Автор: Коширіна О.
Теги: довідник енциклопедичні довідки гуманітарні науки шкільна освіта видавництво торсінг плюс
Год: 2010
Текст
ИЛ1И1
ББК 92я2
Н72
Довідкове видання
Авторський колектив:
Українська мова: В. В. Паращич, Т. О. Квартник, В. Ф. Жовтобрюх
Українська література: Т. О. Квартник
Історія України: В. А. Греченко, Ю. Г. Лебедєва
Всесвітня історія: В. А. Греченко
Англійська мова: Я. В. Довгополова
НОВІТНІЙ ПОВНИЙ ДОВІДНИК ШКОЛЯРА
5-12 КЛАСИ
Відповідальний редактор О. Каширіна
Коректор Г. Трубіцина, М. Булахова, Н Матюх, Я. Довгополова
Комп’ютерне макетування А. Столяренко
Дизайн обкладинки В. Кулік
Підписано до друку 08.02.10.
Формат 84x108 У16. Гарнітура Шкільна.
Друк офсетний. Ум.-друк. арк. 60,48- Наклад 20000 прим. (1-й завод 1-3000)
Видання здійснене за ліцензією ФОН Шапіро М. В.
«ТОРСІНГ плюс»
Свідоцтво серія ДК № 2143 від 01.04.05 р.
61057, м. Харків, вул. Сумська, 13
З питань оптових поставок звертатися:
Тел. (057) 717-10-26, 719-98-73
Е-таіІ: іогаіп^ ог'о-'гісіег.сот.иа
Книга — поштою:
61057, м. Харків, а/с «Книжкова ліга»
тел.: 8 (057) 7-199-880
Інтернет-магазин: іогаііщ.сот.иа
Н72 Новітній повний довідник школяра: 5-12 класи. Гуманітарні дисципліни.
Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2010. — 496 с.
І8ВИ 978-611-030-076-6.
У новітньому довіднику школяра подана повна інформація з основних шкільних предметів: української мови,
української літератури, історії України, всесвітньої історії та англійської мови.
Видання підготовлене відповідно до сучасних вимог шкільної програми. Матеріал викладений послідовно,
за темами, кожний розділ містить завдання для самоконтролю, ілюстративний матеріал (схеми, таблиці), що
дозволить учням підготуватися до контрольних та самостійних робіт і успішно скласти випускні іспити.
ББК 92я2
І8ВИ 978-611-030-076-6
© Авторський колектив, 2009
© ФОП Шапіро М. В., макет, 2010
ЗМІСТ
УКРАЇНСЬКА МОВА
ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ...............
Фонетика...........................................
Голосні звуки.................................
Приголосні звуки..............................
Склад. Перенос слів................................
Наголос............................................
Орфоепія...........................................
Вимова приголосних............................
Подовження приголосних і подвоєння букв.......
Спрощення в групах приголосних................
Чергування звуків.............................
Найпоширеніші чергування голосних.............
Найпоширеніші чергування приголосних..........
Зміни в групах приголосних....................
Фонетична транскрипція........................
Зразок фонетичної транскрипції................
Зразок фонетичного розбору....................
Графіка............................................
Правила вживання великої літери...............
Орфографія.........................................
Літера Ґ ґ....................................
М'який знак...................................
Вживання апострофа............................
Правопис слів іншомовного походження..........
ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ.............................
Лексикологія.......................................
Слова з конкретним і абстрактним значенням....
Однозначні та багатозначні слова..............
Омоніми.......................................
Синоніми......................................
Антоніми......................................
Пароніми......................................
Загальновживані слова.........................
Діалектні слова...............................
Професійні слова. Терміни.....................
Власне українські і запозичені слова..........
Застарілі слова (архаїзми). Неологізми........
Фразеологія........................................
БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР...............................
Будова слова ......................................
Словотвір..........................................
Основні способи словотворення.................
МОРФОЛОГІЯ............................................
Самостійні частини мови............................
Іменник.......................................
Прикметник....................................
Числівник.....................................
Займенник.....................................
Дієслово......................................
Дієприкметник.................................
Дієприслівник.................................
Прислівник....................................
Службові частини мови..............................
Прийменник....................................
Зразки розбору прийменника....................
.8
.8
.9
10
.11
12
12
13
13
14
14
16
16
16
17
18
.18
.19
19
22
.22
22
23
23
.26
26
27
.27
.28
28
.28
28
.29
29
29
30
30
31
33
33
.34
34
.39
41
.41
.53
59
65
.72
.80
85
86
92
92
95
Сполучник....................................95
Частка ......................................98
Вигук як особлива частина мови.............. 100
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ ............................. 103
Словосполучення ................................. 105
Речення..................................... 106
Просте речення.............................. 109
Пряма мова.................................. 124
Складне речення.................................. 129
Безсполучникове складне речення............. 129
Складносурядне речення...................... 131
Складнопідрядне речення..................... 132
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ................................142
ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА...........................147
Перекладна церковна література.....................148
«Слово о полку Ігоревім».......................... 149
Полемічна література.............................. 150
Сковорода Григорій Савич (1722-1794).............. 151
ЛІТЕРАТУРА XIV — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ................. 156
Котляревський Іван Петрович (1769-1838)........... 156
Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович (1778-1843).... 159
Гулак-Артемовський Петро Петрович (1790-1865)..... 162
Гребінка Євген Павлович (1812-1848)............... 164
Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)............. 166
Куліш Пантелеймон Олександрович (1819-1897)....... 171
Український романтизм..............................173
Вовчок Марко (1833-1907) ......................... 174
Федькович Юрій (1834-1888)........................ 176
Нечуй-Левицький Іван Семенович (1838-1918)........ 178
Карпенко-Карий Іван (1845-1907)................... 182
Мирний Панас (1849-1920).......................... 184
Коцюбинський Михайло Михайлович (1864-1915)....... 186
Франко Іван Якович (1856-1916).................... 188
Кобилянська Ольга Юліанівна (1863-1942)........... 190
Грінченко Борис Дмитрович (1863-1910)............. 193
Українка Леся (1871-1913)......................... 195
Стефаник Василь Семенович (1871-1936)............. 200
ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ................................204
Вороний Микола Кіндратович (1871-1938)............ 204
Винниченко Володимир Кирилович (1880-1951)........ 205
Тичина Павло Григорович (1891-1967)............... 208
Вишня Остап (1889-1956)........................... 210
Хвильовий Микола (1893-1933)...................... 212
Куліш Микола Гурович (1892-1937).................. 216
Довженко Олександр Петрович (1894-1956)........... 217
Сосюра Володимир Миколайович (1898-1965).......... 220
Павличко Дмитро Васильович (нар. 1929 р.) .........222
Яновський Юрій Іванович (1902-1954)............... 224
Барка Василь (1908-2003).......................... 227
СамчукУлас Олексійович (1905-1987)................ 232
Симоненко Василь Андрійович (1935-1963)........... 234
Багряний Іван (1907-1963)......................... 236
4
Зміст
Стельмах Михайло Панасович (1912-1983)............ 237
Малишко Андрій Самійлович (1912-1970)............. 239
Гончар Олесь Терентійович (1918-1995)............. 240
Загребельний Павло Архипович (1924-2009).......... 242
МушкетикЮрій Михайлович (нар. 1929 р.).............244
Костенко Ліна Василівна (нар. 1930 р.).............245
Тютюнник Григір Михайлович (1931-1980)............ 245
Драч Іван Федорович (нар. 1936 р.).................247
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
СТАРОДАВНЯ І СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (ДО
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII СТ.)............................252
Українські землі у найдавнішу добу..................252
Первісний лад на територіїУкраїни.............252
Перші державні утворення в Північному
Причорномор'ї та Криму........................254
Східні слов'яни у давнину та утворення
східнослов'янської держави — Київської Русі...255
Розвиток Київської Русі. Феодальна роздробленість .. 257
Галицько-Волинська держава ...................259
Монголо-татарська навала на українські
землі та її наслідки..........................260
Українські землі у складі Великого князівства
Литовського та під владою Речі Посполитої
(XIV — середина XVII ст.).........................261
Захоплення і розподіл українських земель
Литвою, Польщею та іншими державами.............261
Виникнення і розвиток українського козацтва......262
Крим у період пізнього середньовіччя..........265
Селянсько-козацькі повстання
кінця XVI — 20-30 років XVII ст.
Початки козацького державотворення...........265
НОВА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ...................................268
Національно-визвольна війна українського народу
проти Речі Посполитої середини XVII ст..............268
Початок та основні події війни у 1648-1653 рр....268
Формування української національної держави .... 270
Переяславська Рада 8 січня 1654 року..........272
Завершальні періоди Визвольної війни.
Поділ України................................272
Українська козацька державність у кінці XVII—XVIII ст..274
Руїна. Україна і Північна війна...............274
Обмеження і ліквідація автономіїУкраїни у складі
Російської імперії...........................275
Правобережні і західноукраїнські землі і Слобідська
Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.........276
Приєднання Північного Причорномор'я та
ПравобережноїУкраїни до складу
Російської імперії...........................278
Українські землі у складі Російської та Австрійської
імперій.............................................279
Політичне становище українських земель...........279
Суспільно-політичні і національний рухи
в Україні у XIX ст...........................280
Кирило-Мефодіївське товариство................283
Ліберальні реформи 60-70-х років XIX ст.......284
Західноукраїнські землі під владою
Австрійської імперії (кінець XVI11—XIX ст.).....285
Революційні події в Україні в 1905-1907 рр.......287
Політична реакція. Столипінська аграрна реформа.
Загострення національного питання............288
Західноукраїнські землі в 1900-1914 рр........289
НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ.................................292
Україна в роки Першої світової війни та Української
національно-демократичної революції..................292
Утворення і діяльність Української
Центральної Ради................................293
Боротьба за владу, початок громадянської
війни (кінець 1917 р. — квітень 1918 р.)......294
Українська держава гетьмана Скоропадського.....296
Директорія. Відновлення УНР та Радянської
влади в Україні.................................297
Західноукраїнська Народна Республіка
і Закарпаття у 1918-1919 роках................299
Завершення української національно-демократичної
революції, її наслідки та уроки................299
Радянська українська державність у 20-30-ті роки.
Становище на західноукраїнських землях.............300
Нова економічна політика в Україні.............300
Україна й утворення СРСР.......................302
Установлення монополії комуністичної
партії на владу.................................303
Українське відродження 20-х років..............304
Політика форсованої індустріалізації та її наслідки ... 305
Примусова колективізація сільського господарства
в Україні. Голодомор 1932-1933 років...........307
Західноукраїнські землі між двома
світовими війнами...............................310
Україна в роки війни та повоєнний період.............314
Приєднання Західної України до УРСР у складі СРСР... 314
Початок Великої Вітчизняної війни..............315
Становище на окупованій українській
території. Рух Опору. Визволення України.......315
Політика часткової десталінізації в Україні,
її непослідовний характер.......................317
Україна в період загострення кризи радянської
системи (середина 60-х — початок 80-х років).... 318
Україна в добу перебудови. Розпад СРСР
і відродження незалежності України.............319
Держава Україна на сучасному етапі...................321
Державотворення і політичний розвиток України .. 321
Державна символіка України та її історичне
походження......................................324
ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ
ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ..........................328
Давній Єгипет.....................................328
Стародавній Вавилон. Культура та релігія народів
Передньої Азії.....................................329
Вавилон......................................330
Ассирія......................................330
Давня Палестина..............................330
Стародавня Індія. Китайські імперії...............331
Китайські імперії Цінь і Хань................331
Стародавня Греція.................................333
Велика грецька колонізація...................334
Афінська держава.............................335
Стародавня Спарта ...........................335
Греко-перські війни..........................336
Золотий вік Афін за часів Перікла............336
Пелопоннеська війна..........................337
Грецька культура і наука.....................337
Розквіт Македонії та її гегемонія в Греції.
Утворення імперії Олександра Македонського ... 338
Стародавній Рим...................................339
Зміст
5
Заснування Риму. Римська республіка
уУ— середині III ст. до н. е..................339
Римська організація влади та римське суспільство... 339
Розвиток Римської республіки у II ст. до н. е.
Реформи братів Гракхів......................340
Криза республіки у І ст. до н. е..............340
Римська імперія у І-ІІІ століттях.............341
Пізня Римська імперія IV—V ст. н. е.
Падіння Західної Римської імперії.............342
Виникнення християнства.......................343
Культурна спадщина Риму.......................344
ІСТОРІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ.................................346
Велике переселення народів.
Утворення варварських держав. Франкська імперія .... 346
Імперія Карла Великого........................347
Англосаксонські королівства в Британії........348
Християнізація Європи. Середньовічне місто.
Право і суд у середньовічній Європі...................348
Християнська церква в ІV—XIV ст...............348
Середньовічне місто. Суспільні стани..........349
Право і суд у середньовічній Європі...........350
Виникнення ісламу. Арабський халіфат ...............350
Візантія VII—XI ст. та її культура..................351
Походи вікінгів. Виникнення скандинавських держав.
Центральна і Східна Європа.........................352
Хрестові походи та їхні наслідки....................353
Північно-Східна Русь у XII — на початку XIII ст.....355
Соціально-економічний та політичний устрій
Франції в IX—XV ст....................................356
Соціально-економічний та політичний устрій
Англії в IX—XV ст.....................................357
Священна Римська імперія............................359
Країни Середземномор'я (італійські міста-держави,
Папська область, Південна Італія та Сицилія, Іспанія)
вХІ-ХУст.........................................361
Столітня війна......................................363
Гуситські війни (1419-1434 рр.).....................364
Утворення Московської держави.......................365
Освіта і культура в Європі в ХІ-ХУ ст...............365
Туреччина, Індія й Китай у добу Середньовіччя.......366
НОВА ІСТОРІЯ..........................................369
Ранній новий час (кінець XV — перша половина XVII ст.).... 369
Великі географічні відкриття та їхнє значення
для Європи....................................369
Початок Реформації в Європі. Німецька Реформація... 370
Поширення реформаційних ідей у Європі..........371
Нідерландська революція.......................372
Франція в XVI — першій половині XVII ст.......372
Московська держава в XVI—XVIІ ст..............373
Тридцятилітня війна, її наслідки для Європи....374
Країни Сходу (Османська імперія, Китай, Індія)
в ХУІ-ХУІІ ст.................................375
Культура і наука Європи XVI—XVIІ ст...........376
Перший період (друга половина XVII — друга
половина XVIII ст.)...................................377
Англійська революція середини XVII ст.........377
Північна Америка у XVIII ст...................378
Російська держава в XVIІ—XVIIІ ст.............379
Німецькі держави у XVIII ст. Піднесення Пруссії.
Австрія та Священна Римська імперія.........380
Другий період (кінець XVIII—XIX ст.)................381
Французька революція кінця XVIII ст. .........381
Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія
у Франції.....................................382
Європа після Віденського конгресу (1815-1847 рр.)... 384
Революції 1848-1849 рр. в Європі..............385
Утворення національних держав в Італії
та Німеччині...................................387
Війна Пруссії з Францією та утворення
Німецької імперії............................388
США в першій половині XIXст. Громадянська війна... 388
Культура країн Європи й Америки у XVI11—XIX ст..... 390
Загальна характеристика розвитку світу
на зламі ХІХ-ХХст............................393
Соціально-економічний і політичний розвиток
Російської імперії наприкінці XIX —
на початку XX ст.............................397
Національно-визвольна боротьба народів світу
наприкінці XIX — на початку XX ст..............399
НОВІТНЯ ІСТОРІЯ........................................402
Перша світова війна 1914-1918 рр....................402
Облаштування повоєнного світу.......................403
Світова економічна криза 1929-1933 рр.
Новий курс Ф. Рузвельта...........................405
Росія — СРСР (1917-1939 рр.)........................405
Лютнева революція 1917 року в Росії...........405
Росія в період Жовтневої революції............406
Громадянська війна та іноземна інтервенція
в Росії (1917-1920)......................... 406
Установлення фашизму, нацизму та інших тоталітарних
режимів у ряді країн Європи..........................407
Італія........................................407
Німеччина.....................................407
Іспанія.......................................409
Країни Центральної та Східної Європи у 1918-1930-ті рр.409
Чехо-Словаччина...............................410
Угорщина......................................410
Румунія.......................................411
Болгарія......................................411
Югославія.....................................411
Країни Азії та Африки в 1920-1930 рр................412
Японія........................................412
Китай.........................................412
Індія ........................................412
Іран..........................................413
Туреччина ....................................413
Палестинська проблема.........................413
Країни Африки.................................414
Друга світова війна.................................414
Завершення Другої світової війни..............415
Проблеми повоєнного мирного врегулювання............417
Політика «холодної війни» і військово-політичних блоків... 419
Сполучені Штати Америки в повоєнні десятиліття.........419
Велика Британія після другої світової війни ........421
IVIV республіки у Франції...........................421
Федеративна Республіка Німеччини у другій половині
XX століття.......................................422
СНД і Росія у 90-ті роки............................423
АНГЛІЙСЬКА МОВА
ФОНЕТИКА.............................................428
Англійський алфавіт (ТЬе ЕпдІізЬ АІрЬаЬеІ)...428
Голосні (Уо\меІ5).................................429
Читання наголошених і ненаголошених голосних... 430
Читання наголошених сполучень голосних.......430
Приголосні (Соп5опапІ5)...........................430
Подвійні варіанти вимови деяких приголосних..431
6
Зміст
Читання сполучень приголосних літер.............432
Читання сполучень голосних із приголосними........432
Читання поєднань голосних із приголосними.........433
ГРАМАТИКА................................................434
Іменник (ТНе Моип)....................................434
Число (ТІїе МитЬег).............................434
Відмінок (ТІте Сазе)............................436
Артикль (ТЬе Агіісіе).................................438
Неозначений артикль (ТЬе ІпСеГіпіїе Агіісіе)......438
Означений артикль (ТЬе Оебпііе Агіісіе).........438
Уживання артикля з власними назвами.............439
Відсутність артикля перед загальними назвами .... 439
Використання артикля удеякихусталених
сполученнях....................................440
Займенник (ТЬе Ргопоип)...............................441
Особові займенники (ТІте РегзопаІ Ргопоипз).....441
Присвійні займенники (ТІте Роззєззіує Ргопоипз).442
Зворотні займенники (ТІте ВеЛехІуе Ргопоипз)....442
Вказівні займенники (ТІте Оетопзігаїіуе Ргопоипз).. .443
Питальні займенники (ТІте Іпіеггодаїіуе Ргопоипз)... .443
Відносні займенники (ТІте Веіаііуе Ргопоипз)....443
Неозначені займенники (ТІте ІпсіеГтпіїе Ргопоипз).444
Займенники тисЬ, тапу і а Іоі оГ................445
Займенники (а) ІІІІІе, (а) Ге\м.................446
Займенник аіі...................................446
Прикметник (ТІїе АсДесІІуе)...........................446
Ступені порівняння прикметників
(ТЬе Оедгеез оГСотрагізоп оГАсі]єсііує5).........446
Прислівник (ТЬе АсіуєгЬ)..............................448
Утворення прислівників..........................449
Ступені порівняння прислівників
(ТЬе Оедгеез оГСотрагізоп оГАсіуєгЬз)..........449
Місце прислівника у реченні.....................450
Числівник (ТЬе МигпегаІ)..............................451
Кількісні числівники (ТЬе СагСіпаІ ІМитегаІз).....451
Порядкові числівники (ТЬе ОгСіпаІ ІМитегаІз)......452
Дробові числівники (ТЬе Егасііопаї ІМитегаІз).....452
Дієслово (ТЬеУегЬ)....................................453
Способи дієслова (Моосіз).......................453
Поняття про систему часових форм дієслова.........453
Дійсний спосіб (ТІїе Іпсіісаііуе МоосІ)...............454
Активний стан (ТЬе Асііує Уоісе)................454
Неозначені часи (Іпсіеіїпіїе Тепзез)..................454
Поняття про неозначені часи.....................454
Утворення теперішнього неозначеного часу
(ТЬе Ргезепі Іпсіеіїпіїе Тепзе) ...............454
Уживання іЬе Ргезепі ІпсіеіїпііеТепзе...........456
Утворення минулого неозначеного часу
(ТЬе Разі Іпсіебпііе Тепзе)......................456
Уживання іЬе Разі Іпсіеіїпііе Тепзе.............457
Утворення та вживання майбутнього неозначеного
часу (ТЬе Еиіиге ІпсІеГїпіІе Тепзе).........458
Тривалі часи (СопІіпиоизТепзез).......................458
Поняття про тривалі часи........................458
Утворення теперішнього тривалого часу
(ТЬе Ргезепі Сопііпиоііз Тепзе) ...............459
Уживання теперішнього тривалого часу
(ТЬе Ргезепі Сопііпиоііз Тепзе) ...............460
Утворення і вживання минулого тривалого часу
(ТЬе Разі Сопііпиоііз Тепзе)...................460
Утворення та вживання майбутньго тривалого часу
(ТЬе Еиіііге СопііпиоіізТепзе)..............461
Доконані часи (РегГесІ Тепзез)........................462
Поняття про доконані часи.......................462
Утворення і вживання іЬе Ргезепі РегГесІ Тепзе.....462
Утворення і вживання теперішнього доконаного три-
валого часу (ТІїе Ргезепі РегГесІСопІіпиоизТепзе)... 464
Утворення і вживання минулого доконаного часу
(ТЬе Разі РегГесІ Тепзе)..........................465
Утворення і вживання минулого доконаного три-
валого часу (ТІїе Разі РегГесІ СопІіпиоизТепзе).... 465
Утворення і вживання майбутнього доконаного
часу (ТІїе Еиіиге РегГесІ Тепзе)..................466
Майбутній час у минулому (ТЬе ЕиІиге-іп-іЬе-РазІ)........467
Утворення і вживання майбутнього часу
в минулому (ТЬе ЕиІиге-іп-іЬе-РазІ)...............467
Пасивний стан (ТГте Раззіуе Уоісе).......................468
Поняття про пасивний стан..........................468
ТГіе Ргезепі Іпсіебпііе Раззіуе....................469
ТГіе Разі Іпсіебпііе Раззіуе.......................469
ТГіе Еиіиге Іпсіебпііе Раззіуе.....................469
ТГіе Ргезепі Сопііпиоиз Раззіуе....................469
ТГіе Разі Сопііпиоиз Раззіуе.......................470
ТГіе Ргезепі РегГесІ Раззіуе.......................470
ТГіе Разі РегГесІ Раззіуе..........................470
ТГіе Еиіиге РегГесІ Раззіуе........................470
Узгодження часів (ТГте Зециепсе оГТепзез)..........471
Пряма і непряма мова (Оігесі апС ІпСігесІ 5реесЬ)... 471
Питальні речення у непрямій мові
(Іпіеггодаїіуе Зепіепсез іп Іпдігесі 5реесЬ)......472
Дієслова Іо Со, Іо Ье, Іо Ііауе..........................473
Дієслово Іо Со.....................................473
Уживання змістового дієслова Іо Со.................473
Дієслово Іо Ье.....................................473
Уживання змістового дієслова Іо Ье.................473
Дієслово Іо Ііауе..................................474
Уживання змістового дієслова Іо Ііауе..............474
Уживання змістового дієслова Іо Ііауе доі..........474
Модальні дієслова (МоСаІ Х/егЬз).........................474
Дієслово сап (соиІС)...............................475
Дієслово тау (тідЬі) ..............................476
Дієслово зЬоиІсІ...................................476
Дієслово тизі......................................477
Дієслово Ііауе Іо..................................477
Дієслово оид Ні....................................478
Дієслово пееС......................................478
Неособові форми дієслова (ІМоп-ЕІпіїе Еогтз
оГіГіе УегЬ)......................................479
Інфінітив (ТІїе І пГтпіІіуе).......................479
Уживання інфінітива................................480
Уживання інфінітивної частки Іо....................480
Інфінітивні звороти (Іпбпіііуе Сопзігисііопз)......481
Герундій (ТЬе СегипсІ).............................483
ТГіе Іпсіебпііе апсі РегГесІ СегипсІ (Раззіуе).....483
Дієприкметник (ТЬе Рагіісіріе).....................484
Наказовий спосіб (ТЬе Ітрегаїіуе МоосІ)..................486
Вживання та утворення наказового способу...........486
Умовні речення (СопсІІІІопаІ Зепіепсез)............486
Умовний спосіб (ТІїе 5иЬ)ипсІІУе МоосІ)..................487
Уживання та утворення умовного способу.............487
Службові частини мови (ТГте Зігисіигаї Рагіз оГЗреесЬ).... 489
Прийменник (ТЬе Ргерозіїіоп).......................489
Прийменники місця (Ргерозіїіопз оГ РІасе)..........489
Прийменники напрямку (Ргерозіїіопз оГ Оігесііоп).. 489
Прийменники часу (Ргерозіїіопз оГТІте).............490
Сполучник (ТЬе Соп(ипсііоп)........................490
Сопзігисііоп іГіеге + Іо Ье........................490
Синтаксис................................................492
Речення (ТГте Зепіепсе)............................492
УКРАЇНСЬКА
МОВА
ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Фонетика. Графіка. Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови. Голосні
й приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі і глухі. Позначення звуків мовлення на
письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове позначення букв я, ю, є, ї, щ. Склад.
Складоподіл. Наголос, наголошені і ненаголошені склади. Уподібнення приголосних звуків.
Спрощення в групах приголосних. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних
звуків. Основні випадки чергування у-в, і-й.
Орфоепія. Відображення вимови голосних (наголошених і ненаголошених) через фонетичну
транскрипцію. Відображення вимови приголосних звуків:
1) [дж], [дз], [дз'];
2) [ґ];
3) [ж], [ч], [ш], [дж];
4) груп приголосних (уподібнення, спрощення);
5) м’яких приголосних;
6) подовжених приголосних.
Вимова слів з апострофом.
Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [є], [и], [о] в коренях
слів. Спрощення в групах приголосних. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака.
Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних
і збігу однакових приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів. Позначення чергування
приголосних звуків на письмі. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах. Написання
слів іншомовного походження. Основні правила переносу слів з рядка в рядок. Написання
складних слів разом і через дефіс. Правопис складноскорочених слів. Написання чоловічих
і жіночих імен по батькові, прізвищ. Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників.
Правопис н та нн у прикметниках і дієприкметниках, не з різними частинами мови. Особливості
написання числівників. Написання окремо (сполучень прислівникового типу), разом і через
дефіс (прислівників, службових частин мови, вигуків).
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
Фонетика
словник
Фонетика вивчає звуковий
склад мови.
Окремо взяті звуки мають значення лише в складі слів та морфем, за
допомогою слів розпізнаються та розрізняються їхні значення: пліт —
плід, лин — линь, бере — бери.
В українській мові 6 голосних і 32 приголосних звуки, які позна-
чаються 33 буквами українського алфавіту.
Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія
9
Звуки мови творяться за допомогою легень, бронхів, дихального
горла (трахеї), гортані, голосових зв’язок, ротової та носової порожни-
ни, зіва, губ, зубів, язика та язичка. Дефекти найактивніших органів
мовлення (губ, зубів, язика, носової та ротової порожнини та ін.) при-
зводять до спотворення звуків (наприклад, при нежиті, за відсутності
декількох зубів і т. ін.).
Голосні звуки
Голосні звуки: [а], [е], [и], [і], [о], [у].
За способом творення їх поділяють на звуки високого підняття ([і],
[и], [у]), середнього підняття ([е], [о]) та низького підняття [а]; перед-
нього ряду ([і], [и], [е]) та заднього ряду ([у], [о], [а]); лабіалізовані го-
лосні (ті, у творенні яких беруть активну участь губи) — [у], [о] — та
нелабіалізовані ([а], [е], [и], [і]). Голосні звуки бувають наголошені та
ненаголошені. Наголошені голосні вимовляються і чуються у вимові
чітко та ясно. Виразно вимовляються і не складають, як правило, труд-
нощів у написанні ненаголошені голосні [і], [У], [а], [о] , за винятком:
а) випадків сплутування, коли [и] може сплутуватися у вимові з [і]
під впливом російської мови (кіпіти, кіп’яток — кипіти, кип’яток;
діван — диван); [о] під впливом «акання» у спорідненій російській мові
може сплутуватися з [а], що призводить до неправильного його написан-
ня (манепіа — монета; разбирати — розбирати; каридор — коридор);
б) випадків наближень: [о] наближається до [у], якщо після [о]
йде склад із наголошеним [у]: [зоузул'а], [коужух], [поучути], [соуіуз],
[стоуіу]; ненаголошені [е] та [и] наближаються відповідно до [и] та [е]:
[веисна], [виешневиеї].
Існує й багато інших способів розрізнення ненаголошених [е], [и]
у словах.
У коренях:
— пишеться [е] в буквосполученнях -ере-, -еле- у словах слов’ян-
ського походження (береза, берег, зелень, шелест);
— пишеться [е], якщо при зміні слова сумнівний звук випадає (чер-
вень — червня, човен — човна);
— пишеться [е] у словах, де сумнівний звук чергується з [і] чи [о]:
променистий — промінь, женити — жона;
— пишеться [и] у буквосполученнях -ри-, -ли- у словах слов’янського
походження (кричати, криниця, глитати);
— якщо слово не можна перевірити одним із цих способів або воно
виразно іншомовного походження, то його слід перевірити за словником
(левада, кишеня, минулий, бетон, вертикаль, дискусія, динаміка).
У префіксах:
Префікси пре- і при- розрізнюють за значенням. Пре- пишеться
у словах на позначення чогось у великій мірі (можна замінити сло-
вом «дуже») — премилий (дуже милий), препоганий (дуже поганий),
а також у деяких словах: преподобний, преосвященний, престол, пре-
зирство.
Префікс при- трапляється у словах із значенням наближення, приєд-
нання, неповної дії (прибігти, приклеїти, причинити, привокзальний,
прив’янути).
У префіксах без-, перед-, пред-, через-, не- завжди пишеться [е]:
передчасний, безверхий, предвічний, черезплічник, неквапно.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Голосні звуки утворюються
за допомогою голосу.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Щоб не помилитися в напи-
санні слова з ненаголошеним
[е] чи [и], до нього добирають
спільнокореневе слово або
змінюють форму даного сло-
ва, щоб сумнівний звук став
під наголосом (держава —
держить, кислйця — кислий,
милуватися — милий).
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Префікси пре- не можна
плутати з частинами коренів
у словах предмет, президент,
предки, прем'єра, прецедент
та ін.).
Префікси при- не можна
плутати з частинами коренів
у словах природа, приз, при-
ємний, прикмета, принтер,
присудок та ін., хоч, можливо,
вони й були колись префік-
сами.
10
Українська мова
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Приголосні звуки утворюють-
ся за допомогою голосу і шуму
або лише шуму.
У суфіксах:
Е
- ен(я) в іменниках середнього роду, що позначають назви маленьких
істот (вовченя, гусеня, кошеня);
- ечок-, -ечк- в іменниках із зменшено-пестливим значенням, які не
походять від слів із суфіксами -ик, -иц(я) (вершечок, мішечок, діжечка,
річечка, віконечко, словечко);
- ен(ий) у дієприкметниках (незлічений, неоцінений, нескінчений);
- ер(о) в числівниках (семеро, п’ятеро);
- еньк-, -есеньк- у прикметниках із зменшено-пестливим значенням
(біленький, малесенький);
- тель-, -енн(я), -ень, -ець в іменниках (учитель, вихователь, значен-
ня, положення, творення, твердження, велетень, в’язень, мовознавець,
переможець);
И
- ик, -ич, -чик (-щик) в іменниках (братик, вузлик, керманич, хлоп-
чик, прапорщик);
- ив(о) в іменниках для вираження збірних понять, які означають
матеріал або продукт праці (паливо, печиво, морозиво, мереживо, вари-
во; але: марево, бо це природне явище);
- ичок, -ичк(а) в іменниках, що походять від слів із суфіксами -ик,
-иц(я) (вогник — вогничок, кошик — кошичок, вулиця — вуличка, па-
лиця — паличка, лисиця — лисичка);
- ищ(е), -иськ(о) в іменниках (вогнище, становище, річище, ручище,
бабисько);
- ин- у присвійних прикметниках (бабин, свекрушин, Ольжин, тіт-
чина).
У закінченнях дієслів:
е — у дієсловах І дієвідміни (йдемо, йдете);
и — у дієсловах II дієвідміни (летимо, летите).
У складних словах:
е — після м’якого приголосного (неподовженого), яким закінчується
перша основа іменника м’якої групи (бурелом, землетрус, працездат-
ний, кільцеподібний, а також овочесховище, очевидний);
и — у словах, першою частиною яких є числівник у родовому відмін-
ку (тридцятирічний, триніжок, чотирикутник, семимильний, шіст-
надцятивідсотковий).
Приголосні звуки
Приголосні звуки: [б], [п], [д], [д'], [т], [т'], [ґ], [к], [ф], [ж], [з], [з'],
[ш], [с], [с], [г], [X], [дж], [дз], [дз ], [ч], [ц], [ц ], [в], [й], [м], [н], [н ], [л],
[л ], [р], [р ].
За участю шуму й голосу під час творення приголосних та за їх
співвідношенням приголосні звуки поділяються на сонорні ([л], [р], [м],
[н], [в], [й], [л'], [р'], [н'] — у них переважає голос над шумом; звуки [л]
і [р] називаються плавними, [м] і [н] — носовими) та шумні (сюди нале-
жать усі інші, не згадані вище; у них під час творення переважає шум).
Шумні приголосні, утворені за участі голосу, називаються дзвінкими,
а утворені лише за допомогою шуму — глухими. Дзвінкі й глухі приго-
Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія
її
лосні в українській мові є парними (крім глухого [ф], який не має пари
серед дзвінких приголосних). Дзвінких приголосних 11, глухих — 12.
Дзвінкі: [б], [г], [ґ], [д], [ж], [дж], [з], [дз], [д'], [з'], [дз'].
Глухі: [п], [х], [к], [т], [ш], [ч], [с], [ц], [т'], [с'], [ц'], [ф].
За місцем творення приголосні поділяються на:
— губні [б], [п], [в], [м], [ф];
— передньоязикові [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [ж], [ш], [дж], [ч], [л],
[р], [н], [З'], [с'], [©'], [ц'], [р'];
— середньоязикові [й], [д'], [т'], [н'], [л'];
— задньоязикові [ґ], [к], [х];
— глотковий [г].
За способом творення приголосні української мови поділяються на:
— проривні (або зімкнені) — [б], [п], [д], [т], [ґ], [к], [д'], [т'];
— фрикативні (або щілинні) — [в], [ф], [г], [х], [ж], [ш], [з], [с], [й],
[З'], [С'];
— зімкнено-прохідні — [м], [н], [л], [р], [н'], [л'], [р'] ([р] ще нази-
вають вібрантом);
— африкати (злиті) — [дж], [ч], [дз], [ц], [дз'], [ц'].
Виділяють ще свистячі приголосні ([з], [с], [дз], [ц]) та шиплячі ([ж],
[ш], [дж], [ч]).
Приголосні української мови розрізняються також за твердістю
і м’якістю. Твердих приголосних є 22, м’яких — 10.
Тверді: [д]Дт], [з], [с], [дз], [ц], [н], [л], [р], [б], [п], [ґ], [к], [ф], [ж],
[ш], [г], [х], [дж], [ч], [в], [м].
М’які: [д'], [т'], [з'], [с'], [дз'], [ц'], [н'], [л'], [р'], [й].
М’які приголосні поділяються на групи: м’які (палатальні) — [д'],
[т'], [н'], [л'], [й] та пом’якшені (палаталізовані) — [з'], [с'], [ц'], [дз'],
[р']; окремо позначаються напівпом’якшені (напівпалаталізовані) —
[б’], [п’], [в’], [ф’], [м’], [ґ’], [к ’], [х’]> [Г’], [ж’]> [Ш’]> [дж’], [ч’], які сто-
ять перед [і] або перед я, ю, є (без роздільної вимови): [б’ігти®], [п’уре],
[м’узиека], [ф’уренр] та ін.
Оскільки в українській мові немає спеціальних літер на позначення
м’яких приголосних, то орфографічно вони розпізнаються за м’яким
знаком, буквами я, ю, є, і, які стоять після них: сила — сіль, лінь —
лину, тюлька — тур, ллється — летиш, рясно — ранок.
Склад. Перенос слів
Слово має стільки складів, скільки голосних звуків: джміль, со-неч-
ко, не бес ний, мрі-я (але: мрій). При поділі на склади слід враховувати
звукове значення букв я, ю, є, ї, адже в їхньому складі є відповідно а,
У, е, і.
Відкритий склад закінчується на голосний звук: го ло ва, до-по-ма-
га-ти.
Закритий склад закінчується на приголосний: без-хмар-ний, квіт-
ник.
Слова переносяться з рядка на новий рядок за складами, проте:
— не можна розривати буквосполучення дж, дз, що позначають
один звук: кукурудза, пого джуватися (хоч: під-земний, під-жи-
вити — д належить до префікса, а з, ж до кореня);
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Інколи при вимові якийсь із
приголосних звуків у слові
видається нечітким, сумнів-
ним. Для правильного напи-
сання слова слід дібрати до
нього таке спільнокореневе,
у якому б після сумнівного
приголосного йшов голо-
сний: Вели[ґ]день — Великод-
ня, боро[д']ба — боротися,
ні[х]ті — ніготь, про[з']ба —
просити.
словник
Склад — звук або кілька
звуків, що утворюються од-
ним поштовхом видихуваного
повітря.
12
Українська мова
— не можна відривати одну букву від кореня, префікса, другої осно-
ви складного слова: роз ораний, пре красний, при йшов, водо спад,
а не розо раний, прек расний, прий шов, водос пад;
— не можна залишати на попередньому рядку чи переносити на
наступний одну букву (Оде са, ра діо, а не О деса, раді о);
— не можна відривати ініціали від прізвища (І. Я. Франка, а не
І. Я. — Франка, але повні імена та імена по батькові розрива-
ти для переносу дозволяється: Іван Якович — Франка) або інші
умовні скорочення, що до них належать (акад. — Шинкарук О. І.,
проф. — Стешенко, доц. — Липівиненко);
— м’який знак та апостроф повинні при переносі залишатися біля
попередньої букви (редь ка, валер’ янка);
— не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони
належать (XX спі., 50 ц, 1985 р., а не XX — спі., 50 — ц, 1985 — р.);
— не можна розривати абревіатури (ООН, АТС);
— не можна розривати умовні скорочення, граматичні закінчення,
зв’язані з цифрами (вид-во, л-ра та ін., 3-й, 10-му);
— не переносяться на наступний рядок розділові знаки (крім тире),
дужка, лапки, що закривають попередній рядок, а також не зали-
шаються відкритими в кінці попереднього рядка дужка, лапки.
Наголос
словник
Наголос — звукове виділення
складу, слова чи словоспо-
лучення в реченні; вимова
одного зі складів чи слів Із
більшою силою голосу.
СЛОВНИК
Орфоепія — розділ мово-
знавчої науки про правильну
вимову.
Наголос позначається скісною рисочкою над наголошеним голосним
у слові. Якщо наголос падає на і, то надрядкові знаки (крапка і наголос)
суміщаються (іграшка, імпорт, іній).
Наголос служить для розрізнення лексичних значень і граматичних
форм слів (села — села, землі — землі, замок — замок). (У деяких ба-
гатоскладових словах ставиться допоміжний наголос: вищезазначений,
жовтогаряча, милозвучно).
Фразовий, або логічний, наголос виділяє певне слово або словоспо-
лучення у реченні для підкреслення його важливості.
Знак наголосу на письмі ставиться, як правило, у маловідомих
словах (наприклад, діалектизмах, професіоналізмах чи в іншомовній
лексиці — леґінь, оптовий, маркетинг) або тоді, коли від постановки
наголосу залежить значення слова: образи (художні) — образи (коли
ображають) — образи (ікони), досипати — досипати.
Деякі слова мають подвійний наголос: простий і простий, затиш-
но і затишно, помилка і помилка, завжди і завжди. Окремі слова під
впливом російської мови часто наголошуються мовцями неправильно.
Орфоепія
В українській мові найбільш поширений фонетичний принцип на-
писання слів — «пишу так, як чую». Але є чимало випадків, коли ви-
мова не збігається з написанням. Тому потрібно добре знати не лише
фонетику, а й орфоепію.
Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія
із
Вимова приголосних
1. Дзвінкі приголосні в кінці слова та перед глухими в середині слова не оглушуються гриб рибка загадка плід [гриб] [рибка] [загадка] [пл'ід]
Виняток: [г] вимовляємо як [х] у словах нігті, кігті, вогкий, легко, дьогтю.
2. Глухі приголосні перед дзвінкими в середині сло- ва одзвІнчуються отже просьба боротьба [бдже] [проз'ба] [бород'ба]
3. [в] ніколи не вимовляється як [ф]. На початку слова перед приголосним, на кінці слова після голосного, у середині слова після голосного перед приголосним вимовляється як нескладовий [у] учора лев став острів правда травка вівтар [учора] [леу] [стау] [бстр'іу] [прауда] [траука] [в'іутар]
4. [дж], [дз] вимовляються як неподільні, злиті звуки (африкати), якщо вони не належать до різних частин слова (наприклад, префікса і кореня) джура дзвін відзивати надзвичайно піджену [джура] [дзв'ін] [в'ідзиевати] [надзвичайно] [п'іджеину]
5. [ж], [ч], [ш], [до], [щ], [б], [п], [в], [м], [ф], [г], [ґ], [к], [х] вимовляються завжди твердо. Бувають напівпом'якшеними перед [і] та перед я, ю, є в окре- мих іншомовних словах чистий шовк голуб Київ кітель Бєляєв роздоріжжя бязь пюре [чисти6!] [шоук] [голуб] [кй]іу] [к'ітеил'] [б'ел'а]еу] [роздоур'іж':а] [б'аз'] [п'уре]
Подовження приголосних і подвоєння букв
1. Приголосні зазвичай подвоюються (у вимові — подовжуються)
при збігові однакових приголосних звуків, що належать до різних час-
тин слова (морфем):
а) якщо корінь починається на такий звук, на який закінчується
префікс: оббити [об:йтие], відділ [в’їд'йл], ззаду [з:аду];
б) у складноскорочених словах: юннат — юний натураліст, військ-
комат — військовий комісаріат, військкор — військовий кореспондент,
піввідра — половина відра',
в) якщо корінь закінчується на [н], а далі йде суфікс -н-, -ник-,
-ниц-: лимонний, щоденник, письменник, відмінниця',
г) у наголошених суфіксах похідних прикметників -енн(ий),
-анн(ий), -янн(ий): здоровенний, страшенний, нескінченний, невбла-
ганний, незрівнянний',
д) коли основа дієслова в минулому часі закінчується на [с], а за
нею йде частка -ся: розрісся, піднісся, пасся',
е) у словах ссати, виссати, ссавці та похідних від них внаслідок
історичних змін; а також у словах бовван, бовваніти та ін.
14
Українська мова
РД ЗАПАМ'ЯТАЙ
У загальних назвах Іншомов-
ного походження подвоєння
не зберігається (каса, шосе,
сума, група, асиміляція, апа-
рат, дисидент), за винятком
слів нетто, брутто, панна,
ванна, манна, пенні, тонна,
вілла, мірра.
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Особливо слід звернути увагу
на те, що явище подовження
приголосних буває лише в
позиції між двома голосними,
тому в таких словах, яклистя,
кількістю, якістю, пристрас-
тю, участю, мальовничістю
та подібних подовження [т]
не відбувається, бо він зна-
ходиться між приголосним та
голосним.
2. Подовження приголосних між двома голосними у деяких словах
відбулося внаслідок фонетичного процесу уподібнення. Подовжуватися
можуть [д':], [т':], [з':], [с':], [ц':], [л':], [н':], [ж’:], [ч’:], [ш’:] у таких
випадках:
а) в іменниках середнього роду II відміни: життя, знання, волосся,
колосся, обличчя, завдання, питання, приладдя', подовження зберігаєть-
ся в усіх непрямих відмінках, крім родового множини: знань, облич,
завдань, приладь, питань',
б) в окремих іменниках чоловічого й жіночого роду І відміни {суддя,
Ілля, стаття, рілля)',
в) у деяких прислівниках типу навмання, спросоння, зрання;
г) в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни
перед закінченням -у(-ю), якщо в називному відмінку їх основа закін-
чується на один приголосний (молоддю — молодь, сіллю — сіль, тін-
ню — тінь, миттю — мить, маззю — мазь, річчю — річ та ін.);
д) в окремих формах дієслова лити (а також у деяких похідних)
подовжується [л]: ллю, ллєш, ллється, виллють (але вилитий).
3. Подовжуються приголосні у іменниках — власних назвах іншо-
мовного походження та похідних від них (Голландія — голландський,
Марокко — марокканський, Руссо, Геннадій, Алла, Інна, Римма).
Спрощення в групах приголосних
Збіг кількох приголосних утруднює вимову, саме тому українській
мові властиве явище спрощення в групах приголосних, тобто явище
втрати у вимові й на письмі одного із звуків такої групи:
[ждн] — [жн]: тиждень — тижневий;
[здн] — [зн]: виїздити — виїзний;
[стн] — [сн]: честь — чесний;
[стл] — [сл]: лестощі — улесливий;
[скн] — [сн]: блиск — блиснути;
[зкн] — [зн]: брязкіт — брязнути та ін.
Винятки: шістнадцять, кістлявий, пестливий, хвастливий,
зап’ястний, хворостняк і йод.
Не відбувається спрощення на письмі і в словах іншомовного похо-
дження (баласт — баластний, контраст — контрастний, турист —
туристський, студент — студентський, агент — агентство).
Чергування звуків
В українській мові нерідко відбувається чергування як голосних, так
і приголосних звуків. Розрізняють чергування позиційні та історичні.
Позиційні — це такі чергування, які залежать від позиції звука
(його місця у слові), найчастіше виявляються при вимові:
[е] — [и]: [приенесенниеї — пенси — ниеси — ниси];
[и] — [е]: [жити® — жи®ла — женла — жела].
Особливо важливим є чергування [у] — [у] (на письмі у — в), [і] —
[і] (на письмі і — й).
У пишеться:
— на початку слова перед приголосним (усім, увійшла, учитель,
Україна);
— між приголосними (Виріс у місті. Десь у гаю співав соловейко);
Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія
15
— на початку речення перед приголосним (У полі синіли волошки,
червонів мак і біліли острівцями ромашки);
— незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в,
ф, а також перед сполученням літер льв, св, тв, хв і подібними (Ходимо
у валянках. Велике значення у формуванні громадської думки відігра-
ють засоби масової інформації. Є щось чарівне у хвилях моря, у святі,
у творчості);
— після паузи, позначеної на письмі комою, крапкою з комою,
двокрапкою, тире, дужками, лапками, перед приголосним (До мене
зайшла подруга, учитель початкових класів).
В пишеться:
— між голосними (побачила в оголошенні; поїхала в Острог; помі-
тила в очах тугу);
— на початку речення перед голосними (В Астрахані є унікальний
природний заповідник);
— після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св,
хв, тв і йод.) (працювала в бухгалтерії; розгубився в складній ситуації).
У — В не чергуються:
— у словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: вдача (харак-
тер), удача (везіння); вклад (внесок), уклад (лад); вправа (завдання),
управа (управління); вступ (початок), уступ (виступ на скелі, горі);
взаємини, влада, власний, властивість, вплив та похідних; увага, уз-
бережжя, указ, умова, установа, уява та похідних;
— у власних іменах та словах іншомовного походження (Власов,
Врубель, Владикавказ; Угорщина, Урал, універмаг, ультраправий, увер-
тюра та ін.).
І пишеться:
— після приголосного або паузи (на письмі — крапка, кома, крапка
з комою, двокрапка, три крапки) перед словами, що починаються на
приголосний (А я дивлюся... і серцем лину в темний садочок на Україну
(Т. Шевченко); Рядами заморених хат, буденних і непривітних, диви-
лось село на своїх хазяїв... (М. Коцюбинський));
— на початку речення (І враз усе стихло (Г. Тютюнник); Ішов коб-
зар до Києва та сів спочивати (Т. Шевченко));
— при зіставленні понять (батьки і діти, війна і мир, трагічне і
комічне);
— перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я (Олександра і Єв-
генія; була і їжа, і питво).
Й пишеться:
— між голосними (оце й освідчився; Ольга й Олена; йшла й озира-
лася);
— після голосного перед приголосним (високе й непривітне небо;
ходила й покрикувала; Весни такої не було й не буде... (Леся Укра-
їнка)).
І — Й чергуються у словах, щоб уникнути збігу приголосних, важ-
ких для вимови (іти — йти, імення — ймення, Іван — Йван, імовір-
ний — ймовірний та ін.).
У поетичній мові інколи можуть порушуватися правила чергування
(Вкраїну з краю в край проходили з боями (В. Сосюра)).
Історичні чергування — це фонетичні зміни, які відбулися у давній
мові, і їх не можна пояснити явищами сучасної мови.
16
Українська мова
Найпоширеніші чергування голосних
[е] — [о]: нести — носити, везти — возити;
[і] — [а]: сідати — садити, лізти — лазити;
[е] — [і]: летіти — літати, плести — заплітати;
[о] — [а]: котити — катати, стояти — стати;
[о], [е] — [і]: нога — ніжка, овес — вівса, село — сіл, школа — шкіл,
осені — осінь, кореня — корінь.
Голосні [о], [е] стоять у відкритих складах, а [і] — у закритих (ро-
бо-та — ро біт ник; пи ро га — пи ріг; ки се лю — ки сіль).
У цього правила багато винятків: [о], [е] не змінюються на [і] в за-
критих складах, коли вони випадні (лісок — ліска), у звукосполученнях
-оро-, -оло-, -ере-, -еле-, -ер-, -ор-, -ов-: ворон, берег, розколов, шовк,
голос, шелест, борг, чверть (але: дорога — доріг, смороду — сморід, бо-
лото — боліт тощо); у суфіксах та префіксах (перевезень, розтин), в
особових формах дієслів (пливеш, знатимеш), у Р. в. множини іменників
ж. р. І відміни (істот, веж), в абревіатурах (неп) та словах іншомовного
походження (фантом); у наголошених кінцевих частинах складних слів
-вод, -нос, -воз, -лов, -роб: діловод, молоковоз, водонос, риболов, землероб
(але у кінцевих -хід, -ріг чергування відбувається: всюдихід, Козеріг);
[о], [е] — нуль звука: ставок — ставка, орел — орла, хлопець —
хлопця, сестер — сестра, пісень — пісня;
[е] — [о] в окремих словах після шиплячих: шести — шостий, же-
нити — жонатий, пшениця — пшоно.
[о] - [а]: скочити — скакати, допомогти — допомагати.
Найпоширеніші чергування приголосних
а) [г] — [ж] — [з]: друг — друже — друзі;
[к] — [ч] — [ц]: ріка — річка — (на) ріці;
[х] — [ш] — [с]: горох — горошина — (у) горосі.
б) [г] — [ж], [к] — [ч], [х] — [ш], [д] — [дж], [т] — [ч], [з] — [ж], [с] —
[ш], [зд] — [ждж], [ст] — [шч] (на письмі — щ): могти — можу,
скакати — скачу, махати — замашистий, садити — саджу,
летіти — лечу, мазати — мажу, косити — кошу, їздити — їж-
джу, мастити — мащу;
в) [б] — [бл], [п] — [пл], [в] — [вл], [ф] — [фл], [м] — [мл]: робити —
роблю, любити — люблю, топити — топлю, ловити — ловлю,
графити — графлю, земний — земля.
Зміни в групах приголосних
При словотворенні приголосні звуки часто зазнають змін:
а) -цьк- змінюється на -чч- (козацький — козаччина, турецький —
Туреччина; але: галицький — Галичина);
б) -ськ-, -ск-, -шк- змінюється на -щ- (віск — вощина, пісок — піщи-
на, полтавський — Полтавщина, дошка — дощаний);
в) -ск-, -ст- змінюється на щ при творенні дієслів II дієвідміни (ве-
реск — верещати, простити — прощаєш; але: простить, простиш);
г) -зк- змінюється на -жч- (брязк — бряжчати);
д) кінцеві приголосні основи при сполученні із суфіксами змінюються:
г, ж, з + -ськ---зьк- Прага — празький,
г, ж, з + -ств-зтв- боягуз — боягузтво,
Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія
17
к, ч, ц + -ськ--цьк- парубок — парубоцький (але: Бангкок —
бангкокський, нью-йоркський, меккський),
к, ч, ц + -ств--цтв- парубоцтво,
х, ш, с + -ськ--ськ- Одеса — одеський (але: казахський, ла-
маншський),
х, ш, с + -ств--ств- птах — птаство;
е) у вищому ступені порівняння прикметників і прислівників г, ж,
з перед суфіксом -ш- змінюються на -жч-, ас — на -щ- (дорогий — до-
рожчий, дорожче; дужий — дужчий, дужче; вузький — вужчий, вужче;
високий — вищий, вище; але: легкий — легший, легше; правило сто-
сується і похідних від цих слів: вужчати, кращати, підвищення);
є) к, ц перед суфіксом -н- змінюються на ч (безпека — безпечний,
вік — вічність, кінець — конечний, рік — річний, серце — сердечний,
сонце — сонячний).
Приголосний основи ч зберігається (поміч — помічник, ніч — ніч-
ний). Винятки: рушник, соняшник, торішній, рушниця, дворушник,
сердешний (бідолашний), мірошник.
Фонетична транскрипція
Фонетична транскрипція — це звуковий запис слів із використай
ням відповідних умовних позначок:
[ ] — звук;
' — м’якість приголосного;
: — подовжений звук;
’ — напівпом’якшення приголосного;
' (над голосним) — наголос;
[у] — У нескладовий;
[ї] — і нескладовий;
[е11] — наближення одного звука до іншого;
---поділ на склади;
І — коротка пауза (при транскрибуванні тексту);
// — довга пауза;
дж, дз — один злитий звук;
ь у транскрипції не позначається;
апостроф у транскрипції не позначається;
великі букви в транскрипції не вживаються;
кожен звук пишеться окремо, не з’єднуючись із наступним.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Інші кінцеві приголосні осно-
ви при суфіксальному способі
творення не змінюються (ба-
гатий — багатство, брат —
братський, братство, сту-
дент — студентський, сту-
дентство).
словник
Фонетична транскрип-
ція — це звуковий запис слів
із використанням відповідних
умовних позначок. Під час за-
пису фонетичної транскрипції
слід враховувати співвідно-
шення звуків і букв.
Букви Звуки Умови запису
Щ [шч] Завжди
ДЖ, ДЗ [дж], [дз] Завжди, крім випадків, коли [д] і [ж], [д] і [з] знаходяться на межі значущих частин слова і належать до різних морфем
ї Ці] Завжди
я []а] На початку слова, після апострофа, м'якого знака, після голосного звука
ю □у]
є []е]
ю [у] Після приголосного, який при цьому пом'якшується
є [е]
я [а]
18
Українська мова
Зразок фонетичної транскрипції
Терпкими соками суворої і величної історії, волелюбністю народного
серця і незбагненною любов’ю до рідної, навпіл засіяної зерном і кров’ю
землі вирощена українська дума (За М. Стельмахом).
[тенрпкимие соками® сувороіі і венличпо]і істор’ці/ воленл’убн’іс’т’у
народного серц’а і нензбагнеп:о]у л’убоуіу доу р’ідноїі/ науп’іл зас’цано]і
зенрном і кроуіу зенмл’і вирошченна укра]ін’с’ка дума//]
Зразок фонетичного розбору
Зв’язаний — зв’я-за-ний: 3 склади, 1-й, 2-й склади відкриті, 3-й —
закритий.
[зв]азани®ї]
з — [з] — приголосний, дзвінкий, твердий, зубний;
в’ — [в] — приголосний, сонорний, напівпом’якшений, губний;
я ^[І] — приголосний, сонорний, м’який;
[а] — голосний, наголошений;
з — [з] — приголосний, дзвінкий, твердий, зубний;
а — [а] — голосний, ненаголошений;
н — [н] — приголосний, сонорний, твердий, зубний;
и — [и®] — голосний, ненаголошений;
й — [ї] — приголосний, сонорний, м’який, піднебінний.
8 букв, 9 звуків
джмелі — джме-лі: 2 склади, відкриті
[джменл 'і]
Д \
[дж] — приголосний, дзвінкий, твердий, африката;
м — [м] — приголосний, сонорний, твердий, губний;
е — [е11] — голосний, ненаголошений;
л — [л'] — приголосний, сонорний, м’який, зубний;
і — [і] — голосний, наголошений.
6 букв, 5 звуків
сіль — сіль: 1 склад, закритий
[с'іл']
с — [с'] — приголосний, глухий, м’який, свистячий;
і — [і] — голосний, наголошений;
Л>[л'] — приголосний, сонорний, м’який, зубний,
ь
4 букви, 3 звуки
оновлюється — о-нбв-лю-є-ться: 1-й, 3-й, 4-й, 5-й склади відкриті,
2-й — закритий
[оноул'уіец':а]
о — [о] — голосний, ненаголошений;
н — [н] — приголосний, сонорний, твердий, зубний;
о — [о] — голосний, наголошений;
в — [у] — нескладовий позиційний варіант [в] — приголосного, со-
норного, твердого, губного;
л — [л'] — приголосний, сонорний, м’який, зубний;
Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія
19
ю — [у] — голосний, ненаголошений;
. [І] — приголосний, сонорний, м’який, піднебінний;
є [е] — голосний, ненаголошений;
т
ь
с
[й :]
— приголосний, глухий, м’який, свистячий,
подовжений;
я — [а] — голосний, ненаголошений.
11 букв, 10 звуків
Графіка
Буква (літера) — це умовний знак звука, який лише позначає його,
а не відображає його суті. Тому одні й ті самі букви в різних мовах
можуть мати неоднакове значення. Наприклад: укр. е, и та рос. є, и).
Букви, розміщені в певному порядку, називаються алфавітом, або
азбукою (абеткою).
Український алфавіт складається з 33 букв, одна з яких (ь) не має
звукового значення, а позначає м’якість попереднього приголосного.
Крім букв, в українській мові використовуються значки ’ (апостроф),
' (знак наголосу), - (перенос), - (дефіс), розділові знаки (кома, крапка,
тире, лапки, двокрапка, дужки, три крапки, крапка з комою, знак пи-
тання, знак оклику).
Букви мають дві форми — велика буква і мала буква.
Правила вживання великої літери
З великої літери пишуться:
— перше слово в тексті, реченні, після крапки, після трьох крапок,
знака оклику і знака питання, якщо ними закінчується попереднє ре-
чення;
— перше слово вірша в рядок (наприклад, при цитуванні), якщо
у вірші кожен рядок писався з великої літери;
— ремарки та посилання, взяті в дужки, що стоять після закінче-
ного речення;
— перше слово рубрик тексту (після двокрапки), які закінчуються
крапкою (якщо рубрики (після двокрапки) закінчуються крапкою з ко-
мою, то перше слово в них пишеться з малої літери);
— перше слово після двокрапки, якщо далі йде власне пряма мова.
З великої літери пишуться такі власні назви:
— імена, імена по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська лю-
дей: Григорій Савич Сковорода, Марко Вовчок (Марія Олександрівна
Вілінська), Ярослав Мудрий, Великий Кобзар, Грициха (вуличне ім’я
дружини Григорія).
Але: різні частки всередині прізвищ іншомовного походження;
імена та прізвища людей, які стали загальними назвами; назви на-
родів, племен, національностей, назви за місцем проживання пишуть-
ся з малої літери (Абдурахман ібн Хоттаб; ловелас, ментор, рентген;
толстовець; американці, ацтеки, білорус, українець, Харків’янин, сум-
чани);
словник
Графіка вивчає систему спів-
відношення між буквами, вжи-
ваними в мові, та звуками.
20
Українська мова
— міфологічні істоти, божества, дійові особи в байках та казках:
Шива, Геркулес, Велес, Даждьбог, Ахілл, Афродіта; Лисиця, Щука,
Осел, Шкапа, Мавка, Лісовик, Стеблиночка; Той, що в скелі сидить;
Дід Мороз, Червона Шапочка.
Але: якщо це не назви персонажів із конкретних творів, то вони
пишуться з малої літери (баба-яга, домовик, відьма); родові назви мі-
фологічних істот також пишуться з малої літери (ангел, німфа, фея,
муза); назви міфологічних істот у переносному, загальному значенні
пишуться з малої літери (їхнє місце на стадіоні зайняли сучасні ти-
тани);
— імена, назви свят і постів, пов’язані з християнською релігією:
Бог, Богородиця, Спасипіель, Син Божий, Святий Дух, Великдень, Трій-
ця, Різдво;
— назви найвищих державних посад України та міжнародних посад:
Президент України, Голова Верховної Ради України; Прем’єр-міністр
Канади (під час візитів згідно з дипломатичними вимогами; в інших
випадках — з малої літери).
Але: назви посад, звань, учених ступенів, титулів, рангів, чинів
пишуться з малої літери (ректор, секретар, академік, професор, за-
служений діяч культури, народний артист, лауреат, доктор наук,
кандидат наук);
— умовні назви в актах, договорах та інших офіційних документах,
як і назви посад міністрів, послів, президентів академій для підкрес-
лення поваги й урочистості: Договірні Сторони, Автор, Видавництво,
Міністр Освіти України, Посол Королівства Великобританії;
— клички тварин, птахів: Лиска (корова), Манька (коза), Гнідко
(кінь), Кеша (папуга).
Але: назви порід тварин пишуться з малої літери (сенбернар, колі,
українська ряба), як і назви сортів рослин (симиренка, сніжний каль-
віль, угорка; крім назв у спеціальній літературі: Ніжинський ранній
(огірок));
— астрономічні назви: Венера, Чумацький Шлях, Мала Ведмедиця,
Кассіопея, Сонце, Місяць (в інших випадках сонце, місяць пишуться
з малої літери);
— назви сторін світу, коли під ними розуміються краї чи народи:
Західна Україна, Далекий Схід, вплив Заходу, консервативність Сходу.
Але: в інших випадках назви сторін світу пишуться з малої літери
(південь, захід, північний схід);
— географічні й топонімічні власні назви (крім родових означень
мис, море, острів, хребет, вершина, рівнина і под.): Європа, Карпати,
Говерла, Свіпіязь, Асканія-Нова;
— назви вулиць, майданів, провулків, проспектів, шляхів сполу-
чення, парків: Південна залізниця, майдан Незалежності, вулиця
Полтавський Шлях, Муравський шлях, Донецько-Дніпровський канал;
— назви груп і союзів держав, найвищих міжнародних організацій,
держав, автономних адміністративно-територіальних одиниць: Органі-
зація Об’єднаних Націй (ООН), Євросоюз, Республіка Польща, Франція,
Крим; у назвах автономних областей, країв, районів, сільрад, міськрад
з великої літери пишеться лише перше слово: Ненецький автономний
округ, Харківська область, Ізюмський район, Сеньківська сільрада,
Куп’янська міськрада;
Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія
21
— у словосполученнях — назвах державних, громадських, проф-
спілкових установ, міністерств, їх головних управлінь, органів місце-
вого самоврядування з великої літери пишеться тільки перше слово:
Збройні сили України, Міністерство транспорту України, Чернігівське
головне управління охорони здоров’я, Федерація незалежних профспі-
лок України, Харківський національний педагогічний університет ім.
Г. С. Сковороди.
Але: у назвах найвищих державних установ України з великої
літери пишуться всі слова: Верховна Рада України, Конституційний
Суд України, Кабінет Міністрів України',
— назви пам’яток архітектури, замків, храмів: Успенський собор,
Києво-Печерська лавра, Мукачівський замок',
— назви історичних подій, епох, війн, революцій, знаменних дат,
свят: епоха Просвітництва, Паризька комуна, Новий рік, День неза-
лежності України, Семирічна війна',
— назви конгресів, конференцій, договорів, найважливіших доку-
ментів: Конституція України, Декларація прав дитини, Акт проголо-
шення незалежності України',
— назви орденів, відзнак: орден Дружби народів, орден Незалеж-
ності, орден Пошани; Шевченківська премія, Нобелівська премія.
З великої літери і в лапках пишуться:
— назви заводів, комбінатів, фірм, компаній, підприємств, навчаль-
них, санаторних закладів, клубів і т. ін.: завод «Турбоатом», комбінат
«Поліграфія», фірма «Біофарм», компанія «Укртелеком», санаторій
«Берізка», кафе «Родзинка», клуб «Аеліта», дошкільний дитячий за-
клад «Ялинка»',
— назви художніх, наукових, музичних творів, творів живопису,
газет, журналів і т. ін.: повість «Кайдашева сім’я», стаття «Дещо
про творчість поетичну», балет «Лускунчик», картина «На леваді»,
газета «Літературна Україна», журнал «Березіль»;
— назви відзнак (орденів, медалей): медаль «Мати-героїня», орден
«Знак Пошани»;
— назви літаків, автомобілів, виробів, що стали фірмовими: авто-
мобіль «Запорожець», літак «Руслан», ковбаса «Дрогобицька», цукерки
«Асорті», коньяк «Борисфен».
Але: назви зі словом імені, пам’яті в лапки не беруться: бібліо-
тека імені К. Станіславського, конкурс піаністів пам’яті В. Горовця.
Прикметники, утворені від власних особових назв, пишуться:
— з великої літери, якщо в них є суфікси -ІВ-, -ЇВ-, -ОВ-, -ЄВ-, -ИН-,
-їн-: Шевченкове слово, Ольжин щоденник, Симоненкові поезії.
Але: якщо прикметники, утворені від власних особових імен,
мають суфікс -ськ-, то пишуться з малої букви: шекспірівські сонети,
франківські традиції; якщо прикметники входять до складу фразеоло-
гізмів або наукових термінів, вони теж пишуться з малої літери: піррова
перемога, ахіллесова п’ята, сізіфова праця, піфагорова теорема.
22
Українська мова
Орфографія
словник
Орфограма — те, що написа-
но правильно, за правилом.
Орфограми бувають буквені (написання букв у словах, чергування
звуків) і небуквені (написання слів разом, окремо, через дефіс, перенос
слів, уживання м’якого знака, апострофа).
Літера Ґ ґ
Літера ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний
у словах: аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґвалтувати,
ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей,
ґніт (у лампі), ґоґель-моґель, ґрасувати, ґрати (іменник), ґратчастий,
ґречний (привітний, чемний), ґринджоли (санчата), ґрунт, ґудзик, ґуля,
джиґун, дзиґа, дзиґлик та похідні від них, а також у прізвищах Ґа-
лаґан, Ґудзь і под.
М'який знак
М’який знак пишеться:
1. Після м’яких д, пі, з, с, дз, ц, л, ну кінці слова та складу (мідь,
молотьба, мазь, вісь, ґедзь, міць, лялька, кінь, слизько).
2. Після м’яких приголосних у середині складу перед о (дзьоб, льон,
сьомий).
3. У словах із суфіксами -зьк-, -цьк-, -ськ-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-,
-ісіньк-, -юсіньк- (вузький, козацький, поліський; маленький, голівонь-
ка, білесенький, свіжісінький, тонюсінький).
4. Після м’якого л перед наступним м’яким приголосним (пальці,
їдальня, сільський).
5. У родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої
групи І відміни (пісень, робітниць, крамниць) та середнього роду на
-нн(я), -ц(е) II відміни (бажань, знань, місць, кілець).
6. У дієслівних формах дійсного та наказового способу (ходить, хо-
дять, просить, просять; робиться, сміється; кинь, киньте, стань, стань-
те, будь, будьте).
7. Коли ь уживається у формі називного відмінка іменників, то він
зберігається й у всіх інших відмінках (редька — редьці, дівчинонька —
дівчиноньці; скринька — у скриньці).
М’який знак не пишеться:
1. Після р у кінці складу або слова (календар, перевір, Харків, лікар).
2. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ств(о), -ськ(ий)
(менший, барабанщик, ключик, тонший, Уманщина, громадянський,
селянський).
Але: бриньчати, доньчин, няньчин, няньчити.
3. Після м’яких приголосних, крім л, якщо за ними йдуть інші
м’які приголосні (користю, свято, пісня, радість). Але: різьбяр, тьмяний
та похідні від них.
4. Між подовженими м’якими приголосними (життя, рілля, сіллю,
знання, ллється, буття).
5. Коли ь не вживається у формі називного відмінка іменників, то
його немає й у формах інших відмінків (галка — галці, сторінка —
сторінці, балка — балці, Наталка — Наталці, рибалка — рибалці).
Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія
23
Вживання апострофа
Апостроф пишеться перед я, ю, є, її
1. Після б, п, в, м, ф, якщо перед ним не стоїть приголосний, що
належить до кореня (крім р)і б’ються, п’ятдесят, здоров’я, рум’яний,
жираф’ячий. Але: духмяний, морквяний, цвях, дзвякнути; черв’як,
верб’я, торф’яний; розв’язати, возз’єднання.
2. Після р при роздільній вимові: пір’я, матір’ю, узгір’я, бур’ян,
подвір’я.
3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчують-
ся на твердий приголосний: під’їзд, з’явитися, об’єднаний, роз’яснити,
дит’ясла, пів’ящика, пів’юрти, пів’яблука, пан’європейський.
Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступним і, е, а, о,
у апостроф не пишеться: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема.
Правопис слів іншомовного походження
Неподвоєні і подвоєні приголосні
1. У загальних назвах слів іншомовного походження приголосні
звичайно не подвоюються: акумулятор, бароко, беладона, група, інте-
лектуальний, комісія, лібрето, сума, шасі та ін.
2. При збігу однакових приголосних префікса і кореня подвоєний
приголосний маємо лише в тому випадку, коли в мові вживається не-
префіксальне слово: імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація),
ірреальний (бо є реальний), сюрреалізм (бо є реалізм).
3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та
інших власних назвах і похідних від них: Марокко, марокканець, Гол-
ландія, голландський, Міссурі, Ніцца, Руссо, Торрічеллі, Міллер.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
З власними назвами пів- пи-
шеться через дефіс: пів-Аме-
рики, пів-Європи, пів-Харкова.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Виняток: аннали, бонна, брут-
то, ванна, мадонна, манна,
мотто, нетто, панна, пенні,
тонна, білль, булла, вілла, мул-
ла, дурра, мІрра.
Написання і, и,у в словах іншомовного походження
І пишеться:
1. На початку слова: Іспанія, ідеалізм, інструкція, Ілона.
2. Після приголосного перед голосним, є та йі геніальний, матеріал,
клієнт, аксіома, соціологія, радіус.
3. Після приголосних у кінці невідмінюваних слів: таксі, попурі,
журі, візаві.
4. Після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним:
бізнес, пілот, академік, фінанси, графік, гімн, кілометр, хімія, респуб-
ліка.
У ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською
мовою, після цих літер пишеться відповідно до вимови иі бурмистер
(але бургомістр), вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт,
нирка, спирт, химера та ін., а також у словах, запозичених переважно
із тюркської мови: башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет,
кишлак.
З и, а не з і пишуться слова церковного стилю: диякон, єпископ,
єпитимія, єпитрахиль, камилавка, митра, митрополит, християнство.
З і пишуться складні слова типу староіндійський, новоірландський;
слова з префіксами типу антиісторичний, доісторичний, поінформува-
ти, безідейний, дезінтеграція, дезінфекція, дезінформація, розіграш.
24
Українська мова
И пишеться:
1. У загальних назвах після приголосних д, пі, з, с, ц, ж (дж), ч,
ш, р перед наступним приголосним: дизель, динамо, диплом, дирек-
тор, диван, методика, інститут, математика, стимул, позиція, фізика,
силует, система, цистерна, режим, джинси, речитатив, ширма, шифр,
бригада, фабрика.
2. У географічних назвах із кінцевими -ида, -ика: Антарктида, Ат-
лантида, Флорида, Балтика, Корсика, Мексика.
3. У географічних назвах після приголосних дж, ч, ш, щ, ц перед
приголосним: Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Йоркшир, Лейпциг,
Чикаго, Чилі. Але: перед голосним і в кінці слова пишеться і: Віші,
Шіофок.
4. У географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приго-
лосним (крім й): Великобританія, Крит, Мавританія, Мадрид, Париж,
Рим, Рига, Цюрих. Але: Австрія, Ріо-де-Жанейро.
5. У деяких географічних назвах та похідних від них після д, пі та
згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Аргентина, Братислава,
Бразилія, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри,
Пакистан, Палестина, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет.
У пишеться:
Після шиплячих ж, ш, після ф у словах, запозичених із французької
мови, пишеться у, а не ю: брошура, журі, парашут, парфуми, парфу-
мерія.
Апостроф
Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них
пишеться перед я, ю, є, ї:
1. Після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: комп’ютер,
п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, миш’як, кар’єра, П’ємонт, Рів’єра,
Монтеск’є, Руж’є, Фур’є.
2. Після кінцевого приголосного префікса: ад’юнкт, ад’ютант,
ін’єкція, кон’юнктура.
Апостроф не пишеться:
1. Перед йо: курйоз, серйозний, бульйон, павільйон.
2. Коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного
перед а, у: бязь, бюджет, бюро, пюпітр, фюзеляж, кювет, рюкзак, Бар-
бюс, Мюллер, Гюго, Кюв’є.
М'який знак
М’який знак пишеться:
1. У словах іншомовного походження після приголосних д, пі, з, с,
л, н:
а) перед я, ю, є, ї, йо: адьє, конферансьє, монпансьє, ательє, мільярд,
бульйон, каньйон, медальйон, В’єнтьян, Кордильєри, Севілья, Готьє,
Мольєр, Ньютон;
б) відповідно до вимови після л перед приголосним та в кінці сло-
ва: альбатрос, фільм, Дельфи, Нельсон; магістраль, Базель, Булонь,
Рафаель.
Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія 25
М’який знак не пишеться:
Перед я, ю, коли вони позначають сполучення пом’якшеного при-
голосного з а, у: мадяр, малярія, дюна, ілюзія, нюанс, тюбик, тюль,
Аляска, Дюма, Сю, Цюрих.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Позначте рядок, у якому всі звуки голосні:
А) а, о, я, у, н, е;
Б) а, о, у, и, і, е;
В) а, о, у, е, є, й;
Г) а, щ, у, і, ї, и.
2. Позначте рядок, у якому подана неправильна характеристика звука:
А) [б] — приголосний, дзвінкий, твердий;
Б) [с] — приголосний, глухий, твердий;
В) [Ч] — приголосний, глухий, м’який;
Г) [Л’] — приголосний, дзвінкий, м’який.
3. Знайдіть рядок, у якому всі слова мають по 9 звуків:
А) п’ятдесят, відшукаю, розмовляв;
Б) південний, джерельний, пів’ящика;
В) дядечко, продають, обмінюють;
Г) невільник, найкращий, провидіння.
4. Укажіть рядок, у якому всі слова мають однакову кількість складів:
А) черевики, переїзд, з’являлися;
Б) пересовуючи, поворухнувся, картоплиння;
В) хлібопекарня, вертатися, навпочіпки;
Г) найстрашніше, траплялися, потихеньку.
5. Укажіть рядок, у якому неправильно поділені слова на склади для переносу:
А) прий-шов, наг-нути, погод-жуватися;
Б) кукуру-дза, під-земний, пого-джуватися;
В) під-живити, водо-спад, роз-ораний;
Г) пре-красний, від-дзеркалювати, подвір’-ям.
6. Знайдіть рядок, у якому неправильно поставлений наголос:
А) одинадцять, соломйнка, решето;
Б) дрова, дочка,верба;
В) прйятель, бесіда, горошйна;
Г) олень, ненависть, подруга.
7. Знайдіть рядок, у якому всі слова пишуться з -нн-, а не з -н-:
А) спросо...я, Ге...адій, свяще...ик;
Б) ва...а, щоде...ик, качи...ий;
В) письме...ик, завда...я, навма...я;
Г) розчарова...ий, приглуше...ий, па...а.
8. Укажіть рядок, у якому в усіх словах не відбувається спрощення приголосних на письмі:
А)чес...ний, ВИЇЗ...НИЙ, ТИЖ...НЄВИЙ;
Б) зап’яс...ний, хворос...няк, улес...ливий;
В) турне...ський, студен...ський, ЯКІС...НИЙ;
Г) шіс...надцять, кіс...лявий, хвас...ливий.
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Б; 2. В; 3. А; 4. Г; 5. А; 6. Б; 7. В; 8. Г.
ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Лексикологія. Лексикологія як учення про слово. Ознаки слова як мовної одиниці. Лексичне
значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми.
Синоніми. Антоніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика.
Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмов-
на лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання.
Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика. Поняття про
стійкі сполуки слів і вирази.
Фразеологія. Фразеологізми. Приказки, прислів’я, афоризми.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
Лексикологія
словник
Лексикологія вивчає слов-
никовий склад мови, або її
лексику, визначаючи лексич-
не значення СЛІВ/їх поділ на
лексичні групи, з'ясовуючи
шляхи розвитку І збагачен-
ня словникового складу ук-
раїнської мови, стилістичне
забарвлення слів та сферу їх
використання.
Основна мовна одиниця, яка розглядається в лексикології, — слово.
Найважливішою його особливістю є те, що воно не лише називає пред-
мети, явища навколишнього світу, а й узагальнює їх, виражає поняття
про ці предмети, явища.
Наприклад, при вживанні слова ліс у людини виникає узагальне-
ний образ — велика сукупність дерев із відповідною екосистемою, хоча
ліс може бути зовсім різним і за породами дерев, і за порою року, і за
наявністю звірів, птахів тощо. Інші слова допоможуть конкретизувати
це поняття: хвойний ліс, листяний ліс, великий ліс, багатий на гриби
та ягоди ліс, привабливий для мисливців ліс, згорілий ліс, зимовий ліс,
густий ліс, молодий ліс.
Слова щодо свого значення неоднакові, їх можна поділити на дві
групи — слова самостійні (повнозначні) і службові (неповнозначні,
несамостійні). До самостійних належать усі ті слова, які називають
різноманітні явища дійсності — предмети, дії, якості, кількість, озна-
ки, стани: будинок, книга, береза, фіалка, носити, добре, п’ятдесят,
зелений, завтра, смеркає та ін.
Граматично це частини мови — іменники, прикметники, займен-
ники, дієслова з їх особливими формами, числівники, прислівники.
Найголовнішою ознакою самостійних слів є їх номінативна (назив-
на) функція. Службові ж слова (граматично — прийменники, сполуч-
ники, частки) такої функції не виконують, вони лише виражають різні
відношення між словами в реченнях та словосполученнях.
Існує ще одна невелика група слів, яка не називає понять, не служить
для вираження відношень між повнозначними словами, а лише виявляє
почуття людей чи передає звуки тварин, птахів, явищ, предметів чи
дій, — це вигуки: о, ой, ех, ет, агов, бах, цінь-цінь, гуррр, плюсь та ін.
Кожне повнозначне слово містить якийсь реальний зміст, вироб-
лений у процесі практичної діяльності людей і закріплений віковим
досвідом, його мовознавці визначають як лексичне значення слова,
наприклад:
Лексикологія. Фразеологія
27
диктант — письмова робота, вправа для засвоєння або перевірки
грамотності, що полягає в записуванні тексту, який диктується;
кружляти — виконувати колоподібний рух; рухатися, описуючи
кола;
надзвичайний — який відрізняється від інших, винятковий; дуже
сильний за ступенем свого виявлення;
просто — без особливих прикрас; звичайно; легко, без зусиль.
Повнозначне слово має, крім лексичного, ще й граматичне значен-
ня, наприклад:
галявина — поляна, луг на узліссі або серед лісу (лексичне зна-
чення); іменник жіночого роду у Н. в. однини (граматичне значення).
Службові слова мають лише граматичне значення (але — простий
протиставний сполучник сурядності).
Слова характеризуються стійкістю лексичного і граматичного зна-
чення, завдяки цьому ними можуть користуватися для спілкування всі
представники спільноти, які володіють даною мовою.
Лексичне значення слова подається у тлумачному словнику.
Слова з конкретним і абстрактним значенням
Слова, які означають назви, що співвідносяться з конкретними пред-
метами, явищами і діями, які сприймаються за допомогою органів чут-
тя, називаються словами з конкретним значенням: вікно, калина, дощ,
комбайн; старий, золотий, довгий; думає, мріяв.
Слова, які не позначають конкретні предмети, явища, дії чи ознаки,
а вживаються для означення назв процесів і властивостей, називаються
словами з абстрактним значенням: старанність, сміливість, радість,
птаство, розрізнення, фашизм, розвиток, гуманізм.
Серед слів з абстрактним значенням найбільше іменників, які ста-
новлять спеціальну лексичну групу абстрактних слів. До цієї групи
належать також і узагальнені назви кількісних понять — числівники
(три, сорок, п’ятсот), неозначені форми дієслова (робити, переглядати,
знати) і прикметники, що перейшли в іменники (майбутнє України,
наше минуле).
Однозначні та багатозначні слова
Слова, які мають лише одне лексичне значення, називаються одно-
значними. Однозначними найчастіше бувають терміни, назви конкрет-
них предметів, власні назви: бісектриса, відмінок, суфікс; трактор,
блузка, черевики; Харків, Дніпро, Донбас. У тлумачному словнику ці
слова мають по одній словниковій статті.
Слова, які можуть уживатися у різних значеннях, називаються ба-
гатозначними. Це мовне явище має назву полісемії.
Наприклад:
Воля. 1. Одна із функцій людської психіки, яка полягає у владі
над собою та керуванні своїми діями і вчинками. Сила волі — свідоме
прагнення до здійснення, досягнення якоїсь мети. 2. Бажання, хотіння,
вимога. 3. Свобода, незалежність на противагу неволі, рабству. 4. Пра-
во розпоряджатися чим-небудь на свій розсуд; влада. 5. (Історичне).
Звільнення селян від кріпацтва.
ЗВЕРНИ УВАГУ О
Слова з абстрактним зна-
ченням використовуються
найчастіше в текстах науко-
вого, офіційно-ділового та
публіцистичного стилів; слова
з конкретним значенням —
у художньому та розмовно-
побутовому стилях.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Багатозначні слова містяться
в тлумачних словниках в од-
ній словниковій статті з ну-
мерацією значень. Більшість
повнозначних слів українсь-
кої мови належать до багато-
значних.
28
Українська мова
ЗВЕРНИ УВАГУ
Омоніми та багатозначні сло-
ва можна розрізнити, дібрав-
ши до кожного з них СИНОНІМИ
або спІльнокореневІ слова.
Для певності слід скориста-
тися тлумачним словником,
у якому омоніми подаються в
різних словникових статтях,
а багатозначні слова — в од-
ній під нумерацією.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Синоніми зазвичай належать
до однієї й тІєїж частини мови.
Омоніми
Омоніми виникли в мові внаслідок випадкового збігу звучання слів
(батарея — прилад центрального опалення і батарея — зброя; пара —
фізичний стан води і пара — двоє; доривати — закінчувати рити і до-
ривати — закінчувати рвати), а також внаслідок розходження значень
багатозначного слова (повість вийшла у світ, на світ благословило-
ся — світало).
Синоніми
Синонімія є ознакою багатства, розмаїття та розвиненості мови,
становить її скарб.
Синоніми — слова, різні за звучанням, але близькі за найзагаль-
нішим своїм значенням чи можливостями використання. Синоніми
виражають різні відтінки значення слова й мають різне стилістичне
забарвлення.
Синоніми об’єднуються в синонімічні ряди на чолі з головним сло-
вом (нейтральним, домінантою, таким, яке виражає основне, узагаль-
нене значення синонімічного ряду):
Великий — чималий, немалий, величезний, велетенський, преве-
ликий, здоровенний, отакенний, колосальний, гігантський, просто-
рий, широкий, грандіозний, капітальний, монументальний, рослий,
об’ємний, об’ємистий.
Нагорода — відзнака, винагорода, премія, приз.
Синонімічними можуть бути і словосполучення:
Ні риба ні м’ясо, ні се ні те; як украв, як кіт наплакав.
Антоніми
Антоніми — це слова з протилежним лексичним значенням (світ-
ло — пітьма, успіх — невдача, хвалити — сварити, тісно — просторо).
Антоніми утворюють, на відміну від синонімічних рядів, пари. Ан-
тоніми, як правило, належать до однієї і тієї ж частини мови.
Антонімами можуть бути лише слова, побудовані на якомусь спіль-
ному узагальненому понятті:
захід — схід (сторони світу), більшість — меншість (кількість),
удень — уночі (час доби), блискучий — матовий (колір), вади — чес-
ноти (характер).
На основі антонімів часто будуються прислів’я та приказки:
Ліпше своє мале, ніж чуже велике.
Чоловіка по одежі стрічають, а по уму випроводжають.
Літо збирає, а зима з’їдає.
Антоніми часто використовуються як поетичні засоби: лід і пломінь,
любов і ненависть, добро і зло, правда й кривда, день і ніч.
Пароніми
Пароніми — це слова, подібні між собою звучанням та частково
формою:
багатир (багач) — богатир (силач), бережливий (ощадний,
економний) — бережний (який уміє берегти що-небудь), ґрунтовий
Лексикологія. Фразеологія
29
(який стосується ґрунту) — ґрунтовний, (який відзначається повно-
тою, вичерпністю), дружний (згуртований, одностайний) — дружній
(доброзичливий, прихильний), ефективний (дієвий, результативний,
корисний) — ефектний (який справляє сильне враження), контакт
(діловий зв’язок) — контракт (письмова угода), титулований (який
має титул, почесне звання) — титульний (той, що стосується першої
сторінки книги, письмової роботи із заголовком).
Загальновживані слова
Мова нагадує живий організм: одні слова народжуються в ній із
кожною новою епохою, інші починають рідко вживатися або й зов-
сім зникають. Одні слова вживаються часто й зрозумілі всім носіям
цієї мови незалежно від місця проживання, роду занять, професії, со-
ціального статусу. Такі слова називаються загальновживаними, і їх в
українській мові переважна більшість. Інші слова вживаються лише
окремими групами людей (представниками різних професій, жителя-
ми певних місцевостей, людьми з низьким соціальним статусом), які
представляють дану мову.
Загальновживані слова є основою мови і вживаються в будь-якому
стилі мовлення.
Діалектні слова
Мова українського народу історично складалася під впливом мов
сусідніх народів, відокремленого розвитку певних територій. Тому усне
мовлення представників різних місцевостей України має відмінності в
лексиці, фонетиці, морфології й синтаксисі.
Слова, вживання яких обмежене певною місцевістю, називаються
діалектизмами, наприклад:
ґазда (господар), вуйко (дядько), ватра (вогонь), полонина (луки
в горах), когут (півень) — у мові українців Прикарпаття;
бараболя (картопля), кияшки (кукурудза) — у мові українців
північних територій;
ходю, просю, носю, кукуруза, полотенце, базарь, сахарь — у мові
українців південно-східних районів.
Діалектизми найчастіше трапляються в побутовій лексиці.
Професійні слова. Терміни
В українській мові є групи слів, які трапляються переважно в мові
людей певних професій: камбуз, кок, рея, кубрик, бак, такелаж, зюйд-
вест, норд-ост (у моряків); майна, віра (у вантажників), вікно (вільна
година між уроками у студентів, педагогів), щоденник, перерва, кабі-
нет, контингент, невстигаючі, відмінники, неблагополучні (сім’ї),
урок, семінар, залік, перевірка, журнал (у вчителів); напруга, струм, ру-
бильник, щиток, високовольтна дуга, індикатор (в електриків); оранка,
сівба, косовиця, трактор, елеватор (у хліборобів); заутреня, паперть,
парафія, причастя, проскура, протоієрей, амвон, ризи, псалом, Спас,
Трійця (у церковних служителів).
Слова, властиві мовленню людей певної професії, називаються про-
фесійними (професіоналізмами).
зверни увагу ф
Письменники використову-
ють діалектизми для ство-
рення народного колориту,
Індивідуалізації мови персо-
нажів. Зловживання діалек-
тизмами утруднює читання
й розуміння висловлювань.
зо
Українська мова
/7 ЗВЕРНИ УВАГУ
ПрофесІоналІзми та терміни
широко вживаються в науко-
вому стилі мовлення, а також у
художньому, коли завданням
автора є показати трудову
діяльність людини, Індивіду-
альні особливості її мовлення.
Серед цієї лексичної групи виділяють слова-терміни.
Терміни — спеціальні слова, які вживаються для точного найме-
нування певного поняття з якої-небудь галузі знань. Терміни бувають
математичні {синус, косинус, ділення, корінь квадратний, чисельник,
бісектриса, радіус), фізичні {атом, молекула, ом, вольт, квант, елек-
трон), лінгвістичні {фонетика, морфологія, морфема, текст, складне
синтаксичне ціле, дієслово), фінансово-економічні {прибуток, ринок,
акції, кредит, сальдо, баланс, дотація), технічні {домна, конвеєр, аку-
мулятор) та інші (філософські, біологічні, музичні, військові, медичні,
шахові і под.).
Існує багато термінологічних словників із різних галузей знань,
якими слід користуватися для точності слововживання.
Власне українські і запозичені слова
Словниковий склад української мови формувався протягом бага-
тьох віків. Частина слів перейшла ще від спільноіндоєвропейської,
старослов’янської, давньоруської мовних єдностей {мати, робота, сім’я;
син, плуг, борона, овес, косити, літо, кінь, білий, чотири, я, за; сім’я,
ківш, коромисло, білка, собака, хороший, сизий, сорок, дев’яносто),
частина слів утворилася у власне український період, і це засвідчено
в історичних пам’ятках та художніх творах українського народу.
Власне українські слова — це слова, які виникли в українській мові
після спільнослов’янської та давньоруської мовної єдності.
Крім власне українських слів, в українській мові є багато слів,
запозичених з інших мов у різні періоди розвитку. Це є результатом
тісних економічних, культурних, наукових, політичних зв’язків між
народами.
Слова, які прийшли в українську мову з інших мов, називаються
запозиченими, або іншомовними.
Українська мова (як і будь-яка інша) намагається пристосувати за-
позичення до своєї фонетичної та граматичної системи. Тому багато
іншомовних слів (особливо запозичених давно) вже не сприймаються,
як щось чуже. Деякі слова навіть перейшли в розряд загальновживаних
{буква, багатство, театр, драма, студент, адвокат, бинт, курорт,
волейбол, футбол, одеколон, сервіз, ананас, карамель та ін.).
Застарілі слова (архаїзми). Неологізми
Лексика української мови постійно змінюється, як змінюється сама
навколишня дійсність. Одні слова виходять із повсякденного вжитку
разом із явищами, які вони називають, інші з’являються разом із но-
вими поняттями.
Слова, що вийшли з активного повсякденного вжитку, називаються
застарілими.
Застарілі слова використовуються в науковій історичній літературі,
у художніх творах для надання їм історичного колориту, достовірного
відображення реальності. Архаїчні книжні слова надають висловлю-
ванню відтінку урочистості, інколи служать засобами створення гу-
мористичних картин: проректи, воздвигнути, возвеличити, упованіє,
чоло, уста та ін.
Лексикологія. Фразеологія
зі
Деякі застарілі слова дістали в мові «друге життя»: гривня, тризуб,
піст, кутя, губернатор, гетьман, дума.
Постійно в житті людей з’являються нові предмети, досліджуються
нові явища, виникають поняття, які потребують своїх назв.
Слова або мовні звороти, створені для позначення нового предмета
чи поняття, називаються неологізмами.
Кожне нове слово спочатку є неологізмом, потім поширюється, стає
загальновживаним чи книжним.
Наприклад, у 60-х роках XX ст. неологізмом було слово телеві-
зор, у 80-х роках XX ст. — відеомагнітофон, у 90-х роках XX ст. —
комгіютер. Тепер це звичайні слова, відомі всім носіям мови. Новітні
часи принесли нові поняття та слова: бізнес, бізнесмен, маркетинг,
менеджмент, дискета, мобільник, Інтернет, монітор, процесор, дис-
плей, фітнес.
Фразеологія
Слова в мові вживаються, як правило, не окремо кожне, а у сполу-
ченні з іншими словами. Тому розрізняють різні види сполучень слів:
лексичні словосполучення {білий гриб, Красний Лиман, бертолетова
сіль), синтаксичні словосполучення {зелений від холоду, ходити до лісу,
напрочуд красивий) та фразеологічні сполучення.
Фразеологічні одиниці, або фразеологізми, — це неподільні за зміс-
том, стійкі за будовою та структурою словосполучення: замилювати очі,
пасти задніх, і вусом не веде, як кіт наплакав, загнати на слизьке,
розбити глек, собаку з’їсти, дати гарбуза, скакати в гречку, бити
байдики.
Фразеологізми за значенням часто дорівнюють одному слову: ні пари
з уст (мовчати), ґав ловить (неуважний), давати волю рукам (бити),
жити на широку ногу (розкішно), жовтороте пташеня (молодий або
недосвідчений). Фразеологізми у реченні виступають одним членом ре-
чення:
Я собі думала, як ото наші хлопці грають у мовчанку (Леся Ук-
раїнка).
В українській мові існують фразеологічні синоніми: не мати своєї
голови на плечах, танцювати під чужу дудку, співати з чужого голосу,
жити чужим розумом, немає кебети.
Фразеологізми можуть також бути антонімами: кури не клюють —
як кіт наплакав; майстер на всі руки — ні швець, ні жнець, ні на дуді
гравець; камінь за пазухою — з відкритим серцем; забити памороки —
відкрити очі.
Більшість фразеологізмів емоційно забарвлені, образні. Вони ши-
роко використовуються у розмовному, художньому, публіцистичному
стилях.
В офіційно-діловому та науковому стилях використовують окремі
усталені мовні звороти, як-от: брати слово, брати участь, доводити
до відома, з огляду на вищесказане і йод.
Фразеологізми можуть служити для створення гумористичних чи
сатиричних образів та картин. У фразеологізмах особливо відбивається
глибока народна мудрість, його вікова культура.
32
Українська мова
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Знайдіть серед поданих судження, яке відповідає лексичному значенню слова «квітка»:
А) іменник жіночого роду, однини називного відмінка;
Б) будь-яка красива рослина;
В) частина рослини, переважно у вигляді пелюсток навколо тичинок і маточки, яка звичайно
має виразне забарвлення і запах;
Г) різнокольорові листочки на дереві чи траві, що пахнуть.
2. Укажіть рядок, у якому лише однозначні слова:
А) префікс, шкарпетки, диспетчер;
Б) вечір, море, дорога;
В) жайворонок, велетень, земля;
Г) сонце, поле, голова.
3. Укажіть, яке із значень багатозначного слова «корпус» подано неправильно:
А) частина тіла людини або тварини без урахування голови та кінцівок;
Б) один із будинків, розташованих на протилежних ділянках;
В) військове об’єднання, до складу якого входять кілька дивізій або бригад;
Г) об’єднання осіб одного якогось офіціального становища.
4. З’ясуйте, яке із значень слова «косий» є переносним:
А) недружелюбний, недовірливий, який виражає неприязнь;
Б) розташований похило до горизонтальної площини, непрямий;
В) який іде під кутом до головного напряму, розташований по діагоналі;
Г) з неоднаковим спрямуванням зіниць очей.
5. Укажіть, який із рядків складається лише з омонімів:
А) район, свіжий, стрічка;
Б) панцир, мир, лице;
В) митець, натура, парк;
Г) балка, бал,стан.
6. Визначте, у якому рядку не всі слова — синоніми:
А)бути,існувати, фігурувати;
Б) легковажність, легкодумність, несерйозність;
В) неволя, бездіяльність, рабство;
Г) лелека, чорногуз, бусел.
7. Укажіть, у якому рядку знаходиться слово, що не є синонімом до «говорити»:
А) ректи, видавлювати, спалахувати;
Б) казати, подейкувати, цідити;
В) промовляти, рубати, цвенькати;
Г) мовити, лопотати, шипіти.
8. Укажіть, які пари слів не є антонімами:
А) боязливо — відважно;
Б) вдумливо — легковажно;
В) активно — пасивно;
Г) розумно — дріб’язково.
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. В; 2. А; 3. Б; 4. А; 5. Г; 6. В; 7. А; 8. Г.
БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Будова слова. Основа слова й закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс,
закінчення.
Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способи
словотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний, суфіксальний,
безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу. Основні спо-
соби творення іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Складні слова. Способи їхнього
творення. Сполучні голосні [о], [є] у складних словах.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
Будова слова
Морфеми можна виділити, порівнявши форми одного й того ж слова
або дібравши до нього споріднені слова:
— робота, зробити, перероблений, робітник, хлібороб;
— надводний, надхмарний, надмірний, надзвичайний, надвечір’я;
— пічник, візник, рахівник, будівельник, письменник;
— пшениця, річниця, житниця, паляниця.
У слові виділяються такі морфеми.
Корінь — спільна частина споріднених слів (сон, сонний, сонливість,
сонько: корінь сон має лексичне значення — стан дрімоти, спання).
Корінь має основне, узагальнене лексичне значення.
Префікс — морфема, що стоїть перед коренем і служить для утво-
рення нових слів та форм того самого слова:
воля — неволя, віз — привіз, казати — сказати, будова — прй-
будова, даний — переданий, добре — предобре.
Є слова, у яких префікс не один, а кілька: перерозподіл, навздогін,
непримиренний.
Не слід плутати префікси з коренями (хоч вони, можливо, й були
колись ними): природа, президенті, престол.
Суфікс — морфема, яка стоїть після кореня і служить для творення
словоформ або нових слів:
бджола — бджоляр, ріка — річище, хмара — хмарний, синій —
синіший.
У слові може бути не один суфікс, а кілька: освітянський, дівчинка.
Інтерфікс — сполучний елемент (звук), що використовується для
творення складних слів:
водограй, овочесховище, волелюбний, семизначний, життєрадіс-
ний, горицвіт.
Постфікс — частки -ся, -сь, -небудь, -будь, -но, -де, що стоять у
кінці слова й утворюють нові слова або форми одного й того ж слова:
вчити — вчитись, вливати — вливатися, дай — дай-нд, який — який-
небудь, хтозна — хтозна-^е.
словник
Будову слова вивчає розділ
науки про мову, який нази-
вається морфемікою.
34
Українська мова
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Не можна плутати форми сло-
ва (поле, поля, на полях, поля-
ми) і споріднені, або спіль-
нокореневі слова (поле —
польовий, полівка, запілля,
трипілля).
словник
Словотвір — це розділ науки
про мову, який вивчає спосо-
би творення слів.
Закінчення (флексія) — морфема, що стоїть після кореня чи суфікса
і виражає зв’язки між словами. Закінчення має граматичне значення.
Стін$ — стін^ — спіін\ою\. Закінчення -|ото| вказує на орудний
відмінок однини жіночого роду; — на родовий відмінок однини.
Слова можуть мати паралельні закінчення (це так звані морфоло-
гічні синоніми): кон[ю| — кон\евї\, братії — братіовї. Якщо в даному
слові закінчення немає, а в інших його формах — є, в такому випадку
зазначається нульове закінчення 0: ліс[] — ліс^\.
Закінчення в слові буває лише одне і лише у змінних словах. У не-
змінних словах немає закінчення, навіть нульового: барвисто, інког-
ніто, парі, поні, таксі, пюре.
У слові виділяють ще основу — частину слова без закінчення,
яка містить лексичне значення даного слова: деревце, переходять,
козаченько.
Основа може бути похідною і непохідною. Непохідна основа не ді-
литься на морфеми, а похідна — ділиться.
Столл/ — непохідна основа.
Т^а'птЛльнІа — похідна основа, бо має у своєму складі префікс і
суфікс, утворена від непохідної основи стіл-.
Словотвір
Більшість слів української мови — похідні, утворені від інших слів.
За допомогою словотворення поповнюється лексичний склад мови.
Слід розрізняти змінювання слів (ранок — ранку, ранком, ранками),
коли утворюються нові форми одного слова, і словотворення (ранок —
вранішній., ранковий, раненько), коли утворюються слова з новим лек-
сичним значенням.
Слово, від якого утворилося інше, називається твірним. Утворене
слово є похідним. Спільна частина твірного і похідного слів є твірною
основою, а префікси та суфікси, якими похідне слово відрізняється від
твірного, є словотвірними.
При творенні слів часто виникає словотвірний ланцюжок, у якому
кожне попереднє слово є твірним для наступного:
'синій —> синіти —> бтюсинлтй
І__І 1-----1 1-------1
{ппїашйн^йЦ
плпаиіігр
ртахівник —> пта^^ництв^
Основні способи словотворення
Суфіксальний спосіб
Творення слів за допомогою суфіксів називається суфіксальним спо-
собом словотворення:
ри&алк^а\ <— рибал\йтЦ, словнші <— сло'во, '§їлесеньк\йД <— Ібіл^йД
Суфіксальним способом творяться:
— іменники (синок <— син, росиночка <— роса, відерце <— відро, хлопчись-
ко <— хлопець, глибочина <— глибокий, малювання <— малювати, жіноцтво
<— жінки, доброта <— добрий).
Будова слова. Словотвір
35
Найпоширеніші суфікси, що вживаються для творення іменників:
-ар-, -яр-, -ець-, -ик-, -ник-, -тель-, -ій-, -анин-, -ист- (-іст-), -к-, -изм
(-ізм-), -ер-, -ир- (-ір-), -ТГ-, -нн-, -анн-, -янн-, -енн-, -єни-, -ств-, -ин- та
ін. {лікар, столяр, льотчик, пічник, мислитель, носій, Харків’янин,
таксист, лінгвіст, веснянка, режисер, командир, життя, знання,
птаство, бажання, сяяння, освоєння, вчення);
— прикметники (рідненький <— рідний, лимонний <— лимон, учнівський
<— учень, правдивий <— правда, одеський <— Одеса, ковалева <— коваль, ма-
терин <— мати, Ольжин <— Ольга).
Найпоширеніші суфікси прикметників: -н-, -ов-, -ев-, -ськ-, -зьк-,
-цьк-, -к-, -ок-, -ек-, -ан-, -ичн-, -ічн-, -ив-, -лив-, -альн-, -арн-, -аст-,
-еньк- та ін. (дзвінкий, дощовий, овочевий, сільський, козацький,
празький, мідний, рідкий, столичний, історичний, театральний,
легендарний, пекучий, поганючий, хірургічний, ранесенький, аст-
ральний, тонюсінький, зелененький, горластий);
— дієслова (слабшати <— слабший, солити <— сіль, мовити <— мова,
днювати <— день).
Найпоширеніші суфікси дієслів: -ува-, -ізува-, -овува-, -и-, -і-, -а-,
-ка-, -ну-, -от- та ін. (перемальовувати, записувати, модернізувати,
жаліти, сильнішати, різонути, охкати, полоти);
— прислівники (добре <— добрий, мужньо <— мужній, чудово <— чу-
довий).
Найпоширеніші суфікси прислівників: -о, -е (весело, хороше, рі-
шуче, бадьоро).
Префіксальний спосіб
Творення слів за допомогою префіксів називається префіксальним
способом словотворення: приказка <— казка, відібрати <— брати, неве-
ликий <— великий.
За допомогою префіксів творяться:
— іменники (співавтори <— автори, несправедливість <— справед-
ливість, ультразвук <— звук).
Найпоширеніші префікси іменників: пра-, су-, спів-, не-, анти-,
гіпер-, супер-, пере-, під-, над- та ін. (недоля, суцвіття, співбесіда,
антитіла, гіперінфляція, суперобкладинка, праліс, перелісок);
— прикметники (надзвуковий <— звуковий, нерівний <— рівний, мікро-
пористий <— пористий).
Найпоширеніші префікси прикметників: пра-, су-, спів-, не-, без-,
від-, до-, за-, на-, над-, перед-, під-, по-, понад-, при-, пре-, через-,
серед-, а-, архі-, анти-, супер-, ультра- та ін. (прадавній, суміжний,
надпотужний, асиметричний, прибережний, підводний, понадстро-
ковий, черезплічний, супермодний, ультрамариновий);
— дієслова (увійти <— йти, вибрати <— брати, зшити <— шити,
надрізати <— різати).
Найпоширеніші префікси дієслів: в-, у-, ви-, від-, до-, з-, с-, за-,
на-, над-, о-, пере-, під-, по-, при-, про-, роз- та ін. (вважати, уві-
рватися, спекти, загартувати, наробити, перекинути, підмести,
поділитися, прибудувати, провести, розбити);
— прислівники (післязавтра <— завтра, донині <— нині, завузько <—
вузько, нешироко <— широко).
36
Українська мова
Найпоширеніші префікси прислівників: пре-, за-, від-, до-, поза-,
перед-, по- (пречудово, забагато, віднині, досхочу, позавчора, перед-
учора, повік).
Переважна більшість префіксів є спільними словотворчими елемен-
тами для кількох частин мови.
Порівняйте:
наручний — прикм., начепити — дієсл., Насподі — присл.
Префіксально-суфіксальний спосіб
Творення слів за допомогою префіксів і суфіксів, що приєднуються
до твірної основи одночасно, називається префіксально-суфіксальним
способом словотворення.
Префіксально-суфіксальним способом найчастіше творяться:
— іменники (одвірок, огризок, вибалок, співвітчизник, безсилля,
запічок, міжгір’я, нарукавник, передмістя, підвіконня, узбережжя, при-
слівник);
— прикметники (обережний, сукупний, безбарвний, захмарний,
міжрайонний, наддніпрянський, передзимовий, підгірний, позмінний);
— дієслова (узагальнити, збагатити, висловити, озвучити, подов-
жити, роздвоїти, знецінити, обезлюдніти, посмачніти, започаткува-
ти, покрикувати);
— прислівники (по-чесному, по-приятельськи, по-їхньому).
Безсуфіксальний спосіб
Творення слів за допомогою відкидання суфіксів і закінчень нази-
вається безсуфіксальним способом словотворення. У слові залишається
так звана усічена основа:
підпис <— підписати, синь <— синій, захід <— заходити, відмова
< — відмовити, випуск <— випустити.
Найчастіше безсуфіксальним способом творяться іменники від прик-
метників (блакить — блакитний) та від дієслів (клич — кликати, біг —
бігти).
Іменники типу закид, перегляд, відхід, обнова утворилися саме без-
суфіксальним способом, а не префіксальним, як може здатися на пер-
ший погляд, бо дієслівні основи, які послужили базою для їх творення,
вже були з префіксами (закидати, переглядати, Підходити, Ибновипіи).
При творенні слів таким способом можливе чергування голосних та
приголосних звуків (ноша <— носити, винахід <— винаходити).
Складання основ
Творення слів поєднанням основ або й цілих слів сполучними голос-
ними чи без них називається основоскладанням:
Лісопарк (ліс+парк), мовознавець (мова+знавець),
життєздатний (життя + здатний), фізико-математичний
(фізичний + математичний).
Деякі слова творяться способом складання в поєднанні із суфік-
сальним способом:
Чорноморський <— Чорне + море, + ськ + |йй|.
Але: лісостеповий <— лісостеп (суфіксальний спосіб).
Будова слова. Словотвір
37
Способом складання основ найчастіше творяться:
— іменники (краєвид, сталевар, лісосмуга, трикутник);
— прикметники (чорнобривий, всесвітній, жовтогарячий, яскраво-
зелений);
— дієслова, прислівники, числівники (зрідка): зловтішатися, лі-
воруч, сімсот.
Різновидом складних слів є складноскорочені слова (абревіатури).
Абревіація буває часткова (сполучення скороченого і повного слів —
міськрада, педуніверситет, стінгазета), поскладова (об’єднання в од-
ному слові частин двох або кількох слів: міськвиконком, медсанбат,
Укртелеком, військкор, Донбас, Кузбас), буквена (утворення слів з по-
чаткових букв складної назви — ООН (Організація Об’єднаних Націй),
ТЮГ (Театр юного глядача), НБУ (Національний банк України), УТН
(Українські телевізійні новини), звукова (складається з перших звуків
кількох слів: дзот — деревно-земляна оборонна точка), комбінована
(поєднання різних способів: міськвно — міський відділ народної освіти,
КамАЗ — Камський автомобільний завод).
Перехід слів з однієї частини мови в іншу
Нові слова можуть утворюватися при поступовій заміні значення
і синтаксичної ролі окремих слів, унаслідок чого змінюються й морфо-
логічні ознаки, хоча зовнішня форма залишається незмінною. Причому
обидва слова — нове й старе — часто залишаються активно функціо-
нувати в мові.
Порівняйте:
Військовий корабель — сивочолий військовий.
Майбутнє відрядження — світле майбутнє.
Чергові міліціонери — чергові по школі.
У першому випадку виділені слова — прикметники, у другому вони
виступають як іменники. У мові є невелика група слів, які з прикмет-
ників повністю перейшли в іменники, субстантивувалися: набережна,
лісничий, уповноважений, накладна.
Слід розрізняти прислівники й однозвучні з ними іменники, прик-
метники, порядкові числівники з прийменниками, щоб не припуститися
помилок у їх написанні: Розповідати вірш напам’ять/ не надійся на
пам’ять, записуй.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Інколи важко розрізнити
складне слово й прикладку.
Складним можна вважати сло-
во, я ке ви ражає одне поняття,
наприклад, у біологічних тер-
мінах: сон-трава, ромен-зілля;
в усталених народних висло-
вах: хліб-сіль, батько-мати;
у технічних та економічних
термінологічних сполуках:
ракета-носій, льотчик-кос-
монавт, купівля-продаж, ім-
порт-експорт.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Складноскорочені слова (за-
гальні назви) відмінюються,
як звичайні іменники: (біля)
медінституту, (за)райрадою;
абревіатури відмінюються
лише в окремих випадках:
СНІДом, КрАЗу.
Словотвірний аналіз слова
Іїд-весняномУ' <— весняний + по- + -ому
Твірна основа — веснян-.
Словотвірні елементи — префікс по-, суфікс -ому.
Спосіб творення — префіксально-суфіксальний.
Діитй <— йти + за-
Твірна основа — -йти.
Словотвірний елемент — префікс за-.
Спосіб творення — префіксальний.
/біг <— /бігати - -а, -ти
Твірна основа біг- усічена.
Слово утворене відкиданням дієслівних суфіксів -а- (-ти).
Спосіб творення — безсуфіксальний.
38
Українська мова
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Укажіть, у якому рядку всі слова з префіксом пре-:
А) прекрасно, предобрий, предивно;
Б) предмет, прегарно, президент;
В) прем’єра, препоганий, премія;
Г) премило, предки, прецедент.
2. Укажіть, у якому рядку всі слова з префіксом при-:
А) прикмета, принтер, привокзальний;
Б) присудок, приз, прикрашений;
В) природа, приз, приємний;
Г) примружити, прибічник, притишений.
3. Знайдіть рядок, у якому всі слова пишуться з префіксом с-:
А) (з, с)казано, (з, с)цілити, (з, стверджувати;
Б) (з, с)косити, (з, с)хований, (з, с)палити;
В) (з, с)шити, (з, с)фотографувати, (з, с)сунути;
Г) (з, с)творено, (з, с)чистити, (з, ^характеризувати.
4. Визначте слово, у якому при розборі за будовою допущені помилки:
А) місточок;
Б) лимонн|й^;
В) при'казк|а|;
Г) перерозподїл|~|.
5. Позначте слово, у якому правильно виділений префікс:
А)президент;
Б)приємний;
В) прив’янути;
Г) присудок.
6. Укажіть рядок, у якому всі слова спільнокореневі:
А) водяний, водити, водосховище;
Б) середина, середній, середньовіччя;
В) молодь, молоти, молоко;
Г) план, планетарій, планер.
7. Укажіть рядок, у якому подані форми одного й того ж слова:
А) студент, студентський, студентство;
Б) століття, століттями, століть;
В) сусід, сусідка, сусідній;
Г) стрункий, струнко, стрункість.
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. А; 2. Г; 3. Б; 4. А; 5. В; 6. Б; 7. Б.
МОРФОЛОГІЯ
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови.
Іменник. Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Іменники власні та загальні, істоти й неістоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній.
Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах.
Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Відміни
іменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другої відмін на групи.
Особливості вживання та написання відмінкових форм. Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях імен-
ників другої відміни. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані
іменники в українській мові. Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.
Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди
прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Явища взаємопереходу прикметни-
ків з одного розряду в інший. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників:
вищий і найвищий, способи їх творення (проста й складена форми). Зміни приголосних при
творенні ступенів порівняння прикметників. Особливості відмінювання прикметників (тверда
й м’яка групи).
Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди
числівників за значенням: кількісні (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові.
Групи числівників за будовою: прості й складені. Типи відмінювання кількісних числівників:
1) один, одна;
2) два, три, чотири;
3) від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят ... вісімдесят;
4) сорок, дев’яносто, сто;
5) двісті — дев’ятсот;
6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд;
7) збірні;
8) дробові.
Порядкові числівники, особливості їх відмінювання.
Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвід-
несеність займенників з іменниками, прикметниками й числівниками. Розряди займенників
за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозна-
чені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Творення й правопис неозначених і заперечних
займенників.
Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієсло-
ва: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на
-но, -то). Безособові дієслова. Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм.
Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий.
Творення форм умовного та наказового способів дієслів. Словозміна дієслів І та II дієвідміни.
Особові та числові форми дієслів (теперішнього та майбутнього часу й наказового способу).
Родові та числові форми дієслів (минулого часу й умовного способу). Чергування приголосних
в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу.
Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична
роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників
теперішнього й минулого часу. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот.
Безособові форми на -но, -то.
Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична
роль. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот.
40
Українська мова
Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди
прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приго-
лосних при творенні прислівників вищого та найвищого ступенів. Правопис прислівників на -о,
-є, утворених від прикметників і дієприкметників. Написання прислівників разом і через дефіс.
Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні
(первинні) й похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості,
складні й складені. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника.
Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною
роллю: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні, способу
дії, мети, допустові, порівняльні, з’ясувальні, наслідкові). Групи сполучників за вживанням
(одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені).
Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі,
словотворчі, модальні.
Вигук як частина мови. Групи вигуків за походженням: непохідні й похідні. Значення ви-
гуків. Звуконаслідувальні слова.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
Морфологія — це розділ мовознавчої науки, що вивчає частини
мови, їхні граматичні особливості.
Частина мови — це сукупність слів, яка характеризується спіль-
ністю узагальненого значення (предмет, дія, ознака, кількість), спіль-
ністю морфологічних ознак (рід, число, змінність, незмінність, час)
та функціями у словосполученні й реченні. У сучасній українській
мові виділяють десять частин мови: іменник, прикметник, займенник,
числівник, дієслово (з його особливими формами — дієприкметником
та дієприслівником), прислівник, прийменник, сполучник, частку,
вигук.
За значенням і функціями вирізняють частини мови самостійні
і службові.
Самостійні частини мови — це слова, що означають предмет, ознаку,
кількість, дію або вказують на них і виступають членами речення: імен-
ник, прикметник, займенник, числівник, дієслово (з дієприкметником
та дієприслівником), прислівник. Ці слова називають ще повнозначни-
ми, самостійними словами.
Самостійні частини мови мають і лексичне, і граматичне значення.
Службові частини мови (або службові слова) — це сукупність слів,
що не мають самостійного лексичного значення і не виступають членами
речення: прийменник, сполучник, частка.
Особливу роль у мові відіграють вигуки. Від самостійних частин
мови вони відрізняються тим, що нічого не називають, а від службо-
вих — тим, що граматично не зв’язують інших слів і самі з ними не
пов’язані. Вигуки лише виражають почуття, спонукання до дії або
звуконаслідування, але не називають їх. Тому вони не належать ні до
самостійних, ні до службових частин мови.
Серед частин мови розрізняють змінні (іменник, прикметник, за-
йменник, числівник, дієслово (і особлива його форма дієприкметник)
та незмінні (дієприслівник — особлива форма дієслова, прислівник,
прийменник, сполучник, частка, вигук).
Морфологія
41
Самостійні частини мови
Іменник
Іменник — це самостійна змінна частина мови, що об’єднує слова,
які називають предмети, опредметнені ознаки, процеси, дії та явища,
відповідають на питання хто? що? (дитина, книга, блакить, плавання,
ураган, радість).
Конкретні й абстрактні іменники
До іменників із конкретним значенням належать не лише одинич-
ні речі (виделка, ґудзик, годинник, килим), а й такі, що піддаються
вимірам, їх можна реально побачити, відчути органами чуття (вулиця,
подвір’я, річка, тайга, ставок, вітер, молоко, дитинча, день, вечір,
Дніпро, Карпати).
До абстрактних належать іменники на позначення властивостей та
ознак (патріотизм, скромність, мужність, ретельність, дбайливість);
дій і процесів (спів, приїзд, кипіння, метушня); почуттів і психічного стану
(здивування, гнів, любов, занепокоєння, роздратування); фізичного стану
(здоров’я, бадьорість, напруження, непритомність); одиниць міри та ваги
(кілограм, тонна, метр, вольт); наукових понять із різних галузей (клі-
мат, швидкість, опір, категорія, функція, аналіз, синтез, диференціація).
Іменники — назви істот і неістот
Іменники поділяються на:
— назви істот означають назви живих предметів, відповідають на
питання хто? — жінка, поет, боягуз, сорока, бджола;
— назви неістот означають назви неживих предметів, назви понять
і відповідають на питання що? — думка, мікроскоп, калина, заняття.
До назв істот належать міфічні та демонічні назви (Венера, Юпітер,
дракон, змій, русалка, чорт, домовик, кентавр та ін.
До назв неістот належать іменники на позначення сукупності людей,
тварин, птахів (народ, натовп, група, полк, селянство, студентство,
стадо, зграя).
Загальні і власні назви
Загальні назви — це узагальнені назви однотипних предметів (лю-
дей, тварин, речей, подій, якостей) або явищ: миротворець, кішка, по-
лиця, мітинг, мряка, милосердя.
Власні назви — це індивідуальні найменування, що виділяють пред-
мет із ряду однорідних та індивідуалізують його, відділяють від інших
(Київ, Харків, Свіпгязь, Дніпро, Шевченко).
До власних назв належать імена, прізвища, імена по батькові, клич-
ки тварин, географічні, астрономічні назви, назви творів, газет, жур-
налів, фільмів, картин, кораблів, назви установ, організацій, закладів,
історичних подій, свят і под. Вони можуть виражатися як одним словом
(Дніпропетровськ, Ігор, Різдво), так і кількома (Чумацький Шлях, Біла
Церква, Верховна Рада України). Якщо до складу власної назви вхо-
дить загальна назва, то вона пишеться з малої букви (Борівський район,
Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка).
42
Українська мова
Загальні та власні назви можуть переходити з однієї категорії
в іншу:
— загальні у власні {мороз — учениця Мороз Тетяна, коваль —
професор С. П. Коваль, бар — місто Бар, високий — селище Високий,
кривий ріг — Кривий Ріг, острог — Острог);
— власні у загальні (м. Боржомі — мінеральна вода боржомі, м. Бос-
тон — тканина бостон, бог вогню й ковальства у римській міфології
Вулкан — природне утворення вулкан, американський підприємець
Д. Пульман — вид залізничного вагона пульман).
Синтаксична роль іменників
Іменники в реченні виступають здебільшого підметами, додатками,
обставинами, хоча можуть входити до складу складеного іменного при-
судка, бути неузгодженим означенням, прикладкою. Вони можуть вхо-
дити до складу звертань, вставних конструкцій, різноманітних зворотів.
Наприклад:
Найбільше багатство — здоров’я.
На дні лісового струмка видно кожен камінчик, кожну галузочку,
кожен листочок.
Вся долина зеленава в квітах-зорях, в майських травах (П. Усенко).
Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгомонний вік
(Л. Костенко) (іменник Кобзарю — звертання).
Правду кажучи, я був щасливий (іменник правда — входить до скла-
ду вставного словосполучення).
Непомітно, наче риба в глибині, пропливають літа... (М. Стельмах)
(іменники риба, (в) глибині входять до складу порівняльного звороту).
Рід іменників
Іменники належать до одного з трьох родів (крім тих, що вжива-
ються лише в множині).
Іменники чоловічого роду співвідносяться із займенником він (обо-
ронець, заєць, мізинчик); жіночого роду — із займенником вона (майс-
триня, земля, щирість), середнього роду — із займенником воно (море,
теля, плече).
Такі слова, як вила, ворота, Карпати, ножиці, що вживаються тіль-
ки в множині, роду не мають.
Окрему групу слів становлять іменники спільного роду (приналеж-
ність їх до чоловічого чи жіночого роду можна встановити лише в ре-
ченні): листоноша, невдаха, лівша, бідолаха, роззява, сердега, плакса,
базіка, сирота, потвора, староста та ін.
До таких слів належать також імена й прізвища людей (Шура, Валя,
Женя, Олексієнко, Коротун, Зеленкевич).
У назвах неістот рід не має реального значення, це лише граматична
категорія (ніч — ж. р.; день — ч. р.; вікно — с. р.).
Деякі іменники, наприклад, особа, людина (тільки жіночого роду),
учений, науковець, ректор, декан (тільки чоловічого роду) вживаються
на позначення представників обох статей.
Для більшості іменників показником роду є закінчення (нульо-
ве, -о для чоловічого роду: віз, командир, батько; -а, -я для жіночого
роду: вода, праця; -о, -е для середнього роду: середовище, зерно), але
Морфологія
43
не завжди, наприклад, Микола — ч. р., радість, ніч — ж. р., теля,
значення — с. р.
У назвах багатьох тварин, птахів, риб чоловічий і жіночий роди не
розрізняють: метелик, сом, барс, кит — ч. р., куниця, сорока, синиця,
миша, білка — ж. р.
Іменники не змінюються, як інші частини мови, за родами, а мають
самостійну категорію роду.
Визначення роду в українській та російській мовах інколи не збі-
гається, тому нерідко припускаються помилок в узгодженні слів у сло-
восполученнях та реченнях: великий собака, а не велика собака; силь-
ний біль, а не сильна біль.
Іменники вуаль, зала, нехворощ, путь, розкіш, адреса (місце про-
живання) жіночого роду.
Назви тварин належать до чоловічого роду, хоч інколи можуть вжи-
ватися і в жіночому роді (це визначається в реченні чи словосполучен-
ні): какаду, кенгуру, поні, колібрі, шимпанзе.
Порівняйте:
Великий шимпанзе наблизився до огорожі. — Велика шимпанзе го-
дувала своє малятко. Дорослий кенгуру може завдати великої шкоди
господарствам фермерів. — Із сумки попелястої кенгуру смішно визи-
рало кенгуреня.
Рід власних невідмінюваних назв визначається за їхніми загаль-
ними видовими назвами: місто Акапулько — далеке Акапулько, гора
Фудзіяма — прекрасна Фудзіяма, острів Бікіні — віддалений Бікіні.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Іменники дріб, зяб, кір, накип,
насип, нежить, пил, полин,
рояль, рукопис, сажень, біль,
Сибір, собака, степ, ступінь,
тюль, толь, шампунь, адрес
(вітальний) чоловічого роду.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
У невідмінюваних іменниках
рід визначається так: усі за-
гальні іменники — назви неіс-
тот — належать до с. р. (меню,
купе, ательє, кафе, метро,
журі, інтерв'ю, таксі, шосе);
іменники, що позначають осіб
чоловічої статі, належать до
ч. р. (маестро, аташе, кюре,
денді), іменники на позначен-
ня осіб жіночої статі — ж. р.
(леді, міледі, місіс, мадам, фрау,
мадемуазель).
Число іменників
За наявністю форм числа іменники поділяються на такі групи:
— іменники, що мають форми однини і множини (це найчисленніша
група); такі іменники сполучаються з кількісними числівниками: три
школи, дев’ять зірок, двадцять п’ять гривень;
— іменники, що мають тільки форму однини (це іменники зі зна-
ченням речовинності, збірним значенням, назви абстрактних понять,
власні назви): вуглець, чай, парубоцтво, огудиння, мир, комунізм, Швей-
царія, Байкал, Крим;
— іменники, що мають тільки форму множини (це назви парних
предметів, деяких речовин, матеріалів, продуктів, процесів, дій, об-
рядів, ігор, почуттів, географічних об’єктів): окуляри, сани, ковзани,
лижі, шорти, консерви, канікули, мандри, іменини, обжинки, шахи,
піжмурки, ревнощі, тропіки, Чернівці, Близнюки, Кобиляки, Кулиничі,
Лубни, Ровеньки.
Інколи іменники, що вживаються лише в однині, можуть мати
форму множини як терміни: мінеральні води, різні швидкості, великі
потужності; на позначення інтенсивності вияву: піски, сніги, болі; як
художні засоби виразності: Є в нас в Україні і свої Швейцарії, і Парижі,
і венецїї.
Відмінки іменників
Для того щоб іменники поєднувалися з іншими повнозначними
словами в словосполученні й реченні, вони повинні стояти у певних
відмінкових формах.
44
Українська мова
В українській мові є сім відмінків:
1. Називний хто? що? друг, поле
2. Родовий кого? чого? друга, поля
3. Давальний кому? чому? другу, полю
4. Знахідний кого? що? друга, поле
5. Орудний ким? чим? другом, полем
6. Місцевий (на) кому? (на) чому? (на) другові,
(на) полі
7. Кличний (питання немає, вживається в ролі звертання) друже, поле
ф ЗВЕРНИ УВАГУ
За формами відмінків можна
розрізнити категорію істоти-
неістоти. У назвах істот збіга-
ються Р. і 3. відмінки (Р. в. кого?
сфінкса, 3. в. кого? сфінкса —
форми збігаються, отже, цей
іменник належить до істот).
У назвах неістот збігаються
Н. і 3. відмінки (Н. в. що? ста-
до, 3. в. що? стадо — форми
збігаються, отже, даний імен-
ник належить до неістот).
Встановити форму відмінка можна за допомогою питання, закін-
чення іменника, закінчення та прийменника при іменникові, а також
за допомогою порядку слів:
Хто? сокіл[] (Н. в.), кого? сокол^ (Р. в.), (на) кому? (на) сокол^
(М. в.) — відмінок визначається за допомогою питань, закінчень, при-
йменників.
Кожна (що?) річ (Н. в.) повинна мати своє (що?) місце (3. в.).
(Що?) Місце (Н. в.) прямо чи опосередковано впливає на будь-яку
(що?) річ (3. в.) — відмінок визначається за допомогою питання та по-
рядку слів.
Називний і кличний відмінки завжди вживаються без прийменни-
ків, місцевий — тільки з прийменником (у, в, на, по, при, о, об). Інші
відмінки вживаються як із прийменниками, так і без них.
Називний відмінок вважається початковою формою іменника і на-
зивається прямим. Усі інші, крім кличного, — непрямі.
Місцевий відмінок відрізняється від давального обов’язковою на-
явністю простого непохідного прийменника. При давальному відмінку
зрідка може вживатися похідний прийменник: назустріч вітрові, на-
перекір долі, всупереч волі батьків.
Порівняйте:
подарувати другові (Д. в.);
помітити на другові (М. в.).
Кличний відмінок уживається при звертанні. Звертання до неживих
предметів у кличному відмінку буває здебільшого в поезії, у фольклорі:
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!
(Т. Шевченко)
У множині кличний відмінок збігається з формою називного від-
мінка:
Вам, сіячі, плугатарі, спасибі.
(М. Рильський)
У звертаннях, що складаються з імені та імені по батькові, обидва
слова вживаються у кличному відмінку: Сергію Вікторовичу, Валентино
Миколаївно. У звертаннях, що складаються із загальної назви (пан, коле-
га) та прізвища, у кличному відмінку вживається тільки загальна назва:
колего Гарніцин, пані Радченко. У сполученні загальна назва + власне
ім’я допустимі варіанти: сестро Ірино (Ірина), товаришу Тарасе (Тарас).
У кличному відмінку закінчення іменників бувають -о, -е, -є, -ю
(І і III відміни), -у, -ю, -е (II відміна); нерідко відбувається чергування
приголосних: друг — друже, хлопець — хлопче, козак — козаче.
Правопис іменників у кличному відмінку здебільшого слід звіряти
зі словниками.
Морфологія
45
Відміни іменників
Зміна іменників за відмінками й числами називається відмінюванням.
За родом, типом основи та закінченням іменники належать до одної
з чотирьох відмін та відповідно до твердої, м’якої чи мішаної групи
(І і II відміни).
І відміна. До неї належать іменники чоловічого, жіночого та спіль-
ного родів із закінченням -а, -я (рука, душа, Галина, пісня, суддя, си-
рота, стаття).
У І відміні виділяють три групи:
— тверду (іменники з кінцевим твердим приголосним основи, крім
шиплячих — середа, мова, дружба, Микола);
— м’яку (іменники з кінцевим м’яким приголосним основи — рілля,
доля, криниця);
— мішану (іменники з кінцевим шиплячим приголосним основи —
пожежа, тиша, задача, площа, хаща).
II відміна. До неї належать іменники чоловічого роду з основою на
приголосний (з нульовим закінченням) та із закінченням -о; середнього
роду із закінченням -о, -е, -я (день, обрій, суперник, дядько, батько, дно,
поле, життя, листя, межиріччя).
У II відміні виділяють три групи:
— тверду (іменники чоловічого роду з основою на твердий приголос-
ний (крім шиплячих) — поріг, горох, лан, розділ, дуб, запас', іменники
чоловічого та середнього роду з основою на твердий приголосний та
закінченням -о — татко, болото, дерево);
— м’яку (іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголос-
ним — хлопець, ґедзь, князь, приятель, носій, лебідь; іменники серед-
нього роду із закінченням -е (крім тих, основа яких закінчується на
шиплячий) та закінченням -я — лице, плече, бажання, знання);
— мішану (іменники чоловічого роду з основою на шиплячий та
нульовим закінченням — чиж, дощ, товариш, світоч; іменники се-
реднього роду з основою на шиплячий та закінченням -е — вогнище,
селище, училище, плече).
Особливий розподіл на тверду, м’яку та мішану групи мають імен-
ники II відміни, що закінчуються на -р.
До твердої групи належать іменники іншомовного походження на
-ер, -ір, -ор, -ур, -юр (декламатор, авіатор, вимір, ящур); деякі імен-
ники на -яр, -юр (футляр, алюр); іменники на -ар, -ир, -ір, -ер, що при
відмінюванні мають наголос на останньому складі основи (базар, семі-
нар, бригадир, командир, папір, інженер, боксер); односкладові імен-
ники на -р, які у множині мають наголос на закінченні (двір — двори,
тхір — тхори, жир — жири, щур — щури), іменники муляр, столяр.
До м’якої групи належать іменники на -ар, -ир, у яких наголос у не-
прямих відмінках падає на закінчення: воротар (воротаря, ворота-
рем, воротареві), вівчар, книгар, кобзар, орендар, плугатар, поштар,
секретар, календар, тягар, інвентар, сухар, буквар, ліхтар, квіткар,
байкар, косар, токар, аптекар, лицар, багатир, а також які у однині
мають наголос на корені: козир — козиря, лікар — лікаря.
До мішаної групи належать іменники з наголошеним -яр — назви
осіб за професією або характером діяльності (ці іменники при відмі-
нюванні мають наголос на закінченні): вапняр, газетяр, гусляр, бджо-
ляр, оленяр, тесляр, зброяр, пісняр, цегляр, весляр, ковзаняр, повістяр.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Запам'ятайте форми іменни-
ків: кобзаря (а не кобзара),
сухаря, токаря, слюсаря, ку-
харя, лікаря, пекаря, косаря,
ліхтаря, байкаря, казкаря,
аптекаря, лицаря, богатиря.
46
Українська мова
III відміна. До неї належать іменники жіночого роду з нульовим
закінченням та іменник мати', далеч, тінь, сіль, папороть, любов, від-
стань, ніч, піч.
Іменники III відміни на групи не поділяються.
IV відміна. До неї належать іменники середнього роду на -а, -я,
у яких при змінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -єн-: курча —
курчати, хлоп’я — хлоп’яти, ім’я — імені, сім’я — сімені.
Іменники IV відміни на групи не поділяються.
Не належать до жодної з відмін:
— незмінні іменники іншомовного походження на -о, -е, -а, -і, -у:
кіно, шосе, ательє, боа, поні, рагу (крім іменника пальто, який змі-
нюється в українській мові);
— жіночі прізвища на -о, на приголосний: Ляшенко Юлія, Мотрин
Катерина;
— іменники, що мають лише форму множини: лещата, Альпи, ку-
чері, веселощі;
— іменники, утворені способом переходу з однієї частини мови
в іншу: вартовий, пальне, добові, мостова, приїжджі.
Зразки відмінювання іменників
Відмінки 1 відміна, однина
Тверда група М'яка група Мішана група
Н. машина буря межа
Р. машини бурі межі
д. машині бурі межі
3. машину бурю межу
0. машиною бурею межею
м. (на) машині (в) бурі (на) межі
к. машино буре меж Є
Відмінки 1 відміна, множина
Тверда група М'яка група Мішана група
Н. машини бурі межі
Р. машин бур меж
д. машинам бурям межам
3. машини бурі межі
0. машинами бурями межами
м. (на) машинах (в) бурях (на) межах
к. машини бурі межі
У родовому та орудному відмінках множини іменників першої від-
міни бувають паралельні закінчення {баби — баб, бабів; губи — губ,
губів; легені — легень, легенів; ворота — ворітьми, воротами; сльози —
слізьми, сльозами; свині — свиньми, свинями).
Морфологія
47
Зразки відмінювання іменників II відміни
Відмінки II відміна, однина
Тверда група М'яка група Мішана група
Н. дуб, залізо календар, здоров'я дощ, плече
Р. дуба, заліза календаря, здоров'я дощу, плеча
д. дубу (ові), залізу (ові) календарю (еві), здоров'ю дощу (еві), плечу
3. дуб, залізо календар, здоров'я дощ, плече
0. дубом, залізом календарем, здоров'ям дощем, плечем
м. (на) дубі (ові), залізі (ові) (в) календарі, (на) здоров'ї (на) дощі, плечі
к. дубе, залізо календарю, здоров'ю дощу, плече
Відмінки II відміна, множина
Тверда група М'яка група Мішана група
Н. дуби календарі дощі, плечі
Р. дубів календарів дощів, плечей (пліч)
д. дубам календарям дощам, плечам
3. дуби календарі дощі, плечі
0. дубами календарями дощами, плечами
м. (на) дубах (на) календарях (на) дощах, (на) плечах
к. дуби календарі дощі, плечі
Особливості відмінювання іменників II відміни, на які слід
звернути увагу
У Р. в. однини іменників чоловічого роду другої відміни бувають
закінчення -а, -я або -у, -ю залежно від значення слова.
Закінчення -а (-я) мають іменники: Закінчення -у (-ю) мають іменники:
а) назви чітко окреслених предметів, речей, які підда- ються лічбі, тобто такі, що мають певну форму: листка, ясена, портфеля (але: трону) а) назви установ, організацій та їх підрозділів: офісу, театру, департаменту, вокзалу, штабу
б) назви осіб, імена та прізвища: Шевченка, Трикбза, Лук'яна б) назви явищ природи: жару, грому, морозу, туману, граду, дощу, циклону
в) назви персоніфікованих осіб і явищ: Морбза, Вітра, генія в) назви матеріалів та речовин: цукру, оцту, граніту, гіпсу (але: хліба, вівса)
48
Українська мова
Закінчення -а (-я) мають іменники: Закінчення -у (-ю) мають іменники:
г) назви планет: Сатурна, Марса, Місяця г) сукупність, збірні поняття: оркестру, танцю, батальйону, гурту (але: гуртка, садка, табуна)
д) назви небесних тіл: астероїда, метеорита д) назви почуттів, фізичного і психічного стану: жалю, жаху, болю, сміху, гніву, страху, суму (але: гріха)
е) назви днів тижня та місяців: понеділка, вересня, червня е) назви середовища, чітко не окресленого простору: краю, лугу, яру, рову, простору, небокраю (але: бугра, горба, хутора, берега та зменшені форми, наприклад: ліска, лужка)
є) назви тварин, дерев: вола, клена є) назви дій, процесів: відльоту, переїзду, крику, виступу (але: ривка, стрибка, стусана, пікніка)
ж) назви різних мір, площі, довжини, ваги, часу: кілометра, акра, карата (але: віку, кварталу, ран- ку, року) ж) абстрактні поняття, кущові і трав'янисті рослини, сорти дерев: прогресу, слуху, характеру, гороху, барвінку (але: будяка, чагаря)
з) наукові терміни: префікса, метода, сектора з) назви держав і територій: Китаю, Тунісу, Криму, Донбасу
и) назви населених пунктів: Харкова, Парижа, Голосієва, Орла, Сурожа, Гадяча, Севастополя, Відня и) назви населених пунктів, у яких друга частина співзвучна з загальною назвою, що має закінчення -у, -ю: Красного Лиману, Березового Гаю
і) географічні назви з наголосом на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дінця, Дніпра, Чугуєва, Волхова, Канева, Козятина і) терміни іншомовного походження, літературознавчі терміни: розподілу, жанру, епосу, памфлету (але: дифірамба, мадригала)
ї) назви грошових одиниць, а також числові назви: долара, фунта, карбованця, мільярда, мільйона ї) спортивні терміни, назви танців, будівель, споруд та їх частин: міні-футболу, волейболу, вальсу (але: гопака, тро- пака, козачка), стадіону, палацу, даху
й) назви машин, деталей: мерседеса, москвича, комбайна, трамвая, двигуна й) назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя: розвитку, колоквіуму, ритму, часу, хисту
к) назви нечітко окреслених предметів, у яких наголос падає на закінчення: тягаря к) складні слова, що не мають суфіксів, крім назв істот: самоаналізу, живопису, родоводу, світогляду, те- лекбму (але: пароплава, електровоза, телевізора, телетайпа)
л) слова іншомовного походження, що означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та частини їх, а також українські суфіксальні слова-терміни: конуса, домкрата, ребуса, відмінка, графіка, ромба, іменника, прямокутника, перпендикуляра (але: роду, виду, способу, складу, синтаксису, стану) л) іменники, що мають префікси, крім назв істот: обліку, відклику, усміху, поспіху, експорту
м) назви річок, у яких наголос не падає на закінчення, а також назви озер, гір, островів, течій і т. ін.: Дунаю, Бугу, Нілу, Єнісею, Уралу, Кавказу, Мічигану, Паміру, Криту
м) частини тіла, органи носа, нігтя (але: стравоходу, мозку)
Морфологія
49
2. У давальному відмінку однини іменники другої відміни мають
паралельні закінчення -ові, -еві, -єві та -у, -ю (будинкові — будин-
ку, розумові — розуму, журавлеві — журавлю, солов’єві — солов’ю).
Якщо у висловлюванні трапляються поряд кілька іменників чолові-
чого роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення
одноманітності спочатку вживаються закінчення -ові, -еві, -єві, а
тоді у, -ю: Ляшенкові Віктору Андрійовичу, Тарасові Григоровичу
Шевченку, добродієві професору.
3. Деякі іменники, переважно назви побутових предметів, мають
паралельні форми 3. в.: (поклав) олівця й олівець, (написав) листа
й лист, (узяв) ножа і ніж, (зрізав) ясеня і ясень.
4. Іменники — прізвища чоловічого роду однини другої відміни
твердої групи в орудному відмінку мають закінчення -им (Тапкіним,
Самородовим, Іллюшиним). Але неслов’янські прізвища мають закін-
чення -ом (Дарвіном, Чапліном, Пульманом).
Закінчення -ом мають і відприкметникові географічні назви: Бороді-
ном, Києвом, Харковом, Свяпіошином.
5. У місцевому відмінку однини з прийменником по можуть ужи-
ватися паралельні закінчення: по Дніпру — по Дніпрі, по місту — по
місті, по селу — по селі; але для позначення часу вживаються тільки
закінчення -і: по обіді, по закінченні.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Правильність закінчення Р. в.
однини іменників чоловічого
роду другої відміни можна
перевірити за орфографічним
словником.
Від закінчення -а, -я або -у,
-ю часто залежить значення
слів: алмаза (коштовного ка-
меня) — алмазу (мінералу),
акта (документа) — акту (дії),
вала (деталі машини) — валу
(насипу), каменя (окремого) —
каменю (матеріалу), терміна
(слова) — терміну (строку),
листа (послання) — листу
(на дереві).
Слід розрізняти:
поетом Пушкіним — містом
Пушкіном;
громадським діячем Кіро-
вим — містом Кіровом.
Зразки відмінювання іменників III відміни
Відмінки Однина Множина
Н. галузь, ніч, вість галузі, ночі, вісті
Р. галузі, ночі, вісті галузей, ночей, вістей
д. галузі, ночі, вісті галузям, ночам, вістям
3. галузь, ніч, вість галузі, ночі, вісті
0. галуззю, ніччю, вістю галузями, ночами, вістями
м. (в) галузі, (у) ночі, (у) вісті (у) галузях, (у) ночах, (у) вістях
к. галузе, ноче, вісте галузі, ночі, вісті
Особливості відмінювання іменників III відміни,
на які слід звернути увагу
В орудному відмінку однини іменників третьої відміни вживається
закінчення -ю; якщо основа іменника закінчується одним приголосним,
то цей приголосний (крім губного та р) подовжується: тінню, сіллю,
зав’яззю, віссю, риссю, в’яззю, галуззю, ніччю, піччю, міддю; якщо осно-
ва іменника закінчується на сполучення приголосних або щ, то жоден
з них не подовжується: кількістю, якістю, радістю, вістю, жовчю,
нехворощю; коли основа іменника III відміни закінчується на губний
(б, п, в, м, ф) або р, то в орудному відмінку ставиться апостроф: верф’ю,
любов’ю, Об’ю, матір’ю.
50
Українська мова
Відмінювання іменника мати
Відмінки Однина Множина
Н. мати (інколи матір) матері
Р. матері матерів
д. матері матерям
3. матір матерів
0. матір'ю матерями
м. (на) матері (на) матерях
к. мати матері
Зразки відмінювання іменників IV відміни
Відмінки Однина Множина
Н. плем'я, лоша племена, лошата
Р. племені (плем'я), лошати племен, лошат
д. племені, лошаті племенам, лошатам
3. плем'я, лоша племена, лошат (а)
0. племенем (плем'ям), лошам племенами, лошатами
м. (на) племені, (на) лошаті (на) племенах, (на) лошатах
к. плем'я, лоша племена, лошата
Імена, імена по батькові відмінюються як іменники відповідних від-
мін: Ольга Іванівна — І відміна, Семен Петрович — II відміна, Любов,
Рахіль — III відміна. Це ж правило стосується і прізвищ (крім незмін-
них, до яких належать іншомовні неслов’янські, українські жіночі на
-о та кінцевий приголосний).
Творення чоловічих та жіночих імен по батькові
Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою суфікса -ович.
На письмі це має такий вигляд:
— від імен на твердий приголосний--ович (Ігор — Ігорович);
— від імен на м’який приголосний---й----йович (Сергій — Сергі-
йович);
— від імен на м’який знак -ь-ьович (Василь — Васильович).
Інколи для творення імен по батькові використовуються старі форми
імен: Микола — Миколайович, Миколаївна, і навпаки: Григорій —
Григорович, Григорівна під впливом форми Григір.
Деякі імена по батькові мають інші форми: на -іч (Ілліч), -ич (Савич,
Лукич, Хомич).
Жіночі імена по батькові творяться за допомогою суфікса -івн-
(-ЇВН-): Ігорівна, Сергіївна, Василівна.
Морфологія
51
Основні способи творення іменників
Іменники творяться:
— суфіксальним способом (найчастіше): кобзар, мужність, лимон-
ник, птаство, річка, вовчище, везіння;
— префіксальним способом (рідко): сутінь, приказка, несправед-
ливість, антивірус;
— префіксально-суфіксальним способом: узбіччя, пролісок, підосич-
ник, заріччя, відсоток;
— безсуфіксальним способом: ноша, біг, крик, захід, схід;
— способом складання слів та основ: відеозал, завуч, завгосп, мет-
робудівник, пилосос;
— шляхом переходу з однієї частини мови в іншу: майбутнє (прик-
метник) свято — прекрасне майбутнє (іменник).
Написання іменників разом, окремо, через дефіс
Разом пишуться іменники:
— складні слова зі сполучними звуками о, е, є, и: важкоатлет,
середньовіччя, краєвид, овочесховище, трикутник, вертоліт, тепловоз,
лісостеп, носоріг, стодвадцятигіятиріччя;
— складні слова без сполучних звуків: педінститут, спортко-
мітет;
— слова з першою частиною пів-, напів-, полу-: півмісяця, пів’яблука,
напівсон, полумисок, півобласті;
— слова з першою частиною іншомовного походження — авіа-,
авто-, агро-, вело-, гео-, гідро-, екстра-, зоо-, мікро-, псевдо-, соціо-,
теле-, фото- і под.: авіарейс, агрокомплекс, велотрек, геополітика, зоо-
магазин;
— коли без не не вживаються: нежить, незграбність, немовля, не-
сподіванка, нездара, негода;
— якщо іменник із не утворює нове поняття, яке можна замінити
синонімом: згода — незгода (суперечка), щастя — нещастя (лихо),
вміння — невміння (бездарність), доля — недоля (горе).
Через дефіс пишуться іменники:
— іменники, що означають професію та спеціалізацію: лікар-ото-
ларинголог;
— казкові персонажі: лисичка-сестричка, баба-яга;
— посади, звання: генерал-губернатор, прем’єр-міністр, член-корес-
пондент;
— іменники, в яких перша частина підкреслює якусь особливість
другої: жар-птиця, чар-зілля, козир-дівка, свят вечір;
— складні одиниці виміру: людино-день, тонно-кілометр;
— складні іменники з першою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-,
міді-, міні-, обер-: віце-президент, екс-чемпіон, міні-футбол.
Окремо пишуться іменники:
— іменники з прийменниками: на горі, у морі, над хмарами;
— іменники з частками: мати ж навіть не глянула на нього;
— сталі вислови: кінець кінцем, честь честю, чин чином;
— у прикладках, що не становлять одне поняття: трава чистотіл,
красень моряк;
— з не, якщо в реченні є протиставлення: не покірність, а протест.
52
Українська мова
Особливості написання суфіксів іменників, на які слід звернути увагу
1. Суфікси -ик-, -ник-, -івник-, -чик-, -щик- пишуться з и: братик,
хлопчик, прапорщик, працівник, баштанник.
2. Суфікс -ив(о) вживається для вираження збірних понять, що оз-
начають матеріал або продукт, і пишеться з и: вариво, печиво, мливо,
куриво, мереживо, морозиво, прядиво; але: марево, сяєво, бо це не ма-
теріали і не продукти праці, а явища.
3. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я), -янн(я) на означення збірних
процесів, сукупностей пишуться з двома н: картоплиння, коріння, на-
сіння, горіння, зростання, удосконалення, гуляння.
4. Суфікси -ен(я), -єн(я) вживаються в іменниках середнього роду,
що позначають назви живих істот: кошеня, левеня, гусеня, чаєня, вов-
ченя, перепеленя.
5. Суфікси -ичок, -ичк(а) бувають лише в словах, які походять від
слів із суфіксами -ик-, -иц(я): вогник — вогничок, кошик — кошичок,
вулиця — вуличка, лисиця — лисичка, палиця — паличка, криниця —
криничка. В інших випадках уживаються суфікси з е, є: вершечок, мі-
шечок, краєчок, річечка, словечко, віконечко, Софієчка.
6. Розрізняйте: голівка (дитяча) — головка (капусти).
Розбір іменника як частини мови
1. Слово. Назва частини мови.
2. Початкова форма (називний відмінок).
3. Власна чи загальна назва, назва істоти чи неістоти, конкретний
чи абстрактний, матеріально-речовинний, одиничний чи збірний.
4. Рід.
5. Число.
6. Відмінок.
7. Відміна, група (якщо є).
8. Особливості правопису.
9. Спосіб творення.
10. Синтаксична роль (якщо слово подається в реченні).
Зразки розбору
Українська пісня може кожне серце полонить (М. Рильський).
Пісня — іменник, поч. ф. пісня, загальна назва, назва неістоти,
слово з конкретним значенням, жіночого роду, в однині, в називному
відмінку; І відміна, м’яка група; пишеться без ь; слово непохідне; у ре-
ченні виступає підметом.
Серце — іменник, поч. ф. серце, загальна назва, назва неістоти, сло-
во з конкретним значенням, середнього роду, в однині, в знахідному
відмінку; II відміна, м’яка група; пишеться без д (відбулося спрощення
на письмі та у вимові); слово непохідне; у реченні виступає прямим
додатком.
Морфологія
53
Прикметник
Прикметник — самостійна змінна частина мови, яка відповідає
на питання який? чий? котрий? і виражає ознаку предмета (колір —
золотий, білий', матеріал — глиняний, стальний', розмір — великий,
середній, маленький', смак — солодкий, кислий, солоний', зовнішній
вигляд — міцний, веснянкуватий, рум’яний, смішний', за розміщенням
у часі і просторі — тутешній, пізній, вранішній, місцевий, сільський',
за приналежністю — братова хата, тітчин прихід і под.).
Прикметники дуже часто бувають багатозначними:
Знаменитий
1. Усім відомий, який користується великою популярністю.
2. Незвичайний, надзвичайний, видатний щодо своїх позитивних
якостей.
Прикметники вживаються як у прямому, так і в переносному зна-
ченні:
Наріжний
1. Який стоїть або розташований на розі, на перехрещенні.
2. Перен. Дуже важливий, який лежить в основі. Наріжний прин-
цип. Наріжний камінь чого — основа, найважливіша частина чого-не-
будь.
Прикметники тісно пов’язані з іменниками, від яких залежить їх
рід (змінна для них категорія), число, відмінок.
Прикметники в реченні найчастіше бувають означеннями, рідше —
частинами складеного іменного присудка:
В лих^ годину узнаєш ві£Н£ людину (Нар. тв.). — Прикметники
лиху, вірну — узгоджені означення.
Андрійко був повновидий, ясноокий, кучерявий (Марко Вовчок). —
Прикметники повновидий, ясноокий, кучерявий є частиною складеного
іменного присудка.
За лексичним значенням і морфологічними особливостями прикмет-
ники поділяються на три групи: якісні, відносні та присвійні.
Якісні прикметники
Якість може бути виражена більшою чи меншою мірою, тому лише
якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння — вищий
і найвищий: радісний — радісніший — найрадісніший; солодкий — со-
лодший — найсолодший (найбільш солодкий, якнайсолодший).
Якісні прикметники можуть уживатися в повній та короткій формі.
Повна (нестягнена) форма (ясная, зеленеє, великії, дрібнії) та коротка
форма (ясен, повен, зелен, дрібен) вживаються найчастіше в усній на-
родній творчості, в поезії. Звичайно використовується повна стягнена
форма (ясна, зелена, великі, дрібний).
До якісних прикметників належать і прикметники з оціночними
суфіксами (здрібнілості, пестливості, згрубілості): -есеньк-, -ісіньк-,
-еньк-, -езн- та ін.: новісінький, зеленуватий, старезний, малюсінький.
Якісні прикметники сполучаються з прислівниками дуже, занадто,
майже, трохи, злегка, зовсім, надто і под.: занадто цікавий, занадто
категоричний, злегка вогкий, трохи малуватий, майже сивий, дещо
гіркуватий.
словник
Якісні прикметники виража-
ють прямі, безпосередні оз-
наки предметів і відповідають
на питання який?яка?яке?які?
54
Українська мова
РД ЗАПАМ'ЯТАЙ
Кінцеві приголосні основи
прикметника [г], [ж], [з] при
сполученні із суфіксом -ш-
перетворюються на -жч-: до-
рогий — дорожчий, низький —
нижчий, дужий — дужчий; [с]
у сполученні з цим суфіксом
перетворюється на -щ-: ви-
сокий — вищий, товстий —
товщий.
Виняток: легший, довший.
Деякі прикметники вищого
ступеня творяться від інших
основ: поганий — гірший, ве-
ликий — більший, малий —
менший.
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Складена форма порівнян-
ня прикметників вживається
переважно в науковому та
офіційно-діловому стилях.
Якісні прикметники є твірними для багатьох прислівників на -о,
-е (сміливо, добре, міцно) та абстрактних іменників із суфіксами -ість,
-ин, -еч, -яв (мужність, ширина, порожнеча, синява).
До якісних належать і складні прикметники зі значенням збільше-
ної ознаки: синій-синій, гарний-прегарний, любий-любесенький.
Ступені порівняння якісних прикметників
Ступені порівняння — це форми якісних прикметників, які вира-
жають міру вияву ознаки предмета.
Є звичайна форма прикметника (теплий, розумний), вищий ступінь
порівняння (тепліший, більш теплий; розумніший, більш розумний),
який буває у простій та складеній формі, та найвищий ступінь порів-
няння (найбагатший, якнайбагатший, найменш досвідчений), який
буває у простій, складній, складеній формі.
Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється додаванням
до основи якісного прикметника суфіксів -ш-, -іш-: швидкий — швид-
ший, старий — старіший, активний — активніший.
Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється приєд-
нанням до звичайного прикметника слів більш, менш: більш складний,
менш помітний.
Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється дода-
ванням до форми вищого ступеня префікса най-: найму дріший, най-
доступніший.
Складна форма найвищого ступеня порівняння утворюється за до-
помогою додавання часток як, що до простої форми найвищого ступеня:
якнайпотрібніший, щонайдовший.
Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється дода-
ванням слів найбільш, найменш до звичайних прикметників: найбільш
вдалий, найменш вразливий.
Можлива також форма зі словами від усіх, за всіх + форма вищого
ступеня порівняння прикметника (вживається стосовно ознак живих
істот): вищий від усіх, сильніший за всіх.
Деякі якісні прикметники вже у своєму лексичному значенні міс-
тять вищий або найвищий, ні з чим не порівнюваний вияв ознаки: слі-
пий, німий, босий, голий, живий, порожній, готовий і йод.
Не мають ступенів порівняння якісні прикметники з певною мірою
ознаки: білуватий, русявий, малесенький, височезний, препоганий,
страшнючий, незбагненний; прикметники — назви кольорів за подіб-
ністю: вишневий, бузковий, фісташковий, бірюзовий, оливковий.
Складні прикметники та прикметники з не також не мають ступенів
порівняння: гірко-солоний, чорнокоса, швидкоплинний, непостійний,
невідомий, невмирущий.
Відносні прикметники
Відносні прикметники вказують на ознаку через їхні зв’язки, відно-
шення з іншими предметами та діями: студентський квиток, скляна
ваза, учорашній день, актовий зал, методична рада.
Відносні прикметники не мають ступенів порівняння; у словосполу-
ченнях їх можна замінити іншими словами: торговельний майданчик —
Морфологія
55
майданчик для торгівлі, алюмінієва виделка — виделка з алюмінію,
озоновий шар — шар озону, підземний хід — хід під землею.
Відносні прикметники творяться від іменників {день — денний),
від дієслів (читати — читальний, бігти — бігова), від прислівників
(завтра — завтрашній, щодня — щоденний), від іменників із при-
йменниками (при школі — пришкільний, за хмарами — захмарний), від
сполучень дієслів з іменниками (добувати вугілля — вугледобувний),
від власних імен — географічних назв, прізвищ (Київ — київський,
Харків — харківський, Париж — паризький, Дніпро — дніпровський,
Карпати — карпатський, Україна — український, Світязь — свіпіязь-
кий, Ізюм — ізюмський, Сімферополь — сімферопольський; Шекспір —
шекспірівський, Шевченко — шевченківський, Франка — франківський).
Немає подвоєння і в словах буквений, казармений, формений, свя-
чений, але: священний.
Відносні прикметники не мають антонімів, не сполучаються зі сло-
вами зовсім, надто, трохи, дуже і йод.
Присвійні прикметники
Від іменників, що називають цих живих істот, вони, як правило,
і творяться: сестрин, Сергіїв, Оленин, лисяча, лікарів, жінчин, чоловіків.
Присвійні прикметники творяться за допомогою суфіксів -ів-, -їв-,
-ин-, -їн-, -ов-, -ев-, -єв- від назв осіб: Павлів щоденник, Маріїна кур-
тка, дідусева машина; -ач-, -яч-, -ин-, -їн- від назв тварин: курячий
дзьоб, орлине гніздо, тюленяче лежбище. Деякі присвійні прикметники
не мають суфіксів: вовча здобич, овечий хвіст.
Присвійні прикметники, утворені від власних імен (на відміну від
відносних, див. вище), пишуться з великої букви. Виняток становлять
фразеологізми та крилаті вислови з античної літератури, термінологічні
сполуки: піррова перемога, дамоклів меч, ахіллесова п’ята, сізіфова
праця, авгієві стайні; антонів вогонь (хвороба), петрів батіг (народна
назва рослини цикорій).
При творенні присвійних прикметників, основа яких закінчується
на г, к, х, відбувається чергування: свекруха — свекрушин, невістка —
невістчин, Ольга — Ольжин.
Відмінювання прикметників
В українській мові переважають повні за формою прикметники.
Вони відмінюються за родами, відмінками і числами.
Якщо кінцевий приголосний основи прикметника твердий, то слово
належить до твердої групи й змінюється за відповідним зразком; якщо
кінцевий приголосний м’який, то прикметник належить до м’якої групи
(таких слів мало).
Прикметники м’якої групи мають закінчення у називному відмінку
однини -ій, -їй (-я, -є у ж. і с. р): середній, ближній, дальній, верхній,
нижнє, внутрішній, домашня, хатній, городній, сусідній, всесвітній,
безкраїй, давнє, ранній, пізній, зимній, осінній, вечірній, учорашній,
сьогоднішня, торішній, новітній, дочірній, братній, художній, могут-
ній, довгошиїй та ін.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
У прикметниках, утворених за
допомогою суфіксів -ан-, -ян-,
немає подвоєння н: весня-
ний, вітчизняний, солом'яний,
дерев'яний, піщаний, горіл-
чаний.
словник
Присвійні прикметники вка-
зують на ознаку предмета за
приналежністю до якоїсь жи-
вої Істоти І відповідають на
питання чий? чия? чиє? чиї?
56
Українська мова
Зразки відмінювання прикметників
Відмінки Тверда група, однина
Ч. р. Ж. р. С. р.
Н. дорогий дорога дороге
Р. дорогого дорогої дорогого
д. дорогому дорогій дорогому
3. дорогий, дорогого дорогу дороге
0. дорогим дорогою дорогим
м. (на) дорогому (ім) (на) дорогій (на) дорогому (ім)
Відмінки М'яка група, однина
Ч. р. Ж. р. С. р.
Н. вечірній вечірня вечірнє
Р. вечірнього вечірньої вечірнього
д. вечірньому вечірній вечірньому
3. вечірній, вечірнього вечірню вечірнє
0. вечірнім вечірньою вечірнім
м. (на) вечірньому (ім) (на) вечірній (на) вечірньому (ім)
Відмінки Множина
Тверда група М'яка група
Н. дорогі вечірні
Р. дорогих вечірніх
д. дорогим вечірнім
3. дорогі, дорогих вечірні, вечірніх
0. дорогими вечірніми
м. (на) дорогих (на) вечірніх
Кличний відмінок прикметників не вживається. Іменники, які
утворилися способом переходу з однієї частини мови в іншу (з прикмет-
ника), відмінюються як прикметники відповідної групи: подорожній,
зодчий, майбутнє і под.
У множині немає розмежування прикметників на роди.
Особливості написання прикметників, на які слід звернути увагу
1. У суфіксах із значенням здрібнілості чи пестливості -еньк-,
-есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, а також у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк- ставить-
ся м’який знак: величенький, малесенький, дрібнісінький, вузісінький,
батьківський, молодецький, бузький (від Буг) (не плутати зі словами
різкий, баский і под., у яких с, з належать до кореня).
Морфологія
57
2. Суфікс -ов- пишеться в прикметниках, які утворені від основ на
твердий приголосний {бурштин — бурштиновий, розум — розумовий,
церква — церковний), а також якщо наголос падає на закінчення {по-
льовий, дощовий, чайовий).
3. Суфікси -ев-, -єв- використовуються в прикметниках, утворених
від основи на м’який приголосний або шиплячий (ж, ч, ш), якщо наго-
лос падає на основу {життя — життєвий, суть — суттєвий, овоч —
овочевий, рожа — рожевий).
4. Суфікс -ичн- пишеться після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р (правило
«дев’ятки»), -ічн- — після інших приголосних, що не ввійшли до
«дев’ятки», -їчн-після голосних у прикметниках, що походять від
іншомовних слів {епізод — епізодичний, поет — поетичний, історія —
історичний; економіка — економічний, офтальмолог — офтальмо-
логічний, географія — географічний; герой — героїчний, проза — про-
заїчний).
5. -нн- пишеться в прикметниках, утворених від іменників з осно-
вою на н {лимон — лимонний, день — денний), а також у наголошених
суфіксах -енн-, -анн-, -янн- прикметників, що вказують на найвищу
міру ознаки {страшенний, височенний, здоровенний, широченний, не-
вблаганний, невпізнанний, незбагненний, нездоланний, незліченний,
незрівнянний, неоціненний, неподоланний, непримиренний, несказан-
ний, нескінченний — не плутати з дієприкметниками: незлічений, не-
сказаний, неподоланий, нескінчений і йод.), або є запозиченнями із
старослов’янської мови {блаженний, благословенний, мерзенний, свя-
щенний, окаянний, огненний).
6. Прикметники пишуться з не разом:
— якщо без не прикметник не вживається: невгамовний, нестерп-
ний, недбалий, незрівнянний, нездоланний;
— якщо слово можна замінити синонімом без не: недурний — ро-
зумний, невисокий — низький, непоганий — хороший, гарний.
7. Прикметники пишуться з не окремо:
— якщо до прикметника є протиставлення: не велика, а дрібна кар-
топля;
— якщо між прикметником та іменником не можна поставити дієслова
є, був: ранок не холодний — ранок не є холодний (хоч можливі й варіанти,
залежно від задуму мовця);
— якщо прикметники мають пояснювальні слова з ні або якщо пе-
ред прикметниками стоять слова далеко, аж ніяк, зовсім: аж ніяк не
сумний, зовсім не смачний.
8. Пишуться разом:
— складні прикметники, утворені від словосполучення прикметника
з іменником: важка атлетика — важкоатлетичний, лівий берег —
лівобережний;
— складні прикметники з першою основою — прислівником: легко-
поранений, внутрішньошкільний;
— складні прикметники, першою частиною яких є числівник, напи-
саний буквами: дев’ятиповерховий, семизначний, стоп’ятдесятирічний
(але 150-річний);
— прикметники, що перейшли в іменники: військовозобов’язаний,
військовополонений;
— складні прикметники на позначення наукових термінів: склад-
носурядний, зернобобові, двовуглекислий.
58
Українська мова
9. Пишуться через дефіс:
— складні прикметники, утворені від складних іменників, що пи-
шуться через дефіс: віце-президент — віце-президентський, соціал-де-
мократ — соціал-демократичний;
— складні прикметники, що складаються із незалежних прикмет-
никових основ: навчально-виховний, суспільно-політичний, професійно-
технічний;
— складні прикметники з першою частиною на -ико, -іко: історико-
кульпіурний, механіко-математичний, фізико-технічний; військово-,
воєнно-: військово-морський, воєнно-стратегічний;
— складні прикметники на позначення відтінків кольорів, смаків:
блідо-рожевий, кислувато-солодкий, темно-синій, сіро-буро-малиновий
(про змішані різнорідні кольори); але: жовтогарячий, червоногарячий
(винятки);
— назви сторін світу: південно-західний, північно-східний;
— повтори однакових та споріднених слів: зелений-зелений, високий-
превисокий, добрий-добренький.
10. Пишуться окремо:
— сполучення прислівника з прикметником, які не зливаються в одне
слово (логічний наголос зберігається на прикметникові): абсолютно
сухий, суспільно корисний, різко відмінний, хімічно нейтральний та ін.
Написання прізвищ прикметникової форми
Особливі труднощі в написанні прізвищ бувають при перекладі з
російської мови слов’янських прізвищ прикметникового походження.
Тому слід врахувати такі особливості:
1. Російський звук е після приголосних передається українським е:
Александров, Бестужев, Венгеров, Веселовський, Державін, Кузнецов,
Лєрмонтов, Петров, Федін, Шмельов і йод.
2. Російський звук е передається: українською буквою є на початку
слів, після голосного, ь та апострофа: Євтушевський, Єршов, Єгоров,
Єфимов; Бердяєв, Вересаєв, Доспіоєвський; Аляб’єв, Григор’єв; Афа-
насьєв, Євгеньєв; у суфіксах -єв-, -єєв-, що стоять після приголосних
(крім шиплячих та р, ц): Медведєв, Гордєєв, Менделєєв, але: Усольцев,
Аракчеєв, Андреєв, Плещеєв;
3. є пишеться також, коли російському е в корені відповідає ук-
раїнське і: Бєлінський (білий), Лєсков (ліс, ліска), Рєпін (ріпа), Звєрев
(звір), Мєстечкін (місто).
4. Російська літера е передається: українським буквосполученням
йо на початку слова, після голосних та б, п, в, м, ф (коли е позначає
сполучення й + о): Йоржиков, Майоров, Воробйов-, буквосполученням
ьо після м’якого чи пом’якшеного приголосного (коли е позначає спо-
лучення м’якого приголосного з о): Алфьоров, Корольов, Тьоркін. Але
в прізвищах, утворених від однакових за звучанням у російській та
українській мовах імен, пишеться е: Артемов, Семенов, Федоров, Севе-
ринов, Феофанов-, е передається через о наголошений після ч, щ: Грачдв,
Пугачдв, Щипачбв, Хрущов.
5. Російський звук и передається: літерою і на початку слова, піс-
ля приголосних (крім шиплячих та ц): Ігнатьєв, Ісаєнков, Гагарін,
Пушкін, Мічурін; літерою ї після голосного, ь та апострофа: Воїнов,
Мар’їн, Ільін; и після дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Г аршин,
Морфологія
59
Гущин, Чичиков, Шишкін, Щиглов; так само і в іншомовних прізви-
щах: Джигарханян, Цицерон, Вашингтон. У прізвищах, які походять
від спільних слів української та російської мов, пишеться и: Борисов,
Виноградов, Данилов, Миронов, Мишкін, Одинцов, Тимофєєв, Титов,
але Нікіпіін, Ніколаєв, Філіпов (бо імена звучать по-іншому — Микита,
Микола, Пилип).
6. Російський звук ьі передається українським и: Чернишов, Риба-
ков, Циганський, Бєлих.
Розбір прикметника як частини мови
1. Слово. Частина мови.
2. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).
3. Група — якісний, відносний чи присвійний.
4. Ступінь порівняння (для якісних), форма ступеня порівняння
(звичайна, проста, складна, складена).
5. Рід, число, відмінок, тверда чи м’яка група.
6. Особливості написання.
7. Синтаксична роль.
Зразки розбору прикметника
Нарешті настав і корочун — нашкофотший^ зимовий день, коли,
як тоді вірили, бог сонця сходився з богами темряви, боровся з ними
й перемагав (С. Скляренко).
Зимовий — прикметник, початкова форма — зимовий, відносний,
чоловічий рід, однина, називний відмінок, тверда група.
Пишеться з е (бо зими).
Спосіб словотворення — суфіксальний: зима — зим'овий.
У реченні виступає узгодженим означенням.
Найкоротший — прикметник, початкова форма — короткий, якіс-
ний, у найвищому ступені порівняння (проста форма), чоловічий рід,
однина, називний відмінок, тверда група.
Пишеться разом, уподібнення [тш] = [чш] відбувається лише у вимові.
Спосіб словотворення — префіксальний: коротший — найкоротший.
У реченні виступає узгодженим означенням.
Числівник
Числівник — це повнозначна змінна частина мови, що називає кіль-
кість предметів або абстрактне математичне число та порядок предметів
при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?: три, п’ятнадцять,
тридцять, другий, сто двадцять перший.
За значенням та морфологічними ознаками числівники поділяються
на кількісні та порядкові (дехто з науковців зараховує порядкові чис-
лівники до прикметників).
