ
подвергся большой опасности, что въ Житіи приписывается пря-
мому дѣйствію злой дьявольской силы. Младенецъ, оставшійся
наединѣ, попалъ въ огонь и обжогъ себѣ, руки и ноги. Одпаъо
вб-время вынутый язь от чія и послѣ, надлежащей врачебной по-
мощи, Георгій остался въ живыхъ. Когда опъ сдѣлался способ-
нымъ къ ученію, тч’о отдали школьнымъ паітавшікамъ. Опъ про-
XXX
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
шелъ все «енкиклііческое» образованіе, какъ «наше», то есть, ду-
ховное, такъ и «внѣшнее», то есть, свѣтское, первое усвоивъ
вполнѣ, изъ другого извлекая полезное.
Когда опъ достигъ мужескаго возраста,, преуспѣвая въ дѣя-
тельномъ любомудріи, то его дядя, занимавшій епископскую ка-
оедру па, его родинѣ (то есть, въ Амастридѣ), причислилъ его къ
церковному клиру, чтобы онъ могъ усвоить себѣ церковные
закопы и всякое церковное благоустройство и порядокъ. Съ этого
времени онъ дѣлается «желаннымъ» своему дядѣ, еще болѣе же-
ланнымъ всему церковному чипу, преобразуя всѣхъ къ лучшему,
однихъ словами, другихъ своимъ образомъ жизни. Онъ у всѣхъ
считался іереемъ еще ранѣе священства и жрецомъ прежде
(дарованной къ тому) благодати. Опъ отличался кротостію, ти-
хостію и мягкостью нрава, твердостію разума, дружелюбною
рѣчью н красотою дѣлъ.
Онъ возжелалъ совсѣмъ удалиться отъ мира, искать жизни
пустынной, дабы в-ь полной безмятежности ума ежедневно бесѣ-
довать съ Богомъ, подражая Иліи, Моисею, Предтечѣ... Вслѣд-
ствіе того опъ тайно покидаетъ свое отечество (отечественный
городъ), не позаботившись о какихъ-либо удобствахъ путеше-
ствія, не взявъ съ собою пи сумы, іш жезла., не нося съ собою
мѣди въ поясѣ, не сопутствуемый толпою рабовъ: только одинъ
домашній слуга и одно вьючное животное достаточно было для
всѣхъ потребностей его исхода. Всего менѣе опъ заботился о
хххі старости родителей: пресловутое и благовидное препятствіе па
пути къ лучшему.
Достигнувъ подножія горы, которая называлась Агріосирн-
кійскою, опъ отсылаетъ и отрока ст> подъяремнымъ животнымъ
домой, уединяется отъ всякаго мірского сношенія, приближается
къ Богу и, руководимый имъ, направляется во ввутреппѣйпіія
части этой горы. Лѣсъ разнообразныхъ и всяческихъ деревьевъ,
выросшій самъ собою кругомъ ея вершины, служитъ здѣсь
какъ бы живою оградою; трудно-нроходимыя скалы запирали
доступъ со всѣхъ сторонъ. Сюда не достигалъ никакой городской
шумъ, и ничто не привлекало сюда какого-либо путника. Па
самой вершинѣ горы Георгій отыскалъ пещеру, въ которой на-
шелъ себѣ убѣжище одшп> мужъ, отрекшійся оп> всякой мірской
СОДЕРЖАНІЕ ПАМЯТНИКА ПЛИ ИЗЛОЖЕНІЕ ЖИТІЯ ГЕОРГІЯ. XXXI
суеты и чистотою своей жизни такъ угбдпвшііі Богу, что сподо-
бился пророческаго дара. Къ этому подражателю Моисея и Иліи
теперь приходитъ мужъ, подобныя Аарону пли Елисею, ибо,
согласію съ извѣстнымъ изреченіемъ, Богъ приводитъ подобнаго
къ подобному. Георгіи быль принять старцемъ съ большимъ
благорасположеніемъ и поселился вмѣстѣ съ нимъ въ пещерѣ.
Черезъ нѣсколько времени опъ быль постриженъ въ шюки по-
чтеннымъ старцемъ и надѣлъ па себя схиму. Предъ своею кончи-
ною, близость которой опъ заранѣе предузналъ, старецъ-подвиж-
никъ призвалъ къ себѣ Георгія, предсказалъ ему будущее и велѣлъ
ему переселиться въ монастырь, который у туземцевъ именуется
Вонпсса, и въ которомъ его ожидалъ безпрепятственный и благо-
расположенный пріемъ. Это—-та Вонпсса, пишетъ біографъ, о
которой такъ много'говорятъ, и которая славится добродѣтелью,
въ которой совокупность монаховъ ведетъ па землѣ равноапгель-
скую жизнь, освободившись отъ всякаго земнаго помышленія.
Поселившись здѣсь, Георгій продолжалъ преуспѣвать въ благо-
честіи п подвигахъ аскетическихъ... Опъ непрестанно размы-
шлялъ о Священномъ Писанія и внимательно читалъ переданныя
письменно житія блаженныхъ мужей; въ нпхъ опъ находилъ
какъ бы нѣкія «одушевленныя иконы» для жизни по Богу, хххп
Пе мало прошло такимъ образомъ времени, но вмѣстѣ съ време-
немъ возросталп и подвиги совершенствованія у Георгія. Взо-
шедшп па высшую ступень лѣствпцы добродѣтелей и очутившись
какъ бы па воздушной высотѣ, опъ пе могъ болѣе оставаться
невидимымъ, какъ пе можетъ скрыться свѣтильникъ, стоящій
вверху горы. Слава его достигла родины. Когда тамъ скончался
предстоятель той церкви, Господь внушилъ соотечественникамъ
святаго совѣтъ богоугодный и весьма подходящій къ тогдашнему
времени — избрать въ архіереи того, который былъ іереемъ до
своего рожденія, и отправить къ пому посольство, чтобы опъ
уступилъ и принялъ священноначаліе. И вотъ отправляется къ
нему избранная часть города, частію члены священнаго собора,
частію представители городского управленіи и, прибывши въ мо-
настырь, держать рѣчь къ Георгію отъ имени города, его воспи-
тавшаго, и церкви, его воздопвшей... Однако опп пе могли убѣ-
дить избранника принять па себя избраніе: Георгій настойчиво
XXXII
ВВГ.ДІЛІІ1-: ВЪ ЖИТІЕ СВ. ТЕОРІЯ АМАСТГІІДСКЛГО.
отказывался, предоставляя другимъ желающимъ и честь прсд-
стоятельства въ пародѣ и помазаніе архіерейства, такъ какъ
самъ оігь навсегда отрекся отъ міра, п жизни въ мірѣ.. Когда
номы убѣдились въ непреклонности подвижника, они рѣшились
па дѣло нѣсколько дерзновенное, если можно такъ выразиться,
а не слѣдуетъ скорѣе догадываться о внушеніи свыше. Они со- *
вѣщаютъ совѣть, исполненный благочестія и дерзости: насиль-
ственною рукой они увлекаютъ святаго противъ воли. Падь ішмъ
совершена была добрая тиранія. Когда такимъ образомъ поло-
жено было нѣкоторое начало надеждѣ, они, то есть, городскіе
представители, отправились съ возможною поспѣшностію въ цар-
ствующій городъ: длина пути сокращалась усердіемъ, и надежда
облегчала, бывающіе въ путешествіи труды, а вѣра пригото-
вляла успѣха., превращая трудное въ легкое. Въ самомъ дѣлѣ
въ столпцѣ все оказалось благопріятнымъ для цѣли. Патріархомъ
былъ Тарасій, который не только былъ расположенъ въ пользу
выбора, но даже призналъ въ избранномъ лицо себѣ знакомое...
Вотъ въ чемъ состояла, исторія, относящаяся еще ко времени
хххш юности Георгія. Когда еще великій Тарасій не восходилъ па,
иервосвящепппческій тронъ, а числился въ придворномъ чипѣ,
исполняя тайную царскую службу, что на языкѣ италійскомъ
называется секретарствомъ, случилось однажды, что, когда опъ
совершалъ всенощное псалмоиѣпіе и раздавай, плату пароду,
прибылъ въ храмъ великій Георгій, сопровождавшій своего дядю,
и подобно другимъ своимъ сверстникамъ принималъ участіе въ
пѣснопѣніи. Псалмоиѣпіе было коігіепо, и время было раздавать
пѣвцамъ плату. Тарасій выдавалъ ее по порядку каждому, по,
когда, очередь дошла до Георгія, тогъ отказался принять деньги,
сказавъ, что получить лучшую награду въ будущей жпзпи. Вос-
поминаніе объ атомъ случаѣ, возбудившемъ нѣкогда удивленіе
Тарасія къ добродѣтели и уму мальчика, воскресло теперь въ
его памяти. Патріархъ быль расположенъ сейчасъ же исполнить
желаніе амастридскихъ жителей и посвятить Георгія. По посоль-
ство отъ императора, а лучше сказать, дѣйствіе зависти, остано-
вило на нѣкоторое время готовность патріарха. Ибо па, то гъ же
самый епископскій престолъ назначался самимъ императоромъ
другой. По приказаніе самодержца никакъ не заставило боже-
СОДЕРЖАНІЕ ЖИТІЯ.
XXXIII
ственнаго архіерея предпочесть ложь истинѣ, почтить лицо цар-
ское или убояться руки тиранской, пли узко уступить лести. Та-
расій, созвавши весь духовный соборъ и выведши па средину
обоихъ мужей, какъ Матоія и Никанора, сдѣлалъ испытаніе
обоимъ, какъ во всемъ другомъ, такъ особенно въ томъ, что
касалось церковнаго благоустройства. Согласіе іереевъ и общій
голосъ рѣшили дѣло въ пользу Георгія. Опъ получаетъ помазаніе
іерейства и отсылается на родину, по съ тѣмъ, что опять воро-
тится въ столицу. Въ это время онъ сдѣлался всѣмъ извѣстнымъ,
для всѣхъ желаннымъ и почтеннымъ: для царей, властителей и
властвуемцхъ, для могучихъ и бѣдныхъ. Получивъ отъ патріарха,
то, чего искали, представители Амастрпды воротились домоіі
вмѣстѣ съ своимъ избранникомъ.
Итакъ, Георгій* прибылъ въ отечество, которое опъ потомъ
сдѣлалъ славнымъ и знаменитымъ. Пользуясь своимъ дерзнове-
ніемъ передъ царемъ, опъ между прочимъ доставилъ своему оте-
честву то преимущество, что оно перестало быть подъ чужою
властью. Ибо тотъ, кто въ это время управлялъ Гангрскою митро-
поліей, встрѣтилъ весьма недружелюбно Георгія, обнаруживъ
злонравіе и грубость тщеславнаго или же ненавидящаго людей
человѣка, пе почтивъ въ немъ благодати Духа Святаго. Онъ
оттолкнулъ великаго митрополита вышняго Іерусалима, когда сей
подъ образомъ послушанія явился къ нему на представленіе.
Можетъ быть, въ этомъ нужно видѣть дѣло Промысла, все
устроящаго ко благу, ибо это жестокосердіе повело къ тому,
чтобы лучшее не оставалось подъ властію худшаго. Именно: это
было причиною, что отечество Георгія перестало быть подчинен-
нымъ (въ іерархпческп-церковномъ отношеніи) какому-либо дру-
гому престолу, и что согласно съ прошеніемъ святаго царская
рука устроила это иначе и согласно съ требованіями справедли-
вости. Впрочемъ, это случилось, оговаривается нашъ жпзнеоіш-
сатель, много послѣ и упомянуто здѣсь потому, что къ этому
пришла рѣчь. Пусть она теперь возвратится къ своему предмету,
то есть, къ прибытію святаго па родину.
Когда городу было возвѣщено его прибытіе, то можно было
видѣть всеобщее стеченіе парода; старцы, забывъ о своей ста-
рости и обнаруживая юношескую бодрость, спѣшили на встрѣчу,
іи
хххіѵ
XXXIV
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
больные получали крѣпость, женщины отрицались своей слабости.
Принятый съ горячею любовію, Георгіи съ своей стороны обна-
ружилъ такую же ревность къ устройству своей церкви, впро-
чемъ поступая въ этомъ дѣлѣ вполнѣ разсудительно п разумно.
Въ одно и то же время все совершалось и все было предметомъ
вниманія, и прежде всего благочиніе алтаря, устройство священ-
наго чипа. Смотря на него, какъ па нѣкое начертаніе перво-
образа, члены Амастрпдской паствы получали въ своихъ ду-
шахъ неизгладимое отраженіе образовъ добродѣтели, пачер-
тываемыхъ рѣзкими чертами. Заботливость Георгія о своей ро-
хххѵ динѣ, о ея внѣшнемъ благосостояніи и безопасности также не
подложить сомнѣнію и была доказана многими примѣрами.
Съ особенною подробностію и живостію красокъ авторъ опи-
сываетъ нашествіе Сарацинъ на сосѣднія съ Амастрпдою мѣст-
ности и чудесное спасеніе города.
Было нашествіе непріятелей, и притомъ болѣе тяжкое ка-
кихъ-либо и когда-либо упоминаемыхъ нашествій. Всякій ноль и
всякій возрасть былъ увлекаемъ въ плѣнъ руками беззаконныхъ.
Тѣ, которые были способны къ оружію, а равно старцы и дѣти,
были предаваемы смерти мечомъ. Съ одними такъ поступали изъ
страха, чтобъ они не предприняли что-либо смѣлое или же
дерзкое; другіе были истребляемы какъ безполезные и не обѣ-
щающіе никакой выгоды или вслѣдствіе того, что они были со-
крушены старостію, или же вслѣдствіе песовершеннолѣтія. А то,
что къ оружію было, не способно, но еще къ чему-либо годно,
то отдѣлялось на. службу въ позорномъ рабствѣ. Полна была
земля крови, села полны рыданій, все полно влача. Агаряиское
колѣно относительно жестокости не уступаетъ нисколько персид-
ской свирѣпости, но еще во столько-же превосходитъ Персовъ
грубостію, во сколько уступаетъ имъ въ мужествѣ. Па рукахъ
матерей ихъ дѣти подвергались безвременной смерти мечомъ;
онѣ сами впередъ подставляли шею острію меча, чтобы не видѣть
собственными глазами, какъ гибнутъ бѣдные питомцы ихъ отъ
рукъ непріятельскихъ. Кто бы могъ живо представить все много-
образіе этого бѣдствія: суровость, жестокость и звѣрство вра-
говънто,какъ дитя въ одно п то же время припадало къ матер-
нимъ сосцамъ и получало смертельный ударъ въ свои внутрен-
СОДЕРЖАНІЕ ЖИТІЯ.
XXXV
пости; какъ бѣдная мать держала грудь въ устахъ дитяти и при-
нимала кровь въ родное лоно! Часто іірагъ, сильный своею рукою,
одним ъ ударом ь меча поражало, и мать вмѣстѣ съ ея младенцемъ.
Кто бы могъ описать вопли и рыданія отцовъ, послѣднія объятія
сыновей! Дѣти, похищаемыя изъ рукъ отцовскихъ, представляли
страшное зрѣлище для родителей. Но вотъ чудо: среди всѣхъ
этихъ сценъ святой (Георгій) не растерялся душой отъ страха,
пе думалъ о томъ, какъ бы избѣжать собственнаго плѣна, не хххп
помыслилъ и пе сдѣлалъ ничего неблагороднаго, но высоко под-
нявъ свою главу, взявъ въ руки побѣдное знамя креста и держа
щитъ вѣры, пробѣгаетъ сосѣднія села; при нашествіи враговъ,
какъ добрый пастырь при нашествіи волковъ, опъ собираетъ
всѣхъ пасомыхъ и, утвердивъ пхъ внутри града., какъ бы внутри
ограды, самъ обходивъ кругомъ внѣ безоружный, подвергаясь
опасности за отечество, полагая душу за овцы, подражая па-
стырю,1 архіерею и Господу. Что же Господь чудеса,, дѣлающій
одного способнымъ преслѣдовать тысячу и двумъ дающій силу
противу многихъ тысячъ? Тотъ, кто обходомъ семи іереевъ и
равночисленнымъ трубнымъ звукомъ низвергъ Іерихонскія стѣны,
спасаетъ теперь обходомъ одного іерея городъ многолюдный и
обращаетъ вспять народъ, исполненный бѣшенства, стремящійся
стереть съ лица земли все наслѣдіе Христа, поражая его и побѣ-
ждая молитвами, какъ стрѣлами, и заставляя унести домой свой
стыдъ. По истинѣ, согласно съ извѣстнымъ изреченіемъ, добродѣ-
тель мужа уважаетъ и врагъ, хотя и не по доброй волѣ, по по
принужденію. Такъ и тогда можно было впдѣть бѣгущихъ, когда
викто пе прослѣдовалъ, падающихъ, когда, пикто пе пускалъ
стрѣлъ... Что можетъ быть страннѣе, чѣмъ эго истинное со-
бытіе? Въ древности Моисей обратилъ въ бѣгство Амалпка воз-
дѣяніемъ рукъ, пося образъ и начертаніе большаго таинства;
по не безъ труда и пе безъ крови достался ему тогда трофей,
онъ все-таки нуждался для этого во многихъ <отбориыхъ мужахъ>
желѣзопоспыхъ...
Другое чудо, которое авторъ Житія называетъ еще болѣе уди-
вительнымъ, состояло въ слѣдующемъ: взяты были купцы Геор-
гіева города и заключены были подъ стражею въ Трапезунтѣ вслѣд-
ствіе ложнаго доноса о нарушеніи таможенныхъ правилъ. Они
пі*
XXXVI
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
преданы были воеводою па заключеніе въ государственной тем-
ницѣ, въ ожиданіи смертной казни. И можно было видѣть, какъ у
этихъ людей, ожидающихъ смерти, <подобающей злодѣямъ,> пзмѣ-
хххѵп лились и опали лица., омрачилась всякая красота, ослабѣла всякая
Физическая сила, помрачилось отъ слезъ зрѣніе. Дѣти, домашніе
и сродники взывали къ Богу, обращались ко святому: «Поспѣши
на помощь пашу, избавь отъ несправедливой казни невинныхъ,
не попусти имъ погибнуть смертію злодѣевъ. Да не совершить
среди пасъ зависть свойственное ей злодѣяніе; да не причинитъ
пашей родинѣ позора паша, кровь, пролитая на чужой землѣ».
При этомъ они разрывали одежды, посыпали главы пепломъ.
Такая печаль и такія моленія подѣйствовали па Георгія. Опъ не
убоялся длинноты предстоящаго ему пути, ни зимняго времени и
труднаго плаванія, по, какъ скоро услышалъ просьбы, тотчасъ
добровольно собрался въ путешествіе. Онъ взошелъ на корабль
и поплылъ па помощь несправедливо угнетеннымъ. Все оказалось
благопріятный!» его намѣренію: море кроткимъ движеніемъ своихъ
волнъ тихо несло корабль далѣе п только что не говорило голо-
сомъ о своей готовности служить человѣку Божію...1). Но діа-
волъ однако забѣжалъ впередъ и приготовилъ препятствія свя-
' тому въ самомъ Трапезуптѣ, пашедши себѣ орудіе въ лицѣ
помощника воеводы, который па діалектѣ италійскомъ именуется
кортисъ (то-' есть, сошсз согііз). Этотъ чиновникъ, какъ скоро
узналъ о причинѣ прибытія святителя, привелъ въ движеніе за-
остренный па подобіе бритвы языкъ свой и возобновилъ противъ
Амас'грпдяиъ обвиненія, па нихъ взведенныя, даже усилилъ, отяг-
чилъ оныя и прямо заявлялъ, что они достойны смерти. Его вну-
шеніямъ поддался и воевода. Что же дѣлаетъ Господь? Опъ по-
ражаетъ слѣпотою зрѣніе его (то есть воеводы) супруги за то,
что онъ явился непослушнымъ предъ рабомъ Его. Наказаніе
послужило къ вразумленію упорнаго: опъ прибѣгнулъ теперь ко
святому съ просьбами, мольбами, слезами и рыданіями, испо-
вѣдуя грѣхъ, обѣщая исправленіе. Георгій тотчасъ возвратилъ
божественною силою зрѣніе супругѣ правителя. Теперь, когда
1) Несмотря на всю естественность Факта, писатель, по своей обычной
склонности находить вездѣ чудо, и здѣсь распространяется на ту тему, что
святому должна служить вся природа.
СОДЕРЖАНІЕ ЖИТІЯ.
XXXVII
они явнымъ и не подлежащимъ сомнѣнію образомъ испытали хххѵш
чудотворную силу Георгія, они уже немедленно освободили за-
ключенныхъ, прося у святаго прощенія въ своихъ прегрѣше-
ніяхъ... Во время пребыванія въ Транезунтѣ одна благочестивая
жена, сгорая божественною любовію, просила святаго отслужить
въ ея «молитвенномъ домѣ» литургію. Георгій согласился, по при
этомъ также не обошлось безъ чуда,. Жешцина, принявшая
Георгія въ домъ, забыла приготовить хлѣбъ и вило, необходимые
для совершенія богослуженія, по когда потребность въ нихъ на-
ступила, то оші, по молитвѣ епископа, явились сами собою не-
извѣстно откуда, (слѣдуетъ очепъ длинное, исполненное невыно-
симой декламаціи прославленіе этого чуда).
Послѣ того какъ Трапсзунгъ сподобился такихъ чудесъ, свя-
той долженъ быль, воротиться въ отечество, которому онъ при-
несъ какъ бы въ даръ освобожденныхъ согражданъ; а отсюда
ему пришлось опять отправиться въ столицу, ибо онъ столь сдѣ-
лался желаннымъ для императрицы Ирины, державшеіі тогда
скипетръ Римской имперіи, и для ея сына, Константина, что они
не могли вынести долгаго его отсутствія, по открыто вынуждали
его всегда оставаться съ ними, раздѣлять съ ними царство и бла-
гонаправлять бразды власти, хотя опъ всегда отвращался отъ
пребыванія во дворцѣ и отъ близости къ самодержцамъ, какъ бы
считая это чѣмъ-то въ высшей степени постыднымъ. Во время
пребыванія въ царственномъ городѣ опять случилось нѣчто
странное, обнаружившее присутствіе пророческаго дара въ Геор-
гіи. Въ эти годы государственными доходами завѣдывалъ лого-
ѳегь ИпкііФоръ, находившійся въ числѣ первыхъ друзей и знако-
мыхъ Георгія, причемъ опъ не только въ дѣлахъ, касающихся
души, по и въ томъ, что касалось мірского поведенія, имѣлъ
руководителемъ святаго. Этотъ-то ПпкпФорь пожелалъ пріобрѣсти
покупкою домъ и сообщилъ о своемъ намѣреніи всегдашнему
своему наставнику. Стремленіе его было остановлено, но за то
подано было указаніе па ожидающее его царское достоинство.
Именно, святой сказалъ ему, что спустя немного времени онъ хххіх
сдѣлается наслѣдникомъ одной вдовствующей жены, владѣющей
большими домами. Рѣчь шла, какъ оказалось послѣ, о царицѣ
Ирипѣ, послѣ которой ПикиФоръ получилъ власть. И тогда опъ
хххѵш г.відіпіе въ житіе св. Георгія амаспчіщкаю.
не повялъ загадочнаго смысла, словъ, а, когда, предсыізаіиюе
сбылось, то опъ уразумѣлъ пророческій даръ святаго н уже пи
во что цѣнилъ царскую діадему н всю свою власть въ сравненіи
съ тѣмъ преимуществомъ, чтобы раздѣлять время и ииіцу со
святымъ. Оль презирали п самую поръпру для того, чтобы тайно
одѣваться въ его рубашку и покровъ, и это опъ считалъ за ігѣ>-
который талисманъ и укрѣпленіе своего царства,. Опъ пренебре-
галъ высокими кроватями и повергалъ себя па. землю, чтобъ
участвовать въ этомъ высокомъ возлежаніи па, землѣ и бдѣніи.
Такъ это было. Теперь же, говоритъ авторъ, припомнивъ еще
единое изъ многаго, будемъ направлять слово къ окончанію.
Совершая однажды плаваніе чрезъ Евкспискій Поптъ въ свое
отечество, святой прибыл ь па одно мѣсто, гдѣ находится устье
рѣки Сангарія, текущей по странѣ Галатовъ. Вѣтеръ, дувшій съ
твердой земли, вздымалъ волны и поднялъ такую страшную бурю,
что пе было никакой возможности держаться па морѣ, <перѣдко
поглотавшемъ здѣсь> пловцовъ вмѣстѣ съ пхъ судами. Тогда свя-
той, едва, выбравшись на. сушу при помощи гребцовъ, стал ь па бе-
регу н, воздѣвъ руки къ небу, запретилъ вѣтру и укротилъ бурю,
и вслѣдъ зачѣмъ этотъ буйный вѣтеръ сейчасъ же остановился,
пи разу пе дунувъ, связанный какъ бы узами приказаніемъ свя-
таго. Какое чудо можетъ сравниться съ этимъ по своей силѣ!
восклицаетъ писатель Житія. Изгонять демоновъ, исцѣлять бо-
лѣзни, совершать рой другихъ чудесъ, которыми полны всякое
писаніе и всякое твореніе,— не великое дѣло для свя тыхъ, со-
хранившихъ незапятнаннымъ подобіе образу. По повелѣвалъ
вѣтрами и бурями эго у;ке дѣло божескаго естества, которому
Георгій уподобился, сколько это доступно, высотою своего без-
страстія и чистоты. Пикто пе остался лишеннымъ доли участія
хъ въ его чудесахъ. Тѣ, которые по рожденію были учасгшікамп
его жіізнп, уже тогда самымъ щедрымъ образомъ были облаго-
дѣтельствовапы послѣдовательнымъ рядомъ его удивительныхъ
чудотворепііі; а тѣ, которымъ этого по досталось па долю, кото-
рые еще только имѣли явиться па свѣтъ въ ближайшее имѣющее
наступить время, для тѣхъ его благодѣянія, какъ въ сокровищ-
ницѣ, хранились для будущаго, пока оіш пе были оказаны. Даже
было бы позволительно сказать, что и прежніе, давно усопшіе
содггжлпіе лагіія.
хххіх
.Интые ію.іучнли нѣкую долю славы отъ агпх'Ь чудесь, потому
что іюдражаніем ь имъ онъ достигъ способности творить ихъ.
І’елпкое дѣло видѣть предъ собою такіе первообразы, по еще
болѣе великое дѣло — имѣть такого себѣ подражателя. Отличный
живописецъ, воинъ, иодражавшііі въ бою мужеству царя, рав-
нымъ образомъ переносить славу па, первообразъ.— Затѣмъ слѣ-
дуетъ длинное и весьма риторическое сравненіе Георгія съ дру-
। имя святыми, составлявшее, повидимому, необходимую пріпіад-
лежиость похвалы, написанной по правиламъ школы. Онъ изо-
бразилъ въ себѣ іосіі'і'Н, Монсея и Аарона, опъ показалъ твер-
дость мучениковъ н т. д. О самой кончинѣ Георгія говорится
очень кратко. Опъ умерь за два. дня до десятаго дня мѣсяца
Дпстра: довольно странное выраженіе, которое, молить быть,
нуждается въ исправленіи. При еі о погребенія можно было ви-
дѣть стеченіе царей и’архіереевъ и ихъ слезы, неутѣшный плачъ
правителей и управляемыхъ. Опъ быль скрыть во гробѣ, как'Ь
приличествовало человѣку, по однако пе былъ покрытъ забве-
ніемъ, по блистаетъ чудесами. Мы попашемъ ото, говорить
авторъ, немногими примѣрами изъ многихъ...
«Мы пе будемъ описывать безчисленнаго множества его чу-
десь послѣ разлученія съ земною жизнію: по упомянемъ объ
одномъ пли двухъ изъ такихъ его чудес ь и затѣмъ окон-
чимъ свою рѣчь. Вылъ сильный дождь, подобный какъ бы
новому потопу. Домы и храмы были полны водою, отчасти те-
кущею сверху черезъ крыши, отчасти пропинающею снизу че-
резъ двери; городъ, па, который со всѣхъ сторонъ пашіра.ш
волны, какъ бы плавалъ въ морѣ, колебался въ своихъ основа- хі.і
піяхъ и угрожалъ разрушеніемъ, если бы только Высшій Про-
мыслъ пе внялъ заступленію святаго. Заступленіе было обнару-
жено такимъ чудомъ. Когда, храмъ наполнился водою, то ага.
вода, никакъ пе приближалась ко гробу святаго, по влажная и
жидкая стихія претворилась въ нѣчто совсѣмъ противоположное
ч стала по ту и другую сторону гробницы, какъ нѣкая твердая
п неподвижная стѣна, такъ что гробницы не коснулась даже ма-
лѣйшая сырость. Затѣмъ автора, обращается къ послѣднему
Наиболѣе для пасъ важному проявленію чудотворной силы умер-
шаго.
хь введеніе въ житіе св. Георгія амастридскаго.
«Было нашествіе варваровъ, Гуси, народа, какъ всѣ знаютъ,
въ высшей степени дикаго и грубаго, не носящаго въ себѣ ника-
кихъ слѣдовъ человѣколюбія. Звѣрскіе правами, безчеловѣчные
дѣлами, обнаруживая свою кровожадность уже однимъ своимъ
видомъ, ни въ чемъ другомъ, что свойственно людямъ, не находя
такого удовольствія, какъ въ смертоубійствѣ, оии— этотъ губи-
тельный и па дѣлѣ, и по имени пародъ-—начавъ разореніе отъ
Пропонтиды и посѣтивъ прочее побережье, достигли наконецъ
и до отечества, святаго, посѣкая нещадно всякій полъ и всякій
возрасть».
Слѣдуетъ описаніе жестокостей, совершаемыхъ варварами,
которыя иаііомппаюгь автору древнее таврическое избіеніе
иностранцевъ, у нихъ сохраняющее свою силу; упоминаются
религіозные обряды язычниковъ, ихъ беззаконныя возліянія и
жертвы; они воздавали и поклоненіе лугамъ, источникамъ п де-
ревьямъ, Когда варвары вошли во храмъ, опп увидѣли гробницу,
хотѣли ее ограбить, по вдругъ оии почувствовали себя разсла-
бленными въ рукахъ іі ногахъ и, связанные невидимыми узами,
оставались совершенію неподвижны. Ихъ предводитель, увидѣвъ
необычайно!' явленіе, исполнился страха и ужаса, и приказалъ
привести къ собѣ одного изъ плѣнниковъ, чтобы узнать отъ него,
какого Бога силою произошло случившееся и чья была гробница,
предъ которою совершилось чудо.—Опускаемъ довольно длинную
хыі бесѣду варварскаго князя съ христіанскимъ плѣнникомъ, отсылая
читателя къ самому подлиннику и къ приложенному при иемь
переводу. Вождь варваровъ узналъ, что для умилостивленія хри-
стіанскаго Бога, онъ долженъ чрезъ посредство христіанъ при-
нести угодную ему жертву, то ость, елей и воскъ, освободить
влѣіпііпювь и оказать почтеніе къ храмамъ. Когда это было
исполнено, варвары избавились отъ божественнаго гнѣва; устроено
было нѣкоторое примиреніе и соглашеніе ихъ съ христіанами, и
оииуже болѣе леоскорбляли святыни и не оскверняли храмовъ...
Слѣдуетъ затѣмъ патетическое обращеніе къ гробницѣ святаго,
которая поборола, силу цѣлаго народа,, и которой слава, достигла
До предѣловъ океана, и наконецъ — молитвенное воззваніе къ са-
мому святому. Ораторъ проситъ, чтобы оиъ снизошелъ къ смѣ-
лости, съ которою (ять взялся за. составленіе ему похвалы, и ука-
СОДЕРЖАНІЕ ЖИТІЯ.
хы
зываетъ лицо, которое побудило его къ такому непосильному
предпріятію. «Мое предпріятіе не есть проявленіе легкомыслія,
по произведеніе горячей вѣры и дружбы къ подвигнувшему меня
па. него знаменитому и славному Іоаппу, любителю изящнаго.
Побуждаемый его увѣщаніемъ, чтобы пе навлечь па себя обви-
ненія въ непослушаніи, я пустился въ это море похвалъ» и т. д.
Въ заключеніе этого обозрѣнія, пе липшимъ считаемъ при-
вести краткое Житіе Георгія, пли Синаксарь, встрѣчаемый въ
печатныхъ греческихъ минеяхъ. Какъ показываютъ нѣкоторыя
отдѣльныя выраженія, особенно въ копцѣ, гдѣ говорится объ
іерархической дѣятельности Георгія, Синаксарь этотъ составленъ
именно по той самой редакціи Житія, которое мы теперь изу-
чаемъ.
'О Геібдуюд, хаі Ліыоѵ то схіохіоѵ,
ПоЛЛоід убсорус? 'і/ш/бхі/і' ошті^іаѵ.
Оѵтод ЕѴвЕІкЪт уоѵёшѵ, Ѳеоббиюе хаі МеуыЪйд «уоосг/о-
рбгю/(&ті»в, туѵ К^>ш,иѵі[ѵ дё латоіба хехтіціёѵіоѵ. оі тоѵ уііоѵ ёѵ
илаідіа діаѵ&оѵтед ЕѴ%у хаі ю/отна то -Оеіоѵ ёЛітаѵвѵоѵ боіЛуѵаі
аѵтоід тёхѵоѵ" о хаёуе'уове. бс« уау тіуд Отіад <ршѵуд туѵ теооЛЛу-
іри' хаі ті/ѵ хЛуоіѵ хаі то туд іеушоѵѵуд %щм<уіа тоѵ /іёЛЛоѵтод ёд ХЬШ
аѵтшѵ ТЕх-іУуѵаі, «род раіЛѵ уі/рад ёЛаоаѵттд, ёцѵуОуааѵ. те%0ёѵ-
тод бе о.осой хаі та туд тебгщод удёа алюОоѵуёѵоѵ хаі тшѵ
/іетоѵтшѵ аѵтілоіоѵу,ёѵоѵ, хаі тшѵ /лаіЛууатшѵ, тшѵ те ііеішѵ
тшѵ те аѵЯдштѵшѵ, /м/боЯид хатоЛгуюооѵѵтод ч'ІешдоѵѵтЕд оі уоѵЕІд
аѵтоѵ тоѵ хаЛбѵ буб/гои тоѵ лшббд ёдб^а^оѵ тоѵ Ѳеоѵ. Іяаѵшд оот<
пхидеѵОтІд хаі ті)д пат()ідод алаѵаотад хатаЛаціІаѵы то 5(>о$ тГ/д
2ѵ(.>іх))д- хаі еѵдшѵ уёдоѵта ёхеіое тциоѵ, шіі)’ аѵтоѵ ЛарРаѵеі то
аууѣЛіхоѵ а^іціа. хаі тоѵ [ііоѵ ёхтіѵоѵ Л/т>ѵтод, ті/і' Вбѵіооаѵ ха-
таЛаііІІаѵЕс, тіо)} аиЛру(хуюу(\і хаі абхі/оеі ёаогбв хадѵлораЛібѵ.
ьтееі бё б тГ/д ЕлхЛі/аіад ’А/іаотдідод «убебоод апеРйо, хаі /о)
/ІоѵЛб/іѵѵод аѵауѵтаі оптод б ау/од е?д тоѵ туд ау^іеушаѵѵі/д іНубѵоі’,
<бд Лѵ/ѵод ѵ.пі ті/ѵ Лѵ^ѵіаѵ, Чч'іу іо Иыа хаі оѵ/аршѵіа іі-цёшѵ. атса-
уаѵтод бі; абтой туд (ІаоіЛііюоаіід хаі тоѵ аѵтоѵ і/рібѵоѵ хатаЛа-
Рбѵтод, б/юѵ шіѵта іті-Леіто хаі ёал'оѵбіідето' біата^Еід ііуші, еѵхо-
аціа тоѵ уііцѵаѵод, хатаотао/д тоѵ і.Еуатіхоѵ оѵоті'уіатод, буіраѵшѵ
иаі Л()оатабіа хаі ігѵшхотцоу’іа, %(>ешѵ алохотсаі хаі у «уб;
то Оеіоѵ віюйреіа, лубд тоѵтоід бё хаі Оеооіцііол хаі теоаотіа лаѵ-
хмі
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ДМЛ(ІТИДСКЛГО
гоіа тіЛоі’}ітѵ<(. сотое. оегю иайЪс; тѵѵ /Ііоѵ лтрсіисд го>ѵ тГ/ві-:
ртг/ог// іѵ и'оі'р’ІІ, ъо стѵ/ѵ/іа тіо (Эко алобоес ’)
То есть:
«II оставивъ тѣло, І'еоргііі многимъ доставляетъ душевное
спасеніе.
()нъ родился отъ благочестивыхъ родителей но имени Ѳеодора и
іМегеоы, имѣвшихъ свою родину въ городѣ Кромпѣ. Проводя <без-
дѣтную> жизнь. молитвой и постомъ онн умо.ііі.іп Нога дарова ть имъ
сына. Нго неііо.іші.юсь. Достигши глубокой староста, онн удостои-
лись божественнаго извѣщенія о зачатіи, имени и о благодати свя-
щенства. имѣющаго отъ нихъ родиться. Когда же опъ явился на
хыѵ свѣтъ, то опъ отвергалъ всѣ удовольствія юности и стремился къ
пребывающему, по по пренебрегалъ, однако, наукою духовною,
равно какъ и свѣтскою. Родители его, видя благое теченіе дитяти,
прославляли Бога.. Итакъ, довольно наставленный, опъ, оставивъ
родину, достигаетъ горы Сіірнкіііскоп и, папіедши тамъ честнаго
старца, принимаетъ отъ него ангельскій образъ, а когда тотъ
окончи.ть свою жизнь, то обращается въ Воппссу, гдѣ подвер-
гаетъ себя всякой тѣснотѣ и подвижничеству. Когда, же умеръ
предстоятель церкви Дмастріідской, то сой святый противу жела-
нія своего возводится на тронъ архіепископскій, какъ свѣтильникъ
па. свѣщшщу, божественнымъ избраніемъ и согласіемъ іереевъ.
Когда, опъ оставилъ столпцу и заняли, свой престолъ, тогда, все
совершалось и все было предметомъ заботы за разъ; божествен-
ныя правила, благочиніе алтаря, устройство священническаго
чипа, заступленіе за сиротъ и вдовъ, питаніе ппщііхь. сбавка,
долговъ, благочестіе къ Богу, а. вмѣстѣ съ тѣмъ—божественныя
знаменія и всяческій чудеса., имъ творимыя. Такимъ образомъ
совершивъ добро свою жизнь, опъ преставился отсюда, въ мирѣ,
предавъ духи, свой Богу».
Синаксарь итогъ. какъ сказано выше, въ греческихъ минеяхъ
всегда, помѣщается подъ 21 Февраля, тогда какъ Парижскій ьо-
1) Греческая е.іужебная минея пи Венеціанскому изданію <1895> года. Въ
('ипаксаристѣ снитогорца Никодима (Л'ѵі’а^ооіаог і/$ тйі' іМдвиа /и/ѵйі’ (ото
Уіу.оіУі'ціоѵ ' Луіоуіігоѵ. 18С8) то же самое, но только языкъ подно-
вленъ и прибавлены іи, скобкахъ нѣкоторыя толкованія собственныхъ именъ,
иногда совсѣмъ неудачныя. <('р. Вунахат. ес.<]. Сопвіппіпіороі. со]. 481 Я(р>.
СОДЫ'П.АШГ. .КИТІЯ.
хып
дексь въ оглавленіи и заглавіи Житія относитъ нанять святаго
къ К числу этого мѣсяца. Возникаетъ вопросъ, какъ произошло
такое разногласіе. ЛІы думаемъ, что главная причина, заклю-
чается въ искусственности словеснаго оборота, которымъ день
кончины Георгія былъ обозначенъ первоначальнымъ авторомъ
Житія, и что ото искусственное и нѣсколько темное выраженіе
не было надлежащимъ образомъ понято и даже прямо искажено
і.онінстомь десятаго вѣка, который переписывалъ древнѣйшія
житія, отобранныя для гоперсппіеп Парижской Минеи, такъ что
болѣе правильное преданіе сохранилось, напротивъ, въ греческой
церкви. Неопредѣленность содержалась уже въ самомъ македон-
скомъ названіи мѣсяца. По Пснхію н ('видѣ. Дистръ соотвѣт-
ствуетъ марту, но православные Греки Х-го вѣка, очевидно, хьѵ
находи.іп возможнымъ пріурочивать его къ Февралю; это вполнѣ,
ясно по отношенію къ датѣ Парижской рукописи: составитель
Минеи назначилъ для Георгія восьмое число Февраля потому, что
странное выраженіе ту лдю бёо туд беяктуд (за. два дня до деся-
таго) опъ понялъ какъ восемь, а Дпстръ принялъ за. Февраль.
Вѣроятно, что за. Февраль іірпппма.ш этотъ македонскій мѣсяцъ
и тѣ. которые были виновниками помѣщенія памя ти святаго водь
21 Февраля, по тогда слѣдуетъ предположить, что они имѣли
предъ глазами какое-нибудь другое чтеніе, какой-нибудь другой
подлинникъ, принадлежащій къ другой Фамиліи, чѣмъ оригиналъ
Парижскаго кодекса. Чтобы получить 21 число изъ вышеприве-
денной греческой Фразы, ее пуляю будетъ измѣнить слѣдующимъ
образомъ: читать либо тГ] лушті] лцод дѵо дехіідад (въ первое къ
двумъ декадамъ), либо ту лдибту гуд ыхобод (= лдыгц /іет’
еі-лада, въ первое послѣ, двадцати). По византійскому словоупо-
требленію возможно то и другое, и въ возстановленіи возможнаго
н болѣе обычнаго счета дней мѣсяца, п заключается, но нашему
мнѣнію, разъясненіе загадки. Римскій счетъ впередъ (за десять,
за, двѣнадцать дней до Дпстра — марта.) представлялъ бы нѣчто
совсѣмъ необычное и при том ъ ничего не разъяснялъ бы.
хыѵ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ Ж11Т1Е СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
V.
Цѣльность сочиненія и независимость отъ Фотія.
Касательно состава произведенія, предложеннаго нами въ
довольно обширномъ извлеченіи, касательно отношенія между
различными его частями и отдѣлами, были высказаны-—правда,
мимоходомъ—такія предположенія и догадки, которыя можно
устранить безъ дальнихъ разсужденій, тѣмъ болѣе, что эти пред-
положенія не были подкрѣпляемы какими-либо точными наблю-
деніями падь текстомъ, а просто имѣли видъ гаданій а ргіогі.
хьѵі Не можетъ быть никакихъ сомнѣній, что все наше Житіе, на-
чиная отъ вступленія и кончая молитвеннымъ обращеніемъ ко
святому, написано однимъ и тѣмъ же авторомъ и за одинъ разъ,
что всякія очень обычныя и очень легкія предположенія о встав-
кахъ и приставкахъ, которыя могли бы служить къ удобствамъ
той или другой школы, топ пли другой теоріи, будутъ и совер-
шенно излишними, и совершенію праздными. Не говоря о полной
тожественности языка, стиля и литературныхъ пріемовъ во всемъ
Житіи отъ начала до конца,-—-что, полагаемъ, не совершенно
исчезло даже въ пашпхъ извлеченіяхъ, — единство всѣхъ частей
занимающаго пасъ сочиненія обнаруживается изъ тѣсной связи
начальной вступительной части (приступа), въ которой сообщается
какъ бы краткая программа всего послѣдующаго изложенія, съ
другими отдѣлами, слѣдующими одинъ за другимъ въ законномъ
риторическомъ порядкѣ. Въ приступѣ между прочимъ дѣлается
указаніе па чудеса святаго, которыми оиъ сдѣлался страшенъ
для враговъ и вслѣдствіе которыхъ его слава достигла край-
нихъ предѣловъ земли. Отсюда видно, что тотъ, кто писалъ
начало сочиненія, уже имѣлъ въ виду и Сарацинское нашествіе,
о которомъ говорится въ серединѣ Житія, и чудо, совершив-
шееся надъ Русскими, поставленное въ самомъ концѣ его. И на-
оборотъ, послѣдшія патетическая часть сочиненія, безъ которой
оно точно также не могло бы появиться въ свѣтъ, какъ и безъ
приличнаго вступленія, тѣсною внутреннею и внѣшнею связью
соединена съ предшествующимъ повѣствованіемъ о посмертныхъ
ЦѢЛЬНОСТЬ СОЧИНЕНІЯ.
хьѵ
чудесахъ святаго и возвращается къ нимъ въ нѣсколькихъ очень
прозрачныхъ намекахъ: одинъ изъ нихъ опять говоритъ о славѣ
гроба, достигшей до предѣловъ океана. Наконецъ и въ сре-
динѣ сочиненія, вслѣдъ- за сообщеніемъ о кончинѣ преподобнаго,
сейчасъ же обѣщается намъ, въ видѣ образчика, повѣсть объ
одномъ пли двухъ изъ безчисленныхъ чудесь его; при этомъ
второе чудо, заранѣе предполагаемое только по наружности не-
рѣшительною п неопредѣленною Фразой, именно есть русское
чудо... Существуетъ только одинъ, весьма притомъ слабый при- хьтп
знакъ, который могъ бы повести къ предположенію о двойной
редакціи сочиненія, о послѣдовательномъ участіи двухъ писатель-
скихъ рукъ въ составленіи Похвалы-Житія. Мы должны отмѣ-
тить этотъ признакъ ради полноты нашего комментарія. Въ са-
момъ началѣ Житія, въ первой пли второй его строкѣ, мы нахо-
димъ фразу, въ которой безъ всякой нужды и внѣ какой-либо
логической и грамматической связи одно синонимическое выра-
женіе поставлено подлѣ другого: Оі лдод тоѵд уѵцѵіиоѵ^ аушѵад
алодѵбцБѵоі ска/щага оѵ лубѵеооѵ еід тоѵго тгаоа -гіоѵ т’оіоѵгсоѵ
етоттоѵѵтаѵ пат'аЛёуоѵтаі, луіѵ аѵ оѵѵдгю/юѵ ту лёіоц. туѵ <рѵ-
оіиуѵ і.ѵ лдоуѵ/.іѵаа/.іаоіѵ ёѵдеі^аіѵго ёттудеійтута. По-русски это
можетъ быть передано такъ: «Тѣ, которые къ гимнастическимъ
играмъ готовятся къ состязаніямъ, пе прежде къ тому допу-
скаются завѣдывающими тѣмъ лицами, какъ докажутъ въ пред-
варительныхъ упражненіяхъ соотвѣтствующую предстоящему
испытанію Физическую способность» ’). Очевидно, что въ подлин-
1) Синонимическія выраженія: сЬгобіюд.аі --трое; тащца, <Ѣто<5бо/іа( .-трое
ауйѵа, любопытныя тѣмъ, что вч> нихъ сохранялось воспоминаніе еще о древ-
нихъ эллинскихъ обычаяхъ, встрѣчаются довольно часто у византійскихъ цер-
ковныхъ писателей. Напримѣръ: (Ілюббыал ярбр ои/ір/іа у Никиты НаФлагон-
скаго (іи Ьаші. Апазі., Раігоі. С4г., 105, 348); Атеббоаго ярбр у Ѳеодора
Студита (8епп., І’аігоі. Сг., 99, 520). О Метафрастѣ, прославившемъ мучениче-
скіе подвиги, говорится: та /тартііреха оха/і/таго лгоЛЛоІ? .тбі’оі? хагахаЛЛѵ-
ѵаѵгі (Ваізаш., Каііі, Вупіа^ша саіь II, 453) или: т<і тйі’ ауіоѵ ца(згѵроі>
ахаіліміга - тууда'Ч’а/.ьЕѵо^ (іЬііѣ VI, 492 вь комментаріяхъ ДГ. Властаря). Ср.
Страданіе 42 мучениковъ Аморейскихъ, сот. Еводія: {Сказанія о 42 Аморійскихъ
мученикахъ, изд. Васильевскій и Никитинъ, въ Зап. Ими. Акад. II., VIII серія,
по Историко-Филол. Отд., т. VII, № 2, стр. 61,6>: га гоѵ Хріогоб раргбриг
оха/а/гага; 8рісі1е§. гош., X, 107; Житіе нреп. Аѳанасія Аѳонскаго <п.зд. По-
мяловскій>, стр. 1,22: га іліѵ оѵѵ гоѵ Лдуоѵ /юі лЕлои/хбса хаі ярб^ гоОгоѵ
ЛлобѵоааОаі ладощы'іоаѵга гдѵ йубіі'а...
ХЬѴІ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ- ГЕОРГІЯ ЛМАСТРИДСКАГО.
пикѣ и въ переводѣ есть одно лишнее слово; однако, нѣть ни-
какой необходимости предполагать, что оно принадлежитъ какой-
либо позднѣйшей вторичной редакціи. Легкая стилистическая
ошибка могла быть сдѣлана, переписчикомъ, и всякое затрудненіе
устраняется при помощи весьма простой поправки, указанной
нами при изданіи текста внизу страницы').
хьѵш Очень естественно, что предметомъ исключительнаго вниманія
русскихъ изслѣдователей долго оставалась послѣдняя часть Жи-
тія, въ которой говорится о изшествіи Руси, и что когда созна-
валась потребность отвѣчать па вопросъ о времени появленія
Житія въ свѣтъ, о времени его написанія, то отвѣть быль оты-
скиваемъ именно въ этой послѣдней, болѣе выдающейся части.
Кто считалъ вѣроятнымъ, что легенда о посмертныхъ чудесахъ
святаго первоначально составляла нѣчто самостоятельное и отдѣль-
ное отъ прочихъ частей Житія, тогъ и вовсе не имѣлъ побу-
жденія изучать все произведеніе въ цѣлости. По теперь, когда
мы убѣждены, что все Житіе Георгія Амастрндскаго отъ на-
чала до конца представляетъ одно нераздѣльное цѣлое, мы оди-
наково имѣемъ право искать признаковъ, опредѣляющихъ эпоху
писателя, какъ въ первой, такъ и во второй части его произве-
денія: если бы оказалось, что въ повѣствованіи о событіяхъ
земной жизни угодника есть черты, несомнѣнно указывающія па
первую половину IX вѣка, то изъ этого слѣдовало бы, что и ле-
генда о чудѣ при гробницѣ святаго записана ранѣе 862 года
и т. д. Мы намѣрены идти именно этимъ путемъ, то есть, иска ть
отвѣта па интересующій пасъ вопросъ путемъ анализа, прости-
рающагося на цѣлое произведеніе. Но прежде чѣмъ приступить
кч. этому, намъ нужно показать, почему другой кратчайшій путь,
давно указываемый наиболѣе опытнымъ руководителемъ, пред-
ставляется намъ совершенно ненадежнымъ.
Мы уже упомянули о томъ пріемѣ, посредствомъ котораго
академикъ Л. А. Купивъ доказывалъ принадлежность Амастрид-
1) Вмѣсто лрос; тоѵ? гѵцѵіхоі? <іуыт? Ояодѵдііь.і'оі ахац/шса, слѣдуетъ
читать: и.оіД та тоѵ уѵ/нчхоѵ гіуіііѵо? й. о. Выраженіе таіщіа тілѵ йуоЖп'
встрѣчается въ Житіи царицы Оеодоры, читаемомъ въ Недѣлю Православіи и
вновь издаваемомъ по списку британскаго музеи В. Э. Гегелемъ (Лпаіесіа Ьуиап-
Ішогивніса, р. 3,!>). Другое явленіе — )іа стр. 45.14 Житія Георгія (см. греческій
текста), гдѣ вставлено совсѣмъ липшее и ненужное слово — ё;гццу<,Ъ)<и-гаі.
цълыюі ть сочиненія.
ХЬѴІІ
скаго Житія Фотіевскому и Рюрпковсіюму времени, по по болѣе
раннему. Онъ находилъ, что греческая ч>разеологія легенды, опи-
сывающей дѣйствія и поведеніе варварскихъ посѣтителей Ама-
стрпды, совершенно сходствуетъ съ характеристикою тѣхъ же
самыхъ свирѣпыхъ и жестокихъ Роговъ въ окружномъ посланіи хых
патріарха Фотія, что черты буквальнаго сходства рѣшительны и
явпы и обличаютъ несомнѣнность прямого заимствованія, сдѣлан-
наго агіографомъ изъ грамоты патріарха. Уважаемый академикъ
представляетъ дѣло такимъ образомъ: сочинитель легенды о свя-
томъ Георгіи был ь обитателемъ ІІа<і>лагоніп, куда также, какъ
и въ другія мѣста,, «пришелъ экземпляръ окружного посланія,
которое патріархъ Фотій въ 866 году разослалъ по всему
восточному духовенству, и въ которомъ онъ сообщалъ о наше-
ствіи Роговъ въ 865 году и о послѣдовавшемъ вскорѣ затѣмъ
учрежденіи - епископства въ Кіевѣ». Ои ъ, то есть, сочинитель
па.шего /Китія, «долженъ былъ жить пмешю въ это время, ибо
въ свбеіі характеристикѣ Роговъ онъ не только подражалъ ха-
рактеристикѣ ихъ, представленной въ окружномъ посланіи, по
даже прямо выхвалилъ изъ него иныя отдѣльныя выраженія».
Вслѣдъ за почтеннымъ авторомъ приведенныхъ строкъ, которыя
намъ предстоитъ оспаривать, мы приводимъ рядомъ соотвѣт-
ствующія мйста. изъ грамоты Фотія по изданію Валетты (Ва~
Лётта, Фіотіоѵ ётотоЛаі, р. 178), и изъ Житія (р. 64,3 з<рр),
чтобы всякій могъ наглядно убѣдиться въ дѣйствительности или не-
дѣйствительности предполагаемаго родства между двумя текстами:
Каі у «о оѵ /идѵоѵ то &і)ѵод
тоѵто туѵ еід Хоютдѵ тотіѵ
-тоогбрад аае^еіад ч)ЛЛа^ато,
(іЛЛа -/е ду хаі то лмуа лоЛЛоід
яоЛЛахід ОуѵЛЛоѵ/іеѵоѵ хаі еід
ауібтута хаі іиакроѵіаѵ ттаѵтад
деѵѵёуоѵд таттбцеѵоѵ, тоѵто ду
то хаЛо ѵцеѵоѵ то 'Ра>д, о'і ду хаі
хата туд ущіа'іхуд аухуд, тоѵд
тт/'тііё, аѵтыѵ доѵЛсоащіеѵоі, ха-
ийОеѵ ѵпёуоуха (руоѵуілатісѵОЁѵ-
сес, /ещад аѵтууаѵ.
’Еіродод уѵ раоііаіноѵ тоіѵ
сРа>д, ёдѵоѵд, сод ттаѵтед Іоааіѵ,
олцотатоѵ хаі атіѵоѵд хаі /іудёѵ
ёміреуоііёѵоѵ ріЛаѵіЛдохшад Леі-
уіаѵоѵ' Оуунбдеід тоід тоалоід,
алаѵОуыпоі тоід еууоід, аѵту
ту біреі туѵ іиаироѵіаѵ елидеіх-
ѵѵреѵоі, &т’ оѵдеѵод тшѵ аЛЛгоѵ
(оѵ зтЕд>ѵхааіѵ аѵ&усолоі %аіуоѵ-
тед, сі>д ёлі (роѵохтоѵіу,. тоѵто
ду то ірдодолоідѵ хаі ттуау/аа
хаі оѵоца, а.тд туд Иоолоѵті-
хьѵш
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМАСТРИДСКАГО.
<5од а^іщЕѵоѵ тус, Лгщі)д хаі
туѵ аЯ/Ь/в ётѵЕ(іу&ЕѴ шідаЛіоѵ,
ігр-Оаоеѵ хаі дедаі туд тоѵ аріоо
сштоідод.
А. А. Кунпкъ пишетъ: «Народу, о которомъ многіе много
.разъ слыхали, соотвѣтствуетъ народъ, который какъ всѣ знаютъ»,
то остъ, то лаоа лоллоѵд лгоЛАсЬад 'ОдѵМоѵрЕѵоѵ = к&ѵоѵд, бід
люі'тед Іоаоіѵ. «Между тѣмъ какъ Фотіи приписываетъ Росамъ
высшую степень грубости и кровожадности, у панегириста опп
являются совершенно грубымъ и дикимъ народомъ», то есть,
й/ібтцд хаі /иыдюѵіа = ёіУѵод <й)і«ігагоѵ хаі алуѵ&д. «Фотій упо-
требляетъ эти два существительныхъ для того, чтобы сказать,
что Росскій пародъ превосходить всѣхъ другихъ людей въ гру-
бости и кровожадности, между тѣмъ какъ сочинитель Житія ви-
дитъ въ немт. пародъ, въ которомъ нѣтъ слѣда человѣколюбія»,
то есть, еі’д оіцбп/та хаі /маііроѵіаѵ лхіѵтад беѵтёуоѵд таттб/ае-
ѵоѵ = /м/бЁр ЕишрЕдбцЕѵоѵ (рі/.аѵі)оо)л:іад /.еііраѵоѵ. «Въ слѣдую-
щихъ затѣмъ строкахъ онъ (сочинитель Житія), повидимому,
только развиваетъ то, что было приведено Фотіемъ какъ черты,
отличающія Росовъ отъ всѣхъ другихъ пародовъ; опъ называетъ
ихъ ажіѵОуылоі тоід цтроід, аіту ту буіві туѵ [иаироѵіат ётдЕіл-
ѵѵ/мѵоі (безчеловѣчные дѣлами, обнаруживающіе свою крово-
жадность однимъ своимъ видомъ), при чемъ какъ Азіатецъ, при-
смотрѣвшійся къ смугловатому цвѣту лица, указываетъ на ру-
мяный цвѣтъ лица сѣверныхъ людей1). Фотіево простое наиме-
нованіе этого столь кровожаднаго народа дѣйствительнымъ его
ы именемъ также пе удовлетворяетъ азіатскаго ритора; опъ не
хочетъ повторять имени 'Рыд, которое онъ уже употребилъ въ
самомъ началѣ своеіі характеристики; по слова патріарха Фотія:
1) Кронѣ извѣстнаго мѣста изъ Ліутпрапда, гдѣ говорится, что Русь назы-
ваете» у Грековъ ’Ройоіо?, Кйбіов (Красный), но Физическимъ своимъ призна-
камъ (а циаікаіе сотрогіз), объясненіемъ къ словамъ, приведеннымъ въ текстѣ,
изъ Житія, может-ь еще служить разсужденіе патріарха Никитора (Лпііггѣеі.,
П, сар. 10, Раігоі. §г., 100, 352 С) о значеніи краснаго цвѣта, которымъ отли-
чался конь, носившій всадника въ видѣніи пророка Захаріи. Красная краска
есть символъ ярости, кровопролитія и военнаго пыла сражающихся — гб де тоѵ
ХРандд ЕІбод, оі тбдщаиоѵ ыд аі/кіхѳоѵѵ хаі ѵяёрѵ&доѵ хаі лѵдіяѵоѵѵ тыѵ ра-
Хо/ц'і’о))’ ті.хім)(>іоѵтаі, ті/ѵ хата тіт<оѵ лоЛг/.Ш'>ѵ іОѵмѵ оруі;ѵ і’лаіѵіттетаі.
ЦѢЛЬНОСТЬ СОЧИНЕНІЯ.
хых
именно такъ называемый пародъ Госовъ (тоѵго <57; то хаЛоѵреѵоѵ
™ 'Рй$), даютъ ему поводъ намекнуть па смыслъ, который, въ
его воображеніи, имя это можетъ имѣть на греческомъ языкѣ:
этотъ подлинно столько же па дѣлѣ, сколько и по имени вредо-
носный пародъ(тоото б») то (ріУодолоіоѵ яаі іхцауца хаі оѵо/мі)1')...
Дальнѣйшихъ темъ для парач-разъ Фотіева характеристика агіо-
граъу не представляла».
Указанія, нами сейчасъ приведенныя, имѣли тѣмъ болѣе
цѣпы, что первоначально они были высказаны тогда, когда
пріемъ буквальнаго сличенія текстовъ еще пе сдѣлался обыч-
нымъ и самымъ общедоступнымъ орудіемъ критики, а тѣмъ
.менѣе успѣлъ повести къ злоупотребленіямъ и странностямъ но-
вѣйшаго времени. Извѣстно, что зависимость одного автора отъ
другого въ отношеніи изложенія нерѣдко теперь доказывается
такимъ сходствомъ ихъ выраженій, какое совершенно достаточно
могло бы оправдываться единствомъ или сходствомъ сюжетовъ
пли Предметовъ, о которыхъ предстояло говорить тому и дру-
гому. Понятно, что два писателя, которымъ придется говорить,
положимъ, о краснокожихъ индѣйцахъ, непремѣнно скажутъ оба
что-нибудь сходное по содержанію, а потому и по выраженіямъ,
хотя бы они вовсе пе знакомы были съ произведеніями одинъ
другого и сочиняли совершенно независимо другъ отъ друга;
несомнѣнно по крайней мѣрѣ, что эпитеты «краснокожій» и
«дикій» окажутся общими у обоихъ, хотя и совсѣмъ не заимство-
ванными. Между тѣмъ, судя по инымъ образцамъ новѣйшаго
критическаго искусства, въ отношеніи къ древнимъ и старин-
нымъ писателямъ такое или подобное сходство было бы уже
доказательствомъ прямого заимствованія и чуть не плагіата.
Къ счастію, многіе такого рода опыты, прямо и осязательно
оказавшіеся неудачными, сдѣлали то, что осторожность и подо- ыі
вѣріо начинаютъ признаваться въ подобныхъ обстоятельствахъ
болѣе соотвѣтствующими научнымъ требованіямъ. Если, отпра-
вляясь отъ такихъ прпшціповъ, мы обратимся опять къ сравни-
тельнымъ наблюденіямъ А. А. Куника, составлявшимъ оболь-
1) Вѣроятно, и здѣсь имѣется въ виду названіе Руси, напоминающее слово
(>оѵпюд красный, что въ символическомъ толкованіи значило кровавый, яростный,
гнѣвный.
IV
Ь ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМЛСТІ’ІІДСКЛГО.
стителыіую и привлекательную новость въ 1847 году, то должны
будемъ признаться, что сходство между двумя текстами, напеча-
танными па. предыдущей страницѣ, вовсе не представляется намъ
столь разительнымъ, чтобъ оно способно было обезоружить
всякія сомнѣнія. Сходство выраженій, во-первыхъ, не такъ ве-
лико и осязательно, а во-вторыхъ, оно отчасти объясняется един-
ствомъ предмета, о которомъ обязаны были говорить оба писа-
теля, можетъ быть, совершенію независимо другъ отъ друга.
Справедливо пли пѣтъ, по за Госами водилась вь древнѣйшія
времена такая прочная репутація жестокости и свирѣпства, что
каждый Византіецъ, какъ скоро начиналъ говорить о нашихъ
предкахъ, сейчасъ же ощущалъ стремленіе обозвать ихъ соотвѣт-
ствующими, весьма нелестными эпитетами. «Жестокость и гру-
бость», «жестокость и кровожадность», «звѣрство п отсутствіе вся-
кихъ признаковъ человѣколюбія»—все это довольно общія мѣста
н обычныя выраженія, вовсе не характеристичныя, когда оші
прилагаются къ языческому, враждебному и воинственному пле-
мени. По, что для пасъ особенно важно, почти всѣ слова и обороты,
какими писатель Житія характеризуетъ варваровъ, посѣтившихъ
окрестности Амастрнды, не только вообще обычны, по именно
ып обычны ему самому1). Если мы сравнимъ описаніе нашествія Сара-
цинскаго (стр. 38 сл.) съ изображеніемъ русскихъ жестокостей,
то уввдимт>, что и въ отношеніи къ Арабамъ авторъ Житія упо-
требляетъ такія же выраженія, какія потомъ приложены къ Рус-
скимъ: «Агаряпское колѣно превосходитъ Персовъ грубостію: го-
ооѵѵоѵ бё /іаААоѵ хмі ліаѵ азі,г)ѵёатедоѵ...». «Суровость, жестокость
и звѣрство»—характеризуютъ Арабовъ, точно также, какъ пРус-
1) Кака. вообще чбычіил т выраженія, могутъ свидѣтельствовать слѣдую-
щіе случайно подобранные примѣры. Левъ Армянинъ по выраженію Никиты
ІІаФлагонскаго имѣетъ ті/і' хаі Зррюібр ірѵ%ііѵ (Ѵііа І§паНі раіііаіеііае;
Раігоі. %г., 105, 492); патріархъ Игнатій отданъ былъ ль руки одному санов-
нику <’>іютитгі> хаі Яярітснзіггр (іѣі<1. р. 569). Тотъ же самый Левъ Армянинъ
въ словѣ на перенесеніе тѣла патріарха Піікііфоря именуется 6 йуаѵ ал>)ѵ>і$
хаі <:>іюгаічд Ліыѵ (Мѵщіійа (іуіоЯоу. і’хд. ѵла ѲеоірМоѵ Чыаѵіюѵ, Вчѵггіц
1884, р. 117). Въ похвалѣ Плотина Великомученику Димитрію Макспміанъ ха-
рактеризуется какъ парі.-гопнтсль <й/сос<тгб<; и хаі алі;ѵіагагод (С'оіі. Нагія.
501, Гоі. 118 г.). Въ новсл.тах'ь находимъ выраженіе фііоуояоіоѵ хаі Лоі/ійЛес;
тбоірін (Хасііагіас, Іив (.ігаееотот., ІИ, 50) и опять — сібіяШв ‘Оі)рИ’>беоіагі)ѵ
хаі ал))>'міаі^ѵ (іЫ<1. р. 261). Амартолъ (е<1. Мигаіі, р. (121) приписываетъ
Юстиніану Ц алі'іѵглаѵ хаі (о/сбю/га.
ЦѢЛЬНОСТЬ СОЧИНЕНІЯ.
ы
скихъ. Ті)ѵ тшѵ лоЛр/шлѵ аяі'іѵыаѵ, ті]ѵ шіѵбтцта, ті[Ѵ іЛцоімдіаѵ:
всѣ три слова повторяются въ обоихъ отрывкахъ, тогда какъ у
Фотія нѣтъ слова аяцѵЕіа. Сверхъ того, ненависть къ людямъ и гру-
бость— іч^оаѵОдшиііад то йтщед— приписываются и Гапгрскому
митрополиту, который неблагосклонно принялъ Георгія, посвящен-
наго во епископы(текстъ Житія, стр. 33,6). Выраженіе Фотія, что
«Росскій пародъ относительно жестокости и кровожадности оста-
вляетъ всѣхъ другихъ позади себя» (е/д ащбт^та яаі /ыаироѵіаѵ
жіѵтад деѵтёдоѵд таттд/іеѵоѵ), имѣетъ весьма мало общаго съ
Фразою агіограФа: «народъ, въ которомъ пѣтъ слѣда человѣко-
любія» (щ/<5бт ёлкредо/іёѵоѵ (ріЛаѵдрсоліад Лаііраѵоѵ). За то въ
грамматическомъ строѣ Фразы, говорящей, что русскіе пи въ
чемъ другомъ, что свойственно людямъ, не находили такого удо-
вольствія, какъ въ смертоубійствѣ, мы узнаемъ излюбленный
оборотъ нашего писателя (лёсрѵяа и яерѵяаоі—постоянно встрѣ-
чаются въ Житіи въ значеніи естественно, обычно: см. текстъ
Житія, стр. 6,11. 16,2. 22,4. 23,3. 33,10. 46,14. 60,11).
«Многажды многими повѣдываемый народъ Росъ» (= пресло-
вутый), и «пародъ, о которомъ всѣ знаютъ», — выраженія сход-
ныя не по буквѣ, а но смыслу. Если мы предположимъ, что вы-
раженіе Фотія имѣло Фактическое основаніе, что Русь была въ
самомъ дѣлѣ «пресловутымъ» пародомъ, что имя ея было уже
часто на языкѣ Грековъ ранѣе 866 года, то очевидно, что
авторъ Житія, писавшій хотя бы и немного ранѣе того, по ну-
ждался въ тѣхъ или другихъ Офиціальныхъ документахъ, чтобы ыѵ
вычитать это имя и потомъ признать его общеизвѣстнымъ. По-
видимому, наиболѣе значенія можетъ имѣть совпаденіе фразы:
тоото 4?) то дгдодопоіоѵ яаі ыдау/та яаі бѵо/иа съ Фотіевымъ
выраженіемъ: тоѵто ді) то яаЛоѵ/іеѵоѵ то сРшд. По въ грече-
скомъ подлинномъ текстѣ Житія можно найти цѣлый рядъ дока-
зательствъ, что подобнаго рода выраженіе свойственно пашему
писателю безъ всякихъ заимствованій. Стр. 4,4: хата тоѵто
то тоѵ ПаѵЛоѵ ое/іѵоЛбуцца. 5,10: оѵтоі <5»/, оѵтоі тцс л:Ат]<поѵ
т?7д леці/ЗЛёмтоѵ ’А/іаатшдод оІяі/тодЕд р&уоѵо'Тед тшѵ Кдш/еіп/ѵшѵ
лоЛі.-/ѵіід. 18,9: тоѵто <5Г/ то міЛѵОдѵЛдтоѵ - ~ кшЛѵ/са и т. д.
Выводъ отсюда, слѣдуетъ такой, что въ своей характе|)нстлкѣ
Росскаго парода авторъ Похвалы Георгію Амастридскому нп-
IV*
ІЛІ ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМЛСТРНДСКАГО.
сколько пе отступилъ отъ своей обычиой Фразеологіи, что всѣ
реченія и обороты, которыми опъ тугъ пользуется, составляютъ
его собственное достояніе, что опъ пе имѣлъ никакой нужды
брать у другихъ то, что самъ имѣлъ въ изобиліи. Однимъ сло-
вомъ предполоікепіе, что окружное посланіе Фотія служило
источникомъ для автора Амастридской легенды, пе имѣетъ за
собою твердаго основанія. Выдеряіашюсть манеры п слога огь
начала до копца, единство литературныхъ пріемовъ, лексическаго
состава, грамматическаго строя рѣчи въ цѣломъ произведеніи —
все это доказываетъ, что автор'ь вообще не нуждался въ нищен-
скомъ сборѣ Фразъ по мелочамъ н для двухъ-трехъ строкъ, ни-
чѣмъ особымъ пе выдающихся, пе обратился бы, безъ всякой
видимой причины, къ сочиненіямъ Фотія.
VI.
Провѣрка историческихъ и біографическихъ данныхъ.
Весьма замѣчательно и па первый разъ совершенно .зага-
дочно отношеніе автора Амастридской легенды къ тому вопросу,
который наиболѣе занималъ современную ему пли во всякомъ
ьѵ случаѣ близкую ему эпоху, то есть, къ вопросу о почитаніи пли
отверженіи иконъ. Отношеніе это можетъ быть обозначено
однимъ словомъ: умолчаніе, полное по наружности отсутствіе
всякихъ симпатій въ ту или другую сторону. Никакъ нельзя
утверждать, что автору пе было повода высказать свои воззрѣ-
нія; никакъ нельзя объяснить молчанія объ иконахъ тѣмъ, что
дѣятельность Георгія Амастридскаго, героя біографіи и Похвалы,
падала на православный промежутокъ между двумя иконоборче-
скими періодами, промежутокъ, представляемый царствованіями
Константина (780—797 гг.), его матери Ирины (797—802 гг.),
НиюіФора Логооета (802 — 811 гг.) и Михаила Раигавія
(811—813 гг.). Вникнемъ ближе въ обстоятельства жизни
Георгія, особенно съ хронологической точки зрѣнія, н попы-
таемся разгадать то, что есть темнаго въ пашемъ памятникѣ.
Гакъ какъ Георгій былъ посвященъ въ епископы около
ПРОВѢРКА ИСТОРИЧЕСКИХЪ И БІОГРЛЧ’ИЧЕСКИХ'Ь ДАННЫХЪ. ЫІ1
790 года(какгь мы это ниже увидимъ), такъ какъ уже въ то время ।
каиоиическим'ь для этого возрастомъ признавался трндцатплѣтпій,
то его рожденіе должно быть отнесено приблизительно къ 760
году1). Слѣдовательно дѣтство Георгія протекло еще въ царство-
ваніе КонстантинаКопровима (744—775 гг.), наиболѣе ревност-
наго гонителя иконъ и монашества. Совершенно не сбыточно,
чтобы эдикты и мѣры этого ненавистника иноковъ и образовъ не
достигали ПаФлагоніи и Амастриды. Изъ Житія Андрея Перво-
званнаго, которое было написано монахомт, Еши-аніемъ въ копцѣ
VIII вѣка, либо въ началѣ IX, мы знаемъ, что въ городъ Синопъ,
пе очень отдаленный отъ родины Георгія, именно при Константинѣ
Копронпмѣ приходили ревностные нконокласты съ цѣлію унпчто- ьхі
жить тамъ древнія всѣми почитаемыя мозаики1 2). Съ другой сто-
роны, изъ Житія СтеФана Новаго3) мы знаемъ, что именно въ
761 году началось прямое преслѣдованіе пкононочитателен, въ
особенности монаховъ, какъ противниковъ царской воли и нару-
шителей соборнаго постановленія 754 года. Изъ этого слѣдуетъ,
что авторъ жизнеописанія, если опъ сознавалъ хронологическія
отношенія, восхваляя благочестіе родителей святаго, долженъ
былъ непремѣнно указать па высшій и главнѣйшій признакъ бла-
гочестія, па. вѣрность пхъ икопоііочптанію. Вмѣсто того онъ какъ бы
нарочно остается въ области совершенно неопредѣленныхъ п ту-
манныхъ выраженій, которыя только потому не могутъ быть на-
званы общими мѣстами, что совершенію пе походятъ па обычные
пріемы агіографовъ этой эпохи (ср. Житіе СтеФана Новаго).
Описываются усердныя молитвы безплодныхъ родителей Георгія,
упоминается обѣтъ, данный ими посвятіггь его Богу. Нужно прн-
1) Первая статья второй книги такъ называемыхъ Апостольскихъ правилъ
<СопсІіІиІіопея Аровіоіісас еіі. І,'нпк> гласить, что еннекоп ь долженъ быть пяти-
десяти лѣтт.; впрочемъ другіе вмѣсто льті’іхоіча читаютъ гріахѵгга. (Си. 1’і Іга,
Іптіа сссіевіамісі іпопшпеніп., I, 134). Во всякомъ случаѣ, какъ указываетъ Питра
(р. 216, примѣч.), это имѣло силу развѣ до VI столѣтія, когда явилось поста-
новленіе Юстиніана, опредѣляющее 35 лѣтъ для еннскона и пресвитера (Моѵ. 123);
но и это не собліодалосі. строго, допускался и трндцатплѣтнііі возрость. Въ Но-
моканонѣ пзт. 14 титуловъ назначается для пресвитера 30 лѣтъ, а для епи-
скопа, 35. Рііга, II, 476.
2) ГгезѳеІ, Крірѣяпіі сііііа, сі ішчіііа, Ганѣ., 1843, р. 47. Хожденіе Перво-
званнаго напечатано также у Ми и я, т. 120.
3) Си. Раігоі. й’’., 100, 1112 жр — <Ср. «Труды В. Г. Васильевскаго», П, 334>.
ЪІѴ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
помнить, что мы должны , при этомъ подразумевать внѣшнія сим-
волическія дѣйствія, подобныя тѣмъ, какія перечисляются, напри-
мѣръ, въ посланіи Михаила И Косноязычнаго къ Людовику
Благочестивому. Когда иконы отправляли даже роль воспріемни-
ковъ при крещеніи дѣтей, когда постриженіе въ мопахи и даже
причащеніе совершалось для большей силы ври помощи образовъ
ьѵп и статуй]), тогда вовсе не были странны и обѣты, даваемые пе-
редъ иконами бездѣтными супругами, какъ это описано въ Житіи
Стетапа Новаго. Но обѣтъ, данный до рожденія, сообразно съ
господствовавшимъ обычаемъ, основаннымъ, повидимому, па вет-
хозавѣтныхъ прецедентахъ, требовалъ подтвержденія, обряднаго
и Формальнаго посвященія младенца Богу, что выражалось поло-
женіемъ его къ подножію той или другой иконы. И въ пашемъ
Житіи есть намекъ па подобное дѣйствіе, по только намекъ, а.
вмѣсто образовъ пли иконъ при этомъ говорится о «первообра-
захъ». Припомнивъ примѣры Авраама и Сарры, Анны и Са-
муила, авторъ Житія (стр. 7, 5) сообщаетъ намъ, что родители
святаго, взирая благочестивою мыслію па такіе первообразы
(ар/бтела), какъ бы по взаимному соглашенію перестали про-
сить себѣ наслѣдника или опору старости, по рѣшились, если ро-
дится у нихъ сынъ, отдать его въ видѣ приношенія Богу.
Далѣе идетъ рѣчь о воспитаніи и обученіи святаго, Мы
знаемъ, какія обвиненія раздаются у древнихъ и новыхъ истори-
ковъ противъ иконоборческихъ императоровъ. Ѳеофанъ говоритъ,
что Левъ Исавръ отчасти прямо уничтожилъ училища, отчасти
принудилъ ихъ закрыться, отнявъ у нихъ содержаніе, которое
оіш до тѣхъ поръ получали. Въ связи съ этимъ извѣстіемъ нахо-
дится другое, болѣе тяжкое, по рѣшительно ложное обвиненіе,
что этотъ императоръ былъ сознательнымъ виновникомъ пожара,
истребившаго высшее ученое учрежденіе имперіи, Византійскую
1) Вагой., Аппаі. сссІеяіаяЦ виЪ аппо 824 <1. IX, р. 783 зір>: РваПеЪапЬ еі
айоіаЬаііІ, аЦие аЬ іівііепі іта&шіЬия аихіііит реІеЬапі; ріегі^ие аиіет Іпгіеаті-
иіЬия ешіет ітаціпоБ елгеипкіаіиші, еі ііііогиш. яиогшп (1е ЬарНяшаЬія Еопіе яия-
ееріпсея ГасіеЪапі. АІіі ѵсго геіі^іояиш ІіаЪіІит топаяіісит витого ѵоіепіея-
асНііЬіІія йіищіпіЬия, циаві іи кіпиіп еагиіп (Іссіііеге саріПоя іііоітіт. яіпеЬапі. ---
Аііі аиіет согрив І)отіпі іи тапия іта^іпит ропсЪапЦ шкіе соттипісаге ѵоіепіея
ассірсгс Гсссгипі и т. д. Ві» одномъ изъ епонхъ писемъ (ЪіЬ. I, № 17: Раігоі.
&г., 99, 901) Ѳеодоръ Студитъ восхваляетъ нѣкоего спаоаріл Іоанна за то, что
онъ сдѣлалъ икону воспріемницею новорожденнаго при крещеніи.
ПРОВѢРКА ИСТОРИЧЕСКИХЪ И БІОГРАФИЧЕСКИХЪ ДАННЫХЪ. ЪѴ
академію1). Областные воеводы Константина Конронпма, закры-
вая монастыри, предавали огню «монашескія и отеческія книги»
(пі іюѵа^ма паі латеугла Рі[Ша), хотя и давали пощаду другимъ
книгамъ, въ числѣ которыхъ могли быть и не однѣ библіи* 2). О
Михаилѣ 'Косноязычномъ (820—82!) гг.) мы читаемъ у одного ьѵш
изъ позднѣйшихъ писателей, что, самъ будучи совершенно не-
образованнымъ и почти безграмотнымъ человѣкомъ, онъ хотѣлъ
сдѣлать невѣжество для всѣхъ обязательнымъ и смотрѣлъ вра-
ждебно даже па простую грамотность и первоначальныя дѣтскія
ніколы3). Никакого намека на что-либо подобное, никакихъ ука-
заніи на препятствіе къ образованію нѣть въ Житіи Георгія.
Напротивъ, о пень прямо сказано, что опъ получилъ «энкиклп-
ческое образованіе», а подъ этимъ выраженіемъ разумѣется пол-
ныя курсъ паукъ, соотвѣтствующій латинскому средневѣковому
Ігіѵшііі п (ріасігіѵіит4). Самъ писатель Житія, не упустившій
сообщить намъ указанную черту и, но всѣмъ признакамъ, едва
однѣмъ поколѣніемъ младшій Георгія Амастридскаго, имѣлъ, оче-
видно, полную возможность достигнуть того близкаго знакомства
Г) і) закрытіи шко.ть см. ТЬсорѣаи., 405,11 <1е Воог. О поджогѣ говорить
только позднѣйшая редакція хроники Лмартола и писатель XII вѣка Кедринъ;
достовѣрность извѣстія давно занодозрѣпа.
2) Тѣсорѣаи., 446,1—4. Ср. ХісерЬ. 1’аіг., Анііггііеі. сопіга ЕивеЬіиш:
8рісі1е§іиій 8о1с8іп. I, 503. Здѣсь говорится, что иконоборцы усердно разы-
скивали сочиненія, которыя бы могли свидѣтельствовать въ ихъ пользу.
3) Сейтеп., П, 74: ці;<5е собд ѵеоод яа«іогці/?ьйи7аі поѵ аѵухіоцеіѵ.
4) Стр. 14,7 (текста): хаі лиибеоЕгаі ііі.ѵ яаоаѵ ёуг.ѵиАіоѵ лаідеімі-і', боі,
т.е іраы'ри кгіі оаі; гюі1 ь^ші9ег. Наиболѣе отчетливое перечисленіе предметовъ,
входившихъ въ круги этого образованія, содержится въ Житіи патріарха Пики-
жора (ѣ 329 г.), принадлежащемъ діакону Игнатію, современнику и ученику его
(р. 14!) я<|. <1е Воог.). Па первомъ планѣ стоить грамматика, части которой на-
учаютъ различать правильныя выраженія отъ неправильныхъ, чистую эллинскую
рѣчь отъ всякой другой, и даіот’ъ основаніе для стихосложенія: всѣмъ хотя отчасти
знакомыми сь этимъ искусствомъ извѣстію, какъ силенъ былъ въ немъ Ники-
форъ. Затѣмъ слѣдуетъ риторика: пе трудно убѣдиться всякому въ сладости и
пріятности, которыми отличаются упражненія Никифора на многозвучной ритор-
ской цитрѣ. Отвергнувъ излишнюю многорѣчивость и болтливость и все, что
склоняется къ софистическому празднословію п суемыслію, онъ стремился къ
разборчивости и чистотѣ рѣчи, что сообщало его сочиненіямъ грацію и пріят-
ность. (Пропускается діалектика). Что же касается математической четверицы
(ті'/С (і(іі)іц<,(ти>іс; гегрилы'юр), то онъ достигъ одинаковыхъ успѣховъ въ
астрономіи... геометріи... музыкѣ... и ариѳметикѣ...— Затѣмъ уже слѣдуютъ
высшія занятія фп.юсофісй, задачи н проблемы которой подробно исчисляются
у діакона Игнатія.
ЬѴІ ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СИ. ГЕОРГІЯ ЛМЛСТГПДСКЛГО.
си. правилими грамматики и риторики, которое пріобрѣтается
только упражненіемъ и школой и весьма сильно отзывается на
первомъ его литературномъ опытѣ. Не смотря па одинъ легкій
Нх промахъ, указывающій какъ бы па недостаточно твердое зна-
комство съ Гомеромъ *), мы должны предполага ть, что образцами
для его школьныхъ предыдущихъ упражненій, а также источни-
комъ Фразеологіи, служили все-гаки не одни духовные, по и древ-
ніе эллинскіе писатели, а. также книги, сохранявшія школьный
матеріалъ, полученный въ наслѣдство отъ древности. Впрочемъ,
есть много другихъ основаній ожидать, что какъ извѣстія визан-
тійскихъ писателей о гоненіи па. школы и пауки со стороны ико-
ноборческихъ императоровъ, таки. и мнѣнія новыхъ ученыхъ о
крайнемъ упадкѣ образованія въ ѴШ вѣкѣ — сравпптелыю съ
предшествующимъ и послѣдующими. столѣтіями — при ближай-
шей повѣркѣ окажутся достаточно преувеличенными: они отчасти
основываются па смѣшеніи церковнаго и монастырскаго просвѣ-
щенія съ общими, и учеными., между тѣми, каки, даже и въ VIII
вѣкѣ полнаго совпаденія между этими двумя понятіями пе было,
и «внѣшняя мудрость» семи искусствъ всегда отличается огь ду-
ховной. 11а Западѣ Греція продолжала слыть «матерью словес-
ности, родительницею нілосо-іювъ п ііокровителыніцеіо всѣхъ сво-
бодныхъ паукъ» — даже и тогда, когда на византійскомъ пре-
столѣ сидѣлъ Михаилъ Аморейскій, .запрещавшій будто бы дѣ-
тямъ учиться грамотѣ1 2).
Впрочемъ какихъ-либо спеціальныхъ упрековъ противъ ико-
ноборческихъ императоровъ мы тѣми, менѣе могли бы ожидать
і.х въ пашемъ памятникѣ, что опъ вообще избѣгаетъ говорить о
1) Iііісіѵшѣн. говоритъ о городкѣ Кромпѣ, что ока знаменита не столько
богатствомъ п.ні знатностью своихч. гражданъ, сколько тѣмъ, что именно здѣсь
жили родители Георгіи. Онъ забылъ, что Кромка знаменита своею древностію,
и что ея ими встрѣчается въ каталогѣ, кораблей у Гомера. (11іа<1., II, 85д):
і’Ѣр г’ тг иаі ін/чуЛооі; ’/^онО/гоед.
2) Пацие Ьчарогііиіз .^Іогіоні еі. огіѣоіЬхі IІіініоіѵісі ііпрегаКіпя Кгаесіа, <|ііас
яе таігсш ѵегѣопііп еі. ^свіііісст рііііоноріюпіт еі отпіпт Ііііегаііит агііііт
Ганіі ісеш арреііагі сопЦчнІіІ,, (1е ѣія ыірогкІіІ.іоніЬин яиреіііпія (о почитаніи пкон ь)
оіішет інчНічп Іаііпа. Іііщна іііепі.еіп еоляніеге ІоіИа.ѵіі: Ьіінч’ аііѵегяия (ігаегоя
Энея Парижскаго (ГАс.Ііегу, Крісііе#., I, 117; Кііп.чон, ІлиИѵі# <1ег ѣгошніе,
I, 252. Авторъ Житія патріарха Никифора (р. 165/28 Пе Воог.) говорить о вре-
мени Льва Армянина, что иконоборцы дорожили книгами, содержащими обли-
ченіе лдо.іопѵк.юіктва, находя въ нихъ поддержку своимъ воззрѣніями.
ПРОВѢРКА ІК Т ОГИЧГ.» КПХ Ь 11 Г.ІОГВАЧ'ИЧІ ( НИХЪ ДМПП,IX Ъ. ЬѴІІ
нихъ іі не называетъ іиі одного изъ іЧ.хъ правителей, которые
сидѣли па, простолѣ ранѣе православныхъ Ирипы и Константина.
Вѣроятно, уже къ періоду совокупнаго правленія сейчасъ назван-
ныхъ матери и сына, но не иначе какъ къ первымъ годамъ его—
то есть, все-таки къ иконоборческому времени — относится то
извѣстіе (гл. 9), въ которомъ мы встрѣчаемся съ дядею юнаго
Георгія. «Когда Георгій достигъ мужескаго возраста, и усердію
подвизался впередъ въ дѣятельномъ любомудріи, его взялъ къ
себѣ [арх'фереіі и дядя его, который управлялъ тогда отече-
ственнымъ престоломъ, с в тѣмъ чтобы (его племянникъ) позна-
комился съ церковными у становленіи ми и могъ быть посвященъ
во всякое церковное благоустроііство». Достиженіе мужескаго
возраста предполагаетъ здѣсь двадцатилѣтіи (по болѣе) воз-
растъ. такъ что вступленіе Георгія въ церковный клиръ своего
дяди будетъ относиться—самое позднее (такъ какъ для рожденія
его 7(>0-й годъ есть наибольшая возможная цифра.)—къ 780 году.
Съ этимъ вполнѣ сходится замѣтка., къ которой мы еіце должны
будемъ воротиться, что, когда Георгій — очевидно, послѣ пере-
хода къ дядѣ — посѣтилъ вмѣстѣ съ лнмъ столицу, то тамъ Та-
расій еіце не былъ патріархомъ (опъ сдѣлался патріархомъ въ
784 году), а самъ герой Житія и уже извѣстнаго намъ разсказа
былъ еще юношею (стр. ;>0, і с.і. ині п/г гой тёоѵ поеті/ѵ >)аѵ-
ікіоад; говорится о Тарасій). Кань бы то ни было, совершенно
ясно, что дядя Георгія занималъ епископскій престолъ въ такое
время, когда оффиціально все-таки господствовало иконоборство,
хотя уже и ослабѣло гоненіе противъ людей, державшихся проти-
воположнаго образа, мыслей и не признававшихъ собора, 754 года.
Извѣстно далѣе, ч то еще при Константинѣ Копроппмѣ вся выс-
шая церковная іерархія болѣе пли менѣе искренно, болѣе или
менѣе вынужденно — покорилась, по крайней мѣрѣ внѣшнимъ
образомъ, требованіямъ свѣтской власти и примѣру патріарха въ
Константинополѣ; только меныіппк і во запятнало себя иконобор-
ческимъ усердіемъ и даже преслѣдованіемъ противниковъ. Послѣ,
итого намъ было бы весьма любопытно узнать, къ какому раз-
ряду принадлежалъ енінкопъ Амастрндскій. Мы имѣемъ право
догадываться—хотя, къ немалому удивленію, опять этого не отмѣ-
чено въ Житіи—, что дядя Георгія присутствовалъ па. второмъ
ьхі
ьѵш
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
Никейскомъ соборѣ (787 г.), п въ такомъ случаѣ мы узнаемъ
его въ томъ епископѣ Амастрпды Григоріи, который подписался
подъ опредѣленіями <седьмого и второго> засѣданія (/’р»/}'бр/оэ'
етохояод ’Лцаатдцд) и упоминается въ протоколахъ <іііес гого>1).
Этогъ Григорій, какъ это ясно изъ актовъ соборнаго дѣянія, съ са-
маго начала и без'Ь всякихъ колебаній стал ь на сторону Ирипы
и Тарасія, уже заявившихъ себя рѣшительными приверженцами
іікопоночнтапія; опъ пе находился въ числѣ тѣхъ епископовъ, ко-
торые дождались открытія соборныхъ засѣданій въіінкеѣ, чтобы
заявить свое присоединеніе къ православію, и, подобно Григорію
Иеокесарійскому, были прежде завѣдомыми противниками пконо-
іючптапія2). Авторъ Житія могъ, слѣдовательно, по нарушая
истины, сказать что-нибудь въ похвалу выводимаго іімт. па сцену
лица и указать хотя бы па его истинное благочестіе и рев-
ность по правой вѣрѣ. Опъ предпочелъ поступить здѣсь такъ же.
какъ и въ отношеніи къ родителямъ святаго, то есть, умолчалъ
объ отношеніяхъ его къ жгучимъ вопросамъ времени. Послѣ
этого уже совершенно естественно, что агіограъу пе пришло па
умъ сообщить какія-либо особенныя указанія, почему и какъ въ
смутное и тяжелое для иноковъ время могъ процвѣтать въ Па-
Флагопіи общежительный монастырь Вонпсса. Видію, что опъ
хорошо знакомъ съ этимъ монастыремъ, а также съ названіями
ьхп другихъ мѣстностей въ ПаФлагопіп, какова (стр. 19,4) Агро-
Сприкійская гора, указать современное наименованіе которой до-
вольно трудно. Что касается (стр. 21,5.7) Воппссы, то мы должны
ограничиться тѣмт> предположеніемъ, что, вѣроятно, этотъ же
монастырь разумѣется подъ Воппсами (Вотіо&ѵ), игуменъ кото-
рыхъ упоминается въ дѣяніяхъ собора 787 года3). Обитель сла-
1) Мапяі, Сопсіііа ХШ, 336; XII, 1099 (здѣсь чтеніе: ’Диаотом5осѣ
XIII, 573.
2) Таковы, кромѣ Григорія Цеокее.аріііскаго, были епископы {[копія, ІЬч-
сіпіупта, Ніи іідіи, Анкііры, Лморія, Миръ, Гісроиоля, Никои, Родоса, Карпаѳа.
Интересно, что иконоборство было сильно вь краяхъ, сосѣдственныхъ съ ІІаФ.іа-
гоиіей.
3) Мапяі, XIII, 156. Хотя все-таки нѣть полнаго тожества между двумя на-
писаніями весьма созвучныхъ словъ: въ Житіи ІМѵѵаоа, асс. Вбѵѵаоаі’: вь
актахт. (Ііоппш? кспіѣ) Воѵіайѵ. Впрочемъ, авторъ Житія, очевидно знакомый
лично съ моиастырсмь, говорить, что Вонпсса ость туземное (простонародное)
названіе:/(о)ч/і>оМу/оіріоі Вбѵѵпааѵ лрооауореооноы'... Въ Каппадокіи
около г.' Ппгде есть теперь селеніе Ваипсса (1’іпоѵ, Каяяайох. р. 107), но это
ПРОВѢРКА ИСТОРИЧЕСКИХЪ II БІОГРАФИЧЕСКИХЪ ДАННЫХЪ. ЫХ
вилась подвижническою жизнію своей братіи и въ то время, какъ
писалъ нашъ авторъ свое Житіе; онъ говоритъ о пей топомъ
теплаго участія и съ глубокимъ уваженіемъ.
Можетъ быть считаемо случайностію то обстоятельство, что
авторъ, легко переносящійся мыслію въ мѣстную географическую
обстановку своихъ шіФлагопсішхъ монаховъ, оставляетъ совер-
шенію въ сторонѣ условія временя, которыя, конечно, давали
себя чувствовать и внутри монастырской ограды. Но вотъ опять
явленіе, за. которымъ можно подозрѣвать разсчетъ и умыселъ.
Почему путешествіе Георгія сч> своимъ дядею въ Константино-
поль не помѣщено въ ряду событіи, относящихся къ его юноше-
скому возрасту, выдѣлено изъ рамокъ хронологической послѣдо-
вательности и сообщено только въ видѣ воспоминанія патріарха
Тарасія изъ времени его придворной службы? Не въ томъ ли
заключается причина, что если бы этотъ эпизодъ былъ разска-
занъ распоемъ надлежащемъ мѣстѣ, то сейчасъ же сдѣлались бы
необходимыми нѣкоторыя объясненія пли припоминанія, казав-
шіяся автору нежелательными? Нѣтъ сомнѣнія, что въ той ьхш
церкви, въ которой Георгій вмѣстѣ съ другими пѣлъ священные
гимны, еще не были возстановлены иконы, что во храмѣ господ-
ствовали еретики, общенія съ которыми 'такъ усердію избѣгали
ревностные нкоіюпочптателн. Чтобы это измѣнилось, нужно было
сначала, собраться седьмому вселенскому собору и нротоаси-
криту Тарасію, раздававшему плачу псалмистамъ, предстояло
еще быть избраннымъ іп> патріархи и поставить условіемъ своего
согласія соборъ и возстановленіе иконъ. Очевидно, что дядя
Георгія такъ или иначе жил ь въ мирѣ съ господствовавшимъ въ
его время направленіемъ. Ото можно понять, читая внимательно
наше .Житіе. Авторъ, конечно, пе намѣренъ быль абсолютно
утаивать Фактъ, который легко могъ быть оправданъ страхомъ
насилія и гоненія, по въ то же время опъ не находилъ удобнымъ
указать на него прямо.
слишкомъ далеко отъ Амастрпды. Замокъ (хаотрог) Воипта (Вог>/га), упоми-
наемый въ письмахъ Ѳеодора Студита (Маі, Коѵ. ВіЫіоііі., VIII, 10) и въ Житіи
Николая Студита, находился въ темѣ А католикомъ и сюда тоже не идетъ. Агро-
Сприкіпская гора, можетъ быть, соотвѣтствуетъ теперешнему Сагра-дахъ (на
востокъ отъ Амассри). Объясненіе въ Спнаксарпстѣ Никодима, что Вонпсса или,
какъ тамъ читается, Вонппа (Нбгіг^аг), находится въ А карканіи близъ Ксеро-
меро (хсдб(и()ог), куріозно.
ЪХ ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СИ. ГЕОРГІИ ЛМЛ("ПЧІДСІ.'АГО.
Дальнѣйшая жизнь Георгіи падаетъ па. двадцагшіятплѣтпііі
періодъ православія. Въ /Китія совсѣмъ по отмѣченъ переходъ
отъ одного періода къ другому; даже при имени Тарасія не упо-
мянуто о главной его заслугѣ, состоявшей въ возобновленіи ш.о-
иоіючптапія, и совсѣмъ пропущенъ второй Никейскій соборъ,
послѣднія засѣданія котора го, какъ извѣстно, происходили въ са-
мой < голппѣ. Между тѣмъ мы имѣемъ всѣ основанія утверждала.,
что Григорій, епископъ Лмастрііды, участвовавшій въ засѣданіяхъ
итого собора, именно и былъ дядею Георгія, которому онъ прежде
сопутствовалъ въ другомъ путешествіи. Такъ какъ Георгій сдѣ-
лался епископомъ пе позднѣе 790 года, то есть, былъ посвященъ
не болѣе какъ чрезъ три года постѣ собора 787 года, то есте-
ственно полагалъ, что именно итогъ вышеупомянутый I риторій
и былъ его непосредственнымъ предшественникомъ. Л что Геор-
гій вступилъ на, епископскую каоедру именно около 790 года,
это слѣдуетъ изъ отношеній его къ Іоанну Готскому; когда тогъ,
вскорѣ послѣ Никейскаго собора, принужденъ былъ искалъ убѣ-
жища, на противоположномъ берегу Чернаго моря, то опъ нрп-
і,хіѵ пялъ быль въ Лмастрпдѣ Георгіемъ1). На, то, что Георгій сдѣ-
лался епископомъ по ранѣе 790 г., довольно ясно намекаетъ раз-
сказа. (гл. 19) о желаніи царя пли самодержца возвести па Ама-
стрндскую каоедру своего собственнаго кандидата,. 'Гакъ і.аігь
здѣсь говорится объ одномъ и,арѣ и самодержцѣ, то нужно разу-
мѣть то время, когда Константинъ VI, лишивъ свою мать Ирину
власти и 'іи гула царскаго,— а слупилось это именно въ 790 году.—-
сталь управлять государствомъ самостоятельно. Ст. другой сто-
роны, новопосвященный епископъ послѣ пріобрѣлъ расположеніе
императрицы Ирины, управлявшей государствомъ, и ея сына.
Константина. Вь 7!)2 году Константина, примирился съ своею
матерью, возвратилъ еіі пмперагорскій сапъ, такъ что съ этого
1) ѴіІ:і 8. Іоішшы (ІоІ.Ііі: АсЪі Ьяш-.І пг., I. V, 3(і ііііііі, сар. |, г, 6. Вь
пятимъ параграфѣ говорится о бѣгствѣ Іоанна въ Амястрііду, а въ піегтолгі. объ
ого тамі, кнпчііпГ.: грабь Іоанна, отиран.іяомыіі на присланномъ пзт> Іірыма
кпряб.гі; вь I Ьірінчшгы (тгікрі. Партоппть), нровожл.ті. Гооргііі, <вігі Т.іі г 11 і іі
чпіекі.пъ Лмастрпды вмѣстѣ со своею паствою, что описываетсявъ иараграчЛ;
шестомъ <р. 191>: /’ыйру/ос б /'іуніи “год іліамілод ’Щиіогрідос;. Что эго про-
исходило вскорѣ послѣ 787 года, показываетъ послѣдовательность разсказа: въ
четвертомъ параграфѣ рѣчь была, о седьмомъ Вселенскомъ соборѣ, (’р. «Житіе
Іоанна Готскаго» <«Труды В. Г. В.», 11, 3!>Я>.
пеоввеі;а историческихъ и шоітачигіескіехъ данныхъ.
ЬХ[
года имя ея спона возглашалось во всѣхъ церемопіяхъ (еи/і//й-
утго): такое отношеніе, при которомъ нервеистновалъ все-таки
Константинъ, продолжалось но 797 годъ, когда, мать низвергла,
своего сына и,сдѣлалась виновницею его ослѣпленія и смерти.
Несмотря на нѣкоторую неточность не столько самыхъ выраже-
ній, сколько ихъ порядка, очевидно, что наше /Нятіе предпола-
гаетъ пребываніе Георгія при дворѣ въ періодъ времени между
792 и 797 годами. Г>се дальнѣйшее соотвѣтствуетъ вполнѣ та-
кой хронологіи. Въ царствованіе Ирипы, когда, опа уже одна,
правила государствомъ (797—802 гг.), Георгій (стр. 52 сл.'і
предсказалъ логоооту ЛпкііФору, который былъ въ числѣ его
первыхъ друзей и почитателей, что его ожидаетъ богатое на-
слѣдство послѣ одной вдовы, то есть, согласно съ поздпѣйішгм ь
объясненіемъ, императорскій тронъ, занимаемый преступною ма-
терью. Сдѣлавшись въ самомъ дѣлѣ преемникомъ Ирипы (хотя и ьхѵ
не безц насилія), Никифоігь питалъ величайшее уваженіе къ
Амастридскому святителю. Нужно думать, что именно въ его
царствованіе (802—811 гг.) совершилась та перемѣна въ іерар-
хическихъ отношеніяхъ ПаФ.іагоіи кой митрополіи, которая указана,
въ нашемъ Житіи <гл. 21> тотчасъ вслѣдъ за возведеніемъ Георгія
на, епископскую каоедру, по съ прямою оговоркой, что она отно-
сится ко времени много позднѣйшему. Перемѣна состояла въ
томъ, что Амастридская епископія была изъята изъ состава ми-
трополичьей ПаФлагонскоіі епархіи, стольнымъ городомъ которой
была Гангра. (или Гангры, теперь Мангры, Чеигры), и возве-
дена. была на степень архіепископіи безъ подчиненія ей какихъ-
либо другихъ епископскихъ каоедръ; то-есть, дѣло касалось
только ранга, и чести, а. не каноническихъ правъ надъ другими
каоедра.ми. Въ древнѣйшемъ спискѣ христіанскихъ церквей, но-
сящемъ имя Гіерокла грамма гика (Піегосіів Купесііепшц) па
33-мъ мѣстѣ дѣйствительно находимъ: ’іа'лаіо/А: Пау'Лауогіа;,
ічлб жци'ягоші, /. Гаууоа, Но/іл'чіЪі’ЛоЛіі;, -боа, ’Л/пі-
птоіот, "Іоѵі’бятоАід, Лабоііоа ’Ц Въ спискахъ епархій, относимыхъ
1) Раіііісу, Іііегосіія 8упес<1еііиія еі Моііііле срівсорлі шші, Псгоі., 1866, р. 35.
€р. рр. 172. ЪІО. 59. 97. <1Гі( Г0сИя 8уііепіепнія гег. А. ВіігскііппІТ, Іа'ря.,
1893, р. 32. 59. — («еог^іі ('ургіі ііеяегірііо <>гЬІ8 Нопшпі сіі. Л. Сіеіхег, Ьірз.,
1890, р. Г>. 59. НО. 83>.
ЪХІІ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
изслѣдовагеляліи ко времени патріарха Никифора (806—815)—
въ одномъ (Рагіііеу, Л‘> IX, 216) Лмастрнда по прежнему помѣ-
щена въ числѣ епископій ПаФлагопской епархіи н точно такъ же
въ другомъ, нѣсколько позднѣйшемъ (ѴШ, 307), но въ третьемъ
(VI, 84) считается автокефальною архіепископіей. Въ спискѣ,
который носить уже имя царя Льва и патріарха Фотія, по въ
хронологической отмѣткѣ, помѣщенной въ концѣ, обозначается
883 годомъ, то есть концомъ царствованія Василія Македоня-
нина, (1’агііісу, Лй 1), Лмастрнда стоить па 78 мѣстѣ тоже въ
числѣ самостоятельныхъ архіепископій. Съ этимт, согласны и
другія данныя. Ближайшій предшественникъ Георгія, участво-
вавшій въ засѣданіяхъ собора 787 іода., называлъ себя ічш-
ьхѵі скопомъ, а Георгію надписапіе его Житія уже даетъ, оче-
видно, правильно — титулъ архіепископа; такъ именуютъ себя и
ближайшіе его преемники, участвовавшіе вч> соборахъ ІІгпатіе-
вомъ 869 года, и Фотіевомъ 879 г.; въ перечисленіи присутствую-
щихъ іерарховъ они помѣіцаются среди автокефальныхъ архі-
епископовъ, ко торые, впрочемъ, иногда перемѣшиваются съ ми-
трополитами. По архіепископіей Лмастрнда оставалась недолго;
во всѣхъ позднѣйшихъ редакціяхъ каталога, носящаго обыкно-
венно имя Льва Мудраго, Лмастрнда считается митрополіей
(РагНіеу, II, 54 и т. д.); очень вѣроятно, что опа возведена на
такую степень именно при этомъ царѣ1).
Разсказь объ арабскомъ нашествіи заслуживаетъ во всѣхъ
отношеніяхъ наибольшаго вниманія. Первый вопросъ, который
при этом'ь возникаетъ, есть, конечно, вопросъ о достовѣрпостп
разсказа, о возможности появленія Сарацинъ па такомъ далекомъ
сѣверѣ и западѣ Малой Азіи, у самыхъ береговъ Чернаго моря,
и потомъ о времени, къ которому слѣдуетъ пріурочивать такое
событіе, если оио окажется историческимъ или возможнымъ. Для
рѣшенія такихъ вопросовъ необходимо сдѣлать краткій обзоръ
враждебныхъ столкновеній арабскаго халифата при Гарупъ-ал-
Гашпдѣ сь Византійскою имперіей при Иринѣ, Константинѣ VI
ьхѵи и ПикііФорѣ Логоостѣ (отъ 791 до 811 гг.)а). Первый свой ио- 1 2
1) Ср. Сгеізег, 2иг /сіЛезііпітііп^ ііег згіесѣівсііеп Коііііае еріясораОіит:
ЛаЬгЬіісЬег Гйг ргоіевіапі. Тіісоіо^іе, В<1- 12 (1886), стр. 537.
2) При этомъ особенно важны арабскіе источники, къ сожалѣнію, вь по-
ПРОВѢРКА И» І’ОІЧІЧМ КЛХЪ И Г.ІОІТЛ-І'НЧІЛКПХЪ ДАННЫХЪ. ЪХІН
ходъ па. Византію Гаруиъ-ал-І’ашидъ совершилъ еіце ранѣе
своего вступленія па престолъ по порученію своего отца., халифа
Алмадп, въ 781 году. Принцъ прошелъ побѣдоносно большую
часть Азіи, ,расположился предъ Хрисонолемь (Скутарп), на
азіатской сторонѣ І3ос<рора противу столпцы, и принудила, встре-
воженную императрицу Ирину согласиться па уплату ежегодной
дани1). Затѣмъ послѣ вступленія своего на, престолъ Гаруігь-ал-
Рашидь восемь разъ ходили лично въ походъ противъ Грековъ;
по крайней мѣрѣ именно столько разъ являлся онъ къ арміямъ,
стоявшимъ на границѣ. Ѣл о намѣстники дѣлали почти ежегодно
вторженія па византійскую территорію и часто возвращались ст>
богатою добычей, людьми и имуществомъ, потому что Ирина
долита была употреблять свои войска частію для защиты свопх-ь
личныхъ и церковныхъ интересовъ, частію для борьбы съ Болга-
рами. По арабскимъ извѣстіямъ, такіе удачные набѣги имѣли
мѣсто,еще до 791 года. Объ одномъ изъ ппхъ упоминаетъ и ви-
зантійская хроника подъ 789 годомъ* 1 2). Въ 791 году, во время
сильной стужи, Арабы проникли, повидимому, слишкомъ далеко
и понесли большой уронъ; въ слѣдующемъ (792) году, когда
Константинъ самъ лично іюшелт, па нихъ, неудача пхъ оказа-
лась бы, вѣроятно, еще болѣе чувствительною, если бы интриги
Ирипы противъ родного сына не принудили его воротиться на-
задъ3). Къ 790 году относятся столкновенія сарацинскаго и ви-
зантійскаго флотовъ въ греческихъ водахъ по арабскимъ извѣ-
стіямъ— у Крита, а по византійскимъ— около Кипра; мусуль-
дішпшкѣ памь недоступные. Впрочемъ, содержаніе ихт., хотя и не совсѣмъ до-
статочно для нашихъ цѣлей, передастся въ сочиненіи Вейля (\Ѵеі 1, СІевсЬісЬіе
ііег (ЛіаІіГеп, II, 155—103) въ текстѣ п примѣчаніяхъ. Важнѣйшіе изъ походовъ
Гаруна отмѣчены н у Ранке въ ЛѴск^сясІііеІіІе (I. V, ТЬеіІ 2). Недавно по-
явилась статья Гёрреса, посвященная отношеніямъ Гаруна къ христіанству,
гдѣ идетъ рѣчь и о походахъ Гаруна, Соеггев, Нагип-аІ-ВавсЬні чпй сіаа Сіігі-
віепіішіп: ИеіІвсЬгШ Гйг сѵіввопвсЬаГИісІіе ТЬсоІо^іе, ХХХШ .Таііцр,
188!). Но авторъ статьи пользовался только византійскими источниками, хрони-
ками Ѳеофана и Кедрина, и почему-то игнорировалъ Вейля; отъ того у него
многое ошибочно.
1) ТЬеорЬап., р. 452 <1е Воот; ср. Папке, АѴеИдеізсІі., I. V, ТЬеіІ 2,
стр. 91.
2) ТЬеорЬап., р. 463,15 (подъ 6281): хойрпоі1 тйіт ’Аоа/Зыѵ - - і-.іс
г<> тйѵ (п’агоЛімЬѵ іі; тд:гоі< Леуо/іеѵоѵ /Іо.-шігЖіог.
3) ТЬеорЬап., р. 467,14: Константинъ прибылъ къ войску въ Аморіп и
пошелъ было па Тарсъ въ Киликіи.
ЬХІѴ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМЛСТГИДСКАГО.
мапе остались побѣдителями, византійскій адмиралъ Оео-ыіль
быль взятъ въ плѣнъ и, когда, въ присутствіи Гаруна, отка-
ьхѵш зался принять ученіе Магомета, былъ тутъ же зарубленъ1).
Въ 793 году Сарацины захватили укрѣпленіе Камахъ па верх-
немъ Евфратѣ (на западъ отъ Эрзерума), сданное имъ Армя-
нами1 2 *). Въ 794 году они овладѣли мѣстечкомъ Опвасою. по сю
сторону Лнкійскаго Тавра, слѣдовательно — совершенно въ дру-
гомъ направленіи”). Зимою съ 794 па 795, вѣроятію, продолжая
начатое па армянскихъ границахъ движеніе, мусульманская
армія, подъ предводительствомъ Солимапа. (сына халпячі) и пере-
бѣжчика Кишідія, направилась на сѣверо-западъ къ Понту и
достигла, города Ампса, или Самсуна. Здѣсь однако Арабы были
застигнуты наступившею зимою; глубокій снѣгъ былъ причиною
гибели большого числа людей и лошадей; много плѣнныхъ очу-
тилось въ Константинополѣ; современный сирійскій писатель,
Діонисій Тельмарскій, самъ видѣлъ въ Одессѣ 400 человѣкъ, по-
страдавшихъ отъ холода и возвращавшихся на родину4). Въ
795 году предпринята была экспедиція со стороны Византійцевъ,
во главѣ которой стоялъ самъ императоръ; въ маѣ мѣсяцѣ онъ
одержалъ побѣду падь однимъ изъ арабскихъ отрядовъ при мѣ-
ьхіх стечкѣ Апусапѣ, а послѣ посѣтилъ города. Ефссъ5). Наиболѣе
тяжелыми были годы 797 и 798. Въ походѣ, относящемся къ
первому изъ этихъ годовъ, мусульманскимъ нашествіемъ предво-
1) Тііеорііап., р. 465,20 <1е Воог. Ср. ’ѴѴ'сіІ, (іезсіі. сіег СІіаІіГ.. II. 156.
О мученичествѣ ОеоФііла читается также въ Минеяхъ и вь Василіевомь Ип-
пологіи; Асіа Яапсіог., і. V, 22 ІпІ.
2) Тііеорііап., р. 469, подъ6285: і<> хсішров ѣецга/оі1. Апазіаз., ( ]ігопо§г.
Ііір., р, 312,12 ііе Воог.: Сапіас.ііап.
Г.) Тііеорііап., р. 46'3,20: го яишрот бЬ^Ьишг. Апязіпя.. р. 312,14: Тіи -
Ъавап.— ІЛѵ.. ХХХѴШ, 14: ТЬаІшзйіп саяІеНшп іппіппепз Ншпіпі Ішіо (Геренис ь
или Долом.тііь-чаіі) Ііаші ргосиі а Сіііуіа. (— Хорзумъ) - -. Ср. 1’1 іп., Нізі. Хаі.,
V, 28; Тихіе г, Азіе шіпсигс, р. 466.
4) Арабскіе мусульманскіе писатели (Ибиъ-Ііалдуігь, Ибн-ал-Асиръ) гово-
рить только, что (Іулеймаігь-Ибп-І’аіпидь провелъ зиму въ Малой Азіи и былъ
сопровождаемъ І'ілішдісмъ. О бѣдствіяхъ предводимой имъ арміи сообщають
по византійскія хроники, которыя совершенно опускаютъ этотъ походъ, я
Абулі.ФПрадіКЪ, сирійскій христіанинъ, писавшій по арабски {ІТгеиогіі Аііиі-
рііагаціі кіѵс 1’аг-ІІсЬгаеі Сіітои. 8уг.. р. 136 вц.), и счо соотечественникъ Ми-
хаилъ (! и р і й с к і й, дошедшій до насъ вь а рмяпском ь персводі; (ои ь и ропу шеи ь
у Вейля). Оші пользовались и не изданною допынТ. частію хрюшки Діонисія Тсль-
марс.каго, патріарха яковитекаго вь Антіохіи.
5) Тііеорііап.. 469.29: ’.іі'оГчпіі'. Апавіаз., 312,22: Аішзап.
Ш’ОВІ.ГКА И( ТОІЧІЧЕІ ШІХЪ II ЫОГГА'І’НЧ I СКІІХЪ ДАННЫХЪ.
ьхѵ
дптельствовалъ самъ Гарупь-ал-І’аншдъ; <шъ взялъ пограничную
со стороны горъ 'Гавра и Киликіи крѣпость СаФіаФЪ, между
тѣмъ какъ другіе отряды проникли до Анкпры (Ангоры) и Аморія;
Каппадокія и Галатія сильно пострадали1). Послѣ размѣна, плѣн-
ныхъ Арабы воротились къ себѣ за. 'Гавръ; но здѣсь они узнали
о низложеніи Константина и объ ослѣпленіи его родною матерью
Ириною. Моментъ показался имъ благопріятнымъ; поэтому (въ
7'48 году) оіні снова, вторгнулись въ Малую Азію и проникли па
сеіі разъ до Ефссз; изъ греческихъ извѣстіи мы узнаемъ, что
нашествію подверглось воеводство (осма) Обсеквіаііское, то есть,
область при Мраморномъ морѣ, а одинъ отрядъ достигъ до Маи-
гапъ пли Малагішъ, что уже въ Віюпніи, между Иішсеіі и Олим-
помъ 1 2).
За. спмь послѣдовало четырехлѣтнее перемиріе, купленное
позорнымъ обязательствомъ платить ежегодно дань со стороны
Ирины, хотя Гарунъ и самъ нуждался въ мирѣ съ Византіей,
такъ какъ именно въ это самое время его особенно сильно тре-
вожили Хазары3). Съ восшествіемъ па. престолъ ПпкиФора . Іо-
гооста (802—811 гг.) борьба, возобновилась съ прежнею сплою.
Набѣгъ, предшествовавшій низложенію Ирины, не имѣлъ серьез-
наго значенія; арабскій вождь сейчасъ же воротился назадъ,
какъ скоро Греки выдали ему нѣсколькихъ захваченныхъ въ
плѣнъ мусульманъ. По отказъ новаго императора, платить дань, ьхх
выраженный въ рѣзкомъ и угрожающемъ письмѣ, опять поднялъ
самого халифа. Онъ вскорѣ сталъ подъ Герак.іеей, подъ которою,
однако, вовсе не слѣдуетъ разумѣть прпііонтіііекш городъ этого
имени (Пендераклію), а. совершенію другоіі, находившійся между
Иконіемъ (Копія) и Тарсомъ (то есть, Игедіі)4). Никифоръ, за-
нятый борьбою съ бунтовщикомъ Варданомъ, не въ состояніи
1) АѴеіІ, Сіезсіі. ііег СІіаііГ., II, 157. ('р. Т1іііорііап.. р. 470 8і(.
2) ТИеорЪал., р. 473..О мѣстоположеніи Малагішъ см. Гагііііо іс§иі ВухапІ..
въ і'опіі'я гегніп А пМгіас., XII, 478 Щгкшкіеп зиг Сеесііісіііе <1ег ІісриЫіІс
Ѵ’спеіІІ^, I).
3) См. «Житіе Іоанна Готскаго», <«Труды В. Г. I!.», ІГ, Зі>!>.
4) («ііііюн, І)ссІпіе аіні ГаІІ <ѵ. VI, 36 сіі. Вигу>: ТІіеу внері (Ііе янгГаее
о('Аяіа шіпог і’аг Ьеуоікі Туана аіиі Апсуга, аіні інѵевНчІ іііс І’опііс Негасіоа.
(Іосггся, Хсіисііг. Г. ківвопвеіі. Тііеоіоуіс, ХХХ11І, 01, увѣряетъ, что §сінеіііІ. іяГ
ііая ронііясііе Іістасіеа, \ѵіс всііоп СііЫіоп гіеііііц ^еоеііел 1іа(; по опъ пе читалъ
Веіі.ія и Фпп.іся, которые держатся другого мнТ.пія.
V
1.ХѴ1
введеніе въ житіе си. Георгія лмлстеидсклго.
былъ противостать Рашиду; ему ничего другого не осталось дѣ-
лать. какъ повым'Ь обѣщаніемъ дани побудить слишкомъ поспѣшно
осмѣяннаго халііФа къ отступленію. Торжество надъ Карданомъ
и наступившая зима, сообщили императору новую смѣлость: опь
еще разъ нарушилъ миръ; халііФЪ, съ своей стороны, снова пере-
шелъ Таврь и не прежде ушелыіазадъ, какъ по уплатѣ обѣщанной
дани. Эго было уже зимою 803 года.1). Въ слѣдующемъ (804) году
Діабрнль Ибпъ-Яхъя даль Грекамъ сраженіе, въ которомъ Пи-
кііъоръ, но словам’Ь арабскихъ писателей, потерялъ 40,000 че-
ловѣкъ н самъ нѣсколько разъ подвергалъ опасности собственную
жизньI) 2). Обі, этомъ самомъ походѣ есть и византійскія извѣстія,
изъ которыхъ оказывается, что борьба, шла уже во Фригіи, и
сраженіе происходило при Красѣ3). Возмущеніе въ Хорасанѣ
заставило Гарупа.-ал-Рашида вывести свои войска, изъ византій-
скихъ предѣловъ, и эго дало Никифору время собрать новую
армію и поправить прежнія потери возстановленіемъ разрушен-
ныхъ городовъ Анкиры. Опвасы и Лпдраса4 *). Но какъ скоро
ьххі дѣла па дальнемъ востокѣ пришли въ порядокъ, хялпфъ личнымъ
появленіем ъ остановилъ успѣхи ПшшФора., который даже перехо-
да^ ію ту сторону 7’авра й угрожалъ Мансуесгіи ц Ашідарбу,
двумъ опорамъ мусульманскаго владычества въ этихъ краяхъ.
Собравъ армію, численность которой опредѣляется въ 135 тысяч ъ
человѣкъ, не считая многихъ добровольцевъ, Гарунъ лично взял ъ
(іи. 80іі г.) во второй разъ Гераклею лритаврскую и остановился
въ Тщпѣ, въ Каппадокіи, гдѣ выстроилъ мечетъ6); его полко-
водцы покорили возстановленные Опвасу и Андрэсъ и сверхъ
того-—Малакопію и Сндпрополь; шестьдесять тысячъ человѣкъ
стали снова подъ стѣнами Анкары6). НпкііФОръ, не имѣя силъ
I) \Ѵ<!І1, Оеяеі.. і1<г СІіяІ., II, 151).
2) ЛѴеіІ, ііші.
•") Гііеорііап., р. 481 (1с Воог.
4) ТІі сорііап., р. 481,1): г.р’ 'Лукіякіі' сГ|ч I сеЛагпц’ каі гір’ ѲірЬіпая у.аі. гіц'
'ЛѵЛ(>ипІ>,-. Гр. ХѴеіІ, (.-све.Іі. <1сг (ІЬаІіГ., 11, 160. По спискамъ епархііі
быль Гі,рол;і, въ Исавріи: 1’агі.Ьеу, Коііііае, р. 85, 130; <•! соіх- Сург. еіі. Сіеіхсг,
р. 43. Гр, р;, Вгоокя, ВухаііЬіпо аіиі АгаЬя: Еп^ііяіі Півіог. Псѵіетѵ. 15.
р. 7!28-747>.
5,1 (І'р. Л оЛ іЪс Кявісгл Воліап Епірігс, пр.
6) ТІісорЬап., іі. 48'2; (1 соі'і;. Пяіпаі іоі., р. 772 <1е Воог.; 1<со (4 гаіінпа!..
р. 203; Тіісиіоз. Мсііісп.. СЧіготі., р. 140 Тяіеі.; Сеіігсп., 11,34. Малакопія
ш-овішкл исгоічічг.і кпх'і, іі ыогглфлческлхъ даііпыхь. ьхѵіі
защищаться, искалъ мира; императорское посольство состояло
изъ трехъ духовныхъ лицъ — епископа города Сипнады, игумена
монастыря Гулейскаго (тоѵ ГоѵЛаіоѵ) и Григорія, эконома церкви
Амастрндцкой1). На, тяжелыхъ и унизительныхъ условіяхъ полу-
ченъ былъ миръ, въ слѣдующемъ (807) году, по обычаю, по уже
въ послѣдній разъ нарушенный Никифоромъ и притомъ не безъ
удачнаго наконецъ разсчета, потому что Византійцы, пе смо тря па.
разореніе принадлежавшихъ имъ оі-троповъ Кипра и Родоса,
одержали па. морѣ значительные успѣхи, которые они приписы-
вали чудесной помощи св. Николая въ Мирахъ, и навели страхи
на мусульманскаго халнФа* 1 2). Въ 811 году ('арацііпы отняли зна-
чительное количество денегъ, приготовленныхъ для уплаты жало-
ванья войскамъ (1300 литръ золота), у безпечнаго воеводы об-
ласти Дрмепіаковъ, будущаго императора. Льва V: это былъ не
болѣе, какъ хищническій ііо.іуразбойппчііі набѣги, но опъ іптте- ьххн
ровенъ для пасъ тѣмъ, что печальное происшествіе случилось у
города Евхапты, то есть, опять недалеко отъ Дмиса (Сам-
супа.)3).
Итакъ, за. время, которое только п можетъ быть принимаемо
въ разсчетъ въ пашемъ изслѣдованіи, исторія, повѣствующая до-
вольно подробно о враждебныхъ столкновеніяхъ халифата съ им-
періей, пе знаетъ прямого нападенія Сарацинъ па приморскую
Амастрпду; даже самое названіе Амастрпды встрѣчается при
этомъ только однажды, да и то пе въ числѣ городовъ, пострадав-
шихъ отъ руки невѣрныхъ. По за то мы узнаемъ, что враги нѣ-
сколько разъ стояли уже па границахъ (восточныхъ и южныхъ)
ПаФлагоніи и угрожали, конечно, и паствѣ Амастрпдскаго епи-
скопа.. Ось Самсуна, или древняго Дмиса, до Амастрпды раз-
стояніе вовсе не такое большое, чтобы можно было оставаться
спокойнымъ въ послѣдней, когда въ первомъ утвердилась на зим-
нія квартиры многочисленная непріятельская армія. Небольшой
теперь Мелегоб'ь па сЬперь оть Ппгде (пь Каппадокіи). Сіідпропо.чь: если эго
то же, что Д’бЯвйиш оіЖ/ріі, то теперь — Эгердпрь (пт. ІІпсидііі) на іогьоть
большого озера того ;сс имени.
1) ТііеорІіаіь, р. 482.
2) (!м. ХѴеі), (Ісвсіь (Іег СІіа!.. II, 101; І-'іпІау, Г, 120 жр; |; аике, 'ѴѴеІі-
^еаеіь, У, 2, стр. 209; Тііеорііап., р. 482 я<і-; (Іеіігеіь, Н, .45 вір
В) ТІі со р Іі и іі.. р. 489.
V*
ьх\ 111
введеніе въ житіе св. Георгія амаітріідскаго.
легкій отрядъ очень легко могъ переправиться па, западъ рѣки
Галпса (Кизиль-Прмакъ); этого было бы довольно, чтобы распро-
странить по всей Паюлагоиіи ул:асъ и смятеніе, которые описы-
ваются въ приведенномъ нами отрывкѣ Житія. 'Го же самое
всегда, возмояшо было и со стороны Ангоры, древней Лпкпры,
такъ что нѣтъ особенныхъ препятствій признать историческое
содержаніе и въ этой части нашего памятника. Если обратить
вниманіе на мѣсто, занимаемое повѣствованіемъ о сарацинскомъ
нашествіи вь ряду другихъ событій (ранѣе предсказанія логооету
Никифору и передъ упоминаніемъ о располояачііп къ Георгію
Ирипы и Константина,ѣ то всего скорѣе можно остановиться
именно на 797 годѣ, какъ на болѣе соотвѣтствующемъ хроноло-
гическимъ условіямъ. Дальнѣйшій непосредственно слѣдующій
разсказъ о трапезуя гскомь путешествіи, стоящій въ срединѣ
между исторіей сарацинскаго нашествія и замѣткой о возвра-
ьххш щеніи Георгія въ столицу, конечно, могъ бы при этомъ пред-
ставлять затрудненія, если бы его необходимо было помѣститъ въ
небольшой промежутокъ между арабскимъ нашествіемъ и низло-
женіемъ Константина. Ириною (іюль 797 г.). Но уже самимъ
авторомъ Житія этотъ разсказъ какъ бы выдѣляется изъ хроно-
логической послѣдовательности Фактовъ1) и соединяется съ пре-
дыдущимъ только посредствомъ указанія па внутреннюю связь,
па, однородность обоихъ подвиговъ, состоящую въ томъ, что и
защита, города противъ Сарацинъ, и заступленіе за единоземцевъ
въ Траііезупгѣ одинаково говорясь о преданности Георгія своей
паствѣ и родинѣ... Такъ кань трудно сказать что-шібудь рѣши-
тельное въ вопросахъ такого рода, то мы готовы признать, что
исторія сараи,іпіекой войны 8О<> года, представляетъ также черты,
не противорѣчащія возможности вторженія въ ПаФлагопію лег-
кихъ и.ш мелкихъ непріятельскихъ отрядовъ, а, роль, которая
принадлежала Амастридскому эконому въ мирныхъ переговорахъ
съ Гарунъ-ал-Рашидомъ, даже какъ будто заставляетъ предпо-
лагать то пли другое участіе въ дѣлѣ Амастридскаго епископа..
Вообще пріуроченіе сообщаемаго Житіемъ Факта., касающагося
I) Р. -12,1: ЛіДоіпЛі’ :гос/ аі'ш'’ лб/.-мі; і'/і:гоооі і'Ііціпліоіе; й' 7'ра.те-
чМАгп огиія/ иі'і рііггггс і/уЛіціипіі’.
ПГОВГ.ГКА 1П Т0Г1ГІІ ГКІІХЪ И ШОІТАФ1ІЧЕ1 КІІХЪ ДАННЫХЪ.
сарацинскихъ войнъ, не представляетъ какихъ-либо непреодоли-
мыхъ трудностей; не слѣдуетъ только упускать изъ виду осо-
бенный характеръ націею источника,. Риторика и наоосъ, расто-
чаемые въ такомъ изобиліи его авторомъ, не до.іааіы скрывать
отъ пашихъ глазъ небогатую простоту содержанія и скудость
чудеснаго .'момента., свидѣтельствующую или о нѣкоторой трез-
вости писателя, л.ні о бѣдности его воображенія. Вся сущность
событія, расписываемаго съ такимъ многословіемъ, состоитъ въ
томь. что разъ Агаряне находились не въ дальнемъ разстояніи
отъ города Амастрпды и свирѣпствовали въ самой епархіи Ге-
оргія, что сельскіе жители изъ окрестностей искали себѣ убѣ-
жища за, стѣнами итого города, по что опасность миновала и все
окончилось грабежомъ, отчасти убійствами,-—а главное захва-
томъ въ плѣнъ мѣстныхъ жителей. Послѣдняя черта, имѣетъ, по-
видимому, наиболѣе реальное значеніе. Именно въ данный пе-
ріода, времени ежегодные почти набѣги Сарацинъ имѣли главною
цѣлію уже не столько Фанатическую жажду завоеванія, сколько
добычу, притомъ живую добычу въ видѣ, плѣнниковъ, продавае-
мыхъ потомъ во владѣніяхъ хялпфз. въ рабство за, выгодную
цѣпу. І’арупъ-ал-Рапіидь въ извѣстномъ смыслѣ являлся не
столько завоевателемъ, сколько работорговцемъ1). Замѣчено, что
ото обстоятельство, превращавшее войну въ торговую спеку-
ляцію, вводило нѣкоторую человѣчность въ оттюшеіГш ко вра-
гамъ, по крайней мѣрѣ па. столько, что поголовное истребленіе
населенія въ непріятельской странѣ вовсе не представлялось же-
лательнымъ, ч то была выгода, щадить тѣхъ, кто могъ бытъ от-
веденъ на, невольничій рынокъ или отпущенъ за приличный вы-
купъ. Автору нашего Житія принадлежитъ заслуга, что такъ
или иначе онъ все-таки признаетъ существованіе подобной чело-
вѣчности со стороны Сарацинъ.
Затѣмъ мы опять возвращаемся къ главной своей темѣ въ
настоящей главѣ и обращаемъ вниманіе еще на одну черту все
того же повѣствованія о сарацинскомъ нашествіи, черту, ко-
торая. быть монголъ, даже лишена реальнаго историческаго со-
ЬХХІѴ
I) «Нагони Ііюгеі'оге іооіе Ню ГіеЫ іл Кія іѵ.іід ігіііі Цухапііііе еіпрігс люге
ля яіаѵс’ пюі'<']і;іііI ІІ111И :і гопірюпи » ((! і ЬЬоіі).
ЪХХ ВВЕДЕНІЕ ВЬ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІИ ЛМАСТРИДСКАГО.
держаніи, по для насъ имѣетъ большое значеніе и не столько
своею положительною, сколько отрицательною стороною. Георгій
явился па стражѣ своего города и па защиту своеіі паствы съ
крестомъ въ рукахъ... Какъ это пи странно, по послѣ Констан-
тина Великаго въ православной Византіи, въ жизни и въ ду-
ховной литературѣ, крестъ всего рѣже являлся служебнымъ ору-
діемъ чуда, какимъ онъ является у нашего автора. Эта роль при-
надлежитъ нерукотворными, иконамъ, изображеніями, Богородицы
п святыхъ, посмертнымъ останкамъ послѣднихъ. Такъ, въ самой
ьххѵ Амастридѣ были мощи св. Іакинѳа, которыя сосѣдній епископ ъ въ
мѣстечкѣ Дадпбрахъ, жившій, какъ полагаю тъ, въ X вѣкѣ, на-
зываетъ «опорой, защитой и оградою города., отражающею всѣ
ухищренія и разрушительныя орудія враговъ»1). Богородица
является постоянно спаентелыпщею и защитницею Царьграда со
времени Аварскаго нашествія 626 года. Только однажды визан-
тійская столпца прибѣгла ко кресту, именно въ 823 году, когда
еіі угрожала опасность отъ самозванца Ѳомы, стоявшаго съ
своимъ разноязычнымъ сбродомъ азіатскихъ племенъ па другой
сторонѣ пролива. По это было при иконоборческомъ императорѣ
Михаилѣ II Аморейскомъ, и во главѣ процессіи, которая обхо-
дила вокругъ городскихъ стѣнъ съ крестомъ п одеждою (все-таки)
Богоматери, стояли, его сып ь ОеоФіілъ, будущій жестокій врагъ
иконъ1 2). Икона прямо соперничала со крестомъ. Икопоборцы,
которыхъ совершенно ложію прославили искателями какого-то
дружелюбнаго религіознаго соглашенія съ исламизмомъ, напро-
тивъ съ особеннымъ усердіемъ и настойчивостью выдвигали впе-
реди, почитаніе креста, наиболѣе ненавистнаго для мусульманъ
символа, а съ дуугоіі с тороны — противопоставляли его иконамъ,
затмившимъ, по пхъ мнѣнію, честь, принадлежавшую орудію на-
шего спасенія. На множество ладовъ выражается эта мысль въ
разнаго рода акростихахъ и эпиграммахъ, сочиненныхъ въ честь
креста, пкоиокластамп и сохраненныхъ для пасъ Ѳеодоромъ Сту-
1) 1’аіг. в1’-, 105, 4-10: г’Л/іаокрсід го :іщіылуі<іц(і ѵ.аі ліінд'оауііа,
М згі'іруи>/<п я<((. ли гіі'гчіігі, а<іоа<; /ЛкпіЛке хаі /і^уаѵаі; Жгоирооб-
ІІЕІ'ОІ' Гуііін'іѵ.
2) Тіігоріійп. сопііпипѣ., р. 59; Сесігсп., II, 81. У Амартола пѣти
этой подробности.
ПРОВѢРКА ИСТОРИЧЕСКИХЪ И БІОГРАФИЧЕСКИХЪ ДАННЫХЪ. ЪХХІ
дптомъ. Вотъ, между прочимъ, одна надпись, которая украшала
крестъ, выставленный ври одномъ публичномъ зданіи и, очевидно,
замѣнившій икону:
"Лрыѵоѵ ЕІдод хаі лѵоГ/д ё^і^цёѵоѵ
Хсноміѵ тдшреаііш /и} </>ё(Коѵ б деоа6гі]$ ,
' УАр уецріу пис, Гцалршс, яагоѵцёѵг]
Лёсоѵ оѵѵ ѵі<7> г<Ъ ѵёср Кмѵотаѵтіѵср
2'тѵ()оѵ /ауагт тор т^юбАрюѵ тѵлоѵ.
«Не перенося, чтобы Христосъ изображался въ безгласномъ видѣ
и лишеннымъ дыханія, па земной матеріи, отвергаемой писаніем ъ,
государь Лев ъ съ юнымъ сыномъ Константиномъ (Левъ ІІсавръ
съ Константиномъ Копронпмомъ) начерталъ сіе треблаженное
изображеніе креста». Своихъ противниковъ икопокласты упре-
кали и обличали въ томъ, что опп изгоняли кресты изъ храмовъ
и па мѣсто ихъ ставили иконы, которымъ потомъ возжигали
свѣтильники и вообще воздавали такую честь, какая подобала бы
одному животворящему древу1), и т. д. Крестообразно начертан-
ныя слова:
’ЕхОдоѵс Т(>оло)'цаі міі <роѵеѵа> Рад^щіоѵс,
(обращаю въ бѣгство враговъ и убиваю варваровъ) служили де-
визомъ, подъ покровомъ котораго Константинъ Копронпмъ выхо-
дилъ па, битву съ мусульманами и Болгарами.
Не распространяясь болѣе на эту, не лишенную интереса,
тему, объяснимъ прямо, къ чему клонится паша рѣчь. Если въ
пашемъ Житіи является па сцену крестъ, а не икона,, то это об-
стоятельство опять мы должны отнести къ загадочному стрем-
ленію нашего автора умалчивать о матеріальныхъ изображеніяхъ
святыхъ лицъ п предметовъ, которое мы уже замѣтили ранѣе, и
которому онъ остается вѣрнымъ до копца. Пусть читатель дастъ
себѣ трудъ просмотрѣть описаніе святотатственныхъ дѣйствій,
ЬХХѴІ
I) Ггітшп дийіеш ЬовогНісав с(. ѵіѵііісая сгисов <1е яаегія Іетріів ехреІІоЬ.иН
сі а<1 сасіет Іоса ппа&іпсв .ЧаІисЬапІ ропе1і;ііЩио Іисепіав сопип сіз аітиі еі
іпсепвит аііоіеііапі, аідие еав іп Іаіі Іктогс ІіаЬеЬапі, віеиі Ііопогііісшп сі ѵіѵі-
Іісит 1і§нит.,. Письма Михаила Косноязычнаго (824 г.) къ императору Людо-
вику, уже разъ нами ціпованное. Ср. ТЬеосІ. 8іік1. ерівіоіае: Раіг. §г.. 99, 961.
ІЛХІІ
введеніе въ житіе < в. Георгіи ама< ітпдсклго.
совершенныхъ I’усекимп около Амастрпды. ’1т<> тамъ пѣть пн
слова, объ иконѣ пли образѣ, эго прямой тактъ; но мы полагаемъ,
что внимательный читатель отмѣтитъ пе одно мѣсто, гдѣ мояию
ьххѵп было бы ожидать въ перечисленіи оскверненныхъ пли оскорблен-
ныхъ святынь упоминанія о- честныхъ инокахъ. Даже исторія
трапезуіпѵкой поѣздки Георгія давала, бы поводъ къ подобному
замѣчанію. Во время своего пребыванія въ Трансзунтѣ опъ со-
вершилъ литургію въ простомъ молитвенномъ домѣ одной благо-
честивой вдовы. Нужно іірішомііп гь при этомъ еще одно иконо-
борческое обвиненіе противъ православныхъ, высказанное въ
извѣстномъ намъ посланіи импера тора Михаила, чтобы позволить
себѣ и здѣсь нѣкоторыя догадки, соотвѣтствующія выіненрііве-
дешіымъ замѣчаніямъ. Такъ пли иначе, но, конечно, пе совсѣмъ
лишенъ основанія тотъ упрекъ противъ православныхъ, который
высказывается въ слѣдующихъ словахъ грамоты: «пренебрегши
храмомъ, они употребляли вмѣсто алтарей иконныя доски и
даже совершали па шіхъ таинство евхаристіи»1); по крайней
мѣрѣ, отсюда слѣдуетъ, что въ молитвенномъ частномъ домѣ, о
которомъ идетъ рѣчь въ Житіи, еще болѣе, чѣмъ гдѣ-либо, не-
сомнѣнно предполагалось присутствіе образовъ, и что при опи-
саніи данной обстановки, особенно если авторъ былъ близокъ къ
ней по времени, именно эти священные предметы прежде всего
должны были прійти па. память. Тѣмъ пе менѣе и въ данномъ
случаѣ нашъ памятникъ соблюдаетъ совершенное молчаніе объ
иконахъ, по за то обнаруживаетъ какое-то особое одушевленіе
при описаніи простого, по наружности, такта, отправленія ,ш-
тургіп въ частной «молельнѣ»; чудесный элементъ безъ всякаго
яснаго дли пасъ мотива выступаетъ при этомъ па. сцену необычно
рѣзкимъ образомъ, а затѣмъ слѣдуетъ длинное патетическое
прославленіе чуда, которое мы опустили, пе находя въ немъ ни-
чего, кромѣ напыщенной декламаціи. Представляется вѣроят-
нымъ, что собственно авторъ желал и бы говорить объ иконахъ,
но вс можетъ себѣ этого позволить и вознаграждаетъ себя за
невольное молчаніе не безразсчетнымъ, то есть, для совремеипи-
Г) ЪпііпиИі ѵоіо, яріеіа ессісзіа, іп спішпіпііілія «ІопііЬіія Іаііиіія ііпа^іліпл
рго яНатіІнів иІсЬаіНиг сі. вирсг сая япспіпі іпузіегіиш ссІеІігаЬалІ.
пговы’іа ік тогичі.» іаіх ь и глогі’Л'ічічі.скііхъ длішы.х ь. ьххш
конъ и слушателей его похвалы болѣе, чѣмъ для пасъ попяг- ьххѵіп
иымъ, наоосомъ. Мы еще возвратимся къ объясненію, почему
молчаніе объ иконахъ мы считаемъ не признакомъ антипатіи къ
нимъ, а. напротивъ молчаніемъ вынужденнымъ. ('начала мы до-
кончимъ обозрѣніе внѣшнихъ событіи въ жизни Георгія, имѣю-
щихъ како'е-либо историческое значеніе. Р»ъ этомъ отношеніи
намъ слѣдуетъ еще отмѣтить самый поводъ путешествія его изъ
Амастрпды въ Трапезунтъ. Нтоть поводъ состоялъ въ томъ, что
вслѣдствіе неизвѣстно кѣмъ сдѣланнаго доноса, были взяты подъ
стражу купцы его родного и стольнаго города, обвиненные въ
нарушеніи таможенныхъ правилъ.
По іловамъ Житія, наказаніе, грозившее за такое престу-
пленіе. было весьма сурово; преступники. заключенные въ тюрьмѣ,,
ожидали даже смертной казни. Изъ разсказа Ліуттірапда (І-е-
щаііо, сар. 55) мы знаемъ, что и въ послѣдующія времена, суще-
ствовали ст рогія правила, относительно вывоза, товаровъ изъ пре-
дѣловъ имперіи; иностраннымъ купцамъ, которые нарушили бы
пхъ, византійскіе чпіювііпьті угрожали тѣлеснымъ наказаніемъ,
острна.спіемъ волосъ въ знакъ безчестія и нпра-і-омь. Притомъ
существовалъ обычай накладывать па. дорогія матеріи пломбу,
дѣлать обыски, отбирать запрошенное. Подобнаго рода стѣсни-
тельныя правила имѣли силу не только для вывоза, по и для
ввоза, по только для внѣшней торговли, но и Для внутренней.
Императоръ византійскій бралъ десятину съ тѣхъ товаровъ. ію-
горые были ввозимы Русскими1), а самимъ Русскимъ позволяло»ъ
покупать въ К.оіктантшюполѣ паволоки только на извѣстную
суммуI) 2 3). По древнѣйшимъ византійскимъ договорамъ съ персид-
скими Сассапндскпмн царями, к упцы той и другой стороны обязыва-
лись провозить свои товары тѣми только путями, па. которыхъ ьххіх
стояли царскія таможни, взимающія десятину (и потому назы-
ваемыя бехятеогбоиі)8). Пошлина, поступающая въ казну со вся-
кихъ товаровъ, называлась коммеркіемъ (хо/г/іьюхо/гЛ а чипов-
I) II) и - СІі о г<1 :і <1 11 <’ Ц. Гіѵгс <Іс гоіШ'і <•! (Іся ргоѵ і псея, <'<]. сіе (і <»(*;}«• (ІЯЯ()р
р. По: 1,08 ІІИ8808 <]ііі аррагіісппепі. аих річіріоз Яіаѵек - - у ѵеімІсЫ ііез реанх <!<•
саяіот поіг с» ііе гепппі, піпяі <[чс <1ез ёрі-ев. І.ѵ рііпсс <Ісз Ноіпаіпя ртіЧёѵо ни
/Ііхичпе яііг Іеигя іппісііаікііяея.
2) ('и. договоръ Русскихъ г.і, Греками І)-ІГ> г.. Лаврепт. лЬтоп., стр. 38.
3) ІМічіііш1 гі 1’Та,<рп., с(І. ІІіінІогГ, ІІІМог. дгаесі іпіиогоя, Н, 21.
ъххіѵ іпм-:ді іііг, въ жити; сн. Георгія лмлстідсклго.
іініііі. взимающіе оную, коммеркіаріямп и вракторамп’). Въ «скла-
дахъ» ((ѣтоіѴфо/), ( остоіівінііхъ подъ ихъ завѣдываніемъ, храни-
лись запасы разнообразныхъ предметовъ, такъ какъ по то.іы.ъ
съ дорогихъ товаровъ п шелковыхъ тканей, по и съ предметовъ
первой необходимости, напримѣръ, съ оливъ и хлѣба, десятинная
пошлина взималась натурою по причинѣ недостаточнаго количе-
ства монеты, находившейся въ обращеніи. Въ настоящее время
намъ извѣстенъ цѣлый рядъ свинцовыхъ печатей, носящихъ
имена «коммеркіаріевъ Гилады», а. равно значительное количе-
ство такихъ чиновниковъ изъ другихъ провинцій (Каппадокіи и
т. д.)3). Нужно думать, что именно нарушеніе правилъ десятин-
наго сбора, замѣченное или открытое трапезуптекпмъ коммер-
кіаріемъ, подчиненнымъ мѣстному воеводѣ (стратигу), было при-
чиною тюремнаго заключенія амастридскнхъ купцовъ, что затѣмъ
вызвало путешествіе Георгія. Прибавимъ, что за время Констан-
тина и Ирипы мы имѣемъ два указанія, касающіяся таможеіі-
ьххх пыхъ пошлинъ: Константинъ понизилъ или же совсѣмъ отмѣнилъ
сборъ государственныхъ пошлинъ во время ежегодной ярмарки
въ городѣ ЕфссѢ, что доставляло казнѣ дохода, во сто литръ
(ТИеорІіа и., р. 469 (1е Воог); его мать Ирина сдѣлала подобное же
облегченіе въ отношеніи къ таможнямъ въ Абидосѣ (на Дардаислль-
скомь проливѣ) и Іеронѣ (па Босфорѣ)8). Напротивъ, императоръ
V) Чіо комме.ркіаріи назывались и иракторами, эго видно изъ Житія Аоа-
иасія Аоопсшігб, который родился въ Колхидѣ и воспитывался въ Трапсзуитѣ;
сюда прибыл ь изъ Константинополя одинъ евнухъ въ качествѣ коммеркіарія,
который и впяль съ собою юношу въ столицу: ліц.яг,гаі тід еѵѵой/од лраяггор
: і’ 7іш;гі.Сойі'и’ ио/і/и<>хкі<иоі’ я» гоі» ойіе хаЛеТѵ і/ 'І’ощаКоіі уаі'і/- -/цпі
г.р'тбііыН/цооЪчг мАіо/оилоі’- - (.іо.тгіаіТі' япі’аѵаіргосі ітііизі. паі тоѵ лаіба
<?Кіпіс прси. Аовнасін Аооискаго, изд. ІГ. Помяловскій (Спб. 1805), стр. 5,
7—15>. Разсказъ относится къ первой половинѣ X вѣка. Въ Лугѣ Духовномъ
Іоанна. Мосха (VII вѣка) есть повѣствованіе о комморкіаріи въ городѣ ТпрЕ;
любопытно, что въ славянскихъ переводныхъ редакціяхъ вмѣсто того ставится
прямо выраженіе десятинникъ. См. Іоанніз Мовсѣі І’гаінт Ярігіішііе: Гаіт.
§г. ВІ’>, 3, со]. '1061. (!(>. ДТакаріенскія Минеи за Октябрь (изданіе Археограччіче-
скоіі Іюммпсгіи, 1880 г., стр. 1871): «Въ градѣ Тирѣ бѣ нѣкто дееятішпш;ъ - -
суіцу мп въ кумеркаріи и смлюіцу десятину у людііі гостящихъ».
2) См. статью Мордтманна: І'ІоіпЪя Ьуханііпз бе Іа Огесе еі Гёіороппсво
(Іісѵііс а ге.іі еоі оц., ѵ. 33 (1877), р. 283—298); 8сЫ ніп Ііегдег, Уі^іііоуі аріііе сіе
Гсчпрііе ѣуиапііп, І’агів, 1881, рр. 470. 736. 739.
И) Т 1і еоріі ап., 475: гі)ь‘іи ’Ді/бсіо» хаі гой '/срой іа Ле/сщп’сс хго/и'риш
гиоГягіси,р. Десять лѣтъ тому назадъ въ Дарданеллахъ, на мѣстѣ древняго Аби-
доса, найдена была длинная надпись, содержащая — впрочемъ но вполнѣ —
Ш’ОВЫЖА IIIГІіГІІЧІІ І.ІІХ Ь II Г.ІІНГА'І'ІІЧІ.СКНХЪ ДАІИІЫХЬ.
ІІпкііФоръ, занимавшій до вступленіи на престолъ должность го-
сударственнаго казначея (лоуо-йч-'ігцд гЛі» утхЛѵ), былъ настоя-
щимъ бичомъ для столичныхъ купцовъ н цу довладѣльцевъ, кото-
рыми, приходилось ВНОСИТЬ обычныя «ІІ0ПІ.ШІ1Ы» (та ‘ЛО-
/іАіиш: Тііеорііап., р. 487).
Но всѣмр признакамъ, Георгіи не перелить правленія лого-
оета Никифора, которому онъ извѣстнымъ образомъ предсказалъ
вступленіе па царство. Нго послѣдній государь, имя котораго
встрѣчается въ Житіи. Даже предполагая копчику Георгія въ
царствованіе ПикііФОра (802—811 гг.), мы все-таки имѣли бы
право ожидать при извѣстіи о пей гой или другой замѣтки въ
томъ смыслѣ, что Гогъ пе попустилъ своему угоднику дожить до
новыхъ тяжелыхъ дней для церкви, до восшествія па престолъ
новаго иконоборца, Льва. Армянина (813—820 гг.). А, если бы
вь самомъ дѣлѣ Георгій дожилъ до 813 года, до начала новаго
гоненія на церковь, то упоминаніе объ этомъ сдѣлалось бы со-
вершенно необходимымъ въ томъ пли другомъ видѣ. Мы уже за-
мѣтили, что извѣстіе о кончинѣ святаго отличается нѣкоторою
краткостію; по все-таки въ немъ сообщаются данныя, могущія
служить къ ближайшему хронологическому опредѣленію событія, ьхххі
Сказано, что при погребеніи почившаго Амастрндскаго святители
можно было видѣть стеченіе царей и архіереовъ и пхъ слезы,
неутѣшный плачъ правителей и управляемыхъ1). Такъ какъ и
но связи разсказа, въ пашемъ Житіи, п по дальнѣйшимъ свѣдѣ-
ніямъ о мѣстѣ нахожденія гробницы Георгія не подлежитъ ни-
какому сомнѣнію, что опъ скончался въ Амастрпдѣ, то это при-
сутствіе императора. при погребеніи можетъ, па первый взглядъ,
показаться страннымъ. Лотъ, однако, нѣкоторыя соображенія,
служащія къ объясненію странности. Го второй годъ своего цар-
уставі. о поборахъ еі. прохо.іящпхь судовъ; кь сожпл Ішііо. пТ.ті. возможности
съ точностію опредѣлить время, къ которому относится любопытный документъ.
Си. статьи Ліордтм.'іпа н 1Ідіха.р і:>: І'ііп ѣіііісі. Ліікішіппк въ АІ і I (Лі еіі п п§еп
<1 с я (Іеиіясііси Агсѣііоі. ІііЫііиІя іи АИіеп, А іеіІег Даіцу. (1879), стр. 307—
315. Мордтманиъ относитъ его но разнымъ соображеніямъ ко времени Юсти-
ніана. а II,ахаріэ — ко времени Апастаітл, по па основаніяхъ довольно шаткихъ.
Отчего нельзя думать объ эпохѣ. Ирины и Нпкііфорп?
1) Р. 01,8: ;:<(( і/і' Ь5ыі' вічч'іііоііі)і' /ЫгиЛы.ц' <іо/ррыог хаі Фіхрыі,
Щцгог гіо/бегеіг :‘.<й ііо/о/ъ'гі.))' <1.тг(р<іхЛі;го)’.
ЬХХѴІ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІИ ЛМЛСТІЧІДСКЛГО.
ствованія, въ декабрѣ 803 года, НпкиФоръ призвалъ къ сопра-
вптельству и короновалъ своего сына Ставракія (Тііеорііап.,
р. 480), такъ что съ этого времени было два. императора. Съ дру-
гой стороны, изъ исторіи арабскихъ походовъ памъ извѣстно, что
въ первые годы своего правленія ІІпкіы-оръ нѣсколько разъ
стоялъ лично во главѣ своей рати. Одинъ разъ, именно въ
806 году, онъ былъ сопровождаемъ и сыномъ свонмъ Ставра-
кіемъ. Арабскій историкъ повѣствуетъ, что при заключеніи въ
этомъ году мира Пикня-орь обязался заплатить хараджъ (по-
головную дань) за себя и за своего сына, по что Гарунъ-ал-Га-
піидъ безъ выкупа отпустилъ изъ плѣна дѣвицу, взятую въ плѣнъ
въ Гераклеѣ, о которой было извѣстно, что она, была, близка, къ
Ставракію. Вѣроятію, оба, императора оставались здѣсь до лѣта.
807 года, когда унизительный мирный договоръ былъ ими на-
рушенъ, византійская армія снова, ходила за, горы Тавра, къ
крѣпости Аііазарбу и одержала значительную побѣду надъ араб-
скимъ военачальникомъ при Тарсѣ ’). При этомъ случаѣ, то есть,
во время своего пребыванія въ Азіи, оба императора легко могли
явиться въ Амастрнду для участія въ погребальномъ торжествѣ,
ьхххп для воздаянія послѣдней почести архіерею, имѣвшему особыя
права па, пхъ уваженіе. Послѣ. 806 и 807 годовъ НпкиФоръ на-
ходился въ мирѣ съ Сарацинами и запять был ь постоянною борь-
бою съ болгарскимъ княземъ Крумомъ, такъ что въ послѣдніе
годы его правленія пребываніе его въ Малой Азіи невѣроятно.
Отсюда слѣдуетъ, что наиболѣе вѣроятный срокъ кончины
Георгія находится между 802 п 807 годами. Возвращаясь на-
задъ, мы можемъ прибавить, что отсюда же слѣдуетъ большая
вѣроятность въ пользу 707 года, предъ 806 г. относительно вре-
мени посѣщенія Арабами окрестностей Амастрпды, при которомъ
дѣятельную роль ободрителя п спасителя разыгралъ герой ва-
шего Житія.
') ХѴеі), Оеясііісіііе Не СІіаІіГ., II, 161.
ХАРАКТЕРИСТИЧЕСКОЕ УМОЛЧАНІЕ ОГ.'Ь ИКОНАХЪ.
І.ХХѴ1І
VII.
Характеристическое умолчаніе объ иконахъ и объясненіе онаго.
Наиболѣе важнымъ результатомъ нашего анализа /Китія
Георгія Лмастридскаго все-таки является то наблюденіе, что пи-
сатель постоянно и во всемт> своемъ сочиненіи умалчиваетъ объ
иконахъ, и что эго молчаніе не можетъ былъ объясняемо какою-
либо случайностію, а, напротивъ, имѣетъ видъ тенденціозности
или, по крайней мѣрѣ, сознательной намѣренности. Трудно пред-
ставить себѣ, чтобы писатель, близкій къ эпохѣ иконоборства
(авторъ нашего Житія несомнѣнно находился въ такихъ усло-
віяхъ), повѣствуя о святомъ, жизнь котораго отчасти протекла въ
періодъ гоненія па. православіе и во всякомъ случаѣ не могла обой-
тись безгь столкновеній сч> ересью, — чтобы такой писатель могъ
но какой-либо причинѣ совершенно упустить изъ виду наиболѣе
существенную точку зрѣнія для опредѣленія церковныхъ заслугъ
и достоинства своего героя. Недостатокъ исторической памяти,
недостатокъ живого воображенія, препятствующій писателю пе-
ренестись въ прошедшую, хотя и не очень отдаленную эпоху,
риторическое направленіе, мало заботящееся объ обстоятельности
разсказа, о соотвѣтствіи содержанія мѣсту и времени,—все это не ьхххш
было бы для пасъ достаточными, объясненіемъ загадочнаго мол-
чанія. Мы замѣчаемъ, что авторъ все-таки имѣетъ близкое зна-
комство съ обстановкою первоначальныхъ лѣтъ жизни Георгія:
оиъ указываетъ мѣста его первыхъ духовныхъ подвиговъ и объ
одномъ изъ этихъ мѣстъ говорить топомъ живаго сочувствія:
хотя и по вполнѣ рѣшительно и безусловно, по все-таки довольно,
легко главнѣйшіе Факты изъ жизни святаго пріурочиваются къ
извѣстнымъ п несомнѣннымъ историческимъ даннымъ; даже его
чудеса, носящія, впрочемъ, въ большинствѣ случаевъ, довольно
прозрачный характеръ и легко сводимыя къ естественнымъ про-
цессамъ, если мы выдѣлимъ современное автору міросозерцаніе,
ие уничтожаютъ и не поглощаютъ вполнѣ историческаго содер-
жанія, а отзываются, напротивъ, живою, хотя и прошедшею
дѣйствительностью. Только одна черта этой прошедшей дѣйства-
ьххѵш ввгдішіг. ія. житіе св. гнитія амастгидскаго.
телыюсти оказывается тщательно затушеванною. Что :>то і'дѣ-
лано по безсознательно и не безъ намѣренности, хотя бы и вы-
нужденной, еще болѣе явствуетъ изъ слѣдующаго обстоятельства ,
которое заслуживаетъ величайшаго вниманія, тѣмъ болѣе, что
оно не бросается въ глаза, при первомъ чтеніи памятника. Нельзя
сказать, чтобы слово «образъ, икона» не встрѣчалось въ Житіи
Георгія Амастридскаго. Напротивъ, хотя во всемъ Житіи (по-
вторяемъ) ни разу не упомянуты матеріальныя изображенія по-
средствомъ досокъ, красокъ или мозаики, обозначаемыя выраже-
ніями гішот и тбяос, самыя зги выраженія встрѣчаются весьма
часто: онп постоянно находятся па языкѣ писателя, какъ лю-
бимыя его выраженія; замѣчательно только то, что онп всегда,
имѣюсь отвлеченный, переносный смыслъ, такой смыслъ, въ ко-
торомъ яти выраженія могли безобидно быть употребляемы
обѣими сторонами, то есть, иконоборцами наравнѣ съ пконопочи-
тателями. Въ пашемъ изложеніи Житія мы уже отмѣтили боль-
шую часть такихъ мѣстъ; присоединяемъ теперь нѣкоторыя при-
мѣчанія. О Георгіи говорится, что онъ внимательно читалъ пере-
ьхххіѵ данныя письменно житія блаженныхъ мужей, находя въ нпхъ
какъ бы нѣкіе одушевленные образы (по гречески иконы) для
жизни по Гогу1). Но и постановленіе иконоборческаго собора,
при Константинѣ Копронимѣ гласило, что «возстановлять образы
свитыхъ посредствомъ матеріальныхъ красокъ и Цвѣтова, па без-
душныхъ и глухихъ иконахъ есть предпріятіе богопротивное»,
но что «добродѣтели святыхъ, какъ онѣ объясняются въ пись-
менныхъ сочиненіяхъ, должны служить намъ какъ бы одуше-
вленными образами (= иконами)»1 2). Такимъ же характеромъ
отличается и слѣдующее мѣсто въ Житіи, нами также отмѣченное
заранѣе. Георгій, сдѣлавшись пастыремъ амастріідской паствы,
были, образцомъ благочестія для ея членовъ. «Взирая па. него
какъ па нѣкое начертаніе первообраза, они получали въ своихъ
душахъ неизгладимое отпечатлѣніе образовъ (по греч. иконъ)
1) Текстъ Житія, 23,5: го<\' і'ііѵѵс; сйг /іахарсиг аі’сг/уг.іягос^
лгіош»ЛорУі’оі’с; оібѵ гі-ѵас; ііхііі’аі; г»)д хаій яоХіиіа»;.
2) Мапкі, XIII, 345: /кѴ.Доі’ к'ід гпі'чічѵ Логіад <Мгі гг7,> ,’е л.іоі
<ііи,7>т (,!»>' ау/і'Л1) піг'п' СІ1Ч15 ііхбѵаі; іі1 ііічі-
Ср. «Житіе Стежапя Полаго» <«Т)іуді.і В. Г. Васіі.і і.еік і.аго», II,
3'11>, гдѣ приведено опредѣленіе собора 754 года.
,\АГЛІ.ТІ І’ІК ТПЧЕСКОЕ УМОЛЧАНІЕ ОСЬ ИКОНАХЪ.
ЪХХІХ
добродѣлгли» Здѣ.сь почти всѣ. выраженія, особенно въ грече-
скомъ подлинникѣ, заимствованы изъ терминологіи, относящейся
къ матеріальнымъ образамъ, или иконамъ; слова Василія Вели-
каго, что честь, воздаваемая образу, переходятъ па. первообразъ
(аоуегѵігог), были ходячею поговоркою во время борьбы за иконы,
перешедшею потомъ по наслѣдству и въ пашу лѣтопись. Слѣ-
довательно, срда же относятся и здѣсь же должны быть отмѣ-
чены не только подобныя выраженія, какъ образъ и начер-
таніе большаго таинства, незапятнанное подобіе образу (55,15:
/іюуЯбѢотов то жіт’ еікдѵа), по и такія: великое дѣло имѣть
предъ собою первообразы (57,г>: ау/стелга), то есть, примѣры
снятіяхъ для подражанія. Сюда. же наконецъ относятся такія ьхххѵ
выраженія, какъ а) глаголъ е^еікоѵі^о) (изображаю, отъ слова
икот), нѣсколько разъ встрѣчающійся въ Житіи: все полно
было плача, все изображало (і%еіяоіч±оі'Г(і) персидскій плѣнъ
Іудеевъ1 2 *); Георгій изобразилъ въ себѣ Іосифа-, Моисея
п Ларона.8) и I») глаголъ ало/аіооо/іаі, отпечатлѣваю па себѣ
что-либо, пли снимаю съ чего-либо оттискъ4). Частое употре-
бленіе выраженій, заимствованныхъ отъ пкопоішсапія и принад-
лежащихъ къ са.мымт> обычными и ходячимъ вырааіеніямъ иконо-
борческой эпохи, ясно доказываегь, что соотвѣтствующіе мате-
ріальные предметы ш? были чужды воображенію и памяти писа-
теля. Въ ту эпоху. когда жилъ нашъ авторъ, нельзя было гово-
рить о дѣйствіи па. душу отвлеченныхъ образовъ (по-гречески
иконъ), не вспомнивъ и не подумавъ объ образахъ (икопахт.) дру-
гого рода, о которыхъ, кромѣ того, сейчасъ же напоминали
имена, императрицы Ирипы, патріарха Тарасія и т. д. Итакъ, не
вслѣдствіе забвенія, недоста тка памяти пли какой другой способ-
ности авторъ нашего Житія умолчалъ об’ь отношеніяхъ своего
героя къ наиболѣе живому вопросу его и своей эпохи, по по
какой-либо другой причинѣ; представленіе и память объ иконахъ,
1) Текстъ Житія, стр. 3(1,5; ; Ц- иі'іііг /Но іііо.с; о і Ц' <(0/(3 І'.тоѵ ((</ оомгпе
піічіха, тоі^ ъ<Ъі' чоі.ічіі' хаччятГціііі^ і'ічічуі іс: ічіапчгчі - - іігі ^<іЫ:сг оі^
гЩ гіу/гуі,’ .'/’хотгіе п/ і/'о/р і'гіі.гі і г.ч.оГчч ч.
2) ІІіі.І. 38,1.
II) ІЬііІ. 58,13.
4) 11>и1. 3(1,7 (приведено въ ирвмі.'і. I на. :>тоіі сграпицТЗ и 57.4.
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРПДСКАГО.
очевидно, не оставляли его пи на одну минуту, такъ что безсо-
знательно умолчать о нихъ опъ никакъ не могъ.
Однимъ словомъ, Фактъ намѣреннаго умолчанія объ иконахъ,,
іікопопочптапіп и иконоборствѣ необходимо признать въ Житіи
Георгія Амастрпдскаго, п только остается найти ему надлежащее
объясненіе. Таким ъ объясненіемъ никакъ не можетъ быть пред-
положеніе объ иконоборческомъ настроеніи писателя, хотя онъ и
употребляетъ одно иконоборческое выраженіе: «живыя иконы»,
хотя и легко было бы предположить, что опъ принадлежалъ кь
тайнымъ приверженцамъ ереси, которые, конечно, оставались
ьхххѵі послѣ «торжества православія» въ 842 г. и послѣ перехода на
сторону икоиопочптанія государственной власти. Тайный врагъ
иконъ, конечно, пе сталъ бы отзываться о памяти патріарха
Тарасія съ такимъ глубокимъ уваженіемъ, не почтилъ бы его
ыпгтетомь «великій» и пе поставилъ бы въ особенную честь своему
герою избраніе его этимъ патріархомъ. Хотя мы уже знаемъ,
что иконоборцы,-—можетъ быть, за нѣкоторыми немногими
исключеніями — признавали ходатайство и заступленіе святыхъ и
даже допускали почитаніе мощей\) и другихъ святыхъ остатковъ,
какъ, напримѣръ, ризы Богоматери1 2); по все-таки невозможно,
чтобы прахъ несомнѣнно православнаго епископа, не очень давно
умершаго, могъ вызвать въ комъ-ішбудь пзь ппхъ такія чувства
восторженнаго почитанія, какія выражаются въ пашемъ памят-
никѣ. Не тайнымъ иконоборцемъ, наружно подчинившимся церкви
до того, что опъ готовъ былъ служить противникамъ своимъ пе-
ромъ, написано Житіе Георгія Амастрпдскаго, а скорѣе право-
славнымъ, почему-либо принужденнымъ скрывать свою ревность
къ «святымъ иконамъ». Съ другой стороны нельзя себѣ предста-
вить, чтобы убѣжденный почитатель иконъ, говоря передъ
паствою, несомнѣнно, православною, вызванный къ тому власт-
ными авторитетными лицами, очутился въ такомъ положеніи,
которое вынуждало бы его, прославляя патріарха Тарасія, пре-
1) Си. опредѣленіе иконоборческаго собора 754 года у Мапві, XIII, 345 и въ
статьѣ «Житіе СтеФана Новаго» <«Труды В. Г. Васильевскаго», II, 331>.
2) Въ вышеупомянутой процессіи ОеоФила при отцѣ его Михаилѣ Аморей-
скомъ вмѣстѣ съ крестомъ вокругъ стѣігь столицы носима была п Одежда Бого-
род пи.іл.
ХАРАКТЕРИСТИЧЕСКОЕ УМОЛЧАНІЕ ОБЪ ИКОНАХЪ.
ЬХХХІ
даннаго апаоемѣ на иконоборческомъ соборѣ 754 года, а равно
и другихъ поборниковъ икоіюпочптаііія (самого Георгія), все-таки
умалчивать объ иконахъ, когда къ этому пе существовало ника-
кого внѣшняго препятствія, то есть, когда и государственная
власть не только была на его сторонѣ, по даже осуждала и пре-
слѣдовала иконоборцевъ, какъ это было послѣ 842 года.
Если .мы припомнимъ исторію иконоборческаго періода, то ьхххѵп
намъ легко будетъ указать время и обстоятельства, при кото-
рых'Ь для православнаго писателя, вѣрнаго памяти патріарха
Тарасія, возможна была литературная дѣятельность подъ усло-
віемъ молчанія объ иконахъ. Когда злѣйшій врагъ иконъ и пра-
вославія, императоръ Левъ V Армянинъ, палъ на помостѣ при-
дворной церкви жертвою заговора, и на престолѣ возсѣлъ еще
закованный въ цѣпи глава заговорщиковъ Михаилъ Косно-
язычный (Аморейскій), то находившійся въ изгнаніи бывшій па-
тріархъ Никифоръ обратился къ нему съ приглашеніемъ возста-
новить икопопочитапіе. Были полныя основанія предаваться тѣмъ
надеждамъ, которыя выражаемы были въ посланіи патріарха,
такъ какъ и прежде Михаилъ разыгрывалъ роль защитника
православныхъ и безпрестанно укорялъ Льва Армянина за уни-
чтоженіе образовъ, и теперь, послѣ вступленія въ управленіе
имперіею, тотчасъ освободилъ изъ темничнаго заключенія, из-
гнанія и ссылки многихъ невинныхъ, подвергшихся преслѣдованію
за своп религіозныя и церковныя убѣжденія. Какой же послѣдо-
валъ отвѣть со стороны новаго императора на посланіе стараго
патріарха, доказывавшаго, что «начертаніе священныхъ Фигуръ»
(тшѵ іеошѵ /тоофш/іатшѵ ёктѵпшаіѵ) есть истинное отеческое пре-
даніе?
«Хотя императоръ и былъ менѣе чѣмъ кто-либо посвященъ
въ тайпы словеснаго искусства, такъ какъ онъ, вмѣсто большого
имѣнія, получилъ отъ малознающаго отца въ наслѣдство себѣ
полное невѣжество; однако опъ пораженъ былъ разумностію и
сплою доказательствъ патріарха и такъ отвѣчалъ тѣмъ, кто при-
несъ ему запись:
«Тѣ, которые ранѣе пасъ брались за изслѣдованіе церков-
ныхъ догматовъ, сами отдадутъ за себя отвѣтъ предъ Богомъ въ
томъ, хорошо или нѣтъ они постановили; а мы предпочитаемъ
VI
ъхххп
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ,\МЛ<ТІ’ІІДСКАГО.
удержать церковь въ томъ же самомъ направленіи, въ какомъ
нашли ее шествующею. Точно держась такого образа мыслей,
мы постановляемъ, чтобы пикто не смѣлъ приводить въ движеніе
ьхххѵш языкъ своіі ни противъ иконъ, пн за иконы; по пусть пропадетъ и
сгинетъ соборъ Та расія, такъ же какъ и соборъ Константина пли
недавно вновь собранный нрп Львѣ, и пусть глубокое молчаніе
будетъ правиломъ во всемъ, что напоминаетъ об ъ иконахъ. Если бы
тогъ, кто взялъ па, себя трудъ сказать и написать сіе (посланіе),
захотѣлъ управлять церковію па указанномъ основаніи, то есть,
сохраняя впредь всякое умолчаніе о существованіи и почитаніи
иконъ, то пусть онъ сюда явится»1). ПнкііФоръ, конечно, по
моп> принять такихъ условій и не могъ поступиться своими
убѣжденіями въ пользу такой странной политики примиренія и
терпимости.
