Bonoguмup Маmвієнко
Автограф иа гривпі

Boлoguмup Маmвієнко
Автограф
ua•
гриви~
Коїв • наgкова ggмка • 2000

ББК 65 . 9(4УКР)26
мзз
Уваз і читачів пропонусться нова ю1111·а знаного в Украі11і
фінансиста, п ершого Голови ПраR11іння І Іаціо11а,1ьно1 о ба 11 ку
У1<раїн~1 Володим ира Матвієнка. З но:sиції банк~ра з 11онад 40-
річним досвідом роботи висвітлено бурхливі 11одії 90- х r()кiR
ХХ ст., проголошення незалежності України , створення вл ас­
ної банківськuї системи, виготовлення та запровадження на­
ціональної валюти. Автор даr. власну оцінку методів запро­
вадження україн ської грошової одиниці , політики посадових
осіб з цих питань.
Книга розрахована на широке коло •штачіо.
Редактор Н.С . Колосок
ISBN 966-00 -0605-5
© Н . П .Матвієнко, 2000

Від автора
Як перишй Голова Правління Національного бан­
ку Україн.и автор книги мав безпосередн.є відношення
до створешт иазале~1с1-юї банківськоїсистеми держа­
ви, грошової та кредитної політики з найперших днів
становлення українськоі' суверенності, впровад:жен­
ня купоно-карбованця, виготовлення гривні, встанов­
лення кореспондептських відносин з банками за­
рубіжних країн в інтересах забезпечення платежів
при експорті та імпорті продукціі:
/ У'кнuзі проаналізовано соціально-політичну ситу­
ацію в період переходу від цеитралізова,юі'радянської
системи до політи•тої незалежності Украіни. Дано
оцінку тим явищам, які відбувались в суспільстві, та
їх наслідкам, впливу на подальший розвиток економіки
України в умовах самостійного управління дер:жаво­
творчими процесами.
5

Опиr:ано конкретні факти і ко11креп11ш.х ";•ероїа ••
без зміни їх прізвищ. Це трохи рюиковат11і метод,
але інакше не можна керуватись иаукови.м пр~тци­
пом щодо оціики дій і "діячів " у державі. Щоб допо­
могти суспільству навчитись відділяти п олову від
зерна, треба розкрити конкретні еконо.мічні процеси
через конкретних дійових осіб.
Taкw.-t чином, кпнкретні процеси, результати роз­
глядаються через приз.му банкіра, який має понад 40-
річний досвід рvботи в банківській систе.мі і, зокрема,
вроботі зукраїнською промисловістю. Очолюючи най­
більший комерційний банк Украіни, який вкладає у ви­
робництво більше кошmіб, ніж будь-який інший, иб­
слугоqує третину експортно-імпортних операцій та
п 'яту частку населення Украіни щодп ·и заощаджень,
автор nfirpyнmoqyє зроблені ним висновки достатнім
фактичним і науковим матеріалом.
Автор робить сприбу дати власну оцінку методів
запро вадження української грошової одиниці, по­
літики посадових осіб з цих питань, особливо в
скрутні часи, обумовле1-tі дія.ми "гекачепістів".
Па особливу увагу заслуговує аналіз сучасного
стану грошової і кредитної пплітики, ії вплив на еко­
номіку і життя народу.
Автор не претендує па виключну иригінальність
своїх думок і висновків. Прите аргументація факта-
6

ми і документа.м.и відиосин зурядовцями підтверджує
необхідиість npucлyxamur.ь до своіх, а не чужих за­
рубіжних ду.мок.
Украіі1а ще не все вmpamWLa, ще є можливість
виправити становище в украінському суспільстві,
зробити Україну сильною, розви11уто10 державою.
Автор сподівається, що українська еліта прочитає
цю книгу і сміливо та чесно скорегує свою економічну
політику в інтересах украінсhкnго народу, який так
терпляче чекаr кращого ж:иття.
На розсуд читачів подає автор свої міркувания в
ілt 'я України і для Украіни.
Прислухаймося до власних думок.
7

Заміс·1~ь передмови
На шляху ро з витку кnжної країни бувають
періоди і події, які хронологічно знймаючи невели­
кий відтипо1< часу, назавжди залишають глибокий
слід в історії. Таким доленосним періодом дл я Ук­
раї1-~и, безперечnо , був початок 90-х років ХХ ст. Цей
час можна порівняти з виверженням вулкану. Здава­
лося, саме повітря тоді було вируюче і наелектризо­
Rане від тієї кількості подій, які щодня навіть не:: відбу­
вал ися, а вибухали в суспільстві. І сила цих вибухів
(іноді руйнівна, а іноді тnор •1а), без жалю змітаючи
все старе (і позитивні надбання в тому числі), закла­
дала на його місці підвалини подальшого розвитку
України. України нової, України справді незалежної
вперше 3і:1 нею свою багатовікову історію.
Усе суспільство онuвнюналось і трансформува ­
лось. Зміни відбувались у всіх без винятку сфtрах
життя українсJ.кnrо народу.
Надзвичайно активно реагувала політична сфе­
ра. Вже наприкінці 80-х на хвилі поштнчпоrо nлю -

rал і1му 1 різноманпних "слілок", "тr", "фронтів "
тощо почали ст ворюватись п е рші українські по ­
літичні п артії. Знач11оrо розмаху цей процес набув па
11очат1<у 90-х: 29 30 квітня 1990 р. у Киеві відбувся
установч_ий з'їзд Української республіканської партії
(УРП), 22 tlересня 1990 р. у Дні11ропетроuську - ус­
тановчий з 'їзд Народної партії України (Н ПУ), 16-
17 липня - установчий з'їзд Української народно­
демократичної партії (УНДП) та ін .
З того часу почався необхідний для демократи­
зації будь-якого суспільства процес становлення ук­
раїнської багатопартійності.
Щоправда, самі новостворювані партії були ще
нечисленними, 110літично 1-1аїв1-rими, 1-1е маJІи реаль­
ної влади і значного впливу на суспільство в цілому.
Їхнім програмам бракувало конкретики. Останнє
було зумовлене мет ою охопити якн::~йбільшу
.
.
.
аудитор1ю для поширення щеолопчноrо впливу, для
чого використовувались загальнодекларативн 1
гасла, звер неш до всього пароду.
Микола Томенко, аналізуючи розвиток багато­
партійності в Україні, називає період від створення
перших партій до юридичного узаконення само­
стійного статусу України 1 грудня 1991 р. "опо­
зипійно-переддержавним " 1
.
Ці слова влучно передають спрямування і харак­
тер д іяльності новостворених політичних партій.
' То,11 е11ко М. Нова політика та нові політичні снш1 // Украша на пере­
хідному ета.пі: Політика. Економіка : Культура. - Київ, І 997.
9

Орактиqно вс1 вони мали дв1 11айго11оn11і1111 р11с11
перебували в опозиції до Кому11істич11ої пар пї 1 <.: га ­
вили собі за мету суверенітет чи незалеж ні сть У 1< раї1111 .
Зокрема, Партія демокрап1чноrо від роджс 1111 я
У країни (ПДВУ) сnосю основною мето ІО прогон о­
сила "реалізаuію на Україні принципу суве ре н11ості
особи і прав людини, формувания поліп1ч1111 х і пра­
вових оснон ек()н()мічної, соціал ьної і п ол ітичної
творчості людей", а своїм головним :3авданю1.м -
"у союзі з іншими демократичними сила ми п еретво­
рити Україну в суверенну демократичну республ іку
з ефективною рипкоnою економікою і соціальн ою
з ахищеністю громадян" 1
•
Праворадикальна УРП сво єю головною метою
нюначила " створення Української незалежної со­
борної держави як неодмінної умови пол ітичного ,
.
.
.
економ1чного 1 кул ьт уrноrо вщро дж ення , кон -
солідації та самопоступу народу України , підне(;еннх
його добробуту, утвердження демократичного ладу
і розвитку громадянського суспільства, виведення
Украї1m з міжнародної ізоляції на гідне місце серед
народів світу"2 . Причому, як заявив на першому
світовому форумі української діаспори с екретар
УРП О.Шевченко, "коли вже парламентські методи
боротьби не нрин~(;уть нозитивних наслідків , то ми
підемо на крайній крок - організуєм() 1 участю по­
літичних партій, всіх демократичних об 'єднань -
1 Політика і час. - 1991. -
NoІ.-С.84.
2Тамже.-No7. -
С.75.
10

насамперед Рух у - загальнонац і ональний страйк ,
ми звернем~ся за підтримкою uього страйку до де­
мократичних сил інших респ убл ік , з тим щоб кіль­
каденним страйком паралі зувати тота л ітарно ­
імперську с истему остаточно і иазавжди !" 1 . Най ­
біл ьш характерним для ttі єї паrтії буR антикомунізм .
На установчому з ' їзді УРП комуніз м , маркси з м­
ленінізм були визнані "чумою 20 століn-я", " ідео­
логічним Чорнобилем", "духовним <..:НlДом", "іде­
ологісю, яка занапастила країну"2 .
Антикомунізм був характерний і для всіх інших
новостворених партій . До того ж виявилося , що
різні пол ітичні сили схожі між собою у питаннях
держанuтнuрення , соціаль но -економічного устрою
суспіньства , рел ігійних , екологічних , культуро­
логічних поглядах тощо. Зокрема, "з 12 партій, що
існували до І грудня 1991 року, усі , за винятком Ком­
партії України , обстоювали ідеї парламентської де­
мократії і приватної власності . 11 партій, крім КПУ ,
прямували до суверенітету України - або в системі
співдружності , або із самостійницьким статусом .
Отже, Демократична партія України , Ліберально­
демократична партія України , Народна п арт ія Ук­
раїни, Об' єднана Соціал-демократична партія Ук­
раїни , Партія демократичного відроджен ня України,
Партія зелених , Соціал -демократична парт ія Ук ­
раїни, Українська республіканська, Селянсько-демо-
1Українське слово. - 1990. 16 всрес11я.
2 Політика і час. - 1991. -
No7. - С.14.
І1

кратична, та Християнсько-демо1<ратич11 а 11t1p1 ,·1 Єіут 1
одностайні у боротьбі за "суверенітет", "нсмu 1<рн 11ю",
"ринок", "плюралізм" і проти комуніст11чної щсоно 1 ·1ї.
Це стало передумовою сп ільної діял ьності . с 11рямо­
ваної ва проголошення н езалежної дсмократи11 110 1
Україtш " 1 .
Окрім l:XOЖOl:Ti CJJ i,ц зазн ач ит и й те, що утворю­
вані структури були нечисленними , н с р озв 1111 е111 1м и ,
1 окремо кожна з ни х и е могла вагомо вп л иват11 на
політичне жиrгя України . Журнал " Пол ітика і час"
за березень 1991 р. наводить такий наоч н 1 1 й при клад:
"За минулий рік л.о К()мпартії Ук раїни вступ11ла 4 1
тися•1а чоловік, що вдвічі більше , ~,і ж н а ; 1і чують ,
навіть за їх власними оц1нками, всі інші пол ітJr1чн j
партії в республіці"2 .
Зміни йшли надзвичайно важко . Україна успад­
кувала чимало проблем від колишнього СР СР . Це і
неефективно структурована економіка, і з ношені сть
устатку вання багатьо х підпри є мств , і мал опри ­
датність наявної систем и держав ни х ін ститутів для
проведення незалежної економічної політики . При­
чому систем ні перетворення доводилося провод ити
одночасно зі створенням і зм іцненням влас ної дер­
жави ) що ще більше ускладнювало завдання і су про­
воджувалося різким загостренням економічни х супер­
ечностей. Наскільки важко йшов цей процес в Україні
' Тил1е11ки М. Нова по.1ітика та нові політ11чпі си лн // Україна на перс·
хідному етапі: Політика. Економіка. Культура. - Київ, І 997.
' Політика і ,,ас. - 1991. No4. С.58.
12

видно з матер 1алу, шдrотовленоrо на основ~ да ни х
Мінстату, який був вміщений в інформаційному ти­
жневику "Факт": "Економічна ситуація в респ убліці
у першому півр і ччі 1991 року , повідомляє М інста­
тистика, залишалась складною. Зниження обсягів ви ­
роб11ицтоа мало місце пра1пи•шо у всіх галузях на­
родного господарства. Погл и бл ю ються інфляція та
нерегульоване з ростання цін.
Критичне становище склалося на споживчому
ринку. Скоротил о с я надходження прод ово льчи х
товарів . Зберігається дефі цит на вироби л егкої про­
мисловості і товари народного споживання трива­
лого вжитку. Різ ко погіршилося забезпеченн я насе­
лен ня медикаментами.
Валu.uий націuшшьний вроду кт у порівняльних
цінах становив 92,2 процента до рівня першого
півріччя 1990 року...
У першому півріччі поточного року в касах
банкі в Україн и видача грошей перевищила надход­
ження їх на 1,7 мільярда карбованців і на цю суму
додатково випущено грошей в обіг"'.
У зв'язку з наростанням ін фляційних процесів
значно погіршився фінансовий стан галузей з фіксо­
ваними доходами , особливо вугільної промисловості
і сільського господарства. 1' остро постала пробле­
ма Донецького вугільного басейну.
На початку 1991 р. активізувалася діяльність
страйкових і роб іт ничи х комітет ів , різного р оду
1 Фаt<т. 1991. No30. С.1.
13

" вільних" і "незалежних " 11рофс 11іно1< , 11puфi.:i: 1ii11 11 x
асоuіацій та ін., які свого часу дсс~1т1<ам11 <:, порюна­
лись на благодатному rрунт і з1111 жс 1 111я ж 11ттс nо1·0
рівня населення (вже у 1990 р. їх н ал іч увалось 1ю1 1,щ
500) : "Вирішивши все ж не при11и11ят11 20 Jt юто,·о
в ідвантаження вугілля с поживача м, Рс гіо11ал ь1111 й
союз страйхових комітетів Донбасу у той же час при й­
няв резолюцію про можJ1иві сть відновлення страііку
шахтарів , припиненого влітку 1989 року. У 11іі"і гово­
риться що коли протягом тижня з урядами С Р С Р і
УРСР не буде досягнуто угоди про підвище 1111я з а­
робітної плати шахтарів у 2- 2,5 раза і про приведен­
ня у відповідність пенсійного законодавства , тn ~ І
березня роботи на шахтах Донбасу буде припинено" 1 .
Голова Р ади Міністрів УРСР ВітоJJьд Фо1<і 11 , ви­
ступаючи 27 лютого по телебач е нню, відповів 11 а
ue так: "Уряд України вважає непомірними вимо­
ги Регіональної спілки страйкових комітетів Дон­
басу про підвищення заробітної плати шахтарям у
2-2,5 раза, він не може, просто не має права підпо­
рядковувати все інтересам тільки однієї, хай навіть
і дуже важливої rалузі"1 .
Проте страйк все-таки було розпочато . Про його
масовість і швидкі сть поширення свідчать дані ,
опубліковані в пресі менше ні ж через місяць після
вищезгаданого звернення Вітольда Фокіна: "Страйк
гірників республіки триває. На І(Їпець минулого тн-
'Факт.-1991.-No8.-С.І.
2Тамже.-1991. -
No9.-С.І.
14

жня в 11ьому брали участь чотири десятки шахт, 11а
ранок 18 березня їх кількість посягла 52"1
Про збитки, яких завдала ця акція економіці)
ЙJtеться дал і : "На голодному пайку - еJ-J ергетич11 и й
і металургійний комплекси республіки, сотні тисяч
сімей залишаються без тепла, світла і з асобів до існу­
ванн я ".
Проблема ставала дедалі серйознішою . Для її
вирішенн я було створено у рядову комісію ) а Голо­
ва Верховної Ради України Леонід К равчук "з вер­
нувся до шс:1х.тс:1рських колективів України і з закли­
ком відмовитись від конфронтації, відновити ро бо­
ту і надолужити допущені втрати"2. У його зве рне нн і)
зокрема , говорилося: "Соuіал ьно-г~ол і ти ч на н е­
стабільність, кризові явища в економіці наблизились
до тієї межі) за якою І<рах. Величезною руйнівною
силою в цих умовах стає, на пр евелики й жаль, дов­
готривалий .страйк шахтарів".
5 травня "Факт" написав про проміжні результа­
ти шахтарської акції: " ... в результаті страй ку, який
триває вже бі льше місяня , Ч()тири ша хти Дuнt::цька
повністю збанкруrіли і "самозакрились". Кандидатом
у банкрути є і шахта "Південнuдuнбаська-1 "3
.
Крім цього, результатом страйків стало й те, що
лідери майже всіх політичних партій один за одним
почали звертати свої погляди на роб ітничий клас.
1Факт.- 1991. No12.-С.І.
1Тамже.-1991. -
No13. -
С.І.
1 Там же. 1991 Ко18. С.2.
15

Переконавшись, що ставка на молодь о О(.:0()1 t.тун~11т­
ства не виправдал а себе, пол ітики н11мnпш111.: 11 1а rюю­
вати симпатії роб ітни ків і вже 11ісля пср11111х 1.: 1 раі ік ів
почали переорієнтову вати с ь н а безпоссрен~но робо­
ту в трудових колективах. "Завоювати 1.: им11 ат 1ї у
робітничому середовищі сьогодн і нама гаються н авіть
ті , хто у своїх теоретичних поглядах за псре ч ус про­
відну роль робітничого класу ", - пиш е у вересні
1991 р. "Політика і час" 1 . Дал і це твсрдже11 ня іл юст­
русться: " ...на П з'їзді Українська рес публіка~1с ька
партія ввела до своєї програми спеціальний розділ "З
питань робітничого і профспілкового руху" . В ньо му
наголошується, що "робітничий рух є найд ійовішим
чинником досягнення соціальної справедливості в
суспільстві, його ро звиток веде до ро з в алу к о ­
муністичної тоталітарної системи, демонтажу імперії
та становлення незалежної України... УРП підтри­
мує такі форми боротьби робітництва за свої права,
як страйки, пікетування, бойкот тощо"2. А один з фун­
даторів та ідеологів Рух у і УРП народний депутат
Микола Горинь у травні 1991 р. заявив: "Необхідно
з'єднати робітничий рух і політичну діяльність. Dідом і
громадські діячі мають стати політичними консуль­
тантами в страйкових комітетах"3 .
Але, напевне, не це потрібно було країні. Напру­
женост і й так вистачало. До шахтарського питання
1 Політика і час. - 1991. -
No13. - С.44.
1 Там же.
3 За вільну Україну. - 1991. - 23 травня.
16

додалося ще й кримське, яке особливо загострило­
ся під кінець року.
Ще на початку 1991 р ., 20 січня , на півострові
відбувся референдум, на якому 93,2% учасників ви­
словились за відновлення Кримської Автономної
Радянської Соці::шісти•шої Р ес публіки як суб'єкта
СРСР і учасника Союзного договору. В же 13 люто­
го "Вечірній Київ" сповістив, що "д епутати Ук­
раїнськш·u ш1рнаменту прийняли закон npo відтворе­
ння Кримської Автономної Р адянської Соціалістич­
ної Республіки у складі України" 1 •
А через с1м м1сяців, у вересні, в пресі вже було
повідомлення про пrийняття Декларації про держав­
ний су веренітет Криму, у якій підтверджувалось, що
Крим є складовою частиною України2 •
Проте n Лnтопомії були сили, яю1м вигідно було
.
.
.
.
розхитувати сусшльство 1 шдtгршати сепаратистсью
настрої. Особливо помітною стала їхня діяльність
восени. Ось що писала про це на початку жовтня
преса: "У Криму знов у активізувались прихильни­
ки перегляду акту 1954 року про передачу Криму зі
складу РРФСР до складу України як не:.іакuнного ,
прийнятого всуттереч волі кримчан. Цього добива­
ється "Рух 20-те січня" ...
Він названий так на честь референдуму 2 0 січня
] 991 року, коли біт.шість жител ів піностроRа RИСЛ()­
вилась за відтворення Кримської автономної рес-
' в~ч ірні й KJtЇU. - 1991. 1З лютого.
2Факт. - 1991. -No36. - С.І.
17

публіки я.к суб'єкта Со,ту РСР. "Рух 20-тс с іч11я" н а­
полягає на винесенні на всекримський р еф е ре н ду м
питання про вихід Криму зі складу 11сзалсж 11 ої У к­
раїни "' .
llpoтe, як відомо, в Україні це ПИПlІІНЯ ВЩІJІОСЯ
вирішити цивілізованим способом, без І< ровопролит­
тя і rромадяпсь1<0Ї Dійни, на відміну від деяких ко­
лишніх республік СРСР і країн Соцтабору.
Різноманітність і протидія різних політичних
сил спостерігалась і у Верховній Раді України. І
хоча багато хто розумів необхі дність об 'єднання
зусиль і праці у справі побудови економічно і по­
J1 ітично сильної держави , досягти цього не вдава­
лось. Станом на початок року Голова ВР Ле()н і л
Кравчук охарактеризував ситуацію у вищому за­
конодавчuму орган і так: "Треба чітко сказати , що
ми маємо в парламенті, скажімо , три напрями. Ми
можемо з ними досягти компромісів , коли мова йде
про серйозні питання, які стосуються життя Ук­
раїни , її перспектив, її майбутнього. Як , скажімо ,
коли приймали Декларацію про суверенітет. Але це
зовсім не означає, що ми повністю можемu <.;тати
однодумцями , сконсол ідуватись на єдиній плат­
формі. Консолідація - це коли цілі одні . У нас uілі
різні: одна група закликає до соціалістичного ви­
Guру , друга проти цього - яка може бути кон­
солідація? "2 .
' Факт.- 1991.-No40. - l:.3
1Вечірній Киів. - 1991. -
15 січня.
18

І з часом у цьому напрямку істотно ючuго не
змінювалось. Ось що писаR журнал "Політика і 11ас "
через нінроку після вищенаведених висловлюва н ь
Леоніда Краnчука: "Строкатою є роJt.:тановка сил у
Верховній Раді УРСР. Зараз у ній працюють 324 де­
путати-комуністи (із 449). З них 16 - входятh в опо­
зицію. 55 - вийшли або виключені з партії. Опо­
зиція об'єднує до 120 чоловік. Вона складається з чо­
тирьох груп. Перша - група "Демократичного
відролження України", яка об 'єднус 37 депутатів, в
тому числі 22 члени ПДВУ . Друга - позапартійна у
складі 30 чоловік. Третя - демократичн а. Її основу
с·1с1нuвлять члени ДемПУ. 1, нарешті , найбільш ра­
дикальна група, яка об'єдналаt.:я навколо членів
УРП. До неї вхnдять 26 чолов ік"'.
Щопр авда були питання, в яких українське
суспільство ви.являло вражаючу uдностайність. Це сто­
сується, :юкрема·, того істориLrного референдуму, який
відбувся 17 березня 199 1 р. Тоді країна вирішувала,
Яl<Ою буде подальша дш1я СРСР і яке місце в ньому
посяде Україна. Окрім цLого, слід відзначити і 1шt.:о­
ку політичну активн ість громадян : "Взяли участь у
голосуванні З 1 млн 504 тис., або 83,5 процента від за­
гальної кількості включених у с писки. Із загальної
юлькості громадян, які взяли участь у голосуванні,
70,5 11роцента висловилися за збереження Союзу Ра ­
дянських Соц іалістичних Ресн уGлік як оновленої фе­
дераuії рівнnnраввих суверенних республік.
1
Пол1тика I час. 1991 . -
NoIIJ.
19

В 0III1I·уоа1IIII IIн<:с1IсIIIIи Vкр1111Іl'І,11111 Р('/
1
11 1нJ10
участ1, 83,4 IIронс11 ltl ОКJІЮІІСІІІІХ у l ІІЩ.І1II l I11 І ІІJНІt:у­
ваJ-ІНЯ. Вснн•1е:н1а б1,11,ш1с11, 1ромIщи11 11 yt:Ix t•c 1 IнI­
нятку областях... загалом 110 рс"-ІІУ 1JIII1I ХО, 16 11р,щсII­
та ВИСЛ08І1JІа згоду З ПІМ, що У1срІ\)1111 MLH І)'111 у l"J,Jlafl.i
Союзу Р<1дя11ськ нх cy 1JcpeI1111Ix дсрж11п 11tI I1I1:lІ, ІіІ '< )le1<
лараuії 11ро держав1111і1 суосрс11I I сI Укр1111111"'1
Референдум ДОПОМІІ II0Jlll llкt\M ро 11Gp,11ІІt:Я 3
настроями населе1111я і 11060•111 ·111 , 1101u xo 1It: у 1< ­
раїнський народ. Одна к це 11 е прIш1-111 юю ж:Gа 11 1 ш1в­
коло того, чи потрібні УкрnїІІІ ІІІЩІОІІОJІІ,ІІІІ JІ (іанк,
власна грошова одиниця I ф111а11сооа сIн; гема І Іе
припинились і заклики 11сrай110 ршн1I 11сI т'н•1к11, в
тому числі Й е1<ОІJОМЇ1111і, З КОЛИUІІІІМІІ рссr1уб111 ю1ми
СРСР (і особливо з Росією), що, 11а жшIь, вщбувшю­
ся. Хоча як у той період, так і піз111ше 111 о якому р;~зі
не потрібно було робити "різкі рухи". ОскіJІІ>КН 110 -
.
.
штичп1 заяви - це одне, а реальне пром11слове
підлрисмство, яке має сотні відлаrодж с 11и х рока ми
зв'язюв з постачальниками і кліснтами, - зовсім
інше. Життя довело це, але дуже високою ці1юю -
зупинкою тисяч підприємств по всій Україні, втра­
тою валюти , яка зал итпилась у Зовнішеконо м банк )
тощо .
Хоча ще на по11атку 1991 р. Леонід Кравчук RИ·
славився стосовно цих питань так: "lІам 11отрібе•
певний перехідний період, щоб уто•Iнити хоча б, хтс
є хто... . На сесії пробувал и розібратися , ск іл ьки ,i
'Факт 1991 Nol2. С.І
20

Україна дає в союзний бюджет, і не змогли . Все за­
плутано. Нам потрібно в цінах , .які сю1ад уться на
попиті і пропозиції, на реальних :.sатратах праці з ' я­
сувати, хто є хто, хто скіл ьки має чоrо. Тоді будемо
з нати , як Україн а може жити на основі того, що вона
продукує. 1 тоді наступний етап -
.. .своя фінан сова
система, св1 й національний банк, своя грошова оди­
нищ1.. І взаємини з іншими республіками на основі
ринкових відносин - і тільки"
1
.
Але у серпні 1991 р. відбулась подія , яка позначи­
лась на політичному житті не лише України, а й усіх
тогочасних республік СРСР. 19- 21 серпня 1991 р. св іт
із завм иранням серця слідкував за подіями у Москві,
де rруна заколотників, яка назвала себе Державним
ком ітетом з надзвичайного стану (ДКНС) , намагала­
ся відродити СРСР у його найгіршому, тотал ітарному,
вияві (адже для того, щоб утримати владу, Н()Rоявле­
ним вождям довелося б встановити жорстку дикта­
туру і "закрутити гайки" на повну силу). Однак спро­
ба не вдалась.
Незважаю чи на тиск , органи де ржавної nлади в
Україні не вик()нували розпорядженL ДКНС. Президія
ВР України 1робила заяву, яку було опубліковано у
пресі. У ній, зокрема, зазначалося , що повний аналіз і
оцінка ситуації, .яка склалася після утнорення ДКНС
буде зроблено Верховною Радою Української РСР
після рі ше11ь позачергової сесії Верховної Ради C PCl-' .
А до цього положеню1 110станов ДКНС не мають
1 Всч 1рн ііі К11їв. 199 1. 15 с1•111я.
21

юридич11ої снл11 н n тор1порІ\ Y1<pni1111 . Jtп111 1111111р11 -
лося: "На Україні дIють 1(011с I11тунI11 ( ' Р< •r. К1111с 111-
туція Української РС Р, 1nко 1111 1 постn IюнII . 11р1 1 іі11яті
у відповідності з ними , зю іі с нюют,, о ,ю·, 11т11101н1жс 11-
ня законн о обрані орга1111 дорж11 I111 пf ш111 н 11 Iа у 11-
равління ". Президія також 1ал пина , що Iю 1111 fі ую.: ··110
слідовно відстоювати державниІ~ су вс11011і·1u·1 України,
права людини , демократич11і ·заооюоt11111н . 1 111I0 1 1атко­
вані в 1985 poui"
1
.
Фактично ДКНС, бажаюч и зборогги Радннський
Союз від розвалу , відіграв протилежну po Jtь . Він,
навпаки, став каталізатором цього пrюнссу .
В Україні той невдалий переворот ба~ пт1,ом до
поміг зрозум 1ти , що пора стаnати с nрєІВJtі ха1яями
у своєму домі, щоб пол ітики сусію•1ь ої де ржав и 1·1 с
могли, як їм заманеться, виріш уват и долю ук­
раїнського народу. Усвідомлення цього н е1 а ба ром
матеріалізувалося у проголо111сння Ве рхоnною Ра­
дою України незалежності н ашої де рж ави .
Тяжкі наслідки мала спроба перевороту дл я
КПРС в цілому і для Компартії України зокрема. 25
серпня представники Київради опломбували при
міщення партійних комітетів, у тому числі й ЦК
Компартії України. Зі щогли над будинком ЦК було
знято червоний партійний прапор.
Паступноrо дня, 26 серпня, Президія ВР України
видала Ука1 про тимчасоRе припин ення діяльності
r
Компартії України "до остаточного розсл і ду вання
1
Фаu.- 1991. - No33. -С.І.
22

обставин, пов ' язаних із державним переворотuм
19- 21 серпня 1991 року". Було прийнято також по­
станову Президії про власність Компартії України
та КПРС на території України ", де, зокрем~ , зазна­
чалося: " ... прийняти на баланс Всрховнuї Ради Ук­
раїн1-1 майнu (будинки , споруди, лrукарні , транс­
портні ~асоби , іншу nласність ЦК Компартії України
та ЦК КПРС), яке знаходитhся на території Ук­
раїни". Партійним органам, а також підприємствам,
які ними засновані, або їм підпорядковані, були за­
боронені всі фінансuві операції, в тому числі й ва­
лютні. 30 серпня Президія ВР України нидала Указ
"Про забор ону діяльносп Компартії України".
Проте ще 24 серпня, виступаючи на позачерговій
сесії Верховної Ради України, народний депутат Оле­
ксандр Мороз сказав : "Якщо Пленум ЦК, який має
відбутися найближчим часом , не візьме на себе
сміливості заявити про а1:пономізацію комуністів Ук­
раїни, я беру на себе відповідальн ість за створtння
Українсь1<ої комуністичної партії"1 • Через деякий час
в інтерв'ю rа1еті "Вечірній Київ" оін зюначив : " ... така
партія може з'явитися через місяць-півтоrй. Вона не
буде називатися комуністичною, а як саме - ще не
знаю"2 .
Ще один день , який для У країни став епохаль­
ним , - J грудня 1991 р. У перший денL зими було
проведено nсеукраїн ськ ий р еферендум, на якому
1 Голос Укμаїн и. - 1991. -
28 серпня.
z Ве•1 ір11ій Киів. - 1991 - 19 с1чня.
23

вирішилась ДОЛ Я ук r аі ІІ t:ІtКІІІ ІІСІ'ІІІ JІ VЖІІЩ" 11 І ІІ Щ()ул­
ися вибори президента .
За підсу мками peфc,rc11Jtyмy І 111у111111 l 1J 1J І р . на
карті Європи j світу ') 1 1! R ИJIKCh І ІОІ4Н І І С 1 1\Jlt:Жllil л.ер­
жава Уt<раїна. А за ІІіJ\(.:умкіtМИ IHl~OJ1111 llj\l ' ' llt)tell-
TOM ц 1єї держави став 1 ·онов• І І rоt1111 11 І kр хо в11uї
Ради України Леонід Кравчук . І Іроп11 ом 2 , ~ ·руд­
ня нез ал ежність Украї н и иизнали 1<111111 11 11 . С ША ,
Росія , Польща , Угорщина. Да111н. R · 11 ·о;tом іі 111ш1
країни.
Через кілька днів за участю 1ювооfіr111ю1·0 І Іре­
зидента України відбулося 11ід 11 и,ан11я J1 tж у м е 1гга ,
який вплинув на подальший хід політич11их 11 щ 1ііі Ht;
лише у н:нній державі, а й на всьому 11росIорі ко­
лишньо1·u СРСР. Уривки з цього докумс11 та бул и
опублікован і у пресі: "Ми , Р еспубліка Білорусь ,
Російська Федерація , Україна , як держави -з а с нов ­
ниці Союзу РСР, що підписали союзний договір 1922
року... констатуємо, що Сою1 РСР як суб'єкт міжна­
родного права і геuнuлітична реальність , пер естає
існувати .
rрунтуючись на історичній сп ільності наших на­
родів і зв ' язків, що склалися між ними .. .
Прагнучи побудувати демократичні праRові дер­
жави ... Високі Договірні сторони утворюють Союз
Незалежних Держав " 1 .
А 10 грудня 1991 р. Верховна Гада Україt~и на
своєму сесійному засіданні 288 голосами ратифікувала
1
Факт.- 1991.-No49. -С.І.
24

з внс:сеними попра.ню:1ми угоду про створення СНД.
Верховні Ради Бі лорусі та Рос ії б ільшістю голосів
також ратифікували цей договір.
Загалом, якщо огл ядати 1991 р ., можна сказати,
що він став переламним для України. Вперше за всю
свою історію наша країна змогла реалізувати шанс і
своє право на незалежність . Хочеться сподіватись,
що у справі розбудови власної держави народ Ук­
раїни буде таким же одностайним, як був тоді , кnл-и
голосував за її незалежність.
З лозиц~й сьогодення стан суспільства напруже­
ний . Це обумовлено економ і 11нимн обст::шинами . До
управління прийшли люди, для яких патріотизм та
чесність - другорядні речі . За ширмою еко­
номічного рс:формування ділки сновідують свою
мораль наживи через викори стання владних струк­
тур, силових методів впливу на конкурентів, зрощу­
вання з крим і нальними кланами. З другого боку,
проросійські nnлітичні сили тягнуть до старого ладу,
підбурюючи людей , 1юсилюючи їх невдоволення .
25

Перші кроки
Йшов 1991 р 1 к. а з ним і ро:ннщ Раю111ського
Союзу. Колишні радянські рес11уб11і1<1 1 заяо111111 11ро
свій вихід з СРСР. Спочатку - рес1 1убтки І І р11бюr­
тики, потім Росія , Україна, Білорусь 11ісля 1устр1ч1
Бориса Єльцина, Леоніда Кравчука I Ста111 сла Rа
Шушкевича у Бшовезькій П у щі .
Ьорис Єльцин як ініціатор спільної домовленості
про вихід 1і скла.л.у СРСР керувався своїми інтереса­
ми: він поступився російським імпер ським ха р акте­
ром заради досягнення nереваг над Михай110м Гор­
бачовим. Це йому вдалося.
Вихід України з Радянського Союзу був п оз и­
тивно с прийнятий більшістю населен ня України ,
особливо українцями.
Потужна промисловість, розвинута наука, багаті
чорноземи давали Україні найбільше переваг над
іншими республіками і впевненість у швидкому рості
економіки та життєвого рівня народу . Це стверджу
вали і зарубіжні експерти.
26

Розпочався процес тв орен ня української держав­
ності . Однією із складових незалежності Укрсt"іп и було
створення Національного банку України. 6 червня
199 l р . Верхоnпа Рада України майже uдноголосно
обрала першим Головою ll равління Національного
банку України ВолодимJ-\ра Матніснка , автора цісї
книги .
Як такий ІІаuіональний банк України ше не
існував. Діяла Українська республіканська контnrя
Держбанку СРСР , яку очолював Василь Ьуряк. Зви­
чайно, В ерховна Рада УРСР не поrоджуRаля своє
рішення з Держбанком СРСР, ше існуючnї радянсь­
кої держс:1ни, який зреагував на це вкгяй негативно.
Вnродuнж місяця новий Голова Пр йвлі ння Ha-
цioflc:tJ1ьtюro банку не зміг розnnчати роботу, оскіль­
ки Москва не давала наказу про звільнення свого
пuнt:реднього ставле ни ка .
Цей час був використаний для вирішення питанL
із західними країнами шодо введення в Україні вла­
сної національної валюти . У міру розвитку оповіді
автор наводитиме конкретн і факти з поді й тих часів,
дій посадових осі б.
Бажання негайно мати власні rpou, i у та1< зва­
них демократів (а ще їх називали "рухіnцями") було
настільки велике, що всілякі спроби обrрунтування
стратегії з rро 11 юRОЇ політики в Україні сприймал ись
як ворожі , що дуже заважало роботі.
Сам Уrяд не був готовий сприйняти тс:1ку но­
спішність введення власних грошей, проте відкрито
він цьш·u не висловлював.·
27

Патріотичний порно д мо1<рnт11111111 х ..:ш1 у Uс р­
ховній Раді був настільки оош11с11t1 , шu 11111 <.:уп('ВО
впливав на рішення, ЯКІ 11р11 1:\мот1 1сорі 1JШІІ< tt J t~:ржа­
ви - Леонід Кравчук, Ішш П л ющ, 011 uJtІ,J І Фuкitt.
Можете собі уявити ОИМОПt ГОJІОО І-\ КОМІ<.:Їі ·1 ІІИ ­
тань економ і чної реформи, народІІОГО .штутн·ru Воно­
димира Пилипчука та його со р lІ ТШtКІІ , "<.: 11 с 1о ш1іста"
по грошах Михайла Швайки, які ожс чорс·J грн місяці
після вступу Володимира Матоіє11 кн 110 1ю<.:1щу І 'оло­
ви Нацбанку вимагали від нього ооод с11 ш1 ш1ас них
грошей за тих обставин, що в Україні rро ш1 ніколи
не друкувались, поліграф ічн ого облад1шt111н дня дру­
кування грошей не було, асигнування Уряд н е в11діляв.
Протягом всього 1991 р. у грошовому обігу діяв
карбованець , тобто радянський "рубль".
У другій половині 1991 р. почало не в и стачати
готівкових грошей для виплат заробітної п лати,
пенсій, стипендій, що було основною причиною по­
рушень термінів цих виплат. За таких умов треба було
шукати вихід із складного становища, оскільки Рос ія
не встигала друкувати готівку навіть для себе, не ка­
жучи нрu тих, хто вжt: ю:1даштувс:1вся на самостійність.
У перший місяць роботи, коли Москва мене ще
не допускала до роботи , я поїхав до США і в Нью­
Йорку зустрівся з відомим фінансистом Джорджем
Соросом. Багатогодинна розмова привела до вис­
новку запозичити досвід США щодо створення вла­
сної грошової системи. Із самого початку проголо­
шенням незалежності американці запровадили як
грошов1 знаки купони багаторазового використан-
28

ня, і так працювали майже два роки, а потім ввели в
обіг долар США.
Цей досвід заслуговував на увагу і з часом був
нідтриманий і Верховною Радою, 1 Урядом. Це вже
полегшило вирішення питання негайності введення
власних грошей, звичайно, спочатку як їх сурОJ ·,пів.
Але таким чином знімалась проблема готівкових
грошей . Сам Вітольд Фокін сnрийнsrв це позитивно
і колись сказав, що найвизначнішим його досягнен­
ням було запровадження купонів багаторазового ви­
користання.
Як держпланівський працівник Вітольд Павлович
завжди виходив з того, що план, то основа всього . За
радянських часів урядовці дивились на банкірів зверх.­
ньо. Про роль банків ніхто взагалі не говорив, оскіль ­
ки їм відводилось місце сл ухняних обл іковців
сусп1льноrо продукту та касово-розрахункового цен­
тру. Про них згадували лише в разі затримок випла­
ти заробітної плати або ж несплати обсягів ре­
алізованої продукції, показник якої брався за оцінку
діяльності підприємств, регіонів , держави в цілому.
У період чергового дефіциту тих чи інших про­
дуктів державні планові структури вигадували різні
системи їх поділу для задоволення мініма.~1ьних по­
треб населення. Як правил о , в таких випадках за­
стосовувались "купо ни" , по srких торговельні ор­
ганізації пр одавали громадянам суворо нормовану
"дозу" того чи іншого продукту за готівку . Купон
був одноразового користування .
До речі, багато людей n Україні на виборах Пре-
29