Кількісні числівники змінюються тільки за відмінками (крім один,
два, які мають деякі форми роду й числа).
Порядкові числівники змінюються за відмінками, числами й родами.
Числівники бувають різними членами речення — підметами, при-
судками, додатками, означеннями, обставинами:
Два коти в одному мішку не живуть (Нар. тв.).
60
Українська мова
Сім на шість — сорок два.
Нагідки прокидаються аж о_десяпіій (П. Утевська).
Три_явори посадила сестра при долині (Т. Шевченко).
Третій хлопець був нетутешній.
За будовою числівники поділяють на прості, складні й складені.
Прості числівники складаються з одного кореня — два, п’ять, сім,
сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд.
Складні числівники в одному слові поєднують два корені — одинад-
цять, двадцять, сімсот, півтора, півтораста.
Складені числівники утворені від двох і більше простих чи складних
числівників — сто гіятдесят вісім, три тисячі чотири, тридцять
сьомий.
Кількісні числівники
словник
Кількісні числівники нази-
вають кількість предметів
або абстрактну математичну
кількість і відповідають на
питання скільки?
Кількісні числівники за значенням поділяються на:
— власне кількісні: чотири, дев’ятнадцять, сто двадцять;
— дробові: одна друга, одна ціла і вісім сотих;
— збірні: троє, шестеро, одинадцятеро, а також обидва, обидві.
(Дехто виділяє ще групу неозначено-кількісних числівників: кілька,
багато і йод.).
Кількісні числівники можуть переходити в іменники, наприклад:
Двоє через дорогу живуть, а один одного не бачать (Нар. тв.).
Числівники в реченні пов’язуються з іменниками, які підлягають лічбі.
Дробові числівники називають дробові величини в поєднанні з ці-
лими числами або без них, включаючи назви кількісних і порядкових
числівників:
4/5 — чотири п’ятих, 1 3/7 — одна ціла і три сьомих, 8,09 — вісім
цілих і дев’ять сотих.
Збірні числівники позначають кількість предметів як сукупність:
двоє студентів, п’ятеро хлоп’ят, восьмеро воріт, півтори години.
Від деяких із них можна утворити слова із значенням пестливості:
двійко голуб’ят, трійко малят.
Збірні числівники, як правило, сполучаються з іменниками чолові-
чого та середнього роду, що називають живих істот, та іменниками
середнього роду (неістотами), а також назвами парних предметів: двоє
аспірантів, троє телят, п’ятеро хат, двоє вил, троє ножиць.
Зразки відмінювання кількісних числівників
Відмінки один одно одна одні
Ч.р.однини С. р. однини Ж. р.однини Множина
н. один одне (одно) одна одні
р. одного одного однієї (одної) одних
д. одному одному одній одним
3. один, одного одне (одно) одну одні, одних
0. одним одним однією (одною) одними
м. (на) одному (ім) (на) одному (ім) (на) одній (на) одних
Морфологія
61
Відмінки два три чотири п'ять
Н. два, дві три чотири п'ять
Р. двох трьох чотирьох п'яти, п'ятьох
д. двом трьом чотирьом п'яти, п'ятьом
3. два, дві, двох три, трьох чотири, чотирьох п'ять, п'ятьох
0. двома трьома чотирма п'ятьма, п'ятьома
м. (на) двох (на) трьох (на) чотирьох (на) п'яти, п'ятьох
Відмінки шість СІМ вісім
Н. шість сім вісім
Р. шести, шістьох семи, сімох восьми, вісьмох
д. шести, шістьом семи, сімом восьми, вісьмом
3. шість, шістьох сім, сімох вісім, вісьмох
0. шістьма, шістьома сьома, сімома вісьма, вісьмома
м. (на) шести, шістьох (на) семи, сімох (на) восьми, вісьмох
Як п’ять або шість, відмінюються числівники дев’ять, десять,
одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п’ятнадцять,
шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять, дев’ятнадцять, двадцять,
тридцять.
Відмінки п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят двісті, триста, чотириста, п'ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот
Н. п'ятдесят двісті п'ятсот
Р. п'ятдесяти, п'ятдесятьох двохсот п'ятисот
д. п'ятдесяти, п'ятдесятьом двомстам п'ятистам
3. п'ятдесят, п'ятдесятьох двісті п'ятсот
0. п'ятдесятьма, п'ятдесятьома двомастами п'ятьмастами, п'ятьомастами
м. (на) п'ятдесяти, п'ятдесятьох (на) двохстах (на) п'ятистах
Відмінки сорок дев'яносто сто збірні числівники
Н. сорок дев'яносто сто четверо
Р. сорока дев'яноста ста чотирьох
д. сорока дев'яноста ста чотирьом
3. сорок дев'яносто сто четверо, чотирьох
0. сорока дев'яноста ста чотирма
м. на сорока на дев'яноста на ста (на) чотирьох
62
Українська мова
Відмінки двоє обоє троє обидва, обидві
Н. двоє обоє троє обидва, обидві
Р. двох обох трьох обох
д. двом обом трьом обом
3. двоє, двох обоє, обох троє, трьох обидва, обидві, обох
0. двома обома трьома обома
м. (на) двох (на) обох (на) трьох (на) обох
Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як імен-
ники (тому дехто з науковців і зараховує їх до так званих числових
іменників).
Відмінки дробові числівники
Н. дві п'ятих одна (ціла) і шість сотих чотири цілих три сьомих
Р. двох п'ятих однієї (цілої) і шести сотих чотирьох цілих трьох сьомих
д. двом п'ятим одній (цілій) і шести сотим чотирьом цілим трьом сьомим
3. дві п'ятих одну (цілу) і шість сотих чотири цілих три сьомих
0. двома п'ятими однією (цілою) і шістьма сотими чотирма цілими трьома сьомими
м. (на) двох п'ятих (на) одній (цілій) і шести сотих (на) чотирьох цілих трьох сьомих
Особливості правопису кількісних числівників, на які слід
звернути увагу
1. У числівниках на позначення десятків (п’ятдесят — вісімдесят)
відмінюється тільки друга частина, а в числівниках на позначення со-
тень (двісті — дев’ятсот) відмінюються обидві частини, які у всіх від-
мінках пишуться разом (не плутати з російською мовою, в якій у назвах
десятків відмінюються обидві частини!).
2. У складених кількісних числівниках відмінюється кожне слово за
зразком і всі складові частини пишуться окремо: 3 двадцятьма п’ятьма
тисячами семиспіа шістдесятьма двома мешканцями мікрорайону
ніхто не порадився, будуючи біля парку автозаправну станцію.
3. У дробових числівниках чисельник (перша частина) відмінюється,
як кількісний, а знаменник (друга частина), — як порядковий.
4. На кінці числівників п’ять, шість, від дев’яти до двадцяти
і тридцять пишеться ь. У непрямих відмінках ь ставиться після м’яких
приголосних, перед о та закінченням -ма: чотирьох, вісьма, сімдеся-
тьом', після с у числівнику восьми.
5. М’який знак не пишеться у числівнику чотирма.
6. М’який знак не пишеться в числівниках від п’ятдесяти до вісім-
десяти, від двохсот до дев’ятисот, крім деяких форм у непрямих від-
мінках: шістьмастами.
7. У складених числівниках, у яких сполучається ціле число і дро-
бове, можлива заміна: 1Д — півтора і одна ціла й одна друга', 2,5 — два
з половиною і дві цілих п’ять десятих.
Морфологія
63
8. Числівники один, одна, одне (одно) узгоджуються з іменниками
в роді, числі та відмінку, а числівник одні — в числі та відмінку: одному
чоловікові, одну людину, одне життя, одні ворота.
9. З числівниками два, три, чотири та складеними числівника-
ми, в яких ці слова стоять останніми, іменники чол. роду вживаються
у формі називного відмінка множини: два місяці, три кольори, чотири
сазани, сто сімдесят чотири випускники.
10. Якщо до складу словосполучення з числівниками два, три, чо-
тири входять прикметники, то вони можуть мати форму називного
(знахідного) чи родового відмінка множини: три стрункі (струнких)
кипариси, двадцять чотири плямисті (плямистих) далматинці.
11. Зі збірними числівниками сполучаються іменники середнього та
чоловічого роду — назви істот, іменники на позначення парних пред-
метів: семеро козенят, п’ятеро друзів, восьмеро дверей.
12. Іменники після дробових числівників стоять у родовому відмін-
ку однини: дві п’ятих метра, півтори гривні, двом десятим відсотка,
півтора місяця.
13. Зі складеним числівником іменник уживається в тій формі, якої
вимагає останнє слово: дев’ятсот двадцять один студент, двадцяти
п’яти конференцій.
14. Слово половина не допускає при собі слів більша, менша, значна,
переважна, які можуть сполучатися зі словом частина.
Порядкові числівники
Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі і від-
повідають на питання котрий? котра? котре? котрі?
Порядкові числівники (крім перший і другий) утворилися від основ
кількісних числівників: три — третій, двадцять — двадцятий.
Усі порядкові числівники мають ті самі закінчення, що й прикмет-
ники твердої групи. Виняток: числівник третій має закінчення м’якої
групи прикметників.
У складених порядкових числівниках відмінюється тільки останнє
слово і всі слова пишуться окремо: двадцять третє, сто сорок сьомим.
Порядкові числівники, що закінчуються на -сотий, -тисячний,
-мільйонний, -мільярдний, пишуться одним словом: п’ятисотий, сто-
тисячний, сорокамільйонний, стосімдесятип’ятитисячний.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Не плутати з формами росій-
ської мови, де числівники
два, три, чотири вживають-
ся з іменниками чоловічого
роду в родовому відмінку: два
ученика, три бойца, четьіре
журнала.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Складні порядкові числівники
не слід плутати зі складни-
ми прикметниками, першою
частиною яких є числівник.
Порівняйте: двадцятити-
сячний (числівник) — двад-
цятикілометровий (прик-
метник); п'ятимільйонний —
п'ятизначний.
Зразки відмінювання порядкових числівників
Відмінки Прості Складні Складені
Н. третій сімнадцятий двісті сорок другий
Р. третього сімнадцятого двісті сорок другого
д. третьому сімнадцятому двісті сорок другому
3. третій, третього сімнадцятий (ого) двісті сорок другий (ого)
0. третім сімнадцятим двісті сорок другим
м. (на) третьому (ім) (на) сімнадцятому (ім) (на) двісті сорок другому (ім)
64
Українська мова
Особливості правопису порядкових числівників,
на які слід звернути увагу
1. Порядкові числівники широко вживаються на позначення часу,
тому слід вживати правильні форми: до тридцяти хвилин використо-
вується прийменник на, після тридцяти хвилин — прийменник за.
Наприклад:
(о) пів на восьму (годину);
п’ятнадцять (хвилин) на сьому (годину) або чверть на сьому (го-
дину );
за десять (хвилин) друга (година);
за п’ятнадцять (хвилин) десята (година) або за чверть десята
( година );
зараз дев’ята година, третя пополудні;
буду на заняттях до шістнадцятої (години) або до 16.00 (шіст-
надцятої нуль-нуль );
зайдіть об одинадцятій, о дев’ятій, після восьмої, о пів на сьому.
Відповідно слід формулювати й питання, що стосується часу: Котра
година? О котрій годині?
2. У датах при числівнику іменник ставиться в родовому відмінку:
сьомого січня, перед двадцять третім вересня.
Розбір числівника як частини мови
1. Слово. Частина мови.
2. Початкова форма (Н. в. для кількісних, Н. в., ч. р., однина — для
порядкових).
3. Розряд (кількісний чи порядковий). Розряд кількісних (ціле чис-
ло, дробове, збірне).
4. Форма за будовою (проста, складна, складена).
5. Рід, число, відмінок (для порядкових), відмінок (для кількісних).
6. Особливості написання.
7. Спосіб творення.
8. Синтаксична роль.
Зразки розбору числівника
Кошовий Сірко провів п?ятде£яп^п?япи^_б_итв_, і тільки в гп^ьох^ із
них йому не всміхнулася перемога (М. Слабошпицький).
П’ятдесят п’ять — числівник, поч. ф. — п’ятдесят п’ять, кількіс-
ний, ціле число, складений, у називному відмінку.
Пишеться окремо, в обох словах уживається апостроф, п’ятдесят —
з е (десять), пишеться без м’якого знака; п’ять — із м’яким знаком
у кінці слова.
Спосіб творення — п’ ятдесят <— п’ять + десять — складання основ;
п’ять — непохідне слово.
У реченні виступає додатком (разом з іменником).
Трьох — числівник, початкова форма — три, кількісний, ціле чис-
ло, простий, у місцевому відмінку.
Пишеться з м’яким знаком перед о.
Слово непохідне.
У реченні виступає означенням.
Морфологія
65
Здобувши таку бажану перемогу в осінньому кросі, Андрійко відчув
себе на_сьо_м_оліу_небі.
Сьомому — числівник, початкова форма — сьомий, порядковий,
простий, стоїть у місцевому відмінку однини середнього роду.
Пишеться з м’яким знаком перед о.
Слово непохідне.
У реченні виступає обставиною в складі фразеологічного звороту.
Займенник
Займенник — це самостійна змінна частина мови, яка вказує на
предмети, їх ознаки й кількість, але не називає їх. Займенники, які
вказують на те, що називає іменник, відповідають на питання хто? що?;
які вказують на те, що називає прикметник, відповідають на питання
який? чий?, а ті, що вказують на кількість, як числівник, відповідають
на питання скільки? Отже, іменник, прикметник, числівник у певній
мовній ситуації можуть бути замінені займенником, який виконуватиме
таку ж синтаксичну роль, матиме такі ж ознаки, як і частина мови, до
якої він подібний.
Займенники поділяються на такі групи:
— займенники, що мають узагальнене предметне значення і спів-
відносяться з іменниками (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони, себе,
хто, що, ніхто, ніщо, дехто, дещо, хтось, щось, хто-небудь, що-не-
будь, абихто, будь-хто);
— займенники, що мають узагальнено-якісне значення і співвід-
носяться з прикметниками (мій, твій, наш, ваш, який, котрий, чий,
цей, той, увесь, усякий, кожний, інший, ніякий, абиякий, якийсь, чийсь,
будь-чий);
— займенники, що мають узагальнено-кількісне значення і співвід-
носяться з числівниками (скільки, стільки).
За своїм значенням займенники поділяються на такі розряди:
— особові (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони);
— зворотний (себе);
— присвійні (мій, твій, наш, ваш, його, її, їх (їхній));
— питальні (хто? що? який? котрий? чий? скільки?);
— відносні (хто, що, який, котрий, чий, скільки);
— заперечні (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки);
— неозначені (дехто, дещо, деякий, хтось, щось, хто-небудь, що-
небудь, абихто, будь-хто, будь-що та ін.);
— вказівні (цей, оцей, той, отой, такий);
— означальні (сам, увесь, усякий, кожний, інший).
Займенники в реченні бувають головними і другорядними членами
речення; виступають сполучними словами в складних реченнях; входять
до складу звертань, вставних конструкцій та зворотів.
Мені ти всюди помагала, мене, ти всюди доглядала (Т. Шевченко). —
Займенник ти — підмет; мені, мене — додатки.
Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — все було йомл
знайоме, промовляло до_нього_ (М. Коцюбинський). — Займенники ко-
жен, кожна — означення; йому, (до) нього — додатки.
66
Українська мова
Чужа хата — не своя, не своя,
Я дівчина не твоя, не твоя.
(Нар. пісня)
Займенники (не) своя, (не) твоя — частини складеного іменного
присудка; я — підмет.
Коло_мене_ хлопці в’ються
І за мене, часом б’ються,
А я люблю Петра дуже,
До других мені, байдуже.
(І. Котляревський)
Коло мене — обставина; за мене, мені — додатки.
Сталь і ніжність, любий мій, поєднать в собі зумій (П. Тичина). —
Займенник мій входить до складу звертання.
Займенники мають різні граматичні категорії відповідно до своїх
значень та розрядів.
Особові займенники
Однина Множина
1-ша особа Я ми
2-ша особа ти ви
3-тя особа він, вона, воно вони
Зразки відмінювання особових займенників
н. я ти він вона воно ми ви вони
р. мене тебе його (нього) її (неї) його (нього) нас вас їх (них)
д. мені тобі йому їй йому нам вам ЇМ
3. мене тебе його (нього) її (неї) його (нього) нас вас їх (них)
0. мною тобою ним нею ним нами вами ними
м. (на) мені (на) тобі (на) ньому, нім (на) ній (на) ньому, нім (на) нас (на) вас (на) них
Особливості вживання особових займенників, на які слід звернути
увагу
ЗАПАМ'ЯТАЙ
При вживанні у реченні ввіч-
ливо-шанобливої форми Ви
присудок необхідно теж ста-
вити в множині. Ольго Іванів-
но, Ви вже пішли? (а не пішла}.
1. Форми займенників третьої особи (він, вона, воно, вони) після
прийменників уживаються з приставним н: до нього, за них; О. в. має
форму з н і без прийменника: ним, нею, ними.
2. Займенник ви вживається й при звертанні до однієї особи з метою
вираження ввічливості, пошани. У таких випадках він пишеться з ве-
ликої літери: Вітаю Вас, Петре Семеновичу, з блискучою перемогою на
конкурсі! Шановний професоре, Ви приїхали на симпозіум?
Морфологія
67
3. Прийменники пишуться окремо від займенників: над нами, перед
ним, від мене, до тебе. Для милозвучності перед займенником мною
до прийменників з, під, над, перед додають і: зі мною, піді мною, наді
мною, переді мною.
4. В офіційно-діловому стилі бажано уникати вживання особових
займенників: Пропоную такі зміни до резолюції. — Я пропоную такі
зміни до резолюції.
5. В усному мовленні неввічливо використовувати займенники тре-
тьої особи в присутності тих, про кого йдеться.
6. У науковому стилі авторське я може замінюватися на ми-. У своїй
роботі ми використовували такі методи дослідження; як ми вже за-
значали. Такий прийом використовується для зближення промовця
з аудиторією.
7. Інколи займенники мені, тобі, вам наближаються за своєю функ-
цією до часток, надають висловлюванню емоційної забарвленості: Теж
мені співачка! От тобі й відпочинок! Оце вам так дебати!
8. Необхідно стежити за точністю вживання займенників у речен-
нях, наприклад: Вершник мчить на коні. Грива його розвівається на
вітрі. Виникає двозначність: чия грива — вершника чи коня? Правиль-
но буде так: Вершник мчить на коні, грива якого розвівається на вітрі.
Оленка говорила з подругою. Вона повідомила багато цікавих но-
вин. — Хто повідомив — Оленка чи подруга? Правильно буде так:
Оленка говорила з подругою і повідомила їй багато цікавих новин. Або:
Оленка говорила з подругою, яка повідомила їй багато цікавих новин.
9. Слід правильно узгоджувати особові займенники зі словами, на-
приклад: дякую вам (а не вас), пробачте мені (а не мене), властивий
йому (а не для нього), сміятися з нього (а не над ним), іншим разом (а
не на другий раз), вибачити йому (а не його), котра година (а не скільки
годин, часів) та ін.
Зворотний займенник
н. —
р. себе
д. собі
3. себе
0. собою
м. (на) собі
Зворотний займенник не має категорії роду, числа, називного від-
мінка. Може виступати в ролі частки: А він собі посміхався-, може вхо-
дити до складу сталих виразів: сам по собі (без чиєїсь участі; окремо
від оточення).
68
Українська мова
Зразки відмінювання присвійних займенників
Однина
Ч.р. Ж. р. С. р.
н. мій, твій, свій, наш, ваш, їхній моя, твоя, своя, наша, ваша, їхня моє, твоє, своє, наше, ваше, їхнє
р. мого, твого, свого, нашого, вашого, їхнього моєї, твоєї, своєї, нашої, вашої, їхньої мого, твого, свого, нашого, вашого, їхнього
д. моєму, твоєму, своєму, нашому, вашому, їхньому моїй, твоїй, своїй, нашій, вашій, їхній моєму, твоєму, своєму, нашому, вашому, їхньому
3. мій, твій, свій, наш, ваш, їхній; мого, твого, свого, нашого, вашого, їхнього мою, твою, свою, нашу, вашу, їхню моє, твоє, своє, наше, ваше, їхнє
0. моїм, твоїм, своїм, нашим, вашим, їхнім моєю, твоєю, своєю, нашою, вашою, їхньою моїм, твоїм, своїм, нашим, вашим, їхнім
м. (на) моєму, твоєму, своєму, нашому, вашому, їхньому; (на) моїм, твоїм, своїм, нашім, вашім, їхнім (на) моїй, твоїй, своїй, нашій, вашій, їхній (на) моєму, твоєму, своєму, нашому, вашому, їхньому; (на) моїм, твоїм, своїм, нашім, вашім, їхнім
Множина
н. мої, твої, свої, наші, ваші, їхні
р. моїх, твоїх, своїх, наших, ваших, їхніх
д. моїм, твоїм, своїм, нашим, вашим, їхнім
3. мої, твої, свої, наші, ваші, їхні; моїх, твоїх, своїх, наших, ваших, їхніх
0. моїми, твоїми, своїми, нашими, вашими, їхніми
м. (на) моїх, твоїх, своїх, наших, ваших, їхніх
Присвійні прикметники наш, ваш можуть переходити в іменники,
входити до складу фразеологізмів, вступати в антонімічні відносини:
Знай наших! Наша взяла! І вашим і нашим; наш — чужий, ворожий,
ворог.
Питальні та відносні займенники
Питальні та відносні займенники однозвучні. Відрізняються вони
лише своєю роллю в реченні. Питальні займенники хто? що? який? чий?
котрий? скільки? використовуються для побудови питальних речень:
Що узяв я з собою в дорогу? (О. Підсуха)
Що коло тебе біжить, а не дожене?
Якої пряжі нема в продажі? (Нар. тв.)
Морфологія
69
Займенники хто, що, який, чий, котрий, скільки є відносними, якщо
використовуються для зв’язку між частинами складного речення:
Поміж густими очеретами блищить срібно-голуба річка, що поді-
лилась тут аж на три рукави, вдалині — голубіють озера, і скрізь,
скрізь, куди дістає око, по широкому зеленому річищу — стоги зеленої
отави (Остап Вишня).
От про цю землю, про поле, яким вони йдуть, про далину, в якій
встають марева, і розпитує княжич Святослав вуйка свого Асмуса
(С. Скляренко).
Зразки відмінювання питальних та відносних займенників
Однина
н. хто, що; чий, чия, чиє; котрий, котра, котре; який, яка, яке
р. кого, чого; чийого, чиєї, чийого; котрого, котрої, котрого; якого, якої, якого
д. кому, чому; чиєму (чийому), чиїй, чиєму (чийому); котрому, котрій, котрому; якому, якій, якому
3. кого, що; чий (чийого), чию, чиє; котрий (котрого), котру, котре; який (якого), яку, яке
0. ким, чим; чиїм, чиєю, чиїм; котрим, котрою, котрим; яким, якою, яким
м. (на) кому (кім), чому (чім); чийому (чиєму), чиїй, чийому (чиєму); котрому (котрім), котрій, котрому (котрім); якому (якім), якій, якому (якім)
Множина Без числа
Н. чиї, котрі, які скільки
Р. чиїх, котрих, яких скількох
д. чиїм, котрим, яким скільком
3. чиї (чиїх), котрі (котрих), які (яких) скільки, скількох
0. чиїми, котрими, якими скількома
м. (на) чиїх, котрих, яких (на) скількох
Неозначені та заперечні займенники
Неозначені займенники утворилися від питальних за допомогою
часток аби-, де-, будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -сь: абищо, будь-хто,
казна-ким, хтозна-чим, хтось, щось, якийсь, котрийсь і под.
Заперечні займенники утворилися від питально-відносних займен-
ників за допомогою частки ні: ніхто, ніщо.
Неозначені та заперечні займенники відмінюються лише у своїй
основній частині, як питально-відносні займенники, а частки залиша-
ються незмінними.
70
Українська мова
Зразки відмінювання неозначених та заперечних займенників
Неозначені Заперечні
н. абихто, що-небудь, чийсь ніхто, ніщо, ніякий
р. абикого, чого-небудь, чийогось нікого, нічого, ніякого
д. абикому, чому-небудь, чийомусь (чиємусь) нікому, нічому, ніякому
3. абикого, що-небудь, чийсь (чийогось) нікого, ніщо, ніякий (ніякого)
0. абиким, чим-небудь, чиїмсь (чиїмось) ніким, нічим, ніяким
м. аби на кому, (на) чому-небудь, (на) чиїмсь (чийомусь, чиємусь) ні на кому (кім), ні на чому (чім), ні на якому (якім)
Особливості вживання неозначених та заперечних займенників,
на які слід звернути увагу
1. Неозначені займенники з частками аби-, де-, -сь пишуться разом:
абиякий, декотрі, когось. Займенники з частками аби-, де- пишуться
окремо лише в тих випадках, якщо між ними стоїть прийменник: аби
на кому, де з ким.
2. Неозначені займенники з частками будь-, -небудь, казна-, хтозна-
пишуться через дефіс: будь-який, хто-небудь, казна-що, хтозна-чим.
Якщо між ними стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окре-
мо: казна з чим, хтозна у кого, будь про кого (це не стосується частки
-небудь).
3. Заперечні займенники з часткою ні пишуться разом, якщо між
ними не стоїть прийменник: нікого, нічому, ніщо, ніякий. Інакше всі
три слова пишуться окремо: ні до кого, ні на чому, ні в якому.
4. Заперечні займенники у непрямих відмінках вживаються з різним
наголосом залежно від значення:
нікому води подати — нікому не вдалося цього зробити;
нічого вам сказати — нічого вони не вдіють.
Означальні займенники. Зразки відмінювання означальних
займенників
Відмінки Однина Множина
Н. весь (увесь, ввесь), все (усе), вся (уся), сам всі (усі), самі
Р. всього, всього, всієї, самого всіх, самих
д. всьому, всьому, всій, самому всім, самим
3. весь, всього, все, всю, сам, самого всі, всіх, самі, самих
0. всім, всім, всією, самим всіма, самими
м. (на) всьому (всім), всьому (всім), всій, самому (самім) (на) всіх, самих
Морфологія
71
Особливості вживання означальних займенників,
на які слід звернути увагу
1. Означальні займенники всякий (усякий), кожний, жодний, інший,
самий змінюються за родами, відмінками й числами.
2. Займенники кожний і жодний мають коротку форму (кожен і жо-
ден), подібну до короткої форми прикметників.
Вказівні займенники. Зразки відмінювання вказівних займенників
Відмінки Однина Множина
Ч.р. Ж. р. С. р.
Н. той, цей та, ця те, це ті, ці
Р. того, цього тієї (тої), цієї того, цього тих, цих
д. тому, цьому тій, цій тому, цьому тим, цим
3. той, того, цей, цього ту, цю те, це ті, тих, ці, цих
0. тим, цим тією (тою), цією тим, цим тими, цими
м. (на) тому (тім), цьому (цім) (на) тій, цій (на) тому (тім), цьому (цім) (на) тих, цих
Відмінки Однина Множина
Н. стільки такий, така, таке такі
Р. стількох такого, такої, такого таких
д. стільком такому, такій, такому таким
3. стільки, стількох такий (такого), таку, таке такі, таких
0. стількома таким, такою, таким такими
м. (на) стількох (на) такому (ім), такій, (на) такому (ім) (на) таких
Так само відмінюються займенники оцей, сей (уживається рідко).
За будовою займенники поділяють на прості (я, ти, мій, той), склад-
ні (абиякий, чий-небудь, ніскільки) та складені (аби з чим, де з ким).
Розбір займенника як частини мови
1. Слово. Частина мови.
2. Початкова форма (відповідно як у іменника, прикметника, чис-
лівника).
3. Розряд.
4. Рід (якщо є), число (якщо є), відмінок.
5. Особливості написання.
6. Синтаксична роль.
72
Українська мова
словник
Дієсловом називається само-
стійна змінна частина мови,
яка означає дію або стан пред-
мета як процес і відповідає
на питання що робити? що
зробити?
Зразки розбору займенника
Дельфіни його спостерігають. Табунам невтомних цих дітей моря
вітрильник біліє, мов якийсь дивний, поволі пливучий палац. Жодного
судна навстріч... (О. Гончар)
Його — займенник, поч. ф. — він; особовий; у чоловічому роді, ро-
довому відмінку однини; пишеться з буквосполученням но; простий за
будовою, непохідний; у реченні виступає додатком.
Цих — займенник, поч. ф. — цей', вказівний; у родовому відмінку
множини; пишеться з н; простий за будовою, непохідний; у реченні
виступає означенням.
Якийсь — займенник, поч. ф. — якийсь', неозначений; у чоловічо-
му роді, називному відмінку однини; пишеться з часткою -сь разом;
складний за будовою: питальний займенник який + частка -сь; у реченні
знаходиться в складі порівняльного звороту (обставини).
Жодного — займенник, поч. ф. — жодний (жоден)', означальний;
у середньому роді, родовому відмінку однини; простий за будовою, не-
похідний; у реченні виступає означенням.
ДІЄСЛОВО
Дієслово виражає активну дію і має граматичні категорії способу,
часу, виду, стану, особи (чи роду) та ін.
Узагальнене поняття дії, яке називає дієслово, включає і реальну фі-
зичну дію особи (місити, креслити, варити), і стан, у якому перебуває
предмет (сидіти, стояти, дрімати), і зміну та виявлення якості пред-
мета або перехід його з однієї якості в іншу (розквітати, молодіти),
і ставлення особи до когось чи чогось (любити, ненавидіти, шанувати),
і переміщення в просторі (летіти, мчати, їхати).
Морфологічними особливостями дієслова є те, що воно має такі ос-
новні форми: неозначену форму (інфінітив), особові форми, дієприк-
метник та дієприслівник.
Інфінітив та дієприслівник належать до невідмінюваних форм
дієслова, а решта — до відмінюваних.
Багато дієслів сучасної української мови (крім дієприкметників) мо-
жуть сполучатися з часткою -ся (-сь), яка завжди стоїть у кінці (постфікс).
За її допомогою творяться зворотні дієслова: мити — митись, вмився.
Окремі дієслова з цією часткою не сполучаються (застати, світати,
вирости, поїсти), інші — без неї не вживаються (сміятись, дивитися).
Дієслова у реченні виконують різноманітні функції, але найчасті-
ше бувають присудком (тут і далі йдеться про найчисленнішу групу
особових дієслів):
Лише зашерхоче десь суха зелена ящірка, бризнуть врізнобіч
з-під ніг коники, та ще й жайворонки дзюркочуть у тиші, невидимі
у повітрі, як струмки, що течуть і течуть, розмаїті, джерельно дзвін-
кі (За О. Гончаром).
Любити жінку — чемно до землі вклонятися і сумніву не мати
(М. Сингаївський).
Якщо учитель навчив дитину (чого?) Драїли, він майже цілковито
виконав своє завдання.
Лунає команда (яка?) зупинитися, і колона студбатівців завмирає
на плацу.
Мамо, ви б приїхали (з якою метою?) лоДівитись, як ми живемо.
Морфологія
73
Неозначена форма дієслова (інфінітив)
Неозначена форма є початковою формою дієслова. Вона не вира-
жає способу, часу, особи, числа і роду. Дієслова у неозначеній формі
відповідають на питання що робити? що зробити? Вони бувають до-
конаного і недоконаного виду (писати — написати), а також озна-
чають перехідність або неперехідність дії (читати (що?) книгу —
літати).
Інфінітив твориться за допомогою спеціального інфінітивного суфік-
са (інколи його називають дієслівним закінченням) -ти, рідше -ть: дати,
рости, любить, впізнать.
Інфінітив, як і віддієслівний іменник, означає назву дії без відно-
шення до особи й часу. Але інфінітив називає дію як процес, і при ньому
не може бути узгодженого означення, тоді як при іменнику — завжди
може: швидкий біг, влучна стрільба.
Інфінітив у реченні може виступати у ролі як головних, так і дру-
горядних членів речення.
Види дієслова
Дієслова, які означають дію, обмежену в часі її перебігу, — докона-
ного виду (заспівав, перейшов, виніс, відлетіла), а дієслова, які означа-
ють дію, не обмежену в часі, — недоконаного виду (мислити, плавати,
прати, прибирати). Дієслова доконаного виду відповідають на питання
що зробити? Недоконаного — що робити?
Дієслова доконаного виду означають дію із вказівкою на її завер-
шеність у минулому чи в майбутньому, на її результативність. Тому
ці дієслова вживаються лише в минулому часі (визирнув, підсипав)
і в майбутньому часі (засвітить, оголосить).
Дієслова недоконаного виду не містять вказівки на завершеність дії,
на тривалість дії в часі, тому вживаються в теперішньому, минулому
і майбутньому часі (аналізую, аналізуватиму, проаналізували).
Значення виду міститься в основі дієслова і зберігається в усіх його
формах, але засобом вираження його найчастіше бувають префікс,
суфікс, наголос, чергування звуків:
— малювати — намалювати;
— ставати — стати;
— засипати (від спати) — засипати;
— забирати — забрати.
Існує група дієслів, яка може виражати значення обох видів; вид їх
встановлюється в реченні. До таких дієслів належать здебільшого слова
іншомовного походження із суфіксом -ува-: атакувати, гарантувати,
інтенсифікувати, конфіскувати, телеграфувати; наслідувати, воєні-
зувати, а також веліти, реформувати та ін.
Деякі дієслова можуть бути лише недоконаного виду (гордувати,
гребувати, вимагати, мислити, ледарювати, ворогувати, погукувати,
потріскувати та ін., хоча інколи в літературі як стилістично марко-
вані вживаються форми погордувати, помислити, заворогувати та
ін.), а деякі — лише доконаного (натерпітися, повчитися, відшуміти
та ін.).
Усі інші дієслова, як правило, утворюють видові пари: збирати —
зібрати, зігрівати — зігріти.
74
Українська мова
Перехідні й неперехідні дієслова
Перехідні дієслова означають таку дію, яка переходить на інший
предмет: посадила калину, місив глину, читав листа.
Перехідні дієслова вимагають після себе форми іменника або за-
йменника (чи іншого повнозначного слова, що виступає в ролі іменника)
у знахідному відмінку без прийменника: дати дорогу, побачити тебе, на-
сварив чергових (слова при дієслові виступають у ролі прямого додатка).
Іменник, залежний від перехідного дієслова, може вживатися в ро-
довому відмінку:
— коли перед дієсловом є заперечна частка не (виконав вправу — не
виконав вправи);
— коли дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину
(принеси молока, купила цукру, придбав дерева).
Неперехідні дієслова означають стан або дію, яка на інший предмет
не переходить: летіти літаком, сидіти на стільці, пишатися донькою.
Вони не вимагають після себе залежних слів у знахідному відмінку.
Дієслова з часткою -ся, -сь належать до неперехідних.
Деякі перехідні дієслова іноді в реченні набувають неперехідності.
Порівняйте:
Марійка пише вірш (перехідне дієслово). — Марійка вже з чотирьох
років пише й добре читає (неперехідне дієслово).
Рд ЗАПАМ'ЯТАЙ
Умовна частка би (б) з дієсло-
вами пишеться окремо.
Способи дієслова
Способом дієслова називається граматична категорія, яка виражає
відношення дії до дійсності, визначене мовцем.
У сучасній українській мові розрізняють дійсний, умовний і нака-
зовий способи.
Дійсний спосіб означає реальну дію, таку, яка відбувалася, відбу-
вається чи буде відбуватися, або заперечує наявність дії:
Вересень уже запалив (мин. ч.) осінні вогнища в лісах і дібровах.
Край широкого кам’янистого шляху жовтогарячими свічками палах-
котять (теп. ч.) молоді тополі та лапасті акації, які розвиваються
(теп. ч.) пізньої весни, живуть (теп. ч.) ще літом і довго вишумлюва-
тимуть (майб. ч.) соковитим листом (За І. Нечуєм-Левицьким).
Коли дійсний спосіб заперечує наявність дії, то дієслово вживається
з часткою не:
Я був не з боязких, гроза не лякала мене (Б. Антоненко-Давидович).
Інколи дійсний спосіб наближається своїм значенням до наказового
(збираємось сьогодні о п’ятій, дай я покажу, давай забудемо про це), до
умовного (наче чув, немовби сказав, наче обійшовся).
Умовний спосіб означає дію не реальну, а лише бажану або можливу
за певних умов; формальне вираження умовного способу — аналітична
форма дієслова минулого часу з часткою би (б): зробив би, віднесла б,
захотів би, поїло б.
Частка би вживається після слів, що закінчуються на приголос-
ний звук, б — після слів, що закінчуються на голосний. Частка би (б)
може стояти після різних слів, не обов’язково після дієслова, якого
стосується:
Якби то далися орлинії крила —
За синім би морем милого знайшла (Т. Шевченко).
Морфологія
75
Дієслова умовного способу змінюються за числами, в однині — за
родами.
Наказовий спосіб виражає спонукання до якоїсь дії, дію, що реаль-
но ще не існує і не існувала, але, з погляду мовця, повинна відбутися.
Наказовий спосіб реалізується у формі наказу, заклику, побажання,
поради, прохання:
З дитинства навчайся бачити в хлібові живу душу рідної землі,
рідного сонця і неба, навчайся бачити в ньому працю всіх, хто віддає
твоєму хлібові все своє життя. Хай зерно доброти і поваги до хліба
рониться у твою душу (О. Кравець). Не роби іншому того, чого не
бажав би собі (Біблійний вислів).
Вживання дієслів недоконаного виду, часток -бо, -но пом’якшує
наказ. Порівняйте:
сядь — сідай; дістаньте — діставайте;
іди — іди-но; скажіть — скажіть-бо.
Форми наказового способу творяться від основ теперішнього часу.
Вони не мають категорії часу, але їм властива категорія особи.
В однині дієслова наказового способу мають форму другої особи, а
в множині — першої і другої.
Зразки відмінювання дієслів наказового способу
Однина Множина
1-а особа — ростімо, їжмо, читаймо
2-а особа рости, їж, читай ростіть, їжте, читайте
Дієслова з основами, що закінчуються на приголосний д, т, з, с, л,
н, в наказовому способі мають кінцевий пом’якшений приголосний ос-
нови: порадять — порадь, порадьте; дозволять — дозволь, дозвольте;
стануть — стань, станьте. Дієслова з основами на приголосні б, п,
в, м, ф, ж, ч, ш (щ), р в наказовому способі не пом’якшуються: удар,
удармо, ударте; клич, кличмо, кличте.
Часи дієслова
Час дієслова — це граматична категорія, яка виражає відношення
дії до моменту мовлення.
У сучасній українській мові три основних часи дієслова: минулий,
теперішній і майбутній.
Теперішній час
Форма теперішнього часу означає, що дія відбувається в момент
мовлення, тобто збігається в часі з повідомленням про неї:
Людина опоетизовує найдорожче, увічнює його у слові (І. Вихова-
нець).
Форми теперішнього часу творяться лише від дієслів недоконаного
виду: радити — радж\у\, рад\ите], рад\йм(\; любити — любл\к^, люб\имо\,
любл[ятї\.
76
Українська мова
Дієвідміни
За характером голосного в особовому закінченні дієслова теперіш-
нього часу поділяються на першу і другу дієвідміни.
До першої дієвідміни належать дієслова, які в особових закінченнях
мають -е- (-є-) , крім 1-ї особи однини та 3-ї особи множини (закінчення
-уть (-ють)): ведеш, веде, ведемо, ведете, ведуть; малює, малюєш, малює,
малюємо, малюєте, малюють.
До другої дієвідміни належать дієслова, які в особових закінченнях
мають -и-, -і- (-Ї-), крім 1-ї особи однини та 3-ї особи множини (закін-
чення -ать (-ять)): кричу, кричиш, кричить; стоїмо, стоїте, стоять.
Зразки відмінювання дієслів теперішнього часу
Перша дієвідміна
Однина Множина
1-а особа жи ву, хо чу, по важаю живемо, хочемо, поважаємо
2-а особа живеш, хочеш, поважаєш живете, хочете, поважаєте
3-я особа живе, хоче, поважає жи вут ь, хо чут ь, по в ажают ь
Друга дієвідміна
Однина Множина
1-а особа вчу, мовчу, горю вчимо, мовчимо, горимо
2-а особа вчиш, мовчиш, гориш вчите, мовчите, горите
3-я особа вчить, мовчить, горить вчать, мовчать, горять
РД ЗАПАМ'ЯТАЙ
У дієсловах на -ться завж-
ди (на відміну від російської
мови) пишеться ь. У дієсловах
на -шся, навпаки, м'який знак
ніколи не пишеться: перела-
мується, переламуєшся, усмі-
хається, усміхаєшся.
Щоб правильно написати дієслово з ненаголошеним -е- (-є-), -и- (-і-,
-Ї-) в особовому закінченні {пишеш чи пишиш, миєте чи миітеТ), слід
визначити його дієвідміну. Це можна зробити за допомогою закінчень
3-ї особи множини:
І дієвідміна--уть (-ють): вони каж\утї\, працю^оть\, ми\ють\.
Отже: кажете, працюєш, миєш (пишеться е, є).
II дієвідміна-ать (-ять): вони гор\яті\, мовч\апїї>\, стсдіту.
Отже: мовчите, горимо, стоїмо (пишеться и, ї).
Якщо в дієслові особове закінчення ненаголошене, то важко вста-
новити дієвідміну за формою 3-ї особи множини: клеять чи клеють,
борються чи боряться. У такому випадку слід звернутися до неозначеної
форми дієслова.
До другої дієвідміни належать дієслова, які перед закінченням ма-
ють суфікси:
- и-: робити, бачити, садити;
- і- (-Ї-): летіти, доїти, клеїти (крім хотіти, жаліти);
- а- (після шиплячих): лежати, держати, кричати (крім бажати,
залежати).
До другої дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькотіти,
бурмотіти, цокотіти.
Морфологія
77
Усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:
— з односкладовою інфінітивною основою на -и-, -у-, які зберіга-
ються при дієвідмінюванні, та похідні від них: вити, жити, крити,
мити, нити, шити, чути, лити;
— з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні:
біліти, жовтіти, синіти, червоніти;
— з основою інфінітива на -а- не після шиплячого або після шипля-
чого, коли це -а- при дієвідмінюванні зберігається; також на -я-: гнати,
мішати, писати, сіяти;
— дієслова на -ува- (-юва-), які при дієвідмінюванні втрачають -ва-:
будувати, горювати, намалювати;
— дієслова з основою на -оло-, -оро-: полоти, побороти;
— дієслова з основою на -ну-: глянути, кинути, сунути;
— дієслова з основою інфінітива на приголосний: нести, везти,
пасти, сісти, піерти;
— дієслова на -отати: булькотати, муркотати;
— окремі дієслова: жати, іржати, ревіти, слати, хотіти.
Деякі дієслова не належать до дієвідмін, вони відмінюються за ок-
ремим зразком. Для певності слід перевірити особове закінчення за
орфографічним словником.
Зразки дієвідмінювання окремих дієслів
Однина Множина
1-а особа дам, їм, відповім дамо, їмо, відповімо
2-а особа даси, їси, відповіси дасте, їсте, відповісте
3-я особа дасть, їсть, відповість дадуть, їдять, відповідять ('краще: дадуть відповідь)
Від дієслова бути вживається тільки форма є (інколи в поетичній
мові — єсть, єси, суть).
У багатьох формах дієслів теперішнього часу відбувається чергуван-
ня приголосних: могти — можу, пекти — печеш, колихати — колишу,
свистати — свищу, носити — ношу, їздити — їжджу.
Майбутній час
Майбутній час означає дію, що відбудеться або відбуватиметься піс-
ля моменту мовлення:
Літо перелітую, осінь перейду,
Вишнею білітиму в зимньому саду (Т. Коломієць).
Буду дихати, падать, рости й воювать до загину, бо великий наш
гнів, бо дорога рівнішою є (А. Малишко).
Ви потихеньку пливтимете і милуватиметеся чудесними крає-
видами (Остап Вишня).
Майбутній час має форми:
— просту доконаного виду {скажу, скажеш, скажуть);
— складну недоконаного виду (підніматимеш, підніматимуть);
— складену недоконаного виду (буду робити, будуть робити).
Дієслова майбутнього часу змінюються за числами й особами.
78
Українська мова
Зразки відмінювання дієслів майбутнього часу
Проста форма доконаного виду Складна форма недоконаного виду
Однина Множина Однина Множина
1-а особа збудую збудуємо летітиму летітимемо
2-а особа збудуєш збудуєте летітимеш летітимете
3-я особа збудує збудують летітиме летітимуть
Складена форма недоконаного виду
Однина Множина
1-а особа буду бачити будемо бачити
2-а особа будеш бачити будете бачити
3-я особа буде бачити будуть бачити
Складна форма дієслів майбутнього часу утворюється від інфініти-
ва + дієслівні закінчення -му, -меш, -ме, -мемо (-мем), -мете, -муть.
Складена форма утворюється з допоміжного дієслова бути, яке змі-
нюється за особами й числами, та інфінітива.
Минулий час
Минулий час означає дію, яка відбувалася або відбулася до моменту
мовлення:
Налило нам сонце знову вишні у садах (В. Сосюра).
Яскраво зеленів облитий дощами озимий клин на пагорбах за лі-
сами (В. Козаченко).
Дієслова минулого часу змінюються за родами й числами.
Форми минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів доко-
наного і недоконаного виду за допомогою суфікса -в (ч. р.), -л- (ж. і с. р.)
та закінчень роду й числа: писа-в[], писа-л-\д\, писа-л-^\, писа-л-^.
У деяких формах дієслів минулого часу суфікс відсутній: нести —
ніс, везти — віз, бігти — біг, стерегти — стеріг.
Зразки відмінювання дієслів минулого часу
РІД Однина Множина
ЧОЛОВІЧИЙ кинув, пік, ліз кинули, пекли, лізли
ЖІНОЧИЙ кинула, пекла, лізла
середній кинуло, пекло, лізло
У деяких формах дієслів минулого часу відбувається чергування:
нести — ніс, лягти — ліг, сікти — сік.
Морфологія
79
Безособові дієслова
Безособовими є дієслова, які позначають дію або стан безвідносно
до діяча (особи, предмета): щастить, дощить, сутеніє, лихоманить,
підмерзає, хочеться, світає, вечоріє і под.
Безособові дієслова називають процес, який відбувається сам по собі,
без дійової особи, тому при них немає підмета.
Безособові дієслова можуть утворюватися від особових за допомогою
частки -ся: спить — спиться, їсть — їсться, живе — живеться, оре —
ореться, сіє — сіється і под.
Способи творення дієслів
В українській мові багато непохідних дієслів. Вони позначають
найважливіші для людини процеси, дії, стани: іти, сидіти, лежати,
летіти, їсти, рости, ходити і под.
Від них утворено ряд нових дієслів: відлетіти, перерости, обходити.
Дієслова можуть утворюватися також від основ різних частин мови:
іменників {вечір — вечеряти), прикметників {білий — біліти), числів-
ників {три — потроїти), прислівників, займенників, вигуків {збочу-
вати, викати, мекати, нукати, ойкати, тикати).
Дієслова найчастіше утворюються такими способами:
— префіксальним способом за допомогою префіксів в-, ви-, від-, до-,
з-, за-, на-, над-, о-, пере-, перед-, під-, по-, при-, про-, роз- {ввійти,
винести, відправити, допекти, зліпити, накрити, передплатити, при-
клеїти, розплатитися);
— суфіксальним способом за допомогою суфіксів -и-, -і-, -а-, -я-,
-ува- {сіль — солити, свято — святкувати, мудрий — мудрувати,
жаль — жалкувати);
— префіксально-суфіксальним способом {оновити, урізноманітни-
ти, закосичити).
Не з дієсловами
Не з дієсловами пишеться окремо, крім тих випадків, коли слово
не вживається без не: неволити, незчутися, ненавидіти, непокоїтися,
нехтувати.
При вживанні префікса недо-, який означає неповноту дії, слід вра-
ховувати значення дієслова:
недобачати (погано бачити) — не добачати (не помічати);
недочувати (погано чути) — не дочути (погано почути);
недоїдати (голодувати) — не доїдати (не з’їдати повністю).
А також:
нездужати (хворіти) — не здужати (не змогти, не побороти);
неславити (ганьбити) — не славити (не прославляти).
Розбір дієслова як частини мови
1. Слово. Частина мови.
2. Неозначена форма (інфінітив).
3. Вид.
4. Перехідне чи неперехідне.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Деякі дієслова мають однакову
форму в особовому й безосо-
бовому значенні. Порівняйте:
Таксі везе мене до вокзалу (осо-
бове). — Мені сьогодні не дуже
везе (безособове).
80
Українська мова
5. Спосіб.
6. Час.
7. Число.
8. Особа (якщо є), рід (якщо є).
9. Дієвідміна.
10. Особливості правопису.
11. Спосіб творення.
12. Синтаксична роль.
Зразки розбору дієслова
Соняшники горять на подвір’ях, за огорожами, вони повиходили
до самої дороги, тут ростуть на вільному місці, й, дивлячись на них,
хочеш усміхнутись, ловиш себе на тому, що зласкавів й здобрів без-
причинно (Є. Гуцало).
Горять — дієслово; неозн. ф. — горіти', недоконаний вид, неперехід-
не, дійсний спосіб, теперішній час, множина, 3-я особа; II дієвідміна;
пишеться з о та ь; непохідне; у реченні виступає простим дієслівним
присудком.
Повиходили — дієслово; неозн. ф. — повиходити; доконаний вид,
неперехідне, дійсний спосіб, минулий час, множина; II дієвідміна; пи-
шеться з и (вихід); слово утворене префіксальним способом від слова
виходити; у реченні виступає присудком.
Ростуть — дієслово; неозн. ф. — рости; недоконаний вид, непере-
хідне, дійсний спосіб, теперішній час, множина, 3-я особа; І дієвідміна;
непохідне; у реченні виступає присудком.
Хочеш — дієслово; неозн. ф. — хотіти; недоконаний вид, непере-
хідне, дійсний спосіб, теперішній час, однина, 2-а особа; І дієвідміна;
пишеться з е без ь; непохідне; у реченні виступає присудком.
Усміхнутись — дієслово; стоїть у неозначеній формі; доконаний вид,
неперехідне, зворотне; утворене суфіксальним способом від слова усміх;
у реченні виступає присудком.
Ловиш — дієслово; неозн. ф. — ловити; недоконаний вид, пере-
хідне, дійсний спосіб, теперішній час, однина, 2-а особа; II дієвідміна;
пишеться з и; непохідне; у реченні виступає присудком.
Зласкавів — дієслово; неозн. ф. — зласкавіти; доконаний вид, не-
перехідне, дійсний спосіб, минулий час, однина, чоловічий рід; І дієвід-
міна; пишеться з префіксом з-; утворене суфіксально-префіксальним
способом; у реченні виступає присудком.
Здобрів — дієслово; неозн. ф. — здобріти; доконаний вид, непере-
хідне, дійсний спосіб, минулий час, однина, чоловічий рід; І дієвідміна;
пишеться з префіксом з-; утворене суфіксально-префіксальним спосо-
бом; у реченні виступає присудком.
Дієприкметник
Дієприкметником називається дієслівна форма, яка виражає ознаку
предмета за дією, яку виконує предмет або яка на нього спрямована.
Дієприкметник відповідає на питання який? яка? яке? які?
Наприклад:
Маленьке вогнище з сухого бур’яну, встромлена в землю чимала
вербова гілляка, щедро обвішана квітами, поміж якими блимають
Морфологія
81
куценькі, з мізинець завбільшки, свічечки, зліплені з потай, узятого в
запічку воску (М. Олійник).
У дієприкметнику поєднуються значення двох частин мови —
дієслова (від нього дієприкметник має категорії часу, виду, стану й
перехідності) та прикметника (як і він, дієприкметник змінюється за
родами, числами, відмінками).
Дієприкметник має тільки два часи — теперішній {сяючий сніг) і
минулий {замерзла річка).
Дієприкметник має вид того дієслова, від якого утворений {викону-
вати — виконуючий; виконати — виконаний).
Дієприкметники бувають активні і пасивні.
При пасивних дієприкметниках діюча особа або предмет стоїть (або
може стояти) у формі орудного відмінка: написана журналістом стат-
тя, виконана учнем домашня робота.
Дієприкметники можуть мати при собі пояснювальні слова: нама-
льований аквареллю, посивілий від смутку.
У реченні дієприкметник найчастіше буває узгодженим означенням,
але може виконувати і функцію підмета чи присудка, додатка, якщо
виступає у ролі іменника:
Пароплав став тим часом до берега бортом і виріс в очах кирилів-
ців до небачених розмірів (Д. Міщенко); дієприкметник — означення.
І в тому шумі постає
Усе, що чуте й перечуте,
Усе, що серцем не забуте.
(Ю. Петренко)
Дієприкметники — присудки.
Управляючий обійшов садибу, дієприкметник — підмет.
Керуючих багато, а працювати нікому, дієприкметник — додаток.
словник
Активні дієприкметники ви-
ражають ознаку особи (пред-
мета) за його дією (нападаюча
команда — команда, що напа-
дає), пасивні дієприкметники
виражають ознаку того пред-
мета, на який спрямована дія
(випалена галявина, укритий
ковдрою хлопчик, присипане
цукром тістечко).
Творення дієприкметників
Активні дієприкметники теперішнього часу творяться за допомогою
суфіксів -уч(ий), -юч(ий) — від дієслів І дієвідміни; -ач(ий), -яч(ий) —
від дієслів II дієвідміни: відпочивають — відпочиваючий, ростуть —
ростучий, ходять — ходячий.
Дієприкметники теперішнього часу на -мий у сучасній українській
мові практично не вживаються.
Російські слова перечитиваемий, переписиваемий і йод. перекла-
даються як перечитуваний, переписуваний, а також прочитуваний,
вироблюваний, виліковуваний та ін.
Активні дієприкметники минулого часу творяться від основ інфіні-
тива за допомогою суфікса -л(ий): повеселіти — повеселілий, змерзну-
ти — змерзлий.
Суфікси активних дієприкметників -ш(ий), -вш(ий), на відміну від
російської мови, практично не вживаються, вони є лише в поодиноких
словах {бувший — у значенні який був десь, а не колишній; переміг-
ший). Таким словам відповідають описові звороти: той, хто зробив;
той, який читав; той, що писав.
Пасивні дієприкметники творяться від основ інфінітива тільки пе-
рехідних дієслів за допомогою суфіксів -н(ий), -ен(ий), -т(ий): шити —
шитий, загорнути — загорнений (загорнутий), принести — принесе-
ний, переписати — переписаний.
82
Українська мова
При творенні пасивних дієприкметників можливе чергування при-
голосних: нагромадити — нагромаджений, спекти — спечений, пога-
сити — погашений, пустити — пущений.
Творення форм дієприкметників
Часи Активні дієприкметники Пасивні дієприкметники
теперішній час дієслівна основа теп. ч. + + -уч(ий), -юч(ий), -ач(ий), -яч(ий) працювати — працюючий (пенсіонер) —
минулий час основа інфінітива + -л(ий) пожовтіти — пожовтілий (лист) основа інфінітива перехідних дієслів + + -н(ий), -ен(ий), -т(ий) зачинити —зачинений (вхід) налити — налитий (келих)
Зразки відмінювання дієприкметників
Відмінки Однина
Ч. р. Ж. р. С. р. Множина
Н. присвячений присвячена присвячене присвячені
Р. присвяченого присвяченої присвяченого присвячених
д. присвяченому присвяченій присвяченому присвяченим
3. присвячений, присвяченого присвячену присвячене присвячені, присвячених
0. присвяченим присвяченою присвяченим присвяченими
м. (на) присвяченому (ім) (на) присвяченій (на) присвяченому (ім) (на) присвячених
Не з дієприкметниками
1. Не пишеться з дієприкметником разом, якщо в реченні він є оз-
наченням і не має при собі залежних слів:
У високих травах виспівували пташки, десь у нескошених просах
вдарили в свої литаври коники (І. Цюпа).
Для цього потрібно щось таке ... щось незнане, незвідане, якщо хо-
чете, дивовижне (Д. Міщенко).
2. Не пишеться з дієприкметниками окремо, якщо при ньому є за-
лежне слово, дієприкметник у реченні виступає присудком або має
протиставлення:
Лише мох вкриває оте віковічне, ніким не займане каміння
— -- -- --
(А. Шиян).
Скільки це разів говорене,
А не випите до дна.
(М. Рильський)
Не здоланий, а гордий і непокірний постав перед слідчим Григорій
Многогрішний (За І. Багряним).
Морфологія
83
Н і нн у дієприкметниках
У суфіксах дієприкметників пишеться тільки одна н: нескінчений
роман, зроблений якісно, визнаний всіма, сказане слово, нездоланий
народ, незрівняна поверхня, невпізнана місцевість, недозволена поїзд-
ка, не допущений арбітром до змагань, недоторкана особа, неописана
знахідка, не пояснений вчителем матеріал, неоцінений товар, непо-
долана перешкода, сформульована теза, виїжджений кінь, погашений
борг, збудований палац, занепокоєні батьки та ін.
Дієприкметники слід відрізняти від прикметників дієприкметни-
кового походження, які мають наголошені суфікси -анн-, -янн-, -енн-
і пишуться з нн: невблаганна доля, невпізнанний край, незбагненний
вчинок, нездоланні перешкоди, незрівнянний артист, неоціненний
скарб, непримиренний ворог, несказанна краса та ін.
Дієприкметниковий зворот
Дієприкметник разом із пояснювальними словами утворює дієприк-
метниковий зворот. На письмі в реченні дієприкметниковий зворот
може виділятися комами (чи комою):
— якщо зворот стоїть після означуваного слова (слова, до якого від-
носиться), наприклад:
Через усю Верхівку стеляться сукупні городи та левади , не огоро-
джені тинами (І. Нечуй-Левицький).
Її маленька \постапй^, облита м’якою зеленуватою тінню акацій,
була незвичайно граціозна (І. Нечуй-Левицький);
— якщо зворот стоїть перед особовим займенником і належить до
нього (або стоїть перед іменником, має обставинний відтінок чи відда-
лений від іменника іншими членами речення):
Втомлений нічною біганиною, він задрімав, не заплющуючи очей
(За В. Пархоменком).
Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім інший світ (О. Дов-
женко).
В інших випадках і дієприкметник, і дієприкметниковий зворот не
виділяється:
Зрідка спросоння заскрипить журавель або гупне біля якогось по-
хиленого тину росяне яблуко... (М. Стельмах)
Стоять поринулі в думи дуби.
Понад синіючим долом мерехтіли хвилі розігрітого повітря
(І. Франко).
Перехід дієприкметників у інші частини мови
Дієприкметники можуть втрачати ознаку дієслів і переходити в
прикметники, виражаючи постійні ознаки предмета: летюча миша,
сидяча робота, спілий плід, печена картопля, смажена риба, квашена
капуста, відсталі погляди та ін.
Часто дієприкметники відрізняються від прикметників і наголосом.
У дієприкметників наголос на корені {печене порося), у прикметників —
на суфіксі {печене порося).
Дієприкметники можуть також переходити в іменники: учений,
працюючий, завідуючий, відпочиваючий.
84
Українська мова
Безособові дієслівні форми на -но, -то
У сучасній українській мові вживаються дієслова на -но, -то, які
виступають присудком в односкладному безособовому реченні:
Проса покошено (М. Рильський).
Всі взолочено віконця (П. Тичина).
Дощ без упину лив осінь і літо;
Луки затоплено, трави побито (П. Грабовський).
Безособові дієслова на -но, -то не відмінюються ні за числами, ні
за відмінками, ні за родами. Ці форми можна утворити від кожного
пасивного дієприкметника із суфіксом -н(ий), -т(ий): збудований —
збудовано, забутий — забуто.
Розбір дієприкметника як особливої форми дієслова
1. Слово. Частина мови, її форма.
2. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).
3. Активний чи пасивний.
4. Вид.
5. Час.
6. Число.
7. Рід (в однині).
8. Відмінок.
9. Особливості правопису.
10. Будова, спосіб словотворення.
11. Синтаксична роль.
Зразки розбору дієприкметника
Щось казкове було в широкому привіллі, по вінця спо&неномл^ зеле-
ними хвилями, бризками проміння і хвилюючим співом жайворонка
(За М. Стельмахом).
Сповненому — дієслово, дієприкметник; поч. ф. — сповнений', па-
сивний, доконаного виду, минулого часу, в однині, середньому роді,
місцевому відмінку; пишеться з префіксом с-; утворений префіксально-
суфіксальним способом; у реченні виступає означенням.
Хвилюючим — дієслово, дієприкметник; поч. ф. — хвилюючий',
активний, недоконаного виду, теперішнього часу, в однині, чоловічому
роді, орудному відмінку; пишеться з и у корені та закінченні; утворений
суфіксальним способом; у реченні виступає означенням.
Не треба плутати закінчення дієприкметників ч. та с. р. орудного
відмінка однини хвилююч^йД^ і паралельне закінчення місцевого від-
мінка однини (на) хвилююч^Д^ (зібранні), а також: хвилюючий виступ
(ч. р., одн., Н. в.) — хвилюючій зустрічі (ж. р., одн., Д. в.) і под.
Морфологія
85
Дієприслівник
Дієприслівник — це невідмінювана дієслівна форма, яка вказує на
додаткову дію і пояснює в реченні основне дієслово:
Заспівали, застукали тяжкі краплини, спадаючи з листя і кві-
ту на землю, заворушилась, без вітру зашуміла трава, зводячись
і підстрибуючи вгору (М. Стельмах).
Заспівали, застукали (основна дія), спадаючи (додаткова дія),
зашуміла (основна дія), зводячись, підстрибуючи (додаткова дія).
Додаткова дія, яку називає дієприслівник, завжди стосується того
ж іменника, що й основна дія, яку називає дієслово-присудок.
Дієприслівники бувають доконаного виду (здобувши) та недоконано-
го (здобуваючи), перехідні (читаючи книжку) та неперехідні (лежачи
в садку).
Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи дієслів
теперішнього часу і суфікса -чи (-чись). Перед -чи вони мають у (ю),
якщо утворені від дієслів І дієвідміни (пишуть — пишучи), і а (я), якщо
утворені від дієслів II дієвідміни (стоять — стоячи).
Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива
і суфікса -вши, -ши, до яких теж може додаватися частка -сь (рідко
-ся) (принісши, відпочивши, усміхнувшись).
Дієприслівник у реченні, як правило, виступає обставиною.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
При творенні речення з діє-
прислівником слідкуйте за
побудовою речень:
Підійшовши до озера, його очі
широко розкрилися від зди-
вування. — Неправильно.
Треба: Підійшовши до озера,
він широко розкрив очі від зди-
вування.
Не з дієприслівниками
Не з дієприслівниками пишеться окремо, крім тих випадків, коли
без не не вживається (невгаваючи, ненавидячи, нехтуючи, нездужаючи,
непокоячись): не прибравши, не набравши, не бачачи та ін.
Якщо дієприслівник утворений від дієслова з префіксом недо-, то
він пишеться так, як і дієслово, залежно від його значення:
недобачати (погано бачити) — недобачаючи;
не добачати (не помічати) — не добачаючи.
Дієприслівниковий зворот
Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює
дієприслівниковий зворот, який завжди в реченні виділяється кома-
ми (комою):
Весь простір, ^шюючи_барви, підводився міцно і вперто, розливш
ючи ^а^оло_п^янкі_пахощі (М. Стельмах).
Не відокремлюються дієприслівникові звороти, які стали фразео-
логізмами:
Йшов не спитавши броду, то й потрапив у халепу.
Відокремлюються також і поодинокі дієприслівники, коли вони
означають час, причину, умову дії:
А чабан, усміхаючись, ходить і щось до себе говорить.
Поодинокі дієприслівники, що стоять безпосередньо при присудку
і мають значення прислівника, комами не відокремлюються (такі ви-
падки в мові зустрічаються рідко):
Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський).
Беріться за справу не гаючись.
Деякі люди живуть не живучи, а тліючи.
86
Українська мова
Розбір дієприслівника як особливої форми дієслова
1. Слово. Частина мови, її форма.
2. Вид.
3. Від перехідного чи неперехідного дієслова утворений.
4. Особливості написання.
5. Спосіб творення.
6. Синтаксична роль.
Зразки розбору дієприслівника
Несильний вітерець проносив легенькі хмарини, і вони летіли на
схід, до сонця, вибагливо_змінююуи форму і_нумовб^и_намагаючисьпере_
гнши одна_одну_ (В. Собко).
Змінюючи — дієслово, дієприслівник; недоконаного виду; утворе-
ний від перехідного дієслова змінити', пишеться з и в кінці; утворений
суфіксальним способом; у реченні виступає в складі дієприслівникового
звороту обставиною.
Намагаючись — дієслово, дієприслівник; недоконаного виду;
утворений від неперехідного дієслова намагатися', пишеться з и піс-
ля ч; утворений суфіксальним способом; у реченні виступає обставиною
(разом із залежними словами).
Блукаю садом, за&увши, з якою метою сюди прибув, взагаліуа&увиш
про. те, що це я, що мені щось тут треба... (Ю. Збанацький)
Забувши — дієслово, дієприслівник; доконаного виду; утворений від
перехідного дієслова забути', пишеться з и в кінці; утворений суфік-
сальним способом; у реченні виступає обставиною.
Прислівник
Прислівником називається невідмінювана частина мови, що вира-
жає якісну або кількісну ознаку дії, стану, ознаку ознаки (ступінь або
міру іншої ознаки) і відповідає на питання як? де? куди? коли? з якої
причини? з якою метою? з якою мірою? та ін.:
(де?) Де-_не-де_ озветься пташина (як?) несміло, немов перед бурею
в темному гаю, і (коли?) знову замовкне (Леся Українка).
Ця думка сяйнула йому (як?) несподівано, і він вирішив, що (як?)
неодмінну передасть її онукові, вони (як?) разом. (у якій мірі?) до-
схочу. з того посміються (Ю. Збанацький).
У реченні прислівник виступає в ролі обставини. У ролі підмета
і додатка прислівник буває лише тоді, коли переходить в іменник:
Твоє «завтра» мені набридло.
Прислівники незмінні. Лише частина прислівників, що утворені від
якісних прикметників, можуть мати ступені порівняння: швидко —
швидше — найшвидше; сумлінно — менш сумлінно — сумлінніше.
Для прислівників типовими є суфікси -о, -е (дивно, добре), суфікси
-и, -ому, -єму у поєднанні з префіксом по- (по-заячи, по-вашому, по-
моєму).
Прислівники творяться від усіх повнозначних відмінюваних частин
мови: легкий — легко, вечір — увечері, свій — по-своєму, двоє — вдвоє,
стояти — навстоячки.
Морфологія
87
Групи прислівників за значенням
За шкільною програмою виділяють такі розряди прислівників:
Розряди (групи) прислівників На які питання відповідають Приклади
Спосіб дії як? яким способом? швидко, пішки, добре, верхи, по-українськи, потроху, розумно, дзвінко, зручно, разом, навприсядки
Міра і ступінь дії скільки? наскільки? у якій мірі? вдвоє, натроє, багато, мало, дуже, зовсім, занадто, набагато, надзвичайно, дотла, трохи, значно, цілком
Місце дії де? куди? звідки? там, тут, туди, сюди, додолу, звідти, здалеку, ліворуч, угорі, внизу, додому, знадвору, прямо, убік
Час дії коли? з якого часу? до якого часу? увечері, зранку, сьогодні, нині, тепер, довіку, торік, завжди, відтоді, рано, пізно, поночі
Причина дії чому? через що? з якої причини? згарячу, спросоння, зопалу, зозла, спересердя, мимоволі, знічев'я, ненароком
Означальні як? холодно, тепло, безхмарно
Мета дії ДЛЯ ЧОГО? 3 якою метою? навіщо? наперекір, навмисне, напоказ, на щастя
Ступені порівняння прислівників
Прислівники, утворені від якісних прикметників, що мають суфікси
-о, -е, можуть утворювати форми вищого й найвищого ступенів порів-
няння: розумно — розумніше — найрозумніше, найбільш розумно.
Бувають прості і складені форми вищого й найвищого ступенів
порівняння.
Проста форма вищого ступеня порівняння прислівників утворюється:
— за допомогою суфіксів -ш(е), -іш(е), при цьому власні суфікси
звичайних прислівників втрачаються: глибоко — глибше, гаряче — га-
рячіше, палко — палкіше;
— за допомогою інших основ: погано — гірше, добре — краще.
Складена форма вищого ступеня порівняння прислівників утво-
рюється додаванням слів більш, менш і підсилюється словами значно,
багато, куди, ще, трохи: більш важливо, менш вдало, значно краще,
куди гірше.
Проста форма найвищого ступеня твориться від прислівників ви-
щого ступеня додаванням до них префікса най-: найкраще, найвище;
для підсилення додаються префікси як-, що-: якнайшвидше, щонай-
менше.
Складена форма найвищого ступеня утворюється додаванням до
звичайного прислівника слів найбільш, найменш: найбільш корисно,
найменш помітно.
При утворенні ступенів порівняння прислівників можливі чергуван-
ня приголосних: близько — ближче, високо — вище, низько — нижче.
Складені форми порівняння прислівників зустрічаються в україн-
ській мові рідше, здебільшого в науковому та офіційно-діловому стилях.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Не слід сплутувати прислів-
ники вищого та найвищого
ступенів порівняння з прик-
метниками середнього роду
називного відмінка вищого
й найвищого ступенів.
88
Українська мова
/7 ЗВЕРНИ УВАГУ
Прислівники найчастіше ут-
ворюються від прикметників,
Іменників, зрідка від числів-
ників, займенників, дієслів та
самих прислівників.
Способи творення прислівників
Прислівники дуже різноманітні за своїм значенням, походженням
та будовою, бо співвідносяться практично з усіма повнозначними час-
тинами мови.
Творяться прислівники різними способами:
— префіксальним за допомогою префіксів ні-, від-, до-, поза-, піс-
ля-, за-, не- (ніскільки, відтепер, допізна, позавчора, післязавтра, за-
багато, нерідко)',
— суфіксальним за допомогою суфіксів -о, -е, -чі, -еньк-, -ісіньк-,
-сь, -ки (дешево, краще, двічі, чистенько, точнісінько, якось, пішки)',
— префіксально-суфіксальним за допомогою префікса по- та суфік-
сів -и, -ому, -ему, -е, -є (по-лисячи, по-новому, по-своєму, по-друге, по-
третє)',
— способом переходу різних частин мови у прислівники (часом, бо-
ком, в ногу, без жалю, на щастя)',
— способом складання основ (шито-крито, сюди-туди, любо-дорого,
ледве-ледве)',
— способом злиття основ слів (мимохіть, мимохідь, праворуч,
чимдуж).
Н і нн у прислівниках
У прислівниках буває стільки н, скільки їх було в тих словах, від
яких вони утворилися (здебільшого це прикметники та дієприкметни-
ки): щоденний — щоденно, обережний — обережно, нежданий, негада-
ний — неждано-негадано, неодмінний — неодмінно, солов’їний — по-
солов’їному.
Нн пишеться у словах попідтинню, попідвіконню, спросоння та де-
яких інших.
Не і ні з прислівниками
1. Не з прислівниками пишеться разом, якщо слово не вживається
без не: неподалік, невдовзі, нестерпно.
2. Не з прислівниками пишеться разом, якщо його можна заміни-
ти синонімом без не: невисоко (низько), неглибоко (мілко, поверхово),
нехолодно (жарко).
3. Не з прислівниками пишеться окремо, якщо у реченні цей при-
слівник виступає в ролі присудка:
Це вже не смішно. Цього робити не можна.
4. Не з прислівниками пишеться окремо, якщо є протиставлення:
Не весело, а сумно закінчився вечір.
5. Не з прислівниками пишеться окремо, якщо в реченні біля при-
слівників є слова ні, далеко, аж ніяк, зовсім: зовсім не мало, далеко не
ясно, аж ніяк не просто.
6. Ні з прислівниками пишеться разом: ніяк, ніде, ніколи, нізвідки.
7. Ні з прислівниками пишеться окремо у фразеологізмах: ні холод-
но ні жарко, ні так ні сяк, ні туди ні сюди, ні вдень ні вночі.
Морфологія
89
И, і в кінці прислівників
У кінці прислівників пишеться и після г, к, х (верхи, пішки, нав-
присядки), а також у прислівниках із префіксом по- (по-братськи, по-
юнацьки, по-козацьки).
В інших прислівниках пишеться и чи і відповідно до вимови: не-
вдовзі, тричі, сьогодні, вночі, угорі, згори, восени, повсюди, подекуди.
Написання прислівників разом, окремо та через дефіс
Разом пишуться:
— складні прислівники, утворені сполученням прийменника з при-
слівником, з іменником, коротким прикметником, числівником, за-
йменником:
віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, наба-
гато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді,
невтямки, негаразд, отак, отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди,
позавчора, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще;
безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, вволю, вголос, вгорі, вгору,
вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, влад, влітку, внизу, вночі,
восени, вперед, впереміш, вплав, впоперек, враз, вранці, врешті, вроз-
сип, врозтіч, вряд, всередині, вслід, всмак, вщерть, доверху, довкола,
довіку, доволі, догори, додолу, додому, докупи, донизу, дотла, зараз,
зарані, збоку, зверху, згори, ззаду, знизу, зозла, зразу, зранку, зран-
ня, зрештою, зроду, зсередини, набік, наверху, навесні, навиворіт, на-
виліт, навідліг, навідріз, надміру, назад, наздогад, назустріч, нанизу,
наостанок, напам’ять, наперебій, наперед, наперекір, напереріз, напо-
каз, наполовину, напохваті, наприклад, напровесні, напролом, нараз,
нарешті, нарівні, нарозхват, насилу, наспіх, насторожі, наяву, обіч,
одвіку, опівдні, опівночі, підряд, поблизу, поверх, повік, поволі, позаду,
поночі, поруч, поряд, посередині, почасти, скраю, спереду, спочатку,
убік, убрід, увечері, уголос, угорі, угору, удень, узимку, укупі, улітку,
унизу, уночі, ушир',
віддавна, востаннє, вручну, догола, допізна, завидна, змолоду, за-
ново, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні,
нарізно, нашвидку, помалу, потихеньку, сповна, спроста',
вдвоє, втроє, вперше, втретє, надвоє, начетверо, удвох, утрьох,
заодно, поодинці, спершу,
внічию, втім, навіщо, передусім, почому;
— складні прислівники з кількома прийменниками, складені з кіль-
кох основ: босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, повсякчас, насам-
перед, привселюдно, тимчасово, чимдуж',
— з частками аби-, ані-, де-, чи-, що-, як-: абияк, анітрохи, дедалі,
чимало, щодня, якраз та ін.
Окремо пишуться:
— прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та імен-
ника, між якими можливе означення до іменника, який зберігає своє
лексичне та граматичне значення:
без відома, без жалю, без кінця, без краю, без ладу, без ліку, без мети,
без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без
упину, без черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз,
в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до
90
Українська мова
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Прислівники, які пишуться
разом, не слід плутати з одно-
звучними іншими частинами
мови. Порівняйте:
повернув убік — кольнуло
У бік;
прочитав напам'ять — по-
дарував на пам'ять;
всередині акваріума щось
забулькало — в середині
книжки.
запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиця, до останку, до пари,
до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до смаку, до сьогодні,
за кордон, за кордоном, за рахунок, з краю в край, з переляку, з радості,
з розгону, на бігу, на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно, на віку,
на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на
мить, на ніщо, на око, на прощання, на радість, на руку, на самоті,
на світанку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу,
на шкоду, на щастя, на силу, не з руки, ні на гріш, під боком, під гору,
під силу, по змозі, по можливості, по правді, по совісті, по силі, по
сусідству, по суті, по черзі, по щирості, уві сні, у поміч, у стократ,
через силу, як слід, як треба та ін.;
— прислівники, що складаються з двох іменників та прийменників
із прислівниковим значенням: від ранку до вечора, день у день, з боку
на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу;
— словосполуки типу другого дня, таким чином, темної ночі, тим
разом, тим часом, які в реченні виконують функцію прислівників;
— прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним
числівником: по двоє, по троє, по четверо і т. ін.
Через дефіс пишуться:
— складні прислівники, утворені від прикметників та займенни-
ків за допомогою прийменника по та закінчення -ому, -ему, -(к)и, -і:
по-християнському, по-материнському, по-українськи, по-людськи, по-
сусідськи, по-латині, по-твоєму, по-своєму, по-моєму;
— складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від
порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-четверте;
— неозначені складні прислівники з частками будь-, -небудь, -будь,
казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-як, де-небудь, десь-то, казна-
де, хтозна-коли, куди-будь, так-то;
— складні прислівники, утворені з двох прислівників: тишком-
нишком, туди-сюди, сяк-так, вряди-годи, десь-інде, десь-інколи;
— складні прислівники, утворені повторенням слова або основи із
службовими словами між ними або без них: далеко-далеко, будь-що-будь,
віч-на-віч, всього-на-всього, де-не-де, пліч-о-пліч, коли-не-коли, хоч-не-хоч,
як-не-як, ось-ось.
Прислівники можуть вживатися у реченні як похідні прийменники.
Порівняйте:
довкола все кипіло — довкола міста;
вирує всередині — всередині класу;
знаходиться ліворуч — ліворуч вежі;
стоїть осторонь — осторонь лісу;
крокують попереду — попереду паровоза;
зупинитися поруч — поруч тебе;
святкують навкруги — навкруги стадіону;
стали неподалік — неподалік озера;
краяли уздовж — уздовж шосе.
Інколи прислівники набувають значення часток:
Місяць вже (прислівник) зійшов (За М. Коцюбинським).
Не такий вже (частка) Чіпка вдався, щоб його можна було бійкою
спинити (П. Мирний).
Ану, голубчику, ще, ще (прислівник) дихни (Л. Глібов).
Лукаш: Ото ще (частка) нетерплячка (Леся Українка).
Омонімічними з частками є прислівники якраз, уже (вже), ще (іще).
Морфологія
91
Розбір прислівника як частини мови
1. Слово. Частина мови.
2. Розряд за значенням.
3. Ступені порівняння (якщо є), форма.
4. Особливості правопису.
5. Спосіб творення.
6. Синтаксична роль.
Зразки розбору прислівника
Океан місячної ночі розливається навкруги (О. Гончар).
Навкруги — прислівник; розряд — прислівник місця дії; пишеть-
ся разом; утворений префіксально-суфіксальним способом; у реченні
виступає обставиною.
У сутінках блідого вересневого світання все виразніше_ окреслюва-
лись контури будівель (О. Гончар).
Виразніше — прислівник; розряд — прислівник міри і ступеня дії,
вищого ступеня порівняння, простої форми; пишеться з и; утворений
суфіксальним способом; у реченні виступає обставиною.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Укажіть, у якому рядку всі слова є іменниками:
А) майбутнє, красиве, корисне;
Б) старий, бувалий, давній;
В) днювальний, вожатий, придане;
Г) набережна, намальована, староста.
2. Визначте, у якому рядку всі назви — власні:
А) (Ш, шевченківська премія, (Б, б)удинок учителя, 8 (Б, б)ерезня;
Б) (С, с)ізіфова праця, (А, а)вгієві стайні, (А, а)дамове яблуко;
В) (П, п)ушкінські читання, учений (О, о)м, двигун (Д, д)изель;
Г) Місто (Б, б)остон, (Б, б)остоновий костюм, (Д, д)ід (М, м)ороз.
3. Визначте, у якому рядку всі слова — назви істот:
А)дуб, картопля, полк;
Б) ворог, соловей, настрій;
В) загін, кінь, брат;
Г) домовик, навігатор, русалка.
4. Визначте, у якому рядку всі слова — іменники спільного роду:
А) вельможа, голова, старшина;
Б) самоучка, листоноша, тихоня;
В) суддя, Женя, злюка;
Г) слуга, воєвода, голова.
5. Визначте, у якому рядку стоять іменники, які вживаються лише в однині:
А) боротьба, швидкість, студентство;
Б) молоко, товар, будинок;
В) колектив, кисень, кооператив;
Г) різьба, паркан, виконання.
6. Укажіть рядок, у якому правильно визначено відміни іменників:
А) І відміна — газета, праця, знання;
Б) II відміна — батько, вікно, день;
92
Українська мова
В) III відміна — любов, вість, бій;
Г) IV відміна — ім’я, теля, обличчя.
7. Укажіть рядок, у якому всі слова є іменниками, що знаходяться поза відмінами:
А)секретар, плече, воротар;
Б) дощ, ательє, трамвай;
В) середовище, пальто, урожай;
Г) інтерв’ю, веселощі, пальне.
8. Укажіть рядок, у якому в словах родового відмінка однини закінчення -у (-ю):
А) сорт, вальс, футбол;
Б) склад, коридор, січень;
В) сік, чай, успіх;
Г) жаль, ромб, тиждень.
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. В; 2. А; 3. Г; 4. Б; 5. А; 6. Б; 7. Г; 8. В.
Службові частини мови
Службові частини мови — прийменники, сполучники, частки. Вони
не мають лексичного значення, а лише граматичне, тобто виражають
синтаксичні відношення між словами або надають словам додаткового
відтінку значення. Службові частини мови не виступають як самостійні
члени речення, але їхня роль у реченні дуже важлива, без них може
втратитися зміст усього речення.
Прийменник
Прийменник — незмінна службова частина мови, яка разом із закін-
ченнями самостійних частин мови вказує на відношення між словами
в реченні:
Час від часу яблука зриваються з гілля, гупають на м’яку землю,
вкриту ніжною зеленою травою. Старий яблуневий сад вигріваєть-
ся в щедротах гарячого літнього дня. Протоптані стежки ведуть
до невеличких будинків (М. Слабошпицький).
Прийменник від виражає часові відношення, прийменники з, на,
до — просторові відношення, в — способу дії.
Існує кілька класифікацій прийменників за їхніми смисловими від-
ношеннями, значеннями.
Виділяють прийменники:
— просторові (місце дії, напрямок: до, від, у, біля, за, посеред, край, по);
— часові (від, до, на, з, о, після, через, упродовж);
— причинні (з, від (од), через, завдяки, у зв’язку з, з нагоди, зважа-
ючи на);
— мети (за, на, для, задля, заради, в ім’я);
— умови (при, без, за умови, у випадку);
— допустові (незважаючи на, всупереч);
— об’єктні (про, за, зі);
— означальні (без, з, в).
Морфологія
93
Прийменник може вживатися з формою одного, двох та трьох від-
мінків. Лише з родовим відмінком уживаються прийменники без, біля,
до, з-за, з-під, проти, серед', лише з давальним відмінком — назустріч,
наперекір, всупереч, навздогін, напереріз', прийменники над, під, перед,
поза вживаються, як правило, з орудним відмінком; на, об, по — зі
знахідним і місцевим; з, із, зі, між, за вживаються з родовим, знахід-
ним та орудним відмінками. Прийменник у (в) поєднується з родовим,
знахідним та місцевим відмінками.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Перекладаючи словосполу-
чення з прийменником по
з російської мови, слід вра-
ховувати деякі особливості
вживання прийменників
в українській мові.
Російською мовою Українською мовою
ПО свидетельству за свідченням
собственному желанию власним бажанням
поручению дорученням
приказу наказом
указанию вказівкою
профессии професією
определенньїм обстоятельствам певних обставин
по вопросам 3 питань
инициативе ініціативи
истории історії
многим причинам багатьох причин
случаю нагоди
по заказу на замовлення
требованию вимогу
предложению пропозицію
моєму адресу мою адресу
(по) курсьі по изучению (для) курси для вивчення
комиссия по составлению актов комісія для складання актів
по получению удостоверения ПІСЛЯ одержання посвідчення
возвращению повернення
отьезду від'їзду
рассмотрению розгляду
по служебньїм делам у (В) службових справах
вьіходньїм вихідні
всем направлениям усіх напрямках
(по) дежурньїй по классу (по) черговий по класу
приказ по отделению наказ по відділенню
специалист по менеджменту спеціаліст по менеджменту
коллеги по работе колеги по роботі
по возможности по можливості
(по) демократическая по содержанию (без прийменника) демократична змістом
сообщить по телефону, по факсу повідомити телефоном, факсом
большой по обьему великий обсягом
передать по телеграфу переказати телеграфом
94
Українська мова
Походження прийменників
Прийменники за походженням поділяються на непохідні (або пер-
винні) та похідні (або вторинні).
Непохідні (первинні) прийменники — це ті, які виникли в мові дав-
но, і походження їх уже не можна встановити: без, в (у, уві), від (од),
для, до, з (із, зі, зо), за, крізь, між, на, над (наді, надо), о (об), під
(піді), по, при, про, через.
Прийменники, які походять від інших частин мови, є похідними
(вторинними). Серед них виділяють:
— похідні від іменників (кінець, коло, край, круг, кругом, внаслідок,
перед, протягом, шляхом, за рахунок, з приводу, з нагоди, в галузі, з ме-
тою, в інтересах, на чолі, на випадок і под., наприклад: сидів кінець
столу, коло броду, край дороги, внаслідок стихійного лиха, шляхом
розрахунків, за рахунок позабюджетних коштів, в інтересах справи,
на чолі команди);
— похідні від дієслів (завдяки, включаючи та ін., наприклад: завдя-
ки допомозі, включаючи відсутніх, виключаючи готову продукцію);
— похідні від прислівників (близько, всупереч, вздовж, впоперек,
вслід, довкола, ззаду, мимо, навкруги, навколо, неподалеку, поблизу,
поверх, після, поруч, поряд, спереду, уздовж, уперед та ін., наприклад:
близько лану, всупереч долі, довкола села, мимо перехожих, поблизу
стадіону, поверх сорочки, поруч нього, уперед батька).
Не слід плутати прийменники з однозвучними прислівниками.
Порівняйте:
Хлопці сіли поряд матері. — Ворожий табір був зовсім поряд.
Прийменники можуть бути синонімами: біля — близько — коло,
між — проміж, обіч — обабіч, збоку; антонімами: від — до, без — з,
під — над.
Будова прийменників
За будовою прийменники поділяються на прості, складні та скла-
дені.
Прості складаються з одного слова (в, на, під, над, серед і под.).
Складні складаються з одного складного слова (поміж, щодо, обабіч,
навколо).
Складені прийменники мають у своєму складі два і більше слова
(згідно з, незважаючи на, на випадок, у вигляді, з метою, за рахунок
і под.).
Написання прийменників разом, окремо та через дефіс
Разом пишуться:
внаслідок, впродовж, довкола, задля, замість, заради, навколо, нав-
проти, назустріч, наперед, напередодні, наприкінці, обабіч, окрім, побі-
ля, поза, поміж, понад, попід, поперед, попри, посеред, услід, щодо та ін.
Окремо пишуться:
в кінці, в напрямі до, в результаті, в середині, з метою, за ви-
нятком, на відміну від, на чолі, залежно від, незважаючи на, у разі,
у зв’язку з та ін.
Морфологія
95
Через дефіс пишуться:
прийменники, утворені приєднанням до прийменників з, із інших
прийменників: з-за, з-поміж, з-понад, із-за, із-під, з-над, з-попід та ін.
Розбір прийменника як частини мови
1. Слово. Частина мови.
2. Похідний чи непохідний.
3. Будова (простий, складний чи складений).
4. Значення (відношення).
5. Відмінок слова, з яким ужитий прийменник.
6. Особливості написання.
Зразки розбору прийменника
Старезні дерева стоять обіч дороги і пахнуть свіжим хлібом, вощи-
ною і медами. І вже снується виткана з тої млистої, духмяної куряви
дивна казка (І. Цюпа).
Обіч — прийменник; похідний, складний, зі значенням просторово-
го відношення; вжитий із родовим відмінком; пишеться разом, без ь.
З — прийменник; непохідний, простий, зі значенням означальності;
ужитий із родовим відмінком; пишеться окремо із займенником тої.
Сполучник
Сполучники — службові незмінні слова, які здійснюють зв’язок
однорідних членів речення, а також частин складного речення і вира-
жають смислові зв’язки між ними:
Гора панувала над містом та морем, і її називали горою всіх
вітрів, які живуть на морі, а сюди прилітають на ніч (В. Кучер).
Лагідна сама, вона вважала, що й усі повинні бути лагідними,
чутливими до добра (Ю. Збанацький).
Сполучник та пов’язує однорідні члени і єднає їх, сполучники і,
а об’єднують частини складносурядного речення. І вказує на зв’язок
одночасності; а — на протиставлення дій; що — зв’язує головну части-
ну з підрядною у складнопідрядному реченні і виражає з’ясувальний,
пояснювальний зв’язок.
Деякі сполучники можуть поєднувати як однорідні члени, так і час-
тини складного речення, наприклад, сполучники і, та, але, або, чи,
то... то та ін.
Сполучники не мають лексичного значення і не є членами речен-
ня. Вони не пов’язуються з повнозначними словами, як прийменники.
За будовою сполучники поділяються на прості (і, та, а, бо, чи, що,
але, то), складні (щоб, якщо, немовбито, неначебто) і складені (тому
що, через те що, незважаючи на те що).
За походженням сполучники бувають непохідні (а, але, та, і, бо)
і похідні, які перейшли в сполучники з інших частин мови (незважаючи
на те що, через те що, тому що).
За вживанням виділяють неповторювані сполучники (а, але, зате,
проте), повторювані (і... і, то... то, чи... чи, або... або) та парні сполуч-
ники (хоч..., але; як..., так; не тільки..., а и).
96
Українська мова
Сполучники сурядності і підрядності
За характером синтаксичних зв’язків між членами речення розріз-
няють сполучники сурядності і сполучники підрядності.
Сполучники сурядності виявляють зв’язки синтаксично рівноправ-
них членів речення і з’єднують однорідні члени, частини складносу-
рядного речення.
За значенням сполучники сурядності поділяються на:
— єднальні (і, й, та (в значенні і), також);
— протиставні (а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак);
— розділові (або... або, то... то, чи... чи).
Одиничний сполучник і, який об’єднує однорідні члени і не вимагає
перед собою коми, слід відрізняти від сполучника і, що об’єднує частини
складносурядного речення та вимагає коми. Порівняйте:
Він потрапляє в інший світ, в якому дійсність і казка, буття
і марення переплелись в єдиний клубок (І. Цюпа). — Сполучники
і поєднують два ряди однорідних членів, перед ними коми немає.
Відкрилися захмарені гори, і блакитне повітря струмувало пе-
ред зеленими вершинами, текло в долини разом з промінням сонця
(І. Цюпа). — Сполучник і об’єднує частини складносурядного ре-
чення, кома перед ним ставиться.
Виняток складають ті випадки, коли в складному реченні зі спо-
лучниками і (й), та (в значенні і) є спільне повнозначне слово або
спільне головне чи підрядне речення, і кома перед сполучником не
ставиться:
На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Л. Смілян-
ський).
Сполучники підрядності служать для виявлення характеру залеж-
ності підрядного речення від головного та встановлення смислових
зв’язків між ними.
Сполучники підрядності поділяються на кілька груп:
— причинні (тому що, тим що, бо, через те що, у зв’язку з тим що);
— мети (щоб, щоби, для того щоб, з тим щоб);
— наслідку (так що);
— умовні (якщо, як, коли б);
— допустові (хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай);
— порівняльні (мов, мовби, немов, немовби, наче, неначе, начебто,
ніби, нібито, як, що);
— часові (щойно, як тільки, ледве, скоро, в міру того як, після того
як, з того часу як, поки).
Деякі сполучники — багатозначні, наприклад: коли, щоб.
Окремі сполучники можуть уживатися і при сурядному, і при під-
рядному зв’язку:
Хоч мороз і припікає, але дітворі весело. — Підрядний зв’язок.
А добра всякого — хоч скотини, хоч поля — чимало (Г. Квітка-
Основ’яненко). — Сурядний зв’язок.
У ролі сполучників підрядності в складнопідрядних реченнях часто
виступають сполучні слова. Це сполучники, що перейшли із займен-
ників (який, чий, котрі, стільки); із займенників із прийменниками
(від чого, від того, за що, за те, через те, через це, через що); із за-
йменників із частками (хто не, хто б не, що не, що б не, який не, який
би не, скільки не, скільки б не); із прислівників (де, куди, звідки, як);
Морфологія
97
з прислівників із частками (де не, де б не, куди не, куди б не, звідки
не, якби не).
Сполучні слова, на відміну від сполучників, відповідають на питан-
ня, виступають у ролі основних та другорядних членів речення і разом
з тим виконують функцію сполучників.
Написання сполучників разом, окремо та через дефіс
Разом пишуться:
аби, аніж, втім, зате, мовби, мовбито, начеб, начебто, немовби,
немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отож, притому, при-
чому, проте, також, тобто, тож, щоб, якби, якщо та ін.
Окремо пишуться:
для того щоб, з того часу як, замість того щоб, коли б, незважаючи
на те що, отже ж, після того як, при цьому, та й, тому що, у зв’язку
з тим що, хоч би, через те що, що ж до, як тільки та ін.
Через дефіс пишуться:
отож-то, тим-то, тому-то, тільки-но, якби-то.
Розбір сполучника як частини мови
1. Слово. Частина мови.
2. Що з’єднує сполучник.
3. Сполучник сурядності чи підрядності.
4. Група за значенням.
5. Будова.
6. Походження.
7. Спосіб уживання.
8. Особливості правопису.
Зразки розбору сполучника
Житло просте, як добре слово, й законне, немовби створили його не
людські руки, а сама природа, немовби зросло воно, як плід серед зелені
й квітів... Не було на білих її [хати] стінах ні фамільних портретів,
ні шкірою оббитих крісел, ні скринь у кутку, ні панцирів предків, бо
рубалися предки в давнину з непокритими грудьми (О. Довженко).
Як — сполучник; приєднує порівняльний зворот; підрядності, порів-
няльний, простий, похідний від прислівника, одиничний.
Й — сполучник; поєднує однорідні члени; сурядності, єднальний,
простий, непохідний, одиничний.
Немовби — сполучник; приєднує підрядні порівняльні речення;
підрядності, порівняльний, складний, похідний, одиничний; пишеться
разом.
Ні... ні — сполучник; з’єднує однорідні члени; сурядності, розділо-
вий, простий, повторюваний, непохідний, пишеться окремо зі словами.
Бо — сполучник; приєднує підрядне речення до головного в склад-
нопідрядному реченні; підрядності, причинний, простий, непохідний,
одиничний.
98
Українська мова
Частка
Частка — це службова незмінна частина мови, яка надає реченню
або окремим словам у реченні додаткових відтінків значення; частки
служать також для утворення деяких граматичних форм:
Не поговоривши з головою, не бери руками. Не почавши — не за-
кінчиш. Слово — не стріла, а глибоко ранить (Нар. тв.). — Частки
не заперечують дії предмета.
Хай цвіте собі в лісі, під Пиряпіином, ота рідкісна конвалія, на
цвітіння якої я ходив дивитися (В. Яворівський). — Частка хай
творить форму наказового способу дієслова цвіте, частка собі —
виділяє значення слова.
— Як же краще, — спитаєте, — полювати: одному чи з колективом?
— Бачили що-небудь? — питаю я їх.
— Та як же, кажу, не бачили, коли ж щось хрокнуло, та й не раз,
а аж двічі! та чого тільки не перетерпиш для того полювання (Ос-
тап Вишня).
Частки же, ж, аж, тільки підсилюють і виділяють значення окремих
слів, надають висловлюванням емоційності.
Розряди часток за значенням
За роллю в реченні визначають формотворчі, заперечні та модальні
частки.
Назва розряду Роль у мові Приклади
Формотворчі утворюють форми умовного та наказо- вого способів дієслів, зворотні дієслова би (б) хай, нехай -ся (-сь)
Заперечні виражають заперечення не, ні, ані
Модальні підсилюють або виділяють окремі слова в реченні (підсилювально-видільні) навіть, тільки, хоч, хоча б, лише (лиш), аж, же (ж), таки, уже, собі, ще, все
привертають увагу до якогось предме- та, явища (вказівні) то, ото, це, оце, ось, осьде, он, онде, ген, осьдечки, ондечки
підсилюють стверджувальні речення або заміняють їх (стверджувальні) так, авжеж, аякже, атож, ага, еге, еге ж, гаразд, та
оформляють питальне речення чи ста- новлять самостійне запитання (питальні) чи, хіба, невже, га, що за
спонукають до дії (спонукальні) годі, бодай, -бо, -но, давай, ну
вказують на кількість, міру точності або правдивість повідомлення приблизно, майже, мало не, трохи не, ледве не, чи не, якраз, власне, рівно, десь, ледве чи, навряд чи, ніби, наче, мов, мовби, немовби
За іншою класифікацією частки поділяють на формотворчі {би, б,
хай, нехай), словотворчі (не, ні, ані, -ся, -сь, аби-, де-, чи-, що-, як-, будь-,
-небудь, казна-, хтозна ) та фразові (надають реченню і словам додат-
кових відтінків — ствердження, заперечення, питання, спонукання,
Морфологія
99
сумніву та ін.: так, авжеж, аякже, не, ні, чи, хіба, невже, це, оце, ось,
ото, за, як, тільки, лише, саме, хоч, хоч би, якраз, навіть, мов, ледве,
мовби, ніби, навряд чи).
За місцем у реченні частки можуть стояти перед словом, до якого
належать (препозитивні), і після слова, з яким пов’язані своїм значен-
ням (постпозитивні).
Частки слід відрізняти від однозвучних із ними інших частин мови.
Порівняйте:
Як тебе не любити, Києве мій! (А. Малишко) — як — частка,
модальна, підсилювально-стверджувальна.
Ви знаєте, як липа шелестить... (П. Тичина) — як — сполучник
(сполучне слово).
Омонімічними можуть бути частка чи і сполучник чи, частка це
і займенник це, частки воно, собі і займенники воно, собі, частки і, й
і сполучники і, й.
При особливій позиції частка не може також виражати ствердження
(здебільшого в риторичних питальних та окличних реченнях): Хто ж
не любить свій край? Хто тільки тут не бував!
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Від місця частки може зале-
жати зміст усього речення.
Порівняйте:
Лише я знаю, чого він вар-
тий. — Я знаю лише, що він
вартий значно більшого.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Подвійне вживання частки
не робить речення не запе-
речним, а стверджувальним:
Я не міг цього не зробити.
Написання слів із частками разом, окремо та через дефіс
Разом пишуться:
— з не, якщо слово без нього не вживається: немовля, нестерпний,
ненавидіти, нехтуючи;
— з не — іменники, прикметники, прислівники, які можна замі-
нити синонімами без не: нещастя (лихо), невеселий (сумний), нерідко
(часто);
— у складі префікса недо- із значенням неповної дії чи ознаки: не-
дооцінка, недорослий, недопрацювати, недобачати;
— не з дієприкметниками, які не мають при собі пояснювальних
слів: непередбачені обставини, незасіяний лан, незмінювана частина
мови;
— аби-, ані-, де-, чи-, чим-, що-, як- з різними частинами мови,
крім сполучників: абиде, анітрохи, деякий, чимало, чимдуж, щодня,
якнайкраще;
ся (-сь) у зворотних дієсловах та займенниках: чується, щось,
чийсь, когось;
— би (б), же (ж), то, що у складі сполучників, часток: мовбито,
атож, аякже.
Окремо пишуться:
— з не — при протиставленні: не боса, а взута; не солодко, а гір-
ко; не робити, а лінуватися (крім випадків, коли зіставляються не-
протилежні поняття: Хлопець невисокий, але досить дорослий на
вигляд);
— з не — дієприкметники, що мають при собі пояснювальні слова:
не прочитаний досі лист, не розшифрований ученими напис;
— не з прикметниками, якщо є пояснювальні слова ні, далеко, зов-
сім, аж ніяк’. Вигляд у нього був аж ніяк не стомлений;
— з усіма дієсловами, дієприслівниками, числівниками, сполучни-
ками, частками, займенниками, прислівниками, крім названих випад-
ків написання разом: не можна, не треба;
100
Українська мова
ЗВЕРНИ УВАГУ
Одні й ті самі вигуки в різних
реченнях можуть виявляти
різні значення.
Вигуки не пов'язані граматич-
но з Іншими членами речення
І не служать для їх зв'язку,
тому ВИДІЛЯЮТЬСЯ в окремий
розряд серед частин мови (не
повнозначні І не службові).
— зі словами з часткою, якщо на місці дефіса стоїть частка: йди-
но — йди ж но, тим-то — тим же то.
Через дефіс пишуться:
— з -бо, -но, -то, -от, -таки, будь-, казна-, хтозна-, -небудь: який-бо,
дай-но, як-от, прийшов-таки (але: таки прийшов), будь-що, казна-ким,
хтозна-що, ким-небудь.
Розбір частки як частини мови
1. Слово. Частина мови.
2. Розряд за значенням.
3. Походження, будова.
4. Особливості правопису.
Зразки розбору частки
Добре ж, коли вітерець! А то іншого дня ні шелесне (За І. Цюпою).
Ж — частка; модальна, підсилювально-видільна; проста за будовою,
непохідна; пишеться зі словом, до якого відноситься, окремо.
То — частка; модальна, вказівна; проста за будовою, непохідна;
пишеться зі словом окремо.
Ні — частка; заперечна; проста за будовою, непохідна; пишеться зі
словом окремо.
Вигук як особлива частина мови
Вигуками є особлива група слів, які не називають ніяких понять
і служать для безпосереднього короткого виявлення емоцій, волі лю-
дини та для передачі звуконаслідування.
Вигуки не мають лексичного значення, граматичних категорій, але
служать для вияву радості, жаху, болю, сміху, привітання, захоплення,
здивування, прикликування тварин.
Наприклад:
Ой, палка ти була, моя пісне! Ох, ти далекая мріє! Ай, дай спокій!
Ого-го, помалу (3 тв. Лесі Українки). Вигук ой виявляє захоплення,
ох — почуття суму, ай — роздратування, ого-го — застереження, зди-
вування.
Інколи вигуки переходять в іменники, тоді вони виступають чле-
нами речення:
Тихе «ох» почулося з-за кущів. — Ох — підмет.
Ніхто не почув його розчарованого «о...» — О... — додаток.
За способом творення вигуки поділяються на первинні, що скла-
даються з одного (А! О! У! Е!), двох (Ах! Ех! Ох! Ух! Ай! Ой! На! Но!
Гм!), трьох і більше звуків (Ага! Еге! Ого! Ай-яй-яй! О-хо-хо! Ку-ку!),
та на вторинні, або похідні, які утворилися з повнозначних частин
мови, що втратили номінативну функцію і стали звичайними ви-
разниками почуттів та волевиявлень (Жах! Дурниця! Здрастуйте!
Спасибі!).
За походженням є вигуки власне українські (Матінко! Лишенько!
Добридень! На добраніч!) та запозичені (Алло! Біс! Браво! Шах! Єс!
О-кей!).
Морфологія
101
Розряди вигуків
За значенням вигуки поділяються на:
— вигуки, що служать для вираження емоцій, почуттів (о, ой, ех,
ху, ага, ов-ва, леле!);
— вигуки, що служать для вираження волевиявлень (тсс..., годі!
геть! цить! ну! стоп! алло!). У цьому розряді як окрема підгрупа зна-
ходяться слова для прикликання або відгону тварин: гуль-гуль-гуль (до
голубів), кось-кось-кось (до коней), трусь-трусь-трусь (до кролів), паць-
паць-паць (до свиней), киш! (до птахів), соб, цабе (до волів), тпру (до
коней).
До вигуків належать також слова і словосполучення, що виражають
подяку, лайку, привітання, прощання, клятьбу (До побачення! Добрий
день! На добраніч! Смачного! Спасибі! Будь ласка! Прошу! Цур вам,
пек!).
Окрему групу слів становлять звуконаслідувальні слова, за допомо-
гою яких відтворюються голоси тварин, звуки природи, технічні шуми:
ку-ку-рі-ку-у! гуп-гуп! бац! брязь! ш-ш-ш... дзень-дзелень!
Написання вигуків разом, окремо та через дефіс
Разом пишуться:
— слова-вигуки, які не вимовляються протяжно: бабах, кукуріку;
не повторюються: здрастуйте, добривечір.
Окремо пишуться:
— складні сполуки типу: до побачення, будь ласка, на добраніч; або:
оце так! От тобі й на!
Через дефіс пишуться:
— вигуки, що повторюються або вимовляються протяжно: Го-ов!
Гу-гу-гу-у! Му-у-у! Вуть-вуть-вуть!
— слова їй-бо, їй-право.
Якщо вигук вимовляється з підсиленням, окличною інтонацією, то
після нього ставиться знак оклику: Ой! Жах! При звичайній інтонації
вигук виділяється комою, якщо він не стоїть перед особовим займен-
ником, після якого йде звертання:
Ой, яка чудова українська мова (О. Підсуха).
Ой ти, лимане-лиманочку, хвиле каламутна! (Леся Українка)
Розбір вигука як частини мови
1. Слово. Частина мови.
2. Розряд, що виражає.
3. Будова, походження.
4. Правопис, розділові знаки.
Зразки розбору вигука
Ох, і сом же був! Ну, йди вже, йди! Кузьма Дем’янович! Агов! Де
ви? Агов-гов-гов! І раптом:
— Б-б-ба-бах!
Так ото зібрались і кажете дружині й дітям:
— До побачення! Вирушаю на лося! (З тв. Остапа Вишні)
102
Українська мова
Ох — вигук; виражає почуття захоплення, відноситься до групи
вигуків, що виражають емоції, почуття; первинний; виділяється комою.
Ну — вигук; виражає волевиявлення; первинний; виділяється
комою.
Агов! Агов-гов-гов! — вигуки; виражають волевиявлення; первинні;
при повторенні пишуться з дефісом, при окличній, підсиленій інтонації
вживається знак оклику.
Б-б-ба-бах! — вигук; звуконаслідувальне слово, передає шум; пер-
винний; пишеться через дефіс і зі знаком оклику.
До побачення! — вигук; означає прощання; похідний; пишеться
окремо і зі знаком оклику.
Вигуки широко використовуються в розмовному стилі та худож-
ньому, в якому служать засобом емоційності, допомагають відтворити
картини природи.
Вигуки можуть служити для творення нових слів: охкати, ойкання,
гейкання, бахкати, дзенькати.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Укажіть рядок, у якому всі прийменники вказують на причинні зв’язки:
А) упродовж, у випадку, всупереч;
Б) з нагоди, задля, заради;
В) через, завдяки, у зв’язку з;
Г) зважаючи на, незважаючи на, за умови.
2. Укажіть рядок, у якому всі прийменники по у словосполученнях перекладаються україн-
ською мовою як за:
А) по поручению, по указанию, по профессии;
Б) по собственному желанию, по литературе, по случаю;
В) по свидетельству, по требованию, по моєму адресу;
Г) по возвращению, по вьіходньїм, по телефону.
3. Укажіть рядок, у якому в усіх словосполученнях вжиті прийменники:
А) іти шляхом, усьому край, у твоїх інтересах;
Б) шляхом досліджень, в інтересах колективу, край дороги;
В) за рахунок інших, виставити рахунок, зовсім поряд;
Г) залишитися обіч, на випадок небезпеки, на всякий випадок.
4. Укажіть рядок, у якому всі прийменники пишуться разом:
А) з/по/над, по/перед, в/кінці;
Б) в/середині, по/за, з/за;
В) на/перед, з/поміж, не/зважаючи/на;
Г) до/в/кола, на/передо/дні, за/ради.
5. Укажіть, який прийменник розібраний як частина мови правильно:
А) навколо — похідний, складний, із значенням просторового відношення, вживається з ро-
довим відмінком, пишеться разом;
Б) близько — непохідний, простий, із значенням часового відношення, вживається з родовим
відмінком, пишеться з ь;
В) з-поміж — непохідний, із значенням причинності, вживається з родовим відмінком,
пишеться через дефіс;
Г) всупереч — похідний, з часовим значенням, вживається з давальним відмінком, пишеться
разом.
Морфологія
103
6. Укажіть, у якому реченні вжитий сполучник (розділові знаки пропущені):
А) Вони швидко домовилися про/те як діятимуть далі.
Б) Вони швидко домовилися про/те Вадима ще мучили сумніви.
В) За/те завдання йому ще довго дорікали в деканаті.
Г) Сидіння було невелике за/те зручне.
7. Укажіть, у якому рядку не сполучники:
А) проте, зате, однак;
Б) щоб, якщо, немов;
В) тому що, що, незважаючи на те що;
Г) незважаючи на, в галузі, посеред.
8. Укажіть, у якому морфологічному розборі сполучників немає помилок:
А) але — сполучник сурядності, простий, протиставний, непохідний, одиничний;
Б) бо — сполучник підрядності, причинний, простий, похідний, одиничний;
В) ні... ні — сполучник сурядності, розділовий, складний, похідний, повторюваний;
Г) щоб — сполучник підрядності, умовний, простий, непохідний, одиничний.
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. В; 2. А; 3. Б; 4. Г; 5. А; 6. Б; 7. Г; 8. А.
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Словосполучення. Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний
і сурядний зв’язок між словами й частинами складного речення. Головне й залежне слово в сло-
восполученні. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Словоспо-
лучення непоширені й поширені.
Речення. Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок
слів у реченні. Види речень у сучасній українській мові: за метою висловлювання (розповідні,
питальні й спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості
й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю чи відсут-
ністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних членів речення
(повні й неповні); за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів (однорідних членів
речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання).
Просте двоскладне речення. Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення.
Особливості узгодження присудка з підметом. Способи вираження підмета. Типи присудків:
простий і складений (іменний і дієслівний). Способи їхнього вираження.
104
Українська мова
Другорядні члени речення у двоскладному й односкладному реченні. Означення узгоджене
й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток. Типи обставин за значенням. Спо-
соби вираження означень, додатків, обставин. Порівняльний зворот. Функції порівняльного
звороту в реченні (обставина способу дії, присудок).
Односкладні речення. Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень
за способом вираження та значенням головного члена: односкладні речення з головним членом
у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та од-
носкладні речення з головним членом у формі підмета (називні). Способи вираження головних
членів односкладних речень. Розділові знаки в односкладному реченні.
Речення з однорідними членами. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними члена-
ми. Речення зі звертанням. Звертання непоширені й поширені. Речення зі вставними словами,
словосполученнями, реченнями, їх значення. Речення з відокремленими членами. Відокремлені
означення, прикладки — непоширені й поширені. Відокремлені додатки, обставини. Відокрем-
лені уточнювальні члени речення. Розділові знаки з односкладними членами.
Складне речення. Ознаки складного речення. Засоби зв’язку простих речень у складному:
1) інтонація й сполучники або сполучні слова;
2)інтонація.
Типи складних речень за способом зв’язку їх частин: сполучникові й безсполучникові.
Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складного речення.
Складносурядне речення. Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному
реченні. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення.
Складнопідрядне речення. Складнопідрядне речення, його будова. Головне й підрядне ре-
чення. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв’язку у складнопідрядному реченні.
Основні види підрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та
ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Складнопідрядні речення
з кількома підрядними, їх типи за характером зв’язку між частинами:
1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;
2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю;
3) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю.
Безсполучникове складне речення. Типи безсполучникових складних речень за характером
смислових відношень між складовими частинами-реченнями:
1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними);
2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною).
Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.
Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку.
Способи відтворення чужого мовлення. Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою.
Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
Синтаксис вивчає будову словосполучень і речень, їх лексико-гра-
матичне значення, способи зв’язку слів у словосполученні та реченні
та способи зв’язку речень у тексті.
Синтаксис тісно пов’язаний із морфологією, оскільки слова кожної
частини мови у реченні виявляють себе як певні члени речення, а служ-
бові слова виконують свої функції саме в словосполученні чи в реченні.
Із синтаксисом також найтісніший зв’язок має пунктуація — су-
купність правил про вживання розділових знаків.
Основними одиницями синтаксису є речення та словосполучення.
Синтаксис і пунктуація
105
Словосполучення
Словосполучення — мінімальне смислове і граматичне об’єднання
слів, що називає предмет, дію чи ознаку: духовне життя, історичний
процес, рухатися вперед, дуже якісний.
Словосполучення складається з головного та залежного слів. Голов-
ним словом є те, від якого ставиться запитання, а залежним — те, що
відповідає на таке запитання:
____яка?___
< ।
рідна (яка?) мова (головне слово мова)',
І----------V
саджати (що?) берізки (головне слово саджати).
За кількістю слів, залежних від головного, виділяють прості сло-
восполучення (від головного залежить одне слово): міська вулиця та
складні (від головного залежать кілька слів, складні словосполучення
членуються на прості): гомінлива вулиця рідного міста.
За належністю головного слова до певної частини мови виділяють:
іменні словосполучення, які мають за головне слово:
— іменник {музика осені, квітуча долина.)',
— прикметник (рожевий від морозу; дуже високий)',
— займенник (хтось із нас, де з ким з присутніх)',
— числівник (п’ятий за чергою, до двадцяти тисяч населення)',
дієслівні словосполучення: милується собою, завдати шкоди, перед-
бачити ситуацію;
прислівникові словосполучення: близенько до міста, зовсім скоро.
Розрізняють три способи зв’язку слів у словосполученні: узгоджен-
ня, керування, прилягання.
Узгодження — такий тип синтаксичного зв’язку у словосполученні,
коли залежне слово стоїть у тій самій формі (роді, числі, відмінку), що
й головне: сніжна зима (Н. в. одн. ж. р.), сніжної зими (Р. в. одн. ж. р.).
Керування — тип синтаксичного зв’язку в словосполученні, коли
залежне слово стоїть у тій формі (відмінку), якої вимагає головне слово:
змінювати (за чим?) за відмінками, укладати (що?) угоду, зустрітися
(з ким?) зі звіром.
Прилягання — такий синтаксичний зв’язок, коли залежне незмі-
нюване слово приєднується до головного лише за змістом: сказане ми-
мохіть, побачити здалеку, сидіти замислившись.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Не є словосполученням під-
мет із присудком {вечір зга-
сає), однорідні члени (сонце
і небо), фразеологізми (клю-
вати носом, п'ятами накива-
ти), іменники й займенники
з прийменниками (у вихован-
ні, до нас), дієслова з частка-
ми (таки знайшов, пішов би),
складені форми слів (будупра-
цювати, найбільш вдалий),
власні назви на зразок: Чума-
цький Шлях, Індійський океан.
Словосполучення інтонаційно
не оформлені, не виражають
закінченої думки, а лише ви-
ражають поняття.
Синтаксичний розбір словосполучення
1. Виділити словосполучення в реченні (або записати словосполу-
чення окремо).
2. Визначити головне й залежне слово, поставивши питання.
3. З’ясувати вид за будовою; поширене чи непоширене.
4. Визначити вид словосполучення за головним словом.
5. Визначити вид словосполучення за способом зв’язку.
6. Накреслити графічну схему.
106
Українська мова
Зразки розбору
Гриць перевів незмигний погляд з блакитного неба на безмежне
море трав, яке набухало хвилями і пінилося яскраво суцвіттями
(І. Ільєнко).
який?
І І
незмигний погляд (головне слово — погляд — іменник; словосполу-
чення іменне, просте, непоширене, зі зв’язком узгодження);
якого?
і і
з блакитного неба (головне слово — небо — іменник; словосполу-
чення іменне, просте, непоширене, зі зв’язком узгодження)',
що?
І------
перевів погляд (головне слово перевів — дієслово; словосполучення
дієслівне, просте, непоширене, зі зв’язком керування);
яке? чого?
і--------II---і
на безмежне море трав (головне слово море — іменник; словоспо-
лучення складне, поширене, зі зв’язком узгодження: на безмежне море
та зв’язком керування: море трав)',
як? чим?
І-------і
набухало хвилями (головне слово — набухало — дієслово; словоспо-
лучення дієслівне, просте, непоширене, зі зв’язком керування);
як?
І-----
пінилося суцвіттями (головне слово — пінилося — дієслово; сло-
восполучення дієслівне, просте, непоширене, зі зв’язком керування);
як?
І------
пінилося яскраво (головне слово — пінилося — дієслово; словоспо-
лучення дієслівне, просте, непоширене, зі зв’язком прилягання).
Речення
Речення — послідовність слів чи одне слово, що виражає закінче-
ну думку про факти, явища, події; реченню притаманні інтонаційна
і смислова завершеність, наявність головних членів речення. Речення
виконують комунікативну, інформаційну, номінативну функції.
За метою висловлювання речення бувають розповідні, питальні та
спонукальні.
Розповідне речення містить інформацію, повідомлення про факти,
явища, події або відповідь на поставлене питання. У кінці розповідного
речення ставиться крапка (або три крапки, якщо воно не закінчене):
Французький мандрівник XVII століття П’єр Шевальє писав про
українську мову, що вона дуже ніжна й сповнена пестливих виразів
та надзвичайно витончених зворотів (За А. Матвієнком).
Весняними вечорами, коли відсиріє від степової вологи земля, голуб-
лять душу та серце людини свіжі і ніжні степові запахи... (За Г. Тю-
тюнником)
Питальне речення виражає питання за допомогою певних слів (за-
йменників, прислівників, часток) або інтонації. У кінці питального
речення ставиться знак питання:
Який же вік гірських порід? Коли і як вони утворилися? (В. Бондар)
Синтаксис і пунктуація
107
В якім лісі нема листя? Під яким кущем ховається заєць у дощ?
Що дістане зубами потилицю? (Нар. загадки)
Питальні речення, які не потребують відповіді, називаються
риторичними. Вони використовуються як засоби виразності в худож-
ній творчості.
Хто зможе випити Дніпро? (М. Рильський)
Спонукальне речення містить у собі волевиявлення: наказ, пораду,
заклик, прохання, спонукання. У кінці спонукальних речень ставиться
крапка, а якщо спонукання висловлюється у підсилено-емоційній фор-
мі, з окличною інтонацією, то часто ставиться знак оклику:
Виростай, дитино, й пам’ятай:
Батьківщина — то найкращий край!
(Д. Павличко)
Коли дерев’яний довгий ящик ущерть наповнився зерном, батько
підхопив Юрчика руками, поставив на дощаний приступець і гукнув:
— Розгортай зерно, козаче. Без тебе не обійтися (Г. Майстренко).
Окличні та неокличні речення
Якщо розповідне, питальне чи спонукальне речення вимовляєть-
ся з підсиленням, з додатковою окличною інтонацією, то це речення
є окличним. Усі інші речення є неокличними.
Наприклад:
Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули, жит-
тям своїм переповни! (І. Драч)
Вертаюсь додому.
— Де ти, татку, ходиш?! — лунає в коридорі дзвінкий нетерплячий
голос (За О. Сизоненком).
Які красиві, які неповторні раннього літа поля в лісостепу
(І. Цюпа).
Поширені і непоширені речення
Якщо речення має у своєму складі хоч один другорядний член, крім
головних, то це речення поширене:
Опівночі айстри в саду розцвіли (О. Олесь).
Речення, до складу яких входять лише головні члени речення, на-
зиваються непоширеними:
Скрипить перо. Горить свіча (В. Малик).
Двоскладні та односкладні речення
Залежно від наявності в граматичній основі одного чи двох головних
членів виділяють речення двоскладні (є підмет і присудок) та одно-
складні (є або підмет, або присудок, але речення зрозуміле без кон-
тексту):
Рання осінь бродить полями (І. Нечуй-Левицький). — Речення дво-
складне.
Дорога/ Як багато їй хочеться розповісти допитливому серцю, на-
віяти і радість, і журу. Воскрешаю в пам’яті давні перекази і буваль-
щини (За І. Нечуєм-Левицьким). — Речення односкладні.
108
Українська мова
Повні і неповні речення. Тире в неповних реченнях
За наявністю головних і другорядних членів розрізняють речення
повні та неповні.
Повне речення — це речення, у якому є всі члени речення, необхідні
для розуміння його змісту, без допомоги попередніх і наступних речень
(контексту) й ситуації:
Дорога простягається через_сте_пи, спускається в долини, сі^оіо
стрічкою здіймається на_косогори (І. Нечуй-Левицький).
Неповне речення має пропущені якісь члени речення, що можуть
бути встановлені за змістом контексту чи ситуацією.
Неповне речення само по собі не зрозуміле. Використовується най-
частіше в діалогах, у складних реченнях із метою уникнення повторів,
досягнення лаконічності та виразності мовлення.
Наприклад:
Леся лежить горілиць на запашному свіжому сіні, заклавши під го-
лову руки, і думає. Поруч сидить Михайлик, задумливо жує травинку.
Відкусить — виплюне. Уявляє себе дорослим! Побув уже зиму в Києві
і думає — велике щастя. Вона теж поїде. І наздожене його. По мовах
вона й так попереду. А в Києві підучить історію, літературу (За
М. Олійником). — Виділені речення — неповні.
У неповних реченнях на місці пропущених членів, як правило, ста-
виться тире:
На молодому місяці хата світиться, на молодому місяці ходять
сни. Один — про кров, другий — про сонце, а третій — про білу квітку
мого життя (А. Малишко).
Прості й складні речення
За будовою речення бувають прості (одна граматична основа) та
складні (дві й більше граматичних основ).
Просте речення може бути ускладнене дієприкметниковим та дієпри-
слівниковим зворотами, звертанням, однорідними членами, відокрем-
леними та уточнюючими членами речення, вставними конструкціями;
просте ускладнене речення слід відрізняти від складного.
Складні речення складаються з частин, що нагадують прості речення
різних типів. Ці частини можуть поєднуватися за допомогою смислових
зв’язків та інтонації (безсполучникові речення), за допомогою смисло-
вих зв’язків та сполучників (сполучникові речення):
Гречка біліє м’яко, вона ще молода, її зеленого листя ще не торкну-
лася осінь своїм умілим квачиком, не визолотила його (Є. Гуцало). —
Безсполучникове речення.
Дерева і кущі стояли по коліна у воді, і де-не-де поодинокі рибалки
плавали на своїх маленьких човниках між тими деревами, щоб вибрати
місце для ловів (За О. Іваненко). — Сполучникове речення.
Складні речення, у яких частини рівноправні за змістом і поєдну-
ються сполучниками сурядності (і, й, та, а, але, проте, зате, то... то,
чи... чи, або... або), називаються складносурядними:
Любов підкралась тихо, як Даліла, а розум спав, довірливий Самсон
(Л. Костенко).
Складні речення, у яких частини поєднуються сполучниками під-
рядності (що, щоб, бо, як, ніби, мов, ніж, хоч, якщо, якби, тому що та ін.)
Синтаксис і пунктуація
109
або сполучними словами (хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки),
називаються складнопідрядними.
У сутінку на тлі блідо-рожевого крайнеба далекі острови видають-
ся грозовими хмарами, що осідають на повноводдя могутньої річки, хоч
на півдні влітку нестерпна спека... (В. Логвиненко)
Частини складнопідрядного речення не рівноправні за змістом:
є головна і залежна (або залежні) частини.
Складні речення можуть мати водночас різні види зв’язку: сурядний
та підрядний, сполучниковий та безсполучниковий:
І тепер, проживши піввіку, я згадую далеке вечірнє стависько, по-
темнілі в жалобі трави, що завтра стануть сіном, велетенські шо-
ломи копиць, останній срібний дзвін коси, і перший скрип деркача;
а соняшник вогника під косарським таганком гріє душу; пофоркуван-
ня невидимих коней, що зайшли в туман, і тонкий посвист дрібних
чирят, що струшують зі своїх крилець росу, і дитячий схлип річечки,
в яку на все літо повходили м’ята, павині вічка, дикі півники, та й не
журяться, цвітуть собі — то найкращі на світі звуки й картини (За
М. Стельмахом).
Прямий та зворотний порядок слів у реченні
При прямому (звичайному) порядку слів у реченні спочатку йде
підмет, потім — присудок; означення, потім — означуване слово; дода-
ток стоїть після слова, яке ним керує, а обставина — перед присудком.
Якщо такий порядок порушується, особливо коли підмет стоїть
після присудка, а означуване слово перед означенням, то тоді в речен-
ні — зворотний порядок, або інверсія. Інверсія використовується як
художній засіб для виділення окремих компонентів речення, посилення
експресії. При інверсії найпомітнішим стає той член речення, який
стоїть або на початку, або в кінці:
Відходили все далі й далі зрадливі вітряні дні, і вже з другого ранку
їхали вони царством весни, квйтлічим, запашлшм^ (За О. Іваненко). —
Присудки стоять перед підметами, означувані слова царством весни —
перед означеннями квітучим, запашним. Отже, в цьому реченні наяв-
ний зворотний порядок слів, або інверсія.
Просте речення
Двоскладне речення. Головні члени речення
Головні члени речення — це підмет і присудок, які ще називаються
граматичною основою речення.
Підмет
Підмет — це головний член речення, що означає предмет, про який
говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що?
Підмети бувають прості і складені. Простий підмет найчастіше ви-
ражається іменником або займенником:
Калина є унікальною лікарською рослиною. Вона використовується
при застудах, авітамінозах, підвищеному тискові, шкірних захворю-
ваннях (3 журналу).
110
Українська мова
Простий підмет може бути виражений також іншими частинами
мови (прикметником, дієприкметником, числівником, вигуком), які
виступають у реченні в ролі іменника:
Стоять на посту непорушно незмінні бронзові вартові. Проводжа-
ючі поспішали до виходу з вагона. Коли розлучаються двоє, за руки
беруться вони... (П. Артамонов)
Козаче «Пугу-пугу!» знали майже у всій тодішній Європі.
Простий підмет виражається також числівником, неозначеною фор-
мою дієслова, фразеологізмом, власного назвою:
Сімнадцять ділиться на один і саме на себе. Аналізувати — складна
праця. їхній «троянський кінь» таки добре посприяв перемозі в змаган-
ні. Аркадій Петрович Малина вважав себе лібералом, м’якою сердечною
людиною, батьком селян.
Складений підмет виражається словосполученнями і реченнями:
Більшість із нас не знає, що таке мед, через те й ставиться до
нього, як до другорядного продукту — ласощів (В. Колодійчук).
Знамените Шевченкове «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь,
й свого не цурайтесь» актуальне й донині.
Присудок
Присудком називається головний член речення, який означає те,
що говориться про підмет, і відповідає на питання що робить підмет?
що з ним робиться? який він є? що (чим) він є?
Підмет і присудок граматично залежні один від одного.
Присудки бувають прості (складаються з одного дієслова) і складені
(виражаються неозначеною формою дієслова та допоміжним словом).
Простий дієслівний присудок виражається дієсловом дійсного, умов-
ного, наказового способів, а також інколи неозначеною формою дієслова:
Розкішний Десятинний храм не поступався перед кращими євро-
пейськими зразками (М. Міщенко).
Дотримувалася б людина більш активного способу життя, раціо-
нально харчувалася б, не забруднювала навколишнє середовище — і збе-
регла б своє повноцінне здоров’я на довгі роки.
Коза засмикала мотузку, крутнулася, відірвалася від кілочка —
і тікати.
Складений іменний присудок утворюється із дієслова-зв’язки та
іменної частини.
У ролі дієслова-зв’язки найчастіше виступає дієслово є (або ж ця
зв’язка може бути пропущена в реченні), а також бути, стати, здава-
тися, вважатися, робитися, лишатися, називатися та ін.
Іменна частина присудка може бути виражена:
— іменником, займенником, прикметником, дієприкметником, чис-
лівником у називному або орудному відмінках:
Тепле повітря навкруги було напоєне густими пахощами степових
квітів (О. Гончар).
Андрійко був повновидий, ясноокий, кучерявий.
До складу іменного присудка можуть входити порівняльні сполуч-
ники як, мов, наче, що, ніби:
Була ти наче лісова царівна (Леся Українка).
Для мене ти як небо (В. Сосюра).
Синтаксис і пунктуація
ні
Між підметом і присудком на місці пропущеного дієслова-зв’язки
ставиться тире, якщо:
— присудок виражений іменником або кількісним числівником:
Мистецтво — найкращий педагог (О. Гончар).
Два на два — не завжди чотири;
— присудок (або й підмет) виражений інфінітивом:
Вовків боятися — в ліс не ходити (Нар. тв.);
— присудок, виражений іменником у називному відмінку або ін-
фінітивом, приєднується до підмета за допомогою часток це, оце, то,
ось, значить:
Вірний приятель — то найбільший скарб (Нар. прислів’я). Кожне
слово — це ніби діамантова намистинка на величезному разку нашої
пребагатої мови (В. Сухомлинський).
Тире ставиться й перед єднальним сполучником (зрідка — після
нього) між двома присудками, якщо другий з них виражає щось не-
сподіване або різко протилежне до висловленого першим:
Ждали, ждали — і всі жданики поїли (Нар. тв.).
Я тоді швидко підводжусь і — зирк через комин (О. Довженко).
Тире не ставиться, якщо підмет або присудок виражений особовим
та питальним займенником:
Ми молоді й зелені, за нами майбуття (За П. Тичиною).
Таке ж речення може бути і з тире, якщо треба виділити якийсь
член речення:
Ми — молоді й зелені, за нами — майбуття.
Тире не ставиться й тоді, коли до складу присудка входять порів-
няльні сполучники як, ніби, мов, неначе', коли присудок виражений
прикметником (але за умови, що присудки не виділяються інтонаційно):
Спомин був як блискавка (М. Рильський).
Степ — як розгорнута на півсвіту книга (І. Цюпа).
Ранок туманний.
Але:
Природа — мудра. Все створила мовчки (Л. Костенко).
Складений дієслівний присудок утворюється з неозначеної форми
дієслова і допоміжного дієслова.
Допоміжними найчастіше бувають дієслова: стати, почати, продов-
жувати, завершити, збиратися, могти, уміти, мати, бажати та ін.
У ролі допоміжних дієслів можуть інколи виступати прикметни-
ки: рад (радий), щасливий, готовий, згоден, спроможний, схильний та
ін., дієприкметники: змушений, зобов’язаний та ін., присудкові слова
(прислівники): можна, необхідно, треба, слід та ін.:
Ще звечора почало десь гуркотати (М. Чабанівський). До чистої
мети треба йти чистою дорогою (Леся Українка).
Інколи зустрічаються ускладнені моделі присудків, які поєднують
у собі риси складеного іменного та складеного дієслівного присудків:
Справа починала бути поганою (М. Коцюбинський).
Такого типу присудки визначаються як складені іменні присудки
ускладненої форми.
Якщо підмет виражений словосполученням іменника зі словами
багато, більшість, мало, чимало, частина, решта, кілька та подібних,
то присудок ставиться в однині.
Пройшло в мовчанні кілька хвилин (М. Коцюбинський).
112
Українська мова
Якщо підмет виражений складноскороченим словом, то присудок
ставиться у тому ж роді й числі, що й основне слово в словосполученні,
від якого утворено абревіатуру:
ООН надала (ж. р. одн.) допомогу потерпілим від повені жителям
Західної Європи. (ООН — Організація (ж. р. одн.) Об’єднаних Націй).
Другорядні члени речення
Крім головних, у реченні бувають другорядні члени, які поясню-
ють інші слова, уточнюють зміст речення, розширюють, доповнюють
інформацію.
До другорядних членів речення належать означення, додатки, об-
ставини.
Означення
Означення — це другорядний член речення, який називає ознаку
предмета і відповідає на питання який? чий? котрий?
Ук^ДІнська^ пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її,
як своє, чиств’ РРРДРРР дитинство, свою гарді^ юність, своє~ бажання
бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим? (О. Довженко)
Означення бувають узгоджені та неузгоджені.
Узгодженими є означення, які стоять у тому ж роді, числі та від-
мінку, що й означуване слово:
Знов вершиною рясною
Розшумілася сосна.
Вершиною (якою?) рясною (ж. р., одн., О. в.).
Узгоджені означення можуть виражатися:
— прикметниками та прикметниковими зворотами:
Березень розливав над селом блакитні акварелі (І. Цюпа).
Очі її, зол^бДві^іебай^по^я, сміялися весело й задерикувато;
— дієприкметниками та дієприкметниковими зворотами:
Село, зачарованому хороше синіє розкиданими^ хатка-
ми (М. Стельмах).
Дієприкметникові звороти виділяються комами, якщо стоять після
означуваного слова. Дієприкметники та дієприкметникові звороти, які
стоять перед словом, до якого відносяться, зазвичай комами не виділя-
ються. Виняток становлять дієприкметникові звороти, які належать до
особового займенника або мають значення причини:
Розгарячілий від напруженої гри і збуджений, він не одразу звернув
увагу на біль у нозі;
— займенниками та порядковими числівниками:
З’явився любисток у нашому краї дуже давно (3 журналу). Перший
струмок жваво побіг від розкопаного джерельця до річки (За А. Дави-
довим).
Неузгодженими є означення, які поєднуються з пояснювальним сло-
вом зв’язком керування або прилягання: поїздка в Карпати, турбота
про дітей, кімната для відпочинку, воїни князя Ігоря.
Неузгоджені означення виражаються найчастіше іменниками в не-
прямих відмінках із прийменниками або без них, рідше займенниками
його, її, їх, прислівниками та інфінітивом:
Тонко пахло молоко, житній дух ішов од хліба з печі, і ти неспіш-
ливо ласував, неквапливо розкошував (За Є. Гуцалом). Дух батька чую
Синтаксис і пунктуація
113
тут (І. Драч). Тимко топтався попереду і ніяк не міг знайти клямку
від дверей (Г. Тютюнник). Губенко подивився на годинника і дав наказ
зупинитися (Ю. Яновський).
Прикладка
Прикладка — це означення, яке виражається іменником і дає пред-
метові другу назву.
Прикладка вказує на професію, рід занять, вік, національність,
виступає власною назвою географічних та інших об’єктів, людей. У ху-
дожньому стилі прикладка дає предметові образну назву: ніченька-чарів-
ниченька, дуб-велетень, дівчина-красуня.
Прикладки бувають поширені й непоширені:
Він мав у руках славну професію, кваліфікацію першокласного слю-
саря-ішютпфуумх^^ (Ю. Збанацький).
Мене несли уозбшники-віпіри у дальню даль, в незвідані краї, шуміли
десь тополі, явори — Петренко).
Непоширена прикладка з означуваним словом пишеться через де-
фіс, якщо:
— це дві загальні назви: квіти-зорі, спортсмен-альпініст, козаки-
запорожці, інженер-дослідник, дівчина-казашка, браття-украінці;
— загальний іменник стоїть після власної назви: Орель-річка (але
річка Орель), Горпищенко-льопічик (але льотчик Горпищенко), Свіпіязь-
озеро (але озеро Свіпіязь);
— прикладка входить до складу терміна: льон-довгунець, твір-опис,
жук-короїд.
Прикладки — назви художніх творів, газет, журналів, підприємств,
фірм, кораблів пишуться з великої букви й беруться в лапки: повість
«Перехресні стежки», газета «День», журнал «Фінанси і кредит»,
кафе «Золоте руно», фірма «Авток», корабель «Тарас Шевченко».
Назви, до складу яких входять слова імені, пам’яті, в лапки не
беруться: бібліотека імені В. Короленка, Міжнародний футбольний
турнір пам’яті В. Лобановського.
Поширені й непоширені прикладки виділяються в реченні комами,
коли вони відносяться до власного імені або займенника:
За Сибіром сонце сходить,
Хлопці, не дрімайте.
Ви на мене, Кафмелюка,
Всю надію майте.
(Нар. пісня)
Ярослава, уродженка^ірих країв, смакувала тепер повітрям дитя-
чих літ, милувалася рідними ландшафтами (За О. Гончаром).
Виділяються комами також прикладки, які починаються словами
як, тобто, або:
Нагідки, або календула, — надзвичайно цінна лікарська рослина.
ДліфлДшіфі^пхмфттилфк^^ Володимир Сосюра непе-
ревершений.
Але: прикладки зі сполучником як виділяються комами лише тоді,
коли наголошуються інтонаційно й мають додатковий відтінок причи-
новості. В інших випадках кома не ставиться:
Мова йде про О. Довженка мфхудожникщфсф^^
Прикладки, якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна,
не змінюючи змісту, вставити а саме, виділяються тире:
114
Українська мова
І здавалося, що до того співу із-за синіх пралісів долучаються голоси
давніх предків — і^:^их вуїтвД ратаїв (І. Ільєнко).
Додаток
Додатком називається другорядний член речення, який означає
предмет і відповідає на питання непрямих відмінків (Р. кого? чого?
Д. кому? чому? 3. кого? що? О. ким? чим? М. (на) кому? (на) чому?).
Додатки найчастіше виражаються іменниками та займенниками:
Точилася тепла розмова, всі були збуджені, перебирали останні
новини, хвалилися своїми намірами на Новий рік. Ждали колядників_
(І. Ільєнко). Ми ще когось чекаємо?
Додатки можуть також виражатися прикметниками, дієприкмет-
никами, числівниками (часто в сполученні з іменниками), інфінітивом
та іншими частинами мови, які в реченні виступають у ролі іменників;
словосполученнями та реченнями:
Оце, було, б’ються запорожці з ляхами, і, гляди, ляхи побивають
наших (Нар. легенда). Кінних і піших_ наїхало та найшло видимо-не-
видимо (Нар. переказ). Пилипко аж сахнувся від совиного «Ух^хшха!».
Додатки бувають прямі і непрямі.
Прямим є додаток, який стоїть у знахідному відмінку без приймен-
ника (або в родовому відмінку без прийменника, коли при дієслові є
частка не або йдеться про частину від предмета: не бачити очевидного,
шматок хліба, склянка чаю)-.
Обидва козаки давно покинули рідні оселі й пішли на Січ... (А. Ка-
щенко)
Непрямим є додаток, виражений одним із непрямих відмінків або
знахідним відмінком із прийменником (крім зазначених вище випадків):
Дуже вимогливий до слова, Григорій Косинка подовгу працював над
кожною новелою (Ю. Мартич).
Обставина
Обставина — другорядний член речення, який указує на місце, час,
спосіб, мету, умову, причину дії і відповідає на питання де? коли? як?
для чого? за якої умови? чому? та ін.
Обставини виражаються:
— прислівниками: Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос
був — із щирого срібла! (П. Тичина);
— іменниками в непрямих відмінках з прийменниками і без при-
йменників: Люблю, коли із неба місяць круторогий туманно дивиться
в вікно (В. Сосюра);
— дієприслівниками або дієприслівниковими зворотами:
Ліс, наблизившись, перетворився з голубого в зелений, його соковиті
хащі по той бік річки, прокидаючись, повнилися пташиним тисячого-
лосим гомоном. Птаство, радуючису весні, творило музику краси ди-
вовижної, солов’ї аж заходились, зозулі кували, то_ркаючи_д^ьобиками
чарівні_клавіші неба (О. Гончар).
За значенням обставини поділяються на такі основні види:
— обставини місця, що вказують на місце дії і відповідають на пи-
тання де? куди? звідки?
Надв_орі_ стояла тиша (І. Нечуй-Левицький);
— обставини часу, що вказують на час дії і відповідають на питання
коли? як довго? з якого часу? до якого часу?
Синтаксис і пунктуація
115
Вітерець ще_досі делікатно повівав, нара.з_ дмухнув шпарко і сильно
(В. Кава);
— обставини способу дії, що вказують на спосіб дії чи ознаки і від-
повідають на питання як? яким способом?
Надвечір Тиса вже ревла і клекотіла, намагаючись вирвапгися_з
берегів, затопити і знести все на своєму шляху (В. Микитась);
— обставини міри й ступеня, які характеризують дію, стан чи оз-
наку за ступенем чи мірою їх вияву і відповідають на питання якою
мірою? як багато?
Стежка від озерця до хати неначе надво_є покоротшала (Марко
Вовчок);
— обставини мети, які вказують на мету дії і відповідають на пи-
тання з якою метою? для чого?
Прилітає зозуленька над ними кувати, прилітає соловейко вночі
щейетапіи (Т. Шевченко);
— обставини умови, що вказують на явище, стан, за наявності якого
може відбуватися дія, і відповідають на питання за якої умови?
Тяжко-важко в світі жити сироті без_роду (Т. Шевченко);
— обставини причини, що вказують на причину дії і відповідають
на питання чому? через що? з якої причини?
Згарячу Остап із Соломією бігли ще деякий час, аж поки знесили-
лися зовсім (За М. Коцюбинським);
— обставини допустові, які вказують на умову, всупереч якій дія
відбувається.
А в небі, незважаючи на_спеку, вились жайворонки (М. Риль-
ський). Чіпка, напер_екір_світові й люд_ям, якийсь веселий, радий (Па-
нас Мирний).
Порівняльний зворот
Порівняльний зворот — це обставина способу дії, яка приєднується
до головного слова порівняльними сполучниками як, немов, ніби, наче,
неначе, немовби, немовбито, мов; через порівняльний зворот образно
характеризуються дія чи якісна ознака предмета:
То, наче_мука_від потухазочоїпожежі, виднілася тюрма з ліхтаря-
ми навкруги (Д. Маркович). Уже стоїть облите зелено-жовтим сяйвом,
ніби зачароване й_ скам’яніле^ ненач_е намальованена. полютні_ (І. Нечуй-
Левицький).
Порівняльні звороти відокремлюються комами.
Комами не відокремлюються порівняльні звороти, які входять до
складу присудка:
Повітря неначе прозорий граніт... (Д. Павличко)
Не відокремлюються порівняльні звороти, якщо вони виступають
у ролі фразеологізмів: прилип як шевська смола до чобота, плаває як
вареник у маслі, схожий як дві краплі води, дивиться як баран на нові
ворота, холодний як лід, потрібен як п’яте колесо до воза та ін.
Не відокремлюються порівняльні звороти, якщо перед сполучника-
ми як, ніби стоять прислівники зовсім, майже, частка не:
Обручка була зовсім як золота.
116
Українська мова
Односкладні речення
Односкладними називаються речення, граматична основа яких скла-
дається з одного головного члена — присудка або підмета, а відсутність
другого головного члена на розуміння змісту речення не впливає.
Односкладні речення можуть бути як самостійними, так і в складі
складного речення.
Односкладні речення поділяються на дві групи: з головним чле-
ном — присудком та головним членом — підметом.
Речення з головним членом — присудком поділяються на означено-
особові, неозначено-особові, узагальнено-особові та безособові. Речення
з головним членом — підметом — називні.
Означено-особове речення — односкладне речення з головним чле-
ном — присудком, який означає дію, що стосується певної особи чи осіб
і виражається дієсловом у формі 1-ї або 2-ї особи однини і множини
дійсного чи наказового способу:
Посіємо хліб в ріллю віковую,
Запалимо серце працею,
Сади запряжем у зелену зброю,
Опіак собі, без овації.
(А. Малишко)
Коли сідаєш за кермо, і діло ладиться, поле співає, то й небо ніби
прихиляється (П. Попович).
В означено-особовому реченні особа (я, ти, ми, ви) легко встанов-
люється за допомогою закінчень дієслів-присудків: ми посіємо, ми за-
палимо, ми запряжем, ти сідаєш.
Неозначено-особове речення — односкладне речення з головним
членом — присудком, який означає дію або стан невизначених осіб;
присудок у таких реченнях виражається дієсловом у формі 3-ї особи
множини теперішнього, майбутнього часів або ж у формі множини
минулого часу. Дійова особа (підмет) відсутня, і її не можна точно
встановити.
Головна увага в реченні акцентується не на особі, а на дії:
Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто,
як у нас на Україні (О. Довженко).
Полюють дикого кабана з собаками-гончаками (Остап Вишня).
Вхід до землянки зробили під великим горіховим кущем (Ю. Зба-
нацький).
Узагальнено-особове речення — односкладне речення, в якому при-
судок означає дію, що може стосуватися будь-кого з людей, характерна
для будь-якої особи. Присудок у таких реченнях найчастіше виражаєть-
ся формою 2-ї особи однини чи множини, інколи — формою 3-ї особи
множини. Найчастіше узагальнено-особові речення — це прислів’я,
крилаті вислови:
Вмій пожартувати, та знай коли перестати. На дерево дивись,
як родить, а на людину, як робить. Чоловіка по одежі стрічають, а по
уму випроводжають (Нар. тв.).
Безособове речення — односкладне речення, в якому присудок озна-
чає дію або стан, що відбуваються самі по собі, стихійно, без активної
участі особи. Підмета в таких реченнях немає і не може бути.
Присудок у безособовому реченні може бути виражений безособовим
дієсловом; особовим дієсловом у безособовому значенні; дієслівними
Синтаксис і пунктуація
117
формами на -но, -то; неозначеною формою дієслова, найчастіше в поєд-
нанні з прислівниками або присудковими словами жаль, треба, можна,
слід, час, шкода; словами нема, немає, не було, не буде-.
Вже поночіло. Надворі стихло й потеплішало. Василині було чо-
гось соромно (І. Нечуй-Левицький). Пахне плодами, листям, медом
соняшників (О. Довженко). На городах уже зібрано гарбузи, викопано
картоплю, зрубано капусту на грядках (І. Цюпа).
Односкладні безособові речення слід відрізняти від схожих на них
двоскладних.
Порівняйте:
Пахне сіно (двоскладне речення).
Пахне сіном (односкладне безособове речення).
Я нездужаю (двоскладне речення).
Мені нездужається (односкладне безособове речення).
Називними називаються такі односкладні речення, в яких головний
член підмет стверджує наявність предметів або явищ.
Підмет у таких реченнях, як правило, виражений іменником у на-
зивному відмінку. Іноді при підметі можуть уживатися означення, до-
датки, частки ось, он, що за, ось так-.
Високі сосни. Серпень. Спека. Синь ріки (І. Муратов).
Зима. Холоднеча. Засніжений ліс (М. Стельмах).
При підметі називного речення можуть бути тільки означення або
додатки, а не обставини, хоча у мовознавців із цього питання існують
деякі розбіжності.
Речення з однорідними членами
Однорідні члени речення називають однорідні поняття і характери-
зуються однаковою синтаксичною функцією (є одними й тими ж чле-
нами речення), належать до одного й того ж члена речення, пов’язані
сурядним безсполучниковим або сполучниковим зв’язком і вимовля-
ються з перелічуваною чи зіставною інтонацією:
Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля. Проміння місяця лама-
лося в хвилях, блищало, лопотіло і рябіло. Було нам жарко од труда
і весело (Із тв. О. Довженка).
Однорідні члени без сполучників, із повторюваними сполучниками,
зі сполучниками, що з’єднують однорідні члени попарно, відділяють
комами (крім неоднорідних означень, про які див. далі):
Він виразно бачить к_ущі^ерболо_зі[, тополі, осокори, д_уби, клени,
граби, старі гіллясті груші, берести, яблуні... (О. Білецький). І радощі,
і болі, і спогади, і мрії для них давно вже стали спільними, як у дружній
сім’ї (О. Довженко). На озері туман то летить пеленою, то хвилює од
вітру, то розривається, одкриваючи блакитну воду (Леся Українка).
Подекуди синіє сон та жовтіє горицвіт, по садах цвітуть голубень-
кі проліски і ліловий ряст, вишеньки і черешеньки, груші і яблуні...
(За Є. Гребінкою)
Якщо однорідні члени з’єднуються одиничним єднальним сполуч-
ником (і, й, та = і), то кома не ставиться. Якщо одиничний сполучник
протиставний (а, але, зате, проте, однак, та = але), то кома ставиться
обов’язково.
Однорідними членами можуть бути будь-які члени речення — під-
мети, прості та складені присудки, додатки, означення, обставини.
118
Українська мова
Якщо члени речення підпорядковуються спільному члену неодна-
ковим смисловим відношенням (наприклад, означають простір і місце),
то вони не є однорідними і комами не відділяються:
У кімнашй на_спіолі лежав лист.
Сьогодні на пляжі людей, було мало.
Вітер гуляє у чистім полі на_волі.
Це правило стосується передусім неоднорідних означень:
теплий літній день, веселий чорноокий циган, довга зелена стрічка,
висока білява дівчина.
Однорідні члени речення можуть виражатися як однією частиною
мови, так і різними:
Яким підійшов ближче, замахнувся сокирою і вдарив по стовбурові
(М. Коцюбинський). — Однорідні члени — поширені присудки, вира-
жені дієсловами.
А там і ліс, і ліс, і поле, і сині гори за Дніпром (Т. Шевченко). —
Однорідні підмети, виражені іменниками.
Усі слухали мовчки і затамувавши_ді[х (М. Коцюбинський). —
Однорідні обставини, виражені прислівником і фразеологічним сло-
восполученням, яке складається із дієприслівника та іменника.
Не є однорідними слова, що повторюються для вираження трива-
лості дії, множинності осіб, предметів, явищ або підсилення ознаки:
Сіється, сіється сніг нам на веселий поріг. Учи, учи на свою голову
(О. Ковінька).
Не вважаються однорідними і два дієслова у ролі присудка: прийди
подивися, зайди сядь, сядьмо подумаймо і под.
У реченні може бути не один ряд однорідних членів, а кілька:
Рушники, які часто розвішували над вікнами і дверима, мали обері-
гати оселю від усього нечистого, що могло до неї потрапити, тому
і орнамент, і візерунки відігравали роль оберегів, символічних позначень
дуже важливих для людини предметів і явищ (В. Супруненко).
При однорідних членах можуть бути узагальнюючі слова. Тоді роз-
ділові знаки будуть такими:
Позначки:
ф — однорідні члени, @ — узагальнююче слово
®: О’ О’ О
О’ О’ О’ — ®
®: О’ О’ О —•" (Речення продовжується)
Наприклад:
|Усе| поволі зникає: море, скелі, земля (М. Коцюбинський).
Папери були [скрізь^: і на столі, і на_полицях (М. Коцюбинський).
Весь степ, і лиман, і озеро, і море — [всеІ закуталось у якийсь чарів-
ний тихий світ, стало прозірчастим сизим туманом (І. Нечуй-Леви-
цький).
|Усе| навколо: дерева, птахи, люди — сповнене весняної нестримної
сили (За В. Собком).
Синтаксис і пунктуація
119
Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями,
реченнями)
До складу простих речень, крім головних та другорядних членів,
можуть входити звертання, вставні конструкції, які не є членами речен-
ня, не відповідають на питання і виконують при цьому свої специфічні
функції (називають того, до кого звертаються з мовою, надають реченню
певних смислових відтінків, подають додаткову інформацію).
Звертання
Звертання — це слово або словосполучення, що називає особу чи
предмет, до яких звертається мовець:
Неси ж мене, коню, по чистому полю! (І. Франко)
Місяченьку, наш голубоньку, ходи до нас вечеряти! (Т. Шевченко)
Звертання буває непоширеним і поширеним, може виражатися імен-
ником у кличному відмінку або іншою частиною мови, яка виступає у
ролі іменника:
«А де ж ти, волоцюго, волочився до цього часу?» — крикнула Кай-
дашиха з хати (І. Нечуй-Левицький). — Звертання непоширене.
Ой заграй, заграй, синеньке море, та під тими байдаками! (Т. Шев-
ченко) — звертання поширене.
Роди нам, земле, юних серцем, о земле, велетнів роди! (П. Тичи-
на) — звертання виражене іменником у кличному відмінку.
Любая, милая, чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай?
(П. Тичина) — звертання виражене прикметником.
Вставай, хто серцем кучерявий! (П. Тичина) — звертання виражене
займенником із пояснюючими словами.
Звертання в реченні виділяються комами. Якщо звертання стоїть на
початку речення і вимовляється з особливою, окличною інтонацією, то
після нього ставиться знак оклику. Вигуки о, ой у ролі підсилювальних
часток від звертання комами не відділяються:
Діду, серце, голубчику, заграй яку-небудь (Т. Шевченко).
Рости ж, серце-тополенько, все вгору та вгору! (Т. Шевченко)
Весно красна! Любі мрії! Сни мої щасливі! Я люблю вас! (Леся Ук-
раїнка)
Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий! (Т. Шевченко)
О, ой — підсилювальні частки.
Але: Ой, стіни мої мурованії, світличка моя мальованая! (Нар. пісня)
Ой — вигук.
Не можна плутати зі звертаннями займенники ти, ви, які є підме-
тами або додатками в реченні:
Ти, [сердего], чого чекаєш?
Вам, сіячі, плугатарі\, спасибі (М. Рильський).
Але: Ой ти дівчино, [ясная зоре\!
Ти мої радощі, ти моє горе!
(І. Франко)
Вставні слова (словосполучення, речення)
Вставні слова, словосполучення виражають ставлення мовця до ви-
словленої думки і граматично не зв’язані з іншими членами речення.
Вставні слова чи словосполучення можуть означати:
— джерело повідомлення: по-моєму, на думку, кажуть, як кажуть,
за словами та ін.
120
Українська мова
Багато вони тих міст уже проминули, а ще більш, кажуть, напе-
реді зосталося (Панас Мирний);
— впевненість чи сумнів щодо правильності, вірогідності повідомлю-
ваного: безперечно, звичайно, мабуть, очевидно, либонь, напевно та ін.
Гори, здавалось, стояли тут поруч (О. Гончар).
Він був гарний, та, правда, куди кращий, ніж на перший погляд
(В. Василевська);
— порядок, послідовність думок, їх зв’язок, наслідок: нарешті, по-
перше, по-друге, по-третє, навпаки, кінець кінцем, виходить, отже та ін.
Отже, Шовкун не вповав ні на шану, ні на повагу (Панас Мирний).
У цих мандрах залізний організм Багірова не надломився, а, навпаки,
здобув богатирського гарту (О. Гончар);
— почуття мовця: на жаль, на диво, як на гріх, на радість та ін.
На щастя, літак ішов по курсу майже на схід (М. Шумило).
Можлива й інша класифікація вставних слів та словосполучень.
Вставні слова та словосполучення не є членами речення, при вимові
вони виділяються паузами, а на письмі — комами; вимовляються ці
слова зі зниженою пришвидшеною інтонацією та додатковим логічним
наголосом.
Не можна плутати вставні слова з однозвучними членами речення.
Порівняйте:
Вставні слова Члени речення
Небо, здається, зараз розколеться навпіл від грому та блискавок. Небо здається таким прозорим, чистим, ніби й не пройшла щойно буря, злива.
Чи, може, щастя хочеш ти? (0. Олесь) Хто може випити Дніпро? (М. Рильський)
Щось, видно, у них не склалося. Видно шляхи полтавськії (1. Котляревський).
Ще, значить, не скінчилась суперечка між фізиками й ліриками. Як багато значить для людини добре слово!
Кажуть, дорога до пекла вимощена з добрих намірів. Про це вже всі в селі кажуть.
А малюк, справді, такий веселенький був, так схожий на татка. Чи справді так було, чи, може, хто збрехав... (Л. Глібов)
Це, до речі, старовинна й дуже дорога прикраса. Сказати до речі (= доречно, до ладу) — приємна риса гостя.
Вставними словами найчастіше бувають такі слова й вирази:
бач, бачиш, бачте, безперечно, безсумнівно, безумовно, бувало, видно,
відома річ, власне, головне, головним чином, до речі, звичайно, здава-
лось, здається, значить, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть,
між іншим, мовляв, може, можливо, навпаки, на жаль, на мій погляд,
на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже,
очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, сказати б, справ-
ді, щоправда, ясна річ та ін.
Не бувають вставними і не виділяються комами слова: ніби, нібито,
мовби, немовби, наче, неначе, все-таки, адже, от, принаймні, навіть,
буквально, якби, майже, при тому, при цьому, тим часом, до того ж,
приблизно, якраз, як-не-як та деякі інші.
Синтаксис і пунктуація
121
Проте й однак бувають вставними, якщо вони не стоять на першому
місці в головному чи підрядному реченні, де є сполучниками.
Вставні слова відділяються комами від усіх попередніх сполучників,
крім а:
Ти підеш і, може, більше не прийдеш (За М. Рильським).
І вернеться наша воля, а може, ще й слава... (Ю. Федькович)
Після сполучника а кома ставиться тільки тоді, коли перед ним
стоїть слово з часткою не:
Виходом із кризи може бути не розрив стосунків, а, наприклад,
досягнення компромісу під час випробного терміну.
Вставне речення — окреме речення в межах іншого речення, що
мало пов’язане зі змістом основного речення, містить поширене побічне
зауваження, певний коментар до основного речення чи якогось його
слова. При вимові виділяється паузами, пришвидшеним темпом, на
письмі — з обох боків комами, тире, дужками або комами й тире:
Спасибі йому, розважив мене трохи тим словом добрим (М. Вовчок).
Дівчата — їх було ще шестеро — з гучним гомоном висипали на
берег.
Як тільки заплющую очі — кімната (вона тільки що стала моєю)
раптом щезає (М. Коцюбинський). Побачивши Васю, «професорша»
(так їі прозивали на висілку з пошани до їі посади і до великих ро-
гових окулярів) посміхнулась (М. Чабанівський).
Речення з відокремленими членами
Відокремлені означення
Комами відокремлюються:
— поширені узгоджені означення, які стоять після означуваного
слова:
В імлистій [долині], осяяній срібним промінням місячним, стояли
широкі лани золотого жита та пшениці (М. Коцюбинський);
— означення, які належать до особового займенника:
Весемулпш^овукий, він сміло заводив розмову з кожним стрічним
і поперечним (Панас Мирний);
— означення, які стоять перед означуваним словом і мають додат-
ковий обставинний відтінок:
Напоєнийзілля^, зігрітий теплолг, | Остап] розплющив
очі (За М. Коцюбинським);
— означення, коли між ними та іменником, до якого вони належать,
стоять інші члени речення:
Перелякану мчався [Василько] по
дорозі назустріч холодному вітрові (М. Коцюбинський).
Означення не відокремлюються, якщо вони стоять перед означува-
ним словом і не мають додаткового обставинного відтінку:
Тьмяно полискували наповнені водою колїі (О. Гончар).
Відокремлюються тире поширені означення, кілька означень, які
стоять у кінці речення:
Небо розгорнуло свій намет — синій, широкий, глибокий (П. Мир-
ний).
122
Українська мова
Відокремлені прикладки
Прикладки як різновид означення відокремлюються за таких самих
умов, як і означення взагалі. Крім того, прикладки відокремлюються
у таких випадках:
— коли вони приєднуються за допомогою слів родом, на ім’я, так
званий:
Василь, родом з^Слобожанщини, майже не розумів гуцульського говору;
— якщо вони стосуються власних назв або займенників:
На Дніпрі, найголовнішійтна_найб£^^^ побудовано
низку гребель.
І він, маленький хлопчик, уже тоді розумів розмову лісу, поля, лугу;
— якщо вони приєднуються за допомогою слів як, тобто (себто, цеб-
то), або (= тобто):
Клест, або шшшкар, живе у хвойних лісах.
Прикладка виділяється також тире, якщо має значення уточнення
й перед нею можна поставити слова а саме, тобто:
Перше «карав» тільки пана та крамаря, а то вже став «одбирати
своє» і в свого брата — заможного козака... (Панас Мирний)
Відокремлені додатки
Додатки відокремлюються зрідка: у тому випадку, коли у вимові
виділяються інтонаційно і вживаються зі словами: крім, не рахуючи,
за винятком, на відміну від, виключаючи, замість, навіть, зокрема:
Усі, ^^инмтко_^<тшренькДі^ч^2ДДД^ДДД{ДДДРДД> проголосували
за резолюцію зборів. Дикі качки, крім_базар_р, водяться ще на лугових
озерах та очеретах і тихих-піихих плесах на річках (Остап Вишня).
Відокремлені обставини
Відокремлені обставини виділяються комами, якщо вони:
— виражені дієприслівниковими зворотами:
Аж коли дочитав і, одірвавши очі, озирнувся навколо, згадав, де
він (В. Козаченко);
— виражені поодинокими дієприкметниками, які не входять до
складу присудка:
Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв, похнюпив-
шись (І. Нечуй-Левицький).
Не відокремлюються комами дієприслівникові звороти, якщо вони
починаються підсилювальними частками і, й; якщо стали фразеоло-
гізмами; якщо звороти чи дієприслівники з’єднані неповторюваними
сполучниками і, або, то вони між собою не розділяються:
Виконати це завдання можна і не напружуючись. Не можна нам
сидіти склавши руки, треба діяти. Сонце вже давно сіло в рожевий
туман, який ще довго стояв на обрії, поволі згасаючи і розвіваючись
(Г. Тютюнник).
Відокремлюються комами обставини причини, умови, допустовості,
виражені сполученням іменників з прийменниками: незважаючи на,
всупереч, наперекір, попри, у зв’язку з, залежно від, на відміну від,
завдяки, внаслідок, з причини, за браком, за наявністю, згідно з, за
згодою, на випадок і йод.:
Незважаючи на невдачу, настрій у всіх був бадьорий (Л. Дмитерко).
А Чіпка, наперекір світові й людям, якийсь веселий, радий
(П. Мирний).
Синтаксис і пунктуація
123
Відокремлені уточнюючі члени речення
Уточнюючими називаються члени речення, які уточнюють, поясню-
ють, конкретизують ті члени речення, після яких вони стоять. Уточ-
нюючі члени речення відповідають на питання хто саме? який саме?
де саме? коли саме? як саме? та ін.
Уточнюватися можуть будь-які члени речення, але найчастіше —
обставини, особливо місця і часу:
А збоку, на_Андріївській спірімкій_горі, в блакитному небі ніби на-
мальований Андріївський собор з його п’ятьма шпичастими банями
(І. Нечуй-Левицький).
Під лиснючим, помальованим усякими кольорами велетенським
шатром ніби був розстелений квітчастий, без^тфи^иш^окшц килим
(За І. Нечуєм-Левицьким).
...У зеленому затишному храмі, вся переплетена золотими нитями
сонця, на високому гінкому стебельці росла лугова цариця — ромашка
(Г. Тютюнник).
Трапляється, що не сім’я, не школа, а хтось зовсім інший — родич
або знайомий — може виявити певний талант учня (І. Томан).
Від вас, учителів, значною мірою залежить доля дітей.
Уточнюючі члени речення можуть приєднуватися словами тобто,
цебто, себто, або (= тобто), чи (= тобто), а саме, інакше, особливо, зок-
рема, як кажуть і под.
Слід відрізняти розділовий неповторюваний сполучник або, роз-
діловий повторюваний сполучник або... або і слово або, яке приєднує
прикладку, уточнюючі члени речення; у першому випадку кома не ста-
виться, у двох інших — ставиться:
Щоб зазирнути у майбутнє, послуговувались у дівочих ворожін-
нях і чоботом, який перекидали через паркан або через дах хати
(Г. Скрипник).
Хлопці, щоб не заважати в хаті, вчились або в клуні, або в садку,
або деінде (За М. Коцюбинським).
Епітети, або художні означення, широко вживаються у фольклорі
як виражально-зображальні засоби мови.
Синтаксичний розбір простого речення
1. Речення.
2. Визначити граматичну основу.
3. Визначити вид речення за метою висловлювання (розповідне, пи-
тальне, спонукальне), за інтонацією (окличне, неокличне), за наявністю
головних членів речення (двоскладне, односкладне, вид односкладного),
за наявністю другорядних членів (поширене, непоширене).
4. Визначити, ускладнене речення чи ні. Якщо ускладнене, то чим
(звертання, однорідні члени, вставні слова чи речення, відокремлені,
уточнюючі члени речення; звороти — дієприслівниковий, дієприкмет-
никовий, порівняльний та ін.).
5. Визначити порядок слів, логічний наголос.
6. Пояснити розділові знаки.
7. Підкреслити другорядні члени речення, визначити, чим виражені
усі члени речення.
124
Українська мова
Зразки розбору
Широко, на_кілька_верспіов, розметнувся сивий Дніпро, спокійно
плинучи пЛд_сонцем до моря (За О. Гончаром).
Речення розповідне, неокличне, двоскладне, повне, поширене; уск-
ладнене уточнюючими членами речення (обставинами міри й ступеня),
дієприслівниковим зворотом; зі зворотним порядком слів (розметнувся
Дніпро). Логічний наголос падає на перше слово широко та слово Дніп-
ро', комами виділяються уточнюючі члени речення, дієприслівниковий
зворот.
Простий підмет Дніпро виражений іменником; присудок розмет-
нувся — простий дієслівний, виражений дієсловом; означення сивий —
узгоджене, виражене прикметником; обставини широко, накілька_вер-
стов — міри і ступеня, виражені прислівником, сполученням іменника
з числівником і прийменником; спокійно плинірчи ійд_со_нцем_до_моря —
обставина способу дії, виражена дієприслівником із пояснювальними
словами (дієприслівниковим зворотом).
Чудово було тупі, наДніпрі! (О. Гончар)
Речення розповідне, окличне, односкладне, безособове, повне, поши-
рене; ускладнене уточнюючими членами речення (обставиною місця);
порядок слів зворотний, логічний наголос падає на перше слово; комою
виділяються уточнюючі члени речення.
Підмета немає; присудок було чудово — складений іменний, вира-
жений дієсловом-зв’язкою та прислівником; обставини місця тупі, на
Дніпрі виражені прислівником та іменником із прийменником.
Пряма мова
Пряма мова — дослівна передача чужого висловлювання. Пряма
мова утворює особливе складне речення, яке складається із двох частин:
слів автора (вказівки на те, кому належить висловлювання) та власне
прямої мови (чужого висловлювання):
Божий чоловік положив Петрусеві на голову руку та й каже: «Доб-
рий козак; по батькові пішов...» (П. Куліш)
Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, після неї або все-
редині неї.
До слів автора, як правило, входять дієслова зі значенням мовлення,
думки, мети висловлювання, емоцій, волевиявлення: сказати, говори-
ти, спитати, писати, відповідати, думати, заперечувати, кричати,
звертатися, вигукувати, шепотіти, підказувати, підтвердити, заува-
жити, погодитися, здивуватися, зітхнути, образитися, промовляти
та ін.
Пряма мова може відтворювати не тільки сказане вголос, а й те,
про що хтось думає чи подумав; хто про що писав (часто це є цитатою).
У складі власне прямої мови може бути не одне, а кілька речень.
Слова автора завжди вимовляються з розповідною інтонацією, влас-
не пряма мова — відповідно до мети висловлювання.
Синтаксис і пунктуація
125
Розділові знаки при прямій мові
Умовні позначення: |~А~|, □ — слова автора; [її], □ — власне пряма
мова.
[а]: «[її]!?»
— 0.
«| П |!?» — | а |.
«[п], — 0, — 0».
«0, — 0. — 0».
«0?! — 0 — 0?!»
0: «0», продовження речення
«0, — 0, 0: — 0!?»
Укотре доводиться переконуватися в слушності мудрості Андре
Моруа, який зауважував: «Розкриваючи співрозмовнику душу, ми рап-
том виявляємо, що зовсім нічого про себе не знаємо» (За О. Корніякою).
«Патріотизм цієї визнаної людини сягав не лише глибини душі, але
й глибини кишені», — відзначав один із сучасників великого мецената
Василя Симиренка (П. Вольвач).
«Чому такий в мене зробивсь?» — стала мати запитувати в Кар-
меля (Марко Вовчок).
«Яка краса!» — писав Рєпін з України (За І. Цюпою).
«Ця мова, — говорив учений-мовознавець І. Срезневський, — може
рівнятися з освіченими мовами гнучкістю й багатством синтаксису...
Мова поетична, музикальна, мальовнича».
«Що це може бути? — думав вартовий. — Може, засурмили на
тривогу? »
Тоді, кажуть, виявився старший, їх отаман, і кинув йому капшук
грошей, і промовив: «їдь собі, друже», — і сам, й усі його молодці зникли
у пущі (За М. Вовчком).
«Ви молодий, а думаєте по-стародавньому, ніби справді сите черево
на науку не квапиться, — усміхнулася приязно Галина й легко торк-
нулася плеча юнака: — Ходімо!» (Б. Антоненко-Давидович)
Заміна прямої мови непрямою
Непряма мова — це складнопідрядні речення, головна частина яких
містить слова автора, а підрядна — чуже висловлювання.