Однако императоръ въ то же время объявилъ, что онъ не
будетъ тревожить кого-либо за убѣжденія относительно иконъ:
всякій воленъ поступать въ отношеніи почитанія или пепочитанія
ихъ какъ ему самому заблагоразсудится1 2). Когда Ѳеодоръ Сту-
дитъ, знаменитый предводитель монаховъ, ссылкой и всяческими
мученіями запечатлѣвшій свою ревность о вѣрѣ п о точности
догматовъ, вмѣстѣ со многими епископами добился аудіенціи у
императора п старался убѣдить его въ святости иконъ и необхо-
димости прямого и всеобщаго, для всѣхъ обязательнаго, признанія
ихъ, то отвѣть былъ полученъ опять въ томъ же смыслѣ: «Мо-
жетъ быть, ваши рѣчи п хороши, однако я, до сихъ не почи-
тавшій образовъ, не поклонявшійся какой-либо иконѣ, не могу
съ ппмп согласиться. Поэтому справедливо будетъ, если п я оста-
нусь такъ, какъ былъ, и вы равнымъ образомъ останетесь при
ьхххіх своемъ и будете держаться своего мнѣнія; препятствовать кому-
либо въ этомъ я не намѣренъ. Только одного я не могу допустить,
1) <1«пяІіі іііасоііі Ѵііа Цісерііогі въ изданію Хіоерііогі (,'опяІаіі(іпо)іоІі(.
оразсиіа Ызіотіса. сіі. Не Воог, І.ірзіае, 1880, р. 209 зд. Амарто.и. (р. (195 Міппіг.)
аастлвлжть говорить императора ль сп.іенціумѣ почти тѣ же самыя слова, і:о-
торыл читаются въ Житіи патріарха Никифора. Ср. Тііеоріі. сопііп., р. 37.
Ъео Сггашпі., р. 211. Ьуш. Ма^іЫ., р. С20.
2) Ѵііа ’.ГІіеоіІ. (а Місѣасіс пюпасііо сопзегіріа), сар. 102 (І’аіг, ьгг. 99,
208): ойге ЛЬ Яалтіі1 бЛод тойс /ь>і лиі)о/іігоѵ<; і’.іоі'/.іло, і'иапгоіі Ліаг/геі^
.'грйтгыг а лоиігілѵ ъі/с хаіЬ’ ічі.чбі'.
ХАРАКТЕРИСТИЧЕСКОЕ УМОЛЧАНІЕ ОГ.'Ь ИКОНАХЪ.
І.ХХХПІ
именно чтобы позволялось выставлять иконы въ самоіі столицѣ,
л вдали отъ поя вы мояіете это дѣлать, гдѣ кому будетъ угодію» ’).
Церковная политика Михаила, главными правилами которой были
терпимость къ икопопочитателямъ и вынужденное молчаніе обѣихъ
сторонъ, оставалась въ силѣ п при его сынѣ и преемникѣ Оео-
фіілѢ, съ тѣ.мъ же самымъ ограниченіемъ относительно Констан-
тинополя. Извѣстные намъ изъ церковной исторіи и Четій-Мпнсй
случаи жестбкаго преслѣдованія и даже мученія монаховъ, вѣр-
ныхъ постановленіямъ Никейскаго собора, пе только не доказы-
ваютъ того, чтобы Ооофіілъ отрекся отъ принциповъ своего рода,
терпимости, наслѣдованныхъ отъ отца, но даже, напротивъ, дока-
зываютъ, что при ОеоФП.іѣ оставались въ силѣ все тѣ же самые
церковные законы. Одни изъ монаховъ подвергались мученіямъ
за то, что, увлекаемые ревностію но вѣрѣ, являлись съ обличе-
ніями даже къ самому царю; другіе нарушали постановленіе,
запрещавшее имъ являться въ столицу, послѣ того какъ они уже
разъ обнаружили свою преданность иконамъ и неукротимую
вражду къ противникамъ8).
Пужпо предполагать то. что само по себѣ естественно,
именно, что большинство правовѣрныхъ пкоііопочптателей все-
таки предпочитали спокойно отправлять свои обряды подъ
сѣнію изданныхъ правительствомъ закоповъ и по возможности
старались соблюдать’ безобидное молчаніе относительно запрет-
наго пункта, особенно во всякаго рода публичныхъ заявленіяхъ,
то есть, поученіяхъ, рѣчахъ и похвалахъ святымъ, назначаемыхъ
Для чтенія въ церкви. Такъ продолжалось до смерти Ѳеофила, до
842 года. Ламъ говоритъ, что и въ 84 2 году не послѣдовало
совершеннаго успокоенія умовъ и не было достигнуто полное
‘оглашеніе взглядовъ, такъ что иной правовѣрный все-таки хс
Могъ оставаться чуждымъ икоиопочигапію или по крайней мѣрі:
‘Могъ ради мира умолчать объ изображеніяхъ святыхъ3). Что
иконоборческая партія держалась но крайней мѣрѣ въ продол-
женіе четверти столѣтія, послѣдовавшаго за. си иоралшпіемъ при
1) Ѵііп. Тііеоііог. 8ііп1., спр. 118 (Ряіг. ііг., !)!).
2) Ср. ІІсг^епгбіЬег, І’Ііоііиз, I, 21)2.
с 3) Приводимъ замѣчанія и собственныя выраженія и.п. вышеозначенной
’^тьи г. ФОігь-Гутцеііта (стр. 2).
VI*
ъхххгѵ введеніе въ жптте св. Георгія амлстридскаго.
цярнцѣ Оеодорѣ, эго вѣрно, и эго мы предполагали но только па
основаніи общихъ соображеній, но и положительныхъ историче-
скихъ данныхъ. Но само собою разумѣется, что какъ скоро про-
тивъ лицъ, не признающихъ поклоненія иконамъ, вновь произне-
сена была, апаоема н они были извергнуты изъ церкви, то уже
нельзя было считаться православнымъ и иравомыелящимъ, от-
вергая пкоіюпочптапіе или не участвуя въ ономъ. II далѣе вовсе
не о мирѣ шло дѣло послѣ 842 года, а объ окончательномъ
истребленіи ереси. Мы узнаемъ объ ея продолжающемся суще-
ствованіи только изъ тѣхъ историческихъ свидѣтельствъ, которыя
говорятъ объ ея преслѣдованіи, о непримиримыхъ отношеніяхъ
къ неіі православія. Таково посланіе іюистаитчнонольскаѵо па-
тріарха Меѳодія къ іерусалимскому, относимое къ 846 году1);
таково новое осужденіе противъ иконоборческой ереси, произне-
сенное па соборѣ (перво-второмъ) 861 года при Фотіи. Сообщая
объ этомъ послѣднемъ папѣ Николаю, Фотій, правда, говорилъ
объ опасностяхъ, угрожающихъ церкви отъ еретиковъ, ее окру-
жающихъ, и между ними упоминалъ тѣхъ, которые презираютъ
икону Христа, но далѣе оказывается, что опасность заключалась
только въ тайныхъ проискахъ остающихся ириверлюнцевъ не-
честія и что новымъ соборнымъ опредѣленіемъ дерзость и безуміе
ихъ совершенно сломлены; остается только дымъ отъ прежняго
огня’). Изъ одной позднѣйшей бесѣды Фотія, открытой и впервые^
хсі изданной лреосв. Порфиріемъ Успенскимъ, а произнесенной съ.
амвона Великой Церкви въ 867 году, какъ будто слѣдуетъ, что
до этого момента въ Софійскомъ храмѣ все еще не были возста-
новлены иконы, ибо только въ Великую Субботу означеннаго
года въ присутствіи царя открыть былъ живописный образъ Бо-
гоматери1 2 3). Однако не слѣдуетъ выводитъ отсюда прсувсличеп-
1) Рііга, ІигІ8 ессіеаіавіісі Сгассогиш тоіштепЬа, И, 855—357.
2) Фбігіоп 0(1. Ѵяіеііа, Ьоіні., 1864, рр. 160 Ср. Нег^оп-
гбіііег, ГЬоііпз I, 428; А. Лебедевъ, Исторія Константинопольскихъ соборовъ
IX вѣка, Москва, 1888, стр. 46.
3) Четыре бесЬды Фотія и разсужденіе о нихъ архимандрита IIорфирія
У си ейскаго (С.-Петербургъ, 1864, стр, 32. 38. 79 сл.), Вполнѣ эта бесѣда напе-
чатана Аристархи-беемъ въ греческомъ журналѣ ’КххЛцоиюгсх// ’ЛЛ-і/ікча,
1886 годъ, мѣсяцъ іюль, <и іп. изданіи: Ріюііі раіііагсііас Соіізѣапііпороісон ота-
ііопея еі Ііоіпіііас ЬХХХШ ей. 8і. й’АгізІагсЬі, СопвЬапііпор., 1900, I. II,.
рр. 294 ящр.
ХАРАКТЕРИСТИЧЕСКОЕ УМОЛЧАНІЕ ОВ'Ь иконахъ.
ъхххѵ
пыхъ заключеніи о силѣ и распространенности ереси, будто бы
вынуждавшихъ къ соблюденію осторожности. 1!ъ самой бесѣдѣ
Фотіи говорится, что возстановленіемъ икопы Вогородпцы уничто-
жены послѣдній надежды нкононротивипковъ, а еще другая
бесѣда Фотія, сказанная, по опредѣленію издателя, преосв. Пор-
фирія, въ іюлѣ или августѣ того же В67 года, прославляетъ
окончательное пораженіе всѣхъ ересей н въ числѣ ихъ иконо-
борства: теперь «уже пѣгъ болѣе иконоборства»1). Замедленіе въ
украшеніи Софійской церкви достойными ея и столь высокохудо-
жественными иконами, какъ описываемая Фотіемъ, произошло,
вѣроятно, изъ-за какихъ-либо частныхъ и техническихъ причинъ,
а не ради робкихъ опасеній оскорбить осужденную и преданную
апаоемѣ партію. -—Возвращаемся къ прерванной пити нашего раз-
сужденія и къ эпохѣ иконоборческаго компромисса царя Михаила.
Само собою разумѣется, что въ данный періодъ времени пе мало
было написано православными разнаго рода сочиненій, нужныхъ
для духовнаго назиданія и церковнаго обихода, въ которыхъ,
пе смотря па всяческіе поводы, избѣгалось однако всякое упоми-
наніе объ иконахъ и всякая полемическая выходка. Понятно, что
впослѣдствіи такія безцвѣтныя произведенія, свидѣтельствовавшія
объ уступчивости и слабости вѣры, пе могли пользоваться уваже-
ніемъ и отчасти пропали безслѣдно, отчасти подверглись испра-
вленіямъ и передѣлкамъ; только немногія должны были сохра-
ниться и дойти неприкосновенными до нашего времени. Къ такимъ хсп
немногимъ памятникамъ второго иконоборческаго періода слѣ-
дуетъ относить Житіе Георгія Амастрпдскаго и, можетъ быть,
еще нѣсколько произведеній такого же рода. Нечего и говорить
о томъ, что только въ тѣхъ случаяхъ молчаніе объ иконахъ мо-
жетъ быть считаемо намѣреннымъ и явнымъ, когда сюжетъ
сочиненія прямо требовалъ противнаго; то есть, съ нѣкоторою
безопасностью и безошибочностью мы можемъ прилагать свой
критерій только къ жизнеописаніямъ такихъ святыхъ, которые
были современны иконоборческой эпохѣ и жили въ предѣлахъ
Византійской имперіи. Па этомъ основаніи совсѣмъ не должны
идти въ расчетъ повѣсти о мученикахъ палестинскихъ и армян-
1) Слова црсосв. Порфирія вь іи.ііпгпзпіічоииомі. изданіи, стр. 85 сл.
<Ср. Ріюііі огяіішіез с( Іюівіііаі', II, р. ."20 ЛгІ8Іпгс1і.>.
ЪХХХѴІ ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРПДСКАГО.
скихь, пострадавшихъ отъ Сарацинъ и по имѣвшихъ никакого
отношенія къ иконоборству, не смотря па внѣшній синхронизмъ
явленій. Если кто дастъ собѣ трудъ разсмотрѣть съ указа иной
точки зрѣнія агіографическую литературу второй половины IX и
всего X вѣка, то сначала, онъ, конечно, пораженъ будетъ бо-
гатствомъ матеріала для изученія иконоборческаго періода, ко-
торый въ пей заключается, а. лотомъ скоро почувствуетъ уто-
мленіе отъ постоянной и однообразной полемики противъ «звѣро-
именнаго Льва», «гпоспмепптаго Константина.» и т. и. Краткій
обзоръ исторіи гоненія па церковные образа, характеристика
нечестивыхъ преемниковъ Льва ГІсавра или Льва Армянина вво-
дятся въ жизнеописанія даже такихъ святыхъ, которые принад-
лежатъ къ данному періоду только свопмъ дѣтствомъ или даже
младенчествомъ. Для примѣра, можно указа ть па. житія Николая
Студита, св. Іоанникія, патріарха Игнатія и т. п. По .чтимъ
образцамъ и слѣдуетъ судить, какъ было бы написано Житіе
Георгія Амастрпдскаго, если бы оно писалось пе до 842 года, а
гораздо послѣ. Послѣ довольно обширнаго изученія, посвящен-
наго памятникамъ агіографіи за вышеозначенный періодъ, мы
нашли только одно Житіе, которое, подобію разобранному памп
Житію Георгія Амастрпдскаго, относится по содержанію своему
хсіп къ царствованію Константина и Ирипы и однако умалчиваетъ о
предшествующихъ и послѣдующихъ бѣдствіяхъ церкви. Мы ра-
зумѣемъ Житіе Филарета Милостиваго, которое и по мѣсту
дѣйствія сходно съ Житіемъ Георгія Амастрпдскаго, такъ какъ
Филаретъ былъ жителемъ I ІаФлагопіп. И вотъ всѣ признаки го-
ворить, что ото произведеніе, живо, хотя и нѣсколько идилли-
чески рисующее жизнь византійскаго земледѣльца и помѣщика
въ VIII вѣкѣ по I’. X., написано въ одно время съ нашимъ ска-
заніемъ, то есть, при Михаилѣ или ѲсофилѢ (820—842 гг.)1).
Итакъ, судя ио внутреннимъ признакамъ, довольно яснымъ и
1) Греческій подлипши; ,, 'житія ‘Ічыарста, не изданъ, <ші. бі.і.п. на.м ь до-
ступенъ въ Парижскомъ кодексѣ 1510. Изъ житія видно, что Филаретъ умеръ
при царѣ Константинѣ VII и при этомъ предсказал ъ своим ъ внукамъ ихъ бу-
дущую судьбу; одного изъ нихъ ожидала смерть послѣ 24 лѣтъ монашества.
<Житіе издано но птоіі парижской рукописи А. А. Васильевымъ въ Изв. І’ус.ск.
Архсол. Инст. въ Константинополѣ, т. V. Отрывок ъ по японской рукописи был ь
напечатай'!, раньше X. М. Лопаревымъ въ Виз. Врем., т. ІѴ>.
ХЛІ’ЛКТЕІЧКТПЧЕСКОЕ 'МОЛЧАНІЕ ОГ.Ъ ИКОНАХЪ. І.ХХХѴП
рѣшительнымъ, наше Житіе написано ранѣе 842 года; другія,
болѣе постороннія п внѣшнія соображенія могутъ служить къ
подтвержденію такого вывода. Между прочимъ, вол ь что не слѣ-
дуетъ опускать изъ виду: не смотря па свои добродѣтели и глу-
бокое уваженіе, которымъ онъ пользовался при дворѣ и на ро-
динѣ, Георгій Амастрпдскій все-таки оставался второстепеннымъ
церковнымъ дѣятелемъ; но значенію своему и подвигамъ онъ ни-
какъ не могъ бы соперничать съ лицами, подобными Ѳеодору
Студиту и патріарху Пикіы-ору. Трудно поэтому предположитъ,
чтобы память о немъ съ достаточною все-таки обстоятельностію
и полнотою подробностей могла сохраниться до болѣе поздняго
времени, долѣе одного поколѣнія, если бы она не была закрѣ-
плена письменнымъ преданіемъ уже при .младшихъ его современ-
никахъ. Черезъ шестьдесять или семьдесятъ лѣтъ какое было бы
побужденіе вспомнить о забытомъ Амастрпдскомъ архіереѣ?
Даже на родинѣ имя Георгія, перваго архіепископа или ми-
трополита, тѣмъ легче могло быть смѣшано съ другими, что
здѣсь же, около Амастриды, помимо св. Такипоа, пользовался
особеннымъ почитаніемъ другой Георгій, именно извѣстный кап-
падокійскій великомученикъ ’). Весь топъ нашего сочиненія ясно хсіѵ
говорить за его первоначальность, то есть, за то, что это есть
не передѣлка какого-нибудь другого Житія, а напротивъ первая
хвала святому. Георгіи умеръ около 806 года. Авторъ Житія,
повидимому, былъ его младшимъ современникомъ и писалъ тогда,
когда, еще не сошло со сцены слѣдующее ближайшее поколѣніе.
Онъ говорить, что уже современники святаго, тѣ, которые по
рожденію были участниками его жпзпп, облагодѣтельетвцваііы
были рядомъ его удивительныхъ чудотворенііі, а для тѣхъ, ко-
торые этого по сподобились, по которыхъ имѣло воспріять иасту-
1) Въ сказаніи объ одномъ изъ чудесъ великомученика. Георгія (біі'іуцгш;
тоѵ .ъ«р<и5б§оо Лаё/иігоі; и т. д.) говорится, что жители Паясіагоніи пи-
таютъ пламенную вѣру ко снятому великомученику Георгію, особенно тѣ изъ
иихъ, которые живутъ но сосѣдству съ Амястрндою (хаі оі іі> тЦ лк-
оіхчіоір гГіс ’ДцЦспрібод туу/сіі'оі’пчр, гдѣ въ одномъ мѣстечкѣ, именуемомъ
Лотамъ или Іікіаконі. (км оіе; (ѵ тб.тгр пн Лг/о/иго* гоо Поіаіюѵ і'ігоі тоѵ 01-
у.тхоР), находится ирекрасныіі храмъ, выстроенпыіі во имя его. См. АА. 88.,
Арт. 23 <Л<1(1<:п<1а р. ХХХѴ>. Любопытно, что мѣстечко съ такимъ же точно на-
званіемъ— Ііок’цші, и съ храмомъ великомученика Георгія находится ивъ
Каппадокіи близъ Кара-Гпссяра: '/'ко'’. 1\<іл:іадоулу.<1.
ЪХХХѴШ ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СИ. ГЕОРГІЯ ЛМЛСТР1ІДСКАГО.
нающсе время, для тѣхъ оставались въ запасѣ посмертныя чу-
деса1). Здѣсь довольно ясно различаются два поколѣнія; одно —
современное Георгію Амастридскому, и потомъ—другое, которое
народилось послѣ его смерти и потому не было свидѣтелемъ его
чудесъ при жизни. По, конечно, были н такія лица, которыя ро-
дились, когда Георгіи былъ еще въ живыхъ, а потомъ пережили
его и такимъ образомъ сподобились того и другого, то есть,
быть свидѣтелями пли лучше современниками какъ его досмсрт-
иыхъ, такъ и посмертныхъ чудесъ. Къ сему послѣднему разряду,
но всѣмъ признакамъ, принадлежалъ нашъ авторъ, выражаю-
щійся о младшемъ народившемся поколѣніи какъ-то объективно,
какъ о постороннемъ въ извѣстной степени и чуждомъ ему. Оче-
видцемъ чудесъ Георгія при жизни онъ, конечно, пе былъ, но
точно такъ же не былъ онъ зрителемъ и его посмертныхъ дѣяній,
хсѵ По крайней мѣрѣ па это нѣтъ никакого намека, потому что даже
мѣстоименіе «намъ» въ разсказѣ о наводненіи подразумѣваеть
вообще грѣшниковъ какого бы то пи было времени. По совре-
менникомъ тѣхъ и другихъ чудесъ онъ все-гаки могъ быть.
VIII.
Діаконъ Игнатій, какъ вѣроятный авторъ Житія, и Амастридскій
епископъ Іоаннъ.
До сихъ поръ мы разсматривали Житіе преимущественно съ
точки зрѣнія внутреннихъ признаковъ, могущихъ опредѣлить
время его происхожденія, со стороны Фактическихъ указаній, въ
немъ заключающихся. Теперь пе лишнимъ будетъ сдѣлать нѣ-
сколько замѣчаній касательно внѣшней Формы изложенія, обра-
тить вниманіе па стиль и пріемы, на самую Фразеологію нашего
памятника, такъ какъ и въ этомъ могутъ содержаться указанія
на извѣстную литературную эпоху. Конечно, въ такого рода про-
изведеніяхъ, какъ Житія святыхъ, во всѣ времена господство-
вали одни и тѣ же общіе традиціонные пріемы, простое житіе,
1) Сл. теистъ Житія, стр. 66.
ДІАКОНЪ ИГНАТІЙ И АМАС1ТИДСШЙ ЕПИСКОПЪ ІОАННЪ. ЬХХХІХ
какъ произведеніе чисто историческое, всегда отличалось отъ
«похвалы» или отъ «Житія съ похвалою», ведущихъ свое про-
исхожденіе отъ классическаго панегирика, и содержащихъ въ
себѣ элементы ораторской рѣчи. По все-такп въ отдѣльныхъ
произведеніяхъ каждаго рода, почти всегда можно уловить или
почувствовать признаки извѣстнаго литературнаго періода, а
иногда извѣстной школы. Стиль несомнѣнно измѣнялся съ тече-
ніемъ времени' съ особенною осязательностію эго ощущается
при сравненіи болѣе рапшіхъ и обыкновенно болѣе содержатель-
ныхъ образцовъ агіографической литературы съ позднѣйшими
произведеніями этого рода, напримѣръ ХИ—XIV вѣковъ, когда,
пустая напыщенность и надутая риторика достигаютъ послѣд-
нихъ своихъ крайностей и совсѣмъ почти изгоняютъ изъ біогра-
фическаго по задачѣ труда, Фактическое содержаніе. Нельзя, хсѵі
однако, сказать, что мы обладаемъ падежными и точными дан-
ными, которыя могли бы служить критеріемъ для опредѣленія
хронологическихъ границъ, вь какихъ должно быть помѣщаемо
по своимъ литературнымъ признакамъ то пли другое отдѣльное,
ие имѣющее своеіі даты, произведеніе. Послѣдовательная смѣна,
школъ съ прсобладаніемт, извѣстныхъ пріемовъ чувствуется только
въ общихъ чертахъ и далеко не установлена посредствомъ спе-
ціальнаго изученія; для этого былъ бы нуженъ цѣлый рядъ
разностороннихъ и подробныхъ литературно-историческихъ изслѣ-
дованій въ области византійской, столь обильной, агіографической
литературы, а, таковыхъ пока очень мало. Болѣе отчетливыя
представленія мы имѣемъ развѣ только о дѣятельности Симеона
Метафраста, между прочимъ потому, что направленіе н общій
характеръ его агіографическихъ трудовъ объяснены были са-
мими византійцами *). При такомъ положеніи вещей, по отно-
шенію къ нашей задачѣ мы должны будемъ ограничиться нѣ-
сколькими частными и, такъ сказать, непосредственными наблю-
деніями. Пашъ вопросъ заключается въ слѣдующемъ: если Житіе
Георгія Лмастріідскаго, дошедшее до пасъ безъ имени автора,
но внутреипимт. признакамъ содержанія должно быть отнесено
къ IX вѣку, то можпо-лп доказа ть, что и по своимъ лптератур-
1) См. мою статью «О жизни и трудахъ Симеона Мст.і'і’раста»: Ліурн.
Мни. IГ а р. Просв., ч. 212 (1880 г.).
введеніе ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМЛС1ТНДСКЛГО.
шямъ признакамъ, по стилю и языку, оно не отличается отъ дру-
гихъ извѣстныхъ намъ произведеніи топ же эпохи? Въ данный
періодъ главными представителями византійской письменности въ
интересующемъ пасъ родѣ были два. лица, изъ коихъ одинъ жилъ
ранѣе Фотія, а. другой послѣ него: первый есть діаконъ Игна-
тій, а второй — философъ Никита ІІаФ.іагопскій. Остано-
вимся сначала, па первомъ и посмотримъ, можио-лп отыскать
какія-ішбудь черты сходства и родства между житіями, вышед-
шими изь-под'ь его пера, и нашимъ памятникомъ.
хсѵп Діаконъ Игнатій является очень замѣчательнымъ дѣятелемъ
въ византійской письменности IX вѣка и весьма любопытнымъ
представителемъ тогдашняго литературнаго образованія. Свпда
пишетъ о немъ слѣдующее: «Игнатій, діаконъ и сосудохрапптель
великой Іііопстантіііюіюльскоіі церкви, а. потомъ митрополитъ Ни-
кейскій, грамматикъ. Онъ написалъ житія Тарасія и ИнкпФора,
святыхъ и блаженныхъ патріарховъ, надгробныя элегіи, письма,
ямбы па. Оому бунтовщика, что называютъ та -лага Ѳщіаѵ, и
многое другое1).
Изъ итого многаго другого мы можемъ назвать еще одно
житіе, пе поименованное Свпдою, но въ своихъ иадппсапіяхъ но-
сящее имя Игнатія, именно житіе Григорія Дскаполпта,
только недавно изданное въ греческомъ подлинникѣ8); подобно жи-
тіямъ патріарховъ Тарасія и ПпкиФора, оно относится но содер-
жанію своему къ періоду иконоборства. Поэтическія пропзве- 1 2 * * * *
1) ’Іуѵапод діахогод хаі ахкѵо<гѵЛа$ іиуаіііс; іххХі)оіа$ Іімтгаітг-
гоолбДкюд, хаі уіуоі'ыс; /і)/ті>олоАіг>іс; №ха(ад, іЗіоѵі; Та-
оаоіоѵ хаі Мхіщ-бдоѵ гыѵ ауігоѵ хаі /іахаоітѵ ааѵ()іао%<і>ѵ, ішѵѵц^іоѵд
уоѵ^, кною^.ас;, іацііоѵд ыѴ Ѳицат ідѵ аѵггіогі/і', а;гід бго/іщоі’аі. т<і хеіга
хаі. ГМа лоЛЛіі. Въ настоящее время мы можемъ указать и спе-
ціальное новое изслѣдованіе объ Игнатіи: ]#наІіі Иіасоні іеігаяіісѣа іашЬіса 53,
ѵог8іі8 іи Аііапіпіл 113, гсселяніі ег. Іиеѵі аііпоіаііоие іпвігихіі: Саг. Егіііег.
ІІііПег. І’гаетізва евЬ Де І$;паі.іі іпеігіса агіе ѵііа «егіріів ііізриіаііо. Кіііае, 1886.
Ср. небольшую статейку Ие Воог’а: 1>ег Ері^гашліетіісіііег Ідиаііия (Пеітпев,
1888, XXIII, стр. 149 — 152), направленную противъ ДѴоІіегв’а (НІіеіпізсЬ. Мц-
аенш, ХХХѴШ (1883), 117). Однако Мюллеру и дс-Ііоору пе все было извѣстно,
что можно найти объ Пгиатіи въ церковной литературѣ.
2) А/юркъ: г'іу іо і ха і'йе луоітоі' іхЛібб/чіі'а ѵаб іі ооі\і.ах6гоі< Ѳеоу’іЛоі’
’Іілй і’ѵо ѵ, /Тсі’сгі'ы, 1884, стр. 129: Ліо; хаі, лоЛніаа хаі /леоіхі/ ІІаѵ/чіиоі'
'і'П'Чпіс; ГОЙ йліои латрбі; і'ца'іѵ І’дууоуіоѵ той Діин.тоЛі'тоу. Издано по списку
библіотеки св. Марка, въ которомъ имя автора не обозначено, но омо указано
въ другихъ рукописяхъ: см. ниже.
ДІАКОНЪ ИГНАТІЙ И АМАСТГИДІЬШ Г.ІПІСКОПЪ ІОАННЪ.
ХСІ
дспія Игнатія, отмѣчаемыя Свндою, до пасъ не дошли, за исклю-
ченіемъ нѣсколькихъ элегій, но за, то извѣстны другія, опять под-
разумеваемыя подъ общимъ указаніемъ па многое другое. Осо-
беннаго вниманія заслушиваетъ странное, причудливое по Формѣ
изложеніе басенъ Озона или Бабрія въ видѣ, ямбическихъ четве-
ростишіи. Именно нашего діакона Игнатія имѣютъ въ виду слѣ- хсѵш
дующія слова знаменитаго Французскаго баснописца (Лафонтена):
ЗІаіз зигіоиі сетіа.ш вгес гепсііёгіі еі §е р'кріе
І)’шіе 'ёіе^апсе Іасопісріе;
II гепГегше іоіуопгз зоп соніе сн днаіге ѵегв;
Віеп оп піаі, )е 1е іаіязе а рщег нпх ехрегіз.
Сверхъ того имя Игнатія Константинопольскаго носятъ стихи
на. Адама (’ѣ/гагёш 01/701 иі^ гос ѢІб<і(о), излагающіе исторію
грѣхопаденія отчасти въ драматизированной «нормѣ. Небольшая
пьеса «Игнатія діакона грамматика па Павла своего ученика»,
въ которой оплакивается скоротечность человѣческой жизни, мо-
жетъ быть отнесена, къ разряду надгробныхъ элегій, упомяну-
тыхъ Свпдою1). Въ греческой антологіи встрѣчается нѣсколько
эпиграммъ съ именемъ Игнатія, по не всѣ онѣ могутъ принадле-
жать нашему діакону: оказывается, что быль еще другой писа-
тель Игнатій позднѣйшаго времени, который отличается отъ
болѣе ранняго своего предшественника, титуломъ «магистра грам-
матиковъ»—гораздо болѣе высокимъ, чѣмъ званіе простого
грамматика1 2). Наконецъ, имя Игнатія носитъ такъ называемый хсік
1) Стихотвореніе на Адама напечатано вновь у Мюллера, стр. 28 сл.; сти-
хотвореніе Еід ІІаѵЛоѵ гоі1 нііог/оо’Ъ/г,/гвпервые издалъ ДІаігап^а, Апессіоіа
«цаеса (Кошае, 1850), II, СС4.
2) Анііюіо^. Раіаі., с. I, 100 <ѵо1. Г. р. 13 ІНіЬп. — Апііюі. §г. ссі. 8іаЩ-
тиеііег, ѵоі. I. р. 2Э>:
’ 1,'тіі<іп год /иг/іакхіад гоіг •уа/і/иітіх^іѵ
ііс; пі’ г(юс тГц лаѵауіад Оеогбхоѵ ііс; г/;г
І1г(і>!)ігг(і ѵ.оо/ліі тор ті]д сгаоіііѵоѵ
ВаоіЛеі-бс; т>. оі'г Л'ш’сшігпі'ы
(Упавшій храмъ Дѣвы украсилъ Василій съ Константиномъ и Левъ.—
Разумѣется Василій Македонянинъ съ своими сыновьями соправителями, изъ
коихъ Константинъ умеръ въ 880, а Левъ получилъ титулъ императора въ
870 году). Другая эпиграмма, Апііюі. Гаіаі., XV, 39 <ѵо1. II, р. 514 ЦііЬв.>:
'Егагіо^ т.гііѣ п ё^аг. ос кід 7 'іо5' Д/»-/,. ы'/іч;і'
іѵ.іі г 7.і (' ОоіпТч/г ,п/.<!•,тг.
хсіі
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАІТРІІДСКАГО.
«Нравственный алфавитъ» или увѣщаніе отрокамъ, начинающимъ
ученіе, изложенный такъ, что начальныя буквы стиховъ идутъ
въ порядкѣ греческаго алфавита:
''Ахо соор, <о яаі, тцд оѵ^оѵ/ла^, .
ВАёіі’оѵ ядос; аѵгі'іі’ /стТЯЯог Г/ по6± оЯ2б ст1).
Учителемъ Игнатія какъ вообще въ словесномъ искусствѣ,
такъ въ частности въ наукѣ стихосложенія, изъ которой опъ
потомъ не всегда, дѣлалъ разумное приложеніе, былъ пикто дру-
гой, какъ самъ знаменитый поборник ъ пкопоііочитаііія, патріархъ
Тарасій (| 806). Въ жизнеописаніи сего послѣдняго, Игнатій съ
благодарностію воспоминаетъ о великоіі пользѣ, которую опъ
извлекъ изъ наставленій Тарасія, когда опъ еще въ лѣта первой
юности былъ имъ посвящаемъ въ тайпы тетраметровъ, анапе-
стовъ и стиха героическаго. Далѣе мы узнаемъ, что въ качествѣ
вѣрнаго и преданнаго ученика и, конечно, въ сапѣ діакона Ве-
ликой церкви, Игнатій потомъ стенографически записывалъ на-
черно поученія пли бесѣды Тарасія, передавалъ записанное луч-
шимъ каллиграфамъ и вообще приводилъ все въ порядокъ для
изданія въ свѣтъ. Послѣднее, очевидно, относится ко времени
патріаршества Тарасія, такъ какъ онъ возведенъ былъ па ка-
оедру (въ копцѣ 784 г.) прямо изъ мірянъ и, слѣдовательно,
ранѣе того пе могъ произносить публичныхъ поученій во храмѣ.
Относительно Игнатія отсюда вытекаетъ такое заключеніе, что
въ патріаршество Тарасія, ранѣе 806 г., опъ достигъ по крайней
(Игнатій вто сочинилъ, который вывелъ па свѣтя, грамматическое искус-
ство, погруженное въ морѣ забвеніи. — Діакона, Пгнатііі не могъ этого ска-
зать о себѣ, такъ какъ самъ научился грамматикѣ у Тарасія). Ср. XV, 21). 30.
31 (ѵоѣ II, р. 512) — надгробныя надписи себѣ, Павлу Монаху (то же, что ѵ
Матраиги) и Самуилу, діакону Великоіі Церкви: послѣднія могутъ принадлежать
нашему діакону Игнатію. — Грамматикъ первоначально означаетъ учителя,
наставника юионіества = ріассср<ог егшііешіае іиѵсяіиіі ргаеяіііепя (Сой. ТЬеосѣ,
XIII, 3. 11. VI, 21. 1. Со<1. Іивііп.. I, 27, 1, 42). Замѣтимъ еще, что при Осо-
ьплѣ была. Игнатій, носившій титулъ «вселенскаго учителя» (той оіхоі’ці ічхой
<)<<)<іахгіЛог: Тііеорііап. сопііп , р. 143), который тоже сочинялъ эпиграммы.
<Ср. КгипіЬасіісг, Сісзеіііеіііе Зет Ъукапі. Ілсіегаіит, стр. 720>.
1) {Издалъ С. ГГ. ЙІ іі 11 ст, Ііііеіп. Мня., 4(5, 321 сл. Тамъ же и Вух. ХеііясЬг.,
III, 520 сл. о другомъ «Нравственномъ алфавитѣ», который напрасно присвоилъ
Игнатію діакону Міщіе> Раіг. §г., 117, 1175.
ДІАКОНЪ ИГНАТІЙ И АМЛ( ІТИДСКІЙ ЕПИСКОПЪ ЮЛИНЪ.
ХСІП
мѣрѣ двадцатипятіілѣтняго возраста, канонически необходимаго
для посвященія въ діаконы. Но ходу рѣчи въ приводимомъ нами
отрывкѣ житія (подлинный текстъ сообщается внизу)1) видно, что
свѣтское обученіе, и только оно одно, относилось къ начальнымъ
годамъ юности Игнатія. Конечно, тутъ можно понимать личное
и частное литературное вліяніе пли даже обученіе, и въ такомъ
случаѣ оно также могло совпадать съ первымъ періодомъ двад-
цатидвухлѣтпаго патріаршества Тарасія, по вѣроятнѣе, что такія
занятія предшествовали возведенію Тарасія па многотрудное цер-
ковное служеніе, то ость, происходили въ то время, когда онъ
носилъ должность н званіе «царскаго секретаря» и между про-
чимъ навѣдывалъ хорами придворныхъ пѣвчихъ, которыхъ не-
обходимо было обучать не только грамотѣ, но и чему-нибудь
большему (см. выше, стр. XXXII). Припомнимъ, что и па Западѣ»
знаменитая Палатинская школа Карла Великаго возникла изъ
необходимости извѣстнаго образованія для пѣвчихъ придворной
капеллы. Въ такомъ случаѣ діаконъ Игнатій учился у Тарасія
одновременно съ пребываніемъ въ Константинополѣ юноши Геор-
гія, прибывшаго съ дядею изъ Амастрпды около 785 г., и былъ
развѣ немногимъ его моложе, то есть, родился приблизительно
около 770—774 года.
Изъ описанія послѣднихъ дней жизни Тарасія видно, что
Игнатій былъ очевидцемъ его кончины; однако онъ приступилъ
къ составленію его біографіи не тотчасъ послѣ его смерти
(806 г.), по гораздо послѣ, когда уже существовала опасность
забвенія по отношенію къ дѣяніямъ и заслугамъ бывшаго па-
тріарха. Онъ разсказывалъ, что видѣлъ своими глазами, слы- сі
піалъ собственными ушами, что лично испытала, и что могла со-
1) <1§паііі іііасопі Ѵііа Тагавіі агсіііерівсорі Соіі8Іаііііпоро1іІапі. Огаесе ріі-
тіші еіІііІН I. А. ПеікеІ: Асіа Зосіеіаііз ЗсіеіНіагит ѣсипісае, Ь XVII, стр. 423: въ
отдѣльныхъ оттискахъ—стр. 29>: оі’> 7Л0 оі)д іід іці бідаохаліад
гб ХР(юр аМЁ тіід лддс; ле /іоѵ ІІео/н'ід ѵ:г.і)оеаіад го цётріог, гі]д /іір ёртри-
чи'іоад 1р ах/ьц т>1д тебоцод хаі /нч/і'Ііод (’х оой г(Н/г.ег(«ор жіі геграцітрля’
тро/оіхоір г г. хаі (Іѵаяаіпііхйѵ хаі Г/ро’ког згогіі/ігісаі)’ т<і хргігюгп, г>';р бі. те-
Ліоад ер тай; ѵт> аоѵ /іб/теЛедюіадд (ДиіДчЩршд [щоЛо'і'ёаід боі'іць(>аі .тоод
ірс/йр оособо/и/р хаі т.і]д хаі'ІоЯоіі ог/го/д ЁххДроЩд ёиаѵд))<Уіѵ. <ід
хяАЩігр хаі /ыіЛаѵі аіщсіоёцЕѵоі; хаі ха?.і(аго/д ураіреѴоі (итабідоѵд ёѵ <5е'Я-
то<д сг/РіиЛд агатаінаі)аі діЕа:гоѵдаг.а.
ХС1Ѵ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРПДСКАГО.
хранить его «бѣдная память»1). Авторъ тогда достигъ уже пре-
клонной старости9).
Изъ житія Тарасіева преемника ПпкиФора мы узнаемъ, что
діаконъ Игнатій пользовался также назидательными бесѣдами и
этого патріарха1 2 3 * * * *). По здѣсь уже не разумѣется ученое пли ли-
тературное образованіе, а религіозное или, лучше сказать, бого-
словское. Изъ патетическаго обращенія ученика къ своему духов-
ному умершему наставнику, обращенія, составляющаго заключи-
тельную главу въ Житіи, обнаруживается слѣдующій знамена-
тельный и любопытный Фактъ: Игнатій особенно нуждался въ
заступленіи предъ Богомъ и молитвахъ своего бывшаго учителя,
такъ какъ онъ, хотя п «оставался въ глубинѣ своей души вѣр-
нымъ его наставленіямъ, хотя н сохранилъ неоскверненнымъ свое
сознаніе, по все-таки запятналъ себя общеніемъ съ еретиками» и
далъ лмъ какое-то рукописаніе. Чтобы снова вступить па прямой
путъ, Игнатіи не нуждался въ знаніи и пе имѣлъ нужды въ
наученіи; благозвучныя слова назидательныхъ бесѣдъ патріарха,
НикиФора такъ отпечатлѣлись въ душѣ его, что онъ все-таки
сохранилъ въ своемъ сердцѣ, какъ нѣкое сѣмя, чистоту догмати-
ческаго ученія (то еІЛіядіѵёд той <5бу/што^). Но и послѣ своего
возвращенія на правый путь, отъ котораго онъ временно укло-
нился, грѣшникъ нуждался въ помощи и предстательствѣ святаго,
нуждался въ покаяніи, строгой эпитиміи и слезахъ. «Будь пору-
чителемъ души моеіі предъ Господомъ», взываетъ онъ къ своему
наставнику, «и объясни Тому, Кто все вѣдаетъ прежде, чѣмъ
что-либо совершится, что не во произволенію своего ума при-
сп бѣгнулъ я къ логовищу (Итавпрію) еретиковъ и что не былъ я
уловленъ ихъ сѣтями и соблазнительными приманками, по заперть
былъ жестокими угрозами, преградившими мнѣ всякій путь къ
1) Въ началѣ житія <стр. 395 = 1> говорится: оаа.-тчр бірі)а/.ноіс; с>5с?і>
'і^ич/ич, 7.<’Л ііоа гоіе Мѵ хаі ооа .тглеіра.хаі хаі /г ту .-теіч/о/і /іоі.і
/ичуіу /ііічіг Ыоѵаіин, - - еід <?>'>$ йуауйѵ - яеідсігуоіиіі.
2) ’Ляоріа Ыуоѵ хаі ууогі хаі гбгім хаияго/іего^, говорить Игпатііі о себѣ
въ концѣ житія <с.тр. 423 = 29,25>.
3) Житіе патріарха ПпкиФора издано вновь де-Бооромъ при историче-
скихъ сочиненіяхъ ПпкиФора: Місерііоті Соикіапііпороіііаці оривсиіа ѣізіогіса,
ей. йе Воот. ЛссеіИі І^паііі іііасові ѵііа Кісерішіі, Ьірвіае, 1880 (ранѣе оно было
напечатано въ Асіа Капсіогиіп Волландіістовъ). См. то, что читается въ изданіи
йе-Воот'а р. 215 въ концѣ и 216 въ началѣ.
ДІАКОНЪ ПГНАТІІІ II ЛМЛС1Т1ІДІ КІЙ ЕПИСКОПЪ ІОАННЪ.
хсѵ
бѣгству, злымъ образомъ взять былъ въ плѣнъ путами уловляю-
іцпхъ душу»1). Очевидно, что подъ еретиками здѣсь нужно ра-
зумѣть иконоборцевъ, которые снова восторжествовали послѣ
восшествія на престолъ Льва Армянина; діаконъ Игнатій, вѣ-
роятно, принадлежалъ къ числу тѣхъ нетвердыхъ послѣдователей
иконопочитанія, которые признали компромиссъ молчанія и согла-
шеніи, предложенный въ слѣдующее царствованіе, при Ми-
хаилѣ Косноязычномъ (си. выше, стр. ЬХХХІ). О такъ назы-
ваемыхъ «прелюДодѣйшікахъ» (Моесіііапі), противъ которыхъ
боролся Ѳеодоръ Студитъ, здѣсь пе можетъ быть рѣчи, потому
что къ числу ихъ причислялся строгими ревнителями каноновъ и
самъ патріархъ Пики-воръ.
Житіе Григорія Декаполита представляетъ, подобно двумъ
предыдущимъ, важный источникъ для изученія иконоборческаго
періода. Принадлежность его Игнатію засвидѣтельствована пад-
шісапіемъ въ одномъ изъ древнѣйшихъ его списковъ1 2). Препо-
добный Григорій былъ уроженецъ Исаврінскаго Дскаполя, при-
нялъ монашество н подвизался первоначально въ Азіи, послѣ
перебрался въ Европу, побуждаемый желаніемъ борьбы съ ере-
тикамп-пкопоборцамп, во главѣ которыхъ стоялъ самъ царь3);
плавая по Эгейскому морю, опъ попалъ было въ руки «славян-
скихъ» морскихъ разбойниковъ, по былъ ими отпущенъ безъ
вреда и достигъ Солупя, гдѣ оставался недолгое время; опъ по-
сѣтилъ Италію и городъ Римъ; въ Отранто имѣлъ встрѣчу
съ мѣстнымъ епископомъ, стоявшимъ па сторонѣ иконобор-
цевъ; послѣ возвращенія въ Солупь, вознамѣрился искать себѣ спг
убѣжища и спокойствія по сосѣдству въ славянскихъ предѣлахъ,
но воротился назадъ въ виду предстоявшаго междоусобія и кро-
вопролитія между тамошними обитателями, что опъ предузналъ
вслѣдствіе бывшаго ему откровенія. Изъ Солупя Григорій при-
былъ въ Константинополь и здѣсь пользовался гостепріимствомъ
1) Ра^. 210.
2) Со<1. Рагіз. 605. Ліо? хаі і/аічіаѵа гой ауіоѵ лаіуб? іцімі’ Г(оцооіоѵ,
ііѵууічіч’ѣі? ’іуѵатіоѵ, йіахбѵоѵ хаі охсѵод ѵЛахо? іі]? гой і)юй /іеугѴ.і)?
іххЛцоіа?. Издатель не пользовался этимъ спискомъ, еь котораго я еще ранѣе
успѣлъ снять копію, пригодную теперь развѣ для разночтеній.
8) Мюциоа ауіоіоу., р. 139: уао 6 гі]? аіціаіео? го>>- -гокшагохані-
убрыѵ ХОІОіуйѵ, ,оіу<1 Хр(ІГЫ)', огго.
ХСѴІ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМЛСТТИДСКАГО.
автора жизнеописанія, то есть, діакона Игнатія ’). Послѣдній
былъ также хороню знакомъ съ ученикомъ Григорія, но имени
Іоанномъ, и отъ него узналъ объ одномъ случаѣ въ жпзіш свя-
таго, имѣвшемъ характеръ чуда (онъ вдругъ сдѣлался невидимъ).
Послѣ путешествія по Иллиріи Григорій прибылъ во второй разъ
въ столицу съ цѣлію посѣтить извѣстнаго тогда подвижника Си-
меона, .заключеннаго царемъ въ темницу за свою ревность къ
иконамъ и только-что изъ нея выпущеннаго1 2); здѣсь Григорій
вскорѣ скончался. Вообще вся жизнь Григорія протекла въ эпоху
иконоборства, по никакъ пе въ первый его періодъ, какъ думалъ
Баропій (внѣ анно 731), а во второй, начавшійся при Львѣ
Армянинѣ. Григорій оставилъ послѣ себя назидательную повѣсть
о чудѣ св. Георгія великомученика, сопровождавшемся обраще-
ніемъ одного знатнаго Сарацина въ христіанство3). Изъ учени-
ковъ его, кромѣ Іоанна, который отличался даромъ краснорѣчія,
особенно прославился литературною дѣятельностью Іосифъ Гим-
вографъ, величайшій изъ духовныхъ поэтовъ греческой церкви.
Изъ Житія сего послѣдняго мы узнаемъ, что, когда онъ освобо-
дился изъ агаряпскаго плѣненія на островѣ Критѣ — а это по
ходу разсказа относится къ царствованію Михаила Косноязыч-
наго (820-—829),—то уже пе нашелъ въ живыхъ своего
учителя, Григорія Декаиолита. Іосифъ нѣкоторое время оста-
сіѵ вался вмѣстѣ съ ученикомъ и ревнителемъ умершаго, вышеупо-
мянутымъ Іоанномъ4). Приведенныя данныя интересны для насъ
потому, что указываютъ па существованіе извѣстнаго литера-
турнаго круга, или школы, съ которою діаконъ Игнатій близко
соприкасался. Объ Іоаннѣ онъ отзывается съ глубокимъ уваже-
ніемъ, но объ Іосифѣ (въ житіи Григорія), къ удивленію, умал-
чиваетъ. По всѣмъ признакамъ житіе Григорія написано пли при
царѣ ОеоФилѣ (829—841), или же вскорѣ послѣ возстановленія
1) аусоЛоу., сар. 20, р. 150: .’грод то ВіДДіѵгіор у.агьлЛеі, ь>> <і,
іібі'Щгні :шо’ і/ім.
2) Мтчріетті ауіоЛоу., объ Іоаннѣ р. 154; о Симсонѣ и кончинѣ Григорія
р. 1С,0.
3) Напечатано вь Асіа Запсіог. подъ 23 числомъ апрѣля.
4) Ѵііа б. ІозсрЬі ПушпоцгарИі: Асіа Яаисіог. аргіі., I. I, (1. 3, сар. ІИ, 23 и
24 — 1’аіг. дг., 105, 900 нц.
ДІАКОІГЬ ПГНАТІІІ II ЛМАСТІ’ІІДСКІІІ ЕШІСКОІІЬ ІОАННЪ. ХСѴІІ
икопопочптапія, когда окончательное торжество православія пе
считалось совершенно обезпечепнымт, *).
Игнатіи быль авторомъ нѣсколькихъ церковныхъ каноновъ,
какъ-то св. Іакову, жившему ві> первый періодъ иконоборства
(см. служебную Минею — 21 марта), и па перенесеніе мощей его
учителя, патріарха, ИпкііФора (тамъ же 13 марта). Въ послѣд-
немъ говорится: «побѣдами вѣпчал'ь есп церковь, прелесть ото-
гнавъ злословія, нобѣдоііосец-ь сущо бывъ, и освящавши міра
копцы перенесеніемъ мощей твоихъ». Перенесеніе въ столпцу
тѣла патріарха, ПпкиФора, умершаго въ изгнаніи, послѣдовало
на четвертый годъ послѣ воцаренія Осодоры, то есть, въ
846 году1 2). Нужно думать, что около итого же времени — мо-
жетъ быть нѣсколько ранѣе 846 года — Игнатій написалъ и
житіе патріарха Тарасія; что же касается біографіи ПпкиФора,
то опа была сочинена, очевидно, вскорѣ послѣ кончины его3).
Когда, именно Пгнатііі возведенъ быть въ сапъ Никейскаго ми- сѵ
трополпта, угадать довольно трудно; по во всякомъ случаѣ это
было ранѣе Фотія и его перваго патріаршества (857—868).
.На соборѣ 869 года, низложившемъ Фотія, подписался ІІпки-
1) Въ концѣ житія, въ молитвенномъ обращеніи къ (Григорію (Л/ічщвіа
ірчоЛо}'., 163), авторъ проситъ, чтобы онъ даровал и мири церкви и страшнымъ
теперь жезломъ своей молитвы прогнили ереси, какъ пѣкіихъ притихшихъ и
изподтшпка кусающихъ псовъ: йід иоічк іѵіч-.піч; жіі ДпіТроАрхгпс.
2) Ѳеод'аѵоѵд лонаіііш'іюѵ Абуод йс гі)>' ё^оріпі’ гой Мю/ірбоші .'тагріеір-
%ОѴ хаі гк /іегаИ<>/<-і<Ѵц’ той п/ііоѵ АеіЧ'йѵоѵ аѵтоѵ: Мгуіітса ауіоіггу..
р. 124: А’рогоо іоіуаоойѵ іх тоі'іоп играегоі1? тііюі %<>,іі і і'оѵ...
3) Въ самомъ началѣ житія ПпкиФора (р. 201) указывается па то, что по-
водомъ къ сочиненію была кончина его и разлука съ нимъ. Варда, двоюродный
братъ Льва Армянина, принимавшій участіе въ преслѣдованіи Никифора послѣ
его низложенія, еще остается въ живыхъ, но всякій можетъ видѣть на немъ
признаки постигшаго его вскорѣ (черезъ четыре года) наказанія. Бѣдствія,
послѣдовавшія за низложеніемъ ІІиішФора и ознаменовавшія правленіе Льва,
еще продолжаются (р. 207,20): вхегі’оѵ уйр хаі /і.й/оі тйѵ го <)еы'6г грс
тщ/шАгоо пѵ/тдіоойд і'ліхі>аіі}(іаі оіуі[1г[}))хе топіцш (послѣднія слова повторены
Амартоломъ, е<1. Мигаіі р- 681). Кончина ПпкиФора (въ 829 г.) послужила
поводомъ къ большей смѣлости и дерзости еретиковъ, какъ ото можно наблю-
дать изъ того, что мы видимъ, говоритъ авторъ (р. 214,26): бощ> 67 71ѵ/ы)6іа5
у.аі яа(>(>і)аіад ау'оо/іуѵ <5г(ѣ,:хб>р тоі? хпягйррооп’ 7;: нііг брю/геітог гАгеге?
ооиАсёі1 и т. и. — Обь Ам.тртолѣ нужно замѣтить, что онъ писалъ свого хронику
около 860 года и уже въ нѣсколькихъ мѣстахъ пользовался сочиненіемъ Игнатія
о Никифорѣ. Ср. разсказъ о воцареніи Михаила Аморейскаго (Мпгаіі, р. 694)
съ тѣми строками, которыя посвящены этому событію въ жизни патріарха
(р. 209).
VII
ХСѴІІІ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМЛСТГІІДІ НАГО.
Форъ, а впослѣдствіи, — именно, послѣ смерти патріарха Игнатія
(І877),— онъ, какъ приверженецъ іі ставленникъ Игнатія, былъ
низложенъ Фотіемъ, снова восшсдпшнъ па патріаршій престолъ;
мѣсто Инки-гора занялъ ЛмФіілохій, а въ 880 году митрополи-
томъ Никейскимъ былъ Григоріи Лсвеста1). Такъ какъ прими-
рительное отношеніе Игнатія къ иконоборцамъ относится только
ко времени, предшествовавшему кончинѣ оплаканнаго имъ па-
тріарха ИпкиФора, а затѣмъ онъ снова (уже въ біографіи Ипкп-
Фора.) заявилъ себя ревностнымъ приверженцемъ пкопопочитапія.
то едва, ли онъ могъ достигнуть высокаго іерархическаго поло-
женія при ОеоФилѣ (829—841); тогда па Никейской каѳедрѣ
возсѣдалъ еретикъ Ингеръ, па ряду съ которымъ упоминается
православный Петръ, вѣроятно его предшественникъ1 2). Итакъ
для Игнатія остается только промежутокъ между 842 — 855 го-
дами, который, однако, принадлежитъ ему не безраздѣльно, ибо
одинъ лз'і, двухъ братьевъ, прозванныхъ «начертанными» по роду
сѵі казни, придуманной для нихъ за усердіе къ иконамъ царемъ Ѳео-
филомъ, именно ОеоФапъ, при патріархѣ Мсоодіп, тотчасъ послѣ
возстановленія пкопопочитапія, возведенъ былъ изъ уваженія къ
его исповѣдііпчеству въ сапъ Никейскаго митрополита3). Пашъ
Игнатій былъ, нужно думать, его преемникомъ.—Возвращаемся
къ его сочиненіямъ, между которыми всего ближе пасъ касаются
именно біографіи двухъ патріарховъ.
Болѣе обширная изъ нихъ и въ то же время болѣе доступная
для изученія біографія патріарха ПпкиФора всего лучше можетъ
служить для ознакомленія съ литературнымъ направленіемъ писа-
теля, а вмѣстѣ съ тѣмъ и съ состояніемъ образованія въ ту
эпоху. Изъ пея мы видимъ, что діаконъ Игнатій обладалъ замѣ-
чательнымъ для своего времени школьнымъ образованіемъ, пред-
полагающимъ усердныя запятія не только Священнымъ Писаніем ъ
1) Исг^спгоѣііет, ГЬоІіив, ІГ, "13.
2) Ипгері, упоминается въ житія си. Іоанникія Великаго (Таітоі. щ., 116,69)
Петръ упоминается тамъ же (соѣ 68) п въ житіи Никиты МпдіікіПскаго, Асіа
Яапсіог., 3 Арг., і. I, р. 254 щ. — Есть къ пому письма Ѳеодора Студита: ІЩ
II, № 127 (1’аіг. цг., 91), 1409). Ср. Ее (Диіев, Ѳгіепк сіігікііапия (1, 641 яц.), г1р
однако не все вѣрно. Лекьепъ помѣщаетъ Игнатія выше Нигера.
3) См. Житіе Ѳеодора и Ѳсотаиа начертанныхъ (Ѵііа в. ТЬсоііогі Ѳгаріі-
Гаіг. ёг., И6, 681).
ДІЛІ.ОІГЬ ІІГІІА I ІІІ II АМАІ ГІ’1І,І,< І.ІІІ I ІІШ'КОІГІ. ІОЧІІІЪ.
ХСІХ
" Церковною христіанскою письменностію, по также и свѣтскою,
'•••Шнекою мудростію. Въ сго сочиненіи мы встрѣчаемъ явные
’-іі'.ды подражаніи древнимъ писателямъ; нерѣдко попадаются
°бороты, отдѣльныя слова, цѣликомъ перенесенныя изъ класси-
'Ц'скпхъ образцовъ разнаго рода пе только прозаическихъ, по
11 поэтическихъ, и, какъ блестки, украшающія сго рѣчь; опъ
очень любить сентенціи, тоже представляющій иногда отголо-
сокъ древней мудрости, и охотно дѣлаетъ примѣненія, имѣющія
въ виду исторію и мпоплогію греческую или вообще языческую.
* Ѵнпім'ь изъ новыхъ изслѣдователей, занимавшимся сочиненіями
Игнатія, отмѣчено въ біографіи ПпкиФора значительное количе-
ство мѣстъ, въ которыхъ слышатся отголоски нѣкотораго зна-
комства съ Фразеологіею Гомера и трагиковъ; тамъ же замѣ-
чено, что Игнатіи подражать Платону, вводя въ свой разсказъ
Діалоги, и что онъ, повидимому, увлекался позднѣйшими дурными
образцами александрійской и азіатской учености, въ родѣ Лико-
і’ропа, и отъ того впадалъ въ напыщенность и крайнюю изы-
сканность, охотно прибѣгая къ запутанной и невразумительной сѵн
конструкціи1). Общая характеристика литературныхъ пріемовь
Игнатія останется въ сущности правильною и въ томъ случаѣ,
если мы усумппмся въ собственной и самостоятельной начитан-
ности агіограта въ свѣтской языческой литературѣ и отнесемъ
вышеупомянутые отголоски па счетъ школьной традиціи, пере-
даваемой при посредствѣ разнаго рода риторическихъ учебныхъ
руководствъ, пли даже па счсгь болѣе древнихъ церковныхъ
образцовъ агіографіи, ближе стоявшихъ къ аттическому образо-
ванію и въ свою очередь послужившихъ образцами для писателя
ІХ-го вѣка. Впрочемъ, что Гомеръ не чуждъ былъ школьнымъ
запятіямъ иконоборческой зпохи, объ ятомъ есть любопытное
свидѣтельство въ жпзиеоипсаиіи славянскаго первоучителя Кон-
стантина Философаа).
Важно для насъ то, что всѣ черты, сколько-нибудь обрисо-
вывающія литературную 'і'пзіопомію Віиагія, могутъ быть на- 1 2
1) С. І''г. ІМ ііііег, Іх'ііМіі (Ііасопі ІсЬа.чІ іеіы, р. 15.
2) Житіе Константина Фіілософя (Чтенія въ Обществъ исторіи п древностей,
1863 г., книга вторая, «Ниппонскія ;кнтія», стр. (>): «и въ 3 мѣелці! навыкъ въеіо
грямотикію, и по прочая ся ять ученія, научи же ся Омиру и Геомнтрп».
VII*
с
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМА( ПЧІДСКЛГО.
блюдаемы и въ издаваемомъ нами текстѣ Житія Георгія Лма-
стрпдскаго. Прямое повтореніе нѣсколькихъ выраженіи изъ Го-
мера и Еврипида отмѣчено въ соотвѣтствующемъ мѣстѣ (см. прпм.
па стр. 20 текста). При самомъ поверхностномъ чтеніи пора-
жаетъ множество сентенцій, которыя авторъ, очевидно, считаетъ
большимъ украшеніемъ своего изложенія; онѣ не всегда заим-
ствуются изъ Священнаго Писанія, по отзываются нерѣдко про-
стою человѣческою мудростію. Въ одномъ мѣстѣ (стр. 23) авторъ
явію намекаетъ па стоическое ученіе о четырехъ главныхъ до-
бродѣтеляхъ; въ другомъ (стр. 42) онъ упоминаетъ объ Одиссеѣ,
Иракліідахъ и Пелопидахъ, допуская сопоставленіе, конечно, до-
вольно неловкое. Можно было бы отмѣтить рядъ отдѣльныхъ
выраженій и словъ, столь рѣдкихъ и малообычпыхъ въ обыкпо-
сѵпі венномъ обиходѣ и древпеклассическаго и византійскаго слово-
употребленія, что пришлось бы возводить ихъ къ нѣкоторой спе-
ціальной начитанности въ классической литературѣ, если бы мы
отчасти по находили параллелей въ сочиненіяхъ Василія Великаго
или Григорія Богослова,1).
Если оставимъ въ сторонѣ сходство отношенія къ классиче-
ской традиціи и будемъ прямо сравнивать Житіе Георгія Ама-
стридскаго съ житіями двухъ патріарховъ, то увидимъ, что черты
непосредственнаго родства между первымъ и другими тоже ска-
зываются довольно осязательнымъ образомъ. Стиль, манера, ли-
тературные пріемы, свойственные автору Лмастридскаго житія,
близко сходится съ тѣми, какіе замѣчаются въ агіографическихъ
трудахъ, надписанныхъ именемъ Игнатія. Приводима» один ъ отры-
вокъ изъ житія патріарха Пики-пора., гдѣ рѣчь идетъ о гоненіи
па иконы при Львѣ Армянинѣ, и гдѣ разсказъ, несмо тря па всю
разность содержанія, своимъ топомъ, стремленіемъ къ иаоосу
и изобразительности и изобиліемъ антитезъ, вообще всею ма-
нерою напоминаетъ извѣстныя памь строки въ Житіи Георгія.
1)Мы отмѣтили такія пыраиссніл, какъ і'с гійгйѵ (стр. 3,5), сЪте/Лі'іц
іжіѵиігЛші, (9,6), і йтоапёЛол- у.аі уеЛоиюгйі’ сІѵОро’тгігѵ (16,1), Оуоалошгіі-
оп>><; - ?%оѵггд (18,10), Щіоуцті - йі’Ні/кагі (40,11), дтгіуыуоѵ лгоод Лдегі/)’ и'>
йѵОдЛт роі- (46,2) и т. и., по замѣчаемъ, что сходныя выраженія указываются
(см. ТТісяаіігия) у Насилія Великаго: ы)гр<от:еЛо(. у.аі ';е?.оіагігаІ <71-ІІ<_><>.г<я, Лі-псі-
уыуоѵ згоо<; адегі/ѵ то у/’гос; топ- ііічТо-ъъ-ог и т. д.
ДІАКОНЪ ПГНАТІІІ II ЛМЛСТРИДСК1Й ЕПИСКОПЪ ЮЛШІЪ. сі
посвященныя агарянскому нашествію (гм. выше, стр. XXXIV сл.
и также текстъ, стр. 37 сл.), а затѣмъ и русскому.
«И можно было видѣть, какъ приношенія божественныхъ
храмовъ попирались ногами, какъ будто во время плѣненія; можно
было видѣть, какъ нечистыми руками волочится и выставляется
всякому па. позоръ то, что было неприкосновенно и незримо для
толпы; можно было видѣть пастырей, выталкиваемыхъ изъ ихъ
храмовъ, и волковъ, которымъ ввѣрялось стадо, изгнаніе тѣхъ,
которые служили правому ученію, и замѣщеніе пхъ тѣми, ко-
торые ненавидятъ его; (можно было видѣть) невиновныхъ, под- сіх
дергаемыхъ отвѣту яа подобіе виновныхъ, и иа.ъѵіеіі пхъ, ендя-
щпхъ на судейскихъ креслахъ, клириковъ, принимающихъ испы-
таніе бичей и насмѣшекъ и ввергаемыхъ въ неисходныя тем-
ницы, нашихъ пазареевъ, утѣсняемыхъ побоями, голодомъ и
жаждою, долговременнымъ заключеніемъ подъ стражею и тру-
дами,— женщинъ, обнажаемыхъ въ виду мужчинъ и бичуе-
мыхъ, по все ради Христа переносящихъ какъ бы мужескимъ
духомъ»1 2 3).
Еще поразительнѣе довольно часто повторяющееся тожество
разнаго рода своеобразныхъ выраженій какъ въ житіяхъ двухъ
патріарховъ, такъ и въ Житіи Георгіи Амастрпдскаго. Въ Жи-
тіи ПикііФора. діаконъ Пгна тііі «пускае тся въ море похвалъ» со-
отвѣтствующему герою, какъ ото сдѣлалъ и авторъ нашего Жи-
тіи8). Иконоборческіе епископы, которыхъ обличалъ патріархъ
Никифоръ, «не имѣютъ въ себѣ никакихъ слѣдовъ священства»,
подобно тому, какъ Россы «не имѣли никаких ъ слѣдовъ .человѣко-
любія»1)- Поговорка, «ех нищіе Ісоиоіц» (г^ бю'/юг гог Ль'оті)
такъ же неловко прилагается къ одному дѣянію отца. ПпкиФора,
какъ въ Житіи Георгія къ его посмертнымъ чудесамъ4 *). Зпа-
1) 5 ііа Кісеріі., 206,9 Не Воог: хсі і/г 6)еіі> г'ід й’ сі,та;то;т/ ои/ілаѵоіуіега
г.іі к~>ѵ 'Оеішѵ ѵешѵ йѵа&і’і/шгег і’/і' ідеіі’ іа яіШоід аіраѵоѵа хаі &і)еаіа хіеоі
//е,Ъ)Логр ё/ио/юрн и т. д.
2) Ѵііа Місеріі., 140,1(5: йіічог - кр гог ігчі’ і'/хю/іі'сіі' гоо лго’еуг/о;-
/<оі! хаПГ/ха Ср. Житіе Георгія, стр. 70,іу сл.
3) Ѵі(а ЫісерЬ., 191,29: кііч /іірКѵ Ёлкреооііі'і’ыѵ Леііраѵоѵ.
( р. Житіе Георгія, 64,4: /ор)й’ іл,ігреі>о/іігоі> (1'і^аѵіНуюліа^ Хібраѵоѵ.
4) Ѵііа ЬЧсерІь, 145,2: й ,<іеооу^ бЛог ѵаіѵ -^чаоіоаі. ('>>; ді’і^ыѵ ггір
/Торги. Ср. Житіе Георгія, 62.10.
сн
введеніе въ житіе св. Георгія лмл<твпдсклго.
чепіс слова, «секретарь» объясняется почти тѣми же самыми вы-
раженіями и здѣсь, и тамъ1). Житіе Тарасія начинается слонами,
которыя заявляютъ, что авторъ хочетъ «погрузиться въ безпре-
дѣльное море» добродѣтелей святаго, и послѣ онъ повторяетъ,
сх что онъ «спустился въ море» этихъ добродѣтелей; тугъ же ря-
домъ стоитъ и любимый глаголъ нашего писателя «отображать»
Е/ща&аОш и т. д.; «онъ (Тарасііі) отобразилъ кротость и сми-
реніе Христа»1 2). Общая всѣмъ сочиненіямъ даннаго рода ритори-
ческая часть, составляющая собственную похвалу и состоящая
въ сравненіи прославляемаго святаго съ ветхозавѣтными и ново-
завѣтными угодниками, патріархами и апостолами, по только на-
писана совершенно по одному и тому же шаблону во всѣхъ трехъ
житіяхъ, ію еще испещрена особыми тожественными выраже-
ніями, которыя, однако, не настолько обычны, чтобы считаться
общимъ достояніемъ многихъ авторовъ, а скорѣе носятъ при-
знаки ппдпвпдуалыіаго личнаго вкуса, имѣютъ характеръ люби-
мыхъ оборо товъ одного и того же автора.
Житіе Георгія:
57.2: тоГд /іііѵ уі-алЛуОу, тйѵ
<5е ёидатуоЕ (съ одними изъ свя-
тыхъ состязался, а пад'ь дру-
гими одержалъ верхъ).
Ѵііа Тагакіі <ес1. 11еікеІ>:
Г. 414 (—20 отд. отт.),з:
тоід утѵ у/иЛХуОу, тіѵг бь ловшд
<ІтЖеі<р0у (съ одними состя-
зался, а. отъ другихъ нѣсколько
отсталъ).
Ѵііа Кісеріі. (е<1. <1е Воог):
57,9: іод (іХХоѵд оішг/ЕТЕід
олЛшщіЕвод (призвавъ на по-
210,30: ту тйт Абусоѵ баічі-
/іеі шд «ЛЛоѵд ёиеіѵоѵд оіхоуетд
1) Ѵііа Міссріі., 144,7: йоіОі) - ѵя,пу(мі<ргл>і; тоід гйт хоатоѵѵтгоѵ /и’ОТ»И><<Яь
•ади)реп»іЭщ>'од, оііго) уЛр л<циі т[/ Лѵаоі'іді йіаМхт-ір то ’Лпі/хрірого/ш.
6 ёлі тйі> /і.і’пт /(гіІвр/іргеТчаЯат ДобЛьгш,. Ср. Житіе Георгія о Та-
расііі, 29.0.
2) Ѵііа Тагав.. р. 395 (— 1), 3.10.23: ЛІШо) р й.ті іоі’> і. ;п/Дуоі’ч
<іукиоі> йокУі'/юч зші /Ііоѵ Ліе.ѵкухііѵѵос: алролсгог. - -
тчѵ /Ыі'Іоѵ х.асо:гтіТ>оѵаа го) р іЪ;Ы> о г об «і'дро? .'гЛеоі'ьхі іцчігаіѵ. - - тііѵ л:рс<)ГЖ«
Лоіпсой жіі таліііі'мпіѵ - ііі/кісіі/іего^. Съ выраженіемъ Іііоѵ «."грооггор ср. Жи-
тіе ] соргіп, 41.1: ті/г йчі гі/ѵ Лі іх.ѵі'ч і. алпопігог.
ДІАКОНЪ ЛГПАІТІІ Л ЛМЛСІТЧІДСКІІІ I НИСКОЛ Ь ІОАННЪ.
сіи
мощь всеоружіе слона и дѣлъ,
какъ другихъ домочадцевъ).
5Н,7: атѵроѵоі) іМашіакщ о>$
іЫ/ір гі/5 ’/фсі'іойд - алохЛіюа-
/іЕѵод - аіуѵлтіахор хаі ёхтолор
ЛЕІіуаѵоѵ.
59,1: то ѵеаріхоѵ лъбд лоі-
цаѵтіхі/ѵ гой Ааѵід лоб ті/д
/р/тестд Ё^віхоѵіаад - тсід адхсо-
деід оо/шс хаі Аборто/Зео; - Ёѵа-
лёлп^еѵ.
59,5: 'ПЛіоѵ хаі ’Ісоаі’гоѵ
Еодіуліос; то іріЛЁдц/лоѵ, тоік, <іое-
/ІЕІад ёлёух<>ѵ? ѵлЁд тоѵтоѵс;
Ёлоіі]бато.
70,1: (5 тдд а Ріо ‘ІЕдоѵоаХіці
люАёга хаі тй/д аЬ]і)'іѵуд охі]ѵі)$
ІЕітоѵруЁ хаі той аі’Ехіроаотоѵ
хі'Моѵд Ёлолта.
ОЛЛіОаіІЕРОд (сплою словъ во-
оруживъ ихъ, какъ другихъ до-
мочадцевъ).
211,2::: <Ѵ’ аІ/іі]$ ’ЕдѵОдас,
(ітінройо>)$, ЛЁуп), йійаохаАІас,
алохЛѵаа/іЕѴод - то йрбс.д хаі
лоКу?що//,ор а%і')о 5-
212,13: гіиоіб то лоо ті/д
ХдібЕіод ѴЕатіхоѵ лъбд лоі/шѵ-
тіхі)ѵ Ё^хѵіаоЕ - Ле6і’Ти>і’ хаі ао-
хіог /М'Лод оюоѴаор.
212,17: 'ІІ/.іой хаі "Ііоаітоі’ с.хі
то іріЛЁущюѵ хаі і/сійхіоѵ - ха-
т))ола<іато - оі)еѵ хаі то лдо;
ЕІЕухаі’ хаАшд ё^і/охі/оеѵ етоі/юѵ.
215,17: о тй/^ і'/бйід ахі)гГ/;
Ёлблта.
Леѣ зги отмѣченные нами признаки родства между Житіемъ
Гео]И’ія Лмастридскаго и однородными сочиненіями діакона Игна-
тія тѣмі> знамепатслыіѣе, что, напримѣръ, ничего подобнаго не
дает'ь намъ самое внимательное сравненіе издаваемаго нами па-
мятника съ многочисленными агіографическими трудами Никиты
ПаФлагонскаго, который былъ нами упомянутъ выше и который
по всѣмъ признакамъ былъ младпнімт. современникомъ патріарха.
Фотія, то есть, жилч, при царяхъ .Львѣ Мудромъ и Константинѣ
Багрянородномъ. Мы нмѣсм'ь въ виду того автора, который напи-
салъ во-первыхъ житіе патріарха Игнатія, во-вторыхъ жнтіо
Іакшюа. Лмастридскаго, а также цѣлый рядъ похвальныхъ словъ
въ честь двѣнадцати апостоловъ, нѣсколькихт, мученицъ и муче-
ііпковт. первыхч. вѣковъ христіанства (Оеклы, Лпастасіи, Евстаоія
и т. д.). Здѣсь мы находимъ совершенію другой складъ рѣчи:
пѣть зтого стремленія къ риторическому, папрялачпюму высокому
топу, пѣгъ постоянныхъ сентенцій и антитезъ; стиль вообще
С1Ѵ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМЛСТІЧІДСКЛГО.
болѣе гладкій, простой и менѣе притязательный; пѣть тѣхъ
блестокъ классической учености и той пестроты въ Фразеологіи,
которыя отмѣчены были въ житіи патріарха ПикііФора и др.
Однимъ словом'ь, чувствуется другая школа.
Итакъ, если бы мы предположили, что Житіе Георгія Лма-
стрпдскаго, случайно дошедшее до пасъ безъ имени автора,
должно принадлежать одному изъ болѣе извѣстныхъ писателей
данной апохи, упражнявшемуся въ томъ же самомъ родѣ сочи-
неній— вѣдь заразъ ихъ всегда бывало немного, особенно въ
Византіи ѴШ—IX вѣковъ, — то должны были бы приписать
авторство именно Игнатію, а не Никитѣ, несмотря на то, что
схп послѣдній былъ епископомъ но сосѣдству съ Лмастрпдою и напи-
салъ похвальное слово другому амастрпдскому святому (Іакипоу),
а сверхъ того уже знакомъ былъ и съГусыо. Мы имѣемъ теперь
въ виду одни только литературные признаки; но отрицательный
результатъ, который они даютъ, вполнѣ совпадаетъ съ другими
соображеніями, по которымъ даже и отдаленной рѣчи не можетъ
быть о принадлежности Житія Георгія агіограъу Никитѣ ПаФла-
гонскому. Что же касается гипотезы объ авторствѣ Игнатія,
то въ пользу ея говорило бы любопытное совпаденіе извѣстныхъ
намъ обстоятельствъ.
Намъ пришлось бы предположить, что Житіе Георгія было
написано ранѣе житія патріарха ПпкиФора, ибо первое самъ
авторъ выставляетъ своимъ начальнымъ опытомъ въ данномъ
родѣ. Памъ пришлось бы предположить, что оно написано было
въ ту апоху жизни автора, о которой опъ послѣ говорилъ съ со-
жалѣніемъ и раскаяніемъ, въ періодъ примирительнаго и, хотя по
внѣшности, дружелюбнаго отношенія къ иконоборцамъ. А мы
знаемъ, что въ самомъ дѣлѣ Житіе Георгія носить явные и
ощутительные признаки такого положенія и вещей и автора, при
которомъ молчаніе о спорномъ пунктѣ признавалось болѣе благо-
разумнымъ. Всего менѣе могло бы служить препятствіемъ къ
принятію гипотезы то обстоятельство, что Свода пе упомянулъ
Житія Георгія въ числѣ трудовъ Игнатія1). Вѣдь Свпда и
1) Имѣемъ ві. виду возраженіе докт. Фопъ-Гутцсііта (см. выше, стр. X),
который (Мёіап^еа і-иазея, V, р. 4) считаетъ мало вѣроятнымъ, чтобы Свпда умол-
чалъ о жизнеописаніи Георгія, разумѣя оное подъ многимъ другимъ, когда
прямо отмѣтилъ письма и ямбы.
ДІАКОНЪ ИГНАТІИ 11 ДМЛ< ТТПДСКІЙ ЕПИСКОПЪ ЮАНИ !.. сѵ
рообщс перечисляетъ далеко не всѣ труды упоминаемыхъ имъ
0іісателей, а, въ дампомъ случаѣ прямо указалъ па, существованіе
другихъ, по названныхъ имъ трудовъ Игнатія; наконецъ житіе
Григорія Дена,полита носитъ падппсапіе, свидѣтельствующее о
принадлежности Игнатію, хотя оно гоже не упомянуто въ статьѣ
рілиды. Затрудненія, мѣшающія намъ придти къ полному убѣ-
жденію объ авторствѣ Игнатія по отношенію къ Житію Георгія,
заключаются не въ этомъ, а въ отсутствіи какихъ-либо досто- схпі
вѣрныхъ біографическихъ данныхъ о первоначальной жизни
[Ігпатія, о какихъ-либо его отношеніяхъ къ ИаФлагопіи и Ама.-
сті’чдѣ..
Изъ заключительной главы Житія Георгія, содержащей въ
себѣ молитвенное обращеніе къ святому, видно, что похвала
(съ Житіемъ) назначена была, для произнесенія при его гроб-
ницѣ, къ которой обращаются воззванія въ концѣ. 47 главы;
авторъ говоритъ отъ имени присутствующихъ: подай намъ еще
больше поводовъ къ благодарности повою придачею чудесъ
твоихъ,— онъ молить, чтобы Георгій охранялъ «градъ сей»
(Дмастрпду) и свое (бывшее) «стадо» и т. д. Отсюда легко дога-
даться, кто была, тотъ «славный Іоаннъ», знаменитый любитель
изящнаго, то есть, именно церковнаго краснорѣчія, и въ то же
время друть автора., который побудилъ его взяться за трудъ
составленія похвалы, кто быль главный подвигоположникъ, вы-
звавшій его на арену словеснаго состязанія (см. текстъ Житія,
стр. 2,1 с.ч. и 70,ю слл.), обладавшій при томъ, помимо
дружбы, авторитетомъ, внушавшимъ обязанность повиновенія.
Необходимо предположить, что это былъ преемникъ Георгія,
мѣстный епископъ города Амастриды, прежде всѣхъ обязанный
позаботиться о достойномъ чествованіи предшественника, осо-
бенно въ виду недавно послѣдовавшаго чудеснаго избавленія го-
рода отъ вражескаго нашествія. Въ имени Іоанна заключается
наиболѣе надежный путь къ окончательной разгадкѣ вопроса о
времени написанія похвалы Георгію, если только мы успѣемъ
отыскать въ извѣстномъ ограниченномъ періодѣ указаніе па
дѣйствительное существованіе амастридскаго іерарха, носившаго
имя Іоанна. — Мы уже видѣли (см. выше, стр. XXV сл.), что
такое имя встрѣчается въ спискѣ амастрндекпхъ архіереевъ, но
СѴІ ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМЛСТ1Ч1ДСКАГО.
только ово пріурочивается довольно поопредѣліітслыю ко вре-
мени, ближайшему къ началу иконоборства, то есть, къ первому
его періоду, предшествуя имени Григорія. Всмотримся присталь-
нѣе въ существующія па зтоть счетъ даппыя. Лс-Кьспъ заим-
ствовалъ свое свѣдѣніе объ Іоаннѣ Амастридскомъ, какъ самъ
указываетъ, изъ одного сочиненія, принадлежащаго очень иозд-
схіѵ нему нпса.гелю, именно Николаю Комнину Панадополн, уро-
женцу острова Крита, воспитаннику коллегіи св. Аоапасія въ
Римѣ, куда онъ прибылъ па двѣнадцатомъ году, и наконецъ про-
фессору каноническаго права въ Падуанскомъ университетѣ,
умершему уже въ X VIII столѣтіи (1740 г.). Въ своихъ «Ргаепоіа-
ііопез віузіщщдісае ех ,рпе саиоиісо», вышедшихъ въ 1 697 коду,
папистъ-грекъ старается доказать, что восточная церковь ни въ
ученіи, пи въ обрядахъ пе расходилась съ римскою, и особенно
подвергаетъ критикѣ Номоканонъ Максима Маргунія, епископа
кіюпрскаго (цитерейскаго); между прочимъ рѣчь заходить объ
обычаѣ, но которому при очищеніи колодцевъ отъ какого-либо
оскверненія вычерпывается оттуда 40 ведеръ: %(>>) лдыгоѵ ё$аѵ-
тАі/ти яіібоод /Г. Панадополн замѣчаетъ: Паес таііо щіа(1га§е-
пагіі пшпегі, (ріаіп не (рііз шіі Согеззіапае Гніеі ішііхаш. риіеі,
ногіі еаиііеш езве сипі ітшіііа рег Ьеовепт піопасЬшп, зсгіріогет
огііюііохпіп 8ііЬ Ьеоие Іяаиго, рег Іоашіеіп, Ашаяігійіз ерізсо-
ршп, ашіскыішші Тѣсосіогі 8іпс1ііае, рег Ьагагаш Ьешшшіі,
в. Місошз (Ііясірпіппі, рег Аиіопіит Раіагепяет, Гогііззішипі
Саікоіісае йііеі аѣЫеіаш, циогиіи ііісіа РІюНаиі оіппез гесірішгі,
пі Согеззіиз аЙіппаѣ гесепзеіщіе Маіципіизг). Итакъ, по свѣдѣ-
ніямъ Панадополн, о вышеуказанномъ обычаѣ писалъ, кромѣ
другихъ, епископъ Іоаннъ Амастридскій, современникъ и другъ
Оеодора Студита, слѣдовательно, жившій въ копцѣ ѴШ и въ
началѣ IX вѣка. Панадополн отмѣчаетъ и сочиненіе, въ кото-
ромъ содержалось указаніе на обычай: оно трактовало о почи-
таніи иконъ (4е епИи іша.”ішші)I) 2). Слѣдуетъ ли довѣрять всѣм ъ
I) Ггаеііоіаііоііев іпуз(.:і(/о«ісае - аиіііоге ЬГісоІао Сотпепо І’араДороІі Сге-
Сспзі, Раіаѵіі, 1607 (довольно рѣдкой нвига находится іть Императорской Пуб-
ліічііоіі библіотекѣ), рр. 141 вц.
2) Ссылка находится вь прпмТ.чаніп (14) и имѣетъ слѣдующій видь: Де сиНіі
васгаг. іта^іп. огаі. 2.
ДІАКОНЪ 1ІГІІЛ Г1ІІ II ЛМ А( ІТ1ІДІ 1,'ІІІ Г.ИИ' ЪОІІЪ ІОАННЪ. сѵп
ссылкамъ Комнина IІана,і,ополи, мы не знаемъ. Говорятъ, что
иныя изъ сто указаній бываютъ іи1 вполнѣ надежны, и что но
всякомъ случаѣ документы, на которые онъ ссылается, остаются
отчасти н до спхъ поръ не разысканными1). (>,шако, большая его
начитанность въ греческой церковной литературѣ несомнѣнна,, а,
вмѣстѣ съ тѣм'ь его положеніе обусловливало возможность зна-
комства съ рукописями такихъ пталіанскихъ библіотекъ, которыя
другимь были мало доступны и до настоящаго времени не вполнѣ
обслѣдованы, какъ, напримѣръ, и самая Падуапская. Сверхъ того,
прямое указаніе, на отношенія Іоанна къ Ѳеодору Студиту за- схѵ
ставляетъ пасъ обуітггьен къ перепискѣ итого послѣдняго съ
запросомъ,, были, ли въ числѣ его корреспондентовъ какой-либо
ученый, носившій имя Іоанна. Въ атомъ отношеніи мы получаемъ
слѣдующій результатъ, Есть нѣсколько писемъ Ѳеодора, Студита,
адресованныхъ Іоанну Грамматику (1’аігоі. Щ’. 99, .11 ІіЬ.,
соі. 1351. 1587. 1638). Въ одномъ изъ нихъ, имѣющемъ со-
держаніе догматическое, онъ обращается къ Іоанну, какъ липу
духовному (у тцибгцд ооѵ, у йуиооѵѵу ооѵ), и проситъ, чтобы
омъ научилъ его и исправилъ, если что найдетъ несовсѣмъ пра-
вильнымъ въ собственныхъ его, Ѳеодора, мнѣніяхъ. Въ другомъ
(11 ІіЬ., № 194, соі. 1587) Ѳеодоръ защищаетъ предъ Іоанномъ
одно свое посланіе о почитаніи иконъ, противъ котораго были
сдѣланы какія-то дружескія замѣчанія Іоанномъ. .Затѣмъ есть
посланіе Ѳеодора къ Іоанну Грамматику (II, > 211) тоже по
вопросу о поклоненіи, какое слѣдуетъ воздавать образу Христа;
оно было написано въ отвѣть на письмо Іоанна о томъ же са-
момъ предметѣ. Итакъ, мы убѣждаемся, что въ числѣ; друзей и
корреспондентовъ Студита дѣйствительно былъ Іоаннъ, писавшій
о поклоненіи иконамъ и отличавшійся своею ученостью — «люби-
тель изящнаго». Правда, падписапіе всѣхъ трехъ посланій къ
Іоанну въ нашихъ изданіяхъ не называетъ его епископомъ пли
архіепископомъ Амастрндскнмъ, но падписапіе не называетъ его
I) См. 11 с і <г('пгоЫіс г, ІЧюІіи.ч, II, 5Ы>, нрим.2-1: Ъеіііег яіікі іпаіісііе аікіеге
Аіі«аЪеіі <1сз Гараііороіі мсш« ѵегііі.чкіісіі ип<1 <Ііс ѵоп ііші апяеііі]ігІ.оп Росшпепіе
посіі іііг^еіиіз аи^сіииіісп. Ср. НеітЬасЬ, АиесЛоІа, А. I, рр. 219—222.
Эпгельмань, Ось ученой обработкѣ греко-римскаго права, С.-ІІб., 1857,
стр. 18.
сѵш
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
н вообще епископомъ или же игуменомъ, между тѣмъ какъ ти-
тулъ «святости», придаваемый ему въ текстѣ письма, непремѣнно
с.хті предполагаетъ высшій духовный сапъ. Петръ, митрополитъ Ни-
кейскій, тоже величается у Ѳеодора «святостію»1). Очень воз-
можно, что существовали рукописи, въ которыхъ заглавіе чита-
лось: ’Ітаѵѵу ѵуд ’Л^іаотрідод, какъ Пёгдт туд Німйад, остаю-
щееся въ другихъ нынѣшнихъ иадішсапіяхъ. Но въ атомъ пред-
положеніи пѣтъ необходимости для объясненія свѣдѣній ІІападо-
поли о дружбѣ Іоанна Амастридскаго съ Ѳеодоромъ Студитомъ:
онъ могъ найти па это указаніе въ самомъ сочиненіи Іоанна , если
такое имѣлъ подъ руками.
Что касается наводненія, которое, затопивъ Амастрпдскія
улицы, проникло и во храмъ, гдѣ хранились мощи святаго, то,
пусть мы въ другихъ іісточпнках'ь-—въ византійскихъ общихъ
хроникахъ — не находимъ никакихъ указаній, чтобы въ данное
время совершилось подобное событіе, эго тѣмъ менѣе можетъ
пасъ смущать, что, благодаря условіямъ расположеніяЛмастрпды
на длинной косѣ, вдающейся въ море, здѣсь всегда возможно
было мѣстное наводненіе — даже безъ помощи дождя сверху,
какъ представляется дѣло въ нашемъ сказаніи, и въ особенности,
если плотины, остатки которыхъ тамъ до сихъ поръ видны, въ
IX вѣкѣ еще не существовали, либо не были возстановлены.
IX.
О русскомъ имени и русскомъ нашествіи.
Приступая къ изученію Житія Георгія Амастридскаго, мы
уже имѣли вт, виду послѣднюю заключительную часть памятника,
въ которой говорится о Руси, какъ о пародѣ общеизвѣстномъ, и
о нападеніи этого народа на противоположный азіатскій берегъ
Чернаго моря, по мы не усматривали въ этомъ рѣшительныхъ
признаковъ для опредѣленія хронологическихъ границъ, внутри
1) Раіг. йг- 99, 1409 (И, № 127), ІНіоу Л7бі>Мо/>/и9іі /піочіА/и
г;) ліиріяі] о»» Нуіоіаі'ітТ
О РУССКОМЪ ИМЕНИ 11 РУССКОМЪ нашествіи.
СІХ
которыхъ должны быть полагаемы время жизни автора и годъ схѵп
описываемаго имъ нашествія, такъ какъ самый вопросъ о томъ,
откуда и когда пошло русское имя, представляетъ до сихъ поръ
не рѣшенную историческую проблему. При такомъ положеніи
дѣла лучше всего было забыть па время отношеніе нашего па-
мятника къ русской исторіи и изучать его вч, немъ самомъ, какъ
произведеніе византійской литературы. Слѣдуя атому принципу,
мы пришли къ заключенію, что но своему характеру п содер-
жанію Житіе Георгія можетъ и должно считаться произведе-
ніемъ первой половины ГХ вѣка. Большая часть признаковъ,
указывающихъ па. эту эпоху, заключается въ первыхъ частяхъ
сочиненія. Ло такъ какъ выше было доказало, что все сочиненіе,
не исключая и посмертныхъ чудесъ, составляетъ одно нераз-
рывное цѣлое, написанное за, одинъ разъ, то слѣдуетъ признать,
что и нашествіе Руси па Амастриду уже около 842 года было
возможнымъ или даже дѣйствительно совершившимся событіемъ.
Для обратной повѣрки получаемаго вывода, какъ бы опъ ни ка-
зался намъ цѣпнымъ самъ по себѣ, все-таки слѣдуетъ расширить
точку зрѣнія и задать себѣ вопросъ, есть ли въ разсказѣ, о рус-
скомъ чудѣ въ Амастридѣ что-либо вротиворѣчаіцее достовѣр-
пымъ даннымъ, касающимся первоначальной русской исторіи.
Съ возраженіями, которыя отправляются отъ стараго предубѣ-
жденія о непреложности 862 года, какъ эры, съ которой стала
прозываться Русская земля, иными словами, основываются
на слѣпой вѣрѣ въ хронологію первыхъ страницъ л'ѣтошіеи, мы
здѣсь не обязаны считаться, тѣмъ болѣе, что эти предубѣжденія
постепенно теряютъ свою власть надъ умами изслѣдователей того
и другого лагеря. Представители норманнской школы, которые
всего болѣе заинтересованы въ защитѣ преданія въ полной его
цѣлости, въ лицѣ А. А. Кулика уже давно заявили готовность
па важныя уступки по отношенію къ 862 году, хотя они и же-
лали бы называть себя Песторовцамп. Какъ сама л ѣ топись до-
вольно прозрачно даетъ понять, ея хронологическій разсчетъ о
началѣ русскаго имени основанъ па первомъ упоминаніи этого
имени па страницахъ византійской хроники. — «ІІачеишю Ми- схѵпі
хайлу царствовати, нача ся прозыватп Руская земля.
О семь бо увѣдахомъ, яко при семь цари приходный Русь
СХ ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМЛСТІЧІДСКЛГО.
па. Царьгородъ, якоже пишется въ лѣтописаніи Гречі.-
стѣмъ». А лѣтописанье греческое для составителя первона-
чальной лѣтописи селъ только Георгіи Амартол'Ь съ его продол-
жателемъ; ни Амастрпдское, ни Сурожское сказаніе не были ему
извѣстны, какъ не было извѣстно и многое другое. Итакъ, въ
послѣднемъ основаніи мы должны имѣть дѣло все сь тѣмт» же ви-
зантійскимъ лѣтописаніемъ и противополагать свой выводи, сдѣ-
ланный на основаніи изученія Амастрпдской легенды, даннымъ
византійскихъ хроникъ. Въ новѣйшее время въ защиту и под-
крѣпленіе хронологіи Нестора — послѣ сдѣланныхъ уступокъ
не совсѣмъ послѣдовательно — выдвигаются Бесѣды Фотія но
поводу нашествія Руси; о нихъ мы также должны будемъ ска-
зать нѣсколько словъ.
Если мы будемъ относить Амастрпдскій разсказъ къ первой
половинѣ IX вѣка, то отсюда будетъ слѣдовать, что имя Гуси
уже въ это время не только было извѣстнымъ, по и общераспро-
страненнымъ по крайней мѣрѣ на южномъ побережья Чернаго
моря; между тѣмъ па страницахъ византійскихъ хроникъ оно
встрѣчается не ранѣе патріарха Фотія и того нашествія, которое
мы привыкли пріурочивать къ 865 году. Значить, легенда опе-
редила подлинную исторію въ дѣлѣ ознакомленія Грековъ съ но-
вымъ пародомъ. И мы должны сказать, что для тѣхъ, кто сколько-
нибудь посвященъ въ тайпы византійской исторіографіи, такое
явленіе по представить ничего удивительнаго. Византійская исто-
ріографія вообще не отличается обиліемъ, а въ предѣлахъ дан-
наго періода поражаетъ крайнею скудостію. Для времени Ѳео-
фила и его преемника пѣть пи одного оригинальнаго и спеціаль-
наго сочиненія. Есть только хроники, въ которыхъ обозрѣваются
событія отъ сотворенія міра — конечно самымъ бѣглымъ обра-
зомъ —, пли же продолженія хроникъ, составленныя вч> соотвѣт-
ствующемъ стилѣ. Изъ хронистовъ только одинъ былъ современ-
никовъ Аморейской династіи, Георгій Амартолъ; но именно его-то
произведеніе въ первоначальномъ своемъ видѣ и оказывается
схіх самымъ убогимъ, заключая въ себѣ для царствованія Ѳеофила не
болѣе четырехъ главъ, не болію четырехъ эпизодическихъ раз-
сказовъ, при томъ заимствованныхъ изъ житія царицы Ѳеодоры,
которое явилось ранѣе. ІІрея;де онъ точно также пользовался
О РУССКОМЪ ИМЕНИ И РУССКОМЪ НАШЕСТВІИ.
СХІ
житіемъ патріарха Никифора. п другими1). Вообще даже дли
своего времени Георгіи остается жалкимъ компиляторомъ, и въ
извиненіе его можно сказать развѣ только, что онъ ни чѣмъ
инымъ и не обѣщалъ быть въ своемъ предисловіи. „Хроника Ло-
гооета, которая послужила для дополненія и продолженія Лмар-
тола, составлена около половины X вѣка, (кончается !)48-мъ го-
денъ); Гепесііі, наиболѣе подробный и цѣнный, писалъ еще
нѣсколько позднѣе — при Константинѣ Багрянородномъ, равно
какъ и продолжатель Оеожана. Гепесііі уже пользовался
своими предшественниками., и, если начиная сь ОеоФіі.іа онъ дѣ-
лаетъ свои дополненія, то основывается па устныхъ преданіяхъ,
между прочимъ семейныхъ. Продолжатель Оео-і-апа повторяетъ
Генесія съ нѣкоторыми дополненіями, взя тыми изъ разнаго рода
случайныхъ источниковъ — благочестивыхъ сказаній, житій свя-
тыхъ, и только, дошедшп до царствованія Василія Македонянина,
онъ могъ списывать біографію, составленную внукомъ героя,
самимъ Константиномъ Багрянороднымъ. Итакъ, если бы мы
предположили какой-нибудь важный для васъ пропускъ у визан-
тійскихъ хронистовъ, то съ нѣкоторымъ основаніемъ могли бы
упрекать развѣ одного изъ нихъ, именно Логооета. Но вѣдь у
него несомнѣнно существуетъ множество пропусковъ, уже не
предполагаемыхъ, а осязательпыхт., обличаемыхъ, напримѣръ,
извѣстіями арабскихъ источниковъ. Если мы перейдемъ во вторую
половину IX вѣка, то и тамъ не встрѣтимъ особеннаго богатства
въ источникахъ. Только малое знакомство сь дѣломъ могло вну-
шить одному изъ писавшихъ о пашемъ предметѣ наивную фразу,
что русское нашествіе 865 года привело въ движеніе всѣ ехх
перья1 2). Если оставить въ сторонѣ церковную проповѣдь (Фотія),
то окажется, что объ осадѣ Цареграда. Русью Аскольда запи-
сано только въ двухъ позднѣііппіхь хроникахъ, появившихся
чрезъ 80 и 100 лѣсъ послѣ событія, у Логооета и продолжа-
1) О составѣ первоиачалыіоіі редакціи Амаргола вь отношеніи къ царство-
ііаш'іо ОеоФпла см. Нігзеіі, Вугапііп. Бішііоп, стр. 27. Заимствованіе иль житія
Осодоры стало очевиднымъ послѣ изданія II. Э. Гегелемъ древнихъ іодакцііі
этого памятника. О пользованіи житіемъ ПикпФора см. выше. стр. ХСѴІІ, прпві. 3.
2) Д. ГутцЫітъ (Мёіап^ея тизвея, V, (>) удивляется, что о предпола-
гаемомъ набѣгѣ ранѣе 812 всѣ. молчатъ (но Амастрпдскоо житіе?), кііѣгеші <1ег
(Ѵтѵіізі.іпц'згиз) ѵои Жіб аііе 1*’с<1 о г и іп Ве»ѵе#ііП8 всіиіе.
схп
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРПДСКАГО.
теля Ософшкі. 1>с1; Другія еще болѣе позднія по вдуть въ счетъ,
потому что повторяютъ л.іп искажаютъ заимствованное отъ
одного изъ двухъ предшественниковъ. Гепссін, которому мы
только-что воздали нѣкоторую похвалу за большую содержатель-
ность, въ данномъ случаѣ остался позади своихъ товарищей: онъ
совсѣмъ не удостоилъ упомянуть о Гуси и ся нашествіи па Коп-
стаптипополь въ царствованіе Михаила. Если поставить вопросъ
о томъ, чѣмъ же держалось, питалось и даже пополнялось исто-
рическое преданіе помимо хроникъ и въ ішхъ самихъ, то отвѣта
нуяіпо будетъ вскатъ въ церковной литературѣ, несравненно
болѣе плодовитой и разнообразной, чѣмъ собственно исторіо-
графія. На нервомъ планѣ здѣсь стоять житія святыхъ и по-
хвалы святымъ, затѣмъ поученія и бесѣды съ церковной каоедры
по случаю важныхъ для церкви и государства событій. Поученіе
и легенда ближе слѣдовали, если можно такъ выразиться, во пя-
тамъ событій, извлекая изъ нихъ назиданіе для современниковъ,
указывая въ нихъ паказуюіцій перстъ Божій, соотвѣтственно
современному міросозерцанію п умственной потребности, пере-
нося причины и самое развитіе событій (ихъ отдѣльные моменты)
ві, область сверхъестественнаго и чудеснаго, влагая въ уста
богоугодныхъ мужей подробное повѣствованіе о недавно совер-
шившемся въ видѣ пророчества — рові сѵеціпт. Въ исторіогра-
фическомъ отношеніи не житія зависятъ отъ хроникъ, а наобо-
ротъ хроники — оть житіи. Какъ у и; о указано нами, состави-
тели хроникъ пользовались житіями довольно искусно. Бѣда, за-
еххі ключается только въ томъ, что они пе пользовались ими система-
тически, пе заботились о полнотѣ своего матеріала, а брали въ
сущности только то, что попадало скорѣе подъ руку. Оттого и
бываетъ, что нѣкоторые памятники агіографической литературы,
оставленные въ сторонѣ византійскими историками и вновь откры-
ваемые па нашихъ глазахъ, проливаютъ совершенно новый свѣтъ
на событія, какъ это можно сказать объ отрывкахъ житія
Евоимія, подавно отысканныхъ въ захолустномъ малоазіатскомъ
монастырѣ1). Нужно, впрочемъ, сказать и то, что при чрезвы-
1) Ѵііа Еиіііупііі. Еіи Лпесйоіоп гиг СгезсѣісЪіо Ьсо’з йез АѴеізсп А.
866—912. Пегаиз^. ѵоп О. Пс-Воог. Вегііп, 1889.
О РУССКОМЪ ИМЕНИ II ГУСГІЮМЬ НАШЕСТВІИ.
СХІИ
чайномъ обиліи агіограччічеіт.тмі литературы, при ея способности
пріурочиваться къ мѣстнымъ вѣрованіямъ и областнымъ потреб-
ностямъ той или другой анархіи. того или другого города и храма,
и не легко было собрать все пригодное и полезное, даже и въ
томъ случаѣ, если бы авторъ хроники задавался широкою зада-
чею— дать полную картину состоянія имперіи въ описываемое
имъ время. Такая задана оста,валясь чуждою византійскому исто-
рическому писателю; обыкновенію оііъ сосредоточиваетъ свое
вниманіе па столицѣ и дворцѣ, что отчасти соотвѣтствовало и
самому складу византійской государственной жизни, такъ какъ
дворъ н столпца поглощали здѣсь почти все. Согласно съ класси-
ческою традиціей авторъ хроники все-таки считалъ себя (за не-
многими исключеніями) болѣе свѣтскимъ, чѣмъ церковнымъ писа-
телемъ; кромѣ дворцовыхъ переворотовъ и происковъ, онъ за-
нимался военными и политическими событіями, а. церковныхъ
дѣлъ касался только съ внѣшней стороны, когда нужно было
отмѣтить пли появленіе ереси, замутившей теченіе государ-
ственной жизни. пли столкновеніе свѣтской власти съ церковною,
Царя съ патріархомъ.
Все это объясняетъ, почему новыхъ подробностей или даже
новыхъ откровеній для иозшшія византійской жизни мы можемъ
(вкидать именно отъ расширенія нашего знакомства съ агіогра-
'Ыіческою литературою, отъ новыхъ находокъ въ зтоіі области.
Ѣіѣ онѣ дѣйствительно возможны. Амастрпдскос житіе лрнпадле- еххп
'‘китъ, но нашему мнѣнію, кт> разряду такихъ расширяющихъ
июпъ кругозоръ первичныхъ источниковъ. Возврттімси къ на-
шему частному вопросу. Соотвѣтственно спеціальнымъ возраже-
ніямъ, которыя были сдѣланы п могутъ быть сдѣланы противъ
ІІІ,«іего взгляда на І'усь въ Лмастри,ужомъ житіи, намъ слѣдуетъ
Л'Тті, нѣсколько разъясненій: 1) относительно извѣстности имени
Русь въ первой половинѣ IX вѣка у византійцевъ вообще и въ
'Шстиости среди населенія малоазіатскихъ береговъ Чернаго
’кіря, 2) относительно возможности допустить па,шествіе Руси на
'Шіаіітііісіііе предѣлы ранѣе того, которое описано ві> рѣчахъ
|,,1'гріарха Фотія, и :•>) относительно сходства, легендарнаго Лма-
‘-Ч’идскаго сказанія съ извѣстными подробностями Аскольдова
или — 1І0 другимъ—Игорева, похода.
ѵш
СХ1Ѵ
ВВЕДЕНІЕ ІІІ, ЯШТ1Е СВ. ГЕОРГІЯ ЛМЛСТРНДСТІАГО.
Что мо.іч.тпіі' шіз.тптіііітшхъ хроникъ по исключаетъ возмож-
ности знакомства иііътіітішісвъ съ Русью еще въ псріюіі половинѣ
IX вѣка, объ зтомт, краснорѣчиво счяідѣтс.іьгтвуеть извѣстіе,
записанное на далекомъ западѣ въ < Ѣ-Ікчптиісшіхъ .іѣтошіснхъ.
изъ котораго явствуетъ, что осенью іып зимою 898 года вь
Копетаіітіпюпоігѣ бы.ш послы парода, именуемаго Русью, очу-
тившіеся нотой/, при дворѣ Людовика. Іі.шгошчтшшп/, въ Іѣш'г.п,-
геимѣ. Не липшее выставить па. видъ ту негорпческую связь, кь
іютороіі стоялъ бы этотъ «пактъ самъ собою, если бы оігь был ь
отмѣченъ византійцами. Въ 837 году, или можетъ быть въ
томъ же 838, хазарскій хагапъ чрезъ свопхъ пословъ просилъ
византійскаго императора Оеошила объ оказанія дружественны!
услуги для построенія въ нижнемъ точеніи рѣки Дона крѣпости
Саркела съ цѣлью обузданіи сосѣднихъ хищныхъ племенъ1). Жъ
сааіи было лспо.шеио: къ берегамъ Крыма, (въ Корсунь) огпраші.впт,
флотилія, состоявшая между прочимъ изъ судовъ Нашлагояскоіі
темы (воеводства), а затѣмъ па. широкихъ плоскодонныхъ ,юд-
ках'Ь византійскіе инженеры и рабочіе проѣха.ін къ устьямъ рѣки
Дона и возвели тамъ ;ке.віомое укрѣпленіе. Въ маѣ 839 года въ
Ипге.іьгеймѣ объявилось греческое посольство съ грамотою импе-
ратора ОеоФіыа о скрѣпленіи мира и союза между обоими госу-
дарями и ихъ подданными, а также съ извѣщеніемъ о побѣдахъ
падь внѣшними (сосѣдними) племенами (пдіѵеіъіы ехіегая §епіеМ,
1) Иродолікатслі. ОеоФана (ТІіеерЬ. сопііп., рр. 122 вц.) помѣщаетъ раз-
сказъ о построеніи С'аркела, Заимствованный изъ сочиненія Константина Ііагря-
нороднаго Оба. управленіи имперіей (р. 177), меледу возведеніемъ на па-
тріаршій престолъ еретика Іоанна и походомъ ОеоФіі.т противъ Сііраципь,
увѣнчавшимся взятіемъ Созопстры. Поставленіе Іоанна произошло, по Со-
общенію хрюшки <р. 121 >, 21 апрѣля, пъ воскресенье: такое совпаденіе
соотвЬствуотъ либо я:;2, либо 838 году (то есть, при Ософн.гГ. только вь
эти годы 21 апрѣля приходилось на воскресенье); П" первая дата совершенно
вевозмолша, а і>то[>а/і тоже сомнительна, такъ что изслѣдователи скорѣе скло-
няются въ ирнблиіштолыіоііу опредѣленію посвященія Іоанна между 834- и
В37 гг. (См. Псгдепі-іНЬег, 1’ііоііив, 1, 2111), или же но нѣкоторымъ соображе-
ніямъ Прямо къ 837 году. (См. Мигаіі, Сіігопо^г. ЪугаиЬ., I, 417. <Л. А. Ва-
сильевъ, Византія н Арабы, т. 1, гтрнл. стр. Выходъ Ософплк іір<*тнпі>
Сарацинъ, соировождя.яіпіііся взятіемъ Сямосаты п ('озопетры, по арабскимъ
достовГ.рным'ь Источникамъ относится несомнЕшіо къ 837 году (см. \ѴеП,
бсясНісЫс <1ег (ЛщІіГсп, Н, 310. Пігясіі, ВухаиВп. НЬисІіеіі, р. 28). Въ 838 году
малъ городъ Аморііі, внятыіі войсками халнФЛ, что л послужило ближайшимъ
доводомъ для ѲеоФила искать союза и помощи па западѣ.
О РАГИЮМЪ ПМІІІІІ II І’.ЧіЪОМЪ НАШЕСТВІИ.
схѵ
ІІОД'І. которыми прежде всего слѣдуетъ разумѣть Гюігаръ1), такъ
і;;іі;ъ Сарацины па. востокѣ и западГ. извѣстны вт. .хроникахъ
ііодь споимъ именемъ, и наконецъ съ ходатайствомъ о пропускѣ
пословъ, циі яе, ічі сМ цепіет кііаіи Шіоя ѵосагі ИісеЪаіИ, ко-
торые называли себя, то есть, свой пародъ, І’усыо: онн были
отііра,влеііы въ Константинополь своимъ царемъ, по имени Ха-
паномъ ашісііія,о гапва, то есть, съ цѣлью завязать друже-
сгвешіыя отношенія съ императоромъ, по за грѵ.і,пились воро-
титься па, родину б.шжіішшигь путель но причинѣ опасностей,
которыя угрожала со стороны варварекпхь п свирѣпыхъ паро-
довъ; іюагому вмѣстѣ съ віізапгіііі і;омі> посольствомъ онн отира-
вшись ігі, землю Франковъ, а. византійскіе послы, митрополитъ
Ѳеодосій Халкидоискій и спаоарій Ософянъ, согласно съ данною
іось инструкціей, просили для нпхъ свободнаго пропуска. Всѣмъ еххіѵ
извѣстно, что произошло далѣе. Пришельцы возбудили противъ
себя подозрительность Франковъ, для которыхъ имя нхъ парода
было, повидимому, неслыханною новостью1 2). Для объясненія тре-
ноги Франковъ, по всѣмь признакамъ вполнѣ искренней, нужно
припомнить, что уже въ ото время имъ приходилось много тер-
пѣть отъ норма янскихъ набѣговъ: начиная съ 834 іода, ІІорд-
імаииш, то есть, Датчане и Норвежцы, ежегодно разоряли берега
Фризіи (Фрисландіи); въ минувшемъ 838 году на. соймѣ; въ Ппм-
негенѣ рѣшено было строить флотъ и учредить береговую стражу
противъ морскихъ разбойниковъ; тогда, же датскій викингъ Го-
рахъ обратился къ западному императору съ дерзкимъ требова-
ніемъ уступитъ ему за, З.іьбою землю славянскихъ Гюдричей,
среди которыхъ затѣмъ вспыхнуло возстаніе3). Пѣтъ ничего
мудренаго, что загадочные пришельцы были заподозрены въ
связяхъ в даже въ племенномъ родствѣ съ ІІордмашіямп. Можетъ
быть, зти Русскіе въ самомъ дѣлѣ говори.іи пзыкомь, который
1) Указанія іш нспрцгіііггніыл оѵіюиіен'ш и кя ікіешгыи успѣхъ
Грековъ при ОсофилѢ находятся въ исторіи освобожденія ил ь болгарскаго плѣна
Василія Македонянина: Тііеоріі. сонііпипѣ, р. 217. Ьео (лгаіпт., р. 231.
2) Напрасно г. Гутцспть (Мбіап^ез гнязов, V, 5) пишетъ, чти сами
Греки ((іворить о послахъ Руси, какъ о представителяхъ народа имъ д<і тѣхт,
поръ неизвѣстнаго даже іи* пличіп. ГообпИ! го я < гатеііка. шгио.інспа. иедоразуліѣ*
иіями.
3) Віііппіісг, (лезі^іісІ!Іо (Іея ОзЫгііпкі^сІіеп Кеісіія (2 АиН.), 1, Г»1.
196. 267.
ѴШ*
СХѴ1
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ (41. ГЕОРГІЯ АМЛСТГИДСКЛГО.
напоминалъ германскія сѣверныя нарѣчія. Произведено было
дознаніе, и результатомъ его было то, ч то представители Гуси
были признаны Шводами. Пи процедура дознанія, пн основа-
нія для такого заключенія намъ не указаны: Прудеицій Га-
линдо, авторъ лѣтописей, свидѣтельствуетъ только о тщательности
изслѣдованія. Однако, вопросъ о злонамѣренной цѣли согляда-
тайства окончательно рѣшеннымъ по былъ сочтенъ; ото еще
подлежало дальнѣйшей повѣркѣ. Шведы вѣдь вообще не играли
важной роли въ норманнскихъ набѣгахъ; пока ихъ гораздо
меньше знали, чѣмъ Датчань или Норвежцевъ; намъ думается,
что именно потому къ ихъ племени и отнесли людей, которые по
виду н языку были похожи па Нордмашювъ, то есть, Да тчань и
Норвежцевъ, по которые однако не оказались пи Датчанами, пи
сххѵ Норвежцами. Послѣ нѣмецкій историкъ Тптмарь зналъ о суще-
ствованіи въ составѣ населенія города Кіева людей, которыхь
онъ называетъ Данами: вѣроятно, зто тѣ же самые Шведы
Пруденція, при чемъ выраженіе опять слѣдуетъ понимать но въ
частномъ, а. въ общемъ значеніи.
Что бы тамъ пи было, даже поборники Скандинавской теоріи
происхожденія Русскаго государства, для которыхъ сообщеніе
Пруденція долго служило однимъ изъ краеугольныхъ камней,
нереста ютъ думать, что здѣсь рѣчь идетъ о собственныхъ Шве-
дахъ, живущихъ па западной сторонѣ Балтійскаго моря. «Изслѣ-
дованіе международныхъ отношеній того времени», пишетъ ака-
демики Л. Л. Купивъ, — «приводить къ заключенію, что послы
838 года, а вмѣстѣ сч. чѣмъ и князь (Кгіе^зііегт) ихъ Хакапь
(Иакап — Сііасашів) едва, ли были подданными шведскаго конунга.
(ОЬегкопідв) па озерѣ Малярѣ (а.іп Міііагвое), по вч> высшей сте-
пени вѣроятно — сей князь уже утвердилъ свою резиденцію по
•>ту сторону Балтійскаго моря среди Чуди пли же въ какой-либо
славянской колоніи на. Чудской землѣ,»1).
«Гдѣ находилась родина, згпхт. Росъ», читаема, у Томмсена,
«въ приведенномъ разсказѣ не сказано. Можетъ быть, ее слѣ-
дуегь искать гдѣ-нибудь вь самой Швеціи: но можетъ быть
также, что мы здѣсь имѣемъ дѣло съ одшімь изъ выселившихся
1) Меіапцсз сиявев, V, 15 яц.
о гуп комъ пли ни и г.'< тъомь пліпіл гвні.
охѵи
племенъ, уже тогда обитавшимъ по ту (— эту) сторону Балтій-
скаго мори пли Ботническаго залива»1). Ученые много снорп.ш о
значеніи слова, хапанъ, сііасашю, употребленномъ въ латинской
хроникѣ Пруденція. Вмѣстѣ съ Томмсеііомь и вопреки академику
А. А. Кулику мы полагаемъ, что въ выраженіи хакапъ иуікію
видѣть не собственное имя (= Галопъ), а — гораздо проще —
извѣс тный ти тулъ властителей у Хазаръ, Аваровъ, у самихъ Рус-
скихъ, когда они были подъ властью Хазаръ и послѣ. Само
собою напрашивающееся историческое сопоставленіе для пасъ
заключаетъ въ себѣ больше обязательности и убѣдительности, еххѵі
чѣмъ Филологическія топкости сомнительной прочности: и потому
мы думаемъ, что въ разсказѣ. Пруденціи всего лучше нужно ра-
зумѣть того же самого хазарскаго хагапа, который въ данный
моментъ, именно въ ХГ.К году, находился въ дружественныхъ
сношеніяхъ съ Внзаптіеіо и присылалъ гуда. евоп посольства.
Послы оі і, племени Русскаго не только пришли въ Грецію
черезь нынѣшнюю Россію по Днѣпру. чго считаетъ несомнѣн-
нымъ Томмеепъ. но, по пееіі вѣроятности, п '.ки.ш въ области
Днѣпра, или вообще ближе къ Черноморскому побережью, при-
знавая вмѣстѣ со своимъ племенемъ верховную власть хазарскаго
хагана, если и имѣли своихъ князей, которыхъ впрочемъ, тоже
могли именовать каганами1 2). Говоря о хазарскомъ посольствѣ,
византійская хроника, могла, бы тутъ ;ке упомянуть и о прибытіи
представителей Русскаго племени; если опа. итого не сдѣлала. то
удивляться пѣтъ причины; объ отправленіи посольства, къ импе-
ратору франковъ, именно того самаго посольства., къ которому
присоединились іг русскіе пришлецы, византійскіе исторіи,ті упо-
минаютъ въ весьма отчетливыхъ чертахъ, однако и тутъ имени
Русь ими не произнесено3). Можетъ быть, въ В'оіптапітіпополѣ
1) Толмссігв, Начало І’ус.с.і.аге государства; см. ріескііі переводъ Аммона
въ Чтеніяхъ МосК. пбіц. исторіи и древностей 1891, книга первая, стр. 39.
2) «Въ Кіевѣ, вслѣдствіе продолжительнаго господства Хазаръ, восточные
взгляды до того вошли въ плоть и ь'рши. народа, что оігь и новыхъ в.іастігге.ісіі
свопхь изъ племени Гуссовъ, то есп., Аскольда и Дира, ніізыв.ч.ть «когаиами»
п совершенію естественно перенесъ это званіе и на Рюриковичей (нанр. «величій
каганъ папіеа земля Владпмсръ»), пока не возобладало употребленіе знанія «ве-
ликій князь». А. А. Куиннъ, Извѣстія Ал-Ііеьрп (Записки IІмп. Акад. Паукъ.
т. XXXII, 1879 г.), стр. 117 с.і.
3; Но и ея., р. 71 І’онп. Тііеорііа И. соніііі., р. 1.35. 4 р. Пагпаск, Ріс Не-
СХѴ1ІІ
шшдеше >(ь лзітіе св. Георгія лмастрядгклго.
сххѵл шю ч<‘ такою іювосгкю и не вызывало такого ншшанія,
какь вь ІііігезьгсчЪгѣ. Извѣстіе Вертинскихъ аіша.гь о побѣдѣ,
одгриіаіпюіі Оео<ыі.шп> ладь сосѣдними пародаліп (Волгарями),
можетъ служить простѣйшимъ объясненіемъ невозможности для
русскихъ пословъ вернуться на родину ближайшимъ нутомъ;
впрочемъ уже тогда, па прнііоптіііскііхъ берегахъ толпились
.хищный толпы Тюркскаго (Печенѣги, Мадьяры) и Аланскаго
п.шмеіш. противъ которыхъ предназначались самыя укрѣпленія
Сарксла. Итакъ, мы думаемъ, иго та Русь, представители которой
провели іѵь Ііоіістаптппопо.іѣ зиму 838—83!) года., обитала, не
то.іы.'о ію згу сторону Ііа.чтіііскаі'о моря, ло >і гораздо ближе къ
Черному, чѣмъ склонны допустить другіе. Во всякомъ случаѣ; въ
хіеЬип^си <ісз Сгапкізсіі-іиіізсііі'іі хи і!еш ЬухаіКіпізсііеи І.еісііе (ббНшзеи, 1Я80.І,
стр. 71—-72. МйІіІЬасіісг, Вея’езі. (кт Кагоіін^., стр. ЗіИ. 408. ПігвсЬ, Ву-
хаиііп. 8ииѣ, стр. 147 сл. Кііпаои, ДаѣгЬйсІіег <1ея Епткізсііеп Кеісіш иніег
Ьшіѵо.о ііспі ѣ’гепппсп, И, 202. Гарнакъ, а вслѣд ъ за ішмъ н Мюлі.&іхеръ греческія
извѣстія относятъ къ посольству 842 года (императоръ Лотаръ), о которомъ осо-
быхъ византійскихъ извѣстій нѣтъ, но есть западное у того то Нрудснн.'ш
(АпиаІ. Всгііи.: Мопши. бсппаіі., I. Ѣ'Ш). Аіы думаемъ, что это ошибка.
Посольство Лотарю представлялось послѣ половины Іюня 842 года (см.
2 Аи(1, 1908. стр. 450), а императоръ Ософіьть умеръ 20 Января 842 года,
тага» что для путешествія пословъ до Трира приходится шесть мѣсяцевъ, а :>го
слишкомъ много. Снерхъ того, Генесііі, которому слѣдуетъ давать предпочтеніе
предъ продолжателемъ ОепФЛші, съ одной стороны ставить обращеніе Ѳсофпля
на западъ сь предложеніемъ союза н исканіемъ военной немощи въ пепосре/і/
ствешіую связь съ паденіемъ ого родины, города А норія, взятаго халифомъ, что
произошло іѵь 838 году, а сь другой-—- предполагаетъ. что въ Коистаитишіііолѣ
знали о результатѣ посольства, о не исполнявшихся надеждахъ на помощь Фран-
ковъ еще вря жпзян ОсоФнла (р. 73: рйлшгА ѣѣ яобі; иЛбшгщ’ щЪ; гоо ,4ао/-
/-•гоі; сь іггнмь согласенъ и продолжатель Ѳеофана, не смотря на
:»»путай постъ его изложеніи. 'Го, что глава, посольства, Осо досій, у Гепесіл тп-
тулуется патриціемъ, а у Прудснщія халкндопсішмъ ппітрополптомъ, составляетъ
затрудненіе второепчіеннос; оно можетъ быть устранено предположешеліъ, что
западный нлеяігль перемѣшалъ имена, такъ какъ у него рядомъ сь Олодо-
сіемъ митрініо.штомъ пазвап і, еще ОеоФпн ь г,напарій. Пулпіо было бы: Огп-
фішъ мптронолнгт. н Оеодпсйі « шіоарій (и патрикій). Возможно и дрѵгое прі’.ч.но-
зожеше, Ві. нешні.ііінс.коіі хроникѣ (СІичні. Лоави. ѴспсГ: М о в п ш. Псгніав.,
8сгірІ.. I. VII, р. 17, <‘р. 1)аи<ІоІ, СНгоіъ: МпгаДог., XII, 175) мы читаемъ,
что именно кь ото время прибыль іи» Венецію посол ъ Оыы’ила. патрицій
досій и побуждал ъ Венеціанцевъ къ мороюму походу противъ Сарация ь; ои ъ
«бъянилъ дожу Истру о возведеніи еі-о ль званіе спаоарія и пробылъ л ь Ве-
неціи цѣлый годт». Это послѣднее обстоятельство въ свяли сь замѣчаніемъ
1 снееія, что иатрпиій Ѳеодосій умеръ во время посольства, можетъ навести ня
мысль, что глава посольства совсѣмъ не достигъ Ппгелы еііма, остановившись
на деіригі; вслѣдствіе болѣзни и ікполшівъ только часть своего порученія.
(Ср. еще (л:і8<|пеІ, Кііиіев Ьуяапііпся, І'агій, 1888).
О ГМСЫіМЬ ИМ1.НІІ II ГМ I КоМ Ь НЛП1Г.І Т'ВІІІ.
схіх
Ьоцсгангиіюиолѣ имѣли возможность съ нею позпакомпгься го-
раздо ранѣе 805 года,.
Въ настоящее время пакопилось достаточно данныхъ объ
іісыиііюіі древности русской торговли съ западными странами
черезъ Польщу и съ восточными пародами черезъ Черное море,
торговли не талый» пжгившйі, но п активной, то есть, пропзво- сххѵіп
дпмой русскими купцами, освозившимн свои товары. Одними изъ
наашѣіінніхъ свидѣтельствъ, сюда, относящихся, давно считалось
сообщеніе арабскаго писателя Ибп-Хордадбега, жившаго въ
IX вѣкѣ. Предполагалось, что онъ говоритъ о врсмепахт. византій-
скаго императора. Василія и русскаго князя (Мота, что уже весьма
было бы знаменательнымъ отшнтіте.іыю пашей гемы. II вотъ
ласъ застя в. іи ютъ теперь думать, что въ атомъ свидѣтельствѣ
іѣ.ю идетъ о древности еще болѣе глубокой, о первой половинѣ
IX вѣка, о временахъ до-рюрпковскііхъ. По слѣдуетъ привести
сначала, текстъ самаго свидѣтельства. въ его новомъ, болѣе пол-
номъ видѣ.
«Что же касается русскихъ (купцовъ)— а. оіш суть племя
изъ Славянъ,—то они направляются изъ далыіѣіііппхт. концовъ
Саклаба (Славянскихъ странъ) къ морю Сумскому (Черному) и
продаютъ тамъ мѣха, бобровые п черныхъ лпспцъ, а также н
мечи. Царь Рума (Византіи) взимаетъ десятину съ ихъ товаровъ.
ЦІбп-Сватих'ь, ію.'іьзовавшіііся Пбв-Хордадбегомь, въ другой
редакціи прибавляетъ: потомъ оші приходятъ ка возвратномъ
пути въ Самакушъ (Напіакагз, Фанагорія), городъ Киреевъ, и
оттуда возвращаются въ страну Славянъ]. А не то опп спу-
скаются по 'Гапапсу (Д'Ю'Ы. рѣкѣ Славши., проходить чрезъ
Кам.шджъ. столицу .Хазаръ ( — ІГпіль), и властитель страны
взимаетъ съ ипхі. десятину: п оттуда. опп пускаются на, судахъ
но морю ф.і;ѵрдл..пі.'і IІі’аспіііско.му) и выходить на берегъ, гдѣ.
имъ любо.- — Іѣіогда оші провозятъ свой товаръ па верблюдахъ
изъ города Джурджапя въ Ііагдадъ. П евнухи с.іа ъяпскіе слу-
жатъ имъ здѣсь переводчиками. Они выдаюсь себя за. хри-
стіанъ и каі;т> таніе платить поголовную подать»1). II
II КІІІіЬ іті-іпазіііік хѵа’1 — іпліппіік (ІлЬег ѵіагит еі гедпогпт) аисіоге —
Лшо — КІіѵітІікИіЪеІі — сит ѵсгэіопе оіЪіІіі — М. 1. Но Оос.іе (= 1‘іЫіо-
ох X
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМАСТРИДСКАГО.
Съ новыми прибавленіями сообщеніе Хордадбега. становится
еще. болѣе интересными. 'Го, которое касается переводчиковъ,
между прочимъ служить объясненіемъ, почему Ибп-Хордадбегъ,
одинъ изъ всѣхъ арабскихъ писателей, причисляетъ Русь къ С ла-
вянамъ. Онъ причислилъ русскихъ купцовъ къ Славянамъ просто
на томь основаніи, что переводчиками пхъ въ Багдадѣ., гдѣ и оігь
самъ жилъ, служили обыкновенно евнухи славянскаго происхо-
жденіи, при чемъ можетъ быть и пѣть необходимости думать і
только о Славянахъ, подвластныхъ Руссам и, по за. то необходимо ,
представлялъ себѣ, что рабы итого рода, привезены была сюда <
па. продажу изъ Бироны въ такомъ возрастѣ’., что, усвоивъ арао-
скііі языки, не могли забыть природнаго. Ибп-Хордадбегъ.
однако, упустили изъ виду такую возможность, что, съ другой
стороны, п русскимъ купцами славянскій языки былъ не совсѣмъ
родной, что кромѣ итого языка, усвоеннаго ими отъ побѣжден-
ныхъ п подвластныхъ пародовъ, опн могли имѣть еще и своіі
природный, отличавшій Русь отъ собственныхъ Славянъ. Сооте-
чественникъ Пбн-Хордадбега, Лл-Боьрп. жившій позднѣе, со-
общаетъ налги наблюденіе, дошедшее до него чрезъ посредство
еврейскаго путешественника около половины X вѣка, что «глав-
нѣйшія изъ племенъ сѣвера говорятъ ио-славяпскп, потому что
сххіх смѣшались съ ними (то есть, Славянами), каки, напримѣръ,
Баджапакіа и Русы и Хазары»1). Ошибка Хордадбега напоми-
наетъ соображеніи, по которымъ тѣхъ же Руссовъ при дворѣ
Людовика, Благочестиваго могли признать за Шведовъ. -—По по
въ атомъ заключается для пасъ сущность вопроса; для паси всего
важнѣе знать, къ какому именно времени относится приведенное
нами свидѣтельство о существованіи очень широкихъ и разви-
тыхъ торговыхъ сношеній русскихъ купцовъ съ обѣими импе-
ріями востока—христіанскою и мусульманскою. Как и мы намек-
нули, для рѣшенія такого вопроса существуютъ теперь новыя
Данныя, находящіяся въ связи съ открытіемъ повой дотолѣ не-
извѣстной редакціи сочиненія «О путяхъ и царствахъ». Та ре-
Піеса »;со;2гар1і0гит агаЪісогив». Рага эсхі.а), Ваіаѵоітпн, 1889. Мѣсто
" русскихъ купцахъ гм. на. стр. 115 иранцу яснаго перевода. Ср. Гаркпвп, Сьа-
зішія мусульманскихъ нисате.чеіі о Славянахъ и Русскихъ, С.-Иб., 1870, стр. 49.
Г) ІІлг.ѣгтиі Ал-Вскрп (Записки ІІмн. Акад. Наукъ, т. XXXII), стр. 54.
О РУССКОМЪ ІІМЕИІІ 11 РУССКОМЪ НАШЕСТВІИ.
СХХІ
дикція, которою мы до сихъ поръ должны были пользоваться,
никогда ие считалась настоящимъ подлинникомъ сочиненія Ибп-
Хордадбега, а всегда представлялась безтолковою передѣлкою
и сокращеніемъ, совершенными неизвѣстнымъ анонимнымъ ара- сххх
бонъ1). Оттого и оказывалось, что въ книгѣ, носящей имя Ибн-
Хордадбега, не отыскивалось многихъ такихъ мѣстъ, которыя
цптуются позднѣйшими арабскими писателями въ качествѣ заим-
ствованій изъ его труда.. Новѣйшему издателю «Кинги о путяхъ
и царствахъ», оріенталисту де-Гус, особенное счастіе доставило
въ руки неизвѣстный прежде экземпляръ сочиненія Ибп-Хордад-
бега, уже болѣе исправный и полный, отчасти содержащій въ
себѣ и тѣ мѣста, которыя цитовалпсь арабскими писателями, по
въ прежней редакціи не оттискивались. Однако, и вновь открытая
редакція, хотя и представляется гораздо болѣе пространною, не
содержитъ всего, что другими приводится изъ «Книги путей п
царствъ», такъ что де-Гус и эту редакцію не считаетъ оконча-
тельною и совершенію полною; при томъ она. имѣетъ такой видъ,
что многое кажется перепутаннымъ, стоящимъ не па своемъ мѣстѣ;
есть очевидныя вставки, которыя попали не туда, гдѣ имъ надле-
жало быть. Все заставляетъ думать, что вновь открытая ре-
дакція (Л) образовалась вслѣдствіе сдѣланныхъ самимъ авторомъ
добавленій и приписокъ па, іюляхъ первоначальнаго изложенія
и па отдѣльныхъ листахъ — пріемъ, водившійся и у арабовъ.
Поражаетъ, между прочимъ, такая странность: называются п
предполагаются находящимися въ живыхъ лица, которыя сошли
со сцены па пространствѣ времени отъ 234 года гпджры
(=848 г. по Р. X.) по 250 гпдзкру (=864 г.). Примѣромъ
можетъ служить указаніе па властителей Адербепджапа— про-
винціи вовсе не столь отдаленной, чтобы предполагать незнаніе
пли ошибку въ доступныхъ Ибп-Хордадбегу свѣдѣніяхъ: онъ
завѣдывалъ почтами и дорогами въ сосѣдней Мидіи (Джебалѣ).
если только не служилъ въ центральномъ почтовомъ управленіи
хали<і>ата. Городъ Ма,рандъ (Магащі) въ Адербепджапѣ считается
принадлежащимъ Могаммеду ал-Бакту, между тѣмъ, по евпдѣ-
1) Ср. А. Я. Гаркаіиі, (Т.азаиія мусульм. писателей о <'.таімшпхъ и 1’усн,
стр. 46.
СХХІІ ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОГГІЯ АМЛСГГПДСКАГО.
гелі.сгву Табари, :>тоть ѢІогаммедъ взбунтовался п былъ взять
схххі въ плѣнъ въ 234 (848) году, а погибъ въ 235 (849;. Рав-
нымъ образомъ Пбіі-Хордадбсгь называе тъ власти гелемъ 'Га-
врила. нѣкоего Могаммеда. Пбн-І’аввада, а между тѣмъ сен Мо-
гаммедъ утратилъ свою власть тоже іи, 234 (848) году1), какъ
свидѣтельствуетъ Якубн, писавшій свои трудъ въ 891 году, ('уди
по атому, «Книга о путяхъ и царствахъ» написана не позднѣе
я4(і (пли 847) года, когда, оба Могаммеда. были въ живыхъ п
занимали свои мѣста. По вотъ па ряду сь такими датами приво-
дятся стихи изъ позмъ, сочиненныхъ только въ 882 и 884 годахъ
ір. 95}, говорится объ открытіи пирамиды въ Египтѣ (р. 121).
тактѣ, относящемся приблизительно къ 883—88(» годамъ и т. и.
('удя но атому, сочиненіе окончено по ранѣе 885 года. Разгадка
таковыхъ впу греіппіхъ хронологическихъ противорѣчій стано-
вится простою при предположеніи двойной редакція и двухъ по-
слѣдовательныхъ изданій сочиненія: написавши свою книгу въ
84(ігоду. Пбп-Хордадбегъ продолжалъ ею заниматься и позднѣе,
дѣлалъ дополненія для новаго изданія. Од.нп изъ послѣдующихъ
арабскихъ писателей но.шзовалікъ первою редакціею, другіе
второю. Тонеръ представляется вопросъ, находилось ли сообщеніе
о русскихъ купцахъ уже въ первой редакціи. Отвѣть на. а гот ъ
вопросъ нѣсколько затрудняется тѣмъ обстоятельствомъ, что въ
подлппіюмъ своем’і, видѣ зга редакція до пасъ пе дошла; ее замѣ-
няетъ иа.мъ давно извѣстная компиляція пли передѣлка, сохранив-
шаяся единственно въ Оксфордскомъ спискѣ(редакція В у де-Гуеѣ
Такъ какъ іш одно изъ (вставочныхъ) мѣстъ, указывающихъ на
годы болѣе поздніе, чѣм ъ 234(848}, пе встрѣчается въ Оксфорд-
скомъ спискѣ, то въ высшей степени вѣроятно, что сокращеніе
было сдѣлано по первой редакціи—топ, которая явилась въ по-
слѣдніе годы хаіП'ва Натика., либо въ первые хапвва Ыута-
ваккпла, то есть, въ 84Г» или 847 году. Оообра.жепія, па осно-
ваніи которыхъ сокраіцеіиіос изложеніе, принимаемое обыкпо-
ехххп ненію безъ оговорокъ за, произведеніе Ибн-Хордадбега, относили
КЪ болѣе ноздшіМЪ годамъ (около 880), оказываются прпзрач-
1) О томь и другомъ йіогаммсдѣ см. р- -И Французскаго перевода и ср.
ГгёГагг, р. XIX.
•июу’іММох-нлц ч.ипіогвш оп гіііиыкііі -ря чл.одлѵп в*і.к*рг
ХѴжак ‘иічііохои 'амина'л -у *у ХянкоѴіш-и ошымі апіхз'іпшнУА' оошіэроэо 'іішіш
-оіг «гл.оі?.п?і.'Ои піѵпііюмпиіооо.і іііѵікніл олл. Чіннміііішіхогіп и,хи ч..» чиох-.лнн.чѵііон
гНоі.'еЫ чп и м;іЛ"і:н ііо,чл.»ліі ічллЬмлііі чп ч.ііоіііішлоп огвіѵ ч яиі. (%
чінынннпо {(ху чі
‘аэіуо.тд) ѲГООО~ОР чхэвіппоол ч.яѵм ‘н ‘.рГі.'ѵ.іоѴ ші оячі/ох члѵ<)(ІіЯііі1}|\г-сй,'-;)чп(Іѵ<[
ялѵѳгахійГші ткічжкиі «іюхА'и ‘рішд» чя огічр ониыіыміп о.ю внп ох с(д^>
‘ініпжі і.’д) ішІягѴп.і «?/{; ои ч.л.о пмншлц чп о.пяплііпоіі.ыѵпі ѴіАнѵквхл^
і.’‘і/нциіѵ!Ѵ(> — і:.чі,чи:іі([і[ о.іо.іА’сІѴ в.шгвоъ’.'і олд, -(члѵот.’лвя) ч іѵопъ’яѵх ігэ.і.оімичппі
пэл’д чііі:1)! :ві‘!іниіГлЛц а* ічіѵ игц.Гіія оинуоѴон охьдн ‘чл.ъч.вял ііхѵх'л^ •илігд
‘ь’ОЛЪ’ІЛ 80р ІО.І О| :ч.і«Лі:іШЯ ІГ.М.ОЪ’ШЧСШІ •|<|і:Ц ЧІІШІКГД А (М.ь <(<?| Чі) Ч.Л.ОІЗНічО
-оэ ч-юрУв’і’іІоу-иол ч.і«(н:ѵ<І<м> члѵічпиі.\| '(лГчм'Го оіл’ікіп ічіоіі ч.мглой ч.по охь и
•Л|Хь’Ѵ«| — не и-.»•<: и чл/.>э ігсНУн чі.-А'хн.ь олл.‘члѵаімлііі ч.ілню цХі чр'оіплпілліиілнод о)
](> чі чѵ.і чл.А'хп.і. шялаыділ Л’Унп чіі чллрѵн ч.л.ллѴдгл олл. ‘члтэдіч
ч.ип.іА’ііі" ч.э оіінаииг.» ои клл.эъчнчиичо ок ~!)99 чллинпн.і/.мТіПі) ишшшіоѵлчс^
вігііяъ’іі члл|ЛѵА'і:і,‘(і оііміАн чхА*х олл» ‘(/д, чі.і.л ‘іпгл.жікд) іігвлиго][ ‘(|А'ьч;д) ч.іѵоі.'
-іглш шыалинчшлі <иіііонла)оо.> ‘(жісл.ні) ч<іл.нгі:ч чхоіЛ'н.ні’іі (Ш шпіоня про олъчіо.юм
ЧлѵА'д чіііГп :влхіі(і(Иіо.і чі \і Г-)о‘>-ор — чіх.) ‘ірга.ілмип ч хпялілчѵчглл
-\іѵ вінши:я;) чиілшілд ‘|; -\ ) іьиГіПі чл'ічіпѵоі: чяогА'л.ііх ппіаі/.иііиЛІоп ч.ц ([
Ч..) І!ГІІ<Ь(»,І() ІІІІО.І І.'ІІЛІІѴІІ ІІІІІ.ІІІКИІ.І І!І'ІІІ1к)Я1,КШ!Х<ІѴ Ч;ГЭ!І
окпіѵпіі -'р-.Н'ііѵ.) ‘і.іѵо.к: чя ц -нч.ііііііі ьч.ч.хі.шии
ЧЯ Ч.ЯОЯІШ.І.ОХ'0 Ч.ХІЧІІЧГ.р/'.І.О ІІГІІ ‘ІЧѴіПІ.І.О іЛЧІІЧГ'.рІ НІИ Ч.І.ІІГИИІ.І
шххх.э -оіі ч іччо ч нч.чігог ‘іп іі.чіАМѴ ія.і,ііі:і:н<[ члѵічііо.і.оч ч„> ч'і'о(іі:|[
(г і|.Гі:Г.гі:<) чя чжйпі.Сч ч.хіічя.іХіі ч.хц.і. і.пііііііюіі.і..мі1ч.і.<ю.)
ч.і.піккіГііпні: ічо (ігічо оч.іяг ч.іѵ-іь чя •іі.ілш;і:іГі.'.хііі и п.ія<шіі.нр.іі'
-ІШ’ІАЭІІП логів.ія Ч .І.о «ркхіінія Ч.ИОІІІІІ!'І.' ЧЯ ІІІЧІіГіКХПІ.» <».< |-Ч|' Ч..1ЛІГ
-ІШІОІІІО ИГІШ.,Г.|ЯЕІІ •<<Ч.',|.|..КІі;Ц II ПО.І.Хн ІІ.ПІІІѵр) ЧГ0.І.1!'І/і:і1 ШПІПЦЯІШ
ч.іѵію ч.гчііішііі А'іюп ч..ч о.ііі ‘ч.іі'.[.і. інеА’ і;.).і.оь'(|іріо.і.;)оГА' иГояічя
О.ТОЯІМ. Ч.І..І()ІІЧГЭЛ.1Ш0ІІ.'О ИІ.І') го.ія О.ГІЯІІГИІІСІШ '.ріІІНОІ'ОІІ НОИІІОІІ
чя ч.кі.’оікіу и ч.п 1:11111.1 ііі!і:іі‘| ііп.ія‘.|яі:іі іптіо чэА‘,{ :о‘.рп:іІ ипіи.г.|.іг
-іШі.іоГ пііііілчііі.ч.ирі н.і.ох чніііѲііоч ‘ч.ііивяотніоо няня.) іячяо.піо.і,
іячіѵяэ :іл.ілр;'о.і„і члѵнУо.і ч.иічяочоЛо.) ч.ч оЧіо к.ілп.іоп.і.о оо.ч.і
-іііпзеуі ч.іххіоь іііііяіі.'іі.іл пиіі.ч.шіікчі л.іА'іѵ ч.л и оікнѵ оошіоі, ч.к.Иіі
оіоі.іліі:і:іі<[ ч.л чяопііЛ.ч ч.хплллА'іІ '.ряо.ніол. о оіл.л'уіія ‘члпі.і.]]
щік|ЯоѴоп чиоііо.і. ч.і ніі
-ОЯО.І ЧЛІОЛЯІ! ЧЛѴЭГ1 о ‘члгііі.і.шііх іо: ІІО0Э члліяѵѴічя ЧЛІОІІІіАл ч.хп.чз
-лА‘(І ііпкіігіѵоііл.л о оііііѴпіооо.) ч'іпо ч.і.ло ‘чяохА'пяо ЧДІІЯ.ИПІЯІІГЭ
ОИЛЛОГіПііѴоіі.ЮІІ І!|| ІЯІІІІІЛЯіА Ц.ЯІОІІ.Ч ііі.і.лоііуоіГГоп 1І1ЧЯ0ІІ ШЧІІО.Г,
-ояцлі олчііол. В.ІЛ.0ІНГЯІ1 (|Л А'.ч.нпі.) оп) ііАк]-ііѴ піігиГги чліопііі.рг
-оіі ч<[ ііііілі:Г.иІ ііопчігшігиіожіэи чя члокпГохіш ‘ч.лліыяіі: ‘цлл.ліпэ
ч ио.чл‘Г<|оч>л.ч() чя л.і.ілі.'.іліі! оно яркій ч.іѵоіюьА' члі іолля'ііпкЬю
опиі;‘і/ ч-хікіпАч ч.хичллА»! о опьУіпуоо.) !оііл.эц.яі:п члпрі '(і11111'111
іпххэ
•1ПЯЛ.ЭИПІѴН ЧЛШЛ.ЛДМ и 1ІІГ.ІІѴІ1 Ч.К'ОЧ >Л Ѵ.І о
О X XI V
вигдініт: въ ікіітіг св. Георгія лмлстгндсклго.
спимъ каганомъ и подвластными ому на,родами по остались, ка-
жется, безплодными. Присутствіе Хазаръ въ императорской
гвардіи (згсрііі) и служба. І'ѵсн въ царскомъ Флотѣ дѣлаются
хороню извѣстными гьХвѣка. По, когда, ото началось, мы точно
не знаемъ. Іѣ’ть, однако, одинъ случаи, относящійся къ 85-1 году,
гдѣ па, сцену являются Русскіе. хота еще не подъ своимъ вполнѣ
несомнѣннымъ именемъ Руси. 'Ршд. Къ означенному году отно-
сится убійство кесаремъ Кардою временщика, любимца, импера-
трицы Вендоры. Оеоктнста, ст. соизволенія царя Михаила, 111,
ея сына. Наиболѣе подробно вся исторія разсказана. Гоненіемъ,
который для времени Михаила 111 располагалъ свѣдѣніями, ве-
дущими свое начало отъ современниковъ и очевидцевъ. Новѣвшія
изслѣдованія сдѣлали весьма, вѣроятнымъ, что отцомъ Гоненія,
писавшаго свою хронику при Константинѣ Пагрянородномъ въ
глубокой старости, был ь тотъ са.мыіі Константинъ изъ Арменіи,
которыіі при Михаилѣ 111 начальствовалъ надъ царскими тѣло-
хранителями п вообще игралъ довольно важную роль. Мея.ду
прочимъ онъ бы ть свидѣтелемъ и протестующимъ участникомъ
кровавой снопы убіенія Оеоктнста. Когда, благодаря его вмѣ-
шательству, развязка. замедлилась, то гамъ императоръ, по со-
общенію намъ Гепесія, сына Константина,. распорядился вы-
слать изъ дворца, па, мѣсто дѣйствія Скиоовъ изъ 'Гаврики,
слушавшихъ іи» зтеріи (гвардіи): тоод ьх ТашяяГ/д -лаОг ётаіііійіч
2’хшѣід1). Выраженіе «Скиоы изъ Таврпки», думаемъ, есть не что
иное, какь ухищренный, искусственный обороти для обозначенія
болѣе обычныхъ, хотя все-таьи книжныхъ, тавроскпоовъ,
поди которыми у писателей X вѣка, разумѣются исключительно
схххіѵ Русскіе. То же самое сложное слово у другихъ впзан тіііцевь
перифразируется другими подобными оборотами, напримѣръ, у
Кедрина и Копиры «Скноы около Тавра», означая несомнѣнно
Русскихъ. Намекъ на тожество Руси съТавроскноамп находится,
какь увпдпмь ниже, п въ житіи Георгія Амастридскаго. Репу-
тація особенной жестокости и свирѣпства, съ какою паши предки
являются въ началѣ своей исторіи въ представленіи Византіи-
1) (1'сііся., р. 89. О времени, когда иишъ Гспсгій, п объ сто пропсхол,ідічіііі
см. Ь'. 1ІІГВС.11, Вух. Ніші., стр. 118. 150—155. <Ф. ПІтоіівмаігі. іи. Впз. Вр.,
XXI, 15-Ы.>
І> ГМ < КОМЪ ІІМЕІІІІ II І’УССКОМЪ НАШЕСТВІИ.
СХХ V
игвъ, отчасти объясняется ятямъ отожествлепіемь. такъ какъ
далѣе предполагалось, что Тавроскпоы суть тѣ же Скпоотавры,
У которыхъ < уіцествовалч. кровавый пультъ Артемиды, требо-
вавшій принесеніи ві. а.ергву чуаіегграицевь, и т. д. (Ифшопіи
въ Тавридѣ).
Наконецъ, въ самыхъ бесѣдахъ патріарха Фотія но случаю
нашествія Руси въ В(>5 году находятся нѣкоторые намеки на
<юіѣе раннія отношенія итого народа къ имперія, хотя у насъ
оолѣе /ірпвык ш обращать вниманіе на ті. выраженія оратора,
которыя могутъ быть истолкованы въ смыслѣ противоположномъ.
Но второй бесѣдѣ опъ изумляется, что противъ Ромаш кой дер-
жавы поднялъ оружіе тотъ самый народъ (Русь), для котораго
нѣкогда одинъ слухъ ромы'іекаго имени казался невыносимо
страшнымъ ’). Въ окружномъ шіе іапіп НІ>7 года Фотій уже
зналъ, что дерзкому .замыслу противъ Гѵоіістаіітішоііоля предше-
ствовало насильственное подчиненіе Руси другихъ сосѣднихъ пле-
менъ1 2)— процессъ, который едва ли могъ соверши ты я въ про-
долженіи двухъ-трехъ лѣть. Если въ лтоіі знцш.ліікѣ Фотія ве-
личаетъ Гусь пародомъ «мпогоіірославлешіымъ» иля «преслову-
тымъ», то довольно трудно удовольствоваться объясненіемъ, что
вся зга слава предполагается связанною съ недавнимъ Фактомъ
нашествія на Константинополь3). Правда во второй же бесѣдѣ
«Па нашествіе Руси», сказанной послѣ снятія осады, между рито- ехххѵ
ричесшімъ наборомъ уничижительныхъ лшітетовъ по адресу сми-
рившихся враговъ попадаются и такіе, которые впутаюсь идею
безславія, неблагородства, незпатностп; но незнатпость все-таки
не есть безызвѣстность. Если па ряду сь подобными выраже-
1) Ьсхісоп Ѵішіоіюпепзс гос. Канск: І’ІнИіі іи Ііояяшшп ііі<-іігі<іі>іісіп ]в>ті1іае,
рр. 217 8ір: оі$ І'Ло оМІ: аін»’ ЧЙ -'">11 хаі I у аіі'і г о, оггоі
аі'Гі'ц аі’Гон' гГ|5 і'^ононіе; о:г/.а і/оогго.
2) См. выше стр. ХЬѴІІ, гдѣ приведенъ самый тсги-тъ.
•I) Мы полагаемъ, что кудрпвое вырааіеніе Фотія: го лаой
ІЛч’ЯлоТуи го)’ (і'І)гос). переведенное въ <'тснеиііои книгѣ с.нпшш «многими мно-
гажды нонѣдаемыіі языкъ», совершенно равняется оолі-.е простому п обычному
выраженію «лоЛшТроЛЛчсо^». мпогопро<’.'іав.іепныіі, пре ловутыіі. Гр. І.ео Иіпс.,
48ЛЯ Ііопп.: Пішнфоръ Фока по силѣ равнялся Н]іее.іовусому (гбг іЪіе/лшчъ гог)
Геркулесу. КівкитН., .".0,17 11<юг.: лшшлшросліш.'пишос у пкрод.ові. ими І’ин-
лянъ (го яолшѣшЛіЦог оѵо/кі). Въ житіи СтеФШК» Новаго обь Аннѣ нророчпцѣ
(1'аі.г. ^г., 100, 1080): і) :ю/.ѵі)рё?.7.іігод і’іті. У Псслла (І^аіііаз, ВіЫіоІІіеса §т.,
IV, 87) о храмѣ Соломоновомъ употреблено то ;кс самое выраженіе.
ввгдг.шг. въ жити; гв. гіюггія лмлі грпдгкагп.
ніямп два раза встрѣчаются такія, которыя сь <і>пл<>.іогиче< кой
точки зрѣнія какъ будто говорятъ о незнаемости, то именно
связь, въ какой опп стоятъ, показываетъ, ч то опп вовсе не з;і-
ключяіогь въ собѣ простого псгорнческаго заявленія о неявнѣе т-
’ пости народа, а только риторическое усиленіе понятія о пезна т-
ПОСТП. "Опоѵ <5ё тіХіі’ і'чрііѵ^д, авщіоѵ иаі /о/бё ѵГ/д гмі)'
іціЛѵ ьл.рЛкі'чір.од упчоплб/іі гіі-і': пародъ невидный, пезііячп ге.іыіый
и даже до нашествія на. ишь незнаемый, то есть, ничѣмъ не
давіпііі себя знать, не заявившія о своемъ существованіи, кото-
рое, очевидно, подразумѣвается въ самомъ указаніи на. его мало-
значительность. ’Лі/ѵод аіраѵ&д, рОѵод аі'ііу/лУ/ірго)’, рі/рос ьт
аі’дімілйдоід таѵсб/іы'оѵ, нушосгтог рь'в, гШ’ ало тГ/д и<(і7’ іі/каі’
огоатріад ііі'оца Ларібт, хаі <іоіціоі' /<рі>, <ІЛ7.’ ьліпіі/іоѵ ур'/оі’бд.
Теперь мы уже имѣемъ хорошій русскія переводя, бесѣдъ Фотія,
сдѣланный по исправному изданію под.піпппка. (академика. Паука)
и уже устранившій иедоразумѣпія, вызванныя текстомъ п пере-
водомъ преосв. Портящія. Тамъ приведенное мѣсто передано
такъ: «Пародъ непмопптыіі, пародъ песчптае.мыіі (пи за. что),
пародъ, поставляемый наравнѣ съ рабами, неизвѣстный, но
получившій имя со времени похода противъ насъ, незначитель-
ный, по получившій значеніе» и г. д. *). Какъ нарочно, легкая
неисправность вообще хорошаго перевода, падаетъ именно па,
схххѵі слова —пенменнтый, неизвѣстный. Слово орясоотоі' и по
контексту, и по словоупотребленію не значитъ неизвѣстный,
напротивъ именно ото выраженіе слѣдовало передать по-русски
словомъ «пенменитыіі, незнатный», которое уже истрачено выше
тоже не совсѣмъ кстати1 2). Сели бы Фотій стала, говорить о не-
1) Христіанское Чтеніе, 1882 г., сентябрь-октябрь. Днѣ бесѣды Фотія—
въ переводѣ ііро<і>. Е. ІГ. Ловягппа, стр. 432.
2) Лучше всего значеніе слова іг/гоілгос; у византійцевъ видно изъ одной
юридической статьи, Ерапак-, XI, 35 (ХасЪаііас а І.іиц.чііііаі, Соііее.ііо ІіЬгогит
ішіз Сгассо-Кошапі, р. 05): О/, /іуноюгоі. г<бе /«(ргі'чиов ѵ.аі ралагаі.пііыоаг. іі
'Ъі/поі. Рѣчь идетъ о томъ, какихъ свидѣтелей можно подвергать пыткѣ: только
незнатныхъ (Іпнпіііоіев). ’Аі/агі'ід— темный, невидный. Па сей разъ иереводт,
правильнѣе у преосв. Порч-ирія (Четыре бесѣды ‘Готіл, стр. 16—18), хотя
своимъ неудачнымъ чтеніемъ текста и введеніемъ въ него русскихъ молоти.н,-
щиковъ, будто бы убитіяхъ въ Константинополѣ, оігь быль виновникомъ заблу-
жденія не только для Д. II. Иловайскаго, по и для Е. Е. Голубинскаго (Исторія
Русской церкви, I, 20): послѣдній писалъ уже послѣ болѣе исправнаго изданія
Бесѣдь академикомъ Пауком ъ. По повторяемъ того, что мы объ этомъ говорили
пь 1878 году <въ мартовской книжкѣ Жури. Мни. Пар. 11р., отд. 2, стр. 175 сл.>.
О І’.ѴСГІЮМЪ НМГНІІ И І’УІ (КОМЪ II ЛІІІІ.ІГВШ.
СХХѴІІ
извѣстности Гуси ранѣе 865 года, то онъ впалъ бы въ явное
противорѣчіе съ са.мплть собою. Переходомъ къ нашему второму
пункту — къ вопросу объ негорпческоіі дѣйствительности рус-
скаго нашествія па Г1а.<магонскііі берегъ и Амастрнду, о кото-
ромъ говорится въ /Питіи Георгіи.
'Грудію предположить, чтобы въ рѣчи, погорая произноси-
лась предъ гробомъ недавно сыиічавшагося святителя и въ при-
сутствіи бывшей его паствы, ('охранявшей ві. памяти событія
недавнихъ лѣтъ, ораторъ могъ допустить себѣ созданіе совер-
шенно вымышленной обстановки для чуда, приписываемаго по-
чившему, такой обстановки, какая явно бы обличала неправдо-
подобіе новѣетвоваііія. Тяіюіі сравни пхіыю трезвый ораторъ,
какъ авторъ похвалы Георгію, не сггі.гь бы разсказывать о на-
шествіи враговъ, подобнаго которому никто изъ мѣстныхъ жи-
телей не помнилъ п не слыхивалъ. Необходимо прознать по только
извѣстность 1’усп въ • современной автору Нашла геніи, по и
дѣйствотелыюсть такта нашествія па окрестности АмастрііДЫ.
если не ранѣе, то въ промежутокъ между кончиною святаго и
временемъ написанія похвалы ему. Здѣісь насъ опять ожидаютъ
рѣзкія возраженія. Какъ возможно допустить, чтобы такой
важный тактъ, какъ нашествіе прежде неизвѣстныхъ пли во
всякомъ случаѣ, небывалыхъ враговъ, остался не о смѣченнымъ
въ византійскихъ хроникахъ, особенно если нашествіе коснулось
Мраморнаго моря п слѣдовательно (?) самой столпцы? Какъ воз-
можно, чтобы объ атомъ и въ русскомъ преданіи по сохранилось
ни малѣйшей памяти? Па. зто мы отвѣчаемъ, что мы, прежде
всего, не видимъ необходимости преувеличивать размѣры событія,
о которомъ говорится въ житіи Георгія: нашествіе па Амастрнду
и берега Патлагопіи могло быть мѣстнымъ и частнымъ тактом ь,
разбойническимъ набѣгомъ, о которомъ панелямъ Константино-
поля не было необходимости много заботиться. Что же касается
молчанія русской лѣтописи, то не лишнее припомнить, что въ той
ея части, которая составилась помимо византійскаго вліянія и
передаетъ старинное мѣстное преданіе, все-гаки говорится о
князѣ Полянскомъ Кіѣ, ходившемъ къ Цесаріограду. Сверхъ того,
нужно замѣтить, что пи въ русской лѣтописи, пи въ византій-
скихъ хроникахъ да,же за. вполнѣ историческое время пѣгъ исчер-
ВХ XXVII
СХХѴ1И 1ШВДККІК ВЪ ЖІПЧК СВ. ГГЮГГШ лмлстгпдскаго.
пинающей іюшюты отіюситеяыю пнтерссуюіц.'іго н.-іеь пункта.
]І .за іюздвѣіішее в]м'мя были такія столкновенія Гуси съ Впзіш-
тіскк которыя осталюъ ие отмѣченными въ русской лѣтописи, и
наоборотъ - — въ русской лѣтописи і оворп гся о такомъ походѣ, на.
Византію, іюгорый совсѣмъ неизвѣстенъ византійцамъ. Слѣдова-
тельно, легко можно допустить и такое нашествіе, которое оста-
нется неизвѣстнымъ н тѣмъ, и другимъ. Вь византійскихъ хро-
никахъ пѣтъ, можно сказать, ни малѣйшаго намека на походъ
1Рита., по изъ итого еще не слѣдуетъ, что въ основаніи соооіцені»,
столь разукрашеннаго легендарными подробностями, не лежало
каыио-шшудг, дѣйствительнаго «такта'). Вь русской лѣтописи
пѣть даже простого упоминанія о родственникѣ великаго князи
схххѵш Владимира (святаго), который около 1025 года пробрался въ
Пропонтиду, сопровождаемый дружиною въ 800 человѣкъ.
имѣлъ столкновеніе съ византійскою «ілотиліей въ Дарданеллахъ
и, несмотря на. попытки преградитъ ему дорогу, достигъ до
острова. Лемноса, гдѣ наконецъ съ нимъ справились не только
при иомоииі оружія, но п посредствомъ хитрости8). Въ житія па-
тріарха. Пгиатія, написанномъ Никитою Па<і>лагонскимъ(см. выше.
<тр. ХХШ и (311), два раза, говорится о Русскихъ, разорившихъ
монастыри и церкви па островѣ Теревішоѣ и другихъ сосѣднихъ
изъ группы Иринкино (—1 Ірпнцевыхъ) па. Мраморномъ морѣ.
По связи, вь которой стоить зто сообщеніе, фактъ приходятся
па 8<>1 годъ, и. можетъ быть, только извѣстное традиціонное
ученіе о началѣ русскаго имени заставляетъ большую часть
изслѣдователей настаивать на пріуроченіи его къ походу Аскольда,
и Дира, относимому къ «Чбб году3|. Въ сущности нѣтъ ничего
1) ИѣьоторыіІ намекъ на то, чті» у визаптііщсв’ь существовало извѣстіе о
походѣ Олега, можно усматривать развѣ только у Симсона магистра въ зага-
дочномъ мѣстѣ о Дрпмптахъ и еІѴ>д ті.род о</о6ооб (р. 707 Вони.): оно стоитъ
именно тамъ, гдѣ слѣдовало бы стоять разсказу о походѣ Олега, предъ собы-
тіями 11(14 года. Любопытно, что сообщеніе о названіи Руси Дромнгами. къ кото-
рому привязано темное мѣсто о сильномъ пли быстрымъ Россѣ, повторено при
походѣ Игоря (р. 746), но съ исключеніемъ вставки.
2) Содігѵ.н. II. 47& к»р
3) Раіг. яг., 145, 516. 552. Кше Вапсрь выразилъ иредпо.ипкепіе, что Ни-
кита сдѣлалъ ошибку, « мѣиглвъ второе изгнаніе II снятія гъ третьимъ. Акаде-
микъ А, А, Куниьь, который держится тоги же мнГ.вія, обѣщалъ посвятить
вопросу особое разслѣдованіе, по ои»> еще не появилось. За- раздѣльность набѣга
па острова Ирпиыіііо отъ иашегтвін Асполь/гд стоить Гергснрётеръ, тща-
О П'ССКОМЪ ИМЕНИ И РУССКОМЪ плші-.ствш.
СХХІХ
невозможнаго ві, ппп>, что осадѣ ІІонсгапппнню.ія Русскими
предшествовали ихъ смѣлые грабительскіе набѣги иа Мало-
азіатскіе берега Пейта., своего рода, рекогпосцировіаі, какъ это
представлялъ себѣ и Д. II. Иловайскій (см. ві.іиш, стр. VII), и что
они могли даже достигать Мраморнаго моря и окрестностей сто-
лицы. Нужно помнить, что проходъ чрезъ узкія порота Босфор-
скаго пролива не охранялся тогда Гурецкими пушками и батта-
рсчіми но обѣимъ сторонамъ теченія, а развѣ только таможенною схххіх
заставою въ извѣстномъ пунктѣ и стражею при маякѣ, освѣщав-
шемъ и тогда входъ въ проливъ со стороны Чернаго моря. При
недостаткѣ бдительности, въ случаѣ отвлеченія впзапгійскпхь
морскихъ силъ вт> другую сто ролу, русскія однодеревки могли
достигнуть самого Золотого Гога, не встрѣтивъ серіозной пре-
грады, и затѣмъ предъ пимп стояли высокія и крѣпкія стѣны
города; нуженъ былъ особенный припадокъ варварской дерзости,
чтобы покуситься иа осаду ихъ, иначе — что мѣшало продолжать
но островамъ и берегамъ Пропонтиды грабежъ, начатый въ
Босфорѣ?
Въ такомъ лмеппо смыслѣ можно понимать разсказъ Ама-
стридскаго житія о разбойническомъ набѣгѣ Русскихъ, начав-
шемся отъ Пропонтиды (см. выше, стр. ХЬ и стр. 64 текста).
Такъ какъ о Константинополѣ, о столицѣ ничего не сказано, то
и пѣть основанія думать, что предпріятіе въ то же время угро-
жало ея стѣнамъ. Авторъ говорить только о Пропонтидѣ и, ко-
нечно, не даромъ умолчалъ о Константинополѣ, который всего бы
скорѣе представился его воображенію, если бы къ тому былъ у
него какой-либо поводъ и ие было основаній оставить его въ
сторонѣ. При томъ, если держаться буквальнаго смысла выра-
женій агіограФа, то и самая Пропонтида была только исходнымъ
телыю провѣрившій всю хронологію событій, излагаемыхъ у Никиты (ель Рію-
ііпв, I, 421. 531). Е. Е. Голубинскій (Исторія Русской церкви, I, 21) слѣдуетъ
Гсргеирётору въ томъ отношеніи, что относитъ разореніе монастырей Игнатія
къ 801 году или къ началу 862, но отступаетъ отъ неіо ль томъ, что комбини-
руетъ разсказъ Никиты съ лѣтописнымъ, пршшліая п для похода Аскольда 861
или 862 годъ, тогда какъ, по Гергсвретеру, послѣдній представляетъ особое
событіе, не упомянутое въ житіи Игнатія и помѣщаемое между 864 и 865 го-
домъ. Ожидая изслѣдованія Л. А. К-уилка, мы чока, воздерживаемся высказать
опредѣленное мнѣніе.
IX
СХХХ ВВЕДЕНІЕ ВЬ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМЛСТГ1ІДСКЛГО.
пунктомъ, іегпіішіз а. цно, для русскихъ враждебныхъ дѣйствій, а
ого представляется довольно страннымъ, когда, мы сообразимъ,
что Мраморное море долженствовало скорѣе оказаться наиболѣе
отдаленною гранью, послѣднимъ предѣломъ, за который русскія
однодеревки вообще по .заходили, кромѣ одного исключительнаго
и особеннаго случая (разумѣется анпзодь 1025 года). Ничто не
мѣшаетъ понимать текстъ такъ, что выраженіе Пропонтида
употреблено здѣсь въ болѣе широкомъ смыслѣ, при которомъ въ
нее включаются и Босфоръ съ Дарданеллами, пли даже въ зна-
ченіи нарицательномъ, соотвѣтствующемъ этимологическому со-
ставу слова, вь значеніи «предморья». Примѣры того и другого
словоупотребленія встрѣчаются въ византійской ли тературѣ. Когда
Босфоръ обозначается Фразою Атева Пуологпііос; (узкое мѣсто
схь Пропонтиды •— у Носима), ’Лпілйоѵд ІЦюлѵттідод (верхняя
часть Пропонтиды — у Евч-рсмія), когда выраженіе Пропон-
тида у одного писателя (у Генесія, ]>. 102) замѣняется у дру-
гого (у Кедрина, II, 174) выраженіемъ Ітеѵбѵ (узкое мѣсто),
означающимъ обыкновенію Босфоръ, то здѣсь Босфоръ считается
частью Пропонтиды; точно гакъ же Проиоіітлда. внѣ Евкспи-
скаго понта, отличающаяся быстротою своего 'теченія (і) ІІро-
люі/гід і/ той Еѵ&ігоѵ лоѵтоѵ), есть не что иное, какъ Бос-
форскій проливъ1). Объ извѣстномъ неудачномъ кандидатѣ па
русскую митрополію послѣ кончины Алексѣя, архимандритѣ
Митяѣ, говорится въ русскихъ лѣтописяхъ, что онъ умвр'Ь во
время своего плаванія вь Царьградъ, ие достигнувъ греческой
столпцы, хотя уже въ виду ея. «И бысть уже пренлавающимъ
пучину морскую, яко и Царьградъ бѣ видѣти, тогда внезапу
1) ІІоЛвд І'(?о/ютод гоі' /Ъ’ог гмі то>> Лброѵ
Лё/ол' ’.І і'сЫЛоі'р ягітгііЛа Ііуояоѵгідоь-
(Еиріігает. Не раіііагсЬія, р. 411
Воли., ѵсгв. 10254—7).
Ѳеодосій Ме.литипіоті, (Маі, І’аСгиіи Лоѵа ВіЫіоІІі., VI, 508), сравнивай
жизнь человѣческую сь теченіемъ морскихъ волнъ, указываетъ, что на моряхъ
существуют ъ различные проливы, отличающіеся Курнымъ характером ъ: проливъ
Тирренскій опасенъ своими тѣснинами, а Пропонтида внѣ Епкспнскаго понта.—
быстротою своего теченія: і/ ]Іоолоутіс; >/ і^<’> тоб ядѵгоѵ. <!р. Еояііп.,
р. 30,10 МсвДеІвя.
О РУССКОМЪ ИМЕНИ И РУССКОМЪ НАШЕСТВІИ.
СХХХІ
разболѣся Митяй» (Ноли. собр. русск. лѣтоп., ѴП1, 31). «И лро-
идоша, до моря КаФиискаго. И бысть близь города, яко видѣти
Царьградъ, и ста корабль, мимо его пдуіцп міюги корабли, и
шіезапу (умре) въ корабли Митя» (гамъ же, XV, 440). Итакъ,
Мітііі скончался во время плаванія по Босфору. Греческій до-
кументъ, описывающій то же самое событіе, выражается о
смерти Михаила (Митяя), что онъ умеръ, плавая въ Пропонтидѣ,
такъ что на другой день могъ бы войти въ гавань1). Не слѣ-
дуетъ думать, что между русскимъ и византійскимъ источниками
существуетъ противорѣчіе: вся сила въ томъ, что Пропонтида,
означаетъ у Грековъ также, и проливъ Іѵонстлнгипонольскій. схіл
Есть двѣ Пропонтиды, гласит ь византійская глосса: одна у
Абидоса, другая при Іеронѣ и ІІсаммаоіи1 2). Абидосъ,
какь извѣстно, находится при Геллеспонтѣ или Дарданеллахъ,
а. Іероп ь есть ттчіерешпій Аішдоліі-кавакъ па Босфорѣ, ближе
кь Черному морю; Псаммаоіоиъ же соотвѣтствуетъ нынѣш-
нему кварталу и воротамъ Стамбула, носящимъ названіе Са-
магіа-калесси, южпѣе стрѣлки Сераля. Итакъ, одна, изъ Проион-
тпд'ь равняется проливу, соединяющему Черное море съ Мра-
морнымъ. Когда, историкъ Дука говорить (р. 144 Воші.) о
проливѣ Пропонтиды при священномъ устьѣ(тов гцд
ІІіюлоггідод той /срой птоціоѵ хашІаРмѵ), то онъ слѣдуетъ
именно такому словоупотребленію, разумѣя под'ь Пропонтидою
Босфорскій проливъ съ Ісрономъ, за что и получилъ отъ новѣй-
шаго комментатора упрекъ за склонность къ вульгарному народ-
ному языку (р. 585). Кслп слово Пропонтида употреблено въ
пашемъ памятникѣ (въ Житіи Георгія) въ такомъ же смыслѣ,
то въ немъ уже не будетъ заключаться пи малѣйшаго намека па.
1) Лсія раігіагсііаі. Сопяіапііп., II, 121 (№ 404): ОГ'.гсі упу і'.гі/Зас т/Д
/ІноіЛібо^ пйг зпіЛемі’, <1ЛЛ’ і‘гі гі/ѵ //рояоггпМі ,і((7Ъ)Г гід ті)і‘
аѵціоѵ ииійуеоОиі, гбг [ііоѵ аліЛшеі’.
2) Сакаіок- іігЬіит, <ціае потеп тиіаітиіі (Гагііюу, Нісгосіія йупесііетиз,
Вего!., 1866, АрретІ., р. 312): Ноолоѵгібіг)і/о, і/ /<ііг хгсга гі'/г ДІЩМоі', у бі
хаіа го Ѵсу'О' Фадиійоі'. Глоссапѣсколі.ко напоминаетъ мѣсто Прокопія
(Агсаііа, 25, р. 152,22 Найту), гдѣ говорится о двухъ проливахъ Византіи,
одномъ па Геллеспонтѣ при Абидосѣ и Гостѣ, другомъ — при устьѣ Квксипскаго
понта, которое называется священнымъ: л.орйр.в> <1йо лх<ігг'у<і>»7еѵ Вѵ^іі’гіоо
ёпгоѵ, «геуо^* /сы» С</> ^ЛЛі/олбітоѵ (І/крі Уі/огУо' гг хш ".ІроЗог, б 0/ ду ггг-
уо^ гтп. гой осо/іосо^ топ ѵоо хпЛгнугЁі'оп 7/бггоо, об іо *7г<нн'бгоіиі^ЕГссі.
IX*
СХХХ1І
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМЛСТРІІДСКЛГО.
прохожденіе русскихъ судовъ мимо Золотого Рога, мимо слѣпъ
столпцы, а просто будетъ идти рѣчь о частномъ набѣгѣ, въ ко-
торомъ Русь начала свой грабежъ у Босфора, при входѣ въ Кон-
стантинопольскій проливъ, и потомъ, держась берега, достигла
Амастрпды. Еще болѣе общее значеніе придано слову Пропон-
тида. въ житіи СтеФана Новаго, то есть, въ такомъ памятникѣ,
который относится по времени написанія къ началу IX вѣка, и,
слѣдовательно, къ топ же эпохѣ, какъ и Амастрндское житіе но
своему содержанію. Перечисляя мѣста, въ которыхъ правовѣрные
могутъ находить убѣжпіце отъ гоненія иконоборнаго царя, Сте-
фанъ указываетъ па сѣверные берега Чернаго моря, па области,
схъп лежащія по Пароепіііскому (Средиземному) морю, гдѣ прости-
рается іожпып заливъ (Адріатическій), и наконецъ на, нижнія
части Ливійской провинціи, отъ Сплея до Спкп вмѣстѣ съ вод-
нымъ пространствомъ самой Пропонтиды, островомъ Ки-
промъ и противоположнымъ берегомъ до Трпполпса1). Очевидно,
что здѣсь выраженіе «Пропонтида» просто означаетъ часть моря,
вдающуюся въ материкъ, въ данномъ случаѣ — пространство
(уголь) ось оконечности Лпкіп до сѣверныхъ краевъ Палестины,
до Трпполпса и Тира со включеніемъ острова Кипра. По аналогіи
съ этимъ въ Амастридскомъ житіи могло быть такимъ выраже-
ніемъ обозначено взморье отъ рѣки Сапгарія до Амастрпды.