зидента України в 1999 р. голосували за блок пре­
тендентів комуністичного спрямування, мабуть за­
бувши про черги і талони.
На одній із чергових нарад Голова Держплану
УРСР Вітольд Фокін звернувся до присутніх із про­
ханням висловити пропозиції, як можна покращити
справу своєчасного задоволення населення купон11-
ми та готівковими коштами. Я, як Голова Правління
Промбудбанку, запропонував ввести купони бага­
торазового використання, що дало б змогу одноча-
.
.
сно вир1шити питання як задоволення гопвковими
.
.
.
коштами, так 1 нормованого споживання р1зних про -
дукті в і товарів. Вітольд Павлович виявив зацікав-
.
.
.
.
лешстL ц1 сю пропозиц~ сю, проте пе мав пам1р у
підкреслити важливість цого заходу.
Для введеШІЯ таких, по cyri, грошових сурогатів
не було правової основи в умовах діючої цен­
тралізованої грошової системи СРСР. І вже пізніше,
коли Вітольд Фокін готувався стати Головою Ради
Міністрів, він ве.л;е кnнсуm.тю~ії з лілеrами "Руху" і
обіцяє їм швидко ввести в обіг власні українські гроші
в разі призначення його 1·оловою Ради Міністрів.
Все йде за сценарієм. Вітольд Павлович подо­
бається "рухівцям", і він підтримує ідею запровад­
ження купонів багаторазового використання вже в
умовах наявності Національного банку України . За­
бігаючи наперед, скажу відверто, що НБУ не мав ве­
ликих проблем щодо фінансування контракту на
друкування купонів. Виявляється, що у Ві тольда
Фокіна було добре відношення до купонної іде,ї.
30

Що стосується гривю , то цього н е скажеш.
Вітольд Павлович довго не сприймаR пропозиції
друкування гривні за корnовом (буці мто її можна
було надрукувати в Україні).
На офіційному прийомі м і ністра економіки і
фінансів Німеччини він сказав так: "Доки я буду
Главою Уряду, доти гривня друкуватись за кордо­
ном не буде". Всі його практичні дії в цьому питанні
майже такими і буJ1и . Він людина слова, але, мабуть,
забув про те, що він обіцяв "Руху". Такі речі "Рух"
не міг вибачити, і тоді на Вітольда Фuкіна почалась
атака. Як наслідок, на його місце нрийшла нова mо­
дипа. Лле досить про гривню, у нас ще не ршкрита
тема купонів багаторазового використання.
Був іще серпень 199 1 р., коли московське "ГКЧП"
намагалось повернути хід подій у своє "більшовиць­
ке" русло з досвіду Ульянова (Леніна) та Сталіна. В
Криму інформаційно блокується Михайло Горбачов,
у Киє.ні з'являється десант з генералом Варевіковим.
Все завмирає., всі чекають, що буде далі.
У цей час я вже л:руrий місяць керував системою
Н аціонального банку України . З Москви сипались
телеграми, ніби з "рога достатку", mол:о негайного
виконання грошових переказ1в. Ті, шо суперечили
інтересам України, я не виконував. Назбиралася
куш1 розпорядчих документів. Шалений тиск був з
боку Голови Правління Акціонерного комерційного
аграрно-uрuмисловоrо банку Вадима Гетьмана з ви­
мш·ами надання дозволу на виконання московських
розпоряджень.
31

У день путчу все завмерло. Звошо Леоніду Крав•
чуку - Голові Пре1идії Верховної Ради. Домовився
про зустріч. Місто буцімто вим~рно. Ні перехожих.
ні міліціонерів. У будинку Верховної Ради один по­
стовий міліт~іонер, а в приймальні Кравчука - один
охоронник. Немає жодно1 ·0 депутата.
Допоnідаю Леоніду Макаровичу щодо розпоряд­
жень з Москви . Запитую: "Що будемо роб ити?".
Відпов ідь: "Виконуватим ем о рішення В ерхов ноі
Ради". З цим я і пішов до Національного банку.
Далі всім відомо . Україна проrолошус незалеж­
ність. НБУ будує свою яласну грошову і банківську
систему. Як будує?
Сторінки історії минулоrо і сr,огоденш 1ю-різно­
му висвітлюють Україну та її роль на європейському
континенті. С нігілісти, як свої, ТсіК і чужі, котрі своїм
рабським або ворожим мислеІШЯМ принижують саме
поняття "українс1..ке ", інші, "дуже свої ", занадто
рвучкі до влади, rотові будь-яку ціну заплатити,. щоб
така незалежність уже сьогодні дала всім велике
бJШГО.
Завойовники зруйнували Київську Русь заяюrки
міжкнязівським міжусобицям. Через постійні війни
на території України утворився особливий людсь
кий феномен - людин.-1, яка Rиживала завдяки
пристосуванню до кожного нового державного і по­
л і тичного режиму.
Так було і за радянських часів, коли російська
імперія, загнавши в один "со юз" сотні різних націй ,
робила з них засuGами силових структур те, що Rи-
;
32

ходило з бажань політичних "фюрерів". І в цьому
їм багато чuго вдалося.
Через жорстокі репресії, масове знищення шо­
дей в роки війни створювалась людина, яка чітко
.викuнувала те, що їй наказували. На певному етапі
ці силові прийоми спрацьовували, бо людям треба
було жити і вижити. Але то був режим "воєнного
комунізму", який є абсолютно неймовірним у нашо­
му сьогоденю.
Незважаючи на суворість радянського режиму,
певні позитивні результати mоди мали. Чи то богом
дано, чи то ді:1р нації, але Укrаі'на дала найвизначніші
наукові й технічні досягнення в ХХ ст. Це і ко1,;мu1;, і
ядерна енергія, і кібернетика, і мистецтво і таке інше.
Прuт~ самі досягнення науки обернулись проти
народу України. Це Чорнобиль. Олне тільки слово,
а світ його знає. Він мало знає українців, а Чорно­
биJ1ь знає.
У нас дуже часто, ще з часів СРСР, гонорять, шо
Чорнобиль - це трагедія людства. Так, з точки зору
філософської, якщо люl(Ина - то піщинка у світовому
просторі. А коли це народ з тиеячолітlіЬою історією,
найкращою природою, обдароnапими mодьми, то це
все не філософст-.кий постулат, а конкретний факт
того, що через Чорнобиль знищена нація. І це не
світовий біль, а наш, український. Через Чорнобиль
нас знищують фізично, економічно, морально.
Україна сама Чорнобиль не подолас. Який же
Rихід із становища? Перш ніж його шукати, треба
дати оцінку тому, що трапилося. Чому і хто підірвав
33

над кращою частиною України і її столицею сотні
атомних бомб?
Реформатор Горбачов, чи український політик
Щербицький? Якщо це був фізичний експеримент
на живому людському матеріалі, то хто за цим стояв?
Якщо це технологічна безграмотність, то знову­
таки, як її пояснити? Чи може це повний провал тої
політики, котра сповідувалась як в СРСР, так і в
Україні? Чи, врешті, може це просто економічний
крах усієї системи господарювання? Одні питання,
а для України величезна трагедія, Rеличезні витра­
ти на сотні років уперед.
З усіх цих можливих причин можна зосередити
увагу на суто економічній, тим більше, що ця
проблема для України існує.
Чи можна буно вибрати місце розташування
ЧАЕС в іншому місці? Безумовно. Але відомство,
шо відповідало за будівництво АЕС, шукало най­
більш дешевий проект, який передбачав би дешеву
робочу силу, найменші витрати на будівництво, без­
коштовну землю. І ось безкоштовність найкращих
в Україні земельно-лісових масивів і до того ж без­
коштовність води стали привабливими для мос­
ковських "розпорядників".
Якби ці землі відводились на основі продажу-
.
.
.
.
кушвш 1 могли продаватись за реальними цшами,
то навряд чи у будь-якого союзного відомства
вистачило коштів, щоб заплатити за ці дороrі місця.
І Чорнобиля могло б не бути.
Ось чому з боку "лівих політичних сил" знову
34

крик: "Земля не може продаRатись!" Хочеться зно­
ву роздавати, особливо у бажаному для них союзі
Росія - Україна
-
Білорусь. І коли ми говоримо
про економічні реформи, то вони будуть спрацьо­
вувати тільки тоді, коли всі складові вартості тієї чи
іншої продукції будуть мати товарну форму j забез­
печуnати еrшіnалентний товарний обмін. Товарну
форму повинні мати і земля, і робоча сила. Без цьо­
го не може бути й мови про розвиток економіки.
Дивно, що українські реформатори голосують за ре­
форми, не маючи наявної вартості продукції.
Сучасний рівень економічної науки в Україні три­
мається лише на підвалинах минулого і багато в чому
віддзеркалює досвід старої системи, особливо метод
"голого" адміністрування, волюнтаризму. Це прояв­
ляється в багатьох рішеннях вищих ешелонів влади,
не кажучи про те, що місцеві владні структури змага­
ються між собою в прийнятті найбільш самостійних
рішеНБ, іноді не цілком узгоджених з діючими зако­
нами держави та її інтересами.
У цілому в У країні спостерігається тенденція
вирішувати складні економічні проблеми вольовими
методами, що негативно впливає на розв·иток держа­
ви. По суті, боротьба ведеться не з мафіозними кла­
нами на всіх рівнях, а шляхом "невода" з густою
сіткою, який вбирає в себе все, що пошща{.-ться, на­
віть лепеху, а тим часом "акули" вже пристосувалися
JЩ стрибків нагору і рятують свою шкуру чи то ман­
датом недоторканості, чи мундиром держслужбовця.
Нам конче потрібно зрозуміти, що для розвитку
35

України головним пріоритетом повинна бути еко­
номіка, а не сила, чи то поліцейсJ..ка , чи унсовська.
За даними силових структур всі приміщення для
примусового виховання вже перепоnнені . І хто від
цього страждає? Держава. Що більше розмах
силових дій, то більше коштів іде на фінансування
силових структур.
Тож час економити кошти. Всі, хто завдає
суспільству економічних збитків, повинні відповідати
гривнею через добре відпрацьовану систему штрафів.
Для цього слід переглянути всю репресивну систе::му
як таку, що є _неефекmвною. Силові методи треба за­
стосовувати до силових проступкін , економічні ме­
тоди - до економічних. Нехай навіть всі ці штрафні
санкції забирають собі силові структури для удоско­
налення власної матеріально-технічної бази. До речі,
такої думки дотримуються керівники СБУ і МВС
Леонід Деркач та Юрій Кравченко.
Такий підхід дасть можливість правоохоронт{ям
повести рішучу боротьбу з бандитизмом та мафією.
Це найбільша загроза суспільству.
Україна прийняла нову Конституцію, створила
Конституційний суд, які на правовій основі повинні
захищати життя і свободу людини. Неправова дер­
жава не консолідує суспільство.
Всякі дискусїї щодо впливу партій на суспільство
є черговою агітацією за тих чи інших властолюбців
до парламенту або навіть у президенти. Іноді за всіма
цими явищами ховаються, відверто кttжучи, далеко
не демократичю люди .
36

Діючі партії в багатьох випадках лодібпі до кар­
ликових організацій, яІ<і падувають щоки всяк раз,
коли з'являється можливість захопити я.кісь урядові
посади. Характер ш:1ртій однотипний, вони не ма­
ють об'єднувальної сили, тому не мnжуть серйозно
впливати на суспіm.но-політичні та економічні про­
цеси. Не нистач.ає кваліфікоDапих економістів,
юристів, філософів. Щодо їх національно-політич­
ної свідомості, то деякі з них сuівають з чужого го­
лосу. Жодна з політичних партій немає п1юекту
суспільно-економічних перетворень в Україні.
В результаті розлому старих структур, що спо ­
відували світле майбутпс, і нестворення нової на­
ціональної ідеології, люди залишились самі по собі.
Одні потяглися за спасінням до бога, другим сняться
обрії комунізму, треті створили свою ідеолnrію -
ідеологію жадоби, корупцїї, rю~fіою і таке інше.
Біm.mість населення соромиться своєї рідної ук­
раїнської мови. Коли mодина думас іпшою мовою,
то вона, звісuо, більше сповідує й чужу культуру, й
рабське поклоніння перед чужими.
Стало нормою, що деякі люди пишаються тим,
що не розуміють української мови. lUановні, це тра­
гедія. В Європі люди знають по декілька мов, і це є
.
.
м1рило р1 вня культури.
Нам потрібно врятувати культуру, науку. Ці скла­
дові суспільства, якщо будуть розвиватись , дадуть
Україні величезні здобутки. Приклад : запуск ук­
раїнських супуrників, ракет. Ці факти дійсно сві,WІап.,
що "ще не вмерла Україна".
37

Треба шукати кnmти. Що менше у нас буде чо­
ловіків в мундирах, то леппе буде для суспільства. Не
rpix перейти до забезпечення правопорядку цивіль­
ними громадянами.
Україна вперто зосереджує молоді сили на війсь­
ковій муштрі. Замість численної обов'язкової служ­
би слід було б запровадити загальну військову підго­
товку.
Друпtм напрямком воєнних реформ повинно бути
удосконалення зброї захисту . Укр,tЇна, що ліквідувала
ядерну зброю, повиuна створити зброю відсічі агре­
сору. Це її моральне і юридwmе право. У нас немає
другої Батьківщини, і ми повинні її захистити.
Чітке управління і ,п1Rажені економічні рефоr­
ми - головні напрямки, які забезпечать розвиток Ук­
раїни. Це група найскладніших питань, оскільки мова
йде про відповідальність перед суспільством. Верхов­
на Рада і Президент іноді знаходять якісь компроміси,
проте реально система управління не змінилась.
Ві дсутність певних законів розв 'язує руки екст­
ремістам. Отже, треба переглянути всю економічну
систему, спрямовану на регулюючу роль тuні-.tрнu-гро­
шових, ринкових важелів. Держава потрапила в те­
нета монетаризму, вона не взмозі викупити вироще­
ний врожай, паливо для електростанцій, газ, нафту.
Замість того, щоб стояти під прапорами неісную­
чої держави, треба створити нові економічні ме-
.
.
хаюзми виправлення економ1чноrо стану.
Треба бути безвідповідалЬfrnм, щоб в таких тяж­
ких умовах повернути назад, куди вже дороги немає.
38

Це призвело б до загибелі нашої державності. Інша
справа, що багато реформаторських "хитрощів" мо­
жна виправити, виходячи з реальної ситуації на тій
чи іншій ділянці суспільства.
Cьoroдeill:Ui 1ю1р~Gує перш за все знайти рішення
для викупу державою сільськогосподарської про­
дукції, навіть шляхом цільової хлібної емісії. Думаю,
що цю ситуацію зрозуміють і в міжнародному ва­
лютному фонді.
Друга надто важлива проблема - це інвестиційний
процес. Плекаємо великі надії на виведення судно­
будування і літакобудування на світовий рівень, і це
потрібно робити як в межах загальнодержавних про­
грам, так і шляхом об'єднання інтересів підприємств
і баНІ<ів, виходячи на світовий ринок продукції і кре­
дитних валютних позик.
Треба надати найбільше сnри.нн.ня нітчи:тяним
бапкам у інвеспщійній діяльності замість сприяння
західним банкам, які будуть займатись вивозом
капіталу. В цьому питанні повинна бути чітка на­
ціональна позиція Центрального банку держави. Не
слід також обмежувати інвестиційну діяльність ко­
мерційних банків.
Потребують іншого розуміння питання кредит­
ної політики держави, яку проводить Національний
банк України в умовах п адіння виробництва. Над­
мірне резервування коштів комерційних банків
uідриває розвиток виробництва.
Сліпе копіювання Jахідних стандартів шкодить
економіці і є тим живильним середовищем, яке ви-
39

користовують противники економ1чних реформ в
Україні.
Дуже небезпечне в соціальному плані питання
дію'іої практики приватизації. Випущені привати­
заційні "папірці" на сотн і трильйоиів опинились в
руках спе1суляптів. Замість того, щоб змінити фор­
му власності через трудові колективи був запропо­
нований і пр1ійнятий Верховною Радою Закон про
розподіл всієї загальнодержавної власності через
приватизаційні чеки. Частина об'єктів продається з
аукціонів, ~оступ до яких має переважно той~ кого
визначив Фонд державного майна. Такий привати­
заційний процес не викликає у людей впевненості
щодо його справедливості.
Порушення демократичних принципів привати­
зації може бути детоніітuрuм руйнації всього ком­
плексу ринкових перетворень. Ліві сили виступа­
ють взагалі проти приватизації, але мотиви в них
інші. Це нзаrалі несприйняття приватної власності ..
Щоб не подірвати реформування економіки, кон-
11е потрібпо nпести серйозні поправки до закону про
приватизацію, щоб не Фонд держмайна вирішував
долю підприємств, а виробничі колективи.
Колись в Англії вівці зганяли людей з землі, а у
нас тепер нові господарі разом із скрізь сущим і не­
переможним Фондом державного майна відсторо­
нюють трудові колективи від власності і управління
шдприємствам и.
Якщо взяти всі проблеми, що стоять на шляху
розвитку України, то чи найбільшою є грошова про-
40

блема. Фінансова криза охопила всі ділянки як ма­
теріального виробництва, так і соціальної сфери. Го­
ловна причина не в грошах , а в тому, що до цього
часу паші реформатори, причетні до грошової с.ис-
.
.
.
.
теми, так I не зрозумши, що грош1 повинн1 працю-
нати па виробництво, на людину . Якщо цього не­
має, то навіщо тоді її постулати, що їх нам підносять.
На цю тему вже багато написано, але, на жаль,
.
.
.
.
про r pom1 згадують тшьки тощ, коли кишен1 поро-
жні. І це так. Людині треба гроші та харчі хороші.
Але відносно самої актуальності проблеми, то важ­
ливо зазначити, що від того, як ми реформуємо гро­
шову систему, так і піде розвиток економіки.
У друкованих засобах масової інформації є різні
думки стосовно умов і характеру грошової рефор­
ми в Україні. Це і питаппя зміІІН масштабу цін, і за­
провадження плаваючого курсу гривні, і таке інше.
Конфіскаційні заходи через встановлення масшта­
бу карбоващя до гривні як 1:100.000 відсікли гроші
не тільки у тих, у :t<ого їх було багато, а й у тих, хто в
чегrопий раз повірив у стабільність економічних за­
конів держави. Так, статутні капітали комерційних
структур і особливо банків створювались за рахунок
коштів великого числа акціонерів фізичних осіб, які
впродовж декількох років практично направляли свої
дивіденди на розвиток. Тепер їм "спалиJm" ці кошrи,
1 вони розпочали пра1<тичпо з нуля.
Не торкаючись морально-етичного аспекту та­
ких д ій, на це не було юридичного права. Але най­
головніше є те , що через конфіскаційний характер
41

реформи були штучно списані всі збитки в держан1 ,
створені безгосподарниками та злодіями , і держава
почала працювати з нуля. Як підприсмпицькі стру­
ктури, так і банки стали неконкуре~тосnроможни­
ми не тільки з західними країнами, але й з країнами
СНД. Гривня теж "попливла" через біржу, і вже в
короткий термін з гривнею відбувається те, що ми
мали з карбованцем .
Плаваючий курс призвів до падіння курсу rривні,
а в rюєдяанні з очікуваним тотальним дефіцитом
вільних ко~тів для збільшення акціонерного
капіталу, спричинив повне зго ртання статутних
фондів українських банків. Українські великі банки
в таких умовах можуть перетворитись на розрахун­
кові контори, а малі банки, статутні фонди яких
сформовані в національній валюті, взагалі зникнуть
з поля банківської діяльності.
Отже, кnнтроль на українському фінансовому
ринку перейде до зарубіжних банків, оскільки тіль­
І<И вони володіють значним валютним капітаном і
їм дозволено формувати власний капітал у валюті .
Таким чином економічна незалежність перестане
існувати, держава перейде ):{о чужих рук.
Для створення вільного курсоутворення на­
ціональної валюти треба мати всю ринкову інфра­
структуру: ринок тонарів, капіталу, землі, цінних
паперів тощо. Але ж цього всього в Україні немає,
то й немає ринкових важелів реального визначення
вартості національних грош~й. Щоб не до пустити
нових помилок , треба нарешті визнати, що діюча
42

прс1ктика плаваючого курсу карбованця до долара
через б іржу є економічним прuрс1хунком.
На етапі становлення ринкової економіки держава
.
.
.
повинна жорстко регулювати курсов1 сшввщношення
національної та іноземних валют, забезпечуючи, та­
ким чином, пріоритет купівельної спроможності. За­
раз ми маємо ситуацію неадекв~тно1 ·n рівня зростан-
.
.
.
.
.
.
ня внутр1шюх щн 1 пnдшш1 курсу rри:вю.
Оцішuючи грошову систему України, слід відзна­
чити її нерозвиненість. У результаті uuрушення
принципів товарного обігу грош1 перестали викону­
вати свої природні функції. Почався процес нату­
ралізації господарства. Всім відомий "бартер" став
головним rальмо\.f економічних відносин між това­
ровиробниками з усіма негативними його на­
слідками як для Держnnuого бюджету, так і для кре­
дитної системи, а також в цілому для н11род1юго гос­
подарства. Через "бартер" держава втрс1тила важелі
управління фінансами.
Постійна де фіцитність бюджету, практика
вирішення гострих фінансових питань шляхом за­
лучення так званих неемісійних джерел фінансування
призвели до систематичноrо покриття дефіuиту бюд­
жету кредитними ресурсами банківської системи,
3Мt: НШИВШИ , таким чином, наполовину МОЖ Л ИВОСТІ
комерційних банків надавати кредити на розвиток
виробництва, всієї підприємницької діяльності.
В умовах відсутності широких приватизаційних
процесів, ринку цінних nanepin та відповідного зако­
нодавства щодо механізму функціонування ринкових
43

важелів економіки Україна не виробил а наукоnо ­
обrрунтовані методи регулювання курсу нац іональ­
ної валюти. Через невиправдані обмінні операції на
валютній біржі держава втрачає значні кошти. Явна
.
.
.
.
.
невщповщюсть вартосп нащонально го товару в
грошовій формі його натурально-речо1юму змісту є
однією з причин нееквівалентності товарного обміну.
Таке становище пояснюється неврахуванням
особливостей перехідного періоду від планово-ди­
рективних методів управління до ринкових відносин,
відсутністІ? уваги до цієї ситуації з боку держави.
Зважаючи на це, робота комерційних банків по­
в ' язана з величезними труднощами стосовно забез­
печення стабільності та їх належного фінансового
стану. Банківське кредитування стало надризикова­
ною діяльністю банків, оскільки провідні галузі про­
мисловості - електроенергетика, вугільна, мета­
лургійна промислов ість та інші левову частку с1,юєї
продукції реалізують по "бартеру". Грошові надход­
жеппя на рахунки підприємств енергетики майже
припинились, особливо після "роздачі " енергетич­
них комплексів приватним особам.
Бурхливої фінансової кризи не витримали бага­
то банків, навіть такі, що успішно працювали. Тому
комерпійні банки зацікавлені в загальній еко ­
номічній стабільності держави, створенні твердих
правових підвалин ри.нконuї екuноміки, сприйнятті
суспільством комерційного характеру банків та їх
ролі економічних регуляторів товарного виробJ-Іиц­
тва суверенної держави.
44

Україна визнана в світі, з нею рахуються веJШкі
держави. Вона юридично закріпила свою дер­
жавність, прийнявши Конституцію як основний за­
кон незалежної держави. Проте вирішення еко­
номічних проблем виявилось найтяжчим. Завдання,
які поR'язан і ~ відтворенням економіки, структурною
перебудовою, зі створенням умов для нормальної
прац1 1 життя народу, органічно поєднані з діяль­
ністю банків, з функціонуванням всього грошово­
кредитного механізму. Аналізуючи економічні про­
цеси, що відбуваються в державі, ми доходимо вис- .
новку, що тільки через розв'язання фінансових про­
блем можна створити поле для розвитку виробниц­
тва в умовах ринкових перетворень.
Рівень монетизації в Україні набагато нижчий того,
• який відповідає країнам з перехід ною економікою.
Платіжна криза, що утворилася в державі, є загро­
зою стабільності та суверенності України. Наявна
повна неплатоспроможність усіх учасник ів вироб­
ничого процесу, що свщчить про невиконання гро­
шима функцій платежу.
1 Єдиним шляхом розв ' яз ання цієї проблеми в
11996 р ., як стверджував автор, була нагальна необ­
хідність проведення грошової реформи. Для найе­
фективнішого впливу на економіку її потрібно було
провести в два етапи .
На першому ет.:111і привести у відповідність до
реальної вартості всі складові елементи ціни, тобто
матеріальні витрати, заробітну плату, амортизацію
та встановити нормальний рівень рентабельності.
45

Рух і його дії
У пол ітичних перетвореннях в Україні l 99lp.
велику роль відіграв Рух . Народний Рух України
(НРУ) був заснований як громадсько-політичний рух
демократичного спрямування. Установчий з'їзд цієї
uрганізації відбувся у вересні 1989 р. у Києві . Голо­
вою Руху було обрано Івана Драча. Навколо НРУ
об 'єднуються прихильники сам остійного розвитку
України 1 .
Наприкінці 1990 - початку 1991 рр. політична
ситуація в СРСР загострилася. Відцентрові тенденції
поставили колись монолітну імперію на грань роз­
валу. Протягом листопада 1990-1991рр. в Україні
створилась ситус1ці.н, за якої Комуністична партія
України (КПУ) не могла зламати опозицію, але й
опозиція не могла усунути КПУ від влади. Це вима­
гало від опозиції пошуку нових підходів.
• Яблонський В. М Сучасю поліn1чю партіі України : довідник. - К.: Лt:·
ксикон, 1996.
48

Йшов процес формування нових партій. Протя­
гом квітня - грудня 1990 р. поступово заповнюють­
ся всі ніші політичного спектра: від лівих до правих.
За цей час провели свої установчі з 'їзди Українська
християнсько-демократична партія (УХДП) , Ук­
раїнська республіканська партія (УРП) , анархістц,
соціал-демократи, селянські демократи, народні де­
мократи, Народна партія України, зелені, лібераль­
ні демuкрати, Партія демократичного відродження
України (ПДВУ) , Демократична партія України
(демПУ). Формально в Україні відтепер був повний,
традиційний для розвинутих країн Заходу по­
літичний спектр. Однак проблем у нu.1шх партій було
чимало. "Небезпека певного вакууму , - зазначав у
вересні 1990 р. лідер Руху В 'ячеслав Чорновіл, -
полягає в тому , що він може бути заповнений
дрібними попул істськими угрупованнями, >fк і
принципово неспроможні на конструктивну робо­
ту, але за допомогою крикливої самореклами в умо­
вах бездіяльності політичних самоутворень здатні
перетворитися в певну силу. І деякий тиск з боку цих
угруповань ми вже відчуваємо" 1 •
Справді, нові партії були нечисленними, в них
точилася боротьба за лідерство, що загрожувала
розколами; соціальна база, ідеологія залишалися
невизначеними. Подібний етап речей обумовлював­
ся тим, що політичний плюралізм насправді ще тіль­
ки формувався. Спостерігався лише початок форму-
1 Літературна Ухраїна. - 199 1. -
4 жовruя.
49

вання нових соц і альних прошарків (підприємців,
кооператорів , дрібних власників), гинку в ільн()Ї най­
маної праці. Невисоким був рівень політичної куль­
тури, давалися взнаки взаємна нетолерантність ,
підозріливість; над партіями, як лівими, так і прави­
ми , тяжів вплив тоталітарної свідомості.
Нові партії були ще слабкими в організаційному
і матер іальному відношенні , і Я1<Щ() rо1юрити про
контроль над реальними важелями влад и , аж до
серпневих подій 1991 р. (і навіть пізніше) не могли
конкурувати з КПУ, яка мала широкий доступ до
засобів масової інформації.
Однією із найважливіших проблем, що постали
перед опозиційними силами практично з моменту їх
виникнення, була проблема об'єднання зусиль . У
липні 19 90 р. в Києві створюється Спілка демокра­
тичних сил України (СДСУ), яка виступила за "н~­
залежну демократичну без'ядерну Українську Рес­
публіку". З повостnор епих партій заяву СДСУ
підписали УРП, Соціал-демократична партія України
(СДПУ), Українська народно-демократична партія
України (УЦЦП), Демократичні сили (дС), Українська
селянсько-демократична партія (УСДП), оргком ітет
Пс:1ртії 3t::Jlt::liИX Укрс:й.ни, с:1 такuж uб'єднс:1Ш::І.Я лівих сuц­
іалістів, Київська організація Конфедерації анархістів
та ряд інших організацій. Однак з осені 19~0 р. СДСУ
фактично перестала існувати1 .
1 Гара11ь О.В. Убити дракона (З історії Руху та нов11х партій Украї1111 ). -
К: Либідь, 1993.
50

Поступово стало зрозуміло, що і Руху не вда­
ється грати інтегрувальну роль, хоча на П зборах
була висунута ідея формування передвиборного бло­
ку "Демократична Україна". Замість цього блоку на
початку 1991 р. Рух та інші організації й партії утво­
рили коал іцію "Суверенна демократична Україна",
яка невдовзі стала називатися коаліцією "Незалеж­
на демократична Україна". Її першим кроком стало
створення (з метою підготовки до референдуму 17
Gсрс~ня) комітету "Рt::фt::рt::ндум - сунсренна Ук­
раїна", який очолив Олександр Ємець. (Однак "по­
трібен" був серпневий заколот для того, щоб ця ко­
аліція поновила свою діяльність.) 1
У процесі піднесення суспільно-політичної ак­
тивності населення дедалі більше наростав конфлікт
між суспільством і владою, яка не зважувалась на
радикальні зміни в усіх сферах життя. Цей період
відзначався народними протестами та страйками.
У ніч з 12 на 13 січня 1991р . військові застосува­
ли зброю у Вільнюсі, що призвело до кривавих жертв .
У заяв і Політбюро ЦК КПРС з приводу цих подій
стверджувалося, що воно послідовно виступає "за
вирішення будь-яких проблем лише політичними ме­
тодами" і водночас зазначалося, що "обов'язок справ-
.
.
.
.
жн1х патрют1в, ус1х громадян - стати на шлях закон-
ності та правопорядку, відновити Конституцію СРСР
та Литовської РСР на території республіки".
1 Гара11ь О.В. Убити дракона (З історїї Руху та новпх партій Укрзїш1). -
К: Либідь, 1993.
51

В Україні керівництво КПУ розцінило ці події
як сигн ал для продовження н аступу на опозиuійні
с или. Характерний приклад: Георгій Крючков у
статті "Коли порушено права людини"' ф актично
виправдовував дії війсь1<ових. У тому ж номері газе­
ти було вміщено статтю О лександра Коцюби під
назвою "Народом не уповноважена", в якій не по­
ділялися погляди Народної Ради .
Ставлення до подій у Литві наочно продемонст­
рувало розбіжність підходів ЦК КПУ і Президії Вер­
ховної Ради. У заяві llрезидії чітко зазначалося, що
вона "вваж~є неприпустимим викоrистаняя н а те­
риторії будь-якої республіки військової сили для
вирішення внутрішньополітичних і міжнаціональних
конфліктів без згоди ЗаІ<о1ших органів влади рес­
публіки ". Для комуністичної більшості Президії це
було неприйнятним.
Наприкінці січня стало відомо про с пільний на­
каз Міністра оборони СРСР і Міністра вн утр ішніх
справ СРСР від 29 грудня 1990 р. про спільне пат­
рулюв ання (з 1 лютого) міст РадянськоJ ·о Союзу.
Прийнятий в обстановці секретності він був явно
антиконституційним. Щоб "легалізу вати " цей на­
каз, Президент Михайло Горбачов 29 січня 199 1 р.
видав указ "Про взає модію мілі r\Їі і пі дрозд і лів
Збройних Сил СРСР при забезпеченні правопоряд­
ку і боротьбі із злочинністю". Проти цього в и сту­
пили парламентарії, Комітет гро мадянської згоди,
1 Радянська Україна. - І 99 1. -
15 січня.
52

а в ухвалі Львівської облради містився пункт: "про­
сити R ерх онну Ралу УРСР терм і ноно ро~глянути
питання про незако нн ість введе ння в містах Ук­
раїни військового режиму... і дати політичну оцінку
цьому акту".
Події в Литві ще раз продемонстрували нагальну
потребу координації дій демократичних сил у різних
республіках. Наприкінці січня 199 1 р. у Харкові відбу­
лася установча конференція Демократичного кон­
гресу - коаліції партій, організацій та рухів соціал­
демократичної, ліберальної, загально-демокр ати­
чної і національно-демократичної орієнтаnій. Зая­
в у про створення конгресу шдписали пр едставники
31 організації з 9 республік, у тому числі такі . впли­
вові, як Демократична Росія , Рух, Білоруський На­
родний Фронт тощо. В ухваленому конгресом звер­
неню м1стився заклик передати всю повноту влади
Р ад і Федерації т а парламентам суверенних рес ­
публік; замість союзного провести республіканські
р еферендуми з питання перетворення СРСР на "до­
бровільну співдружність суверенних держав", а якщо
це не вдасться - дати негативну відповідь на пи­
тання союзного референдуму про збереження "оно­
вленої федерації". Конгрес виступив за якнайшвид­
шу підготовку Договору про співдружність суверен­
них держав , зажадав відставки Горбачова і членів
кабінету: Павлова, Крючкова, Пуго, Язова 1 •
1 Гаран~, О.В. Убнпt дрnкопn (З історії Руху то пооих партій Украї1111).
К: Либідь, 1993.
53

Про розходження пози uій ЦК КПУ та През идії
Верховної Ради УРСР свідчила й поява різних про­
ектів нової Конституuії України . Робоча група ЦК
КПУ заявила, що прийняття нової Конституції Ук­
раїни на основ і проекту робочої групи консти ­
туційної комісії Верховної Ради "праrсrи~шо означа­
ло б демонтаж у республіці (під гаслом деідеолоrізаціі)
радянської системи, соціалістич ного ладу і водно­
час - конституюв а ння режиму, хар актерного для
буржуазного суспільства"'.
Реакційні сили намагались ліквідувати завоюван­
ня часів "перебудови". Але їм протидіяли опозиuійні
сили, та й всередині комуністичної влади вже не було
колишньої одностайності. Зокрема, Кравчук і очолю­
вана н_им Президія Верховної Ради, де комуністи ста­
новили більшість, займала гнучкіші позиції.
Після XXVIII з'1·злу КПРС вихід з па ртії став
масов и м явищем. " П ерший секретар ЦК КПУ
Станіслав Гуренко під час другого етапу XXVIII
з' їзду Компартії України (грудень 1990 р. ) навів такі
дані : у 1990 р. КПУ залишили понад 220 тис., а всту­
пил и лише 38 тис.чоловік"2.
Слід зазначити, що з боку деяких членів Народ­
ної Ради нрозвучали жорсткі, невиважені заяви . Ось,
наприклад, фрагмент виступу Володимира Шлемка
(Ів ано-Франківськ):
1 Рад11нс~.ха Україна. - 1991 . -
29 січ.ня.
2 Гарань О.В. Уб11т11 драко11а (З історії Руху та нов11х партій України).
К: Либідь, 1993.
54

"Ще за 11:acin козаччини отаман Сірко визволив
з татарської неволі кілька тисяч "тумів", але на пре­
велике його здивування вони не хотіли повертатися
на Україну, бо звикли лизати мурзам чоботи, поча­
ли забувати мову, звичаї, обряди. Нагадую, що "ту­
мами" називали українців, які потрапили в татарсь­
ку неволю. І тоді Сірко наказав козакам знищити
всіх "тумів" до ноги ". Депутат висловився за те,
"щоб у генетичній пам' яті українського народу за­
карбувалося раз і назавжди - народ Рад не має пра­
ва на існування" 1 • Проти цієї пропозиції голосува­
ли лише 47 депутатів .
Противники самостійності України намагали­
ся використати проблеми, пов'язані із кордонами
р еспубліки, формуванням автономних утв орень у
її складі. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що
формування нинішніх кордонів України заверши­
лося напередодні та в перші роки після Великої
В ітчизняної війни (у тому числі в результаті по­
дій, що відбулися після підписання "пакту Моло­
това-Ріббентропа" , а територ іальні претенз ії до
України висунули Народний фронт Молд ови ,
певні кола в Польщі, Чехосло ваччині, Угорщині ,
Румунії. Можливість таких претензій також вико­
ристовувалась як аргумент проти виходу Укр-а.їни
із складу СРСР2•
' Голос Украї1m. - 1991 . -
19 лютого.
1
Гарань О.В. Убити дракона (З історії Руху та нових партій УкраІни). -
К: Либідь, 1993.
55

Рух, незnажаючи на те, що кnрдони України (у
тому числ і з Росією) встановлювалися у ряді ви­
падків з відходом від етніЧlІоrо принципу, виступив
за непорушність повоєнних кордонів.
Одніс ю із спроб забезпечити єдність України
була ідея В'ячеслава Чорновола про федеративну
структуру майбутньої не:3юн:жної Української дер­
жави , побудову її за земельним принципом, оскіль­
ки широка автономія земель дозволила б максималь­
но повно врахувати історико-географічні осо6J1и­
вості різних регіонів України . Н()ВИМИ Радами на­
родних депутатів була скликана Галицька асамблея,
основою якої стали не тільки спільність, пов 'язана з
історією, rеоrрафією, традиціями, а й спільні з~вдан­
ня та проблеми, що стояли перед Радами цих облас­
тей ,· де до влади прийшли представники Руху.
llщкреслюючи безпідt:танність тверджень про те, що
ці дії можуть призвести до "відособлення" Галичи­
ни, Галицька асамблея ще раз висловилас ь з а "со­
богність" України 1 •
Наприкінці лютого - перші~і половнні бt:резня
1991 р. в політичному житті України та С Р С Р точи­
лась боротьба навколо референдуму. LІрсз идія Вер­
ховної Гади УРСР і більшість Народної Ради д ійшли
компромісу, запро понувавШJ1 провести паралельно
загальносоюзному референдуму рес п у бліканське
опитування , на яке вииоси л ос1, таке п11 та1111я : "Чи
1 Гарань О.В. Убити дракона (З істор ії Руху та нових партііі Україн и ). -
К: Л11бідь, 1993.
56