Непряма мова завжди стоїть після слів автора і приєднується до
них сполучниками та сполучними словами що, ніби, щоб, чи, хто, що,
який, чий, де та ін.
Непряма мова в лапки не береться.
Пряму мову можна замінити непрямою. Порівняйте:
Відомий дослідник козацтва Дмитро Яворницький говорив: «З при-
родних якостей, властивих справжньому українцеві, запорожці відзна-
чились умінням майстерно розповідати, вміли підмічати смішні риси
в інших і передавати їх у жартівливому, але ні для кого не образливому
тоні» (пряма мова).
Відомий дослідник козацтва Дмитро Яворницький говорив, що
з природних якостей, властивих справжньому українцеві, запорожці
126
Українська мова
ЗВЕРНИ УВАГУ
Іноді в діалозі слова автора
не вказуються. Якщо репліки
діалогу без слів автора запи-
суються в рядок, то вони бе-
руться в лапки й відділяються
одна від одної тире:
«Прошу вибачити, незнав, що
в цьому домі е така...» — «Яка
така?» — «Ну, така, така...
панна Олена...» — «Олена?» —
«Хіба я не вгадав?» — «Ха-ха!
А от і не Олена!» — «Ну тоді
ти, напевно, Наталя?» (За
М. Коцюбинським)
відзначились умінням майстерно розповідати, вміли підмічати смішні
риси в інших і передавати їх у жартівливому, але ні для кого не образ-
ливому тоні (непряма мова).
«Я не зношу людського лиха та вбожества! Я мушу тому запобіг-
ти!» — промовив Кармель до матері (За Марком Вовчком) (пряма мова).
Кармель промовив до матері, що він не зносить людського лиха та
вбожества і мусить тому запобігти (непряма мова).
Діалог
Діалог — це пряма мова, що передає розмову двох осіб. Пряма мова,
що передає розмову більше ніж двох осіб, називається полілогом. Гра-
матично полілог оформляється так само, як і діалог.
Діалог складається з реплік (власне прямої мови — слів, звернених
до співрозмовника). Кожна репліка пишеться з нового рядка і почи-
нається з тире. Лапки в діалозі (якщо він не записаний в один рядок)
не вживаються. Розділові знаки при словах автора оформляються так,
як і при прямій мові. Наприклад:
Ще стародавній філософ Епіктет пояснював, що людина має слу-
хати вдвічі більше, ніж говорити. Мудрець наполягав:
— Краще слухати, ніж говорити.
— Чому? — питали його учні.
Мудрець відповів:
— Недарма нам Бог дав один язик і пару вух (О. Корніяка).
Синтаксичний розбір речення з прямою мовою та діалогу здійс-
нюється так: окремо слова автора та окремо власне пряма мова як від-
повідні прості речення.
Цитати
Цитата — дослівна передача частини якогось тексту (здебільшого
це висловлювання фахівців, відомих людей, визначних письменників,
філософів та ін.). Цитати використовуються для підкріплення або по-
яснення якихось думок.
Граматично цитати передаються:
— як пряма мова:
Німецький поет XIX століття Ф. Боденшпіедт, який подорожував
Україною, писав: «Українська мова — найменадійніша й найголовніша
поміж усіма слов’янськими мовами, з великими музичними можливос-
тями». «Ніде дух народної поезії не відбивався настільки виразно й
сонячно, як він відбився в піснях українських», — зазначав письменник;
— як частина речення:
І. Срезневський щиро сподівався, що жива, народна українська мова
стане літературною, і вірив, що «мова Хмельницького, Пушкаря, Доро-
шенка, Палія, Кочу бея, Апостола повинна передати нащадкам славу
цих великих людей України».
Якщо цитата наводиться не повністю, на місці пропущених слів
ставляться три крапки.
Поетичні рядки, записані віршем, у лапки не беруться. Вказівка на
автора не береться в дужки. Ці ж правила стосуються й віршованих та
прозових епіграфів:
Синтаксис і пунктуація
127
Єдиний, скарб у тебе — рідна мова,
Заклятий до сусіднього хижацтва,
Вона твого життя міцна основа,
Певніша над усі скарби й багатства.
П. Куліш
Якщо вказівка на автора або на джерело цитати йде в одному рядку
з цитатою, то вказівка береться в дужки, а крапка ставиться, як пра-
вило, після дужок:
Велика розумом людина, та не може осягнути вона всіх чудес Землі
(Володимир Мономах).
Мова народу — кращий, що ніколи не в’яне й вічно знову розпус-
кається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко
за межами його історії (К. Ушинський).
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Укажіть серед поширених непоширене речення:
А) Козаки вклонилися й почали хреститися.
Б) Плавні давно прокинулися.
В) Легенький човен просувався й просувався між очеретами.
Г) Лиман Великі Води недурно так звався у запорожців (За А. Кащенком).
2. Серед двоскладних знайдіть односкладне речення:
А) Всі глянули на схід сонця.
Б) Голосне «Слава Господові!» прокотилося над рікою.
В) Там над зеленою пущею сяяло дивним вогнем від золотих хрестів січової церкви (За
А. Кащенком).
Г) Жити — вітчизні служити.
3. Визначте серед односкладних речень неозначено-особове:
А) Сумом подихнуло тепер на козаків із Січового ковша.
Б) Не плач, козаче, отаманом будеш.
В) Од колишніх козацьких куренів і сліду не стало.
Г) Там уже помалу руйнують сторожові башти й огорожу (За А. Кащенком).
4. Вкажіть речення з пунктограмою «Тире в неповних реченнях»:
А) Українське традиційне весілля — це яскраве багатолюдне дійство, що тривало кілька
днів, а то й тижнів.
Б) Не обходилося й без глядачів — запрошених близьких і далеких родичів, сусідів, друзів.
В) Батьки не бачили ніякої куниці — дівчина виносила гарбуза, що було знаком відмови.
Г) Француз Боплан твердив, що в давній Україні можна було не тільки хлопцям свататися
до дівчат, але й дівчатам — до хлопців, причому дівчата рідко не досягали успіху (За
Е. Шумадою).
5. Укажіть серед складних речень просте, поставивши пропущені розділові знаки:
А) Я дивлюся на небо та замислююся над ним і навколо мене починає кружляти видіння казки.
Б) Лебеді летять нижче розпатланих обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки
далеких дзвонів.
В) Я придивляюся до лебединого маяння прислухаюся до їхнього співу і мені так хочеться
полетіти за ними.
Г) От коли б якимось дивом лебеді послухали мене зробили круг над нашою хатою (За
М. Стельмахом).
6. Укажіть складне речення, поставивши пропущені розділові знаки:
А) Тепер я заспокоююсь значить сонце не може загубити своїх ключів.
Б) Дід ошелешено підкидає вгору брови потім одгетькує мене вільною рукою і починає сміятися.
128
Українська мова
В) Дід дуже гарно сміється хапаючись руками за тин ворота ріжок хати чи дерево.
Г) І так мені хочеться піти в лісову далечінь побачити з якогось незнайомого берега отих
сріблястих лебедів подивитись на їхні співучі крила (За М. Стельмахом).
7. Укажіть серед поданих речення зі зворотним порядком слів:
А) Зазиміло, і перший льодок запах чорнобривцями.
Б) Іван дядька Миколи спускався із ковзанки на перевернутому догори ногами ослінчику.
В) Дивився-дивився я з вікна, як грають інші, та й, вибравши слушну хвилину, тихцем
шатнувся у сіни, заарканив ночовки і босоніж пометлявся до дітвори.
Г) Світ одразу потемнів у моїх очах, коли я опинився перед поблідлою од страху і гніву
матір’ю (За М. Стельмахом).
8. Укажіть речення, в якому неправильно визначені члени речення:
А) В степу запахла розворушена лемешами земля.
Б) Життя здавалося тоді вічно щасливим.
В) У_рВі_£)ях порпалося гайвороння, з улоговин виглядали коров’ячі спини і піднімалися
прозорі голубі дими від вогнищ пастухів.
Г) Корова йшла з_пасьби додому повагом, немо_в з_роботи (За Г. Тютюнником).
9. Укажіть речення, у якому при визначенні підмета допущена помилка:
А) Федір Несторович озирнувся — з-за Макарової хати викочувалася хмара, вкриваючи
галявину передчасними сутінками.
Б) Скаженіючий вітер торгикав ворітьми, оббивав на акаціях руді плюсклі млиночки, і вони
хурчали в повітрі, як джмелі.
В) А він з батьком вештався кругом копиці сіна, намагаючись удержати її вилами.
Г) Але копичка таки перекинулась, і сіно цілими оберемками покотилося в грядки (За Г. Тю-
тюнником).
10. Укажіть речення, у якому допущена помилка при визначенні присудка:
А) І не встигли ми ще вирівнятися, як майстер привітався до нас бадьорим тоненьким голосом.
Б) Тітка Ялосовета мені мачуха.
В) Він слухняненький, роботящий, не дивіться, що такий ото малий.
Г) Ти будеш у нас відмінником (За Г. Тютюнником).
11. Укажіть речення, в якому допущені помилки при визначенні другорядних членів речення:
А) 3 наших долонь на_стел_ю й на_стіни майстерні розбігалися сонячні зайчики.
Б) До_їдальні ми йшли, чітко відбиваючи крок і з_гордо піднятими головами.
В) В аудиторії з креслення ми бачили на стендах усі слюсарські інструменти.
Г) Він дістав із тумбочки внизу невеличкий дерев’яний сун/ущок, обкований по вуглах ста-
рою синюватою міддю (За Г. Тютюнником).
12. Укажіть, яке з односкладних речень не є безособовим:
А) Над річкою вечоріє, прохолоднішає на ніч.
Б) А зараз треба знайти якийсь сухостій та вечерю зварити.
В) Другого дня пішов до училища з тіткою Ялосоветою.
Г) Мені було ніяково від розповіді тітки Ялосовети та її підхвалювання (За Г. Тютюнником).
13. Укажіть, яке серед поданих не є реченням з однорідними членами (розділові знаки про-
пущені):
А) Самі порепини в землі кругом чорніють і здається ніби й вони гарячим дишуть.
Б) Лінійка затихла на плац виходили директор майстри викладачі всі ті що й зранку.
В) Директор говорив довго про війну про тяжкий рік про велику надію.
Г) Ми вишикувалися на плацу вирівнялися гудемо веселенько (За Г. Тютюнником).
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. А; 2. В; 3. Г; 4. Г; 5. Б; 6. А; 7. В; 8. Б; 9. В; 10. А; 11. Б; 12. В; 13. А.
Синтаксис і пунктуація
129
Складне речення
Складним називається речення, у якому дві або більше граматичні
основи. Таке речення складається з частин, які за будовою нагадують
прості речення (але не є ними, оскільки не завершені інтонаційно, ма-
ють у своєму складі сполучники, сполучні слова; часто одна частина
речення залежить від іншої). Частини складного речення об’єднані за
змістом за допомогою різноманітних смислових зв’язків, сполучників,
сполучних слів та інтонації і є цілісним синтаксичним вираженням
єдиної складної думки.
За метою висловлювання складні речення можуть бути розповідні,
питальні та спонукальні, за інтонацією — окличні й неокличні.
Частини складного речення за будовою бувають двоскладні та одно-
складні, поширені й непоширені, повні та неповні.
Складні речення не слід плутати з простими реченнями, поширени-
ми однорідними членами. Порівняйте:
Він усміхається до сонця, пестить рукою жовті кленові листочки.
Темний осінній вечір стоїть за вікнами й шкрябається в шибки дрібни-
ми крапельками дощу (В. Козаченко). — Речення прості з однорідними
присудками.
Нитки дощу сріблясті
Єднають землю й вись,
Земля і небо в щасті
Жагучо обнялись.
(В. Сосюра)
Речення складне, має дві граматичні основи: нитки дощу єднають,
земля і небо обнялись.
Складне речення може бути безсполучниковим, сполучниковим
(з підрядним чи сурядним зв’язком), зі змішаним типом зв’язку.
Безсполучникове складне речення
Безсполучниковим називається таке складне речення, частини якого
об’єднані за змістом та інтонацією без сполучників чи сполучних слів:
Заходить місяць, гаснуть зорі, з-за гаю спів несе луна (М. Стари-
цький).
Безсполучникові складні речення відзначаються стислістю, ком-
пактністю, динамічністю, виразною інтонацією, часто з експресивни-
ми відтінками у значенні. Тому вони є досконалим засобом форму-
вання, вираження і повідомлення думок, набули великого поширення
в мові.
Розрізняють безсполучникові складні речення з однотипними части-
нами (вони за смисловими зв’язками нагадують складносурядні речен-
ня) та різнотипними частинами (нагадують складнопідрядні речення).
У безсполучникових складних реченнях з однотипними частинами
не відчувається підпорядкованості однієї частини іншій; ці частини
сприймаються як синтаксично однорідні, часто їх у реченні не дві,
а кілька.
Синтаксичні відношення у цій групі речень можуть бути:
— єднальні:
Багато зір у небі, багато хвиль у морі, багато в полі квітів, немає
їм числа (В. Сосюра);
130
Українська мова
— зіставні:
Повився луг отавою, робота чесна — славою (М. Стельмах);
— протиставні:
Ще сонячні промені сплять — досвітні огні вже горять (Леся
Українка).
Дехто з дослідників виділяє не єднальні смислові зв’язки, а зв’язки
одночасності дій, явищ:
Повний місяць стояв над степом, через нього перепливали легкі
хмари (Ю. Яновський).
Синтаксичні відношення у безсполучникових складних реченнях із
різнотипними частинами можуть бути:
— причинно-наслідкові:
Марійка раз ураз ніяковіла, щоки її заливав рум’янець (М. Нечай).
Спека та польові гарячі вітри пообпалювали дівчат, стали вони аж
чорні (О. Гончар);
— умовні:
Хочеш їсти калачі — не сиди на печі (Нар. тв.);
— часові:
Надходило свято — за щедрим столом з усієї округи збиралися
гості (За М. Луківом);
— міри і способу дії:
Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Т. Шевченко);
— з’ясувальні:
Бачу здалека: хвиля іскриста грає вільно по синьому морі (Леся
Українка).
Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні
Кома в безсполучниковому складному реченні ставиться тоді, коли
його частини виражають одночасність, послідовність або сумісність дій,
явищ і поєднуються інтонацією переліку:
На клумбах та на грядках цвітуть троянди, розквітають рожі,
горять бузковим полум’ям зелені кущі, пахтить резеда, під легеньким
вітерцем тихо погойдуються жоржини (За О. Ільченком).
Крапка з комою ставиться тоді, якщо частини безсполучникового
складного речення досить самостійні за змістом або значно поширені,
уже мають свої розділові знаки; крапка з комою та кома у багатьох
випадках можуть взаємозамінюватися:
От зайнялася зоря, почало дніти, стало займатися на світ;
небо ясніє, із піемного-синього переходить у блакитне. От і горобці
зацвірінькали; десь високо-високо чується пісня жайворонкова (За
О. Кониським).
Двокрапка в безсполучниковому складному реченні ставиться тоді,
коли друга частина речення пояснює, доповнює чи розкриває зміст пер-
шої (після першої частини можна поставити а саме; що):
Я глянув на Гриця: він слухав і пильно дивився у вікно. Примічаю:
зробився мій парубок зовсім другий чоловік. Йдемо ми вулицею; іще з
другого кінця побачили: в хаті світиться (М. Вовчок). Чіпка чує: не-
далеко з-за жита хтось співає (П. Мирний).
Двокрапка ставиться також і тоді, коли наступна частина виражає
причину того, про що говориться в попередній (після першої частини
можна поставити сполучники бо, тому що):
Синтаксис і пунктуація
131
На схід сонця квітнуть рожі: будуть дні погожі (П. Тичина). З ран-
ку до вечора в господарстві кипіло: садили город, розбивали грядки,
білили стіни (М. Олійник). Дорога була важка: то грузнули в болоті,
то продиралися крізь хащі, то переходили вбрід через якісь калюжі,
зарослі лепехою та осокою (І. Мележ).
Тире в безсполучниковому складному реченні ставиться:
— якщо зміст речення протиставляється чи зіставляється (можна
вставити протиставний сполучник а):
Ти не кликав за собою — я йшла непрошена (Г. Чубач);
— якщо в першій частині речення зазначається час або умова того,
про що йдеться в другій частині (можна вставити сполучники коли,
якщо):
Приступила я до квітів ближче — всі лілеї раптом затремтіли,
почали хилитись нижче, нижче та й пожовкли, далі почорніли (Леся
Українка);
— при швидкій зміні подій, наслідку чи висновку з першої частини
(можна вставити тому, через те, через це):
Холодніє сіре небо — більше радості не знать (Г. Чубач). До зем-
ських діл тобі нема діла, луччих людей свого краю ти не знаєш, знать
не хочеш і не ціниш — я соромлюсь сидіть поруч з тобою за столом
(І. Карпенко-Карий).
Складносурядне речення
Складносурядним називається складне речення, частини якого син-
таксично рівноправні і з’єднані сполучниками сурядності та інтонацією:
Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав, а
з ним прилинули пісні пташині, і любий гай свій відгук з ним прислав
(Леся Українка).
У складносурядних реченнях виділяють такі смислові зв’язки:
— єднальні (частини складного речення поєднуються за допомогою
єднальних сполучників і, й, та (= і), та й, і... і, ні... ні, ані... ані, також,
не тільки... а й, які мають значення переліку, одночасності, послідов-
ності дій);
— протиставні та зіставні (частини складного речення поєднуються
протиставними сполучниками а, але, та (= але), зате, проте, однак, так);
— розділові (частини складного речення поєднуються за допомогою
розділових сполучників або, чи, або... або, чи... чи, то... то, чи то... чи
то, не то... не то і передають події, що чергуються або виключають одна
одну).
Розділові знаки у складносурядному реченні
У складносурядному реченні ставиться:
Кома, якщо частини з’єднані сполучниками сурядності і, й, та, а,
але, зате, проте, однак, або, чи, або... або, чи... чи:
Холодні зірки мерехтіли в темному небі, і нескінченний Чумацький
Шлях простягався у вічність двома велетенськими кривими коліями
(О. Довженко).
Ні двора не дав мені Ярополк, ні зернини я не мав від рідного брата
(С. Скляренко).
У дуплі знову шерехнув вітрець, а на шляху стихла пісня (М. Стельмах).
132
Українська мова
Кома не ставиться перед одиничними сполучниками і, й, та (= і),
або, чи (= або), якщо частини складносурядного речення мають спіль-
ний другорядний член:
За селом шелестіли хліба і пахло полином (А. Головко). Десь коні
ржуть і глухо грають сурми (Л. Костенко).
Кома не ставиться також, якщо в складносурядному реченні поєд-
нуються два питальних, спонукальних, окличних, називних чи одно-
типних безособових речення:
Хіба тремтить моя рука чи пісня й думка кволі? (Леся Українка).
Як він вірив і як тяжко розчарувався! (О. Пушкін). Спекотно й за-
душливо.
Складнопідрядне речення
Складнопідрядним називається складне речення, частини якого син-
таксично нерівноправні (одна частина підпорядкована іншій) і з’єднані
сполучниками підрядності або сполучними словами:
Ми працю любимо, що в творчість перейшла (М. Рильський).
Складнопідрядне речення складається з двох частин — головної та
підрядної, які поєднуються сполучниками підрядності (що, як, щоб, бо,
якби, коли, доки, ніби, наче, неначе, немов, нібито, так що, тому що,
через те що, незважаючи на те що та ін.) та сполучними словами (хто,
що, який, чий, котрий, скільки, де, куди, звідки, коли, як).
Сполучники і сполучні слова знаходяться у підрядному реченні (під-
рядній частині). У головній частині (головному реченні) можуть бути
вказівні слова: той, такий, все, всякий, кожен, там, туди, звідти, доти,
так, стільки.
Сполучники не є членами речення, вони лише пов’язують підрядну
та головну частини речення та вказують на смислові відношення між
ними. Сполучні слова виконують не тільки роль сполучника, а й висту-
пають у своєму значенні як члени речення.
Треба розрізняти сполучники що, як, коли від омонімічних їм спо-
лучних слів що, як, коли. Для цього слід скористатися такими прави-
лами:
1. Коли слово що заміняється у реченні на який, то що — займен-
ник, сполучне слово, член речення. Сполучним словом що буває і тоді,
коли на нього падає наголос (на сполучник що наголос падати не може):
Моя батьківщина — це крила орла, що лине до сонця з туманів
(М. Рильський). — Можна замінити: орла, який лине. Отже, у цьому
реченні що — сполучне слово. Член речення, займенник.
Адже король того не подарує, що ви йому всю гору покопали (Леся
Українка). — Що не замінюється на який, отже, це сполучник, не член
речення.
Я вдихаю повітря, але не знаю, що пахне (М. Стельмах). — На що
падає наголос, отже, це сполучне слово, член речення, займенник.
2. Сполучник як буває у складнопідрядних реченнях із підрядними
часу, умови, способу дії, порівняльними, і на нього не падає наголос:
О, сором мовчки гинути й страждати, як маєш у руці хоч заржаві-
лий меч! (Леся Українка) — підрядне умови, як — сполучник.
Як ти підносиш на руках дитя, світлішають думки і почуття
(Д. Павличко). — Підрядне часу, як — сполучник.
Синтаксис і пунктуація
133
Як явір простягає віти до явора через ріку, так матері одної діти
братам шлють пісню гомінку (М. Рильський). — Підрядне порівняль-
не, як — сполучник.
Сполучним словом як буває тоді, коли приєднує до головного під-
рядне з’ясувальне:
Розкажи, як за горою сонечко сідає (Т. Шевченко). Як — сполучне
слово, член речення, прислівник.
3. Коли — сполучне слово у складнопідрядних реченнях із підряд-
ними означальними і з’ясувальними; коли — сполучник у складнопід-
рядних реченнях із підрядними умови й часу:
Як я люблю оці години праці, коли усе навколо затиха під владою
чаруючої ночі! (Леся Українка) — підрядне означальне, коли — сполуч-
не слово, прислівник, член речення.
Він повідомив, коли саме відбудуться збори садового кооперати-
ву. — Підрядне з’ясувальне, коли — сполучне слово, прислівник, член
речення.
Ми побачимося лише тоді, коли наш полк стане на відпочинок
в угорській столиці (За М. Чабанівським). — Підрядне умови, коли —
сполучник.
І треба ж було цій грозі розгулятися саме сьогодні, коли сіно ще не
згромаджене (В. Минко). — Підрядне часу, коли — сполучник.
Увага! Сполучні слова є членами підрядного речення. Сполучні
слова-займенники (хто, що, який, чий, котрий, скільки) виступають,
як правило, у функції підмета і додатка у підрядних означальних ре-
ченнях; у підрядних з’ясувальних реченнях вони — означення, якщо
є означуване слово.
Сполучні слова-прислівники (де, куди, звідки, коли, як, навіщо та
ін.) — завжди обставини різних видів.
Основні види складнопідрядних речень
Існують різні класифікації складнопідрядних речень за типом під-
рядної частини. Найпоширеніша класифікація така:
— речення з підрядними означальними;
— речення з підрядними з’ясувальними;
— речення з підрядними обставинними різних типів (місця, часу,
умови, причини, мети, ступеня і способу дії, допустові, наслідкові).
Складнопідрядні речення з підрядними означальними
На яке запитання відповідає Від чого за- лежить і що пояснює Якими спо- лучниками приєднується Якими сполуч- ними словами приєднується Приклади
який? яка? яке? які? якого? і под. Іменник, за- йменник у ГО- ЛОВНІЙ частині або слово, що виступає у ролі імен- ника що щоб наче мов який чий котрий що коли де куди ЗВІДКИ Я не такий, щоб зрадити людину (Леся Українка). Хто не має крил, той не злетить у підне- бесся (М. Стельмах). Сумую знов за невідомим, що завжди ма- нить далиною (П. Воронько). Угорі озвалися журавлі, що взяли літо на крила і летіли з ним у далекий вирій (М. Стельмах).
134
Українська мова
Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
На яке запитання відповідає Від чого за- лежить і що пояснює Якими спо- лучниками приєднується Якими сполуч- ними словами приєднується Приклади
хто? що? кого? чого? кому? чому? ким? чим? і под. найчастіше дієслова мовлення, мислення, волевиявлен- ня, сприймання, почуттів що щоб наче ніби чи як хто, що, який, чий, котрий, як, де, куди, ЗВІДКИ, СКІЛЬКИ, чому, коли Здавалось хлопцю, що не скоро пролине літо молоде (Д. Луценко). Люблю, коли хвилі шумують, лишаючи слід (В. Сосюра). Хлопці якраз і ждуть, доки з комісії вийде Колосовський (0. Гончар). Писав щось, чого ніколи не повинно побачить стороннє око, тільки для себе (М. Коцюбинський).
Складнопідрядні речення з підрядними обставинними
Вид обста- винного речення На яке питання відпові- дає Якими сполуч- никами при- єднується Якими сполучними словами приєднується Які вказів- ні слова можуть бути Приклади
МІСЦЯ Де? куди? звідки? Де куди звідки тут там туди ЗВІДТИ скрізь всюди Ми проскакуємо сусіднє село, де живе дід Корній, під'їжджаємо до страшно- го болота (М. Стельмах). Посадили ми сосновий бір на тому самому місці, де колись курілись піски (Ю. Збанацький).
часу коли? відколи? доки? як довго? 3 яких пір? до яких пір? 3 якого часу? до якого часу? коли як ПІСЛЯ того як з того часу як ЯК ТІЛЬКИ ТІЛЬКИ що скоро ледве щойно відколи поки доки аж поки аж доки ТОДІ відтоді доти Як тільки весна вступила в свої права, Маланка вибігала в поле, милувалась землею, говорила з нею... (М. Коцюбинський) Щойно міліціонер вийшов з кімнати, як задзвонив телефон.
способу дії, ступе- ня, міри як? яким спо- собом? якою мірою? наскільки? скільки? як що щоб аби аж чим... тим СКІЛЬКИ наскільки так СТІЛЬКИ настільки такий Сьогодні я такий веселий, що молоді- ти хочу знов (В. Сосюра). Скільки хвиль у бурхливому морі, стільки співів у серці моїм (Леся Ук- раїнка). Миколка так злякався гусака, що аж затремтів усім тілом.
порів- няльні як саме? подібно до чого? як, наче, нена- че, мов, мовби, немов, ніби, нібито та Ін. так Над шляхом біліла його халупка, мов ішла кудись з села... (М. Коцюбин- ський) Довгим ключем пливли по небу хма- ри, як журавлі у вирій (М. Стельмах).
Синтаксис і пунктуація
135
Вид обста- винного речення На яке питання відпові- дає Якими сполуч- никами при- єднується Якими сполучними словами приєднується Які вказів- ні слова можуть бути Приклади
причини чому? з якої при- чини? через що? бо, ОСКІЛЬКИ, адже, позаяк, тому що, через те що, завдяки тому що, уна- слідок того що Командир стрілецької роти чорти- хався по телефону з самого ранку, через те що кулемети противника зв'язували йому руки (0. Гончар). / рани Києва вже тим були мої, що пам'ять їх береться болем досі (С. Йовенко).
мети для чого? 3 якою метою? навіщо? щоб аби для того щоб з тим щоб Солдати не шкодували ніг на битих шляхах, аби швидше зустріти тепло рідної хати (0. Дмитерко). Данило постукав у віконце, щоб мати одчинила йому двері, прислу- хався до її ходи (М. Стельмах).
умови за якої умови? якщо, коли, коли б, якби, аби, як, раз то Як будеш, земле, ти щасливою, то буду в щасті жить і я! (М. Сингаїв- ський) Якби-то далися орлинії крила, за синім би морем милого знайшла (Т. Шевченко). Як не буде птахів, то і людське серце стане черствішим (М. Стельмах).
допустові незважаю- чи на що? незважаючи на те що хоч (хоча) хай (нехай) дарма що скільки (б) (не) Йшли в степи майстри ланів, дарма що дощ холодний лив (Д. Луценко). Сковорода підвівся, поправив пояс, і, хоч душа палала гнівом, спокійно, мовчки, вийшов (В. Шевчук).
наслід- кові так що Листя горобини з зеленого стало жовтим, так що його важко було відрізнити від ягід (В. Гжицький). Корній Кирилович раптом розсміявся дзвінко, молодо, на все село, так що аж луна пішла понад річкою (Ю. Зба- нацький).
Слід відрізняти підрядні порівняльні речення від порівняльних зво-
ротів у простих реченнях.
Порівняльний зворот — це переважно іменник у називному відмінку
(часто із залежними від нього словами, що приєднуються за допомогою
порівняльних сполучників). У ньому немає ні підмета, ні присудка, й не
може бути; це другорядний член речення:
Вода прозора, мов сльоза, струна тонка, як волос (В. Лучук). На-
бігла хмарка, як чумацьке ряденце, та лиш покропила суху землю
(М. Коцюбинський). Знялася хмарка, легка, наче дим, лягла на гору
снігом молодим (М. Годованець).
Складнопідрядні речення з підрядними порівняльними можуть бути
повними у підрядній частині і неповними (найчастіше випускається
присудок, який легко відновлюється зі змісту):
136
Українська мова
А тепер у серці щось тремтить і грає, як тремтить на сонці гілка
золота (М. Рильський).
Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дипіина
(Т. Шевченко).
Я з тобою поспішаю, поле, у життя, немов школяр до школи
(С. Стриженюк). — Немов школяр поспішає до школи.
Розділові знаки у складнопідрядному реченні
Кома відділяє головне речення від підрядного:
Щось мало бути цікаве в театрі, бо люди йшли (М. Коцюбинський).
Якщо ти зовсім управився, то й рушимо (Панас Мирний). Коли в хаті
пахне сухими травами і над зблідлими від часу фотографічними кар-
тками на стіні темніє пучок васильків, це нагадує про літо (С. Ва-
сильченко). Хазяйка, хоч було тепло, напинала на плечі кожух (М. Ко-
цюбинський).
Кома не ставиться між головною та підрядною частинами, якщо під-
рядна частина починається частками не, і; перед сполучником підряд-
ності або сполучним словом стоять повторювані сполучники сурядності
(і... і, ні... ні, або... або); коли підрядна частина складається з одного
слова:
Пам’ятай про родичів і коли вони не можуть тобі нічого дати.
Олена не могла пригадати ні якою була бабуся, ні чим вона займа-
ласії.
Не хотілося йти до дверей, питати хто.
У складених сполучниках тому що, через те що, завдяки тому що,
внаслідок того що, незважаючи на те що, для того щоб, замість того
щоб, в міру того як та йод. кома ставиться один раз, залежно від змісту
та інтонації.
Не розділяються комами складені сполучники перш ніж, лише коли,
тим часом як, навіть якщо.
Інколи для смислового та інтонаційного виділення у складнопідряд-
ному реченні ставиться тире, двокрапка:
Куди ви не повернетесь — все горипіь-палає (Панас Мирний). Хоч
тільки середина липня — горобина починала червоніти (М. Малинов-
ська). Я бачив дивний сон: немов переді мною безмірна та пуста і дика
площина... (За І. Франком)
При збігові сполучника а зі сполучником підрядності кома між ними
не ставиться:
Ніхто не впізнав посланця, а коли він наблизився, всі пізнали Ми-
рославу, дочку боярина (За І. Франком).
Складні речення з кількома підрядними
Бувають складнопідрядні речення, у яких є дві й більше підрядні
частини. За характером зв’язків між частинами таких речень виділя-
ють такі типи:
— складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;
— складнопідрядні речення з однорідною супідрядністю;
— складнопідрядні речення з неоднорідною супідрядністю.
У складнопідрядних реченнях із послідовною підрядністю перша
підрядна частина залежить від головної; друга підрядна частина — від
першої підрядної, третя підрядна — від другої підрядної і так далі до
Синтаксис і пунктуація
137
кінця речення, утворюючи послідовний логічний ланцюжок: Навіть
далекий вогник на хуторі біля містка теж здається зорею, що стала
в чиємусь вікні, щоб радісніше жилося добрим людям, які з надією див-
ляться на неї (За М. Стельмахом).
якою? з якою метою? яким?
І-------1 І------------і І------і
[... зорею], (що ...), (щоб ... людям), (які ...).
У складнопідрядних реченнях з однорідною супідрядністю всі під-
рядні частини залежать від головної і відповідають на одне й те саме
питання, відносяться до головної частини в цілому чи до одного з її
членів:
Яке прекрасне місто вранці, коли ще діти сплять, коли ще сон свою
дарує благодать (М. Рильський).
коли?
І
[ ], (коли ...), (коли ...).
У складнопідрядних реченнях із неоднорідною супідрядністю під-
рядні частини відносяться до головної, але до різних членів речення
у ній, відповідають на різні питання і є різними видами підрядних
речень:
З острахом і невеселою радістю, що пробивалася крізь усі триво-
ги, я вискочив на весняну вулицю, де кожна калюжка тримала в собі
клапоть сонця (М. Стельмах).
якою? яку?
І--------1 І-------1
[... радістю, (що ...), ... вулицю], (де ...).
У складнопідрядних реченнях із кількома підрядними можуть поєд-
нуватися різні види підрядності:
Якби всі легенди зібрати морські, якби їх в томи записати, то був
би літопис на вічні віки, де кожен рядочок — крилатий (М. Нагнибіда).
за якої умови? який?
|------- і-----------1 І---------і
(якби ...), (якби ...), [то ... літопис], (де ...).
Очевидним є, що людям потрібне лише те слово художника, яке
чарує, яке хвилює, яке своєю поетичною силою здатне сколихнути
і серце, і розум (О. Гончар).
[ ], (що ... те слово ...), (яке ...), (яке ...), (яке ...).
Складне речення з різними видами зв'язку
У складнопідрядних реченнях можуть поєднуватися різні види син-
таксичного зв’язку — безсполучниковий, сполучниковий сурядний та
підрядний. Будова й синтаксичні та смислові відношення у таких речен-
нях дуже різноманітні. Тому слід бути уважним під час аналізу таких
речень. Розділові знаки між частинами складного речення з різними
видами зв’язку ставляться за загальними правилами. Наприклад:
138
Українська мова
З тихим дзвоном упали перші краплини, все стрепенулося, і вже
широкою чарівною музикою зашумів дощ, про який кажуть, що це
сиплеться з неба золото (О. Гончар).
який? що?
І ~ І
[ ], [ ], І [••• ДОЩ], (про ЯКИЙ ...), (що ...).
У наведеному реченні перші дві частини з’єднані безсполучнико-
вим зв’язком, друга і третя — сполучниковим сурядним за допомогою
єднального сполучника і; третя і четверта — сполучниковим підрядним
(підрядне означальне речення); четверта і п’ята частини теж зв’язані
сполучниковим підрядним зв’язком (підрядне з’ясувальне), утворюючи
разом послідовну підрядність.
Синтаксичний розбір складного речення
1. Речення.
2. Схарактеризувати речення за метою висловлювання та інтонацією.
3. Вказати вид за типом зв’язку (безсполучникове, складносурядне,
складнопідрядне (з одним підрядним, з кількома), речення з різ-
ними видами зв’язку).
4. Визначити кількість частин у реченні, смислові зв’язки між ними,
виділити граматичні основи у частинах складного речення.
5. У складнопідрядних реченнях визначити вид підрядного, а у ре-
ченнях із кількома підрядними — вид підрядності.
6. Пояснити розділові знаки у реченні.
7. Побудувати схему речення.
8. Розібрати кожну частину за схемою розбору простого речення
(за потреби).
Зразки розбору
Не вставала злоспротивна хвиля проти турецької кадриги, море
було тихе, вітер починався щодня по заході сонця, дув цілу ніч з бере-
га — вода лиш злегка брижилась від нього (За П. Загребельним).
Речення складне, безсполучникове; розповідне, неокличне.
Складається з чотирьох частин. Перша, друга і третя частини
пов’язані зв’язком одночасності, третя і четверта — зв’язком протистав-
лення.
Частини складного речення розділяються комами, тире стоїть тому,
що зміст третьої частини протиставляється змісту четвертої.
[ ], [ ], [••., •••] - [ ]•
Ще звечора пробирає землю добрий морозець — і тужавить чорний
город, мокрі стежки, і починає тонко висвистувати суха кукурудзина
край межі (За Є. Гуцалом).
Речення сполучникове, складносурядне, розповідне, неокличне.
Складається з трьох частин, з’єднаних сполучниками і. Між першою
та другою частиною існує причинно-наслідковий зв’язок, між другою
і третьою — єднальний, одночасності.
Тире ставиться тому, що друга частина речення виступає як на-
слідок того, про що говориться в першій. Друга і третя частини від-
Синтаксис і пунктуація
139
діляються комою за загальним правилом при наявності інтонації пе-
релічення.
У другій частині наявна кома, яка відділяє однорідні члени, з’єднані
безсполучниковим зв’язком.
[ ] - і [...,...], і [ ].
До неї усміхнено придивляються добрі селянські очі, що все життя
турбувалися хлібом насущним та невсипущою працею (М. Стельмах).
Речення сполучникове, складнопідрядне; розповідне, неокличне.
Складається з двох частин. Перша — головна, друга — підрядна
означальна, відповідає на питання які?, відноситься до іменника очі
в головній частині; підрядна частина приєднана до головної сполучним
словом що.
Підрядна частина від головної відділяється комою за загальним
правилом.
які?
І І
[... ОЧІ], (що ...).
Над притомленим завороженим степом стояла така тиша, що
було чути, як знизу дихає колос, а згори випадають роси і місячна
обніж (М. Стельмах).
Речення складне з різними видами зв’язку — сполучниковим су-
рядним та підрядним; розповідне, неокличне.
Складається з чотирьох частин. Перша (головна) і друга (підрядна)
частини з’єднані підрядним зв’язком (підрядне означальне) за допо-
могою сполучника що; друга і третя поєднані підрядним з’ясувальним
зв’язком (друга частина — головна щодо третьої), поєднані вони сполуч-
ним словом як; третя і четверта частини поєднані сурядним протистав-
ним зв’язком за допомогою сполучника а. Частини складного речення
відділяються комами за загальним правилом.
яка? що?
І-------1 І-----1
[... тиша], (що ...), (як ...), а [... і ...].
Висять кетяги калини на жердині, бережуть таємницю своєї сили,
цілющості, таємницю здоров’я, яке вони здатні повернути людині,
і хіба можна не сповнитись побожного ставлення до їхніх сузір’їв?..
(Є. Гуцало)
Речення складне з різними видами сполучникового зв’язку — су-
рядним та підрядним; питальне, неокличне.
Складається з трьох частин. Перша частина ускладнена однорідними
членами. Між першою (головною) і другою (підрядною) частинами існує
підрядний означальний зв’язок (підрядне означальне); поєднані частини
за допомогою сполучного слова яке; четверта частина приєднується до
речення сурядним зв’язком єднальності за допомогою сполучника і.
Частини складного речення відділяються комами за загальним пра-
вилом.
яке/
І І
[..., ..., здоров’я], (яке ...), і [ ]?..
140
Українська мова
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Виділіть серед інших безсполучникове складне речення (розділові знаки пропущені):
А) У відсутності татка Нателла стає тут повноправною хазяйкою всього і рубленої хати і яс-
ного потоку і вкритих лісами гір.
Б) Вилискують брили оброслі зеленим бархатом водяних мохів розпускається білим шумо-
винням потік виграючи на сонці.
В) Ласкавий милозвучний мов колискова пісня він її заколисує вечорами і він же першим
будить Нателлу вранці м’яко вплітаючись у розкіш дитячих снів.
Г) Тримаючи глек у руці дівчатко легко стрибає з брили на брилу озираючи вранішній світ
дикувато-ясними оченятами усміхаючись назустріч горам небу і сонцю (За О. Гончаром).
2. Укажіть, яке серед речень із двокрапкою не є складним безсполучниковим:
А) А то, проходячи мимо, очам своїм не повірив: кругла крона горобини геть-чисто вся об-
снована тілами великих пташок (Є. Гуцало).
Б) Як зараз бачу: відчиняються двері — і входить Григір Тютюнник (О. Шугай).
В) Не ледачими повиростали, всяку роботу вміють робити оці дівочі розвинені руки: зв’яжуть
снопа — буде, як вузлик, виведуть нитку — забринить струною (О. Гончар).
Г) Ураз усе покращало біля мене: і ясени з блакитними тінями й зеленим шумом, і нагорб-
лена клуня з чотирма вікнами, і скривлені ворота, і навіть ледачі гарбузи (За М. Стель-
махом).
3. Укажіть, яке з речень із тире не є безсполучниковим:
А) Дмухнув вітер понад ставом — і сліду не стало (Т. Шевченко).
Б) Гаї шумлять — я слухаю (П. Тичина).
В) Поглянув я на ягнята — не мої ягнята (Т. Шевченко).
Г) Бачиш — полетів метелик.
4. Укажіть, яке серед складних речень — безсполучникове:
А) Ластівки літали понад самою землею, мовчки, без щебету; шуліка, розпластавши крила,
висів непорушно в синім небі (Г. Тютюнник).
Б) Дощ лив як із відра, небо закаламутилося і зробилося глиняного кольору; раптом біле
сліпуче світло різонуло по очах людей і почувся сухий тріск (Г. Тютюнник).
В) Луг, на який вони прийшли, був давній і старий; колись тут було річище Ташані, потім
воно пересохло, поросло травою, по веснах заливалося водою, а коли вода спадала — про-
сихало (Г. Тютюнник).
Г) Сонце уже зійшло, але його не було видно із-за темного лугу; небо освітилося ясно й по-
гожо, і луг теж посвітлішав і прихорошився (Г. Тютюнник).
5. Укажіть, яке серед складних речень не є складносурядним (розділові знаки пропущені):
А) Розбила щука лід у ріках і крига попливла в море а по берегах річок ніжні верби й лози
над водою і в воді радували людську душу (О. Довженко).
Б) Сніг відразу замів їхні сліди і ніким не помічені вони промчали понад берегом ріки а під
ранок по льоду перемахнули на той бік (В. Малик).
В) На цих тремтливих струмочках трималося селянське життя і коли вітряки махали кри-
лами то в селі й пісні веселіше співались (М. Стельмах).
Г) Він сердився на себе й на дівчину відводив її од очей а вона знову з’являлася і довкола
нього неждано дзвенів то дівочий сміх то смуток учорашньої пісні (М. Стельмах).
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Б; 2. Г; 3. А; 4. А; 5. В.
УКРАЇНСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Загальна характеристика календарно-обрядових і соціально-побутових пісень. Тематика,
зміст, образи народних балад і дум. Історичні пісні «Зажурилась Україна», «Чи не той то хміль».
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
словник
Фольклор— колективна усна
поетична творчість, що в до-
сконалій мистецькій формі
відображає життя, працю, бо-
ротьбу за кращу долю, історію,
побут, думки, прагнення і по-
гляди народу.
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Язичницька релігія створюва-
ла не тільки обряди, а й стала
підґрунтям для створення
поетичних форм обрядового
фольклору, одним з найстарі-
ших видів якого є міфи.
Важливим явищем культурного життя Київської Русі стала поява
літератури: історичної, філософсько-публіцистичної, юридичної, ху-
дожньої та церковної. Виникнення і розвиток давньоруської літератури
тісно пов’язані з соціально-економічними, політичними та культурними
успіхами Русі, поширенням писемності в усіх сферах суспільного життя.
Ще до виникнення писемності у східних слов’ян існувала багата
усна народна творчість: обрядові пісні, перекази, замовляння, закли-
нання, епічні та ліричні пісні. Особливого поширення набули у давнину
епічні пісні-билини, що виконувались під музику в речитативно-декла-
маційній формі.
Розвиток фольклору на Русі був тісно пов’язаний із віруваннями
народу, які до прийняття християнства мали анімістично-магічний
характер. Сталість обрядів і поезії та пов’язаної з ними язичницької
релігії міцно трималася в народних масах, незважаючи на вплив нової
християнської релігії. Поступово старі традиції та обряди пристосува-
лися до церковних свят і обрядів, що призвело до виникнення двовір’я,
тобто співіснування двох релігійних світоглядів народу.
Міфи були поширені й за часів Київської Русі, про що свідчать їх
уривки у писемній та усній передачі. Заклинання і замовляння виник-
ли з віри первісної людини у чарівну силу слова. Залишки заклинань
збереглися у Початковому літописі (у договорах русів із греками). До
X ст. сформувався календарний обрядовий фольклор, пов’язаний ще
за язичницьких часів із народними річними святами, і позакалендар-
ний — приурочений до різних явищ побуту (весіль, похорон тощо), що
досить міцно тримався у селянському побуті впродовж багатьох століть.
Як словесне оформлення обрядів, пов’язаних із річним циклом хлібо-
робських робіт, із чотирма порами року та іншими звичаями, побутува-
ла звичаєво-обрядова поезія. Календарні пісні — високохудожні твори,
їхні образи, поетичні засоби вироблялися протягом багатьох століть. До
прозових фольклорних жанрів Київської Русі належать казки, перека-
зи, легенди, приказки, прислів’я та загадки.
Усна народна творчість
143
Зі зростанням Київської Русі зростав у народі й інтерес до минуло-
го, до подій та діячів минулих часів. Виникали згадані вже історичні
перекази, що передавались усно і поширювались у формі героїчних
билин. Билини — це епічні пісні, що відображають історичну долю
Русі та присвячені історичним подіям із життя народу, захисту країни
від ворогів, різним соціально-побутовим явищам. Зародились билини
наприкінці першого тисячоліття в Києві, Чернігові, Галичі, Новгороді
та в інших містах і землях Русі. Відомі билини так званого Київського
та Новгородського циклів. Серед них найбільш ранньою вважається
билина про Святогора. Улюбленими героями билин Київського цик-
лу (безпосередньо пов’язаних зі славним містом Києвом та князем Во-
лодимиром) були воїни-богатирі: Ілля Муромець, Добриня Никитич,
Альоша Попович, Ставр Годинович, Вольга. Найпопулярніший серед
них Ілля Муромець — селянський син, узагальнений образ руського
воїна-патріота, безкорисливого захисника руської землі, вдовиць і си-
ріт. Популярним героєм народного епосу — билин — був і орач Минула
Селянинович, в образі якого оспівано працю та подвиг простої людини.
Самі герої здебільшого є реальними історичними особами, їхні імена
згадують у давніх літописах.
Билини тісно пов’язані з народною обрядовою піснею (звичаєм ве-
личання, з колядками і весільними обрядовими піснями), з казковими
мотивами. Композиційно кожна билина поділяється на три частини:
зачин, виклад і кінцівка. Поетика билин багата й різноманітна. Нерідко
використовуються гіперболи, характерні постійні епітети, порівняння,
паралелізми, метафори. Ритм чіткий, вірш билинний, він є різновидом
тонічного вірша.
Творив і виконував билини власне народ. Із його маси виділялися
талановиті співці-оповідачі. Пам’ять народна донесла до нас імена таких
професійних митців, як Боян і Митуса. Пізніше носіями фольклору
могли бути скоморохи.
Афористичною влучністю відзначаються так звані малі жанри:
прислів’я, приказки, загадки. З давніх-давен прислів’ями люди вира-
жали свої знання про різні явища життя суспільства і природи, а також
свій трудовий досвід. Значна кількість зразків цього жанру виражає
любов до батьківщини, готовність її захищати, осуд зрадників, потребу
дружби між людьми. Народні прислів’я мають такі особливості: по-
вчальність, стислість і місткість висловленої думки, влучність і пое-
тичність, вживання слів у прямому та переносному значеннях.
Приказка — образний вислів, який стисло і влучно визначає якесь
явище життя. На відміну від прислів’їв, які становлять закінчені речен-
ня, приказка тільки натякає на висновок або дає дотепну оцінку події
чи людини: ганятися за двома зайцями; чужими руками жар загрібати.
Основна особливість загадки полягає в тому, що предмет зображен-
ня називається не прямо, а інакомовно, приховано (Сидить Марушка
в семи кожушках. Хто її роздягає, той сльози проливає (цибуля)). Чи-
мало загадок побудовано на порівнянні задуманого предмета з іншим,
чимось на нього схожим: ніс, як у свинки, та колючі щетинки (їжак).
Усна народна творчість мала великий вплив на давньоруську літера-
туру, на її форму, мову та стиль. Особливо це позначилося на історичних
творах найбільш ранньої літературної форми на Русі.
Фольклор відображував трудовий процес, характер землеробського
заняття, побут тощо. Ці явища знайшли своє відображення у так званій
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Пісні класифікуються таким
чином: трудові, колядки,
щедрівки, веснянки, купаль-
ські, петрівчані, обжинкові,
гребовецькі, весільні, ігрові,
хороводні. До епічного жан-
ру належать думи, балади,
історичні пісні.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Виникнення Історичної літе-
ратури, зокрема літописання,
тісно пов'язане з розвитком
суспільної СВІДОМОСТІ, Інтере-
сом до минулого своєї краї-
ни, намаганням визначити
місце Русі серед Інших країн
І народів.
144
Українська література
ЗВЕРНИ УВАГУ
У календарній народній поезії
найбільш втілено анімістич-
ні вірування, одухотворення
природи, віру в магічні сили її
явищ тощо.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Усну народну творчість фор-
мували думи, балади, історич-
ні пісні, обрядові, родинно-
побутові ліричні пісні, казки,
загадки, прислів'я, приказки.
СЛОВНИК
Народна драма — це сукуп-
ність різних за формою і спо-
собом виконання уснопоетич-
нихтворів, які складалися для
театралізованої гри.
Характерні ознаки народної
драми: синкретичність (поєд-
нання слова, співу, танцю),
імпровізація, комізм і пародія.
календарній та обрядовій поезії, дослідити і вивчити яку можна на
підставі архаїчних залишків у побуті українців.
До календарної поезії можна віднести зразки народної творчості,
пов’язані зі зміною пори календарного року — весни, літа, осені, зими.
До обрядової поезії належить усна народна творчість, насичена в основ-
ному весільними і поховальними обрядами-піснями. В обох відображено
язичницькі вірування та звичаї, які пізніше продовжували співіснувати
поряд із християнськими.
Весільні обряди, звичаї, пісні відображені в літературних творах
І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, О. Кобилянської, Т. Шев-
ченка. Серед сучасних етнографів варто відзначити роботи В. Бори-
сенко, Г. Танцюри, М. Шубравської, присвячені весільним обрядам
і звичаям різних регіонів України.
До обрядової поетичної творчості належать колядки і щедрівки,
веснянки, русальні, купальські, обжинкові та інші пісні. Переваж-
на більшість їх пов’язана з народженням, смертю та воскресінням
природи.
Пізніше язичницькі обряди обожнення природи поєднались із хрис-
тиянськими віруваннями про народження, смерть і воскресіння Христа.
Прикладами є такі християнські свята, як Різдво, Великдень (Пасха),
Спас тощо.
Поступово більша частина обрядової поезії втратила своє культове
значення, і лише колядки (які виконуються під Різдво) та щедрівки
(під Новий рік і на Водохреще) тривалий час зберігали ознаки своїх
колишніх магічних функцій.
Природну основу літератури XV ст. становила усна народна твор-
чість: пісні, перекази, легенди, замовляння і заклинання. Особливе
місце посідали пісні-билини. Відомі билини Київського та Новгород-
ського циклів.
В українській літературі XVIII ст. з’явилися нові прозові твори,
автори яких не просто реєстрували факти, а прагнули їх узагальнити,
викласти свій погляд на події тощо. Наприкінці XVIII ст. широкою
популярністю користувалася «Історія Русів або Малої Росії» невідо-
мого автора. Серед паломницької літератури (записки мандрівників до
святих місць) відомий твір «Мандрування» В. Григоровича-Барського.
Живою образною мовою автор описав враження від відвідування Угор-
щини та Австрії, Італії та Греції, Єгипту та Сирії. Цей твір не втратив
свого пізнавального значення і понині. У художні твори дедалі більше
проникала жива народна мова. Наприклад, байки та вірші Г. С. Ско-
вороди містять велику кількість прислів’їв і приказок. Автор часто
використовував народні казки, пісні, притчі.
Творчість Г. С. Сковороди помітно вплинула на Івана Петровича Кот-
ляревського (1769-1838) — зачинателя нової української літератури.
Його відома поема «Енеїда», три частини якої надруковано у 1798 р.
у Петербурзі, відтворювала реальні картини життя тогочасного суспіль-
ства. Історичні пісні та думи, балади і перекази відображали нужден-
не життя селянства та рядового козацтва, знущання над ними з боку
старшини. З’явилося чимало дум і пісень, які викривали основні вади
тогочасної дійсності, закликали народ до соціальної непокори. В усній
народній творчості прославлялися ватажки повстанців — Максим Заліз-
няк, Іван Гонта, Олекса Довбуш, змальовувалися Полтавська битва та
інші події в житті України. В той же час маси засуджували ліквідацію
Усна народна творчість
145
царизмом Запорозької Січі. У піснях звучали мотиви свободи і наступ-
ності героїчних традицій українського народу.
Казки, хороводні пісні, календарно-обрядова поезія, весільні обряди
виконувались у драматизованому вигляді, вертеп, народні сценки ста-
вились самодіяльними акторами або за допомогою ляльок, а музичним
супроводом були сопілка, скрипка, бубон, цимбали.
Серед видів народної драми вирізняється ляльковий театр-дра-
ма — вертеп. Це давня обрядова форма українського народного театру,
своєрідне поєднання народної та книжної культури. Назва походить від
праорійських слів-архетипів «вер», «вир», що означають «вирувати»,
«повертатись», «відроджуватись», «рости», а «теп» — благословенний
потік світлих космічних вод, світової річки.
Першопочатково вертеп являв собою обрядове священнодійство, го-
ловним ритуальним моментом якого була пісня-молитва-колядка. Таке
тлумачення вертепу на честь народження Христа виникло у зв’язку
з розповсюдженням на наших землях християнської ідеології, яка пе-
реосмислила народну культуру. Саму назву вертепу стали тлумачити
як печеру, де, за легендою, Марія народила Христа. Творцями вертепу
були студенти Києво-Могилянського колегіуму.
Відомі фахівці М. Грицай і Г. Нудьга зауважували, що дума генетич-
но пов’язана з похоронним голосінням (піснями про смерть і похорон
героїв), з історичними піснями та баладами. Ці твори відзначаються
оригінальністю, глибокою самобутністю і високим ідейним звучанням.
Епічність дум полягає в тому, що картини подій, зазвичай, широкі,
масштабні, відображають рух народних мас.
Назва «дума» виникла ще за праслов’янських часів і означала «дум-
ка», «мислення». Провідна риса українського історичного епосу — це
патріотизм, дійова любов до батьківщини, що проявляється насамперед
у воєнному опорі поневолювачам. Пізніше словом «дума» почали нази-
вати велику за розміром епічну пісню героїчного змісту. В сучасному
значенні термін утвердився завдяки відомому етнографу М. Максимо-
вичу на початку XIX ст.
В усній народній творчості відомі такі думи, як: «Дума про козака
Голоту», «Дума про Марусю Богуславку», де висвітлено легендарний
образ полонянки, її героїчний вчинок. Показ страждань козаків-не-
вільників, осуд насильства людини над людиною зустрічаємо у думах
«Хмельницький і Барабаш», «Дума про Самійла Кішку», баладах «Що
сі в полі забіліло», «Ой був в Січі старий козак...», «Ой чиє ж то жито,
чиї ж то покоси...», а також піснях «Пісня про Байду», «Ой Морозе,
Морозенку», «Зажурилась Україна, бо нічим прожити», «Чи не той то
хміль...», «Як ще не було початку світа», «Ой рано, рано кури запіли»,
«Ой пане господару, на твоїм двору» (християнізована колядка). У піс-
нях звучить уславлення сільськогосподарської праці як богоугодної.
Символічне значення образу дерева «За сіньми, сіньми та за новими» —
величання селянської родини, «Ой у нашого господарика» — поєднання
дохристиянських і християнських уявлень.
Легендарна «Велесова книга» знаходиться біля витоків української
літератури, яка пройшла у своєму розвитку такі періоди:
1) прадавня українська література (ІХ-ХШ ст.);
2) давня українська література (ХІУ-ХУІП ст.);
3) нова українська література (XIX ст.);
4) новітня українська література (XX ст.).
ЗВЕРНИ УВАГУ
Вік вертепу — близько деся-
ти тисяч років. Драматичне
мистецтво зародилось у Дав-
ній Греції на ґрунті культових
свят, пов'язаних зі смертю та
воскресінням бога Діоніса.
СЛОВНИК
Думи — це самобутні епічні та
ліро-епічні твори про бороть-
бу українського народу проти
поневолювачів, суспільно-
політичне і побутове життя
людей, які виконувались
у супроводі кобзи, бандури
чи ліри.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Думи відзначаються логікою
побудови, ґрунтовним вмо-
тивуванням вчинків персо-
нажів. Віршована форма дум
відрізняється від віршованого
ладу Іншихфольклорнихжан-
рІв. На відміну від звичайних
пісень, для думи характерні
нерІвноскладовІ рядки, не-
однаковий ритм. Композицію
думи складають: заспів —
пролог, експозиція, де вка-
зується місце, час, обставини
дії, називаються головні герої;
сюжет — розповідь Із лірич-
ними відступами; кінцівка —
прославляння героїв, поба-
жання слухачам. Виконуються
думи в супроводі бандури чи
ліри своєрідним Індивідуаль-
ним співом, наближеним до
мелодійної декламації, — ре-
читативом.
146
Українська література
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Фольклор — це:
А) сучасна форма збереження знань;
Б) течія літератури;
В) художній напрям;
Г) колективна усна творчість;
Д) авторська поетична творчість.
2. Твір «Ой мала вдома сина сокола» за жанром:
А)балада;
Б) дума;
В) драма;
Г) пісня;
Д) щедрівка.
3. Підґрунтям для створення поетичних форм обрядового фольклору стала:
А) християнська релігія;
Б) язичницька релігія;
В) українська історія;
Г) народна мудрість;
Д) давньогрецька міфологія.
4. Календарно-обрядовий фольклор сформувався до:
А) III ст.;
Б) V ст.;
В) X ст.;
Г) XIII ст.;
Д) XV ст.
5. Малі жанри народної творчості — це:
А) балади, пісні, оди;
Б) приказки, прислів’я, загадки;
В) казки, приказки, примовки;
Г) балади, билини, думи;
Д) веснянки, щедрівки, хороводи.
6. Образний вислів, який стисло і влучно визначає якесь явище життя, — це:
А)афоризм;
Б) метафора;
В)загадка;
Г) прислів’я;
Д) приказка.
7. Весільні пісні належать до:
А) календарної творчості;
Б) обрядової поезії;
В) історичної поезії;
Г) сучасної літератури;
Д) релігійної обрядовості.
8. Сукупність різних за формою і способом виконання уснопоетичних творів, які складалися
для театралізованої гри, — це:
А) п’єса;
Б)обрядова пісня;
В) народна дума;
Г) народна драма;
Д) хоровод.
Давня українська література
147
9. Ляльковий театр-драма — це:
А) співомовка;
Б) вертеп;
В) мадригал;
Г) містерія;
Д) каламбур.
10. Велика за розміром епічна пісня героїчного змісту — це:
А) дума;
Б) історична пісня;
В) ода;
Г) інтермедія;
Д) вертеп.
11. Індивідуальний спів думи — це:
А) співомовка;
Б) оповідь;
В) октава;
Г) переказ;
Д)речитатив.
12. Тему страждань козаків-невольників розкрито у творі:
А) «Зажурилась Україна, бо нічим прожити»;
Б) «Ой був в Січі старий козак»;
В) «Дума про Самійла Кішку»;
Г) «Засвіт встали козаченьки»;
Д) «Ой мала вдова сина сокола».
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Г; 2. А; 3. Б; 4. В; 5. Б; 6. Д; 7. Б; 8. Г; 9. Б; 10. А; 11. Д; 12. В.
ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
«Слово о полку Ігоревім». Григорій Сковорода. «Всякому місту — звичай і права», «Бджола
та Шершень». Полемічна література. Іван Вишенський.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
Література в сучасному розумінні слова зароджується з виникнен-
ням письма. Але й тут у вчених немає одностайності. Донедавна в ук-
раїнській науці домінувала думка, що писемність з’явилася разом із
запровадженням християнства у Київській Русі. Однак останнім часом
148
Українська література
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Духовні корені української
культури, у тому числі й лі-
тератури, сягають глибокої
давнини. Новітні дослідження
археологів та етнографів (на-
приклад, міфу «Зоря, ключі,
роса і мед») дають підстави
стверджувати про існування
усних форм літературної твор-
чості ще у трипільські часи.
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Перші зразки літератури доби
Володимира не були оригі-
нальними, тобто письменники
їх не творили, а перекладали
з інших мов, найчастіше з бол-
гарської та грецької. Це пояс-
нювалось тим, що література
з прийняттям християнства
в основному була церковною,
а релігійні книги на сході Єв-
ропи і в Малій Азії писалися
саме цими мовами.
вчені все більше схиляються до думки, що оригінальне письмо існува-
ло у східних слов’ян задовго до 988 р. Вони посилаються на свідчення
чорноризця Храбра, який оповідає, що перед винаходом 38-буквеного
алфавіту, розробленого у середині IX ст. південнослов’янськими про-
світниками Кирилом і Мефодієм, на наших землях користувалися своєю
абеткою. Так, під час подорожі до хозар близько 860 р. Кирило знайшов
у Херсонесі «Євангеліє і Псалтир, писані руськими письменами (які він
назвав «чертами і різами»), і чоловіка, що говорив тою «бесідою», й,
розмовляючи з ним, від нього навчився слов’янського письма та мови.
Історики свідчать, що саме в ці часи руський князь Аскольд, який пра-
вив тоді в Києві, створив перший в історії нашої літератури літопис,
у якому послідовно, по роках, викладалися події минувшини. Учені
умовно називають цей твір «Літописом Аскольда».
До ще давніших пам’яток прадавньої української літератури дехто
з дослідників відносить так звану «Велесову книгу», знайдену росій-
ським офіцером А. Ізенбеком у 1919 р. у дощенту зруйнованому під час
громадянської війни будинку князів Куракіних неподалік від Курська.
Вона являла собою текст, випалений на окремих дощечках, зміст по-
над 20 з яких вдалося розшифрувати. Однак таємничість, за якої була
знайдена ця пам’ятка, суперечливість її тексту дали опонентам моти-
вовані підстави сумніватися в автентичності твору, тобто в тому, що
він існував насправді, а не є черговою скандальною підробкою. Разом
з тим в українському літературознавстві немало прихильників «Веле-
сової книги», готових вивчати її як з історичного, так і з мистецького
боку. На їхню думку, «Велесова книга» — це збірка епічних творів,
складених у V і записаних у IX ст. Тут немає викладу подій у хроноло-
гічній послідовності. Інколи перегукуються одні й ті ж факти, поетичні
образи, які у своїй єдності зберегли і передали цільність етносу, його
світовідчуття і мудрість. «Велесова книга» допомагає очистити нашу
історію від вигадок і наклепів, що впродовж століть поширювались
чужинськими недоброзичливцями, зокрема викривлені уявлення про
вірування давніх слов’ян. На відміну від своїх сучасників — греків,
наші пращури, за свідченнями Велеса, сповідували однобожжя. Схо-
жим на поклоніння християн Марії Богородиці видається описаний
Велесом культ Матері-Птиці, яка подарувала вогонь і яку пізніше на-
звали у нас Берегинею.
Перекладна церковна література
Значний поштовх розвиткові прадавньої української літератури
дали утворення могутньої східнослов’янської держави європейсько-
го рівня — Київської Русі — та запровадження князем Володимиром
християнства, яке відкрило шлях для спілкування і взаємозбагачення
української культури та культур інших країн.
Дуже популярною стала на Русі Біблія. Біблія є синкретичним тво-
ром, тобто поєднує в собі різні літературні жанри і роди, а також міс-
тить елементи наукового та публіцистичного стилів. Створювана про-
тягом 14 століть чотирма мовами, вона має складну і строкату будову:
включає 77 окремих книг, різних за обсягом, змістом, композицією та
жанром. Це кодекси та хроніки, оповідання і перекази, ліричні пісні
Давня українська література
149
та релігійні настанови, пророцтва і заповіді, молитви, псалми та ле-
генди. І все ж Біблія сприймається читачем як цілісний твір, оскільки
об’єднана ідеєю спасіння людства від гріха Всемилостивим Господом.
Композиція цієї частини суттєво відрізняє її від попередньої. Вона
складається з 4 Євангелій, написаних різними авторами (Матвієм, Мар-
ком, Лукою та Іваном) на одну і ту ж тему, а також Дій святих апос-
толів, їхніх соборних послань і Об’явлення святого Івана Богослова.
Найвизначнішим образом Нового Заповіту є Ісус Христос — приклад
праведника. Непорочно зачатий у лоні єврейської дівчини Марії, якій
після Благовіщення судилося стати Богородицею, він уже у 12 років
дивував мудреців своїм розумом і повчальною кмітливістю. Охрещений
Іваном Хрестителем у річці Йордан, Ісус Христос пішов у пустелю, де
перебував 40 днів і ночей у молитві й пості та прогнав диявола, який
намагався спокусити його. Після посту Христос почав проповідувати,
ходив від міста до міста, від села до села, робив людям багато добра
і здійснював чудеса, які докладно описуються у Євангеліях.
Христова наука подається в Біблії також через притчі — образні
оповідання повчального змісту.
Завдяки своєму повчальному змісту Біблія була і залишається Кни-
гою життя для мільйонів землян, тому і перевидавалася мільйонними
тиражами 1900 мовами. У кінці X ст. Біблія стала надбанням і ук-
раїнського народу.
Крім Псалтиря, особливо часто переписувалися Апостол, Приповіст-
ки Соломонові. Перекладалися твори отців Церкви. Поширювалися
і житія, тобто твори, в яких із повчальною метою показувалося життя
святих. Житія розповідали про руських правителів Ольгу та Володими-
ра, Івана Предтечу, Дмитра, Михайла, Андрія, Миколая, Анну, Івана
Золотоустого. Улюбленим для багатьох читачів було житіє Олексія,
чоловіка Божого, в якому зображено аскета, що зневажає багатство
і життєву метушню.
Перекладалися і твори, які доповнювали Святе Письмо, — апокри-
фи. Найпопулярнішим серед них була «Мандрівка Богородиці». Апо-
крифи, як і вся перекладна церковна література Київської Русі, мали
величезний вплив на читачів, змушуючи замислитися над гріховністю
власного життя.
«Слово О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»
Вершиною української літератури руського часу, безсумнівно,
є «Слово о полку Ігоревім» (1187). Твір присвячений опису Ігоревого
походу на половців 1185 р., який, на жаль, закінчився поразкою і по-
лоненням Ігоря та його дружинників.
«Слово о полку Ігоревім» оповідає про невдалий похід 1185 р.
новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців, які
своїми набігами завдавали Руській землі дошкульних ударів. Про цей
похід уже в той час існували літописні оповідання. Автор «Слова...»,
на відміну від літописців, розповідає не стільки про окремі факти
походу Ігоря, скільки розмірковує над ними та долею рідної землі,
обіймаючи своїм духовним зором часи від «старого Володимира до
нинішнього Ігоря».
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Поетичною розповіддю про
напівлегендарну історію бо-
гообраного єврейського та ін-
ших народів Близького Сходу
у стародавні часи є перша час-
тина Біблії — Старий Заповіт.
Друга частина Біблії — Но-
вий Заповіт — це поетична
розповідь про народження,
духовний подвиг, смерть і вос-
кресіння Сина Божого Ісуса
Христа.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
З християнством пов'язані
й церковні хроніки, автори
яких починали виклад від
створення світу І доводили
до днів написання, тісно пере-
плітаючи Історичні та релігійні
події. У них розповідалося п ро
церковне життя, монастирські
Історії, сектантські рухи, чу-
десні знамення; Існували та-
кож анекдотичні оповідання.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
«Слово» складається зі вступу,
основної частини і закінчення.
У вступі автор звертається до
Бояна, роздумує, яким спосо-
бом змалювати таку важливу в
історії Русі подію. Основна час-
тина — це п'ять пов'язаних між
собою оповідок про виступ
Ігоревої дружини, перехід у
Половецьку землю, дві битви
з ворогом і полонення Ігоря,
«золоте слово» Святослава,
плач Ярославни, втеча Ігоря
з полону. Кінцівка — вели-
чання Ігоря, князів і дружини.
150
Українська література
РД ЗАПАМ'ЯТАЙ
Композиційно «Слово...»
складається з оповідних сцен
про похід Ігоря та його по-
разку (виступ, об'єднання
полків, перша переможна
і друга невдала битви, полон
Ігоря та його втеча), а також
авторських публіцистичних
роздумів і поетичних картин
(звернення до віщого Бояна,
розмірковування про поразку
русичів, золоте слово Святос-
лава тощо).
ПІ ЗАПАМ'ЯТАЙ
«ВІЩИЙ» сон І «золоте слово»
князя Святослава в Ідейно-
смисловому І композиційному
плані є центральним епізо-
дом «Слова о полку Ігоревім»,
оскільки в ньому сфокусо-
вані головна думка та настрої
твору.
Як палкий патріот і сучасник тих подій, автор «Слова...» відбирає
найяскравіші епізоди походу Ігоря, передусім ті, що дають змогу зро-
бити висновок про причину поразки руської дружини.
Обидва плани (розповідний і публіцистичний) об’єднані наскрізною
патріотичною ідеєю — закликом руських князів до єднання, до динас-
тичної солідарності заради єдності та процвітання Руської землі.
«Руська земля», «русичі», «дружина Ігорева» — це опорні слова
«Слова...», сповнені для автора і його покоління невимовної любові,
радості й водночас жалю. Сконцентрувавши в собі силу авторського
почуття, вони випромінюють у тексті відповідну енергію. І хоч основ-
ний тон розповіді елегійний (бо ж чорна земля «костями бьіла пось-
яна, а кровію польяна», русичі «полегоша за землю Рускую»), про-
те у підтексті струмує оптимістичний заряд: є на Русі воїни, здатні
зберегти силу і велич рідної землі. З героїчним пафосом оспівуючи
руських воїнів, автор сумує через розбрат серед князів, бо від них за-
лежало благополуччя рідної землі, бо цей розбрат призвів до поразки
та кровопролиття. Широкий політичний кругозір, масштабне бачення
історичних подій дали змогу авторові піднятися над інтересами того
середовища. Образ київського князя Святослава у творі ідеалізується
свідомо, навіть із деяким відступом від історичної правди. І це зро-
зуміло, адже Святослав представляв верховну владу, Київ як центр
не тільки територіального, а й морального об’єднання руських земель.
А тому й постає він як мудрий політик, достойний своєї землі прави-
тель, що, як батько, печалиться недостойними ділами дітей своїх; його
любов до співвітчизників, як і ідея твору, розкривається в золотому
слові, зі сльозами змішаному, в якому Святослав закликає русичів
постояти за землю Руську.
Полемічна література
Після розриву християнських церков почалася полеміка греків із
римлянами, тобто православних з католиками. В Україні особливої
гостроти вона набула в середині XVI ст. на тих землях, що перебували
у складі Польсько-Литовської держави (передусім галицьких і волин-
ських). Українська православна церква в той час переживала освітній
та духовний занепад. Найголовнішою причиною цього було те, що вона,
перебуваючи у складі Польсько-Литовської держави, залишалася, по
суті, без її підтримки в умовах римо-католицького церковного і куль-
турного панування. Отже, послаблювалося й культурне життя, яке було
тісно пов’язане з життям церковним.
Католицька церква та культура перебували під опікою держави.
Державною мовою була мова латинська, нею послуговувалися у бого-
служінні, шкільництві, письменстві, державних установах. Латинська
мова полегшувала дорогу до європейської культури та європейських
університетів, які на той час були латиномовними. Польська держава
і католицька церква за цих умов почали свій наступ на православний
світ.
Найвпливовішими з-поміж єзуїтсько-католицьких проповідників
були Петро Скарга і Бенедикт Гербест. Перший обрав тон співчуття,
жалю до русинів-українців, які нібито як люди наївні, простодушні,
Давня українська література
151
були заведені лукавими греками у безвихідь. Адже, на його думку,
культури й освіти «на некультурній слов’янській мові» бути не може.
Особливої гостроти полеміка православних із католиками набула
під час підготовки і проголошення Берестейської унії 1596 р.
В останніх роках XVI і особливо в першій половині XVII ст.
з’являються послання, трактати, діалоги — полемічні жанри, авторами
яких були Герасим Смотрицький, Стефан Зизаній, Христофор Філалет,
Іван Вишенський. Так, С. Зизаній в одній зі своїх полемічних книг
засуджує сваволю католиків на чужих землях.
Образ зневаженої, гнаної матері-церкви, яка, по суті, ототожнюється
з образом рідної сторони, стає провідним у письменників-полемістів
кінця XVI — першої половини XVII ст.
Полемічна, чи релігійно-публіцистична література, поставши з про-
тистояння православних із католиками-уніатами, була літературою
гостро викривальною. Вона оголила глибоке провалля між інтересами
церковних владик і народу. Богословських, теологічних аргументів
на захист однієї чи іншої сторони було недостатньо, до того ж така
аргументація була безперспективною, що й обумовило вичерпаність
полемічної прози вже в першій чверті XVII ст. Художніх ідей, які б сти-
мулювали пошук нових шляхів для збереження єдності нації та її ду-
ховного зростання, полемічна проза, по суті, так і не дала. Проте окремі
її представники, зокрема Г. Смотрицький та І. Вишенський, сприяли
утвердженню в літературі нових ідей, жанрів, виражальних засобів.
Сковорода Григорій Савич (1722-1794)
Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. у с. Чорнухи
на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. Батьки відзначалися
побожністю, миролюбством, гостинністю, чесністю.
У 1738 р. батьки віддають Григорія на навчання до Київської ака-
демії. Досить швидко він став виділятися успіхами серед своїх одно-
літків. У 1742 р. його запрошують до придворної співацької капели
в Петербург. Після двох років перебування у північній столиці він
повертається продовжувати перерване навчання. Людина виняткових
здібностей і гострого розуму, Г. Сковорода здобув в академії глибокі
знання з філософії, вітчизняної, античної, західноєвропейської літе-
ратур, досконало опанував кілька іноземних мов, серед яких були ла-
тинська, грецька, німецька.
У 1750 р. Г. Сковороді трапляється нагода вирушити у тривалу
поїздку за кордон. Він відвідує Австрію, Словаччину, Польщу, Німеч-
чину, де знайомиться з життям тамтешніх народів, вивчає їхні звичаї
та ближче знайомиться з культурою, передовими філософськими іде-
ями, літературними течіями. Безсумнівно, ця трирічна подорож мала
надзвичайно важливий вплив на формування поглядів майбутнього
філософа.
Г. Сковорода працює в Переяславському колегіумі, де запроваджує
багато новаторських ідей, чим, звісно, викликав невдоволення багатьох.
Саме за недотримання усталених методів викладання його звільняють
від цієї діяльності.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Наступ католицизму на ук-
раїнських землях активізував
громадянську свідомість час-
тини православного духо-
венства й освіченого україн-
ства. Вони об'єднуються, щоб
протистояти католицькій екс-
пансії. Однією з форм цього
об'єднання були братства —
церковно-освітні організації.
Братства відкривали школи,
провадили просвітницьку ро-
боту, спрямовану на захист
І збереження православної
церкви й української куль-
тури.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основні твори: збірка лірич-
них поезій «Сад Божественних
пісень», збірка морально-по-
вчальних притч «Байки Хар-
ківські», філософські тракта-
ти: «Разговор, називаемьій
алфавит, или Букварь мира»,
«Благородний Еродій», «Роз-
мова п'яти подорожніх про
справжнє щастя».
152
Українська література
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Особливість подвижництва
Г.С.Сковороди полягає втому,
що він прагнув збудити «мис-
лячу силу» в свого народу,
підняти в людині все краще,
закладене у неї природою та
Богом, І розвивати, долучаю-
чи до цінностей вищих І віч-
них. Досягнення ж їх означає
спасіння І дарує щастя.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Феномен постаті Григорія Са-
вича Сковороди —у дивовиж-
ному гармонійному поєднанні
краси тілесної та духовної.
У власному житті він сповіду-
вав виразні й тверді принци-
пи: самопізнання і внутрішня
згода з волею Бога. Окрім того,
філософ постійно наголошує,
що людина має невичерп-
ний духовний потенціал, який
лише необхідно спрямувати
у потрібне русло, на спра-
ви Божі: пізнання і творчість.
У своїх філософських творах
великий мислитель розмір-
ковував над основами буття.
З 1759 по 1769 рр. Г. Сковорода працює як викладач поетики і ети-
ки в Харківському колегіумі. Протест і несприйняття схоластичних
догматів навчального процесу послужили причиною його звільнення.
Понад чверть століття, «переповнюючись живим відчуттям істини»,
мандрує він містами і селами Лівобережної України, часто перебира-
ючись і в сусідні губернії, даруючи народові знання і досвід духовного
самопізнання. ЗО ліричних творів склали збірку «Сад Божественних
пісень». З 1753 по 1785 рр. Г. Сковорода пише переважну більшість
своїх поетичних творів. Простий та образний стрій думок, доступність
вчення, власний життєвий подвиг привертали до його особистості увагу
всієї спільноти.
Помер Г. С. Сковорода 9 листопада 1794 р. в селі Пан-Іванівка
(нині — Сковородинівка) на Харківщині. Перед смертю поет і філософ
заповідав поховати себе на підвищенні біля гаю, а на могилі зробити
напис: «Світ ловив мене, та не спіймав».
Щоб зрозуміти суть епітафії, слід детально познайомитися з жит-
тєвим шляхом поета, його філософськими поглядами. Ченці Києво-
Печерської лаври, у свою чергу, вмовляли: «Доволі блукати по світу!
Час причалити до гавані: нам відомі твої таланти, свята Лавра прийме
тебе, як мати своє чадо, ти будеш стовпом церкви і окрасою обителі».
На це Григорій Савич саркастично відповів: «Ох, преподобнії! Я стов-
потворіння умножати собою не хочу, доволі і вас, стовпів неотесаних,
у храмі Божому! Світ мене не впіймає». Не вдалося ні царям, ні панам,
ні ченцям за почесті та кар’єру купити розум, честь і волю Сковороди.
Щастя письменник вбачав не в маєтках і славі, а в житті за совістю;
шляхом до щастя вважав самопізнання. Харківському губернаторові
на пропозицію стати чиновником Сковорода відповів: «Ваше превос-
ходительство! Світ подібний до театру. Щоб грати в театрі з успіхом
і похвалою, беруть ролі за здібностями. Після великого випробування
себе побачив, що не можу представляти в театрі світ жодної особи, крім
низької, простої... Я обрав собі цю роль — і задоволений». Навіть Ка-
терині II Сковорода не побоявся відповісти: «Мені моя сопілка і вівця
дорожчі царського вінця».
Постать Сковороди завжди була овіяна таємницями, домислами,
вигадками і викликала інтерес. Та це й не дивно, бо Григорій Сково-
рода ще за життя став легендою. Таким чином він ще раз заявив про
свою відданість духовному спасенному життю перед земними суєтністю
і марнотою.
Самопізнання, заглиблення у свій внутрішній світ, уміння слухати
себе, голос своєї совісті дозволяють правильніше і чіткіше осягнути
покликання людини на цій землі, викристалізувати думки і почуття,
аби навести духовний лад у своїй душі. Бо тільки в чистоті, несуєт-
ності, благоговійності та мудрості можна почути істинний голос свого
внутрішнього «я», голос духу.
«Щастя наше є мир душевний, але мир цей до жодної речовини не
стосується; він не золото, не срібло, не дерево, не вогонь, не вода, не зір-
ки, не планети... Як здоров’я має свою точку не зовні, а всередині тіла,
так мир і щастя в найглибшій точці душі нашої перебуває і є здоров’ям
її та нашим блаженством. Здоров’я тіла є не що інше, як мир тілесний,
як мир сердечний є пожива на здоров’я душі, і як здоров’я родиться
після очищення з тіла шкідливої й зайвої мокроти, матері всіх хвороб,
так і серце, очищуване від підлих світських гадок, що турбують думку,
Давня українська література
153
починає проглядати схований усередині себе скарб щастя свого, відчу-
ваючи, ніби після хвороби, бажання поживи своєї, подібне до нашого
горіха, який зачинає зерно життя свого в звичайному колоску.
Оцих-то, хто починає себе пізнавати, закликає премудрість божа
у дім свій, на гостину...» Одержимий ідеєю духовного відродження ук-
раїнської нації, мудрець виношує образ справжнього громадянина своєї
держави.
Мудрість Г. Сковороди вирішальною мірою була виплекана пре-
мудрістю віри. Власним життям він канонізував високі моральні прин-
ципи: волелюбність, твердість духу, гідність, щирість, добролюбство,
прагнення мудрості, надійність, любов до ближнього.
«Сад Божественних пісень». Ліричний герой збірки перебуває у по-
шуках правди, добра, щастя. Він, як і автор, великий народолюбець,
гуманіст, кличе до єднання людини з природою. Відкриваючи перед
читачем свою благородну, чутливу душу, ліричний герой виливає журбу
і тривогу, роздуми.
Ліричного героя збірки «Сад Божественних пісень» мучать «нудьга
проклята» і «докучлива печаль». Вони гризуть його, як «ржа сталь»,
а він жене їх геть і врешті переборює тугу.
У багатьох поезіях автор милується красою рідної природи, духовно
збагачується її чарами:
Ой, пташино жовтобока,
Не клади гнізда високо.
А клади лиш на лужку,
На зеленім моріжку...
Стоїть явір над водою
І киває головою,
Буйні вітри повівають,
Руки явору ламають.
Найкращим поетичним твором вважається вірш «Всякому міс-
ту — звичай і права», в якому Сковорода окремо виділив усіх тих,
хто потребує засудження: здирники, бюрократи, пияки, розпусники,
підлабузники, ледарі, пани, купці, лихварі, чиновники та юристи, які
зловживають своїм становищем. На противагу їм усім герой твору думає
не про маєтки і чини, а про те, щоб жити мудро, не заплямити совісті,
бо тільки така людина може не боятися смерті:
Знаю, що смерть — як коса замашна.
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар, —
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь.
У давній українській літературі ніхто не зумів так просто і в той же
час так поетично висловити захоплення природою. Відчувається вплив
фольклору, поезія стала піснею, за жанром — це романс.
Григорій Сковорода — не лише талановитий поет-лірик, а й видат-
ний байкар. Він створив ЗО прозових байок, високо оцінених І. Фран-
ком. Відтворити істину і висловити критичне ставлення до суспільних
явищ — таким, на думку Сковороди, є завдання і призначення байки.
Тому деякі його твори є гостро сатиричними, наприклад «Олениця і Ка-
бан». Олениця назвала Кабана просто кабаном, не знаючи, що той одер-
жав титул барона. Кабан образився. Вибачаючись, Олениця говорить:
ЗВЕРНИ УВАГУ
Увесь творчий доробок Гри-
горія Сковороди, який вклю-
чає 17 філософських творів,
7 перекладів, збірки «Сад Бо-
жественних пісень», «Байки
Харківські», — це єдина систе-
ма поглядів, єдина філософія.
Свого часу І. Франко назвав
Г. Сковороду «національним
філософом», оскільки він дав
вираження глибоким і суттє-
вим духовним цінностям нації.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Українську традицію пись-
менники шукали не в описі,
а у символіці фольклору, на-
самперед кобзарських дум
І пісень, у поетичних образах
Г. Сковороди, в українській
демонології (сукупність «де-
монів» — духів, що населяють
світ І сприяють або шкодять
людині). Не випадково при
характеристиці літератури
кінця XIX — початку XX ст.
часто зустрічаємо поняття
«символізм», хоча нікого з ук-
раїнських письменників цього
періоду не можна назвати
символістом у повному ро-
зумінні цього слова.
154
Українська література
& ЗВЕРНИ УВАГУ
У байках Сковороди відчу-
вається вплив його поперед-
ників у цьому жанрі, від Езопа
до Лессінга, але головне дже-
рело його байок — українсь-
ка народна казка. І ще одна
особливість байок Григорія
Сковороди: мораль, яку він
називає «силою», є в кілька
разів більшою, ніж основна
частина байки.
«Ми, прості, судимо не за одягом і словами, а за справами». А справи
Кабана і після одержання дворянського титулу такі ж огидні, якими
були й раніше: він риє землю і ламає пліт, тільки тепер це ще нестерп-
ніше, бо Кабан нібито возвеличився над іншими звірами.
Значна частина байок присвячена темі «сродної праці». Кожна лю-
дина, на думку Сковороди, наділена певним даром. Дехто, знехтувавши
природними нахилами, вибирає для себе прибутковий фах, але цим
шкодить собі та суспільству. «Не змагай до того, що не дано від приро-
ди», — повчав він. Саме ця думка покладена в основу байки «Бджола
і Шершень». Бджоли збирають мед, тому що «для цього народжені»,
для них сам процес збирання меду «незрівнянно більша радість від
споживання його». Цього Шершень збагнути не може. Наприкінці
байки алегорія розкривається: «Бджола — се символ мудрої людини,
яка у природженому ділі трудиться. Шершень — се образ людей, котрі
живуть крадіжкою чужого» і проводять у розкошах паразитичне жит-
тя. Мораль байки проста: праця повинна стати для людини природною
потребою, «найсолодшою поживою», тільки тоді життя матиме зміст
і красу. А паразитів на зразок Шершня в суспільстві не повинно бути.
У праці людина відчуває радість буття, а в неробстві деградує. Байка
«Бджола і Шершень» стала популярною за життя байкаря, бо її мо-
раль відображала погляди народу і була спрямована проти суспільства,
в якому пани-нероби споживали результати праці мільйонів робітників.
Спадщина композитора, поета, байкаря і філософа Григорія Савича
Сковороди є дорогим надбанням української національної та світової
культури. Тому широко відзначаються ювілеї мандрівного філософа, його
іменем названо вулиці, школи, заклади освіти та культури, село Іванівна
перейменовано на Сковородинівку, там відкрито меморіальний музей,
у багатьох містах споруджено оригінальні пам’ятники на його честь,
про нього написано чимало книжок і статей (поеми П. Куліша «Грицько
Сковорода» і П. Тичини «Сковорода», повість Т. Шевченка «Близне-
цьі», поезії А. Малишка, М. Вінграновського, І. Драча та інших). На
кіностудії ім. О. Довженка знято художній фільм «Григорій Сковорода».
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. «Велесова книга» дає періодизацію прадавньої української літератури у такий термін:
А) У-ІХ ст.
Б) ІХ-ХШ ст.
В) ХІУ-ХУП ст.
Г) XIII-V ст.
Д) ХП-ХІХ ст.
2. За свідченням Велеса, давні слов’яни сповідували культ:
А) Матері-Птиці;
Б) Єдиного Духа;
В) Святого Вогню;
Г) Отця-Миротворця;
Д) Чистого Світу.
3. Література з прийняттям християнства була в основному:
А)усною;
Б)догматичною;
В) церковною;
Давня українська література 155
Г) політичною;
Д) загальноосвітньою.
4. Найвизначніший образ Нового Заповіту, приклад праведника у самовідданих страстях — це:
А) Ієгова;
Б) Богородиця;
В) Іван Богослов;
Г) Всемилостивий Господь;
Д) Ісус Христос.
5. Образні оповідання повчального змісту — це:
А) хроніки;
Б) притчі;
В) псалми;
Г) легенди;
Д)послання.
6. «Мандрівка Богородиці» за жанром — це:
А) хроніка;
Б) житіє;
В) пророцтво;
Г) апокриф;
Д) молитва.
7. Кому з героїв належать слова твору:
І каже: «Дужий і старий,
широкий Дніпре, не малий!
Пробив єси високі скали,
Текучи в землю половчана,
Носив єси на байдаках
На половчан, на Кобяка
Дружину тую Святославлю...»
А) Ігорю;
Б) Святославу;
В) Бояну;
Г) Ользі;
Д) Ярославні.
8. Хто є автором «Повчання дітям», рядки з якого тут наведені: «А коли добре щось умієте —
того не забувайте, а чого не вмієте — того учітесь. Лінощі ж — усьому [лихому] мати...»?
А) Т. Шевченко;
Б) Г. Сковорода;
В) В. Мономах;
Г) Дм. Чижевський;
Д) А. Печерський.
9. Автором «Повісті временних літ» є
А) Нестор;
Б) Самовидець;
В) Грабянка;
Г) Величко;
Д) Мономах.
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Б; 2. А; 3. В; 4. Д; 5. Б; 6. Г; 7. А; 8. В; 9. А.
ЛІТЕРАТУРА XIV — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Іван Котляревський. «Енеїда», «Наталка Полтавка». Григорій Квітка-Основ'яненко. «Ма-
руся». Тарас Шевченко. «Катерина», «Гайдамаки», «Сон» («У всякого своя доля»), «Кавказ»,
«До Основ'яненка», «І мертвим, і живим...», «Заповіт», «Мені однаково», «Ісаія. Глава 35».
Пантелеймон Куліш. «Чорна рада».
Марко Вовчок. «Інститутка». Іван Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я». Панас Мирний.
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Українська драматургія другої половини XIX ст. Іван
Карпенко-Карий. «Хазяїн».
Іван Франко. «Гімн», «Чого являєшся мені у сні», «Мойсей». Ольга Кобилянська. «Лю-
дина». Леся Українка. «І все-таки до тебе думка лине», «Сопіга зреш зрего», «Лісова пісня».
Михайло Коцюбинський. «Іпіегтегго», «Тіні забутих предків». Василь Стефаник. «Камін-
ний хрест».
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
Котляревський Іван Петрович (1769-1838)
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: «Енеїда», «На-
талка Полтавка», «Москаль-
чарівник», ода «Пісня на но-
вий 1805 год пану нашому
і батьку Олексію Борисовичу
Куракіну», «Оди Сафо».
СЛОВНИК
Класицизм (від лат. — взір-
цевий, довершений) — літе-
ратурний напрям, що виник
у XVII ст. у Франції й поширив-
ся в літературах Європи. Кла-
сицистами називають митців,
у творчості яких панує культ
класиків (передусім — антич-
них письменників) І розуму,
а весь напрям пов'язаний Із
суворою нормативністю та
регламентацією.
Народився І. П. Котляревський 9 вересня 1769 р. у Полтаві, в ро-
дині дрібного чиновника. Згодом Котляревським було «пожалувано»
дворянське звання. З 1780 р. маленький Іван почав навчатися в Пол-
тавській духовній семінарії. Особливо старанно і наполегливо осягав
хлопець гуманітарні дисципліни: піїтику, риторику, філософію, ла-
тинську, грецьку, французьку і німецьку мови. З інтересом знайомиться
з античною літературою, перекладає Горація, Овідія, Вергілія.
У 1789 р., після смерті батька, двадцятирічним юнаком він на остан-
ньому році навчання залишає семінарію і починає служити чиновником
у полтавських канцеляріях, а згодом вчителює у поміщицьких родинах.
Саме під час вчителювання, з 1794 р., і розпочинається творча робота
письменника над славнозвісною «Енеїдою».
Сама назва «класицисти» з’явилася тільки у 30-х роках XX ст.
у вітчизняному літературознавстві. У XIX ст. представників цього лі-
тературного напряму називали класиками (назва виникла у французь-
кому літературознавстві), а нерідко — псевдокласиками: цей останній
вислів був поширений у XIX — на початку XX ст. Справа в тому, що
романтики, а згодом і представники інших течій, які полемізували
з класицистами, визнавали «класичними» лише твори давніх греків
і римлян. Мистецтво ж своїх опонентів вони розглядали як псевдокла-
сичне, бажаючи підкреслити невдалість, недоладність, маловартісність
цієї течії.
Розквіт класицистичної літератури припадає на XVII ст., коли
справжнім центром напряму стає Франція. До французьких класи-
цистів належали Лафонтен, Буало, Корнель, Расін, Мольєр та ін. Кла-
сицизм поширився і в літературах Німеччини (Шіллер, Ґете), Англії,
Італії. У XVIII ст. зароджується російський класицизм (М. Ломоно-
сов, О. Сумароков, Г. Державін, Д. Фонвізін). Наприкінці XVIII — на
Література XIV — початку XX століття
157
початку XIX ст. виникає класицизм в українській літературі (І. Котля-
ревський, П. Гулак-Артемовський, П. Білецький-Носенко, Г. Квітка-
Основ’яненко).
Протягом 1794-1796 рр. І. Котляревський працює над першими
трьома частинами поеми «Енеїда». З 1796 по 1808 рр. І. Котляревський
перебуває на військовій службі.
Спочатку І. Котляревський не мав наміру публікувати поему, вона
поширювалася серед читачів у рукописних копіях, але в 1798 р. її ви-
дав у Петербурзі один із любителів українського слова, конотопський
поміщик Максим Пурпура. 1808 р. книговидавець І. Глазунов повторив
видання. Ці публікації робилися без відома і згоди автора, тому вийшли
зі значними огріхами, які не могли задовольнити автора.
З 1810 р. і до кінця свого життя І. П. Котляревський живе в Полтаві,
працюючи наглядачем Будинку для виховання дітей бідних дворян
— навчально-виховного закладу, в якому викладання здійснювалося
за програмою гімназії. З 1827 р. — попечитель богоугодних закладів
Полтави. На цьому відповідальному поприщі І. Котляревський зареко-
мендував себе як талановитий педагог і організатор освітнього процесу.
У 1818 р. Котляревського призначають директором Полтавського
театру. З метою збагачення репертуару він створює драму «Наталка
Полтавка» і водевіль «Москаль-чарівник», які з успіхом було постав-
лено у 1819 р. Так на полтавській сцені, з початків нової української
драматургії зароджувався національний професійний театр. Завдяки
І. Котляревському було випущено з кріпацтва М. Щепкіна, який згодом
успішно виступав у п’єсах свого покровителя. У 1821 р. поет закінчує
писати поему, останню частину «Енеїди», але побачити повне видання
йому не судилося. Воно вийшло друком у 1842 р., уже після смерті
автора.
Український класицизм не мав ані політичних, ані загальнокультур-
них умов для свого розвитку. Він охопив обмежену кількість жанрів,
головним чином ті, що вважались у теорії класицизму низькими, а то
й узагалі неприпустимими, зокрема бурлеск. Шедевром українського
класицизму стає героїко-комічна поема Івана Котляревського «Енеї-
да» — твір бурлескний і травестійний. Поширюється також травестійна
ода (І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський) і байка (П. Білецький-
Носенко, П. Писаревський, С. Рудиковський). «Низькі» класицистичні
жанри превалюють і в драматургії («Москаль-чарівник» і «Наталка
Полтавка» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці» та «Шельмен-
ко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка). У доробку Г. Квітки-Основ’яненка
розвивається нетипова для літератури класицизму проза.
У 1835 р. за станом здоров’я І. Котляревський виходить у відставку,
але не пориває з культурним життям того часу. Смерть великого митця
настала 10 листопада 1838 р.
«Енеїда». В «Енеїді» з позицій «мужичої колючої правди» засуджено
жорстокість панів, паразитизм і аморальність, хабарництво і лицемір-
ство чиновників. Затхлості життя в Російській імперії Котляревський
протиставив волелюбних і незалежних, веселих і буйних троянців-запо-
рожців. Поет оспівав їхні високі моральні якості: полум’яну любов до
рідної землі та готовність іти заради неї на самопожертву, працьовитість
і розум, чесність і благородство. Такий народ у майбутньому сам вирі-
шуватиме свою долю. Самим фактом своєї появи «Енеїда» розв’язала
суперечки: самобутній український народ чи ні?
158
Українська література
ф словник
Історизми — слова, що по-
значають предмети і поняття,
які зникли, вийшли з ужитку.
СЛОВНИК
Вульгаризми (лат. уиїдагіі —
брутальний, простий) — лай-
ливі, грубі слова, що введені
у твір із певною художньою
метою.
СЛОВНИК
Макаронічна мова (від лат.
тассіїегопі — макарони) —
мова, пересипана іншомовни-
ми словами (варваризмами)
або словами, переінакшеними
на зразок іншомовних.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Опрацьовуючи сюжет свого
твору, І. Котляревський узяв Із
поеми ВергІлІя лише основну
сюжетну лінію та Імена голов-
них героїв. Основним дже-
релом натхнення І поетичної
матерії слугувала для митця
тогочасна дійсність.
У поемі «Енеїда» І. Котляревського мають місце численні історизми,
наприклад:
Дали їм в сотники панів.
Дали значки їм з коругвою,
Бунчук і бубни з булавою,
Списів, мушкетів, палашів...
Також, іронізуючи, зображує царицю Дідону; під час втечі Енея ця
«розумна пані» у своєму мовленні використовує численні вульгаризми:
Поганий, мерзкий, скверний, бридкий,
Нікчемний, ланець, кателик!
Гульвіса, пакосний, престидкий,
Негідний, злодій, єретик!
Надмірне вживання у художній мові варваризмів або слів, що є сло-
весними покручами, являє собою явище макаронічної мови.
У поемі «Енеїда» І. Котляревський, висміюючи схоластичну науку
в тогочасній школі і домінуюче становище в ній латинської мови, у мові
Енеєвих посланців до царя Латина використовує латинізми або пере-
кручені «на латинський манір» українські слова:
Енеус, постер магнус панус
І славний троянорум князь,
Шмигляв по морю, як циганус,
Ад те, о рекс! прислав нунк нас.
Ідея твору Котляревського запозичена з однойменного твору антич-
ного письменника Вергілія.
Вергілій писав твір «Енеїда» у той час, коли в Римській державі
замість республіки поступово і повно утвердилася імперія. Необмеже-
на влада зосереджувалася в одних руках Октавіана Августа. Будучи
натхненним прихильником такої форми управління і самого імператора,
поет змальовує владу мало не як милість, освячену вищими силами,
а самого Октавіана Августа — напівбогом, виводячи його рід від міфіч-
ного сина троянського царя Анхіса і богині кохання Венери — Енея,
який, за легендою, нібито після зруйнування греками Трої вирушив до
берегів Італії та заснував місто Рим.
Уже сучасниками «Енеїда» сприймалася як своєрідна хрестоматія
народного життя, панорама побуту і звичаїв.
За дещо грубувато спрощеним підходом криється могутня ідея онов-
лення. Українські типи, реалії побуту, несподівані ситуативні ходи
й позиції письменник передавав і відтворював із граничною щирістю та
виразністю. Щедрий гумор лише доповнював образну завершеність ге-
роїв поеми. За міфологічною ширмою чітко проступають обриси тогочас-
ного суспільства, сповненого несправедливостями життя. Національна
ж особливість характеру українського народу — непоборна волелюб-
ність, що здатна стерти всі перешкоди на своєму шляху. Цією світлою
ідеєю пройнято всю художню структуру «Енеїди».
«Наталка Полтавка». Основний мотив п’єси «Наталка Полтав-
ка»— розлука дівчини з коханим-бідняком та одруження з осоруж-
ним багачем — характерний для багатьох тодішніх європейських
мелодрам.
Дія твору відбувається в одному полтавському селі. Зав’язка сю-
жету — зустріч Наталки з возним, який пропонує їй вийти за нього
заміж. Наталка, яка давно кохає парубка Петра, відповідає: «Ви пан, а я
сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду» і закінчує
Література XIV — початку XX століття
159
народним прислів’ям: «Знайся кінь з конем, а віл з волом», натякаючи
на їхню станову нерівність. Сватання возного вона не вважає для себе
честю. З розвитком дії багатому возному допомагає заможний вибор-
ний Макогоненко, а бідному Петрові — бурлака Микола. Старшина
села вмовляє Наталку погодитися на шлюб із паном возним і діє через
матір, а другий посередник, Микола, влаштовує побачення Наталки
з Петром, який повертається із заробітків, куди погнали його лиха
доля і Наталчин батько, що не погодився віддати дочку за наймита.
Та й стара Терпилиха мріє про багатого зятя. Отже, на шляху до щастя
закоханих — майнова нерівність.
Конфлікт п’єси досягає кульмінації, коли Наталка категорично від-
мовляється стати дружиною возного. До розв’язки дію наближає Петро,
який радить Наталці скоритися матері й пропонує коханій усі зароблені
ним гроші. Розчулений таким актом самопожертви, возний зрікається
Наталки на користь благородного парубка.
У поетичній мові можуть бути наявні жаргонізми.
Міщанський жаргон застосовують носії звичайної розмовної мови
через свою неосвіченість, малокультурність. Наприклад, носієм такого
типу жаргону є возний, персонаж п’єси «Наталка Полтавка» І. Котля-
ревського, який прагне похизуватись перед дівчиною своєю освіченістю:
«Могу лі — теє-то як його — без отстрочек, без волокити, пропоров і
убитков получити во вічноє і потомственноє владініє тебе — движимоє
і недвижимоє іменіє для душі моєй — з правом владіти тобою спокійно,
безпрекословно і по своєй волі — розпоряджатись?»
Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович (1778-1843)
Письменник-сентименталіст. Власним життям він канонізував висо-
кі моральні принципи: волелюбність, твердість духу, гідність, щирість,
добролюбство, прагнення мудрості, надійність, любов до ближнього.
Г. Ф. Квітка народився 29 листопада 1778 р. у слободі Основа по-
близу Харкова у дворянській родині (від назви слободи й походить його
псевдонім — Основ’яненко). Спочатку навчався вдома, а потім — у Ку-
рязькій монастирській школі.
У 1793 р. Григорій як дворянин був зарахований на військову служ-
бу, через чотири роки вийшов у відставку в чині капітана.
У 1804 р. він став послушником монастиря, а наступного року по-
вернувся на військову службу.
У 1806 р. майбутній письменник подав у відставку, оселився в Хар-
кові, став комісаром у народному ополченні.
У 1812 р. він працював директором Харківського театру, заснував
Інститут шляхетних дівчат, згодом організував, відредагував і опублі-
ковував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Харьковс-
кий Демокрит» і «Украинский вестник». Збирав кошти на відкриття
Харківської публічної бібліотеки.
Протягом 1817-1828 рр. Г. Квітка чотири рази переобирався Пред-
водителем дворян Харківського повіту.
З 1827 р. почав писати прозу і драматургію.
У 1837 р. вийшла друга книга «Малороссийских повестей, расска-
зьіваемьіх Грьїцьком Основьяненком».
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Зображення побутових су-
перечностей українського
села, соціальної нерівності та
безправ'я трудівників, показ
життя селян, бурлаків, чинов-
ників, відтворення звичаїв,
пісень — така тематика «На-
талки Полтавки».
словник
Жаргонізми (фр.уагдол — від
галло-романського — базі-
кання) — слова умовної мови,
які найчастіше вживають лише
представники певних верств
населення. Різновиди жар-
гонізмів: міщанський жаргон,
професіоналізми, арготизми.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основні твори: «Маруся»,
«Сердешна Оксана», «Щира
любов», «Козир-дівка», «Сал-
дацький патрет», «Пархимове
снідання», «Конотопська відь-
ма», «Сватання на Гонча рівці».
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Перша книга «Малороссий-
ских повестей, рассказьівае-
мьіх Грьїцьком Основьянен-
ком» («Маруся», «Салдацький
патрет», «Мертвецький Велик-
день») вийшла у 1834 р.
160
Українська література
ЗВЕРНИ УВАГУ
Через усю творчість КвІтки-
Основ'яненка (виняток ста-
новлять окремі реалістич-
ні твори другої половини
1830-40-х рр.) проходить
просвітительська думка про
те, що причиною суспільних
вад є неуцтво, недостатність
виховання.
словник
Власне архаїзми — давні
назви предметів І понять,
які Іменуються зараз Інакше,
наприклад: «Як тепер його
бачу: у синій юпці, тяжинових
широких штанях, каламайко-
вим поясом пузо підперезано,
а зверху китаєва черкеска...»
(Г. КвІтка-Основ'яненко, «Сал-
дацький патрет»).
У 1840 р. Г. Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на
посаді надвірного радника.
Письменник помер 20 серпня 1843 р. Похований у Харкові.
Г. Ф. Квітка-Основ’яненко залишив по собі значну літературну спад-
щину, написану російською та українською мовами: це комедії «Сва-
тання наГончарівці», «Шельменко-денщик», «Шельменко — волостной
писарь»; літературно-публіцистичні статті «Супліка до пана іздателя»,
«Лист до видавців «Русского вестника»; історико-художній нарис «Го-
ловатий»; фейлетон «Письма Фалалея Повинухина»; жартівливі вірші
«Шпигачки»; романи «Пан Халявский», «Жизнь и похождения Петра
Степанова, сьіна Столбикова», повісті «Ганнуся», «Панна сотниковна»,
«Конотопська відьма», «Маруся», оповідання «Салдацький патрет»,
«Купований розум», «Пархімове снідання», «Перекотиполе», «Мало-
російська биль» та ін. Його спадщина нараховує близько 80 прозових
і драматичних творів, щоправда не всі вони мають однакову художню
цінність.
Письменник активно пропагував і, як сказав І. Срезневський, «вніс
у свідомість інтелігенції ідею освіти всієї маси народу». У художніх
творах і публіцистичних статтях він послідовно проводив думку про
обдарованість простого народу, пропагував ідею надання освіти про-
стим людям.
Чулий до назрілих потреб часу, Квітка-Основ’яненко створив ук-
раїнською мовою повість «Маруся» (1832), а також низку повістей
і оповідань, які вийшли двома збірками «Малороссийских повестей,
рассказьіваемьіх Грьїцьком Основьяненком». Тим самим він розв’язав
комплекс назрілих проблем літературного життя, переконливо проде-
монстрував високі естетичні можливості української літературної мови,
її придатність для розробки серйозних тем в оповідних жанрах, поклав
початок розвитку нової української прози, за що С. Єфремов назвав
його «батьком української прози». Поява повістей та оповідань Квітки-
Основ’яненка знаменувала новий важливий етап не лише у творчості
письменника, а й загалом у розвитку української літератури, у форму-
ванні її реалізму та народності.
Прозові твори Квітки-Основ’яненка українською мовою поділяються
на дві основні групи: бурлескно-реалістичні оповідання і повість; сенти-
ментально-реалістичні повісті. До першої групи належать гумористичні
оповідання «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень», «От тобі
і скарб», «Пархімове снідання», «Підбрехач», а також гумористично-
сатирична повість «Конотопська відьма», яка є найвизначнішим бур-
лескно-реалістичним твором письменника.
Це передусім гостра сатира на панівну верхівку українського суспіль-
ства XVIII ст., характерні негативні риси якої втілені в образах невігла-
са, нікчеми і ледаща сотника Забрьохи, шкідливого та підлого крутія
і п’яниці писаря Пістряка, свавільного Халявського, отця Симеона, який,
звикши паразитувати на людському горі, виявляє невдоволення тим, що
зменшилася смертність людей. Письменник показав типові риси тієї ко-
зацької старшини, значна частина якої за часів занепаду гетьманщини
і системи козацьких полків XVIII ст. виродилася в експлуататорську
верхівку, розкрив тогочасну потворність адміністративних порядків,
порушення характерного для часів Запорізької Січі та козацько-пов-
станських рухів принципу комплектування командного складу за особис-
тими здібностями і бойовими заслугами, а не за знатністю походження.
Література XIV — початку XX століття
161
У «Конотопській відьмі» письменник дбав не стільки про виразність
історичного колориту, скільки про створення соціальної сатири, спря-
мованої проти характерних породжень тогочасного несправедливого
устрою. У переродженій старшині він показує сучасне йому українське
панство, утворене з колишньої соціальної верхівки шляхом нагрома-
дження нею маєтностей та одержання від царського уряду дворянських
привілеїв.
Серед сентиментально-реалістичних творів Квітки-Основ’яненка —
повісті «Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов».
«Маруся». Центральним персонажем виступає сільська дівчина.
Ідейну основу повісті «Маруся» (1832) становить реальний життєвий
конфлікт соціально-побутового змісту: на перешкоді до одруження за-
коханих стоїть перспектива важкої двадцятип’ятирічної солдатської
служби для нареченого й злиденної долі жінки-солдатки для нареченої.
Настанови, сповнені іронії, дає мати Настя доньці: «А ти, дочко,
мужику не спускай і ні у чім йому не поважай; коли дурний буде, та
поїде у поле до хліба, а ти йди у шинок пропивай останній шматок;
пий, гуляй, а він нехай голодує; та і печі ніколи не клопочи; нехай
павутинням застелиться піч; от вам і уся річ».
Квітка-Основ’яненко намагається полегшено розв’язати цей конф-
лікт, «знаходячи» нереально доброчинного хазяїна, який обіцяв героєві
повісті Василю за чесну одно-дворічну роботу знайти йому за гроші
заміну при рекрутському наборі. Поки Василь заробляв гроші, Маруся
застудилась і померла. Повернувшись із заробітків і не заставши жи-
вою коханої, Василь іде в монастир і там з горя помирає. Отже, сюжет
повісті — опоетизована історія чистого й вірного кохання сільської
дівчини Марусі та парубка з міських ремісників Василя; завершення
сюжету трагічне.
Бажаючи показати кращі духовні риси українського трудового на-
роду і продемонструвати високу естетичну спроможність української
літературної мови на народній основі, Квітка-Основ’яненко створює
яскраву картину життя, побуту, взаємин душевно багатих простих лю-
дей. Головні персонажі уособлюють ідею про високі моральні чесноти
трудового народу; ідучи за традиціями сентименталізму, письменник
наділяє Марусю і Василя надмірною чутливістю та душевною вразливіс-
тю, вводить у повість мотиви віщування серця, смерті з туги за коханою.
У зображенні Марусиного батька, заможного селянина Наума Дрота,
виявилося прагнення Квітки показати життя кріпака у прикрашеному
вигляді.
Василь, як і Маруся, змальований ідеальним як зовні, так і внутріш-
ньо. Він чесний, скромний, щирий у почуттях, добрий, працьовитий,
розумний. А що вже дотепний: «на вигадки, на прикладки — поперед
усіх: тільки його й чути, від нього весь регіт іде». Проте лукавства
в жартах Василя немає. І до танців, і до розмов, і до роботи — до всьо-
го він здатний. Такого хлопця поважають дорослі (бо й він їх шанує),
з таким хочуть дружити молоді, такого наслідують дітлахи.
Василь — сирота, бідний, працює в місті свитником. Його воля і ро-
зумові здібності виявилися в тому, що він швидко навчився в купця гра-
моти. І натурою своєю цей парубок надзвичайно чутливий. Як побачив
він Марусю під образами у труні, «закричав жалібно, застогнав, поблід
як смерть та тут же і впав, мов неживий...». Надмірна вразливість мало
не довела його до самогубства, коли він довідався про смерть коханої.
словник
У поетичній мові наявні пе-
ренесення і за контрастом.
До таких художніх засобів
належить іронія (грецьк.
еігопеіа — лукавство, глузу-
вання, удавання) — троп, який
виражає глузливо-критичне
ста влення митця до п редмета
зображення.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Залежно від типу емоційної
визначеності виокремлюють
різні види пафосу: трагіч-
ний, драматичний, героїч-
ний, сентиментальний, ро-
мантичний, ліричний, са-
тиричний, гумористичний.
Класичним зразком виразу
героїчного пафосу можуть
бути «Іліада» Гомера, козаць-
кі думи, трагічним пафосом
пронизані драматичні твори
В. Шекспіра «Гамлет», «Король
Лір», сентиментальним — тво-
ри «Маруся», «Сердешна Ок-
сана» Г. Квітки-Основ'яненка.
Визначеність емоційного на-
строю, що лежить в основі
того чи іншого типу пафосу,
у свою чергу, дає визначеність
напряму ідейної оцінки, тому
інтелектуально-оціночному
ставленню письменника до
зображуваного, що є ідеєю
твору.
162
Українська література
словник
Сентименталізм (з фр. —
чутливість) — літературний
напрям другої половини
XVIII — початку XIX ст., що
характеризувався особли-
вою увагою до духовного
світу людини І відзначався
Ідеалізацією дійсності та пе-
ребільшенням почуттів. Сен-
тименталісти вважали своїм
завданням розчулити читача,
викликати в нього співчуття
до нещасної долі героїв.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: «Пан та Со-
бака», цикл байок-приказок
«Дурень і Розумний», «Цікавий
і Мовчун», «Лікар і Здоров'я»,
балади «Твардовський» і «Ри-
балка».
Мова Василя перенасичена пестливими словами: «Марусенько, моя лебі-
дочко, зіронько моя, рибочко, перепілочко!»
На образах Марусі та Василя позначився вплив сентименталізму.
В українській літературі сентименталізм поєднувався з реалізмом
у повістях Квітки-Основ’яненка «Сердешна Оксана», «Щира любов»,
«Маруся»; деякі елементи сентименталізму знаходимо в «Енеїді» та
«Наталці Полтавці» Котляревського, в «Гайдамаках» Шевченка.
Особливістю мови повісті «Маруся» є розчулений тон розповіді про
зустрічі закоханих, розлучення, смерть Марусі, горе її нареченого та
батька. Наприклад: «Зосталася Маруся сама, схилила головоньку на
білу ручку, а слізоньки з очей так і капотять!» Ще один приклад: «Отак-
то вони в останні часи розмовляли і обоє плакали безперестанно! А як
же прийшло зовсім прощатись, так що там було!.. Коли вже і старий
Наум так і хлипа, як мала дитина, а мати, глядячи на сльози та на тугу
Марусину, аж злягла, так що про молодих і казати!..»
Сентименталізм відкинув і класицистичні канони композиції. Твір
будується тепер не за правилами суворої логічності та пропорційності,
а досить вільно. У творах сентименталістів поширені ліричні відступи.
Нерідко відсутні в них класичні п’ять елементів сюжету. Посилюється
в сентименталізмі роль пейзажу, який виступає засобом вираження
переживань і настроїв персонажів. Пейзажі в сентименталістів здебіль-
шого сільські, вони зображають сільські кладовища, руїни, мальовничі
куточки, які мають викликати меланхолійні настрої.
Сентименталізм демократизував мову художнього твору — вона стає
зрозумілішою для широких верств населення. Мовні засоби сентимен-
талістів мали викликати зворушення до зображуваного. Таку роль ви-
конують, наприклад, пестливо-зменшувальні слова в повісті Г. Квітки-
Основ’яненка «Маруся».
Гулак-Артемовський Петро Петрович (1790-1865)
П. П. Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 р. у м. Горо-
дище на Черкащині в сім’ї священика. Вчився в Київській академії
(1801-1803), але не закінчив її. Протягом кількох років учителював у
приватних поміщицьких пансіонах на Волині. У 1817 р. вступає віль-
ним слухачем на словесний факультет Харківського університету, а вже
наступного року викладає тут польську мову. У 1821 р. Гулак-Арте-
мовський захистив магістерську дисертацію на тему: «О пользе истории
вообще и преимущественно отечественной и о способе преподавания
последней», згодом стає професором історії та географії, з 1841 р. —
ректором університету.
Літературні інтереси П. П. Гулака-Артемовського пробудилися рано,
ще в часи навчання в Київській академії. З перших його поетичних
спроб збереглися лише два віршових рядки з переспіву поеми Буало
«Налой» (1813). Активну літературну діяльність Гулак-Артемовський
розпочинає після переїзду до Харкова (1817) — під час навчання і викла-
дацької роботи в університеті. Підтримує дружні стосунки з Г. Квіткою-
Основ’яненком, Р. Гонорським, Є. Філомафітським та ін., виступає на
сторінках «Украинского вестника» з перекладними й оригінальними
творами, написаними у різних жанрах.
Література XIV — початку XX століття
163
У 1818-1819 рр. Гулак-Артемовський друкує в «Украинском вест-
нике» переклади прозових творів, критичних статей польських пись-
менників.
1819 р. — російський переклад із польської мови «каледонской
повести» (шотландської) «Бен-Грианан» («Украинский вестник»); на-
рис «Синонимьі, задумчивость и размьішление (подражание польской
прозе)».
1817 р. — «Справжня Добрість (Писулька до Грицька Прокази)»,
оригінальний вірш українською мовою.
1818 р. — «казка» «Пан та Собака» («Украинский вестник»), написа-
на на основі фабульної канви чотирирядкової байки І. Красіцького «Рап
і Ріез» та окремих епізодів іншого його твору — сатири «Раппіемгагі
8Іи§і». Ця «казка» Гулака-Артемовського відіграла помітну роль у роз-
витку жанру байки в Україні. Це була, по суті, перша українська лі-
тературна (віршова) байка, написана зі свідомою орієнтацією поета на
фольклор, на живу розмовну мову.
1819 р. — письменник опублікував в «Украинском вестнике» ще дві
байки — казку «Солопій та Хівря, або Горох при дорозі» і побрехеньку
«Тюхтій та Чванько».
1820 р. — цикл байок-приказок: «Дурень і Розумний», «Цікавий
і Мовчун», «Лікар і Здоров’я» (першоджерело — приповідки І. Красі-
цького).
У 1827 р. Гулак-Артемовський написав ще три байки — «Батько
та Син», «Рибка», «Дві пташки в клітці». Цей, останній, цикл байок
Гулака-Артемовського також пов’язаний з творчістю Красіцького.
Не останню роль у пошуках письменника відіграло читання ним
в університеті лекцій з естетики, які він готував один час за книгою
О. Галича «Опьіт науки изящного», де були викладені основні поло-
ження романтичної теорії, зокрема пропагувалися твори Жуковського,
визначалися нові жанри — романтична балада, поема, романс тощо.
1827 р. — виступ на сторінках «Вестника Европьі» із «малоросій-
ськими баладами» «Твардовський» і «Рибалка», якими представлено
романтичну баладу різних тональностей.
«Твардовський» — це вільна переробка гумористичної балади
А. Міцкевича «Пані Твардовська», основу якої становить досить попу-
лярна у слов’янському фольклорі легенда про гульвісу-шляхтича, що
запродав душу чортові. Балада «Твардовський» користувалася значним
успіхом у читачів.
«Рибалка» — переспів однойменної балади Ґете (ще раніше її пере-
клав російською мовою Жуковський), має вже виразно романтичний
характер.
З кінця 1820-х рр. Гулак-Артемовський відходить від активної лі-
тературної діяльності, пише лише принагідно, здебільшого у зв’язку
з пам’ятними подіями в його службовому і родинному житті.
В останні роки Гулак-Артемовський написав низку ліричних ме-
дитацій у народнопісенному дусі (жодна з них за життя автора не дру-
кувалася) — «Не виглядай, матусенько, у віконечко», «До Любки»
(перекладений російською мовою О. Фетом), «Текла річка невеличка».
Продовжує цікавитись Гулак-Артемовський і літературним життям,
захоплюється творами Шевченка, підтримує зв’язки з російськими, ук-
раїнськими, польськими діячами культури (він познайомився в Харкові
з А. Міцкевичем, із яким певний час підтримував дружні стосунки),
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Спираючись на літературні
зразки попередників в ук-
раїнському і світовому бай-
карстві та на фольклорні тра-
диції, Гулак-Артемовський
творив цілком оригінальні,
самобутні вірші, йдучи від
просторої байки-казки через
байку-приказку (цю тради-
цію продовжив Л. Борови-
ковський) до власне байки,
з якою згодом успішно висту-
пили в українській літера-
турі Є. Гребінка й особливо
Л. Глібов.
164
Українська література
турбується про видання творів окремою книжкою. Його обирають чле-
ном кількох науково-літературних товариств, зокрема «Московського
товариства аматорів російської словесності», «Королівського товариства
друзів науки» у Варшаві.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: байки «Рибал-
ка» («Селяни і Ріка»), «Ведме-
жий суд» («Селянин і Вівця»),
«Грішник», збірка «Рассказьі
пирятинца», повісті «Лука
Прохорович», «Верное пе-
карство», «Сила Кондратьев»,
фізіологічні нариси «Петер-
бургская сторона», «Провин-
циал в столице», «Хвастун».
ЗВЕРНИ УВАГУ
Велику роль відіграв Гребінка
в житті, творчому становлен-
ні Т. Шевченка, з яким поз-
найомився у другій половині
1836 р. Він брав безпосе-
редню участь у викупі його
з кріпацької неволі. На літе-
ратурних вечорах у Гребінки
Шевченко дізнається про но-
вини тогочасного російського
й українського літературного
життя, зближується з багатьма
прогресивними діячами
російської культури, зокрема
майбутніми петрашевцями
М. Момбеллі та О. Пальмом.
Особлива заслуга Гребінки
в тому, що в 1840 р. з його
допомогою побачив світ «Коб-
зар» Шевченка.
Гребінка Євген Павлович (1812-1848)
Є. П. Гребінка народився 2 лютого 1812 р. у сім’ї дрібного поміщика
на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині.
Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів,
згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук (1825-1831); тут
почалася його літературна діяльність. Значний вплив на формуван-
ня Гребінки як майбутнього письменника мала його активна участь
у літературному житті гімназичної молоді. У літературному гуртку
жваво обговорювалися літературні новини, твори Радищева, Пушкіна,
Рилєєва, перші спроби пера гімназистів, що вміщувалися в рукопис-
них альманахах. Один із них виходив за участю Гребінки, в кожному
щотижневому номері якого, за свідченням сучасників, з’являлися його
твори, «переважно сатиричні». Згодом він став основним співробітни-
ком рукописного журналу «Аматузія».
Після закінчення гімназії та короткочасної служби в резервах 8-го
Малоросійського козачого полку Гребінка повертається до рідного ху-
тора Убіжище на Полтавщині й періодично займається літературною
працею (у цей час з’являються друком його окремі байки, уривки з пе-
рекладу «Полтави» Пушкіна).
У 1834 р. Гребінка переїжджає до Петербурга, де зав’язує широкі
знайомства з літераторами та діячами російської культури, зокрема
Пушкіним, Криловим, Тургенєвим, Брюлловим, відвідує літературні
салони і влаштовує літературні вечори в себе вдома. Разом з тим він
домагається прихильності М. Греча, графа Хвостова та інших високо-
поставлених осіб, завдяки яким займає непогані посади на цивільній
службі, друкується в столичних журналах.
У Петербурзі Гребінка розгортає жваву літературну діяльність, систе-
матично виступає зі своїми творами на сторінках «Современника», «Оте-
чественньїх записок», «Литературной газетні», «Утренней зари» та ін.
З кінця 1830-х рр. Гребінка виступає як невтомний організатор ук-
раїнських літературних сил. Так, за його участю в 1841 р. виходить
альманах «Ластівка», на сторінках якого були опубліковані твори Шев-
ченка, Котляревського, Квітки-Основ’яненка, Боровиковського, Забіли
та інших авторів, добірка українських народних пісень і приказок. Тут
же було вміщено два напівбелетристичних нариси Гребінки — перед-
мова «Так собі до земляків» і післямова «До побачення».
Найпомітнішим твором молодого Гребінки, над яким він почав пра-
цювати ще в Ніжині, є переклад українською мовою «Полтави» Пуш-
кіна (Петербург, 1836). Свій переклад Гребінка назвав «вільним»; це
виявилося, зокрема, у багатьох відхиленнях від оригіналу, введенні
нових сцен, деяких подробиць, у трактуванні окремих образів тощо.
Гребінці належить також кілька українських ліричних поезій, що
виникли на ґрунті народної творчості («Човен», 1833), «Українська
мелодія», «Заквітчалася дівчина...», «Маруся» та ін.).
Література XIV — початку XX століття
165
Байки Гребінки органічно пов’язані з народними приказками
і прислів’ями, не випадково він називає свої твори приказками, по-
будованими за принципом розгортання і конкретизації фольклорних
прислів’їв (в основі байки «Верша та Болото» — мотив народного
прислів’я: «Насміялася верша з болота, аж і сама в болоті»; повчання
байки «Школяр Денис» взято з прислів’я: «Пани б’ються, а в мужиків
чуби тріщать» тощо).
В окремих байках поет творчо використав традиційні мотиви, оп-
рацьовані ще античними авторами та їх багатьма послідовниками.
Наприклад, в основу «Могилиних родин» покладено чотирирядкову
притчу «Гора-породілля» Федра.
Мотиви творів І. Крилова своєрідно, на іншому життєвому матеріалі,
іншими художніми засобами оброблені в таких байках Гребінки, як
«Рибалка» («Селяни і Ріка»), «Ведмежий суд» («Селянин і Вівця»),
«Грішник» («Троєженець») та ін.
Крім традиційних персонажів, що уособлюють людські якості, у бай-
ці, як правило, є ще одна дійова особа — оповідач — тлумач смислу
байки, її морального висновку («Ведмежий суд», «Рибалка», «Будяк
та Коноплиночка» та ін.). Багато байок Гребінки побудовано у формі
монологів («Пшениця», «Маківка», «Школяр Денис»). Окремі байки
українського поета — це суцільні діалоги, що нагадують невеличкі п’єси
(наприклад, «Ячмінь»), проте й у них присутність автора-оповідача,
точніше, його ставлення до зображуваного, виявляється досить виразно.
Поетичний доробок Гребінки російською мовою значно ширший за
обсягом і тематикою, ніж україномовний. Його російські вірші переважно
романтичні («Печаль», «Скала»); широкою популярністю користували-
ся свого часу романс Гребінки «Черньїе очи» («Очи черньїе, очи страст-
ньіе...»), вірш «Почтальон», «Песня» («Молода еще девица я бьіла...») та ін.
Переспівами українських народних пісень були поезії «Казак на
чужбине», «Кукушка», «Не калина ль в темпом лесе...» та ін.
Історичному минулому України присвячені вірші «Курган», «Не-
жин-озеро», «Украинский бард» і поема «Богдан» (1843), написані на
основі народних переказів.
Популярність Гребінці як прозаїку принесла збірка «Рассказьі пиря-
тинца» (1837) та інші ранні твори, написані переважно в романтичному
дусі за фольклорними мотивами — українськими народними легендами,
казками, переказами.
З українською тематикою пов’язані також повість «Нежинский пол-
ковник Золотаренко» (1842) (в основу повісті покладені історичні події,
що відбувалися одразу після возз’єднання України з Росією) та роман
«Чайковский» (1843), що є одним із значних досягнень Гребінки-прозаїка.
1840 р. — повість «Кулик», написана в дусі естетики натуральної
школи.
1841 р. — «Записки студента», написані у формі щоденника і при-
свячені темі «маленької людини» (ця ж тема порушується у романі
«Доктор»).
1847 р. — надрукована одна з останніх повістей Гребінки — «При-
ключения синей ассигнации».
У цей період з’явилися також повісті «Лука Прохорович», «Вер-
ное лекарство», «Сила Кондратьев» (надрукована в «Современнике»),
кілька фізіологічних нарисів: «Петербургская сторона», «Провинциал
в столице», «Хвастун».
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Найвизначніше місце в ху-
дожньому доробку Гребінки
українською мовою посідають
байки. Славу йому як байка-
реві принесли «Малороссий-
ские приказки», що вийшли
окремими виданнями у Петер-
бурзі в 1834 і 1836 рр.
СЛОВНИК
Романс — невеликий вокаль-
ний чи Інструментальний твір
ліричного змісту для одного
виконавця.
ЗВЕРНИ УВАГУ О
Якщо твори Гребінки 1830-х —
початку 1840-х рр. мали зага-
лом романтичний характер,
то низка Інших повістей та
оповідань цього І пізнішого
часу відзначається реалістич-
ною спрямованістю.
166
Українська література
Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: «Думи мої,
думи мої», «Перебендя», «Ка-
терина», «Тополя», «Думка»,
«До Основ'яненка», «Іван Під-
кова», «Тарасова ніч», «Гайда-
маки», «На вічну пам'ять Кот-
ляревському», «Причинна»,
«Сова», «Наймичка», «І мерт-
вим, і живим...», «Чернець»,
«Іржавець», «Заступила чорна
хмара», «У неділеньку у свя-
тую», «Сон».
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Вихід збірки Шевченка «Коб-
зар» — це подія величезно-
го значення не тільки в іс-
торії української літератури,
айв історії самосвідомості
українського народу. Хоча
«Кобзар» містив лише вісім
творів («Думи мої, думи
мої», «Перебендя», «Катери-
на», «Тополя», «Думка», «До
Основ'яненка», «Іван Підкова»,
«Тарасова ніч»), вони засвідчи-
ли, що в українське письмен-
ство прийшов поет великого
обдарування.
Т. Г. Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814 р.
у с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії. Його батьки,
що були кріпаками багатого поміщика В. В. Енгельгардта, незабаром
переїхали до сусіднього села Кирилівки.
1822 р. батько віддав його «в науку» до кирилівського дяка. За два
роки Тарас навчився читати і писати й, можливо, засвоїв якісь знання
з арифметики. Читав він дещо і крім Псалтиря. У поезії «А. О. Козач-
ковському» Шевченко згадував, як він школярем списував у бур’янах
у саморобний зошит вірші Сковороди та колядку «Три царіє со дари».
Після смерті у 1823 р. матері та у 1825 р. — батька Тарас залишився
сиротою.
Наприкінці 1828 р. або на початку 1829 р. Тараса взяли до помі-
щицького двору пана Енгельгардта у Вільшані. У Вільно Шевченко
виконує обов’язки козачка в панських покоях. А у вільний час потай
від пана перемальовує лубочні картинки. Шевченка віддають вчитися
малювання. Найвірогідніше, що він короткий час учився у Яна-Батіста
Лампі (1775-1837), який з кінця 1829 р. до весни 1830 р. перебував
у Вільно, або в Яна Рустема (?-1835), професора живопису Віленського
університету 1832 р. Енгельгардт законтрактовує Шевченка на чотири
роки майстрові петербурзького малярного цеху В. Ширяєву. Разом із
його учнями Шевченко бере участь у розписах Великого та інших пе-
тербурзьких театрів. Очевидно, 1835 р. із Шевченком познайомився
учень Академії мистецтв І. Сошенко.
І. Сошенко робить усе, щоб якось полегшити долю Т. Г. Шевченка:
знайомить із Є. Гребінкою і конференц-секретарем Академії мистецтв
В. Григоровичем, який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні
класи Товариства заохочування художників (1835). Згодом відбуваєть-
ся знайомство Шевченка з К. Брюлловим і В. Жуковським. Вражені
гіркою долею талановитого юнака, вони 1838 р. викупляють його з крі-
пацтва.
21 травня 1838 р. Шевченка зараховують стороннім учнем Академії
мистецтв. Він навчається під керівництвом К. Брюллова, стає одним
з його улюблених учнів, одержує срібні медалі (за картини «Хлопчик-
жебрак, що дає хліб собаці» (1840), «Циганка-ворожка» (1841), «Кате-
рина» (1842)). Остання написана за мотивами однойменної поеми Шев-
ченка. Успішно працює він і в жанрі портрета (портрети М. Луніна,
А. Лагоди, О. Коцебу й автопортрети).
Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням,
у 1837 р. Із тих перших поетичних спроб відомі тільки вірші «Причин-
на» і «Нудно мені, тяжко — що маю робити» (належність останнього
Шевченкові не можна вважати остаточно доведеною). Пробудженню
поетичного таланту Шевченка сприяло, очевидно, знайомство його з тво-
рами українських поетів (Котляревського і романтиків). Кілька своїх
поезій Шевченко у 1838 р. віддав Гребінці для публікації в українсько-
му альманасі «Ластівка». Але ще до виходу «Ластівки» (1841) 18 квітня
1840 р. з’являється перша збірка Шевченка — «Кобзар».
Враження, яке справили «Кобзар» і твори, надруковані в «Ластів-
ці», підсилилося, коли 1841 р. вийшла історична поема Шевченка «Гай-
дамаки» (писана протягом 1839-1841 рр.).
Література XIV — початку XX століття
167
Поема присвячена Коліївщині — антифеодальному повстанню
1768 р. на Правобережній Україні проти польської шляхти. Вона прой-
нята пафосом визвольної боротьби, містить алюзії, що допомагають
читачеві усвідомити її сучасний соціально-політичний підтекст. Не ви-
падково в умовах революційної ситуації в Росії «Гайдамаки» опубліко-
вано 1861 р. у російському перекладі. Критичні відгуки на «Кобзар»
і «Гайдамаків» були, за окремими винятками, позитивними. Майже всі
рецензенти визнали поетичний талант Шевченка, хоча деякі з консер-
вативних журналів докоряли поетові, що він пише українською мовою
(«Сьін Отечества», «Библиотека для чтения»). Особливо прихильною
була рецензія на «Кобзар» у журналі «Отечественньїе записки», кри-
тичним відділом якого керував В. Бєлінський.
Навчаючись у Академії мистецтв і маючи твердий намір здобути
професійну освіту художника, Шевченко, проте, дедалі більше усві-
домлює своє поетичне покликання.
У поемі «Сон» («У всякого своя доля») Т. Шевченка наявне сати-
ричне зображення панства, придворних царя:
За богами — панства, панства
В серебрі та златі!
Мов кабани годовані —
Пикаті, пузаті!
Аж потіють та товпляться,
Щоб то ближче стати
Коло самих: може вдарять
Або дулю дати
Благоволять...
Гнівним сарказмом наповнені рядки поеми «Кавказ» Т. Шевченка:
Суєслови, лицеміри,
Господом прокляті.
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
У поезії «Юродивий» Т. Шевченко за допомогою інвективи гостро
засуджує самодержавний устрій:
А ми дивились, та мовчали,
Та мовчки чухали чуби,
Німії, подлії раби...
У поемі «Єретик» Т. Шевченка вираз «Папа Римський» замінено
на слово «чернець»: «...на апостольськім престолі чернець годований
сидить».
У поезії Т. Г. Шевченка зустрічається багато старослов’янізмів, на-
приклад:
...Прозорів єси...
І засвітив, любомудре,
Світоч правди й волі...
(Т. Шевченко, «Єретик»)
Алегоричне значення має образ Прометея у поемі «Кавказ» Т. Шев-
ченка як образ нескореного кавказького народу.
У поетичній мові використовуються слова з протилежним лексичним
значенням — антоніми. У художньому творі антоніми застосовуються
при протиставленні автором одного явища іншому або у разі необхід-
ності розкрити внутрішню суперечливість певного явища.
словник
Сатира (від лат. заііга —
суміш, від заіига — усяка вся-
чина) — спосіб художнього
відображення дійсності, який
знаходить вияв у різкому
висміюванні негативного.
СЛОВНИК
Сарказм (грецьк. іагкаітоі —
терзання, від лат. загкасіго —
рву м'ясо) — їдка, викриваль-
на, особливо дошкульна на-
смішка, сповнена крайньої не-
нависті та гнівного презирства.
СЛОВНИК ф
Інвектива (від лат. іпуєсііує —
лайлива, від лат. іпуекіог —
нападаю) — творчий прийом,
що полягає в сатиричному
викритті певних осіб або со-
ціальних явищ.
СЛОВНИК ф
Перифраз, перифраза
(грецьк. регірІ1Га5І5 — описо-
вий зворот, переказ) — заміна
прямого найменування пред-
мета його означенням, даним
у формі описового словесного
звороту, що вказує на пред-
мет, ВИДІЛЯЮЧИ ЙОГО побічні
ознаки; заміна назви пред-
мета, явища, людини описом
їхніх найхарактерніших ознак.
словник ф
Старослов'янізми — слова,
що безпосередньо запозичені
зі старослов'янської мови.
СЛОВНИК ф
Алегорія (грецьк. а/Іедогіа,
від а/Іоз — інший і адогеио —
говорю) — образне інакомов-
лення, яскраве втілення в кон-
кретному образі абстрактного
поняття чи думки.
168
Українська література
словник
Екзотизми — слова, що пере-
дають характерні назви реалій
Із життя Інших народів І не
мають точних відповідників
у мові, у якій застосовуються.
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Період «трьох літ» — роки
формування художньої сис-
теми зрілого Шевченка. Його
художню систему характери-
зує органічне поєднання реа-
лістичного та романтичного
начал, у якому домінуючою
тенденцією стає прагнення
об'єктивно відображати дій-
сність у всій складності її су-
перечностей.
У поемі Т. Шевченка «Гайдамаки» наявні такі антонімічні пари:
«Єсть серце єдине, серденько дівоче, що плаче, сміється, і мре, й ожи-
ва...»
У поетичній мові окремих творів трапляються й екзотизми.
Екзотизми використовуються з метою створення незвичайної, екзо-
тичної атмосфери, для зображення етнографічних особливостей місце-
вості, про яку йдеться у художньому творі. Наприклад: «Чурек і сак-
ля — все твоє...» (Т. Шевченко, «Кавказ»).
У сучасному літературознавстві прийнято розрізняти прості (звичай-
ні) та метафоричні епітети. Прості епітети використовуються у прямому
значенні і не мають елементу перенесення, наприклад: «Реве та стогне
Дніпр широкий...» (Т. Шевченко, «Причинна»).
1844 р. вийшло друге видання «Кобзаря». Усі ці твори належать до
раннього періоду творчості Шевченка, коли він усвідомлював себе як
«мужицький поет» і поет-патріот.
Новий період творчості Шевченка охоплює 1843-1847 рр. (до арешту)
і пов’язаний із двома його подорожами на Україну. За назвою збірки
автографів «Три літа» (яка включає поезії 1843-1845 рр.) ці роки життя
і творчості поета названо періодом «трьох літ». До цього ж періоду фак-
тично належать і твори, написані протягом 1846-1847 рр. (до арешту).
У ці й наступні роки поет пише і реалістичні твори («Сова», «Най-
мичка», «І мертвим, і живим...»), і твори, в яких реалістичне начало
по-різному поєднується з романтичним («Сон», «Єретик»), і твори суто
романтичні («Великий льох», «Розрита могила», історичні поезії пе-
ріоду заслання). Таке співіснування романтизму й реалізму в творчості
зрілого Шевченка є індивідуальною особливістю його творчого методу.
Художній метод Шевченка — цілісний і водночас «відкритий», тобто
поет свідомо звертався до різних форм художнього узагальнення й різ-
них виражальних засобів.
На Україні Шевченко написав два поетичні твори — російською
мовою поему «Тризна» (1844 р. опублікована в журналі «Маяк» під
назвою «Бесталанньїй» і того ж року вийшла окремим виданням) і вірш
«Розрита могила». Та, повернувшись до Петербурга наприкінці лютого
1844 р., він під враженням побаченого на Україні пише низку творів
(зокрема, поему «Сон»), які остаточно визначили подальший його шлях
як поета.
Навесні 1846 р. у Києві Шевченко знайомиться з М. Костомаровим,
М. Гулаком, М. Савичем, О. Маркевичем та іншими членами таємного
Кирило-Мефодіївського товариства (засноване у грудні 1845 р. — січні
1846 р.) і вступає в цю організацію. Його твори періоду «трьох літ»
мали безперечний вплив на програмні документи товариства. У березні
1847 р. товариство було розгромлене. Почалися арешти. Шевченка за-
арештували 5 квітня 1847 р., а 17-го привезли до Петербурга й на час
слідства ув’язнили в казематі III відділу.
Революційні твори з відібраного при арешті альбому «Три літа» ста-
ли головним доказом антидержавної діяльності Шевченка (його належ-
ність до Кирило-Мефодіївського товариства не була доведена).
У роки заслання Шевченко, як і раніше, працює в різних поетич-
них жанрах. Він пише соціально-побутові поеми («Княжна», «Мари-
на», «Москалева криниця», «Якби тобі довелося...», «Петрусь» та ін.),
історичні поеми й вірші («Чернець», «Іржавець», «Заступила чорна
хмара», «У неділеньку у святую» та ін.), вірші й поеми сатиричного
Література XIV — початку XX століття
169
змісту («П. С.», «Царі»), хоч у ці роки свідомо стримує свій темпера-
мент політичного сатирика.
Та головний набуток його творчості 1847-1850 рр. — лірика. Ліри-
ка й особистого плану, і рольова, в якій чільне місце займають вірші
в народнопісенному дусі. За ідейно-художніми якостями і значенням
у літературному процесі лірика Шевченка цього періоду — етап не тіль-
ки в його творчому розвитку, айв українській поезії взагалі. Реаліс-
тичним психологізмом, відтворенням «діалектики душі», природністю
поетичного вислову вона випереджала літературну добу і створювала
ґрунт для дальшого піднесення української поезії наприкінці XIX ст.
(І. Франко, Леся Українка).
Значення «невільницької» поезії Шевченка в історії української
літератури обумовлене також тим, що в 1847-1850 рр., після розгрому
Кирило-Мефодіївського товариства, художнє слово на Східній Україні
майже замовкло.
До активної поетичної творчості Шевченко повернувся не відразу:
1858 р. у Петербурзі написав лише два вірші, 1859 р. — 11 і велику пое-
му «Марія», а 1860 р. — 32. Ще 1858 р. почав клопотатися про дозвіл
на друкування творів (після повернення з заслання окремі його поезії
з’являються в російських журналах, переважно без підпису автора).
Сподівався видати зібрання творів у двох томах, де другий том вклю-
чив би твори, написані після арешту 1847 р., однак домігся дозволу
цензури лише на перевидання давніх своїх поезій. У січні 1860 р. під
назвою «Кобзар» вийшла збірка, яка складалася з 17 написаних до
заслання поезій.
Того ж року вийшов «Кобзар» Т. Шевченка у перекладі російських
поетів.
1859 р. у Лейпцигу видано (без участі поета) збірку «Новьіе сти-
хотворения Пушкина и Шевченко», де вперше надруковано шість не-
легальних поезій Шевченка, зокрема «Кавказ» і «Заповіт». Видання
«Кобзаря» 1860 р. було сприйнято передовою громадськістю як визнач-
на літературно-суспільна подія загальноросійського значення.
Заслання підірвало здоров’я Шевченка. На початку 1861 р. він тяж-
ко захворів і 10 березня помер.
Важко переоцінити також роль Шевченкової спадщини в розвитку
не тільки естетичної, а й соціальної та національної свідомості україн-
ського народу.
Шевченко, ім’я якого стоїть в одному ряду з іменами Пушкіна, Лєр-
монтова, Байрона, Міцкевича, підніс українську літературу до рівня
найрозвиненіших літератур світу. Шевченко завершив процес її фор-
мування, розпочатий ще його попередниками (Котляревський, Квітка-
Основ’яненко, поети-романтики та ін.), здійснивши її синтез із живою
народною мовою і збагативши виражальні можливості українського
художнього слова.
Романтики утвердили в українській літературі нові жанри: баладу,
історичну й ліро-епічну поему, думу й медитацію, трагедію й драму,
громадянську й інтимну лірику. Вони розширили проблематику літера-
тури, дали поштовх розвиткові художньої фантазії та умовних засобів,
виступили на захист творчої особистості й усього народу. Український
романтизм висунув геніального Тараса Шевченка. Заслуга романтиз-
му — у відкритті народної поезії України, її минулого. Український
романтизм відіграв величезну роль у дослідженні національної історії,
словник
Метафора (порівняння) —
заміна одного образу іншим,
що є подібним до першого.
У поемі «Тополя»: «кругом
поле, як те море», дівчина
«день і ніч воркує, як голубка
без голуба».
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Творчість Шевченка стала но-
вим етапом у розвитку есте-
тичного мислення українсько-
го народу. Вона визначила на
десятиліття вперед дальший
поступ української літератури
(не тільки поезії, а й прози
І драматургії), прискорила
український літературний
процес.
Великий вплив мала твор-
чість Шевченка на літератури
слов'янських народів (бол-
гарського, чеського, поль-
ського та Ін.), що був виразно
ПОМІТНИМ уже в другій ПОЛО-
ВИНІ XIX ст. Шевченкова поезія
стала етапом І в розвитку ук-
раїнської літературної мови.
170
Українська література
в удосконаленні віршових форм, особливо — у поезії Т. Шевченка. Але
найважливішою рисою та заслугою українського романтизму є, на дум-
ку Д. Чижевського, те, що він свідомо поставив собі завдання «утворити
«повну літературу», яка могла б задовольнити духовні потреби всіх кіл
та шарів українського суспільства».
«Назар Стодоля». Козак Назар Стодоля і дочка сотника Хоми Ки-
чатого Галя кохають одне одного. Проте сотник задумав видати дочку
не за козака-сіромаху, а за полковника-багатія. У цьому йому сприяє
ключниця Стеха, а закоханим допомагає побратим Назара, Гнат Карий.
Після довгої й завзятої боротьби сотник змушений дати згоду на шлюб
дочки-одиначки з козаком.
Центральний герой драми запорожець Назар — смілива людина, яка
вміє постояти за свою гідність. «Я той, — говорить він, — хто й самому
гетьману не дасть себе на посміх». Вдача Назара поетична, пристрасна.
Вірний друг Назара, Гнат Карий — стриманіший, але більш енергій-
ний та одчайдушний. Його завзяття стійкіше Назарового. За побратима
Гнат готовий на смерть.
Галя — життєрадісна, простодушна дівчина, благородна душею
і чиста серцем. Безтурботна й довірлива, вона швидше серцем, ніж ро-
зумом, збагнула, що через батьків намір видати її заміж за полковника
може стати нещасливою. Галя прагне волі в почуттях та діях. Багат-
ство й сите життя не приваблюють дівчину. Чесність, безпосередність
і справедливість — провідні риси вдачі Галі.
Егоїстичним власником, безчесним паном постає з драми Хома Кича-
тий. Цьому багатієві все мало маєтків, тому він готовий віддати дочку за
нелюба — чигиринського полковника. Тоді «і слава, і почот, і червінці
до себе гарбай: все твоє», — ось мрії цього зажерливого старшини.
Кичатий — людина морально нікчемна. Коли має владу над Наза-
ром, він жорстоко знущається над козаком, коли ж ситуація змінюється
на користь Назара — падає перед ним навколішки, побивається, плаче.
Стеха — тип хитрої, користолюбної посередниці. За добрий гости-
нець ключниця допомагає закоханим поєднатися, але зразу ж і видає
їх сотникові, бо розраховує вийти за нього заміж.
«Гайдамаки». З-посеред дійових осіб запам’ятовуються Ярема, його
кохана Оксана, керівники повстання Гонта й Залізняк, титар, Оксанин
батько, гайдамаки, корчмар Лейба. Перші чотири образи — головні,
вони найдокладніше описані. Корчмар, конфедерати, кобзар, черниця
з Лебединського монастиря — другорядні. Є в поемі епізодичні образи:
титар, підліток-гайдамака, ксьондз, діти Гонти. Отже, принцип гру-
пування образів — національно-соціальний.
Центральний образ поеми — повсталий народ, власне, образ повс-
талої України, образ волі й духовної могутності народу. Уже в першо-
му вступі Шевченко говорить, що могутні колись держави, наприклад
Вавилон, пішли в небуття, а народ лишився, бо не полководці, не царі
й султани, а трудящі визначають спрямування історії. Про те, що Вели-
кий Кобзар вважав народ вирішальною силою суспільного життя, свід-
чить і те, що коли у перших розділах поеми на першому плані Ярема, то
в наступних він відходить на другий план, його місце займає «громада
в сіряках», тобто найнижчі й найчисленніші верстви народу. Саме вони
поряд із запорожцями були головною силою в лавах повстанців. Прав-
да, між «сіромою» і козацькою старшиною існують певні протиріччя:
старшина — це «пани», вони беруть участь у Коліївщині, щоб відстояти
Література XIV — початку XX століття
171
свої інтереси, але в цей тривожний для України час «убогий, багатий
поєднались». Цей національно-визвольний рух був усенародним:
...осталися
Діти та собаки —
Жінки навіть з рогачами
Пішли в гайдамаки.
Задзвонили в усі дзвони
По всій Україні...
(«...Проти ночі Маковія,
Як ножі святили»)
У «Гайдамаках» відбито лицарську звитягу українців, нестримний
лет національно-визвольного руху в захисті поневолених селян про-
ти свавілля шляхти й корчмарів; автор показав також силу й працьо-
витість нашого народу, його волелюбність і моральну красу; в поемі
зображено вірність і зраду, сильні й слабкі сторони селянського руху.
«Катерина». Композиція поеми гранично зрозуміла: вступ-звернен-
ня до дівчат, любовний епізод і народження нешлюбного сина (зав’язка
сюжету), вигнання зганьбленої з дому, поневіряння її на чужині й ви-
падкова зустріч з Іваном (кульмінація поеми). Розв’язка сюжету —
самогубство героїні. Особливістю сюжету поеми є підбір надзвичайно
гострих, вкрай драматичних ситуацій (інколи умовних), завдяки чому
стисло і в той же час глибоко розкриваються характери героїв. Велику
роль у «Катерині» відіграють ліричні відступи. Супроводжуючи епічну,
часто драматичну розповідь, відступи виявляють оцінки автора, його
особисте ставлення до зображуваних явищ і вчинків.
Трагедія незаконнонародженої дитини приковує увагу читача до
злободенних суспільних питань, примушує задуматися над ними.
Куліш Пантелеймон Олександрович (1819-1897)
Народився П. О. Куліш 7 серпня 1819 р. у містечку Вороніж ко-
лишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер — Шост-
кинський район Сумської області). Панько Куліш, так він згодом під-
писуватиметься, був дитиною від другого шлюбу заможного селянина
Олександра Андрійовича і дочки козацького сотника Івана Гладкого
Катерини. Дитинство хлопця пройшло на хуторі під Воронежем, де
в атмосфері особливої пошани до народних традицій, слова, пісні, ка-
зок, легенд, переказів формувався характер майбутнього письменника.
З кінця 1830-х років П. Куліш — слухач лекцій у Київському уні-
верситеті. Вступити до цього престижного навчального закладу йому
так і не вдалося, оскільки не мав документального підтвердження свого
дворянського походження, хоча його батько і був вихідцем із козацько-
старшинського роду. Однак слухання лекцій на словесному, а згодом на
правничому факультеті стали для нього мало не визначальним періо-
дом життя. Набуті таким чином знання дозволили йому дістати місце
викладача у Луцькому дворянському училищі. У цей же час П. Куліш
заявляє про себе як письменник. Пізніше П. Куліш працює на різних
посадах у Києві, Рівному. Опублікувавши перші розділи роману «Чор-
на рада» у журналі «Современник» за 1845 рік, письменник здобуває
визнання громадськості.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Учасників гайдамацького
повстання Шевченко змальо-
вує як героїв. Симпатизуючи
народним месникам, поет
часто називав їх орлами («на
ґвалтУкраїни орли налетіли»).
Провідні риси повсталих: від-
даність народній справі, сила
й хоробрість, віра в світле
майбутнє, гумор.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основні твори: «Чорна рада»,
«Орися», збірки «Хуторна пое-
зія», «Дзвін».
172
Українська література
ЗВЕРНИ УВАГУ
Особливо успішним і плідним
у творчому плані був для пись-
менника 1857 рік. З'явився
друком роман «Чорна рада»,
український буквар і читан-
ка — «Граматка», «Народні
оповідання» Марка Вовчка
під його загальною редак-
цією, відкривається власна
друкарня.
& ЗВЕРНИ УВАГУ
П. Куліш був однією з найко-
лоритнІших постатей свого
часу в українській літературі.
Культурницьке подвижни-
цтво, що виокремлювало його
навіть серед плеяди видатних
сучасників/ захоплено вітала
величезна частина суспіль-
ства/ мимоволі утворюючи
навколо його особистості
атмосферу творчої таємни-
чості. Той постійний Інтерес
підтримувався передовсім
самою діяльністю П. КулІша.
В основі її — бажання дійти
своїм словом І думкою до най-
ширших народних мас. Саме
цим І зумовлена його діяль-
ність над перекладом Біблії
українською мовою.
Ректор Петербурзького університету П. Плетньов запрошує його
на викладацьку роботу до університету. Через два роки, за рекомен-
дацією Петербурзької Академії наук, П. Куліш дістає направлення
у західнослов’янський край для вивчення слов’янських мов, історії,
культури та мистецтва. Вирушає з ним і дружина Олександра Біло-
зерська, — вони щойно побралися, і на весіллі боярином у нареченого
був Тарас Шевченко, щирий і веселий друг «гарячого Панька».
Але недовго тривали захоплюючі часи експедиції. У польській сто-
лиці Куліша заарештовують за належність до Кирило-Мефодіївсько-
го товариства. Після тривалих клопотань йому дістається зрештою не
таке вже й суворе покарання, яке закінчилося поселенням у Тулі. Тут
Куліш осягає мистецтво романіста, перечитуючи світову класику, ви-
вчає європейські мови, плідно працює як письменник. Згодом, знову
ж за допомогою друзів, він домагається відміни суворого режиму й
оселяється в Петербурзі. Весь час продовжує натхненно творити, але
заборона друкувати ще діяла.
У 1856-1857 рр. з’являється нарешті його двотомне видання «За-
писки о Южной Руси», збірка безцінних фольклорно-історичних та
етнографічних нарисів, що викликала загальне схвалення.
Письменник, сповнений грандіозних планів на майбутнє, чекає
цензурних послаблень, клопочеться виданням першого українського
часопису.
Переймаючись патріотичним вихованням свого народу, приступає
до написання «Історичних оповідань», перші з яких — «Хмельниччи-
на» і «Виговщина» — з’являються в журналі «Основа» у 1861 р. Пра-
цюючи у Варшаві в 1864-1868 рр., з 1871 р. у Відні, а з 1873 р. — у
Петербурзі на посаді редактора «Журнала Министерства путей сооб-
щения», П. Куліш готує тритомне видання «История воссоединения
Руси», яку з розчаруванням і навіть обуренням зустріла українська
громадськість.
Невдовзі він і сам переконується у хибності своїх поглядів. Довер-
шенням усіх сумнівів став Емський указ 1876 р., згідно з яким забо-
ронялося друкувати українською мовою будь-які тексти. Пантелеймон
Куліш перебирається на хутір Мотронівку на Чернігівщині, який пе-
рейменовує на честь дружини (літературний псевдонім якої — Ганна
Барвінок) Ганнина Пустинь. Тут він укладає збірку «Хуторская фи-
лософия и удаленная от света поззия», яку після появи у світ 1879 р.
цензура заборонила, видання було вилучено з продажу. В останні роки
свого життя письменник багато перекладає. Сповнений нових творчих
задумів, Пантелеймон Куліш зустрічав 1897 рік, але, на жаль, 14 лю-
того полум’яне життя його обірвалося.
«Чорна рада». Великий набуток Куліша-прозаїка — роман «Чорна
рада», який Іван Франко назвав «найліпшою історичною повістю в на-
шій літературі».
Кулішеві йшов 24-й рік, коли він писав російському письменникові
М. Погодіну: «Уже рік, як сидить у мене в голові роман». Цей намір
у молодого письменника посилився під впливом повісті М. Гоголя «Та-
рас Бульба», але, на противагу гоголівському творові, Куліш вирішив
написати свій на реальній історичній основі, на правдивих фактах, за-
фіксованих літописцями. А прямим поштовхом до написання роману
були український фольклор і опис ніжинської «Чорної ради» 1663 р.
у «Літопису Самовидця».
Література XIV — початку XX століття
173
Роман «Чорна рада» написано українською і російською мовами,
але український текст художньо довершеніший. Обидва варіанти ви-
дані у 1857 р., тобто на чотирнадцятому році невтомної праці над ро-
маном.
Історичною основою «Чорної ради» є події, що відбулися після
Переяславської угоди 1654 р. Боротьба за гетьманування після смерті
Богдана Хмельницького стала надгострою, як ніколи до того. Від різ-
них груп висунутими на гетьманство були Павло Тетеря, Яким Сомко
та Іван Брюховецький. Отже, претендентів було троє, а булава одна.
Чорною радою гетьманом обрано було Брюховецького, який підступно
завоював прихильність низів, хоч насправді зневажав їх. Перемігши
своїх конкурентів, Брюховецький скарав Сомка та його прибічників
на горло.
Хоч автор «Чорної ради» прагнув до історичної достовірності, часто
над Кулішем-істориком перемагав митець. Тому в романі стільки від-
хилень від букви історії.
Український романтизм
Український романтизм охоплює період 1820-60-х рр. XIX ст. Ви-
никнення цього літературного напряму в Україні пов’язане з публіка-
цією в 1827-1828 рр. творів П. Гулака-Артемовського «Твардовський»
і «Рибалка», з появою у 1827 р. «Малоросійських пісень» М. Максимо-
вича, а також створенням наприкінці 1820-х рр. літературного гуртка
І. Срезневського в Харківському університеті. Українські романтики
мали декілька своїх осередків: у Харкові діяли Лев Боровиковський,
Амвросій Метлинський, Микола Костомаров; у Львові — Маркіян
Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький (члени «Руської трій-
ці»), Микола Устиянович; у Києві — члени Кирило-Мефодіївського
братства Микола Костомаров (переїхав із Харкова), Тарас Шевченко,
Пантелеймон Куліш, Микола Гулак. Як і західноєвропейські роман-
тики, українські митці глибоко зацікавлювались національною іс-
торією та народною творчістю. Вони видають збірки народних пісень
(М. Максимович, І. Срезневський, П. Лукашевич), літописи («Історія
Русів»), праці з історії України (М. Костомаров). Студії минулого, як
зауважував Д. Чижевський, були складовою частиною національного
руху. Не лише збирання етнографічного матеріалу, але й використання
його в різних сферах культури — передусім у літературі — стало зав-
данням національним. Народ та історія — основні теми українського
романтизму.
Український романтизм висунув геніального Тараса Шевченка. За-
слуга романтизму — у відкритті народної поезії України, її минулого.
Український романтизм відіграв величезну роль у дослідженні на-
ціональної історії, в удосконаленні віршових форм, особливо — у пое-
зії Т. Шевченка. Але найважливішою рисою та заслугою українського
романтизму є, на думку Д. Чижевського, те, що він свідомо поставив
собі завдання «утворити «повну літературу», яка могла б задовольнити
духовні потреби всіх кіл і шарів українського суспільства».
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Центральним у романі «Чор-
на рада» є образ народу, со-
ціальних низів, черні, маси,
що була старшою у правах! від
гетьмана. Це узагальнений
демократичний образ україн-
ського народу — запорозьких
козаків, міщан, селян.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Романтики утвердили в ук-
раїнській літературі нові
жанри: баладу, Історичну та
ліро-епічну поему, думу І ме-
дитацію, трагедію І драму, гро-
мадянську й Інтимну лірику.
Вони розширили проблема-
тику літератури, дали поштовх
розвиткові художньої фантазії
та умовних засобів, виступили
на захист творчої особистості
й усього народу.
174
Українська література
Вовчок Марко (1833-1907)
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: «Народні
оповідання», «Ледащиця»,
«Пройдисвіт», «Два сини»,
«Рассказьі из народного русс-
кого бьіта», «Інститутка», «Три
долі», «Павло Чорнокрил»,
«Не до пари», «Кармелюк»,
«Невільничка», «Маруся»,
«Дев'ять братів і десята сест-
риця Галя».
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Незважаючи на те, щодо пер-
шої збірки «Народних опові-
дань» увійшло одинадцять
невеликих творів (серед них
оповідання «Сестра», «Козач-
ка, «Чумак», «Одарка», «Сон»,
«Панська воля», «Викуп»), вона
справила велике враження на
літературно-громадську дум-
ку. Найвищого мистецького
рівня досягає Марко Вовчок
у зображенні трагічної долі
жінки-кріпачки, яка в того-
часному суспільстві була най-
більш гнобленою, приниже-
ною й безправною істотою.
Цей образ посідає центральне
місце в обох книжках «Народ-
них оповідань», а також у «Рас-
сказах из народного русе кого
бьіта», «Інститутці».
Народилася Марія Олександрівна Вілінська (літературний псев-
донім — Марко Вовчок) 10 (22) грудня 1833 р. у маєтку Єкатеринин-
ське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї.
Виховувалася у приватному пансіоні в Харкові.
На формуванні поглядів письменниці позначилося тривале перебу-
вання в інтелігентних сім’ях родичів, зокрема батьків Д. І. Писарєва
(пізніше — видатного критика і близького друга письменниці). У са-
лоні її тітки К. П. Мардовіної в Орлі збиралися відомі письменники
і фольклористи. Там Марія познайомилася з майбутнім своїм чолові-
ком, українським фольклористом і етнографом О. В. Маркевичем, який
відбував заслання в Орлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського
товариства.
Проживаючи в 1851-1858 рр. у Чернігові, Києві, Немирові на Він-
ниччині, Марія Олександрівна досконало вивчила життя, культуру,
мову українського народу. Пізніше у Петербурзі (1859) вона вже як
автор збірки «Народні оповідання» потрапляє в коло таких літераторів,
як Т. Шевченко, І. Тургенєв, М. Некрасов, О. Плещеєв, О. Писемський,
польський поет і драматург Едуард Желіговський. По-дружньому
прийняв письменницю також гурток українських культурних діячів
у Петербурзі, зокрема колишні кирило-мефодіївці В. Білозерський,
М. Костомаров, а також П. Куліш, який ще до того редагував і видавав
її твори.
Під час перебування в 1859-1867 рр. за кордоном (Німеччина,
Швейцарія, Італія і переважно Франція) Марко Вовчок зустрічається
з Д. Менделєєвим, О. Бородіним, І. Сєченовим. При сприянні І. Тургенє-
ва відбулося її знайомство з О. Герценом, Л. Толстим, Жулем Берном.
Особливу роль у формуванні ідейно-естетичних поглядів Марка
Вовчка відіграв М. Добролюбов. Зустрічалася Марко Вовчок із чесь-
кими письменниками — Й. Фрічем, Я. Нерудою, була близькою до кола
польських літераторів і революційних емігрантів. Письменниця бере
участь у розповсюдженні в Росії революційних видань Герцена, органі-
зовує для «Колокола» матеріали політично-викривального характеру.
Після повернення з-за кордону Марко Вовчок зближується з ви-
давцями «Отечественньїх записок» М. Некрасовим, М. Салтиковим-
Щедріним, Г. Єлисеєвим, веде в цьому журналі рубрику зарубіжної
літератури, публікує свої оригінальні твори і переклади.
Збірка перших творів Марка Вовчка, написаних у немирівський
період життя, вийшла в Петербурзі під назвою «Народні оповідання»
(1857).
У Немирові написані більшість її перших оповідань російською
мовою (збірка «Рассказьі из народного русского бьіта», 1859), повість
«Інститутка», що її письменниця почала 1858 р. у Немирові, а завер-
шувала наступного року в Петербурзі.
У перші роки проживання за кордоном закінчені оповідання «Ле-
дащиця», «Пройдисвіт», написане оповідання «Два сини» (1861). Пе-
ріод перебування за кордоном особливо характерний тим, що Марко
Вовчок як український прозаїк розробляє жанри психологічної повісті
(«Три долі») й оповідання («Павло Чорнокрил», «Не до пари»), істо-
ричної повісті та оповідання для дітей («Кармелюк», «Невільничка»,
Література XIV — початку XX століття
175
«Маруся»), створює жанр соціально-побутової казки («Дев’ять братів
і десята сестриця Галя»).
Частина цих творів увійшла до другої збірки «Народних оповідань»
(Петербург, 1862). Активно виступає письменниця в жанрі повісті росій-
ською мовою: «Жили да бьіли три сестрьі», «Червонньїй король», «Тю-
левая баба», «Глухой городок». Низку оповідань і казок, написаних
французькою мовою, Марко Вовчок друкує в паризькому «Журналі
виховання і розваги» П.-Ж. Сталя (Етцеля). На матеріалі французь-
кої дійсності письменниця створює художні нариси, об’єднані назвами
«Листи з Парижа» (львівський журнал «Мета», 1863) і «Отрьівки писем
из Парижа» («Санкт-Петербургские ведомости», 1864-1866).
У 1867-1878 рр. найяскравіше виявився талант письменниці як
російського романіста. Нею створено або завершено російські романи
«Живая душа», «Записки причетника», «В глуши», а також повісті
«Теплое гнездьішко», «Сельская идиллия» (опубліковані в «Отече-
ственньїх записках»), перекладено російською мовою багато творів
із французької, англійської, німецької, польської літератур, зокрема
п’ятнадцять романів Жуля Берна. Виступає Марко Вовчок і як критик
(цикл «Мрачньїе картиньї»), редактор петербурзького журналу «Перево-
дь! лучших иностранньїх писателей» (до участі в журналі вона залучає
багато жінок-перекладачок).
Історичні повісти та оповідання для дітей «Кармелюк», «Невіль-
ничка», «Маруся» ще за життя Марка Вовчка здобули широку попу-
лярність. Повість «Маруся», наприклад, була перекладена кількома
європейськими мовами. В переробленому П.-Ж. Сталем вигляді вона
стала улюбленою дитячою книжкою у Франції, відзначена премією
Французької академії і рекомендована Міністерством освіти Франції
для шкільних бібліотек. Найвизначніша історична повість-казка Марка
Вовчка «Кармелюк» написана в 1862-1863 рр.
У немирівський період, у час великого творчого піднесення, Марко
Вовчок поряд з українськими творами пише оповідання російською мо-
вою— «Надежа», «Маша», «Катерина», «Саша», «Купеческая дочка»,
«Игрушечка», які ввійшли до збірки «Рассказьі из народного русского
бьіта». У творчості російською мовою Марко Вовчок виявила себе майс-
тром і великих прозових жанрів, автором проблемних романів та повістей
(«Червонньїй король» (1860), «Тюлевая баба» (1861), «Жили да бьіли три
сестрьі» (пізніша назва — «Три сестрьі», 1861), «Глухой городок» (1862),
«Живая душа» (1868), «Записки причетника» (1869-1870), «Теплое
гнездьішко» (1873), «В глуши» (1875), «Отдьіх в деревне» (1876-1899)).
З творчістю Марка Вовчка зростає міжнародна роль української
літератури. За свідченням Петка Тодорова, проза письменниці у 1860-
1870-х рр. XIX ст. мала вирішальний вплив на розвиток болгарської
белетристики. Твори Марка Вовчка за її життя, починаючи з 1859 р.,
з’являються в чеських, болгарських, польських, сербських, словен-
ських перекладах, виходять у Франції, Англії, Німеччині, Італії та
інших європейських країнах.
«Інститутка». «Інститутка» — найкращий твір Марка Вовчка, перша
в українській літературі соціальна повість, над якою письменниця пра-
цювала в 1859-1861 рр. Почала писати в Немирові, продовжувала в Пе-
тербурзі, а завершила в Парижі. Початкова назва повісті — «Панноч-
ка». Окремі розділи повісті авторка читала Шевченкові та Тургенєву,
а закінчивши, присвятила свій твір великому Кобзареві.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Марко Вовчок збагатила
українську літературу жан-
рами соціально-проблем-
ного оповідання («Козачка»,
«Одарка», «Горпина», «Леда-
щиця», «Два сини»), баладного
оповідання («Чари», «Максим
Тримач», «Данило Гурч»), со-
ціальної повісті («Інститутка»),
психологічного оповідання
й повісті («Павло Чорнокрил»,
«Три долі»), соціальної каз-
ки («Дев'ять братів і десята
сестриця Галя»), художнього
нарису («Листи з Парижа»).
176
Українська література
ф словник
Синекдоха (грецьк. 5упег-
сіосіїе — співвіднесення) —
особливий вид метонімії, за-
снований на кількісній заміні
понять: заміни однини мно-
жиною, визначеного числа за-
мість невизначеного, видово-
го поняття замість родового.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: «Три як рід-
ні брати», «Лук'ян Кобили-
ця», «Люба-згуба», «Серце не
навчити», «Штефан Славич»,
«Новобранчик», «Дезертир».
Жанр повісті дав можливість письменниці ширше, ніж в оповідан-
нях, охопити життя, змалювати більше людей. Перший розділ повісті
є її експозицією: тут описано вдачу Устини, крізь призму світосприй-
мання якої розповідається про людей та події. Зав’язкою є приїзд пан-
ночки і обрання Устини в покоївки. Розвиток дії настає через загострен-
ня стосунків панночки з кріпаками, її одруження та переїзд на хутір.
Кульмінація сюжету твору — сцена, в якій пані побила стару кріпачку.
Вона намагалась побити й Устину, але втрутився й перешкодив Прокіп.