Если мы будемъ понимать русское нашествіе па Амастрпду
какъ мѣстный и частный набѣгъ, то уже ие останется ни малѣй-
шаго основанія удивляться, что на такое собы тіе не встрѣчается
намека въ бесѣдахъ Фотія, сказанныхъ по поводу осады Кон-
стантинополя въ 865 году. Патріархъ прежде всего имѣетъ въ
виду свою ближайшую паству, грѣхи которой, вызвавшіе не-
бесный гнѣвъ, онъ обличалъ и ранѣе въ своихъ проповѣдяхъ:
разумѣется населеніе столпцы, которое въ данный моментъ на-
ходится въ ужасѣ. Правда, онъ представляетъ событіе внезап-
нымъ, неожиданнымъ, чрезвычайнымъ, неслыханнымъ, возвра-
щается къ этому признаку нѣсколько разъ и во второй рѣчи. Пи
1) Ѵііа Я. Яісрііапі Липіогіз (Рліг. До’., 100, 1117): і'пі)-’ оте хаі. га хагібѵга
тГ/с; Ді'хіоіі' блао/шс <ст<і тс І’іЛі'оа (УѵШоѵ), ДЪхі/ц-, хаі га хаг’ аѵт)/ѵ гі/і’
11оало ѵг і'да лА/Л/иіі'а, і/ п: Хас га :гап^; ііі’г/хоіі, і іид 7’(Л.'Го-
каі Ті'иніѵ хаі "/«'ілі/с.
О РУССКОМЪ ИМЕНИ И РУССКОМЪ НАШЕСТВІИ.
ОХХХІІІ
тамъ, ни здѣсь въ виды оратора, но входило смягчать и умалять
значеніе событія в'ь смыслѣ кары Божіей грѣшному городу, вы-
ставляя па. видь какіе-либо прецеденты, задавая себѣ и внушая
слушателямъ вопросъ, пе было ли въ прошедшемъ чего-либо
такого, что уже подготовляло возможность появленія дерзкихъ
варваровъ предъ самою византійскою столицею. «Чѣмъ страннѣе
и ужаснѣе и неожиданнѣе на.шествіе нахлынувшаго парода,тѣмъ
болѣе обличается чрезмѣрность (нашихъ) согрѣшеніи», вотъ его
основная мысль, выраженная его собственными словами. Рѣчь схі.ш
Фотія пе есть дипломатическій документъ, исчисляющій накопив-
шіяся обиды, припоминающій всѣ оскорбленія, нанесенныя въ
разное время и въ разныхъ мѣстахъ христіанскому государству
этими Росъ; это пе есть также историческая записка, объясняю-
щая всѣ отношенія правительства, кт. малоизвѣстному темному
народцу, недавно появившемуся па. горизонтѣ сѣвернаго варвар-
ства. Существуютъ ли, пѣтъ ли въ обѣихъ рѣчахъ намеки па
прошедшее, во всякомъ случаѣ изъ умолчанія нельзя дѣлать та-
кихъ заключеній, что ранѣе 865 года въ Византіи пе имѣли ни-
какого повода обвиня ть Русь въ какихъ-либо предшествовавшихъ
нападепіяхі. па византійскія владѣнія. (Ср. А. А. Кунпкъ,
Мёіан^ез гивзез). Въ обѣихъ бесѣдахъ, весьма печуждыхъ рито-
рическаго иаооса, большую роль играетъ антитеза, заключаю-
щаяся въ сопоставленіи величія царственнаго града и ничто-
жества. враговъ, которые подняли противъ него < вой руки. «О го-
родъ, царствующій почти падь всею вселенною, какое войско,
не обученное военному искусству и составленное изъ рабовъ,
глумится падь тобою, какъ бы падь рабомъ! О городъ, укра-
шенный добычами многихъ народовъ, какой пародъ вздумалъ
обратить тебя вь свою добычу! О городъ украшенный, воздвиг-
нувшій множество памятииковч, побѣды падь врагами Европы и
Азіи и Ливіи, какъ теперь простерла па тебя копье варварская
и низкая рука, поднявшись поставить памятникъ побѣды падь
тобою» и т. д. Этотъ мотивъ, столь рѣзко выдающійся въ первой
бесѣдѣ, постоянно возвращается и во второй, какъ это отчасти
можно видѣть изъ мѣстъ ранѣе приведенныхъ (см. выше,
стр. СХХѴ сл.). Такимъ образомъ, если патріархъ Фотій ищетъ
причины событія, то онъ находить ее очень близко въ порокахъ
СХХХІѴ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМЛІ ТГИДСКЛГО.
п грѣхахъ своей паствы, которая его слушаетъ, то есть, жителей
Константинополя; если хочетъ представить сильнѣе трагизмъ пли
ужасъ событія, то, въ виду теперешняго униженія, припоминаетъ
прежнюю славу византійской столицы. Онъ почти не выходить
изъ этого кругозора, ограничиваемаго стѣнами Константинополя;
схыѵ все другое близкое п отдаленное дожить внѣ этого кругозора.
Итакъ, если изъ умолчанія и намековъ Фотія можно выводить
какія-нибудь заключенія, то развѣ только то, что Русскіе ранѣе
произнесенія бесѣдь дѣйствительно никогда пе осаждали самой
столицы византійской. Ито же касается блпзкпхт. л отдален-
ныхъ греческихъ провинцій въ родѣ какоіі-шібудь ІІа-ьлагопіи,
то вопросъ о возможномъ сравнительно давнемъ знакомствѣ ихъ
съ русскими пиратами а купцами пе только пе представлялся
Фотію, но даже мѣшалъ бы его ораторскимъ намѣреніямъ.
Только въ одномъ мѣстѣ, по очень глухо, намекнулъ онъ о ка-
кихъ-то прежнихъ отношеніяхъ имперіи къ Русскимъ, и намекъ
этотъ легко можетъ быть объясняемъ въ такомъ смыслѣ, что
когда-то гроза романскаго оружія (— имени) заставила Русскихъ •
остановить свой грабежъ пли насиліе. Перечитывая всѣ мѣста,
которыя отмѣчаются какъ особенно знаменательныя въ смыслѣ
отрицанія какихъ-либо предшествовавшихъ нападеній па визан-
тійскія владѣнія со стороны Руси, мы никакъ пе можемъ оты-
скать въ Н11ХЧ, такого значенія. «Посему пародъ вышелъ отъ
страны сѣверной (Ладд ало /Уорргс, Іерем. 6,22),
устремляясь какъ бы па другой Іерусалимъ, и племена подня-
лись отъ краевъ земли» и т. д. (все изъ пророка Іереміи —
Ііошіііа I, р. 203 8цц. ей. Маасѣ). «Горе мнѣ, что я дожилъ
до этихъ несчастій, что мы сдѣлались посмѣшищемъ у со-
сѣдей нашихъ, поруганіемъ и посрамленіемъ у окружаю-
щихъ насч> (Псал. 78, 4), что неожиданное нашествіе варваровъ
не дало времени возвѣстить о пемь» (1, р. 208, 1—4 п далѣе,
о внезапности нашествія, несмотря на отдаленіе). «Падь нами
теперь разразилась приключившаяся бѣда, какъ явное обличеніе
нашихъ прегрѣшеній; подлинно опа совершенно не похожа на
другія нападенія варваровъ, по и нечаянность нападенія, и не-
обычайная быстрота его, и безчеловѣчіе варварскаго племени, и
жестокость дѣйствій доказываютъ, что этотъ ударъ, какъ молнія,
О РУССКОМЪ ИМЕНИ 11 РУССКОМЪ НАШЕСТВІИ.
схххѵ
ниспосланъ былъ съ неба.» (П НошіІ., р. 216, 12 жрр). «Чѣмъ
страшнѣе и ужаснѣе и неожиданнѣе нашествіе нахлынувшаго
парода., тѣмъ болѣе обличается чрезмѣрность нашихъ іц>еі'і)ѣ-
іиепій, и, съ другой стороны, чѣмъ онъ шчімешггѣс, незпачп- схьѵ
телыіѣс и неизвѣстнѣе до нашествія на пасъ (то есть, Царь-
градъ), тѣмъ большая надаетъ на насъ тяжесть посрамленія»
(р. 217, 15 ы|і[.) : ді (и/аіѣд, (іаіі/чп1 хиі /ч]6е (лбхді
ті/д хаО’ іці.йп> сагАсооищ уі.ѵюояб/іеѵоі'. Другое параллельное
мѣсто, гдѣ говорится о безславіи и малоизвѣстноеги Гуси, мы
уже приводили, и знаемъ, какой смыслъ нужно соединятъ съ та-
кими выраженіями, во всякомъ случаѣ преувеличенными и не
соотвѣтствующими исторической дѣйствительности. По, кажется,
можно заключить, что въ бесѣдахъ Фотія пѣть ничего такого,
что доказывало бы совершенное незнакомство малоазіатскихъ
греческихъ провинцій съ Русскими и невозможность предполо-
женія о набѣгахъ со стороны послѣднихъ на побережья Чер-
наго моря.
Что касается сходства, подробностей въ разсказѣ Житія объ
амастрпдскомъ нашествіи съ подробностями о походѣ Аскольда,
въ 865 году, то очевидно, что сходство это очепъ малое и болѣе
близко къ совершенному различію. Такъ пли иначе, и Фотій, и
Логооетъ (продолжатель Амартола = Левъ Грамматикъ) гово-
рятъ о Константинополѣ какъ объектѣ предпріятія, а въ Житіи
именно Копстаптшюиоля-то, самаго главнаго, и пѣтъ. Съ другой
стороны, въ хроникахъ и въ бесѣдахъ пѣтъ упоминанія пи о
ПаФлагоніп, ни о сосѣднихъ приморскихъ областяхъ. Правда,
у продолжателя ОеоФапа (р. 196 Вопи.) говорится о Поигѣ
Евксипскомъ, по въ данномъ случаѣ подъ Понтомъ, который уже
не былъ по настоящему Евкспнскпмъ (не былъ радъ гостямъ:
этимологическая игра словами) и который жгли Русскіе (гог
ѵе ІІдѵтоѵ аѵѵбг, об /(і/г хаі гбі' Ей&іѵог, хатеш/іяда), прежде
чѣмъ осадили столпцу, ничего другого нельзя разумѣлъ, кромѣ
близкихъ къ столпцѣ береговъ босфорскаго пролива, — тѣхъ
самыхъ мѣстностей, которыя у другихъ обозначаются какъ про-
странства «внутри іеропа» (егбот той Чецоѵ = Анадоли-Кавакъ).
Скплицій (а за нимъ Кедринъ), какъ это извѣстно и какъ это
обнаруживается при ближайшемъ сличеніи подлежащихъ мѣстъ
СХХХѴІ ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМЛСТГИДСКЛГО.
въ обѣихъ хроникахъ, пользовался пе продолзкателемъ Амартола,
пе хроникою Логооста, а именно продолжи гелемъ Ѳео-і-ана, и
схілі вслѣдъ за нимъ построилъ совершенно неловкую траву (Се (1 го и.
II, 173 1’онп.), что Гусь опустошила внутреннія части
Евксипа и все его побережье (та ёѵтдс Ей&іѵоѵ хаі паоаѵ ті]ѵ
аѵгоѵ ла^аЛюг); по у .итого поздняго компилятора напрасно
было бы искать какихъ-либо лишнихъ Фактовъ пли даже наме-
ковъ па лишнія подробности, какъ бы таковыя ни были жела-
тельны. (Ср. А. А. Куппкъ, Мёіаіщез гпвзев, р. 11).
Въ свѣдѣніяхъ о походѣ Игоря дѣйствительно есть одпа
чорта, аналогичная съ разсказомъ Лмастридскаго Житія, именно
упоминаніе о ПаФлагопіи, въ составъ которой, какъ мы знаемъ,
входила и Амастрнда. Въ византійскихъ хроникахъ зтоіі черты
собственно пѣтъ, по опа находится въ повѣствованіи русской
первоначальной лѣтописи, которая въ дачномъ случаѣ вовсе не
•представляетъ буквальнаго сходства съ извѣстными намъ редак-
ціями продолжателя Амартола, а какъ будто все болѣе суще-
ственное заимствуетъ изъ другого источника, удержавъ только
подробности о жестокостяхъ Русскихъ надъ плѣнными: ати по-
слѣднія все-таки взяты у продолжателя Амартола. Теперь тотъ
другой основной источникъ отыскался: вся основа лѣтописнаго
разсказа оказывается па лицо въ Житіи Василія Новаго, въ
сообщеніи его ученика объ одномъ его видѣніи. «Иже придоша
и ириплуша и почапіа воевати Впоипьскіа страны, п вое-
ваху по Понту до Ираклпа и до ФаФлагопьски .земли,
и всю страну Пикомпдійскую поплѣпивше». "Еср'Оаааѵ дё
хаі тоѵ сРі/1а, падехтеіѵаѵтвд та хдоѵаа (= х.оѵооа) аѵтыѵ
/іе/оі ІІбттоѵ 'Ппахів.іас; хаі Па<р2,ауоѵіа$, апаааѵ дё ы/р агро-
ті]уи}а ^тіяо/о]8і-1ад <5геЛі7бі'Г₽д. (Они пробрались до Ривы, простирая
набѣги до Понтійской Гсраклеи и ПаФлагопіи и пройдя всю Пи-
комидіііскую область). — Географическія названія слѣдуютъ въ
томъ же порядкѣ, и весь текстъ буквально сходенъ, исключая
того, что въ лѣтописи вмѣсто рѣки І'пвы названа провинція, въ
схьуіі которой она, протекаетъ1). По если упоминаніе о ПаФлагопіи въ
1) Доселѣ по изданный отрывокъ изъ полно!! редакціи Житія Насилія Но-
ваго по рукописи Московской Синодальной библіотеки (№ 249) напечатанъ
акад. Л. II. Веселовскимъ въ январской книжкѣ Журнала Министерства
о РУССКОМЪ ИМЕНИ И ГУН НОМЪ НАШЕСТВІИ.
схххѵп
исторіи нашествія при Игорѣ получило теперь еще большую
историческую достоверность, то, съ другой стороны, еще яснѣе
сдѣлалось по ходу разсказа вь новомъ греческомъ источникѣ, что
при означенномъ нашествіи Гусь совсѣмъ пе достигла Царьграда
и никакъ не видѣлаііроііоптпды, если подъ нею разумѣть Мр*ч-
морпос море, между тѣмъ въ Амастрпдскомъ Житіи Пропонтида,
служитъ точкою отправленія для военныхъ дѣйствій Руси. Послѣ
того, какъ при Ісропѣ имъ былъ прегражденъ путь па морѣ,
Русскіе высаживались отдѣльными отрядами па европейскіе и
азіатскіе берега Босфора. и направлялись внутрь: па азіатской
сторонѣ оші успѣли пробраться довольно далеко, до Гераклеп
Понтійской и до самой Па-влагопіи (въ глубину провинціи и до
Лмастрпды опп все-таки, кажется, пе проникали); здѣсь па су-
хомъ пути э ти о гряды были разбиваемы поодиночкѣ; между тѣмъ
дѣло рѣшилось и въ проливѣ сожженіемъ, потопленіемъ и раз-
сѣяніемъ русской флотиліи. Итакъ, если сопоставлять разсказъ
Амастрпдской легенды съ данными похода Игоря пе но одной
только частности, то, ради предположенія о «тактическомъ то-
жествѣ содержанія, подъ Пропонтидою Житія опять-таки при-
дется разумѣть не Мраморное море, а именно проливъ Бос-
форскій, какъ мы это принимали для себя. Ио вмѣстѣ съ этимъ
исчезаетъ одно важное преимущество, какое соединено было бы схі.ѵіи
съ пріуроченіемъ Амастридскаго сказанія къ нашествію Игоря,
Народнаго Просвѣщенія за 188!) г. <отд. 2, стр. 85 и въ Разысканіяхъ вь
области русск. духовнаго стиха, вып. 5-ый (Сборникъ отд. русск. яз. и слов.
т. 46), прплож., стр. 67>. Что разсказъ русской первоначальной лѣтописи посред-
ственно или непосредственно заимствованъ отсюда, видно не только изъ сдѣлан-
наго въ текстѣ сопоставленія, по также изъ дальнѣйшаго сходства въ порядкѣ
повѣствованія и въ совпаденіи мелкихъ подробностей; какъ сказано, нужно
только исключить въ лѣтописи вставку о жестокостяхъ падь попадавшимися
въ плѣнъ Греками, что буквально сходствуетъ съ текстомъ продолжателя въ
хроникѣ Амартола. Рѣка Рпва встрѣчается въ той же Формѣ въ Житіи
св. Ипатія (Асіа бапсіопші Ліиііі, IV, 227 <= СаІІілісі <1е ѵііа 8. Нураііі ІіЬег,
р. 96>): ѵ іі/ѵ сгбоі’ %<’>риѵ т<~>ѵ о:тоѵ ;<иіб 'Рі.Чад і'огіѵ
.тоти/Ые. Очевидно, это есть древній которыіі два раза упомянуть у
Аполлонія Родосскаго (Аг^опаиііса, И 349. 652), а также у Діонисія ІІе-
ріигита (762); у латинскихъ писателей: ІІЬеІіаа (у Авіеиа, Иезсгірііо огіііа,
963 н у Плинія, Піяі. Цаі., VI, 1,3), теперь иа картахъ Рпва (Кіѵа). Трудно
допустить такое знаніе гсогр.ъып у составителя русской первоначальной лѣто-
писи, чтобы ему приписать замѣну рѣки Рнвы Лиоиш’ей; по позволительно пред-
полагать, что существовала такая греческая редакція продолжателя къ Амар-
толу, въ которой уже были отступленія ото. дошедшаго до пасъ текста.
СХХХѴШ ВВІДЕШЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ ЛМЛСТРИДСКЛГО.
преимущество, состоящее въ объясненія выраженія Пропон-
тида въ его болѣе обычномъ и простомъ значеніи. Понятно, что
мы считаемъ себя въ правѣ оставить въ силѣ тѣ соображенія,
какія мѣшали намъ отнести Лмастрндскос Житіе но времени
написанія ко второй половинѣ десятаго вѣка.
Описаніе религіозныхъ обычаевъ Гуси въ пашемъ Житіи
заключаетъ въ себѣ, конечно, любопытныя черты, хотя было бы
тщетною и неразумною попыткою рѣшать на, основаніи ихъ во-
просъ о племенномъ происхожденіи ея. Авторъ Житія говорить
о человѣческихъ жертвоприношеніяхъ, которыя совершались вар-
варами, опустошившими окрестности Амастрпды. «Хра.мы ниспро-
вергаются, святыня оскверняется; па мѣстѣ ихъ алтари, безза-
конныя возліянія и жертвы, то древнее таврическое избіеніе
иностранцевъ, у нихъ сохраняющее свою силу: убійство дѣ-
вицъ, мужей и женъ (точнѣе: дѣвственныхъ мужчинъ и жен-
щинъ)». Если бы здѣсь рѣчь шла просто о человѣческихъ жер-
твахъ, то не было бы въ этомъ ничего особеннаго. У всѣхъ па-
родовъ въ мірѣ, у Грековъ, Галловъ, Германцевъ, Славянъ и
Литовцевъ существовало воззрѣніе, что кровь человѣческая мо-
жетъ быль наиболѣе угодною жертвою богамъ, отъ которыхъ
зависитъ побѣда па войнѣ, и па, основаніи этого воззрѣнія про-
ливалась человѣческая кровь или для умилостивленія пхъ, пли въ
благодарность — согласно съ ранѣе даннымъ обѣтомъ. Прокопій
(бе Ьеііо СоШ., II, с. 15, р. 218,10 Паиг.) говорить о жителяхъ
Пулы, подъ которою у него разумѣется Скандинавія, что луч-
шимъ приношеніемъ верховному божеству своему оіш считали
перваго плѣнника, взятаго па войнѣ. Іордапъ (Сеііс., с. 5) раз-
сказываетъ, что Готы особенно почитали бога войны, Марса
(= Тіу), который требовалъ человѣческой крови, и поэтому при-
носили ему въ жертву начатки военной добычи, а послѣ одер-
жанной побѣды — всѣхъ плѣнныхъ. Готскій языческій вождь
І’адагайсъ па походѣ, въ Италію (405 г.) обѣщалъ своимъ бо-
гами,, въ случаѣ побѣды, кровь всѣхъ христіанъ, если вѣрить
схых готской хроникѣ Исидора '). Адамъ Бременскій (ІіЬ. ПІ,
1) Ср. о Гсрыуи,сурахъ (Тасіі. Лпиа)., 13, 57), о Саксахъ ($і(1оіі. ЛроІІіп.
ѵр. 8,(>: десятаго изъ числа илТ.шп.іхт, но жребію) и т. д.
О РУССКОМЪ ИМЕНИ 11 РУССКОЙ I, НАШЕСТВІИ.
СХХХІХ
27; інколыі. 113,1,. р. 201) повѣствуетъ о Шведахъ, что во
время религіознаго торжества въ Упсалѣ они приносили въ
жертву по десяти головъ отъ всякаго живого существа, и что
итогъ обычаи держался даже до его времени (въ ХГ столѣтіи).
Титмаръ Мерзсбургскііі и Дудо въ своемъ сочиненіи о первыхъ
нормандскихъ герцогахъ (шкали вт> началѣ XI столѣтія) сооб-
щаютъ намъ то же самое. По паша легенда содержитъ нѣко-
торыя спеціальныя указанія и черты, которыя дѣлаютъ ея со-
общенія болѣе цѣпными. Она, во-первыхъ, намекаетъ па. ксепо-
ктопію, па извѣстное всѣмъ изъ исторіи П-гигеиіп преданіе, что
жители Тавриды (Тавры) приносили въ жертву иностранцевъ,
пристававшихъ къ ихъ берегу: объ этомъ обычаѣ говорятъ
многіе древніе авторы, начиная съ Геродота. Пе безъ основанія
и пе безъ знакомства съ эллинскими мноамп, нашъ агіогра<ъъ
поясняетъ, что собственно въ жертву подразумеваемой дѣв-
ственной богинѣ «закалились» только дѣвицы и дѣвственные
юноши (ладОъгыѵ осрауаі, ащычоѵ те хаі Оі^еііЪѵ). Притомъ,
какъ бы мы пи объясняли слово ге/і&ѵаа, въ немъ высказы-
вается какое-то представленіе о родствѣ пли связи между древ-
ними Таврами п новым ъ варварскимъ пародомъ. Авторъ Житія
хочетъ сказать, что древняя ксеноктопіи остается молодою,
то есть, сохраняетъ свою силу и значеніе у парода Руси; оігь
намокаетъ па непрерывное существованіе этого обычая, извѣ-
стнаго изъ древнихъ преданій и теперь обнаруживающагося
вновь предъ глазами его современниковъ1)- Слова его значатъ
не то, что Гусь возобновила забытый и угасшій обычай, а что сь
опа получила его по наслѣдству, сохранила его. Очень вѣроятно,
что авторъ Житія имѣлъ въ виду другое названіе Русскихъ,
послѣ сдѣлавшееся обычнымъ, то есть, названіе ихъ Тавроскп-
оамп, пли даже, въ видѣ сокращенія, какъ у Льва діакона
1) Глаголъ веЩи употребляется почти всегда въ среднемъ значеніи и по
русски долженъ быть переводимъ словами: «быть молодыми., быть юнымъ, быть
сильнымъ» и т. д. О ксеноктопіи Тявроскпоотп. знаютъ еще Никита Хоиіать
(р. 405 Вопи.) и его братъ Михаилъ Лкомипятъ, который за одного изъ
своихъ друзей, получившаго мѣсто въ азіатской нріі-ІЬиітіііскоіі провинціи,
опасался, чтобы оігь не заразился соотвѣтственнымъ духомъ вслѣдствіе вліянія
противолежащей Тавроскпоіп, гдѣ существуетъ зло ксеноктопіи (то г>/< 7'аеро-
пхѵі)іа$ Яі'ГъторЩсоі’- - и) гЩ’ іевояіоі’йщ кихб)’.- въ изданіи его сочиненіи,
II, 5; ер. 321. II,'144. 215.
0ХЪ ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
(наіір., 1»1». 78 вд.), Таврами, и что это подало ому по-
водъ объяснить ихъ обычаи предполагаемымъ родствомъ съ
Крымскими Таврами. Приношеніе въ жертву именно юношей и
дѣвицъ, повидимому, было дѣйствительнымъ русскимъ обычаемъ,
хотя оно не чуждо было и Германскимъ племенамъ1). Мѣста,
сюда относящіяся, собраны другими изслѣдователями1 2). Памъ
довольно припомнить слова первоначальной лѣтописи: «Прпвожаху
сыны своя и дъщори, и жряху бѣсомъ, оскверняху землю требами
своими и оскверпися кровьми земля» (Лаврепт. лѣтои., стр. 77,
пов. изд.). «Мечемъ жребпіі па отрока и па дѣвицю; па него же
падетъ, того зарѣжемъ богомъ» (тамъ же, стр. 80). Руссы Свя-
тослава, по свидѣтельству Льва діакона (р. 149), «закаляли
муліеіі и женщинъ, согласно съ существовавшимъ у нихъ оте-
ческимъ обычаемъ».
Поклоненіе водамъ и рощеніямъ, па, что нѣсколько разъ ука-
зывается въ пашемъ отрывкѣ, также хорошо извѣстію; оно было
въ обычаѣ и у Германскихъ племенъ: такъ Агаоія, писатель
VI вѣка (Вііісіо г Г, Нізіог. кѵаесі шіііогез, II, 150, 27), приписы-
ваетъ его Алеманнамъ и Франкамъ: дёѵдда те у<іо тіѵа і/ліояог-
таі хаі цеіОуа лога/імі’. По, судя по многократнымъ упомина-
ніямъ и многочисленнымъ сюда относящимся мѣстамъ, древопо-
клоненіе и въ особенности водопоклоііепіо составляло наиболѣе
существенную часть не какого-либо другого, а именно славян-
скаго языческаго культа, и затѣмъ русскаго. «Бяху же тогда
погаиіи, жруще озеромъ и кладяземъ и рощеніемъ», говорится
о Русскихъ Славянахъ. Еще въ VI вѣкѣ Прокопій писалъ о Сла-
сы ляпахъ и Лигахъ (бе Ъсііо Соііі. Ш 14, р. 357,25 Панг.), что
они поклоняются рѣкам'ь, почитаютъ водяныхъ дѣвъ (ѵб/ід>ад)
и т. д.3).
Таврическая кееіюктопія, съ которою Россы явились въ 11а-
1) О Франкахъ Прокопій (<1е Ъсііо ОоіЬ, II, с. 25, р. 202,20 Наиг.) разсказы-
ваетъ, что они при споемъ вторженіи въ Италію гь хаі уѵѵаіхад тйѵ
Гбгйыг - ігрі »<іі' гс жіі <ійг<Ѣг т<7 т'іічна ёд ті'іѵ лотаіиіѵ АхцоОіі'кі гой .то-
АЩоо /'(іуілгоѵѵ.
2) См. С. А. Гедеонова, Отрывки о Варяжскомъ вопросѣ въ Зап. Акад.
Наукъ, т. I (1862 г.), стр. 62.
3) Мѣста, относящіяся къ Славянамъ, въ значительномъ количествѣ со-
браны у С. Л. Гедеонова въ указанномъ мѣст!..
О РУССКОМЪ ИМЕНИ И РУССКОМЪ НАШЕСТВІИ.
схы
рлагоніи, указываетъ па сѣверные берега Чернаго моря, какъ
ихъ родину. Не лротнворѣчитъ ятому, конечно, и дальнѣйшее
указаніе, что, какъ будто вслѣдствіе чуда, поразившаго свирѣ-
пыхъ варваровъ, слава мощей святаго Георгія достигла до пре-
дѣловъ океана. Трудно видѣть въ послѣднихъ словахъ какой-
либо опредѣленный намекъ на Скандинавію и позднѣйшихъ Ва-
ряговъ, обитавшихъ, по мнѣнію Вріеішія (писатель XII вѣка),
тоже вблизи океана. Мы уже замѣтили, что въ самомъ началѣ
Житія находится параллельное мѣсто, которое гласитъ, что
слава святаго прозвучала отъ копцевъ до послѣднихъ предѣ-
ловъ міра. Въ атомъ послѣднемъ видѣ выраженіе является уже
совершенно общимъ и прилагается ко многимъ другимъ святымъ:
мы видѣли, что діаконъ Пгна іііі употребилъ его въ канонѣ па
перенесеніе мощей патріарха. Нііківіюра; то же самое встрѣ-
чается въ Житіи патріарха ПпкпФора (р. 146,14 <1е Воог: ѵыѵ
оіиоѵ/ііѵцд тещіатсоѵ), а равно и въ другихъ подобныхъ слу-
чаяхъ...
1) <ІІослѣ появленія изслѣдованія В. Г. Васильевскаго новыя возраженія
сдѣланы Гутцейтомъ въ отдѣльнойъ изданіи: IV. ѵоп СгіііясіІ, 1)іе Ьс^епсіеп ѵоп
Атавігія шііі ЗзиговсЬ, Іѵі§а, 18!)3>.
СЫІ
ВВЕДЕНІЕ
ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
I.
Обозрѣніе литературы.
Житіемъ и особенно посмертными чудесами св. СтеФапа Су-
рожскаго изслѣдователи первоначальной русской исторіи зани-
маются давно и усердно. Значеніе этого памятника для вопроса
о происхожденіи Русскаго государства было оцѣнено еще вь
XVI столѣтіи составителями Степенной книги царскаго родо-
словія. «Иже п нрежс Рюрикова пришествія въ Славон-
скую землю, не худа бяше держава Словенскаго языка;
воппствоваху бо и тогда па многія страны и па Селуи-
скій градъ, и па Херсопь, и па прочихъ тамо, якоже сви-
дѣтельствуетъ нѣчто мало отъ части въ чудесѣхъ вели-
комученика Димитрія и святаго архіепископа Стегана
Сурожскаго *). Представленіе о до-рюриковскомъ походѣ
Славши, — очевидно, Русскихъ-—-па Корсунь основано здѣсь на
сказаніи о чудесахъ Стегана Сурожскаго. По и въ старину не
всѣ держались такого взгляда. Составитель одной изъ позднихъ
редакцій Новгородской лѣтописи предполагалъ, что славянскій
походъ иа Корсунь и Сурожъ послѣдовалъ уже за тѣмъ, какъ,
всл ѣдствіе призванія Варяговъ, извѣстная часть Славянъ стала
называт ься Русью, то есть, посл ѣ пришествія Рюрика. «Въ лѣто
<>360 наченьшу въ Грѣцѣхъ Михаилу царствовати, на-
чатой прозыватп Руская земля. И ходиша Словяпѣ изъ
1) Киша стонешіая. Часть исрваи (издали Миллеръ, Москва, 1776), стр. 83.
ОБОЗРѢНІЕ ЛИТЕРАТУРЫ.
СХБПІ
Новагорода князь и іч е не мт. Браваліпгь и восвапіа, на сып
Греки и новоеваша Греческую землю отъ Херсона и до
Корчова и до Сурозка около Царя града»1). Хотя источ-
никъ добавленія, сдѣланнаго къ словамъ первоначальной лѣто-
писи, здѣсь и по указанъ, но пѣть сомнѣнія, что оно заимство-
вано пзь того же сказанія о чудесахъ Стеччіііа. Сурожскаго.
'Гакъ называемый Кубасовскій хроііогра-і>ъ, приведенный перво-
начально Карамзинымъ1 2 3), еще болѣе открыто относитъ походъ
князя Бравалініа, къ 6360 (582) году при царѣ Михаилѣ, но уже
какъ будто ради послѣдовательности вмѣсто Славянъ называетъ
Русь. «П при семъ царѣ Михаилѣ іть лѣто 63(ІО ходили Русь
войною и.ть Лова града., князь лиспомъ Браваліпгь, воевати па
Греки, па Царьградъ, и повоевапіа Греческую землю отъ Хер-
сона. и до Скуруова и до Сурова... о томъ же писано въ чуде-
сѣхъ св. СтеФапа Сурожскаго» ’). Когда началась ученая разра-
ботка Русской исторіи, то источникъ любопытиых'ь свѣдѣній о
русскомъ походѣ — до-рюрнковскомъ пли прп-рюриковскомъ—1
на южный берега, Крыма, уже быль забыть, такъ кань въ пол-
номъ видѣ опъ не былъ напечатанъ. Въ Прологѣ, по печатному
изданію 1642 года, Житіе СтеФапа Сурожскаго, изложенное съ
сокращеніями, посмертныхъ чудесъ не имѣетъ. Въ Мппеяхъ-
Четьяхъ Димитрія Ростовскаго Житіе св. СтеФапа Сурожскаго
хотя и помѣщалось, по тоже въ краткомъ видѣ, безъ чудесъ;
притомъ въ первоначальныхъ изданіяхъ Сурожъ, казавшійся пе-
иоилтнымъ, превращенъ былъ въ Суррентъ (Соренто?), и Сте-
фанъ Сурожскій названъ былъ Суррсптійскішъ4). Первый воз-
становилъ ученую память о ('тсч-апѣ Сурожскомъ и о князѣ Бра-
валинѣ Востокова,. Въ Описаніи рукописей Румянцевскаго сыѵ
музея опъ напечаталъ два отрывка изъ отдѣла о посмертныхъ
1) Востоковъ, Описаніе рукописей І’умяпцоне.каго музеума, стр. 351.
2) Карамзинъ называлъ его Демидовскимъ по экземпляру, подаренному
Демидовымъ (Московскому университету. См. Л. Попова, Обзоръ хронографовъ
русской редакціи, стр. 231.
3) Обзоръ хропогра>ровъ, стр. 231. Въ Демидовскомъ (по Карамзину. I, при-
мѣчаніе 289): п:»ь Кіева града до Сурожа.
4) Такъ ві> рукописномъ экземплярѣ Императорской Публичной Библіотеки
(Г. I, № 561, 1’’. 188) съ поправками, сдѣланными рукою, повидимому, самого
Димитрія; то же чтеніе и въ первомъ печатномъ кіевскомъ изданіи 1695 года, по
пь московскомъ изданіи 1795 года ужо сдѣлано иадле;і;апі,пе исправленіе.
схыѵ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
чудесахъ СтеФапа, изъ которыхъ въ одномъ говорится о разо-
реніи русскимъ княземъ Бравдіпюмъ многихъ городовъ на
южномъ берегѣ Тавриды отъ Корсуни до Керчи и о напа-
деніи на Сурожъ, а въ другомъ-—о путешествіи царицы Липы
изъ Корсуни въ Керчь. Затѣмъ въ 1844 г., въ первомъ томѣ
Записокъ Одесскаго общества исторіи и древностей<стр. 191—- ,
19С>>, появилась небольшая статья, сообщенная Погодинымъ, по ]
писанная, какъ послѣ сдѣлалось извѣстно, Л. В. Горскимъ; здѣсь І
сдѣланы были пе лишенныя важности замѣчанія объ исторпчс-
скоіі достовѣриости самаго Житія, повѣствовавшаго объ пспо- )
вѣдпикѣ времени первыхъ иконоборцевъ, скончавшемся приблп- І
зителыю около 780—790 годовъ, а относительно сказанія о '
посмертномъ чудѣ надъ княземъ Бравдіпюмъ прибавлено было ;
какъ бы въ подкрѣпленіе достовѣриости сопоставленіе сь подоб- 1
пымъ же повѣствованіемъ о нашествіи Русскихъ па приморскій
городъ Малой Азіи Амастрнду: это послѣднее сказаніе скрыва-
лось дотолѣ въ издаппом'ь боллапдпстамп (въ латинскомъ пере-
водѣ) Житіи епископа Амастрпды, Георгія. Но если сказаніе о
сурожскомъ происшествіи оказывалось въ основѣ своей досто-
вѣрнымъ пли представлялось такимъ съ точки зрѣнія авторитет-
ности знакомаго ед. дѣломъ свидѣтеля, то возникалъ старый во-
просъ: когда же эго было — до Рюрика, при Рюрикѣ пли послѣ
Рюрика? Въ самомъ источникѣ сказано только то, что рать рус-
ская изъ Новгорода съ своимъ предводителемъ Правдивомъ по-
явилась предъ Сурожемъ вскорѣ по смерти святаго епископа
сурожскаго СтеФапа: мало лѣтъ минувшимъ; сверхъ того,
обращеннаго князя Бравлппа крестить епископъ Фпларсть, ко-
торый въ Житіи уже быль названъ, какъ непосредственный
преемникъ Стефана. Это пась приводить къ копцу ѴШ или на-
чалу IX столѣтія. Однако послѣ того, какъ авторитетомъ Ба-
рамзппа было закрѣплено ученіе о возникновеніи Русскаго го-
сударства только съ призваніемъ Варяговъ въ <862 іоду, такой
выводи пе могъ сейчасъ же быть признанъ несомнѣннымъ.
Авторъ статейки хотѣлъ быть осторожнымъ и предоставлялъ
сіл критикѣ повѣрить сь другихъ сторонъ сообщеніе, которое,
хотя и по подкрѣплялось извѣстными лѣтописными источниками,
по принадлежало свидѣтелю, заслуживающему вѣроятія. За дѣло
ОТ.ОЗІ’Г.ІШ; .111 ГІ.І’А ГѴІ'Ы.
схьѵ
взялся Л. Л. Куііпкъ, которыя въ то время докапчивалъ второй
томъ своего .знаменитаго большого изслѣдованія о призваніи
шведскихъ Родсовъ (Сіе ВегиГигщ <1ег ьсіпѵеііівсііеп Коіівев:
Хіѵеііе ЛЫІіеіІиіій. В.-РсіегвЬигд. 1845). Такъ какъ онъ успѣлъ
убѣдитъ себя, а отчасти и другихъ въ томъ, въ чемъ сталъ со-
мнѣваться только гораздо позже, именно, что Родсы вышли изъ
Швеніи для прочнаго поселенія па. востокѣ именно около поло-
вины IX вѣка, нѣсколько лѣтъ раньше, или нѣсколько лѣтъ
позлю 850 года, то понятію, въ какую сторону должно было
направиться его рѣшеніе. Онъ пе отвергалъ самоіі основы сла-
вянскаго сказанія, хотя и не считалъ его оригинальнымъ и
первоначальнымъ; онъ полагалъ, что въ пемъ идетъ рѣчь о
томъ же самомъ русскомъ походѣ въ Черное .море, которыіі ра-
зумѣется и въ Лмастрпдскоіі легендѣ; а. зга послѣдняя была,
пріурочена къ походу Аскольда, и Дира. Увлекаясь сдѣланнымъ
вскользь сопоставленіемъ въ статьѣ; Горскаго, которую онъ
тогда, впрочемъ, приписывалъ Погодину, Л. Л. Купишь видѣлъ
въ Сурожскоіі легендѣ только видоизмѣненіе, другую редакцію
Лмастрпдскоіі: «чудо, которое сначала появилось (апГкаш) въ
ПаФлагопіп, было перенесено па св. Стегана въ Хазаріп»
(стр. 353). Все укладывалось въ рамки скандинавско-норман-
скаго періода; за Бравалішомъ, или Вравлппомь, признавалось
право считаться лицомъ историческимъ, о которомъ лѣтописецъ
Несторъ умолчалъ при разсказѣ о походѣ Аскольда и Дира, вѣ-
роятно, потому, что онъ дѣйствовалъ подъ Амастридою отдѣльно
въ качествѣ предводителя самостоятельной хищнической шайки;
тѣмъ пе менѣе имя его, легко поддающееся нѣсколькимъ примѣр-
нымъ объясненіямъ изъ языковъ скандинавскихъ, случайнымъ
образомъ осталось въ памяти позднѣйшаго потомства, и всплыло
па свѣтъ исторіи въ Сурожскомъ сказаніи, которое первоначально
могло быть написано по-гречески. Позднѣе академикъ Куликъ
нѣсколько видоизмѣнилъ свои воззрѣнія. Ученая его совѣсть
стала себя чувствовать много спокойнѣе съ тѣхъ поръ, какъ ему сі.ѵі
удалось довольно благовиднымъ образомъ превратить Бранлина
въ святаго Владиміра и отнести Сурожскую легенду къ исторіи
похода па Корсунь въ 988 (или 989) году, при чемъ Амастрпд-
ская исторія оставалась уже раздѣлило при первоначальномъ
СХЬѴІ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
своемъ пріуроченіи; разнойгенія къ имени Вракипі ъ, превра-
щающія собственное имя въ обыкновенное прилагательное «бран-
ливъ», и стоящее рядомъ имя царицы Лины служили къ тому
хорошимъ поводомъ. Вмѣстѣ съ тѣмъ почтенный изслѣдователь
освободился, но его собственному выраженію, отъ впечатлѣніи,
произведеннаго первоначальнымъ чтеніемъ статьи Горскаго, а—
другимъ можетъ показаться —, равнымъ образомъ и отъ впеча-
тлѣнія, производимаго хронологическими указаніями самаго источ-
ника (мало лѣтъ минуло... епископъ Филаретъ). Въ статьѣ «О за-
пискѣ Готскаго топарха» (Записки Академіи Наукъ, т. 24,
1874 года) г. Купишь изложилъ подробнѣе своіі взглядъ па обѣ;
легенды, изображающія два совершенію различныя со-
бытія, имѣя въ виду отрицателей Нестора, которые стали
слишкомъ самонадѣянно пользоваться этими источниками. Послѣ-
дуемъ и мы вслѣдъ за нимъ въ лагерь этихъ отрицателей.
Тутъ па нервомъ мѣстѣ должны стоять имена С. А. Гедео-
нова, поборника теоріи происхожденія Руси отъ Славянъ При-
балтійскихъ, и Д. II. Иловайскаго, который Фанатически увѣ-
ровалъ въ происхожденіе той же Руси отъ Роксоланъ Черно-
морскихъ, превращаемыхъ для удобства въ Россолаігь и кстати
возводимыхъ въ званіе Славянъ. По послѣдній пзь ппхъ, пред-
ставляя во всемъ прочемъ совершеннаго антипода почтенному
академику и даже держась своихъ совсѣмъ особенныхъ методовъ
изслѣдованія, въ данномъ вопросѣ какпми-то неисповѣдимыми
судьбами оказался вдвойнѣ его послѣдователемъ, готовымъ при-
нять и старое, и новое млѣніе своего противника,. Ему кажется
вѣроятнымъ, что Русскіе въ походѣ Аскольда, и Дира (865 г.)
ие ограничились однимъ нападеніемъ па столпцу имперіи, а ста-
рались захвати ть пли разграбить греческіе города въ Тавридѣ,
сілті слѣдова тельно, могли между прочим ъ взять Сугдею, или Сурожъ.
«Впрочемъ, судя по нѣкоторымъ признакамъ», продолжаетъ авторъ
«Разысканій о началѣ Руси» (Москва. 1882, стр. 325), — «мы
можемъ пріурочивать обѣ легенды и къ болѣе позднимъ време-
намъ... Чудо совершившееся съ русскимъ княземъ въ Сурожѣ и
крещеніе его сильно отзываются извѣстною легендой о крещеніи
Владиміра, только не въ Сурожѣ, а въ Корсупѣ. Послѣднее сбли-
женіе подтверждается чудесными. исцѣленіемъ царицы Липы, о
ОІ.ОЗГТ.ІІІГ', .111 ТІ.І’Л ТУРЫ.
СХЬѴП
которомъ упоминаетъ го же Житіе си. Сте<і>ана». Что же касается
Гедеонова,, то оігь, конечно, но соглашался допустить превра-
щеніе Врав.іііііа нт. святаго Влад.ііміра, та.кь какъ ему казалось
невозможнымъ, чтобы русскій агіолоп. замѣнилъ славное' имя
Владиміра темнымъ указаніемъ па бранливаго князя; напротивъ,
оігь готовъ был ь видѣть въ Сурожскоіі легендѣ такое же евпдѣ-
теіьство о существованіи славянской - - до-варял;екоіі Руси, какъ
въ упоминаніи о русскихъ письменахъ въ Жлтііі Кирилла,
«если бы только зто въ высшей степени важное свидѣтельство о
славянской н до-варяжскоіі Гуся было доста точно выяснено со-
иремешюю историческою критикою» (Варяги и Гусь. С.-Пб.
1876', въ самомъ концѣ сочиненія, въ послѣднемъ примѣчаніи).
Историки Русской церкви, преосв. ІЧакарііі и Филаретъ,
относительно Сурожскаго событія первоначально были оба, оди-
наковаго мнѣнія, то есть, относили его къ до-Гюрпковскому пе-
ріоду, какъ ото видно изъ перваго изданія Исторіи христіан-
ства въ Россіи до Владиміра (а,рхнм.Макарія. С.-Пб. 1846,
стр. 171), а также изъ всѣхъ изданіи Исторіи Русской церкви
(сочиненіе Филарета, архіепископа Харьковскаго. Изданіе
третье, печатано сь изданія 1849 года, I, стр. 4). По мнѣнію
харьковскаго епископа, сама,я подробность разсказа, о событія
сь повгородскнм'Ь русскими, княземъ (имя опущено) ручается за
его вѣрность, а совершилось оно около 755 года; такъ какъ изъ
хронологическихъ данныхъ, заключающихся въ Житіи святаго,
видно, что оігь скончался около 750 года, а Филаретъ, дѣй-
ствующее лицо при послѣдовавшемъ крещеніи князя, былъ преем-
никомъ СтеФапа. Преосвященный (тогда архимандритъ) Макарііі, съѵііі
правда, замѣтилъ нѣкоторыя хронологическія несообразности въ
Житіи, но думалъ, что ошибку легко можно объяснить недосмо-
тромъ переписчиковъ, и что затѣмъ все остальное будетъ совер-
шенно соотвѣтствовать даннымъ исторіи и хронологіи ’). По во вто-
1) О несообразностяхъ въ хронологіи у пасъ будетъ рѣчь ниже; онѣ но
остались незамѣтными и для Горскаго. Преосв. ДІакиріи выражалъ ихт, елѣдѵю-
іціімт. образомъ: Стефанъ прибылъ въ Царьградъ при си. Германѣ патріархѣ,
прожилъ у него 16 лѣтъ, потом ъ удалился въ уединеніе и Подвизался ,40 лѣтъ,
и тогда-то уже, то есть, спустя сорок ъ пятъ лѣтъ послѣ прибытія въ Царьград ъ,
рукоположенъ во епископа Щурожу) тГ.мт. же самымъ патріархомъ, хотя Гер-
X*
схъѵш
ВВЕДЕНІЕ въ жиги; СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
ромъ изданіи своего труда (С.-Петербургъ. 1868, стр. 223 сл.)
опъ измѣнилъ свой взглядъ. Здѣсь исторія Сурожскаго со-
бытія язь текста перенесена, въ примѣчаніе; предпочитается
чтеніе бранливъ вмѣсто прежняго Вравалппа; сказаніе разсма-
тривается какь легенда, которую можно кстати вспомнить; она, по-
видимому, могла образоваться подъ вліяніемъ искаженныхъ раз-
сказовъ о крещенія великаго князя Владиміра; правда, въ Житіи
замѣчено, что нашествіе русской рати па. Сурожъ послѣдовало
«мало лѣтъ мппувшю» по смерти СтеФаііа (| около 787), и
что крестителемъ князя и его бояръ была, преемникъ св. Сте-
фана, архіепископъ Филаретъ, а. это заставляетъ относить все
событіе ко времени, еще предшествовавшему основанію Русскаго
государства; но неизвѣстно, когда и гдѣ составлено разсматри-
ваемое Житіе, и въ какой мѣрѣ можно положиться на. его пока-
занія; въ немъ есть несообразности и даже ошибки, которыя по
могутъ возбуждать къ нему довѣріе. Въ промежуткѣ между пер-
вымъ и вторымъ изданіями Исторіи христіанства до Влади-
міра появились въ 1863 году замѣтки XII—XV вѣка, относя-
щіяся къ городу Сугдеѣ, найденныя архимандритомъ Антониномъ
въ рукописи Аалкішскоіі библіотеки (близъ Константинополя) при
греческомъ синаксаріи; здѣсь сдѣлано было указаніе па суще-
ствованіе въ томъ же сборникѣ и краткаго греческаго Житія
сых св. Сте-кана Сурожскаго; къ сожалѣнію, статья пе была напе-
чатана, а. только было сдѣлано краткое сообщеніе, что, кромѣ
указанія па путешествіе въ Аѳины, греческое Житіе никакихъ
новыхъ данныхъ въ себѣ пе заключаетъ (Заи. Одесск. Обіц.
Ист. и Др., VI, 623). Такимъ образомъ пи преосв. Макарій, ни
другіе не могли воспользоваться имъ для рѣшенія возникавшаго
вопроса о происхожденіи подробнаго русскаго сказанія, о мѣстѣ
и времени первоначальнаго его составленія. Преосв. Макарій
принужденъ быль ограничиться замѣчаніемъ, что если существо-
вало па греческомъ языкѣ Житіе св. СтеФаііа Сурожскаго, то
мы пе знаемъ, то ли ото Житіе, какое существуетъ на славяп-
мапт. занималъ престолъ не болій1. 15 лГ.ть (715—730); но эта ошибка объ-
ясняется недосмотромъ переписчиковъ, принявшихъ і' (пять) за и (15) и і (10)
за л (30).
ОВОЗІ’ЬШГ. , ІПТЛЛ’ЛТУГЫ.
східх
сіымь, или другое. Упомянемъ еще о соображеніяхъ преосв. Пор-
фирія о Житіи св. СтеФапа. Сурожскаго я о походѣ Ііравлипа,
высказапных'ь мимоходомъ во «Второмъ путешествіи по
св. горѣ Допиской»(Востокъ христіанскій,Москва, 1880 г.,
сгр. ЗОО с.і.). Мнѣніе его сходилось съ первоначальнымъ взгля-
домъ архпм. Макарія; отмѣчались несообразности въ хронологи-
ческихъ показаніяхъ жизнеописанія и устранялись посредствомъ
исправленія цифры л (ВО) въ д (четыре); указывалось на
знаніе лицъ п событій, не позволяющее отвергать и другихъ
показаній жизнеоппсателя; крещеніе Вравліша въ Сурожѣ отно-
силось къ копцу ѴШ столѣтія, напримѣръ, къ 795 году, по
все-таки предполагалось, что новгородскій князьВравалинъ былъ
нарягь, какъ эго доказывалось будто бы его именемъ, напоми-
нающимъ Вравал.іу въ Даніи.
Общіе русскіе историки Соловьевъ п Всстужевъ-Рю-
мипъ, будучи умѣренными норманистами, тоже не находили нуж-
нымъ отвергать достовѣрностп Сурожскаго сказанія въ его
основѣ. Первый писалъ: «Даже прежде еще Аскольдова похода
мы встрѣчаемъ извѣстія о пападеиінхъ Руси на греческій области
и о принятіи христіанства, нѣкоторыми пзь русскихъ вождей:
таково извѣстіе, находящееся въ Житіи святаго СтеФапа Су-
рожскаго, о нападеніи па, Сурожъ русскаго князя Бравалппа и о
крещеніи его тамъ; извѣстіе это относи тся къ началу IX вѣка;
подобное же извѣстіе находимъ въ жизнеописаніи святаго Георгія,
епископа, Амастрійскаго (Исторія Россіи, т. I, стр. 108). Такъ сьх
какъ въ примѣчаніи (стр. ‘.‘>22) историкъ, отвергая старое мнѣніе
А. А. К у іі пка, о зависимости Сурожской легенды отъ Амастрпд-
скоіі, ссылался па. книгу архпм. Ма.карія и оставлялъ ату ссылку
во всѣхъ позднѣйшихъ изданіяхъ своего труда., то опъ и заслужиЛ'Ь
рѣзкій упрекъ со стороны г. Куника, за. то, что держится
мнѣнія, оставленнаго самимъ его первымъ виновникомъ (О за-
пискѣ Готскаго топарха, стр. 110). !>.. 11. Бестужевъ-Рю-
минъ (Русская исторія, 1 95) извѣстное по Житію СтеФапа. Су-
рожскаго нападеніе какого-то русскаго князя па. Сурожъ приво-
дить въ слотъ, съ мнѣніемъ ѵланяиотані (въ прт'ппнннжйотмотть
норманнской) школы о томъ, что Русь надобно отдѣлять ось
Варяговъ и считать это названіе лскопи принадлежащимъ Руси
сь введеніе въ житіе св. стефлііл сурожскаго.
южной; слѣдовательно, почіешіыіі историкъ. относившійся і."і.
означенному воззрѣнію по совсѣмъ отрицательно, допускалъ воз-
можность существованія славяно-русскаго князя Еравлипа, со-
вершившаго походъ въ Тавриду до прихода, Варяговъ.
Новѣйшая и болѣе подробная оцѣнка Житія Стешина, Сурож-
скаго вмѣстѣ со сказаніемъ о чудесахъ его принадлежитъ автору
капитальнаго труда по исторіи Русской церкви, задуманнаго въ
самыхъ широкихъ размѣрахъ и поражающаго читателя громад-
ностью начитанности и зруднціл, но иногда также п нѣкоторою
свообычпоі тыо пріемовъ изслѣдованія, представляющихъ странное
смѣшеніе методической критики съ какимъ-то вошіствеішымъ ре-
зонерствомъ. Мы разумѣемъ «Исторію Русской церкви» Е. Е. Го-
лубинскаго, обнимающую пока періодъ кіевскій пли домонголь-
скій (томъ первый, первая половина, Москва, 1880). Хорошія
и слабыя стороны сочиненія ясно отражаются иа тѣхъ страни-
цахъ <12—4-’>>, которыя посвящены сказанію о крещеніи нов-
городскаго князя въ Сурожѣ. Изложивъ по рукописямъ Москов-
ской синодальной библіотеки разсказъ о чудѣ надъ княземъ, авторъ
переходить, какъ п слѣдовало, къ оцѣнкѣ самаго Житія. Онъ
полагаетъ, что Житіе происхожденія греческаго, а. пе русскаго,
что посмертныя чудеса, а, слѣдовательно, и повѣствованіе о чудѣ,
сьхі съ новгородскимъ княземъ, пе должны быть отдѣляемы отъ Житія
и что опп написаны тѣмъ же самымъ греческимъ авторомъ, ко-
торый сложилъ Житіе. Впрочемъ, сопоставленіе съ дошедшимъ
до пасъ краткимъ Житіемъ СтеФаііа, извѣстнымъ но сообщенію
архпм. Аитопппа, заставляетъ думать, что находящееся въ на-
шихъ рукописяхъ Житіе есть сокращеніе болѣе пространнаго,
потому что изъ указанія архпм. Антонина видно, что въ грече-
скомъ есть свѣдѣнія, которыхъ не находится вышшемъ (путеше-
ствіе въ Аоішы). Отсутствіе Житіи въ греческихъ рукописяхъ,
равно какъ н отсутствіе св. Стефана въ греческихъ святцахъ,
объясняется тѣмъ, что послѣдній быль святой не общій, а только
мѣстный. Указавъ па хронологическія несообразности въ Житіи,
то ость, на несоотвѣтствіе отмѣчаемыхъ годовъ возраста. Сте-
фана. съ событіями, которыя съ нимъ и около него совершаются,
К Е. Голубинскій не пытается устранить ати несообразности
произвольными предположеніями объ ошибкахъ переписчиковъ
овозгІ.ПП-. іи і'і і'лтѵгы. си
(просмотрѣвъ пить рукописей синодальной библіотеки, опь могъ
убѣдиться въ одинаковости ч теніи во всѣхъ ихъ); напротивъ того,
опь разрѣшаетъ загадку самымъ простымъ пріемомъ, прішявь
всѣ цифры за вѣрный и вслѣдствіе того допуская, что на самомъ
дѣлѣ Сте-напъ был ь поставленъ въ епископы около 7(50 года, при-
сутствовала) на седьмомъ вселенскомъ соборѣ (ибо въ актахъ его
упоминается Стефанъ Сугдеііскіп) и умеръ около 790—795 гг.
Предположеніе можетъ оказаться и вѣрнымъ, по только оно пока,
совершенно произвольно. Изслѣдователь какъ будто не замѣчаетъ,
что, оставляя неприкосновенною хронологію, онъ тѣмъ самымъ
отрицаетъ Фактическую достовѣріюсть всего содержанія памят-
ника, потому что въ помъ СтеФапъ достигаетъ епископства при
Львѣ Исаврѣ, посвящается патріархомъ Германомъ, съ ппмъ
бесѣдуетъ, обличаетъ въ иконоборческой ереси Льва Псавра
послѣ пятилѣтпяго епископства въ Сурожѣ, а Левъ Исавръ
умеръ въ 741 голу, и т. д. — Продолжаемъ изложеніе сообра-
женій Е. Е. Голубинскаго. Нашествіе иаСурожъ непріятелей,
называемыхъ Новгородцами, было при преемникѣ СтсФаиа, «мало
лѣтъ» послѣ его смерти; слѣдовательно, должно быть относимо о,хи
приблизительно къ пространству годовъ отъ 800 до 820. Итакъ,
спрашивается: какъ смотрѣть на этоть разсказъ о нападеніи
Новгородцевъ па Су рожъ въ началѣ IX вѣка? Удивляясь, пишетъ
Е. Е. Голубинскій, странному легковѣрію тѣхъ, которые хо-
тятъ ему вѣрить, мы, съ своей стороны, рѣшительно не находимъ
возможнымъ это сдѣлать. «Во-первыхъ, до прибытія къ нимъ
Варяговъ-Руссовъ, Новгородцы назывались не Русью, а Славя-
нами. Во-вторыхъ, мы пи изъ одного писателя не знаемъ и ни
одного свидѣтельства, не имѣемъ, чтобы Славяне наши, до при-
бытія къ намъ Варяговъ, занимались набѣгами на другіе пароды,
а. напротивъ знаемъ только, что онп сами были цѣлью этихъ на-
бѣговъ, и что эта постоянію страдательная роль составляла ихъ
характеристическую и отличительную черту. Въ-третьихъ, въ то
время вся южная Госсія, заслонявшая собою Крымь, принадле-
жала Хазарамъ, простиравшимъ свою власть до Кіева, и пред-
полагать, чтобы Новгородцы отважились и могли и захотѣли
зачѣмъ-то пробиться сквозь Хазаръ, есть дѣло совершенно невѣ-
роятное п немыслимое. Наконецъ, въ-четвертыхъ, Новгородцы
СЫІ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАПА СУРОЖСКАГО.
въ то время были данниками Варяговъ: до того лп же имъ было,
чтобы предпринимать какіе бы то пи было, а тѣмъ болѣе такіе
отдаленные и такіе невозможные походы? Неизвѣстные воители
не только взяли Сурожъ, но Корсунь и Керчь и разграбили всю
мѣстность между двумя послѣдними городами пли весь южный
Крымъ: великую нужно имѣть вѣру, чтобы не находить невоз-
можнымъ усвоить подобные блестящіе подвиги Новгородцамъ
начала IX вѣка!».
Въ этомъ разсужденіи и помимо топа есть не мало стран-
ностей. Тѣ, которые допускаютъ возможность нашествія рус-
скаго князя (пусть п новгородскаго, хотя па этомъ обыкновенно
ие настаиваютъ) па, Крымъ, въ то же самое время думаютъ, что
либо Варяги къ тому времени были уже призваны, либо Русь
стала называться Русыо помимо ихъ, и именно въ Сурожскомъ
сказаніи они находятъ одно изъ подтвержденій своего того или
другого взгляда. Не всѣ приписываютъ Сурожскій походъ именно
славянской Руси, Славянамъ, а тѣ, которые приписываютъ эту
сьхш экспедицію Славянами,, могутъ сказать автору, что, если опъ бу-
детъ отвергать свидѣтельство Сурожскаго Житія, да за одно съ
тѣмъ и Амастридскаго, то дѣйствительно не останется пи одного
прямого свидѣтельства о славянскихъ (= славяпорусскихъ) на-
бѣгахъ па указанныя страны, но что вопросъ именно въ томъ и
заключается, слѣдуетъ ли отвергать эти свидѣтельства. Не дѣ-
лаетъ ли онъ нѣкоторый сігспіиіп іп (Іеіпопяігашіо? Не увле-
кается ли силлогизмомъ, преждевременно отправляясь отъ общей
посылки, когда таковой еще пѣтъ, и перемѣшивая историко-кри-
тическія операціи съ умозрительными? Въ-третьихъ, власть Ха-
заръ. можетъ быть, была такого характера, что вовсе не мѣшала
самостоятельнымъ предпріятіямъ Руси славянской пли какой
иной, такъ что имъ пробиваться вовсе не было никакой нужды:
по лѣтописи, господство состояло во взиманіи дани. А если,
въ-четвертыхъ, Новгородцы около 820 года были данниками
Варяговъ (на что пѣть положительныхъ доказательствъ), то отъ
этого уже не далеко до возможности допустить столь же раннее
присутствіе сихъ послѣднихъ, то есть, Варяговъ, въ соотвѣт-
ствующихъ областяхъ.
Въ копцѣ концовъ авторъ допускаетъ, что Фактъ русскаго
0В03Г1.ШЕ ЛИТЕРАТУРЫ.
съш
нашествіи въ началѣ IX вѣка па Крымъ дѣйствительно суще-
ствовалъ, но только виновниками его были пе новгородскіе Руссы,
а также и не кіевская Русь, а совсѣмъ отъ нихъ особенные и
ничего съ ними общаго пе имѣвшіе азовско-таврическіе
Руссы-—ничего общаго, кромѣ, однако, происхожденія, потому
что почтенный изслѣдователь, въ вопросахт, начальной русской
исторіи причисляя себя (стр. 42) вмѣстѣ съ А. А. Куликомъ
самымъ рѣшптелыіым'ь образомъ къ числу норманистовъ,
все-гаки думаетъ, что и зги азовско-таврическіе Руссы тоже
были норманнскою колоніею, которая пробралась сюда и засѣла
въ Крыму гораздо ранѣе утвержденія Варяговъ въ Кіевѣ п Нов-
городѣ.
Заслугу 1Ѣ Е. Голубинскаго составляетъ постановка во-
проса о томъ, какъ могло попасть къ намъ столь мало распро-
страненное въ греческихъ цукоинсях’Ь Житіе св. СтеФаііа, хотя
въ отвѣтѣ на этотъ вопросъ онъ уже имѣлъ предшественника въ сьхіѵ
лицѣ бывшаго одесскаго профессора Ф. К. Вруна, который
исторіи города Сурожа посвятилъ цѣлую статью (Новороссійскій
календарь 1872 г.), да н въ другихъ своихъ статьяхъ касался
вопроса о походѣ Русскихъ па Сурожъ, заявляя, впрочемъ, себя
послѣдователемъ А. А. Кулика. Г. Голубинскій указывалъ
на торговыя связи Русскихъ съ Сурожемъ, мѣстомъ своего рода
Нижегородской ярмарки, па русскихъ куіщовъ-сурожанъ, ѣздив-
шихъ въ Крымъ: «такъ эти-то купцы и могли вывести изъ Су-
ротка Житіе св. СтеФаііа, мѣстнаго сурожскаго святаго, кото-
раго опп должны были почитать, подобію тому какъ купцы, тор-
гующіе на Нижегородской ярмаркѣ, почитаютъ нрепод. Макарія.
Предполагается, что когда переводчики стали переводить гре-
ческій текстъ, то встрѣтивъ тамъ по-гречески написанное слово
Русь, они, по незнакомству съ азовско-таврическими Руссами,
подумали, что тугъ рѣчь идетъ о нихъ самихт., обыкновенныхъ
Руссахъ, да и прибавили для ясности «изъ Новгорода».
Все, повидимому, разъяснено совершенію удовлетворительно
и наглядно, по, къ сожалѣнію, во многомъ произвольно. И послѣ
появленія книги ироФ. Голубинскаго остается въ силѣ замѣ-
чаніе, которое по своей ученой добросовѣстности высказалъ еще
въ 1874 г. академикъ А. А. Куликъ (О запискѣ Готскаго то-
сыѵ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
парха, стр. 103): «Всѣ мы, когда-либо пользовавшіеся Сурож-
скою легендою пли ее критиковавшіе, отнеслись къ дѣлу ни-
сколько легко. Тутъ оказывается, какъ бывало н въ другихъ
случаяхъ, крайне необходимыми. подвергнуть предварительному
строгому изслѣдованію весь составъ источника, прежде чѣмъ
брать изъ него тѣ или другія мѣста для спеціальныхъ цѣлей».
Если самъ А. А. Купивъ не считалъ возможными. пи взяться за.
эту задачу, пи выжидать ея рѣшенія съ другой стороны, то
оправданіе па. эго заключалось въ недостаточности паличныхъ
источниковъ. Онъ говорилъ: «Хотя намять Стефана Сурожскаго
празднуется только въ Россіи, греческая же церковь ее не
празднуетъ, тѣмъ пе менѣе основою славянскому тексту долженъ
сьхѵ былъ послужить греческій подлинникъ. Существованіе этого гре-
ческаго подлинника пли отрывка его доказалъ отецъ Антонинъ,
при чемъ онъ замѣтили., что между Житіями Сгео-аиа. Сурож-
скаго и СтеФана Исповѣдника есть много чертъ общихъ. Поэтому
необходимо напечатать и тѣмъ сдѣлать общедоступными каки,
указанное отцомъ Антониномъ краткое греческое 'Житіе, если
іи1 отыщется другое, болѣе полное, такъ и Житіе св. СтсФапа.
Исповѣдника. Само собою разумѣется, что къ ппмъ должны быть
присоединены также и разныя редакціи славянскаго текста...
Но прежде чѣмъ изслѣдованіе этихъ источниковъ па. основаніи
надежныхъ текстовъ будетъ приведено къ окончанію, пройдутъ
многіе годы, пожалуй, даже десятки лѣтъ».
Слова А. А. Кунпка въ нѣкоторомъ отношеніи оказались
пророческими, Ли славянское подробное Житіе св. Сте<т>ана Су-
рожскаго, пи краткое греческое о немъ сказаніе до сихъ поръ
пе были изданы и оставались въ рукописяхъ; Житія СтеФапа
Новаго, исповѣдника коіптаіггпнопольскаго, не было нужды
вновь издавать, такъ какъ оно нѣсколько разъ было издаваемо
въ іюдліпиііікѣ и притомъ встрѣчается въ общедоступныхъ сбор-
никахъ. Только теперь то и другое — славянское п греческое
Житіе св. Стсжана Сурожскаго — появляются въ свѣтъ въ
своемъ полномъ видѣ. Сопровождающее пхъ и предлагаемое
здѣсь изслѣдованіе написано па основаніи изученія этихъ доку-
ментовъ. Оно выходитъ, можетъ быть, слишкомъ обширнымъ, но
мы думали, что вопроса, все-таки стоить того, ч тобы изучать его
ОІЮЗВЫПЕ ЛИТЕРАТУРЫ.
сьѵ
самымъ тщательнымъ образомъ и не только въ глубину, по и въ
шпроту. Такъ какъ въ связи съ историко-литературнымъ кри-
тическимъ вопросомъ о текстахъ уже поставленъ вопросъ исто-
рико-культурный о сношеніяхъ древней Россіи съ Сурожемъ, то
мы наминаемъ изслѣдованіе обозрѣніемъ судебъ греческой Сугден,
пли Сурожа.. Послѣдній вопросъ важенъ не но отношенію только
къ исторіи почитанія у насъ СтеФапа Сурожскаго и занесенія къ
намъ его письменной памяти, но, какъ извѣстно, и по отношенію
къ народной словесности, по отношенію къ былинамъ, въ кото-
рыхъ богатырь Сурожанинъ или Суровещь играетъ видную
роль. Па возможность ііародпо-ноятпческпхъ связей Кіевской сі хѵі
Руси съ Сурожемъ указывалъ А. 11. Веселовскій (Южно-
русскія былины, V. Гюгатырп-Сурожцы, стр. (>!)). Глава, посвя-
щенная обозрѣнію исторіи Сурожа, казалась намъ не лишнею и
потому, что «Матеріалы для исторіи Сугдеп»—прекрасная статья
ф. К. Вруна, перепечатанная въ сборникѣ Черноморье (т. II.
Одесса, 1880), въ настоящее время допускаетъ нѣкоторыя Факти-
ческія дополненія, благодаря обнародованію новых ъ лггочнньовь
и новыхъ весьма цѣпныхъ пособій. Тѣмъ болѣе это можно ска-
зать по отношенію къ главѣ о ((удакѣ въ Крымскомъ Вѣст-
никѣ Ксшіена (С.-Пб.. ] .436). Главнымъ источникомъ новыхъ
свѣдѣній, который, впрочемъ, былъ доступенъ Ф. К. Ііруну.
должны считаться иршнісьті къ греческому сборнику краткихъ
Житій святыхъ (Синаксарію) XII вѣка, подѣланныя на ноляхъ
позднѣйшими обладателями сборника. XIII—ХѴвѣіювъ, довольно
безграмотною рукою, по нсс-та.кп въ большинствѣ случаевъ удо-
бопонятныя <3ан. Одесск. Общ. Пет. пДр., т. Ѵ>. Памъ кажется,
до сихъ поръ пзь этихъ приписокъ еще не извлечено все, что
можно пзь ппхъ извлечь. Затѣмъ источникомъ долженъ считаться
прекрасный трудъ II. Г. Тнзепгаузона. «Сборникъ матеріаловъ,
относящихся къ исторіи Золотой орды. Томъ первый, извлеченія
изъ еочіінспііі арабскихъ» (С.-Пб., 188-1). Хорошимъ пособіемъ
при изученіи данных ъ того источника послужитъ новѣйшій трудъ
іфочюссора-оріеіггалиста В. Д. Смирнова «Крымское ханство
подъ верховенствомъ Отомашъой Порты до начала ХѴІИ вѣка»
(С.-Пб., 1887). Слѣдуетъ упомянуть о новѣйшемъ дополненномъ
французскомъ изданіи Исторіи Левантинской торговли Гейда,
С1.Ѵ1
ШІЕДЕ1ПЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. (ТЕФ.ША СУРОЖСКЛГО.
СІДѴІІ
VI вѣкѣ Перпн.гь Чернаго .моря изъ разныхъ источниковъ, ирн-
ііа.іпісаініон первоначально на нѣмецкомъ языкѣ: «1Іеу<1, Нізіоігс
(Іи соішпегсе (Іи Ьеѵапі. Есііііоп Ггануаіве раг Ригсу Каупаиіі».
Ьеірхіё'. 1^5.
II.
Историческія свѣдѣнія о Суротѣ.
Городъ Сурожъ, нынѣшнее мѣстечко Судаки», лежалъ на
южномъ берегу Крыма между Кяфою (Ѳеодосіей) и Алуштою
при выходѣ къ морю изъ богатой виноградниками долины; онъ
обладали» гаванью, которую много путешествовавшій арабскія
географъ XIV вѣка Ибп-Батута считалъ одною нзъ самыхъ
обширныхъ н самыхъ удобныхъ въ мірѣ1). Греческое названіе
города былоСутдаіія плпСугдея(Аоѵ}'()амсііА’оо]'(5(и«7, а, также
Сугдія (^огудіа); западпо-европейцы именовали его всего чаще
Со.іданею, восточные географы, писавшіе по-арабски, — Су-
даномъ, но и Бурдикомъ; одинъ изъ нихъ пишетъ Шолдадія
пли Солдадія2). Восточное наименованіе всего ближе по только
къ нынѣшнему названію мѣста, по и къ предполагаемому перво-
начальному. Думаютъ, что названіе должно быть объясняемо язь
иранскаго языка, на. которомъ слово сугда значитъ чистый,
святой: то же самое прилагательное находятъ въ названіи
страны и древняго города иранскихъ Согдіапъ, занимавшихъ
долину, гдѣ теперь находятся Самаркандъ и Бухара, (въ Авестѣ
Сугда, у Птолемея Сугдія). Еще ближе подходить къ дѣлу не
только въ <і»плологпчсскомъ, по п въ историческомъ отношены
осетинское «сугдегъ» пли «сугдагъ», такъ какъ Осетины,
Осы, или древнерусскіе Ясы, какъ теперь единогласно признается
всѣми, представляютъ аланскую вѣтвь иранскаго племени, ко торая
сохранилась въ лицѣ ихъ, какъ небольшой остатокъ, а въ древ-
ности жила па. гораздо большемъ пространствѣ отъ Кавказа
до самаго Крыма®). Безымянный компиляторъ, составившія въ
1)Тнзсигаузснъ, Сборникъ матеріаловъ, I, 303.
2) ПІ 0.1 до дія у Едрнзп (Ігші. ЛаііЬсгі), И, 395; Сурдакъ у ПбибатутЫ
(1. <'.); сверхъ того, въ завѣщаніи Марко-Поло старшаго городъ названъ Солда-
хіою (8оІ<1асЬіа), а на каталанской картѣ Содапею.
3) Вс. М и.ілеръ, Осетинскіе этюды. Часть третья, Москва, 1887, стр. 1~і и др.
п< гоічічн ши (виділпя о <уро;кі-,.
СЪ VII
башілъ отъ себя замѣчаніе, что городъ Ѳеодосіи, находившійся
но сосѣдству съ Сурожемъ, имѣлъ другое названіе. Лрдавда, на.
алайскомъ пли тавріііекомъ языкѣ: итакъ, предполагается, что
Тавры, жители южнаго Крыма, говорили а.іапским і. языкомъ,
а при атомъ оказывается сверхъ того, что и выраженіе Ардавда
очень удовлетворительно объясняется при помощи нынѣшняго
осетинскаго нарѣчія. Ѳчепь любопытное свидѣтельство о распро- сьхѵш
странсппостп Аланъ, или Ясовъ, вь Крыму представляетъ одно
византійское произведеніе начала XIII вѣка, въ которомъ грекъ
Ѳеодоръ, назначенный епископомъ въ Кавказскую Аланію (Осе-
тію), описываетъ свое путешествіе къ мѣсту своего назначенія
въ «нормѣ посланія къ «великому пастырю», то есть, къ констан-
тинопольскому патріарху, имѣвшему тогда мѣстопребываніе въ
Ппкеѣ, и къ епископамъ, составлявшимъ его помѣстный соборъ1)-
Ѳеодоръ, утратившій родину вслѣдствіе латинскаго завоеванія
(1204 і’.), отправился къ своей кавказской паствѣ черезъ Крымъ
и Херсонъ (Корсунь) и уже изъ зтого послѣдняго города долженъ
былъ искать убѣжища въ алаискомт, поселеніи вблизиКорсупя:
сообщая объ этомъ, онъ замѣчаетъ, что племя Аланъ, древнія
границы ко тораго простирались отъ Кавказскихъ горъ до Пверіп
(Грузіи), разсѣяно во многихъ мѣстахъ и, вслѣдствіе склонности
своей къ переселеніямъ, своими массами наполнило всю Скпоію и
Сарматію1 2). Ѳеодоръ возбудилъ противъ себя неудовольствіе
херсонскаго епископа, потому что, снисходя па желаніе Аланъ,
1) Назначеніе посланія Ѳеодора, обыкновенно понимается неправильно.
Врунъ (Черноморье, II, стр. 136) полагаетъ, что оно писано къ Аланамъ — вѣ-
роятно, па основаніи главнаго слова вь оглавленіи «’АДгіггибр». Томапіскъ
(І)іе боіеп іи Тяиг., стр. 42) на этомъ же самомъ основаніи заключилъ, что Ѳеодоръ
были, назначенъ въ епископы именно таврическихъ Длань, что опять неточно.
2) Маі, Гаітшп Моѵа ВіЫіоіІі., VI, 379: Уеоййроа ёшахблоѵ ’АР.аіч'ас:
Лоуо? ётутоіл/ийод тут Кыѵагаѵті-ѵдлоііѵ хаі тоѵд ю’<5р/іойічтіс? тыѵ
ёпіпхблоіѵ - -’ЛХаѵіход. По ср. р. 176, гдѣ приведено заглавіе по болѣе пра-
вильному чтенію Алляція: я:рб<; гбг Л'іовсгнрыі’оу.тб/.ыос гоѵд ё. т. ё.
Самыя для насъ важныя слова, читаются р. 383: .тарогиоооі ту ХерпіЪіч хсіі
’ЛАш'ОІ, оо/ ргтов ОеЛудёгтгд і) і'ітДі/шо’гес, <’о<; оідѵ ті. птокЕі'^ю/іа таѵту хаі
:и.уі.<рОоі>і)уца, и выше, р. 382: лоЯѵя/ійбр )’бр то ёОѵос; гоого хаі діухоѵ /(ёг
йло тб>ѵ Каѵхаойчѵ ор<оі« <н.здапо: бр<о)«> Щ ’І/іупад го ау/аіоѵ хаі .ттігріог
ярю Г <57 хаі /іг.ѵоіхепіа; .тоДДоапог тычов і'>$ ціхооР Ххѵііі-
луѵ те лйочр каітыт 2аі'оо,н«г<йі' <нздапо: Д'аоро/чітюі') ёхлАі/оойі'. <Ср. пере-
водя, ІО. А. Куликовскаго въ Зап. Одесск. Обіц. ІГст. и Др., XXI. отд. 2.
стр. 17.>
СЬѴПІ
введеніе въ житіе св. стефаиа сурожскаго.
жившихъ или. лучше сказать, кочевавшихъ по сосѣдству съ Хер-
сономъ, онъ въ :>томъ жалкомъ народѣ, разсѣянномъ въ горахъ
и пустыняхъ и до сихъ норъ совершенно лишенномъ надлежа-
щаго духовнаго попеченія, призналъ какъ бы свою паству. Хер-
сонскій епископъ усмотрѣлъ въ томъ нарушеніе своихъ епар-
сьмх хіалыіыхъ правь, своей юрисдикціи, и ссылался на церковные
каноны, хотя Ѳеодоръ, по ого словамъ, вовсе не нарушалъ ихъ,
гакъ какъ по нроповѣдывалъ публично, не рукополагалъ никого
во священство, по только давалъ отвѣты частнымъ образомъ
тѣмъ изъ Аланъ, которые приходили къ нему съ вопросами.
Небольшое количество Длань Ѳеодоръ пашелт, и въ Воспорѣ
(Керчи), гдѣ былъ епископомъ его отецъ, чоже встрѣтившій
теперь много затрудненій и непріятностей. Въ концѣ концовъ,
несмотря па всякаго рода опасности, грозившія со стороны Ски-
повъ, то есть, Татаръ, распространявшихся въ 1 Іерноморскпхъ
областяхъ, Ѳеодоръ достигъ своей кавказской паствы; его по-
сланіе писано узко оттуда., когда опь вполнѣ ознакомился съ на-
родностью Длань, и, слѣдовательно, показаніе его о еднпонле-
меппостп крымскихъ Длань съ Ѳсетпнамп особенно цѣпію, по,
конечно, онъ ошибался, если предполагалъ, что широкое распро-
страненіе зтого племени есть Фактъ новый, принадлежавшій его
времени. Ѳ присутствіи аланскаго племени въ южной частя Крыма,
а равно п па сѣверъ отъ пего, свидѣтельствуютъ и позднѣйшіе
арабскіе писатели, какъ Абу-л-Феда, Ибп-Ватута, далѣе — за-
падные иутепіссгвепиикп Рубрукъ и ІЗарбаро. Итакъ, ничто не
мѣшаетъ намъ припитъ, что Ѳугдея возникла первоначально на
алайской или ясской почвѣ. Кстати припомнить: существуютъ не
лишенныя достовѣриосги указанія, что у сампхч. кореппыхч. кав-
казскихъ Алапъ существовалъ нѣкогда городъ или поселеніе съ
чѣмъ же самымъ названіемъ. Мы имѣемъ въ виду разсказъ гре-
ческаго монаха. ЕшіФапія, писателя ѴИІ вѣка., о хожденіяхъ
апостола. Андрея. Еішшапій самъ совершилъ путешествіе по
предполагаемымъ слѣдамъ апостола и описалъ свой собственный
путь вмѣстѣ съ его путемъ; если извѣстія его имѣютъ апокри-
фическій характеръ по отношенію къ апостольскому времени, то,
конечно, они вполнѣ досто вѣрны по отношенію ко времени писа-
теля. Изъ повѣствованія ЕшіФаііія мы видимъ, что апостолъ
п< гогпчвскія свт.ді.іпя о с.ѵро;кг-..
СЫХ
Андрей, посѣтивъ Лвазгію (Абхазію) и Зпкхію (Джнхетію,
область Черкесовъ), затѣмъ отправился къ верхнимъ Сугдеялгь
п.іп, какъ читается въ другихъ редакціяхъ сказанія, въ верхнюю
Сугдію, люос; ті)ѵ аѵозтёдю Яоѵуйімѵ, вь Сугду горию, ПО С.Ш- СЬХХ
вяпскому переводу1); отсюда путь лежалъ въ Оспорь, то есть,
въ Керчь, и Херсонъ. Это послѣднее обстоятельство, а потомъ за-
мѣтка, что Сугдія вь эпоху автора была необитаема, устраняютъ
предположеніе, что тутъ можно разумѣть таврическую Сугдею.
Древніе грузинскіе переводы греческаго подлинника говорятъ о
верхнемъ (’уадагѣ, нынѣ пеобігта.емомь, а новые пхь ком-
ментаторы прибавляютъ, ч то въ Осетіи въ 35 верстахъ отъ Вла-
дикавказа, и доселѣ существуетъ аулъ Суадагт,1 2 3 * * *). Въ VIII вѣкѣ,
когда путешествовалъ и писалъ Кпіввапій, крымская Сугдея не-
сомнѣнно существовала, и пѣть пріічппы предполагать, что она
была тогда разорена или необитаема,.
Коли городъ Сугдея возникъ въ области иранскаго племени
Псовъ, или Аланъ, то отсюда еще не слѣдуетъ, что и первона-
чальное его населеніе было исключительно аланское. По свидѣ-
тельству записей, внесеппых'ь въ древній греческій синаксарій,
жители помнили годъ основанія своего города, имѣли, такъ ска-
зать, свою эру, подобію жителямъ другихъ классическихъ колоній.
Эра эта начинается съ 212 года, до Г. X.8). Конечно, не кочевые,
полудикіе Аланы хранили такое преданіе, а болѣе образованные
поселенцы того же племени, которое издавна господствовало въ
другихъ городахъ южной Россіи и Крыма, то есть, Греки.
Правда, что начало III вѣка, но Р. X. не было благопріятнымъ
временемъ для возникновенія греческихъ колоніи; тогда, папро-
1) Московскій синода.іыіыіі кодексі. XI віи.чі, но каталогу Мптгеіі А? 177,
Гоі. 829 ѵ.: лрбг іі/і’ гіі’оперо» Д'ооуЛйів оог<о хпАпі.’/ч'і-ііѵ хчі.і Ді/Лпі/ьТ і'ігід ѵді'
іпіі. йо(глтод. Въ псиггиом і. поданіи (Раіт. ^г., 120, 224 А): .ХоиуЛЩощ' гоі’д
<іг«. Славянскій переводъ ві. Макарі.евскоіі МшіеГ. за ноябрь мѣсяцъ. <См.
Труды В. !'• I* а сп.'і і.е вс ка со, II, 275>.
2) Христіанское Чтеніе, 1809 г., пигуегі. (ідТ. переводт. грузііпекоіі
редакціи Житія сообщенъ по рукописи Дяіпідгяредікіііскпго монастыря), стр. 165.
Е. Е. Голубиие.кііі (Исторія Русской церкви, I. стр. 1 I) по поводу верхппхі.
Сугдссвъ припоминаетъ Спгпдові, Прокопія.
3) Записки Одесск. Общ. ІІст. и Др„ т. V, № 61, стр. 605: ’Кх.гіпіііі
го хЛогроі' іі)д —оѵудаіад той-вч’х (5720) Егоѵд. ЗамЬткчі повторена три раза—
писцомъ 1296 года, 1345 и 1411, всякій разч. сі, рас'іис.ісиіемт, времени, протек-
шаго со времени основанія города.
СЬХ ВВЕДЕНІЕ ВЪ ІКІТІТГ, СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
' сда’і тіівь нрпходплп въ упадокъ старые исконные и блестящіе центры
греческой жизни на, берегахъ Понта, какъ, напримѣръ, Ольвія:
начиналось движеніе варварскихъ германскихъ племенъ, заполо-
нившихъ югъ нынѣшней Россіи, вслѣдствіе котораго по сосѣдству
съ территоріей Сугдеп возникли поселенія Готскихъ климатовъ.
По, съ другой стороны, именно разрушеніе старыхъ пунктовъ
поселенія могло повести къ основанію новыхъ, хотя бы и не въ
столь широкихъ размѣрахъ; а. притомъ связи южно-бережнаго
Крыма съ противоположными областями Малой Азіи с толь легки
и естественны, что никогда, не могли надолго прекращаться; опѣ
засвидѣтельствованы для готскаго періода, особою исторіей рас-
пространенія у Готовь — южпо-русскпхъ п крымскихъ—хри-
стіанской вѣры при помощи выходцевъ и плѣнниковъ изъ Каппа-
докіи и ПаФлагопіи *). Мы должны предполагать существованіе
греческой основы населенія съ самаго начала исторической жизни
въ Сугдеѣ, пли Сурожѣ. Впослѣдствіи, па ряду ст> греческими,
встрѣчаются здѣсь ие только армянскіе, по и турецкіе элементы,
явно многочисленные. Проникновеніе ихъ, конечно, найдетъ
себѣ объясненіе и въ позднѣйшихъ историческихъ судьбахъ го-
рода; по едва ли слѣдуетъ избѣгать предположенія, что элементъ
турецкій, наиболѣе органически слившійся съ остальнымъ соста-
вомъ населенія, соединенный съ нимъ даже самою вѣрою, ведетъ
свое начало отъ той же эпохи переселенія пародовъ, когда въ
Крыму появились разные родичи-—соплеменники Гунновъ и Бол-
гаръ— въ родѣ Акацпровъ, Сарагуровъ, У роговъ, Сороз-
говъа). Представляется большое искушеніе самое русское на-
званіе Сурожа, столь удаляющееся отъ иранской и греческой
-кормы, объяснять въ связи съ предположеніемъ о пребываніи въ
сшп южномъ Крыму Сорозговъ и причастности ихъ къ первоначаль-
ной исторіи греческой Сугдеп. Позднѣйшее господство Хазаръ
1) Имѣемъ вь пилу .Житіе св. Саппы Готскаго и другій свидѣтельства:
см. объ этомъ въ иавв-іі статьѣ «Житіе Іоанна Готскаго», <Трѵды В. Г. Ва-
сильевскаго, II, 351>.
2) Сорозгп у Ириска (ВіпсІогГ, ІІівіог. дгаосі іпіпогев, I, 278): Лттилп, ла-
илючивъ миръ съ Гимляиамв, обратил ъ оружіе противъ пародовъ Скноикп хпі
ябЛс/юі’ -пиД- Д’орооуоод сіѵѵепті'іоаѵѵо.— Урогпу него же па ряду съ (’:і-
рягурами (р. 341): Лтрю/Іы'-осито - хата тоі'д гфоѵд 'Ры/іа/оѵд Упо ііуо ѵіу щ.
хні О по<>,'<)< г.ііі ’< Муоѵооі.
іи гоічічні і;ія свг.дшші о суі-ожт..
СЬХІ
въ зтпхъ мѣстах ь не іюдлеиіитъ гомиѣпію. Значеніе п сіиа грс-
ческаго элемента въ Крыму, а, вѣроятно, и въ Ѳугдеѣ, полу-
чили новую ію.ідеряіку въ періодъ иконоборства, ознаменовав-
шійся обширною монашескою амш ра ціей изъ греческихъ областей
подчиненныхъ непосредственной власти императора, съ одной
стороны — въ южную Италію, а съ другой — на сѣверные бе-
рега Понта. Когда одного изъ вождей монашеской оппозиціи
противъ церковныхъ преобразованій Константина Конрошіма
сочувствующія православію лица спрашивали, гдѣ слѣдуетъ
искать убѣжища отъ власти дракона,, то святой (Сте<і>аиъ Новый)
прежде всего указалъ па сѣверные склоны береговъ Чернаго
моря, на побережныя его области въ сосѣдствѣ съ Неспоромъ
(Керчью), Херсономъ, Готісіі низменною (Готскими климатами въ
Крыму) и затѣмъ уже па. Италію1). Вовремя церковныхъ смутъ,
наступившихъ въ греческой церкви послѣ', возстановленія пкопо-
іючпгаиія въ 787 году, которое, впрочемъ, оказалось только
временнымъ, по старой ранѣе указанной дорогѣ находили себѣ
въ южной Тавридѣ убѣжище многіе преслѣдуемые и недовольные
епископы, монахи, пресвитеры и, конечно, другіе мірскіе люди.
Не одинъ разъ указывается па, зто явленіе въ перепискѣ Ѳео-
дора Студита, вождя строгой монашеской партіи и ревнителя
каноновъ въ началѣ ѴПІ вѣка, а также и въ его жизнеописа-
ніяхъ. То И!С самое продолжалось и по возобновленіи иконо-
борства1 2). Ѳеодора- Студита замѣчаетъ, что Промыслъ открылъ
вѣрнымъ такое убѣ;кпще пе ради только ихъ тѣлесной безопас-
ности, но и ради духовнаго спасенія живущихъ тамъ, находив-
шихся во тьмѣ и заблужденіи3). Другими словами, изгнанники
должны были содѣйствовать распространенію и укрѣпленію хри- сьххш
стіанства, а вмѣстѣ съ тѣмъ, конечно, и греческаго языка, къ
усиленію греческаго злемеита въ населеніи Тавриды. Относи-
тельно южной Италіи такое вліяніе иконоборства, давно замѣчено
1) См. Ѵііа Н. Нісрііапі іішіогія: Гпі.г. йг.. 100. соі. 1117; ср. < Груды В. Г.
Васильевскаго, 11, !!25>.
3) Ѵі(а К. ТЬеіхІогі Ыиііііас: І’піг. дг., !>!), соі. 253: <)і /гр (і' іоіе х^.іііапі
хакі ю'.і /.’оо.’іорос лауоиаас; іліахолоі хаі лоіо/ЪЩооі, сі сеі.
соі. 1,"4Л (ері.чіоіае Тііеоііогі): і'ліахолоіе іпк біі'і .Ѵршгоі1 г/ гушЬ гі’Ь /піг Гг
.Ѵкооо'іі'і. Ср. соі. 1070 п іірсі.
3) ІЬііІ., со!. I 311.
Х(
СЬХИ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СИ. СТЕФАПА СУРОЖСКАГО.
іі признано въ наукѣ. Политическое господство Хазаръ, начав-
шихъ распространять свою власть въ Понтійскихъ странахъ съ
половины VII вѣка, не могло слузкпгь тому препятствіемъ, ибо,
будучи язычниками, а затѣмъ принявъ еврейскую вѣру, Хазары
относились съ терпимостью или равнодушіемъ ко всѣмъ исповѣ-
даніямъ, а также и къ христіанству, даже не мѣшали распро-
страненію послѣдняго между собственными подданными. Надпись,
найденная въ Ѳеодосіи-Кашѣ и относящаяся къ началу IX вѣка,
принадлежитъ человѣку, носящему турецко-хазарское наимено-
ваніе: «рабъ Вожііі <Тагманъ>»1). Хазарскіе хагапы роднились съ
византійскими императорами посредствомъ брачныхъ союзовъ,
при чемъ ихъ сестры и дочери обращались въ христіанство и
затѣмъ оказывались усердными защитницами православія. Така.
Юстиніанъ 11, во время своего пребыванія въ Крыму, женился
па Ѳеодорѣ, сестрѣ, хазарскаго хагана, и разсчитывалъ съ его
помощью воротить себѣ утраченный престолъ и свергнуть про-
тивника. .'Іенъ Нсавръ устроилъ бракъ своего сына Константина
Копроііпма на другой хазарской принцессѣ, дочери хагана, по-
лучившей имя Ирины: о ней будетъ у пасъ рѣчь низко. Тонархъ
Вос.пора (Керчи), который въ данное время па ряду съ лапго-
бардекпмт. королемъ является слишкомъ скорымъ подразкате-
лемъ своеволія византійскаго императора, въ брачныхъ дѣлахъ,
быть все-такн христіанинъ и, если нельзя навѣрное утверждать,
что онъ была, хазарскаго ііропехозкдепія но крови, то во всякомъ
случаѣ онъ быль подчиненнымъ владѣльцемъ, вассаломъ у ха-
зарскаго хагана. Неизвѣстно, готъ ли самый тонархъ, или зке
его преемникъ восхваляется у Ѳеодора, Студита. на ряду съ гот-
скимъ своимъ собратомъ, какъ поборникъ правой вѣры. Крым-
скіе Голы во второй половинѣ VIII вѣка, находились, какъ мы
знаемъ изъ Житія Іоанна Готскаго, тоже подъ властью Хазаръ,
о ххіѵ п не видно, чтобы они подвергались какому-нибудь преслѣдованію
паевою вѣру. Возстаніе, о которомъ разсказывается въ Житіи,
не было вызвано религіозными іюбузкденіяміі, и если въ немъ
потомъ принялъ участіе самъ епископъ готскій Іоаннъ, то ото не 11
11 Сіігр. іітггірі. і^гаѳе., IV, А" 92Мі. Ксіикчі г, Крымскій Сбѳрппі;і., стр. 70.
’Гыіп а ксіі ѳіѵ, ІНс (іпівп іи Тапгіеп, стр. 24. аты лі г ігк. Спорипк'і. греч. над-
писей хрпст. времеіі і. ил ь пгжлемі Россіи, Д? 75>.
ік гогичі.гкія < т.і.дыпя о < лголи,.
СЕ XIII
можсгь слул.пть доказательствомъ противнаго: когда возстаніе
было окончи, голы іо подавлено, хагапъ не только по щадилъ жизнь
готскаго- князя, по и помиловалъ приближенныхъ епископа,
успѣвшаго спастись бѣгствомъ на про гпволсліащій греческій бе-
регъ. Возвращаемся собственно къ Сугдеѣ.
Въ промежутокъ между третьимъ и восьмымъ вѣками мы по
имѣемъ никакихъ прямыхъ данныхъ изъ ея исторіи: у географа
Равенскаго названо только имя Сугдеп'): хотя згогь авторъ и
писалъ свою космографію въ ѴВ. вѣкѣ или даже позднѣе, по пе-
речисленіе крымскихъ городовъ у него заимствовано навѣрное
язь гораздо болѣе ранняго источника, такъ какъ самъ онъ нѣ-
сколько ниже ссылается, какъ па свой источникъ, на Ливапія п
ѣлітропія, касавшихся въ своихъ трудахъ великаго Понтій-
скаго моря.
Въ началѣ ѴѢІІ вѣка Су гдея, по всѣмъ признакамъ, состояла
подъ властію хаза.рскою и точно такъ же, какъ другія греческія
общины, находившіяся въ такомъ положеніи, служила убѣжи-
щемъ для нкононочптагелей, преслѣдуемыхъ въ собственно ви-
зантійскихъ владѣніяхъ. Въ царствованіе Константина Коиро-
лпма (741-—775) сюда, удалился исповѣдникъ Сте-і-апь, который
не мало потрудился надъ распространеніемъ христіанства среди
мѣстныхъ жителей. Если не ранѣе, то именно при немъ основана
была въ Сугдеѣ епископская ка.оедра. Различныя сказанія, къ
нему относящіяся, подвергаются оцѣнкѣ въ слѣдующихъ главахъ
нашего изслѣдованія. Вѣроятно, тотъ же самый Стсфшіъ при-
сутствовавъ п па. вселенскомъ Никейскомъ соборѣ, въ 7^7 году,
па, которомъ временно восторжествовало православіе. Онъ но-сьххѵ
стоянію отмѣчается въ сохранившихся актахъ соборныхъ засѣ-
даній на ряду съ уполномоченнымъ представителемъ Готскаго
Іоанна, а, въ протоколѣ пятаго .засѣданія значилась его водишь:
^ѵічраѵо^, аічі^/.од Сліогмлод лоЛеічд 2,'<н.'7<Мо>і’, аочі'ічч; лііі'гс,
ѵа .троуе/осі/г/іюлі ііе^іі,чеіч>д, ѵ.тё/оаіра ®).
I) Ііиѵелииііз Анипупіі I' им іи і>цг;і р!і і ;г. еіІИ. ГішЬт <(. 1 ’п іІ.Ііеу, ВсгЫіпі,
18С0, рр. 175 8<р: Неш ;і<1 ГгопНчп ІІохпЬіііоішп гедъоіік .<іыІ р.члі’іае, І<1
8і(.1іо1го4гогіпп, ііет раІгі.ч. ІДіпрі I'.'іпір.'ііщКт, (Зеіікі (.ІНіогиш. КпкПяІніп,
^111'011.
М :і.п с і, XIII. і;і7; «Ст<.'|,!іігі,. ир'рп'тіиип.ііі <’ііііеі.-<іц і. горо,і.:і <'ѵг.і.чіи’К.-іі-п.
XI*
СЬХІ V
ввідапг, въ житіе св. стефапл сувожскаго.
Каоедралыюю церковью города былъ храмъ святоіі Софіи,
обновленіе котораго отмѣчено авторомъ сппаксарпыхъ за,ліТ>гоі;і> :
н отнесено къ 793 іоду1)- Вопреки позднѣйшимъ неточнымъ по-
казаніямъ Сугдея съ начала занимала низшую степень въ іерар- ;
хпческомъ чинѣ епископскихъ каоедръ, п только потомъ возве- |
дена. была. па. степень архіепископіи, а. затѣмъ п митрополіи. По,
какъ и всѣ другія епархіи, основанныя въ варварскихъ странахъ
восточной Европы, опа съ самаго начала, была, подчинена, непо-
средственно константинопольскому патріарху. Въ недавно пздап- ;
помъ спискѣ архіерейскихъ каоедръ (Та^ід лдокаО^діа^), при-
надлежащемъ времени иконоборцевъ, гдѣ Лмастрнда значится •
еще подчиненною митрополіи Гапгръ, (’.угдеііская епархія помѣ- -
щеня въ числѣ автокефальныхъ вслѣдъ за, Корсунскою и Вос- :
порскою8). Возвышеніе па. степень архіепископіи послѣдовало но
всякомъ случаѣ пе позднѣе начала. X вѣка, такъ какъ въ дру- :
гомь спискѣ, наиболѣе точно представляющемъ порядокъ, соеди-
няемый сь именемъ императора Льва Мудраго, Сугдія помѣщена
въ числѣ, самостоя тельныхъ архіепископіи3). Въ 997 году при :
патріархѣ Сиспппіѣ опредѣленіе Константинопольскаго синода
подписалъ въ числѣ другихъ митрополитовъ и архіепископовъ і
сьххѵі Константинъ Сугдіііскііі (2'оѵудіад), а въ 1020 архіепископъ
Арсеній; имя того, который засѣдать на. соборѣ 1087 при на- :
тріархѣ Николаѣ, пеіізвѣсгпо4). По изслѣдованіямъ нѣмецкаго ;
ученаго Гельцера, одна изъ редакціи каталога. еішсконскпхъ і:а-
оедръ, безразличію надписываемыхъ именемъ Льва. Мудраго,
относится къ царствованію Алексѣя Комііппа, послѣ 1084 года,6).
Здѣсь сугдеііскііі іерарха, носить званіе архіепископа, при чемъ
яхотнопринимая іи е вышеопіісанщи1, подписался». Другія упоминанія вь прото-
килахъ засѣданій. іЬ’нІ., XII, 994. 1095; ХП1, 197. 305. 384.
1) Зан. Одссск. Общ. Пс.т. и Др., т. V, стр. 615, № 135: 77) аіч Г/ іа
ы/иап-ш (гоп ѵаоѵ ц]д) (-)ѵ.оѵ Лбуов оо<ріа<; (го Г» /г) тго/ѣг ао/іубаиг /»• тб
(6'ыОО іг. Запись повторена дважды, такъ что ві, ея смыслѣ и лѣтосчи-
сленіи не мі)л;еті. быть сомнѣнія.
2) 1)е Воог, ХгасЫ,г:ід(‘ хн ііічі Хоііііае Ерінсораіішш вь ХеіІяеЬгіП {ііу
Кігсііі'.пхевсііісіііе (1»г'к;д(‘г’а), В<1. 12 (1891), стр. 522.
•’) Сіеог^іі Сургіі «ІексгірГю оіѣія готапі е<1- Сеіхег, 1213.
4) х<и НотЛ/}, ссурн, V, 19. 32. 60.
5) (деі/.ег, 7ліг ХеіІІН’НІііпіпипц ііег щісеіііяскеп Хоііі.іае рріксоряідіипі: .Іаііг-
ЪпНісг Гйг ргоігяі. Ч’Ііео! (к/і о, І?<1. 12 (1886), стр. 556.
И(Т’01Ч141(КІИ СВГ.ДТ.ІІІЯ О ( УІ’ОІКѢ. СЬХѴ
рядомъ помѣщены фу .илы, представлившіи отдѣльную епархію
гоіі же степени, Какъ извѣстно, область фулльская уже около
половины IX вѣка была, знакома съ христіанствомъ, хотя и не
покпдл'а. старыхъ языческихъ суевѣріи: славши і.ііі первоучитель
Константинъ (Кириллъ), пришедшій сюда, изъ Корсуни, нашелъ
въ Фулльскомъ языкѣ людей, приносящихъ жертвы старому
дубовому дереву. Находясь въ ближайшемъ сосѣдствѣ съ Суг-
дсею, Фуллы во многомъ раздѣляли ея судьбы и уже съ XII вѣка,
соединялись вмѣстѣ подъ властью одного архіепископа; такъ, на
Константинопольскомъ соборѣ при патріархѣ Лукѣ Хрисовергѣ
въ 1158 году есть подпись владыки сугдо-Фуллы саго. Хоиутіо-
г/’ойАЯсов1). Тѣмъ не менѣе, въ позднѣйшей редакціи расписанія
епархій, относимой вышеназваннымъ ученымъ къ концу ХП вѣка,
къ эпохѣ Ангеловъ, Сугдея и Фуллы значатся какъ отдѣльныя
архіепископіи. То же самое находимъ и уПилаДоксонатрія1 2).
Послѣ соединеніе сдѣлалось постояннымъ. Что же касается
внутреннихъ успѣховъ христіанства въ предѣлахъ Сугдейской
епархіи, то нѣкоторое указаніе въ этомъ отношеніи можно извлечь
изъ замѣчанія, находящагося въ Житіи славянскаго первоучи-
теля, что па. ряду съ другими народами, какъ-то Армянами,
Иверами (Грузинами), Абхазами, Готами (очевидно, крымскими)
Сугьди, то есть, Сугдейцы, славили Вога на. своемъ собствеп- сьххѵп
помъ языкѣ; но іерархія была, конечно, греческая3).
Полное возстановленіе византійской государственной власти
на полуостровѣ мы относимъ къ тому времени, когда, съ одной
стороны, совершенно было низвергнуто господство Хазаръ вой-
сками Василія Волгаробопцы въ союзѣ съ Русскими подъ началь-
ствомъ брага пли родственника св. Владиміра (въ 1016 г.), а. съ
другой—и самый Поспор ь, или Керчь, прежній центръ хазарскаго
владычества, сдѣлался вновь греческимъ достояніемъ4). Извѣстію,
1) Кеннель, Крымскій сборникъ, стр. 131. РаААц хаі .ПогЛц, — (п’тчу/іа,
V, 98.
2) ГаіЧНсу (Ціогосіій Зупесйеінпя е(.) Х’оГіПае ерійсораНіині, рр. 201. 304.
Пилъ Доксопа грііі писалъ въ 1143 году.
3) Житіе св. Константина Философа: Москвитянинъ, 1843, № (>, стр. 405—
434. Ср. Крупъ, Черноморьо, 11, 129.
4) Недавно издана почать, принадлежащая Аркадію нротоснаоарію и стра-
тигу Воснора, которая по начертанію буква, должна принадлежать X —XI вѣку:
Н/ осбхс/Мщѣѵ ЛохшѴп», хаі гпраю/уо) //ооолбоор. Странно,
СЬХЛ I
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА (УГОЖСКАГО.
что при Исаакѣ Ангелѣ Евиатерііі, стратилатъ и дуксъ Херсона,
возстановлялъ (въ 1190 году) укрѣпленія Восиора, пришедшія
въ упадокъ1); по еще ранѣе того императоръ Мануилъ Комнинъ
11143-—1180) считалъ своимъ владѣніемъ Тмутаракань и го-
родъ Росію ('Рчюіа) при устьѣ Дона, а ото означало полное
господство Византіи въ лежащихъ позади, ближе къ пей, таври-
ческихъ предѣлахъ. Тогда, конечно, и Сурожъ не только числился,
но и дѣйствительно стал ь находиться въ составѣ греческихъ вла-
дѣній. По что онъ пережилъ въ промежутокъ между хазарскою
властію и возстановленіемъ византійскаго владычества, объ этомъ
можно только гадать, такъ какъ опредѣленныхъ и достаточно
ДОСТОвѢріІЬЕѴЬ свѣдѣній источники совсѣмъ не сообщаютъ. Въ до-
говорѣ Игоря съ Греками (1)45 г.) предполагается, что Русскіе
не только могутъ безпокоить Корсунь своими набѣгами, но и
защищалъ тамъ но близости какія-то свои владѣнія. Исли это
означаетъ русскій протекторатъ надъ извѣстными областями
въ Тавридѣ, то еще не извѣстно, входилъ ли въ составъ этихъ
сі.ххѵш зависимыхъ владѣній городъ Сугдея. Въ сказаніи о чудесахъ
вышеупомянутаго епископа Сте-напа повѣствуется о русскомъ
князѣ, который воевал ъ всю страну между Керчью и Сурожемъ,
по прежде чѣмъ пріурочивать это сказаніе къ походу Владиміра
на, Корсунь въ 988 пли 989 году, нужно еще установитъ досто-
верность самой легенды и ея происхожденіе, а этого пока не
сдѣлано удовлетворительнымъ образомъ. Послѣ па полуостровъ
проникали Печенѣги, имѣвшіе торговыя связи съ Корсупсмъ, но
какихъ-либо данныхъ о прямомъ ихъ отношеніи къ Су ротку не
имѣется. Иное дѣло — Половцы или, какъ ихъ называютъ араб-
скіе писатели, Гншчакп. Конечно, нѣтъ никакихъ основаній увѣ-
рять, что городъ Сугров-ь, разоренный русскими князьями во
время знаменитаго похода на. Половцевъ вт. 1111 году, нахо-
дился въ Крыму и был ь тожественъ съ Сурожемъ: ходъ дѣла и
контекстъ заставляютъ скорѣе думать противное. По, съ другой
і’і 'і уи*іи,иі издатель (8еІі I и іп І> е г <г<-г, «Мсіап^ея »І’Л геііеоіоціе ВузапІ.іие, I,
‘206 с,.і.>) вздумалъ ее относить і:ь І.есфорскому проливу, которыіі никогда <:
составлялъ облаіти, имѣющей своихъ иосводт»
1) С'огр. іпяг.г. дгаес.., IV, А" 8740. <'Геисрі> надпись Епнатерія отнесена къ
царствованію ими. Маврикія и именно къ 590 году. Си. В. Г.. Латышева
ІКІМ'ІК I. стр. ‘201—‘217. гдѣ указана и .титсратура>.
іістогнчг.< і.ін сві-.ді.шя <і сурожѣ.
ОЪХѴІІ
стороны, довольно достовѣрпые, хотя отпоенгелыіо поздніе, му-
сульманскіе писатели говорить намъ, что предъ нашествіемъ Та-
таръ Сугдея находилась подъ властію Кипчаковъ: гакъ думали
не только Ибн-ел-Асііръ (і 1233) и Ибп-Г>атута, по и западный
миссіонеръ Рубрукь (= Рубруквіюъ). Впрочемъ, подчиненіе степ-
нымъ варварамъ могло означать просто дань, которую Сурожане
должны были платить для охраненія своей безопасности и своей
торговля, какъ это бывало н въ татарское время1). Па первый
взглядъ представляет ся страннымъ, чт о (Ново о полку Игоревомъ
относитъ Сурожъ къ землямъ незнаемымъ, по такъ какъ въ
этой же категоріи названы Тмутаракань п Корсунь, то очевидно,
эго не значить совершенна го незнакомства Русских ъ съ Сугдсею,
а. только ея отдаленность или же отчужденность въ политиче-
скомъ отношеніи. Помимо обш,ихъ соображеній, основываемыхъ
на близком ъ знакомствѣ Русскихъ съ Чернымъ моремъ, которое
въ XI и XII вѣкахъ называлось даже спеціально Русскимъ мо-
ремъ, за извѣстіяхъ о ходѣ русско-византійской торговли, для іялхіх
которой Печепѣги п Половцы служили отчасти только посредни-
ками, существуютъ иного рода указанія на тѣсныя связи между
Русью и Сурожемъ уже въ ХП вѣкѣ. Авторъ приписокъ въ гре-
ческомъ спнаксаріѣ подъ 24-мъ іюля сдѣлалъ такую замѣтку,
что іть ито гъ день совершается память святыхъ новоявленныхъ
мучениковъ въ русскихъ странахъ, Давида, и Романа, убитыхъ
собственнымъ братомъ окаяннымъ Святопо.іком ь3). Хотя при-
писка сдѣлана позднѣйшею рукою, по, очевидно, знакомство съ
русскими святыми Вормсомъ и Глѣбомъ, которые здѣсь обозна-
чены ихъ христіанскими именами, огиоспгся къ тому времени,
когда, они считались новоявленными, а. это приводитъ пасъ къ
началу XII вѣка, если не ранѣе. Происхожденіе приписки нужно
объяснять такъ, что авторъ замѣток ь, не нашедшн въ греческом ъ
синаксарій извѣстныхъ ему, какъ жителю Сурожа, святыхъ, по-
1) 11. і и ега гі и пі ДѴіНсііпі <Іе КпЬгнк (ІІесигіІ (Іп ѵорідг*. I. IV), р. 21!).
Іи ііі.і ріппісіі1 Ось скверу оть Сурол;:і) яоІгЬліИ. еняе (’оіпапі, япіеірпнп ѵічіііѵпі
Тагіаг! еі гоцеЬапІ сіѵііпОіе рпчіісіан <4 гакіпі, ц(. (ілп’ііі еі« ІгіЬиІипь
2)3ан. Одосск. Об (ц. 11 ет. и Д р., V, Л? 17(1: г*/і/ и ниг,
Таирин(?) [шуібіч!)!' (п> оіімншнл; уі'іоа^ (?) бггс) у.ч.і ікчікггоп лійг
русо оікі<і)ѵ (ионраолено аѵгіібЁЬ/'оѵ) (ІгаіосіЦйч иіг) ѵ. го юо і<1~
Ап роь- сира голо пАко о.
СІАѴПІ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. (ТЕФАІІЛ СУГОЖСКАГО.
читаемыхъ здѣсь съ давняго времени, восполнилъ пропускъ и
для этого употребилъ уже усвоенныя прежде выраженія, вѣ-
роятно, вошедшія въ мѣстный церковный обиходь, Впрочемъ,
прямое упоминаніе о Русскихъ, какъ союзникахъ Сурожа, при-
нимающихъ непосредственное участіе въ его дѣлахъ, встрѣчается
въ одной не изданной турецкой хроникѣ при разсказѣ о собы-
тіяхъ въ первой половинѣ слѣдующаго ХШ столѣтія: объ этомъ
рѣчь будетъ ниже.
По свидѣтельству Ибш-ел-Лсира, Судакъ, во его мнѣнію, вхо-
дившій въ составъ кипчакскихъ владѣній, еще ранѣе татарскаго
нашествія (1223 года.) былъ важнымъ торговымъ городомъ.
«Это городъ Кипчаковъ, изъ котораго они получаютъ свои то-
вары, потому что--къ нему пристаютъ корабли съ одеждами;
послѣднія продаются, а па. нихъ покупаются дѣвушки и не-
вольники, бургасскіе мѣха., бобры, бѣлки и другіе предметы,
находящіеся въ землѣ ихъ»1). Корабли съ одеждами, несо-
мнѣнно, были корабли греческіе, потому что до основанія .1а-
сі.ххх ттшской имперіи въ Константинополѣ, то есть, до паденія гре-
ческой власти па. Воснірѣ, никакой другой изъ промышлен-
ныхъ народовъ, торгующихъ тканями, не имѣлъ доступа въ
Черное море; основаніе венеціанскихъ и генуезскпхъ колоній
относится къ позднѣйшему времени, а при императорѣ Мапуи.іѣ
прямо воспрещено было италіанскпмъ торговымъ городамъ от пра-
влять суда въ Восноръ пли Тмутаракань. Въ первое время послѣ
четвертаго крестоваго похода (1204) верховная власть надъ
областями южнаго Крыма, падь Корсупемъ, Готіею и Сугдеею
несомнѣнно перешла къ трансзунгскпмь царямъ — Велико-Ком-
нинамъ, хотя опа п могла по временами. обраща ться, благодаря
Половцамъ, въ простое поминальное господство. Вмѣстѣ съ тѣмъ
и черноморская торговля сосредоточилась теперь исключительно
въ рукахъ купцовъ Трапезунга, Амастрвды и Аниса, и въ
старое время участвовавшихъ въ выгодахъ торговли Корсун-
ской1 2). Изъ Константина, Гшгрипородшіго мы знаемъ, что паФ.іа-
1) Тизсигаузепъ, Сборникъ матеріаловъ, I, 26.
2) О промышленномъ и торговомъ значеніи Траіісзунта уже пі. X вГ.кЬ
™. АѴ. ]’і 8г.ІІ ег, Тгііре/.ІІНІ чіні веіне. Ііеііеиініій іп <1сг (Зсн<'1>іс1іІе: 7 г і I всіі і і 1 (.
Гііг аЦуешеіне (Геяеіііс.ііІе, В<1. 3 (1886), сгр. 20 сл.
іісгоічічн і;ія свѣдѣнія о гугожѣ.
СЬХІХ
гонскіе и вообще попгіііскіе корабли привозили въ Херсонъ
хлѣбъ, вино іі другіе товары (Бе аііні. ішр., сар. 53, р. 270
Вопи.), что чрезъ посредство Печенѣговъ Корсуіщы отпра-
вляли ,;ъ Россію, Хазарію и па. Кавказъ въ Джнхію (Ягдчащ-
ІЬі(1., сар. <!, р. 71,20) всякаго рода ткали, тигровыя кожи, пе-
рецъ и т. п. Никита ІІа<і>ла,гоненій, писатель копцаIX пли начала.
X вѣка, выставлялъ центромъ черноморской торговли городъ
Лмастрлду; «Въ нее», говоритъ онъ, «какъ на общее торжище,
стекаются Скипы, живущіе по сѣверной сторонѣ Евксина,
а равно и тѣ, которые расположены къ югу; они приносятъ свои
товары и получаютъ въ замѣнъ то, что есть у пея; эго городъ,
находящійся въ центрѣ между восточнымъ предѣломъ и запад-
нымъ; во всемъ, что привозится сушею пли моремъ, здѣсь лѣтъ
недостатка»1). Итакъ, изъ словъ ІІбп-ел-Лснра мы должны заклю-
чить, что въ Сурожт. въ XII вѣкѣ стала переходить исконная съхххі
греческая торговля, которая прежде имѣла главнымъ посредни-
комъ городъ Корсунь. О развѣтвленіяхъ и важномъ значеніи
этой торговли онъ говорилъ въ своемъ сочиненіи и ранѣе, опнД
сывая событія 1205—1206 года, когда икопійскій султанъ
Гаяс-Эддипъ будто бы предпринималъ походъ къ Транезунту для
защи ты коммерческихъ ин тересов ъ своихъ (греческихъ и турец-
кихъ) подданныхъ, Трапезуіітгкіп царь, по словамъ Пби-сл-Лсира,
былъ причиною того, что пресѣклись на нѣкоторое время пуги
сушею и моремъ, съ одной стороны, изъ Малой Азіи, а съ
другой- изъ Руси и Кипчака, отчего пострадали подданные
султана, дотолѣ посредничавшіе въ торговлѣ между этими стра-
нами: съ одной стороны, опп вели торговлю съ Русскими п Кип-
чаками, входили въ города пхъ, а съ другой — къ нимъ шли
купцы изъ Сиріи, Ирака, Мосуля, Джезире, собираясь преиму-
щественно въ городѣ Спвасѣ (= Севастіп)1 2). Что касается пред-
метовъ сурожскаго вывоза, то, очевидно, у Ибн-ел-Асира перечи-
слены не всѣ они, по уже и между ними есть такіе, какихъ ко-
чевники не могли сами производить. Въ неволю опп продавали,
1) Никиты )1 <тф л л го ггл іі и и іі ііііхиа.іа си. Іаі.иіпіу Лялсгрицскому: 1’аігоі.
Кг., 105, 421.
2) Перепилено иъ приложеніяхъ къ статьѣ Л. Л. Н у пика «Осіпш.тпіе ’і’ра-
пезуіітскоіі имперіи» (Уч. «Записки II мп. Академіи Паукъ по первому м
третьему отд-Ьленіямъ, II), стр. 730.
съхх
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ("ГЕ'ЪЛНЛ СУГОЖСКАГО.
безъ всякаго сомнѣнія, не столько своихъ дѣтей и.ііі родичеіі,
сколько русскихъ плѣнниковъ, во множествѣ уводимыхъ при
каждомъ набѣгѣ. Достаточно вспомнить патетическое описаніе
первоначальной лѣтописи подъ 101)3 г., принадлежащее совре-
меннику и очевидцу. Но еще изъ разсказа, объ Евстратіѣ въ Па-
терикѣ Печерскомъ мы видимъ, что уведенные плѣнники, если не
были выкупаемы, продавали! ь въ рабство, п что скупщиками
бывали жиды, проживавшіе въ Корсунѣ1). Однимъ словомъ, на-
чиналась еще въ половецкій періодъ въ Корсунѣ и нашемъ Су-
рожѣ та торговля плѣнными, которая особенно расцвѣла въ
татарскій и гепусзскій періодъ и наполнила русскими рабами
армію и гаремы египетскихъ султаііовъ-маме.'іюковъ. Кслн между
мѣхами, вывозимыми изъСурожа, одни были бургасскіе, то есть,
ілххп съ береговъ Волги, то другіе, особенно бѣлки, могли бы ть доста-
вляемы Русскими; еще архіепископъ воинскій Михаилъ Хопскііі
считалъ бѣлые заячьи мѣха, привозимые, въ Копстаігпіііополь,
спеціально русскимъ продуктомъ8). Пбн-ел-Лспрь не упоминаетъ
объ одномъ очень важномъ предметѣ, который гоже вывозился
съ береговъ Чернаго п Азовскаго морей, между прочимъ изъ
Сугден; мы разумѣемъ соленую рыбу п даже икру, о которыхъ
есть упоминанія у нѣсколько болѣе раннихъ византійскихъ писа-
телей. Тцетцесъ въ одномъ из ъ своихъ произведеній говорил ъ объ
оксійекпх і. пли оксіапскихъ рыбахъ, а. въ другомъ объясняетъ
намъ, что подъ згпмі. нужно разумѣть тарпхп, то есть, соленую
рыбу, которую варвары называютъ, по словамъ Тцетцеса, вер-
зитпкомъ— слово извѣстное еще Константину Багрянородному
(І)е шііп. іпір., сар. 42, р. 181,2 Вони.): что же касается
названія рыбы оксійскою, то оно употреблено было замыслова-
тымъ писателемъ въ силу того, что жители Согдіп (=Суг-
деп), Хазары и Корсупцы, назывались вообще Оксіапами отъ
рѣки Окса, которая будто бы тамъ протекала.8). Не проще ли
1) Памятники русской литературы XII и ХІП г.Ьковь, изданные 1>. Яковле-
вымъ, С.-ІІб., 1872, стр. 93—95.
2) (5м. пашу статно «Древняя торговля Кіева гь Регенсбургомъ» (/Кури.
.Мня. II а р. 11р., іюль, 1888, г.тр. 150).
3) Т/.сІхек, (')йк, XIII, ѵ. 90, р. 481 Кісявііп.ц:
/мн ііічи ічи.г.
ОІ’.по [киДІшиос; хаі улпѵіЪс; иоЛорггш.
111 ТОІЧІЧЕСІПН С,ВѢДѢНІЯ о сурожѣ.
сьх х і
можно было бы объяснигі. оксіішскую рыбу оть слона уксусъ.
такъ какъ дѣйствительно Греки .знали сортъ рыбы, приго-
товленный съ помощью этого состава? Евстаоій Солунскій, со-
врсмешчікъ. XII вѣка, отличаетъ отъ рыбы свѣжепросольной
уксусную (іх&ѵѵд - б^юго/)1). Столь же неудачно Тцетцесъ объяс-
нялъ выраженіе кармбалукъ, которое у Скпоовъ (= Полов-
цевъ) означало будто бы Азовское море; по во всякомъ случаѣ
интересно, что онъ впалъ слово балыкъ, помѣщенное и въ
кум.тнекомъ словарѣ съ объясненіемъ. его смысла, («рыба»)8). сьхххіп
Если невѣроятію, чтобы море называлось рыбьимъ городомъ.
но Тцетцесу, па скпоскомъ = лблід), то весьма, правдопо-
добно, что какой-нибудь городъ., ведущій рыбную торговлю, но-
силъ та,кое прозваніе* 1 2 3). Отъ Рубрука (Рубруквпса) мы узнаемъ,
что впослѣдствіи центромъ рыбнаго промысла, была, Тмутаракань
(Маігіса); коііетаптіпюіюльскіе купцы посылали оттуда, свои барки
къ устьямъ. Дона и покупали тамъ, громадныя количества всѣхъ
сортовъ рыбы 4 * * *). О разныхъ видахъ икры — красной и черной —
говорить Евстаоій Солунскій, замѣчая, что эго былъ, продуктъ
()і <1 г .і’о/<і і'<( < ,:іч ічу.ііі , \<і^пооі каі- \і ообіггс;,
’.Ьіб «ой Гіц очмііі’ С|/ /оірп рб'Ъ
’І^пітоі хгіЛобіт <п, гі’/і кчі іопчое).
1) Еіыіаііііі ориье. еіі. ТаГеІ., р. 231,3 кірр: ’/діііік; і по//ігч <>і, п,ѵід ді. хаі
іу. іцюадхііоѵ і'М-шигіоіігоХЬн дг хаі гі$о>го<.
2) С’оііех Сошапісиа, то есть, латпно-перепдіко-кумапскііі (= половецкій)
словарь, писанный вь 1303 году, сохранился вь рукопис и, принесенной вь дарь
Венеціанской республикѣ. Петраркою, изданъ вполнѣ (послѣ Клапрота) венгер-
скимъ гратомъ Кнші’омъ въ 1880 году. См. статью академика 11. Радлов:.
о() языкѣ Кумаиові. по поводу изданія кумаискаго словари»: Приложеніе № 4
кь 48 тому (188:1 г.) Зап. П ми. Л кад. Паукъ <('р. Труды I!. Г. Васильев-
скаго, I, 118 слл.>.
3) Тисігев, СЬіІ., ѴПІ, ѵ. 773, р. 312 Кіевзііпв;:
Тоіг; аіиі/ К<ц>/ілаЛ<>і'г. і/ Лі/Ч’ч хАі]піі' ч:'о:і.
То ка(_>і<чіа/.оі’Л <5 і'ЛАііі’іаОі і’ Г/іЪ'іоі' А:у; Г
То Кау/і уйо л.бЛі^ іб 6г //сДоих
Кропевскііі (Таііагіа, рпд. 7) пишете (о Налаклавѣ), что города,, который Греки
именовали ІатЬоІсІопі аеи ІаіпЬоІі, Турки назвали 1>а1 ясіюі ині, циазі ріѣсіпш
агсепі, потому что море тамі. особенно изобплусть рыбою.
4) Шпе гагі и іи ѴѴіПеІіні <П: І.ііЬгик (НесиеіІ ііс ѵоуа^ен, I. IV), р.ЗІГ.ычеН
іпсісаіотея <1е Соіыіаііііиороііні ярріісаііі.сн а.<1 рі ічіісіапі сіѵііаі.еві МаІ гі. апі иіііі ііііі
Ііагсаз ниая націю ай ІІііпіеп Тапаіііі, ці. еіііапі рысез кіссаіок, ніцтіоиеч асіііееі сЧ
Іювая ЬотЬаіаа, сі аііоч різсск іиіінііс іпиКІІиіІіпіу.
СЕХХ11
ВВЕДЕНІЕ III. ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
сѣвернаго Понтійскаго поморья и преимущественно рѣки Дона1).
Если мы припомнимъ условія тогдашняго мореходства, то совер-
шенно необходимо предполагать въ этой торговлѣ посредничество
ближайшаго къ греческимъ берегамъ пункта, то есть, Гурожа,
тѣмъ болѣе, что у Тцетцеса, онъ прямо названъ.
Изъ домашппхт. событіи въ Сугдеѣ за, первую половину
Х1И столѣтія намъ извѣстно основаніе храма, св. Доана сія въ
сі,хххіѵ 1214 году, выстроеннаго па. счетъ городской общины по случаю
бывшей смертности въ городѣ, которая послѣ того вскорѣ и пре-
кратилась1 2). Затѣмъ настали еще болѣе тяжелые дни, когда Су-
рожъ не мало пострадалъ огь Татаръ и огь сельджукпдскихь
Турокъ. Нашествіе Татаръ па Сурожь въ первый разъ по-
слѣдовало, какъ отмѣчено въ еипаксаріѣ, въ самомъ началѣ
1223 года3). Волѣе подробныя свѣдѣнія объ этомъ событіи мы
находимъ у Ибп-ел-Асира и у Рашид-Эдднпа. Изъ перваго видно,
что нападеніе Татаръ па городъ Судакъ пропзош іо вскорѣ послѣ
появленія ихъ вч. землѣ Длань и Кипчаковъ. Остановившись въ
Кипчакѣ, Татары прибыли къ городу Судаку и овладѣли им ъ, а
жители его разбрелись; нѣкоторые изъ нихъ съ своими семей-
ствами и свонмч. имуществомъ взобрались па горы, а нѣкоторые
отправилась въ море и уѣхали въ страну Румскую, которая на-
ходится въ рукахъ мусульманъ изъ рода Килпджарслапа.4). Раз-
сказъ Ра,шид-Эддпна не представляетъ новыхъ подробностей, таьь
какъ заимствованъ изъ того же Ибп-ел-Асира: «Монголы въ
1) 1. с.: Обх /гьЛмом ді одбс фа і.%І)и(&ѵ о/и-ѵа* усі’Оі; айгі'і
р, опа и: гід днаба яЛамоиЪ/ нарах/л і’таі я(іоаѵуа&уіа г.ід ѵлгуічіуоѵ
хае о<ш ёлі. аооі^соѵ /сгЛага хе^оѵга/. глорі/дог <5 г /орі/убі; гх тыр
лоод нІЛоіі; тблоіс; хаі 6 сід сш» ѣх/?алЛ<ор 'Гаѵа'ід. Этими деликате-
сами угощали императора 1\1а.пуила монахи одного столичнаго монастыря при
неожиданномъ погѣіцепіп его.
2) Замѣтка въ сннаксаріѣ (Зап. Одесск. Обіц. Иг.т. и Др., V, 599), № 25.
3) Тамъ же, стр. 601, № 33: іц аѵъі'і Г//ира (— 27-го января) Г/7ѣ)ор о/. ггрбіга
оі гцгпооі тоо е;і/»Ла еі. (0731 — 1223).
4) Тизепгаузенъ, Сборникъ матеріаловъ, I, 26. Затѣмъ Татары, про-
бывъ нѣкоторое время въ землѣ Кнпчацкоп, двинулись въ 020 году (4-го Фе-
враля 1223 — 23-го япиаря 1224) въ страну Русскихъ; и потомъ слѣдуетъ раз-
сказъ о большомъ сраженіи, которое есть битва при Калкѣ. Отсюда видно, что
Ибіі-сл-Аснръ относилъ эту битву къ 122'3 году, какт. это и было доказано А. А.
Куинномъ вь Уч. Зап. Ими. Академіи Наукъ но пери, и тр. отдѣл.»
И, 779.
и* тогпчігкія свт.дт.шя і) схгожт..
СБХХІІІ
той странѣ (Кипчаковъ)--заночевали на, зиму. Оттуда опп
двинулись к ь городу Судаку па. берегъ мори,--и тотъ
городъ взяли, а жители тамошніе разсѣялись. Логомъ
они ііаі'панилпсь на землю Русскую»’). Такимъ образомъ,
І’ашпд-Эддішъ пропустилъ ту подробность, что часть С'урожаігь
искала себѣ убѣжища, во владѣніяхъ турецкаго сельджукпдскаго
султана,, по совершенію неправдоподобнымъ такое извѣстіе мы
не можемъ назвать, хотя естественнѣе было бы ожидать, что
пристанище найдется во владѣніяхъ Трапезуптской монархіи, выъхххѵ
составь которой входилъ почти весь противолежа,щій берегъ.
Чернаго моря, начиная отъ спорнаго Синопа : только одинъ —
очень, правда, важный приморскій греческій городъ — Лмисъ
уже находился прямо въ рукахъ турецкихъ2). Такъ или иначе,
первое татарское нашествіе разразилось падь Сугдеею въ видѣ
страшной, но скоро миновавшей грозы. Памъ прямо сообщаютъ,
что послѣ удаленія Татаръ изъ земель Кипчакскихъ п Русскихъ
уже въ < лѣдующемъ 1224 г. все пришло въ прежній порядокъ;
возобновилась и торговля, центромъ которой былъ Сурожъ.
«Съ тѣхъ норъ, какъ вторглись Татары,--не получалось оть
нихъ (Кипчаковъ) ничего по части бургасскихъ мѣховъ, бѣлокъ,
бобровъ и (всего) другого, что привозилось изъ зтой страны.
Когда же опп (Татары) покинули ее и вернулись въ свою землю,
то путь возстановился и товары опять стали привозиться, какъ
было прежде»3). Не совсѣмъ ясно и понятію, въ какомъ соотно-
шеніи съ только что разсказанными событіями находится другое
бѣдствіе, разразившееся падь Сурожемъ и временно наведшее
большой страхъ па. жителей. Происходили какія-то ссоры и
столкновенія съ пкопіііскпмь турецкимъ султаномъ, во владѣ-
ніяхъ котораго Сурожапе недавно шкали убѣжища: послѣдовало
нашествіе па Сурожъ и запятіе города Турками. I Іовидпмому, зги
I Л .1
1) Раш пд-Эдди нъ. Исторія Чингпзь-хаиа (Исторіи Монголовъ, часть
третья), въ переводѣ И. П. Березина: Труды Вост. Отд. Русск. А рхеол.
Общества, ч. XV, 1888 г., стр. 1)2.
2) Синопъ нѣкоторое время быль подчиненъ Давиду Комнпну, основавшему
особое владѣніе между Голикомъ и Щіроибисояъ, но скоро взятъ был ь Оельд-
жуками; однако Велпко-Комшшы дѣлали попытки возвратить его себѣ.—Анисъ
послѣ 1204 !. тоже остался самостоятельнымъ Владѣніемъ подъ властно грече-
скаго генерала, но но надолго.
3) Тпзсіігаузсиъ, (норникъ матеріаловъ, Г. 28.
СЬХХІѴ
ВВЕДЕНІЕ І'Ь ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУВОЖСІІАГО.
с.облитія находится въ связи съ тою войною, которую іі ь давшіе
время вконійскій султанъ Сельджуковъ А.таеддшіъ-Кейкобадт,
(1219—123!)) воль гь трамезуптскимъ христіанскимъ царемъ
Андроникомъ 1 Гидомъ (1223—1235). По греческимъ мѣстнымъ
источникамъ, война, между султаномъ и христіанскимъ царемъ
возникла но слѣдующему поводу: «Во второй года, царствованія
Андроника Гида султана, Меликъ (мсликт, по-арабски просто зна-
чить царь), сыпь великаго султана Ллатипа (вѣрнѣе — самь
с хххѵі А.іаеддішъ), иомѣшшшись съ Гидомъ клятвою прпішреііія, поста-
іюшіли но выходить болѣе па. брань друга, гь другомъ, а оста-
вить страны іи, мирѣ н далъ новой окріч гнымъ жителямъ погра-
ничныхъ крѣпостей. По договоръ аготъ был ь нарушенъ, по не-
разумію тогданніяѵо синопскаго градоначальника, покорнаго сул-
тану, І’еііст.-І'ітума. Корабль, нагруженный государственными
податями Корсупя и тамошнихъ странъ Гогоіп. гь государ-
ственнымъ пачалыіпкомт, податей Алексіемъ н съ нѣкоторыми
знатными Корсушшамп, шелъ оттуда, съ ежегодною данью царю
Гиду; но волненіемъ моря занесенъ быль ві, Синопъ. Помянутый
Рейсъ разбойнически захватилъ ото судію и деньги и всѣхъ быв-
шихъ вмѣстѣ съ матросами. Потомъ послалъ па Корсунь воору-
женныя гуда, и они соверіиеипо онустошилп ату страну»1). Пра-
витель Гіпюия, признававшій верховную власть султана, ш>
имени и но происхожденію армянинъ, былъ наказанъ ’Граиезуіі'г-
цамп, долженъ была, возвратить похищенное, но за. оиустоіпепіе
окрестностей Синопа вступился самъ султанъ, и возгорѣлась
война; успѣхъ сначала, былъ на. сторонѣ турецкой, по затѣмъ
подъ самымъ Траі іезуитомъ въ сильную бурю Турки потерпѣли
страшное пораженіе, самъ султана, взять быль въ плѣнъ. Греки
приписывали неожиданное торжество свое патрону города Тра-
пезуйте. си. Евгенію, предполагая его чудесное вмѣшательство.
Султанъ, отцуш.ешіыіі на свободу, отказался впредь оть всякихъ
ііритизаиііі и до конца, жизни свято исполнялъ условія договора.
1) УяН ліегауег, Огі^іті-Кпц'піеліі} гнг Ояіішійе Пся КаіхпіЬінпа Тгарг-
/піП: Л ЬЬ апіИ и ндчіп «І <> г Ьіяіпі'іксіісп (’ілкке ііог к. Вя.у егіксіісл Лка-
«Іеиікс, Вй. ИІ, ЛМІъ 1, стр. 72, нѣмецкій переводъ тамъ ;ке въпог, етр, 18 с.ч.і.;
русскій переводъ с;ъ прил<г,кеийгхъ къ стлтъЕ А. Л. Ку ника «Основаніе Транѵ-
зуппчеоіі ііышіршм (У*і. Нап. ІІян. Лкпдгкін Науі. і. п<» норв. и тр. «гг.іД-.л.,
II. 1854 г.), (••Гр. У':',8 С.І.
псгоічічгл кія івг.дыня о ( урожѣ.
сьххѵ
Разсказъ зтоть читается въ похвальномъ словѣ св. Евгенію Тра-
псзуптскому я подтверждается въ своей основѣ вратною Трале-
зупгскою хроникою1). Онъ пока, важенъ для насъ тѣмъ, что
прямо свидѣтельствуетъ о переходѣ власти надъ южнымъ Кры- ія.хххѵп
момъ, слѣдовательно, и надъ Сурожемъ, къ трапезуй гскпмь !!(•-
.іііко-Комвипамъ. Но въ недавнее время открыты другія извѣстія
объ Алаеддвнѣ, которыя касаются уже прямо Сурожа, и есте-
ственнымъ образомъ какъ бы сами собою комбинируются съ гре-
ческимъ сказаніелгь. Въ турецкихъ ікточшікахъ говорится, что
Алаедднпъ быль краса династіи, имѣлъ ревность къ священной
бравн, овладѣлъ областями Рума вплоть до (’вадара, перевезъ
свое войско іізъСппоиа черезъ Черное море и завоевалъ въ стра-
нахъ Дештп-Кыпчакъ крѣпость Судакъ2). Ео.іѣе подробно и
сіісціалыіо о морскомъ турецкомъ походѣ противъ Сурой,и
трактуетъ отрывокъ изъ не изданной Сельджуиндской хроники
«Сельджук-лам;>» Мухамеда. І’авевдл, содержаніе котораго сооб-
щено голландскимъ оріенталистомъ Ааутсма’’). Въ атомъ раз-
сказѣ Сурожа, представляется независимою республикою, нахо-
дящеюся въ союзѣ съ Русскими и Кипчаками, — что, замѣтимъ
игъ себя, нисколько не мѣшало призванію верховной власти
грансзуитскаго императора: Корсунь и Готія тоже сохрінні.ні
свои традиціи самоуправленія, послѣдняя и послѣ имѣла своихъ
ыіязсіі. Кейкобадъ — говорится далѣе въ хроникѣ— раздражен-
ный противъ (Сурожской) общины, потому что граждане на-
несли ущербъ одному мусульманскому купцу, отправилъ противъ
лея военный отряди. на судахъ. Когда, зкспедиція достигла го-
рода, то, какъ Русскіе, так ъ и Кипчаки старались склонить могу-
щественнаго сельджу индскаго государя къ дружественнымъ чув-
ітвам'ь, и городъ Судакъ далъ удовлетвореніе, допустивъ сво- * У)
1) Хроникою 1 Іаппрота. которая издана была Фалвмсраіісром-і. ві. IV
томѣ А ііііппіііііп₽;сіі І.япарітюіі академіи, и 'Гяч>слемт. ві. Кпвіаііііі орязспіа.
<Обт, іюдаяіч А- С. Хаханова 1<. М. Нридвкт, ві. Иіѵрн. Мни.
<006 г., сеііт., с.тр. 181 слл.>
2) 1*. Д. (’ипрііопт., Крымское данс-пю, <тр. 10.
У) II <14 (Нпіа, ІІсЬег сіво (огЫ'кеІіе (Чігоііік хнг КотЧіііІіІс ііег | цццсо
КІС‘іо-Л.чісв.4 (Деісн <1о яі.ліеліе <1е.ч оі іепіаіікіеч си І8.ЧЗ |,<.|(|(,. |>со-
ліі'іпо рагііо, І.еіііо, 18ЯГ>, р. УСУ). Ср. «арои.ч II. Г. Гачена рецензію па эю
изданіе вь Улнпскл.ѵв Пост. Отд. 1!>іи. 1’ѵееі;. \ р\еол. Ооіпеетва. т. I
1887 г., стр. 327.
СІ.ХХѴІ
введеніе іи. жити; св. стефлпа сувожсклго.
бодпое отправленіе магометанскаго богослуженія и принявъ не-
большой турецкій гарнизонъ. Дата итого событія не опредѣлена,
хронологически въ турецкомъ источникѣ, но Хаутсма догады-
вается, что ее нужно помѣстить нѣсколько лѣтъ позднѣе, чѣмъ
съхххѵш нашествіе Татаръ. Мы имѣемъ полное право разсматривать с.у-
рожскос событіе какъ шіизодъ большой войны иконіііскаго сул-
тана съ царемъ трапезунтскпмъ. Пѣ гъ ничего удивительнаго, что
съ гой п другой стороны дошли до насъ только неполныя извѣстіи
о ней, и нѣть достаточной ііріічішы не довѣрять, какъ траие-
зѵптскому сказанію о чудесахъ св. Евгенія, гакъ и сообщенію
не изданной турецкой хроники, ст. тѣми, конечно, ограниченіями,
которыя вытекаютъ изъ самаго характера, источниковъ. Прежде
всего слѣдуете добавіпъ, что подчиненіе города. Сурожа. султану
не оказалось, какъ иго видно изъ дальнѣйшей исторіи, прочнымъ
или долговременнымъ; можетъ быть, оно прекратилось съ окон-
чаніемъ войны и вмѣстѣ ст. заключеніемъ мира.. Въ одномъ изъ
двухъ каноновъ, сложенныхъ вь С.урожѣ въ честь святаго Сте-
фана, воспѣвается торжество христіанъ пади, нечистыми Агаря-
нами, надъИзмаильтяпамп, которые хотѣли озлобить достояніе
1 оспода, то есть, самый города. Сурожч., но подверглись посра-
мленію; здѣсь же встрѣчается обращенная къ Богу молитва о
дарованіи дальнѣйшихъ побѣда, «крестоносному царю на-
шему»1). Мы думаемъ, что тутъ рѣчь идетъ именно о мусуль-
манскомъ паніесгвін и о нападеніи султана пкопіііекаго: С.уро-
жаие торжествовали побѣду своего государя и свое собственное
освобожденіе.
Въ 1238 году 'Гагары вторично посѣтили Сугдею— въ мѣ-
сяцѣ декабрѣ, какъ ото отмѣтили. въ своем ъ акземплярѣ краткихъ
/Китій (.пятыхъ позднѣйшій сурожанинъ1 2). Однако и ото но озна-
чало окончательнаго и полнаго порабощенія. Десять лѣтъ спусти,
именно въ 1249 году, послѣдовало очиіцепіе Сурожа. отъ Та-
таръ. Въ сниаксаріѣ по атому поводу замѣчено слѣдующее:
1) Объ этомъ канонѣ рѣчь будетъ ниже.
2) ’Зан. Одесск. Общ. Лст. и Др., V, 597, № 10 (подъ 2(»-мъ декабря):
п'і (іѵп'і іцііоа Г/АіІ... гшпроі бі тоб (0747 — 1238). Марино Са-
иуто (Бесгсіа іиіеііиш спіеія, Ш, 12) упоминаетъ о разореніи Сугдеи въ связи съ
нашествіемъ Тат ар ъ па Русь и Хазарію, относя все это къ 1242 году: Таіагі ѵіь
БіапН’цвіаіп, (Ѣі7.агіаиь 8и§(1аіаіп. ('р.Тотазсііск; ІЛеОоЬеп іи Ташіев. стр. 42.
1І( ТОІЧІЧГ.ІЪТЯ СВГ.ДТ.ІШІ I) С.ѵІЮ',1.' г..
СЪ XX VII
1!ь з то тъ ,і,(чі г, (апрѣля 27-го) все было очищено ось Та-
гиръ инѣ города. іі (огч пталъ севастъ и и р одъ, и оказа-
лось восемь тысп'іъ тригтп въ (>757 году от ь сотворенія сьхххіх
міра, и праздновалъ то р;ь:<ч 'гве и по» 1). Какъ и почему про-
изошло :гіо радостное событіе. па ого пѣть намека; по, повиди-
мому, полное освобожденіе отъ 'Гагаръ сопровождалось возстано-
вленіемъ верховной власти греческаго грапезуігп каго импера-
тора; представителями или намѣстонкими его являются синов-
ники, посяіціе высокій титулъ севастовъ (первоначально апдн-
нііів)1 2). Севастъ произвелъ счисленіе населеніи, оставшагося въ
городѣ и оказавшагося не особенно значительнымъ, хотя, вѣ-
роятно, нужно тутъ разумѣть только взрослое мужское населеніе.
Севасты съ тѣхъ поръ постоянно упоминаются въ припискахъ
къ і пипы•;11>ію вплоть до 1110 года: въ 1 202 (въ припискѣ А" .40)
отмѣчается смерть раба. Гожія Полпкарпа севаста, по прозванію
АІашшія (Ма/иг^Г^); въ 1 305 году (.V: (та) упомянуть севастъ
Тонги и Ліепа егоОамарь: всего чаще сообщается о кончинѣ ихъ
сыновей и дочерей, предаваемыхъ погребенію іи, православныхъ
церквахъ ('урюка, какъ зго иногда прямо указывается въ прп-
ппсках'ь. Большая часть именъ згпхъ севастовъ явію греческія,
и что всѣ они были христіане, не подлежитъ пи малѣйшему со-
мнѣнію; правда, ч го въ родсгв.Г. и свойстві. пхъ попадаются
имена, звучащія чуждыми Грекамъ звуками, ію пуи.но быть
осторожнымъ въ пріуроченіи такихъ именъ именно къ турецкимъ
корнямъ. Прежде всего нужно имѣть въ виду тѣсныя связи тра-
пезу птскихъ государей и магнатовъ съ сосѣднею Грузіей: (Іа-
марь, Ліона, севаста. Тонги, гожеегвеініа но имени гь грузинскою
Тамарою, такъ много содѣйствовавшею основанію Трапезупт- с.хс
1) Знп. Одссск. Общ. ІІгт. л Др-7 (.511, Ді- 10 1: и/ аіч // ііін'оа
іЪіоісі 0 ц... кіт (^оН'Н, го /і.ѵѣп*.... /До г 6 (Іоі цо!!) о іен >• то. гои' лаб)'
;/ улі! гопіуогуіа /г .*• г #;гг.'О/г<<г р; гу/отг-и' уаі
лш'ѵупогу.ос;. Арх. Антонинъ нонилъ чпе.інтольныя слона «тысячъ восемь н
триста» какъ 308 тысячъ, по налгь кяъется болій* правдоподобнымъ иное воз-
можное толкованіе, дающее и болѣе скромныя результатъ.
2) Севасты нстріѵіліотся среди сановниковъ транезунтскаго двора, (ог дог-
какъ это мы видимо пзь грамотъ, оставшихся неизвѣстными Фальме-
раііеру и подавно изданныхъ г. А, IIападопулп-Кералтевсомъ вь іірпло/Кепін
к ь такъ называемой ЛI а вро гордаго вой библіотекѣ. Первоначально въ ^’/Ѵ./.орои.
Т. I, X'. (1886), р. 75. 77.
XII
сьххѵін г.вгдг.іпг, г.і. л.итіі; св. ітефчіл іуго.ытыго.
скоіі монархіи; дочь севаста Пула (можетъ быть, (евастопула.
то есть, сына, севаста) была, лачіоіо Або. а послѣднее ива то;ье
грузинское (извѣстно Житіе святаго Або, нестрадавшаго ось
Сарацинъ въ VIII вѣкѣ): если сама, она, называлась Варанъ, то
и это имя, равно какъ и Алачукъ, можетъ бытъ объясняемо иль
спеціальной трапезуптскоіі ономатологіи; только Токтеммръ, сынъ
севаста, носитъ явно турецкое названіе, но отецъ его все-таки
назывался Стефаномъ1). Па ряду съ севастами, равно какъ и
послѣ исчезновенія ихъ, упоминаются архонты, въ которыхъ
слѣдуетъ видѣть представителей мѣстной городской власти1 2 3).
Испанско-арабскій путешественникъ, Абул-хасанъ Али Пбн-
Сапдъ, жившій ось 1214 до 1274 г., хотя и говоритъ, что на-
селеніе Судака смѣшано изъ разныхъ народовъ и вѣроисповѣ-
даніи. по затѣмъ прибавляетъ, что число христіанъ преобладаетъ
между ними. Къ со;і;алѣпію, мы не знаемъ точно, къ какимъ
годамъ относится сообщеніе. Далѣе въ сочиненіи слѣдуетъ за-
мѣтка, что купцы Судака, отправляются въ Константинопольскій
рукавъ, но эго еще не заставляетъ предполагать возстановленіе
въ Византіи греческой власти (послѣ 1261 г.): какъ сейчасъ
увидимъ, Сурожапе поддерживали коммерческія связи съ Кон-
стантинополемъ и въ періодъ латинскаго въ немъ господства,3).
Нельзя утверждать, что съ возстановленіемъ въ Сурожѣ за-
конной власти православнаго греческаго царя совсѣмъ прекрати-
лись всякія подчиненныя отношенія къ Татарамъ; опасность съ
этой стороны всегда, была близка, и очень попятно, что для
отстраненія бѣды приходилось платить болѣе или менѣе постоян-
ную дань, тѣмъ болѣе, что и траі іезуитскіе Комппш.і съ 1244 года
были вынуждены обстоятельствами къ тому же но отношенію къ
схсі монгольскому хану Гулагу. Такъ по крайней мѣрѣ было въ тотъ
моментъ, когда Сурожъ посѣтилъ знаменитый путешественникъ,
мопахъі'убрукъ, ііаііравлявіпіііея ко двору великаго монгольскаго
хана по секретному порученію французскаго короля Людовика
1) Ср. Г». Д. Смирновъ, Крымское ханство, стр. 3 1 сл.
2) Архонты: № 73 (1310 года). № 13 (1407 года).
3) Обі. ІЬпі-СандѴ» и его сочиненіи си. А. Я. Гаркавн «Крымскій полу-
островъ до Монгольскаго нашествіи въ арабской литературѣ»: Труды Четвер-
таго Археологическаго съѣзда (въ Казани), т. II, стр. 243.
нсгоічічі.скія < ввдт.іня о суго;і;г..

Снятаго. І’убруі.ъ (І’убруіпиісъ, І’уисбреі;:ь) со своими спутни-
ками и переводчикомъ прибыль в і, (‘уро;і; і, чрезъ 1 ,опс таIIГП-
попо.іь, еще находившійся въ рунахъ .Іаппиіпъ, 21-го мая
125.;.года. Купцы изъ ІіГ.оік тапттінопо.ія уже за,ранѣе принесли
нѣсть, что въ Сурожъ вскорѣ явится посольство къ хану Сар-
гану, отправленное королемъ Людовикомъ язь Святой земли;
Рубруку это было по совсѣмъ пріятно, потому что онъ предпола-
галъ выдавалъ себя за. простаго миссіонера. Какіе то были
купцы, греческіе или венеціанскіе, мы не знаемъ, по указаніе
на, тѣсныя торговыя связи (Іурожасъ IІ,ары радомъ весьма лю-
бопытно. Городскія власти, которыми Рубрукъ даетъ титулъ
.капитановъ (саріСаисі сіѵііаіів), находились въ отсутст віи, именно:
они отправились еще зимою къ кипчакскому хану В.тгыю для
уплаты да ни и пока не возвращались: поэтому пришлось всту-
пить въ необходимыя объясненія съ замѣстителями (ѵісагіі) го-
родскихъ правителей: севастъ почему-то не упоминается. Объ-
ясненія были приняты благопріятно, п путешественникамъ отве-
дено было помѣщеніе въ архіерейскомъ домѣ при каоедра.тыіой
церкви1). Пѣтъ пи малѣйшаго основанія предполагать, что епи-
скопъ быль не греческій православный, а какой-нибудь другой,
напримѣръ, армянскій1 2 3 * * * *). Оказалось, что ошиканъ самъ бывалъ у
Сарта.ка, и онъ наговорилъ Рубруку много хорошаго о ханѣ, что,
впрочемъ, впослѣдствіи не оправдалось. Когда возникъ вопросъ
о способахъ дальнѣйшаго путешествія, то совѣтниками явились
тѣ константинопольскіе купцы; какъ люди, вполнѣ знакомые
съ мѣстными обычаями и средствами, они посовѣтовали взять
п.іи даже куншъ для перевозки вещей запрягаемыя волями
крытыя телѣги, въ какихъ Русскіе перевозятъ свои мѣха8): при схсп
чемъ сами путешественники лично могли бы спокойно и неспѣшно
ѣхать подлѣ па іюняхъ: эго было удобнѣе въ томъ отношеніи,
что избавляло отъ необходимоегп при неизбѣжной смѣнѣ ,ю-
1) ІІІІИТП1ІІПІ1 УѴіІІеІіпі <1с ШіЬгик (ВесіісИ <Іо ѵоѵпятн, Ь IV), р. 217: Кі ірзі
гессрепші пов ^іаНіпІсг с-і Лссіегшіі поЬія Ьояріііищ іи сесіі яі:) ерізс.раіі.
2) (!р. Врунъ, Черпоморг.с, II, <'тр. ІТО.
3) Шисіагіііпі АѴПІеІпіі <1е Шііпіік I. 1.: Тиш іІеИеі іііИ поЬія орііопічн. иігшп
ѵпііопііія ІілЬегс Ыціін сіии ЪоЬин аіі рогіаікіши іі>» ікіяігяя, ѵі-1 еі|іп<в ргі> заді-
іі.иііз: сі; ілегеаіогея соияіапіііюроіііані с(>икііІііеіиіі( іііИіі циоИ ассірегепі Ьідл.ъ
іііішо дііоіі стегсіп ргоргіа» Ьікав соор'ч-Іак. іи <]іііі>пя роііапЬ НиНчіі /іпііоя зная)
XII*
ііві'Ді піг, въ житіе св. стефапа сугожсііаго.
шадей и при всіівіііі остановкѣ ііерсыіадыва іь неіцп, пазпа-
чнемкія г.іавпымі, образомъ д.ш подарковъ хану и ого приближен-
нымъ. Однако. І’убруыь послѣ остался пед.ово.кчгі, рекомендован-
нымъ ему способомъ передвиженіи, такъ какъ онъ оказался
вдвое медленнѣе, чѣмъ на. ві,ючныхъ лошадяхъ. Для пасъ важнѣе
всего здѣсь мимоходомъ сдѣланное указаніе па. руссшіхь купцовъ,
которые торюиа.ін съ Ь’рымомъ и съ самымъ Су рожем'Ь мѣхами.
Впрочемъ, объ атомъ І'ѵбрукъ и прямо говоритъ при описаніи
мѣстоположеніи (Іолдаііп и еи торговаго значенія. Сюда, при-
стаютъ всѣ купцы, приходящіе изъ Турціи и направ.шющіеся
въ сѣверныя страны, и наоборотъ, купцы, приходящіе изъ
Россіи и странъ сѣверныхъ и желающіе совершить переѣздъ
въ Турцію. Послѣдніе доставляютъ сюда, различные п дорогіе
мѣха, а первые привозятъ хлопчато-бумажныя матеріи, шелко-
выя ткани и пряные іюреііья11. Очевидно, иго все та же тор-
говля. о которой говорить еще ІІбн-ел-Аснръ, приписывая въ пей
главную роль В'шічакам’Ь-. ближе знакомый с/ь дѣломъ западный
человѣкъ вмѣсто Кипчаковъ называетъ І’усскпх'ь. Что же ка-
сается Турціи, куда ѣздили русскіе, купцы, то здѣсь разумѣются
противолежащіе берега Малой Азіи, находившіеся подъ властью
нкоіііііскаго сельджукпдскаго султана, со включеніемъ, нужно
думать, и областей Траііезуптсюіхъ, считаемыхъ зависимыми отъ
схсіп него. Нѣсколько позднѣе мы встрѣчаема, вф Солдаііѣ, н венеціан-
скихъ купцовъ. Въ 1260 воду прибыли въ В’рвімъ и высадились,
вѣроятію, въ Су рожѣ венеціанскіе купцы Николо и Ма<і><ыо
(Матоеіі) Поло: они пробирались ко двору кипчакскаго хана
Берке, гдѣ думали выгодно продать извѣстное количество драго-
цѣнныхъ камней. Прибыли они прямо изъ Копстаптіпіоно.ш, гдѣ
въ то время доживала, послѣдніе дни .ѣатпш кая имперія и хозяй-
ничали Венеціанцы; старшій брать ихъ и компаньонъ Марко
провелъ въ Коіістаіітіиюііолѣ часть своей жпзпп и, вѣроятно,
находился тамъ и въ настоящій моментъ. Его торговые обороты
1) Ншсгагіит ХѴіІІсІіпі <1е ІІиЬгіік, 1. 1., р. 215; Ко]<1:йа, <|ік* сх ігаизѵегяо
геяріек 8іш>ро1іпі, сі іііис аррІісяпЬ опшея шегсаіогез ѵспіепісэ ііе Тпгсіііа ѵоіепѣся
ігс аіі Іеггаз ациііолагез, сі а сопѵегзо ѵеінепЬез (1с Нозсіа сі іеггіз ациііопагііиів
ѵоіеійс!? (гапяіге іи Тигкіялі. 1«іі рогіапі. ѵагіиш еі ^гузіаіп еі аііаз реііез ргс-
Іюяак: аііі рогІапЬ (сіан <1с спіоііс яіѵе даіпЬаяіо еі. раішоз яегіеоя сЬ зріссз аго-
іпаСн'ая.
і:х о<’.’мигиі’। Ч.цо іні и іѵі) •«[ *іі') •<.-у <] ••і.ііоігсніол.ъ’іѵ ч.зпіп<І<мѵ)
:ъ’іі осХѵл 1101:113; а чхІічхиккиУоу-нпіі чігэх'вэпп уімо^шТѵ щчшіоіѵаііііо;)
то <?іс ‘и -665 0 ‘Р11 ь’ил'ѴП"Р^°П ’^О ’(П,’ОІ ‘ппііэіщ) оггоц омЛѵде иіп.т.эопіо.г.
-ли ’і.хвіііѵѴнп ікііі н.м.аъ’іііц.іѵоп •нГопа.г. і: ‘бь1!' 011 0п,вглипод_ ‘Лэбіц ‘еи§оэі() А’
«>іічгіЯіі;ііоп(Ь»п *г.інш<пГ<иІіпіоо что ч.т.іьпѵлчот ‘іпінПікрт: о.ю ч.сн вз.шіінніоьоп
•-1МІОІІАЗ Ч-1І ЦіѴо‘1;’ О.І.> 'ІІНІ И •І ІѴ.НІНІО.ІІ) ОІОЦ О.’І<ІѴ[\І “ ирнрГцлг.» ПЛ.С ц.о«[ (і
•о.чі.’ііГо ‘і.'‘і'і>і.>і () ((, гі іи: г у 11 <>! ?'з•> А",7 ‘іі.чвыііі»[ пгкіго.няі эоііо.і.
-04 •(Ч..І.ВХ1. 0, ) ’Ч.І..)О 0.1.) Ч.ІѴГНІ *| І[..ЧЬО.1..)Ц.І\І Ч.Я ОІі'ПІІО'Іі'ПІ.ХИІ ІІІПІЯЦ.НП
чппі.ч чіо.і.ііяіяііі ‘ііічііпоі.оіѵоіігоііА' мічэіііі.ія.і. ч.хп ч.іпі.іл].(1.і,оя чэц.Ѵс
о.і.ь іі ‘ч.миГ А’,) оіА'іѵоі:яічі:іяі ‘А'ііо.і іяі чішгі.Дооіія пііо о.і.ь ‘и.м.ік!
-0110.1 Ч.ХІІГ.ІОІІ () А'ііЧЧ(І‘| Ч.Я Ч.ЮІ'ІіѴ'І.'ОІЧЯ Ч.14!'.|..іл:я 11 - 1КІОІІІ О.ГЯІ1
-ІІ-Ц) Ч..1ЭІІ0О ІІІМЛІ.ЪЧІ.ІІОГІЯІІ П.І.І.О'фІѵАліІІІ----------ОЧІІОКОП ООН.ІІГІіѴХ;) 1'11
ч.іі’о.і.ои огічоіпііі с*тч>.->іі(Тим.)і:|,• ч.іѵоііо.і.ікіэііші ч.шпкшліііп ооіппяи
-ііоѴі.'і: оішоіѵоіія ‘чні.і.очго.іоц '.р.ііи.г,[ ч.я в.юііііяпѴохі:п ‘ічіія.і.и],
ліэхэ оічііііоі-эпьо.іоіііі іі іч'іпіА'.ч оіч.нгеіі’і: ні ічо чхіінііііпоіі.і ч.я пшяі
-ппѴоіі.іоп ‘А’.іі.’іі’А’/і ч.яіі.і.оііп !|іііюя іюііііо'іііня.і ч.ч окіиіп ‘А'істігяи
ч.н оіѴіПмА’ ч.гаіііягА'іІі.чіуі» А’ііпѵ Аіияппгая ч.оопіігоіі'оііояп.і.оіііі
Ч.Я 1І1ЧІІО.1.0.Ч ‘іЧ'іЛІО 1І0.І.()Г0<; ііігііх ч.і.ііѴА’ооіі оічгцАі ч.ігірѵн ч.оіТпо
-1іо;| •Ч.Х1,,Ѵі1Х.)1[.11І1І|1 Ч.ХІІ.іА'іІѴ Ч.Я ІЧІІОПО '.(ООО Ч.І ІЯЮИ Ч.ІІО Ч.ІѴОІІ 1ІІІІІ
•іііи.яііііііѵоѵіііи о.іо и л.пя лд ч.яіопях ч.яіпчпгоя ч.і 4041І00 іюікІоііА'
Ч.Я ІІ.ІО.ІІІІІІЯІІІ'ОХЯП ОПІЯ.) ЧІІЯІІЧ! ОІ.ІЯ И ІІИІІІ )Ч.Я Ч.ЯОІІОЛІО]\Г ііхчрюА
о.ііііняпяоігім.зо ‘ч.яо:іоіі:\)іі!'і,чѵ ч.::п о.іііііііг.|..і ішоилііі: ‘іі.яГііопо; । і.чпм,
-і;А‘.» о.іі.чі.і.і.оііп.іі) ічг.юіі ч.іѵгкі'і ч.я пгічоііИіі АТо.і сцГІ ч.<|
ЛІІІІѴ А'іѴОЧ'іІОІІЛ.І. Ч..Ч ІІ.ЧІОІІ.Ѵ ) ІІІІЮІІЮИ.І О НІІІ0.1.Ш
ч.::и н.і.чіі'і- і.'я'іі' ч.і.іі.і'.].іі.і.о гіпііч'о'і.' ічіѵ ‘АТоіііоі! А'яіоіі.іпві'ііоііоя ч.ч
П.1.ІІОІІ0ІІ ч.іііі ь о'і' Ччкііі о| । огоц 4.Я04.1.ШІ9 и іічА'іІуА’^ віігіііпчооііц
ііпоіѵоіія огочо чо'.р/і; илч.і.нго.і пгічіні.іпі ‘опііоііп оііягоііоѴ ‘фігв'іііго;)
ч.я ч.іѵо.і.оіі оіііія'.рііі: чч'ііпі!!'ікніо<| о.і.ь ‘ч..і.оі:яічі:ъ'.чоіі о,і<; ’(тц.ѴоіТо.і
ч.я іі.нѵііііічіГГохіяі ’ч,к іі'іііі я.ч .> п ни і:<і'і> ім.і.оіігяіі.і.чі'іАііііі ч.і.іошіэя.і..)
-ооэ ігшіііоіі і; ‘ч.коіѵоѴ чличніівсв.ч.і эіпііяосчііоп ііоііііопіяі:і!ои ч.ки
кз.і.оьчіягм.оо'і'оііп іііігі:‘иі,.ръ’і: ч.я ііяі.чоіів]^ чі.оѴ п ігііго.чііц ч.піч:)
:о.ч<ііі[\[ и.г.|.'і' І1ГІМ.11О0 ‘і!.).ыі!яічі:і;.чо ‘ч.іѵоііо.і.о.ч ч.я ‘цлоУ ч.іѵоч.і
-.чіоііа.і о чо-.рі ч.і.эѴи ч.іѵіііі ч.я .опгіі'ііі'іяііі: оояяохА'Г л'Ѵо.і ойГ I 'ія
Ч.нря Ч.ГІІ.ІІІІІІ.'П II ОЯ.І.ООЬЭ.І.О ООЯЭ ‘оіПіОІКН,! ч.я ІІ.ІЧ.І.ІІІГІіѴХ ІІЭІГІІІІІ
-цД ‘11.4111111.ія.і.іоіно.і.А'іі о.ііі.і.ііііок'ііні: ій/пѴ ‘іііііі<іі!.і.,і огоц о.ч<Ііі]\г
‘і!,і..іі:<іі:оя о.ііяіііогіі.міп чяА'іілп.і..>о‘|/ чноііо.і.по.ч оіояо.кіо.і, ‘ч.і.гіо
Ч.і.ОЧЮІѴ ‘ІІІІІІЯПЧ'.ЛГ.) ‘Ч.ІѴОУ НОЯ.) ,.|.ІГІ:УІІ,О;) Ч.Я ЧІ-ІМІ Ч.ІІО О'.І.ІГІ'ЯОП
04ЧГ0.4.4.Н о і. 'чііоно і. оіі пі'.іо івіііоііА’, )-п.)‘Г.іА‘;) (ГіГ чоіігікііі.і.ооііп
ІХХХ'Ю
"ічю.іхо о іяігіігія.) иі.*і.»:іі.п.юі.оіі
съхххіі ввідініг. ігі. житіе св. <"ге<і*лііл <м-ож< клго.
не видно, чтобы самый Сурожъ находился подъ непосредствен-
нымъ управленіемъ татарскаго саповішка, какъ за.к.ііочаюгь нѣ-
которые ученые*). Ііо.гѣ.е положите.іыіый признакъ въ этомъ
смыслѣ представляетъ исторія поселенія въ Крыму пкоіііііскаго
султана ГІззеддина., въ пользу котораго должны были ходатай-
ствовать предъ ханомъ Верке только что упомянутые египетскіе
послы. Съ его именемъ обыкновенно соединяется представленіе о
весьма значительной прибавкѣ къ тюркскимъ элемен тамъ, раснро-
странявіннмся па. полуостровѣ въ лицѣ Половцевъ, а потомъ Та-
таръ, еще и собственно турецкаго. Для нась важно то, что удѣ-
ломъ Иззеддііна, который быль ему данъ преемникомъ Берке,
быть именно Солхатъ и Судакъ, пли Сурожъ, если только
позднѣйшій турецкій компиляторъ вѣрно передалъ слова своего
болѣе древняго источника2). Едва, ли, однако, число спутниковъ
Иззсддшіа, пришедшихъ въ Крымъ, было такъ значительно, чтобы
схсѵ чувствительнымъ образомъ повліять па составъ населенія грече-
ской Сугдеи. Названный сельджукпдскііі султанъ, внука, извѣст-
наго намъ Лла.еддіша.-Кеіікобада, явился сюда. не прямо съ ро-
дины своеіі въ Малой Азіи, а. уже изъ Византіи послѣ длиннаго
ряда, приключеній. Вынужденный вѣроломствомъ собственнаго
брата, передавшагося на сторону азіатскихъ (не кипчакскихъ)
Монголовъ, спасать себя бѣгствомъ, опъ сначала нашелъ себѣ
ирмстапиіце у греческаго императора. Михаила Палеолога, неза-
долго предъ тѣмъ овладѣвшаго Константинополемъ. Правда, что
число спутниковъ, которые его сопровождали пли же пришли
вслѣд'і, за нимъ, было весьма значительно: но свидѣтельству ви-
зантійскихъ писателей, всего набралось болѣе 'тысячи взрослыхъ,
способныхъ носить оружіе. По обстоятельства, сопрово;кдавшія
Другоіі арабскііі шк-ателі., которыіі говорить обь этомч., есть Эльмуиіддаль
(у Тизенгаузепа, I, 192): правитель края назывался Тиіокь, и онъ имѣлъ
почтовыхъ .топіадеіі; Крымъ отстоялъ оть берега пп одинъ день ѣзды.
1) Ср. Крупъ, Черноморы-. II, 137; В. Д. Смпрпов'ь, Крымское ханство,
стр. '.',3.
2) Объ атомъ говоритъ только Сспдт. Лукмапъ, иридворныіі поэтъ султана
Мурада III, въ сочиненіи, которое нредставляеті. извлеченіе пзь стариннаго
историческаго труда и которое было переведено на латинскій языкъ профессо-
ромъ Ге.іьсіиігФорскаго университета Лагусомъ: 8еііІ Еосіпапі ех ІіЬго Тигсісо^
<ріі Остинато івзггіЬіІиг (ПеІЛііГ. 1ЯГ»1). Ср. Г.. Д.-Смирновъ, Крымское
ханство, стр. Ы.
ш гогнчіліия гвг.дт.шя о гугожт..
сідххиі
переходъ г у.і тана. Пидъ іюкровп те.іы гни хана >о.ю і <>іі іі.ііі Кип-
чакской орды, болѣе точно передаваемыя впзані ійскимн писате-
лями. чѣмъ позднѣйшимъ турецкимъ, были таковы. ч го не допу-
ска, іі' возможности згой массѣ опять послѣдовать за своими. при-
рожденными. вождемъ въ его дальнѣйшемъ переселеніи. Пззед-
дипъ разсчитывалъ либо свергнуть брата, при помощи византій-
скаго союзника, многимъ ему прежде обязаннаго, либо получить
отъ него приличный удѣлъ въ греческихъ областяхъ. Памъ гово-
рятъ, что онъ обманулся въ своихъ ожиданіяхъ и но достигъ пн
того, пп другого, пн помощи противъ брата, пн удѣла1). Понявъ,
что Палсо.іогъ проводитъ его пустыми проволочками, Пззеддішь
вступилъ въ сношенія съ ханомъ Г.ерке и съ болгарскимъ паромъ
Константиномъ, которыіі тогда настроенъ быль противъ 11а-
леолога. самымъ враждебнымъ образомъI) 2). Составилась коалиція
противъ Византіи изъ Татаръ п Iіолгаръ; византійскія владѣнія
страшно пострадали отъ зтпх'Ь союзниковъ, угрожавшихъ самой
столицѣ. Иззеддшіъ успѣлъ отдѣлиться оть императора, которыіі
держалъ его при себѣ, между тѣмъ какъ союзники прямо стара-
лись объ его освобожденіи. Они осадили ту крѣпость, въ которой схсѵі
Иззеддішъ находился съ самыми близкими кь нему людьми, и,
когда, осада затянулась вслѣдствіе упорства, заіцптпііковъ, Та-
тары удовольствовались именно одною выдачею Иззеддипа и
сняли осаду3). Что же касается его родичей и прежнихъ привер-
женцевъ, то византійцы настойчиво внушаютъ намъ, что почти
всѣ они отчасти по неволѣ, отчасти но доброй волѣ остались на
византійской службѣ и даже обратились въ христіанство 4). Они
встрѣчаются еще и послѣ въ составѣ византійскаго войска, въ
количествѣ 1.100 человѣкъ и въ качествѣ весьма ненадежнаго
I) Хііері'- СІгсав Іііяіог.. ѵоі. I, р. 32 Вопи.: Іцгіг/еі/с (тпкі. опі, именуется
ѵ низп.іггііщеіі і.) --шіи. Лічні’ ІІі'іііічіѵ і] оічі іиі/іпі' кіи а ійг Г/
ПЛОѴОЧ і/Ѵ 1' ітт у.чі оііп'іі хЛі/иш'/Ін Г У-Чі о/у.іі 'г ііпгі}! сі г.чиіі'
іч'лод ГС У-ЧІ ГСП’ (С,пч Ч.ІЧ<Л
2) Расііушег., ѵоі. 1. 229 Воіш.; Оге§., ѵоі. 1, 100.