згодні Ви з тим, що Україна повинна бути у складі
Союзу Радянських суверенних держав на засадах
Деклар ації про державний суверенітет України?"
Здійснення на практиці цієї Декларації означало б,
що Україна входитиме до співдружності (або ж кон­
федерації) суверенних держав, а не до "оновленої
федерації".
На початку березня 1991 р. Леонід Кравчук пере­
бував на Львівщині, і колишній дисидент В'ячеслав
Чорновіл обіймав колишнього партпрацівника, віта­
ючи його. Щоправда, Кравчук заявив, що додаткове
питання, винесене на опитування в Гали•шні (про са­
мостійність України), посилить конфронтацію в рес­
публіці, і тому порадив перенести таке опитування
на інший день, як це зробила Прибалтика. Dодночас
вш висловив переконання, що на шляху до реально­
го суверенітету необхідне поступове просування упе­
ред. Відповідаючи на запитання американського жур­
наліста, Леонід Макарович заявив: "У нашій ситуації
Україна мусить бути трохи вагітною" 1 . Львівська
преса в цілому висловлювала задоволення позицією
КраRчую1 . А голова Львівського облвиконкому Сте­
пан Давимука зазначив: "Я особисто підтримую рес­
публіканський бюлетень. Ми повинні дати Кравчуку
точку опори".
2 березня 199 l р. координаційна Рада НРУ звер­
нулася до проводу Львівської, Івано-Франківської,
Тернопільської організацій Руху "з проханням п е-
1 За вільну Україну. - 1991. -
6 березня.
.
57

реглянути своє рішення щодо позиції в референдумі,
яка передбачає негативну відповідь на питання бю­
летеня республіканського плебісциту... Ствердна
відповідь на бюлетень республіканського опитуван­
ня - це п ідтримка Декларації про державний суве­
rенітет України, а отже, і підтримка проекту нової
Конституції України, укладеної на засадах Декла­
раuії" 1 . Однак галицький Рух своєї точки зору не
ЗМІНИВ.
У той час як лідер "групи 239" Олександр Мороз
напередодні референдуму заявив, що він відповість
"двічі - так",. Левко Лук'яненко закликав сказати
"двічі - ні". Українська міжпартійна асамбJ1е.н
(УМА) та УХДП взагалі висловилися за бойкот ре­
ферендуму. З-за uкс:::ану таку пропозицію підтримала
Ор1·анізація Українських націоналістів (ОУП).
Спілка незалежної української молоді (СНУМ)
та "Спадщина" вийшли з Комітету громадянської
згоди, оскільки комітет відмовився бой1<0тувати все­
союзний реферепдум. (На це Чорновіл зауважив:
комітет 9твор10nали не для того , щоб усі мали
однакову думку.)2
Рух не зміг виробити єдиної позиції щодо рес­
публіканського опитування 17 березня 1991 р . Рес­
публіканський Рух і Народна Рада зак ликали
відповісти "так" на запитання про входження України
1 Молода Галичина. - 1991. -
9 березня .
2 Гарань O.JJ . Убити дракона (З історіі Руху та 11о онх партій У1< раіш1) .
-
К: Либідь, 1993.
58

до складу Союзу суверенних держав на основі Дек­
ларації про державний суверенітет України, оскільки
питання про повну державну незалежність України
не було сформульоване; в той же час УРП і Львівська
органі~а11ія Руху закликал и відповісти "ні" 1 .
" На питання загальносоюзного реферепдуму
"так" відповіли 70,2 відсотків тих, хто брав участь у
голосуванні (лише в Києві , Львівській , Івано ­
Франківській та Тернопільській областях більшість
учасників референяуму відповіли "ні"). Під час рес­
публіканського опитування "так" відповіли 80,2
відсотків учасників (лише у Львівській та Тер­
нопільській областях більшість Rисловилася "про­
ти")"2•
У заяві Центрального проводу НРУ з приводу
підсумкін союзного референдуму та республіканського
опитування справедливо зазначалося, що "всенарод­
не опитування насенеЮІЯ УРСР засвідчило праrнеШіЯ
народу України до побудови власної суверенної на­
ціопальпої держави, що ускладнило нuзидії ЦК КПУ".
Водночас автори документа заявляли: "Оrже підтверд­
жено, що воля пароду України спрямована до тієї мети,
яку визнав на своїх других всеукраїнських зборах На­
родний Рух України: досягпення державної незалеж­
ності України, створення ненасильницькими засоба-
1 Гарань О.В. В ід стRnренні Руху до багатопартійності . К.: Знання,
1992. - 48 с. - (Сер. І : "Час"; No1).
1 Гаранr, О. В. УбІfТИ дракuна (З історії Руху та нових парт1 й УкраїнJІ). -
К: Лпбідь, 1993.
59

ми демократичної республіки"1 . Однак із наведених
вище результзтія :юRсім не випливало прагнення біль­
шості до самостійної України поза межами СРСР.
Оrже, знову бажане виданалося за дійсне?
Навесні 1991р . по Україні прокотилася чергова
хвиля шахтарських страйків і заворушень. Проте в
цей період націnнально-демократичним силам в Ук­
раїні не вдавалося налагодити ефективної взаємодії
із страйккомами Донбасу та Подніпров'я. На сході
та півдні України національно-визвольний, загально­
демократичний та робітничий рухи розвивалися зна­
чною мірою Rідособлено . Позиції лідерів шахтарсь­
кого руху змінювались. Якщо в липні 1990 р . один із
лідерів шахтарського руху Донбасу ІОрій Болдирсв
заявив: до Руху "ми дуже насторожено ставимося",
то пізніше його поведінка rрунтувалась на іншому:
"На сJ.nrоднішній день не ми шукаємо союзу з ними,
а вони шукають союзу з нами. Економічне станови­
ще Донбасу може змусити нас політично підтримати
самовизначення України, тому що самостійній Ук­
раїні буде потрібний Донбас , свое вуr1лля , яке, хоч
fіи як там не було, є й завжди буде дорожчим за ка­
захське та російське. Економіка може з мус ити нас
обрати ту політику, яка нам не близька"2 .
Під час страйку шахтарів навесні 1991 р. відбули­
ся вже супєві зміни. Так, 17 берез ня на нараді пред­
ставників підприємств Донбасу, що страйкували,
1 Віче (Житомир). - 1991. -
No6 (квітс11ь).
i Коммерсаm,, (Москва). - 1990. No25.
60

були вироблені єдині вимоги. Це передусім:
"Відставка Президента СРСР, який не має ман­
дата народного довір ' я, обраного Пленумом ЦК
КПРС і З 'їздом народних депутатів СРСР; надання
конституційн ого характеру Декларації про суве­
ренітет України(!); створення ради конфедераuії су­
веренних держав - повноважного координуючого
органу" ' .
" Молода Галичина " з цього приводу зазнача­
ла: "Як це не дивно, але сьогодні шахтарські колек­
тиви стали головними носіями ідеї нашої незалеж­
ності".
Страйк охопив найважливіші вугільнодобувні
райони СРСР. "3 квітня, під час зустрічі з представ­
никами шахтарів, М.Горбачов заявив: "Ваші запи­
ти й вимоги, я певен, обrрунтовані мінімум на 90 або
80 відсотків, але, мабуть, є межі можливого в даній
ситуації для уряду". Він навіть дорікнув шахтарям:
"Нині ви всі герої, особливо переді мною. А де тоді
(до перебудови) ви були?" На засідання Ради Феде­
рації Горбачов виступив 3а мuJ;Jаторій на страйки та
політичні мітинги"2 .
Народна Рада підтримала вимоги шахтарів щодо
забезпечен ня їм "споживчого кошика" хоча б на
рівні 1989 р., закликала до дій не тільки уряд, а й
11арнаментську більшість. "Зазначалося, що "дема-
1 За вільну Україну. - 1991. -
20 березня.
1 Гарань О.В. У б1m1 дракона (З історії Руху та 110 0 1rx п арті й України). -
К: Либідь, 1993.
61

гоrи від політики хочуть перекласти на шахтарів
відповідальність за неможливість провести належ­
ну компенсацію при підвищенні цін , за катаст­
рофічне зниження життєвого рівня. Вихід з цього
один: в утвердженні державного суверенітету... у
звільненні своєї економіки від втручання Центру".
Однак З квітня під час прес-конференції заступник
голови Руху Олександр Лавринович заявив, що хоча
Рух підJ'римує вимоги гірників, однак страйк має й
негативний бік: оскільки Верховна Рада України
взяла курс на здобуття всіх інсти~утів державності,
подібні ді~ можуть загальмувати цей процес; тому
проблеми слід вирішувати, не припиняючи роботи
на підприємствах"1 .
Міжрегіональна депутатська група виступила
проти відставки Горбачова як президента. "Заступ­
ник Голови Секретаріату Руху Сергій Одарич зазна­
чив: поки що офіційної точки зору Руху з цього пи­
тання немає, "але в разі відставки Президента існує
небезпека того, що до влади замість Горбачова прий­
де коаліція правих сил". На засідання київського
страйккому йшлося навіть про те, що КПУ нібито
має намір "очолити" страйк з тим , щоб на Пленумі
ЦК КПРС зняти Горбачова"2 .
У Львові Ю.Шухевич, І.Кандиба, В .Фурма11ов за­
кликали галичан до участі у страйку, але заступник го-
1 Г.олос України. - 1991. -
4,5 квітня.
2 Комсомольская правда. - 1991. -
10 апреля.
Вечірній Київ. - 1991 . -
11 ~вітня.
62

лови облради Микола Горинь заявив, що Львівщина
може взяти участь у страйку лише в тому випадку,
якщо він буде всеукраїнським, інакше страйк у межах
області стане антиукраїнською акцією.
А ось аргументація голови Львівського облви­
конкому Степана Давимуки: "Західна Україна роз­
вивалася :в лоні інших держав, тому опозиційність
до влади у галичанина в крові. І навіть зараз, коли
ця влада обрана народом, проявляється абсолютний
непослух. Це можна проілюструвати поведінкою
шахтарів (Галичини) . У neperpJІopax з ними вони
йшли назустріч, але відчувався вплив якихось сйл.
Яких? Згадайте, коли почався страйк у Донбасі?
Коли Верховна Рада України заявила, що бере під
свою опіку найтяжчі галузі - металургійну і видо­
буток. Коментарі, гадаю, зайві. Тим часом у Донець­
ку страйкує лише чверть шахт, інші працюють, ком­
плекс функціонує. Революційні галичани пішли на
безстроковий страйк і гинуть. Бо вже мають 45
мільйонів боргу" 1 • Микола Горинь зі свого боку
додав, що газета "За вільну Україну" лише "підли­
ла шахтарям Червоноrрада масла у згубний вогонь
некерованих емоцій".
17 квітня нарада голів осередків Руху Львівщини
за участю представників Української республіканської
партії, Львівського страйккому, Спілки українського
студентства також заявила, що треба готуватися до
1 Гарань О. В. Убити дракона (З історії Руху та нових партій України) . -
К: ЛибіlJь, 1993.
63

загальноукраїнського політичного страйку, а поки що
в Галичині "найбільш доцільною формою боротьби"
є "ланцюгові почергові С'Ірайки" 1 .
Не вдалося мобілізувати "на штурм" українське
студентство. Хоча Українська студентська спілка та
"Студентське братство" об'єдналися в Спілку ук­
раїнських студентів, однак це не ліквідувало супереч­
ності всередині нової організації. "Було поставлено
питання про необхідність тиску на владу з метuю ви­
конання студентських вимог осені 1990 р., однак за­
плановане голодування відмінили, вирішили обмежи­
тися С'Ірай:ком. Але й він не став масовим і закінчився
невдачею"2.
Таким чином, з 'єднати в один потік різні сюш не
вдалося. Віце-президент польської "Солідарності"
Б.Б<.>русевич (один із давніх соратників Леха Вален­
си) зазначив "вузькопрофесійний характер нових не­
залежних профспілок, їх певну ізольованість від інших
соціальних груп . Ми часто задавалися, наприклад, та­
ким питанням: чому в Донецьку, де є великі вузи, до
страйку гірняків не приєдналися студенти, викладачі,
чому їх не підтримали робітники інших галузей?" Вів
пояснював це тим, що "шахтарі у своїх вимогах зайш­
ли набагато далі, ніж інші". Крім того, на думку Бо­
русевич , tюни погано шукали собі союзяиків"3 .
1 За вільну Україну. - 1991. -
23 квіПІJІ.
'Гара111, О.В. Убити драхока (З історії Руху та иоsих партій Украї1ш). -
К : Либідь, 1993.
' Комсомольская правда. - 1991. -
22 мая.
64

Отже, ситуація продовжувала залишатися "па­
товою". За цих умов Народна Рада, котра, як і Рух,
не змогла ефективно підтримати страйкарів (що зно­
ву-таки ускладнювало перспективи їхньої взаємодії),
виступила із компромісним зверненням. У ньому
зазначалося, що Народна Рада "підтримує вимоги
страйкарів, вв_ажаючи при цьому, що найваж­
ЛИ:ВІШИМИ З НИХ є:
І . Надання сили конституційного закону «Дек­
ларації про державний суверенітет України".
2. Передача всієї союзної власності на території
України у власність народу України, прийняття
рішення про впровадження власної грошової оди­
нищ.
З. Департизація підприємств , установ, органів
державної влади і освіти, ПІ?авоохоронних органів,
радіо і телебачення.
4. Скликання "круглого столу України" і фор­
.мування уряду національної згоди.
5. Звільнення з-під арешту народного депутата
С.Хмари " 1 .
Однак 16 квітня Леонід Кравчук виніс на поімен­
не голосування Верховної Ради УРСР формулюван­
ня, я~щм засуджувалися заклики до страйків. Ця про­
позиція дістала підтримку 255 депутатів2.
1
Вечірній Київ. - 1991. -
18 квітня.
Голос Україин. - 1991 . -
19 квітвя.
2
Гарань О.В. Убити дракона (З історії Руху та нових партій України). -
К: ЛИбідь, І 993.
65

Таким чином, у квітн і І 99 1р. під час шахтарсько­
го страйку Народна Рада і Рух виявилися неспромож­
ними ефективно підтримати страйкарів . А спроби
УМА підняти на страйк киян також зазнала невдачі .
Тоді Народна Рада виступила із закликом до прове­
дення "круглого столу" всіх політичних сил (однак цей
заклик завис у повітрі. Гуренкові такий "круглий стіл"
був непотрібний, не були готові до цього, очевидно, й
деякі націонал-радикали), - пише О. В.Гарань
1
.
Вл ітку 1991 р. криза СРСР ще більше поглиби­
лася . Во дночас спосте rіrал ась а ктивізаuія про­
імперських ·сил. 5 липня В ерховна Рада прийняла
закон про заснування посади Президента УРСР і вне­
сення змін та доповнень до Конституції УРСР.
Майже одразу Рада УРП висунула кандидатом у
Президенти Левка Лук ' яненка, а центральний про­
від Руху 20 липня - В 'ячеслана Чорновола (хоча ос­
таточне рішення мали прийняти 1 вересня Велика
Рада Руху, але на першій сторінці часопису "За віль­
ну Україну" вже 23 mmня з'явився заголовок: "В'яче­
слав Чорновіл - кандидат у президенти від Руху").
Невдовзі Координаційна Рада трьох облрад Галичи­
ни за підписами голів трьох Рад (Миколи Яковини,
Володимира Олійника і В'ячеслава Чорновола) ре­
комендувала спільній сесії висунути кандидатом у
Президенти В ' ячеслава Чорновола2 .
' ГараньО.В. Убити дракона (З історії Руху та нових партій Украіни). -
І<: Либідь, 1993.
2 Т:~м же.
66

Було ясно, що основним суперником опозиuії
на виборах може стати Леонід Кравчук, по зиц ія
якого викликала неоднозна чну реакцію як зліва,
так 1 справа.
"Кр авчук діяв тоді досить обережно. До цих
часів складно однозначно охарактеризувати його
позицію. У грудні 1988 р. він заявить : "Щодо став­
лення твор•шх союзів до народного руху, котрі роз­
почалися зараз, то позиція абсолютно зрозуміла:
підтримати народну ініціативу, все, що працює на
перебудову. Бо ж потріб ен контроль з боку наро­
ду... ". У тому ж грудні ВІН скаже прямо протилежне:
"Навіщо нам народний рух? Що, хіба в Україні хто­
небудь гальмує перебудову? Ми плани виконуємо та
перевиконуємо, а бачите, до чого призвів народний
фронт у Естонії?".
З одного боку Кравчук обіцяв, що скоріше у ньо­
го виросте волосся на долоні, аніж буде зареF:стровано
Рух. З іншого, я.к пише автор К6ИГИ "Народний Рух
України. Історія" Григорій Гончарук, посилаючись
на ТRана Драча, багато в чому завдя чуючи Кравчу­
ку проект проrраМ1і НРУ був у лютому 1989 р . над­
оукований у "Літерату рній Україлі". Він же, за чут­
<ами, дав добро ректору КПІ Таланчуку , який на-
1ав актову залу політеху для прон~дення установ­
шх зборів Руху"1 .
Таким чином, почалаt:ь запекла боротьба. З од­
юго боку, поповзли провокаційні чутки, що рухівці
' Зеркало недели. - 1991. -
11 сентября.
67

переконують селян не засівати землю, бо , мовляв,
все одно вони не зможуть зібрати врожай; Централь­
ний провід Руху змушений був спростовувати ці чут­
ки. Мали місце спроби підірвати пам ' ятник Леніну
у Кам ' янці-Бузькій : "опозиція розцінила це як про­
вокацію"' .
Не "виправдав надій" опозиції американський
президент Джордж Буш, який під час візиту в Ук­
раїну в липні 1991 р . більше схилявся до аргументації
"центру", ніж "самостійників" (у його виступах про­
звучали й типові для американської політики
месіанські нотки, коли він стверджував, що "демо­
кратія" - це "американське (?) слово"2 . Виступаю­
чи n українському парламенті, він розчарував ба­
гатьох із слухачів, про•11павши лекцію про небезпе­
ку націоналізму і сепаратизму.
3 другого боку, зроспuш поляризація сил і в цен­
трі. З лиJШЯ "Известия" надрукували звернення із за­
кл иком до створен ням Руху демократичних реформ
(РДР), а 6 липня - лист Едуарда Шеварднадзе до ЦК
КПРС, у якому заявлялося про його вихід з КПРС.
Заяву РДР пі дписали такі відомі діячі, як Аркадій
Вольський, Гавриїл Попов, Олександр Руцькой, Ана­
толій. Собчак, Станіслаn Шаталін , Едуард ШеRарл.­
надзе, Олександр Яковлєв, Іван Силаєв, Микола Пе-
1 1а 11ільну Украіну. - 199 1. -
23 липня.
Гал_ичина. - 199 1. -
25 шmня.
1 Гара11 ь О. В. Уб11т11 др акона (З історії Руху та нuuих парті й Украію1).
К: Либідь, 1993.
68

траков. Вони висловились за перетворення СРСР на
"Союз суверенн их народів", підтримали ново-огарь­
овський процес як можливість врятування нашого
багатонаціонального сп івтовариства.
Хоча цей самий указ засвідчив, що в Росії, так
само як і в Україні, конкурувати на підприємствах з
КПРС новим організаціям важко. "І не тільки через
атмосферу тиску, конформізм і страх перед тим , що
старе може повернутися. Справді, коли був ентузіазм
з приводу ідеї Руху, все це можна булu :щuшпи, ство­
рювалися великі рухівські осередки. Однак, згодом
рухівці втратили динамізм, не кажучи вже про нові
партії, у яких цього динамізму й не було"1 •
Отже, ситуація виявилася справд і "патовою".
Причини такого становища крилися не тільки у
відповідному рівні свідомості мас, не тільки в тому,
що реальні важелі влади були в руках КПУ , а й у
політиці опозиції. Ось лише стислий перелік про­
блем, що стояли перед нею: "проблема" демократи­
чності демократичних сил, негнучкості їхньої так­
тики; спроби механічно перенести ті гасла, з якими
Рух виходив у Галичині, на Східну Україну; неадек­
ватні оцінки демократами ситуації, а звідси й помил­
ки в політичному прогнозуванні; неJ(остатня yRara
до проблем національних меншин (хоча на рівні га­
сел все було гаразд); відсутність сильного демокра­
тичного центру належної координації дій опозиції.
1 Гараиь О. В. Убити драконn (З історії Руху тn н ов11х nnpтiii Укрnїн11) . -
К: Либідь, 1993.
69

Таким qином, втрата ініціативи демократами на­
прикінці 1990 р. не в останню чергу була викликана
діями самих дем ократів"'. Усе це разом з іншими
факторами сприяло створенню та досить тривало­
му існуванню "патової ситуації".
Після того як штурм не вдався; демократи муси­
ли розпочати якщо не облогу (для цього сил також
виявилося замало), то копітку повсякденну роботу,
іти на компроміси з правлячою більшістю, намага­
ючись розколоти її.
Та ось одним ударом "ГКЧП" (''Государствен­
нь1й комитет по чрезвь1чайному положенню") оста­
точно розваmоє Союз і "забезпечує" декомунізацію
(щоправда, значною мірою формально). Те, про що
мріяли українські демократи, начебто здійснюється.
Не можна, звичайно, сказати, що вони не доклали
до цього зусиль. Так, опозиція зробила багато. Ал~
вирішальним фактором став крах заколоту.
Справді, провал заколоту 19-21 серпня 1991 р.
створив принципово нову ситуацію в Радянському
Союзі. Дії заколотників (а вони входили до керівного
ешелону ЦК КПРС) та партійного апарату, який не
тільки не відмежувався від заколоту, але в ряді місць
відверто підтримав путчистів , призвели до остаточ­
ної ди·скредитації партії. Посилились позиції рес­
публік: стало зрозуміло, що подальшу долю Союзу
. вирішить не
центр, а саме республіки.
1 Гара11ь О.В. Убити дракона (З історії Руху та нових партій України). -
К: Либідь, 1993.
70

"Дії Леоніда КравчуІ<а та комуністичної більшості
Президії Верховної Ради УРСР під час заколоту за­
свідчили їхню очікувальну позицію. Керівництво ЦК
КПУ, - як пише О.В.Гарань у книзі "Убити драко­
на (З історії Руху та нових партій України)" , - по­
при словесну завісу, фактично опинилося на боці за­
колотників , про що свідчила його діяльність у дні
путчу. Далі автор наголошує, що тільки опозиція по­
слідовно і рішуче виступила проти заколотників,
швидко виробила єдину позицію" 1 .
Переважна більшість населення України не
підтримувала дії заколотників. Однак на відміну від
Москви та Санкт-Петер бурга кількість людей , які
зібралися в Kиr.Ri на центральній площі, була по­
рівняно невеликою2.
У заяві Руху містився заклик "створювати ор­
ганізаційні структури активного опору, які будуть
координувати всеукраїнський страйк". Однак якщо
демократи передбачали можливість перевороту, то
такі структури (у тому числі й дублюючі) треба було
готувати заздалегідь , передбачити можливість не­
гайного початку загального страйку (а якби зако­
лотники діяли енергійніше і їм вдалося перервати
телефонний і телеграфний зв' язок, заарештувати
лідерів опозиції?)3.
1 Гарань О.В. Убити дракона (З історії Руху та во в11х п артій України) . -
К: Либідь, 1993.
1 Там же.
1 Там же.
.,.
71

Чи вдалося опозиції достат ньо чітко скоорди­
нувати свої дії? 20 серш1я рсс 11 уб,1іка нський страйк­
ком закликав розпочати страйк з О.ОО годи н 21 серп­
ня 1991 р. У той самий день Народна Рада п1 демо­
кратичні о рганізації України закликали розпочати
страйк з 12-ї години 2 1 серпня. А в заяві семи членів
Президії Верховної Ради УРСР, очевидно, через
певну неузгодженість дій містився лише заклик: "В
разі виникнення спроб захоплення nлади в рес ­
публіці групами, які діятимуть 11рuти дt:ржавного
суверенітету України, закликаємо народ до гро­
мадської непокори" 1 .
Скориставшись новою ситуацією , повною де­
моралізаці єю КПУ , Нар,щна Р ал:а перейшла в
контрнаступ. 24 серпня Верховна Рада проголоси­
на Україну незалежною державою, а також прого­
лосувала за департизацію армії, правоохоронних
органів (щоправда, питання про департизацію на
підприємствах було вирішено залишити на розсуд
трудових колективів). За ці рішення голосували на­
віть представники комуністичною біЛJ,пюсті . Бук­
вально навздогін - 26 серпня - той самий склад
нрезидії Верховно'і Ради (де комуністи становили
більшість) прийняв рішення про тимчасове припи­
нення діяльності КПУ (до розслідування її участі в
заколот і), а 30 серпня, виходячи з того , що
"керівництво компартії України с оїми діями
1 Хроніка опору. Документи, інші офіційні матеріали , с оі n• 1с 1111 и 11р1:с11
про спробу державного перевороту, вчиненого так званим ГКtІІ І у сср1 1 11 і
199 1 року / Упоряд. Л.С.Танюк. - К., 1991 .
72

підтримало державний переворот", взагалі заборо­
нив КПУ. (Отже, як бачимо, тактика опозиції по ви­
користанню суперечностей всередині правлячої біль­
шості виявилася правильною.) 1
Більшість рядових І<ому~-rістів спокійно розпроща­
лась з компартіt:ю, uскільки з високої трибуни було
заявлено про неприпустимість переслідування і мо­
рального тиску на рядових комуністів. Йшлося на­
віть про певні компенсації звільненим апаратникам.
І грудня 1991р. відбувся Всеукраїнський рефе­
рендум. Понад 90% громадян проголосували за не­
:.ш.нежність України. Того ж дня Президентом Ук­
раїни було обрано Леоніда Кравчука.
Так почався новий етап в історії України.
Рух зробив свій внесок у новітню історію Ук­
раїни , але й досі у пресі з'являться uілком протиле­
жні думки стосовно його ролі у процесі отримання
Україною незалежності.
"Найбільш поширений міф,: саме Рух забезпечив
тріумф 1 991р., подарувавши Україні жадану само­
стійність. Міф, котрий в одному з інтерв'ю розвіяв
В'ячеслав Чорновіл, niII відверто визнав, що пам'ят­
не r()Л()сування за незалежність "вдалось" з авдячу­
ючи депутатам-комуністам, у яких в1с1м років тому
були свої резони голосувати "за".
У 1991 р. Україна була просто приречена на
незалежність"2.
1 Гара 11ь О.В. Убити дракона (З і сторії Руху та 1101щх nар,;й України). -
К: Либідь, 1993.
1 Зеркало недели. - 1991. -
11 &ентября .
73

Купон
Незважаючи на проголошену політичну незале­
:щність, на кінець 1991 р. Україна продовжувала пе­
ребувати у глибок ій економічній і перш за все
фінансово-кредитній залежності від Центру (який
.
.
поступово зм 1щувався вщ загальносоюзних струк-
тур до структур РРФСР).
За тієї фінансової політики, яку проводила Мос­
ква, така залежність спричиняла стрімке погіршення
економічної ситуації в Україні. Дефіцити союзного
і місцевих бюджетів покривались за рахунок некон­
трольованої кредитної та готівкової емісії, що при­
зводило до значного росту цін. Разом з тим через
поганий технічний стан Московська і Пермська дру­
карні не забезпечували виготовлення бан1<нот, необ­
хідних для підтримання нормального функціонування
грошового обігу України. 1
' З листа Голови Правління НБУ Матвієнка В.П. Голові Президії ВР
Української РСР Кравчуку Л.М. від 16.08 .91 .
74

До того ж у 1991 р. зам1сть радикальних еко­
номічних закон ів Верховна Рада прийняла ряд по­
пулістських соціальних 11рограм, у тому числі щодо
відміни контролю за заробітною платою (проти чого
активно виступали банки). Це призвело до того, що
за 1991 р. установи банків видали із своїх кас готівки
для населення в два рази більше, ніж за весь 1990 р.,
а за тих обставин, що з Росії готівки надходило не­
достатньо, резервні запаси грошей швидко зменшу­
вались, і "станом на l 3 серпня 1991 року складали
лише 32, 1% від потреби, що представляло реальну
загрозу для цілого ряду областей"'.
Грошова криза, у якій знаходились усі колишні
республіки СРСР, включаючи Україну, дедалі по­
глиблювалась. Дефіцит готівки призводив до поси­
леного вивозу товарів за кордон, спустошення спо­
живчого ринку, подальшрrо зубожіння населення.
f
Припинити інфляuію, захистити споживчий ринок
неможливо було без проведення грошової реформи
і створення власної грошової системи, яка б вклю­
чала в себе національну валюту, мехаюзм емісії і си­
стему організації та регулювання внутрішнього гро­
шового обігу і зовнішніх валютних відносин країни.
Створення власної кредитно-грошової системи
розглядалося як одне з найгостріших nитань виве­
дення економіки України з кризового стану. Систе-
1 З nиста Голов11 Правління НБУ Матвієнка В.П . Голові Президії ВР
Української РСР Кравчуку Л .М. оід 16.08.9 1.
75

ма продажу товарів за картками споживача з купо­
нами, яка була введена в 1990 р. , поступово втрача­
ла' свої властивості щодо захисту ринку .
У лексиконі депутатів Верховної Ради з'явилося
нове словосполучення "купони багаторазового ви­
користання". Вони мали докорінно відрізнятись від
своїх попередників: виглядом, подібним до грошей;
значно надійнішим захистом від підробки; знаход­
женням в обігу нарівні з рублями (як самостійні гро­
шові знаки).
Шляхом їх запровадження планувалося здійснити
перший етап грошової реформи в Україні. В липні
1991 р. у Парламенті почалися дебати з приводу
того, чи друкувати спершу купони, чи одразу грош1.
Противники купонів доводили, що це недешево
обійдеться країні і відтягне введення власної грошо­
вої одиниці.
Прихильники ж казали, що на друкування гро­
шей потрібно значно більше валюти, ніж на друку­
вання купонів, і що такої суми Україна не має (вся
валюта була зосереджена в Зовнішекономбанку в
Росії) .
Окрім того, стабілізувати нові гроші і впоряд­
кувати їх обіг можливо було лише ~а умо1в: без­
дефіцитності бюджету; наявності золото-валютно­
го запасу; насиченості споживчого ринку товарами.
Жоден з цих пунктів на той час не виконувався.
У 1991 р. Україна вперш~ спланувала бюджет з
дефіцитом 40 млрд рублів (додаткові витрати були
76

пов ' язані з боргами колишнього Союзу, які покри­
валися з бюджету країни, а також із створенням но­
вих державних· структур - армії, митниці та ін., збіль­
шенням пенсій тощо) . Золотий запас залишався в
Росії (там він і донині), достатньо валюти країна не
мала. Дефіцит багатьох споживчих товарів був нор­
мальним явищем (до того ж відбувався загальний
спад виробництв а).
Трохи згодом Голова Правління Національного
банку України Володимир Матвієнко прокоментував
ситуацію так: "Складність питання про гроші не тіль­
ки у їх виготовленні. Якщо ми вводимо власну гро­
шову одиницю (а після проголошення незалежності
України це - звичайна необхідність), то потрібно
розробити і прийняти пев.1:1і законодавчі акти. Кон­
цепцію rрошової реформи, масштаб цін, новий курс
грошової одиниці до валют іноземних держав. Інак­
ше нас заблокують ... На все це потрібен час, і його
нам дадуть купони багаторазового використання" 1.
Тим часом суперечки тривали, друкарський вер­
статледь встигав за емісійними процесами, а стано­
вище в Україні дедалі погіршувалось. Врешті-решт
Кабінет Міністрів 23 серпня 1991 р. видав розпоряд­
ження, яким створив комісію для проведення пере­
говорів із французькою фірмою "Імпрімері Спесіаль
ле Банк" на друкування купонів багаторазового ви­
користання.
1
Урядовий кур'єр. - 1991. -
No27 (вересевь).
77

Такий поворот справи викликав опір у Верховній
Раді , про що свідчить лист Голови комісії ВРУ з пи­
тань економічної реформи і управління народним
господарством Володимира Пилипчука Голові Вер­
ховної Ради України Леоніду Кравчуку від 27.08 .91,
у якому, зокрема, зазначається: "Вважаю, що ця
акція (введення купонів - авт.) відтягне термін впро­
вадження власних грошей і об і йдеться недешево
КЗ:ЗНі України, в зв'язку з чим названа постанова
(Постанова КМ від 23 серпня - авт.) повинна бути
відмінена, .!)- зусилля Уряду слід направити на вико­
н ання Постанови Верх овної Р ади України від 24
серпня 1991 року в частині виготовлення власних
грошових знаків" 1 .
Але не пройшло й двох тижнів, як 9 вересня Пре­
зидія ВРУ прийняла постанову "Про введення в обіг
на території республіки купоні в багаторазового ви­
користання". Цим документом "з метою посилення
захисту споживчого ринку республіки" Президія> зо­
крема, постановила "ввести на території України ку­
пони багаторазового використання для розрахунків
населення за товари із роздрібної торговельної ме­
режі з 1 січня 1992 року", а також зобов'язала На­
цбанк "укласти контракт на виготовлення купонів"2 .
1 Лист Голови коУісії ВРУ з питань економічної реформи і управління
народним господарством В.Пнлнпч)'І<а Голові ВРУ Л.Кравчуку від 27.01 .91.
• Постанова През1щії ВРУ " Про введення на території республіки ку­
понів багаторазового вИІ<ористання" від 09.09 .91.
78

Введення купонів в Україні ускладнювалося тим,
що потрібно було враховувати не тільки економічні,
іі й нuнітичні умuви "гри".
По-перше, якщо ввести купони на повний обсяг
готівкового обігу на товари та послуги, то можна
стримати пряму rрошову емісію з Росії, що сприяти­
ме стабілізації нової валюти, захистить ринок спожив­
чих товарів, знизить у суспільстві напругу, обумов­
лену переходом від однієї валюти до іншої. Але при
цьому порушилась би домовленість держав - членів
СНД про рублеву зону. Росія навіть попередила про
те, що в разі повного введення Україною купонів об­
сяг rрошей, які знаходяться в обігу в Україні (близь­
ко 35 млрд карбованців), вона зарахує як борг перед
нею. На таку поrрозу можна було б не реагувати, якби
перед цим був проведений розподіл золота, алмазних
та інших цінних металів і Україна отримала свою ча­
стку, а також розподіл валютних фондів та боргів.
Оскільки ця робота УР!Ідами не була проведе­
на, а розрахунки між банками держав - членів
СНД проводяться в формі кореспондентських ра­
хунків, Росія дійсно могла зробити такі фінансові
операції, при яких Україна не одержала б своєї ча­
стки загальних активів і пасивів колишнього Дер­
жбанку СРСР.
Росія могла також перевести Україну на розра­
хунки по світових цінах, взявши за розрахункову гро­
пю яу одиницю долар США і з начно підвищивши
ціни на експорт в Україну. Це могло призвести до
79

згортання економічних відносин, а також підриву
стабільності української валюти.
По-друге, при введенні в дію купоно-карбованців
у готівковому і безготівковому обігу і цілковитому
вилученні з грошового обігу рублів Росія могла зро­
бити повну економічну блокаду, а до розриву еко­
номічних відносин між товаровиробниками здійснити
заходи по знеціненню купоно-карбованців шляхом
різкого підвищення курсу рубля по відношенню до
купоно-карбованuя. Необхідно мати на увазі, що Ук­
раїна не мала необхідного запасу золота, діамантів,
вільноконвфтованої валюти і забезпечення хоча б її
внутрішньої конвертованості. Могло статися, що
іноземні держави просто не визнали б купоно-карбо­
ванця.
По-третє, якщо в готівковому обігу залишити на
рівних правах і рублі , і купони багаторазового ви­
І<ористаппя, подібно тому, я.к це було із одноразо­
вими, інфляція зростатиме відповідно до її темпу в
інших країнах рублевої зони, виникнуть значні
технічні труднощі і збільшиться трудомісткість та­
кої системи.
Тому на той час найбільш прийнятним та ефек­
тивним було збереження в готівковому обігу частки
рублів поряд із впровадженням купоно-карбованців
.
.
на промислов1 товари 1 продукти, включаючи гро-
мадське харчування.
Цей захід міг захистити споживчий ринок і забез­
печити повною мірою населення готівкою та, крім
80

того, деякою мірою зберепи нормальні відносини з
Росією. Введення в обіг купонів можна було б моти­
вувати відсутністю достатньої кількості готівки. Зав­
дяки цьому заходу населення забезпечувалося необ-
.
.
.
.
.
.
.
ХlДНОЮ юльюстю ГОТІВКИ 1 мало МОЖЛИВ\СТЬ ВJJThHO-
ro проїзду по території колишнього Р адянського Со­
юзу. Не створювалось перешкод для проведення роз­
рахунків із країнами Співдружності Незалежних
Держав. Проте навіть і в цьому, майже ідеальному,
варіанті проглядались недоліки, зокрема можливість
швидкого знецінення купоно-карбованців через ску­
повування їх громадянами за рублі, тобто різко по­
слаблювалась можливість контролю 3ё:і інкё1сё1ціt::ю
купоно-карбованців, що зменшувало захист спожив­
чого ринку 1 .
Але час не чекав і тер~іново необхідно було діяти.
Тому йдучи на певний ризик, зrі.пно пnстанnви ТТrе­
зидії ВРУ від 27 грудня 1991 р. ''Про соціальний за­
хист населення і внутрішнього ринку України",
Кабінет Міністрів України і Національний банк Ук­
раїни постановили: запр?вадити з 1О січня 1992 р .
купони багаторазового використання для розра­
хунків населення за продовольчі і промислові това­
ри. Було встановлено, що купони багаторазового ви­
користання виконуватимуть функції готівки і будуть
еквівалентними відповідним купюрам грошей.
І Матєієнко В.П. Концепція першого етапу грошової реформи в Ук­
раїні шляхом ввеnенНJІ в обіг купонів багаторазового використанНJІ.
81

Крім того, робота цим не обмежилась, uош1. йшла
в напрямку як забезпечення обігу купонів, так і ство- •
рення власної валюти та бази для її поповнення в
майбутньому. Як Голова Правління Національного
банку України я неодноразово підкреслював, що ви­
пуск в обіг купонів багаторазового використання не
є першим етапом або початком грошової рефор­
ми. Навіть при 11u1шuму витісненні рубля купоном
із готівкового обігу Україна не вийде з єдиної руб- .
левої зони, не захиститься повністю від емісійного
податку іззовні, не відірветься від цінової, кредит­
ної і процентної політики, а також політики в оп­
латі праці економічно сильнішого партнера по руб­
левій зоні - Росії. Тому випуск купонів може розг­
лядатися лише як підготовчий до грошової рефор­
ми захщ.
Тож з 10 січня 1992 р. в обігу з'явилась так звана
перехідна українська валюта, яка на першому етапі
виплачувалась населенню не менше одного разу на
місяць з розрахунку 25% місячної суми доходів після
їх оnо,щпкувс1ння та інших обов'язкових виплат, але
не більше 400 карбованпів . Решта грошей виплачу­
валась у карбованцях, за які все ще можна Gyлu нри­
дбати продукти на підприємствах громадського хар­
чування; кондитерські і борошняні вироби, напої у
кафетеріях, на підприємствах роздрібної торговель­
ної мережі, товари у художніх салонах Спілки худо­
жни:ків України; газети, журнали, книжкову та іншу
друковану продукцію; товари у скупних і комісійних
82

непродовольчих магазинах; зоомагазинах; протезо­
ортопедичну продукцію та деякі інші товари.
Але введення купонів як платіжного засобу було
розцінене Росією скоріше як політичний виклик, а
Re економічний ро:3рахунок. "З економічної точки
зору цей захід не зможе захистити національні рин­
ки від вимивання товарів та здатний лише нашко­
дити економічним реформам" - заявив еко­
номічний радник російського уряду А. Улюкаєв 1. На
його думку, спроба витіснити карбованець з обігу
на території України остаточно зруйнує інтеграційні
зв'язки з Росією та сильно вдарить перш за все по
українській економщ1, яка меnшою мірою захище­
на від монополізму. І якщо керівництво України буде
продовжувати політику самоізоляції та карбованце­
вої інтервенції в Росію, остання повинна буде фор­
суRати підготовку власної валюти з тим, щоб забез­
печити стійкість своєї грошової системи.
Такі дії Росії виявились глибокопродуманою та
цілеспрямованою політикою, що б~ується на її ре­
сурсних експортно -валютних можливостях, повній
залежності України від сталої інтеграції економік двох
держав, узурпованн і Росією правоприємницьких
фушщій союзної фінансової, банківської та інших
систем, а також володшням друкарським верстатом
всього карбованцевого простору .
Купони критикували з усіх боків, їх звинувачу-
1 Известия . - 1992. -
16 січня.
83

І,
li!lltll'IШkl~
;::J
:!12
~~-
~~- д'ftч.!JЛ ~
' ":~
цІ•
-w
Українські купони , підписані до друку
у

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУnон,в ·
Купон , номін альною вартістю 1 карбованець
(1991 р.)
*Дійсний розмір купюр ЗМСІІШСІІО оідповіДfІО ДО формату кн иги

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон , номінальною вартістю З карбованця
(1991 р.)

l
ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон , номінальною вартістю 5 карбованців
(1991р.)