Розв’язка: Прокопа віддають у рекрути, а Устина переходить до міста
наймичкою.
Тематика повісті: реалістичний показ нестерпного становища селян,
викликаного експлуатацією й жорстокістю кріпосників, наростання
стихійного протесту проти панів, перші прояви непокори пригноблених,
зображення моралі панів і трудового народу, стану тодішньої освіти.
Федькович Юрій (1834-1888)
Юрій Федькович (повне ім’я — Осип Домінік Гординський де Федь-
кович; ім’я Юрій письменник прибрав у зрілому віці) народився 8 серп-
ня 1834 р. у с. Сторонець-Путилів (тепер смт Путила Чернівецької обл.).
Батько його — спольщений шляхтич — займав на час народження сина
і пізніше незначні урядові посади. Мати походила з сім’ї українського
священника, проте в побуті дотримувалася селянських звичаїв — цю
рису перейняв від неї й майбутній письменник.
У 1846-1848 рр. Федькович навчається у нижній реальній школі
у Чернівцях. Ґрунтовне і доповнене згодом знання мови, яке виніс Федь-
кович зі школи, стало передумовою його німецькомовної творчості,
що розпочалась у роки заробітчанських мандрів юнака по Північній
Молдавії та Румунії.
Першими друкованими творами Федьковича були німецька балада
та романтичне оповідання «Пег Кепе^аі» (1859, сліди балади, опублі-
кованої окремо, загублено).
Творчість німецькою мовою письменник не припиняв до кінця жит-
тя, видавши дві збірки поезій («Песіісіїіе», 1865; «Ат Тзсіїегетизсії.
СесИсНТе еіпез Бгиіеп», 1882) та надрукувавши низку віршів у часопи-
сах. Кілька творів, в тому числі німецький переклад трагедії «Довбуш»,
лишилися в рукописах.
З листопада 1852 р. до лютого 1863 р. Федькович перебуває на
службі у цісарській армії. Представники молодої західноукраїнської
інтелігенції заохотили офіцера австрійської армії почати писати також
рідною мовою. Перші українські вірші Федьковича були опубліковані
в брошурі А. Кобилянського «81оуо па зіоуо сіо гесіакіога «81оуа» (1861)
і захоплено сприйняті читачами. Брошура була спрямована проти «мос-
квофільської» орієнтації редагованої Б. Дідицьким газети «Слово».
Ще перебуваючи в армії, Федькович зближується з рядовими жов-
нірами, співає з ними народних пісень і сам виступає в ролі складача
«співанок». З цими напівфольклорними, напівлітературними творами
пов’язаний його перший український вірш «Нічліг» («Звізди по небес-
нім граді»), складений, імовірно, в травні 1859 р. під час походу полку
в Італію.
Література XIV — початку XX століття
177
У 1863 р. у львівському тижневику «Вечерниці» (ідея його засну-
вання належала Федьковичу) вміщено перші його українські оповідан-
ня — «Люба-згуба», «Серце не навчити», «Штефан Славич».
Творчість Федьковича характеризує коло наскрізних тем і мотивів:
краса гуцульських звичаїв зображена ним у багатьох поезіях і більшості
оповідань, у драмах «Керманич» та «Сватання на гостинці»; тяготи
жовнірського життя представлені в ряді ліричних творів перших років,
у поемах «Новобранчик» (1862) і «Дезертир» (1867), в оповіданнях «Три
як рідні брати», «Штефан Славич»; мотив дезертирства втілено в трьох
поетичних творах однієї назви «Дезертир». Мотив цей, представлений
як романтична ідея втечі від казенного, офіційного світу, наявний та-
кож в інших творах письменника. Постійною для творчості Федьковича
була тема опришківства. Чимало творів присвячено розробці теми ко-
хання як «люби-згуби», ситуаціям вибору суспільної ролі героєм тощо.
За винятком нетривалого перебування у Львові, Федькович із 1863
до 1876 р. жив переважно у Сторонці-Путилові, був кілька років шкіль-
ним інспектором Вижницького округу. Він виношує плани викладання
у школах народною мовою, видає «Співаник для господарських діто-
чок» (1869), де вміщує чимало своїх творів для дітей, складає «Буквар»
(не надрукований). Як педагог Федькович обстоював зв’язок школи
з життям, господарською діяльністю, критикував засилля церковної
схоластики.
У 1860-х рр. Федькович активно виступає на сторінках галицької
преси з художніми творами (вірші, поеми, оповідання, а далі й драми),
робить спроби розширення їх тематики, розбудови поетики, що, проте,
не завжди знаходило розуміння і підтримку.
1876 р. Ю. Федькович завершує поетичний цикл «Дикі думи», що
являє собою своєрідний підсумковий огляд художніх ідей і мотивів його
поезії. Початком того ж року датовані «Повісті Юрія Федьковича» —
книга, видана заходами М. Драгоманова в Києві й складена з оповідань,
що доти друкувались у періодиці. Проте письменник на той час уже
втратив інтерес до прози, переважні зусилля зосередивши на писанні
драматичних творів.
Першим драматичним твором Федьковича був жарт на одну дію «Так
вам треба!». Пізніше (1884) Федькович розширив п’єсу до трьох дій.
У так званий львівський період діяльності Федькович здійснив низ-
ку перекладів та переробок п’єс іноземних авторів. Найбільш творчим
підходом відзначається переробка комедії німецького драматурга Е. Ра-
упаха, що дістала назву «Запечатаний двірник» (за життя автора не
друкувалася; в радянський час з успіхом ставиться на сцені Чернівець-
кого музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської). З німецької
мови Федьковичем перекладено драму Р. Готшаля «Мазепа». Одним
із перших серед українських письменників Федькович звернувся до
спадщини Шекспіра, травестувавши його комедію «Приборкання не-
покірної» у «фрашку» «Як козам роги виправляють» (1872), а також
переклавши трагедії «Макбет» та «Гамлет».
За відомостями біографів, Федькович, крім перекладу «Мазепи»,
написав оригінальний драматичний твір під такою ж назвою (досі не
відомий), а також виношував плани написати трагедії «Гонта» та «Кара
Діорді» (Кара Дьордій — діяч сербського національно-визвольного
руху). Проте письменникові не пощастило повністю реалізувати свої
творчі задуми.
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
Фольклорні зацікавлення
Федькович проніс крізь усе
життя, ставши великим знав-
цем, збирачем і популяри-
затором як поетичних (пісні,
коломийки), так і прозових
(казки, анекдоти, приповідки)
творів.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Федькович приділяв драма-
тургії значні творчі зусилля
починаючи з 1865 р. Драма-
тичний рід літератури пись-
менник вважав найголовні-
шим — як у вияві спромож-
ностей автора, так І в харак-
теристиці самої літератури,
відносячи драму до пори її
розквіту.
178
Українська література
У Чернівцях, куди після смерті батька переїхав жити Федькович,
поглиблюється усамітненість письменника. Він відходить від будь-
якої літературної праці, дає волю давньому зацікавленню астрологією.
1884 р. буковинська інтелігенція робить спроби навернути письменника
до літературного та громадського життя. З січня 1885 р. Федькович як
редактор підписує новостворену газету «Буковина», де друкує кілька
нових своїх творів. Наступного року місцева громадськість відзначила
25-річний ювілей літературної діяльності Федьковича, що стало певним
заохоченням його до подальшої праці.
Помер письменник 11 січня 1888 р.
Нечуй-Левицький Іван Семенович (1838-1918)
Рд ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: «Причепа»,
«Гориславська ніч», «Дві мос-
ковки», «Хмари», «Микола
Джеря», «Кайдашева сім'я»,
«Бурлачка», «Старосвітські
батюшки та матушки», «Панас
Круть», оповідання «Пропа-
щі», «Афонський пройдисвіт»,
казка «Скривджені», повість
«Поміж порогами».
ЗВЕРНИ УВАГУ
У побутових типах бачимо
особи з такими характерними
ознаками, що дають їх пізна-
ти як представників певних
національних, суспільних або
громадських кіл. Побутові
типи у кожному національно-
му письменстві творять цілі
галереї; кожна доба письменс-
тва маєтиповихпредставників
свого часу в романі, повісті
й новелі, в епічній і драма-
тичній поезії. Так, наприклад,
широко закроєні й обрисо-
вані типиукраїнця-інтелігента
1860-х рр. дав І. Левицький у
своїй повісті «Хмари» в особах
Дашковича і молодого Радюка.
Іван Семенович Левицький (літературний псевдонім — Нечуй) на-
родився 25 листопада 1838 р. у Стеблеві, в сім’ї сільського священика.
Батько його був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику
домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян,
у якій його син і навчився читати й писати.
Змалку І. Левицький познайомився з історією України з книжок
у батьківській бібліотеці. На сьомому році життя хлопця віддали в науку
до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському
монастирі. Там опанував латинську, грецьку та церковнослов’янську
мови. Незважаючи на сувору дисципліну, покарання й схоластичні
методи викладання, Левицький навчався успішно й після училища
в чотирнадцятилітньому віці вступив до Київської духовної семінарії,
де навчався з 1853 по 1859 рр.
У семінарії захоплювався творами Т. Шевченка, О. Пушкіна та
М. Гоголя. Закінчивши семінарію, І. Левицький рік хворів, а потім
деякий час працював у Богуславському духовному училищі виклада-
чем церковнослов’янської мови, арифметики та географії. 1861 р. Ле-
вицький вступає до Київської духовної академії. Не задовольняючись
рівнем освіти в академії, вдосконалює свої знання самотужки: вивчає
французьку й німецьку мови, читає твори української та російської
класики, європейських письменників Дайте, Сервантеса, Лесажа та ін.,
цікавиться творами прогресивних філософів того часу.
1865 р. І. Левицький закінчує академію із званням магістра, але
відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літерату-
ру, історію та географію в Полтавській духовній семінарії (1865-1866),
в гімназіях Каліша (1866-1867) та Седлеця (1867-1872). Одночасно
з педагогічною діяльністю І. Левицький починає писати. У 1860-х роках
він написав комедію «Жизнь пропив, долю проспав» і повість «Наймит
Яріш Джеря».
Працюючи в Полтавській семінарії, він у 1865 р. створює повість
«Дві московки». Згодом з’явилися оповідання «Панас Круть» та велика
стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності»,
що побачили світ у львівському журналі «Правда», оскільки через Ва-
луєвський циркуляр 1863 р. українська література на Наддніпрянщині
була під забороною.
З 1873 р. І. Левицький працює у Кишинівській чоловічій гімназії
викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно
Література XIV — початку XX століття
179
налаштованих учителів, які на таємних зібраннях обговорювали го-
стрі національні та соціальні проблеми. У той час І. Левицький, який
пропагував у Кишинові українську літературу, попав під таємний на-
гляд жандармерії. 1874 р. вийшов у світ роман «Хмари», а наступного
року — драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум’яках» та
оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти».
Пізніше письменник створює такі шедеври української літератури,
як «Микола Джеря» (1878), «Кайдашева сім’я» (1879), «Бурлачка»
(1880), «Старосвітські батюшки та матушки» (1884). 1885 р. І. Нечуй-
Левицький йде у відставку і перебирається до Києва, де присвячує себе
винятково літературній праці. У Києві він написав оповідання «Про-
пащі» (1888) та «Афонський пройдисвіт» (1890), казку «Скривджені»
(1892), повість «Поміж порогами» (1893).
На початку століття письменник звертається до малих форм прози,
пише здебільшого статті, нариси, зокрема статті «Сорок п’яті рокови-
ни смерті Тараса Шевченка» (1906) та «Українська поезія». До кінця
життя І. Левицький жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на
Пушкінській вулиці, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу
Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні твори.
Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких
людей», де й помер без догляду 1918 р. Поховано його на Байковому
кладовищі.
На відміну від своїх попередників — Квітки-Основ’яненка і Мар-
ка Вовчка, він докладніше розробляв характери, повніше висвітлював
соціальний побут, показував своїх героїв у гострих зіткненнях із со-
ціальними умовами. У пореформений час ускладнювалися суспільні
взаємини, виникали нові конфлікти між основними верствами населен-
ня. Розвиток капіталізму, пролетаризація селянства, яке заповнювало
міста, зумовлювали появу нового типу спролетаризованого селянина та
нові суспільні умови його життя в місті. Одне слово, нові умови вима-
гали появи нових видів і жанрів, які б могли глибше та достеменніше
охопити усю складність і розмаїття проявів тогочасного життя.
Івана Нечуя-Левицького покликали до письменницької праці муза
Шевченка, романи Тургенєва, повісті Гоголя і статті Писарєва. Надто
ж поезія Шевченка, з якою він уперше познайомився в журналі «Осно-
ва» 1861 р. і для якого вперше почав писати оповідання. Але журнал
незабаром перестав виходити, і його задум залишився нездійсненим.
У цьому невиданому оповіданні він вустами свого героя заявив: «Буду
писати вірші, складу віршами книгу, таку, як «Катерина»... Напишу
про діда Хтодося... про нещасних, прибитих долею... Про них! Про них!»
Це була програма, над якою він працював ціле своє життя.
Наприклад: «Широкою долиною між двома рядками розложистих
гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця. Серед доли-
ни зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло у вербах
село Вербівка. Між вербами дуже виразно ясно блищить проти сонця ви-
сока біла церква з трьома банями, а коло неї невеличка дзвіниця неначе
заплуталась в зеленому гіллі старих груш...» У цьому уривку з повісті
І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря», крім стилістично нейтральної
лексики, наявні такі художні тропи: метафори, порівняння, семантично
забарвлене слово, що свідчить про неможливість поділу поетичної мови
у художньому творі на стилістично нейтральну і стилістично забарвлену
лексику (стилістично марковану).
ЗВЕРНИ УВАГУ 47
І. Нечуй-Левицький увійшов
в історію української літера-
тури як видатний майстер
художньої прози. Створивши
низку високохудожніх со-
ціально-побутових оповідань
та повістей, відобразивши
в них тяжке життя українсь-
кого народу другої половини
XIX ст., показавши життя се-
лянства й заробітчан, злидня-
ми гнаних із рідних осель на
фабрики та рибні промисли,
І. Нечуй-Левицький увів в ук-
раїнську літературу нові теми
й мотиви, змалював їх яскра-
вими художніми засобами.
СЛОВНИК
Номінативна лексика — сло-
ва, вжиті у прямому значен-
ні. Стилістично нейтральна
лексика становить основу
художнього твору, служить
засобом точної передачі подій
І вчинків персонажів.
180
Українська література
словник
У художньому мовленні про-
сторічні слова використову-
ються для змалювання пев-
ної місцевості, етнографіч-
них описІВ/ характеристики
персонажів — представників
різних верств населення.
& ЗВЕРНИ УВАГУ
За півстоліття творчої діяль-
ності І. Нечуй-Левицький на-
писав понад п'ятдесят висо-
кохудожніх романів, повістей/
оповідань/ п'єс, казок, нарисів,
гуморесок, літературно-кри-
тичних статей.
Суспільно-політичні погляди та естетичні смаки Нечуя-Левицького
формувалися у 1860-1870-х роках, за умов жорстокої реакції та націо-
нального гноблення, коли діяв Валуєвський циркуляр про заборону ук-
раїнського слова. Водночас у ті часи інтенсивно розвивався капіталізм,
виникали нові суспільно-економічні відносини і суперечності.
Реформа 1861 р., формально скасувавши кріпацтво, не полегшила
життя селянства, яке страждало від орендарів, промисловців, посесорів.
Щоб прогодувати сім’ї, тисячі людей мандрують Росією в пошуках за-
робітків, скрізь стикаючись зі свавіллям чиновників та промисловців,
нової буржуазії, яка, так само як і поміщики, гнітила народ. У роки
навчання в духовній семінарії І. Нечуй-Левицький у полеміках із сту-
дентами виробляв свої стійкі національні погляди на розвиток україн-
ської нації та культури.
Царський уряд устами Валуєва проголосив, що «ніякої особливої
малоросійської мови не було, немає і бути не може». Здійснювалися
широкі заходи з русифікації населення, заборони книжок та навчан-
ня рідною мовою, заборонялася діяльність українських культурних
товариств. Нечуй-Левицький, не маючи змоги друкувати свої твори
українською мовою на Наддніпрянщині, скориставшись допомогою
П. Куліша, публікує у львівському журналі «Правда» статтю «Сього-
часне літературне спрямування» (1878), у якій гостро виступив проти
шовіністичної політики російського уряду та деяких російських пись-
менників.
Пізніше, 1891 р., у статті «Українство на літературних позвах
з Московщиною» він із ще більшою гостротою висловив протест проти
гноблення українського народу царизмом. Естетичні погляди І. Не-
чуя-Левицького, окрім творів красного письменства, формувалися під
відчутним впливом народної творчості. І. Франко вважав письменника
найвиразнішим представником реалістичної школи. У статті «Сього-
часне літературне спрямування» основними принципами української
літератури Нечуй-Левицький проголошує «реальність, народність та
національність ».
Як реаліст, Нечуй-Левицький орієнтувався на осмислення високих
життєвих ідеалів і краси життя. Він виступав проти натуралізму, вима-
гав не копіювати, а узагальнювати явища життя, надихати їх худож-
ньою правдою. Письменник орієнтувався на свого вчителя Т. Шевченка,
який, поклавши в основу своєї творчості народну пісню, «зумів повести
народний епос в щиро народному дусі». Свої погляди на народну твор-
чість Нечуй-Левицький виклав у праці «Світогляд українського народу
від давнини до сучасності» (1868), яка й нині є корисним дослідженням
у галузі української міфології. В ній письменник аналізує перекази,
приказки, вірші, в яких відбито соціальні конфлікти й суперечності
в гущі українського народу.
Зразком просторічної лексики є мова богомільного Омелька, персо-
нажа повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького: «Брешеш. Я не
пропивав грошей. Осьдечки гроші, та тобі не дам, — сказав Кайдаш, вда-
ривши рукою замість кишені по припічку. — Дулю візьмеш, а не гроші».
Добре знаючи закулісні сторони церковного життя, він гостро крити-
кує в цій праці вияви відступу від християнської моралі та благочестя
в середовищі священнослужителів.
Його повісті «Причепа», «Гориславська ніч», «Дві московки»,
«Хмари», як згадував І. Франко, «читала вся Мала Русь з великою
Література XIV — початку XX століття
181
вподобою». А повісті «Кайдашева сім’я» та «Микола Джеря» й нині
залишаються серед найкращих творінь української літератури.
«Українська жизнь, — писав Нечуй-Левицький, — то непочатий
рудник, що лежить десь під землею, хоч за його вже брались і такі
високі таланти, як Шевченко; то безконечний матеріал, що тільки ще
жде робітників, цілих шкіл робітників на літературному полі». Розквіт
творчості письменника припадає на другу половину 1870-х — початок
1880-х років, коли вийшли його оповіді з народного життя «Микола
Джеря», «Бурлачка», «Кайдашева сім’я», «Не можна бабі Парасці вдер-
жатись на селі», «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти».
У цих справжніх літературних перлинах письменник виявив велику
майстерність у змалюванні народних характерів.
Усе це разом ставить твори українського прозаїка в один ряд із
творами кращих тогочасних російських та західноєвропейських пись-
менників і виводить українське письменство за межі побутовізму та
етнографізму минулої, дошевченківської доби.
Однією з питомих рис творчого стилю письменника є його тон-
кий гумор у так званих антиклерикальних творах. У них, особливо в
«Афонському пройдисвіті», він виявляє близькість своїх поглядів до
гоголівських, до естетики української байки Григорія Сковороди та
Євгена Гребінки. Його сміх і сатира зумовлені життєвими конфліктами
й ніколи не мали на меті образу гідності людини, а навпаки, вселяли
оптимізм і надію на краще життя.
«Кайдашева сім’я». У центрі уваги автора — повсякденний плин
життя селянської сім’ї, в якому на перший план висуваються побу-
тові сварки, спричинені відсутністю прагнення зрозуміти один одного.
Духовна роз’єднаність — ось те лихо, яке отруює кожний день життя
і батьків, і їхніх синів та невісток.
Саме такий ракурс авторського бачення визначав особливості тво-
рення персонажів, образів членів родини Кайдаша. Оскільки і батьки,
і діти показані вже сформованими особистостями, письменник акцен-
тує увагу на визначальних рисах їхніх характерів, що виявляються у
конкретних життєвих ситуаціях.
Типовим представником старшого покоління українського селянства
перших пореформених років виступає Омелько Кайдаш. Йому довело-
ся зазнати чимало лиха ще за панщини, виснажлива праця упродовж
усього життя наклала невитравний відбиток на його зовнішність. Хоч
у полі в цей час ще не було нагальної роботи, Омелько не сидів без діла,
а майстрував у повітці.
Однак письменник побачив й інший бік життя Кайдаша: від родин-
них клопотів і турбот він намагається знайти забуття в чарці. Автор
зіставляє його богомільність, намагання дотримуватися посту «в святу
п’ятницю» і систематичне порушення етичних норм. Постійне заглядан-
ня до корчми призводить Омелька до алкогольних марень, а зрештою
й до смерті. Весь вік селянин вірив, що дотримання посту врятує його
від утоплення, а вийшло якраз так, що, повертаючись п’яним додому,
він втопився у річці.
Хоч у повісті йдеться про одруження обох синів старого Кайдаша,
про смерть Омелька, письменник тільки згадує про ці події. Як ба-
чимо, він зовсім обминає такі вдячні для його попередників моменти
з селянського життя, принципово не цікавиться його етнографічною
стороною.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Своєрідною рисою стилю
Нечуя-Левицького є тонке
поєднання реалістичної кон-
кретності описів, великої ува-
ги до деталей портретів та
особистІсних характеристик,
побуту, обставин праці, особ-
ливостей мови та поведінки
персонажів Із живописною
образністю, емоційністю,
тяжінням до яскравих епітетів.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Головним для Нечуя-Леви-
цького є показ конкретних
буденних ситуацій, у яких ви-
являється змІзернІння люд-
ської душі, зумовлене ПОСТІЙ-
НОЮ залежністю селянства від
матеріальних нестаткІв.
182
Українська література
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: «Наймичка»,
«Сто тисяч», «Бондарівна»,
«Хазяїн», «Суєта» «Житейсь-
ке море», »Мартин Боруля»,
«Сава Чалий», «Розумний і ду-
рень», «Бурлака».
ЗВЕРНИ УВАГУ
Сатиричне зерно комедії «Мар-
тин Боруля» (1886) пов'язане
вже не Із засобами збагачення
чи привласнення того, що на-
лежить Іншим, а з прагненням
сільської буржуазії до політич-
но-правової рівності з дво-
рянством.
Карпенко-Карий Іван (1845-1907)
Народився І. К. Тобілевич (псевдонім — Карпенко-Карий) 29 вересня
1845 р. у с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда; батько його походив із
старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком
поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. Освіту, до якої
так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити
чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на про-
життя. Майже два десятиліття забрала в І. Тобілевича служба в різ-
них канцеляріях — від писарчука до секретаря міського поліцейського
управління.
Перебуваючи в Єлисаветграді (1865-1884), Тобілевич знайомиться
з творами Руссо, Дідро, Вольтера, Герцена, з економічними тракта-
тами Бокля, Мілля, разом зі своїм другом М. Кропивницьким читає
західноєвропейських письменників, філософів, соціологів. Переведе-
ний трохи більш як на рік до Херсона, він познайомився з колишнім
учасником Кирило-Мефодіївського товариства і товаришем Т. Шевчен-
ка Д. П. Пильчиковим, під впливом якого прочитав «багато корисних
книжок з історії народів, з класичної літератури, серед якої Шекспір
і Островський зайняли перше місце».
До першого етапу літературної творчості Тобілевича належить опові-
дання «Новобранець» (написане 1881 р., опубліковане 1889 р. під псев-
донімом Гнат Карий). У ньому йдеться про тяжку долю селянської ро-
дини, яка з величезними зусиллями вибивається із злиднів і, здається,
могла б уже зрештою досягнути якогось добробуту, коли б не втручання
державної машини.
Наскільки щільно в житті Тобілевича поєднувались творча й громад-
сько-політична діяльність, свідчить той факт, що й оповідання «Ново-
бранець», і першу свою драму «Бурлака» («Чабан», 1883) він подавав
на обговорення нелегального гуртка. Завершувати «Бурлаку», як і «Хто
винен?» («Безталанна»), драматургові довелось уже в Новочеркаську,
куди його було вислано у травні 1884 р. за участь у діяльності гуртка
та за допомогу політичним «злочинцям». Щоб заробити на прожиття,
піднаглядний Тобілевич працював підручним коваля, а згодом відкрив
палітурну майстерню.
У 1886 р. у Херсоні було видано перший «Збірник драматичних
творів» І. Карпенка-Карого, до якого увійшли драми «Бондарівна»
і «Хто винен?» та комедія «Розумний і дурень», а в 1887 р. опублі-
ковано «Наймичку». Але їх майже не купували, бо публіка не була
привчена читати п’єси.
П’єси, створені Карпенком-Карим протягом майже п’ятнадцяти
років, відбивають еволюцію явища, яке видозмінювалось буквально
на очах драматурга, — глитайства. Його персонажам — Михайлові Ми-
хайловичу («Бурлака»), Окуню («Розумний і дурень», 1885), Цокулю
(«Наймичка», 1885), Калитці («Сто тисяч», 1890), Пузиреві («Хазяїн»,
1900) — притаманне не просто збільшення економічних масштабів їх-
ньої діяльності, їхнього здирства, воно ще яскравіше виявляє їхню люд-
ську дрібність, а то й нікчемність, духовну порожнечу. Дещо осторонь
їх стоїть Мартин Боруля, який домагається дворянського звання.
Дві останні гіркі комедії — «Суєта» (1903) і «Житейське
море» (1904; визначена автором як «протяг», тобто продовження,
Література XIV — початку XX століття
183
«Суєти») — драматург назвав «сценами», наче визнаючи приналеж-
ність їх до європейської нової драми. Так, у «Суєті» відсутній головний
герой, і п’єса являє собою низку сцен, покликаних характеризувати
спосіб життя й мислення заможного селянина та його дорослих дітей,
які представляють різні соціальні шари суспільства (хлібороб, учитель,
дрібні службовці).
Навесні 1887 р. І. Карпенкові-Карому було дозволено повернутися на
Україну, але ще до кінця 1888 р. він перебував на хуторі «Надія» (тепер
заповідник у Кіровоградській області) під гласним наглядом поліції
(негласний нагляд було знято з нього 12 березня 1903 р.). Діставши
громадянські права, Карпенко-Карий приєднався до нової театраль-
ної трупи, створеної його братом П. Саксаганським, у якій до кінця
життя працював активно й напружено як артист, режисер, драматург.
У 1897 р. він складає «Записку до з’їзду сценічних діячів», де з болем
пише про безправне становище українського театру, про цензурні та
інші урядові утиски.
Написане Карпенком-Карим протягом 1890-х рр. на сучасну тема-
тику виявляє прагнення дати народові «пьесьі серьезньїе, моральньїе,
нравоисправительньїе, исторические». З повчальною метою створена
побутова комедія «Судженої конем не об’їдеш» (переробка з Еркмана-
Шатріана, 1892), в соціально-побутовій драмі «Батькова казка» (1892)
також очевидна моралізаторська тенденція, підкреслена другою її на-
звою — «Гріх і покаяння». Певним дидактизмом позначена драма «По-
над Дніпром» (1897).
На матеріалі історичного минулого, осмислення якого, за переко-
нанням І. Карпенка-Карого, покликане збагатити українську драматур-
гію, написано п’єси «Бондарівна» (1884), «Паливода XVIII століття»
(1893; підготовчим етапом було створення у 1884 р. п’єси «З Івана пан,
а з пана Іван»), «Чумаки» (1897), «Лиха іскра поле спалить і сама щез-
не» (1896), «Сава Чалий» (1899), «Гандзя» (1902).
Твори Карпенка-Карого «Лиха іскра поле спалить і сама щезне»
(1896) та «Гандзя» (1902) були спробами на фольклорному матеріалі,
присвяченому давньому минулому, вийти до філософських узагальнень
про долю України й подати їх у цікавій сценічній формі.
Трагедії Карпенка-Карого «Сава Чалий», так само створеній на ос-
нові народної історичної пісні, притаманні глибокий психологізм, точна
і переконлива вмотивованість дій та вчинків героїв.
І. Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби 15 вересня 1907 р.
у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі «Надія».
У художній розробці історичного чи фольклорного матеріалу дале-
кого минулого досить відчутним є зв’язок із тогочасними життєвими
проблемами. Твори Карпенка-Карого багатьма своїми елементами вхо-
дять в ідейно-естетичний контекст нової європейської драми.
«Хазяїн». Своїм змістом комедія «Хазяїн» (1900) присвячена до-
слідженню деморалізації людини, одержимої нестримним потягом до
збагачення. Проте сам автор справедливо вважав, що в комедії «Хазяїн»
йому найкраще «вдалося викрити людське прагнення до збагачення
заради самого нагромадження багатства».
Драматург був добре ознайомлений із життям сільських багатіїв на
українському Півдні, з методами збагачення, завдяки яким недавно зви-
чайні, але спритні селяни своїм майновим станом, своїми прибутками
не тільки зрівнялися з колишніми дворянами-латифундистами, які ще
словник
Канцеляризми — слова,
сталі форми, словосполучен-
ня, уживання якиххарактерне
для офіційно-ділового стилю
мовлення. У поетичній мові
канцеляризми набувають різ-
ко негативного забарвлення
і являють собою так звані сухі
словосполучення — кліше.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Драматургія І. Карпенка-Ка-
рого своєрідно підсумувала
майже столітній розвиток ук-
раїнської драматургії, підняв-
ши її на новий рівень. Вража-
ючи тематичним І жанровим
ба гатством, вона у своїй ціліс-
ності являє собою різноманіт-
ну карти ну життя України про-
тягом СТОЛІТЬ.
словник ф
Тема твору — це конкретні
сторони реальної дійсності,
що покладені в його основу.
184
Українська література
з часів Катерини володіли тисячами десятин землі, а часом і перева-
жали їх. Колишні «мужики» вже організовували на скуплених землях
економії, мали управителів, щосуботи вислуховували у конторах звіти
про зроблене за тиждень. «Це вже була широких масштабів експлуата-
ція селянства, що втратило всяку надію коли-небудь звільнитися від
матеріальної залежності від не «павука» вже, а величезної бездушної
машини, хазяйського колеса», — писала про особливості господарю-
вання нових володарів степу Софія Тобілевич у мемуарах «Мої стежки
і зустрічі».
Такий спосіб господарювання цих хазяїнів і визначив тему комедії
«Хазяїн», де в центрі поставлено мільйонера-аграрія Терентія Гав-
риловича Пузиря з усім його «хазяйським колесом». Розкриваючи
в численних ситуаціях методику господарювання хазяїна, драматург
на конкретному, взятому з життя матеріалі показує всю механіку блис-
кавичного збагачення тих нових власників сотень і десятин землі, що
вибилися з мужиків, акцентує на антигуманному характері їх госпо-
дарювання.
«Хазяїн» — це соціальна сатирична комедія, в якій за допомогою
драматичного відображення життя, що кардинально відрізняється від
епічного й ліричного, створено неповторну модель дійсності, прита-
манну тільки цьому, а не якомусь іншому авторові. Створений Карпен-
ком-Карим світ нагадує реальний. Показуючи Пузиря, його родину,
економів, сусіда-поміщика, вчителя гімназії, робітників, драматург
узагальнив у конкретній образній формі тенденції розвитку суспільних
відносин, оцінив, схарактеризував їх.
Мирний Панас (1849-1920)
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: «Народньїе
южнорусские сказки», «Ли-
хий попутав», «Подоріжжя од
Полтави до Гадячого», «Хіба
ревуть воли, як ясла повні?»,
повість «Лихі люди», «Лови»,
«Казка про Правду та Кривду»,
«Лимерівна», переспів «Дума
про військо Ігореве».
Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 р.
у родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Пол-
тавщині. Незначною була освіта Панаса Рудченка, бо після кількох
років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому
повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на власні хліби.
Чиновницька служба Рудченка почалася у 1863 р. у Гадяцькому
повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначей-
ство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебуван-
ня в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі.
Так минули перші вісім років служби в невеликих містах Полтавщини.
На цей час припадають його перші спроби на ниві літературної твор-
чості та фольклористичної діяльності. Частина зібраних П. Рудченком
фольклорних матеріалів була згодом опублікована його братом Іваном
Біликом у збірниках «Народньїе южнорусские сказки» (1869-1870) та
«Чумацкие народньїе песни» (1874).
З 1871 р. Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні
посади у місцевій казенній палаті. Його зовсім не приваблювала чинов-
ницька кар’єра (хоч сумлінне ретельне виконання службових обов’язків
і дозволило досягти високого чину дійсного статського радника). П. Руд-
ченко починає пробувати свої сили в літературі. Прикладом для ньо-
го був старший брат Іван, що вже з початку 1860-х років публікував
свої фольклорні матеріали в «Полтавских губернских ведомостях»,
Література XIV — початку XX століття
185
друкувався в «Основі», а пізніше видав окремі збірники казок і пісень,
перекладав оповідання Тургенєва, виступав у львівському журналі
«Правда» з критичними статтями.
Літературна праця стає справжньою втіхою і відрадою П. Рудчен-
ка. Уриваючи час від відпочинку, просиджуючи вечори за письмовим
столом, він із натхненням віддається улюбленим заняттям. Перші його
твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані при-
браним ім’ям Панас Мирний, з’явилися за кордоном, у львівському
журналі «Правда» в 1872 р. Незважаючи на те, що в 1870-80-х роках
письменник продовжує інтенсивно працювати, його твори, в зв’язку
з цензурними переслідуваннями українського слова в Російській імпе-
рії, друкуються переважно за кордоном і на Наддніпрянській Україні
були майже невідомі широким колам читачів.
Так, 1874 р. у журналі «Правда» побачили світ нарис «Подоріжжя
од Полтави до Гадячого» та оповідання «П’яниця», а в 1877 р. у Женеві
з’являється повість «Лихі люди». Ще 1875 р. у співавторстві з братом
Іваном Біликом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли,
як ясла повні?» і подано до цензури, але в зв’язку з так званим Ем-
ським указом 1876 р. у Росії цей твір не був опублікований і теж вперше
з’являється в Женеві у 1880 р.
Тільки в середині 1880-х років твори Панаса Мирного починають
друкуватися на Наддніпрянщині: на сторінках альманаху «Рада», вида-
ного М. Старицьким у 1883-1884 рр., публікуються перші дві частини
роману та два оповідання з циклу «Як ведеться, так і живеться». 1886 р.
у Києві виходять збірник творів письменника «Збираниця з рідного
поля» та комедія «Перемудрив». Одночасно Мирний продовжує висту-
пати й у західноукраїнських збірниках і журналах, де друкуються такі
його твори, як «Лови», «Казка про Правду та Кривду», «Лимерівна»,
переспів «Дума про військо Ігореве».
Літературні інтереси Панаса Мирного тісно поєднувалися з його
громадською діяльністю. Ще за молодих років він був зв’язаний із ре-
волюційним визвольним рухом, з 1875 р. брав участь у нелегальній
роботі революційного гуртка «Унія», який був утворений у Полтаві;
під час обшуку в нього були знайдені заборонені політичні видання.
Підтримував Мирний тісні зв’язки з багатьма діячами української
культури — Лисенком, Старицьким, Карпенком-Карим, Кропивни-
цьким, Коцюбинським, Лесею Українкою, Заньковецькою, Білиловсь-
ким, Жарком. Як член комісії міської думи він бере активну участь
у спорудженні пам’ятника І. Котляревському в Полтаві.
Коли 1914 р. було заборонено вшанування пам’яті Шевченка, пись-
менник у відозві, написаній із цього приводу, висловлює глибокий
протест і обурення ганебними діями царизму. Не дивно, що в 1915 р.
поліція розшукує «політично підозрілу особу» — Панаса Мирного.
У зв’язку з тим, що письменник, не бажаючи ускладнювати свої
службові стосунки, весь час конспірувався, його особа для широких
кіл читачів та, як бачимо, і для офіційних властей була таємницею. Та
справа ще й в тому, що Панас Мирний як людина виняткової скромності
вважав, що треба дбати не про популярність своєї особи, а про працю
на користь народові.
Вже незадовго до смерті у листі до знайомого І. Зубковського він
просить не розкривати його псевдоніма: «Хотя многие мои знакомьіе
знают, кто такой Панас Мирньїй, но я за жизни своей не хотел бьі
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Тема з'ясовується на основі
усього змісту твору, але вод-
ночас зміст самої теми (її п ро-
блемний аспект) може бути
концентровано в образно-
афористичній формі, вира-
жений в окремих елементах
твору. Відголосок теми може
бути поданий у назві твору
(«Хіба ревуть воли, як ясла
повні?» Панаса Мирного,
«Батьки і діти» І. Тургенєва,
«Злочин і кара» Ф. Достоєвсь-
кого, «Американська трагедія»
Т. Драйзера), в афористично-
метафоричній формі вислов-
лений у епіграфі до твору або
в символічних за звучанням
елементах його змісту.
186
Українська література
рекламировать своей фамилии, серьезно считая себя недостойньїм тех
прославлений, какие создались вокруг имени Мирного».
Після встановлення Радянської влади на Україні Мирний, незважа-
ючи на свій похилий вік, іде працювати в Полтавський губфінвідділ.
Помер Панас Мирний 28 січня 1920 р. Поховано його в Полтаві. Згід-
но з постановою уряду УРСР, у будинку, де жив письменник із 1903 р.,
створено літературно-меморіальний музей. У 1951 р. у Полтаві урочисто
відкрито пам’ятник письменникові.
Коцюбинський Михайло Михайлович (1864-1915)
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: «Для загаль-
ного добра», «Посол від чор-
ного царя», «Відьма», «До-
рогою ціною», «На камені»,
новели «Іпіегтегго», Пода-
рунок на іменини», «Коні не
винні», «Цвіт яблуні», «Сон»,
казка «Хо», оповідання «Еаіа
тогдапа».
М. М. Коцюбинський народився 17 вересня 1864 р. у м. Вінниці
в сім’ї дрібного урядовця. Дитинство та юність майбутнього письмен-
ника минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по
службі. Освіту здобував у Барській початковій школі (1875-1876) та
Шаргородському духовному училищі (1876-1880).
Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався
за поезію, переклади, нариси, та швидко головним полем його письмен-
ницької діяльності, справжнім покликанням стає художня проза. З пер-
ших спроб Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання «Андрій
Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1884), «21-го грудня, на
введеніє» (1885), «Дядько та тітка» (1885).
Друкуватися Коцюбинський почав у 1890 р. — львівський дитячий
журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка». У цьому ж році
він побував у Львові, встановивши творчі контакти з місцевими літератора-
ми та видавцями, зокрема Франком. Поїздка поклала початок постійному
співробітництву Коцюбинського із західноукраїнськими виданнями.
На початку 1890-х рр. частина молодої української інтелігенції,
перейнятої ліберально-просвітительськими ідеями, утворює організацію
«Братство тарасівців», з учасниками якої Коцюбинський деякий час
підтримував зв’язок. Цей зв’язок відбився на його творчості. У казці
«Хо» (1894) Коцюбинський підносить значення ліберально-просвіти-
тельської діяльності.
Роки перебування Коцюбинського на урядовій службі в Молдавії
і Криму дали життєвий матеріал для його творів «Для загального добра»
(1895), «Пе-коптьор» (1896), «Посол від чорного царя» (1897), «Відьма»
(1898), «В путах шайтана» (1899), «Дорогою ціною» (1901), «На камені»
(1902), «У грішний світ», «Під мінаретами» (1904). Одним із свідчень
того, що Коцюбинський своїми творами молдавсько-кримського циклу
виходив за межі локальних проблем, є те, що його повість «Для загаль-
ного добра» була надрукована в перекладі російською мовою у журналі
«Жизнь».
Важливим моментом світоглядно-художньої еволюції Коцюбин-
ського було оповідання «Лялечка» (1901). У «Лялечці» Коцюбинсь-
кий постає визначним майстром психологічного аналізу. Зосередження
уваги на психологічних колізіях стає визначальною рисою творчості
Коцюбинського.
Дещо окремо в доробку Коцюбинського стоять твори на теми з ми-
нулого українського народу — «На крилах пісні» (1895) і «Дорогою
ціною» (1901). їх єднає романтично-піднесена, героїчна тональність.
Література XIV — початку XX століття
187
Новела «Цвіт яблуні» була в українській літературі новаторською
за темою: порушувалась проблема ставлення письменника до дійсності,
говорилося, що митець за будь-яких обставин не може забувати про свій
громадянсько-професійний обов’язок, повинен боліти чужим горем як
власним.
До теми «Цвіту яблуні» Коцюбинський повертається ще не раз (цикл
мініатюр «З глибини», поезія в прозі «Пам’ять душі», незавершений
твір «Павутиння», новели «Іпіегшегго» і «Сон»). Виражене у цих творах
ідейно-мистецьке кредо декларується й у листі-відозві М. Коцюбинсько-
го і М. Чернявського 1903 р. до українських письменників. Наступний
розвиток української літератури Коцюбинський бачив у розширенні її
тематичних та ідейних обріїв, пошукові нових художніх форм.
Наприклад: «На високих місцях поріс, як джунглі, сивий полин
і п’янив повітря гіркими пахощами, густими й задушливими» (М. Ко-
цюбинський, «В дорозі»).
У художній мові наявні прості порівняння та розгорнені (поширені).
З метою всебічного зображення предмета у тексті художнього твору
письменники застосовують і два-три порівняння, наприклад: «У тому
мороці, їй здається, стоїть біля неї невеличка дівчинка, личенько як
кулачок, а очі як зірочки, і так вона сміється до неї ними приязно»
(М. Коцюбинський, «Повія»).
У п’ятиліття перед революцією 1905-1907 рр. Коцюбинський на-
писав і опублікував оповідання «Гаіа шог^апа» (Киевская старина,
1904), в якому вловив ті головні зрушення у свідомості селянства і нові
тенденції в еволюції соціальної психології села, які на повну силу ви-
явилися під час революції. Революція остаточно відкрила світові нове
село, а Коцюбинський без будь-якого втручання в текст оповідання
продовжив його як другу частину повісті. Друга частина повісті «Раіа
шог^апа» (опублікована в квітневому номері «Літературно-наукового
вісника» за 1910 р.) належить до найвизначніших творчих досягнень
Коцюбинського, пов’язаних із подіями першої російської революції.
У 1906-1912 рр. крім другої частини «Раіа шог^апа» М. Коцю-
бинський створює новели «Сміх», «Він іде» (1906), «Невідомий»,
«Іпіегтегго», «В дорозі» (1907), «Регзопа §гаіа», «Як ми їздили до
Криниці» (1908), «Дебют» (1909), «Сон», «Лист» (1911), Подарунок
на іменини», «Коні не винні», образки-етюди «Хвала життю!», «На
острові» (1912), а також повість «Тіні забутих предків» (1911).
Під час поїздок на острів Капрі письменник часто зустрічався з Горь-
ким, взимку 1911-1912 рр. навіть жив у нього і написав там «Коні не
винні» та «Подарунок на іменини».
Художні нариси «Хвала життю!» і «На острові», написані влітку
1912 р., — останні твори М. Коцюбинського. Пафосом торжества
життя над смертю пройнятий нарис «Хвала життю!». Лейтмотивом
нарису «На острові» також є ідея безперервності, вічності людського
буття.
Мовна практика Коцюбинського — один із яскравих прикладів ши-
рокого підходу до розвитку літературної мови. Не заперечуючи значу-
щості різних стилів української літературної мови, слів-новотворів,
оригінальних виразів, конструкцій, він головним джерелом збагачення
мови літератури вважав загальнонародну мову.
Творчість Коцюбинського служить художнім прикладом уже не од-
ному поколінню українських письменників.
СЛОВНИК
Порівняння (лат. сотрага-
ііо) — словесний вираз, у яко-
му уявлення про зображува-
ний предмет конкретизується
шляхом зіставлення його з Ін-
шим предметом; троп — пояс-
нення одного предмета через
Інший, подібний до нього.
У творах художньої літератури
найчастіше використовуються
прості (непоширенІ) порів-
няння, у яких додатковий
предмет порівняння лише
характеризується двома-трьо-
ма словами.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
У художній мові іноді пись-
менники вдаються до нагро-
мадження синонімів із ме-
тою надати висловлюванню
переконливості, експресії,
підкреслити те чи інше інто-
наційне забарвлення мови.
Наприклад: «Капало з стріх.
Все частіше краплі стікали
з дахів, з ринв, з стін. Вони
грали, співали, дзвеніли, мі-
няли темп, силу і голос» (М.
Коцюбинський, «Сон»).
188
Українська література
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: повість «Бо-
рислав сміється», «Мойсей»,
зб. «Зів'яле листя», «Чого яв-
ляєшся меніусні»,«Гріє сонеч-
ко», «Декадент», «Перехресні
стежки», «Украдене щастя».
СЛОВНИК
Поетична мова характе-
ризується і використан-
ням термінологізмів (лат.
Іегтіпиі — кордон, межа, кі-
нець). І. Білодід стверджує,
що термінологізмом або тер-
міном «називається слово або
словосполучення, що вжи-
вається для точного виражен-
ня поняття з якої-небудь га-
лузі знання — науки, техніки,
суспільно-політичного життя,
мистецтва тощо».
Франко Іван Якович (1856-1916)
І. Я. Франко народився 27 серпня 1856 р. у підгірському виселку
Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині сільського коваля.
Вчився він у сільській школі, спочатку в Нагуєвичах, а потім у Ясе-
ниці Сільній, у Губичах; з 1864 по 1867 рр. — у Дрогобицькій школі
василіян, а далі у гімназії, яку закінчив 1875 р.
Його батько Яків Іванович помер, коли І. Франкові було близько
одинадцяти років. Саме про смерть батька у 1871 р. Франко написав
свій перший вірш. Вітчим добре поставився до свого пасинка і дав йому
змогу продовжувати навчання. Та невдовзі у молодого гімназиста помер-
ла і мати (1872), яку він дуже любив і присвятив їй свої згадки у вірші
«Пісня і праця» (1883), у поемі «Гадки на межі» (1881).
І після смерті матері Івана Франка вітчим, одружившись вдруге,
не змінив свого ставлення до пасинка і допомагав йому продовжувати
навчання. 26 липня 1875 р. Іван Франко закінчує Дрогобицьку гімназію
і одержує атестат зрілості.
Улітку 1874 р. І. Франко подорожує вперше самостійно по Підкар-
паттю (Лолин, Тур’я, Волосенки і т. д.) і робить фольклорні записи,
а восени 1875 р. вступає на філософський факультет Львівського уні-
верситету.
Ще гімназистом він друкує свої перші літературні твори в студент-
ському університетському журналі у Львові «Друг». Вступивши до
студентського «Академічного гуртка», Франко став активним праців-
ником і автором його органу «Друг»: вміщує поезії, переклади, дру-
кує першу велику повість «Петрії і Довбущуки», з особливим запалом
знайомиться з російською революційно-демократичною літературою,
друкує в «Другові» (1877 р.) переклад роману М. Чернишевського «Что
делать?», перекладає вірші Пушкіна «Ворон к ворону летит» і «Русал-
ка», що ввійшли в першу збірку поезій «Балядьі и росказьі» (1876).
Доноси галицьких реакціонерів спричинили перший арешт І. Фран-
ка і членів редакції журналу «Друг». Після звільнення з тюрми (він
просидів у тюрмі майже 8 місяців до суду, а засуджений був на 6 тижнів
арешту) І. Франко, що був до того «соціалістом по симпатії, як мужик»,
включається в соціалістичний і робітничий рух Галичини, стає на шлях
активної боротьби з австрійською монархією, з носіями соціального
і національного гніту в ній.
Разом з М. Павликом І. Франко починає видавати журнал «Гро-
мадський друг», у якому друкує свої вірші «Товаришам із тюрми»,
нарис «Патріотичні пориви», початок повісті «Воа сопзігісіог». Коли
ж поліція конфіскувала журнал (після другого номера), назву журналу
було змінено на «Дзвін». Тут Франко друкує свій знаменитий програм-
ний вірш «Каменярі» та оповідання «Моя стріча з Олексою».
Термінологізми зустрічаємо в оповіданні «У кузні» І. Франка: «Зіг-
нена грубу штаба йшла наново в огонь, а коли була розігріта до білого,
в неформену діру треба було вбити обушницю — залізний прилад, на
якому мав формуватися отвір у обусі сокири».
У 1881 р. І. Франко видає польською мовою брошуру «Про працю.
Книжечка для робітників». З цього року він починає видання жур-
налу «Світ», у якому від номера до номера друкує повість «Борислав
сміється» (повість так і не була закінчена через закриття журналу), тут
Література XIV — початку XX століття
189
же друкує свою відому статтю «Причинки до оцінення поезій Тараса
Шевченка».
У журналі «Світ» І. Франко друкує низку своїх революційних пое-
зій, що ввійшли потім у збірку «З вершин і низин». Після припинення
виходу журналу «Світ» І. Франко змушений був заробляти на шма-
ток хліба у «Ділі» та у «Зорі» — народовських органах. У цей період
І. Франко публікує в журналі «Зоря» історичну повість «Захар Беркут»,
велику статтю «Іван Сергійович Тургенєв».
І. Франко організував у Львові «Наукову читальню», в якій висту-
пав і сам з питань теорії наукового соціалізму, політекономії, історії
революційної боротьби. Боротьбу І. Франко проводить і на науковій
ниві. Він задумав написати докторську дисертацію, обравши собі темою
політичну поезію Т. Г. Шевченка.
Львівський університет, у якому керував кафедрою української лі-
тератури О. Огоновський, не прийняв написану І. Франком дисертацію
до захисту. Та своєї мети автор не залишає, він виїжджає в Чернівці.
У червні 1893 р. йому присуджено науковий ступінь доктора філо-
софії.
Поетична мова певних художніх творів може характеризуватись
наявністю арготизмів та вульгаризмів.
Наприклад: «Е, що ви, молоді яндруси, говорите! По місті тротуа-
рами ходять та ходаки з долини висмикують — велика штука. А злов-
лять хатраки, то також що? Заведуть на дідівню, ковзнуть там чи й не
ковзнуть, та й по всій історії» (І. Франко, «Хлопська комісія»).
1893 р. І. Франко видає друге, доповнене, видання збірки «З вершин
і низин».
На останнє п’ятиріччя XIX ст. припадають три поетичних збірки
І. Франка: «Зів’яле листя» (1896), «Мій Ізмарагд» (1898) та «Із днів
журби» (1900).
У цей період І. Франко починає видавати журнал «Житє і слово»
(журнал виходив з 1894 по 1897 рік). У ньому вміщує письменник свої
прозові і поетичні та науково-публіцистичні твори, а також переклади.
Так, у журналі І. Франко опублікував свої повісті «Основи суспіль-
ності» та «Для домашнього вогнища», драматичні твори «Учитель»,
«Сон князя Святослава» та сатиричні оповідання «Чиста раса», «Опо-
зиція», переклади з сербської епічної поезії, переклад поеми М. Г. Чер-
нишевського «Гімн діві неба» та інші. Журнал «Житє і слово» знайшов
широкий відгук у тодішній пресі.
На початку 90-х років виходять збірка поезій «Із днів журби» (1900),
повість «Перехресні стежки» (1900) та ін.
Метафоричні епітети характеризуються перенесенням ознак і влас-
тивостей одних предметів на інші.
Наприклад: «Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею
гуляє бурхливий» (І. Франко, «Гримить! Благодатна пора наступає...»).
Подібною до метафори є метонімія.
Назва повісті «Борислав сміється» І. Франка є метонімічною: вико-
ристовується назва міста замість назви людей, що в ньому мешкають.
З 1898 р. у Львові починає виходити журнал «Літературно-науковий
вісник». І. Франко стає одним з найактивніших співробітників журна-
лу, фактично його робочим редактором, і друкує тут свої літературоз-
навчі статті «Із секретів поетичної творчості», «Леся Українка» та інші.
словник
Ар готи з ми (фр. агдоі — жар-
гон) — умовні слова, вирази,
зрозумілі лише для певного
кола людей, для сторонніх,
не посвячених у таємницю,
незрозумілі. У мові художньої
літератури а рготизми чи їх ок-
ремі елементи використову-
ються для створення колори-
ту кримінального середовища
та для мовної характеристики
персонажів.
словник
Метонімія (грецьк. теіо-
путіа — перейменування) —
різновид тропа,у якому назва
одного предмета замінюєть-
ся назвою Іншого на основі
суміжності ознак. У художній
мові виділяють кілька різно-
видів метонімії: синекдоха,
гіпербола, літота, евфемІзми,
перифраз, Іронія, оксюморон.
190
Українська література
У 1906 р. виходить його збірка поезій «8етрег ііго», в 1907 р. —
повість «Великий шум», в 1910 р. — «Нарис історії українсько-руської
літератури до 1890 р.». І. Франко пише і друкує статті про О. Герцена
(1911), О. Пушкіна (1914), Т. Шевченка і т. д.
У 1915 р. здоров’я письменника різко погіршало. Навесні 1916 р.
хворий І. Я. Франко переїхав до свого будинку у Львові. Тут він склав
заповіт 9 березня 1916 р., у якому всю свою рукописну спадщину і біб-
ліотеку просив передати Науковому Товариству імені Т. Г. Шевченка.
28 травня 1916 р. Іван Якович Франко закрив навіки свої світлі
стомлені очі. 31 травня 1916 р. труна з тілом Франка була тимчасово
поставлена в орендованому склепі. Лише через десять років, 1926 р.,
останки Франкові були перенесені на вічний спочинок у могилу на Ли-
чаківському кладовищі, де згодом був споруджений пам’ятник: висічена
на камені фігура робітника-каменяра.
1964 р. перед фронтоном Львівського університету імені Івана Фран-
ка поставлено йому пам’ятник.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: новели «На
полях», «У св. Івана», «Час»,
«Некультурна», автобіогра-
фічний нарис «Про себе саму»,
повість «В неділю рано зілля
копала», оповідання «Вовчи-
ха», «Назустріч долі», романи
«Апостол черні», «Земля».
Кобилянська Ольга Юліанівна (1863-1942)
Народилася Ольга Кобилянська 27 листопада 1863 р. у містечку
Гура-Гумора в Південній Буковині у багатодітній сім’ї дрібного урядов-
ця. З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та
німецьку мови, якими говорили в її родині. Дитинство й юність май-
бутньої письменниці минули в румунсько-німецьких містечках Гура-Гу-
мора, Сучава, Кімполунг. Пізніше вона жила в с. Димка, а з 1891 р. —
у Чернівцях.
У Південній Буковині, заселеній переважно німцями й румунами,
жили й українці. Але українських шкіл чи культурно-освітніх закладів
у 1860-1880-ті рр. тут не було. Німецька школа не могла дати Коби-
лянській будь-яких знань з історії, культури українського народу. Пер-
ші літературні твори О. Кобилянської, написані німецькою мовою ще
без чіткого уявлення, «що значить слово «література», припадають
на початок 1880-х рр. («Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини»,
«Доля чи воля?»).
Ранні неопубліковані твори Кобилянської («Гортенза», «Малюнок
з народного життя на Буковині», «Видиво», «Людина з народу» та ін.)
сьогодні зберігають переважно пізнавальне значення, відображаючи
окремі сцени з життя містечкової інтелігенції, людей з народу.
Німецька мова, як і німецька культура, відіграли позитивну роль
у житті й творчості Кобилянської. Вони, як слушно зауважила Леся
Українка, допомогли Кобилянській вийти в широкий світ загально-
людської культури. Але для утвердження Кобилянської як української
письменниці необхідно було глибоко знати не лише українську мову,
а й надбання української літератури. Цю істину вона все ясніше почала
усвідомлювати і з кінця 1880-х років наполегливо вивчає культурну
спадщину свого народу, виявляє дедалі більший інтерес до його життя.
Тоді ж вона бере активну участь у так званому феміністичному
русі, який зачепив чимало наболілих питань, над якими замислюва-
лися представники передової інтелігенції. Ставши у 1894 р. однією
з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині»,
Література XIV — початку XX століття
191
Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею
жіночого руху».
Ці думки виявилися в ранніх творах письменниці. У деяких з них
(«Гортенза», «Вона вийшла заміж» та ін.), змальовуючи духовний світ
своїх героїнь, письменниця наголошує на їхніх пошуках особистого
щастя. В «Людині», а ще більше в «Царівні» особисте щастя героїнь
Кобилянської більшою чи меншою мірою вже пов’язується з соціаль-
ними проблемами, активною позицією людини в житті, з необхідністю
боротися з обставинами, що сковують розвиток її духовних сил.
Продовжуючи проблематику «Людини», повість «Царівна» (1895)
свідчила про розширення світобачення письменниці, поглиблення її
реалістичної манери, засобів психологічного аналізу. Повість має склад-
ну творчу історію. Писалась вона і доопрацьовувалась тривалий час
(1888-1893), первісний текст її був німецький, пізніший — україн-
ський. Надрукована повість була в газеті «Буковина» (1895) і того ж
року вийшла в Чернівцях окремим виданням.
Торкнувшись морально-етичних проблем життя інтелігенції у таких
новелах, як «Аристократка» (1896), «Ітрготріи рйапіазіе», Кобилян-
ська продовжує розробляти їх у наступних творах і створює три цілісних
образи жінок-інтелігенток в оповіданні «Уаїзе теїапсоїіцие» (1898).
Згодом вона повертається до цієї теми в повістях «Ніоба» (1905), «Через
кладку», «За ситуаціями» (1913).
Тема інтелігенції проходить через усю творчість Кобилянської — від
її ранніх оповідань та повістей до «Апостола черні».
Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-
етичних проблем стало другою провідною лінією творчості Кобилян-
ської. «Щоденники» письменниці переконливо свідчать, що в другій по-
ловині 1880-х рр. вона вже замислюється над долею народу, пов’язуючи
проникнення в його життя з опануванням соціалістичних ідей.
У новелі «Жебрачка» (1895) письменниця вперше показує людину
з народу, яка опинилася без засобів до існування, живе з милостині.
У середині 1890-х рр. письменниця поглиблює знання життя селян-
ства, чому сприяють її тісні контакти з мешканцями буковинських сіл,
зокрема Димки, що згодом увійде в її творчість страшною трагедією-
братовбивством («Земля»).
Глибоко правдиві картини з життя села Кобилянська дала в новелах
«Банк рустикальний», «На полях», «У св. Івана», «Час», «Некультурна».
Визначним досягненням української літератури, вагомим внеском
письменниці у розробку теми землі у світовій літературі є повість Ко-
билянської «Земля». «Факти, що спонукали мене написати «Землю»,
правдиві. Особи майже всі що до одної також із життя взяті. Я просто
фізично терпіла під з’явиськом тих фактів, і коли писала, ох, як хвиля-
ми ридала!» — згадує О. Кобилянська в автобіографічному нарисі «Про
себе саму». Саме це дало підстави Франкові назвати «Землю» твором,
який, крім художньої цінності, «матиме тривале значення ще й як до-
кумент способу мислення нашого народу в час теперішнього тяжкого
лихоліття».
Творчість Кобилянської 1920-1930-х рр., у період, коли Північна
Буковина опинилася під владою боярської Румунії, проходила в особ-
ливо складних і тяжких умовах. Українська мова й культура у цьому
краї жорстоко переслідувалися, проте й за таких умов Кобилянська на-
лагоджує контакти з українською літературною молоддю прогресивного
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Письменниця порушила пи-
тання про тяжке становище
жінки середньої верстви, ак-
тивно виступила за рівно-
правність жінки й чоловіка, за
право жінки на гідне людини
життя.
192
Українська література
ЗВЕРНИ УВАГУ
У деяких оповіданнях та но-
велах післявоєнного періоду
Кобилянська звернулася до
відображення тих мораль-
но-етичних проблем, що ста-
ли предметом художнього
аналізу в багатьох її творах,
написаних у кінці XIX — на
початку XX ст. Так, мотиви
«Землі» знаходять своєрідне
продовження і певне поглиб-
лення в соціально-побутово-
му оповіданні «Вовчиха».
журналу «Промінь» (1921-1923), із львівським місячником «Нові шля-
хи», з харківським видавництвом «Рух», де протягом 1927-1929 рр.
вийшли її «Твори» у дев’яти томах.
У творах Кобилянської періоду Першої світової війни та часів бо-
ярсько-румунської окупації Північної Буковини з’явилися деякі нові
мотиви. В оповідання письменниці ввійшла тема війни («Юда», «Лист
засудженого вояка до своєї жінки», «Назустріч долі» (1917), «Зійшов
з розуму» (1923) та ін.), що була однією з провідних у творчості В. Сте-
фаника, Марка Черемшини, О. Маковея, К. Гриневичевої та ін.
Творчість Кобилянської 1920-1930-х рр. підпадає під певний вплив
символізму («Сниться», «Пресвятая богородице, помилуй нас!»). У ро-
мані «Апостол черні» письменниця певною мірою ідеалізує буковин-
ське духовенство, наділяючи таких духовних пастирів, як о. Захарій,
багатьма громадянськими й християнськими чеснотами. Завдяки но-
ваторству, співзвучності прогресивним тенденціям світової літератури
проза Кобилянської в її вершинних виявах викликала і викликає знач-
ний інтерес не лише в нашій країні, а й за її межами.
Кращі твори письменниці вийшли у перекладах багатьма мова-
ми, зокрема слов’янськими, відіграли і відіграють важливу роль
у міжслов’янських літературних контактах, піднімаючи міжнародний
престиж українського художнього слова.
«Людина». У 1887 р. Кобилянська зважилася опублікувати опові-
дання «Вона вийшла заміж», але редактор альманаху «Перший ві-
нок» Іван Франко відхилив його через «солодкаво-сентиментальний»
стиль. Авторка уважно переробляє твір: перекладає його з німецької
на українську, поглиблює ситуації, пов’язані з долею героїні, чіткіше
окреслює її образ, а головне — по-новому розв’язує порушену проблему,
що, зокрема, виявилося і в зміні назви.
Щоденники Кобилянської показують, що прототипом Олени була
авторка повісті, яка прагнула світла, сонця, повнокровного життя.
Твір передає глибину страждань мислячої дівчини, скованої незримими
ланцюгами буржуазно-міщанської моралі. Мрії Олени постійно розби-
ваються об мур обивательських уявлень. «Царство брехні» придушує
поривання дівчини, філістерське оточення ламає її силу і волю. І батько,
лісовий радник, обмежена в честолюбних мареннях мати, брат-гульвіса,
і батькові приятелі-чиновники та містечкова молодь — хто свідомо, хто
несвідомо, але всі намагаються втримати Олену в задушливих обіймах
усталених суспільних норм. Усі доводять, що жінка має бути тільки
придатком і прикрасою чоловіка.
Олену підтримував тільки студент-медик Лієвич, що навчався
у Швейцарії і звідти привіз нові погляди на суспільне життя, на міс-
це жінки в ньому. Обізнаний із новітніми філософськими ідеями, він
доводив, що майбутнє жінок — у їхніх руках, що освіта спрямує їх на
нові шляхи. Та доля була немилосердною до дівчини: студент помер,
і знову вона залишилася самотньою.
Заради врятування зубожілої родини дівчина змушена була одру-
житися не за покликом серця. Все ж її духовний світ залишився віль-
ним, Олена залишилася людиною. Віриться, що вона знайде в собі сили
відродитися хоч для майбутніх дітей. На це вказував епіграф до другої
частини повісті, взятий із твору Фрідріха Шпільгагена «Завжди впе-
ред»: «В мені живе любов до свободи і непохитна рішучість не дати
нікому себе поневолити».
Література XIV — початку XX століття
193
Грінченко Борис Дмитрович (1863-1910)
Народився Б. Д. Грінченко 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр
поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської
області, в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. Нестримний потяг
до знань, любов до слова, бажання оволодіти законами прекрасного
виявилися у хлопця ще з раннього дитинства. Він багато і натхненно
читає. Інтереси його різнобічні й ґрунтовні. Тонка і вразлива дитяча
уява насичувалася звабливим світом образів, заохочувала до творчості.
І скоро під враженням прочитаного підліток починає писати і сам. Він
створює самвидаввський рукописний журнал, який заповнює власними
оповіданнями та віршами.
З 1874 по 1879 рр. Борис Грінченко навчається у Харківському
реальному училищі, де зближується з народницькими гуртками. За
поширення заборонених царським урядом видань його заарештовують
і кілька місяців тримають в ув’язненні. Після звільнення Борису Дмит-
ровичу довелося залишити навчання і самому почати заробляти на про-
життя. Суворі обставини дійсності змушують юнака дбати і про шматок
хліба, і не зрікатися книжки. Так сталося, що, працюючи в казенній
палаті, Грінченко мешкав у сім’ї шевця. Допитливий і працьовитий,
він скоро навчився шити чоботи і мав від цього невеликий заробіток.
Економлячи, обмежуючи себе у всьому, Борис таким чином заощаджу-
вав гроші на книги.
Здобута самоосвіта дозволила Б. Грінченку скласти іспити на зван-
ня народного вчителя при Харківському університеті. З 1881 р. почи-
нається його освітньо-педагогічна діяльність, яка тривала до 1893 р.
Вчителював він у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини.
Зовнішній бік його біографії в цей час маловиразний, але внутрішньо
це були неймовірно багаті й насичені роки. Учителювання Б. Грінченко
поєднував із фольклорно-етнографічною, культурологічною, науковою
та лінгвістичною справами. Багато пише.
У цей час він багато пише, його різножанрові твори, підписані або
власним прізвищем, або псевдонімом (П. Вартовий, Василь Чайченко, Б.
Вільхівський, Іван Перекотиполе), регулярно друкуються в журналах та
альманахах. Виходять друком його поетичні збірки «Пісні Василя Чай-
ченка» (1884), «Під сільською стріхою» (1886), «Під хмарним небом»
(1893), «Пісні та думи» (1895), «Хвилини» (1903). З 1894 р. Борис Дмит-
рович працює в Чернігівському губернському земстві. Важка й марудна
робота забирала в письменника майже весь вільний час. Творчі миті пот-
рібно було викроювати за рахунок сну й відпочинку. «На поезію завжди
я мав тільки хороші хвилини, вільні від праці — часом любої, дорогої,
здебільшого — нудної, наймитської. Моя пісня — то мій робітницький
одпочинок і моя робітницька молитва-надія», — зізнавався митець.
За час роботи у земстві Б. Грінченко пише дилогію «Серед темної
ночі» (1901) і «Під тихими вербами» (1902), публікує п’єси «Лісні зорі»
(1897), «Нахмарило» (1897), «Степовий гість» (1898 р.), «Серед бурі»
(1899), «На громадській роботі» (1901). Б. Грінченко був людиною над-
звичайно працелюбною. Палка любов до рідної землі, до свого народу
змушувала його «силуватися знаходити іскру світу там, де, здавалось,
була сама темрява». Саме такими променями справжнього народного
єства стало видання його наукових розвідок «Етнографічні матеріали,
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основні твори: чотиритомний
«Словарь української мови»,
«Серед темної ночі», «Під ти-
хими вербами», п'єси «Лісні
зорі», «Нахмарило», «Степо-
вий гість», «Серед бурі», «На
громадській роботі».
194
Українська література
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Один з літературних псев-
донімів Б. ГрІнченка — Вар-
товий. Звісно ж, таким чином
письменниксвІдомо визначав
свою роль І своє місце в су-
спільних процесах.
зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» у трьох томах (1895-
1899), «З вуст народу» (1900), «Література українського фольклору
(1777-1900)» (1901).
У 1902 р. письменник перебирається до Києва. Тут разом з дру-
жиною Марією Загірною він працює над укладанням вершинної своєї
праці — чотиритомного «Словаря української мови» (1907-1909). Цю
визначну роботу було відзначено академічною премією. Підірване за-
давненим туберкульозом здоров’я письменника (наслідки харківського
ув’язнення) не витримало такого напруженого, безперервного ритму.
Останньою краплею його життєвого випробування стала смерть дочки
Насті та її малолітнього сина. Різке загострення хвороби змусило його
вирушити на лікування до Італії, але запізно — 6 травня 1910 р. життя
невтомного трударя обірвалося в м. Оскендалетті. Поховано Б. ГрІнчен-
ка в Києві, на Байковому кладовищі.
Життя і діяльність Б. ГрІнченка для багатьох поколінь служить
дієвим прикладом подвижництва на теренах розвою української куль-
тури і національної ідеї. Мабуть, найвлучніше сказав про нього інший
український письменник Микола Чернявський: «Більше працював, ніж
жив». І хоч за зрозумілим змістом цього визначення криється суттєва
неточність — бо саме праця й була найвищим сенсом і покликанням
його життя, — важливо, справді, усвідомити широту і неминуще зна-
чення творчого подвигу митця. Постать невтомного трудівника, що
віддав усі сили і час вітчизняній культурі, по праву може стояти поруч
із нашими титанами нації, такими як Тарас Шевченко, Іван Франко,
Пантелеймон Куліш, Леся Українка.
Становлення його як письменника й громадянина відбувалося на-
прикінці XIX ст., у найглухішу пору суспільного життя України. То
був час жорстоких і безтямних визисків національної свідомості, коли
придушувалися найменші прояви і спроби самоусвідомлення і само-
ствердження себе як народу. То був час тотального витравлення всього
українського — починаючи зі слова й закінчуючи ідеєю. Саме в цих
умовах на історичну арену виходила молода плеяда борців за українську
національну справу, найяскравішим представником якої, безперечно,
був Борис Грінченко.
Борис Грінченко попри талант письменника мав ще й безсумнівне
обдарування надзвичайно сумлінного науковця. Матеріалом його захоп-
лень, предметом його досліджень, полем його діяльності стало Слово.
Слово — це та субстанція, що акумулює в собі творчу енергетику нації.
І той, хто сповна розуміє це, — уже неординарна особистість. Б. Грін-
ченко пішов далі у розумінні значення цього феномена. Ще влітку
1891 р. деякі національно свідомі українці проголосили себе продовжу-
вачами справи великого Кобзаря, створили «Братство тарасівців», яке
об’єднувало студентську молодь та викладачів київських і харківських
вузів.
У своїй програмі вони проголошували: «Ми мусимо дбати про те, щоб
українська мова запанувала скрізь на Вкраїні: в родині, в усяких спра-
вах, як приватних, так і загально суспільних, у громаді, у літературі
і навіть у зносинах з усіма іншими народами, що живуть на Україні.
Так, кожен з нас, свідомих українців, має промовляти в родині, в това-
ристві і взагалі скрізь, де його зрозуміють, по-українському». Щоденна
наполеглива, натхненна культурно-освітня праця повинна була прище-
пити кожному українцеві непохитне переконання самоідентифікації,
Література XIV — початку XX століття
195
аби «відрізняти свою націю від інших і підносити національне питання
й право вкраїнської нації скрізь, де тільки можливо».
Сьогодні ми знаємо Бориса Грінченка як письменника, поета, автора
славнозвісного «Словаря української мови», але не слід забувати, мож-
ливо, найголовніше: він — один з небагатьох будителів національної
свідомості, один з небагатьох справжніх будівничих національної ідеї,
один з небагатьох істинних патріотів України.
Оповідання «Дзвоник» (1897) за своєю темою і напруженістю роз-
гортання конфлікту не має аналогів у нашій літературі. Йдеться тут
про семирічну сільську дівчинку Наталю, яка опинилася в сирітсько-
му притулку великого міста. Вся увага автора зосереджена на показі
моральних страждань дитини. їй нелегко жилося і вдома після смерті
матері, бо батько-п’яниця, прогайнувавши господарство, не вилазив
із шинку. Сирітка ходила боса й обірвана, ніким не доглянута. Тепер,
здавалося б, усе змінилося на краще: вона нагодована й одягнена, спить
у чистому, теплому ліжку, її не лають і не б’ють. І все ж дитині в при-
тулку невимовно тяжко, бо відчуває себе самотньою, чужою, відчахну-
тою від звичного побуту, бо глузування товаришок травмує її психіку.
І не можна з цього пекла дитині вирватися, бо вона позбавлена найго-
ловнішого — волі.
Новеліст уважно простежує поведінку дівчинки, з реалістичною
переконливістю з’ясовує кожний її крок, вмотивовано показує, як що-
денне цькування може підвести дитину до біди.
За невміння користуватися виделкою за обідом її прозвали «ляпа-
лом недотепним», «селючкою», глузували, що не розуміла російської
мови. Не раз доводилося Наталі залишати обід, зриватися з місця і,
причаївшись десь у куточку, мовчки тліти пораненою душею. Сирітці
хотілося виплакатися, але й сльози не бриніли на очах, а тільки нервово
тремтіли вуста і болісно кривилося обличчя. Ховалася доти, аж поки
голосно задеренчить дзвінок.
Дзвінок стає прокляттям для нещасної дівчинки. Наталя щоразу
здригалася від його несамовитого дзеленчання, адже він несподівано
обривав її думки, раптово вривався в спогади про село, затьмарював
уявлювані картини щасливого, як їй тепер здавалося, існування. Вдум-
ливий аналіз внутрішнього життя персонажа, здійснюваний новелістом,
переконує: дівчинка не жила, а постійно страждала, чекаючи наказу
теперішнього її повелителя.
Українка Леся (1871-1913)
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого
1871 р. у Новограді-Волинському. Мати її — письменниця Олена Пчіл-
ка — і батько-юрист багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей,
розвивали інтерес до літератури, вивчення мов, перекладацької роботи.
Серед близького оточення майбутньої поетеси були відомі культурні
діячі: М. Драгоманов (її дядько по матері), М. Старицький, М. Лисенко.
Все це сприяло ранньому входженню Лесі в літературу: в дев’ять років
вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватись. У 1884 р.
у Львові в журналі «Зоря» було опубліковано два вірші («Конвалія»
і «Сафо»), під якими вперше з’явилось ім’я — Леся Українка.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основні твори: «Лісова пісня»,
«Сопіга зрет зрего», «Епілог»,
поеми «Давня казка», «Віла-
посестра», «Роберт Брюс, ко-
роль шотландський», «Одер-
жима», драма «Кассандра»,
драматична поема «В ката-
комбах», драматичний діалог
«На полі крові», драма «Руфін
і Прісцілла», драматична по-
ема «Адвокат Мартіан».
196
Українська література
Хвороба спричинила до того, що дівчинка не ходила до школи, однак
завдяки матері, а також М. Драгоманову, який мав великий вплив на
духовний розвиток Лесі Українки, вона дістала глибоку і різнобічну
освіту. Письменниця знала більше десяти мов, вітчизняну і світову
літературу, історію, філософію. Так, наприклад, у 19 років вона напи-
сала для своєї сестри підручник «Стародавня історія східних народів».
У 1879 р. було заарештовано і вислано до Сибіру тітку Лесі Олену
Косач, яка належала до київського гуртка «бунтарів»; там же, в Карій-
ській тюрмі, загинула мати її найближчої товаришки — Марія Кова-
левська. Враження тих літ виявилися такими сильними й пам’ятними,
що пізніше ожили у віршах «Віче», «Мати-невільниця», «Забуті слова»,
«Епілог». Ідеалом для поетеси стає герой, який, пробитий списом, ше-
поче: «Убий, не здамся!»
З кінця 1880-х рр. Леся Українка живе у Києві.
На початку 1893 р. у Львові виходить перша збірка поезій Лесі
Українки — «На крилах пісень». Збірку відкриває цикл лірики «Сім
струн», з якого постає образ «бездольної матері» України, що дістає свій
розвиток у циклі «Сльози-перли». Два наступні цикли — «Подорож до
моря» і «Кримські спогади» — привертають увагу не тільки любов’ю
до рідної землі, красою пейзажних малюнків, а й плином рефлексій
ліричного героя, думка якого раз по раз звертається до проблеми волі
і неволі. Серед вміщених у збірці творів виділяється вірш «Сопіга зрет
зрего», що сприймається як кредо молодої письменниці, декларація її
незнищенного оптимізму. Та особливо гостро — як заклик і гасло —
прозвучали у тогочасній суспільній атмосфері «Досвітні огні».
1892 р. у Львові виходить «Книга пісень» Г. Гейне, де Лесі Українці
належали 92 переклади. Вона перекладає також поезію в прозі І. Тур-
генєва «Німфи», уривок із поеми А. Міцкевича «Конрад Валленрод»,
поетичні твори В. Гюго «Лагідні поети, співайте» і «Сірома», уривки
з «Одіссеї» Гомера, індійські обрядові гімни із збірки «Ріг-Веди». Як
перекладач Леся Українка дотримується принципу змістової точності,
уникає стилізації.
Початок роботи Лесі Українки над прозовими жанрами пов’язаний
із діяльністю гуртка київської літературної молоді «Плеяда». Тут готу-
вали видання для народу з історії, географії, перекладали твори росій-
ських та зарубіжних письменників; гуртківці писали і власні твори, які
оцінювались на конкурсах. Так були написані і деякі оповідання Лесі
Українки, присвячені переважно соціально-побутовим темам. Вони дру-
кувалися в журналах «Зоря» («Така її доля», «Святий вечір», «Весняні
співи», «Жаль»), «Дзвінок» («Метелик», «Біда навчить»).
У 1894-1895 рр. Леся Українка перебувала в Болгарії у Драгома-
нова. У Болгарії була написана переважна частина циклу політичної
лірики «Невільничі пісні». Поетеса говорить, що розстається з роже-
вими мріями, із скаргами на долю і сльозами та свідомо приймає свій
терновий вінок. Вона відчуває в собі народження нової людини — як
криці у вогні («Північні думи», «О, знаю я, багато ще промчить»).
Письменниця підтримує галицьку радикальну пресу, публікує
у львівському журналі «Народ» статтю «Безпардонний патріотизм»
та вірш-памфлет «Пророчий сон патріота», що є відгуком на провати-
канські статті газети «Буковина». Це було нове явище в її творчості —
сатира, спрямована проти українського буржуазного націоналізму
та клерикалізму. Твори публікувались під криптонімом «Н. С. Ж.».
Література XIV — початку XX століття
197
З 1893 р. вона перебуває під таємним наглядом, підтримує тісні
зв’язки з особами, які були на засланні, і багатьма студентами сумнівної
політичної благонадійності.
У 1898 р. у «Літературно-науковому віснику» з’являється стаття
І. Франка про творчість Лесі Українки, в якій він ставить поетесу в один
ряд із Шевченком.
1899 р. у Львові виходить друга збірка поезій — «Думи і мрії». Сюди
ввійшли цикли «Мелодії», «Невільничі пісні», «Відгуки», поеми «Дав-
ня казка» і «Роберт Брюс, король шотландський». Ця збірка засвідчила
безсумнівний злет творчості молодої поетеси.
В 1900 р. у Петербурзі Леся Українка знайомиться з російськими
літераторами, які групувались навколо журналу «Жизнь». Леся Україн-
ка вмістила в «Жизни» чотири статті: «Два направлення в новейшей
итальянской литературе», «Малорусские писатели на Буковине», «За-
метки о новейшей польской литературе», «Новьіе перспективні и старьіе
тени». Підготована до друку стаття «Новейшая общественная драма»
була заборонена цензурою, а дві інші — «Народничество в Германии»
і «Михазль Крамер. Последняя драма Гергарта Гауптмана» — не були
опубліковані, бо 8 червня 1901 р. журнал ліквідовано.
В одну з найстрашніших ночей у стані невимовної туги створила
вона драматичну поему «Одержима» (1901), в якій вибух інтимного
почуття, викликаний нелюдськими стражданнями вмираючого товари-
ша, спрямовується в широке русло вибору людиною життєвого шляху
і тієї ідеї, якій вона служить увесь свій вік (ці питання звучать уже у
вірші «Завжди терновий вінець...», написаному за кілька місяців до
«Одержимої», і широко розроблені у драмі «Адвокат Мартіан» (1913)).
С. Мержинському присвячені також «Я бачила, як ти хиливсь додо-
лу», «Мрія далекая, мрія минулая», «Калина» та інші вірші — цілий
цикл інтимної лірики. Трагічні переживання поетеси відлунюються
також у поемі «Віла-посестра».
Пережита особиста драма позначилась на загостренні хвороби ле-
гень, і Леся Українка їде на Буковину, далі — на Гуцульщину ряту-
вати підірване здоров’я. У 1902 р. у Чернівцях з ініціативи студентів
університету, які тепло вітали поетесу, виходить третя збірка її пое-
зій — «Відгуки». Вона складається з циклів «З невольницьких пісень»,
«Ритми», «Хвилини», шести легенд і драматичної поеми «Одержима».
Феномен таланту Лесі Українки полягав у тому, що вона одночасно
плідно працювала в різних літературних жанрах. У кінці 1890-х — на
початку 1900-х рр. з’являються її поеми «Одно слово», «Віла-посестра»,
«Се ви питаєте за тих», «Ізольда Білорука», в яких яскраво виявилася
схильність до оригінальної обробки світових сюжетів. Активно працює
Леся Українка і як перекладач, її увагу привертають вершинні явища
світової літератури — «Макбет» Шекспіра, «Пекло» Дайте, «Каїн» Бай-
рона. Вона перекладає також драму Г. Гауптмана «Ткачі», яка нале-
жала до забороненої в Росії літератури, вірші Надсона, Конопніцької,
Ади Негрі.
Особливе місце у творчій біографії Лесі Українки займає фольклор.
Починаючи з дитячих вражень (поема в народному дусі «Русалка»)
і кінчаючи останньою казкою «Про велета», він органічно входить
у поетичний світ письменниці. Вона записує з уст селян обряди, пісні,
думи, балади, казки. Вже на початку 1890-х рр. Леся Українка дру-
кує в «Житі і слові» підбірку «Купала на Волині». Широтою інтересів
198
Українська література
ЗАПАМ'ЯТАЙ
У розвитку українського мо-
дернізму виділяють три ета-
пи, або так звані три хвилі.
Перший етап — це 90-ті рр.
XIX — 10-ті рр. XX ст. Пред-
ставники — І. Франко, Леся
Українка, Ольга Кобилянська,
М. Коцюбинський, В. Стефа-
ник, М. Яцків, М. Черемшина,
Г. Хоткевич, А. Кримський.
Яскравою рисою цього етапу
(першоїхвилі) було прагнення
до нової якості реалістичного
напряму. На початку XX ст.
в українській літературі вже
розрізнювали поняття сто-
совно нових течій улітературі.
Леся Українка у 1903 р. писала:
«Символізм чи декаданс — так
не можна казати, тому що це
не одне й те ж».
ЗВЕРНИ УВАГУ
Поетичний театр Лесі Ук-
раїнки вимагав від глядача
розвивати здатність не лише
дивитися, а й бачити та ро-
зуміти, підноситися від живого
споглядання до абстрактного
мислення. Все це разом було
однією з причин складної
сценічної долі драматургії
поетеси; ні тогочасний театр,
ні глядачі ще не були готові до
її освоєння. Так, поставлена
в 1899 р. драма «Блакитна тро-
янда» (1896) успіху не мала.
Щось подібне — нерозумін-
ня, глузування — пережила
«Чайка» Чехова, зазнавши
провалу в Александрінсько-
му театрі в 1896 р. Але вже
в 1898 р. «Чайка» була пос-
тавлена МХАТом, який поклав
початок її тріумфу. На жаль,
такого театру Леся Українка
не мала.
відзначається рукописний зошит пісень із с. Колодяжне, куди ввійшли
веснянки, колядки, весільні, родинно-побутові, жниварські та ліричні
пісні.
Під час перебування в Карпатах поетеса записувала гуцульські ме-
лодії; у 1903 р. вона друкує збірник «Дитячі гри, пісні, казки». У 1904 р.
у неї виникає задум видати «Народні пісні до танцю» (54 тексти). Леся
Українка стає ініціатором видання українського героїчного епосу, у
1908 р. записує на фонографі думи у виконанні кобзаря з Харківщи-
ни Г. Гончаренка. ЗО записів веснянок і обжинкових пісень з голосу
Лесі Українки зробив композитор М. Лисенко. 225 пісень увійшли до
книги «Народні мелодії. З голосу Лесі Українки», яку впорядкував
і видав 1917 р. К. Квітка. У 1908-1910 рр. стараннями поетеси була
організована експедиція Ф. Колесси для записування народних дум на
Полтавщині, й у 1910-1913 рр. у Львові вийшли два томи цих записів
(«Мелодії українських народних дум»), які стали визначним явищем
світової фольклористики.
Через хворобу Лесі Українці доводилось багато їздити по світу. Вона
лікувалася в Криму і на Кавказі, у Німеччині і Швейцарії, в Італії та
Єгипті. І хоча чужина завжди викликала в неї тугу за рідним краєм,
але й збагачувала новими враженнями, знанням життя інших народів,
зміцнювала й поглиблювала інтернаціональні мотиви її творчості. Так,
у циклі «Весна в Єгипті» (1910) Леся Українка знайомить українського
читача з цим краєм, його природою, людьми.
У 1904 р. в Києві вийшло ще одне видання поетичних творів Лесі
Українки (вибране) під заголовком «На крилах пісень».
1905 рік не був несподіваним для Лесі Українки. Драматичні поеми
«Осіння казка» і «В катакомбах», датовані 1905 р., були безпосереднім
відгуком на революційні події.
Після поразки революції Леся Українка звертається до соціальної
і політичної сатири, співробітничає з журналом «Шершень», її вірші
«Пан політик», «Пан народовець», «Практичний пан» та ін. — це кри-
тика ліберальної буржуазії, лжедрузів народу.
В останнє десятиліття у творчості Лесі Українки переважає дра-
матургія. За порівняно короткий час було написано понад двадцять
драматичних творів, які відкрили нову сторінку в історії театральної
культури.
Функціональне призначення сюжетів притчового характеру, які бра-
ла Леся Українка з історії Давнього Сходу й античного світу, полягало
не в бажанні «оживити історію», а в прагненні письменниці художньо
об’єктивувати духовну суть філософських і морально-етичних шукань
та політичних проблем свого часу (драма «Кассандра» (1907), драматич-
на поема «В катакомбах» (1905), драматичний діалог «На полі крові»
(1909), драма «Руфін і Прісцілла» (1910), драматична поема «Адвокат
Мартіан» (1911)).
Про те, що Лесю Українку постійно хвилювала тема митця і су-
спільства, свідчить її драматична поема «У пущі», над якою вона почала
працювати у 1897 р., а завершила в 1909 р.
Визначним досягненням драматургії Лесі Українки є її «Камінний
господар». Це одна з найцікавіших версій легенди про Дон Жуана, до
образу якого зверталося багато великих художників. Звернення до обра-
зу Дон Жуана мало і конкретні причини. У 1911 р. у журналі «Русская
мьісль» П. Струве, який у 1890-х рр. підтримував культурний рух на
Література XIV — початку XX століття
199
Україні, виступив із статтею, де заперечував доцільність самого існу-
вання української культури, говорив про її нездатність використовувати
світові образи. Політичне донжуанство Струве обурило Лесю Українку,
і, вважаючи, що лише публіцистичної полеміки тут замало, вона напи-
сала «Камінного господаря».
Останні роки Леся Українка жила в Грузії та Єгипті. Невблаганно
прогресувала хвороба. Перемагаючи тяжкі страждання, вона знаходи-
ла силу працювати. На Кавказі вона все частіше згадувала волинське
дитинство, перед нею поставали картини задумливої поліської краси.
Так виникла «Лісова пісня», яка була написана за кілька днів тяж-
кохворою поетесою.
Датовані 1913-м — останнім роком життя — твори свідчать, що
Лесю Українку не лишають роздуми про громадянські обов’язки митця,
його творчий подвиг. Образ співця стає в центрі останньої драматичної
поеми — «Оргія». Свій ліро-епічний триптих — «Що дасть нам силу?»,
«Орфеєве чудо», «Про велета», в якому звучить думка про суспільно
перетворюючу місію мистецтва, письменниця присвятила І. Франкові
і надіслала до ювілейного збірника на його честь.
Леся Українка померла 1 серпня 1913 р. у грузинському містечку
Сурамі. Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.
У творі тема існує у вигляді того вихідного смислового положення,
до якого він, умовно кажучи, може бути зведений. Наприклад, таким
початковим проблемним положенням, що узагальнює зміст вірша Лесі
Українки «Слово, чому ти не твердая криця...», або, інакше, його темою,
буде те, про що в цілому й коротко в ньому говориться, — про суспільну
роль поезії і поетичного слова. Тему твору досить часто плутають із його
фабулою, зокрема в тих випадках, коли на прохання визначити тему тво-
ру починають переказувати його подієвість, зміст. Потрібно пам’ятати,
що, на відміну від фабули, яку визначає подійність і конкретність,
одиничність, тема твору характеризується статичністю й узагальненіс-
тю свого змісту. Між темою та фабулою твору встановлюється такого
роду зв’язок, що тема твору виступає в ньому як його згорнута фабула.
Тему твору можна визначити, згорнувши фабулу до єдиної і далі
неподільної точки смислового відліку, а нею завжди виступатиме пев-
не життєве положення, в якому визріває щось конфліктне. Якщо фа-
була, таким чином, «є те, що реалізує себе у процесі самої оповіді, то
тема — це те, що, умовно кажучи, передує фабулі і кладеться в її осно-
ву. Фабула, у свою чергу, розгортає тему, подає те вихідне проблемне
положення, яке було в ній окреслено лише в найзагальніших рисах,
у його всебічному розвиткові, у його русі, під час якого з’ясовуються
та уточнюються окремі його конфліктні моменти. Тема — це та фабуло-
творна причина, внаслідок якої фабула, власне, і з’являється, водночас,
фабула, з’явившись, виступає як засіб подання теми, розгортання окрес-
леного в ній кола конфліктних явищ. Тема художнього твору усвідом-
люється нами тільки після того, як ми ознайомимося з його фабулою».
Ось як визначає тему й фабулу (історію життя) поеми Лесі Українки
«Давня казка» І. Франко: «Ся тема — відносини поета до суспільності,
а властиво значення поезії в індивідуальному і громадському житті.
Авторка показує нам се на історії двох людей — безіменного поета і гор-
дого лицаря Бертольда. Занятий своїми щоденними забавами, гордий
лицар не дивиться на поета, глузує з нього, вважає його жебраком,
а в найліпшім разі диваком чи навіть божевільним. Але, закохавшися,
словник
Тема (грецьк. тгцос — те, що
покладено в основу) — це
коло життєвих явищ, відоб-
ражених у творі у зв'язку
з певною проблемою, що слу-
жить предметом авторського
осмислення та оцінки. Тема —
узагальнена основа змісту
художнього твору, те, про що
в цілому йдеться в ньому.
200
Українська література
словник
Табу (з полІнез. — зпборо-
на) — заборонене слово на
підставі релігійних, мораль-
них, політичних та Інших чин-
ників.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: новели «Виво-
дили з села», «Лист», «Побож-
на», «В корчмі», «Стратився»,
«Синя книжечка», «Сама-са-
міська», «Катруся», «Новина»,
«Камінний хрест», «Засідання».
цей лицар почуває потребу поезії, щоби збудити любов у серці любої
дівчини; тут поет стає йому в пригоді. Та ось лицар вирушає на війну,
військо, втомлене важкими походами і невигодами, бунтується, ли-
цареві прийшлось би пропасти, та знов поетові пісні виручають його,
додають воякам духу і ведуть їх до побіди. Через се лицар робиться
великим паном і по якімсь часі починає утискати та кривдити своїх під-
даних. Тоді поетові пісні підіймаються проти нього, говорять народові
про волю і рівність, кличуть його до бунту. Лицар зразу хоче підкупити
поета, далі грозить йому — все надармо. Тоді він закидає його в тюрму,
де поет і вмирає. Але його слово не вмерло. Народ зривається до бунту
і вбиває кривдника-пана. Та його маєток і його пиху переймають його
нащадки, так само як по смерті одного поета постають нові, перейняті
тими самими думками».
Наприклад, у драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки є такі
рядки: «Поки дійдеш, ще й тая нападе — не тута споминать — цур-
пек! — а потім буде душу витрясати...». Як і більшість віруючих селян,
дядько Лев замість слова «пропасниця» застосовує лексему «тая», щоб
«не накликати біду».
Найхарактернішою особливістю композиції «Лісової пісні» є ор-
ганічне переплетення життя двох світів — природи й людини. Лісове
царство представлене образами Мавки, Лісовика, Водяника, Перелес-
ника, Русалки Водяної, Того, що греблі рве, Того, що в скалі сидить,
Русалки Польової, Пропасниці, Потерчат, Куля, Злиднів. Лісові істоти
олюднені, вони живуть і діють, розмовляють, як люди. У них своє ро-
зуміння добра і зла, вони наділені певними рисами вдачі, теж за ана-
логією до людських.
Із цими істотами вступають у взаємини реальні волинські селяни —
молодий хлопець Лукаш, його дядько, поважний старий поліщук Лев,
мати Лукаша, молодиця Килина зі своїм Хлопчиком. Зіставлення світу
природи і світу людей дало змогу письменниці помітити і те спільне,
що їх об’єднує, і їхні принципові світоглядні розбіжності.
Стефаник Василь Семенович (1871-1936)
Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. у с. Русів
(тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім’ї замож-
ного селянина.
1883 р. Стефаник вступає до польської гімназії в Коломиї, де з чет-
вертого класу бере участь у роботі гуртка гімназичної молоді. Учас-
ники гуртка вели громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема,
організовували читальні).
Стефаник-гімназист починає пробувати сили в літературі. Зі своїх
перших творів Стефаник опублікував без підпису лише один вірш.
У співавторстві з Мартовичем написав два оповідання: «Нечитальник»
(1888) та «Лумера» (1889).
У 1890 р. Стефаник у зв’язку зі звинуваченням у нелегальній гро-
мадсько-культурній роботі змушений був залишити навчання в Коло-
миї і продовжити його в Дрогобицькій гімназії. Там він брав участь
у громадському житті, став членом таємного гуртка молоді, особисто
познайомився з Франком, з яким потім підтримував дружні зв’язки.
Література XIV — початку XX століття
201
Після закінчення гімназії (1892) Стефаник вступає на медичний
факультет Краківського університету. Однак, за визнанням письмен-
ника, з тією медициною «вийшло діло без пуття». Замість студіюван-
ня медицини він поринає у літературне і громадське життя Кракова.
Тут існувало товариство студентів-українців «Академічна громада».
Більшість студентів, які належали до нього, тягнулися до радикальної
партії. До них приєднався і Стефаник. У студентські роки він особливо
багато читає, пильно стежить за сучасною літературою, зближується
з польськими письменниками.
Після опублікування в 1890 р. першої статті — «Жолудки наших
робітних людей і читальні» — він у 1893-1899 рр. пише і друкує в ор-
ганах радикальної партії «Народ», «Хлібороб», «Громадський голос»
та «Літературно-науковому віснику» низку статей: «Віче хлопів ма-
зурських у Кракові», «Мазурське віче у Ржешові», «Мужики і виста-
ва», «Польські соціалісти як реставратори Польщі осі шогга сіо тогга»,
«Книжка за мужицький харч», «Молоді попи», «Для дітей», «Поети
і інтелігенція».
1896-1897 рр. — час особливо напружених шукань Стефаника.
Намагання його відійти від застарілої, як йому здавалося, описово-
оповідної манери своїх попередників на перших порах пов’язувалося
з модерністичною абстрактно-символічною поетикою. У 1896-1897 рр.
він пише низку поезій у прозі і пробує видати їх окремою книжкою під
заголовком «З осені». Та підготовлена книжка не зацікавила видавців,
і письменник знищив рукопис. Кілька поезій у прозі, що лишилися
в архівах друзів Стефаника, були опубліковані вже після його смерті
(«Амбіції», «Чарівник», «Ользі присвячую», «У воздухах плавають
ліси», «Городчик до бога ридав», «Вночі» та ін.).
1897 р. у чернівецькій газеті «Праця» побачили світ перші реаліс-
тичні новели Стефаника — «Виводили з села», «Лист», «Побожна»,
«В корчмі», «Стратився», «Синя книжечка», «Сама-саміська», які
привернули увагу літературної громадськості художньою новизною,
глибоким та оригінальним трактуванням тем із життя села. Проте не
всі відразу зрозуміли і сприйняли нову оригінальну манеру Стефаника.
Коли невдовзі письменник надіслав нові новели — «Вечірня годи-
на», «З міста йдучи», «Засідання» — в «Літературно-науковий вісник»,
то у відповідь дістав лист-пораду, зміст якого зводився по суті до неви-
знання манери Стефаника. Це й викликало появу листа Стефаника від
11 березня 1898 р. до «Літературно-наукового вісника», адресованого
фактично О. Маковею. Він являє собою своєрідне літературне кредо
Стефаника, його справді новаторську ідейно-естетичну програму.
Перша збірка новел — «Синя книжечка», яка вийшла у світ 1899 р.
у Чернівцях, принесла Стефаникові загальне визнання, була зустрі-
нута захопленими відгуками найбільших літературних авторитетів,
серед яких, крім І. Франка, були Леся Українка, М. Коцюбинський,
О. Кобилянська, стала помітною віхою в розвитку української прози.
Автор «Синьої книжечки» звернув на себе увагу насамперед показом
трагедії селянства.
У 1900 р. вийшла друга збірка Стефаника — «Камінний хрест», яку
також було сприйнято як визначну літературну подію. Для другої збір-
ки Стефаника характерне посилення громадянського пафосу (завдяки
таким творам, як «Камінний хрест», «Засідання», «Лист», «Підпис»).
У другій збірці головне місце займає тема, що хвилювала письменника
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Стефаник-студент бере актив-
ну участь у громадському жит-
ті рідного Покуття, розширює
творчі контакти з українськи-
ми періодичними виданнями,
активізує свою діяльність як
публіцист.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Новели «Катруся» і «Нови-
на» належать до найбільш
вражаючих силою художньої
правди творів Стефаника.
Вони стоять поряд із такими
пізнішими його шедеврами, як
«Кленові листки», «Діточа при-
года», «Мати» та ін. Майстерно
змальовано в цих творах тра-
гічні людські долі. Героїчний
склад художнього мислен-
ня Бетховена, невід'ємною
ознакою якого є вражаюча
масштабність почуттів, ду-
мок, картин, можна впізнати
в окремих новелах Стефаника
(«Сини», «Марія»).
202
Українська література
ЗВЕРНИ УВАГУ
До самої смерті не полишало
Стефаника бажання «сказа-
ти людям щось таке сильне
і гарне, що такого їм ніхто не
сказав ще». І на його долю
випало найбільше для худож-
ника щастя — він сказав те,
що хотів, і сказав так, як хотів.
протягом усього творчого життя, — одинока старість, трагедія зайвих
ротів у бідних селянських родинах.
Цій темі цілком присвячені твори із «Синьої книжечки» («Сама-
саміська», «Ангел», «Осінь», «Школа»), новели зі збірок «Камінний
хрест» («Святий вечір», «Діти»), «Дорога» («Сніп», «Вістуни», «Ози-
мина»). Цікавить Стефаника вона й у другий період творчості, хоч уже
в іншому плані («Сини», «Дід Гриць», «Роса», «Межа»).
1901 р. вийшла в світ третя збірка новел Стефаника — «Дорога»,
яка становила новий крок у розвитку його провідних ідейно-худож-
ніх принципів. Це наявне у своєрідній поетичній біографії Стефаника
«Дорога» та роком раніше написаній ліричній сповіді «СопПіеог», що
в переробленому вигляді була надрукована під назвою «Моє слово».
У збірці переважають новели безсюжетні, лірично-емоційного плану
(«Давнина», «Вістуни», «Май», «Сон», «Озимина», «Злодій», «Палій»,
«Кленові листки», «Похорон»).
Тема матері і дитини, жертовності материнської, батьківської любові
з’являється в Стефаника у життєвому переплетінні з іншими темами
ще в збірці «Синя книжечка» («Мамин синок», «Катруся», «Новина»).
Наявна вона й у збірці «Камінний хрест». У «Літературно-науковому
віснику» за 1900 р. український читач відкрив для себе Стефаникову
новелу «Кленові листки», яка стала окрасою збірки «Дорога».
1905 р. вийшла в світ четверта збірка письменника — «Моє слово».
В ній уперше була надрукована новела «Суд», яка завершує перший
період творчості Стефаника.
1916 р. Стефаник пише новелу «Марія», яку присвячує пам’яті
Франка. За «Марією» письменник публікує шість новел, які разом із
двома названими творами другого періоду («Діточа пригода» і «Марія»)
склали п’яту збірку — «Вона — земля», видану 1926 р.
У 1927-1933 рр. Стефаник опублікував ще більше десяти новел.
В останні роки життя Стефаник пише також автобіографічні нове-
ли, белетризовані спогади. До них належать такі твори, як «Нитка»,
«Браття», «Серце», «Вовчиця», «Слава йсу», «Людмила», «Каменярі».
У роки перебування Західної України під владою Польщі Стефаник
жив майже безвиїзно у с. Русів, де й писав останні твори у вільну від
хліборобської праці хвилину.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Провідним мотивом ранньої творчості Т. Шевченка є:
А) мрії про новий суспільний лад;
Б) героїчне минуле України;
В) викриття лицемірного панського лібералізму;
Г) сенс життя людини;
Д) поєднання особистого та громадського в житті людини.
2. Символічний образ Прометея з’являється в Шевченковому творі:
А) «Сон» (комедія);
Б) «Гайдамаки»;
В) «Ісаія. Глава 35»;
Г) «Кавказ»;
Д) «І мертвим, і живим...».
Література XIV — початку XX століття 203
3. Епіграф до Шевченкового послання «І мертвим, і живим...» підпорядкований ідеї:
А) викриття свавілля та деспотизму панів-кріпосників;
Б) уславлення героїчного минулого українського народу;
В) засудження лицемірства панівних класів в епоху кріпосництва;
Г) утвердження самобутності культури українського народу;
Д) заклику до боротьби проти кріпосництва.
4. Кульмінаційною в повісті Марка Вовчка «Інститутка» є сцена, коли:
А) молода пані не дає дозволу на одруження Устини з Прохором;
Б) панночка накинулась на Устину й ледве не задушила її;
В) інститутка нагадує женихові про дохідність маєтку Дубці;
Г) молода пані в садку вдарила бабусю по обличчю;
Д) інститутка після весілля зневажливо поставилася до людей, які хотіли привітати її святим
хлібом.
5. В основі назви роману П. Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» лежить художній
прийом:
А) метафори;
Б) алегорії;
В) персоніфікації;
Г) гіперболи;
Д) порівняння.
6. Землі Пузиря з комедії І. Карпенка-Карого «Хазяїн» називає «цілим княжеством»:
А) сусід Пузиря Чобіт;
Б) посередник між землевласниками Маюфес;
В) економ Ліхтаренко;
Г) вчитель Калинович;
Д) економ Феноген.
7. Прототипом Олени з повісті О. Кобилянської «Людина» є:
А) авторка твору;
Б) Леся Українка;
В) Наталя Кобринська;
Г) мати письменниці;
Д) Софія Руссова.
8. У комедії М. Куліша «Мина Мазайло» слово «дружина» — це краще, як «жінка» або «суп-
руга», бо «жінка» означає «рождающая», «супруга» ж по-вкраїнському — «пара волів»,
а «дружина»...» належать:
А) Улі;
Б) Рипі;
В) Мокієві;
Г) Лині;
Д) дядькові Тарасу.
9. На шлях морального падіння й кримінального злочину Чіпка з роману П. Мирного «Хіба
ревуть воли, як ясла повні?» стає:
А) після виведення його з повітової земської управи;
Б) після прилюдного катування москалями;
В) після того, як чиновник вимагав від нього хабаря;
Г) після того, як у нього несправедливо відібрали землю;
Д) після самогубства Галі.
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Б; 2. Г; 3. В; 4. Г; 5. А; 6. Г; 7. А; 8. Д; 9. Д.
ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Павло Тичина. «Арфами, арфами», «Ви знаєте, як липа шелестить...». Володимир Сосюра.
«Любіть Україну», «Так ніхто не кохав». Юрій Яновський. «Вершники» (новела «Подвійне
коло»). Микола Хвильовий. «Я (Романтика)». Микола Куліш. «Мина Мазайло». Остап Вишня.
«Мисливські усмішки».
Олександр Довженко. «Зачарована Десна», «Україна в огні». Андрій Малишко. «Пісня про
рушник».
Василь Симоненко. «Лебеді материнства», «Ти знаєш, що ти — людина...». Ліна Костенко.
«Маруся Чурай». Іван Драч. «Балада про соняшник». Дмитро Павличко. «Два кольори».
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
ПІ ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: збірки «Лірич-
ні поезії», «В сяйві мрій», поезії
«Краю мій рідний», «Горами,
горами», «Привид», вірші, при-
свячені Т. Шевченкові, І. Фран-
кові, М. Лисенкові.
Вороний Микола Кіндратович (1871-1938)
Микола Кіндратович Вороний — український поет, театрознавець,
перекладач. Народився в сім’ї ремісника. Батько — К. П. Вороний —
походив із кріпаків, мати — О. Д. Колачинська — з роду освітнього
діяча ХУП-ХУПІ ст., ректора Київської академії П. Колачинського.
Навчався в Харківському реальному училищі, пізніше — в Ростовсь-
кому реальному училищі, звідки був виключений за зв’язки з народ-
никами, читання і поширення забороненої літератури.
Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати
до вищих навчальних закладів Росії. Продовжував навчання у Віден-
ському і Львівському університетах (філософський факультет). У Львові
зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на формування
його світогляду, літературно-естетичних поглядів. Працював бібліоте-
карем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, режисером
українського театру товариства «Руська бесіда», в редакції журналу
«Житє і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії».
Допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Ра-
дикал», деякий час був неофіційним редактором журналу «Зоря».
З 1897 р. — актор труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Ва-
сильєва та інших, 1901 р. залишив сцену і служив в установах Єка-
теринодара, Харкова, Одеси, Чернігова. У 1910 р. оселився в Києві,
працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі.
Жовтневої революції Вороний не сприйняв і в 1920 р. емігрував за
кордон.
Жив у Варшаві, де зблизився з польськими письменниками Ю. Туві-
мом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській
драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий
час був директором цієї школи. Після повернення в Україну (1926) вів
педагогічну і театрознавчу діяльність. Перші поетичні твори написав ще
навчаючись у Харківському реальному училищі. Друкуватися Вороний
почав у 1893 р. (вірш «Не журись, дівчино»).
Перша збірка Вороного «Ліричні поезії» вийшла 1911 р. у Києві.
Вірші її були сповнені музикальності, свіжості образів. У наступній
Література XX століття
205
збірці «В сяйві мрій» (1913) Вороний іде шляхом певної естетизації,
самозамилування ліричного героя. Поезія Вороного дедалі глибшає зміс-
том, порушує загальносвітові теми, філософські питання («Мандрівні
елегії»). Він одним з перших вводить у лірику тему міста, переймає
низку традиційних мотивів європейської поезії, де протиставляється
поетична одухотвореність і буденність, утверджує нестримне прагнення
людини до краси, світла, осягнення космосу («Ікар», «Сонячні хвили-
ни»), розкриває трагізм духовної самотності (цикл «Осокорі»).
Вороному належить низка мистецтвознавчих («Пензлем і пером»)
і театрознавчих розвідок («Театральне мистецтво й український те-
атр», 1912; «Театр і драма», 1913, в якій виступає прихильником сис-
теми Станіславського; «Михайло Щепкін», 1913; «Український театр
у Києві», 1914; «Режисер», 1925; «Драматична примадонна», 1924 —
про сценічну творчість відомої актриси Л. Ліницької). Вороний — автор
низки літературознавчих статей, театральних рецензій. У спадщині Во-
роного значне місце посідають переклади й переспіви з інших літератур.
Репресований у 1934 р. Розстріляний 7 червня 1938 р.
Архів Вороного зберігається в Інституті літератури імені Т. Г. Шев-
ченка АН України.
Винниченко Володимир Кирилович (1880-1951)
Народився 28 липня 1880 р. в Єлисаветграді Херсонської губернії
(тепер Кіровоградська область) в робітничо-селянській родині. Незва-
жаючи на тяжке матеріальне становище родини, по закінченні школи
хлопця віддано до Єлисаветградської гімназії, але він не закінчив її,
бо треба було добувати якісь кошти на прожиття. До того ж у старших
класах гімназії він був членом революційної організації, писав рево-
люційну поему, за яку одержав тиждень «карцеру», і зрештою його
виключили з гімназії.
У 1900 р. у Златополі Володимир екстерном склав іспити за середню
школу. Незважаючи на виразне небажання вчителів видати учневі атес-
тат зрілості, під натиском директора гімназії здібний юнак його одер-
жав. Наступного року він вступив на юридичний факультет Київського
університету, де створив таємну студентську революційну організацію
«Студентська громада». Був ув’язнений як член місцевої організації
Революційної Української Партії (РУП). Через кілька місяців Винни-
ченка випустили «на поруки» за браком офіційних доказів у «злочині»,
але виключили з університету й виселили з Києва без права жити по
великих містах. Цього ж року письменник відправив своє перше опові-
дання «Народний діяч» до «Літературно-наукового вісника» в Галичині.
Але тоді твір не надрукували (це сталося значно пізніше — 1906 р.).
У 1902 р. Винниченко заявив про себе як літератор: опублікував
твір «Сила і краса» (згодом відомий під назвою «Краса і сила»). Восе-
ни через виключення з числа студентів Володимира Винниченка поз-
бавлено права на відстрочення військової служби й забрано в солдати.
Проте військової служби він фактично не відбував, бо влада, боячись
революційного впливу на товаришів-військових, тримала Володимира
під арештом, у канцелярії. Але він, переодягаючись вночі в цивільне,
тікав з казарми й віддавав свій час роботі серед київського пролетаріату.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Творчість Вороного знаме-
нує розрив з народницькою
традицією, їй притаманна
різноманітність метричних
форм і строфічних побудов.
Тяжіння до модернізму не пе-
решкоджало Вороному пи-
сати твори, пройняті щирою
любов'ю до народу, шаною
до його кращих синів («Краю
мій рідний», «Горами, горами»,
«Привид», вірші, присвячені
Т. Шевченкові, І. Франкові,
М. Лисенкові).
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основні твори: драми «Чор-
на Пантера і Білий Медвідь»,
«Закон», «Брехня», п'єса «Гріх»,
збірка «Краса і сила», романи
«Заповіт батьків», «Записки
кирпатого Мефістофеля»,
«Слово за тобою, Сталіне»,
перший український науко-
во-фантастичний утопічний
роман «Сонячна машина».
206
Українська література
Цю діяльність було викрито, Володимир мав бути заарештований.
Довідавшись від військових товаришів із канцелярії роти про те, що
готується арешт, Володимир Винниченко скинув солдатську форму
й емігрував до Галичини. Там він працював у закордонних партійних
організаціях і час від часу нелегально виїздив до України. У Львові
Винниченко брав участь у виданні партійних газет «Праця», «Селя-
нин», писав брошури й книги на революційні теми.
У 1903 р. при перевозі нелегальної літератури з Галичини до Києва
на кордоні Винниченка знов арештовано. Як дезертир і революціонер
він був посаджений у військову в’язницю — київську фортецю. За про-
паганду серед війська та за дезертирство його мали засудити до вій-
ськової каторги, а за суто політичне «злочинство» — провіз нелегальної
літератури — він мав бути суджений окремо. Після півторарічного пе-
ребування у фортеці його звільнила перша російська революція 1905 р.
(Винниченка звільнено з фортеці через проголошену амністію). Під час
ув’язнення він написав низку літературних творів. Повість «Голота»
навіть одержала першу премію «Киевской Стариньї».
У 1905 р. Винниченко повернувся під чужим прізвищем в Україну,
провадив революційну агітацію серед селян і заробітчан Причорномор’я,
наступного року мандрував Україною, написав низку оповідань: «На
пристані», «Раб краси», «Уміркований та щирий», «Голод», « Малорос -
європеєць», «Ланцюг» та інші.
З’явилась друком перша збірка оповідань «Краса і сила» — і як
реакція відгук І. Франка: «І відкіля ти такий узявся? Серед млявої
тонко артистичної та малосилої або ординарно шаблонової та безта-
ланної генерації сучасних українських письменників виринуло щось
таке дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що
не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь
сито, а валить валом як саме життя, в суміш українське, московське,
калічене й чисте, як срібло, що не має меж своїй обсервації і границь
своїй пластичній творчості».
У 1907 р. Винниченко був знову заарештований у Києві й посадже-
ний у знамениту Лук’янівку (тюрма в Києві, де перебували майже всі
видатні члени РУП). Через вісім місяців Винниченка випущено. Дові-
давшись про те, що має бути засуджений за свою політичну діяльність
на каторгу, Винниченко ще раз емігрував. У цей період він написав
багато творів на соціальні та етичні теми: «Дисгармонія», «Щаблі жит-
тя», «Контрасти».
У 1908 р. він перебував у Швейцарії, Італії, Франції, наступно-
го року — у Швейцарії, Франції (Парижі). Протягом 1910-1913 рр.
письменник жив у країнах Європи (Франція, Німеччина, Росія), на
Галичині, Буковині. В цей час у російському перекладі виходить твір
«Чесноти з собою».
У 1914 р. В. Винниченко повернувся в Україну, перебував на неле-
гальному становищі. Александринський театр у Петрограді прийняв до
постановки п’єсу «Брехня» («Ложь»).
У 1916 р. він перебував у Москві, Петрограді. Видавав журнал
«Промінь», переїхав у 1917 р. в Україну, став одним з організаторів
і керівників Центральної Ради, згодом головою першого українського
уряду — Генерального Секретаріату. Після повалення гетьмана П. Ско-
ропадського Винниченко був одним із керівників Директорії — нового
уряду Української Народної Республіки.
Література XX століття
207
У 1918 р. був арештований гетьманськими офіцерами. Звільнений
від арешту через протест української громадськості.
Болісні роздуми Винниченка про роз’єднаність українців відбились
у драмі «Між двох сил» (1919). Він розійшовся в поглядах із більшістю
членів Директорії й уряду, виїхав за кордон.
У 1920 р. Винниченко приїхав в Україну, але незабаром востаннє за-
лишив її, відмовившись від співробітництва в уряді радянської України.
Протягом 1924-1928 рр. «Рух» видав «Зібрання творів» В. Винни-
ченка в 23 томах.
В оповіданні «Салдатики» змодельовано одну з типових подій,
пов’язаних із придушенням селянських заворушень. До села набли-
жається каральний загін, викликаний поміщиком, у якого селяни
відібрали напередодні зібране зерно. У центрі твору збентежений,
наляканий натовп людей, що чекають розправи. Селян всіляко нама-
гається заспокоювати керівник учорашнього виступу Явтух. Висту-
паючи перед людьми, він посилався на Євангеліє, де сказано, що
кожний зобов’язаний добувати собі хліб «в поті лиця», доводив, що
пани ласо живуть, не працюючи. Отже, зібраний селянами врожай
по праву належить їм, а не поміщикові. Тільки так можна відновити
справедливість.
І от зійшлися і стали навпроти селянський натовп і солдатська ше-
ренга. Офіцера найдужче вразило те, що Явтух став виправдовувати
селянську акцію. Сатаніючи з люті, він брутально накидається на се-
лянина за поставлене запитання, чому солдати йдуть до села.
У вересні 1933 р. В. Винниченко написав відкритого листа до
Політбюро КП(б)У, в якому звинуватив Сталіна та Постишева в го-
лодоморі й масових репресіях проти українського народу. Цей лист
викликав різке заперечення на пленумі ЦК КП(б)У 1933 р., і з того
часу творчість В. Винниченка була піддана гонінням: книжки вилучені
з бібліотек і знищені, творчість перестала досліджуватися літературо-
знавцями й вивчатися в школі, ім’я письменника або замовчувалося,
або при згадках обливалося брудом і трактувалось не інакше як під
тавром буржуазного націоналіста.
Роки війни підірвали вже ослаблене здоров’я Винниченка, в березні
1951 р. письменник помер. Похований на цвинтарі Мужена поблизу
Канн у Франції.
В. Винниченко написав понад сто оповідань, п’єс, сценаріїв, статей
і памфлетів, історико-політичний трактат «Відродження нації», дво-
томну етико-філософську працю «Конкордизм», чотирнадцять романів
(один із них незавершений). В. Винниченко-митець — яскрава індиві-
дуальність, у якій поєдналися найсуттєвіші риси перехідної доби — від
критичного реалізму до модернізму. Важливе місце в усьому творчому
доробку майстра посідає його драматургія. Особливим успіхом у краї-
нах Західної Європи йшли драми Винниченка «Чорна Пантера і Білий
Медвідь», «Закон», «Брехня». їхня тематика, як і тематика інших
творів письменника і драматурга, була цілком традиційною — дослід-
ження людської особистості, морально-психологічне випробовування
внутрішніх сил людини в боротьбі за утвердження свого «я».
П’єса «Гріх». Головна героїня — революціонерка Марія Ляшківсь-
ка вважає, що в сучасному їй світі нема такого поняття, як гріх, що
це пережитки старого світу. Але протягом твору вона змушена зміни-
ти свою думку. «Маленький гріх» — зрада товаришів-революціонерів
ЗВЕРНИ УВАГУ &
У1930-1932 рр.«Книгоспілка»
підготувала до друку «Зібран-
ня творів» письменника
у 28 томах, багато оповідань
і повістей українською та
російською мовами вийшли в
Києві, Харкові, Москві, Ленін-
граді.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Драматургія Винничен-
ка вирізняється гостротою
проблем, глибиною психо-
логічних екскурсів, відсутніс-
тю шаблонності, образним
мисленням, неореалістични-
ми тенденціями, модерном,
символізмом, «новими гори-
зонтами» І «обріями», з яких
глядач має змогу проникати
В глибини світу ПІДСВІДОМОСТІ.
Дійсно, Володимир Винни-
ченко займає виняткове місце
в українській літературі й,
особливо, в Історії україн-
ської драматургії, українсь-
кого модерного театру. Його
твори значною мірою сприяли
модернізації тогочасного ук-
раїнського театру, виведенню
його на європейський рівень.
208
Українська література
заради благородної мети — порятунку з ув’язнення коханого чоловіка
призводить до несподіваних для неї наслідків: Марія потрапляє в за-
лежність до слідчого, бо, боячись викриття, змушена виконувати всі
його бажання, видавати по одному своїх товаришів, обманювати друзів
і самого коханого, які розшукують зрадника.
Усе це призводить до трагічної розв’язки: доведена до відчаю, ус-
відомлюючи, що коханий Іван не зрозуміє її зради і не пробачить їй,
Марія накладає на себе руки, таким чином вдавшись до одного з най-
страшніших християнських гріхів. Отже, протягом твору ми маємо
можливість простежити весь шлях духовного руйнування особистості,
замислитись над морально-філософськими проблемами драми, їх акту-
альністю для сьогодення.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Основні твори: «Сонячні клар-
нети», «Замість сонетів і октав»,
«Плуг», «Вітер з України», «По-
хорон друга», «Сковорода».
& ЗВЕРНИ УВАГУ
У добу тоталітаризму щирий
революційно-патріотичний
пафос у творчості багатьох
митців заступає складна суміш
напІвщиростІ й напІввимуше-
ностІ, настороженості й стра-
ху (не кажучи вже про явища
пристосовництва й одвертого
прислужництва режимові).
У творчості Тичини, митця
глибоко самобутнього, ця
двоїстість призвела до особ-
ливо жорстоких ПСИХОЛОГІЧ-
НИХ зламів І криз.
Тичина Павло Григорович (1891-1967)
Павло Тичина народився в селі Піски на Чернігівщині 23 січня
1891 р., був сьомою дитиною сільського дяка Григорія. Те, що батько
був дяком, означало не тільки серйозне релігійне виховання в родині,
але й — насамперед! — виховання музичне. Адже поза справами церков-
ними й громадськими, Григорій Тичина знаходив себе в музикуванні.
Мати та усі діти також мали хист до пісні. Павло був природженим
музикою (мав абсолютний слух) — і природженим малярем.
У 1901-1907 рр. він навчався в Чернігівському духовному учили-
щі, потім у 1907-1913 рр. — в семінарії. У 1913 р. Тичина вступив до
Київського комерційного інституту, працював обліковцем Чернігів-
ського губернського земства, підробляв помічником хормейстера в те-
атрі М. Садовського, завідувачем відділу хроніки газети «Нова рада»,
редактором журналу «Світло».
З 1912 р. Тичина починає друкуватися в журналах «Літературно-
науковий вісник», «Рідний край», «Українська хата», «Основа» та ін.
Протягом 1913-1914 рр. він публікує оповідання «Вавилонський по-
лон», «Богословіє».
Восени 1916 р. повертається до Києва, працює помічником хормей-
стера в театрі М. Садовського, знайомиться з Л. Курбасом, композито-
ром К. Стеценком, під впливом «Лісової пісні» Лесі Українки починає
писати драматичну поему «Дзвінко блакитне».
У 1918 р. Тичина став членом редколегії газети «Рада», вийшла
перша книжка його віршів «Сонячні кларнети», яка була зустрінута
критикою з ентузіазмом. У 1920 р. виходять збірки П. Тичини — «За-
мість сонетів і октав», «Плуг».
У 1923 р. він переїздить до Харкова, стає членом редколегії щойно
організованого місячника для широких кіл інтелігенції — «Червоний
шлях», бере активну участь у громадсько-культурному житті (працює в
щойно заснованій тоді Українській асоціації сходознавства). У 1924 р.
виходить його збірка «Вітер з України».
Місія громадянської поезії в практичній естетиці сталінізму, на
жаль, у значній мірі сприйнятій і П. Тичиною, зводилась до трьох по-
нять — оспівувати, закликати і боротись. У цьому ключі було витрима-
но чи не більшість віршів у передвоєнних збірках поета — «Чернігів»
(1931), «Партія веде» (1934), «Чуття єдиної родини» (1938), «Сталь
Література XX століття
209
і ніжність» (1941). Написані на підтвердження скороминучих гасел,
вони й померли разом зі своїм часом.
У роки Великої Вітчизняної війни П. Тичина під час евакуації пе-
ребував в Уфі. Одним з найвизначніших творів поета цього періоду
була поема «Похорон друга» (1942). Численні збірки поета виходили
й у повоєнні роки («І рости, і діяти», «Ми — свідомість людства», «Ко-
мунізму далі видні»), хоча жодна з них уже не набула такого широкого
звучання, як попередні.
Серед поем П. Тичини найфундаментальнішою можна вважати сим-
фонію «Сковорода», видану посмертно книгою досить значного обсягу.
Така надмірна увага до постаті Сковороди — не випадкова, адже Гри-
горій Сковорода — духовний батько Тичини періоду «Сонячних клар-
нетів». Із мандрівним філософом, який не проміняв пастушої сопілки
на почесну роль «стовпа неотесаного», поет ідентифікувався протягом
чи не цілого життя, але, на жаль, вже не міг претендувати на епітафію:
«Світ ловив мене, та не впіймав».
Протягом 1943-1948 рр. Тичина очолював Міністерство освіти
України.
Помер поет 16 вересня 1967 р.
Ще з юності властиве поетові глибоке відчуття природи почало на-
бувати своєрідних космічних вимірів — можливо, під впливом новітніх
науково-філософських віянь часу, що характерне для літератури мо-
дернізму. Мальовничою, сповненою ніжної й чуйної душі постає у вір-
шах П. Тичини українська природа — така рідна, близька й водночас
наче побачена з іншої висоти. Перші твори Тичини були дуже схвально
прийняті критикою, зокрема збірка «Сонячні кларнети». «...Без сум-
ніву, поезія Тичини породилася з духу музики, й у цьому відношенні
його творчість — виключне явище, яке не має собі прямих аналогій
ні у російській, ні у західноєвропейській літературі»,— констатував
О. Білецький. І справді: його поезія народилася з духу музики. Саме
з духу — а не тільки із зовнішньої звукової форми. Музичність для
нього — не прикраса, а принцип світобачення. Винесений у заголо-
вок книжки незвичний образ-символ сонячних кларнетів якнайкраще
відбиває сутність індивідуального стилю молодого Тичини. Ним поет
підкреслював сонячно-музикальний характер своєї творчості, вказував
на синтез у ній животворного сонячного тепла й світла з музичними
ритмами всесвіту, що єднають людину з природою в найуніверсальні-
шому її значенні.
«Арфами, арфами...». Під впливом вірша М. Вороного «Блакитна
панна» з’явилася поезія «Арфами, арфами...», і все ж є багато відмін-
ного між цими творами. У М. Вороного наявний зовнішній опис весни,
яка «лине вся в прозорих шатах, у серпанках і блаватах»; вона нагадує
Блакитну панну. Тичина ж пройняв твір весняною, урочистою, соняч-
ною мелодією, знайшов вишуканий ритмічний малюнок. Сучасний до-
слідник Г. Клочек писав: «Арфами, арфами...» — ніби рука музиканта
двічі плавно торкнулась струн, і вони обізвались далеким тремтливим,
ледь чутним звучанням. А потім вже у швидкому темпі: Золотими,
голосними обізвалися гаї Самодзвонними...»
Усі чотири строфи цієї поетичної перлини наснажені світлим оп-
тимістичним пафосом радості зустрічі з весною. Емоційність настрою
забезпечується самобутнім ритмічним ладом, вишуканістю строфічної
побудови, яскравою метафоричністю, «дзвоном» асонансів і алітерацій.
210
Українська література
Стану я, гляну я —
Скрізь поточки, як дзвіночки,
жайворон як золотий.
З переливами
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Ритмомелодична структура вірша «Арфами, арфами...» легка й гра-
ційна, як сонячна музика Моцарта, проте яскраво відчувається перед-
чуття автором змін у соціальному житті. «І Бєлий, і Блок...» — вірш
зовсім іншого настрою: сум’яття душі людини в пореволюційний час,
проблема вибору, віра у воскресіння українського народу.
«Ви знаєте, як липа шелестить...». Шедевром інтимної лірики П. Ти-
чини твір «Ви знаєте, як липа шелестить...», де важливу роль відіграє
паралелізм картин природи і людських переживань.
Вульгарно-соціологічна критика епохи тоталітаризму зробила все,
щоб збіднити творчість Тичини, замовчати або спотворити його ше-
деври, окарикатурено виставляючи в школі, перед учнівські наївні очі
якісь і справді невдалі рядки поета.
Сьогодні, на щастя, поет повертається до читачів неушкодженим,
незнівеченим, повертається до нас той, кому доступно було пізнати
божественну красу гармонійності світу, відчути весь трагізм епохи,
зіткнення сил світлих, творчих і чорних, руйнівних у їхньому вічнім
борінні.
Рд ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: збірки усмішок
«Діли небесні», «Кому веселе,
а кому й сумне», «Реп'яшки»,
«Вишневі усмішки (сільські)»,
«Вишневі усмішки кримські»,
«Щоб і хліб родився, щоб і скот
плодився», «Лицем до села»,
«Вишневі усмішки коопера-
тивні», «Ну й народ», «Вишневі
усмішки закордонні», «Моя
автобіографія».
Вишня Остап (1889-1956)
Народився Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) 13 листопада
1889 р. на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на
Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) у багатодітній
селянській сім’ї. Він закінчив початкову, потім двокласну школу у Зінь-
кові, згодом продовжив навчання в Києві, у військово-фельдшерській
школі, після закінчення якої (1907) працював фельдшером — спочатку
в армії, а з часом — у хірургічному відділі лікарні Південно-Західних
залізниць. Та, як згадував письменник, він не збирався присвятити себе
медицині — тож, працюючи в лікарні, старанно налягав на самоосвіту,
склав екстерном екзамен за гімназію і в 1917 р. вступив до Київського
університету; одначе скоро залишив навчання і повністю віддався жур-
налістській і літературній праці.
Перший надрукований твір Остапа Вишні — «Демократичні рефор-
ми Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)» —
побачив світ за підписом «П. Грунський» у кам’янець-подільській газеті
«Народна воля» 2 листопада 1919 р.
Герой усмішок Остапа Вишні — людина, яка прагне стати кращою.
Зображуючи своїх героїв, сатирик підкреслює їх тяжіння до нового жит-
тя, до світла, їхнє намагання стати кращими. Вони ніби придивляються
до своїх вад і хочуть їх позбутися. Вишня любить свого героя, яким
би той не був, сміх письменника доброзичливий. Автор прагнув, щоб
його народ усміхнувся, щоб сумні очі хоч на мить засвітились радістю.
Література XX століття
211
Тут було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника,
а з квітня 1921 р., коли він став працівником республіканської газети
«Вісті ВУЦВК», розпочинається період його активної творчості і сис-
тематичних виступів у радянській пресі.
Виходять одна за одною і збірки усмішок письменника — «Діли не-
бесні» (1923), «Кому веселе, а кому й сумне», «Реп’яшки», «Вишневі
усмішки (сільські)» (1924), «Вишневі усмішки кримські» (1925), «Щоб
і хліб родився, щоб і скот плодився», «Лицем до села» (1926), «Вишневі
усмішки кооперативні» (1927), «Ну й народ», «Вишневі усмішки закор-
донні» (1930); двома виданнями, 1928 і 1930 рр. вийшло зібрання «виш-
невих усмішок» (самобутній гумористичний жанр) у чотирьох томах тощо.
У 1934 р. видатний радянський гуморист був незаконно репресова-
ний і зміг повернутись до літературної праці лише в 1944 р. Першим
твором, що знаменував повернення письменника до літературної праці,
стала «Зенітка», опублікована в газеті «Радянська Україна» 26 лютого
1944 р., — вона обійшла всі фронти, часто читалася по радіо, викли-
каючи теплу усмішку в бійців і трудівників тилу та додаючи їм віри
в близьку перемогу над ворогом.
Як і раніше, Остап Вишня всім серцем сприймає турботи і клопоти
народні — економічні, політичні, морально-виховні, культурно-мистець-
кі, що сповна засвідчують збірка його політичних фейлетонів і памфлетів
«Самостійна дірка» (1945), книжки усмішок «Зенітка» (1947), «Весна-
красна» (1949), «Мудрість колгоспна» (1952), «А народ воювати не хоче»
(1953), «Великі ростіть!» (1955), «Нещасне кохання» (1956) та інші.
Гуморист працює над перекладами творів російської та світової класи-
ки — М. Гоголя, А. Чехова, О. Сухово-Кобиліна, Марка Твена, О’Генрі,
Б. Нушича, Я. Гашека, Я. Неруди, російських радянських письменників.
Остап Вишня провадив і велику громадську роботу. Він брав участь
у діяльності літературних об’єднань «Плуг» і «Гарт», в організації та
редагуванні, разом з В. Блакитним, перших двох номерів журналу
«Червоний перець» (1922) і продовжив працю в цьому журналі, коли
1927 р. було поновлено його вихід.
Відома робота Остапа Вишні в оргкомітеті Спілки радянських пись-
менників України та у Всесоюзному оргкомітеті, що здійснювали підго-
товку до створення республіканської та союзної письменницьких органі-
зацій. Після Великої Вітчизняної війни Остап Вишня — член редколегії
журналу «Перець» і один із найактивніших його співробітників, член
правління Спілки письменників України, інших громадських органі-
зацій республіки, учасник численних зустрічей із читачами.
Помер Остап Вишня 28 вересня 1956 р.
«Моя автобіографія» — твір, який має кілька мистецьких пластів:
інформаційний (наче відповідь на запитання анкети: дата народження,
навчання, входження у літературу); образ ліричного героя; саркастич-
не ставлення до літературознавчих та критичних публікацій, у яких
йшлося про впливи, нахили, формування письменника («Головну роль
у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа — кар-
топля, коноплі, бур’яни»); такі складники, як традиції українського
народного гумору, іскристий сміх «Енеїди»; сатирично-гумористичні
повісті Квітки-Основ’яненка, інтонації Шевченка («Вчив мене хоро-
ший учитель Іван Максимович, доброї душі дідуган, білий-білий, як
білі бувають у нас перед зеленими святами хати... Любив я не тільки
його, а й його лінійку, що ходила іноді по руках наших школярських,
ЗВЕРНИ УВАГУ 47
Псевдонім Остап Вишня впер-
ше з'явився 22 липня 1921 р.
у «Селянській правдіяпідфей-
летоном «Чудаки, їй-богу!».
ЗВЕРНИ УВАГУ 47
Протягом десяти років ук-
раїнською мовою (якщо брати
до уваги І численні переви-
дання) з'явилося близько ста
книжок вишнІвської сатири
І гумору, твори гумориста
друкуються в перекладах
російською та Іншими мова-
ми братніх народів Радянської
країни, наклад їх досягав, як
на той час, колосальної циф-
ри. Остап Вишня здобуває виз-
нання самобутнього майстра
української сатири І гумору.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Ю. ЛаврІненко писав, що
«Вишня залюбки маскувався
під простачка, який здебільш
з усім погоджується, але від
нього повівало казковим
«дурником», перед яким
пасують мудреці І королі».
212
Українська література
замурзаних. Ходила, бо така тоді «система» була, і ходила вона завжди,
коли треба було, і інколи люто. Де тепер вона, та лінійка, що виробляла
мені стиль літературний?»).
У дусі згадуваної «маски» щиросердне зізнання Остапа Вишні про
те, як він став письменником: «У 1921 р. почав працювати в газеті
«Вісті» перекладачем. Перекладав, перекладав, а потім думаю собі:
«Чого я перекладаю, коли ж можу фейлетони писати! А потім — пись-
менником можна бути. Он скільки письменників різних є, а я ще не
письменник. Кваліфікації, — думаю собі, — в мене особливої нема,
бухгалтерії не знаю, що я, — думаю собі, — робитиму». І зробився я Ос-
тапом Вишнею та й почав писати. І пишу собі...»
Хвильовий Микола (1893-1933)
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: новели «Со-
лонський яр», «Легенда», «Кіт
у чоботях», «Сентиментальна
історія», «Дорога й ластівка»,
«Арабески», «Я (Романти-
ка)», повість «Іван Іванович»,
«Повість про санаторійну
зону», роман «Вальдшнепи».
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Неперевершений майстер
малої прозової форми М. Хви-
льовий витворив у нашому
письменстві власний стиль,
своєрідний різновид лІрико-
романтичної, Імпресіоністич-
ної новели. На серединудвад-
цятих років він став визнаним
лідером цілого літературного
покоління І був незмінним де-
тонатором гострої критичної
полеміки про шляхи розвитку
по революційної української
культури, зокрема започат-
кував знамениту літературну
дискусію 1925-1928 рр.
Неперевершений майстер малої прозової форми М. Хвильовий витво-
рив у нашому письменстві власний стиль, своєрідний різновид лірико-
романтичної, імпресіоністичної новели. На середину двадцятих років
він став визнаним лідером цілого літературного покоління і був не-
змінним детонатором гострої критичної полеміки про шляхи розвитку
пореволюційної української культури, зокрема започаткував знамениту
літературну дискусію 1925-1928 рр.
Народився Микола Григорович Фітільов (справжнє прізвище пись-
менника) 13 грудня 1893 р.у селищі Тростянець на Харківщині (тепер
Сумської області); навчався у початковій школі, в Богодухівській гім-
назії. Брав участь у Першій світовій війні, саме в окопах, серед солдат-
ської маси усталюються його демократичні, частково й більшовицькі
симпатії.
З 1921 р. він у столичному Харкові, де й дебютує як поет. Самобут-
ній голос автора збірок «Молодість» і «Досвітні симфонії» не загубив-
ся в поетичному розмаїтті перших пореволюційних років. Та все ж за
творчим обдарованням М. Хвильовий був прозаїком, він сам це скоро
відчув і після виходу другої збірки до поезії звертався лише епізодично.
Новели прозаїка приваблювали не лише тематичною злободенністю,
а й стильовою, мистецькою самобутністю, засвідчували утвердження
нової манери письма. М. Хвильовий починав як неоромантик, хоча
в новелістиці легко знайти і впливи імпресіоністичної поетики, і еле-
менти експресіонізму, навіть сюрреалізму. Виражальність у його ран-
ніх творах відчутно превалювала над зображальністю, це була проза
музична, ритмізована, навіть незрідка алітерована, з дуже сильним
ліричним струменем.
Вирізнялися у «Синіх етюдах» такі героїко-романтичні новели, як
«Солонський яр», «Легенда», «Кіт у чоботях». У цих ранніх творах,
написаних 1921-1922 рр., ще помітні сліди учнівства. Герої-революціо-
нери постають швидше як символічні узагальнення, ніж індивідуалі-
зовані характери. Але М. Хвильовий був надто прозірливим і чесним
митцем, щоб закривати очі на драматичну невідповідність між ідеалом
і його реальним втіленням.
Одним із найважливіших у проясненні основної колізії «Арабесок»
є сюрреалістичний епізод сну. Герой б’є й б’є огидного пацюка, але після
кожного удару той лише збільшується в об’ємі.
Література XX століття
213
Мрія і дійсність у творах М. Хвильового постають не в контрастних
зіставленнях чи ідейному протиборстві, а в химерній сув’язі, що надає
оповіданням і новелам Хвильового неповторної стильової новизни й сві-
жості. У збірках «Сині етюди» та «Осінь» ми не знайдемо поетичного
оспівування героїки революції, тут немає пафосного уславлення бор-
ців за нові революційні ідеали, що можна було спостерігати в багатьох
тогочасних ідеологічних «трубадурів». В оповіданнях «Мати», «бо-
лонський яр», «Наречений», «Редактор Карк», «Синій листопад», «Кіт
у чоботях», «Я (Романтика)» — складна революційна дійсність, якій
найбільше пасують ключові слова: кров, смерть, насильство, трагедія,
сум, безповоротна втрата чогось по-справжньому вартісного. Там герої
М. Хвильового постають не як переможці, які вже завоювали світ, не як
будівничі майбутнього якщо не для себе, то для своїх дітей, а скоріше
як жертви цієї революційної дійсності. Так, це нові герої, нові люди.
То яке ж майбутнє чекає Україну з такими будівничими? — мало не
в усіх оповіданнях підтекстово запитує сам себе й своїх читачів «пе-
реконаний комуніст» Микола Хвильовий. Так, за своїми політичними
переконаннями він був українським комуністом. Саме в цьому полягала
його внутрішня роздвоєність і трагедія. Адже він пізно зрозумів, що
більшовизм і національна ідея — поняття несумісні. Микола Хвильо-
вий воював за новий світ для своєї України і водночас стріляв у неї,
як його герой-фанат у новелі «Я (Романтика)» стріляє у власну матір.
Вічне протистояння добра і зла в цій новелі перенесено в душу героя.
Це протистояння викликає небезпідставну тривогу за світ і за людину
в цьому новому світі. Новела є своєрідним попередженням про непо-
правну втрату на обраному шляху істинних цінностей, по-справжньому
гуманістичних ідеалів. Бо чи ж можна виправдати найвеличнішими
ідеями вбивство рідної матері? Так само, як брата, сина, взагалі лю-
дини? Та ще й коли ці ідеї проголошуються нібито заради її щастя та
благополуччя! Така абсурдна логіка викликає в душі автора велике
сум’яття, розпач. Новела у 20-х роках передруковувалася кілька разів.
Звичайно, ті, хто фанатично сповідували більшовицькі ідеї, спокійно
сприймали її основну кульмінаційну сцену і, певно, не засуджували
вчинок головного героя, бо для них мета виправдовує засоби. їх могло
хіба що зворушити тільки те, що і перед смертю мати не думає про
себе, її материнське серце розуміє сина-вбивцю і хоче полегшити його
страждання: «Вона стоїть, звівши руки» і «зажурно дивиться» на нього,
вона вкотре вже каже, що він, «(її м’ятежний син) зовсім замучив себе».
Ця кульмінаційна сцена вражає непомітною, ненав’язливою силою гу-
манізму, людяності, справжніх буттєвих цінностей, силою, здатною
побороти зло в цьому світі.
Ситуація в новелі М. Хвильового трагічніша, бо його герой сам му-
сить вибрати добро чи зло, шлях людяності, гуманізму, всепрощення чи
круту стежку служіння абстрактним ідеалам. Шлях його вибору дуже
тяжкий. Власне, в центрі авторської уваги і є душа ліричного героя, її
страждання, розгубленість, безпорадність, невміння вибрати єдино пра-
ведний шлях. Розповідь ведеться від імені головного героя («Я»), який
керує батальйоном, що складається з «юних фанатиків комуни», і має
розчищати з тилу дорогу революціонерам. Трагедія загострюється, коли
головний герой усвідомлює, що він має зробити вибір: «Я — чекіст, але
я і людина». У новелі цей вибір звучить як вибір між добром і злом, світ-
лом і темрявою. Кульмінаційним є момент, коли серед приведених до
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
Майстерно виписана алегорія
пропонує різні прочитання.
Можна її трактувати як за-
стереження з приводу того,
що спроби побороти зло за
допомогою насильства й зла
приречені. Зло й насильство
не породжує добро, а лише
помножує зло на землі.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Новела має специфічну
присвяту: «Цвітові яблуні»,
яка може сприйматись і як
своєрідний епітет, що несе
в собі основну ідею твору.
Пригадаймо, що «Цвіт яб-
луні»— новела М. Коцюбинсь-
кого, в душі ліричного героя
якої також тісно поєдналося
боже, людське начало (тяжкі
страждання батька над поми-
раючою трирічною Олен кою)
і диявольське — підсвідо-
мий інстинкт художника, який
сприймає смерть дочки якма-
теріал для майбутнього твору.
214
Українська література
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Розкривається суперечність
між одвічним ідеалом любові
й тим беззастережним служін-
ням абстрактній ідеї, доктрині,
яке, мов ненаситний молох,
зрештою вимагає зректися
всього людського.
трибуналу ворогів герой бачить свою матір з символічним ім’ям Марія.
З натовпу її слова: «Сину! Мій мятежний сину!» сприймаються як голос
самої України. Це голос застороги щодо того світлого майбутнього, яке
може бути здобутим ціною вбивства власної матері. У непримиренній
суперечності зіткнулися найсвятіші для героя почуття: синівська лю-
бов, синівський обов’язок перед матір’ю — і революційний обов’язок,
служіння найдорожчій ідеї. Він намагається якось відстрочити фаталь-
не рішення («Я — чекіст, але я і людина»), та весь попередній шлях
моральних компромісів робить розв’язку неминучою. Герой перестає
бути особистістю, яка сама розпоряджається власним життям і власни-
ми рішеннями, він стає гвинтиком і заручником могутньої системи.
Усі романтичні позитивні герої письменника живуть поза своїм
часом, у мріях про ідеальне майбутнє або в спогадах про ідеальне
минуле. Марить минулим редактор Карк, болісно прагнучи з’єднати
розірвані історичні зв’язки («Редактор Карк»). «А я от: Запоріжжя,
Хортиця. Навіщо було бунтувати? Я щоденно читаю голодні інформації
з Запоріжжя. І я згадую тільки, що це була житниця»). Карка, цього
сумного дон Кіхота (до речі, образ дон Кіхота — один із наскрізних,
поряд із образом Фауста, у творчості Хвильового), жахає усвідомлення,
що революція, якій офірували себе цілі покоління, нічого не змінила.
Не знаходять себе у сірій буденній епосі Уляна, Б’янка («Сентимен-
тальна історія»), горбун Альоша («Лілюлі»), в якого «очі нагадують
Голгофу». Для всіх цих революційних романтиків теперішнього часу
ніби й немає. Вони почуваються закинутими (в екзистенціалістському
розумінні даного терміна) у це міжчасся, у цю потворну дійсність, де
можна лише жертовно терпіти («не героїчні будні, а героїчне терпін-
ня», — так визначає її Вероніка із «Силуетів»).
Виразне притчеве звучання має новела «Сентиментальна історія».
Дещо ідеалізована героїня, чиста й наївна Б’янка, щиро захоплена ре-
волюційними перетвореннями, в огні яких загинув її старший брат. Але
швидко вона переконалася, «що прийшла якась нова дичавина, і над
нашою провінцією зашуміла модернізована тайга азіатщини». Новела
може бути прочитана як життєпис втраченого покоління, трагічна іс-
торія безнадійних пошуків втраченого часу.
Що ж до надії, то її у міфологізованій світобудові прозаїка символі-
зує Марія — людська і божа мати, материнське всепрощення й любов.
Це вона з’являється перед внутрішнім зором комунара-чекіста у перших
рядках новели «Я (Романтика)»: «З далекого туману, з тихих озер загір-
ної комуни шелестить шелест: то йде Марія», «...воістину моя мати —
втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях неві-
домих віків. Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна».
Убивши матір, герой опиняється серед мертвого степу, а над «тихими
озерами загірної комуни» зникає світле видиво Богоматері.
Марія — центральний гуманістичний символ новели «Я (Романти-
ка)». У цьому високотрагедійному творі, чи не найсильнішому у прозо-
вому доробку письменника, автор безстрашно аналізує одну з основних
колізій часу — колізію гуманізму й фанатизму.
У трактуванні основного конфлікту твору помітний, зокрема, вплив
антропософських ідей. Важливим у художній концепції новели є і роз-
вінчування фальшивої романтики, яка заступає собою традиційні етичні
цінності. Заполоненого сумнівами героя-чекіста, «главковерха чорного
трибуналу комуни», М. Хвильовий ставить в екстремальну ситуацію
Література XX століття
215
неминучого вибору. Роздвоєне єство Я-оповідача розкривається в його
внутрішніх монологах, у повсякчасних спробах самовиправдання.
М. Хвильовий-романтик умів бути й пильним спостерігачем, аналі-
тиком пореволюційної дійсності. Критичний, сатиричний струмінь
з’являється уже в ранній його прозі. Невеликою ж повістю «Іван Іва-
нович» (1929) письменник засвідчив віртуозне володіння сатиричним
жанром. Гостра іронія, нищівний сарказм письменника спрямовані
проти все тих же вічних обивателів, світової наволочі, яка скорис-
талася плодами революції і проникла в усі соти нового суспільного
організму.
Про чиновника Івана Івановича читаємо, що цей «зразковий член
такої-то колегії, такого-то тресту» був зовсім чужий буржуазним звич-
кам. Визнавав він тільки «батально-героїчні та мажорно-реалістичні
фільми», звичайно ж, радянського виробництва. Куховарка в нього
не якась там старорежимна, а «член місцевого харчосмаку», і герой,
достатньо скромна людина, «ніколи не вимагав окремої спальні для
куховарки», зважаючи на труднощі з житлом. Ці деталі, ніби подані
з точки зору героя, настільки виразні самі по собі, що не потребують
авторських коментарів.
Улітку 1926 р., у розпал літературної дискусії, з’явилася дру-
ком перша частина роману «Вальдшнепи». Його персонажі, так само
невтомно полемізуючи, дошукуються відповідей на найгостріші пи-
тання доби. Йдеться про болючі проблеми національного буття, націо-
нально-культурного відродження України, про осмислення непростих
уроків революції.
Дмитро Карамазов — недавній її учасник. Він є представником тієї
романтичної молоді, яка й духовно формувалася під час революції. Крах
ідеалів призводить Дмитра до глибокої депресії. Він — вічний опозиціо-
нер, пробує переглянути й переоцінити свої погляди, але не може від-
мовитися від дорогої для нього ідеї національного відродження. Проте
ця ідея суперечить партійній політиці. Отже, українські революційні
інтелігенти опиняються на страшному роздоріжжі. Це — трагедія по-
коління, трагедія самого М. Хвильового.
Водночас публікації памфлетів розкрили ще одну грань блиску-
чого таланту М. Хвильового — таланту незрівнянного памфлетиста,
пристрасного полеміста. Впродовж 1925-1926 рр. з’явилася ще низка
памфлетів, об’єднаних у цикли «Камо грядеши», «Думки проти течії»,
«Апологети писаризму». Написаний 1926 р. памфлет «Україна чи Ма-
лоросія?» був заборонений і став відомим читачеві лише 1990 р.
Плекаючи надії на розквіт українського мистецтва, навіть на
месіанську роль своєї молодої нації, письменник насамперед наголо-
шує на необхідності позбутися віковічного назадництва, залежності від
«російського диригента».
Та культурологічні проблеми вже не бралися опонентами до уваги.
Дискусія набирала політичного характеру. Хмари однієї з найстраш-
ніших трагедій XX ст. вже збиралися над Україною. Наступала пора
гірких поразок та розчарувань і для самого М. Хвильового. Перестає
виходити журнал «Вапліте», а відтак припиняє існування й сама ор-
ганізація.
Письменник змушений писати покаянні листи, клястися у вірності
комуністичній ідеології. Читати ці документи (зокрема статті, спрямо-
вані проти товаришів по перу, як-от проти футуристів чи С. Єфремова)
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Своїми памфлетами М. Хви-
льовий висловив значною
мірою позиції всієї творчої
інтелігенції. Його стаття «Про
«сатану в бочці», або про гра-
фоманів, спекулянтів та інших
«просвітян» (1925) була ва-
гомим аргументом у знаме-
нитій літературній дискусії
1925-1928 рр.
216
Українська література
гірко й сьогодні, та вони дають уявлення, у яку безвихідь «героїчного
терпіння» він був загнаний.
М. Хвильовий зважується на останній крок у своїй виснажливій
боротьбі. Постріл 13 травня 1933 р. був трагічною крапкою в історії
українського відродження пореволюційних років. Проте все, здійснене
ним, залишилося у скарбниці української культури як одна з непере-
вершених її сторінок, як запорука майбутнього розквіту, вимріяного
М. Хвильовим.
Куліш Микола Гурович (1892-1937)
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: «Народний
Малахій», «Мина Мазайло»,
«Маклена Граса», «Патетична
соната».
ЗВЕРНИ УВАГУ
Від 1924 р. «97» ставилась
у Харкові та інших містах
України, а пізніше і в інших
республіках СРСР, створивши
Кулішеві репутацію «осново-
положника української ра-
дянської драми».
Микола Куліш належить до «командної» верхівки митців Розстрі-
ляного Відродження — поруч із Тичиною, Хвильовим, Рильським,
Довженком і Курбасом. їхніх одноліток, він дебютував дещо пізніше,
разом із молодшою на 10-15 років групою нових могутніх талантів на
чолі з Бажаном і Яновським. Тому, як і ті молодші, мав дуже короткі
терміни для творчого самовияву: це 1926-1933 рр., коли настала друга
і остання — критична фаза Відродження.
Народився 6 грудня 1892 р. у селі Чаплине Дніпровського повіту
(центр Олешки) на Херсонщині. Суворі іспити степового дитинства —
найми з восьми років, злидні селянської родини (батько Гурій найми-
тував), рання смерть спрацьованої матері, життя в сирітському будин-
ку — не перешкодили упертому і надзвичайно здібному й охочому до
науки хлопцеві закінчити сільську школу в Чаплиному (1901-1905)
і вищу початкову школу (1905-1909) та приватну гімназію (1909-1913)
в Олешках.
1914 р., маючи добру класичну середню освіту, Куліш вступає на
історико-філологічний факультет Одеського університету.
Перша світова війна перевернула його далекосяжні освітні плани,
і він, закінчивши школу, два роки (від осені 1915 до осені 1917) воює
на протинімецьких фронтах коло Вільно, на Волині, в Галичині. Куліш
був лицарем і в любові, і у війні.
Куліш був свідком страшного голоду в степовій Україні 1921 р.,
який навіяв йому тему його першої драми «97», що її він закінчив уже
в Одесі.
1925 р. із таким самим успіхом пройшла в театрах України та інших
республік друга драма Куліша «Комуна в степах». Обидві п’єси мали
пропагандистський характер, стиль їх був натуралістично-побутовий,
і хоч у них видно було іскри справжнього таланту, та все ж вони не
віщували ясно в Куліші майбутнього великого драматурга.
Тим часом Курбас уже приготував до вистави новий шедевр Кулі-
ша — політичну комедію «Мина Мазайло» — нищівну комедію-сатиру
на: 1) малороса (міняє своє українське прізвище на російське Мазєнін
задля успіху у службовій кар’єрі); 2) російський великодержавний
шовінізм (тьотя Мотя Разторгуєва із Курська патронує русифікацію
Мазайла); 3) анахронічний український націоналізм (дядько Тарас із
Києва); 4) духовний інфантилізм комсомольської молоді.
Лицемірство московської політики українізації України Куліш
показує крізь призму ділових персонажів п’єси: 1) малорос-кар’єрист
Мазайло: «Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити
Література XX століття
217
з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на
вищі посади». 2) дядько Тарас: «їхня українізація — це спосіб виявити
усіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було... Попе-
реджаю!» 3) мокій (син Мазайла, гордий із свого українського прізви-
ща і патріот українізовуваної УРСР): «Провокація. Хто стане нищити
двадцять мільйонів одних лише селян українців, хто?» 4) тьотя Мотя
із Курська: «Та в днях Турбіних (антиукраїнська п’єса Булгакова, що
йшла тоді в МХАТі у Москві) Альоша, ти знаєш, як про українізацію
сказав: все це туман, чорний туман, каже, і все минеться. І я вірю, що
все оце минеться. Зостанеться єдина, неподільна...» Мокій: «Що-о?»
Тьотя Мотя: «СРСР...»
Тут усі чотири супротивні собі персонажі «склалися» своїми почу-
ваннями на об’єктивну правду, а наївний молодий Мокій у негативній
формі несвідомо спророкував страшний факт винищення мільйонів ук-
раїнських селян, що стався вже через три роки після прем’єри «Мини
Мазайла».
Кулішеві ще восени 1933 р. вдалося разом із Курбасом виставити в
«Березолі» його нову п’єсу «Маклена Траса», писану ним 1932-1933 рр.
Щоб це могло статися, Куліш оминув українські теми, помістивши дію
п’єси в Польщі на тлі економічної кризи. Пружиною дії є збанкрутова-
ний біржовий маклер Зброжек із його демонською пристрастю гравця,
який пускає у гру не тільки чужу, а й власну смерть, щоб здобути пос-
мертну страхову премію.
Десятилітня дівчинка — жебрачка Маклена, — щоб урятувати свого
батька — робітника — від голодної смерті, приймає пропозицію Зброже-
ка вбити його за невеличку плату. На тлі гри демона і трагедії янгола,
що мусить убити, виростає образ пропащого поета Падури, що спить
у собачій будці і грає на окарині — глиняному інструментику — про
самотню закинену в світі душу — в порожню ніч, на холодний місяць.
Політбюро ЦК КП(б)У і верхівка НКВС, у супроводі сотні озброє-
ної охорони на тільки для них влаштованому перегляді вистави могли
усвідомити, що п’єса не про Польщу, а Україну, що демонський збан-
крутований гравець — це вони самі, Маклена — український народ,
поет Падура — сам Куліш, а п’єса задумана і виставлена як лебедина
пісня великого драматурга великого театру.
Довженко Олександр Петрович (1894-1956)
Народився Олександр Довженко 10 вересня 1894 р. у селянській
родині на Чернігівщині, у мальовничому містечку Сосниця.
З сімнадцяти років він — студент Глухівського учительського інсти-
туту, закінчивши який у 1914 р., отримує направлення до Житомира.
Вчителювання його тривало до літа 1917 р. і включало в себе при-
родознавство й гімнастику, географію й фізику, історію й малювання.
Згодом він переїздить на роботу до Києва. Тут він вчителює і вчиться
в Київському комерційному інституті на економічному факультеті. Коли
ж у Києві відкрилася Академія мистецтв, Довженко стає її слухачем.
У буремне лихоліття 1918-1920 рр. Довженко — на службі у Червоній
Армії. Після визволення Києва від польських інтервентів працює в гу-
бернському управлінні народної освіти завідуючим відділом мистецтва.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
«Мина Мазайло» — класич-
ний зразок політичної ко-
медії «дискусійного» жанру.
Діалоги, репліки діють (як
каже одна КулІшева ремарка
в п'єсі), «мов шаблі». Багат-
ство специфікованої за пер-
сонажами мови надзвичайне.
Багатогранне КулІшеве сло-
во раз у раз розривається,
мов бомба, зрушуючи дію на
сцені І регіт у залі. Персонажі
схоплені в таких найсуттєві-
ших І оголених їх рисах, що
ціла низка типів залишилась
у пам'яті глядача, немов маски
старого вертепного україн-
ського театру. Куліш виявив
тут себе також майстром гро-
теску І пародії.
ЗВЕРНИ УВАГУ 47
«Маклена Граса» після сьомої
вистави спеціальною ухвалою
ЦК партії була заборонена,
«Березіль» ліквідований, Кур-
бас, а потім і Куліш заареш-
товані і заслані на північну
російську каторгу як вороги
народу.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основні твори: «Поема про
море», «Повість полум'яних
літ», «Зачарована Десна».
218
Українська література
Так тривало до липня 1921 р., коли його за наказом Наркомату за-
кордонних справ УРСР було зараховано співробітником цього поваж-
ного відомства і направлено на роботу за кордон — спочатку до кон-
сульства у Варшаву, а згодом у Берлін. Там він продовжує малювати й
студіювати малярство. У 1923 р. О. Довженко повертається в Україну.
Доля заносить його до Харкова, на той час столиці України, де він вла-
штовується на роботу в газету «Вісті», працюючи там карикатуристом
та художником-ілюстратором. На тридцять третьому році життя О. Дов-
женка круто змінюється.
У 1928 р. він за сто днів знімає фільм «Звенигора» — історію ук-
раїнського народу від сивої давнини до сучасності. «Картину я не зро-
бив, а проспівав, як птах», — казав митець.
Наступною роботою О. Довженка стає стрічка «Арсенал», а ще через
рік, у 1930 р., на екрани виходить неперевершений шедевр світової
кінокласики — «Земля».
На початку 1933 р. залишає Київську кінофабрику і переїздить до
Москви. Згодом разом з дружиною Ю. Солнцевою та письменником
О. Фадєєвим вирушає на Далекий Схід. Мета поїздки — створення сце-
нарію про східні рубежі країни. Результатом творчого відрядження став
фільм «Аероград». Напередодні війни працює над фільмом «Щорс»,
з основною темою — народ у війні. За цю роботу митець був удостоєний
Державної премії СРСР. Із початком війни змінюється і життя О. Дов-
женка. Він добровольцем іде на фронт захищати рідну землю.
У 1943 р. на екрани виходить документальний фільм «За нашу Ра-
дянську Україну». У травні 1945 р. з’являється ще одна стрічка «Пере-
мога на Правобережній Україні». Після війни О. Довженко знімає до-
кументальний фільм про Вірменію «Рідна країна», у 1949 р. — стрічку
«Мічурін». На початку п’ятдесятих років великий режисер в основному
займається педагогічною та викладацькою роботою в Інституті кіне-
матографії. Пише сценарії та кіноповісті: «Відкриття Антарктиди»,
«Поема про море», «Повість полум’яних літ», «Зачарована Десна».
«Зачарована Десна». Це автобіографічний твір, спогади письмен-
ника про дитинство, перші кроки пізнання життя, про «перші радощі,
і вболівання, і чари перших захоплень дитячих...», про діда і прадіда
Тараса, прабабу, матір і батька, коваля діда Захарка, дядька Самій-
ла — неперевершеного косаря. Спогади ці час од часу переростають
у авторські роздуми — про «тяжкі кайдани неписьменності і несвобо-
ди», інші лиха й страждання трудових людей України і разом з тим —
багатство їхніх душ, моральне здоров’я, внутрішню культуру думок
і почуттів, їхній смак, їхню вроджену готовність до «найвищого і тон-
кого», про війну і спалене фашистами село, про ставлення до минуло-
го — відомий авторський монолог, який починається словами: «Я син
свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до
криниці, з якої пив колись воду...» і в якому висловлено знамениту фор-
мулу: «Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє». Письменник
прекрасно знав духовний світ селянина, народний побут, звичаї, його
психологію. Можна сказати, що «Зачарована Десна» — своєрідна ен-
циклопедія сільського життя України кінця XIX — початку XX століть.
«Україна в огні». Над повістю О. Довженко продовжував працювати
до 1955 року. Якого великого значення надавав він цьому творові, під-
тверджує такий факт: в архіві письменника зберігається чотири варіанти
рукопису українською мовою. Власноруч він здійснив і переклад твору
Література XX століття
219
російською мовою. За повістю «Зачарована Десна» 1964 року режисер
Ю. Солнцева поставила однойменний фільм.
Досить плідним періодом у творчості письменника була Велика
Вітчизняна війна. Тільки протягом 1942-1943 років ним було ство-
рено 18 статей, 10 оповідань, п’єса і кіноповість. Під безпосереднім
враженням баченого й пережитого на фронті О. Довженко приступає до
роботи над кіноповістю «Україна в огні». Почав писати з кінця, потім
повернувся до мирних днів. Принцип ретроспективного зіставлення
подій визначив і сюжет, і композицію твору: трагедія війни надовго
розлучає членів родини колгоспника Запорожця, які уособлюють весь
український народ, зганьблений, розтоптаний окупантами. Довженко
поспішав, бо реально вже бачив майбутній фільм. Він хотів розказати
«правду про народ і його біду», про палаючу в огненному кільці між
двох імперій Україну. У творі не було піднесеного пафосу, оспівування
тріумфального руху Червоної Армії, жодного слова він не сказав і про
Сталіна. Його повість стала криком болю, першим гострим, вразли-
вим сприйманням фашистської навали. Довженко не оминав гострих
проблем, устами героїв запитував самого вождя, як же сталося, що не
«б’ємо ворога на його території» і цілий народ український — віддано
на заклання. Ясна річ, кіноповість не сподобалася Сталіну, і він її забо-
ронив для друку і для постановки... «...мені важко од свідомості,— запи-
сував у щоденнику О. Довженко,— що «Україна в огні» — це правда».
Але Сталін думав по-іншому. У січні 1944 р. скликали навіть спеціальне
засідання політбюро ЦК ВКП (б), на якому було затавровано Довженка
«як куркульського підспівувача, ворожого політиці партії та інтересам
українського й усього радянського народу». Письменника вивели зі
складу комітетів і редколегій, звільнили з посади художнього керівника
Київської кіностудії і назавжди вислали з України. Тільки 1966 року
кіноповість уперше надрукували, щоправда, з багатьма цензурними
купюрами.
Багато хто з дослідників творчості Довженка звертає увагу на те, що
його оповідання, кіноповісті мають внутрішню єдність, значно вищу,
ніж звичайна спільність у творах, написаних тим самим письменни-
ком,— це й справді ніби одна книга про час і народ. Її прологом по праву
може вважатися «Зачарована Десна», а вивершенням — «Поема про
море», перейнята прагненням широкого поетичного синтезу розповідь
про сучасність і історію, народ і особистість, працю й красу, схвильовані
роздуми про народну душу та виховання почуттів.
Довженка називали поетом і водночас політиком кіно. Митця порів-
нювали з Гомером, Шекспіром, Рабле, Гофманом, Бальзаком, Бетхове-
ном, Брехтом. А сам Довженко казав, що свої картини «писав з гарячою
любов’ю, щиро. Вони складали найголовніший смисл мого життя».
Система, використовуючи цю «гарячу любов», не тільки підносила мит-
ця, а й ламала його. Як один зі знаків тієї боротьби Довженка за свою
духовну свободу залишився запис у його щоденнику: «Товаришу мій
Сталін, коли б Ви були навіть богом, я й тоді не повірив би Вам, що
я націоналіст, якого треба плямувати й тримати в чорному тілі. Коли
немає ненависті принципової, і зневаги нема, і недоброзичливості ні
до одного народу в світі, ні до його долі, ні до його щастя, ні гідності
чи добробуту,— невже любов до свого народу є націоналізм? Чи на-
ціоналізм в непотуранні глупоті людей чиновних, холодних діляг, чи
в невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?..»
ЗВЕРНИ УВАГУ
Активна мистецька на-
строєність на сучасність І її
проблеми, органічний Істо-
ризм образного мислення,
принципи творення глибо-
ко народних, національно
своєрідних характерів, поєд-
нання високого романтичного
злету думки з проникливим
аналізом реальної дійсності,
переосмислення поетики
народної творчості, вільне
застосування гіперболізму,
гротеску, символіки — ці й ба-
гато Інших рис Довженкової
творчості Істотно збагачували
пошуки української прози.
220
Українська література
РД ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: «Третя Рота»,
«Червона зима», «Солов'їні
далі», «Любіть Україну», «Так
ніхто не кохав», «Два Володь-
ки», «Марії», «Мазепа», «Роз-
стріляне безсмертя».
Сосюра Володимир Миколайович (1898-1965)
В. М. Сосюра народився на станції Дебальцеве (нині Донецької
обл.) 6 січня 1898 р. Дитячі роки поета минали в с. Третя Рота (нині
м. Верхнє), у старій хворостянці над берегом Дінця. Про цей край
Сосюра пізніше образно розповів у автобіографічному романі «Третя
Рота». Одинадцяти років хлопець пішов працювати до бондарного
цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом, не цурався
випадкових заробітків. Початкову освіту здобував під опікою батька,
кресляра за фахом, який працював і вчителем, і писарем, і адвокатом,
і шахтарем.
У 1911 р. В. Сосюра вступає до міністерського двокласного училища
в с. Третя Рота.
14 жовтня 1917 р. лисичанська газета «Голос рабочего» друкує його
вірш «Плач волн», потім — перший вірш українською мовою «Чи вже
не пора», а наприкінці жовтня — «Товаришу», написаний у стилі ре-
волюційного маршу.
У 1918 р. у складі робітничої дружини содового заводу В. Сосюра
бере участь у повстанні проти кайзерівських військ, стає козаком пет-
люрівської армії, входить до особистої варти самого Петлюри. Згодом
він втік із її лав і потрапив у полон до денікінців. Його розстрілювали
як петлюрівця, але рана виявилась несмертельною, і поет вижив. Судив
В. Сосюру і червоний ревтрибунал, і тільки житейська мудрість голо-
ви трибуналу, що розгледів у хлопчині поета, врятувала йому життя.
У 1920 р. В. Сосюра опинився в Одесі, де його, хворого на тиф, при-
йняли до своїх лав бійці Червоної Армії. У 1920-1921 рр. В. Сосюра
воює з білополяками та армією Н. Махна.
Рання поезія В. Сосюри вбирала художні здобутки різних стилів
і течій того часу (символізму, імпресіонізму). Разом з тим увиразнюва-
лись риси його власного стилю: романтика боротьби й кохання, гостро
відчутий смак життя, барв, звуку, злитість суб’єкта лірики з навко-
лишньою дійсністю.
У 1921 р. побачила світ збірка Сосюри «Поезії», що досі вважалася
його першою книжкою (проте віднайдений документ коригує цю думку:
рукою Сосюри у ньому записано, що у 1918 р. було надруковано й вида-
но першу збірку його поезій «Пісні крові...», але її поки не знайдено).
Цього ж 1921 р. виходить поема «Червона зима», яка зробила Сосюру
знаменитим.
Естетика, з якої народилася «Червона зима» і яку несла лірика
В. Сосюри 1920-х років (збірки «Червона зима», «Осінні зорі», 1924;
«Сьогодні», 1925; «Золоті шуліки», 1927; «Коли зацвітуть акації»,
1928 та ін.), визнавала й підносила цінність кожної окремої долі, що
зливається з народною, але не губиться, не розчиняється в ній безслідно.
З-під пера митця вийшла низка ліро-епічних поем: «Оксана» (1922),
«Робітфаківка» (1923), «Воно», «Шахтар», «Сількор», «Хлоня». До
цих творів, треба гадати, належала й поема «Махно» (близько 1924 р.),
текст якої не зберігся. Одним із перших проявів інтересу молодого лі-
тератора до рідної давнини став віршований роман В. Сосюри «Тарас
Трясило» (1926).
Від 1925 р. В. Сосюра повністю віддається літературній праці,
полишивши агітпроп, а потім і Харківський університет. Протя-
гом десятиліття (1922-1932) він був членом багатьох літорганізацій
Література XX століття
221
(Пролеткульту, «Плугу», «Гарту», ВАПЛІТЕ, ВУСППу та ін.), постійно
брав участь у літературних дискусіях.