») Кіссріі. С ѵоі. Г. 101: РасІі у іп р г., ѵоі. I. 229—240. Арабскіе шп а-
тели 1’укне,(дпігь Іичібарсь (Тилічігаузеик I, 103), ІЪпгувеііри (стр. 153), І)лі>-
муфаддалі. (стр. 191) согласны сі. византійцами в ь том ъ, что Пззе.ідіін ь был і-
освобождеігі. Татарами ікгь кріиіостп, вь которой держался оп і, и сі’о сыновья п
гиіуки; только напрасно они говорит ь о б.пізостіі оя ігь Стамбулу: рязумТ.ется (не-
ілізамтійцамч.) крілюс-п, Эног ь. (’р. <1 ми рн-» ич.. Крымское ханство, стр. 21.
4) Ьт ісерів С» гоо-., лоі. I, Ю1. 229.
сьхххіѵ ввьдішіг. іи. ;і;птіг. св. стефана і'угожси\го.
контингента1). Если вѣрно. что отъ зтпхъ именно «Туркоцу.іовъ».
опп спеціально именуются у Григоріи, ведетъ свое начало
турецкое поселеніе въ Добруджѣ— поздпѣіішііі турецкій коміш-
,’штор'ь даетъ основаніе къ такому мнѣнію,-—то нужно думать,
что они утвердились тамъ не при Ііззеддшіѣ, а. послѣ пего1 2).
Слѣдовательно, пкопііісі.ііі султанъ, когда его пріютилъ кипчак-
скій хаіі'Ь I >ерке, не вь состояніи былъ привести г.ъ собою боль-
шую колонію. Съ другой стороны, его потомство вовсе не уко-
ренилось па. крымской почвѣ: по смерти Иззеддшіа (| 1279)
сыпь <ч'о Маг.удъ покинулъ Тавриду и воротился въ Малую Азію,
гдѣ', получн.іі. ось преемниковъ Гулагу Зрзерумъ н Спвась3).
Присутствіе турецкихъ злемептовъ въ населеніи Сурожа., оказы-
вающееся къ копну столѣтія весьма, ясными и достнгаіоіцее
большихъ размѣровъ, не находилъ себѣ достаточнаго об ьяспеніи
схсѵп пв исторіи поселенія султана Иззеддшіа. Самое отношеніе Пззед-
діпіа къ Суро’.ку не совсѣмъ ясно. Памъ прямо говорясь, что
опъ имѣлъ свое мѣстопребываніе ві.Сараѣ, н тамъ умеръ4). Если
въ составъ его удѣла., отведеннаго ханомъ Верке, дѣйствительно
входили. Сурожъ, то скорѣе всего — въ качествѣ города, обло-
женнаго данью: подарки и.ш поминки, которые прежде старшины
06111,11111.1 возили вь Орду, )ІІЛІ1 іепері, па. содержаніе сосѣдняго
магометанскаго выходца, татарскаго подручника.
Мы видѣли, что Венеціанцы во время Латинской имперіи по
только ііропішалн въ Крымъ, но и появлялись въ самой Сугдеѣ,
гдѣ уже свили себѣ гнѣздо католическіе монахи, Францисканцы.
Между тѣмъ произошелъ переворотъ, громадный по своему зна-
ченію для всемірной исторіи, сильно отразившійся и на. положеніи
нашего (’у рожа . Воспользовавшись отсутствіемъ венеціанскаго
Флота, ушедшаго въ зксиедііцію въ Черное море, иолководець
Михаила Палеолога Алексѣй Стратпгопул'Ь 25-го іюля 1261 года
овладѣлъ Константинополемъ. Главною опорой въ борьбѣ про-
1) Кіссріі. (1гс<т., ѵоі. 1, 2'29. 2-1Н.
2) О поселеніи въ Добруджѣ: Врунъ. Черноморы?, I, 112; Смирновъ,
Крымское ханство, стр. 12—24.
3) Тіг.існ га).}< іі'ь, ('борппкъ матеріаловъ, I, 103. 434; См нрноі;ъ, Крым-
ское ханство, стр. 23.
4) Гм. ('мпрпов Крымское ханство, стр. 29; но арабскимъ источинка.ч і. у
Тіглгіі ГП Ѵ’.ЛЧІП.
Ш ТоІЧІЧКІт;иі < 151.1.І.ПІіі О < ѵрол; I;.
типъ I.еііец’шнцевъ с.іужп.іи для Іѣі.іеолога сі>ік*।иіи1 іаіи11іо съ
ними I ’епуезцы, когорылгі. оіп> отвелъ Лору для погелснія. Г<‘-
пуезцамъ, согласно съ заключеннымъ договоромъ, дано было
право исключительной торговли по берегамъ Чернаго мори. Они
отлично воспользовались благопріятными обстоятельствами, спѣ-
ліи.іи утвердить свою монополіи) іі сдѣлаться полными хозяевами
на побережьяхъ Тавриды; центромъ ихь торговой дѣятельности
вь этихъ мѣстахъ. стала Іъа.'на, цвѣтущая колонія, основанная
въ 12(іС> году па. территоріи, купленной за деньги у какого-то
татарскаго владѣѵіьца. Однако, дѣло не могло обойтись безъ
борьбы съ другими торговыми ігга ііапскпмп общинами.
Соперниками Гепуезцевъ па Черпомт. морѣ были сначала
Пизанцы, имѣвшіе здѣсь свой порть. І’огіо І’інапо (Таганрогъ
и.іи вѣрнѣе (неявка); по это были враги не очень опасные, и
Геиуезцы надъ ними легко восторжествовали. Въ 1277 году
произошло столкновеніе между Генуезцамн и I Ііізаіщамн. которое
окончилось пораженіемъ послѣднихъ. Одна пизанская галера схсѵпі
пустилась въ море съ ішмI.реніемъ поживиться грабежомъ на
счетъ многочисленныхъ Гепуезцевъ. утвердившихся по берегамъ
Чернаго моря: опа посѣтила, портъ ('шишскій, потомъ гавань
Сурожскуіо; по въ виду Сурожа. опа. была встрѣчена галерою
Гепуезцевъ, была взята и сожжена; бой происходилъ въ виду
городскаго населенія, любова вшагося зрѣлищемъх).
Единственными соперниками, способными бороться съ Генуей
на этой почвѣ, были Венеціанцы. Нисколько не расположенные
отказаться отъ выгодной торговли на. Черномъ морѣ, они далеки
были отъ всякаго соглашенія, которое предоставило бы имъ
только второстепенную роль въ этой с-і-ерѣ. Іёь ихь счастію
дружба между Палеолитомъ п Генуей оказалась непрочною и
скоро смѣнилась на тянутыми откошеніями, которыя зак.іючплпеь
открытымъ раЗрЫВОМ'Ь.
При такихъ условіяхъ естественно. что византійскій пмперя-
1) ОЪогН КІапсоці еі Ллсоін Ашіе яішаіек (МопппігіПя < ггшапіас Ііі<Ь.
^сгіріогсз, XVIII, 2ВГ>): ашіііія ргсНн !ія, іп с»»ИпнчИі :пяы»|пі сі'ріі. ргрііиіан»
Різяпогит §а1еат, Н ѵепіш ргоярегія іп ЗоЫаіаіп рсгѵепіі. ІНітциг іЬіНеіп пі<>-
гаг(!(.пг, ссс(’ іріоіі эирогѵеіііЬ ргиііеіа Рійапогит цаігл - - Хойіга ѵег<» сЬЬчп
оЬѵіаіп, рггііілп інісг іряаа гкі соттіяяіпп тіш іхнігппт іп сопярсгііі Ьотіінпп
Ко 1(1;і Іе.
сьх.ххѵі вві-іді-.іііе вт. житіе св. стефлнл сугожсіілго.
торъ самъ отказался отъ своего намѣренія заиероіъ Венеціанцамъ |
доступъ ві. Черное море; едва, протекло четыре года огі. закліо- 1
ненія договора, (въ ПимфоѢ), предоставившаго монополію Генуѣ, |
какъ іЧпхаплъ Палео.іогъ позволялъ Вспеціапцам-ь селиться во 1
ИХЪ выбору па, Черноморскихъ берегахъ, и переворотъ былъ
па столько полный, что греческій посолъ, возвращаясь изъ
поѣздки къ татарскому хану, не усумішлся сѣсть въ Солдаііѣ
(Сурожѣ) па. венеціанскій корабль, здѣсь па,ходпвіпіііся1). Отсюда .
видно, что Венеціанцы опить стали ѣздить по Черному морю к :
схсіх вывозить товары съ береговъ Понта. Торопливо очистивъ ати і
берега, въ моментъ возстановленія греческой власти па. Полотомъ )
Рогѣ, они спѣшатъ наверстать потерянное. Новыя колоніи ихъ
образовались прежде всего въ Солдайѣ-Сурожѣ, а потомъ '
и въ другихъ мѣстахъ. Въ 1287 году венеціанскій консулъ, і
назначенный въ Солдайю, получилъ полномочія по отношенію ко ,
всей Хазары, какъ называлась по старой памяти южная часть
Крыма.2), Съ своей стороны, Генуезцы принимали всяческія
мѣры, чтобы сохранить свое положеніе н удержать за Кифою
торговыя преимущества. Гепуезскимъ купцамъ запрещено было 1
подъ угрозою штрафа проводить болѣе трехъ дней въ Солдаііѣ, |
совершать тамъ какую бы то пи было куплю пли продажу, вы- «
гружать товары въ какомъ бы то ни было другомъ пунктѣ і
между Ка,<і'ою и Гурожемъ: всѣ гепуезскіе купцы должны были І
(читать Ііа-і'у единственнымъ торговымъ центромъ3). Такая 1
борьба, между быстро расцвѣтшею колоніею Геиуезцсвъ и Суро- І
жемъ явно евпдѣте.шствуеть о томъ, что валяное торговое зпа- )
чепіе послѣдняго не только не упало въ сравненіи ст. предыду-
щимъ, кипчакскимъ періодомъ, но еш,е возвысилось. О поѣздкахъ
русскихъ торговыхъ людей въ Сурожъ ради сбыта, .мѣховыхъ
товаровъ мы уже знаемъ; если они проживали въ сосѣднемъ
Г) Іігкінпіец /іи- ііНхчеп ІІаіпІсЫ - іпиі 8іа.т.І«оезсІііс1Ип ііег 1’і'риЫік Ѵспиііу,
Ш(Копіей гегшп аизіііасагшп, 2 АІИІі., XIV), 245: іікііешіі Ѵеиеіогіігп (Іссівіоппв
ріітііііас: Марко Миками долженъ получить отъ императора 20 пперперопъ, цііо»
Ішііегі: ИеЪгІіаІ -- рго го, (ріосі рогіаѵсгпі. а ТМ.тіі Ыаіогі СонМапІшороІіт, ясіііееі
а ВоЫаИіа, рго рогіаіиіа шипи пипсіипі Лоіпіиі ітрегаіогіз.
2) Нсуіі-Ваупаиіі. 11, 108. Брѵігь, Чернолорье, И, 142 сл. Сапаіе, НсІІа
Сгипся, II, 441.
о) II сусІ-В пуиаиіі, И, 170 сл.
П< гоглчі сіпя ( г.і ,I.г.пііі о <М’ожг,.
СЬХ.ХХѴІІ
Солхатѣ (Ѣжкіі-І । рымъ), то пѣтъ ничего нс*вГ.]м>:гги:і го ігь пред-
положеніи, что оип селились и въ Сурожѣ,. По въ данный періодъ
.мы начинаемъ встрѣчать свидѣтельства о собственныхъ поѣзд-
кахъ суроліскііхь купцовъ, — можетъ быть, изъ мѣстныхъ гре-
ковъ, а, можетъ быть, изъ другой среды, — по дальнимъ русскимъ
городамъ. Въ 1288 году мы находимъ сурожскпхъ купцовъ во
Владимирѣ-Вольшскомт.. Лѣтопись говорить о нихъ при опи-
саніи погребеніи Владиміра Васн.іьковнча Галицкаго: «И тако
іі.іакавіііеся падь нимъ все множество Володнмерцевъ, Пѣмци,
и Сурожьцѣ, и Новгородца, и Жидове п.іаыіхуся аки и во взятье
Перусалиму» т). Впослѣдствіи называли Сурожапамп какъ І’уе-со
скнхъ людей, ѣздившихъ въ Сурожъ, такъ и Грековъ, вообще
чужеземцевъ, пріѣзжавшпх'ь оттуда, съ шелковыми, суровскимн
товарами. Въ данномъ случаѣ помѣщеніе (Іурожцевъ между
Нѣмцами, сь одной стороны, и Новгородцами сь другой, пе
даетъ возможности рѣшить вопросъ о національности ихъ съ
достовѣрпостыо. Южно-русскія былины зпають бога тырей Су-
рожапъ, пли Суровцевъ, выѣзжающихъ па по.іеванье съ
ратыо татарскою, р.тсіірав.іяюіцпхся съ царемъ В'ѵмба.іомъ пли
Курбаномъ. Конечно, возможно, что Татары замѣпіі.ііі тутъ
какого-нибудь иного, болѣе древняго врага, по есть и такіе
признаки, которые указываютъ на принадлежность самаго пер-
вичнаго образа, нашему времени, па самое сложеніе былины въ
пашу эпоху, когда. Сурожъ быль по только греческимъ горо-
домъ, но вмѣстѣ съ тѣмъ и Фраііко-мталіапекіімъ. Что относится
по столько къ суздальцу-суровцу, хотя и опъ замореппнъ,
то есть, человѣкъ пріѣзжій изъ-за моря (су ровенъ— дублетъ къ
сурожанину, еуровецъ-сузда.іецъ- простая тавтологія), сколько
къ Чурплу Нлепковіічу, отецъ котораго старый Плепко саро-
жепипъ, но об'ьяспепію А. 11. Веселовскаго, есть не что иное
какъ Франкъ, то есть, нта.тіапецъ, поселившійся въ Сурожѣ.
Но сына, его выступаетъ заѣзжимъ богатыремъ въ стольномъ
градѣ Клевѣ при свѣтломъ князѣ Владимирѣ1 2).
1) 11 наті.евс.кчш л Г.тпннсі., стр. (>()>. Годъ смерти (12Н9) п.зіііі’ісл г в і- пздіініп
ошибочно.
2) Все, что сказано о богатьц>ях і.-еѵ|»)Лін.ахк. заимствовано изъ пзс.тЬдо-
ічінія академика А. II. Ь’есслппскяго <> нвкло-ругсч.ііхі. бы.цілахь (Сборника-.
оьхххѵш введеніе вь я.іігіг. св. стефана гѵгоішълго.
Отношенія вепеіі.'шнсі;ші колоніи съ оя консуловъ і;ъ грече-
скому населенію мы должны представлять себѣ аналогичными съ
ііоздпѣіішпми порядками при Генуезцахъ. то есть, іи. такомъ
ссі видѣ, который оставлялъ за. греческою общиною извѣстную само-
стоятелыіоі• гь. Не прерывалась и связь ея съ православными ца-
рями греческими. Припомнимъ замѣчаніе арабскаго писателя
Пбп-Сапда (| 127 1 г.), сохраненное ЛбульФедоіо: «Населеніе Су-
дака. представляетъ смѣсь всѣхъ народовъ п всѣхъ вѣръ, по хри-
стіанство есть господствующая религія»1!. Господство ото, ко-
нечно. основывалось па преобладающей чііі'.іеіпіогіц греческаго
населенія: есть указаніе, чго уже были здѣсь и Армяне; въ дру-
гихъ городахъ, именно во вновь возникшей Катѣ, они составляли
даже преобладающее христіанское населеніе: по предположеніе,
что то же самое было и въ (’урожѣ, основывается только па
общихъ соображеніяхъ. Замѣтка сурожанина въ еініаксаріѣ и
томъ, чго Армяне въ 1292 году неправильно отпраздновали
Пасху вмѣсто (1-го апрѣля въ позднѣйшій день2), конечно, мо-
жетъ говорить въ пользу присутствія Армянъ въ городѣ, такъ
какъ иначе ото обстоятельство не обралило бы на себя вниманіи
писавшаго: но до преобладанія Армянъ отсюда еще далеко3).
(ітмѣтки об ь о сдѣльныхъ личііостлх’і. нз ь Армяігь встрѣчаю тся,
но рѣдко4). Число православныхъ умножалось и отъ обращенія
Татаръ, поселившихся въ городѣ,, на что есть прямыя указанія
въ томь же синаксаріи: въ 1275 году скончалась Параскева
татарка, а въ 127(1 году почили рабъ Гюжііі Іоаннъ тата-
ьтд. русск. яз. и слои., т.ХХХѴІ, 1885 г., V): Іяігатырп-гуршкці.і, с.тр. 69—142.
IIлоикь пзі. франка— вслѣдствіе доіиільни обычіпіго перехода, грітич-каг» </ въ
славянское п и перегласовки. Впрочемъ, противъ такого толкованія возстаетъ
А. II. Сііболсвскііі, Замѣтки и собсіт.снпыхт. именахъ въ шмііііирупч.ііхь бы-
лпнахт. (Живая Старина, выи. II, стр. 06.
Г) (іёвртарЬіе іі’ЛііопИсіііі, Сгаіі. раг Іісіпвікі, Гагіз. 1818, II, 310.
2) Зои. (Ідрсс.іі. Общ. Нс.т. и Др.. V, 600, № 88: «Ві. зтоть день
(6-го апрѣля) въ 6800 (1292) году кругъ луны 17. кругъ солнца 24. была Пасха
христіанская. Л Армяне (оі <Г ’.Іріійч.оі) 16-го (числа) того и;о мѣсяца, потому
что потерялись Т/ііопічо)».
".) Ср. Врунъ, Черноморы', II, 140.
4) Заи. Одссси. Общ. 11 ст. и Др., V, 603, Ліі 46: въ 1306 году умерла:кепл
Салата армянина. Смерть Саиг.ы Самата, сына суроікекяго протопопа Ефрема,
отмѣчена выше ііщі. 14 (с.тр. 598) и отнесена къ 1283 году. Очень вѣроятп»,
что и Давидъ, сынъ Сумбатя (— Ссмиада: Л» 47, годъ 1212). былъ армянинъ.
іи іогпчі ,<ъш свьдыпя о схгожъ.
сі/хххіх
ріпі і.1). (Ііюло 1 2^2 года ('у рижски я а рхіешккшіія была возведена
иа ія,ісшую іерархическую степень епископскихъ каѳедръ, то есть,
признана митрополіею, тогда какъ доселѣ числилась въ ряду
архіепископіи: ото опять служить признакомъ увеличивающагося
значенія города, въ мірскихъ о і ношеніяхъ. I!ъ позднѣйшихъ ссіг
спискахъ епархій, падііінъіг.аемыхъ именемъ византійскаго импе-
ратора, Ацд|пшика, (Старшаго. I 2«2—.132^ гг.), возвышеніе
і'угдічі или Сугдіи (('уроа.аі въ митрополію объясняется тѣмъ,
что съ іііімь были соединены сосѣднія фу.ілы. прежде самостоя-
тельныя въ церковномъ смыслѣ1 2 3 4); но едва ли между двумя •(•ак-
тами связь была тѣсна, какъ слѣдовало бы па, ятомъ основаніи
думать. Мы видѣли, что случаи соединенія обѣихъ каоедръ бы-
вали п въ XII вѣкѣ, да, и теперь они повторялись безъ дальнѣй-
шихъ послѣдствій: развѣ предполол.іім ь, ч то временное признано
было теперь постояннымъ правиломъ. Въ 1274-году отмѣчена
кончина сугдео'і'у.ыьскаго архіепископа Оеодора, въ схимѣ
Ѳеодосія, а въ 12Н2 іоду — кончина другого Ѳеодора, митропо-
лита сугдеоч-улльскагоКому принадлежитъ ішиціагнва ока-
занной (.'урожу чести, сказать .мы не можемъ; нужно только
замѣтить, что по капоипчеі кимъ правиламъ ото не могло совер-
шиться безч> согласія свѣтской власти, то есть, императора, кон-
стантинопольскаго‘). Отмѣтимъ, наконецъ, въ числѣ сурожскнхъ
1) № 82, стр. 007 с.'і.: //<'ргщх.'/')/ іцнііііма /чгпчі'.гі). Л? 68, стр. 606;
1<~і. %<ііпті. ина.
2) СІ. Гагіііеу (Піегоеіік Нупееіістия еі) Хоііііас сріяс.ораіпшп, № XI, 97.
р. 233 (ср. 7’ё/.Я); хаі ІІічАі/, Уёі’гчу/іа, V, 4ІМ): б -оѵуёчіч^;, і} <1:п>
іііі/ісліахо:іГі< ігіііі)0>); XII, 100, р. 242: і/ Догубгіш Г/г хлй Фоп/.Ла.
Ср. IV, 55, р. 136: въ спискѣ митрополіи, возведенныхъ въ эту степень въ раз-
личныя времена: і/ бё Дос;'<5ш’<і ѵ.<и иі ФоёАлаі бёо і'іпаі' Гіо/н:ппхо:гаі,
іі'іоіійааі <Ѵ Ёуі'і’оі'г.о і<іч /о/іщі.то/и<. Фё хаі о — лчі Ф<>й/.Лгог ).і •
;>гчі. 11). пГ.которы.х і. рукініпспх ь (Д'йічV, НИ, нріі.мѣч. (1) гішіірится еще
и о спедпііепііі Кал'Ы, но, клікетея, напраі но: е.м. ниже. По упоминаніямъ суг-
деііекнхъ архіереевъ въ актахъ константпноно.и.скііхъ патріаршихъ помѣстныхъ
соборовъ (сіпюдові.) можно было бы заключить, что еще въ XII вГ.кГ. они были
митрополитамп, по это нротііворѣчнло бы показанію Ннла Докеонатрія п дру-
гимъ спискамъ, носящимъ познаніе Льва Мудраго, по представляющимъ ре-
дакцію XII вѣка (ГагМіеу, Аі'ЛТ’ II и X). Дѣло въ томъ, что автокеч.алыіыя
архіепископіи въ соборныхъ актах ь при перечисленіи присутствующихъ часто
перемѣшивались съ митрополіями, какъ это показалъ Тельцсръ (Осіяег) въ
выше питоваиноіі статьѣ.
3) Зап. Одссск. Общ. Пст. и Др.. V, 5!)8, 602, Л“№ 11), II.
4) См. объ этомъ новеллу императора, Алексѣя Комішпа, Хасііагіае, Іив
(Ііассогош., III, 368.
схс
введеніе г.ь житіе св. стефапа іувожсі;\го.
церковныхъ дѣлъ іюсл Г.донпіипес въ 1 2К9 году новое <н іиіиіецн>
храма св. Аѳанасія').
ССПІ Тринадцатое столѣтіе заключилось для обояхъ соперничаю-
щихъ городовъ, Кэфы и Сурожа, самымъ бѣдственнымъ обра-
зомъ— новымъ нападеніемъ со стороны Татаръ, виновникомъ
котораго былъ Погаіі, простои эмиръ, или полководецъ, хана Те-
лебугп, достигшій потомъ самостоятельности и основавшій особую
татарскую державу. Одинъ весьма достовѣрный п къ тому же
современный арабскій историкъ разсказываетъ намъ, что эмиръ
Погаіі, достигшій въ Ордѣ до исключительнаго преобладающаго
положенія, послѣ, разрыва, съ ханомъ Тохтою овладѣлъ обла-
стями его п послалъ своего внука въ Крымскія земли собирать
подати, наложенныя па жителей: когда, тогь пришелъ въ Ка<і>у.
городъ, принадлежавшій гепуезскнмъ Франкамъ, и потребовалъ
отъ ея жителей денегъ, то опп сначала предложили ему уго-
щеніе, отъ котораго онъ сдѣлался пышь, а потомъ напали и
убили его. Когда, извѣстіе объ умерщвленіи внука достигло
Ногая, то онъ отправилъ въ Крымъ огромное войско, которое
ограбило и сожгло городъ Кажу, убило множество Крымцевъ,
взяло въ плѣнъ множество находившихся въ городѣ купцовъ ма-
гометанскихъ, аланскихъ и Франкскихъ. захватило имущество
ихъ, ограбило Сарукермапъ, Кыркъ-іерн (Чужутъ-калс), Керчь
и др.1 2). Событія эти отнесены къ (>98 году гпджры, начинаю-
щемуся съ 9-го октября 1298 года. Отрядъ Ногая былъ въ
лакомь близкомъ разстояніи отъ Сугдеи, что едва, ли могъ мино-
вать ее. И вотъ мы дѣйствительно находимъ въ мѣстномъ источ-
никѣ, (сппаксаріѣ) замѣтку, что 20-го декабря 1298 года пршп.іо
войско Постай, то есть, вѣрнѣе-—Ногая3). По что сдѣлало эго
войско съ Гурожемъ, нашъ сурожанинъ объ этомъ умалчиваетъ.
1) За и. Одссск. Обіц. Иет. и Др., V, 59$, № 17: і доогіалііц <> юп
Ауіог \1 і'/т’нлг'оо...
2) 1’укисдднит» Ьеіібяргъ у Тнземгау зона, Сборникъ мак’ріалопі., I,
111 ел.
3) Зяік Одесск. 06іц. Нгт. и Др-, V, 596, Лі» 5: м/ ешГ/ щипа і/лі) тоГ* го-
-нг іо </<нти'и(» гог О. При иерелоличііи сентябрьскихъ годовъ на счетъ по
юліанскому календарю, архпм. Антонинъ забывалъ иногда о томъ, что при
осеннихъ мѣсяцахъ (сентябрь-декабрь) нужно вычитать изъ годовъ отъ сотво-
ренія міра не 550$, я 5509, оттого у него здѣсь стоитъ 1299 годъ.
нетогичесі.ТЧ гі;і;,і.г.ні;і и суіюя.і;.
СХС1
Слухи о крымскихъ событіяхъ 1 29Н года принесены были вь
Египетъ купцами, прибывшими изъ Судака, ві, іюнѣ слѣдующаго
года, по переданы паямъ вь смутпом'ь видѣ, притомъ такъ, что с< іѵ
дѣло идеи. объ одномъ Судакѣ. (Сурожѣ), а. о Кашѣ умалчи-
вается. Приходилъ будто бы салгь царь Погаи (въ декабрѣ
12!)<Ч г.) и явился подъ Сѵроя;емъ съ большимъ войскомъ: онъ
приказалъ жителямъ Судака, чтобы всѣ, которые были за пего,
вышли за, городъ со своими людьми и со своимъ имуществомъ;
вышли всѣ. приверженцы его, а ихъ было болѣе одной трети
населенія: лотомъ онъ велѣлъ войскамъ своимъ окружить городъ
а стадъ требовать къ себѣ одного за другимъ, .кителей, истязалъ
ихъ, отбиралъ все имущество, такъ, что, наконецъ, умертвилъ
всѣхъ, кто оставался въ городѣ, а. самый городъ, подлюгъ и
уничтожилъ, до тла, собственно: оставилъ такъ. какъ, будто
его и не было. Такая свирѣпая расправа понятна по отношенію
кь КііфѢ — тамъ, опа имѣетъ характеръ, мести, — по но отно-
шенію къ Суроя;у является совсѣмъ безсмысленною: то, что
авторъ прибавляетъ далѣе въ, к.ічесівГ; мотива, еще болѣе запу-
тываетъ дѣло1). Однимъ словомъ, мы думаемъ, что опъ напрасно
удержалъ въ памя ти изъ всѣхъ разсказовъ одинъ только (’уроя.ъ
и вслѣдствіе того нерешч і, на его осаду подробности, касавшіяся
скорѣй* Каты: по отношенію і; і. ('урожу дѣло, вѣроя тію, ограни-
чилось вынужденіемъ новой дани и грабежомъ. Во всякомъ слу-
чаѣ, сообщеніе о полномъ истребленіи города крайне преувели-
чено. Въ Сурожѣ сохранился драгоцѣнный экземпляръ грече-
скаго еппакс.ірія, въ которомъ современный обладатель его про-
1) Тизенгяузенъ, I, 195. Извѣстіе принадлежитъ ЭльмуФЯддаліо, который
жилъ и писалъ въ Египтѣ, подобно Беіібярсу, но нѣсколько позднѣе (сочиненіе
кончается 1341 годомъ), и не пользовался такимъ высокимъ положеніемъ. Эльму-
флддлль лшиетъ: «Причиною этому было то. что пошлины и д/>угіе доходы съ
Судака дѣлились между четырьмя татарскими царями; одинъ изъ ннхъ былъ
Токтяіі... Говорили, чго цари, которые были соправителями его (Погая). обижали
намѣстниковъ его при (дѣлежѣ) приходившихся па его долю доходовъ. Эго и
побудило его къ тому, что онъ сдѣлалъ». Можно, пожалуй, найти четырехъ
эмировъ, которые въ данное время способны были получать долю изъ даней н
иомппковг. Оурожа; но дѣло ві. томъ, что все положеніе обстолте.чьствь давало
Бога іо возможность устранить конкуррентовъ, но прибѣгая къ истребленію го-
рода, отъ котораго опъ получалъ доходы. Ср. Смирновъ, Крымское ханство,
стр. 32 и 101.
I м:п
вві,ІІ.П1І. въ жиги-; си. < гоьлііл <мчіж<т;\го.
діі.і;іі;і.гі. дѣлать свои замѣгки, и не далѣе і;аі;і> въ февралѣ слѣ-
да’ дующаго (,12Я!І) года. отмѣтилъ кончину одной греческой мона-
хини; іі’ь томъ же году записана кончина, одного представители
.иіагпой греческой Фамиліи, которая встрѣчалась и ранѣе; йодъ
1 302 годомъ упоминаются еще двѣ старинныя Фамиліи ’). По го?
г.орпгь о совершенномъ разореніи Сугден и документа,, относя-
щійся к ь .1 31 7 году и каедющійся церковныхт. дѣлъ, хотя въ
немъ упоминается о татарскомъ на,шествіи, очевидно — томъ са-
момъ, которому приписано столь много. Вслѣдствіе итого наше-
ствія покинуты были жителями иІ'.с.колько селеній,принадлежащихъ
кь ('угдейской епархіи; однако, по истеченіи времени жители во-
ротились и опять поселились па своихъ мѣстахт,1 2). На церковномъ
положеніи епархіи ото отразилось невыгодно въ томъ смыслѣ,
что перерывомъ существовавшихъ прежде отношеній воспользо-
вался сосѣдній міітропо.ш тъ Геліи, прпсвопл'ь себѣ, надъ селе-
ніями духовную власть н сталъ требовать отъ ихъ обитателей
каноническую подать (го жіиштаон/ Митрополитъ сугдейскііі
принесъ па, это жалобу патріаршему синоду въ Константино-
полѣ, и натріир.ѵь поручилъ произвести разслѣдованіе сосѣднимъ
іерархамъ, въ числѣ ко торыхъ были тмутаракапскій и алаиііі-
। кій. Нравственное состояніе Сурожской епархіи, можетъ быть,
вслѣдствіе косвеннаго вліянія смутныхъ п тяжелыхъ обстоя-
тельствъ и постояннаго соприкосновенія съ Татарами, тоже пред-
ставляло много печальнаго. С-угдеііскііі митрополитъ доносилъ
патріарху, что въ предѣлахъ его округа, совсѣмъ не соблюдаются
церковныя правила, о запрещенныхъ бракахъ: женятся, не обра-
щай вниманія на родство но крови, п не обращаютъ вниманія па.
1) 3:пі. Одесск. Общ. Ист. іі Др., V, стр. 601, № 53: ('кончалась раба
Новая Калинина монахиня, называемая Кпснпльти (февраля 15). Стр. 620, №173:
Скончался рябь Вожііі иаіісевастъ Аптопііі А л у и су (1299 г., іюля 29). Гр. стр. 601,
А"» 56: ('кончался рабъ Божіи 1'ліонмііі Аллупса 6803 (— 129.5). Стр- 603, А“ 18:
Окончилась Алачуь ь, дочь севаста Косты—6810 (1302 г.). Ср. № 98, стр. 610:
Почила раба Божія Алачу 6799—1317 г. (1291 г.). Ср. еще АДѴ? 186 и 126.
2) Асіа 1'аіѵіаге.ііаі. Сопяіліпѣі и., I, 75 3<[. (А? 41): /.<>: хаі йі; щ><>
/рбі'г'іі' отчі|)і| і'^ілу.гоі)Г/і’ііі. т.цчі ійі' хоіриоі' ті]с; іі'ооігіі; пі'соЬ іх сі)с; ті'іѵ
Тчгяр/’ол' і'.-п<5ро/.іі)і;, <Ѵ: лй/.іѵ «ёги пбг ілоіхііѵ нип'іѵ хпі
хссоіирлі'і’ггіг ёв <и'чл)?^.... Документа, какъ сказано въ текстѣ, относится кт>
1317 году, но событія, о кпторыхч, тутъ идетъ рѣчь, случились, очевидно, нѣ-
сколько ріигі.е.
псгорпчі ( і;ія свг.дт.шя о суічіжт,.
схсін
увѣпцінія паятырой, да.нсе самого митроію.іігпі ’).—]>озвр<т- ссѵі
ищемся къ сообщенію арабо-египетскаго писателя.
II рѣчи быть не можетъ о томъ, чтобы видѣть въ прсдпола-
піемоіі (недостовѣрной) трети исключительно мусульманское насе-
леніе, приведенное нѣкогда. Иззеддшюмь: совершенію знающій
свидѣтель, бывшій вскорѣ затѣмъ па. мѣстѣ,, говоритъ намъ, что
іі ііослі; населеніе (’урож.т состояло изъ Византійцевъ, то есть.
Грековъ, которые преобладали, и Тюрковъ, подъ которыми онъ
разумѣетъ преимущественно Кішчаков'ь (Половцевъ) и Татаръ8).
Такъ было до позднѣйшей катастрофы, случившейся при ханѣ.
Узбекѣ черезъ двадцать съ небольшимъ лѣтъ, подробности ко-
торой уже гораздо лучше засвидѣтельствованы. По сообщенію
ІІбп-Батуты, опа произошла, именно вслѣдствіе раздора между
Византійцами и Тюрками, и побѣда въ этой внутренней междо-
усобной борьбѣ, осталась сначала па сторонѣ Византійцевъ,
то есть, Грековъ; по затѣмъ Тюркамъ помогли ихъ сообщники
(со стороны), перебили страшнѣйшимъ образомъ Византійцевъ и
выгнали большую часть изъ лихъ3). Объясненіемъ этого общаго
представленія дѣла служатъ слѣдующія замѣтки въ синаксаріи:
«8-го августа. 1322 года пришелъ уполномоченный хана Узбека
по имени Карабула'гъ и запилъ С'угдею безъ боя, приказалъ
спять всѣ колокола, сломать иконы и кресты и запоретъ двери
церквей: была, печаль, какой никогда, не бывало»4). Затѣмъ ссѵп 1 2 3 4 * * *
1) ііііі!.. р. 76: .гоч,ігіг і'оі'пп' гі/г іічупіаі' аі’ГоГ’ огіччг-
(іі'т и т. д.
2) ІІбп-Батута: Тизеигаузеиъ, Собраніе матеріаловъ, I, 303. Означеніи
слона Тюрки у Пбн-Батуты см. стр. 283 (Кипчаки). 286 (тоже), 28!» (тоже), 2.31
(Татары), 295 ('Татарія), 290, .301.
3) Выписываемъ все мѣсто, относящееся къ Сурожѵ: «Сурдакъ— это одинъ
изъ городовъ Кипчакской степи, па берегу моря. Вокругъ него сады п воды:
населяютъ его Тюрки и, подъ ихъ покровительствомъ, нѣсколько Византійцевъ,
которые занимаются ремеслами. Большая часть домовъ деревянные. Городъ
этотъ (прея.де) был ь великъ, по большая часть его была, разрушена но причинѣ
раздора, который произошелъ между Византійцами и Тюрками, и въ которомъ
побѣда осталась за Византійцами. Тогда Тюркамъ помогли ихъ сообщники, ко-
торые перебили Византійцевъ стр.апшГ.ішшмъ образомъ и выгнали большую
часть ихъ. Часть же остается (тамъ) подъ покровителю гвомъ (Тюрковъ) до сего
времени.
4) Лаи. Одссск. Общ. Пст. и Др., V, 621. А» 181; г Г/ аггі] >щіогі
‘‘ го Лахгг иірід; ч<і.і гілохрі/оі'щіц- гой оДтыір. го бі'о/ш пйгой ицугілоЛаг. ияі
•' .шрблгіДе г г/)г ооц-тЦі/пг .толг7'(,,,'і. (хап’./іілю' га~ ѵ.ачлаѵа; ч/.ч;
ХІП
СХС1Ѵ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА ( ХГОЖСКЛГО.
въ январѣ слѣдующаго года «безбожные Агаряне закрыти боже-
ственную н святую икону Спасителя въ царскихъ вратахъ бого-
спасаемаго града. Сугдеп»1).
Очепъ точныя извѣстія о событіяхъ въ Сурожѣ і:і22 года
получены были въ Авиньонѣ при панскомъ дворѣ, гдѣ все еще
продолжали носиться съ идеею обращенія Татаръ въ христіан-
ство и противопоставленія ихъ Сарацинамъ, то есть. Османскимъ
Туркамъ. Нѣкоторая терпимость, обнаруживаемая первоначально
умнѣйшимъ изъ хановъ Золотой орды Узбекомъ по отношенію
і;ь христіанамъ въ его владѣніяхъ, служила, къ поддержанію
иллюзій. Тѣмъ съ большею горестію узналъ пана Іоаннъ XXII
о происшествіяхъ въ I» рыму, которыя касались не только вообще
христіанъ, по и католиковъ, тамъ утвердившихся. Въ своемъ
посланіи къ Узбеку онъ все-таки выгораживалъ хана, все
объяснялъ злыми внушеніями ого приближенныхъ. Спи именно
возбудили мятежи, въ городѣ Солдаііѣ, слѣдствіемъ котораго
было изгнаніе христіанъ изъ города, запрещеніе звонить въ ко-
локола и снятіе оныхъ, превращеніе храмовъ въ мечети. Папа
просилъ о томъ, чтобы все было возстановлено въ прежнемъ
видѣ, чтобы изгнаннымъ позволено было возвратиться2). По очс-
сіѵіп видно, что заступничество святаго отца оставалось долгое время
безплоднымъ. Гоненіе не только продолжалось въ слѣдующемъ
году, но и вновь разразилось по истеченіи нѣкотораго времени
хш йЩхроаг бехііі'п^ ипі п<_іоѴ5. хці а:ч-у.Лі)паѵ гЩ' :і6очк;. у.аі г/йъто й/.і/-
Ѵ'ііс і'і<і "і> уі'уогбі' щ'чМ'лок. іі>Гі і'гоѵс; дшЛ іціеда хѵдіахі).
1) ІЪ'кІ., етр. С00, Л" ВО: і Г| аіпГ/ іціі'ііа іохгтюаѵ <>і аііі <>і. <"г,чіді]і’іі сі/е
йьіаг хпі біербг ихбі’.іі' гоё іцмі>ѵ іа /_и іоё ііг іі> [ІиаіУ.і (хор лоіл гги;
йібооогоѵ .тбЛіюі; гюуубщри.’) топ і’ю ,бмЛ«.
2) КауиаІИі Лппаісз сссіеаіааіісі тГ.аіопіі, Кауппіііі еі Т.аЩгсіііі Лп-
паіез ес.гі.у, і. XXIV, рр. 202 з<]. <пзд. 1887 г.>: Нагасепі - - іи еапі Гегосіаіп іп
игЪс 8о1йау а схагвегс, иі соисііаіа зеіііііопс СЬгівііапов рериіегіпі еогишцие
іетріа іііѵіпі Ъшпіпіз сиііиі сопзесгаіа, Маііитсіісо гііи ргоіаііагіііі: такъ пере-
даетъ Райналі.дъ содержаніе панской грамоты, гдѣ она касается Солдаііп. Ниже
слѣдуетъ самая грамота, гдѣ о Солдаііѣ читаемся слѣдующее: 1>спіппі, ерііа іа
ІЛітііапогіпп апкиМіів, ігіІ.иІаіютЪия еі. ртоввитів поп ровеитив апхіе поп Іоі-
цисті, йпіепіег аиіііѵітиа, Сіпіаііапоа іи сіѵііаіе Зоіііауе потііег «ів^сіИсе,
езае ііоѵііег Вс сіѵііаіе ірза рег Яагасспов еіесіоя, сі сатрапіа ііе Ессісвіі?
ірзогиіп іІсроМЩ, Ыссісзіав іряаз Гасіаз езяе теяциііая. Хоз аиіет - - реіітиа,- -
ргаеІіЬаіоя СІігіМіапоз - - е.іесіоя Гасіаз іи сіісіат сіѵИаіет а.І іпІіаЬИаіиІит іоіЪі
ге^гейі, сі гедіііиіів еія Иісііз Кссіезііз еі сатрапія, іряпз Ііотіію иовіго Леви
(Тігізіо - - яегѵігс рсітпіііаз.
іигогіічегкія і'вѣдѣнія о гугожт,.
(5X0 V
въ 1327 году. Весною этого года были разорены городской за-
мокъ, церкви св. Софіи, св. Сте«і>апа. и св. Варвары иѣкшмъ
Лгачь-Пасли но приказанію хана Узбека, и темника. Толактемпра,
который въ то же время считался татарскимъ намѣстникомъ вь
(’угдеѣ Благосостояніе Сурожа надолго было подорвано: нѣ-
которое время онь имѣлъ видъ исключительно мусульманскаго
города. Пбн-Батута, посѣтившій его въ 1334 году и радушно
принятый То.іактемнромъ, нашелъ, что христіанская община
состояла только изъ нѣсколькихъ греческихъ ремесленниковъ,
жившихъ подъ покровительствомъ Тюрковъ. ЛбульФеда, совре-
менникъ Поп-Батуты, совсѣмъ умалчиваетъ о существованіи хри-
стіанъ въ Поддай!; и только въ видѣ воспоминанія ирнводпіъ
слова Ибп-Сапда о господствѣ ихъ въ прежнія времена* 2). Въ связи
съ такимъ печальнымъ положеніемъ дѣлъ находится и судьба,
сурожскаго іерарха .'Туки, который, повидимому, наслѣдовалъ
Іоанну. Еще въ 1312 году онъ оставилъ свою митрополію п.
какъ это было въ обычаѣ, въ замѣни, получилъ отъ патріарха
въ управленіе другую, гдѣ могъ пользоваться большею безопас-
ностью; до 1330 года онь правилъ епархіей Лакедемонскою п
былъ именуемъ мнтропо.іитомь іугдсйскіімъ и архіепископомъ
лакедемонскимъ; въ означенномъ году онъ воротился къ мѣсту
своего первоначальнаго служенія, считая, нужно думать, обстоя- ссіх
тельства болѣе благопріятными; однако, онъ едва, ли былъ въ
состояніи вступить па свою настоящую каоедру: по крайней
мѣрѣ онь скончался въ 1339 году въ Ба-і-ѣ3). Подобнымъ же
11 3 а іі. Одссвк. О ііщ. II ст. и Д р., V, <>11, А- 103: / ?/ « бгі) і'/н іоа іу.ш б/.цпі г
го ийогрог г//і> <г/р'нгД по(чічѵ) ооѴ/'Лаіа^ ::ні. гбг «;•. отідаѵоѵ ;;«/ гі]ѵ
і'г/іпі’ огбікиі .тпоДі/с б іичобс; сі.’/.ог'.і'ч'аАос:... /7<у.. /іауаЛ
(оі'п):гіу. 7.<Гі той /I і’іи'чѵ/ "> г.пі ч і'./.і... ппоуі'іііі... гчб с<ч/.;
2) (іёо^гаріііе <1’АЬопИёііа, Ігаі]. раг Ь’сііникі (1818), Ц, 319: Яоіпіпс --
с’е>і ипе ѵіііе еиіоигёе ііе гепірагіз еі кез ІіаЬИапіз ргоіёзвепі; Гівіашіяиіе - - Ъез
шягеііаіиія я’у гешіспі еп іоиіе оЬ еНе і'іѵаііео аѵсс Каіп... Обь Пбп-СапдГ,,
текстъ котораго, сюц.т относящійся, теперь поданъ А. Я. Гаркавп, см. выше
стр. СЬХХѴПІ.
3) Титулъ митроші.-шта Луі.іі, которыіі прежде считался до того загадоч-
нымъ, что искали Лпкпдемічіи вь сосЬдствГ. сь Сурожемъ и узнавали его въ
дерешгі; Лака (Заи. Од есск. < )біц. II ст. и Др., V, (332), совершенно разт.яспяетси
его упоминаніемъ въ тикъ называемой ЛІопе.мва сіііскоіі хроникѣ, гдѣ прямо
сысі.шо, что въ Лакедемонъ пос.тЬ Никифора въ (>820 году инд. 10, по опредѣ-
ленію царя, присланъ былъ митрополитъ с у гд е ііс і; і іі .'Гука, что онъ оставался
ХШ ’
СХСѴІ
ввгдг.іш. вь жптіг. св. стефана суршкскаго.
обржюмь вь I 363 гиду послѣдовало перемѣщеніе сурожскаго
митрополита. вь г. Эпосъ1). Все-таки не слѣдуетъ думать, что
греческое населеніе Сурожа навсегда осталось въ такомъ прини-
женномъ положеніи, какъ было при Иби-Батутѣ. Іѣце ранѣе
гепуезі каго періода, когда наступили рѣшительно лучшій вре-
мена, мы находимъ среди его не только бѣдныхъ ремесленниковъ,
но и свишешиіковъ: в'ь 1339 году здѣсь скончался севасгьЛііат-
кусъ(Сіша.ксарііі, Л’- 91) и погребенъ был ь въ церкви св. Димитрія;
въ 1345 году была вновь внесена въ синаксарій замѣтка, о числѣ
лѣгь, протекшихъ со времени основанія многострадальной Сущей
(,Ѵ 62). Повидимому, кромѣ церкви Димитрія, осталась непри-
косновенною еще и другая, именно св. Николая, въ которой,
вмѣсто соборнаго храма, св. Софіи, произошло чье-то рукоположе-
ніе въ 1337 году (зѴ 11). Въ какомъ отношеніи находилась или
«•читалась Сугдея къ Греческой имперіи за, весь этотъ (венеціан-
скій) періодъ, продолжавшійся цѣлое столѣтіе, сказалъ съ оире-
ссх дѣлеішостыо трудно. Такъ какъ транезуитскіе императоры еще
и послѣ именовали себя властителями Заморья (лгоат’а), подъ
которымъ разумѣются именно Крымскія владѣнія, то приходится
думать, что и теперь, какъ прежде, Сугдея тянула въ полити-
ческомъ отношеніи къ Траиезунту, а, не къ Цареграду9), хотя,
•гіім-і. ,і.<> 6838 годи, въ которомъ прибыль настоящій свой (-/ічіоіод) архіерей
Нилъ: і’.тго. .1 <і(і.т,рои 'Іоторіиб ііе?.ыі'щаіа (іѵ Лі)і'/ічис:, стр. 100 сл.
Лука встрѣчается въ Актахъ Константинопольскаго патріарха подъ 132",
132У и 1330 гидами, I, 144, 147, 155: сой Аоіщіаіад г.теоптіои яроьброі1
ЛнкыМиікпчііь Лоі'хй. Кончина его отмѣчена въ припискахъ къ синаксарію,
стр. 611, № 101: ѢА гну хб той <ЪсуіДД (И)гос; йхоціік? хоуой .Іоихьу <«р/іі-
гс/'охолоі; Аооудшчс іци'оа па(ДОсітоі) хаі егг'к/1) рщ'рп гліошхіу: ті>ѵ Ійи/тіі’
тоо ёт. 5ЮІІІ.' <тб. ь. Подъ 1322 годомъ (А) 27, стр. 600) отмѣчена смерть архіепи-
скопа сугдейскнго Іоанна, но лѣтосчисленіе подлежитъ сомнѣнію, такъ какъ
хорошо сохранилась только первая цифра. Титулъ архіепископа, даваемый вь
спнаксаріѣ, по не ві. хроникѣ, Лукѣ, объясняется, можетъ бытъ, его отноше-
ніемъ къ Лакедемону.
1) Асія 1’ а 1. г і п г с 1і а I. Со ня іа ніі и., 1, 443 (№ 188).
2) Врунъ (Черноморы:, II, 134) предполагаетъ, что послѣ возстановленія гре-
ческой власти въ Константинополѣ Сурож'ь уже состоял и подъ властью Палео-
.юговъ, а но Великихъ Комнинові. трапезуитскихъ; по двѣ замѣтки въ сипа-
ксаріѣ, которыіі онъ приводить въ доказательство, этого не говорятъ. Одна изъ
мпхі. гласить, что 24-го іюля 1261 года взял и Синопъ Комнинъ, господинъ М:і-
иуи.ть, и относится къ траисзунтспому императору, а другая замѣчаетъ, что въ
тотъ же день взял ь городъ (разумѣется Нонетаптинонолі.) святой царь Налео-
.101-1. Михаилъ: пуаиіо іімГ.гі. нъ виду, что замѣтка едѣ.'іпіні, пѣрпятпо, позже.
ІИ ГОГИЧГЛ'КІИ СІИ,ДГ,НІИ О ( ѴГОЖТ,.
схсѵн
конечно, влпсгь Вг.піьъ-І«онннноі:ь могли. бы ть только идоіі.іыіою,
и подчиненіе нмь мало выгоднымъ, такъ какъ съ половины
XIV вѣка Транезуігпжое царство находится въ полномъ упадкѣ
вслѣдствіе внутреннихъ династическихъ раздоровъ, вслѣдствіе
утвержденія по сосѣдству Геиуезцевъ и Венеціанцевъ, вслѣдствіе
нападеніи Туркменовъ и т. д.
Въ 1365 году Гепуезцамъ, утвердившимся въ Ватѣ, удалось
овладѣть ('олдаііею *); ото пріобрѣтеніе было чрезвычайно важно
въ территоріальномъ и торговомъ отношеніи, потому что Солдайи
долго и не безъ успѣха соперничала ст> Катою и все-таки, не
смотря на, всѣ бѣдствія, оставалась значительнымъ городомъ.
Съ другой стороны, завоеваніе было также благодѣяніемъ и для
христіанства, которое почти было уничтожено здѣсь послѣ, со- сехі
бытіи 1322—1327 годовъ.
Недостаточно было пріобрѣсть новыя территоріи, нужно было
пхь охранять. Именно въ этотъ моментъ Татары имѣли энерги-
ческаго вождя въ лицѣ темника Мамая, который въ періодъ вре-
мени отъ 1360 по 1380 играть въ Золотой ордѣ роль палатнаго
мэра, и въ копцѣ концовъ самъ принялъ титулъ хана; подъ его
предводіггельством’ь Татары сдѣлали попытку отпять у Гепуез-
цев'і. пхъ завоеванія, и въ самомъ дѣлѣ они успѣли отобрать у
нихъ если не самую Со.ідаіію, то, по крайней .мѣрѣ, восемнадцать
зависящихъ отъ нея мѣстечекъ2). По это было только временное
Далѣе Брунъ пишетъ: «Правда, еще въ 1374 году въ титулѣ тнаиезуитскаго
императора Алексѣя III упоминается Заморье, то есть, Крымскія владѣнія:
нужно полагать, однако, что они тогда, по крайней мѣрѣ отчасти, принадлежали
цареградскому его товарищу Іоанну II; иначе не понятно, какпм ь образомъ сынъ
сего послѣдняго Маиунлъ (1391 — 1425) могъ дать сыну своему Копста птину
въ удѣлъ Черноморскія владѣнія, смежныя съ Хазаріего» (объ этомъ впзант.
историкъ Дука: Бисая, р. 134 Вонп.). По въ дѣйствительности, какъ мы
знаемъ, Константинъ — разумѣется послѣдній греческій императоръ •—г.овсе не
владѣлъ крымскими городами; нее объясняется, мы думаемъ, проектомъ брака Кон-
стантина. ни. трапезуіітскоіі наслѣдницѣ, по поводу котораго историкъ Франдзи
сносился съ 'Грапезултомъ именно въ концѣ царствованія Манупла, въ августѣ»
1125 г.: шггЬЪ/г ;гаѣіг іуо) /ѵоѵгна ги гог.тоЛы’ г’.ті’о .то/./л',г г/гог ѵлоі}:'-
ог.ор хаі .п:оі гі'/д Тосіміуіоггоь хні Гоі і!іа<: г.аі .ипі пго^ пѵг'Ч'/ііоіоо
го»» о.і'і')!-ггі/ѵ }(оѵ (въ копцѣ второй книги),
1) II су (1-К а у па и (I, ІГ, 204 (со ссылі.оіо на Юргсвнча).
2) Па это есть указаніе’ вь договорѣ 1380 года, о которомі. рѣчь ндоть сей-
часъ ниже: ииеіі йіхоіо санаі (сакау) ііі цпау егаи <Іс ЯоОауа (.чоіеіпіхі е ггініеліі
а 8о(іауа) циапсіо Іо совіпп ргеуке ^ойауа, рояна (роа) ІЧашау (Мата.}) недтю
(яецііо) рег Гогиа )і рітые (цсіі іеѵа рог Іог/а): по дгимъ «чіпскам ь ѵ Діч-нмоп и.
СХСѴІІІ
введеніе въ ;і;п пі: св. стефлна сугожскаго.
пораженіе, и вообще перевѣсь оставался на. сторонѣ Гспуезцевь;
дѣйствуя энергически, они становились болѣе и болѣе твердою
ногою на южномъ берегу Крыма. Договоръ, который окончилъ
борьбу, оставилъ въ ихъ рукахъ Солдайю п призналъ нхъ закон-
ными обладателями всей Готіи, береговаго пространства между
Солдаііею и Балаклавою. Уполномоченнымъ для составленія до-
говора со стороны республики былъ консулъ Ка<і>ы, Джіапнове
дель Носко, а. съ татарской стороны владѣтель или правитель
Солхата, представлявшій лицо хана. Яркассъ, дѣйствовавшій
также и ось своего имени. Документъ, составлявшій результатъ
нхъ совѣщанія 28-го ноября 1380 года близъ Кач-ы, повиди-
мому, не получилъ значенія окончательнаго договора: для этого
понадобилась вторая конференція, состоявшаяся 23-го Февраля
1381 года; здѣсь представителемъ Татарч. быль уже по Яркассъ,
н<» Илія (Еііаз), сыпь Кутлубугп (СоЯоЬиуа), между тѣмгь какъ
генуезсклмъ уполномоченными, было то же лицо, что и прежде1),
тсхп Послѣ новыхъ непріязненныхъ столкновеній и враждебныхъ
дѣйствій договоръ быль утвержденъ въ 1387 году гремя упол-
номоченными хана Тохтамыша. Солдаіія стояла, во главѣ новыхъ
пріобрѣтеній, признанныхъ за Генуею1 2).
Для Солдайп-Сурожа настали лучшія времена. Подъ гепуез-
скою властью христіанская стихія возродилась, между тѣмъ какъ
мусульманская стала ослабѣвать: въ позднѣйшихъ геиуезскнхъ
статутахъ населеніе Солдайи обозначается какъ смѣсь элементовъ
латинскихъ и греческихъ- Явные признаки говорятъ о бла-
госостояніи города. Въ окрестностяхъ его процвѣтало винодѣліе;
названіе налога., который взимался съ виноградарей,-—ашЬоіо-
раіісо, показываетъ, что введеніе виноградной культуры и пре-
имущественное запятіе сю принадлежало Грекамъ. Вь большомъ
1) ІЬ-кішопі, ЧТаНаІо <1сі Кспоѵсяі <о1 <1іап И<-і Тагіагі псі 1380—1381
негіііо іи 1іп§и:і ѵоіцате: А гокі ѵіо 81 огіео і Іа 1 і:і по, XX (1887), р. 161. Трпк-
•гіѵгі. сохранился въ двухъ пергаментныхъ спискахъ, отличныхъ по датамъ и
по именамъ лицъ, прсдстііплявшпхч. кипчакскаго царя; одинъ списокъ былъ
обнародованъ ііо 8асу въ ХоІісе8 сі ехігаіія, XI, 52, другой былъ извѣстенъ
только ОИітісо, былъ найденъ ые;кду сто рукописями и пидаич. Оііѵісі і: (,'агіс
с сгопіісЪс икіпоисгіііе рсг Іа ніоГиі. депоѵеке, 1855, р. 73. Ср. Крупъ, Черно-
моры.', 1, 224 сл.: 11,145- Но у іі-В я У паші, II, 205 сл. Смири о въ. Крымское
ханство, стр. 134 сл.
2) II е ѵі1-|>:і упяніі, 1. с.
іі( тогпчксіая свѣдѣнія о сугожѣ.
СХСІХ
н.ні меньшемъ отдаленіи отъ города находились 1Н общинъ
(сазаіі) съ населеніемъ греческаго происхожденія; титулъ ргоіі
(— л^&гот), даваемый старшинамъ, обличаетъ ихъ греческое
происхожденіе. Общины ати перечисляются въ одномъ документѣ;
довольно замѣтить, что нынѣшнія деревни Козъ, Уснуть, Таран-
тахъ, расположенныя въ окрестностяхъ Судака, находились въ
числѣ ихъ (сазаіі).
Самый Сурожъ имѣлъ видъ крѣпости, подобно Кач-Ѣ, или
даже болѣе, чѣмъ эта послѣдняя, служившая главнымъ образомъ
резиденціей управленія всею Газаріею, какъ по старой памяти
назывались гепуезскія владѣнія. Изъ одной надписи па стѣнахъ
Судака видно, что окончаніе Фортн-нікаціошіых ъ работъ отно-
сится къ 1414 году (За.и. Одесск. Общ. Пст. и Др., V, 1 73 сл.).
Собственно города, быль окруженъ стѣнами, на верху которыхъ
постоянію бодрствовала варочная стража; ворота были снабжены
подъемными мостами, которые каждый вечеръ были поднимаемы,
такъ что всякія сношенія со внѣшностью на ночь прекращались.
Двѣ цитадели, или крѣпости, служили защитою для города, одна,
называлась замкомъ Св. Креста (саяігшп 8. Сгнсіз), другая— ссхш
замкомъ Св. Иліи (саМітпн Я. Еііае). До настоящаго времени
ихъ развалины представляютъ весьма величавый видъ. Извест-
ковая скала, на которой онѣ были построены, возвышается почти
перпендикулярно надъ моремъ и доступна только позади, гдѣ оію
образуетъ террасу. Именно па. этой террасѣ стояла, пижпяя крѣ-
пость, будучи обнесена стѣною, которая въ свою очередь «ман-
кировалась десятью башнями — то четвероуголыіыміі. то круг-
лыми; въ серединѣ возвышалась башня, заключавшая въ себѣ
единственныя входныя ворота, и эти ворота защищены были пе-
редовыми укрѣпленіями. Выше нижней цитадели, болѣе обширной,
па. остроконечной скалѣ виднѣлась другая—меньшая: наконецъ еще
выше, па. вершинѣ горы, стояла четвероуголыіая башня, связан-
ная съ прочими частями крѣпости стѣною, спускающеюся но по-
катости скалы. Древняя гавань находилась къ западу отъ крѣпо-
сти въ глубокой и защищенной съ трехъ сторонъ бухтѣ, которую
Татары донынѣ называютъ Судагь-Лпмаііъ; въ этой мѣстности
сохранились остатки зданія, похожаго па церковь или монастырь
1)Ьруігь, ’Гсрнііморье, II, 121. II еу <1-ІІ ;і у іпі ц<|, II, 207 сл.
сс
вшдг.ші'. въ л.іттіт. св. стефлііл сурожскаго.
Съ 13911 года, консула. Солдаііи была, назначаемъ не и.я,
Ка-іч.і, а, іи» самой Генуѣ членами колоніальной коммнссіи. Гг-
нуезскія власти въ Сурожѣ, какъ и въ другихъ пунктахъ (('еін-
Ікііо, Балаклава), не могли обойтись безъ переводчика — драго-
мана, опытнаго въ знаніи языковъ латинскаго, греческаго и та-
тарскаго; кромѣ того, извѣстные документы и письма должны
были редактироваться по-гречески, и для этой цѣли существовали
особые чиновники, считавшіеся на, государственной службѣ: кон-
сулъ Солдаііп имѣлъ въ нихъ нужду прежде всего для своихъ
сношеній съ ІН-іо общинами (сахаіі), входившими въ составъ
городской территоріи. Въ самомъ городѣ элементъ греческій
настолько былъ силенъ, что коммнссіи, навѣдывавшія разными
отраслями управленія, состояли изъ Лапшинъ и Грековъ поровну.
Въ этомъ можно видѣть признаки, довѣрія, питаемаго власгиге-
ссхіѵ лямп страны къ греческой части населенія, а равно и доказа-
тельство вѣрности или привязанности этой послѣдней къ своимъ
господамъ. Соотвѣтственно съ этими примѣрами равенства между
Греками и .Іатпиамп въ подробностяхъ городской жизни, слѣ-
дуетъ еще указать па существованіе латинскихъ епископовъ въ
Солдаііѣ, довольно мирно уживавшихся рядомъ съ греческими
митрополитами. Геиуезская власть нисколько не нрепитгтвов'.ыа
скошеніямъ константинопольскаго патріарха съ подчиненными
ему епархіями въ Крыму; опа, не препятствовала греческимъ архіе-
реямъ присутствовать на синодахъ копстапттшоііольешіхъ и пере-
давать па судъ патріарха споры о границахъ, возникающіе
между ними. Изъ сугдеііскихч. іерарховъ, участвовавшихъ въ
засѣданіяхъ патріаршихъ синодовъ, за этотъ періодъ времени въ
актахъ упоминаются по имени: Евсевій (Асія, раѣгіаітііа і.
Сопвіапііп., I, 21)4, Ліі .131—безъ года), избранный (Ѣтоі/ч/-
</аод), по еще не посвященный; мы узнаемъ, что онъ присутство-
валъ на соборѣ, осудившемъ Варлаама п Лкипдііиа. въ 1351 году,
и затѣмъ Оеоктистъ въ и Го1)'3 годахъ (II, 121), 101>,
404, 435). Остальныя многократныя упоминанія, отмѣчая
присутствіе сугдеііскихч. владыкъ, не называютъ ихъ по имени1).
1) Го. половины XIV ііі.і.'іі, с.. врюіеііи Евсевіи, ѵпвмиівііотоі ві. слѣдую-
щихъ І-ОД-.ІХ І,: 13ЫІ (|>. ЗТ.2), 1ЯС.1 (|»р. 429. 447), 13112 (р." 419), 1387 (I, II, рр- Ш2,
100), 1389 (рр. 402, 403, 404. 400), 1390 (р. 148), 1392 (рр. ЦІО, 104), 1393 (р- 17Г>,
> р. 178, 198. .и :п. 1394 (рр. ‘20'2, 208, 21 3, 215). 1401 (р. 519).
п< тоітрп гшя <г.і.дыпя о сѵгожв. ссі
I І,і-рковіин'і власти мп троио.іпта. сугдео-і-у.ільскаі <> подлежа,ш
п Іѣі'і-а. со своею территоріей, такъ і;;іі;ь опа еш.е не имѣла
своего православнаго епископа, і.лкъ ого будетъ впослѣдствіи.
Въ 1366 году патріаршій монастырь св. Петра въ Кафѣ, по
ходатайству игумена, былъ освобожденъ отъ всякаго подчиненія
митрополитамъ сугдейскпмъ, какъ < таврошігіа іыіый: изъятіе,
даруемое въ видѣ исключенія, показываетъ, что нормальный по-
рядокъ былъ собственно другой1). Кромѣ Готской митрополіи,
епархія Сугдейская граничила, также н съ Корсунскою. (ъ ііред- сскѵ
стояте.темъ послѣдней сугдейскіе митрополиты вели долгій спорь
изъ-за неизвѣстнаго теперь .мѣстечка Елнсса1 2). Дѣло нѣсколько
разъ пересматривалось и перерѣшалось патріархами, то въ пользу
корсунскаго, то въ пользу сугдеііскаго, причемъ расположенные
къ Корсупю патріархи обращали вниманіе па. бѣдность Корсун-
ской епархіи ію сравненію съ Сугдейскою3); послѣдняя считалась
многолюдною и бога тою, какъ ото высказалъ патріархъМатоей.
предоставляя въ 1400 году Сугдейскую вакантную каоедру ми-
трополиту Перги и Атталін (въ Малой Азіи), принужденному
оставить свою паству вслѣдствіе преслѣдованія мусульманъ4!.
Изъ документовъ, относящихся къ тяжбѣ по поводу обладанія
Елпссомъ, видно, что ходъ ея вкратцѣ бы.і ь слѣдующій: выше-
названный митрополитъ сугдео-Фулльскій и лакедемонскій Лука
владѣлъ Елпссомъ и даже поставилъ въ немъ епископа (II, 42 щ.);
при патріархѣ Фіі.іооеѣ, около 1376 года., возникъ спорь, и па-
тріархъ запретилъ Корсунскому митрополиту заявлять какія бы
то пи было притязанія на Елпссъ (іійіѣ): патріархъ Макарій вь
первое свое патріаршество присудилъ Елпссъ Корсунской митро-
поліи изъ вниманія і;ъ ея бѣдности; с.іѣ.дуюпі,ііі патріархъ Пп.гь
1) А с.І.а. раігіа геѣа I. Спіічіаяіііь, I, І8(> (№ 226). Сугдсіігкііі :і;о аштры-
полить разумѣется, очевидно, н вь патріаршей грамотѣ, вь которой идетъ рѣчь
о монастырѣ сп. Георгія въ іыіфі., при чемъ ля. мѣстный і. я рх Іереемъ сохря -
няются извѣстныя права (II, 71, Лѵ 369, пні;і, 1385).
2) Полагаютъ, что это есть іч.ш Г.інпііі I» я ра-н л а г г ъ, деревня к*г. сѣверъ
отъ Черкесъ-Корменъ.
3) АсІ.Я р а I. Г І и ГС 5 а (. (’о И И іі ( ( 1Ь, Н, Г»; / ; I г; (митрпно.чнѵт. Хер-
соііекіГі) и/ (іічч> а/ччнУіу.ог і'іо'.икшн гоі* і іпц гг<>^ ;ни опіч-
лЛ/.ог /пігог хаі. .(об^ ціч і'іг, о/чну,-
'Аат, ані (ілоооѵ а(.іі /’г
4) Пнѣ, II, 389 к<|. (Лѵ 57-1): лоЛгпв/Л/о.нл' ооот*.
ССІІ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. ГТЕФЛНЛ ('.ѴГОЖСКЛГО.
в'ь 1382 г. снова, перерѣшилъ вопросъ въ пользу Сугден, но
Макаріи во второе свое патріаршество въ 1390 году возстано-
вилъ силу своего первоначальнаго опредѣленія1). Еще дольше
длился споръ между готскимъ и корсупскпмъ митрополитами о
владѣніи Кипенномъ, по онъ не относится къ нашей темѣ.
Въ XIV вѣкѣ чаще, чѣмъ прежде, встрѣчаются въ русскихъ
лѣтописяхъ указанія па пребываніе купцовъ сурожскпх ь въ рус-
ссхѵі скихъ предѣлахъ, преимущественно въ Москвѣ, но въ то же
время обнаруживается и тотъ Фактъ, что названіе Сурожаиъ
было усвоено и за Русскими людьми, которые вели торговлю су-
рожскими или, какъ послѣ стали говорить, суровскимп това-
рами, хотя бы оші и ѣздили за, ними въ Крымъ сами. Въ 1356 году
прибылъ въ Москву изъ орды татаринъ Ирыпчей, и съ нимъ
гости Сурожаие2). Въ 1375 году удалился въ Тверь сынъ тысяц-
каго Вельяминова, а вмѣстѣ съ нимъ сурожанинъ Иекоматъ,
судя по прозванію, грекъ, и во всякомъ случаѣ ловкій интриганъ,
хорошо знакомый съ отношеніями въ Ордѣ, — тогда называли
его брехомъ (нѣкій брехъ, именемъ Иекоматъ): онъ выхлопо-
талъ сопернику Димитрія Ивановича ярлыкъ па великокняжеское
достоинство, и за. зто послѣ поплатился головою”). Рядомъ съ
нимъ слѣдуетъ поставить Степана Васильевича Су рижскаго, о ко-
торомъ русскія родословныя книги сообщаютъ, что онъ прибыль
въ 6911 (1403) году къ великому князю Василію Дмитріевичу
служить изъ своей вотчины изъ Сурожа да псъ Каоы, и
что отъ него пошли Головины и Третьяковы4). Отправляясь въ
походъ противъ Мамая въ 1380 году, Димитрій Донской взялъ
съ собою «отъ Сурожаиъ, рекше отъ гостей» десять человѣкъ
«повѣданія ради дальнихъ земель», то есть, какъ бывалыхъ людеіі,
способныхъ служить развѣдчиками, проводниками и пособниками
1) Асіа раігіагсііаі. Сопзіавііп, II, 42—44 (№ 355, годі, 1381); II, 71
(Л) 370, годъ 1386): рѣчь идетъ собственно о спорѣ корсунскпго съ готскимъ
митроііо.іптом-ь, но упоминается и тяжба съ сугдейскнмъ; II, 142—150 (Л* 417
годі, 13911). ’
2) Никоновская лѣтопись (Полное собраніе, X, 228).
3) О ІТекематѣ: Воскресенская лѣтопись подъ 1375 и 1383 гг. (Полное
собраніе. ѴШ, 22, 49); Карамзинъ, V, прпмѣч. 32. 37; Илопа ііекііі П
95. 114. ’ ’
4) Годословная книга пзд. Новикова (И, 270); на это изданіе ссылается
К. Е. Голубинскій (Исторія Русской церкви, I, 48, прямѣй.). Ср. Временникъ
Моск. Общ. исторіи и древн., X, 89 и Врунъ, Черноморье. II, 236.
Ш ГОГИЧЕГКІЯ (ВѢДѢНІЯ О СУІ’ОЖѢ.
ССЧІІ
въ закупкѣ и отысканіи продовольствія. Въ Сказаніи о Кули-
ковской битвѣ (Задошципѣ) сохрапены пхь имена: изъ нихъ
только развѣ первыя могутъ быть считаемы за греческія, а
большая часть принадлежитъ Русскимъ людямъ1). Любопытно, ссхѵп
что и гораздо послѣ, по истеченіи цѣлаго столѣтія, иныя изъ
этихъ -і-амилій встрѣчаются въ иесомнѣнныхт. документахъ, ка-
сающихся торговля Русскихъ людей сь Крымомъ и 'Гатарами аі.
Въ разсказѣ о нашествіи па. Москву Тохта.мыніа (въ 1382 году)
въ числѣ московскихъ обитателей упомянуты «бояре, иСуроніане
и суконники»1 2 3); сопоставленіе съ суконщиками свидѣтельствуетъ,
что названіе уже обозначаетъ здѣсь только родъ торговли.
Позднѣе, въ 146!) году, Иванъ Ш Васильевичъ посылалъ въ по-
ходъ противъ Казани «Сурожапт. и суконниковъ и купчихъ
людей»4). Въ 1.54!) году мы находимъ сурожскій дворъ въ
Новгородѣ5 6). Изъ уставной таможенной грамоты, данной въ
1571 году по наказу Грознаго новгородскимъ ішмѣстникомъ
княземъ Пронскимъ, видно, что новгородскіе Сурожапе прежде
пользовались извѣстными привилегіями относительно государе-
выхъ пошлинъ, отмѣненными именно этою грамотою").
1) 1’усс кііі историческій сборникъ. [II, 25 сл.; Карамзинъ, V,
нримѣч. 70; Аристовъ, Промышленность Древней Руси, С.-Пб., 1806, стр. 189;
Иловайскій, II, 121. Имена читаются не вездѣ одинаково и въ послѣднемъ
названномъ сочиненіи переданы не въ лучшемъ видѣ. Ср. преосвященнаго Пор-
фирія въ книгѣ «Второе путешествіе но Святой землѣ (—Востокъ христіан-
скій)», стр. 298; 'ГимоФеева «Сказаніе о Куликовской битвѣ» (/Кури. ЛІин.
На.р. Пр. 1885, августъ, стр. 21 5). Послѣдній пользовался, повидимому,
лучшимъ іі древнѣйшимъ спискомъ (Тихонравова) и передастъ имена такъ:
Василій Капица, Сидоръ ЕлеуФСрьелъ, Козьма Ковырь, Константинъ Болки,
Михаилъ Сахаровъ, 'Тимоѳей Весяковъ, Дмитрій Черный, Семенъ Антоновъ,
Иванъ Шнхъ, Дмитрій Саларев ь.
2) Митя Саларевь упоминается от. грамотѣ Ивана III въ Крымъ 1191 года;
оттуда видно, что ипь ѣздилъ сь товарами и за товарами іи. Крымъ и КаФу
(Памятники дипломатическихъ сношеній съ Крымскою и Ногайскою ордою:
Сборн. Пмп. Ист. Общ., т. 41, стр. 117 сл.; ср. 406). Иванъ Весяковъ, мо-
сковскій гость, былъ обиженъ въ Кач ѣ (тамъ же, стр. 256). Шиховы дѣти,
какъ ногайскіе торговцы, являются въ 1490 году (тамъ же, стр. 92); гость
Иванъ Шихов ъ былъ обиженъ въ Азовѣ, о чемъ упоминается въ 1500 году
(стр. 298).
3) Прибавленіе къ Софійской первой лѣтописи (Полное собраніе, VI, 99).
Воскресенская лѣтопись, VIII, 43.
4) Карамзинъ, VI, нримѣч. 20.
5) Вторая Новгородская лѣтопись (паданіе Археографической Коммнссіи
1879 г.), стр. 72.
6) Собраніе государственныхъ грамотъ п договоровъ, томъ II, Москва, 1819,
СС1Ѵ
ввідіпп: въ лани: св. <ті.флна сурожскаго.
(.с.хѵш Но въ :по время самаго (’ѵроя;а уже не существовало. 'I гооі г
имѣть пос.і ѣднес указаніе па взаимныя торговый прямыя сноінриііі
Русскихъ людей съ Гепуезсішми полиціями, мы можемъ восполь-
зоваться въ качествѣ аналогіи эпизодомъ, который относится
собственно къ Кач-Ѣ и случился, .можно сказать, наканунѣ, ея
завоеванія мусульманскою державою. ІИ. 1174 году купцами
ка-ншскимп былъ отправленъ торговый караванъ въ Русскія
земли, п на обратномъ пути, во владѣніяхъ великаго князя Ивана
Васильевича былъ ограбленъ шайкою казаковъ; чтобы вознагра-
дить себя за ущербъ, Катанцы захватили имущество русскихъ
купцовъ пзъ Москвы (ВліНіепі (Іе Мозсію), основавшихся въ
ихъ городѣ,1). Именно по агому поводу великій князь вступилъ
съ Гепуезцамп въ сношенія, слѣды которыхъ сохранились въ
началѣ посольской книги по дѣламъ крымскимъ. Толмачъ, отпра-
вленный къ Камнищамъ, долженъ былъ говорить нхъ «консулосу»
о томъ, что они де пограбили людей великаго князя ГрпдкуЖука,
да ('тепанка Васильева и нхъ товарищей и взяли у нихъ всякаго
товару па двѣ. тысячи рублей: слѣдовало требовать возвращенія
ограбленнымъ ихъ товаровъ. Катипцы на. зто отвѣчали: пусть
сначала отправить великій князь товаръ нашихъ пунцовъ катнн-
скпхъ, который отняли у іпі.ѵь казаки. Па такое встрѣчное тре-
бованіе отвѣть былъ такой, что казаки зги не были подвластны
великому князю, а принадлежали къ людямъ царевича изъ вели-
каго родаТохтамышева: «а улановъ и князей, и казаковъ у него
много: какъ къ нему пріѣзжаютъ люди многіе на службу, такъ
отъ него отъѣзжаютъ люди многіе: и намъ но чему вѣдати. хто
будетъ вашихъ купцовъ пограбилъ?»2).
Существованіе Генуезскихъ колоній на. Черноморскихъ бере-
гахъ стало болѣе, чѣмъ прежде, опаснымъ съ тѣхъ поръ, какъ
ссхіх изъ состава Золотой орды выдѣлилась самостоятельная Крымская
ггр. 58; «А тіо было у (.'урпжелъ госѵд:ір<'к:ѣ грамота ;кл.юі::інпяя ві. нр<» Ѵ.здѣхь
и о всякихъ государевыхъ иопыннахі., и государь ту грамоту отставка ь, а вп-
лѣлъ у Сурожснъ іімати всѣ свои пошлины по старинѣ, а записывай! таможен-
нымъ товары въ книгѣ самими,, которые грамотѣ и писати умѣютъ».
1) І[су<1-1і а у оя іні, II, 502 (па основаніи Аиі Леііа нѵсіеѣѵ ѣі.цііг.. VII, 2,
р. -175 с.ъ).
2) Памятники диіьюм. сіюпісііііі Моск. госуд. съ Ь римскою и Пог. ордою:
( бори. II мн. Пст. Обиѵ, т. 41, ггр. 8, .Ѵ 1 (документъ 1474 года, мартъ).
(,’р. гтр. 12. ,Ѵ- 2.
историческія свѣдѣнія о сурояіѣ.
ссѵ
подъ властью собственныхъ хановъ, сь пои г|и।мі. въ (,'олкаі І>
((тиромъ Крымѣ), гораздо болѣе близкомъ Катѣ и Сурожу,
чѣмъ (’араіі. Судьба колоніи, собственно говоря, была рѣшена
въ тотъ день, какъ султанъ Магометъ II овладѣлъ Константино-
полемъ: вскорѣ за. тѣмъ турецкія пушки, разставленныя но
обѣимъ сторонамъ Босфора (Ападолп и І’умелп-Гііссаръ) стали
преграждать Генуезцамъ свободный доступа, къ ихъ колоніямъ.
Затѣмъ положеніе приняло критическій характеръ, когда обна-
ружилась возможность тѣснаго союза между крымскимъ ханомъ
іі турецкимъ султаномъ, возможность единовременнаго нападенія
съ суніи и съ моря, пѣсколько разъ принимавшая видъ осяза-
тельной крайности... Уже въ шестидесятыхъ годахъ XV сто-
лѣтія соединенная ('угдео-Фулльская епархія считалась запу-
стѣлою, и принадлежащія къ пей селенія (/ыош) были присвоены
сначала готскимъ, а потомъ каФішскимъ митрополитомъ, а. въ
1й(і7 году о тданы копетапгпіюиолы кимъ патріархом ъ въ упра-
вленіе его экзарху сакелларію Іоанну1). Сверхъ ожиданія, окон-
чательная катастрофа заставила, ждать себя болѣе двадцати лѣтъ:
она была отсрочена отчасти благоразумными и энері пческимп
мірами протекторовъ банка св. Георгія, своего рода акціонерной
компаніи, которой сильно задолжавшая республика, передала упра-
вленіе Хазаріею, отчасти случайными событіями. Въ 1475 году
4-го іюня великій визирь Кедукъ-иаша. взялъ Кажу, п этимъ рѣ-
шена была, участь всѣхъ Гепуезскпхъ владѣній, между прочимъ
и ('олдаііп. Къ сожалѣнію, мы не имѣемъ современнаго подроб-
наго отчета объ обстоятельствахъ, сопровождавшихъ послѣдніе
дни ея существованія, отчета подобнаго донесеніямъ о паденіи
Ка-і'Ы, изъ которыхъ мы опять узнаемъ о захватѣ Турками на-
ходившихся въ леи русскихъ купцовъ3). Относительно Сурожа
мы должны ограничиваться послѣдними сообщеніями Г.ропев-
скаго, много лѣтъ проведшаго въ Крыму въ качествѣ посла
отъ польской реі пуолшаі при королѣ ('теч-анѣ 1’>а серіи. Въ своемъ сехх
Онііс-а.піп Тарта.ріп (Таііагіае ііехегірііо), і.тпп ѣ. паписашіой
въ 1579 году въ Крыму, онъ сообщаетъ намъ, что <'урожаю* 1 2
1) Г Гзпспіс патріархи Д1іітрі»і>:>и:> 111: 1 >і>енііісиі« )>:іІгіаіт)іаи.х иі. раг Га-
ри ііоріі Іо-Кёгііпіеіін въ Трудахъ Архі’і'л. Съѣзда въ Одессѣ. г. II, стр. 178
2) II еу іі-П и у и» и .1, II, 103.
ССѴІ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
сдались только послѣ храброй и отчаянной защиты, и что даже
ір сдачѣ города. Туркамъ, около тысячи человѣкъ отборныхъ
воиновъ храбро оборонялись въ шнкней крѣпости, а затѣмъ за-
творились въ большой церкви и всѣ тамъ погибли: 'Гурки зало-
лаіли камнями двери и окна, этой церкви и оставили трупы ле-
жать безъ погребенія1): эти подробности Бропевскій узналъ отъ
одного греческаго митрополита, который прибыл ь въ Крымъ съ
Греческихъ острововъ для визитаціи оставшагося .мѣстнаго духо-
венства, очевидно, по порученію патріарха. Самъ Бропевскій на-
шелъ въ Сурожѣ почти однѣ только развалины. Видны были три
замка па высокой горѣ, которые были обнесены стѣнами и баш-
нями и построены — Бропевскій незнаекъ,-—въ греческое или
генуезское время. Видны были безчисленные греческіе хра,мы,
сложенные изъ довольно большихъ камней и столь малые по
своимъ размѣрамъ, что скорѣе похожи были на часовни; только
нѣкоторые изъ нихъ сохранились въ цѣлости, а большая часть
обращены были въ развалины и лежали поверженные па землѣ.
Остатки генуезскаго господства были значительнѣе и гораздо
ссххі величавѣе греческихъ. Оіш показывали, что это быль нѣкогда
весьма значительный городъ; христіане-греки, остававшіеся здѣсь
въ очень незначительномъ количествѣ, еіце помнили о временахъ
минувшаго блеска; они же утверждали, что число православныхъ
церквей считалось тогда, цѣлыми сотнями. Бропевскій сь своей
стороны объясняетъ такое явленіе крайнею сварливостью и
взаимною неуживчивостью Грековъ: вслѣдствіе раздоровъ и
1) Магііпі Вгопіоѵіі <1е IІіехіІиГеіІеа, Вія іи Тагіагіаш потіпе КіерЪапі ргіті
Роіопіае ге^ія Іе^аіі, Тагіагіае (Іеясгірііо, апіе Ітс іп Іисет пиіпщіат е<1ііа. Соіо-
піае А^гірріпас, аппо 1595, р. 10; А Мсігороіііа циойаіп ѵіго Сггаесо еі Ьопеяіо, <|иі
ех іпяиіія бгаесія ай ѵінііашіоя ргеяЪуіегоя іііоя іит ео аііѵепегаі еі Ііояріііо те
ехсерегаі, ассері. (^иоД сит іттапіяяіта §епя Тигсагит еат сіѵііаіет іп§епН
тагіііто ехсгсііи орри^паевеі, а (ЗепиепяіЪия Гогіііег еі апітояе ііі.а Неіепйегеіііг,
ѵегит сит оЬвісІіопет (Ііиіитат ас Гатет СІеппепяся іііиііия Гегге, псс ішреіиіи
іат питегояі ехсгсііия Тигсагит яивііпеге атрііия рояяспі, іа тахітит іеіпрішп
іііші, «іиоіі аіПшс іЬі іпіе^гшп еві, сепіепі аііциоі, ѵеі, иі іііе аввегеЬаі, іпіііе Геге
ѵігі е^геиіі яеяе гессрегапі, еі рег <1іен аііциоі іа агее іпГегіогі, іп циат Тигсае
ігпірегппі, Гогіііег еі апітояе яеяе (Ісіешіепіея, іпяі§пі еі тетогаііііі Тигсагит
яігаце е<Ша іпшіеіп іп Іетріо іііо шііѵсгві соисіііеге, Іетріі іііічя рогіае еі Сепеяігае
іі Тигсія тиго ітріеіае саеяогит са<1аѵега іп еит ияцие іііет іпяериііа з'асепі .
Іп і<1 іеіпріит пе пссеіісгет, а Сарігепяі Зепіасо цгопДат Тигса, <ріет іп еа ягее
регреіиит іііе ІіаЪеі, е^о ргоІііЪіІчя яит.
ИСТОРИЧЕСКІЯ СВѢДѢНІЯ О (ТРОШѢ. СОVII
вражды отдѣльныя семьи не хотѣли сходиться вмѣстѣ даже для
общественнаго богослуженіи. Въ нижнемъ замкѣ можно было
видѣть три очень большія католическія церкви, дома, стѣны, во-
рота, банши съ гепуезскпмп гербами. Въ окрестностяхъ находи-
лись виноградники, которые давали нанлучпіее вино во всей Тав-
ридѣ., и Фруктовые сады, простиравшіеся вмѣстѣ съ виноградни-
ками болѣе чѣмъ на. двѣ (римскихъ) мили; ихъ продолжали обра-
батывать кафинскіе жители: Турки, Евреи и христіане1).
Сурожъ не возрождался болѣе изъ своихъ развалинъ даже и
подъ русскою властью: «въ настоящее время тишина кладбища
господствуетъ въ этой мѣстности» (выраженіе Ф. К. Брупа),
хотя въ сосѣдствѣ, тамъ, гд ѣ было прежде городское предмѣстье,
п появилась нѣмецкая колонія, называемая по прежнему Судакъ;
только громадныя банши и стѣны, здѣсь сохранившіяся, да
остатки зданія, похожаго па. монастырь п.іи церковь, свидѣ- ссххн
тельствуютъ о превратностяхъ судьбы и о минувшемъ величіи
Сугдеп; драгоцѣнные памятники спасены были отъ окончатель-
ной гибели, благодаря стараніямъ Одесскаго Общества Ис торіи и
Древностей: ученые этого общества, профессора ІОргевпчъ и
Врунъ, всего болѣе потрудились падь ихъ описаніемъ и изуче-
ніемъ а). 1 2
1) ПіііІ., р. 9 яд.: 8і<1а«І08 а (лгаесія, а (гелиепвіЬня ѵего 8и<1аслиі, агх еі
сіѵііая іііа ііісіп (иі(. Тагіагія ргогяия іпсо#пііа ея(. - - Агсея піиго еі ІиггіЬия
сіпеТаз еі іпипііая Огассі яеи (іенисляся І(а1і сошіиіеге. Теліріа біаеся ех доп-
Діогііпія яахія іпііпііа еяве, еі диаяі яасеНа рапса аЛпіоДплі, иоллиНа іиіс^га ѵі-
яшНит, ріигііпа ѵего іи гпіная ѵегяа еі Ьішіі ргояіг.аіа засепі. ЯирсгЬі, біясопіея
еі «Іеяіііея (лгаесі а (іепиепяіЬия Ііаіік Ггасіі еі сІсІліИаіі сіѵііаіеш еаіп апп'яегалі.
ѣіод сопіміпепііа Оелпепчіилі ѵевіі^іа бгаосія тііііо сіагіога ІЬі солярісіиліиг.
Аі іпзі^тіеіл еііш Іосииі дпопЛалі, иі ех гиіпія ѵйіеге ііееі, ехШіяве, еі а Сіігі-
яііапія Нгаесія, диогипі рагиае а<1шо<1плі геіідиіае іЬі яипі, піешогліиг. Сігаесопнп
ідаііеш ео сііясог.ііагшп еі іпіліісіііапші ііеиепіяяе, дііосі Гапііііае диае іІіяяіИііз
ІаЬогапІ, не не ііепоііолепі диіііеиі рпЫісат ііегі еідие іпіегеяяе ѵоІеЬаиі. Ргор-
іегеа іетріа іііа ілйлііа диат рІіііТиіі аесІИісаиеге, днас аіідиоі сепіепа іЬі ох(і-
ііяяс СЬгІБІіапі регЬіЬеиі. Теілріа (тіа ліахіша і'аіЬоІіса, ііоппія, иіші, рогіяе, ас
ііится піяі^пея, сипі іехііііііия еі іляівпіін (іеииеітііші іи агее іпГегіогі ѵіяипіит. - -
Рогіогіит пои ікпоЬііс сіѵііаіія е/ия ііііі, ѵіпеая еі ролілпп, диае а(1 (іпо еі аіпрііи.ч
іпііііагіа ехіепііііиінг, іегііііяяіпіа а СпрЬепяіЬия, ’І'игсія, Ішіаеія еі СЬгіяііапія
пипс е(іапі іЫ соіппінг. №ат иліѵегяае Таигіеае ѵілит оріічнілі ІЬі паяеііиг...
2) На статью Брупа о Сугдеѣ мы часто ссылались. Профессоръ ІОргевпчъ
издалъ съ переводомъ п примѣчаніями уставь гепуелскихъ колоніи па Черномъ
морѣ Ы49 года (Зап. Одссск. Общ. Пст. и Др., V, 629—837). Онъ же
издавалъ н объяснилъ гепуезскія надписи въ Каа-Ь и Судакѣ (тамъ же
стр. 157—177, п томъ ГХ — «Донесеніе о поѣздкѣ въ Крымъ») п т. и. — Сверхъ
ССѴІІ1
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУІ’ОЖСКАГО.
ІІГ.
Древнѣйшіе источники о жизни Стефана Сурожскаго.
Древнѣйшимъ извѣстіемъ о (ІгеФанѣ Сурожскомъ пока нужно
считать краткое о немъ сообщеніе въ Типологіи императора На-
силія Порфиророднаго, йодъ которымъ теперь уже пикто не ду-
маетъ разумѣть Василія I Македоняішпа, а всѣ признаютъ Ва-
силія II Волгаробоііцу. Итакъ, Микологій составленъ быль въ
концѣ X пли въ началѣ XI вѣка. Подъ 28-мъ ноября здѣсь
сперва помѣщено краткое сказаніе о мученичествѣ Сте<і>апа Но-
ваго, пострадавшаго за иконы при ларѣ Константинѣ Коіірошімѣ
въ 765 году, какъ зто отмѣчено въ хроникѣ ѲеоФана, пли же
вѣрнѣе въ 767 (о годѣ рѣчь будетъ ниже). Краткое сказаніе
или же синаксарь, очевидно, составленъ на основаніи подробнаго
Житія СтеФапа Новаго, написаннаго діакономъ Великой Кон-
стантинопольской церкви, по имени тоже Стефаномъ, около
808 і ода: въ обоихъ одинаково упоминается о множествѣ испо-
вѣдниковъ, заключенныхъ въ темницѣ., которыхъ встрѣтилъ тамъ
Стефанъ Новый, но только немногіе, отчасти ранѣе пострадавшіе,
отчасти ближайшіе ученики и послѣдователи Стефана, названы
ссххні въ Житіи но имени; таковы: Петръ, Андрей и Анна. Напротивъ
того, Микологій Василія и другія позднѣйшія подобнаго рода
компиляціи подъ тѣмъ же самыми, днем ъ помѣщаютъ память, а
отчасти называютъ имена еще многихъ другихъ приверженцевъ
икоиопочитапія, принявшихъ монашество и подвергшихся преслѣ-
дованію того же самаго царя — повидимому, отдѣльно отъ Сте-
фана и нѣсколько позднѣе. Мы приводимъ статью Василіева Ми-
кологія <въ сопоставленіи съ текстомъ синаксаря, даваемымъ> въ
печатныхъ греческихъ минеяхъ, а. вмѣсто перевода—соотвѣт-
ствующій славянскій текстъ Макарьевскихъ миней, въ которомъ
опять встрѣчается одно очень важное для пасъ дополненіе, вѣ-
роятно, ведущее свое начало отъ греческой редакціи.
того, ему принадлежать статьи: «О монетахъ гепуезскпхъ, находимыхъ іи.
Россіи» (томъ VII), «О новыхъ гепуезскпхъ надписяхъ» (тамъ и.с). Нужно еще
упомянуть болѣе ранніе труды Мурзакевнча «Исторія гепуезскпхъ поселены
на Черномъ морі.», Одесса, 183”; аГенусэскіе консулы города Каты» (Записки,
т. III), «Донесеніе объ осмотрѣ архива банка св. Георгія» (тамъ же).
ді'і іиіі'.ііііііі: источники о жпзнп стефлпл сурожскаго. ссіх
~АІ)Луоід тыѵ ауиот тыѵ аі>р
тй> ауіср Хтеіраѵаі то> Хі(р ѵлёп
тйѵ ауісоѵ ЕІябѵоѵ /іпртѵрі]оаѵ-
ТО)Р.
ЛоЛЛоі тшѵ отрапсотшѵ тбР'
тбте бшіойбдоп1. апота^/.іегоі
то> рйо, уЕубѵат /іоѵахоі. т<)і;д
тоюѵтоѵд дё б тіуйѵо/іод Раоі-
Льйд ті/иоруосщеѵод ё<роѵеѵои.
у.аі ;’йу тор ііѵа, ВаоіЛеіоі' жі-
Лоѵ/іеѵоѵ, ёкѵѵуЛшаад, ыга гуѵ
яооо'лѵѵуаіѵ тшѵ ауіоуѵ егло-
Т(’>г ЛаЛойѵта ахоѵоад Лаиыоад
ііі'іѵеуяЕ та і-ѵп-ра аѵтоѵ' хаі
оѵтсод ё^оціоіітід ут.га бдйѵіід
ётеЛеѵтуовѵ. ХІЯЛод, і'ухЛеіаѵод
Іѵ пр ХюойЕтеію, уіі'охотр/ЕІд,
іѵ Хкроыѵі- ёдсо^іойу ши /іе'Л-
Л(і))1 (роГЁѵОуѵаі ’ёдіѵуеі' ЕІд Ха-
Іаріаѵ, ёѵ у яаі ёліо'лолод і-уХ
тего хаі Ъотедоѵ ётеЛвісоОі/.
АЛЛод діі Хтыраѵод бѵд/шті ЕІд
Хоѵ/діаѵ ёдоріод'ЕІд яаі згоЛЛоѵд
(’)і/Е/.уоад, тёЛод еохр той /Ноѵ.
’Оііоіыд яаі Гуууб^юі дѵо оѵѵ
по/.ЛоТд аЛЛо<д ёдоуіаі)Ёѵтед алХ
йагоѵ. ’АЛЛа яаі Іюаі'гуд о
ало ЛЕуатауішѵ еід Лшрѵоѵоіаѵ
яаі ту той ржнЛеѵоѵ-
тод у.еЛейоеі йеуб^ы'од яата -лаі-
цоі’ оѵхі'шд, тоѵ ріоѵ йзѵёЛіпЕту~).
(ПоЛЛоІ т&ѵ отдатіютші',
ооОодо^оі оѵтед, аттада/іЕѵоі
пр рііу, уеубѵааі /іоѵахоі. тоѵд
В тоіі я;е день память иже
с ь святымъ Стефаномъ Новымъ
святыхъ ради иконъ мученыхъ.
Мпози отъ воинъ православ-
ны суще отрскшеся жптіа и
быша минеи. Таковыхъ же без-
законны! мучитель мучнвь отъ
живота лишивъ. Ибо единаго
Васнліа паричемаго ослѣпивъ,
также святое поклоненіе и чести
тому изрекшу, пыхнувъ его ме-
чемъ во чрево, и внутренняя
его излншася. Други же за-
творникъ въ СосфснѢ, носъ ему
урѣзавъ въ Херсонъ прогиа, и
хотя его убитп, бѣа;а въ Ха-
зарію, пде же еппсконъ поста-
вленъ бысть и потомъ преста-
впся. Инъ же СтеФапъ имепемь
въ Сугдапю заточенъ бывъ и
многихъ тамо прпобрѣтъ п по
семь тамо епископъ бывъ и
добрѣ опѣхъ упасъ, усне о
Господи. Тако и два Григорія
съ ипѣми прочими и тіи про- ссх.хіѵ
гпаны быша скопчашася и
Іоаннъ пже отъ логатаріл въ
ДаФііусію прогнанъ и повелѣ-
ніемъ царевымъ часто па всякое
время біемып сіюпчася.
1) <^аІГ- К1-- I- 117. 181. Ср. Ргоруіаеиш а<1 Асіа Запсіогит Хоѵе’ш-
г 18: 8 у п а х а г 1 и т ес с 1 е8 і а е С о п з I а п I і п о р о 1 і I а п а с, со!. 263 8ц.>.
XIV
сох
«ВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКЛГО.
тоюйгоод <5ё б тгараво/год тцио-
рі/асі/ГЕіюд //ааіЛебд той (ііоѵ
-ияЕ^і'іуауб. хаі уад ёѵа аитшт,
Ваот'Леюѵ хаЛоѵцеѵоѵ, ёххаЛоѵ-
/леѵод ярбд ті]ѵ ёаѵтой лЛаѵ?)ѵ
яаі /и) леіОѵ/іеѵоѵ еѵдіоѵ, аЛЛа
п'/ѵ лдоохѵѵі]оіѵ тыѵ (іуіыѵ еіхб-
ѵоіѵ оБ^ЕО'О'аі ЕІлбѵта, Ла% хата
гі/5 уаотддд айтдѵ хроѵаад, тсъ
ёухата ё^ё/ес, хаі ойтаіс; етеЛеѵ-
ті]оеѵ. ’АлЛо^, ёухЛеіо&еІд ёѵ
гй Хсоо^еѵеію, діѵохот]і)бІд, ёѵ
ХЕдошѵі ё^шдіотёіу яаі /иёЛЛсоѵ
(роѵеѵ^Г/ѵаі, ёуѵуЕѵ еі$ Ха^а-
оіаѵ, ёѵ >) хаі ёліохолод уёуоѵе
г.аі ѵотедоѵ ётеЛеішОі]. "Етедод
6ё, Хтёсраѵод тоііѵо{.м, еід Хоѵу-
даіаѵ ё^юдіоО)]' хаі лоЛЛоѵд
б}іреЛ'іі<іа$, тёЛо$ еѵде той (ёіоѵ.
'О/401С05 дё хаі Гдууддіоі ббо
оѵѵ аЛЛоід лоЛЛоід ёІодюОёѵтЕ^
ётвЛЕѴтдоаѵ. ’АЛЛа хаі ’Ішаѵіо/д
6 ало Леуатадіаѵ ёѵ Дауѵоѵой}.
ё%о(ноё)еи; хаі тѵто/.іЁѵод оѵ%-
ѵшд, тоѵ і'Ноѵ алёЛіле ’)>.
Сравнивая славянскій текстъ съ двумя греческими редакціями,
мы замѣтимъ, что, несмотря на совершенно рабскую буквальность,
перевода, онъ не сходится вполнѣ пи съ тою, ни сь другою, такъ
что необходимо предполагать третью редакцію, а въ ней и прямое
упоминаніе объ епископствѣ Стефана Сугдеііскаго. Что это гакъ,
что СтсФапъ па основаніи Минологія считался епископомъ, объ
этомъ свидѣтельствуютъ лицевыя изображенія, сопровождающія,
текстъ въ знаменитомъ экземплярѣ кардинала Албани. Па кар-
1) <ЗГ//і'4С4оі’ гоб Дго е е со ѵ, діоо *) <о 01. ѵ ѵло ІіауО-оЛоіг.аіО'і}
КоѵтЛоѵ/кп'аіаѵоП тоѵ ’ЦіВеІоѵ, ЕиОооіе ічѵйт-іі, Вчѵіт., 1880,
р. 189>.
ДРЕВНѢЙШІЕ ИСТОЧНИКИ О ЖИЗНИ СТЕФАНА СУРОЖСКАГО. ССХІ
тяпкѣ, оттиснутой съ рукописи, изображены Василій, которому
выкалываютъ глаза, Іоаннъ, котораго пстязуютъ; по сторонамъ
видны двое въ епископскомъ облаченіи: это, конечно, сіш-
. скопъ хазарскій и нашъ Сте<і>апъ; загі’.мъ двое въ обыкновеп-
номъ платьѣ: это должно быть два. Григорія *).
? Съ показаніемъ мішологісвъ относительно времени исновѣд- ссххѵ
пичества и подвиговъ Стефана Сугдеііскаго вполнѣ согласно свп-
і дѣтельство другого важнаго источника, на который страннымъ
? образомъ никто изъ изслѣдователей — а между ними были прп-
зпашіые знатоки церковной литературы—не обратилъ вниманія.
с Мы разумѣемъ службу пли даже службы святому Сте-нану Су-
|' рожскому, ибо ихъ двѣ. Онѣ извѣстны не только по рукописямъ.
- но и читаются въ печатной славянорусской служебной .минеѣ за
декабрь мѣсяцъ. Въ греческой минеѣ служба Стефану Сурож-
*' скому не встрѣчается пли по крайней мѣрѣ не отыскана; но все
заставляетъ думать, что первоначальныя текстъ славянской
Г. службы быль греческій, составленный въ Сурожѣ мѣстнымъ
пѣснонисцемъ; очень понятію, что назначенный для мѣстнаго
' церковнаго обихода, онъ не нашелъ себѣ широкаго распростра-
ненія и не попалъ въ другія богослужебныя книги, кромѣ тѣхъ,
которыя были назначены для мѣстнаго употребленія въ Сурожѣ.
" гдѣ въ память св. Стефана учрежденъ былъ особый праздникъ.
Въ пятнадцатый день мѣсяца декабря, въ предполагаемый день
кончины святаго, совершалась въ Сурожѣ его память. Мѣстный
Г малограмотный житель, который владѣлъ греческимъ спнакса-
ріемъ, находящимся теперь въ Халкішской библіотекѣ, сдѣлалъ
объ этомъ собственноручно замѣтку, такъ какъ очевидно въ пер-
5 іюпачалыюмъ текстѣ этой памяти не значилось. «Въ тотъ же
; день празднуется въ городѣ Сугдеѣ 15-го декабря кон-
; чина святѣйшаго отца нашего Стеъапа исповѣдника,
архіепископа сугдеііскаго, ибо онъ просвѣтилъ Сугдеіі-
цевъ и сдѣлалъ ихъ христіанами и въ пятнадцатый день
декабря мѣсяца скончался, то есть, почилъ во Господѣ.—-
Запись Георгія». Въ другой замѣткѣ, помѣщенной выше,
1) См. Мепо1о»іит Ваяіііі, е<1. сапіш. ЛІЪаві; ср. Горскій вь Паи. Одссск.
Общ. ІІст. и Др., I, 196.
XIV*
ССХІ1
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕ'ГЛПЛ СУІЧНКІЪЛГО.
намять святаго СтеФаии, архіепископа. ('угдейскаго, погребен-
наго во святомъ алтарѣ святой Софіи, отмѣчена, правда, йодъ
семнадцатымъ днемъ декабря, но едва ли это не простая ошибка
иля недосмотръ ііриііпсчика. Сверхъ того, св. СтсФапа праздно-
вали въ Сурожѣ и 30-го января вмѣстѣ съ памятью трехъ ве-
ссххѵі лиіаіхъ святителей: такое двойное ежегодное воспоминаніе одного
и того же особенно уважаемаго, хотя и мѣстнаго, святаго не
представляетъ ничего необычнаго.—-Подъ тѣмъ же 15-мъ де-
кабря помѣщается и въ русскихъ богослужебныхъ книгахъ
служба, съ двумя канона,ми въ честь Стежапа Сурожскаго, н
вотъ что читаемъ мы въ одной изъ стихиръ, входящихъ въ
составъ службы.
«Образъ соблюлъ еси пресвѣтло, преподобно отче. По
Христовѣ иконѣ, сталь еси мужески, не устрашнвся гпое-
тезпаго прещенія, по духовнымъ мечемъ того умертви».
Пѣтъ никакого сомнѣнія, что прещеніе гпоетезнаго остъ
прещеніе Конропііма: такъ нерѣдко и притомъ вполнѣ согласно
съ этнмологіею греческаго выраженія переводится прозваніе
втораго гонителя иконъ въ славянскихъ источникахъ. Соотвѣт-
ственно съ этимъ и въ другихъ случаяхъ, когда говорится о царѣ-
гопителѣ, слѣдуетъ понимать Константина Коирошіма; опъ отпра-
вилъ Стефана и въ заточеніе, подъ которымъ разумѣется, впро-
чемъ, темничное заключеніе въ самомъ Константинополѣ, пред-
шествовавшее удаленію въ Крымъ: «мучителя беззаконно посра-
милъ еси, въ заточеніяхъ неправедно отсылаемъ» (тропарь
святому); «въ заточеніи пострадавъ ранами, въ темницахъ
претерпѣвъ озлобленія» (другой тропарь).
«Поганыхъ прещенія не устрашпся, блаженно, бого-
уязвлеппыхъ умомъ, Христова благолѣпія честнѣй иконѣ
научилъ оси всѣмъ весрампо покланятися и теплою вѣрою
цѣловати, и потомъ претерпѣлъ еси біенія, отче Сте-
<1'3110, и темница.» (стихира иа. Господи воззвалъ).
«Ты бо, всеблажеиие, лютаго царя посрамилъ еси.
честь же иконную восходити па первообразіе научилъ
еси» (второй шпіонь, икогь иа. шестой пѣснѣ) и т. д.
Тто столкновеніе съ иконоборпымъ царемъ Константиномъ
составляетъ главную тему прославленія Стефана: о дѣятельности
дгкіінт.ііи111: ік гочники о .1,11:1111 < гільлііл сѵгшьі клго. сс.хпі
его іп. ('урожѣ говорится не с голь выразительно и часто, хотя
все-таки СтсФапъ называется просвѣтителемъ Су рожа: «Ты Су-
рожу бывъ просвѣтитель» (второй канонъ на шестой пѣснѣ), а
въ другой пѣснѣ онъ именуется иервоіірестольникомъ су-
рожьскпмъ (па стиховнѣ стихира, л. 103): въ обоихъ случаяхъ ссххѵп
какъ будто предполагается, что Сте-і>апъ былъ первымъ здѣсь
насадителемъ пли утвердителемъ христіанства и первымъ еписко-
помъ въ городѣ1). Святитель постоянно прославляется не только
какъ гордость и честь (похвала) города Сурожа, по и какъ по-
стоянный защитникъ и заступникъ Сурожаиъ, прибѣгающихъ съ
молитвою къ мощамъ его, присутствіе которыхъ авторы еще
предполагаютъ въ городѣ. «Знаменіи и чюдесы тебе Вла-
дыка. прославп, прсблажеппс Стс-вапе! Прогоиппіп бо
духи и уврачуешп страсти; душа просвѣщавши вѣр-
ныхъ, приходящихъ ко святому гробу» (стихира вторая па
Господи воззвахъ, л. 1 !Н> об.).
Очень знаменательны мольбы о заступленіи отъ внѣшнихъ
враговъ города. Сурой,а, сл, которыми обращаются къ святителю
оба. составителя каноновъ, говоря при атомъ отъ имени своихъ
согражданъ, называя п< иові.дппка необоримыми хранителемъ
граду нашему. Изъ указаній, къ несчаггію. не совсѣмъ опре-
дѣленныхъ, па вѣроисповѣданіе п племенное происхожденіе вра-
говъ всего скорѣе можно было бы угадать и время составленія
обѣихъ службъ, ч то для нашего изслѣдованія представляетъ во-
просъ по лишенный важности.
Въ первомъ канонѣ:
«Сокруши супостаты, преподобно, и силу нхъ воору-
женную; покори намъ подъ ноги вскорѣ видимую рать....
и державу (хцсіѵод?) даруй твоей пас твинѣ......
«Покроя градъ твой, отчс нашъ Стсч-ане богоносне,
отъ сыновъ агаряпь: се бо скрегчютъ зубы своими па
1) У/рыпнУрогос, порлопрестолыіыіі, означаетъ либо енпгкопа, занимаю-
щаго первый по значенію и чести престолъ среди другнх ь, принадлежащихъ
къ тому же патріаршему „ли митрополичьему округу, либо епископа, перваго по
времени на. извѣстномъ престолѣ. Такъ какъ первое значеніе! не идетъ къ Су-
рожу, и никакой другой изъ архіереевъ этого города не носилъ подобнаго
титула, то остается только второе значеніе слова, относящееся къ липу, а по къ
каосдрѣ.
ССХІѴ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
ні.і. иожрстп па ны разжегшеся, яко звѣріе ди кіи, и со-
круши зубы ихъ».
«Отче отцемъ, богопосныіі СтеФане, Сурожу утвер-
ссххѵпі лідепіе —рабы своя соблюди отъ всякаго прегрѣшенія и
отъ безбожныхъ варваръ».
«('охрани градъ свои, отче и реи одобпе СтеФа не, и отъ
безбожныхъ иновѣрныхъ находа и отъ усобныя рати».
«Сыново агаряип вооружаются па. емпрепыя люди
твоя, (' то ф а и е прочее тпе, по сокруши ихі. невидимо,
лукъ и стрѣлы ихъ, і меча воньзп въ сердца ихъ».
«Велмп радуется присно градъ твой твоими чюдесы;
и мы во всяка времена насыщаемся во вѣки отъ священ-
ныхъ мощей твоихъ, пылѣ не отходи отъ пасъ, молитвы
творя Богу, яко да отъ безбожныхъ варваръ пасъ изба-
витъ» (пѣснь девятая).
«Сурожьс гіи народи пріидите, соберптеся всп къ бо-
л;ествеппѣй рацѣ отца нашего Стефана преподобнаго и
со слезами возъзовите: избавп люди своя, не даждь до-
стояніе твоего роду пзмапльтескому....» (пѣснь девятая).
1)0 второмъ канонѣ:
«Падоша. вос тающей на ны, отче, твоими молитва ми
иобѣждаемп, агаряип впуцы, ходящіе достояніе твое
озлобити, и носмѣхт. убо быша и поруганіе, паденія
своего плачюще».
«Ноставп тебе церкви своей основаніе Христосъ,
столпа крѣпка и неподвижныя во вѣки, соблюдающа и
пазирающа градъ своіі пеподвпжпмъ п во вѣки вѣка пе-
павѣтуемь и отъ всякпхт. избавляюща нападаніи, иже
вѣрою съвершающпхъ твою память» (девятая пѣснь).
('оставленіе службы святому и, нужно полагать, обоихъ ка-
ноновъ относится еще къ тому времени, когдаСурожъ сохранялъ
свою самостоятельность, признавая верховную власть византій-
скаго императора.
«Христову нынѣ престолу предстоя, святителю, съ
Богоматерью и Пречистою Дѣвою, моляся не престай,
побѣды па. варвары крестоносному царю нашему даро-
вати» (богородиченъ въ концѣ канона).
двевііі.ііііііЕ ін точшіки іі жизни < гізпллл г.ѵрожгклго. ссхѵ
1>'ого же слѣдуетъ разумѣть подъ Агарянами, іып Пзмап.іьтя- ССХХІХ
ними, которые въ одномъ канонѣ представляются врагами, по-
стоянно угрожающими ('урожу, и въ другомъ — какъ будто при
извѣстномъ единичномъ случаѣ потерпѣвшими неуда,чу и посра-
мленіе? По наиболѣе обычному словоупотребленію Агаряне и по-
томки ІІзмап.іа. суть Сарацины и вообще магометане; и намъ
изнГ.етеиъ подлинный Фактъ враждебнаго столкновенія се.іьджу-
кидіъаго гу.ітана.Кеіікобада. съСурожанамн и союзниками ихъ—
Русскими, осносящійся къ 1227 году пли нѣсколько болѣе рап-
ному времени. Замѣтимъ, однако, что если не въ ХШ столѣтіи,
то позднѣе названіе Агаряне прилагается равнымъ образомъ и
къ Татарамъ, болѣе близкимъ и болѣе грознымъ супостатамъ
Сурожа, кстати обратившимся уже въ магометанство. Такъ въ
< инаксарпой припискѣ 1323 года, Татары Узбека названы без-
божными Агарянами1). Однако нѣть никакой возможности
думать, чтобы послѣ катастрофы 1323 года можно было Суро-
жанину воспѣвать торжество надъ врагами и говорили, въ поло-
жительномъ смыслѣ о неиршіослювешіостп своей родины отъ вся-
ческихъ навѣтовъ и нападеній вражескихъ. Если даже разумѣть
подъ Агарянами, подвергшимися посрамленію, Татаръ, то слѣ-
дуетъ при атомъ имѣть въ виду пхъ первое покушеніе на Су-
рожъ и послѣдовавшее отступленіе, то есть, событія 1223 года.
Въ томт, и въ другомъ случаѣ составленіе каноновъ св. СтеФапу
въ Сурожѣ мы должны будемъ относить къ ХШ вѣку, съ одной
стороны — ранѣе гепуезскаго періода, а съ другой стороны —
къ такому времени, когда уже можно было говорить о цѣлыхъ
вѣкахъ почитанія мощей святаго и оказываемаго имъ застуіиіп- ссххх
чества городу. Составитель довольно ясно различаетъ реальныхъ
враговъ я реальныя опасности своего времени отъ пеоиредѣлен- 11
11 Въ русскомъ ото обыкновенно; наприм ѣръ, въ житіи Михаила Клопскаго
повѣствователь пишетъ о себѣ,, что онъ посланъ былъ іп, Новгородъ при царѣ
Шишѣ Васильевичѣ (Грозномъ) собирал и воинство въ соунротивленіс безбож-
ныхъ Агарянъ (Описаніе Макарьевскихъ мпнеіі Е. Парсона, стр. 107). Нов-
городская первая лѣтопись по Синодальному списку (изд. 1888), гтр. 249; при
описаніи Ватыена нашествія Татары называются Іізмаі.і ьтн; ср. стр. 368:
петиціи Іѣімаіільтяпе (подъ 1390 г.). Въ Воскресенской, Никоновской лѣтоппсн
и въ Степенной книгѣ, эти наименованія еще обыкновеннѣе. Въ уставѣ для
Гснуезскихъ колоніи 1449 года магометанскіе жители Ііаъы названы Сараци-
нами (Заи. Одссск. Обіц. 11 ст. и Др., VI, 614).
ССХѴІ
введеніе въ жити-; св. стефаііл сугожскаго.
пыхъ п общихъ напастей, которыя отвращаемы были святымъ
отъ его предковъ въ прошедшемъ. Пи Хазаръ, пи Русскихъ, пн
Печенѣговъ или Половцевъ мы не можемъ предполагать подъ
именемъ Агарянъ или ІІзмаіілыянъ, хотя въ русскихъ (по все-
таки не греческихъ) источникахъ нѣкоторые изт. этихъ наро-
довъ, именно Печенѣги и Половцы, и производятся отъ Измаила:
«Измаилъ роди 12 сына, отъ нпхже суть Торкменн, и Печевѣзи
и Торцп и Кумани, рекше Половцн» (Первоначальная лѣтопись
подъ 1096 годомъ), а, также именуются безбожными сынами
Пзма елевыми (там'Ь же). Что Татаръ русскіе древніе писатели
.могли называть безбожными Агарянами, это разумѣется само
собою, и тѣмъ менѣе предстоитъ надобность приводить тому при-
мѣры, что такого рода случай уже отмѣчена, въ ближайшемъ для
насъ греческомъ источникѣ..
Такъ пли иначе, въ двухъ источникахъ, имѣющихъ наиболь-
шую цѣнность — одинъ по своей относительной древности, другой
по характеру своему и по своей принадлежности мѣстному, оче-
видно, высокообразованному писателю — о Стсч>аиѣ Сурожском ь
намъ сообщается такое представленіе, что онъ принадлежалъ къ
исповѣдникамъ пкоиопочитапія ври царѣ Константинѣ Кіліро-
ппмѣ, подобно другимъ лично засвидѣтельствовалъ предъ царемъ
непреклонность своего убѣжденія и горячность своей вѣры, под-
вергся вслѣдствіе того темничному заключенію и разным ъ истя-
заніямъ, по затѣмъ отправленъ быль въ изгнаніе въ городъ
Сугдею, много потрудился падь распространеніемъ и утвержде-
ніемъ христіанства, между мѣстными жителями и сдѣланъ быль
епископомъ названнаго города, повидимому, первымъ въ ряду
будущаго ряда его архипастырей. Такъ какъ преслѣдованіе, за-
ключеніемъ котораго было удаленіе Сте-ва,па, въ Крымъ, ставится
въ связь сь событіями 765 или 767 года, то мы имѣемъ полное
право думать, что извѣстный сугдейскій епископъ ('тофипъ, при-
сутствовавшій па вселенскомъ соборѣ 787 года, есть лицо то-
ссхххі ждествеиное сь изгнанникомъ предыдущаго двадцатилѣтія, хотя
па это и пѣть указанія въ прославляющихт, его церковныхъ
пѣсняхъ. Вообще по самому роду источниковъ, которые мы до
сихъ норъ имѣли въ виду, подробностей біогра.ччічесіпіхъ и нельзя
было ожидать, особенно о первоначальномъ его жизненномъ но-
ДГІ'.ВІІ І.ІІІШЕ ||(ТОЧШП.П О ЖИЗНИ СТЕФАНА СУГОЯІСКАГО. СОХѴ1І
чріііиТ,. Суди по точному смыслу краткой статьи Ііасиліева. ѢІи-
но.кц’ія, ('тежанъ прежде поступленія въ монашество былъ вои-
номъ; по противорѣчать атому прямо п такія выраженія въ
службѣ исповѣднику, гдѣ о немъ говорится, что онъ былъ освя-
щенъ отъ пеленъ (стихиры іы. Господи воззвалъ), что 1>огъ
позналъ (Ч'о о тъ рожденія: «позпа. тебе отъ чрева., богоносе, все-
кѣдый Ногъ; прежде возвѣщаетъ тебе аггеломъ, освящаетъ тебе
зиждителя душамъ» и т. д.
'Гавъ какъ оба паши источника по отношенію къ VII1 вѣку,
когда жилъ святой, довольно поздно, а. между тѣмъ Огсфяіп, Су-
рожскіп есть лицо несомнѣнно историческое, а. не какое-либо
созданіе благочестиво настроеннаго воображенія, то слѣдуетъ
полагать, что память о немъ и съ тѣми немногими подробностями,
которыя мы отм'Іуснлп, дошла до болѣе позднихъ вѣковъ, напри-
мѣръ, до конца, X столѣтія, путемъ историческаго проданія, при
томъ закрѣпленнаго письменно, а. не устнаго только; то есть,
необходимо думать, что ранѣе зиохп Василія Волгаробоііцы.
когда составлена, была, статья для Міпюлогія. сущеетвовало то
или другое сказаніе о Стефанѣ— не извѣстно только, отдѣльное
или общее для упоминаемыхъ вмѣстѣ съ нимъ сотоварищей—
Хазарскаго и другихъ. Для аналогіи не излишне обратить вни-
маніе на. статью въ томъ же Васпліевомъ М апологіи о Корсун-
скихъ святыхъ епископахъ Васіі.ііи, Ефремѣ, Еоеріи и другихъ.
Опа читается въ ѣіііпологіп подъ восьмымъ числомъ марта; по
нѣть сомнѣнія, и простое сличеніе отдѣльныхъ выраженіи въ
томъ убѣждаетъ осяза тельно, что статья составлена по извѣст-
ному подробному сказанію оба, згпхь мученикахъ, которое въ
нодлпіишкѣ было напечатано но особенно много лѣтъ тому на-
задъ п которое носитъ столь же явные слѣды мѣстнаго Корсун-
скаго происхожденія1), какъ и каноны Стефану Сурижскому.
Ученые, конечно, стали бы сомнѣваться въ древности и нервопа- ссхххп
чальпостп подробнаго Корсунскаго повѣствованія, если бы не
существовало столь убѣдительное свидѣтельство о возможности
относить ихъ къ десятому вѣжу пли даи;е ранѣе, какое предета-
1) <Ср. Н. П. Л .тті.ііи <чі і._ Житія си. <чі1ісі;111іоіц, Хі'рсоиских і,. Наслѣдова-
ніе п тексты. (Заи. ІІміі. Академіи Паукъ, VIII серія, но ІІсг.-Фплол. От/і..
Т. VIII, А" 8, стр. 1С.>
СС.ХѴПІ
Р.Г.ІЛЛП III' ЖПИГ Г/I. I ІІ.Ч'ЛІІЛ ( ІЮЛИ К Н О.
н.ііич ь ф.ікіь на.вічішго славянскаго перевода въ Супрасльской
рукописи Лі ві.ка Въ Корсупѣ, какъ и въ Сурожѣ, процвѣ-
та.іа своя мѣстная греческая письменность, отъ которой до насъ
іош.ііі. къ сожалѣнію, только очень скудные остатки и отчасти
намеки въ родѣ упоминанія объ алфавита.])!; въ честь апостола
Андрея, составленномъ втЖорсупѣ. Мы, конечно, можемъ только
гадать о характерѣ и объемѣ того историческаго сказанія о Сте-
фанѣ и его сотоварищахъ, какимъ пользовались составители Ва-
спліева Микологія, но положительно имѣемъ право утверждать,
что дошедшія до пасъ, пока не изданныя, жизнеописанія Сте-
фана Сурожскаго— одно греческое, другое русское — совсѣмъ
не представляютъ оригинала и очень отъ него далеки не только
но времени своего происхожденія, но и по своему содержанію.
То, чіб теперь читается въ этихъ Житіяхъ, никакъ не могло
быть написано знающимъ и образованнымъ грекомъ — все одно
константинопольскимъ или же таврическимъ — восьмого, деся-
таго или же одиннадцатаго столѣтія, и никакъ не выдержи-
ваетъ критики при сравненіи съ тѣми, хотя скудными, но оче-
видно правдоподобными данными, какія могутъ быть извлечены
изъ службы и краткаго синаксаря въ Микологіи. Мы для того
и останавливались столь долго надъ статьею Микологія и надъ
службою Стефану, чтобъ имѣть точку опоры для критики болѣе
подробныхъ Житій, къ которымъ теперь и переходимъ. Мы на-
чнемъ сь греческой статьи, которой тексгь вмѣстѣ съ переводомъ
напечатаны ниже — вслѣдъ за. Жнтіемт, Георгія. Здѣсь слѣдуютъ
наши къ пей замѣчанія.
IV.
ССХХХІН
Кратное греческое Житіе Стефана Сурожскаго.
Въ Халкииской рукописи, заключающей въ себѣ замѣтки по
исторіи Сурожа, сверхъ того находится краткое Житіе Сте<і>апа
Сурожскаго, до сихъ поръ остававшееся не изданнымъг). ІІівке
Г) <Супраслі,с,кая рукопись. Трудъ Г. Северьлнова. 'Г. I, стр. 532—543.>
2) Копія этого Житія была давно получена нами при посредствѣ II. Е.
Іропцкаго. Нѣкоторыя укачанія на его содержаніе сдѣланы были еще архпман-
І.рд п.'оі: і і-і ч).' жни/ < п.-мін < .ѵвожсі; ио. ССХІ.’С
вмѣстѣ сь другими паяя ішп.а міі мы сообщаемъ его текстъ сь
русскимъ переводомъ. Нося па себѣ признаки очень поздняго
происхожденія. сшіаксарное сказаніе отступаетъ огь Мпіюло-
гіевъ н каноновъ прежде всего въ опредѣленіи времени, когда
святой жилъ и подвизался. При этомъ наше вниманіе поражаетъ
явная несообразность, заключающаяся въ сопоставленіи двухъ
именъ: патріарха Гормана, которыіі поставилъ Стеч-аііа архі-
епископомъ Сурожа, и царя .1 вва Армянина, которыіі былъ
обличаемъ сурожскимъ святителемъ и подвергъ его истязаніямъ.
Патріархъ Германъ былъ совремеиппкомв Льва. Псавріііскаго:
при немъ начался первый періодъ иконоборства, ознаменовав-
шійся прежде всего низложеніемъ Германа., какъ непреклоннаго
за щитника иконопочптанія, а это произошло въ 730 году. Левъ
Армянинъ (813—820) возобновилъ преслѣдованіе иконъ, послѣ
того каки. оно было возстановлено постановленіями второго Ни-
кейскаго собора іі]>п императрицѣ Ирипѣ и послѣ поя держалось
въ продолженіе двадцати шести лѣтъ при царяхъ Константинѣ,
Ппківі'орѣ н Михаилѣ. Между низложеніемъ престарѣлаго Гер-
мана. п между началомъ царствованія Льва Армянина протекло
восемьдесять три года. Далѣе: загадочная на первый взглядъ
Ирина, положеніе и званіе которой совсѣмъ не объяснено въ
греческомъ Житіи, но которая представляется столь влія тельною,
что была виновницею освобожденія Степана, переноситъ пасъ въ
эпоху Константина Копрошіма. (741—775), наслѣдовавшаго
своему отцу Льву Исаврійскому. Гели бы туть разумѣлась пра-
вославная царица, Ирина, созвавшая седьмой вселенскій соборъ, ссхххіѵ
то, конечно, и па.пгь малограмотный Грекъ-Сурожанннъ не въ
состояніи былъ бы назвать ее нѣкоторою женою. Въ болѣе
подробной славяно-русской редакціи мы найдемъ прямое объясне-
ніе, что виновницею освобожденія Стешапа была, дочь хазарскаго
хагапа, и супруга императора Константина Копрошіма, которая
дѣііегвптелыю именовалась Припою. Итакъ, не подлежитъ со-
мнѣнію, что названный ранѣе и прежде Ирипы царь Левъ былъ
дрптомъ Антониномъ (гм. выше, стр. ГХЬѴІІІ)—въ концѣ выписокъ нзь си-
наксарія. <Для новаго изданія Житія была, использована Фотографическая копія
Хялкпискяго оригинала, которою редакція «Трудовъ» обязана любезному содѣіі-
ствііо О. П. Успенскаго.}
ВИГДІПІІ. III, ЖИТИ. (|>,. ГТГФАІІЛ < .'ТОЖСКЛГО.
на самомъ дѣлѣ Левъ Ікавріііскій. Если мы сдѣлаемъ такую
довольно легкую поправку въ нашемъ текстѣ, то, конечно, устра-
нимъ главнѣйшую н вопіющую несообразность, и все будетъ
имѣть видь нѣкоторой послѣдовательноети. По и послѣ этого
останется рѣзкое противорѣчіе съ нашими другими, хотя болѣе
краткими, по за то болѣе авторитетными свѣдѣніями, почерпае-
мыми изъ Иппологія Василіева, а также изъ церковной службы
святому Стеъапу Сурожскому. 'Гамъ дѣло представляется такимъ
образомъ, чтоСте<і>апъ сначала обличаетъ царя иконоборца, при-
томъ не Льва, а Константина, и подвергается мученію, а уже
потомъ отправляется въ изгнаніе въ Сурожъ, гдѣ получаетъ
епископскій сапъ; а здѣсь наоборотъ — сначала дѣлается архі-
епископомъ, а послѣ является въ столицу для борьбы съ иконо-
борцами и т. д. Сверхъ того, здѣсь предполагается, что и ранѣе
Стежапа существовала въ Сурожѣ епископская каоедра. Что же
мы должны думать объ этихъ противорѣчіяхъ п вмѣстѣ съ тѣмъ
о происхожденіи краткаго греческаго сказанія? Должны ли мы
говерпіепііо отвергнуть его достовѣрпость, какъ произведенія
поздняго съ содержаніемъ произвольно выдуманнымъ?
Рѣшиться па это мы по можемъ. Самое упоминаніе объ
Иринѣ, которое при надлежащемъ объясненіи и дополненіи бу-
детъ заключать въ себѣ нѣчто правдоподобное, имѣющее знаме-
нательный историческій смыслъ, показываетъ, что нашъ мало-
грамотный Сурожанинъ способенъ быль не столько на выдумку,
сколько иа иедоразумѣніе: онъ пе изобрѣталъ тактовъ, а. только
не совсѣмъ ясно понималъ и не совсѣмъ точно передавалъ чнтаи-
ссхххѵ іюе у другихъ или слышанное устію. Опъ пе твердъ былъ въ
церковной исторіи до того, что пе сознавалъ отчетливо различія
между Львомъ Исавріііскимъ и Львомъ Армяниномъ и, хотя
помнилъ имя Ирипы, по ие могъ сообразить, какая это была
Ирипа.
Затѣмъ въ греческомъ краткомъ Житіи есть другія біогра-
фическія сообщенія, ул:е носящія па себѣ печать первичной но-
длшпюстті, нѣкотораго спеціальнаго знакомства съ разсказами о
происхожденіи и юіюстн своего мѣстнаго святителя, хотя мы опять
ие можемъ ручаться въ совершенной правильности собственныхъ
именъ и смысла, каждой отдѣльной черты. Что будущій архипа-
кеѵгкоі-; гіт.чігкоі: жиги: < гі.-глпл с.ѵро;іа і.дго.
ССХХІ
ггыръ Сурожа родился въ 1>'аннадокіп въ селеніи Борисаві;
<и.іи Морпвасѣ>, это мы должны принять за. жактъ добросовѣстно
сообщаемый и можемъ усуміипься только развѣ, въ вѣрности на-
именованія— не области, а. селенія. . Іюбонытію далѣе, сообщеніе
о путешествія въ Донны. Оно мотивируется, съ одной сто-
роны, желаніемъ поклониться во храмѣ Богоматери, а съ дру-
гой— любовью къ мудрости пли паукѣ'.: тамъ восеиііа.іда тіілѣтиій
Стефанъ встрѣтилъ риторовъ и философовъ, какими искони с.кі-
лплся этотъ городъ. Два побужденія, конечно, не исключаютъ
себя взаимно: но нельзя не замѣтить, что оба отзываются нѣко-
торою несвоевременностью пли анахронизмомъ. Храмъ Богоро-
дицы въАоппахъ существовалъ, безъ сомнѣнія, въ ѴШ столѣтія,
такъ какъ онъ возникъ на мѣстѣ н въ замѣнъ древняго ІЬіуѳе-
іюна и упоминается между прочимъ еще у гоограъа Равеннскаго:
полагаемъ, что и Лоішы въ то время, вопреки Фальмераііеру.
не представляли совершенно заглохшаго мѣста; по все-таки пѣтъ
примѣровъ, чтобы еще тогда, опп служили присягателыіымъ
пунктомъ для благочестивыхъ пилигримовъ. Такіе примѣры
относятся къ XII вѣку п все-таки были довольно рѣдки. Что же
касается ученой славы Аоиігь. то, наоборотъ, къ VIII и IX вѣ-
камъ опа совершенно померкла, и представляла скорѣе отголо-
сокъ стараго преданія, которому дѣйствительность очень мало
отвѣчала. Правда, существуетъ преданіе объ одномъ западномъ
святомъ ѴЛ вѣка (| 681) Гпслепіи и.ні Эгидіп, проповѣдникѣ
христіанства, въ нынѣшней Бельгіи (въ провинціи Гепнегау), что
оігь родомъ былъ изъ Аттики и своими родителями, обладая- ссхххѵе
1Н11МИ богатствомъ п знатностью, отданъ былъ въ обученіе препо-
давателямъ свѣтской науки, а затѣмъ занимался изученіемъ фи-
лософіи въ Доннахъ; но это разсказывается въ Житіи святаго,
написанномъ гораздо позднѣе, и притомъ въ такой связи, ко торая
обличаетъ легендарное происхожденіе всего разсказа 1).
1) Ѵепегашіив і^ііит насстіІ08 (Ііяіеппя іи лепіе Аіііса іасіуіік .іихіа яаеспіі
ріотіаш ратепіііпія, сіпіяііапа поЬіІіШе піІепІіЬия, схііііі оііишіия - - Тг.иіііия сгк<>
Ііііетаііиш атііиш раесіахо^ія ас іінЬиІпв ріепііег іп’я, Мисіиіі рііііпяоріііае аріиі
АіЬсііля иоЬіІЬніпіяіп пгЪспі, гріае сипсіія плііоншп Японія Ітіішіі (иііия ІІоіе<
еіоіріепііае. ІІос ііацие каесиіагі аіікііо яЛаІііп еііосіия и т. д. Да.іГ.е разсказы-
вается, что ради духогіііоіі лудростп, не забывъ спГ.тскоіі, Лгядііі поступилъ въ
.монашество, получилъ сапъ священника и, подражая примѣру св. Діонисія
ССХХ11
ВВКДГ.ШЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕЧ-А1ІЛ СУРОЖСКАГО.
Сообщеніе объ успѣхахъ Стеч-ана въ свѣтскомъ образованіи,
о пребываніи его въ Лопнахъ и о разсужденіяхъ съ тамошними
ч-плосочамп в риторами въ сущности переноситъ пасъ въ другую
эпоху: оно скорѣе шло бы ко временамъ Василія Великаго пли
Іоанна Златоуста. Въ мало достовѣрномъ и почти апокрифиче-
скомъ Житіи послѣдняго, сочиненіе котораго приписывается
Григорію Александрійскому, тоже повѣствуется о пребываніи
Златоуста въ Лопнахъ и, что любопытно и должно быть отмѣ-
чено теперь же, выраженія обоихъ нашихъ источниковъ-—Па-
мяти о Степанѣ Сурожскомъ и Житія Іоанна — представляютъ
въ данномъ случаѣ черты нѣкотораго страннаго сходства, заста-
вляющаго предполагать вліяніе распространеннаго и популярнаго
источника па болѣе поздній - — сурожскій. О Златоустѣ говорится
у Георгія, что онъ, обучаясь въ Лопнахъ, превзошелъ всѣхъ
бывшихъ прежде него въ школѣ: ѵлеоакоѵтіаад атіі'тад тосд
-тоо аегоо бггад іѵ г Г/ сіхоЦ/. Для описанія успѣховъ Стеч-ана въ
паукахъ употребляются <стр. 72,(»>тѣ же самыя выраженія: эті
жіітад гоАд і-иіѣте паі>»/Л«х«ітад хаі щюиа0-і]/і6і'оѵд ьѵ тТ)
ссхххѵп гЛѵ ура/г/іагюр ѵтдірлбі’поЕ. 11а восемнадцатомъ і оду Стсч-апь
кончилъ свои учебныя занягія и отправился въ Лоішы: и Златоусту,
по словамъ Григорія, было восемнадцать лѣтъ, когда, оігь воро-
тился изъ Лонпъ. Могли бы быть указаны и другія параллель-
ныя мѣста, по пока довольно и этого. Мнѣніе наше относительно
послѣдняго приведеннаго пункта такое, что авторъ Халкинскоіі
записи о памяти Стеч-апа. Сурожскаго, вѣроятно, имѣлъ какія-
нибудь побужденія внести въ его біограч-ію упоминаніе объ Лей-
нахъ, по едва, ли имѣлъ къ тому настоящія основанія въ самыхъ
своихъ источникахъ. Всего скорѣе дѣло было гакъ, что оігь
помнилъ нѣчто объ особенныхъ успѣхахъ святаго въ наукахъ,
что въ его намяти держались слова и обороты рѣчи, относившіеся
къ Стеч-аиу, но въ то же время напоминавшіе о древнихъ, еще
болѣе знаменитыхъ отцахъ церкви, посѣщавшихъ Лоішы ради
-\ргонагпт:і, изъ Аоннт» направился въ Гимъ и далЬе ня западъ, чтобы нроио-
вѣдывять язычникамъ Евангеліе. Лсіа яапсѣ. ОсІоЪг., ѵоі. IV, р. 1030; ср. ІІсрГ,
ОгіесЪіксЪе < ісясіііѵіііс (въ Эпп.нклоп, Эрта и Грубера, т. 86), стр. 113;
еріксор. (літопіссшмит (МоіиипепѴл <1 егтлпіае ІііяГ, Зсгіріогск, ѴП), у. 4іі’Л
464. Ср. <I гр^гіго ѵіия. (дежІисІИо <1сг 8іа<11 ЛіЪеп. I, 99 сл.
ПОДСОШЮГ. ('ЛАВ.-В.ѴССКОЕ ЖИТІЕ СТЕФАНА САТОЛИКАГО. ССХХП1
свѣтской мудры ги, чего о Стеканѣ іи. подлинномъ ііредиолагае-
мо.м'і, Житіи, вѣроятно, не говорилось и въ дѣйствительности не
было. Какъ ц іи. другихъ случаяхъ, здѣсь по выдумка, а больше
подоразумѣіііо, излишнее увлеченіе ассоціаціею идей.
Переходимъ теперь къ подробной славяно-русской редакціи
/Китія СтвФана Сурожскаго, какъ оно читается въ рукописи
ХА I столѣтія (съ библіотекѣ Московской Духовной Академіи).
Оио довольно обширно, и потому мы передаемъ его содержаніе
только іи, извлеченіи. Мы раздѣляемъ свой пересказъ па главы,
какъ это сдѣлано ниже <стр. 77 < л.і.> при изданіи самаго текста.
ДА
Содержаніе подробнаго славяно-русскаго Житія и критическія замѣчанія
къ оному.
1. Въ Житіи говорится сначала о рожденіи и воспитаніи
Сте-вапа, описываются его успѣхи въ паукахъ и прибытіе въ
Константинополь; начальныя слова папомішаюгъ Ха.ікішскую за-
пись: «Сен убо преподобный отецъ нашъ Стекаиъ бѣ отъ ве.іи-
кыя Каподокіа, села Морисава», а въ одномъ древнемъ
спискѣ — ІІаішадокіііскыя страны села Мориваса. Отличаясь ссх.ххѵпі
необыкновенною даровитостью, онъ былъ отдалъ послѣ достиже-
нія семи лѣтъ въ ученье и въ короткое время оказалъиеобычаіі-
иые успѣхи въ познаніи святыхъ книгъ. Желая высшаго сора-
тованія, опъ, по достиженіи пятнадцати лѣтъ, въ правленіе
царя Ѳеодосія Аіідрамиіідііпа и при патріархѣ Германѣ, при-
быль въ Царьградъ, желая довершить свое образованіе, Здѣсь
(а не въ Лопиахъ) опъ постигъ грамматику, риторику, филосо-
фію и превзошелъ всѣхъ своихъ учителей, такъ что всѣ дпвп.пк і.
его мудрости. Притомъ опъ отличался не только знаніемъ, ію н
своею жизнью. Слѣдуетъ разсужденіе о необходимости того,
чтобы съ высокимъ образованіемъ соединялись н добрыя дѣла.
2. Слава (тетаиа обратила па него вниманіе патріарха I Ор-
мана., ко торый призвалъ его къ себѣ, съ нимъ бесѣдовалъ, ве-
лѣлъ часто приходить къ себѣ; и вообще полюбилъ его. Пятнад-
цать лѣ тъ пробылъ Стефанъ въ Царьградѣ и сталь смуща ться
ссххтѵ
ВВЕДШІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СЫ’ОЖСКЛГО.
совѣстью, ч іо, яшвя въ мірѣ, онъ по можетъ достигнуть совер-
шенства, что ему нужно искать безмолвія; и вотъ онъ ушелъ вь
одинъ монастырь, въ которомъ и постригся, Здѣсь онъ прожилъ
простымъ монахомъ тридца ть лѣтъ.
3. Въ то время умеръ прежній сурожскііі архіепископъ Сте-
фанъ. и Сурожане пришли къ царю и патріарху просить себѣ
новаго архіерея; искателей было много, но достойнаго па. мѣстѣ
по оказалось, п этпмт. объясняется обращеніе къ высшимъ вла-
стямъ. Долгія совѣщанія въ столпцѣ тоже не приводили къ удо-
влетворительному результату; наконецъ, самъ Вотъ открылъ па-
тріарху Герману своего избранника.
4. Ему было видѣніе: ангелъ Гожій явился ему ночью и ука-
залъ па. СтеФапа, который уже тридцать лѣтъ подвизался въ
одномъ мѣстѣ. Патріархъ не зналъ этого мѣста, по ангелъ ука-
залъ мѣстопребываніе Стечыпа дѣтищу, котораго взялъ сь собою
отъ патріарха.
5. Затѣмъ этотъ же ангелъ является самому СтсФапу, ко-
торый был ь повергнуть этимъ явленіемъ въ трепетъ, по потомъ,
сехххіх когда, ангелъ принялъ человѣческій образъ, ободрился и сталъ
спрашивать о причинѣ явленія. Ангелъ возвѣстилъ о высокомъ
призваніи, предстоящемъ Стетапу,—питать людей вѣчною пищею
и заграждать уста еретикамъ, другими словами-—-о велѣніи Гос-
поднемъ идти въ Сурозкъ.
6. СтеФапъ отказывается, ссылаясь па свое педостопнство;
ангелъ обѣщаетъ ему божественную помощь, какая дарована
была ѣіоіісею, когда онъ посланъ былъ къ Фараону, указываетъ
па слова, Христа, въ которыхъ онъ заповѣдалъ своему малому
стаду не бояться и т. д., и возвѣщаетъ, ч то па утро прибудетъ
къ нему посольство отъ патріарха.
7. Святой остается въ недоумѣніи, а. патріархъ Гермогенъ
послѣ бывшаго ему видѣнія бесѣдуетъ съ своими приближенными
о неисповѣдимыхъ судьбахъ Г>ога, который имѣетъ много сокро-
венныхъ и неизвѣстныхъ никому вѣрныхъ рабовъ.
8. При наступленіи утра, онъ отправляетъ съ отрокомъ
двухъ священниковъ къ СтсФапу и велитъ его привести, хотя бы
противъ его воли. СтеФапъ, котораго посланные находятъ па
молитвѣ, отрицается своимъ педостопнствомъ, утверждаетъ (что
ПОДРОБНОЕ ГЛАВ.-ГИТКОЕ ЖИТІЕ СТЕФАНА I ѴРОЖСКАГО. СОХХѴ
протпворѣчіггь прежде скаванному), будто патріархъ сто никогда
по видалъ п по лнютъ; по тѣ. спрашиваютъ его объ имени и, убѣ-
дившись въ тіккеетвѣ, приводятъ къ патріарху.
!). Патріархъ встрѣчаетъ Стефана съ честью, привѣтствуетъ
і го какъ избранника Ііо;кія, сравниваетъ его съ Давидомъ, по-
бѣдившимъ Голіаоа, называетъ блаженнымъ городъ Сурой;ъ. ко-
торому дано было объявить міру такое сокровище.
10. Патріарха., на вопросъ Сте-пана, объявляетъ ему волю
Вошію о поставленіи его епископомъ и приглашаетъ въ церковь
для посвященія.
11. Стешинъ снова отрицается, ссылаясь па. трудноеть архіе-
рейскихъ обязанностей; патріархъ угроашетъ ему епитиміей за не-
послушаніе, и тогда. С тепанъ покоряется. Его ведутъ въ церковь,
Германъ рукополагаетъ его послѣдовательно иподіакономъ, діа-
кономъ и пресвитеромъ. Слава о немъ распространяется въ столпцѣ.
12. Царь, который со своей стороны полюбилъ СтсФапа, хо- ссхь
тѣлъ устроить посвященіе его въ архіереи наиболѣе торжествен-
нымъ образомъ. Въ присутствіи множества, «дроугов ь и рядникъ»
хаі н'ікітог'г’), знатпыхт. воиновъ и самого царя совер-
шенъ былъ обрядъ.
13. Чрезъ нѣсколько дней патріархъ призываетъ новопоста-
плеппаго архіепископа, бесѣдуеть съ нимъ; затѣмъ, испросивъ
отъ патріарха благословеніе, Стешапъ отправляется па царскомъ
кораблѣ въ Сурожъ.
14. Описывается торжественная встрѣча, въ Сурожѣ. Сте-
фанъ бесѣдуеть въ первый разъ со своей паствой, удивляетъ
всѣх’ь данною ему отъ Гога мудростью, въ силу которой опъ
разрѣшалъ всѣ трудности въ пониманіи Писанія и давалъ отвѣть
па всѣ вопросы. Однако опъ самъ просилъ себѣ молитвъ у на -
рода, указывая па тяжесть бремени, которое па него возложено;
опъ ссылался па примѣръ папы Льва, перваго (?) епископа рим-
скаго, который послѣ избранія сорокъ дней провелъ при гробѣ
апостола Петра, въ постѣ и молитвѣ... Слушатели въ восторгѣ.,
возглашаютъ, что еще никогда, ихъ городъ не п.мѣлт. такого учи-
теля. Они рукоплескали, сопровождая что громкими восклица-
ніями, махали окройница ми, кожульпымп скутами, ручными
убрусами, вѣнками.
хѵ
соххѵі
введеніе въ житіе св. СТЕФАНА сурожскаго.
15. Новый епископъ непрестанно поучаетъ паству не только
въ церкви, но и въ домахъ и на торжищахъ, нреннрая еретиковъ
и многихъ зловѣрпыхъ обращай па. путь ис тины. Онъ бесѣдовалъ
съ народомъ, приводя толковниковъ, которые впали оба
языка. Было въ тѣхъ мѣстахъ, кромѣ еретиковъ, много пога-
ныхъ, то есть, язычниковъ, которые приносили жертвы капи-
щамъ (жряху капищемъ); теперь они тоже обращались п крести-
лись въ безчисленномъ количествѣ.
10. СтеФапъ радовался умноженію вѣрующихъ; между тѣмъ
къ нему приводили больныхъ п недужныхъ, и опи получали исцѣ-
леніе. Видя эго, стали приходить въ Сурожъ толпы окрестныхъ
жителей. Когда дѣлалось извѣстнымъ, что онъ хочетъ говорить
ссхы къ народу, то всѣ стекались въ церковь: ремесленники («руко-
дѣ.іьницп») оставляли свои запятія, городскіе строители — свои
строенія; если па тотъ день было назначено зрѣлище или кон-
ское ристалище, то люди оставляли все эго и шли въ цер-
ковь.
17. Народъ стекался отовсюду па копях'ь и па колесницахъ,
наполнялъ всѣ улицы, торжища и церкви. Было поставлено много
пресвитеровъ и клириковъ для различныхъ духовныхъ его по-
требностей: одни крестили оглашенныхъ язычниковъ, приводили
еретиковъ па добрую вѣру, другіе поучали закопу божественному
вѣрующихъ. Въ продолженіе пяти лѣтъ СтеФапъ ученіемъ
своимъ обратилъ къ христіанству и «крестилъ» весь городъ и
окрестныя села. Между тѣмъ діаволъ возмутилъ церковь въ Ца-
реградѣ: наступило иконоборство.
18. Рѣчь идетъ о началѣ иконоборства при царѣ Львѣ
Исаврѣ (Савросѣ) подъ вліяніемъ двухъ жидовиповъ, которые :
сказали царю, что слѣдуетъ уничтожить иконы и кресты. Сна-
чала приказано было ставить иконы высоко, потомъ пригвождать
ихъ къ стѣнѣ, и вообще окаянный сталь придумывать разное
противъ иковъ.
19. Патріархъ Германъ останавливаетъ Льва, при чемъ, между
прочимъ, указываетъ иа существовавшее предсказаніе, что въ
Цареградѣ долженъ явиться царь иконоборецъ, но желаетъ, чтобы
это случилось не при его, Льва, державѣ. ;
20. Съ особенною сплою Германъ настаивалъ иа опасности
НОДІ’ОВНОЕ СЛАВ.-РУССКОЕ ЖИТІЕ СТЕ'І'ЛІІЛ СУРОЖСКАГО. ССХХѴП
и безполезности противленія Христовой церкви, которой не могли
и прежде одолѣть никакія гоненія и насилія.
21. Выслушавъ слова патріарха,, царь только больше оже-
сточился: заявилъ, что онъ—тогъ царь, который былъ предска-
занъ, и сталь метать святыя иконы и честные кресты на
землю, топта ть ихъ ногами и т. д. Онъ всюду разослалъ прика-
занія въ соотвѣтствующемъ смыслѣ; непослушнымъ грозилъ ли-
шеніемъ сапа,, отнятіемъ имущества, заключеніемъ въ темницу.
22. Послѣдовалъ всеобщій ужасъ: одни изъ епископовъ пла-
кали, а другіе, выходя изъ церкви, били себя по глазамъ и по ссхыі
честной главѣ и по яснымъ устамъ, цѣловали другъ друга
съ горькими слезами. Началось яростное гоненіе, которое здѣсь
описывается рѣзкими сильными чертами. Страшно было видѣть
царственный градъ: онъ какъ бы въ клубъ свился; одни волно-
вались, какъ бурная вода, бѣгая туда и сюда, другіе бѣжали
прочь, оставляя своихъ родныхъ («сердоболя своя») и покидая
имущество. Царь велѣлъ поставить вездѣ сторожей и запретилъ
выходъ изъ города.
23. Патріархъ снова обращается къ нему съ увѣщаніями,
по онъ только больше возмутился; низвелъ Гормана съ престола
и сослалъ его въ ссылку на островъ; па мѣсто его назначенъ
былъ нечестивый Анастасій. Въ это же время, «рати бывши»,
онъ убилъ сына Ѳеодосіева и вмѣстѣ съ нимъ триста
бояръ. Все царство принялъ Левъ и не переставалъ мучить
родъ христіанскій, иконы обращая въ щепы («раскѣпая») и
кресты метая по дорогамъ и улицами.. Говорится также о каз-
няхъ, которымъ подвергались вѣрные пконопочптанію епископы
и духовенство.
24. Эта глава составляетъ повтореніе того, что уже было
выше сказано — о низведеніи Германа, и о вступленіи па его
мѣсто Анастасія.
25. Разсказъ возвращается къ Сурожу. Сюда пришелъ ко-
рабль со злыми послами отъ злочестиваго царя, которые запре-
щали поклоняться кресту и иконамъ. Степанъ иротиворѣчитъ и
самъ хочетъ идти къ царю; народъ его не пускаетъ и готовъ за
него биться до смерти. СтеФапъ отъѣзжаетъ па, кораблѣ тайно
ночью, утаився отъ гражданъ.
ССХХѴІП
введеніе въ жити: св. сгефанл сугожскаго.
2(». Предъ пришествіемъ святаго парь захватилъ п посадилъ
въ «анумера» (въ темницу) 370 епископовъ, игуменовъ, поповъ
и діаконовъ; однимъ отсѣкъ руки, другимъ вырѣзалъ глаза, урѣ-
залъ носы и т. д. Когда Сге-ьаиа ввели во дворецъ, то онъ на-
шелъ тамъ много ложныхъ епископовъ, думающихъ съ царемъ
злую думу.
ссхілп Царь спросилъ Стефана: «Кто ты?» Стсфііігі. оівѣчаль: «Хри-
стовъ рабъ, Стефанъ Сурожскій». Царь спросилъ: «Зачѣмъ ты
сюда, пришелъ?» Епископъ отвѣчалъ: «Твои посланные привели
меня». Царь говорить: «Видишь ли соборъ, засѣдающій со .мною?
опп пожгли и поскѣпалп иконы и кресты: послѣдуй этому и ты,
тогда ты будешь въ великой чести». Святой отвѣчалъ, что оп і>
ие пойдетъ за такимъ примѣромъ, если даже его онъ велитъ му-
чить, разсѣчь на части или жечь огнемъ. «По иконѣ и по крестѣ
Господни все стерплю», говоритъ СтеФапъ, а затѣмъ ссылается
па предсказаніе объ имѣющемъ появиться нечестивомъ царѣ, ко-
торый будетъ называться Кокономъ: но оказывается, что Ко-
попъ есть первоначальное имя самого Льва, данное ему при ро-
жденіи. Стея-апъ называетъ такого царя предтечею Антихриста
и за это подвергается истязаніямъ и заключенію въ темницѣ-
27. По минованіи недѣли, царь снова велѣлъ привести свя-
таго. Святой явился въ сопровожденіи семи епископовъ, которые
сами захотѣли раздѣлить его судьбу. Когда опп пришли къ гони-
телю, оіть держал ъ въ рукахъ образа Спаса, Богородицы и Іоанна
Крестителя. «II рече царь Стея>аиу: како мя нареклъ есп пред-
течю антихристова? Глагола святый1): дѣло твое тъ есть (это
твое дѣло); реклъ тп осмъ, паки тогкс тп глаголю. Рече царь,
плюя на икону, тоже въ руцѣ дръжааше; и ударп ю въ землю и
потопта. И рече Стея-апу: тако и ты сътворн». Святой на. то отвѣ-
чалъ: врагъ Божій, ты недостоинъ царства: какъ не изсохли твои
руки? Пусть Богъ отниметъ отъ тебя царство въ скоромъ вре-
мени и сократитъ жизнь твою. Царь, услышавъ такія слова, ве-
лѣла, снова бить Стефана, 'такъ что онъ остался едва живъ; за-
сѣли, привязали его къ лошадиному хвосту и отвезли въ темницу.
1) 1 лож-.танои.іясм і, ираіяілі.ное чтеніе по Толстовскому списку; въ Троиц-
комъ вмѣсто подчеркнутыя і> словъ читается: апостола ('тофаиа.
ПОДРОБНОЕ СЛАП.-ГМГКОЕ ЖИТІЕ СТЕФАНА ОТОЯІСКАГО. ССХХІХ
28. Да.іьпѣйшая судьба Стефана излагается очень кратко.
«Ставше же всп святптелп, помо.іпша Бога, да, скратпть животъ
злочтпваго царя; и молитвою святыхъ скоро умре царь злый, и
паста, сынъ сто Констянтпігь Гпоетезныіі; а царица его ссхыѵ
Феодора керченскаго паря дщп та. бо вѣдаше святаго, слы-
шала бѣ о добродѣтели его и о ученіи и о чюдесѣхъ его. II речс
царевп мужевп своему: господпне царю! отецъ твой всадилъ бѣ
въ темницу архіепископа, нашего (тетанаСурожскаго; но молю
іи: аще мя любити, выпусти его. Онъ же пославъ новелѣ при-
вести его. Въ то же время родплъся сыпь у ііарппп, и крести
его святый ('теч’анъ. Царь же отпусти святаго Стефана , одаривъ,
съ великою честью в Сурожь па столъ свой. И пріпде въСурожь
в корабли, и насяпіе ученіемъ своимъ стадо свое».
29. Затѣмъ слѣдуетъ повѣствованіе о чудесахъ святаго, п.ть
которыхъ одно совершено было при жизни, а другое тотчасъ по
смерти, при гробѣ. Нылъ одинъ клирикъ именемъ Филаретъ,
котораго СтеФапъ хотѣлъ поставить во священники, по который
уклонялся отъ этого, считая себя недостойнымъ. Святой угро-
жалъ ему епитиміей, и тотъ упалъ къ ногамъ его. Святой взялъ
его за. руки, велѣла, встать и принести горшокъ сь водою для
омовенія рукъ, по когда тоть сталъ лить воду, опа. не шла, а
стояла какъ камень, потому что святой втайнѣ произнесъ за-
прещеніе. Это послужило урокомъ послушанія, который подѣй-
ствовалъ.
30. Въ заключительной главѣ Житія сообщается о кончинѣ
святаго п о другомъ чудѣ: по ранѣе того, какъ бы .мимоходомъ,
говорится ебъ отношеніяхъ его къ одному властелину. Въ то
время былъ князь Юрій Тарханъ, и святой любилъ его, потому
что тотъ правилъ по закопу Вол:ію, часто приходилъ къ нему и
поступалъ согласно съ его велѣніями. Около того же времени
приключилась святому тяжкая болѣзнь, п онъ преставился 15-го де-
кабря. Когда сошлись всѣ архіепископы и попы, чтобы отпѣ-
вать его, а народъ плакалъ, то Богъ сотворилъ чудо. Выла, одинъ
Сурожанинъ, по имени Ефремъ; онъ былъ слѣпъ отъ рожденія и
пользовался покровительствомъ архіерея, которыіі кормилъ и
одѣвалъ его. А слышавъ о смерти святаго, онъ вь горести
воскликнуть: «К'.то меня теперь будетъ хранить? Ведите меня,
соххх
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
чтобы я могъ цѣловать ноги святаго». Когда, его привели, и онъ
ссхгѵ припалъ къ ногамъ усопшаго, то сейчасъ же прозрѣлъ. Затѣмъ
погребли святаго и прославили Бога.
О посмертныхъ чудесахъ Степана надъ русскимъ княземъ, оса-
ждавшимъ Сурожъ, и падь царицею Липою рѣчь будегыпіже, а те-
перь мы должны остановиться па оцѣнкѣ изложеннаго па,ми Житія.
Въ его содержаніи обращаетъ на себя вниманіе извѣстное
родство не только по существу, но и въ выраженіяхъ съ крат-
кою греческою Памятью. Яснѣе всего эго родство обнаружи-
вается въ началѣ того и другого текста. Здѣсь и тамъ ука-
зывается происхожденіе Сте-і>ана изъ Каппадокіи; тамъ и здѣсь
названо самое селеніе, которое было для него родиною, хотя и
съ варіантомъ въ чтеніи: въ греческомъ <Морпвасъ>, въ славян-
скомъ Морисавъ и Моривасъ. Очевидно, что это одпо и то же
слово, и трудно сказать, гдѣ находится искаженіе неизвѣстнаго
по другимъ источникамъ наименованія. Затѣмъ сейчасъ же обна-
руживается другое отличіе при внутреннемъ сходствѣ. Хотя въ
славянской редакціи тоже описываются успѣхи юнаго Стефана
въ паукѣ, духовной и свѣтской и называются предметы его заня-
тій— отчасти одни и тѣ же съ греческою, по здѣсь пѣтъ упоми-
нанія объ Лоипахъ, и все совершается въ Константинополѣ.
Въ обоихъ источникахъ основные Факты въ жизни святаго слѣ-
дуютъ въ одинаковомъ порядкѣ. СтеФапъ постригается въ мо-
нахи, поставляется епископомъ Сурожу-—тамъ и здѣсь патріар-
хомъ Германомъ, при чемъ и въ болѣе краткомъ повѣствованіи
дѣлается соотвѣтственное указаніе па долгіе поиски достойнаго
кандидата па мѣсто умершаго архіепископа. Равнымъ образомъ
и въ сурожской записи содержится указаніе па то, что повопо-
ставлеіпіып епископъ, несмотря на болѣе раннее существованіе
Сурожской каѳедры, долженъ была, имѣть дѣло пе только съ
христіанами, но и съ невѣрными. Славяно-русское Житіе, нѣ-
сколько даже нротиворѣча внутреннимъ образомъ само себѣ, до-
ходить до того, что главную дѣятельность Стефана полагаетъ въ
обращеніи еретиковъ и язычниковъ и прямо выражается, что
ссхьхі оіі'ь крестилъ Сурожъ, какъ будто сходясь съ тою записью въ
сииаксаріѣ, гдѣ было сказано, что СтеФаіть просвѣтила. Су-
рожь и сдѣлалъ ихъ христіанами (см. выше, стр. ССХІ).
ПОДРОБНОЕ СЛЛВ.-РУССКОЕ ЖИТІЕ СТЕФАНА СУГОЖСКАГО. ССХХХІ
'Гакъ и-здѣсь за подвигами Стетапа въ Сурожѣ слѣдуетъ его
столкновеніе съ царемъ-пкоіюборцемъ и говорится о началѣ гоненія
ча иконы, а мы знаемъ во Иппологію Василія, что послѣдователь-
ность событій могла представляться въ иномъ видѣ. Различіе сла-
вяно-русскаго памятника отъ греческой записи заключается здѣсь
въ томъ, что въ немъ царь гонитель называется Львомъ Исавромъ,
что гораздо болѣе соотвѣтствуетъ всему дальнѣйшему содер-
жанію разсказа, тогда какъ въ греческомъ — нужно думать, по
педоразумѣпію — предполагается Левъ Армянинъ. За то другое
собственное имя, встрѣчающееся въ дальнѣйшей исторіи, несо-
мнѣнно правильнѣе названо въ греческой записи, чѣмъ въ про-
страппомч, славянскомъ Житіи. Виновницею освобожденія Сте-
фана тамъ названа Ирина, и въ этомъ имени дѣйствительно
можно признать историческую личность, находившуюся въ такомъ
положеніи, что она могла съ успѣхомъ ходатайствовать за епи-
скопа Сурожскаго. Ириною называлась супруга царя Констан-
тина Копронпма, дочь хазарскаго хагапа, подъ властію котораго
находилась несомнѣнно значительная часть Крыма, начиная съ
Босфора пли Керчи, а, вѣроятно, п самый Сурожъ. Славянское
Житіе считаетъ ее дочерью керченскаго царя, что можетъ
означатъ хазарскаго хагапа, и прямо называетъ женою Кон-
стантина Копронпма, въ томъ и другомъ отношеніи выражаясь
съ большею опредѣлительностью, чѣмъ греческая запись, сооб-
щающая только личное имя нѣкоторой жены; по, съ другой
стороны,славянскій текстъ совершенно ошибается выімепп, такъ
какъ Ѳеодоры не было въ числѣ нѣсколькихъ супругъ Констан-
тина Копронпма, а называлась такъ жена гораздо болѣе ранняго
императора, Юстиніана. II, гоже дочь хазарскаго хагапа. Ирина,
дѣйствительно могла говорить о Сте<і>апѣ, какъ о нашемъ архі-
епископѣ, и по близости обоюдныхъ отношеній къ Хазаріп и по
единству религіозныхъ убѣжденій, ибо вѣрность ея православію
засвидѣтельствована падежными источниками *). Въ заключеніи ссхі.ѵп
греческой записи сдѣлано указаніе на чудеса, которыя сотворилъ
святой до успенія и послѣ успенія; въ славянскомъ Житіи
разсказаны самыя чудеса.
1) ТИеорІіаіі. Сіпоіі., р. 409 вц. ііе Поог. <(р. фр. Всстберга въ Впа. Врем.,
XIV, 231>.
сс.хххіі
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖІТПЕ СВ. СТЕФАНА ( УГОЖСКАГО.
Выводъ отсюда слѣдуетъ, во-первыхъ, такой, что если оба
паши повѣствованія предполагаютъ одинъ общій источникъ, объ-
ясняющій ихъ основное сходство, то уже этотъ источникъ лред-
ставлялъ существенныя отступленія отъ тѣхъ первоначальныхъ
свѣдѣній о ('тсфн.ііѢ, какія игражаются въ Мтю.іогіѣ Василіи п
въ церковныхъ службахъ святому; и, во-вторыхъ, не только по
отношенію къ греческой записи, составленной, вѣроятно, по па-
мяти, по н по отношенію къ славяно-русскому Житію долины
имѣть мѣсто такое предположеніе, что пользованіе тутъ было не
непосредственное, а настолько свободное, что каждому оставалась
возможность дѣлать ошибки, какихъ избѣжалъ другой. Именно
потому, что ошибки не общія, опѣ по могутъ быть отнесены па.
счетъ какого бы то пп было опредѣленнаго общаго подлинника.
Есть, значитъ, вч> славяно-русской редакція нѣкоторая доля лично
принадлежащаго ея автору, и, можетъ быть, опа состоитъ не въ
однихъ только не намѣренныхъ ошибкахъ относительно собствен-
ныхъ именъ, по и еще въ чемъ-нибудь, напримѣръ, въ пропу-
скахъ и дополненіяхъ. Хотя мы и склоняемся къ мнѣнію, что
упоминаніе объ Дойкахъ въ греческомъ сказаніи есть прибавка
сурожанина, но пока, съ такимъ же правомъ можетъ быть сдѣ-
лано и другое предположеніе, что тутъ есть пропускъ въ русской
редакціи. Дополненіями и нѣкоторымъ сочинительствомъ въ рус-
скомъ духѣ, отзываются многія мѣста въ разсказѣ объ иконобор-
ческомъ гоненіи. Не говоримъ о томъ, что въ начнемъ подроб-
номъ разсказѣ дѣйствія Льва Исавріііскаго рисуются въ слиш-
комъ рѣзкомъ и грубомъ видѣ; важнѣе то обстоятельство, что въ
представленіи нашего писа теля икопоборцы являются врагами не
только образовъ, но и креста, сокрушаютъ и попираютъ кресты
сехі.ѵпі па.ряду сь иконами; а вѣдь это до такой степени ложно, что уже
никакъ не могло быть сказано вь произведеніи сколько-нибудь
литературно-образованнаго византійца. Мы имѣли случай гово-
рить объ отношеніи иконоборцевъ къ почитанію креста, и пока-
зали, что они пе только не отвергали его, по напротивъ выдви-
гали впередъ сь особенною ревностью, противопоставляя ико-
намъ1). Русскій стиль, повидимому, сказывается совершенно
1) < м. г.і.іпіе с гр. І.ХІХ с.і.
іюдіюгшое <ллв.-тусское житіе <тефлііл сурожскаго. ссхххш
кстати. и при описаніи мученіи, которымъ подвергались пкопоио-
чіітателн. напримѣръ, въ ташіхъ выраженіяхъ, какъ честная
глава, ясныя уста, слезы горнія, градъ, аки въ клубъ
свился (гл. 22). Далѣе, въ подробномъ русскомъ Житіи сами
собою бросаются въ глаза, довольно странныя вставки изъ дру-
гихъ источниковъ, притомъ такія, что слѣдовъ ихъ не замѣтно
вь греческой краткой записи. Въ девятна дцатой главѣ патріархъ
Германъ говорить Льву Исавру, что есть такое предсказаніе («пи-
шетъ бо ся»), что возстанетъ нѣкогда, царь иконоборецъ, но пусть
итого по будетъ при твоей державѣ. Ито напоминаетъ извѣстную
бесѣду паря Льва, сь патріархомъ Германомъ, изложенную въ
хроникѣ Оео-вапа. Ософшіъ пишетъ:
«Германъ замѣтилъ царю: «Изъ одного предсказанія мы
знаемъ, что дѣйствительно когда,-то будетъ уничтоженіе иконъ,
по только не въ твое царствованіе». Императоръ пожелалъ узнать
имя царя, при которомъ предсказаніе должно было совер-
шиться. Отвѣть Германа, быть: «При Коіюнѣ». «По», объявилъ
царь, — «мое имя, данное мнѣ нрн крещеніи, есть въ самомъ
дѣлѣ Копонъ». Удивленный патріархъ съ горестью произнесъ:
«Да. не будетъ, государь, чтобы зло это совершилось въ твое
царствованіе, ибо имѣющій исполнить предсказаніе есть пред-
теча. Антихриста и разрушитель божественнаго домостройтель-
ства»
Посмотрите, что сдѣлалъ съ этимъ столь извѣстнымъ разска-
зомъ найть списатель. Намекнувъ па. него въ связи съ личностью ссхых
патріарха Германа, онъ потомъ ниже весь разсказъ всецѣло при-
ложилъ (въ главѣ 2(>-іі) къ ('те<і>аиу Сурожскому: не Германъ,
а СтеФапъ Сурожскій говорить у него: «Мы въ книгахъ нахо-
димъ. въ II,приградѣ пастапеть царь поганый иконоборецъ, по-
житая иконы и кресты Господня: Йогъ сего но сътворіггь въ
твое царство. И рече царь: аще есіі правь, рцп имя царя того.
Отвѣтивъ святый рече: Конопъ. Царь рече: право, СтеФане,
нашелъ есн: Коііопъ отецъ и ма ги нарекли имя мнѣ. Освѣщавъ
I) ТЬеорІіаі]., р. 407; Осогк- т<»п., р. 741 (Іс Воог. Тотъ же самый раз-
сказъ и въ Житіи патріарха Германа, изданномъ Иппадопуло-Кераыевсомъ
въ приложеніи къ XV тому Коистантіпіоіі<>.іі.скаго Филологическаго Силлога
(1884 г.), р. 11, § 13.
ССХХХ1Ѵ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ ( В. (ТТ'.'І-ЛІІЛ СХГОЖСКАГО.
святый Стефанъ: Вотъ сего въ твое царство да по сътворптъ; а
иже тако творппіп предтеча, оси антихристовъ». Не есть ли ото
пріемъ довольно наивнаго начетчика., и притомъ русскаго, такъ
какъ нельзя вообрази ть себѣ, чтобы грекъ столь щедро расто-
чали эпитетъ «поганый», въ его языкѣ весьма рѣдкій? Нотъ еще
подобныя примѣръ: русское Житіе заставляетъ Сте<і>а.на гово-
рить Сурожапамъ о тяжести епископскаго сана и при этомъ
ссылаться па примѣрь папы Льна, невѣрно называемаго пер-
вымъ настольникомъ римскимъ; избранный въ епископы, онъ
40 дней пробылъ у гроба, апостола. Петра въ постѣ и молитвѣ,
чтобы тотъ испросилъ ему прощеніе у Нога. за. прежнія его пре-
грѣшенія: по истеченіи 40 дней явился ему апостолъ и сказалъ,
что отпускаются ему всѣ грѣхи, кромѣ священс тва (кромѣ тѣхъ,
которые сдѣланы послѣ посвященія въ этотъ сапъ), и что за. одни
эти опь будетъ пс.тязаіть (г.і. 14). Но дѣло вь томъ, что эти
слова сказаны были совсѣмъ другимъ лицомъ; опп буквально
заимствованы изъ Духовнаго Луга.Іоанна Мосха (ѴП-го вѣка),
гдѣ приписаны аввѣ, Лммосу, избранному въ патріарха іеруса-
лимскаго. Онъ говорить отцамъ:
Молитися Воту о мнѣ, яко I
велико бремя и тяжко носити
поручено мп бысть, и страшить
ми дѣло старѣйшинства свяще-
нію не малы. Петру бо и Павлу
ось иМопсеу, таковымъ есть пасти
душа словесныя - -
Обрѣтохъбо еже писано,
яко божествепыіі честный папа.
Левъ, иже Гпмляномъ бысть
пръвыіі настольникъ, до 40 дыіііі
пребысть у гроба святаго апо-
стола Петра въ молитвѣ, и въ
постѣ пребывая, моля апостола,
ч т. д.
Еѵ$аоі)ё ііоі, жатёоЕд, бп
/іёусі (роотіот хаі дѵораогахгоѵ
ЕѴЕ^РЛуІОІ))))', ’МІ <рО(1й /<т ТО
лоауца ті/5 о о ,"е-
тпі.<од. Петцоѵ дао хаі ПаѵУ.оѵ
ми Л/соооыод, каі топ1 ѵоюѵгоіг
еатіѵ го тл/лаіѵізіѵ лрѵхадЛоуглад.
Ейуоѵ дао Ёуууагріод, оті о
/іахаоюд, Аёсоѵ, о т>Е
сРо)цаі<’») ьххЛі/си'ад уеѵорьеѵос,
лубибуод, іт тсоаарахоі’га ///іь-
оад лгаос/теве то> талроі то о а.то-
атоЛоѵ Пётуоѵ ѵуоѵЕІшд хаі дгл'і-
оЕві луаохаотгош)', гіігсЪѵ гог
атото/.оі1 и т. д. ’).
1) Іоаппіх Мовеііі І’гаіиіп Врігііиаіе, сар. 140 (І’аіг. .кі.. 1.97", со1."013).