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон , ном і нальною вартістю 10 к.арбованців
(1991 р.)

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купо н , номінальною вартістю 25 карбованців
(1991р.)

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон, номінальною вартістю 50 карбованців
(1991 р.)

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон , номі ню1ьною вартістю 100 карбованцІв
( 1991 р.)

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон, номінальною вартістю 100 карбованців
(1992 р. )

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон, номінальною вартістю 200 карбованців
(1992 р.)

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон , номінальною вартістю 500 карбованців
( 1992 р.)

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон, номінальною вартістю 1000 карбованців
(1992 р.)

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон , номінальною вартістю 2000 карбованців
(1993 р.)

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон , номінальною вартістю 5000 карбованців
(1995 р.)

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон, номінальною вартістю 10000 карбованців
(1993 р.)

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон, номінальною вартістю 20000 карбованців
(1993 р.)

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон , номінальною вартістю 50000 карбованців
(1993 р.)
~
. ,.:,.., _ mir.;,,

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон, номінальною вартістю 100000 карбованців
(1993 р.)

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон , номінальною вартістю 200000 карбованців
(1994 р.)

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІ В
Купо н , номінальною вартістю 500000 карбованців
(1994 р.)
І 1/\ЦІОНАЛЬНИЙ
І)АІІК УКRАЇНИ
ll'Jd

ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КУПОНІВ
Купон , номінальною вартістю 1000000 карбованців
(1995 р.)
НАЦЇОНАЛ ;.,, ,. ~
БАНК
:їf.м
1995
:···· ..
2
~~·~~'Vk~

Тf.ХН ОЛОГІ ЧН І ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ ДО ДРУКУ &АНКНОТ
Зразок гривневої банкноти ,
виготовленої "Томас Де Ла Рю"

БАНКНОТИ, ПІДГОТОВЛЕН І ТА ПІДПИСАНІ ДО ДРУКУ
ВОЛОДИМИРОМ МАТВІЄНКОМ
Банкнота , номінальною вартістю 1 гривня

GАН КНОТИ , ПІДГОТОВЛЕНІ ТА ПІДПИСАНІ ДО ДРУКУ
ВОЛОДИМИРОМ МАТВІЄНКОМ
Банкнота, номінальною вартістю 2 гривні

БАНКНОТИ, ПІДГОТОВЛЕНІ ТА ПІДПИСАНІ ДО ДРУКУ
ВОЛОДИМИРОМ МАТВІЄНКОМ
Банкнота , номінальною вартістю 5 гривень

БАНКНОТИ , ПІДГОТОВЛЕНІ ТА ПІДПИСАНІ ДО ДРУКУ
ВОЛОДИМИРОМ МАТВ~НКОМ
Банкнота, номінальною вартістю 10 гривень

БАНКНОТИ , ПІДГОТОВЛЕНІ ТА ПІДПИСАНІ ДО ДРУКУ
ВОЛОДИМИРОМ МАТВІЄНКОМ
Бан кнота, номінальною вартістю 20 гривень
~rrs -~
~·
~~~~~~~~
''
-
~f!:вА-неІІ...:і~іі:::;::tс:=:.~~
"'~ ~~~ --..-
:.t.'rr~
~
~
~ !!!!!! !!!!!'!!!!!!!~

Б Н КНОТИ1 ПІДГОТОВЛЕНІ ТА ПІДПИСАНІ ДО ДРУКУ
ВОЛОДИМИРОМ МАТВІЄНКОМ
о
Банкнота, номінальною вартістю 50 rривень
~~!иfІ □ООвJ
~~ CI D OI I A\fllllull!]Pdlli! ІІІJдІІ0116
'9'1і&
~50
7
в
5
2

БАНКНОТИ , ПІДГОТОВЛЕН І ТА ПІДПИСАН І ДО ДРУКУ
ВОЛОДИМИРОМ МАТВІЄНКОМ
Банкнота , номінальною вартістю 100 гривень
~~~OOCPt::D □ DO@J
~І!!JІЮ!Їd;іЇ l!'W!ll116
ioo
YUIIIP'ADDIPO

Гривня
Робота над створенням гривні розпочалася задов-
111 Jio того як Україна отримала свою власну ва.нюту.
І J жс в першому документі, який "започаткував" неза-
11~жність нашої держави, - Деклараuії про державний
t •у uерештет - говориться про власну грошову одиш1-
11ю: "Українська РСР самостійно створює банкову
(нключаючи зовнішньоекономічний банк), цінову,
ф111ансову, митну, податкову системи, формує держав-
1111й бюджет, а при необхідності впроваджує свою rpo-
11 iony одиницю"'.
Менше ніж через місяць на основі цієї декларації
Gуло прийнято ще один важливий документ, яким
11 средбачалося введенн.я 1нщіональної валюти, -
·1 акон "Про економічну самостійність Української
РСР". В ньому, зокрема, зазнача1юсh : "Українська
РСР самостійно зд ійснює фінансово-бюджетну,
грошово-кредитну, цінову, інвестиційну, науково-
1 Декларація про державппй суверенітет Українп ві д 16.07. 90.
85

технічну і зовнішньоекономічну політику" 1 , а тако)) ; :
«Українська РСР на своїй теритuрії самuстійнu ор ­
ганізує банківську справу і грошовий обіr"2.
Впроваджувати ці положеш~я в жнтrя був ПОКЛ] t ­
каний Національний банк України, на який було по ­
кладено функції вищої кредитної та емісійної устано­
ви. Детал1,піше права та обон'я:жи НБУ були розш , ­
сані у законі "Про банки і банківську діяльність": Нн ­
ціональний банк є центральним Gанкuм республіки, ї1
емісійним центром, проводить єдину державну по ­
літику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцненн я
грошо~ої одиниці відносно валют інших країн. Йом :
належить монопольне право на випуск грошей в обі1
.
.
а також випуск нац10нальних грошових знаюв за
рішенням Верховної Ради України"3.
Основна робота нал створенням і впровадження \1
національної грошової одиниці була покладена Е а
Національний банк. І зробити в цьому напрямку йом ,
потрібно було чимало, адже Україна не мала ані ІlОТ) ­
жностей для друкуnшшя грошей, ані валюти для того .
щоб робити замовлення за кордоном, ані досвіду :
таких справах.
У книзі "Гроші в Україні: факти і документи· ·.
яка вийшла сімома роками пізніше - у 1998 р., пр о
1
Закон УРСР «Про економічну самостій11ість Української РСР» е 1
03.08 .90, стаття І .
2
Тnм же, стnття 6.
3 Закон України «Про банки і банківську діяльність від 20.03.9 1, розд
2 «Національн11й банк України», стаття 6.
86

н 1жазано так: "Створення власної грошової систе­
м 11 - ком1шексна економічна rттюблема. яка навіть у
щ 011омічно стабільних державах проходила надзви-
11t1 Н 110 с1шадпо. Щодо України , то ця проблема по-
11 r,в ах здавалася неймuнірно важкою і майже не­
' ІJ\1/;fсненною. Вона мала вирішуватися в умовах гли-
ОІ<ОЇ фіншн.:оної кризи, зростання інфляційних про-
1~ uс і в, прогресуючого спаду виробництна , розриву
1рндиційних економічних зв'язків між регіонами не
1ІJ1 ьки СРСР, а й у межах самої України.
Всі ці, а також інші пр облеми соціальнu-еко-
1юмічноrо розвитку потребували термі нових заходів
щодо реформування економіки, орієнтованої на рип­
І ові умови, введення національної валюти, захисту
~1,оживчого ринку, формування ннасних банківської
і фінансо:н<її системи". Окрім цього проблема мала
ше й політичні аспекти.
Ситуацію, яка склалася навколо гривні у 1991 р.
можна досить точно охарактеризувати словами гар ­
uардськоrо професора Білла Хоrана, які він сказав у
•1срвні того самого року: " М1:1йже одностайно ук­
раїнські лідери вважають за необхідне створити нову
1· рошову одиницю і запроваджувати незалежну
фінансову політику. Так само всі плани економічних
реформ і пропозиції Центру не дають альтернативи
:sбереженню загальносоюзної грошової одиниці і
фіпапсової політики . Перелік мінімальної кінькості
функцій, що мають залишитись під контролем центру
(представлений Едуардом Шеварнадзе дВа тижні тому)
вкmочає єдину грошову одиницю. Явлінський в своїй
87

програмі "Гранд Беп:йн", як і Шаталін до нього, RRa •
жає за необхідне функціонування єдиної грошової оди-
ниці. О1же, визначити шляхи розп' язання проблемJ,1
,,,
дуже важко ....
Але незважаючи на Rce, Нацбанк активно пра
щовав пад розробкою гривні, проводячи пере1·uнu ·
ри з різними фірмами щодо створення потужностей
по виготовленню грошових знаків та розміщення за­
мовлення на друкування гривепL.
Так, на ПО'ісtтuк літа 1991 f) . nіТ(булися перегово­
ри з канадською фірмою "Кенедіен Банкнот Ком­
ш1.ні", ~ро результати яких можна судити з прото­
колу, СІ<Ладеного заступником голови НБУ Анатuні•
єм Станковим 28 червня.
У ньому йшлося про те, що ДШf Укрс1їни на пер•
mому етапі ''необхідно мінімум 4-4,5 мілLярди штуR
банкнот"2. Також "уповноважені представники Ка­
надської сторони запевнили представників України,
що у випадку розміщення в них замоnлення фабри­
ка перегляне свої контракти і зможе забезпечити
виробництво необхідної кількості банкнотів (4-4,5
млрд штук) з урахуванням укладання контракту на
uроектування і їх виробництво за 1-1,3 роки.
Плата за виробництво грошових знаків буле ста­
новити 25 млн доларів за 1 млрд банкнотів, повпістю
1 Лист Білла Xor:u13, професора з Г11рвард11, від 22.06.91 (:у листі Б.Г~111•
рплишина голові НБУ В .П.Матвіснку від 01 .07.91).
1
Протокол попередніх переговорів представнитсів УКJ1~1Їн11 і Канадської
сторони з rmтання виробництва укра1иської нац1оюuп,н()Ї млНУТІf від 28.06.91 .
88

111мою1ення буде коштувати 100--112 млн доларів ...
Вартість обладнання для фабрики буде станови-
111 15 40 млн доларів"1 •
Лrукуnапня банкнотів і поставки обладнання
JtJ І Jl фабрики фірма обіцяла проводити однuчасно.
І І нату за виро бництво першої партії грошових
11 111ків і за обладнання щ1я фабрики Каналсr.ка сто-
1ю11а погоджувалась одразу пе брати, а натомість
о 1·іщ1 стати акціонер()м фабрики з тим, щоб пот1м
11 ~•римати свій борг дивідендами . Сторони домони-
1111сь ПР()J1()8ЖИТИ переговори з 2 липня 1991 р.
Практично в цей самий час (з ЗО червня по 5 лип­
ш, 1991 р.) делегація України, яку ОЧОШОD!lЛИ Голо-
1111 НБУ Duнuд имир Матні~нко та Голов а П()стійної
ком ісії НРУ з питань економічної реформи Володи­
м 11р Пилипчук, "провела переговори про моЖJШВість
1111конання замовленпя України на виготовлення
1ІJІасних грошей і створення матеріально-технічної
1ази для їх друкування у майбутньому з швейцарсь­
кою фірмою "Де Ла Рю Джорі С.А." (Лозанна)"2.
У результаті цих переговорів 6 липня було uідни­
сано лист про наміри . В цьому документ і сторопи
1111сло,Влювали намір підписати 1·ене::рсшьний конт­
ракт з наступними положеннями: "Компанія (де Ла
Рю Джері - ивт.) буде виконувати обов 'язки гене-
1
Протокол попередніх переговорів представників Украіни і Кал:щс~.кої
сторони з питання внробmЩ'І"ІІа укр.1їпської тщіонсльної валюТТf від 28.06 .91 .
2 Лнст Голови правліню1 НБУ Матнієнка В.П. та чле н а Президії ВРУ
ІІ11mшчуко В.М. Голові DPY Кравчуку Л.М. від 08.07.91.
Н9

рального виконавnя по виробництву, поставці, мон ­
тажу, nусконалагоджувапню і Rипробовуванню:
а) пі!(приємства по виробництву банкнотів і
цінних паперів з щuрі 'інuю проектною потужністю
бни~ькu 900 мільйонів банкнотів ;
б) паперової фабрики;
в) фабрики по виробництву фаrб 1'ЛЯ тф-tних па­
пер1в ;
г) початкового запасу імпортованих банкнот,
маюqи на увазі можливість в найкоротший термін
виробництво таких банкнот на Україпі"1 .
Міні~альна проектна виробнича потужність
паперової фабрики nеrелбачалась на рівні "близь ­
.ко 900 ТОНІ:{ сформованого паперу з nодяnим.и :нш­
ками щорічно"2 . Такuж кuмнанія мала з апропо­
нувати "для Національного банку України інші
конфігурації з проектною потужністю до 2000 тонн
паперу щорічно"3 .
Фабрика з виробництва фарб повинна була мати
проектну потужність "бJШзько 250 тонн спеціальної
захищеної друкарської фарби для банкнот і цінних
nаш:рів на рік"4.
Початковий запас імпортованих банкнот, пеоб­
хідпих для України, був оцінений в 1,5 млрд штук.
1
Лист про наміри між Україною та швейцарською фірмою Де Ла Рю
Джорі С.Л. оід 06.07.91.
z там же.
3 Тnм же.
4
Там же.
90

11 ~одо умов поставки, то сторони дійшли згоди
1111 так их умовах:
" а) з дати підписання контракту підприємство по
1111роб11иптну банкнот буде вироблено , поставлено,
1мо 11товано, налагоджено j перевірено за період 18
мkт~ів максимально при умові, що відповідні будівлі
І 111фраструктура, які забезпечуються Україною, бу­
ну· 1•1, roтoni;
б) паперова фабрика і фабрика по виробництву
ф11rб будуть поставлені, змонтовані, налагоджені і
11 1.:рсвірені за період 15 місяців з дати підписання
1Ф11тракту за умови, що необхідні будівлі і місцева
І нфраструктура, що забезпечуються Україною, бу­
;1уть завчасно 1·отшн;
в) початконий запас банкнот, які має поставити
І(омnанія буде доставлено за період 15 місяців після
11іжшсання контракту і згідно з наступним графіком:
(100 ООО ООО банкнотів перших шести номіналів по
•оми місяцях після підписання контракту і решту
протягом наступних восьми місяців у спосіб, взаємно
узгоджений Сторонами"1 .
Україна запропонувала "загальний бюджет у 80
мільйонів американських доларів для ЦЬОl'О нроекту"2.
Комuанія зобов'язалась докласти '.'ус іх зусиль для
'jадоволення пропозиції замовню<а по бюджету"3 і
1
Лист про наміри між Україною та швейцарською фірмою Де Ла Рю
Джорі С.Л. від 06.07.91.
2 Там же.
3 Там же.
91

надати "деталізовану бюджетпу пропозицію з роз­
бивкою по всіх підрозділах, що надасть можлиnість
Національному банку України кінцево визначитись
з бюджетом .1щя цього проекту" 1 .
Думки стосовно того, який варіант найбільш прий­
нятний, розійшлись. Застуrшик Голови НБУ Н.В .Ту­
манов у ШІсті Міністерству екопомі1rn від 24 JJJшня 1991
р. писав: "Найбільш прийнятними з усіх проведених
переговорів (в т.ч. з Де Ла Рю Джорі- авт.) виявились
результати переговорів з "КБК"2 •
А от в листі Голови НБУ Володимира Матвієнка
Гощ~ві Президії Верховної Ради України Л.М . Крап­
чуку, написаному кількома тижнями пізніше, виело­
нлена зовсім інша точка "nry: "Найбіл~шої уnаги
заслуговують ш~рt::rовори, проведені з Швейцарсь­
кою фірмою Де Ла Рю Джорі, яка погодилась взяти
на себе обов'язки генерального виконавця по виго­
товленню, постачанню, монтажу, пусконалагоджен­
пю та випробовуванню обладнання для паперової j
друкарської фабрик, а також по друкуванню 1,5
млрд банкнот ..."
3.
Такuж довго не могли дійти згоди у Парламенті,
Уряді та НБУ стосовно того, чи нё:1рто взагалі дру­
кувати перuту партію грошей за кордоном.
1
Лист про наміри між Україною та швейцарською фірмою Де Ла Рю
Джорі С.А. від 06.07.91.
1 Лист застуmmка Голови ПравліНJІя НБУ Туманова Н . В. М іністерству
економіки України від 24.07.91 .
1 Лист Голови Правління НБУ МатRіrнка В.П. Голові Президії ВР УІ< ­
раїнської РСР Кравчуху Л.М. від 16.08 .91 .
92

У вищезгаданому лист1 Нолодимира Матвієнка
І\Jtст1.,сл й про це: "Значно прискорює RRелення на-
11ю11ал ьної грошової одиниці виготовлення першої
1 111ртїі грошей :$а кордоном з одночасним проведеп-
1111м робіт no створенню власної бази по їх друку-
11111111ю. Можливе наближення строку початку
фу11кціонув.:tння грошової системи в цьому випадку
, . І'{ІІІОВИТИМе майже один рік.
Разом з тим Національний банк України, дотри­
муюч ись саме такого підходу до створення власної
111vноти, не знаходитJ. підтримки у Кабінеті Міністрів
VР СР, котрий стурбований тим, що впроваджувана
t' 1 1 стема захисту банкнот від підробки у випадку їх
J\рукування за кордоном буде Rілома не тіт.І<И наnшм
ф11 х івцям, а й фахівцям фірми-виготовлювача.
Як свідчить світова практика, власне виробниц-
1во rрошей має лише незначна частина держав, реш-
111 свою вал10ту друкує за кордоном і фірми-вигото­
ІІJІІОвачі суворо зберігають таємпицю про принци­
ШІ та метu.ци застосовуваного захисту грошей nід
11щробки". 1
Окрім цих розходжень існували й інші - влітку
1991 р. з деяких причин (зокрема через нестачу ва­
J 11оти) з'явився варіаuт введення на деякий час ку-
11онів багаторазового використання, які були б по­
дібні до грошей (виглядом та рівнем захисту від
11ідробки) і Rиконували б функції грошей.
1 Л ист Голови Правління НБУ Матвієнка В.П. Гол ові Пре:J идії ВР Ук­
rn'інської РСР Кравчуху Л.М. від 16.08.91.
93

Прокоментувuти цю ситуащю можна словами
Володимира Матвієнка зі статті в "Урядовому кур'
єрі" за вересень того року: " ... після проголошеЮІЯ Ук
раїною незалежності, права на впровадження власно"
крсд1пно-грошової системи, виникло питання про ви­
пуск українських грошей. На жаль, республіка не ма
власних потужностей для випуску цінних паперів _J
облігацій, акцій, банкнотів. Я мав нагоду з депутата­
ми Пилипчуком, ПІвайкою побувати в таких західних
країнах, як Швейцарія, Німеччина, Польща, Австрія,
Угорщина, і подивитися їхні фабрики по виробющтву
грошеіJ. Тоді ж стояло і питання про замовлення 1,S
мільярда українських банкнотів. На жаль, на кілька
місяців його вирішення зависло в уряді , а потім дійшли
висновку, що потрібно створювати фабрику по виго­
товленню грошей і замовляти паралельно купони ба­
гаторазового використання.
Це розумне рішення, хоч я і наполягав спочатку
на виготовленні лише грошей. Але час втрачено.
Нам потрібно вже не 1,5 мільярда, а цілих п'ять
мільярдів українських rрошей" 1 •
Врешті-решт 23 серпня Кабінет Міністрів прийняв
розпорядження, яким створив комісію для проведен­
ня переговорів з фр,анцузькою фірмою "Імпрімері
Спесіаль де Банк" на друкування купонів багаторазо­
вого використання, а 9 вересня Президія Верховної
Ради України прийняла Постанову "Про введення в
обіг на території республіки купонів багаторазового
1
Ур.ІІДовий i.- yp'cp. -
1991. -
No27 (всрссс1п,).
94

11111 11р11 · пшш1 , якою, зокрема, постановила --ввести
111 11 р11 І'Орії України купони багаторазового викори-
.
.
1 1 111ш1 ; ~m1. розрахунюв населення за товари 1з розд-
І'ІІ1ш1'1 1щ,1'овеньнuї мережі з 1 січня 1992 року", а та­
І 1111 · 111(юв' 11зала Нацбанк "закmочити коптракт на ви­
IIIIII11JI с IIш1 купонів".
І ІІ І\І ІМ чином~ робота Нацбанку над створенням
1р1 111111 ускладнювалась ще й тим, що одночGІснu no-
1p 11,111 було в дуже короткий термін впроваджувати
І УІІІ)ІІ.
Оt(рім НБУ переговори з іноземпими фірмами
і 1щч ВІІО виготовлення національних грошей вів та-
111 11\ Кабінет Міністрів України. У листопаді 1991 р.
мІ 1І( 1111м та італійсnкою фірмою "Vital i European
( І 1111 1р SpA" була навіть підписана 1·енеральна уго-
ІН У ній, зокрема, ЙШJЮся про таке: " І. Італійська
1 1 11ро 11 а передає у дарунок Українській стороні ком-
11111.щт обладнання по друкуванню банкнот і цінних
1111111.І рів, що був n експлуатації та перебуває в робо-
1 111му стані, продуктивністю 1,5 млр~. одmnщь умов-
1101 11родукції на рік, а також папір у кількості 640
111 1111 і фарбу у кількості 160 тонн, н~оGхідні для no-
1 1111' ков ого випуску українських грошей у кількості
11р11близно 800 мільйонів банкнот вартістю одна,
1р111 п'ять десять, двадцять п'ять, п 'ятдесят і сто ук­
р11їнських грошових одинипь... Транспортні витра-
111 по доставці обладнання, паперу і фарби, вказа -
1 1 11х у цьому пункті, несе Українська сторона"'.
1
Генеральна Угода між Кабінетом Міністрів. України та "Vitali Eu ro-
11~·1111 Gro up SpA" (Італійська рес11уGJІіка) від 16.11.91 , тт.2.
95

'
Також Україна брала на себе зобов'яза1mя "шдга
тувати необхідні виробничі площі, включаючи інж~
нерне забезпечешш, і передати малюнки зразків б .
нот або цінних паперів Італійській стороні до початку
здійснення проекту" 1, а Італійська сторона за рахунок
Української сторони мала організовувати і братІJ
участь "у навчаІПІі персоналу, проектуванні, монтажі
та налагодженні обладнання, зазначеного в пункті )
та постачаШІі до нього запасних частин, а також у рш­
робці технології виробництпа паперопих ггошей і
цінних ш1.перів, систем їх Jахисту від нідробки" а та­
кож повинна була забезпечувати "постачання паперу
у кількості 3,5 тис. тонн і фарби у кількості 900 тонн
протягом трьох років роботи цього обладнання"2.
Строк реалізації цього проекту мав бути "6-7
місяців за умови виконання Українською стороною
зобов'язань, зазначених у пункті 2 (підготовка не­
обхідних виробничих площ, включаючи інженерн е
забезпечення, і передача малюнків зразків банкнот
або цінних паперів Італійській стороні до початку
здійснення проекту - авт. . )"3
.
У четвертому пункті Угоди розглядався проект
про підготовку ітс1.нійськuю фірмою в Україн і
,
а) паnероробної фабрики потужністю 5-6 тис. т
паперу на р1к;
1
Генеральна Уrода між Кабінетом Міністрів Україин та "Vitoli Euro-
pean Group SpA" (Італjйська республіка) від \6.11.91, п.З .
2Там же, п.З.
) Там же, п.2.
96

1) фабрики з друкування банкнот і цінних па-
11щ1іu потужністю 5-5,5 млрд на рік;
І:J) фабрики з виготовлення фарб потужністю
НЮ-350тфарбинарік.
Орі єнтовна вартість цього проекту становила
12( 150 млн доларів, строк виконання - З роки.
Але ця угода, як і домовленості з фірмою "Томас
) ~ · Ла Рю", виrmадені у вmценаведеному листі про на­
м 1ри, не була реалізована - симпатії Парламеmу були
11111111істю па боці канадської компанії "Кенедіен Банк-
1111·1
·
Компані". На початку 1992 р. газета "Мегаполис­
' )1<с11ресс" висловилась з приводу цієї прихильності так:
"О разногласиях, где лучше печатать гривну, слу-
1,1 ходили давно. Правительство нел.вусмь1сленно
11 1<Jt0нялось в пользу итальянских. nартнёров, которь1е
нлряду с льrотm.тм кредитом nредлагали безвозмезд-
110 поставить под Киевом фабрику ценнь1х бумаг.
Однако коса нашла на камень. Парламент сд елал
с 1·авку на Канаду, где, как :известно, наиболее разветв-
11ённая и многочислснная украю-1с1<ая диаспора. Зто
(') 1,тл больше политический вьтбор , чем :жопомичес­
к ий расчет, как вьшсняется сейчас"1 •
llpoтe, якщо Верховна Рада активно радила НБУ
нрацювати ''в напрямку" канадської компанії, то Го­
JІова Нацбанку сприймав можливість цієї співпраці
11 е так захоплено. Що ж змушувало Й()Г() пімавати
сумніву такі блискучі перспективи, обіnяні преде,тав-
11иками "Кенедіен Банкнот Компані"?
1 Мегалолис-Зксnресс. - І 992. -
26 февра:ля.
97

Все стає зрозуміло, варто JШШС ознайомитись з де­
якими документами, зок:ремс1. :~ двома інформаційними
довідками про компанію "Кенедіен Банкнот Компані".
У пеrшій з них зазначається:
"Основними відомостями є:
Загальна потужність КБК становить близь1<0 600
мільйонів банкнотів на рік, надруконаних друком
інтагліо з одного боку. З цієї потужності близько 500
мільйонів замовляється їх найважливішим клієнтом -
Банком Канади. Тому, навіть, якщо припинити
випуск банкнотів для Канади, що зовсім нереально,
друкування 1,5 мільярдів банкнuтш .ЦJ І)І України зай­
ме в кращому разі близько трьох років...
ЯТ< альтернативу вони могли б:
а) Використовувати суб-контракт, але на.Вр}!/( чи
це прийнятно для України.. .
б) Куuити нове обладнання. Це привело б до зна­
чпого погіршення фінансового стану КБК і це зай­
ме, як мінімум, дев'ять місяців для поставки і вста­
новлення обладнання. Їх ни~ і шнє обладнання для
друку іптагліо через застарілість не може виробля­
ти fiim.шe, тому вони будуть змушені купити нове і
не місцеве обладнання, що збільшить тt:рмін n~дrо­
товки персоналу 1 т. ш.
3. Розробка.
Р-
Якість розробки в КБК загалом не відповідає
рівню більшості світових валют, не відповідає пре­
стижній конвертованій валюті, вuни використову­
ють грубе пофарбування, а не ручне гравірування
штампів. Банкноти Канади , як-і знаходяться в обігу,
98

1 111·11юблені кnмттан і єю "Томас Де Ла Рю" (авт. ) .
4 . Виробництво.
І< БК не робила ніяких серйозних інвестицій у
1111 роб11иче обладнання останніми рuкtіми, тuму вuна
ІН' може зараз відповідати рівню сучасного облад-
11111111 я rто виробництву банкнот навіть на основі най-
111н 11иреніших характеристик:
а) вона не може забезпечити офсетні преси, здатні
нру1<у вати лицьові добре видні риси. Ці риси стан­
н1 1р·r111 в сучасних валютах;
б) КБК має лише один багатокольоровий ішаrліо
11puc, який є прототипом невдалого дизайну. Вона має
Jt)'Жe невеликий досвід друкування багатокольорових
(\1111кнотів друком інтагліо; цей друк - найбільш важ-
11 11~ий захист від найпоширенішого способу підробки
НІ допомогою процесних камер. Карбованець має
tн, 1·атокольоровий друк інтагліо і друкується на про­
І рссивніших пресах, ніж ті, що має КБК;
в) вона не використовує сучасних нумеруваль-
11 ~,1 х банкнотних пресів з комп'ютерним моніторним
\;JJ сктронним контролем за нумерацією... Компанія
.
.
..
.
11 с швестуЕ;; суттєвих сум в дuсшдження 1 рuзвитuк 1
•,·ому не має необхідного досвіду в останніх техно­
J1оrіях, які створюються для забезпечення захисту від
су часних засобів підробки , таких як кольоров1
,.
.
.
кошри 1 електрошп сканери.
5. Висновки .
КБК - дуже маленька приватна компанія зі
слабкими потужностями розробки, застарілим дру­
кувальним обладнанням, обмеженим досвідом у роз-
99

робці навіть стандартних :и1хисних характеристик,
вона не брала участі у оеликих, термінових, пuніти­
чно-важливих. робnтах. Вона не зможе створити інше
друкарське виробництво як в KaнaJti так і за її ме­
жами. Їі досвід у даній ситуації обмежений".
У другій довідці кююдиться ще й така інформація:
"КБК є по суті "дuмашньою" канадською компані ­
єю по друкуlіанню цінних паперів. Спільно з іншим
канадським партпером вова друкує валюту для Па­
ціон;-шьноrо Банку Канади. У пеї дуже мало за­
рубіжних клієнтів, а саме: Нікарагуа, Домінікансь1<а
Республіка і Гватемала...
КБК є при.юп·ною компанією, офіційна кількість
власників - 2. Компанія не надає офіційних
фінансових звітів, необхідних для перевірки її
фівансовоrо стан у.
Загалом КБК на даний час не спроможна забез­
печ ити рівень надійності і оперативності, який ма­
ють інші фірми, що сuе1tіалізуються в даній області...
КБК була придбана нинішніми внасниками як
невелика компанія по друкувапшо цінних паперів.
Завод і обладнання сnра1tьовані, немає ніяких
відомостей, які б говорили про досвід у будівництві
і налагоджуванні цих виробництв".
Незрозуміло, чому нікого з прибічників "ка ­
надського контракту" не насторожила ні потужність
КБК, ні інформація про її технічний стан, ні перелік
її зарубіжних замовників, ні навіть те, що "банкно­
ти Кан;щи, які знаходяться в обігу, розроблені ком ­
панією "Томас Де Ла Рю". Незважаючи на ці обста-
100

1111,ш, прихильники КБК твердо стояли на своєму.
Тут треба віддати належне продумаuій політиці
11рсдставника канадської фірми в Укrаїні Ореста
І Іоваківського. Добре розуміючи важливість контра­
,, ')' як дпя "Кенедіен Банкнот Компані", так і для себе
( 11 нлані значної матеріальної вИ11агоро,ци), і ол;rазу
оц інивши ситуацію, він почав актишшй "наступ".
Перш за все Новаківський зайнявся справжньою
р~ю1амною "розкруткою" власної персони. Чого вар-
111 лише одна статrя н га.1еті "Комсомольское знамя"
(І її назва, набрана на півсторінки великим жирним
111рифтом): "Орест Новаківський: "Візьміть ваші
1 · роші"." На двох сторіню1х браний канадець ук ­
ра·інського походження майстерно будував золоті
1ори з майбутніх українських гривень, видрукуваних
компанією "Кенедіен Банкнот Комттані". Ну як мо-
1ю 1а не повірити усміхненому (фотографія в газеті)
НІкордuнному благодійнику, ще й після того, як
;,ізнаєшся від журналістки, що він "Типовий ук-
раїнець. Любить сало й тістечка..."
1,-
і далі в тако­
му самому стилі.
Завершується стаття звинуваченнями і чималою
долею сарказму на адресу Голови НБУ Володимира
Матвієнка: "Коли верста.нен номер нам стало відомо,
що під тиском депутатів парламенту (авт.) України
І"'олова Національного банку Україпи Володимир
Матвієнко погодився розглянути протокол про на­
міри по проведенню переговорів з "Кенедіен Бавк-
1
Кnмrомоm.ское знамJІ . - 1991 . -
21 i;ctm1бpJІ.
101

нот Компані" про створення спільного підприємства
по організаuії друкувс1.ння uінних шшерін і 11юшо­
вих знаків. Переговори запропоновано розпочати 1
жовтня в Канаді. Однак... підписати його відмовився.
Пропозиція компанії про негайний початок друкуван­
ня українс'f..ких rrюшей R Каналі поки що теж не вик­
ликала ентузіазму. Як офіційний аргумент П>Jю1н1 Нс:1-
ціонального банку висунув сумнів у технічних мож­
ливостях "Кенедіен Банкнот Компані", яка вже 56
років друкує канадський долар, а також у тому, чи
достатньо сильна служба забезпеч.ення безuеки її нро­
дукції і д·оставки клієнту (адже гроші будуть достав­
лятись літаком - раптом його зіб'ють) . . . "
1
А після того, як була сформована громадська дум­
ка, Новаківському вже значно легше було створюва­
ти лоббі серед депутатів і таким чином "переконува­
ти" незгодних.
Крім того, як зазначив у своїй статті у "Віснику
НБУ" Олексан.п.r Шаров: "Іншою причиною, яка за­
важала успішному проведенню грошової реформи,
був статус центрального банку, який пе відповідав
новим вимогам ...
Думка Нацjональноrо банку України часто-гус­
то просто ігнорувалася... "
2
.
Тож 23 жовтня 1991 р. контракт з '"Кенедіен БаНІ<­
нот Компані" було укладено.
Здавалося б, після цього все має втихомиритись.
1 Комсомольское знамя. - 1991. -
21 сентября.
1 Шаров О. М. Гривня - донька карбованUJІ // Нісник НоУ. - 1996. -
No4.
102

/\JІС ні - однієї думки щодо підШІсаного контракrу
11 с було навіть в самому llравлінні НБУ . Ось що на-
11 11 сала про це газета "Меrаполис-Зксттресс": "Прап­
нс11ие Национального банка, таким образом, тоже
раскололось. Станков и председатель правлення Вла­
)111 мир Матвиенко до сих пор д оказь1вают кабаль-
1юсть условий канадской фирмь1, низкое качество
1ювьrх банкнот, плохую их защиту от помелки..."
1.
У своєму листі Голові Нацбанку Володимиру
Матвієнку у грудні 1991 р. Заступник Голови СНБ
І '. Федяєв зазначав: "Питання забезпечення безпеки
;1рукування, захисних. властивостей гривень, достав­
ки башпютів, страхуваІіlіЯ і можл~і технічні ризи-
.
.
.
ки в даному контракт~ компетентними спецшшетами
оцінюються як низькоефективні пор івняно з альтер­
нативними пропозиціями, що надходили від швей­
щtрськuї фірми "Де Ла Рю Джорі'~ та її дочірньої аю·­
л ійської фірми "Томас Де Ла Рю"2.
Незважаючи на це, Володимир Пилипчук пише
ІІБУ: " .. .Вам ра зом з Кабінетом Міністрів України
необхідно терміно~sо підписати угоди ·з Канадською
фірмою "Кенедіен Банкнот" і швейцарською фірмою
"Де Jla Рю Джорі " на умовах, я:кі нами обговорені
під час зустрічей з представниками цих фірм"3 та ви­
магає введення гривні з 1 січня 1992 р .
1 Меrаnолис-Зксnресс. - 1992. -
26 февраля.
2
Лист Заступника Голови СНБ України Г.А.Федясва В.П.Матвіснку
uід 16.12 .91.
3
Лист Голови ПостіАної комісії ВРУ з питань економічної реформи
ІJ.Пншшчукn Голові Hnuio11nль11oro банку Укрnїш1 В . Мnтвісн ку від 12.09.91.
103

У додатку до листа наводяться рішення комісії
"Про виготовлення національних грошових знаків",
де у другому пункті за.1начається: "Для термінового
захисту народного rосподс:1рства України доручити
Кабінету Міністрів і Національному банку України
замовити пиrотшшення першої частини грошових
знаків фірмі "К~недіен Банкнот".
Біль,11 за всіх при цьому "старалися" Володимир
Пилипчук, Дмитро Павличко, Лесь Танюк, Іван
Заєт\ь, Дмитро Захарук, Степан Волковецький, Оле­
ксандр Барабаш та інші.
"Незважаючи на ці старання, Уряд грошей не
давав. Тоді я звернувся за кредитом в 5 млн дол. США
у Комітет по нафтопродуктах і перевів rpuwi з
великими труднощами через ЗоRнішекономбаю,
(МосКDа), потім в Нью-Йорк, а далі в Канаду.
В цей період пав Пилипчук організовує вcimll< i
перевірки банку людьми, які с:1бсоmотно не компстентп 1
в банківській справі ... ,...
Але повернімося до гривні. 14 JDІстопада 1991 р .
Президія Верхuвної Ради України прийняла поста­
нову "Про національну валюту на Україні". Ци 1
докум~нтом, зокрема, передбачалоср::
"1. Визначити термін готовності до введення в
обіг на території України власної національної ва ­
люти - перше піnрі'ІЧЯ 1992 року"2.
1 Jrncт Голови Наuбавку В.П.МатвієнJ<а Заступинку Голови тим ча< ,,.
вої депутатс1.кої комісїї ВРУ С.І.Дорогунцову від 02.ОЗ.92.
2 Посrанова Президії Верховної Ради України "Про національну вал о­
ту на Україні" від 14.11 .91 .
104

Тобто друкування rр.ивні повинно було прохо­
J\ІІТИ, м'яко кажучи, дуже швидкими темпами. Зро-
1 у міло, що такий "проблемний " контракт з "Ке­
щщіеп Банкнот Компані" не міг забезпечити нор­
мш1 ьного процесу виготовлення українських гро-
111 ~й, що підтвердила й Служба національної безпе­
І< ІІ України. Треба булu шукати інший вихід.
За згодою Леоніда Кравчука 18 січня 1992 р. в
І(11сві було укладено контракт з фірмою "Томас Де
Jlu Рю". Від Національного баІU<У його підписав Гo­
Jt06a Правління В олодимир Матвієнко. Він же і за-
1всрдив до друку купюри номіналом 50 і 1ОО гривень.
Дизайн гривень, які друкувались в Канаді, Gув
розроблений українськими художниками Василем
JІопатою і Борисом Мак~имовим: " ... свою працю по
1~иготовленню зразків нових грошей, - пише Василь
JІопата, ~ я робив спільпо з Борисом Максимовим.
йін спеціаліст з технічного дизайну, я виконував
мистецьку частину, тобто зовніnnrій вигляд банкнотів"'.
Дизайн гривень номіналом 50 і 100 розробили
спеціалісти "Томас Де Ла Рю".
Окрім цих були виготовлені також купюри
11оміналом 200 гривень, але в обіг вони не були вве­
J ~ені: "Купюри достоїнством 200 гривень були над­
руко nапі ще в 1992 році, коли я був головою
нравління Національного банку України... Казна­
чейські білети, про які йде мова, зберігаються в бан­
ках як р езервна гроmова маса"2•
1 Українська газета . - І 994. -
N1!6 (березень).
2 Всеукраинские ведомости . - 1996. -
13 се1П'ября.
105