У 1927-1929 рр. написав низку поем.
За націоналістичні ухили у 1934 р. поета виключають з партії і зі
Спілки письменників. У ці кризові роки В. Сосюра майже не пише,
займається поетичними перекладами. 1936 р. Сосюру все-таки знову
приймають до Спілки радянських письменників. У припливі нових сил
і надій він повертається до роботи. Наступних років з’являються збірки
«Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939).
У 1940 р. В. Сосюра завершує своє найбільше ліро-епічне полотно —
роман у віршах «Червоногвардієць», який увібрав усе те, що становить
автобіографічну основу його творчості 1920-1930-х років: спогади про
дитинство, передреволюційна Донеччина, громадянська війна, боротьба
й кохання в якомусь своєму магічному поєднанні. Останні передвоєнні
книжки («Журавлі прилетіли», «Крізь вітри і роки», 1940) сповнені
мотивів любові до жінки («Марії»), природи («Я квітку не можу зірва-
ти»), до Вітчизни.
Друга книга Сосюриної поезії — книга України.
Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
(1944)
Патріотичний вірш «Любіть Україну!» у 1951 р. став причиною
найгостріших звинувачень поета в націоналізмі. В. Сосюру знову пе-
рестають друкувати, він живе під прямою загрозою арешту, яка зникає
тільки зі смертю Сталіна 1953 р.
Низку цікавих творів містять книжки В. Сосюри «Близька далина»
(1960) і «Поезія не спить» (1961), «Осінні мелодії» (1964) та «Весни
дихання» (1964).
Поет помер від гіпертонії 8 січня 1965 р.
Поема «Мазепа» (розпочата 1929 р., завершена у 1959-1960) віднесена
до «заборонених творів», разом з ґрунтовним літературознавчим аналізом
вона була опублікована в журналі «Київ» лише 1988 р., адже за сталін-
щини опублікувати її не було ніякої змоги, бо постать гетьмана офіцій-
но спотворювалася, а його дії вважалися зрадницькими. Ю. Барабаш
у дослідженні твору слушно вказував на стильову неоднорідність поеми.
Якщо в першій частині образ Мазепи окреслюється в романтичному
плані, то в другій значна увага відведена філософському осмисленню
історичних подій кінця XVII — початку XVIII ст. і ролі в них гетьмана,
який рішуче виступив за відновлення козацької держави. Поет дотри-
мується концепції патріотичної діяльності Мазепи й спростовує вели-
кодержавницькі — і царські, і комуністичні — версії «зрадництва»
гетьмана.
Одне слово, поема «Мазепа» пройнята високим патріотичним пафо-
сом. Цей твір Сосюри «не тільки відкидав вульгарні стереотипи харак-
теристики видатного сина України, а й заповнював істотну прогалину
в нашій художній літературі про трагічну добу втрати решток козацької
державності.
Дві любові поета — до жінки й Вітчизни — були двоєдиним дже-
релом його поетичного натхнення. Інтимну лірику Сосюри зчаста іме-
нують «Книгою Марії». На перший погляд, це не зовсім справедливо,
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
Неупереджена критика вба-
чає у В. СосюрІ провідного
майстра ліричного жанру, але
«провладнІ» критики все су-
воріше засуджують творчість
поета, ввергаючи його в стан
глибокої творчої кризи. На-
строї відчаю позначилися й на
збірці «Серце» (1931) І, зокре-
ма, на однойменному вірші.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Безліч творів поета присвяче-
но патріотичній темі: протягом
цілого життя він повсякчас
сповідається в любові та кля-
неться у вірності рідній землі.
Причому образ Вітчизни по-
ступово розростається — від
маленької Третьої Роти через
степове роздолля Донеччи-
ни — до всього українського
світу з неодмінними «ясними
зорями» й «тихими водами».
Саме за незгасну любов до
України неповторному Во-
лодьцІ судилося зазнати най-
більше прикрощів, але жодні
приписи чи й навіть вироки
не змусили його відректися
найдорожчого.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
У поемі акцентується, що Ма-
зепа ніколи не був зрадником
рідного народу, а дбав про
нього, намагався звільнити від
московського колоніального
пригнічення. Звичайно, по-
разка гетьмана наклала дра-
матично-трагічний відбиток
на його образ у художньому
трактуванні Сосюри.
У цьому зв'язку Ю. Барабаш
відзначає, що Сосюра нама-
гався збагнути насамперед
не стільки, «може, Мазепу, як
самого себе, розв'язати у своїй
свідомості й у серці не лише за-
старілі історичні, а не менш бо-
лючі сьогоденні вузли. То була
й щира сповідь, і відповідь
недоброзичливцям, яка виз-
рівала протягом десятиліть,
і свого роду емоційна розряд-
ка, і, якщо хочете, певна мо-
ральна компенсація, —утому
числі й за вимушене каяття».
222
Українська література
адже поетична галерея романтизованих жіночих постатей у творчості
поета широка: і ївга, і Галя, і загадкова Констанція... Та з усіх цих
милих серцю імен найбільше чомусь відгукувалось у душі митця ста-
розаповітне ім’я — Марія. «...Губи шепочуть в блаженнім пориві для
мене єдинеє ім’я: «Маріє!..» (1931); або ж: «Твоє ім’я «Марія» найкраще
всіх імен» (1948).
Зеленіють жита, і любов одцвіта,
і волошки у полі синіють.
Од дихання мого тихий мак обліта,
ніби ім’я печальне — Марія.
(1925)
«Так ніхто не кохав». Вірш Сосюри «Так ніхто не кохав»— це гімн
людським почуттям:
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
Лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання...
Поет розкриває перед читачем гаму почуттів, що розквітли в серці
закоханого юнака. І серця читача торкається весна на пробудженій
землі; усе оживає в той час, коли народжується кохання. За образом
весни стоїть образ коханої зі щасливими очима, які бентежать і глибоко
западають у душу героя.
Магічна сила імені тільки уособлювала магічну силу жінки в житті
й творчості поета. Жіночність для нього — квінтесенція чистої краси.
Лірична героїня любовної лірики Сосюри, при всій її варіантності, ба-
гатоіпостасності, — завше зберігає певний «набір» домінантних рис, —
зовнішніх і внутрішніх. Це неодмінно — золотокоса красуня з бла-
китними очима, готова до світлої самоофіри в ім’я коханого, берегиня
«тихої», жертовної любові. Обставини кохання змінюються з вірша до
вірша, але завжди перед нами — велична історія унікальної любові,
здатної перевернути світ.
Павличко Дмитро Васильович (нар. 1929 р.)
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: збірки «Лю-
бов і ненависть», «Таємниця
твого обличчя», твори «Коли
умер кривавий Торквемада»,
«Погляд у криницю», «Голго-
фа», «Два кольори», «Ти зрікся
мови рідної...», «Якби я втра-
тив очі, Україно...», «О рідне
слово, що без тебе я?!.», «Лист
до одного знайомого в спра-
вах філологічних...», «Золото-
рогий Олень», «Дядько Дощ»,
«Де найкраще місце на землі»,
«Пригоди кота Мартина», цикл
«Покаянні псалми».
Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 р. у
с. Стопчатів Яблунівського району на Івано-Франківщині в багатодітній
селянській родині. Спочатку навчався в польській школі с. Яблунева,
потім у Коломийській гімназії та радянській десятирічці. У 1948 р. він
вступив до Львівського університету, з 1953 р. навчався в аспірантурі,
але невдовзі залишив наукову роботу.
У 1953 р. вийшла перша збірка Д. Павличка «Любов і ненависть».
Наступного року поет заочно був прийнятий до Спілки письменників
СРСР. У 1955 р. вийшла його збірка «Моя земля».
Протягом 1957-1959 рр. Павличко завідував відділом поезії жур-
налу «Жовтень». У 1958 р. у Львові була надрукована збірка його
поезій «Правда кличе!», в якій цензура не відразу помітила твори,
спрямовані проти тоталітарної системи. А коли розібрались, то майже
весь наклад, окрім кількох примірників, був вилучений із продажу
та знищений.
Література XX століття
223
У 1959-1962 рр. вийшли збірки «Бистрина», «Днина», «Пальмова
віть», «Жест Нерона», у 1964 р. — збірка вибраних поезій «Пелюстки
і леза». Д. Павличко переїхав до Києва, розпочав роботу в сценарній
майстерні кіностудії ім. О. Довженка (за його сценаріями поставлені
фільми «Сон», у співавторстві з В. Денисенком, та «Захар Беркут»,
режисер Л. Осика).
Впродовж 1966-1968 рр. Павличко працював у секретаріаті Спілки
письменників України, у 1971-1978 рр. — редагував журнал «Всесвіт».
У 80-х роках Д. Павличко брав активну участь у заснуванні Руху,
Демократичної партії України. У 1990-1994 рр. він був одним із лідерів
парламенту. Пізніше працював на дипломатичній роботі.
Перша збірка Д. Павличка «Любов і ненависть» відразу привернула
увагу і читачів, і критики, бо вирізнялась серед повоєнної лірики го-
стротою соціальних тем і проблем. Але першим рішучим виступом стала
збірка «Правда кличе!», яка розпочиналась традиційним для тогочас-
них збірок циклом «Ленін іде», містила чимало віршів, спрямованих
проти «українських буржуазних націоналістів», кілька творів інтимної
лірики. Та був у цій збірці твір, помітивши який, чиновники схопились
за голову й віддали наказ знищити весь вісімнадцятитисячний наклад.
Цим твором був сонет «Коли умер кривавий Торквемада», в якому
в образі Іспанії часів середньовічної інквізиції поет змалював СРСР,
а в образі жорстокого «великого інквізитора» п’ятнадцятого століття
Т. Торквемади — Й. Сталіна. Коли помер Сталін, проводилися мітинги
жалоби, зібрання, а «недремне кагебістське око» спостерігало: «чи не
майне де усміх на лиці». Та люди й справді глибоко приховували свою
радість, привчені боятись доносів, перелякано принишкли в очікуванні,
зображаючи скорботу:
О, як боялися святі отці,
Чи не схитнеться їх могутня влада!
Душа єретика тій смерті рада —
Чи ж не майне де усміх на лиці?
Вони самі усім розповідали,
Що інквізитора уже нема.
А люди, слухаючи їх, ридали...
Не усміхались навіть крадькома;
Напевно, дуже добре пам’ятали,
Що здох тиран, але стоїть тюрма!
У поетичній спадщині Д. Павличка багато творів, присвячених рід-
ній мові: «Ти зрікся мови рідної...», «Якби я втратив очі, Україно...»,
«О рідне слово, що без тебе я?!.», «Лист до одного знайомого в справах
філологічних...». Для Павличка мова — то найцінніший скарб, із яким
ніщо не може зрівнятися. У народі прийнято вважати найбільшою цін-
ністю зір. Кажуть: бережи як зіницю ока. Павличко ж використовує
цей народний вислів, щоб ще вище піднести цінність мови. У сонеті
«Якби я втратив очі, Україно...» він пише, що, осліпнувши, міг би
жити:
Якби я втратив очі, Україно,
То зміг би жить, не бачачи ланів,
Поліських плес, подільських ясенів,
Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно.
/•••/
224
Українська література
Дивитися на радощі обнови,
Та материнської не чути мови —
Ото була б загибель, смерть моя.
Ставлення до рідної мови для Павличка — то найвищий критерій
моральності, взагалі вартості людини.
«Два кольори». Чимало поезій Павличка покладено на музику,
а славнозвісна пісня на музику О. Білаша «Два кольори» за популяр-
ністю може конкурувати з багатьма творами поетів-пісенників:
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Червоний і чорний кольори — це традиційні барви української ви-
шиванки, символічне наповнення яких не змінилося навіть протягом
тисячоліть. При всій своїй ліричності та пісенності ця поезія має ще
й глибокий філософський підтекст: вирушаючи в самостійне життя,
ліричний герой отримує від матері сорочку, вишиту червоними і чор-
ними нитками, які символізують згадку про те, що людська доля є пе-
реплетінням щасливих і гірких моментів, «сумних і радісних доріг»,
які людині доведеться пройти. Суперечливість життя, мотиви дороги
й повернення до одвічних моральних цінностей, материнська вірність
і синівська любов — ці відомі всім складові людської долі й зумів по-
казати поет у своєму творі.
Яновський Юрій Іванович (1902-1954)
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: збірка новел
«Земля батьків», оповідан-
ня «Яструбок», «Комісар»,
«Україна», «Через фронт»,
«Київська соната», «Боротьба
за людину», «Путь у Фран-
цію», «Династичне питання»,
«Під яблунею», книжка «Київ-
ські оповідання», п'єса «День
гніву».
Ю. І. Яновський народився 27 серпня 1902 р. у с. Нечаївці (Ком-
паніївський район Кіровоградської області), де колись був хутір пана
Майєра. У квітні 1945 р. Ю. Яновський з уст матері записав деякі под-
робиці про свій родовід та місце народження, а опубліковані вони пов-
ністю 1983 р.
Сім’я мала дев’ятеро дітей; злидні й нестатки змушували її кілька
разів змінювати місце свого мешкання, з 1917 р. жили в Єлисаветграді,
де батько працював на заводі сільськогосподарських машин.
Далі — середня освіта (народне училище, земське реальне учили-
ще); служба в 1919-1921 рр. у різних установах; незавершене навчання
в Київському політехнічному інституті (1922-1925), де він бере участь
у літературній студії інституту, входить у театральні кола столиці, допо-
магає акторам і режисерам театру-студії імені Г. Михайличенка у ство-
ренні низки вистав, виявляючи неабиякі знання фольклору, і пише
в співавторстві з С. Греєм гротескну п’єсу «Камергер»; співробітництво
з групою київських панфутуристів.
Тоді були опубліковані вірші «Море» (російською мовою під псев-
донімом «Ней») та «Дзвін» (українською за власним прізвищем), здій-
снені газетні публікації в «Більшовику» (дванадцять нарисів і дві ре-
цензії, підписані псевдонімом «Юр. Юрченко»).
Кілька пізніших поезій датуються сороковими і п’ятдесятими рока-
ми, але друком не видавалися. Вони стали відомими лише після смер-
ті письменника, коли вийшло перше п’ятитомне зібрання його творів
(1958-1959).
Література XX століття
225
Перший прозовий твір — новела «А потім німці тікали» — опублі-
кований у газеті «Більшовик» 2 березня 1924 р.
1925 р. виходить збірка «Мамутові бивні», до якої включені новели,
створені на матеріалі конкретних подій громадянської війни.
1927 р. — книжка «Кров землі», доповнена новими оповідання-
ми — «В листопаді», «Байгород», «Рейд». У час їхнього створення
Ю. Яновський працював на Одеській кіностудії, освоюючи там секрети
нової для нього кіносправи (про майстрів кіно опублікував 1930 р.
книжку нарисів «Голлівуд на березі Чорного моря»). Пише два на-
риси про режисера О. Довженка («Історія майстра» і відгук-есе про
фільм «Звенигора» (1927)), оповідання «В листопаді», що присвячене
О. Довженкові. В Одесі створив кілька кіносценаріїв — «Гамбург»,
«Фата моргана».
Підсумок літературної молодості — два романи — «Майстер кораб-
ля» (1928) та «Чотири шаблі» (1930) (у 1930 р. кілька розділів «Чо-
тирьох шабель» опублікував журнал «Красная новь»).
Задум «Майстра корабля» (являє собою мемуарну розповідь То-Ма-
Кі — Товариша Майстра Кіно) народився ще в часи роботи на Одесь-
кій кінофабриці, а реалізація цього задуму відбувалася після приїзду
в 1927 р. до Харкова.
1932 р. — вийшла окремим виданням п’єса «Завойовники».
1935 р. — опублікування «Вершників». За змістом, життєвим ма-
теріалом і за художньою вагою «Вершники» — один із кращих творів
радянської літератури про героїку громадянської війни.
Зростання таланту Яновського-драматурга позначене створенням ро-
мантичної трагедії «Дума про Британку» (1937). Перші вистави «Думи
про Британку» в 1937 р. театральна критика не сприйняла. Пізніше
п’єса була перероблена, і останній варіант її викликатиме вже менше
критичних нарікань. За її мотивами М. Вінграновським створено фільм,
а В. Губаренком — оперу.
1939 р. була опублікована п’єса з сільського життя «Потомки».
У другій половині 1930-х років визріває задум нового епічного твору
«Капітани», але звершити задумане не вдалося.
1940 р. виходить книжка оповідань «Короткі історії». Це гостросю-
жетні оповідання («Шпигун»), різновид дорожнього нарису («Дорога
на Запоріжжя»), романтичні новели («Чапай», «Романтик», «Черво-
нарм»), стилізовані оповіді монологічного типу («Василь Палійчук,
гуцул», «Іван», «На зеленій Буковині»). Кілька творів («Наталка»,
«Ганна Антонівна») можуть бути умовно названі новелами-портретами.
1944 р. — збірка новел «Земля батьків». У формі новели-монологу
витримані оповідання «Коваль», «Генерал Макодзьоба», «Дід Данило
з «Соціалізму», «Дівчинка у вінку» й ін.; у формі класичного оповідан-
ня — «Яструбок», «Комісар», «Україна».
Кілька років (воєнних і повоєнних) Ю. Яновський працював редак-
тором журналу «Українська література» (з 1946 р. «Вітчизна»), багато
їздив по країні, на Нюрнберзькому процесі був одним із кореспондентів
радянської преси, що дало змогу написати цикл хвилюючих репортажів
«Листи з Нюрнберга» (1946).
1945-1946 рр. — робота над романом «Жива вода» (1947), який
у пізнішій редакції (після смерті письменника) публікувався вже під
назвою «Мир» (1956). Журнальна публікація роману «Мир» — «Жива
вода» (Дніпро. — 1947. — № 4-5) сприйнята була спочатку схвально,
226
Українська література
але через якийсь час зазнала глибоко несправедливої критики, органі-
зованої Л. Кагановичем.
1948 р. — нова книжка «Київські оповідання», відзначена 1948 р.
Державною премією СРСР (оповідання «Через фронт», «Київська сона-
та», «Боротьба за людину», «Путь у Францію», «Династичне питання»,
«Під яблунею» й ін.).
1954 р. видана «Нова книга» («На ярмарку», «Мистецтво», «Святий
вечір»).
Віддавши кращі творчі роки прозі, останнє слово в літературі пись-
менник сказав мовою драматургічного мистецтва. Йдеться про п’єсу
«Дочка прокурора», яка побачила світло рампи за кілька днів до смерті
Юрія Івановича Яновського.
Працюючи над драмою (задум п’єси припадає на передвоєнні роки,
коли письменник почав роботу над незавершеною п’єсою «День гніву»,
1940), він водночас публікує комедію «Райський табір» (1953) (сати-
ричний памфлет на імперіалістичний світ періоду інтервенції США в
Кореї), починає працювати над тетралогією «Молода воля», яка присвя-
чувалася 300-річчю возз’єднання України з Росією (романтична драма
про молоді роки Тараса Шевченка).
Як сценарист Ю. Яновський також створює сценарій художнього
фільму «Зв’язковий підпілля» (1951), літературний сценарій «Пав-
ло Корчагін» (за мотивами роману М. Островського «Як гартувалася
сталь», 1953) та сценарій документального фільму «Микола Васильович
Гоголь» (1952).
«Вершники». Визначним твором у доробку Яновського став роман
«Вершники», який по-своєму продовжував, а почасти й «тлумачив»
твір «Чотири шаблі». У «Вершниках» кожний герой дістав точну полі-
тичну характеристику (петлюрівець, денікінець, махновець, більшо-
вик...). Уже в першій новелі «Подвійне коло» дія розгортається досить
драматично: у революційній боротьбі один проти одного виступили
брати Половці, які не жаліли братських життів у бажанні відстояти
свої політичні погляди — і по черзі на землю летять голови Половців
(денікінця Андрія, петлюрівця Оверка, махновця Опанаса), що їх «сти-
нають» один одному рідні брати. Непереможним залишається тільки
більшовик Іван Половець, що цілком «узгоджувалося» з розвитком
пореволюційної історії, але водночас повівало на читача неприхова-
ною нелюдською жорстокістю. Суть тієї жорстокості «пояснив» Іванові
комісар Герт: мовляв, братовбивча вакханалія зчинилася тому, що
брати були хоч і одного роду, та не одного класу. Діяли, отже, закони
класової боротьби, суть яких висловив той же комісар Герт:«... рід
розпадається, а клас стоїть».
Мотив розпаду людського роду, що почався з революцією, це
лише один мотив «Вершників», бо роман був своєрідним компромісом
з офіційною критикою і тому написаний ідеологічно правильно: є тут
і провідна роль більшовицької партії, і перемога червоного прапора,
і оспівування героїзму комуністів. Але твір усе ж таки не такий од-
нозначний, бо за перемогою червоноармійця Івана Половця явно вба-
чаються схвильовані роздуми самого Яновського: автор не підтримує
кривавої різні, хоч вона нібито й виправдовується світлим майбутнім.
Адже як може будуватись майбутнє після прокляття рідного брата,
після порушення простої батьківської заповіді: «Тому роду не буде пе-
реводу, в котрому браття милують згоду»?
Література XX століття
227
Композиційно роман складається з восьми новел, які не пов’язані
єдиним сюжетом, але поєднані головною авторською настановою: пока-
зати через внутрішній світ героїв історичну необхідність перетворення
земної світобудови. У кожній новелі персонажам надається роль сим-
волів. Символічний Іван Половець у новелі «Подвійне коло»; символічне
світло випромінюють його батьки в «Шаланді в морі» і безіменний лис-
тоноша з «Листа у вічність»; символічні також образи комісара Данила
Чабана («Дитинство»); командира полку Чубенка («Чубенко — коман-
дир полку»); ватажка загону «двох босих сотень» Шведа («Батальйон
Шведа») та ін. Вони представлені автором у поетичному ключі, в ключі
глибокого психологічного драматизму відтворені ситуації, в яких вони
діють. Це справжні поеми не лише про розпад, а й про збереження роду
й творення добра на землі (батьки братів Половців), про красу україн-
ського степу і неба («Дитинство»), про людську витривалість і жадання
свободи («Лист у вічність», «Чубенко — командир полку»). Втілюють
вони в собі людське й національне прагнення героїв збудувати кращий
світ на землі.
Ю. Яновський — це ще одна трагічна постать в українській літера-
турі. Талановитий майстер, який фактично за десять років молодого
життя створив свої найкращі твори, що збагатили нашу літературу,
решту часу був змушений виправдовуватись і підлаштовуватись під
настанови кабінетних посередностей і писати на замовлення. Але не-
зважаючи на гоніння з боку критики, спадщина письменника здобула
широкого визнання читачів. Його твори двічі виходили п’ятитомними
виданнями. Кращі з них перекладені багатьма мовами, опубліковані
в Болгарії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехословаччині, Австрії,
Італії, Франції.
Барка Василь (1908-2003)
Василь Барка (справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет)
народився 16 липня 1908 р. у селі Солониця Лубенського району на
Полтавщині в козачій родині. Батько його служив у козачій частині,
повернувся покаліченим із російсько-японської війни. Сім’я постійно
бідувала, батько теслював, доглядав із трьома синами чужі сади, під
час громадянської війни працював інструктором у майстернях, що ви-
робляли кінське спорядження для армії Будьонного. Очерети переїхали
у відкритий степ неподалік від хутора Миколаївки, куди Василь ходив
до трикласної початкової школи.
З 1917 р. він навчався в Лубенському духовному училищі (бурсі),
яке згодом було перетворене на трудову школу. Улюблений предмет
хлопця — література, він захоплювався творчістю Г. Сковороди, Т. Шев-
ченка, І. Франка, Ф. Достоєвського, М. Коцюбинського, В. Стефаника.
Вивчав марксизм, але «красиві» теорії не задовольняли серце.
У 1927 р. В. Барка закінчив Лубенський педтехнікум, працював
учителем фізики й математики в шахтарському селищі Сьома Рота на
Донбасі (в автобіографії зазначав, що фах вибрав помилково, взявши
за авторитет старших братів).
У 1928 р. через конфлікт із місцевими партійними керівниками
В. Барка поспішно виїздить на Північний Кавказ до м. Краснодар, де
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
Розвинута у «Вершниках» ро-
мантична форма художнього
освоєння життя зіткнулась
у другій половині ЗО-х рр.
із рядом перешкод. Найго-
ловніша з них — «офіційне»
утвердження на Першому
з'їзді письменників СРСР ме-
тоду соціалістичного реалізму.
Романтизмові в ньому відво-
дилася прислужницька роль
пафосу — уславлення кож-
ного кроку радянської історії.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основні твори: збірки поезій
«Апостоли», «Білий світ», епіч-
на поема «Судний степ», рома-
ни «Рай», «Жовтий князь».
228
Українська література
вступає до місцевого педінституту на філологічний факультет. У 1930 р.
у Харкові В. Барка видає книгу поезій «Шляхи». «Літературна газе-
та» звинуватила його у виявах «класово-ворожого» світогляду, «бур-
жуазному націоналізмі», у спробах відновити релігійний «пережиток
капіталізму». Поета змушують прилюдно каятись на зборах РАППу
(Російської асоціації пролетарських письменників, до української секції
якої він входив).
Друга книжка В. Барки «Цехи» виходить 1932 р. у Харкові, вона
ідеологічно правильна, на виробничі сюжети. Поезії цієї збірки створю-
валися під враженням спостережень на заводі «Красноліт», де автор був
у творчому відрядженні. В. Барка одружується з дівчиною-адигейкою.
Писати на замовлення поет більше не може, тому обирає «добровільну
поетичну німоту», хоча продовжує творити для себе. На жаль, усі ці
твори загинули під час війни. В. Барка вступає в аспірантуру на ук-
раїнське відділення, але через постійний тиск він змушений був пере-
вестись до відділу історії середньовічних західноєвропейських літератур
Московського педінституту. Одночасно поет працює в Краснодарському
художньому музеї науковим співробітником. І там пильні ідеологічні
наглядачі добачили «контрреволюційність» в оформленні експозиції
(використав твори митців релігійної тематики), за що Барку навіть
було віддано під суд. Врятувався поет випадково через зміну настроїв
у Кремлі. Барка-науковець читає курс лекцій з історії західноєвропей-
ських літератур у Краснодарі, працює над кандидатською дисертацією
про стиль «Божественної комедії» Дайте.
У 1940 р. він успішно захистив дисертацію у Москві. Після цього
читав курс історії західноєвропейської літератури на філологічному
факультеті Ростовського університету.
У 1941 р. В. Барка пішов добровольцем у народне ополчення, хоча
мав можливість бути звільненим за станом здоров’я.
Під час одного з наступів німців у 1942 р. був тяжко поранений.
Виходили його, незважаючи на ризик, чужі люди. Німці загрожували
покаранням за допомогу пораненим радянським воїнам, а з радянських
літаків скидали попередження, що всі, хто залишився живий після бою
з німцями,— зрадники Батьківщини. В. Барка опинився між двох вог-
нів і вирішив порвати з режимом. Видужавши, працював коректором
у місцевій газеті «Кубань».
У 1943 р. було оголошено мобілізацію всіх чоловіків на роботи в Ні-
меччині. Війна назавжди розлучає В. Барку з рідними. У важкому зимо-
вому переході поет писав вірші, більшість із яких загубилися. Цього ж
року він обрав собі псевдонім, дивлячись на барки, які розвантажував,
і порівнюючи себе з ними («тягнуться по річці туди-сюди, несучи на
собі те, що людям потрібне»). Зміною прізвища на псевдонім намагався
захистити свою сім’ю від переслідувань. У Берліні Василеві Барці вда-
лось вирватися з табору. Працював коректором у видавництві «Голос».
У 1945 р. після розгрому Берліна разом з іншими вигнанцями-
втікачами письменник здійснив 1000-кілометровий перехід до Авсбурга
в табір «Ділі» (табір для переміщених осіб). Ночував у ящику, терпів
незгоди. Розпочав перший прозовий роман «Рай», який вийшов у Нью-
Йорку в 1953 р.
У 1946 р. у Німеччині вийшла збірка його поезій «Апостоли»,
у 1947 р. з’явилась збірка «Білий світ». Письменник намагався пере-
братися до Франції, але невдало.
Література XX століття
229
У 1950 р. з офіційного дозволу В. Барка переїхав до Америки, там
працював над історією української літератури, видав окремі частини під
назвами «Хліборобський Орфей, або Кларнетизм», «Правда Кобзаря»
(1961). Писав релігійно-філософські та літературознавчі есе, перекла-
дав. Кілька років працював редактором на радіостанції «Свобода».
Поетичні збірки «Псалом голубиного поля», «Океан» вийшли
у 1958-1959 рр.
Протягом 1958-1961 рр. В. Барка працював над романом «Жов-
тий князь», він був опублікований 1963 р. окремою книгою в Нью-
Йорку (перевиданий 1968 р.; 1981 р. вийшов у перекладі французь-
кою; і тільки 1991 р. з’явився в Україні).
У 1968 р. вийшла поетична збірка «Лірник» (відповідно до естетич-
них традицій нью-йоркської школи).
Протягом 1969-1988 рр. письменник працював над романом-прит-
чею «Спокутник і ключі землі» (про життя українців в Америці). В цей
час вийшла епічна поема «Судний степ», 2-й і 3-й томи поезій «Океан»,
поетична збірка «Свідок для сонця шестикрилих» (Нью-Йорк, 1981),
драматична поема в двох томах «Кавказ» (Київ, 1993). Ці твори В. Бар-
ка вважав найголовнішими у своєму художньому доробку.
У 1992 р. в Україні опубліковані кілька творів В. Барки.
Письменник помер у Глен Спей (українському поселенні неподалік
від Нью-Йорка) 11 квітня 2003 р.
«Жовтий князь» і «Рай». Голод в Україні 1932-1933 рр. — най-
болючіша тема В. Барки, якій він, крім поетичних творів, присвятив
великі епічні полотна — романи «Жовтий князь» і «Рай».
У романі «Жовтий князь» відтворені реальні події і явища голодомо-
ру в Україні 1932-1933 років. Матеріалом для твору послужили спогади
очевидців і власні враження письменника, який у 1933 році відвідав ро-
дину свого брата на Полтавщині, а потім і сам пережив голодомор на Ку-
бані. Літературознавці вважають твір романом, хоча його можна було б
назвати сімейною хронікою, адже в ньому розповідається про життя
Мирона Катранника і його родини від осені 1932 до жнив 1933 року.
Дійові особи роману — люди однієї епохи, одного часу, здебільшого
одного соціального класу. Але в кожного з них — своя мета в житті,
свої цінності та ідеали: у Мирона Катранника — глибока християнсь-
ка віра в Бога, у Григорія Отроходіна — фанатична партійно-більшо-
вицька віра в Сталіна, який здатний винищити цілий народ заради
світлого майбутнього. Отже, їхні життєві філософії — діаметрально
протилежні. Звідси й неминучість конфлікту. До того ж усі образи
твору можна поділити на три групи: носії зла (Григорій Отроходін,
хліботруси, хлібохапи, хлібобери, хлібокради), жертви (родина Кат-
ранників, селянигречкосії, хліботруди), образи-символи (місяць, хліб,
церква, церковна чаша, жовтий князь). Простий селянин Мирон Кат-
ранник і представник влади Григорій Отроходін являють два різних
типи моралі: у Мирона — християнська з її десятьма заповідями; у
Григорія — партійнобільшовицька, віра в Сталіна, який, нищачи цілий
народ, забезпечує «світле комуністичне життя» таким, як Отроходін.
Така різноспрямованість життєвих інтересів неодмінно має призвести
до конфліктної ситуації. Але зіткнулися герої через предмет великою
мірою символічний — коштовну церковну чашу. Партієць допитує на
зерновому складі Катранника, намагаючись зломити того й дізнати-
ся, де сховано церковну чашу: «Отроходін потер рукою об полу свого
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Аналізуючи «Жовтого кня-
зя», Л. Плющ підкреслював
певний зв'язок цього твору
із поемою П. Тичини «Сково-
рода». Письменник не ігнорує
досвіду попередників, хоча
відлітературні сюжети, які він
переносить із творів Тичини,
Дайте, Сервантеса, а часом
і Блока,— лише певні прийо-
ми, що допомагають охопити
повну картину всенародної
драми — в її політичних, со-
ціальних і психологічних оз-
наках. Барка також щедро ви-
користовує фантастику, себто
міфологічні образи, апелює до
фольклору.
230
Українська література
пальта і одвернувся, зиркнувши на обличчя селянина,— чи живий?
Якщо вмер, сліди чаші пропали. Можна було б віддати впертого в сіль-
раду під арешт. Але хтось, добувши чашу, прикарманить; або виста-
виться для відзнак: через твою невдачу. Ні! Краще — так. Супроти
канцелярських шакалів, ледве вліз сюди, на склад, а то б і досі де-
рся до млина між мертвяками». Читаючи роман, ми неодмінно маємо
поставити собі запитання: чому селяни згодні ризикувати життям,
переховуючи та оберігаючи чашу, чому Катранникові пропонують об-
міняти чашу на порятунок родини та його самого, чому для Мирона
втрата чаші асоціюється з втратою душі? А відповідь дуже прозора:
чаша — символ духовного Світла, порятунку, який неодмінно прийде.
Недаремно Андрієві уявилася така картина: «Коли оглянувся на садибу
пасічника,— там, над скарбним місцем, підводилося полум’я з такою
великою і променистою сполукою ясминної просвітлості, пурпуру,
крові, сліпучого горіння, ніби там могутності ненашого життя стали
й підносять коштовність, відкриту з глибини землі. Палахкотливий
стовп, що розкидав свічення, мов грозовиці, на всі напрямки в небоз-
від, прибрав обрис, подібний до чаші, що сховали її селяни в чорнозем
і нікому не відкрили її таємниці, страшно помираючи одні за одними в
приреченому полі. Здається, над ними, з нетлінною і непоборимою си-
лою, сходить вона: навіки принести порятунок». Наступний символ —
церква. Навіть перетворена на звальний пункт, вона не втрачає своєї
святості. Тому попри всі муки Мирон Данилович має сили вистояти, не
забувши проповідь священика: «Заповідано нам... тільки любов... Ог-
лянімось на своє серце! Гризня, огнем дихаєм чи байдужістю. Заздрим
і осміюєм, лаєм чорно і шкодим ближньому, як змії: без каяття, ніби
так і треба...» Неабияка майстерність Барки виявляється у влучному
поєднанні слів, наданні їм різних, навіть символічних значень. Млин
на початку твору — це не той млин, про який ідеться наприкінці, бо
перший молов борошно, другий — муку, по-барківському — мукомоль-
ня. У пошуках їстівного збігаються до нього люди з усієї округи, а
натомість отримують смерть. Назва роману теж символічна. «Жов-
тий князь» — символ зла, демонської сили, голоду, тоталітаризму.
Повсюди зустрічається жовтий колір. Жовкнуть люди від тривалого
недоїдання, жовкнуть стіни будівель, коли в них ніхто не живе. Сим-
волічним є і образ Андрійка Катранника, який сам-один вирушив у
далеку життєву мандрівку — до відродження українського народу.
Складається таке враження, що В. Барка, працюючи над твором,
усе продумав, усе передбачив, бо навіть прізвища персонажів є доволі
символічними: Катранник (катран — лікувальна рослина, що росла в
степах і використовувалася як гірчичник); Кайданець — від кайдани;
Кантарик — кантар — діалектне «вуздечка»; Вартимець — від «вар-
та», бо голова колгоспу; Безрідний — хоч має дружину й дітей, але не
має притулку духовного, бо став безбожником; Отроходін — щось від
російського «отродье»; Шкірятов нагадує слово шкіритися — сміятися
зі злом чи жаргонне «шкіра». Гостроту трагедії відтворює і новий се-
лянський календар: «Тепер місяці нові — вчора нам сусід казав... гру-
день... трупень... січень... могилень... вересень... розбоєнь, бо грабували
всіх, жовтень — худень, а листопад — пухлень... Лютий — людоїдень,
березень — пустирень, квітень — чумень...» Так світ, що завжди ніс
радість хліборобу, який жив у одвічній гармонії із землею, перетво-
рився на зону смерті.
Література XX століття
231
Роман цікавий не тільки своєю історичною правдивістю, але й гли-
биною морально-етичних і філософських проблем: наприклад, чи всі дії
людини можна виправдати екстремальністю ситуації (забрати хліб у мер-
твої людини, вбити й з’їсти ховраха, шпака, горобців, собаку, відігнати
слабкішого),— ведуть ці вчинки до зруйнування своєї внутрішньої сут-
ності? Автор не моралізує, не дає буквальних відповідей, він примушує
думати самостійно, просто описуючи події: Андрій «... відрізає кусень
і жує швидко... і знову жує. Але відчуває дивну ніяковість: підводить
голову і враз бентежиться: поблизу літня жінка стоїть і спостерігає, як
він їсть... Аж чорна: висохла від голоду. Стоїть і всіма очима дивиться
на ховраха, мов заворожена. Ні слова не каже. Тінь — і годі. Хлопцеві
стало так недобре, що він похапцем склався і пішов. Виправдовувався
в думці, мовляв, тепер «кожен — собі». Однак через хвилину стало ще
гірше, аж похолодніло їдкістю на серці! Він оглянувся... Де стояла жін-
ка, там і застигла... не гукає, не просить. Лише дивиться, як снохода.
Вернувся хлопець до пригаслої ватри; відділивши частину ховраха і по-
клавши на папір, простягнув жінці: «Тітко, візьміть!» І ми розуміємо,
що Андрій не міг вчинити інакше, тому що така етика його поведінки
корениться в одвічній українській «родинній педагогіці», яка базується
на глибокій повазі до людини, на законах християнської моралі. Відрод-
ження душі хлопчика, змученої голодом і втратою матері, настає тоді,
коли він починає помічати красу: «Одного ранку хлопець ворушився між
бур’янами у садибі, шукаючи решток старої городини. Серед зарості,
серед гичі — потворної і жорстокої — побачив квіти: з білими промін-
цями вкруг і охристими очками посередині». Його серце не байдуже
до краси, а отже й до життя. І це віщує відродження. «Саме в показі
незнищенності гармонійної душі, яка вихована на красі, і полягає ідея
твору» (О. Ковальчук). І ще одне питання хвилює В. Барку: чому все ж
таки Україну спіткало таке страшне лихо? Пояснення він дає в традицій-
ному для себе християнському ключі: велика гріховність українського
народу потребує обов’язкової спокути. Автор нагадує біблійну оповідь
про перший гріх на землі — братовбивство, проводячи чітку паралель із
сучасністю: місяць горів кров’ю тоді, коли Каїн мав убити Авеля, яків
той час, коли починалося голодне лихоліття в Україні. Кров, за Біблією
і Василем Баркою,— це правда, яка обов’язково стане відомою, це також
помста й спокута. Згадаймо епізод із самогубством секретаря райкому:
«Колір крові ніби скував Мирона Даниловича, і думки тривожили: ось
що тайно хотів бачити! — її, пролиту; мовляв, нею заплатять за нещастя
всіх, люто розорених і повбиваних,— чи вдоволений червоністю її? Тобі,
можливо, так дано тепер: глянь і скажи, чи того хотів? чи радуєшся?..
«Ні!» — знялося, наче скрик, на серці: бо бачив невикупливою кров сек-
ретаря — проти моря нещастя людського, таким, як він, заподіяного».
Безперечно, бажанням письменника було відтворити страшні кар-
тини штучного голодомору в Україні в 1932-1933 рр., показати сві-
тові болючу правду про тоталітарну систему, яка нищить усе світле
й гуманне на своєму шляху, власне, «пожирає своїх дітей», бо вона
сама — «жовтий князь». Роман прославляє твердість людського духу
і віри, які допомогли його героям залишатися Людьми у найтяжчих
обставинах, підіймає широке коло одвічних проблем: життя і смерті,
добра і зла, моральності і аморальності, духовності і бездуховності, ро-
динного виховання, віри, новітнього яничарства, застерігає нащадків
від повторення помилок історії.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Релігійний Барка намагається
пояснити причину голоду. Ус-
тами праведних письменник
запитує: «Може,— іспит, нехай
очистяться в горі, як в огні ос-
танньому»,— за смерть Ісусо-
ву, адже минає дев'ятнадцять
століть із часу скоєння цього
гріха. Далі з тексту випливає,
що причина біди — неша-
нобливе ставлення до віри.
Чимало епізодів відтворюють
жахливе руйнування храмів
Божих, відвертання людей від
віруючих, їх масове гоніння.
232
Українська література
ї’1 ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: перше опові-
дання «На старих стежках»,
збірка ранніх оповідань «Від-
найдений рай» і роман «Гори
говорять», роман «Юність
Василя Шеремети», роман
«Марія».
Самчук Улас Олексійович (1905-1987)
Літературні псевдоніми — В. Данильчук і В. Перебендя, псевдоніми,
якими письменник користувався в публіцистиці 1930-40-х років, —
Іван Влодко, Ольга Волинянка, Кай, Ф. Грак; криптоніми, якими пись-
менник користувався в публіцистиці 1930-40-х років, — УС, М. П.,
П. Б., Б. П., В. Р., М. К., Ф. Н.
Також цілком офіційно митець мав упродовж життя два прізвища —
Самчук і Данильчук (метричний запис про народження у церковній
книзі зроблений на прізвище Самчук, а паспорт громадянина Канади
1975 р. виписаний на Данильчука).
Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 р. у с. Дермань
на Волині теперішньої Рівненської області у порівняно заможній се-
лянській сім’ї. Село відоме православним монастирем, збудованим кня-
зями Острозькими. З ним пов’язана діяльність Івана Федорова, Даміана
Наливайка, Мелетія Смотрицького.
Батько Уласа Олексій Антонович Самчук мав від двох шлюбів
п’ятеро дітей. Улас був серед них середульшим.
У 1913 р. сім’я у пошуках землі переїхала в Тилявці Кременецького
повіту, де хлопець розпочав своє навчання. Цікаво, що ані цієї початкової
школи, ані початкової у Дермані, ані української гімназії в Крем’янці,
ані вищих шкіл — Бреславльського та Українського вільного в Празі
університетів — він уповні так і не скінчив: у перших двох випадках
завадили Перша світова війна й польська окупація, потім — арешт
і мобілізація до польського війська, згодом — літературна діяльність.
У 1923 р. він вступив до кременецької організації «Просвіта». На-
ступного року зробив спробу переходу польсько-радянського кордону,
яка скінчилась ув’язненням до польської в’язниці (причина нелегаль-
ного подолання кордону пояснювалась дуже просто: Улас хотів «стати
письменником», а це, на думку 19-річного Самчука, могло зреалізува-
тись тільки в Києві). У 1926 р. у с. Дермані Самчук організував школу
«українського національного танку», кваліфікацію для чого отримав
перед тим на курсах митця народного танцю В. Авраменка.
У 1926 р. у варшавському журналі «Наша бесіда» Улас Самчук
опублікував перше оповідання «На старих стежках». За політичними
мотивами він залишив Польщу й переїхав до Німеччини.
У 1931-1935 рр. у нелегальних революційно-пропагандистських
журналах УВО-ОУН «Сурма» і «Український націоналіст» Самчук по-
містив 25 політичних «фейлетонів», частина яких була у 1932 р. видана
пропагандистським відділом УВО (українська військова організація)
окремою книжкою під псевдонімом Ольга Волинянка (ОУН — органі-
зація українських націоналістів, політична партія, яка виникла у Відні
1929 р. УВО фактично стала її бойовим підрозділом).
У 1932 р. написаний роман «Кулак» — перша частина трилогії «Во-
линь» («Куди тече та річка»), наступного року роман «Марія» — твір,
що висвітлює події страшного голодомору в Україні в 1932-1933 рр.
У 1936 р. Самчук видає збірку ранніх оповідань «Віднайдений рай»
і роман «Гори говорять», що був присвячений боротьбі закарпатських
українців за незалежність.
1937 р. була створена Культурна референтура Проводу українських
націоналістів на чолі з О. Ольжичем. У 1941-1942 рр. У. Самчук реда-
гував газету «Волинь», згодом працював у Німецькому пресовому бюро.
Література XX століття
233
У березні 1942 р. його заарештувала німецька влада за звинуваченням
у тому, що він надав редагованій ним газеті небажаного для окупан-
тів самостійницького характеру. Проте незабаром Самчука випустили.
У 1943 р. письменник повертається до Львова, але наступного року
знову опиняється в Німеччині, рятуючись від радянської влади. Тут
включається в роботу, присвячену згуртуванню письменницьких сил,
яким належало творити на еміграції «велику літературу». Саме так
називалася і доповідь Уласа Самчука на відкритті першого з’їзду МУРу,
головою правління якого він був обраний 22 грудня 1945 р.
1944-1987 рр. — період другої еміграції письменника. У 1946 р.
під час перебування Самчука в таборах для переміщених осіб виходить
друком його роман «Юність Василя Шеремети». У 1948 р. він переїздить
до Торонто (Канада).
Після переїзду основна частина творчих зусиль Самчука припадає
на написання спогадів: «На білому коні» (1955), «Чого не гоїть огонь»
(1959), «На коні вороному» (1975), «Планета Ді-Пі» (1979). У 1980 р.
вийшов останній із розпочатих і вивершених за океаном романів Сам-
чука «Слідами піонерів», присвячений життю заокеанської української
еміграції.
Роман «Втеча від себе» (остання частина трилогії «Ост»), у якому Іван
Мороз знаходить свою другу домівку — канадську, виходить у 1982 р.
Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.
Про свій рід і своє життя Улас Самчук розповів у книгах спогадів
«На білому коні» та «На коні вороному», яків інших книгах мемуарно-
го характеру — «П’ять по дванадцятій» (1954), «Планета Ді-Пі» та ро-
мані-хроніці «Чого не гоїть огонь». Цими книгами Улас Самчук здобув
собі в літературі тривке місце талановитого письменника-мемуариста.
Окрім названих творів, письменник написав роман «Юність Василя
Шеремети» і до кінця життя працював над проблемним романом «Ост».
«Марія». Роман «Марія» — розповідь про примусову колективіза-
цію. У ньому вражаюче оголено змальовано тогочасне життя селянства.
Головною героїнею твору є Марія, біографію якої автор розповідає
на тлі історичних подій, а саме: небаченого злочину сталінізму проти
українського народу. Марія — образ, що є уособленням материнства,
основи життя на землі.
Перед читачем постає життя героїні від сирітського дитинства через
наймитування, невдале одруження з Гнатом. Марія зображена в ево-
люційному плані. Вона знаходить у собі сили, щоб розірвати зв’язки
з нелюбом, почати життя з коханою людиною. Важким був шлях до
щастя молодих людей. Корній був бідняком, але спільними зусилля-
ми вдалося поставити хату, зміцнити господарство. Зростала родина.
Ніхто не чекав біди, не відчував, що недовгим буде щасливе заможне
життя. Але сталася трагедія. Що може бути страшнішим для матері,
ніж горе дітей? Марія пережила вигнання з хати власним сином Мак-
симом, дізналася про самогубство доньки, про те, що молодшого сина
Лавріна було репресовано. Померла від голоду маленька онука, чоловік,
доведений до відчаю, вбиває власного сина. Яке ще більше страждання
могло витримати серце матері? Хто і що є причиною такого знущання
над людиною? Автор намагається підвести читача до висновку через
зображення суті людського буття та стосунків. Одне слово «колективі-
зація» наводило жах на селян. Чи може бути життя кращим, якщо
комунізм крокує кривавими стежками до «світлого майбутнього»?
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Одним із найкращих творів
Самчука по праву вважають
роман «Марія» — про воіс-
тину страшні метаморфози
людського буття за умов біль-
шовицького геноциду, серед
сили-силенної гріхів якого був
і чи не найбільший — голодо-
мор. Жах цієї тра ге дії подаєть-
ся крізь призму образу Марії,
яка на сімдесятому році життя
зазнає разом із рештою ук-
раїнців страшного геноциду.
234
Українська література
Розпався рід. Самотня Марія не могла підвестися з ліжка, помер-
ла від страху та відчаю, вдивляючись у темряву вічної ночі. Її смерть
сприймається як щось протиприродне, насильницьке, як наслідок голо-
домору й колективізації, а тому є попередженням можливого знищення
України, символічним втіленням якого є образ Марії.
Улас Самчук своїм твором прагне викликати протест проти такої
долі українського народу, кинутого в безодню сталінської катівні, на
голодну смерть на благословенній родючій землі. Автор прагнув за-
лишити нащадкам художнє свідчення трагедії нації, щоб цей жах не
був забутий ніколи. Жертви голодомору дивляться на читачів крізь
рядки роману, примушуючи назавжди закарбувати в пам’яті кривди
мільйонів Марій. Бо писалися рядки твору не під диктовку соціалізму,
а під диктовку серця та істини.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основні твори: казки «Цар
Плаксій і Лоскотон», «Казка
про Дурила», «Подорожу краї-
ну Навпаки», збірки поезій
«Тиша і грім», «Земне тяжіння»,
«Лебеді материнства», збір-
ка оповідань і новел «Вино з
троянд».
Симоненко Василь Андрійович (1935-1963)
Василь Симоненко народився в с. Біївці Лубенського р-ну на Пол-
тавщині 8 січня 1935 р. Ріс без батька, мати працювала в колгоспі.
Протягом 1942-1952 рр. майбутній поет навчався в школі: 4 класи —
у Біївцях (1942-1946), решта — у сусідніх селах Єньківцях (1946-1947)
і Тарандинцях (1947-1952). У 1952 р. закінчив із золотою медаллю
середню школу в Тарандинцях, вступив на факультет журналістики
Київського університету імені Т. Шевченка. Брав участь у літературній
студії імені Василя Чумака (СІЧ).
У 1957-1960 рр. працював у газеті «Черкаська правда», потім,
у 1960-1963 рр.,— у газеті «Молодь Черкащини», власним кореспон-
дентом «Робітничої газети», а також займався літературною творчістю.
1962 р. Василь Симоненко став членом СПУ. Він планував вступа-
ти до аспірантури Інституту літератури АН УРСР, вийшла єдина його
прижиттєва збірка «Тиша і грім».
У середині 1962 р. поета жорстоко побили працівники міліції заліз-
ничної станції ім. Т. Шевченка (м. Сміла). У зв’язку з тим, що влада
всіляко боролась із Василем Симоненком, можна зробити висновок, що
це побиття не було випадковим.
13 грудня 1963 р. поет помер у черкаській лікарні (за офіційною
версією, від раку), похований у Черкасах.
У 1964 р. вийшла посмертна збірка «Земне тяжіння» (книгу було
висунуто на здобуття Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1965 р.
(посмертно), але лауреатом того року став М. Бажай). Минуло 15 років
офіційного забуття поета, і у 1981 р. з’явилася книга вибраного «Лебеді
материнства» з передмовою Олеся Гончара.
Василеві Симоненку посмертно присуджено Державну премію
України імені Т. Шевченка, у 1995 р.
Протягом короткого життя В. Симоненко написав поезії, провідною
темою яких є любов до рідної землі, відповідальність за її долю, новели,
пробував створити кіносценарій зі студентського життя, став автором
численних статей, театральних і літературних рецензій, створив три
казки для дітей і дорослих: «Цар Плаксій і Лоскотон», «Подорож у
країну Навпаки», «Казка про Дурила». У виданих одразу по їхньому
написанні двох віршованих казках для дітей ідеологічні наглядачі не
Література XX століття
235
побачили крамоли, хоч і «Цар Плаксій і Лоскотон», і «Подорож у країну
Навпаки» теж можна розглядати як своєрідно адаптовану для дитячого
сприйняття варіацію антидеспотичної теми.
Протягом п’ятнадцяти років забороняли видання творів В. Симонен-
ка: підготовлене видавництвом «Молодь» «Вибране» поета «розсипали
й по-живому шматували». Нарешті з горем та інквізиторським реда-
гуванням 1981 р. вийшли його «Лебеді материнства». Проте не жовч
і ненависть народжують поета. Поета народжують гнів і любов. Гнів
і любов народили Василя Симоненка. Великий, праведний гнів проти
приниження людини, знищення її людської гідності. Тому, можливо,
центральною в творчості поета вважається патріотична тема — любові
до України, її безталанного народу (і в цьому — пряме продовження
шевченківських традицій), поєднана з ідеєю самоцінності, неповтор-
ності людського «я». Сонет «Я» написано 1955 р., задовго до відомого
однойменного вірша «Я...»:
Ми — не безліч стандартних «я»,
А безліч всесвітів різних.
Тоді ж, у студентські роки, буквально напередодні офіційного роз-
вінчання культу особи, з’явився ще один сонет «Поет» (03.02.1956,
опублікований тільки 1988 р.), де є й такі промовисті рядки:
Не піддавшись зарібку легкому,
Я не прислужував ніколи і нікому.
А поетичні шедеври «Ти знаєш, що ти людина...», «Де зараз ви, кати
мого народу?..», «Україні», «Задивляюсь у твої зіниці...» (рукописна
назва — «Україні»), «О земле з переораним чолом...», «Земле рідна!
Мозок мій світліє...» — ніби фрагменти однієї виболеної думи про долю
народу, синівську відданість йому, готовність до самопожертви задля
його визволення й розквіту. Не дивно, що саме ці вірші зазнали най-
більших цензурних та редакторських втручань (а часом — і авторських
пом’якшень).
Вірш «Лебеді материнства» з перших рядків дає можливість цей
зв’язок відчути, адже цей твір перегукується з дуже популярним жан-
ром усної народної творчості — колисковою. Як і в народних колиско-
вих, у цій поезії В. Симоненка розкривається любов матері до дитини,
думи про її майбутнє. Мати усвідомлює, що прийде час, коли син по-
мандрує власним життям (це символічний образ дороги), що його доля
матиме не тільки хвилини радості:
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
Зрозуміло, що будь-якій матері хочеться, щоб доля її дитини була
щасливою, але в даному творі В. Симоненко наголошує на іншому: ще
маленькій дитині батьки намагаються прищепити любов до Батьківщи-
ни, до рідної хати, до матері, усвідомлення свого нерозривного зв’язку
з рідною землею:
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
У народних колискових піснях герої, як правило, поділяються на
тих, що заважають дитині спати (наприклад, вовк), і тих, що допо-
магають (наприклад, сон, дрімота, кіт, голуб). Подібне спостерігаємо
й у вірші Симоненка: мати відганяє досаду, щоб та не гойдала синову
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Протягом свого короткого
життя В. Симоненко писав
поезії, провідною темою яких
була любов до рідної землі,
відповідальність за її долю,
усвідомлення нерозривного
зв'язку МІЖ ПОКОЛІННЯМИ.
236
Українська література
колиску, натомість — рожеві лебеді, сива казка, тихі зорі — створюють
відчуття цілковитого спокою і традиційного сімейного щастя.
Вірш В. Симоненка «Лебеді материнства» містить досить багато
(з огляду на невеликий обсяг самої поезії) афоризмів (афоризми, або
крилаті слова, — стислі влучні оригінальні вислови поетів і письмен-
ників, які через влучність, дотепність чи філософську узагальненість
поширилися в народі):
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
У поезії «Ти знаєш, що ти — людина...» автор примушує читача
замислитися над унікальністю кожної людини, кожної особистості.
Але неповторність кожного з нас — це не лише щастя, але й величез-
на відповідальність, бо кожен має встигнути зробити те, заради чого
прийшов у цей світ:
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
З вуст поета, який так багато встиг зробити за свої двадцять вісім
років, ці рядки звучать дуже щиро та повчально, бо він нібито перед-
бачав свій короткий земний вік і нагадував нам, яким скороминучим
є людське життя.
Проза В. Симоненка, своєрідна й багатообіцяюча, є прямою попе-
редницею новелістики Григора Тютюнника, вона заслуговує на почес-
не місце в контексті розвитку епічного світовідображення свого часу.
Багряний Іван (1907-1963)
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: романи «Сад
Гетсиманський», «Тигролови»,
повісті «Огненне коло», «Ма-
руся Богуславка».
Іван Павлович Багряний, справжнє прізвище Лозов’ягін (2 жовтня
1907 р. — 25 серпня 1963 р.) вписав своє ім’я в історію як найвидатні-
ший політичний речник першої еміграції з Радянського Союзу. Стара
еміграція вийшла за кордон порядком оборонної війни з окупантом,
вона не жила під окупантом, її руки і ризи були чисті від будь-яких
підкорень, компромісів. Коли останні ар’єргарди Української Армії
відходили за Збруч, покоління Багряного було у віці 12-15 років. Зок-
рема і дванадцятирічний Іван Багряний, син охтирського муляра Павла
Лозов’яги, на власні очі бачив заграви українсько-російської війни,
терор московських більшовиків. Бачив, як північні наїзники вбили
дядька, вояка Української Армії під командою Симона Петлюри, і тут
же поруч повалили на смерть його любого діда-пасічника.
Але країна не могла емігрувати. Вона вирвала у ворога компроміс
нової економічної і національної політики, юридичне визнання її само-
стійності (конституція СРСР) і була далі у відродженні. Івану Багряному
було 25 років, коли геноцид на Україні розгорнувся на весь свій дия-
вольський обсяг. Багряний разом із сотнями тисяч поїхав у концтабори
Далекого Сходу з вироком на 5 років.
Література XX століття
237
Що встиг він зробити? Технічна і загальна освіта. Перша збірка
поезій «До меж заказник» (1927), поема «Аве Марія», роман «Скель-
ка» дали йому дорогу до членства в опозиційній добірній групі пись-
менників МАРС (Підмогильний, Антоненко-Давидович, Плужник,
Осьмачка, Косинка, Галич). Але тільки-но він встиг переступити
поріг суворої школи літератури, як НКВС перетворило його на зека —
в’язня далекосхідного концтабору. Втеча, бездомність, мандри і по-
вернення до своєї країни, що ще не одійшла від геноциду, а вже була
напередодні нової катастрофи. Новий арешт, тортури — все це описане
в романі «Сад Гетсиманський», що його вважають значною мірою
автобіографічним.
І от серед такого хаосу і тьми кромішньої залунав голос Івана Баг-
ряного. Спершу це був голос письменника, голос «Тигроловів».
Для старої еміграції образ Григорія Многогрішного, що подолав
і тигрів, і НКВД і вирвався у вільний світ, здався таким зухвалим і пе-
ребільшеним, що Мосендз і Клен вирішили спародіювати Багряного-
Многогрішного в вигаданому ними гумористичному Горотаку. Одначе
Горотакові не вдалося подолати Багряного так, як Стрісі — Семенка.
Многогрішний переміг, і Горотак вийшов лише симпатичним, букваль-
но дружнім шаржем. Горотак тільки збільшив популярність Багряного-
Многогрішного.
У своїх поезіях (книжка «Золотий Бумеранг», 1946), драмах («Ге-
нерал», 1948, «Морітурі», 1948, «Розгром», 1948), а також у повіс-
тях «Тигролови» (1944), «Сад Гетсиманський» (1950), «Огненне коло»
(1953), «Маруся Богуславка» (1957), яків своїх публіцистичних пам-
флетах, Іван Багряний стверджував одну дуже дорогу для емігран-
та з УРСР істину. А саме: «Всупереч замахам на геноцид — людина
жива, Україна жива! Ніякого вакууму під диктаторським режимом,
лише стиснена до неймовірности, але тим сильніша жива енергія, жива
душа — жива нація».
Іван Багряний і як людина, і як політичний діяч, і як письменник
був обдарований щедро силою і талантом. Ішла ця сила з глибокого
коріння його в українському житті сучасному і минулому. Він мав
чудове відчуття ритму сучасності і ритму минулих віків. І тому так
природно зринає в ліпших барокових своєю природою місцях його твор-
чості якась підземна течія древнього багатирського епосу, казки, думи.
І все це поєднується з доброю усмішкою людини, яка така сильна, така
любляча, що при всій своїй шаленості може обійтись і без помсти за всі
незчисленні образи і кривди, завдані їй своїми і чужими.
Стельмах Михайло Панасович (1912-1983)
М. П. Стельмах народився 24 травня 1912 р. у с. Дяківці Латин-
ського району на Вінничині в родині незаможного хлібороба.
Перші його віршові спроби припадають на тридцяті роки, коли він
по закінченні Вінницького педагогічного інституту (1933) вчителює
спочатку на рідному Поділлі, а потім у школі села Літки на Київщині.
Паралельно з роботою вчителя Стельмах працює і як збирач народно-
пісенних скарбів; пізніше (після Великої Вітчизняної війни) він де-
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Відродження, як і весну, не
можна скасувати. Тому неми-
нуче Україна почала перема-
гати в нерівному радянському
компромісі з Москвою. У це
змагання втягалось і підрос-
таюче покоління Багряного,
поспішаючи здобути освіту
і позицію на великому фронті.
ЗВЕРНИ УВАГУ
«Тигролови» зробили вели-
ке діло. Вони здерли з ра-
дянського раба шкуру зека,
оста, «советського человека»
І показали під нею незлом-
лену, горду людину, повну
життєвої снаги, волі до життя
І боротьби.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Гора наклепів на Багряного
вивершилася в 1963 р., перед
його смертю, брудною книж-
кою «На літературному базарі.
Поезія, проза і публіцистика
Івана Багряного». Підписана
псевдонімом, ця книжка має
прямий логічний і змістовий
зв'язок із радянськими напада-
ми на Багряного. Вона свідчить
тільки про його вагу як пись-
менника і громадського діяча.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основні твори: романи «Кров
людська — не водиця», «Хліб
і сіль», «Правда і кривда», «Дума
про тебе», «Чотири броди»,
«Велика рідня», повісті «Гуси-
лебеді летять», «Щедрий вечір».
238
Українська література
який час вдосконалював професійні навички фольклориста на посаді
наукового співробітника в Інституті фольклору та етнографії АН УРСР.
Перша збірка поезій «Добрий ранок» виходить під редакцією А. Ма-
лишка 1941 р.
М. Стельмах зустрів Велику Вітчизняну війну перебуваючи у лавах
Радянської Армії. У 1941 р. отримав важке поранення в голову і спину.
Після тривалого лікування — знову на фронті. Списаний медкомісією зі
служби в артилерійській частині, працює спеціальним кореспондентом
газети «За честь Батьківщини» (Перший Український фронт). Заліку-
вавши друге важке поранення (липень 1944 р.), він повертається до лав
захисників Вітчизни і закінчує війну на німецькій землі.
Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Риль-
ського дві збірочки фронтових віршів Стельмаха «Провесінь» і «За ясні
зорі» (1942), у 1943 р. з’явилась надрукована в Уфі книжка оповідань
«Березовий сік» під редакцією Ю. Яновського.
1943 роком датується початок роботи над вимріяним ще до війни
великим прозовим твором. Праця над ним тривала вісім років; частини
твору «На нашій землі» (1949) та «Великі перелоги» (1951) створи-
ли в сукупності (після кількох проміжних редакцій окремих частин)
об’ємний роман-хроніку під назвою «Велика рідня». Роман був удостоє-
ний Державної премії Союзу РСР і започаткував серію епічних полотен:
1957 р. — роман «Кров людська — не водиця», написаний до 40-річ-
чя Великого Жовтня;
1959 р. — роман «Хліб і сіль», який разом з обома попередніми епіч-
ними творами письменника був удостоєний Ленінської премії 1961 р.;
1961 р. — роман «Правда і кривда», несподіваний своєю публіцис-
тичною «відкритістю»;
1969 р. — роман «Дума про тебе».
Останній роман — «Чотири броди» (1979, Державна премія УРСР
ім. Т. Г. Шевченка 1980 р.), як і «Велика рідня» і «Дума про тебе»,
об’єктом зображення має українське село 1930-х років і часів Великої
Вітчизняної війни. Цей роман, який справедливо вважають творчим
заповітом видатного письменника, складно і довго йшов до читача. Це
пояснюється тим, що в ньому автор порушив заборонені тоді теми — го-
лоду 1933 р., сталінських репресій, атмосфери недовіри та донощицтва,
що панували в ті роки, свавілля партійних керівників.
Поетична творчість М. Стельмаха зменшується: після виходу збірок
«Шляхи світання» (1953) та «Жито сили набирається» (1954) пись-
менник обмежується упорядкуванням двох книг вибраного — «Поезії»
(1958) і «Мак цвіте» (1968) — та виданням кількох книжечок для дітей.
У 1957 р. вийшла друком п’єса «Золота метелиця», яка поклала
початок низці драматичних творів: «Кров людська — не водиця», 1958;
«Правда і кривда», 1965; «Зачарований вітряк», 1966; «На Івана Ку-
пала (Дума про Морозенка)», 1966; «Кум королю», 1967; «Дума про
любов», 1971.
М. Стельмах — знаний далеко за межами нашої країни романіст,
поет, драматург, повістяр («Над Черемошем», 1952; «Гуси-лебеді ле-
тять», 1964; «Щедрий вечір», 1967), вчений-фольклорист.
Був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1972), депутат
Верховної Ради СРСР ряду скликань, академік АН УРСР.
Помер письменник 27 вересня 1983 р.
Література XX століття
239
Малишко Андрій Самійлович (1912-1970)
Дитинство поета було важким, хоча й благополучним. З тісної се-
лянської хати в невеликому селищі Обухові неподалік Києва, де наро-
дився 14 листопада 1912 р., виніс він найперше незрадливу любов до
рідної землі та матері, до рідної пісні та слова. Потяг до творчості в
Малишка прокинувся дуже рано і мав своєрідний характер. Мати пое-
това, ївга Базилиха, як її звали «по-вуличному», чудово співала. Андрій
Самійлович в «Автобіографії» (1959) згадував, що її пісні врізалися в
пам’ять на все життя.
Та жага віршувати, творити не вщухала, і, власне, вона його й
повела з Обухова до Києва. Перші друковані вірші студента А. Ма-
лишка побачили світ на сторінках журналу «Молодий більшовик»
(тепер — «Дніпро»). А потім з’являється колективна збірка трьох ав-
торів — «Дружба» (1935), і вже наступного року виходить книжка вір-
шів «Батьківщина», що засвідчила неабиякий талант молодого поета.
Наступні збірки — «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження
синів» (1939) та інші — стали щаблями помітного творчого зростання.
Як заклик до битви, як плач над розтерзаною Матір’ю-Батьківщи-
ною зазвучали його збірки: «До бою вставайте», «Понад пожари», «Ук-
раїно моя!», «Битва»... І цикл «Україно моя» — чи не найсильніший
з-поміж усіх, перейнятих болем та любов’ю до рідної землі могутніх
творів його побратимів-поетів. Широкі епічні картини минулого й сучас-
ного, пророчі візії майбутнього переплітаються з особистими спогадами
й переживаннями поета.
По війні поет інтенсивно працює, виходять — як відгомін війни —
збірки «Ярославна» та «Чотири літа» (1946), а далі нові книги, в яких
Малишко відтворює широку картину народного життя, змальовує
простих трудівників не як бездушних «гвинтиків», а як неповторних
творчих особистостей, закоханих у землю, працю на ній, звертається
до минулого України.
У збірці «Віщий голос» (1961) Малишко створює монументальний
образ Тараса Шевченка, причому чує у вічному Кобзаревому голосі не
тільки заклик «добре вигострить сокиру», а й насамперед велику люд-
ську любов.
У циклах «Пісня дороги», «Пісня яворів», «Сонети обухівської
дороги» поет наче дорослим повертається в своє дитинство, з вершин
життєвого досвіду і мудрості осмислює минуле й сучасне, розмірковує
над майбутнім. Він замислюється над своїм корінням, у ряді «Сонетів
обухівської дороги» це видно вже з їх назв: «Я з тих країв, де сині
оболоні...», «Я з тих країв, де за Дніпром кургани...», «І ти з такого ж
поля» та ін.
У цих збірках А. Малишко створив яскраву галерею поетичних
портретів своїх учителів та друзів, які назвав піснями: «Пісня Тараса
Шевченка», «Пісня Максима Рильського», такі ж пісні Остапа Виш-
ні, Олександра Довженка, зокрема щиру й теплу «Пісню Олександра
Довженка», близького друга, з яким Малишко ділив і хліб, і пісню,
й життєві незгоди.
Чудові ліричні пісні, створені здебільшого у співдружності з компо-
зитором Платоном Майбородою, супроводжували — та й зараз супро-
воджують — молодість цілих поколінь. «Ми підем, де трави похилі...»,
«Київський вальс», «Запливай же, роженько весела», «Пісня про Київ»
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основні твори: збірки «Синій
літопис», «Серпень душі моєї»,
цикли «Пісня дороги», «Пісня
яворів», «Сонети обухівської
дороги».
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Тематика довоєнних творів
А. Малишка різноманітна: пра-
ця хліборобів, події революції
та громадянської війни, чудові
пейзажні поезії, де картини
природи гармонують з лірич-
ним настроєм, з розквітом
першого кохання («Зимове»,
«Пейзаж», «Дощ упав на край
широкий»). Героями творів
Малишка є «хлібороби й сіва-
чі», прості робочі люди. Ожи-
ває в його творах й історична
пам'ять народу. Постають із
рядків циклу «Запорожці» сла-
ветні прадіди наші, які кров'ю
своєю боронили рідний край
від ворогів.
240
Українська література
(«Білі каштани»), «Цвітуть осінні тихі небеса» (чудову музику до якої
написав О. Білаш). Зворушливою піснею «Вчителько моя» А. Малиш-
ко низько вклонився всьому вчительству за його самовіддану працю.
У піснях Андрія Самійловича такі скарби почуттів, буяння кра-
си, тепло любові, що самі вони принесли б поетові безсмертну славу.
І здається не випадковим, що й останнім твором поета, написаним
у лікарні за тиждень до кончини 17 лютого 1970 р., була славнозвісна
«Стежина» («Чому, сказати, й сам не знаю...»), в якій він роздумує
над людським життям, згадує рідну стежину, з якої воно починається,
якій немає ні кінця, ні повороту; людина смертна, а народ живе вічно.
Гончар Олесь Терентійович (1918-1995)
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: романи «Люди-
на і зброя», «Циклон», «Трон-
ка», «Собор», «Берег любові»,
«Твоя зоря», повість «Бриган-
тина», новели «Кресафт», «На
косі», «Під далекими соснами»,
«Пізнє прозріння».
Олесь Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918 р. Після смерті
матері, коли хлопцеві було 3 роки, із заводського селища на околиці
Катеринослава (тепер Дніпропетровськ) його забрали на виховання дід
і бабуся в слободу Суху Козельщанського району Полтавської області.
Працьовита і щира у ставленні до людей бабуся замінила майбутньому
письменникові матір.
Тридцяті роки в житті Олеся Гончара — період формування його як
громадянина й митця. До вступу в Харківський університет (1938) він
навчався в технікумі журналістики, працював у районній (на Полтав-
щині) та обласній комсомольській газеті в Харкові і дедалі впевненіше
пробував свої творчі сили як письменник. Ранні оповідання і повісті
(«Черешні цвітуть», «Іван Мостовий» та ін.) Гончар присвятив людям,
яких добре знав, з якими не раз стрічався в житті.
1936 р., коли почалася громадянська війна в Іспанії, молодий Гон-
чар гаряче мріяв потрапити в саму гущу тих подій. Цьому бажанню
тоді не судилося збутися, але через 5 років він таки «кинув синій порт-
фель» і разом з іншими студентами Харківського університету пішов
добровольцем на фронт.
Робота над «Прапороносцями» тривала три повоєнних роки. У цей
час, Олесь Гончар публікує ще кілька новел і повість «Земля гуде»,
завершує навчання в вузі (Дніпропетровський університет, 1946), але
головним підсумком цих років стає трилогія «Прапороносці». На сторін-
ках журналу «Вітчизна», а згодом і окремим виданням з’явилися всі
три частини роману («Альпи», 1946; «Голубий Дунай», 1947; «Злата
Прага», 1948). Високу оцінку творові, відзначеному двома Державними
преміями СРСР, дали тоді Ю. Яновський, П. Тичина, О. Фадеєв, Остап
Вишня.
Після завершення роботи над трилогією «Прапороносці» героїка
війни і далі хвилювала митця. У кінці 1940-х і на початку 1950-х років
він пише низку новел («Модри Камінь», «Весна за Моравою», «Ілонка»,
«Гори співають», «Усман та Марта» й ін.), багато в чому суголосних із
«Прапороносцями». У написаній тоді ж документальній в основі своїй
повісті «Земля гуде» зображено діяльність молодіжної підпільної ор-
ганізації «Нескорена Полтавчанка», очолюваної комсомолкою Лялею
Убийвовк.
Видані протягом 1950-х років книги новел «Південь» (1951), «Доро-
га за хмари» (1953), «Чари-комиші» (1958), повісті «Микита Братусь»
Література XX століття
241
(1951) і «Щоб світився вогник» (1955) присвячені мирному життю лю-
дей, важливим моральним аспектам їхніх взаємовідносин, а романна
дилогія «Таврія» (1952) і «Перекоп» (1957) — історико-революційній
проблематиці.
Свіжість погляду на світ, незвичайну заглибленість у життя проде-
монстрував автор «Прапороносців» у нових своїх творах, що з’явилися
протягом 1960-1970-х років. Серед них — романи «Тронка» (1963),
«Собор» (1968), «Берег любові» (1976), «Твоя зоря» (1980), повість
«Бригантина» (1972), новели «Кресафт» (1963), «На косі» (1966), «Під
далекими соснами» (1970), «Пізнє прозріння» (1974) та ін.
Якщо роман «Тронка» приніс авторові Ленінську премію (1964),
то доля написаного наприкінці 1960-х років «Собору» склалася драма-
тично. Перші рецензії на роман були схвальні, але невдовзі вульгари-
заторська критика піддала його тенденційному остракізму, і твір було
вилучено з літературного процесу на два десятиліття.
Значним творчим досягненням Олеся Гончара є відтворення краси
духовного світу його героїв на сторінках романів, повістей, оповідань та
новел. Авторське замилування героями у їхній любові до Батьківщини,
глибокій вірності у дружбі та коханні спостерігається уже на перших
сторінках роману «Прапороносці».
Багатий внутрішній світ героїв трилогії, їхній гуманізм і благородні
пориви зразу ж полонять читача. «Все, все ми віддамо тобі. Батьківщи-
но... Все! Навіть наші серця. І хто не звідав цього щастя, цієї... краси
вірності, той не жив по-справжньому». Ці слова Брянського незадовго
до його смерті увиразнюють образ духовно багатої людини; юнака, що
зворушує романтичною вірністю коханій, друзям, Батьківщині; мудрого
командира, ім’я якого живе серед солдатів навіть після його смерті.
Завдяки багатому внутрішньому світові, з яким не таївся Брянський у
невідповідних, на перший погляд, умовах війни, його ім’я залишилося
для воїнів символом відваги і краси. До нього йшли за порадою, мо-
ральною підтримкою, йому відкривалися у найпотаємнішому. У полку
Самієва приналежність до роти Брянського вважалася винагородою. Ба-
гатство духовного світу, моральна досконалість, патріотичний обов’язок
єднає з Юрієм Брянським Шуру Ясногорську, Євгена Черниша, моло-
дого бійця Гая та інших персонажів твору.
Образ Шури Ясногорської сповнений сяйвом моральної чистоти,
задушевністю, ліризмом. Вражає її краса вірності, поєднана з глибоким
усвідомленням обов’язку перед Вітчизною. Своєю високоморальною
поведінкою, вірністю в коханні, вмінням співчувати Шура заслужила
собі найвищу повагу і шанобливе ставлення воїнів. Вони оберігають її,
оточують повсякчасною турботою. «Вірна», — називають її бійці між
собою, і героїня не розчарувала їх своєю поведінкою. Повне розуміння
поведінки Шури однополчанами показує Олесь Гончар, коли зарод-
жується кохання Ясногорської та Черниша.
Героя роману-трилогії Євгена Черниша характеризує сувора ви-
могливість до себе і до своїх підлеглих, самовіддане виконання вій-
ськового обов’язку і постійна готовність прийти на допомогу бойовому
побратимові. У творі приваблює те, що сувора вимогливість і доброта
офіцера Черниша не виключають одна одну, а навпаки — йдуть у парі.
Зворушливими до сентиментальності є його спогади про матір, яка
«сидить перед репродуктором, чекаючи батька з роботи, і слухає вісті
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Якісна новизна романів «Лю-
дина і зброя» (1960) та «Цик-
лон» (1970) полягала в тому,
що акцент у них зроблено
на найсокровенніших питан-
нях життя і смерті людини, на
проблемах їі незнищенності.
242
Українська література
/7 ЗВЕРНИ УВАГУ
Твори О. Гончара переклада-
лися 67 мовами, а творчий
досвід письменника засвою-
ється і вітчизняними, і за-
рубіжними майстрами слова.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: повісті «Маре-
во», «Там, де співають жайво-
ронки», «Долина довгихснів»,
романи «День для прийдеш-
нього», «Шепіт», «Добрий дия-
вол», «Диво», трилогія «З по-
гляду вічності».
з ефіру, накинувши теплу шаль на худенькі плечі, і хоче почути про
свого Женю».
Захоплює у творі вчинок Романа Блаженка, який в оточеному нім-
цями маєтку готується загинути смертю героя, хоча йому важко усві-
домлювати, що дружина залишиться вдовою, а діти — сиротами.
Під час битв та армійських переходів змінюється Хома Хаєцький.
Зростає його відвага і почуття відповідальності. Подвиги, стійкість,
відданість справі, людяність, доброта, глибоке почуття любові, що про
них йдеться у «Прапороносцях», викликають подив і захоплення, не-
зважаючи на ідеологічне навантаження твору.
Працю на ниві художньої прози Олесь Гончар постійно поєднував
з літературно-критичною творчістю. Почавши ще в студентські роки
з досліджень поетики М. Коцюбинського і В. Стефаника, він згодом
створив десятки статей, які вже публікувалися в трьох окремих книгах
(«Про наше письменство», 1972; «О тех, кто дорог», 1978; «Письмен-
ницькі роздуми», 1980) та входили частково до шеститомного зібрання
творів письменника.
Помер Олесь Гончар 14 липня 1995 р.
Загребельний Павло Архипович (1924-2009)
П. А. Загребельний народився 25 серпня 1924 р. у с. Солошине на
Полтавщині.
У 1941 р. закінчив десятирічку. Вчорашній випускник, ще не маючи
повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії. Був курсантом
2-го Київського артучилища, брав участь в обороні Києва, в серпні 1941
р. був поранений. Після госпіталю — знову військове училище, знову
фронт, тяжке поранення в серпні 1942 р., після якого — полон, і до
лютого 1945 р. — фашистські концтабори смерті.
У 1945 р. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині.
З 1946 р. навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського
університету. По його закінченні (1951) — майже півтора десятиліття
журналістської роботи (в обласній дніпропетровській газеті, в жур-
налі «Вітчизна» в Києві), поєднуваної з письменницькою працею.
У другій половині 1950-х років П. Загребельним видані збірки оповідань
«Учитель» (1957), «Новели морського узбережжя» (1958), повісті «Маре-
во», «Там, де співають жайворонки» (1956), «Долина довгих снів» (1957).
Серйозною заявкою на письменницьку зрілість стала «Дума про не-
вмирущого» (1957), присвячена воїнському та людському подвигу мо-
лодого радянського солдата, який загинув у фашистському концтаборі.
У 1961-1963 рр. Загребельний працює головним редактором «Літе-
ратурної газети» (пізніше — «Літературна Україна»), приблизно в той
же час з’явилися три перші романи письменника: «Європа 45» (1959),
«Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960).
Протягом 1960-1970-х років письменник створив більшу частину
своїх романів, найвагоміші з них:
— «День для прийдешнього» (1964);
— «Шепіт» (1966);
Література XX століття
243
— «Добрий диявол» (1967);
— «Диво» (1968);
— трилогія «З погляду вічності» (1970);
— «Розгін» (Державна премія СРСР, 1980) — має романну будову
з чотирьох книг: «Айгюль», «В напрямі протоки», «Ой крикнули сірі
гуси», «Персоносфера»;
— «Левине серце» (продовженням «Левиного серця» став роман
«Вигнання з раю», 1985);
— «Переходимо до любові» (1971);
— «Намилена трава» (1974);
— «Євпраксія» (1975);
— «Південний комфорт» («Вітчизна», 1984).
У романі «Диво» органічно поєднуються далеке минуле та сучас-
ність. У центрі роману — Софія Київська, яка є незнищенним символом
української державності та духовності. Пізніше було створено цілий
цикл романів про історичне минуле нашої Батьківщини: «Первоміст»
(1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975). Подіям українсь-
кої історії XVI ст. присвячено роман «Роксолана» (1980).
Письменник зробив спробу проникнути у складний внутрішній світ
своєї героїні Роксолани — Анастасії Лісовської, доньки українського
священика з Рогатина, яка, потрапивши до гарему турецького султа-
на Сулеймана, незабаром стала його улюбленою дружиною. Розкрити
таємниці характеру Б. Хмельницького, показати його як людину та
як визначного державотворця — таке завдання поставив перед собою
П. Загребельний в романі «Я, Богдан» (1983).
Він показує діяльність гетьмана на тлі складної політичної ситуації
середини XVII ст., зупиняючись також і на подробицях його особистого
життя. Панорамність, історіософські роздуми про долю України —
такі риси найновішого роману письменника «Тисячолітній Миколай»
(1994). У романах зустрічаємо вступні слова чи передмову, післясло-
во — це свого роду невеликі літературознавчі, а часом й історіографічні
етюди.
Виступив П. Загребельний і з кількома п’єсами, створеними на
основі романів — «Хто за? Хто проти?» («День для прийдешнього»),
«І земля скакала мені навстріч» («З погляду вічності»); активно висту-
пає з критичними і літературознавчими статтями в пресі, а також з
доповідями, промовами й інтерв’ю. Ці виступи зібрані в книзі статей,
есе і портретів «Неложними устами» (1981). До неї ввійшла повість-
дослідження «Кларнети ніжності», присвячена П. Г. Тичині.
За його сценаріями на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка знято
художні фільми: «Ракети не повинні злетіти» (1965), «Перевірено — мін
немає» (1966), «Лаври» (1974), «Ярослав Мудрий» (1982).
Павло Загребельний понад сорок років працював в українській про-
зі. За цей час вийшло 22 романи. Один із них — «Розгін» відзначено
Державною премією СРСР, два — «Первоміст» і «Смерть у Києві» —
Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Твори високо оцінюють-
ся критикою, мають широке читацьке визнання, він один із найпопу-
лярніших сьогодні українських письменників. Друковані масовими
накладами, його книги швидко розходяться; вони постійно виходять
у перекладах іншими мовами; зростає і кількість видань творів пись-
менника за кордоном. Помер 3 лютого 2009 року.
244
Українська література
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні твори: повісті «Чор-
ний хліб», «Вогні серед ночі»,
фантастично-пригодницька
повість «З'їж серце лева»,
«Жорстоке милосердя», «Біла
тінь», «Смерть Сократа»,
«Біль», «Суд над Сенекою»,
«Позиція», «Вернися в дім
свій», «Віхола», «Рубіж», «Об-
вал», «Жовтий цвіт кульбаби»,
«Сльоза Офелії», «Яса».
ЗВЕРНИ УВАГУ
Серед чинників, які сприяли
зверненню письменника до
сучасності/ її гарячої про-
блематики, визначну роль
відіграла його тривала ре-
дакційно-журналістська ро-
бота (починаючи з 1956 р., він
упродовж двох десятків ЛІТ
працював у редакції журналу
«Дніпро» — відповідальним
секретарем, а згодом І голов-
ним редактором).
Мушкетик Юрій Михайлович (нар. 1929 р.)
Юрій Мушкетик — визнаний майстер сучасної української прози.
За три десятиліття літературної роботи ним опубліковано більше десяти
романів, низку повістей і збірок оповідань, написано кілька п’єс. За
роман «Крапля крові» автора відзначено Республіканською премією
ім. М. Островського (1965), за роман «Позиція» — Державною премією
УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1980).
Народився Юрій Михайлович Мушкетик 21 березня 1929 р. у с. Вер-
київці на Чернігівщині. Батько працював тоді вчителем, мати брала
участь в організації перших созів, потім багато років очолювала кол-
госп. Уже з дитячих літ майбутній письменник пройшов звичну школу
сільського виховання.
Дитинство Ю. Мушкетика, як і інших його ровесників, було жорс-
токо обірване війною. Особисті враження про ті драматичні часи згодом
ляжуть в основу повісті «Вогні серед ночі» (1959), знайдуть відобра-
ження в низці воєнних новел Ю. Мушкетика, немало прислужаться
в написанні окупаційної, партизанської частини роману «Жорстоке ми-
лосердя» (1973). А нелегкі повоєнні роки в житті поліського села (і ав-
торовому власному) стануть предметом зображення в повісті «Чорний
хліб» (1960), що утворює своєрідну дилогію з повістю «Вогні серед ночі».
1953 р. Ю. Мушкетик закінчує Київський університет, потім ще
три роки навчається в аспірантурі при кафедрі української літератури.
Літературний дебют Ю. Мушкетика припадає на 1954 р., коли «Радянсь-
кий письменник» опублікував його перший твір — повість «Семен Палій».
Тоді ж вона вийшла друком у перекладі російською мовою в журналі
«Дружба народов» і окремим виданням у видавництві «Молодая гвардия».
Повість була прихильно зустрінута критикою і читачем. Однак
і в композиції твору, і в обрисовці персонажів ще відчувалась недо-
свідченість автора. Згодом Ю. Мушкетик істотно доробить повість —
новий її варіант опубліковано в двотомнику його творів («Дніпро»,
1979). Письменницька недосвідченість деякою мірою позначилася і на
історичному романі «Гайдамаки» (1957).
Першим його кроком на тому полі став роман «Серце і камінь»
(1962). А наступні твори — передусім роман «Крапля крові» (1964),
почасти й «Останній острів» (1969), збірка новел «Зеленеє жито» (1965),
повість «День пролітає над нами» (1967) — визначили основну лінію
подальшого творчого розвитку письменника.
Цікавим свідченням дальшого творчого поступу є одна з пізніших
повістей Ю. Мушкетика «Старий у задумі» (1974).
Досить незвичні для Ю. Мушкетика фантастично-пригодницька
повість «З’їж серце лева» (1972), адресована в основному юному чи-
тачеві, та художньо-документальна — «На круті гори» (1976). У пер-
шій — печерні леви, мамонти, низка пригод, що трапляються з нашими
далекими пращурами десь у часи середнього палеоліту, і їхня бороть-
ба за те, щоб стати людьми, їхнє людське самоусвідомлення. У другій
йдеться про видатного вченого В. М. Глушкова.
Новим витком у розвитку таланту Ю. Мушкетика стали романи
й повісті 1970-1980-х років: «Жорстоке милосердя» (1973), «Біла тінь»
(1977), «Смерть Сократа», «Біль», «Суд над Сенекою» (1978), «Позиція»
(1979), «Вернися в дім свій» (1981), «Віхола» (1982), «Рубіж» (1984),
«Обвал», «Жовтий цвіт кульбаби», «Сльоза Офелії» (1985), «Яса» (1987).
Література XX століття
245
Костенко Ліна Василівна (нар. 1930 р.)
Л. В. Костенко народилася 19 березня 1930 р. у містечку Ржищеві
на Київщині в родині вчителів. У 1936 р. родина перебралася до Києва,
де майбутня поетеса закінчила середню школу. Ці скупі дані біографіч-
ної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка
згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про
«балетну школу» замінованого поля, по якому доводилося ходити, і про
перший — написаний в окопі — вірш.
Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається
в Київському педінституті, а згодом — у Московському літератур-
ному інституті ім. О. М. Горького, який закінчила 1956 р. Ліна Кос-
тенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих ук-
раїнських поетів, що виступили на рубежі 1950-1960-х років. Збірки
її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали
інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийш-
ла у 1961 р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню
творчу зрілість поетеси, поставила її ім’я серед визначних майстрів
української поезії.
Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся
Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали небуденними явищами
сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь
її подальший розвиток.
Перу поетеси належать також збірка поезій «Сад нетанучих скульп-
тур» (1987) та збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987). Живе
та працює Ліна Костенко в Києві.
Тютюнник Григір Михайлович (1931-1980)
Г. М. Тютюнник народився 5 грудня 1931 р. у с. Шилівка на Пол-
тавщині в селянській родині. Тяжкі умови дитинства відіграли згодом
суттєву роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприйняття
майбутнього письменника з його драматичністю як основною домінан-
тою: рання втрата батька, життя вдалині від матері, спричинені війною
моральні й матеріальні втрати тощо.
Після визволення України від фашистської навали Тютюнник за-
кінчив п’ятий клас сільської школи і вступив до ремісничого училища;
працював на заводі імені Малишева у Харкові, у колгоспі, на будів-
ництві Миронівської ДРЕС, на відбудові шахт у Донбасі. Після служби
у Військово-Морському Флоті (у Владивостоку), де вчився у вечірній
школі, вперше пробує писати (російською мовою). Значний вплив на
формування його літературних смаків, на ставлення до літературної
праці мав його брат — письменник Григорій Тютюнник.
На початку 1970-х років Г. Тютюнник працював у видавництві «Ве-
селка». Серед його продукції — настільна книга-календар для дітей
«Дванадцять місяців» (1974), у підборі матеріалів до якої виявився
його літературний смак, мистецька вимогливість, повага до юного чи-
тача. Пише він і сам твори для дітей, видає збірки оповідань «Ласочка»
(1970), казок «Степова казка» (1973), які по-новому розкрили талант
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основні твори: збірки віршів
«Проміння землі», «Вітрила»,
«Сад нетанучих скульптур»,
книги «Над берегами вічної
ріки», «Маруся Чурай», «Не-
повторність», збірка віршів
для дітей «Бузиновий цар».
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основні твори: книги «Клим-
ко», «Вогник далеко в степу»,
збірки оповідань «Ласочка»,
казок «Степова казка», повість
«Житіє Артема Безвіконного».
письменника.
246
Українська література
За книги «Климко» (1976) і «Вогник далеко в степу» (1979) Гри-
горові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію
ім. Лесі Українки 1980 р.
В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє
Артема Безвіконного».
Не будучи в змозі в усій повноті реалізувати свій талант в атмосфері
чиновницького диктату над літературою, 6 березня 1980 р. Григір Тю-
тюнник покінчив життя самогубством.
1989 р. його творчість була посмертно відзначена Державною пре-
мією ім. Т. Г. Шевченка.
«Три зозулі з поклоном». Новела «Три зозулі з поклоном» чи не
найглибше з усіх творів віддзеркалює внутрішній світ Григора Тютюн-
ника, його світобачення. Підсвідомо до її написання він прямував усе
своє попереднє життя. А поштовхом послужила, здавалось би, незнач-
на подія: у 1976 р. до Ірпінського будинку творчості завітав сліпий
бандурист. Серед пісень, які він виконував, була «Летіла зозуля через
мою хату...», де йшлося не просто про нещасливе кохання, а про вічне,
непереборне ніким і нічим страждання людини. Очевидці розповідають,
що, почувши цю пісню, Тютюнник підхопився і побіг до своєї кімнати.
Так народилася новела «Три зозулі з поклоном» — одна з найчарів-
ніших перлин української літератури XX ст. Безперечно, в її основі
автобіографічні моменти. Образ Михайла асоціюється з батьком пись-
менника, свого часу також репресованого. Навіть ім’я не змінено, хоча
про самі репресії в новелі не йдеться: в 70-х рр. ці події замовчувалися,
були забороненою темою. А образ оповідача, хлопця-студента, нагадує
самого автора.
На кількох сторінках розгортається досить поширена житейська
історія, так званий любовний трикутник. Марфа Яркова одружена, але
кохає Михайла, батька оповідача. Кохання Марфи до чужого чолові-
ка — її глибока інтимна проблема, якою жінка ні з ким не ділиться.
Марфа й не претендує на чуже щастя. Невдовзі Михайла засилають до
Сибіру, звідки він ніколи не повернеться. Але найголовнішими є навіть
не події твору, а почуття героїв, їхні пристрасті, переживання. Саме
вони рухають сюжет твору, розширюють його часові, просторові межі.
Життєва конкретика відсувається на другий план, читач замислюється
над вічними, істинними цінностями, разом із героями починає шукати
гармонійного вирішення конфлікту. Михайла, його дружину Соню,
Марфу єднає страждання, єднає любов як найвище мірило вартості
людини. Важко Софії: вона втратила чоловіка й батька своєї дитини,
але отримує від нього листи і знає, що Михайло любить її. А Марфа
переживає нерозділене кохання, раніше від Софії відчуває, коли тій
надходить лист, і просить листоношу дати хоч потримати його в руці,
пригортає його до грудей, цілує. Це любов душ, яка перейшла тілесний
рівень. Кохання, в якому кожний залишається чесним перед самим
собою. Це безпретензійне кохання, в якому немає й тіні заздрощів до
суперниці. Софія не сердиться на Марфу: «У горі, сину, ні на кого серця
немає. Саме горе». Співчуття, любов до ближнього, милосердя і всеп-
рощення є визначальними для персонажів новели. Ці риси характерні
для української людини, яка сповідує християнську мораль.
«Любові Всевишній присвячується» — такий епіграф твору Григора
Тютюнника. У новелі любов оточена неземним ореолом, надзвичайно
далеким від звичного побутового розуміння. Листоноша, який приніс
Література XX століття
247
вістку від Михайла, поблажливо дає Марфі пригорнути до грудей листа.
Соня не картає суперницю, навпаки, найкращими, теплими словами го-
ворить про неї своєму синові. Михайло пише Соні: «Не суди мене гірко.
Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня,
що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна. Соню, сходи
до неї та скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках зіньківських
бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном, та не знаю,
чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть од морозу. Сходи,
моя єдина у світі Соню! Може, вона покличе свою душу назад, і тоді
до мене хоч на хвильку прийде забуття. Обіймаю тебе і несу на руках
колиску з сином, доки й житиму...»
Жодний із героїв твору не поборов свого страждання, не змен-
шив сили душевного болю від нього. Але всі вони лишаються на роз-
доріжжі — кожний сам по собі: Михайло безслідно зник на каторзі,
Соня сама виростила сина, Марфа продовжує чогось чекати, вдивляю-
чись в обличчя сина свого коханого.
Новела має ознаки притчі — висновок, до якого приходить автор
і який пропонує читачеві: любов — почуття, незалежне від людської
свідомості, волі, бажання, моралі, воно ніби дається якоюсь вищою
силою, тому мусить лишатися поза осудом чи запереченням, має право
на існування.
«Останній лист від тата» — це новела в новелі, і розкриває він не
тільки цілий світ почуттів батька — сум за родиною, за втраченою сво-
бодою та й самим, очевидно, життям, а й безмежну любов до дружини
(«...моя єдина в світі Соню...»), сина, до рідного краю, природи.
Драч Іван Федорович (нар. 1936 р.)
П’ять років минало майбутньому поетові в перший рік Великої Віт-
чизняної війни, а з Перемоги радів на дев’ятому — народився Іван Фе-
дорович 17 жовтня 1936 р. у с. Теліжинці на Київщині.
Чимало списів ламалося навколо поеми «Ніж у сонці» (1961), якою
молодий поет дебютував у «Літературній газеті» ще до виходу першої
збірки — «Соняшник».
Нечасто перші книжки молодих літераторів стають таким поміт-
ним явищем, як «Соняшник». Ця збірочка, що містила сорок умовних
балад, етюдів та інших віршованих або й не зовсім віршованих творів
із примхливими образними асоціаціями, малозрозумілими для багатьох
тодішніх читачів, і через 20 років згадувалась як далеко не традиційна,
задерикувата, гостросучасна.
І до сьогодні візитковим твором Драча залишається «Балада про
соняшник», яка й дала назву дебютній збірці.
Іван Драч досить часто називав свої твори баладами: «Балада про
соняшник», «Балада золотої цибулі», «Балада роду», «Балада про дядь-
ка Зінька», «Балада про пера», «Балада про кобзаря Хведора Холод-
ного», «Балада про Кармалюка», «Балада про усмішку», «Балада про
мою дівчину» тощо. Але будучи, як вище вже зазначалося, невтомним
шукачем нового змісту і форми в поезії, І. Драч переосмислює і жанр
балади. Спробуємо розібратися у цьому на прикладі «Балади про со-
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Процеси, що відбуваються
в людській душі, безконечні,
як безконечний Всесвіт, адже
душа і є відображенням Все-
світу. Митець прагнув такої
любові від нас, українців, бо
«любов — це коли віддаєш...».
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основні твори: поеми «Ніж
у сонці», «Смерть Шевченка»,
драматична поема «Дума про
Вчителя», збірки «Протубе-
ранці серця», «Народжуйте
себе».
няшник».
248
Українська література
/7 ЗВЕРНИ УВАГУ
Павло Тичина зазначав, що
в «Баладі про соняшник» йому
сподобалось, що добре відо-
ма в літературі тема — обда-
рованості й таланту — була
подана цілком по-новому:
тільки той творець зможе від-
крити сонце поезії, хто, погля-
нувши на це сонце, навіки ним
захопиться.
Насамперед згадаємо, що, згідно зі словниками літературознавчих
термінів, балада — вид ліроепічної поезії фантастичного, історико-
героїчного або соціально-побутового змісту з драматичним сюжетом.
Отже, «Балада про соняшник» повністю не вкладається в рамки цього
жанру, маючи ознаки то притчі, то медитації, то невеликої поеми.
Хоча цьому твору все ж таки притаманні баладні елементи фантас-
тики (зокрема, олюднення образів соняшника і сонця, їхнє «одив-
нення» за рахунок навмисного заземлення, спрощення), особливий
драматизм (адже справжнє потрясіння переживає химерний персо-
наж із зеленими руками й ногами від дивовижного видива — сонця
на велосипеді).
Сюжет твору доволі кумедний: живе соняшник, який своєю поведін-
кою нагадує нам звичайного хлопчика, що бігає наввипередки, рве на
груші гнилиці, купається коло млина, стріляє горобців з рогатки тощо.
Єдину відмінність зазначає автор: у соняшника було шорстке зелене
тіло. І одного разу після купання, стрибаючи на одній ніжці, щоб ви-
лити з вуха воду, він побачив сонце «у червоній сорочці навипуск, що
їхало на велосипеді, обминаючи хмари у небі». І соняшник, застигши
в німому захопленні, просить, щоб сонце або дало покататись на велоси-
педі, або посадило його на раму. На перший погляд, цей вірш — просто
весела забавка. Але своєрідний висновок твору примушує визнати, що
перед нами — не просто потішна оповідка про дивні події, а притча про
красу і силу поезії:
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
Досить цікавим є сам вибір образів на роль поезії та поета. Якщо
сонце — символ світла, тепла, чистоти, життя — цілком підходить на
роль поезії, то на соняшник як образ поета вибір випав, бо ця рослина,
хоч і була завезеною в Україну, стала національним символом. А звідси
можна говорити, що заглиблений корінням у землю соняшник, який
тягнеться голівкою до сонця і нагадує його (сонце) формою і кольо-
ром, досить точно передає думку автора: поет має прагнути високості
в поезії, але при цьому закорінюючись у рідний ґрунт, у національну
творчість.
Також новим у цьому творі було ще й те, що І. Драч звернувся не
до класичного римованого вірша, а до верлібру — тобто вірша без рими
і розмірів, із довільним чергуванням рядків різної довжини.
Драча в усіх його книжках не сплутаєш ні з ким. Але він разом
з тим ніби кожного разу починається заново, ніби йде за власним за-
кликом, проголошеним у другій збірці — «Протуберанці серця» (1965):
«Народжуйте себе».
Поет «народжує себе» і в «Баладах буднів» (1967), і в збірці «До
джерел» (1972) (хоч це в значній мірі підсумкова книга, вибране з по-
передніх видань), і в інших.
1972 р. вийшла збірка І. Драча «До джерел». До вибраних творів
він додав чимало нового, завершив її перекладами з поетів республікан-
ських радянських літератур та літератур зарубіжних. Тут з’явився вірш
«Зелена брама», який через десятиліття дасть назву книзі, що буде
відзначена Державною премією СРСР.
Література XX століття
249
Та й збірка «Корінь і крона», яка вийшла у 1974 р., почалася вже
ТУТ, У роздумах над підсумком першого десятиліття в поезії. Ця книга,
складена з двох розділів — «Подих доби» та «Подорожник», вивірила
поета на життєспроможність і в координатах сучасності, і в координатах
історії. За неї у 1976 р. І. Драч удостоєний Державної премії УРСР ім.
Т. Г. Шевченка.
У поета є наскрізна внутрішня тема, яка пронизує і з’єднує все тво-
рене ним, — оте горіння, палання в спразі людяності, краси і змоги,
що про нього вже сказано ще в першій серйозній роботі про творчість
І. Драча — передмові Л. Новиченка до «Соняшника». Звучить ця тема
і в гостро драматичній тональності (назвемо, крім поем «Ніж у сонці»
та «Смерть Шевченка», драматичні поеми «Дума про Вчителя» й «Зоря
і смерть Пабло Неруди»), і в мажорно-вибуховій, як у вірші «Небо моїх
надій», що відкриває і першу збірку, і цикл «Дихаю Леніним» у книзі
«До джерел», і збірку вибраного «Сонце і слово» (1978).
Чергова книжка російською мовою «Зеленьїе врата» (1980) у 1983 р.
відзначена Державною премією СРСР. Зелена брама у вірші, який дав
назву книзі, — це умовний образ входу в життя і виходу, початку
і кінця.
Значного резонансу набули драматичні поеми І. Драча «Дума про
Вчителя», «Соловейко-Сольвейг» і «Зоря і смерть Пабло Неруди», що
з’явились спочатку в різних книжках, а потім видані збіркою («Дра-
матичні поеми», 1982).
І. Драч працює в багатьох напрямах. Він видає кіноповісті «Крини-
ця для спраглих» та «Іду до тебе» (1970), можна додати до них і поему
для кіно «Київський оберіг» та кіноповість «Київська фантазія на тему
дикої троянди-шипшини» (обидва твори — у збірці «Київський оберіг»,
1983). Також І. Драч активно виступає в галузі літературно-мистецької
критики.
ЗВЕРНИ УВАГУ 47
Творчість І. Драча набула ши-
рокої популярності І в нашій
країні, І за кордоном. Його
поезії відомі в перекладах
на російську (кілька окремих
видань)/ білоруську, азербай-
джанську, латиську, молдав-
ську, польську, чеську, німець-
ку та Інші мови, І кількість
перекладних видань зростає.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. У кіноповісті О. Довженка «Україна в огні» зображено долю родини, члени якої носять прізвище:
А) Кравчина;
Б) Хутірний;
В) Губенко;
Г) Запорожець;
Д) Лиманчук.
2. У романі В. Барки «Жовтий князь»:
А) центральним персонажем, навколо якого будується сюжет, є безіменний селянин;
Б) зображено, як усі члени родини Катранників гинуть від голоду;
В) секретар райкому чинить самогубство, щоб не потрапити під сталінські репресії;
Г) показано, як заради спасіння від голоду своєї сім’ї Мирон Катранник віддає представни-
кові влади дорогоцінну церковну чашу.
3. Герой новели В. Стефаника «Камінний хрест» звертається до сусідів із проханням::
А) доглянути засіяну ним нивку;
Б) не минати його горба і в святу неділю покропити хрест;
В) не забувати його з дружиною й помолитися за них;
Г) допомогти йому вивезти камінний хрест за океан;
Д) поставити камінний хрест у центрі села.
250
Українська література
4. У новелі М. Хвильового «Я (Романтика)» приречений зробити вибір між революційним
обов’язком та своєю людською сутністю:
А) Тагабат;
Б) Дегенерат;
В) Андрюша;
Г) мати;
Д) главковерх чорного трибуналу.
5. Домінантою образу головної героїні роману У. Самчука «Марія» є:
А) кохання до Корнія;
Б) материнська любов;
В) страждання, спричинені жорстокістю світу;
Г) віра в Бога;
Д) тяжка праця на землі.
6. У рядках В. Симоненка:
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,
Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,
Лоскотали марево золотим сузір’ям.
використано:
А) метафори та алегорії;
Б) гіперболи та персоніфікації;
В) метафори та алітерації;
Г) гіперболи та алітерації;
Д) епітети та метафори.
7. Герой кіноповісті О. Довженка «Україна в огні» Лаврін Запорожець:
А) іде на службу до німців;
Б) створює підпільну організацію в селі;
В) стає командиром партизанського загону;
Г) переходить лінію фронту, щоб потрапити до Радянської Армії;
Д) опиняється у фашистській неволі.
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Г; 2. Б; 3. Б; 4. Д; 5. В; 6. Д; 7. А.
ІСТОРІЯ
УКРАЇНИ
СТАРОДАВНЯ І СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ
УКРАЇНИ (ДО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII СТ.)
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Українські землі у найдавнішу добу. Первісний лад на території України. Перші державні
утворення в Північному Причорномор’ї та Криму. Східні слов’яни в давнину.
Київська Русь. Утворення та становлення східнослов’янської держави — Київської Русі.
Розквіт Київської Русі. Політичний лад. Роздроблення Київської Русі. Галицько-Волинська
держава. Монголо-татарська навала на українські землі та її наслідки. Соціально-економічний
розвиток Київської Русі. Культура Київської Русі. Історичне значення держави Київська Русь
та Галицько-Волинської держави.
Українські землі у складі Великого князівства Литовського та під владою Речі Посполитої
(XIV — середина XVII ст.) Захоплення і розподіл українських земель Литвою, Польщею та
іншими державами. Виникнення і розвиток українського козацтва. Крим у період пізнього се-
редньовіччя. Суспільно-політичний лад та економічний розвиток України в кінці XVI — першій
половині XVII ст. Селянсько-козацькі повстання кінця XVI — 20-30 років XVII ст. Початки
козацького державотворення. Культура України в XVI — першій половині XVII ст.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
Українські землі у найдавнішу добу
Первісний лад на території України
ЗВЕРНИ УВАГУ
Кам'яним вік — древній пе-
ріод розвитку людства, коли
основними знаряддями праці
були вироби з каменю, які
поступово вдосконалювали-
ся. Це призвело до першого
поділу праці, коли з'явилися
знаряддя праці різного при-
значення.
Найдавніша епоха в історії людства визначається як кам’яний
вік. Він поділяється на три періоди: палеоліт (від 1 млн рр. до X тис.
до н. е.), мезоліт (ІХ-УІ тис. до н. е.) і неоліт (УІ-ГУ тис. до н. е.).
Кам’яний вік на території України тривав від 1 млн рр. до н. е. і до
III тис. до н. е.
Стародавні люди жили в печерах, одягалися в шкури. За допомогою
тертя вони навчилися добувати вогонь, що стало цілою революцією
в їхньому житті, оскільки вони стали менш залежними від природи
і могли краще забезпечувати своє існування (тепло, термічна обробка
їжі). Це сталося близько 100 тис. років тому, що означає: 90 % історії
людства пішло на здобуття цього першого великого досягнення.
Спочатку стародавні люди змушені були кочувати в пошуках їжі,
але з еволюцією знарядь праці і розвитком суспільства почали вести
осілий спосіб життя. Виникають стоянки-поселення.
Стародавня і середньовічна історія України (до другої половини XVII ст.)
253
Першою суспільною організацією людей було первісне стадо, потім
на зміну йому (близько 40 тис. років тому) прийшла матріархальна ро-
дова община. Основним осередком суспільства став рід — група кровних
родичів по материнській лінії, оскільки при груповому шлюбі інакше
спорідненість визначити було неможливо. Крім того, жінки посідали
провідне місце і в суспільному виробництві (гончарство, ткацтво), зборі
їстівних рослин.
У період мезоліту відбулися суттєві зміни в озброєнні людини —
з’явилися лук і стріли, із знарядь праці було винайдено сокиру, доло-
то, гачки для ловлі риби, сітки, човни, видовбані з дерева. Особливо
важливе значення мало винайдення лука — складного як на той час
механічного знаряддя, що давало змогу полювати на звірів на відстані
і зменшити кількість мисливців, вивільнивши їх для інших робіт. По-
чалося приручення диких тварин, спочатку собаки, потім свині.
Одним із найважливіших досягнень стало вміння виготовляти гли-
няний (керамічний) посуд. Випалена на вогні глина була першим штуч-
ним матеріалом, який створила людина. Вироби з кераміки дозволяли
краще зберігати запаси харчів та готувати варену їжу, що стало певною
революцією в стародавній кулінарії. З’являється прядіння, а на його
основі — ткацтво, яке дало ще один штучний продукт — тканину.
Змінилася організація суспільного життя. Надлишки продуктів
сприяли відокремленню парної сім’ї, оскільки можна було вже прожити
не лише за допомогою колективного господарювання, а й сімейного.
Кам’яний вік охоплює понад 99 % історії людства. Перехідною епо-
хою від кам’яного до металічного періоду був енеоліт — мідно-кам’яний
вік, коли поряд з кам’яними почали виробляти знаряддя з міді (III—
II тис. до н. е.). Перехід до використання металу — одна з найважливі-
ших віх в історії людства. Самородна мідь оброблялася методом холод-
ного кування, а пізніше люди навчилися витоплювати метал з руди,
застосовувати ливарництво. Крім міді, використовувалися також срібло
і золото, але через їхній дефіцит ці метали майже зразу стали дорого-
цінними. На території України в цей час проживали племена, культура
яких відома під назвою трипільської (від с. Трипілля Київської обл.).
Сільське господарство у трипільців було вже на досить високому рівні.
Землю обробляли за допомогою дерев’яної сохи (орне землеробство, а не
мотичне, як раніше). Урожай збирали серпами з крем’яними лезами,
розмелюючи потім зерно ручними кам’яними зернотерками. Високого
розвитку досягло гончарство — виробляли посуд з тонкими стінками,
добре випалений, з багатим орнаментом. Відомо їм було вже і ткацтво;
трипільці застосовували свердло.
На зміну енеоліту прийшов бронзовий вік (II тис. до н. е.), коли люди
навчилися виробляти бронзу (сплав міді з оловом) — перший штучний
сплав, знаряддя з якого мали переваги над кам’яними. Відбувається
перший великий суспільний поділ праці — відокремлення скотарства
від землеробства.
Родові общини об’єднувались у племена. Вони займали певну те-
риторію, мали свою мову, звичаї, управління. На чолі племен стояли
ради родових вождів — старійшин, які обиралися з найавторитетніших
осіб. Для вирішення найважливіших питань скликались збори всього
племені. Ради старійшин розподіляли між родами племені ділянки для
полювання і скотарства, землі для обробітку і побудови житла, вирі-
шували спільні питання.
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
Найдавніші стоянки людей
на території України знай-
дені археологами біля м. Ам-
вросіївка Донецької обл. та
с. Лука-Врублевецька Хмель-
ницької обл.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
У період неоліту відбулася так
звана неолітична револю-
ція — перехід від привлас-
нювальних форм господарю-
вання до відтворювальних.
Раніше основними формами
економіки були мисливство,
рибальство і збиральництво,
коли люди привласнювали
продукти природи. Тепер
вони почали їх відтворювати
завдяки розвитку скотарства
і землеробства.
254
Історія України
Поступово первісне суспільство вступає в період розпаду, оскільки
виділяється як основний його осередок патріархальна сім’я, виникає
поділ общинників на багатих і бідних (майнова і станова нерівність),
з’являється приватна власність, що було дуже важливим явищем в іс-
торії людства. На зміну родовій общині кровних родичів приходить
сусідська (територіальна), де родинні зв’язки змінилися спільністю
території і господарського життя.
Перші державні утворення в Північному Причорномор'ї
та Криму
& ЗВЕРНИ УВАГУ
У республіках законодавча
влада належала народним
зборам, виконавча — архон-
там. Вільними, повноправни-
ми громадянами були лише
чоловіки — уродженці міс-
та. Досягнувши повноліття,
вони присягалися на вірність
державі, її законам. До най-
важливіших обов'язків гро-
мадянина поліса належали
захист демократичного ладу,
оборона міста від ворогів.
Першим народом, що мешкав на території України, ім’я якого збе-
регли писемні джерела, були кіммерійці (1500-700 рр. до н. е.). Вони
вже мали укріплені городища, вели табунне господарство, що давало
змогу організовувати кінноту, в боях застосовували залізну зброю.
Кіммерійці першими на території України освоїли технологію за-
лізного виробництва із болотяних руд і металообробку, що суттєво пок-
ращило їхню озброєність. Починаючи з І тис. до н. е. на південному
узбережжі й горах Криму оселилися племена таврів. Тавр — слово
грецького походження, можливо, пов’язане з назвою місцевості, що
дала ім’я племенам, які жили на ній.
Більшість таврських поселень було сконцентровано на південному
березі Кримського півострова — морському узбережжі від мису Айя до
Феодосії. Таври жили компактними сімейними громадами, які спільно
вели господарство. Основними заняттями гірських таврів були полю-
вання й відгінне скотарство — сезонні перекочівлі з чередами з долин
на яйли (пасовища) і назад.
У І столітті в античних джерелах таврів почали називати тавроскі-
фами. З переміщенням центру скіфської держави наприкінці III ст. до
н. е. з Північного Причорномор’я в Крим і посиленням його могутності
почалася мирна асиміляція таврів і скіфів. Таври як окремий народ
існували до IV ст. Від племені таврів походить друга назва Криму —
Таврида.
Кіммерійців витіснили скіфи (УП-ПІ ст. до н. е.), які населяли
територію сучасної Південної та Південно-східної України. Скіфи пе-
реважали кіммерійців чисельністю, військовою організованістю, ос-
кільки їх очолювали царі, що мали необмежену владу на відміну від
кіммерійців, які не мали єдиного керівництва. Скіфи поділялися на дві
великі групи: скіфи-землероби і скіфи-скотарі, що вели в основному
кочовий спосіб життя. Звичаї та традиції скіфів були досить жорсто-
кими і суворими. Вони базувались на двох основних принципах: без-
пощадність до ворогів і вірність своїм побратимам. Скіфи пили кров
перших убитих ними ворогів, робили чаші з ворожих черепів та сагай-
даки з шкіри правих рук убитих супротивників тощо. Жорстокістю
відзначалися і поховальні обряди скіфів — часто в жертву приносили
дружин, рабів, коней.
У III ст. до н. е. скіфів витісняють сармати (алани, роксолани,
язиги). їхня назва походить з іранської мови, і означає «оперезаний
мечем». Вони становили не єдине однорідне плем’я, а союз спорідне-
них племен, які нерідко ворогували між собою. На відміну від скіфів,
значну роль у житті сарматів відігравали жінки. За легендою сармати
Стародавня і середньовічна історія України (до другої половини XVII ст.)
255
походили від союзу амазонок зі скіфами. У цей самий час, з кінця
VII ст. до н. е., греки засновують на Північному Причорномор’ї свої
міста-колонії: Тір (у гирлі Дністра), Ольвію (на Південному Бузі), Хер-
сонес, Пантикапей, Феодосію (в Криму). За устроєм ці держави були
демократичними (Ольвія, Херсонес) чи аристократичними (Пантика-
пей, до утворення Боспорського царства) республіками або монархією
(Боспорське царство).
У містах-колоніях панували рабовласницькі відносини. Раби вико-
нували значний обсяг найтяжчих робіт. Боспорське царство існувало
в V ст. до н. е. — IV ст. н. е. Воно займало територію Керченського та
Таманського півостровів із прилеглою смугою та східний берег Азовсь-
кого моря. До царства входили такі міста, як Феодосія, Фанагорія, а сто-
лицею був Пантикапей (сучасна Керч).
Спочатку Боспорська держава була союзом грецьких полісів з пев-
ною автономією останніх, але пізніше перетворюється на необмежену
монархію. Головне місце в економіці Боспорського царства посідало
сільське господарство. Основним торговим партнером були Афіни, куди
вивозилося до 5 млн пудів зерна.
У середині VII ст. у Північне Причорномор’я прийшли хозари. Спо-
чатку вони перебували у складі Великого тюркського каганату, а піс-
ля його розпаду столицею хозарів стало місто Ітіль на Нижній Волзі.
У 670-679 рр. Хозарія оволоділа майже всім Кримом, крім Херсонесу.
Хозари залишили жителям міст самоуправління, беручи з них данину
та торгове мито. Фактично влада зосереджувалась в руках місцевих
хозарських феодалів, а каган перетворився на символічного володаря.
В кінці VIII ст. каган Обадія оголосив державною релігією іудаїзм. Це
було пов’язано з тим, що в Хозарії з’явилась велика кількість євреїв —
емігрантів з Візантії, які займалися торгівлею. У тривалій боротьбі
з Київською Руссю хозари були витіснені з Криму та Поволжя. Остання
згадка про них у джерелах припадає на 1083 р.
Східні слов'яни у давнину та утворення східнослов'янської
держави — Київської Русі
Термін «слов’яни» найпевніше походить від назви одного з племен
(словени).
Українська народність формувалася на основі об’єднання різних
східнослов’янських племен та їхньої інтеграції з рядом інших при-
йшлих народів. Провідне місце серед цих племен посідали поляни з їх
головним містом Києвом, через яке проходив торговий шлях «з варяг
у греки». Процес розселення слов’ян почався наприкінці V і в цілому
завершився у УПІ-ІХ ст. н. е.
Економічною основою східнослов’янського суспільства була родова
власність на землю. Знаряддя праці, продукти, майно поступово роз-
поділяються між родинами.
Слов’яни вели осілий спосіб життя, що сприяло розвитку у них
орного землеробства — основи господарства. Землю вони обробляли
спочатку дерев’яним ралом, потім залізним. З IV ст. н. е. починає ви-
користовуватись плуг із череслом.
У давніх слов’ян існували і різні види ремесел (залізодобувне, залі-
зообробне, гончарне, косторізне).
ЗВЕРНИ УВАГУ
Перші писемні згадки про
слов'янські племена під іме-
нем венедів відносяться до
1-І І ст. н.е.У VI—VII ст. вже згаду-
ються склавіни. Перші племін-
ні об'єднання з елементами
державності виникають у схід-
них слов'ян у 380-386 рр. н. е.
на чолі з Божем, який воював
з готами, а потім, у VI ст., у При-
карпатті — на чолі з Маджа-
ком. Відомий літописний пе-
реказ про заснування Києва
у V ст. трьома братами Києм,
Щеком і Хоривом та їхньої
сестрою Либіддю.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основними племенами того
часу, що жили на теренах Ук-
раїни, були: поляни (сели-
лися в полях над Дніпром);
древляни (у лісах над річкою
Прип'яттю); на нинішній Во-
лині — дуліби; на Чернігів-
щині — сіверяни; між Півден-
ним Бугом і Дністром — ти-
верці й уличі; у Галичині — білі
хорвати.
256
Історія України
РД ЗАПАМ'ЯТАЙ
В основу релігійного світогля-
ду давніх слов'ян був покладе-
ний культ природи. Головним
богом у них був Перун — бог
грому і блискавки, бог вій-
ни; бог сонця і світла звався
Даждь-бог; бог неба — Сва-
рог; бог вітру — Стрибог; бог
весни — Ярило; богиня смер-
ті — Марена; богиня любові
і краси — Лада.
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Російський історик М. Карам-
зін порівнював Святослава
з Олександром Македонсь-
ким, називав його рівним ге-
роям Гомера.
Крім цього, слов’яни вірили, що у воді живуть русалки і водяники,
у полі — мавки, у лісі — лісовики, у хатах — домовики, у болотах —
дідьки. Святкували слов’яни середину зими (свято Коляда), весною
співали веснянки, а літом відзначали Купала.
Виникнення держави у східних слов’ян було пов’язане: 1) із зарод-
женням і утвердженням на Русі феодальних відносин; 2) із поступовим,
але стійким формуванням державотворчих традицій (антське, скла-
винське, полянське об’єднання); 3) із необхідністю захисту від силь-
них сусідів, які вже мали свої держави (Хозарський каганат, Візантія
тощо); 4) із територіальною, етнічною, мовно-культурною спільністю
цих племен; 5) з економічними зв’язками, розвитком торгівлі, що вима-
гало подолання відокремленості племен, стимулювало їхню інтеграцію;
6) із посиленням Києва, чому сприяло його географічне положення,
економічне становище, політичне значення та попередня історична
еволюція.
Історію Київської Русі можна розділити на такі основні періоди:
1) 882-978 рр. — утворення та становлення східнослов’янської дер-
жави з центром у Києві;
2) 978-1054 рр. — розквіт Київської Русі, зростання її політичної
могутності, збільшення території, значні досягнення в сфері культури;
3) 1054-1360 рр. — поступовий занепад і розпад Київської Русі,
утворення самостійних князівств.
У 862 р. варязький вождь (конунг) Рюрик стає князем у Новгороді,
створивши базу подальшої варязької експансії. Після його смерті у 879 р.
влада переходить до Олега (Хельга), який у 882 р. захоплює Київ, під-
ступно вбиває Аскольда і Діра і об’єднує основні східнослов’янські зем-
лі. У своїй діяльності Олег досяг значних успіхів. У 907 р. він здійснив
вдалий похід на Константинополь. На знак перемоги Олег прибив свій
щит на воротах Константинополя й уклав досить вигідну угоду з Візан-
тією. Зміцнення Русі намагався продовжити наступник Олега — князь
Ігор (Інгвар) — 912-945 рр. Він приєднав територію уличів та тиверців
між Дністром і Дунаєм, захопив Дербент на Каспійському морі, здій-
снив два походи на Візантію, проте не зовсім вдалі. Ігор загинув у 945 р.
під час спроби вдруге зібрати данину з древлян, які, обурившись з цього
приводу, вбили його.
Його вдова Ольга, яка стала княгинею (945-964 рр.), жорстоко по-
мстилася за Ігоря, але зробила висновки з його невдач. Було проведено
податкову реформу: чітко встановлено розмір данини — уроки, місце їх
збору — погости. Ольга прийняла християнство, майже 20 років мирно
правила державою, приділяючи основну увагу внутрішнім справам.
У 946 р. Ольга відвідала Константинополь. Вона передала владу
своєму сину Святославу (964-972 рр.), який основну частину свого прав-
ління провів у походах. Він підкорив в’ятичів, розгромив Хозарський
каганат, залучив у свої володіння землі Північного Кавказу. Сучасни-
ки порівнювали Святослава з барсом за швидкість руху його війська.
Невеликий був загін Святослава, і він загинув у нерівній битві. Куря,
хан печенігів, наказав зробити з його черепа кубок, який покрили зо-
лотом та сріблом. На чаші був зроблений напис: «Чужого шукаючи,
своє загубиш».
Святослав активно включився в міжнародні відносини, намагав-
ся відігравати в них значну роль, його ім’я гриміло по всій Європі.
Але постійний відтік людей і матеріальних ресурсів ослабляв державу.
Стародавня і середньовічна історія України (до другої половини XVII ст.)
257
Розвиток Київської Русі. Феодальна роздробленість
Найвищої могутності та розвитку Київська Русь досягла за правлін-
ня князів Володимира Великого (978-1015 рр.) та Ярослава Мудрого
(1019-1054 рр.). Володимир значно розширив межі держави, приєд-
навши Червону Русь, захопив частину литовських земель, Закарпаття,
оволодів Корсунем у Криму.
Володимир реформував місцеве управління, зміцнив центральну владу
і вплив своєї династії. Держава поділялася на землі-уділи, яких центрами
були великі міста (Новгород, Полоцьк, Муром та ін.). За формою держав-
ного правління Київська Русь була монархією. Уся повнота виконавчої,
законодавчої, судової та військової влади зосереджується в руках велико-
го князя. Значну роль у політичній системі держави відігравала князівсь-
ка дружина (регулярне військо). Взагалі збройні сили складалися з трьох
основних частин: 1) великокнязівської дружини та дружини місцевих
князів; 2) народного ополчення (воїв); 3) найманих загонів. Дружина була
ядром війська, саме на неї спирався князь у здійсненні військових походів,
збиранні данини, з нею радився щодо проведення політики. Боярська рада
була необхідним елементом управління державою. Проте вона не мала
чітко окресленого складу, компетенції. У дружину князь міг включати
не лише представників родової знаті, але й тих, кого вважав корисним.
Призначення всіх урядовців залежало тільки від князя і відповіда-
ли вони теж тільки перед ним. Існувала так звана десяткова система
управління (тисяцький — соцький — десяцький). Судові функції вико-
нували княжі тіуни та посадники. Нижчі судові урядовці називалися
вірниками, мечниками, отроками.
Органом місцевого селянського самоврядування була верв — сіль-
ська територіальна община. Вона була колективним власником земель,
діяла на засадах кругової поруки, виконуючи перед князівською ад-
міністрацією фінансові, поліцейські та господарські функції.
За Володимира зникають племінні назви (поляни, сіверяни тощо)
і з’являються територіальні: кияни, чернігівці. Це означало суттєві
зміни в структурі держави, свідчило про інтеграцію етнічних процесів.
Київська Русь складалася з різноманітних елементів, племен зі
своєю культурою та релігією, тому Володимир шукає об’єднуючі чин-
ники, особливо в ідеологічній сфері. Спочатку він реформує язични-
цьку релігію, зводить її до 6 богів, але потім звертається до христи-
янства. Йому імпонувала ідея, яку вже втілили в сусідніх державах:
єдиний бог в єдиній державі на чолі з єдиним правителем. Вибір впав
на християнство в православному варіанті, оскільки воно було поши-
рене у Візантії — найближчій сусідці Русі, яку київські князі певною
мірою намагалися копіювати. Очевидно, що Володимиру подобалося
те, що ця церква знаходиться під контролем держави, проповідує тезу
про те, що будь-яка влада від Бога. У 988 р. Володимир охрещує Русь,
за що його церква потім оголошує рівноапостольним, святим. Князь
призначив 1/10 (десятину) своїх доходів на утримання церкви. Вве-
денням християнства Володимир підніс міжнародний авторитет Русі,
сприяв поширенню культури в багатьох аспектах (архітектура, освіта,
мораль). У програмі Володимира з хрещення Русі можна виділити три
напрямки: 1) будівництво церков; 2) освіта; 3) доброчинність. Перша
церква — церква св. Василя, заступника Володимира — була зведе-
на за його указом на пагорбі, де раніше перебував ідол Перуна. Потім
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Земля концентрувалася нав-
коло столиці — міста. Усі Інші
міста в землі вважалися тільки
«пригородами»,тобто менши-
ми містами. Сільські райони
були відомі як волості. Цей
термін, що означає «влада»/
використовувався для позна-
чення сільського району тому,
що він управлявся столичним
МІСТОМ.
258
Історія України
ЗАПАМ'ЯТАЙ
За часів Ярослава заверши-
лося державне будівництво,
зміцніла структура держави,
посилилась її військова міць.
Русь отримала письмове за-
конодавство, досягла значних
успіхів у ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Успіхи об'єднавчої політики
Володимира Мономаха по-
зитивно впливали на внут-
рішній розвиток усієї країни.
Зосередження в одних ру-
ках великого водного шляху
від Чорного до Балтійського
моря сприяло значному збіль-
шенню обсягів міжнародної
торгівлі Русі й стимулювало
економічне єднання всіх дав-
ньоруських земель.
був побудований складніший за архітектурою собор — церква Успення
Богородиці в Києві, так звана Десятинна церква, фундаменти якої збе-
реглися до нашого часу.
Велику увагу приділяв Володимир зміцненню рубежів своєї дер-
жави, захисту її від нападів ворогів. За його вказівкою була створена
складна і розгалужена система оборонних споруд (змієвих валів), яка
простягалася на 1000 км.
У міжусобній боротьбі, яка почалася після смерті Володимира, пере-
можцем вийшов його син Ярослав Мудрий. Він розширив свої володін-
ня на півночі, заснувавши на Чудському озері місто Юр’єв, у 1036 р.
остаточно розгромив давніх ворогів Русі печенігів. На честь перемоги
в Києві було збудовано знаменитий Софійський собор, а при ньому —
першу бібліотеку на Русі. З іменем Ярослава пов’язаний розквіт давньо-
руської культури. Літописець пише, що Ярослав «часто читав книги
вдень і вночі». Книжкові майстерні були відкриті у найбільших містах.
Ярослав заснував Києво-Печерську лавру, митрополію у Києві, прагнучи
звільнитися від впливу Візантії (1051 р.). Велику увагу приділяв Ярослав
розбудові Києва — своєї столиці. Київ стає суперником Константинополя,
його населення сягнуло близько 50 тис. Лондон досяг цієї цифри лише
через 100 років. У місті було 8 ринків, 400 церков. Земляні вали навколо
міста мали довжину 3,5 км, висоту 14 м, а товщину — ЗО м. На них сто-
яли високі дубові стіни. Головний в’їзд у місто був через Золоті ворота.
Одним з головних досягнень Ярослава, за що його, очевидно, й про-
звали Мудрим, стало зведення основних норм тогочасного права в збір-
ник законів «Руська правда». Її норми не передбачали рівності перед
законом різних верств населення, а забезпечували привілейоване ста-
новище феодалів та їхнього оточення.
Ярослава називали тестем Європи — він породичався з багатьма
королівськими родами. Свого сина Всеволода він одружив з дочкою
імператора Візантії Костянтина Мономаха; одна дочка — Ганна вийшла
заміж за французького короля і навіть деякий час правила Францією;
інша — за норвезького короля; його сестра була польською королевою
тощо. Все це свідчило про високий престиж Київської Русі і великий
авторитет самого Ярослава Мудрого.
Ще за життя Ярослав Мудрий поділив державу між своїми синами,
намагаючись позбутися того розбрату, який виникав раніше після смер-
ті великого князя (так було після загибелі Святослава і після смерті
Володимира Великого). Спочатку Ярославовичі жили в злагоді, але
незабаром почалися міжусобиці. На з’їзді у Любечі було вирішено, що
кожний князь мусить володіти лише своєю вотчиною, тобто землею,
виділеною батьком, і не претендувати на землі інших князів. Фактич-
но це узаконювало роздроблення Русі на окремі спадкові князівства.
Лише на деякий час Володимир Мономах (1113-1125 рр.) та його син
Мстислав (1125-1132 рр.) змогли призупинити цей процес та відновити
єдність Русі, але повністю перешкодити йому вони не змогли.
Володимир Мономах був найвидатнішою фігурою на політичній
арені Київської Русі у першій чверті XII ст. Його батько був улюбленим
сином Ярослава Мудрого, а мати — дочкою візантійського імператора
Костянтина Мономаха.
Невипадково, що у цей час зростають саме ті міські центри, які пе-
ребували на центральній економічній магістралі Русі: Київ, Новгород,
Смоленськ, Ладога, Переяслав.
Стародавня і середньовічна історія України (до другої половини XVII ст.)
259
Із цими чинниками пов’язане й будівництво у 1115 р. за указом
Мономаха першого моста через Дніпро.
Він продовжив традицію династичних шлюбів київських князів з пред-
ставниками європейських монархій. Сам він був одружений з дочкою
англійського короля, його син — з дочкою шведського короля, одна з дочок
стала дружиною візантійського імператора, інша — угорського короля.
Володимир Мономах розробив «Устав» — своєрідне доповнення до
«Руської правди», де обмежив використання рабської праці та джерела
рабства.
Процес феодальної роздробленості і власне третій період історії
Київської Русі можна поділити на кілька етапів:
1) 1054-1132 рр. — визрівання елементів роздробленості, послаб-
лення в цілому великокнязівської влади;
2) 1132-1240 рр. — переваги відцентрової тенденції, перехід до кон-
федеративного устрою держави і поліцентризму;
3) 1240-1360 рр. — послаблення Русі, провідна роль на українських
землях Галицько-Волинського князівства, поступове захоплення цих
земель іноземними державами.
З 1132 р. по 1246 р. на київському престолі побувало 26 князів.
Важливою формою загальноруського правління другої половини
XI — початку XIII ст. були снеми які збиралися у найвідповідальніші
для країни періоди, обговорювали питання внутрішнього миру, фео-
дального правопорядку, організації оборони Русі. Ініціаторами їхнього
скликання були, як правило, великі київські князі, місцем проведен-
ня — Київ або місто Київської землі.
Практика цих з’їздів була розпочата у зв’язку з необхідністю розроб-
ки давньоруського законодавства. У 1072 р. сини Ярослава Мудрого
Ізяслав, Святослав, Всеволод, бояри та представники вищого духо-
венства ухвалили у Вишгороді «Правду Ярославичів». Інше питання,
яке обговорювалось на снемах — боротьба з половцями, яка вимагала
об’єднання зусиль багатьох князівств. У період феодальної роздробле-
ності Русі питання війни і миру перестали бути лише компетенцією
князівської влади Києва. Тепер удільні князі могли оголошувати війну
і підписувати мир з ворогами Русі, не узгоджуючи свої дії із спільними
інтересами країни і великим київським князем.
На українських землях утворилися Київське, Сіверське, Переяс-
лавське, Волинське та Галицьке князівства.
Галицько-Волинська держава
У період роздроблення найсильнішим на Південно-Західній Русі
було Галицько-Волинське князівство. Посиленню цього князівства
сприяв геополітичний чинник: віддаленість від Києва та близькість
до торгових шляхів у Європу, а також наявність соляних промислів,
родючої землі.
Галицьке боярство відокремилося у міцний стан могутніх феодалів.
Вплив цієї аристократії був настільки великим, що Галичину можна
вважати зразком олігархічного правління. Велика влада галицьких
бояр пояснюється їхнім походженням — галицька аристократія роз-
винулася з місцевої племінної знаті. Багато хто з бояр торгував сіллю,
що забезпечувало добрі прибутки і зміцнювало їхнє і без того стабільне
становище.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
З Ім'ям Володимира Монома-
ха пов'язують корону Русі —
шапку Мономаха, отриману
ним від візантійського Імпера-
тора, якою згодом коронували
й московських царів.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
У середині XII ст. державний
лад Русі набув нової форми.
Стольний град Київ і домен
«Руської землі», який йому
належав, перетворився на
спільне володіння групи
князів — Ярославовичів, які
вважали себе колективними
власниками Руської землі і ви-
магали собі там частки влас-
ності, а свої права і обов'язки
визначали на загальноруських
з'їздах — снемах. Цю систе-
му управління називають ко-
лективним сюзеренітетом.
ЗВЕРНИ УВАГУ
У1187 р. у Київському літописі
вперше з'являється термін
«Україна». Про походжен-
ня назви «Україна» є кілька
версій. Одні вчені виводять її
від слова «край» («кінець») зі
значенням «окраїнна земля,
земля, що лежить скраю». Інші
вчені пов'язують походження
цієї назви зі словом «край —
країна». За третьою гіпотезою
вона походить від дієслова
украяти — «відрізати», тобто
означає частина землі, «ук-
раяна» (відділена) від цілого.
Назва «Україна» стала етноні-
мом наших земель.
260
Історія України
РД ЗАПАМ'ЯТАЙ
Галицько-Волинське князів-
ство стало збирачем руських
земель. У період розквіту до
його складу входили Галичи-
на, Буковина, Поділля, Волинь,
Західна Білорусія, Перемиш-
лянщина, Холмщина (нині
у складі Польщі). Порівняно
з територією сучасноїУкраїни
воно становило її третину, але
2/3 української території, де
в той час мешкали русичі.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Галицько-Волинська Русь дала
початок багатьом процесам,
розвиток яких сприяв форму-
ванню української народності,
закладенню її духовних та
державних засад. Саме з Га-
лицько-Волинської держави
почалося усвідомлення на-
селенням, що мешкало на її
території, себе як окремої
етносоціальної спільності.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Присвоєння Данилу Галиць-
кому титулу короля свідчило
про визнання Галицько-Во-
линської Русі європейською
державою, рівною іншим
великим державам. Галиць-
ко-Волинська Русь залишила
у спадок нинішній Українсь-
кій державі свої державні
барви — поєднання жовтого
з блакитним на прапорі.
Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за часів князя
Ярослава Осмомисла (1153-1187). Територія Галицького князівства
доходила до Дунаю та Чорного моря, а Осмомисл успішно протисто-
яв експансії угорського та польського королів, вдало воював проти
половців. Спочатку Галицьке та Волинське князівства існували ок-
ремо, але у 1199 р. волинський князь Роман Мстиславич об’єднав їх,
застосувавши жорстокі репресії проти бояр. Роман взяв під контроль
Київську землю. За короткий час Роман зробив своє князівство могут-
ньою державою, що за умов роздроблення усієї Європи було справжнім
феноменом. Недаремно літописець називає його «однодержавцем» усієї
Руської Землі.
Після загибелі у 1205 р. Романа Галицько-Волинське князівство
тимчасово розпалося і було відновлене зусиллями його сина Данила
лише у 1238 р., який у 1240 р. заволодів Києвом, відновивши єдність
українських земель. У 1253 р. Данило приймає королівську корону від
папи римського і стає першим українським королем. Але згодом, поба-
чивши, що з політичної точки зору, особливо в боротьбі проти монголо-
татар, це нічого не дає, відмовляється від неї. 1256 р. Данило заснував
місто Львів (назване на честь його сина).
Галицько-Волинська держава відновила і розвивала зв’язки Русі
з Європою.
У 1308-1223 рр. у Галицько-Волинському князівстві правили сини
Юрія — Лев II і Андрій. Вони посилили боротьбу з ординцями і вод-
ночас зміцнювали союзні стосунки із західними державами, зокрема,
з Тевтонським Орденом та Польщею. Але, незважаючи на політичні
успіхи (на початку XIV ст.) галицько-волинських князів, їхня держа-
ва опинилася у кризі. Статус провінційного князівства імперії Золота
Орда не міг не підірвати політичні та торгівельні стосунки з Європою,
торгівля з якою занепала.
У середині XIV ст. польські феодали захопили Галичину і частину
західної Волині. Залишки Волинської землі, хоча і зберегли відносну
державну незалежність, були успадковані литовськими князями. Під
владою Угорщини опинилася Північна Буковина та землі між Дні-
стром та Прутом, які до цього часу належали Галицько-Волинському
князівству.
Монголо-татарська навала на українські землі та її наслідки
У цей час Русь зіткнулася з новим могутнім ворогом — монголами.
У 1223 р. авангард монголів уперше зустрівся в бою з руськими князя-
ми на р. Калці. Руські війська не мали єдиного командування, діяли
неузгоджено і зазнали нищівної поразки.
У 1237-1238 рр. монголо-татари під керівництвом хана Батия
спустошили Північно-Східну Русь. В 1239 р. вони взяли Чернігів,
а 7 грудня 1240 р. — Київ. З 40 монументальних споруд Києва зали-
шилося (дуже пошкодженими) лише 5, з 9 тис. дворів — 20, а з 50 тис.
населення — не більше 2 тис. У деяких районах давнього Києва життя
відродилося лише через кілька століть. Київ було відкинуто на кілька
віків назад.
Руські землі потрапили у залежність від нової держави — Золотої
Орди, заснованої Батиєм, оскільки були розрізненими, воювали кож-
ний за себе, а монголи вже мали великий досвід ведення бойових дій.
Стародавня і середньовічна історія України (до другої половини XVII ст.)
261
Монголо-татарська навала призвела до великого спустошення
Південно-Східної Русі: багато людей загинуло, міста були спалені
і пограбовані. З 74 руських міст 49 були сплюндровані ордою Батия,
14 з них так і не піднялися з руїн, а ще 15 згодом перетворилися на села.
Занепад міст, захоплення в полон ремісників призвело до погіршення
економічного становища, згортання торгівлі, зникнення цілих галузей
ремісництва. Було втрачено незалежність, послаблено обороноздатність.
Іго загальмувало розвиток Русі, спричинило її відставання від Європи.
Князі перебували під наглядом представників ханів — баскаків. Зби-
ралося 14 видів ординських даней та повинностей
Хоча руські князі й залишалися при владі, їхні адміністративні
повноваження як васалів хана були обмежені, оскільки хани при-
значали своїх власних чиновників для вербування воїнів і збору по-
датків. У завойованих ними землях монголи поспішали визначити
платоспроможність населення, проводячи його перепис. У судовій
практиці всі руські князі перебували під владою хана й монгольського
Верховного суду та деяких з них стратили за наказом хана за реальні
або уявні державні злочини. Хан також розглядав більшу частину
головних судових справ між руськими князями. Разом з тим хан не
втручався в позови між російськими боярами й простолюдинами, доз-
воляючи князеві кожної даної місцевості продовжувати виконувати
його судові функції.
Українські землі у складі Великого князівства Литовського
та під владою Речі Посполитої (XIV — середина XVII ст.)
Захоплення і розподіл українських земель Литвою, Польщею
та іншими державами
Українські землі на початку XIV ст. стали об’єктом експансії з боку
Литовського князівства.
Литовські князі започаткували звільнення українських земель від
монголо-татарського іга. Зміцненню позицій литовських можновлад-
ців на українській території сприяли династичні зв’язки з галицько-
волинськими князями, що давало їм змогу бути законними претен-
дентами на місцеві княжі престоли. Тому літописи й відзначають, що
володарі Литви «не стільки силою, скільки мудрістю воювали». Ук-
раїнці досить спокійно поставилися до литовської експансії, оскільки
влада литовців не була репресивною, самі литовські князі спочатку
були православної віри, руська мова стала загальнодержавною. Крім
того, люди бачили в Литві можливого захисника проти жорстоких
набігів татар. Були прийняті й руські норми права, назви посад тощо.
Тому держава часто називалася Литовсько-Руським князівством. Ве-
ликому князю належала законодавча, виконавча, судова та військова
влади.
У цей же час поширює свою експансію на українські землі Польща.
Після тривалої боротьби у 1387 р. їй вдається захопити Галичину.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Залежність від Золотої Орди
виявлялася в трьох формах:
1) видача ярликів (грамот)
на князювання, причому без
врахування конкретних прав
на престол, що призвело до
численних інтриг; 2) сплата
данини.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Узявши під свій контроль ук-
раїнські землі, литовці намага-
лися спочатку не вносити в міс-
цевий уклад ніяких змін: «Ми
старого не рушимо, а нового
не вводимо». Слід зазначити,
що українське та білоруське
населення/ а також їх землі
складали більше 80% території
Великого князівства Литовсь-
кого/ тому це значно впли-
вало на ситуацію в державі.
262
Історія України
РД ЗАПАМ'ЯТАЙ
У 1569 р. Польща і Литва
підписують Люблінську унію
і об'єднуються в єдину де-
ржаву — Річ Посполиту, де
встановлюють єдиний дер-
жавний устрій (короля, який
є великим князем литовським,
обирають на спільному поль-
сько-литовському сеймі), уво-
дять єдину грошову систему,
право (за польськими зразка-
ми). Католицтво оголошують
державною релігією.
/7 ЗВЕРНИ УВАГУ
Греко-католицька церква
зберігала східний обряд,
церковнослов'янську літур-
гійну мову, право на заміщен-
ня митрополичої та єпископ-
ської кафедр, користування
юліанським календарем, ни-
жче духовенство зберігало
право одружуватися.
СЛОВНИК
Слово «козак» — тюркського
походження, означало «вільна
людина», «вояк», «степовий
розбійник».
Оскільки козаки розміщалися
за дніпровськими порогами,
їхня резиденція називалась
Запорізькою Січчю. Термін
«Запорізька СІч» вживався
також у розумінні «військово-
політична організація коза-
ків». Поряд з цим вживався
термін «запорізький кіш»,
який означав керівництво
козаків,їхнє місцеперебуван-
ня, табір.
Буковина з 1359 р. входить до складу Молдавського князівства під
назвою Шипинської землі, Закарпаття — у другій половині XIII ст. —
до складу Угорщини. Таким чином, у ХІП-ХІУ ст. українські землі
були розчленовані та увійшли до складу різних держав.
Литва мала певну автономію, за нею залишилися білоруські землі,
а Польща приєднала українські, поділивши їх на 6 воєводств. Ста-
новище українців різко погіршилося, проте унія 1569 р. мала для
України й деяке позитивне значення: знову більшість українських
земель об’єдналася в межах однієї, хоч і ворожої українцям, держа-
ви, що інтенсифікувало зв’язки між ними; прискорилася колонізація
Подніпров’я.
Після Люблінської унії на українських землях водночас із згортан-
ням національного політичного життя та економічним закабаленням
населення, наступом на права і свободи місцевої людності та знищен-
ням її мови і культури польська влада прагне нейтралізувати роль
православ’я, змінивши його католицькою вірою. Для Польщі окато-
личення українських земель мало сприяти забезпеченню консолідації
та єдності держави — Речі Посполитої.
Для урочистого проголошення унії київським митрополитом та поль-
ським королем було скликано церковний собор, який відбувся у м. Брест
у жовтні 1596 р. Собор публічно проголосив унію, а владик, які до неї
не пристали, та духовенство, що брало участь у православному соборі,
піддав анафемі. Уніатська частина затвердила акт об’єднання церков
та утворення греко-католицької церкви, яка підпорядковувалася папі
римському як першоієрарху християнської церкви. Уніатське духо-
венство звільнялося від сплати податків, уніатська шляхта та міщани
одержували право обіймати посади в державних та міських урядах,
уніатським єпископам було обіцяно місце в сенаті.
Виникнення і розвиток українського козацтва
Посилення визискування селянства і міщанства, релігійний і на-
ціональний гніт, напади татар призводили до того, що частина на-
селення втікала в незаселені степові райони середньої течії Дніпра.
Там утікачі поступово об’єднувались у групи, які спільно полювали,
нападали на татар, відбиваючи в них полонених та награбоване майно.
Так, з XIV ст. на теренах України з’являються козаки, які вписали
чимало героїчних сторінок в її історію. Постійна загроза військових
нападів змушувала козаків турбуватись перш за все про оборону. Як
наслідок, виникали укріплення, які називалися січчю (від слова сік-
ти — рубати), тому що місце заселення обставляли висіченими в лісі
деревами.
Історію українського козацтва можна розділити на кілька періодів:
1) 1489-1591 рр. — утворення козацтва та його становлення; 2) 1591-
1647 рр. — період посилення військово-політичної ролі козацтва, пе-
ретворення його в окремий суспільний стан — центр національно-виз-
вольного руху; 3) 1648-1664 рр. — участь в Національній революції
та Визвольній війні українського народу, в якій козацтво було ядром
руху; 4) 1664-1709 рр. — боротьба за збереження незалежності Січі
з Москвою, Кримським ханством, Туреччиною; 5) 1709-1734 рр. —
період існування запорожців за межами України; 6) 1734-1775 рр. —
Стародавня і середньовічна історія України (до другої половини XVII ст.)
263
відновлення Січі, боротьба за її збереження та остаточна ліквідація її
російським царизмом.
Були певні умови прийняття в козаки: потрібно було бути вільним
і неодруженим, уміти говорити української мовою (козацькою), спові-
дувати православну віру, пройти певне навчання. Першою умовою часто
нехтували, бо козаки приймали до своїх лав і кріпаків. Щодо останньої
умови, то кандидат у козаки повинен був спочатку призвичаїтись до
січових порядків, вивчити військові прийоми. Такі люди називалися
молодиками, новаками, джурами. Прийнятий у запорізькі козаки запи-
сувався в один із 38 куренів, кількість яких була постійною. Часто при
цьому він отримував якесь прізвисько, що свідчило про його характер,
зовнішність або нагадувало про деякі обставини життя.
Склад запорізького козацтва був багатонаціональним, хоча пере-
важали українці. Сімейні козаки також допускалися в Запоріжжя,
але вони не могли тут жити з сім’ями. Вони поселялися у слободах,
зимівниках і хуторах, займалися вирощуванням зерна, худоби, торгів-
лею та промислами і тому називалися не товаришами, а посполитими,
зимовчаками. Але усі, січовики і зимовчаки, називали себе «славним
низовим військом Запорізьким» і товариством.
Наприкінці XVI ст. запорожців нараховувалося 5-6 тис. Серед ко-
заків було поширене братство — побратимство — з метою допомагати,
звільняти і навіть жертвувати життям один за одного.
Товариство вирішувало питання про війну і мир, розподіляло всі
землі, ліси, угіддя, вибирало посадових осіб, карало винних у злочинах;
від імені товариства писались відповіді на послання від різних держав
та владних осіб, які надходили на Січ.
Військо Запорізьке мало два поділи: військове і територіальне.
У військовому було 38 куренів, а в територіальному — спочатку 5,
а потім 8 паланок. Курені мали різні назви — за ім’ям отаманів — їх
засновників, за назвою місцевості, звідки вийшли їх перші запорожці,
або ж стану, з якого вони вийшли. Серед них: Іванівський, Сергіївсь-
кий, Канівський, Поповичський, Титарський, Корсунський, Умансь-
кий, Полтавський тощо. 10 куренів становили 1/4 Січі, яка називалася
пірією і мала свою казну. Назва «курінь» походить від слова «кури-
ти», тобто «димити». Кожний курінь зовні виглядав як казарма до
ЗО м у довжину і 3,5 м у ширину.
«Паланка» у перекладі з турецької означає «невелике укріплення».
Це було управління і сама територія. Паланки розташовувалися на пло-
щі, окружність якої становила 1700 км. Паланкову старшину складали:
полковник, осавул та писар. Влада паланкового полковника була знач-
ною: він заміщав у своєму районі кошового отамана і тому мав право
страчувати злочинців. Його влада поширювалася і на тих, хто про-
їжджав через паланку.
Увесь склад Війська Запорізького ділився на старшину, молодиків
та сіромах — рядових козаків та запорізьке поспільство, яке жило поза
Січчю, на зимівниках. Ті козаки, що жили в селах, містечках, на ху-
торах, називалися ще городовими. Біднота козацька звалася голотою,
а багаті козаки — дуками. Запорізька Січ мала чітку військову органі-
зацію. На чолі всього війська стояв виборний гетьман, який офіційно
називався старшим. Безпосередньо Січчю керував кошовий отаман,
який обирався на один рік, але міг бути переобраним. Кошовому ота-
манові належала військова, адміністративна, судова і духовна влада.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Засновником Запорізької Січі
вважається Дмитро Виш-
невецький (Байда), який
походив з княжого роду на
Волині. Він був черкаським
та канівським старостою (на-
місником) великого князя ли-
товського на півдні України,
воював з татарами. На початку
1550-х рр. побудував замок на
дніпровському острові Мала
Хортиця для захисту від та-
тарських набігів.
ЗВЕРНИ УВАГУ
На Січі цінувались перш за все
особисті якості: хоробрість,
розум, винахідливість. У від-
носинах між козаками велике
значення мав стаж перебуван-
ня на Січі, а не вік— переваги
мав той, хто вступив до коза-
ків раніше.Ті, що прийшли піз-
ніше, називали його батьком,
а він їх синами. Ніякого пев-
ного часу перебування на Січі
не встановлювалося, кожен
міг вийти з неї за власним ба-
жанням. Тих, хто мав заслуги
і значний стаж, називали «ли-
царство» або «товариство».
ЗВЕРНИ УВАГУ
Козаки жили, в основному
за рахунок походів, але зай-
малися також мисливством,
рибальством, навіть хлібо-
робством, добували сіль та
селітру, виступали посередни-
ками в торгівлі з Кримом та
Туреччиною, багато уваги
приділяли розведенню коней.
264
Історія України
ЗВЕРНИ УВАГУ
У битвах козаки віддавали
перевагу атакам з флангів
і з тилу. З цією метою вони
розділяли все своє військо на
чотири частини: одну залиша-
ли в таборі, другу посилали
в тил, а третю й четверту — на
обидва фланги. Запорожцям
були відомі досить складні
бойові прийоми: лава або роз-
горнутий стрій; батовий або
тришеренговий при обороні;
триангула, тобто трикутник;
атака колонами. Для оборо-
ни козаки використовували
укріплений табір з возів із гар-
матами по кутах і валами. Для
операцій на річках і морі Січ
мала свій флот з чайок або
ба йда ків.
У воєнній час він був головнокомандуючим, вважався і зверхником
запорізького духівництва, а тому приймав і направляв духовних осіб
у січову та паланкову церкви. Кошовий отаман також затверджував
вибраних на раді старшин, надавав законної сили розподілу угідь, ділив
воєнну здобич, військові доходи, грошове утримання, приймав нових
осіб у Січ, вступав у дипломатичні стосунки із сусідніми державами.
Його влада обмежувалася звітом, часом і радою. Якщо козаки були не-
задоволені діяльністю кошового отамана, то його могли навіть стратити.
Другою особою після кошового був суддя, який у своїй діяльності
керувався неписаним законом і традиціями. Покарання в козаків при-
суджувались в основному за кримінальні та майнові злочини. Вони
залежали від тяжкості злочину. Практикувалися прив’язування винних
ланцюгами до гармати на майдані (за неповагу до начальства), биття
канчуками. Існувала і смертна кара, яка мала здебільшого кваліфіко-
ваний характер: закопування живим у землю (за вбивство свого това-
риша), забивання киями біля ганебного стовпа.
Усіма письмовими справами керував військовий писар, роль яко-
го часто була значно більшою, ніж просте виконання канцелярських
обов’язків. Він складав накази, писав дипломатичні листи, рахував при-
бутки і витрати, був основним радником гетьмана чи кошового отамана
в справах політики, нерідко вирішуючи все на свій розсуд. За військо-
вою старшиною йшли військові служителі — довбиш, гармаш, товмач,
кантаржий, шафар. Довбиш за допомогою литавр скликав козаків на
раду, гармаш відав артилерією, товмач був перекладачем — повинен
був знати іноземні мови, кантаржий зберігав військові міри і терези,
збирав податки на користь Війська з усіх завезених на Січ товарів. До
військових служителів належали також булавничий, бунчужний і хо-
рунжий. Крім січової старшини, обирали ще старшину для походів.
Полки по 500 чол. очолювали полковники, сотні — сотники. Козацький
прапор був малинового кольору.
Вищою владою на Січі вважалася загальна військова рада (коло), що
відбувалася в певні дні обов’язково (наприклад, 1 січня кожного року для
переобрання старшини), а також за бажанням козацького товариства.
Постійні заняття військовою справою шліфували військову майстер-
ність козаків. Основу Війська складала піхота, посилена артилерією.
Кіннота була менш чисельною. На озброєнні були мушкети, пістолі, шаб-
лі, келепа (бойові молотки), лук і стріли. Запорожці використовували
для воєнних операцій метод рейдів, часто комбінованих з партизан-
ськими діями малих загонів, мали добру розвідку. У 1572 р. коронний
гетьман Ю. Язловецький за указом польського короля Сигізмунда II
взяв на службу 300 козаків. їхні прізвища заносили у спеціальні спис-
ки (реєстр), звідси їх назва — реєстрові козаки. їм установили певну
платню, вони підкорялися лише своєму старшому. У 1590 р. у реєстрі
було вже 1000 чоловік. Зростала і кількість нереєстрового козацтва.
Поряд з гостинністю («У Запорожжі усякий бажаючий може зайти
в курінь і їсти з ними без усіляких розпитувань чи подяки за гостин-
ність», — писав сучасник), запорізькі козаки найвище цінували особ-
ливу чесність.
Характерними ознаками козацтва були відсутність кріпосництва,
формальна рівність між козаками.
Головною метою діяльності Запорізької Січі було прагнення поши-
рити свій політичний вплив на всі українські землі.
Стародавня і середньовічна історія України (до другої половини XVII ст.)
265
Крим у період пізнього середньовіччя
Монголо-татари осіли в Криму, що став улусом — провінцією Зо-
лотої Орди й управлявся намісником великого хана. Столицею було
місто Кирим — Крим, побудований золотоординцями на південному
сході Кримського півострова. У XIV ст. назва міста Крим поступово
перейшла на весь півострів.
У 1443 р. Хаджі-Девлет Гірей був проголошений кримським ханом.
Він заснував на берегах ріки Чуруксу місто Бахчисарай («Палац у са-
дах»), що став новою кримською столицею.
Знать володіла землею, що забезпечувало їй владу над татарами-
скотарями, яких називали чорним народом. На території Кримського
ханства закріпилося кілька форм розподілу землі: ханське землево-
лодіння, володіння знаті, султанське землеволодіння, общинні землі.
Управління ханством здійснювалося ханом і державною радою —
диваном, що складався з хана, його заступника і спадкоємця кал-
ги-султана, старшої дружини або матері хана — ханші валіде, глави
мусульманського духівництва ханства — муфтія, головних беків і ог-
ланів. Державною релігією був іслам, що робило мусульманство на чолі
з муфтієм важливою політичною силою Кримського ханства. У першій
половині XVII ст. Кримське ханство складалося з 24 судових повітів.
Усе населення ханства поділялося на 3 групи: мусульмани, православні
(есір), раїя (піддані різних релігійно-етнічних спільнот).
Регулярного війська в кримських татар не було. При великих по-
ходах хана і мурзи збирали добровольців, кількість яких досягала до
100 000.У походи і набіги татари ніколи не брали із собою артилерії
й обозу, але кожний воїн мав із собою 3-4-х коней, що дозволяло ру-
хатися дуже швидко. їхні коні могли проскакати до 100 км на день.
Атаки починалися за сигналом, яким був бій цимбал. На початку бою
татари завжди намагалися обійти ліве крило супротивника для того,
щоб зручніше було стріляти з лука. Основні татарські набіги проходи-
ли зимою по вкритих кригою ріках. Спочатку вперед відправлялися
розвідники, за ними — основні сили орди. Після захоплення здобичі
війська поверталися до Криму завжди іншою дорогою.
У 1475 р. Кримське ханство перетворилося на васала Туреччини.
У кінці XVI ст. Кримське ханство досягло своєї найвищої могутності.
Йому сплачували данину племена адигів, Молдавія, Польща і до 1685 р.
Московське царство (Росія).
Селянсько-козацькі повстання кінця XVI — 20-30 років XVII ст.
Початки козацького державотворення
Посилення феодального, національного та релігійного гніту на Ук-
раїні призвело до цілої низки козацько-селянських повстань починаючи
з кінця XVI ст.:
1. Повстання під керівництвом Криштофа Косинського (1591-
1593 рр.).
2. У 1594-1596 рр. спалахнуло нове повстання під керівництвом
Северина Наливайка, який був сотником надвірних козаків у князя
Острозького.
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
Більшість населення ханства
становили кримські татари.
ЦІ народності сформувалися
в результаті асиміляції пле-
мен хозарів, що мігрували до
Криму, кочових тюркомовних
печенігів, половців, татаро-
монголІв І таврів, що жили тут
здавна, кіммерійців, скіфів,
сарматІв.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Центрами кримської торгівлі
були Перекоп, Кафа і Гез-
лев (Євпаторія). На півострів
завозилися хутра, тканини,
шкіри, залізо, зброя, тютюн,
продовольство. Татари про-
давали сап'ян, смушок, шовк,
вино. З Криму вивозилося ба-
гато солі, щорічно до півтори
тисячі возів.
266
Історія України
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Селянсько-козацькі повстан-
ня мали антифеодальний
і національно-визвольний
характер, вони свідчили про
наростання опору українсь-
кого народу проти гніту з боку
Польщі, підготували ґрунт для
Визвольної війни.
До цього ж часу належить і діяльність одного з найвизначніших
політичних та військових діячів в історії України Петра Кононовича
Сагайдачного (Конашевича-Сагайдачного). У 1618 р. Сагайдачний на
прохання польського королевича Владислава разом з 20 тис. козаків хо-
див походом на Москву. Ними було завойовано Путивль, Лівни, Єлець,
розбито московське військо князя Волконського і взято в облогу Моск-
ву. Але остаточно Москви їм узяти не вдалося через великі морози, до
того ж Польща замирилась з московським царем. Сагайдачний боровся
за зміцнення православної церкви, допоміг відновити її керівництво на
Україні (митрополита у Києві та 5 єпископів). П. Сагайдачний з козаць-
ким військом 40 тис. чол. брав участь у турецько-польській війні, зок-
рема козаки відіграли вирішальну роль у битві під Хотином у 1621 р.,
де турецька армія зазнала поразки. Тут Сагайдачний був поранений
отруєною стрілою і помер 10 квітня 1622 р.
3. 1625 р. — повстання під керівництвом М. Жмайла. Битва під
Крюковим закінчилася внічию. Була підписана Куруківська угода, де
реєстр встановлювався 6 тис. чол., а їх платня — 60 тис. злотих на рік.
Козакам заборонялося нападати на турецькі володіння.
4. 1630 р. — повстання під керівництвом Тараса Федоровича Тря-
сила. 15 травня 1630 р. під Переяславом повсталі розгромили добірний
загін поляків — Золоту роту («Тарасова ніч»). Нова угода з поляками
передбачала реєстр 8 тис. чол.
5. 1635 р. — повстання під керівництвом Івана Сулими. Козаки
зруйнували фортецю Кодак, яка контролювала підходи до Запоріжжя.
Повстання зазнало поразки, Сулиму стратили.
6. 1637 р. — повстання під керівництвом Павлюка (Павла Бута).
Повстанці зазнали двох поразок — під Кумейками і Боровицею. Павлю-
ка схопили і стратили. У 1638 р. було проведено так звану Ординацію
Війська Запорізького реєстрового, що дуже урізала права реєстровців,
зменшила їх кількість до 6 тис. чол. Це спричинило нове повстання.
7. 1638 р. — повстання під проводом Я. Острянина.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Як називається найдавніша епоха в історії людства?
А) бронзовий вік;
Б) енеоліт;
В) кам’яний вік;
Г) Середні віки.
2. На які періоди поділяється кам’яний вік?
А) палеозой, мезозой, кайнозой;
Б) палеоліт, мезоліт, неоліт;
В) фетишизм, анімізм, магія;
Г) крито-мікенський, архаїчний, класичний.
3. Який метал стародавні люди почали використовувати найпершим у своїй історії?
А)цинк;
Б) алюміній;
В) мідь;
Г) платину.
4. Яке з цих міст не належало до античних міст-держав Північного Причорномор’я?
А) Мелітополь;
Стародавня і середньовічна історія України (до другої половини XVII ст.)
267
Б) Тір;
В) Ольвія;
Г) Херсонес.
5. Яка з цих теорій пояснює походження слов’ян?
А) київська;
Б)автохтонна;
В) козацька;
Г) панславізму.
6. Яке ім’я мав бог сонця і світла у стародавніх східних слов’ян?
А) Перун;
Б) Стрибог;
В) Ярило;
Г) Даждьбог.
7. Яке місто було центром Давньоруської держави?
А) Харків;
Б) Одеса;
В) Полтава;
Г) Київ.
8. Хто був першим князем Київської Русі?
А) Олег;
Б)Ігор;
В) Святослав;
Г) Володимир.
9. Коли було підписано перший міжнародний договір Київської Русі?
А) 860 р.;
Б) 907 р.;
В) 944 р.;
Г) 988 р.
10. Коли було відбулося хрещення Русі?
А) 980 р.;
Б) 988 р.;
В) 992 р.;
Г) 998 р.
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Б; 2. Б; 3. В; 4. А; 5. Б; 6. Г; 7. Г; 8. А; 9. Б; 10. Б.
НОВА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої середини XVII ст.
Початок та основні події війни у 1648-1653 рр. Формування української національної держави.
Переяславська Рада 8 січня 1654 року. Завершальні періоди Визвольної війни. Поділ України.
Українська козацька державність у кінці XVII—XVIII ст. Руїна. Україна і Північна війна.
Обмеження і ліквідація автономії України у складі Російської імперії. Правобережні і західно-
українські землі наприкінці XVII — у XVIII ст. Народні рухи та повстання в Україні у XVIII ст.
Слобідська Україна в кінці ХУП-ХУПІ ст. Приєднання Північного Причорномор’я та Правобе-
режної України до складу Російської імперії. Соціально-економічний розвиток України у другій
половині ХУП-ХУПІ ст. Українська культура в кінці ХУП-ХУПІ ст.
Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій. Політичне становище ук-
раїнських земель. Соціально-економічний розвиток України в першій половині XIX ст. Сус-
пільно-політичні рухи в Україні у 20-ті роки XIX ст. Початки українського національного
відродження. Кирило-Мефодіївське товариство. Ліберальні реформи 60-70-х років XIX ст.
Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XIX ст. Суспільно-
політичні і національний рухи в Україні в 60-90-ті роки XIX ст. Західноукраїнські землі під
владою Австрійської імперії (кінець ХУПІ-ХІХ ст.) Стан і розвиток культури в Україні в XIX ст.
Соціально-економічний та політичний розвиток України на початку XX ст. Революційні події
в Україні у 1905-1907 роках. Політична реакція. Столипінська аграрна реформа. Загострення
національного питання. Західноукраїнські землі в 1900-1914 рр.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
Національно-визвольна війна українського народу проти
Речі Посполитої середини XVII ст.
Початок та основні події війни у 1648-1653 рр.
Навесні 1648 р. в Україні почалося нове повстання, яке суттєво
вплинуло на міжнародні відносини у Східній Європі, мало епохальне
значення в історії українського народу, важливе — в історії Росії та
Польщі.
Причини Національної революції та Визвольної війни:
1) політичні — безправ’я українського народу, тяжкий політичний
гніт з боку Польщі, прагнення розширити і зміцнити права козацтва;
2) соціальні — посилення феодальної експлуатації з боку польських
магнатів, шляхти та єврейських орендарів;
3) національні — прагнення українського народу звільнитися від
гніту Польщі і польського панства, яке вважало українців людьми
другого сорту; зберегти себе як народ, уникнути етнічних чисток і ре-
пресій;
4) релігійні — прагнення відстояти свою православну віру, захис-
тити її від натиску католицизму та уніатства.
Революційний характер подій виявлявся у таких докорінних змінах
у житті українського суспільства в середині XVII ст., як:
Нова історія України
269
— ліквідація влади польського короля, магнатів і шляхти на знач-
ній території України;
— заміна польської влади українською;
— революційні зміни у сфері власності: ліквідація польського маг-
натсько-шляхетського землеволодіння та заміна його козацьким; фак-
тичне скасування кріпосного права та особисте звільнення сотень тисяч
селян;
— становлення та формування Української національної держави;
— суттєві зрушення в релігійній сфері: фактична ліквідація на
звільненій території панування католицької церкви та перехід до до-
мінування православ’я;
— істотні зміни в ідеології та менталітеті українців: провідною стає
ідея української державності, докорінно змінюється у бік зростання
національна самосвідомість більшості українського народу;
— про революційний характер подій свідчать масштаби участі в них
українського населення: не кількатисячні повстання, як у 20-30-х ро-
ках XVII ст., а абсолютна більшість українського народу.
Б. Хмельницький народився 27 грудня 1595 р. в м. Чигирині у сім’ї
дрібного українського шляхтича Михайла Хмельницького, який був
чигиринським підстаростою. Богдан здобув добру освіту — вчився спо-
чатку в українській школі, потім — у польській єзуїтській школі на
Львівщині. Там він навчився польської та латинської мов, а пізніше
вивчив турецьку і татарську. Хмельницький брав участь у польсько-
турецькій війні 1620-1621 рр., зокрема в битві під Цецорою, де загинув
його батько, а сам Богдан потрапив у полон, в якому перебував 2 роки.
Після повернення він разом із запорожцями у 20-х рр. неодноразово
ходив в морські походи на турецькі міста, став сотником, потім війсь-
ковим писарем на Запоріжжі.
Основні періоди Національної революції та Визвольної війни:
1) січень 1648 р. — серпень 1649 р. — період перших великих пере-
мог, революційних змін політичного і соціально-економічного характе-
ру, найбільший розмах народної боротьби, визволення значної частини
українських земель, що закріпив Зборівська угода;
2) серпень 1649 р. — січень 1654 р. — розбудова української націо-
нальної козацької держави, продовження збройної боротьби;
3) січень 1654 р. — липень 1657 р. — вступ Московського царства
у війну з Польщею, спільні воєнні дії України і Москви, входження
України під протекторат Москви;
4) липень 1657 р. — березень 1664 р. — боротьба старшинських уг-
руповань за владу, переплетіння громадянської війни з елементами
визвольної боротьби проти Польщі і Москви, поділ України на Право-
бережну і Лівобережну частини з протилежними політичними орієнта-
ціями.