НОДІ’ОЫІОЕ СЛАВ.-І’.ѴІСІЮЕ ЖИТІЕ СТЕФАНА С.УСОЖСК ІГО. ССХХХѴ
«сіугъ Духовный», когда писалось Житіе Сте-напа, суще-
ствовалъ уже давно и въ славянскомъ переводѣ; статья объ
Аммоеѣ встрѣчалась, вѣроятно, въ Прологахъ: теперь опа. нахо-
дится іі въ Макарьевской Минеѣ за. ноябрь мѣсяцъ, повторенная
даже дважды въ видѣ отдѣльной статьи, при чемъ вмѣсто имени
.'Іьва тамъ стоять почему-то Павелъ.
Выло высказано, что Житіе СтеФана Сурожскаго, сколько
оно извѣстно было по русскимъ источникамъ, представляетъ
много чертъ общихъ съ древне-греческимъ Житіемъ СтеФана
Новаго. Мы должны замѣтить, что мнѣніе это, если оно пред-
полагаетъ какія-либо заимствованія и перемѣщенія подробностей
изъ одного въ другое, оказывается совершенно несправедливымъ.
Ничего общаго между Житіемъ ('тетана. Новаго н СтеФана Су-
рожскаго пѣгъ, кромѣ того развѣ., что въ обоихъ говорится о
патріархѣ Германѣ, о начал ѣ гоненія на иконы при. Іьвѣ Псаврѣ
и т. д.; по говорится о всемъ этомъ совершенно различно въ
каждомъ изъ Житій. Какъ извѣстно, Житіе СтеФана Новаго,
паиисапиое около 808 года, принадлежитъ очень образованному
автору и отличается столь іа.ісокнмп историческими достоин-
ствами, что можетъ считаться однимъ изъ лучшихъ псточшіковъ
для изученія эпохи иконоборства; хотя оно и не чуждо бранныхъ
выходокъ и ругательныхъ эпитетовъ по адресу цареіі-пконобор-
цевъ, но, конечно, его авторъ никогда не въ состояніи оы.іъ ссы
дойти до такихъ нелѣпостей, чтобы приписывать поруганіе1
креста иконоборцамъ, которые всетакп оставались христіанами.
Хронологическія данныя жизни Стс-і-апа Новаго, константино-
польскаго мученика, совершенію отличны отъ такихъ же дан-
ныхъ, касающихся жпзші сурожскаго угодника. Сте-вапъ Новый,
но указанію его жизнеописанія, въ 716 году только что родился:
безплодная прежде мать его получила, обѣтованіе о разрѣшеніи
неплодія отъ патріарха Германа, именно въ день его вступленія
въ Константинополь, послѣ перемѣщенія изъ Кизяка, въ церкви
св. Софіи (августъ 715 г.). Конечно, и всѣ; дальнѣйшія даты
не могутъ совпадать и не совпадаютъ. Точно тамъ же трудно
указать какія-либо особенныя родственныя черты, помимо
общаго упоминанія о гоненіи и гонителѣ, между нашимъ Жи-
тюмь и Актами св. Андрея въ Ирисѣ, изданными въ новѣйшее
ССХХХѴІ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
время1). Сходство заключается развѣ только въ томъ, ч то и Андреи
предпринялъ путешествіе съ острова Крита, своей родины, въ с то-
лпцу ради обличенія царя-икопоборца, какъ это сдѣла.ть СтеФапъ,
отправившійся съ тою же цѣлью изъ (’урожа. По, повторяемъ, та-
кое сходство имѣетъ слишкомъ общій характеръ п вовсе не можетъ
вести къ предположенію о заимствованіи. Собственно для пзобра-
ссыі жеиія начальнаго періода иконоборства нашъ анонимный списа-
тель едва ли имѣлъ какіе особенные источники, помимо общаго
запаса своихъ свѣдѣній и общей начитанности въ исторіи церкви,
въ Житіяхъ святыхъ и т. п.; при этомъ матеріаломъ, хранив-
шимся въ его намяти, онъ распоряжался очень свободно, такъ
что приписывалъ своему герою дѣла и рѣчи, завѣдомо припадле- .•
жавшія другимъ. Одно сообщеніе имѣетъ на первый взглядъ нѣ- ]
которое подобіе спеціальнаго историческаго Факта, неизвѣстнаго |
другимъ источникамъ. Мы имѣемъ въ виду замѣчаніе, сдѣланное і
мимоходомъ (въ главѣ 23) объ убіеніи Львомъ Псавромъ сына
Ѳеодосіева и съ нимъ трехъ сотъ бояръ. Предполагается, что ;і
это было послѣ низложенія патріарха Германа и возведенія на
его мѣсто Анастасія, то есть, послѣ 730 года «рати бывшей»1 2). |
Между тѣмъ сынъ императора Ѳеодосія попался въ пл ѣнъ Льву *
Исавру еще тогда, когда этоть послѣдній выступилъ иретендеп- |
томъ на престолъ: именно это событіе было въ числѣ причинъ, ;
ускорившихъ развязку борьбы и отреченіе Ѳеодосія въ пользу ]
Льва (71(>). Мало того, наиболѣе достовѣрный источникъ, Ѳео-
1) Сказаніе о мученіи св. Андрея въ Крисѣ (ёі> Крілк, мѣсто въ Констан-
тинополѣ.) издано въ двухъ греческихъ редакціяхъ въ Дѣяніяхъ Снятыхъ:
Асія 8апск>ічіпі, ОсіоЪгів іоів. VIII (Рагізіія еі 1’ошае, 1869), р. 142 ырр, а также
Раіт. §г., 115, 1082 8(1. Андрей пострадалъ однимъ мѣсяцемъ ранѣе Стефана Но-
ваго, именно 20-го октября 767 года: См. ІІеГеІе, Сопсіііевдеасііісіііе(2-(с АнІІ.),
111, 425 сл. — Предположеніе о родствѣ Житія Степана Сурожскаго съ гре- і
ческимн Актами Андрея, а равно съ жизнеописаніемъ Стефана Новаго съ боль- Д
шою опредѣленностью высказано было Ц. И. Мартыновымъ въ его извѣст-
номъ изданія, вошедшемъ въ составъ Асіа Напсіогит-— Авпиз ессіеяіазіісив 1
ягаесо-зіаѵісив, гдѣ на стр. 308 (водъ 15-мъ декабря) мы читаемъ слѣдующее: а
Встиіл ѵвіеіиг кегіріог ніаѵиь еа (Іишахаі поѵівке <ріае іи Мепоіоліо Виеіііі а(1 ѣ
<ііет 28 Моѵеіпѣгія (1с 8. 8іерѣаін> 8и§(1аеепзі гсГегипІнг; еа аиісіп пітін .іе.іипа ’л
ІпіЪиіввс; еі ргоріегеа ех Ѵіііз 8. 8іерЬапі ртіогіб еі івахпве 8. АпИгеае ів ( гізі Д
іпиНаа (Ісвитрзівяе рагіеб, циіівік 8. 8(ер1іаиит ВивИаееііаеіп, ін Вигойіепвсш 1
сиіра ИЬгагіогиіл іпиіаііпп, оіпагсі: пшіе ініоіііцаіиг. цнопіойо /\с!а ііаес вей Л
Ра88іо іоі Копія геЬия аЪивііеІ, сі еітиі Іат рагит соііаегеаі... .?]
2) Щр. фр. Всстбері а въ Виз. Врем., XIV, 2."0>. у
ПОДГОННОЕ СЛАВ.-РУССКОЕ ЖИТІЕ СТЕФАНА СУРОЖСКАГО. ССХХХѴП
•і-аігь, прямо говоритъ, что послѣ отреченія сыпь и отецъ были
посвящены въ духовное званіе, сдѣлались клириками, и осталь-
ное время своей жизни провели спокойно1). Итакъ само-
стоятельное сообщеніе Житія совсѣмъ невѣрно и появилось на
свѣтъ, вѣроятно, опять вслѣдствіе какой-нибудь путаницы въ
припоминаніи читаннаго.
Послѣ итого весьма позволительно заподозрить подлинность и
умѣстность въ Житіи сурожскаго святаго такихъ подробностей,
которыя на первый взглядъ кажутся драгоцѣнными въ качествѣ
живыхъ бытовыхъ чертъ городской жизни въ Тавридѣ византій-
скаго періода, а по здравомъ размышленіи представляются слиш-
комъ роскошнымъ анахронизмомъ, напоминающимъ о совершенно
другой эпохѣ и о другихъ мѣстахъ. Мы имѣемъ въ виду торже-
ственную встрѣчу Стефану (гл. 14) при первомъ его въѣздѣ въ
Сурожъ: рукоплесканія, маханія краями одеждъ, убрусами и вѣй- ссып
ками; бесѣды СтеФапа съ народомъ при помощи переводчиковъ,
которые знали два языка (гл. 15)— предполагаютъ (преосв. Пор-
і'іірііі) греческій и хазарскій, —и особенно театральныя зрѣлища
п конныя ристалища, очень, будто бы, обычныя въ тогдашнемъ
Судакѣ (гл. 16); массы народа, стекающіяся изъ окрестностей
(гл. 17). Думаемъ, что такъ разыграться могло воображеніе
развѣ только па далекомъ разстояніи отъ Сурожа.
Кромѣ обильнаго развитія подробностей, русская редакція
обладаетъ еще одною особенностью — цѣлымъ рядомъ хроноло-
гическихъ указаній, относящихся къ біографіи святаго. Па. эти
хронологическія указанія давно обращено вниманіе тѣми уче-
ными, которые читали или могли читать по изданный текстъ
/Китія Стефана Сурожскаго, потому что опп замѣчательны
своею явною несообразностью, полнымъ противорѣчіемъ съ дѣй-
ствительнымъ ходомъ вещей, какъ онъ представленъ даже въ
самомъ Житіи. Говорится (гл. 1), что СтеФапъ прибыль изъ
Каппадокіи въ Царьградъ въ лѣто Ѳеодосія царя Апдрампп-
дппа; Ѳеодосій царствовалъ дѣйствительно немного болѣе года
(отъ марта 716 до лѣта. 717), и въ хроникахъ ему дается именно
1) Тііеорііап., р. 390,24: Ѳеойбоіоь бё оіч> г<Д ѵііі> а&гор х/.цдіѵ.оі уеро-
і'огее гоі’ гѵгоЛслоі1 /рогоі' гі/ь а&гйѵ і'ѵ е і у і) г /; діГ/іаі’. Ср. МісерЬ.
Вгеѵіаг., р. 52.19 ііс Воог.: аД7.аД<5ібісіпіті.
ССХХХѴШ ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
только одинъ годъ (ОеоФапъ, ПвшіФоръ патріархъ, Сонара); такъ
какъ прибывшему было тогда пятнадцать лѣтъ, то рожденіе Сте-
фана нужно относить къ самымъ первымъ годамъ столѣтія, къ
700 п 701 году. Германъ въ 716 году уже занималъ патріаршій
престолъ, будучи переведенъ па эту каоедру изъ Кпзпка въ
августѣ 715 года въ правленіе Артемія (Тііеорііап., 384,20 ырр
сіе Воот); слѣдовательно, первоначальное хронологическое опредѣ-
леніе нашего источника можно считать вполнѣ правильнымъ. По
пойдемъ далѣе. Стефанъ, пробывъ въ Константапополѣ пятнад-
цать лѣтъ, принялъ монашество и провелъ въ избранномъ мо-
настырѣ тридцать лѣтъ (гл. 2): послѣдняя, наиболѣе высокая,
цифра не можетъ считаться ошибочно написанною пли сомни-
тельною уже потому, что она повторена въ Житіи и ниже
(въ главѣ 4). По истеченіи означеннаго времени, то есть, сорока
ссыѵ пяти лѣтъ послѣ прибытія въ Константинополь, слѣдовательно,
въ 767 году, СтеФапъ поставляется въ епископы Сурожу,
избранный и рукоположенный патріархомъ Германомъ, — какъ
далѣе явствуетъ, — будто бы еще до начала гоненія па иконы,
воздвигнутаго Львомъ Псавромъ. Одпако, такія сопоставленія
совсѣмъ невозможны; въ 761 году уже и помина не было ни о
патріархѣ Германѣ, оставившемъ патріаршій престолъ въ
730 году, ни о царѣ Львѣ Исаврійскомъ, скончавшемся въ
741 году, а начало гоненія па иконы слѣдуетъ считать съ
726 года, черезъ десять л ѣтъ послѣ прибытія СтеФана въ Царь-
градъ, а не черезъ сорокъ-пять1).
Сверхъ того, въ славяно-русскомъ Житіи предполагается,
что, проведя въ Сурожѣ пят ь лѣтъ и явившись въ столицу при-
близительно въ 767 году, СтеФапъ не только нашелъ въ живыхъ
Льва Исавра, но даже обличалъ его въ ереси и потерпѣлъ ось
него разныя мученія и заключеніе въ темницу; одпако, въ
767 году уже съ давняго временя царствовалъ Константинъ
Копрошімъ, именно около этого времени — отъ 766 по 779 г.—
съ особеннымъ ожесточеніемъ преслѣдовавшій монаховъ, глав-
ныхъ защитниковъ икопоночитапія. Чѣмъ ;ке объяснить такія
несообразности? Мы знаемъ, что дѣлались попытки всю вину
1) С'р- Фр. Вестбсргп въ Вв:і. Врой., XIV, 22І)>.
Щ’Діюыюе сллв.-ргажон житіе стефаііл сурожскаго. ссхххіх
взвіиіггі, па, ошибки писцовъ, по это, во-первыхъ, невѣроятно
потому, что, какъ сказано, главная ціврра повторяется, и при-
томъ, чтеніе всѣхъ доселѣ извѣстныхъ рукописей здѣсь одина-
ково; во-вторыхъ, предлагавшіяся исправленія оказываются не-
удачными и не достигающими цѣли. Если мы исправимъ только
вторую цифру 30 па 4, предполагая, что переписчикъ написалъ
Л вмѣсто /1, то окажется, что Стефанъ былъ поставленъ въ епи-
скопы городу Сурожу въ 735 году; по тогда уже началось пре-
слѣдованіе иконъ, п .Іовъ ІІсавръ заявилъ себя злымъ еретикомъ, а
между тѣмъ въ Житіи предполагается, что царь въ это время былъ
расположенъ къ Стетаву н единодушенъ съ православнымъ па-
тріархомъ Германомъ, что онъ даже далъ свой корабль для отпра-
вленія СтеФапа въ Сурожъ. Если мы исправимъ и другую цифру,
то есть, вмѣсто 15 годовъ пребыванія въ Царьградѣ будемъ
считать только пять, предполагая, что переписчикъ ошибочно по- ссьѵ
ставилъ ІРІ вмѣсто II, то посвященіе Сге-ьапа въ еппсконы бу-
детъ относиться къ 725 году; но тогда онъ былъ бы слишкомъ
молодь для архіерейства,, и возведеніе его въ этотъ сан ь было бы
противно церковнымъ канонамъ. Памъ, напротивъ, кажется, что
всѣ. цифры надобно оставить такъ, какъ онѣ есть, что опѣ имѣютъ
свою особую достовѣрпость; и это будетъ очевидно сейчасъ же,
какъ только мы обратимся къ первоначальнымъ, наиболѣе по-
длиннымъ извѣстіямъ о Стефанѣ Сурожскомъ. По этимъ извѣ-
стіямъ, онъ ранѣе своего удаленія въ Крымъ обличалъ не Льва
Исавра, а Константина Копронпма, и пострадалъ почти въ одно
время съ Стефаномъ Новымъ, то есть, въ 767 году1). Какъ мы
1) Обширное и весьма тщательное изслѣдованіе о хронологіи гоненія при
Константинѣ Копропимѣ и, между прочимъ, о годѣ мученической смерти Стекала
Новаго находимъ въ VIII томѣ Дѣяній Святыхъ за октябрь мѣсяцъ въ Предва-
рительномъ Комментаріи (Сотшспіагіик ргаеѵіив) къ Актамъ Андрея въ Крисѣ.
Боллаиднсты доказываютъ необходимость относить смерть (.'тесана Новаго къ
767 году, вопреки ОеоФану и ІІіікііФору, которые помѣшаютъ ее йодъ 765 го-
домъ (ТііеорЬан., I, 436 = 62.57 А’ІІ индіи:.). Дѣйствительно, въ большей части
рукописей его Житія, написаннаго около 808 года, притомъ въ лучшихъ и наи-
болѣе древнихъ, говорится, что Стефанъ пострадалъ на и я т і.десят'ь третьемъ
году своей жизни, и только въ бенедиктинскомъ изданіи Житія отмѣченъ ва-
ріантъ, указывающій на. пятидесятый годъ. 'Гакъ, въ синодальномъ московскомъ
кодексѣ Л» 162 (по каталогу Маттой), относящемся къ X или XI вѣку, мы нахо-
димъ (Гоѣ 44 г.) слѣдующее чтеніе: ігеЛгі<'>і)і) - - ггр .-теггриолгФ тоітр ;грбг<р
ті)ь «Гтой і/Аіхіад. Равнымъ образомъ въ другой редакціи Житія, представляю-
сохь
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУГОЖСКАГО.
уже видѣли. но разсчету хронологическихъ замѣтокъ въ русскомъ
Житіи столкновеніе Сте-капа. Сурожскаго съ Копрошімомъ бу-
детъ приходиться именно па 767 годь (701-ъ- 1 5 -і-1 5-і- ВО-і-5)
пли на, слѣдующій. Папы, мысль заключается въ томи, что въ
Житіи невѣрны собственно подробности, заимствованныя, оче-
видно, изъ посторонняго источника, и вставленныя совершенію не
къ мѣсту и неудачно въ хронологическія рамки, уже ранѣе су-
ссііѴі шествовавшія. Въ увлеченіи сочинительствомъ наивный компиля-
торъ по замѣчалъ и не отдавалъ себѣ отчета въ пагромождае-
мыхъ имъ противорѣчіяхъ, не чувствовалъ того, что его такты
совсѣмъ не укладываются ігь тѣ рамки, которыя, очевидно, даны
были ранѣе п которыя онъ счи талъ для себя обязательными...
VI.
Заимствованія изъ Житій Іоанна Златоустаго и Петра митрополита.
Изъ наблюденій и замѣчаній, сдѣланныхъ въ предыдущей
главѣ, мы отчасти познакомились съ литературными пріемами
автора Житія <ІтстапаСурожскаго; имѣя предъ собою какую-то
неизвѣстную, по, очевидно, довольно скудную въ Фактическомъ
отношеніи основу, оіп, не затруднялся восполнять недостатокъ
подробностей пзь другихъ, постороннихъ источниковъ, даже со-
вершенно чуждыхъ предмету. Такъ, онъ сдѣлалъ заимствованія
изъ сказаніи о Германѣ патріархѣ, приписавъ своему герою то,
что принадлежало Герману, такъ, онъ сдѣлалъ вставку изъ Па-
терика (Духовнаго Луга), въ которой опять чужія слова вло-
жены въ уста Сгеч>апа. Сурожскаго, и притомъ довольно не-
кстати. Новые изслѣдователи, не замѣтивъ сейчасъ указанныхъ
заимствованій, предполагали другія, по такія, какихъ, па по-
вѣрку, въ дѣйствительности не оказывается: говоримъ о мнимомъ
родствѣ нашего памятника, съ Житіями Сте-і-апа Новаго и Андрея
щей, вѣроятно, переработку Мета.'і>рлста, рукописное чтеніе удерживаетъ тѣ же
53 года. Си. (’оіігх Рагіж № 1525, іоі. 404 г.: пЛ/яогпи 0/ -- 6 яоЛмшѴлоі; бгпоі;
тог'ц л/.(й яеѵгі'р'оѵта /т>). Выше было указано, что Стефанъ
Новый, по совершенно отчетливому показанію его жизнеописанія, родился ігь
715 или іи» 716 году.
іодроі.ііое <лав.-гу<х ъот. ікіттп: стіфлпа ( .ѵро;і;< клго. сохід
въК’рпсѣ. Теперь мы должны обратить вниманіе па другой, тоже
не .замѣченный и еще болѣе поразитн.іыіыіі тактъ—цѣлаго ряда
заимствованій, совершенныхъ пеіізвіатііымъ авторомъ славяно-
русской редакціи Житія СтеФана Сурожскаго иль одного и
того же источника и въ столь обширныхъ размѣрахъ, что они
сообща.ютъ его произведенію характеръ литературнаго плагіата.
Этотъ источникъ есть ни болѣе, пи менѣе, какъ ѢКігтіе Іоанна
Златоустаго, — правда, не то, которое было написано Палладіемъ
и пользуется теперь наибольшимъ уваженіемъ п распространен-
ностью, а напротивъ, довольно апокрифическое но своему со-
держанію, отвергнутое наукою и теперь мало извѣстное произ-
веденіе Георгія Александрійскаго. Георгій был ь патріархомъ въ ссьѵп
А.іександріи послѣ Іоанна Милостиваго и ранѣе Кира, то есть,
въ началѣ седьмого вѣка; онъ упоминается въ хроникахъ Ѳео-
фана. и Евтихія Александрійскаго, въ перечисленіи патріарховъ
у патріарха. Никифора; онъ оставилъ свой престолъ, повидимому,
послѣ завоеванія Палестины Сарацинами и предъ нашествіемъ
ихъ па Египетъ. Кончину его обыкновенно относить къ 6.30 году
(Вагопіиз, 1’аці, Ье Ѳіііеп, СІііНоіі/ По свидѣтельству Фотія,
Георгій Александрійскій составилъ подробное жизнеописаніе
Іоанна Златоустаго, компилируя Палладія, Сократа и другихъ
(пі лърі тоі' Хуѵодбго/іоѵ); при атомъ, ученый консгангііноііо.іь-
скііі патріархъ, сообщивъ довольно подробный отчетно сочиненіи
Георгія, произноситъ неодобрительное сужденіе о стилѣ его и,
въ заключеніе, прибавляетъ замѣчаніе, что авторъ не мало по-
грѣшилъ противъ исторіи (оѵх оЛіуа лчоюгоуйп). Греческій
подлинникъ /Китія изданъ былъ только однажды Генрихомъ Се-
вилемъ въ 1612 году въ Оксфордскомъ собраніи трудовъ Іоанна
Златоустаго’); ни Мопфокоиъ, пи аббатъ Минь не считали нуж-
нымъ его перепечатывать. Въ былое время на Гуси сочиненіе
Георгія пользовалось также большимъ уваженіемъ: оно нерѣдко
I) Той ёі> гг/іо/с; лаг.ойд іцийр 7ошіч’оп (Іу/и.чюяйлоѵ Коі'акичіѵоѵлб-
&(•)$ той А'і/ѵооотд/юѵ ггор еѵоіояо^ірі’оѵ тбцое; оудоо± (VIII)- _іѣ’ ілщрХеіас:
' хаі гЪ’нЛо/ггігб-))’ Тутнхоѵ той А а>1 о (8аѵі1е) /х .тпхаи'и' (іггіуосйгсог
Еісшае, іи Соііс^іо Ііе^аіі. ІСхсікІсЬаС Іоалпся іМоіЧоп, іи <»гаесія еѣ
«I. Ве§ііі8 (уро^гаріиій. Лино ЛШСХІІ. Па экземплярѣ Императорской Публич-
ной Библіотеки, поступи шлемъ изъ собранія Залускаго, значится, что онъ прп-
мадлечкалт. первоначально знаменитому І*ольбору (ІЙЪІіоіЬесае СоІЬог(іпас).
XVI
ССХШ ' ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА ( ѴГОЖСКАГО.
встрѣчается въ старшинахъ славяно-русскихъ рукописяхъ п вошло
въ составъ Макаріевской Минеи за ноябрь мѣсяцъ. Такъ какъ
мы пока не знаемъ, когда н кѣмъ составлено подробное Житіе
СтеФапа Сурожскаго, было ли оно первоначально написано по-
гречески грекомъ пли по-славянски русскимъ, то само собою ра-
зумѣется, что при сличеніи его съ жизнеописаніемъ Іоанна Зла-
тоустаго мы должны прежде всего имѣть въ виду греческій
текстъ итого послѣдняго сочиненія. Оказывается, что уже въ
ссілш первой главѣ, Сурожскаго Житія, гдѣ. идетъ рѣчь о воспитаніи и
обученіи СтеФапа, многое буквально взято изъ .Житія Іоанна
Златоустаго, и что оттуда же ведутъ свое начало различныя ха-
рактеристичныя выраженія и сравненія и нѣкоторыя сентенціи.
Одинъ отрывокъ совершенію тожественъ съ размышленіемъ Со-
зомена, вс заиленнымъ въ его разсказъ объ Іоаннѣ Златоустѣ.
Но хотя этого отрывка, и нѣтъ въ греческой редакціи, напеча-
танной Севплемъ, мы все-таки думаемъ, что онъ вставленъ не
нашимъ авторомъ, не сочинителемъ Житія СтеФапа Сурожскаго,
а уже найденъ былъ компиляторомъ въ находившемся подъ его
руками источникѣ, то есть, въ Житія Іоанна Златоустаго. Главы
отъ о-й до 9-й, въ коихъ повѣствуется о выборахъ новаго па-
стыря для Сурожа, о видѣніи Германа патріарха, о явленіи
ангела Стегану, о сопротивленіи послѣдняго, о посольствѣ къ
СтсФаиу отъ Германа, о новомъ сопротивленіи избранника и
затѣмъ объ его согласіи, все это написано по сочиненію Георгія
Александрійскаго, при чемъ иногда заимствуются буквально и
сплошь цѣлыя страницы. Поставленіе! СтеФапа, прибытіе его въ
Сурожъ, торжественная встрѣча, съ тѣми любопытными быто-
выми подробностями, о которыхъ мы упоминали, равно какъ
столь же интересныя па первый взглядъ свѣдѣнія о дѣятельности
СтеФапа въ Сурожѣ, объ успѣхахъ его проповѣди, совершаемой
при помощи переводчиков ъ н заставляющей забывать о конскихъ
ристалищахъ, все это, увы, доляшо быть относимо къ Антіохіи
и Константинополю, а. не къ Сурожу и Крыму, гак ъ какъ перво-
начально написано было объ Іоаннѣ Златоустомъ. Слѣдуетъ
затѣмъ отдѣлъ о началѣ иконоборства, и о Львѣ Исаврѣ. Здѣсь
авторъ Житія быль предоставленъ собственнымъ силамъ, такъ
какъ Георгій Александрійскій въ Житіи Златоуста вдвойнѣ не
ПОДРОВІЮЕ СЛАВ.-РШ ЪоГ, ЖНТІГ, < ГЕФАІІД СУРОЖСКАГО. С'СХЫП
имѣлъ возможности заниматься згою эпохою. Авторъ, дѣйстви-
тельно, сочинялъ многое самъ, но тѣмъ не менѣе оігь и здѣсь
все-гаки сумѣлъ извлечь пользу изъ своего излюбленнаго источ-
ника: поученіе патріарха къ царю, составляющее содержаніе
2()-іі главы, заимствовано изъ Житія Златоуста. Еще разъ
обратился къ первоначальному своему руководителю списатель-
плагіаторъ Житія Степана въ самомъ концѣ сочиненія, послѣ
разсказа объ его чудесахъ: хвалебное прославленіе Стекана въ ссых
концѣ главы 32-іі опять заимствовано у Георгія Александрій-
скаго. Для большей убѣдительности и наглядности мы считаемъ
необходимымъ привести рядомъ оба текста — славянскій и гре-
ческій.
Греческій текстъ взять изъ вышеозначеннаго восьмого тома
сочиненіи Златоустаго въ изданія Севнля.
(Глава. 1, стр. 78,1:) приле-
жати пача тоу зѣлю книжному
почитанію скоро в* себе въвлече
«ко гоуба водоу.
(стр. 78,73 бѣаіпе біо душа,
его и ліще сѵсвящеп'но духомь.
(стр. 78,7:) не точію бѣаше
исполненъ человѣческыя мудро-
сти, по и божественна го разо-
ума.
(стр. 78,<»;) слово біо дѣлы
добрыми оутворспо вѣры до-
стойно творить, а безъ дѣля
добрыхъ роуга геля и лестьца.
и своихъ словесъ коудигеля
пвляеть глаголющаго, аще и
лѣни) ііодвпжіггся оуча. а семоу
чюдномоу моужоу іѵбое то
I VIII. 161: ьда/ібЛсбд ойѵ хы-
хй о/оЛадыг ту (іеЛёгу тйѵ
(іі'ауѵсоо/кітыѵ - - ‘лаі-
д(Ъ йгі/іатаі, яаіУситЕу албууод
VIII. 167>: уі’ ;7(р ногой?)
і/.'г//) хш то іцюсколоѵ хатууЛаі-
арёѵоі’ ту тоѵ Ауіоѵ лѵ8ѵ/іато;
А'Ш. 161: уі1 яЛі/оус оѵ
убтог <ігМо<і)шті]$ ооуіад, йЛЛа
ячі ІІеі'худ пѵѵёаеюд...
Ноготеип.ъ \ ІИ, ‘2,4: Лб-
1'од убіо ѵлб тб)г Ецуеп' -лощоѵ-
уЕгод яіатЕлод ад/од ЕІхбтО);
іраіі’ЕѴіи" аге» б:- гчбги>г, г/'оюсс
хаі тббі' Ібіюѵ Лбугі)/' -лагууооог
Сітхраіѵел гбг Леуоіта, хсе олои-
бііду дідаохон'. ту> бі- хаг’й/<</б-
ті:оа Еббохл'іЕи’ .тоооі/)'- аусоуу
XVI*
ссхыѵ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
бѣаше. еже хптрѣ оучнти и
добра дѣла имѣти.
(стр. 78,и:) но понеже про-
слыло имя его во всемъ Цари-
шд градѣ, о» моудрости и сѵ ра-
зоумѣ и ѵѵ смѣреніи его. бѣаше
біѵ оумъ си възпося на духов-
ныя разоумы подвнзаашеся
зѣло, да пичтоже его--гонь-
знеть. (Глава 2, стр. 78,22:)
га ко до конца извыклъ бѣ вся
хитрости, ничто же біо его
гон'зе.
(стр. 78,23:) повелѣ емоу
часто приближатися себѣ же и
церкви поспѣшсніа. наипаче
любити и нача. и възлюби до-
бротоу сердца его.
(стр. 78,зо:) паче добрѣйшій
съвратитися въ молчащее жи-
тіе.
(Глава4, стр. 79,18:) Герма-
ноу же патріархоу нощію бдя-
щоу. и ѵѵбычноую пѣснь пою-
щоу. нощнаго правленія моля-
іцоу Бога, гавися ему ангелъ
Господень и глагола к немоу.
въставъ заоутра и нослп идѣже
избран'пикъБожій именемъ Сте-
«і>анъ. имать оуже 30 лѣтъ въ
аномъ мѣстѣ темнѣмъ. ти того
приведъ постави архіепископа
Сурожу. хощеть бѵѵ Богъ имъ
мпогы люди посвѣтити, и па.
оувѣданіе себѣ привести, и по-
казати его единосоущенъ апо-
/іы’ уёр іЗіоѵ аимрдоѵі хаі лоЛі-
геід, ахді@еі ёхдуто, <рдааЕі бё
Лбуон оагрЕі.
VIII. 166: ёлЕіді/ бё ё^ахоѵ-
отоѵ е/ьтето то бго/иі абтой ёѵ
лаву гі) леді%Фдо) і-хеіѵц, леуі
те т»;д ооучад хаі оѵѵёоесод
хаі галЕіѵоудоаѵѵцд нотой, хаі
ола>д еід ахдоѵ ёдуохуаЕ лаоаѵ
туѵ тыѵ 'ЕЛЛуѵыѵ лаідеѵшѵ
(оѵдёѵ -/ар аѵтдг ёЛаѵОаѵЕ.).
VIII. 167: ьлыдЁЛЕі, абпЪ
аѵ^ѵшд лЛчоіа^Еіѵ адтф те хаі
п; ёххАдаід, Едао&Бід тоѵ ха!.-
Ао ѵд ті/5 то ото о хаддіад.
ѴШ. 166: елі тог 'і/аѵхюѵ
/шЛАот ётрёэттто.
VIII. 176: ЕхгеЛоѵѵтод гоѵ
ѵѵхгедіѵдѵ хаѵйѵа тдд іра!.//(О-
біад, шдоіБ/ аѵѵф аууЕкод Кѵ-
діоѵ Лёуоіѵ лдод аѵтбѵ. аѵаотйд
ёіЯ'О-еѵ ладауеѵоѵ ёѵ тф цоѵа-
огдоів), ёѵйа ёоѵіѵ б ёхЛехтбд
тоб Ѳеоо ’Ісоаѵѵдд, хаі тоѵтоѵ
ауауыѵ еѵ ту лбЛві, ХЕідотбѵу-
аоѵ аѵѵбѵ лдБс/ЗѵѵЕдоѵ. /лёЛЛа
уад б Ѳьбд б<’ аѵтоѵ лоЛѵѵ
Лабѵ (рсотёааі, хаі ЕІд ёліуѵааіѵ
абтоб ауауеіѵ, хаі аѵадеі^аі-
аѵгбѵ ііЛЛоѵ ѵёоѵ блбатоЛоѵ.
охЕІіод уад ёхЛоууд блад^еі. Ідоѵ
бё хаі лдод аѵтоѵ алеатаЛ))ѵ
ПОДВИВНОЕ СЛАВ.-РУССКОЕ ЖИТІЕ СТЕФАНА СУРОЖСКАГО. СОХЪѴ
столь, съсудъ пз'брапь есть
Христоу Богу, и к нему по-
сланъ семь югъ Бога, повелѣти
ему по іѵслоупіатися тебе ип
при чемже. но сътворпти в'се
глаголемое ему сотъ тебе - -
(Глава 5, стр. 80,а:) Бѣаіпе же
блажеп'пыіі в той часъ в тем-
нѣмъ мѣстѣ сеномъ творя сѵбыч-
иыя молитвы съ умиленіемъ къ
Богу, внезапу же оубю пріиде
къ немоу аггелъ Господень въ
іѵдежи свѣтлѣ. его же оубояв’ся
зѣлю и паде па земли трепеща
весь, емъ же іі аггелъ за роу-
коу въстави и, глаголя, въстапи
не бойся
(стр. 80,8:) моужоу желанія
добра новый Дапиле. в немже
изволи жити Духъ Святый, чи-
стоты дѣл'ма сердца твоего --
(стр. 80,із:) посланъ есмь к
тебѣ ютъ Бога в Спаса нашего
Іисуса Христа, повѣдати тп
радость оптъ него велику, тебѣ
дасть Господь истинѣ видѣніе,
ыкоже кормити люди твоими
оусты гадію пегибноущею по
пребывающею въ жизнь вѣч-
ную. и заградити оуста. еретнч-
ітаа. глаголющая неправду па
Господа Бога Спаса нашего
Іисуса Христа.
(Глава 6, стр. 80,27.) Гла-
женый же СтеФапъ нрипадъ
дагрсі гоѵ Ѳеоѵ ёѵтеіЛао^аі аѵтоі
/і>1 зтсіраиойоа/ ооѵ ёѵ тіѵі, аЛЛа
лоѵцааі тіѵта га Леуб/іеѵа аѵт<Ъ
лада ооб. щ> <5ё: яаі. о [шхадіод
’ІСіхіѵѵцд ёѵ т/Ъ йѵа%(і)(>і]Тіш7>
«стой -леЛЛіо) ёхтеЛ&у гад еі&і-
о/лЁѵад аѵто) Еѵ%ад хаі
лдод гоѵ Ѳеоѵ. ё^аідіѵдд оѵѵ
ладёот)) чѵто> аууеЛод Кѵуіоѵ
ёѵ ёсі) Л/ті Ла/ллдц, оѵ ЯъаоацЕ-
ѵод хаі лтогудеід огрбдда, ёле-
оеѵ ёлі тцд уі)д, Ёѵтдо/юд уеуо-
ѵсод оЛод. ётЛа^бцел’од <5ё туд
Хеідбд аѵгоѵ 6 аууелод і'іуеідеі’
аігю Леуюѵ аѵаогі/Яі, /іі/ ро-
$оѵ.
VIII. 169: «вср ёлііЛѵіийѵ,
ѵёе Даѵгі/Л, Ёѵ ф еѵдбхчае иа-
тоіхі]Ош то Ёіуюѵ лѵг-.ѵиа іі?«
тіуг яол)ад6т))ѵа тГ/д хадбіад
стой. алеотаЛіціеѵ уЁіо лоод оё
ладЁі той /іеуаЛоѵ дідаохаЛоѵ
хаі оот/дод іційѵ ’Іі^ооѵ Хді-
отой, аѵаууеіЛаі ооі хадаѵ /.іе-
уаЛі)і'........... хаі ооі оѵѵ
Ёхадіаато о Кѵдіод ѵуд аЛд-
ЁЛеіад ті)Ѵ уѵшоіѵ еід то <ііаЁ)оЁ-
і/іаі <ѣа гоѵ отб/мтод ооѵ лаѵ-
тад тоѵд Лаоѵд ті/ѵ Рдшоіѵ, оѵ
ѵі/ѵ алоЛЛѵ/іЁѵі/ѵ, аЛЛа п)ѵ цё-
ѵоѵоаѵ еід дсоі/ѵ аіыѵіоѵ, хаі
ёцрда^аі аідеп-лыѵ ото/лата - -
та ЛаЛоѵѵта лаоаѵо/іа яататоѵ
Ѳеоѵ іцішѵ.
VIII. 169—170: ПаЛіѵ оѵѵ
•лЛіѵад та убѵата аѵгоѵ о /ш-
ССХЬѴІ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТИ, СВ. < ТЕФЛ11Л (УГОДІСКЛГО.
къ стопамъ (т<>. г.іаіо.ія. Гос-
поди дюіі. кто осмъ азъ гріан-
піікъ и всѣхъ человѣкъ хоужп.
да буду доволенъ па то, ю
нем'же глагола, нѣсмь достоинъ
гіліі толнкы пріати слоуж’бы. поно-
шенъ сый - - ( стр. 81 ,і) възмози
п крѣппся. тп сътвори еже тп
повелѣло Потомъ, по мози ни-
какоже шелушитися. не потаи
дапаі'о тп дара сотъ Бога, па
глаголаніе и съвѣщаніс п
оутверженіе людііі его твоимъ
ученіемъ. нхже ради Христосъ
кровь свою нроліа, да спасетъ
га ать льсти, глаголи слово
Божіе безъ боязни, въспо.мяпи
Господа рекшаго, не бойся ма-
лое мое стадо се. имже изволя
истецъ моіі царьство дати, и ты
оубю ие бойся, имже изволя
благо Христосъ Богъ нашъ с
тобою, и тобою (.освѣтити мпогп
душа, иманіи же и въ печали и
въ бѣды мпоги прійти правды
ради душевныя, но терпи аки
крѣпкый воинъ, тѣмъ біо цар-
ство Божіе пріимеши.
(Глава?, стр. 81 ,іэ:) Препо-
добный же патріархъ Германъ
се видѣвъ пребысть многія часы
акы забывся. чюдяся гавленію
>і(СО<Оч ./оШЮО/д ЛОООЕУ.й)')))!-
лёуозѵ' Г/д ЕІ/11 тую, кѵуюі /<ОѴ,
о <с(иартсо2бд яаі лаѵтшѵ аі'Ощі)-
люѵ ёп/атотеуод, і'та іхагуто
луо^ таіта,алЕу Еілате, айтао-
ийш. оси еі/іі (і§юд тоіайпр;
/іЕуісітуд хаі </ о^Еоад хатато?.-
ііуааі біахоѵіа^' ой бйѵа/ии
трод «бгрг - - і’о/се хаі аѵбоі-
<оѵ, жй лоіупог лаѵга опа іге-
теіЛщіеі7(с оо(. /о'і алохоѵу<ут
гі/і' боУтіоаг ооі '/йыѵ лаоа
той (-)Еой ЕІу то /.аЛуоаі киі
<[о)тіоаі у.аі оті]<)і$аі то г /.аоі’
айтоѵ іѵ тГ/ <3«5аояа2ці ооѵ.
ѵлёо оѵ у.аі то І'йюѵ айтой аГ/оі
е^'/еег, ста ошву айтойд ік
л?мѵ)]$. ЛаЛуооѵ тоі> /.оуоѵ той
Ѳеой арсѵдѵаотсод. /ио/оі/і/л
той Кѵоіоѵ ЕІлоѵтод' /іу грозой
то цѵлуоѵ лоіцѵюѵ, оѵі ебдбкіі-
оеѵ о латуу /юѵ дойѵаі ѵ[йѵ
туѵ Раоі^ЕІаѵ то)р ойоаѵшѵ. міі
ой ойі’ /і>і йтіХшоуд, оті уѵйо-
/.усѣѵ о Хыотод хаі Ѳеод іуіыѵ
йіа аоѵ <р(отіош .то/./.йд )рѵ/й;
умі еід ^ліуѵозоіѵ айтоѵ ауауеіѵ.
цО.7.еі^ йй умі еіс, і)кі)рЕід хаі
у.іѵдѵѵоѵс, йМІЕІѵ йіа туѵ б(ц7о-
тута ті/д 'рі’Х'/С аоѵ'
/іто’оѵ ыд '/бі'выГод ауюѵіот)'/^.
біа уао тайтад туѵ р)аоі,7лшѵ
то))1 ойоагоі)' у.Хі/ооі’о/і уоЕід.
ѴІП. 170: ГО біі оеиод'ІІоѵ-
/бод тайте. Отаоа/іЕѴод е/іеігеѵ
ёлі ло7^.а<; ыоад ьѵЕод, йаѵ/аі-
лоѵ тур олто.оіаѵ у.аі іи.т2?;гто-
ІІОДІ’ОГ.ІЮК с.ілв.-гусское иаггіЕ стефана <-угожсі;лго. ССХІіѴІІ
вкупѣ Н ДІІВЯСЯ. оу Гру ;і;е
бывшу сѣдъ пакы помышляше
н'себѣ. чюдяся іѵ видѣнія. иже
бѣ видѣлъ. и видѣнія его иже
с нимъ бяхоу сице суща его.
приступивши к нему моляхоуть
іі. да нмь повѣсть вппоу. сей же
в ъздохпоувъ на' глубины сердца
и нокывавъ главою своею, про-
с.іезися рече, іѵ чада, колішо
скровеішыхъ рабъ пмать Богъ.
нм;ке нѣсть достоинъ миръ сей
ня точенъ, по истинѣ., икоже
чудіш путіе твоп Господи п не-
испытаіша дѣла твоя, и папы
рече, тайны царевы іѵбыавляти
не безъ блазна есть, по и зѣлоі
бѣдоу приноситъ. тайны же
Божія покрывіпе тоуже бѣду
имать. рокъ ти и болшу имже
іѵ души, вѣчпоую муку клю-
чается пріати. зане нѣсть по-
доба крыти сего, паче же еже
хощеть Богъ да оувѣдять раба
его. како есть па подражаніе
любви его. иже приспіе к нсмоу
прилежать, н погружаются іѵ
своемъ спасеніи, по молю вы
вѣрніп и добрѣ; мыслснѣ. слы-
шите г.іаголемоую рѣчь, тогда,
іюиовѣда іімъ видѣніе аггелово
и вся глаголапаа емоу.
/іьѵод. лочнад бё ;ті’о/іею/с,
/у.іѣби еід ті))' іххл»]біаѵ хаі
еѵоб тѵѵд аббХуоѵд бѵѵір^доі-
б/(іѵоад іі> абы/ хаі хаіііпад
аі'р аотоід шіігѵ хаі)-’ ёаѵгбі’ ССЬХШ
і/боЛбо/и хаі ідіатго, іѵ&ѵцоѵ-
/(6В05 ііуаоіѵ, іц’ еёбеи. йд
бё бёбои айѵбі’ оі оѵѵ аѵпЬ
ойто> 6ніяе//(Е)’ог, .троаб2(7(5)тбд
(’.бпб лщігхіілоіч’ (і)'(()','б(Яа(
(іегоід ті'іг аігіаг. 6 бё огбисі^ад
/<ьуа і-х ііа&оіч; гі/д хаодіад
аѵгоѵ хаі оеіоад ті/ѵ хы[акі]ѵ,
/(Епі бахоічоѵ еі.-ткі1’ ш тёхѵа,
зтбпоѵд хдплгоад боѵАоѵд і'/еі 6
Ѳеод, шѵ ойх Еоиѵ адюд бхо-
б/юд; і/аі’/іаатаі аіббоі
ооі’, Кѵоіе, хаі аѵЕіЕі>Еі’чіі]та та
хоіііапі пои. гіоі' оѵѵ адеАсріЪѵ
Ёяіллеі(і) лацахаі.оѵѵгыі' аатйѵ
</оаааі аѵгоід ті/ѵ аітіаѵ, аяо-
хоіОегд б 'Ибі^іод ѢІі'-
бгі){на /(іѵ/ѴаагЛиод иостгеи’ ха-
Лои, і7у(а///?бі''б(і’ бё оѵх абра-
Яёс, гі22а хаі /?аоѵгап/і’ ті/ѵ г(-
/иодіаі’ Ёліі/еі' /(('бті'/біа 6іѲеоѵ
хаХѵЛЕііт тбі' іпог хіѵ(іѵѵоѵ?Хеі>
га/а бё хаі /іеі^оѵа, хаі) ’ о ЕІд
і/ч'/і'р1 теіѵеі, хаі біо. сойто аёсо-
і'гои хбХаоіѵ іті'/Еі. бі’ о оі'хді/
хці'^еіг таѵга, хаі /іаліога і'ілео
аатйд ІІікгі уѵгббді/ѵаі лгоіѵшѵ
боѵАчн' (іагоа та>р -ачіаіаід аі’тш
лаоахк/іЁѵічг, хаі ауі>н'/^о/а:ічі)і’
ё.тё.р тГ/д Ёаатах' 0(’>гі/(і(ад- (ІМа
лааахаАЛ і\иад лібгыд хаі ьа-
'/ѵго/ібѵаіс ахойбаі тшѵ Ае'/о/іі-
ССХЪѴШ ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
ссьхіѵ (Глава 9 и 10, стр. 82,18.)
И вшедше къ патріарху, повѣ-
даніе приходъ его. Великыіі же
патріархъ Германъ, и вси иже
с нимъ срѣтоша его с' честію,
молившемъся имъ къ Богу тп
сѣдшимъ. възрѣвъ патріархъ
къ блаженомоу Стефану, рече.
зѣлю въжадахъ видѣти чесгпое
твое лице преподобный ѵѵтче.
понеже повелѣло ми Богомъ се
сътворпти. тѣмъ же радуйся
вѣрный чистителю Христовъ
святыя церкви, миръ тебѣ исцѣ-
лителю болящимъ душею и тѣ-
ломъ. подражателю святыхъ
апостолъ, миръ тебѣ. иже по-
гроузп непріязнь сѵб'щаго всѣхъ
насъ врага діавола, вѣрою свя-
тыя Троица, гако же Давидъ
древле Голіада иноплеменника
па рати врьжепіемъ пращнымъ
тремя камени. блаженъ градъ
твойСурожь. гако тя хранило ду-
ховное камепіа честнаго плъно
намъ сѵбіави. блажепи людіе
вси иже пріемлютъ духовныя
твоеа трапезы божественна
твоя словеса, и піюще с весе-
ліемъ сѵгь питіа твоего по-
ученія.
ѵсоѵ, [іаутѵуоѵауд щи ті/д оѵ~
ѵЕідуаешд цоѵ, бгі ой ірейдо/ми. <
тдте ідуууаато аѵтоід тіѵта та
туд олтааіад.
ѴШ. 17 7: е/оі}Лі?оі’ бёо яі.у-
уіиоі той йтояблоѵ еідтд ріоѵа-
сгту(лоѵ, /іуѵѵоѵтед туѵ аері^іѵ
айтой. д <5ё /ібу«д ’/<о«гю/д
лаѵтед оі нбтЛіроі Б^бЛйоі'Тед
і-’дол той /юѵаотуоіоѵ ѵт'іѵтуоаѵ
аѵтір, яаі лдоояѵѵуоаѵтес аѵтоѵ
еіоууауоѵ еѵ тіо іюѵаатудііу.
Еѵда/іёѵіоѵ де аѵтшѵ еѵ ту ауігр
йяялуощ яаі яаіііааѵтеоѵ, атеѵі-
оад б еліояояод гтрбд тоѵ ’Іюаѵ-
ѵуѵ еілеѵ ея лЛеіотоѵ %доѵоѵ
елеіНі[іоѵѵ Отаоаодаі. тдѵтцііоѵ
ооѵ хадаятуда, овіе лагео
’Ішаѵі'у - - аЛЛа ѵйѵ яеЛеѵоіІЕІд
ѵлд той Ѳеоѵ тоѵто лоіуоаі,
аѵа@аЛаі оі> ТЕтбЛ/іуяа. дГ о
/аіоо/д, тотё іеоей туд той Хы-
отой ауіад ёяяЛувіад, ЕІууіо) оо/,
ііедалеѵта тыѵ ѵооуцатыѵ у>ѵ-
/іяшс; яаі осо/штіясЪ^, /и/іуга
тшѵ ауіыѵ алоотоЛіоѵ, еі^уѵу
оо4 т<[> яатараЛбѵті тоѵ лоѵууоѵ
яаі яоіѵоі’ йлаитеоѵ у/ішѵ ё^Оуоѵ
тоѵ діа/ЗоЛоѵ ту ліотеі ті]$ ауіа^
Т()іадо^, яадшд яаі Да/?1д лаЛаі
тоѵ аЛЛдсрѵЛог1 Го/лаО ьѵ тй>
яоЛЁ/иу діа туд /ЗоЛуд туд оіреѵ-
ддѵуд тшѵ тдішѵ Ліііоуѵ - - Ма-
яадіа еі (у лдЛк) тіЛіѵ, Лёуаѵ
яоіоѵ ііуоаѵрдѵ тъѵеѵ/латіядѵ Ль-
‘О'оеѵ ті/маіѵ аѵа /ііаоѵ у/іыі
йѵеяаЛѵірад; /іаяаоіоі шіѵтед о
ПОДРОВНОЕ СЛЛВ.-РУССКОЕ ЖИТІЕ СТЕФАНА СУРОЖСКАГО. ССХЫХ
(Глава 10, стр. 82,32:) Се же
глаголющу патріарху, и всп
слышаще и дивляхоуся. папы
же іѵтвѣіца. патріархъ рече
емоу СтеФане его же Богъ
иочте. и възвыси дѣлъ твоихъ
ради добрыхъ, попусти пы ско-
рѣе сътворити повелѣніе Гос-
подне. и сице біѵ намъ лѣво
есть исполнити всяку правду,
въстани пойдемъ въ церковь,
да скончаемъ волю Господню,
еже ю тебѣ повелѣло есть намъ,
святый же ѵѵтвѣіцавъ патріарху
глаголя, честный іѵтче молю
твою святыню да ми повѣси
что глаголеши. и что хощешп
сътворити па мнѣ. ти тако все
велимое мнѣ тобою, и твоимъ
преподобьствіемъ не іѵтвѣщаяся
сътворю.
(Глава 11, стр. 83,іо:) Шт-
ніаца святый рече, тяж'ко ми
санъ есть ешіскопьскый в'селеіГ-
скый патріарше, выше біѵ мѣры
моея и дѣлъ моихъ есть се. азъ
хоудыіі не могу сего носити.
алолмѵоѵтьд ті)д лѵеѵ/іатіхГ/д
трада^і/д тйѵ -Оеіоуѵ ооѵ ЛЁгусоѵ,
хаі ліѵоѵтьд ёѵ еѵдщооѵѵі) ёх
той хеоао/штод той хдаті/род
п/д одд дідауцд. Таѵта йё лё-
уоі'тод той ёлюхолоѵ, лаѵтед
оі а'лоѵоѵѵед хателХуттотто. даі-
Ліѵ дё д ёліпхолод ало-лоѵОьід
еіле лоод аѵтоѵ ’Ісоіітіч), бг о
Ѳеод ётс/о/ае хаі ѵірсоае діа та;
лоадьід Ооѵ тад ёѵа^Ётоѵд, ало-
лѵооі’ іщад та%од ёхтвАёскы то ссьхѵ
лодатауііа той Кѵоіоѵ. лоотоё-
летаі уіід і]/іад еід тоѵто то
Уеу/шщіёѵоѵ ойтсо лоёлог іцйѵ
ёоп лЛііуійоаі лаоаѵ бтмюоѵ-
ті/ѵ. еуБІдоѵ, ауоз/тѵ ёі’теѵОьѵ,
ожод ёхл;А))()(ооо)ііеѵ то лооо-
тауцч той Кѵріоѵ то леоі оой
ѵл’ аѵтой хеЛеѵоіёёѵ ірш'. ’Ойё
Чсоагго/д алЕядііёц тф ёліахблір
лёусоѵ Ті/ие лчтец, ладахалой-
/іег ті)ѵ одѵ ауісооѵѵдѵ аѵщБІ-
ѵаі ѣѵ тф іюѵаоті]діор хаі ехте-
/.ёочі і)/йѵ тцѵ аѵаі/іахтоѵ &ѵ-
оІаѵ,"лаі і^іЕтадойѵш тшѵ а^чѵ-
т(оѵ /іѵотдойоѵ Хоіотой той
Ѳеоѵ іциоѵ' яаі еі&’ оѵтсо лаѵта
та -лЕЛЕѵб/іЕѵа [іоі лада ті]д ѵцшѵ
оаіотдтод йѵаттідддтсод лоідао).
VIII. 186: Каі аѵоі^ад то
атоца аѵтой віле тф Раойег
Фодттоѵ /юі то адйо/іа тфдёлі-
(гяолі/д лёАеі, ЕѴОЕіЗЁотате Наси-
льи. ѵлёд уао та /іЁтда /аіѵ каі
тад луадЕід /юѵ яаПЁотдке тойто,
ёЛа/рогод лііітыт ѵлад%сог.
ссь
іівідеіпе въ житіе св. стефаііл <\ѵгоа;сі;лго.
(Глава 1 2, стр. Н4,з о торже-
(.ахѵі огненномъ поставленіи СтеФапа:)
шюж'ство дроуговъ п рядникъ,
иже въ воппѣхъ сапови гіп бѣа-
хоу. и пародъ мпогъ гражаігь.
и пап.тыіися вся церковь ютъ
парода, бывшу же оуставпому
чипу, се болѣ часа аовущу па.
священіе, въведоніа. преподоб-
наго Сте<і>ана на поставленіе в*
санъ архіепнскопъскаго чипу.
(Глава 14, стр. $4,20, встрѣ-
ча Сте-вана Сурожанами:) изп-
допіа мужи старѣйшины град-
ныя на срѣтеніе ему. и в'ведопіа.
н вт. церковь с подобною честію,
сьбраша же си вси народи въ
церковь, градпіп и живущій
окресгь града, и приходящій
страппнци. тоже не точно да й
видѣть, но да и слышать по-
ученіе его. той же Святаго
Духа силою просвѣтіівся пача
бесѣдовати к' пароду повѣстъми
многами. тп в'си чюдяхуся іаже
сотъ Вога ему дана есть му-
дрость. титако имъраздрѣшаше
еже въ божествепѣмъ писаніи
бѣдно разумѣти.
(стр. 85,іо:) поистинѣ ѵѵтче
святый нѣсть пріал-ь градъ
нашъ пикогдаже такова оучи-
теля. гакоже есть твое святи-
тельство. да при томя, славим и
Бога милосердаго, иже при-
слалъ тя нала ножа па добро.
\ 111. 1 <Н: тчѵ'р/р')ч л<ід б
яЛууод тГ/д ЛоЛыод яаі лаоа
л-Лі)і)ѵд аохбѵтсоѵ те яаі ібкотшѵ
яаі, тібѵ ёѵ от^ателуіаш яаі адаі>-
/іааі. баілуелбѵтіоѵ, - - елЛцоОі)
<57 лаоа ») ёяяЛцоіа ёя тоѵ
Лаоб - - уеѵо/іёі'чд <57; туд еі(о-
і)иіад аяоЛоѵіНад, яаі Лоілбѵ
туд іоцад яаЛобоуд лцбд то ір]-
ТОѴ/ІЕѴОѴ, а'/ОѴОІ тоѵ ооі оѵ
’Іоміѵѵі/ѵ ёлі ті]ѵ хыоотоѵіаѵ
тоѵ лілорѵгЕоікоі) (ІаО/лой.
ѴШ. 217: (пжі/убто лад б
Лабд тГ]д лбЛг-ыд ёѵ ту ёяяЛуоіц,
яаі 6 /ІаоіЛЕѵд яаі лаоа і] <іѵу-
яЛутод /лет’ аѵтоѵ, яаі і) яеці-
у/ооод ті]д лбЛтыд, яаі оі ла/л-
лід))[ѵо ѵѵтед ^ёѵоі, о о /ібѵоѵ (5(4
ті]ѵ ёоотуѵ, аЛЛа яаі <5(4 го
бяоѵоаі тйѵ тоѵ ’Ііоаѵѵоо ёсі)-
ууоеоуѵ. аѵтбд <5ё о ’Іыаѵѵуд ту
тоѵ лаѵауіоѵ лѵЕѵ/іатод бѵѵа-
/6Е6 яатаЛа/плдѵѵ/УЕІд, уу^ато
ор,іЛеІѵ тёі) Ла<Ъ ёѵ Іотооіаід л>Л-
Лаід. лаѵтед <5ё ёОаѵца^оѵ еід
ті)Ѵ ёя (~)еоЪ боіУбшаг аѵтіо оо-
гріаѵ, яаі лсЪд біёЛѵаеѵ аѵтоід
та ёѵ таід ёіеіаід удасраід 5ѵоео-
Ііір'Еѵта яаі дѵОѵбі/та.
ѴШ. 197: ’АЛчОбуд, лапр,
оѵк у^абОі) і) лбЛід абті], алі)
тйѵ хобѵѵоѵ Ксоѵотаѵтіѵоѵ тоѵ
/сеуаЛоо (іаоіЛбллд, ёліаяблоѵ
яаі б/бааяаЛоѵ яата ті/ѵ йуио-
оѵѵі]ѵ ооо, яаі ёлі тоѵтоід ео/а-
оютоѵцеѵ тоі <]>іЛаѵі)(і<бл(р Ѳе<;>
ІКГІ.ГОІ.1ІОК ГЛАВ,-І'М < ;і;ітн ПЪФЛЛЛ ГУРОЛ.ТКА ГО. ССЫ
да крѣппся оубіѵ и възміѵзи
рабе І’иш.ііі, апоскі.іг новый.
(стр. 85,ы:) ти п.іескааху.
възводяще г.іагь горѣ. илю
іѵкроііініца.ми пишуще. іѵвы же
скуты кожулными. илмн роуч-
ііымл оуброусы. а друзіп вѣіГцп
выііюще и глаголющс. поистинѣ
достоинъ ееи стола сего третій-
ііадесять апостоле. Христосъ тя
послалъ к намъ есть, да. спа-
сетъ душа. наша, и паиоиіші
ютъ источникъ сласеныихъ еже
ти далъ есть.
(Глава 15, стр. 85,20, про-
повѣдь въ Сурожѣ:) мпоги зло-
вѣрныя оуловн. бесѣдованіе же
к нимъ толнкы приводя, иже
ісба изыка добрѣ вѣдяху. да
сіи творя оутрь въ градѣ миоги
ирел'стпвшаяся оулавляпіе. апо-
стольскаго проиовѣдаша псти-
иоу указая.
(Глава 16, стр. 86,19:) слы-
шаще его бесѣдующа к нимъ
діівляхоуся паче славяіце хва-
лами многими. не бю бяху ии-
колнже видѣли ни слышали та-
коваго оучителя прежде сего
въ градѣ томъ, да где и разоу-
мѣахоу народи и ыко хоіцеть
бесѣдовати, всп тамо стечаа-
хоуся его ради въ церковь, ру-
сы И<іГ(.(ТС/(.ір(іС( і а:- іцй)' ббц- ССЬХѴП
і’й'пі лрбд та Ш'/лрсроіта.
іо/ое ойѵ хаі атдоідоѵ, доѵХе
Хціатоѵ хаі «лгботоЛе -рее.
VIII. 217: хаі і'хдбѵоѵѵ аѵ-
тдг, ѵцюйѵтед кід тое аёоа оі
/<іѵ тад %?мѵійад ьаѵгйѵ, оі бё
та лтедѵуі.а тіоѵ хоотдо і'Люі',
етероі бв «з'/егрібш, яаі аѴмі.
та і/ аиіоЛіа, /іоытд, сод аЛц-
йбід <^(од ес ѵі)д (еосообѵцд таб-
гцд, тршхшбеиате тйѵ адаотб-
а А’ршгод елт/ирь’ ае трод
4/<ад ойюаі тад 'Ч’ѵ%ад у^ішѵ
яаі яотіші ія тшѵ тіуіЪѵ тоѵ
ач)Ті]оіоѵ, об аотод ідоха'іаатб
ЛОІ.
VIII. 189: люлЛоод ѵіог т2а-
тт/№і'соѵ ёду()8Ѵ0бі'. аѵтод те
уао тхыое чітшт діе^Ёуето,
Ед/чр'еѵтаід /роді/евод тші’ ё’ла-
тартв Етота/іЁѵоід.
тайга, /іёѵ ойѵ і'і’йог іѵ тЦзМес
діетіХеі. тішѵ, хаі лгоЯЯобд тшѵ
ё^цтатц/іёічо)' ёдйуреі, тшѵ ало-
отоХтлйп' хіщѵу/іата)!' ітйеіхтйд
ті/ѵ аЛуй'Еіаѵ.
ѴШ. 179: о/и?мйѵта аѵѵоід,
і^ея/іуттоѵто елілХешѵ йодадоѵ-
тед айтоі’ хдбтоід хаі Ёухю/^йоід
лЛеюаіѵ. ойте уао і/аах лшлоіе
«’ббі'тед у ахойоатТЕд тогойта»
ть утѵйуЕѴиѵ ѵлй тіѵодйѵтіі лб-
Леі. іхЕІѵу уѵіха бё Ёііаѵдаѵоѵ
о/ <од /и’ии ёдііуеіоііаі о
’І^аѵі'і/д, латтед шп’ь'грэдо)'
Яіюіій/иіід іі’ тЦ іххХуаіі}.. оі ССЬХѴПІ
ссчл г
віщіг.ніт, въ жпттг, св. сткфлпл сурожскаго.
кодѣлііици бю іѵставиша дѣла
спои роучпая и прнхожаахоу.
а строители градніп іѵставипіа,
своя строеніи, скоро прихожаху.
ги аще боудяшевтоіі день тво-
рити позорь или конемъ ури-
станіе. то все составленіи рано
притечаахоу въ церковь, да, сн
не лишать спроста рощи пи
едипого словеси исходящаго изъ
устъ его. тщету си то велнкоу
мпяще быти, слышаще медомъ
текущая та словеса, радующеся
успѣхъ иріемлюще душевенъ и
іѵбраіцахоуся въ своясп. га-
ковъ біѵ даръ бѣаше Господь
далъ ему па глаголаніе велнчь-
ствій своихъ безъ снопы.
(Глава 20, стр. 88,зі, рѣчь
Германа къ царю Льву:) (Ч че-
ловѣче, безакопіа іѵсташіся
хоулы сея, да ти не раздру-
шить силы, ліестоко біѵ ти есть
противу рожну ступати. не біѵ
въступи па іѵстенъ нози си
іѵкровави. вълны біѵ камеіш
не разсыплютъ, но сами ся в
пѣны разсыплютъ, нѣсть пи-
чтоже церкви сплпіе. церкви
біѵ и небеси силпіе и крѣнлѣйіли
есть, небо и земля преминетася.
а словеса Божіа не прѣми-
ноуютъ. каіа же словеса, еже
ссгхіх рече Господь, ты есп Петръ,
на сем ь камепи съзижу церковь
мою. и врата адова не оудо-
/а'ѵ )'<іо тц>еАѵѵ> ;
та і'іууа аѵтыѵ і'щхоѵто, оі бі
іл’’ іё.оѵбкаі' лада/1Лі:лоі'ті^ та
лоахтёа аѵтЛѵ алцахта боо-
(іаіоі. лацтуіѵоѵто. каі ІНаѵцот
бё і'і іллод{>біиоѵ еі тдо&ѵ тт
ті) Ѵ/'туа тлт-іѵц ттлЛіЛтоі) щ’о',
лаѵтѵс, паііі-мѵтт^ - - (іаудаіоі:
Ітоехоѵ ёххЛі]біа лобс то
,а і'і аіимуГіааі аѵтоѵд, бх&)бг
тілеіѵ, іі'бд {нріатод ёжаореоо-
рттоѵ боі отб/іагод аѵтоѵ, Сщ
ціаі' /ііічіАі/ѵ і)уо ѵ/іи'оі. хаі
ахоѵоѵтес тіог /ітУл^д ѵтоіѵ аѵгоо
(іла/о/оі’то до^аѵ атаяЁ,ч-
лоі’ттд то> у іАаі'0()(бл(і)
тоіаѵтір' уао хаоі>' і)і' б Кѵую;
до>оі]аа[іЕѴод аѵтф кід то
та цЕуа^ЕІа аѵтоѵ ажоѣѵтсод.
ѴШ. 259: у«р ооі
лобд хЁѵт^а б^Ёа лахті^Еіѵ, оёх
ар^лѵі'еід та хіѵтоа, аЛла тоѵ;
Ш)да$ аі/іаббегд. ілес хаі та
нѵ/шта Т))ѵ летдаѵ оѵ діаЛѵеі,
аЛЛа таѵта тід аудбѵ діаЛѵоттаі.
оѵб&і' ЁххЛ)]біад бѵѵатштЕоог.
аі'ддсоЛБ, Лѵбоѵ тбѵ тЬЛе/соѵ,
і'та /іі) хатаЛѵау аоѵ ті/ѵ дѵѵа-
)аѵ. ці) ыааі'Е лбЛтцоѵ еід оѵуа-
ѵбт. аѵдусолоѵ Ёаѵ лоЛе/луд, і}
ёѵіи))аа^, у ЕмтрЪ/д, ьхкЛі)ОІаѵ
діі ёаѵ лоЛе/ііі^, ѵмт)баі бЕ а/ч'і-
Хаѵоѵ. б Ѳедд уао ёапѵ б лтіі'-
тб>ѵ ^аx,ѵ^бтЕ^>о^ - - і) ёххЛі)ОІа
оѵдаѵоѵ Іох.ѵт>отё.да. 'О оѵуаѵб^
хаі і'і у// паотЛЕобоѵтаі, оі бе
Лбуоі цоѵ оѵ іп'і тіоіЛі)о)0і.
подгонное слав.-гхтское житіе стефаііа < угожскаго. ссіліі
лѣютъ еіі. аще і;І.роусііні с.іо-
веси тому, то и дѣлу вѣроуіі.
не бысть .іи то тако, ыко;і;е
глагола’ішо. како мучители хо-
тѣти съдо.гѣгп церкви, колпко
сковрадъ, ко іико пеіцнпць раз-
ъемы, колпко звѣриныхъ зубъ
пущающе па хрпстіапы, колпко
ісружіа сѵстра па нихъ сдѣ-
ланы. не умол'копш ли. не въ
забытіи ли полюжепи быта. а.
церкви паче солнца свѣтится,
а іоиѣхъ память вся оугасе. а.
си бесмерти.да ли егда бѣмало
вѣрныхъ. то не могота имь
іі'долѣти. пли нынѣ хощеіпп
юдолѣтп. егда весь миръ пспол-
ппся добрыя вѣры, не въводи
рати въ небо, аще бо борешнся
съ человѣкы, то пли сідалѣешн
имь. или атш одолѣютъ тп. съ
церковію же аще борешися. то
іідолѣти еіі не моженіи. по
адолѣетъ ти. ілко ;ке и прежде
тебе бывшимъ.
(Глава ;> 2 въ концѣ, стр. 9 7 ,6,
хвалебное прославленіе Стефа-
на:) Ему же рощи отъ благо-
словеніи Господня земля твоя,
отъ горы небесныя росы, оть
глоубпны кладязныя здола и по
вся часы плодныхъ, и оть
исходъ лоуч'ныхь, отъ верха
источника присно текущь. ты
порази чресла- противу стоящими
борющимся.
лілоі Лбуоі; 2’6 іі 1ІЁ.т(іо^, яаі
Ияі тайгу /юѵ ѵі] лыциі оіяодо-
/іуао) /«оо ті/і' іяя?.)і<ііаѵ, яаі
яб/ли адоо об иогшхёооооіѵ
«ібп/с;. ЕІ аігюТЕІі; Г(;> Ябуп),
ліотеѵе тоід лцауиааі. лбао/
тбцаі’і'ін і'ііІі'Хііваг лгі>іуі.і’і(іі)аі
і-яяАі)віад;явію п'іуаѵи; лб-
ооі жі/иѵоі; і)і]оіюі’ ддоѵѵес;;
л'Ч’і) уяоѵі)іііта: мй о о ЛЕ^^8-
уііѵоѵго. Лои оі зюХеііі'і<шѵгес;
оі-оіучѵтаі яаі дагршѣ'боі'-
тш. лоѵ <57 1/ ЕЯяХцоіа; ѵлео гор
•!рлоѵ Лацли. та іяеіѵіаѵ ііа[}е-
отаі, та таѵѵцд аііаі'ата. еі оте
дЛіуоі уоіі)', обя Еі’іп)']О>)ааі',
бѵе у оіяоѵуЁгі] ѢтЛі/оі?»/ 6Ѵ0Е-
/7иас, лшс гглі/оаі, дѵгаааі;
ра«,г. 267: ’Я.то ы'АоушдКо-
оіоо і/ уі) оос, яаі ало ооап’
обоогой яаі бобооо, яаі ало
а/іѵлооо лцуб)і’ яіігіоОеѵ яаі
яаі)’ аіоаг уеіч'іціатші' уліоѵ
гдолібѵ, яаі ало оѵтбоо /іуѵйѵ
яаі ало яо^иірі/д аеі'ѵатоѵ $оѵ-
і’ыі’ Ёооѵтаі ёлі яе</а?.і]і' ’Ііооцір
яаі яооѵіруг1. - - Пата^оѵ даірѵѵ ССЬХХ
аі'ііеоті/ябгол' (іогіё.
ССЫѴ
ши ді-.іііг. въ ;і;пгіг. < в. і тт.флні і урожіжлго.
Послѣдній отрывокъ и въ самомъ подлинникѣ запмствоваи ь
цѣликомъ изъ (.'вишеннаго Писанія (Второзак., 33, 43).
По утверждая итого прямо, мы нѣсколько разъ, въ виду
представлявшихся наблюденій, склоняли свою рѣчь къ тому, что
вь разбираемомъ памн славяно-русскомъ Житіи нужно видѣть
ис какое-либо переводное съ греческаго, по именно русское про-
изведеніе. Теперь умѣстно воротиться къ высказанной догадкѣ,
такъ какъ мы обладаемъ средствами къ ея повѣркѣ, послѣ ко-
торой опа. либо получить полную степень досговѣрпости, либо
должна, будетъ подвергнуться устраненію. Рѣшительный моментъ
за ключается въ от вѣтѣ па вопросъ, пользовался ли авторъ Житія
греческимъ подлинникомъ Житія Іоанна Златоустаго, пли ;ке
его славянскимъ переводомъ. Греческимъ подлинникомъ, конечно,
могъ одинаково пользоваться какъ грекъ, такъ и образованный
знающій русскій, хотя такихъ всегда бывало не много; по къ
славянскому переводу, безъ сомнѣнія, пикто изъ грековъ не обра-
тился бы... Вотъ какія основанія заставляютъ пасъ утверждать,
что подъ руками нашего списателя былъ готовый, очень распро-
страненный въ употребленіи славяно-русскій переводъ сочиненія
Георгія Александрійскаго.
Во-первыхъ, заимствованіе нѣсколькихъ отмѣченныхъ нами
строкъ, принадлежащихъ собственно писателю V вѣка Созомену.
Ихъ мы не найдемъ въ греческомъ подлинникѣ Житія Іоанна
Златоустаго, который былъ изданъ англичаниномъ Севилемъ по
двумъ рукописямъ (Палатинской и Баварской библіотекъ); но въ
славянскихъ переводныхъ редакціяхъ обыкновенно вставляется
посрединѣ изложенія довольно длинная выписка о Златоустѣ изъ
означеннаго церковнаго писателя, не вполнѣ умѣстная потому,
что въ пей повторяется уже ранѣе и съ большею подробностью
разсказанное самимъ Георгіемъ. Въ Новгородско-Софійскомъ
экземплярѣ Миней Макарія за ноябрь мѣсяцъ, теперь нрипадлс-
ссьххі жаіцемъ С.-Петербургской Духовной Академіи (рукой. № 1319),
выписка изъ Созомена занимаетъ полтора столбца (іп ГоІ.) и на-
чинается словами: «глаголетже о семь веліщѣмь Ішашіѣ и Созо-
моііъ историкъ, рекше повѣстникъ», а. кончается замѣчаніемъ:
«да сице глаголетъ Созоменъ о Ііѵанпѣ, но мы ся пакы возвра-
тимъ на нервную повѣсть архіепископа Гесѵргія александрьскаго»
подгонное гллв.-русское жити: гтефлпл сугожскаго. ссьѵ
(л. 25(і па обор. и 257). Итакъ, ясно, что вставка не была, сдѣ-
лана самимъ Георгіемъ, почему ея и по встрѣчается въ грече-
скихъ рукописяхъ. Что авторъ Житія СтеФапа Сурожскаго
имѣлъ предъ глазами славянскій переводный текстъ, оба. этомъ,
кромѣ того, свидѣтельствуетъ и совершенное тожество Фразео-
логіи въ небольшомъ учиненномъ имъ заимствованіи (изъ подле-
жащихъ страницъ) съ выраженіями славянскаго дополненнаго
Созоменомъ Житія .Златоуста.
Макарьевская Минея о Зла-
тоустѣ:
Слово бо дѣлы добрыя оу тво-
рено вѣры достойно ся творить,
а бездѣлъ добру роугателя и
лестца и своихъ словесъ нуди-
теля гавляеть глаголющаго, аще
л зѣло подпишется уча. а, сему
великомоу моуиао сѵбоё то бя-
ше. хптрѣ оучпти и добра дѣла
имѣти.
Житіе СтеФапа Сурожскаго
(стр. 78,в):
Слово біѵ дѣлы добрыми
оутвореио вѣры достойно тво-
ритъ. а безъ дѣлъ добрыхъ
роугателя и лестьца и своихъ
словесъ коудптеля мвляетъ гла-
голющаго. аще и зѣло иодви-
жптся оуча. а семоу чюдпомоу
моулюу іѵбое та бѣаіпе. еже
хптрѣ оучпти п добра дѣла
имѣти.
Совершенію невозможно, чтобы два переводчика, работавшіе
независимо одинъ отъ другого, сошлись бы до такой степени въ
выборѣ словъ и выраженій, отчасти не совсѣмъ обычныхъ.
Мы пришли бы къ такому же результату, еслибы повторили
сдѣланную разъ операцію сличенія текстовъ по отношенію къ
переводному Житію Іоанна Златоустаго вмѣсто греческаго по-
длинника. Мы не утверждаемъ, что сходство между славянскомъ
переводомъ сочиненія Георгія Александрійскаго и соотвѣтствую-
щими отрывками въ Житіи СтеФапа Сурожскаго всегда имѣетъ ссьххп
видъ тожества буква въ букву, по вѣдь и •Фразеологія греческаго
подлинника не всегда точно выдерживается. ('уществепио важно
то обстоятельство, что, говоря вообще, русскій текстъ /Китія
СтеФапа еще ближе къ славянскому сказанію объ Іоаннѣ Зла-
тоустомъ, чѣмъ къ греческому подлиннику этого послѣдняго, и
что тамъ, гдѣ въ одномъ славянскомъ текстѣ замѣчаются укло-
ССІЛІ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
ненія отъ греческаго оригинала, подобныя же уклоненія повто-
ряются и въ другомъ... Избѣгаемъ новыхъ длинныхъ выписокъ
и ограничиваемся нѣсколькими болѣе характеристичными примѣ-
рами. У Георгія Александрійскаго разсказъ объ избраніи Іоанна
Златоустаго на патріаршій престолъ Константинополя начинается
такъ (рау. 183):
Еѵдёыд пТ’Ѵ алоѵді) т-уі %еі(ютоѵіа<; ёлишолоѵ ёуёѵі.ѵо, хаі
<Шгоі' іЫЛоѵ ёлфусойѵѵюѵ аѵі'бГ(>«%бі’ тіѵес; г<~>ѵ /о/ ^гоѵ/іёѵтѵ,
а/ііріа[іі]іоѵѵгг.д ті)ѵ луоедціаг1).
Въ славянскомъ текстѣ приведенныя слова Георгія Алексан-
дрійскаго, не поддающіяся буквальной передачѣ, переведены нѣ-
сколько свободно, и съ такою же свободою опп переданы и въ
Житіи СтеФана Сурожскаго, при чемъ удержано одно весьма
характеристическое выраженіе (вертяхуся), не совсѣм’Ъ оправды-
ваемое греческимъ подлинникомъ.
Сказаніе Георгія объ Іоаннѣ
Златоустѣ по Макарьевской
Минеѣ за ноябрь (р. С.-Петерб.
Дух. Лкад., л. 258 на обор.):
абіе оубо подвизаніе бысть
іѵ поставленіи патріарховѣ.
овому сего а иному «итого хо-
тяіщо поставити друзии же
вертяхуся. мнози на ся кождо
хотяще взяти санъ гои.
Житіе Стефана Сурожскаго
(стр. 79,з):
абіе же взысканію бывшоу
ю поставленіи архіепископа .
Соурожу, ти іѵвомоу сего по- ’
мипающу. «жому иного хотящу
поставити, друзіи же вертя-
хоуся мнозіи на ся санъ кождо
стяжаще.
ъххиі Рѣчь Германа патріарха о Стефанѣ въ седьмой главѣ Житія
(стр. 81,27) представляетъ буквальное сходство съ рѣчью Исихія
но поводу видѣнія, которое опъ имѣлъ относительно Іоанна, какъ
мы видѣли это изъ сличенія греческаго отрывка съ русскимъ
Житіемъ. Это сходство будетъ, если возможно, еще осязательнѣе
1) И тотчасъ началось стараніе о поставленіи епископа, и между тѣмъ какъ
одинъ выискивалъ одного, а другой другого, сбѣгались нѣкоторые изъ такихъ,
которые по были выискиваемы, споря между собою о санѣ (буквально: о пред-
стоятсльствѣ).
ПОДРОБНОЕ СЛЛВ.-РУССКОЕ ЖИТІЕ СТЕФЛПА СУРОЖСКАГО. ССІ.ѴІІ
и полнѣе, когда вмѣсто греческаго подлинника мы возьмемъ сла-
вянскій его переводъ.
іѵтвѣщавьйсѵхіп рече: тайпы
царьскыа ывлятп пебезблазпа,
есть, но зѣло и бѣду приносить
тайпу же божпю покрывши, ту
же бѣду пмать. року тп и
болышо. нмаже о души вѣчную
мукоу ключается пріатп. зане
нѣст ь подоба крыти сего и т. д.
іі папы рече, тайны царевы
обьііівлятп не безъ блазна есть,
но и зѣлсѵ бѣдоу приноситъ,
тайпы же Божіа покрывше
тоуже бѣду пмать. рокъ тп и
болту пмжс со души, вѣчноую
муку ключается пріатп. зане
нѣсть подоба крыти сего и т. д.
Если мы сравнимъ оба славянскіе текста съ вышеприведен-
нымъ греческимъ подлинникомъ, то замѣтимъ, что въ обоихъ
оставлены безъ перевода начальныя слова греческаго текста,
которыя гласятъ: тайпу цареву скрывать хорошо, а объявлять
не безопасно...
Повторимъ еще одну выписку, относящуюся къ 14-й главѣ
Житія СтеФапа, для сличенія съ славянскимъ переводомъ ска-
занія Георгія Александрійскаго.
Житіе СтеФапа (стр. 84,зі):
ІІача бесѣдовати к‘ народу
повѣстьми мпогамп. тп в'сіі чю-
дяхуся ізже сотъ Бога ему дана
есть мудрость, тп тако ямъ раз-
дрѣшаше еже въ божествепѣмъ
писаніи бѣдно разумѣти...
Сказаніе о Златоустѣ (л. 272
па обор.):
Пачя бесѣдовати к народу
повѣстьми мпогамп. ти вся чу-
жахуся. ыже отъ Бога емоу
дала мудрость тп тако имъраз-
дрѣшаше. еже въ божестве-
пемь писаніи бѣдно бяше и
нокровио.
Къ этимъ словамъ, заимствованнымъ изъ уже разъ приве-
деннаго выше отрывка, въ Житіи прибавлено еще нѣсколько
строкъ для характеристики Стефановой проповѣди, по эти строки ссьххіѵ
взяты уже совсѣмъ изъ другого мѣста. За такими мелкими
заимствованіями, когда нашъ авторъ выписываетъ не подъ рядъ,
а выхватываетъ отдѣльныя предложенія изъ разныхъ мѣстъ,
трудно намъ угоняться. .Видно, что онъ весьма основательно изу-
XVII
соьѵш
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. (.ТЕФЛПЛ СУРОЖСКАГО.
чп.ть свой образецъ, могъ иное цптовать изъ него па память,
хотя въ большинствѣ случаевъ очевидны слѣды прямого списы-
ванія съ лежащей предъ глазами книги. Слѣдующія ниже строки
любопытны опять ігь томъ отношеніи, что, съ одной стороны,
настоящій ихъ смыслъ можетъ быть понять только изъ грече-
скаго подлинника, а съ другой — что оригиналомъ для нихъ по-
служилъ все-таки не греческій текстъ, а переводъ онаго па сла-
вяно-русскій языкъ.
Объ Іоаннѣ Златоустѣ говорится у Георгія Александрійскаго
(8аѵі1е, VIII, 191): 'ѣштбд Г/ѵ ті]ѵ діа /.іаядшѵ ё^еѵааіѵ хата-
хХеіиѵ ЕІд (ідахЕід пѵад лбуоод хаі цадіоѵд оѵЛЛарйѵ хаі тцѵ ді’
дЛіусоі' еід /м/ход ёзгЕхтеіѵеіѵ (онъ былъ способенъ, онъ умѣлъ —
заключить длинное изслѣдованіе и выразить его въ нѣсколькихъ
краткихъ и доступныхъ словахъ, а короткое — растянуть въ
длину).
Вотъ какъ это передается въ двухъ славяно-русскихъ тек-
стахъ.
Сказаніе о Златоустѣ (л. 261
на обор.):
Зѣло же мощеігь бяіпе еже
бо ся на долзѣ пытаетъ то
краткія словесы вмалѣ сказаніе
и еже вмалѣ, то продолжптіе
(зіс — продолжити іс?) велми и
оукрасити.
Житіе СтеФапа (стр. 84,зз):
За. вся бю и еже па долзѣ
кто что пыташе. краткими сло-
весы вмалѣ сказаше имъ. еже
вмалѣ то продолжи житіе и
велми украсить, пп дважды,
едино слово
Эти сопоставленія, кажется, будутъ достаточны для того, ?
чтобы передать и другимъ убѣжденіе, вынесенное пами изъ;,
сравнительнаго изученія текстовъ, что авторъ Житія Сте<і>ана \
ссьххѵ Сурожскаго при пользованіи твореніемъ Георгія Александріи- і
скаго о св. Іоаннѣ Златоустѣ имѣлъ подъ рукою славянскій пе-
реводъ этого сказанія, и что, слѣдовательно, Житіе въ такомъ ;
видѣ, какъ мы его читаемъ, было составлено русскимъ человѣ- \
ТСомъ и не есть прямой переводъ съ греческаго.
1) Послѣдняя Фраза, вѣроятно- соотвѣтствуетъ нѣсколько выше стоящему
восклицанію: ті бъі ѵѵѵ Лсуьсг;
ПОДРОБНОЕ СЛАВ.-РУССКОЕ ЖИТІЕ СТЕФАНА СУРОЖСКАГО. ССЫХ
Только теперь получить надлежащую цѣну и еще одно сопо-
ставленіе, которое мы можемъ сдѣлать. Оно относится къ моли-
твенному обращенію, которымъ (стр. 79,іи) заключается Житіе.
Это молитвенное заключеніе находится, правда, не во всѣхъ
спискахъ Житія, по оно читается въ лучшемъ, Академическомъ
спискѣ (Московской Духовной Академіи), а также и въ той ре-
дакціи Житія, которая повторена въ Макарьевской Миней за
декабрь мѣсяцъ, судя по описанію ея. ]>ъ самомъ Академическомъ
спискѣ подразумеваемая заключительная пате тическая часть при-
писана послѣ, па новой страницѣ и другою рукою, по отсюда не
слѣдуетъ, что это есть сочиненіе приписчика, а напротивъ, развѣ
только то, что въ его время были въ обращеніи двоякаго рода
экземпляры Житія Стефана Сурожскаго — съ заключительною
молитвою и безъ нея. Когда было замѣчено, что копія, перепи-
санная для обладателей сборника однимъ писцомъ, не имѣетъ та-
кого конца, какой есть въ иныхъ подлинникахъ, то и признано
было нужнымъ сдѣлать приписку, которую пришлось исполнить
уже новому лицу. По характеру своему прибавка должна при-
надлежать первоначальному автору, по крайней мѣрѣ выдаетъ
себя за такую. Удивительно то, что опа, какъ двѣ капли воды,
похожа на заключительное обращеніе къ святому въ Кппріано-
вомъ Житіи Петра митрополита:
Се тебѣ сот пасъ слово но-
хвално, елико по силѣ нашей
грубо(стп). ю изрядный въ свя-
тителяхъ. о шіхже попеклъ есн,
шю беструденъ апостолъ, и іѵ
стадѣ поручепом ти словесных
ювцахъ Христовыхъ. ихже
своею кровію искупи, конеч-
нымъ милосердіемъ и благостію,
и ты убіѵ сице вѣроу съблюде
по великому апостолу и теченіе
съвръши іаснѣпше наслаждае-
шися певечерняго тропчпяго
свѣта, ыко небесная мудрост-
Се тебѣ сотъ насъ слово по-
хвално, елико по силѣ пашей
грубости, изрядный во святпте-
лехъ. ю шіхже ся попеклъ шко
безтроудепъ апостолъ о стадѣ
порученномъ ти, словесныхъ
овцахъ Христовыхъ, ихже своею
кровію пскоупп. и ты оубо сице ссьххп
вѣроу соблюдя.
хѵп
ССІ.У.
введеніе въ ллітіг < в. стывлнл < уроіксклго.
вовавъ, възлстѣ б. щгоу прав-
ленъ.
пасъ же мо.пімгя пазнраи и
управляй свыше, вѣся бю ко-
лику тяжесть платъ житіе се.
втомбю и ты нѣкогда, трудился
еси. по убсѵ понеже тебе нред-
ітателя Гусіпскаа. земля стяжа,
славный .ко градъ Москва,
честныя твоя мощи мко;ке нѣ-
кое съкровнще честно съблю-
даетъ. и ыкоже тебѣ жпвусоу-
щоу. па. всякій день, православ-
іи» и свѣтлы наши князи съ
теплою вѣрою покланяются и
благословеніе пріемлютъ съ
всѣми православными; въздало-
іпіе хвалу жпвопачалыіѣй троп-
ки. ею же всѣмъ намъ по лучити
о самомъ Христѣ господи на-
шемъ. ему же подобаетъ слава.
II т. д.
п насъ молпм' тя вазпрай и
оунравляп свыше, вѣсп бо ко-
лику тя.кость платъ житіе се.
в томъ бо и гы нѣкогда, троу-
дился оси. но оубо понеже тебѣ
предстателя І’оусъка.я земля
стажа., славный аа> градъ Су-
рожъ честныя твоя мощи, І.1КО-
же нѣкое сокровище честно со-
блюдаетъ и ыкоже тебѣ живу
на всякъ девъііравославнілхрп-
стіаньстіп народи, с теплою вѣ-
рою покланяются, и благослове-
ніе пріемлютъ, вси иже различ-
ными недуги іѵдер.шімн въекоре
исцѣленіе пріемлютъ.
Такимъ образомъ временемъ дѣятельности митрополита Ки-
пріана, умершаго въ 1406 году, приблизительно опредѣляется и
гремя, когда появился па, свѣтъ нашъ памятникъ: очевидно, не
ранѣе первой половины XV вѣка. Съ этимъ сходятся другія дан-
ныя, касающіяся литературной исторіи Житія Стея-апа, Сурож-
екаго. Извѣстно, что глухая ссылка па него встрѣчается въ
жизнеописаніи русскаго угодника, преподобнаго Димитрія При-
зу цкаго (у 1391 г.), составленномъ въ началѣ второй половины
XV столѣтія, пятымъ преемникомъ въ управленіи основанной
•хъххѵп имъ обители. Авторъ изслѣдованія о Древне-русскихъ Житіяхъ
святыхъ, въ связи съ указаніемъ па это отношеніе между двумя
Линіями, сдѣлалъ такое замѣчаніе, которое показываетъ, что
въ массѣ, разсмотрѣнныхъ цмъ рукописей онъ не встрѣтилъ ни
ІЮДГОГ.ПОЕ СЛЛВ.-РУССКОЕ ЖИТІЕ СТЕФАПА СУРОЖСКАГО.
ССЬХІ
одной, которяя обличила бы сущеепитаніе Сурожскаго Житія
ранѣе сейчасъ означеннаго періода, то есть, второй половины
XV вѣка1). Очевидно, что списатель Житія не зналъ о взятіи и
разореніи Сурожа Турками, что произошло, какъ намъ извѣстно,
въ 1475 году. Оігь предполагаетъ вь своемъ заключительномъ
молитвенномъ воззваніи къ святому, что мощи его находятся въ
славномъ градѣ Сурожѣ и все еще привлекаютъ къ себѣ покло-
неніе православныхъ христіанъ. Между тѣмъ храмъ святой Со-
фіи, гдѣ почивали останки св. СтеФапа, былъ уже разоренъ Та-
тарами въ 1327 году, какъ обт. згом ь сказано въ нашемъ обзорѣ
исторіи города. Сугден; если мощи могли быть тогда, спасены и
перенесены въ какую-ллбо другую церковь, то послѣ турецкой
катастрофы п до новѣйшихъ временъ о лихъ во всякомъ случаѣ
пѣтъ ни малѣйшаго слѣда и никакого слуха. Правда, что о ппхъ
поется въ канонахъ п тропаряхъ церковной службы Степану
даже н до настоящаго времени, по зги каноны и обѣ службы
были составлены гораздо ранѣе русскаго Житія, когда Сурожъ
находился подъ верховною властью православныхъ царей и только
еще страшился враждебныхъ замысловъ Агарянъ пли Измапль-
тянь. Сочиненные первоначально по-гречески н. конечно, извѣст-
ные Русскимъ, посѣщавшимъ Сурожъ, оші стали входить въ мо-
сковскія богослужебныя книги тоже пе рано и, кажется, уже
послѣ того, какъ Житіе СтеФапа распространилось. Въ Бѣло- ссъххѵш
зерской служебной Минеѣ .за. декабрь, писанной въ 1512 году
(въ библіотекѣ Петербургской Духовной Академіи, № 539 = 382),
подъ 15-мъ числомъ (л. 121) означеннаго мѣсяца отмѣчена па-
мять иже во святыхъ отца, нашего Стеч-апа архіепископа Су-
рожска.го, но службы ему первоначально пе было помѣщено, а.
1) В. О. К.чючсвскііі, Древне-русскія Житіи святыхъ, стр. 188—189. Вь
ряду посмертныхъ чудеся,, описанныхъ въ біографіи Димитрія, встрѣчается
разсказъ о разореніи Вологды Вятчанами во время княжеской усобицы и о на-
паденіи Дмитрія Шемякп на этотъ городъ, что по лѣтописи произошло въ
1450 году. «Изъ этихъ извѣстій», пишетъ г. Ключевскій, — «можно заключить,
что Макарій (авторъ біографіи Димитрія) писалъ въ началѣ второй половины
XV вѣка... По поводу чуда съ однимъ изъ Влтчань приведенъ разсказъ изъ
/Китія Стефана Сурожскаго, которое стало распрострапяться пъ нашей пись-
менности, повидимому, около половины XV вѣка». Отрывокъ изъ /Китія пре-
подобнаго Димитрія будетъ приведенъ ниже.
ссъхіі
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖІПЛ. СВ. СТЕФАНА < УГОЖСКАГ0.
сдѣлана ссылка, что нужно искать ее въ копцѣ «отъ доски»;
дѣйствительно талъ (на листѣ :>(>!) находится канонъ святому
(Христосъ рождается). Софійская служебная Минея 1515 года
(тамъ же, .V: 21 9) представляетъ слѣдующее явленіе: упоминанія
въ текстѣ о СтеФанѣ Сурожскомъ и службы ему нѣтъ1); но въ
самомъ началѣ 15-го дня, послѣ перечисленія святыхъ этого дня
іЕлевоерія, Павла), сдѣлана выноска, писанная подъ низомъ ско-
рописью XVI или XVII вѣка: «ищи новому чудотворцу вь
оевральскоіі минеѣ СтеФану архіепископу Сурожскому». Бѣло-
зерскіе святцы XV вѣка (Л‘і 740 = 483) имѣютъ подъ соотвѣт-
ствующимъ днемъ тропарь св. СтеФану Сурожскому. Ссылка въ
Степенной книгѣ показываетъ, что въ первый періодъ царство-
ванія Іоанна Грознаго Житіе Стетана Сурожскаго было уже
хороню извѣстно и разсматривалось какъ важный историческій
документъ, свидѣтельствующій о славѣ русскаго имени еще до
призванія Варяговъ. Въ Степенной книгѣ имѣются въ виду соб-
ственно посмертныя чудеса Сте*і«ана, но въ посланіи царя Іоанна
Васильевича, къ Максиму Греку о ереси Матоея Г>апікііііа архі-
ешіскоіть СтеФаиъ Су роженій упоминается въ числѣ, защитниковъ
икоиопочптаііія, что уже намекаетъ па. знакомство сь его Жи-
тіемъ1 2).
Сдѣлаемъ еще одно замѣчаніе. Гели позволительно гадать о
ссьххіх томъ, кто могъ вывести изъ Сурожа. Житіе св. Стея-апа и со-
дѣйствовать его популяризаціи посредствомъ перевода на русскій
языкъ, то слѣдуетъ вспомнить о родоначальникѣ Головиныхъ,
носившемъ имя Стеч-ана, (см. выше, стр. ССИ): опъ выѣхалъ изъ
Брыма (изъ Сурожа п Каты) въ самомъ началѣ XV столѣтія:
въ его семьѣ и родѣ доляіепъ быль сохраняться особый инте-
ресъ къ памяти святителя; къ тому же родъ выѣзжаго сурожца
1) Ср. архим. Сергіи Полный мѣсяцесловъ Востока, 1Г, 384 и 507 2-го изд.
Показанія ого, впрочемъ, не всегда. отчетливы и правильны. Вь данномъ случаѣ
они были Провѣрены для пасъ студентомъ С.-Петербургской духовной академіи
И. «I». Чурил<)і«!квм ь. которому и приносимъ нашу благо дари остъ.
2) Акты историческіе, т. I, стр. 208: «Тако же и иконному пъобряжепііо
яіиіиі.ия исп<»вЕдиии.ы, Германъ, ТарасІй, ПикиФОръ, матріархи ІІ,аряградаг
ѲгоФіідаггі. Піікомидійскій, прхіепнек лігь (’тсфяігь Су рожскіи. ( тсфянъ
Ипеіііі — и инін мнози, яко же мѣси самъ миожае насъ».
ПОДГОННОЕ СЛЛН.-РУССКОЕ ІІ.ІІ І ІІ < ТЕ'ЬЛІІЛ СМ'ОЖСКЛГО.
ссьхіп
быль, повидимому, способный: попадаются въ немъ путешествен-
никъ въ Іерусалимъ, убитый на. дорогѣ Татарами, два. казначея,
одинъ изъ членовъ рода носитъ прозваніе Премудраго’).
VII.
Составъ первоначальнаго Житія и чудеса.
Кань произведеніе русскаго кппжшіка XV столѣтія, скомпи-
лированное съ назидательною цѣлью изъ разныхъ источниковъ и
ирлиаровлешіос къ тогдашнимъ литера.турнымъ вкусамъ, Житіе
СтеФапа Сурожскаго имѣетъ весьма малую историческую цѣн-
ность. Наше предыдущее изслѣдованіе, послужившее къ разъ-
ясненію его происхожденія, было бы даже излишне тщательнымъ
и подробнымъ, еслибы мы по .могли сослаться, съ одной стороны,
па литературныя интересъ памятника, оказывающагося очень
любопытнымъ именно по пріемами, употребленнымъ для его со-
зданія, а. съ другой — на. тѣсную и неразрывную связь Житія
съ посмертными чудесами, въ которыхъ встрѣчается столь важ-
ное и въ то же время столь загадочное у поминаніе о нападеніи
русскаго шшзя па. Сурозкъ. Теперь намъ слѣдуетъ ближе іюзпа-
іюмлтъся сь самыми чудесами и далѣе — рѣшить вопросъ о томъ,
слѣдуетъ ли п згу часть считать такимъ же позднимъ, произволь-
нымъ и недостовѣрнымъ нропзвсдепіем'ь русскаго сказателя,
какъ, напримѣръ, повѣствованіе о столкновеніи СтеФапа. сь
Львомъ Исавромъ и подробности о пріемахъ и успѣхахъ его
проповѣднической дѣятельности въ Сурожѣ; или же, напротивъ, ссьххх
сказаніе о чудесахъ слѣдуетъ поставить въ связь съ тѣми сла-
быми слѣдами первоначальной н древней основы, какіе мы все-
таки могли уловит ь н должны были признат ь въ составѣ русскаго
Житія? Припомнимъ, какіе ото были слѣды, п какой геЖІіінпі
вставился послѣ анализа, обличившаго цѣлый рядъ заимствова-
ній изъ постороннихъ источниковъ.
1) Пользуемся соображеніями, которыя указаны ламъ профессоромъ М. II.
Соколовымъ при сообщеніи выписки изъ рукописной родословной, паніісяпчоіі
между 1682—1696 годами и представляющей значительныя отличія оть напе-
чатанной в" «Временникѣ».
ССЬХІѴ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУІ’ОЖСКЛГО.
Въ самомъ началѣ славяно-русскаго Житія названы отече-
ство п родина свята,го. Такъ какъ подобное же указаніе нахо-
дится и въ греческой записи, сдѣланной въ Халшшскомь сиііа-
ксаріѣ полуграмотнымъ грекомъ изъ Сурожа, XIV пли XV сто-
лѣтія,— очевидно, на намять н на, основаніи ранѣе существовав-
шаго, болѣе обработаннаго жизнеописаніи,—то слѣдуетъ при-
звать, что и въ русскомъ Житіи собственныя имена.— Каппа-
докія и Морпсавъ (Морнвасъ = греч. въ родпт. Моді/Заооѵ) —
восходить і;ъ болѣе древнему источнику, вѣроятно, къ тому же,
какой читалъ п грекъ. Затѣмъ въ предполагаемомъ древнемъ
Житіи шла рѣчь о воспитаніи и успѣхахъ Стефана въ паукахъ,
что подало поводъ сурожашшу вспомнить объ ученыхъ Лошіахъ,
хотя мы не думаемъ, чтобы эго имя стояло въ первоначальномъ
Житіи. Если употребленное при атомъ выраженіе нѣсколько на-
поминаетъ жизнеописаніе Іоанна Златоустаго, составленное Геор-
гіемъ Александрійскимъ, то такое частное явленіе слѣдуетъ счи-
тать простою случайностью; во всякомъ случаѣ, русскій списа-
тель воспользовался сочиненіемъ Георгія не въ этомъ мѣстѣ и
вполнѣ, самостоятельно, такъ какъ и текстъ у вет о былъ подъ
руками по греческій, а славянскій. Въ древнѣйшемъ первоначаль-
номъ источникѣ сообщались краткія біографическія свѣдѣнія о
дальнѣйшемъ жизненномъ поприщѣ святаго — о прибытіи его въ
Царьградъ при Ѳеодосій Лдрамитинѣ, о пятнадцати годахъ, про-
веденныхъ въ столпцѣ, о постриженіи въ монашество, о тридца-
тплѣтпеіі пустынной жизни — и вѣроятно, только вскользь и
кратко вспоминались общія судьбы церкви за это время, а за-
тѣмъ болѣе подробно говорилось о гоненіи Копстантшіа. Гіопро-
ішма, о столкновеніи его со Стеч-апомь, объ обличеніи гиоетез-
СИдххі наго царя, о мученіяхъ и ссылкѣ святаго въ Сурожъ. Что біо-
графическія численныя показанія объ эпохахъ возраста святаго
не придуманы русскимъ авторомъ, это мы должны были заклю-
чить изъ полнаго ихъ противорѣчія съ общими. ходомъ повѣство-
ванія, съ подробностями, заимствованными изъ постороннихъ
источниковъ, а сь другой стороны — изъ полнаго ихъ соотвѣт-
ствія съ дѣйствительнымъ историческимъ ходомъ вещей, съ ука-
заніями на 767 годи,, какъ годъ наибольшаго разгара иконобор-
ческаго гоненія и время удаленія Стефана въ Крымъ. Нужно
СОСТАВЬ ШЗЧ’.ОПАЧЛ.1ЫІ \ГО '.КИТІЯ И ЧУДЕСА.
ССЕХѴ
полагать, что уже въ первоисточникѣ упоминалось имя Ирины,
дочери хазарскаго царя и супруги царя Константина Коііроішма,
та.кт> какъ указаніе на. нее находится какъ въ русскомъ, такъ и
въ греческомъ сказаніи. Къ сожалѣнію, оно въ обоихъ случаяхъ
либо неточно, либо неясно, п едва, лн вь первоначальномъ источ-
никѣ это имя могло стоять вь той связи, въ какой читается те-
перь въ обоихъ сказаніяхъ. Въ 767 году, когда по болѣе досто-
вѣриымь источникамъ (Иппологій Василія), Стсфшіъ Сурожскій
подвергся преслѣдованію, Ирипы Хазарской уже не было вь лпі-
ных'Ь, такъ какъ вслѣдъ за. исторіею ('тсФана Новаго, постра-
давшаго незадолго передъ тѣмъ, у Оео<і>апа, въ его хроникѣ, го-
ворится о третьей женѣ Константина Копрошіма, Евдокіи:
1-го апрѣля 769 года опъ провозгласила, цесарями двухъ сыно-
вей Евдокіи, а. третьему младшему далъ титул ъ побилпссима *).
Ирипа была первою женою Копрошіма, п этотъ бракъ былъ
устроеп’ь еще отцомъ его, императоромъ Львомъ. Вь предупре-
жденіе всякихъ возраженій мы должны прибавить, что заступни-
чество Ирины за СтеФана едва ли правдоподобію и въ топ связи,
въ какой оно поставлено (сь именемъ Вендоры) въ русскомъ Жи-
тіи— вскорѣ послѣ смерти Льва Исавра, потому что Констан-
тину почти тотчасъ послѣ вступленія па престолъ пришлось вести
упорную борьбу съ другимъ претендентомъ па власть, зятемъ его
по сестрѣ Артаваздомъ; самый Коистаіптшоііоль по 2-е ноября
743 года находился вь рукахъ Артавазда, который здѣсь и былъ
едішствепным'ь распорядителемъ: опъ, дѣйствительно, былъ па, ссьхххи
сторонѣ іікоиопочпга гелей. Въ русской редакціи Житія Стефана
предполагается, что въ это же время родился у Ирипы сынъ,
котораго опъ и крестилъ. По па самомъ дѣлѣ старшій сыпь
Константина Копрошіма отъ Ирины явился па свѣтъ, какъ это
отмѣчено въ хроникѣ, только въ 750 году1 2). Тѣмъ не менѣе
мы думаемъ, что именно въ этой связи всего скорѣе въ древ-
ней и наиболѣе подлинной исторіи Стефана могло быть упо-
мянуто имя Ирипы Хазарской: обычай избирать воспріемниковъ
или даже и крестителей царскихъ дѣтей въ средѣ наиболѣе про-
1) Тііеорііаи., р. 443 яц. <1е Вшях
2) Ткеорііап., р. 445. <С’р. Фр. 1’гетбсрг.і ш. Впз. Врем.. XIV.
ССЬХѴІ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАВЛ СУРОЖСКАГО.
славившихся богоугодною жизнью лицъ существовалъ въ Ви-
зантіи, и очень возможно, что Ирина, не раздѣлявшая иконобор-
ческихъ воззрѣніи своего мужа, пока, еще н не высказавшихся
съ волною рѣзкостью, обратила свое вниманіе па пустышшка и
подвижника Сте<і>ана. Наконецъ, въ первоначальномъ источникѣ
шла рѣчь о посвященіи СтеФапа въ епископы п дѣятельности
его, СтеФапа, въ Сурожѣ послѣ ссылки, которая, конечно, была
отнесена, какъ въ Мппологіѣ, къ царствованію Константина Ко-
пропима: краткая замѣтка въ концѣ русскаго Житія, что Сте-
фанъ послѣ предполагаемаго возвращенія въ Сурожъ «пасяшо
ученіемъ стадо свое», слова въ Васпліевомъ Мппологіѣ (по сла-
вянской редакціи), что онъ добрѣ упасъ свое стадо, выраженія
одной изъ приписокъ въ сннаксаріѣ, которыя были приведены
выше (см. выше, стр. ССХ), что онъ просвѣтилъ Сугдей-
певъ, — все это довольно общія выраженія, во они передаютъ
мысль, которая, безъ сомнѣнія, была высказана въ подлинной
древнѣйшей біографіи исповѣдника... Вотъ соображенія, па осно-
ваніи которыхъ можно было бы сдѣлать попытку возстановленія
той редакціи сказанія о Стефанѣ Сурожскомъ, какая существо-
вала въ X или даже IX вѣкѣ и послужила при составленіи
статьи въ Мппологіѣ Василія. Мы представляемъ себѣ эту
первоначальную редакцію въ «нормѣ весьма, краткой, по аналогіи
съ Житіемъ другаго крымскаго святаго, Іоанна Готскаго, ко-
(хьхххтп торое было написано еще въ періодъ иконоборства: это Житіе
состоитъ всего изъ десяти главъ, включая разсказъ о чудесахъ, ’
которыхъ Іоаннъ былъ виновникомъ при своей жизни; все оно
умѣстится па четырехъ страницахъ этой самой печати.
Что касается чудесъ, то гЬ два, которыя совершились—
одно до кончины исповѣдника, а другое при его кончинѣ, и со-«
держаніе которыхъ изложено выше, несомнѣнно входили въ соа
ставъ первоначальнаго сказанія. Клирикт, Филаретъ, виновникъ
чуда надъ сосудомъ съ водою, вынужденный согласиться па свое
посвященіе въ пресвитеры, а потомъ назначенный Стефаномъ въ
преемники себѣ, есть, повидимому, лицо историческое, то есть,"’
существовавшее въ дѣйствительности. Слѣдуетъ припомнить
архіерея Филарета, упомянутаго въ посланіи Ѳеодора Сту-
дита (ф 826) къ архимандриту сосѣдней съ Сурожемъ Готоіи:'
СОСТАВЪ III ІЧ'ОНЛЧЛ.ІЫІАГО ЖИТІЯ И ЧУДЕСА.
ССЪХѴІІ
дѣло шло именно о раздорахъ между двумя сосѣдями и о прими-
ренія ихъ при посредствѣ Оеодора, находившагося въ сношеніяхъ
съ вѣрными православію церквами Тавриды1). Итакъ, хотя архі-
епископъ Филаретъ и не названъ въ посланіи Студита сурож-
скимъ, мы все-таки должны его считать такимъ вслѣдствіе со-
сѣдства съ Готіею, а если еще принять въ разсчетъ хронологію,
то окажется необходимымъ его отожествленіе съ Филаретомъ
Сурожскаго Житія. Разсказу объ исцѣленіи слѣпого сурожанина
Ефрема при погребеніи СтеФапа предшествуетъ въ нашей ре-
дакціи представляющаяся мало мотивированною замѣтка объ
отношеніяхъ исповѣдника при его жизни къ князю Юрію Тар-
хану. «Въ то же бѣ время князь Юрій Тарханъ и любя его
святый, по закопу Божію правяше власть свою всегда при-
ходя къ святому Стефану нослоушаше его, како веляше ему тако
творяше. святый же велми оучаше его на путь снасенын». Здѣсь
обращаетъ па себя вниманіе знаменательное выраженіе тар-
ханъ; въ немъ заключается явный намекъ па подчиненіе Сурожа
хазарской власти, то есть, на такой историческій Фактъ, который
мы должны предполагать на основаніи другихъ достоверныхъ ссъхххіѵ
источниковъ, а между тѣмъ по обратившій па себя вниманія со
стороны русскаго сказателя. Слово тарханъ, общее всѣмъ тюрк-
скимъ языкамъ1 2), и донынѣ весьма употребительное у казанскихъ
Татаръ и у Чувашей, означаетъ первоначально собирателя
войска, военнаго вождя (= герцога), а затѣмъ вообще свобод-
наго и благороднаго человѣка, изъятаго отъ податной повин-
ности (ср. тарханныя грамоты). Что это выраженіе было упо-
требительно у Болгаръ и Аваровъ, мы хорошо знаемъ3). Но мы
1) Крівіоі. ТЬеоіІ. КІчД. ІіІ>., II, № 164 (1’аі.г. рт., 99,1520): Оу /Ноіѵ і'ігауха-
ьтсогеіЛиі умі г<і патуі мп' </>іЛпрьт<р, йун хш .трошЮйы і) і)
яа(і(глЬ)оід імѵ талеіѵйі’, оѵѵдёоѵла та пі><)С сіуі'іічц’.
2) Золотницкій, Чувашско-русскій словарь, стр. 272; ѴашЬегу, Вег
Цгврпіпв <Іег Маеупгеп, Ъеіра’в, 1882, стр. 67; Топіазсііек, Ьіе Соіев іп Таи-
гіеп, стр. 20.
Ч) У Аваровъ— въ стихотвореніи па аварскую побѣду короля Пішина,
сына Карла Великаго, въ 796 году (Гоеіае Іаііні аеѵі Сатоііпі. геееііз. Пйшаііег,
I, р. 117): Аіиііеііа Сясалив гех пімііцпе реНеп-Иив || Гхоііпи» азсевііепв віи-
Іаш сиш Тагсал ргітаіііша || Пе§ет ѵепіі; аііогаге. У Волгарь, Сопдіапі. Рог-
рѣуго$. 1>е сетіпіовіія 1, 681,15 Вовп. — извѣстныя Формулы: л(5ц- і'хаі’Оі» 6
Кіичіргі хнгоі,' х«і <> Лоі'Ліаі; г гірхгі гоі.'.
ссъхѵш ішідаш; въ жптіі; св. (тефапл сугожскаго.
встрѣчаемъ его также у Менандра въ исторіи византійскаго по-
сольства къ Тюркамъ, >кнвуіцнмъ въ глубинѣ Азіи; Зпмарха.
римско-византійскаго посла, па возвратномъ пути сопровождалъ
во главѣ отвѣтнаго посольства человѣкъ, по имени Тагманъ, а
ио своему сапу тарха нъ1). Поенные вожди Хазарскихъ кага-
новъ, современныхъ Льву Исаврійскому, тоже носятъ прозваніе
тархановъ. По разсказу Ге во идя. армянскаго писателя VIII вѣка,
одинъ разъ хаганъ медлилъ вступать въ битву, потому что ждать
Алпъ-'Гархапа, котораго онъ призвалъ къ себѣ на помощь.
Въ другой разъ хаганъ собралъ сильное войско и поручилъ его
полководцу своему Ражу-Тархану1 2). О тарханахъ хазарскихъ
прямо говорить Пбпъ-Хордадъ-бегъ3). Если въ нашемъ па-
мятникѣ хазарскія намѣстникъ или правитель въ Крыму носить
христіанское имя, то и въ этомъ пТ.гь ничего удивительнаго при
ссшхѵ извѣстныхъ вѣроиспов ѣдныхъ отношеніяхъ въ хазарской дер-
жавѣ: мы уже указывали падипсь раба, Божія Та.мгапа (то же
имя, что и у Менандра), относимую къ IX вѣку и свидѣтель-
ствующую о принадлежности одного хазарскаго вельможи къ
христіанской церкви4). Припомнимъ, что и послѣдній хазарскій
повелитель, взятый въ плѣнъ соединенными войсками двухъ
союзниковъ императора Василія и великаго князя русскаго Вла-
димира въ 1016 году, носилъ имя Георгія5 6). Если мы предполо-
жимъ, что хазарскій тархапъ, современникъ Стожа на, имѣлъ
свою резиденцію не въ самомъ Сурожѣ, а въ Босфорѣ или
Керчи, центрѣ, хазарскаго преобладанія въ странахъ Азовско-
Таврическпхъ, то представится возможность отожествленія его
съ тѣмъ Георгіемъ, который названъ въ надписи при церкви
Іоанна Предтечи въ Керчи отъ 752 года.'1). Любопытно, что и
1) Меиашігі І-’гаціп. 20 (Ъіініоіі’, Ніві. щ. шіи., ѵоі. II, р. 53,23): Гр1 М
і:тіу.Л>іпі; і<;і /и г' Гхи !'<>>’ этрыі/П пгр 'Га'і/к'і Л'ііііч/кі 6! Тао'/аг.
2) Исторія хіілк'поіп. Вардаііога Гсвоііда. Псрсіюдт. гт, армянскаго (К. II-
Иатканови), С.-ИЦ, 1862, стр. 28. 92.
3) Въ изданіи Зо-Сіосіс (ВіЫ. §'еощ. агаЬіс., VI), р. 125: ТагкЬан, гоі (Ію
Кііагагс», ср. р. 29, гдѣ указывается, что и другіе тюркскіе властители низшаго
ранга носили этоті. титулъ.
4) Пи-’ ш.ннс (стр. ГЪХП), гдѣ приведены и прямыя указанія на христіан-
ское исповѣданіе хазарскаго тоиарха вь Керчи.
5) Сейгеп. I], 464 Вопа.: УУырр/ос и>0 Т^оѵ/.оѵ.
6) ’Еіч'ішХ исисхос р Ооі'/.іЦ?) гы.’ і)ё иир'і'іхо,- по,’ 7(си_»’,ѵог и т. д.:
СОСТАВЪ ІІЫЧІОНАЧА.ІЫІАГО ЖИТІЯ )) ЧУДЕСА.
ССЪХІХ
въ сі;;і;і;іиііі Ііішччіііія о хожденіяхъ его но слѣдамъ шюстола
Андрея, памятникѣ, тоже принадлежащемъ иконоборческому пе-
ріоду, по славянской переводной редакціи говорится о присутствіи
въ Керчи Ико.іппіадія епископа и Георгія намѣстника, которые
разсказали нутешестиепипкалі. о многихъ чудесахъ Андрея.
Впрочемъ, греческій подлинникъ къ зтпмъ словамъ, обыкновенно
считаемымъ за пршіадлелшость одной славянской редакціи, даетъ
Георгію не свѣтскій, а скорѣе духовный титулъ* 1). Такъ или
ішаче, упоминаніе въ славянскомъ Житіи (ѣсФаиа Сурожскаго ссьхххп
иіичпі тархана, есть черта исторической достовѣрлости, какой не
могъ изобрѣсти отъ себя пвторъ его, а непремѣнно заимствовалъ
изъ болѣе древняго источника, то есть, изъ того сказанія, какое
существовало ранѣе составленія Васнліевыхъ Миней-—посред-
ственно или непосредственно. Пѣтъ основанія думать иначе и о
посмертныхъ чудесахъ, то есть, о послѣдней части сказанія, наи-
болѣе для насъ важной. Прежде чѣмъ обратиться къ оцѣнкѣ
заключающихся въ пей данныхъ, мы должны ближе познако-
миться сь самымъ текстомъ, котораго до спхь пор ъ мы не при-
водили ни въ подлинникѣ, пн въ сокращеніи.
Г. IV прихожденіи ратію к ('урожу князя Ьравлипа
изъ Великаго Иоваграда. По смерти же святаго мало лѣтъ \]
миііоу, пріпде рать велика роусскяа изъ Иоваграда. князь Бра-
нлішъ силенъ зѣліѵ. млѣнн сотъ Корсоупя л до Корча, съ многою
сплою пріпде къ Соурожу. за 10 дпі бпіпася злѣ межоу себе,
и по 10 днііі виндѣ Iірав.іннъ, сплою изломивъ желѣзная врага.
Мурзаксвичъ, Замѣтки церкви Іоанна 11р<*.і,течи въ Керчи (Ипн. Одссск.
Общ. Пст. и Др., 1, 026). <Латыпі<ч<ъ, Сборп. греч. надо, хрпст. вр. іт» іожпоіі
Россіи, стр. !М, н° 93>.
1) Въ славянскомъ переводѣ .ЕшіФаш'я, помѣщенномъ въ ноябрьской Ма-
карі.евскоіі Минеѣ <ср. Труды В. Г. Васильевскаго, II, 275,я(і>, читается объ
апостолѣ Андреѣ: И пріпде іи. Оспорь Корченъ градъ обопу страну Понта про-
тиву Амнс.я. Тужде и мы доходнхомт. II ко.і ѵпядія епископа и Георгіи на-
м ѣ ст ни к а, и ж е о т ъ прѣ д алія н о п ѣ д а х у я а м ь иі нога ч іо д о е а Л и д р е о в а.
Въ печатныхъ изданіяхъ греческаго подлинника по находится слонъ, соотвѣт-
ствующихъ славянскимъ, отмѣченнымъ курспаомъ, по въ парижскомъ кодексѣ
XII вѣка, ЛІ! 1510 (Гоі. 15 ч.), содержащемъ въ себѣ хожденіе Андрея, мы нахо-
димъ тоже самое: хнис/Ѵ/сс гіі^ Нбп.тиаиѵ;іиЛіг ж'іщі' юи Пиічое аічіхое
Лшпоѵ. б.ъон :<(і( і'циід ’ОЛг'р'АМ/ог /’лщяолог. бпыи убп. Аегса
'//.(тоаас;, 7.<й Ге(.'»<);і.о ѵ бялпр ыд і> и т. д. Ч’.иидгрргое въ церковномъ упо-
требленіи означаетъ избраннаго, но еще не посвященнаго епископа: см. новеллу
Исаака Ангела у ХаеЬагиіе, Іи» Сгассоіччп., III, р. 51*1 іч|., Л« &6.
ссьхх
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА ( ХРОЖСКАГ0.
и вііпде въ гридь, и земъ мечъ свой, и впиде въ церковь въ свя-
тую Софію, разбивъ двери и впиде пдежс гробь святаго, а на
гробѣ царьское ѵѵдѣало и жсмчюгь и злато и камень драгый, и
кандила злата, съсудовъ златыхъ много, все пограбпша. и в томъ
часѣ разболѣся. обратной лпце его назадъ, н лежа, п ѣны точаше.
възпп глаголя, великъ человѣкъ святъ есть иже зде. п оударп мя
по лицу, п обратпся лице мое назадъ, п рече князь боляромъ
своимъ, іѵбратпте все назадъ что есте взяли, они же възвратпше
все. и хотѣіпа и князя лоятн оттуду. князь же възпп, глаголя,
не дѣііте мепс да лежу, изламатп біо мя хощетъ единъ старъ
свить моужь. притисну мя, и душа ми пзпти хоіцетъ, и рече имъ,
скоро выжепѣте рать изъ града сего, да невъзметъ нпчтоже рать,
и излѣзе изъ града, и еще невъстапяше. дондеже пакы рече
шхххѵп князь боляромъ сіп възвратите все елико пограбпхомъ священныя
съсоуды церковныя. вКорсоупп и въ Керчи и вездѣ, и принесите
сѣмо все. и положите на гробѣ СтсФановѣ. опп же възвратипіа
все, и пичтоже себѣ не оставиша. по все іірпнссоіпа и поло-
жпша при гробѣ святаго СтеФапа. и пакы въ ужасѣ, рече свя-
тый СтеФапъ къ князю, аще не креститися въ церкви моей, не
възвратипніся и не изыдепіп отсюду. и възпп князь глаголя, да
иріидоуть иопове и крестят мя. аще въстану и лице мое обра-
тится, крещуся. нріидоша иопове, и Филаретъ архіепископъ,
и молитву сътворіппа надъ княземъ. И крестиша его въ имя
Ютца и Сына и Святаго Духа, и обратпся лице его пакы. кре-
стишажеся п болярп вси. но еще шіа ого боляше. иопове же ре-
коша князю, обѣщайся Богоу, елико отъ Корсуня до Корча
что еси взялъ плѣппнкы моужп и жены и дѣти, повели възвра-
титп вся, тогда князь повелѣ всѣмъ своимъ вся отпусти іпа кождо
въ своясін. за недѣлю же не изпде изъ церкви, доведите даръ
даде великъ святомоу СтеФапу. и градъ и люди и поповъ почтивъ
отыіде. и то слыпіавше іінііі ратпіи и не смѣаху найти, аще ли
кто паидяше, но посрамленъ отхождааше.
32. Д. Ш исцѣленіи царицп корсоунскія. Анна же ца-
рица оуі, Корсоуня в Керчь идоущи. разболѣся на. поути смерт-
нымъ недугомъ на Чернѣй водѣ, па оумѣ ей пріиде святый Сте-
фанъ. и рече, о святый Сте<і>апе. аще мя отъ болѣзни сея изба-
вити, много тп дароу и почести въздамъ: тоеже нощи іавися ей
СОСТАВ Ь ІІЕІ’ВОП ѴІЛЛЫІЛГО ЖИТІИ И ЧУДІІСЛ. ССЬХХІ
святый Стеч-аігь, глаголи, Христосъ пстшніыіі Богъ пашь, исцѣ-
ляетъ тя. мпою служебникомъ своимъ, въсташі здрава, иди в путь
свой с миромъ, в той часъ прѣста недугъ ея, и бысть здрава
іако не болѣвши ей николижс. и почюти исцѣленіе бывшее ей. и
добрѣ похвали Бога, и святаго Степана, и вся иже с нею
въставше заоутра с радостію великою ндопіа в путь свой, дѣла
Божія нроповѣдающе бывшая преподобнымъ его. и міюгы дары
дарованія церкви святаго, си же изрядная чюдеса сътвори
Господь преподобнымъ своимъ. всюду ііроповѣдахоу славу его.
сице и,о бысть житіе преподобнаго СтеФапа. «ко же есть
писано.
Въ вышеупомянутомъ Житіи преподобнаго Димитрія При-
луцкаго первый изъ приведенныхъ разсказовъ передается въслѣ- сіъхххѵііі
дующемъ видѣ: «или иногда такоже страшно чюдо бысть
в строже градѣ, прпшедъ князь іё рЬ'скаго нова града
ратію и градъ взятъ, и плепп пе токмо люди, во и сосоуды
сціеппыА. еще же н гробъ сч ого стеФапа новаго одѣіапъ
многоцѣнными поволаками, и пача самъ кнзь совлачити,
и невидимо оудареігь бысть полицѣ абіе, і юбратисд лице
его назадъ, и паки той нокадсд и крщеніе пріііатъ и вѣ- -
рова во х'а. и плѣнъ возврати, и паки здравъ бысть, исцѣ-
леніе полКчп сё сч-аго гроба млтвами стго стеФапа і
чѵнде во своіаси»1).
Что намъ слѣдуетъ думать объ этихъ двухъ эпизодахъ, и
особенно о первомъ изъ нихъ?.. Прежде всего мы полагаемъ,
что разсказъ о посмертныхъ чудесахъ Стефана самымъ тѣснымъ
образомъ примыкаетъ къ предыдущимъ, представляетъ нѣкото-
раго рода параллелизмъ къ двумъ проявленіямъ той же чудодѣй-
ственной силы до смерти и при смерти угодника, и во всякомъ
случаѣ не есть простое сочиненіе русскаго автора, а ведетъ свое
начало отъ необходимо предполагаемаго древняго источника, пи-
саннаго, конечно, па греческомъ языкѣ. Русскій излагатель при
передачѣ двухъ Фактовъ, изъ коихъ одинъ прямо касается его
отечества, не обнаруживаетъ никакой особой тенденціи, никакого
1) Рукопись Общества любителей древнеіі письменности, Л» ->131 (К ХСѴІІ),
л. 374, XVII в. Выписка сообщена намъ X. М. Лопаревымъ.
ССЬХХП
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА сурожскаго.
предвзятаго намѣренія п.іп разсчета; но всему видно, что онъ,
помимо религіознаго содержанія, былъ равнодушенъ къ своему
повѣствованію и вс давалъ себѣ пн малѣйшаго труда разъяснить
то, ’гіо въ немъ было темнаго и загадочнаго: имена. Вравлнна и
Анны (если оба стояли съ самаго начала въ русской редакціи)
не вызвали у него никакого ближайшаго историческаго воспо-
минанія или пріуроченія къ общеизвѣстнымъ событіямъ русской
исторіи, кромѣ, развѣ указанія па Новгородъ, которое, впрочемъ,
могло быть прибавлено послѣ переписчиками. Однимъ словомъ,
русскій списатель передалъ то, что нашелъ въ своемъ источникѣ,
и если сдѣлалъ какія погрѣшности, то сдѣлалъ ихъ Іюня й(1е.
ссьхххіх Ранѣе, когда ловѣсівовапіе о лервопачалыюіі жизни святаго
казалось ему слишкомъ сухимъ и краткимъ, а, потому и мало
назидательнымъ, опь но усумішлся прибѣгнуть къ заимство-
ваніямъ изъ посторопшіх ь источниковъ, тоже безъ дурного
умысла; во здѣсь онъ, очевидно, не быль въ такомъ положеніи и
могъ довольствоваться наличнымъ матеріаломъ. Конечно, только
благодаря своему источнику, русскій списатель ие сдѣлалъ ника-
кого промаха, въ наименованіи храма, въ которомъ хранились
останки св. СтеФапа, и правильно назвалъ его св. Софісіо
(ср. выше объ ея обновленіи въ 7!)3 году, стр. СЬХІѴ).
Во-вторыхъ, не подлежитъ сомнѣнію, что эпизодъ нападенія
враждебной рати на Кореуш. и Сурожъ— по мысли первона-
чальнаго автора, которая осталась не искаженною и въ позднѣй-
шей передачѣ, относился ко времени не очень отдаленному ось
кончины СтеФапа, а мы знаемъ, что, родившись въ самомъ на-
чалѣ столѣтія, Стефанъ скончался навѣрно въ копцѣ VI11. вѣка,
и если присутствовалъ па седьмомъ вселенскомъ соборѣ, то уже
въ преклонной старости. Разсказъ о разореніи (’урожа. и о поку-
шеніи на. раку снятаго илчпііаегея прямо словами, ч то эго случи-
лось по минованіи немііоги.ѵь лѣтъ по смерти святаго; мы
могли бы, пожалуй, ие придавать имъ особеннаго значенія
еслибы далѣе не былъ названъ архіепископъ Филаретъ, оче-
видно—тотъ же самый, который и выше былъ упомянуть въ
качествѣ ученика и непосредственнаго преемника Стефанова.
Итакъ, в'ь словахъ «не много лѣтъ минуло» нѣть шікакой
ошибки, никакого ііедоразумѣпія; ихъ нужно принимать въ бук-
(ОСТАПЪ НЕІЧЮІІЛЧЛ.ІЫІЛГо ЯШ ГІЯ II ЧХДЕСЛ.
ССЪХХНІ
кальномъ смыслѣ, не выходя за предѣлы первыхъ двухъ паи, въ
крайнемъ случаѣ, трехъ десятилѣтій IX столѣтія, такъ какъ Фи-
ларетъ, современникъ Осодора Студита, могъ, конечно, пережить
(ч о. Попытка пріурочивать Фактъ ко времени св. Владимира, къ
копцу X вѣка, должна быть признана съ этоіі точки зрѣнія со-
вершенію неудачною, п въ оправданіе ея можно сказать развѣ
только то, что, пока Житіе по было вполнѣ напечатано, отно-
шеніе Филарета къ еще живому СтеФану не выставлялось столь
рѣшительно и ясно, какъ мы .ого видимъ теперь. Позволительно
отверга ть Фактическую достовѣрность разсказа, считать его со- сскс
вершенію баснословнымъ, по во всякомъ случаѣ первое правило
здравой критики требуетъ, чтобы мы сначала поняли и приняли
дѣйствительный его смыслъ, какъ опъ есть; а въ данномъ случаѣ
тотъ, кто нервыіі лягалъ исторію о нашествіи Врявлпиа сь со-
знаніемъ и мыслью, разумѣть, что она произошла, при первомъ
преемникѣ Стсві-ана, въ намалѣ IX столѣтія. Мы полаі асмъ, что
этотъ сознательный писатель жиль ранѣе копца X столѣтія, ра-
нѣе времени св. Владимира, князя русскаго, потому что то пли
другое письменное сказаніе о Стефанѣ и его товарищахъ суще-
ствовало ранѣе изданія Микологія царя Василія-] .олгаробойцы;
самое большее — опъ былъ современникомъ этихъ двухъ госу-
дарей. Какъ это иногда бываетъ, изслѣдователи болѣе всего
сомнѣвались въ томъ, что наименѣе подвержено сомнѣнію, усерд-
нѣе всего о трицали то, что наиболѣе ясно. По сколько бы на то
ни было потрачено усилій, трудно доказать, что «по много лѣтъ»
значитъ очень много лѣтъ: пятьдесятъ, сто, полтораста.п болѣе.
Не только шпатель і гиль ограниченнаго кругозора, і.акпмь
является намъ авторъ чудесъ, но ни одинъ свѣтскій или духовный
писа тель не былъ бы способенъ .мѣрять время такими широкими
и длинными но.іоспміі, чтобы пятьдесятъ и сто лѣтъ казались ему
немногими годами, хотя бы приходи.іось отправляться отъ наи-
болѣе знамена тельной и наиболѣе выдающейся эры. Положимъ,
было бы сказано: «нѣсколько лѣтъ по воскресеніи Христа»: мы
никакъ бы не подумали, ч то шіг.тге.іь говоритъ намъ объ эпохѣ
Нервы и Трампа (а. тѣмъ менѣе объ эпохѣ Марка Аврелія) и
разумѣетъ преслѣдованіе христіанъ въ Вііоішіи Плиніемъ Млад-
шимъ пли кровавое гоненіе въ Ліонѣ. Тоже самое, еслибы счетъ
хѵш
ССЬХХІѴ
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАПА СУГОЖСКАГО.
начинался отъ смерти Александра Македонскаго... Равнымъ
образомъ, имя Филарета, выдаваемаго за преемника Сте-і-ану,
мы никакъ не можемъ замѣнить какимъ-нибудь другимъ и утвер-
ждать, что описанное событіе совершилось не при немъ, а на-
примѣръ, при Вассіанѣ или Пахоміѣ, такъ какъ, къ сожалѣнію,
даже самаго списка, сурожскихъ архіереевъ у насъ нѣтъ. Всякое
отступленіе отъ буквальнаго смысла и точныхъ словъ источника
открывало бы просторъ для безграничнаго произвола.
ссхсі Гораздо правильнѣе было бы утверждать, что описаннаго
событіи вообще никогда не бывало, н что па разсказъ слѣдуетъ
смотрѣть, какъ па благочестивую легенду, идея которой — про-
славленіе чудотворца., а подробности принадлежатъ воображенію
писателя; что если онѣ заимствованы изъ дѣйствительности, то
именно при иомоіцп Фантазіи перенесены изъ одной эпохи въ дру-
гую, изъ позднѣйшей въ болѣе отъ пасъ отдаленную. Однако, и
такое разсужденіе, которое мы пока представляемъ въ общемъ
его смыслѣ (пе касаясь собственныхъ именъ), пе могло бы быть
вполнѣ одобрено, какъ безупречное. Такъ пли иначе, мы убѣ-
ждены, что разсказъ о нашествіи русской рати на Сурожъ за-
ключаетъ въ себѣ подлинную историческую основу, имѣетъ въ
виду событіе, дѣйствительно происшедшее в'і> первой половинѣ
X вѣка. По слѣдуетъ смущаться -нормою преданія, чудесною
и легендарною врпмѣсыо, въ которую оно облечено. Эта Форма со-
отвѣтствуетъ господствовавшему міросозерцанію времени, вслѣд-
ствіе котораго самые простые и естественные процессы п со-
бытія представлялись воображенію въ окраскѣ сверхъестествен-
наго и чудеснаго. Въ современныхъ западныхъ лѣтописяхъ можно
было бы указать рядъ аналогическихъ разсказовъ объ отсту-
пленіи свирѣпыхъ Нормановъ отъ стѣнъ того или другого мона-
стыря или города, благодаря вмѣшательству того пли другого
святаго, поразившаго враговъ внезапною болѣзнью. То, что было
естествешіымь слѣдствіемъ варварской неумѣренности, припи-
сывалось дѣйствію святаго; по было бы опрометчиво отвергать
самую обстановку, при которой предполагаемое чудо соверши-
лось, то есть, осаду и отступленіе варваровъ,-—Факты, подтвер-
ждаемые иногда посторонними свидѣтельствами вполнѣ прозаиче-
скаго характера.. Именно повѣствованія о чудесахъ святыхъ —
составь пегвоплчл.іыілі'о житія в чудеса.
ссьхкѵ
не столько самыя Житія ихъ, сколько чудеса, — представляютъ
въ средневѣковой литературѣ наиболѣе обильный запасъ быто-
выхъ, да и Фактическихъ данныхъ для исторіи отдѣльныхъ горо-
довъ и областей. Чудеса св. Димитрія Солунскаго въ то же время
суть драгоцѣннѣйшая хроника этого города, особенно за \ I
ѴШ столѣтія. Недавно обнародованный новый отрывокъ изъ ссхсп
Житія Василія Новаго показываетъ, что даже наиболѣе Фанта-
стическія произведенія агіографической литературы могутъ —
хотя бы и под ъ Формой видѣнія — содержать въ остальномъ со-
вершенно трезвыя отчетъ объ историческихъ Фактахъ1). Если бы
мы располагали большимъ числомъ сохранившихся сказаній о
святыхъ Корсуни пСурожа, вообще Тавриды, то многое было бы
для пасъ гораздо яснѣе въ первоначальной русской исторіи; вѣ-
роятно, пасъ не затруднялъ бы тогда и русскій князь, слишкомъ
рано появившійся подъ Сурожемч. па историческую сцену. Теперь
мы имѣемъ въ сущности одинъ источникъ, въ которомъ можемъ
отыскать нѣсколько данныхъ о положеніи вещей на югѣ полу-
острова въ томъ же ѢѴ вѣкѣ, но только въ нача лѣ второй его
половины; мы разумѣемъ извѣстія о пребываніи въ Крыму буду-
щаго славянскаго просвѣтителя и первоучителя, Коистантаиа
Филосо<ъа — во время его хазарской миссіи (856 пли 858 гѵ.).
Что нашелъ здѣсь славный нутсшсствсшшкъ? Въ такъ называе-
мой Италіанскоіі легендѣ о перенесеніи мощей св. Климента, въ
сказаніи, историческій характеръ котораго не подлежитъ сомнѣ-
нію, мы читаемъ, что когда Константинъ разспрашивалъ жите-
лей Корсуня о древнемъ храмѣ Климента по сосѣдс тву па взморьѣ,
то ему стали говорить о бывшихъ частыхъ вторженіяхъ варва-
ровъ, вслѣдствіе чего не только запустѣли окрестности Корсуня,
но и большая часть тоіі страны была опустошена и сдѣлалась
необитаемою1 2). Мы бы допустили излишнюю смѣлость и произ-
вольность, если бы вздумали утверждать, что здѣсь разумѣется
1) А. ГІ, Веселовскаго, Видѣніе Василіи Новаго о походѣ Русскихъ на
Византію въ 941 году: Жури. Мшг. Лпр. Лросп.. январь 1881). Ср. выше
стр. (ЖОСѴЬ
2) Ргаеіегеа оі <>Ь тиКіішКнсіп іпсигдіиИіиіп ЬаѵЬагогиш Іосид іЦс <1с8<т(іш
е.8і, еЬ іеілрііші прдЛрсііші яііріе (Іеяігисіиш, сЧ рагя іе^іовіз іШи« іеге
(Ісзоіаіа сЧ іпІіаЪИаЬіІіз геіННіа (у Бвльбясова: Кириллъ п МеоодіІ'і, т. I Г,
стр. 221).
ХѴ11Р
ССЬХХѴІ ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖН'ГІЕ СВ. СТЕФАПА СУРОЖСКАГО.
то самое опустошеніе страны отъ Корсуни до Керчи, о которомъ
говорится въ чудесахъ Стеч-ана Сурожскаго, и, слѣдовательно,
тѣ же самые враги. По такъ какъ имя враговъ мы оставляемъ
ссхсш пока неопредѣленнымъ, то можемъ сказать, что общее содер-
жаніе нашего разсказа пе только не противорѣчитъ другому па-
личному историческому источнику, но находить въ немъ извѣст-
ное подтвержденіе. Конечно, многое должно быть отнесено па
долю Хазаръ и другихъ тюркскихъ племенъ, ранѣе хозяйничав-
шихъ па полуостровѣ. Въ (Паппоііскомъ) Житіи св. Константина
тоже повѣствуется, что во время пребыванія братьевъ въ Кор-
сунѣ къ одному христіанскому городу — всего скорѣе тутъ
разумѣется именно (’урожъ—приблизился хазарскій воевода и
осадилъ его, по затѣмъ убѣжденіи.ііі бесѣдою Константина, ко-
торый лично отправился па встрѣчу варварамъ, отступилъ, пе
сдѣлавъ никакого вреда, напротивъ давъ обѣщаніе креститься1).
По кто сталъ бы этого ожида ть и какъ могли бы мы предполо-
жить, что въ данное время на полуостровѣ, по дорогѣ отъ Кор-
супя къ Азовскому морю, можно было также встрѣтить и
Угровъ? А между тѣмъ они преслѣдовали Копстаптшіа-Кпрплла
и выли какъ волки, когда онъ совершалъ означенный путь1 2).
Ничего пе будетъ удивительнаго, если мы встрѣтимся и съ Рус-
скими. ..
Самый важный, по въ то же время и самый затрудни-
тельный пунктъ въ сказаніи о нашествіи па Сурожъ въ пер-
вой половинѣ пли, скорѣе, въ первой четверги IX вѣка пред-
ставляетъ именно то, что враги названы но имени, что при
этомъ дано по только этнографическое, но и географическое
опредѣленіе'. Рать была русская, предводителемъ ея былъ рус-
скій князь Бравлпнъ; сверх'ь того, опа будто бы пришла изъ
Новгороду.
Для разрѣшенія трудности есть два пути.Если разсмагрнваіъ
сказаніе о чудѣ просто какъ легенду, то что же удивительнаго
представляетъ знакомство писателя, жившаго, можетъ быть, не
много ранѣе Василія Болгаробоіщы н св. Владимира, не только
1) Бодлі'.с.кііі, 1 іирііл.ть и Меоодій, і>ъ Чтеніяхъ Обіц. Исторіи и
Дреип.. 1В03, кн. 2, <-тр. 12. Гр. Еильбасопа, Кириллъ и Меоодій, II, 171.
2) Си. тамъ :ке.
<0<.ТАНЪ ПЕІЧИІІІДЧЛ.ІЫІЛГО ЛИНІЯ П ЧУДЕСА. ССЬХХѴИ
съ Русью, ію и съ Новгородомъ? Именно іи. его время, при Вла-
димирѣ Святославичѣ и ранѣе. Русскіе считались опасными еосѣ- сохсіѵ
дями для Корсуни и страны той: естественно было перенести
и въ предшествующую зпоху, въ начало XI вѣка, представленіе
своей собственной и какое-нибудь неопредѣленное упоминаніе о
врагахъ, о Скиоахъ, а еще лучше, о Тавро-Сіаюахъ, истол-
ковать въ смыслѣ Руси п Новгорода, извѣстнаго еще Констан-
тину Багрянородному подъ именемъ Пемогарда. Если этого
мало, то можно отнести нѣчто па счетъ и русскаго составителя
біографіи Стефана, Сурожскаго, напримѣръ, прибавленіе Новго-
рода, какъ уже и поступилъ одинъ изъ изслѣдователей, Іѣ Е.
Голубинскій. Не липшее было бы при атомъ лрішомшпъ и раз-
сказъ, заимст вованный Герберштоііномъ будто бы из ъ Новгород-
скихъ лѣтописей, о происхожденіи Холопьяго города, разсказъ,
начинающійся тѣмъ, что Новгородцы семь лѣтъ сряду осаждали
Корсунь1). Многое, конечно, противится такому взгляду па ска-
заніе, вслѣдствіе котораго улетучивается совсѣмъ его историче-
ское содержаніе, — противятся прежде всего опредѣленность
указаній па, личныя имена, дѣйствующихъ: архіепископъ Фила-
ретъ, князь Вравлішь.
Каковъ другой путь, на ото указываютъ слѣдующія весьма
выразительныя и сильныя замѣчанія другого русскаго ученаго
(А. С. Еудиловича) по поводу русскихъ письменъ, найденныхъ
въ Крыму св. Кирилломъ: «Роль культурнаго моста между Ви-
зантіей и Русью началъ играть Корсунь отнюдь ие съ X вѣка,
не со времени Владимира. Святаго, а гораздо раньше и во вся-
комъ случаѣ не позже хазарской миссіи Кирилла. фіілософя...
Въ самомъ дѣлѣ, пора, бы уже оставить старую шютезу о тоже-
ствѣ Руси съ Варягами — норманскими, литовскими, вендскими
и иными — и примириться съ мыслію, что уже вч, IX вѣкѣ жилъ
па. Днѣпрѣ и въ побережьяхъ Чернаго и Азовскаго морей вплоть
до Тамани могущественный и мореходный Славянскій пародъ,
давшій уже въ IX вѣкѣ этимъ морямъ свое русское имя и скоро,
въ X—XI вв., па полнившій молвою о своихъ подвигахъ стра-
ницы греческихъ, славянскихъ и другихъ лѣтописей и актовъ, ссхсѵ
1) Вегиіп Мобсоѵ. Соптнчйаг., р(1. ЗЬтгсяе>ѵ нку. р. 51.
ссьххѵш
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ ( В. < ГЕФАІІЛ ( УВОЖСКЛГО.
Гс.іп ііапіпмь варягомапамъ педостаточно свидѣтельствъ грече-
скихъ о набѣгахъ Гуси на Царьградъ вь 865 и 9 11 гг., латин-
скихъ (Кертшіской лѣтописи) о сношеніяхъ русскаго)?) кагана
гъ минераторомъ (іеоччі.юмъ въ 8:19 г., арабскихъ — о набѣгахъ
Гуси па берега Каспійскаго моря въ 880, 909 910, 914,
9-14 гг. и вообще о существованіи на границахъ Хазаріп силь-
наго славянскаго народа. Русь: славянскихъ- о раннихъ похо-
дахъ па 1 (арырадъ ли*, Дунай, Хазарію. о войнахъ РугпТ.мута-
ракагіі'коіі съ народами подкавказсьи.ми и т. д.: если все ото ие
убѣждаетъ ихъ въ очень раннемъ существованіи сильнаго І’уітко-
слаг,янскаго государства между Дпѣстромыі 1 ѵубапыо, то пусть же
объяснятъ опп безъ итого предположенія разсказъ Ниппонскаго
Житія св. Кирилла о посѣщеніи инь Корсуня(до 862 г., слѣдова-
тельно. «до призванія Вяршовъ-Ру си» нашей начальной лѣтописи)
іі находкѣ тамъ русскаго Евангелія и Псалтыри: «обрѣте же тоу
квапгелпк и пса.тьтырь роусьскынмп письмепы писано и человѣка
обрѣтъ гла.ижшта. гоь.; бссѣдоі;.; и бесѣдова съ ппмь, н еп.ъъ рѣчи
праймъ, свокіі бесѣдѣ прпкадагл- разлпчыіаш письмена, гласиаіл и
съг.іасыіаы, и къ богоу молпгвж твори въ спорѣ иаЧАТЪ чьсти
и съказати, и мъпозиса кмоу дпвлѣахл; бога, хваліліпте (гл. 8)...
Голословная Фраза объ интерполяціи («Каспій» Дорна и Купика)
тутъ не поможетъ, ибо приведенное мѣсто находится во всѣхъ
извѣстныхъ сппскахт. Паппопскаго /Китія, которыхъ имѣется
діоишпы полторы» ’).
Въ интерполяцію мы точно также не вѣримъ и вполнѣ готовы
присоединиться къ мнѣнію о существованіи и распространенности
именъ Русь и Русскій ранію 862 года. Послѣ тщательнаго раз-
бора другого памятника, аналогичнаго съ Житіемъ СтеФапа Су-
рожскаго. мы давно пришли къ заключенію, что подразумѣваемыіі
памятникъ, то естч., Житіо Георгія Амастрпдскаго, пашісапъ
ранѣе 842 года, и что, слѣдовааслыю, имя Руси ('1’Лс), которая
ссхсѵі гамь въ копцѣ упомянута., было извѣстно па берегахъ Чернаго
моря ранѣе итого года. Амастрпдское Жи тіе имѣетъ то именно
преимущество предъ Сурожскпмъ, что дошло до пасъ въ перво-
1) А. С. Будп.юнн‘11., О ) характеръ діиітелыіостіі Ки-
рилла и Мево.і.ія: Мсоо.і.іевскііі іобилсіііп.ііі сбориикт,, изданный Варшавскими
ѵпипері'и іе гом і.. Вартанъ 1885, стр. 26—27.
СОСТАВЬ ІН'.ІЧКИІЛЧ Л.ІЫІАЮ 3,11 ГІЯ II ЧУДЕСА.
ССЪХХІХ.
начальномъ своемъ видѣ и въ греческомъ ио,і.ііпііпікѣ., нритомь
съ явными признаками времени своего написанія. Ваяшо не
столько то, дѣйствительно ли русскій князь хотѣлъ ограбить
і робшшу Георгіи въ Лмастридѣ и былъ остановленъ вмѣшатель-
ствомъ естественной п.пі сверчъесггітвенпоіі силы, сколько самая
возможность такого разсказа въ устахъ греческаго писателя
первой половины IX вѣка. Въ ятомъ отііошепіп свидѣтельство
Аімаетрпдскаго Житія можетъ быть поставлено по только па
ряду съ жизнеописаніемъ св. Іі’прп.і.ы, писаннымъ, какъ пола-
гаютъ, въ X вѣкѣ, по еще превосходи г ь его своею древнос тію.
Тѣмъ не менѣе, мы не дерзнемъ сказать, что та. Русь, которая
посѣтила, въ первой половинѣ IX вѣка, берега. ПаФлагошп, была.
Русь славянская. Уважаемый ученый с.іавпт.. слова, котораго
были приведены, забываетъ, что свидѣтельству Ниппонскаго
Житія о русскихъ письменахъ, принимаемыхъ за славянскія, мо-
тнетъ быть противопоставлено но крайней мѣрѣ равносильное
свидѣтельство императора Константина Ііагряпородпаго, который
хорошо зналъ Славянъ и лично принималъ русскую княгиню
Ольгу, а, между тѣмъ выразительно и рѣзко отличалъ русскій
языки. отъ славянскаго и Русь отъ Славянъ точно гакъ же, какъ
и паша первоначальная лѣтопись. Па сцену выступаютъ Днѣ-
провскіе пороги, которыхъ никакъ нельзя миновать; да и обойти
ихъ носредствомь умолчанія—-дѣло пе такое, чтобы оно прили-
чествовало ученому, привыкшему рѣшительно и прямо высказы-
вать свои мнѣнія. Вѣдь нельзя же въ самомъ дѣлѣ утверждать,
что русскія названія пороговъ у Константина суть названія тоже
славянскія, но только другого нарѣчія. Когда. предметъ на одномъ
языкѣ называется Неясыть, а. на другими. АііФііръ, на одномъ
языкѣ Островной порогъ (собсгв. Островуші-прахъ, въ бол-
гарской Формѣ), а, па. другомъ Улворся и т. д., то .иго весьма
мало походить па. діалектическія отличіи. Замѣчаніе Погодина о
двухъ славянскихъ языкахъ, которые такимъ путемъ полу- ссхсѵп
чатся, хотя н способны были разгнѣва гь кое-кого, все-таки
были справедливы и мѣтки. Нельзя такаю утверждать, что Кон-
стантинъ допустилъ вь противоположеніи русскихъ названій сла-
вянскимъ какое-либо педоразумѣиіе, потому что онъ вполнѣ по-
слѣдователенъ вездѣ, гдѣ говорить о Руси и Славянахъ; первые—-
ссъххх
ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУГОЖСКЛГО.
господствуюіцііі народъ, а вторые-—Дреговичи, Кривичи --его
да пипки. Итакъ, кому же принадлежали русскія письмена Баи-
нопскаго Житія, и кто были Русскіе, приходившіе съ княземъ
Бравлішомъіюдъ Сурожъ въ началѣ пли первой половинѣ IX вѣка,
а. около того же времени посѣтившіе Лмастриду? Когда, въ
83!) году чрезъ Константинополь прибыли въ страну Франковъ
и явились въ Пнгелыеіімѣ подданные кагана (А. С. Буднло-
впчъ съ увѣренностью называетъ этого кагана русскимъ, хотя
источникъ, Вертинскіе анналы, по даетъ на это права), — и за-
явили, что ихъ именуютъ Русью (Вііов), то тамъ отнеслись къ
такому наименованію отчасти съ недоумѣніемъ, отчасти съ недо-
вѣріемъ и произвели собственное разслѣдованіе, послѣ котораго
признали ихъ Шведами (ех репіе Ниеопіші). Можно было бы
остановиться и на, такомъ рѣшеніи, особенно если допустить,
согласно съ таинственными намеками самихъ пормаиіістовъі’Л. А.
Куника), возможность отыскивать этихъ Свеоповъ по сю сто-
рону Балтійскаго моря, гдѣ-шібудь поближе къ Новгороду и
Кіеву. Въ сущности, для объясненія (’урожской легенды этого,
пожалуй, и было бы достаточно. Такая пли ішал, по въ первой
половинѣ ІХ вѣка, существовала Русь, о которой могли знать въ
Сурожѣ по слуху пли даже но личному знакомству. По этого
недостаточно іш для Лмастрндскаго Житія, ни тѣмъ болѣе для
объясненія русскихъ письменъ въ Тавридѣ. Въ Лмастридскомъ
Житіи Русскіе довольно явно пріурочиваются къ другому весьма,
употребительному этническому термину «Тавроскіюы». Названіе
Тавроскіюы есть сложное и должно собственно обозначать смѣсь
Тавровъ, древнихъ обитателей Тавриды, отожествляемыхъ, какъ
мы видѣли, въ началѣ второй главы, съ иранскими Аланами, и
съ ними Скиоовъ.^іъ глубину вѣковъ и въ темный дебри вопроса,
ссхіѵш о происхожденіи Скпоовъ мы не будемъ пускаться, по мы хороню
знаемъ, что у римскихт, и греческихъ писателей III и IV вѣковъ
но Р. X. Скиоами назывались Готы; итакъ, Тавроскіюы суть
смѣсь Готовя, съ Таврами, иначе Аланами, иными словами — тѣ
Валанготы или Валаготы, которые упоминаются въ спискѣ
племенъ VIII вѣка (СІелегаію щшііиш). Тавроскіюы прежде
всего встрѣчаются около 140 года по Р. X. у Птолемея, какъ
обитатели окрестностей извѣстнаго Ахиллесова. Дрома, по имени
составь шгвоплчллыілго жнпя п чудеса.
ССЪХХХІ
котораго п древніе Русы — по византійской ученой терминологіи
тоже 'Гавроскпоы—назывались еще иДромитами (Сіапіііі Ріо-
Ісшаеі Оеоуг. Ш 5, 11, р. 431, 5 Мііііег.)‘); затѣмъ о Тавро-
скиѳахъ, какъ врагахъ греческой Ольвіи около 160 года, упоми-
наетъ Юлій Капитолинъ, писатель IV вѣка, (іцж Константинѣ).
Что мѣшаетъ намъ видѣть въ нихъ Готовь или Ва.іаготовъ? Ко-
нечно, не сага, Іордаппса, о переселеніи Готовъ изъ Скандинавіи,
которое онъ, впрочемъ, помѣщаетъ въ доисторическое время...
Въ Крыму со временъ глубокой древности извѣстны Скпооіавры,
и мы не знаемъ, въ какой степени нужно от личать ихъ отъТавро-
скпоовъ. Имя <Нсу11іо(аіііі> встрѣчается у Плинія (Хаі. ІІікЬ.
IV 12, 85, р. 184, 16 ВеПеЕвеи.); Арріанъ, писатель П вѣка
ію 1*. X., и безымянный авторъ Перппла. Чернаго моря говорятъ
о гавани Скпоотавровъ, находящейся въ 260 стадіяхъ (ЗГ> вер-
стахъ) от ь Ѳеодосіи, то есть, либо на мѣстѣ нынѣшняго Судака,
стариннаго Су рожа, либо па. мѣстѣ нынѣшняго Отуза1 2 3), въ извѣст-
ной близости и, можетъ быть, и связи сь средневѣковыми поселе-
ніями Готовъ па южномъ побережья Крыма. Въ Житіи Іоанна
Готскаго говорится, что земля 'Гавроскііоовъ подчинена власти
Готовь, пли, по ііервопамальпому чтенію, находится подъ стра-
ною Гот овь'1): въ атомъ заключается либо отожествленіе Го-
товъ съ Тавроекпоамп, либо указаніе па. существованіе съ Го-
тами Климатовъ еще другихъ по близости. Въ житіи херсонскихъ ссхсіх
мучениковъ, написанномъ, какъ мы знаемъ, ранѣе копца X вѣка,
читаемъ, что одинъ изъ ппхъ былъ поставленъ въ Корсунѣ въ
епархіи Тавроскпоовъ4). По гдѣ Тавроскиоы, тамъ и Русскіе.
Нѣсколько, правда, поздняя Саксонская хроника выражается о
Климентѣ, херсонскомъ мученикѣ, что онъ умеръ въ Россіи
(Ііп/еп). Развалины Фуллъ, сосѣднихъ съ Сурожемъ, назывались
до послѣдняго времени русскими фулламп, Русско --кулями
1) <;шри Л/‘: гоі' оі Таѵооохі'ііш}.
2) Брупъ, Чсрноморьс, II, 124.
Я) <Труды В. Г. Вас плги»иска го, II, .‘ИХ5. 404>. -
4) <Стр. 5Я. 17, пзд- В. II. Лптыіпсііа въ Заи. Плш. Ак. II., ѴШ сер. по
1 ісі.-Фп.іо.іог. <>тд., т. ѴПІ, .'V 3:> «Л/лс <Ѵ/ і у А/ооШч п/с; Таі'оопхіпііог
Въ Супраслі.екоіі рукописи <ср. іЬпІ. (і.ч. (!>; «сліс еччъ Херсоньскьііі
градъ оть Таврьскыя зсмья»,
ССЬХХХП ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЯІІГПЕ (В. ГТЕ-ЬАІП С.ѴІ'ОЖТК\Г0.
Жеппепъ. Крымскій сборникъ, стр. 177. 17^>, 17,2}. Номы
первые скажемъ, что и подъ русскими письменами, найденными
въ Парсунѣ св. Кирилломъ, слѣдуетъ разумѣть готскія письмена,
Евангеліе и Псалтырь въ переводѣ Ульфіілы. Если справедливо,
что Ниппонскія Житія были первоначально написаны на. грече-
скомъ языкѣ, кань доказывалъ Вороновъ (Главнѣйшіе источники
для исторіи евв. Кирилла и ЛІеоодія, Кіевъ, 1В77), то можно
предполагать, что въ подлинникѣ вмѣсто «русскій» стоило соб-
ственно выраженіе «тавросішоеъій», означавшее, какъ видно изъ
вышеприведеннаго, или безразлично Готовъ, смѣшавшихся съ
древнимъ населеніемъ, и Русскихъ, либо сначала Готовъ, а съ
IX вѣка Русскихъ. Кромѣ Ахиллесова Дрома (полуостровъ Тсп-
дра) близь устьевъ Днѣпра, кромѣ южныхъ береговъ Крыма,
извѣстенъ еще одинъ центръ, гдѣ долго сохранялись остатки
пребыванія Готова, въ южной Россіи, въ Азовско-Черноморскихъ
областяхъ — это страна, Готовь Тетраксптовъ, поселенія Готовь
около Анапы, почти совпадавшія географически съ Тмутара-
канью, самое названіе которой — мы думаемъ — родственно
имени Тетраксптовъ (вмѣсто Тметракситовъ); а, эго есть въ
іо же время исконный центръ и русской жизни. Однимъ сло-
вомъ, мы хотимъ сказать, что всѣ извѣстія о Руси и Русскихъ
до половины IX вѣка относятся къ Тавроскиоамъ и объясняются
отожествленіемъ Руси съ Таиросквоамп и этихъ послѣднихъ съ
Готами, Валапготамп, Гота,лапами. 14 ы не хотимъ здѣсь пропо-
вѣдывать новой теоріи происхожденія Русскаго государства пли,
лучше сказать, русскаго имени, которую пришлось бы назвать
готскою (намеки на нее давлю уже встрѣчаются), по не можемъ
обойтись безъ замѣчанія, ^то при современномъ положеніи во-
проса опа, была, біл во многихъ отношеніяхъ пригоднѣе иормапо-
скаидипавской. Для пашей настоящей цѣли достаточно знать
что въ первой половинѣ. IX вѣка существовало нѣсколько пунк-
товъ, къ которымъ прикрѣплялось сначала греческое названіе
Тавроскиоы, а затѣмъ въ томъ л;е столѣтіи распространившееся
имя Гуси, не устранившее перваго, болію литературнаго, а слу-
жившее для него параллельнымъ выраженіемъ, отчасти перевод-
нымъ. Въ самых'Ь звукахъ слова. Тавроскиоы есть элементы
изъ которыхъ въ народномъ греческомъ языкѣ, столь склонномъ
<0< Г\ВЪ 11ГРВОН \ Ч \ IЫІ \ Го ЖИТІЯ II ЧУДЕСА.
ССШХХХІ1І
къ усѣченіямъ, могло выработаты я названіе Гогъ’ ). Па ого какъ
будто указываетъ замѣчаніе Льва Діакона (р. 63), что Росъ
есть простонародное выраженіе, означающее народъ, который
по настоящему долженъ пмепова гы я Тавросшіоамн. Которыіі изъ
трехъ центровъ таврическія, нрпднѣііровекііі или тмутаракап-
скііі - былъ точкою отправленія походовъ па Лмасгряду и Су-
рой;!., рѣшить довольно трудно, да, можетъ быть, въ зл омъ и
нѣтъ нужды. Если мы остановимся на таврическихъ Готахъ, то
возраженіемъ будетъ служить то обстоятельство, что вождь вра-
ждебной рати представляется язычникомъ, тогда какъ Готы Кли-
матовъ давно были христіанами. Развѣ предположимъ согласно
съ вышеприведенными намеками, что, кромѣ Готскихъ Клима-
товъ, занимавшихъ побережье отъ Алушты до Балаклавы, были
еще другія родственныя поселенія германскаго племени — па
сѣверъ отъ Корсуни, гдѣ послѣ па пталіа.пскііхь каргахъ встрѣ-
чается гавань I гарантовъ (Ѵагапцоіішеіі) и мѣсто, называемое
Россо-Фаръ2), или около Симферополя, гдѣ въ древности стоялъ
городъ — Новгородъ, упомянутый въ знаменитомъ де-
кретѣ Діофанта? Если Новгородъ оставимъ въ сторонѣ, считая
слово прибавкою русскаго излагателя чудесь Стефана Сурож- ссст
скаго или переписчиковъ его компиляціи, пли же выраженіе отъ
Новгорода — Неаполя будемъ объяснять въ смыслѣ одного ука-
занія топ дороги, которою шла непріятельская рать къ Суроагу,
то одинаково хорошо подходить къ дѣлу какъ Русь Тмутаракап-
ская, такъ и Придпѣнровская. Мм уже замѣчали, что господство
Хазаръ въ Крыму и надъ самыми Русскими областями ничему
не мѣшало. Господство это, съ одной стороны, было по прочное,
такъ какъ города южіюіі Тавриды—Корсунь и Сурожъ— оди-
наково тяготѣли къ .Византійской имперіи и дѣлали неизбѣжныя
попытки къ освобожденію, а. съ другой— самыя племена, под-
властныя хагану, по лишались возможности дѣйствовать само-
стоятельно.
Гі <Во:)ра;кеіііи сді-.ліі.і і. .•іка;і,. Ягіічт. ві. Літіі. Г. КІ.аѵ. ГІііІоЕ. ГхІ. 1В (1891),
216—224. Они повторены въ Вугапі. Хсііясііг., IV, 2І0>.
-) І’РУ11 ь. Чгрпоморі.с (Берегъ Чернаго моря по морскимъ каргамъ XIV п
ХА' сто.іЬтііі), I, 91; ер. 128.
ССК XXXIV
введеніе въ ;і;птіе св. сте-ешл сугожскліо.
Что касается имени князя, предводившаго русскою ратью,
то мы не надѣемся истолковать его столь удовлетворительно,
чтобъ устранить всякія сомнѣнія. Можно утверждать только
одно, что превращеніе I>равліпіа (или Бравалппа) въ бранли-
ваго князя, встрѣчающееся въ менѣе исправныхъ рукописяхъ
Сурожскаго сказа,нія, есть позднѣйшее чтеніе, склоняющееся къ
осмысленію псудобовоспрішимаемыхъ звуковъ. Въ томъ спискѣ,
который послужилъ намъ для изданія текста, н считается луч-
шимъ п древнѣйшимъ, слово Бравлшгь, очевидно, принимается
за собственное имя и въ этомъ смыслѣ поставлено въ заглавіи
статьи. Чтеніе Бравалипъ принадлежитъ преимущественно заим-
ствованіямъ изъ Житія, напримѣръ, въ Степенной книгѣ. Само
собою очевидно, что скорѣе отъ Бравлппа могъ произойти бран-
ливый князь, чѣмъ наоборотъ—отъ бранливаго Iірат.линь. Да и
всякая надобность настаивать па предпочтеніи дурного чтенія
лучшему исчезаетъ, какъ скоро пріуроченіе сказанія о чудѣ къ
Владимиру Святому оказывается невозможнымъ. Если бы нужно
было искать въ средневѣковой литературѣ иодобозвучныхъ именъ,
то намъ представляется прежде всего вестготскій епископъ (въ
Сара,госсѣ) Брауліопъ, по просьбѣ котораго Исидоръ Севиль-
скій ()- 636) написалъ книгу своихъ этимологій1). Съ другой
сссц стороны, предполагая первоначальное написаніе имени грече-
скимъ алфавитомъ, въ которомъ пѣть буквы б, мы могли при-
помнить старое чтеніе Эймупдовоіі саги, для обозначенія русскаго
князя Брячпслава, считаемаго братомъ Ярослава, 1, Варилавъ
(ѴатпІаГ), еслибъ это чтеніе не было замѣнено въ новыхъ изда-
ніяхъ другимъ, которое звучать уже ВартплаФЪ (ѴагШаГ)1 2).
Извѣстенъ въ копцѣ IX столѣтія славянскій князь Брацлавь, ко-
торый владѣлъ землею между (іа,вою и Дравой: нѣмецкія лѣто-
писи называютъ его Брацлавоіюмъ3). Если же прибѣгнуть къ
1) ібіііоі і Н І8]»а1еіі8І8 срівсорі срІ8Ц)Ьіе (Раіг. ЗаГ, і. 8*’>), <•<>!. 898: срІвСоІа
Вгаиііош агсІіЫіасоііо; со). 998: Вгаиііопі еріясоро; соі. 910: 1’гаиііопія ері-
ясорі Гайіиго п т. д. (с<дІІ. 911, 914). Ср. соі. Ю5С и І’аіг. Іаі., 82, 53.
2) Лпіічиіі.ез Никзсз, II, 178.
3) ВіахІо\ѵо, -оніа, (Іих І'аппопіяс: Лппяіез Р’иісіспясн, (ЛЮ., 88. 1, 401,
408, 413. О немъ см. у К. Я. Грота. Моравія и Мадьяры, стр. 138, 332 с.і.,
ои2, 357.
і оставь іи ввоп ѵі ѵіышо жппя и чудкі л.
ссьхххѵ
догадкамъ о возможныхъ искаженіяхъ, то представится рядъ
разнаго рода германскихъ именъ, начиная съ епископа Всрио-
випа, (1)іітш1ег, Сехсіі. (іев озіГгаіікшсІі. Ііеісііз, Ш, 683), и
кончая готомъ Фравпттой, отъ котораго можно по аналогіи
произвести наименованіе съ окончаніемъ па инъ въ родѣ але-
маппскаго Кутпліша. и т. и.
Остается сказать два слова о послѣднемъ чудѣ, вч. которомъ
на, сцену является царица Липа, получившая исцѣленіе на Чер-
ной водѣ, что въ переводѣ па. греческій будетъ Мавро-потамо,
а на. турецко-татарскій Кара,-су (слѣдовательно, около Карасу-
базара). Теперь мы положительно знаемъ, что ага мѣстность
находилась по сосѣдству съ древними фуллами1). Конечно трудно
найти какую-нибудь другую Липу, которая была, бы царицей
и притомъ имѣла, бы несомнѣнный всторпчес.кп-пзвѣстпый случай
посѣтить Крымъ не позднѣе конца X вѣка, кромѣ, византійской
царевны, выданной за Владимира Русскаго и прибывшей въ сссш
9Н!І году въ Корсунь, гдѣ. она. присутствовала, при крещеніи
своего нареченнаго супруга. Возможно, что въ самомъ дѣлѣ рѣчь
идетъ о ней: но странно только, что при ея имени не прибавлено
ни .малѣйшаго разъясненія п ни малѣйшаго намека, па. ея отно-
шеніе къ Византіи и Руси. Вели эго предполагалось общеизвѣ-
стнымъ, то обличало бы современнаго писателя, который къ ста-
рымъ чудесамъ СтеФапа, извѣстнымъ по преданію ус тному или
письменному, прибавилъ свое добавленіе, относящееся къ бли-
жайшей ему эпохѣ. Страненъ и путь, которымъ царица напра-
влялась — предполагается — въ Кіевъ отъ Корсуня черезъ Керчь,
хотя намъ и говорить о существованіи рѣчного пути изъ Днѣпра
въ Азовское море: признаемся, что такой путь продолжаетъ ка-
заться намъ весьма проблематичнымъ"). Во разумѣется ли тутъ 1 2
1) Въ копц.ѣ гпш-іа епарх ііі, негавно изданнаго де-Вооромъ (ХсіТ-
всіігіГі. Тііг К ігс1н'іік< 8< іі., .]»<!. XII (18!Н), ; см. выше, стр. (’ЬХІѴ),
читается сдѣланная іюздпѢііничо рукою приписка. слѣ,дующаго содержанія:
Г'іоугш / 'о г 0 еі (К іі <> .\шД'р<.ц' огг: ;",тс Фон/.еіг хпі гой Л’арыш’оо
(Кара-су?), Гг <» ЛГуі.гпі і 6 <<і<,><іое >-<( мня г (шіт./шйрог ггрг.г—: Черная
вода).
2) Гм. статі.ю Ф. К. Крупа «Слѣ,і,ы древняго рѣчного пути и.и. Днѣпра
въ Азовское море» (Черпоморі.е, т. 1, стр. 03—и нашу рецензію на этотъ
томъ въ Журн. Мни. II ар. Лросв., нояГірі. 1871) г., <тр. Ііа) с.і.
ССЬХХХѴІ ВВЕДЕНІЕ ВЪ ЖИТІЕ СВ. СТЕЧ'ЛПЛ СУГОЖСКЛГО.
просто хазарская царица — другая по отношенію къ тоіі, ко-
торая раньше была названа дочерью Корчевскаго царя? Нако-
нецъ, и самое чтеніе Анна, кань видно изъ варіантовъ, не
вполнѣ надежно: въ одномъ изъ хорошихъ п древнихъ списковъ
вмѣсто того мы разобрали просто «а и царица», а въ другомъ—
«а иная царица»...
Житіе св. Стетана Сурожскаго въ рукописныхъ сборни-
кахъ— Торжественникахъ и Минеяхъ русскаго происхожденія
встрѣчается довольно часто, такъ что его списковъ, сдѣлавшихся
извѣстными по каталогамъ библіотекъ, можно было бы указать
много; по мы ограничимся обозначеніемъ только тѣхъ, которыми
мы дѣйствительно пользовались. Сюда относятся, во-первыхъ,
два сборника (Торжественники), отмѣченные еще Востоковымъ
въ Описаніи рукописей Румяпцовскаго музея (.ѴЛіі 434 и 435);
мы сейчасъ привели изъ нихъ нѣсколько варіантовъ въ разсказѣ
о посмертныхъ чудесахъ святаго. Нужно притомъ замѣтить, что
сборникъ № 434 относится но времени написанія къ XVI вѣку,
сссіѵ а сборникъ .V 4.35 написанъ въ концѣ XV вѣка, п во многомъ
исправнѣе предшествующаго, какъ это можно заключить и по
тексту нашего памятника. Во-вторыхъ, укажемъ сокращенную
редакцію Житія, которая читается въ 'Толстовскомъ сборникѣ
Императорской Публичной Библіотеки, писанномъ въ XVI вѣкѣ
(но Описанію рукописей гр. Толстого, II, Л» 252; но каталогу
Имп. II. Б-ки О- I. 209); опа также заслуживаетъ вниманія,
ибо можетъ быть иногда полезпі для исправленія ошибочныхъ
чтенііі въ самыхъ лучшихъ спискахъ, примѣръ чего предста-
вляетъ примѣчаніе па стр. 98. Для изданія полнаго текста, что
и было всего необходимѣе, мы избрали указанный профессоромъ
Е. Е. Голубинскимъ сборникъ (Четыо-Мшіею) Московской
Духовной Академіи Лѣ 90, перешедшій въ ея библіотеку изъ
кіиігохрашілшца Тропце-Соргіовой Лавры. Этотъ сборникъ пи-
санъ па бумагѣ, хорошимъ полууставомъ XVI вѣка, па 496 ли-
стахъ. Онъ содержитъ въ себѣ избранныя житія святыхъ за
декабрь мѣсяцъ, въ числѣ ихъ и сочиненное митрополитомъ Ки-
пріаномъ Житіе Петра Митрополита, а также слова пли бесѣды
СОСТАВЬ ПЕРВОНАЧАЛЬНАГО ЖИТІЯ II ЧУДЕСА.