Рішення, чиї портрети розміщувати на банкно­
тах, приймала Верховна Рада. У вже згаданому листі
Воло,1\имира Пилипчука Володимиру Матвієнку мі­
стилися рішення Комісії Верховної Ради України з
питань економічної реформи "Про зразки ук­
раїнських національних грuшоних знаків". Там, зо­
крема, зазначалося:
"Схвалити такі номінали і ряди зображень на
грошових знаках У країни:
1 гривня: образ Володимира Великого, панора­
ма стародавнього Києва; З грuв1tі: образ Ярослава
Мудрого, Софія Київська; 5 гривень: образ Богдана
Хмельницького, церква R с.Суботові; І О гривень.
()браз І.Мазепи, Києво-Печерська лавра; 25 гривень.
образ Івана Франка, Львівський оперний театр; 5(
гривень: образ М.Грушевського, Буди11uк нчителя
(м.Київ, колишнє приміщення Центральної Ради)
100 гривень : образ Т.Шевченка, будинок Верховно:
Ради України; 200 гривень: образ Л.Українки, пано­
рама Луцького замку (замок Любарта)" (резерв)'.
Пізніше були затверджені дещо інші номінали
замість трьох гривень - дві, а замість двадцяти п'я·
ти - ,1\Вадцять.
Також відрізнялись номінали введених розмінню
монет від тих, які були затверджені Постанuвuю Пре
зидії Верховної Ради України "Про розмінну монеТ;
України". Цим документом Президія, зокрема, поста
новляла:
1 Лист Голови Постійної комісії ВРУ :s 1шта11ь економ ічної реформ
В.Пилипчука Голові Національного банку України В.Матвієнку від 12.09 .9 :
106

1. Затвердити назву однієї сот.ої частини rривні -
" 1< опійка".
2. Національному банку України випустити в
обі г розмінну монету номіналом 1, 2, 3 , 5, 1О, 15, 20,
25, 5U копійок та одну гривню'.
Як відомо, монети номіналом 3, 15 і 20 копійок в
oб tr випущені не були.
У своєму інтерв ' ю в "Українській газеті" худож-
1111к Василь Лопата наводить цікаві факти, пов 'язані зі
створенням гривні: "Кожний ескіз вимагав копіткої
11раці. Скажімо, тільки портретів І.Шевченка я зроби.в
К варіантів. Довелося переглянути безліч. ;1.Їтератури,
консультуватися з багатьмс:1 сшщіа.ністами. Or хоча б
п,ка проблема: чи Володимир Великий та Ярослав
Мудрий мали бороди, як їх зображувати - з бородою
•1и без? Думки істориків розділилися. Все ж таки най­
б ільш авторитетним було твердження відомого
Jtослідника М.Брайчевськоrо , що паші перші князі
Gули без борід, а лише з вусами. Так воЕШ й вшляда­
ютr, па банкнотах...
А скільки часу пішло на затвердження портретів.
Скільки київських можновладців були проти того,
щоб на грошах були портрети Мазепи і Грушевсь­
кого. Лише після московського путчу справа зруши­
ла з МlСЦЯ.
...серед fiaraп,()x
тоді панувала думка, шоб нові
1·роші н азвати українськими доларами. Ну а як до­
лар, то й бажаним було розміщеШІЯ портретів посе-
1 Постанова Президії ВРУ "Про розмінну монету України" від 02.03 .92.
107

редині банкнота, як на справжніх американських
доларах. Власне, ми й пішли цим шляхом, зберігаю­
чи поді бність і у тому, що на зворотному боuі попа­
ли зображення архітектурних пам'яток. Тобто пев­
на тотожність з американським доларом є. Водно­
час наші гроші відрізняються своїми розмірами, вони
більш нагадують так звані "середньоєвропейські" ,
чимось подібні до формату німецької марки"'.
Паралельно з розробкою гривні велась робота над
створеШІЯМ потужностей для її друкування. Почалося
все з Постанови Кабінету Міністрів України від 18 ве­
ресня 199(· р. "Про створення потужностей по вигото­
вленню національної валюти і цінних паперів". Цим
до1<ументом Кабмін, зокрема, 11uстанонив:
"1. Міністерству економіки і Міністерству фінансів
разом з Національним банком України вирішити до 1
листопада 1991 р. питання про будівншцво нових або
використання споруджуваІШХ в республіці промисло­
вих об'єктів, які мають високу будівельну готовність,
для створення потужностей по вшrуску цінних паперів.
2. Створити дирекцію по будівmщгву підприємства
по випуску цінних паперів, поклавши на неї функції
замовника. Генеральним підрядчиком визначити кор­
пор<1цію "Укрбуд".2
Також цією Постановою доручалось Міністерству
економіки, Міністерству фінансів і Міністерству
1 Українська газета. - 1994. -
N..<>6 (березень).
2 Постанова Кабінету Міністрів У1<раїни "Про створе ння потужностеі1
по виготовленню національної валюти і цінних паперів" від 18.09.91.
108

зовнішньоекономічних зв'язків разом з Національним
банком України внести до Кабінету Міністрів Ук­
раїни "пропозиції про закупівлю по імпорту облад­
нання для випуску цінних паперів, строки його по­
ставки та монтажу". 1
Про хід роботи по виконанню цієї постанови
йдеться у листі Голови НБУ Володимира Матвієнка
Прем'єр-мі ністру України В ітольду Фокіну: "Для
створення власного виробництва банкнотів та цінно­
го паперу Національний банк України ств орив ди ­
рекцію по будівництву необхідних об'єктів, на яку
буде покладено функції замовника. Роботу дирекції
передбачається зорієнтувати на тісну співпрацю з ге-
11ер альним підрядчиком - корпорацісю Укрбуд,
іншими проектними та будівельними орган:ізаціями
з метою якнайшвидшого та якісного завершення
будівництва виробничих приміщень...
Відносно закупки по імпорту обладнання для ви­
готовлення національної валюти та цінних паперів,
то проведені переговори пuказали, що реальним по­
стачальником його може виступити швейцарська
фірма Де Ла Рю Джорі. Ця робота проводиться ра­
зом з Державним міністром тов. Борисовським В.З. ''2_
У 1996 р. генеральний директор Банкнотно-мо­
нетного двору Національного банку України Ана-
1 Постанова Кабінету Міністрів Україm1 "Про створення потужностей
по виготовленню націо;с~альної валюти і цінних паперів" від 18.09.91.
1 Лист Голови НБУ В.П.Матвієнка Прем'єр-міяістру України В.П.Фоківу
віа 30.09 .91.
109

толій Кришань розповів про роботу Башшотно-мо­
ветного двору 1, в тому числі, пrо історію його ство­
рення:
"У 1992 році Національний банк України роз­
почав проектування і будівництво у Києві власного
яирnбництва із друкування грошей, яке з часом от­
римало назву - Банкнотно-монетний двір.
У травні 1993 року НБУ уклая контракт із все­
св і тньовідомим лідером у галузі друкування гро­
шей - англійською фірмою "Томас Де Ла Рю енд
Компані ЛТД" на поставку обладнання, технології,
ноу-хау та навчання спеціалістів. Через рік усі
будівельно-монтажні рnботи були закінчені, і вже у
береJні 1994 року розпочалося друкування гривень.
Із цього часу всі українські банкноти виготовляють­
ся на Бапкпотно-монетному дворі Національного
банку України, друкування їх за кордоном припи­
нено.
Найсучасюше обладнання провідних фірм
Швейціірії, Німеччини, Австрії, Італії, нові техно­
логії, професіоналізм власних .кадрів дають змогу
виготовляти банкноти, які не лише не поступають­
ся за яхістю, дизайном, захищеністю від підробки ос­
новним вільноконвертованим валютам nровщних
країн світу, але й переверmують їх" 1 .
1
Кришань АД. Фабрика ХХІ столітт1 // Вісник НБУ. - 1996. NoS .
110

Париж. Купони друкуються. 1991 р.
Париж , 1991 р. Після підписання купонів до друку.
За вечерею . Володимир Матвієнко - другий справа

Виступ на Міжнародній конференції
в Гарвардському університеті . США, 1991 р.
В ідень, 1991 р. У колі німецьких банкірів

Ватикан. Папа Римський вручає нагороду
Нагородження орденом князя
Ярослава Мудрого V ступеня. 1997 р.

Вручення головної нагороди рейтингу "Колесо Фортуни" -
срібної статуетки "Золота Фортуна". 1999 р.
Володимир Матвієнко - Фінансист 1999 року

БАНКНОТИ , ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ В ОБІГУ
Банкнота , номінальною вартістю 1 rривня
(1992 р.)

БАНКНОТИ, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ В ОБІГУ
Банкнота , номінальною вартістю 10 гривень
(1992 р .)

БАНКНОТИ , ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ В О&ІГУ
Банкнота , номінальною вартістю 20 гривень
(1992р . }

о
&АНКНОТИ, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ В О&ІГУ
Банкнота , номінальною вартістю 50 rривень
(1994 р.)
50

□
БАНКНОТИ, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ В ОБІГУ
Банкнота, номінальною вартістю 100 гривень
(1994 р.)

&АНКНОТИ, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ В О&ІГУ
Банкнота , номінальною варті стю 1 гривня
(1995 р.)

6АНКНОТИ , ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ В ОБІГУ
Банкнота, номінальною вартістю 2 гривн і
(1995 р.)

&АНКНОТИ , ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ В О&ІГУ
Банкнота, номінальною вартістю 5 гривень
(1994 р.)

БАНКНОТИ , SIKI ЗНАХОДЯТЬСЯ В ОБІГУ
Банкнота , номінальною вартістю 10 гривень
(1994 р. )

&АНКНОТИ , SIKI ЗНАХОДSІТЬСSІ В О&ІГУ
Банкнота, номінальною вартістю 20 rривень
(1995 р.)

Грошова реформа
Сила держави визнач<1ється міцністю її грошо­
вої валюти та банківської сиt:теми. Україна політи­
•шо визнана в сніті, з нею рахуються великі держа­
ви. Вона юридично 1акріпила свою державність ,
прийнявши Конституцію як основний закон незале­
жної держаnи, уклала Договір 1 Росією, що скрі1шло
її державність з боку Росії. Проте нирішення еко­
номічних проблем виявилось найтяжчим - про свої
гроші ми нели розмову шістL років.
Завдання, >~кі пов'язані з відтворенням економіки,
структурною пер~Gудовою, із створенням умов для
нормальної праці й жипя народу, орrапічпо поєднані
з діяльнісnо банків, функдіонунанням всього грошо­
во-кредитного механізму. Анал ізуючи економічnі
процеси, що відбуваються в державі, ми доходимо
висновку, що тільки через розв'язання фіюtнсових
проблем мо)ІШа створити поле лля розвитку вирuG­
ництва в умовах ринкових перетRорень.
Платіжна криза, яка створилася в державі, є за-
111

грозою стабільності та суверенності Украї1-1и. Іlа­
явна повна неплатоспроможність всіх учасників nи­
робничого процесу, що свідчить npo невиконання
грошима функцій платежу.
Єдиuим шляхом розв'язаШІ.Я цієї проблеми в да­
ний період була нагальна необхідність нроведення
гrотової реформи.
Без грошової реформи неможливо стабілізувати
економіку. Можна тільки досяпи нетривких і химер­
них симптомів фінансової стабілізації.
Існує кілька видів грошових реформ. Є грошові
реформи, які означають просту деномінацію. тоб­
то зміну масштабу цін. Є такі, що означають зміну
самої гроruової одиниці. А є грошові реформи, в
.
.
результат~ яких ствnrюється нова нац10налr.ш1 гро-
шова система. Україні потрібна була саме така ре­
форма.
"Необхідність грошової реформи визначалася
двома головними причинами:
1. Проголошення України са"иостійною, незале­
жною дер.жавою.
Економічна незалежність України може стати
реальною лише при створенні власної валюти,
емісія яхої буде знаходитись в розпорядженні ук­
раїнської держави. lнаІ<Ше народ України прирече­
ний постійно сплачувати іпшій державі неконтроль­
ований і неrегульований власною державою
емісійний податок, а уря.1\ України буде позбаnле­
ний головних важелів (грошово-кредитних) само­
стійного регулювання економіqного розвитку своєї
112

держави, обмежений в можливостях проволити са­
мостійну економічну політику.
2. Україн.а, як і всі суб'єкти колиитього СРСР,
перебувала в глибокій грошовій кризі, яка проявляється
ff значному обезціненні рубля, розладнаю1і грошового
обігу, падінні ролі грошей і натуралізації" господарсь­
ких зв 'язків.
Ці процеси посилюють падіння суспільного ви­
робництва, зниження життєвого рівня народу, галь­
мують перехід до ринкової економіки , формуван­
ня ринкової інфраструктури. До тих глибинних фа­
кто р ів , які викликали інфляцію в колишньому
СРСР, додалися пові , пов ' язані з загостренням по­
літичних, соціальних, міжнарnдних, господарських
та інших rтрnтиріч на терито рії єдиної рубльової
зони в умовах розпаду СРСР на ряд самостійних
держав". 1
Свuї наміри запровадити в обіг rриnшо Україна
проголосила ще nлітку 1990 р. у доленосних для на­
шого народу документах - "~екларації про держав­
ний суверенітет України " та у Законі "Про еко­
номічну самостійність України". Ще тоді, в J1исто­
паді 1990 р., Верховна Рада схвалила "Концепцію
переходу до ринкової економіки", у якій запровад­
ження в обіг націопалLної грошової одиниці розг­
лядалося як першооснова реформ .
Вперше поняття "гривня" як національна rpo-
mnRa одиниця в Україні було застосоване в Основ-
1 Лист Голови НБУ В . Матвієнка Президенту Л.М.Кравчуху віл 04.о2 .92.
1І3

них напрямках національної е кономічної нолітики
в умовах незалежності. Цей локумент був прийня­
тий у жовтні 1991 р. , вже після проголошення незале­
жності. Згідно з цим були розроблені відповідні захо­
ди Кабінету Міністрів. Відзначалося, що nrюRедення
грошової реформи - це термінове завдання .
П\е у січні 1992 р. купони багаторазового вико­
ристання відкрили цей шлях, а в березні того ж року
Верховна Рада України ухвалила " Основи на ­
ціональної економічної політики України" , якими
нередбачалося негайне введення власної валюти, що
свідчило про памір зробити життя купонів корuт­
ким. Однак' цього не сталося.
"У травні 1993 року на сесії Верховної Ради Ук­
раїни Леонід Кучма ще в бутність його Прем ' єром
стверджував: "Я не маю сумнівів у тому, що реаль­
ну стабіліз аційну програму зможе реалізувати до
кінця лише урял, який... запровадить в обіг пов­
ноцінну національну грошову одиницю - гривню .
Урядом порятунку буде не уряд Кучми чи Іванова,
llетрова. Це буде уряд твердої гривні Я1< основи еко­
номіки"'.
Леонід Кучма - Прем 'єр-міністр Украї1ш на той
час - не зміг реалізувати сказане. В жовтні 1993 р.
його уряд пішов у відставку.
Серйозні наміри ввести в обіг гривню були і в
1 З вис-тупу Гальчинс ького А. С. Грош ові реформн в зарубіжних країнах :
досвід та уроки дл11 України // Maтepiamt міжнар. науково-практ. конференції.
-
Київ, 1996.
114

жовтні 1995 р. Для реалізації цього було створено
основні передум()ВИ як економіч ного , так і суто
технічного (з точки зору механізмів обміну) харак­
теру. Не вистачило впевненості, розуміння того, що
лише на ній основі можлива реалізація намічених
планів ринкової тр.:1нсформації економіки, її санації.
Однак і цього разу реформу було знову відкладено.
Реалізувати намічене, як це згодом зробили При­
балтійські країни - Литва, Естонія, Латвія, у нас
просто не вистачило пороху .
Чому так трапилось? Причин багатu. По-перше,
з самого початку спостерігався якийсь кволий, мля­
вий підхід до проведення грошової реформи. Власні
митну, податкову, бюджетну, цінову та ваmотну сис­
теми ми створили n 1991 -1992 рр. А що СТ()сується
грошової системи, розтягли у часі.
Навіть у сс1мій Декларації про державний суве­
ренітет України була якась невпевненість у прове­
денні грошової реформи і створенні власної грошо­
вої системи. "Українська РСР самостійно створює
банківську, включаючи зовнішньо-економічн ий
банк , цінову, митну , нuдаткову системи, формує
Дсржавпий бюджет, а при веобхі,m:юсті впроваджує
грошову одиницю" 1 • Н останніх словах зающцено
сумнів. Tt:: саме знаходимо в Закопі "Про економічну
самостійність Українськ()Ї РСР". Там згадується, що
ми маємо власну самостійну банківську, фінансову,
митну системи, а далі: "за умов запров адження вла-
1 Декларація нрu д~;ржавний суверенітет Укрзїн11 від 16.07.90 .
115

сної грошової одиниці Націон альний банк виконує
функцію емісійного центру" 1 .
llo-дpyre, у вищих ешелонах влади не розібралися
у cyri рублевої зони, яка продовжувала функціонувати
і після розпаду колишнього СРСР в економічних кор­
донах країн СНД. Вважалося, що за умов збережен­
ня розподілу праці це - об ' єктивна необхідність.
Ціни у Росії в 1992 р. росли швидше, ніж в Ук­
раїні. У 1991 р . емісія готівки на одного жителя в
Україні станонила 269, а в Рос ії - 603 руб . У Росії
і нфляція була у 1,3 раза вище. Висновок тут є оче­
видним : с пільна rpoшona система, що продовжу­
вала триnалнй час функціонувати після розпаду
СРСР, була, по суті, ті єю структурою, чер ез яку
економічний суверенітет країн СНД, у тому числі
й Укрс1.їни , зберігав багато в чому декоративний
хар.:іктер .
"Це зобов ' язало керівництво країни діяти у пи­
таннях проведення грошової реформи см іливо й
рішуче. Та все, на що ми виявились здатними на
старті реформ, це запровадити у готівковий обіг з
1О січня 1992 року квазі-грошову одиницю - купон
багаторазового використання. Це був виправданий,
однак ·занадто обережний крок. Його позитивне зна­
чення полягало у тому, що Україна змогла уникну­
ти небезпечного для суверенітету держави удару
плат1жно1 кризи.
1 Закон УРСР "Про економ1чн у самості йні сть Української РС Р" від
03.08 .90.
116

Одночасно цей крок не означав виходу України
з рубльової зони. Це був півзахід, який ще більшою
мірою посилив диспропорції у грошовій сфері . Весь
безготівковий обіг, а це основа економіки, продов­
жував обслуговуватися грошовою одиницею іншої
держави - російським рублем. Як наслідок, ми от­
римали надзвичайно занепалу грошову систему, при
якій готівковий та безготівковий обіг виявилися
різними емісійними центрами" 1 .
Це розуміли й у вищих ешелонах мали України,
однак на рішучіші І<роки на той час ніхто не наRа­
жився. Щоб переконатися у цьому, звернемося до
такого. 24 Gt:резня 1992 р. Верховна Рада І<онсти­
туційною більшістю ех.налила запропоновані Прези­
дентом України "Основи націuнальної економічної
політики України", або, як їх називали, "Укр,їїнський
НЕП", у якому радикальне реформування сфери 1ро­
шових відносин розглядалося як основна і невід'ємна
ланка економ1чних перетворень.
Єдиною реальною можливістю забезпечення неза­
лежного розвитку України, підкреслювалося у цьому
документі, є "повний вихід із карбованцевого просто­
ру і негайне запровадження власної валюти. Спочатку
цю роль повинні виконувати купони. При цьому вони
мають запровадитися у весь обіг як готівковий, так і
безготівковий. Все це необхідно здійсІШТи без затрим-
1 З виступу Гальч11нськоrо А.С . Грошові реформи в зарубіжпих країнах :
досвід та уроки для Україн11 /І Матер1ал11 міжнар. науково-практ. конференції.
-
Київ, 1996.
117

ки. Лише у такому разі російський виток цін не затяг­
не Україну до своєї орбіти. У протилежному випадку
схема національної катастрофи невідворотна. Прове-
.
.
дення в житгя цих заходm стане вир1шальною переду-
мовою здійснення грошової реформи одночасно з вве­
денням в обіг гривні"'.
Незважаючи на установки президентської програ­
ми з приводу негайного виходу з рублевої зони, ситу­
ація продовжувала залишатися не~мінною ттротяrом
тривалого періоду - майже вісім місяців 1992 р. Це
був період ~овноrо колапсу сфери грошових відносин
та втратою Україною конкурентних переваг, що існу­
вали до проголошення пезалежносп.
Критична ситуація поглибилася, коли 1 липня
1992 р. Росія в ініціативному порядку запровадила
нову систему нзаєморозрахунюв чере3 кореспон­
дентські рахунки ро3рахункuвого центру Централь­
ного банку РФ. За цих умов можна було б запрова­
дити купон у безготівковий обіг та встановити його
офіційний курс до російського рубля і, таким чином,
повністю вийти із рублевої зони (саме так вчинили
Прибалтійські держави - Латвія, Литва та Естонія) .
Однак цього не сталося. В результаті створились
умови для здійснення масових фінансових спеку­
ляцій, пов' язаних з переводом грошей з однієї фор­
ми обігу в іншу, їх осідання у російських банках.
Практично повністю зупинилися пршшати ук­
рс:1їнських товарних поставок Росії. лише протягом
1 "Основи національної економічної nолі'ГИКJІ України" від 24.03 .92.
118

вересня-жовтня 1992 р. переведення грошей в Росію
скшши 530 млрд руб., тоді як зворотні проплати -
лише 80 млрд. Нс:1 11оqатку листопада ЦБ РФ затри­
мав проплату рублів укр,іЇнським постачальникам
тоRарів на суму 330 млрд. Та здійснювати контроль
з а цією ситуацією НБУ не міг, бо, фактично , цю
функцію реалізував ЦБ РФ .
Результати відомі. Економіка України з враху­
ванням виключно питомої ваги російського ринку
виявилась повністю підірnапою.
7 листопада 1992 р. відбулася нарада, в якій бра­
ли участь: Л.М.Кравчук, Л.Д.Кучма (ва той час щой­
но призначений Прt:м'єр-міністр), Г.О.П'ятачеш<о
(міністр фінансів), його заступник М.І.Сивульський,
тодішній віце-прем'єр В . М.Пинзени к та Голова
Правління Н І->У В.П.Гетьман. Леонід Кравчук з ро­
бив коротке вступне слово, обrрунтовуючи необ­
хідність негайного введення карбованців. Фактично
всі учасники зустрічі підтримали ЙОГ(), ()Крім Вадима
Гетьмана. Особливо наполягав на негайному виході
і з рублевої зони Ві1пор Пинзеник.
Вадим Гетьман висловив своє розчарування та­
кою "одностайністю", зауваживши, що доки не роз­
поділено баланс Держбанку СРСР, не звірено роз­
рахунки, не одержано згоду Москви на розподіл зо­
лотовалютного запасу, активів і ш1сивів, вихід із руб­
левої зони означатиме самопокарання. Карбованець
знеціниться відносно рубля і через рік коштуватиме
копійок 5. (Як потім з 'ясувалося, через рік після вве­
дення карбоюtнець коштував 3,8 копійки.)
119

Незважаючи на це, учасники наради остаточно
вирішили запровадити в обіг карбованець 16 листо­
пада 1992 р., тобто реформу провести протягом 1О
дпів 1 . Та~<Им чином, Президент України підписав
Указ "Про реформу грошової системи України",
згідно з яким з 12 листопада 1992 р. купоно-карбо­
ванець було запроваджено і в безготівкову сферу.
Функції рубля в грошовому обігу припинились. Із
запровадженням у безготівковий обіг український
купоно-карбованець отримав статус тимчасовоі' на­
ціональної банкноти . Він був проголошений єдиним
засобом пла_тежу на території_ країни.
Було встановлено офіційний курс відносно
російського карбовапця: 1,45 1<упопо-карбова1щів за
1 рубль. Український карбованець, "отримавши ста­
тус" національної валюти, успадкував від рубля тен­
денцію до неухильного падіння курсу. 12 листопада
1992 р. обмінний курс карбованця до долара стано­
вив 403 крб. за долар, 3 moтoro 1995 р. - 116900 крб.
за долар (за цей проміжок часу курс карбованця
відносно долара впав у 290 разів!). Тимчасовий статус
українського карбованця знецінив результати
грошової реформи - всі ресурси, що мала Україна,
були спрямовані на підтримку функціонування неефе­
ктивної економіки. Це і стало причиnою швидкого
падіння обмінного курсу карбованця.
Сумну долю цього заходу ще задовго до цього
передбачав тодішній Голова Правління НБУ Buнu-
' Гетьм(l}/ В. Маловідома передісторія реформи // Вісник НБУ. - 1997. -
No9.
120

димир Матвієнко і навіть намагався нрятувати ситу­
ацію. Він попереджав:"В урядовій комісїї з питань
обіrу купонів багаторазового використання розгля­
дався проект неrайноrо витісuеппя купонами рубль­
ової натоти з готівкового і безrотіnкового обігу в Ук­
раїні. Незважаючи на заперечення Голови Прnпління
Національного банку, цей проект одержав підтрим­
ку членів урядової комісії. Реалізація цього проекту
не тільки не дасn. позитивних наслідків, а й може зав­
дати економіці України значної шкоди.
По-перше, після лібералізації пін в Україні рівень
їх нижчий, а наповнення ринку не краще, ніж R l'осїї.
Тому загроза для У1<раїни рубльової інтервенції з
Росії значно ослабла і захисnа роль загальної "ку­
понізації" обігу втратила свою актуальність. Якщо
.
.
.
зrодом ситуащя на ринках зм1 ниться на користь
України і загроза рубльової інтервенції посилиться,
то загальна "куповізація" не відверне її, оскільки не­
організований ринок буде обслуговуватися рубльо­
вою валютою і через нього буде здійснюватись відтік
товарів з України.
По-друге , загальне витіснення рублів купона­
ми буде озна,zати вихід України з рубльової зони.
Це підштовхпе Росію до негайного випуску ялас­
них грошей, як про це неодноразово заявляли пред­
ставники її Уряду. Внаслідок такої реформи Росія
може відносно стабілізувати свої гроші, чому бу­
дуть сприяти певні усніхи її в проведенні еко ­
номічної реформи. Україна ж залишиться з гро ­
шовими сурогатами - купонами, які під тиском
121

більш сильної російської валюти будуть швидко
знецінюватись . Це не тільки поrіршип, становище
нашш·u внутрішнього ринку і становище економіки
в цілому, а й ускладнить підготовку і проведення гро­
шової реформи в Україні.
Пu-третє, запровадження купонного карбованця
в безготівковий обіг значно ускладнить банківське
обслуговування українських підприємств, внесе ба­
ппо суб'єктивного у їх зв'язки з комерційними бан­
ками, оскільки останні будуть визначати курс купо­
на до рубля перш за все у своїх інтересах. Виникнуть
додаткові ттерешкоди на шляху розвитку зв'язків на­
ших підприємств з ruдприємствами країн-членів СНД.
Адже буде встановлена банківська монополія па руб­
льову валюту в Україні.
Більше того, об'єктивно немає потреби запровад­
жувати купони в безготівковий обіг. Нам не загро­
жує інтервенція безготівкових рублів з Росії. З нею
Україна має дефіцитний платіжний баланс і отже наші
платежі Росії в рублях більші, піж надходження від
неї. Дня нідприємств України більш реальна загроза
дефіциту рубльової валюти , ніж її надмірність. Ця
загро за ще більше посилиться після подальшої
лібералізації цін на енерго-сировинні ресурси...
Лише після повної підготовки до випуску гривні
можна буде замінити в безготівковому обігу рубль­
ову валюту на купонний карбованець" 1 •
1 Доnовідяа заниска Голови Правління НБУ Матвієнка В.П . Президен­
ту Украї~11 Кравчуку Л.М. від 02.03 .92.
122

Здавалося б , чітка аргументація (яка, як показав
час, була абсолютно правильною) повинна була зму­
сити задуматись, - може й справді треба діяти якось
інакше. Але ні.
Припускалося, що карбованець "візьме ш1 себе весь
удар" від того, що може трапитись з грошима, і тоді
буде запроваджена гривня. На думку керівництва, на
момент стабілізації економіки купон повинен повністю
себе вичерпати і у ролі грошей у "стабілізованій" еко-
1-юміці повинна вистуmІти гривня.
Темп інфляції в Україні з липня 1992 р. почав
зростати внаслідок інфляційної монетарної політики,
що проводилась урядом Вітольда Фокіна. Результа­
том цих заходів виявились спад виробництва та гро­
шова емісія, що призвели до росту цін та девальвації
карбованця. Очевидно, що падіння обмінного курсу
карбованця зумовлене виключно грошовою емісією.
У 1993 р. уряд Леоніда Кучми ставив завдання
запровадити гривню. Відповідно прогнозам уряду
очікувалось зниження темпів інфляції до кінця 1993 р.
до 3-5% щомісяця. На прес-конференції 8 липня
1993 р. Леонід Кучма говорив, що вводити гривню
треба не пізніше 1993 р. Із введенням гривні пов'язу-
.. ,.
.
..
.
валось поняття зовюшньо 1 конвертованосп на-
ціональної валюти.
З березня по липень 1993 р. внутрішня конвер­
тованість карбованця фактично існувала. Проте на
початку ли пня п очалось 1стотне зростання курсу
долара як наслідок проведеної кредитної емісії. Пер­
ший досвід становлення режиму внутрішньої кон-
123

вертованості карбованця (березень-липень 1993 р.)
показав, що за відсутності реформ ніщо не зможе
"врятувати" карбованець від катастрофічного
знецінювання. Девальвація гривні в цій ситуації була
такою самою неминучою, як і девальвація карбован­
ця. Уряд вживає рішучі заходи і з 12 серпня 1993 р.
вводиться офіційний (фіксований) та ринковий
(біржовий) курси долара. Валютний ринок України
був помітно звужений.
Протягом листопада 1993 р. ситуація погіршилась.
Найбільш сумною виявилась втрата останнього
об'єктивного орієнтира стану економіки У1<раїни:
зміна законодавства у сфері валютного регулюван­
ня, крах фінансово-кредитної системи, стрибок цін
в 2,5 раза, штучний дефіцит готівки та ін. не дозво­
ляє валютному курсу та попиту на валюту оператив­
но віддзеркалювати зміни в сфері економіки. На
кінець другого тижня листопада громадян було оз­
найомлено з рекомендацією Президента України На­
ціональному банку України тимчасово призупини­
ти торги на Міжбанківській валютній біржі та забо­
ронити операції з купівлі-продажу валюти на інших
біржах і кредитно-фінансових установах. НБУ вста­
новив курс на валюти: 5970 крб. - за долар США та
5,61 - за російський рубль. За вказівкою Леоніда
Кравчука, комісія ва чолі з віце-прем'єром Валенти­
ном Ландиком перевіряє суму боргу України Росії.
Починається час чергових реформ.
22 листопада всім відділенням НБУ надіслано ін­
структивний лист, в якому встановлені: курс долара
124

-
6980 крб. за 1 долар і курс рубля - 5,84 крб. за 1
рубль. Верховна Рада України 25 листопада ухва­
лила закон про внесення змін до декрету Кабінету
Міністрів України про валютне регулювання, згідно
з яким курс українського карбованця встановлю­
ється НБУ за узгодженням з урядом через крос-кур­
си на підставі даних Міністерства економіки та
Міністерства статистики про цінове співвідношення
продукції. Обов 'язкові 50% надходження в іноземній
валюті виконуються за офіційним курсом. Торгівля
валютою , що не належить обов'язковому продажу,
здійснюється за курсом з відхиленням від офіційного
не більше ніж в 2 рази.
НБУ видав документ "Про порядок встановлен­
ня та використання курсу українського карбованця",
згідно з яким з грудня встановлюється офіційний курс
карбованця до долара США на рівні 12600 крб. та
10, 24 крб. до російського рубля (в комерційних
банках Сімферополя на початку грудня курс дола­
ра становив 28800/33000 крб. (купівля/продаж),
рубля - 20,2/ 22). Курс, відповідно до документа,
коректується щоденно, проте зберігається трива­
лий час. 40% від сум и валютних надходжень
здійснюється через Міжбанківську валютну біржу.
Курс готівкової купівлі-продажу валюти встанов­
лю ється банками самостійно , за умови маржі,
встановленої НБУ не більше 2,5% Урядова телегра­
ма від 2 грудня 1993 р. за підписом Юхима Звяrиль­
ськоrо та Віктора Ющенка забороняє у 1в ' язку з над­
звичайно тяжким фінансовим станом в Україн і ви-
125

дачу установами банків будь-яких кредитів. Окрім
того централізовані кредити НБУ підприємствам,
що мають заборгованість, підлягають достроково­
му ловерненню. Вказується, що цей захід буде діяти
до кінця поточного року (в 20-х числах грудня забо­
рону було знято). Цей захід викликаний надзвичай­
но тяжкою ситуацією, яка склалась у фінансовій си­
стемі держави. Інакше немин_уча нова грошова
емісія.
В Україні починає діяти тендерний комітет з
використання валютних ресурсів, який фактично
виконує функції валютно-клірингової палати та ви­
значає, для яких саме цілей має бути використана
валюта, що виставлена експортерами на продаж .
Очолив комітет віце-прем'єр Валентин Ландик. 12
грудня НБУ вперше в Україні провів валютний
аукціон з продажу доларів США. Стартовий курс
долара становив 30 тис. крб.
Машина адмш1стративного регулювання
уповільнила негативні процеси, проте не вирішила
проблеми . Через емісію гроші знецінились. З 17 лис­
топ ада 1993 р. НБУ запровадив в обіг купюри
номіналом 100 тис. карбованців. Долар, який прак­
тично не зазнає інфляції, став ще привабливішим. На
кінець 1993 р., за словами Віктора Ющенка, в банку
залишилась критична готівкова маса. Тема віднов­
лення роботи валютної біржі стає дедалі актуаль­
нішою. Враховуючи критичне становище валютно­
го ринку з 29 грудня проводиться купівля валюти до
офіційного валютного резерву за курсом 25 тис.крб.
126

На думку Голови Правління НБУ, постійне емісійне
кредитування, що проводилось урядом у 1993 р. , при­
звело до вибуху цін та поставило державу на межу
банкрутства. За 12 місяців було видано кредитів на
загальну суму 57 трлн крб. , 4/5 кредитів отримав
держсектор економіки, валовий націоFІальний про­
дукт України за 1993 р. склав 100 трлн крб. Інфляція
переросла в гіперінфляuію і введення гривні в 1993 р.
виявилось недо цшьним .
Але розмови про гривню не припинялись. Знову­
таки вирують т вердження , що доки у нас нема на­
ціональної валюти, необхідно терміново запроваджу­
вати гривню або доки нема стабільної ринкової еко­
номіки, гривню вводити категорично заборонено.
Це крайні точки зору і тому неідеальні . Купоно­
карбованець після скасування наприкінці 1992 р.
безготівкового рубля за визначенням став на­
ціональною валютою. Інша справа, що з вадами та
надто нестабільним курсом через інфляцію, але те
саме спіткало б і гривню, бо грошові знаки самі по
собі не зумовлюють реформи в економіці.
У 1994 р. очікування введення гривні були дуже
значними . Ще з серпня 1992 р. в Україну продовжу­
вали надходити партії майбутньої валюти, яка дру­
кувалась в Канаді та Англії. Сховищ в банку не вис­
тачало для зберігання гривні. Але можлива рефор­
ма за існуючих темnів інфляції була недоцільна. Біль­
ше того, НБУ отримав дозвіл Міністерства фінансів
України на проведення у першому кварталі 1994 р.
кредитної емісії в розмірі 29,4 трлн крб. Дефіцит, за
127

словами зс:1стунникс:1 Голови Правління НБУ Олек­
сандра Веселовського, перевищує цю цифру на 2,5
трлн крб.
Уряд України наполягав на визначенні фіксова­
ного курсу національної валюти та заперечував
відновлення торгів з вільноконвертованої валюти на
Українській міжбанківській валютній біржі, які були
призупинені указом Президента в листопаді 1993 р.
У той самий час Правління НБУ не наполягало на
відновленні торгів "твердими валютами". На думку
експертів НБУ, фіксований курс карбованця може
визначатися··керівниuтвом на підставі об'єму експорт­
но-імпортних операцій, а потім коректуватися НБУ
з урахуванням кредитної емісії. Офіційний курс ста­
новив 12610 крб. за долар США (через п'ять місяців
виконуючий обов'язки Прем'єр-міністра України
Юхим Звягильський повідомив, що прийнято рішення
про збільшення регульованого курсу карбованця до
13 1ОО крб. за один долар США).
Позиція жорсткого регулювання валютного рин­
ку запроваджується урядом в життя. Штучно обме­
жена кількість учасників валютних торгів, а питан-
.
.
.
ня про розnод~л ресурс 1 в розглядає компет по
пріоритетах використання валюти. Фінансова по­
літика, що проводиться, звужує валютний ринок та
спотворює реальне співвідношення карбованця до до­
лара. Якщо на першому валютному аукціоні, який
було проведено 12 грудня 1993 р., курс продажу до­
лара становив 32 тис.крб., то на аукціоні 25 березня
1994 р. долари було реалізовано за курсом 3021 О крб.,
128

у той самий час курс готівкового долара у Сімферо­
полі за цей самий проміжок часу зріс на 25 % .
Урядом проводилась політика адміністративного
регушовання по зміпненню наuіональної валюти. У
квітні 1994 р. НБУ та уряд України заявили про на­
міри нрuвести грошову емісію в розмірі не менше 4
трлн крб. У лютому-березні 1994 р. Міністерство
фінансів України через відповідні банки надало виз­
наченим міністерствам урядовий кредит фінансової
стабілізації економіки. В свою чергу міністерства виз-
.
.
наЧИШІ пшприємства, яким перерахован1 кредитю кош-
ти з метою найбільш доцільних розрахунків: за елект­
роенергію, паливно-енергетичні ресурси та інше. З ме­
тою найбільш ефективного використання вищевказа­
них заходів Кабінетом Міністрів України та НБУ лис­
том від 21 квітня 1994 р . продовжено строк викори­
стання ло 15 червня 1994 р. замість раніше встановле­
ного - до 21 квітня 1994 р.
У нершuму кварталі 1994 р ., за рішенням ук­
раїнського уряду, підприємствам промисловості та
сільського господарства було виділено кредити об­
сягом понад 11 трлн крб. п1,п: 120% річних , стрсж по­
вернення яких припадав на кінець другого кварта­
лу. Емісія грошей . за перший квартал 1994 р. збіль­
шилась порівняно 3 відновідним періодом поперед­
нього року більш ніж у 36 разів.
Протягом першого півріччя 1994 р. з обігу було
вилучено купони номіналом 1, З, 5 крб. , а до 1 серп­
ня - купони номіналом 1О та 25 крб., а з 16 травня
1994 р. Національний банк запроваджує в обіг куп0-
129