Прагнучи забезпечити тил та посилити своє військо, Хмельницький
укладає угоду про союз з кримським ханом. Польські війська були роз-
громлені під Жовтими Водами, 3 тис. чол. потрапило у полон.
15-16 травня 1648 р. поляки були розгромлені у районі Корсуня.
Своєю резиденцією Хмельницький зробив місто Чигирин, де почав
формувати свою армію. На вересень 1648 р. було сформовано 35 полків
чисельністю 80 тис. чол. Повстання поширилося по всій Україні. Основ-
ною силою його було селянство, а ядром — козацтво. Хмельницького
підтримали і взяли участь у повстанні всі верстви населення України,
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Початок І основні події На-
ціональної революції та Виз-
вольної війни тісно пов'язані
з життям І діяльністю її керів-
ника — Богдана-ЗІновІя Хмель-
ницького.
270
Історія України
ЗАПАМ'ЯТАЙ
За Зборівською угодою (8 сер-
пня 1649 р.) число реєстрових
козаків збільшувалося до не-
баченої раніше кількості —
40 тис. Шляхта могла повер-
нутись до своїх маєтків. Під
владу гетьмана переходили
три воєводства: Київське, Чер-
нігівське та Брацлавське. Де-
ржавні посади могли обіймати
лише православні; гетьман от-
римував у своє користування
Чигирин з округою; київський
митрополит — місце в сенаті.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Військові перемоги Б. Хмель-
ницького призвели до суттє-
вих змін у політичному стано-
вищі в Україні. На звільненій
території ліквідовувались
органи державної влади Речі
Посполитої і почала утворю-
ватись нова політична систе-
ма, формувалась українська
національна держава. Зраз-
ком для політичного устрою
всієї України був устрій Запо-
розької Січі.
за винятком великих полонізованих українських магнатів та вищого
православного духівництва.
11-13 вересня 1648 р. біля м. Пилявці поляки зазнали нищівної
поразки.
Бойові дії продовжилися у 1649 р. 5-6 серпня в битві під Зборовом.
Було завдано відчутних втрат польській армії, але її врятував від роз-
грому татарський хан, який не хотів посилення України. Хан пішов на
таємні переговори з королем, отримав багаті дарунки і змусив Хмель-
ницького укласти з королем угоду.
Цим були незадоволені обидві сторони: поляки хотіли привести Ук-
раїну до покори, за станом на 1647 рік; багато селян дуже нарікали на
те, що не ввійшли в реєстр, і на те, що шляхтичі повертаються в маєтки.
Нові бої були неминучими.
18 червня 1651 р. польське військо (150 тис. чол.) і повстанці
(100 тис. + 50 тис. татар) зійшлися біля м. Берестечка на Волині. 18 ве-
ресня 1651 р. було підписано Білоцерківський договір. Реєстр зменшу-
вався до 20 тис. чол. Реєстрові могли жити лише на Київщині. Гетьмана
позбавляли права вступати в міжнародні відносини. Селяни повинні
були повернутись до панів.
Бойові дії тривали і наступного року. 22-23 травня 1652 р. Б. Хмель-
ницький у битві біля гори Батіг.
До видатних полководців Визвольної війни належали Максим Кри-
воніс (Перебийніс), Іван Богун, Іван Золотаренко та багато інших, які
прославились під час багаторічних воєнних дій.
Восени 1653 р. головне польське військо зосереджується під Жван-
цем (нині Хмельницька обл.). Його оточили полки Хмельницького і та-
тари. Поляки дуже потерпали від холоду, голоду і хвороб і були напере-
додні поразки, але знову їх урятував хан, який уклав з королем таємну
угоду, за якою останній повинен був заплатити татарам 100 тис. червін-
ців і дозволяв їм 40 днів брати ясир на Волині. Відносини з Україною
повинні були регулюватися умовами Зборівської угоди.
Формування української національної держави
Формування української держави відбувалося в умовах війни, тому
для виконання державних функцій використовувалась перевірена на
практиці військово-адміністративна, полково-сотенна організація ко-
зацтва. Правове оформлення українська державність отримала у Зборівсь-
кому (1649 р.) та Білоцерківському (1651 р.) договорах Б. Хмельницького
з Польщею. Українське населення визнавало саме ці органи публічної
влади, які були створені Б. Хмельницьким, і сприяло їх діяльності.
Уся територія оголошувалася власністю Війська Запорізького. На-
селення розділялося на декілька станів, що мали своє самоврядування,
але всі разом підпорядковувалися гетьманському уряду: селяни (вико-
нували господарську повинність, тобто були підданими власника землі,
але мали свою управу і свій суд — так званий копний суд); міщани,
що розділялися на тих, хто мав магдебурзьке право (отже, мав свій
магістрат і суд), і тих, що не мали (перебували під козацькою, тобто
державною юрисдикцією); духовенство, що мало власне самоврядуван-
ня і суд, і шляхта, що у принципі злилася зі старшинським козаць-
ким прошарком. Влада належала військовому стану — козакам, що
в мирний час ставали хліборобами і землевласниками, іноді займалися
Нова історія України
271
промислами, а отже, входили до територіальних одиниць (сотня, полк),
кожна з яких мала своє самоврядування і суд, але строго підпорядко-
вувалася вищому органу. Уся система була виборною: селяни обирали
своїх старших і членів копного суду, так само робили міщани і козаки.
Духовенство також обиралося, зокрема, священики приходів. Обира-
лися сотники, полковники і гетьман, але генеральна старшина фор-
мувалася гетьманом. Посполитий (селянин або міщанин) міг перейти
в козаки і, навпаки, козаки в посполиті.
Адміністративна система складалася з декількох ланок. Центральне
місце в системі органів нової влади посідав гетьман, яким з 1648 р. був
Б. Хмельницький. Йому належала вища військова, законодавча, вико-
навча і судова влада. Найважливіші військово-політичні питання мала
розв’язувати військова рада, в якій могло брати участь усе військо. Про-
те вона збиралася рідко. У зв’язку з тим, що чисельність війська досягла
200 тис. чол., у раді, як правило, брали участь ті військові частини,
які знаходилися поряд, — інші полки посилали своїх представників.
Постійним органом влади була рада генеральної старшини. До неї
входили: обозний, 2 осаули, 2 судді, генеральний писар; пізніше — та-
кож генеральні хорунжий, бунчужний і підскарбій. Старшинська рада
могла бути вузькою або більш широкою: генеральної старшини; гене-
ральної старшини з полковниками; ще ширше — із сотниками. Раду ге-
неральної старшини скликав гетьман перед кожною військовою радою,
а також за необхідності вирішити складні питання.
Уся територія України поділялась на полки, кількість яких, за-
лежно від обставин, змінювалась (у 1648 р. — 40, у 1649 р. — 16,
у 1650 р. — 20). На чолі полку стояв призначений гетьманом або об-
раний полковою радою полковник. Полки ділилися на сотні на чолі
з сотником і аналогічною полковій старшиною. У полку могло бути до
20 сотень. Сотні ділились на курені (по 20-30 козаків у кожному) на
чолі з курінним отаманом. У містах і селах управління здійснювали
отамани, а в тих, що мали магдебурзьке право, — магістри на чолі
з війтами, ратуші. Вільніше стали себе почувати селяни і міщани, хоча
багаторічні безперервні бої, розруха, людські та матеріальні втрати
виснажували народ.
Уряд Б. Хмельницького для утримання свого апарату та інших пот-
реб увів систему податків, яка складалася з трьох основних частин:
подимне (від кожного диму — хати); стація — на війська; оренда —
податок на різні промисли (млини, гуральні тощо). Крім того, міщани
сплачували ще й внутрішнє мито за право торгувати. З тих, хто ви-
робляв спиртні напої, стягувалася так звана показанщина. Податки
збиралися лише з міщан та селян. Козаки (та частина населення, яка
знаходилася у збройних силах) звільнялися від податків. За деякими
даними (на жовтень 1650 р.), Б. Хмельницький одержав 5 млн. зло-
тих прибутку. Він також робив спроби ввести в Україні свою грошову
систему.
Державу Б. Хмельницького можна кваліфікувати як аристокра-
тичну республіку. У 1650 р. її територія сягала 200 тис. км2, а насе-
лення — 1,5 млн осіб. Б. Хмельницький проводив активну зовнішню
політику з Кримським ханством, з Туреччиною, з Валахією, Молдавією,
Семиграддям (Трансільванією), Швецією. Активно велись переговори
про співробітництво (з 1648 р.) з Московським царством. Було встанов-
лено дипломатичні зв’язки з Австрією, Англією, Венецією, Персією.
272
Історія України
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Переяславський договір роз-
почав нову добу у відносинах
між Україною і Московщи-
ною. Москва з самого початку
намагалася обмежити права
України і згодом планувала
перетворити її на звичайну
провінцію.
Переяславська Рада 8 січня 1654 року
Перебіг війни з Польщею, незважаючи на значні успіхи і перемоги
українського війська, усе більше переконував Б. Хмельницького і стар-
шину в тому, що самим їм не звільнитися від польського панування.
Польща могла б продовжувати війну, великі людські та матеріальні
втрати знесилили український народ. Проте припиняти боротьбу він
не збирався. І в той же час її продовження один на один з Польщею
фактично означало б війну на самознищення. Йшлося про існування
всього народу. Тому Б. Хмельницький активно шукав сильних союзни-
ків. 8 січня 1654 р. у Переяславі відбулася генеральна військова рада, на
яку прибули представники від полків та різних верств населення України
(міщани, селяни, духовенство).
Документально рішення Переяславської Ради було закріплено так
званими Статтями Богдана Хмельницького або Березневими статтями
(затверджені царем і Боярською думою в березні 1654 р.). Це був договір
між Україною і Московським царством. Москва зобов’язувалася вступи-
ти у війну проти Польщі. Україна переходила «під руку» московського
царю як самостійна держава — зі своїм главою (гетьманом), своїм полі-
тичним устроєм та територією. Реєстр установлювався в 60 тис. чол.,
козаки могли жити і судитись за своїми законами. Гетьман міг всту-
пати у міжнародні відносини з іншими державами, крім Польщі і Ту-
реччини. Гетьмана мало обирати військо і лише повідомляти про це
царя. Збір податків залишався за українськими урядовцями, але вони
повинні були передавати частину московським. Таким чином, суве-
ренітет Української держави частково обмежувався у міжнародній та
фінансових сферах.
Водночас під час підписання Березневих статей і Переяславського
договору з боку гетьманського уряду були допущені певні прорахунки,
що відіграли потім негативну роль у відносинах між Москвою та Украї-
ною. Москва скористалася тим, що в умовах договору чітко не визна-
чалася форма відносин між Україною і Москвою; московський уряд не
присягнув у тому, що він буде виконувати свої зобов’язання; Б. Хмель-
ницькому варто було б обмежитися особистою присягою, а не дозволяти
присягати всьому народу; помилкою був і дозвіл мати російських воєвод
в українських містах, а також збір податків на користь царя в Україні.
Таким чином, Переяславський договір:
1) констатував відокремлення України від Речі Посполитої;
2) означав міжнародно-правове визнання Української держави;
3) засвідчив внутріполітичний суверенітет Української держави,
зберігав її основні політичні інститути;
4) суттєво змінював геополітичну ситуацію у Східній Європі, поси-
лював позиції України в боротьбі з Польщею, зміцнював вплив Москви
у цьому регіоні.
Завершальні періоди Визвольної війни. Поділ України
Навесні 1654 р. у війну з Польщею вступила Москва, але віддавала
перевагу бойовим діям у Білорусії, намагаючись зайняти її територію і,
очевидно, вважаючи, що Україна вже й так знаходиться у її підданстві.
Тут воювали й українські війська. На Польщу напала Швеція і окупу-
вала значну частину її території. Зі Швецією почала війну й Москва.
Нова історія України
273
Скориставшись цим, поляки запропонували Москві перемир’я, яке
було підписане у вересні 1656 р. у м. Вільно. Воєнні дії припинилися,
обидві країни обіцяли не вступати в переговори про мир зі Швецією.
Поляки обіцяли московському царю польську корону. Українські посли
до участі в переговорах навіть не були допущені. Фактично це була
зрада Москвою свого союзника. Україна знову опинилася сам на сам
із Польщею.
27 липня 1657 року Б. Хмельницький помер і був похований в Іл-
лінській церкві на своєму хуторі Суботові.
Гетьманом обирають Івана Виговського, який при Богдані був ге-
неральним писарем. У цей час починається боротьба старшинських уг-
руповань за владу, що негативно позначилося на стані всієї України.
Виговський знову вирішив орієнтуватись на Польщу. У вересні 1658 р.
у м. Гадячі він уклав з польськими представниками угоду, за якою Ук-
раїна розривала відносини з Москвою і поверталась до складу Польщі.
Три воєводства — Київське, Чернігівське і Брацлавське — мали утвори-
ти Велике князівство Руське, яке повинно було об’єднатися з Польщею
і Литвою на рівних правах у триєдину державу.
Московський уряд, стурбований Гадяцькою угодою, направляє в Ук-
раїну 150-тисячну армію. Вирішальна битва між українсько-татарськи-
ми та московськими військами відбулася 28-29 червня 1659 р. під Ко-
нотопом. Московське військо було повністю розгромлене. Виговський
у жовтні 1659 р. змушений був відмовитись від гетьманства.
Гетьманом обирають Юрія Хмельницького (1659-1662 рр.) — люди-
ну слабовільну і безталанну. Москва підписує з ним нові Переяславсь-
кі статті, за якими гетьману забороняється мати зовнішньополітичні
відносини. Збільшувалась кількість царських військових залог у міс-
тах України. Так Москва хотіла убезпечити себе і тісніше прив’язати
Україну.
У вересні 1660 р. Ю. Хмельницький уклав з польськими представ-
никами Слободищенський трактат, за яким Україна поверталась під
владу Польщі на умовах Гадяцької угоди.
У червні 1663 р. на чорній раді в Ніжині («чорній» тому, що в ній
брали участь не лише козаки, а й селяни і міщани — чернь) завдяки
соціальній демагогії і підтримці московських воєвод гетьманом обрали
І. Брюховецького. Відбувся поділ України на дві частини: Правобереж-
ну, де гетьманом був орієнтований на Польщу П. Тетеря, і Лівобережну,
де гетьманом став представник промосковської орієнтації І. Брюховець-
кий. Офіційно це було закріплено в січні 1667 р., коли в с. Андрусово
Польща і Москва підписали перемир’я на 13,5 років. У складі Московсь-
кого царства залишалася Лівобережна Україна і Київ. Запорізька Січ
переходила під спільне управління Москви і Польщі.
Наслідки і значення Національної революції та Визвольної війни:
— у ході визвольних війн не вдалося звільнити всю Україну від
польського панування, проте була створена автономна національна ук-
раїнська держава, відновлено традицію державотворення українського
народу;
— українському народу вдалося зберегти свою етнічну самобутність,
свою мову, культуру, звичаї, врятуватися від геноциду;
— у процесі боротьби з іноземними поневолювачами було сформу-
льовано національну ідею українського народу — ідею незалежності,
свободи і побудови власної держави;
274
Історія України
— сформувалася українська політична еліта;
— тяжкими були демографічні наслідки Визвольної війни: втра-
ти населення від епідемій, голоду, міграцій становили 2,5-3 млн осіб
(з 5 млн етнічних українців Речі Посполитої);
— одним з наслідків війни була політична диференціація і поляри-
зація української старшини (пропольські, промосковські, протурецькі
угруповання);
— наслідком війни було спустошення і знелюднення Правобережжя
і колонізація Слобожанщини;
— у результаті визвольних війн за державою закріплюється назва
«Україна».
Українська козацька державність у кінці XVI і—XVI і і ст.
Руїна. Україна і Північна війна
Поділ України на Лівобережну і Правобережну, боротьба старшин-
ських угруповань за владу, суперництво промосковської та прополь-
ської партій (а згодом і протурецької), продовження війни з Польщею
призвели до великих спустошень і розрухи, тому цей період в історії
України (1663-1687 рр.) називається Руїною.
І. Брюховецький, намагаючись зміцнити свої позиції, посилив залеж-
ність України від Москви, підписавши Московські статті 1665 р. За цими
статтями гетьмана мали обирати за вказівкою царя, кількість гарнізонів
московських військ в Україні значно збільшувалась, царські воєводи
могли збирати податі на свою користь. Частина старшини отримала мос-
ковське дворянство. Новим гетьманом Лівобережної України став Дем’ян
Многогрішний (1668-1672 рр.). За Глухівськими статтями 1669 р. кіль-
кість залог у містах України зменшувалась, збір податків перекладався на
козацьку старшину. Резиденцією гетьмана стало м. Батурин. Але швидко
діяльність нового гетьмана, який дбав перш за все про власне збагачення
і збагачення своєї родини, спричинила незадоволення старшини, якій
удалося дискредитувати його. Многогрішного скинули з гетьманства і за-
слали до Сибіру. Гетьманом обрали Івана Самойловича (1672-1687 рр.).
У цей час на Правобережжі П. Дорошенко приймає протекторат
Туреччини на тих самих умовах, що й Молдавія і Волощина. Україна
отримувала автономію, не повинна була навіть платити султанові ніякої
податі, тільки постачати йому військо.
У 1686 р. Москва підписала з Польщею «Вічний мир», який зберіг
поділ України на дві частини. Москва приєдналась до антитурецької
«Священної ліги». У зв’язку з цим у 1687 р. був організований перший
Кримський похід московських і українських військ, який закінчився
невдачею. Вина за його провал була покладена на гетьмана Самойло-
вича, якого скинули з посади і заслали до Сибіру.
У 1687 р. гетьманом обрали Івана Степановича Мазепу (1687-
1709 рр.). Він народився близько 1640 р., вчився у Києво-Могилянсь-
кій та Варшавській колегіях і знав 7 іноземних мов. З 1669 р. служив
у Дорошенка, з 1674 р. — у Самойловича. Він зміг завоювати авторитет
у московського царя Петра І, отримати звання генерала, графа, найви-
щий орден Андрія Первозванного.
Нова історія України
275
Разом з тим у 1701 р. він видав універсал про дводенну панщину для
селян Ніжинського полку, що створювало прецедент для закріпачення
селян Лівобережжя.
У 1700 р. в союзі з Польщею і Данією Московське царство починає
війну зі Швецією, яка дістала назву Північної війни.
Україна змушена була брати участь у цій війні. Козаки воювали зі
шведами поза межами України і зазнавали великих втрат. Страшним
тягарем було будівництво фортець, утримання московського війська,
збір податків, сума яких у зв’язку з війною значно зросла. Посилення
централізації Московської держави, якої домагався Петро І, суперечило
існуванню автономної України. Цар задумав переселити козацтво на
східні землі, а Україну віддати під управління свого намісника.
У вересні 1708 р. шведські війська вступають на територію України.
На їх бік з 5-тисячним військом переходить і гетьман І. Мазепа. Він
обіцяє шведському королю зимові квартири, продовольство і фураж,
військову допомогу. Шведський король зобов’язується обороняти Ук-
раїну, зберігати права старшини і козаків.
Петро І наказав провести в Україні масові репресії. Столиця гетьма-
на — Батурин була зруйнована, 15 тис. його жителів (у тому числі жін-
ки й діти) були вбиті. Такої ж участі зазнали Лебедин, Ромни та багато
інших міст і сіл. Основна частина народних мас була дезорієнтована
і залишалася пасивною у війні, що тривала на території України. За-
порожці на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком підтримали
Мазепу. За це царські війська зруйнували Січ, навіть мертвих виймаючи
з могил і відрубуючи їм голови.
Вирішальна битва між московськими та шведськими військами від-
булася 27 червня 1709 р. біля Полтави (42 тис. московітів проти 24 тис.
шведів). Шведські війська зазнали поразки. Це стало катастрофою для
Мазепи і його планів щодо незалежності України. У вересні 1709 р.,
приголомшений поразкою і крахом своїх надій, Мазепа помирає. На
місце Мазепи ще у 1708 р. Петро І наказує призначити гетьманом Івана
Скоропадського (1708-1722).
У 1713 р. Петро І видав указ про перейменування Московії на Росію,
а в 1721 р., після перемоги в Північній війні, — на Російську імперію.
Лівобережну Україну (Гетьманщину) офіційно почали називати Мало-
росією.
Обмеження і ліквідація автономії України у складі
Російської імперії
Обмеження і ліквідація державності та автономії України у складі
Росії пройшли декілька етапів:
1) 1654-1708 роки — перехід від протекторату до автономії Украї-
ни, поступове, але постійне обмеження її прав;
2) 1708-1727 роки — форсований наступ на українську автономію;
3) 1727-1764 роки — чергування двох тенденцій у російському
уряді щодо України — звідси то повернення гетьманської влади, то
посилення імперського тиску;
4) 1764-1781 роки — остаточна ліквідація української автономії.
Значним обмеженням влади гетьмана стало призначення в Украї-
ну царських резидентів. Українські землі почали роздавати царським
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
І. Мазепа зробив чимало ко-
рисного для розвитку осві-
ти, науки і культури України,
витрачаючи значні особисті
кошти на будівництво і ре-
конструкцію храмів і мона-
стирів (за роки його правління
було побудовано 20 церков
і монастирів, відреставро-
вано храм Святої Софії), що
дало підстави для формуван-
ня особливого стилю архі-
тектури — «мазепинського
бароко». На потреби Києво-
Печерської лаври він надав
73 тис. золотих. Завдяки його
зусиллям Києво-Могилянсь-
ка колегія отримала статус
академії і нерідко в ті часи
називалася Могилянсько-Ма-
зепинською.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Послідовники і прихильни-
ки Мазепи обирають своїм
гетьманом Пилипа Орлика,
який створив проект першої
Конституції України. Основ-
ним її положенням були тези
про незалежність України на
обох берегах Дніпра від усі-
лякого іноземного панування.
276
Історія України
ЗАПАМ'ЯТАЙ
4 червня 1775 р. за наказом
Катерини II було зруйновано
Запорізьку Січ — останній
атрибут української держав-
ності. Катерина II не могла тер-
піти існування козацької рес-
публіки в імперії, а військове
значення Запорізька Січ уже
втратила.
вельможам. Резиденція гетьмана була перенесена в м. Глухів, ближче
до російського кордону.
Після смерті у 1722 р. Скоропадського імператор не дозволив оби-
рати нового гетьмана. Наказним гетьманом став Павло Полуботок
(1722-1724), який разом зі старшиною звернувся до царя з проханням
ліквідувати Малоросійську колегію, дозволити обрати нового гетьмана.
Полуботка заарештували і він помер у в’язниці в Петербурзі у 1724 р.
У 1727 р. гетьманом «обрали» 73-річного Данила Апостола. При
гетьмані Апостолі почалася кодифікація українського права. Після
15-річної роботи комісія підготувала кодекс — «Права, за якими судить-
ся малоросійський народ». Але оскільки він передбачав автономність
України, Сенат не затвердив його.
Після смерті Д. Апостола у 1734 р. за указом цариці Анни Іванівни
правління Лівобережною і Слобідською Україною передали Правлінню
гетьманського уряду з 6 чол., три з яких — українські старшини. Але
головував у ньому царський резидент. У 1750 р., під час царювання
дочки Петра І Єлизавети, було дозволено обрання нового гетьмана. Ним
став брат фаворита імператриці Кирило Розумовський (1750-1764),
якому тоді було лише 22 роки. Він провів в Гетьманщині судову рефор-
му (1760 р.): її територія поділялася на 20 судових повітів, де були суд
земський — для цивільних справ і суд підкоморський — для земельних,
а для карних — громадські суди. Усіх суддів обирала козацька старши-
на. У 1754 р. були ліквідовані митні кордони між Україною і Росією,
що означало ліквідацію ще одного атрибута автономії України.
З-під юрисдикції гетьмана був вилучений Київ, російський уряд
встановив контроль над наданням гетьманом посад і маєтків, йому було
заборонено листуватися з іншими державами.
Катерина II обвинуватила К. Розумовського у зраді і змусила його
відмовитись від гетьманства. Так було ліквідовано автономію України,
залишки української державності.
У Лівобережній Україні було створено Малоросійське генерал-гу-
бернаторство, а для управління Україною — Малоросійську колегію
з 4 російських і 4 українських членів.
Останнього кошового отамана Січі Петра Калнишевського (не-
зважаючи на те, що він мав звання генерал-лейтенанта російської ар-
мії) було заслано на Соловки, де він відбував 28-річне заслання і помер
у 1803 р. у віці 113 років. Частина запорожців переселилася в пониззя
Дунаю, де заснувала Задунайську Січ.
Правобережні і західноукраїнські землі і Слобідська Україна
наприкінці XVII — у XVIII ст.
Правобережна Україна (Волинь, Київщина, Поділля), Східна Гали-
чина в цей період входили до складу Польщі. Північна Буковина (до
1774 р.) входила до складу Молдавської держави, яка перебувала під
протекторатом Туреччини. Закарпаття входило до складу Трансіль-
ванії (Семиграддя), що теж перебувало під протекторатом Туреччини.
Але з 1687 р. ця територія відійшла в результаті австрійсько-турецької
війни до Австрії.
Правобережна Україна продовжувала бути об’єктом зазіхань з боку
Туреччини, Польщі й Росії.
Нова історія України
тп
Тривав процес колонізації українського населення. Польська мова
у XVIII ст. стала офіційною навіть на Київщині та Волині, її широко
використовувало духовенство, нею писали книги й викладали у школах.
Посилювались і процеси покатоличення.
Захищаючи власні виняткові привілеї, шляхта намагалася обмежи-
ти входження у свій стан представників інших верств населення. Упро-
вадження слобод було вимушеним кроком польської шляхти, певним
наслідком національно-визвольної боротьби. Селяни, які поселялися
на панській землі, на якийсь час (до 6 років) звільнялися від усяких
повинностей, що давало можливість залучати додаткову робочу силу
й відроджувати зруйновану економіку краю.
У Закарпатті на початку XVIII ст. відбувався перерозподіл земельної
власності. Маєтки супротивників австрійської влади конфісковували
й передавали німецьким феодалам.
У середині XVIII ст. у містах Східної Галичини проживало 333 тис.
осіб, або 12,8 % усього населення. На той час міщани втратили всі озна-
ки економічної незалежності і єдиним привілеєм для них залишалося
право ярмаркової торгівлі. Залежно від величини й кількості населення
міста розділялися на три групи: Львів, королівські й муніципальні.
Основною масою залежного населення залишалися селяни. У сіль-
ському господарстві чітко окреслюються тенденції до обезземелювання
селян (у Галичині 41 % загальної кількості селян у першій половині
XVIII ст.), збільшення панщини (16-годинний робочий день улітку,
урочна (фіксована) система праці). Намагаючись збільшити свої при-
бутки, поміщики вдавалися до посилення експлуатації селянства.
У цілому становище українського населення на той час на правобе-
режних та західноукраїнських землях було гіршим, ніж на лівобережних.
До складу Слобідської України входили сучасна Харківщина, схід
Сумщини, північна частина нинішніх Луганської та Донецької облас-
тей, південна — Бєлгородської, Курської, Воронезької.
Ця територія була знелюднена після монголо-татарської навали,
і саме через неї проходили головні шляхи, якими татари йшли на Мос-
ковщину: Муравський та Ізюмський. З XIV ст. цей регіон називався
Диким полем.
Перша українська колонізація цього краю розпочалася після пораз-
ки селянсько-козацького повстання 1637-1638 років, коли козацький
ватажок Острянин і з ним ще близько 1000 осіб оселилися біля Чугуєва.
Нова хвиля переселенського руху українців на Слобожанщину по-
чалася під час Національної революції та Визвольної війни. Українські
селяни та міщани втікали від гніту польських феодалів, нападів татар
і страхіть воєн. Поселялися тут також російські селяни та старообрядці.
Від назви поселень-слобід ця територія почала називатися Слобожан-
щиною або Слобідською Україною.
Одночасно з селянськими переселенцями з’являються на Слобожан-
щині і монастирі: у 1624 р. Свято гірський, у 1652 р. — Острогозький.
У 1652 р. було засновано місто Суми, у 1654 р. осадчий Іван Каркач
із 37 родинами заснував Харків, у цьому ж році була заселена посе-
ленцями Охтирка.
Переселенці, ураховуючи стан постійної військової небезпеки та
козацькі традиції, що вже склалися, створили полково-сотенний ус-
трій Слобожанщини. Усього було 5 полків: Харківський, Сумський,
Охтирський, Ізюмський, Острогозький (Рибінський). Проте устрій
278
Історія України
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Селяни або посполиті були
вільними хліборобами й мог-
ли, за бажанням, селитися,
переселятися по всій тери-
торії краю, навіть вступати
в козаки, але повинні були
платити податки. Якщо вони
вступали в козацький стан, то
могли займати вільні військові
землі й повинні були нести
військову службу.
Рд ЗАПАМ'ЯТАЙ
У 30-ті роки XVIII ст. в Україні
виник повстанський рух, учас-
ників якого називали гайдама-
ками (з турецького — означає
гнати, робити набіги). Перше
велике повстання гайдамаків
почалося у 1734 р. Найбільшо-
го розмаху гайдамацький рух
досяг у 1768 р. Він отримав
назву Коліївщина (від слова
«колій» — той, що коле) на
чолі з Іваном Гонтою і Макси-
мом Залізняком.
Коліївщина була останнім ве-
ликим селянсько-козацьким
повстанням на Україні.
Слобожанщини дещо відрізнявся від устрою Гетьманщини: тут не було
єдиного зверхника — гетьмана; полковників обирали, але довічно; вла-
да полковників була спадковою; у сотнях обирали сотника, який сам
добирав собі всю старшину. Слобідські полки підпорядковувалися владі
білгородського воєводи, який сам затверджував полковників. Московсь-
кий уряд спеціально не об’єднував слобідські полки в єдину цілісність,
щоб не допустити їхнього відокремлення, єдиної опозиції проти Москви.
Спочатку населення Слобожанщини було козацьким і мало військове
призначення. Але з часом почала збільшуватися кількість селян і міщан.
У 1700 р. Петро І видав указ про обов’язкову постійну службу слобідських
козаків, що означало певне обмеження автономії Слобідської України.
У 1724 р. слобідські козаки ходили на Персію, у 1733 р. — на Поль-
щу, у 1736 р. — на Крим, у 1739 р. — на Молдавію.
Полковий устрій слобідського козацтва було скасовано у 1765 р.
Замість козацьких полків було утворено 5 гусарських, козаків пере-
творено на «військових обивателів» і обкладено податком. На землях
Слобідської України була утворена Слобідсько-Українська губернія.
Слобожанщина втратила залишки своєї автономії і перетворилася на
провінцію Російської імперії
На західноукраїнських землях, де становище селянства було ще
тяжчим, ніж на Правобережжі, гнів і незадоволення народних мас про-
являлися в русі опришків. Найбільше прославився ватажок опришків
Олекса Довбуш (1700-1745), який очолював цей рух у 1738-1745 рр.
На відміну від гайдамаків, опришки діяли невеликими загонами, напа-
даючи на маєтки, роздавали панське добро селянам, убивали тих, хто
особливо жорстоко знущався з народу.
Приєднання Північного Причорномор'я та Правобережної
України до складу Російської імперії
Важливу роль в об’єднанні етнічних українських земель відіграли
російсько-турецькі війни 1768-1774 та 1787-1791 рр.
Росія здобула у війні перемогу. В 1774 р. було підписано Кючук-
Кайнарджійський мирний договір, за яким Росія отримала територію
між Дніпром і Бугом, фортеці Керч і Єнікале в Криму, Кінбурн у гир-
лі Дніпра, а також право вільного судноплавства по Чорному морю.
Туреччина змушена була визнати незалежність Кримського ханства
і цариця Катерина II оголосила про приєднання його до Росії (1783 р.).
Близько 300 тис. татар змушені були емігрувати з Криму до Туреччини
із-за політики царського уряду, спрямованої на витіснення місцевого
населення. Була створена і Козацька Чорноморська флотилія. Росія
знову здобула перемогу у війні. За Ясським мирним договором 1791 р.
Туреччина визнала приєднання Криму до Росії, віддала їй фортецю
Очаків і землі від Південного Бугу до Дністра. Чорноморське козацьке
військо було переведене на Кубань.
У цей період починається швидка колонізація Півдня України. Її мож-
на розділити на три види: поміщицька, селянська і міська. Поміщики
отримали тут 8 млн десятин землі. Основна частина поміщиків (68,2%)
складалася з російських військових і вищих та середніх чиновників.
Українських старшин і чиновників було ледь 10,5%, і серед них
було багато запорізьких старшин, що залишилися й одержали земельні
Нова історія України
279
наділи. Російський уряд продавав запорізькі землі по декілька копійок
за гектар. Одержати землю в Південній Україні було легко, але заселяти
її — дуже важко.
Другим видом колонізації була селянська. Великим був потік пе-
реселенців-селян — в основному з Правобережжя, а також з Лівобе-
режжя і російських губерній. Вільні селяни осідали на державних,
казенних землях, і уряд виділяв їм землю на сім’ю. Найбільшу час-
тину селянських колоністів складали втікачі, ті українські селяни,
що втікали від поміщиків з різних частин України. Серед них були
також росіяни, греки та вірмени, виселені з Криму. Селянське насе-
лення Південної України поділялося на три категорії: 1) вільні; 2)
поміщицькі; 3) державні.
Третім видом колонізації була міська. Варто підкреслити, що на
величезній території запорізьких земель майже не було міст, тому їх
потрібно було будувати, щоб розвивати повітові адміністративні і тор-
гові центри. Засновувались нові міста: Олександрівськ (1770 р., нині —
Запоріжжя), Катеринослав (1776 р., нині — Дніпропетровськ), Мико-
лаїв (1789 р.), Одеса (1795 р.). У 1783 р. було засновано Севастополь,
у 1784 р. — Сімферополь.
Широко залучалися до колонізації й іноземці. У 1796 р. його насе-
лення перевищило 500 тис. чол., 80% з них були росіяни й українці.
Нові землі були об’єднані в Катеринославське і Вознесенське наміс-
ництво, аз 1796 р. — у Новоросійську губернію.
У другій половині XVIII ст. Польща значно ослабла. Це призвело
до її розчленування фактично без воєн сусідніми державами: Росією,
Пруссією та Австрією. У результаті поділів Польщі (1772 р., 1793 р.,
1795 р) Австрія забрала собі Галичину і Буковину.
Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій
Політичне становище українських земель
Населення Східної України в кінці XVIII ст. становило 7,5 млн чол.,
а близько 1860 р. — 13,5 млн. На Західній Україні мешкало відповідно
2,5 млн і 5 млн чол.
Російський уряд для управління створив на її території 9 губерній,
об’єднаних у 3 генерал-губернаторства. На території Слобожанщини
і Лівобережжя було засновано Слобідсько-Українську, яку у 1835 р.
перейменували у Харківську, Чернігівську та Полтавську губернії,
що склали Малоросійське генерал-губернаторство. На Правобереж-
ній Україні та Волині царський уряд утворив Київську, Подільську
та Волинську губернії, об’єднані в Київське генерал-губернаторство.
Відібрані у Війська Запорізького землі Північного Причорномор’я та
Приазов’я поділили на три губернії — Херсонську, Катеринославську
і Таврійську, приєднавши до них у 1812 р. Бессарабську область, і все
це адміністративне утворення назвали Новоросійсько-Бессарабське ге-
нерал-губернаторство .
Губернатори, проголошені спеціальним царським указом «хазяя-
ми» губерній, отримали право безмежного контролю над діяльністю
всіх установ та підприємств, розташованих на ввіреній їм території.
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
У Таврійській губернії серед
п'ятьох найбільших земле-
власників не було жодного
українця. Запорізьку Січ,
перейменовану на село По-
кровське, Катерина II разом
із 200000 га землі подарувала
князю Волконському.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
У кінці XVIII ст. більшість ет-
нічних українських земель,
Південь України і Правобере-
жжя були об'єднані у складі
однієї держави. Це мало ве-
лике прогресивне значен-
ня для України. Ліквідовано
було багаторічний польський
національний, соціальний
і релігійний гніт, небезпеку та-
тарських набігів. Але на зміну
їм прийшов гніт російського
царизму.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
У другій половині XVIII ст. з ук-
раїнською автономією було
покінчено спочатку на Слобо-
жанщині, а потім і на Гетьман-
щині, Україна перебувала
у складі двох найбільших ім-
перій.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Землі, що становили 9/10 від
загальної площі України, ук-
раїнські історики та громад-
ські і політичні діячі назива-
ли Наддніпрянщиною, або
Наддніпрянською Україною.
Офіційно Україна у складі Росії
називалася «Малоросія» або
«Юго-Западная Русь».
280
Історія України
ЗВЕРНИ УВАГУ
В Україні у першої чверті XIX ст.
значно зменшилася кількість
міст, які користувалися само-
врядуванням за магдебур-
зьким правом. На Лівобереж-
ній Україні було ліквідовано
чинність цього права у 1831 р.,
а в 1835 р. це скасування було
підтверджене царським ука-
зом. У Києві разом з магде-
бурзьким правом було роз-
формовано й міську міліцію
у кількості понад 2000 чол.,
озброєну й обмундировану на
старосвітський козацький лад.
Щоб ослабити український
елемент у цьому місті, купці-
українці виселялися з центру
на окраїни, а їх місце займали
купці-великороси.
Найчастіше на посади губернаторів призначали не цивільних, а війсь-
кових осіб, як правило, генералів, яким у такому разі підпорядковува-
лися не тільки місцева адміністрація та поліція, а й розквартировані
в губернії військові частини.
Губернії складалися з повітів, де влада належала земському суду на
чолі з капітаном-справником. Земський суд був одночасно адміністра-
тивно-поліцейською установою і судовим органом. У свою чергу, пові-
ти мали поділи на стани, очолювані поліцейськими приставами, які,
спираючись на підлеглих їм сільських соцьких і десяцьких, тримали
населення міст і сіл у покорі самодержавній владі царя та його органів
на місцях.
Такий територіальний поділ необхідний був для виконання завдань
податкової та каральної політики держави. Кожна губернія, щоб «поря-
дочно могла бьіть управляема», повинна була мати від 300 до 400 тис.
ревізьких душ. Ураховувалася також і відстань кожної місцевості від
губернського або повітового адміністративного центру.
Ще згідно із законодавчим актом «Учреждению о губерниях» 1775 р.
всі ланцюги місцевого управління повинні були закріплюватися гене-
рал-губернатором, який очолював декілька губерній. Ці посадові особи
наділялися надзвичайними повноваженнями, поєднуючи владу цивіль-
ну і військову, та були відповідальними тільки перед імператором.
Зміцнювати устої російського самодержавства в Україні повинні
були численні збройні сили, що утримувалися за рахунок місцевого на-
селення. Слід відзначити, що розквартировані в Україні «москалі» ви-
конували ще одне важливе завдання царату: шляхом змішаних шлюбів
вони повинні були сприяти асиміляції українців. Та чи не найбільшим
лихом для українського селянства стали «військові поселення», які
після наполеонівських воєн у період політичної реакції в країні впро-
ваджував з царської згоди жорстокий, малоосвічений генерал Аракчеєв.
У першій половині XIX ст. російський уряд двічі давав обіцянку
відродити козацькі полки в Україні. Проте він, як завжди, не дотри-
мався свого слова. Граючи на національних та патріотичних почуттях
українців, царизм удало використовував у критичні для держави часи
матеріальні і людські ресурси, а потім залишав козаків напризволяще.
У 1812 р. для боротьби з армією Наполеона малоросійському генерал-
губернаторові князеві Лобанову-Ростовському було доручено сформувати
кілька полків з українських козаків, які по війні повинні були залиши-
ти як постійне козацьке військо. Козаки з радістю зустріли цю звістку
і власним коштом виставили 15 кінних полків по 1220 чол. у кожному.
Проте уряд навіть не допустив ці формування до участі у військових
діях, протримав їх на службі до 1816 р., а потім демобілізував, пере-
вівши козаків до селянського стану. На Правобережжі було створено
4 козацькі полки, які згодом перетворили на регулярні — уланські.
У 20-ті роки XIX ст. було зібрано 25 тис. українських козаків і пе-
реселено на Кубань, де їх зарахували до Чорноморського війська.
Суспільно-політичні і національний рухи в Україні у XIX ст.
Загальна криза феодально-кріпосницької системи, політична від-
сталість Росії, безправ’я народу, вплив французької революції, розча-
рування передової частини дворян в імператорі Олександрі І — усі ці
передумови призвели до появи таємних товариств, які мали на меті
Нова історія України
281
зміну існуючого ладу. Перше таке товариство «Союз порятунку» ви-
никло у Петербурзі в 1816 р.
У 1815-1816 рр. існував гурток передових офіцерів «Залізні персні»
у Кам’янці-Подільському на чолі з Володимиром Раєвським. У статуті
гуртка йшлося про боротьбу за свободу. Його учасники носили заліз-
ні персні як знак належності до цієї організації. У 1822 р. в Україні
було створене «Південне товариство» на чолі з командиром В’ятського
полку, дислокованого у м. Тульчині на Поділлі, полковником Павлом
Пестелем. Воно нараховувало понад 100 осіб і керували ним три управи:
Тульчинська (Пестель), Кам’янська (Давидов і Волконський), Василь-
ківська (Муравйов-Апостол, Бестужев-Рюмін).
У 1821 р. сформувалося «Малоросійське товариство» на чолі з пол-
тавським поміщиком Василем Лукашевичем. Мета — встановлення не-
залежності України. До цього товариства належали українські дворяни
С. Кочубей, І. Котляревський. Його осередки існували в Києві, Полтаві,
Ніжині, Чернігові. Малоросійське товариство перебувало в процесі фор-
мування і не розробило конкретної програми дій. Проте воно засвідчило
активізацію національного руху в Україні і його зв’язок з діяльніс-
тю дворянських революціонерів. У 1823 р. у Новоград-Волинському
виникло Товариство об’єднаних слов’ян на чолі з офіцерами братами
Борисовими і польським революціонером Ю. Люблінським. До нього
входило більше 50 офіцерів. Програма цього товариства передбачала
звільнення всіх слов’янських народів від самодержавства, ліквідацію
існуючих між ними національних протиріч, об’єднання їх у федера-
тивний союз. До нього мали ввійти Росія, Польща, Молдавія, Сербія,
Хорватія, Угорщина.
Програмним документом Південного товариства була «Руська прав-
да», написана Пестелем. Нею передбачалася аграрна реформа, у тому
числі за рахунок часткової конфіскації поміщицьких земель, проголо-
шення республіки, надання політичних прав усім чоловікам з 20 років,
свобода слова, друку, віросповідання, вільного пересування.
За «Конституцією» лідера Північного товариства М. Муравйова Росія
ставала федерацією, де окремі області мали б значні права в самоуправ-
лінні, але утворювались не за етнічною ознакою. Україна поділялася на
дві області: Українську — зі столицею у Харкові і Чорноморську — зі
столицею у Києві.
Посилення кріпосного гніту спричинило зростання селянського
руху. За першу чверть XIX ст. в Україні відбулося 103 виступи кріпаків.
Кілька повстань пройшло серед так званих військових поселенців. Жит-
тя у військових поселеннях було дуже важким. Усі жителі поселень —
чоловіки й жінки — вважалися військовими людьми й підкорялися
військовим законам і офіцерам.
Поселенці працювали на державу весь тиждень, тому що уроки,
тобто робочі дні, були такими значними, що на це йшов увесь тиждень.
Вони будували дороги, мости й казарми, займалися муштрою.
Усе життя поселенців, у тому числі порядок у будинку, регулю-
валися окремими інструкціями, кожна річ повинна була перебувати
на певному місці, що перевірялося щоранку. За кожне відхилення від
інструкції карали дуже суворо, найчастіше сікли різками. Одруження
також строго регламентувалося, нерідко здійснювалося за допомогою
жереба.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Південне І Північне товари-
ства, відомі як декабристи,
прагнули ліквідувати абсолют-
ну монархію І кріпосництво,
демократизувати суспільство,
здійснивши це за допомогою
військового повстання І пе-
ревороту.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Декабристи зазнали поразки,
оскільки не були підтримані
масами, не змогли добре ор-
ганізуватись, діяли нерішуче.
Це був перший організований
виступ проти самодержавства
і кріпосництва, перша спроба
здійснити буржуазну револю-
цію в Російській імперії.
282
Історія України
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Особливо гострий характер
мав селянський рух на Поділ-
лі, який очолив Устим Кар-
мелюк (1787-1835). Разом зі
своїм загоном Кармелюк на-
падав на поміщицькі маєтки,
захоплював майно й роздавав
його бідноті.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
У XIX ст. нерозв'язаною зали-
шалась проблема національ-
ного возз'єднання українсь-
кого народу; правлячими
колами Росії І Австро-Угор-
щини проводилася політика
денаціоналізації. Національ-
не гноблення поєднувалося
з політичним І соціально-еко-
номічним.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Осередками національного
руху у 60-ті роки стають гро-
мади — самодіяльні, напів-
легальні суспільно-політичні
організації ліберально-де-
мократичної інтелігенції. Пер-
ша — виникла у Києві в 1859 р.
До неї входили переважно
студенти Київського універ-
ситету, які стали потім відо-
мими громадськими діячами
і науковцями: В. Б. Антонович,
М. П. Драгоманов, П. П. Чу-
бинський, Т. Р Рильський та
інші. Пізніше громади виникли
в Харкові, Полтаві, Чернігові,
Одесі.
У 1817 і 1818 р. повстали бузькі козаки в м. Вознесенську, які ви-
магали ліквідувати військові поселення й відновити козацьке військо.
Повстання були жорстоко придушені, а 64 найбільш активних учасни-
ків засуджені до страти.
Найбільшим було повстання поселенців у Чугуєві влітку 1819 р.
Військові поселення проіснували до 1857 р.
У 1829 р. почалося повстання в Шебелинській слободі на Харків-
щині, коли селяни виступили проти нав’язаного їм статусу військових
поселенців. Владі вдалося заарештувати Кармелюка й вислати його до
Сибіру, але він 5 разів тікав і звідти знову повертався до збройної бороть-
би, яка тривала 23 роки. На початку XIX ст. активізується й діяльність
масонських організацій. В основі ідеології масонів лежали принципи
всесвітнього братерства, удосконалення суспільства, самовдосконален-
ня людей. Звідси опозиційність масонів до церкви, державного ладу
Російської імперії. В Україні перша масонська організація виникла
ще в 1742 р. у с. Вишневцях на Волині, але більше поширення масон-
ство одержало після закордонних походів російської армії під час війни
з Наполеоном. Масонські організації були таємними, зі спеціальною
обрядовістю. У 1817 р. у Харкові з’являється масонська ложа «Вми-
раючий сфінкс», у цьому ж році в Одесі — «Понт Евксінський», через
рік у Полтаві «Любов до істини», а в Києві «Ложа об’єднаних слов’ян».
Членами організацій були Кирило й Петро Розумовські (онуки гетьмана
К. Розумовського), поміщики С. Кочубей, В. Лукашевич, письменник
І. Котляревський.
У 1822 р. царський уряд, побоюючись опозиційності масонства, видав
указ про заборону всіх таємних організацій, насамперед масонських лож.
У 1863 р. царський міністр Валуєв публічно проголосив, що «ніякої
особливої малоросійської мови не було, немає й бути не може» і видав
циркуляр, згідно з яким суворо заборонялося друкування українською
мовою як книг «духовного змісту, так і навчальних посібників». Ще
більш реакційним був Ємський акт Олександра II, за яким заборонялося
ввозити із-за кордону книги українською мовою, друкувати оригінальні
твори, наприклад, тексти до музики, влаштовувати сценічні вистави та
публічні читання українською мовою.
Вони не були достатньо організаційно оформленими, не мали про-
грам чи статутів. До них входили представники різних течій: консер-
вативної, ліберальної, демократичної. Вони були також багатонаціо-
нальними за складом (хоча переважали українці) і різноманітними за
соціальним станом. Головним своїм завданням вони вважали просвіт-
ництво і впровадження культури. За те, що члени громад виступали
на захист селян і розвиток освіти на селі, шляхтичі прозвали їх «хло-
поманами», а самі вони називали себе українофілами. їхнім ідеологом
був В. Антонович, який виступав за ліквідацію царизму, кріпацтва,
встановлення демократичної республіки на основі добровільного союзу
росіян, українців, поляків. У Петербурзі члени громади гуртувалися
навколо журналу «Основа» (М. І. Костомаров, П. О. Куліш). У ньому
публікувалися наукові праці з історії України, етнографічні матеріали,
твори Т. Г. Шевченка, Марка Вовчка, Л. І. Глібова.
Значний вплив на розвиток українського національного руху мали
ідеї й діяльність М. Драгоманова (1841-1895). Концепція М. Дра-
гоманова базувалася на двох принципах: громадівському соціаліз-
мі (загальна демократизація, знищення експлуатації, об’єднання
Нова історія України
283
трудівників у низові товариства — громади; громадському федералізмі
(всеслав’янське об’єднання національних територій, союзів громад).
Це передбачало програму федералізації Російської й Австро-Угорської
імперій, що забезпечило б українським землям автономні права.
Розвиток промисловості, зростання кількості робітників, тяжкі умо-
ви праці і життя зумовили активізацію робітничого руху. У 1875 р.
в Одесі на базі декількох гуртків виникає «Південноросійський союз
робітників» на чолі з Є. Заславським. До нього входило близько
60 членів і 200 чол. співчуваючих. Це була перша пролетарська органі-
зація в Україні. Розгортання робітничого руху та криза народництва
створили передумови для поширення марксизму. Перший соціал-де-
мократичний гурток виник у Києві в 1889 р. У 90-ті роки такі гуртки
запроваджують в Одесі, Катеринославі, Харкові, Херсоні, Полтаві. Ці
гуртки на той час були розрізненими і маловпливовими.
Кирило-Мефодіївське товариство
Історія українського національного відродження поділяється на три
етапи: 1) збирання спадщини чи академічний етап (кінець XVIII — 40-ві
роки XIX ст.); 2) українофільський, культурницький етап (40-ві роки
XIX ст. — кінець XIX ст.); 3) політичний етап (кінець XIX — 1917 р.).
Виникають політичні організації, учасники яких ставили за мету
не лише соціальне, а й національне визволення українського народу.
Першою такою політичною організацією стало Кирило-Мефодіївське
товариство, засноване в січні 1846 р. у Києві.
Члени товариства розробили декілька програмних документів, зокре-
ма «Книгу буття українського народу» та Статут. У цих документах було
висунуто прогресивні ідеї: республіка — як основна форма політичного
устрою; повалення самодержавства; рівність громадян перед законом;
скасування станів як чинників нерівності в суспільстві; ліквідація крі-
посництва; національне визволення слов’янських народів; поширення
освіти. Значну увагу приділяли національному питанню, яке розгляда-
лося у контексті панславізму. Кирило-Мефодіївське товариство проісну-
вало недовго (до березня 1847 р.), тому розгорнути широкої діяльності
не змогло. Про його діяльність царським властям доніс зрадник, і члени
товариства були заарештовані і відправлені на заслання в різні губернії
Росії під нагляд поліції без права повернення в Україну і з забороною
займатися освітянською діяльністю. Найтяжче покарали Т. Г. Шев-
ченка, якого віддали в солдати, заборонивши писати й малювати.
У 30-х роках XIX ст. центром національного руху стає Львів, а його
авангардом виступає громадсько-культурне об’єднання «Руська трій-
ця» (з 1833 р.). Його засновники Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич
і Яків Головацький — у той час студенти Львівського університету —
розмовляли українською («руською») мовою, звідси й назва об’єднання.
Вони боролися проти політичного, соціального, духовного гноб-
лення, за розвиток національної самосвідомості українського народу.
Цьому була підпорядкована науково-дослідницька та публіцистична
діяльність «Руської трійці». Вони виступали за розвиток національної
літературної мови на народній основі, проти спроб латинізації пись-
менства. Характерною особливістю їх літературної діяльності було те,
що вона здійснювалася в дусі романтизму. У 1836 р. вони видали у Бу-
дапешті альманах «Русалка Дністровая».
ЗВЕРНИ УВАГУ
Найвпливовішою течією в сус-
пільно-політичному русі 70-х
років були народники — рух
різночинної інтелігенції, ідео-
логія селянської демократії.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Організаторами і найактив-
нішими учасниками товари-
ства були М. І. Костомаров —
професор історії Київського
університету, син поміщика
і кріпачки; П. О. Куліш — тала-
новитий письменник, автор
першого українського істо-
ричного роману «Чорна рада»;
М. І. Гулак — вчений-право-
знавець, співробітник канце-
лярії генерал-губернатора;
В. М. Білозерський — викла-
дач Полтавського кадетського
корпусу. У квітні 1846 р. до
товариства вступив Т. Г. Шев-
ченко. За своїми поглядами
члени товариства поділялися
на дві групи: помірковані (на
чолі з Костомаровим і Кулі-
шем) і радикальні (Шевченко,
Гулак).
284
Історія України
Ліберальні реформи 60-70-х років XIX ст.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Основні засади селянської
реформи були викладені
в царському маніфесті від
19 лютого 1861 р. та «Загаль-
ному положенні про селян,
звільнених від кріпосної за-
лежності».
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Реформа проводилась в Ін-
тересах поміщиків, але спри-
яла розвитку капіталістичних
ВІДНОСИН.
Криза феодально-кріпосницької системи, яка виявлялася у зане-
паді поміщицьких господарств, неможливості для поміщиків надалі
ефективно вирішувати свої соціально-економічні проблеми за рахунок
кріпацтва, значне зростання селянського руху — ось головні причини
реформ 60-70-х рр. Уряд вирішив за краще здійснити реформи згори,
самому, ніж чекати, поки це буде зроблено знизу, самим народом. Ці
документи вирішували основні питання, пов’язані зі скасуванням крі-
посного права:
— ліквідація особистої залежності селян від поміщиків;
— наділення селян землею і визначення за неї повинностей;
— викуп селянських наділів.
Селяни-кріпаки переставали бути власністю поміщика. На них по-
ширювалися економічні права, які визнавалися раніше за вільними
особами: купувати і продавати майно, відкривати різні підприємства.
Селяни не були повністю зрівняні в правах з іншими станами, їхні
право пересування обмежувалось, паспорти їм видавали лише на рік,
тоді як іншим станам — безстрокові. Залишалось принизливе покаран-
ня різками. Селяни мусили платити подушний податок, відбувати рек-
рутську повинність. Зберігалася община і кругова порука при виплаті
податків та виконанні повинностей. Земельне питання вирішувалось
в інтересах поміщиків, вони залишались власниками землі, яка їм на-
лежала.
Згодом були проведені реформи в політичній сфері. У 1862 р. реалі-
зується поліцейська реформа. У кожному повіті створюється повітове
поліцейське управління на чолі зі справником, призначеним губерна-
тором. Метою цієї реформи було покращення роботи загальної поліції,
звуження її компетенції, звільнення від другорядних функцій, підви-
щення професіоналізму. У 1864 р. уряд провів земську реформу. Ство-
рювались земські установи (губернські, повітові) — збори та управи.
Збори складалися з гласних, які обиралися на три роки від землевлас-
ників, міських і сільських громад. Виборча система забезпечувала пере-
вагу поміщикам. Земства опікували школи, лікарні, в’язниці, шляхи.
До 1917 р. вони провели корисну роботу, особливо на теренах освіти
й охорони здоров’я. Але їхня діяльність була під контролем царської
адміністрації.
У 1870 р. почалося проведення міської реформи. У містах терміном
на чотири роки обирали міські думи. Члени думи — гласні — обирали
міського голову і міську управу.
У 1864 р. була проведена судова реформа — найбільш прогресивна
з усіх реформ 60-70-х років. Замість станового вводили безстановий
суд, замість закритого — «гласний», зі змаганням сторін — захисника
і прокурора. Суд відокремлювався від адміністрації і проголошувався
незалежним.
У 1862-1874 рр. проводилась військова реформа. Країна була поді-
лена на 15 військових округів, проведено переозброєння армії, рефор-
мувалась система військових навчальних закладів. Започатковувались
військові гімназії, юнкерські училища, збільшувалась кількість місць
у військових академіях. Замість рекрутських наборів з 1874 р. вво-
дилася загальна військова повинність для всіх чоловіків, які досягли
Нова історія України
285
21 року (від неї звільнялися особи з вищою освітою, духовенство, деякі
неросійські народи).
З 1862 р. почалася фінансова реформа. Усе управління грошовим
господарством зосереджувалося в міністерстві фінансів, великі повно-
важення надавались заснованому Держбанку.
Потреби економіки спричинили необхідність реформи освіти. Збіль-
шувалась кількість шкіл різного рівня, дозволялось відкривати при-
ватні. Навчання розподілялося на класичне (гімназії, які готували
в університети) і реальне (училища, які готували в технічні інститути).
Надавалась автономія університетам, які могли самостійно вирішувати
свої адміністративні (вибори ректорів, деканів), наукові, фінансові,
навчальні питання. Проте негативне значення мало підвищення плати
за навчання, заборона жінкам отримувати вищу освіту в університетах,
обмеження в навчанні для євреїв.
У 1865 р. була проведена реформа в галузі цензури, яка теж спря-
мовувалася на підтримання існуючого державного ладу.
Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії
(кінець ХУІІІ-ХІХ ст.)
У 70-80-ті рр. XVIII ст. австрійськими імператорами Марією Тере-
зою і Йосипом II була проведена низка реформ, у тому числі обмеження
й ліквідація панщини, надання селянам елементарних суспільних прав
(одружуватися без дозволу пана, переселятися тощо). Але згодом ці
реформи були згорнені.
Промисловість у першій чверті XIX ст. перебувала у стані застою.
У 1841 р. у Східній Галичині нараховувалось 183 мануфактури, що
становило 3,6 загальної їх кількості в Австрії. Лише з 1843 р. в Гали-
чині з’явилися перші дві парові машини, тоді як у всій країні їх діяло
вже 231. Більшість міст була промислово нерозвиненими. У 1849 р.
Львів мав 68 тис. населення, Чернівці — 18 тис., Тернопіль — 16 тис.,
Ужгород — 7 тис.
У 1830-х рр. на Західній Україні достатньо рельєфно почав викрис-
талізовуватися національний рух. На його піднесення і активність мали
сильний вплив два чинники: 1) польське повстання 1831 р. і запере-
чення поляками взагалі українського питання в Галичині; 2) вплив
українського національного відродження на Лівобережній Україні. По-
чалася пропаганда української мови, робота над українським словником
і вивченням історії свого краю.
У червні 1848 р. у Празі був скликаний з’їзд представників слов’ян-
ських народів Австрійської імперії — Перший слов’янський конгрес.
Українське питання обговорювалося на Галицько-руській секції, де
більшість мали поляки. Незважаючи на це, польська делегація зму-
шена була погодитися на рівноправність української мови в школах
і установах, на окремі гімназії для поляків і українців; викладання
в ліцеях і університетах повинно було вестися на двох мовах, а в сеймі
й діловодстві українська мова повинна була бути зрівняна з польсь-
кою, і обидва народи повинні були мати свою гвардію. Це була перша
польсько-українська справедлива угода, але у зв’язку з наступом на
Прагу австрійських військ Конгрес був розпущений, і угода залишилася
нереалізованою.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
У 60-70-х р. XIX ст. відбулася
певна лібералізація суспіль-
ства, що сприяло прогресу
країни, відкрило перспективи
її розвитку на шляху перетво-
рення з феодальної на буржу-
азну монархію.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Основною галуззю економі-
ки залишалося сільське гос-
подарство, головним чином
землеробство, яке через крі-
пацтво І низьку агрокультуру
перебувало на низькому рівні.
286
Історія України
& ЗВЕРНИ УВАГУ
У травні 1848 р. представ-
ники української лібераль-
ної буржуазії, інтелігенції
та уніатського духовенства
створили у Львові українську
політичну організацію «Го-
ловну руську раду» на чолі
з єпископом Г. Яхимовичем.
Вона почала видавати першу
газету українською мовою —
«Зорю Галицьку», символом
українського народу прого-
лосила галицький герб — зо-
лотого лева на блакитному
тлі і жовто-блакитний прапор.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Значну роль у розвитку само-
свідомості українського наро-
ду відіграло культурно-освітнє
товариство «Просвіта», засно-
ване у 1868 р. народовцями
уЛьвові. Воно видавало твори
українських письменників,
шкільні підручники, газети,
організовувало читальні. До
1912 р. «Просвіта» видала 445
назв книг загальним накладом
З млн 115 тис. і нараховувала
77 філій та 2364 бібліотеки.
До неї входили 197 тис. осіб.
«Просвіта» виділяла стипендії
для студентів, вела антиал-
когольну й антинікотинову
пропаганду.
У листопаді 1848 р. вибухнуло збройне повстання у Львові, де
висувались вимоги введення автономії у Східній Галичині. Повстан-
ня очолив депутат австрійського рейхстагу Лук’ян Кобилиця. Воно
зазнало поразки. У Північній Буковині у 1848 р. селяни відмовля-
лися виконувати феодальні повинності, захоплювали поміщицькі
володіння.
Незважаючи на поразку буржуазно-демократичної революції 1848-
1849 рр. в Австрії, криза феодалізму в цій імперії ще більш загострила-
ся, йшов процес розвитку капіталістичних відносин. У 1867 р. прийнято
конституцію, за якою Австрійська імперія стала двоїстою, перетворив-
шись на Австро-Угорську. А відповідно до перепису населення в 1900 р.
у Галичині проживало 7 млн 185 тис. осіб, з них 42,3 % становили ук-
раїнці. Українці складали також більшість населення західноукраїнсь-
ких земель (з 6,4 млн — 4,6 були українці).
У повітах, де українців було більше 90 % населення, офіційною мо-
вою була лише польська. Першу українську гімназію вдалося відкрити
у Львові в 1867 р. і за 40 наступних років їх було відкрито тільки 5,
тоді як поляки мали 4 вищі навчальні заклади, 96 гуманітарних і 14
реальних гімназій.
У суспільно-політичному русі на західноукраїнських землях домі-
нували дві течії: москвофільська і народовська.
Важливе значення для консолідації наукових сил України мало
створення у 1892 р. наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка (НТШ),
яке фактично стало Українською Академією наук. Товариство мало три
секції: філологічну, історико-філософську, математично-природничо-
лікарську, при яких діяли друкарня, книгарня та бібліотечна комісія.
НТШ мало й свій музей. Деякий час очолював НТШ видатний історик
М. С. Грушевський. До 1914 р. Товариство видало 300 томів наукових
праць українською мовою з різних галузей, а найбільше — з україно-
знавства.
У середині 70-х років у Галичині розгортається радикальний ре-
волюційно-демократичний рух на чолі з І. Франком та М. Павли-
ком. У 1890 р. засновується Русько-Українська радикальна партія
(РУРП) — перша легальна українська політична партія європейського
типу і водночас перша в Європі селянська партія соціальної орієнта-
ції). У 1899 р. була створена Українська національно-демократична
партія — УНДП і Українська соціал-демократична партія (УСДП),
а у 1896 р. — Католицький русько-народний союз. УНДП і УСДП сто-
яли на тих же позиціях, що й РУРП щодо своєї кінцевої мети. Полі-
тична самостійність України стає головним гаслом національного руху
в Галичині та на Буковині.
Малоземелля та безробіття, низький рівень життя, аграрне перена-
селення спричинили масову еміграцію західноукраїнського населення
переважно до Америки. Першими українськими переселенцями до США
у 70-х роках XIX ст. були закарпатці. На кінець XIX ст. українська
громада в США налічувала більше 200 тис. осіб. Переселялись також
у Канаду, Бразилію, Аргентину. На початку XX ст. у Південній Аме-
риці проживало близько 20 тис. українців. Вони засновували тут посе-
лення, ферми, відкривали крамниці, зробивши свій внесок у розвиток
цих країн.
Нова історія України
287
Революційні події в Україні в 1905-1907 роках
У 1905 р. в Російській імперії почалася революція. Буржуазна ре-
волюція відображає потреби розвитку капіталізму, оскільки вона роз-
ширює й поглиблює розвиток його основ. Тому революція не може не
відбивати інтересів буржуазії. Проте в ній також зацікавлені робітники,
селяни й інтелігенція, оскільки революція спрямована на ліквідацію
залишків кріпосництва, скинення царату з його поліцейським режи-
мом, розширення демократії тощо.
Періодизація революції: 1) піднесення (січень — грудень 1905 р.);
2) спад (січень 1906 р. — червень 1907 р.).
Різною була й тактика партій у революції. Більшовики та есери
виступали за збройне повстання як основний засіб вирішення завдань
революції (есери, крім цього, також за терор). Меншовики, кадети, ліде-
ри українських національних партій — за парламентський шлях через
вибори до Державної думи. Чорносотенні партії були за беззаперечне
збереження існуючого ладу, тобто проти будь-яких змін.
Головні події революції в Україні:
— січень-березень 1905 р. — страйки робітників, 177 страйків,
170 тис. учасників;
— повстання на броненосці «Потьомкін» (14-25 червня 1905 р.);
— загальний політичний страйк (жовтень 1905 р. — 120 тис. учас-
ників);
— створення профспілок (3 листопада 1905 р.; у 1907 р. — 280 ор-
ганізацій);
— селянські виступи (за 1905 р. — 4 тис. у 7 тис. сіл);
— повстання матросів флотської дивізії у Севастополі (крейсер
«Очаків» та ін., на чолі з лейтенантом Шмідтом — листопад 1905 р.);
— повстання саперів у Києві на чолі з поручиком Б. Жаданівсь-
ким — листопад 1905 р.;
— грудневе збройне повстання 1905 р. (у Донбасі).
Зростання громадської активності й організованості привело до ство-
рення профспілок. Однією з перших виникла профспілка залізничників
Південно-Західної залізниці. Наприкінці 1905 р. в Україні нарахову-
валось близько 80 професійних об’єднань.
У ці роки значно посилився національний рух. Громадськість Украї-
ни виступала за рівноправність усіх народів, проти великодержавної,
шовіністичної політики царизму, за право вільно користуватися рід-
ною мовою. На той час більшого поширення набуває українська преса.
У 1905-1907 рр. виходило вже 24 україномовних газет і журналів.
Поряд з політичними партіями виникають і культурно-освітні ор-
ганізації — «Просвіти», які керувались демократичними і ліберальни-
ми діячами української інтелігенції (М. Коцюбинський, Б. Грінченко,
П. Мирний, Л. Українка).
Вони засновували бібліотеки і читальні, організовували літературні
і музичні вечори, лекції, спектаклі, запроваджували школи з викла-
данням українською мовою. В Одеському університеті починається
викладання історії України, а в Харківському — історії літератури
українською мовою.
Українське питання обговорювалося і в Державних думах. Вибори
у І Думу відбулися весною 1906 р. Від України було обрано 102 депута-
ти, найбільше було кадетів — 36 осіб. У Думі сформувалася «Українська
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Революція 1905-1907 рр. за
своїм характером була бур-
жуазно-демократичною,
бо її безпосереднім завдан-
ням було повалення царизму,
встановлення демократичної
республіки, вирішення аграр-
ного питання, покращання
становища робітників (вось-
мигодинний робочий день
тощо).
ЗВЕРНИ УВАГУ
У ході революціївиникли нові,
опозиційні урядовим органам
влади, Ради робітничих де-
путатів. В Україні вони діяли
в Катеринославі, Києві, Одесі,
Миколаєві та інших містах.
288
Історія України
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Столипін прагнув еволюцій-
ним шляхом досягти соціаль-
но-економічного прогресу
при збереженні царської мо-
нархії, влади і привілеїв бага-
тих верств населення (у першу
чергу поміщиків та буржуазії),
а також заможного селянства.
думська громада», яка об’єднувала 45 депутатів. Основною її вимогою було
надання автономії Україні. Вибори до II Думи відбулися в січні 1907 р.
Знову від України обрали 102 депутати, і знову була створена «Українська
думська громада». II Дума виявилася ще лівішою, ніж І Дума. «Думсь-
ка громада» дещо розширила свої вимоги, пропонуючи запровадити ук-
раїнську мову в систему освіти і державного управління. Для цього вони
вважали за необхідне утворити кафедри української мови та історії в уні-
верситетах, ввести українську мову в учительських семінаріях. Діяльності
«Думської громади» активно допомагав видатний український історик М.
Грушевський, який спеціально для цього переїхав до Петербурга. За його
участю почали видавати журнал «Украинский вестник», а потім газети
«Рідна справа» («Вісті з Думи»), де друкувались виступи депутатів, статті
на актуальні політичні теми. Склад «Думської громади» був дуже стро-
катим, неоднорідним, і, крім того, за умов спаду революції і посилення
реакції майже неможливо було досягти якихось демократичних зрушень.
Політична реакція. Столипінська аграрна реформа.
Загострення національного питання
Після поразки революції в країні настав період політичної реакції,
яка, за ім’ям голови царського уряду, отримала назву столипінської.
II Дума була розпущена, вводився в дію новий виборчий закон, згідно
з яким 80 % населення позбавлялося виборчих прав. В основному це
стосувалося робітників, селян, неросійських народів. III Дума була ре-
акційною, більшість у ній мали чорносотенці й октябристи, що давало
можливість царю успішно нею керувати. Від України обрали 111 депу-
татів, з них 64 поміщики. За партійною приналежністю більшість з них
належала правим та російським націоналістам (55). Національно-демок-
ратичні партії України не змогли ввести своїх представників до III Думи.
Значно посилилися репресії: у більшості губерній України діяв воєн-
ний стан, лютували каральні загони. У 1909 р. у тюрмах країни перебу-
вало 170 тис. революціонерів. Фактично розгромлені були профспілки
та інші громадські організації. Якщо у 1905 р. нараховувалось 245 тис.
членів профспілок, то у 1909 р. залишилось лише 13 тис.
Прагнучи не допустити нової революції і зміцнити свою соціальну
опору, царський уряд на чолі з П. А. Столипіним вирішив здійснити
реформи, які стосувались перш за все аграрного сектора.
Основні заходи аграрної реформи:
— дозвіл виходу з общини і закріплення землі у приватну власність,
тобто розмивання общинного землеволодіння;
— створення хуторського та відрубного господарства;
— надання кредитної допомоги селянам через селянський поземель-
ний банк;
— проведення переселення селян з європейської частини держави,
де землі не вистачало, до Сибіру, на Далекий Схід, у Середню Азію.
В Україні з 1906 по 1915 рр. з общини вийшли 468 тис. дворів, або
30,2% від загальної чисельності общинних земель. Ті селяни, які ви-
ходили з общини, мали право отримати землю у відруб, тобто в одному
місці, «куском». Якщо вони переносили туди будинок і господарські
будівлі, то це називалося хутором. До початку 1916 р. в Україні утво-
рилося 440 тис. хуторських і відрубних господарств (13% загальної
Нова історія України
289
кількості). Для допомоги селянам у створенні хутірського господарства
запровадили Селянський поземельний банк. Цей банк купував у поміщи-
ків землі, а потім за вищими цінами продавав їх окремими ділянками се-
лянам. Селяни України протягом 1906-1910 рр. купили в банку 480 тис.
десятин землі, з них хутірські та відрубні господарства 82,6%. Банк
підняв ціну землі з 105 крб за десятину в 1907 р. до 136 крб у 1914 р.
Діяльність банку сприяла зміцненню заможних селянських господарств.
На селі організовувалися прокатні технічні станції, сільськогоспо-
дарські читання з метою поліпшення агрокультури. Для малоземельних
селян створювалися товариства з оренди землі та колективного ведення
рільництва.
Це спричинило загострення соціальних відносин в українському селі.
Таким чином, реформа сприяла подальшій соціальній диференціації на селі.
Ця диференціація призвела до того, що в бідняків земельні наділи
зменшувались, а у заможних збільшувались.
Столипінська аграрна реформа після скасування кріпосного права
у 1861 р. була наступним великим кроком на шляху еволюційного роз-
витку Російської імперії, поступового перетворення її з феодальної на бур-
жуазну монархію. Вона прискорила розвиток капіталістичних, ринкових
відносин, соціальну диференціацію на селі, покращила стан сільського
господарства, але не вирішила аграрного питання в цілому. Тому участь
селянства в новій революції з усіма її наслідками стала неминучою.
Напередодні війни царизм значно посилив національний гніт: за-
кривались українські школи, «Просвіти», журнали, конфісковувались
твори українських письменників, у тому числі і Т. Г. Шевченка. Ук-
раїнці, як і всі інші неросійські народи, оголошувались «інородцями»,
їм заборонялося співати рідних пісень не тільки на концертах, а й на
вулицях міст і сіл, читати вірші національних поетів. Таким чином,
національне питання напередодні війни значно загострилось. Причи-
нами загострення були політична реакція в країні, прагнення царизму
придушити будь-який визвольний рух, у тому числі й національний;
розгул шовінізму у зв’язку з підготовкою до війни і відповідна реакція
на це з боку національно-демократичних сил; зв’язок національного
питання з аграрним, адже більшість населення національних регіонів
були селяни, для яких ці два питання перепліталися; правова та тео-
ретична невідпрацьованість національного питання.
ЗВЕРНИ УВАГУ 47
Найбільшу кількість пересе-
ленців дала Україна. Це було
пов'язано з тим, що саме тут
украй не вистачало землі,
відчувалося сильне аграрне
перенаселення. До Сибіру
з України переїхало близь-
ко 1 млн селян. Та невдов-
зі 1 7 % з них повернулися
назад, ще незадоволеніши-
ми і збіднілими, оскільки
в Україні в них землі не було,
й у Сибіру вони її не змогли
отримати з різних причин.
СЛОВНИК
Національне питання — це
питання про ліквідацію усі-
лякого національного гноб-
лення, про досягнення рівно-
правності національностей,
вільного самовизначення
І розвитку великих І малих
народів.
Західноукраїнські землі в 1900-1914 рр.
На початку XX ст. всі західноукраїнські землі продовжували перебува-
ти у складі Австро-Угорської імперії. Тут мешкало понад 4,6 млн україн-
ців. Східна Галичина, де проживало українське населення, в адміністра-
тивному відношенні була об’єднана із Західною (польською) Галичиною
в Королівство Галіції і Лодомерії. Увесь цей край поділявся на 50 повітів.
Окремою адміністративною територією була Буковина, до якої входило
10 повітів. Закарпатські землі складалися з 4 українських комітетів.
Економіка на цих землях розвивалася уповільненими темпами, мала
колоніальний характер, що виявлялося в її структурі та динаміці. Од-
ним із найрельєфніших проявів цього процесу був вивіз сировини із за-
хідноукраїнських земель до метрополії на переробку. Сировина стано-
вила понад 90 % всього експорту із західноукраїнських земель в інші
країни. Природні багатства краю експлуатувалися нераціонально,
290
Історія України
ЗВЕРНИ УВАГУ
Про колоніальний характер
Галичини свідчить її галузева
структура, яка характеризу-
валася перевагою харчових
підприємств (34,3%), лісоза-
готівлі та обробки лісу (20%).
Підприємства машинобуду-
вання, ремонту, металооброб-
ки становили лише 10%.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Західноукраїнські землі зали-
шалися відсталими аграрними
провінціями Австро-Угорщи-
ни. У сільському господарстві
було зайнято близько 90%
населення. Зберігалося велике
поміщицьке та церковне зем-
леволодіння. Поміщикам нале-
жало понад 40% усіх земель.
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Складовою частиною націо-
нально-визвольного руху ук-
раїнців на західноукраїнських
землях була боротьба за на-
ціональну освіту, зокрема за
український університет. Ця
боротьба відбувалася в умо-
вах жорстокого протистояння
з польськими шовіністами, яке
доходило до збройних сути-
чок. У 1902 р. була заснована
організація «Січ», що ставила
своїм завданням фізичне ви-
ховання української молоді. Ще
раніше (1894 р.) в Східній Гали-
чині існували аналогічні това-
риства під назвою «Соколи».
по-хижацьки. На зламі ХІХ-ХХ ст. щорічні вирубки лісу в Карпатах
перевищили 6 мли м3, що призвело до різкого скорочення площі лісів
і порушення екологічної рівноваги.
Переважна більшість західноукраїнських підприємств була дрібного
і маломеханізованою. У 1902 р. 94% промислових підприємств Галичи-
ни налічували до 5 робітників, тут діяло лише 5,5 % парових двигунів,
що функціонували в імперії.
З традиційних галузей успішно розвивався видобуток солі. У 1906 р.
на частку Галичини припадало 64 % вартості загальнодержавного ви-
робництва солі.
Проте західноукраїнські землі не обійшли й нові тенденції роз-
витку. Як і у світовій економіці в цілому, тут з’являються монополії,
здебільшого іноземні. У 1912 р. в Галичині діяло ЗО монополістичних
об’єднань, сумарний акціонерний капітал яких досягав 115 млн крон.
Англо-австро-німецький концерн контролював 75% видобутку та пе-
реробки нафти в Галичині, у Закарпатті австрійському капіталові на-
лежало 45 % акцій великих угорських банків. Західноукраїнський ре-
гіон перетворився на ринок збуту товарів, вироблених розвинутішими
промисловими державами, потреби краю задовольнялися переважно
імпортними фабричними промисловими товарами.
Серед поміщиків переважали іноземці: поляки у Галичині, румуни —
у Буковині, угорці — у Закарпатті. У Закарпатті, наприклад, граф Шен-
борн мав більше 100 тис. га, тобто близько 20 % усієї території. Основна
маса селян страждала від малоземелля. У Галичині 53,3% селянських
господарств були безкінні, 43 % мали до 2 га на двір. Заможних селян
було 5 %, але вони володіли землею, яка за кількістю перевищувала
удвічі ту, яка належала 600000 бідняцьких господарств. 614 тис. се-
лянських господарств не забезпечували прожитку своїм власникам. Такі
незаможні селяни орендували землю в інших селян чи поміщиків, йшли
працювати на заводи, на заробітки до Бессарабії, Південної України.
На селі збереглися напівкріпосницькі порядки. На Поділлі селя-
ни навіть за гриби, зібрані у лісі, відпрацьовували поміщику два дні,
стільки ж за кожний сніп скошеної трави.
Становище українського селянства погіршувалося зловживаннями
влади, соціальною дискримінацією. Чиновники завищували якість се-
лянської землі, що призводило до того, що селяни в Галичині платили
втричі більше поземельних податків, ніж поміщики. Прямі податки се-
ляни сплачували за землю, хату, худобу, за проїзд через мости. Постійно
зростали непрямі податки (на нафту, цукор, тютюн, пиво). Становище
українських селян в Галичині погіршувалося ще й тому, що поміщи-
ками переважно були поляки, які обіймали майже всі адміністративні
посади, у тому числі контролювали й суд. Уся адміністративна влада
в Галичині, як і в Буковині, належала намісникам. Роль органів міс-
цевого самоврядування виконували Галицький і Буковинський сейми.
Виконавчим органом Галицького сейму був крайовий комітет, до якого
входили маршалок (голова сейму) і 6 членів, яких обирав сейм з числа
його депутатів терміном на 6 років.
На початку XX ст. у Галичині визначилися три напрямки політич-
ної думки:
1) москвофільський, який поволі спадав;
2) австрійський ультралоялізм, тобто орієнтація на Австро-Угорщи-
ну і вірність династії Габсбургів;
Нова історія України 291
3) самостійницький, державницький, за створення Української не-
залежної держави.
Значну роль у суспільно-політичному житті Галичини на той час
починає відігравати митрополит Галицький (греко-католицька церква)
Андрій граф Шептицький (1900-1944).
Більшість української громадськості в Галичині того часу займала
проавстрійську — антиросійську позицію. Це пояснюється тим, що полі-
тика Російського уряду була активно ворожою українцям, як у самій
Росії, так і за її межами.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Коли почалася Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої
середини XVII ст.?
А) 1625 р.; В) 1646 р.;
Б) 1638 р.; Г) 1648 р.
2. Хто очолив Національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої сере-
дини XVII ст.?
А) П. Конашевич-Сагайдачний; В) Б.Хмельницький;
Б) М. Дорошенко; Г) І. Сірко.
3. На які адміністративні одиниці поділялася територія України у період Національно-виз-
вольної війни українського народу проти Речі Посполитої середини XVII ст.?
А) райони; В) губернії;
Б) області; Г) полки.
4. Які землі (воєводства) не увійшли за Зборівською угодою до складу Гетьманщини?
А) Волинь; В) Чернігівщина;
Б) Київщина; Г) Брацлавщина.
5. Коли відбулася Переяславська Рада?
А) 1 жовтня 1653 р.; В) 8 січня 1654 р.;
Б) 31 грудня 1653 р.; Г) 28 січня 1654 р.
6. Хто став союзником України згідно з рішенням Переяславської Ради 1654 р.?
А) Польща; В) Кримське ханство;
Б) Туреччина; Г) Московське царство.
7. Які з цих козацьких полків відмовилися від присяги московському царю після Переяславсь-
кої Ради у 1654 р.?
А) Чигиринський та Київський; В) Вінницький та Харківський;
Б) Уманський та Брацлавський; Г) Сумський та Чернігівський.
8. Хто був найвидатнішим кошовим отаманом Запорізької Січі у XVII ст.?
А) І. Сірко; В) І. Брюховецький;
Б) Д. Многогрішний; Г) М. Дорошенко.
9. Хто з цих гетьманів України здобув перемогу над московським військом під Конотопом?
А) Б. Хмельницький; В) І. Виговський;
Б) Ю. Хмельницький; Г) П. Дорошенко.
10. Хто з цих гетьманів керував Україною під час Північної війни?
А) І. Самойлович; В) Д. Апостол;
Б) І. Мазепа; Г) К. Розумовський.
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Г; 2. В; 3. Г; 4. А; 5. Г; 6. Г; 7. Б; 8. А; 9. В; 10. Б.
НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Україна в роки Першої світової війни та Української національно-демократичної революції.
Перша світова війна й Україна. Утворення і діяльність Української Центральної Ради. Боротьба
за владу, початок громадянської війни (кінець 1917 р. — квітень 1918 р.). Українська держава
гетьмана Скоропадського. Директорія. Відновлення УНР. Західноукраїнська Народна Респуб-
ліка і Закарпаття у 1918-1919 роках. Відновлення Радянської влади в Україні. Денікінщина.
Завершення української національно-демократичної революції, її наслідки та уроки.
Радянська українська державність у 20—30-ті роки. Становище на західноукраїнських зем-
лях. Нова економічна політика та її здійснення в Україні. Перша спроба використання голоду
з політичною метою. Україна й утворення СРСР. Установлення монополії комуністичної партії
на владу. Українське відродження 20-х років. Політика форсованої індустріалізації та її наслід-
ки. Примусова колективізація сільського господарства в Україні. Голодомор 1932-1933 років.
Політичні процеси й репресії наприкінці 20-х — у 30-ті роки. Політика у сфері культури та
політична культура в 30-ті роки. Західноукраїнські землі між двома світовими війнами.
Україна в роки війни та повоєнний період. Приєднання Західної України до УРСР у складі
СРСР. Початок Великої Вітчизняної війни. Становище на окупованій українській території.
Рух Опору. Визволення України. Суспільно-політичне та культурне життя в Україні в другій
половині 40-х — на початку 50-х років. Політика часткової десталінізації в Україні, її непо-
слідовний характер. Україна в період загострення кризи радянської системи (середина 60-х —
початок 80-х років). Розвиток культури в Україні в 50-80-ті роки XX століття. Україна в добу
перебудови. Розпад СРСР і відродження незалежності України.
Держава Україна на сучасному етапі. Державотворення і політичний розвиток України.
Прийняття Конституції України. Соціально-економічне становище республіки. Зовнішня полі-
тика України. Розвиток культури України на сучасному етапі. Державна символіка України
та її історичне походження.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
Україна в роки Першої світової війни та Української
НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Українські землі посідали важ-
ливе місце у планах країн, що
воювали.
Улітку 1914 р. почалася Перша світова війна. Австро-Угорщина пре-
тендувала на розширення своїх володінь на Західній Україні (Волинь,
Поділля), Німеччина — на інші українські землі. Росія хотіла захопити
Галичину. Взагалі саме Галичина стала ареною найжорстокіших битв
на Східному фронті.
Трагедія українців полягала в тому, що вони, не маючи власної дер-
жави, яка б захищала їхні національні інтереси, змушені були воювати
за інтереси чужих імперій та ще й убивати один одного. У російській
армії налічувалося 3,5 млн українських солдатів, 250 тис. служили
в австрійському війську.
У серпні 1914 р. російські війська захопили Східну Галичину і Буко-
вину, де було створено генерал-губернаторство на чолі з чорносотенцем
графом Г. Бобринським. Відповідно до його розпорядження закривались
Новітня історія України
293
українські школи, книгарні, громадські організації, проводилась при-
мусова русифікація, масова депортація. У свою чергу, контро-угорський
уряд звинуватив у своїх невдачах українців і почав проти них кампанію
терору і репресій.
Війна негативно вплинула на соціально-економічне становище
України. На розвиток промисловості руйнівний вплив справила мо-
білізація в армію 4 млн осіб. З сіл України до армії мобілізували по-
ловину працездатних чоловіків 3 1914 по березень 1917 р. в Україні
відбулося близько 380 страйків, у яких брали участь близько 300 тис.
робітників. Селяни виявляли непокору діям місцевої влади, захоплюва-
ли поміщицькі володіння, вступали в сутички з поліцією. За роки вій-
ни (1914-1917) в Україні відбулося близько 170 селянських виступів.
Утворення і діяльність Української Центральної Ради
У кінці лютого 1917 р. в Петрограді в результаті збройного пов-
стання робітників і солдатів царизм було повалено. Проте боротьба за
владу не закінчилася. Паралельно існували дві політичні структури,
які представляли інтереси різних соціальних верств: Тимчасовий уряд,
сформований в основному з ліберально-буржуазних депутатів IV Дер-
жавної думи, і Рада робітничих і солдатських депутатів.
Це громадське об’єднання спочатку було створене 7 березня 1917 р.
у Києві з ініціативи ряду політичних, громадських, наукових органі-
зацій. Головою Ради обрали визначного історика і громадського дія-
ча М. С. Грушевського. Серед партій провідну роль у Центральній
Раді відігравали Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ),
Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) і Українсь-
ка партія есерів (УПСР). У більшості Рад робітничих і солдатських де-
путатів переважали меншовики та есери.
Періодизація діяльності Центральної Ради
1. Становлення УЦР, формування її складу, боротьба за демократи-
зацію й українізацію, співробітництво з Тимчасовим урядом, кристалі-
зація ідеї автономії України в складі Росії (березень — початок червня
1917 р.).
2. Поглиблення процесу державного будівництва в Україні на заса-
дах автономно-федеративного принципу, легітимізація автономії в умо-
вах досягнення тимчасового компромісу з Тимчасовим урядом (кінець
червня — початок жовтня 1917 р.).
3. Боротьба за владу з центральним більшовицьким урядом (жовтень
1917 р. — січень 1918 р.).
4. Існування формально самостійної Української Народної Респуб-
ліки під протекторатом Німеччини й Австро-Угорщини (березень — 28
квітня 1918 р.).
10 червня 1917 р. Центральна Рада видала свій І Універсал. У ньому
проголошувалась автономія України і підкреслювалось, що Україна не
відділяється від Росії. Порядок і лад в Україні повинні були дати «виб-
рані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні
українські збори (сейм)». Це був перший крок до здійснення національ-
но-територіальної автономії України.
В Універсалі підкреслювалося, що склад Центральної Ради буде
поповнено представниками інших народів, які живуть в Україні, і це
дасть їй змогу стати єдиним найвищим органом революційної демократії
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
Усі політичні партії Росії під-
тримували війну, більшість
із них пояснювала це необ-
хідністю «оборони вітчизни».
Більшість громадськості Захід-
ноїУкраїни підтримала у війні
уряд Австро-Угорщини, вва-
жаючи царську Росію найза-
пеклішим ворогом українців.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Центральна Рада висувала
вимоги автономії України,
підтримувала заходи щодо
створення української преси,
упровадження української
мови в школах, скасування
будь-яких обмежень щодо
розвитку української культу-
ри і громадсько-політичного
життя. Загальнодемократичні
вимоги і лінія Центральної
Ради дістали підтримку з боку
скликаних у Києві в травні
1917 р. всеукраїнських з'їздів:
військового, селянського,
робітничого.
294
Історія України
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Розходження Центральної
Ради з Тимчасовим урядом
стосувалися лише національ-
ного питання І перспектив
устрою України. Щодо питань
державного ладу, економіч-
ної, земельної, соціальної,
воєнної політики, то тут роз-
ходження були незначними
або взагалі відсутніми.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
7 листопада 1917 р. Централь-
на Рада приймаєсвій IIIУнівер-
сал, де Україна проголошува-
лася народною республікою
(УНР) у складі федерації рівних
і вільних народів. В Універ-
салі декларувалася обіцянка
вирішити земельне питання,
ввести 8-годинний робочий
день, установити державний
контроль над виробництвом,
урегулювати проблеми війни
і миру. III Універсал проголосив
ліквідацію п риватної власності,
націоналізацію поміщицького,
монастирського, казенного та
церковного майна.
краю, проблему земельної реформи повинні були вирішити Установчі
збори.
З липня 1917 р. Центральна Рада видала II Універсал, де прого-
лошувалося, що вона не згодна з відокремленням України від Росії
і відкладає вирішення питання про здійснення автономії України до
Всеукраїнських установчих зборів.
II Універсал був певною поступкою російському Тимчасовому уря-
дові, компромісом, деякою мірою кроком назад порівняно з І Універ-
салом. Це виявилося в тому, що не визначалася територія, на яку по-
ширювалася влада Центральної Ради, не уточнювалися повноваження
Генерального секретаріату, особливо у відносинах з місцевими органами
Тимчасового уряду. Проголошення самостійності України в тих умовах
було нереальним.
Центральна Рада створила свій виконавчий орган — Генеральний
секретаріат на чолі з відомим українським письменником В. К. Винни-
ченком. До складу секретаріату входило 8 міністерств, якими керували
переважно представники соціал-демократичної партії. Дії Центральної
Ради викликали невдоволення з боку Тимчасового уряду і лише черго-
вий провал нового наступу російських військ у Галичині змусив його
піти на переговори з ЦР. У переговорах узяли участь О. Керенський,
І. Церетелі від Тимчасового уряду, М. Грушевський і В. Винниченко від
Центральної Ради. Тимчасовий уряд змушений був визнати Генераль-
ний секретаріат своїм крайовим органом управління п’яти (з дев’яти)
українських губерній (Київської, Полтавської, Подільської, Волинської
та Чернігівської). Це означало зростання авторитету і впливу та влади
Центральної Ради.
Проте Центральна Рада позбавлялася законодавчих прав. Цей но-
вий компроміс з російським урядом було зафіксовано у «Тимчасовій
інструкції для Генерального секретаріату». З компетенції Секретаріату
вилучалися військові, судові, продовольчі справи, а також пошта та
телеграф.
Генеральний секретаріат був підзвітний Малій Раді (з 40 чоловік) —
органу, який вирішував поточні і нагальні проблеми. Центральна Рада
погоджувалася співробітничати з «неукраїнськими групами населення»,
якщо останні визнаватимуть її «вищим правомочним органом».
Боротьба за владу, початок громадянської війни
(кінець 1917 р. — квітень 1918 р.)
Політична та економічна кризи, які охопили всю країну, безсилля
Тимчасового уряду дали змогу більшовикам здійснити революцію і за-
хопити в кінці жовтня 1917 р. владу в Петрограді. II Всеросійський
з’їзд Рад ухвалив рішення про перехід усієї влади до рук Рад, створив
свій уряд — Раднарком на чолі з В. Леніним.
Але втілення цих гасел відкладалося до Установчих зборів. Про-
голошувались політичні свободи: слова, друку, віри, зібрань, спілок,
страйків, а також недоторканність особи й помешкання. Скасовувалась
смертна кара, оголошувалась амністія.
Під владу ЦР переходило ще 4 губернії України: Харківська, Кате-
ринославська, Таврійська, Херсонська. Але фактично в Донбасі влада
належала робітничим Радам.
Новітня історія України
295
Історичне значення III Універсалу в тому, що була проголошена
українська державність у формі УНР і накреслювались нагальні со-
ціально-економічні заходи української влади на майбутнє. Центральна
Рада ігнорувала декрети і закони Раднаркому і звернулася до антибіль-
шовицьких урядів, що виникли в ряді регіонів (Дон, Кубань, Крим)
з пропозицією почати переговори про створення нового федеративного
уряду Росії — на противагу Раднаркому.
На бік ЦР у листопаді 1917 р. перейшло близько 50% кораблів
Чорноморського флоту, які підняли жовто-блакитні прапори. Згодом
було утворено Українське морське міністерство, прийнято «Тимчасовий
закон про флот УНР».
Восени 1917 р. Україна фактично стала незалежною, проте ні народ,
ні українські соціалісти це не сприймали. До кінця грудня 1917 р. лі-
дери УЦР не вважали Україну суб’єктом міжнародного права, і тільки
26 грудня був створений Генеральний секретаріат іноземних справ на
чолі з А. Шульгіним. Центральна Рада закрила кордон з Радянською
Росією, припинила вивіз хліба, не пропускала на Дон через територію
України частини Червоної гвардії, направлені для придушення висту-
пу отамана Каледіна. У грудні 1917 р. більшовицький уряд заборонив
українізацію на фронтах і в тилових гарнізонах.
ЦВК доручалося негайно поширити на території України всі декре-
ти і розпорядження Раднаркому про землю, робітничий контроль над
виробництвом, демократизацію армії, оголосити недійсними всі розпо-
рядження Центральної Ради, які вона «видавала і видасть». 17 груд-
ня 1917 р. був створений радянський уряд України — Народний сек-
ретаріат на чолі з М. Скрипником. Таким чином, в Україні стало два
уряди, які знаходилися в антагонізмі один до одного. Радянський Рад-
нарком підтримував Народний секретаріат. Ситуація в Україні в грудні
1917 р. вкрай загострилася. 26 листопада — 17 грудня 1917 р. курултай
кримськотатарського народу спробував утворити кримськотатарську
державу, але політична ситуація не сприяла цьому.
З Росії почали прибувати радянські війська, 25 грудня 1917 р. ра-
дянські війська почали наступ проти УНР.
11 січня 1918 р. Центральна Рада видала свій IV Універсал, де про-
голошувалася самостійність і незалежність України.
Уряду доручалося укласти мир з Четверним союзом; декларувалася
передача землі без викупу всім селянам; ліси, води, надра мали перей-
ти в підпорядкування уряду УНР; проголошувалося, що уряд бере під
свій контроль найважливіші галузі торгівлі, банки, монополізує низку
провідних галузей промисловості. IV Універсал став важливою віхою
українського національно-визвольного руху, ознаменував відродження
української національної держави.
Генеральний секретаріат перейменували в Раду народних міністрів.
Історичне значення IV Універсалу в тому, що Україна проголошувалася
незалежною суверенною державою, а її керівники в цілому повинні
відмовитися від автономістсько-федералістської позиції і перейти на са-
мостійницькі у процесі українського державотворення, хоча залишали
остаточне вирішення питання про федеративний зв’язок з республіками
колишньої російської держави Українським установчим зборам.
На початку 1918 р. УЦР перейшла від концепції українізації ар-
мії до формування армії за принципом добровільності — як народної
міліції. Був прийнятий закон про грошову систему, відповідно до якого
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Щоб зміцнити свої позиції,
більшовики вирішили про-
вести 3-4 грудня 1917 р.,
Всеукраїнський з'їзд Рад, на
якому передбачалося прого-
лошення Радянської влади
проте змушені були переїхати
до Харкова. Цей з'їзд про-
ходив 11-12 грудня 1917 р.
й проголосив Радянську вла-
ду на всій території України,
висловився за федеративну
форму зв'язків між Україною
і Росією, обрав Центральний
виконавчий комітет (голова
ЦВК — Ю. Медведєв).
ЗВЕРНИ УВАГУ
В Універсалі зазначалося
про мирні взаємовідносини
УНР із сусідніми державами
(Росією, Польщею, Австрією,
Румунією, Туреччиною). Уряду
доручалося завершити мирні
переговори з Німеччиною та
її союзниками та підписати
з ними мир. Передбачалося де-
мобілізувати армію і створити
міліцію, навесні роздати землю
селянам без викупу, узяти під
суворий контроль банки, ввес-
ти монополію на виробництво
і торгівлю залізом, тютюном.
296
Історія України
ЗВЕРНИ УВАГУ
Центральна Рада провела
календарну реформу: день
16 лютого 1918 р. було ого-
лошено 1 березня. Тризуб,
державний знак Володими-
ра Великого, було визнано
державним гербом України,
жовто-блакитне полотнище —
прапором держави. Схвалено
адміністративний поділ Украї-
ни на 32 землі. Було прийнято
рішення про вивчення всі-
ма службовцями української
мови в тримісячний термін,
ліквідації всіх написів та ого-
лошень російською мовою.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
29 квітня 1918 р. на з'їзді
хліборобів (6500 делегатів)
було обрано гетьмана Украї-
ни, яким став Павло Скоро-
падський, нащадок гетьмана
України часів Петра І Івана
Скоропадського.
українська гривня повинна була ділитися на 100 шагів; 2 гривні дорів-
нювали 1 рублю 1917 р.; 20-гривнева монета повинна була карбуватися
із золота, а 1-гривнева — зі срібла; шаги — з нікелю.
Зазнавши поразки в боротьбі з більшовиками, ЦР вирішила вико-
ристати зовнішній чинник. Спочатку вона домагалася підтримки Ан-
танти, особливо Франції, але не дочекавшись її, вступила в переговори
з Четверним союзом. Це було зроблено з метою не дати більшовикам
можливості представляти Україну.
9 лютого 1918 р. представники ЦР підписали у Брест-Литовську угоду
з Четверним союзом. Її суть зводилась до того, що цей Союз визнавав не-
залежність України, засвідчував припинення стану війни, не передбачав
анексій і контрибуцій, кордони між УНР і Австро-Угорщиною збігалися
з довоєнними російськими, а в межах майбутньої Польщі їх мала виз-
начити спеціальна комісія на підставі «етнографічних відносин і з ура-
хуванням бажань населення». Німці з австрійцями розділили Україну
на сфери впливу і ввели на її територію 450-тисячну армію. Більшовики
змушені були відступити, Україна опинилася під німецько-австрійською
окупацією. Центральна Рада повернулася до Києва 9 березня 1918 р.
Законом заборонялося застосування найманої праці на селі, приват-
ної власності на землю, що викликало незадоволення заможних селян.
Таку ж реакцію в заможних верств викликало рішення ЦР про рекві-
зицію будинків та товарів у буржуазії.
29 квітня 1918 р. Центральна Рада ухвалила Конституцію України,
що називалася «Статут про державний устрій, права і вільності УНР».
Україна проголошувалась суверенною, самостійною, незалежною дер-
жавою. УНР повинна була стати парламентською республікою, обрали
першого президента України — М. С. Грушевського.
Українська держава гетьмана Скоропадського
Центральна Рада не змогла утриматись при владі. Опозиційні їй
сили вирішили створити міцну авторитарну владу, надавши їй, за іс-
торичною аналогією, форму гетьманату. На це була згода і німецького
командування.
Скасовувались заходи ЦР щодо націоналізації великих маєтків
і культурної автономії. Проголошувалась недоторканність приватної
власності. Великі прерогативи надавались самому гетьману: верхов-
на виконавча влада, затвердження законодавчих актів, призначення
отамана (голови) Ради міністрів, управління зовнішньою політикою
і військовими справами (гетьман був Верховним воєводою). Владу
гетьмана можна розглядати як надзвичайне поєднання монархічних
і диктаторських засад, з урахуванням історичних традицій і національ-
ного характеру української держави.
Однак усе це не могло приховати того, що фактичними господарями
України були не гетьман і його уряд, а німецьке військове командуван-
ня. За квітень-листопад 1918 р. з України в Німеччину й Австрію було
вивезено велику кількість продовольства та сировини. Проводилися до-
сить жорстокі репресії проти учасників робітничого і селянського рухів,
каральні експедиції. Гетьман передбачав ліквідацію значної земельної
власності і передачу землі хліборобам у кількості не більше 25 га в одні
руки, а купівля землі однією особою в різних місцях не дозволялася.
Страйки на заводах заборонялися, у металургійній промисловості був
Новітня історія України
297
установлений 12-годинний робочий день, для боротьби з незадоволени-
ми широко використовувалися локаути.
Разом з тим гетьманський уряд досяг значних успіхів у справі ви-
знання України як окремої держави на міжнародній арені. Диплома-
тичні відносини були встановлені з 12 країнами, у тому числі (крім
Німеччини, Австро-Угорщини і Туреччини, чого досягла ще Центральна
Рада) з Нідерландами, Данією, Іспанією, Італією, Норвегією та інши-
ми, а також з політичними новоутвореннями на території колишньої
Російської імперії (Грузією, Литвою, Кримом, Кубанню). Тривалий час
у Києві велися переговори з Радянською Росією про укладення мирної
угоди та визначення кордонів. 12 червня 1918 р. сторони підписали
договір про перемир’я, мирна ж угода так і не була підписана, оскільки
делегація Раднаркому відмовилася від подальших переговорів.
Гетьманський уряд посів активну позицію стосовно Кримської про-
блеми. У заявах Німеччині МЗС Української держави заявляв, що Крим
економічно, політично та етнографічно пов’язаний з Україною, тому
нормальний розвиток України неможливий без Криму. Указувалося
також, що створення татарської держави в Криму є невиправданим,
тому що татари становлять тільки 14% населення.
За 230 днів гетьманського режиму в Українській державі було прий-
нято більше 300 законопроектів. Був створений Генеральний штаб,
штабні структури у 8 територіальних корпусах. До армії залучили
202 генералів, були введені погони і військові звання, затверджено
текст урочистої присяги на вірність гетьману, заборонена політична
діяльність у військах, забезпечено перехід до схеми підготовки офіцерів:
кадетський корпус — загальна козача військова школа — Академія
Генерального штабу. Була сформована 60-тисячна регулярна армія.
Значних успіхів досяг гетьманський уряд у сфері культури. На рівні
початкової школи було випущено кілька мільйонів примірників ук-
раїномовних підручників, а в більшості шкіл для навчання введено
українську мову. У цей період відкрилося 150 українських гімназій, Ук-
раїнські університети в Києві та Кам’янець-Подільському; були засно-
вані Українська Академія наук, Державний український архів, Націо-
нальна галерея мистецтв, Український історичний музей, Українська
національна бібліотека з фондом в 1 млн томів.
Гетьмана компрометувала залежність від німців, які нещадно грабу-
вали Україну, російське оточення, яке прагнуло до відновлення «единой
и неделимой» Росії.
Директорія. Відновлення УНР та Радянської влади в Україні
14 листопада 1918 р. на підпільному засіданні Українського націо-
нального союзу була створена Директорія на чолі з В. Винниченком, яка
взяла на себе функцію відкритої боротьби проти гетьманського режиму.
14 грудня 1918 р. Скоропадський зрікся влади і разом з німецькими
військами виїхав до Берліна. До Києва тріумфально в’їхала Директорія.
26 грудня 1918 р. вона опублікувала свій програмний документ — Де-
кларацію, в якій проголошувала відновлення незалежної Української
Народної Республіки. Одним з основних положень Декларації була
обіцянка експропріювати державні, церковні та великі приватні зем-
леволодіння для їхнього перерозподілу серед селян. Директорія та-
кож обіцяла відновити 8-годинний робочий день, установити «трудову
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Поразка Четверного сою-
зу І революція в Німеччині
прискорили падіння гетьман-
ського режиму. Скоропадсь-
кий втратив зовнішню вій-
ськову опору, а внутрІшнь-
осоцІальна виявилася дуже
слабкою.
298
Історія України
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Фактично одночасно з падін-
ням гетьманату розпочався
новий етап боротьби за владу
в Україні між більшовиками
(українськими національно-де-
мократичними силами в особі
Директорії. Наступ радян-
ських військ почався в грудні
1918 р., а вже 3 січня 1919 р.
вони увійшли до Харкова.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
До травня 1919 р. Червона
армія взяла під свій контроль
майже всю територію України
в межах колишньої Російської
імперії. Яків Росії, в Україні
почала проводитись політика
воєнного комунізму.
СЛОВНИК
Політика воєнного кому-
нізму — це певна система
політичних та економічних
заходів, спрямованих на впро-
вадження нового ладу, зміц-
нення радянської влади.Вона
включала: націоналізацію не
тільки великої, а й серед-
ньої І дрібної промисловості,
введення продовольчої роз-
кладки, усуспільнення гос-
подарств (радгоспи, комуни),
вводилася загальна трудова
повинність, карткова система
розподілу продуктів у містах.
владу», провести вибори до Трудового конгресу, якому й належатиме
вища законодавча влада. Однак більшість цих обіцянок так і залишили-
ся на папері. Усередині Директорії точилася постійна боротьба за владу
між Винниченком і Петлюрою, між різними фракціями, які відрізня-
лися у поглядах на державний устрій України. Усе це утруднювало
практичну роботу нового уряду.
Провідні в Директорії партії — УСДРП і УПСР — залишалися апо-
логетами соціалістичного будівництва, але якщо соціал-демократи були
прихильниками еволюційного шляху до соціалізму, то есери виступали
за найшвидшу трансформацію суспільства за допомогою революційних
заходів.
Становище Директорії, якій спочатку співчувало селянство, досить
швидко змінилося після публікації земельного закону 8 січня 1919 р.
про ліквідацію приватної власності на землю, але земельна власність
іноземних поміщиків оголошувалася недоторканною, її долю мав ви-
рішити спеціальний закон; недоторканними лишалися й 15-десятинні
господарства; не давалось відповіді на головне питання: коли ж селян-
ство одержить землю? Усе це призвело до невдоволення Директорією
селянства і виступу проти неї Виконавчого Комітету Всеукраїнської
ради селянських депутатів.
Оголошення війни Радянській Росії (16 січня 1919 р.), проголошен-
ня Акта соборності України (22 січня), проведення Трудового конгресу
(23 січня) не зміцнили авторитету Директорії. Весною 1919 р., після де-
кількох військових поразок, вона утримувала під своїм контролем тіль-
ки невеличку територію біля Кам’янця-Подільського. У квітні 1919 р.
армія Директорії практично була розбита. У травні 1919 р. уряд УНР
переїхав у Східну Галичину.
6 січня 1919 р. декретом Тимчасового робітничо-селянського уря-
ду України Україну було проголошено Українською Соціалістичною
Радянською Республікою (УСРР). 25 січня 1919 р. в Харкові цей уряд
декларував необхідність об’єднання УСРР з Росією на засадах соціаліс-
тичної федерації.
У червні 1919 р. в наступ на Україну рушили війська генерала Де-
нікіна. Вони прагнули відновити дореволюційні порядки, «єдиную и не-
делимую Россию», повернути фабрики, заводи і землю капіталістам
і поміщикам, ліквідувати національний рух. У зв’язку з цим 24 вересня
1919 р. Директорія та президент ЗУНР Є. Петрушевич підписали де-
кларацію, в якій закликали український народ боротися з ворогом —
армією Денікіна.
Режим Денікіна зазнав впертого опору з боку українського населен-
ня. 6 листопада 1919 р. радянські війська взяли Чернігів, 16 грудня —
Київ, 7 лютого 1920 р. — Одесу. Таким чином, радянська влада втретє
повернулася в Україну.
У політичній сфері воєнний комунізм виявився у запровадженні
диктатури пролетаріату, яка насправді була диктатурою комуністичної
партії із застосуванням масових репресій проти класових ворогів.
Політика воєнного комунізму означала відмову від товарно-грошо-
вих, ринкових відносин в економіці і встановлення відкритої військової
диктатури в політичній сфері. Така політика не могла не викликати
невдоволення у більшості населення України. До літа майже все ук-
раїнське село охопило повстання проти більшовиків. Від них відійшли
війська, очолювані Махном і Григор’євим.
Новітня історія України
299
Західноукраїнська Народна Республіка і Закарпаття
у 1918-1919 роках
Розвал Австро-Угорської імперії спричинив боротьбу за її спадщину
на Західній Україні. На Східну Галичину претендувала як Польща,
так і українці, які намагалися збудувати тут свою державу. У рішен-
ні Національної Ради було записано: 1) усі українські землі у складі
Австро-Угорщини є єдиною етнічною цілісністю; 2) вони утворюють
окрему Українську державу; 3) усі національні меншини мають вислати
до Української Національної Ради своїх делегатів.
Першою акцією керівництва УНР стало перебазування до Львова
легіону Українських січових стрільців з метою створення основи своїх
збройних сил.
31 жовтня 1918 р. уряд Австрії теоретично визнав право україн-
ського народу на самостійність, але не погодився з демаркацією кор-
донів новоствореної держави.
28 жовтня 1918 р. у Кракові було створено польську ліквідаційну
комісію, яка мала прийняти владу в усій Галичині від Австрійської
держави й оформити перехід її до Польщі. Офіційна передача влади
була призначена на 1 листопада у Львові. 13 листопада було офіційно
проголошено нову державу — Західноукраїнську Народну Республіку
(ЗУНР). Президентом республіки став голова Ради Євген Петрушевич.
Гербом ЗУНР проголошувався золотий лев на синьому полі. У зв’язку із
захопленням поляками Львова столицю було перенесено до Станіслава.
Основним представником влади в повіті був повітовий комісар, якого
призначав державний секретар внутрішніх справ. Він призначав у села
і містечка громадських комісарів, якщо вони ще не були обрані насе-
ленням; де були обрані — затверджував кандидатури. В усіх повітах
шляхом виборів слід було утворити повітові національні ради, а у гро-
мадах та містах громадські і міські ради. Вибори до них проводилися
на засадах загального і рівного виборчого права.
22 січня 1919 р. у Києві було проголошено Акт злуки, тобто об’єд-
нання, соборності України, за яким ЗУНР гарантувалася автономність.
Об’єднання УНР і ЗУНР багато в чому мало формально-політичний,
а не державно-правовий характер.
Згідно з Сен-Жерменським мирним договором 1919 р. Закарпаття
перейшло до Чехо-Словаччини.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
18-19 жовтня 1918 р. парла-
ментарі, керівники політич-
них партій, церковні Ієрархи
Східної Галичини та Буковини
утворили Українську Націо-
нальну Раду (УНР), яка мала
діяти як представницький
орган.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Соборна Україна існувала
формально тільки 9 місяців —
до 16 листопада 1919 р. Між
урядами українських респуб-
лік виникли певні розбіжності,
пов'язані з різними зовніш-
ньополітичними пріоритета-
ми. Директорія УНР в основ-
ному боролася з Радянською
Росією, а ЗУНР — з Польщею,
і тут вони не могли допомогти
одна одній. Ускладнювали
взаємовідносини й ідеологічні
розбіжності. У Директорії пе-
реважали соціалістичні партії,
а в уряді ЗУНР — помірно-лі-
беральні.
Завершення української національно-демократичної
революції, її наслідки та уроки
Розгромом військ Денікіна громадянська війна в Україні не закін-
чилася. Утративши всіляку надію самостійно вирішити питання вста-
новлення своєї влади, Петлюра пішов на вимушений союз з Польщею.
У квітні 1920 р. він уклав з поляками політичну та воєнну конвенцію
для боротьби проти більшовиків. Польський уряд визнавав Директорію
верховною владою в Україні. Директорія погоджувалася на відновлення
кордонів Польщі в межах 1772 р. 6 травня 1920 р. польсько-петлюрів-
ські війська чисельністю 65 тис. чол. поляків і 15 тис. українців захо-
пили Київ. Повернення польських панів, до яких традиційно неприязно
ставилися українські селяни, остаточно підірвало авторитет Петлюри.
300
Історія України
ЗАПАМ'ЯТАЙ
У результаті громадянської
війни українські землі опини-
лися у складі різних держав.
Основна їхня частина входила
до складу Української СРР
(площа 452 тис. км2, населення
25,5 млн осіб). Західна Украї-
на (Східна Галичина, Захід-
на Волинь, частина Полісся)
відійшли до Польщі. Тут про-
живало 8,9 млн осіб, у тому
числі 5,6 млн українців. Північ-
на Буковина була захоплена
Румунією, Закарпаття — Чехо-
Словаччиною.
Знову ситуація різко змінилася. У червні 1920 р. радянські вій-
ська перейшли в контрнаступ, 12 червня Київ було звільнено. У серп-
ні-вересні Червона армія зробила спробу взяти Варшаву, але невдало,
оскільки на цей раз на захист своєї столиці і незалежності піднявся
значний загал польського населення. У березні 1921 р. було укладено
мирний договір між РСФРР і Польщею, за яким до Польщі відійшли
західноукраїнські землі.
У більшовиків в Україні тепер залишався фактично лише один
суперник — генерал Врангель, який отаборився в Криму. Врангель
намагався використати український повстанський рух проти біль-
шовиків за допомогою декларування «відродження запорізького ко-
зацтва» і визнання прав України на автономне управління на заса-
дах загальноросійської федерації. Проте більшовики діяли рішуче.
У серпні 1920 р. було створено самостійний Південний фронт на чолі
з М. В. Фрунзе. Більшовики прийняли пропозицію Н. І. Махна про
спільні дії проти Врангеля. У листопаді 1920 р. Червона армія прорва-
лася у Крим, розбивши врангелівські війська. 16 листопада 1920 р.
Південний фронт було ліквідовано. Після цього за наказом керів-
ництва більшовиків частини Червоної армії розправилися зі своїми
колишніми союзниками — махновцями. У тому ж листопаді 1920 р.
Червона Армія розгромила війська УНР на Поділлі, які перейшли
кордон Польщі, погодившись на інтернування. Так закінчилась гро-
мадянська війна в Україні, війна за її незалежність і державність,
змагання революції і контрреволюції.
Радянська українська державність у 20-30-ті роки.
Становище на західноукраїнських землях
Нова економічна політика в Україні
Східна частина України, що стала радянською, змогла відтворити
свою історичну назву «Україна» і формально державність. Ця держав-
ність була достатньо умовною, оскільки всі політичні питання вирішу-
вала Москва. Проте наявність державності давала можливість установ-
лювати дипломатичні контакти з іншими державами і навіть укладати
з ними міжнародні угоди.
Після закінчення громадянської війни економіка України була
в надзвичайно скрутному стані. Загальні збитки народного господарства
республіки досягали 10 млрд золотих карбованців, промислове вироб-
ництво скоротилося у 9 разів порівняно з 1913 р., а в деяких галузях
ще більше. Так, виробництво сталі становило лише 1,7% довоєнного
рівня, машинобудівної промисловості — 4%. У тяжкому стані знахо-
дилось сільське господарство. Посівні площі зернових культур скороти-
лися порівняно з довоєнними на ЗО % , виробництво технічних культур
зменшилося на 75-90 % .
Крім того, загострилася політична ситуація. Селянин не був заці-
кавлений у продрозкладці, яка забирала у нього всі надлишки сільсько-
господарської продукції. Звідси — зменшення посівних площ і врожай-
ності. Незадоволення переростало в збройні виступи проти радянської
влади. Економічна криза переплелася з політичною. Потрібна була нова
Новітня історія України
ЗОЇ
політика, різко відмінна від воєнного комунізму. Така політика почала
здійснюватись з березня 1921 р.
Першим заходом Непу була заміна продрозкладки продподатком.
Згідно з цим у селян уже не забирали надлишки сільськогосподарської
продукції, а встановлювали певну норму їх здачі. Таким чином, рекві-
зиційний принцип у відносинах з селянством, який виключав то-
варно-грошові відносини, змінювався принципом еквівалентності.
Накопичення надлишків сільськогосподарських продуктів у селян
призвело до виникнення проблеми їх реалізації. Тому логічним став
другий крок Непу — введення вільної приватної торгівлі, до того ж не
тільки сільськогосподарськими товарами, а й промисловими.
Наступним кроком Непу стала часткова денаціоналізація промисло-
вості, розширення можливостей для створення приватних та функціону-
вання орендних підприємств. Державі належали великі підприємства,
значна частина дрібних передавалась у приватну власність або в оренду.
В Україні з 1921 р. було здано в оренду 5200 дрібних підприємств хар-
чової, шкіряної та інших галузей промисловості. Приватний капітал
контролював у перші роки Непу 75 % роздрібного товарообігу.
Розширення можливостей для функціонування приватного капіталу,
оренди вимагало ліквідації ще одного постулату воєнного комунізму —
заборони наймати робітників і примусової обов’язкової праці. Потріб-
на була реформа фінансової системи, введення правильного грошового
обігу і функціонування банківської системи.
Змінилися методи і форми управління підприємствами. Вони
об’єднувались у госпрозрахункові трести за галузевими або територіаль-
ними ознаками. Госпрозрахунок як новий метод господарювання перед-
бачав самоокупність трестів і отримання прибутку. Ліквідовувалась
зрівнялівка в оплаті праці, натуральне постачання робітників поступово
замінювалось заробітною платою, при нарахуванні якої враховувались
кількість і якість роботи, що підвищувало зацікавленість працюючих.
Упровадження нової економічної політики позитивно вплинуло
на розвиток усіх галузей народного господарства. За планом ГОЕЛРО
розпочалося спорудження в Україні декількох, досить значних як на
той час, електростанцій: Штерівської та Чугуївської ДРЕС, Дніпров-
ської ГЕС. У 1921 р. на Кічкаському машинобудівному заводі (біля
Запоріжжя) був створений перший радянський трактор.
Швидко відбудовувалось сільське господарство. Суттєво збільшилось
виробництво зерна в Україні вже в перший рік Непу: з 227 млн пудів
у 1921 р. до 637 млн у 1922 р. Швидко зростав товарообіг торгівлі.
Навесні 1923 р. економічна ситуація в країні загострилася. Почали-
ся труднощі зі збутом промислової продукції, особливо тієї, що призна-
чалась для селян. Головною ознакою кризи стала невідповідність між
цінами на промислову та сільськогосподарську продукцію.
Труднощі зі збутом промтоварів зумовили дефіцит обігових коштів,
що спровокувало збільшення випуску знецінених грошей і відповід-
но поглиблення кризи. Внаслідок такої ситуації навіть дуже потрібні
промислові товари ніхто не купував через їх високу ціну. Криза збуту,
деформувавши торгівлю, зумовила зменшення надходження грошей
у промисловість, через що на багатьох підприємствах навіть не випла-
чували зарплату. У зв’язку з цим нерідко робітники організовували
страйки. Задля пом’якшення кризи передбачалося вжити заходів для
зниження собівартості продукції завдяки зменшенню накладних витрат,
словник ф
Нова економічна політика
(Неп) — система заходів в аг-
рарній, промисловій, торго-
вельній та фінансовій сферах.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
У листопаді 1922 р. почав-
ся випуск банкнот, назва-
них червінцями, причому
кожний з них дорівнював
10 золотим карбованцям.
Ця емісія забезпечувалась
на 25% дорогоцінними ме-
талами, а на 75% — корот-
костроковими облігаціями.
Протягом 15 місяців стабіль-
ний, але в обмеженій кіль-
кості червінець циркулю-
вав поряд з необмеженою
і постійно девальвуючою руб-
левою масою (загальна сума
рублів у кінці 1922 р. досягла
майже двох квадрильйонів).
302
Історія України
ЗВЕРНИ УВАГУ
Соціально-політичне та еко-
номічне становище респуб-
ліки ускладнилося внаслідок
голоду 1921-1923 рр. на Пів-
дні України. Голод був пород-
женням кількох взаємопере-
плетених чинників: згубної
для сільського господарства
ПОЛІТИКИ «воєнного комуніз-
му», залежності України від
московського центру, загаль-
ної розрухи в сільському гос-
подарстві після семирічного
періоду воєн/ посухи 1921 р.
в основнихаграрних районах
України.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Український уряд хоча й мав
певну самостійність (укладав
міжнародні договори, здій-
снював зовнішню торгівлю),
проте не міг розпоряджатися
власним бюджетом і здійс-
нювати грошову емісію, тому
втратив можливість само-
стійно вирішувати фінансові
питання.
сприянню завантаженості підприємств, підвищенню продуктивності
праці, вдосконаленню політики цін.
Восени 1927 р. виникли труднощі з хлібозаготівлями. Погіршилось
міжнародне становище країни, і селяни, побоюючись війни, стали при-
тримувати хліб. Іншою причиною були низькі ціни, і селяни не прода-
вали хліб, чекаючи поки він зросте в ціні. У відповідь уряд вжив над-
звичайних заходів. Дозволялось застосовувати репресії щодо тих селян,
які притримували хліб і мали його надлишки обсягом більше ЗО тонн.
Усе це означало повернення до воєнно-комуністичних методів управ-
ління. Сталін вважав, що ця «гра» в економічний плюралізм повинна
закінчитись і слід переходити «безпосередньо до соціалізму».
У 1921 р. в УСРР було зібрано лише 27,7% від урожаю 1916 р. Не-
зважаючи на це, Москва вимагала збільшити вивезення хліба, у тому
числі з уражених посухою південних губерній. Нереальність хлібоза-
готівельних планів призвела до збереження розкладкового методу за-
готівель. Формування державного хлібного фонду здійснювалося при-
мусово. Це різко збільшило кількість голодуючих, яких навесні 1922 р.
було 5,6 млн осіб (25% населення республіки).
Голод спричинив різке падіння політичної активності селян, послаб-
лення антибільшовицького повстанського руху, соціальна база якого
різко звузилася.
Україна й утворення СРСР
Відповідно до Конституції 1919 р. Україна вважалася незалеж-
ною державою. Проте суверенітет республіки був дуже обмеженим.
В 1919 р. московський центр радянської держави організував утво-
рення «воєнно-політичного союзу» радянських республік, об’єднавши
основні сфери їх діяльності (оборону, економіку, транспорт, фінанси,
зв’язок). Оскільки ці галузі управлялися з центру, республіки фактич-
но були автономними територіями унітарної держави з обмеженими
правами самоуправління.
28 грудня 1920 р. РСФРР і УСРР підписали договір про воєнний
і господарський союзи. У преамбулі документа вказувалося, що обидві
республіки визнають «незалежність і суверенність кожної із сторін»,
а також усвідомлюють необхідність згуртувати свої сили з метою оборо-
ни та в інтересах господарського виробництва. Протягом 1921-1922 рр.
ВУЦВК і Раднарком України поширили на територію республіки чин-
ність багатьох непередбачених договором законодавчих органів держав-
ного управління: земельних і продовольчих, внутрішньої торгівлі, охоро-
ни здоров’я, освіти, комунального господарства, що означало посилення
інтеграційних процесів і суттєве обмеження суверенітету України.
10 грудня 1922 р. у Харкові відкрився VII Всеукраїнський з’їзд Рад.
Його делегати схвалили декларацію про утворення Союзу РСР і проект
основ Конституції СРСР.
ЗО грудня 1922 р. відбувся І з’їзд Рад СРСР. З 2215 делегатів 364
представляли Україну. За пропозицією керівника делегації УСРР
М. В. Фрунзе з’їзд в основному затвердив Декларацію про утворення
Союзу РСР і Союзний договір. Як і раніше, головні питання політики
входили до компетенції союзного уряду. Утворювався об’єднаний ЦВК
СРСР на чолі з головами ЦВК чотирьох союзних республік. Від України
до нього ввійшов Г. І. Петровський.
Новітня історія України
зоз
Юридичне оформлення Радянського Союзу відбулося на II з’їзді Рад
СРСР (січень 1924 р.), який прийняв Конституцію, що складалася з двох
частин: Декларації і Договору про утворення СРСР. 18 жовтня 1921 р.
створено Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку
у складі РРСФР. Державними мовами визнано російську й татарську;
з 26 утворених районів 7 визначено як татарські, 1 — німецьким, 1 —
єврейським, 17 — змішаними.
Установлення монополії комуністичної партії на владу
Згідно з Конституціями 1919 і 1929 років, вищим законодавчим
органом УСРР проголошувався з’їзд Рад робітничих, селянських, чер-
воноармійських депутатів, який скликався до двох разів на рік. Між
з’їздами законодавчу владу брав на себе Всеукраїнський центральний
виконавчий комітет Рад (ВУЦВК). Виконавча влада належала Раді на-
родних комісарів (РНК). На місцях діяли ради різних рівнів та їх вико-
навчі комітети. Поступово відбувалося посилення центральної влади за
рахунок місцевих рад, помітнішу роль почали відігравати їх виконкоми.
Партія стала невід’ємною частиною тоталітарного режиму, яка своїм
впливом охоплювала та контролювала все життя суспільства. Здійсню-
валось це шляхом організації партійних осередків на всіх підприємствах
та організаціях. Влада в країні зосередилась у руках партійного апара-
ту. На вершині цієї піраміди перебував Сталін, який до 1929 р. позбувся
всіх своїх суперників і став фактичним диктатором Радянського Союзу.
Наприкінці 20-х років набагато жорсткішим став внутріпартійний
режим, зникали залишки внутріпартійної демократії. Політичний ре-
жим 30-х років з його періодичними перетрусами кадрів партократії
(чистками) був генетично пов’язаний з моделлю індустріалізації, з ко-
мандно-адміністративною системою управління економікою, за якої
постійне оперативне керівництво виробництвом здійснюється з центру.
У роботі партійних організацій усіх рівнів почали переважати ко-
мандні методи, а господарські питання повністю поглинули внутрі-
партійні. Протоколи засідань партійних комітетів того часу подібні до
адміністративних розпоряджень про те, які площі відводити під посіви,
як орати, боронувати, утримувати без бур’янів поля, як оберігати кар-
топлю від шкідників, як розподіляти квартири тощо.
На початку 20-х років в Україні утворився своєрідний прошарок
номенклатурних працівників, який сконцентрував у своїх руках владу
в республіці в межах, дозволених Москвою. Коло це було досить вузь-
ким і потрапити до нього, як і вибути з нього, було нелегко. Система
безжалісно розправлялася з усіма, хто виявляв самостійність, непослух,
ішов проти встановлених нею правил і норм.
Партійно-державна еліта формувалася за кастовим принципом. На-
слідком цього стало виникнення могутніх апаратних угруповань, що
боролися між собою за владу. Так, у ЦК КП(б)У довго домінувала кате-
ринославська група, до якої входили Е. Квірінг (перший секретар ЦК
КП(б)У в 1923-1925 рр.), Д. Лебедь (другий секретар ЦК КП(б)У в 1921-
1923 рр., голова ЦКК КП(б)У у 1924-1925 рр.), І. Клименко (другий
секретар ЦК КП(б)У в 1925-1927 рр.). Вони, у свою чергу, спиралися
на вірних людей на місцях. Навіть періодичні кадрові «перетруси» не
могли зруйнувати цих угруповань. Переходячи з однієї номенклатурної
посади на іншу, керівники груп перетягували за собою і своїх людей.
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
У 1925 р. у зв'язку з входжен-
ням України до складу СРСР
були внесені зміни до Конс-
титуції УСРР. У ній фіксував-
ся той факт, що УСРР стала
складовою частиною єдиної
союзної держави, закріплюва-
лось утворення у складі УСРР
Молдавської АСРР. Вибори
були нерівними, багатоступе-
невими з відкритим голосу-
ванням. Частина виборців (за
класовою ознакою) позбавля-
лася виборчих прав.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Провідна роль у політичній
системі СРСР та Української
СРР тоді належала Комуніс-
тичній партії. Узявши під
контроль ради, більшовики
почали діяти спочатку якуря-
дова (коли в радах ще були
представники інших партій),
а потім як державна партія.
Ототожнення понять «партія»
і «держава» спричинило пе-
ренесення диктаторських ме-
тодів управління державою на
методи керівництва партією,
яка стала державною.
304
Історія України
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Партійний апарат перетво-
рювався у власника засобів
виробництва, оскільки конт-
ролював через посадові при-
значення виробничу сферу,
черпаючи в ній свою силу
І владу. Матеріальний доста-
ток владної верхівки забез-
печувався не лише порівняно
високою зарплатою, а й на-
пІвприхованими привілеями
І доступом до закритих спец-
РОЗПОДІЛЬНИКІВ, МОЖЛИВІСТЮ
одержувати додаткові, со-
ціально-культурні послуги,
мати кращі умови відпочинку.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Українське Відродження 20-х
років XX ст. — яскравий фе-
номен історії українського
народу. Його коріння — у не-
тривалому, але важливому пе-
ріоді відновлення української
державності 1917-1920 рр.
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Центром української науки
стала Всеукраїнська Академія
Наук (ВУАН), в якій було три
відділи: історико-філологіч-
ний, фізико-математичний
і соціально-економічний. Най-
більш плідно працювала пер-
ша секція, куди входили М. Гру-
шевський (у 1924 р. повернув-
ся з-за кордону), М. Слабченко,
Д. Яворницький, С. Єфремов,
А. Кримський.
Недемократичні умови діяльності, відсутність критики та підлабуз-
ництво призводили до зловживань владою, створення місцевих мікро-
культів. Встановивши диктатуру, номенклатура поширювала свій вплив
на всі сфери життя суспільства, у тому числі й на виробничу.
Відсутність демократичного механізму зміни керівних курсів, при-
значенство, надмірний централізм сприяли формуванню нового типу
керівника, який прийшов на зміну попередній більшовицькій еліті.
Становище керівника, його доля залежали не від рядових партійців, які
формально його обирали, а від ставлення до нього вищого начальства.
Така система формувала психологію «людини-гвинтика», створюва-
ла сприятливі умови для безкарної сваволі та зловживання владою як
у центрі, так і на місцях. У партійному апараті зосереджувались люди,
головним критерієм роботи яких була особиста лояльність до Сталіна,
що нерідко передбачало безпринципність, суб’єктивізм.
Переважаючий у партії класовий підхід спричинив суттєві деформа-
ції в її політиці та практиці, ігнорування загальнолюдських цінностей.
Одні верстви, класи розглядалися як союзники пролетаріату, інших
примусово залучали до соціалістичного будівництва, а тих, хто, як вва-
жалося, заважав цьому, усували з історичної арени.
Важливим засобом зміцнення тоталітарної системи було обожнюван-
ня вождя — власне культ особи, наділення його надприродними рисами.
Культ особи Сталіна почав створюватися наприкінці 20-х років, під час
підготовки до його 50-річчя.
Українське відродження 20-х років
Українське Відродження охопило різні сфери життя, у тому числі
освіту, науку, літературу, мистецтво. Важливим напрямом культурно-
го будівництва були ліквідація неписьменності населення. У 1921 р.
була прийнята постанова Раднаркому УСРР, в якій підкреслювалося,
що все населення віком від 8 до 50 років, яке не вміє читати й писати,
зобов’язане навчатися грамоті російською або рідною мовою за ба-
жанням. У 1923 р. було створено товариство «Геть неписьменність!».
У 1925 р. діяло 18 тис. шкіл, 145 технікумів, 35 інститутів. При вступі
до вузів ураховувалося соціальне походження — для робітників не ви-
магалося атестата про середню освіту, не проводилися вступні іспити.
Для них у 1921 р. були відкриті робітничі факультети (робітфаки).
Протягом 20-х років кількість неписьменних скоротилася з 70% до
43 % дорослого населення. Багато зробили для розвитку освіти нар-
коми О. Шумський, М. Скрипник. Бурхливо розвивалась українсь-
ка література, для якої характерне розмаїття літературних напрям-
ків. До спілки селянських письменників «Плуг» входили П. Панч,
А. Головко, до спілки пролетарських «Гарт» — В. Еллан-Блакитний,
В. Сосюра. До неокласиків належали М. Зеров, М. Рильський, до сим-
волістів — П. Тичина. Широку популярність здобув гуморист Остап
Вишня. Серед драматургів провідне місце посідав М. Куліш, Лесь
Курбас і його театр «Березіль» стали ренесансом українського театру.
О. Довженко здобув світове визнання завдяки своїм фільмам «Арсе-
нал», «Земля». З середини 20-х років істотну роль у політичному,
ідеологічному та культурному житті населення починає відігравати
радіо. Перша радіостанція в Україні почала діяти в Харкові в 1924 р.
Інтенсивно радіофікувалися села.
Новітня історія України
305
У середині 20-х років 80% населення республіки складали україн-
ці, а 20% — представники інших національностей. Тому політика ко-
ренізації здійснювалась у двох напрямках: українізація та створення
необхідних політичних, соціальних і економічних умов для культурного
розвитку національних меншин. Практичними кроками в напрямку
українізації стали декрети ВУЦВК від 27 липня і 1 серпня 1923 р.,
в яких проголошувалась рівність мов і у зв’язку з цим необхідність
надання допомоги в розвитку української мови, щоб піднести її до рівня
російської.
Певна увага приділялась вивченню української мови молоддю,
фахівцями, які після закінчення навчальних закладів повинні були
прийти на виробництво та в державні установи. Одними з перших пе-
рейшли на викладання українською мовою Київський медичний ін-
ститут, хімічний, механічний та інженерно-будівельний факультети
Київського політехнічного інституту. Однак здійснення українізації
вищої школи ускладнювалося через відсутність необхідної кількості
підручників і недостатню розробку української наукової термінології,
особливо з природничих дисциплін.
Найбільші зрушення відбулися у видавничій справі. Якщо 1 люто-
го 1923 р. в Україні з 65 газет українською мовою виходило 13, то на
1 жовтня 1924 р. — уже 23. У книговидавничій справі наклад друкова-
ної продукції українською мовою досяг 70 % загального накладу книг,
виданих у республіці. У 1924 р. з 5 млн підручників українською мовою
було видано 4 млн, що дозволило перевести 12 тис. шкіл на навчання
українською мовою. У 1927 р. шкіл з рідною мовою навчання стало
78%, технікумів — 39%. Майже 75% місцевих державних установ
і організацій, у тому числі від ЗО до 60 % республіканських наркоматів
і відомств розпочали діловодство українською мовою. Українізація не
означала примусової денаціоналізації меншин. Для того щоб її прове-
дення не завдало шкоди представникам інших національностей, які
проживали компактно, під керівництвом Комісії у справах нацменшин
ВУЦВК (1924-1930) відбулося національне районування території рес-
публіки. У 1923-1925 рр. було організовано 12 національних районів
(німецьких, болгарських, російських і польських), а також національні
сільради: 167 російських, 153 німецькі, 115 польських, 86 єврейських,
27 грецьких, 24 болгарських.
З кінця 20-х років політика українізації почала гальмуватися, що
пояснювалося офіційною владою небезпекою націонал-ухильництва
і націоналізму.
Політика форсованої індустріалізації та її наслідки
До 1926 р. економіка СРСР і України в основному була відбудована.
Логічним стало питання про перспективи її подальшого розвитку. Ви-
рішальною ланкою будівництва соціалізму мала стати індустріалізація,
тобто процес створення великої машинної індустрії в усіх галузях еко-
номіки. Індустріалізація була об’єктивно необхідною — не можна було
базуватись на досягнутому рівні розвитку промисловості. Це було пот-
рібно і для підвищення рівня життя людей, зміцнення обороноздатності,
покращання стану культури, загального рівня цивілізованості, тобто
сама по собі ідея індустріалізації була вірною.
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
З 1923 р. в країні почала про-
водитись політика коренІ-
зації, яка була спрямована
на підготовку, виховання
й висування кадрів корінної
національності, врахування
національних чинників при
формуванні державного апа-
рату, організацію мережі ШКІЛ,
закладів культури, видання
газет, журналів та книг мовами
корінних національностей.
306
Історія України
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Досягнення в промисловості
багато в чому були забезпе-
чені перекачуванням коштів,
ресурсів з села, його нещад-
ною експлуатацією в лабетах
колективізації. Фактично саме
село забезпечило індустріалі-
зацію.
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Напружені плани вимагали
інтенсифікації праці робіт-
ників. Це досягалось двома
шляхами: соціалістичне зма-
гання («стаханівський рух»)
за перевиконання завдань,
заснований на ентузіазмі,
моральному заохоченні (на-
городження орденами тощо)
і адміністративний примус.
Браку роботі, запізнення на
неї кваліфікувались як шкід-
ництво і переслідувались
у кримінальному порядку.
Здійснення індустріалізації мало свої особливості. По-перше, інду-
стріалізація почалася з розвитку важкої промисловості, і цій галузі весь
час надавалась перевага. Це пояснювалось партійно-радянським керів-
ництвом перш за все необхідністю зміцнення обороноздатності держави.
Легкій промисловості, яка зразу ж давала більшу віддачу, кращий обіг
грошей, підвищення рівня життя, надавали другорядного значення.
По-друге, індустріалізація здійснювалась форсованим темпом. Вису-
валося завдання за 10-15 років збудувати соціалізм і наздогнати західні
країни за рівнем промислового розвитку. Усе це досягалося за рахунок
величезного напруження сил усього народу, збереження низького рівня
його життя (особливо селянства). По-третє, індустріалізація проводилась
у рамках жорсткого плану, часто нереального і необґрунтованого, і цим
відрізнялась від індустріалізації на Заході, де цей процес керувався доціль-
ністю, потребами суспільства, хоч і проходив без суворої регламентації.
По-четверте, радянська індустріалізація здійснювалась за рахунок
лише власних джерел фінансування, і пошук цих джерел був одним
з головних завдань політики і предметом внутріпартійної боротьби.
Перша п’ятирічка почалася з жовтня 1928 р., Проте зразу ж пла-
ни було піддано волюнтаристському корегуванню з боку Сталіна. Його
мета була в різкому форсуванні індустріалізації та колгоспного будівниц-
тва. Установлювались завищені й нереальні плани розвитку економіки:
32 % у рік для всієї промисловості й 46 % для важкої індустрії. Жодних
об’єктивних підстав для таких темпів не було. У 1931-1933 рр. темпи роз-
витку індустрії швидко впали з 23,7% в 1928-1929 рр. до 5% в 1933 р.
Плани першої п’ятирічки, всупереч заяві Сталіна в січні 1933 р. про
їхнє дострокове (за 4 роки і 3 місяці) виконання реалізувати не вдалося,
хоча на шляху індустріалізації були досягнуті й значні успіхи. У жовтні
1932 р. було введено до ладу Дніпровську гідроелектростанцію — тоді най-
більшу в Європі. У жовтні 1931 р. випустив перший трактор Харківський
тракторний завод, а вже наступного року він дав країні 16,8 тис. машин.
Наслідки індустріалізації були дуже суттєвими. У 1940 р. промисло-
вий потенціал України всемеро перевищував рівень 1913 р. З аграрної
країни республіка перетворилась в індустріальну, Україна посіла друге
місце в Європі за виплавкою чавуну, четверте за видобутком вугілля.
Частка України в союзному виробництві залізної руди сягала 68 % , па-
ровозів — 74 % . Однак Правобережжя та Полісся залишалися нерозви-
неними у промисловому відношенні. Прискорився процес урбанізації:
до 33% населення у 1938 р. мешкало в містах проти 20% за десять
років до цього. Зменшилось відставання від розвинених країн з вироб-
ництва продукції на душу населення: якщо у 20-ті роки різниця була
в 5-10 разів, то в кінці 30-х рр. — у 1,5-4 рази.
Важливим результатом стало подолання якісного, стадіального
відставання промисловості. У 30-ті роки країна стала однією з трьох-
чотирьох, які були здатні виробляти будь-який вид промислової про-
дукції, знаний на той час людством.
Проте стрибок у розвитку важкої індустрії був куплений тяжкою
ціною відставання легкої і харчової промисловості, стагнації аграрного
сектора, повільним зростанням добробуту населення, надцентралізацією
економічного життя, репресіями та загибеллю мільйонів людей. На
шляхах модернізації Непу можна було досягти й значніших результатів,
але без таких величезних жертв, які Україна заплатила за сталінський
великий стрибок і всеосяжну колективізацію.
Новітня історія України
307
Примусова колективізація сільського господарства в Україні.
Голодомор 1932-1933 років
У 1929 р. в Україні нараховувалось 4,6 млн селянських дворів,
і більшість селянських господарств була малоземельною.
У 20-х роках товарна продукція зернового господарства України
порівняно з дореволюційним часом знизилась майже наполовину. В ос-
нові цієї відсталості лежала розпорошеність, роздрібненість і загальний
низький рівень сільськогосподарського виробництва і пов’язаний з ним
напівнатуральний характер цього виробництва.
Наприкінці 1927 р. 23,7% всіх селянських дворів становили бідня-
ки, 72,3% — середняки, 4% — заможні.
У жовтні 1929 р. трохи більше 10 % всіх господарств були об’єднані
в колгоспи. Це були в основному бідняцькі господарства.
Гасло суцільної колективізації офіційно було проголошено в лис-
топаді 1929 р.
У січні 1930 р. керівні органи встановили й терміни проведення ко-
лективізації для різних регіонів. Україну було віднесено до другої групи
регіонів, де колективізацію планувалося закінчити восени 1931 р. або
навесні 1932 р. Окремо розглядалося питання про долю найзаможнішо-
го прошарку селянства. Ліквідація куркульства як класу стала одним
з головних практичних заходів всеосяжної колективізації. Згідно з нею
всі куркульські господарства поділялися на три категорії. До першої
належали «економічно міцні» господарства учасників та організаторів
антирадянських виступів та терористичних актів. Відповідно до рішень
судових органів їх треба було ізолювати в тюрмах або концтаборах.
До другої категорії — економічно міцні господарства, які не чинили
ніякого опору. їх разом з сім’ями виселяли до північних районів краї-
ни. Менш міцним господарствам (фактично це були середняки), які
не чинили ніякого опору, повинні були надаватись невеликі земельні
ділянки за межами колгоспних масивів.
Перший етап розкуркулювання тривав в Україні з січня до початку
березня 1930 р. За цей час під розкуркулювання підпало 61887 госпо-
дарств (2,5% усієї кількості). Площа вилученої землі досягла 582 тис.
га, кількість відібраної робочої худоби — 58,6 тис. голів, вартість кон-
фіскованого майна — 40,3 млн крб. Майно надходило до неподільних
фондів колгоспів.
Це змусило керівництво більшовиків дещо відступити. Після виз-
нання деяких помилок і дозволу виходити з колгоспів, відсоток ко-
лективізації почав різко зменшуватись. З 10 березня по 20 червня,
протягом 100 днів, з колгоспів вийшло півтора мільйона селянських
господарств, тобто майже половина колгоспників. Восени в колгоспах
залишалося менше третини селян України, причому залишилися в ос-
новному бідняки.
Новий наступ на селян почався восени 1930 р. Вишукуючи нових
куркулів, залякували селян. Одноосібника намагалися задушити та-
кож податками. За таких умов селянин змушений був іти до колгоспу.
І вже скоро колгоспний лад переміг. До кінця 1932 р. у республіці було
колективізовано майже 70% селянських господарств.
Колективізація супроводжувалась масовим забиванням селяна-
ми власної великої рогатої худоби, свиней, овець. Стан сільського
господарства було погіршено в через знищення заможного прошарку
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Примусова колективізація
з усуспільненням майже всьо-
го майна, репресіями І свавіл-
лям, розкуркулювання, яке
зачіпало Інтереси й долю не
тільки заможних селян, спри-
чинили незадоволення й ма-
сові виступи селян.
308
Історія України
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Одним з найстрашніших на-
слідків колективізації став го-
лодомор 1932-1933 рр. Ціле-
спрямована політика хлібоза-
готівель стала безпосереднім
приводом голоду в Україні.
У 1930 р. в Україні було заго-
товлено 400 млн пудів хліба,
у 1931 р. — 380 млн (що було
досягнуто шляхом вилучення
значної частини посівного
фонду).
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Хлібозаготівлі з урожаю
1932 р. пішли важче, ніж
будь-коли. З червня по жов-
тень 1932 р. з колгоспів та
одноосібників вдалося ви-
чавити лише 136 млн пудів
хліба, а з радгоспів — 20 млн.
Після цього Сталін направляє
в Україну хлібозаготівельну
комісію на чолі з Молотовим,
яка мала надзвичайні повно-
важення. Надзвичайна комісія
діяла з 30 жовтня 1932 р. до
останніх днів січня 1933 р.,
і прийняла рішення «Про за-
ходи по посиленню хлібоза-
готівель».
селянства — людей, які вміли працювати. Тому валові збори зерна в Ук-
раїні зменшились: у 1932 р. вони становили 78,6% від рівня 1923 р.,
поголів’я коней — 66,7% (від 1928 р.); великої рогатої худоби — 58,2% ,
свиней — 37,7%.
Розміри держпоставок продукції колгоспам заздалегідь не визна-
чалися. Вважалося, що вся їхня товарна продукція мала здаватися
державі. Але в умовах фактичної заборони на вільну торгівлю саме
поняття «товарна продукція» стало невизначеним. План здачі хліба та
іншої продукції колгоспам встановлювався такий, що після його вико-
нання на трудодні майже нічого не лишалося. Колгоспники змушені
були розраховувати в основному на свої присадибні ділянки. Повна
матеріальна незацікавленість у розвитку громадського господарства
змушувала їх імітувати працю, а не працювати по-справжньому.
У результаті цього хлібозаготівлі в колгоспах проходили все важче.
Заготівлі з урожаю 1931 р. тривали аж до весни 1932 р. Заготівельники
тоді вимели в селян абсолютно все, у 44 районах України розпочався
повальний голод з численними смертними випадками. Уже тоді були
зареєстровані факти людоїдства.
Після голодної зими посівна 1932 р. опинилася під загрозою. Фі-
зично ослаблені та голодні і невдоволені селяни були неспроможні
ефективно працювати в полі. На 20 травня 1932 р. в республіці засіяли
лише трохи більше половини запланованих площ. Особливо відставали
Одеська та Київська області (в останній засіяли 33,8% всіх площ).
Унаслідок поганої обробки просапних культур значна частина посівів
загинула. У зв’язку з цим Сталін вирішив вдатися до найсуворіших
заходів. 7 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР прийняли власноручно
написану ним постанову «Про охорону майна державних підприємств,
колгоспів і кооперативів та про зміцнення громадської (соціалістичної)
власності». За розкрадання колгоспної та кооперативної власності
передбачався розстріл із конфіскацією всього особистого майна, а за
пом’якшуючих обставин — позбавлення волі не менш ніж на 10 років,
знову ж таки, з конфіскацією майна. Амністія у судових справах та-
кого роду заборонялася. Сучасники влучно назвали цей драконівський
акт «законом про п’ять колосків». За півкишені зерна, принесеного
з поля голодуючій сім’ї, колгоспник міг отримати 10 років концта-
борів. Улітку 1932 р. голод в Україні тимчасово вдалося зупинити.
Проте належних висновків зроблено не було. Навіть саме поняття
«голод» обминалось. У виступах керівників республіки йшлося про
«труднощі з харчами» на селі, «прорив» у сільськогосподарському
виробництві. Зрив заготівель пояснювався відсутністю не хліба, а бо-
ротьби за хліб.
Постановою вищого партійного керівництва ЦК ВКП(б) та уряду
СРСР від 14 грудня 1932 р. репресії проти колгоспного активу, особливо
комуністів, а також районної керівної партійно-радянської ланки як
засіб проведення хлібозаготівель фактично були узаконені. Дії місцевих
керівників, що опиралися вивозові зерна, кваліфікувалися як «антира-
дянські», «націоналістичні», «контрреволюційні». Повідомлення про
розстріли «шкідників» усе частіше вміщувалися в газетах.
Усі спроби місцевих керівників апелювати до Сталіна були марними.
У кінці 1932 р. зі Сталіним зустрівся секретар Харківського обкому та
міськкому партії Р. Я. Терехов, який доповів, що на область насуваєть-
ся голод, і тому хлібозаготівлі слід припинити, а багатьом колгоспам
Новітня історія України
309
надати продовольчу допомогу. Сталін не дослухав його до кінця і обірвав
гнівною тирадою: «Нам говорили, що ви, товаришу Терехов, добрий
оратор. Виявляється, ви добрий розповідач — вигадали таку казку про
голод, думали нас залякати, але — не вийде! Чи не краще вам зали-
шити пост секретаря обкому і ЦК КП(б)У і піти працювати до Спілки
письменників — будете казки писати, а дурні будуть читати. Якщо ви
не в змозі виконати хлібозаготівлі, їх виконають інші». Розплата не
забарилася. Уже в січні 1933 р. Р. Я. Терехова звільнили від партійних
посад в Україні.
За 1933 р. за опір надмірним заготівлям харчів були зняті з робо-
ти 237 секретарів райкомів, 249 голів райвиконкомів, 158 керівників
районних контрольних комісій.
Ще одним з надзвичайних методів боротьби за виконання плану
хлібозаготівель стало занесення на «чорну дошку» тих колгоспів, які
особливо відставали у виконанні планів. Рішення про занесення на чор-
ну дошку супроводжувалось припиненням поставок будь-яких товарів
у дане село, його жителі позбавлялись права на виїзд. На колгоспи,
занесені на чорну дошку, накладалися грошові штрафи, у них забира-
лася худоба. їх трудівники позбавлялися навіть надії на якусь допо-
могу. Наприкінці 1932 р. по Харківській області на чорну дошку було
занесено 25 колгоспів. З них лише у трьох за допомогою економічної
блокади і репресій на 10 січня 1933 р. вдалося завершити виконання
продрозкладки.
Узимку 1932 — 1933 рр. багато колгоспників залишилися без зерна
і посівного матеріалу, колгоспники й одноосібники — без продоволь-
ства, худоба — без фуражу. Виснажене до краю трирічною продроз-
кладкою село, що весь час балансувало на грані виживання, нарешті
цю грань перетнуло. Коли в селян вичерпалися останні приховані за-
паси, голодування переросло в масовий голодомор, який охопив усю
Україну. Значно збільшилася смертність населення, особливо серед
старих та дітей, траплялися випадки канібалізму, типовим явищем
стала голодна дистрофія, тяжкі шлункові захворювання, викликані
вживанням у їжу нехарчових продуктів, лютував тиф. Селяни кида-
ли свої домівки і намагалися дістатися до міст. Але шляхи в Україні
було перекрито спецзагонами НКВС. Тих, хто намагався втекти з го-
лодних районів і врятуватись, завертали назад, жінок і дітей викидали
з поїздів. У поїздах і на станціях бригади працівників ДПУ перевіряли
багаж пасажирів і конфісковували продовольство, яке везлося голоду-
ючим сім’ям. Навесні 1933 р. живі вже не встигали ховати мертвих.
На допомогу поховальним командам відряджали військові підрозділи.
У деяких населених пунктах на сільських радах вивішувалися чорні
прапори — це означало, що всі жителі померли.
28 листопада 2002 р. Верховна Рада України прийняла постанову
«Про 70-ті роковини голодомору в Україні», в якій відзначається, що
голодомор 1932-1933 рр. був «політикою геноциду, що проводилася
на державному рівні керівниками тоталітарного радянського режиму
проти громадян України, національного духу, менталітету та генетич-
ного фонду українського народу». Голодомор став національною ка-
тастрофою, однією з найбільших трагедій українського народу в усій
його історії. Генофонд української нації зазнав відчутних втрат і це
вплинуло на життя кількох поколінь українців і можливості розвитку
країни протягом десятиліть.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
У лютому-березні 1933 р. го-
лод мав місце в 738 населених
пунктах 139 районів Украї-
ни. Особливо гостра ситуація
склалася у Дніп ропетровській,
Київській, Донецькій, Вінниць-
кій областях.
310
Історія України
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Польський уряд став про-
водити політику створення
однонацІональної держави
шляхом примусової асиміляції
національних меншин. З цією
метою, незважаючи на аграр-
не перенаселення Східної Га-
личини,сюди спрямовувалися
польські колоністи — «осад-
ники» (200 тис.), яким надава-
лися кращі землі, фінансова
допомога. Це загострювало
міжнаціональні відносини І зе-
мельну проблему.
Західноукраїнські землі між двома світовими війнами
Після Першої світової війни західноукраїнські землі опинилися
у складі трьох держав: Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини.
Боротьба українців за свої права точилася у двох формах. Політичні
партії, товариства, соціальні та економічні групи використовували ле-
гальні методи. Однак значна частина молоді, особливо колишні вояки
національної армії, які не змирилися з поразкою і виступали проти
політики репресій, вирішили продовжувати боротьбу нелегальними
і силовими методами. У 1920 р. вони заснували підпільну військову
організацію, яку назвали Українська Військова Організація (УВО),
що влаштувала замахи на представників польської влади (на маршала
Ю. Пілсудського у 1921 р., на С. Грибовського у 1922 р., на президента
Польської республіки С. Войцеховського у 1924 р. та інших).
Польська влада намагалася різними політичними засобами послаби-
ти український національно-визвольний рух, використовуючи для цього
адміністративно-територіальний поділ. До Східної Галичини було при-
єднано 6 повітів Західної Галичини. Це було зроблено для послаблен-
ня політичних позицій українського електорату на виборах. Водночас
штучно роз’єднувались українці Східної Галичини та Західної Волині —
між ними залишався так званий сокальський кордон, який відповідав
колишньому державному між Австро-Угорщиною та царською Росією.
Це мало на меті не допустити консолідації українців, які проживали
на території Польської держави, протиставити їх один одному. Східна
Галичина мала бути деукраїнізованою і повністю асимільованою. На
Волині проводилася поміркованіша політика з огляду на її можливість,
на думку польських державців, перетворитися на «троянського коня»
для українців наддніпрянської України.
В арсеналі польської влади були також методи загострення між-
конфесійних конфліктів, переслідування та переселення української
інтелігенції, спроби подрібнити українську націю відокремленням від
неї лемків тощо.
Польський уряд розділив територію країни на дві частини: Поль-
щу А (коронні польські землі) і Польщу Б (східні креси — Західна
Україна та Західна Білорусь). Польща А мала привілейоване станови-
ще, сюди спрямовувалися основні інвестиції держави.
У 1923 р. польський уряд заборонив вживання слів «українець»
і «український», замість них нав’язувались назви «русин», «руський».
Вживання української мови було заборонено в усіх державних уста-
новах.
У 1930 р. відносини між українським селянством і польськими осад-
никами різко загострилися. Було зареєстровано 2200 підпалів майна
польських колоністів та інших дій проти них. У відповідь уряд вдався
до репресій, названих «пацифікацією» (заспокоєнням), яка охопила
500 сіл. У 1934 р. в Березі Картузькій на Поліссі було влаштовано конц-
табір, в якому утримували 2 тис. політв’язнів, переважно українців.
Того ж року Польща відмовилася від свого зобов’язання перед Лігою
Націй забезпечувати права національних меншин.
Суспільно-політичний рух теж мав три течії: 1) легальні партії;
2) націоналістична (підпільна); 3) комуністична. Найбільшою та най-
впливовішою легальною партією було Українське національно-демокра-
тичне об’єднання (УНДО, з 1925 р.), лідерами якої були Д. Левицький,
Новітня історія України
311
В. Мудрий. Її програма передбачала боротьбу за самостійну і соборну
Україну легальними засобами, автономію українських земель у складі
Польщі і нормалізацію українсько-польських відносин.
Усі опозиційні партії Польщі, у тому числі й українські соціаліс-
ти-радикали та соціал-демократи, бойкотували парламентські вибори
1935 р. на знак протесту проти антидемократичної виборчої ординації.
Лише УНДО, Українська народна обнова (УНО) і Волинське українське
об’єднання взяли участь у виборах спільно з Безпартійним блоком спів-
праці з урядом. Ці партії уклали угоду з Безпартійним блоком співпраці
з урядом (ББ), яка полягала в тому, щоб у кожному виборчому окрузі
Східної Галичини й Волині обрати одного українця та одного поля-
ка. Усі українські кандидатури були погоджені з польським урядом.
Виборча угода викликала критику не лише з боку інших українських
партій, а й у самому УНДО.
Ще одна легальна партія — Українська соціал-демократична пар-
тія, заснована у 1900 р., відновила свою діяльність з 1929 р. Вона мала
три періодичні видання. У 1930 р. була створена Українська національ-
на католицька партія.
У 1925 р. українці мали 12 політичних партій і досягли певного
представництва у сеймі. У 1927 р. до нього входило 25 послів і 6 се-
наторів, у 1930 р. — 50 послів і 14 сенаторів. Політична орієнтація
українських парламентаріїв була тривекторною: 1) пропольською; 2) са-
мостійницькою; 3) прорадянською.
Польське гноблення, неефективність легальних партій (українські
радикали звинувачували УНДО, що вона «погоджується їсти крихти
з польського столу») посилювали позиції українських націоналістів.
Окрім Української Військової Організації, у середині 20-х років
утворилися інші націоналістичні групи, здебільшого створені студентсь-
кою молоддю. Представники цих груп і УВО зібралися 29 січня 1929 р.
на з’їзд і вирішили злитися в єдину підпільну революційну організа-
цію — Організацію Українських Націоналістів (ОУН). Керівництво
ОУН вважало, що тільки суверенна держава, яка найбільше відповідає
національним інтересам українського народу, є «умовою, що забезпе-
чує нації тривалу активну участь у світовому середовищі». Організація
вважала своєю метою безкомпромісну революційну боротьбу аж до від-
новлення втраченої незалежності України та встановлення українського
суверенітету на всіх землях українського народу.
Головою Проводу ОУН став Євген Коновалець.
Ідеологія ОУН базувалась на інтегральному націоналізмі, розроб-
леному Д. Донцовим. Згідно з нею в історії є один закон —«закон бо-
ротьби і вічного суперництва націй». Українська нація є абсолютною
цінністю; незалежна Україна — найвищою метою, для досягнення якої
виправдані будь-які засоби. Передбачалося встановлення національної
диктатури під керівництвом єдиної націоналістичної партії, керованої
вождем з абсолютною владою. Націоналісти міфологізували історію
України, пропагуючи культ боротьби, самопожертви, національного
героїзму. Особливе значення надавалося соборності (національній єд-
ності). Передбачалось, що соціально-економічна організація Українсь-
кої держави повинна базуватись на розвитку аграрної сфери, спиратися
на співпрацю між державою, кооперативами та приватним капіталом.
У практичній діяльності ОУН застосовувала тактику перманент-
ної революції, що передбачала постійні збройні акції проти польської
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
Національний та соціальний
гніт гальмував розвиток ук-
раїнської культури, але не міг
зупинити її поступу. Голов-
ним осередком української
культури залишалося наукове
товариство Ім. Т. Шевченка
(НТШ). У Львові Існував таєм-
ний український університет
(1921-1925 рр.).
312
Історія України
влади. Вони особливо посилились, коли крайовим провідником ОУН
на західноукраїнських землях став Степан Бандера. У 30-ті роки було
здійснено сотні актів саботажу, десятки експропріацій державних фон-
дів, понад 60 замахів та вбивств, організованих членами ОУН. ОУН на-
раховувала близько 40 тис. членів. Її посиленню сприяло розчарування
в легальних методах боротьби, західних демократіях, радянській сис-
темі, піднесення національної свідомості. Це все радикалізувало полі-
тичний рух, зростання політичного екстремізму, посилення його дина-
мізму. У 1938 р. Є. Коновалець був убитий радянським агентом, а його
наступником став Андрій Мельник, який сподівався, що боротьба гіт-
лерівської Німеччини з СРСР допоможе здобути незалежність Україні.
Неп і українізація в Східній Україні спричинили прорадянські
симпатії в Західній Україні. З 1919 р. в Галичині діяла Комуністична
партія Східної Галичини, яка у 1923 р. була перейменована в Комуніс-
тичну партію Західної України (КПЗУ). Вона була складовою частиною
Компартії Польщі.
КПЗУ перебувала ніби під подвійним тиском — з одного боку Ко-
мінтерну (реально ВКП(б) через КП(б)У), а з іншого — Комуністичної
партії Польщі (КПП), яка занепокоєно спостерігала за автономістськи-
ми тенденціями в КПЗУ. Один із лідерів КПЗУ М. Заячківський (Ко-
сар) вбачав у боротьбі низових ланок ОУН «протиокупаційне вістря»,
фактичну боротьбу «за національне визволення українського народу
з-під польської окупації», що не могло не викликати підозри в його
московських «сюзеренів». Голод 1932-1933 рр. і масові репресії в СРСР
приглушили прорадянські настрої. Керівники КПЗУ були розстріляні
в СРСР. У 1938 р. Комінтерн розпустив КПП і КПЗУ, затаврувавши
керівництво партій як фашистську агентуру.
Важливим чинником суспільного життя в західноукраїнських зем-
лях було товариство «Просвіта». У 1936 р. воно налічувало 275 тис.
учасників, 3071 бібліотеку і читальні зали, 190 пересувних бібліотек.
Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ) проводило колоквіуми,
видавало наукові праці з української історії та культури.
У Польщі виходило 83 українські газети, 21 з них — політична.
Незважаючи на сувору цензуру, українська політична думка мала мож-
ливість бути оприлюдненою.
Суттєвим чинником суспільно-політичного життя у Західній Україні
була греко-католицька церква. У 1939 р. вона налічувала 4,4 млн вірую-
чих і 4440 церков. Значний вплив мала діяльність митрополита Андрія
Шептицького, який енергійно протестував проти політики пацифіка-
ції і підтримував політику нормалізації. Шептицький виступав проти
екстремістських дій, не схвалюючи ні теракти ОУН, ні політику ко-
муністів. Проте його діяльність стримувало протистояння з єписко-
пом Г. Хомишиним і Василіанським орденом, які не бачили специфіки
діяльності греко-католицької церкви в Україні.
Православна церква налічувала до 2 млн віруючих. У 1924 р. під
тиском польського уряду вона розірвала зв’язки з Московським пат-
ріархатом і проголосила автокефалію.
У 1918 р., скориставшись розпадом Російської та Австро-Угорської
імперій, частину українських земель (Ізмаїльський, Акерманський,
Хотинський повіти Бессарабії, Північну Буковину) окупувала Румунія.
Режим тут був жорстокішим, ніж у Польщі: до 1928 р. на цих тери-
торіях тривав воєнний стан. Українців (500 тис. осіб) проголосили
Новітня історія України
313
«зукраїнізованими румунами» і намагалися насильно їх асимілювати.
Українські школи були закриті або румунізовані, українська преса за-
боронена. На румунський взірець змінювалися прізвища.
У 1927 р. почалася деяка лібералізація режиму, що дало змогу ак-
тивізувати громадське життя. Як і в Польщі, суспільно-політичний
рух розвивався за трьома напрямами: 1) легальним; 2) комуністичним;
3) націоналістичним. Найважливішою серед легальних була Українсь-
ка національна партія (УНП) на чолі з В. Залозецьким. Завдяки її
діяльності українці одержали кілька місць у румунському парламенті,
в уряді створили відомство у справах національних меншин. Комуністи
Буковини приєдналися у 1926 р. до Компартії Румунії та діяли неле-
гально, виступали за приєднання Буковини до УСРР.
Націоналісти не були організаційно оформлені, використовуючи для
своєї діяльності спортивне товариство «Мазепа» і студентське «Заліз-
няк». У 1938 р. в Румунії була встановлена військова диктатура, партії
та організації розігнано.
Дещо кращим, ніж у Румунії та Польщі, було становище українців
у Чехо-Словаччині. Закарпаття в чехо-словацькій державі мало статус
окремого краю і називалося Підкарпатська Русь (згодом Підкарпатсь-
кий край). Край займав 9% площі Чехо-Словаччини, а його населен-
ня — 5% населення країни. У 20-ті роки тут була проведена аграрна
реформа: 2/3 земель отримали чеські військові колоністи, 29 тис. га
було розподілено між 32 тис. господарств. Зарплата робітників була
в 1,5-2 рази меншою, ніж у центрі країни.
Певні успіхи були у сфері освіти. Наприкінці 30-х років у Закарпатті
існувало 483 початкові школи, у містах — 21 чотирирічна. Проте через
відсутність вищих навчальних закладів українська культура не могла
самодостатньо розвиватись.
Суспільно-політичні течії в Закарпатті мали значне національне за-
барвлення і відрізнялися своєю зовнішньополітичною орієнтацією: 1) ру-
софіли («общество Духновича») вважали русинів частиною єдиного росій-
ського народу; 2) «мад’ярони» доводили, що карпатороси — це окрема
національність і прагнули приєднати край до Угорщини; 3) народовці
(українофіли) на чолі з Августином Волошиним пропагували ідею єдності
закарпатських українців з усім українським народом, вели боротьбу з ру-
софілами і «мад’яронами», вимагали автономії Закарпаття; 4) комуністи,
які входили до легальної Компартії Чехо-Словаччини, визнавали українсь-
ку ідентичність Закарпаття, підтримували ідею приєднання до УСРР.
Варіантів було три: 1) чехо-словацький; 2) угорський; 3) українсь-
кий — створення окремої держави «Карпатська Україна». Після Мюн-
хенської угоди 1938 р., коли частина чехо-словацької території була
передана Німеччині, празький уряд 11 жовтня 1938 р. надав автономію
Карпаторуській державі, яка повинна була знаходитись у федерації
з Чехією та Словаччиною. Головою уряду став А. Волошин.
Претензії на Закарпаття заявила Угорщина. Згідно з рішенням ні-
мецько-італійського арбітражу у Відні 2 листопада 1938 р. міста Ужго-
род, Мукачеве, Берегове переходили до Угорщини. Столиця Карпатської
України була перенесена з Ужгорода до Хуста. Розпочалася українізація
освіти й державних установ, були заборонені всі партії, крім урядо-
вої — Українського Національного об’єднання (УНО). 12 лютого 1939 р.
відбулися вибори до сейму Карпатської України, де УНО здобула до
90 % голосів.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Наприкінці 30-х років центр
західноукраїнського націо-
нального життя тимчасово пе-
ремістився до Закарпатської
України. Українське питання
в Закарпатті стало центром
європейської політики, за аль-
тернативне його вирішення
змагалися впливові зовніш-
ньополітичні сили.
314
Історія України
РД ЗАПАМ'ЯТАЙ
15 березня 1939 р. сейм про-
голосив незалежність Кар-
патської України, яка ставала
республікою на чолі з прези-
дентом. Державною мовою
визнавалась українська, бар-
вами державного прапора —
синя і жовта. Президентом
було обрано А. Волошина.
Розпочалося створення ор-
ганізації національної оборо-
ни — «Карпатської Січі».
ЗАПАМ'ЯТАЙ
23 серпня 1939 р. був підписа-
ний пакт про ненапад між Ні-
меччиною та СРСР. У таємному
протоколі Гітлер і Сталін домо-
вилися про розподіл Європи
на відповідні сфери впливу та
окупації. За ним Радянському
Союзу передавалися майже
всі західноукраїнські землі.
Волошин звернувся до Німеччини з проханням узяти Карпатську
Україну під протекторат, але німці відмовилися, порадивши не опи-
ратися угорській армії, яка 14 березня 1939 р. напала на Карпатську
Україну. 40-тисячна угорська армія тиждень воювала з удесятеро мен-
шою Карпатською Січчю. Загинуло 5 тис. закарпатців, угорцям удалося
окупувати все Закарпаття.
Незважаючи на короткочасність існування, Карпатська Україна ста-
ла яскравим епізодом у боротьбі за українську незалежність.
Західноукраїнські землі, перебуваючи у складі чужоземних держав,
повною мірою відчували на собі політичне, економічне, соціальне, на-
ціональне та релігійне гноблення.
Україна в роки війни та повоєнний період
Приєднання Західної України до УРСР у складі СРСР
1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, поклавши цим са-
мим початок Другій світовій війні. 17 вересня 1939 р. радянські війсь-
ка зайняли майже всі землі, населені українцями і білорусами.
Спочатку населення Західної України вітало прихід Червоної Армії.
Сотні тисяч селянських господарств отримали понад мільйон гектарів зем-
лі, значну кількість худоби та різного реманенту, що були конфісковані
в поміщиків, монастирів та великих державних чиновників. Були ство-
рені машинно-тракторні станції, різні обласні та районні установи й ор-
ганізації, які надавали послуги в розвитку рослинництва і тваринництва.