ссьхххѵн
на Рождество Христово и прочіе праздники того же мѣсяца —
Кирилла Іерусалимскаго, Іоанна Златоустаго и другихъ. По-
дробное перечисленіе всѣхъ статей этого любопытнаго и важнаго
сборника можно найти въ трудѣ архимандрита Леонида: «Свѣ-
дѣнія о славянскихъ рукописяхъ, поступившихъ изъ шшгохраші-
ініца Свято-Троицкой Сергіевской лавры въ библіотеку Троиц-
кой духовной семинаріи въ 1747 г.» (Москва, 1884). Житіе
Стефана Сурожскаго занимаетъ въ этомъ обширномъ сборникѣ
лл. 326—349 и, сколько мы въ состояніи судить по бывшимъ у
пасъ подъ руками спискамъ, является здѣсь въ наиболѣе исправ-
номъ и подлинномъ видѣ. Различія академическаго списка отъ
румянцовскихъ и этихъ послѣднихъ между собою главнымъ обра-
зомъ сводятся къ особенностямъ правописанія, къ иной разста-
новкѣ словъ, къ намѣреннымъ и случайнымъ пропускамъ, къ
предпочтенію тѣхъ пли другихъ грамматическихъ Формъ. Основ-
ная цѣль, ради которой мы печатаемъ памятникъ, исключала
необходимость полнаго воспроизведенія варіантовъ изъ четырехъ
доступныхъ иамъ списковъ, таісь какъ отъ этого нельзя было сссѵ
ожидать какихъ-либо полезныхъ результатовъ для рѣшенія са-
маго существеннаго для исторической критики вочіроеа — объ
авторѣ; Житія, о времени и мѣстѣ его написанія. Итакъ, за
исключеніемъ немногихъ разночтеній, отмѣченныхъ въ началѣ; и
копцѣ текста и представляющихъ особый интересъ, мы ограни-
чились воспроизведеніемъ взбраннаго списка., при чемъ держа-
лись слѣдующихъ правилъ: 1) знаки препинанія удерживаются
рукописные; 2) титла раскрываются: 3) обычный въ рукописи
юсъ малый (а) замѣняется буквою я, по ы удерживается; 4) двой-
ное начертаніе для звуковъ о и у сохраняется, при чемъ однако
уаъ (9 или простое у выражается обыкновеннымъ начертаніемъ
нынѣшней соотвѣтствующей буквы, за исключеніемъ тѣхъ немно-
гихъ случаевъ, когда это могло бы повести къ смѣшенію съ
двойнымъ у (то есть, оу) и къ педоразумѣпію (какъ въ словѣ:
поученіе); 5) верхній паерокъ удерживается. Сверхъ того, для
удобства при ссылкахъ мы ввели раздѣленіе па главы, съ ука-
заніемъ ихъ содержанія.
Что касается греческаго краткаго Житія Стефана Сурож-
скаго (Сугдсйскаго), то происхожденіе напечатаннаго текста изъ
ССЬХХХѴПІ ВВЕД. ВЪ ЖІІТ. СВ. СТЕФ. СУР. СОСТ. ПЕРВ. 5КПГ. II чуд.
единственнаго до сихъ поръ извѣстнаго списка, находящагося въ
библіотекѣ Греческой богословской школы па островѣ Халкн,
указано выше (стр. СХЬѴІІІ п ССХѴІІІ)1).
изложены для публики
1893 г., май, стр. 468—1
і отд’ стр.37О-375)>.
1) <Выводы В. Г. Васильевскаго
Происхожденіе Руси (Истор. В стппкь
цензіи Русской Мысли (1893 1., авіусі ,
I.
ЖИТІЕ СВ. ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
М?)ѴІ гф аігф г/'.
Ніо$ <л'і> е/хю/ню тбѵ Ёг Чуіоід лать^а іциЗг х«і г>«г;і«-
тоѵ^уоѵ ГЕіб(>уіог, тог «руіЕЛі'6хо."тог ’А/іачтдіАод.
1. 01 лгоод тоѵд ущтхоуд йуйѵад алодѵбцЁѴоі, оиа^шта оі5
б лдбтедоѵ еід хоѵто лада тыѵ тоіоѵтыѵ ёлгвтатоѵѵѵшѵ иаталёуоѵтаі,
лдіѵ а» оі>идоо/юі> ту леідд. туѵ (рѵоіхуі1 ёѵ лдоуѵцѵао[іа(яѵ ёѵдеі-
Того же мѣсяца (Февраля) восьмой (дені.).
Житіе съ похвалою во святыхъ отца паіпего и чудо-
творца Георгія, архіепископа Амастридскаго.
I.
Приступъ автора и обозначеніе содержанія,
1. Готовящіеся къ гимнастическимъ состязаніямъ не прежде
къ тому допускаются завѣдующими тѣми лицами, какъ докажутъ
въ предварительныхъ упражненіяхъ соотвѣтствующую испытанію
<Р = Со<1ех І’агізіаиз 1452
Ѵа = Ѵаэіііеѵакі.і
Кі = №кі1іп, Мі* = Никитинъ «О нѣкоторыхъ греч. текстахъ житій свя-
тыхъ» (Записки Имп. Академіи Паукъ, VIII серія, но ист.-филол. отд., т. I, № !)•>
4 тоіід уи/іі'іхоѵд аушшд Р, г<1 <г« гой? №> уо/іі'іхой сіуйіос? Ѵа
I
о
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ АМАСТІ’П, І.СКАГО.
^аіѵто Лтѵгі/быб ѵ))га. іціад <5ё хиі яѵуд шн'(иі<; хаі /щд&ѵ п^оеіаеі>еу-
‘лбгѵас юѵ .т<аоо/'го5 ауйі'од ёті^юѵ оі лѵЕіріаті'лоі лдод адѵй
2 оѵі’соііоііои' аусоі'оОі-таі гой Лоуоу та ожі/ціата. хаі яоЛйд Т//аі' б
ті'іч аі'ч^оХГід Ло/ос так; оір'Іііоаід аітіаід хиіНотцхЕіг то те уау
ѵлЕІ^си тоіс тЛр лг<іуоу/і(йргсор Лбуоід ёліхіѵдѵѵоі’, хаі то снсолцѵ б
ао-лЕіѵ оі'дёѵ цѵтоѵ ёлаѵатеТѵаі гт/і» /Іаоаѵоѵ, то рлѵ <од і)оа(П>ті]то'~
ладехбцеуог ті]ѵ ё/мрашѵ (лаѵ уау го лада то лдооГ/хоѵ го/./ио-
реѵоѵ іУоалоѵд і'/илАесог), го йе <од п/леЯйміс тной/ор ѵгрооааіѵ.
<Ш’ гяг/дар тоогіі, іод т<р <Ѵл)і)ті дохы Абуто, оѵыод ё/ріі’ 6 Лбуод
лаоёоѵцпет, ьоті бв хіЪ’ ёѵ ір&ѵхтоід то даЛЯот хахйх хоѵг/бгерор 10
шоегсбтеуо/', і7р<і<тод <5е хі/геЛехсі^ /іЕѵрхйтЕро/' <5охеГ ёцладё'/ви’ тоѵ
Я. 57 ѵ г.іѵдѵтѵ (то /іёі' уад логе жіі, ^Г/Аод б/русі||оато ёі’Оеод жіі лоі'/од
лаоеохеічюЕ биілоуос;, і) дё ірѵхП? ёоыѵ -ѵлтіад жіі алоуічооііод
урітоі'од), ё'л тйѵ аргротёдоід р.лорЁгсоі’ і/атгецоі', то Ль'/еар, <рі]/іі,
Ш^ЕТШТЕ^0^' ,)]уі]ГІ<І/(Е1'0І, Е7т’ (ІОѴОѴд 7/(5»/ ТОѴд ЦуШѴІІС; тй))> Абусоі' 15
'/сооеіі' лооі)ѵр,оѵцеі)а, аѵгбг зтуоот^оа/іеі'оі. тоѵ Абуоѵ Ѳеог гор
Физическую способность. А іиі.сь и прежде всякаго опыта и нимало
по запасшихся чѣмъ-либо достойнымъ настоящаго состязанія ду-
ховные подвпгопололапікп толкаютъ па арену слова . И по указан-
нымъ причинамъ у пасъ было много основанія для откладыванія
(для колебанія); ибо опасно было уступить рѣчамъ побуждающихъ,
но и упражняться въ молчанія значило бы только продлять испы-
таніе. Одно представляло бы видъ дерзостію ибо все, па что рѣ-
шаешься сверхъ надлежащаго, исполнено дерзости; другое—воз-
будило бы подозрѣніе въ пренебреженіи. Вотъ иапіе слово объяснило
положеніе дѣла, какъ оно представляется на. пстпппыіі взгляд'Ь.
Но и при выборѣ изъ того, чего слѣдуетъ избѣгать, должно
предпочитать легчайшее зло; а. дерзновеніе представляетъ, ка-
жется, меньшую опасность, чѣмъ небреженіе. Первое внушается
иногда одушевленною ревностію и производится пламеннымъ же-
ланіемъ, а второе есть признакъ души лѣнивой и близкой къ
отчаянію. Па основаніи того, что за, тѣмъ и другимъ слѣдуетъ,
сочтя предпочтительнымъ первое, то-есть, говорить, мы рѣ-
шаемся пристунить къ самой словесной борьбѣ, предооставивъ
слову самого Нога, въ отверзаніи устъ подающаго слово, дабы
’ -гагііг?/гнг Ѵа; сГ. Кгі* р- 27, § 4<>
НЯІ ГІК ГЕОГГШ ЛМЛСТІЧІДГКЛГО.
іі’ аѵоЦ-ы тоѵ отбуіатод Абтуоі’ лаут/Уулрот, /іу яатбі яоАѵ туд з
луодѵуіад то еууоѵ лЕуугііРаі. иатаЙЕь'астров.
2. ’уЦЛ’ іѵа /.ту то /шяобі лцооі/ма&бО'Ш, йд біѵ та туд алоАо-
уіад яаАббд б.^у, шроууц сіѵіад тоід біяооатаід бліуііѵутаі, ібд б/аттоѵ
6 лоУоѵаіѵ аяобоет'/ш туд діуууошод, абтбѵ від у&іор аѵтыѵ
ііаХрібіор тбр і утіу буерот катаотуосо/іЕѵ яаі е»д ьи ямраХаіф тбі
тоѵ біуіоѵ блуіруаікртед яатообкб/іата убб /іі:р булауЁ^со/іер тоід
лауоѵаі то «хошт/та, луоИѵуотбуоѵд бб лубд тбі б^уд лауаоягѵіі-
осо/іеѵ туд біуууоеоід. «ЛЛ« тід обя оібвѵ то /ібуа тобто яаі обуагюр
Ю бѵтсод уЕсбууу/.іа, то і'кіор утібууюі' яаі туд біАуі)/руд буілбХоѵ
яАу/ш яаі [кматууа, оѵ ало лвуіітыі’ цб^уі твууЛпот то яХбод
бідухутаі, оѵ лоХАбі уіѵ тбі і'кіб/іата, лАвіо) дб тбі яатоодбуіата,
тоѵ [ІаснАеѵоі дібі тб> туд луоуіуті-іад аібіаічюѵ /аою/іа яаі оаіуа-
лаід бібі то туд б)аѵ/іатоѵоуіад б^а/уитоі’ от^аа/иор, т<>і' латок'іо-
15 %аід луб туд іеуаоѵруд <5(’ «регі}д Хаулуютута уѵбіоі/іог яаі лаоі
лоб леіуад овікіагбѵ яаі блё.уаатоѵ, тб ті~)р аояупбі' блодну/іа яаі 4
ірубюр буяаХАіблюуа яаі /ііубібсог тутю/іа, тб>> лоХг/ііоід (роіівубр
яаі оІЯЕІоід лойттрбѵ яаі. я/рборі-боаоір біогоубр яаі іІАфо/ібѵоід тбі
самое исполненіе не «вилось слишкомъ иесоотвѣтствуіош.имь на-
шему усердію.
2. Л чтобы Д.ПІІНІОС предисловіе, направленное КЪ тому,
чтобы оправданіе было хорошо пропято, не послуашло причиною
скуки для слушателей, какъ мо;кно скорѣе желающихъ услышать
повѣствованіе, мы прямо посгавііімъ па средину самого желан-
наго и, вкратцѣ, какч, бы въ видѣ оглавленія, прішомипвъ
дѣянія святаго, доставимъ удовольствіе присутствующимъ и сдѣ-
лаеМ'Ь и.ѵь бо.іѣе усердными и раеііоложепііымп къ послѣдую-
щимъ частямъ повѣствованія. Кто же не зиаеі ь атого великаго
и небеснаго произрастенія, агоіі вѣтви и оіпрыска, штшпшго
винограда, сего божественнаго Георгія, глава котораго прозву-
чала. оть края до края, котораго чудеса, многочисленны, а по-
двиги еще многочисленнѣе? Опь бы.ть угоденъ въ глазахч. царей
ради своего пророческаго дара, и бы.ть уважаема, сановниками
ради необычайности чудогвореиія: оіть былъ извѣстенъ блесколть
своей добродѣтели патріархамъ ранѣе своего священства, и для
10 уи'іпуіогі гГ. іпГга са]). 17
1*
4
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ АМАСТРИДСКАГО.
ЕѵѴщи'ад луапіатеѵдііЕі'ОѴ каі аоОкѵоѵоір Іаѵці/ѵ у» роѵАеі
ѵдоог каі Іатуеіаѵ, ті/і> та>ѵ Сщаутаѵбѵтсоѵ ёліощоірір' ши аохроо-
оѵѵуд ѵлоууа/уідѵ каі дікаюоѵѵуд ^ѵудѵ каі тоід лаоі га лаѵта,
(щ- <іі’ лаѵтд ке^дуау у тоод лАеіоѵад, ката тоѵто <5?/ го той
ІІаѵАоѵ ое/тМ^у/іа, таід аѵтоѵ лддд туѵ А^іоѵуѵ б<5оя /іЕтауѵі}- 5
/м^юр еІоуууаЕаіг; <ІЛЛ ’ ёлеі діа /Уоо/ьсос та ѵуд гстощт'стесод лецад
8(’Лі/у>еі’, іуіад «стой куааліідоѵ асруд дЛоѵ катаатахадтаОаі той
ѵірасуштод, аѵѵуд ѣфалторші уаоіті Зеіа туд діуууотсод.
3. Тоѵ тоіі'Ѵ)' ауіоѵ латёдед /ііѵ тгіу/атого»’ ыСТатуЩсс каі
р Гоі. 58 г едооіщог, то лАтіоѵ Ѳеф (фЪѵтед у ту ааокі лдооаѵё%оі'Тед. || а>ѵ б 10
5 /!бг латуу луоаууоінаі' ёо/ті' тбг Ѳкоббоюр, у дё цутуд Ме-уЕ^а),
луокАуЗЕіоа іілео ЕрЁі'Ето у уЕі’оуёі'у б л()обкАці)ц, ті> тшѵ аоетбл’
всѣхъ прежде испытанія быль почтеннымъ и желаннымъ; обра-
зецъ подвижниковъ, украшеніе іереевъ и опора, мірянъ, онъ был ь
страшенъ для враговъ и дорогъ дли своихъ, онъ былъ помощни-
комъ для находящихся въ опасности, доставляющимъ ободреніе
для иапаствуюіцнхъ, врачомъ для болѣющихъ какою-бы-то пи
было болѣзнію и врачеваніемъ, іірибѣжищсм'Ь для грѣшныхъ и
образцомъ смиренія, вѣсами справедливости, онъ былъ всѣмъ
вся, да всѣхъ — или же множайшихъ — пріобрящетъ, по
извѣстному благоизречепію Павла, направляя своими указаніями
па путь паилучшій. По послѣ того какъ тъ, что было обѣщано,
вкратцѣ воспріяло копецъ, и вамъ можно изъ самаго прикоспо-
вепія къ воскрилію догадываться о цѣлой ткани, я приступаю съ
Божіею благодатію къ повѣствованію.
II.
Рожденіе св. Георгія отъ безплодныхъ родителей. Предсказанія объ его
святости и священствѣ.
3. Итакъ — родители святаго были люди благородные и
знатные, болѣе живущіе для Бога, чѣмъ внимающіе плоти. Изъ
ппхь отецъ носилъ имя Ѳеодосія, а матъ называлась Мегсоо —
.либо заранѣе прозванная тѣмъ, чѣмъ сдѣлалась (впослѣдствіи),
3 1 Сог. 9, 22
ЖИТІЕ ГЕОРГІИ АМАСТРИДСКАГО. 5
оі<г®д /іі-уіатоі' те/іевод. жй жіЛбі> /іцйё та бі'б/шта лауабі)«/іЕІі’
агг.^Ётабта. оѵбіѵ убу наХшд биолоѵцвѵоід оѵте тоід бЕлтоід уеі’-
ѵутоооіѵ оѵте тіо ті/шо уеѵт'ціаті :іао:іоуо)д алохряЛуосотаі, об
х^і/бід оѵ лоад/д оѵх Ёлт)бЕѴ/і,а, аШ лаѵта лауа туд 'ІІЕІад
5 луоуѵюбіНлш яуоѵоіад лооо'юібтаі' «оі>д» уао «лдоЁуѵоі, хаі
лооо)оібЕ«, <рі]біі' б іігіод алббтокод. оі')ег туг -л/.убіі1 :'.б/оѵ тоід
лоаууабі б6і'ддо[іоі', хаі бѵі’ЕЛгіоѵба у (~)еоі> ббоід то» ііі-уЁІІЕі, то»
Хаоіа/іатод хаолбѵ угг-ухсі1, ті аѴм %оу Мути' у туд ііі-.іад Ёла^іоі'
бббЕСОд;
Ю Оѵто/. бу, обтоь туд лкуоіог туд ле()і,ііХёлтоѵ ’Л/иіатуібод
оіхутоцед утуототЕд тіог Косо;ігуічЪі> ло).>%і’уд, туд /кѴ.Хоѵ <к’
аокоод у то» ло^?лі> ліобтіу хаі ту бѵюібтеіа бі.аоууоѵ /оц/латі-
оабуд, Ехаулогубуоѵі' ці-г Ѳі:а> гмО-’ Ёкабтуі' тад аоі-.тд, бі-лаюбѵѵі) 6
бѵдб/і'ттд жй бохроопбі'у, I. ал«мкд 6Ё то л^еіотог біптЕХойі'ѴЕд,
15 оох Ёлабоѵѵо ѵцотеіаід хаі йеі/оео». то Ое.і.ор Ёх/ллаоеіі' жіолое
.ііібі) сдѣлавшаяся тѣ.чь, что было іі])едскпзапо ішіімеповашеяъ:
по поік типѣ — вслпча іі іи і іі храль добродѣтелей. -Хорошо не
оставлять безъ пспытапііі и самых'ь пмсчгь. ибо для вші.чателыю
разсмотрю’,аіоііі,пх'і> ничто по было дано въ удѣ.гь по случаи) пи
почтепным і, ]»одпгеліім'ь, пи честному ихъ пороаідепііо: ни ііазна-
піе, пи самое дѣло, ші завитіе; по все было предусмотрѣно и пре-
допредѣлено бо,шественнымъ Промысломъ. Ибо ихъ а;<' преду-
вѣдѣ, тѣхъ іі предуставп, говоритъ боліественный апостолъ.
Посему опп имѣли наименованіе, соотвѣтствуи>іп,ее пхъ дЬламъ,
и даръ Г>ол;ііі ((~)і-об ббоід). соіііедшпсь съ величіемъ (по
Іііуіб'Ісі) б.іагодали. іірпііес.іп плодъ — и пуа.ііо-лн говорить, что
это был ь іі.іодъ, достойный оол;ествешіаго даянія (і/еіад ббоесод)?
Вотъ они-то, сдѣлавшись обитателями <ііаходпвшагося блпзъ>
почтенной Ама,стрпды городка Кромны, полу чинша го самую извѣст-
ность болѣе отъ нихъ, чѣм'Ь огь многаго богатства или могущества,
плодоносили Богу еиіедііевио свои добродѣтели, лашя въ нравдѣ п
цѣломудріи. 4. По, долго оставаясь бездѣтными, опп пе переставали
стуліатьБогу постами н моленіями, дабы оп ь даровалъ имыілодъ
для продолженія рода. И, доколѣ благоуханію молитвы сопу гсгво-
3 ОЙГЕ Р рг., ОГЬ' Р согг
5 8<і- Кош. 8, 29
6 жптіг, геоггііі лмлсгічідсклго.
«йтоГ^ еід діадо/ур /аоіаі)Г/іхи. тоѵ уЁѵоѵд. яаі есод /(іи' тбб ті)д
^доо^ѵ/Г/д Аі\аіа,ааѵі Хеіціаѵбѵ ті лауеілето урлббоѵд пѵёоѵ (/т><>гі'і-
М«тод, б лаѵта л(>бд тб оѵ/крѵооѵ атіуалхычідаш Ѳебд аі'ераЛХгѵо-
Рлті бё ѵі/ѵ бглаіаѵ рлі лоХѵ алауодрѵоѵбаѵ у'уд’Оѵ аі йрда/иаии
(хеіі'аі і/’ѵ/аі рАтаоагто хаі туѵ аі'ті/Оіо /.іЁѵоѵоаѵ сілдаятог, Ида' б
/<У ті ауеѵѵід Иі'Еі'бцоаі1; у туд оіяеіад аоетуд аѵа^юѵ іідудёу^аѵто;
V ту біаѵоід аіттѵлсбааѵто, іод ада біяаіад аітобоіѵ і’ідІяа>д тб
аІтуОіѵ тід лі’уад оѵя Ер/ета/,; у алуоѵбута та тЦде ѵлегбуоаѵ;
>1 аЛЛо ті т<Ъі' боа б лоѵуобд таід оаіІдотЁдаід еІ'атОтѵ рлюлеіур.іѵ
біагоіаід і/гео/оюго ладабё^аоііш; ог/іеі'оѵі’. аЛЛа туд іітлад «г«- іо
РоЛуд рід раѵтоѵд /мхЛЛои луооуу/аі' тб аітіог' ледАхаві уао оі
яата Ѳебі> ^ібі’тед Лоую/сш дѵуооѵатеіі' та Оеіа кді/іаѵа, яаі іі
7 /ияубѵ ті віраЛы&ѵ, ЁлібюуОоѵоРаі іод та/юта. яаі Лінлбѵ бі'теббрг
б /ляг тоѵ 'Арі>аа/і, еі^еѵ тід ѵлббеіуца, бтод іі' уі'щеі латдо
Е/_о)]іиігіоЕід б/ ді- лобд ті/ѵ 2!(і(>()аі' яаі ті]ѵ ''Аѵѵаѵ алёрХелет, 15
Р іо). 58 ѵ бла>д тдд /іі-ѵ бкі туд 'АРоаа/л, іріХо^еѵіад || /лета тб лоХХоід
лоорер)]ХЁтаі хобѵоід яаі тб раі)ѵ ууоад ёяеіро у Отіа лдібі'оіа
налъ нТ.ьііі оггаток ь, дыпіущііі земнымъ настроеніемъ, до тѣхъ но] >ъ
Богъ, все устрояющііі на. пользу, медлилъ. Когда ;ке ати Авраа-
мовы души увидѣли, что желанный інребій имъ не дается и что
прошеніе остается нсдѣіісгвнгелыіымь, то не і^рмыслплн ли опп
него неблагороднаго? не произнесли ли чего недостойнаго соб-
ственной добродѣтели? н.іп но к]ніііней мѣрѣ въ умѣ своемъ ие
нообразилп ли? именно, что вотъ нмъ, требующимъ справедли-
ваго, просимое несправедливо не приходитъ въ совершеніе. Не
помысли ли ля, что бывающее здѣсь совсриіается безсмысленно
(безъ Промысла), пли не допустили ли внушить себѣ что-шібудь
подобное иль того, что лукавый обыкновенно всѣваетъ въ слабыя
помышленія людей? Никакъ! но скорѣе къ себѣ самимъ они отно-
сили причины божественнаго замедленія. Ибо живущіе но Ген у
обыісіи взвѣшивать суды 1>ожіи и, если въ чемь мало погрѣшили,
исправлять какъ можно скорѣе. А впрочемъ, опь (отецъ) пмѣ.гь
()бразцемъ Авраама, какъ опь въ старости сдѣлался отцемъ; а
опа’ взирала, па. Сарру и Анну, какъ божественный Промыслъ у
лсрііоіі ради гостеііріпмегва авраамова., послѣ того какъ про-
ю много лѣ і ь и послѣ глубокой старости, обновилъ лоікеепп
•ню о.і.і, ‘опігія.і •і.тпІді:п ч і. і'іо 'і./іо о.і.і, ‘(о.і, і;ц ііі,іііо)нні'іі:і:;іА’)
о.ів.ііиі.і пііі.»1'.ч:оіІ іП.'.'ічх I и іі.ниііііііііініонол 'іпи.ш іпіі: іо'ііш.г.іі.і
-0!і:оо иііііпѵііпя ч.коу ч.і.п.і.лА'ііоіІп омягп.і. чл.оАѴ'.і.ігл ;»и оц -у
•ошкі.ГВІѴ ІІЛ.ІЛІПГІрА) ІКІІІІ.’;) ИіѴоіі'ІІОІІ (о.ІІ.'.ЦоѴ) '.(.ІІІІІіШІІІ
011 І.ЧІ.1.Л0.1.Л0 О.ГІІІІЧІО.І.ІІ'І'ОІІГІКНІІІ ІІІІІ'.рі.НІОНО ЦІЛІОІІ II 0.1.1, ‘і'ІІ'ІІІО'і'ВН
•іЛ'іиАч, ч.гічо ли ч.іи.'вііяу и (ч.лв.ч) ‘ч.хп'і'.чіоГі.чі ч.хпоял ч.я члвіА'п
-іпіоо ѳп ‘'.ріоііп оя пііі.юііоіі 'ііі.чіГопіі.’оо и ‘іііі'ои-іісоу ічс.{ ч.іиоіпоя
-оігі.чі' ч іѵічіш.ш.і ло.ч.'оо ч гііііирІі;п<[ ‘ч.хп оіпогоіи ііПііоівяіііпА'і.лічя
•«.И,[ ІІЛХіПіІНОО ОІГОН 1ІІІІ1ШІОЯ.І. (1.1. ‘Ч.ѴіІЯ ІПЧІІІ.'ІКІООО.ГІІГО ІІОЯІІ.І.
і.’гііьА'ігоіі 1,’Я.і.іігоіи ч.хп іі1'.іоі{ •А'ніоіііявѴ о.іо Чоо<[ оііюпюшкіп
ооіпіо'піия;) ч.мвм о.іо ч..і.ііяі:.і.эѴо<ііі Чк'ОГоІЮОД Ч.ѴОіТіі Ч.ІІВ'1.' ч.я о.то
ч.іАѴяѴ о.і. ‘ч.шчэ чл.эѴХу ч.пвѴ ч.іѵп ш ло ‘о.і.ь ‘ііігв,пі‘.}.оо ои Іч.і.ш,
-А’гоіі 1ІГІІГ01К ІІ.1.Э0(ІЯ.1.Л АІІОПО 011 ‘вЯ.І.ЭО'іиА'іѴП 'ІІІІІІІІ'І'Ц.ІІ'ЛІІП 011 -іЧ'ОІІ
іяпшнооііп ои оіі'Х и оіноііккііі ооя.і пгші'.р«:іі ‘оіікошііг.іо.) А'іѵои
-ліігвся ои ічо ч.чп.ч ‘ііііо ‘ічііікТооояіТоіі п.п: вп опглічіѵ оіопіі.і.лоьо.і
-і?гц вікіпія ‘ч..чі;.і.[| і.’.чоііоіііі и поііоі — пв.іА'іІГ п ‘ічпи.і.лп ч.ешіуо
ві'ііѴоіІ ппГо ч.т.'іі п ‘іііичііГоі'ііо.гвгу чэипііі".].'!'.) піГогпяоу '.рмоіі
'.]уо ч.ігіім ‘вГГоь'ш.'од ч.і.'Х ч.хіііі.і.ц.го.іоіііѵ ч..і.о огпГооояло <оіпопі
-о<Іп> оопѴотііІп (А’іпіу) оіХ.іХіІѴ ч.ігв.ч ‘А'оПікІп ч.і'іі'і'огоіниі и
5(ои(> ‘азот/іІІідХ^ Эолзоіухз 5(0'іг<> .іпнорИзл і>тз.(і наззіиѵ,!.
-(цэ іизн'і>і>^п)ои'іс ао)<(.и оо2 ЗіоэошзЛ ой±с ш зуіиі го\[ 'о
Зотоііѵ ха о я/і ѵд-піи/ тоитІйііХ ді
зато лвоону ,іііі ічосодхзл 5юз0(^> аоі/іаоЛ 5//з аіааіоіззо оці
аІ<2 'іііііі п>у. ‘аззотііпр но ашдіігуз ао>2 ‘липвА аз аодо^ѵ^аи
8 ‘пмэіо ту. ..ізііідозід т/озд ілтідза (оіз.(/ 5тзоо>д'ізю 5<и. П2
/Кодоутоіз наыдіз 5юзоІізд 5//л п>у. атіои .іоіаі» <і(оаэт1ао[]о<1> а(Н2
оі о ‘,із'/.із 5(ор>у, 0)200 5[і/ігз 51ы г>2 зд гмгз -идутд/д оі
<02 я*3Ѳ <<<>баі тііі/таг) ,іолгі» а'іооооіаітсіи'и ‘аоійауі аонсдмя
аолод нолей) аюпоотд ‘5ти 5?оііи) Іт.(іод $3 ‘іітз(]г)'( олноол/і.
лтдІ(лхю(] 5аоС)іи здао аоіідаобіі^у аозіадКбпкл лт.г зддо ао'Ходдід
5аоаз,!. дол ілзудо п>у. агніазо'іі аіоіілт аііл озіеоіо Згтко.Ыаі) у.з
‘пі/алз/бѵ 5зліідоі/оу.оощі оп/ц?Хог із^зодэ індшол іи 5обк <із.()0 д
'нзо(<бді/)о'ибт/з аічбі/юбіе пт изоз) н(>2 зд й ‘5тз.(і(іуп 51іл аокал
іии іѵзіі !і 5юхго ‘кіагОпкоэ 5»ш6і>хі> гойзлоМн 5о)і/о тх
* ‘ и 4> I ц , і -Э < 4 (. Іі <
‘азолу-уид аіргіозд ноуілоб'/оуоіе 5о)зод)бгзло 51<л <і<ол 5і0Іші> опіу.ід
(' ?Р ''І/л ‘.пізііі/дю,іп)хз іііОіЪіі ,іі/л тз: оліоарз.ізар ,іі)б:ібіІ ,</іі
X , 'О.ІѴ.Ч.й'П.І.І.ОІ ІИ ВІ,І.ІО?І.І ІІ.І.ІІ.Ч!
8
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ ЛМАСТТПДСКЛГО.
ті'іг хЛі/оп’ ойх ал' аіаУошлсог оѵдб сѣ’ аѵдцсблаіѵ ітт/іъ, аАЛ’
Ісо8ѵс, лоіѵ і/ [іі]Т(>фй)ѵ Ёхалаад-Гіѵаі Лаудѵюг', хаі хумыи хаі
Ыирчці^тш. >) тоіѵѵѵ тоѵтоѵ і>аіа ёухщіоѵоѵоа хаі ірёооѵоа
хоіЛіа, )/ ті)д ’ ЕЛіааріт о/і.бтролод гос то» #аоч) щюбрбдоіі
щігодіаіхор, хш лрдд тоѵд Іеуодд аѵѵЕХ<~>д (роітіЪва ацхоѵд хаі 5
таіс; л(>ооБѴ%аІд щгоЛй^огинт (тоѵто уау абт-Ц оѵѵтцоіроѵ то ёдуоѵ
хаОЁоѵцхЕѵ), Ёіі(раѵюі)ці'аі пас ѵыѵ гі}д лгбЛесод Л(юау6ѵта)ѵ іѵ
ъоід тоѵ ѵаоѵ лдотвріеѵіоцаоі лдоохадт^о^іЁѵоід &гіаѵр[№Рііхеѵ.
огстѵед тавтір’ дЕагіацЕтоі оѵдёѵ лЛёоѵ >) шд уѵѵаіха Еае[3асд,г)оаѵ.
9 хаі >) /іьѵ шд еще тахоѵд еід тдѵ ѵадѵ еіві/еі тад ЕІа>і)ѵіад тф Ѳеф 10 .
лооОЕѴ^ад аі'алфііраі, оі ді- хаѵаЛароѵаі)д діріад лауауіѵоѵтаі
оіхаде. опа ді; діа хахтеопауд лѵлді'даои1 дірЕШд, дцЛібогл ѵѵѵ б :
’ іоі. 59 г Лдуод-1| іУтощеГ ёхапгод адтаіѵ й'гбрад <ро[ІЕ^оѵд таід к<тт{'/оч-
пк бблаЛоі’ хаі цоѵіаі рЛілоѵтад рЛі'-/іцаті хаі /підѵѵ і <Ъі' аѵіраагсоѵ
ілалеіЛоѵ/іЁѵоѵд рід аѵтоѵд ладаЛілЕІѵ дшлуа^аодаі. Тідѵ діі тф 10 ,
(рбрір хаталЛауЁі'ѴСоа хаі таід алеіЛаід іѵтдб/іаѵ уеѵо/іЁі'Ыі’ хаі '}
катЕлті]%рго>ѵ (лоЛѵ уііу то бі'од, еіярц ті гтагяі то яіоорѴтд хад’
іілі'кгь ііріі:п!;шіс ію огі> людей л по чрезъ людоіі, по что лроя.-де
отторженія отъ нѣдръ материнскихъ уже былъ помазанъ п про-
возглашенъ іереемъ. Его преподобная мать, будучи беременна и,
па подобіе Елизаветы, нося во чревѣ подобнаго божественному
Предтечѣ, <ностояіиіо> посѣні,ала священные храмы к, преда-
ваясь молитвамъ, — ибо это было привычнымъ ея дѣломъ,—
случайно встрѣтилась въ преддверіяхъ церкви съ нѣкоторыми си-
дящими тамъ изъ первенствующихъ въ городѣ: увидѣвъ ее, оіпі
оказали еіі уваженіе, ничуть не большее, чѣ.мъ обышювепиоіі
женщинѣ; а она., сколь возможно скорѣе, вошла, во храмъ, чтобы
возсылать свои обычныя моленіи Ногу. Съ ііаступлеіііемь вечера
тѣ возвратились домой; а. что они ш пытали въ ночиомь видѣніи,
это сейчас'ь объяснитъ наше слово. Каждый изъ нихъ узрѣлъ
страшныхъ мужей, держащихъ по палицѣ и смотрящихъ убій-
ственнымъ взглядомъ, угрожающихъ не оставить шшеіюлііепіюіо
ладь ними пи одной изъ позорных ъ казней. А когда, они были
поражены страхомъ и ось угрозъ пришли въ трепетъ и уныніе,
10 Т<І7.<І$ I’
ЖИТІЕ ГЕОІТІІІ \МАСТТЧІДСГ;.\ГО.
9
ѵлѵоѵд Етаѵ^Рі'ібеѵаі, а>д оі лелеі^щіроі, Г(7>ѵ ёрѵяріыр ІЪаын)
хаі ѵ>)ѵ аігіаѵ (іоѵЛоцёѵсор раГ/еГг, <5і’ уѵ гаѵш шідыѵ а-іѵоѵд
імуІѵЕгш, «"О и /и) гоі» яо/іЕрси ѵ/.імр», ірііраі ѵоод шаЗргід, «то
Я{юаі)хоѵ йтѵеіііаѵе аё[Іад, тайга тпічір ѵ/йр ввести»». оі бе, /і»)
б оѵѵііРТЕд, /і.г і') '' щшоі) аледкинохт р.і/л;оге гоюйтбс « анроаар
явядахЁѵаг,. шд дё оі цёѵ ті'ід сіякйад бтройдбтеіюѵ елаРетбіѵоѵто,
оі діі (-)лтіооѵѵ іІрщібгЕіюѵ, дбАід лотё пйд яадаяМ/оеаіѵ Ёі^аѵтед
тщ» аігіаѵ Ё&йгоѵ хаі тб лоау/ш іурыдкіар -ми ѵ>)р /іеооѵ аѵѵыѵ
ті) лдютЕрайі діекОоѵоаѵ уграйш Ёірі/ішр ёр /аогоі ь:/ыі» {^еірод
ІО ііуіог хаі міі)тіё,і)д ѵлЕілбрілд ашіѵѵа, то»» оіреыр /итЁотраав. оі 10
<5ё, ооііоіоі йшрсиітаѵтЕд хаі йшіер ёх оѵрііі'і/іагод Ёхабгод тф
тшр іцніііёічмір Мы і'оттб/ін'од, ті/р гой ііуіоо олоі'баітод /о/тера
ката?міі[)<ірооб(Р' хаі тоід і’^рроі. лооплілгортрд і/гоич лр'Д'рю/ііір
міі іб <і/((іог)/,ікі Е^о/(.оЛоуоп)’п> і’р бііхораіі'. хаі і) /іір ті)р тоіі»
15 боюііЁРЮР а'тар лррі)<ІР8тіи, оі ііі г<>. оі>іі(Іарта Ёміип'оѵріаі,. хаі
‘і'ірётш тоід цёр і/ гой яішу/штод (5)//і»оід і:ѵ<[оооѵрі]д ѵітііъыд,
ибо великъ бываетъ страхъ, если случіптя что во глѣ необычай-
ное, какъ ото знаютъ испытавшіе сонныя видѣнія; —когда, за
тѣлъ хотѣли узнать причину, ради которой они зтояу подвср-
і'аются, то мужи сказали: «за то, что вы пе воздали надлежащей
чести іыіному архіерею, вимі. слГ.дуегь подвергнуться такому
наказанію». Они же, пе понявши, съ клятвою утверждали, что
никогда, по были счмідѣтелямн того, чтоб).і совершилось что по-
добное. Л когда мужи еще болѣе усиливали свои угрозы, а они
еще съ большимъ жаромъ возражали, то, едва наконецъ усту-
виіяіш просьбамъ, ліужи указали нрнчішу, объясші.іп дѣло и ска-
зали, что прошедшая мимо и\т, іі;іі;анунѣ. женщина іімѣетт. во
чревѣ свитое чадо, и за. тѣмъ, нзъяспивт, все, пс'іез.іи изъ виду.
Л они, возставши рано, и каждый, мучимый страхомъ видѣнія,
кака, бы по соглашенію поспѣшно приходятъ къ ма тери ічштаго
и, пршіашпп ігь ея ногамъ, ііроіті.ш ирнщічіія, ш іювѣдалп грѣхъ
со слеза.мп. Опа, же спрашиваетъ о причинѣ совершающагося
предъ иею; тѣ разсказываютъ о случившемся, и вотъ— разъясненіе
дѣла обращается для нихъ въ предметъ радости, что не па. яву
постигли ихъ произнесенныя противъ ші.\ъ угрозы, и что ихъ
ЖНТІГ. ГРОІ'ГІН ЛМДГГІ’ПДСКЛГО.
10
ііті /іі) хаі)'' ѣспіо І)Г та і')ЛЕіЛі]/іёра хаі бті тоіоі'ѵоѵ ті) лаѵдіді
л(іо/ті]і)еіа і)еіа дсодор ха/ндетаг ті] діі ЕІд /щиіи /іір хаталЛі^іѵ дё.
Іі. ’ЯЛЛ’ б/і.сод і/ уерраіа ді.аріотатаі хаі лдбд тіѵа деодюдоѵ
иѵдра хаі ті) тоѵ {Моѵ хаОаодп/Ті, бдіЪѵта та /іёЛЛоѵта ладауі-
ретаі хаі пі лдахОёѵта ёхди/уеітаі, хаі лау" аіітоѵ /іарііаррі-шд
ереатоіта та [іёЛЛоѵта' ті/и те тоб лаіддд хЛцоіѵ хаі то ті/ь'
іео<обѵрі]д Х(й<ці-а хаі баі)р л<юд аоетіур егдеі^Етаі, тіур елідоаіѵ
11 хаі босоѵ а^ісоі/і/оетаі /ащоуштют лаоа тГ/д деіад /ащго$. хаі
Р Го). 59 ѵ боа || гцд деіад лдотоіад та (Іред/ті'іѵЕѵта хді,/аата' 6т]ѵІха іх
(тідад хадлдд (ЁЛаоті'/аті, лоЛЛі/р ладеіодЖцы тф рі([) ті/р ібдё-
Леіар. хаі Л(і[1р. хата ѵобр тор 'Іоаах, тор ^а/лоѵцЛ, тор 'іоліррцр'
лйд б /іір тйлод тоб деалбтоѵ хаі лЛі/дсо/аа тшѵ еід лат/'да тоѵ
Ѳеоѵ елаууЕІашѵ, б де лоод)і'іті]д хаі Іедеѵд хаі %(на)Р [ЗабіЛеІс,
б де Лб/тод тоо уЛіоѵ хаі лубддо/іос тГ/д ха^ітод хаі /іетароіад
(іо/і’і. аЛЛ' б /юі іі)де елуЛОтр, оі> лаоедуор і'осод еілеір' тоір обх
отчизнѣ днруечтя бояіествеііііыігь Про.ныс.ю.ігь т;ік<>іі даръ, еііже
оно приносить п несеніе п сокрушеніе.
(•. Однако благородная жена возстаетъ н отправляется г;і>
нѣкоему богоноспому мужу, вслѣдстйіе чистоты жизни видя-
щему будущее, и разсказываетъ ему содѣянное, а, съ своей сто-
роны узнаетъ отъ него будущее (такъ ясно), какъ настоящее —
узнаетъ о наименованіи ди тя ти, о помазаніи священства, и о томъ,
какое оігі» покажетъ приращеніе въ добродѣтели и какихъ удо-
стоится даровъ отъ божественной благодати. Ири неизслѣдимые
суды божественнаго Промысла ! Когда, отъ неплодной возрастетъ
нлодь, то ато (всякій разъ) приноситъ великую пользу міру. При-
веди себѣ па мысль Исаака, Самуила, Іоанна,—то, какъ одпп ь
изъ ипх'Ь былъ прообразомъ Господа и исполненіемъ обѣтованіи
Божіпхт, отцу, другой—пророкомъ и іереемъ, помазывающимъ
Царей, а, третій — свѣт<илыіик>о.мъ солнца и предтечею благодати,
начинателемъ покаянія. По, быть можетъ, пепзліпние сказать, что
мнѣ здѣсь пришло на ум ъ. Отъ рожденныхъ не отъ безплодной
не всѣ знамениты; по одинъ такч., а другой иначе, ибо каждый,
1 ^ги'/Гьт/о I* 2 я<)о(пііііііа ііі іш. Р, :іоо/пр)еіа Кі 4 ооплта
Ѵа, б(Х'П’ га Р
житіе Георгія ѵмастріідскаго.
11
гх аттіоад оо л-аѵтед ілібіцюі, 6ЛЛ' 6 /іёі’ оііпад, 6 <ік ітёосод’
ёхаагод уао, <Ьд 7б/іиі>, ту туд аоіпі/д ёлііібм-і ті/і> і)еіаѵ ёлналаоато
Ша/ири'. ѵ<Ъі> дё іх отвіуад оддвід обтід оѵл бѵоца&тод Ё/рр/ін-
тіое. ті тоѵто; ііп ёк атвіоад; оѵдараод. «22’ 6 еідаід та латта
5 поіѵ рвітавгод, влаѵ тоюѵтоѵ ’еід тоѵ ябо/лоѵ Еѵдохуоу іраѵуѵаі
аі'ііоалоѵ, тоід туд отвіошавсод двщоід лацЕівірёдрл туѵ аітупп1, 12
ок і'.і’ <ІГ т.д/уід гб бшрос, хаі (іі; 6>д ётѵ/^і', ілгрі-ѵутаі. хаі торга
еілоѵ, оо/ іѵа ёхві.і'оі пХёоѵ ті і-ід еѵдо^Іаі' пвіилоіуіноіші (оѵдё
7«р лбуод уХіоѵ ка/.ілу6ті]та (ршдіютёцаѵ Рвл^аі догуслтаі оѵдё
10 цё/тйод ощіаѵоѵ Г/ аотутѵ ііёоіѵ у а22о ті тшѵ оба іро^воа Овава-
оі)аі хаі яатаѵоГ/оаі (ро^ЕдсдтЕца), «22’ іѵ’ ктіУГріе, обо г Ѳеф лоо
уеѵёоеюд ёхкехтбд ётѵу/риті’ яаі 6о®р ёлкоѵт)]<И)' ‘/оою/остоп’
лаоа тё;д ^тіад %а{іітод.
'І'. МЛЛ’ І'т /іі/ <5охі/ >і&) то а-лолоР [ІаіѵЕіѵ о муод, ілі ті]і>
15 ѵлбОтоіѵ ёХііхо^ЕѴ. діалУмттЕтаі то [Іоё'род яаі /ІОЕіроѵорЕІѵаі яаі * III.
какъ мы знаемъ, умноженіемъ добродѣтели привлекъ па, себя бо-
жественное прославленіе; я изъ рожденныхъ оть безплодной нѣтъ
пи одного, которыіі бы не сдѣлался именитымъ. Почему это?
иотому-ли что оть безплодной? Лііыіі. ь. По вѣдающій вс(> прежде
ро-ждепія. когда, соблагоіізиолігі ь явить міру такого человѣка,
узами безплодія привносить (заявляе гь) требованіе, чтобы даръ
явился вслѣдствіе молитвы, а не какъ случилось. Я это сказалъ
не для того, чтобы ему еще прпбавпті> чго-ппбудь большее для
славы, ибо слово не возмоаіетъ блескъ солнца сдѣлать болѣе
свѣтлымъ плп сдѣлать болѣе ітраіпиымь величіе неба, положеніе
звѣздь плп что пзъ того, что страшно видѣть и іюмыс.інгь; но
для того, чтобы видѣли, какъ оиъ быль избрапшікомь Іяккіпмъ
прелідо рожденіи и какими дарами обогати,іея отъ божественной
благодати.
III.
Воспитаніе св. Георгія, его занятія, посвященіе въ духовный чинъ.
7. Однако, дабы но показалось, что слово напіе отступаетъ
оть цѣля, обра тимся къ па тему предмету. Образуе тся и возра-
1 ой іп Іехіи ошіавит зирга ѵегяипі вирріеіит піапи гссепііззіта Г 2 8ц.
Тхолгод — ('//«.к і/чі'/ сГ. КТ*, р. 28
]2 ЖИТІЕ ГКОРГІЯ ЛМЛСТРІІДОКЛГО. І
тіхтЕГаі, ѵфшоѵ /лёг оуш/іеті’, х<і<игод <5ё 'ІІЕІад ё^лЛеоур. хаі ёгоё- ,
уего і?'рл;е Х(^,т 1<Лц-Лоѵ і) уаЛахѵ/, хаі дѵ^аѵЕ тф лѵеѵ/шѵі цйЛЛоѵ
ц ту онрхі теЛеюѵцеѵоѵ. ііЛЛ3 бра хаі ті)ѵ той «ѵг/усоло- <
хтбѵоѵ Е/і)дой ёліРоѵЛур' ёл&гі'щы хаі Л/це/іеір оѵх еІ%8і>’ ерерііеі
еѵ/Гід ёу/оі' уруоі'ёічи туі* сіѵЛЛуцпѵ, етсибет ѵа <5с’отЕІрсоа яеоі 5
13 той /?у&д?ои$ оі\ара)'ѵа і)ѵіа тЕриопсг ёх лаѵтсоѵ ёѵѵѵѵЕто, лаіла
ёохблеі' деіѵбд ё<т ѵц жою/рщ лдорЛелеіѵ хаі отоха^ЕбОаі, то *
ауа&оѵ ІІаохаіѵЕір, то хаЛоѵ ёттдёхгір- ё/(Ё/.і,ѵі]то лагтсор тшѵ ёх
огЕІоад даігі/ош'Го))' адѵоѵ ті}Ѵ дѵра/і.іг- арЁтдіу'Е лгрод тбр ’Іоаах,
Р Гоі. СО Г рЕП-р/ШТЕ лоод тбі' \\ ^(ЦЮѴі'іЛ, ѴЛЕІЛІ/ап'іОХЕТО ТОѴ ’ІСОйгі'ОѴ. ТОО- Ю
гопд ті/ ііічцпі ягеЛетторегос, ё/ріаго хаі мЪ'а%ё(миѵЕГ лдіт е/ллёі-
доѵ уеі'ЁаіНи ѵор огдаѵайѵі)Р, ёРЕддЕѴЕР, ладЕтаовЕТО. •і,]хдо()бЛі^еѵ-
лдір блЛог/’бдо/’ ёлЕідаѵо тошоаі, /іаЛЛоѵ дё хѵеіѵас ёблоѵ-
ёа^,(ѵ. хаі оѵѵод (іёі> оѵѵсод еі^е хаі ѵГ/д хахіад оѵх елаѵБто.
Ё/іоі йё, Еі'ѵабііа уехо/іЁічд юѵ Лбуоѵ, то кой ІІаѵЛоѵ іл>іЛі)п> 15
(рѴёу^аоОаѵ «ы /іііОос; лЛоѵтоѵ урфоелод хаі оофіад Ѳеоѵ'
пасть плодъ (но чрекЕ матери), превращается вь дпти и ра-
ждастся, являясь младенцемъ, по исполненнымъ боікествешюіі
благодати; а. равно и питался оігь бояіествеппою благодатно
болѣе, чѣмъ млекомъ, и возрасталъ, совершенствуясь духомъ
болѣе, чѣмъ плотію. Но при также н злоумышленіе врага чело-
ітіжоубціствеіінаго пскопп: оігь наблюдалъ и не могъ оставаться
спокойнымъ; оігь разумѣлъ, что зачатіе было дѣломъ молитвы,
помышлялъ о божественныхъ знаменіяхъ касательно младенца,
случившихся чрезъ посредство сновидѣніи; всѣмъ этимъ оігь му-
чился, все взвѣшивалъ искусный въ дѣлѣ зла предусматри-
вать ц угадывать, искушать благое, нападать па, доброе; онъ
вспоминалъ о всѣх’ь родившихся отъ безплодной п поіціавпшхъ
его силу, восходіілч. къ Исааку, переходилъ къ Самуилу, вспо-
миналъ объ Іоаннѣ. Вращая ихт> въ своей памяти, онъ тер-
зался и досадовать и, прежде чѣмъ воинъ сдѣлался опыт-
нымъ, устроилъ протпв'ь него засаду, сталь въ боевую по-
зицію, завязалъ перестрѣлку; прежде чѣмъ увидѣлъ его воору-
7 6і І І'і'ід Ыгс р Лмі'Лс і'лі
Ѵа, Ыи Р
Ѵа
12 і'іу.чі>іТ<ілі Ѵа. і'іг.оіі'іблфпѵ Г 13 Ыг?і'
16 Пит. 11, 33
житіе Георгія иі итгпдсклго.
13
аѵісг-оі-ѵѵ^та та хуі/іата аѵтоѵ хаі аі ббоі аѵтоѵ».
лшд ладаусодеі тоѵ Е/^^дѵ хата тоѵ /?{>б<роѵд ті)г оіхтіаѵ зіоѵгцнаѵ
Ф’деі^аодаі; лоѵд б бтуатоАоуі'іаад /іі/ла) тоѵ атдатибті)ѵ оібѵ те
оѵѵа ёлйа/іёоОаі блйоѵ хаі іАѵдеоѵ тф ті]д ?/2<я/ад атеАеі тф и
5 і/^вф оѵууоіііі-і ді]Аі)баоіАи; <Шлі таѵта щэв «уоі -Оафіатод ёуес
тф’ іфтѵѵаі1. б ді аѵт/лаАод аѵухсщеітаі то оіхеТоѵ хата тоѵ
[фЁіроѵд ЁлідЕідаоОаі акаісод фіата, хаі (іоѵтодЁѵта тоѵ лаіда фЪ)
тоіточ ті)$ ірлхіад %обіюі’ ауоѵта іоОеі хата тоѵ зхѵфід хаі уіХёуеі
цеѵ аѵтоѵ а/кроіѵ таТѵ %г-(юіі> хаі О-апроі’ тоіѵ любо?»'. аЛЛ’
О оѵдё тоѵто аахблсод, а>д ёуф/іаі, діелрафіто' аЛЛ’ цдті ті/ѵ хе-
і/ліЛі/ѵ аѵтоѵ тіті]і)і]Оо[іЕѵі]ѵ о дцахтоѵ, хаі тіоѵ лодыѵ ёлероѵ-
Аеѵатѵ удеі та іфуа аѵтоѵ хатаЛѵі'/ііофіеі’а, хаі тад уеіоад діа
лѵубд і'іхосотцоімаЕѵ. хаі б /іьі' оѵтсо діаѵоофібѵос: таѵта ёіфаоЕі’,
б бе Ѳгбд пѵі'р%і6і)і)Пег отге/оноще)' аісос лА^уГ/таі тдо от^аткдт^ѵ, * II
жепньшь, пытался поранить, иля лучше — стремился убить.
II нотъ оігь поступалъ такъ и по прекращалъ сноеіі злобы.
А мнѣ, достигшему зтоіі части слова, прпіи.іо (па умъ) произнести
слова Павла: о, глубина богатства, знаніи и мудрости божествен-
ной, яко псиспысаииы суды его и псизс.тГідоваииы пути его. По-
чему (ять допускаетъ врага обнаружить собственную злобу еще
противъ младенца? Почему, избравъ себі, въ отрядъ воина, еіце
неспособнаго взяться за. оружіе но несовершенству возраста,
позволяеть врагу погубить его? Все :»то возбуждаетъ вопросъ
только до чуда (до ознакомленія съ нослѣдовавіші.мь чудомъ).
Итакъ противникъ допускается къ тому, чтобы обнаружить про-
ливу дитяти свою хитрость; оставленнаго паедппі'. мальчика,
уя;е достигшаго третьяго года, оігь толкаетъ иа огонь и <ожп-
глеть его обѣ руки и одну изъ иогь>. Думаю, что и ото онъ
сдѣлал'Ь ие безъ смысла, но драконъ зна.гь, что его глава будетъ
попрана пя тою (свя таго), и потому замыслилъ (покусился) про-
ливъ ногъ; зналъ, что дѣла, его будутъ разрушены, и потому
ранилъ рукп огнемъ. 'Гакъ соображая, опі> такь и поступилъ; а
Вотъ попустилъ. Попустилъ, чтобы пораікенъ бы ль воинъ, мо-
жетъ былъ, для того, дабы на. с.іучаіі борьбы онъ впредь воору-
6 то оіхііоѵ РѴа, га оіхьГа № р. 29 8 дАТ;сі Г, і/'тпугі Ѵа; сГ. №
р. 29 8<1- 13 Ліаѵооѵіік’о? 1’, ^киооо/ітѵо; Ѵа
14
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ лмл< т 1’1 ЦСКА го.
іѵ' ёг хшоф й/Лнод аѵбуіжбтруоѵ лацатадутаі, Іѵа та ёя туд тоѵ
ёубуоѵ ёлуіоѵХуд ёлауд/ітрод отіу/тата ѵеаіпиш^оѵ яат* аѵтоѵ
аусотіоутаі яаі тоѵ і)ѵ/іл))> бЛос ката цоѵоѵ яі/і’уау тоѵ б<рт,атд.
8. Каі б /іёѵ лаід тоб лѵоод аі'а^у(рі)еІд яаі туд луооуяоѵоуд
15 децалеіад а^ісоОтІд лцоёхозттгѵ (гѵѵёаеі [к'М.оѵ у уХікіір. лоод
уаОуоіѵ <5е і/бр уеі’б/іт.ѵод ёттубелод, тоід зтаіботуіііаід ёкбіботат.
хаі лаібтѵетаі цёѵ латіаѵ ёуяѵяЯлоѵ паёдтѵбіѵ, боу тр. ///іегь'усі яаі
боу тіоѵ ё^ах'ітѵ, туѵ /аёі' ііХуѵ ёѵатвдѵіокіілеѵод, туд бё то %дуощоѵ
ёи^е^і/теі'од- яаі туд /іёѵ яаѵ тбу/і.а аі/^іаХсотІ^аіѵ тід туѵ ѵлакоуѵ
тоѵ Х(>і(гтоі>, туд бі: то яі'іібу^оѵ ѵобд алыОоѵцгѵод яаОаобтуи,
р іоі, 60 ѵ ёиаулоѵто || то ібутХіцог. яаі уѵ ібтлѵ еі> /Ди$ет хуб/чо (рѵовыд
еОлкуоіа яаі ѵобд бдбтуті лау' абтоѵ яатоуОоѵ/іеѵа, алеу ош5е
ло/лд хубѵод ётёуоід лоордёѵуОЕѴ. оід уау лубоевттѵ ёттубрмгтуд
л<)од іаіііуаіі', аут^бсіоіра бё та туд вадяод яататраіѵртаі, агбі'утсі
под та туд ёлстубтібтутод ёѵедуі'утата яаі алоаята, ту тшѵ оау-
хіхідр ёліОѵ/иоп' ахоаоіу оѵітбітод бсалолтб/.ітѵа- оід бё оѵѵбуо/тод
иіа.іси (т'Ьгь) большимъ мужествомъ, дабы нося ма ссбТ, рубцы
ранъ послѣ покушенія врага, тѣмъ бодрѣе сражался противъ пою
и веіъ своіі гнѣвъ направилъ противу единаго змія.
8. Дитя, вынутое изъ огня и сподобнвіпееся надлежащаго-
врачеванія, успѣвало болѣе въ разумѣ, чѣмч> въ ростѣ, ('дѣлав-
шись же способнымъ къ ученію, оно отдается школьнымъ учпте-
лям'Ь н научается всеіі зшиіклпчеі ьоіі паукѣ, какъ пашеіі, такъ
н внѣіпнеіі мудрости, одну усвопві. себѣ вполнѣ, а изъ другой
выбравши полезное; всякііі смыслъ первой плѣняя в'ь послушаніе
Христово и все но/цѣлыюе второй отталкивая чистотою мысли,
онъ пожиналъ одно полезное. И можно было видѣть, какь онъ,
вслѣдствіе даровитости природы и остроты ума, въ короткое
время совершала, то, чего другимъ не удавалось достигнуть даже
въ долгое время. Ибо у кого есть способность къ ученію, но
плотская сторона является чуждою люб(»мудрія, у тѣхъ самый
проявленія способностей остаются безполезными н бездѣйствен-
ными, постоянію пресѣкаемыя неумѣренностію плотскихъ жсн
ланій. А у кого къ способности ученія прибави тся въ видѣ союз-
11 ѵегЪп. -лчі б1' Тг піапч гссепІІЕВіта іи таг^іпс яир-
рісіа. Г
жити; гг.оітія лмлстгпдсклго.
15
)) ті'ііі' гяіояйи1 уі/.пооуч'а г;/ туд іттудиогуп яроб-
уеѵугаі, ооу ѵуд лцохояуд у ётдошд, ёдуу> лгуі2а[1гаі’ ѵлау/и
адѵѵаѵоѵ. тоюѵгод уі> 6 тёод ’Іюауір хаі ѵуд бсоірообѵѵуд ханог 16
ёДешЛ-ірод дер лаоуд уеіуамбідоѵд аугоууд, ікеѵі)е(юд бё гаю Лѵн-
.• ооідоір ёші)іуио>р, каі, (рі-дуіор /іі,р (Іло таііі'аіцшѵд /шрагнонЗмс,
іръѵуіоѵ ііашеіад хаі тиуі'іа хаі тібаѵ аМуѵ, шд гіхдд, хахоу-
і)ешѵ, хаі ёѵ ах/іу /гёв ѵуд уёіхіад га яде.($ѵте(ноѵ ётдЕіхрѵ;і8ѵод,
і,і’ агеёы бё ту уЛіхар, уріха у ірйоід ухіага цёі> щюд то хнР.ос го
пауюѵ дегхі'іюі, уаор бё /іа),Лоі> шюд то хахоі' /<ег«грёябіии, аіігод
10 п/ тоо ауайоѵ аіцёаеі хаі ехЛоуу тшѵ ѵуд ѵе.бтугод уді’аір ьрорѵіор
атМуатааг. о-0-еѵ (імЫоуот гуѵ ѵуд аурлуд ётвоою гу лоохолі]
ѵяёіршѵЕ)' ту гоі) ош/штд, діа О'агі-ооѵ ііагеооѵ хатахоо/ій)’ еѵтуе-
тогаѵа, (тоатуеучуір.ѵод уёт іілаѵ лодд го/р/ у о ёт,г уді-'іоідазгопт. ор~
(/(і/іаі'од <Н еѵхуоіад аоуиіігаіѵ ;:аі бг/і/іЕ.гойід. яаі уёоібоуд /іёг Ла-
М Аоѵоуд га тѵ ііі’Оосдлач’, сод у>ѵ%муд ао/і]>' яаОаубгмд уао/уаі' діо-
оі^біігѵод, іЪіоі'ігп’ от уѵі-оукто, Лх(>оа/іааі дё /п-)а~>і> яуіід удоі>і]ѵ
пика самое любомудріе по плоти, то слово да;і;е п п;;ъж іпіть по
можетъ, какое въ зтомт, заключается умноженіе успѣха. Такоіп.
были, іювыіі Іопі-нъ, образецъ цѣломудрія, і вобо.ціыіі <гп. іичи.асо
। дѣтскаго навыка, сг.ободпыіі <н і. буііпым, л.олапііі. набѣгавшій
ребяческихъ рѣзвостей (пасмѣ.піліівыхч., дерзкихъ выходокк),
избѣгавшій .іагкательства, шутокъ и всякаго другого злонравія.
]>ч. началѣ возрасти онъ показывалъ качества ста роевъ; іп. несо-
вершенномъ возрастѣ, когда природа обнаруживаетъ наименьшее
постоппетво въ добрѣ и гораздо легче обращается къ злу, оіп>,
напротивъ, избравъ и предпочтя добро, убѣгалъ вспыіхі. удоволь-
ствій юіюі-тп іі по слѣдствіе гшо яв.ьч.іь вь себѣ возрастаніе
добродѣтели, соотвѣтетвуіощес тѣлесному возрастанію, украшаясь
чѣмъ и другимъ самымъ прекраспымт. образомъ. Оиъотвращался
всего, ведущаго кт> роскоши, отвращался тѣлесной красоты и
горазм’ѣрпостіі. < іпь не могч. слушать язіяка, глаголющаго человѣ-
ческое, такъ каі;ъ считалъ молчаніе началомъ душевнаго очи-
щенія; оігь не ск.іошіл'Ь своего уха къ звукам'ь напѣвовъ, со-
5 П.'сг'і гЩЩш/оЩ Г, Гі.тоггчіЪіо/іоЬц'Ѵп, гоііча/кіі^'} Хі 8 ір'і'хо ш. гес.
іи гаа. V
16
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ ЛМАСТТПДСКАГО.
тлоіщіёі’Соі1 і} діц-іааіѵ еѵтдалёЛсоѵ хаі уеЛоіаатсоѵ сіѵОдфла}ѵ,тді>
ті}д ірѵ%іі$ раЛіата тдѵоѵ Лѵыѵ леірѵхбтсоѵ, то оѵд оо/ ѵлёхЛіѵеѵ.
17 б&еѵ ёлі тшѵ ѵладЕОТЁцатѵ /о; тгара/оірсор тоѵ ѵоѵѵ діаірооеіаОіи *
/и/<5’ ёлі та едт діа тшѵ аіайт]ті]дісі)ѵ діаахЕдаѵѵѵоѴаі, ііѵабтоі-
д>Еіѵ /<6Р трое еаѵтдѵ ладЕахеѵаоеѵ, ді' аѵтоѵ дё лодд ті)ѵ тоѵ 5
Ѳеоѵ аѵа^аіѵЕіѵ еѵѵоіаѵ. хахеіѵ'оѵ тф ірсоті ледіЛарлбііеѵод, тір>
хаЛі)ѵ хаі)' ехаотір' рЛЛоюбто аЛЛоіаклѵ.
р Гоѣ 61 г .9. Каі таіла /теѵ || тГ/д ёѵ ахру хоріду уЛіхіад аѵтоѵ та лЛео-
техтфіага. ібд дё гѣд аибщід аіріхрто хаі аѵдуіжптрдоѵ ті/ лда-
•лтіху іріЛоооірІа лдоё^аіѵеѵ, еіалоіЕітаі лада тоѵ Іедёіод хаі Оеіоѵ 10
то тдѵіяаѵта тоѵ тцд латдідод іідбі'оѵ діёлоѵтод тСоѵ ёххЛуоіаоті-
хшѵ ц,еі)ё^шѵ ѵоріршѵ хаі лгіоуд аЛЛуд ЕххЛцоіаот./худ рѵхооріад
рѵірЛір'аі хаі хаТаатааеюд. хаі Лоілоѵ тѵтбѵО'ЕѴ уіуѵетаі лоёёеіѵдд
рёѵ тф іІЕІір, лоіЛеіѵдтедод де лаѵті тф ті]с ёххЛ^оіад аѵптфіагг -
тоод (іёѵ тоід Лдуолд, тоод дё тоГд тддлоід (іБтадѵИ/іііісоѵ лоод та 15;
хдеіттоѵа, ібуегд лдд ті)д Іедо)оѵѵ>)і; хаі 'ОѵцлдЛод тоід лаоіѵ ёЛо-
уі^ето лдд тоѵ /(іріо/штод. г?/к уао лоЛЛа та тоѵто то хЛёод леді-
здаішыхъ для возбужденія удовольствія, или же къ рѣчаяь искус-
ныхъ забавниковъ (смѣхотворныхъ людей), способныхъ всего
скорѣе ослабить напряженіе духовное. Итакъ, не допуская свой
умъ развлекаться матеріальнымъ ня разсѣиваться внѣшними
ощущеніями, оігь заставить его обращаться па. самаго себя,
а чрезъ то восходить къ помышленію о Богѣ; п просвѣщае-
мый Его свѣтомъ, онъ ежедневно измѣнялся благимъ измѣне-
ніемъ.
9. Таковы были его успѣхи еще въ цвѣтѣ (юношескаго) воз-
раста. Когда же оігь достигъ мужества и съ большею еще бо-
дростію успѣвалъ въ дѣятельномъ любомудріи, то быль взятъ къ
себѣ архіереемъ и дядею его, занимавшимъ тогда, престолъ па
родинѣ, для того, чтобы участвовать въ церковной обычной
жизни и бытъ посвященнымъ во всякое церковное благолѣпіе и
устройство. И вотъ онъ ст> тѣхъ поръ дѣлается ліелапнымъ для
дяди, еще болѣе желаннымъ для всего церковнаго чипа, (собранія),
однихъ словами, другихъ обычаями своими настраивая къ луч-
13 ус/игш Р, уіі'іааі Ѵа 17 /сии’о/аітор/ -/оіоііаіод? №* р. 30 зд.
1У ‘I *!М /71іч>іі: У.1 I
< 6
-огяв іі.»і ііоо'Гіш,) ірпкіоу і.’іі ч.хиіі ч.і:п ч.ппІГо ч.?н.’.ч ---Аійм.ѴоііЦ и
1!<*ЭІІО]\Т *<»НІ ] | :|.иЛ Ч'.І ІІ'І И II 'І.ІНІ.ІІИ] ч„> < »1И I; )| ІІАі' Г.. I 4.1. НИ I >УЦ..>.'>9 КПіА’
ІІІ.:иі|І.'І!,).ІВІ1Г.,и'|‘,| и.-Г|||\,к|. |..і 'ІІКЛІІІ О.І ІІ.ЧИ.ИІ ч..ю ІІ.і'І і іігн'Га чгі:г.і!і!
(ііі •Иоііи.і іпчііоі в.іч і.пиніи: |..)о ч.і'.)..і<іХі:і: ,И1 Ч.Ічі.И. г,Н и ч|] '|)1
виііоа4 'аэ чнеині ввііоогпвнош и ввнээьинчі/ѳтіо
ЛІ
'І.’ХА’Ѵ 11.1І.ЧІІЮИ.І..ЮІІІІЮ Ч.ІѴІ.’ІІХ '.рЮ.І Ч.И Ч ГІІІІО.І.и.ІШІІІ II ‘1ІІІІІІОІІ.І..І
-ІИІ О.ГІ.ЧІ.ЮГ'.р. О.Гі:.ЧІ!.)ІІ II ИІІЬИ ІІХІІІ.І..І О.ІІИІІОЯІІЧ! О.ІІІЛК.ІИ ОІІІІЧ'.І
І!О0.) Ч.ГІІИ'І.’.І.ЮІІ ІіѴ.ІЙ.ІІІІІІІ ІЧ'іЛіІКІіѴо ‘А'іКИІ.ІІІІІ.'І.МІІІ ОІІИІІ.1..ІІ1 Ч.?І Ч.КОІИ
-ІІГО!!! Ч.ГІІІІІ.'ІІ.ЮИ II ООІІІіГі.'оХОІІІІ ІІ.ІЯ Ч.Г:|.(ІСіИІІІ Ч.ІІО 'І.ІІІІ К<Гі.,‘і'О.І
-іпгу івх'.рі.і о.іон'Го Ч.НІІІІИІІІ <оо> ч.ііі.чіА'іІооп и <1111'4.11.1 Хгп.і> ч.хп
Н'іІІОИОІІ ІІІІІІ Ч ГІІИІЧ'І'іІДоО Ч.ІІО ‘ОІО.іАіІѴОІІ ЧЯОООІІ: •Ч.НІІ.ЧПІІ.І.А'іІ.) ОІІІОІІ
-шп ч.ііо'іііікіііііо.і. оі<І'ГА'іѵоі''.рі ‘ч.іыі ,і.і,іі!і'о.> ч.іѵиоя.) ч..і..юіі
Ч.ІГЦ-Ѵ Ч..ЧЛІГО II піі'.рі ‘І.І.ЛІІІІІ.Ч.ІІІГ ЧіГ.ИЧІѴ ОЯ.І..ІІІКО.І..ЮІІ ‘Ч.І/ИО'І.ПІЯ! II
оія.і.'.ііііі.'іоіі.) 'ч.і.ю.ілиі.ч •нігікііі А'.і.и.ілмііі :('А'яш'.>4 опігім.АііЭ(і (иА'яіі.і.
ч..і,яі:1(Ео,і о.і.і, ‘.іолоіін ч.ц.ші ч.но ооп !імл;Уо.гвг9(іиіпяі()іГі:Ѵ)оѴ5кімііі
ч.ко'іюіі.Ч! и іііі.і .иіоііоі ;Уі('!і!;иііі ч.ітюііоі ч.хіря X к.лі ім.іііі.і члір •А’копі
ді о ?)оил .ілчі <> 5<»іс ‘иоі/ойрю//
,іо.і ‘іі-пході .ни ‘ио/у// ,101 а.ны рлох Чирмлоял ,іІпі>]>у,і
і'ііо/іуіі/оош'п; о/^лоѵіл ,і і уур ‘1111,1(011'1 5оікіді>іс
іѵ(іі>і,іі,і оо(^ооо(і ,іио,і уіѵк ,іоі(І. аімпііиіі ,іоі
.оі:і7оі,<Н 5л^рииз,С о ,10)11001 іо7ііі пііійі!) оо XXV'01 01
'70ІѴІІОО/ІІГ ІОІІОІКО.ІОѴІГ ,100,1 001:1(1 ООН 5ои;о/)илъ(с);)
,ІО\ОО І .100140,10 701'ОІІІОІОО.ІІ ООХІХоѴоі.ІОІГ IV',' 7^ІІОО 5110(101 ПІІІІІХО
-О() 5ІІОѴ17 7.1 ^іохіго^іігу 107. ‘НМОІСІМІІМр руох ОЛ 5<)О1Г
ІІ.103(Ь$ (07 ,Г31)!і,ірО:І):ЫО7. ,101,1030 <1-0)3, 00> ^(1 ‘.ІЗЦГрСОІ^З 5оі1
-ооііѵ 51іл 7Іі.іріІ рю7. (07. ,ізо(і),гіхѵХз ,і()7ліІа.() рі .ко ір ‘.юаітцро д
оііѵр.і.р оііі ‘ііо'/оі іпііои ,ііооіоізіюі нііі '.іоіііодіііоо оіі.ірооіііііто
,іііі ‘<ю7.нмоо 5о,ізііооіоі7 .іоізіоіііі ,іііі .ЗзюйігоуоХзі/ оі .ко,(,дз
81 ,1(01 ‘5з,іІіоодіг оі оо,1рх ‘5з{і'піоаз іоліпіІмодсЬ аоі оі ‘аоіХ
-г(ізі/ оі ‘<юХоо/( оі ‘<к>ѵдзе оі ‘5ао.(іІі. аоі 5зтзпсз рі .ѵ.гніооіом
2д о.іѵя.іѴіі.і.і.оѵіѵѵ і!і.і,іо?і.і ;.ц.і.іі!і:
-іі В.КІІІ8 -р І< І;п 7,]
-оз А' оіііоыніоп ч.і.А'Ѵіівіі іі!іііііііоял..іѴоіі і: ‘ч.іѵппкіоял.ол ічпцліяікіп
чл.А'ѴА’у іі.і..ю<1в.і..і ч.я шго.ілГіі'оіІ о.і,ь ‘члгвііс ч.ио оуп ‘ч.міХіи члкігяллрГ
-ІХІООІІ' Ч.Я ІІІЧІІЧІіІІ.) ЧЛІІВІГ ЧЛіІІІГ.НЧІѴОІІ 011 О.ГОУПІ.І, ОЛОІіІІК 0Ц 'ООЛІПГу
і:н ічп'ліия'іі'оііоіі іі.>.і.оп:.і..іо‘іііііѳ.пяіз ч.іѵопііоя.і.ооо> о кц.ѴікІоп ‘<чллпп»
Ч.ХП ВВІПЧГОО> ПІ.ІІ Пі/оІГ '.(..ІЯ ІШ.оІІ ‘Ч.ХІІ.ЧІІіГГоіі.і О ОІЧИП ЧАІІЧ.І.ІКІу
о оілА'ііѴ ‘ч.хіііі'о.і.ііѴоіі о члопіц.і іі’Л'.ол шіѴо ‘А'іѵоч.кіііѵ ч.н оічішві:
-ШІІІІІІІ ОІѴІГ.Ч!(ІІІ.1..І.О0Ц •ХіМІІІьА'г Ч.’Л ИЛ.А‘11 ІЯ1 ІІІЯІ.,1.1.11110(111 ЧЛѴОІІІ'іІЯ
-О.ІІНГО II Ч.КО.І.А'ЯОІГ.ІОІІП Ч.КО.ІС 4.00 ЧіОІГО.І.П'ІІИІ ІІ.І.ЛОІIВ.І..) О ЧЛИ.І,
-оуіч; о-.рюіі о.іоля— ‘ічпьо.і.в.і.лоѴ пігічу ооіі.і.ояп.Ч! оопьоічя опѴо
‘іілА’г.і іііііііижоѴ о.ччго.і, ч.ііііѴо—іііял.лоіііо.і.Хп вял.лооІ'А ти>Ѵ н.і.і.оХу
-жі.і. оліі ‘о.ів.іА'іІГ оопг-олоь пи ‘ч..іХіі-.) яя.і.іач'оіпи ни ‘іріиіп ч.я
п'і'ірѵ пи ‘і:гя;>.Ч! ни ‘ічпА'л пп оіооол ч.л ч.яикя ли ‘ в'і'охлн о.іооял нгѴ
Ч.ХВІІОО.» Ч.ХНІІІЧГОО ООПІ-Ч.ХПЧВ.Ч О Ч.ЯІ1Г.ЧЧИ0ІІ 011 'ічніГГоіІ ІЮОЯЛ
чл:и п.игііі яІ'А’ ч.іні.чіііі.і. ч.но о.іо.і. оія.і.н';,.г.и| '('ічііц.іикіи иоо.і ні'Ѵ
оі.іоіііѵ ч.і.пі'охі.чі'оічяоооііг оіоііііоя.і..іо!і',оо ііц.поіікгіі ‘и ч.іч:іііі:.ч.>ічі:іі
члѵіі!іі:.і. в,іч.і.і:;гі:'і''.)<ііі ч.і.пооіг иіпАТ оон) ііііііі пх'.ріл ноо.і ип о.іііпі
-ЯВЯЯ Ч К.ІГО.І.ІІ.І..ІОІІ.Ч Ч.І.ІЧО Н.ІГІІООѴОІІ.І 111.1.0(1.1. II 'ЧЛѴІІІ.ЧЧНД ЧЛМІ.І.ОІІОІІ
ІІГІІІІІІІ.ПІІІІЯІ '<111 В.Ч!1І(І.Ч.І> Ц.І.ЧІІІ,) І!ІІ Ч.ГІІНА'ГОП ІІО.іА'ііГ ’ВІІІЯІ'І НІИ
,10'іІІійз ‘('Зооліи; оол ѵдіш лізХал 5иузу
(I -эііпсз зд 5ізлэ,иаи ‘5олл»р?лх ооі т^ѵи: <ізіі
5гмоА йо/ѵ 5ойг 5олло 5оуолг о луроо «но чол
-Ііігпеі) іпоаоззіі ооупх аі 5о5к ‘5ѵіСіііл(0і) ^мііооу-іііуілиу. іііоіііо 5//л
'яноглулг 70 5змріг ‘.крзз^ао 5ойзлз
< И0;Мо,( ,ітз (Ъл іізіі о (7оіг(ой//лп ?о 5-млоХл лгоі опЛ 5«ио
01 7 си о о у лніауот ло/о^о-з ооуо 5о<(о,(мі/о 5/іл ту. ііол/іуіій.^ііу
- олг ол (ц) олоол ‘5о)й[іХ 5»о/л<юйЛ л<о-мо,{ .гиі ѵзоіу/і' лиозхй/шз
лігі.іо/ лоуо?.-і ііііл 5гиш 001(101 <(/ід <го7<Ср^02л/ <гз іііу. 51ілзу.і.о 5?з
‘інзрЬзшз <пгпІІі(>()іср 5ойлі: про <іті 71 оуу» хоо лоизх/о
хоо ‘ЗоііміодзЛндзм Нлго^ Іы <гз <тирГ/ оо ||‘,юу//ро по Чіѵдіси по А ю і»),
У ‘іѵіз^зза^оіс <іоро^з лііі 5оГш по ‘лілшрзлпі/'п Зодідітз:
51іл ѵд.ррѵ лз/,*о ('ітззІЛізріиЪііс ѵі пууоіг <ітзутн>аз^з исоііз іі<ізіі
- ао’уоиііам (і)гз.(і, <ол тк іі лозйолоіуііЬ 5золоо?оі 5іоі зз дѵА
ізр<1>) Золлойі» лэр7іп7/йй/э аозіізоу оол ііпийпѵ/р лйі оол 51іюши <;і
’Ѵ/ ?Р Ч 5пиіірг 5ѵоіз<Іт<іЛ оо '('-) і'іуолуну «'тыі- о>а лз
олѵ.чл'і'іі.іллѵін ііі.і,іо:і.і :пл.іі!і'.
Ь’І
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ ЛМЛСТРІІДІ'ІІЛГО.
19
/ч-га 'ІІХіой хаі 7/іиішііі, /бд аѵ алр.оіяіі'>лі}іЛ)і’ то г/)д Ч>ѴХ>І$ 20
(Ііліліщі'/спі^ (/юоср/ов, бЛ/хЛд ешбед^пи тад а-лгіѵад гой лѵеѵ-
//ятод •
//. ’Іуи (Ій тоод той броод йліагад лрбтиѴід (Лу(>іосіі)Оіл>і
5 у г тф ооѵл оѵо/ыі), (Ілолр/ілрл /ійѵ тоѵ ламія ооѵ тф олосргуир
оіхайір, //отогни (Ій лііві/с; і>Хіміі$ йлі/м^іад лаі лХі]Пілі^рл ѲрлЪ ді
бніо/ід/ав г// г//д Ч,(,ХЧ? жі/Мобп/п х/й /е/ог',]’Ю}Ъ/ии тгрбд пі тоѵ
оуоѵд йіліоггоа. пХі) (Ій гобпо лщирѵеіоа айго/лагод ломіХсоѵ ши
лапойашЪѵ ббиД/ЮР /ііхооѵ ііелр аѵгі грхонд айтф уіѵрлаѵ луод
10 уао а» го/д й'ЛАо/д х/і/ хо/////'о/д б/шв/рѣіго/д йлюгоіХРіойѵаі, дап'-
тоі)рр- тойѵо ой /іорор апѵгжоѵ /Іоу/Дсос алі/ХХаятаі, аХХ’ ойдй
о(іілцѵ гіѵа лаоалё/ілш. лоод (іі/ тойгоѵ гой бооѵд «/'гсбр/(///о/' г///'
аху/оуни/’ хаі аі'ці(і) тт лр.оіѵѵх<'»', /іусгі/д оіті іфуаогііоіи), кі> ф
(іііі'ц) г/д тісіаі' шю/иу.і'іі’ б/абобд /шпі/бп/пі Ѳнр оіимоѴЬ/ діа
15 (йіоѵ шіОиобпіга, бд г/д гооойгоі* 1 //Лао/-:г /(угг//д, /бд шй щ>о<рт}-
ГРІад (іг^асіОш ^(іуісі/рс. хаі ті/ жубд Ѳ/-б/> куу/'ті/г/ т<ор /ігХХбітсоі1
л{)оХрурлг г/)г Ііх[Іаоі,р — лоод /5/) гойгог тоѵ той Мсооѵа>± і) 'НХюѵ 21
зд.тіяіі.'іго нхі». ііг.'іі.'і. оіп. прііі'.Т.ті-тііѵоті. ііѵггі.ііію вмѣстѣ съ
Иліею и Іолііпом г, ,і,;ібы. го.\|юіііів і. подогі ѵшіым г для інум;і убѣ-
жпііі.о души, вполнѣ ВОГІІрІІІІЯті» луііі ду.\;і.
1 1. <К.і.в;і ііодоіідя і; ь> подошвѣ горы -- оп;і иогпла имя Агріо-
гпріп.іі'ні.оіі отъ отсылаетъ слугу съ выочпымъ животнымъ
домой, уединяется отъ ві янаго мірсі.аго общенія п приближается
къ Ногу безмятежностію іі чистотою души, п затѣмъ руководится
въ болѣе отдаленныя части горы. Лѣсъ, изъ различныхъ и раз-
нообразныхъ деревычгь самъ гобою па пей выросшій, мояшо
сказалъ, дѣлается ему оградою, такъ какъ къ всему другому
онъ еще со всѣхъ сторонъ бві.гь обітавлеігь неудобопроходимыми
скалами. Ліо мѣсто не только было свободно ось городскаго
шума, но едва, впда.іо какого нутшіі.а. Достигнувъ вершины этой
горы, опі, встрѣтилъ пещеру, ішгтояш.ее убѣилші.е (мастерскую)
добродѣтели: въ этой пеш.ерѣ, одіші. мужъ, убѣякавъ отъ всякой
мірской суеты, усвоилъ себя Ногу чистотою лшзіш и достигъ такой
добродѣтели, что дал;е получилъ дари пророчества и вслѣдствіе
16 <‘х /(іпнііщ пкіеініо Іасіипі I’
17 і) Г, ;:кг \:і
о*
20
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ АМЛГТІЧІДСКЛГО.
брбтцолоі> 6 той 'Л<іоб>г і) то о 'Нл/аоаіоѵ ур.ѵб/іті'о^ лауаліа'ііиос
(аугі ?'«() Ѳѵб$ нага то бі/ Ар.уб/іРЛ’оѵ тоѵ бцоіоі’ і-д тбі> б[іоіоѵ).
Р і'оі. 62 г ріобр^етаі бі- /ісг’ РѵіНцііаі; лоХАГ/^- шбд уау об||х р/ірАЛеѵ, тооой-
тод рід ауЕТІ/і' яуоугияОтід лдюд тоѵ уёрогтод; оѵі’б/аітатаі бб тоѵтіо,
тб /шс гіоі’ аоегЛ»* і'/бі) хатащОтохаід, тб бб лау' аѵгоѵ бібаоиб/іеічід' 5
хба/тоо уйу аі>а%а>уі)(нѵ оѵ%1 іі^а) тоѵтоѵ урѵбоОаі /лоцат/х/бд бкооі-
дрто, а/.ла гі/д лубд тб піо/іа оѵ}ілаі)ЕІад ті']і' Ч’1’/.1')1' алоооі/^аі яаі
утѵбвбаі алокіі’, аоіхоѵ, аі’ібіоѵ, алр/кі'таі.ооі', алдиіу/іоічі, сі/кіі'/ц та>)'
аіч'/о/оліі’/оі' бібау/іата>і', т<ід ія ті~]д ІІи'ад б/баокаХіад тууичі/іЕтад
і/'тѵл/бор/д ттоі/юі' ті) хаобіа ѵлобЁ^аоіІа/. тоіоѵіод бі/ хаі гооой- 10
тод г/д аур.т/)і' угі’б/ісгод, алохгіоѵтаі лубд тоѵ тцііоѵ убуоѵтод,
яаі тб т/Ъѵ [іоѵа/шѵ ѵлобѵсіщігѵод, тоѵ Лоілоѵ тб/юд баѵты
хаі хаі'б)/’ еѵііѵтутод гхріщагіорѵ. хаі уіѵр.таі Іоілбѵ бЛод рхбу/іод,
Ѳеб> хаі ііуурі.під аю'б/а^од.
близости къ Богу могъ ііредскизыіія гі> исходъ будущаго. Вотъ
этому-то ('дшкліравіюму съ Моисеемъ или Иліею сдѣлался сосѣдомъ
подобный Ларону или Іѣіпсеіо (ибо Богъ приводитъ, но извѣст-
ному изреченію, подобное къ подобному) и былъ имъ принятъ
со многимъ б.кігорасноложеніемъ; да, п каіеь иначе это могло
быть со стороны старца, іірсдузііавінаго, сколь великъ онъ будеть
въ добродѣтели? Таьимт, образомъ поселяется вмѣстѣ съ нимъ
однѣ изъ добродѣтелей уже псііоліиішііііі, другинь отъ пего на-
учаемый. Опь (і тарецъ) объяснялъ, что удаленіе оть міра не
значить только тѣлесно сдѣлаться внѣ его, по значить отрѣшить
душу отъ всякаго сочувствія кч. тѣлу и сдѣлаться не пмупцімь ни
града., ни дома, ни собственности, ии друга, ни за.бот ь, не зпаю-
іцпмъ человѣческихъ заповѣдей, готовымъ принять въ своемъ
сердцѣ впечатлѣнія, бывающія оть божественнаго ученія. ('сдѣлав-
шись такимъ и столь великимъ въ добродѣтели, онъ (Теоргііі)
бы.ть по<тршкепъ честнымъ старцемъ и, об.іа.чіівіішсь вь монаше-
скую схиму, впредь служилъ сама, себѣ закопомъ и образцомъ
праведности. 11 дѣлается <опъ всецѣло> отшельникомъ, собесѣдуя
Богу ц ангелами.
I ’І'Ч.іпсігііпп Ѵп, і'ЛшопіЪі,- I’ аацалИі’іп">? Счаоауіѵі.гаі^? Ці
2 Попі. Оіі. х 218: <оі; аірі гоі' бцоіоі’ <1уи і)гл><; Лс; (я.1. і’с) /<>і> о/іонл1.
8 е.Г. Епг. Пірроі. 1029: <’і л п Л / с ’юіхо^, ч>ѵуас/ М/іті.ілп’ уі)бѵ<і.
ааггіг. гнитіи ѵмаітічіді клго.
21
12. 06 яоАи то і'р хаі тор лщесірііті/р у аріоііѵр ёлЕ^угРі 22
/ороотнш’п, хаі у <6уа шцмвту туд (ІічМбР.сод. хаі у Игіа ехрірі]
луоуѵобоа у’ѵуу туѵ ё^одоѵ, /іетаотёХЛетш то»» уеѵрабат хаі (іічі-
^сотщрі Ііеиид р,1оуууор,аі, хаі гшѵ /і.р.ІМѵтсоѵ лооХЁуг.і. тур ёхра-
г> <т»л», хаі ярбд [іоті'ур тіічі лаоаур.рЁоііаі, ур оі еу/ійщо», Воѵічіоаѵ
л(іоаауо(>іііючаі.і>, ёхе.і /іет' г.ѵіііуиад ііпіііуі)і'/оіпі)аі алаоалобілтсод
ёлр.ахултер,— Воропоар тайт.ур, лі-оі уд ёл' йоѵ.туд лоЛѵд б Лоуод
хаі біарбугод, ёр у <5</ /юрауоір б/іууоуід ёлі ууд іааууёі.сод Ріоіюа
лартбд алуМ.ахгаі. угмбоѵд у'уору/іагод. хаі 6 [<ёр опі т/д 7/Л/ад,
іо <бд аццаті гЛ туд ?соГ/д тёАеі уууоіцісрод, (Неру лобд тор тгОоѵ-
/іррор, (ІгттЛі/г тур уііуп' б»б ті)д ётахуіреіод, сод ё.хеірод по 'ЕХиі-
ті(і> (5«і гі/д /іуХсогуд, уауіснііііл’од. о <5е пйд Еѵучід той каі'Іууі)-
П(ііи')’»ѵ оп/(миі/ытод аларіагагш тус; ёуу/ихуд ёвуапад хаі шд
тахіона хатамціраі'Рі ті> хоіѵоРюѵ, хаі е.і.аИёхе.таі о ауѵсоатод о>д
15 уічяопд ёх яоААой, 6 рёукѵд <од аі-і госд рхрТсір: аіпчор. гокіпгар
уау у ауЕту- хаі оЛ>/ цёры лу<>д тор /іттёхорт хаі тад ішу/к^ѵуад
лдбд тоѵд лёХад шріуоі, хаі хоа^еі (іёѵ роутыд тоѵ хе.хту/тЁѵоѵ, оѵ 23
ХаРІІаѵЕі (5к то'ід буёІСод аіуоѵрёроід рМлыѵ, аАЛа луб лелуад у,рѵ
12. Не много ііропі.іо времени, н сг;іреці> бы.гі. в;п.іеі;;іп і. для
пріобщенія і;і. горнему хору; н;и гуіні.гь часъ отхода, и сія бо-
л'щствепная душа., нредусм.тгріівая і.ончнну, призываетъ подвпа;-
нпка, одушевляеть его боа;е<твеіінымп поставленіями, предска-
зываетъ исходъ будущяго и внушаетъ ему. что оиі, отправятся
въ одинъ монастырь, ш>торыіі туземцы называюіъ Ііоішссоіо, н
будетъ тамъ съ готовностью принятъ безпрепятственно. Зто та
Воііпссл, о котороіі такъ много говорясь и которая такъ славится
добродѣтелію, въ котороіі соборнше монаховъ, шнвушее па. земли
равноангельсіпі, достигло свободы отъ всякаго земнаго помы-
шленія. ’атѣмъ (Тарсцъ, какъ пѣкоторыіі Илія, воспользовав-
шись копцемъ алізнп. какъ колосницею, переселился кь желан-
ному, оставивъ въ своеіі заповѣди дноііноіі дарь, каі;і, теть Кип-
сею въ видѣ мнлоти. А оігь, нодкрѣп.іиемыіі молитвами бывшаго
руководителя, оставляетъ нустышіі.ні краіі, сь возмоалюю ско-
ростію доі гигаегь киновіи п незішемыіі ііріем.іетсіі, какъ знаемыя
издавна, пришлецъ — какъ всегда солпгге.іьггвовавшііі тамош-
нимъ обитателямъ. Ибо таково своііітво добродѣтели, что опа
22 жити: гг.оічтя \м хстгпдгіыго.
аИёш/юѵ лоно тоі’ /ісгё/овгц, і'х /<ош/д <5е л-аіиіпхеѵа&і- тліуіуі’о-
Р Гоі. 62 ѵ охеоОпі. цк оірЕсод. іод уа<> ауубп/д «урбп/в хаі угюоуод || угаоуоі',
еі роѵілі, хаі агоптиоѵгід й? ангі/д Ёліуіі’о'іохгі. огрппюгі/і' ѵц$
оіресос, остео хай гоГд лі'рі\иатіио?< (іі’і'іоап/ л-ётрѵхр. уіі’ѵтіаі.' тх-
цаіооі'го уао рх гГ/с і/аіі’о/и'ічід /Тліобгртод Го тГ/с. ёѵііоі' Г)
хатііотіціа, хаі лЛл’.ор оббей гі%оі' лѵі'іМі’РОІІаі- і) лцоОй/ЕСод еіодЁ-
%ЕОІ)аі. хаі уіі’етаі той поі’ латі'(іа>і' /оцой хоа/юс; р.іілрр.лшжсгод
хаі оіог тк; Граоі; то той рхр-і тлпі'і/іатас, <і'согі^о)і' птеуіллііа.
1-1. Кчі- Лылоі' ёі'тейі)і )’ тГ/с /)<ю/іцагі'і^ і-хі-ііч^ лоХітеіас;, Тір'
аато/штоі' іі' ааахі <ріА()і’р/хпѵаі}с щаМмоОш хатасітааі/', уім.таі 10
иоо'(уг<к о Оаі'/кіаіод, хаі тоёд ауіоѵад ѵлодѵртаі ті~/; аохі'іаЕСод,
лааі/д /ііі’ ѵЛмдтогЁцад а<роі>/л>)Ѵ е.літі'/ёіемі' алсооа/іеі’од, л(>од
24 йё топ' аѵаухчіауѵ ті>ѵ гопр хѣО’рХхб/іРѴод ті) ч^оХі/ тоіг уі]і-
ѵо)У, п)і’ папа,' шгоѵиѴ/г і-лі Т))і' ктГ]Ш>< то>і> аііоі’іон’ ауаі)(і>ѵ /іе-
всіі іі і;(-(‘іі,ѣ.і<> осгаі;а;ісг> у об.іада ге.іп ея, іп. то же время
иепусі.аеті, аучн па баігаапіхь, мысленно уі.рашаеті. пріобрѣт-
шаго п не остается скрытою для сіремііпі.н.хся видѣть прямо,
смотрѣть правильно: опа. дѣлаетъ человѣка уважаемымъ прежде
испытанія, даетъ вотможпоеть у.'Иіать по одному в.іг.іяду. Ибо
кань земледѣлецъ земледѣльца, п селііпіііі ь селіпіпііа. или. если
хочешь, воинъ воина узнаеті. по одному виду, такъ бываеть и у
духовныхъ муяіеіі. Изъ видимой наружной ясности опп довады-
• вались о внутреннемъ состояніи души п не имѣли болѣе нужды
спрашивать, а развѣ то.іььо оьаза.ть бла.і осі:юііиыіі пріемъ.
И воть оиъ дѣлается блаіолѣшіѣііішімъ украшепіем ь сонма
отцевъ и, і;аі;ъ нѣкоторое солнце, освѣіцаегь твердь тамопішіі'о
союза..
13. Потомъ онъ дѣлается соучасіішіаім ь злого удпвіггелыіаі'о
образа изізніі, стремящагося во плоти достигну іт. безплотнаго
сосі ояпія; пршшмаеть па. себя состязанія подвижничества, о торо-
сивъ всякія стремленіи болѣе плоченой жизни; вслѣдствіе зтоіі
свободы отъ земнаго имѣя умь іш чѣмъ не отвлекаемый ось
необходимаго, онъ перенесъ всю заботу на пріобрѣтеніе вѣч-
наго— на, то, какъ бы умножилась его правда и цѣломудріе,
1 8(|. І'ЛіуІуѵіЬлІІіІІ Р
!Ы я”'п Г‘11 7.1
ч.явя ;ч.іѵ<>'іи:в<Іро о.ю.і ч.іѵо.к: ч.я вц.нн ‘ч.хігігьА'іг.) о.і. пг.к» ч.хп:і
-і.'Піі'Р ічііоііо.і.і о.» вііюіііоііон ч.і.п.юіьмкиі оіі.і.яо.і.оіія ч.я и он—‘оя.і.л
-л/.р'соу ч.я оіѴіп.о.іоіпѵ ‘ч.іаон'і'-фо ч.я оя.і.лі.в.іоіі ‘ооііяп.і.оіін ни ч:юг
-іпкрѵі.и иіію.чіогоп о.іо ч.п ;мя ч;.чі;;і •(ввіііпѵоніиііі)— опірц.ікіо.і, и
Лг.і.оазиХн о.ччго.і. он о.і.ш ч.і.о и.н ві.А'вн 'і:яо| чхвііівГікі.і..) <> вв.і.ііі.
кая: нги ‘ч.иохАТ и.>і іі.ні.чіноіі и «і.гвжиінаііо.» и ч.і.'івиінІ'Гоіі (пі.нкм |
•о ’.і.) ч.но ‘ч.гв.чіон і.Тоіл.і.о ч.і.о.і, ічѴоі іі аі.чвя ‘віі'ия п ‘нга.і.'.]Тоі|ооѴ
Ч.я Ч.ІІОЯІОГОН.ІВІІ ОНЧІОІ.ІІ.ЧІОГІІЦ II ОН ІІ.ІІ.Л.’ІІ.ІЧ.І.О Ч.ГІЧЦ Ч.ІІО.Я!
-іІаК'ігоя оячго.і. ;ні ч.<і>п.іо| о.і.ь Чіі/охвп ‘чж'вшв'.рі ч.іѵічнііоіІІ'А’іѵ
-оілрт иан ч.і:іі ч.ніѵвХіні ‘і:<ыі.іо[ оініоі.ш оннво.і.нііі кишч.ккш
-КВІІ ОЩ-] ‘Ч.ХИ Ч.ІѴІІІЛр' Ч.ІѴІЧІІООѴ ИІІІВ.ЧІВіГіІІІІ Ч.ІѴОЯ.І..ТОІІ.ІОІ1 А’.ІО<| 011
НІІІ.'НЯ! (ІЧНОЯІі) ІЧІ.Ч.’ІІро ОІЧПІІ.ИЯОІПЛТо ОІЧІІО.І.О.'і‘.(.іі Ч.ХІІІІ Ч.Я 11.1.ВВП
ічуоік ‘ч.хічііік:Ѵіи[оіі опнаиіч.іпіі ЧюжХні ч.хічііная'вігр пі.і.п.4! (іііііа.і.ь
Ч.Іі) ОЯ!.Ч І.’.І. I! ‘ч.іп.ѵ.р.’ Ч.Я .'ИІІ.><11110011 Ч.ІѴВ І. П.І.ІІВІІ ічро.і.ь ЧІІІІВ.НІІІ
Ч.ХІЧІІІІОІІІВЯЧ ІІІІІ.ІІ.ЛНІІ 4 11 ІІ.НІЯІЧНИІІІА ОНІІІѴО.І.А'.ІН Ч.Н( > •Ч.ХІЧІВГВГ.І
ч.яш.00.) ч.:і ііічііііііГн.ѵя в.і.і.оііп.ііі,.) <иіпіТаиікіпя пічііо.іоч ‘ша.і.
-фТоіІооТ вічпчі в.і.іо ‘.|..иі и оп.і„і.і.чіЛіі ’чііА' ч.інгпявіІн.ні ічр чиня
5ѵитІаі)д± 5ѵійиох тім 5«>ко Тг/Лкаррілу. ЪоіізгІІімзи (Ьлаол
ііѵу. ііоіизхз Чиаадпріра ііоу.ізгісз ‘ігзтфічѵ зіоіс гз ‘5и
98 5поі ту. яуу» ‘іирпшо 5і)Д)лмліу<ш уз ту
ітізіл оояооуіг у.з ‘іііііпіу Іии-ііГізіз тъи.іу.з он .(орипяроа, <іѵіс .Чіз
5(оіго ‘(н.зіг-ціт/гз рочоо іті? іітйзлтіу ту. аін.-юуа-ц /ічаіпі по ‘я/о
-тілітуш: ііЮіііМиуз {/о)/ роя. 5иіч. зяіа 'Шгі/тзіч? <1п оззздч-ию^
-Зііѵ ту ііоуігізітл? ту. олізіініз тлмуЛыІііт Зтігітуіісз 5>и Зіно
пуу. ііОіізтііэутці .іііл іСіѵ 5рок 5<оюдиу пзу. т/уу ‘очяо/.? 5р<(ор(г Зойи оі
5оимох,(з ново?/ по уюуіліні.з піу 5(шзіІ<іузтуі(>у.з 5із^>длг ЗѵуіііооМ
-гоо 8)п атііп> ту атізоіузлп 5р)/ліно я'іойоао? ЛІіооц йр/
у.ііл •пціизхоіоііэ ііоліііл лю.(/»,1р «іои іліпііуііпі фз іпупіуч'іс <(р30
\)іі)у. 51ц 5ао7тІііГз 5і>іі<>ууі 5ѵаи у то 5аоі<уііо()зуѵдѵи 5<ьоіісі>д7оіп>
яоіор.гі) .кон'туіпі яові Зоо»/./ 5оол ту. 5і)У.Іу(іО‘и(і 9
5т 43.(113X3 5о> ‘шоіпшшѵуѵ 5(>іізі1оонш ііііцуті зю/зр
аац зіц — ‘л'іоѵуасігзіс т(тіэдт-)дпсз 5(омоуі<.(ітох 5таоіи 5тхызі
5?г)л тоо тори п>ігюу т 5п)іг ‘иіэдузѵ піу 5'іоіоіойсіі Іі 11(і(О(ідолі>у
5іоіс ‘ііііоооо ііоіо піу. Іі.іооотуі^і Іі ф.тѵ II(ііиоісіо.іи: 5о>іс -‘изХо/йл
•олѵя.)1і'іі.і.і..>ѵвіѵ ві.ыо.і.і п.і.іія:
г^рі 5ІІ /5р і 8
.1 Ѵ”Ѵ ЛЧ''’Ч V
-чг.і„>ои 'і.ноя.і.шмоу ‘члѵічяіовшіоп ч.і.ічу оюявіі'.і ‘.яііііішіо'і'сои оілчд
оічиюіі.іоіі ‘.оніяі.ікп оіпчд о.гвііоо'і'оп о.іо.ні и іі.і..юіііііічіі и іиіоого
‘і'іяіх) и іі.і.іоь—о.гви.і.оХ.і одіііг-о.іиь оіігвг.оі'. и ‘о.іоинл. оопіг-о.іоя
о.ги.іХіі'і/ пн ‘іпіирТяоѴоіі ни ‘п.т.лііявшиі іііі ‘н.і.лшііш іііі ‘яя'.рі.і ни
•і.нрі ч.хічііо.і.оя X Чяоігэлігв шіспш оііігвшікІѴои ч.н чэі;ігияііоі|.і,оіиі
и і<і.т.оді,ч; пошшо.і.іпі! полкой ч.л.о і,чюіп;Ѵл.о п ътічу іяіоііі'.рі.і.о ипіХіі
ч.хчі ч.яіі.і, оішо.і. ‘іпшіія! ііо.і.с •г.і.оуяс ч.хиялоыіля ч.і.о вл.і.<>п:1/я!одопло
ч,іі'.|,.і, ч.л |..і..і;),іѵя ‘ч.і'ц.л. ч.і.о оп.иіоил ііічііпоѴчіодояло ‘піііХ'іі' ч.яіія о<>[[
ЧІНВЯОІІ'Л ОІИВЛПІІО ООЯ1ІЛЯ ОЛ'ІІІСОХ'ЛОЯОІІІІ 0.1,11 ‘ЧкОІІ ОіХ'і'ЧІІ.'Я II 4110'11
ІІІЧѴЯСВЯ ІІПІОІіОЯОІІ 0.10 Ч.Я 01.1,ІІЯ' 0.10 ОІІЛ.ЛОІі Ч,ЧШ, II ‘іПіІ'ііХіІІОдоіІГ 0.10
иі.оэічя вяолііл, и ‘ііііі.чія: о.ю ч.ііпь опіоооя члі'ічу ч.яоіги^
• 11.10] [ Ч.Я '.рІЦ.ІІ Ч.Я Ч ІѴІІ.ЧШ.рІ.Ч II Ч.ІЧЧІІ
-ііоѴячіоя.гХ ‘г.іггіягідоіііі ‘гііісшідо о.іон ч.і.о вХя.і.лііпгііі: и Хіѵіппіяу
Ч.Я ЧЛНІІІПШІОО ‘ч.ІИОЛ.ОП ‘.ХіІ'ХоШІ II ІІЛ.ЛОІІІІГ'і/ОІГШІИЛ ІІІІОІѴОГО;) 4.1,0
‘іі.ыо.і.оіі.ч іі.н иьХіііі 'і:'іі'няіік|/ ч.і.о :ооііі:огоп ч.ігі:іі(Іоі,оіі('ііі.н|ооі])ч.но
О.ІО.НІ Ч.ІЛІ ‘ЧЛЛОЯОГ.І Ч.ІІЧПІІі'о II - - ІЧ.ІНЧІІОІІ 1!ІЧІІЯ’.|.П.І 0.ГІ1ІІІ0ПЯ11ІГ00
‘і.’лвг.і ч.ігі!'і/і:и оп и ііэіііп.Хіѵяоя оп'ч.хвчоііііХ ч,\и ч,хічііико.і..іоіі ікііі
II ІІОсХіІѴ ІІІІІОІІГроІІ ШІИ ‘піѴШІШІ ІІІЧ.ІІЧІІ.ЧОІІ .рІІПОІІ.І ВЦ 10'11.1 Ч.1І0
-э//иэ іі(Г)ісіою2 атз, аюмтс ти 5тмѵ>Ьідз‘іс іѵу. оо/шл тѵ, 51і$рр
.91 ЮЯ 32 5Н'Ні2‘ѴІТІ(1.(ГИіЗ ііотпічі 32 ІІ ‘ОЛООІОЧЛЧ ,10)230102 ,1(02 11 9Г,
оуу» яро ‘ѵіОіірігр. /по ‘іоіупі оо ‘>000/0.6 во '5ріІ,і(/ ,ю 5/о ,із -оп^])!
ііиоо/ітр іі(і)^з,иі> ,іті 51ц зіѵііііпі 5ооіс тя ЗІтіюі^ 51оиІ]о
-зіі 51іоі>іг олріжЪіП) тя І/У.аіК Н ,1012,111 оіоі<іт7.зя іоиао '-пілііоау
-ЯЗ,ІМ) ,ірі,1’ІІ10:1і/ ,10.1002 0 0/// ,101 Ѵ211Я ,1(02 тя ПіХчіІІ 11)1)13(14^3
оі ао)іт1о)о ,коі чо2імі)(і ооі тр т (і\і<(. йз'ісіі.(іия •,іІр,Ііі)Г),І,о'іг,і іію,1
-ду ,1(01 яз ,іІ/і ,ѵіз,т)[.)()Э!на 5д/ ‘///іо/іод іііяр,і тя 32 зѵо-пІІ/ (тя
Ііі ,із Ъ'оізіі^ои 5112 І/іПІзо Іі іия 5іи./іоооу/і// 51/1 5о,!іо оі ,10200102
тя 5/^па. ао,пзяз (іо//і ооі I/ аіі 5и (12011'102 5оіуиіі5іі'т> т\( ’(/
•5оіАіш іия 5(і,гзі/оіз<')1к3.і 1320/12 ,/р і(-) 5рдк (гі ,гз ,із,ізііз ‘иііііі
5 '-,(13роі2і/, »Л. ,10)71 ,10201) 5з І11Я П(оХ.ЗІ)21Ы1) іЛ/7)6//| г ,101 5(1012 1)213
'аіоііііроііі іия іііоіроотяір іоіыопіоуо^ 002 :зу яз ^іоніік 02 р/чл/р
ооі іг./іі я-з .(іоп'іоІроХ 02 О2іі(хидихз ,іо)і,ті2 яз 5о/улгІ|і/ 51р5з(тя тя л 89 ТУ
'іІ1)О0О,ір>Ъ')(з22р ,ІІ/1і'др ІІІ/2 (1()ТІа,(/. 002 ЗЯІк/111 і(І/,10),І) /р,10 11(і7і)()1)23
яро ііі(оі,іоі2Ііі/иѵі2р 5оі,і7оо тя ,1(02,1 оііт/ііізісз ,і(оу/,Іі ,ір>л ‘5о,іііі
'0.1 \ .ЧО'І'ШІ.І.ОѴИІѴ ІИ.І.ІО'І.І '1ІЛ.ІІ.Ч! ро
ЖИТІЕ ГЕОРГІИ АМА(’ТГНДСКАГО.
25
//Л/р<г і/ <Ѵ. і'/і' і'і і'-ухоап іа лаі бода г<> /и'і уіу і’ііхіліія) аі, л?х>і)-
тод бё і/ ахтг)/М)<і6ѵт) жй то лапаѵ ті]Ѵ ѵХіяі'іѵ т^шѵпіиѵ <<>д хб/чв
алоттѵа^асіііаі. тгуѵ ѵоіаѵті)ѵ оѵѵ (каусоуі'іѵ тід аѵ ѵл’ Цучѵ ауауо/
Ябуод аѵііціотѵод, ла#’ оі.д реОѵошд уѵ у ^(оі) тГ/д те аічіутліѵуд
5 яаі шіауіатоіі </бнянод;
/о. Л'рбвод уѵ іі’ тоѵтоід оіж оХіуод, хаі сіѵюркаго т<о /(Ю'Юр
га хатоуііауіата. тѵтеѵОбѵ ёлі туѵ тмѵ ауетйѵѵ аѵадуа/кЬѵ хМ/іаха
хаі оіоѵ /іетЕСоуод увѵа/іЕѵод, оѵхеш хрйяттоі/ат оТбд те т/в (кѵ/уіаг
уао ешіі'ш ороод хіруіуі’аі агкч'агоѵ), оёяёгі туѵ оіг.ііаг о /іаауапі-
Ю ті/д ЯЕціхакѵлтрлѵ //богато іраібубтута' алл’ аі /ша[ш(>ѵуш т/'/т
(ііж)ѵ/іёі’і)ѵ <5/6тое/о)', // оп'Аі/'ід діЕірцці^ЕТо, // аѵа>і)еі> ёлЕіі<і]грі^то
л()<п'<)іа. яаі <рі)'<іі’іа ііЁ/ла ^>14 лаѵуідод »; </’<)/<->; яаі ікаѣѵы т/;о охо-
і)уа>л<>ті]ѵа, яаі луіѵ хаті')(рыаѵ /ьетаі)'Е/іЕі>і} ЕІ.д <раі()(юті)та, 27
йяаѵ аі)~ѵ/ііад ё^іі<раі'і.пе Хеілраі'оі'. хаі елеі о гі/д (ххЛ//а/ад е'леі-
15 і'цд ярбвброд ѵ/(5ѵ/ тоѵ [Іі.оѵ г^еЛі/Лбі7е/<, ді}Лоі’ Еѵтіііцаі Кѵоіод тоід
жіітедыіогп,, о і'рііх;ііоін,:ііі прахъ всіп.'ое миторіи.іыіоо ііз.ііі-
піество. . . Киі.’ое человѣческое слово могло бы ві.н тлвііті. іві
видъ (живо представить) такое поведеніе тѣхъ, которыхъ жизнь
находилась пп границѣ человѣческой п безтѣлесной природы.
V.
Св. Георгій избранъ въ епископы Амастриды, взятъ силою изъ мона-
стыря, посвященъ Тарасіемъ, патріархомъ Константинопольскимъ.
15. Прошло не мало времени, и вмѣстѣ со временемъ возра-
стали иодвшѣ. Досттптіуігьверха,лѣстницы добродѣтх'.кч'іп какъбы
поднявшись выше земли, уже не могъ онъ оставаться скрытымъ
(ибо пе возмол.по свѣтильнику сі,рыться па верху горы), уже не
могла ікемчужпна, утаить своего блеска.; по лучи его пробѣгали
вселенную, его блескъ прославлялся молвою, <в/,шшін промыслъ
давал ъ свое соизволеніе/ II вотъ молва достигаетъ до отчизны (свя-
таго) и разгоняетъ мрачное пасгроепіс', преікнее уныніе превратпвь
въ веселіе, уннчтоживт. всикііі остатокъ иеча.ні. Когда, предстоя-
тель згой церкви отошелъ ул:е отъ жизни. Господь влагаетъ
его соотечествешшкамъ ревность совѣіцать совѣть богоугодный
,(іі,і.пІи:і^яд»і: Я‘\Л % іѵ(іон>
-ІЧІііІ/ах ‘,| іп(іі> юІі(/!<ад і(І„х ц ^лоі:ід)і)^; ‘ѵдд ,іоззйуп/5і> щ
ііо чяіі.і.ло'іі' ‘о.іоіі '1.0 ч.іѵаі.і.ічуікіп (АѴшІо.і) Аножіоіі чяіі.і.ло'іГ
:ооііііііШгі.'((іі.) оѵц.Ѵ ч.іиоі.чиіуо ч.иш!Пі,і, чяпіікіожі.) ч.иіііііян.і.іііі.іон
0ПП1.1.11ІГ.ЮЯ ні: А.і.іпсп п.і.іяпА' и члѵоѴ іюял А’ішѴоіІ ян ч.ном.ічоііііп
Ц.ІІІЧИ 11ІІГ0ІІЭ1І Ч.ЯІМ.ЛЯОІІ Ч.ЧН.І.Ц ЧІЛ.І.ІІГІІІіОІІ II ІІАІ.ОП1ЫІОЛО ‘ЧА'і:1/!И0Ѵ
-і:іі ч.хіюял ч.я ч.чііііяА’ігніѵуо ‘(ч.яоія.ічуо шяі ч.я ч.хіч.і.нкиіііі ши
-ОіпА'ііѴІІ Ч.СОО ІЮИЭІІІГЯНІІІіХ ОПЮІІОХ ('ЩЯ.І.ЛѴЦ.ІІ'.ІОІІЯ) ч.і.ічу---------------------- 1111(1
-о.і.я в ‘ііті'і'оііол 1ІЯ1ІЧПЧІГІМ..Ю ч.Ѵоіііі ч.і.лаь оіА'ііІ'охлія.иІп ч.і.іп.Аг
-оіі я ч.кіч.і.иііашіііі: іючіян-.р'.) ііічяіІоіГ) ч.яоі'огп ч.хіппчгоу иуа.і.
ч.і.о і(лоіішіі!'.].Ѵяі[ ‘чшникйі ііоо.і. шяііяіюѴпія іі чУоііо.і ііуо.і. іііш
-яя.і.ііи.>о<|» ічіг.рі оіА':іі:.і, А’іѵ.ш ч.я иі> ячкІоѴ ипо іпіі'.пчуікіц •<){
Т.ІІІОѴЯІІІІІіХ ОЛНИЛѴОІІОЛ Яіі'О.І.ІІЯ
-и.і.лУоіііі оіі.ілня ‘іяіооол олніііі.і'ііішіл ічшпі. оп.і.лиь ‘ііУоііол пУоіг
аічіііііпІоі:п А'коп ч.п н.».і,огііггі.)оіі чл.оя ]д •оініыііюіііі.йіпія.) коал
ни ч.ігіііііпііі и ч.ипіА'л.лА' ч.по ічоо.і.і, ‘(яі.і.лчголні Апоіі ч.ч ч.і.ііглоіі
И ‘ч.ІѴОіХІОІ Ч.І'ІЧО ІІІІІо'іАчКИІ ІіѴ ОНІО О.І.Ч ‘ОЛО.І. ІЮІІ.ИХІІЯ Ч.Я Ч.І.ІІІІОЯІІ
ЧіІ'ІІЯЛ.ЛЧІі'О.І ІІО.І..)уО Ч.ІѴПІІІІПІІ'ЛО.І. ІІі'іІІОіА'я.І.Л.І.ЦЯ.І.ОІІЛ ОІІІІ.ІІІІІІОЯОЛ II
лол іію 5(М(ор> ^зе» ло)д. мп тоічіііі
5/іл і)/[) аііл 5іѵо-иоіІ>іІѵ ‘$(Оіоі>дуы;з 5//л пщ міііі'/аѵх
<Л <п чр 1]и ‘5(оз^і^Т) <((моо 5/<х ту Зояух ол ячі/ іи ^оіііозг
-ійзаг •5(>лэ>/(ал»оіл>ц> ‘5о(яшр эпіячі/пі/іай^і. ѵіаЛобл ш е?
тя ііоитдііуаяз ,іІ)угз^о рх ѵ/іііі^іи) Ги ‘Зшоімшр лая <іо,і
•ірпо^туз-Яі) пія іѵыоп,іѵ пюаоіііѵііѵц) лсодііг^і ,іоіі ‘(іѵішзіііоі
-ѵя <і(оі/рІім ііояріозізйѵи: 5І)іаѵ <іоіз іѵя іѵ(і!Лі)Іі(і(оіі)ЗіІая
01 5оірія щ Іі ‘іігозуіш т()ѵѵя,1'ріэир іітігюу ,іоп <іоіздіѵі^ѵ 5озуя тя
П).(іоіі.із.і, іоіііофдіім ,іоііСіііаизіір із,іѵ ,ізі/ Іі) тѵаіі^іісрз іѵшГтяіиз
5і)і ѵоо ѵііѵк 5ѵрр>и ‘ѵірііуяяз ^о,іІі(/и іѵя 5іуок ,-ю Іі,ірі)і,1ч<і()
ц » .ііѵиіііизіц ,іоіаѵ 5т~ііс ѵ,іи ѵ-іѵпіоз ітізііѴіізАоіЪш р) '<>[
іэрзі <13
« <101)0 ІѴЯ ІИІ.ІІіріІѴЯ ІІІІЯІЗѴІІ-Ѵ ѴЧ1 31 ,11100 ,101/ОЯЯЗ 5(1)3^013 51(1
зі іііто аоіоѵ ііооіс ппзр^зіо Ірі іѵя -іѵііі^зуѵііѵ ііѵі'Хііѵозі
тя ,іу 5(р ‘іѵѵіззо лояоі) ~о> ,іѵ/зіІ»здіг іѵя ѵзіізі 5тзо х оу -[о,і <]
-3,13,1 одіс ііоі ѵздзі/ііѵ тртітійііоіі .ііѵітояітоои: ,іѵіу фіітя зіоз
([и іѵя (ііг.ніігоз.р 5<о іѵроѵѵііз^иоі/ <іІрріо(! ,із(ііі:з іоу/Иіѵи 5{(1
•<).|\!І.)'|'||.ІЛ.ЛѴІИ 111.1.ІО/ІЛ Ш.І.Н.Ч!
!) о
.кптіі: гі-.оггін лмл<тендсклго.
27
(ѣ’он (іщЛигищ- ііі}п)Піи гоод лцо тіф у'ііоигос, ГО,ІС ЛуЩгог,
іілтд і'оуоі1 ліити)!’ сои1 той (ір.оіі /ітуаЛг.Іюі' >ші7когі/хн. то хі’ціѵу/іа
хаі і/ то)ѵ аііііотаі’оі'га>і’ ёліосооц і). оѵ уао тѵ тф то Ёаілой лтоі-
лоірлоіі-ш і'і гГ/с; ауггГ/с, тг2гі6ті]і; уаоахтцоГСртаі, <Ш.’ еѵ ті/ то>ѵ
5 лоЛЛФт луо/іі/ІІтіа хаі оо)Т)]оіа то ш/ч/Лбс тй/с Фаі'оіад тхаатоѵ
топ1 ауаоѵ хагаіуаиттаі. Лі.а тойто ІІаѵЛод ало ' ІіооѵоаЛіці /и'хін
той ’ІЛЛѵоіхой йіійоа/іі-і'- йіа тойто тоі'$ оо^ічій^ йлі/ісі'Е)' йкоу-
/юіф, тойд хаіа уй/т хіі'ййі’осс, тоі'і; хата і/аЛаоааі’. йіа тойто
Штроь; бко/кі і-х йта/цоі' фафіі-.і1 хаі_ і'Шіуі-ід і-х ІІЛііукоѵ хаі /іѵ-
10 (ііа (Ш«, і'і’а /іі/ хаі)' і-хапгоі’ 7аіуй>/іі-і'. йіа тойто Хоіотод йойЛоѵ
/іоцч'і'іі’ аіч'-Ла/Ііл Фа тойто (іаліо/іата хапйіфіго, і/ілтйо/іата,
хоЛа/уіа/іата, атаѵцбі' тт хаі Натато)' хаі ті/в Фід цФи> хііФойоѵ».
17. Тайса йі/ хаі тойтаті' лЛг.іога то)і’ пцео^еѵйгтсоѵ ѵлеілоі'- 29
тсоѵ, о /іі-уад і'хі-Іі'оі; хаі. той іФніічхой /іаі)))Г)'ід лоатіа тй/ іртѵі/
15 лоо$ айтойд алтхоітато' «'Е'/юі, Ф лаооггі д, хоп/іо'^ хаі та гт
(церкви) гордость посредствомъ утвержденіи п;і еп (епископскомъ)
сѢдіі.іпііі,’!;, вовврптп обоимъ веселіе своимъ прибытіемъ. Возьми
въ обріізеці. обычай оть вѣка свитыхъ, иаыііп которыхъ ты по-
ревііовплъ, подраиыіі гѣ.м ь, коіорые(бы.пі) до благодати, и тѣмъ,
которые (были) послѣ .Христа, какъ дли нихъ главнымъ дѣломъ
было проповѣданіе бони'сгвеііпаго величіи п направленіе (па
іігтііііныіі путь) і'огріапаіоіп.ііх ь. Ибо не вь томъ, чтобы забо-
тптьси о себѣ, за.кліочае гсп полно та. добродѣтели, по въ попеченіи
о многпх ь и въ п.ѵь спасеніи пвляетея истинная высота, помысла,
каждаго изъ святыхъ. Ради итого Паві'.гь прошелъ ось Іеруса-
лима до ІІ.і.ііірііка., ради итого онъ іюдверга.іыі многократнымъ
гоііенінмь, опасностямъ па сушѣ и іы. морѣ,. І’ади того Петря,
узы мѣнялъ па узы, скорби па скорби, и вообще (потернѣль)
множество другихъ бѣдъ, чтобы не перечпс.ія гь пх ь подробно.
Ради того Христосъ припалъ зраки раба, ради того прпплл’Ь
опь бичеванія, (Ш.ісвапія, заушенія, креі гь. смерть и сошествіе
до ада».
17. Когда, пос.іы высішза.ш ого п многое другое, то опып
велшіііі и ученикъ миролюбца, отвѣчали, пмъ кроткимъ го.іосомь:
«Для меня, о присутствующіе здѣсь, міръ п яже въ мірѣ распя-
шася ; предстояніе въ пародѣ и помазаніе свпщеішопачалія остается
28
жити; гкогпя иі істі’іідс.іслго.
ябщггр ёогасрштш, Аао-й <‘)А яюоогаш’гі хаі іѵцад/іад %діо/ш то/.:
р (оі. (И г /іоійо/ітроіс: хатаШнятаі хаі оід у аі’юОкѵ ёлгірірріар.таі. гсроЦвош».
іо дші'оіаі еі/ч/А//ь;, го р.Х&ѵіІтроѵ (рроѵр/і.атод т<Ъ ІІрті, оіі /и/ х«-
іітйхіюііті го хорТтюр блб тоб //.іроі'о^, «йооАмѵон бе дата) хаі
гі/с ядос,' го Х8іооі> ілі.ці^іад ті/ тшѵ хаЛйѵ ёлелтасн-і іШі'піішѵ б
я«»7воТ)/И(:і', іі6і>і)$ дй трд лцб$ то Цо%аі;<п' тіоі' ітуаі'ІЛ)' ыи/аЯм-
пііѵл біа[Іі[Іа{обац^ ббоо хаі лрб^ цціИ-і' <Шо то оѵро^оі' ііттатці-
леоОаі. 8лті ді: то гоіі уич'іи'іод а/іріХіхто)> оі луе.а^елюі'ѵед т.іІЕа-
оаѵѵо (о> топ Наб/іато^), оѵ/і(Іаіѵті ті. уі'ѵііПІІшхаі то/,/і.і)р<’>тедоѵ, е.І
Хр)] тоото оѵт(о<; Хіуічі', аі.Аа /і.і/ тб/д аѵа> ролі/с; і'руор тіха^тоііаі.. 10
ііооарѵоі'Тш //ог/щ1 тоотіітіаі; л2і'ір)] хаі і)раобті]тод- ёАмпѵт, тор
ауіор /гщі [ііаіа хаі ахорта. оіёеѵ уар хаідоо Харбцярод лбіі-од
ВО діалирос отіоГч1 то^/іаі’ хаі іііалцагттѵііаі. <іЛл' оох алролі/^ у
тбХца (/іі'і уііѵоіто), і'Ма оі))' р,ѵХа[іеіа ягоАЛ;; то іірііоод рИеіхрѵто.
18. Каі б /ііі' ті'іѵ хакі))’ і'тѵда)’і'і'іі))] тѵоаі'іч'ба- оі. де, ёлеі та 15
ті/с; рАлй’іод архі/о і-:іл)/ір8)’, ооі/ ббі'аці.д іо^орто лрбд ті/р [іаоі-
Хтѵоѵоа)', блотт/і.і'оііірцс. /іір то тГ/^ ббоо /ідход ті/д лооі)и/ііа^,
для <і;г'л;іюіішх'і. я для ті.х ь, кому назначилъ ого Промыслъ свыше».
О высокій номысл'ь! о благородное по истинѣ настроеніе! Лучшее
его не было перетянуто внизъ худшимъ, но вслѣдствіе расширенія
добраго оказалось совершешіо не норабогіпіымъ и чул.дымъ вгя-
коіі примѣси на худшее; опъ стоялт. па томъ, что опъ заботится
о нутіі, ведущемъ къ послѣднему язь благъ, и совсѣмт, но хочетъ
обращаться къ чему-либо другому. Когда послы увидѣли непре-
клонность подвшкпнка, то, о чудо! произошло нѣчто и нѣсколько
дерзновенное, если позволпте.іыю такъ выразиться, не предполагая
въ этомъ дѣла божественнаго устроеніи. Оші совѣпщіотъ совѣгь,
исполненный благочестія ч дерзости; увлекаютъ святаго противъ
ноли пагіільствсчпюю рукою. Ибо пылкое •.келапіе, воспользовав-
шись благопріятнымъ временемъ, заставляетъ иногда рѣшиться
иа. чтобы то пи было. Однако, дерзновеніе не было неприлич-
нымъ,— да. не будетъ!—по оно выразилось съ большимъ благо-
приличіемъ.
18. И вотъ падь нимъ совершена была, добрая тпраппія; а
овв, когда, положено бы ло начало надеждѣ, гь возможною е.нлаМ'Ь
поспѣшны гію огиравилип. въ царственный градъ, при чемъ
ЖИТИ', ГЕОРГІИ ЛМЛСТГІІДСКЛГО.
29
яоѵуч^оѵвуд ііе тѣ/у іЧт'дод топу ея туд одоілоуіад Еууіяо/іёѵоѵд
лбяоѵд яаі уі'іата /іііѵ лаѵта, /иц5ёі< дё ётю/ЕрЁд алаягуоЕадаі
лауааяЕѵа^оіюуд туд ліоы.сод. яаі уя Іііеіг лаяѵа ту> яаіуо) оѵѵ-
ііооуа яаі тм буі')ф сіяолу> Мая оіп’тѵоѵта' алойохуі' лаоа тоѵ
г> ііоаі)%оѵѵтод (Тацашод уя тіо тіт(нщ>хц ояо/ш), туд тшя Ч'ууч^о-
/іёі>(ОЯ Іаі'іууолоя луоіаоі'ажод, яаі аі>ауяй)оіа/<6я ея луоітуд аіттуд
іл’ті-біді-.оід. в/ет. іодт та туд іш-ужоОЕіод. /іулю то Г) /ауаМ>ѵ Та-
оаоіоѵ ту> ітуатіяо) язираятод Оіюту), ія то) таууаті бё ту> туя
Ііі'птіяуѵ і-лі-ТЕМтяті [ІааіМхуя хуелаѵ яатЕіІеу/іЁ-яоо, олео аоуиоу-
Ш ті.д ту ЧтаМЬ)' діаМяту) луопауооі-ѵр.таі, Мюод ті-. Ея/иоОоѵ/іЁяоѵ ?,і
яаі лаяяо%о/'д і-ттіЧ.ооі'тод учіАуніФіад, сіоі'Ё/Іу то я /и'-уаі’ Ге.<1>у-
уюя, ёті і'ііоі’ о яга яаі го> іІЕІу) і)іуяі-яіЪд ело/іегоя, ле(МТѴ%еія то)
ѵр.у> яаі /іі-оод тіо я туя іѵоая іяЕіяуя елітелоі)ото)я уі-:і’Ёсіі)ш
Іі.уііУ'аі'. іод <)іі у ыЪя іі)а?уіу)доѵ/іЁі'О)і' елетеХёоі'і'у піч'уі)і-іа, яаіоод
15 у я тоід ук'Моѵоі іІі.а/т/іуЧуі’аі то ціоО-аці-ч, і}іт.)'іііу\\і))) бі-; тжіотіо 1» Гчі. (М у
оід еІ/е тадесод, яаі тл" аѵѵф то туд Ишяо/іуд 'ёірііаоея, Ам^еія ооя
уі'і'п/г-то, ууоад гоя уіоііог іі< та> /п-лХотгі яоіітгоі’ аіо>і'і тядё-
усердіо гоьрппрі.іо дпиіу пуги, надежда, облегчала сонрово-
жда.ющіо вгпі.оо ну гепк'сгійе труды, а. вѣра, устроила, что все
было крайне легко и ничего не встрѣчалось труднаго. Затѣм'Ь
можно было видѣлъ, каі.'і. все соотвѣтствовало времени н прямо
содѣіісгвовало иасгояіцеіі цѣли: пріема, со стороны іерарха,—
Тарасііі было имя патріарху—точно отвѣчаюіцііі яа'лашямт.
плбііраіоіцпх'і. п ііріынаніе сь еамоіі первой встрѣчи. А лпаком-
ство состоялось (нѣкогда) слѣдующимъ образомъ. Когда еще ве-
ликій Тарасііі не восходилъ на нервосвященнііческііі прссголь, а,
числился въ придворномъ чинѣ., исполняющемъ таіінуіо царскую
слуа.бу, что па и:іі,п;Т. 11 та.ііік комъ ііалываегся секрегарсгвомт.
(а. 8е,сге(ж), то іірппі.іоіъ однажды, что, когда онъ совершалъ
всенощное нса.імонѣиіе и рандавалъ плату пароду, случился во
храмѣ, н вс.іпкііі Георгіи, тогда еще шііоіиа; ііостоінню сопро-
вождая своего дпдю. оп ь вм І;стѣ сь другими принималъ участіе
въ совершеніи онаго священнаго ік алмонѣнія. Когда, же обыч-
ныя долгъ псалмопѣвцевъ был ь і овсршенъ и настало время раз-
С> Люглю.тш- Р 9 яц. ('кіі/хоііі 1* II у'<й — і иі / /оГччод/ тоі^ яаѵгѵхт^
Лт/п ЛоГн'Г(і<? Мі 14 у.аі у.иіоіі^? Мі 17 хо; іі іог/ ;:о/ 7п ог ыгаі ? Мі
1 ‘Ч
30 ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ ЛМЛСТІ’ІІДСКЛГО.
%ю0ти. хш оягод /ош оепод. о <5ё то уруопод ѵлеохблчслі', хаі тіуѵ
тоѵ гбоѵ аорті'/ѵ і'/аіукіоас;, оіоѵ і/ілѵ(ірѵ[іа ті ті/ біаѵоіа і-тлЁ-
Отто, блту оуи аіч'і<рі)і) тош/ті' тГ) ііѵіцц] (оібі-.ѵ ущ> Ёѵаіл-
то$, зтчр-ѵііашіоіс бкі тЛр аіпі)і]т<~))' б</ч'МЯ/(.оГд боаі'Ір.Іпа, «Луогоі1
Ё%рір ті/т /і ті'ц1 Ч1' З''б аіт^аЛгілгоѵ). хаі тоѵ аѵбоа ѵѵа(>у<~>$ йѵівто- 5 ;
л(_>о/і іі'ІтіаЧ '^еі-ад еіічи то і'ууоѵ ѵлѵАа/Іѵі’ хаі (іоѵЛі/орсод.
хаі уі'іорл}^ оіігтод н/ер, (ос ііаттоі1 Лбуоо оиі /міргнуш'уп-гот аѵю-
і)тг {рцра ті аѵабга/аі хаі гощ і'ліс/і/тобш лаоао/і'о/'Іаі лоау/са
опта) тх лоХхоѵ лоі'іоѵ/и- ѵоѵ.
И). ’ИЛЛ’ і/ той /ІапіХЁсос; алоогоХі'і, /іал/.оѵ бі у топ <і'і)бі'оѵ 10
лооп/Іо^ч /ихобр ті т-і}!' бо/и'іі' Ёліоурііт/і’аі ый яиіуг-
охрѵаоіѵ ріс; тоѵ аѵтоѵ уао тчд Ёлі.анолчс; Одбѵоѵ лдбс; аѵтоѵ тоѵ
аѵтохоаѵооод рірчірі^ЕТО Ёпт)оі;. (ЦЛ’ оѵда/иос; лчои^чваі ті/д (ІАі/-
іітіад то і/тГібод гор ііеіоѵ то тоѵ абгохобітодо^ елвіое
давать ііі.вцамь п.іа гу, то Тараеііі выдалъ ее по порядку, какъ ?
слѣдовало каа;до:му; по когда, очередь дошла до Георгія, то сей
послѣдній откалалсн принять деньги, скааявь, что <лучпіе оааі- а
да.ть> награды въ будущей лпіаип. Таковы были его слова; а тотъ .-
(т. е. Та.рагій) обратилъ па ипх ь вниманіе п, удивившись добро-
дѣтели молодаго человѣка., слошнлъ н.х г. въ мысли своей, какъ
нѣкоторое скрытое пламя, которое питалось восиомпнаніемь и
теперь вновь возгорѣлось. Ибо всякое похвальное дѣяніе, усмо-
трѣнное чрезъ посредство чувствеппыхь духовными очами, обык-
новенно оставляетъ за. гобою незабвенную и неизгладимую память.
Внимательно разспросивъ му;ка, оігь (Тарас.іп) понялъ, что это
дѣло боаіесгвенпа.го попеченія п хотѣнія; онъ быль той мысли,
чтобы сейчасъ а;е объявить его (Георгія), какъ свыше засвидѣ-
тельствованнаго іерея и доставить ищущимъ то, чего онп издавна
такъ желали.
1’.). По посольство ось царя, а, лучше сказать дѣйствіе (пріі-
раатепіс) зависти произвело то, ч то стремленіе патріарха, немного
было задержано; ибо па тотъ а;е самый епископскій престолъ
самодерлщемь предназначался другой. Одпа.ко, н,а.]и гамі повелѣніе
никакъ не заставило божественнаго архіерея предпочесть ложь
0 тсро/піІШік; і;1ѵаі то ІЩ'іп’ 0т.(ад ѵпі:)міЧІам; Ѵа 9
жити: гкосгія лмлсітпдсклго.
31
лроя-глу/іа, оебе ліюсіюлііі’ аі<ІР<ііН)»аі /ѢоиЛ/хос і) /р-іоч де-існи
' тчііаі’ічкі'іі1 і) иолихтйод і'лчуі)і’/і'аі 7/ но» ІІіітг ісгоЛші' а'лоі[1і/^
Ст/щ/шд оѵі'гу(іц>іісіі:і'' аАЛа то іі-ооі' ала» лооп-лаЛрва/іЕѴод сіі'лігі]/іч
иаі, тоѵд йі'бупд ?,ід цкіюя йуіс/і'ш', оіот Матййп' хні іУшй'оуа,
б йябяецнір тр, лпіцаа/иѵо^ тіо» Лтіухцітіо» хаі оі'ухоюі» р» тр.
(Щіи-д хаі тоіс гі)д і'лхЛі/оіаоплі/^ тгг<!.;йіс, оі’чііі' лЛко» кііонмето
V <> Ха1’01'^ 7Л'І’ПІ'>^ ха' ГІІ Т0І~ /іоА/'/Моо лаоаііі.сні Ла/ілубігр.цос;
еи хаі ті/ікіігіоо^. хаі і/» іді-лі1 ѣди'тос оѵ/крюѵіа» »й уміі’і'і» ірірро»
хаі тт> хАі/оов, шд і:лІ Маті'На-», рлі Гморуіо». оіі-р.» Муртаі то ті/с;
Ю Ѣюашші/с уоіпра хаі лоод гі'і» латоіда рхлё/итртаі, аічан' /іі-» т;/
(іѵауаціі'іпі-і п'/і' [ВкпЛр.іюѵсіаг хаі уао іі’ І'іоаурі хац>ір лапі. уѵ<1>- :і3
ці/іод уііуоѵр., лоііііі’бд тр. хаі аідё.оі/ю^ [ІаоіЛр.ооі», ао/оіюі», а(>%о-
/іёѵоід, бѵгаотаід хаі лёп/іт1, д/.юѵ уічлокѵІРІі; хаі алоплапй'еід,
ііід /СІ] гоі' лоіѵѵ тіѵа ч ііііпіи л6{)()»\\<и/<>0(і!)лапі)аі. ~лпл оі'іѵа)^ Р ГоІ. (15 г
.15 /ми' то Ві’^аілюі’’ оі <57. тГ/д лагоідоі;, рлрі ті> О/гордк/’оі’ р.г/оѵ,
рлеі тіідё^лсдод оітріреѵаОііоаі', ^ароргед то» лоі/оѵ/іеі'оѵ (руоі'ѵо.
истинѣ и точное соблюденіе бо;і;ествеіпіых і, злповѣдеіі не позво-
лило ему устыдиться предъ лицеч'і. цнрсыінъ, убояться руки
властной или уступить ласкательствамъ. Напротивъ, созвавъ весь
духовный чинъ н вывода па сред.ііпу обоихъ му;і;еіі. ьаъь Магнія
и Никанора, онъ сдѣлалъ испытаніе и сравненіе несравнимымъ
обоюдное, какъ во всемъ другомь, такъ особенно въ томь, что
касалось церковнаго бла.іоусгроііства. Ничего другаго не оказа-
лось, какъ только то. что золото есгь золото и что отъ сопоста-
вленія съ оловомъ оно ивляется еще болѣе б.іестащимъ п цѣн-
нымъ. И мо;кцо было видѣть согласіе іеріччіі, и обпіііі голосъ; и
воть жребіи, какъ па Магнія, паль на Георгія. ()пь получилъ
зачѣмъ помазаніе іерейства и о справился па родину, огорчая
своимъ уходомъ столпцу. Ибо въ короткое время онъ сдѣлался
,і, ІЯ всѣхъ знаемымъ, желаннымъ и почтеннымъ,—для царей, вла-
стей п влііствусмыхъ, для ліа.гпа.говь (дппастовъ) и убогихъ; въ
одно время оігь и сдѣлался имъ зпакбм'і, и былъ съ ними разлу-
ченъ, дабы не дошло дѣло до того, чтобы ііозбудпліпт, но отно-
шенію і;ъ нему с.ііппьомъ ітілыіып желаніи. Такъ было въ Ви-
зантія; а, что касается родины, то, получивъ искомое и не обма-
6 бЛДшс/ "і/г Чжіуісѵ
32
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ ЛМА( ТТПДСКАГО.
20. АлХа (і'рчгіааад 6 Ибуод хаі ѵлец тоѵд Муоѵд
ёдх'Метаі хаі тіоѵ арщ/гор хагатоЛ/щ хаі /Ауиі1 яротіуетіа, іЬо-
яецеі &епті)с піѵ апаіргсоѵ уЕ.ѵб/іЕіюд, оп Ёліыр тоюатт хагоцііш-
/іип хобпід і<іі> уі' аі’ч) хаі Ёлаігод, Еі'хріцііа йё гЛі> лолтаѵ ті]д
оѵдаѵіад лтоЛтсод, %ада М даші/д гі/д ёѵ оѵдагф латруѵцеаід. хііі г>
тіхбгтод ую ?(’ уао то ттАоо/а-іюі’ ы’д лоЛЛіов оюѵддіаѵ хагЕідуа&го
(хаі уад, а>д яуоибі’ 6 Абуод дЕІ^Еі, т>ХХй лаі>' аі’яоѵ хатЕідуавіЪ]
хагоді)<1>[шта' аѵ/кродвіі1 ЕІд іі’і’Хі/ѵ аі'ігі/ѵ ірЕдоашог тоі' хМгѵ'оѵ
Лѵоеід, і/іі^йт хаікідОЕід, ііЛАсоѵ те [іидіап’ хагодОю/іаѵіот Ёв/юд),
:>4 ауугАоі 6ё тЁ/ тфі’ ііі’ОдФліоі' /ііідоааі асатддіа, ё.леі хаі ірѵХахЕд 10
гі/д ёхііогоѵ дші/д ёт-а/сБ/оав, кіхбсюд ара хахеіічіѵд ауалЛі-сііки
хаі оаіілаі'і]уѵді^Еці гаі.д Ёшувіоід хаі ааі'Еѵірдаіі’Еаііш. хаі еі ёі'
Хеіоі Ѳеой тйѵ іІуіач' аі уч>%аі хаіоЕі йё 0тод ті) тіі>ѵ а[иа>тап>ѵ-
г(о)і іпіотіюіріі хаі оиті/ооі, кіхбѵсод хаі тпбтод ауаМеа/ки іод ті/ѵ
той (тгіуэ’ЕРоод ілаіаікіѵіщЁѵад аат^діаі' діа ті'/д той беброд (іркті/д 15
хаі лдо/мідеіад. (ЦЛгі тайга [іег елі тоаоіиоі'.
иуішішъ ія. своѵіі іііідождѢ, опп (ііредстаіяіп'.иі Лмііггрнды), взяія,
ст> собою желаннаго, удалились домой.
20. По наше слово, сбросивъ узду, сбивается съ нуги, зано-
сится выше всякаго слова., дерзаетъ па, неизреченное и, какъ
будто оно было зрителемъ неизреченнаго (тайнаго), побуждается
говорить, что ради такого дѣянія великое свыше было одобреніе
и похвала, одобреніе гражданъ небеснаго града, и радость всего
собора, на, небеси. И <.яо> по гііраім'д.іивостіі. <Ибо>, если со-
вершаемое (-одѣвалось во (-пасеніе многихъ (в'йдь, г;а.г;ъ иока.жетъ
дальнѣйшее изложеніе, имъ совершены были многіе подвиги:
освобожденіе ось бѣдъ, грозящихъ опасностію самой душѣ, очи-
щеніе душъ и множество другихъ дѣішііі), а. ангелы радуются
спасенію человѣческому, такъ какъ они поставлены хранителями
каждой души, то естественно и имъ радоваться н торя.ествовать
вмѣстѣ съ земнородными. И если въ руцѣ Вожіеіі души святыхъ,
и Богъ радуется обращенію н спасенію грѣшниковъ, то есте-
ственно и душамъ святыхъ веселиться, сочувствуя спасенію род-
ственнаго чрезъ посредство добродѣтели и ііоііечптелыюсти сего
мужа. <11о довольно оба. ;>томъ>.
житіе ГНИТІЯ ЛМЛСТСПДСКАГО.
33
21. ’ІГ/ето зтобд ті)і’ латдіда то /ггуа •Оѵіоаѵдіаііа, ледірЛеятоѵ
гаогір' лои'ісі(о)’ хаі ле()ірдт[тоѵ. од та те аЛАа аѵтГ/ ле$нЕлоі)]оато
хаі то /іі) ѵлб пѵод «Д/го^ш г/ащаато, лаощ/шД лддд раойёа
дщоарр.і'од. ті]Ѵ тйѵ Гаууоі)і’6)і’ усіу о хат' ехесго хніуон леоіёлхоѵ
5 /п]Г()блоЛлі', б>д ЕІхбд то ооРаобѵ ёѵдЕіхѵѵцеѵод хаі іѴм^оѵеіад
Т()бло) /іаМ.оѵ 6е /.иоагі/оюліад то алцѵЁс грік-іхгб/ігі’од /щге 35
ті))’ ер адто> тоѵ і)еіоѵ лѵеѵ/іатод %адіѵ аідоѵ(іеѵод (рдёл.ѵу/ла уау
а/.ш{)та)ХіЪ хата ті]ѵ тцюцшіѵ ОтогіЁрЕіа, хаі то хаХбѵ ѵлб тоѵ
хаЛоѵ, сод 0-ё/.ид, еіопіеѵ ЕлаіѵЕІодаі те хаі оЁрваОаі, Ёгаѵтіоод бе
10 л<)бд то іи'і тоіоѵтор хаі атааіадЕИ’ лёц'ѴХер), алібсіаѵб лоте
тоѵ [іЁ'/аѵ тойтог хаі. ті)д аѵо) 'ІЕооѵоа?.і\к іп]гооло}.іт>іг || еѵлеі- Р М. <>5 ѵ
VI.
Амастрійская церковь дѣлается самостоятельною и достохвально упра-
вляется Георгіемъ. Изгнаніе Сарацинъ.
21. Георгіи, какъ великое сокровище, приведенъ былъ въ
отечество, которое онъ имѣлъ сдѣлать славнымъ и знаменитымъ.
Онъ доставилъ ему помимо всего другаго н то преимущество, что
оно перестало быть подъ чьею бы-го ни было властію, при чемъ
Георгій воспользовался своимъ дерзновеніемъ предъ царемъ. Ибо
тотъ, кто въ ото время управлялъ Гангреною митрополіей, пока-
зывая свою обычную надменность и обнаруживая злонравіе и
грубость тщеславнаго пли же ненавидящаго людей человѣка, по
іючтпл ь въ немъ благодати Свя таго Духа (ибо, согласно съ Прит-
чами. мерзость грѣпишку благочестіе, напротивъ, все доброе
находи ть себѣ законную похвалу и одобреніе у добрыхъ, кото-
рые, наоборотъ, естественно возмущаются противъ тѣхъ, кто не
таковъ). Онъ (г. е., митрополитъ) оттолкнулъ отъ себя сего велп-
наго митрополита, вышняго Іерусалима., когда, онъ съ видомъ
послушанія прибылъ къ нему для представлсчіія. Мопіетъ быть,
въ этомъ пужно видѣть дѣло І1|юмысла, все усгрояющаго кт,
2 .т?(няоѣ>)опго Р
7 8Ц- сГ. РгоѵегЪ. 29, 27.
34 ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ ЛМЛ< ТІЧІДСКЛГО.
Цтіад тоблір <бд абтбі> лаоаутиб/ікгор тід ётт/охті/ег. і'о<од ті/д та
жіі'та хаЛіод оіхоі'о/іобоі/д тоуоі’ тойто лооі'оіад діа ті/ѵ іхіітѵ
ояЛі/оохаодіаі’, іѵа /іі) то яоеіттоі’ ѵло той /ііооі’од ао/і/гаа блѵо
ді/ хаЛібд лоюйі’ хаі вѵі’і'дда/іЕЛ’. тойто уао аітюѵ тоѵ /іі/ тдѵ ті/д
латоідод ѵлб цгод ао/тоі')ш і/оді'оѵ спі/фіфі/ХЕ.ѵ, [ІасоЛглі/д Х.иобд I
ті/ тоѵ ауіоѵ аіті'/оЕі тойто д/хаісод оіхоі'о/іт/оаоі/д. хаі тайга еілоѵ,
ой'/_ ыд ті/ тадті лцбѵе()а і) ёѵ лоооі/ііоід хатЕоуааОёі'та, тойѵаѵ-
тіоѵ <5ё гсоАло) тбо /общо ѵатЕоа, аЛЛ’ (бд ЕІд тойто той Лбуоѵ ят-
ділЕобѵтод хаі дЕѴтёраі' лаоаітоѵ/іті’оѵ ё^і/уі/ои'.
30 -2.2. ’АЛЛ’ ёлі ті/ѵ ѵлойеаи' б Лбуод /іЕтаддѵО/и^ёоііС) яаі діе- К
$іёт(о та ЕІобдіа. і/утто лобд ті/ѵ латдіда тб ігобі' тойто яеі/іі/Ліог,
тб ояеѵод тй/д ёяЛоуГ/д, 6 ПайЛод б д&бтЕоод, тб алЛоѵѵ хаі аха-
яоі' Еѵдтіхѵѵ/іЕі'од- а/ко/юд то> $і(0, лдоаі/ѵі/д т<Ъ Лбуо», ЕЛіеглі/д
тоід тдблоід. яатаууЁЛЛттаі. і/ тобтоѵ тб/ лбЛеі ладоѵаіа, хаі і/і'
іІЕаааоОаі хосѵі/ѵ аѵѵдоо/іі/г хаі 'Ова/іа уё/тоѵ і)аѵцатод- л^ео/іѵ- 1‘"
гас тГ/д оіяЕІад аоОЕѴЕІад тліЛадо/іёѵоѵд яаі тЕапхі'іѵ еѵ8еіяѵѵ/іё-
лучпіему, ибо это иіестокосердечіе повело къ тому, чтобы лучшее
не было подт, начальствомъ худшаго. Произошло то, чему прили-
чествовало быть. Ибо эго было поводомъ къ тому, что отечество
Георгія перестало быть подчиненнымъ какому-нибудь другому
престолу и что по прошенію святаго царская рука устроила, это
иначе, согласію со справедливостію. И сказалъ объ этомъ не по-
тому, чтобы эго стояло прежде въ порядкѣ событіи, п.іп совер-
шилось въ началѣ; напротивъ, но временя это есть гораздо
позднѣйшее событіе, по (упомянуто о немъ ранѣе) для того, что
къ тому пришла рѣчь н чтобы не возвращаться второй разъ къ
тому же предмету.
22. Однако, пусть рѣчь наша <возвратптся къ своему іцгед-
мету п пусть изложитъ входъ (святаго въ родной городъ)>.—
Приводилось въ отечество это священное сокровище, сосудъ избра-
нія, второй Павелъ, обнаруживающій простоту п незлобіе, безу-
пречный но -жизни, ласковый въ словѣ, кроткій правомъ. Возвѣ-
щается городу его іірибі.гтіе, и моааю было видѣть всеобщее
стеченіе народа и зрѣлище ііснолпешіое чудеснаго: старцевъ,
• гч<; Ѵп , іГ/ Р
16 кі(. Р
жити; гі.оі'Гііі л.чд<ті'пдгклго.
36
і'оі’д гГ/г л<и>і) і’/ііаі’ каі олкМоцгад тюд ті/і1 алагтцсн)', ааОеі’Еід
(>(і)оі)і-ітад ::ці. ;і6і)<п гад і-г. тцд аоромш’ид жіогио/Аооонд алоіІБ-
/и'.і'оѵд ліни/чюі-лд, уѵѵаглад і<> апі)і-ічд аоіі>]Ыці.{>'ад т-Г/д і/'ѴГіЕСод
каі аі'доЕІаѵ ужб/тце аѵаАа[Іоооад, лаідад ті>ѵ іооѵ тоід лдеб/Зотаід
•г> л<')і)і)і' ы'брогі'ортиы, хаі лаітад ал?лЪд, <оплі-о тоѵд діі[і)]гг/.сі)-
татоѵд ибв ёХаірап1 Іяі над лцуад, і-лі г/'/г тоѵ а-ріоѵ алаі'ТЦбіі’
оѵі'гоЁ/оѵгад, лооаг(а:%оѵтад, аЛАі/Лоѵд лооолаѵпЪі'тад. лЬ/деід аі
кмрбуоі, яЛз/рад аі ауѵіаг Ноогі) тіі’дщіод. ті <5м лаіУ’ Ияаагоѵ
алаоіі)[іли’ тші> тбте лоа/іІЁі'ѵтг, іюі' <к’ <\}.і}’(.оѵ пр1 ѵлбО'еаіѵ 37
Ю леоаѵаі; лооой'/етаі 6 бікаюд ті/ /іі]Т<н бхяЛцша г.аі мщРаѵы тад
яігід, оіа ІІ&грод б яооіи/шіод, аі’ОиІЕт, хаі тоі>д оіахад іухг.іоі&таі
і> >:аАІ>д лѵ/кую'/тцд %ш ыіііод (Ъш’дш’сод лЕдаюѵоНіи т/'/г ноѵ
ііаХааааѵ.
23. ТЛ{>’ оѵѵ тпааѵті] /іёѵ і/ тГ,д тіѵ{)ідод л>и)0і\аіа, і?.аѵѵо)і>
15 (5е гі/д л^одѵ/йад 6 тоѵ уЕі’ічідод //1| ауагідегаі /іеі’ ілоооб- Г Гоі. 60
лсод ЕІд ті]ѵ тшѵ ёкхкцыаотіяы)’ лоау/іатсоѵ лалапташг, оѵ лЕлаі-
забывіііп.ѵь о своеіі (ггаросгп, іші;;ізыв;іюіціі.ѵі, юношескую бо-
дрость и поспѣшающихъ па. встрѣчу; больныхъ, получившихъ
крѣпость и ради усердіи отложившихъ досадныя отговорки
іюдужности; жешщшъ, отрицающихся слабости своеіі іцшроды и
воспріявшихь .мужеское настроеніе: дѣтей, показывающихъ рев-
ность. одинаковую со сгіцщамп, и однимъ слово.мч. — всѣхъ, съ
большею жадностію, чѣмъ олень па, источники водь, стекающихся
па срѣтеніе святаго, бѣгущихъ въ запуски, друга, друга, онере-
ліающнхъ; полны были дороги, полны улицы, было всеобщее
торжество. Зачѣмъ перечислять отдѣльно но частямъ тогда слу-
чившееся, когда, молшо въ немногихъ еловахч, достигнуть цѣли?
Приводится святой кч> с воеіі матерн-церквп и, какъ Петръ, вер-
ховный апостола,, свыше нрішпмасть ключи и беретъ въ свои руки
кормило добрый кормщикъ, умѣющій безопасно переплывать
аштеііекое море.
23. Если таково было усердіе его отчизны, то не нпже-лп
итого усердія был ь подвига, борца? Пли, можетъ быть, онъ по-
двизается въ дѣлѣ устройства церковшихъ дѣла, равномѣрно (ст,
7 лоогоТ/огггіс:? Хі 9 гі1 Ѵа, ош I’ Ц /ДсЦГр> РѴа
5 8г|. сГ. Рваіпі. 41,2.
3*
36 ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ ЛМЛСТРПДСКЛГО.
деіуіЁѵад бё; у аѵіттыд /гёи, оѵ луоаухді'ѵаод бё; у таѵта [іёг
яіѵга тлшыд яаі блеу Лбуоі', ѵлеХеілето бё (ихуоЧ’Ѵ%іад ёѵ ёаѵтф
Хеііраѵоѵ у уа/шідуЛоѵ (роогу/латод; ощіегоѵіуаМ,’ д[іоѵ та лаѵта
ётеХзіто хаі ёолоѵбадето- біата&ід іеуаі, еёхоаісіа тоѵ (ііціатод,
хатаотаоід тоѵ ітуатіяоѵ лѵоті'циітод. т.ід аѵібі' уау оюлео еід б
ар/ёгшсои аірооіоѵтед ліі'аха, тоѵд тшѵ арепбс %ауаятууад ёгау-
уеід алщіааооі’ТО, яаі ёуусо уаЛЛоѵ у Лдую та дёоѵта бібаохб^іеі’оі,
аѵе^а^ілтоѵд тад туд аогтуд еікбѵад ту унусу ёі'алБтѵлоѵтто.
ёкеібеѵ ёбібаакето ліопд, ёклід, ауалу,ёяеідеѵ біяаюоѵі'у, аохруо-
38 аѵѵу хаі б Аоілбд тёбѵ ауттол1 яатаё.оуод, ёкыОтт ёліііЬліа, лоаб- 10
туд, талеіі'алтід, ёхы&еѵ бутраѵаіѵ хаі /уоЛѵ луопѵаоіаі, яаі лта>-
/отуоіріаі, хуеіЪѵ алохолаі, бср^у/шітаі’ аѵухоіууаеід, у лубд тб
бршрѵкоѵ <тѵ/ілаі)еіа, б лубд тоѵд беоріёѵоѵд оіктод, теХеѵтаіоѵ, б
хаі цтуіатог, у лубд тб Иеіоѵ едаё^ем яаі у тйѵ луоахаіуаі' ха-
тагрубѵуоід яаі у лобд га /іЁМ.оѵта олоѵбу каі лубд лаоаі> аое- 15
тіу Елібоаід.
равномѣрнымъ усердіемъ), по не показывая опытности? Иди,
можетъ быть, хотя и разумно, по по надлежащимъ образомъ?
Или, можетъ быть, по всѣхъ отношеніяхъ совершенію п выше
описанія, по оставался въ немъ какой-нибудь остатокъ малодушія
или низменнаго образа мыслей? Никакъ! но все вмѣстѣ соверша-
лось п все было предметомъ вниманія: священныя установленія,
благочиніе алтаря, устройство духовнаго чипа; ибо взирая на
него какъ па нѣкое начертаніе первообраза, они (пасомые) отпе-
чатлѣвали въ себѣ ясныя черты добродѣтели и, поучаемые долж-
ному болѣе дѣломъ, чѣмъ словомъ, получали душою неизгладимое
отраженіе образовъ добродѣтели. Отсюда опп научались вѣрѣ,,
надеждѣ, любви, отсюда — правдѣ, цѣломудрію и прочему роду
добродѣтелей, отсюда — привѣтливости, кротости, смиренію;
отсюда.— заступленію за вдовъ и сиротъ, питанію нищихъ,
сбавкѣ долговъ и совершенному прощенію долговыхъ обяза-
тельствъ, состраданію къ единоплеменникамъ и япілости къ ну-
ждающимся, наконецъ, — что всего важнѣе — благочестію къ
Богу, презрѣнію временнаго, помышленію о будущемъ и умно-
женію всякой добродѣтели.
1 «ѵ піапи ргітп отіяаипі, таии гес. іпвегіипі Р
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ АМЛСТГІІДСКЛГО.
37
24. Т!)$ дё лжді ті)ѵ яаѵріба х-уде/ьомйід хаі ядоогаоіад люАЛа
цёѵ яаі сШа рѵадіоцага— ёі'Ѵеѵ^еіс, лоод ІІаойЕІ^, жідоірп'а яоб?
сіо/оюга? тоуд те аААоѵд хаі гопд та дщФша (5архі)хбсад, (родаѵ
алохолаі, елі/^еісоѵ алотуолаі, лооотаоіаі ті~>ѵ скормю»’, аі /іёи
Г> лкеіоѵд лмѵ/іатгхаі, ойх <Шуаі <іё яаі осорапхаі, цМ.а тя боа б
а/.ф'Ь/д аш'Лиояод хаі рыа Ѳеоо тягау/іь'иос Аабв (ФреФ/ОЕіе)’,—
іг бе, б ре}чогбг> те хаі ?ѵо)(н/і(і>і;атоѵ. ёгродод і]у лоЛе/іісоѵ хаі
ті’ лФлоте [ііп](іоѵяѵо/іёѵ(оѵ Фрбгкоѵ /аЯедаотеда тѵууатѵоа- еі'Л-
яг-т<, /крота аиб/мов, уёі'од алаѵ боцѵаТмтоѵ хаі. і)/.гліа лапа, <іпоі’ 39
ю рёѵ лоіл; /чіу.ір' ёхоі’ сЬтіпцѣ-йод боов бё /і/оа/би і} юілнЪдед тф
і)іа ^І(роѵд4}аѵато) лаоалщіл6(іеѵоѵ,— со /іеи бш- той /и) п ѵеаі'с-
7.11'іп-ооі’ 1/ хаі Оріат'леооѵ ыадеі&оО-аі, то бё Фд а/дсіов хаі /м/-
(іЕ/ііаі’ срёдоѵ дічфіг, то (іёѵ аід тетгзі’/со/іёі'оі' тф> уі’ідаті, то дё тф
атеХй и!)д >і^і\\'ліад Ё/ітіФ^'з/іеі’пі’,—то <)ё ёмілог, ооор лоод (ш- Р Гоі. 66 ѵ
15 уцѵ цёѵ аѵЕліт>ідею>', обх ауоеіоѵ бб яобд бда/ада/аг, ті/ аті/іо)
йоѵЛтіа ало'лХі)ооѵ/іЕі'Оѵ. яЪ/оі/д аі/іатсоі’ )) утр лХі'ідщ оі/мУі'іЪі’
аі яіо/іаі, бдоорй)' шігта /іеопі, ті)ѵ лада ііеопыі1 іоѵдаглі]і> аі-
24. Его .'іябог.іішости объ о гчизігі; и предстательства за пее
есть много другихъ доьазаге.іьстві. (ходатайства, предъ цлрямп,
дерзновеніе предъ властями, кань предъ другими, такъ и щюдъ
тѣми, которые завѣдуіотъ сборомъ податей: понііаіепіе податей,
<отвраиі.і'ніе обидь>, заступничество за нуждающихся — большею
частію духовное, по нерѣдко и тѣлесное — и все другое, что
истинно Г>оа;ііі человѣка. <п Г>о;кііі соратіпікъ> можетъ совершить
па. пользу парода.), а. вотъ одно и наиболѣе знаменательное. Было
нашествіе непріятелей и прптшгь болѣе тяжкое каішхь-либо когда-
либо упоминаемыхъ нашествій. Еслкій ііолт. и всякій возрастъ былъ
<табирасмт. вь илѣігь и> увлекаемъ руками беззаконныхъ: тѣ, ко-
торые были способны къ ору;кііо, а. <га.т.;ке> старцы и дѣти были
предаваемы смерти мечемъ. Си. одними такъ поступали изъ страха,
чтобы опп не предприняли что-лпбо юношеское пли смѣлое: другіе
были истребляемы, ка.кт. безполезные и не обѣщающіе пнкакоіі
выгоды — или вслѣдствіе того, что были сокру піоны старостію,
или же вслѣдствіе пссоверпіеііиолѣтія. А остальное, что къ оружію
6 иЛ)/і7(4е со^Иа^е ѵіііеіиг Ѵа) <ѲсоГ>>? Хі 10 <)// тс? Ы
12 і:и6і.ісмі)ііі 1’, і:пі^ІІааІ)іп Ѵі
„К ЖПТІГ. ГЕОРГІЯ ЛМЛ( ІТ1ІДСКАГ0.
Х/іаЛооіаѵ ё&іхоѵі^оѵга. оѵдё /тер іЪатта) тй/д лі-опглі'/д о>/іогі/тод
го ’Луаоі/ѵіоѵ іѵдеіхѵѵтаі убЛо/' т///' іта/иіті/та, тосіойго дё /і.а).).оѵ
хаі Ліаѵ алі/ѵёотѵооѵ, оооѵ ѵГ/д ёхеіічор агдуыад алоЛ.8ілетаг (ооі/
уао тГ/д іохѵод ѵгрі-оід,тооаѵт)/ т.Г/д алоѵоіад і/ ’іі'деі^ід^/ѵіха гглаѵ
лоооуёѵі/таі, іболгі) бо// тй/д іа/ѵод і/ ілітаоід, тооаѵп/ ті/д оі\а^
лаѴеіад). /іі/тіошѵ іѵ /голі <рі}.а тёлѵа тоѵ йі.а ^іі/юѵд ѵлр/ітѵоѵ
асоооѵ Оаѵагоі'- аі йё тоѵ (іе/Ё/чі ті/ той дііроѵд ах/іл/ лоойлъті-
4о Орѵто, іод аѵ ///’/ і'йсооі тоід о<р&аЛ/іоТд та дгл'Лаіа [1(>ё<ріі таід тыѵ
лоУ.щлісоѵ хропі ЯііирО'Ріпб/іиѵа. тід аѵ то лоЛѵтоолоѵ тй/д пѵ/иро-
(іад ѵоаутрбііатіт; ті/ѵ таіѵ лоЛі-ішоѵ алі/ѵгіаѵ, ті/ѵ оі/ібгі/та, ті/ѵ
Оі/оісойіаѵ; л<Ъд то ^дёірод о/лой тр то> /ладф луооегрѵето, хаі д/а
тіоѵ отЛ(і;'//чоѵ ті/ѵ хаіоіаѵ ёЛа/ііІатЕг; лсод // дріХаіа ////г//р т/)/>
і))]Л{]ѵ ёлтт/рѵ то) той ті]ліоі> атііцаті, хаі то аІ/іа тоѵ тёхѵоо тоід
хбляоід ійёх(Г(>1 лоХХіікід (Ц ті/ оі'/Ч) тГ/д хтіоод о лоХё/иод ті/
ііііі гой дііроѵд ооііі/ то тіхѵоѵ ті/ /п/гоі оѵѵйіі/^аогѵ. ло>д аѵ пд
было неспособно, но ені,е годно къ службѣ, то обрекалось на
ліребііі позорнаго рабства. Полна была, земля і.ровн, села полны
рыданіи, все полно плача, все изображало перепдеі.ііі плТ.ігь
Іудеевъ. Лгарянское племя относительно жестокости нисколько
не уступаетъ нерепдекоіі свирѣпости, по еще во столько прево-
• сходить Персовъ грубостію, во (только уступаетъ имъ въ муже-
ствѣ; ибо вообще на сколько понижается сила, па столько воз-
растаетъ обнаруженіе безчувствія, въ случаѣ когда, еще доста-
нется побѣда., и наоборотъ — чѣмъ больше объемъ силы, тѣмъ
больше состраданія. Па. рукахъ матерей ихъ милыя дѣти подвер-
гались безвременной смерти оть меча ; онѣ сами ранѣе того под-
ставляли свои шеи острію оружія, ч тобы ію видѣть собственными
глазами, какъ гибнуть ихъ бѣдные питомцы оть рукъ ненрія-
іельгкіі.ѵь. Кто бы могъ живо представить все многообразіе зтого
бѣдствія: суровость, жестокость и звѣрство враговъ? какъ дитя
о.цю и то же время припадало къ сосцамь материнскимъ и
получало смертельный ударь вь свое сердце; какъ несчастная
мать подставляла грудь къ устамъ дитяти и принимала кровь его
вь <св>ое .юно? Часто врагъ, Дсіі.іыіымъ двнжеіііемъ> своей руки
однимъ взмахомъ меча поражалъ и мать вмѣстѣ съ ея м.іадсиці’мь.
1 і'тгоа/ о ічі і-піс? Кі
В8 (І *!М '.Р 'ЧЛЛ 'IX Р* СІ
•і:іі.і.нк)іів|9 ііі'ііііміігиіі.ш ••іу<иіі:ц ч.і.іиі.иі ч.і.оіі'іпіиіоо и іігіпі'оіго.і
-опк ч.і.'оііп.і в.мі.я о.іопГо ч.іѵоѴохоо чікша.і. чьів.ііиі.і‘іііі'л’ііоіч.хічн
-Ѵі!.'ю)о]ія.і..чі'.]1' вічнііА'.і..іо1'ац ‘ічіГ].і,э віп.іііохіиіог ч..і<іош:іііі ч.іошА'яі:
ч.мчіюА'іІ.і. ч.кічшкн'.чіыіншяі іі чя.іоііоі іііѵч.і ч.ііоГохоо о.і.ч ’ч.і.о^
г;пы;.)іч.і. ві.іоіпѵ (іі.і.нрѵ ч..і) ч.і.ХіпіяУ.) АТіі.і іГііііоіііГ ч.кА'и'Г и Аввя
-ічі ч.і.іія<)'і'.|,г.і,>і!іі о.іопѴо ч.іѵічіюо.юіі.) ііііііоііп".|Т ’ч.ліѴА'ь 41'оп.нц
оіЕ-о.Ц, ’А’Ѵоіі.ю । и оі.кІ.нх<Ів ‘іікІі'і.і..гі:іі вяшіііГі'оіі ‘ічіию і:і: АіпХѴ
іпі.гвгоп ‘оіі.і:.мы.іо іи: іі.і.іоп.івііо ч.шіг.кІ.иіГоп ЧіічіпяАіІоімо '.|.ия
ч.ко.іА’іі.ч ч.і.іГі'охоо ч.кіі.1 ‘гіГікі.іо іиІ.і,Аіія ічо-ч.:іі!м ‘вГвіі.і шІ.і.А’ііп ч.хп
ч.яні'ікііі.і.А и ч.хічіііміяі 4.х'.)..иі ч.і.ояііппо.іч.яояіккі вія.і.юпівп шіи ч.но
Ч.1ГВІ •Ч.ЯОНГОЯ 1ІІЯ.І..М1ІІІІІІ 1ІІІІ1 ЧІІІЧ.І..Я1І1 ВІ41ІООУ ЧЛП.’И !№).) ВІПУ'.|..Н)Э
чно ч.,і.оял].о(і(1іі ‘ічіі'.рі 4 і иіи вичІоУ и я.і.мікі .иіюпііпі: обііУц.ооп
<ч.яяі"|'Г.і '.[.оо.і ііо'Гя<І.кі> 'А'яін.'.і ошя.і чяіяіѴоя о.чо.нчя -пн :о.п::іі:ші
о.ьіыіп ч.і яі''.[.1'.> .іи и ч.гпігявікоіі <ні впу.гп о.гі.’ііііаііл..юо.і •і.і.і::і".[оі:іі
ічу-ч.!гі::і ‘ч.ко.і. о ч.гіиііА’Ѵ оп •яхсіі.і..) ч..і.о іюііьСіГ в.н,к<іо.і.н:і1 оп
(’иг.іііо.у) уо.і.вя.і 4.11.111.) ч.хи.іі: ч.Х'|.ія пі'.мі.і :о1'А’ь чч.оя оц
•<ОІІІ,)'| ||> ІЯІГ.ШіѴоіі В1Т <ОІА1ІЧГЯІПІ1І
III Я1ІГЯІі\1С0Я> ‘ч.ХШГ.ІЯОІІ І.О Ч 'іА’іі Ч.Я1І ІІІЧІѴІИІІІІІІХОІІ ‘1І.І.'.).‘|' •11.1Я01І1Ч.)