ни багаторазового використання номіналом 200 тис .
українських карбованців зразка 1994 р.
У травні 1994 р . НБУ почав проводити регулярні
аукціони по валютах країн СНД та аукціони по кар­
бованцю. (Середня процентна ставка по кредитах, що
були куплені на кредитному аукціоні, склала 287% .
На продаж виставлено 1ОО млрд крб. Згідно положен­
ню про проведення кредитних аукціонів НБУ · в за­
критому кредитному аукціоні мають право брати
участь українські комерційні банхи, які внесені до кни­
ги реєстрації НБУ.) В середині травня відбувся цент­
ралізований розподіл валюти у вигляді одного тен­
дера (13 1ОО крб. за долар США ($11427318)) та двох
аукціонів на рублі та марки.
Політика ведення двох курсів , жорсткий конт­
роль ринку валюти НБУ, падіння рівня життя, чут­
ки про введення гривні послабmовали позиції кар­
бованця.
Економіка України потребувала чергових грошо­
вих вливань. Крім того, збирання врожаю 1994 р. ви­
магало додаткових коштів. Назрівав черговий виток
інфляції. Кредитна емісія, скерована в аграрний сек­
тор економіки, призвела до падіння офіційного кур­
су карбованця до долара з середини серпня до кінця
1994 р. в 2,82 раза.
Вже в 1991 р. здійснювалась лібералізація цін та
зроблено це було до проведення демонополізації. У
1994 р. ціни були відпущені для створення ринково1
конкуренції, яка повинна була взяти на себе функції
планово-нормативної системи щодо утр~ання цін.
130

З початку жовтня до кінця грудня 1994 р. ціни
11а продукти харчування в містах України зросли
майже в три рази на фоні зниження купівельної спро­
можності долара в Україні.
Наслідком цієї політики став перехід валюти в
1і~1ь , підрив національного експорту, розлад єдиної
ку рсової політики та мозаїчність курсів, розбалан­
со ваність наявного безготівкового грошового обігу,
штучне зниження цін. Це призвело до підриву довіри
' J боку міжнародних фінансових установ західних
111весторів , а також занапастило подальший розви-
1·ок процесу інфляції.
На курс готівкової валюти діяв ажіотажний по-
11 ит. Необхідно 2- 3 місяді для того, щоб валютна
б іржа стабілізувала свою роботу, тоді курс буде
стабілізуватися природним шляхом. Саме в цей мо­
м с н т уряд планує ввести 100% викуп валюти у
11 ід приємств. На кінець листопада 1994 р. на біржі
11011ит на валюту впав на 40%, а обсяг добровільно-
1·0 продажу зріс у 14 разів.
За словами радника Президента України з питань
макроекономіки Анатолія Гальчинського, за дев'ять
місяців 1994 р. дефіцит бюджету сягнув 22% і майже
о 4 рази перевищив межу, за якою настає rіперін­
ф11яція. У третьому кварталі, за його словами, обсяг
грошей в обігу зріс на 225%, а валовий національний
продукт - на 15%. Дотації в економіці становили
12,5% валового національного продукту, або більше
половини дефіциту бюджету. За такої ситуації уряд
озяв курс на проведення радикальних реформ .
131

"Необхідно чітко собі уявити, що ми будемо жити
в умовах, коли внутрішні ціни будуть вище світових.
У нас залишилась техніка та технологія, а енергоре­
сурси нам продають за світовими цінами, і нікуди ми
від цього не дінемось", - заявив Віктор Пинзеник.
5 грудня НБУ випустив в обіг купон багаторазо­
вого використання номінальною вартістю 500 тис. крб.
2 грудня Верховна Рада України прийняла за ос­
нову постанову про внесення змін до держбюджету на
1994 р., згідно з якої крайній розмір дефіциту держбюд­
жету на цей рік встановmоється у розмірі 117,3 трлн
крб. (яки11 буде покритий Національним банком за
рахунок емісійного кредиту). За словами міністра
фінансів України Петра Германчука, дефіцит відповідає
10% валового внутріІJ..!-НЬОГО продукту, хоча "це не ре- •
альна цифра, оскільки лише за 1О місяців поточного
року дефіцит бюджету від валового внутрішнього про­
дукту склав більше 17%". Проведена у 1994 р. емісія у
5 разів перевершує емісію 1993 р. Оскільки банківські
кредити та депозити мають тенденцно до муль­
типлікативного розширення, представлений обсяг зро­
стає у декілька разів.
НБУ провів ряд заходів по втриманшо розширен­
ня грошової маси: було затверджено обсяг чистого
внутрішнього кредиту НБУ на 1 січня 1995 р. в розмірі
154 трлн крб., Національний банк заморожує обсяги
реф інансування та кредитів комерційним баю<ам,
встановлює ставку рефінансування на рівні 25% на
місяць, обмежує строк видавання кредиту строком за­
лучення коштів на внески та депозити, запроваджує
132

обов'язкове резервування валютних депозитів ко­
мерційних банків, передбачає додавати до суми 060-
11 ' язкових резервів не менше 20% від суми простроче-
1юї та пролонгованої заборгованості.
Заходи, що вживаються урядом, все-таки не мо­
жуть зупинити інфляцію до допустимих меж. За дани­
ми Міністерства статистики України, індекс інфляції у
1994 р. становив: у січні-119,2%, у тотому - 112,6%,
у бсрезні-105,1 %, у квітні-106%, утравні - 105 ,2%,
у червні - 103,9%, у липні - 102,1% , у серпні -
І 02,6%, у вересні - 107,3%, у жовтні - 122,6%, у JШС-
1·011аді - 172,3%, у грудні - 128,4%. У січні 1995 р. -
tl0%. Різкий спад виробництва у першому півріччі при­
·щі в до того, що у третьому кварталі держава стала пов-
11им фінансовим банкрутом, а ціна - основний інст­
румент реrулювання через зростаючі дотації (у ряді то-
11нрі.в та послуг - 90%), -
практично втратила свою
1жономічну функцію, - заявив Леонід Кучма.
На фоні існуючого рівня інфляції курс долара до
1( уr 1 она практично стабілізований. Почала збіль-
111 уватися частка довгострокових кредитів банків. Зав­
)~)І 1< и отриманню міжнародної допомоги за 4-й квар-
1щ~ повн і стю оплачені всі поставки енергоносіїв. Кар­
Gованець став найтвердішою валютою серед rрошо­
ннх одиниць країн СНД. Для стабілізації купона НБУ
щюводить валютні інтервенції на торrах ММВБ,
11укціони з продажу готівкового долара за готівковий
1с у 11он.
Тим часом розмови про реформу продовжува­
J1ись як серед звичайних громадян України, так і се-
133

ред державної "еліти". Але вони так і залишалис1,
розмовами. "Проаналізувавши документи, які сто
сувалися питань утворення грошової системи, я ви
мушений сказати, що в законах, Декларації, в про
грамах діяльності Кабінету Міністрів, затверджеНИ'
Верховною Радою, в щорічних доповідях Президен ­
та України Верховній Раді України завдання прове ­
дення ГрОШОВОЇ реформи СТаВИЛИСЯ десять раз За D І
шість років!"1
-
влуч:но зазначив заступник диреR
тора Науково-дослідного фінансового інституту пр 1 1
Міністерстві фінансів України Василь~ Кравченко.
І лише посилення стабілізаційних процесів в еко ·
номіці Украmи у першій половині 1996 р. дозвол),! ­
ло більш впевнено говорити про проведення рефог
ми. "Звичайно, саме вересень 1996-го для проведе1 1
ня реформи вибрано не випадково. В останні дв.,
місяці, які передували прийняттю цього важливоr о
.
.
.
.
.
ПОЛІТИЧНОГО р1mення, - червю 1 ЛИПНl - р1вень 11 І -
фляції не перевищував О, 1 відсотка, в країні бул о
праІ<ТИЧно зупинено зростання споживчих цін. Отж~·
з монетарної точки зору сприятливішого момен1 ,
Україна не мала давно"2.
Таким чином, розпочалась активна підrотовк.1
"Було розроблено Концепцію проведення грошово ~'
1 З виступу Кравченка В.І. Грошов і реформи в зарубіжних країн ~
досвід та уроки для України // Матеріали міжнар. науково-практ. конфереm
-
Київ, І 996.
1 Гетм1ан В. За стабільніС1'!0 rривні - майбуrнє Украіни // Вісвик Нl,
-
1996. - No5.
134

реформи в Україні. Робота над нею та проектами
JІормативних актів з проведення грошової реформи
була розпочата ще влітку 1995 р. робочою групою
riiд керівництвом радника Президента України з
питань макроекономіки Анатолія Гальчинського.
До складу цієї групи увійшли заступник голови
І Іравління НБУ Валентин Терпило, директор депар­
таменту готівково-грошов ого обігу Н.Дороф єєва,
з астуnник міністра економіки Н.Даниленко, началь­
ІІИК відділу СБУ В.Корнієнко, завідуючий кафедрою
банк івської справи Київського державного еко-
11омічного університету А.Мороз, професор цього
університету М.Савлук.
У результаті проведеної підготовчої роботи і за­
ходів щодо макроекономічної стабілізації економіка
України вже в жовтні 1995 р. була готова до грошо­
вої реформи, але внаслідок політичних обставин ця
подія відбулася майже через рік, у вересні 1996 р.
У процесі розробки Концепції буJШ використані
матеріали чотирьох міжнародних науково-практи­
чних конференцій, присвячених вивченню досвіду
проведення грошових реформ у зарубіжних країнах,
ЯІ<і були організовані НБУ, Науково-дослідним
фінансовим інст.итуто м при Мінфіні України та
Асоціацією українських банків»І.
Метою підготовки Концепції були розробка основ­
них положень проведення грошової реформи, визна-
1
Длщтрієнко М., Ющенко В., Литєин В., Яковлєва Л. Гроші в Україні:
факти і документи. - К.: ARC-Ukraine, 1998.
135

чення її завдань, характеру, основних етапів, порядку
обміну тимчасової валюти на гривню, зміни масшта­
бу цін та курсу деномінації українського карбованця.
Одне з найважливіших нш10жеm, Концепції поля­
гало у реалізації прозорого варіанта і безконфіска­
ційного типу проведеппя реформи. "Вибір прозорогс
варіанту та безконфіскаційного типу rpom()ROЇ рефор­
ми був зумовлений необх.ішtістю:
• забезпечення повної довіри населення до ново·
національної валюти і як результат - довіри до по
літики уряду та економічних реформ, які він прово
дить;
• уrримання стабільності на грошовому, спожив
чому і валютних ринках України, недопущення ін
фляційного сплеску та порушення стабільності ва,w1
ного курсу, що могло б вплинути на зннжспн.
життєвш·u рівня населення ;
• запобігання спекуляти вним операціям при об
міні карбованців на гривні;
• створення позитивного соціального кл і мат)
недопущення великої психологічної і соціальної Hf
пруги у суспільстві у зв'язку з проведенням грошс
вої реформи.
При цьому уряд і Національний банк України в1
ходили з того, що напередодні реформи у rотівковом
обігу знаходилася значна маса грошей, - за стано
на 25 серпня 1996 р. - 366 трлн крб., яю:t нри одн(
часному пред'явленні нс:1t:~J1енням не мала повноr
реального покриття у вигляді товарних запасів С
було лише на 157 трлн крб.) і не могла бути підтрим
136

11 с1 за рахунок резервів іноземної валюти, обсяги якої
бул и н едостатн і ми. За розрахунками спеціалістів,
ко нфіскаційний варіант реформи мав би негативні
11аслідки , а саме: зростання інфляції до 50% на місяць
.
.
.
11ри повному спустошеню прилавюв м агазиюв , а
t3ідтак і відчутне знецінення заощаджень населення .
І ~е мало б руйнівний вплив не лише на стабільність
11аціональної валюти, а й на економіку в цілому.
Таким 'Ш.НОМ, уперше за всю історію існування
У к раїни пер едбачалося проведення цивілізованої
11 с1сонфіскаційної грошової реформи і забезпечення
11 сдоторканості наявних перед реформою грошових
·нющаджень населення" 1 •
П ідr·отuнчі рuбuти .цu нрuнt::.цення 1рuшuнuї ре­
ф орми складали комnле1<с nзасмопоn'язапих заходів
•r·сх иічноrо, методичного та організаційного харак­
'І'СРУ. Безп осередню організацію підготовки та про-
11сдення грошової реформи здійснювала оновлена
/ ~ержавна комісія з проведення в Україні грошової
реформи, на різних етапах діяльності якої участь в її
роботі брали голови комісії - Прем'єр-міністри Ук­
раїни Євген Марчук, Павло Лазаренко, незмінний
~аступник голови комісії - Голова Правління НБУ
Віктор Ющенко, віце-прем'єр-міністри України
Віктор Пию1::ник 11:1 Рu мс:1н Шпек, радник Президен ­
та України Анатолій Гальчинський, міністр фінансів
Ук раїни Петро Германчук і міністр економіки Ук-
1 Дмитрієнко М., Ющс11ко В., Литви11 В., Яковлева Л. Грош і о УІ(раї11і:
факти і документи. - К.: ARC-Ukraine, 1998.
137

раїни Василь Гурєєв, міністр Кабінету Міністрів
України Валерій Пустовойтенко, голова Комісії Вер­
ховної Ради України з питань фінансів і банківської
діяльності Віктор Суслов та інші.
У ході реалізації заходів з підготовки до грошо­
вої реформи НБУ, виходячи з Кондепції її проведен­
ня, розробив проекти законодавчих актів та пакет
нормативних документів. Вони визначали порядок
проведення грошової реформи, механізм запровад­
ження у грошовий обіг гривні та вилучення з обігу
карбованців, організаційні заходи щодо обміну кар­
бованців на гривні , обrрунтування і розрахунки
рівня деномінації, потреби в банкнотах і монетах для
обміну грошей.
"Відповідно до Указу Президента України "Про
rрощову реформу в Україні", рішень Державної
комісії з проведення грошової реформи та з метою
своєчасної підготовки до проведення грошової ре­
форми Національним банком України були здійснені
відповідні заходи, а саме:
1. Розроблено пакет нормативних актів з прове­
дення грошової реформи.
2. Створено розгалужену мережу обмінних пунк­
тів комерційних банків у кількості понад 1О тис., у тому
числі 1,8 тис. - на залізничних станціях, в аеропортах
та інших багатолюдних місцях. Для обслуговування
пенсіонерів було залучено понад 14 тис. підприємств
зв'язку, в тому числі в сільській місцевості- понад 11
тис. Створено близько 92 тис . комісій з обміну Нд..
підприємствах, в установах і організаціях.
138

З. Усі установи банків та підприємства зв'язку
в ніч на 2 вересня були забезпечені готівкою необ­
х ідних номіналів (банкнот і монет) для проведення
обм іну карбованців на гривню , а також норматив-
11 и ми , інструктивними та наочними матеріалами
(буклетами та плакатами із зображенням банкнот
і розмінної монети). В особливому режимі прапю-
11ало центральне сховище (директор П.Дейнега) та
с лужба інкасації НБУ (начальник управління
ІЗ . Міщенко).
4. Проводилася широка роз ' яснювальна робота
ч ерез засоби масової інформації щодо характеру та
ме ханізму здійснення грошової реформи. В усіх
регіонах України були проведені наради-семінари,
куди виїжджали відповідальні працівники НБУ.
5. В центральному апараті, регіональних уп­
ра олumях НБУ та у комерційних банках були ство­
рен і спеціальні комісії, які очолювали всю роботу
щодо методологічного, технічного і організаційного
абезпечення проведення грошової реформи.
6. Переведено на цілодобовий режим роботи
ел ектронну пошту НБУ (директор департаменту
А.Савченко), яка забезпечувала постійний зв 'язок
НБУ з комерційними банками та обласними уп­
р авліннями НБУ" 1 •
25 серпня 1996 р. Леонід Кучма підписав Указ
нпро грошову реформу в Україні", згідно з яким всі
1 Дмитрієнко М., Ющенко В., Литвин В. , Яковлєва Л. Гроші в Україні :
факти і документи. - К.: ARC-Ukraioe, 1998.
139

гроші , що потраплятимуть до рук українських гро­
мад>tн, - заробітні плати, пенсії, стипендії, грошові
допомоги та навіть здача в магазинах - обчислю­
ватимуться у гривнях. Кожна людина, яка час від
часу отримує гроші , зможе знайти гриRні там , де
вона звичайно знаходила карбованці. З 2 вересня всі
виплати будуть здійснюватися виключно у гривнях.
На всіх підприємствах та у навчальних закладах, що
мають штат понад 1ОО осіб, будуть створені комісії
-з обміну грошей, куди кожний зможе здати надлиш­
ки своїх карбованців та отримати за них гривні.
Пенсіонери зможуть обміняти гроші у тих самих
поштових відділеннях, де вони завжди отримують
пенсії. Таким чином, для більшості активного насе­
лення Укрс:1їни нерехід до нової валюти повинен був
стати абсолютно безболісним та вимагати мінімуму
зусиль і бюрократичних формальностей.
Крім того, Ука.з ТТrе:шдента передбачав, що пе­
рехід до нової валюти буде здійснюватись не одно­
моментно, а поступово. Протягом двох тижнів - з
2 по 16 вересня - в обігу знаходитимуться паралель­
но два платіжні засоби- карбованець та гривня. Та­
ким чином, "для людей, що живуть від зарплати до
зарплати (а таких в Україні поки що переважна
більшість), проблема обміну грошей взагалі не ви­
никне: вони зможуть просто за два тижні витратити
всі свої гроші в магазинах, купуючи товари, які не­
обхідні ним повсякденно. При цьому здача з купопіn
буде видаватись гривнями. Ці заходи дозволять за-
-
безпечити прискорене вимивання карбованців з
140

обіrу без будь-яких зусиль з боку населення"' .
Ті ж, хто працює на підприємствах, чисельністю
м енше І ОО чоловік, непрацююч і, іноземні громадя-
1н1 та просто люди , яю, нап риклад, не захочуть
n фішувати розміри своїх справжніх доходів, зможуть
·1 11ернутись для обміну до пунктів, які будуть відкриті
11г,и всіх комерційних банках. У кожному з таких пун­
ктів без будь-яких пояснень та документів вони змо­
жуть обміняти ще 1ОО млн крб. Якщо сума, що нале­
жить обміну, буде більшою, то можна буде піти дво­
м а шляхами: перейти до сусіднього кіоску та об­
м і11яти там ще 100 млн крб. або погодитись на те,
що залишок грошей буде зачислений на рахунок у
fі анку, звідки, за словами Віктора Ющенка, його
можна буде у будь-який момент зняти.
Остаппс, очевидно, було зроблено з метою прив­
чи ти громад ян , яю мають заощаджен ня , тримати
сn ої гроші в банках. Адже, як відомо, величезні суми
1 рошей у нашій країні знаходяться у тіньовому обо­
роті, обминаючи банківську систему і тим самим
11 ослаблюючи її кредитоспроможність.
Реакція широких верств українського населен­
ШІ на цей указ виявилась цілком такою, якою вона
була завжди, коли поширювались чутки про те, що
н аближається реформа : різкий стрибок курсу дола­
ра та цін на ринках, юрби народу, які бажають
терміново позбутися готівкових карбованців, паніка
11 а біржі та спад ділової активності.
1
Всеукраїнські відомості. - І 996 . -
31 серпня.
141

"Проте, навчені великою кількістю фальстартів
керівники Кабінету МіпістрЇD та Національного бан­
ку цього разу поводились більш грамотно, чим вон1'1
.
.
д1яли, наприклад, р1к тому, коли також у вересн ,
очікувалась грошова реформа. Про майбутні пере­
творення не оголошували за три місяці , щоб не вик­
ликати паніку передчасно. Навпаки , увагу ·народ)
намагались відвернути посиленою підготовкою д<
святкування 5 -річчя незалежності України. Так що
коли ввечері у п' ятницю, 23 серпня, "таємна'
інформація стала надбанням широких верств гро·
мадськості, панікувати було вже пізно: біржу буш
закрито на три дні. Щоправда, готівковий курс про
.
.
дажу ам;ериканського долару все ж таки р1зко зр1с
Але Національний банк в цій ситуації дос_ить гра
мотно став на захист грошової одиниці.
Поєднавши батіг адміністративного контролн
за додержанням правил валютних операцій та пря
ник валютних інтервенцій на біржі, вів зміг ще Д(
початку реформи збити панічну хвилю та поверну
ти "гулящий" курс в розумні межі. Придушеннн
панічних настроїв чимало сприяла і потужна кам
панія у засобах масової інформації по роз' ясненнн
механізмів реформи" 1 .
Результати проведення грошової реформи даютJ
підстави стверджувати, що з "технічного" боку вс1
було детально продумано, і реформа проходила спо
1 Всеукраі11сь1< і відомості. 1996. -
31 серпня.
142

кійно , без ажіотажу, відповідно до визначеного nо­
рндку 1 визначених терм1юв.
У перший день реформи за встановленим курсом
-
l ОО тис. карбованців за гривню - було перерахо-
11ано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати,
стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, ус­
І'[ІІІОв та організацій, а також вклади громадян. Кар­
Gо ванцеві вклади населення були перераховані у
1·ривні за цим самим курсом, без будь-яких обмежень
1 конфіскацій, із вільним використанням їх у гривнях.
У період проведення грошової реформи населен­
ш1 та гості України могли вільно розпоряджатися
1~аявними карбованцями - розміщувати на вклади в
ншки, купувати товари, сплачувати вс1 види послуг,
·щійснювати інші платежі та обмінювати карбованці
1ш 1-ривні за курсом 1ОО тис. крб. за 1 гривню.
З 2 вересня 1996 р. НБУ випустив в обіг банкно­
,, и гривні номінальною вартістю 1, 2, 5, 1О, 20, 50 і
І ОО гривень та розмінну монету номінальною
1шртістю 1, 2, 5, 1О, 25 і 50 копійок і припинив емісію
у країнських карбованців .
Протягом15днів- з2по16вересня- в
1 •отівковому обігу одночасно вільно використовува­
J1ися як гривні, так і карбованці із поступоnим вилу-
1 1снням останніх. Після 16 вересня приймання карбо­
оанців в усі види платежів було припинено і єдиним
•шконним засобом платежу на території України cтa­
JJa гривня.
Деякі труднощі з обміном карбованціR на гривні,
які мали місце в перші дні реформи у зв'язку з недо-
143

статнь()ю кількістю безготівкових коштів на рахун­
ках окремих банків і підприємств зв'язку, були опе­
ративно вирішені шляхом надання їм авансових
підкрінJJень гривневою готівкою. У подальшому
обмін карбованців на гривню проходив у встановле­
нuму порядку, без будь-яких затримок і обмежень.
"За балансовими даними, емісія карбованцевої
готівки напередодні грошової реформи, тобто за
станом на 2 вересня 1996 р., становила 338,1 трлн
кс1рбованців, із них 19,1 трлн карбованців залиша­
лось в касах банків, а 319,0 трлн карбованщв знахо­
дилося поза банками, тобто в обігу.
За період з 2 по 16 вересня 1996 р. банківською
системою вилучено з обігу, кас банків у резервні фон­
ди Національного банку готівки на загальну суму
327,9 трлн карбованців, або 97, 3% карбованців
готівки , емітованої Національним банком України,
в тому числі 309,5 трлн з обігу та 18,4 трлн - з кас
банків.
Після закінчення реформи залишилися невилуче­
ними 1U,2 трлн карбованців , в тому числі з обігу -
9,5 трm1 карбованців та з кас комерційних банкіR 0,7
трлн карбованців.
Понад 64% вилучених з обігу карбованців -
199,2 трлн крб. - обміНJІно пунктами обміну банків,
підпри ємстпами зв'язку та комісіями підприємств.
За ш:ріод реформи (з 2 по 16 вересня) для обміну звер­
нулося 11 ,3 млн чоловік, що становить понад 28%
від загальної кількості працюючого населення та
пенсіонерів, у тому числі понад 2 млн пенсіонерів.
144

Основні обсяги обміну проходили через пункти об­
міну банків- 74%, з них найбільше грошей обміняли
установи Ощадного банку - 36%, банку "Україна"
-
19%, банку "Аваль" (разом із відділеннями зв'яз-
1<у) - 14%, Промінвестбанку - 13%. Найбільші об­
с яги обміну карбованців здійснено в Донецькій
( 11 ,6% від загальної по всій Україні суми), Київській,
у тому числі м. Київ (10,8%), Дніпропетровській
(8,6%), Харківській (7,3%) областях та в автономній
Республіці Крим (6, 1%).
Середня сума обміняних на гривні карбованців
у розрахунку на 1 людипу становить 17,6 млн кар­
бо ванців (у перші дні реформи 25-27 млн карбо-
11а11ців), тобто вона зменшувалась з кожним днем. У
)~rтіпропетро.вGькій області у розрахунку на 1 люди­
ну обміняно 26,6 млн карбованців, Київській, разом
'J Києвом - 24,7 млн крб., Одеській - 23,З млн, Зс1-
11орізькій - 20,4 млн. У Волинській, Житомирській,
Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільській
та Чернівецькій областях ці суми становили від 9,6
;~о 13,8 млн крб."1 .
Поряд з обміном карбованців на гривні вилучен-
11 я карбонанц.ів з готівкового обігу здійснювалося
такuж іншими шляхами: використання їх населен­
ням на купівлю товарів, оплату послуг та внесення
на вклади н бс1нки, надходження заактованих за­
лишків кас підприємств, нід підприємств зв'язку та
1
Дмитрієнко М. Юще11ко В., Литвин R., ЯковлЄІJа Л. Гроші в У1л--раїні :
факm і документи. - К. : ARC-Ukra ine, 1998.
145

інші надходження і платежі, в тому числі кuму1:1а.ньні.
"Аналіз ситуаuії на готівковому грошовому рин­
ку в період реформи свідчить про те, що найбільші
обсяги карбованців вилучено в перші 5 днів реформи,
коли щодеmю вилучалося 31 - 38,6 трm1 крб. НайDи­
щий темп спостерігався 4 вересня - 27,8 трлн карбо­
ванців. Протягом перших п'яти днів грошової рефор­
ми з обіrу було вилучено 55,5% карбованцевої готівки.
Починаючи з 7 вересня активність зменпшлася" 1
.
17 вересня 1996 року фупкдіонування у готівко­
вому обігу карбованців було припинено, і єдиним
засобом uлатежу на території України стала гривня
та її розмінна монета - копійка.
Щодо думок про якіс.ть проведення грошової ре­
форми, то вони були досить різноманітними. З од.:
ного боку - позитивні оцінки.
"Грошова реформа в Україні - uc надзвичайна
подія для нашої держави, в результаті якої створено
один з невід'ємних атрибутів державності. Такий
широкомасштабний захід, який передбачав би пов­
ну заміну у готівковому обіrу за короткий строк (два
тижні) грошових знаків, зміну масштабу цін і пере­
ведення всієї грошової системи, в тому числі без­
готівкові розрахунки, на нову грошову одиницю -
гривню, в історії України проводився вперше.
Відкритий безконфіскат~ійний характер р·еформи
показав усьому світові , що Україна не пішла шля-
1 Дмитріс11ко М" Юще11ко В.. Литиии В., Якоuлсиа Л. Гроwі в У1<раїні:
факти і документи. - К.: ARC-Ukraiпe, 1998.
146

хом зрівнялівки як засобу регулювання відносин дер­
жави і народу. Тим самим створено умови для при­
с 1<о рення широкого спектра позитивних сощально ­
скономічних змін.
Особливо позитивне значення цей факт мав для
11 осилен ня довіри іноземних інвесторів до України.
Головним досягненням реформи є те, що .нда.JJU(;Я
утримати стаб ільність на rрошоnому, споживчому і
11ал10тному ринках. Прогнози щодо наслідків рефор­
м и , які були розроблені урядом і Національним бан­
ком України, повністю виправдалися.
По-перше, вдалося утримати інфляцію у прогно­
·ю ваних п араметрах.
По-друге, з перших днів реформи НБУ підтри­
мував стабільний курс гривні до іноземних валют,
'\Окрема 176 гривень за 1ОО доларів США, що
відповідало курсу, який склався у карбованцях напе­
редодні грошової реформи. Фактично у період рефор­
ми та протягом перших 20 днів після її завершення
·tберігався стабілЬ\ІИЙ валютний курс гривні. Деяке
п адіння курсу гривні , яке почалося 7 жовтня, є
н ідтвердженням відновлення раніше діючого плава­
ючого курсу і виведення його на реальне значення з
мстою підтримки вітчизняного виробника і стимулю­
вання експорту. До кінця 1996 року і протягом 7
м ісяців 1997 року спостерігалося зростаШІЯ реально­
го рівня обмінного курсу гривні щодо долара США.
Готівковий курс гривні до іноземних валют в
комерційних банках та пунктах обміну іноземних
валют в період реформи відповідав офіuійному, а в
147

деяких банківських установах був навіть нижчим від
офіційного.
По-третє, проведення реформи прискорило рух
грошей і сприяло поліпшенню стану грошово-кре­
дитного ринку України . Це, насамперед, позначи­
лося на зменшенні обсягів готівки в обігу на фоні
д~якuгu зрuстання цін та на нідчутнuму збільш~нні
ліквідності комерційних банків.
Напередодні, під час проведення грошової ре­
форми та після її закінчення прискореними темпа­
ми відбувалося залучення коштів населення на де­
позити в комерційних банках. За період з 1 серпня
1996 р. по 1 серпня 1997 р. -обсяг вкладів населення
зріс на 84%, в тому числі стро1<0ві депозити - n 2,2
рази. Кошти на розрахункових рахунках і поточних
депозитах суб' єктів господарювання за цей період
зросли на 31 %, а строкові та валютні депозити - на
45%. Ці факти свідчать про підвищення довіри до
національної валюти та банківської системи .
ВідпоRідно до зниження темпів інфляції НБУ
5 разі в зменшував облікову сті:івку (40% у сернні
1996 р. до 16%, починаючи з 5 серпня 1997 р.), яка
постійно залишалась на позитивному рівні відно­
сно рівня інфляції.
Необхідно відмітиm також ПОС'І)'Пове, але ста~ільне
зниження процентних ставок бапківсЬІ(ОЇ системи.
Це сприяло зростанню обсягів банківських кре­
дитів в економіку. Зростання обсягів довгостроко­
вого кредитування за цей період становило 25%.
Проведення реформи сприяло більш активному
148

11мходженню платежів від населення за комунальні та
111111і послуги, збільшеш-по обсягів реалізації товарів"1 •
"Вдалася чи ю грошова реформа в Україні?
Якщо оцінювати оргапізаційно -тсхнічний бік
с 11рави, то вона пройшла цілком успішно, стала ру-
(н;жсм у новій біографії Української держаnи.
) (Ri ключові акції, що супроводжували реформу-
1111 1 11 1 я поперелю,ої грошової системи і розбудову
1юuої, - 11 ереконливий доказ тому. Маю перш за
11с~ на ува3і 3аміну тимчасового карбованця на по -
1 1ііі11у національну валюту . По-друге, - здійснено
1он і деномінаuію 11:1 відповідну нуліфікацію, тобто
111, 11 0'-1асне зменшення однаковою міr()ю (масштаб
І , І 00000) усіх грошових вимірів, вар1існих і цінових
11 0 1<азпиків та параметрів функціонування еко-
1юмі 11ної системи. Все це, безумовно , позитивнu
11ІІJ1инуло на фінансову ситуацію в Україні. D резуль-
1 11 1·і різко скоротилася кількість банкнот в обігу, що
І.'у·1 ·1·єво полегшило бухгалтерський облік, роботу
1<нсирів, банківських установ, торговельної мережі,
11с1х суб'єктів господарювання.
Національним банком реформу було ретельно
11 і 11rотовлено та організояано проведено у масшта-
6t1х усієї країни. Важнивu й те, що при цьому не зав­
щ1110 матеріальних втрат ж()лному соціальному про­
ш арку населення.
Та, безперечно, запровадження в об іг вюначе-
1 Дмитрієнко М. , Ющенко В., Литвин В. , Яковлева Л. Гроші в Україні :
фзкти і докуме1m1. - К.: ARC-Ukтainc:, 1998.
149

но1 .Конституц1єю У кра~ни ню\Iон ю1hнm I ·рошовuI
одиниці - гривні
-
стало не тільки фінансово-еко­
номічним, а й політичним фактором. Для У1<раїпи
u:3накою державної самостійності є сам факт карбу­
вання власних грошей, випуск банкнот і монет.
Грошова реформа повинна обов' язково допов­
нитися системu.ю 11рактичних заходів, які б гаранту­
вали її поnномірний характер"' .
"Перш за все треба відзначити , що нова на­
ціональна валюта, впровадження якої мс:1лu нелике
політичне значення , існує не лише номінально. Її
стабільн~сть визнана у світі, ттрn пщ свідчить при­
сднання України до статrі 8 Статуту МВФ.
За весь період від початку реформи зберігається
сталий курс української гривні щодо іноземних ва­
лют.
Дуже важливим є те, що реформа була здійснена
на справді демократичних засадах, завдяки чому під
•1ас її здійснення ніхто не зазнав матеріальних втрат.
Ця реформа проведена професіонально і морально
чисто!"'-.
А з другого боку: "Гривня - донька карбован­
ця, її стабільність базуватиметься на підвалинах, які
закладені ще за часів функціонування карбованuя .
Власне, в цьому і полягає проблема - ті підвалини
були не дуже надійні: постійні позапланові "екстра­
ординарні" емісії, значний бюджетний дефіцит, не-
1 Краве11ь В. Гривня - жіночого роду // Rісяпк НБУ.
-
1997. -
No9.
1 Сугоняко О. Нереалізований потенціал // Вісник НБУ . - 1997. -
No9.
150

L 11риятливий ін.1:н:стиційний кшмат, важкий пол.ат­
k()ІНІЙ тиск... "
1
.
" І [а жаль, один з головних недоліків реформи -
11 11 скомплексність. Бо як були , Dтому ж вигляді й за-
11 1111,аються подаn<0ва система, механізм витрат бюд­
ж1.: 1·у, валютне регулювання.
Відверто сумнівним є досягн ення доморощених
мо11 старистів у стримуванні інфляції, яке намагають-
0 1 1111дати за вагом у передумову здійснюваної рефор­
м~~. Адже стриманuя інфляції досягнуте шляхом еле­
мс.:11 гарних невиплат заробітної плати .
Крім некоJ\.mлекснuсті , вразливим місцем у про-
11 с11с 11 ні реформи є її запізнення . Унікальну мож-
1 11 1111сть, яка була приблизно чотири роки тому, нор­
м11л 1 1увати грошовий обіг шляхом конфіскаційної
рt.: форми втраТJе:но"2 .
нвиходЯчи з офіційної концепції реформи , вона
н1·1у валася на декларуванні "новної прозорості та
1 1 скu11фіскаційності". Якщо абстрагуватися від тоrо,
що купон є тимчасовою, неконституційною і всім
1шбридлою одиницею, то йдеться про введення в обіг
І<')'ІІОІІів нового зразка, що мають іншу назву (rрив-
11я) і меншу кількість нулів. За своєю сутrю в дер­
,1<nв і було проведено деномітщію (скорочення кіль­
кості нулів) зі зміною назви грошової одиниці .
Зараз очевидним є те, що введення гривні має
·1;tсfіілмuого загальнополітичне, а не економічuе за-
' Шаров О. ЯкіС'І'Ь грошей - у їх юлькості // Вісник НБУ. - 1997. -
No9.
1 Сільс ьхі вісті. - 1996. -
6 вс:рс:сю,.
1'51

бар.1:шення і покликане посилити моральний бі:І< спра­
ви - почугrя гордост1 населення , яке отримало свою
постійну валюту. Тому здійснюваний захід більшою
.
.
.
.
м1рою є досить рутишюю техючною операщєю, НІЖ
грошоnою реформою у загальноекономічному ро­
зумінні слоnа. Xo,ra, безперечно, буде простіше після
.
.
скорочення нушв, а в раз~ негативного розгортання
подій відкриються перспективи для їх нарощування
в результаті інфляцій.
Вразливим місцем у проведенні рефnрми є її за­
пізнілість. Скажімо, чотири рnки тому існувала
унікальна можливість нормалі~увати грошовий об­
мін шляхом rтрnведення конфіскаuійної реформи.
Ще 2-3 роки тому тіньова економіка тісно пере­
пліталася з офіuійною. Саме тоді конфіскаційне на­
вантаження реформи могло б упорядкувати грошо­
вий обіг, у тому числі і за рахунок тіньового секто­
ра. Однак зараз і та й і нша економіка і<.:нують прак­
тично автономно і незалежно одна від одної. Уже
зараз 60% ВВП держави виробляється у тіньовому
сектор і. І чим більше минає часу, тим відчутнішим
стає 1,:1.ке розмежування. Тому абсолютно не витри­
мують критики заклики окремих політичних сил
щодо надання конфіскаційності саме даній реформі.
Така конфіскаційність ударить переважно по мало­
забезпечених і соціnш,по незахищених верствах .
Звідси, без сумп іву, позитивно слід оцінити ро-
.
.
.
зумшня ~деологами ниюш:нього заходу невиправда-
ності проведення конфіскаційної реформи.
Що ж стосується перспектив нової грошової оди-
152

1111ці, то, на мій погляд, скоріше може йтися все-таки
11ро долю купона. Причому як в аспекті формування
щ1л ютн01·0 курсу та інфляції, так і довгострокових
11 срсnектив проведення ще однієї грошової реформи.
) ~ссь починаючи з пізньої о<.:ені, гривня впаде у стан
11 ' яло протікаючої і нфляції на рі.1ш.і , що значно пере-
11 11щує країни з розвинуrою екuнuмікою. А тривалість,
t.:тупінь серйозності і всю сукупність супуrніх подій
11и з начати складно. Залежно від обrрунтонано<.:ті
І< років держави ступінь інфляції гривні буде більшим
•1и меншим. Але те, що гривні буде дуже далеко до
'І осрдої валюти, сказати можна впевнено уже заразщ.
Час - найкращий лікар. Він розставляє все на
с вої місця, і гривню також. На жаль, зараз вона пе­
реживає не кращі часи свого існування. Та будемо
.
.
1; 11 одшатись, що згодом наша нацюнальна валюта
·1ойматиме гідне місце серед "твердих" грошових
tЩИНИЦЬ св 1 ту.
1 Закон і бізнес. - 1996. -
9 ЖОВТfІЯ.
153

Монетаризм
"Монетаризм, економическая теория, рассматри­
вает денежвую массу, находящуюся в обращении. как
определяюmий фактор в формировании хозяйствен­
ной культурь1. Монетаризм устанавливает причинну~о
связь между измене1шями количества денег и величи­
ной ВВП (внутреннего Rаловоrо продукта - авт.).
Монетаризм возник в США в 50-х годах 20 нека как
антипод кейнсианства. Ведущий прсдст авитель моне~
таризма - американский зкономист М. Фридмен. " 1
З 1993 р . Україна R~яла на озброєння політику
монетаризму. Ні Матвієнко, ні Гетьман у сноїх прак­
тичних діях. .нt: сповідували принципи монетаризму.
Проте Вадим Гетьмап, звільяившись від обов'язків
голови НБУ, стаR яа бік монетаристів.
Розглядаючи це питання, потрібно врахuнунати,
що основи тtuрії монетаризму було започnт1юnаnо
декілька століть тому. Однак її основні по стулати
' Большой знцнклоттеди'Іеский словарь - М.: Большах Российсках 3нци-
111оnеди•; Санкт-Петербург: Норннт. 1998. -
С.752.
154