Чимало було зроблено і в соціальній сфері: ліквідовано безробіття, введе-
но 8-годинний робочий день, підвищувалась заробітна плата робітників.
Реконструювались існуючі і будувалися нові підприємства, розвивалася
виробнича кооперація, помітно поліпшилося медичне обслуговування.
Однак усе це відбувалося за умов тоталітарного режиму, що призве-
ло до поширення репресій, депортацій і на західноукраїнських землях.
Були розпущені українські політичні партії, а їхні лідери депортовані.
Ліквідовувалось багато кооперативів, а інші реорганізувались на ра-
дянський зразок. Припинили свою діяльність читальні та бібліотеки
товариства «Просвіта».
Через деякий час було оголошено, що землі, експропрійовані
у польських землевласників і віддані найбіднішим селянам підля-
гають колективізації. Методи її проведення були ще жорстокішими,
ніж у Східній Україні. Супроводжувались вони масовими репресіями,
розкуркуленням середняків, депортацією тисяч селян до Сибіру. По-
гіршувало ситуацію те, що краєм керували люди, направлені з інших
регіонів СРСР, які не розуміли місцевої специфіки, не володіли ук-
раїнською мовою.
Утисків зазнавала греко-католицька церква. Священиків зобо-
в’язували мати спеціальні паспорти, а за використання церков уряд
вимагав платити високі податки. Викладання релігії в школі заборо-
нялося, церковні землі конфісковувалися.
Широкі репресії були розгорнуті проти місцевої інтелігенції. З осені
1939 р. лише з Галичини радянська влада депортувала близько 400 тис.
українців.
Новітня історія України
315
Початок Великої Вітчизняної війни
Найбільша частина німецьких сил — група армій «Південь» —
мала завдання протягом короткого часу завдати головного удару в на-
прямку на Київ, зайняти переправи, підготувавши наступ далі на схід.
В Україні німецьким військам протистояли два фронти: Південно-За-
хідний та Південний. З сухопутними військами взаємодіяли моряки
Чорноморського флоту (командуючий — адмірал П. С. Октябрьський),
Дунайська і Пінська військові флотилії. В прикордонних боях, нез-
важаючи на мужність радянських воїнів, Червона Армія терпіла по-
разки. За перші три тижні війни вона втратила 850 тис. осіб, 3,5 тис.
літаків, 6 тис. танків, 9,5 тис. гармат. Німецькі втрати були вдесятеро
меншими.
ЗО червня 1941 р. німецькі війська увійшли у Львів. Разом з ними
ввійшли частини ОУН. У цей же день представники українських на-
ціональних політичних сил на чолі з ОУН прийняли Акт відновлення
Української держави, а також декрет, за яким Я. Отецька було призна-
чено головою уряду — Українського державного правління. Українська
держава оголошувалась союзницею Німеччини. Але Німеччина реагу-
вала на Акт відновлення Української держави негативно. С. Бандера
і Я. Отецько були інтерновані.
5 липня 1941 р. радянський уряд України прийняв рішення про
евакуацію промислових і сільськогосподарських об’єктів, населення
України. У ході евакуації, переважно в Росію та Казахстан, було виве-
зено 550 великих заводів, 3,5 млн населення. 73 дні тривала героїчна
оборона Одеси. 25 жовтня 1941 р. німецькі війська захопили Харків.
До кінця 1941 р. німці контролювали територію, де до війни прожи-
вало 80 млн чол. (42% населення СРСР). Крім того, у полон потрапи-
ло 3,8 млн радянських військових (з них 1,3 млн українців). Весною
1942 р. після перемоги під Москвою радянські війська спробували
здійснити наступ на території України в районі Харкова, але внаслі-
док прорахунків командування зазнали поразки. У полон потрапили
240 тис. солдатів. На початку липня 1942 р. після 250-денної героїчної
оборони було залишене місто Севастополь. 22 липня 1942 р. Червона
Армія залишила м. Свердловськ Луганської області. Таким чином, уся
Україна була окупована ворогом.
Велику Вітчизняну війну можна розділити на такі періоди:
І — 22 червня 1941 р. — 18 листопада 1942 р. (початковий);
II — 18 листопада 1942 р. — кінець 1943 р. (рік корінного перелому);
III — 1944 р. — 8 травня 1945 р. (час завершальних операцій).
Становище на окупованій українській території.
Рух Опору. Визволення України
На окупованих українських землях фашисти встановили жорстокий
окупаційний режим. На всі найважливіші адміністративні та госпо-
дарські пости аж до повітового рівня призначалися німці. Створювалось
цивільне управління — міські управи на чолі з бургомістрами, волосні
управи на чолі з старшинами. Українцям дозволялося займати найниж-
чі посади, такі як сільський староста, бургомістр містечка, поліцай,
які вербувалися переважно з карних злочинців. Найбільші промислові
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
22 червня 1941 р. Німеччина
напала на Радянський Союз.
Український напрям за планом
«Ба рбаросса» був одним з най-
головніших. Ставилося зав-
дання оволодіти розвинутою
економічною базою України, її
багатими сировинними та па-
ливними ресурсами, щоб пос-
лабити військово-промисло-
вий потенціал СРСР і зміцнити
власний, створити вигідний
плацдарм для подальшої
війни і перемоги над СРСР.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Територію України було роз-
членовано: Північну Букови-
ну, Ізмаїльщину та землі між
Південним Бугом та Дністром
з центром в Одесі, названі
Трансністрією, Гітлер віддав
Румунії; західні області («дист-
рикт Галичина») — Львівська,
Дрогобицька, Станіславська,
Тернопільська — були пере-
дані до польського генерал-гу-
бернаторства. 12 центральних
областей республіки стали
рейхскомісаріатом «Україна»
на чолі з Е. Кохом. Східні ук-
раїнські землі перебували під
владою військового команду-
вання. У перспективі Україна
повинна була стати арійською
імперією — «Остготією». 65 %
населення передбачалося
депортувати до Сибіру. Ук-
раїнська нація оголошувалась
неповноцінною.
316
Історія України
підприємства оголошувались власністю Німеччини і були поділені між
німецькими економічними магнатами. Колгоспи і радгоспи перетворю-
вались у «общинні господарства» з кріпацьким режимом. На селянські
двори накладалися 12 різних видів податків. Під загрозою суворої кари
запроваджувалась обов’язкова трудова повинність.
Українська молодь примусово вивозилася на роботу до Німеччини.
За 1942-1944 рр. у німецьке рабство було забрано 2,4 млн українців.
Цілеспрямовано здійснювався геноцид. Планувалося щорічно знищу-
вати 10 млн неарійців, у першу чергу євреїв. Жертвами масових роз-
стрілів у Києві стали 195 тис. осіб, у Рівному — 99 тис. В Україні було
створено 50 гетто і 180 великих концтаборів.
У ході війни проводилась політика колонізації українських земель,
заселення їх німцями, до 2001 р. на Україні передбачалося посели-
ти 90 млн німців. Для покращання постачання німецького населення
в рейх було вивезено худобу, збіжжя, вивозився навіть український
чорнозем, 40 тис. експонатів музеїв тощо.
В Україні розгорнулася масштабна партизанська боротьба, яка скла-
далася з двох потоків: радянські партизани та частини ОУН-УПА. Під
час війни в Україні діяло 46 великих партизанських з’єднань і 160 са-
мостійних партизанських загонів.
У червні 1942 р. було створено Український штаб партизанського
руху (УШПР) на чолі з генералом Т. Строкачем. Найпоширенішими
формами боротьби підпільників були збір інформації, саботаж і ди-
версії. У 1941-1944 рр. у партизанських загонах налічувалось майже
180 тис. осіб. Офіційною датою народження УПА стало 14 жовтня
1942 р., запроваджене пізніше як свято українського війська, приуро-
чене до дня покровительки Війська Запорізького Святої Богородиці.
УПА нараховувала до 90 тис. чол. ОУН розділялася на бандерівців
(ОУН-Б) і мельниківців (ОУН-М), які ворогували між собою. ОУН-Б
у 1943 р. фактично злилася з УПА. Вояки ОУН боролися проти всіх,
хто виступав проти незалежності України. їхня діяльність носила
суперечливий характер: з одного боку, вони боролися проти гітлерів-
ського фашизму і сталінського тоталітарного режиму за створення
української суверенної держави; з іншого — їхня діяльність пов’язана
зі співробітництвом з німецькими окупаційними властями. УПА очо-
лив Роман Шухевич (Тарас Чупринка). За зонами дії УПА розділялася
на три групи: УПА — Північ (Волинь і Полісся); УПА — Захід (Гали-
чина, Буковина, Закарпаття); УПА — Південь (Поділля). З виходом
Червоної Армії до Дніпра керівництво УПА приймає рішення про змі-
ну тактики. Воно вирішує не втручатися в боротьбу між німецькими
і радянськими військами, оголосивши ворогами і німців, і «совєти».
УПА не йшла на відкриті бої з регулярними військами Червоної Армії,
хоча окремих сутичок та рейдів було чимало. Складність діяльності
ОУН полягала в тому, що її не підтримувала жодна держава і вона
змушена була покладатися тільки на власні сили і використовувати
своєрідну тактику.
Процес визволення України від німецької окупації можна розділити
на декілька етапів:
1. Грудень 1942 р. — червень 1943 р.: звільнення частини Вороши-
ловградської, Сталінської і Харківської областей.
2. Липень 1943 р. — листопад 1943 р.: звільнення Харкова (23 серп-
ня 1943 р.), Києва (6 листопада 1943 р.).
Новітня історія України
317
3. Грудень 1943 р. — травень 1944 р.: визволення Правобережної
України.
4. Червень — жовтень 1944 р.: завершальний етап звільнення
України, 28 жовтня 1944 р. завершено визволення України.
Політика часткової десталінізації в Україні,
її непослідовний характер
Після смерті Сталіна (1953 р.) в країні сталися суттєві зміни в со-
ціально-політичному житті та економічній політиці. Почався процес
часткової десталінізації, який був названий «відлигою». Було припи-
нено масові репресії, почалася реабілітація незаконно репресованих.
Було ліквідовано концтабори і визволено сотні тисяч жертв сталінського
терору, у тому числі українців. Підвищувалась роль і розширювалася
компетенція республіканських, обласних і місцевих органів влади, де-
путатів Рад. Проте вибори до рад усіх рівнів були формальними, а самі
ради не мали реальної влади. Профспілки, комсомол, творчі спілки
залишилися придатками державних структур. Процес демократизації
йшов непослідовно і повільно. Прагнучи «поліпшити соціалізм», по-
вернути суспільно-політичне життя до ленінських норм, М. С. Хрущов
провів деякі реформи та здійснив низку експериментів у економіці.
Реформи почалися з сільського господарства. З 1953 р. почалося
підвищення заготівельних та закупівельних цін на сільськогоспо-
дарські продукти, які до кінця 50-х років зросли втричі. Були скасовані
обов’язкові поставки сільськогосподарських продуктів із колгоспних
дворів, удвічі знижені податки з присадибних господарств. З середини
50-х років сільське господарство вперше за довгі роки стало рентабель-
ним. Однак у кінці 50-х років знов посилилися обмеження розвитку
особистого підсобного господарства. Хрущов намагався вирішити проб-
лему продовольства за рахунок екстенсивних факторів — освоєння ці-
линних земель у Казахстані і Сибіру. Це суттєво позначилося на ситу-
ації в Україні, яка повинна була взяти на себе значну частину витрат.
До 1956 р. звідси на цілину було перекинуто тисячі тракторів і 80 тис.
досвідчених сільськогосподарських робітників, що для України мало
негативне значення. Інший експеримент передбачав вирощування вели-
чезної кількості кукурудзи. Хрущов побачив у цьому головний важіль,
за допомогою якого можна вирішити продовольчу проблему.
У 1957 р. почалася реформа управління. В результаті створили таку
структуру, яка повинна була поєднати централізоване планове керів-
ництво з підвищенням самостійності республік і областей. Економіка
переходила на управління за територіальним принципом через ради
народного господарства (раднаргоспи), що створювалися в економічних
адміністративних районах.
Хоч хрущовські реформи не виправдали пов’язаних з ними споді-
вань, але рівень життя людей тим не менш значно зріс, вражаючих ус-
піхів було досягнуто в космосі (у 1957 р. — запущено перший штучний
супутник Землі, а у 1961 р. — першу людину в космос). Лібералізація
радянської системи дозволила сформуватись цілому поколінню шіст-
десятників (діячів культури, науки), які виступали за поглиблення
реформ і подальшу демократизацію суспільства. З’явилася нова ба-
гатообіцяюча генерація діячів культури, яка відіграла важливу роль
у суспільно-політичному житті республіки, особливо у 80-90-х роках.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Значною віхою в процесі де-
сталінізації був XX з'їзд КПРС
(1956 р.), де тодішній керівник
партії М. С. Хрущов зробив
доповідь «Про культ особи
та його наслідки». У ній він
піддав досить різкій критиці
діяльність Сталіна, вказав-
ши на численні незаконні дії
з його боку.
318
Історія України
/7 ЗВЕРНИ УВАГУ
Криза радянської системи
виявлялася в зростанні нау-
ково-технічної відсталості
країни порівняно з передо-
вими західними країнами,
уповільненні темпів еконо-
мічного розвитку, НИЗЬКІЙ
ЯКОСТІ більшості ВІТЧИЗНЯНИХ
промислових товарів, нездат-
ності колгоспно-радгоспної
системи забезпечити країну
продовольством ВІДПОВІДНО
до потреб І життєвих норм,
явній безгосподарності.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Основним гальмом у сіль-
ському господарстві був не
дефіцит машин, а виробничі
відносини в колгоспах, що
не відповідали здоровому
глузду, мала зацікавленість
колгоспників у результатах
своєї праці. 5% присадиб-
них ділянок, де за допомогою
простих Інструментів, але
з високою особистою заці-
кавленістю трудилися селяни,
давала 1/3 виробництва м'яса,
1/4 молока, 40% картоплі.
Україна в період загострення кризи радянської системи
(середина 60-х — початок 80-х років)
Згодом після зняття М. С. Хрущова у 1965 р. була здійснена спро-
ба запровадження господарської реформи, перш за все вдосконалення
управління виробництвом. Але за умов надцентралізації виробництва
здійснення цієї реформи ставало проблематичним. Хоча збільшила-
ся зарплата робітників і службовців у всіх галузях, зростало житло-
ве будівництво, кількість проблем не зменшувалась, а збільшувалась.
Основним гаслом брежнєвського керівництва стала стабільність, що
фактично означало незмінність, застій. У 60-80-х роках політичний
курс радянського керівництва відрізнявся різко вираженим консер-
ватизмом. Будь-який опозиційний рух нещадно придушувався. Проте
неосталіністи не могли повернутися до відкритого і масового терору.
Потенційні можливості командно-адміністративної системи вичерпа-
лися, вона стала нечутливою до науково-технічного прогресу. З 1965 р.
почала проводитись реформа в аграрному секторі — були підвищені
закупівельні ціни на сільгосппродукцію, збільшені капіталовкладен-
ня в сільське господарство, в колгоспах вводилася гарантована оплата
трудодня грошима, а також надбавка за кінцеві результати, знижува-
лась ціна на сільгосптехніку. Проте технічних засобів, необхідних для
впровадження індустріальних технологій, не вистачало. Нераціонально
використовувалась земля. Залишалося невирішеним питання про со-
ціальний розвиток села, його газифікацію, теплофікацію, водопоста-
чання, медичне й торговельне обслуговування. Трудові ресурси на селі
значно зменшилися внаслідок процесів урбанізації. Усе це призвело до
уповільнення темпів розвитку виробництва. У 1982 р. була прийнята
Продовольча програма УРСР, яка передбачала зміни в управлінні аг-
рарним сектором (створення структури Агропрому), інтенсифікацію
виробництва. Проте вона не була виконана.
Прагнучи збільшити збір сільгосппродукції, влада розширяла посів-
ні площі. Ступінь ріллі безпосередньо сільськогосподарських угідь до-
сягала 80% проти 25% у США і 48% у Франції. Це призводило до
посилення ерозії ґрунтів, і Україна щорічно втрачала до 600 млн. т ро-
дючих ґрунтів.
Низький рівень життя і важкі умови праці призвели до відтоку насе-
лення із сіл. За 1966-1985 рр. з українського села виїхало 4,6 млн чол.,
в основному молодь. Змінилася соціальна структура населення респуб-
ліки. Якщо в 1960 р. сільські жителі складали половину населення
республіки, то в 1985 р. — 1/3.
Протягом 1959-1988 рр. населення України зросло на 9,6 млн осіб,
і в 1989 р. становило 51,7 млн. Проте народжуваність знизилася. При-
родний приріст перестав забезпечувати просте відтворення поколінь.
У 7 областях було зафіксоване зменшення чисельності населення,
а у двох (Чернігівській і Сумській) припинився і природний приріст
населення: кількість померлих почала перевищувати кількість народ-
жених.
У 1978 р. була прийнята Конституція УРСР, в якій декларувалися
принципи розширення й поглиблення соціалістичної демократії шляхом
активізації діяльності Рад народних депутатів, залучення мас до участі
в управлінні державою. Але це були лише декларації.
Новітня історія України
319
Виходячи з свого постулату про злиття радянських народів, партійне
керівництво, особливо за часів В. В. Щербицького (1972-1989), почало
проводити в Україні політику русифікації.
Усі ці явища спричинили появу дисиденства — руху інакомисля-
чих, які критикували політику уряду. Вони вимагали ширших грома-
дянських, релігійних і національних прав. Власті переслідували їх,
організувавши декілька політичних процесів. Обвинуваченими стали
В. Чорновіл, В. Стус, І. Дзюба та інші.
У 1976 р. група дисидентів створила Українську гельсінську групу
(УГГ), яка повинна була сприяти виконанню Гельсінських угод у сфері
прав людини. До неї входили М. Руденко, О. Бердник, П. Григоренко,
Л. Лук’яненко та інші. Проте цей рух не набув значного поширення
у зв’язку з тим, що більшість людей лякало інакомислення, вони де-
сятиліттями виховувались у покорі, до того ж питання, які ставили
дисиденти, не були проблемами щоденного буття.
Україна в добу перебудови. Розпад СРСР і відродження
незалежності України
Після смерті Л. І. Брежнєва (1982 р.) до влади прийшли спочатку
Ю. В. Андропов (1982-1984)., а потім К. У. Черненко (1984-1985). Ан-
дропов намагався навести порядок у розладнаному механізмі соціалізму
перш за все за допомогою налагодження дисципліни, Черненко фак-
тично продовжував брежнєвський курс, що країна опинилася на грані
економічної, соціальної і політичної кризи. У 1985 р. до влади прихо-
дить М. С. Горбачов, який проголошує політику перебудови. Метою
перебудови було збереження радянської системи шляхом її модернізації.
На початковому етапі перебудови М. С. Горбачов спробував при-
скорити розвиток економіки СРСР за рахунок ширшого впровадження
наукових досягнень у промисловість і випереджльного розвитку маши-
нобудування, не змінюючи економічних відносин. Поряд з цим активно
проходила антиалкогольна кампанія, яка призвела до дефіциту бюдже-
ту, інфляції, непродуманого вирубування виноградників, стимулювала
розвиток самогоноваріння.
Перебудова почалася й у сфері ідеології. Виник чисто радянський
термін «гласність», що означав перехідний етап у напрямі до свободи
слова. В 1989 р. у країні склалася нова політична ситуація. Реформація
почала здійснюватись тепер не лише згори, а й знизу, з боку широких
мас. Відбувалася поляризація суспільних сил, почали формуватись нові
політичні партії, зароджувався реальний політичний плюралізм, різко
зростає значення національного питання.
Здійснення політики перебудови в Україні мало свої особливості.
1. Процеси реформування йшли повільніше, ніж у центрі та при-
балтійських республіках, оскільки гальмувалися сильним партійно-
державним апаратом на чолі з В. В. Щербицьким.
2. Процеси перебудови в Україні відбувалися без кровопролиття, як
це було в Прибалтиці, Грузії, Азербайджані, Узбекистані, Таджикистані
та інших республіках тодішнього СРСР.
Соціально-економічна ситуація у 1989-1990 рр. погіршується. На
противагу компартії у 1989 р. створюється Народний Рух України
(«Рух»), програма якого включала в себе ідею суверенітету України,
ЗВЕРНИ УВАГУ &
У 1987 р. почалася спроба
реформувати управління
економікою — перейти ВІД
адміністративних методів гос-
подарювання до економічних
з демократичними засадами
управління. У травні 1990 р.
була оприлюднена урядова
програма переходу до ринку.
Цим самим ставилось питан-
ня про перехід від планової
системи управління до регу-
лювання промисловості через
ВІЛЬНІ ЦІНИ І прибуток.
320
Історія України
& ЗВЕРНИ УВАГУ
На здійснення перебудови
дуже вплинула Чорнобиль-
ська катастрофа (аварія на
Чорнобильській атомній елек-
тростанції у квітні 1986 р.). Че-
рез катастрофу було виведено
з користування 144 тис. та зем-
лі, 492 тис. та лісу, забруднено
площу в 10 млн та. Масштаби
катастрофи тривалий час за-
мовчувались тодішнім партій-
ним керівництвом республіки,
що негативно вплинуло на
соціально-економічну ситу-
ацію людей. Наслідки аварії
негативно позначилися на
здоров'ї 2,5 млн осіб. У найко-
ротші терміни потрібно було
відселити 160 тис. осіб, побу-
дувати їм житло. Ліквідація
наслідків аварії вимагала і ви-
магає величе знихекономічних
і фінансових затрат.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
16 липня 1990 р. Верховна
Рада прийняла Декларацію
про державний суверенітет
України, що проголошувала
«верховенство, самостійність,
повноту І неподільність влади
Республіки в межах її території
І незалежність І рівноправ-
ність у зовнішніх відносинах».
відродження української мови та культури, гостро ставила екологічні
проблеми, виступала за подальшу демократизацію політичної та еконо-
мічної систем. З 1990 р. з’являються нові політичні партії (Українська
республіканська, Демократична партія України, Українська Селянсько-
Демократична — усього 16).
У березні 1990 р. в Україні відбулися перші порівняно вільні ви-
бори до Верховної Ради та місцевих Рад. На 450 мандатів до Верхов-
ної Ради претендувало близько 3 тис. кандидатів — у середньому по
6-7 чол. на одне місце. Основне суперництво розгорнулося між двома
силами: Демократичним блоком, який складався з Руху, Гельсінської
спілки, екологічних груп і численних неформальних організацій та
кандидатами від комуністичної партії. Комуністи мали певні переваги,
сконцентрувавши у своїх руках засоби масової інформації, фінансові
ресурси. До того ж на політичну свідомість багатьох громадян України
ще впливали стереотипи минулого: вихована десятиліттями тоталіта-
ризму політична дисципліна і побоювання націоналізму. Комуністи
дістали більшість і сформували в парламенті свою депутатську групу
(«група 239»), а демократичний блок (90 депутатів) — свою Народну
Раду. Хоча комуністи і значно переважали чисельністю своїх супер-
ників, їм уперше довелося зіткнутися з легальною опозицією у стінах
парламенту. Між двома групами розгорілася гостра боротьба, що часто
негативно впливала на прийняття конструктивних рішень. У цілому
результати виборів засвідчили значне зростання впливу національно-
демократичних сил. Після виборів головні питання життя республіки
вперше стали вирішуватися не в ЦК Компартії України, а у Верховній
Раді України. Головою Верховної Ради України, на посаду якого також
уперше балотувалося 10 претендентів, був обраний В. Івашко, якого
незабаром (липень 1990 р.) змінив Л. Кравчук.
Взаємини УРСР з іншими радянськими республіками повинні були
будуватися на основі договорів, укладених на принципах рівноправ-
ності, взаємодопомоги і невтручання у внутрішні справи. Прийняття
Декларації було важливим кроком у боротьбі за незалежність респуб-
ліки, створило для цього правові передумови, але не означало виходу
України зі складу СРСР. У 1990 р. вперше за багато років відбулися
масові страйки робітників Донбасу і Дніпропетровська (250 тис. учас-
ників); голодування студентів у жовтні 1990 р. призвело до відставки
голови уряду В. А. Масола. Була відновлена діяльність греко-католиць-
кої церкви в Україні.На політичну авансцену активно вийшов і крим-
сько-татарський національний рух. Під тиском чисельних акцій влада
змушена була дозволити повернення кримських татар на свою історичну
батьківщину.
20 січня 1991 р. в Криму було проведено референдум. Питання було
сформульовано у такий спосіб: відновлювати або не відновлювати де-
ржавність у формі Кримської АРСР. Більшість населення підтримала
відновлення державності Криму.
Верховна Рада у 1989 р. прийняла «Закон про мови», де українська
мова оголошена державною. У 1991 р. загострилася боротьба між кон-
серваторами і демократичними силами. Реформаторські сили прагнули
прискорити реформування суспільства, його демократизацію, змінити
політичну та економічну системи. З іншого боку, посилились спроби
зберегти панування КПРС, зміцнити СРСР, який почав розвалюватись,
повернутись до ситуації «доперебудовного» періоду.
Новітня історія України
321
24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради України майже
одностайно проголосила незалежність республіки, прийнявши відповід-
ний Акт. Віднині на території України повинні були діяти виключно
Конституція і Закони України. Було прийнято також рішення про під-
порядкування військових формувань, дислокованих в Україні, Верхов-
ній Раді України і створення Міністерства оборони України, департи-
зацію державних органів і установ.
1 грудня 1991 р. відбулися Всеукраїнський референдум і вибори
Президента України. Народ України повинен був остаточно вирішити
питання про існування своєї держави. 90% учасників референдуму
віддали свої голоси за незалежність, сподіваючись на краще життя
в окремій українській державі. На президентських виборах з шести
конкурентів найбільше голосів отримав Л. Кравчук (62 %).
Держава Україна на сучасному етапі
Державотворення і політичний розвиток України
Після проголошення незалежності почалася розбудова незалежної
держави — України.
Головними завданнями цього процесу були:
— творення власної суверенної держави; демонтаж тоталітарних
структур; становлення багатопартійності;
— перетворення централізованої державної економіки в багатоук-
ладну ринкову економіку;
— національне відродження;
— утвердження України як повноправного суб’єкта міжнародного
права.
У країні склалася реальна багатопартійність, яка традиційно поді-
ляється на три спектри: ліві партії, центристські та праві. Ліві пар-
тії проголошують своєю метою соціалізм чи суспільство, де буде забез-
печена соціальна рівність громадян, домінуватиме державна власність
на засоби виробництва. Сюди належать Комуністична партія України,
Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія Украї-
ни. Центристські партії притримуються поміркованих політичних по-
зицій, виступають за розвиток ринкових відносин, розвиток приватної
власності у поєднанні з необхідністю соціального захисту населення. До
них належать Соціал-демократична партія України (об’єднана), Партія
Зелених, Народно-демократична партія України. Праві партії висту-
пають за ринкові реформи, пріоритет приватної власності, захищають
ліберальні цінності. До них належать Народний рух України, Україн-
ська Республіканська партія, Конгрес Українських Націоналістів.
У 1992-1994 рр. політична ситуація в країні була напруженою.
Погіршувалось соціально-економічне становище, калейдоскопічно змі-
нювались прем’єр-міністри, ішла боротьба за владу між президентом
Л. М. Кравчуком та Верховною Радою, яка заперечувала проти передачі
виконавчої влади від рад до президентської структури. За 1992-1994 рр.
Верховна Рада прийняла близько 450 законів, але більшість з них не
працювала. Суперники обвинувачували один одного в погіршенні со-
ціально-економічного становища. У цій ситуації президент і Верховна
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
19-21 серпня 1991 р. най-
ближче оточення президента
М. С. Горбачова спробувало
здійснити державний пере-
ворот.
В Україні голова Верховної
Ради Л. Кравчук, не маючи
змоги контролювати збройні
сили, зайняв позицію очіку-
вання. Президія Верховної
Ради України прийняла рішен-
ня про невизнання постанов
путчистів на територіїУкраїни.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Усі громадяни СРСР, які пос-
тійно проживали на території
України, стали її громадянами.
Була введена нова держав-
на символіка й атрибутика.
У січні 1992 р. затверджено
новий гімн «Ще не вмерла
Україна» (автор музики —
М. Вербицький). Державний
прапор — синьо-жовтий; у лю-
тому 1992 року — малий герб
у вигляді тризуба, який є го-
ловним елементом великого
Державного герба.
322
Історія України
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Успіх комуністів можна по-
яснити скрутним соціально-
економічним становищем, від
якого страждала більшість на-
селення республіки, падінням
довіри до уряду, ностальгією
старшого покоління за мину-
лим, яке їм здається стабіль-
ним І кращим, роз'єднаністю
зусиль національно-демокра-
тичних партій.
Рада вирішили достроково припинити повноваження і провести нові
вибори. У березні 1994 р. були проведені вибори до Верховної Ради,
у результаті яких значну частину місць отримали комуністи і соціаліс-
ти. На це вплинуло тяжке соціально-економічне становище республі-
ки, погіршення рівня життя людей, віра частини населення в те, що
можна повернути дешевизну товарів і доперебудовний рівень життя за
допомогою комуністів. У червні-липні відбулися президентські вибори.
Основна боротьба розгорнулася між Л. Д. Кучмою та Л. М. Кравчуком.
У другому турі переміг Л. Д. Кучма (52 % голосів), який і став Прези-
дентом України. Його програма передбачала поглиблення реформ шля-
хом прискорення приватизації, зміцнення власної валюти, покращення
відносин з Росією та країнами СНД.
Вибори не призвели до послаблення напруги між Президентом і Вер-
ховною Радою. Лінія розходжень торкалась усе тієї ж структури влади
(президентська вертикаль чи система рад), ставлення до приватизації
землі (ліві сили проти приватизації землі, вважаючи її найбільшим
багатством України, яким не можна торгувати), політики щодо Росії
і СНД (ліві сили виступали за посилення інтеграції з Росією і навіть
відновлення СРСР).
Загострення політичної ситуації стримувало хід реформ і усклад-
нювало функціонування виконавчої влади, тому з метою послаблення
протиборства 8 червня 1995 р. було підписано Конституційний договір
між Верховною Радою України і Президентом України про основні за-
сади організації та функціонування державної влади і місцевого самов-
рядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України
в 1996 р.
У жовтні 1997 р. Верховна Рада приймає новий Закон України «Про
вибори народних депутатів». Вибори мають проходити за мажоритарно-
пропорційною (змішаною) системою. Вибори до Верховної Ради України
відбулися 29 березня 1998 р. ЗО партій та виборчих блоків, 6449 кан-
дидатів у депутати змагалися за місця у парламенті. У виборах узяли
участь 70% виборців. 4-відсоткову межу вдалося подолати 8 партіям
і блокам. Серед партій найбільшого успіху досягли комуністи (24,68 %
голосів по багатомандатному загальнодержавному округу), Рух —
9,42% , Блок соціалістичної і Селянської партій — 8,54% , Партія Зе-
лених — 5,45 % , Народно-демократична партія України — 4,99 % , Гро-
мада — 4,68%, Прогресивно-соціалістична партія України — 4,03%,
Соціал-демократична партія України (об’єднана) — 4,02%. 114 депу-
татів, обраних в одномандатних округах — безпартійні.
Разом з тим у багатьох одномандатних округах перемогли великі
бізнесмени, прибічники ринкового курсу. Така строкатість складу Вер-
ховної Ради призвела до загострення політичної боротьби на шкоду
конструктивній роботі державотворення, підйому економіки і рівня
життя.
31 жовтня 1999 р. відбулися вибори Президента України, в резуль-
таті яких у другому турі перемогу здобув Л. Кучма, який набрав 56,2 % .
У січні 2000 р. у Верховній Раді сформувалася правоцентристська
більшість, яка відсторонила від керівництва парламентом представни-
ків лівих — Олександра Ткаченка та Адама Мартинюка. Новим Головою
Верховної Ради України було обрано Івана Плюща, який уже очолював
парламент у 1991-1994 роках.
Новітня історія України
323
З метою загострення політичної ситуації та протидії Президенту
опозиція намагалася використати так званий касетний скандал (маг-
нітофонні записи, нібито зроблені у кабінеті Президента), спроби ор-
ганізувати демонстрації і маніфестації (події 9 березня 2001 року, які
вилилися в масові безпорядки) та інше.
31 березня 2002 р. відбулися вибори до Верховної Ради України,
у яких взяли участь 33 політичні партії та блоки. Однак до парламен-
ту вдалося пройти тільки 6 з них. Більше за все голосів отримав блок
«Наша Україна» (лідер В. Ющенко) — 23,53 % , далі Комуністична партія
України (лідер П. Симоненко) — 20,01 % , блок «За єдину Україну!» (лі-
дер В. Литвин) — 11,83 % , «Блок Юлії Тимошенко» — 7,24 % , Соціаліс-
тична партія України (лідер О. Мороз) — 6,89 % , Соціал-демократична
партія України (об’єднана) (лідер В. Медведчук) — 6,27% . Головою Вер-
ховної Ради України обрано В. Литвина, історика за фахом, колишнього
Главу Адміністрації Президента. У листопаді 2002 р. Прем’єр-мініст-
ром України — десятим за часів незалежності України — призначено
Віктора Януковича — колишнього главу держадміністрації Донецької
обл. Така калейдоскопічність зміни прем’єрів свідчить про складність
управління соціально-економічними процесами в республіці, неста-
більність у верхніх ешелонах керівництва, постійну боротьбу за владу,
недоліки у проведенні кадрової політики.
31 жовтня 2004 р. відбувся перший тур виборів Президента України.
На найвищий пост у державі претендувала безпрецедентна кількість
кандидатів — 24, у тому числі чинний Прем’єр-міністр В. Янукович,
екс-прем’єр-міністри — В. Ющенко та А. Кінах, лідер соціалістів О. Мо-
роз, лідер комуністів П. Симоненко та інші. У 2-й тур, який, відбувся
21 листопада, вийшли два кандидати В. Ющенко та В. Янукович. Цен-
тральна Виборча Комісія оголосила переможцем В. Януковича, який
за її даними, отримав на 800 тис. голосів більше. Проте представни-
ки В. Ющенка опротестували це рішення у Верховному Суді України,
який скасував рішення ЦВК і призначив переголосування 2-го туру на
26 грудня 2004 р. У Києві відбулися грандіозні для України мітинги на
підтримку В. Ющенка, які тривали більше двох тижнів. Такі мітинги
відбулися і в деяких інших містах України. Оскільки їхні учасники но-
сили як розпізнавальні знаки одяг, шарфи, косинки, стрічки жовтога-
рячого кольору, то ці події отримали назву помаранчевої революції. Го-
ловним для стабілізації становища на той час стали рішення Верховної
Ради України від 8 грудня 2004 р. Одночасно пакетним голосуванням
були прийняті зміни до Конституції України, до Закону «Про вибори
Президента України», оновлено склад ЦВК. Згідно зі змінами в Конс-
титуції України здійснено перерозподіл повноважень між Президентом
України, Верховною Радою України та Прем’єр-міністром. Повноважен-
ня Президента дещо зменшуються, а Верховної Ради — збільшуються.
Україна повинна перетворитися з президентсько-парламентської на
парламентсько-президентську республіку.
26 грудня 2004 р. в Україні за високої явки виборців (77% від тих
громадян, що мають право голосу) відбулося переголосування 2-го туру
виборів Президента республіки, що є безпрецедентною подією в історії.
В. Ющенко отримав трохи менше 52 % голосів, а його суперник —
В. Янукович — понад 44 %. 4 лютого 2005 р. Верховна Рада України
дала згоду на призначення Прем’єр-міністром України Юлії Тимошен-
ко, яка стала першою жінкою, що обійняла цю посаду. Але згодом через
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Верховна Рада третього скли-
кання ввійшла в історію як
парламент кодексів. За часи
її діяльності були прийняті
Кримінальний, Цивільний,
Бюджетний, Митний, Земель-
ний кодекси, що має велике
значення для розвитку право-
вої держави в Україні.
324
Історія України
словник
Державні символи — це
закріплені в законодавстві
країни офіційні знаки (зоб-
раження, предмети) чи зву-
кові вираження, що в корот-
кій формі виражають одну
чи кілька Ідей політичного,
національного, Історичного
характеру І символізують су-
веренітет держави.
Рд ЗАПАМ'ЯТАЙ
Згідно з Конституцією Укра-
їни Великий Державний Герб
України встановлюється з ура-
хуванням Малого Державно-
го Герба — тризуба та герба
Війська Запорізького. Голов-
ним елементом Великого Дер-
жавного Герба України є знак
княжої Держави Володимира
Великого.
суперечності між оточенням Президента і Прем’єр-міністром Ю. Тимо-
шенко була відправлена у відставку (8 вересня 2005 р.).
26 березня 2006 р. відбулися чергові вибори до Верховної Ради
України, які проходили за пропорційною системою. Більше 3 % — про-
хідний бал до українського парламенту — голосів виборців набрали
лише 5 блоків та партій: «Партія регіонів» (лідер В. Янукович) набрала
32,14% голосів), «Блок Юлії Тимошенко» (22,29%), «Наша Україна»
(лідер Ю. Єхануров, 13,95%), «Соціалістична партія України» (лідер
О. Мороз, 5,69%), «Комуністична партія України» (лідер П. Симоненко,
3,66 %). 6 червня Головою Верховної Ради України вдруге було обрано
соціаліста О. Мороза (він обіймав цей пост також і у 1994-1998 рр.).
Прем’єр-міністром України знову було призначено В. Януковича. У Вер-
ховній Раді було створено коаліцію, до якої увійшли Партія регіонів,
Комуністична партія, Соціалістична партія.
Навесні 2007 р. загострилося протистояння між Президентом
України В. Ющенком та урядовою коаліцією. У результаті двомісяч-
ної боротьби (квітень-травень 2007 р.) Верховну Раду України V скли-
кання було розпущено, і на ЗО вересня 2007 р. призначено дострокові
вибори. До Верховної Ради України VI скликання пройшли такі партії
і блоки: «Партія регіонів» (34,37% голосів виборців), «Блок Юлії Тимо-
шенко» (30,71 %), «Наша Україна — Народна Самооборона» (14,15 %),
«Комуністична партія України» (5,39%) та «Блок Литвина» (3,96%).
«Блок Юлії Тимошенко» та «Наша Україна — Народна Самооборона»
утворили так звану Демократичну коаліцію, яка мала незначні перева-
ги у голосах перед опозицією. Головою Верховної Ради України обра-
но Арсенія Яценюка, а Прем’єр-міністром України вдруге призначено
Юлію Тимошенко.
Державна символіка України та її історичне походження
Україна як суверенна держава має власні державні символи.
Згідно зі ст. 20 Конституції України державними символами Украї-
ни є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний
Гімн України.
Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизон-
тальних смуг синього і жовтого кольорів. Шляхом добору кольорів
він символізує певні ідеї національно-політичного та історичного ха-
рактеру. Відповідно до Закону України від 28 січня 1992 р. «Про Де-
ржавний Прапор» Верховна Рада визначила співвідношення ширини
прапора до його довжини як 2:3. Закон передбачає підняття Прапора
на будинках органів державної влади й управління, органів місцевого
самоврядування, дипломатичних представництв України за кордо-
ном, під час офіційних зустрічей на найвищому рівні, на відкритті
спортивних змагань. Державний Прапор синьо-жовтого кольору є на
морських суднах та літаках міжнародних рейсів України.
Синьо-жовті кольори вперше згадуються близько 1410 р. на хорог-
вах Галицько-Волинського князівства. На них ще на синьому полі був
зображений золотий лев. Жовто-блакитний прапор мали й запорізькі
козаки, які використовували його в мирний час, на відміну від бойового
стяга малинового кольору. Сині і жовті кольори містилися і на гербах
українських земель, міст і старшинських родів.
Новітня історія України
325
Державним Гімном України є національний Гімн на музику Ми-
хайла Вербицького зі словами, затвердженими законом (над мелодією
працювали й інші українські композитори, зокрема Кирило Стеценко).
Музика до Гімну написана в 1864 р., коли Львівський український
центр показав спектакль письменника К. Гейнча «Запорожці». Тут
уперше було виконано пісню «Ще не вмерло Запорожжя», яку із за-
хватом зустріла публіка. Це була музика М. Вербицького — мелодія
майбутнього Гімну України. Ця мелодія «Ще не вмерла України» за-
тверджена Верховною Радою України 15 січня 1992 р.
6 березня 2003 р. Верховна Рада України затвердила текст Держав-
ного Гімну України зі словами у другій редакції історичного тексту
П. Чубинського, перші рядки якого такі:
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Перша літописна згадка про
тризуб як князівський знак
Київської Русі датована X ст.
Вона збереглася в болгарсько-
му рукописі «Хроніка Манасії»
(XIV ст.), де зображені воїни —
дружинники князя Святослава,
у руках яких прапори увінчані
тризубом. Тризуб зображував-
ся на монетах великого князя
Володимира Святославовича,
а згодом Ярослава Мудрого,
Володимира Мономаха. Спо-
чатку цей знак не був офіцій-
ним гербом, а виступав лише
у ролі родового знака князів.
Проте з часом він передається
у спадок як символ влади та
знак єднання східних слов'ян,
тобто стає власне гербом.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Хто був головою Української Центральної Ради?
А) Т. Шевченко;
Б) М. Костомаров;
В) В. Каразін;
Г) М. Грушевський.
2. Коли було проголошено Українську Народну Республіку?
А) 7 березня 1917 р.;
Б) 10 червня 1917 р.;
В) 3 липня 1917 р.;
Г) 7 листопада 1917 р.
3. В якому Універсалі Центральної Ради проголошувалась автономія України?
А) І Універсал;
Б) II Універсал;
В) III Універсал;
Г) IV Універсал.
4. Як називався виконавчий орган Центральної Ради у 1917 р.?
А) Уряд України;
Б) Рада народних комісарів України;
В) Генеральний секретаріат;
Г) Народний секретаріат.
5. Коли було створено Західноукраїнську Народну Республіку?
А) 18 жовтня 1918 р.;
Б) 28 жовтня 1918 р.;
В) 9 листопада 1918 р.;
Г) 13 листопада 1918 р.
6. Кого було обрано гетьманом Української держави у 1918 р.?
А) І. Мазепу;
Б) Д. Многогрішного;
В) Б. Хмельницького;
Г) П. Скоропадського.
326
Історія України
7. Хто був першим головою Директорії?
А) В. Винниченко;
Б) М. Шаповал;
В) П. Христюк;
Г) Є. Коновалець.
8. Який із цих заходів входив до Неп?
А) заміна продрозкладки продподатком;
Б) націоналізація промисловості;
В) створення комун;
Г) загальна трудова повинність.
9. Яка галузь економіки стала розвиватися найшвидшими темпами після переходу до Неп?
А) важка промисловість;
Б) сільське господарство;
В) торгівля;
Г) легка промисловість.
10. Яка з цих республік не входила до складу СРСР у момент його утворення в 1922 р.?
А) Україна;
Б) Росія;
В) Білорусія;
Г) Естонія.
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Г; 2. Г; 3. А; 4. В; 5. Г; 6. Г; 7. А; 8. А; 9. Б; 10. Г.
ВСЕСВІТНЯ
ІСТОРІЯ
ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Давній Єгипет. Стародавній Вавилон. Культура та релігія народів Передньої Азії. Старо-
давня Індія. Китайські імперії. Стародавня Греція. Історія Стародавнього Риму. Виникнення
християнства.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
Давній Єгипет
ЗАПАМ'ЯТАЙ
На чолі Єгипетської держави
стояв фараон, його влада була
безмежною, а сам він вва-
жався особою божественного
походження, живим втілен-
ням бога Озіріса, сином бога
Амона-Ра.
Стародавній Єгипет — це спочатку лише вузька долина ріки Ніл,
яку єгиптяни називали Хапі, серед безводних пустинь та голих скель у
Північно-Східній Африці. Проте завдяки повеням Нілу ця земля — одна
з найродючіших у світі. Перші сліди появи землеробства на території
Єгипту належать до доби неоліту (VII тис. до н.е.). У другій половині
IV тис. до н. е. помп, яких було 40, об’єдналися у два царства — Верх-
ній Єгипет та Нижній Єгипет. Центром Верхнього (Південного) Єгипту
стало місто Єранкополь, а Північного — Буто.
Історію Стародавнього Єгипту (царства) заведено поділяти на такі
періоди:
1) ранній (ХХХ-ХХУПІ ст. до н. е.);
2) давній (ХХУПІ-ХХШ ст. до н. е.);
3) середній (ХХП-ХУПІ ст. до н.е.);
4) новий (1580-1085 рр. до н. е.);
5) пізній (до І ст. до н. е.).
Фараони Верхнього і Нижнього Єгипту носили дві корони — білу
і червону. Легітимним (законним) вважався лише той фараон, який
народився у шлюбі принца та принцеси правлячої династії.
Засновником першої єгипетської династії та об’єднувачем Єгипту
вважається фараон Менес (Міна) (2950 р. до н. е.).
Рабство в Єгипті трималося на військовополонених, які «добували-
ся» під час численних завойовницьких походів. Полонених називали
«живими убитими» і використовували для громадських робіт.
Життя єгиптян часто залежало від примх природи, тому вони у кож-
ному її прояві бачили вплив божественних сил. Найбільшими богами
вважалися життєдайне сонце Ра та годівник Хапі.
Єгиптяни вірили, що існує особлива субстанція — двійник душі
Ка. Вони розробили складний процес бальзамування, в результаті
Історія стародавнього світу
329
чого тіло перетворювалося на мумію й легко зберігалося досить дов-
го. Як і живій людині, небіжчику потрібне було помешкання. Для
цього будували гробниці — піраміди, які стали першим з сімох чудес
Стародавнього світу. Першою вважається піраміда Джосера у Саккарі
(близько 2620 р. до н. е.), найвідомішими є піраміди Хуфу (Хеопса),
Хафра (Хефрена) та Менкаура (Мікеріна). Найбільшою з них є піраміда
Хеопса. Її розмір сягає 146 м заввишки, а довжина кожної з чотирьох
граней основи — 230 м. Окрім пірамід, єгипетська культура залишила
також грандіозні храми. За часів Нового царства на честь бога Сонця
Амона-Ра були зведені храми: південний Луксарський і північний —
Карнакський. Колонний зал храму в Карнаці займає площу 5,5 тис. м2.
Храм Абу-Сімбел прикрашають 4 двадцятиметрові фігури фараона
Рамзеса II.
Величними пам’ятниками та загадками історії є єгипетські сфінкси.
Одним із найвидатніших та найбільшзахоплюючих жіночих зображень
у світовій культурі є портрет давньоєгипетської цариці Нефертіті у тіарі
(початок XIV ст. до н. е.).
У єгиптян існувало своє письмо у вигляді ієрогліфів. Завдяки вико-
ристанню папірусу — матеріалу для письма зі стебел папірусу, єгиптя-
ни зуміли зберегти різноманітні наукові знання. Вони створили перші
в історії людства медичні трактати, де описувалися симптоми різних
хвороб та способи їхнього лікування.
Єгипет захоплює Ассирія, а у 525 р. до н. е. Персія, цар якої Камбіз
був проголошений засновником XXVII династії. Єгипет кілька разів
здобував незалежність від перських володарів (ХХУПІ-ХХХ династії),
поки не був завойований у 332 р. до н. е. Олександром Македонським,
у якому єгиптяни побачили визволителя від перської влади. Він засну-
вав місто Олександрію.
Стародавній Вавилон.
Культура та релігія народів Передньої Азії
У Передній Азії найдавніші держави виникли в кінці IV тис. до н. е.
між річками Тигр та Євфрат. Цю місцевість називають Дворіччя або
Месопотамією. Історія давнього Дворіччя пройшла кілька етапів, які
пов’язують з історією трьох давніх держав, що послідовно змінювали
одна одну у цьому регіоні: Шумер, Вавилон та Ассирія.
Культура Шумеру була багато в чому колискою культури всьо-
го людства. Вважається, що саме шумери винайшли колесо та гон-
чарський круг, першими навчилися виплавляти бронзу та виготовля-
ти кольорове скло. Вони розділили рік на 365 діб і поділили його на
12 місяців.
Саме шумери почали будувати типові для Месопотамії архітектурні
пам’ятки — східчасті вежі-зіккурати, які були невід’ємною частиною
месопотамських храмів. Шумери винайшли й клинопис. Клинописні
значки наносилися паличкою на табличку з сирої глини, а потім ця
табличка випалювалася й могла зберігатися дуже довго.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Своїх богів єгиптяни уявляли
звіроликими. Бог з головою
шакала Анубіс допомагав віч-
ноживому богу Озірісу верши-
ти суд над душами померлих,
бог-бик Апіс був символом
родючості, богиню-левицю
Сохмет називали матір'ю
царів, бог з головою ібіса
Тот навчав людей рахувати
і писати, бароноголовий бог
Хнум виліпив перших людей
на гончарному крузі.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Єгиптяни вміли вираховува-
ти площу трикутника, об'єм
циліндра, поверхню півкулі,
вирішували рівняння з дво-
ма невідомими, поклавши
початки алгебри. їхні жерці
могли провіщати затемнення
Сонця, вираховувати періоди
розливу Нілу.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
З літературних пам'яток шу-
мерів до нас дійшли численні
міфи, які потім повторюва-
лися і в інших народів (про
створення світу, всесвітній
потоп), найдавніший варіант
епосу про Гільгамеша, в яко-
му відображалося прагнення
людини знайти безсмертя та
марність цих надій.
330
Всесвітня історія
ЗВЕРНИ УВАГУ
Вавилон залишив після себе
знамениту за Біблією вави-
лонську вежу, яка була гран-
діозним семиярусним зик-
куратом висотою в 90 м, зі
святилищем, яке блискотіло
ззовні блакитно-червоними
глазурованими цеглинами.
У Вавилоні було збудоване
і друге чудо світу — висячі
сади Семіраміди. Це була ба-
гатоярусна будівля з прохо-
лодними приміщеннями на
уступах, де посадили квіти,
кущі та дерева, що зрошували-
ся за допомогою величезного
водопідйомного колеса, яке
обертали раби.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Головна писемна пам'ятка
давньоєврейської культури,
яка має загальносвітове зна-
чення, — це Старий Завіт
(Біблія). До Старого Завіту вхо-
дять три великих цикли: Тора
(«Закон») або П'ятикнижжя, —
5 хронікально-законодавчих
книг (Буття, Вихід Левіт, Числа,
Повторення Закону), створен-
ня яких приписують Мойсею;
Пророки — розділ, до якого
входять давні хроніки (Книга
Ісуса Навіна, Книги Царств),
а також власне пророчі твори,
написані чотирма великими
(Ісайя, Єремія, Єзекіль, Даніїл)
та 12 малими пророками; Пи-
сання — зібрання переважно
поетично-дидактичних текс-
тів, різних за жанрами (гімни,
псалми, Притчі та Премуд-
рості Соломонові, лірична
поема «Пісня пісень»).
Вавилон
Розквіт Вавилону припадає на правління царя Хаммурапі (1792-
1750 рр. до н. е.).
Закони Хаммурапі складалися з 282 статей, з яких повністю зберег-
лося 247. Норми права кодексу були практично вільними від релігій-
ного впливу. Закони були упорядковані за певною системою: порядок
судочинства, майнові відносини, шлюб і сім’я, знаряддя праці, захист
особи. Кодекс не передбачав рівності перед законом різних соціальних
груп. Наприклад, за крадіжку худоби у вільної людини штраф утри-
чі більший, ніж за крадіжку в залежної. Приватна власність суворо
охоронялася. Будь-яке посягання на рухоме чи нерухоме майно, на
рабів чи худобу каралося штрафом у 10-30-кратному розмірі або ж,
що частіше, — смертю. За крадіжку майна палацу і храму (ст. 6), за
купівлю без свідків у неповнолітнього чи раба (ст. 7), за грабунок (ст.
22) і навіть за мародерство під час пожежі (ст. 25) загрожувала смерт-
на кара. Узагалі смертна кара згадується в законнику в ЗО випадках.
Становище чоловіка і жінки теж не було рівним. Чоловік сплачував
тестеві викуп чи приносив шлюбний дарунок (ст. 160, 159), після чого
жінка ставала залежною від нього. Подружню зраду чоловік на свій
розсуд міг карати смертю (утопленням дружини), якщо було достат-
ньо доказів (ст. 129). Успадкування відбувалося двома шляхами: за
законом і за заповітом.
Ассирія
Ассирія — одна з найвеличніших держав Стародавнього світу, яка
протягом віків відігравала провідну роль в історії Близького Сходу.
Серце цієї країни — місто-держава Ашшур на середньому Тигрі, яке
отримало свою назву від верховного бога ассирійців Ашшура, існувало
вже у III тис. до н. е. У кінці XIII ст. до н. е. Ассирія була наймогутні-
шою державою у Передній Азії.
Ассирійська влада у Передній Азії не була довготривалою. У 612 р.
до н. е. її столиця була захоплена об’єднаним військом вавилонян та
мідійців. Після цього землі Ассирії були поділені між переможцями і
більше Ассирійська держава ніколи не відроджувалася, хоча ассирійці
як народ збереглися й донині.
Давня Палестина
На Захід від Дворіччя, неподалік від Східного узбережжя Середзем-
ного моря і на північний захід від Аравійського півострова між горою
Сипай та річкою Йордан знаходилася Давня Палестина. У XIII ст. до
н. е. тут осіли 12 єврейських племен, які об’єднались у союз Ізраїль.
Першим ізраїльським царем став Саул (1030-1009 рр. до н. е.). Один з
його наступників Давид (1001-969 рр. до н. е.) з племені іудеїв значно
розширив межі держави, оволодів Єрусалимом та зробив його столицею
своєї держави. Розквіт держави зберігався і при його сині Соломоні
(969-931 рр. до н. е.), який прославився як великий мудрець усіх часів.
У 950 р. до н. е. завершується будівництво храму в Єрусалимі. Проте
після смерті Соломона держава розпадається на Ізраїль (на півночі) та
Іудею (на півдні).
Історія стародавнього світу
331
Ще одна країна давньої та високорозвиненої цивілізації — Персія
(Іран). Одним з провідних релігійно-філософських учень Стародавньої
Персії з VI ст. до н. е. став зороастризм. Основні його положення викла-
дено у священному збірнику книг — Авесті, що являє собою зведення
законів та приписів, заклинань, молитов. Одним з її авторів вважають
засновника «вогнепоклонницької» релігійної культури — давньоперсид-
ського релігійного діяча Заратустру (Зороастра). Згідно з його вченням,
єдиним всемогутнім і всюдисущим богом добра, носієм світла, життя та
правди є Ахура-Мазда. Ахура-Мазда бореться з духом зла, який уособ-
лює морок і смерть. Людина вільно обирає між добром і злом.
Стародавня Індія. Китайські імперії
Багату, різноманітну та своєрідну культуру було створено в Старо-
давній Індії. У II тис. до н. е. виникла літературна мова санскрит, що
означає «упорядкований», з 55 літер. Нею було написано найдавніші
релігійно-філософські пам’ятки Індії — веди. Згодом в індуїзмі форму-
ються взаємозалежні та взаємодоповнюючі культи богів Брахми, Вішну
та Шиви. Складається так звана триєдність (тримурті), яка сприймаєть-
ся як вищий прояв єдиного божества. Брахма вважається творцем світу,
він установив на землі соціальні закони та поділив людей на чотири
основні касти — варни. Вішну був милостивим богом — охоронцем,
а Шива — нестримним богом-руйнівником. Особливо важливим стає
вчення про аватарів (періодичні перевтілення) Вішну, який начебто
час від часу з’являється серед людей, прибравши чийогось вигляду,
щоб урятувати людей від якогось лиха і відновити гармонійний лад.
На рубежі II тис. до н. е. в Північну Індію з середньоазіатських
степів вторгаються племена аріїв. Унаслідок арійських завоювань скла-
лися відносини між завойовниками і підкореними, які призвели до
поділу суспільства на касти (варни): брахмани, кшатрії, вайшья, шуд-
ра. Найнижче становище займали вихідці з корінного населення Індії
парії — вважалося, що навіть дотик до них оскверняє. їм не дозволя-
лося жити в поселенні, користуватися новим або цілим посудом. Раби
перебували поза кастовим станом.
У VI ст. до н. е. практично одночасно в Індії виникають дві великі
релігійно-філософські течії — на півночі — буддизм (засновник Сід-
хартха Гаутама, 623-544 рр. до н. е.), а на півдні джайнізм (засновник
Варухамана Магавіра).
Важливим пам’ятником староіндійського права є «Закони Ману»
(II ст. до н. е.), написані у формі двовіршів, що мало полегшили їхнє
запам ’ ятовування.
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
Заратустра стверджував, що
світ складається з двох по-
чаткІв: земного, реального
(світ речей) та Ідеального,
потойбічного (світ душі). Для
пророка важливішим є зем-
ний світ, тому він піклується
про якомога раціональніший
устрій цього світу. Головну
роль у ритуалі зороастризму
відіграє вогонь.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Стародавні індійські племена
говорили різними мовами,
але всі освічені люди знали
санскрит, який відіграв у Індії
також об'єднуючу роль, як ла-
тина в середньовічній Європі.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Перлинами світової літерату-
ри є дві староіндійські епічні
поеми — «Магабгарата» та
«Рамаяна». Сюжет «Магабгара-
ти» становить розповідь про
суперництво двох царських
родів — Пандавів та Кауравів.
«Рамаяна» розповідає про
похід на острів Ланка царя
Рами, який вирішивурятувати
свою кохану Сіту, викрадену
царем демонів Раваною.
Китайські імперії Цінь і Хань
Першою історичною династією Китаю вважається Шан-Інь (XVI-
XII ст. до н. е.), оскільки її існування підтверджено історичними дже-
релами. У IV ст. до н. е. після тривалої та безсистемної «війни всіх
проти всіх», влада закріплюється за князівством Цінь. Його володар
отримав титул вана (царя). Основною ідеологією в Цінь було вчення
фац-зя, або легізм («школа закону»). Легісти вважали, що люди стали
332
Всесвітня історія
& ЗВЕРНИ УВАГУ
ВІДПОВІДНО до вчення Кон-
фуцІя суспільство І держава
повинні бути схожими на ве-
лику сім'ю Із суворою внут-
рішньою Ієрархією, міцною
дисципліною І беззаперечною
підлеглістю молодших стар-
шим, а нижчих — вищим.
словник
Каліграфія — мистецтво
зображення Ієрогліфів, яке
китайці шанують вище за всі
Інші види мистецтва.
злочинними і порочними, тому головним засобом управління та вихо-
вання повинен стати принцип насильства. Порядок у державі слід ус-
тановити за допомогою таких правил: підданих потрібно суворо карати
за дрібні злочини, тоді мало знайдеться бажаючих здійснювати великі
злочини; більше карати і менше нагороджувати (на 9 покарань — одна
винагорода); установити систему взаємної відповідальності за злочини;
за злочинця відповідають 6 його родичів, які після вироку стають раба-
ми; потрібно розділяти загальне спілкування між людьми із взаємними
доносами, щоб вони виправляли один одного; нівелювати загальний
інтелектуальний рівень підданих, ліквідувати розбіжність у думках
шляхом вигнання поезії, мистецтва, філософії, коли народ неосвічений,
ним легше управляти; держава, яка досягла одностайності в думках
хоча б на рік, буде могутньою 10 років; любов до ближніх повинна бути
витіснена любов’ю до держави.
Уся імперія була розділена на 36 областей, у кожній було поставлено
начальника, воєводу та інспектора.
За Гао-цзу У-ді (140-97 рр. до н. е.) імперія перетворилася на одну
з найбільших, багатих і густонаселених держав світу.
У 18-27 рр. н. е. у Китаї відбулося селянське повстання «черво-
нобрових» (повстанці фарбували свої брови в червоний колір). У 184 р.
в Китаї почалося народне повстання «жовтих пов’язок», яке тривало
15 років і було придушене, але система управління країною була сильно
розхитана і єдина Китайська держава у 220 р. н. е. тимчасово припи-
нила своє існування, знову розпавшись на окремі царства.
Культура Давнього Китаю є однією з найзначніших і самобутніх
культур Стародавнього світу. Серед релігійно-філософських течій про-
відне місце посідали даосизм та конфуціанство. Конфуцій (Кун-цзи,
551-479 рр. до н. е.) виклав свої погляди у книзі «Бесіди та розмір-
ковування». Згідно з його вченням влада правителя оголошувалася
священною, а поділ людей на вищих та нижчих («шляхетних мужів»
і «дрібних людців») — загальним законом справедливості. В основу
соціального устрою конфуціанство ставило моральне вдосконалення
та дотримання етикету.
Даосизм (виникнення пов’язують з діяльністю мудреця Лао-цзи)
виник у середині І тис. до н. е. на основі вірувань шаманського харак-
теру. Філософії даосизму властиві натуралізм, початки примітивної
діалектики та елементи релігійної містики.
Мета адептів даосизму — досягти єдності з першоосновою світу —
дао і за допомогою алхімії та психофізичних вправ набути безсмертя.
У Стародавньому Китаї було винайдено компас (близько І ст. до н. е.),
сконструйовано прототип сейсмографа, створено небесний глобус, розроб-
лено теорію нескінченності Всесвіту в часі та просторі. Китайські вчені
уточнили значення числа С5, спорудили двигун, де використовувалася
сила вільно падаючої води. У Китаї розробили лакове виробництво і ла-
кували зброю, архітектурні вироби, предмети домашнього вжитку. Давні
китайці навчилися виробляти шовк з шовкопряда і китайський шовк у
всі віки цінувався в усьому світі. Великим внеском Давнього Китаю до
світової культури був винахід паперу, фарфору.
Одним з найвидатніших пам’ятників архітектури світу є Велика
китайська стіна, довжина— 5 тис. км, висота 6,6 м, на деяких ділянках
до 10 м, ширина — 5-8 м, її включено до списку Всесвітньої спадщини.
Історія стародавнього світу
ззз
Стародавня Греція
Стародавній Греції належить особливе місце в історії світу взагалі
та його культури зокрема. У ході своєї історії народ цієї маленької і
разом з тим великої країни створив початки людських знань у багатьох
сферах, досяг справді грандіозного рівня в художній культурі.
Саме у Стародавній Греції народилася філософія у власному розумін-
ні цього слова, історія як раціональна форма пізнання, розроблялася
теорія держави. У соціальному житті сформувався критерій справж-
ньої цінності людини. Досягнення Стародавньої Греції стали основою
європейської культури.
Історію Стародавньої Греції розподіляють на такі періоди:
1) егейський або крито-мікенський (ХХХ-ХП ст. до н. е.);
2) «гомерівський період» або «передполісний» (ХІ-ІХ ст. до н. е.);
3) архаїчний (УПІ-УІ ст. до н. е.);
4) класичний (У-ІУ ст. до н. е.);
5) еллінський (друга половина IV ст. до н. е. — середина І ст. до н. е.).
Одним з центрів давньогрецької цивілізації у II тис. до н. е. був
острів Кріт. Тут було збудовано знаменитий Кносський палац, який
у міфах Греції називався лабіринтом (від терміну «лабіріс» — «под-
війна сокира», і являв собою зображення критського живопису). Він
мав площу 16 тис. м2 і являв собою складну систему сотень різних по-
мешкань. Цілком можливо, що іншим грекам він здавався будівлею,
увійшовши до якої вибратись уже неможливо. За легендою в глибині
палацу жив напівбик-напівлюдина Мінотавр. Між 2200 і 2000 рр.
до н. е. до південної частини Балканського півострова ринула хвиля
грецьких племен, які пізніше самоназвалися еллінами. У II тис. до
н. е. ахейські племена, зайнявши землі і знаходячись найближче до
догрецьких центрів культури (Кріту), розвивалися значно швидше за
інші грецькі племена. Вони першими створили державу. Мікенське
царство також створене ними.
Значної могутності Мікени досягли при царі (басилевсі) Агамем-
ноні, брат якого Менелай одружився на спартанській царівні Олені
Прекрасній, що ще більше посилило Мікени. Володіння наймогутнішим
флотом дозволило Агамемнону встановити свою владу над багатьма
островами Егейського моря. У поемах Гомера мікенський цар постійно
називається царем багатьох народів, а його столиця — золотопишними
Мікенами. Саме в період правління Агамемнона була розпочата знаме-
нита облога Трої (близько 1240 р. до н. е.), змальована в поемах Гомера
«Іліада» та «Одіссея». Ахейцям удалося взяти Трою, але після походу
Агамемнон був убитий своїм двоюрідним братом та його дружиною.
Домінуванню ахейців поклало край вторгнення на зламі ХП-ХІ ст.
до н. е. нових грецьких племен — дорійців. За легендою це було повер-
нення нащадків Геракла в країну своїх предків. Це вторгнення призвело
до певного занепаду грецької економіки та культури.
У ХІП-ХП ст. до н. е. відбувся перехід від родового ладу до державної
організації полісного типу. Центром держави стало місто, яке утворилося
вірогідніше за все в результаті злиття кількох сіл для зміцнення обороноз-
датності (це називається синойкізмом). Спарта виросла з 5 сіл, Афіни —
з 12. Поліс поділявся на філи (племена), філ — на фратрії (міжродові
об’єднання), фратрії — на роди. Голови родів називалися басилевсами,
їхня влада спочатку не була спадковою, вони обиралися з багатьох і були
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Розвиток торгівлі спричинив
появу грошей, роль яких
спочатку виконувала худоба
(бики), але з XVI ст. ахейці по-
чали використовувати золото,
яке зважували на спеціальних
терезах.
334
Всесвітня історія
& ЗВЕРНИ УВАГУ
На вершині соціальної піра-
міди знаходилась група ро-
дової знаті, яку Гомер називає
«кращими» (аристою — звід-
си «аристократія» — влада
кращих). До аристократич-
ної сім'ї — ойкосу входили не
лише дорослі сини зі своїми
сім'ями, а також раби, слуги,
прихильники, клієнти з мало-
земельних селян. Аристократ
міг, якщо була необхідність,
сформувати й озброєний
загін. Рядових общинників
Гомер називає лихими, або
поганими. На одному рівні
з рядовими общинниками
знаходилися ремісники, або
деміурги (ті, що працюють на
народ).
ЗВЕРНИ УВАГУ
Колонії греків в основному
були аграрно-торговельни-
ми поселеннями. Для засну-
вання колонії вимагалася не
лише ініціатива торговель-
но-ремісничих кіл міста, а й
наявність достатньої кількості
колоністів, здатних захопити
родючі ділянки землі, необ-
хідні для заснування колонії.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Політичний устрій, коли до
управління державою допу-
щені всі без винятку грома-
дяни, незалежно від їхніх ма-
теріальних статків, називали
демократичним (від «демок-
ратія» — влада народу).
першими серед рівних. Басилевсу належали виняткові права на збері-
гання і тлумачення законів, він міг бути і верховним жерцем. За все це
народ повинен був «віддячувати» почесною часткою вина та м’яса на
банкеті, кращою та найбільшою ділянкою при переділі землі громади.
У гомерівський період існувала рада старійшин племені, члени якої
називалися геронтами (старцями). Нарада з геронтами відбувалася най-
частіше під час банкетів у басилевса, а народні збори, які вже мало що
вирішували, — на міській площі — агорі.
Велика грецька колонізація
Грецька колонізація здійснювалася за трьома основними напрямка-
ми: на захід, на північ і північний схід, на південний схід.
Перша грецька колонія на Сицилії Наксос була заснована близько
735 р. до н. е.; на південному узбережжі Чорного моря така колонія
Синопа також була заснована у VIII ст. до н. е. Особливо широкого
розмаху колонізація набула у VII ст. до н. е. Найактивнішу роль у ко-
лонізації узбережжя Чорного моря відігравали іонійські греки, перш
за все вихідці з Мілету. На Західному узбережжі виникають мілетські
колонії — Істрія, Аполлонія, Одессос і Томи; на північному — Ольвія
(на правому березі р. Південний Буг), Тіра (на березі Дністровського
лиману), Феодосія в Криму, Пантікапей на Керченському півострові.
Для організації колонії попередньо обирали добре укріплений за
своїми природними умовами район; місце, зручне для життя, тобто
родючу рівнину з достатніми джерелами прісної води і для пиття, і для
зрошування полів, із запасами корисних копалин; розміщену біля
морської гавані, зв’язаної одночасно з сухопутними шляхами, що по-
легшувало б зв’язок з місцевим населенням.
Склад колоністів не був однорідним. Існував звичай перевозити в ко-
лонію і жерців, пов’язаних з основними культами полісних богів мет-
рополії (з грецької — «місто-мати») — засновника колонії, і священний
вогонь, узятий від вогнища міста. Колонія не повинна була ворогувати
з метрополією, хоча згодом цього не завжди дотримувалися.
Малородюча Греція потребувала ввозу зерна, риби, дешевих рабів.
Зворотний торговельний потік обов’язково включав ремісничі вироби,
продукти виноградарства та оливкового виробництва.
Результати грецької колонізації вплинули перш за все на розширен-
ня грецьких торгових зв’язків далеко за межі власне грецького світу.
Грецька торгівля набула за масштабами Стародавнього світу вже у VI ст.
до н. е. міжнародного характеру, а вироби грецького ремесла знаходили
широкий збут і на західних, і на східних ринках. Одночасно в Грецію
надходив привізний хліб, необхідна сировина, продукти та предмети
розкоші. У VII ст. до н. е. у багатьох грецьких полісах розгорнулася
боротьба проти родової знаті. У деяких з них, витіснивши або зовсім
вигнавши аристократів, до влади приходили середні верстви. Політич-
ними правами тут користувалися ті громадяни, які могли купити певне
спорядження важкоозброєного піхотинця (гопліта). З них обирали по-
садових осіб, з них формувалася й рада. Такий вид державного устрою
називали олігархічним (з грецької — влада небагатьох). Становище бід-
ноти було досить тяжким, і тому вона гучно вимагала списання боргів,
заборони боргової кабали, переділу землі, а також установлення повної
політичної рівноправності.
Історія стародавнього світу
335
Проте в більшості полісів досить рідко дозволялося перейти до де-
мократії чи олігархії. Найчастіше цей перехід здійснювався шляхом
тиранії.
Афінська держава
Аттика перетворилася на головну область проживання іонійців.
Аттика являла собою цілісну державу — єдиним містом, яке мало статус
полісу, тут були Афіни. У 621 р. до н. е. в Афінах уперше був здійснений
запис чинних законів. Перекази свідчать, що архонту Драконту було
доручено переглянути і записати діючі в Афінах закони. За його іменем
вони були названі «драконтовими законами». Вони забороняли кровну
помсту, утверджували приватну власність замість родової. Прагнучи
захистити приватну власність і впровадити у свідомість людей закон-
ність і непорушність прав приватних власників, закон призначав смер-
тну кару навіть за такі дрібні злочини, як крадіжка овочів чи фруктів
і прирівнював їх до людиновбивства чи святотатства. Коли законодавця
спитали, у чому причина такої гнітючої одноманітності, Драконт від-
повів, що всілякий дрібний злочин заслуговує смертної кари, а більшої
розплати за тяжкі злочини він знайти не зміг. За загальною згодою за-
конодавцем і архонтом у 594 р. до н. е. був обраний оратор і поет Солоп.
Усі форми боргового рабства були ліквідовані. Солоп запрова-
див закон про свободу заповітів; закони Драконта, крім законів про
вбивство, були скасовані. Солоп провів ряд реформ, які сприяли
поширенню демократії.
Стародавня Спарта
Місто Спарта виникло в X ст. до н. е. у північній частині ріки Єврота
в Лаконії. Повноправні громадяни Спарти називалися спартіати, під-
легле населення називалося ілотами.
Військову організацію спартіатів очолювали 2 воєначальники-царі.
Дві царські династії вважалися одна дорійською, інша — ахейською.
Царі зберегли за собою жрецькі функції та частково судові. Вони не
повинні були мати фізичних недоліків. Кожні 9 років царі повинні були
проходити релігійне випробування. Лише успішно пройшовши його,
вони отримували право царювання на наступне дев’ятиліття. Під час
воєн царі командували військами.
Проте у Спарті царі майже не мали реальної влади, будучи обмеже-
ними аристократією. До IX — першої половини VII ст. до н. е. нале-
жить цикл аграрних і соціально-політичних реформ. Більшість з них
пов’язують з особою Лікурга.
З семирічного віку хлопчики піддавалися військовій муштрі та су-
ворому вихованню під керівництвом наставників. Дітей щорічно сікли,
причому вони не мали права показати, що їм боляче. їх учили навіть
красти, оскільки вважали, що це розвиває спритність та винахідливість.
Викладались також музика і співи як предмети, необхідні для воїнів.
Засвоївши лише початки письма і рахунку, спартіати не вміли гово-
рити складними фразами. Відомий спартанський лаконізм, який на-
віть увійшов у приказку для визначення стислості мовлення, мав у
своїй основі військові команди. Виховання хлопчиків закінчувалося
своєрідною жахливою «практикою» вбивства людей. Загони молодих
словник ф
Тиранами стародавні греки
називали тих правителів, які
незаконно захоплювали одно-
осібне панування над містом
та управляли ним усупереч
волі громадян, переслідуючи
лише власну користь.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Законами Лікурга давався
припис знищувати нежит-
тєздатних немовлят, бо з них
не виросте воїн-захисник.
Доля дитини розглядалася
спеціальною комісією, куди
її приводив батько. Виконан-
ня рішення також доручали
батькові.
336
Всесвітня історія
спартіатів розсіювалися по країні під час щорічної таємної війни проти
обеззброєних ілотів та вбивали їх.
Досягнувши двадцятирічного віку, молодий чоловік ставав рівно-
правним членом спільноти спартіатів. Тепер він був зобов’язаний брати
участь у спільних військових обідах, для яких кожен спартіат достав-
ляв щомісячно певну кількість ячменю, сиру, вина, інжиру та грошей.
Зібравшись разом, спартіати їли знамениту чорну юшку з свинини,
приготовлену на крові, з оцтом і сіллю.
Виховання дівчаток мало чим відрізнялося від виховання хлопчиків,
їх загартовували для того, щоб згодом вони стали здоровими матерями
і народжували здорових дітей.
Спартанське військо було добре натреноване і відрізнялося дисциплі-
нованістю. Головним обов’язком воїна було не покидати місце бою без
наказу. Самовільний відступ вважався боягузтвом, а боягуз перебував
поза законом і часто змушений був позбавляти себе життя.
Лікург намагався боротися з багатством, заборонивши мати золоті
та срібні речі.
Спартанців у грецькому світі поважали, але не любили.
У середині VI ст. до н. е. Спарта створила військовий союз із біль-
шістю держав Пелопоннесу за своєю гегемонією.
Греко-перські війни
На початку V ст. до н. е. головною загрозою для Греції стала мо-
гутня Персія. У 490 р. до н. е. перси висадилися у Греції біля селища
Марафон. Спарта відмовила у допомозі Афінам.
Весною 480 р. до н. е. Персія організувала новий похід проти Греції.
Перси захопили Аттику, пограбували і спалили Афіни. Але греки на
чолі з Фемістоклом виграли морський бій, перський флот зазнав відчут-
ної поразки. Перси втратили 200 кораблів, а греки всього 40. Це була
переломна подія у війні. Основна заслуга у ній — афінян. У 479 р. до
н. е. грецькі війська розбили персів біля урочища Платеї, захопивши
величезну здобич і військовополонених.
Золотий вік Афін за часів Перікла
Розквіт Афін припадає на правління Перікла (495-429 рр. до н. е.),
15 років він обирався стратегом. Його популярність пояснювалася тим,
що він діяв у інтересах Афінської держави, а це відображало інтереси
більшості афінян. Послідовна демократизація державного ладу Афін —
таким було головне завдання Перікла та його прибічників у боротьбі
з олігархами.
Перікл запровадив оплату громадянам за виконання ними гро-
мадських обов’язків. Змінено було і порядок обрання на вищі поса-
ди — не голосуванням, а жеребкуванням. Але ті посади, які вима-
гали спеціальних знань (наприклад скарбник), як і раніше, обирали
голосуванням.
У роки правління Перікла Афінська держава управлялася народни-
ми зборами, у яких брали участь усі афінські громадяни, що досягали
повноліття (20 років) без обмеження цензу. Кожний громадянин мав
право внести до народних зборів будь-яку пропозицію чи законопроект.
Збирались вони приблизно 1 раз на 10 днів. Збори могли вирішувати
Історія стародавнього світу
337
питання війни та миру, обирати вищих посадових осіб, заслуховувати
їхні звіти, розглядати найважливіші судові справи, позбавляти грома-
дянства.
Пелопоннеська війна
У середині V ст. до н. е. відносини між окремими грецькими поліса-
ми загострилися. У сфері торгівлі суперничали Афіни і Корінф. Спарта
й Афіни боролися за гегемонію над Грецією взагалі. У 431 р. до н. е.
почалася війна між Афінами та Спартою разом з союзниками, яка три-
вала до 404 р. до н. е. і отримала назву Пелопоннеської. Пелопоннеська
війна закінчилася повною перемогою Спарти, проте вона була знесилена
війною не менш, ніж переможені. Єдиною стороною, що виграла, була
Персія, яка відновила свою політику втручання у справи грецьких міст.
Головною причиною поразки Афін було те, що вони жили за рахунок
експлуатації населення багатьох інших грецьких полісів.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
У середині V ст. до н. е. Афі-
ни перетворилися на най-
більший І квітучий центр
економічного, ПОЛІТИЧНОГО
І культурного життя Греції.
Державний лад Афін Істотно
вплинув на розвиток політич-
ного життя в Інших грецьких
державах.
Грецька культура і наука
Внесок давньогрецької культури у світову — величезний. Грецька
культура базувалася на міфологічній основі. Одним з сімох чудес світу
старовини вважався храм Артеміди в Ефесі. У 356 р. до н. е. його спалив
Герострат, який хотів цим прославитися і досяг мети. (Звідси — «ге-
ростратова слава» — сумнівна, негативна слава). Іншим архітектурним
чудом був Фароський маяк, збудований біля Олександрії близько 300 р.
до н. е. Стодвадцятиметровий маяк з баштою, оздобленою мармуром,
вісім граней якої були розташовані за напрямами головних вітрів, зі
статуями-флюгерами, з куполом, який вінчала бронзова статуя Посей-
дона, мав систему дзеркал, що посилювали блиск вогню, розпаленого
в куполі і його бачили за 60 км.
Ще одне чудо світу — Колос Родоський. Ця статуя мала висоту по-
над 60 м. Спочатку її автор Харес спорудив залізний каркас і обліпив
його глиною. Потім фігуру було вкрито бронзовими листами. Усього на
статую пішло 12 т бронзи. Щоб зробити її стійкою, статую наповнили
камінням. Колос Родоський простояв лише 66 років. У 224 р. до н. е.
він був зруйнований землетрусом.
Найвідомішими скульпторами Греції були Мирон, Поліклет та Фідій.
Мирону належить «Дискобол» (атлет у момент метання диска), Поліклету —
«Дорифор» (могутній воїн зі списом), Фідію — одне з чудес світу — 14-мет-
рова статуя Зевса Олімпійського, зроблена зі слонової кістки та золота.
УIV ст. до н. е. прославився Скопас, який прикрашав ще одне чудо світу —
Мавзолей у Галікарнасі. Відомими є також скульптури Леохара«Аполлон
Бельведерський» та Агесандра «Афродіта (Венера) Мілоська».
Саме у Стародавній Греції виникла філософія. Перші філософи шу-
кали першооснову всього сущого. Фалес вважав такою першоосновою
воду, Анаксімен — повітря, Піфагор (автор знаменитої теореми) — число.
Першим діалектиком у філософії був Геракліт, який проголосив
свою знамениту фразу: «Усе тече, усе змінюється». Демокріт заклав
основи атомістичної теорії, був першим представником матеріалістич-
ної філософії. Найвидатнішим філософами були Сократ (471-399 рр.
до н. е.) — джерелом істинного знання Сократ проголосив внутріш-
нє самопізнання («пізнай самого себе»), Платон (427-347 рр. до н. е.)
338
Всесвітня історія
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Важливим елементом куль-
турного життя греків були
Олімпійські ігри, які прово-
дилися раз на 4 роки в Олімпії
(на півдні Греції) з 776 р. до н.е.
Змагання складалися з пере-
гонів колісниць, п'ятиборства,
бою навкулачки, панкратії
(бокс + боротьба), змагання
з мистецтв. Переможці ігор
(олімпіоніки) нагороджува-
лись вінками з листя оливи,
на їхню честь споруджувались
статуї на міському майдані та
в Олімпії.
заснував свою філософську школу — «Академію», був представни-
ком об’єктивного ідеалізму, вважав, що матеріальний світ лише тінь
справжнього світу, розвивав вчення про ідеальну державу.
Найважливішим мислителем старовини був Аристотель (384-322 рр. до
н. е.), який заснував свою школу (Лікей). «Перша філософія» Аристотеля
(метафізика) містить вчення про основні принципи буття: про можливість
та здійсненність, форму і матерію, діючу причину та мету. Центральний
принцип його етики — розумна поведінка, помірність. Людина — істо-
та суспільна; кращі форми держави — монархія, аристократія, «полі-
тика» (помірна демократія), найгірші — тиранія, олігархія, охлократія.
Найвідомішим грецьким поетом був Гомер, який створив дві величні
поеми «Іліаду» та «Одіссею». Видатними поетами були також Гесіод
та Сапфо, Есхіл («Прометей прикутий» та інші — близько 70 творів),
Софокл (120 творів — «Цар Едіп», «Антігона»), Евріпід (92 твори — «Іп-
політ», «Іфігенія в Тавриді»). «Батьком комедії» вважається Аристофан.
Синтезом геометричних знань, за якими вчилися 2000 років, стали
роботи Евкліда. Одним з найзнаменитіших вчених старовини був Ар-
хімед (287-212 рр. до н. е.), який сформулював основний закон гідро-
статики (закон Архімеда), обрахував число я, зробив кілька важливих
технічних винаходів (облогові машини, гвинт Архімеда, важіль Архі-
меда («Дайте мені точку опори, і я переверну світ»).
Розвивається історична наука. Геродота називають батьком історії,
створюють свої праці Фукідід, Ксенофонт і Калісфен. Успіхи в медицині
пов’язують із діяльністю «батька медицини» Гіппократа. І зараз лікарі
на честь цього вченого дають клятву Гіппократа.
Розквіт Македонії та її гегемонія в Греції.
Утворення імперії Олександра Македонського
Македонія розташовувалася на північ від Греції. Тут у VIII ст. до
н. е. стало формуватися Македонське царство. Піднесення Македонії
пов’язане з діяльністю царя Філіпа II (359-336 рр. до н. е.). Він зміц-
нив армію, запровадив новий вид шикування — македонську фалангу.
Греція тим часом була послаблена міжусобицями. Поступово Філій
узяв під свій контроль значну частину Греції. У 336 р. до н. е. Філій
був убитий, царем стає Олександр III Македонський (356-323 рр. до
н. е.), якому на той час виповнилося 20 років. Його вихователем був
Аристотель. Олександр отримав добру освіту і мав широкі знання у різ-
них сферах.
Весною 334 р. до н. е. на чолі ЗО 000 піхотинців і 5000 вершників
Олександр висадився в Малій Азії. Він завдав поразки перській армії,
потім Олександр захопив Фінікію, Сирію, Єгипет, Вавилон, столицю
Персії — Персопіль і став володарем Азії.
Далі Олександр підкорив Бактрію і Согдіану, а звідти у 327 р. до н. е.
розпочав похід на Індію. Тут він розгромив військо місцевого царя
Пора біля Гідаспу. Армія підійшла до останньої, п’ятої ріки Пенджаб,
але далі відмовилася йти. Олександр змушений був повернути назад.
У 324 р. до н. е. він досяг Вавилону.
Держава Олександра Великого простягалася від західного узбереж-
жя Балканського півострова до Індії. На півночі вона наближалася до
Дунаю і межувала з Чорним морем, на півдні доходила до Індійського
Історія стародавнього світу
339
океану, включаючи Єгипет, Лівію — в Африці. Такої величезної держа-
ви Стародавній світ ще не знав. Населення її було різноплемінним та
багатомовним і перебувало на різних стадіях розвитку. Поряд із висо-
корозвиненими країнами, такими, як Греція, Сирія, Єгипет, до скла-
ду держави входили території, які перебували лише на стадії розпаду
первісно-родового ладу. Зв’язки між усіма територіями були слабкими
і утримувалися лише силою зброї.
Олександр захворів на лихоманку і в 323 р. до н. е. помер на 33-му
році життя. Після його смерті імперія розпалася на кілька держав, де
правили його полководці.
Стародавній Рим
Заснування Риму. Римська республіка у V — середині III ст. до н. е
Датою заснування Риму вважається 21 квітня 753 р. до н. е. Леген-
дарним засновником міста був Ромул, від його імені нібито і походить
назва міста (Кота). Ще немовлям разом зі своїм братом Ремом він був
приречений на смерть, але врятувався (за легендою їх вигодувала вов-
чиця, яка стала згодом одним із символів Риму). При заснуванні міста
брати посварилися, і Ромул убив Рема.
Історія Стародавнього Риму поділяється на такі періоди:
1) царський (753-510 рр. до н. е.);
2) республіканський (510-30 рр. до н. е.);
3) імперський (ЗО р. до н. е. — 476 р.).
Плебеї спочатку не мали ніяких політичних прав та частки в об-
щинній землі. Боротьба між плебеями та патриціями тривала протягом
У-ІП ст. до н. е. Плебеї вимагали повної політичної рівноправності,
права обіймати державні посади, скасування боргової кабали.
У 445 р. до н. е. було дозволено заборонені раніше шлюби між пат-
риціями і плебеями. Це відкрило плебеям шлях до державних посад.
У 367 р. до н. е. було прийнято рішення, що один з консулів (вища по-
садова особа) обов’язково повинен бути плебеєм. Відбувалося фактичне
злиття патриціїв і плебеїв. Нова об’єднана аристократія захопила у свої
руки всю політичну владу, дістала назву нобілітету.
У 390 р. до н. е. на Рим напали галли, які оволоділи всім містом,
за винятком фортеці на Капітолії. Зрештою, домовилися, що римляни
виплатять 1000 фунтів золота, а галли покинуть їхні володіння.
ЗВЕРНИ УВАГУ О
Олександр намагався поєд-
нати представників різних
народів за допомогою шлюбів.
Було організовано колектив-
не весілля, де 10 000 ма кедон-
ців одружилися з персіянками
та жінками інших народів.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Потомки перших римських
поселенців складали кістяк
римської знаті і називали-
ся патриціями (з латинсь-
кої — «батьківські», тобто ті,
що мали знатних батьків).
Іншою групою були плебеї
(у перекладі — маса, народ).
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Заможна верства римських
громадян, пов'язана з серед-
нім землеволодінням, торгів-
лею та ремеслом, утворила
стан вершників. Селяни, дріб-
ні ремісники І торговці стано-
вили третій стан — плебс.
Римська організація влади та римське суспільство
Головним органом влади був сенат (від слова — старі), до якого вхо-
дили представники 300 родів.
Виконавча влада належала магістратам. Члени колегій обиралися
народними зборами на 1 рік і формально були їм підзвітними. Колегія
консулів складалась з двох осіб. На цю посаду обирали не молодших
за 43 роки. Усі інші посадові особи, за винятком народних трибунів,
перебували у їхньому підпорядкуванні, консули могли скасовувати роз-
порядження нижчих начальників. Вони були головнокомандуючими
військами, скликали сенат і головували у народних зборах.
340
Всесвітня історія
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Завоювавши Італію, римляни
вийшли на широку міжна-
родну арену. Після цього їх-
нім головним супротивником
у боротьбі за панування над
Західним Середземномор'ям
на тривалі роки став Карфа-
ген. Це фінікійське місто пере-
творилося в могутню морську
державу. Карфагену належало
кілька областей на півночі Аф-
рики і в Іспанії, Сардинія, Кор-
сика, частина Сицилії. Саме
боротьба за Сицилію стала
причиною конфлікту між Ри-
мом і Карфагеном. Перемогу
у Пунічних війнах (Карфаген
був колонією фінікійців, яких
римляни називали пунами —
звідси назва воєн) отримали
римляни.
& ЗВЕРНИ УВАГУ
З часів першої громадянської
війни в політичному ЖИТТІ
Риму все більшого значення
почали набувати полковод-
ці, що стояли на чолі найма-
них армій, відданих своїм
командирам. За допомогою
цих армій успішні полковод-
ці намагалися зміцнити свої
політичні позиції, кидаючи
виклик владі сенату та Іншим
ма гІстратурам.
Колегія преторів (2-8 осіб) розглядала попередньо всі кримінальні
і цивільні справи. За відсутності консула претор мав право заміщати
його у командуванні військом. Цензори складали списки громадян за
майновим цензом, на основі яких проводилося стягування податків,
давалися підряди на громадські роботи.
Магістратура диктатора була винятковою, він міг призначатися
консулом у випадку війни або смути. Його влада була необмеженою.
Але повноваження обмежувались часом — не більше 6 місяців. Едили —
поліцейська у широкому розумінні магістратура. Вони мали наглядати
за громадським порядком і благоустроєм у Римі, контролювати торгівлю
на ринках. Квестори вели спочатку розслідування кримінальних справ,
а згодом стали державними скарбниками.
Провінції управлялися призначеними Римом губернаторами з числа
колишніх консулів та преторів. їхня влада була практично необмеженою.
До служби в армії допускалися громадяни з 16-17 років. Солдат
отримував плату і міг розраховувати на частку у воєнній здобичі.
Розвиток Римської республіки у II ст. до н. е.
Реформи братів Гракхів
Здобувши блискучі перемоги над сусідами і знищивши всіх воро-
гів, Рим у кінці II ст. до н. е. несподівано опинився у стані важкої
внутрішньої кризи, причинами якої стали переможні війни та швид-
кий розвиток економіки. Успішні війни дали сотні тисяч дешевих ра-
бів, і тому основним типом господарства стали рабовласницькі ферми
середніх розмірів, які постачали на ринок значну кількість дешевих
продуктів. Дрібні селянські господарства не витримували конкуренції
і розорялися.
Це спричинило зниження дієздатності армії, оскільки легіонери
набиралися з селян, і пролетаризацію плебсу. Ці люди зосереджувалися
в Римі (у середині І ст. до н. е. їх нараховувалося до 300 тис.). Вони
мали всі права римських громадян, але не займалися ніякою працею,
жили за рахунок подачок і готові були продати свій голос будь-кому.
Такий стан призвів до необхідності аграрних реформ, які повинні були
обмежити земельні володіння знаті. Реформи були проведені народними
трибунами братами Тиберієм та Гаєм Гракхами у 133-123 рр. до н. е.,
римське військо з цивільного ополчення перетворилося на професійну
армію, майже не пов’язану з виробничими класами римського суспіль-
ства. Армія перетворилася на самостійну силу.
Криза республіки у І ст. до н. е.
У 73-71 рр. до н. е. Римська держава пережила кризу через пов-
стання рабів під проводом Спартака. Початок повстання пов’язаний
із втечею 78 гладіаторів з гладіаторської школи в Капуї. Спартак роз-
громив 2 римських легіони, зайняв міста Апулія та Луканія. Навесні
72 р. до н. е. армія повсталих нараховувала вже 70 тис. осіб і рушила
на південь Італії. Тут біля міста Брундізія полководець Красс розгромив
повсталих, а Спартак загинув.
У 60 р. до н. е. найбільш впливовими полководцями стали Марк
Красс, Гней Помпей та Юлій Цезар, які утворили І Тріумвірат (влада
Історія стародавнього світу
341
трьох) і розподілили цю владу між собою. Згодом Юлію Цезарю виділи-
ли для управління Галлію, де він здобув ряд блискучих перемог і сла-
ву видатного полководця. Тут він узяв штурмом 800 міст, підкорив
300 племен, воював 3 млн людей, з них 1 млн взяв у полон.
Красс загинув у 53 р. до н. е., а Помпей набув фактично дикта-
торських повноважень, управляючи провінціями та військами. Його
підтримував сенат, який вимагав від Цезаря розпустити свою армію
і скласти повноваження намісника Галлії. Це стало приводом до по-
чатку громадянської війни. Цезар перейшов прикордонну річку Рубі-
кон, розгромив війська Помпея, до Єгипту, де був убитий. Прибувши
в Єгипет, Цезар втрутився в міжусобну війну між царем Птоломеєм
XIII та його сестрою 17-річною Клеопатрою — знаменитою красунею.
Птоломей загинув, а Цезар зробив царицею Клеопатру, яка стала його
коханкою.
У березні 44 р. до н. е. Цезар загинув через змову. Він не мав нащад-
ків з чоловічої лінії, і тому у заповіті оголосив про усиновлення свого
внучатого небожа — 19-річного Гая Октавіана, до якого перейшло його
родове ім’я та 3/4 майна. У цей час погіршилися стосунки Октавіана
й Антонія. Останній закохався у Клеопатру і поділив східні римські
провінції між її дітьми, що викликало ненависть Риму і чим уміло ско-
ристався Октавіан. У 32 р. до н. е. Антоній розірвав шлюб з сестрою
Октавіана, цим завдав йому особистої образи.
Перемігши Антонія, Октавіан став одноосібним правителем вели-
чезної Римської держави, взявши ім’я Август. Незважаючи на слабке
здоров’я, Октавіан прожив довге життя (народився 23 вересня 63 р. до
н. е., помер 19 серпня 14 р. н. е.).
Римська імперія у І-ІІІ століттях
Історію імперії можна розділити на такі періоди:
1. Принципат Августа (ЗО р. до н. е. — 14 р. н. е.) — завершення
організації імперії.
2. Період терористичного режиму і його падіння (14-69 рр.) — прав-
ління імператорів з дому Юліїв-Клавдіїв, зростання республікансь-
кої опозиції та боротьба з нею методами терору; громадянська війна
68-69 рр.
3. Розквіт імперії (69-161 рр.) — правління Флавіїв та перших Ан-
тонінів; розширення соціальної бази імператорської влади та її зміц-
нення.
4. Криза імперії (161-284 рр.) — правління останніх Антонінів та
їхнє падіння; громадянська війна 193 р.; правління Северів і спроба
зупинити кризу шляхом воєнізації імперії.
5. Домінат Діоклетіана і Костянтина (284-337 рр.) — тимчасове
послаблення кризи, військово-бюрократична монархія.
6. Падіння імперії (кінець IV — кінець V ст.) — повстання рабів та
завоювання імперії варварами.
Після смерті Августа влада перейшла до його пасинка Тіберія (14-
37 рр.). При ньому терор досяг значних величин. Без страти не про-
ходило й дня. Разом з батьками страчувалися й їхні діти, а родичам
заборонялося їх оплакувати. Усі доноси враховувались, люди засуджу-
вались навіть за кілька невинних слів, трупи страчених кидали в річку.
342
Всесвітня історія
ЗВЕРНИ УВАГУ
Для боротьби з високими
цінами на предмети першої
необхідності і на робочу силу
імператор у ЗОЇ р. видав свій
знаменитий«Едикт про ціни
на товари». Цей едикт вва-
жається першою спробою
держави регулювати обіг то-
варів шляхом установлення
максимальних цін. У едикті за-
проваджувалася тарифікація
праці сільськогосподарських
робітників, каменярів, ко-
валів, учителів.
У 37-41 рр. імператором був Калігула — перший з імператорів,
хто прагнув обожествити себе за життя. Калігула наказав привезти з
Греції статуї богів, зняти з них голови і замінити своїми. Прославився
він безглуздими витівками та колосальною розтратою грошей. Після
Клавдія правив Нерон (54-68 рр.), який також славився розпустою та
репресіями. Він убив власну матір і дружину, державними справами
займався мало, але складав вірші і співав, хоча голосу не мав. У 64 р.
в Римі сталася величезна пожежа, яка знищила більшу частину міс-
та, загинуло дуже багато людей. Нерон спостерігав за пожежею з вежі
в театральному одязі і співав «Загибель Трої».
У результаті громадянської війни 68-69 рр. до влади прийшов один
з полководців Нерона Веспасіан (69-79 рр.), який розширив межі рим-
ського громадянства — багато міст Галлії та Іспанії отримали такі
права. Він любив жартувати, але любив і гроші. Веспасіан продавав
посади бажаючим їх обійняти і виправдання звинуваченим, винним чи
невинним. Йому належить фраза: «Гроші не пахнуть». Старший син
Веспасіана — Тіт продовжував політику батька, намагаючись стави-
тися до підлеглих коректно. У 98-117 рр. імператором був Траян, за
якого імперія досягла найбільшої могутності. Майже половину свого
правління Траян провів у походах, розширяючи межі держави. Він
розгромив Дакію, зробив римською провінцією Вірменію, завоював Ме-
сопотамію, захопив столицю Парфії. Траян був першим імператором,
який народився за межами Італії (у 53 р. в Іспанії). Сенат нагородив
його титулом найкращого принцепса, що багато в чому відповідало
істині.
Марк Аврелій (161-180 рр.) був імператором-філософом, «мудрецем
на троні». За його правління почалася криза імперії.
У результаті громадянської війни 193 р. до влади прийшла династія
Северів. Правління першого з них — Септимія Севера (193-211 рр.)
дозволило дещо послабити кризу і зміцнити імператорську владу, він
остаточно надав їй військового характеру.
Пізня Римська імперія ІУ-У ст. н. е.
Падіння Західної Римської імперії
У 284 р. імператором обирають іллірійця Діоклетіана. Утвердившись
при владі, він відверто покінчив з республіканськими формами мину-
лого принципату і встановив справжню монархію. В адміністративному
плані імперія була поділена на дві частини — Західну і Східну, причому
Італія втратила привілейований стан центру імперії. Сам Діоклетіан
взяв собі в управління Східну частину імперії з центром у Нікомедії,
Західну доручив своєму співправителю Максимівну. Діоклетіан і Мак-
симівн прийняли титул «август». Але оскільки навіть двом «августам»
було важко керувати такою величезною імперією, то вони взяли собі
двох помічників з титулом «цезар». Така система називалася «тетрар-
хією» («четверовладдям»).
Діоклетіан жорстоко переслідував християн. У 303 р. він видав
едикт, за яким християнам заборонялося виконання релігійних
обрядів. їх вигнали з армії та чиновництва. Будинки християнсь-
ких громад руйнувалися, а майно конфісковувалося. Християнські
релігійні книги спалювали, а усіх християн насильно примушували
Історія стародавнього світу
343
приносити жертви старим римським богам. В’язниці були перепов-
нені. Це було найбільше гоніння, яке випало християнській церкві
за всю її історію.
У 305 р. Діоклетіан добровільно зрікся влади. Після тривалої бороть-
би до влади прийшов Костянтин Великий (313-337 рр.). Він зберіг поділ
імперії на 4 частини, але ними управляли не співправителі, а префекти,
що підпорядковувалися імператору. Установлюється союз християнсь-
кої церкви з державою. За Міланським едиктом (313 р.) оголошува-
лась віротерпимість стосовно християнства. З цього часу церква стає
союзником імператора, а останній наділяє її грошовими та земельними
пожалуваннями.
Зростає пишність двору та боготворіння імператора. У 330 р. сто-
лицю імперії урочисто було перенесено на берег протоки Босфор. Стара
грецька колонія Візантій була розширена і перейменована в Констан-
тинополь (місто Костянтина). Дуже вигідним було стратегічне стано-
вище міста — місток з Європи в Азію, панування над чорноморськими
протоками. До того ж східні провінції були багатшими, ніж західні та
культурніше розвиненими. У V ст. Римська імперія слабшає. Останнє
об’єднання імперій в одних руках відбувалося за імператора Феодосія І
(379-395 рр.). Після його смерті імперія остаточно розпалася на Західну
і Східну.
У 410 р. германське плем’я готів на чолі з Аларіхом завдяки зраді
захоплює Рим і нещадно грабує його. У 476 р. вождь германських
найманців Одоакр скидає останнього імператора Західної Римської
імперії Ромула Августула, і ця імперія перестає існувати навіть фор-
мально.
Виникнення християнства
Християнство виникло в І ст. н. е. як реакція на жорстокий гніт
рабовласницького Риму.
У східних релігіях була ще одна риса, яка притягувала до них на-
селення імперії: монотеїзм — однобожжя. Він відображав політичну
централізацію держави. На ідеологію християнства значно вплинула
така філософська течія, як стоїцизм. У нього було запозичено вчення
про божественний розум, який керує світом, концепцію морального
обов’язку, виконання якого є неодмінним для людини, вчення про рів-
ність усіх людей. У процесі формування християнство відчуло також
вплив гностицизму. Сутність його була в тому, що людина шляхом
умертвіння плоті, утриманням від життєвих утіх може пізнати божес-
твенну суть світу.
Виникнення християнства пов’язують з життям та діяльністю Ісуса
Христа (з грецької — месія, 3 р. до н. е. — ЗО р. н. е.), родом з Віфлеєму,
який проповідував з ЗО років, а у 33 був страчений римлянами.
Згодом християнство дещо зміцнюється організаційно та ідео-
логічно. До нього залучаються заможніші верстви. Якщо спочатку
керівництво общинами належало пророкам чи апостолам, то згодом
управління ними зосереджується в руках постійних посадових осіб —
пресвітерів, дияконів, єпископів. У III ст. остаточно формується за-
гальноімперська церковна організація. Керівну роль у ній починають
відігравати єпископи великих міст, серед яких чимало вихідців зі
знаті.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Одним з джерел християнства
був «месіанізм». Ця ідеологія
базувалася на неможливості
людини врятуватися власни-
ми силами. Звідси — віра
в «месію», яка мислиться як
віра у посланця бога, рятів-
ника від гріховності, рабства,
неволі, установника справед-
ливого світу.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Причиною швидкого поши-
рення християнства було не
лише те, що воно змогло вда-
ло поєднати всі релігійні ідеї
своєїепохи і надати їм загаль-
ного характеру вільного від
місцевих особливостей. Успіхи
нової релігії були породжені
і її організаційними формами.
344
Всесвітня історія
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Однією з найсуттєвіших скла-
дових римської культури
були видовища. «Хліба і ви-
довищ!» — квінтесенція рим-
ського буття. У 264 р. вперше
було представлено бій гладіа-
торів (3 пари). Під час тріумфу
імператора Траяна у 107 р.
у кривавих видовищах брало
участь 11 тис. тварин, які були
знищені.
До IV ст. християнська церква перетворилася на сильну організа-
цію, яка володіла значними багатствами, мала у своїх лавах чимало
чиновників, військових, землевласників, переважну частину торгово-
промислового населення міст. Вона мала могутній апарат управління,
який не поступався імперській бюрократії. За таких умов визнати цер-
кву означало для держави отримати нову соціальну опору.
Основи християнського віровчення викладено у другій частині Біб-
лії — Новому Завіті.
Культурна спадщина Риму
Римська культура до певної міри була вторинною і багато запозичи-
ла з давньогрецької культури, хоча про її другорядність не може бути й
розмови. У Римі панував політеїзм — багатобожжя, і римські боги від-
повідали грецьким: Юпітер — Зевсу, Юнона — Гері, Мінерва — Афіні,
Плутон — Аїду, Нептун — Посейдону тощо. Але римська релігія була
прозаїчнішою, ніж грецька, бо менталітет римлян був прагматичним.
Це позначилося на архітектурі. Найдавнішою вимощеною каменем до-
рогою був Аппієв шлях (його будівництво у 312 р. до н. е. розпочав
Аппій Клавдій). Римляни почали використовувати в будівництві новий
матеріал — бетон. Це відкрило нові можливості для зведення великих
споруд. Ще за часів республіки забудовується римський Форум — цент-
ральний міський майдан. У 75-82 рр. був збудований величезний амфі-
театр для гладіаторських боїв — Колізей (з латинської — колосальний).
В основу його покладено еліпс довжиною 188 м і шириною 156 м. Висота
триярусної стіни 50 м. Одночасно на арені Колізею могли змагатися
300 пар гладіаторів. На честь перемог імператорів споруджували особ-
ливі тріумфальні арки. Цікавою спорудою давньоримської архітектури
є храм усіх богів — Пантеон, збудований у 118-125 рр.
Одним із суттєвих досягнень римського мистецтва був скульптур-
ний портрет. На відміну від класичного грецького портрета, який зоб-
ражав ідеально прекрасну людину, римський портрет тяжів до нату-
ралізму. Серед його витоків — звичай знімати воскову маску з обличчя
небіжчика.
У часи республіки особливою популярністю користувалася творчість
Плавта, який брав за основу грецькі комедії і пристосовував їх до рим-
ських умов. За часів імперії створюється класична римська література.
Римський багатій Меценат (його ім’ям стали називати того, хто сприяє
мистецтву) створив гурток, до якого входили поети Вергілій та Горацій.
Найвідомішим твором Вергілія є епічна поема «Енеїда», яка мала стати
продовженням гомерівських «Іліади» та «Одіссеї». Вершина творчості
Горація — «Оди» — зразок давньоримської лірики.
Овідій прославився поемою «Метаморфози» («Перетворення»),
в якій намагався об’єднати сюжети про перетворення людей у росли-
ни і тварини. Інша його поема «Мистецтво кохання». Еротичний зміст,
втілений у майстерну форму, забезпечив їй широке поширення в рим-
ському суспільстві.
Видатними вченими республіканського Риму І ст. до н. е. були ен-
циклопедист Марк Теренцій Варрон (500 книг з різних галузей знань,
зокрема 9-томна енциклопедія) і Тит Лукрецій Кар, який написав поему
«Про природу речей», в якій намагався дати пояснення (часто наївні)
різним явищам та процесам.
Історія стародавнього світу
345
Найвидатнішим оратором Античності (а можливо, й у всій історії)
був Марк Публій Цицерон, чиє ім’я стало символом красномовства.
Славу римській історіографії принесли історики Тацит («Аннали»),
Светоній («Життя 12 Цезарів») та Плутарх («Порівняльні життєписи»).
У Римі вперше склалася система освіти — виникають риторичні пуб-
лічні школи, викладачі яких отримували зарплату з імператорської казни.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Позначте правильну відповідь і вставте її у речення: «Юліанський календар було запровад-
жено Юлієм Цезарем у...».
А) 45 р. до н. е.;
Б) 40 р. до н. е.;
В) 42 р. до н. е.;
Г) 47 р. до н. е.
2. Почніть речення: «... — означає бронзовий вік».
А) неоліт;
Б)енеоліт;
В) палеоліт;
Г) мезоліт.
3. Вставте дату, пропущену в реченні: «Мікенська цивілізація загинула в...».
А) XII ст. до н. е.;
Б) X ст. до н. е.;
В) XI ст. до н. е.;
Г) XVI ст. до н. е.
4. Закінчіть речення: «Вважається, що колесо було винайдене близько 6000 років тому в...».
А) Єгипті;
Б) Давньому Китаї;
В) Давній Індії;
Г) Межиріччі.
5. Закінчіть речення: «Зовнішня політика єгипетського фараона Тутмоса III була...».
А) оборонною;
Б) завойовницькою;
В) ізоляціоністською;
Г) нейтральною.
6. Позначте ім’я єгипетського фараона, який змінив своє тронне ім’я на Ехнатона.
А) Тутанхамон;
Б) Рамзес II;
В) Ментухетеп І;
Г) Аменхотеп IV.
7. Закінчіть речення: «Основною причиною розпаду імперії Хань на три царства в III ст. до
н. е. були...».
А) напади кочівників;
Б) громадянська війна;
В) могутнє селянське повстання;
Г) боротьба аристократії за владу.
8. Продовжте речення: «Літературна давньоарійська мова, що вживалася в Давній Індії — це...».
А)санскрит;
Б) сутри;
В)булла;
Г) руни.
346
Всесвітня історія
9. Виберіть правильну відповідь і вставте в речення: «До складу Середньої Греції входили ...».
А) Мессенія, Македонія, Аттика, Бестія;
Б) Беотія, Фокіда, Етолія, Локрида, Аттика;
В) Лаконіка, Аркадія, Аттика, Ахайя;
Г) Мессенія, Лаконіка, Аркадія, Ахайя, Локрида.
10. Позначте дату першої Пунічної війни.
А) 264-241 рр. до н. е.;
Б) 271-184 рр. до н. е.;
В) 149-146 рр. до н. е.;
Г) 218-201 рр. до н. е.
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. А; 2. Б; 3. А; 4. Г; 5. Б; 6. Г; 7. Г; 8. А; 9. Б; 10. А.
ІСТОРІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Велике переселення народів. Утворення варварських держав. Франкська імперія. Христия-
нізація Європи. Середньовічне місто. Право і суд в середньовічній Європі. Виникнення ісламу.
Арабський халіфат. Візантія УІІ-ХІ ст. та її культура. Походи вікінгів. Виникнення сканди-
навських держав. Центральна і Східна Європа. Хрестові походи та їх наслідки. Північно-Східна
Русь в XII — на початку XIII ст. Соціально-економічний та політичний устрій Франції у ІХ-ХУ
ст. Соціально-економічний та політичний устрій Англії в ІХ-ХУ ст. Священна Римська імперія.
Країни Середземномор’я (італійські міста-держави, Папська область, Південна Італія та Сицилія,
Іспанія) в ХІ-ХУ ст. Столітня війна. Гуситські війни (1419-1434 рр.). Утворення Московської
держави. Освіта і культура в Європі в ХІ-ХУ ст. Туреччина, Індія і Китай у добу Середньовіччя.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
Велике переселення народів.
Утворення варварських держав. Франкська імперія
Доба Середньовіччя — більш ніж тисячолітній період. Термін «се-
редні віки» виник в Італії у XV ст. як позначення епохи, що знаходить-
ся посередині між Античністю та Новим часом.
Періодизація історії середніх віків:
1) раннє Середньовіччя (У-УІІІ ст.);
2) зріле Середньовіччя (ІХ-ХП ст.);
3) пізнє Середньовіччя (ХІП-ХУ ст.).
Історія Середньовіччя
347
Велике переселення народів (370-700 рр.) — умовна назва сукуп-
ності етнічних переміщень у Європі в ІУ-УП століттях (германців,
слов’ян, сарматських племен).
Велике переселення народів сприяло катастрофі Римської імперії.
Активне переміщення племен почалося з 370-х років, коли з Приуралля
двома потоками рушили гуни: з одного боку по північному узбережжю
Чорного моря й східноєвропейських степів, з іншого — через Кавказ,
Грузію та Вірменію в Сирію. Навала гунів зрушила з місця інші племена.
Близько 370 р. гуни перейшли Волгу й разом з підкореними плана-
ми обрушилися на готів, які жили в Північному Причорномор’ї. Готи,
розділившись на остготів і вестготів, пройшли через Дакію на північ
Адріатики, кілька разів нападаючи на Константинополь. З дозволу рим-
ської влади вестготи оселилися на території імперії.
Після падіння Західної Римської імперії Італією деякий час правив
колишній імператорський охоронець Одоакр. Проте згодом Італія була
захоплена германським племенем остготів на чолі зі своїм королем Тео-
доріхом (475-526 рр.). На зміну остготам прийшло інше германське
плем’я — лангобарди, які у 568 р. розпочали завоювання Італії та зго-
дом створили тут своє королівство. Звідси їх витіснило інше германське
плем’я — франки (774 р.).
Вагому роль у історії раннього Середньовіччя відіграли вандали (теж
германське плем’я). Вони розорили Галлію і вдерлися до Іспанії, а зго-
дом переправилися в Африку, де Карфаген став їх столицею. У 455 р.
їх король Гейзеріх захопив Рим. У V ст. було створено королівство вест-
готів на території сучасної Іспанії та частини Франції. Його столицею
стало місто Тулуза.
Союз племен франків склався в середині III ст. За місцем свого
розселення вони поділялися на салічних (приморських), які жили на
нижньому Рейні, та рипуарських (берегових), які поселилися на те-
риторії середньої течії цієї ріки. Сформувалася феодальна драбина та
ієрархія — васалітет. Армію було значно зміцнено, й в 732 р. франкам
удалося розбити біля Пуатьє арабську армію, зупинивши просування
мусульман у Європу, що мало дуже суттєве значення для подальшої
історії європейської цивілізації.
Імперія Карпа Великого
У 751 р. Пипін Короткий розширив територію та вплив Франк-
ського королівства. Після його смерті королем став Карл І Великий
(768-814 рр.). 33 роки він воював проти саксів і переміг їх. Успішно
воював Карл в Італії, зі значною поштивістю ставився до Папи римсь-
кого. Перш ніж підійти до руки останнього, Карл поцілував усі сходи
Собору Святого Петра. Ним була завойована Баварія, розгромлені авари
на території сучасної Австрії. У результаті цих завоювань під владою
франків опинилася майже вся Західна Європа. Королівський сан уже
не задовольняв Карла. Восени 800 р. він вирушив до Риму і тут у Соборі
Святого Петра, Папа римський увінчав його імператорською короною.
Нащадки Карла Великого весь час воювали між собою. У 843 р.
у м. Вердені було укладено угоду про розподіл імперії на три части-
ни. Одна з них стала ядром майбутньої Німеччини, інша — Франції.
До третьої частини ввійшли землі Італії та Бургундії. Вважається, що
з цього часу й починається власне історія Європи.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
У VII ст. слов'яни заселяють
Балканський півострів. Час-
тина слов'ян розселяється
в межах до територій, зай-
нятих саксами й алеманами.
У цілому епоха переселення
народів визначила подальшу
релігійну й політичну системи
взаємин у Європі.
348
Всесвітня історія
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Одним із найважливіших фак-
торів історичних процесів
у добу Середньовіччя стала
християнська релігія і церква.
Поступово християнство ста-
ло основним елементом сві-
тогляду народів середньовіч-
ної Європи, Передньої Азії та
Північної Африки. Основними
осередками поширення і зміц-
нення християнства в добу
раннього і зрілого Серед-
ньовіччя стали монастирі.
Причинами розпаду імперії Карла була строкатість племінного скла-
ду держави. Племена, що входили до неї, були об’єднані лише силою
зброї і не лише не мали спільних інтересів, а нерідко ворогували між
собою; відсутність суттєвих економічних зв’язків між різними частина-
ми імперії; економічно вони були незалежними і не потребували одна
одної; міжусобна боротьба між нащадками Карла Великого; незацікав-
леність великих феодалів в існуванні єдиної держави, яка б обмежувала
їх владу. Вони прагнули автономії або незалежності.
Англосаксонські королівства в Британії
Початок підкорення германцями Британії припадає на 449 р., коли
сюди прийшли племена саксів, Тюрінгіє та інші. Верховний король
бритів найняв германських воїнів, але не зміг їм заплатити. У вигляді
«компенсації» вони почали завойовувати Британію. Тут утворилося
7 королівств. У ході 150-річної боротьби більшість кельто-римського
населення була знищена. Частина населення втекла в одну з областей
Галлії, яка після цього стала називатися Малою Британією — Бретанню
(нині — частина Франції).
У 829 р. король одного з варварських королівств Екберт об’єднав
три королівства в одне. Так утворилася Англія. Ті місцеві кельти, що
залишилися, стали напіввільними людьми. Англосаксонська знать,
яка називалася «ерли», отримала земельні наділи. Відбувається процес
закріпачення селян.
Англосаксам довелося витримати тривалу боротьбу з данськими
вікінгами, яка відбувалася з перемінним успіхом. У1066 р. нормандці
завдали поразки англосаксам, а Вільгельма проголосили королем. Ан-
глія вступила в нову епоху.
Християнізація Європи. Середньовічне місто.
Право і суд у середньовічній Європі
Християнська церква в IV—XIV ст.
Уже в перші віки християнства багато віруючих вели життя самітни-
ків на невеликих островах чи в пустелях, присвячуючи весь час молитві.
У 269 р. єгиптянин Антоній Фінський, зібравши самітників (їх нази-
вали анахоретами), заснував громаду — перший монастир. Монастирі
жили за статутом. Найвідомішим був статут святого Бенедикта, який
заснував у 529 р. монастир в Італії. Монахи мали працювати і молитися.
Перші монастирі були схожими на селища з церквою посередині. Тут
знаходилися розгалужені господарські комплекси з садом, бібліотекою,
скрипторієм (місцем для переписуванням документів та книжок), лі-
карнею, школою. Завдяки добрій організації монастирі мали значний
вплив на життя населення й отримували десятину — гроші, землі чи
продукти на підтримку.
На початку X ст. з’явилися такі церковні організації, як ордени.
Монахи Клюнійського ордену у Франції суворо дотримувалися обітни-
ці бідності та безшлюбності. Франциск Ассизький у 1209 р. заснував
орден францисканців, а Папа римський, прагнучи набути ще більшої
Історія Середньовіччя
349
влади, — у 1216 р. — орден домініканців. Крім того, у 754 р. Папа
Стефан II, заручившись підтримкою франкського короля Пипіна Ко-
роткого, проголосив створення так званого Патримонія Святого Петра
(Папської області), чим зробив себе монархом і феодалом. Поступово
в руках церкви зосередилося близько третини всієї земельної власності,
тим самим вона отримала значну економічну силу.
Для боротьби з непокірними церква застосовувала кілька заходів,
у тому числі інтердикт (заборона проводити на певній території бого-
служіння) та відлучення (анафема) — виключення людей з релігійної
общини, що завдавало багато неприємностей (не було відпущення гріхів,
не можна було одружуватись, ховати за християнським обрядом тощо).
Найрадикальнішим засобом було аутодафе — спалювання єретиків-
інакодумців. Перші багаття з єретиками запалали в 1022 р. у Франції.
Церква збагачувалася за рахунок продажу індульгенцій (доку-
ментів на відпущення гріхів) та церковних посад (симонія). У 1054 р.
закінчується розривом багаторічна дискусія римської та константи-
нопольської церков, кожна з яких наполягала на своїй першості та
ортодоксальності. З цього часу існує поділ на православну та като-
лицьку церкви. У 1215 р. було організовано інквізицію для боротьби
з єресями. Уперше інквізиція почала функціонувати на півдні Франції
у 1229 р. Боротьба проти єресей поступово вилилася в переслідування
всіх неугодних, у тому числі багатьох вчених, чиї думки розходилися
із загальноприйнятими стереотипами.
Середньовічне місто. Суспільні стани
До другої половини XI ст. більшість західноєвропейських міст були
майже винятково військовими, адміністративними або релігійними
центрами, життя в яких концентрувалося навколо феодального замку
або єпископського собору. З кінця XI ст. в містах розвиваються ремесла
і торгівля, вони набувають ознак культурно-політичних центрів.
Спочатку міста самі бажали собі покровителя, оскільки він забезпе-
чував їм військову безпеку та підтримку в торгівлі. Проте починаючи
з XII ст. міста прагнуть здобути чи купити собі автономію.
У боротьбі за вольності міста отримували підтримку серед дрібного
дворянства, незадоволеного залежністю від сеньйорів та короля. Інтере-
си короля та міст багато в чому співпадали. Король хотів єдності країни,
міста хотіли безпеки, у тому числі на дорогах, розвитку міжміської
торгівлі, єдиної та повноцінної монети. Король прагнув обмежити владу
феодалів. Міста теж хотіли цього ж.
Сутністю політичної автономії міст ставало право міста обирати
свої власні органи управління, видавати закони, здійснювати суд над
громадянами. Стосовно сеньйора місто було зобов’язане надавати пев-
ні внески, проходити військову службу. Управління такими містами
здійснювали міська рада та виборний мер (з латинської — старший),
який часто обирався довічно. Місця в раді належали тим громадянам,
чиї родини брали участь у сплаті викупних сум. Часто це місце пе-
редавалося у спадок, купувалося за гроші, що потім посвідчувалося
відповідною грамотою короля.
У XIV ст. норми міського права були сконцентровані у Магдебурзь-
кому праві (за назвою німецького міста).
ЗВЕРНИ УВАГУ
Обернення язичників на свою
віру було справою першочер-
гової ваги для католицької
церкви. Вони проповідували
серед варварських племен
І залучали язичників до своєї
віри. Таких людей називали
місіонерами.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
У добу раннього Середньовіч-
чя міста, які села, перебували
в залежності від феодальних
сеньйорів, оскільки знаходи-
лися на їх землях. Тому управ-
ління містами і суд перебува-
ли у віданні сеньйора, до його
скарбниці надходили податки,
найчастіше довільні, які мали
платити міста.
СЛОВНИК ф
Суспільний стан — соціальна
група, що володіє закріплени-
ми у звичаї або законі й пере-
даними в спадщину правами
й обов'язками.
350
Всесвітня історія
ф словник
Дворянство — один Із вищих
станів феодального суспільс-
тва (поряд Із духовенством),
що володіло закріпленими
в законі й переданими у спад-
щину привілеями. Основа
економічного й ПОЛІТИЧНОГО
впливу дворянства — влас-
ність на землю.
& ЗВЕРНИ УВАГУ
В епоху феодалізму володіння
землею давало І певний со-
ціальний статус, заможність.
Рухоме майно син та дочка
успадковували рівними част-
ками, але земля переходила
до сина.
словник
Іслам — третя, поряд з буд-
дизмом І християнством,
світова релігія — виник на
початку VII ст. серед арабів,
корінних жителів Аравійсько-
го півострова.
Населення поділялося на суспільні стани. Класичний зразок ста-
нової організації — феодальна Франція, де з ХІУ-ХУ ст. суспільство
поділялося на вищі стани (дворянство та духовенство) і непривілейо-
ваний третій стан (ремісники, купці, селяни).
У Західній Європі дворянство формувалось зі старовинних аристо-
кратичних родів, королівських посадових осіб, лицарства й сформува-
лося остаточно в епоху абсолютизму. Воно ділилося на вище й нижче,
що мало відбиток й у дворянських титулах (барони й лицарі в Англії,
гранди й ідальго в Іспанії, магнати й шляхта в Польщі тощо). У свою
чергу, серед цих груп існувала ще чіткіша ієрархія. Третій стан теж
був неоднорідний. До вищої групи належав міський патриціат (купці,
великі торговці), бюргери (майстри), плебс (міська біднота). Найбіль-
шою соціальною групою було селянство.
Право і суд у середньовічній Європі
Право раннього Середньовіччя розпочалося так званими варварськи-
ми правдами. Варварськими правдами називали ранньофеодальні юри-
дичні кодифікації германських народів. Найвідомішими серед них були
Салічна Рипуарська і Бургундські правди, складені у У-УТ ст. До вар-
варських прав належать також англосаксонські судебники, германські та
кельтські юридичні збірники (ірландський, аллеманський, баварський)
та інші. У них закріплені норми звичаєвого права. Юридичні норми сто-
сувалися, головним чином, життя і побуту звичайного франкського села.
Раннє Середньовіччя зберегло досить складні форми переходу неру-
хомості, під якою розумілася земля — єдиний вид власності, який «не
може загинути у вогні».
Привертає увагу велика кількість майнових злочинів, згаданих
у «Салічній правді». У ній не було покарання за крадіжку взагалі
«птахів», а окремо призначалися штрафи за крадіжку півня, курки,
голуба, журавля, яструба. Якщо говорилося про крадіжку свиней, то
лише з різницею їх віку. Варварські правди кровну помсту обмежували,
але не забороняли.
Судова влада належала колегії, яка складалася з 7 осіб, обраних
народом. З посиленням королівської влади голова судових засідань змі-
нився графом, якому допомагали призначені владою засідателі.
Виникнення ісламу. Арабський халіфат
Мусульманство означає «ті, що віддали себе Аллаху». Спочатку іс-
лам поширювався досить повільно, Мухаммед навіть змушений був
переселитися в Медину, і літочислення ісламу починається саме з часу
цього переселення (622 р.) — хіджри. Тут він побудував мечеть і засну-
вав громаду. Кількість послідовників ісламу почала зростати — багато
арабів жили бідно, а іслам сповідував справедливе суспільство. У 630 р.
Мухаммед захопив Мекку і став її правителем.
Першим халіфом став Мухаммед Абу-Бакр (632-634 рр.). У перші
місяці свого правління він завершив підкорення Аравії, згодом частини
Сирії. Йому вдалося також розгромити візантійську армію в Палестині.
Після його смерті халіфом став Омар І (634-644 рр.). Завойовницькі
Історія Середньовіччя
351
походи при ньому набули небаченого розмаху. За 10 років арабські
війська завоювали Сирію і Палестину, Месопотамію і Персію, Єгипет
й Лівію. Омар говорив, що «араби схожі на верблюда, який іде за своїм
поводирем, а поводир не бачить, куди вести, а я виведу їх на істинний
шлях». Цим шляхом стали завойовницькі походи. Наступник Омара —
Осман (644-656 рр.) продовжив завоювання, підкоривши Грузію та
азербайджанську Албанію.
У кінці VII ст. араби захопили Карфаген, на початку VIII ст. заво-
ювали тюркські князівства Середньої Азії, окупували Афганістан, час-
тину Індії. У 711 р. араби переправилися через Гібралтар і вторглися в
Іспанію. До 714 р. вони підкорили весь півострів. У 717-718 рр. вони на-
магалися взяти Константинополь, але безуспішно. Після цього почалося
швидке послаблення халіфату Омеядів. З 725 р. почалися заворушення
та смути. У 747 р. у районі Мерви в Середній Азії спалахнуло повс-
тання на чолі з братами з роду Аббасидів (вони вели своє походження
від дяді пророка Ал-Аббаса), у 750 р. вони захопили владу в халіфаті.
Візантія VIІ—XI ст. та її культура
До складу Східної Римської імперії (Візантії) входили Дакія, Маке-
донія, Греція, Фракія, Мала Азія, Сирія та Єгипет. Хоч ці провінції були
розорені менше західних, головною небезпекою було нашестя варварів.
При імператорі Юстиніані І Великому (527-565 рр.) візантійцям
удалося залучити до своїх територій північ Африки, більшу частину
Італії, південь Іспанії. Проте його спадкоємці втратили завойоване.
Відродження продовжилося за імператора Іраклія І (610-641 рр.) —
засновника вірменської династії. Він провів реформи і зблизив позиції
церкви та держави. Йому вдалося завдати поразки персам, захопити
їх столицю і вибити їх із Сирії, Палестини та Єгипту. Під час його
правління Константинополь став багатющим центром науки, високої
культури і релігії.
Послаблення Візантійської імперії почалося у VIII ст. — араби за-
хопили значну частину її східних провінцій. У 867-1056 рр. у Візантії
правила македонська династія. їй довелося боротися зі слов’янами (бол-
гарами і русинами) та арабами. Після падіння цієї династії за 25 років
на престолі змінилося 6 імператорів. У 1081-1185 рр. у Візантії царю-
вала династія Комнінів, за яких Візантія пережила останній в її історії
розквіт.
У Візантії тривав розвиток історіографії. Значним надбанням у цій
сфері були праці Прокопія Кесарійського (VI ст.). Новим явищем стала
творчість Іоанна Малали (У-УІ ст.), автора першої «Всесвітньої Хроні-
ки» (у 18 книгах). Вона адресована не аристократам, а звичайним лю-
дям, оскільки грамотних серед них було чимало. На початку VI ст.
монах Діонісій Малий здійснив хронологічні обрахунки, за якими
було встановлено літописання «від Різдва Христового» — так званої
нашої ери.
Величезне практичне значення мав винахід середини VII ст., на-
званий грецьким вогнем, — запалювальної суміші, яка не гасла у воді.
В архітектурі виникають нові типи храмів — базиліки. Шедевром серед
прямокутно-купольних базилік є храм Святої Софії в Константинополі
352
Всесвітня історія
словник
Вікінги — войовничі жителі
Скандинавії, які в пошуках
багатств та родючіших земель
здійснювали походи по всій
Європі.
(532-537 рр.)- Розвиток науки пов’язаний з іменем енциклопедиста
Леона Математика, якому належить реформа традиційних літерних
позначень числових величин, що дозволила здійснювати розрахунки,
аналогічні арабській алгебрі.
За імператора Юстиніана була проведена робота по упорядкуванню
всього спадку античної юриспруденції.
Походи вікінгів. Виникнення скандинавських держав.
Центральна і Східна Європа
Вікінги будували надійні дерев’яні кораблі, які могли ходити по мо-
рях і ріках та легко приставати до берега. Спочатку вікінги здійснювали
набіги на монастирі та міста на узбережжі, потім стали входити в ріки
Рейн, Сену, Луару, щоб грабувати тамтешні міста. Вікінги доходили
навіть до Константинополя і Багдада. Багато хто з правителів вважав,
що краще відкупитися від них. Але не всі вікінги були розбійниками,
багато з них були землеробами, що шукали нові землі, торговцями, які
прагнули встановити ділові відносини з іншими народами.
У Британії вікінги поселялися переважно в північній та східній час-
тинах Англії, Північній Шотландії. В Ірландії вони зруйнували багато
монастирів і заснували там свої міста.
У Франції вікінги оселилися в Нормандії, яку їм віддав король
Франції у 911 р., щоб зупинити їхні набіги. Вікінги поселилися також
в Ісландії, а деякі дісталися Гренландії та Північної Америки. їхніх
нападів зазнали Іспанія, Італія, Візантія. Так тривало майже 200 років.
Близько 1000 р. вони заспокоїлися. Вплив на Європу, особливо Пів-
нічну, був досить значним: вони проклали торгові шляхи, побудували
міста, вплинули на розвиток багатьох країн, послабили вплив імперії
Каролінгів.
Об’єднану єдину державу в Данії створив Горм Старший (перша
половина X ст.). Невеликі варварські королівства на території Швеції
стали утворюватись ще у У-УІ ст. Творцем єдиної Норвезької держави
вважається Гаральд І Прекрасноволосий (860-933 рр.).
Територія Польщі з І тис. була населена слов’янськими племенами:
віслєнами та мазовшанами, які поселилися між Ельбою та Одрою. Ве-
ликі групи укріплених польських поселень — гроди з’явилися з VII ст.
в Поморії, Мазовії, Сілезії і Малій Польщі.
Родоначальником польської князівської династії легенда називає
Пяста. Його син — Семовий — у 860 р. став князем Гнєзно. їхній на-
щадок Мешко І (960-992 рр.) у 966 р. прийняв християнство за рим-
ським обрядом. Першим польським королем був Болеслав І Хоробрий
(992-1025 рр.), який значно розширив межі польської держави. Він
навіть на деякий час заволодів Чехією, ходив походом на Київ.
Слов’янське населення на території Чехії з’явилося наприкінці
V ст. 100 років потому воно потрапило під владу аварів. Боротьбу про-
ти них очолив франкський купець Само, обраний у 627 р. королем. Так
з’явилася перша слов’янська держава на Заході.
Угорщина склалася в основному на території колишньої римсь-
кої провінції Паннонія. Прабатьківщиною угорців вважається регіон
Історія Середньовіччя
353
Північного Уралу та Західного Сибіру. Звідси предки угорців у кінці
II тис. до н. е. спустилися на південь і майже тисячу років кочува-
ли у степах між річкою Урал і Аральським морем. У другій половині
X ст. угорці прийшли до землеробства і прийняли хрещення за римсь-
ким обрядом. У 1000 р. Іштван І Святий прийняв королівський титул
і значно зміцнив центральну владу. У XI ст. угорці успішно боролися
з нападами половців.
Хрестові походи та їхні наслідки
Палестина, яка належала до Візантії, була завойована арабами
у 637 р. Вона слугувала місцем паломництва як для християн, так і для
мусульман. Проте ситуація змінилася з приходом турків-сельджуків.
Уперше заклик до хрестового походу прозвучав із вуст Папи Урбана
II. У 1095 р. він скликав великий собор в П’янченці, на який з’їхалися
4 тис. духовних осіб і ЗО тис. мирян. Перед цим зібранням виступили
посли візантійського імператора, які просили Папу та всіх західних
християн надати їм допомогу у війні проти турок. Собор гаряче під-
тримав це прохання і закликав християн взяти участь у хрестовому
поході, метою якого мала стати, по-перше, допомога одновірцям, яких
утискують; по-друге, звільнення Гроба Господня в Єрусалимі.
Багато хто з лицарів зразу ж прийняли хрест і проголосили себе
войовничими пілігримами. Згодом визначилися й вожді походу. Лицарі
Південної Франції згрупувалися навколо графа Тулузького Раймон-
да IV, лотарингські — навколо герцога Готфріда Бульонського — на-
щадка Карла Великого, сицилійських та італійських норманів очолив
князь Боемунд Тарентський. Простих людей очолювали Петро Відлюд-
ник та Вальтер Голяк.
Хрестоносці виступили в похід улітку 1096 р. Навесні 1097 р. вони
переправилися в Малу Азію і захопили Нікею, яку віддали візантійсь-
кому імператору. Згодом вони оволоділи Антіохією (1098 р.) та Едес-
сою. У липні 1099 р. хрестоносці вступили в Єрусалим, влаштувавши
тут жорстоку різанину мусульман. За свідченнями хрестоносців, мерт-
вих було стільки, що «до колін вершників і до морд коней росли гори
трупів».
Хрестоносці проголосили першим правителем звільненої Святої зем-
лі і захисником Гроба Господня Готфріда Бульонського. Проте через рік
він помер, і його брат Болдуїн І коронувався як перший король єруса-
лимський (1100-1118 рр.). Спочатку його держава складалася всього
з декількох міст, а військо нараховувало кілька сотень. Проте королю
вдалося розширити межі своєї держави. Він захопив Акру, Бейрут,
Тріполі. На допомогу хрестоносцям прийшов норвезький флот на чолі
з королем Сігурдом. їм разом удалося взяти Сідон.
Ситуація почала змінюватись на гірше у 30-ті рр. XII ст., коли хрес-
тоносці втратили кілька міст і територій. Єрусалимський король звер-
нувся за допомогою до Папи, а той закликав європейських монархів до
нового хрестового походу.
II Хрестовий похід почався у 1147 р. Його очолили французький ко-
роль Людовік VII та німецький імператор Конрад III. Уже в Малій Азії
німці та французи зазнали відчутних втрат. У 1148 р. вони прибули до
354
Всесвітня історія
ЗВЕРНИ УВАГУ
У результаті хрестових по-
ходів у Європі з'явилися нові
побутові предмети: мило,
подушка, перина, шовкова
білизна; такі ліки, як хінін, при-
прави; східні фрукти — фініки,
інжир, гранат; технічні вина-
ходи — шабля, арбалет, міна,
арабські цифри.
Єрусалиму і почали наступ на Дамаск, але зазнали поразки. У 1149 р.
Людовік і Конрад повернулися до Європи.
Ситуація ще більше погіршилась з приходом до влади в 1171 р. в Єгип-
ті Салах Ад-діна (Саладіна), який поклав початок династії Айюбідів.
У 1174 р. він захопив Дамаск. У 1187 р. Саладін виступив проти хрес-
тоносців, завдав їм поразки, оволодів їх землями разом з Єрусалимом.
Увійшовши у священне місто, султан наказав скинути з церков хрести,
розбити дзвони, окропити рожевою водою мечеті.
У Європі стали закликати до III Хрестового походу. Його очолили
англійський король Ричард Левине Серце та французький король Філій
II Август. У 1191 р. хрестоносці прибули до Палестини і захопили Акру.
Ричард і Філій посварилися, що погіршило ситуацію. Проте хрестоносці
заснували Друге королівство зі столицею в Акрі.
IV Хрестовий похід почався в 1202 р. Замість походу у Святу землю
хрестоносці втрутилися в міжусобну боротьбу у Візантійській імпе-
рії й у 1204 р. захопили Константинополь, нещадно пограбували його
і влаштували там різанину християн. Тут вони заснували Латинську
імперію, яка проіснувала до 1261 р., коли візантійцям знову вдалося
захопити Константинополь.
У 1212 р. в Палестину з Франції та Німеччини відправили 50 тис.
дітей, більшість з яких потрапила в рабство, багато хто загинув.
В історію ця авантюра ввійшла під назвою Дитячий хрестовий похід.
1217 р. за закликом Папи почався V Хрестовий похід (1217-
1221 рр.), головним учасником якого став угорський король Ендре II.
Хрестоносці висадилися в Єгипті, проте зазнали невдачі.
У 1228 р. наступний VI Хрестовий похід (1228-1229 рр.) очолив ні-
мецький імператор Фрідріх II. Йому вдалося домовитися з єгипетським
султаном про передачу хрестоносцям Єрусалиму, Віфлеєму та Назарету
в обмін на допомогу у війні проти Дамаску. Проте у 1244 р. Єрусалим
удруге й остаточно був втрачений для християн.
Для врятування залишків палестинських християн був проголоше-
ний VII Хрестовий похід, який очолив французький король Людовік IX
у 1249 р. Хрестоносці були розбиті, а сам король потрапив у полон. За
звільнення себе і своїх товаришів він змушений був заплатити 4 млн
франків. Після цього він декілька років пробув у Палестині, але бажа-
ючих звільняти Гроб Господень більше не було. У 1254 р. він відплив
до Франції.
Згодом мусульмани захопили Антіохію, влаштувавши там різанину,
потім Тріполі, у 1291 р. — столицю Єрусалимського королівства —
Акру. Після цього християни без бою залишили всі інші міста, які ще
залишалися в їхніх руках: Бейрут, Сідон, Тір. Звичайно, їхньої метою
був не лише захист християнства, а й завоювання нових земель. Хрес-
тові походи були військово-економічною та релігійною інтервенцією,
що приносила гроші, землю, владу. Крім цього, походи були формою
міграції чималої частини населення Заходу. Багато хто з європейців
обзаводився на Сході дружиною та дітьми, які лише чули розповіді про
Європу від батьків та дідів. З іншого боку, до Європи прибували слуги
і ремісники, вчені та викладачі, численні емігранти зі Сходу.
Венеція і Генуя стали великими незалежними портами і банківськи-
ми центрами. Замість східних товарів до Азії вивозили тканини, хутра,
шкіру, залізо, льон, ліс, срібло та рабів. У більшості країн Європи гроші
були срібними, азійські країни торгували за золото. Через це виникали
Історія Середньовіччя
355
проблеми, тому орден тамплієрів, торговці-євреї та італійські купці
заснували банки і ввели в обіг перевідні векселі та боргові розписки,
які можна було використовувати замість грошей. Ведучи війни за Гроб
Господень, середньовічна Європа вперше відчула себе єдиним цілим і
вперше мала об’єднуючу мету. Поряд із земним життям і благополуччям
духовні ідеали і жертви заради них стали реальною цінністю культури
Середньовіччя.
Північно-Східна Русь у XII — на початку XIII ст.
Історія Володимиро-Суздальської Русі тісно пов’язана з підвалинами
Московської Русі, початком формування російського народу як нації.
Початок піднесення Володимиро-Суздальської Русі припадає на час
правління Володимира Мономаха та одного з його синів Юрія. Центром
Північно-Східної Русі вважається Ростов Великий, заснований у 907 р.
Проте на початку XII ст. вже згадуваний Юрій Володимирович перено-
сить свою резиденцію до Суздаля. Князь опирався на населення нових
зростаючих міст: Володимира, Переяславця, Углича, а також на за-
лежних від нього дрібних землевласників. Крім того, він хотів уник-
нути впливу ростовських бояр. У 1108 р. князь побудував на Клязьмі
м. Володимир, який мав важливе стратегічне значення і відіграв потім
свою роль в історії. З іменем Юрія Довгорукого пов’язано і будівництво
Москви. Літопис від 1147 р. повідомляє, що в Москві Юрій дав «силь-
ний обід» на честь чернігівського князя Святослава.
Юрій одним із перших князів відмовився платити данину Києву. Це
означало рішучий поворот у васальних відносинах, крок до фінансової
та правової самостійності Суздальської землі.
Новгородська земля посідала особливе місце в історії Русі. Протя-
гом майже чотирьох століть (ХП-ХІУ) вона була самостійною, своєрід-
ною державою, яка істотно відрізнялася за своїм політичним устроєм
від інших давньоруських земель. Головне місто землі — Новгород ви-
ник як форпост слов’ян на берегах ріки Волхов у IX ст. (859 р.). Нов-
городські землі, на яких, окрім слов’ян, проживали фінно-угорські
племена, простягалися від Балтики до Уральських гір, від Білого моря
до міжріччя Волги та Оки. Новгород відокремився від Київської дер-
жави у 1136 р.
Основою економічного життя Новгородської землі було сільське гос-
подарство, зокрема землеробство, але Новгород був також і ремісничим,
і торговим центром. Новгородські купці мали головних торгових парт-
нерів з Готланду, Данії, Любека. Вони вивозили хутра, віск, льон, сало,
ремісничі вироби. Новгород лежав на торговельному шляху «з варяг у
греки», таким чином, що в ньому сходилися два важливі водні шляхи:
Дніпро та Волга.
Формально вищою владою в Новгороді вважалося віче — збори всіх
дорослих чоловіків. Разом з тим справжніми господарями на вічі були
бояри. На зборах обирали вищих керівників Новгорода, який був рес-
публікою'. посадника, тисяцького, архієпископа. Князь посідав особливе
місце в системі органів влади Новгорода. Його влада не була спадковою
і не була схожа на владу в інших землях Русі. Новгородці запрошува-
ли до себе князя на правління, він та його дружина потрібні були для
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
Попри упередження проти
мусульман Захід був зачарова-
ний плодами Ісламської куль-
тури та цивілізації— І тими
легкими тендітними ткани-
нами, які ледь переважували
повітря, І тими дамаськими
клинками, які ці тканини в
повітрі розрубували.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Зміцнення князівства відбу-
лося за правління сина Юрія
Довгорукого — Андрія Бого-
любського (11 57-11 74 рр.),
який перестав орієнтувати-
ся на Київ та зосередився на
Володимиро-Суздальській
землі. Розгром Києва у 1169 р.
Андрієм Боголюбським про-
клав певну межу в історії Русі,
став початком появи нового
міцного осередку — Воло-
димиро-Суздальського, який
вступив у перегони за пер-
шість з Києвом.
356
Всесвітня історія
захисту від зовнішніх ворогів. Князь укладав з Новгородом особливий
договір (ряд) і самостійно, без посередника, не міг призначати посадових
осіб. Князям заборонялося купувати землі в новгородських областях,
припиняти торгові відносини з іноземцями. Якщо князь порушував
договір, йому показували «на двері». За два століття (1095-1304 рр.)
князі в Новгороді змінювалися 58 разів.
У липні 1240 р. шведське військо висадилося в гирлі Неви. Нов-
городському князю Олександру Ярославовичу було всього 20 років.
Швидкість і натиск вирішили бій на користь новгородців. За цю пере-
могу Олександра й прозвали Невським.
Того ж року на північно-західних рубежах Русі з’явилися німець-
кі лицарі-хрестоносці. Вирішальна битва відбулася 5 квітня 1242 р.
на кризі Чудського озера, тому її назвали льодове побоїще. Військо
лицарів вишикувалось тупим клином («свинею»). Добре знаючи це,
Олександр зміцнив фланги, а дружину розмістив у засаді. Ворог був
повністю розгромлений, частина важко озброєних лицарів втопилася
в озері.
Соціально-економічний та політичний устрій
Франції в ІХ-ХУ ст.
У 987 р. династія Каролінгів припинила своє існування. У цьому
ж році на з’їзді духовних та світських феодалів Франції королем було
обрано Гуго Капета (987-996 рр.), який заснував династію Капетингів.
Організація влади і державного управління спершу будувалася на
засадах вотчинної системи, тобто особисті слуги короля виступали по-
садовими особами королівства. Владу монарха обмежувала рада знаті
(курія).
Становище Капетингів стало змінюватись лише під час правління
Людовіка VI Товстого (1108-1137 рр.). Завдяки союзу з церквою він
набув реальної сили і влади. Він руйнував замки непокірних баронів
і суворо карав тих, хто займався розбоєм. Останній непокірний замок
у своєму домені Людовік зруйнував у 1135 р.
Ситуацію загострювали англо-французькі відносини, оскільки анг-
лійським королям належала значна частина Західної Франції. Ці землі
за розмірами та багатством майже вдвічі переважали домен французь-
кого короля. Французькі королі брали участь у Альбігойських війнах
(1209-1229 рр.). Альбігойцями (катарами) називали єретиків, які про-
живали на півдні Франції. Вони виступали проти догматів католицької
церкви, церковного землеволодіння, закликали до аскетизму. Особливо
зміцнив королівську владу Людовік IX Святий (1226-1270 рр.). Він
приєднав Пуату, один його брат одержав графство Прованське, а ін-
ший — Тулузьке. За його правління були завершені Альбігойські війни.
Було знищено тисячі єретиків. Людовік IX провів три важливі реформи:
судову, військову та грошову. Судова реформа передбачала створення
верховної судової палати, яку стали називати парламентом.
Військова реформа встановлювала «40 днів короля». Після початку
конфлікту 40 днів феодалам заборонялося з’ясовувати стосунки за допо-
могою зброї. За цей час конфлікт мав бути врегульований королівським
Історія Середньовіччя
357
судом. По-друге, лицарям дозволялося відкуповуватися від служби в ко-
ролівському ополченні, що давало можливість розбудовувати й утри-
мувати найману армію.
Грошова реформа полягала у введенні єдиної, спільної для всієї краї-
ни монети. Королівська казна почала карбувати високоякісну золоту
монету, яка швидко витіснила неповноцінні гроші попередньої доби
і гроші місцевих феодалів. Це значно пожвавило торговельні контакти
між окремими частинами імперії.
Чималу частину свого життя Людовік IX присвятив хрестовим по-
ходам. У 1270 р. він організував хрестовий похід проти Тунісу, але там
почалася епідемія чуми, від якої помер і король. Згодом після смерті
Людовік IX був канонізований (оголошений святим). На кінець XIII ст.
королівська влада у Франції зміцніла, королівський домен займав біль-
шу частину її території, хоча зберігалося ще чимало самостійних гер-
цогств.
У 1285-1314 рр. у Франції правив король Філій IV Красивий. Він
вів кровопролитні війни з фламандцями і вступив у жорстке протисто-
яння з папським Римом. Климент V (1308-1314 рр.) відкрив нову добу
в історії папства, відому як «авіньйонський полон пап», коли папи були
змушені перебувати під контролем французького короля у французь-
кому місті Авіньйоні. Папа також мусив призначати в кардинальську
колегію таку кількість французів, яка забезпечувала б у майбутньому
обрання французьких пап. Чергове зіткнення церкви зі світською вла-
дою закінчилося повною поразкою папства. Філіпа IV було оголошено
чемпіоном релігії. Авіньйонський полон пап тривав понад півстоліття
(1309-1377 рр.).
Соціально-економічний та політичний устрій
Англії в ІХ-ХУ ст.
Завоювання у 1066 р. Вільгельмом Завойовником Англії запобігло
розпаду країни на самостійні уділи. Король оголосив себе верховним
власником землі в королівстві, оповістивши, що піддані можуть от-
римувати землю лише у кредит. Тим самим усе населення Англії було
перетворено на васалів та підданих короля, зобов’язаних виконувати
певні повинності. Була вироблена ефективна податкова система (палата
шахової дошки). На чолі графств поставили королівських чиновників —
шерифів, які відали адміністрацією, судом та стягненням королівських
податків.
З 1154 р. Англією почала правити династія Плантагенетів, вона ста-
ла управляти всією Англією та 2/3 Франції. За Генріха II були проведені
важливі реформи. Кожна вільна людина в державі повинна була мати
різну зброю, відповідно до свого майнового стану. Цю нерегулярну ар-
мію король міг протиставити не лише зовнішньому ворогу, а й власним
непокірним феодалам. Разом з тим військове озброєння вільних селян
та жителів міст зумовило зростання значення та впливу цих прошарків
населення.
Війна з Францією була невдалою. Від значних володінь Плантаге-
нетів на континенті не залишилося майже нічого. Барони вирішили
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Правління ФІлІпа IV Красиво-
го вважається поворотним
етапом в Історії французького
середньовіччя: він розширив
королівство приєднанням но-
вих земель, змусив церкву та
феодалів коритися велінням
короля І придушив у своїй
державі всі незалежні від ньо-
го влади.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Замість військової служби (об-
меженої щорічним 40-денним
веденням бойових дій) з фео-
далів почали стягувати так
звані щитові гроші. На них ко-
роль почав наймати на постій-
ну службу лицарів та вільних
селян — лучників, заклавши
цим основи регулярної армії.
358
Всесвітня історія
ЗВЕРНИ УВАГУ
Парламент в Англії відріз-
нявся від Генеральних штатів
Франції тим, що в останньому
три стани засідали окремо,
причому кожний з них мав
один голос. В Англії ж міщани
І лицарство засідали спільно,
що мало суттєвий вплив на
подальшу долю держави.
скористатися слабкістю короля і домогтися для себе привілеїв. Вони
захопили Лондон, король залишився лише з почтом у 7 лицарів і змуше-
ний був погодитись на великі поступки. 15 червня 1215 р. він підписав
Велику хартію вольностей, яка на декілька століть стала основою прав
англійського народу і основним законом державного устрою. Король
зобов’язався дотримуватись свободи церковних виборів, не стягувати
зі своїх васалів-баронів більших поборів, ніж було встановлено зви-
чаєм. Баронів, на відміну від представників усіх інших станів, могли
судити лише люди рівного з ними звання — пери. Міста отримали під-
твердження вже існуючих вольностей. Була встановлена єдина система
вимірювання та ваги. Велика Хартія захистила особисту свободу, пос-
тановивши, що ніхто не може бути арештований, підданий покаранню
інакше, ніж на підставі закону. Дуже важливими були ті статті, де
давалося точне визначення податкам.
Для свого часу Хартія мала певне прогресивне значення. Вона об-
межувала королівське свавілля не лише відносно баронів, а й стосовно
лицарства і міщан — соціальних верств, що виступали носіями в ту
епоху прогресивних тенденцій у розвитку країни, захищаючи ці верстви
від утисків великих феодалів.
Перший англійський парламент був скликаний у 1258 р. Король
Генріх III постійно збільшував податки, щедро роздавав землі фран-
цузьким родичам, що спричинило загальне невдоволення. Коли навесні
1258 р. Генріх став вимагати в баронів на військову авантюру в Італії,
в яку його втягнув папа римський, третину прибутків країни, відбув-
ся вибух протесту. Барони, з’явившись озброєними до короля, почали
вимагати реформ і він змушений був погодитись. У червні 1258 р. в Ок-
сфорді зібралася рада магнатів (парламент)
У 1352 р. парламент було поділено на дві палати — палату лордів
і палату громад. Перша формувалась за рахунок тих, хто мав титул
герцога, маркіза, графа, віконта, барона, друга — на основі виборів.
З 1297 р. податки почали встановлюватись лише за згодою парламен-
ту, а з 1340 р. він став контролювати використання коштів. У 1322 р.
було встановлено, що без згоди парламенту не можуть бути внесені
в статути жодні зміни (закони). Таким чином, парламент почав своє
перетворення на вищу законодавчу владу в країні, а у 1371 р. отримав
право на відсторонення вищих державних сановників.
Наприкінці XIV ст. становище англійського селянства погірши-
лось. Збільшення податків призвело до соціального вибуху. Навесні
1381 р. почалося повстання під проводом Уота Тайлера — сільського
покрівельника. Повстання носило антифеодальний характер і набуло
значного розмаху, охопивши 25 з 40 графств. Селяни громили монас-
тирі та маєтки феодалів, спалювали документи, що фіксували селян-
ські повинності, вбивали королівських чиновників. Повсталі увійшли
в Лондон, зустрілися з королем і висунули свої вимоги: скасування
панщини, встановлення невисокої грошової ренти вільної торгівлі в міс-
тах та амністії для учасників повстання. Загони феодалів наздогнали
їх, розгромили та вчинили розправу.
У 1450 р. на півдні Англії спалахнуло велике повстання, яке очолив
заможний селянин, досвідчений солдат Джек Кед, воно також зазнало
поразки.
Англійський король Генріх VI був несповна розуму, тому у 1454 р.
протектором королівства було оголошено троюрідного брата короля
Історія Середньовіччя
359
герцога Ричарда Йоркського. Королева Англії Маргарита Анжуйсь-
ка теж прагнула влади і намагалася усунути від неї Йорка. Боротьба
між двома партіями поступово переросла у війну, яка отримала назву
Війни Червоної і Білої троянд (у гербі Ланкастерів була червона тро-
янда, у Йорків — біла). Ланкастерів підтримувала більшість великих
феодалів, особливо з півночі, які звикли до політичної самостійності
і мали значні збройні сили. Йорків підтримували великі феодали еко-
номічно розвиненішого південного сходу і більшість джентрі та міщан,
які бажали сильної королівської влади.
Війна тривала ЗО років (1455-1485 рр.). Відбулося 12 кривавих су-
тичок; у битвах, на ешафоті та від рук убивць загинуло 80 принців
королівської крові. Спочатку перемогли Йорки. Численні вбивства
обірвали ланкастерську лінію, а вороги Йорків згуртувалися навколо
Генріха Тюдора, який через свою матір перебував у родинних стосунках
з молодшою гілкою Ланкастерів. Остання битва цієї війни відбулася у
1485 р. при Босуорті. Король Ричард III мав значну перевагу в силах,
але зрада лорда Стенлі, який був вітчимом Тюдора і перейшов на його
бік, позбавила його перемоги. Ричард III загинув, і з його смертю при-
пинилася чоловіча лінія Плантагенетів, які більше трьох століть пра-
вили Англією. Згодом Генріх VII одружився з Єлизаветою Йоркською,
дочкою Едуарда IV, і таким чином відновив єдність правлячого дому,
примиривши прибічників Червоної та Білої троянд.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Для багатьох феодалів Війна
Червоної і Білої троянд була
лише приводом для розбою
та посилення політичної са-
мостійності. Вони легко пе-
реходили з одного табору до
іншого.
Священна Римська імперія
Першим незалежним королем Німеччини вважається Людовік II
Німецький (843-876 рр.), який після Верденського розподілу 843 р.
отримав в управління усі німецькі землі. Проте в 911 р. династія Ка-
ролінгів у Німеччині обірвалася. У німецькому суспільстві формуються
сили, зацікавлені в сильній королівській владі. Це власники середніх
і великих помість, що потребували цієї влади для закріпачення селян-
общинниківщерква і монастирі, зацікавлені в розширенні церковного
землеволодіння. Вони погоджувались підтримати королівську владу
в обмін на визнання нею інтересів церкви; фактично все населення було
зацікавлене у владі, яка захистила б його від набігів вікінгів та угорців.
Ці об’єктивні передумови посилення королівської влади були вико-
ристані представниками Саксонської династії (919-1024 рр.), за прав-
ління яких фактично й утворилася Німецька ранньофеодальна держа-
ва. Нерідко на чолі підрозділів королівського війська стояв єпископ.
Проте король зберігав право затвердження на всі вищі церковні посади,
а церква лише пропонувала йому кандидатури (така система назива-
лася інвеститурою). Таким чином, королі отримували готовий апарат
управління, а церковні ієрархи, зважаючи на обітницю безшлюбності,
не могли претендувати на спадковість володінь. Це вигідно відрізняло
королівську владу в Німеччині від того, що відбувалося у Франції чи
Англії. Разом з тим церква отримувала всі вигоди від владних функцій.
Така система мала назву імперської церкви.
Особливо посилилася Німеччина за Оттона І Великого (936-973 рр.).
Його церковна політика знайшла логічне завершення у прагненні вста-
новити контроль над папством. Підкорення папства було тісно пов’язане
360
Всесвітня історія
з планами завоювання Італії, відродженням чогось подібного до імперії
Карла Великого.
Політично роздроблена Італія, папство, яке знаходилося у стані
занепаду, боротьба між різними феодальними угрупованнями — усе
це полегшувало Оттону здійснення його планів. У 951 р. він іде в пер-
ший похід на Італію, захоплює Ломбардію і приймає титул короля
лангобардів. Через 10 років, скориставшись загостренням боротьби
між папою та італійськими феодалами, Оттон знову рушає на Італію.
2 лютого 962 р. папа коронує Оттона імператорською короною. Вво-
диться обов’язкова присяга папи імператору, що означало підлеглість
папства імперії.
Так виникла середньовічна Римська імперія на чолі з німецьким
королем (з кінця XII ст. вона стала називатися Священною Римською
імперією). До неї входили, окрім Німеччини, Північна і частина Се-
редньої Італії, деякі слов’янські землі, частина Південної та Південно-
Східної Франції.
Імператорам доводилося постійно вести боротьбу з папами римсь-
кими.
Німецькі імператори не залишали задумів щодо підкорення Італії
та папства. Одним з головних провідників цієї політики був Фрідріх І
Барбаросса (Рудобородий, 1152-1190 рр.) з династії Гогенштауфенів.
Декілька разів він здійснював походи в Італію, захопив і зруйнував
Мілан, наказав зорати його центральну площу і посипати сіллю на
знак того, що на цьому місці буде пустир. Але це не залякало італій-
ців, і вони об’єдналися, створивши Ломбардську лігу, до якої ввійшло
22 міста. Останню спробу утвердитися в Італії зробив внук Барбаросси
Фрідріх II (1220-1250 рр.).
Важка руйнівна боротьба з італійськими містами та папою тривала
ЗО років, спустошивши ресурси Сицилії та Південної Італії, і в кінце-
вому результаті завершилася крахом династії Гогенштауфенів.
Інша експансія німецьких феодалів була спрямована на Схід — на
землі полабських слов’ян та народів Східної Прибалтики (так званий
«дранг пах остен» — натиск на схід). Своєрідність цього наступу, який
почався у XII ст., була в тому, що керівну роль у ньому стали відіграва-
ти не імператори, а князі, що опиралися на союз з католицькою церк-
вою. У 1170 р. німці оволоділи землями полабських слов’ян і створили
герцогство Мекленбурзьке, згодом маркграфство Бранденбурзьке (тут
у 1237 р. засновано місто Берлін). Було захоплено також слов’янське
Помор’є (між Одером і Віслою). Населення завойованих слов’янських
земель частково знищувалося, частково заганялося в місця, малопри-
датні для землеробства, а їх землі переходили до завойовників, які за-
прошували для їх обробки німецьких селян-колоністів.
На початку XIII ст. німецькі феодали розпочали завоювання Східної
Прибалтики. З цією метою у 1202 р. було організовано новий духов-
но-лицарський Орден мечоносців, який до середини XIII ст. захопив
територію сучасної Латвії, а потім південну частину сучасної Естонії.
У 1226 р. Тевтонський орден, переведений за розпорядженням папи
з Палестини до Прибалтики, почав завоювання земель литовського пле-
мені прусів між Віслою та Німаном. У 1237 р. обидва ордени злилися
в один — Тевтонський. У 1346 р., купивши в данського короля його
володіння у Північній Естонії, Тевтонський орден розширив свої во-
лодіння до берегів Нарви.
Історія Середньовіччя
361
Друга половина XIV ст. стала епохою найвищої могутності Орде-
ну. Але після Кревської унії Литви та Польщі у хрестоносців з’явився
могутній суперник. У 1409 р. польський король почав з Орденом так
звану велику війну, кульмінацією якої став розгром німецьких лицарів
під Грюнвальдом.
У 1346 р. правителем Німеччини обирають представника династії
Люксембургів чеського короля Карла IV (1346-1375 рр.). Саме в цей
період політична роздробленість Німеччини отримала правове закріп-
лення у виданій у Нюрнберзі «Золотій буллі» (1346 р.), яку називали
«основним законом німецького багатовладдя». Булла встановлювала
порядок обрання короля, який мав стати імператором. Колегія вибо-
рщиків складалася з 7 князів-курфюрстів (з німецької — виборщики) —
З церковних (архієпископи) і 4 світських. Обрання повинно було від-
буватися у Франкфурті-на-Майні більшістю голосів. Схвалення папи
не вимагалося.
Країни Середземномор'я (італійські міста-держави,
Папська область, Південна Італія та Сицилія, Іспанія)
в ХІ-ХУ ст.
У середні віки Італія не була єдиною державою. Тут нараховува-
лась значна кількість міст — політичних центрів та багато феодальних
володінь — герцогств, графств, маркізатів та єпископств. Починаючи
з IX ст. міста вступають у боротьбу з сеньйорами, відбираючи в них
політичні права.
З кінця XI ст. утворюються самоврядні міські комуни. Вони керува-
лися виборними радами, які відали питаннями війни та миру, оподат-
куванням, торгівлею, ремеслами. Перехід економічних та політичних
важелів у руки міста-держави призводить до його посилення.
Багато міст Північної та Середньої Італії — Венеція, Генуя, Сієна,
Флоренція Лукка, Равенна, Болонья в ХІ-ХП ст. стали містами-держа-
вами. Наприклад, Мілан спочатку належав графу, потім архієпископу.
Протягом усього XI ст. жителі цього міста вели боротьбу з сеньйорами.
Наприкінці XI ст. місто набуло статусу комуни. На чолі його стала рада
консулів з привілейованих громадян — представників купецько-фео-
дальних верств.
У містах Північної та Середньої Італії склалися у ХІП-ХІУ ст. три
основні форми політичного управління:
1) республіканська (наприклад, Флоренція), якою управляла
сеньйорія з 9 осіб на чолі з гонфалоньєром (прапороносцем справед-
ливості). Головну роль в управлінні містом відігравали представники
«жирного народу» (заможні). «Худий народ» був відсторонений від уп-
равління;
2) патриціанська (Венеція, Генуя) — тут заправляли олігархи —
найбагатші купці. На чолі стояв дож, влада якого обмежувалася Радою
запрошених;
3) монархічна (Мілан). Тут утвердилася як правляча фамілія Віс-
конті, яка отримала у 1395 р. герцогський титул.
ЗВЕРНИ УВАГУ 47
Розміри середньовічних міст
були незначними. Як прави-
ло, в них проживало 1-5 тис.
жителів. Навіть у ХІ\/-Х\/ ст.
великими вважалися міста
з 20-30 тис. жителів. Лише
7 міст мали населення від 80
до 100 тис. З них три знаходи-
лися в Італії (Мілан, Венеція,
Флоренція).
362
Всесвітня історія
Проте у XV ст. ситуація змінюється. У багатьох містах республі-
канська форма переходить у монархічну, політичний лад дістав назву
синьйорії або тиранії. До середини XV ст. сеньйорія утверджується
у Флоренції, Мілані, Болоньї та інших містах. У Флоренції, наприклад,
до влади приходить сім’я Медичі. Час правління Лоренцо Блискучого
Медичі (1469-1492 рр.) став «золотим віком» Флоренції.
Рим був столицею Папської області. На чолі області стояли папи, що
мали світську та духовну владу і своїх васалів. В економічному аспекті
Папська область відставала від Північної Італії. Сам Рим був гніздом
феодалів — тут нараховувалось 200 феодальних замків.
У XII ст. римська церква запровадила справжню теократичну мо-
нархію з могутньою загальноєвропейською фінансовою базою, судовою
системою, розгалуженою бюрократією та витонченою дипломатією.
Зеніту своєї могутності папство досягло за Інокентія III (1198-
1216 рр.), за правління якого три государі — німецький, французький
та англійський були відлучені від церкви, а на їх країни накладено
інтердикт. Це значно ускладнило становище всередині цих держав. Іно-
кентій III домігся від монархів Західної Європи визнання верховенства
папської влади, зміцнив Папську державу.
Папою у 1492 р. став Олександр VI Борджіа, який разом зі своїм
сином Цезарем Борджіа — таким же безпринципним і нечесним, як
і його батько, за допомогою зброї та отрути збільшили свій вплив у Се-
редній Італії.
У цей час папство фактично відмовилося від теократичних пре-
тензій у загальноєвропейському масштабі. Папська держава стала
одним з феодальних італійських князівств типу тиранії, глава якого
найбільше зайнятий зміцненням своєї держави та власним збагачен-
ням. Існування Папської області було однією з перешкод на шляху до
об’єднання Італії.
В епоху раннього Середньовіччя Південна Італія та Сицилія були
ареною впертої боротьби різних країн та народів.
У 1268 р. Сицилійське королівство було захоплене графом Провансу
Карлом Анжуйським, братом французького короля Людовіка IX. Він
посилив податковий гніт і соціальне гноблення, а тому проти нього
у 1282 р. під час пасхальної неділі вибухнуло повстання, відоме як «Си-
цилійська вечірня». Ця назва пов’язана з тим, що повстання почалося
за умовним сигналом — дзвоном у церквах до вечірні. Усе французьке
населення було перебито. У результаті Сицилійське королівство роз-
палося. Сицилія відійшла до іспанського Арагонського королівства,
а Південна Італія під назвою Неаполітанське королівство залишилася
під владою Анжуйської династії, яка правила до 1435 р.
У 1442 р. арагонський король Альфонс V оволодів усією Південною
Італією, знов об’єднав її з Сицилією і залишив їх під іспанською владою
на багато століть.
Після захоплення Піренейського півострова арабами почалася бо-
ротьба християнських держав за повернення цих земель. Цей процес
дістав назву Реконкіста (з іспанської — зворотне завоювання). Період
з середини XI до середини XIII ст. був часом вирішальних успіхів Ре-
конкісти. У 1085 р. кастильці зайняли Толедо — найбільше місто Цен-
тральної Іспанії, колишню столицю вестготів. У 1147 р. було захопле-
но Лісабон. Наприкінці XII ст. християни контролювали вже більшу
частину півострова. Проте процес йшов повільно. Це пояснювалося
Історія Середньовіччя
363
роз’єднаністю іспанських держав та втручанням берберських держав
Північної Африки.
Маври перед цим завдали поразки кастильцям і папа Інокен-
тій III звернувся до всіх лицарських орденів та лицарів Південної
Франції стати під прапори короля Альфонса VIII. Тривалий час було
незрозуміло, хто переможе, але християнам удалося здолати воро-
гів, у маврів на Піренейському півострові залишилася лише Гранада
з прилеглою територією, яка вже не являла собою загрози для хрис-
тиянських держав.
Столітня війна
Столітня війна почалася і проходила під знаком династичних дома-
гань англійської монархії. У 1328 р. помер останній із синів Філіпа IV —
Карл IV і не залишив спадкоємців. З його смертю перервалася старша
гілка Капетингів. Свої претензії на французький престол заявив англій-
ський король Едуард III, який через свою матір Ізабеллу (дочку Філіпа
IV) доводився внуком цьому французькому королю. Проте у Франції,
посилаючись на правову норму «Салічної правди», яка не дозволяла
жінці отримувати земельний наділ, відмовили англійському королю.
Корону передали представнику побічної лінії Капетингів — Філіпу VI
Валуа (1328-1350 рр.), який став засновником нової династії.
У серпні 1338 р. Едуард висадився у Фландрії. У 1340 р. французь-
кий флот був розбитий біля Слейсу (береги Фландрії) об’єднаними си-
лами англійців та фламандців. Філій утратив усі свої кораблі і близько
ЗО тис. осіб убитими і полоненими. З цього часу англійці домінували
на морі.
Найважливіше значення для першого етапу війни мала перемога
англійців при Кресі 1346 р. У бою загинуло 1200 французьких лицарів
та 15 тис. піхотинців. У 1347 р. був взятий англійцями стратегічний
порт Кале. Цього ж року було підписано перемир’я, яке тривало до
1355 р.
У 1356 р. відбулася битва біля Пуатьє. Англійськими військами ко-
мандував син Едуарда III теж Едуард, якого за кольором лат прозвали
Чорним принцом. Французів було вп’ятеро більше, але місцевість не
давала можливості розгорнути всі сили. Французів розбили, а їх король
Іоанн II Добрий (1350-1364 рр.) потрапив у полон.
Поразки поставили Францію у важке становище. Сума викупу за
короля становила 3 млн золотих екю (монета в 3,3 г чистого золота).
У 1360 р. в Бретані було підписано мир між Англією та Францією.
Англійський король відмовився від претензій на французьку корону,
але третина країни залишалася під його владою. Король Іоанн II не
дожив до звільнення з полону і помер у 1364 р. Королем став Карл V
(1364-1380 рр.), який провів військову реформу.