В1.1.ВЧ.О0 ВІНІ/ІІІІ-.ЮІІ •ЧЯ0ІІ.1.0 ИІПІ.’І'ІЧІІ II ІІІІЦОЯ Ч.І.В'.ЯПЮ 4.1011 140 В.1.Ѵ[
яфугі^'шмх пощмр 5Ішѵ7.и)І т лш /іи
ту. (і)^іт/7мс ,/ю/ідэ/ Пі о ‘«ш/мтизі/ оіц» іщтѵГ/ 5»у <л
-уок піх </(0)7/7. пТіощ) юоііго іко'^уазу.о'одгш імз о ‘5о/о.і\/ .ччушл/
-</‘і>() </іоі о и -иоініоі 5іі)-/дл7.і>у піг. ііологоці тх Зо.ічн'яш ооі
Ііі <і(оіу/;ооі: ,1/01 ііэіш <ііі7.чі)і <і/и ‘іоуіолтс 51/1 ііюу;иіа(/<ііх
П -оон ‘5оуіго» >олтІ із/іідэіс і/з(/(і)^з 5оііпі ‘5(МчтЛ)0?у»</)яп ѵэуріи /іі
* -9 'ІФ а ііо^гті <іі .‘•го тх -IIн'одрЦшэ <і(ожу 5о> яом?7эуоіг аои /іі Зоіріби оі
</І/и'іои о-іщ>(іѵ7. >і>і</ун ).)7у<іі)оіиі ‘^о/І/ох. ЗііооілііічЛ ті>7-юі
5о.ні/р[Ліу)іяр і/оійо(і 5(вдіош 5(11 ,/оі ту, яопшроі Зо.іэі/іі^
-»б./і ііоблшо .401 рійіи ЭшЪці іі/іу»<Лах </,Іч ооі/іо. .оіпЪудмлу
И (/.(/Ітз'Зі/з и 5:іі/</зЬ) Гію ‘<іаоІі'но7.оз ‘ау]!от7тПр> </І/і /і/рЛшр
5гаагр ‘<10)3X1.0 <и ао ‘5о)7у о ііууи 5»іунр 51гі /оі </Іі7<і<Іі <ііі.і (ібно <;
оо ‘‘іоіі))і<іі)(/ <>оі /о ‘5/01/10)02 5/01 тх (ц> Зіоіиоі </^^
•.і»оэі</і(( ,іяір(і)/і)бі іошііі./) 5?оі л/ылиуу 10<ІЗІІ
-о5пш)іі 5зрпш «ігрбізХ 7.з <іо)хі('>2Ш( і5і)хо^ісі7)зи <іа>,іхзі </гоі ітоі
-изрл 5іи ‘5і)/«»/?о 5пл ‘5поІг(7т</у 5пі оітоіо’.іиу .ісоои-ок ,кад
(\<г •О.ІѴНЯѴіЫ.І/ІѴКV 11І.1.І0І.І '.ІІ.І.ВЧ!
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ ЛМЛ< ТІЧІДСКАГО.
іеог/оіч'Тіа геі/л; Ёі'од ітдёіод лтд/бдо) скбді-і. лбліі' рѵоіаі'ддог яаі Я
нлюотоЛ/тг ёОі'од уірог рагіад хаі лаоаѵ ёхтоиріи іріУлнчхоіі)' ті]» Я
гог Хаюѵой яАі)ооторіаі', таід ыраіс, ібд /іёчкоі /ѢШб/даюв яаі Я
І]Тѵш/іеі'от яаі оі'яаде тір' аіоуѵѵуѵ яо/и^<)/іеі>оа. оѵтаід, хата то тН
д>} ёлубреѵог, аѵддбс аретір' аідеітаі хаі лоХёріод, еі хаі рі/ /Зоо-
лбртѵос, сіЛА’ оѵѵ уе {ка^брЕѵод, а>д тбте ір> ОтасіаоОаі (ребуоѵтад, .»
цудегод бкбхоі'ѵод, лілтоѵгад, /еі/детод /ЗаЛЛоггод. Я
26. Ті тобтат, лодд тцд аЯ.»/і7б«ід (іѵтцд, лаоадо^атЕооі1: лоіоѵ
діуущм У}аѵ/іабгбтЕдот;лаЛаі /іеѵ тдозтоѵтаі Маній І}д то г ѢІ/(«Ь/и |
42 Ѳеоо діатады хаі /рідан’ іхпіаеі-, /<ѵоп]діоі> рЕІ^оѵод ф&юнчіхбѵа 10.
хаі лоо/уіоау/іа' <ЫЛ’ оех а/іауугі, нЛЛ’ оѵх аічиріоті то таблаю? >
іатцан', (Ш/ ёдеі’іііі] лоМобд а.рбда)і' Лоуадад оіді]д(нрбда)і’ еід ла- <;
датами1, е6е)'/і)і] ты» тид %ец>ад &тедеійбѵта)р діа ті]» тГ/д /кі/і/с
яадатаоіѵ, ’ідооѵд <5ё хаі адгбд 6 гоѵХаѵі) тд)> уАюѵ оті/і'аі хата
Га^аб) хаі тір’ отЪ'іі'і]і' хата (рсіоаууад. аатйд ді оо отоагб) ікч/.о- 16 I
(роду) Еід ті'іт хата тіоі' іхОдсоі’ аі'Тіладаѵа^іі' ё/^доаго, оі’% іллеід,
оі’х ахооііо/латад, оѵх ііХ^о Ті тсот баа тго<>д ёлгті'ідыа, оѵ
сті>елі<пі»іи>ііісн стореть (съ лица земли) все наслѣдіе Хрпста, <а
теиеро поража<емыіі> и побѣжда<емьпі> молитвами, какъ стрѣ-
лами и упос<яіцій> домой свой стыдъ. По истинѣ, согласію съ
извѣстнымъ реченіемъ, добродѣтель мужа уважаетъ и врагъ, хотя
и не по доброіі волѣ, а по принужденію. Такъ и тогда можно было
видѣть бѣгущихъ, когда никто пхъ не преслѣдовалъ, падающихъ,
когда никто не пускалъ стрѣлъ.
26. Что можетъ быть страннѣе, чѣмъ ото истинное событіе?
Каіюй разсказъ удиви тельнѣе? Въ древности Мопсей, по Божьему
повелѣнію, обратилъ въ бѣгство Лмалпка воздѣяніемъ рукъ, нося
образъ и начертаніе большаго таинства, но не безъ труда и не '
безъ крови достался ему тогда троъей; онъ все-таки нуждался \
для итого во многихъ от<борны>хъ мужахъ,.носящихъ желѣзо,
для боя; нуждался вслѣдствіе продолжительности боя въ людяхъ, «
которыо бы нодіержлва.ін его рут,ц; точно гакъ ;ке м ]цсуі"і> Па-
вши, <ііу;кдался въ томъ, чтобы> солнце стало противъ Гаваона
и луна падь разсѣлинами. А онъ не пользовался пи вооруяіеп-
2 (/(/.(іуіг/.оІіѵ Лта, д і/.оѵр іѵ.оѵггас; Р 12 .*то/.Ли г — /о'/пбш)1? Хі
12 Уіцоатіісіѵ Р 16 і'/пі]с}аг() №* р. 31, іуаоіааіо Р
житіе Георгія лмлгітидсклго.
41
тоуд т<ід /сГонд ьр ті/ дадод 0еор рлеуеі'оогиід і'лтйпи, от/ ///а'рад
ладатавіѵ, оох аЛЛо и тіоѵ ат)діОіідіііѵ(оѵ, іілвд Іотодіа лаоаді-
гкоо/Р’ (’(АЯ(І рбеод аол./од /мойр іліідоі-і, лдбд Ѳе6р /<<ірор оо/сор
гд тдіілаюі' і'аи/аі яаі ті)ѵ латдіда лвдюіо&і яаі ті/ѵ адЕТІ/і’ дег-
5 хі>ве« алдбоітоѵ яаі тоуд е/<7ооод леІИтл рэ) даірп/ оіеайш ті/д той
Хдютоѵ яюіугю/д аідеоОти яаі грЁдыѵ та 1'іядп’іді.а, (Ш« яаі || тб
оѵ/і/іаі1 і/утіпОаі ііі’О) яѵоі>оіад лада/оідііоіі’, 1} алохтеіѵеі яаі
&Ѵ лоа.Т, лагаоагл яаі Іатаі, латаоаеі лаѵтсод, 'іѵа п /іёуа оіяо-
ѵо/іл’іоі), Іѵа бш гі/д яашкшд і/ш/гю/и ёдуаоцтси асоті/діар’ ёлеі яаі
10 тор Чсідаі]/. лоте аѵѵг.%(одті аІ//іа7й)тідво0аі, яаі від боѵівіаѵ ауе-
оОаі, <од гір /іі/ боѵ/.і іі] і7няд «Шопиоід, а/.Л’ ітотдаіру лобд тдѵ
а}.ді)ві,аг.
27. Ло оі) /іб}'(іАп таѵта; ао' оѵ ікійііатод ё(іл7ва; ада /ч'і п
тоюйтоі’ аі та>ѵ ЧІ77і'іі'О)і' Іпгодіаі отдаті'іуц/іа (рвдоѵоі.і1; лоіод
иымь войскомъ противъ непріятельскаго строя, не имѣлъ ни
всадниковъ, пп стрѣлковъ, пи мего-иибудь другого, пригоднаго
въ бою, пи <людеіі,> іи)Д,т,іЧ’;і;і,і{;і,оіі|.1іхъ еІ" РУК11; простертыя къ
Ногу, ни удліпиіеиія дня, ни чего-либо другого язь выше пере-
численнаго, о чемъ передаегь исторія, но одинъ безорулшыіі
однимъ поднятіемъ <святыхъ> руіп, къ Богу поставляетъ троФеіі
(торжествуетъ), спасаетъ отчизну, обнаруживаетъ доблесть не-
приступную и внушаетъ врагамъ, что<бы опн не воображали,
будто во всякомъ случаѣ будутъ> торжествовать побѣду надъ ста-
домъ Христовымъ, а. и случившееся считали попущеніемъ верхов-
наго Промысла., которыіі убиваетъ и живитъ, поражаетъ и исцѣ-
ляетъ; поражаетъ, конечно, для того, чтобы устроить что-нибудь
великое, чтобы посредствомъ вразумленія устроить душевное спа-
сеніе. Онъ нѣкогда допустил ъ и плѣнъ Израиля н о тведеніе въ раб-
ство для того, чтобы онъ не служилъ чуждымъ богамъ, но обра-
тился къ истинѣ.
VII.
Чудеса св. Георгія въ Трапезунтѣ; освобожденіе плѣнныхъ.
27. Не есть-ли эго нѣчто великое? Но исиолпеио-ли чуда?
ГіізвѢ еллішекія исторіи представляютъ какую-нибудь подобную
Р Гоі. (37 ѵ
43
3 /юі’оі'/ ,иогмі'? Иі
7 іілоят'і’ііі’ Р
12
и.іггіі: гг.оггія дмлс.тічідікаго.
;06ѵооеѵд іоюйгоі' іЪг>)Оі. годлаіог; лоіоі 'I Іоая/лідаі і/[ІеАолідаі;
о)і' оёдеі' аі аоіопіаі л/лоі' ё/і/ѵ і/ аіг>хоіч]д уаіѵоі'таі уё/іоѵоаі.
лаілео <5і' тоѵтсоѵ тоіоѵтыѵ дѵѵсоі1, дуа та ё^Г/с <дд і'ёаіукіогоп-оа.
дц/лоои дё ч’йд Абуод. ДаЛсоочЬ’ лотг- т>;д айтоѵ лдЛьсод б/ілоооі
фціооіоід ёѵ Туаледоѵѵті. оохоірагтіііНітед ёухХфіаоіѵ (тф дѵті 5
(Іго'б)' // оѵхо'гаѵѵіа хаі гой Ч'доѵоѵ ёууоѵоѵ- а/чротёуа) у дё тёсос
6 ч’оі'вд ллііёёаѵцхрі’). ёдФлооаѵ, хаі Фціоаіа. лаоа той отоагір
уоСотод (руоі'уа ті]<ліаі)аі лауг(ідОі)оаѵ, тоу Фа ді<роѵд йядг/о/а гоі
44 даттоі'. хаі ф' ідгіі’ тіЪу отдуй))', фд еіхдд тоѵ тй>ѵхахойоусоі' ііу/'бѵ-
тюу Оаі'агоѵ, діреід т/лЛоао/лсгад хаі лудоыла аѵ/ілелѵохдта хаі 10
якл/.од іілаг у/шоую/іёі'оі' хаі ті/ѵ 'рѵоіхііѵ Іп^йѵ ёкХѵОтіоаѵ хаі
ті/ѵ ілтуеідоѵааг аоічфаііёюіі' дді'а/аѵ, хаудіаѵ аіч'гутуі/і/іёі'>іѵ
улй атоѵі'іааѵѵа уоѵага, (р(ога$ тф Лъурф холто/іёѵа^ яаі <Ффюі~
еі/лфо/Фгаі;, д/і/іата дахуйыі’ уі/юѵта хаі, ті]і> длтхфѵ <і/_оі:і<1>-
ааіта дйга/аг, ддѵуо/іёѵсоѵ бгі-оі]піі' лаідоѵ, оіхглсоѵ, онууі-і'іЪѵ, 1“
ёлііЗосо,нё)'о)ѵ то ііііоѵ, ёліха/ли\аёі'Сі)і' гді' ауі.оѵ, Фд ёлаі'оѵтос
гтгі7/('.і'о)’П-д, «і'ябѵао»’» лгуогтед «ыд ті/)' фіФѵ ^оцО-еіаг' Фді-Аоѵ
стратагему. К’акоіі Одиссей поставіі.ть таі;ой тро-і-еіі? Какіе
И]>аі;.іиды и.пі Пелопиды? Подвиги ихъ имЬоть развѣ то пре-
имущество, что являются исполненными срама. Если уже разска-
занное таково, то далѣе увидишь нѣчто еще болѣе удивительное.
Взяты бы.іи купцы его города вь Транезуптѣ вслѣдствіе лоя;-
паго доноса, о нарушеніи гамоап'ііпых’ь нравіі.гь. (По истинѣ
страшная вещь ябеда, порожденіе зависти; конецъ обоихъ —
убіііство). Взяты опп бы.іи и проданы бы.іи воеводою на. заклю-
ченіе въ государственной темницѣ вь ожиданіи казни мечемъ.
И можно было видѣлъ, какъ у зіихт. людей,—<что и і'сгесііюіпю
,ідя> оипідаіоіцихъ смерчи наравнѣ со злодѣями — измѣнились іі
опала іпи,а, омрачиласі. всякая красота., ослабѣла, всякая Физи-
ческая сила и перестала давагь нужную опору; какъ сокрунііілоіъ
сердце и ]»азслабли колѣна, рѣчь прерывалась рыданіемъ п і;аза-
ласі, невнятною, глаза, паполиялінъ слезами и ут ратили зрительную
способность. Они оплакивали разлуку г.ъ дѣтьми. <домаііпшмп> 11
сродниками, взывали і;ь Божеству, призыва.іи спя гаго, ооращаяіі.
а «НТО»’ Ѵп, опі V 3 8<1. ';'С і)аі'огоѵ<>гг;оо бч/.і’шч /<'ѵ',І і'<”' "
Ьаі .Ь'ѵ 13 «іоДоопс Г
Д .інгію/ ‘і?д ц
д Нкііѵіюді: |>
и •нііч.і..)і:іі шчіІуоГ ч.п.ніо •и.\і<оі.і ч.і.тш.А чяв.ч :ч.г.Ліг ч.п ,
іі.ігп.і.эА'п опчгояініооіг о;и ч..п.Чі.іо.і. ‘ічочгок ч.і.чпіпчіі'.іА оііоя.) ч.япіі
оп : і:<1о.і..чк<Ік\' (МкпіііА’Ѵіііі'іііѵ игі' ч.іюія.і.лі.шіоіііі «і.і.іііііА'г.і оіпюя
-опііічоіі о.і.іі •і.іѵічіііі ооіііі'-<і.кц.і, пн •ч.іѵ,>іііі;ііі:ні ч.пічііѴА'іі.і. ни ’ч.ііоіі
-іНѵ.кііі чпіішни: пи ‘оіііпіцтор оіоплігц.і, ч.іввппіівяо.і.і.о оп "іЛ'ох.ш
о.юоя.) ш/Ѵ о.іі.’.іоііпі ч.яіиюооіі.і.оп оп ‘п.і.А'п о.іинінпТ ч.шшяіюоА
011 ‘0.101И1.) ПЯ.І.ІОІіО.І.О Ч.ІІІІ ІІ.И'ІІІіГОІІ Ч.||() (ІЧ .І.ІІГОХ.ІШІІІІІ 011! О.і.іі Ц
•ІІГО.І.Ц.'і'снЬюѴ ІЧІІІГ.|.ІІ оги.'.і.'.рі.і <0Ц. Гоо .Гпі.)> '.]О0.) Ч.ГЬ’М'Н.І.,» '1.110
ч.кі:мііііііоціоігііо.) ч.я ч.іѵоііівѴіиІ.і.ю.» ч.кіюя.» ѵюіі'і' чі.к,| А’оіні чкічшіп
ІІ.ЮОПІЯІІІІІІІОЯО.) Ч.ЕІ.Ч.'.].'і'.> ЧГОІГ,ІОк] ІІООЯ.І П.І..ЮГ1ІИ Ч.Я ПГІіГГЛі. Ч..І.ОЯ II
•Ч.ІѴОІПІОІІ ІЧЯКІ'.Г ІІІГІНІІЧ.ЮІІ и ічі'нмі'о ПОЯ.) ІІППКІОКІКІ ПІЮ •Ч.'ІІОІ'
-<І.>.) <пііыііі\іІ:ю.і> ч.я іиіог.і ііічііооГоіі п п.і.с к.юііі:ішіі|,
•«ІЧГіІОІ! ОІОЯ.І.ІІО.Ч! ІІ.ІЧ.І.І.Ч Ц.'ІІ.) Ч..ШП 1І.І..іА’іЮІ.' 011 Ц.НПОМ'Хь
кп ВК.І1П0ІІП ‘впнпі чіюіія віішюп іряіГоіІ иоппиі ‘шпіпыкііі оп чіі
:Ѳія.г.эпц.'і'' ошіпоя.і..ііііоА' ооя.> ч.і.піяві: іпіікп ч.Ѵвп 'Шііікіояо,) ,ш ѵѴ
?І.Я0!р'ОГК ІІ.І.1І0П.) И.ІЧ.І.А'іІ.|(Іояі'оіі Ч.’КП ІІ.І.пА'іюГ ,)И : 1ІОІІО.Ч.) ІЮІІІІІ.Ч!
-іі.Л'о ч..і.о ппг.|.<1і:в(1 •шп.ч.'іі ііояіиТииікІіі.іоп ч..і.о ч.хічппмядп чяктіп
•А11ІВ11 ЧІПОІѴОІІ КП» ‘ПІЮ ПІ'ІПІОЯО.І ‘«ІІІІГрі.ЮЦ» •Л’ІѴЭ'ІІІВІШ'П'.І Ч.Н Ч.!П1М
юіізюн (шоуіг пи р»х чпмліЛ) и(іі 5ойи з»йм>'#9 ‘Зоіізііюіі
-і7дг> 5іі2ігіі)іі яоу)).1э>/ 002 іѵу. Зо’/пи о о .із.цтіэ
ІІО)2 ІІ(>1 роо'р 7ѴѴ 33. ЗОІІО 91
./7» .п^іоЛроиинш 5-іі/7(іі!ю('ікііі іізую $і<> іів>з и оѵп
иро ‘,1011 -і.ііш.ір И.ІО/Г ІІ<І зкіібзіііі'/ .ГіЮЮ 7ро ‘“(М)Иі'(іШ .'о.ілі'ро
-шілАоол" зоом о<> Чіз/іігз^і ,коууоіг яоро^э ,іііл зріііг ро *5шуухр
аоцо 5іі2, 02 5одзг оо ‘5ор/(нліс 5іі2 юзлм.О'ілпзгр іп>23,іі7 и
п>7. п>2ііі)іі(»)ііѵ 5ііодззодзг>/і)у ^оозіо/іззо 5/ызд» 5/із 5ооз іііз./іѵіз оі
' 8і) 'ІРІ ,1 -о'оо ,ю^,і./іоо'о іиЦ^рбі" Ці ,іо 5ір моѵ/іррліи ц.іоіп>дз(і оозоо оп
<21- оі ізіозз 5<>іо,і\[ ізг(з ,із 5<поз)іІіП).(і о ‘.іомзііѵоіпг: ІІуѵіЬах Пл
.ІМ07. ІѴК ,ІО)1,І]І^ІІООѴІ(І ІІІІ2 І1ІИ ,І(П,ІЗіІО,из.(Іі{> і'>1()дѵ7. (’)Піір
-озгох аз іііод^ііу ,іоп тоі^тздозз іюзооз гп рт
«П).()ОЗ,ГЗ,1 01,100)7,',00 ѴІІ0Г( 9
-кмобіш 5і)и.іпі/юигіо 51оз ІгіІ .(оііооодіз: ?р/ддіш 11л лоііціуізоо оіію
,<з.(/з7 оодзіаііи оі 5(і,С 5іроіоууп ,из (и/ ..іояоЛ яіозх/о ,кп іо,іо/і і>
о ,(з ппІіооМз ІиІ .0020,10(1 ю,изгіоіс(і ,ко7боохо;: ,юп ,и»
511 оІіібо)7,'ою ІчІ .5іоіо(іо ЗІ<оію7з2ох 5(іі ооосіу .оо20,іо(і <іоу,і(іо ооз
СІ
0.1Ѵ!1.)'Г1І.І.1„)ѴПѴ ІІКкІО'кІ .ІІ.1.П.Ч!
44 ІКИТІЕ ГЕОРГІИ ЛМЛСТГИДСКАГО.
гог -тАоиг трое туѵ г<ов адіхоѵ/ітѵтоѵ {ііи//)тта>>. ха: го таі/ос ооог.
лііѵта '/(іо г// аогоо лооаіотпі: хатг(раііч:го <И'»'<5р<щ<г .т/.оуд
аі'аіос, туд і)алашщд ;’алщѵ<б<щд хаі п; тмѵ хѵцагшѵ уоі-.ца ла-
оалерлоѵоуд х,с* /іоѵоѵоіуа- срсоі’уѵ а<ріеіоуд хаі ту> біхаио
46 бта/'/ЕЛАо/іб'ш/д етт/ргтеін. (хаі /<удеід ататуоу тоід Агуо/и'і'оід, 5
Ілі. тбѵ лобітоі’ атОосолог а-ѵатуёхюѵ хаі то ёхеіѵоѵ лоб туд ла-
іиуЗаоеіод ті’)'О(Ъѵ адіауіа, блсод аѵтоа лад б бооціЕгод еід блуот-
оіаѵ хб<уюд хатеохЕѵаоОу, блсод ѵлб тоѵ лАаотоѵ хѵуіод хатіату
хаі оібѵ тід оіхобегглбтуд оіхбгад у і)тоалаігібад луовуроуіад іле- '
тіОті хатаХХуАоѵд ту срѵаеі. ті <56; -сайта обтсод тІ%т, <5<<с <56 т/)р 10
жіоахощ» алоЛсМехеѵ то оіяі-іоѵ а$:'со/ла, б туѵ ті'то/л/ѵ <рѵ).адад )
латтыд Лу/ретас гоѵѵтг хаі руѵ хаі дхМатюаѵ ѵлуоттоѵааі' ё^ес. :
у.аі раоѵѵооѵоі та тіоѵ лоо<руто>)' теоаона, та тЛр азтоатбі.фѵ хаі
раотбосоі', і’і'а ру хаі) ’ ёхаатоѵ Хіут, оу/ітіа лаоабода). хаі б уіѵ,
подражатель великаго архппатрыря, поспѣшилъ па защиту. Онъ
взошелъ на. корабль и поплылъ на помощь несправедливо преслѣ-
дуемымъ,— и съ какою скоростію! Ибо все оказалось благо-
пріятнымъ его намѣренію: плаваніе было спокоііное, море тихое,
кроткимъ стремленіемъ свопхъ волнъ оно какъ бы провожало
корабль па пути и муть только не издавало голоса, заявляя о
своей готовности служить праведнику. (И пусть пикто не отпо-
снтся съ невѣріемъ къ повѣствуемому, но пусть обратится мыслію
къ первому человѣку и подумаетъ о его достоинствѣ прежде пре-
ступленія: какъ весь видимый міръ приготовленъ былъ для слу-
женія ему, ка.кь опь был ь поставленъ оть Творца, господиномъ:
всего и какъ, подобно домовладыкѣ въ отношеніи къ слугамъ И
рабынямъ, назначалъ имена соогвѣтсгвующія природѣ. Если же
эго такъ, если онъ нотерялт, собственное достоинство вслѣдствіе
непослушанія; то сохранившій заповѣдь, конечно, опять полуб-
айтъ эго; земля и море будутъ служить ему. Свидѣтельствуюсь
объ этомъ чудеса пророковъ, сверхъестественныя знаменія апо-
столовъ и мучениковъ, которыхъ я не буду перечислять въ
отдѣльности.) Итакъ, нашедны по божественному усмотрѣнію все
5 Г.та-.'/лЛЛо/и'іч/с; Мі, Г.-тоуилЛо/іг (яіе) I’, і'лауаІ^чіа'і'Ч? Ѵа 9 0('и<'<<«5
іі іІ( ‘ні:г(іі іч Ыоід?? Хі
житіг. і-|.;<*ггііі л.ч.иггпдсклго.
45
лаі’га оевбоо/іа іітід дало/ т// авгой ійоі/хі'од лдоагоЁОЕі, (ІлёлЛеі
/іоі/і) і'/оші' тоед алодагнг іу.ііе/оіи'і>оі>д ті/і' тилеѵѵаічѵ.
2!). О <5ё гі/д аЛщУсшд атготаАод хаі тй)і> діхаіо)ѵ Ё'/Ѵоод, о го
хаЛов аеі [Іаохаіі’аѵ хаі то хаяоѵ ёліолеіоогѵ яаі лаѵ війод хах/ад
‘б еліѵошѵ лдотдЁ/Еі хаі той хахоо ядщиагарпдегат ті/ѵ оддѵ. тоѵ
уад той стдатд/аігоѵ ѵлаотпгі/і', тй/д яодті/д ойтатд тц 'Іта?.<7>ѵ
йкйЁят/і) Т.еуб/іеѵо)’, аѵѵЕдуот ЕІд то ото лаоЕвхЕоааато. бд б/іой те 47
ті/ѵ тГ/д шрі^ЕСод аітіаѵ /іе/кіОл/хе, хаі ті/ѵ у7моааѵ шоеі ^ѵооѵ
хата Т(')ѵ аѵдоіоѵ рхош/рЕгов Ёхйп/аЕѴ, та ті/д аѵходаѵтіад аѵа-
10 ѴЕойііЕі’од хаі і:п11адйі’а>і’ та Ёух7а’ц>ага хаі тоѵ <рі)-6ѵоѵ тоід /маіо-
доід бжЦтуё^®!1 дц/шоі хаі /Заоиаі'оід йіаѵоі'і/іабіѵ, лоЛЛшѵ і)аѵа- I’ Гоѣ 68 ѵ
тсоѵ Ёѵ6%оѵд тоѵд аі'доад ало(раіѵ6/іеѵод хаі Ё^>//іадт>]х6ѵад та /іё-
уюта' ѵб/іоѵд те лада/ІаіЦораОаі яаі еі)>/ аѵаіоЕі}і’/тоі/аі, еі /л>/
<')іх>іі' (Іоіеѵ /Ёліпс/ііЬ'/ОЕтаі] тйѵ тетол/ід/сЁі'О}!1, <')іаі?о(о/іЕі'од аЛ/.а
15 те, боа лоѵі/доі 7.оуіа/юі увіотоі- яаі уЛолтаа йо7аа елоуОеѵ (рОЁу-
}'ЕОІ)аі. яаі ойѵод /іёі' ойтсод. о йЁ атоатао/дд ёлеіДето, то /іёѵ
благопріятнымъ его намѣренію, онъ отплылъ, чтобы помочь тѣмъ,
которыхъ ожидалъ послѣдній приговоръ.
29. Но противникъ ш гііны и вр.чгъ п|>аведніп;овъ, всегда
завидующій доброму и іюсѣваюіцііі злое, измыпіляюіцііі всякій
видъ зла, забѣгаетъ впередъ и предуготовляетъ путь злобѣ: онъ
избралъ себѣ къ тому орудіемъ оруженосца воеводы, такъ назы-
ваемаго па, языкѣ Италійцевь комнсъ-кортпсъ. (’еіі послѣдній,
какъ скоро узналъ о причинѣ прибы тія Георгія, привелъ въ дви-
женіе противъ обвиненныхъ изощренный какъ бритва языкъ
свой, возобновляя и еще отягчая обвиненіе ложныхъ доносчи-
ковъ и питая свою ненависть бранными словами и злостными
измышленіями: оігь заявлялъ, что ати люди за многое новпппы
смерти и совершили величайшее преступленіе, вопіялъ, что нару-
шены будутъ закопы и оскорблены всѣ обычаи, если опи не бу-
дугь подвергнуты наказанію за, свою проді'рзосіъ, и еще ішое
прочее, что рождаютъ злые помыслы и чгб обычно произноситъ
злоу.хищреііныіі языкъ, ііоті. что дѣлала, онъ; воевода. л;е подд;і-
вался его впупіеніямъ, отчасти добровольно предаваясь безум-
6 ЬіИ.ѵкпѵ I I і:поі\іі,Лі'іоі г гк яріиіиі» гчз(. ѵііііі ѴД
46
ЖИТІЕ ГЕОРГІИ ЛМЛГТГІ1Д1 КЛІО.
іяі'іі', ш/ рою /ощшжос, гб <ѣ; г'ѣяои, хс.7.Л аіаі.і<н'6.і;> .~ш-
т'/о'ры’од’ <)оа<г/со;'би /ар гсіу/авои ярбс; арсг/)и гб <іі'і)'і>шліі((>і' дѵа-
песі)йаѵедог» /<і>’ гтоо? та /ѢЛиія, ысаыГ/ёо'тароі' <5ё ярбд т« /юріо
і)іагі/коі)(іі- е.іиуіігѵ.
о(). Ті <Е б той Фаоиі!» лапі^а? та лоаугогбша хаі лоЛЛсцд б
Ябоащдааа; каталМ)^ грв гі/увятои; т)<юі аѵгоѵ оо^ю/гю
тд (преід, еЛЕІлед алЁі:і)<Ъѵ гй аѵѵой іИцамт, сод ііі'
•18 /іаЯа'^р яарйі'аи аѵыѵѵло а сші' г.аі ха/ирц гос ар.а/іліі хаі ррсро'юі/
ТОР іІгі'і'ЛіОООІ' 7.(1' ті/Г рі’рірГ ОГІ/ау ТОО (ріібі'00 СІ) <Іг<((.рВ061 <рб)ЮВ
хаі го той йоАоо дб&ѵ а/'ііАаі'//хаі да) гГ/ сі^чОем лауоцтіоаадаі. 10
6 (У ілй п> огуі/ѣ'та рі6еі', о/.ос і)г іб.Ее.іі'бд- (Еорссод, агп/іоЛал',
іахреюг, бЛоі/і'рбрыюс, ь^о/юлоуоб/іеиод то а/сартіріа, ті/і' іѣбр-
і)оюіѵ Ёлауі'ЕѴ.б/іЕіѵд, тоаобгог рід рѵѵоіаі1, ііо<р лоіі’ гід албі’окір
АоуіСо|чеѵод. ('ле</'ѵгмаі. у<іо <и лгділсиігеооѵ, еоі^ітоіос; гсооооооі)?,
т; та да?Ал« ('йа^оі’еіюрггоі скродубгЕдоі', т.обѵаѵріоѵ лЕоіѵііа- '5
лёѵтрд, талЕіі’оѵоіІаі та хаі. а((Т>т]та і^иііНи га і-/ілілпл'т,
тоб.тір /нирорч’/іад х.ахіо^ гтод; (і/арбтіат біахЕЩвгоі. 6 бі тоо
пому умыслу, отчасти противъ воли довѣряй злому совѣтнику,
ибо человѣческая природа но своему привычному расположенію
іи? легко склоняется къ добродѣтели, съ трудомъ побуждается къ
лучшему, по весьма довѣрчива для худшаго,
30. По что дѣлаетъ Поразившій первородпыхт. Фараона и
ужаснувшій многими знаменіями Египетъ? Онъ насылаетъ слѣ-
поту па врѣніе его (воеводы) супруги, за то, что онъ явился
иепос.іушмым-ь иредт, рабом'і, Его, п чтобы смягчить сердце
строп тивое, склоніт, непреклоннаго, укротить свирѣпа го и оста-
новить стремленіе зависти отмѣненіемъ убійства, притупить остріе
злобы и дать дерзновеніе метинѣ. Когда воевода увидѣлъ случив-
шееся, онь сдѣлался совсѣм'ь жалкимъ, просилъ, умолялъ, пла-
калъ, рыдали, признавалъ свой грѣхъ и обѣщалъ исправленіе, и
па столько ;ке теперь отличался благорасположеніемъ, сколько
прежде суровостію. Ибо тѣ, которые при излишествѣ счастіи ,|
часто быванлч. высокомѣрны, ирн рѣзкомъ оборотѣ въ проглв- .<
пую сторону, обыкновенію дѣлаются смиренными, считаютъ по-
Ч •І’ігог/ гос Іроі'он? Мі
13 опоі»? К
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ АМЛСТРИДСКАГО.
47
ё/ідоііухоѵтахід іта ѵо/іоііттуааѵтод аднеѵаі цаОуті'ід ацадту-
цата, то гі/д оѵ/мтадеіад сгеЛауод, у ті/д й/ал^д лууу, 6 гі/д та-
лиѵодуюоѵѵуд тло-роа/т/лод, ёті то йраоод еідеѵ тосіліѵ тід та-
леіѵсооіѵ, і-.ті-.і тоѵд 'Яцавид ёМІдѵтад лубд /іетаѵоіаѵ, ыѵкі іхётад
5 ыітаоато, оѵдё шМсбѵ ёікуі/у Ябусоі', хаі лауахуу/іа ікіаід
тѵТЕѵдеоі туѵ луоахпѵ ёХѵаеѵ. хаі оі /івѵ, ілбі ту аліаѵеі буіеі 49
хаі оѵ ту й/ирі^д^) ахоу тап> тоюѵтсоѵ &аѵ(шт(пѵ туѵ' леіуаѵ
Е/лфоѵ, (Ігдібтсд хаі тоід бірОтмі оу/ітіоід ѵлотутіюѵтЕд, тф ауйо
тоѵд аѵдоад лауёахоѵто хаі тіоѵ ёлтаіо/іёѵсоѵ ь^;и/оаг||то туѵ Р 1о1. 69 г
10 оѵмсодуоіѵ.
31. Гѵѵу <56 тід тѵоефуд, Отііо лѵулоІміуіЁѵу ёуюті, уѵѵу еіч№-
[}уд хаі тоѵд туд 8ѵое(1еіад хаулоѵд кѵдихѵіуіЁѵу, дёвтаі тоѵ ауіоѵ
ёѵ тф ёаѵтуд еѵхтууіо) оіжо туѵ йвіаѵ ештеМюоі леітоѵууіаѵ. хаі
боа то Иаѵ/іа тыѵ лсблоге Иаѵ/аатюѵ ёура/іМоѵ. олоѵ уао ліотід
15 уѵѵаіход, адетаі, Иыа тераотіа, шалеу олоѵ цуѵід, аеі ту хахіа,
отуХіТЕѴЕтаг хаі а/мрот^а ёі> Ы луоуіуту хатадіаіѵктаі. диохвтаі
стигаюіція пхъ несчастія невыносимыми—въ томъ и другомъ
случаѣ показывая одинаково дурное настроеніе съ характеромт,
малодушія. А ученикъ Того, который повелѣлъ отпускать согрѣ-
шенія седьмнжды семьдесять разъ, море милосердія, источникъ
любви, образец'ь смиренномудрія—когда увидѣлъ дерзость, обра-
тившуюся вч> смиреніе, и людей наглыхъ, пришедшихъ въ раская-
ніе и обратившихся въ просителей, то не потребовалъ многихъ
словъ и тотчасъ, по божественному внушенію разрѣшилъ слѣпоту.
И когда опп <безоіііпбочпымъ зрѣніемъ, а не мало падел;нымъ>
слухомъ, удостовѣрились въ такихъ чудесахъ, то, убоявшись и
вострепетавъ предъ явленными знаменіями, выдали святому тѣхъ,
людей и просили прощенія, въ чемъ погрѣшили.
31. Нѣкая благочестивая жена, сгорая божественною любовью,
благочестивая и обнаруживающая плоды благочестія, просила,
святаго совершить въ ея молитвенномъ домѣ божественную лпту]і-
гію. И вотъ—зри чудо, не уступающее какому-либо изъ нѣкогда
бывшихъ чудесъ. Ибо гдѣ вѣра жены, тамъ прославляются бо-
жественныя знаменія, — подобно тому, какъ гнѣвъ всегда знаме-
4 л(>од Р, еід Ѵл
1 вд. МаіШ. 18, 22.
48
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ Л.МЛСГГПДІ'КЛГО.
'ІШ<к і-’лі) '/есуі(?еЛ яаі оіяеі г//г лдкк/ч/ѵі)с; ойта) <ро/?еоод,
еі’ еіі ду/іаті лѵд «,т’ оі’оаѵоѵ яагауаіі' яаі тоіід ті)д «ѣт/сі'пд
іеоеіс яатаіркіуон’ хаі оѵдагоѵ алокЛый) я хаі /саатіушѵ ту аѵо/і-
раса туѵ оѵ/главая. ЕІадіхвтаі лада ту ЕацаірО’іу. худа, ;««< ті/і'
тоѵ СіЛеѵооѵ доаха лЛці/ічті яаі яокѵлкаоіа&і тоѵ тоѵ ёЛаіоо 5
би яаці/'йхі/і' яаі ТЕіУт'1/яога тоѵ ѵіоѵ йѵіата яаі тГ) /іутуі /«р/$ета».
яаі 'Екіоашод ^еѵауЕітаі лада ту Еоіуіаі'ітіді, яаі то і'аоѵ Оий/іа
ёдуа^етаі. яаі ’Раау) у лбдѵі) ^Еѵауеі тоѵд яатааяблоѵд, яаі аох^е-
таі. яаі і'ѵа /іі/ лаѵѵа Ле'уоіѵ Ёлсходц тоѵ кбуоѵ Едуавоз/іаі, лбдѵу
лдотреуЕе /іѵдоѵ лоЛѵтіцоі’ яаі аЛеІіреі ’Іуооѵѵ то аЛуіІіѵбѵ /і ѵооѵ, 10
тоѵ Ѳеоѵ б/юѵ яаі аѵйооілоѵ, яаі тсоѵ бѵоюбшѵ алаккаттьтаі
лоа^ЕЫѴ. яаі Мадіа у тоѵ Ла^адоѵ лада тоѵд лббад тоѵ ’іуооѵ
яаПі^Етаі ту оютудішдЕі бібаояакі'д лдооёхоѵаа. оѵтоід і/аѵ/іаатуд
уѵѵаіябс. Иаѵ/лаоіоѵ грдбѵіуит тоѵ дч'/.оѵ ту оіяіа ЕІодёхетаі, яаі та
тоіѵ ІЕѵауоѵѵтаіѵ оѵ діалоаттетаі, акка леуі тцд ха/іаі^Ч^0Ѵ 7Л)Е‘а'і 15
біаѵоооуЁѵу ѵірукбтеда (убеі убіу тоѵ /іаѵѵа еѵ ёуу/ар б/і/іоуоаѵта
пуется зломъ. То и другое обнаруживается вь одномъ и томъ же
проранѣ: Илія преслѣдуется Іезавслыо я обитаетъ въ яусгыиѣ;
пророкъ столь страшный, однимъ словомъ низводящій огонь съ
неба и поііаляіощш жрецовт, срама, запирающій небо и по-
ражающій бездождіемъ всю страну, принимается СареііФскою
вдовицей, увеличиваетъ для нея горсть пшеницы п умножаетъ
мѣру елея, воскрешаетъ умершаго сына и дарить его матери.
Кіисей тоже находить пристанище у (’умапптяшпі и совершаетъ
равное чудо; Раавъ блудница гостепріимно принимаетъ согляда-
таевъ, и спасается; и чтобы, все перечисляя, не сдѣлать {іѣчь
приторною, блудница приносить цѣнное мѵро и помазываетъ
Іисуса, истинное мѵро, Бога вмѣстѣ и человѣка, и освобождается
отъ своихъ зловонныхъ дѣлъ, и Марія Лазарева садится при
ногахъ Іисуса, внимая спасительному ученію. Но истинѣ удиви-
тельное настроеніе удивительной жены: она принимаетъ въ домѣ
друга п по пснолішетъ обязанностей гостепріимства., помыін.іян о
томъ, чтіі выше земной нужды. Она знала, что одождіівіщіі въ
пустынѣ манну и воду изъ камня источившій, насытившій пятью
15 оЛЛа я^гог/ г'сЛЛгс? р. 31.
16 Кі, то ѴѴа
о<и]о,і.о!і'.|и ч гікііія.іо.) ііо,іші.) о.і, •иіііомітѴоіІн кігУ о.піііо<иІ.і.он
‘оні.’і.чінл ч.ио.і. о іикА’ чніі.ч 'іі.і„іоняо.і.о.і ч.я огічо ян чп',.],.і. АГіиаіч і:
‘оіі.кіХ.іпг оіА'шіоя.ілашоо ч.і,і:нііьі:іі шм<1и аніХ огііііА'.і.ікн и ч:и.і.л
чыаіііі ч по'іііоі',]ни ,>л ц н.чіо'іііоіііі.ло чніі.ч -члоиь-.рі о и.іч,і,и.іооі:і:
и ‘оошк|.г.і. и ,і(иіій>.і.оіІо!і.) ч.!п:!і ‘аоішакаіЬі ч.і.і.'ііік.оіIи .юішініп
-Хші и А'ісоіілаоаіі ч.ч о.іоиноі: ч,.і,о іыг.шшіА’г,> іппАѴ .).>і)і.>.>п.иіоіі
‘аіпанАоіі ч.кнчіііііоііо нГ.іо'] -ііон ч.і.о нлі аппп.і о .ш ан'.к •і.і.ііНі
оіА.ііігп ніі:ііоі:іі шіо о.іь ч-і.оА’я.і.лчно.і.ц.Ѵііял онімиі.і оЧ'Аі» оып
ч.з о;иііѴоііі.иі(і<ііі о|[ •чкопкаі: чла-.иі о никои он и о.гн.і.іиі.і чл.о
ніііаьА'ои оіі.і.кініііи ч и ноо.) ч.яио<(,і..7нн тчрга.ін—‘ц.пна и ц.оц.гх
<1 0ПІ0Н0.1 И------------НІ.НІ.й.Ш- НОІІІОШ.І..Ю1ИОО КГѴ ОКОЖІ.І-ОІІ 0.1.И •Ч.1І0.І,
о н і.ч'ічош: <щ ччГ.чі.Ѵн ііон.ктр, оѴ іі.шіі'нііі.іок.і.о ч.інря «г.іоПолп
-0ІІІ! ОЧЧГО.І. 01! 111(0 0.1І1.І.111І.1 •.(.поі' Ч.ІѴООЯ.) 4.11 Ч.ШІШ1ІІІІ ‘оо|І ІИІІІНЦ
НПІЯОІІяаіІО.) І.ЧІО!!! ІПІНЧІѴШІИІіѴА III.) I! О.І.ІІ Чі,1.1,04111.4 ірі}Ѵ
4101! ІІІІІІ 1І.)01А''|ІІОГ1.’.І,.10 ВУ.ІЭ.1Я ‘Ч.1..П1И ОіХ.ПИ'І)
1ІГ11ІІОІ.І1 І.ЧІО О.І.ІІ ’І.Ч І.ЧІІ1ЧГ.1Х 11Я01';) 0.Г1.ЧИ1Л Ч..1.0 1ПЮ ‘за НІ'ІІІІІІЯОО
пііі.лол нКіоч ‘ч.і.оя и : н.лгигао.і.Х іиі.і.зо,і,.к> А'поігіп: он и АТч’іиі!
1! Ч.ѴОІІ’О.І Ч.І'ІІЯОН.І.ЛЯА'іі Ч.1І0 Хя.1.ЛЧІ,'і).І,ІІІИІ.І„ '.ОІѴОІГ ОІІ ІІ.І.ОХ -4,1(011
-лаі".|..і. чноь чя пи вл.і.оіН'інА'іі .иі ч..ч,.р!ог,нІ ч.ыі.нч.і. ч.ічіп іпиіу.і.гх
‘5/(о»опоэиомо»к ііюъіо'/.-і 1(11 .і/і/орі'ф піу. аголярязі/ 5т іітъіюііі
,іюз, 1(1 іѵ.(юізуиІіиі ‘ <і емэііодщч/і іѵу. люч.іоэі) 5го ,і(чі>п>ѵ.
-іюіім <!0Л2 ,ізіІ іпзаосііЬітпі т лмрбоо іп 5р6іг «ігол/і/ яоп ѵ.з чі
Зв/ог/і лгазііроооиі) ,іоп 5ш. 5(іл 5(іо)3,^оэуліііоо
^ѵі7Иум>(»(> 5(12 (5пЛ мбо •тізиІі.(>.)ііп>,(т хоо 5(мін) 5іі(і
'т/іоііУзуу.з пщю(-!ииз прійзч/ ліа і>іІіГіі.(і П±аі> лрр'н'ііо оч
роя» ту. рц> -одз/іііуэігз ‘попоФіоііѴі.гн'о жодііпаг і((о<(,іЬ.{ люі ту.
,іт7і>у.ітуі(> Фіф/э/пміп/ оі»Х» «оа я (и іігз <і.(иА»э я^іуо ‘оояіо оі
д 09-]0) д 002 Піи ]| го.йу 002(5» под. '<(»»{доо2ігіу ягаізрблиг^ <ітз(і и(іі 5іи>ь"
<іт 01020» ту. »уу» ‘іэуэті'/іапи лігіэб/ офлдря/мяіі» «((іимпіЛоо
5(><>и «коя лолр'і/ ро ‘,(01,!» <г«2 /(яаіЛі^зро^з <і»,{
ід Ііі о? .і»2а,и»(6»2»х п)оог(1(5 1(,(а,1 Іыізу^ Іиотіаѵ.(і 1<. ко^ѵті
ту. кіті ,(Іасті, %(; ,іП0(іОі<зтІт{> ?з» <11(1 ор/йаі/ е
,іІі.(іі>,'.і( ,іі(і ^ІіоаоріУ,^ 51ь^з{п> 5(<2 ‘оо,(р]/ роа \к'ті- нрох»
ту. .(іо.п>>і(і>0 ('чі/о,( 30піі!-<)у.-і піу да/іі/і/рз тх зі»М]ЗН$
-пІОіі(>•/.](> -мо ііру. ^0.(1013(1 лотптіто ,/<оі 5(ыз(іі(.іі піічюзііоу.
‘ііо/7і7і>/уі>ііізѵ 5(020» 'м.ічг ?»х ѵізкоііу// 5»оч,;?и кз 6<орр піх
(ІГ
•о,іѵм;>Уп.і,глѵкѵ ш.і.іоч.і яшни
50
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ АМЛСТРИДСКЛГО.
хаіодд бё >}»' ё.оілдѵ туд /іѵотіхуд Лытоѵдуіад алау^аодаі, /о/-то>
<5ё лаобѵтап' тіох лудд т»)г луб&еоіѵ ёлітудеісоѵ, б>д ЛЁАтхтаі,
і)аѵ/.іаѵоѵоуві ті 6 ауюд, [іаМ.оѵ дё »5і’ аѵгоѵ Ѳедд, о луоірутуѵ б«і
лоо'рутоѵ дііёіуад ёѵ ёмххт хаі ‘ІІХіаѵ діа хбдаход хаі тоід /іа-
дутаід ётоціапад то аѵтд/натоѵ ёхЕіѵо хаі -Оеіоѵ (іуісгтоѵ /іета туѵ 5
ёх ѵехоіоѵ уду тоітоѵ ё/іу аічпді ід аѵаптаоіѵ, ех та[ііеіо)Ѵ ахуоа-
52 то>ѵ іоѵ аѵтдд оідтѵ д л;щшо/б/ть'і’о$ тдѵ еід тѵлоѵ тоѵ і^віоѵ аѵтоѵ
ао'уіатод хаі ті/ч'оѵ аі'/іатод йутоѵ хаі оіѵоѵ, іѵа хаі тдѵ аѵгоѵ
додапу іІЕоіілоѵта хаі тдѵ еоот/ѣ/ Лоуіа/ідѵ туд лютуд ёхтіѵуд
уѵѵаіхдд аѵахуоѵ^у уЛіоооуд /іеуаХоірыѵоѵ туаѵбтёроѵ хаі ёх леоі- 10
оѵаіад тоід те. Итаоа/іёгоід тоід тт ахоѵаааі тоід те оѵоі тоід те
уеѵупоуёі’оід ліатоюутаі, бп абтбд ёотіѵ о Еіуухбід /іудё.ѵ то>ѵ
лобд /оЕІаѵ луооухбѵтсоѵ /іЕриутаг, <ІЛЛ’ у туѵ [Іаоіѣеіаг тоѵ
Ѳеоѵ, «хаі таѵта лахта лооотеНуавтаі ѵціѵ».
Лі уао у тіо)’ тоіобтсох хаі туі.іхоѵттоѵ, б>д ёббхеі, ту туд 15
Оеіад бідаохаЛіад оЛоі/ш/гр лооооху а/ірЛуоааа оѵ /ібѵоѵ оѵ/,
ѵлЕѴІУѵѵод, аЛЛ’ ёлаіѵету, (бд то ѵлёо Лбуоѵ Оаѵ/іа ёбеі^е, лбаазѵ
ар хахібх аѵі)і>(олоі лііѵтед алуА2.ауу(таѵ, лбосоѵ аусі/шѵ у^адду-
чудо, а лучше сказать—сотворилъ чрезь него Богъ, папіігавіпій
во рвѣ пророка чрезъ посредство пророка и Илію чрезъ во-
ропа, приготовившій для учениковъ опыіі самопроизвольный и
(іожествешіыіі обѣда,, когда явился уже третіи разъ послѣ своего
воскресенія изъ мертвыхъ. Изъ петлѣппых'і, своихъ сокровищ-
ницъ, о коііхь вѣдаетъ самъ, онъ подалъ хлѣба, и вино во образъ
вещественнаго своего тѣла и честной крови, дабы прославить
своего слугу и возвѣстить благочестивый помысла, опой вѣрной
жены громче многогласиаго языка, и сверхъ того, чтобы удосто-
вѣрить видѣвшихъ и слышавшихъ, живущихъ, а равно имѣющихъ
родиться, что онъ есть заповѣдавшій не заботиться о томъ, что па
потребу, по о царствіи Божіемъ, — и сія вся приложатся вамъ.
33. Ибо если ради всецѣлаго вниманія къ божественному
ученію пренебрегшая, кака, казалось, такими важными предме-
тами, не только не оказалась виновною, по п достойною похвалы,-
какъ показало сверхт,естественное чудо, то оть какпхт. бы зол ь
15 Кі] >і Р
14 МаШі. О, 33
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ ЛМЛСТТНДСКЛГО.
51
««*, еіёлцщіулц. е:т Кіююѵ туѵ/и-оі/іѵаѵ уііоолуііуоаі'. <оерр.)мѵ
/тщіе гі)і< <щ/щ’ е&ѵдйѵ г<ід исші е/міоціад, гйд яата і')іі./.ао-
г<1д аяаіуоѵд (рдоѵтідад, тоѵд ртмооёд хоягоод, йшд жіѵоѵд,
ш$ аууѵлѵіад, таѵта бі/ та туд (ріЛаоуѵоіад шяубтака ёяуоѵа, *5е* 53
5 уд (ргіоѵоі яаі <р6ѵоі яаі ѵаѵауіа, <}(.’ уд Луогаі яаі яЛЁлтаі яаі
аолауе.д, || г5д’ уд учіѵду яаі оряоі яаі р.то(?яіаі яаі о /юоіод аЛЛод Р ГоІ. 70
пйв лакаю Іацбд. шд е№е ёшКѵціоѵ ёлёддіуаі’ гуѵ /лщиул'аѵ, тоѵ
ѵа летеіѵа тоѵ оѵоаѵоѵ та /іутр. олеіооѵта /гутр, Ор.оі^оѵта гое-
<роі*г«, тоѵ *!• аухуд тоѵ лусотблЛаотѵ туд уаяаоіад ИяЕІѵуд яаі
•Ю аѵсоЛЁОуоѵ діауагруд а^іыоаѵта, яаѵ оп тіо туд лауаяоуд о)лоі)у-
у.аті ’/уѵ аяаѵііоцюооі' оіхйѵ яатк<і(ха<н?у яаі аутоѵ р.аіНеіѵ ёѵ
і^оштт
•77. і-ІЛЛ' іѵа /іу Ида» топ ояолоо о /.оуод лцба'/уѵаг, гкгуііі/ І)(О
лоод то луояЕІіітѵоѵ. елеі оѵѵ тою тоюѵтсоѵ у Тоале^оѵд алЁЛаѵое
освободились всѣ люди, какихъ бы блага, они удостоились,
если бы захотѣли повергнуть на Господа печаль свою! О если бы
и вовсе люди не изобрѣтали пи сухопутной, пи ііоргыиі тор-
говли, пи безвременныхъ заботъ, ни долгихъ трудовъ и хлопотъ,
безсонныхъ бдѣній, всѣхъ згііхь горькихъ исчадій сребролюбія,
ради котораго бываютъ ненависти и убійст ва, п ііораб.кч.-рунюіііи.
ради котораго существуютъ разбойники, воры и хііпііііп.ті. ради
котораго — ложь, клятвы и клнгвоііреі тупленія и тысячеобраз-
пыіі рой другихъ преступленій! О если бы они возвергли <забогу>
на Господа, питающаго птицъ небесныхъ, хотя оиѣ не сѣютъ,
ни жнутъ, (на Господа), въ началѣ предназначавшаго перво-
зданному ту ;ке блаженную н безмятолшую жизнь, хотя онъ за
грѣхъ непослушанія и осуткдонъ былъ потъмъ воздѣлывать землю,
приносящую тернія, п ѣсть хлѣбъ въ потѣ лица!
ѴШ.
Другія чудеса св. Георгія, предсказанія и благодѣянія.
34. По чтобы слово не направлялось внѣ цѣли, пусть оно
обратится на. предлежащее. Итакъ, послѣ того какъ Трапезуетъ
8 о.-гі'о<Л'Г<( Г 13 .атні/і/гги Ѵп. лроо.І/яг.о Р
1*
-в.і.ло оіішяопгол. ічоо.і.ь он ‘о.пшчіго.і.ш'ошоіі оош-о.ьш оіоіпіыііін
члоп.чц.Ѵл оп оііііісішлѴоіііі ічіиі.і.ь—! <ніііоо<І.і.лі!іі оп ч.хпштш
ч компііпі'.) пни ч.хічіііиА’Ѵоігшѵ чл.пѴіЛи ічоол.ь ‘о.іо.і. ііГіиі ’іігллчоол
ЧЛ.ВЯ0‘|Л{.1і',)О1І Ч.ХІІІІІОІЦ 11'11 Ч.ѴоХЭІІ Ч ІІ І!ЯІЧІІ!ІІИІІІ ПИШІОКІШ ІПѴ1Ч1ІЛІЮІІ
и •ч.гпііояо.і іі ч.по ішшія ош о.і. и оп'Го ч.я і о.пі'піАѵА'о ігіп'.р'пяѴоіІп
члічпііоол.ооѴА шгѴ ч.іѵоігпяіяііі ч.іѵіГпіііо.і..)іш и іши.і.пігои поіііьАгіппі
чко'ішвНоо ч.ігічу ‘ніІнѴо.гиіілоі.оіІоіІп и ч.иоіігоіі.ш ч.іітіо ч.по о.і.к ‘огни
-яніпшоп ‘г.іѵіПіОіГіі ХѴшоіѵ -ооіпнііі.і.л о.і.ііЦ.іі чоогішАгз •оп.ііш(:п<[ ч.я
ЧГ1Ч0ІКІІІ Ч.ІІО ІП'.ІОМ ‘ВІГЦ.'іС ПП1ЭІИ01Г011 Ч.1Ѵ0МВ.Г. ІКІЦ -СО • 00111'14.1.0011
ольц.іі ч.нол.с ч.я ііѴіія о.і.ѵХо члпиі ‘ч.п!і:1і:и<іоѴоіи:э ч.я ііл.зосііго и
Ц.'ПІІОЯ'Г ОЯ ИІІГНЯІЧО.ХІІІ Ч..1.0 іілігвіпткіял.о В'іЛіОЛЯ О1ІІГЛІЧ1Ѵ ОІОІІШМІП1ѴЛ
ч.по нл.ох ‘пл.лвіія гіі'і.і.чіу ч.і.ві яііііігшіо.гщіо іі оя.і.ліініі ішпн ч.л
ч.і.іпгцМшіІ ‘икни ч.л і(лчл.і:явл.эо ві'.іаля о.іэ іичі'і'шХіпчя ол.ічііял.о
011 ‘іІІЯ.І.ЛЛ.А‘л.1.0 0.10 О.ІГОѴ 1ІЛ.Л0ІПЧЯ ІІІГ.ІОІѴ 011 НПО ОЛ.Іі ВІІІШШ.1.Л
-нор но іпнчо вгѴ іі — тиішір опчо по вкп— ічіпкікіі ч.іі.і.оііп.чл
ІІІН.НѴІКІ 'ВѴЛОЛ. ІЫІІІЯВШііоѴ ІІГІ' Ч.КІЧІІІІВГ01Т! ЧГОЛ.Л ЧЛ ІЧЦ Ч.ІІО ОоЦ
•Ч.‘І.'І!<[.І Иі'іІІОіА’я.І ЛІІІІІІ Ч.Я НЛЧ.І.ІІЯВІІІІЛ.О Ч.І.ШІО вѴоглл.0 і; ‘ч.ші Ч.ХІЧ1ІІІЭЛ
-І.’ІІЛ ІКІВѴ ‘.р'іія Ч.Я ОІООО.) Ч.Л ВГОЯІКІІІ ЧІЯ.І.Л0І10Л.О ООЯЛ Ч.Я ЧЛ.ІЧОІІІІІІ
А’іѵол.іиіл ч.Поно.чіш огі;.Ч!ОііТі;іі ^ч.лэИ'А'ь ч.хшгвл. ч.поігол.ір'ия.) ч.гічу
лпооллр 5(оуІіді> <ізіі пщоізк руур ‘тіііііз,!. 5іоІіодрдѵ
Іі інлп> іішлірулофр іііоі іола Іні <іѵ 5(р ‘аіоз.диіу /ігобчло»?
<Л -оі// п)У. /і(о7ріІіодю)і >іо).і іодіЗіЬ аіц асоларууз'гі пои аіэи
-идоу.оігр аіозітМз 5юукд\) юи аізЛзу зі атіо 5м ‘5оіплпраз асы
-зі/(і))ІІ( аудоодіг Т)2<іоѵуз)І )>л асы а/раѵх тѵ. іріііІѵдЛоілд. 51чоідп
5тз2іуоіл пгл імзуіл/з 5оа»?Уо)бо/ аохыіі Ьпоіс ту. Іі(>7іздз аогуу»
асы одзі/ о> ,і ) ‘ао5пр'і)(>і)і!) ы ізат^зіао ‘олзазАздіш аоііаі^ац
• Оі ол. 5<юм іѵу. 47/3 5(‘32(іо г>2дѵл аао із^.з —озз&зіИозт) ‘5оазіІ
-р5юоір ,иг)іоі7оіт> атл 12 5т ‘пліілріз^о Зпбодпбхолоп 5о(>м лііі
п>у. 5і)(-і)і)3і))р 5іогзузог>^ аз 5іы іаоГхІіраізщуз Ііі/іоа^ но аду. ‘5-таи
аізаі((і)ір 5тутс 51(7дг> 51(1 5\>і тх аізатаіоу. 5і)ізую»(] 51п т
5)оліп> юаізапо ізг> т^оз5пі(.)х^ аолмп ЗтуІрдоСш рууп ‘атоаоіт
0 оолол) аііі т.(іоз7зап д.уоіс шз сдІ((і 5ю ‘5оіоі)дзігз таііаіыоаюлі
ідта 51(201)2 Ю2 ту. (пііоар оі Гіооіѵнт^ /І2 аі) Ііаііді'^) пдііЖхо К
а(оті/<п(]\ аті ѵі Ііоаоітдг. 32 111 аІ( аоіаоооі ді>Л тх—аі)оаодзуіт)(]
аііі 5ойіл т5(оітіс^ аз.(іізкз ‘ѵіа()5рі'ох аосітд 5ооа'3)іотозо 5аоі
аоіХр арі т.(іозаз7і)(ти пдідіпіг аііі 5<>оіс аріпоу зд іздя ‘атзіоіао^
о.іѵ!і,Міологи:ѵ иі.іяоя.і 'іі.іііік
житіи. гнитіи \млстгіідсі;лго.
5 3
<5ё рига гщ' по» л^ау/іАгсо» ви/ѣиш’ гі/» .тобооршв хій/йоіг о/іо-
Яо'/я'р Ѳео) г</і лтівга п<)6п лоо ур,»ё<№.а)д. 'О 'лап і-хп»о гоі»ѵѵ
Ханю» по» діці.олій)» <рооа>» лооншод (Мгліррооод ц» Т(Ъ У.оуо-
Иі'гу о»о/іа), еі> л(ні>іоід по» аѵѵоѵ <рі?м» хаі оіи'і/і/й)» гоу/агсо»,
5 ой довии но» еід ірѵ%і)ѵ аѵцхоѵгсо», <Ѵ.?.а хаі аѵгі'ід гГ/д [Манчхуд
а'/а>'/і/д ло/о»/іг»од хаіЪ/}щіо»а го» а-рю», о>д а» аѵтоѵ хаі [Мод
хаі Лброд хаі лца^ід хаЛмд іч'оі.го, оіко» <М ауооад [М)Ѵ/Л)Мггд
ілглгі')(Шаі}<и хаі по хог»ф || лтіітй))' хаіЪ/ур/ібиг го луар/іа хоіѵсо-
оа^Е»од, гГ/д [й-ѵ оорфд глеохёОг), гі]д бй [МіліЛеіад еілірре га оі/-
Кі раітоа, хаі того» лёлоѵМе гіо -аоіМ., хаііо го лаого'/о» гоіі
і'ог/ои ёіраі'і) /ін^о» Е/глорЕоші/іЕиод- уѵ»аглод у<іо ѵг»од /роЕПоё-
о)]д, оі'ха)» вѵ/іруИ/а)» хп'/гоуод, яЛі/роиіщои аѵго» о» /гепі яоЛй
-/гѵі'ісігоОаі 6 ауюд але<рі')Раѵо. го йё Г]» ігеуі гі/д [іаоМооцд, /ігО "
і'і» гі’і» іІаоі},гіа» абгод бігдгдато. хаі п'(од ;іг.ѵ ой оѵ»і)хг» (’.ігг/ііа-
15 гохМод оіі^гіоа» гі/і’ той лоау/іагод бі'іХыпіѵ глг.і йг го лі)оооі]~
Р Гоѣ 70 ѵ
іпі.іось пока іи> псисіюгпі, а. влгГ;стГ; сь тѣмъ послѣ исхода собы-
тіи молаю было ясно видѣть пророчество п .ча. то воздать благо-
дарность Ногу, вѣдущему вге иреліде сонеріііеиія. І!ь иго время
государственными податями навѣдывая ь логооеть, но имени Пи-
ыі<і>о|іь, ііаходнг.іпіііся въ числѣ друзеіі н зианомыхь Георгія,
при чемъ опь не только въ дѣлахъ, касаіонціхся дуниі, но и ;і;н-
теііскаго быта., имѣл и руководи гелемъ святаго, дабы и ааізнь
его, и слово, и дѣло паііравлп.ішъ благимъ образомъ. II нотъ,
пожелавъ пріобрѣсти покупкою долги, онъ сообщилъ о своемъ
дѣлѣ всегдашнему своему во всемъ наставнику; стремленіе его
было остановлено, но за, то подано было указаніе па. ожидающее
его царство; съ ішмъ случилось то ;і;е, что съ Сауломъ, такъ
какъ обнаружилось, что и онъ по поводу маловажнаго стя-
жалъ большее. Именно евнтоіі изрекъ ему, что спусгя немного
времени онъ ідѣ.іаетси II.|(аѣдIШI;омъ одной вдовствующей жен-
щины. в.іадііге.іынш.ы большихъ домовъ; при атомъ нодразумѣ-
ва.ішъ шіріща, послѣ котороіі оігь 11Іиківніръ) пас.іѣдова.іъ цар-
ство. И тогда, опь не пошіль загадочно ві.иъазаішаго указанія
на дѣло: когда же предреченное 111-110.11111.1014,. и оігі. уразумѣли
2 8Ц. I 7Л Г( ) — 7Л(О(П 1’
54
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ АМЛСТРПДС.КЛГО.
56 Ё^Ёуіі] хаі то лоо</ і)пхоі' тоѵ ауіоѵ /іірщна хагЕі'б))сігі’, оюѴт
•)]!> аѵтЛ то [іаоіАіхбѵ дкідіуса оѵдЁ лапа. і/ тсоѵ 'Л’со/толазѵ с’щ///
лодд то ехеіѵы оѵгдіаілаогіаі те хаі оѵѵЕіѵаі хаі оѵѵаѵМдЕлОаі,
(од хаі аѵті)д ті)д аЛоѵоуідод ѵледодаѵ хаі УмО-да то Ёхеіѵоѵ леоі-
/ЗаЛІ.ЕОііаі //то’>гіог хаі тщ/ѣбюо)’ хаі туд аѵтоѵ і]уЕІ0І)аі- тоѵто
РаоіІЕІад (рѵкахтцыоѵ хаі хдатаісо/іа, шд хаі тмѵ гіі/щЛюг леоі-
<роогеіі' оп[іаіісоі’ хаі ділтЕіѵ Ёаѵтбѵ ёл’ ддгі^оѵд хаі п/с ѵі/ч]/.Ё);
Ехеіѵцс хоБі'ті'Еіі' хіЦіЕѵгіад хаі ііудѵлѵіа?.
><>. Каі таѵта /іер оѵгсод. ё-ѵ дё Лоілор Ёх тсор лоЛАлЪр Ёлл/ич)-
ОІІЕѴГЕС., ЕЛІ ТІ)Р ТОѴ ЛдуоѴ Х^ЦЁ/ОЮ/ІЕ)’. ЛОЮѴ/ІЕРОд ОѴР ЛОТЕ 10
тор лЛоѵр діа той Нѵ^еіроѵ лбѵтоѵ лрбд ті/ѵ латдіда хаі ур-ро/іегод ч
ёр тбл(і> тіі'І, ер о> тоѵ Заууадеіос; (лота/ібд до Ё/р б Хаууаціа) діа
ті)д тіЪр Га/.атіЪр х<бдад дЁортод то отлОдор Ехдідотаі, хаі б>/ лобд
аѵтад тоѵ лота/іоѵ тад Ёх^о/мд еіо/іаХЯ.оѵтод тоѵ лХоіоѵ, — Ёіч'іа :'-
хаі пд <тѵ/і[іаі>'Еі тоѵ лота/и'оѵ лобд тГ/ а^цу ѵіі/іатос:, тоѵ 15
/іеѵ аіуодоіЪд еліооёоѵтос:, ті)с 6ё і)а/.аоаі]д тоах<>>’о/іЁіо]д таід *
аѵЕіаід хаі та лі:/ліуіа лобд ті~/ хёі>пЧ> Ёхлтѵоѵоі)д хѵ/лата, олОЕ) уі
пророческій д:ірі> святого, то уже пи но что вмѣнялъ царскую
діадему и вето свою власть падь Ромеями—вь сравненіи сь тѣмі.
(иреп.муіцествомь), чтобы раздѣлять трапезу, находиться вмѣсіѣ.
и жить иодь одіпім ь крои,омь с ь ппм ь (со святымъ). Опь прези-
ралъ п самую порфиру и тайно одѣвался въ сто хптол ь (рубашку)
и покровъ, и ото опъ считалъ за нѣкоторый талисманъ и укрѣ-.
плепіе своего царства; оіть пренебрегалъ высокими кроватями и
повергалъ себя долу, чтобы участвовать въ ономъ возвышеп-
помь возлежаніи па, землѣ и бдѣніи.
36. Такъ ото было; впрочемъ, іірпііомішвъ еще одно пзь
многаго, мы будемъ направлять слово къ окончанію. Совершая
однажды плаваніе но ѣівксиііскому иопту въ свое отечество, свя-
той очутился въ нѣкоемъ мѣстѣ, гдѣ находится теченіе Саш-а-
ріи.— а. Сангарін есть рѣка, текущая но странѣ Галатовъ? ко-
рабль <входплъ въ самое устье> ]ѣкп, гдѣ происходитъ нѣкоторая
борьба рѣчнаго теченія съ морскимъ, при чемъ первое сильно
напираетъ, а море иодь вліяніемъ воздуншыхт. вѣяній взды-
мается и изрыгаетъ свои волны па, твердую землю, — <гдѣ>
дуетъ вѣгерт. и сь сушн, сильно затрудняющій пловцовъ, а
житіе Георгія амасітндскаго.
хаі алоуеіоѵ да'ьо/'год да'еу/.іагод ті тмЛа тоёд яЛсотГциід агког-
тод.еои бі оид оіт туш хаі [МН^оѵго&гі) ті]ѵтаѵта хаі /іаЛалга г>7
ея атіоо тііюд ба/'/го/юд [іішбтедоѵ т'Еѵоаѵтод, <Ьд ті тб реГу/а
б/аа/аоаі хаі аваха/Латтат хаі і^аоіішдеід ірбумшд (іяогеАёоат,—
.. хаі гаід хата цтлубг ЕІотоішд іѵЕХ&ёѵѵод ёт ті/ѵ І/леіооі', алю/?ад
ііат)/ еяі тГ/д б'/іЬ/д ті тгадЦ/Бщад еід тоід ойщпюйд ігаіуад блт- Р Го]. 71 г
ті/.и]оеі> тф яі’еѵцаті ті тбѵ хЛобаша хатеотощ/тею хаі %/іеіѵе)’
тб рісио-ѵ (’хбм'о т'еѵ/т. еѵ ёкеіѵіо тф) тбло> тоѵ Хоіяоѵ ру л-ѵей-
оа/>, /кп/ир тіѵі ш/чтлто), тф тоѵ ауіоѵ яуоотііу/іаті, хаи/о/іе/ю/’.
10 ті, лгубд гі/д гціЕГІуад офтцщ'ад, тшѵ оса лгара. тфі> ауій)>' ііхясйпі
тт<)'І'(І0І)‘І] і)аѵ/шта>1’, тф /.О-уЬ’ІІИ 00/ ѴЛЕ{)а)'ЁОТ‘І)ЯБѴ; ЯОІОІ’ ТО)Ѵ
яаі)<іббда>і' об/_ -оле())/х6ѵтіое>'; тб уао бау/осад алгіаѵі’і-и’ ті
Феоолеоеи' ѵот'ціаш ті іМ(оѵ [іѵцкоі’ ёлітеіеіѵ і)аѵ/і<іѵо}і'
Ео/шѵ, /оі’ л;Аі/умд лапа пѵууоа</п'і те ті яоіііоід, оа /іёуи гоід
.15 ауіоід, <гліілідс.отоі’ тб х<іт’ еіміѵіі Фаѵ)]оі')(Ш(и ті ті~/ лобд тб
о/аи/ улор аа/игаб/ іа кбі1 тоіобгои’ і і/.і/іі боі /іау/аігиг ті//'
Ф'Ёууиііі'- тб бі- сіѵоі/'ЕІа біататтЕИ’ ~лаі ч ооіід Лі^іозі’ ёт-Т(Ітгеи> 58
иногда, н поглощающій ихъ въ бездну вмѣстѣ съ кораблями, на
сеіі и;е разъ во <ѵЫіствію какого-то злого демона> дувшій съ
особенною силою, такъ что разрывалъ н цѣнилъ воду, издавая
но грясающііі гулъ. II вотъ, едва <і;орабль. но немногу подвигаясь
на. веслахъ, быль подведенъ къ суіпѣ,> святой, <соіідя съ пего>,
сталь па берегу и, воздѣвъ руки къ небесамъ, запретилъ вѣтру п
укротилъ бурю, и въ слѣдъ за. тѣмъ зтотъ буйный вѣтеръ болѣе
ію дунулъ пи разу на. атомъ мѣстѣ, связанный, какъ бы несокру-
шимыми узами, велѣніемъ святаго.--Во пмя вашего спасенія!
Какое изъ чудесъ, совершенныхъ древ іе святыми, не было пре-
взойдено величіемъ настоящаго? Что необычайное не было оста-
влено позади? Изгонять демоновъ, исцѣлять болѣзни и совершатъ
Тьму другихъ чудесь, какими полны всякое писаніе и всякое тво-
реніе (проза и ползія) — не великое дѣло для святыхъ, сохранив-
шихъ незапятнаннымъ подобіе образу и за. свое состраданіе къ
едиіюіі.'іемеіпіымъ получившихъ силу такихъ чудесь. Но новелѣ-
I кі|. ллоѵгГ/оо^- Гочйі’гад Р 3 Р 7 тггшбоеа)т? №
8 ѵосіпп і’ѵ іхкіі'и) Тгся ргіогез ііііег.іе тяни гес. іи газ. іи Гшс ѵегяиз Р |() п]
іі іі? і\і
Г>6 ЖИТІЕ НОВЫЯ \.М \( ТТНДСКЛГО.
хаі да/.аггіог ёліп/іаі' х^адсоічі хаі гоѵтоід оіоі’еі аі'ёѵдоѵбѵ
гіі'а /аіагііі’ ЕлітііКгаг хаі буов аладарагоі', ѵоѵео ді/ гойго
тГ/с і'ІЕІад 7 апеюд еіг/оі', гі/д ёкт;рі,ічіа))д тдѵ оіюаѵдг іЬсіеі бміоті'
хаі ёлі ЛЛ<іг(і)і’ лі/дарёі'і/д хаі /_а/.і і'охаі/д ті~/ іра/і/аа гі)Ѵ
і)а/.ааааѵ. 5
:і7. гІІі Гёіадуіод ді' ахоад, іарглтоі', ^щіоіыі'Мд алаіЫад
хаі хайаддті]тод, таи' тою Ятю г Наа/іагсоі’ хатрлХоѵг>)ПЕі» тіц1
ёі’ЁоуЕіаг, ііід <іі‘ /п/Лёга та>і> аатоа хатаіраіаіі'аі і/аа/іагоіі’ аноі-
до)>. аЛЛ’ орд /ін> 7р5і/ діа /енбаеші; о /?/ос ёдрдаго, тоѵтоід то ті]-
ічхаѵт хагаНірлод ЕѴЕоугті]#Г/ѵаі таіс лаоададоід Оаіщатоѵіг/іаід ю
ЕліаѵіірёрііхЕі' агрдоѵідѵага- о'ід дё той то /іёі> тёсод оі)х ідЕуЁі’Еѵо,
6 д' елкіп' хдаі'од е/.іе№еѵ і'лодЁуЕоіУаі, ѵоѵгоіс ліюд го /ДлЛов г<1
тДс еілоуепіад, і-сод ёдеі/УІ)], ёга/игРЕго. іёадоіііг д' ііі' тід і-ілоі
хаі гоод лаёмі ХЕкоі/іц/іёі'оѵд ііуіоѵд ѵшѵ адгоѵ п хатало7аі>оаі.
тіЪ уао тоѵгаі' /и/іі')/іаті гді' іі/іоіоі’ тоѵтсоѵ гоалог хт^піі/іЕі'од іі)
пять гпіхііімі. іі р;іі'іп)|>іі;і;:гп>< іі ііаправлепіем і. нТ.тронъ, запре-
щать морскому во.піепііо и налагать пмь нѣкоторую крѣпкую
узду и ненереходіімып предѣлъ — ото, ;»то есть дѣло бо;кесі веи-
паіоестесіва, распростершаго небо яко кожу, утвердившаго
землю па. водахъ п обуздывающаго носкомъ море.
37. Георгій, сколько ото доступно, уподобился оному (бо;ке-
ствешюму естеству) высотою своего безс трастія и нпгтоты и за
то стяжалъ силу такихъ чудесъ, что побыло никого, кто бы являлся
лишеннымъ въ ішхъ доли участія. Тѣмъ, которые по роиідепіюбыли
современниками его жизни, уа;е тогда, досталось (па. долю) попе-
ремѣнно быть самымъ щедрымъ образомъ облагодѣтельствован-
ными необычайными сто чудотвореіііямн; а. для тѣхъ. когорілмь
агого не привелось, которыхъ готовилось принять только насту-
пающее время (т. е., для людей будущаго поколѣнія), его благо-
дѣянія, какъ въ сокровищницѣ, хранились па, будущее, пока, оии
не были оказаны. Даи.е было бы позволительно сказать, что и
прелиііе, давно почившіе святые нѣсколько наслади.іись (восполь-
зовались) ось его дѣяній, потому что, подражая имъ (святымъ),
онъ пріобрѣлъ сходный съ ними правь, говоря словами Давида,
ежедневно ііо.шга.іь восхожденія вь сер,і.н.Г. своемъ и таыімъ
образомъ, измѣняясь пзмѣнгніемч, добрыми, <ъ одними (язь свя-
‘оі; '80И.1І) -Ьн д -| ] <|.| -йоііо;) (Ц -о ‘<:8 •пціі?)] Чт |
9 !\ ‘ -і'ликіі: и'/пюі іііНіНн <*
•1 гпі оіі (иІѴАп'о.ні іппкІіЯі А'іь» іи о іи. и, Аі І< и) < н і.і. и и 111.1 < и * ч..і.о ‘іі.Ч.'і.иі
-.1,1 ІІІІ.іА’іІІ' ч.і.о Ч.5ГІ1.Ч ‘ч.ІІО ‘іЧЯ.І.ІІО.Ч! ІІОІШОІІ.ЧІХІО ЧПОІІ.КІ.Ч! Ч.>1.4,4'1111
кн.ііія ;»:і: о.і. ч.я я Ая.і.ііолі ч.я про.) іі.юшиііі піііо<І'.|.ііпп и іиіі.ііиіи'
-оп.н:іІ ч.п.іоя.і ч.я опіюііГоіі!.) гд Г ни ч.погі.чіро чкгпі.ш ч.нічіѵп.)
АіІІІ.К: І.ЧІІіАНП II ‘А'.ІО<[ ‘(1.1.1,15+ ЛІІ.І.Д Ч..Ч ІІІІШІ.Ч ()Г 0.ЧИ1Ѵ ОІПКІПА’ГЛОІІ
ІІ.І.1.|(Іро|([|| Го'і'і! І..І Ч КІЧІІІІ.ЯІІІІІ.ІІІ.ЧІІІІІІ.ІІІ Ч ГІІПІКІХО.І ‘К.І.О| • О.ГПІІО.І.Я Ч.ЧІ1Ч
"ч.по ‘оі.і..>,Ніи.ікі’о ня чліпіяііьгопо опіоііох и •чяоІіі.'іііятоГ ч.хп.і
-А'іІГ ч.чк.ч ‘чгц.'Г и пяог.і іНЧ!А'ііо.і.ія чіііоік>іі ни ч.яі:шчіііц ‘ч1.:
•ч.гшіі.ні
-1111(1,)|| Ч.ХП VII АЯКГ.) Ч.І.Н.ІОІМІІіііі ІІІІІЮЯ.І..К1.І..И1 ‘ІИІІІП Хя.1,,1.14’.
-А’к' ііііпоіі.’іііііііі'оп ‘іркі.і.і ч.іииііііхні ч.я чппоя и чп.і.шіюшпи
ііічііыіг.і.іі іі (ииі :і!Гіі.і.і;:і!і!<І1і>іі ц.оо.) о.іо.чн.і. ч.іцип (ч.хгі.і.іим
чліш.ч.'ііііп) ч.хпп ііі.Т ОіШічгоо аПю и ‘гп.чкіроояііои оімігд, шооо.і
Ч.Г.1ІІП 4.1,‘І.ѴІІЯ Ч..ІОІѴ Ч.ІІО 0.111 -0.1.>11 НГГ (П-ЦТ 00!НІІ:'і){| ‘Ч.ІѴОКѴЛ ‘.[ОЭ.1
Ч.Я Ч.ХП Ч ГОІП.'ІІОІІІІ.ІОІІ Ч.ИІІІЧ.'ІІОІІ Ч ІѴІЧІІІ10.І. ‘ІІН.І..ІПІІО.І.,10'1' Ч.ХП ‘.|..ИІ
5|..І..)Ц КЯ Ч ЯЦ Г.І.ПІіОИ.І.О ‘ІІГО.І.-.Р'ОІІООГОІІІ.І.ЧЧ.'ІІООІ.П .ІОІІЫІППІ'і) ООІІО.І.ОЧ'.|.ІІ
ічо ч.чн.ч ‘п ч.хіі.ія ч.гі.чікіоГо іііѵіі.іАіІГ ч.Гіпі и ‘іі.)гі.ч:і!.і..)о.) (ч.хіч.і.
рг/. с77іі у.аіі і/іііі.' аіи р>'/-
5(о^(Юііі>и 5/іууіі 5(м тыі) 51и>із^ооіІт>
09 Зоігздгоз// 5/іі хэ іао'іііыодіірі р>7. позд 5(іоіа ‘5о>(зі/р<іхіз(пі(р «і
5>>шіі./і аоттітііп 5/ц піх ізозолюдіг /іі г(/ио»хз .рли
гочзі/оіі/і п>7. іігохоррр оіооі 5оязі/»о
-/(іироог т'^іѵи: ягоур ярі 5рбіг лііоюша 5олтіт 5ід7.:і)І
ііііз ту. ‘.(зо/(б/(ізір .іоіаіііоіг оі иоігобііійшг» ‘доцл яодзіэ 5(0 ‘5>ю
-іізрзгоніоіо 5п/з^зооз 5/іі йзиі йууііх )і)7. іоііміуоіумо ‘5гзііа,(.07.р> оі
Зло??» 5оі ‘.гш/озілтг игозЗрок р>7 ,ю)/.оу ,іо>ч. оі>/. ігіі ]
.(шзухиз <(/(і іі»)7.аЛзѵ: лоісалолсобі: оі
шз 5(ызіі'і)0ІпІііІ ііі))зоуіи> 5а>зро»^ л/и 5фз|іп»5»іг тігз 5/шоѵі
-шію іі)7. 5оіоійп 5оі/>і)д,1(і.)^ )Ѵ7. ізиз ^(мзтііюііііпі аоі юохііХоз зоі
-аоюл ‘5і(ыізя-і д> го5м>/ ‘іжпіз/й» и,кодолу щунюч 5о6іс іоіііоі 5:
л ід [оі д зз'іі і).1з)і зіЦіир ‘оіі)оо)^ід7Ііігі) 5гоуі>х пмоі)з 5/з ‘іоозііу^тіощ)
51)1110)01) ікоіііріс 5іи 5орр 5/изй» лз и ііто пж .изойірйхз эр <ю)і
(і1; '[((ііг/упііі ‘Ооі 5)0.1 Чоніічоюуру аютіоур) .іііутс оіп ?»х 5о<гзі/з/і
-І11)І{) 1)1^01)7. ІІ1 <13 513О1)(]1)іІП ‘іПЗІГІЗ 5(О7.)1011ЦІ ‘,1/0)01)73 (}1)7. 11)7.
‘0.1Ѵ:І >"1'11.1 I. П ІИ ИІ.ЫО.І.І ?1І.І.1І!1!
58 ЖИТІЕ ГЕОРГІИ АМАСТІЧІДСКАГО.
Ло'/іхй>і> лЛі]і) ѵі'ад, ті) рі’ббхі/іор /бд бртагд ёлі ті/ лоі/іаѵпху
і/.Лі/оібааго. таѵта бІДрнгщ. хаі Чоаах яаі ’іахміі та лЛеореят)'/-
(пата. аалрдопНі'уѵ йв ахуаѵ йахуаад, гЬд аЛЛі)ѵ аіуѵлтіар. ті/р
лоЛѵіи'і^аі'Оі’ а/іаутіар тГ/ тшѵ ууіѵтѵ алехдѵті, еѵлетшд дшлі-
греѵуеѵ хаі тоѵ іч'оо б>і[іа'/соубд агсикі^Оеід лѵеѵцатіхбд 1ооаі)Л, В
(ііс .ч- А/'рё.тто/), ті)д &ірецад ё^аутіоад а/ищтіад, лубд уі/т ті/д
Ела'/'/еЛіад іюі/ток бітлбуасіеѵ, сгтѵіроѵоу МаохаЛіу, іЬд аЛрц ті/д
'.Еоі’ііоад, алар алохЛѵла/ітѵод ё.х цѵуііуд аіуі’лпахбѵ хаі ёлто-
лор Ле/ірарор. хмі тб рр іѵугбггі ор/іап/и-оѵ лооохтцсіарерод, оѵ
Мама ѵі/рі’ та лобд Ѳебг ь-^пгоѵ/леѵоі', аЛЛ' 6/иЛігр а/іЁаіо тад 10
лубд Ѳебр ёѵтѵбдыд лоіоѵргрод хаі ѵлёо т<Ъг тоѵ Лаой хаІЕ ёха-
агі]Р ауѵоіунітсог тад ітщід И-ѵоіад аіуооіріуол', Ісооірр хаі Мо)оёа
61 хаі ’Ааоііур ёраоуйд ё^Ріхі'уріоер. хаі Фіѵеёд тбі’ ^Г/Лор оѵя аурррйд
іщ//і'іоато, </іЛаоуѵ<>іад хаі -і/тіібоѵд /адір ехтт/иЬр лад<)>)аіад /на
'/аіо<і ті'ір ларібЛибоор хаі і/орор р.р тоотоід боЛі-уіЪд іукѵ/іороѵ- 15
//Егор, ту)' аіо/іот)]ѵ біахічрад уаотёуа, теуЬ’ іід п’Лод і'Лі/ѵІр, аоц-
сыновъ Гюжіііхъ л наслѣдниковъ; умноживъ стадо по изъ испят-
иашіыхъ, но изъ пятпаппыхъ и разумныхъ, онъ пріобрѣлъ по
справедливости честь и славу <псі:усствомт. пастыря>. Это достоин-
ства Авраама, Исаака, и Іакова. Далѣе, стяжавъ высокое цѣло-
мудріе. опь посредствомъ совлеченіи съ себя земнаго легко избѣг-
нулъ. какъ другой ѣплптяні.н, міюгоухіііцрепнаго грѣха; явив-
шись духовнымъ вождемъ новаго Израиля, опь духовно пе]«?ве.іъ
его, какъ изъ Египта, изъ мрачной области грѣха въ землю обѣ-
тованія, укрѣиляіопцімъ ученіемъ, какъ морскою водою, смывъ
изъ памяти всякій египетскій и неумѣстный остатокъ; пріобрѣтя
іерейскій сапъ, опъ ие имѣлъ Моисея, который бы руководилъ
его, по обращался къ Богу въ бесѣдѣ сь непосредственными
прошеніями и приносилъ за ел;едпевныя безумія народа, священ-
ныя а;ертвы: такимъ образомъ онъ дѣйствительно изобразилъ въ
себѣ Іосифа, Моисея п Аарона. Оп ь не безъ успѣха подражалъ
таіпке въ ревности Финеесу, разі ѣіапіі гпбелыіое смѣшеніе
корыстолюбія и лжи сѣкирою дерзновенія, проколовши гнусное
1 А/с.'/иоо’/ ЛИ-,7X101' ІЬ_>);/і/о'о<.>і'? Хі* р. 3". 1 1>І .70//іпі’іі:<ІІ 1‘. //; ’пч'-
тгл(і Ѵа, сГ. Хі* р. 33 3 аіі'Члгіаі'/ оіуі’.ітіар ічУ_іііі^і'ігііііѵ? Ь’і 10 і’ірі'п/р
Ні* р. 20со, іі/ігпгіід Р, /і/іЩо)'? Ѵл
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ АМЛСТРИДСІІАГО.
5!)
/<ор <ѣтаѣ-тДъ (щіілті)'(зібюѵ. то ѵеаі'іхоі’ луі>д лоіііаѵтіхі))’ тоѵ
/)аш<5 щю ѵіід хуіоетд || ё^глоі'і.аас,- а(>иіі)Л6тага, тад адхшдеід оо- Р 01. 721
да? хаі леоѵтшдеід то»’ ямііол’ ту Лоуитху дѵічі/іы сод аЛі/^Лд
ітт'тч^ѵ, хаі тоѵ чуе/іот ѵоѵі' хаііолімад п/ хаііаіютуті, тоі'
!> гоі/тоі1 ГоЛіаіі падата^йцеѵод ёаірЕѵдбѵуоЕѵ. ’ёІЛюѵ хаі ’Ішгішюі'
і-а^і/хіод го <рйЁі)і)імѵ, тойд ат[Іг.іад Шудоид ѵлёд тоѵтѵд ёлоп)-
ааго. іііітіюѵ хаі ПаѵЛоѵ то ІІеоіідѵ лоод г/)р жаиі' хаі дкра/.о-
7'ѣс нтбіѣ^аго. пбі' ЛоіжЪі’ ра/ѣ/гшс тоР Лбуоѵ то яро; ітотіі-
Л)/р ііі.'ііаісовіч' іа і-аог.ір ахіріііёататоѵ, жіоі>' аі'ахаЛіштіоѵ та
10 дсонр/ша хаі Оеміаіни'іота ті/д айтаи’ хросрто/ійигоо бібаохаліад
Лбуіа. ті/ѵ поѵ /киттёрыі’ ѵлёр ті)д а?.і)ІШад ІІаттоѵ ті)
потбі/т ётііні^ато ёі'отішіі', і'ілаі’ а/иіог.іад іп/коо>д хагаагат-
Ч'аііетс, (-:м5й)Лор. ЗУ. таѵс, ёѵ лоі/іаѵтіхіі діаі.а/ііраі’ка^ жітеокд 62
ѵлЕ(>>]х6ѵѵюіеѵ гід уй(> оітос то лглХаѵі]/і.ёѵоі’ ёмаіч'і'іуауЕі' хаі
15 то алоЛсоЛЛс; мщУ/тумі' хаі то /ші.і Роі1 Ёлаі'ыоі'/о'ніаго хаі іі>
чрево и обративъ і'оарѣііаіоіп.ее ві, ііедп. з.іое убійство ві. аані.ііі
выкидышъ, прежде чѣ.ві. оно приведено было вт. исполненіе.
М;іобр:і:ппп> самымъ ііснымъ образомъ ревность Давида къ дѣлу
пастырства прежде помазанія, онъ по истинѣ задушилъ сплою
разума медвѣдіпіыя п львиныя устремленія страі гей н, вооруживъ
паііравляюіціп смыслъ чистотою, выступила, протіінт, умствен-
наго Го.ііа.оа, и поразилъ его праіцею. Любовію къ пустынѣ
равняясь сі, Иліею и Іоанномъ, опь превзошель п.ѵь сплою
обличеній прогпвъ нечестія. Онъ обнаружилъ ревность по вѣрѣ
и величіе Петра и Павла и самымъ точнымъ образомъ воспро-
извелъ въ себѣ служеніе аііогтолытву (апосгольевому призванію)
прочихъ учениковъ Олова, раскрывая всѣмъ я.тівоиачалыіыя и
Гюгоііреданпыя словеса, глубокотаіпіеівеннаго пхі, ученія: опь
проявилъ вь своемъ сознаніи твердое стояніе мучениковъ за
истину. дал;е до смерти, сильно поборовъ всякііі идолъ грѣха.
•;!І. Опь ііревзопіел ь отцевъ, ііроі'.іавпвіпііхся въ дѣлѣ пастыр-
ства. Ибо иго какъ опь умѣлъ собрать рязеѣиііііое и отыскалъ
погибшее, исправить хромающее, пецѣ.іиті. болящее? Однихъ
0111. сохранялъ невредимыми посредствомъ предохранителыіыхъ
2 I’
5 70/.о’иі Р
Щ) ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ ЛМАСТТЧІДСКЛГО.
аооахігоді' т’^Еоалтроті',' хаі то /іі:>' тоі$ фѵЛахпхоід, то де тоід
хаѴщліхоід ірао/іахок; <ипі'ё<; діет)'іо>/ае)', Г/кіота ці-.г уа/?(ѣі) діа
тоі' муоі' /т/оіі/іеі'ос;, тіЪ тдбтсіо дё /к'М.оѵ >) по Лб;чр то т/еГогос
діоо0о)оа/іеі'О<;' <3 жод ті)і' /ііааѵ&щоліаі' алцлааеі', ті)ѵ де іріЛаѵ-
ііосоліаі’ тЦ і’Ч'Ч^ІІ талеп'ідпгі іііттісо'і'/ауеі', <пч'е$(муцахіаа$ /іі-')’ б
гі~і ірі/мігі'ѵші/ гі/і’ лАеоге^іаг, аі'ѵгіаауауоіо ді гі/е ахгіі/іоаіча))'
хаі тд>' елеог. хаі ті/ /іёѵ діхаіоа^і'И тойд лаі'тад пѵі'ёді/ае)', ті/ дё
г>а>(рі)оаі'))’)] хатахоа/іеіоіОш лаоеохейаое)’ яаі лстдд йѵддеіа)' ха/шд
і^еігаіііеѵоеѵ, оічтіН^со)' уеѵѵаісод хата то»' аооата»' ё./0'ООі)' аі’тт
ліЦіаг.аѵпаіІчіѵ оддёѵ у<іо онттод ярод арггі/д мііхтіриі' іо
ліу-глеі', (Ь$ і) го»' лооеото’>то)т ё/ілуахтод лоХітеіа тоід і'лд //іоа
хаі1ёолі)ХЕ)'.
си 40, ’1л2ѵ’ ёлеіді) /оев»' а)'і)оо>лоі' іита /ліѵоѵо'/члаі хаі га ті/с,
<{даео)С хаі ті/ѵ глі)і> іілотіѵа^а/іеті' лодс, ті/і' ацеіі'О) аГ)§ін ііе-
лѣкарствъ, другихъ посредствозгь очистите.іыіыхъ, всего менѣе
прибѣгни къ '.козлу посредствомъ слова, исправляя всего болѣе
примѣромъ, чѣмъ словомъ. О, какъ онъ изгонялъ человѣконена-
видѣніе и вмѣсто того вводилъ своимъ высокимъ смиреніемъ
человѣколюбіе! Изгнавъ вмѣсгі; съ сребролюбіе.мъ всякое любо-
стяіканіе, онъ вмѣсто того утвер'.кдалъ песіяікате.іыіостт, и со-
страданіе. Опв всѣхъ соединялъ узами справедливости и пріучать
украшаться цѣломудріемъ; всѣхъ прекрасно воспитывалъ въ
мужествѣ, пріучая мужественно ополчаться противъ невидимыхъ
враговъ. Ибо пѣть ничего столь сильно ііобу;г;даіоіцаго къ прі-
обрѣтенію добродѣтели людеіі, находящихся иодь рукою (подъ
властію), какъ дѣятельный примѣръ, нодавас.мыіі образомъ а.тізпи
начальслвующііхт,.
IX.
Кончина св. Георгія, погребеніе и чудеса при гробѣ. Молитвенное воз-
званіе автора.
40. По такъ кань онъ был ь человѣкъ и е.му слѣдовало также
івіюлнпть требованіи природы, то есть, отрясти съ себя ма-
'» .иЫб.р Ѵ:і, .'..іДбш' V II аі'чіѵ.: г .Іеіешіит? Ц 13 ѵосія .’іітгі ііііае
Ііііепіс ргіигея тапи іесспііявіііт іяціпі. ѵсгвит всгіріае Г іЬі<1. іиісг и.іі
еі тГ'. гаячгл 2 і'сге НШпліит 1‘ •
Ч\сІ *ч<0ЧЧ* ?
‘он 'Лгі-л:ні ошлгіиіп ^оіиі.і ои кдышігні.ч.) ч.по ’И
і.'.і.нкіу ііГі.'іі піпіішіо.і ч.я іпчн.іві-я'ппІоіѵА оіііниіі'оіііо—ч.пінііпіоьаіѵ
'оэ'іііХі'А'о іііііііиіі: — ч.нв.чоііоііп ч.ііппоііА — ч.іівго.і.яоін; чюііэіхііі:
— ч.квоііоіхіів вльш.пігіпіи и члюшки импіХб (ніиаожі.юп ошг.|.іг
-О.ІІіу И.і.і.ііВГоіііі Ч.ІІО Ч.І.ОЯ [| •Ч.1Ш.1..)ІП'Я ВІІІМІОППЯОІІ О.ГІІІІООІ' пгѴ
----Оі.іА’ііѴ ИІІкІІГІПІІІІіА О ІІ.ЧІНИІОХ' ВіТ Ч'ІІ.И.’ІКІОО Ч.ІМІІ Ч.Я ПГІІІІП.ЧІ.Ч'ІІО
шіѴо :чд'ічноА'іі.і..)ві.-ц и ііог.і.і.п.і.інгя ч.ыігп ііічііпі'.|..і.А'1ііі и ічімг.і
Ч.ІЮГІікіІХ'ІІІ! || ІІОік'П ОІІКНіО.1.,1 Ч.І.Ц.ГПП (ІГІЧр (ІІНІІОН! [] •ЦІІІИІО.І чя
А'.іоц ч..ч іілыі.’іііііііш.'оя іііпАТ піііііго.чі ііііі.іі’іГіікІоиА' ч.коіі.і,.>1\)<І.іоп
квпііоііоп.і.о.іооо явно іі : ікі.і„)іі'|/ в'пв.),.].іѵ іпг.ііПі о.ііі.ііі.іоѴ о!.' віііГ
ііяі' вс ч.іѵоііоііііоіі ч.кііііпг.|.ші ч..і іі.ікиіі.А'тМ ч.по ч.,і.оя ц -пніі'ГА’.і
ч.гпѴА'.і .ни пни чнііічя ч.нв.і. (оіошА’Ѵ ч.;і оігц..і.) ч.і.ві.-іиі.) ч.і.ііпо ак.іііі
-оі'.].ніі о.чі.чіі.і. в ііііьінА'ігі.'іі ч.іѵоіі.і.іі'оіі.іоіі о.івіпг.|г.і, ч.і.о оіікіі'іг.ііо
-ояяо А'іѵ<)іііяііоіі.і..)А' и А'іѵопіявіпиі.) ч.і.яоіківГо.гвго ввявГі.-оя -ош.жіѴ
-і.чі ч.) о.ы ч і'ві іічіо он -віпіо.ч іііііогііА'.і..)і:іі о ііііг.).1А|.яіііі ч.я ч.гічі)
оп ч.чв.чіпі ч по ч.ко.і.і: ікіп іі :іііііи] гоо попГ,.|г.іоп п.і.віаііі'оп ч.по
0.1. •Ч.ІѴО.ІО]] Ч.) ВВІІІЧООІІІІ ІЧ.І.О.І..ІІІІ, 1ІІПІ10.І..10.І чя ТГі1ІГ.]Я ОІЧІіУ'.ІООП
оі.і..іоі,о.івго іи- •і.іл|,і.-'і:іі А’пвіІ.і„> оіА'ііінА’г ч.я в.іч.і.пго.іоііоіі оіиЬі.і.
но ‘5оигзбігоіга)й.р<іп Лд. язчУ ппззагіібх
•5опз?Амшм»/,і яою?бу тзі)[((>тзааі) уі
Іи ,іІиы>у.з _ (ііг/. о іііочаоріі >/оч ‘язу/ооош/з іи и.го^эу/7 о 5?іи
-(іЛоочг 5юл Чіиіщрні о ііоумооиип 5яи ‘5лэйзі/йр о оюаздзГ/др
йол тіэ^ииоои іѵг. 5тігздісоз.(і іісоздзі >іюдз7 пизаздііу. тѵ. -іпую
-з7.т> 002 іігоіізі/ооіцюяіі іліояпи оіп зу аиі ‘іііз7.і)і) іиуііѵ.
002 атЫѵд/Іоіга яо2 яз;7 ,іои ‘аоіН^хрдѵіп) аомэпѴ/ор піѵ. ,іюз оі
-ор/бт) ‘Ѵііііу.ру ііж <(®рбз?/бр цт яоззуіоііу/ я(іі/обр<іоо ямр/
яб тг. •(Ю2»2рби» р2 ‘(іо»2хзбр яр>2 5(0300)6x3,1 тр НУ.аііі Іиихз
Зозкііурзу) /і 'пиз7дмі)ігз ,іоз() 5рбя гтс нобзорр р02 5/(2
р7.зр 5/(2 орр рбіг /(2 іаоііКг.о ііоЗ' иііііухз п>7. -006320^/(1/11? ‘зюоі/
л ъі ‘(°.І б зоаоюкірз 5іо ‘Зіуіоі) ?2<(оо//р<(по іух чз,п>оі_і)іо,іоюо <і(02Ц01)(),!> ч
,((02 ,(/(/і)7уіші) 5<озоау і)ір п)х ияоо/ір <оі азоАоутіо зіді>7 ‘озз7
-зрз'ии 5о)(н)7.іозт руур ‘<ізоІір,і7(і 5і(оуз2 002 яобр лр2 5омІщмо
‘.изпоюддр аоіоузті зтпазузі зіи ‘зозэіІрззіШо Зом.Ііпздхр
)ОЗ(-) і П)у(І)1)0/(р1М1> 5гі(),(1),/)32О 5ѵ/3(]30і)3 бзяр 5(102 р)7. )1)іІІ)(.І-П1.
I!)
•о.в!і;>Ѵп.і.і..пкѵ ВІ.1.1О?І.І -.н.і.иіі:
(!2 ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ ЛМЛСТРИДСКАГО.
ді Л>р)и ауюл&емЪд' аЛЛ’ ЁкЛйрлрі тоід йлб/маі ііеолое-
лйс, ю<5ё лсос, <05 ё-л ппЛЛЛѵ бЛіуи бі]Лыо(орр.ѵ. ой уау гаііти
Ао’Ді) яада<гпр«( леіцаао/лЕІ/а, бтіаоі ото лѵеѵркітаѵ (глаі)(іп-
гсоі’ б^Лоѵ/іЕі'оі рб>ч/ гі) ті)д аі’ѵоѵ порой лроаіраѵОЕі тші> баірб-
ічоі' алі)ЛЛаоооѵѵо, і/ /лёЛепі ларЕірЁѵоі, дюрадцѵ иорюОЁі’ѴЕд, й
оглабр. лоаіѵ оілріоід рюпіЛЁѵрр.д Рлаі’і)і>Х(>і'^,>> і) ті) откуі'/сеі тыѵ
й’і/'₽<Уі' (’<(>' ттЁртг лобруоб/и і<оі, р.іЛіррбтед го /іЛёлрлг, ті/д /7а-
ІІЕІад ічглтбд алг)ЛЛйут)<з<іі>' >) уцо <Ъ> хаі /ихрф хѵііОчр рлт-'/Р.іроЪ-
цеі< рЕсуесе тіАауод Г/ іуир/іоі ѴаЛасгайр аагсри •л<гі/ъле[4(іАЛоріЕѴ
65 хаі уі)д лдод оѵоаі'бі' ііціііроі’рБі’ бкіотрр.а. аЛЛ' (Ьд аг ёд огй- 10
•/а>ѵ, хата тоѵѵо бі/ то тоі> Лбуоѵ, тбѵ Лёоѵтч ді.чу(>ч>р(<)/іЕ)і лаі тір>
лоод Ѳебі' аітоб лауді]оіш' 7.<й. оіхр.кУтута хпі рр.ѵа ті/і’ і-ггеёііеі’
аі’іІЛѵпи’ Е<У)'о> -латабі]Лоі' лоідоСоррОа, іі' і) ббо тмѵ ілеіі'оѵ ііаѵ-
/<ага>і' рлі/(,і'і)оі}Ёі'ѵрд, ѵбі< Лбуог тід лЁдад лдо<і^о/і,еі’.
4.2. 'І гкос уЁуотР о<робобтатос, год тобд лотр, усуогбтад тіо 15
шідобаегі, свнголіу, па прикрывается забвеніемъ, а бого.іѣпно
прославляется (сіяетъ) чудесами — такъ, какъ мы ото сейчасъ
цоканіемъ, іі;п. многаго взявъ немногое, ибо мы не будемъ пы-
таться все объяснять словомъ. Сколько было такихъ, которые,
бывъ одержимы нечистыми духами, освобождались отъ демоновъ
однимъ прикосновеніемъ къ его гробннцТ.; или такихъ, которые,
бывъ разслаблены членами и принесены къ нему на носилкахъ,
возвращались домой укрѣпленные на собственныхъ ногахъ; пли
такихъ, которые, лишившись зрѣнія п водимые другими, опить
получили способность видѣть, освободившись отъ глубокой ночи!
По истинѣ (если бы мы вздумали перечислять, то) мы предпри-
няли бы малымъ сосудомъ измѣрить море или подчинить исчи-
сленію количество песку морскаго, или исчислить разстояніе ось
земли до неба. По согласно съ извѣстнымъ изреченіемъ, что левъ
узнается по коітям'ь, мы покажемъ па дѣлѣ его дерзновеніе и
близость къ Богу и іюс.гѣ разлученія со здѣшнею жизнью, упо-
мянувъ объ одномъ или двух'ь изъ его чудесь, и затѣмъ окончимъ
свою рѣчі>.
42. Случился сильнѣйшій дождь, <таъой, что затмиль> всѣ
9 аіилііг] <иіі іііі'Іі'? Ѵа, Луіхиітѵ? Мі
житіе гг.оггш лмлсттіідсклго. 63
алояуѵірааі)аі. хиі аё/мд хатахкоо/шд, йд ьіход, алеіха^е-
оі)аі. тфѵ боыі’ ёшхкѵ^бртсоѵ, ѵйѵ пебісог лАу/щѵуоѵРѵсор, ліуоыд
ойашѵ оіхіаі, ѵаог то цёр аро)і)тѵ ёх гі/д дуоіруд, то дё хатаОеі’
<1иі го))' Оѵушѵ ётхХѵааѵ патта ёя^ууо)оеі', туд лойеход таід лар-
б ѵоі'іер то/ѵ ѵйатшѵ ёшоуошд фд ёѵ 'Маіоау ѵаѵтіФоуд хаі х/м-
гоо/іёі’уд хаі хаѵа\\оѵуо(рі)Р алыА.ойоуд, ѵі /(// у і'ірсоііер ларта I’Гоѣ 73 г
ярбд то оіуарёуор (Іи-^ауоѵоа лобѵоіа, у оѵіл[)оѵоа /іір туѵ туд
ѵііиѵуіад уо/ираіар, цу ёлауоѵоа ііё туѵ тоцуѵ, аѴм рршіюнід
у/иѵ оёіоѵ ѵтіѵоіуоѵаа, тух уйоіѵ ёяёохвг хаі ті/ѵ осоѵууіар таід
Ю тоо ауіоѵ луевііеіаід ё[)оа[)р;ѵаЕт, <од то хекЕ&Оёѵ ёѵ ту аѵѵоѵ ооуф
ІІаіуіа іФы^ег. тоѵ уау ѵаоѵ лХу/уаѵоооѵтод, оѵда/лыд тф тшро) то 66
і’ёмоу луоор.шіЛабЕѴ, <ЫА’ 6 туѵ ’Ну о і)у а р 0/Іоад хаі тог '[оударур
арахофад, аМд хаі туѵмаѵта Лш тоѵ аѵѵоѵ ё.теоатѵоууоЕР ))е-
оіілоі’т.а. хаі ур Ідглѵ тур іууаѵ хаі і-ѵ6Аіоі)оѵ <ртіѵ і:1д аі’тпѵліар
15 (іетахО-еіоаѵ, ёѵтБѴ'Оет хаі ёртеоВер тоѵ тшроѵ' ііір.оѵшоа)' оіоѵеі
ш%іор и ті'уіоѵ хаі ахірутоѵ, <од /.іуйё і-ихуаѵ ёіілоіуоаі то) тскро)
роѵіда. оѵта)д Оаѵ/шотдд о Ѳеод ёѵ тоід ауіоід айтоѵ, ёттр}лор
когда-либо <случаишіеся> множествомъ водь и <представл)ілъ>,
можно сказалъ, подобіе другаго погона: паводпя.ііиъ горы, пла-
вали въ водѣ долины; домазаны были полны водою; отчасти
текущая сверху сквозь крышу, отчасти пропинающая снизу
черезъ двери, вода наполняла все; городъ вслѣдствіе ііаіюра.
волігь со всѣхъ сторонъ і;акт> бы плавалъ въ морѣ, колебался
въ своихъ основаніяхъ п угрожалъ разрушеніемъ,. если бы
то.іыю Высшій Промыслъ, все обращающій па. пользу, сверкаю-
щій мечемъ наказанія, но однако не опускающій удара, а.
открывающій намъ путь покаянія, но остановилъ теченія и по
даровали спасенія по молитвамъ святаго, какъ :»то показало
чудо, совершившееся въ его гробницѣ. Іі’огда, храмъ напол-
нился водою, то зга вода никакъ не приближалась ко гробу
святаго, по Тотъ, кто раздѣлила. Чермное .море и разсѣкъ
Іордань, сам-ь и тогда, чудодѣйствовалъ чрезч. своего раба; и
можно было видѣть, кань <текучая и ііеустоіічпвая> стихіи пре-
вратилась въ ігі.что <упругое> и стала по ту и другую сгоропу
гроба, каки нѣкая твердая и неподвижная стѣна., гаки что гроб-
ницы ие коснулась даже малѣйшая сырость. По псгіінѣ чуденъ
1'Л <1 (і
І.ѵ <?!' 4
ІЧ.1І0Ш II ‘іІОІкХіИ ‘ч.'ітпя-рі' 0Я.1.ЛІ11О\ •(Э0ІНОПШ1ЯІИИІ1Г) А‘1'11.1 ОІОЯЛ ,ЮІ|(
-оіиіппіхол ч.хин X ‘чіі.іііііпіі.і..іоціі іиіі.эіоип ооц.кніікіш.м, аопяшіг <ц,
ччя.і.іЬіи и ішінп'ііоя ііічііночі:і:і:;>9 ‘пЛи.і.ігі: (аічян.і..>аі1;пі) ч.хи 'р..т.),іѵ
І’Ц ; ІІЛ.І.ОШІІІаЯ'ІЛО ШПЧ.І.НІ1.) ЧіЛ.І.оПІ.ІІІЯЯОІІІІ.НІІІ ІЧІОКІу ‘ІЧГИЛ <>Ѵ1Ч()
Ч.ХІІИ X О.1.С 1111 ОИЧГО.ЧЛ ‘ЧУНОІІ.! І1.І,.КНІО1(|| Ц.ѴіМЯ Я1ИЦ.ЦЛ Н ХчХ([
оіХііііэя.і.ліпуХо.і.іІзіѵл ив.чіХіІооя ояоиііііііі.'о ч.хіря Хяп.і.оііи ои -ч.яок
-паѴкігіѵ нііпіиііпя ч.і.-эо иіігяіі.і.іо ;иі ‘ч.яоікіп.і.л іирчни ,іп 'ч..і.лін[
-СОИ ШНІОН И Ч.ГОІІ-ИІМІІ.НІ 0||ѴИІ|ІОІ| ИІЯі'.роіІ ‘о.ІІІ.ІІІЯЛ ‘ІІЯІ.ІОЬО.І.О ог
И 4.11311041111 11Г.111.1.Л0І.' •ЗЧІИОіЬуОІІ ОЭІіоИп Ч.ЯП.ІлроіІ 11 141'ІШІОІІІИІЦ
ч.іо аііюііоіипі чяпьип—Чі'іміі.’іі инаки оц к ц.гц.ѵ нц и иічнчга.і,
-иоА'.і чл.о.і.с—пно ‘‘.рі.і.чіі іоАо.і.і Іаіѵ.і ч.я ч.іні.ч -щя.і.очгояоі'Х олоігед,
ІіѴОХПН 011 ‘Ч.НІІІі'ОІ 11’ 0ІПІЭН.І.Э1І0ЯЛ О.І.Іі ‘ч.ИО.іХіІГ ЧЖИ. Ч.Я ІІІІ -ЯПОНІЯ
ч.киоііэ ч.кііпі'о озпХ ч.і..юііѴі::і!ояо<і!і оюя.і вііяичіАіГіяіоо чікі:г‘.|.ѵ
ОІЧШфІОГЗЫлІІІ ЧІІѴПЯШІП Оі:і.иІ'.|.Я{; ’ІППОІІ оіиріогоь Ч.ЯОѴ.р.'.) Ч.Х11МНЧ
-ПИ ‘.|.о,)Л Ч.Я 0.11111111.1011 1)11 -О.ІВоХіІ.І 11 0.111'1111' 1ІІІГН10.1.Л ІрПІЛІЧЯ Ч.Я
'ч.іоппіі: ц.ля ч.!гі»і ‘і?1/о<Ііпі кп.)А',| 'яяоііншііпі іия.і.л.нііпи огіч;]
опчі а.іияиГХ ац.гоо оін.і и М'.і.гіП' ч..і.аХі''.[.г.і о.і.и -о,], •<;р
ЧЧГІІЛ II ІІЯОГ.І 0.1І11ІК.1Я
• ипічя Ооііпі.ч.ічоо.ш и ооіі.і,іі'А’іі іііііпяіоя.і. ’о.г,| я.хічниіл ои ялщ
-))Г І! (іХІОіП)^ /(. ‘00011 р іпх лл/оироѵг ПІрИОХ'О
‘яЮ/і/зхз локра ‘і)<гм/а()уІц]з(! т,(.ѵ Чоазіі^сАздіопіпх
ітм Ішо ііз^лэ'ігоя ,іод.()3'(о ,іох ѵвізХ ііо^і'/ио
,и)і<П(Ьпті <іііі ашізѵі'' руу» ‘атііодѵзг ѵшіы ао ‘зоо
-ізлщо Зхиш^рзді” по ‘.іиілш ііітіѵН іпу. апии 5о<іэЛ ЗіуриЛр ііоіи:
01 -ои ‘5оргйи»аг оо/Х» аог ідХпі ту. .ілоо/г/іэ ‘аоіѵшти лз(ііііі
-Зіігиз я/<уу» <і(оі тх 5Ылѵ 51и ііо,із//ѵ?<Ъ) Зоррлоігодц 51и рхч) »э
‘тІОііо р>у. іт'ііпііи: тн іі()іоісодо.(ііі> ол Іід оідол •Лі.юдхоііОіЛ тз 5(д
*5зл<іобп>/ ‘ншозд/ія» іізоѵу.іъЬзи до> ‘,ю>уур пои 5р(црро ‘-іозз>1
-длхззуіз^ лт,Ю(1тті лііл «зі/ір /із (5іоЛдз 5»оі ки(ізд(ілгти
9 і‘5?оігр(И 5ми Зіз^тідіі^і .лояніМэу Аіліггоб/ьіоуиЛ ооззііодз^шз
<іэр(м/ ітс 5оо/(/ііф тх ооірлоіі'р) ‘яіоооі Ззаяіш 5м ‘5аоіі(із ‘5яі<[і
л(оі іі.(Од»іІдѵ$ <зіі 5оро<Аз •пЗоррйіж яіпу 5о> 5(іЗз эр і\і <?}-
5(0300 .іи/
ѵздѵз ту •.іпііз.ідд пт. .тЛду из/тіе <~>зіт ніоініз тх ѵютіаѵ/),
о.ии.іѴім.і..и кѵ кі.іао і.і яі.і.іии
Г!>
,1 *ре чі »!я «"«рг.' оі
Ьа |;ц чі фід 'р /.ітзѵіці—.ітицбои Чія |
‘.иікиііі: оонннычоноп ч.ілрііяА' ііѴло.ч‘чіі'.і.і.пѴоіГг'оіІіі члп у ’<Л
ііч А'ііг
ч.і.вяні'і.п озічіго.і. ч.іівп ‘'і.і.чя/у.ІЛ» ч.гно шрічі оп олімХЛ' ол.іі.пп и
•«.•Х'Ь'гІ.і.> іі віііогіпП'А' ічіп/оп нг.Л'ѴХр ‘піѵпчі'ічи ‘ніѵічіііиіііі'ііоііап опиши
-ііояо.і ч.ин впв.і.ю 'іпп.чіА іішчіѵіі'і'ііпоп аічіпівяіиі.) ‘и ч.хнлоіі ч.я
ІПІЧЧНПОІ'рВГ.И.ВІІ ‘ч,Х"В!іА'(і Ч.ІІ ННІЧІІІІ.ІГОІІГ.ІЯНІІ Щ)0.і ІІГІНІОП.І.'.ИіА’і.ОІІ
ч.лА'<11Гя нпо •лоно ч.і.нноя.івіі ічоо.і.і. іч.)ііііііііпѵэіІа..\х •.Пііініоіічо.і
ото о.і.с оіічго.і.іііі.і..)ііі].Ѵ и ч.яііл оіппяоіінол чл.А’.і. о.і.п ‘ііі.'пкінірооіі
нпо ‘А‘піпіооіі.1 ніпр/пяХ и члѵвііх оя ііігтоя іч<[вя<Івя-'вѴ.іоч[ •ч.хіп.ч.
-А’і'л ч.хилА'іІѴ ч.іі члнц.іі ‘аіпчікнѵ оп ч,.іоА‘я.нэиф‘и'оѴХіі ч.іц.Ѵі: п ч.по
Ч.1ОЯ И ‘ч.Г.рІСОІІІІ Ч.ЛОЦІ|;ОІ1 ОП Ч.ІІО Ч.110П0!! Ч.Я (Щ •Ч'ІІІОНОІІ Ч.ГІ.ЧІІЧ1/
-•вга.10 и ч.коіііопі.й.;гі!(: ч.иііііГопі ‘йшг ч.ч члониг ‘ііічіііі.іппиі.іоіі
члгем ‘нв.і.нн ол;,[ ч.хв'і'А'л ч.хічіѵіі’і!іі.і..іоіюіі чи ‘н ч.колоц ч.л ч.гічо
Ч.ІѴОхХѴ I! ‘Ч.П0ГЦ.Л. ШіІІГ І.ЧІ Ч.ГІЧО .III НІЧІІрОУ ЧІІІЧ.І.НІ]I Ч’Т'
•чгііі:ііі:]| ч.ів.і.ічп.ні ч.ілкі
олошѵ иіііі.'.іііц ч.і'іі ч.ііоі.чіі: ічіѵ ч.чігч ’оі.і. 1.ііііочі:і:і:оо ч.іоііНИОНН'Х
ічоо.і.і. 'о.іо.і. іиТ ’ч.і.ічо чл.э.чіон ‘п.і.<; чл.оіі.члА'ііоѴ ч.г.пчіѵоііл іпчи
-яо\<Іо;| ѵііііопоі.моп и.ші'іЛ'иоя ч.нвчяшіііѴ и чліпіиіпіі.о.і.оіі ч.іів.іХ]/'
•ч.і;іи..)ішп.і.о<Іп олвяо.і.ол ‘олоиніі ‘олв'ніоівлоіѵои о.іочпп ото оп и
/поб(и> о -ур /і «ызійънц» о дню ‘ишілі/ З.юді ді
пгл 5ао(/')/р^ Іюлізз^ ‘юііыті 5<оуо зпмзііз 5кпр<1оіі
^іоі/озр ту. юз-зіІгзб»и ‘5ѵсііз7 (іпиіі^хх нмзіічзіітс ‘Зззііѵи
-Шдо т^іідозіпі иол.юл (цч т;с .иіішшрлінл» иро<»ю/(/і йголоо .ю.і
п>мз іірдігад/ф ‘.моіізо'воііз/і нос/ип ло.г ту. ,юи,<о/іу.-ц>д‘ іісооі>(.'й'о^
89 пои оойз? іи др,С •соаруз тіо ооп зр р'/лнюл оі
-тІпп.(і ‘олзХоріІі у.оо иізрідтс 5оуад 5?з -олз/ур^зир <илз//
-1<о^ <і(/л ту. 'ізузіііі 5і>гз(]і>здіе 5(іл 'ііюпіііоу. 5оиз'//ио<м/ ту. аалѵХ
-Лаіоа (Ьшома 5от<раз 5ю ЗіоіуіЛзііп 5юі ту. ‘птіазіііс (рз,
А ед'І°І ;’Р ‘птіто || фі <ізі/ оо 5оріу. о аМіоіс () 'рр
лиІпу.Ір(ітІз'іІ 5Ыт\р 5/и воил? /Іп>і)о[ д
,ірл рууок то ‘т.і/і./і4а.рйуіг іівіитіи ,і(ід. рд. вір 5оіоі
томдзл ѵоаодюУтСтіг ззріомр и .вязг/р^п^зо оорлді гну. пмфду. ту
ізлтігзу .ііф уоо іолзіірззтѵдтспіір о ‘5?зрро аоі.р.ікрі о .зонзу
-Ъ.(р ту зз зомздГт тЬнію лит/мітш ‘ѵошфтзх 5инр)> тп: нтѵ
(!() •о.іѵіюѴпл.і.оѵнѵ иіл.іо'і.і пі.і.нч:
ЖИТІЕ ГЕОРГІИ ЛМЛСТШІДІЖЛГО.
ёлкі. го лтцкійо^о»’ ю’бс той луііуцатод, дііоѵд т.лкусіі))) хаі
ёхлйц&сод. яаі пра то>р ті) аі.х/іаХсооіі} ѵлі]уі<,ЁѴ(.от луовауаумѵ
іяѵііето лубд аѵгоѵ, ті аѵ еі'у тоѵто тб уеуо ѵбд, хаі лоіоѵ Ѳеоѵ-
у тоіаѵті) біи>а/ид, хаі ті аѵ еіу то хатоусодѵу^ёѵоі1 ёяеі, хаі тіѵі, у,
ыюл<о елаі)оѵ оі атуатибтаі. «Ѳеоѵ» і/’уоі «тоѵ ёх /іі/ бѵтод ЕІд гбЪД
еІі'оі тбИе тб лаѵ лауауаубгт.од иѵп) у бѵѵа/иід, тоѵ лоюѵѵтод ?’
оті аѵ ІіооХутаі., о> аѵтѵілЕІѵ оѵ дбѵатаі, оѵдеід, оѵ [ЗаоіХЕѵд, оі) і
тѵуаѵѵод, обх а(?%о»ѵ, ой р<іі>[)ауод, од/ бѵтіѵа аѵ еТлоід,одх ёі)ѵод
С9 б2ог бі.’ аотоѵ уао /ІасиЛеід /іабіЛейоѵпі, хаі тбуаѵѵоі хоатоѵоі
ууд». «Ті <Н;» уо]біѵ б ІіауІЗаоос «он/ тціѵід яаі) ' Іуііоаѵ Иѵоіад 10
тоід 'Отоід лрооірб'оо/іен, рсоцоод хаі алоѵдйд ёліттЛоѵѵтЕд;» «’Ллл’
оббарйд, (б оѵтод, іУеоі аЛуіІЕІд, оТд ѵ/ТЕІд ОЯЁѵбеТЕ, оѵйё тоіаѵ-
тшд ІНюішд б іцтЕТЕОод /Шри Ѳеод- аі’Еѵдеіід ущ) еогіѵ іод паѵ-
то)ѵ беолодтог». «Каі еогі тід а'ЛЛ^ №0і'а» <рубіѵ «у б ѵ/^^ёгЕ^од
исполнился тоже страха и ужаса и, приказавъ привести одного Ц
изъ уведенныхъ въ плѣнъ, спрашивалъ его, что означаетъ слу- =
пившееся и какого Гюга эта сила, и что такое было здѣсь за-
копано, и какимъ образовгь пострадали воины. Тотъ отвѣчаетъ: Т
«Эго сила Бога, все приведшаго изъ небытія въ бытіе и творя- \
ш,аго все Ему угодное, которому никто по мо.т.етъ противорѣ-
читъ — пи царь, ни тиранъ, ни князь, пн варваръ, нн кто-либо
другой, кого только ты можешь назва ть, ни даже цѣлый пародъ:; ,
ибо Имъ цари царствуіоп, п властители владѣютъ землею». *
«Что же?» отвѣчаетъ варваръ: «развѣ мы не приносимъ каждый
день жертвы богамъ, устраивая алтари и возліянія?» — «По, і
человѣче, никакъ не суть пстшиіые боги тѣ, которымъ вы со- :
вершаете возліянія, л не такія жертвы угодны иашему Богу:' ’
ни въ чемъ не нуждается Онъ, какъ надъ всѣми владычествую- |
іцій». — «По существуетъ ли какая другая жертва, которац ’
бы угодна была вашему Богу? И какъ нуждающійся въ пей і
можетъ считаться ня въ чемъ не имѣющимъ нужды?»—«Самъ.,; І
Онъ ни въ чемъ не нуждается, по, будучи благимъ, принимаетъ
благія дѣянія, приносимыя Ему оть чистаго помышленія. Кто же 'П
явился чистымъ предъ Лимъ своими благими дѣлами, тотъ удо-
14 іЦ' шапи ргіпіа ошіввиш иіаиив гос. вирга ѵегвиш аіісіісііь іл Г
ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ АМЛСТГИДСКЛГО.
() 7
оп-оугб (9еод; хій лшд аѵ&ѵЯггцд <> таіжус Ёлтбгб/мшод;» «Аёешг, /іёѵ,
(<> оогод, аогос,- ошІЕвбд, лоооІЕъаі. М. яо(ідЕід ауаОад, ауаОод шѵ,
ек «йнгоі'ад лооодоеро/іі-'іюд хаікцміс. од бв иаі'Аірод о>уі)ц ёг<!>-
тоі’ айтоѵ <Ѵ ёуусоѵ ауаіКн', оѵъод .’№!)’ аѵъой гі/и/д а&оѵѵаі
5 рсуйтті/д умі до~іѵ каі «Кш ті'д Г/ •сір.і/ аип];» <гуаіі’. «Той
шіи ой, аі>» е</л/ «(7'бА®абг> еліте^еіѵ ёт тш о/’щіаы аѵъоѵ каі
гогід ті/коргад айгойд еѵе{>уегесі’ хаі коод епр.й^ыг' Елщеі()оѵѵт<ід
<і[(,6і>Еоі)<и. діа гоёго хпі оі До/, шд бубд, огуаибігш тоогог атт-
уі'і^и гос тшроо тол/п/оаѵтсд, ёлЕіді/ й/ѣяд уѵ іаѵ хеціёѵоѵ деупі
10 [іац^аосоі’ (Ііч)пісоі’ Еііеѵѵаоі/іи, ту ядюд Ѳеоі’ лаоуубіа гоѵѵтѵ гад
/еіЦрад и«і гойд лобад влЁді)ОЕі'. хаі еі [Іоѵ^еі (ші)еіѵ оѵгсод й>1. 74 г
г/оооаг ст/г аЛуѴешѵ, лдоаауаув гооггр дйда хаі ді" іуішѵ гмѵ 70
'/^ьоѵшѵшѵ і:^8Ѵ[.№ѵі(іаі, хаі алаХАауі'іаоѵті оі агі^кд гіор хап-
’/і'ижаѵ аѵтоѵд ддѵѵі]дшѵ». «Каі лоіоід ды^оід» «оѵгод %аі(кі
15 шй ѵіі'а л(>оодЁхРлш,;» «’ЕХшоѵ» е<]і] «хчі хцооѵд- гоого уао ёі/од
лоіеіѵ %(>итаі'0і$‘ лаі аі-/^иМ)та>ѵ ёХеѵОЕуіаѵ, каі т;і]Ѵ луод гад
ёкл^іібіад <рѵ2.(ітгріѵ аідш. гаѵга тіѵга еі /?ооАі/Л/д лобусаі каі
іуѵ^мдаодаі, ауя.і тобд ігойд отратісйтад ероаі/ііЬ'оѵд Лд стоотеоог».
гтонвпстся не.іпчяііінеіі'іестл и при жизни и по смерти». «Л какая
ато честь?» спрашиваетъ варварскій князь. — «Все, что ни захо-
тѣти бы, творпгь по пня Его и благодѣтельствовать почитаю-
пцічъ ихъ, и останавливать тѣхъ, кто покушается не воздавать
имъ чести. Вслѣдствіе того и твои воины, какъ видишь, осмѣ-
лившись раскопать зтогь гробъ (были наказаны): такъ какъ при-
косновеніе нечистыхъ рукъ варварскихъ было оскорбленіемъ ле-
жащему въ немъ, то по своему дерзновенію передъ Богомъ онъ
связали руки п ноги ихъ. И, если хочешь узнать, что все ото
истина, то принеси Ему дары, умплосгивив'ь чрезъ посредство
пасъ, христіанъ, и люди твои освобождены будутъ отъ обдеріка-
іцпхъ ихъ печалей». — «Л какими дарами можно ]<му угодить, и
какія прніюпіепія Опт> нрпшімаетъ?» — «Елей и воскъ, какъ ото
обычно у христіанъ, освобожденіе плѣнныхъ и сохраненіе почте-
нія къ храмамъ. Если все ото хочешь сотворить и соблюсти, то
увидишь своихт. воиновъ здравыми, какъ прежде».
І4 Ѵа, аѵіоід Г 16 г/лгі'Ъ оіаг Ѵа, >7./ пі); р
Ѵа, іЗос'Лі)дЕІд Р
5*
(ІЯ ЖИТІЕ ГЕОРГІЯ АМАСТГПДСКЛГО.
14. і-</' оТс яагалЛаурід <> [Іаораіюд лахта лоір.іі' ѵт.о%рыто б>д
та/уот. хаі гі’/р Ёлг.тн'/еушн яаі ішццііаіаі’ доѵд ^мгшѵоіс, аѵтоід
хаі г/)т яро? Ѳрор х<и той ауіоі' лцраіір.іаѵ ^льтдрі/чг. яаі б// уіѵе-
«и (ронапу/а даіріЛі'ід на) лаі'іч’ход огааід яаі іраЛ/иодіа, хаі
ауіеічаі оі уіаоііаооі тГ/д Ііті/Ліітоѵ боуЛ/д, яаі уічетаі, хатаЛЛауі'і О
г/,- хаі хатііотаогд тоогсор лобд хбіагіаі',)1’'д. УМІ оііхёті і^ѵрці.^оѵ
не г<і <іуіа, оІ'хргі іііісааатцд/аі' хнгюу/обяго і№юі>, оѵяіп хъцоіѵ
71 (іѵооіоід іроа а</ цооѵі’ѵо хріію'/Ліа, оѵхёѵі аі'.ріаоі>’ 7яхЛ))оіаі ^/.юЛѵ-
і'оічо- ііЛЛ' і/охрорі' еід таірод ПЛЁудаі рад/іауа))’ аі'оіаѵ, аЛЛа лаііоаі.
ѵі/і' лол/уг /аанроѵіаѵ, аЛЛа хатаотріЛаі туя і) і]і>ісобіаѵ хаі. ЕІд 10
.туо(7(іг®г /іртауауі-іі' /дш-убгі/ги тоѵд Лѵжоѵ аі'іраЕутотЁуоѵд, аЛЛа
іітіоѵд аідтіоііаі гаоѵд тоѵд аЛсп] яаі Лгі/ногад орра^о/ііпоѵд.
17. Мідед п'кроо <Уѵ)'а/ш', пііі'і'од ѵііроѵд ІІЛоѵ хаталаЛаіааѵгод;
ЕІгкд т-аіроѵ Нагаіиг, оѵр[1олятрі)Т/і'аі Лѵхоі' /ір.пі аоѵіід лараахЕІчі-
оаітос, хатіі тбі' 'Нпаіаі', хаі лацбаЛіѵ црто. Ёоіірпѵ аѵі’аі'алаѵ- 15
оаоііаі; ті.бед аоооѵ біідаі' б>д І/Л/ижід л(_х>/1аЛЛо/(.Ёі’і/а т<і
!<>. Варваръ, пораікоііныіі агівгь. обіаца.п. все і'дѣ-іагь гакъ
можно ( і;орІ;е. Дакі. вольность л свободу христіанамъ, оііъ пору-
чилъ имъ и ходатайство иродъ Богомъ и предъ святымъ. II вотъ
устраивается щедрое вояаатііе свТ>тп.тынн;овъ (освѣшеніе), и все- 4
иопріоо стояніе, н пѣснопѣніе; варвары освобождаются отъ боже-
ственнаго гнѣва, ус грапваегея нѣкоторое примиреніе и сдѣлка
ихъ съ христіанами, и они уа;е болѣе не оскорбляли святыни, не
попирали болидтвенныхъ жертвенниковъ, уже ие отнимали болѣе
нечестивымп руками божеетвенныхь сокровищъ, ул;е не осквер-
няли храмовъ кровію. Одинъ гробъ былъ достаточно силенъ для
того, чтобъ обличить безуміе варваровъ, прекратить смерто-
убійство, остановить звѣрство, привести [людей], болѣе снирѣ-
лыхт., чѣмъ волки, къ кротости овецъ л зас тавит ь тѣхъ, которые ”-^
иоклаііяліеь рощамъ и лугамъ, уважать божественные хдіамы.
47. Видишь ли силу гроба., поборовшаго силу цѣлаго парода?
Видишь іи силу гроба,, заставившаго волка пас тись рядомъ съ
агнцемъ, какъ ото говорится у Исаіи, и тигра покоиться вмѣстѣ;
съ козленкомъ? Видишь ли славу гроба., сіяющую чудесами, какъ
3 17/ 6)’ тбг Ні.бг Ѵа 13 Ѵа, аОіѵоі.^ Р
15 Енаі, 11, С».
жптів Георгія лмастічідскаго.
6!>
Ліо//,ага; еміед хот/і* яоЛЛюі» оіоѵші» яаі (Лораго/г мхѵдошдаѵ:
ыдед Леираѵа>г Іо^ѵі' каддіаѵ аѵтітѵлоѵгіаѵ /иМ^аааѵ; /5 тшре.
іраіѵбр,еѵё яаі /)і]баѵдЁ гоао/іс/т/ т таірЕ гаіроѵд ^іціабоад яаі
лоЛЛоід лдо^Еѵуоад. й аоуод, і/д і/ /5б^а /й/Щі; Ёірііаті1
5 бді(оѵ (ЬкЕаѵоѵ! ы ябѵід Хія/иіоаоа ^ад^іідоѵд яаі /іш’т/Л/'аоа
ііл/.оѵ яаі дорлрашѵ яаі ші/ярог! й Хеираѵа ядѵлгб/іЕѵа хдѵооѵ
гі/шотеда, Л10а>і' локѵтеімѵ лядкраі’ёатеда, (Іѵбооѵ яаі лодірѵдад 72
Ла/ілрбтера, (ІаайЁсоѵ /5о7’а||гйтора, /рюг/а/’й/' хдатод яаі яаѵ- Гоі. 74 ѵ
Хд/іа! ш О'Еіоі’ уеіодхюѵ ёт удд отідёѵ ѵі) тоѵ лі'Еѵратд уттдучр
10 хаі есод оѵоаѵоѵ аѵ$і]1)ёі’ яаі кѵяаідоод го ѵртрііі' яаі оѵдагіаі:
ЛтоЛ/ха/д ёѵалоТЕІІі.ѵ яаі яат яа/дбі’ /5/іі/чЛ/бд діатЕ/ібрЕѵог яаі
рі) лІддобр.Еі’оі', 5іа9дѵті)реюг яаі ///) ?Лагтоё//,б7'ов, діадМ/іЕ-
і'оі' яаі рі) яеі’оп/іеі'ОѴ, балаіаб/і.Еі’оі’ яаі л^аіО'Оі’б/іЕѴоі’! <о ^Ёі'дѳо/'
ѵіріяороі' ёѵ ди^бдоід т’Еѵратіябіі' ѵб<іг(оѵ ідарѵГЕѵдііѴ яаі і-і>
15 яаіоо) тоіѵ яадлйі' та -Оаб/іата ладаахбііЕѵоі', оп то д>оѴмі', тіі)і'
Хадю/шта»' ТО ж'Мод яаі лЛдОод, опбаріод (ілоддѵі'іотгал о/>()ё
л^д<о&і)СЕгаі!
лучами солнца? Гяідіішь ли іфах і> «'іілыіѣіішііі мпогпх’Ь сгрѣлі. и
кольевъ? Видишь ли <сплу останковъ (моіцсіі), сердце строптивое
смягчившую>? О видимый гробъ и мысленное сокровшце! О гробь,
<гробамъ ущербъ ііріі’іі!іііівшііі> и многимъ доставившій жизнь!
О гробница,, слава, которой достигла до предѣловъ океана! О
прахъ, развѣявшій варваровъ и сокрушившій оружіе, сѣкиру
и войну? О скрываемые останки, драгоцѣннѣйшіе злата, свѣт-
лѣйшіе многоцѣнныхъ камней, пышнѣйшіе виссона и порфиры,
могущественнѣйшіе царей, христіанъ сила и гордость! О боже-
ственное насажденіе, на, землѣ посѣянное земледѣльчествомъ ду-
ховнымъ и выросшее до нсбссл, благовременію пожатое и сложен-
ное въ небесной житницѣ, а въ свое время щедро раздаваемое и
не восполняемое, раздробляемое п не уменьшающееся, раздѣляе-
мое и не истощающееся, расточаемое п улшожаіощееся! О древо
высоколпственпое, насажденное при исходахъ духовныхъ водъ и
во время жатвы дающее чудеса,, котораго листъ, то есть красота,
и полнота, дароіть (Святаго Духа), никогда, не отпадетъ, ниже
увянетъ!
2 Я«у'Ш'М)> Мі* р. 35, /.еі'і'агоі’ РѴа 14—16 Ганіт. 1,3.
70
житіе теоггіи лмлштпдсклго.
4,4. 72 ті/д песо ло&та хаі тГ/д а^ірНіо/д охір'і'^
/тігоѵоі'ё хаі той аі'ѵжрдаотоѵ хі’Моѵд ёлолга, тлолтеѵоід црйс;
Ііі'(оі)еі' хаі яцмблоід тоі>д <гош йрш/тад, ёХр.т’НіірЪѵ /ігі> б/тарпйѵ,
,7юи7е<ийи 07 ятша/нігол’, атМйтог ОЛііресоѵ, оѵ/ироціоі', лт.-
о/отдамі’, улі'^ѵі'Юі', лаѵтбд ооТі-ѵоооѵѵ аічароѵ. (?.)го/іеѵ ьх тол>' &
І)иѵііМ(оі’ ъі)д лоод Ѳі-бѵ лаоорсііад ооѵ ёгацуыд тад алоді-і^чд-
оі'Л й/і(/а/ѣ>А<к і/ уаоід, і/ Щ)е<іре.1а <ЪмтаІа%ѵѵтод.) хаі тоѵ ціѵ
тпАці'ірагос, гГ/к тйт <т<ои іухо/іі(оѵ ёрхецр/оесод бѵууѵсоОі, ті/д 67
лоошоіОЕСод алоііпдш, і-ліі хаі ѲмЪ тойго сжфЕОгог ол уао лоо-
.шеі'ас о тоолос, ліогт-шд 67 бшл-ноон то плогбап/іа хаі ті/д той іо
?/.’ піЛр поіч»і/і'/оаітод і-ухйірріа <рі1і.ад 'Іюаі’і'оѵ той хЯел.гой хаі
а'»' хаімі' і-оаотой. оѵ хаі тГ/ лараіѵЁоы тиідъід, (Ьд аѵ р>/ ла-
іит/.оір італааоі/а і:ух7.іціа, г-ід тойѵо щса-іітоѵ ХоЮ-Гіха таи1 {ухм-
іііші’ ті> л-Ёіауод. хаі ’/аірсо ртт :'і' тооко/і; і/ѵпарі-год, ііаоу 7)>
(і2./оі,’ Іл.і<рео6/а:ѵад та )Ч7.і]ті'іокѵ »/ уао таіт ?му(0і' і^тга топ> 15/
і^міаа&ііётаѵ і'оугр діауцшри то /іёуг.і)од, тоѵто 07 то ?7і/о;Я6)’
п'/г амтіід ОоіОк/хгоо/і’, 07 ті/д лоод (-)еоѵ ёууѵтцтос олЕ/ираі'ічі
48. О л.-іггель горппго Іерусалима и служи гель истшиюй
і'і.'ііііііі, зритель неизреченной красоты! .Воззри на. ласъ свыше,
сохраняй твоихъ пѣснопѣвцевъ, освобождая отъ грѣховт., охри-
пли отъ паденіи, спасая оть ударовъ, бѣдствіи, обстояній, опас-
ностей и всякой скверны! Въ твоихъ чудесахъ мы имѣемъ дѣй-
ствительный доказательства, твоего ііередь Вотомъ дерзновеніи,
ііі'.і.г.уі мыс.іеппую благодать, пепостыдное заступленіе! Снизойди
къ і мѣлослі. с ь ко горою я взя.к я за. предпріятіе похвалъ твоихъ,
поб.іагоск.іоііію прійми (добры1) произволеніе, <послнку сіе> угодно
и Гюгу! Ибо (мое предпріятіе) не есть проявленіе легкомыслія,
ію произведеніе горячей вѣры н уціужбы къ подвигнувшему меня
на него — знамени тому п славному Іоанну, любителю изящнаго.
Побуждаемый его увѣщаніемъ, чтобы не навлечь на себп обви-
ненія въ неіюс.іуінапііі, я пустился въ ото море похвалъ. Потер-
пѣвъ неудачу, я радуюсь столько я;е, сколько бы въ другихъ
случаяхъ радовался, одержавъ побѣду. Ибо (въ атомъ случай)
е.швесіюе пораженіе только доказываетъ самымъ дѣломъ величіе
віяхвашіемаго: оію обнаруживаетъ высоту добродѣтели, а сама
опа является ручательством'ь близости къ Ногу. Того ради явися
ЖИТИ'. ГЕОРГІЯ АМЛСТРИДСКАГО.
71
то І&ІІШОР. діо д>аѵ))0і, іщюоъаѵіід, гіоюуод, -дпЕучоліагі'ід. ді>~
>цш’ еулсо/ьісор зтХкіоѵа^ <Ърощиі$ ту т<7>ѵ Оаѵ^атсоѵ ооѵ ёлідбаіі
іі' ѵГ/ лдшд Ѳг.иѵ лшооупіа ооѵ. туѵ п6)лѵ аоѵ таѵтцѵ ір^оѵоуоор,
ті/р лоі'/сі'і]р <іоѵ таѵѵг)ѵ </о5Ла§ор &ѵ Аріетты '['Гівой тіЪ Кіюіаі
іційн’, <Ъ і) і'Уд^ч ЕІд томі; алвдаѵѵоѵд (іІ<7))>ад -Г<7)г\\а1(оѵб)ѵ. 7І//./)р. іЪІ. 75 г
намъ заступникомъ, помощникомъ п заіндтппкомъ! ІІодаждь намъ
оііі.о больше поводовъ къ похваламъ (новою) придачею чудесъ
твоихъ но дерзновенію твоему предъ Богомъ. Охрани градъ ееіі,
соблюди сіе твое стадо во Христѣ Іисусѣ Господѣ па,темъ, кото-
рому слава въ нескончаемые вѣки вѣковъ. Лмппь.
74
II.
КРАТКОЕ ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
(По Ха.ікішекоіі рукописи Л» 75).
Синаксарь 15-г<> дня Декабря.
'/'у] /тсті} фііоа тоѵ ооіоѵ латоол ІЦІ^Г -ТИ/Т'ГОГ т<п
оцо^оуцтог /іо'/и-.ліо'лбггоѵ 2.’оѵуііаіал.
I. Одтод б (іоіді/шд яаі лаічіуюікатод лакі/о іциЪі’ 2ігі<рал’од
латоіда /іы> ео/и» бі» тйв Калтідол&ѵ, -лефл/д 'лакоѵціѵцд
Моофавоѵ. /овбеов еѵое[кЪ)> яаі і)р.о(ріАшт лаід урѵб/іттд рллдбО)) 5
75 даір’ адгйі’ та ірой у^ар/іата тх/іаі’і}агтіл, 'лаі лііѵтад тоѵд тятіое
пѵѵцііяііотіід яаі лцошіі)щіьі’оѵд іг ті) 0%оЛі) тшѵ тоащиітійѵ
ѵятоірлйѵтіое. %пі еѵ тф оятюхаідь'латіо іітті тфд І/Леліад аѵгоѵ тцѵ
Въ тотъ же день память преподобнаго отца нашего
Стефана исповѣдника, архіепископа Сурожскаго.
Жизнь Стефина до постриженія въ монашество.— Лрхйніпекинская дѣятель-
ность въ Сурожѣ. — Обличеніе паря-иконоборца и мученіе. — Возвращеніе къ.
паствѣ и кончина. »
I- Сеіі незабвенный исесвіггіпііпііі отецъ нашъ Стсфшн, ру- Д
дину им'Влч. въ странѣ Каппадокійской, (происходя изъ села.) пазы- б
ваелаго Моривасомъ. <Дити> родителей благочестивыхъ и бого-
любивыхъ, онь отданъ бы.ть или дли изученія (йипцепнаго Пи-
санія. И. онъ ііревзошел’ь въ наукѣ всѣх'ь тамъ сверстниковъ и
н.ткшттвуюпі,их'ь въ іпколѣ п, па восемнадцатомъ году возраста
своего изучивъ внутреннюю и внѣшнюю ('духовную и свѣтскую)
<С — Сосіех Сііаіссп.чіяу
5 (няи,вііпі>іі мои /ІооЦ/сісоп С '/глч'йг <');>? Ш ояоЛіу С
лабК'ігі'} у, 5оі.(По/(іі7((>х< (\т ^лоті/і/огп 3 а<гр/ оог
’,!Л <*Г.>3 С| з 5з»д».1ііоо 4>я || 1|І <1 ‘цд ?/із 302 ‘д 5ІІ1 ц д 5і?
‘ѵ\ ТОо 81 0 Ц «Д Лік ЮШ?2Ц 7)8 (] <) 5/МЭ/.»^4? *г^г 5уііЬ
-зЛо^лч *Ь§ 2 () п>07И.-от?>х *ид -пі^ѵпогп'Оінпх / □ і(іИ()гп/а}/, $
ч.чгХ'иг пічіпгія.'.) о.і.ь Чгиіохіііг ч.ииг, іичгіяожіои чиин члн.'х чм<1
-агхііі: о.гі:.іХ‘<(Ѵ нм.игои іп иГохлпосІи п ч.і.чоііуа(Іл.()іі пііччд Хіѵээои
Чі'оіі.юд о.ч к.)і,іипі.і..м(ііі и ошк.иіи ч.н иліпіяА'іл.чкі (і?жо<1Х()=)
мсУлА,) 1,'іЫо,і о.іі.чіянгл чііѲ.і.ко.і.оѴоіІн итоіін о.п: ч.н у
•ІЛіЧ.ТЭЯ-ТОЯ ОЛОІ< ‘О.ГШ. Ч.ЛИЛ..40І/ Ч.ІІО и
іяияи.Ч! оіА'.ч.кіііііп.ч.'ііяіі'оі/ и оіЛЧюіігпііон' ч.гпроігяоя оои ‘ ііллиіі.і.л
-(III Я.ІѴОІІ Ч.Н Ч.ІІО ‘чЛіЧ.ІЗІШОІѴ Ч.ПІіУО Ч.Н 4.<ЧІІІ1Л’.І.0<[ •ІІЯОГ.) О.ІЭОЯ.'І
п.і.зоішшТіі и н.іоил и.і..іо,і.о(І.ч іілпігі.’іі.'і іуіііі.ікііі іш ‘і.іііаіігіяіі: и.іхіПи
-оісПчя ч.хуія шЧ ч.ііччнііогооіігпоіі и ч.іѵічп.ілц.яян влгі.ч'ір'л п чгоп
-(ііі(і.(.ш;.<.ліі(уу ч.я ч.гічоіиік ч.іѵуі.ия и ‘ч.ііч;1і'.ч.'Л.>і:і;іі лини ч.л огііп.ш
и ч.ічккіѴірор піѵрн о.» ч.ііо ‘ч.ж»Iол.ік[ п ч.яо<і>ологііч> ч.ні;.і. ч.хічіг
-поили ‘ч.хічикаяА.і. ііініМнн:]] -ііііо.і.ияо.іо;] '.і.іѵяііх оя іілч.і.іглюігшііі
II И.ІЧ.І.ІІІІОГЦОІІ ,нііпг.гк ч.кірѵп ООП 'ічііпоу ч.я ч.гічоікііі ; ІІЯ.І.ЛОЬЭ.ІО
ол.иіял ч.гп члппяііі і:'і'.( чі чкіііііііп ч.гпг'.р'яшI оя.і.ліУіііХіѵіі эоял аля
Ч.НІ» •ОПШ.ЧІ.Ч! Ч .» Ч.)І1П,’.І..М;і!<1 (ІЛ,І ИІ О.І.ІІ'І'ОІІ .1.41 іЛ'ЛОЛ •4Л«ІЧІПП,,Г.)ЗіеОЛ
-оші ч.хц.ля ш,1' іі.ччлі'Ц.Ѵ.) ‘иііпіяояі.’ііоо ч.лА’іі.ч ч.юя чяііоялА' ошоііох
II (ИКІ.ІлИѴОО.І И ОШІОІІЖІ.ГЛІІ ‘А’.ЧК.І.ПІП И Х.ЧН.І.1!іиН!<1 I Ч.І.Л(ЦІІІ01ѴЧЛІІ1І
-о/р/іуи;;? // чу чуідуч 'ютчіУ.Гт оой-а-і олзччЛ-і 5юІи!^ р>7. іпэГ>7.
'~ѵо/иі'1<укч чоюуу Зойіг рж 5<>лч(цгг(ощ) чоц] </04 5<)Г)уч<ііі).іг 5?т>у с-;
Оі -7сіо~ 5юз^(ш аоті'чаюідзн 5Ѵ/л чазг-іг.-і ііоГіпіг. ,ки чу уіт/ ?;
чз{іпі"зи:з 5ю 7.оо іпу. ііуюіісшу гну Ііо/учоіі' <к>.г 6о/
із^оизиз .оам'ігзх-і.ііпіуу. ,іііч ііпціічиѵ.іоі/ і,т <гз чу чіоЛо^ аоч.
шіапуіі <іІіч ту. (нпаѵ ^чочоумііи-іи. 5(/л чооу.п оі ту тіЗігіА ЗоіЛлг
-Ыр гоу. мт’іооыА <ііо(і)<і/. ,Л(і ,(олііо/оо6іс лтл іимліш р>х ла<Іі-іоіо от
-зігр яѵрісп.о<і'и.и>іо<іт| ,із ‘іі/луо хоо ‘ггзр'/.з'рту п>у. 5'ооПут'оообя
5'им.іоаг ‘міоол/іо п>у. .м 5ао.Лрроѵ;7> Зоо/блолл гну. оолгоа аоч. 5гзч
-эХорл эшзхл зр <ііобчз '5оііоиічічі(^ 5бі іііт.і ,ц>і т(іт>07шит>2'і>у.
тпу. таірітсіммш тгі іініііч.у іті бу' ,і і7л)з .,і ііі’тЗу -:і~-і у 5ш
Ьорійиш 5бл яу 5із.(іозіі</чяіія.іту тоічазіи 5юи, уолаѵ »л</р с
-ообіг 5іл олліог ‘нт:іііуігіу<ип> </оі/7 </ол роки/ наумо.І :іу нгол 'іі>2
-я.іі.І ^очі)ѵд-і(іуі>:и ябоі' п>у. ‘^гзуХѵуіухі 5<і)уі)у. аіоазорме
гіог/хуу./.ч </6і <ішті: іну. іітоі.-н/тз/. п>у. чл. ііиііі'о.толіт ‘ііі/у.ілііііч:
піх зі ,і/іу.ілт/і/т'),!. ‘5ѵі)(<у.оі)^-і ,кк'г/т 5р 5оіхз гну. н/р/гни,’. 5учі<і
•0.ІѴ1ІЭЧ10Л,О ѴІІѴ'І'.І.І.Л (4 І.1111ѴІ1) 11.1.11.41
;І ;кпгіг, (плмягі.) сгк<рлпл слтожскдго.
птіхі) тіід'д ™г аоіді/юѵ нвбун хаі <)і,а ті/ѵ лііоаойоаѵ ногой <1ое-
Гі|р то гейгнЛъ' тое і/Ноод хаі, гой і.6уоѵ /?уі'(7оѵта %(« боЛйі'
ІУ/щааи' >'<і і/Р/гі/с, бою/шо/ц тГ/д г/еіид хаі, нуа- аіч’б-
йон хаіаѵгоѵ тоѵ гой н.ююгол/хой ііобѵоѵ іі)оѵоѵтод— Геу/ааѵоѵ,
/)уа>, тоѵ аукчпігоѵ яаі о/іоАоуі/тоо— ѵід тоѵ ао/ігііатіхбѵ ддбѵоѵ б
(Ініуетсм б ігаі,(р.^<1/ѵатод Хгкграѵод. каі тіОттси тб цтод еда тіуѵ
Іѵіѵіаѵ хаі <ріуун лаоіѵ тоід і-хіиув /ті/ /11)1’01' лівгоід, хаі
ашоіж;, оѵ /ібгот тоід і-уубд, аЛЛа хаі тоід лбуоаг біхі/ѵ і/І.іоѵ
тпад катірсотідт.і хаі хагауЛа'іуа г<о ірагіѵіЪ аіітоіі /?/<р. хаі
ітШтаі о аоібіііод і-ід ті/ѵ ).а%оѵоаѵ аотоі поі/ип/ѵ. 1°
.7. Паоа^оі/іі'іоаі'год бі: тоѵ Ѳеоѵ хаі о аѵа^юд ті/д /іааіХеіад
'Аі>/ііѵюд Лёй)>', аѵа'&аід хаі тѵоаі'ѵіяоід хоаті/оад ті/ѵ аѵтохца-
гооіаѵ, хата тібі' ііеішѵ ауііоѵ хаі і;-оо>і' і/хбі>оог .чб^т/іоѵ а-ѵр.уоі-
7.ШО' (ііробіібіатоѵ. хаі .чаѵтад оГ'$ іѵі>гі’ ліотоѵд хаі бцИободоод
/ѵ/.ау.шд хаі і.дооіаід хаі ліхоаід ті/іозоіаід яатедіхаоеі'. хаі о^еНоі' 16. * 11
отличался выдаіоіцеюси добродѣтелью, пы гояпсііюмь во правѣ,
силою ѵ,і> словѣ, іі былъ у'ииѵ.нчіъ ві. правильныхъ догматахъ,
гч но опродѣлсиіію и ш выганію бо;і;есгвеііпа,го и іт.яіи,ошіаго
собора., а таіыю и еампіо правящаго апосто.іыіііімъ престо-
.іолъ.— л разумѣю святѣйшаго Гормана, исповѣдника,—«сесвя-
іцеішѣіішііі Стефанъ воіиюдіптп па. архіепископскій престолъ,
полагается евѣгі, на свѣтнлыііші. и свѣтить <вгѣмъ> тамъ на-
ходящимся. по только вѣрнымъ, по и невѣрнымъ, не только
близкимъ, по и отдаленнымъ; на. подобіе солнца, онъ всѣхъ освѣ-
Щаеть и веселитъ свѣтлою своею ішізііію; и отправляется слав-
ный къ доі'таніпемѵск ему стаду.
Ѣ Ііс.іѣдствіс гюіцтисніа Ііоа.іа. нодоогоііныіі царства. Лень
Армяпппь. лсдоітоііво іі гіірапипческн захвативъ самодерікав-
нуні віасц,. возжегъ сп.іыіѣіініую брань противъ боа:ествеп-
чыхт, свиіъіхъ іі < и:ніі,еііных ь иконъ и всѣхъ, сколько находилъ,
вѣрныхъ и нравог.іавпых ь іірпсуаы.а.гь і;ъ гсмиііцам ь, нагнанію
11 горькимъ мукамъ, и когда опь потрясъ, можно сказалъ, всю
юті.по. нечестивое, его іювелѣпіе. достигло п знаменитаго града.
1 7ГОО-Ь'<>ЛПССГ С, /КюГоГППГ Ѵя ((.І’ГО! ? тѴ ? 2 КИ’ ЛбуіП1? Мі Ѵі,
Ѣ»’ЯоіСО5С 4 к»' гіа»оіо?.ги<>л іЪиігог/ гЛ р ТюопгоД/ио і> ііоіігогі' Лі
Ц ой V,, 1 3(1 — гі;г('лі і><с — ГОІС 'ТТ'Т" Ѵа, :гсаг<>р^- — ГопоіоОд —
аіі'і і’у-дід С <) ,, Ц1Ѵа, ччіС II) Ѵа. «пг<»6 С
ЖИТІЕ (ПАМЯТЬ) СТЕЧ-А11Д сугоікскаго.
еі.леіі' лмсіаі’ тііі’ ууѵ оаХе.ѵоад, то щщюе аотой доу/іа і-у і)а-
лі і’ хаі і-і' ту дафісог/'/цп ло).н ^ооуііаід. хаі т.цуиід о і)>/о
Аѵ.іѵѵ Хѵхоѵд "Ауа^оѵд лѵѵаашатад аѵтоѵ хаі оѵ/.ілоахгооад, хаі
то луо{іатоѵ тоѵ Ѳроѵ хаті'/оладаѵ хаі <од /.іадуъуд тоѵ <к<)аоха/.оѵ
г, айтой о>д аоѵіоі’ ахахоѵ ух.о)мйі)ы аіпоід ойк тдіСо)ѵ ош)в хоаѵ-
уа&п1. хаі %атр’лі}<)ѵтрд рід гоѵ аІушХоѵ— о> тоѵ ’Оиѵ/іитод!—го
гіу_о)]о^6'ѵато|^ хаі ііоопаѵоі’ хаі ау«»тітоі> охі-йо-:, оіллі-о тііч'і
а-/_оі)<иоі' іроогог, і-)' ту і'уі' оііраѵтед р^од/іуоаг. хаі ло/Аа хата
тоѵ ліойѵ лаііоѵтр.д, д іедштатод ^тратод туііІаЛЕ)' і-ѵ ту [іаоі-
10 ЛмѴ тіоѵ л6/.р.й)і’. хаі ёх/Зад ііх той л/міоо о уеѵѵаіод оотос аі’і/о
хаі ііоіоахі.пау/гѵод ті]ѵ лаѵол/лат тоѵ ауіоѵ лѵеѵ/штод бѵгтлЫху
г,о> і)і/оі. хаі Роѵ^уаа/ыі’од о Аѵ.аі', ойх іілту^ѵ о айіі/іас, огх
іАп/.іаоі-і' о уіі'і'аіод. хаі ало гіоі' уоау іхійі' хаі лоі./лог йоуіи'иаи'
хаі т.оід л ѵтѵ/іапхоід (іе/лсіі.і' тойгоѵ хатЁгусоаір хаі то аѵйѵ/ѵ-ооѵ
15 нотой ііоаоод хатёі'ййЕѵ, хаі Рдоітуоад о ауюд хатёлтуІ-Р)' тоѵ дѵв- 78
орііі'і хаі. хатРтроіЪ/аг>’ аптог. хаі рупіі’ і> урргаіо-; /ір.уі'й)/ ту трсоѵу'
«'{} Ііабйііѵ туд [ІатХіАад! у піі.)'/ гуд еіхбѵод хаі у лдоолй-
(’угД'.іп. И посылаіугь ііві.рообрашіыіі .'Іевь волковъ — Арави-
тянъ, оруженосцевъ свояхь и (•отрудпііі.ъвъ. и шш похитили
'Вожыо овцу: и учепикт. учителя своего, какъ незлобивыя агнецъ,
ініслѣдовалъ за. ііпчи. не иодппмая спора, ппж(* вопля. И достиг-
нувъ берега, опп — о чудо! — всенолезпѣіішіп, свяіцеіпіѣіішііі и
святѣіііпііі сосудъ, какъ піжоторыіі негодный грузъ, ввергнувши
въ корабль, отплыли. И, много пострадавъ во время плаваніи,
гвліцеіпгЬііінііі Стефанъ достигъ царствующаго города. II, во-
шедши съ корабли, сеіі вошп гычшыіі мужъ, облачившись во все-
оружіе ('витаго Духа, схватп.іси со звѣремъ: и зарычавшій Діенъ
не испугалъ <ііелреклошіаго>: не убоялся мужественный (воитель),
по поразилъ его отъ Писанія и многихъ догматовъ, духовными
(стрѣлами ранила. ею> и шн нровергі, безеіыыіую его дерзость:
прогремѣвъ, святой привезъ въ у;і;ас і.нечестиваго и навелъ на него
страхъ. II сказалъ муа;ественііыіі громкимъ голосомъ: «О царь,
2 «и.гуЛгіиі С, _оеуіМшіс Ѵа лі/ііра.; С. .и'/і-1’’ Ха іі’Чі С. Ха
Л ...С Г, 6 ѴІІ 5 <ійсг»Ѵ Ѵц <[Г’О»пс Г 6 хішіі/ііі’ііі; Ѵі, таао/./Мго-і.; Г'
В гі/і' ,№і, і'ііч С. Ѵіі V сгаіібі'ііі: Ъ'і, зіпОіп’И’і^ О, ;г<іі)<ігіо; Ха 12 "Ѵ
ІІі/пі Ѵа, п>р іЪ'цхіі' С ,(>оі7_і|лЦш і'оц’ Ѵа. />і'і7і)п<і,кг гос С <• Хі.
о «ЛН/оо’ оЛЛа/гВ>і,- Ѵа I I /ІіУ.іпгг ноя С. <Т. Х’Т" />. 51 ,ч</. 16 і/ >/-
г.і г Кі, і/ ёа С, А*а
7(1 м.нтп (память) стт-мпл тжшо.
гі/юс, лоо г/< у >1^1)’, ёлі го ;іосог6гѵлоі> іиаі'іаіі’гі». хаі а/./м
л/.еіош гілоіг о ауіод тіуіщоаг тое гКот, лото Даі’і,)'//.. хаі
а/.мніюас ті/і’ оі/чі’ вѵіібд йлрірцѵпго коѵ пцсооГіоаі гбе ауіоѵ хаі
гёіИ'і; оі о/іоуго'ііюі'г^ тоа і)>)оо^ гтд гі'іі’ уГ/і’ гоі' і'іуіоі’ хагтра/.оі',
хаі <>' /ото 2<(< гітгігоі'тгс, оі де і-ѵѣоа; лаіоітед, етвооѵ Діііоід (Іа/.- ь
Аоі’кед, хаі ло/./.а ті/і«)оі)і)гі^ д ауюд, еід дооіюаѵ аѵтдо хакёх?.еіоае.
I. Каі ло/М і'ло/и-іі'ад хаі хаотгоі'/оад хаі ѵіхі'/оад тбдохід
вгой, йкі гтоод ;’?іі’шх6ч Еіоі')гі)д (хаі тѵ> бічі аоті'/д 8іоі’/і'і]с) алв-
6 гоі1 /'чсі/іоо. хаі тлаггЛі'/іоі' о лоі/и/і' 6 ха/.бі^ г.і^ то
танкой лоі/ч’іоі' хаі вноаіі' та лоуіха айкоѵ яуб/Ліга 8і> ло/ДЦ 10
іітіітптю/іті'Ч- хаі ідбі'та тбі> лоі/іёха та лі/брата. і-харчоаі'
-9 ^аой /те/пА// аі’вх/,а}а]тоі. хаі хаАа/д лоі/гаоад хаі бібп^ііч ко
нютоні лоі/ч'іоі' хаі ло/./.б, Оаб/іата хаі вдуаоа/іві'од гіі /ч\т лоб
п]с хоі,иі'і<ігок, г<і (V /ага ті/і’ хіи/кі/ап', хаі, гГ/ .тп'кі'хаідтхііѵі)
той бехЕ/і^оіоо /ир'ііс; лооб Ебоюі’ Е^і/бі//п/теі'. 1Ь
Таід ногой .тоЕО/^г'шд, б (9еос, хаі г/.ьгі хаі обгаог
исдосіоііш.ііі царі гв;і! Чѵ< гі> обращу к поклоненіе, какъ <гдТ>-то
нѣкто гоііорнть>, восходи ть кь Первообразу. Сказавъ другое мно-
гое, святоіі затри,рілъ уста Льву, какь нѣкогда Даніилъ; но измѣ-
лившись вь лицѣ', тоть тотчасъ повелѣлъ казіш гі, сіьчгаго. а іог-
ч;и-ъ<едшіомі.інілешиікіі> звѣря повергли святаго па землю, н одни
шиіпра.ііі сто погани и били палками, другіе бросали въ него кам-
ші.мн. И, когда свягоіі много пострадалъ, заключили его въ темницу.
4. ІЧиого испытавъ и вілінтіпи. но одержавъ побѣду, по
благости (іоікігіі. святоіі, чрезъ посредство нѣкоторой а;ены (но
плели) Ирины, и въ самомъ дѣлѣ сущей Ирины1), былъ осво-
божденъ изь заключенія. 11, возвратившись къ своему стаду,
пастырь добрый нашелъ еловеыіыхъ своихъ ошщъ исполненными
многаго сокрушенія, по, узрѣвши пастыря, овцы возрадовались
великою, несказанною радостію. Нехорошо ушитші п научивъ свое
стадо, сотворивъ много чудесъ, одни прежде успенія, другія послѣ
успенія, онъ переселился ко Гоі поду въ пя тнадцатый дель Декаб/»я
мѣсяца. Кто же предстательствами, Гю;ке, и помилуй н < паси нагъ!
1 .той гіі; 1ЧІ, б>с .тоо тііі ’І " 1:, .тоо/гой гі/с; 1/ѵоиі^ Ѵи
ііоп Ъицііі'іл (* 3 й/ктопс 1', 4 6[цо|-іч6(<іоі’Сі; яесишіа ѵоеія куПп1»і
іп іпістсоіпіііпіо шали гесспііогс зиррІеТа Г, ','ѵо>,аоі'г.$ Ѵа II Ыоічгі Та, Ыоп’ О
1)То есть,уміірителыппі,і,і, так-і. какъ с.іолоііріиіа ио-грсчески значитъ миръ.
III.
80
ЖИТІЕ СВ. СТЕФАНА СУРОЖСКАГО.
(По ругошіеи Мосі;. Дуі- Аклдеміи, Лі 90).
Мѣсяца Декамвріа 15, преподобнаго штца нашего Сте-
фапа исповѣдника, архіепископа Соурож'скаго, іѵ житіи
л іѵ оусиопіи. (На поли,: Благослові іѵтчс).
I.
Рожденіе н восшіг.ініс Стеч-ана: его успѣхи пь наукахъ; прибытіе іп. Ь'онгпш-
ттюиолі.. Кго слава н пшшаніе къ нему патріарха Германа. Л остриженіе ві>
монашество и подвиги.
• ^7^-* "'--I А-'-
г> 1. Сій оубіѵ преподобныіі іотеиі. пали, Стеччіиъ. бѣ іѵтъ вс- л. 326
нікыя Каиодокіа, села Мерш ана, хрііетіалоу родителю сыпь,
іюрпж га же его зѣлю с любовію родители его. бѣ.пне біо изъ
дѣт'ска възраста зѣліѵ добрі. правь пмыіі. въз'дръжася іеть
дѣтскихъ глумленіи. Егда. же бысть сед’мп лѣтъ. въдапъ бысть
ю родптс.чсма свопма па. сученіе святыми. книгамъ. ІИ; же іѵтрокь
имѣя оумі. югтрі. внимая оучеиію и в' л/алѣ годѣ пзвыче. бѣапю
біо зѣліе любы сученіе, имѣя страхъ Іісл.ііі в' себѣ и смѣрспіе
ві'.ііе. оумі, сп оустремпвъ день и поіцъ па вычеиіе, а;ела.а бол-
пиі.хъ сученіи. Егда. ,ч;е бысть иятпвадесить лѣтъ, и іѵтъпде
іг> іѵттуду в л'Ьі'о Феюдоеіа цари АіГдраміпідппа, и патріарха .Кер-
мана. свя таго, и пріидс въ I (ары р.ідъ кончити хо тя недоученое зі
5 г.і. 7;г/я/. .1? 4‘І5: «ІР ісс.пн.йа Г’анадесіис’ьгиа сграны села АН>ршгаса^. Рі/м.
.Ъ 4,31: «іѴ ( грлш.і Г»пп‘іИ'Догі.'ьія велш.пя 1Г- р»>дпт<‘.нп хрпсгіаіюу».
78 ЖИТІЕ (ТІФАІІЛ ГУІ’ОЖСКЛГО.
л. :327 оучопіе. нріі.іелаітп пача тоу зѣлсѵ кпііЦзпіомоу почитанію ДИ .
боудсть до копна миръ, и еетъствомь баню рекше родомъ до з
копца, смыслепъ. да, тѣмъ всю хитрость скоро в* себе въвлсчо I
іако гоуба, воду, нзвыче же всю граматпкію и риторію и фило- ѣ
гоФІю изъ устъ, и превзыде учитель всѣхъ иже бѣпіа. въ Цари- 8-
градѣ. іакоже всѣмъ вндящнмь и слышащимъ дивитися іѵ муд-
рости его. бѣаніе бю душа его и лице сѵсвящен’ло духомъ. не
точно бѣаіпе исполненъ че.ювѣчес.кыя мудрости, по и божеггве-
ііаго разоума. слово біо дѣлю добрыми оутворепо вѣры достойно
творитъ. а, бол ь дѣли, добрыхъ роугателя и лестыі.а. п своихъ іо
словесъ коуднтеля іавлястъ глаголющаго, аще и зѣліѵ подви-
жіпгя оуча. а семоу чюдпомоу моуяіоу сѵбое то бѣаніе. еже
хптрѣ оучпіті и добра дѣла, имѣти, пмпже влаганіе ротъ послоу-
іпііюііііінь его. по понеже прослыло имя его въ всемъ Цари градѣ.
ю моудроетп и іѵ разоумѣ и щ смѣреніи его. бѣаніе бсѵ оумъ си 15
възпося па духовныя разоумы ііодвіізаашеся зѣло, да, ішчтоже
327 пй. сто въ святѣмъ інн апіи гопьЦзпеть.
2. Той же божсствелыіі патріархъ Германъ сотъ миогыхь
слышавъ ш немъ. призвавъ іі и себѣ и благослови его. сѵіГ же
поклошів'і я ііѣ-юва святоую роуку его. въпросн и патріархъ. со
коей страны оси. апъ же рече, Каііодокіііскыя страны Стечсшь
рабъ твой. и видѣвъ іі патріарха, сѵстрымч. оумомъ. ыко до копца
извыклъ бѣ вся хитрости, пичгоже бю его гоп'зе. поводѣ емоу
часто нрііб.іііашттюя себѣ же и церкви ііоеііѣшепіа. наипаче лю-
бити іі пача. и вьз.нобп добротоу сердца его. изрядно любяпіе 25
его. видя его смѣреніе, ыко сіцюста. пабрсжааше всякіа славы,
или величанія, жизни соя. и пробысть ту въ градѣ лѣто 15. вь
чистотѣ акы въ перюіп святѣй ишвыіі. нотыкаем’ же бысть со-
вѣстію. іашске не довлѣти шке въ градѣ труди славы мира. сего,
но паче добрѣ.ііпін ( ъвратптін я въ молчащее жытіе. ыко съ грѣ- зо
хомъ есть Гоуды и груды жизни сея. и сіи помысливъ оутапвея
чтыіде игіуду. и вьпиде въ единъ іѵть монастирь. желая
л.328 червеЦчскаго жытіа. наипаче любя молчаніе иребывати къ
яі Ііогоу едіпюмоу бесѣдовати въ молитвахъ, и постригся тоу, и
юбрѣте мѣсто темію, и пробысть ту лѣтъ 30. Богови живый зб
постомъ и молитвою, «.бученіемъ б'дѣпіем'ь присно на. молоѣ
стоя, не дня себѣ, покоя беі пріттаіііі день и поіць.