11очали застосовуватись в економічній політиці За­
х.оду лише в середині 70-х років. Добре відомо, що
І<апіталіз м зумів ефективно й швидко подолати на­
СJ І ідки "великої депресії" (1929- 1933 рр.), керуючись
11остулатами не теорії монетаризму, а спираючись
11а глибоко реформаторську кейнсіанську теорію
,.;1<0номічноrо розвитку. Сучасне соціально спрямо-
1н111е ринкове господарство країн Заходу сформува­
JІОСЯ не стихійно. Воно розбудовувалось державою
11u основі ідей кейнсіанства, які були панівними в еко-
1юмічній теорії понад 40 років .
Посилення в середині 70-х рuків ідеuлшії мuне­
'І'ІІризму, яка сповідує необхідність максимального
ufімеження ролі держави у розвитку економічних
11роцесів, стало можливим лише після формування
у країнах Заходу базових структур громадянського
суспільства та економічної демократії. Йдеться про
системні зн'язки, які стали логічним продовженням
ринкових саморегуляторів.
Щоб зрозуміти зазначену еволюцію, потрібно
нраховувати, що ринок сам по собі (мається па уnазі
"чистий ринок") не в усьому є_ досконалий механізм.
У своєму автономному розвитку він породжує гли­
боке (небезпечне для суспільства) диференцію.tнuutя
11рибутків та монополізацію економіки, що й стnо ­
рює її підвалини. Цю обмежені сть рин-ку було подо­
J rано застосуванням системи активного державного
регул ювання ринкових відносив, яка потім 1рс1нс­
формувалась у регулятивні сегменти громадянсько -
1·0 суспільства. Найбільшої ефективності rшнотс до­
сяг за наявності механізмів свого економічного ре-
155

rулювання шструментами саме такої системи
суспіJJьноrо розвитку.
У цьому контексті стає оченидним, що монета
ризм як економічна теорія, яка відстоює необхідність
демонтажу державних реrулятор1в, може мати прак­
тичне застосування нише на високому етап і рияко­
вих відносин, тобто в умовах уrвердження регулятив­
них мехашзм1в сучасного високоцив1шзованого, гли­
боко демократичного за своєю супю громадянсько­
го суспільства. Для перехідної економіки, .нка покли­
кана забезпечити глибоко осмислені, по-сучасному
цивілі:ювані трансформаційні процеси, ширnке запро­
вадження принципів монетаризму є повною недо­
речністю. Це - економЇЧ!іИЙ нонсенс.
Джоан Робінсон - одна з визначних економістів
нинішнього століття , яка очолювала багато років
найвідомішу в світі Кембриджську ШJ<олу економістів,
що дала світові таких відомих учених, як Альфред
Маршал та Джон Кейнс, писала: "Смисл Rивчення
економічної теорії полягає в тuму, щоб навчитися не
потрапляти на гачок учених-економістів". Правляча
еліта не лише України, а й інших пострадянських
країн ніколи не була знайома з світовою економічною
думкою, теорією ринкової економіки. У колишньо­
му СРСР вивчали теорію антиринкової, так званої
соціалістичної, економіки, або економіки fіез еко­
номіки. Напевне, саме цим феноменом пояснюстr.ся
те, що ми відразу потрапили в тенета монетаризму, в
полон його теорети1.ших постулатів.
До речі, ще у 1992 р. один із засновників сучас­
ного монетаризму, глава Чиказької школи монета-
156

р 11 стів, Нобелівський лауреат Мілтон Фрідмен по-
1 1среджував, що для економічних перетворень у Росії
11 р инципи монетаризму непридатпі. Але па це засте­
реження не зважили. У 1995 та 1996 рр. усі прибічни-
1<11 реформаторського курсу як у нас, так і в Росії
[ісзмежно вірили у безальтернативність для перехідної
\;Кономіки принципів монетаризму. Дійшло до абсур-
1 1у: прибічники ринкової ідеології повсюдно ототож-
11 юв алися з реч-никами і леnлоrіі' монетаризму .
Світова фінансова криза 1997-1998 рр. розвіяла
оа rато з ілюзорних уявлень. В економічній політиці
1 1 остсоціалістичних держав поч ав фор муватися
[)1J 1ьш комплексний підхід до вирішення питань еко-
11ом ічних перетворень. Особливо важливим у цьо­
"1У стало переосмислення ролі держави у здійсненні
1рансфnрмаці йних пропесів. У 1997 р . побачило ·світ
І>у rщаментальне дослідження Світового банку "Дер-
11ш оа у світі, що змінюється", визначальна ідея яко­
, ·о полягає в тому, що без ефективної держави
;•1·ійкий розвиток, ЯТ< економічний, так і соціальний,
щ:можливий . Це, по суті, нове слово в позиції міжна-
1юдних фінансових організацій, коли стапиться ттіJ\
.;умніп nюm і ~ пизначаш.них постулатів монетариз­
"'У, про який сказано вище.
Дещо інші акценти почали виникати і в питан­
нях монетарної політики'. Світова фінансова криза
110 1<азала неприпустимість її невиваженої абсолюти:­
нщії. "Однобічні акценти в боротьбі з інфляцією, -
' Гальчи11ський А.С. Ухраїна: по ступ у майбуrн є. - К.: Основи, 1999. -
, :. 136-138.
•
157

зазначив голоnпий спеціаліст Світового бан ку про­
фесор Дж . Стігліц, - можуть не J1 иwt: мнести вик-
.
.
ривлення в економ1чну поштику, не дозволяючи
країні повністю реалізувати свій потенді~\л 1rnстан­
ня та промислового виробництва, але й сприяти ін­
ституційним з мінам, що зменшують економічну
гнучкість rосnол.арства і не забезпечують у той же час
очікуваних вш·од, які могли б сприяти економі~шому
зростанню"' . Ц1 слова, сказані відомим ученим-еко­
номістом у 1998 р., повністю співвідносяться з логікою
корекційної політики реформ, яку ми прагнули ре­
алізувати наприк:іFЩі 1995 - початку 1996 рр. і яюt,
на жаль, не знайшла відповідної підтримки .
"Когда обесценение денег длится достаточно дол­
го, так чтu uGщt:ство приспособляется к их новой сто­
имости, дефляция представляется даже более вредной,
чем инфлят{ия. Обе "весnраведливь1" и обманьІВают
законнь1с ожидания. Но если ипфллция в силу того,
что она облегчает бремя национальной задоmкенно­
сти и поощряет предпринимательский дух, может что­
то вьщвинуть в свое оправдание, то в пользу дефля­
ции сказать нечего''2 .
"Для внутрішнього добробуту країни не має зна­
чення буде грошей більте чи менше. Правильна
політика державних діячів зводиться лише до того,
щоб підтримувати наскільки це можливо кількість
грошей постійно зростаючою, тому що цим вони
зберіга10т1, дух підприємництва нації та збільшують
І І:!оnрось1 ЗКОНОМИЮІ. - 1998. -
No8. -
С.11.
2 КейнсДж. М. И зб раннь~е про11зведения. - М. : Зкономика, 1993. -
С.172
158

І< шькість праnі ... Нація, кількість грошей якої ско­
ро•1 усться , в цей час фактично слабша та бідніша
111шої нації, у якої грошей хоча й не більш е, але Rона
має тенденцію до розвитку"1 .
Ці слова Д.Юма, видатно1 ·u представника мер­
• а 11 тил і3му , проголошені це наприкінці XVIII ст.,
111шайкраще хар актеризують сучасні проблеми мо-
11 стаrної політики нашої держави.
Рівень монетизації ВВП (процентне відношення
"111ироких грошей" МЗ до ВВП) вже давно став пред­
метом гострих теоретичних дискусій. Саме низький
1юrо рівень - 15 , 1%- порівняно з 40% ВВП та біль-
111с в інших країнах висувається сьогодні як аргумент
1 1роти жорсткої мо~етарної політики НБУ, яка веде,
11 а думку прихильників підвищення рівня монети­
нщії, не стільки до зниження інфляції, скільки до
" 1рошового голоду" в країні з усіма негативними на­
t:J1ідками, що його супроDоджують , як то : нлатіжна
к риза, дорожне"Ча кредитних ресурсів, бартеризація
\; КОн оміки, падіння обсягів виробництва, над­
ніквідність платіжних засобів та іп.
Па нашу дум1<у, динаміку відношення МЗ до
ВВП не можна однозначно тлумачити як факт не­
стачі грошей в економіці. Зміни рівня монетизації
·1ум0Rлені не тільки змі.пою кількості rрuшей, так що
! їх збільшенням рівень монетизації підвищується, а
і·1 зменшенням - знижується. Значною мірою рівень
\JfОнетизації залежить від поведінки цін. У тому ни-
11адку, коли вартість тuварів у rрошов()му виразі
1 ИUМЕ . On Money. 1752.
159

падає (тобто знижується рівень цін) , відношення
кількuсті грошей до ВВП зростає, і, навпаки , у разі
збільшення вартості тuварів у грошах (рівня цін),
відношення загальної кількості грошей дu ВВП, тоб­
то рівень монетизації, знижується. Залежність темпів
інфляції та рівня монетизації ВВП у краі'ю1х Східної
та Центральної Єв рони характеризус табл.1 1 •
Таблиця 1 .
Залез1с11ість темпів інфляціїтарівия мо11етизації
ВВП у країнах Східиої та Центральної Європи
у 19.90- 1996 рр., %
Показник
1Q90 1991 1992 1993 1994 1995 1996
P),,tyttiR
Рівень інфляції
5,1 174,5 210.9 256,0 131 ,0 3'2,3 38,8
Рівень мооотизаціі 54,1 35,5 24,1 16.8 15,2 19,9 196 І
'
І
Польща
Рівень інфляцП
500,0 70,З 43,0 35,З 3'2,2 27,8 2:12 1
Рівень Noне1И3ЗЦІЇ
Z3,5 28,0 29,2 312 31,7 31,8
І
41,8 ,
І
Уrорщина
34,2 22,9 22,2 ЩО
І
Рівень інфляц~ї
29,0
28,2 Z3,5 І
І
Рівень монетизац~ї
38,8 42,1 45,8 46,1 43,1 39,0 45,0 І
Словені•
І
Рівень інфляц,ї
549,7 117,7 2:11,0 32,0 19.8 12,6 9,7 І
Рівень rюнеоощї
'І
х 18,9 24,4 29,З 32,5 34,8 І
І
•х • немає даt 1их.
1 Сіденкп В . Еконо м ічне трансформуванн,~ у країпах Центральної
СхідRоі Європ11 /І Нкономіка України. - 1998. -
No 12. С.60-68.
160

Поступове падіння середньорічних темпів ін­
ф11яції корелюється з підвищенням рівня монетизащї
L3ВП, а їх високе JНачення стримує зріст цього по­
I< аз 1-1Ика.
Звідси можна зробити висновок, що рівень мu-
11 стизації ВВП характеризує не стільки нестачу гро-
111ей , с кіт,ки з не,~інення гrюпюR01· одиниці. Проце­
с и падіння рівня цін призводять до зростання
1<уnівельної спроможності грошової одиниці і, як
11равило, обумовлюють підвищення рівня монети­
·нщії ВВП, і, навпаки, збільшення інфляції призво­
н ить до знецінення грошової одиниц і і зниження
рівня монетизації.
Ош~руючи 1іньки д"1іИМИ рі.1иія монетизації ВВТТ,
11с можна з точюстю сказати, достатньо чи недос­
татньо грошей для розвитку економіки. Величина
цього пою1зника визпачастLся багатьма чинниками,
1·оловні серед яких: рівень інфляції, динаміка реаль-
11 оrо ВВП, швидкість обігу грошей, динаміка нор­
ми пропента, курсова політика nентрального бан­
ку, ступінь розвитку фінансових ринків та інші. Одна
й та сама кількість грошей за незмінності інших чин­
І rиків в умовах росту цін спричинить падіння їх кіль­
кості відносно ВВП, а в умовах зниження інфляції
3датна збільшити їх відношення до ВВП.
Недарма Дж.М.Кейнс в своєму "Трактаті про гро­
шову реформу", торкаючись питання визначення не­
обх ідної кількості грошей, зазначав, що " ... в сучас­
них умовах нормальне відношення грошового обігу
;(о національного добутку знаходиться між однією де-
161

сятою та п'ятидt::сятою"'. І це сказано в 1923 р., коли
ще не стала практикою державна стимуляція ефек­
тиnпого ПОПИТУ.
І дійсно, оцінюючи рівень монетизації розвину­
тих країн Заходу, бачимо значне його варіювання.
Так відношення грошової маси до ВВП у США -
більше 100%, у розвинутих країн ах Заходу - на рівні
70%, в країнах, що розвиваються, - 40% та менше2.
Така розбіжність - свідчення того, що ступінь роз­
витку кредитної сфери, що визначає пропозицію
грошей, та динаміка інфляційних проце;:сі.1$ в різних
країнах неодинакоnі. Закономірності ріння монети­
зації ВВП .в Україні характеризують показни ки
табл.23.
Таблиця 2
Рівень монетизаціfВВП в Україні
у 1991- 1998 рр., %
Показюас
1991 1992 1993 1994 1995
~екс
споживчих цін
390 2100 10256 501 282
динаміка
реального ВВП -8,7
-9,9 -14,2 -22,9 -12 ,2
Рівень
монетизації
66.7 50,0 32,4 26,7 12,7
1996 1997 1998
140 110 120
· 10.0
-3 ,2
•1,7
11,5 13,4 15,1
1 КеіінсДж.М. Избра11111.1е nроизаеденю1. - М : Зкономика, 1993. - С.12 ~.
1 Бизнес и банхи. - 1998. -
No 26. Бизнес п fіанхи. - 1997 - No 1-2.
1
Бюлетень НБУ. 1998. -
Грудень. - С.34.
162

У міrу нарощування темпів інфляції рівень моне­
r·изації ВВП знижувався (1991 - 1993 рр.) , і, навпаки,
11оступове падіння рівня інфляції в 1996-1998 рр.
с, 1рияJю не:шс1чному підвищенню цього показника.
Винятком з uієї динаміки були 1994, 1995 та 1996 роки,
1<0ли зниження темпів інфляції не супроводжувалося
1rоступовим підвищенням рівня монетизації. Навпа­
r< и, н ці рuки рівень монетизації ВВП знизився з 26,7
Jto 11 ,5%, і це при тому, що рівень інфляції скоротив­
ся З 501 ДО 140% річних.
На наш погляд, основна причина знецінення гро-
111ей :ш період 1994-1996 рр. була пов'язана не з ін­
фляцією, а з нарощунанням альтернативи офіційному
J \Оларовому та сурогатному обігу. За нашими розра­
ху,шами, перший у 4, а з урахуванням купівельної
спроможності - у 16-20 разів, а другий у 15 разів
1rсревишує офіuійний гривневий обіг.
Аналіз структури грошової маси України свідчить
11ро те, що кіт.кість готівки та депозитів до запитан­
ня в Україні порівняно з іншими країнами (Росія,
Польща, Греція, Туреччина, Таїланд) знаходиться
rrриблизно на олпому ріпні - 5-7% ВВП ' . Стосов-
110 строкових депозитів, то в Україні питома вага цьо­
І'О компонента наявної грошової маси в 8,7 раза мен­
ша, ніж у групі порівнюваних країн.
Варто задатися питанням, чому в 3,6 раза менший
рівень монетизації "широких грошей" - 11 ,4% ВВП,
1
Грос Д., Штаііихерр А. Реформи банківської системи у Східній Європі.
Особлиsості України // Фондовий ринок. - 1999. -
No15. -
С.41.
163

питома вага готівкових грошей не поступається серед­
ньому рівню групи країп, а 11астка строкових депо­
зитів виявляється в ~. 7 раза мевшою, ніж у країнах,
взятих для порівняння ?
На наш погляд, причини цього явищсt криються
в політиці "дорогих грошей", що втілюється в жит­
тя НБУ, і викникала небачені процеси псрсвсtп1
л іквідності з боку населення та різке падіппя про­
цесів нарощування пропозиції грошей з боку
банківських структур.
Складові політики "дорогих грошей":
1) підтримання високої пгn11ентної спвки, тоб­
то високої ціни грошей ;
2) штучне підвищення курсу гривні до долара.
Норма процента в Україні непомірпо nисока. По­
рівняно із США вартість грошей у нас у 7 разів вища1 •
"Дорогі гроші", тобто високі процентні ставки,
подвійно впливають ва пропозит\ію rрошей. .
По-перше, відбувається скорочення обсягів на­
даваємогu банками кредиту. Частка кредитів, нада­
.1::1.их кnмерційними банками Україпи суб' с1стам гос­
подарювання, у ВВП зменшилася з 53,4 % (1992 р .)
до 8,5% ВВП (199~ р.). Таке скорочення не виклика­
но гіперінфляцією і тому не може пn~итивно вшm­
вати на економічний розвиток. В умовах зниження
ціп ця політика нризводить до спаду виробництва,
відсутності відповідного грошового забезпечення
реального сектора економ1ки.
1
Власні розрахунки ш1 базі МЕ і МО. - І 998. -
No11. -
С.40.
164

По-друге , гроші "тікають" з дешевшої сфери
( 1 1ромислов ість) у дорожчу (фінансові ринки). Рен-
1 абельність промисловості в 1998 р. становила 6,3%,
rоді як середньозважена доходність по ОRДП -
54,83% . Саме на 1995 та 1996 роки, коли рівень мо-
11стизації ВВП впав до найнижчих показників - 12,7
r·a 11,5% від1юRідно, припадає переорієнтація гро-
1110вих потоюв з ш:реважного значен ня кредитуван­
ШJ суб'сrсrів господарчої діяльності 52,4% (1994 р.) за-
1·мьної кількості кредитів до 48,1 % (І 995 р.) та 48,4%
(1996 р.) на кредитуnання УрядУ з 47,5% (1994 р.) до
5 1,9% (1995 р.) та 51 ,6% (1996 р.). Dтеча грошt:й 1
rсально 1 ·0 сектора екояом1ки , що виявля ється в не­
стачі обігових коштіR, мізерності кредитних ресурсів,
11арощуванні кредиторської та дебіторської забор­
r·ованості, призводить до тuгu, що офіційна грошо­
ва система витіспясться системою сурогатного обігу,
>Іка, 1а нашими оцшками , перевищує офіційну сис-
1·сму в 15 разів, нормою товаровідносив стають бар­
тсрю схеми.
Такі тенденції, ао суті, пілривають процес гене­
рації депозитів (нарощування нропозиції грошей)
банківською системою. Співвідношення сукупних
дспо1итів до готівки (М2 - МО) : МО впало 3 4: 1 у
1992 р. до 1,2 :1 в 1998 р., що пра.1<1W1Но не дає змогу
банкам впливати на пропозицію грошей. Щодо гро­
шового мультиплікатора, то за 1996-1998 рр. nін не
·~мінився і становив 1,8, тобто кожна гривня грошо­
оої бази мала здатність створювати 1роші лише на 1
гривню 80 копійок, що ~ожна розцінювс1ти як обме-
16 '5

жений процес нарощування грошей . (для порівняння,
я 1992 р. грошовий мультиплікатор дорівнював 4,2 .)
Втеча грошей з кре!{Итного ла валютний та ри­
нок держоблігацій, з одного боку, та практика масо­
яих неплатежів, з другого, виявилися тими фактора­
ми, що стримують нарощумння грошової маси М2.
Не менш руйнівні наслідки мас штучне підтрима­
ння високого обмінного курсу гривні, на що скеро­
вані величезні фінансові ресурси , валютні надход­
ження та кредити МВФ.
Штучн~ стабільність гривні забезпечува.Jшся: по­
п ерше, збільшенням дохідності по облігаціях
внутрішньої державної 1юзики (ОВдп) і відповіднтr
зростанням коштів нерезидентів; по-друге, викори
станвям валютних резервів; по-третє, жорстким об
меженням гривневої маси, що мала місце в умояю
масштабних затримок заробітної плати та виплат н,1
соціальні потреби . Витрачання фінансових ресурсі,{
на шдтримання штучно завищеного курсу не моrл •
справити позитивного впливу на розвиток еко
номіки України, а лише поглибило фінансові ди<
пропорції, стало нідrрунтям для девальвації rрив1 .
під час серпнева-вересневої кризи 1998 р. Історія зю1,
приклади подібного штучного підтримання кур<
валюти. В 1922 р. урядом Чехо-Словакії за доттом, 1
гою іноземних позик курс крони був донедений JJ C>
рівня, який в 3 рази перевищував рівень попередн ,, •
ого року. Ця політика коштувала країні промисл ()­
вої кризи та безробіття, але так і не забсзпечина п о­
дальшої стабільності вартості грошової одиниці .
166

За оцінками фахівців, внутрішній валютний обіг
u Україні становить 12 млрд дол. CTUA, що в 4 рази
11сревищує грошоDу масу М2, а враховуючи нищу,
1юрядка 4- 5 разів купівельну спроможність, наяв-
11а доларова маса значно, в 16--20 разів, перевищує
1 ривневу. Таке перевищення доларової маси ющ
11JИвневою призводить до того, що держава не здат­
на ефективно регулювати загальну кількість грошей
о обігу, вдаючись, як правило, лише до u,цнuбічного
стиснення грошової маси.
Крім того, уже протягом 7 років значні фінансові
ресурси відтікають за межі України, що екніванентно
їх тезаврації. За підрахунками фахівців, щорічно
більше 5 млрд дол. СТПА від продажу товарів та пo­
CJJyr залишається за кордоном
1
.
Долар витісняє гривню не тільки в тіньовому
обігу. Питома вага іноземних депозитів у загальній
сумі термінових, ощадних та іноземних депо:ттів у
l 998 р. становила 62% проти 46,7% у 1992 р.
Оцінюючи ці процеси в цілому можемо конста­
тувати :
1) основним наслідком існуючої грошово-кре­
дитної політики "дорогих грошей" стал() :щецінення
національної валюти, що відбилося в падінні ріння
монетизації ВВП, незважаючи на значні зусилля по
підтриманню курсу гривні. Проблеми знецінення на­
ціональної грошової одипиці виявилися значно глиG-
1 Швайка М. Платіжна крнза в Україні: причина в1ш11к11еш1я і шлях и
подолання // Банківська справа. - 1999. -
No2. -
С.4&-53.
167

шими, ніж передбачалося, і негативно відреагували
на антиінфляційну та курсову політику НБУ. Реаль­
на купівельна спроможнjсть гривні ниявилася зале­
жною не тілт-ки від рівня цін, але й від масштабів
дuнаризації економіки , нарощуванню якої сприяв
штучно високий курс гривні. Значні масштаби дола­
рової маси, купівельна спроможність якої вища грив­
невuї, звели нанівець антиінфляційні зусилля і не за­
безпечили підняття купівельної спроможнuсті гривні.
Грошові потоки не переорієнтовані на кредиту­
вання реального сектора економіки. Відрив монетар­
ної сфери від потреб реального секторс:1 1::кономіки -
один із найбіт.111 руйнівних наслідків політики "до­
рогих rрошt:й" ;
2) спр оби за умов значного знецін1::н ня гривн.і
здійснити значну інфляційну накачку економіки гро­
шима здатні не тільки зпизити і без того низький
рівень монетизації ВВП, але й підірвати грошове
господарстRо в шлому;
З) політ ика підтримання високих процентних
ставок п ід р иває процес rенерунання банк і вською
системою депозитів, тобто нарощування грошей
Проблема нарощування так званого чистого ком­
понента грошової маси М2, щu нключає в себе стро·
кові депозити і є монетарною базою для довгостро
кових вкладень одне з найгостр іших питань су
часної монетарної політики. Великого значення ва
буває проблема здійснення дієвих заходів зі зменшен
ня частки грошей поза банками та збільшеню•
банківських резервів, нарощування гуюшового муль
168

т1111лікатора. Нарощування кредитних rрошей здат-
11 с справити позитивний вплив на зниження процент­
ної ставки та інвестиційну активність;
4) штучно високий курс rrияні призводить до
rуйнації виробництва, виснаження фінансових ре­
с урсів держави і породжує неконтрольовані проце-
.
.
.
с11 переваг шквшноСТІ, за якmс неяпинно зростає до-
.
.
J r аризащя е1<011ом1ки;
5) девальвація гривні була б здатна сьогодні по­
слабити процеси погіршення якісного складу грошо­
вої маси. Високі процентні ставки та штучне
підтримання стабільності гривні увійшли в про­
тиріччя одне з одним. Ясність навколо питання, що
повинно визначати монетарну пuлітику - сталість нс:1р­
тості національних грошей до їх власної купівельної
спроможності чи їх стабільніст" яідносно до валют
інших країн (стабілізація валютного курсу) понинні
стати важливим елементом монетарної політики;
6) в країні існують сфери rрияпевого, сурогатно­
го та доларового обігу. Одна з найважливіших задач
монетарної політики - забезпечення поступового
витіснення сурогатного та обмеження доларової ча­
стки в обігу гривневої маси. Очевидно, що практи':1-
н а реалізація цього завдання дуже складна. 1ї
вирішення пов ' язане не з декретивними ~аборона­
ми , а з напрацюnаппями грошової та кредитної по­
літики , націленої на покращання якісного складу
грошової маси. Законодавчого оформлення і регу­
лювання потребує обіг фінансових паперів, що об­
слуговують сурогатний <_>біг країни.
169

Сутність грошей характеризується їх функціями:
мірою вартості товару , засобом обігу, засобом на­
громадження, засобом платежу і виконанням ролі
світових грошей. 3аради здійснення всіх цих функцій
людство і винайшло такий унівсрсат,пнй інструмент
економіки, як гроші. Проте монетаристи переслідують
лише єлину мету - утримати стабільність національ­
ної валюти будь-якою ціною.
Ілюзорна стабільність українських грошей була
досягнута шляхом жорсткого обмеження їх пропо­
зиції на грошuнuму ринку, ціною катастрофі11ної
пл11ru1щої кризи, невиплат заробітн()ї плати, пенсій,
тощо. Рівень монетизації ВВП знизився з 80% у 1991 р.
до 14,9% у 1998 р., тобто у 5,4 раза. Грошова маса
(М2) за останні 7 років з урахуванням зростання інде­
ксу цін і падіння обсягів ВВП зменшилась у 6,8 разіі.
А якщо взяти до уваги те, що нині близько 50% гро­
шей обертається поза банками, Т() в офіційному обо­
роті їх кількість виявляється в 1О разів меншою, ніж
7 років тому (в порівнянних вимірах).
Політика боротьби із знеціненням національноі
валюти лише шляхом стиснення грошової маси, тоб­
то штучного збільшення попиту на гроші і обмежен­
ня доступу до них, вияRилася неефективною і при­
мітивною. Українська валюта, по суті, перестал~
бути грошима.
Гривня виконує далеко не сповна і не всі функці
грошей. Вартість товарів вимірюється гривнею ви
кривлено чегез те, шо лібералізація цін за відсутнuст
справжньої конкуренції товаровиробників призве
170

ла до невиправданого завищення вартост1 одних то­
варів і заниження вартості інших. Знецінено вартість
робочої сили. Частка заробітної плати у загальній
вартості продукції за 7 років знизилась з 18 до 9%
абu в 2 рази. З іншого боку, у вартості товарів зовсім
.
.
.
.
11 е враховусться вnрт1сть зсмш та 1нших складникш
національного багатства .
Українська валюта перестала виконувати таку
важливу функцію, як засіб обігу. За останні 7 років
замість товарообміну з участю грошей (Т-Г-Т)
ви робництво в Україні (без роздрібного товаро­
обігу) на 85 - 90%, за нашою оцінкою, перейшло до
натурального товарообміну, так званого барте ру.
Основна причина цього руйнівного явища - стис­
нення і відтік наявної грошової маси у "тіньову еко­
номіку" (гроші поза банками) .
Гривня майже повні стю втратила функцію за­
ощаджень і нагромадження. Те, що частину своїх гро­
шових збережень населення обмінює. на долари і три­
має їх у себе вдома, не можна визнати виконанням
гривнею функції нагrомадження, бо такі гроші не пра­
цюють на економіку, зокрема, на збільшення інве­
стицій у виробшщтво та соціальну сферу. Показово,
що з 1992 р . вклади 1:1аселе1mя па рахунки у банках в
порівнянному вимірі зменшились у 1400 разів. Безу­
мовно, на таке катастрофічне падіння вкладів насе­
лення на рахунках в банках вплинуло й зубожіння на­
селення. Проте не менший вплив був зумовлений не­
пр а виш,ною грошовою політикою (хіба не можпn
залучити гроші, що обертаються нині поза банками?).
171

Україн сr,ка національна ва люта практично не
виконує. функцію засобу платежу. Таке становище
Rикликано платіжною кри зою, бартеризацією еко­
номіки , відсутністю законів, які б встановлювали
відповідальність за невиконання боргових зобов 'я­
зань , грошовим "голодомором" та іншими причи­
нами. Тільки офіційно зафіксована заборгованість
платників до бюджету становить 14 млрд грн ., а бо
33% загальної суми платежів. Крім цього , банкам
не повернуго до 20% наданих ними кредитів, багато
з яких безнадійні.
Не можна серйозно говорити й про виконання
гривнею функції світових грошей через її неконвер­
тованість, нереальність її курсу до вільноконверто­
ваних валют. Курс української валюти ніколи не
віддзеркалював її реальної купівельної спроможності
у порівнянні , наприклад, з доларом США. Ціна ук­
раїнської валюти у l 997 р. по рівня но з 1992 р.
внаслідок штучно створюваного дефіциту гривні :5ро­
сла у 12 разів. Дійсна ціна української rри.нні не виз­
начена і не відома до цього Чёісу .
Свою грошову політику Націоt1 альний банк
України будує, 1·uловним чином, на тому, що ціну
валюти, її сп1Gіньи ість визначають попит і пропо­
зиція. ВВёіЖсіЄТься, що чим менша пропозиція гривні
і більший попит на неї, тим стабільнішою і приваб­
нивішою вона буде . Проте це надто поверховий
підхід до такої надскладної пр о блеми, як забезпе­
чення стабільності ющіональної валюти, тому що
існує дуже багато чинників знецінення грошей.
172

У свій час відомий німецький економіст Ерхард
11 исав, що інфляцію спричиняє не кількість грошей в
обігу, а нео бrрунтоване підвищення цін на товари.
В умовах України діє велика кількість посеред-
11иків , які безконтрольно завищують ціни на енер­
І'оносії, сировину, р ізного роду послуги і т.д . При
тому, що ці посередники здебільшого не є виробни­
ками продукції, а лише викачують її з державних та
колективних підприємств, вони - основні винуватці
інфляційних процес ів.
Українську валюту знецінює і те, що й досі в то­
варний обіг не залучено багато складових національ­
ного багатства України. За даними Ради з вивчення
п родуктивних сил України, вартість національного
багатства України занижена порівняно із світовими
цінами приблизно у 5 разів.
Вкрай негативно позначається на обсягу товар­
ної маси, отже й вартості грошей, спад виробниц­
тва. Проте мо1:1t::тс:1рш1. політика лише ускладнює си­
туацію у виробничій сфері. Порівняно з 199 1 р. ре­
альний ВВП в Україні зменшився у минулому році в
2,3 раза.
Стабільність валюти залежить від тривалост і
вир обничи х циклів. Чим коротший виробничий
циЮІ, тим швидше буде напоnшоватися ринок това­
рами. В Україні від економічної кризи найбільш по­
страждали галузі з коротким виробничим циклом,
.
.
зокрема, легка 1 харчова промислов1сть.
Застосування монетаризму як основного засобу
виходу української економіки з економічної кризи
173

дає прямо протилежпі очікуваним наслідки. Сти­
скання грошової маси (у 6,8 раза) призвело до по­
збавлення можливості суб'єктів господарської діяль­
ності рu3-рахuвуватись із своїми контрагентами гро­
шима за отримані товари і послуги, що зумовило
втрату сумління у відношеннях між ними і порушен­
ня тгул;ово'і етики, нравів у виробничій та госпо­
дарській діяльності. Таким чином, монетаризм при­
звів не тільки до руйнації економіки, а й завдав шко­
ди моралі суспільства, що набагато страшніше.
Основним руйпіnnим тшнником виробництва
стало бщ)Кування товарообміну через відсутність
1-рuшових коштів, а згодом і безкарність щодо тих,
хто нехтує бор1·шшми зобов'язаннями, що , схоже,
вже переросло у звичку. Кредиторська 3або рrо­
ваність на кінець 1998 р. тільки між суб'єктами гос­
тюдагювання (без банків) сягнула 137 млрд грн., або
132,5% річного ВВП. За цимп великими сумами хо­
ваються не тільки гігантські обсяги невиконання
боргових зобов'язань, а й необмежені можливості
.
.
.
для нечеспих дшюв приховувати р~зного роду зло-
вживання, в тому числі й 1срадіжки.
Платіжна криза стала основною nрИЧШІОІО зуnип­
ки вирuGництна, відтоку і різкого зменшення надход­
ження коштів до бюджету. Досить сказати, що почи­
наючи з 1992 р., дохідна частина бюджету в реально­
му вимірі зменшилась в 5,4 раза , а витратна - 7 ,7
раза . Таке намагання скоротити дефіцит бюджету з
благим наміром утримати гривню на плаву за раху­
нок припинення фінансування науки, освіти, куль-
174

тури, охорони здоров'я та інших нагальних потреб
11ароду є, на нашу думку, абсурдним.
Фун.кції національних грошей можна відновити ,
лише збіЛІ.ш1-mши їх масу до ріння, необхідного для
обслуговування всієї економіки. За орієнтир можна
було б взяти 1991 р., коли рівень мовеnшщії стано­
nив 80% ВВП проти 14,9% нинітпніх, тобто збіль­
шити її у 5 разів.
Можна скористатися також іншим засобом виз­
начення оfісягу необхідної грошової маси. За нашою
оцінкою, по колу підприємстn, які обслуговує Про­
мінвестбанк, тривалість одного циклу відтнорення (Г­
Т...І .. .Т-Г) становить 230 днів, тоGто за рік відбува­
сться 1,6 цикла відтворення. Виходячи з того, що про­
цес відтворення на кожній його стадії повинен 1абез­
псчуватись сумою грошей, адекватною вартості то­
варів, а також нраховуючи той факт, що вартість ВВП
у 1998 р. становила 104 млрд грн. , потрібна маса гро­
шей повинна дорівнювати 65 млн грн. (104:1,6), тоб­
то буrи в 4,3 ра.1а більшою за нинішню.
Доктор економічних наук А.Найдьонов та йоrо
співаятори у статті "Апологія монетаризму на тлі
кризи"1 на підставі спіnnідношсння залишків 1-рошей
у підприємств та їх потреби спла'іувати заробітну
плату дійшли висновку, що грошов у масу треба
збільшити у 5 разів.
Є ще третій наріант визначення потрібної маси
грошей: ~робити умовний залік язаємної заборгова-
' Банювська справа. - 1999. -
NoІ.
175

ності всіх юридичних осіб України шляхом введен­
ня в комп'ютерау мережу даних про їх взаємну за­
боргованість. Дебетове сальдо результату такого
заліку і покаже дефіцит грошової маси .
Грошову масу для обслуговування народного
господарства пеобхідно поповнити і за рахунок
готівки, яка знаходиться поза банками і обслуговує,
по суті, кримінальну економі.ку. Для цього потрібно
лише встановити контроль за її потоками і виробити
механ1зм такого І<оптроmо.
Великою помилкою в грошовій політиці Ук­
раїни був вільпий доступ на її грошовий ривоІ<
іноземних валют, відмова держави від монополь­
ного права здійснювати операції з іноземною ва­
лютою, так звана доларизація економіки. Нині 80%
грошової маси в Україні припадає на іноземну ва­
люту, приблизно 15 млрд дол. США зберігається F
домашніх господарствах, що в кінцевому гахунк)
означає інвестування Україною економіки США п1
інших зарубіжних країн . Валюта, яка офіuійно
зберігається на рахунках юридичних осіб, викори
стовується здебільшого для імn()rту споживчих то
варів і завдає шкоди їх вітчизнянuму виробництву
В Україні немає пр()луманої системи регулюван
ня курсу національної валюти до іноз~мних . В ідеал і
курс гривні повинен максимально відображати ї 1
купівельну спроможність віднut;но, наприклад, до
лара. Заниження куrсу гривні обертається скупкою
іноземцями за безцінь українських товарів (що 1t
спостерігалося в перші роки незалежності), а зави -
176

щення - банкрутством українських експортеrіR,
експансією неm<іс1rих іноземних товарів, придушt::н­
ням українських товаровиробників. Стан rрошонn­
го забезпе •1еппя е1<опоміки України характ~ри3ує
табл. 3.
Таблиця З
Стаи грошового забезпече11ня еко11оміки Украї11и
у 1992- 1998 рр., л1т1 дол.США
(на поточний курс долара до украііtської валюти)
Гkжазнмк
1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998
Грошова маса М2
ш ~18 :ш, 3816 4m 6555 4503
Гроші поза банками 757 1013 761 1462 2139 3229 2089
.
Кредити, надані
суб'єктам госп-ва 42 12 3222 1495 2293 2886 3841 2584
Кредиn1 надані НБУ
Уряду
2743 1025 1354 2449 3073 3063 2225
Кредиторська
заборгованість
3011 10119 6559 17025 38734 53979 40156
ввп
7884 11761 11~53 30390 43155 48701 30309
Обсяг промислової
продукціі
9404 14036 12572 3278/ 38815 38695 24179
Обсяг сільськогоспо-
дарськоі продукціі 2194 4362 3445 9459 14159 15815 9571
Експорт
8045 7817 16641 17090 20346 20355 12637
Імпорт
7099 9533 18007 18280 21468 21891 14676
Бартеризація,%
х* 68,2 77,2 81,5 92,5 92,9 93,6
·х •немає даних.
177

Дефіцит грошової маси, тяжкий фінансовий стан
більшості суб 'єкт ів господарювання, відсутність
будь-якої відповідальності за сплату боргів, барте­
ризація призвели до того, що банківська система все
більше втрачає свою роль кредитора економіки, сти­
мулятора її розвитку і структурного удосконален­
ня. Обсяг з аборгованості за кредитами, наданими
комерційними банками суб'єктам господарської
діяльності, в кінці 1998 р. в порівнянному вимірі ско­
ротився проти 1992 р. у 12 разів.
У той самий час кредиторська заборгованість
підприємсtв до ВВП становила в минулому році
132,5% проти 38,2% в 1992 р. Якщо у 1992 р. відно­
шення прямих банківських кредитів до кредиторсь­
кої заборгованості дорівнювало 139,9% , то в 1998 р .
-лише 6,4%.
Ненормальним є й те, що 42% кредитів надано
в іноземній валюті, яхі використано в основному на
закупівлю імтюртних споживчих товарів.
Кредитна діяльність комерційних банків згорта­
ється не лише чеrез дефіцит грошової маси, а й у
зв' язку з надто великими ризиками неповернення
кредитів, відсутністю належної законодавчої бази
щодо повернення боргів, а також фактичним бан­
крутством більшості підприємств.
Досить сказати , що в 1998 р . частка з биткових
підприємств, за офіційними даними, становила 53%
проти 9,5% у 1992 р. Рентабельність промислового
виробництва, за тими ж даними, в останні 7 років
знизилась майже у 5 разів.
178