житіе стефаііл сурожскаго.
79
II.
Смерть архіепископа къ Сурожѣ и прибытіе Сурож.тіп. въ Царі градъ для оты-
сканія достойнаго преі'лінпка. — Видѣніе патріархи. Германа. — Явленіе ангела
Стефану, сопротивленіе и покорность послѣдняго. — Патріархъ Гермапъ посы-
лаетъ аа Стефаномъ, онъ является и выслушиваетъ заявленіе объ наораніи сто
въ архіепископа Сурожу; новое сопротивленіе СтеФапа, затѣмъ согласіе и посвя-
щеніе ііъ іііокопскііі и поіимт. ві. пресвитерскій санъ.
11 тако н>у с<іупі,у гвя 1 ому нреллік а।>.хіеінк кшгі. соурож-
<т;ыіі именемъ Сте-і-апт. оумре. и пріидопіа. (іурожапе къ царю, и
патріархоу. просяще. архіеппскопа граду гчюемоу. абіе же. взы-
сканію бывшоу го інидавленіи архіепископа. Соурожу. тп гѵвомоу
б сего ломпііающу. геному иного хотящу поставити, друзіи же
вертяхоуся мнозіп на. ся санъ іаіждо стяжаще. гѵвіп сіа., гѵвіп
голыя моляіцп. не соуіп.еы же на. потребу, да се впдііще вѣрпіп
ти моужп Соурожане. прііідопіа. къ царю п патріарху, глаго-
люще, въ градѣ пашемъ мало христіанъ, а множество поганыхъ
іо еретикъ велмп злыхъ, да, хощемъ архіепископа, достояна чти свя-
тительства того, и добрѣ могуіца праватп || людіп. н многажды л. 328 оѣ
«уьвѣтоу бывшу ю томъ ищуще таковааго и не шбрѣтааху. по
га ко же рече Господь, не можетъ градъ оукрытпея верху горы
। гоя. пи свѣгнлппкъ горя древянымъ покрывается спудомъ, по
іт на. (вѣщпіщѣ поставляють іі да, свѣтить всѣмъ. гѵткры Ногъ сего
СтеФапа. па словесную лучю в'сѣмъ. паи; зѣлгѵ бяхоу піапп пе-
вѣ.р’ггвіемь.
1. Германоу же патріархоу іюіцію бдящоу. и сѵбычноую
пѣснь поюшру. нощнаго правленія мо.іящоу Гога, іавпея ему
2о ангелъ Господень, и глагола і; не.моу. въставъ заоутра и іюслц
пдѣже избранникъ Ііожій именемъ СтеФапъ. пмать оужо 30 лѣгь
въ гопомъ мѣстѣ темпѣмт.. ти того приводъ иоставп архіепископа,
(•урожу, хощетъ бгѵ Вотъ пмъ мпогы люди (.освѣтити, и на. оувѣ- бз
даніе себѣ ирпіичти. н показати его едипосоущепъ апосголь.
2б еъсудъ пз оранъ есть Лріістоу Ногу, и і; нему посланъ семь іѵті.
Нога, повелѣти ему не гѵс іуіпал ікя тебе пи при чемже. но сътво-
рптп в'се глаголемое ему югь тебе, и рече паЦ гріархъ къ аг- 399
гелу. Господи како оувѣдѣ азч, мѣсто, и того избраннаго Бо-
13 С-І.ч. г>, II. 15.
жити; стефаііа сугожткаго.
$0
-1. и гоу аггелъ абіе ііои.м ъ дѣтищъ сотъ патріарха,
< .мѣсто іід1;а;е оі. святый. и іѵтпустн іі і; ь патріарху,
егоже рекох ъ пзъбраіГшіь'а І»о;кіа..
же блаженный в тоіі ча.сь в темпѣ,іть мѣстѣ іономъ
гомъ Сго-ѵіін;»
піііиіза <‘-ііу а-
.|(|у оутре ѵѵоряпі.е го, е
5. Гѣаіпе . ......
іиорл іѵбычпыя молитвы съ умиленіемъ къ Гнігу. внезапу же
оубіѵ пріпде і;ъ немоу аггелъ Господень въ сѵдежп свѣтлѣ. егоже
пѵбоявся зѣлш и паде па. земли трепеща, весь, омъ же іі аггелъ
;!і1 роукоу въставн іі, глаголя, вт.сгаші не бойся вюужоу желанія
5
добра новый Даппле. в пемже пзволп жити Духъ Святый, чи-
стоты дѣлма сердца. твоего, гліи же ся овюу аггелъ «ко человѣкъ,
блаженный же събра.въ сіи оумъ рече к нему, кто сен Господи,
ниже видь твоіі въз'мяте мя. и оужасть пападе па. мя. се же
іѵтвѣщавь рече к нему, азъ есмь аггелъ Господень, посланъ есмь
к тебѣ атъ Гога п Спаса, нашего Ііісуса, Христа. повѣдати тп
Д радость есть него велику. тебѣ дастъ Господь истинѣ видѣніе. 15
мкоже кормити люди твоими оусты іадію пегибноуіцею по пребы-
вающею въ жизнь вѣчную, и заградити оуста. еретпчекаа. глаго-
лющая неправду па Господа. Гога. Спаса, нашего Іисуса. Христа,
и ііъсиомянутп тебѣ словеса, его, іа.ке глагола., ілко по требуютъ
здравіи врача, по болящій, и не пріпдохъ призвати праведныхъ, зд
11,1 грѣшныхъ па покаяніе, да. нѣсть тп па. потребоу къ тому зде
сѣдѣти, но велпт'тп пославши мя Господь Гогъ наіпь Іисусъ Хри-
1 юсь пти в' Соурожь. оустроитп церкви І осподпя сученіемъ
'гвоіімт,. собрати люди многы на. вѣрованіе Христово, и спасти
Нвсп сѵгь капищныя прельсти, не точію се, по и дроугіа наоучи 25
кааттіея. вьзвратиттіея пръвыхъ грѣхь. и в'зятп царство небесное.
(>. Глаженый же Стефанъ прішадъ къ стопа,мь его, глаголя.
Господи мой. кто есмь азъ грѣшшшъ. п всѣхъ человѣкъ хоужи.
да буду доволенъ на. то, сѵ пем'же глагола., иѣсмь достоинъ то-
30 нікы пріагп слоуж'бы. немощенъ сыіі; сѵтвѣЦіцавъ же аггелъ зо-
рече ему. пѣсп ли почиталъ въ шісап’ш. что рече ГогъМаіѵсеѵивіі.
ргда посла его къ Фарадліиоу царю егѵпетскомоу, взвес ти іізраль-
тяпъ. іано дамъ тя рече бога, Фараіѵпоу. и мощна, тя сътворіо
Н' всемъ дѣлѣ, и тебе оубсѵ тоііже .мощна сътворптъ. п да.с.ті, ги
даръ служ'бы своея па. дѣло па ниже тя поставп. токмо гы дг>
8 сл. ІІГ'С.р- Д»ніп.-і!>. Ю, 10—12- 1» С.іл. Маю. 9, 12. 1!і. 33 слл. 1 Іеход і„ 7. 1
ЖИТІЕ (ТЕ'І’ЛІИ СН’ОЖСКАГО.
.41
І,|’П|"зі| іі і.ркниги, тп сътворп еже тіі поиелѣпо Гогомъ. по
ИІІІПІПОЖО іѵг.іуІШІТІІІ И. ||(' ІІогаіІ ДаіЫГО ТІІ Дара ІѴТЬ ГюГИ.,
ІІ'1 1 '•'"о.іапіе іі гъвѣіцапіе и оу тверженіе лю.і.ій его твоимъ уче-
111(41 «хже ради Христосъ кровь свою про.ііа, да спасетъ м іѵтъ
’ 'н,|"пі. глаголи слово Божіе безъ боязни. въсііомянп Господа, рек-
1,1,1ц(. бойся малое мое стадо се. пмже изводи іѵтецъ .мой
б'Ч’ьство да.тп. и ты оубіѵ не бойся. пмже изводи благо Христосъ
I”'1’!' патъ с тобою, и тобою іѵсвѣтпти мпогп душа., имаши же
11 І!Ь печали и въ бѣды мпогп пріптіі правды ради душевныя, но
10 іерпіі аъп крГ.пкый воинъ. тѣмъ бсѵ царство || Гожіе прііімеши. о"-
°УтрГ; бю патріархъ хоіцетъ звати тя посла гп в' Гоурожь архі-
',||ін і;опа. не іѵслоушайся его да. не разгнѣвпшп Гога. по сътво-
І’Чіпп повелѣвая имъ. оужо біѵ есть ывлспо іѵ томъ и іѵ тебѣ
патріарху. и се е.іеть церковники своя но тебе, и се рокъ аггелъ.
іё глагола, к пс.моу миръ тебѣ. крѣнися п възмози, і абіе в'зпде па
небо.
7. Святый же в педооумѣніи бысть. всю нощь безъ спа.
пробысть. съ слеза,ми Бога. моля, страхомъ іѵбіатъ бывъ іѵ ви-
дѣніи. Преподобный я;е патріархъ Горманъ се видѣвъ пробысть
20 іміюгы часы акы забывея. чіодіп л мвлепію в' іі&пѣ и дпвяся.
оутру же бывшу сѣдъ накы ломыпгіяіііе в' себѣ, чюдяея іѵ ви- 85
Дѣніи. пже бѣ видѣлъ, н впдѣша. его пл;е с нямъ бяхоу сице суща
его. прпі гунпвпіе і; пому моляхоу іт. и. да имъ повѣетъ внпоу.
сей же въздохпоувъ пз’ глубины сердца, и покывавъ главою
2.г> своею, прослезися рече, іѵ чада, ію.піііо сііровопыхъ рабъ има гь
Гюгъ. пмже нѣсть достоинъ миръ сей ни точенъ, поисгппѣ. мкояіе
чюдіш путіе твои Господи || и пенены тайна дѣла твоя, и павы з:;і
рече, тайпы царевы іѵбыавлятп не безъ б.іазпа есть, но и зѣліѵ
бѣдоу приноситъ, тайны л;е Пожіа. покрывше тоуже бѣду пмать.
зо ревъ тп и болшу пмже іѵ души, вѣчіюую муку ключается нріатн.
за,не вѣсть подоба крыти сего, паче же еже хоіцегь Ііогь да
оувѣдять раба. его. како есть па подраліаніе любви его. иже
присніе к пемоу прилежалъ, и погружаются іѵ своемъ спасеніи,
по молю вы вѣрпіп и добрѣ мыслепѣ слышите г.іаголемоую
зь рѣчь, тогда псповѣда пм ь видѣніе аггелово и вся г.іаго.іапаа емоу.
5 <м. .'Іуіііі, 12. 32. 27 г.і. 1’іім.і. II. 33.
6
82
ЖИТІЕ СТЕФАПА СУРОЖСКАГО.
8. И ту абіе въскорѣ посла по снятаго два нона, съ о. тро-
номъ. емоуже анге.ть повѣда мѣсто, пдѣжс бѣ святый рокъ. да
не вьз'вратптеся къ мнѣ без него, по аще хощеть, или не хо-
іщ'іь прпведѣте его. блюдѣтс же да не упустите его. допдеже
і'і приведете к намъ, и шедши сѵбрѣтоіпа его. по ѵсбычаю моли- б.
щася Богоу. п пок.іопшсся емоу глаголанія к пому, гряди сѵтче
святый имже па тріархъ || тя зоветъ. ачГже глаголаніе к нимъ.
I кто есмь.азъ человѣкъ оубогъ и грѣшенъ и страненъ, шпш.мже
| знаемъ, да мепе ли хощеть звати патріархъ святый вселенскій
«учитель невѣжу соуща, и гроуба. по аще послаіш есте. то пдѣте іо
къ ипомоу. мепе бю патріархъ святый нѣсть впдѣлч. пикогдаже,
ни мя знаетъ, да кое дѣло хощеть имѣти до мепе человѣка. егоже
не видѣ пикогдаже. паче же убога л странна незнаема, іѵіш же
накы въііросппіа имени его. тп. глко онъ рече, СтеФапъ. имя мое
86 есть рабъ Іисусъ Христовъ, сотвѣщавыпе рѣіпа к нему сѵтче 15
святый, повелѣл'ь иы есть патріархъ бес тебе не възвратлтпся к
себѣ, ц паки и не хотяща приведоша. его.
9. И віпедіпе къ патріарху, повѣдаша приходъ его. Велпкый
же патріархъ Германъ, и вси иже с низгь срѣтоша его с’честію.
молпвшсмъся ямъ къ Богу тн сѣдпшмъ. възрѣвъ патріарх'Ь къ 20
блажепомоу Стея-апу, рече. зѣлѵо въжадахъ видѣти честное твое
]332 лице преподобный іѵтче. понеже новеЦлѣно ми Богомъ се сътво-’
рити. тѣмъ же радуйся вѣрный чистителю Христовъ святыя
церкви, миръ тебѣ исцѣлителю болящпмч, душею и тѣломъ, по-
дражателю свя тыхъ апостолъ, миръ тебѣ. иже погроузи непріязнь 26
юб'іцаго всѣхъ пасъ врага, діавола, вѣрою Святыя Троица, ыкоже
Давидъ древле Голіада иноплеменника, па. рати врьженісмъ праіц-
ньшъ тремя камеии. блаженъ градъ твой Сурожь. іако тя хра-
нило духовное камеиіа честнаго плъно намъ собіави. блажеии
людіе вси иже пріемлютъ духовныя твоеа трапезы божественна зо
твоя словеса, п иііощс с веселіемъ шть питіа твоего поученія.
10. Се же глаголющу патріарху.--и вси слышащс и дивли-
хоуся. накы же іѵтвѣща, патріархъ рече емоу. Сте<і>апе егоже
Богъ почте. и възвыси дѣ.ігь твопх-ь ради добрыхъ, попусти пы
скорѣе сътворпти повелѣніе Господне, и сице бім намъ лѣпо есть .чб
івіюлиити всяку правду, въстани пойдемъ, въ церковь, да скон-
чаемъ волю Господню, еже тебѣ повелѣпо есть вамъ, спя-
ЖИТІЕ СТЕФАНА СУ1>0',КСКЛГ0.
83
тый же || іѵтвѣіцавъ патріарху глаголя, честный сѵгче молю л. <>»-
твою святыню да. ми повѣси что глаголены. и что хищеніи сътво-
ріі'ги па мнѣ. ти тако все велимое мнѣ гобою, и твоимъ прічіо-
добьствіемъ не іѵтвѣіцаяся сътворю. патріархъ же рече. вже
5 пз’бра Господь нашъ Іисусъ Христосъ своя учышкы и апостолы,
посла въ ы в .миръ сън іѵтсвѣтити іѵмер'кшая іізвѣстивыпаяги тоже,
п тебе пз’бра цѣлителя и пастуха архіепископа, граду Соурожу,
достойна суща, соя чти. подражающаго сего истиннаго пастуха..
иже душу свою пололки за. мысленыя гонца.
іо 11. Штвѣіца святый рече, тяжко ми галъ есть еішскоііыъъііі
в’селеіі'скый патріарше. выше біѵ мѣры моея и дѣть моихъ есть
се. азъ хоудыіі не могу сего носити, по прости мя іѵтче святый. 8"
не біѵ семь доволенъ на строеніе жизни гея. но па спасеніе своея
душа., хотя біѵ ю приіѵобрѣстп. в'се іѵставпхъ. упраздішхея сотъ
іо мира сего, видѣвъ же патріархъ не преліѵжащуся оуму его іѵ
томъ, ни || пріемлюща. повелѣнія его. епптемьею хогяше оувяза ги а. ж;з
его ѵѵелушавіа ради, паче же вѣ.дыіі снятый Стефанъ, ыко съ
грѣхомъ есть сѵелоушапіе. іѵбаче рече, се предъ тобою есмь го-
товь. сътворп еже годѣ святьиш твоей, азъ біѵ уже іѵтгелѣ не
2о іѵслоушаюся тебе пи при чем'же. п тако ему іѵбѣщавшуся. Итоу
абіе внидоста патріархъ и святый Стсфшіъ и всп клирпцп въ
церковь, и възложи патріархъ роукоу свою на. главу святому, и
сътворпвъ молитву знамена его подъшкомъ таже діакономъ,
скоро оубіѵ носомъ постави й прозвѵтера. абіе прослово и пройде
25 іѵ немъ слава въ всемъ Константинѣ градѣ, іѵтъ слышавшихъ же
іѵтъ патріарха іѵ помъ. и видѣвшихъ его изволена же бысть и
оустроепа в' Сурожу. да. будетъ архіепископъ, събравшужеся
народу многу, п церковнымъ мужемъ, жадаху біѵ его вся ви-
дѣти. и хотаще слышати мже іѵ немъ.
Ш.
Торжественное поставленіе Стефана въ архіепископа. — Бесѣда съ патріархомъ
и отправленіе въ О у ро жъ. — Встрѣча архіерея его паствою.— Пастырская дѣя-
тельность СтеФана, обращеніе еретиковъ и язычниковъ, пропоиѣданіе слова
Божія п учительство, необычайные успѣхи и всеобщее усердіе къ его проповѣіщ
пасомыхъ.
8о 12. А царь велмп зѣліѵ любляше и егда въехотѣ послати
іюнь, славно твори || поставленіе святому, съзва* епископы па т зп" об
Я4 жити-; стефлпл сугоиюклго.
ѵшч'Ь- ирасиГ;г хотя сътвщціт» гдіимше ему поставленіе, и
събраіііася церковницп и градіііп боляре. л ведоша и въ святую
церковь с подобною честію, и пріннедіпу царски. и с нимъ множ -
сгво дроуговъ и рядникъ. иже въ воппѣхъ саіювптіп бѣахоу. и
народъ мпогъ гражапъ. и ііаіі.гыіпся вся церковь сотъ парода. 5
бывшу же суставному чину, се болѣ часа, зовущу па священіе,
вънедоша преподобнаго Стефана на, поставленіе в’ сапъ архіепп-
88 скоігьскаго чипу, тоже зде и по уставу священъ бысть архіепи-
скопъ Сурожу граду, и по іѵтнѣтіп церковнѣмъ. проси іЩрь *’
коуааі своими благословенія илъ свитаго, и в’сп церковніп мужи ю
пнклопнпіася ему. такоже и царь с мужи свонмп просяіпе иль
него молитвы ю лихъ къ Богу, сѵ пемже моли Бога царю еже
па потребу п в'сѣч* люденъ. п сътворше праздникъ духовенъ ра-
ппдоиіася.
1:3. И по ма.гѣхь дыіехъ прпзва, патріархъ Стефана, побесѣ- 15
1.331 дова ему еже и? спасеніи. || и о. гпус гп й в корабли к Сурожу.
б.іажеііыіі же СтсФанъ ноклонііся ему глаголя, молю тя убю
іѵтче святый, моли Бога за мя. и въсііомпііаіі ил мнѣ и да, пегли
мощна, мя сътворптъ Богъ, и скоіГча,ти в'се, ѵѵ пемже семь сѵбѣ-
щалъся. сѵтвѣіцавъ же патріархъ рече к нему, иди чадо с ми- 20
ромъ. Господь добрѣ оустроить стопы твоя, п всю тп мысль
скончаетъ па, добро и моливъ Бога запь. руку възложнвъ благо-
слови его. и посла въ Сурожь, въеадпвъ его въ царьекыіі ко-
рабль.
14. И по малехъ дыіехъ пріидоша, к* Сурожу. таче ыко при- лг>
б.пг.іаішася къ граду, и пзпдопіа мужи ста рѣй і инны градныя па
срѣтеніе ему. и в'ведоша. й въ церьковь с подобною честію,
събраша же сп вся народи въ церковь, градіііп п яаівуіціп окрестъ
града, и приходящій страипнци. тоже не точно да іі видятъ. по
да и слышать поЬ'чепіе его. гой же Святаго Духа, сплою просвѣ- во
тпв’ся нача бесѣдовати к‘ пароду іювѣстьмп многими, гп в‘сп
вида хугя гаже хѵн.Вота ему дама есть мудрость, тп тако им ь
раздрѣшаше еяіе въ Божествепѣмъ писаніи бѣдно разумѣти, за
вся бсѵ и еже па, долзѣ кто что пытаніе, краткими словесы в'малѣ
пыланіе имь. еи;е вмалѣ то продол’жи житіе и велми оуьраептъ. 35
ни дважды едино слово, рече я;е к нимъ, молитися Богу ш мнѣ.
ыг.о велико бремя и тяж'ко носити поручено ми бысть. и стра-
ЖИТІЕ СТЕФЛИЛ СЯ’ОИІСКЛГО. ЯГ>
Ніи г’ ми дѣло старѣіішшГе,тва сВ!Ші,(‘НІіо по малы. Потру бш л
Павлу иЗІѵѵѵсеоу. таковымъ есть пасти душа, словесныя. азъ же
грѣшенъ семь, паче в'сего сего, ѵѵбрѣтохт, бѵѵ еже писано. мко
божествепый честный папа, ліевъ, иже І’пм.іяіюмь бысть правый
г> настольникъ. до -К) дыіііі иребыеть оу гроба, святаго апостола 80
Петра, въ молитвѣ и въ постѣ, пребывая моля апостола, да мо-
лить лань Нога, простити ему прегрѣшенія его. и скопчавшемъся
40-мь дыіемь. ывпея ему апостолъ, глаголи, моляхъ Бога за, тя.
іѵтііущеіш быша, грѣсп твои || кромѣ евяшепіа. при семь едіпюмь 33"»
ю истязавъ имашп были, іѵтвѣіцавше же рѣпы, ему. іюпетппѣ іѵтче
святый нѣсть пріа.іъ градъ нашъ іііп;огда.же такова оучите.ія.
ілкоіке есть твое святительство, да, при томъ славимъ Бога, мило-
сердаго. пже прислали, тя лама вожа, па добро, да. крѣшіея оубш
и възмѵѵзп рабе Божіи, апоетоле новый. тп п.іескаа.ху. възво-
15 дшце гласъ горѣ;, іѵво іѵк|юіііппіами паіпѵіне. сеииі же скуты
кожу.шымн. іѵвіи роучпымп оуброусы. а друзіп вѣп'іш выііюш.е
и гла.голюіце. поистинѣ достоинъ есп стола сего третііінадесять
апоетоле. Христосъ, тя послалъ к памт. есть, да снасеті, душа
паша, и на ііоініш сетъ источншіъ спасеш.шхъ еже ти дал ь есть.
2о ]Г>. Сѣдь же снятый на архіеппешшьгкомъ столѣ, моли Бога.
и мири, дань люде.мь, поЬ’чнвъ (.отпусти і.і. пріпм же оубіе цер-
ковное правленіе, не простая учаше людіи. по точію въ церкви
но и в‘ домѣх и па торжищихъ. еретики прешіраа. крѣпко хотя
създатп правду, сице бѵѵ творятъ || премудрыя древодѣля. пръвое а. :;з5 об.
25 разорятъ зданіе л'жее. послеже но.пожатъ основаніе ік тин іюе.
мкоже глаголетъ пророкъ, рекііі. потгавпхь тя въ я.зыцѣхі,. и
царства, съкроушать и іюкоповать и вч.здра;кагь. іѵво аки ратію,
а. дроугое аки зпжушеп. ѵѵть сего миози въ.івраш,ахоуся сѵгі.
ереси, тако лшоги зловѣрпыя оулови. бесѣідоваию же к ішмъ то-
зо липы приводи, иже соба, мзыка добрѣ, вѣ.дпху. да сіи творя оутрь
въ градѣ міюги пролетавшаяся оулавлшпе. апоі голы і.аго проно-
вѣ.дапіа. истшюу ука.зая. поводѣ же имг. дѣли свои чучиги бо;і;е-
с'гвеным'ь шпігамь. н се оухптрп сѵт.іоуча.я ихъ и пзрѣшая іѵгі.
сѣти топ иже иочптахоу’гь. и оуказашс пмь божествепаа словеса.
35 ирое.'іоне же слава, еже штвсюду пзпде іѵ ломъ, бѣашо же до-
211 Іеремія, 1, 5, 10.
8(і
ЖИТІЕ СТЕФАНА С.УГОЖСКЛГО.
оостоііпо сътворяя іѵтъ Бога, и сего дара хотящая последп быти
иредпглаголаіпе. много же множство людііі въ градѣ, п по мѣ-
стомъ тѣмъ. іѵвіп іѵтъ ппхъ жряху капищемъ, а, друзіи ішако,
;;іі не вадуще (такъ!) коему бы ся подобало Богу молити || и кланятися.
по ыоужаху твари чресъ творца.. слышавше же людіе нотаціи, іѵ о
Гнаікепѣмъ Стежанѣ. іл;о великъ есть рабъ Божііі, чюдеса тво-
рить дивная. и вѣрованія въ Господь, и крестпшася мпожьство
ііі'і'чпсмспе. и постами имъ мпожьство нрезвѵтеръ и діаконъ.
і.іко;ке довлѣти людемъ па, слоужбу церковную, и жертву чпстоую
и бескровііоую поліѵжп имъ. правленія, суставы нѣспеныя пре- іо
дастъ имъ, божествепую тайпу.
16. Б малѣх'Ь же дыіехъ процвѣтоша. въ Христову вѣру,
мкоже миозѣхъ прежс вѣровавшихъ выше быти, радованіе же ся
б.іал;еныіі Сте<і>аігь. видя іа всѣмъ сердцемъ нодвижащоуся па.
вѣроу. миогі.і дрт>жнмы различными педугы. ирипошахоу к пемоу. 15
тп именемъ Господа, нашего Іисуса. Хрис та, вся исцѣлите іѵтпу-
щапіе. и то впдшцс събпрахуся мпожьство моужііі и женъ іѵтъ
окрестныхъ мѣстъ града,, хотяще видѣти его и слышати поученіе
сто. слышаще его бееѣдующа к нимъ дивляхоуся паче славите
'*• хвалами многими. по бю блху пиколиже || видѣли пи слышали 20
таковаго оучителя прежс сего въ градѣ томъ. да. где и разоу-
мѣахоу народи и ыко хощеть бесѣдовати, всп тамо стечаахоуся
ето ради въ церковь, рукодѣлшщи біѵ іѵставпша, дѣла свои роуч-
иая и ирпхожаахоу. а строители градпіи ѵѵставпша. свои строенія
скоро ирихожаху. тп аще боудяше в топ день творити позорь, 25
или конемъ уристаніе, то в’се составленіи рано прптечаахоу въ
Церковь, да. ся не лишатъ спроста рещи пи единаго словесп исхо-
дящаго изъ устъ его. тщету си то велпкоу мняще быти, слы-
піаіце медомъ текущая та словеса, радующеся успѣхъ пріемлюіце
Душевенъ и іѵбраіцахоуся въ своиси. таковъ біѵ дарь бѣаше зо
Гісподь дал'ь ему па глаголаніе величьствіи своихі. безъ споны,
се же творяше пмыіі въ ссрдци си Святаго Духа изъюбилный
Даръ кипящь. дающи ему божествепаи словеса, іакоже іѵтъ та-
1337 Цѣхъ словесъ мнози кающеся. миоги слезы пролива,ху || изъ очію
своею. 35
91 17. Прптечащо же и градстіп людіе, многажды и вь домѣхь
в на трапезахь и на. тор.г.пщн та оучепіа. другъ другу проиовѣ-
ЖИТІЕ I'.ТЕФЛІІЛ СУРОЖСКЛГО.
87
дахоу. и бѣ пидѣі и іѵтвеюду паріѵдт. мпогь пи. колп.ѵь и пи ко-
лесницахъ грядущи. полны оу/іищі и торжища Погонь оутворе-
пыіі градъ, и церкви былія, мнози ;ке ирезвѵтсрц и клнрицп
бяхоу оустросші на то. іѵвіи словеса почитающе оучахуть ы
б законоу боікественому. а дроу.зіп крестяще бѣша, іѵглашеныя.
ыкоже солъ подоба, въздухъ іѵсвящаніеся. срстнци же па добрую
вѣру прпхожаху. Христіанѣ Бога хваляху. видѣти же бѣ въ
церкви радость и веселіе, събцрающуся пароду, и съвокуи.іяю-
іцуся в пей. каюіцеся, со помпа! бяхоу съгрѣіпали. пръвое кла-
ло няющеся капшцемь бездушнымъ, ыкоже скончатися иѣспомоу
г.іовесп. ыкоже гла,голеты іагю веселящимся всѣмъ жилище оу
тебе., пооучішь же всѣхъ много святый іѵ вѣрѣ, п іѵ всемъ еже
и' законѣ, глаголаніе, дръжнте еже пріасте преданіе Христово. || л. з.т
по помышляйте налы прьвыхъ вашихъ бѣіовъекыхъ съб.іазиыхъ
15 баспій. но сътворптс поставите церкви, призовите попы и четца,
ііослоушапге пхь въ всемъ, еже оучатъ вы божествепы.мъ кни-
гамъ. сами по вся дыш ходите въ церковь, ііраздпуюіце въ з'боры.
и на, послушаніе Божествепаго шк апіа. и іѵтпоущая пхъ глаго-
ланіе. Богъ вы пзведеть па, в'сяку ползу вамъ Іисусъ Христосъ,
2о емоуже вѣровясте. тако възвраіцахоуея кождо в домы своя с
радостію, пученіемъ свопмь за 5 лѣгь крестя весь градъ, к
окрестная села его. семоу же Отежапоу таковъ даръ іѵтъ Бога
дастыя. пророчыч.ып хотящая послѣдь быти предпглаголаше.
безъдомпымъ домъ бѣ. пятымъ іѵдѣніе, ал'чущимъ я жаднымъ
2г> шпателя, насилуемымъ заступника, тако ему храиящу, я пасущу
люди своя; да оубіѵ иже ютъ Адама и до нынѣ, губяіі человѣки
діаволъ, в то время въ.змути церковь въ Царпградѣ.
об.
IV. 92
ІЬ'іпло іп:опоікі|ісгпа при .Іі.пЬ ІІе.іврІ,; обличеніи Германа патріарха; жестокое
чрес.т І'.довапіо ш.оноііо'ііпателей п легнібіцііі у;каст; ссылка патріарха Геушана. —
Прибытіе СтсФача вт, Царьградъ; торжественное обличеніе гонителя и заклю-
ченіе въ темницу. — Освобожденіе Сте-впна п віілпраіцеіііе въ Сурожь.
18. Въздвпжеся .Іевь царь рекомыіі ('авросъ. паоучічгь іѵтъ
Двою шидовину. и рекоста два. жпдовпна || къ царю, повели оубіѵ л. 338
‘Ѵірю, да іѵтложатъ иконы п кресты, не вѣдуще іѵкаан'піп. ыко
88
ЖИТІЕ СТЕФАПА СУРОЖСКАГО.
ЗМсоѴсп то подобіе иконное сътвори. царь же мысль свою всю
лрплшжа, к ппма. пеііріазнпиу тоу думу шбѣіцася пма. сътворпти.
тако послушаніе я въ сласть. тацѣмп глаголы жпдовшіа свою
мысль сътворпста еже хотѣста. то пже шпъ к ппма шбѣщася.
крамолу възъдвиже па Христову церковь, повелѣ ставити иконы &
высоко, да. еже есть чисть, да въсходя цѣлуетъ м. накы повелѣ
повѣсити ы глаголя, иконы і подобаетъ къ стѣнѣ нрпг’возкдати.
и ина мпога. нача въздвпгатп шкаап'иый.
19. Патріархъ же святый Германъ възъбрапяше ему, гла-
голя. шстанися пачініаша. сего злаго, ие бш се есть Хрпстовыя ю
церкви, иже преданія, свитіи апостолп. и снятіи іѵгцп уставипіа,
по проклята, тѣхъ, иже тако творяху. но не оучппп ты на си
проклятія, не боуди врагъ Божій. разумѣй како ти по в'ся дыш
иже суть добрѣ творили, то тѣхъ помппаюіце близка,ть. а иже
суть || зло творили, то тѣхъ помппаюіце проклинаютъ, друзіп же 15
именъ ихъ не хотятъ слышати, толма, ся соутъ прогнусили имъ.
идоиіа, въ темная не въ свѣтлая, мѣста, и шзкпдають шгпя нега-
симаго. пже оуготована, діаволу и аг геліемъ его. нынѣ оубш
ютвръзп югъ себе думу сію злую, поразумѣй, іако дѣло се ютъ
сотопы есть, въстаиіа, би еретпци, рать въздвпзаюіце. и штпа,- 20
доша сами и проклято быпіа. ты оубш не двнжи рати па, цер-
ковь. идѣже миръ всѣмъ дается, да, не мшзи накы творити, про-
зовутъ тя едппого шть тѣхъ, лрпшбряіцешп себѣ клятву равну
тѣхь клятвѣ, шппет’ бш ся въ Царпградѣ. въстатн царю нконо-
борцоу. того ради тебѣ глаголю, да, не будетъ въ твоей державѣ, 25
егда, Божій гнѣвъ наведенія па. ся. не пмать бш дол'го тръпѣти
тп. видя тя тако творяіца. сице емоу глацолавшу и ина мпога
шть книгъ, повѣдаюіце ш вѣре. раз ы лѣва, зке ся треклятый, нача.
хоули || тп Господа Бога, нашего Іисуса Христа, и па святыя
иконы хоулу шбавп. іадъ свой, пже въ сердца своемъ крыяше. :;о
20. Накы рече патріархъ. СО человѣче. безаколіа, шстапися
хоулы соя, да. тп не раздружить силы, жестоко бш ти есть про-
тиву розкну стунатп. не бш въступп на шстенъ вози си ожро-
вавп. в'ьлны бш каменп не разсыплютъ, но сами ся в пѣны раз-
18 с.і. Мато. 25, И. 33 Дѣянія, 9, 5; 26, 14. 33 с.і. Въ рукописи
было написано: «іѵкронаішвъ», но потомъ въ этомъ словѣ послѣднія двѣ
буквы (<а) зачеркнуты красными чернилами.
ЖИТІЕ СТЕФАНА СУГОЖСКАГО,
89
сыплютъ, вѣсть ничтоже церкви сплпіе. церкви біѵ и небеси
снлніе и крѣплѣйшп есть, небо и земля премішстася. а словеса
Божія не нрѣминоуютъ. каю же словеса еже рече Господь, ты
еси Петръ, па семъ камепи сыиіжу церковь мою. и врата адова
в не оудолѣюгь ей. аще вѣроуеши словеси тому, то и дѣлу вѣроуіі.
не бысть ли то тако, якоже глаголанію, како мучители хотѣша,
съдолѣти церкви, колпко сковрадъ, колпко пещшщь разжеиы,
колпко звѣриныхъ зубъ пущающе па Христіаны, колпко іѵружіа
іѵстра па ппхъ сдѣлапіа. ие умол'коша ли. не въ забытіи ли по-
ю ліѵжепи быта, а церкви || паче солнца свѣтится, а іѵпѣхъ память л. ззэ об.
вся оугасе. а си бесмерти. да ли егда бѣ мало вѣрныхъ, то пе
могота имь одолѣти, али нынѣ хощешн одолѣти, егда весь миръ
псполппся добрыя вѣры, пе въводп ра.тн въ небо, аще бо боро-
тися съ человѣки, то или одолѣвши имъ. пли іѵии одолѣютъ тл.
15 съ церковію же аще борешпся. то одолѣти ей по можешп, по 91
одолѣетъ тп. іакоже и прежде тебе бывшимъ.
21. Се глаголавшу латріархоу. и огорчися окаапый. па
святыя иконы, и рече. азъ есмь царь, егоже вы пишете, въстати
такомоу царю, и пзліа проклятый гадъ свой, пача пометати свя-
20 тыя иконы, и кресты честныя на землю, и топтати погама, и
рече. иже кто тако не сътворпть, противенъ есть мнѣ. и много
зла сътворп. тоу абіе посла по всему граду, и па многа мѣста
распусти, рекь. да ся отмещуть честпылхъ иконъ покланянія. а
иже аще пе послушаетъ мепе, аще в* сану есть, тому власти
25 псвасти. и грабити все имѣніе его. бивше, в’садитп || его в тем- л. зао
вицоу. такоже и всякомоу пародоу и малоу и великоу. аще кто
пе приметъ повелѣнія моего, муками немилостивыми мучити его.
и смерти предати его. аще архіепископъ, пли епископъ, пли игу-
менъ, или нонъ, или чернецъ, или черница.
зо 22. Се слышавше оужасошася мпозп. іѵвіи югъ епископъ
плакахоуся. а, друзіи исходище изъ церкви, біахоуся по очпма и
но честной главѣ, и по яснымъ оустомъ. съ слезами горкимп
другъ друга цѣлующе. попущепым же бещестпикомъ. и бѣ ви-
дѣти въ градѣ рапы многы и муки всячьскіа. и бещішьство всея
2 сл. Марка. 13, 31. 3 сл. Мато. 16, 18. 12 Слова: «али нынѣ хощешн
идалѣти», написаны въ рукописи на верху страницы, а въ текстѣ сдѣлана
выноска значкомъ. 32 Въ рукописи «по чтои (надъ строкой с) главѣ».
ЖИТІЕ ( ГЕ'І'ЛІІЛ СУ 1’0; КС КЛІО.
силы душевныя, іѵвіироукы своя и главы зряще ызвеші бѣжаху.
шшп же дѣву и жену попмше влечахоу. а другыя разьграбяще
все п.іеняхоу. и святыя съсоуды и иконы, друзіп же презвитеры
епископы діаконы и діакы избита, і іюліаша церкви кровію, и в
темницу въвер'гоша и. сице же пснолпшпася темница акы церкви. 5
^ккій. и быша бсѵ мпогы хвалы в пей къ Богу, пбіѵ мпожство || кли-
рикъ и рядникъ мша. рапы же и заклппапіа гордаго, и моукы
въ церкви бывахоу. пдѣже бсѵ грѣховная простыни бываше.
тоу же кровопролитіе бысть нред нимъ. моужи и жены. іѵвѣм же
покровы главныя пстръзааше. а си;е бяхоу в сану, тѣхъ изъ іо
сана пзвергопіа. имѣніе остывшіе, томніщп преданы, а другыя
ранами и муками различными и темницами томяху. друзіп же
ііі іѵгь епископъ и свяіцеп'іпікъ влачпмп бяхоу. мпогы бѣды подъем-
ліоіце. грозно же бѣ видѣти царыкый градъ, аки въ клоубъ
свііся. моужи оубѵѵяшагя бомзнію вѣстующу. възмутпся аки 15
бурна вода сѣмо и іѵвамо бѣгаюіце. а друзіп составленіе сердо-
бо.ія своя сѵтчее имѣніе и славу свою, и бѣды плотныя пресѵбп-
дѣвшс доброту душа, своея храпяще. имущи въ оумѣ Божіе
слово, еже глаголаніе, аще вы изгонятъ изъ града сего, то въ
другыя грады бѣжите. Соліѵмоп же глаголетъ, по оуспѣюгь 20
’-Зл нмѣпіа. въ день гнѣвный, и бѣжати сѵвіп в горы. || а дроузііг
инамо хотите бѣжати печі.сттіваго оубійства іоудейска. се слы-
шавъ юкааи'пыіі посгави стража но всѣмъ мѣстомъ, завѣтъ по-
лежи пе пзытп язь града ішкомуже. или па распутіа, пли царь-
скіа полаты, віідиши пародъ КоіГстяптшія града, слыішшш вопль 25
и стенаніе и мукы различныя, и .нік‘ черпорпзпць. добрыхъ же
книжникъ, мужъ и желть, всякого рода, кто можетъ сказати, пли
исповѣдати, попстшіѣ позорище бысть аггеломъ и человѣкомъ.
23. Патріархъ же въз'брапяше ему, глаголя, ѵѵкаанпый че-
.іовѣче боуіі. не устыдѣ ли ся мѣста сего святаго церковнаго, или .то
ероііскаго сану, идѣже грѣхомъ простыни бываше. тоже кровію
іш.ііа. церкви бсѵ ты пикоегоже вреда сътворп. по въстаетъ паче
солнца, а ты скоро сѵтпадешіі. царь же болма, възмутпся ыко не
елупіаше его. того ради п свела. Гі съ стола, и заточі іі ві> іѵстровъ.
Патріархъ ли.' Германъ снемъ юмоФоръ свой повелѣніемъ царя, 35
19 сл. Мати. 10. 23.
20 с.і. Притчи, 11, 4.
ЖИТІЕ СТЕФАНА СѴГОЖСКАГО.
91
5
10
15
20
25
30
35
іі пде въ зато || ченіе. и възведе на стол ь Анастасіи злочестиваго, л. 341 об.
и потомъ рати бывши, оубп сына Феюдосіева, и 300 боляръ о
нимъ, и прия в’се царство Левъ, и въста па вѣроу христіапскоую.
и не сѵстаняше муча, родя, христіанскій, избивая и пожитая иконы
рас’кѣііая. крессы но путемъ и по оуліщамъ помѣтите. ювы му-
чаше, а другыя убпваше. иныя в темницу вметите. епископы
игумены, п попы и діаконы, черньца и черница., весь нарсудъ
хрпстіаііскый, старыя и оупыя, мужа, и жены и всякого възраста. 96
въ ты дыш солнце тмою покрывашеся, пе пспуіцая лучъ своихъ,
луна, кровію собложііся. звѣзды омрачахоуся. мыла, темна нокры
землю, и бѣ велій плачь и стенаніе и рыданіе, епископы же,
ссшѣмъ рукы сѵтсѣг;а.аше и позѣ, очи и носы сѵмочая в' горящую
смолу, іаістпю н маза.хоуть. и оударяюще в лице желѣзными ру-
ками. избиваніе лице п зубы, и посла по всѣмъ градомъ, да при-
ведутъ архіепископы и діаконы. и поудяЦше й къ своей ереси, аще л. 342
кто послоушаше его. п велми того чтяше. а, пже пе послушаніе
его велми мучаше. и посла, заповѣдь по всѣмъ градомъ, да пе кла-
ны ются святымъ иконамъ п крестомъ. іѵші л;е по послушаніе его.
24. Патріархъ же Германъ много възбрапяше ему, глаголя.
зло творити, не буди врага. ІѢш.ііі. того ради сына его съ пре-
стола. п заточи его въ систровъ. И възведе па, столъ Анастасіи
злочестиваго ст-ріапипа, родомъ. и бысть врагъ Іюжііі царь и па-
тріархъ. раздруженіе церквамъ бысть. и крови пролитіе много,
бѣда велика, по земли, изытіиути вѣрѣ христіапстѣн.
25. Шгь того зла къ Соурожу пріпде корабль с послы злыми
ютъ злочтпваго царя, глаголаахоу. пе кланяіітеся крестоу пи
иконамъ, иітвѣіца. же свитый Стефанъ, и рече. пе буди то въ
вѣки, пе составлю азъ люди своя отступити Аристова преданіи и
апостольски, иже утвердити снятіи сѵтцп. пе слушаю азъ пове-
лѣнія. сего, по азъ самъ иду къ царю. || нарсудъ же его пе поу- л. 342 об.
етяніе, глаголя, не впустимъ мы тебе къ царю, аіце пы будетъ
біющеся изъмретіі, то пзъмремъ, а тебе пе поустимъ. и іяко бысть
нощь, снидо святый па, брегъ къ кораблю, іѵтъ граіканъ утапся
іпіьомул.е не вѣдуіцу. сутвѣіцавъ святый Стефанъ к' посланіямъ
суть Царя, глагола, имъ. язь оубсу иду къ царю, нбсѵ царь мепе
ищетъ, а. град ъ мой не сырѣніи ему. нъзмѣте мя в корабль да
иду къ царю.
ЖИТІЕ СГГЧ'АПА 1-ѴРОЛаКАГО.
2(і. II ІІрСДЪ ПрИШССТВІСМЪ СВЯТОГО. Ц.ІрЬ 3.1ОЧ I ТІВЫІІ ПЗЫМЛЛЬ
бі; ЗИП]ншо.ііігы іі епископы. игумены и попы и діаконы 30(1 и
70 іи. аііуліера. въсадплъ бѣ в темшщоу. и комоу роуцѣ '.ѵсѣ.че,
97 комоу очи п позѣ іі .чубы и носы и устпы, ыко пріидоша съ сви-
тымъ. и ведіпе і.і предъ царемъ. и іѵбрѣте ту ложныхъ епископъ 5
много, сѣдяше съ царемъ, злую думу доу.мающе. іѵблъкся в ризы
святый Стефанъ, іі ста. предъ царемъ, царь же въспросп его сноііма
устлала. глаголя, кто ты оси. сѵтвѣщавъ святый. рече. азь.Хрп-
,і тіз сгонъ рабъ || архіепископъ ( тсфяігь Соуроліскый. II рече царь.
что ради пріпде сѣмо. глагола снятый Стефанъ. прпіііедіпе по- іо
сланы сотъ тебе приведенія ми. рече царь впдііши ли съборъ
сьсѣдяіць съ мною въ чти. іюслоушаіі мепе. сіи іюж'гоша и по-
скѣпапіа. иконы и кресты. іюслоушаіі и гы. будешп ілтъ мепе въ
чти веліщѣй. па. столъ твой пошлю тя съ честію. Штвѣща святыіі
царю, со зломъ соборѣ Іезпкіа пишетъ, іереи пріаша. .чаконъ мой. іг>
а .Гжу іѵбратпша. па. лстппоу. а псттшоу па л’жу. се да. зпаеши
царю, а, в се слово по пойду, аше мя оумоучпшп. или на. оудеса.
изсѣченіи, п.ііі сегпем ь съжд'жешп по иконѣ и по крестѣ Господни
все тръплю. мы въ шин ахъ находимъ. въ Царпградѣ настанетъ
парь поганый иконоборецъ, пожитая иконы и кресты Господня, по
Богъ сего не сьгворіігь въ твое царство, п рече царь, аіце оси
правъ, рцп имя царя того, сѵтвѣіцавъ святый, рече. Іі’опоігь.
Царь рече, право ГтеФапе нашелъ оси. Конецъ сѵтецъ и маги
нарекли имя мнѣ. (.Отвѣіцав* || святый (’теФаігь. Гогъ сего въ
твое царство да. не сътворптъ. а. пже тако творпшп, предтеча, іч и 25
антихристовъ, то слышавъ царь есть святаго, роукою желѣзною
самъ лзбп емоу лице п браду и оустпы и .чубы, глаголя святомоу,
како мя парече предтеча, антихристовъ, и рече царь. имѣ.ге й за
власы и за браду, біюіце и влачите іі по земли, н вверзпте й в
темиии.оу. святый а;с влекомъ въпіаше. въз..нобліо тя Господь по
крѣпость моя. не оубоюся зла ыко ты сь мною оси. л всадпша.
его въ те.мппцоу. в иеііже всаждепп святители бяхоу.
27. Ліпиувппі подѣли, и рече царь, како мя парече с.оуроа;-
98 екыіі архіепископъ, біюіце прпвлецѣте й. пзидоша. с нимъ 7 свя-
титель, глаголюіце. идемъ и мы с тобою, да аще пы что будетъ 35
15 Ь-.іеі:. ‘22. 2С>.
30 с.і. ] І< я.і. 17, 1; 22, 4.
ипггіг, ( гі,-і«\пл с.ѵічіліс.каго.
оумретп с тобою. ыко пріидоіпа, къ царю. дръиіаще же царь
икону в руцѣ. избралъ Спасовъ и Богородіщи и Ііѵаппа. Крести-
теля. И рече царь Стефану. како мя иарек.іъ егіі иредгечю анти-
христова. апостола Стефана. дѣло твое тъ есть, рек.і тіі семь.
г» паки тоже тп глаголю, рече І| царь, плюя па пконоу юже в роуцС
Дръжааше. и оудари ю в землю и іютоита. и рече Стефану, іаьо
и ты сътворп. святыіі Сте<і>анъ рече, враже Божій недостопнь
оси царства. каю» тп не пс'хнунш. руцѣ. Богъ да іѵтъимеі і.
парена» твое выпорѣ, и искра ги гь алшоть твой скоро, царь л.е
Ю слышавъ с»*, съ гнѣвомъ поводѣ опта й. мало живы (ыт) суща,
іѵсгави. новелѣ. къ конемъ к’ хвосту привязати и плещи ы в іем
япцу, свягыіі же Стефанъ выпаше, слава теоѣ Господи. ыко
і ігчѵдобп.гь мя оси но себѣ пострадати.
2К. Ставіпе же всп святители, номолшпа .Бога да екратигь
15 животъ злочтиваго паря, и молитвою святыхь скоро оумрс ЦЛ]
злыіі. и наста, сыпь его КоіГетяптппъ Іпоеіезныіі. а царіщп <-1
Феіѵдора, кер’ческого царя дщп. та біѵ вѣдашс свяіа.іо, иыіікн,
бѣ іѵ добродѣтели его и іѵ оученіп и іѵ чюдеі 1>хь • ло. и |
ііаревн моужеви своему, господіпіе ца]»ю, іѵіець івоіі віад
20 бѣ въ іемнпцоу архіепископа нашего Стефана Су [юл.* кал і , зп об,
молюгііея, аще мя люби || іпн выііоустп его.іѵп.ы но»лавки
прпвес( г)п его; в тоже время бѣ родплыя <ынь у ца| и .
крести его святыіі Стефанъ, царь л;е іѵіпоуі іи »ыпаі
•капа, іѵдарпвъ г великою честію віоурол.ь на. (іо.іі
25 нріпде в Соуріѵлж в іаірао.іп. и насяше оу ч< пі< м ь ы. »і
свое.
4 ВмЬсто словъ: «апостола ('тесана», въ Толстовскомъ сшіс-кі» житія (л.
'іиіагтся: «глагола святыіі». 24 сл. Слова: «на столъ своіі. п нріпде в С<»у-
ро;кь», были пропущены въ рукописи п потомъ прибавлены внизу, а въ текстѣ
с.л,І.лана выноска значкомъ.
94
жити: ітъфлііл < 'тожсклго.
99 V. і
Чѵдеса Стефана при жизни п по смерти. -- Чудо съ подою предо, клирикомъ
Филаретомъ.— Чудо при смерти свитаго надъ Сурожаниномъ Ефремомъ.—-Па- ’ $
шествіе князя Брлплііііа на Сурожъ. — Исцѣленіе царицы. •—Молитвенное за-
к.по'іите.іі.пое воззваніе.
29. Чюдо А. Ш клирикѣ Филарсти>. II бѣ етеръ клирикъ >
именемъ Филаретъ, ходяй право предъ Богомъ, л ирѣдъ святымъ. ѵ
хотяше его поставити попомъ, іѵп1 же пе хотяше, глаголя. ;іе у
могоу алъ сего носити тяжекъ поуть есть, святый же сплою і
хотяше его поставити, іѵпже съкрыся мня. забоудеть снятый $
поставити его. святый же разоумѣ что ради крыяшеся. посла же
попы и клнрикы зваше его дважды ходити по него и пе пріпде. ’
третіе же посла бол'шаго клирика своего с болшпмп попы, гла- )
толя, аще пе пріпдешп, въ еиптемыі еси іѵтъ .мепе. іѵпже оубояся I
глаголаше в' себѣ. Господь рече, егоже аще свяжете па земли и іо
д. 315 будетъ связанъ на небеси, и нрнпадо піѵдъ иогама святаго, свя-
тый же емъ его || за роуку възведе и рече. тако ли сыну пре-
с.іушаеіппся мепе іѵтца своего азъ вѣмъ. достоинъ оси поути
сего, възмп горъшекъ принеси ми воды и оумьпо роуцѣ. свя-
тый же въ сердцп своемъ благослови запрѣти не пстещп водѣ, ю і
простре роуцѣ да оумыегь. и водѣ не пстекоуіцп. полну сущоу
горшъкоу. и рече святый, в'ьзлей сыноу что ради пе възлпваепіи
воды па руцѣ. іѵпже рече, владыко полпъ горшекъ. лію пе идетъ,
ио стоить вода, ыко камень, святый же рече, се вода бездоупіна
соущи. боитъся епитеміп моей и пе идетъ, а тебѣ далъ Богъ 20
4УШУ разоумпу. како пе біѵпшпея. ѵѵп'же то слышавъ, постави
роуку и оумы ю. и принаде при ногу святаго, илачася и тре-
юо пеща, глаголаніе, не въстапу іѵтче аще мя не простити іѵтъ
в'сего сердца, оуже пе преслушаюся повелѣнія твоего, по твори .
еже хощешн. тогда архіепископъ, діакономъ и попомъ іѵсвяги 25-
его. і архіепископомъ на. свое мѣсто.
1 Вуква Л (т. с. первое) написана вч. рукописи красными чернилами на нолѣ,
противъ строки, на которой начинается описаніе чуда. 'Гакъ же написаны при
слѣдующихъ чудесахъ буквы: Б, Г и Д. Заглавіе — «Ю клирикѣ Фила-
ретѣ» — написано въ рукописи па верху страницы красными чернилами.
10 сл. Мато. 16, 19; 18, 18.
ЖИТІЕ СТЕФАПА Г.АТОЖСКЛГО.
95
10
15
20
25
30
30. В. О) прсспмшсніи святаю. и ю исцімсніи ели,па.
В тоже бѣ время князь Юрііі тарханъ, и любя его святыіі, || по л. 345 об.
законоу Божію правите власть свою всегда приходя къ святому
СтеФапу. послоуіпаіпе его. како веляше ему тако творяіие. свя-
тыіі же велми оучаше его па. пуп, спасеііыіі. По том же времени
приключися святому болѣзнь тяжка велми. в преставши мѣсяца
дскамвріа 15 день, п ыко снпдоіпася в'сп архіенпскопи и попово,
н поыху пад ппмъ, а народи плакахоу над нимъ, и сътвори Богъ
інодо. Единъ мужъ соурожанііпъ, именемъ Ефремъ, слѣпъ ро-
ждеііея. храните его святыіі іадспіемь, и питаніемъ и порты, той
«услышавъ ю смерти святаго, възии глаголя, кто мя ютселѣ да.
хранить, ведѣте мя да цѣлоую позѣ святаго, и мко приведены
его, надо на, позѣ свя таго и плачася.тоу абіе прозрѣ. погребши же
святаго, и прославити. Бога.
31. Ш прихожденіи ратію к Сурожу князя Вравлина
изъ Великою Новтрада. По смерти же святаго мало лѣтъ мппоу.
пріпде рать велика роусскаа изъ Поваграда. князь Бравлинъ си- •
ленъ зѣлю. плѣни ютъ Корсоупя и до Корча, съ многою || сплою л. 346
пріпде к Соурожу. за 10 дыіііі бшпася злѣ меліоу себе, и но
10 дыіііі внпде Бравлинъ. сплою изломивъ желѣзная, врата, и
вппде въ градъ, и земъ мечь своіі. и вппде въ церковь въ святую
Софію, и разбивъ двери и вппде пдѣже гробъ святаго, а на гробѣ
царвское юдѣало и жемчюгъ и злато п камень драгыіі. и кандила іоі
злата, и съсудовъ златыхъ много, все пограбиша. и в томъ часѣ
раз'болѣся. юбратпея лице его назадъ, и лежа пѣны точаше.
възпи глаголя, великъ человѣкъ святъ есть пже зде. п оударп
мя по лицу, и юбратпея лице мое назадъ, и рече князь боляромь
своимъ, (.обратите все назадъ что есте взяли, юпп жевъзвратиіпа
все. и хотѣша и князя поити ютгуду. князь же възнп, глаголя,
не дѣйте мепе да лежу, нзламати бю мя хощеть единъ старь
1 Заглавіе написано въ рукописи внизу страницы красными чернилами.
16 сл. Заглавіе обозначено въ рукописи внизу страницы красными буквами.
18 сл. Гум. № 435: «князь Вравлннъ силенъ» («зі’.лш» нѣтъ). Гум. 434:
«и князь бранливъ и силенъ». 18 Гум. Л? 435: «ікчыени (V Корсуня и до
Корчова». Гум. Л" 434: «ноп.іени Ш Корсоуня и до Керчи». 20—2.3 7’уи.
Лу 435: «и съ многою сплою приде к Суроіку за 10 дьпиі прпдо Правленіиъ с
силою изломивъ» («бпшася злѣ» пропущено). Гум. Л« 434: «и съ многою сплою
пріпде к Соурожоу. за 10 дней пріпде. сі.юю излолщ имъ».
<ц; житіе стефаііа сугожсклго.
снять моужь. прптпепу мя. и душа ми нзптп хоіцетъ. и рече имъ,
,)Сскоро выжепѣте рать изъ града, сего, да, не възметь ппчтоже || рать.
и нзлѣзе изъ града, п еще не въсташшіе. допдеже пакы рече
князь бо.іяромъ сіи възвратпте все елико пограбпхомь священныя
съсоуды церковныя, г. Корсоуші и в Керчи н вездѣ, и принесите 5
сЬіо все. и но.’В-ѵжпте па. гробѣ Стеч-аповѣ. аліи же възвратиша
все, и ппчтоже се.бѣ не сисгавиша. по все прішесоіпа. к поло-
жишь при гробѣ святаго Стефана. и пакы въ ужасѣ, рече свя-
тый Стеч-анъ къ князю, аще не креститися въ церкви моей, не
ньавратпишся и не изыдеши сѵтсюду. и възпи князь глаголя, да. ю
нрйцоуть попово и крсстят .мя. аще въстапу и ляце мое обра-
тится, крещуся. II пріидешь попово, и Филаретъ архіепископъ,
и молитву іътвііріппа. падь княземъ. II крестшші его въ имя
Отца и Сына и Святаго Духа, и іѵбратися лице его пакы. кре-
стныя. ;ке ся и боляре вся. по еще шіа его боляще. попово же 15
рекшпа іаьч.ію. шбѣщаііся Г»огоу. еіпко сетъ Корсупя до Корча
і.ш‘ что есп взялъ и.іѣшшкы моуааі || и яісііы и дѣти, повели възвра,-
тнтп вся. тогда, князь иовелѣ всѣмъ своимъ вся іѵтпустпша кождо
въ своясііі. за. недѣлю же не изпде изъ церкви, дополи же даръ
даде великъ святомоу Стеч>а.иу. и градъ и люди и ноповт, почтивъ -до
сѵтъпде. п то слыпіавше іініп ратпіп п не смѣаху паптіі. аще ли .
кго пандяіие, то посрамленъ сѵтхождааше.
32. Д. (.М исцѣленіи царици корсоунскіа. Липа же царица
Ю2 ютъ Корсоупя в Керчь идоупці. разбо.іѣся на. поутя смертнымъ
недугомъ па Чернѣй водѣ, па, оумѣ ей пріпде святый Сте<і>аиъ. >:>
п рече, іѵ святый СтсФанс. аще мя сотъ болѣзни сен избавити,
много тп дароу и почести въздамъ: тоеже нощи ывисЯ ей святый
СтеФяпъ. глаголя, Христосъ пстіш’пый Когъ пашь, исцѣляетъ ти.
мною служебппком'ь свопмъ. вытапп здрава, иди в путь свой с
миромъ, в тоіі чась прѣста недугъ ся. и бысть здрава, мко не но
болѣвши ей піпюлпіке. и почютп исцѣленіе білвіпес ей. и добрѣ
18 Д’і/.ѵ. Л- 435: «Ціпустіітіі и идоипі». 23 Зпг.іявіс >іяіпіс:і>иі іп, руі;о-
иііі’іі красіп.іміі 'іеріінлами па перлу страпиці.і. Перп.-ш буі.ва А въ словѣ
-Ста натк ана красными чернилами; зпм’Ьчптс.іыіо разночтеніе въ 1‘і/м. .V 4 5:
«А інаи цярнид». Еще иначе въ І'ум. .V 434: «А и царіщпи. 24 І’ум. Л? 435:
«Къ Кпрчі, пдоучи». Гум. А» 434: «в1 Керчь ндущнмі.и. 25 '.і. Рул. Л! 435:
«ра-зио.іТ.ся смертнымъ недоугомч. с|)с;і,Т> пути на ЧсрнТ.іі водѣ». Вь Рум. А 434:
«разболѣея смертнымъ недугомъ, среди иоути на Чер'нѣіі водѣ».
ЖИТІЕ СТЕФАНА СП’ОЖСКАГО.
97
похвали Бога, и святаго Стефана. и всп иже с пою въставше
заоутра || с радостію великою идоша в путь свой, дѣла Божія, л. 347 об.
проповѣдающе бывшая преподобнымъ его. и міюгы дары даро-
ванія церкви святаго, си же изрядная чюдеса сътвори Господь
5 преподобнымъ своимъ, всюду проповѣдахоу славу его. сице же
бысть житіе преподобнаго Стефана. икожс есть писано, емуже
рспщ іѵп. благословенія Господня земля твоя. іѵп. горы не-
бесныя росы, іѵтъ глоубппы кладязпыя здола и по вся часы
пліѵдпыхъ, и ютъ исходъ лоуч’пыхъ. югъ верха источника
ю присно текуіці.. ты порази чресла протпвустоящпмъ борющимся.
лзбавп люди своя горныя работы, и вторый Міѵгсп іавнся па
земли, юпъ в животѣ точІю, а, сій и по смерти чюдеса, много.
творить. Богу пашемоу слава, пенѣ и присно л в' вѣки вѣ-
ьтѵмъ.
15 33. || Егоже ради молитвами Богъ да, сподобитъ пасъ такова 348
оубо великаго сего святителя и чюдотворца исправленія, сицевы
того труды и поты нмиже измлада, і іѵтъ самыя юности Богу
оугодіі. нхже ради и Богъ того вопрославц и воздаріе тому да-
рова. се тебѣ іѵтъ пасъ слово похвалю, елико но силѣ нашей юз
20 грубости, изрядный во святптелехъ. іѵ іпіхже ся попоилъ мко
безтроудеиъ апостолъ о стадѣ порученномъ тп, словесныхъ овцахъ
Христовыхъ, ихже своею кровію искоупп. и ты оубо сице вѣроу
соблюде. и пасъ молпм’ тя навирай и оуправляй свыше, вѣсп бо
колику тяжесть пмать житіе се. в томъ бо и ты нѣкогда троу-
35 дплся еси. по оубо понеже тебѣ предстателя І’оусьскал земля
стажа, славный же градъ Сурожь честныя твоя мощи, іакоже
нѣкое сокровище честію соблюдаетъ || і ыкоже тебѣ живу па, л 348 об.
всякъ день православны хрпстімпьстіп народи, с теплою вѣрою
покланяются, и благословеніе пріемлютъ, всп пже различными
зо недуги іѵдержимп въскоре исцѣленіе пріемлютъ, се же бѣ іѵтъ
Бога дасться возмѣздіе противу трудовъ твоихъ, иже пострадалъ
по нкопе п по крестѣ Госиодпѣ и порученномъ тп стадѣ. ихже
наоучпдъ еси и оутвсрдплъ, славити Штца, и Сына, и Святаго
13 сл. Слова: «Богу пашемоу слана иглѣ іі присно и в' вѣки вѣкомъ», въ Лкад.
были написаны, по потомъ зачеркнуты. Въ Гум. А* 434 и 34Сі пми кон-
чается вся статья. То, что въ Апад. слѣдуетъ далѣе, писано на повой стра-
ницѣ другою рукою.
7
жити; стЕФЛііл с.'тожсъ-аго.
Ду-ха-
.гЬпіе
емоуже подобаетъ всяка. слава честь и держава и вело-
ютъ ангелъ і ютъ человѣкъ. се иже ютъ него рожденнымъ
преніе вѣкъ пресвятымъ Сыномъ, п со безначальнымъ и пресвя-
тымъ я благимъ и животворящимъ Духомъ, нынѣ и прясло и во :>
вѣки вѣкомъ аминь.
УКАЗАТЕЛИ.
I. Указатель именъ личныхъ.
Алексій, < борщикъ податей, (’ЬХХІѴ.
Алексѣй, митрополитъ русскій, СХХХ.
Алексѣй III, императоръ трапезунтскііі
СХСѴІІ.
Алексѣй Комнинъ, пмперяторь віізант.
(’І.ХІV, (I,XXXIX.
Алексѣй Стратигопулъ, полководецъ ви
зантіііекій. СЬХХХІѴ.
Алляцій, Левъ, ученый, XIX, СЬХІІІ.
Алмади, ха.іпФь багдадскій, ЬХШ.
Алвъ-Тарханъ, вождь хазарскій, ССЬХ VIII.
Альбани, кардиналъ, ССХІ.
Амаликъ, вождь амалскитлпъ, XXXV.—-
-ІО.
Аммонъ, переводчикъ, СХѴІГ.
Аммосъ, патріархъ іерусалимскій,
(’СХХХІѴ, (XXXXV.
Амфилохій, патріарх ь копстантппоиолі.-
скііі, ХСѴЛІ.
Анастасій, императоръ віыант., СѴХХѴІГ,
('(ІХХХѴІ. -!)І.
Анастасій Библіотекарь, пііепте.-н, .іаітт-
скііі, XXVI, ІА1И, ЬХІѴ.
Анастасія, св. мученица, (ЛИ.
Анатнусъ, севастъ сурожскій, ('ХСѴІ.
Ангелы, діпиитія императоровъ віізант.,
(ІДѴ.
Андрей, ученикъ си. ( те-і-.ти.ч Новаго,
(СѴ11І.
Андрей, апостолъ, XXIV, 1.111, (’ЬѴШ.
(С.ХѴІІІ, (СЬХІ.Х.
А.
Ааронъ, первосвященникъ евр., XXXI.—
20, 58.
Абуд . хасаііъ Али Ибн-саидъ, нук іне-
стіичшик ь арабскій, СЬХХѴІН.
Абульфараджъ, писатель сирійскій,
ЬХІѴ.
Абульфеда, писатель арабскій, СІ.ѴІІІ,
СЬХХХѴШ, схсѵ.
Авіенъ, писатель римскій, СХХХѴІІ.
Авнсентій, блаж., XV.
Авнсивій, св., оиископт, соліііскій, XV I.
Авраамій, преніи., списковъ ярвплі.скій,
XIV.
Авраамъ, патріархъ евр., ЫѴ.-7
24, 58.
Агачь-Пасли, г.ітарипі., СХ('Ѵ.
Агаеія, в. мученица, XIV.
Агаеія, писатель греческій, СХЬ.
Адамъ, праотецъ, Х(Л.—87.
Адамъ, епископъ бременскій, (’ХХ.ХѴШ.
Аниндинъ, еретикъ, XXVII, ('('.
Алаеддинъ-Кейнобадъ (Алатинъ), султанъ
пі.опіііі'кііі, (ІЬХХІѴ, СЬХХѴ,
СЬХХХІІ.
Алачу, іурожапк.ч, ('ХСІГ.
Алачукъ, сурожанин, СЬХХѴІН, СХСП.
Ал-Боири, пшптел/, арабскій, СХѴІІ,
('XX.
Александръ, царь македонскій,< ( Ч АХИI.
Александръ Монахъ, пропод., XVI. ,
7*
100
УКАЗАТЕЛИ.
Андрей Нрнсскій, сп., ('(IX XX VI, С(IX X XI X,
(,'1'ХЬ.
Андроникъ I Гидъ, императоръ три пезунт-
скііі, (ЬХХІѴ.
Андроникъ II Старшій, императоръ визан-
тійскій, СЬХХХІХ.
Анна, мать Прссв. Богородицы, 6.
Анна, ученица св. Стефана Новаго,
ССѴІіІ.
Анна, пророчица, IЯА, ИХХѴ.
Анна, царевна впзапт.. СХЫѴ, СХЬѴІ.
(ГХХ, ССЬХХ, ('(ІЬХХІІ, ССЬХХХІѴ,
ГСЬХХХѴ.—96.
Антоній Длупсу, сурожанинъ, СХСП.
Антоній Патарсній, СѴІ.
Антонинъ, архимандритъ, СХЬѴІІГ, СЬ,
СНГ, (ЪХХѴІІ, СХС, ССХІХ.
Антоновъ, Семенъ, гость московскій,
ССШ.
Аполлоній Родосскій, писатель греческій,
СХХХѴІІ.
Аристархи-бсй, ученыіі, ],XXXIV.
Аристовъ, Н. Я., профессоръ, ССІІІ.
Аркадій, протоснаоарііі, СЬХѴ.
Арріанъ, писатель греческій, ССЬХХХ.
Арсеній, ярхіен. сугдеГіекій, СЬХІѴ.
Артаваздъ, претендентъ па впзантіііекііі
престолъ, ССЬХХ".
Артемида, богини греческая, СХХА".
Артемій,императоръ внзппт., ССХХХѴШ.
Аскольдъ, кплзь русскій, V, VIII, СХІ,
СХѴП, СХХѴІІІ, СХХХѴ, СХЬѴ,
СХЬѴІ, схых.
Астерій, епископъ амас.тридскій, XXV.
Аттила, царь гуннскій, СІ/Х.
Ашери ((ГАсіісгу), ученыіі, ЬѴІ.
Аѳанасій Аѳонскій, св., ХЬѴ, ЬХХІѴ.
Аѳанасій Великій, патріарха, алексан-
дрійскій, СЬХХІІ, СХС.
Б.
Бабрій, баснописецъ греческій, ХСІ.
Байеръ. 3., акадсмнігь, СХХѴШ.
Бандини, ученый, XVII.
Баракъ, грузинка, СЬХХѴШ.
Барбаро, 1., путешоствсяниігь, СЬѴІІІ.
Бароній, кардиналъ, ЫѴ, ХСѴІ, ССХЫ.
Барсовъ, 1'і. В., ученый, ССХѴ.
Батый, вождь татарскій, СЬХХІХ, ССХАХ
Башкинъ, Матвѣй, еретикъ, ССЬХП.
Бейбарсъ, султанъ египетскій, СЬХХХІ.
Бенъ (Воссѣ), А., ученый, СЬХѴІ.
Березинъ, II. II., проФссс., СЬХХШ.
Берне, ханъ кипчакскій, СЬХХХ,
СІ,XXXIII, СЬХХХІѴ.
Берновинъ, епископъ, ССЬХХХАЬ
Бестужевъ-Рюминъ, К. И., академикъ,
СХЫХ.
Бильбасовъ,Б.Л., процессоръ, ССЬХХІѴ,
ссьххѵ.
Бодянскій, О. М., профессоръ, ССЬХХѴ.
Волнъ, Константинъ, гость сурожскііі,
(СІИ.
Болландъ, Іоаннъ, іезуить, III, XVII.
Бонаффе, К., ученыіі, XII.
Боро. Квгенііі, путешественникъ, XXIII.
Бооръ, де (ііе-Воог), ученый, XXII, ЬА",
ЬХІІІ—ЬХѴІІ, ЬХХІѴ, ЬХХХІІ, хс,
ХС1Ѵ, СІ, СП, СХІІ, СЬХІѴ, ССХХХІ,
ССХХХПІ, ССХХХѴП, ССХХХѴШ,
ССЬХѴ.
Борисъ (Да видь), св., кііязі. муромскій,
СЬХѴИ.
Бравалинъ (Бравлішъ), князь русскій,.
V, СХЫІІ — СЬ, ССЬХІХ, ССЬХХІІ,
СС1,XXIII, ССЬХХѴ], (ІСЬХХХ,
ССЬХХХІѴ.—95.
Брауліонъ, епископъ, ССЬХХХІѴ.
Брацлавонъ, князь, ССЬХХХІѴ.
Брацлавъ, князь, ССЬХХХІѴ.
Броневсній, М., путешеств., СЬХХІ,
ССѴ—ССѴІ.
Брунъ, Ф. К., профессоръ, СЫІІ, СЬѴ,
СЬѴІІ, СЬХѴ, СЬХХІХ, СЬХХХІІ,
СЬХХХІѴ, СЬХХХѴГ, СХСѴІ,
СХСѴІІІ, СХСІХ, ССІІ, ССѴІІ.
Брячиславъ, ки. русскій, ССЬХХХІѴ.
Будиловичъ, А.С.,профессоръ, ССЬХХѴІІ,
ССІ.ХХѴПТ, ССЬХХХ.
Еутилинъ, ССІ/ХХХѴ.
в.
Валентиіііанъ III, императоръ западной
римской имперіи, XIX.
УКАЗАТЕЛИ.
101
Валетъ, си., мученикъ, XV.
Валетта, ученый, ХЬѴЛ, ЬХХХІѴ.
Вамбери, А., нутешее.тпеіін., ССЬХѴІІ.
Варвара, си. великомученица, СХСѴ.
Варда, вельможа визапг., III, ХСѴІІ,
(XXIV.
Варданъ, бунтовщикъ, ЬХѴІ.
Варлаамъ, еретикъ, XXVII, СС.
Варнлавъ, князь русскій, ССЬХХХІѴ.
Вартилафъ, князь русскій, ССЬХХХІѴ.
Василій Великій, св., архіепископъ кеса-
рійскій, (,', ССХХІІ.
Василій, св., спиекоііъ Корсунскій,
ССХХІІ.
Василій, ев. музеи., СС1Х, ССХ.
Василій Дмитріевичъ, в. кн. мейконскій,
ссп.
Василій Капица, гостъ московскій, ССШ.
Василій Новый, св., СХХХѴІ, ССЬХХѴ.
Василій II Болгаробойца, императоръ ви-
зант., ХѴ11І, ЬХІѴ, СЬХѴ, ССѴІІІ,
ССХѴ1ІІ, ССХХ, ССХХХІ, ССХХ.ХП,
ССЬХѴ, ССЬХѴІ, ССЬХѴШ,
СГЬХІХ, ссьххш, ссьххѵ.
Василій I Македонянинъ, императоръ вп-
запт., III, ЬХП, ХСІ, СХ \, СХІХ,
СХХ1ІІ, ССѴІІІ.
Васильевъ (Сурожскііі), Степанъ, служи-
лый человѣкъ, ССП, ССІѴ.
Ватинъ, халифъ багдадскій, СХХ1І.
Вейль, ученый, ЬХШ—ЬХХ И, ЬХХѴІ,
СХ1Ѵ.
Велино-Комнины, династія траііезупт-
екихъ императоровъ, СЬХѴІП,
( ЬХХѴ, СХСѴ11.
Вельяминовъ, Василій, тысяцкій, ССП.
Веселовскій, Л. П., академикъ, СХХХѴІ,
СЬѴ, СЬХХХѴП, ССЬХХѴ.
Весяновъ, '.Гимооеіі, гость московскій,
ССШ.
Владиміръ Святой, и. кн. русскій, V,
Ѵ111, СХѴІІ, СХХѴПІ, СХХХѴІ,
СХХХѴП, СЬХѴ, СЬХѴІ, сьхххѵп,
ССЬХѴШ, ССЬХХШ, ССЬХХІѴ,
ССЬХХѴІ, ССЬХХѴП, ССЬХХХІѴ,
(СІ.ХХХѴ.
Владиміръ Васильковичъ, князь галііці.ііі.
СЬХХХѴП.
Власій, св. мученикъ, епископъ сена-
стійскій, XV.
Влаетарь, Матчей, канонистъ греч.
ХЬѴ.
Вольтерсъ, ученый, ХС.
Вороновъ, А. Д., профессоръ, ССЬХХХІЬ
Востоковъ, А. X., академикъ, IV, СХЫІІ,
ССЬХХХѴІ.
Вріенній, ПпкііФоръ, писатель впзянт.
СХЫ.
Г.
Газе, К. Г.., ученый, VII, IX, XX.
Ганонъ, имя норманское, СХѴІІ.
Гарнави, А. Я., ученый, СХХІ, 'СХХІ1І,
СЬХХѴІП, схсѵ.
Гарнанъ (ІІагнак), А., ученый, СХѴІІ.
Гарунъ-ал-Рашидъ, хялііфь багдадскій,
ЬХІІ-ІЛѴІ, ЬХѴШ, ЬХІХ, ЬХХѴІ.
Гаскэ (Сакрисі), ученый, СХѴІІI.
Гаяс-эддинъ, султанъ икоиіііскій,
СЬХІХ.
Гсвондъ, армянск. писатель, ССЬХѴІП.
Гедеоновъ, С. А., ученый, VI, VIII, СХЬ,
СХЬѴІ, СХЬVII.
Гейдъ (Неуіі), ученый, (,'ЬѴІ, СЬХХХІ.
СЬХХХМ, СХСѴІІ—СХСІХ, ССІѴ,
ссѵ.
Гсймбахъ, ученый, С\ II.
Гельцеръ (Сеіиег), ученый, XXVII, І.ХІІ,
СЬХІѴ.
Генесій, писатель внзант., СХІ, СХІІ,
СХѴІІ, СХѴІІІ, СХХХ.
Генрихъ IV, король Французскій, XI.
Геншенъ, ГодеФридъ, іезуитъ, III. XVIII.
Георгій Амартолъ, шпатель лпзапт., VI,
Ы, ЬѴ, ЬХѴІ, ЬХХ, ЬХХХІП, ХСѴІІ,
СХ, СХХХѴ-СХХХѴІІ.
Георгій Амастридскій, св., I—СХСѴ,
СХСІХ, ССХVIII,— 1—71.'
Георгій Денаполигъ, св., ХС; правильнѣе
Григорій Дег.агіолигь.
Георгій Нанладоііійсній, великомученикъ,
ЬХХ XVII.
Георгій Кипрскій, писатель внзант.,
ССХІѴ.
Георгій, пагріарх ь александрійскій,
102
ѴІМ.ЧАТГЛІІ.
ССХХІІ, ССХЫ—ССХІ,III, ссыѵ—
ссьѵпі, ссьхіѵ.
Георгій Побѣдоносецъ, св., ССІ, ССѴ.
Георгій, сурожанинъ, ССХІ.
Георгій Цулъ, хагані. хаз.'і рскі іі,
ССІДѴПІ.
Герберштсйнъ. баронъ С., посланникъ п
писатель, ССХСІѴ.
Гергенретеръ (ІІсгчептбІІіег), кардиналъ,
XIX, XXVI, XXVII, ЬХХХІП,
ѢХХХІѴ, ХСѴІІІ, ('VII, (XIV,
СХХѴПІ.
Геркулесъ, СХХѴ,
Германъ, патріархъ копет.'інтпіикіо.іь-
іійіі, СХТЛ’ІІ, СІД, ССХІХ, ССХХІІІ,
ССХХ1Ѵ, ССХХѴІ, ССХХѴІ Г, ССХХХ,
ССХХХИІ,ССХХХѴ- ССХІ,,ССХІЛІ,
С(ХІ,VI, ССХІ,VIII,ССІЛІ,ССІ,XII,—
74. 77, 79, 81, 87, 90, 91.
Геродотъ, историкъ греческій, СХХХІХ.
Геррссъ ((іоегтеа), ученый, ЬХІІІ, І,ХѴ.
Гефеле, учепміі, ССХХХѴІ
Гиббонъ, историкъ, І,ХѴ, І,ХІХ.
Гиршъ, ученый, СХІ, СХѴШ, СХХІѴ.
Гисленій, сп. запади, церкви, ССХХІ.
Гіацинтъ Амастридскій; см. Іа.кппоъ.
Гіероклъ Граматинъ, писатель греческііі,
ѢХІ, СХХХІ.
Глѣбъ (Романъ), св., князь рлзапсі;.,
СѢХѴІІ.
Голіаеъ, ССХХѴ.—59.
Головины, русск. двор. родъ, СС1І,
ссьхп.
Голубинскій,К. I1',., нрОФ., СХХѴІ, СХХ1Х,
(,’ѢІХ, СОИ, ССЬХХѴИ, ССІ,XXX VI.
Гомеръ, поэтъ грсч., XXI, ЪѴІ, ХСІХ.
Гоммеръ-де-Гель (Поілвіаіге »!< ІІеІІ), пу-
тешественникъ, XXIII.
Гопфъ, К. учепыіі, ССХХІІ.
Гордіанъ, императоръ римскій, XIII.
Горихъ, викингъ датскій, СХѴ.
Горскій, А. В., профессоръ, IV, V,
СХІ,IV-СХСѴІІ, ССХІ.
Грегоровіусъ, учепыіі, ССХХІІ.
Григорій Александрійскій, ССХХІІ; пра-
ЫІ.ІЫГІМ.' Георгій, патріархъ а.іе-
і.*'аа,і.рііі<ч;ііі.
Григорій Асвеста, митрополитъ ппкеіі-
< кііі, ХСѴІІІ.
Г риторій Богословъ, св., патріархъ кои-
етапіпнополі.сьііі, С.
Григорій Декаполитъ, св., ХС, ХСѴ,
ХСѴІ, СѴ, СѴГ.
Григорій Неокесарійскій, сп., чудотворецъ,
ІА’111.
Григорій, окопомъ церкви амастріідской,
СХѴІІ.
Григоріи, двое учениковъ Сте-ыніл. Но-
ваго, ССІХ, ССХ.
Гротъ, К. Я.. профессоръ, СІЯ,XXXIV.
Гуе (де-, (Іе С^ое^е), ученый, СХХІІІ.
СХ1Х—СХХЛІ, ССЬХѴІП.
Гулагу, ханъ татарскій, (Я,XXVIII,
СЬХХХІ, СЬХХХІѴ.
Гутцейтъ, -вонъ-, ученый, X, ЬХХХІП,
СІѴ, СХІ, СХѴ.
Д.
Давидъ, армянинъ, СЬХХХѴІІІ.
Давидъ, царь евр., ССХХѴ. — 24, 59.
Давидъ. См. Ііорпсгь, кн. муромскій.
Давидъ Комнинъ, греческій властптс.п.,
СІ, XXIII.
Даніилъ, прор/лгі., 70.
Дарій Кодоманъ, царь персидскій, XXI,
XXIII.
Деварисъ, Матвѣй,библіотекарь,XI,XIII.
Децій, императоръ римскій, XIV.
Делиль (І)еіізіе), .7., ученый, XII.
Десимоии, ученый, СХСѴІІ.
Дс-Ту (І)е-ТЬоіі), ііі торик-ь, XII.
Диііанноне дель-Босно, консулъ Кач-ы,
СХСѴІП.
Димитрій, св. вс.ііікомучсшпсь солупі кій,
Ь, СХІ,II, СХСѴІ, ССЬХХІѴ.
Димитрій, <ч-.., митрополитъ ростовскій,
СХІ,III.
Димитрій Ивановичъ Дюн ной, вс.ч. кіь
московскій, ('('II.
Димитрій Прилуцкій, св., ССІ,Х, ССІ,ХІ,
ССІ,XXI.
Димитрій Шомлна, кна:и>, ССІ,XI.
Дилдорфъ, учеш.йі, ІіХХШ, < ХІ,, СЬХ,
ССЬХѴПІ.
уі;а;іа'гг..іи.
103
Диръ, князь русскія, (XVII, ('XXVIII,
СХЬѴ, СХЬѴІ.
Діабриль Ибнъ-Яхья, полководецъ ирзб-
скііі, ЬХѴІ.
Діоклетіанъ, императоръ римскій, XV,
Діонисій, сп., сипсппн і. коршіоскій,
XXIV.
Діонисій Періигитъ, ііпсптель греческій,
('XXXVII.
Діонисій Тельмарсній, писатель сирійскій,
Ь.\ IV.
Діонисія, царевна персидская, XXI.
Діофантъ, полководецъ Мптрпдігга VI,
С( I.XXXIIг.
Дорнъ. Г,., академикъ, ССЬХХѴ 111.
Дресссль, ученый, ПН.
Дудо,.лѣто писецъ нормандскій,( XXXIX.
Дуна, Іоаннъ, историкъ греческій,
('XXXI, СХС,VII.
Дюммлеръ (1 Мітпіпіег), ученыіі, СХѴ,
('('СХХХѴ.
Е.
Евгеній Трапезунтекій, св. мученикъ.
СС.ХХІѴ. СЬХХѴІ.
Евдокимъ, іірхіепискоігі. амастріі.іекііі,
XXVI.
Евдокія, императрица византійская,
ссьхѵ.
Еводій, писатель греческій, ХЬѴ.
Евпаторіи, дуке.ъ херсонскій, СІ.ХѴІ.
Евнсихій (Ійвгп.хій, Ійи-і'рініііі), еипеконь
М.’І СТрНДСКІІІ, X X V.
Еврипидъ, понтъ греческій, (!.
Евсевій, епископъ сугдейскііі, С(І.
Евсевій Памфилъ, епископъ кесарійскій
XIV, XXV.
Евстаоій, св. мученикъ, (ЦП.
Евстаоій, архіепископъ солупскііі,('ЬХ X I.
(’ЬХХХІІ.
Евстратій, ивокъ кіево-печерскій, СЬХХ.
Евтихій Александрійскій, .гѣтіннк’ец г. си-
рійскій, (СХЫ.
Евтроііій, историкъ римскій, СЬ.ХІІІ.
Евфрсмій. пиелте.іь византійскій, ( XXX.
Евѳимій, си. врмімлп.т.рптъ, ('XII.
Евѳимій Аллупса, сурожанинъ, СХСІІ.
Едризи, гсогра-і-ъ арабскій, СЬѴІ.
Екатерина Медичи, королева ч-ряіпіуз-
ская, XII.
Елевѳсрій, св. ССЬХП.
Елеуферьевъ, Сидоръ, гость московскій,
ССІІІ.
Елизавета, мать Іоанна Предтечи, 8.
Елисей, пророкъ евр., XXXI. — 20, 18.
Елпидій, перебѣжчикъ визавт., ЬХІѴ.
Епифаній, монахъ, агіограч'ь греческій,
XXIV, ЫП, СЬѴІІІ, ѴЫХ, ССЬХІХ.
Ернштедтъ, В. Іі. профессоръ, XI.
Ефремъ, епископъ корсупскій, ССХѴІІ.
Ефремъ, протопопъ сурож., СЬХХХѴПІ.
Ефремъ, сурожанинъ, ССЬХѴІІ.— 94.
Еверій, епископъ корсупскій, ССХѴІІ.
ж.
ІНоберъ (.1 оііЪсгѣ), ученый, СЬѴІ.
Жукъ, Грпдко, мое.квитии'Ь, ССІѴ.
3.
Забѣлинъ, II. ѣі. ученый, VI.
Залускій, епископъ, ССХЫ.
Захарія, пророка., ХЬѴШ.
Зимархъ, вельможа впзапт., ССЬХѴІП.
Зоилъ, евпекопъ ампстрпдскіп, XXV.
Золотницкій, II. II., оріеиі а.пісі"і.,ССЬХ VII.
Зонара. ііеторпкт. впзяптіій кій, СХХІІ ,
ССХХХѴШ.
Зосимъ, неторві.ъ впзапт., СХХХ.
И.
Ибн-Абдеззахыръ, ппсатс.п. арабскій,
СЬХХХІ.
Ибн-Батута, писатель арабскій, СЫ 1-
СЬѴШ,СЬХѴІІ,СХСШ,СХСѴ,СХСѴІ.
Ибн-ель-Асиръ, писатель лрлбеі:., ІіХІѴ,
ССХѴІІ, СЬХХ, СЬХХІІ.
Ибіі-Налдукъ, писатель арабскій, ЬХІѴ.
Ибн-Саидъ, путеіпеетвепіпікъ арабскій,
I І.ХХ VIII, СЬХХХѴПІ, СХСѴ.
Ибіі-Сватихъ, івісагелг, арабскій, СХІХ.
101
•'КЛЗЛТЫІІ.
Ибн • Хордадбегъ, пік:і ге.п. я рпбс і. і іі,
ЬХХІІІ, СХІХ — СХХ11І, ССЬХѴШ.
Иванъ III В;н іі.іьсппчі., ве.і. кпязі. моск..
ССШ, ССІѴ.
Иванъ IV Впсіільевпчъ Гроипыіі, царь,
ССШ, ССХѴ, ССЬХІІ.
Игнатій, діаконъ, а.гіі;гр:іфъ греч., XVI,
ХѴШ, ЬѴ. ЬХХХѴПІ - СІ, СІѴ,
схы.
Игнатій, патріарх і. кіііістяіітііппполі.і'КІІІ,
XIX,XXVI, Ь,ЬХП,ЬХХХѴІ, ХСѴІП,
СПІ, СХХѴПІ.
Игорь, вел. князь русскій, VI, XII, XX,
XXIV, СХХѴПІ, СХХХѴІ, СХХХѴП,
СЬХѴІ.
Мззеддинъ, султанъ икопііі<ъ.,СЬХХХ II—
( ЬХХХІѴ, схсш.
Измаилъ, сынъ Авраама и Лгари, ССХѴ,
ССХѴІ.
Иколипадій, епік к. керченскія. ССЬХІХ.
Илія, татаринъ, СХСѴШ.
Илія, пророкъ, XXX, XXXI.— 17—1У, 48,
50, 59.
Иловайскій Д. И., ученый,(XXVI,(‘XXIX,
СХЬѴІ, ССП.
Ингеръ, митрополитъ ииксйскііі, ХСѴІП.
Ипатій, св., СХХХѴП.
Иранлидъ (Ираклій), епископъ амііетрп,і,-
скііі, XXV.
Иранлиды, ('. — 42.
Ирина, императрица, впзігятіі'н'.к., супруга
Ічиістлнт. Кіііірпііима, СЬХІІ, ССХ1Х,
СІ'ХХХІ, ССЬХѴ. — 76.
Ирина, императрица піізаптійе.к., супруга.
•Кііп, IV, XXXVII, ЫІ, ЬѴП, ЬХ—
ЬХШ,ЬХѴ, ЬХѴІІІ, ЬХХ1Ѵ,ЬХХ1Х,
ЬХХХѴІ, ССХІХ, ССХХ, ССХХХІ,
52.
Иринархъ, діаконъ изъ Аміігтрпды,ХХѴ.
Иродъ, царь іудейскій, XIX.
Ирыняей, татаринъ, (.'СИ.
Исаакъ Ангелъ, императоръ ііпъштіііек.,
СЬХѴІ, ССЬХІХ.
Исаакъ, патріархъ ег.р., 10, 12, 58.
Исаіи, пророкъ, 68.
Исидоръ, епископъ сеішлі.ек., СХХХѴШ,
ССЬХХХІѴ.
Исихій, іпіептт.п. греческій, ХЫ1І: епи-
скопъ XXV; ССЬѴІ.
Ифигенія, дочь Агамемнона, СХХѴ,
СХХХІХ.
I.
Іанинвъ, амас.трпдсч.іп, св. мученикъ,
XXIV, XXV, ЬХХ, ЬХХХѴІ!, СПІ,
СІѴ, СІ.ХІХ.
Іаковъ, патріархъ епр., 58.
Іезавель, 48.
Іезекіиль, нророкь, 92.
Іеремія, пророкъ, СХХХІѴ.—89.
Іисусъ Навинъ, 40.
Іоанникій Великій, св., ЬХХХѴІ, ХСѴІП.
Іоаннъ Венеціанскій, лѣтописецъ, СХѴІІІ.
Іоаннъ, епнекопт, амііетрпдекііі,
I,XXXVIII, СѴ—СѴШ (XI, XXVI,
ХЫ).
Іоаннъ, епископъ готскій, XXIV, ЬХ,
ЬХѴ, ( ЬХ, ( ЬХП, СЬХИІ, ССЬХѴІ,
ССЬХХХІ.
Іоаннъ, епископъ сардііігкііі, XIV, XIX.
Іоаннъ, епископъ сугдеііскій, СХСѴ.
Іоаннъ Комнинъ, императоръ вікіянтіііскііі,
XXVII.
Іоаннъ Ласиарисъ, императора, ппкеііекііі,
СЬХХХІ.
Іоаннъ II Палеологъ, императоръ визппт.,
( ХСѴІІ.
Іоаннъ Предтеча (Креститель), XVI, XIX,
XXX, ( СХХѴПІ, ССЬХѴШ. — 8, 10,
12, 17, 19, 59, 93.
Іоаннъ II, мпт роікі.іпті, пм:к'три,і.і кііі,
XXVII.
Іоаннъ XXII, папа, СХС1Ѵ.
Іоаннъ Милостивый, патріархъ алекепп-
дріііі і.ііі, ('('XI .1,
Іоаннъ, патріархъ ко иста птпііоио.і ьскііі,
еретикъ, СХІѴ.
Іоаннъ Златоустъ, архіепископъ ьоистап-
тпііополі.ікій, XV, ССХХП, ССХЬ —
ссьѵш, ССЬХІѴ, ссьхххѵп.
Іоаннъ Нсифилинъ, патріархъ кппегаіггп-
ПОІІО.’Іі.сі.ій, XXVII.
УКЛЗЛТІ .111.
1 05
Іоаннъ ІИосхъ, монахъ, писаіе.п. грсч.,
ЪХХІѴ, ( ( XXXIV.
Іоаннъ, сакел.вірііі патріарха коікпіити-
нополъскаго, ССѴ.
Іоаннъ, с.ішоарій, ЫѴ.
Іоаннъ, татаринъ, ССХХХѴШ.
Іоаннъ, ученикъ Григорія Декаиолітта,
хсѵі’.
Іоаннъ, ученикъ Стеччіва, Новаго, ('('IX.
Іовъ, 2::.
Іорданъ, исторіи.!, гитовъ, СХХ XVIII,
< ( ХСѴІII.
Іосифъ Гимнографъ, < в., ХСѴІ.
Іосифъ, патріархъ евр.,XXXIX,ЬХХІХ,-
15, 23, 58.
К.
Наллиника Киснальти, монахиня і'урък-
іч.ая, СХСІІ.
Наллинии ь, митрополитъ амаі трпдгкій,
XXVII.
Каллистъ, патріархъ коінтантпнппіілі.-
с.кііі, XXVII.
Капало, ученый, ССХХХѴІ.
Карабулатъ, вождь татареиііі, СХСШ.
Карамзинъ, II. М., исторіи: ъ, СХСШ,
( ( III.
Карлъ Великій, нмперат., ХСІІІ, СССХѴІІ.
Кедринъ, пстор. визпнт., СѴ, ЬХІІІ, СХѴГ,
СХХІѴ, ( XXVIII, ( XXX, (XXXV,
СССХѴІІІ.
Ксдунъ-паша, в. визирь турецкій, ССѴ.
Кейкобадъ, султанъ турецкій, ССХХѴ,
(( X V.
Кеннонъ, II. II., академикъ, ('СѴ. ССХІІ,
('СХѴ, СССХХХІІ.
Кипріанъ, митрополитъ москоисі;., ССІ,IX.
СССХХХѴІ.
Кириллъ, патріархъ іерусалпмск.,
(ССХХХѴІІ.
Кириллъ Философъ, св. перинучпг. глав.,
ХСІХ, СХСѴІІ, ('СХѴ, ('ССХХѴІ,
СССХХѴ11І, СССХХХІІ.
Киръ, іпітр. а.іскеніідрііісіаіі, ССХ 1,1.
Киснальти, см. К ал л и и и к.і.
Кій, князь русскій, ('XXVII.
Клавдій Лепидъ, рпм.ілнпіі і., XXIII. I
Клавихо, I’. посл.'ікпіікъ ш чешскій,
XXII.
Клапротъ, учепыіі, ССХХІ.
Климентъ, еіпи к., і и. мученикъ,(Ч'СХХѴ,
СССХХХІ.
Клинтонъ, ученый, ( СХСІ.
Ключевскій, В. О., проФссс., (ССХІ.
Новырь, Созьма, гостъ русскій, ССШ.
Кольберъ, маркизъ, министръ Француз-
скій, ССХЫ.
Комитъ, епископъ амастридічіій, XXV.
Комнины, династія византійскихъ импе-
раторовъ, ССХ XVIII.
Кононъ, первоначальное имя императора
византійскаго Льва III Псавра,
( ('XXVIII, ( < XXXIII.
Константинъ Великій, нмперігіорі, римскіе,
СХХ, СССХХХІ.
Константинъ V Копронимъ, императоръ вн-
зп.нт., ЫІ--СІѴ, СѴ, СХХІ, СХХѴИІ,
СХХХІІ, ССХІ ССХІІІ, (('VIII,
('( XII,С( XVI,ССХIX,С( XХ,( ( XXXI,
С( XXXVIII, ('('XXXIX, ССЬХІѴ,
ССЬХѴ (гноеименитый, гноетезныіі,
СХХXVI, ('('XXIV. —93).
Константинъ VI, императоръ впъінт., СѴ1І.
І.Х, І.Х1І, СХХІѴ, ЬХХ.ХѴІ. — 52.
Константинъ VII Багрянородный, нинерп-
торъвизіііп., XXIV, XXVII, XXXVII,
(III, СХІ, (XXIV, ССХѴІІІ, ('СХХ,
СССХѴІІ, ( СЬХХѴІІ, (СХХІХ.
Константинъ, архіешісі.онъ сугдеііічйіі,
ССХ1Ѵ.
Константинъ, ми гроііолптъ амаетрпдсі.ііі,
XXVII.
Константинъ, сынъ и соправитель импе-
ратора визапг. Василія АІаке.і.оіпппіня,
ЬХХХѴІ.
Константинъ, сынъ императора, віізант.
ДІаиупла, ( ХСѴІІ.
Константинъ Философъ, см. Сирил ы. Фи-
лософъ.
Константинъ изъ Арменіи, нача.іі.никъ ті.-
лохраіште.іеіі, ('XXIV.
Константинъ, п.нрі. болгарскіе, • I XX X III.
Короссій (Согезеіия), учепыіі, ( VI.
Косга, севастъ гуііоікскііі, ( Х( II.
Кубасовъ, ('., писецъ Х[іопогр:іфіі, < X 1.111.
I
106
УКАЗАТЕЛИ.
Нѵимлъ, и,:4ц, т.-іт.чрскні, СЬХХХѴП.
Кунинъ. А. А., академика., IV, V, ѴП,
XI, XI,VI, ХСѴШ, XI,IX, СІХ, ((XVI,
СХѴ1І, СХХІН, ГХХѴПІ, СХХХІІІ,
(XXXVI, СХІ,Ѵ, СХЫХ, 01, III,
СЫѴ, СЬХІХ. ('І.ХХІІ, СІЛХІѴ,
(С1.ХХѴШ, ССЬХХХ.
Курбанъ, царь татарскій, СІ.XXXVII.
Кутлубуга, татаринъ. (ХСѴШ.
Л.
Лагусъ, Г., лрОФічтпръ, СІАХХІІ.
Ласкарисъ, Іоаннъ, ученый грекъ, XI.
Лафонтенъ, })і., баснописецъ ърііиц., Х( ’І.
Лебедевъ, А. С., иро-регг.орі., ЬХХХІѴ,
Левъ III Исавръ. императоръ іпілаііт , IД V,
ІХ.ХІ, 1,XXXVI, СѴІ, СЫ, СІ.ХІІ,
ССХІХ, ССХХ, (’СХХѴІ, ('.с.XXVIII,
ССХХХІ, ССХХХІѴ, ССХХХѴІ,
ССХХХѴШ, ССХХХІХ, ССХІЛІ,
ССІХѴ, (СІ.XVIII,—87, 91.
Левъ V Армянинъ, императоръ вп.зішт., 1,,
І.ѴІ, І.ХѴІІ, І.ХХѴ. ЬХХХІ, ЬХХХП,
ЬХѴХѴІ. ХСѴ—XV,VII, С, ССХІХ,
((XX, ССХХХІ. — 7-1, 75.
Левъ VI Мудрый, императоръ впзапт-.,
III, XXIV, XXVII, 1.Х11, ХСІ, СИ,
СХІІ, СЬХІѴ, СЬХХХІХ.
Левъ, монахъ, СѴІ.
Левъ, папа, ССХХѴ, ССХХХІѴ'.—85.
Левъ X, папа, XI.
Левъ. си. мученикъ, XV.
Левъ Грамматикъ, а Ѵ.то писецъ ппипнт.,
ЬХѴІ, ЬХХХП, СХѴ, схххѵ.
Левъ Діаконъ, историкъ впзапт., СХХѴ,
СХХХІХ, ССЬХХХІ.
Ле Кьенъ (Ьс (ѵіпісп), ученыіі, XXV—-
XXVII, ХСѴШ, СѴІ.
Леонидъ, архимандритъ, ССЬХХХѴІІ.
Леру.де-Лекси (Ьетопх (1е Ьіису), ученыіі,
XII.
Ливаиій, софштъ, СЬХІІІ.
Ликофроиъ, поэта, греческій. ХСІХ.
Ліутпрандъ, еппскопт. кремонскій,
Х1ДІІІ, ЬХХІН.
Ловягинъ, Е. И., профессоръ, СХХѴ I.
Логоеетъ, лѣтописецъ впзапт., СХІ,
СХХХѴ.
Лопаревъ, X. ЛЬ, секретарь Общества
.а юбитслсп древней письменности,
ССЬХХХѴШ.
Лотаръ, императора, запади, рпмек. им-
періи, СХѴН1.
Лотъ, племянникъ Авраама, 57.
Лука, митрополитъ сутдеофу.тльегсій,
СХСѴ, СХСѴІ, ССІ.
Луна Хрисовергъ, патріархъ копстаитп-
пополі.іч.'іи, СЬХѴ.
Людовинъ Благочестивый, императора,
запади, рпмі-к. имперіи, ЫѴ. ЬѴІ,
ЬХХІ, СХІѴ, СХѴІГ, СХХ.
Людовинъ IX Святой, коро.ті, ч.ряиц.
СІ.ХХѴІІІ.
М.
Маврикій, св. великомученикъ, XVI.
Магометъ, осповіѵге.лі. ислама, ЬХІѴ.
Магометъ II, султана, турецкій, XXI,
ССѴ.
Маи. А., кардинала., XIX, ЫХ, СХХХ,
сьѵп.
Макарій (І.у.ц-аковъ), ліитроно.тпа і. мо-
і-кшіекііі, VI, СХЬѴII, СХЬѴІІІ.
Макарій, патріархъ констаптіпишо.іі,-
« кііі, ССІ.
Макарій Колязиисиій, преиод., СЫІІ.
Макарій, игуменъ ирплуцкііі, ССІ.ХІ.
Максиміанъ, императора, римскія, XV, Ь,
Максимъ Грекъ, преиод., ССЬХН.
Максимъ, императоръ римскій, XV.
Мамай, темника, а-атарекій, СХСѴЦ,
ССІІ.
Мамицій; см. Полпкарпъ Севаетт..
Манзи, ученыіі, XXVI, XXVII, ЬѴіІІ,
ЬХХѴІІГ, СЬХІІІ.
Мануилъ Комнинъ, императора, впзапт ,
XXVII, СЬХѴІ, СЬХѴІІІ, СЬХХІІ.
Марту Ній, Максима., епископъ кпопрскііі,
XVIII, СѴІ.
Марія, сестра св. Лазаря и Марны, 4$.
Маркеллъ, ікито.іь г. І'Імсс а, XIX.
| Маркіанъ, императора, впзпит., XIX.
' іілзлтіли.
107
Маркъ Аврелій, Пімііерпторт. римскій,
ССЬХХШ.
Марсъ, божество римское, СХХХѴШ.
Мартиніанъ, препод., XIV.
Мартыновъ. II. М., іезуитъ. ССХХХѴЬ
Масудъ, сынъ султана иг.іиііів чіаго,
СЬХХХІѴ.
Матранга, учеиі.ііі, ХСГ.
Маттеи (МаШіасй, ученый, СЫХ,
ССХ XXIX.
Матѳей. патріархъ нонета іітпііоііо.ікы.ііі.
ССЬ
Матѳій, еп. апостолъ, ХХХШ.—31.
Мегеѳо, мать Георгія амастридскаго,
XXVIII, XXIX, ХЫ, ХЬП.—4.
Мелетій, епископъ аптіохійс.кііі, XV, XIX.
Мелинъ, сыпь су.ттапа пкопіііеклго,
С ЬХХ IV.
Менандръ, историкъ греческій, ЬХХ III,
ССЬХѴШ.
Мееодій, патріархъ констаіггпіпніо.іь-
скііі, XXVI, ЬХХХІѴ.
Мееодій, (чі. перпоучпте.'іі, с.іавяпск.,
ССЬХХѴІ, ССЬХХѴШ, ССЬХХХП.
Минаели, Маркъ, іюііеціаіи п.ъ, СЬХХХѴІ.
Миллеръ, 1І<- О., профессоръ, СЬѴЬ
Миллеръ, Г. фр., профессоръ, СХЫІ.
Мина, патріархъ коііі-таптинопо.ты кііі,
Митрофанъ III. патріархъ коиитаіітпио-
польскій, ССѴ. ъАій.к/-
Митяй, см. Михаилъ, архимандритъ.
Михаилъ, архимандритъ, СХХХ, XXXI.
Михаилъ, монаха., агіограФъ, ЬХХХІІ.
Михаилъ Аиоминатъ Хонскій, архіепископъ
аічшекііі, СХХХ1Х, I ЬХХ.
Михаилъ II Косноязычный (Аморейскій),
императоръ впз.знт.,ЫѴ—ЬѴІ, ЬХХ
ЬХХІІ, ЬХХХІ. ЬХХХІІ I, ьхххѵ,
ЬХХХѴІ, хсѵ, ХСѴІ.
Михаилъ III, императоръ впзант., III,
СІХ, (XII, (XXIV, СХЫІ, СХЫІІ,
ссхіх.
Михаилъ Норулларій, патріархъ коіитлп-
типопо.п.екій, XXVII.
Михаилъ Клоненій, св., ('( 'XV.
Михаилъ Палеологъ, императоръ іигаиіт.,
XXVII, ( ЬХХХІІ, < ЬХХХІѴ,
СЬХХХѴІ, СХСѴІ.
Михаилъ I Рангавій, императоръ <ш:;лпт.,
ЫІ.
Михаилъ Сирійскій, хрпст. спрійскііі писа-
тель, ЬХІѴ.
Могаммсдъ ал-Банту, владѣтель г. Ми-
ранда, СХХІ.
Могаммсдъ Ибнъ-Раввадъ. владѣтель
г. Та г.ри:ііі, ( XXII.
Моисей, пророкъ, XXX, XXXI, XXXV,
XXXIX, ЬХХІХ,ССХХІѴ,С( XXXIV—
17, 19, 40, 58, 80, 97.
Моифоионъ, бенедиктинецъ, XII, ССХЫ.
Мордтмакнъ, ученый, ЬХХІѴ, ЬХХѴ.
Мурадъ III, султанъ турецкій, СЬХХХП.
Муральтъ, Е., ученый, ХСѴІІ., СХІѴ.
Муратори, ученый, ('XVIII.
Мурзансвичъ, II. II., ученый, ССѴІІІ,
ССІ,XIX.
Мутавакилъ, ха.тіѵі- ь багдадскій, СХХІІ.
Мухамедъ Равенди, авторъ, се.п.джукод-
екпіі .тіітоіпіеп, СЬХХѴ.
Мухаммедъ I Омайядъ, ха.піФі. кордов-
скій, (XXIII.
Мюллеръ, Ь'.-4’., ученый. ХС, ХЫ. М'ІХ.
Мюльбахеръ, ученый, СХІ'ПІ.
Н.
Каунъ, А., академіи:ъ, ('XXV, ('XXVI.
Неиоматъ, сурожанинъ, ССІІ.
Нерва, императоръ римскій, ССХС.
Несторъ, прсіюд., лѣтописецъ русскій,
СХ, СХЬѴ, СХЬѴІ.
Несторъ, св. мученикъ, еппскопт, Перги
ІІямФиліі'ижоіі, XVI.
Никаноръ, св. .чносто іі , XXXIII.—31.
Никита Давидъ Пафлагонянинъ (Философъ),
агіограФъ, XIV, XVIII, XXIII, XXIV,
ХЬѴ, Ь, ХС, СШ, СІѴ, СХХѴПІ,
СЬХІХ.
Никита (Иидикійсній, св., ХСѴШ.
Никита Хоніагъ, писатель пплппт.,
схххьх.
Никифоръ, св. великомучеіпікъ, XIV.
Никифоръ, енпскои і. лакедемонскій,
СХ< V.
108
укдзатіші.
Никифоръ, митрополитъ ямастридскііі,
XXVII.
Никифоръ, иатр. Ііонстаптшг., ХЬѴІП,
Ь —ЫѴ, ЬѴІ, ЬХХХІ, ЬХХХП,
ЬХХХѴІІ, ХС, ХСІѴ —СІѴ, СХІ,
СХЫ,ССХІХ,ССХХХѴП,ССХХХѴШ,
ССХЫ, ССЬХІІ.
Никифоръ Григора, шторокъ івізаис.,
СЬХХХІП, СЬХХХІѴ.
Никифоръ Логоеетъ, императоръ гшзант.,
XXXVII, ЫІ, ЬХІ, ЬХП, ЬХѴ—
ЬХѴІП, ЬХХѴ, ЬХХѴІ,—5.3.
Никифоръ Фока, императоръ впзапт.,
XIX, СХХѴ.
Никодимъ Святогорецъ, ученыіі, ХЫІ,
ЫХ.
Николай, митрополитъ амастрндскііі,
XXVII.
Николай I, пана, ЬХХХІѴ.
Николай, патріархъ конст.-іитпшиіоль-
екііі, СЬХІѴ.
Николай Студитъ, преиод., XIV, XIX,
ЫХ, ЬХХХѴЬ
Николай, св., еііпе.ііопъ Мирликійскій,
ЬХѴП,СХСѴЬ
Никонъ, св., СѴІ.
Нилъ, митрополитъ сугдсііекііі, СХСѴЬ
Нилъ, патріарха, кіінстаптппополі.екій,
ССІ.
Нилъ Донсопатрій, писатель впзапт.,
СЬХѴ, СЬХХХІХ.
Новиковъ, II. II., писателъ, ССП.
Ногай, ханъ татарскій, СХС, СХСІ.
Нортонъ, I.. ученый, ССХЫ.
О.
Обе (ДцЬё), ученый. XII.
Одерино, ученый, СХСѴШ.
Одиссей, царь Итаки, С.
Олегъ, и. кн. русскій, XXIV, СХІХ,
СХХѴІІІ.
Оливьери, ученый, С.ХСѴІП.
Ольга, и. кн. русская, ССЬХХІХ.
Оманъ, Г., ученый, XII.
Онисимъ, < в. апостолъ, XV.
Орсини, Фамиліи пталіансі.аіі, XIII.
П.
Павелъ, св. апостолъ, XV, ССХХХІѴ. —
4, 27, 34, 53.
Павелъ Коринѳскій, св., XVII.
Павелъ Латрійскій, св. мученикъ, XV,
ССЬХІІ.
Павелъ, ученикъ діакона Игнатія, ХСІ.
Паги, Антоній, ученыіі, ССХЫ.
Палладій, агіограФъ, ССХЫ.
Пальмъ, епископъ амастридскіп, XXIV,
XXV.
Памфилъ, св. мученикъ, XV.
Панаретъ, лѣтописецъ трапезуйте кій,
(.'ЬХХѴ.
Пападополи, Николай Ііо.мппнъ, ученый,
XXVI, СѴІ.
Пападопуло - Керамевсъ, А., ученыіі,
сьххѵп, ССѴ, ССХХХІІІ.
Параскева, татарка, СЬХХХѴПІ.
Паригорій, св. мученикъ, XV.
Партей, ученый, ЬХІ, ЬХП, ЬХѴІ,
СХХХГ, СЬХІІІ, СЬХѴ, СХХХІХ.
Парѳеній, сішскоігь лампсакскііі, XIV.
Пасики, ученый, СЬХХХІ.
Паткановъ, К. II., проФ., ССЬХѴІП.
Пахимеръ, историкъ впзапт., ССХХХШ.
Пелопиды, С.—42.
Петавій (І’еіап), Павелъ, іезуитъ, XVII.
Петръ, св. апостолъ, ССІ, ССХХХІѴ,
ССЫІ, ССЫІЬ—27, 59, 85, 89.
Петръ, дожъ венеціанскій. СХѴПЬ
Петръ, ученикъ си. Стешапа Новаго,
ССѴШ.
Петръ, митрополитъ московскій, ССЫХ,
( СІ,XXXVI.
Петръ, митрополитъ Никейскій, ХСѴШ,
СѴІ II.
Пиндеръ, ученый, СЬХІІІ.
Питра, кардиналъ, Ы1І, ЬХХХІѴ.
Платонъ, •і'іілосо'нъ греческій, ХСІХ.
Плснко Сароікенинъ, СЬХХХѴП.
Плиній Младшій, писатель римскій.
СС1.ХХШ.
Плиній Старшій, писатель римск., ЬХІѴ,
СХХХѴІІ, ССЬХХХІ.
Плотинъ, агіограФЪ, Ь.
.' КАЗАТЕЛИ.
109
Погодинъ. М. II., академикъ, IV, СХ1ЛѴ.
ССІ,XXIX.
Поликарпъ, св., епископ ъ смирнскій, XVI.
Поликарпъ Мамицій, севастъ с.урожскііі.
СІ.XXVII.
Поло. Марко, путешественникъ вспои..,
СЕХХХ.
Поло, Марокка, венеціанка, ( ЕХХХІ.
Поло, Мяффіо (Матоеіі, венеціанецъ,
(Я,XXX.
Поло, Николо, венеціанецъ, СЕХХХ.
Поповъ, Лидр. П., ученый, СХІЛИ.
Порфирій, сп., епископъ газскій, XVI,
XIX.
Порфирій, св. мученикъ, XV.
Порфирій (Успенскій), епископъ, ЕХХХІѴ,
І.ХХХѴ, СХХѴІ, СХІ,IX, ССШ,
ССХХХѴІІ.
Потли, ученый, СЬХІѴ, СІ,XXXIX.
Проссель, учепыіі, СІ,XXXII.
Прискъ, писатель греческій, ССХ.
Прокопій, писатель греческій, (-XXXVI И.
СІЛХ.
Пронскій, книги., намѣстникъ новгород-
скій. ССІ II.
Пруденцій Галиндо, лѣтописецъ, ( XVI—
СХѴІІІ.
Пселлъ, Михаилъ, писатель віізант.,
СХХѴ.
Птолемей, географъ греческій, С ЕѴІ,
СІ’ЬХХХ, СССХХХІ.
Пулъ, севастъ сурожскііі, СЕХХѴШ.
Р.
Раавъ, блудница, 48.
Радагайсъ, вождь готскій, СХХХѴШ.
Радловъ, Іі., акаде.мнкі., (Я,XXI.
Ражъ-Тарханъ, полководецъ хазарскій,
ССЕХѴІІІ.
Райнальдъ, ученый, СХІЛѴ.
Ралли, ученый, XI,V, СЕХІѴ, СЕХХХІХ.
Ранне, Леопольдъ, историкъ, ЕХШ,
ЕХѴ11.
Рашидъ-эддинъ, историкъ монголовъ.
СЕХХП.
Ревекка, жена евр. патр. Іакова, 57.
Регель, І>. I)., учепыіі, ХСѴІ, СХІ.
Рсйсъ-Етумъ. турецкій начальникъ въ
Синопѣ, ССХХІV.
Рено (Ііаупаші), учепыіі, ССХХХѴШ,
< Х( IV: см. Гсіідь.
Ридольфи, Николо, кардиналъ, XI, XVIII.
Розенѣ, баронъ В.Г., академикъ, ССХХѴ.
Романъ: см. Глѣбъ, князь русскій.
Росвсйде, Герибертъ, ученый, XVII.
Рубруквисъ, Рубруиъ, монахъ путеше-
ственникъ, ССѴІІІ, ССХѴІІ, ССХХІ,
( СХХѴШ-СЬХХХ.
Рукнеддинъ Бейбарсъ, писатель арабск.,
( I,XXXIII, ГХС, СХС1.
Рюриковичи, династія ругск., ('XVII.
Рюрикъ, князь русскііі, V, ХСѴ1І, ( ХІ.ІГ,
С.\ I лѵ.
с.
Савва Гогеній, св., ( СХ.
Садокъ, св. мучешікъ, XV.
Саларевъ, Димитрій, грсчппь, ( ( III.
Саларевъ, Михаилъ, гречпнъ, ('(ЯП.
Саматъ, Савва, армянинъ, ССХХХѴШ.
Самуилъ, діаконъ Великой церкви, ХСІ1.
Самуилъ, пророкъ, ІЛѴ.—10, 12.
Сарра, жена Авраама, ІЛХ.—0, 7.
Сартакъ, хана, татарскій, ССХХІХ.
Сассаниды, династіи персидскихъ царей,
СХХШ.
Сатурнилъ, епископъ амастридекііі, XXV.
Саеа (8а.(1іая), ученый, СХХѴ.
Свида, писатель ппзаит., ХІЛІІ, ХС, ХСІ,
(IV.
Святополнъ, в. князь русскій, СЕХѴІІ.
Святославъ, г., князь русскій, ('ХЕ.
Севилъ (8аѵі1е), Генрихъ, учепыіі, ССХІЛ.
Сейидъ Лукманъ, поптт. турецкій,
( ЕХХХІІ.
Селевиій. । в. мученикъ, ХАГ.
Ссмііадъ, .армянинъ, (-ЕХХХѴШ.
Сергій, архимандритъ, ССЕХХѴШ.
Сидоііій Аполлинарій, пііс.ттелі. римскій,
СХХХѴІІІ.
Сисинній, патріархъ коистантппоііо.іі.-
сііій, < IДIV.
Симеонъ Богопріимецъ, XIII.
Симеонъ, нодвпікникъ. ХСѴІ.
по
УКАЗАТЕЛИ.
Симеонъ, св. мучешікъ, XV I.
Симеонъ Метафрастъ, агіограч-ъ, МП,
XVIII, XIX, хьѵ, I.XXXIX.
Симеонъ Магистръ, нік-ате.ті. визант.,
('XXVIII.
Симсонъ, ученый, ЬѴІ, ('XVIII.
Снилицій, писатель визант., ('XXXV.
Смирновъ, В. Д., профессоръ, СЬѴ,
(І.ХХѴ, СЬХХѴПІ, С.ІДХХІ,
(1.ХХХШ, СЬХХХІѴ, СХСІ.СХСѴШ.
Соболевскій, А. 1І-, нроч>сссорч>,
(ЬХХХѴШ.
Созоменъ, писатель греческій, ('СХЫІ,
П'ХЫІІ, ССЫѴ, ССЬѴ.
Соколовъ, М. II., проФссс., ССЬХШ.
Сократъ, историкъ цсркови., ССХЫ.
Солиманъ: см. Сулейм.тігі.-ІІбиъ-І’а-
шндь.
Соловьевъ, С. М., академикъ, V, СХЫХ.
Соломонъ, царь сврейск., СХХѴ.—24.
Сотирихъ, еретикъ, XXVII.
Софіаиъ, ученый, XI.
Софроній, св., архіепископъ іерусалим-
скій, ХШ.
Срезневсній, И. II., академикъ, XXII.
Ставракій, сыпь п соправитель византій-
скаго императора Нпкичшра, ЬХХѴІ.
Станкомъ, Обертъ, авторъ хроники,
('ЬХХХѴ.
Старчевскій, А. В., издатель, ССЬХХѴН.
Стефанъ, архіепископъ амастрпдскій,
XXVI.
Стефанъ, севастъ сурожекій, СЬХХѴПІ.
Стефанъ Баторій, король польскій, ССѴ.
Стефанъ Новый, св., ЫІІ, ЫѴ, ЬXXVIII,
ІАХХ, СХХѴ, СХХХІІ, СЫѴ, СЬХІ,
('СѴШ, СС1Х, ССХХХѴ, ('.СХХХѴІ,
ІСХХХІХ, ССЬХѴ.
Стефанъ Суроніскій, св., IV, V, VII, VIII,
( X1,11—ССЬХXXVIІЬ—72— 1 ОЗ.
Страбонъ, географъ греческій, XXI.
Строцци, Петръ, маршалъ .грани., XII.
Сулейманъ-Ибнъ-Рашидъ, сынъ халиччі,
не.тководець арабск., ЬХІѴ.
Сумбатъ (Сем падь), армип инъ,
(1ДХХѴШ.
т.
Табари, писатель арабскій, СХХ1І.
Тагмацъ, вельможа хазарскій, СЬХП,
ССЬХѴШ.
Тагманъ, тарханъ турецкій, ССЬХѴ III.
Тамара, грузинка, СЬХХѴІІ.
Тарасій, патріархъ константинопольскій,.
XVI, XVIII, XXXII, ьѵп—ых,
ЬХХІХ, ЬХХХІІ, ХС, хсп—хсіѵ,
ХСѴІІ, СИ.—25, 20, 30.
Тафель, В., ученый, ЬХѴІ, СЬХХІ,
('І.ХХѴ.
Тацитъ, историкъ римскій, СХХХѴ III.
Тенсье, ученый, XXIII, ЬХІѴ.
Телебуга, ханъ татарскій, СХС.
Тизенгауземъ, В. Е., ученый, СЬѴ, ( ЬѴІ,
СЬХѴІП, СЬХХІІ, СЬХХШ, СЬХХХІ,
СХС, СХСІ, схсш.
Тимофеевъ, С. II., изслѣдователь, ССШ.
Тимуръ, ханъ татарскій, XXII.
Титмаръ, епископъ мерзебургекій, СХѴІ,
СХ.ХХ1Х.
Тихонравовъ, II. С., академики., (4'111.
Тіу, божество германское, СХХХѴ 111.
Тонтай, ханъ татарскій, СХСІ.
Тонтсмиръ, сыпь севаста сурожскаго,
СЬХХѴШ.
Толантемиръ, темникъ татарскій, СХСѴ'.
Толстой, гр О. А., владѣлецъ собраніи
рукописей, ССЬХХХѴІ.
Томашенъ, ученый, СЬѴП, СЬХП,.
( ЬХХѴІ, ССЬХѴІІ.
Томмсемъ, ученый, СХѴІ, СХѴІІ.
Топти, севастъ сурогкскііі, СЬХХѴІІ.
Тохта, ханъ татарскій, СХС.
Тохтамышъ, ханъ крымскій, СХСѴ III.
Траянъ, императоръ римскій, ССЬХХШ.
Третьяковы, р. дворянскій роди,, ССП.
Трифонъ, св., ХШ.
Троицній, И. Е., ііроч>ессоръ, ССХѴШ.
Тцетцесъ, писатель визант., СЬХХІ,
СЬХХІІ.
У.
Узбекъ, ханъ татарскій, СХСШ, СХ(ТѴ,
ССХѴ.
Ульфила, епископъ готскій, ССІДХХП.
УКАЗА ГІ ЛИ.
111
Чингизъ, ханъ татарскій, СЬХХШ.
Чингисхиды, династія татарскихъ ха-
новъ, СЬХХХІ.
Чурило Плеккови'іъ, богатырь, СЬХХХѴП.
Чуриловсиій, II. Ф, студентъ с.-пстер-
бургек. дух. академіи, ССЬХІІ.
Ш.
Шихъ, ІІі іапъ, торговецъ ногайскій,
(VIII.
Шліомберіне, ученый, ЬХХІѴ, СЬХѴІ.
Щ.
Щегловъ, Д. О., писатель, VI.
э.
Эгидій, св., ССХХІ.
Эзопъ, баснописецъ греческій, ХСІ.
Эймундъ, витязь норманскій, ССЬХХХІѴ.
Эльмуфаддаль, писатель арабскій,
СЬXXXII, < ЬХХХІІІ, СХСІ.
Эигельманъ, II., профессоръ, СѴ1І.
Эней Парижскій, богословъ, ЬѴІ.
Эішувейри, писатель арабскій, СЬХХХШ.
Ю.
Юліанъ, св. мученикъ, XV.
Юлій Капитолинъ, писатель римскій,
ССЬХХХІ.
Юль, Г., ученый, СЬХХХІ.
Юргевичъ, В. II., про'і'сссоръ, СХСѴІІ,
ССѴІ1.
Юрій Тарханъ, ки. сурожскій, ССХХ1Х,
ССЬХѴІІ, —95.
Юстиніанъ I, императоръ впзапт., ЫІІ,
ЬХХѴ.
Юстиніанъ II, императоръ впзанг., Ь,
СЬХІІ, ССХХХІ.
я.
Яковлевъ, В. А., профессоръ- СЬХХ.
Яновъ Аурій, авторъ лѣтописи, СІ,XXX V.
Яиуби, писатель арабскій, СХХІІ.
Ф.
Фальмерайеръ, ученыіі, СЬХХІѴ,
(I.XXVII.
Фараонъ, царь египетскій, 46,80.
Филаретъ, архіепископъ сурожскіі'ц
(( ЬХѴІ, ( СЬХѴІІ, ССЬХХ, ССЬХХІІ,
ССХС, ССХСІѴ.—94, 96.
Филаретъ Милостивый, си., I,XXXVI.
Филаретъ, архіепископъ черниговскій,
VI, VII, XX, СХЬѴІ—СХЬѴШ.
Филиппъ, упоминаемый въ ;кптіи св. Три-
<і'опа, XIII.
Филооей, патріархъ копстаптппоиолі.-
< кій, ССІ.
Финеесъ, первосвященникъ евр., 58.
Финлей, ученый, ЬХѴП.
Фишеръ, II., ученый, СЬХѴІІІ.
Фотій, патріархъ константинопольскій,
\ III, XIX, XXVI, ХЫѴ, ХЬѴП—
ХЫХ, ІЛ, ЬЦ, ЬХП, ЬХХХШ,
ЬХХХІѴ, ХСѴ1І, СѴІ, СХ, СХІ,
СХШ—СХХѴІ, СХХХПІ, ЬХХХІѴ,
ССХЫ.
Фравитта, готъ, ССЬХХѴ.
франдзи, историкъ впзапт., ( ХСѴІІ.
фронтонъ-ле-Дюкъ (Ь’гоиіо Ьпсаеиз, Ічоіі-
Іоп-1е-1)пе), ученый, XVII.
X.
Хапанъ, имя или титулъ царя Руси,
СХѴ.
Харлампій, мученикъ, XIV.
Хаутома, оріенталистъ, СЬХХѴ.
Хрисиппъ, пресвитеръ іерусалимскій,
XVI.
и-
Цахаріс-фонъ-Лингенталь(2;.чс]іагіаеѵ. Ьіи-
йоіЫші), ученый, Ь, ЬХѴ, СХХѴІ,
СЬХХХІХ, ССІ,XIX.
ч.
Черный, Дмитрій, мое.квптииъ, ССШ.
Чиноныі (Сісо.циа), ученый, СЬХХХІ.
УКАЗАТЕЛИ.
Ярнассъ, правитель Со.іхата, ( Х(А III.
Ярославъ I, в. і:плаь руссі.ііі, ( СІ,Х.\ХП.
Ѳ.
Ѳамарь, грузинка, ( ЬХХ\ И.
Ѳекла, св. мученица, <411.
Ѳемистій, епископъ лмастрндскііі, XXV.
Ѳеодора, дочь керчепск. царя, ( ('XXIX,
(('XXXI.
Ѳеодора, императрица ііизяпг., супруга
Юстиніана II, СІ ,Х П.
Ѳеодора, императрица віізант., супруга
Осотчіла, ХІАІ, 1,ХХХІ\, XI XII,
СХХІѴ.
Ѳеодора: см. Прина, супруга Констан-
тина Копронима.
Ѳеодоръ, епископъ Аланіи кавказской,
(ІА II, СІАІП.
Ѳеодоръ н.іп Ѳеодосій, отецъ Георгія
амастрпдскаго, XXVIII, ХМ.—4.
Ѳеодоръ (вг. схимѣ Ѳеодосіи), архіепи-
скопъ сугдеофулльскііі, (I,XXXIX.
Ѳеодоръ (ііачертапныіі), сп., ХСА’III.
Ѳеодоръ Стратилатъ, св., XIV, XVIII.
Ѳеодоръ Студитъ, св., ХІ.Ѵ, 1,ІХ, І,ХХ,
I,XXXII, I,XXXIII, I,XXXVII, ХСА’,
хсѵиі, сѵі—сѵіп, сі.хі, і і,хп,
СГЕХѴІ, СГЪХХІН.
Ѳеодоръ Тиронъ, св., XV.
Ѳеодосій III Адраминдинъ, императора.
віізант., ('('XXIII, ССХХХѴІ,
( ( XXXVII, ССІ,XIV.—77.
Ѳеодосій, мптро полить халкидопскііі,
Х(IV, СХѴПІ; см. Осо-вапъ.
Ѳеодосій, отеці. Георгія амастрпдскаго;
см. ()е одо рч,.
Ѳеодосій, спаіьчрііі и патрикііі, СХѴПІ.
Ѳеодосій Мелитиніотъ, писатель ііпзант.,
СХХХ.
Ѳеодулъ, св. мученикъ, XV.
Ѳеоктистъ, временщикъ, СХХІѴ.
Ѳеоктистъ, митрополитъ сурожскііі, ('.('.
Ѳеофанъ, историкъ віізант.: XXII, ЫѴ,
I, XIII — 1, XVII, І,ХХ, І,ХХІѴ,
ѢХХѴІ, ГХХХІІ, ХСП, СХІ, СХ1Ѵ,
СХѴ, СХѴИ, СХХХѴ, ССѴІІІ,
ССХХХІ, ССХХХ1П, ССХХХѴІІ,
ССХХХІХ, ( СІ,ХѴ.
Ѳеофанъ, митрополитъ халкидопскііі,
ХСѴІІІ, СХѴПІ.
Ѳеофанъ (начертанный), св., ХСѴІІІ.
Ѳеофанъ, сіншарііі, СХѴ, СХѴПІ.
Ѳеофилактъ, митрополитъ никомпдіііекііі,
ССІ,XII.
Ѳеофилъ, адмиралъ визапт., І,ХІѴ.
Ѳеофилъ, императоръ визапт., І,ХХ,
ГХХХІІ, I,XXXVI, ХСП, ХСѴІ—
Х( V111, СХ, СХI, СХ1V, СХ V, Г X V11.1,
СХХПГ, ССІ,XXVIII.
Ѳеофилъ Іоаннъ, учепыіі, С.
Ѳома, самозванецъ, І,ХХ. ХС.
II. Указатель именъ географическихъ.
I Сіѵ, СѴ, СѴІІІ, СІХ, СХХѴІТ,
ехххи, ехххѵі, ехххѵш,
СХЫѴ, СЬХІѴ, СЬХѴІІІ, ссьххтх,
ССХЬХХХ, ССЬХХХІII.--5, 32.
Линеъ, г., ЬХІѴ, ЬХѴІІ, СЬХѴІІІ,
СЬХХ III.
Аморій, г., ХЬѴ, ЬѴ ІII, ЬХІIГ, ЬХѴ, СХ,
('XIV.
Анадоли, Анадоли-наванъ, крѣи., СХХХТ,
СХХХѴ, сс\ .
Аназарбъ, крѣпость, ЬХѴІ, ІДХѴІ.
Анапа, г., ССЬХХХІІ.
Ангора: см. Анкара.
Андрасъ, г., ЬХѴІ.
Анкира, г., ЬѴЛІ, ЬХѴ—ЬХѴIII.
Антіохія, г., ЬХІѴ, ССХЫЬ
Анты, пародъ, СХЬ.
Анусанъ, мѣстечко, ЬХІѴ.
Арабы, Аравитяне, пародъ, Ь, ЬХПІ—
ЬХѴ, ЬХХѴІ, СХХПГ,—76. Ср. Са-
ра П, II II ы.
Ардавда; см. Кая. а.
Армяне (А рмічііаки), пародъ, ЬХП.
ЬХѴІІ, СЬХѴ, СЬХХХѴПІ.
Атталія, г., ССЬ
Аттика, область, ССХХЬ
Ахиллесовъ Дремъ, урочище, ССЬХХХ—
ССЬХХХІІ.
Аю-дагъ, мысъ, XXI.
Леины, г., СХЬѴПГ, СЬ, СЫХ, СЬХГ,
СЬХХ, ССХХІ-ССХХІІГ, (СХХХП,
(/СЬХІѴ.—73.
А.
Абидосъ, г., ЬХХІѴ, СХХХІ.
Абхазія, страна, СЫХ.
Абхазы, пародъ, СЬХѴ.
Авазгія; см. Абхазія.
Авары, пародъ, ЬХХ, ('XVII, ('СЬХѴІІ.
Авиньонъ, г., СХС IV.
Агаряне, народъ, XIX, XXXIV, Ь,
ЬХІХ, СЬХХѴІ, СХСІѴ, ('СХѴ,
ССХѴІ, ССЬХІ.—3,4.
Агріосиринійсная, гора, XXX, ХЫ, ХЫІ,
ЬѴЛІ,—19.
Адербейджанъ, страна, (.'XXI.
Адріатическій заливъ, СХХХП.
Азія, ХСѴ, СХХХИТ, ССЬХѴІИ.
Азовское море, СЬХХ, <'СЬХХѴІ,
ССЪХХТП, ссьхххѵ.
Азовъ, г., ССІ II.
Аифаръ, порогъ на Днѣ.прѣ., ССІ,XXIX.
Анарнанія, область, ЫХ.
Акациры, племя, СЬХ.
Аланія, страна, СЬѴІІ.
Аланы, народъ, СХѴІІІ, СЬѴІІ- СІ.ІХ,
ссьххх.
Александрія, г., ССХЫ.
Алеманны, племя, СХ Ь.
Алушта, укрѣпленіе, ('ЬѴІ, Сі'ЬХХХІІІ.
Амассера; см. Амастрпдп.
Амастрида, Амаетрп, г., IV, V, VII, VII),
XX—XXVII, ХХХІ.І1, XXXIV, ь,
ЬѴЛІ—ЬХП, ЬХѴІІ—ЬХХ, ЬХХІІІ,
ЬХХѴ, ЬХХѴІ, ЬХХХѴІІ, ХСІІІ,
8
114
уі;л.члта,'іл.
Ь.
Багдадъ, г„ (XIX, СХХШ.
Баджинани; см. Печенѣги.
Балаклава, г., ('ХСѴІІІ, СС, ССЬХХХІІІ.
Балтійское море, ('XVI, СХѴПІ,
ССІ,XXX.
Бараній мысь; см. Лю-дагъ.
Бартина (Пароенія), горы, XXIII.
Бельгія, страна, ССХХІ.
Бодричи, племя, СХѴ.
Болгары, иар.,І,ХХІ, (.'XV, СХА III, ( IX,
СЬХХХПІ, ССІ,XVII.
Босфоръ, проливъ,!XII, ЬХІА , < XXIX—
('XXXII, СХХХѴ, СХХХ V11,С 1.Х V111,
ССѴ.
Бравалла, г., С-ХЫХ.
Бухара, страна, СЬѴІ.
В.
Валанготы, народъ, ССЬХХХ, ('(11,Х XX11.
Варяги (Варапгп), Варяги-Русь, народъ,
СХІ,I, СХІ,II, СХІ,IV, СІ,, СЫ, СЫІ,
СС'ЬХХѴП, ССІ,XXVIII, СІ'ЬХХХПІ.
Венеціанцы, СЬХХХІ, СІХХХІѴ,
СЬХХХѴ, СХСѴІІ.
Венеція, г., СХѴПІ, СЬХХХІ.
Византійская имперія, III, VII, XXIV,
ЬХІ, ЬХШ, ЬХѴ, ЬХХ, СІѴ, СХѴ1І,
('XIX, СХХШ, СХХІѴ, СХХѴІП,
СХХХІ, ('ХХХІП, СПХХІІ, СЬХХѴ,
СЬХХѴ 111, СЬХХХП, ('ХСѴІ,
(СЬХХѴ, ССІ,XXVII, ССЬХХХІІІ,
ССЬХХХѴ.-ЗІ, 52.
Византійцы, 1,, ЬХІѴ, ЬХѴІІ, ('XIII,
СХХШ, СХХІѴ, СХХѴП, СХІIIII.
Виѳинія, страна, VII, ЬХѴ, ('XXXVI,
ССЬХХХІІІ.
Владиміръ-Волынскій, г., СІ,XXXVII.
Волга, р., СЬХХ.
Вологда, г., ('СЬХІ.
Володимерцы, ССХХХѴІІ.
Вонисса, Вонига, Воница, монастырь,
XXXI, XI,II, ЬѴПІ.
Воривасъ, Ворисавъ, Моривасъ, селеніе,
ССХХІ, ССХХХ, ССІ,XIV,—72.
Воспоръ (Таврическій), г., (’ЬѴШ, СЬХI.
СЬХІІ, СЬХІѴ, СІ,ХѴ, СЬХѴШ,
ССХХХІ, ССЬХѴПІ; ем. Корчь.
Вятчанс. ССЬѴІ.
Г.
Гаваонъ, Іо.
Газарія; е.м. Хазарія.
Галатія, страна. ЬХѴ.
Галаты, народъ, XXXVIII.—54.
Галисъ, р., ЬХѴІП, СЬХХІП.
Галлы, народъ, СХХХѴIII.
Ганггра, Ганггры, Гангры, г., XXV,
XXXIII, Ы, ЬХІ,—!ІЗ.
Геллеспонтъ, проливъ, СХХХІ.
Геннегау, область, ССХХІ.
Генуезцы, XXII, СЬХХХ Ѵ-(И,XXXV111,
СХСѴІІ, ССѴ.
Генуя, г, СЬХХХѴ, ('ХСѴІІІ, СС.
Геранлея Понтійская, г., XXI, I'XXXVI,
СХХХѴ.П; см. IIоіідераклія.
Геранлея Притаврсная, г., ЬХѴ, ЬХАІ,
ЬХХ VI.
Геренисъ, г., ЬХІ А.
Германцы, племя, СХХХVIII, СХЬ.
Гермундуры, племя, ('XXXIX.
Гіерополь, г., ЬѴПІ.
Готаланы: ем. Валанготы.
Готія, Готѳія, область, СЬХІ, ('ЬХѴІП,
СЬХХІѴ, ('ХСП, СХСѴІІ1.
Готская митрополія, ССІ.
Готскіе Климаты, область, СЬХ, СЬХІ,
ССЬХХХІ, ССЬХХХІІІ.
Готы Крымскіе, южно-русскіе, Тетра-
кс.иты, народъ, XXIV, СЬѴП, СЬХ,
СЬХІІ, СЬХѴ, ССХХѴІ, ССЬХХХ-
ССЬХХХПІ.
Греки, народъ, XXVI, ХЫ1І, ХЬѴПІ,
Ы, ЬХШ, ЬХѴ, ЬХѴІ, ЬХХШ, СХ,
СХѴ, СХХХІ, СХХХѴІІ, ехххѵш,
схыг, схьш, СЫХ, СЬХѴІ,
СЬХХІѴ, СЬХХѴП, СЬХХХѴІГ,
СХСШ, СХСѴШ—СС, ссѵі.
Греція, страна, ЬѴІ, ЬХХІѴ.
Греческая имперія; см. Византійская
имперія.
Грузины; см. Иверы.
Грузія: см. IIперія.
ѵі;л:;а гк'іп.
115
Гулсйсній, монастырь, ЬХѴІІ.
Гунны, народъ, СЬХ.
д-
Дадибры, Дадибра, мѣстечко, XXV, ЬХІ,
ЬХХ.
Данія, страна, < ХЫХ.
Даны, Датчане, народъ, СХѴ, СХѴІ.
Дарданелльскій про.іпвь, ЬХХІѴ,
СХХѴПІ, СХХХ, СХХХІ.
Дафну сія, городъ, СС1Х.
Дснаполь Исаврійскій, городъ, ХСѴ.
Дешти-Кылчанъ, орда, СЬХХѴ.
Дніебала; см. Мидія.
Джезире, область, СЬХІХ.
Джихстія, Джихія, страна, СЫХ, СЬХІХ.
Джурджанъ; см. Каспійское море.
ДнЬпръ, р.,< XVI1, СС ЬХ XV11 ,ССЬХ X X11,
ССЬХ XXV.
Днѣстръ, р., ССЬХХХ III.
Добруджа, область, СЬХХХІѴ.
Доломанъ-Чай; см. Гереннсъ.
Донъ, р., СХІѴ, СЬХѴІ, СЬХХІ.
Драва, р., ССЬХХХІѴ.
Дреговичи, племя, ССЬХХѴ
Дромиты, СХХѴПІ, ССІ,XXXI.
Дунай, р.. СС ЬХХѴІ II.
Е.
Евнсинъ: см. Черное море.
Евреи, народъ, ЬХХІХ, СХІХ,
СЬХХХѴП, ССѴІІ.—38, 41, 05, 80.
Европа, ХСѴ, СХХХІII, СЬХІѴ.
Евфратъ, р., ЬХІѴ.
Евхаита, городъ, СХѴІІ.
Египетъ, страна, ('XXII, СЬХХХІ, СХСІ,
ССХЫ.—46, 58.
Елиссъ, мѣстечко, ССІ.
Еллада, страна, ЬХХІѴ.
Емосъ, городъ, XIX.
Есии-Нрымъ (Старый Іірымь), городъ,
СЬХХХѴП.
Ефесъ, городъ, ЬХѴ, ЬХХІѴ.
ж.
Жиды; см. Евреи.
3.
Заморье, византійскія владѣнія въ
Крыму, СХСѴІ.
Зинхія, страіііі, СЫХ; см. Джихстія.
Золотая орда; см. Кипчакъ.
Золотой Рогъ, СХХІХ, СХХХІІ,
СЬХХХѴІ.
И.
Иверія, страна, СЬѴП.
Измаильтяне, пародъ, СЬХХѴІ, ССХѴ,
ССХVI, < СІ,ХІ.
Израиль, Израильтяне; см. Евреи.
Ииіаконъ, мѣстечко, ЬХХХѴИ.
Иноній, г., ЬѴІП, ЬХѴ.
Иліи св. замокъ, СХСІХ.
Иллиринъ, Иллирія, страна, ХСѴ1.—27.
Ингельгеймъ, городъ, СХІѴ, СХѴІ11,
ССЬХХХ.
Индъ; см. Гереннсъ.
Ираклій, г.; см. Герак.тея Понтій-
ская.
Иранъ, « трапа, СЬХІХ.
Исаврія, страна, ЬХѴІ.
Италійцы, народъ, 45.
Италія, страна, XI, XII, ХСѴ, СХХХѴІII,
СЬХІ.
Итиль, г., СХІХ.
I.
Іерихонъ, г., XXXV.
Іеронъ, и., ЬХХІѴ, СХХХІ, СХХХѴ,
СХХХѴП.
Іерусалимъ, г., СХХХІѴ, СЬХХХѴП.—
27.
Іорданъ, р., 63.
Іудеи; см. Евреи.
Іунополь, г., ЬХІ.
К.
Навназь, СЬѴІ, СЬѴП, СЫХ.
Казань, г., ССШ.
Мамахъ, крѣпость, ЬХІѴ.
Камлиджъ; см. Итиль.
11(І
УКАЗАТЕЛИ.
Наипанидонъ, селеніе, СЬХІІІ.
Кампсадъ, село, ХШ.
Каппадокія, страна, ІЛ III, ІХ\, ЬХѴІ.
ЬХХІѴ, ЬХХХѴІІ, СЬХ, ССХХІ,
ССХХ1П, ('('XXX, ССХХХѴП,
ССІХІѴ.-72, 78.
Кара-Гиссаръ, г., ЬХХХѴЛ.
Нара-илаесъ, дерепші, (‘СІ.
Карамбисъ, р., СЬХХИІ.
Кара-су; см. Черпая вода.
Нарасу-базаръ, г., ССЬХХХ V.
Нарпавъ, островъ, ІАIII.
Каспійское море, ('XIX, (XXIII,
ССЬХХѴИІ.
Нафа, СЬѴІ, СЬХІІ, СЬХХХІ,
СЬХХХѴІ, СЬХХХѴПІ—(ХСІ, ССІІ.
ССІІІ, ССѴ, ССХѴ, ('(‘ЬХІ.
Кафинсное море, СХХХІ.
Кафинды, ССІѴ.
Керчь, г., СХЫ1І, СХЫѴ, СЫІ, СЬѴІІІ,
СЫХ, СЬХІ, СЬХІІ, ( ЬХѴ, СЬХѴІ,
СХС, ССХХХІ, ССЬХѴІІІ, ССІ.XX,
( СЬХХѴІ, ССЬХХХѴ. —95, 96; см.
Поспор ь Таврическій.
Кесарія Палестинская, г., XV.
Низинъ, г., (.'СХХХѴ, ССХХХѴШ.
Кизиль-Ирманъ; см. Галпсъ.
Килидікарсланъ, родъ, СЬХХІІ.
Киликія, страна, ЬХѴ.
Кинсанъ, г., ССІІ.
Кипръ, островъ, ЬХПІ, ЬХѴІІ, СХХХП.
Кипчакъ, Кипчакская орда, СЬХѴІ,
СЬХѴІІІ, СЬХІХ, СЬХХІ-СЬХХПІ,
( ЬХХѴ, (ІЬХХХ, С ЬХХ X111, < ’ХСІ п,
ССѴ.
Нитора, село, XXI.
Кіевъ,г.,ХЬѴІІ,С,XVI,СХЫ 11,(3 А, СЫII,
СЬХХХѴП, ССЬХХХ, ССЬХХХV.
Козъ, деревня, СХСІХ.
Колхида, страна, ЬХХІѴ.
Коніэ; см. ІІконііі.
Константинополь (Царьградъ), г, V, \ II,
ЬѴІІ, ЫХ, ЬХІѴ, ЬХХ, ЬХХНІ,
ЬХХІѴ, ХСШ, ХСѴ, СХ. СХІ, СХ Ѵ,
СХѴІІ, (XVIII, (XXIII, СХХѴ,
СХХѴ П-СХХХѴ, СХХХѴ Л, СХЫ1І,
СХЬѴПІ, СЬѴІІ, СЬХѴІІІ, СЬХХ,
СЬХХѴІІІ, СЬХХІХ, СІ.ХХХ,
сьхххп, СЬХХХІѴ, схсп, схсѵі,
ССѴ, ССХІІ, ССХХШ, ССХХѴІ,
ССХХХ, ССХХХПІ, ССХХХѴ,
((XXXVII, ССХХХѴШ, СОХЫІ,
ССЬХІІ, (СЬХѴ, ('СЬХХѴІІІ,
ССЬХХХ.—73, 77—79, 83, 90.
Корчовъ, Корчь; см. Керчь.
Красъ, г., ЬХѴІ.
Креста св. замокъ, СХСІХ.
Кривичи, племя, ССЬХХХ.
Ирисъ, мѣстность въ Константинополѣ,
( СХХХѴ, ( СХХХѴ I, ССХХХ1Х.
Критъ, островъ, ЬХПІ, ХСѴІ, ССХХХѴЬ
Кромка, г., XXI, XXIV, XXIX, ХЫ,
ХЫІ, ЬѴІ.
Крымская орда, ССП1, ССІѴ.
Крымъ, IV, ЬХ, ('XIV, ( Ы, СЫ1І,СЬѴІ,
СЬѴІІ —СЬХІІ, СЬѴІ, СЬѴІІ,
СЬХѴІІІ, СЬХХѴ, СІХХХ —
СЬХХХП, СЬХХХІѴ, СЬХХХѴІ,
СХС, СХСІѴ, ССШ, ССѴІ, ССХІІ,
ССХѴІ, ССХХХІ, ССХЫІ, ССЬХІІ,
ССЬХІѴ, ССЬХѴПІ, ссьххѵ,
ССЬХХХІ, ССЬХХХІІ!, ССЬХХХѴ;
см. Таврида.
Кссромеро, ЫХ.
Кубань, р., ( СЬХХѴІІІ.
Куманы, народъ, ССХѴІ.
Норсунцы, Корсуняне, XXIV, СЬХІХ
СЬХХ, ( ЬХХІѴ.
Корсунь, г., XXIV, СХ1Ѵ, СХЫІ —
СХЬѴІ, СЫІ, СЬѴІІ, СЬХІ. СЬХІѴ —
СЬХѴІ, СЬХѴІІІ, СЬХІХ,' ('.ЬХХІѴ,
СЬХХѴ, ССІ, (’(.'. IX, ССХѴІІі’
ССІ,XIX,ССЬХХ,(СЬХХІІ,ССІ XXV-
( СІ ХХѴЫІ, <!(.!]XXXI-ССЬХХХ 111
ССЬХХХѴ. — 95, 96. ’
Нырнъ-іери, г., СХС.
Л.
Лана, деревня, ( ХСѴ.
Лакедемонъ, г., ('ХСѴ.
Латинская имперія, ( СХѴІІІ, СІХХХ
( ЬХХХІѴ.
Латиняне, СС.
Лемносъ, острова,, СХХѴ III.
Ливія, страна, СХХХШ.
УКАЗАТЕЛИ.
I 17
Лняійсяая провинціи, СХХХІІ.
Литовцы, народъ, СХХХѴ1П.
Ліонъ, г., ССЬХХШ.
Норвежцы, СХѴ.
Нордманы, Норманы, СХѴ, С< ЬХХІѴ.
Нѣмцы, СЬХХХѴП.
О.
Оксіаны, жители береговъ р. Оі.ся
ССХХ.
Онсъ, р., ( ЬХХ.
Олимпъ, г., ЬХѴ.
Ольвія, г., СЬХ, ССІ,XXXI.
Осетины, народъ, СЬѴІ, С|Д III.
Осетія, страна, СЫХ.
Островный портъ, ССЬХХІХ.
Осы; см. Осотпны.
Отранто, г., ХСѴ.
Отузъ, деревня, ( ( ЬХХ XI.
П.
Палестина; см. Святая земля.
Пареенита. г., ЬХ.
Парееніііское море; см. Средиземное
море.
Парѳенія; см. Партина.
Патара Линійсная, г., XV.
Пафлагонія, страна, VII, XXI, XXIII,
ХЬѴІІ, ЬѴПІ, ЬХІ, ЬХѴІІ, ЬХХХѴІ,
СХХХѴП, СѴ, СХІѴ, СХХѴІІ,
СХХХ1Ѵ — СХХХѴП, СЬХѴ, СЬХ,
ССЬХХІХ.
Пелопоннесъ, полуостровъ, ЬХХІѴ.
Пендераклія, г., XXI, ЬХѴ; см.Гера і;.іея.
Перга, г., XVI, ССІ.
Персы, пародъ. Ь.
Псссииунтъ, г., ЬѴПІ.
Печенѣги, пародъ, XXIV, СХѴІІІ,
( СХѴІ—( СХІХ, ( СХѴІ.
Пизанскій Портъ (Гогіо І’іаапо, ( ЬХХХѴ.
Пизанцы, ( ЬХХХѴ.
Писидія, страна, ЬѴПІ, ЬХѴІІ.
Половцы, пародъ, СЬХѴІ—СЬХ Ѵ11І.
СЬХХІ, ('ЬХХХІІ, ССХѴІ.
Польша, і грана, СХІХ.
Помпсополь, г. ЬХІ.
Понтійское море, Понтъ, Понтъ Евксинсиій;
ем. Черное море.
Потами; гм. ІІк іа ко въ.
М.
Мавропотамо; см. Черная вода.
Мадьяры, народъ, СХѴІІІ, ( СЬХХХІѴ.
Малагины; см. Манганъі.
Маланопія, г., ЬХѴІ.
Малая Азія, VII, XXI, ЬХП, ЬХІѴ,
СХѴ, СХЫѴ, СЬХ, СІ.ХХХ,
СЬХХХП, СЬХХХІѴ, ССІ.
Манганы, г., ЬХѴ.
Марандъ, г., СХХ1.
Мелсгобъ; см. Маланопія.
Мидія, страна, СХХІ.
Миры, г., ЬѴІІ.
Монголы, народъ, < І.ХІІ, СІ.ХХХ I,
(ЬХХХІІ.
Мопсуестія, г., ЬХѴІ.
Моравія, страна, (СЬХХХІѴ.
Моривасъ, Морисава, с., ССХХІІІ. — 72,
ЯО; см. Ворннасъ.
Москва, г., ССП—ССІѴ .
Мосуль, г., СЬХІХ.
Мраморное море (Пропонтида), XI.,
XI.VII, СХѴ, СХІХ, СХХѴІІ—
СХХХІІ, СХХХѴП, ( СХХХѴПС—(И.
Мэларъ, озеро, СХѴІ.
Н.
Неаполь, г., С('ЬХХХІІ I.
Немогардъ, г., ('СЬХХѴІІ; см. Повго-
род ъ Ве л и к і іі.
Неясыть, порогъ, ('('ЬХХІѴ.
Нигдс, г., ЬѴПІ, ЬХѴІІ.
Нииея, г., XXVII, ЬѴПІ, ЬХѴ.
Никомидія, г., XV, ('XXXVI.
Нимвегснъ, г., СХѴ.
Нимфея, г., ('СХХХѴ I.
Новгородцы, СС—('СП, ('СХХХѴП.
Новгородъ Великій, г., (’ХСІІІ, (СПІ,
(СЬХІХ, ССІ,XXII, ('СЬХХѴІІ,
ССЬХХХШ—95.
Новгородъ Нишній, г., СЫІІ.
Ногайская орда, ССШ. |
•' ііЛіілті іи.
Прнниипо, Приицсвы остр.. । ’ХХѴШ.
Пропонтида; гм. Мраморное море.
Псаммаеій, тпгп. Конс'Г.тіітиноноли,
(XXXI.
Р.
Регенсбургъ, г., СЬХХ.
Рива, р., СХХХѴІ, СХХХ VII.
Римляне, народъ, ('ГД'.
Римъ, г., ХСѴ.
Родосъ, островъ, ЬѴПІ, ЬХѴІІ.
Родсы, племя, СХЬѴ.
Роксоланы, народъ, СХІ,ѴІ, СЬХШ.
Ромеи; см. Впзаитіііны.
Ромейсная держава; см. Визапт ііігі.ая
имперія.
Росія, г., СЬХ VI.
Россія, СЫѴ, (ЫХ, СЬХ, СЬХІХ,
СЬХХХ, (XI,XXXI.
Россоланы; см. Роксоланы.
Росы(Шіоз). племя,VIII, ХЬѴІІ—ХЫХ,
1,1. СІ, СХІѴ, СЬѴІ, сххѵш,
('ХХХІП, СХЬ, ССЬХХХІІІ.
Румели-гиссаръ, крѣпость, ССѴ.
Румсная страна, І’умь; си. Византій-
ская имперія.
Русское море; см. Черное море.
Русская земля, СІХ, СЬХХІП; см. Русь.
Русскіе, Руссы, III, VI, XXIV, Ь, ЬХХП,
ЬХХПІ, СХѴ—(XVII, сххѵш,
СХХІХ.СХХХІѴ-СХХХѴІІ,СХХХІХ,
СХЫІ, СХЫѴ, СХЬѴІ, сып, сьхѵ,
СЬХѴП, ( ЬХХ, СЬХХѴ, СЬХХХ,
СЬХХХІ, ССІІ, ССХѴ, ССХѴІ.ССЬХІ,
ССЬХХѴІ, ССЬХХІХ-ССЬХХХІИ.
Русское государство, СХЫІ, СХЬѴШ.
Русское море; см. Черное море.
Русь, VI, VII, XX, XI,, XIVI, ХЬѴШ,
(IV, СѴІІІ, СХ, СХІ, СХШ, СХѴ,
СХХШ — СХХѴШ, СХХХІѴ —
СХХХІХ, СХЫІІ, СХЬѴІ, схьѵп,
СХЫХ, СЫ—СЫП, СЬХѴП, СЬХІХ,
СЬХХѴІ, ССХЫ, ССЬХХѴІІ —
ССЬХХХ, ССЬХХХІІІ,. ссьхххѵ,-
61.
Сава, р., ( < 'ЬХХХІѴ.
Сагиды, народъ, СЫХ.
Сагра-дахъ, гора, ЫХ.
Санлабъ (Славянскія страны), СХІХ.
Сансы, племя, СХХХІХ.
Самакушъ; см. Фанагорія.
Самаркандъ, г., XXII, СЬѴІ.
Самастри, Самастро; ем. Аиастрнда.
Саматіа-налесси; см. Псаммаѳіопъ.
Самосата, г., СХІѴ.
Самсунъ; см. Анисъ.
Сангарій. р., СХХХ1І. — 54.
Сарагосса, г., ССЬХХХІѴ.
Сарагуры, племя, СЬХ.
Сарай, г., СЬХХХІѴ, ССѴ.
Сарацины, народъ, XXXIV, ХЫѴ, ЬХІІ,
ЬХІѴ, ЬХѴІІ-ЬХІХ, ХСѴІ. (XIV,
СХѴ, (XVIII, СЬХХѴШ, ССХѴ,
ССХЫ.— 3;>. Ср. Арабы, Арнни-
I я II С.
Сарнелъ, крѣпость, СХІѴ, СХѴПІ.
Сарматія, страна, СЬѴІЬ
Саруиерманъ, г.. СХС.
Сафсафъ, крѣпость, ЬХѴ.
Святая земля (Палестина), СХХХ II,
СЬХХІХ, ССХЫ.
Севастія, г., СЬХІХ.
Сслунь; см. Солунь.
Ссльджуни, пл , СЬХХІП, СЬХХѴ.
Сестъ, г., СХХХІ.
Сивасъ, г., СЬХІХ, СЬХХХІѴ.
Сидирополь, г., ЬХѴІ.
Сисамъ, селеніе, XXI.
Сика, г., СХХХ1І.
Силой, г., (XXXII.
Симферополь, г.. ССЬХХХІІІ.
Синай, гора, 18.
Синнада, г., ЬХѴІІ.
Синопъ, г,, XXI, ЫП, СЬХХІП-СЬХХѴ,
(ХСѴІ.
Синнвка, деревня. СЬХХХѴ.
Сирикійская гора; см. АгросііріікіП-
ская гора.
Сирія, страна, СЬХІХ, С-ЬХХІІ.
Ситотроги, племя, СЬХ.Ш.
I Сіена, г., XII.
указатели;
I 19
Скадпръ, г., СЬХ XV.
Скандинавія, гір:пія, СХ\\\ІІІ, СХЫ,
( '( IЛХХI.
Сииоія, Скиоина, страна, СЬѴП, СЬХ.
Сииѳотавры, илро.і.і., СХХѴ, ССЬХХХ,
(СЬХХХІ; см. Тапроскиоы.
Скиѳы, пароді., XXIII, XXIV, ( XXIV,
СЬѴНІ, СЬХІХ, СЬХХІ. ('СЬХХѴІІ,
ССЬХХХ.
Скуруевъ, г., СХЫІІ.
Снутари, г.. I.ХШ.
Славяне, народъ,!!ХХ,СХХIII,('XXXVIII,
СХС, СХЫ, ( XI,VI, СЫ, ССІ,XXVII,
ССЬХХІХ.
Смирна, г., XVI.
Согдіане, пародъ, СІѴ I.
Согдія; см, Сугдея, Сурожъ.
Содаіія: гм. Сугдея, Судакъ, Су-
рож ъ.
Созопетра, г., СХІѴ.
Солдадія, Со.ідаіія, Со.ідахія, г., СЬѴІ,
СЬХХХ, СЬХХХІ, СХСІѴ, СХСѴ,
(ХСѴІІ—СС, ССѴ; см. Сугдея, Су-
дакъ, Сурожъ.
Солнатъ, Солдатъ (Эски-Крымь, Старыіі
Крымъ), г„ (СХХХІ, СЬХХХѴП,
СХСѴ III, ССѴ.
Солія, г. XVI.
Солунь, г., Х( V, ('X 1,1 С
Сора, г., ЬХІ.
Соренто, г., СХЫІІ.
Сорозги, пародъ, СЬХ.
Сосѳенъ, мѣстечко, ССІХ.
Софія, сн., храмъ въ г. Сурожѣ, СХСѴ,
СХСѴІ, ССХІІ.
Средиземное море, ( XXXII.
Стамбулъ; см. Коистантііііопо.іі..
Суадагъ, аулъ, СЫХ.
Сугда; см. Согдіане.
Сугда горняя, Сугдабоиъ, Сугдаія, Суг-
даіія; см. Су гдея, Судакъ, ('у рожъ.
Сугдейсная, Сугдеофулльсная епархія,
СЬХѴ, ('СХХХІХ, ССІ, ссѵ,
ССЬХХХѴ.
Сугдейцы, Сугьди, СЬХѴ, ССХІ, ССЬХѴІ;
см. Сурозкапе.
Сугдея, г., СХЬѴІ, СХЬѴШ, СЬѴ, СЬѴІ,
( ЬХШ — СЬХѴІ, СЬХѴІІІ, СЬХХ,
СЬХХІІ, СЬХХПІ, (ЬХХѴІ, СЬХХХІ,
СІ,XXXII, СЬХХХІѴ, СЬХХХІХ,
СХСІІ—СХСѴІ, ССП, ССѴІІ, ССІХ,
ССХІ, ССХѴІ. — 73; см. Судакъ,
( у рожъ.
Сугдія; см. Согд і а и е.
Сугровъ. г., СЬХѴІ.
Судагъ-Лиманъ, бухта, СХС1Х.
Судакъ, мѣстечко, СЬѴ, СЬѴІ, СЬХѴШ,
( ЬХХII,СЬХХѴ,СЬХХѴПІ, СЬХХХІ,
СІ,XXXVIII, СХСІ, СХСІХ, ССѴІІ,
ССХХХѴН, (СЬХХХІ; см. Сугдея,
Сурожъ.
Сурдакъ; см. Сугдея, Судакъ, Су-
[10 жъ.
Суровъ, г., СХЫІІ.
Сурожане. Сурожцы, Суровцы, СЬѴ,
(ЬХѴІІ, СЬХХПІ, СЬХХѴІ,
(.’ЬХХѴІІГ, сьхххѵп, ССП, ССШ,
соѵ, ссхін, ссхѵ, ссххіѵ,ссь.—
7!); см. Су где ііцы.
Сурожъ, г, IV, V, СХЫІ—СІ,VII, СЬХ,
СЬХѴ, СХСѴІ, ('ХСѴІП — ССХІІІ,
ССХѴ, ССХѴІ11—ССХХІ, ссххіѵ—
(СХХХІ, ССХХХѴН, ССХХХѴІІІ,
('СХЫІ, (СХЬѴІІІ, СЫ.ХІ, ССЬХІѴ,
ССЬХѴІ, ('СЬХХІ, ССЬХХІІ,
('СЬХХ IV - -(СЬХХѴІ, ССЬХХХ,
( СЬХХХІ, ( ('XXXIII.—72, 73, 79, 81,
83, 84, 91, 91, 95; ея. Сугдея, (!у-
дакъ.
Суррентъ; с.м. Соренто.
Т.
Таврида, полуостровъ, V, XXI, ХХ1\,
(XXIV, СХХѴ, СХХХІХ, схыѵ,
СХЬѴІ, СЬ, СЬѴП, СЬХІ, (ЪХѴІ,
СЬХХѴІ, СЬХХХІѴ, (ЬХХХѴ,
СХСѴІІІ,ССѴІІ,ССХХХѴН, ССЬХѴІI,
ССЬХХѴ, ССЬХХХ; см. Крымъ.
Тавризъ, г., СХХП.
Тавросниѳія, страна, СХХХІХ.
Тавроскиеы, нар., СХХХІХ, ССЬХХѴІІ,
ССЬХХХ—ССЬХХХШ; ср. Скпоо-
та пры.
Тавръ, горы въ Крыму, СХХІѴ.
120
УКАЗАТЕЛИ.
Тавръ Ливійскій, горный хребетъ, 1 А’ІѴ—
ЬХѴІ, ЬХХѴІ.
Тавры, народъ, СХЬ, ССЬХХХ.
Таганрогъ, г. СЬХХХѴ.
Тамань, г., ССЬХХѴП.
Танаисъ, рѣка; с.м. Донъ.
Тарантахъ, деревня, СХСІХ.
Тарсъ, г., ЬХПІ, ЬХѴ.
Тартарія, страна, ССѴІ.
Татары, пародъ, СЬѴІІІ, СЬХѴ 11,
СЬХХІІ, СЬХХИІ — СЬХХѴІІІ,
СЬХХХІ — СЬХХХІП, СЬХХХѴП,
СХС, СХСП, СХСІѴ, СХСѴІІ, СХСІХ,
ССШ, ССѴ, ССХѴІ, ССЬХІ, ССЬХПІ,
ССЬХѴІІ.
Тверь, г., ССІІ.
Тендра, полуостровъ, ССЬХХХІІ.
Теревинѳъ, островъ,, СХХѴ1П.
Тирренскій проливъ, СЬХХХ.
Тиръ, г., ЬХХІѴ, СХХХП.
Тіана, г., ЬХѴІ.
Тій, г.. XXI.
Тіонвилль, г., XII.
Тмутаракань (Маігіса), г., СЬХѴІ—
СЬХѴІІІ, СЬХХІ, (СЬХХѴІІІ,
ССЬХХХІІ, ССЬХХХІІ!.
Торки, пародъ, ССХѴІ.
Трапезунтское царство, СХСѴІІ.
Трапезунтъ, г., XXXV—XXXVII, ЬХѴШ,
ЬХХІ—ЬХХѴ, СЬХХИІ, СЬХХІѴ,
СЬХХѴІІІ, СЬХХХ, СХСѴЬ-11, 51.
Триполисъ, г., СХХХІ!.
Триръ, г., СХѴIII.
Троицко-Сергіевская лавра, ССЬХХХ Ѵ!.
Турни, пародъ, XXI, СЬХХІѴ—СЬХХѴІ,
СХСІѴ, ССѴІ, ССЬХІ.
Туркмены, народъ, СХСѴІІ, ССХѴІ.
Туркопулы (Турки), народъ, СЬХХХІѴ.
Турціи, страна. СЬХХХ.
Тюрни, племя, СХѴІІ1, СХСІІІ, ( ХСѴ,
ССЬХѴІІІ.
У.
Угры, пародъ, С,СЬХХѴІ.
Улворси, порогъ, па Днѣпрѣ, ССІ,XXIX.
Уроги, народъ-, СЬХ.
Уснутъ, деревня, СХСІХ.
Ф.
Фанагорія, Фанагуронъ, г., ( XIX, СЬХІІІ.
Фризія, Фрисландія, область, СХѴ.
Франни, пародъ, СХ1Ѵ, СХѴ, СХѴ] 11,
СХЬ, СХС, ССЬХХХ.
Франція, страна, XII.
Фуллы, СЬХѴ, СЬХХХІХ, ССЬХХХѴ;
см. Су гд о Иска я епархія.
Хазарія, страна, СХЬѴ, СЬХІХ,
СЬХХХѴІ, СХСѴІІ, ССѴ, СС1Х,
ССХХХІ, ССЬХХѴИІ.
Хазары, пародъ, XXIV, ЬХѴ, СХѴ1І,
СХІХ, СХХ, СЫ, СЫІ, СЬХ, СЬХѴ,
(іьхX, ССХѴІ, ССІ -XXVI, ССЬХХХІ 11.
Хални, островъ., СХЬѴІ II, ССЬХІѴ,
('СЬХХХѴПІ.
Херсонъ; см. Корсунь.
Холопій городъ, ССЬХХѴІІ..
Хорзумъ (СіЪуга), г., ЬХІѴ.
Хоросанъ, страна, ЬХѴІ.
Хрисополь, г., ЬХПІ.
Царьградъ, II,приградъ, 1І,арі.городъ,
ІІ.ссарьградъ; см. Копс гаитнпо-
п о л ь.
Цхарна, горы, XXIII.
Ч.
Чангры, Ченгры; см. Гпнгры.
Чембало, г.; см. Балаклава.
Черкесъ-Корменъ, г., ССІ.
Черкесы, пародъ, СЫХ.
Чермное море, 63.
Черная вода, ССЬХХ, ССЬХХХѴ.—97.
Черное море, IV VII, XXIII, ХХХѴПІ,
XXXIX, ЬХ, ЬХП, ЬХІѴ, СѴІП,
СХ1ІІ, СХѴИІ, СХХІІІ, СХХІХ,
СХХХІ, СХХХѴ, СХЫ, СХЬѴ, СЬХ,
СЬХІ, СЬХѴН, СЬХѴІІІ, СЬХХ,
| СІ,XXIII, СЬХХѴ, СЬХХХІ,
.'КАЗАТЕЛИ.
121
СЬХХХIV — СІ,XXXVI, ССІ,XXVII,
ССІ,XXXI, ССЬХХХІІІ.—60.
Чуваши, пародъ, СССХ ѴІІ. Чудь, племя, СХѴІ. Чуфутъ-кале; пі. К ыркт.-іерп. Ш. Шведы, народъ, СХѴІ, СХХ, СХХ.' ССЬХХХ. Швеція, страна, СХѴІ, СХЬѴ. Шолдадія: е»і. Сугдея. Я. Ямболи, г., ССХХІ. Ясы, народъ, ССѴ II, СЫХ. Эгейское море, ХСѴ. Эгердиръ, г., ЬХѴІІ. Эдесса, г., ЬХІѴ. Эльба, р., СХѴ. Эносъ, крѣпость, СЬХХХ III, С.ХСѴІ. Эрегли, г., ЬХ V. Эрзерумъ, г, ЬХІѴ, СЬХХХІѴ. Ѳ. Ѳеодосія; с.м. ІійФіі. Ѳивасы. мѣстечко, ЬХІѴ, ЬХѴЬ Ѳула: гм. Скандинавія.
ПОПРАВКИ И ДОПОЛНЕНІЯ.
Напечатано: Сли,дуетъ читпть:
На стр. /, къ строкѣ 3 нреАьщуіцвіі ХІД’И п ХЬѴЧІ стр»)ш-
страницѣ цах і.
» » Л/7/, » строка / іірим. привіі.иь 1 Іостановленііі
» » ЬХХПІ, в ѵрим. ,2 л Іѵгоп. лѣтоп., <С.-Пб. 1897, п:ід. :>
» » І.Х'ХІ Г, » строкѣ 1 нрим. 2 оі еі (Іи
)) » ССЬХП, » етрокіь 23 вынести вывезти
» » ССЬХХѴИІ, и строкѣ 37 глалілигпі глаголіжшта
» п » )) » 18 ирпіііідаіл приклада іа
» » 45, » в 14 'Мл аХ?,а
» п » 46', и в 2 оинауш'/іѵ йиаауыуоѵ
» » » 73, і) строкѣ 1 прнм. 7'.'6[летріаѵ С утёритр'.аѵ О 5 оіаѵгріеі Ѵа,
8ёаѵ6|л(а;), 1і. Всаѵеі-
С