Особливе занепокоєння викликає фактичне при­
пинення банками довгострокового кредитування. За­
боргованість за довгостроковими кредитами у по­
рівнянних цінах за 7 років зменшилась у 3 рази, при
тому, що позичальники не повертають позик, отри­
маних у попередні роки. Частка банківських кредитів
в обсязі інвестицій не досягає й 5%.
Таке становище склалося внаслідок непрогнозо­
ваної ситуації з інфляцією , відсутності будь-яких
гарантій повернення наданих кредитів, відсутності
у банків "довгих грошей".
Через надзвичайно велику ризикованість кредит­
ної діяльності, непрогнозованість інфляції, масове
неповернення надаваємих позик, відсутність нор­
мального рефінансування НБУ, комерційні банки
вимушені встановлювати високі проценті ставки по
кредитах: від 221,1% у 1993 р. до 60,4% у 1998 р. А
це, в свою чергу, боляче б'є по фінансовому стану
сумлінних позичальнИІ<ів. Очевидно, на даному етапі
необхідно регулювати ціну кредитів , але лише за
умови гарантування банкам повернення боргів.
Великі надії покладались на грошову реформу.
Проте вона звелась у 1996 р . до звичайної заміни
о,пних папірців іншими, хоча пропозицій щодо ефе­
ктивного проведення цього надзвичайно важливо­
го загальнодержавного заходу не бракувало.
Зокрема, не були враховані пропозиції щодо по­
долання бартеризації економіки, покриття дефіциту
бюджету не за рахунок кредитів НБУ, а реальними
доходами, про регуmовання курсу гривні, підвищення
179

рівня монетизації та розв'язання проблеми боргів, за­
лучення грошей, які перебувають "в тіні", та багато
lНШОГО.
Попри Rci сподівання грошова реформа звелася
.
.
.
до замши грошових знаюн, а 1ют~м штучного утри-
мання курсу гривні шляхом стиснення грошової
маси, невиплат населенню належних їм коштіn. У
засобах масової інформації все це подавалося як ве­
личезний успіх діяJ1ьності НБУ, ігноруючи ту об­
ставину, що гривня ~апроваджувалась не заради себе
самої, а задля виправлення загnльноекономічної с11-
туації. .Обставини, що склалися в економіці, вима­
гають негайного корегування грошової реформи, а
тn й проведення нової.
Для успішного проnедеиня грошово-кредитної
політики необхідно мати достовірні статистичні дан і
про стан грошового обігу. Однак такої статистики
фактично в Україні немає.
Нинішня грошово-кредитна політика руйнівно
впливає на соціально-економічний стан України. За
останні 7 років маємо негативну динаміку абсолют-
.
.
.
.
но по вс~х показниках розвитку економuси, соц1аль-
ної сфери, починаючи від ВВП і закінчуючи змен­
шенням чисельності населення, тривалості життя, за­
непадом його духовного роJвитку . Саме цими кри­
теріями слід користуватися при оцінці ефективності
грошового -кредитної політики, а не ілюзорною
стабільністю гривні.
Оздоровлення ситу,щії в державі необхідно по­
чинати із зміни курсу грошової політики, звичайно,
180

паралельно з іншими загальнодержавними захода­
ми. Національному банку України, як показує досвід
попередніх років, таке складне завдання не під сину,
хоча би через те, що він не мас (і не може мати)
відпові,т-1их повноважень, досвіду, волі й сумління.
Це завдання загальнодержавного масштабу . По­
літику в галузі грошового обіrу повинні визначати
вищі законодавчі й виконавчі органи України, а цен­
тральному банку сьогодні треба відвести рош. nпро­
ваджувача її в життя, та й то лише по окремих на­
прямках.
Вся будова монетаризму rрунтується на монft­
тарнііі теорії циклу. Дана теорія виходить з тієї псрс­
ду мuви, що ринковий механізм саморегулювання
здатний самотужки забезпечувати структурну ріRно­
вагу і що в ролі головного чинника дестабілізації, який
зумовлює циклічність розвитку, виступас грошова си­
стема. Висновок, зроблений з цього, такий: кризи й
депресії ринкової економіки ,uшяють суто гроmопе
явище, воm1 зв'язані найперше з функціональними по­
рушеннями, що виникають у сфері кредитно-гропто­
ни.х відносин.
Сенс монетарної теорії циклу полягає в тому, що
гроші вважаються провідним чинником, який виз­
}-Іачає розвиток не лише господарської кон'юнкту­
ри, а й економічного никлу в цілому. Такий висно­
вок базується на арrументuваних теоретичних у~а­
гальпенпях, що їх провели економісти монетарної
школи економічної теорії, та НІа статистичних даних,
які характеризують nзасМJІий зв'язок між змінами
181

темпів зростання грошової маси і розвитком
ділового циклу в економіці США за майже сторічний
відтинок часу. Ці дослідження виявили загальну за­
кономірність, за якою зміни ттропо:шції грошей ви­
переджають динаміку основних макроекономічних
показників. Мова йде про те, що протягом тривало­
го часу (1867- 1960 рр.) поворотні віхи в динаміці
грошової маси незмінно передували поворотним
віхам е1<0номі~rноrо циклу1 .
У структурі з азначеного процесу виявлено
періоди абсолютного скорочення обсяrів і темпів зро­
стання грошової маси та звуження її проuозиції сто­
совно попиту. Це 1873-79 рр. , коли маса грошей в
обігу зменшилася на 4,9%, 1892-94 рр. - па 5,8%,
1907- 08 рр. - на 3,7%, 1920- 21 рр. - на 5,1%,
1929-33 рр. - на 35 ,2%, 1937-38 рр. - на 2,4% ,
1948-49 рр. - на 1,4%2
.
Принципово значущим у цій
статистиці є те, що зазначені періоди збігаються з кри­
зовими снадами в економіці США.
Особливо виразним є різке скорочення - на
35,2% пропозиції грошей в період 1929- 33 рр. , тоб­
то в роки великої депресії. Саме на підставі стати­
стичних показників було зроблено висновок, що ця
найглибша в економічній історії Заходу криза стала
наслідком фатальних помилок ФРС США, яка, до­
держуючись політики "дорогих грошей", штучно
1 Галь чинсьм А .С. Теорі я грошей . - К.: Основи, 1998. -
С.211.
z Friedm an М., Schwarz A.J. Money and Busines Cycles. Princeton Univer-
sity Press, 1963. -
р.186.
182

спровокувала грошовий голод і гостру платіжну
кризу. Йдеться про те, що і різке скорочення нагро­
маджень , і катастрофічне падіння виробництва, і
масов~ безробіття були спричинені дією саме цих
чинників - грошового голол.у та платіжної. кризи.
Цmшічні коливання виробництвс.t, зайнятості й
отриманого доходу розглядаються як специфічна
реакція економічної системи на зміни в пропозиції
грошової маси. За висловом М.Фрідмана, гроші є
причина цих коливань.
Методологічна побудова монетарної теорії циклу
досить проста. Вона не зачі пає. процесів, що відбува­
ються безпосередньо у сфері виробництва.. У монета­
ристів ця сфера представлена як "чорний ящик", вміст
якого навмисне ігнорується. Е1юномічну теорію, зая­
вляють вони, має цікавити лише "вхід" і "вихід" з
цього "ящика", тобто виключно сфера обігу 1 .
1
Гальчи11ський А.С. Теорія грошей. - К.: Основи, 1998. -
С.212.
183

Реальність
Як у кожного птаха свій розмах крил, так і у ко­
жної людини свій політ думок. Сильві ті, що пере­
магають, а не ті, що благають. Ось і в нашому ук­
раїнському суспільстві можна спостерігати і політ
птахіR з різним розмахом крил, і людей з різними
потенційними можливостями. І залежно від цього
бачимо результати праці m-одШІи, результативність
дій цілої управлінської машини, яку називають дер­
жавою.
Буцімто народ і розумний, і працьовитий та ніяк
яе вилізе з баrшо:ки бідності. Що це: погані керівники
чи поганий народ? І те, і інше. І не те, і не ішпе. Вияв­
ляєrься всі разом ми одинакові. Ми так звикли до тої
общинної спільності, до того так званого державно­
го піклування про людину, які були за радянських
часів, що забули про саму суrь "життя". Людина ство­
рена богом і повинна сама творити ЖИТТЯ для себе і
своїх нащадків . Це прапило єлпне для всього живого
на земт .
ни

Щоб прожити взимку в тундрі, олені копитами
розгрібають сніг і добувають собі зелений мох. А
людина? Вона в мільйон разів здібніша за все живе в
цьому світі. А вона страждас. Чому? Л тому, що па
когось надіється, що хтось її організує до праці. І це
дійсно так. У людини є держава, а в державі чинов­
ники, які зобов'язані організувати життєдіяльність
усіх сфер людського суспільства. І ось ці чиновни-
•
•
•
♦
ки - м1Н1с1ри, депутати, керmники пщприємств, ус-
танов, банкіри несуть відповідальність за те, щоб
людська спільнота працювала не "копитами", а го­
л овою та руками.
Тож для цього треба мати таких керівників, які
здатні бу;ш б це зробити. І такі люди є. Проте їх вибір
ведеться дуже не удосконаленими 1нструментами.
Скрізь суб 'єктивні підходи. Скажімо, вибори до ор­
ганів влади. Скільки туди проходить людей, не пішо­
товлених до керівництва суспільством, іноді здир­
ників, хапуг і т.д. Але хто ж їх вибирав? Народ.
Лтоl(И, OcJ. .f\lf_JJJ\ЛJfЄTf.CЯ, що nотти й тторо{(жуютт~ та-кі
неефективні управлінські структури. І це тому, що
такий метод завоювання більшості прямо не відцзер­
калює якості претендента.
Тому й Закони наші не відтворюють того, чого
чекали виборці. Вибраний таким чином головний
керівник бере владу в свої руки і починає керувати,
з одного боку, за принципом колективізму (більшо­
вицька наука), а з другого - в міру тих розумових
можливостей, які йому дали батьки, тобто в обсязі
185

генної спадщини. Тому вибирати людей треба за оз­
наками , перевіреними їх життєвим досвідом та су­
мою знань, ЯJ<і людиnа 1ш1<опичила як фахівець, як
патрют.
Ця невелика передмова до розділу "Реальність"
.
.
.
.
пересшдує цшь проанашзувати державотворч1 про-
неси за період становлення і розвитку нашої незале­
жності, і це особливо важливо, щоб бачити себе з боку
і не повторювати того, що є руйнівним для суспільства
в цілому.
Сьо_годнішні реалії очевидні. Спад виробництва,
безробіття, низь.кий рівень життя. У нас звикли зви­
нувачувати лише окремих посадових осіб. Так легше
зводити рахунки. Думаю, що я теж - не виняток. Пе­
реді мною стенограма Сесії Верховної Ради України
за 24 березня 1992 р. про звіт Голови Правління На­
nіональноrо банку України Матвієнка Б .П.
Головуючий - Голова Верховної Ради України
Пmощ Іван Степаnович пропонує журналістам вий­
ти із зали, оскільки засідання бу~е закритим і надає
30 хвилин для доповіді.
Доповідач зазначив, що всі доручення Dерхов­
ної Ради України Національний банк України вико­
нує своєчасно, про що свідчи-~:ь розданий депутатам
довідковий матеріал.
Діяльність Національного банку, як і молодої
держави України, проходила в гострих, суперечли­
вих умовах. Проте Національний банк здійснював
першочергові заходи для створення вітчизняної rpo-
186

шової системи, проведення грошових розрахунків, си­
стеми кредитного регулювання, механізму обслуго­
вування зовніmш.оекономічної діяльності, необхідної
банківської структури та інших питань, пов'язаних із
створенням Центраньнuгu банку держави. Слід
підкреслити, що Україна ніколи не мала nласного
емісійного банку, вітчизняних банків, як державних ,
так і комерційних. За часів радянщипи все це були
контори цеuтральних московських офісів союзних
банків, статутні капітали яких також знаходились у
Москві.
Забезпечення економічної суверенності України
було можливе лише в умовах власної грошової сис­
теми. Це всі розуміли - і депутати, і влада, і пере­
с1чш громадяни.
Проте в парламенті багато депуrатів-рухівців, не
маючи ні досвіду банківської справи, ні теоретичних
знань, розуміли це питання як основне для економіки
з негайним введенням в обіг власних грошей.
Для виготовлення українських банкнот потрібні
були умови: нuтужності для друкування грошей та
кошти на їх виготовлення. Ні першого, пі другого
Україна не мала. Радянські банкноти друкувались в
Росії. На рахунку Національного банку було нуль
валютних коштіn. Проте це депуrатів не цікавило.
Тому було прийнято рішення закупити устатку­
вання для друкування грошей у фірмі "Де Ла Рю
Джорі", Швейцарія. Одночасно існувала можливість
замовити виготовлення 1,5 млрд банкнот. Побував-
187

ши на ряді банкнотних фабрик Європи (Німеччина,
Австрія, Угорщина, Польща), я вибрав швейцарсь­
кий варіант у Лозанні і надіслав письмові пропозиції
Леоніду Кравчуку вирішити питання надання На­
ціональному банку вільноконвертованої валюти.
Однак ніхто й не збирався виділяти валюту. Од­
ним із мотивів цього була думка Уряду (Вітольд
Фокін) про недоцільність друкуваш-1я грошей з~ ме­
жами України. Тому запропонований проект було
вщхилено.
За цих обставин треба було терміново здійснюваrn
інші заходи щодо захисту іІПересів населення України
в умовах грошового тиску з боку Росії та інших дер­
жав на нащ споживчий ринок. Таким оперативним
заходом стабілізації споживчого ринку вважались ку­
пони багаторазового використання.
Кабінет Міністрів рекомендував Національному
ба~шу провести переговори з французькою фірмою
"Імпрімері Спесіаль де Банк" і укласти контракт на
виготовлення купонів. Спочатку планувалось вигото­
вити 2,5 млрд штук купонів. Але провівпm дослідження
перспектив зміни uін на товари, НБУ дійшов виснов­
ку про збільшення кількості купонів в два рази, тоб­
то до 5 млрд штук. Для цього була залучена ще одна
фірма - "Томас де Ла Рю", Великобританія.
Оскільки у депутатів чомусь не було прихиль­
ності до купонів, то вони й не втручалися в цей про­
цес. Таким чином, рішення Верховної Ради і Кабінету
Міністрів України Національний банк виконував
188

своєчасно з забезпеченням необхідного технічного за­
хисту. Завдяки цьому ми не допустили дефіциту
готівкових грошей, незважаючи на те, що Росія, почи­
наючи з кі~щя грудня 1991 р., 11рипинила поставку руб­
левої готівю1: в Україну.
Одночасно з друкуванням купонів НБУ здійснював
заходи щодо друкування банкнот та створення ви­
робничих потужностей для друкування цінних па­
перів в Україні (м.Ки,·в) та карбування монет (м.Лу­
ганськ).
З незрозумілих причин Голова Комісії з питань
економічної реформи Володимир Пилипчук, захоп­
лений проектом "Де Ла Рю Джорі", який передбачав
як виготовлення першої партії банкнот, так і ство­
рення потужностей для друкування грошей, раптово
перекинувся на канадський вар іант, примушуючи
Національний банк провести пере1 ·uнuри з канадсь­
кою фірмою.
Як виявилось в ході переговорів протокол про
наміри щодо друкування 6 млрд штук банкнот був
підписаний ще 28 червня 1991 р. представником Уря­
ду Олександром Ємельяновим. Проте до uьoro часу
нt: Gyнu рішt:ння Верховної Ради про друкування гро­
шей за кордоном.
На вимогу народного депутата Володимира Пи­
липчука для роботи в Національний банк з мотив ів
участі n підготовці українських грошей був залуче­
ний у вересні 1991 р. Олександр Савченко - викла­
дач Київського інституту нс1рuдного господарства.
189

Йому було доручено вивчити умови укладення кон­
тракту з канадською фірмою.
Савченко ніколи не працював у банківській сис­
темі, не є спеціалістом з питань банківської справи.
Проте він у своїх зв 'язках виходив прямо на Леоніда
Кравчука. Його поїздка до Канади була санкціонована
висок:иМ],f державними посадовими особами.
Як і передбачалось, Олександр Савченко в~вив­
ся людиною некомпетентною не тільки в банківській
справі, а й в юридичних питаннях. Ось чому договір,
в складанні якого з канадською стороною брав
участь і -.Савченко, мав недоліки і відхилення від тих
домовленостей, яких було досягнуто в Києві. Таким
чином, зроблені Національним банком зауваження
щодо страхування, умов перевезення банкнот по­
требували уточнення окремих пунктів, без яких Го­
лова Правління НБУ не міг підписати договір.
Через два тижні основні недоліки було усунуто,
і, маючи рішення Президії Верховної Ради з цього
питання, НБУ підписав договір.
llрезидія Верховної Ради займала позицію сило­
вого тиску на НБУ і Голову Правління, хоча сама
нічого не зробила для забезпечення фінансування.
Дуже цікавий момент для історії, що аванс 5 млн до­
л ар ів США на друкування грошей канадською
фірмою був перерахований за рахунок валютного
кредиту, який Національний банк взяв у промисло­
вих підприємств. Іншого виходу не було. Шалений
тиск на Голову Правління НБУ був аморальним з
190

боку деяких народних депутатів за повної байдужості
до фінансування Президії В ерховної Ради.
Незважаючи на ці обставини, Нацбанк створив
умови для друкування грошей. Решта фінансування
пішла за рахунок кредитної лінії, оформленої Урядом
і Нацбанком України.
Канадська фірма в порушення контракту розпо­
чала друкування гривні за відсутності представни­
ка НБУ, створюючи перешкоди до його поїздки до
Канади.
Аналізуючи ситуацію, що склалася, коли, з одно­
го боку, фірма вела себе безвідповідально, чим вик­
ликала недовіру у Правління НБУ , а з другого -
втручання в цей процес групи впливових голів
Комітетів Верховної Ради та деяких народних депу­
татів, які були дуже зацікавлені в друкуванні всієї
партії грошей n Канаді, Правління НБУ дійшло вис­
новку, що обставини змушують його захистити інте­
реси України.
Було розроблено варіант друкування купюр ви­
соких номіналів в іншому місці. Було вибрано анг­
лійську фірму "Де Ла Рю" ЯІ< з великим досвідом дру­
кування банкнот, так і високою якістю їх виготов­
лення.
Певні консультації, проведені з СБУ та Леонідом
Кравчуком, обумовили прийняти ріmення щодо об­
меження друкуванвя грошей канадською фірмою в
обсязі купюр невисоких номіналів, які за ціною не
відрізнялись від тих, що друкувались у Канаді. Таким
191

чином, банкноти 50 і 100 були замовлені в Лондоні.
НБУ був затверджений орнамент, який відповідає
українському наuіональному стилю та європейському
зовнішньому вигляду, близькому до англійського
фунта стерлінга. Ті , хто тримали у своїх руках
банкноти 50 і І ОО, не заперечуватимуть, що їх якість
і привабливість віддзеркалюють світлу та щиру душу
української нації.
Усі банкноти були підписані до друку Володи­
миром Матвієнком, як канадські, так і англійські
варіанти .. Звичайно, дещо дивувала "різношерст­
ність" набору кушор. І вона в майбутньому, тобто
вже нині, за наявності власної банкнотної фабрики,
має бути виправлена. Зараз НБУ всі банкноти друкує
за англійським варіантом, що підтверджує правиль­
ність приfuj:ятого рішення. Але найголовніше, що ос­
новний обсяг грошей за їх сумарною вартістю. був
економічно захищений, і Україна уникла можливої
економічної диверсії.
Ось чому певні кола в Україні не вибачили Во­
лодимиру Матвієнку такі дії. За ініціативою народ­
ного депутата Леся Танюка почався збір підписів про
недовіру Голові Правління НБУ .
Конфлікт з канадською фірмою ми вирішили
шляхом збільшення замовлення на виготовлен ня
більшої кількос:1 гривні малих номіналів, оскільки,
за нашими прогнозами, очікувались інфляційні про­
цеси, обумовлені неконтрольованим ростом цін.
Одночасно з вирішенням проблеми виrотовлен-
192

ня банкнот розроблялась Концепція впровадження
власної валюти. Тех.нічна сторона внрuвс1дж~ння
власни х грошей - це тільки частина великої
відповідальної роботи, ЯІ<У потрібно було здійснити
банку для створення національної грошової системи.
Умовами запровадження власних грошей по­
вюші бути бездефіцитність або мінімальний дефіцит
бюджету, недопущення кредитної емісії, створення
.
.
валютних 1 золотих резерв1в, покращання стану еко-
номіки... Жодної з цих умов ні в 1991, ні в 1992 ро­
ках ми не мали. Тому єдиним виходом із такого ста­
ну було здійснення заходів з повного впровадження
в обіг купонів багаторазового використання.
У зв' язку з шаленим зростанням цін різко по­
гіршувався фінансовий стан підприємств, колгоспів,
радгоспів, транспорту тощо. Тільки в лютому-бе­
резні 1992 р. Національний банк додатково видав
кредити промисловим підприємствам 30 млрд крб.,
сшьському господарству 20 млрд крб. Це дещо
нослабино фінс1нсuву юшругу.
НБУ запропонував привести вартість основних
фондів у відповідність з новими цінами з тим, щоб
збільшити аморти~аційний фонд та активізувати
інвестиційний пр от{ес на підприємствах.
Та1<і дії були конче потрібні, про це сказав з три­
буни Верховної Ради 24 березня 1992 р. Голова
Правління НБУ Нолодимир Матвієнко.
Щоб підготуватись до грошової реформи, тре­
ба було дати кисень виробництву, інакше можна до-
193

чекатись такого стану, коли буде надто вс::никий спад
виробництва, безробіття і та:ке інше. Про це свідчить
сучасний стан виробництва в Україні.
В інтересах активізації інвестиційної діяльності
підприємств та інших господарських структур НБУ
разом з Міністерством фінансів створили фонд дов­
гострокового кредитування . Пропонувалось переве­
сти всі капітальні вкладення на систему довгостро­
кового кредитування. Зараз на це питання ніхто не
звертає уваги, оскільки інвестиuійна діяльність згасає..
В інтересах етруктурної перебудови економіки та
подальшого її розвитку НБУ виробив новий підхід
для оцінки діяльності комерuійних банків, Rстановив­
mи норматив довгострокоnих вкладень до 30% обся-
1·у кредитування (що, на жаль, сьогодні . не робиться).
Без цільової інвестиційної нрuграми неможливо
задовольнити споживчий ринок, зупинити .ін­
фляційний процес, який зростас n міру підвищення
цін і спалу Rиробництва .
Важливим фундаментом нового Національн01·u
банку української держапи стало створення системи
міжбанківських розрахунків ) які базуються на корес­
пондентськюс відн()синах як між Н..tціональним бан­
ком , комерційnими банками , так і між ІІБУ і цент­
ральними банками країн СНД, західпих та інших за­
рубіжних дс::ржав.
Функціонування дьОІ'О мехаяі~му можливе лише
за умови сучасної електронної системи. З цією ме­
таю бул u створено 14 регіональних комп'ютерних
194

центрів та центральний комп'ютерний центр На­
ціонального банку в м .Києв.
Найважливішим було вирішення проблеми
взаємних розрахунків з І<раїпами СНД, особливо з
Росією. Розв ' язання цієї проблеми йшло, з одного
боку, з Росії, де Центральний банк стноrив у всіх
регіонах країни розрахункові центри для забезпечен­
ня платежів між підприємствами двох країн, з дру­
гого - з України, в якій Національний банк теж на-
.
.
.
.
.
магався створ ити ВІДПОВІДНУ юльюсть р епональних
розрахункових центр1в.
Оскільки Верховна Рада не підтримала цей за­
хід на вимогу народних депутатів Андрія Печерова
і Вадима Гетьмана, Україна змушена була вести
взаємні розрахунки між Росією та Україною через
Центральний банк Росії і НБУ. Спочатку, до кінця
березня, вони вел ись під контролем НБУ , ал е зі
зміною керівництва Нацбанку з 24 березня 1992 р .
ситуація загострилась, а про її наслідки треба вести
окреме дослідження.
На той період у торгівлі з Росією негативне сат.­
до становило 15 млрд карбованців. Це означало, шо
при здійсненні повного обсягу регульованих еко­
номічних відносин таке сальдо в розрахуюшх нотре­
бує негайного погашення або додатковими товар­
ними поставками, або покриттям вільноконверто­
ваною валютою. Потрібно було виробити певні
міжуря,п:ов і Угоди в умовах запровадження в Україні
куп онів баг аторазового використання, а також
195

здійснити цілий комплекс організаційно-техніч_ни х
та методолог1чних з аходів з розробки механізм у
впровадження національної валюти в готівковому
та безготівковому обігу.
На кожному етапі створення власної грошової
та банківської системи з'являлись "нові економісти",
які, комусь "підіграючи", вносили власні пропозиції
щuдо негайного виведення з обігу рублів, бо ~они
буцімто завдають школи державі, оскільки пливуть
від нас і можуть створити uевний борг перед Росією.
Неі ці ідеї підганялись під бажання вивести на 100%
рублі і запровадити купони. З недоцільністю таких
дій пізніmе погоджувався і Вадим Гетьман.
Правління НБУ проrнозуя ало можливий ін­
фляційний сплеск, оскільки ціни вже ніхто не 1юнт­
ролював через так звану лібералізацію цін, яку про­
голосили тодішні реформатори, і, виходячи з цього,
були додатково надрукояані купони. На кінець бе­
резня 1992 р . НБУ вже мав 1ОО млрд карбованців .
Ще на 50 млрд крб . були купони нового зразка ·з
усіма ознаками грошей (захист, номер, серія та інше).
Ще одним :шходом було укрупнення купюр, по ­
ліпшення куnюрної структури.
Для забезпечення розрахунковими операція ми
зовнішньоекопомі чпого обороту був підписаний
контракт про вступ Національного ба1ІІ<у України
до міжнародної спеціалізованої банківської системи
("Свіфт") . Одночасно створювався Комп'ютерний
центр НБУ . Проте мізерні кошти НБУ за повної
196

відсутності підтримки з боку Уряду України усклад­
нюн.:1ли вирішення проблеми створення єдиної елек­
тронної банківської системи розрахункіR, Rартість
якої становила майже З 1 млрд крб. Я назив.:1ю цю
цифру тільки тому, що мої опоненти керувались
лише голою ідеєю створення банківської системи і
неп1йно, протягом декілr.кох місяців. До речі, на той
період Україна відсташ1 від Заходу в застосуюшні
n банківській практиці п ерсональних обчислювс:1ль­
них машин більше як па 20 років.
На зміну одним проблемам приходили іпші, не
м~нш складні. Але якби була добра воля Уряду та
порозуміння у Верховній Раді, то багато питань мо­
жна було б nирішити з найменшими витратами. Так,
у зв'язку з банкрутством Зовпішекономбанку СГСГ
постало питання обслуговування зовнішньоеко ­
номічної діяньнuсті українських nідприr.мств. Зна­
ючи світовий досв ід, коли в період відбудови д~р­
жавності багатьох країн питання зовнішньоеко­
номічної діяльності покладались на центральні бан­
ки, НБУ вважав ~а доnільне взяти на себе функцію
.
.
.
оргаюзатора розрахунк1в за екt;11uртно-1мпортними
операціями. Мотивом такого рішення була слабкість
у цих питаннях комерційних банків, які тільки-но
створюRались. Далі планувалось залучити до цієї ро­
боти всі комерцій ні бс:1нки.
У дуже короткий терм ін (впродовж декількох
місяців) були встановлені кореспондентські відноси­
ни з банками США r Великобританії, Канади,
197

Франції, Німеччини, Швейцарії, Австрії, Угорщини,
Чехословаччини та деяких інших країн. Загальна
кількість кореспондентських рахунків перевишила
50. Їх було досить, щоб обслуговувати експортно­
імпортні операції. Незважаючи на це, політики з Вер­
ховної Ради дозволяли собі вільно , нс:1віть ч~р~3 зс:1-
соби масової інформації, вимагати від НБУ відкри­
ти 1500 кореспондентських рахунків. Такі "невігла­
си" дуже шкодили створенню Національнuгu бан­
ку зовсім пової держави. Ще більше втрачено від
T()ro, що амбіт1ійність самого прем'єра Вітольда
Фокіна не сприяла комплексному розв'язанню
зовнішньоекономічних проблем. Так, Фокін не сприй­
няв пропозицію Росії щодо створення акціонерного
Зовнішньоекономічного банку у складі Росії, України
і Білорусі. Причому Україні ~иділявся 1 млрд дол.
США дu стс:1тутнuго капіталу банку. Відповідь була
така: "Ми туди не підемо". Я розумію, що Фокін бо­
явся реакції з боку Руху. А в результаті був утрачений
контроль за обслуговуванням зовніumіх боргів. Росія
перебрала на себе всі Активи і Пасиви цього банку.
Сам Фокін теж недовго утримався на посаді прем'єра.
В інтересах негайного припинення впливу Росії
на контору Зовнішекономбанку в Україні1 яка опи­
нилася під українським і російським впливом, я
ініціював припинення діяльності цієї банківської
структури в Україні і створення на її базі експортно­
імпортного банку, головою Правління якого був
призначений Сергій Яременко.
198

Після того, як Україна разом з Росією nі~тнерд­
или солідарні зобов'язання про сплату зовнішнього
боргу колишнього СРСР, настав час, коли Світовий
банк та Європейський банк реконструкції і р()з1шт­
ку готові розглядати проекти України, під які нада­
натимуться валютні кредити. Такі проекти були
підготовлені. Проте кредитні лінії нам не відкривали.
Ці міжнародні фінансові інституції вичікували, зва­
Жу-Rали. Їм вигідніше було надавати товарні кредити,
а не "живі" гроші . Таким чином, Укр,:йна суттєвої
грошової допомоги не мала .
Навіть в умовах такої зануальованої "блокади"
НБУ виходив на прямі відносини з провідними ко­
мерційними банками. Під гарантію та за участю
Національного банку нашим підприємствам та дер­
жаві в цілому було надано кредитів- на суму понад 1
млрд дол. США. Такі кредити надавались перш за
все на придбання устаткування, для сільськогоспо­
дарських потреб та на медпрепарати.
Велись переговори .1 інвесторами США про ство­
рення спільного підприємства щодо переробки близь­
косхідної нафти вартістю проекту З млрд дол. США,
а також 1 млрд дол. США на очищення забруднених
радіацією земель Київської та Житомирської облас­
тей. Національний банк підтримав проект викори­
стання літаків типу "Боїнг" для покращання повітрян­
ого сполучення України з західними країнами.
Зовнішньоекономічна ~і я:льність контролювалась
шляхом надання ліцензій на здійснення валютних
199

оnерацій. Були розроблені пропозиції щодо викуп:
експортерами валюти за ринковим курсом в інте
ресах поліпшення фінансового стану підприємств
.
.
експортер1в та створення валютних резервш для за-
бсзпечення стабільності національної 1ншюти
Виникла нагальна потреба прийняття Закону про
валютне регулювання.
НБУ сприяв розвитку комерційних банкін, ;$Ш·а.11Ь­
не число яких станом на 24 березня 1999 р. зросло ш~
третину і перевищило 80. Були заресстровані баню ~
за участю іноземного капіталу, нринс:1тні банки. Ство­
рена необхідна структура Національного банку. Пра
пично діяли всі структурні підрозділи, окрім фондо­
вої біржі. Потім вона діє самостійно. Чисельність цен­
трального апарату була збільшена н два рази.
Ще тільки закріплювалась ·банківсь1<а системн
незалежної України, як уже в "верхах" почала упи~р.ц­
жуватись думка про дальшу реформу банківсько·~
системи через реорганізацію ве.ІІШ<ИХ банківських стру­
ктур шляхом перетворення їх філій в самостійю
комерційні баНІ<И з наступною їх приватизацією. Най­
більшим "шанувальником" реформування великих
башсів був Віктор Пинзеник, і якби не прем'єр Леонід
Кучма, то банківська система була б зруйнована. Ця
ідея була запозичена в Росії, що призвело до фінансової
кризи і девальвації рубля. Але є й інші мотиви. Події
ослrnнього часу вимагають їх висвітлення в окремій
книзі.
Молода українська буржуазія, вигодувана на
200

партійно-комсомольських харчах, намагається булh­
якою ціною приборкати фінанси країни. Коли їм не
вдалося розломити великі банки, вони пішли в бізнес
і за відсутності Законів та контролю з боку держави
почали створювати безліч посередницьких та інших
торговельних фірм, а з ними і кишенькових банків,
підім'явши під себе грошові потоки, чому ттоnною
мірою сприяв колишній Голова Нацбанку, народ­
ний депутат Вадим Гетьман, централізувс:tвши сис­
тему розрахунків між Україною та Росією.
Україна втратила управління грошовими потока­
ми. З'явився "бартер" як спосіб нееквіван~нтноrо
обміну на користь ділків тіньової економіки, з чим
зараз намагається боротись Віктор Ющенко як пре­
м'єр. Множення безлічі дрібних банкі.в розпорошило
ресурси суспільства, зросла армія "рантьє". Нині в
Україні близько 200 банків, було більше 300. Решта
збашq>утіли, а з ними втрачені й кошти вкладників.
Нині у всій банківській системі України зайнято
fілизько 150 тис. осіб. Усі вони обслуговують той ва­
лоnий продукт, який за сумарною величиною обслу­
говунан у 1990 р. один Промінвестбанк із загальним
числом працівників 9500 осіб.
Про низький рівень управління банківською си­
стемою говорить і такий факт: у комерційних бан­
ках Австрії станом нз 31.12.96 працювало 15885 осіб,
які обслуговували активи 20,9 млрд ЕКЮ 1, тоді як
1
f;:~нковское дело. Зарубе~нь1й оІТЬІт. - Москва, 1998. С.29.
201

в українській банківській системі активи менші в два
з лишнім рази, а чисельність працюючих більша
майже в 10 разів.
Для сучасного капіталізму характерний процес
злиття fіанків і створення найпотужніших банківських
структур. Щоб в Україні не було великих банків, спря­
мовує ~вою діяльність -Антимонопольний комітет,
робить негативні "закиди" і Міжнародний валютний
фонд.
Події 24 березня 1992 р. , що характеризуються
політи1;1ним наступом па банки , поклали початок
створенню в державі негативного іміджу банк іра.
Тиск на НБУ продовжується постійно. Щоб виро­
бити імунітет, керівництво НБУ зайняло монета­
риську позицію, яка принципово _не нраховує інтере­
си виробника. Депутати Верховної Ради теж не
.
.
мають впливу НІ на грошову, НІ на податкову по-
літику. Особливо нинішній склад Верховної Ради,
який добре "забізнесувався" під прикриттям депу­
татської недоторканості.
202

Біографічна довідка
Володимир Павлович Матвіснко народився 5
січня 1938 р. в селі Білка Кпрпстенського району Жи­
то.мирськоі· області в селянській родині. Має вищу
освіту - .1акін.чив Київський фінансово-екоиомічпий іи­
ститут та аспірантуру при Київському інституті
народного господарства.
Трудову діяльність розпочав у 1959 р. кредитним
інспеюпоро.м Жда,юаського (нині Маріуполь) відділення
Будбанку СРСР. Пізніше був ревізором, керуючим
Артемівським відділенням, заступником керуючого
Донецькою обласною конторою і керуючw.,~Дніпропе­
тровською обласною конторою Будбанку СРСР, за­
ступником керуючого Украінської республіканської
контори Будбанку СРСР, з 1982 по 1987 р. - керую­
чим цією конторою. В 1987 р. призначений Головою
Привління Українського республіканського банку
іlромбудбанку СРСР.
У 1991 р. призначений Головою Правління На­
ціонального банку України. Був ініціатором створен­
ня і впровадження українськоі· національної валюти -
гривні.
203

У 1992 р. створив акціонерний комерційний про•
мислово-інвестиційний банк України (Промінвест•
бапк), який нині є найпотужнішою фінансово-кредит·
ною установою Украіни.
В.П.Матвієнко - член Вищої Економічної Рад~
при Президенті Украіни, професор, дійсний член. Ака­
дел,еії інженерн.и:х. наук України. (м. Киів), Інженерної
академії наук (м.Харків), Української технологічно;
академії (м.Київ), Української екологічної академі,
наук (м.Киі'в). Лауреат міжнародних премій "Друж­
ба", "Слов 'яни", нlИириджений орденам.и Князя Ярос­
лава Мудрого V ступеня,_ "Дружби народів" (1986 р.),
медалями "В пам 'ять 1500-річчя Києва" (1982 р.). "Зо
доблесну працю 11 (1970 р.); "Почесною відзнакою Пре­
зидента України 11 (1996 р.), орденом "Слава на
~вірність Вітчизні " ІІІ ступеня (1999 р.) та орденом
Святого Володимира (1999 р.)
В.ПМатвієнко - автор книги "Держава і банки
11
,
численних праць з економіки та банківської справи, по­
етичних збірок "Люблю я свою Україну", "На рідн.u:х.
роздолах". Лауреат Всеукраїнських фестивалів і кон­
курсів "Пісенний вернісаж", "Пісня року", "Борпм­
ля ", "Сонячний скіф", "Рось", "Відроджені джерела
11
,
"Шлягер" та ін., Заслужений діяч мистецтв України,
член Міжнародноі" спілки діячів естрадного мистец­
тва, Почесний член Правління Асоціації nіячів естрад­
ного мистецтва Украіни, член Спілки :журналістів
Украіі-щ академік.
Рішенням редакційної комісії· Мі.жнародн.ого біог­
рафічного центру (Велuкпбритан.ія) професору Воло­
димиру Павловичу Матнієнку присвоєне почесне зван­
ня "Людина року 1998-1999 " з врученням пам. 'ятного
204

сертифіката, за видаmІlі досягне1-tня в галу:1і еко­
номіки і ба11ківської справи його нагороджено Дип­
ломом і Сріб11010 медаллю "За заслуси в ХХ сто­
літті". l,м, 'я В.П. Матвієнка занесене до Міжнаро­
дного біографічного довідника, Міжнародног о
довідни"а відомих інтелектуш1ів та довідника "500
найвидатніших діячів нового тисячоліття ". Профе­
сор В.П.Матвієнко t: почесний член Ради Директорів
Американського біографічного інституту, володар
Лаврового вінка та звання Лауреата Міжнародuої
Премії за особисті видатні досягнення та заслуги
перед суспільством Американсhкn;,о біографічного iN -
cmumymy.
У відповідності до офіційного свідоцтва Кри.м.сь­
киї астрофізичної обсерваторії мала планета, вiд1qJU­
ma 5.09.1978 р. та зареєстрована у міжнародпому ка­
талозі під номером 6622, отримала і.м 'я МАТВІЄНКО
на честь відомого вченого, теоретика і практика
банківської спршш, академіка, професора Володими­
ра Павловича Матвієнка.
В.П.Маmflієнко - лауреат V_ювілейного відкри­
того Рейтингу популярності "Золота Фортуна" з
врученням головuої нагороди Рейтингу срібної ста­
туетки "Богиuі фортуни", переможець загально­
національної програми "Людина року-99 "у номінації
" Фінансист року".
У 2000 р. В.П.Матвієнко нагороджений орденом
"За розбудову України" до 135-річчя Михайла Гру­
шевського IV ступеня з врученням диrтима Міжна­
родного відкритого Рейтингу 11опулярності та якості
"З
Ф
,,
олота opmylla .
205

Наукове видання
Матвієuко
ВолодиІ\шр Пя в:л оnич
АВТОГРАФ НА ГРИВНІ
Київ, видавннцтво "Нвукоnа думка", 2000
Комп'ютерна верстка Наталії Са.ш,о
Зданu 11а 11иробницт110 ОЗ.08.2000.
Підписано до друку 09.08.2000.
Формат 84х І 08/ 32.
Гарнітура Times New Roman <..:yr
Друк офсетш1ї1 .
Умов. дру.к. арк. 1 3,44.
Тираж З ООО нрим. Зам. 383.
Поліграф1чп:1 rj11pм a "Оранта".
252 180, Киів, вул М.Кр~1воноса , 26,
тел. 27 1-33 -96, 27 1-33 -95 , тсл ./ф:~кс 27/і-75-86.