Англійці у 1415 р. відновили війну і завдали французам поразки
при Азенкурі, захопивши значну територію. Згідно з договором у Труа
1420 р. за життя французького короля Карла VI правителем Франції
став англійський король Генріх V, а згодом престол повинен був пе-
рейти до сина англійського короля і французької принцеси. Франція,
таким чином, втрачала незалежність і ставала частиною об’єднаного
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
У середньовічній Іспанії знач-
ну роль відігравала католиць-
ка церква. Саме тут у 1481 р.
було створено спеціальний
церковний трибунал — інкві-
зицію, яку в 1483 р. очолив
горезвісний Торквемада, що
вчинив масові репресії проти
маврів та єретиків.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Французька армія залишалась
погано організованим фео-
дальним ополченням.Король
міг ефективно контролювати
лише свою частину війська.
Основу війська складали
важкоозброєні кінні лицарі,
а лучників було мало. Була
відсутньою взаємодія лицарів
та піхоти. У ближньому бою
англійці легко роз'єднували
французьких лицарів на ок-
ремі загони, стягували їх з
коней, що робило їх безпоміч-
ними через важкі лати і брали
в полон, щоб потім вимагати
викуп. Викуп зразу ж став за-
собом збагачення обох сторін.
364
Всесвітня історія
англо-французького королівства. Проте дофін Карл VII не визнав ці
умови, проголосивши себе королем Карлом VII (1422-1461 рр.) і роз-
почав боротьбу за трон.
У 1428 р. англійці розпочали облогу Орлеана. Визначальну роль
у наступних подіях відіграла Жанна д’Арк, їй удалося зняти облогу
з Орлеана, а згодом розбити англійців біля Пате. Жанна переконала
Карла VII увійти в Реймс і коронуватися. У травні 1430 р. Жанна пот-
рапила в полон до бургундців, і їх герцог продав її англійцям за 10 тис.
золотих. Жанну звинуватили в чаклунстві і спалили на вогнищі в Руані.
Король їй не допоміг. Лише через 25 років процес було переглянуто,
Жанну визнали невинною, а згодом оголосили святою.
У 1449 р. почався останній період Столітньої війни. Головним теат-
ром бойових дій стала Нормандія. У 1453 р. французи оволоділи Бордо.
З його падінням Столітня війна закінчилася.
Гуситські війни (1419-1434 рр.)
Поширення у всій католицькій Європі вимог реформи церкви на
чеському ґрунті отримало розвиток у творах професора Празького
університету Яна Гуса (1369-1415 рр.). Він був деканом і ректором
університету, але всенародну славу йому принесла не наукова та нав-
чальна діяльність, а проповіді у Віфлеємській каплиці. Він вимагав
секуляризації церковного майна, ліквідації особливих привілеїв ду-
ховенства, викривав його хиби. Чеська церква тоді перебувала в за-
непаді. Багато священиків головну мету життя вбачали в гонитві за
золотом, грали в кості та карти, влаштовували гулянки з танцями,
продавали церковні посади, встановлювали високі побори за здійс-
нення церковних обрядів.
Гуса відлучили від церкви і змусили покинути Прагу. У 1415 р.
почався публічний процес над Гусом.
У 1419 р. в країні почалася громадянська війна між католицьким
і гуситським таборами. Самі гусити розділялися на дві групи. До першої
належали помірковані (чашники), до яких входили великі феодали,
заможні бюргери.
Прибічники радикального напряму називалися таборитами. У їх
лавах були бюргери, міський плебс, дрібне лицарство, селяни, очолював
таборитів Ян Жижка.
Для управління таборити обрали свого єпископа та чотирьох геть-
манів, серед яких виділявся Ян Жижка.
Папа римський піддав усіх чехів анафемі й оголосив проти них хрес-
товий похід. Але імператор і хрестоносці зазнали поразок. Після смерті
Яна Жижки таборитами командували Прокіп Великий і Прокіп Ма-
лий, які стали здійснювати рейди і до сусідніх Угорщини та німецьких
князівств. Таборити відбили проти себе 5 хрестових походів.
У травні 1434 р. об’єднані сили чашників та католицьких панів
зненацька напали на таборитів та знищили їх у битві при Ліпан. Проте
у 1485 р. Чехія стала єдиною в Європі країною, де державним актом
було забезпечено мирне співіснування католиків з гуситами, які мали
власну церковну організацію, що не підпорядковувалась Папі.
Історія Середньовіччя
365
Утворення Московської держави
Початок піднесення Москви пов’язаний з діяльністю сина Олек-
сандра Невського Данила. Уперше у 1318 р. московський князь Юрій
Данилович став великим князем, але ненадовго. Повернув ярлик на
велике князювання Іван І Данилович Калита (1325-1340 рр.) Йому вда-
лося перевести в Москву митрополичу кафедру, тобто зробити центром
православ’я, що піднесло значення її.
У 1359 р. московським князем став Дмитрій Донський. При ньому
тривала боротьба з Твер’ю та почалася з литовцями. Великий князь
литовський Ольгерд, одружений на сестрі тверського князя, допомагав
своєму родичу. Двічі литовці брали в облогу Москву (1368 р., 1371 р.),
але не змогли її захопити. Загострилися відносини із Золотою Ордою,
де фактичним правителем був Мамай.
Наступники Дмитрія Донського продовжували розширяти територію
Московського князівства. Під час правління Івана III Великого було вирі-
шено два найважливіші національні завдання, які становили весь сенс по-
передньої руської історії: було завершено об’єднання руських земель нав-
коло Москви і покладено край двовіковій монголо-татарській залежності.
Іван III розпочинає боротьбу з Новгородом. У 1471 р. московське
військо розбиває новгородське, а у 1478 р. новгородці присягають на
підлеглість великому князю. Вічовий дзвін як символ незалежності
Новгородської республіки було знято і вивезено до Москви.
Золота Орда слабшала, Москва з 70-х років XV ст. перестала пла-
тити данину, обмежуючись подарунками. У жовтні 1480 р. хан Ахмат
підійшов до ріки Угри. Спробам перейти річку московські полки дали
відсіч. Почалося «стояння» на У грі. Настали холоди з морозами. Хан
відступив. Хоча формально перемоги московського війська не було —
це означало кінець ординського іга.
У подальші роки централізація московської держави прискорилася.
Ще у 1474 р. Іван III купив Ростовське князівство. У 1485 р. було при-
єднано Тверське князівство — давнього суперника Москви. У 1489 р.
остаточно приєднали В’ятку. Іван III успішно воював з Литвою у 1492-
1494 рр. та у 1500-1503 рр. Було приєднано Сіверські землі.
Освіта і культура в Європі в ХІ-ХУ ст.
Найвідомішими науками Середньовіччя були алхімія, магія та аст-
рологія. Учені намагалися знайти філософський камінь, який би давав
змогу перетворювати прості метали чи інші речовини на золото; еліксир
довголіття, який би продовжував молодість і життя взагалі; вічний
двигун, який би давав вічно рух предметам, транспорту; вічне світло.
Розвивалася освіта. Початкові школи знаходились при церквах
і монастирях. Вищий ступінь мали загальні школи, де, крім віль-
них мистецтв викладались такі науки, як медицина, римське право,
богослов’я. Ці школи згодом перетворилися на університети, напри-
клад, медична школа міста Салерно в 1158 р., правова Болонська в
1162 р. Згодом університети з’являються в Англії (Оксфорд, Кембридж).
Найяскравіший вияв середньовічна філософія знайшла у схоластиці.
Головна проблема схоластики — з’ясування належного співвідношення
ЗАПАМ'ЯТАЙ
8 вересня 1380 р. московське
військо перемогло монго-
ло-татарське у Куликовській
битві біля впадіння ріки Не-
прядви в Дон. Військо Мамая
нараховувало 60 тис., мос-
ковське — 120 тис.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Найважливішим фактором
формування і розвитку куль-
тури Середньовіччя була
релігія і церква. Поступово
християнська доктрина стала
основним елементом світо-
гляду середньовічної Європи.
Вплив релігії на культуру по-
силювався завдяки могутньо-
му авторитету церкви.
366
Всесвітня історія
в людині між вірою, яка спирається на одкровення, і розумом, що пос-
луговується накопиченими знаннями і даними чуттєвого сприйняття.
Найвідомішими епічними поемами Європи є французька «Пісня про
Роланда», англійська «Беовульф», іспанська «Пісня про мого Сіда»,
німецька «Пісня про Нібелунгів». Лицарську культуру можна розгля-
дати як субкультуру, що складалася з трьох основних компонентів:
куртуазності, проведення турнірів та лицарської літератури.
При королівських дворах, а згодом і в інших феодалів, виникає
творчість трубадурів і менестрелів — співців кохання, які жертовно
присвячують не лише свої твори, а й саме життя служінню Дамі.
Мистецтво пізнього Середньовіччя прийнято називати «готичним».
Виникає тип готичного собору, характерними рисами якого є стрілчасті
арки і вікна, витягнутість угору всієї будівлі, різнокольорові вітра-
жі. Знамениті готичні собори — Собор Паризької Богоматері (розпоча-
тий 1208 р.), Шартрський (1260 р.), Реймський (1240 р.), Кельнський
(1248 р.).
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Навесні 1453 р. армія Мехме-
да II підійшла до Константи-
нополя, облога закінчилася
захопленням міста. 60 тис.
християн було продано
в рабство. Храм Святої Софії
перетворили на мечеть, місто
перейменували в Стамбул.
Візантійська імперія пере-
стала існувати. Стамбул став
столицею Османської імпе-
рії. Туреччина перетворилася
на світову державу.
Туреччина, Індія й Китай у добу Середньовіччя
Предки турків — огузи жили ще у IV ст. в степових районах серед-
ньої та нижньої течії ріки Сирдар’ї у Середній Азії. У 1071 р. турки
розгромили візантійську армію і взяли в полон імператора.
Найбільшої могутності імперія Сельджуків досягла за султана
Малік-шаха (1072-1092 рр.). За роки його правління було захоплено
Дамаск, Бухару, Самарканд та Фергану. Під його владою опинились усі
країни від Китаю до Константинополя. Але після його смерті імперія
розпалася на багато дрібних держав.
Новий етап турецької історії пов’язаний з приходом в Малу Азію
огузького племені кайи, яке відкочувало з Середньої Азії, рятуючись від
монголів. Вождь цього племені Осман І (1299-1326 рр.) отримав у Рум-
ського султана титул бея і зробився правителем невеличкої території,
яка стала плацдармом майбутньої Османської імперії. Його нащадки
розширили первісну територію, отриману Османом, а його внук Мурад І
став уже султаном. За його правління турки переправляються до Європи
і захоплюють Едірне (Андріанопіль), який роблять своєю столицею. Син
Мурада І — Баязид Блискавичний (1389-1403 рр.) успішно продовжив
завоювання, підкоривши Болгарію, Малу Азію, розгромив хрестоносців
на чолі з Сигізмундом у 1396 р., по-звірячому знищивши 10 тис. поло-
нених християн. Проте війська Баязида були розгромлені військами
Тимура-Тамерлана (1403 р.), а сам він загинув. Тимур (1336-1405 рр.)
був одним з найвидатніших полководців Середньовіччя. Тимур дещо
призупинив турецьку експансію. Вона продовжилася за правління Мех-
меда II Фатіха (1451-1481 рр.).
З 320 р. Індією правили магараджі (великі царі) з династії Гупта.
Найбільшої могутності ця держава досягла за Чандрагупті II (380-
415 рр.). 200 років існувала ця імперія, але у 510 р. Індія зазнала по-
разки під час чергової навали гунів і розпалася на дрібні князівства.
Фактично Індія була роздробленою 650 років.
Делійський султанат виник на початку XIII ст. Військова влада
в султанаті належала середньоазіатським тюркам, а чиновницька та
Історія Середньовіччя
367
духовна — таджикам і персам. Державною релігією був іслам сунітсь-
кого толку, а мовою діловодства — фарсі.
Вершини своєї могутності Делійський султанат досяг у часи прав-
ління Алааддіна Мухаммед-шаха (1296-1316 рр.). Була дана відсіч мон-
голам, проведена податкова реформа. Володіння султана охопили весь
Індостан. Але після його смерті держава розпалася, а у 1399 р. сюди
вторглась армія Тимура.
Протягом усього періоду від падіння династії Хань (220 р.) до під-
несення династії Суй Китай був поділений на три царства: Вей — на
півночі, Шу — на заході і У — на півдні. Війни не припинялися, як
і набіги кочівників з Монголії та Тибету. Міста знаходились у руїнах,
чисельність населення впала. Розорення півночі призвело до переселення
людей на південь і зростання політичного впливу цієї частини Китаю.
У 581 р. полководець царства Вей Ян Цзянь заснував династію Суй
і у 589 р. об’єднав Китай.
У 618-907 рр. правила династія Тан. Період відносної стабільності
тривав майже 300 років. Держава розширила свою територію. Була за-
вершена система відбору на посади шляхом іспитів. Освічене дворянство
отримало можливість брати участь у державному управлінні.
У 960-1279 рр. у Китаї правила династія Суп. Ця династія знамени-
та тим, що за неї утворилася третя за рахунком Китайська імперія. Ки-
тай було об’єднано військовими та дипломатичними засобами. У XIII ст.
населення Китаю досягло 100 млн осіб. У 1126 р. кочівники чжурчжені
захопили північ Китаю, столицю імперії перенесли на південь.
У цей час було винайдено порохову ракету, годинник, друк з набір-
ним шрифтом, гребні колеса, магнітний компас, механізми, які діяли
за допомогою сили води. Близько 900 р. китайці навчилися робити по-
суд з каоліну — білої глини. їх розписували і покривали спеціальною
глазур’ю. Почали будувати фабрики для виробництва порцеляни спершу
лише для імператорів, згодом і для інших споживачів.
У 1211 р. в Північний Китай вторглися монголи і згодом захопили
більшу його частину. Захоплення Китаю травало і після смерті Чингіс-
хана. У 1271 р., підкоривши більшу частину Південного Китаю, внук
Чингісхана Хубілай оголосив про заснування нової китайської династії
Юань (1271-1403 рр.). З 1295 р. по 1333 р. змінилося 8 імператорів, які
вже не відігравали головної ролі в управлінні. У 1368 р. було покладено
початок династії Мін, яка стала витісняти монголів з Китаю. У 1662 р.
династія Мін припинила своє існування.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Виберіть правильну відповідь і вставте її у речення: «Французький король ... перетворив
папу на свого васала і змусив його жити у французькому місті Авіньйоні».
А) Людовік IX Святий;
Б) Філіпп IV Красивий;
В) Філіпп IV Довгий;
Г) Філіпп II Август.
2. Закінчіть речення: «Італійські прихильники пап у боротьбі з німецькими імператорами
називалися...».
А) гвельфами;
Б) гібеллінами;
368
Всесвітня історія
В) дервішами;
Г) іконоборцями.
3. Продовжте речення: «На території Британії сакси утворили королівства...».
А) Уессекс, Суссекс, Ессекс;
Б) Кент, Мерсія, Східна Англія;
В) Мерсія, Уессекс, Нортумбрія;
Г) Кент, Суссекс, Мерсія.
4. Вставте в речення пропущене ім’я: «У X ст. німецький король ... завоював Ломбардію (Пів-
нічну Італію) і проголосив себе її королем».
А) Генріх;
Б) Генріх IV;
В) Оттон І;
Г) Фрідріх II.
5. Закінчіть речення: «Татаро-монголи порівняно легко завоювали більшу частину Північно-
Східної Русі тому, що...».
А) вона лежала на перехресті торгових шляхів;
Б) вона знаходилася серед степів, що полегшувало пересування кінноти;
В) жителі руських міст майже завжди відчиняли ворота татаро-монголам;
Г) вона послабшала від князівських міжусобиць.
6. Вставте в речення пропущене ім’я: «Першим досяг берегів о. Сан-Сальвадор...».
А) Васко да Гама;
Б) Фернандо Магеллан;
В) Христофор Колумб;
Г) Америґо Веспуччі.
7. Закінчіть речення: «“Королівську” реформацію було здійснено в...».
А) Данії;
Б) Швейцарії;
В) Англії;
Г) Німеччині.
8. Вставте в речення пропущене слово: «В Австрії у XVIII ст. придворна канцелярія при імпе-
раторі була ... органом влади».
А) виконавчим;
Б)дорадчим;
В)законодавчим;
Г)судовим.
9. Закінчіть речення: «Першими за часів Великого переселення народів (ГУ-УП ст.) на Рим
напали...».
А) вестготи;
Б) германці;
В)вандали;
Г)гуни.
10. Виберіть правильну відповідь і вставте в речення: «Християнство стало світовою релігією
в...».
А) середні віки;
Б) римську добу;
В) грецьку добу;
Г) період нового часу.
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Б; 2. А; 3. А; 4. В; 5. Г; 6. В; 7. В; 8. А; 9. Б; 10. А.
НОВА ІСТОРІЯ
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Ранній новий час (кінець XV — перша половина XVII ст.). Великі географічні відкриття та
їхнє значення для Європи. Початок Реформації в Європі. Нідерландська революція. Франція
в XVI — першій половині XVII ст. Московська держава в XVI-XVП ст. Тридцятилітня війна, її
наслідки для Європи. Країни Сходу (Османська імперія, Китай, Індія) в XVI-XVП ст. Культура
і наука Європи ХУІ-ХУП ст.
Перший період (друга половина XVII — друга половина XVIII ст.). Англійська революція
середини XVII ст. Північна Америка у XVIII ст. Російська держава в ХУП-ХУПІ ст. Німецькі
держави у XVIII ст.
Другий період (кінець XVIII—XIX ст.). Французька революція кінця XVIII ст. Правління
Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції. Європа після Віденського конгресу (1815-
1847 рр.). Революції 1848-1849 рр. в Європі. Утворення національних держав в Італії та Німеч-
чині. США у першій половині XIX ст. Громадянська війна. Культура країн Європи і Америки
ХУПІ-ХІХ ст. Російська імперія у другій половині XIX століття. Завершення формування ін-
дустріального суспільства у провідних країнах світу. Національно-визвольна боротьба народів
світу наприкінці XIX — на початку XX ст. Міжнародні відносини на початку XX століття.
Культура зарубіжних країн наприкінці XIX — на початку XX ст.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
Ранній новий час (кінець XV — перша половина XVII ст.)
Великі географічні відкриття та їхнє значення для Європи
Першопрохідцями великих географічних відкриттів стали у XV ст.
Іспанія і Португалія. Відвоювавши у XIII ст. свою територію в арабів,
португальці у ХІУ-ХУ ст. продовжували війни з арабами в Північній
Африці, створивши значний флот. Перший етап португальських гео-
графічних відкриттів (1418-1460 рр.) пов’язаний з діяльністю принца
Енріке Мореплавця. У 1497 р. Васко да Гама обігнув мис Доброї Надії
і досяг Калькутти в Індії.
Далекі морські мандри стали можливими в результаті значних до-
сягнень у науці та техніці.
Розвивалась географія, були отримані нові знання про морські течії,
напрямки вітрів. Успіхів досягла картографія, вдосконалювалися кар-
тографічні прилади (компас і астролябія). З’явився новий тип судна —
каравела, яка могла йти проти вітру, досягаючи швидкості 22 км за
годину.
Великі географічні відкриття Іспанії пов’язані з ім’ям Христофора
Колумба (1451-1506 рр.). Відкриття Колумба стурбували португальців.
У 1494 р. за посередництва Папи римського було укладено договір,
відповідно до якого Іспанії передавалося право володіти землями на
захід від Азорських островів, а Португалії — на схід. Колумб здійснив
три подорожі до Америки під час яких були відкриті Малі Антильські
острови, острови Пуерто-Ріко, Ямайка, Трінідад, обстежено узбережжя
ЗВЕРНИ УВАГУ
Мандрівки першовідкрива-
чів були пов'язані не лише
з прагненням відкриття но-
вих земель, але й з прагнен-
ням завоювання цих земель,
збагачення, відкриття нових
торгових шляхів, розвитку
торгівлі, постачання пряно-
щів, дорогоцінних металів та
каменів, шовку та предметів
розкоші.
370
Всесвітня історія
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Колоністи перетворили місце-
ве населення в рабів, чисель-
ність яких від тяжкої праці та
хвороб різко скоротилася (в
10-15 разів за 100 років). Від-
бувалася асиміляція індійців,
їх змішування з іспанцями —
метисизація. Збільшувалося
мулатське населення. Іспансь-
кі колоністи називалися кре-
олами.
СЛОВНИК
Реформація — рух щодо пе-
ретворень (реформування)
католицької церкви.
Центральної Америки. У 1501 р. Америго Віспуччі дійшов висновку,
що Колумб відкрив не узбережжя Індії, а новий материк, який на честь
Америго був названий Америкою. 1515 р. у Німеччині з’явився перший
глобус з цією назвою, а згодом атласи і карти.
З 1510 р. почався новий етап завоювання Америки — колонізація та
засвоєння внутрішніх областей континенту, становлення колоніальної
системи. Цей етап, що тривав до середини XVII ст., має назву конкіс-
та (завоювання). У 1513 р. Бальбоа перетнув Панамський перешийок
і вийшов на узбережжя Тихого океану. У 1519 р. було засновано місто
Панама — перше на Американському континенті.
Людей, які відкривали та захоплювали нові землі на континен-
ті називали конкістадорами (завойовниками). Один з них — Ернан
Кортес завоював державу ацтеків (на території нинішньої Мексики)
у 1519-1521 рр. Інший конкістадор — Франсіско Пісарро завоював
імперію інків у Перу (1532-1533 рр.). Завойовники відмовилися від
господарського застосування завойованих земель.
В іспанських американських колоніях було створено два віце-ко-
ролівства: Нова Іспанія (Мексика, Центральна Америка, Венесуела
й острови Карибського моря) і віце-королівство Перу, яке охоплювало
майже всю територію Південної Америки, за винятком Бразилії. Віце-
королі призначалися з вищої знаті на три роки, їх діяльність контро-
лювала «Рада Індій».
На вершині свого розвитку, у XVI ст., Португалія не мала таких
значних колоніальних володінь, як Іспанія, проте мала у своєму роз-
порядженні вдало розташовані торгові місії та плантації в Анголі, Мо-
замбіку, Ормузі (Персія), Калькутті (Індія), Коломбо (Шрі-Ланка), Ма-
као (Китай), Ява (Індонезія). З колоній до Європи завозилися перець,
гвоздика, кориця, мускатний горіх, імбир.
Велику роль у колонізації Америки відіграла католицька церква,
яка розглядала завоювання Америки як новий хрестовий похід. Відбу-
валася насильницька християнізація місцевого населення, створюва-
лися численні католицькі місії. Народи підкорених континентів своєю
працею прискорили розвиток Європи.
Початок Реформації в Європі. Німецька Реформація
Специфіка економічного, соціального і політичного розвитку ні-
мецьких земель, бурхливе економічне та соціальне піднесення, що
спостерігалося на початку XVI ст. у поєднанні з несприятливими умо-
вами загального національного розвитку (багатоманітність розрізнених
інтересів, сеньйоральна реакція, що посилювалася, політична роздроб-
леність, особливе становище у країні католицької церкви) були при-
чинами того, що Реформація набула в Німеччині характеру широкого
суспільного руху.
Початок реформаційного руху пов’язаний з виступом Мартіна Лю-
тера у жовтні 1517 р. з 95 тезами проти індульгенцій (напередодні
свята усіх святих). Лютер стверджував, що церква і духовенство не є
посередниками між людиною і Богом. Він оголосив хибними претензії
церкви на відпущення гріхів та спасіння душі. Основне положення Лю-
тера стверджувало, що людина досягає спасіння душі не через церкву
та її обряди, а за допомогою віри, яку дарує безпосередньо Бог. Тим
самим відкидалися претензії духовенства на панівне становище у світі.
Нова історія
371
Джерелом релігійної істини є лише Святе Письмо, а церква повинна
роз’яснювати його і схиляти людей до віри. За два тижні текст роботи
Лютера обійшов усю Німеччину, а ще за два тижні — усю католицьку
Європу. Тези переписувались, передруковувались і розсилались у всі
кінці країни.
15 червня 1520 р. папа Лев X видав буллу із загрозою відлучити
Лютера від церкви. У відповідь 10 грудня 1520 р. Лютер за допомо-
гою студентів і в присутності багатьох професорів влаштував багаття з
книг схоластів і спалив один з примірників булли. Згодом до релігій-
них вимог стали приєднуватись соціальні та політичні, чого Лютер не
хотів. Він намагався обмежити Реформацію лише релігійним аспектом
і пов’язати її з інтересами князів.
Виразником радикального напряму Реформації в Німеччині став
Томас Мюнцер (1489-1525 рр.).
Суспільний рух досяг свого апогею у Селянській війні 1524-1525 рр.
Заворушення почалися на південному заході Німеччини в червні 1524 р.
Селяни збиралися в загони, спалювали замки і монастирі. Було складе-
но зведення селянських вимог — «12 статей». Тут говорилося про мирні
наміри селян і їх прагнення лише до пом’якшення феодального гніту.
Мюнцер очолив повстання в Тюрінгії. 15 травня 1525 р. його загони
було розбито, сам він потрапив у полон і після тортур був страчений.
Основні вогнища Селянської війни було придушено до початку літа
1525 р., хоча заворушення тривали до грудня цього ж року. На селян,
що залишилися живими, було накладено великі штрафи.
Поширення реформаційних ідей у Європі
На бік Реформації переходять деякі німецькі князі, зацікавлені в се-
куляризації церковних володінь. Католицька більшість на рейхстазі
1529 р. стала вимагати припинити секуляризацію. Прибічники Лютера
висловили протест, тому їх і почали називати протестантами.
Імператор Священної Римської імперії розпочав війну проти про-
тестантських князів та міст. У 1555 р. було підписано Аугсбурзький
релігійний мир, який визнав рівноправність католиків і лютеран.
Князі отримали право визначати релігію своїх підданих за форму-
лою «Чия влада, того й віра». У результаті в Німеччині утворилися
два угруповання німецьких князівств — католицьке (землі Габсбур-
гів, Баварія, Франкенія, Ельзас) і протестантське (північно-німецькі
князівства, герцогство Пруссія, Саксонія, Бранденбург, Брауншвейг,
Вюртемберг).
Реформація поширилась і на інші країни, досягши особливого роз-
витку у Швейцарії. У 1528 р. Реформація перемогла в Берні і Базелі.
Центр Реформації перемістився до Женеви. Тут її ідеологом став Жан
Кальвін (1509-1564 рр.).
Кальвіністська церква будувалася на республіканських засадах. На
чолі общини стояли старійшини, які обиралися з багатих світських
осіб та досвідчені проповідники. Від жителів міста вимагалося вести
скромний спосіб життя. Гравців у карти стали виставляти біля ганеб-
ного стовпа з картами, прив’язаними до шиї. Якщо жінка приходила
до церкви із завитим волоссям, її саджали до в’язниці на кілька днів.
Кальвінізм став загальноєвропейським рухом і конфесією, знайшов свій
вияв і у Франції, і в Польщі, і американських колоніях.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Кальвін учив, що діяльне жит-
тя «во славу Божу» може спри-
йматися як ознака наперед
обраності до вічного блажен-
ства. Багатство духовне вище
багатства земного. Бог може
його дати, а може забрати.
Багач, охоплений користю,
втрачає заступництво Бога.
Але Бог може випробовувати
і бідністю.
372
Всесвітня історія
ЗВЕРНИ УВАГУ
Реформаційний рух був не-
однорідним у соціальному
аспекті, у ньому було два
напрямки: буржуазний і дво-
рянський. Буржуазія під пра-
пором кальвінізму висту-
пала проти абсолютизму та
збереження муніципальних
привілеїв.
Нідерландська революція
У 1516 р. контроль над Нідерландами отримує Іспанія. Реформа-
ція швидко поширюється у цій країні. Щоб припинити це, імператор
Священної Римської імперії Карл V заснував у 1522 р. нідерландську
інквізицію, яка почала жорстоко переслідувати протестантів. Тисячі
людей були піддані тортурам та страчені, а їх маєтки — конфісковані.
Видавалися особливі закони — «плакати» проти єретиків.
Першим актом Нідерландської революції стало іконоборське повс-
тання. У серпні 1566 р. озброєні загони народу почали погроми католи-
цьких церков, знищення ікон, статуй святих. Правителька Нідерландів
Маргарита Пермська змушена була заборонити діяльність інквізиції,
«плакатів», допустити кальвіністські проповіді. Король Філій II був цим
незадоволений і замінив її герцогом Альбою — жорстоким правителем
і завзятим католиком. У Нідерланди ввійшли війська, почався терор.
Були страчені два лідери опозиції, а всього за 1567-1569 рр. — більше
8 тис. осіб. Різко збільшилися податки.
Повстанці успішно застосовували методи затоплення водою тери-
торій, зайнятих іспанцями, незважаючи на пов’язані з цим важкі ма-
теріальні втрати. У жовтні 1576 р. депутати нідерландських провінцій
(Генеральні штати) уклали в Генті угоду про союз проти Іспанії. Іспансь-
кі найманці, які давно не отримували плати, також організували путч
і розгромили Антверпен. Було вбито і замучено більше 8 тис. жителів
міста, спалено тисячу будинків. Загальні втрати оцінювались у 24 млн
гульденів.
У 1579 р. Голландія, Зеландія, Утрехт, Гент підписали Утрехтську
унію для продовження війни проти Іспанії. Ця унія стала основою для
Республіки Сполучених Провінцій, відомої згодом як Голландія. Вищим
органом республіки залишались Генеральні штати.
Франція в XVI — першій половині XVII ст.
Франція вступала у XVI ст., завершивши територіальне об’єднання.
У 20-ті роки XVI ст. у Франції почали поширюватися реформаційні
ідеї. Французький реформаційних рух поділяється на три періоди:
1) 20 — початок 30-х років XVI ст. — помірне поширення лютеранства;
2) 1534-1559 рр. — рішучі виступи прибічників нової віри, зростання їх
кількості, у тому числі за рахунок нижчого духовенства; король відмо-
вляється від політики віротерпимості, єретиків спалюють і ув’язнюють;
3) з 1560 р. Реформація поширюється за рахунок дворянства, почина-
ються громадянські або релігійні (гугенотські) війни.
Кальвінізм поширювався переважно в південних та південно-захід-
них містах країни. Дворянський напрямок бачив у Реформації засіб до
покращання свого економічного стану за рахунок секуляризації цер-
ковних володінь. Протестантів у Франції називали гугенотами. На їх
чолі стояли два принци з дому Бурбонів: Антуан, король Наварри та
його брат — принц Конде, згодом Генріх Наваррський — син Антуана,
адмірал Коліньї. Вождями католицького табору були герцог Франсуа
Гіз, командувач королівською армією, і його брат — кардинал Лота-
ринзький. Проте нездоланної грані між таборами не було, у ході руху
багато дворян неодноразово міняли свою віру.
Нова історія
373
У 1598 р. Генріх IV видав Нантський едикт, який оголошував като-
лицтво державною релігією, але зберігав за гугенотами право віроспові-
дання (окрім Парижа). Католицьке духовенство отримало попередні
права та майно. Гугенотам дозволялося обіймати державні посади як
гарантію виконання едикту їм було віддано близько 200 фортець.
Франція вступила в нову фазу політичної еволюції, яка характери-
зувалася спробою монархії створити одноманітну в усіх частинах держа-
ву. Початок установлення режиму абсолютизму поклала ще династія
Валуа наприкінці XV ст. Нова династія Бурбонів мала вже необмежену
владу — виникає абсолютна монархія. У 1610 р. Генріха IV було вбито,
королем став його син Людовік XIII (1610-1643 рр.), остаточно сформу-
вався абсолютизм, а його провідником став перший міністр — кардинал
Ришельє (1624-1642 рр.). Своєї вершини абсолютизм досяг у Франції
за правління короля Людовіка XIV (1643-1714 рр.).
Московська держава в ХУІ-ХУІІ ст.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
24 серпня 1572 р. в день
Святого Варфоломія, ско-
риставшись весіллям Генріха
Наваррського та принцеси
Маргарити (Марго), католики
влаштували різанину гуге-
нотів (Варфоломіївську ніч).
Було вбито близько 2 тис.
осіб. Генріх Наваррський та
принц Конде врятувались,
перейшовши у католицтво.
Убито було адмірала Коліньї.
Перед цим, як вважається,
була отруєна за допомогою
промочених отрутою рука-
вичок наваррська королева
Жанна (мати Генріха).
У 1547 р. до влади в Москві приходить внук Івана III — Іван IV,
який першим прийняв титул царя (від слова «цезар»). Віднині московсь-
кі правителі почали титулуватися не великими князями, а царями.
Було захоплено Казань і Астрахань.
У 1549 р. Іван IV скликав у Москві представників бояр, дворян,
духовенства, купецтва. Це був перший у російській історії Земський со-
бор — станово-представницький орган, який згодом протягом 100 років
затверджував усі найважливіші рішення. У 1557 р. почалася Лівонська
війна за прибалтійські землі. 1558 р. було захоплено 20 прибалтійсь-
ких міст. Лівонці звернулися за допомогою до Польщі і Данії. У війну
вступила і Швеція. Усередині країни цар розпочав масові репресії, за
що його й прозвали Грозним (Лихим). У 1564 р. він заснував опричину
(державу в державі, де мав необмежену владу).
Опричники були репресивною силою, яку використовував цар для
боротьби зі своїми можливими й уявними ворогами. Жертвами репресій
стали не лише окремі боярські сім’ї, а й цілі міста. У 1569 р. Іван Гроз-
ний жорстоко розправився з жителями Новгорода. У Лівонській війні
московіти терпіли поразки. Усі лівонські міста було в них відібрано.
У 1582 р. було підписано перемир’я з Польщею. Іван відмовився від
претензій на Лівонію.
Земський собор у 1598 р. обирає царем Бориса Годунова (1598-
1605 рр.). У 1605 р. раптово помер Борис Годунов, а його сина вбили.
У Москву ввійшов Лжедмитрій І (вважається, що його справжнє ім’я
Григорій Отреп’єв). Він коронувався на царство й одружився з дочкою
польського вельможі Мариною Мнішек. У Москві опинилося багато
іноземців, перш за все поляків, які вели себе як окупанти. Це не спо-
добалось москвичам і в результаті змови Лжедмитрія І було вбито.
Царем став Василь Шуйський (1606-1610 рр.). Вибухнуло повстання
під проводом Івана Болотнікова (1606-1607 рр.). Зі значними труд-
нощами це повстання вдалося придушити. На політичному горизонті
з’являється Лжедмитрій II (1608-1610 рр.). Його військо було роз-
громлено під Москвою, але смутою скористались поляки. Московсь-
ке військо зазнало поразки, Василя Шуйського скинули і постригли
в ченці. Боярська дума погодилась на обрання царем польського ко-
ролевича Владислава.
374
Всесвітня історія
ЗВЕРНИ УВАГУ
Прибічників старої віри поча-
ли називати старообрядцями,
розкольниками.
21 лютого 1613 р. Земський собор обрав на царство двоюрідного
небожа Федора І — 16-річного Михайла Романова. Так було покладено
початок правління династії Романових.
У 1617 р. було підписано мир зі Швецією, у 1619 р. — Деулінське
перемир’я з Польщею. Першій віддали гирло Неви і Карелію з Іванго-
родом, Ямбургом, Орешком, другій — Смоленськ і Дорогобуж. З полону
повернувся батько царя — Філарет, якого посвятили в патріархи, що
зміцнило династію.
Після смерті Михайла царем став Олексій Михайлович (1645-
1676 рр.), якому довелося воювати з Польщею і Швецією. У 1667 р. до
Московського царства відійшла Лівобережна Україна з Києвом.
У 1652 р. патріархом Русі було обрано Никона, якому доручили
проведення релігійної реформи. Він вказав на розбіжності між сучасни-
ми релігійними книгами і старовинними, визнавши, що старовинні
правильніші. Хреститись слід було трьома пальцями, а не двома, як
раніше. Реформа спричинила опір нижчого духовенства. Дехто вважав,
що православну віру підмінили іншою. На цих людей були спрямовані
репресії. Цар і патріарх посварилися, Никона було позбавлено сану.
Але церковний собор 1666 р. визнав реформи вірними.
Тридцятилітня війна, її наслідки для Європи
Безпосереднім приводом до цієї війни стали події травня 1618 р. у
Празі. Відкрито нехтуючи релігійними та політичними правами чехів,
гарантованих ще у XVI ст., габсбурзька влада піддала переслідуванням
протестантів та прибічників національної незалежності країни. У від-
повідь почалися масові заворушення. Озброєний натовп увірвався до
королівського палацу і викинув з вікна двох членів габсбурзького уряду
з 18-метрової висоти у фортечний рів. Ця подія увійшла в історію під
назвою «Празька дефенестрація» і була сприйнята як знак політичного
розриву з Австрією.
В перший (чеський) період війни (1618-1624 рр.) імператор Ферді-
нанд був скинутий з чеського престолу, а королем обрали кальвініста
Фрідріха Пфальцського. У 1620 р. чеське військо було розгромлене
силами імператорської армії та Католицької ліги. Почався нечуваний
терор.
У другий (данський) період війни (1625-1629 рр.) У 1625 р. у війну
на боці протестантів вступив данський король Христіан IV. У 1629 р.
у місті Любек було підписано мир, за яким Данія отримала назад свої
провінції, але зобов’язалася не втручатися в німецькі справи. Валленш-
тайн отримав у нагороду ціле герцогство Мекленбурзьке і новий титул
генерала Балтійського і Океанічного морів». Це спричинило негативну
реакцію у північних країн. У 1629 р. імператор прийняв едикт про рес-
титуцію (відновлення) прав католицької церкви на все секуляризоване
майно, що спричинило різке незадоволення. Не бажали істотного поси-
лення Габсбургів інші європейські держави, тому продовження війни
з цих причин стало неминучим.
У третій (шведський) період (1630-1635 рр.) у війну вступили шве-
ди, це викликало піднесення у протестантів. їм удалося витіснити ім-
ператорські війська з Північної Німеччини і недалеко від Лейпцига,
біля Брейтенфельда, розбити армію Тіллі. У 1632 р. вони повторили
свій успіх під Аусбургом, де загинув Тіллі. Шведський король захопив
Нова історія
375
Баварію і Мюнхен. Його успіхи викликали в католицької Європи шок.
Проте в листопаді 1632 р. біля міста Лютцена в Саксонії шведи завдали
поразки доти непереможному Валленштайну. Це прискорило падіння
шведської гегемонії в Німеччині. Шведи зазнали поразки в битві при
Нердлінзі. Мир було підписано у Празі у 1635 р., імператор відмовився
від реституції.
У четвертий (франко-шведський) період війни (1635-1648 рр.) у вій-
ну вступає Франція, яка не хотіла посилення Габсбургів.
Швеція стала великою європейською державою і реалізувала свою
мету панування над Балтикою.
Франція отримала Ельзас і під опіку 10 імперських міст. Респуб-
ліка Сполучених Провінцій та Швейцарія отримали міжнародне виз-
нання. Герцогство Бранденбург-Пруссія значно розширилося і вплив
його істотно зріс. Політична роздробленість Німеччини була закріп-
лена на 200 років. Священна Римська імперія та Габсбурги втратили
колишню силу. Статус офіційної релігії в імперії поряд з лютеранс-
твом та католицизмом отримав кальвінізм. Війна принесла розорення
Німеччині. Населення її районів зменшилося в 2-10 разів, Чехії —
учетверо. Економіка зазнала істотних втрат. Розвиток Німеччини було
пригальмовано.
Країни Сходу (Османська імперія, Китай, Індія) в ХУІ-ХУІІ ст.
Після захоплення Константинополя Туреччина стала силою, з якою
змушені були рахуватися і в Європі, і в Азії, і в Африці. Політика
завоювань була продовжена за Селіма І Явуза. Він завоював Сирію,
Курдистан, Єгипет, Алжир, завдав поразки перському шаху, знищив
45 тис. шиїтів у своїй державі. Значних успіхів досяг і інший султан
Сулейман II.
З початку XVII ст. Османська імперія слабшає, вона зазнає поразок
у зовнішніх війнах.
У XVI ст. влада династії Мін послабшала. Держава перебувала
у глибокій кризі. Становище народу погіршувалося через великі по-
датки та хабарництво чиновників. У 1627 р. почалося потужне се-
лянське повстання. У 1644 р. повстанці вступили в Пекін. Тодіш-
ній імператор династії Мін повісився. У справу втрутився зовнішній
фактор. Біля північних кордонів Китаю зміцніла молода держава
маньчжурів. У 1636 р. їх хан прийняв титул імператора. За рік вони
підкорили собі Внутрішню Монголію та Корею. У 1644 р. маньчжури
зайняли Пекін, в 1658 р. вони завоювали Південний Китай, а у 1664 р.
усі китайські провінції опинилися під владою нової маньчжурської
династії Цін.
Нову сторінку в історію Індії вписав потомок (праправнук) Тимура
Бабур, він завоював Делійський султанат. Бабур незабаром помер від
дизентерії, а завоювання згодом продовжив його внук Акбар І (1556-
1605 рр.). Він захопив Бенгалію і значно розширив територію держави.
Фактично його держава займала майже ту ж територію, що й сучас-
на Індія. Акбар був мусульманином, а більшість його підданих — ін-
дуїстами. Онук Акбара Шах-Джіхан увійшов в історію як будівничий
мавзолею Тадж-Махал — однієї з найпрекрасніших будівель в історії
світу та Червоного Форту в Делі. Після нього Імперія Великих Моголів
поступово занепадає.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Тридцятилітня війна була пер-
шою загальноєвропейською
війною, вона закріпила новий
баланс сил на континенті.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Сулейман впорядкував Ос-
манську імперію, вдосконалив
все, від архітектури до при-
дворного життя, перебудував
більшу частину Стамбула; він
був поетом, вченим, мецена-
том. Європейці називали його
Сулейманом Блискучим за
пишність його двору та війсь-
кові перемоги в Європі. Його
правління було вершиною
могутності Туреччини.
376
Всесвітня історія
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Епоха Відродження названа
так, тому що в особах своїх
творців самоусвІдомлювала
себе періодом певного повер-
нення до первісних джерел ду-
ховної культури: звернення не
тільки до античної культурної
спадщини, а культурної спад-
щини взагалі в пошуках по-
дальшого формування нового
світогляду, в якому мораль,
порядність І художня вишу-
каність поєднувались би з оп-
тимістичним світобаченням та
Індивідуальним підходом до
кожної людини, утвердженням
принципів реалізму.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Справжньою науково-куль-
турною революцією можна
назвати винахід друкарсько-
го верстата Йоганном Гутен-
бергом. Першим друкованим
виданням в Європі була Біб-
лія, яку Гутенберг надруку-
вав протягом 1452-1455 рр.
у Майнці.
Культура і наука Європи ХУІ-ХУІІ ст.
Одним з найвищих досягнень людської культури взагалі є мистецтво
Відродження (Ренесансу).
Власне Відродженню передувало Передвідродження (остання тре-
тина XIII — початок XIV ст.), коли нові процеси і явища були ще
досить тісно пов’язані з середньовічними. Першим поетом Перед-
відродження був італієць Дайте Аліґ’єрі, основний твір якого —
«Божественна комедія». Ще одним засновником нової літератури
був Франческо Петрарка. Майже всю свою поетичну творчість він
присвятив коханій жінці Лаурі. Світову славу приніс своєму авто-
рові Джованні Боккаччо твір «Декамерон». Одним з найвидатніших
художників Відродження був Сандро Ботічеллі (картини «Народження
Венери», «Весна»).
Серед прихильників таємних учень і знань виділяється постать єв-
рейського астролога і лікаря з Південної Франції Мішеля Нострадамуса
(1503-1566 рр.). У 1555 р. вийшло перше видання його «Центурій».
У них цілком виразно провіщено появу багатьох існуючих сьогодні
механізмів і досягнень, зроблено ряд загадкових пророцтв, які і досі
привертають увагу людей. Нове слово в астрономії було сказано поль-
ським вченим Миколаєм Коперником, який прийшов до ствердження
геліоцентричної системи світу.
Період зрілого Відродження є часом активного розвитку соціально-
політичної думки. З’явився новий жанр утопічної літератури, першим
представником якої був Томас Мор. Він змалював політичний та еко-
номічний устрій «Утопії» — вигаданої держави, де панували справед-
ливість та рівність. Його ідеї розвивали Томаззо Кампанелла та Френсіс
Бекон. Значної популярності набула книга Ніколо Макіавеллі «Держа-
вець», в якій домінує ідея, що для досягнення мети володар може ви-
користовувати будь-які засоби.
Найвищими досягненнями Високого Ренесансу була творчість ти-
танів Відродження Леонардо да Вінчі (1452-1519 рр.), Рафаеля Санті
(1483-1520 рр.) та Мікеланджело Буонаротті (1475-1564 рр.).
Леонардо да Вінчі був людиною надзвичайних та різнобічних здіб-
ностей: музикант, інженер, біолог, математик, архітектор. Найзнаме-
нитішою його картиною (можливо, найзнаменитішою у світі) є Мона
Ліза («Джоконда»). Не менш відомою є картина Рафаеля «Сікстинська
мадонна». Мікеланджело віддав перевагу скульптурі. Найвідоміша його
скульптура — статуя Давида. Серед видатних художників Відродження
слід назвати Тиціана, Тінторетто, Босха, Пітера Брейгеля Старшого,
Альбрахта Дюрера.
У літературі представником гротескного роману був Франсуа Рабле,
який написав «Гаргантюа і Пантагрюель».
Видатним представником іспанської драматургії став Лопе де Вега,
автор близько 1800 (!) п’єс, серед яких найвідоміші «Собака на сіні»,
«Кара — не помста». Значний внесок у розвиток літератури вніс Мішель
Сервантес, який написав роман «Дон Кіхот».
Драматургом номер один у світі називають Уїльяма Шекспіра (1564-
1616 рр.). І зараз немає такого актора, який би не мріяв зіграти в його
п’єсах («Король Лір», «Гамлет», «Отелло», «Ромео і Джульєтта» та
інші).
Нова історія
377
Одним із засновників реалістичного живопису був Караваджіо
(1573-1610 рр.)- У Цей час творили також художники світового рівня
і значення: Дієго Веласкес (1599-1660 рр.), Рубенс (1577-1649 рр.),
Ван Дейк (1599-1641 рр.), Рембрандт (1606-1669 рр.).
Перший період (друга половина XVII —
друга половина XVIII ст.)
Англійська революція середини XVII ст.
Англія на початку XVII ст. залишалась аграрною країною. Проте
з’явилися нові галузі промисловості — видобуток вугілля, виплавка
чавуну та заліза, виробництво пороху, паперу, бавовни, кораблебу-
дування. Англія перестала вивозити вовну, її замінило готове сукно.
Англія заснувала колонії на східному узбережжі Північної Америки,
в Ост-Індії та Західній Африці. Особливо успішними були дві торго-
вельні кампанії — Ост-Індська та «Старих авантюристів». Річний екс-
порт останньої сягав 1 млн фунтів, що було величезною сумою. На селі
відбувається аграрний переворот. Оскільки стало вигідним продавати
вовну, а не вирощувати сільгосппродукцію, поміщики зганяли орен-
даторів зі своєї землі, перетворюючи ріллю на пасовиська для овець.
Ці пасовиська огороджувались, тому це явище назвали «огороджуван-
ням». Основна маса селян почала перетворюватись на малоземельних
та безземельних найманців.
У 1629 р. король Карл І (1625-1648 рр.). розігнав парламент
і 11 років правив без нього. У 1638 р. почалося повстання в Шот-
ландії, королівська армія зазнавала поразок. Парламент змусив ко-
роля стратити свого першого міністра і заборонив йому розпускати
парламент.
Спочатку хід громадянської війни, яка почалася у 1642 р., складався
на користь короля. У 1642 і 1643 рр. парламентські війська зазнали
поразки. У 1643 р. було оформлено союз парламентів Англії та Шот-
ландії і королю довелося воювати на два фронти. Проте парламентсь-
ка армія зазнала ще кількох поразок. Вирішальна битва громадської
війни відбулася 14 червня 1645 р. при Незбі. Король зазнав поразки
і втік до Шотландії. Шотландці видали його англійському парламенту
за 800 тис. фунтів.
Серед прихильників парламенту існували різні погляди щодо рефор-
мування церкви. Пресвітеріани виступали за незалежну від держави
церкву, не визнавали влади єпископів, протиставляючи їм церковних
старост — пресвітерів. Пресвітеріани становили більшість у парламенті.
В опозиції до них перебували індепенденти на чолі з О. Кромвелем.
Розходження з пресвітеріанами стосувалося питань моралі. Лівіше
індепендентів перебували левелери («зрівнювані») на чолі з Джоном
Лільберном. Вони вимагали формальної рівності громадян, незалежно
від майнового становища, загального виборчого права та демократичної
республіки.
Король утік з полону, що стало сигналом до початку другої грома-
дянської війни. Його визнали «тираном, зрадником, вбивцею та воро-
гом англійської держави» і відрубали йому голову (ЗО січня 1649 р.).
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
Особливе місце в європей-
ській культурі XVII ст. посіла
культура бароко (з італійсь-
кої — дивний, химерний). Це
перший стильовий напрямок
в історії культури, який охопив
усі народи Європи, незалежно
від національної чи конфесій-
ної приналежності, та вийшов
за межі Європи. Найвідомі-
шим майстром архітектури
бароко був Джованні Берніні
(1598-1680 рр.), який створив
чимало уславлених споруд,
зокрема колонаду Собору
Святого Петра та оформлен-
ня площі біля цього собору.
Неперевершеним його тво-
ром є також балдахін-ківорій
у цьому ж соборі.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Після проголошення лордом-
протектором Кромвель став
довічним головою республіки.
Фактично в країні була вста-
новлена одноосібна диктату-
ра Кромвеля.
378
Всесвітня історія
РД ЗАПАМ'ЯТАЙ
У 1689 р. було видано «Білль
про права», який заклав ос-
нови конституційної монархії
в країні. У ньому говорилося,
що всі закони приймаються,
а податки накладаються лише
рішенням парламенту. Ніхто,
крім парламенту, не може
звільнити з-під дії за кону, ска-
сувати його. Узаконювалася
свобода дискусій у парла-
менті. Підданим надавалася
свобода петицій.
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Конгрес колоніальних пред-
ставників закликав до бой-
коту англійських товарів, що
призвело до збитків англійсь-
ким купцям. Англійський пар-
ламент змушений був скасува-
ти гербовий збір, але ввести
митні збори з продовольства:
масла, фруктів, чаю. Це спри-
чинило нове незадоволен-
ня — у 1773 р. переодягнені
індійцями бостонські патріоти
ввірвалися на кораблі в порту
і повикидали ящики з чаєм
у воду. Цей інцидент увійшов
в історію під назвою «бос-
тонське чаювання».
Королівську владу і палату лордів було скасовано, Англія стала рес-
публікою (15 травня 1649 р.).
Парламент прийняв рішення про передачу влади Карлу II (1660-
1685 рр.)- Почалася політична реакція. У 1685-1688 рр. королем став
Яків II. Він посилив вплив католиків у країні, надав їм усі політичні
права. Це спричинило незадоволення широких кіл населення. Торі та
віги знайшли спільну мову і вирішили здійснити двірський переворот.
На престол висували зятя короля, одруженого з його дочкою Марією —
штатгальтера Голландії Вільгельма (Віллема) III Оранського. Яків II
втік до Франції, а Вільгельм Оранський урочисто вступив у Лондон
в грудні 1688 р. Цей переворот було названо «Славною революцією».
Північна Америка у XVIII ст.
Першими колоністами в Північній Америці були іспанці та фран-
цузи, але згодом ними стали англійці та німці. Більшість з них були
протестантами, які зазнали гонінь у Європі. Перша англійська колонія
була створена тут у 1607 р. і дістала назву Віргінія. Проте відносини
між Великою Британією та її американськими колоніями з року в рік
загострювалися із-за того, що метрополія намагалася якнайбільше зба-
гатитися за рахунок колоній. В 1765 р. англійський король Георг III
вирішив запровадити в колоніях новий податок — «гербовий збір».
У квітні 1775 р. відбулася перша сутичка повстанців-колоністів з ан-
глійським військовим загоном поблизу Бостона. Перемога повстанців
під Бостоном призвела до вибуху патріотичних настроїв.
У травні 1776 р. Віргінія оголосила себе незалежною республікою-
штатом. Її приклад наслідували інші колонії. Конгресу запропонували
видати формальну декларацію про розірвання зв’язків з метрополією.
4 липня 1776 р. Конгрес прийняв складену Томасом Джеферсоном «Де-
кларацію незалежності Сполучених Штатів». Вона проголошувала неза-
лежність усіх американських колоній від Великої Британії і створення
нової незалежної держави Сполучені Штати Америки.
У 1777 р. була прийнята перша Конституція США — «Статті конфе-
дерації». Кожен штат мав свій парламент, свій уряд, свою конституцію.
Прерогативи центральної влади були незначними. Джордж Вашингтон
назвав цю конституцію «мотузкою з піску».
На момент отримання формальної незалежності США не утворили
фактично єдиної держави і були військовим союзом самостійних рес-
публік. Для вирішення питання про державний устрій у травні 1787 р.
було скликано Конституційний конвент, який працював до вересня
того ж року. Після чотирьох місяців дебатів було підготовлено Нову
Конституцію, якою США послуговуються і сьогодні. У Конституції
та 10 поправках відбилися три головні ідеї американської визвольної
війни: народовладдя, громадянська рівність, засудження колоніальної
політики.
4 березня 1789 р. Нова Конституція була ратифікована 3/4 штатів
і набула чинності. Конфедерація перетворювалася у федерацію, вста-
новлювався принцип розподілу влади та їх взаємного контролю. Зако-
нодавчу владу представляв двопалатний парламент — Конгрес. Нижню
палату — Палату представників — обирало населення у виборчих ок-
ругах з рівним числом виборців. Сенат формувався шляхом виборів —
по 2 сенатори від штату, незалежно від кількості виборців. Головою
Нова історія
379
виконавчої влади ставав президент, який обирався на 4 роки. Він був
головнокомандувачем армії та флоту.
В основу Конституції було покладено 4 принципи: республіканізм,
федералізм, розподіл влади, взаємний контроль. Конституція досить
лаконічна, її текст нараховує всього 4 300 слів, пізніше було внесено
27 поправок (6 інших нератифіковані). Це обумовлено тим, що біль-
шість конституційних положень мають узагальнюючий характер.
Структура третьої влади — судової, складалася з судів штатів та
федеральної судової системи (ЗО районних та 3 окружних судді). Вони
могли розглядати апеляції на рішеннях судів штатів. Верховний суд
складався з довічно призначених членів, які мали право пулліріка-
ції (скасування) будь-якого закону, якщо вважали, що він суперечить
Конституції.
У 1789 р. був обраний перший конгрес і перший президент США.
Ним став Джордж Вашингтон. У 1789 р. були прийняті 10 перших поп-
равок до Конституції. Вони набрали чинності у грудні 1791 р. і дістали
назву «Білль про права». Перша поправка встановлювала свободу сло-
ва, друку, зборів, релігійного віросповідання, відокремлення церкви
від держави, недоторканність особи. Друга — права народу зберігати
і носити зброю.
Російська держава в ХУІІ-ХУІІІ ст.
У 1682 р. московськими царями було проголошено двох синів Олек-
сія Михайловича — Івана V (1682-1696 рр.) та десятирічного Петра І
(1682-1725 рр.). Але реальна влада опинилася в руках їх старшої сес-
три Софії. У 1689 р. Софія спробувала підняти проти Петра повстання
стрільців, але воно закінчилося невдачею. Царівні довелося відмовитися
від влади та постригтися в черниці. Її прибічників було страчено або
вислано.
У 1695 р. було організовано похід московської армії на турецьку
фортецю Азов у гирлі Дону, але він закінчився невдачею. Це змусило
Петра І будувати кораблі. У 1696 р. Азов було взято і весь Дон перейшов
під владу Московського царства.
У 1697-1698 рр. Петро І здійснив поїздку за кордон, щоб ознайоми-
тися з досягненнями європейців, їх життям та знайти союзників для
війни з турками, але це йому не вдалося. Після його візиту до Європи
почалося утвердження європейського стилю життя. Петро вимагав но-
сити європейську одежу, голити бороди. У 1700 р. Московське царство
в союзі з Данією, Саксонією та Польщею розпочало війну проти Швеції
з метою виходу до Балтійського моря та земель навколо нього («Пів-
нічна війна»)
16 травня 1703 р. закладено місто Санкт-Петербург, якому згодом
було призначено стати новою столицею Росії. Московська армія захо-
пила Виборг, Ригу, Ревель (Таллінн).
У 1722 р. було введено «Табель про ранги», який установлював спів-
відношення та ієрархію між чинами військовими, цивільними і при-
дворними.
Таким чином, бюрократична ієрархія заслуги і вислуги була пос-
тавлена на місце аристократичної ієрархії знатного походження. Це
давало можливість робити кар’єру людям простого походження, але об-
дарованим. Наприклад, найближчим помічником Петра І був колишній
ЗВЕРНИ УВАГУ
Петро І провів важливі ре-
форми в управлінні держа-
вою. У 1708 р. Росія отримала
новий адміністративний ус-
трій — була розділена на 8
губерній на чолі з губернато-
рами. У1711 р. було створено
Сенат, який виконував функції
уряду. У 1713 р. Петро І пере-
йменував Московське царс-
тво в Росію. У 1717 р. замість
колишніх приказів було ство-
рено 9 колегій, кожна з яких
мала свою компетенцію (фак-
тично міністерств). У 1721 р.
для управління церквою було
засновано Святійший Синод.
380
Всесвітня історія
продавець пиріжків Олександр Меншиков, який згодом став ясновель-
можним князем та генералісимусом. Сам Петро І прийняв у 1721 р.
титул імператора, але цього ще довго не визнавали у Європі.
Справу Петра І продовжила Катерина II (1762-1796 р.): у 1768-
1772 рр. Росія вела успішну війну з Туреччиною. У 1772 р. було здійс-
нено І поділ Польщі. Росія отримала верхнє Придніпров’я і Подвіння,
а також Латгалію. Після перемоги над Туреччиною землі між Півден-
ним Бугом та Дніпром перейшли до Росії.
У 1775 р. було проведено губернську реформу. Замість великих
губерній імперію розділили на 50 нових губерній з населенням 300-
400 тис., які поділялися на повіти з населенням 20-30 тис. У 1783 р.
до Росії було приєднано Крим. Це спричинило нову війну з Туреччиною
(1787-1791 рр.). Під час цієї війни особливо відзначився полководець
О. В. Суворов. Перемога у війні дала можливість Росії приєднати землі
між Дністром і Бугом.У 1793 р. було здійснено II поділ Польщі. Росії
відійшли Правобережна Україна і Білорусія. За III поділом Польщі
у 1795 р. до Росії відійшли Литва та Курляндія. У кінці XVIII ст. Росія
стала однією з наймогутніших держав Європи і світу.
Німецькі держави у XVIII ст. Піднесення Пруссії.
Австрія та Священна Римська імперія
Велика Британія та Франція змагалися за колонії в Індії та Канаді,
Австрія хотіла відвоювати у Пруссії Сілезію, Росія, Франція і Пруссія
змагалися за вплив у Європі.
Наприкінці XVII ст. Австрія вела успішну війну з Туреччиною. Тур-
ки були розгромлені за допомогою польського короля Яна III Собеського
біля Відня, а згодом в Угорщині. У 1687 р. угорський сейм уніс важливі
зміни до Конституції.
Монархія, яка раніше обиралася, була замінена спадковою, і чле-
ни Габсбурзької династії могли тепер отримувати угорський трон без
усіляких виборів. Влада Габсбургів над Угорщиною значно зміцніла.
Туреччина змушена була віддати Австрії Східну Угорщину, Трансіль-
ванію, Хорватію та частину Словенії (1699 р.).
Австрія брала участь у війні за іспанський спадок. Франція, яка
претендувала на цей спадок, була розбита, імперські війська увійшли
також в Італію. Згідно з договором 1714 р. Австрія приєднала до своїх
володінь Неаполітанське королівство, Сардинію, Ломбардію та Бельгію.
Після нової війни з Туреччиною (1716-1718 рр.) до Австрії відійшла
частина Славонії, Північна Боснія, Північна Сербія, Мала Валахія.
Проте під час війни за Польський спадок Австрія втратила ряд
територій. Під владою Бурбонів було відроджене Неаполітанське ко-
ролівство. Лотарингія перейшла до Франції. Австрія зазнала поразки
і в новій війні з Туреччиною. У 1739 р. Туреччині повернули Сербію,
Боснію, Валахію.
Марія-Тереза (1740-1780 рр.) опинилася в критичній ситуації, але
маючи твердий характер, звернулася до угорського сейму за допомо-
гою. У результаті вдалося зібрати армію із 100 тис. солдатів. Карл
Баварський коронувався чеським королем, а згодом був обраний ім-
ператором (1742-1745 рр.). Після його смерті імператором стає чо-
ловік Марії-Терези Франц І (1745-1765 рр.). Допомогу Австрії надала
Нова історія
381
російська імператриця Єлизавета (1747 р.). У 1748 р. був підписаний
договір, відповідно до якого Австрія втратила Парму і деякі інші міста
в Італії. Незважаючи на це, війну за Австрійський спадок можна вва-
жати успішною для Марії-Терези, оскільки їй удалося зберегти основні
спадкові володіння Габсбургів. З війни імператриця зробила висновки.
Було проведено військову реформу, за якою військова служба ставала
довічною. Країну розділили на 37 округів, кожен з яких формував свій
полк. Було відкрито Лицарську, Інженерну та Артилерійську академії.
Запроваджувався загальний прибутковий податок, який позбавив при-
вілеїв дворянство і духовенство.
Австрія брала участь у Семирічній війні. У 1772 і 1792 рр. вона
зуміла збільшити свою територію за рахунок поділів Польщі та оку-
пації Буковини (1774 р.). Наприкінці XVIII ст. Австрія була друга за
територією (576 тис. км2) у Європі і третя за населенням (після Росії
і Франції) — 20 млн осіб.
Австрійський імператор Йосиф II продовжив реформаторську діяль-
ність своєї матері. Він видав закон про свободу віросповідання, який
надавав свободу совісті лютеранам, кальвіністам та православним. Ка-
толицтво залишилося державною релігією, але церква і школа підпо-
рядковувались державі. Імператор закрив 738 монастирів. їхнє майно
передали доброчинному фонду. Розмір панщини фіксувався у 3 дні на
тиждень по 10 годин. У 1781 р. було видано патент про знищення крі-
посного права для Чехії та Моравії.
Другий період (кінець XVI11—XIX ст.)
Французька революція кінця XVIII ст.
У XVIII ст. французькі королі мали абсолютну владу. З 26 млн на-
селення Франції лише 270 тис. (130 тис. представників духовенства +
140 тис. дворян) належало до привілейованого класу. Вищий прошарок
духовенства формувався з родовитих дворян. Відмітною ознакою дво-
рянського стану були привілеї, пов’язані з його монопольним правом
на землю. З 10 французів 9 голодували, з населення стягувалося 7 тис.
загальнодержавних податків і повинностей. Наприкінці XVIII ст. бур-
жуазія економічно зміцніла, але політичного впливу не мала. Розкіш
королівського двору призвела до фінансової катастрофи. Король змуше-
ний був погодитись на скликання Генеральних штатів, які не збиралися
вже 175 років (з 1614 р.). 5 травня 1789 р. король відкрив засідання
Генеральних штатів. 17 червня 1789 р. депутати третього стану проголо-
сили себе та ту частину дворян і духовенства, які до них приєдналися,
Національними зборами. Це означало, що вони мали право говорити
від імені всієї нації. 9 липня 1789 р. Національні збори проголошу-
ють себе Установчими зборами, тобто такими, які мають установити
нові державно-правові інститути, розробити та затвердити конституцію
держави. У Парижі почалося повстання, і 14 липня 1789 р. повсталі
взяли фортецю-в’язницю Бастилію. Цей день вважається днем початку
Великої французької революції.
26 серпня 1789 р. Установчі збори прийняли «Декларацію прав
людини і громадянина» — документ всесвітньо-історичного значення.
382
Всесвітня історія
ЗВЕРНИ УВАГУ
Законодавчі збори звернули-
ся до населення із закликом
«Вітчизна в небезпеці!». До
Парижа почали прибувати
загони добровольців, один
з яких приніс бойову пісню
марсельського батальйону —
«Марсельєзу», яку написав
військовий інженер Руж де
Піль, її мотив став державним
гімном Франції.
У першій же статті підкреслювалося, що «люди народжуються і зали-
шаються вільними та рівними в правах...». Стаття 2 стверджувала, що
«мета кожного державного союзу полягає в забезпеченні природних та
невід’ємних прав людини. Такими є свобода, власність, безпека і опір
гніту». Стаття 4 розкривала суть поняття свободи: «Свобода полягає
в можливості робити усе, що не приносить шкоди іншому».
У цей час значну роль у політичних подіях починають відігравати
політичні клуби. Особливою популярністю користувався «Клуб друзів
конституції», який збирався у приміщенні монастиря Святого Якова,
і тому став відомим як Клуб якобінців. Одним з найвпливовіших членів
цього клубу був адвокат Максиміліан Робесп’єр, який мав прізвисько
Непідкупний. Члени цього клубу, частина яких вийшла з якобінців,
проводили засідання в монастирі Кордильєрів, тому їх називали Клубом
Кордильєрів. Тут популярність здобули Дантон, Марат, Ебер, Шометт.
Помірковані якобінці утворили Клуб фейянів на чолі з Лафайєтом.
З вересня 1791 р. було прийнято першу Конституцію Франції. За-
конодавча влада мала належати Законодавчим зборам, а виконавча —
королю. Виборче право було обмежене (з 26 млн його отримали 4,5 млн
осіб).
1 жовтня 1791 р. почали свою роботу Законодавчі збори. Проти ре-
волюційної Франції уклали союз Австрія, Пруссія та Великобританія.
21 вересня 1792 р. обраний загальним голосуванням Національний
конвент оголосив про скасування королівської влади й оголосив Фран-
цію республікою.
Реальна влада зосереджувалася в Комітеті громадянського порятун-
ку на чолі з Робесп’єром, Сен-Жюстом, Кутоном. Робесп’єр говорив,
що «революційне правління — це деспотизм свободи проти тиранії».
У короткий термін було створено потужну армію, яка розгромила ін-
тервентів та роялістський і жирондистський заколоти. Проте в лавах
революціонерів з’явились істотні розходження. Проти Робесп’єра ор-
ганізовується змова. 27 червня 1794 р. його звинуватили в узурпації
влади та тиранії. За день його стратили. Переворот 27 липня 1794 р.
означав кінець революції, почався «білий терор».
Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції
Того часу висувається молодий генерал Наполеон Бонапарт (1769-
1821 рр.). У 1785 р. він закінчив Паризьку військову академію, от-
римавши чин лейтенанта, відзначився при взятті Тулона і у 24 роки
отримав чин генерала. Бонапарт отримав командування над армією,
яка зосередилася для походу в Італію (Італійський похід), протягом
1796-1797 рр. отримав ряд блискучих перемог. У 1798-1799 рр. Напо-
леон здійснює свій Єгипетський похід. Він здобув ряд перемог. У цей час
було створено другу антифранцузьку коаліцію (Англія, Австрія, Росія,
Туреччина, Неаполітанське королівство). Французька армія зазнала
ряд поразок від російських військ під командуванням О. В. Суворова.
Наполеон таємно відплив з Єгипту і здійснив переворот 9 листопада
1799 р. Влада перейшла до трьох консулів на чолі з першим консу-
лом Бонапартом. Він зосередив у своїх руках усю повноту влади, усі
міністри підпорядковувалися безпосередньо йому, він же головував у
Державній раді. За Наполеона було ліквідовано парламентський режим
та виборче право. Замість права обирати депутатів громадяни Франції
Нова історія
383
отримали право лише намічати кандидатів, з числа яких уряд на свій
розсуд призначав членів законодавчих органів.
Захопивши владу у Франції, Наполеон розпочав новий похід проти
коаліції. 14 червня 1800 р. він здобув блискучу перемогу над австрій-
цями біля Маренго в Ломбардії, що вирішило результат кампанії і долю
другої коаліції.
2 серпня 1802 р. Наполеон став довічним консулом, що було підтвер-
джено всенародним голосуванням. З млн. французів віддали за це свої
голоси. І всього півтори тисячі проголосувало проти. 2 грудня 1804 р.
у Соборі Паризької Богоматері відбувся урочистий акт коронації Напо-
леона імператором французів. Того ж року було прийнято Цивільний
кодекс («Кодекс Наполеона»). Він закріпив рівність громадян перед
законом, недоторканність особи та власності, свободу совісті.
Головним змістом правління Наполеона були його війни, які мали
загарбницький характер. У 1805 р. Наполеон воював з третьою анти-
французькою коаліцією. Англійський флот на чолі з адміралом Нель-
соном біля мису Трафальгар (Іспанія) розгромив французький флот.
Нельсон загинув, але розгром власного флоту перекреслив плани На-
полеона щодо вторгнення на Британські острови. Блискучу перемогу
над російсько-австрійською армією Наполеон здобув біля Аустерліца.
У серпні 1806 р. Бонапарт змусив австрійського імператора відмовитися
від титулу німецького імператора. Таким чином, «Священна Римська
імперія германської нації» припинила своє існування.
У 1806-1807 рр. була розгромлена четверта антифранцузька ко-
аліція. Швидко була розбита Пруссія. Одна битва з російськими війсь-
ками закінчилася успішно, а біля Фрідленда росіяни зазнали поразки.
Після Тільзитського миру (1807 р.) Росія змушена була визнати змі-
ни, проведені Наполеоном у Європі і приєдналась до Континенталь-
ної блокади, згідно з якою заборонялась торгівля країн континенту
з Англією.
У 1809 р. Наполеон подолав п’яту коаліцію. Бонапарт здобув пе-
ремогу в битві біля Екмюлі, але вперше програв битву під Асперном.
У битві під Ваграмом Наполеон узяв реванш.
Держава Наполеона сягнула зеніту своєї могутності. До складу Фран-
цузької імперії ввійшли Бельгія, Голландія, Північна та Центральна
Італія, Далмація, Іллірія. Населення імперії зросло втричі — до 75 млн
осіб. Сам Наполеон був італійським королем, а його пасинок — віце-
королем. Решта Західної і Центральної Європи перебували у васальній
залежності від Франції. На іспанському престолі сидів брат Наполеона
Жозеф. Неаполітанським королем був зять Наполеона — маршал Мю-
рат. У Вестфальському королівстві королював брат імператора Жером.
Австрія, Пруссія, Саксонія і Росія стали його вимушеними союзника-
ми. У 1811 р. Наполеон одружився з дочкою австрійського імператора
Марією Луїзою, поріднившись з одним із найзнатніших родів Європи.
Імператор наказав викарбувати медаль із зображенням Бога і написом:
«Тобі небо — мені земля».
Улітку 1812 р. Наполеон на чолі 600-тис. армії розпочав похід
у Росію. Французькі війська зайшли далеко вглиб країни, захопили
Смоленськ і підійшли до Москви. Наполеон тричі пропонував російсь-
кому імператору мир, але той не відповідав. Наполеон змушений був
відступити з Москви. Під час відходу французи зазнали багатьох втрат.
Кордон з Росією у зворотному напрямку перейшло всього 20 тис. солдат.
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
Установлений у Франції ре-
жим отримав назву «бона-
партизм». Це була особлива
форма буржуазної держави,
за якої сама буржуазія вияви-
лася відстороненою від без-
посередньої участі в системі
політичної влади, яка опини-
лася в руках особливої офі-
церсько-чиновницької касти.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Кодекс Наполеона увійшов
в Історію як зразок законо-
давства.
384
Всесвітня історія
16-19 жовтня 1813 р. біля Лейпцига відбулася вирішальна битва,
в якій брало участь півмільйона солдат («битва народів»). Саксонська
армія зрадила Наполеона, що вирішило долю бою.
У 1814 р. війна була перенесена на територію Франції. 6 квітня
1814 р. Наполеон зрікся престолу. Його розмістили на острові Ельба
в Середземному морі. 1 березня 1815 р. Бонапарт висадився на півдні
Франції з 1 тис. солдатів і правив Францією ще 100 днів. Вирішальна
битва відбулася 18 червня 1815 р. при Ватерлоо. Наполеон зазнав по-
разки і удруге зрікся престолу і був засланий на острів Святої Олени
в південній частині Атлантики, де 5 травня 1821 р. помер.
26 вересня 1815 р. Олександр І, Франц І (австрійський імператор)
та прусський король Фрідріх-Вільгельм НІ підписали й урочисто про-
голосили в Парижі акт про створення Священного союзу монархів і на-
родів. Ідеї, що містилися у цьому документі, протиставлялися ідеям
французької революції. Союз був спрямований проти демократичного
та національно-визвольного рухів.
Європа після Віденського конгресу (1815-1847 рр.)
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Англія стає економічно най-
розвиненішою державою
усвіті. 1811 р.уторгівліта про-
мисловості Англії було зай-
нято 44% населення країни.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
31836 р. у Великобританії роз-
горнувся масовий громад-
ський демократичний рух за
політичні права. Свої вимоги
представники руху сформулю-
вали в хартіях (грамотах), які
передбачалося передати на
розгляд парламенту. Цей рух
отримав назву чартизм (з ан-
глійської «чартер» — хартія,
центром його став Манчестер.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Після остаточного зречення
Наполеона у Франції було від-
новлено владу королівської
династії Бурбонів. Цей процес
називається реставрацією.
Англія
Перші десятиріччя XIX ст. були відзначені швидким розвитком ка-
піталізму в Англії. Якщо наприкінці XVIII ст. найактивніше розвива-
лася легка промисловість, то у цей період поштовх до свого розвитку
отримала важка промисловість.
Військовий та торговельний флот Англії панував на всіх водних
магістралях. Проте період економічного підйому закінчився у 1825 р.,
коли в Англії розпочалася перша в історії капіталізму циклічна про-
мислова криза. Вона охопила майже всі галузі англійської економіки.
Це призвело до загострення політичної ситуації в країні.
Основним було питання про парламентську реформу. Промислова
буржуазія, що значно зміцніла, вимагала більшої участі у владі. Вибор-
чі права не отримали робітники та дрібні власники. Реформа 1832 р.
забезпечила домінування в парламенті промислової буржуазії. З часу
першої парламентської реформи в обіг увійшли нові назви партій: вігів
стали називати лібералами, а торі — консерваторами.
У 1837 р. королевою Великої Британії стає Вікторія. У період її
правління Велика Британія зміцнила свої міжнародні, політичні та
економічні позиції. Виник термін «вікторіанська Англія» — Англія
в епоху промислового прогресу.
Франція
Після зречення Наполеона королем став Людовік XVIII (1815-
1824 рр.). Після його смерті у 1824 р. королем Франції стає його брат —
Карл X (1824-1830 рр.). Політична реакція посилилася. У 1825 р. було
прийнято закони про виплату грошової винагороди колишнім емігран-
там в 1 млрд франків; про «святотатство», згідно з яким суворе пока-
рання (аж до смертної кари з попереднім відрубуванням кисті правої
руки) передбачалося для людей, які здійснили проступки проти релігії
та церкви.
27 липня 1830 р. в Парижі почалося збройне повстання.
Нова історія
385
Владу Бурбонів було скинуто. Проте монархія залишилася, ос-
кільки королем проголосили представника Орлеанської гілки динас-
тії Луї-Філіпа (1830-1848 рр.). Нова Конституція 14 серпня 1830 р.
дещо обмежувала владу короля; права палати депутатів розширилися;
кількість виборців збільшувалася. Була проведена деяка чистка армії
від реакціонерів, знято обмеження з преси. Проте більшість населен-
ня залишалася політично безправною. Влада остаточно перейшла від
дворянства до буржуазії, причому до її верхівки. Це отримало назву
«буржуазна монархія».
В економічному розвитку були досягнуті значні успіхи. Франція
здійснювала успішне в цілому завоювання Алжиру.
Революції 1848-1849 рр. в Європі
Революція у Франції
Нова революція була зумовлена посиленням протиріч між фінан-
сово-урядовою верхівкою та іншими верствами населення. Її прихід
прискорився неврожаями 1845-1846 рр. та економічною кризою 1847 р.
24 лютого 1847 р. Луї-Філіп зрікся престолу і втік в Англію, а 25 лютого
1848 р. було проголошено II республіку (І — в 1792-1804 рр.).
4 травня 1848 р. почали роботу Установчі збори. Більшість у них
мали праві республіканці (500 місць з 880).
Президентські вибори відбулися 10 грудня 1848 р., президентом
обрали небожа імператора Наполеона Бонапарта— Луї Бонапарта
(1808-1873 рр.). У 1850-1851 рр. у Законодавчих зборах розгорнула-
ся боротьба між бонапартистами та їх супротивниками за внесення до
Конституції поправки про можливість переобрання президента на дру-
гий термін. Отримавши відмову, бонапартисти здійснили державний
переворот. У січні 1852 р. була опублікована нова Конституція, яка
продовжувала термін правління Луї Бонапарта на 10 років. Законо-
давчий корпус був позбавлений багатьох прав. 21 листопада 1852 р. на
всенародному референдумі 7,8 млн французів проголосувало за імперію,
253 тис. проти, близько 2 млн утримались.
Революція в Німеччині
Наявність залишків феодалізму, роздробленість Німеччини, яка
гальмувала її розвиток, вплив революції у Франції — все це зумовило
розгортання революції в Німеччині.
Революційний рух у 1848 р. почався з Кельна, перекинувся на Бер-
лін. 10 днів у місті йшли демонстрації. 18 березня 1848 р. почалися
сутички з військами. Повстанці зазнали суттєвих втрат, але король
наказав вивести війська з Берліна. 22 березня було видано указ про
демократичні перетворення.
28 березня 1849 р. Франкфуртський парламент схвалив Імперську
Конституцію, яка передбачала створення Німецької імперії, куди мала
ввійти і Австрія. Усі держави імперії (Баварія, Саксонія, Ганновер,
Вюртемберг, Баден) зберігали внутрішню самостійність, але зовнішні
функції, командування збройними силами передавалися центрально-
му уряду. Проголошувалися основні демократичні свободи. Імперську
корону запропонували прусському королю Фрідріху Вільгельму IV,
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
12 листопада 1848 р. була
прийнята Конституція II рес-
публіки. Вища виконавча
влада належала президен-
ту, якого обирали загальним
голосуванням на три роки,
а законодавча — Законодав-
чим зборам, які обиралися
на чотири роки. Але виборче
право не поширювалося на
значні групи робітників.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Успіхи революції сприяли
піднесенню національно-
об'єднаного руху. Головною
політичною вимогою став
заклик до проведення всені-
мецьких Установчих зборів.
Улітку 1848 р. відбулися ви-
бори до всенімецьких Уста-
новчих зборів. Уперше разом
з буржуазією у ньому мали
представництво інтеліген-
ція — професори, адвокати,
літератори. Але німецькі мо-
нархи не визнали цей пар-
ламент.
386
Всесвітня історія
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Особливістю революції 1848 р.
в Італії було те, що вона була
спрямована не лише проти
феодально-абсолютистських
порядків, а й проти австрій-
ської влади.
але він відмовився її прийняти. 29 дрібних та середніх німецьких
держав визнали цю Конституцію, але основні німецькі держави від-
хилили її.
У травні 1849 р. почався новий етап революції в Німеччині. Початок
цього етапу пов’язаний з повстанням у Дрездені. Далі події перекину-
лися на Рейнську область. Король спрямував сюди 60-тис. армію, яка
придушила повстання.
Особливості революції в Італії
В Італії революція 1848 р. почалася з народного виступу на острові
Сицилія, де безземельне селянство і робітники сірчаних копалень не-
щадно експлуатувалися великими землевласниками і капіталістами.
12 січня 1848 р. спалахнуло повстання в Палермо — головному місті
Сицилії. Урядові війська було розбито, король змушений був утворити
ліберальний уряд і пообіцяти конституцію.
У березні революція перекинулася на інші області Італії. Ще до ре-
волюції в країні сформувалися дві основні течії: республіканська та
ліберальна. На чолі першої стояв Джузеппе Мадзіні, який створив таєм-
не товариство «Молода Італія». До цього руху належав і один з героїв
Італії Джузеппе Гарібальді (1807-1882 рр.). Ліберальний рух розви-
вався в основному на півночі країни. Його лідером був Камілло Кавур,
який прагнув об’єднати італійські держави під скіпетром Сардінського
королівства.
Антиавстрійська коаліція зазнала поразки. Під тиском громадсь-
кості сардинська армія знову почала військові дії проти австрійців,
але зазнала поразки. Сардинський король змушений був зректися пре-
столу. Почався спад революції. За закликом Папи римського в Італію
направили свої війська Франція, Іспанія та Неаполь. Спочатку інтер-
венти зазнали поразки, але потім, вигравши час, розгорнули наступ
і захопили Рим на початку липня 1849 р. Римська республіка перестала
існувати. Італійському народу не вдалося ні звільнитися від іноземного
гноблення, ні ліквідувати реакційно-монархічні порядки та феодальні
пережитки, ні створити єдину національну державу.
Революція в Австрійській імперії та її значення
Особливістю революції в Австрії було те, що вона виникла як ре-
зультат протидії феодальному, національному та релігійному гноб-
ленню.
Революційні події в імперії почалися після звістки про зречення
французького короля. 13 березня 1848 р. почалося повстання у Відні.
Повстанці вимагали відставки канцлера Меттерніха, і він змушений
був тікати зі столиці в Інсбрук.
15 березня 1848 р. почалася революція в Угорщині. Був сформова-
ний національний угорський уряд.
У червні 1848 р. відбулося повстання у Празі. Німецька буржуазія
в Чехії намагалася закріпити підлегле становище чехів, включити
Чехію до складу єдиної Німецької імперії. Чеська буржуазія та дво-
рянство висували план перетворення Австрійської імперії на союз ав-
тономних областей. 2 червня 1848 р. у Празі відкрився з’їзд представ-
ників від усіх слов’янських областей Австрійської імперії. 12 червня
Нова історія
387
1848 р. почалося збройне повстання у Празі, яке тривало 5 днів, але
було жорстоко придушене.
У травні 1848 р. представники української ліберальної буржуазії,
інтелігенції та українського духовенства створили у Львові українсь-
ку політичну організацію «Головна руська рада». Вона діяла в цілому
з лояльних позицій щодо Австрійської монархії, не чіпаючи основ ладу.
Ця організація виступала за перетворення Східної Галичини в окрему
провінцію, тобто за її територіальну автономію, створення української
національної гвардії, поширення української мови (навчання, публіка-
ція документів), дозвіл українцям обіймати державні посади, зрівняти
українське духовенство з католицьким. Почала видаватися перша газета
українською мовою — «Зоря Галицька», символом українського народу
було проголошено галицький герб — золотого лева на блакитному тлі
і жовто-блакитний прапор. Австрійська влада розпалювала національну
ворожнечу між поляками та українцями, більше підтримуючи поляків.
У Північній Буковині вибухнуло селянське повстання на чолі з депу-
татом австрійського парламенту Лук’яном Кобилицею. Владі вдалося
його остаточно придушити лише через півтора року.
У Відні 6 жовтня 1848 р. знову почалося збройне повстання, яке
мало на меті завадити вводу військ в Угорщину. Австрійський імператор
Фердинанд І зрікся престолу на користь свого небожа Франца-Йосипа
(1848-1916 рр.). Новий імператор направив війська в Угорщину і за-
хопив Будапешт. Уряд і парламент революційної Угорщини переїха-
ли в Дебрецен. Тут 14 квітня 1849 р. було проголошено незалежність
Угорщини.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Революції 1848-1849 рр. дали
поштовх формуванню лібе-
ралізму, привели до структур-
них змін у системі управління
держав, сприяючи переходу
суспільства до конституційних
норм життя.
Утворення національних держав в Італії та Німеччині
У 50-ті роки XIX ст. виявилося два шляхи об’єднання Італії: 1) рес-
публікансько-демократичний; 2) помірковано-ліберальний. Перший
шлях представляв Дж. Мадзіні — один з керівників революційної
організації «Молода Італія», яка пропагувала терор, як засіб зміни
політичного режиму, підпільну боротьбу, змови та повстання. Після
кількох спроб підняти повстання (Мілан, Неаполь) рух зазнав невдачі
і розколовся.
У 1857 р. під керівництвом К. Кавура в П’ємонті було створено
«Італійське національне товариство», гаслом якого було об’єднання
Італії під скіпетром Савойської династії.
Наприкінці жовтня 1860 р. «Національне товариство» провело ре-
ферендум на Півдні Італії. Його результатом став перехід цього регіону
під владу Сардинського королівства.
У лютому 1861 р. у Туріні відбулося перше засідання Національного
парламенту, а в березні 1861 р. Віктор Еммануїл був проголошений
королем Італії. Проте об’єднання Італії не закінчилося. Венеція зали-
шалася у складі Австрії, а Рим під владою папи Пія IX та під охороною
французів. Італія взяла участь у австро-прусській війні 1866 р. і в обмін
на це Венеціанська область була передана їй.
Італія не могла відкрито воювати з папою, оскільки його підтриму-
вала Франція. Лише після поразки у франко-прусській війні французькі
війська покинули Рим і туди увійшла італійська армія. Рим став сто-
лицею Італії. Об’єднання Італії завершилося.
388
Всесвітня історія
ЗВЕРНИ УВАГУ
Після перемоги над Австрією
єдиною перепоною для ос-
таточного об'єднання Німеч-
чини під егідою Пруссії зали-
шилася Франція, яка мала під
своїм впливом кілька цент-
ральних І південно-західних
німецьких держав.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Початок промислового пе-
ревороту датується почат-
ком XIX ст. Він мав свої
особливості:широке вико-
ристання наукових розро-
бок, машин та кваліфікованої
робочої сили;нерівномірний
характер: спочатку ним були
охоплені північно-східні штати,
а згодом—уся країна,-тривалий
період.
Війна Пруссії з Францією та утворення Німецької імперії
Згідно з рішенням Віденського конгресу Німеччина була розді-
лена на 37 самостійних монархій та 4 вільних міста (Гамбург, Бре-
мен, Любек та Франкфурт-на-Майні). Ці держави входили у штучне
об’єднання — Німецький союз, де провідну роль відігравали Пруссія
та Австрія.
У 50-ті роки XIX ст. актуальним стало питання про об’єднання Ні-
меччини. Виокремилися два шляхи об’єднання: «малонімецький» на
чолі з Пруссією, і «великонімецький» — навколо Австрії. Під впливом
поразки Австрії в італо-австро-французькій війні 1859 р. у Пруссії по-
чали зростати антиавстрійські настрої. У вересні 1859 р. сформувався
Національний союз, який об’єднав усі північно-німецькі держави з ме-
тою остаточного об’єднання Німеччини під егідою Пруссії. Об’єднавчий
процес посилився з приходом до влади в уряді Пруссії (1862 р.) Отто
Бісмарка (1815-1898 рр.). Об’єднання почалося війною з Данією за кон-
троль над землями Шлезвіг та Гольштейн (1864 р.). Прусські війська
зайняли Гольштейн, який до цього був спірною територією, а згодом
вщент розгромили австрійців. Габсбурги назавжди були позбавлені до-
мінування в Європі. Згідно з мирним договором Австрія назавжди ви-
ходила з Німецького союзу і відмовлялася від будь-яких претензій на
німецькі землі. Ганновер, Нассау, Гессен-Касель, Франкфурт відійшли
до Пруссії.
Північний союз був замінений Єдиним Німецьким союзом. У грудні
1870 р. баварський король запропонував відновити Німецьку імперію.
Рейхстаг звернувся до Вільгельма з проханням прийняти імператорську
корону. 18 січня 1871 р. усі німецькі князі зібралися у дзеркальній
галереї Версаля і тут Вільгельма проголосили імператором. Бісмарк
став імперським канцлером.
США в першій половині XIX ст. Громадянська війна
Отримання незалежності створило найважливіші передумови для
швидкого розвитку ринкових відносин у США. Важливим явищем в еко-
номіці стало утворення єдиного внутрішнього ринку і розвиток вільної
зовнішньої торгівлі. Не випадково кінець XVIII — початок XIX ст. на-
звали «золотим віком» американської торгівлі.
З кінця 40-х років XIX ст. в США на власному ринку відбувся про-
рив американського машинного виробництва, який співпав з відкрит-
тям у 1848 р. багатих родовищ золота в Каліфорнії (Клондайк). Тисячі
людей пішли на Захід («золота лихоманка»), і в північно-східних райо-
нах стала відчуватися нестача робочих сил. Це змушувало підприємців
посилено впроваджувати машини в усі галузі господарства. На зміну
дерев’яній сосі прийшов чавунний, а згодом (1845 р.) стальний плуг.
Серп і косу почали замінювати механічними косарками.
Завершення промислового перевороту відбулося на початку 50-х
років. Важливим його наслідком стало виникнення пролетаріату.
У сільському господарстві намітилося два шляхи розвитку: фер-
мерське та плантаційне.
Перші десятиріччя існування США характеризувалися швидким
розширенням меж держави. Захоплення територій відбувалося за двома
напрямками: промислова Північ розширялася у бік західних земель
Нова історія
389
і Канади, плантаторський Південь — у південно-західному і південному
напрямках.
У 1809 р. за 16 млн доларів США купили у Франції Луїзіану.
У 1818 р. до США було приєднано Флориду. З освоєнням нових зе-
мель до 13 старих штатів почали приєднуватись нові. У 1791 р. до со-
юзу приєднався Вермонт, у 1792 р. — Кентуккі, в 1796 р. — Теннессі,
в 1809 р. — Огайо, 1816 р. — Індіана, 1817 р. — Міссісіпі, 1818 р. —
Іллінойс, 1819 р. — Алабама, в 1821 р. — Міссурі і Мен, в 1836 р. —
Арканзас, в 1837 р. — Мічиган. У 1846-1847 рр. США успішно воювали
проти Мексики. Вони здобули кілька перемог: захопили столицю Мек-
сики — Мехіко. У 1848 р. Мексика змушена була віддати США Техас,
Нову Мексику і Каліфорнію. У цей же час США придбали у Велико-
британії Орегон. До середини XIX ст. США збільшили свою територію
у 8 разів порівняно з 1776 р. Зовнішньополітичний курс американського
уряду базувався на «доктрині Монро» (1823 р.). Згідно з гаслом прези-
дента Монро «Америка для американців» США претендували на весь
американський континент.
До середини XIX ст. почали зростати суперечності між двома регіо-
нами США — Північчю та Півднем. Південь був зацікавлений у розвит-
ку міжнародної торгівлі — дорого продати у Європу бавовну, продоволь-
ство; дешево купити імпортні промислові вироби. Північ, навпаки, була
зацікавлена у згортанні торгівлі з Європою. Це дозволило б переробляти
сільськогосподарську сировину Півдня на фабриках Півночі, пропо-
нувати південним штатам власну промислову продукцію. Антагонізм
між регіонами полягав у тому, що на Півдні основою соціально-еконо-
мічного укладу було рабство, а на Півночі — вільна праця. У 1820 р.
набрав чинності закон, згідно з яким географічним кордоном рабства
було оголошено 36° ЗО' північної широти. Але це був паліатив, оскільки
кожен регіон бажав збільшення свого впливу. На Півночі поширював-
ся аболіціонізм, а на Півдні — расистські погляди, де доводилося, що
негри є нижчою расою.
У цей час в США починає формуватися двопартійна система.
У 1828 р. створюється демократична партія, соціальною базою якої
були плантатори-рабовласники, а у 1854 р. — республіканська партія,
опорою якої стала промислова буржуазія Півночі. На президентських
виборах 1860 р. від демократичної партії було висунуто кандидатом
прибічника рабовласництва Є. Дугласа, а від республіканської — Ав-
раама Лінкольна, який притримувався протилежних поглядів — висту-
пав за припинення поширення рабства. Спроби А. Лінкольна уникнути
розколу не мали успіху. Тепер конфлікт можна було вирішити лише
збройним шляхом. 14 квітня 1861 р. 7-тис. армія південців після три-
денних боїв захопила вірний центральному уряду форт Самтер у Пів-
денній Кароліні (74 солдати і 9 офіцерів). Ця подія стала приводом до
війни, а 15 квітня Лінкольн розпочав призов 75 тис. волонтерів у армію,
а південців оголосив заколотниками.
11 штатам-заколотникам протистояло 23 тих, що зосталися в Союзі.
2 квітня 1865 р. війська Півночі захопили столицю Конфедерації
Річмонд, а 9 квітня 28-тис. армія південців на чолі з генералом Р. Лі,
програвши останню битву, капітулювала.
З 1865-1877 рр. тривав період Реконструкції й отримав назву Ре-
конструкції Півдня. Він передбачав:
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Громадянська війна у США
поділяється на два періоди:
1) конституційний (1861-
1862 рр.) — нерішучі дії Пів-
ночі, її поразки;
2) революційний (1 863 —
1865 рр.) — перевага Півночі,
закон про гомстеди, скасуван-
ня рабства.
390
Всесвітня історія
ЗВЕРНИ УВАГУ
Друга американська револю-
ція (період Громадянської вій-
ни та Реконструкції) вирішила
головні соціально-економічні
питання: скасувала рабство,
практично вирішила аграрну
проблему, зміцнивши фер-
мерський шлях у сільському
господарстві, створила умо-
ви для зростання економіки.
Але деякі проблеми не було
вирішено: негри не отримали
землі, расова дискримінація
набула нових форм.
— конфіскацію земель у колишніх власників — прибічників Конфе-
дерації і передачу їх в руки негрів та безземельного білого населення;
— надання чорношкірому населенню рівних політичних і економіч-
них прав;
— позбавлення колишніх рабовласників політичної влади на Півдні.
У 1867 р. було прийнято перший закон про Реконструкцію.
На виборах 1867 р. у південних штатах 200 тис. колишніх білих-
заколотників були позбавлені права голосу, а 700 тис. негрів отримали
їх. У деяких штатах кількість негрів у нижніх палатах досягла поло-
вини складу. У трьох штатах негри зайняли пости віце-губернаторів.
У 1865 р. для боротьби з негритянським рухом і реалізацією расист-
ських намірів у штаті Теннессі створюється терористична організація
Ку-клукс-клан.
Під час виборчої кампанії 1876 р. Демократична партія висунула
гасло очищення Півдня від тиранії Півночі та боротьби з корупцією.
Кандидат демократів фактично перемагав, але в деяких штатах голо-
сування не відбулося.
Культура країн Європи й Америки у ХУІІІ-ХІХ ст.
Розвиток науки і техніки в цей період досяг значних висот. У 1774 р.
англійцем Д. Уаттом була винайдена парова машина. У 1814 р. англієць
Дж. Стефенсон побудував перший паровоз, а у 1829 р. була побудована
перша залізниця Манчестер-Ліверпуль довжиною 50 км. Перший коліс-
ний пароплав побудував у 1807 р. американець Р. Фултон. Між Великою
Британією та Північною Америкою встановили постійне пароплавне
сполучення, яке спочатку тривало 27 діб. У 70-х роках XIX ст. — вже
7-8 діб. Для розвитку світової торгівлі велике значення мало будівницт-
во Суецького каналу (1869 р.), який дозволив скоротити шлях з Англії
до Індії на 13 тис. км. У 1783 р. брати Монгольф’є винайшли аеростат
(повітряну кулю), який став у XIX ст. основним видом літальних за-
собів.
У 50-60-х роках XIX ст. англійцем Бесемером і французом Марте-
ном було винайдено нові способи виплавки сталі. У 30-ті роки XIX ст.
було винайдено фотографію (Дагер). Згодом електромагнітний телеграф
(1832 р., С. Морзе). У 1862 р. швед Альфред Нобель налагодив про-
мислове виробництво нітрогліцерину, а згодом — динаміту.
Знаменитий англійський учений Ісаак Ньютон відкрив три класичні
закони механіки, разом з Вільгельмом Лейбніцем заклав диференційне
та інтегральне обчислення (основи вищої математики). М. І. Лобачевсь-
кий обґрунтував у 1826 р. систему неевклідової геометрії. Р. Майер
сформулював закон збереження та перетворення енергії, М. В. Ломо-
носов відкрив закон збереження маси речовини при хімічних реакціях.
У 1869 р. Д. І. Менделєєв відкрив періодичну систему хімічних еле-
ментів. Німецький біолог Т. Шванн сформулював вчення про клітинну
побудову тваринних та рослинних організмів. Видатним відкриттям
стала еволюційна теорія Дарвіна про походження видів тварин шляхом
їх поступового розвитку протягом мільйонів років, про походження
людини від мавпоподібного предка.
Характерним для культури XVIII ст. було таке явище, як Просвіт-
ництво. Це означало не лише просвіту широких мас населення, а й ідей-
ний рух з подоланням відсталих форм політичного, економічного,
Нова історія
391
культурного життя й утвердження нових, прогресивних. Найяскраві-
шими представниками цього руху були Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, Ф. Воль-
тер — у Франції, Д. Дефо, Д. Свіфт — в Англії, Й. Гете, Ф. Шіллер —
у Німеччині. У XVIII ст. були створені романи Д. Дефо «Робінзон
Крузо», Д. Свіфта «Мандри Гуллівера». Провідними напрямками
в літературі ХУНІ-ХІХ ст. були класицизм, романтизм і реалізм.
Представники класицизму зверталися до античної культури як до іде-
ального зразка для наслідування. Романтизм протиставляв дійсності
мрії та ідеали. Надзвичайний герой в надзвичайних обставинах — ось
квінтесенція цього напрямку. Представники реалізму ставили собі за
мету об’єктивно, правдиво відображати світ. Видатними представни-
ками класицизму були французькі драматурги XVII ст. П’єр Корнель
і Жан Расін. До видатних романтиків належать Шіллер, Байрон, Валь-
тер Скотт. Творчість Стендаля відкриває період класичного реалізму
(«Червоне та чорне»). Віктор Гюго, Опоре де Бальзак створили непере-
вершені твори («Собор Паризької Богоматері» та «Людська комедія»).
У Росії надбанням світової літератури стала творчість Ф. Достоєвського
та Л. Толстого.
Європейська філософія цього періоду розвивалася у двох напрям-
ках — матеріалістичному та ідеалістичному. Матеріалізм виходить
з того, що матерія (об’єктивна реальність) є первинною, а свідомість —
вторинною. Ідеалізм вважає ідею, свідомість первинною, а оточуючий
світ — його відображенням. У цей час розквітає німецька класична фі-
лософія, найвидатнішими представниками якої були І. Кант, Г. Гегель
у сфері ідеалістичної філософії та Л. Фейєрбах — у сфері матеріаліс-
тичної. К. Маркс поєднав діалектику Гегеля і матеріалізм Фейєрбаха,
створивши діалектичний матеріалізм.
У сфері музичного мистецтва в цей час творили такі генії, як Й. Бах,
В. Моцарт, Л. Бетховен, Д. Верді, Р. Вагнер, Ф. Шопен.
У живописі відбувається справжня художня революція. З’являються
нові, відмінні від інших напрямки. Це — імпресіонізм (від слова ім-
пресія — враження). «Художник повинен писати те, що він бачить,
і так, як він бачить» — ось їхнє гасло. Представниками цієї течії були
К. Моне, О. Ренуар, Е. Дега, К. Пісарро.
На початку XIX ст. відбуваються важливі зміни в освітній галузі.
Ідеться про реформу вищої університетської освіти, запроваджену спо-
чатку в Німеччині В. Гумбольтом і швидко поширену в більшості країн
Європи. Відтепер університети мали уособлювати все краще не тільки
в освітній, але й науковій сфері. Активно створюються університетські
наукові школи.
Російська імперія у другій половині XIX ст.
Криза феодально-кріпосницької системи виявлялася в занепаді по-
міщицьких господарств, неспроможності поміщиків надалі ефективно
вирішувати свої соціально-економічні проблеми за рахунок кріпацтва,
значне зростання селянського руху — ось головні причини реформ 60-
70-х років. До них підштовхнула поразка у Кримській війні. Основні
засади селянської реформи були викладені в царському маніфесті від
19 лютого 1861 р. та «Загальному положенні про селян, звільнених
від кріпосної залежності». Ці документи вирішували основні питан-
ня, пов’язані зі скасуванням кріпосного права: ліквідацію особистої
392
Всесвітня історія
залежності селян від поміщиків; наділення селян землею і визначення
за неї повинностей; викуп селянських наділів.
Селяни-кріпаки переставали бути власністю поміщика. На них по-
ширювалися економічні права, які визнавалися раніше за вільними
особами: купувати і продавати майно, відкривати різні підприємства.
Земельне питання вирішувалось в інтересах поміщиків. Вони за-
лишались власниками землі, яка їм належала. Проте за виконання
селянами повинностей (роботою чи грішми) поміщики мусили надати
їм садибу і польовий наділ. Селяни мали право викупити садибу, а по-
льовий наділ — тільки зі згоди поміщика.
В інтересах поміщиків проводилась також викупна операція. В ос-
нову визначення викупу була покладена не ринкова вартість землі і не
прибутки з господарства, а грошовий оброк селян. Його визначали та-
ким чином, щоб поміщик міг отримати капітал, який давав би йому
прибуток у процентах, що дорівнював би сумі оброку селянина. Реформа
проводилась в інтересах поміщиків, але сприяла розвитку капіталіс-
тичних відносин.
Згодом були проведені реформи в політичній сфері. У 1862 р. ре-
алізується поліцейська реформа. Метою цієї реформи було покращан-
ня роботи загальної поліції, звуження її компетенції, звільнення від
другорядних функцій підвищення професіоналізму. Поліція повинна
була наглядати за виконанням законів, охороняти громадський спокій
і порядок, поліція залишила за собою контроль за господарською діяль-
ністю не лише громадських органів, а й приватних осіб.
У 1864 р. уряд провів земську реформу. Створювались земські уста-
нови (губернські, повітові) — збори та управи. Збори складалися з глас-
них, які обиралися на три роки від землевласників, міських і сільських
громад. Земства опікували школи, лікарні, в’язниці, шляхи.
У 1870 р. почалося проведення міської реформи. У містах терміном
на чотири роки обирали міські думи. Виборча система забезпечувала
переваги багатій верхівці міст. До компетенції міських дум входили ті
ж питання, що й до компетенції земств.
1864 р. була проведена судова реформа — найбільш прогресивна
з усіх реформ 60-70-х років. Замість станового вводили безстановий
суд, замість закритого — «гласний», зі змаганням сторін — захисника
і прокурора. Суд був відокремлений від адміністрації і проголошувався
незалежним.
У 1862-1874 рр. була проведена військова реформа. Країна була
поділена на 15 військових округів, здійснено переозброєння армії, ре-
формувалась система військових навчальних закладів. Започатковува-
лись військові гімназії, юнкерські училища, збільшувалась кількість
місць у військових академіях. Замість рекрутських наборів з 1874 р.
вводилася загальна військова повинність для всіх чоловіків, які досягли
21 року (від неї звільнялися особи з вищою освітою, духовенство, деякі
неросійські народи).
З 1862 р. почалася фінансова реформа. Усе управління грошовим
господарством зосереджувалося в міністерстві фінансів, великі повно-
важення надавались заснованому Держбанку.
Потреби економіки спричинили необхідність реформи освіти. Збіль-
шувалась кількість шкіл різного рівня, дозволялось відкривати приват-
ні. Навчання поділялося на класичне (гімназії, які готували до вступу
в університети) і реальне (училища, які готували в технічні інститути).
Нова історія
393
Надавалась автономія університетам, які могли самостійно вирішувати
свої адміністративні (вибори ректорів, деканів), наукові, фінансові,
навчальні питання.
У 1865 р. була проведена реформа в галузі цензури, яка теж була
націлена на підтримання існуючого державного ладу. Щоб перешкодити
проникненню передових, у тому числі й революційних ідей у народні
маси через друковане слово, царський уряд установив особливо суво-
рий нагляд за органами друку і з цією метою реорганізував цензурні
установи.
В цілому реформи мали велике значення, відбулася певна лібералі-
зація суспільства.
Загальна характеристика розвитку світу на зламі ХІХ-ХХ ст.
За ступенем політичного та економічного розвитку країни світу на
початку XX ст. можна умовно розділити на три групи: 1) провідні краї-
ни з високим рівнем розвитку (США, Німеччина, Велика Британія,
Франція, Японія, Росія). При цьому слід відзначити, що Російська ім-
перія на той період значно відставала від вищеназваних країн, проте,
враховуючи її геополітичне становище, значний обсяг промислового
виробництва (5 місце у світі), політичний вплив, її можна віднести,
хоч і з деякими застереженнями, до провідних країн світу; 2) країни
з середнім рівнем розвитку економіки, які в політичному відношенні не
відігравали провідної ролі і нерідко були прямими сателітами великих
держав (наприклад, Румунія, Болгарія, більшість країн Латинської
Америки та інші); 3) країни з низьким рівнем розвитку, політично пов-
ністю залежні (колонії).
Площа колоніальних володінь Великої Британії становила
33,5 млн км, їхнє населення — 393,5 млн осіб, відповідно Франції —
10,6 млн км і 55,5 млн чол., Німеччини — 2,9 млн км і 12,3 млн осіб
Провідне місце в структурі населення посідали пролетаріат і про-
мислово-фінансова буржуазія.
Основними ідейно-політичними течіями на цей час були: лібералізм,
консерватизм і соціал-демократія.
Загальний обсяг промислової продукції за 1890-1913 рр. зріс
в 2,3 рази. Зросла питома вага важкої промисловості, виплавка сталі
також збільшилась. Потужно йшов процес концентрації та централіза-
ції виробництва і капіталу (перш за все банків). Виникає промислово-
фінансова олігархія, тобто фінансово-економічна влада зосереджується
в руках небагатьох найбагатших капіталістів, які отримують змогу
контролювати і політичну владу.
Нова стадія розвитку характеризувалася заміною вивозу товарів
вивозом капіталу. З 1896 р. почався перелом у світовій торгівлі. Ціни
систематично зростали внаслідок монополізації виробництва і розробки
золотих копалень на Алясці, в Канаді та Південній Африці. Розвиток
світової торгівлі знову прискорився порівняно з промисловістю. Змен-
шилася питома вага Європи у світовій торгівлі, одночасно посилилося
значення американських і азіатських країн.
Характерною ознакою зовнішньоекономічних відносин був імпорт
сировини з колоніальних країн, оскільки найрозвиненіші промислові
країни, за винятком США, були мінімально забезпечені сировиною.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
На початок XX ст. поділ світу
між провідними державами
було завершено і розпочалася
боротьба за його переділ. Все
населення планети у 1900 р.
становило близько 1 млрд
600 млн осіб, у тому числі в Єв-
ропі проживало 300 млн осіб.
Завершення поділу світу при-
звело до того, що невеликій
групі провідних країн нале-
жало 55% всієї площі землі,
де мешкало 35% населення.
394
Всесвітня історія
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Формування системи світово-
го господарства призвело до
поділу сфер впливу між най-
більшими монополіями, які
стають транснаціональними,
поширюючи свою діяльність
на інші країни і континенти.
Економічний поділ світу не
співпадав з політичним і від-
бувався в умовах гострої бо-
ротьби.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Характерною рисою еконо-
міки Німеччини був високий
рівень її мілітаризації.
У 1913 р. в усьому імпорті Франції частка сировини сягала 59%, Ні-
меччини — 56 %.
Поряд із загальними тенденціями розвитку світу на початку XX ст.
існували й певні досить суттєві особливості розвитку окремих провід-
них країн. Ці особливості зумовлювалися відмінностями в історичному
розвитку, національними традиціями, геополітичним фактором, геогра-
фічними умовами. Усе це в сукупності призводило до нерівномірності
в розвитку цих країн, загострення суперечностей між ними, боротьби
за «місце під сонцем». Провідні країни світу відрізнялися і за своїм
політичним устроєм.
Німеччина
За Конституцією 1871 р. до складу Німеччини входило 22 монархії
(Пруссія, Баварія, Вюртемберг та інші) та кілька вільних міст (напри-
клад, Гамбург), але насправді це був формальний союз, який прикривав
її імперську суть. На чолі імперії стояв кайзер (король) Пруссії, який
призначав канцлера, усіх імперських чиновників, був головнокоманду-
вачем збройних сил. Залежний від імператора і незалежний від обох па-
лат парламенту рейхсканцлер був одночасно головою імперського уряду,
головою бундесрату і міністром-президентом Пруссії. Німецький парла-
мент складався з двох палат — Союзної ради (бундесрату) і рейхстагу.
За рівнем промислового виробництва Німеччина вийшла на перше
місце в Європі. Промисловий переворот тут почався пізніше, ніж у Вели-
кої Британії та Франції, тому товари були конкурентоспроможнішими.
Після франко-прусської війни 1870-1871 рр. Німеччина одержала від
Франції дві провінції — Ельзас і Лотарингію із запасами залізної руди
та 5 млрд франків контрибуції золотом. Об’єднання Німеччини сприяло
консолідації внутрішнього ринку, ліквідації внутрішніх митних кор-
донів, створенню державної системи фінансів і грошового обігу.
За канцлерства Бісмарка було вжито низку заходів, які сприяли
швидкому розвитку капіталізму та зміцненню імперії в цілому: введе-
но єдину грошову систему; Прусський банк перетворено в Загальноім-
перський Рейхсбанк; встановлено єдину систему судочинства. У ре-
зультаті відбулося утворення єдиного внутрішнього ринку Німеччини,
завершився промисловий переворот, ішло швидке зростання промисло-
вості та торгівлі. Особлива увага приділялася армії. За 5 років, з 1909
по 1914 рр., військові видатки Німеччини збільшилися майже на 33 %
і досягли 2 млрд марок — половину всього державного бюджету країни.
У 70-ті роки в Німеччині зростає вплив соціал-демократії, якій вда-
лося на виборах 1877 р. отримати близько півмільйона голосів і 12 де-
путатських місць. Намагаючись обмежити їх роль, Бісмарк у 1878 р.
провів у парламенті «винятковий закон» проти соціал-демократів, який
фактично заборонив їх діяльність.
У 1888 р. імператором Німеччини став Вільгельм II (1888-1918 рр.),
Німеччина вперто прагнула до світового панування.
Велика Британія
Велика Британія не має конституції в загальноприйнятому розумін-
ні цього слова. Політична система країни спирається на дві різні за
формою основи — писану і неписану конституцію. Писану частину
Нова історія
395
конституції складає низка законів парламенту, до якої перш за все на-
лежить Велика хартія вольностей 1215 р., НаЬеаз согриз асі — Закон
про недоторканність особи 1679 р., Білль про права 1689 р., Закон про
парламент 1911 р. та деякі інші документи. Неписану частину конститу-
ції складають звичайні або так звані конституційні угоди, які склалися
в політичній практиці і до яких належать: процедура формування уряду
лідером політичної партії, яка перемогла на виборах, парламентська
відповідальність міністрів, робота парламентських комітетів та інші.
У принципі законодавча влада країни складається з трьох елементів:
монарх, Палата лордів і Палата громад.
З формальної точки зору, главою держави і главою виконавчої влади
є монарх, при якому діє Таємна рада, у складі якої близько 300 осіб.
До її складу входять усі члени Кабінету Міністрів на чолі з Прем’єр-
міністром, а також колишні члени Кабінету Міністрів та інші особи,
які призначаються монархом за рекомендацією Прем’єр-міністра. Прак-
тично ця рада виконує лише церемоніальні завдання, а всі рішення
приймає сам Кабінет Міністрів. Усі акти, які йдуть від монарха, пот-
ребують міністерського підпису, причому відповідальність несе лише
уряд. З 1783 р. не було випадку, щоб монарх усунув Прем’єр-міністра.
Монарх відкриває парламентські сесії, виголошує тронну промову.
Але він нічого не може змінити в її змісті. Ця промова — програма
роботи Кабінету. Вона готується апаратом Прем’єр-міністра.
Формально монарху у сфері внутрішньої і зовнішньої політики нале-
жать широкі повноваження. Він призначає Прем’єр-міністра, міністрів,
розпускає Палату громад, накладає вето на законопроекти, прийняті
парламентом, має право оголошувати у країні надзвичайний стан, при-
значає вищих військових та цивільних посадових осіб. Монарх «озву-
чує» зовнішню політику: оголошує війну і заключає мир, укладає і ра-
тифікує міжнародні договори, представляє країну в зовнішніх зносинах.
Існує рідкісна можливість прийняття монархом власного політич-
ного рішення. Це може відбутися в тому випадку, коли жодна з основ-
них політичних партій не набере на виборах явної більшості. Після
обов’язкової консультації з чинним Прем’єр-міністром монарх призна-
чає нового Прем’єр-міністра.
Основну роль у парламенті відіграє Палата громад. Це формально
нижня, але реально головна палата парламенту, склад якої за підсум-
ками загальних виборів регулярно оновлюється. Її домінуючий вплив
на британське політичне життя пояснюється вже тим, що тут затвер-
джуються в остаточному підсумку всі закони. Термін «уряд» охоплює
всіх міністрів, хоча розрізняють декілька категорій міністрів: державні
секретарі, міністри і молодші міністри. Існують також міністерські
посади, які називаються інакше (наприклад, канцлер казначейства —
міністр фінансів). Різниця між державними секретарями і міністра-
ми незначна і заключається в тому, що перші очолюють престижніші
відомства. Особливе місце в структурі виконавчої влади належить
Прем’єр-міністру. Своєрідність цієї посади передає латинська форму-
ла ргітиз іпіег рагез (перший серед рівних). У Великій Британії немає
єдиної судової системи. Це дуже складна система, в основі якої лежать
два принципи: адміністративно-територіальний поділ; поділ судів за-
лежно від цінності позову. Судді всіх судів призначаються монархом,
крім військових суддів, які призначаються військовим командуванням
з числа офіцерів.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
УВеликій Британії ще з XVIII ст.
склалася двопартійна систе-
ма, коли основну боротьбу
за владу вели дві партії, що
змінювали одна одну в Кабі-
неті Міністрів: консерватори
(торі) і ліберали (віти). Так було
до 1906 р., коли з'явилася ще
одна партія — лейборис-
ти (робітнича партія). Вона
поступово почала витісняти
з політичної арени лібералів.
Основні партії Великої Бри-
танії ніколи не знаходяться
в опозиції до існуючого дер-
жавного ладу. Вони висту-
пають лише проти політики
певного уряду.
396
Всесвітня історія
ЗВЕРНИ УВАГУ
Будучи аграрно-індустріаль-
ною країною, Франція від-
ставала від США і Німеччини
за темпами розвитку (2,6%
річних) та структурною пере-
будовою промисловості. Пос-
лаблював економіку Франції
і експорт капіталів, що дорів-
нював 30% світових інвес-
тицій. Характерною рисою
економіки Франції було те,
що вона була світовим креди-
тором. Французькі капіталіс-
ти бачили більшу вигоду для
себе в тому, щоб вкладати
гроші не в економіку власної
країни, а в іноземні позики.
Другою характерною озна-
кою економіки Франції була
провідна роль банків. 5 банків
утримували 73% загальної
суми вкладів.
У 1911 р. Палата громад прийняла білль про реформу парламен-
ту. Були обмежені прерогативи Палати лордів (тепер вона мала тільки
право «затримуючого вето») і відсторонялася від рішення фінансових
питань.
Передвоєнна Англія стала ареною дуже активного руху жінок за на-
дання їм виборчих прав (суфражисток — від англ. виборчі права). Спо-
чатку суфражистки діяли легальними шляхами — скликали мітинги,
складали петиції, проте потім почали діяти агресивніше — бити шибки
у вікнах будинків своїх опонентів, надсилати їм посилки з пластико-
вими бомбами, удаватися до побиттів. Лише в 1918 р. жінки одержали
рівні з чоловіками виборчі права.
Протягом багатьох десятиліть Велика Британія була «майстернею
світу» і посідала перше місце у світі за розвитком економіки. Але на
початку XX ст. її витіснили США і Німеччина. Частка Великої Бри-
танії у світовому промисловому виробництві зменшилася в період 1870-
1913 рр. з 32 до 14 % .
Франція
У 1875 р. Франція прийняла нову Конституцію, і це ознаменувало
початок III Республіки (1875-1940 рр.). Французький парламент скла-
дався з двох палат: вищої (сенат) і нижчої (палата депутатів). Палата
депутатів обиралась на основі загального виборчого права, але лише
чоловіками, які досягли 21 року. Жінки, військові та жителі колоній
були позбавлені виборчих прав. Таким чином, з 40 млн населення лише
12 млн були виборцями. Рада Міністрів призначалася президентом, але
була підзвітною парламенту. Характерною рисою політичного життя
Франції була багатопартійність. До найвпливовіших партій належали
помірковані республіканці та радикали.
Для експорту товарів і капіталу Франція використовувала свою
колоніальну імперію, територія якої в 21 раз переважала власну. Спе-
цифічною рисою французького лихварського імперіалізму був високий
рівень концентрації банківського капіталу при відносно низькому рівні
концентрації виробництва.
США
У США діяла двопартійна система: боротьбу за владу з перемінним
успіхом вели республіканці і демократи. Республіканці вважають себе
консервативною партією. Її політична орієнтація спрямована правіше
від центру. Наприкінці XIX — початку XX ст. вільно-підприємницький
капіталізм, заснований на принципах необмеженої вільної конкуренції,
вільного ринку й обмеження ролі держави, вступив у стадію глибо-
кої системної кризи. На зміну йому прийшов ліберальний реформізм,
який передбачав створення корпоративного капіталізму, що базується
на принципах державного регулювання економіки і соціальної сфери.
У США цей курс одержав назву прогресизму. Найвизначнішими його
представниками на початку століття були Т. Рузвельт і В. Вільсон. При
президентстві Т. Рузвельта (1901-1908 р.) були зроблені перші кроки
в напрямку державного врегулювання економіки, зокрема прийняті ан-
титрестовські закони, покликані поставити діяльність значних трестів
і корпорацій під контроль держави. Серед них слід відзначити закон
Нова історія
397
про встановлення державного контролю над виробництвом і продажем
продовольчих товарів.
На початку XX століття США посідали перше місце за рівнем про-
мислового виробництва. За 1870-1913 рр. у Великій Британії промисло-
ве виробництво зросло у 1,75 раза, у Франції — у 3, у Німеччині — в 4,
у США — у 6 разів.
Змінилася частка країн у світовому промисловому виробництві.
Закінчився період євроцентризму. Так, якщо в 1860 р. частка Європи
у виробництві світової продукції становила 75%, а США — 23%, то
у 1913 р. — відповідно 53 і 42. Це було досягнуто за рахунок наявності
великих природних багатств, масової еміграції робітників з Європи, під-
приємливості американського народу, залучення економічних ресурсів
інших країн, широкого і швидкого впровадження досягнень науки і тех-
ніки. Так, іноземні капіталовкладення в економіку США на початку
XX ст. досягли 3,4 млрд дол., тоді як американські капіталовкладення
становили 685 млн. США розвивали свою економіку, використовуючи
людські ресурси всього світу. У період з 1890 р. по 1910 р. до США при-
було майже 18 млн осіб. Ними були переважно вихідці з Італії, Росії,
Польщі, Греції та Балканських країн. Приїздили також неєвропейці,
зокрема, на Захід — з Японії, на Північ — з Канади, на Південь —
з Мексики. У 1860-1900 рр. населення США виросло з 31 до 92 млн чол.
У своїй зовнішній політиці США продовжували опиратися на
«доктрину Монро», за якою Америка повинна належати американ-
цям. У 1898 р. США розв’язали війну з Іспанією. За угодою, 10 грудня
1898 р., США взяли під контроль Кубу, Гавайські острови, Пуерто-Рико,
Ґуам (замість воєнної контрибуції), купили Філіппіни (за 20 млн дол.).
У 1903 р., коли Колумбія відмовилася ратифікувати проект угоди, яка
надавала США право спорудити канал через Панамський перешийок,
Сполучені Штати «організували» на цій території повстання і підтри-
мали його своєю морською піхотою. У результаті була проголошена
незалежність Панами від Колумбії. Ця країна негайно була визнана
США. За умовами угоди, підписаної в листопаді того ж року, Панама
віддавала США у вічну оренду смужку землі 16 км завширшки від Ат-
лантичного до Тихого океану за 10 млн дол. і щорічний внесок у 250 тис.
дол. США постійно втручалися й у справи інших держав Латинської
Америки. Вплив США на політику й економіку світу на початку XX ст.
ставав домінуючим.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Свій економічний пріоритет
США утверджували синхрон-
но з боротьбою за світову
політичну гегемонію. Ще
у 1867 р. США за 7,2 млн дол.
купили в Росії Аляску. Кожен
гектар землі обійшовся лише
в 5 центів.
Соціально-економічний і політичний розвиток Російської
імперії наприкінці XIX — на початку XX ст.
У політичному відношенні Росія була однією з найвідсталіших серед
великих держав. З 1894 р. імперією управляв Микола II, вищі урядові
органи, які підпорядковувалися самому царю: Державна рада, Рада
Міністрів (з 1905 р.), Державна дума (з 1906 р.), Сенат, Святійший
Синод і особиста канцелярія імператора. У результаті революції 1905-
1907 рр. у системі вищих державних органів відбулися істотні зміни.
Державна рада вважалася вищим законодавчим органом імперії.
З 1906 р. отримала законодавчу ініціативу, за винятком питань про
зміну основних державних законів. Складалася наполовину з членів
за призначенням, наполовину — з обраних. Її члени обиралися від
398
Всесвітня історія
РД ЗАПАМ'ЯТАЙ
Революція 1905-1907 рр. за
своїм характером була бур-
жуазно-демократичною, бо
її безпосереднім завданням
було повалення царизму,
встановлення демократичної
республіки, вирішення аграр-
ного питання, покращання
становища робітників (вось-
мигодинний робочий день
та інще).
духовенства, земських організацій, академіків та професорів універ-
ситетів, організацій промисловців і торговців. Державна рада була ви-
щою законодавчою палатою з правом вето на рішення Державної думи.
Рада Міністрів — координуючий урядовий орган, який розглядав
питання вищого державного управління, а період припинення функ-
ціонування Державної думи обговорював законопроекти і передавав їх
на затвердження царю, перебираючи на себе законодавчі функції. На
відміну від західноєвропейських монархій не був відповідальним перед
представницьким органом — парламентом.
Державна дума (1906-1917 рр.) — представницька законодавча ус-
танова з обмеженими правами, яка обиралася на 5 років, але могла
бути розпущена царем достроково. Вибори в Думу були не загальними
(виключалися жінки, молодь до 25 років, військовослужбовці дійсної
служби, ряд національних меншин), не рівними, не прямими. І Дер-
жавна дума 27 квітня — 8 липня 1906 р.; II — 20 лютого — 2 червня
1907 р.; III — 1 листопада 1907 р. — 9 червня 1912 р.; IV — 15 листо-
пада 1912 р. — 6 жовтня 1917 р.
Сенат був органом вищого суду і нагляду за законністю дій усіх чи-
новників і державних установ Росії. Синод — вищий державний орган у
справах російської православної церкви (трактування церковних догм,
призначення церковних посадових осіб, боротьба з єретиками тощо).
Другу групу становили центральні установи і міністерства, голов-
ні управління на правах міністерств; ці установи підпорядковувалися
царю і вищим органам держави. Дуже важливим було Міністерство
внутрішніх справ — в його віданні перебувала уся місцева адміністра-
ція (губернатори, градоначальники), поліція, жандармерія, цензура,
пошта, телеграф.
Третя група — найбільша — система місцевих установ. Територія
Росії поділялась на губернії, губернії — на повіти, повіти мали полі-
цейські територіальні підрозділи — стани і селянські — волості. Крім
урядових установ, функціонували органи місцевого (земського та місь-
кого) самоврядування.
Російсько-японська війна почалася 27 січня 1904 р. нападом японсь-
кого флоту на російську ескадру в Порт-Артурі (Квантунський півострів,
Китай). Російська ескадра зазнала значних втрат. Японія здобула пе-
ремогу у 1905 р.
Періодизація революції 1905-1907 рр.: 1) піднесення (січень — гру-
день 1905 р.); 2) спад (січень 1906 р. — червень 1907 р.).
Початком революції став розстріл 9 січня 1905 р. мирної маніфеста-
ції трудящих у Петербурзі («кривава неділя»). У січні-березні 1905 р.
страйкувало вже 810 тис. промислових робітників — удвічі більше ніж
за 10 передреволюційних років. Етапною подією в розвитку революції
стало повстання на броненосці «Потьомкін» (червень 1905 р.) — перша
спроба утворення ядра революційної армії. В жовтні 1905 р. відбув-
ся всеросійський страйк, у якому взяли участь 2 млн осіб з фабрик,
заводів, залізниць, навчальних закладів, що фактично паралізувало
країну. Царизм змушений був відступити, видавши «Маніфест 17 жовт-
ня», де обіцялися громадянські свободи, визнавалися законодавчі права
Думи, поширювалося коло виборців.
Різною була тактика партій у революції. Більшовики та есери висту-
пали за збройне повстання як основний спосіб вирішення завдань рево-
люції (есери, крім цього, також за терор). Меншовики, кадети, лідери
Нова історія
399
українських національних партій виступали за парламентський шлях
через вибори до Державної думи. Чорносотенні партії були за беззапе-
речне збереження існуючого ладу, тобто проти будь-яких змін.
З червня 1907 р. після поразки революції, цар розігнав II Державну
думу, що вважається кінцем революції.
Абсолютна більшість населення (77%) була зайнята в сільському
господарстві. Поміщицькі землеволодіння охоплювали 62% усіх зе-
мель. Селянство страждало від малоземелля. Сільськогосподарське
виробництво зростало повільно, хронічним став голод. При високих
прибутках капіталістів переважна більшість населення жила в злиднях.
Особливістю економіки Росії було й те, що країна більше ввозила
капітал, ніж вивозила.
Національно-визвольна боротьба народів світу наприкінці
XIX — на початку XX ст.
Балканські війни
Політична ситуація на Балканах на початку століття була досить
напруженою. Основна конфронтація відбувалася між Османською
імперією, яка продовжувала контролювати значну частину Балкан,
і слов’янськими народами. Балканські народи прагнули звільнити зем-
лі, населені слов’янами, греками, албанцями від турецького панування.
З цією метою в березні 1912 р. Болгарія і Сербія уклали угоду про
взаємодопомогу. У таємному додатку визначалася мета союзу — війна
проти Туреччини. Згодом до них приєдналися Греція і Чорногорія. Так
був створений Балканський союз.
Війна союзників проти Туреччини почалася в жовтні 1912 р. (Пер-
ша Балканська війна). Турецька армія зазнавала поразки, болгарська
армія підійшла до Константинополя. У травні 1913 р. у Лондоні був
підписаний мирний договір між Туреччиною і балканськими держа-
вами. Ця війна була справедливою з боку Балканського союзу, вона
сприяла звільненню балканських народів від турецького іга. У 1912 р.
албанський народ зміг створити свою незалежну державу.
Австро-Угорщина і Німеччина не були зацікавлені в збереженні
Балканського союзу і прагнули розколоти його, почалася Друга Бал-
канська війна, яка вже не мала справедливого характеру. На боці Сербії
виступили Греція і Румунія, у конфлікт втрутилась і Туреччина. За
Бухарестським миром 10 серпня 1913 р., який констатував поразку
Болгарії, Македонія була поділена між Сербією і Грецією, Південну
Добруджу захопила Румунія, а більшу частину Фракії з Адріанопо-
лем — Туреччина. Болгарія і Туреччина опинились під впливом Австро-
Угорщини і Німеччини, Сербія — Росії і Франції. Балканські війни
стали прелюдією Першої світової війни.
Сіньхайська революція в Китаї
На початку XX ст. Китай був класичним прикладом напівколоніаль-
ної держави. Ще у другій половині XIX ст. Велика Британія, Франція,
Японія провели з Китаєм декілька воєн, в яких останній зазнавав пора-
зок. Використовуючи плоди своїх перемог та фінансовий тиск, провідні
держави контролювали політику Китаю. їхні війська і військові кораблі
ЗВЕРНИ УВАГУ ^7
Економічний розвиток Росії на
початку XX ст. мав ряд особли-
востей. Передовий промисло-
вий і фінансовий капіталізм
уживався з загальною еко-
номічною відсталістю країни.
Різні райони величезної краї-
ни економічно розвивались
дуже нерівномірно. Поряд із
монополістичними формами
капіталізму на значних тери-
торіях ще тільки формували-
ся капіталістичні відносини.
Деякі народи перебували на
феодальній стадії розвитку,
а деякі — на патріархально-
родовій.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
У цілому Балканські війни за-
вершили боротьбу за звіль-
нення балканських на родів від
турецького гніту, але призвели
до розмежування держав Бал-
канського півострова.
400
Всесвітня історія
знаходились у найважливіших центрах країни, вони мали широку сітку
концесій, тримали у своїх руках китайські митниці. Інтереси місцевої
буржуазії, пролетаріату, селянства перебували у антагонізмі з інозем-
ним засиллям.
Маньчжурська династія Цін зреклась престолу, Китай став рес-
публікою, але Сунь Ятсен подав у відставку на користь Юань Шікая.
У 1912 р. прибічники Сунь Ятсена заснували партію Гоміндан (націо-
нальну), якій судилося зіграти визначну роль в подальшій історії Китаю.
Улітку 1913 р. ця партія намагалася провести нову революцію — ски-
нути реакційну владу Півночі, але зазнала поразки. Революція закін-
чилася, головним її здобутком була ліквідація маньчжурської династії,
яка правила Китаєм 270 років (з 1644 р.) і встановлення республіки.
Мексиканська революція 1910-1917 рр.
Однією з найвизначніших політичних подій початку століття в Ла-
тинській Америці була Мексиканська революція. У країні ще у 1876 р.
була встановлена реакційна диктатура П. Діаса, що призвело до фак-
тичної ліквідації громадянських прав і свобод. У 1910 р. П. Діас нама-
гався у черговий раз організувати своє «обрання» на пост президента,
результати виборів було сфальсифіковано. У травні 1911 р. диктатуру
П. Діаса було повалено. У 1917 р. Установчі збори Мексики прийняли
Конституцію, у ній закріплювалася республіканська форма правлін-
ня, демократичні свободи, аграрна реформа, дещо обмежувались права
іноземців.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Вставте відповідне за логікою твердження: «Абсолютизм Тюдорів в Англії у XVII ст. перед-
бачав наявність...».
А) парламенту;
Б) сильного місцевого самоврядування;
В) сильної сухопутної армії;
Г) сильного чиновницького апарату.
2. Закінчіть речення: «У XVII ст. розвиток товарного виробництва і ринкових відносин набув
значної глибини та розмаху в...».
А) Іспанії;
Б) Росії;
В) Англії;
Г) Франції.
3. Вставте в речення правильне твердження: «Прибічниками абсолютизму в Англії були...».
А) «нове дворянство»;
Б) «старе дворянство»;
В) буржуазія;
Г) наймані робітники.
4. Позначте історичну особу і вставте відповідь у речення: «Довгий парламент в Англії було
скликано королем...».
А) Яковом І;
Б) Карлом II;
В) Вільгельмом III;
Г) Карлом І.
Нова історія 401
5. Почніть речення: «... перетворення Петра І диктувалися необхідністю зміцнення позицій
дворянського стану, який став основною опорою самодержавства».
А) економічні;
Б) соціальні;
В) внутрішньополітичні;
Г) зовнішньополітичні.
6. Вставте в речення пропущене ім’я: «Першим королем королівства Пруссії став...».
А) Фрідріх II;
Б) Фрідріх III;
В) Фрідріх-Вільгельм І;
Г) Фрідріх І.
7. Вставте в речення правильне твердження: «У 1781 р. в Австрії вийшов указ, яким було...».
А) ліквідовано Орден єзуїтів;
Б) визнано право Угорщини на самоврядування;
В) відкрито університет у Львові;
Г) скасовано особисту залежність селян.
8. Закінчіть речення: «У 1789 р. почалася революція в...».
А) Англії;
Б) Франції;
В) Німеччині;
Г) Голландії.
9. Вставте в речення пропущений термін: «Перехід землі у приватну власність і ліквідація
обмежень держави у вирбництві й торгівлі були... передумовами промислового перевороту
в Англії».
А) соціальними;
Б) економічними;
В) науковими;
Г) технічними.
10. Позначте, яка подія відбулася в Російській державі раніше за початок Північної війни.
А) придушення бунту стрільців;
Б) початок будівництва Петропавловської фортеці;
В) Полтавська битва;
Г) створення Найсвятішого урядового Синоду.
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. А; 2. В; 3. Б; 4. Г; 5. Б; 6. Г; 7. Г; 8. Б; 9. Б; 10. А.
НОВІТНЯ ІСТОРІЯ
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Перша світова війна 1914-1918 рр. Облаштування повоєнного світу. Світова економічна кри-
за 1929-1933 років. «Новий курс» Ф. Рузвельта. Росія — СРСР (1917-1939 рр.). Встановлення
фашизму, нацизму та інших тоталітарних режимів у ряді країн Європи. Країни Центральної
та Східної Європи у 1918-1930-ті рр. Країни Азії та Африки в 1920-1930 рр. Культура країн
Європи та Америки в 1920-1930 рр. Міжнародні відносини у 30-х роках.
Друга світова війна. Проблеми повоєнного мирного врегулювання. Сполучені Штати Аме-
рики в повоєнні десятиліття. Велика Британія після другої світової війни. IV і V республіки
у Франції. Федеративна Республіка Німеччини у другій половині XX століття. СНД і Росія
у 90-ті роки. Країни Східної і Південно-Східної Європи: від встановлення тоталітарних режимів
до «оксамитових революцій». Перетворення Японії в провідний економічний центр світу. Китай
у другій половині XX ст. Країни Близького і Середнього Сходу. Країни Африки. Латинська
Америка. Культура країн зарубіжного світу в другій половині XX — на початку XXI ст. Світ
на межі двох тисячоліть.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
Перша світова війна 1914-1918 рр.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Безпосереднім приводом до
світової війни стало вбивство
28червня 1914 р.ум.Сараєво
сербським студентом Г. При-
нципом спадкоємця австрій-
ського престолу ерцгерцога
Франца-Фердінанда.
Воєнні дії у Першій світовій війні визначалися стратегічними пла-
нами сторін. За планом німецького генерала А. Шліффена українські
землі посідали важливе місце в планах воюючих країн. Австро-Угор-
щина претендувала на розширення своїх володінь на Західній Україні
(Волинь, Поділля), Німеччина — на інші українські землі. Росія хотіла
захопити Галичину. Узагалі саме Галичина стала ареною найжорстокі-
ших та найкровопролитніших битв на Східному фронті.
Оскільки німецька армія була мобільнішою, на початку війни вона
захопила ініціативу і намагалася здійснити свій план. Німецькі війська
зайняли частину Бельгії та ввійшли на територію Франції. Російські
війська 20 серпня 1914 р. у Східній Пруссії завдали поразки німець-
кій армії. Німецьке командування змушене було перекинути війська
із Західного фронту. Цим самим Росія суттєво допомогла своїм союз-
никам. У результаті битви на Марні (5-12 вересня 1914 р.) німецькі
війська змушені були дещо відступити. У цей час, зміцнивши свої вій-
ська в Східній Пруссії, Німеччина завдала поразки російській армії
і витіснила її з цієї території.
У ході війни з добровольців Галичини було сформовано 2-тисяч-
ний легіон Українських січових стрільців, який став частиною австро-
угорської армії. Він брав участь у боях проти російських військ на різ-
них ділянках фронту в Карпатах і Закарпатті. Січові стрільці відіграли
потім важливу роль у наступних подіях в Україні.
У 1915 р. німецьке командування змінило свої плани, вирішивши
основний удар нанести по Росії, а на Західному фронті зайняти стра-
тегічну оборону. Тепер Німеччина прагнула вивести з війни спочатку
Росію, а потім усіма силами вдарити проти Франції і Великої Британії.
Новітня історія
403
У травні 1915 р. австро-німецькі війська прорвали фронт російської ар-
мії і захопили Галичину, Польщу, Литву, частково Латвію і Білорусію.
На Західному фронті союзники проводили лише операції з обмеже-
ними цілями. У результаті кампанії 1915 р. німецька армія захопила
значну територію на Сході, російській армії було завдано серйозного
удару.
У 1916 р. німецьке командування вирішило завдати основного удару
на Західному фронті в районі Вердена.
У серпні 1916 р. у війну на боці Антанти вступає Румунія, але згодом
її війська зазнають поразки, залишають Бухарест і нафтоносні райони.
Росія змушена перекинути на Румунський фронт свої війська, що не-
гативно вплинуло на загальне становище її східного фронту. Кампанія
1916 р. характеризувалася великими людськими втратами сторін, їх
плани не були реалізовані, але стратегічна ініціатива перейшла до Ан-
танти. Німецьке командування змушене було перейти на всіх фронтах
до оборони із-за нестачі сил.
Кампанія 1917 р. суттєво відрізнялася від попередніх, оскільки про-
ходила в складній політичній ситуації. У Росії відбулося дві революції,
змінювалися уряди та принципи влади і це дуже впливало на хід війни.
Найважливішими подіями цієї кампанії був вступ у війну 6 квітня
1917 р. США на боці Антанти і фактичний вихід з неї після Жовтневої
революції в Росії. За роки війни США фінансово-економічно досить
сильно були пов’язані з країнами Антанти. Вони поставляли свої товари
в ці країни, перетворившись з їх боржника на їх же кредитора.
29 вересня 1918 р. капітулювала Болгарія, ЗО жовтня — Туреччина,
З листопада — Австро-Угорщина. У самій Німеччині почалася револю-
ція. Після повалення монархії 11 листопада 1918 р. в Комп’єнському
лісі у вагоні французького маршала Ф. Фоша німецька делегація під-
писала перемир’я.
Війна, яка тривала 4 роки 3 місяці і 10 днів закінчилась повною
поразкою Німеччини та її союзників. Лише прямі військові видатки
воюючих держав у 10 разів перевищили вартість усіх воєн за попередні
120 років! Росія втратила 60% свого національного багатства, Австро-
Угорщина — 41%, Німеччина — 33%, Франція — 31%, Англія —
15%.
Облаштування повоєнного світу
Підсумки Першої світової війни та основи повоєнного устрою сві-
ту були розглянуті на Паризькій мирній конференції (січень-червень
1919 року). В її роботі взяли участь більше тисячі делегатів від 27 країн,
але головну роль відігравали США, Велика Британія та Франція.
28 червня 1919 р. у Версалі відбулося підписання мирного договору
з Німеччиною. Цей договір складався з 440 статей і одного протоколу.
У ньому узгоджувались такі питання:
1. Територіальні'. Німеччина повертала Франції Ельзас і Лотарин-
гію; Польщі передавала Познань, частину Померанії, Західної Пруссії;
Данія отримала північну частину Шлезвігу; ряд округів — Бельгія.
Німеччина позбавлялася всіх своїх колоній, які пізніше були поділені
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
З березня 1918 р. Радянська
Росія підписала з Німеччиною
та їі союзниками сепаратний
Брестський мир, проте 800
тис. німецьких солдатів усе
ще знаходилися на сході, оку-
пувавши Україну, Білорусію,
Прибалтику. Особливістю кам-
панії 1918 р. була боротьба
обох коаліцій проти Радянсь-
кої Росії.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Перша світова війна, яка
втягнула у своє смертонос-
не коло населення планети,
призвела до небачених втрат
і нечуваного розорення біль-
шості воюючих країн. Було
вбито 8,7 млн осіб, поранено
20,8 млн. Найбільших втрат
зазнали: Росія (2,3 млн), Німеч-
чина (понад 2 млн), Австро-
Угорщина (1,44 млн), Франція
(1,38 млн), Велика Британія
(743 тис.), Італія (близько
700 тис.), США (53 тис.). Крім
того, у середині 1918 р. наро-
ди Європи були вражені пан-
демією «іспанки» (грипу). Хво-
роба забрала понад 25 млн
життів у всьому світі.
404
Всесвітня історія
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Статут Ліги Націй підписали
згодом 44 країни. Ця міжна-
родна організація повинна
була забезпечити мирне спів-
робітництво між країнами,
уберегти їх від війни.
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Версальсько-Вашингтонська
система закріпила провідну
роль Франції в Європі, а Ве-
ликої Британії на Близькому
Сході, сприяла посиленню
позицій США у світі. Закінчили
своє існування 4 найбільші
імперії: Російська, Германська,
Австро-Угорська та Османсь-
ка. Головним претендентом
на світове панування стають
США.
між головними державами-переможницями на основі системи мандатів
Ліги Націй.
2. Військові', німецька армія не повинна була перевищувати 100
тис. осіб, обов’язкова служба скасовувалась, ліквідувався генеральний
штаб, заборонялося мати підводний флот, військову і морську авіацію.
3. Фінансово-економічні'. Німеччина повинна була передати союз-
никам золото і коштовності, які вона отримала в ході війни від інших
держав (у тому числі й від Росії). Учасникам конференції не вдалося
встановити суму репарацій (відшкодування збитків від військових дій)
з Німеччини. Це було зроблено у 1921 році на Лондонській конференції.
Сума репарацій була призначена у 152 млрд золотих марок. Франція
повинна була отримати 52 % , Велика Британія — 22 % , Італія — 10%
від загальної суми.
4. Утворення міжнародних організацій'. Конференція вирішила
створити Лігу Націй і Міжнародне бюро праці.
Окремі мирні угоди були підписані із союзниками Німеччини. У Сен-
Жерменському договорі з Австрією від 10 вересня 1919 р. зафіксовано,
що Австро-Угорська монархія припинила своє існування.
27 листопада 1919 р. було підписано мирний договір з Болгарією.
Частина болгарської території відходила Румунії. 4 червня 1920 р. був
підписаний Тріанонський мирний договір з Угорщиною. Її територія
зменшувалась утричі, а населення — у 2,5 раза. Закарпаття передава-
лось Чехо-Словаччині. 10 серпня 1920 р. був підписаний Севрський мир-
ний договір з Туреччиною. Він зафіксував розподіл Османської імперії.
Туреччина втратила 80% своєї території (Палестину, Ірак, Сирію, Ліван
тощо). Над чорноморськими протоками встановлювався міжнародний
контроль. На всіх союзників Німеччини накладались репарації.
25 липня 1919 р. представники Антанти на Паризькій конференції
визнали права Польщі на окупацію Східної Галичини. Версальську сис-
тему договорів доповнили рішення Вашингтонської конференції (12 лис-
топада 1921 р. — 6 лютого 1922 р.). На ній була встановлена квота
водотоннажності лінійного флоту у пропорції: США і Велика Британія
по 525 тис. т, Японія — 315 тис. т, Франція та Італія по 175 тис. т.
Заборонялось будівництво лінкорів водотоннажністю більше 35 тис. т.
Це було вигідно США, які відставали в будівництві таких кораблів, до
того ж ці судна не могли пройти через Панамський канал. Американ-
цям, таким чином, удалося змусити Велику Британію відмовитись від
давнього правила, згідно з яким її флот повинен був бути рівним флотам
двох найсильніших після неї морських держав.
З китайського питання конференція прийняла рішення про політику
«відкритих дверей» у Китаї, що створювало додаткові можливості для
заселення американського капіталу.
Усі ці договори становили в сукупності систему повоєнного устрою
світу, так звану Версальсько-Вашингтонську систему.
На початку 20-х років більшість країн Європи зосередились на від-
будові зруйнованого війною господарства. Для цього періоду характерне
загострення соціальних конфліктів, тяжкий економічний стан, інфля-
ція, погіршення життєвого рівня значної частини населення.
З 1924 р. по 1929 р. відбувався процес відносної стабілізації еко-
номічного та політичного становища провідних країн світу. Його ха-
рактерними рисами були: зниження соціальної напруги, економічне
піднесення, послаблення зовнішньополітичних суперечностей.
Новітня історія
405
Світова економічна криза 1929-1933 рр.
Новий курс Ф. Рузвельта
У 1932 р. на президентських виборах президентом обрали Франкліна
Рузвельта, він проголосив новий курс.
Основна ідея нового курсу — державне регулювання виробництва,
активне втручання в приватне підприємництво з метою запобігти кризі
надвиробництва. Держава повинна була стати координатором еконо-
мічного життя.
Рузвельт почав зі зміцнення фінансової системи. Золотий стан-
дарт було скасовано, золото заборонялося вивозити за кордон. Долар
девальвували. Було зміцнено позиції великих банків, які отримали
від держави 3 млрд доларів. Проте 3 тис. дрібних банків розорилися.
Уся промисловість була розділена на 17 груп, для яких виробляли-
ся «кодекси чесної конкуренції», що визначали обсяг виробництва,
ціни на продукцію, нижче яких не можна було продавати, ринки
збуту, рівень зарплати. Це посилило концентрацію виробництва у
руках власників найбільших кампаній і було фактично примусовим
картелюванням.
На програму допомоги безробітним було асигновано 3 млрд дол. Для
безробітної молоді організовували трудові табори з військовою дисциплі-
ною. Гроші намагалися вкладати в такі проекти, які не призводили б
до зростання випуску товарів, а навпаки, потребували їх (наприклад,
будівництво шляхів).
Для стабілізації сільського господарства фермерам за відповідну
компенсацію пропонувалося скорочувати площі посівів і поголів’я ху-
доби. Тільки за один рік посіви пшениці і кукурудзи зменшились на
7 млн га. Держава закупила і знищила 23 млн голів великої рогатої
худоби і 6 млн свиней. Це було зроблено для того, щоб підтримати на
певному рівні ціни на м’ясо. Фермери отримали компенсацію, що зро-
било їх платоспроможнішими. Така політика була вигідною великим
сільськогосподарським кампаніям і багатим фермерам. Вони не засівали
малородючі землі, отримуючи за це компенсацію, але в результаті агро-
технічних заходів підвищували врожайність на інших ділянках. Дрібні
та середні фермери, які не мали такої змоги, страждали від скорочення
посівів. Новий курс сприяв зупинці кризових явищ.
Росія — СРСР (1917-1939 рр.)
Лютнева революція 1917 року в Росії
Першим днем революції стало 23 лютого (8 березня) 1917 року.
Перемога революції поставила як першочергове питання про владу.
27 лютого цар розпустив Державну думу, але в той же день її депутати
створили Тимчасовий комітет для відновлення порядку. У результаті
переговорів між Петроградською Радою і Тимчасовим комітетом 2 бе-
резня 1917 року було сформовано Тимчасовий уряд на чолі з князем
Г. Львовим. У той же день Микола II зрікся престолу — династія Ро-
манових, яка правила Росією понад 300 років, була скинута.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Відносна стабілізація про-
відних країн світу змінилася
у 1929-1933 рр. грандіоз-
ною світовою економічною
кризою, найбільшою за всю
історію. Головними її причи-
нами стали надмонополіза-
ція виробництва, відсутність
будь-якого його регулювання,
диспропорція між зростанням
обсягів виробництва і рівнем
доходів значної частини на-
селення.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Лютнева революція перемог-
ла, але політична боротьба
на цьому не закінчилася.
У країні утворилося двовлад-
дя — своєрідне переплетення
двох політичних сил — Тимча-
сового уряду і Рад робітничих
і солдатських депутатів.
406
Всесвітня історія
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Представник меншовиків
Ю. Мартов запропонував
мирним шляхом врегулювати
питання про владу і створити
однорідний соціалістичний
уряд але більшовики, які вже
контролювали столицю, від-
мовилися. Тим самим удруге
був втрачений шанс демок-
ратичного розвитку Росії.
Меншовики та праві есери
залишили з'їзд Рад. Більшо-
вики оголосили звернення
«Робітникам, солдатам і селя-
нам», де вказувалося, що вся
влада на місцях переходить до
Рад робітничих, солдатських і
селянських депутатів.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Лютнева революція 1917 р.
в Росії поклала початок роз-
колу російського суспільства
на два табори: монархістів
і республіканців, прибічників
старого і нового. Особливістю
громадянської війни в Росії
було її тісне переплетення
з іноземною інтервенцією.
Росія в період Жовтневої революції
1 вересня 1917 р. Росія була оголошена республікою. На початку
жовтня 1917 р. Ленін повернувся з Фінляндії до Петрограда і почав
націлювати свою партію на захоплення влади збройним шляхом.
Безпосереднє керівництво підготовкою повстання здійснювали полі-
тичне бюро та військово-революційний центр (ВРК) Петроградської
ради. Повстання почалося 24 жовтня 1917 р. За кілька годин повсталі
зайняли найважливіші пункти столиці. 25 жовтня було захоплено
останній оплот Тимчасового уряду — Зимовий палац. У цей же день
у Петрограді відбувся II Всеросійський з’їзд Рад, де більшість (понад
60%) мали більшовики.
26 жовтня на другому і останньому засіданні II Всеросійського з’їзду
Рад Ленін зробив доповіді, за якими були прийняті декрети про мир
і землю і постанова про утворення нового уряду.
Уряд, утворений II Всеросійським з’їздом Рад, більшовики назва-
ли Радою Народних Комісарів (Раднарком). Його очолив Ленін, а на-
родними комісарами спочатку були лише більшовики. Але згодом до
нього ввійшли 6 лівих есерів, і уряд став двопартійним. З’їзд обрав
Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет (ВЦВК), де більшість
мали більшовики.
У жовтні 1917 р. більшовики захопили владу за допомогою зброй-
ного повстання. Але це був не просто переворот, для якого характерний
перехід влади від однієї соціальної групи до іншої.
Громадянська війна та іноземна інтервенція в Росії (1917-1920)
Періодизація громадянської війни.
І період — (листопад 1917 р. — травень 1918 р.). Це період локаль-
них зіткнень між більшовиками та їх супротивниками, збройна бороть-
ба за встановлення Радянської влади, початок іноземної інтервенції.
II період (травень 1918 р. — березень 1919 р.) — розгортання гро-
мадянської війни, посилення інтервенції.
III період (березень 1919 р. — березень 1920 р.) — період найсиль-
нішого протистояння, вирішальних битв громадянської війни.
IV період (квітень 1920 р. — листопад 1920 р.) — радянсько-поль-
ська війна і боротьба на Півдні України проти білогвардійської армії
генерала Врангеля. Завершення в основному громадянської війни.
V період (листопад 1920 р. — жовтень 1922 р.) — ліквідація останніх
вогнищ громадянської війни.
Збройна боротьба між більшовиками та їх супротивниками почалася
зразу ж після Жовтневої революції в Петрограді. До загострення грома-
дянської війни призвели події навколо Установчих зборів. Більшовики,
намагаючись припинити участь Росії у світовій війні, починають перего-
вори з Четверним союзом про мир у Бресті. З березня 1918 р. Брестський
мирний договір було підписано. Відповідно до нього Німеччина анексу-
вала Польщу, Латвію, Литву та Естонію, взяла під контроль Україну.
Раднарком погодився на виплату Німеччині величезної контрибуції
(6 млрд золотих марок). Згідно з договором армія Росії демобілізову-
валась, військово-морський флот роззброювався, війська виводилися
з України і Фінляндії. Туреччина отримувала Батумі, Каре, Ардаган.
Новітня історія
407
Крім того, Радянська Росія погоджувалась підписати нерівноправний
торговий договір з Німеччиною.
У результаті громадянської війни російське суспільство виявилося
розколотим, 2 млн людей, переважно з інтелігенції, опинилося в еміг-
рації, близько 10 млн загинуло. Економічні збитки становили 50 млрд
золотих рублів. Білий і червоний терор призвели до культивування
насильства.
Установлення фашизму, нацизму та інших тоталітарних
режимів у ряді країн Європи
Італія
Фашизм виник як реакція на кризу капіталістичного суспільства.
Після закінчення Першої світової війни політична система Італії
опинилася у стані кризи. Буржуазно-ліберальна держава була не в змозі
справитися із серйозними труднощами перших післявоєнних років.
З 1918 р. по 1920 р. змінилося 5 урядів. У березні 1919 р. колишній
соціаліст Беніто Муссоліні почав формування «бойових груп» (італій-
ською «фаші ді комбаттіменто», від слова фашіо — пучок, зв’язка,
об’єднання походить назва «фашизм»). Б. Муссоліні народився в сім’ї
коваля, був відрахований зі школи за бійку і диплом про середню ос-
віту одержав екстерном. Він вивчав іноземні мови, мав ефективну ора-
торську техніку.
Фашистські формування мали напіввійськову організацію, були
озброєні, мали особливий одяг (чорні сорочки). Вони виступали проти
лівих сил, але висловлювались за встановлення робітничого контролю
на виробництві, аграрну реформу, конфіскацію військових прибутків,
розпалювали націоналістичні настрої, висували гасло «великої Італії».
До осені 1922 р. фашисти заволоділи багатьма великими муніципалі-
тетами і декількома провінціями в Італії. 27-28 жовтня 1922 р. фашис-
ти організували «похід на Рим». їх підтримали великі промисловці.
31 жовтня 1922 р. король доручив Муссоліні сформувати уряд, де
головні посади обіймали фашисти.
Основою фашистської ідеології був примат інтересів нації над інтере-
сами окремих соціальних груп і окремих людей. Ґрунтуючись на прин-
ципах корпоративізму, держава повинна була поєднувати різноманітні
суспільні інтереси. Програма фашистів була достатньо конкретною.
Вона містила скасування сенату, поліції, привілеїв і титулів, загальне
виборче право, гарантії громадянських свобод, прогресивний податок
на капітал, установлення для всіх 8-годинного робочого дня, загальну
освіту. «Усе в державі і нічого поза державою» — ці слова Муссоліні
стали квінтесенцією італійського фашизму.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Громадянська війна закінчи-
лася перемогою більшови-
ків. Це сталося тому, що вони
змогли згуртувати під своїми
гаслами значну частину насе-
лення, яке прагнуло до нового
життя і не бажало повертатись
до старих порядків, краще
зорганізувати свої сили. їхній
перемозі сприяло й те, що Єв-
ропа була знесилена світовою
війною і не змогла активніше
втрутитись своїми арміями
у справи Росії.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Основні причини виникнення
фашизму:
1) кардинальні зміни соціаль-
них структур, які підривають
підвалини традиційного спо-
собу життя, змінюють стано-
вище різних соціальних груп,
створюючи нішу для проник-
нення фашизму;
2) криза Існуючих політичних
систем, перш за все парла-
ментсько-демократичних Ін-
ститутів, ЯКІ обвинувачуються
в неефективності при подо-
ланні кризи;
3) криза масової свідомості,
розмивання колишньої сис-
теми цінностей.
Німеччина
Поразки у війні, її тривалий і виснажливий характер катастрофічно
вплинули на Німеччину. 19 січня 1919 р. відбулися вибори до Уста-
новчих зборів. Буржуазні партії отримали 16,5 млн голосів, соціал-
демократи — 13,8.
408
Всесвітня історія
ЗВЕРНИ УВАГУ
Правлячі кола Німеччини вже
були не в змозі керувати пар-
ламентськими методами і,
на відміну від США, обрали
Інший шлях виходу з кризи —
встановлення тоталітарної
диктатури.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Економічна політика була
спрямована на підготовку
Німеччини до війни. Форсу-
валось створення і розвиток
військових заводів. З 1933 по
1937 р. Німеччина витратила
на переозброєння 46 млрд
марок. Це дозволило підняти
загальний обсяг промислової
продукції на 25% порівняно
з рівнем 1929 р. Посилення
експлуатації та репресії поєд-
нувалися з соціальною і націо-
нальною демагогією.
31 липня 1919 р. Установчі збори у м. Веймарі прийняли так звану
Веймарську Конституцію. Згідно з нею главою держави вважався пре-
зидент, який обирався на 7 років. Він призначав канцлера і міністрів,
міг розпускати рейхстаг, призначати вибори, був головнокомандуючим
армією. Уряд формувався більшістю рейхстагу і відповідав перед ним.
Рейхстаг мав законодавчу владу. Уводилося загальне виборче право для
громадян з 20 років, демократичні права і свободи. Зберігався поділ
Німеччини на автономні держави-землі. Першим президентом Німеч-
чини обрали Ф. Еберта.
Революційні події в Німеччині мали своє продовження в Баварії, де
у квітні 1919 р. фабрично-заводські комітети і солдатські Ради Мюнхена
обрали новий уряд на чолі з комуністами. Баварія була проголошена
Радянською республікою, уряд ввів робітничий контроль на підприєм-
ствах, націоналізував банки і залізниці, почав формувати свою армію.
У 1920 р. з’являється націонал-соціалістична робітнича партія Ні-
меччини (НСДАП). Націонал-соціалісти закликали до боротьби з ко-
мунізмом, вимагали ліквідації умов Версальського мирного договору,
одержавлення трестів, участі робітників у прибутках підприємств, від-
чуження поміщицьких земель у спільне користування.
8-9 листопада 1923 р. Гітлер організував у Мюнхені фашистський
заколот («пивний путч»), який закінчився невдачею. Гітлера засуди-
ли до 5 років ув’язнення, але вже через півроку звільнили. У 1925-
1926 рр. виходять 2 томи його програмної книги «Майн кампф» («Моя
боротьба»).
На виборах до рейхстагу в червні 1932 р. комуністи отримали
5,3 млн голосів, соціал-демократи — 8 млн, націонал-соціалісти —
13,7 млн. Фашисти спиралися на свої воєнізовані загони — штурмо-
вики (СА) — 500 тис. чол., охоронні загони партії (СС) — 50 тис. чол.
Посиленню впливу націонал-соціалістичної партії сприяла помилкова
лінія комуністів і соціал-демократів, які вважали себе антагоністич-
ними суперниками.
ЗО січня 1933 р. президент Німеччини П. Гіндербург призначив Гіт-
лера рейхсканцлером. З самого початку своєї діяльності його уряд почав
обмежувати політичні права і свободи, забороняти антиурядові мітин-
ги. Була створена таємна поліція — гестапо. У цих умовах 5 березня
1933 р. проходять нові вибори до рейхстагу. За комуністів було подано
4,8 млн голосів, соціал-демократів — 7,2 млн, націонал-соціалістів —
17,3 млн, але вони не отримали абсолютної більшості в рейхстазі. Тіль-
ки арешт 81 депутата-комуніста і анулювання їх мандатів зробили на-
цистів господарями ситуації в рейхстазі. Уряду були надані надзвичайні
повноваження. Він міг видавати закони, розпускати політичні партії.
Таким чином, об’єднувалась законодавча і виконавча влада. У 1934 р.
повноваження президента були передані Гітлеру довічно. В управлін-
ні здійснювався «фюрерпринцип» — безумовне підкорення нижчих
керівників вищим.
Величезного розмаху набула виховна робота в дусі нацизму. Було
створено спеціальне міністерство пропаганди на чолі з Й. Геббельсом. За
1934-1938 рр. бюджетні асигнування відомства Геббельса зросли майже
у 3,5 рази. Молодь виховувалася у мілітаристсько-расистському дусі в
спеціальних організаціях «Молода нація» і «Гітлерюгенд», які охоплю-
вали майже всіх дітей і підлітків від 10 до 18 років. В основу нацистської
ідеології було покладено расизм, войовничий націоналізм, мілітаризм.
Новітня історія
409
Іспанія
У роки Першої світової війни Іспанія дотримувалася нейтралітету.
Політичний устрій у перші повоєнні роки залишився незмінним: за-
конодавча влада належала королю й двопалатному парламенту (кор-
тесам), а виконавча — королю та уряду (Раді Міністрів). Економічна
криза 1921 р. та поразка у колоніальній війні в Марокко спричинили
прагнення правлячих кіл до встановлення диктатури. На роль диктато-
ра було обрано командувача військовим округом у Каталонії генерала
Прімо де Рівера. У 1923 р. він здійснив переворот, розпустив кортеси,
заборонив діяльність політичних партій, обмежив конституційні права
і свободи, провів арешти серед активістів.
У 1933 р. син колишнього диктатора Хосе Антоніо де Рівера створив
фашистську організацію «Іспанська фаланга», яка знайшла значну під-
тримку серед військових. У січні 1936 р. ліві партії уклали угоду про
створення Народного фронту, до якого ввійшли комуністи, соціалісти
та республіканці. На парламентських виборах у лютому 1936 р. На-
родний фронт одержав 268 мандатів з 473, у тому числі 17 отримали
комуністи.
17 липня 1936 р. група вищих офіцерів підняла заколот проти уряду
Народного фронту, заколот очолив генерал Франсіско Франко.
27 лютого 1939 р. Велика Британія і Франція оголосили про виз-
нання генерала Франко та розірвали дипломатичні відносини з респуб-
ліканським урядом. За день Мадрид капітулював, а 1 квітня 1939 р.
Франко оголосив, що війну закінчено. Війна забрала життя 1 млн
іспанців та ще 500 тис. змушені були покинути країну. Франко роз-
почав жорстокі репресії. За перші 5 років диктатури майже 200 тис.
іспанських антифашистів було страчено, а 2 млн кинуто до в’язниць.
Партії та профспілки були оголошені поза законом. Католицькій церкві
повернули привілеї. У селян забрали землю, яку вони отримали під
час революції та повернули її колишнім власникам. У країні на довгі
36 років була встановлена диктатура Франко.
Країни Центральної та Східної Європи у 1918—1930-ті рр.
До кінця Першої світової війни вся територія Польщі була окупо-
вана німецькими військами.
«Польське питання» розглядалося на Паризькій мирній конферен-
ції. Поляки представили проект польських кордонів у межах 1772 р.
Проте опонентами поляків виступили українці, литовці, німці, чехос-
ловаки. Не бажала сильної Польщі і Велика Британія. Гострим було
питання про західний кордон Польщі з Німеччиною. Нарешті Ліга
Націй передала південну частину Верхньої Сілезії Польщі, а решту
2/3 території — Німеччині. Сілезький район Цешина з переважаючим
польським населенням відійшов до Чехо-Словаччини. Конференція вис-
ловилася за те, щоб східними кордонами Польщі стали етнічні польські
кордони по річці Буг.
Радянсько-польський кордон було встановлено за Ризьким догово-
ром 18 березня 1921 р. Польщі відійшла Східна Галичина. Пілсудський
отримав звання маршала.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Питання про приналежність
Східної Галичини на Паризь-
кій конференції вирішене не
було. Лінія східного кордону
Польщі була визначена лише у
1920 р. на конференції^ м.Спа
і названа на честь міністра
закордонних справ Великої
Британії Дж. Керзона лінією
Керзона.
410
Всесвітня історія
& ЗВЕРНИ УВАГУ
Слабким місцем Чехо-Словач-
чини залишалося національ-
не питання (більше третини
населення країни становили
національні меншини). Особ-
ливо гостро це питання сто-
яло в Судетській області, де
значну частину населення
становили німці (3 млн осіб).
Чехо-Словаччина
За Версальською системою договорів до Чехо-Словаччини ввійшли
Чехія, Словаччина, Австрійська Сілезія, Богемія, Закарпаття
з 500 тис. українців. Загалом населення республіки становило близько
15 млн осіб, а територія — понад 140 тис. км2. У 1920 р. була прий-
нята Конституція країни, яка була однією з найдемократичніших
у Європі.
У 20-ті роки Чехо-Словаччина швидко нарощувала свою економічну
потужність. Особливих успіхів досягла чеська індустрія (у передвоєнні
роки Чехо-Словаччина ввійшла у десятку індустріально розвинених
країн світу). Розвитку сільського господарства сприяла аграрна рефор-
ма, яка завершилася у 1929 р. і створила на селі потужний прошарок
місцевих селянських господарств.
У зовнішній політиці Чехо-Словаччина орієнтувалася на Францію,
з якою у 1934 р. уклала договір про взаємодопомогу. У 1935 р. такий
самий договір було укладено з СРСР.
Після приходу до влади в Німеччині нацистів та приєднання до неї
Австрії Гітлер вирішив загарбати й територію Чехо-Словаччини, ско-
риставшись судетським питанням. Доля Чехо-Словаччини була вирі-
шена мюнхенською змовою 29-30 вересня 1938 р., за якою Судетська
область передавалася Німеччині, і Чехо-Словаччина втратила третину
своєї території. У березні 1939 р. Чехо-Словаччина була окупована ні-
мецькими військами.
Угорщина
30-31 жовтня 1918 р. у Будапешті спалахнуло повстання, яке при-
звело до повалення королівської влади і проголошення 16 листопада
1919 р. Угорщини республікою. Допомогу Радянській Угорщині надала
Радянська Росія.
Проти Угорщини почали військові дії румунські та чехо-словаць-
кі війська, консолідувалась угорська контрреволюція, яка згуртува-
лась навколо колишнього адмірала австро-угорського флоту М. Хорті.
Угорська Радянська республіка проіснувала 133 дні. Після придушення
революції в Угорщині до влади прийшов адмірал Хорті, якого було об-
рано регентом-правителем Угорського королівства. Він отримав право
скликати і розпускати парламент, був головнокомандувачем армії. Ліві
партії, за винятком однієї, були заборонені. Фактично в країні було
встановлено режим його особистої диктатури. Вибори стали простою
формальністю, оскільки за умов диктатури правляча партія Національ-
ної єдності неодмінно перемагала.
У промисловості були досягнуті суттєві успіхи, але слабким місцем
угорської економіки залишалося сільське господарство.
У зовнішній політиці уряд Хорті орієнтувався спочатку на Італію,
а потім — на Німеччину. У січні 1939 р. країна приєдналася до Ан-
тикомінтернівського пакту, до якого вже входили Німеччина та
Японія. У березні 1939 р. війська Угорщини окупували Карпатську
Україну.
Новітня історія
411
Румунія
У травні 1918 р. Румунія уклала сепаратний мир з Німеччиною та
Австро-Угорщиною. Румунські війська скуповують Бессарабію (грудень
1917 — лютий 1918 рр.) і Північну Буковину (листопад 1918 р). Згідно
з рішенням Паризької мирної конференції до Румунії також відійшла
болгарська Добруджа. На приєднаних землях здійснювалася політика
«уніфікації» — поширення на нові землі загальнорумунського політич-
ного та адміністративного устрою. Нерумунські народи (угорці, німці,
євреї, українці та інші) становили 28 % населення.
Румунські фашисти об’єдналися у свою партію — «Залізну гвар-
дію». У 1938 р. король Кароль II (1930-1940 рр.) скасував Конститу-
цію і встановив самодержавний режим. Були розпущені всі партії та
профспілки, закриті усі опозиційні газети. Нова Конституція віддавала
всю владу королю. Але погіршилося міжнародне становище Румунії.
У червні 1940 р. Румунія змушена була повернути СРСР Бессарабію та
Північну Буковину. Прем’єр-міністром Румунії було призначено гене-
рала Й. Антонеску. Кароль II зрікся престолу на користь свого сина
Міхая і залишив Румунію.
Болгарія
Болгарія воювала в Першій світовій війні на боці Четверного союзу.
Незадоволення народу поразкою призвело до зречення 3 жовтня 1918 р.
царя Фердинанда І на користь свого сина Бориса III. У 1919-1923 рр.
уряд країни очолював О. Стамболійський, який провів аграрну рефор-
му. У 1934 р. у Болгарії було здійснено військовий переворот — була
скасована Конституція, розпущені політичні партії, обмежено політичні
свободи. Але більшість військових не підтримала офіцерську верхівку,
і царю Борису вдалося зміцнити свої позиції. У 1938 р. усупереч Вер-
сальським договорам Болгарія переозброїла свою армію та збільшила
свою чисельність. 1 березня 1941 р. Болгарія приєдналася до Антико-
мінтернівського пакту.
Югославія
Сербія воювала в Першій світовій війні на боці Антанти. Після
розвалу Австро-Угорської імперії виникли передумови для об’єднання
південнослов’янських народів. 1 грудня 1918 р. було проголошено Ко-
ролівство сербів, хорватів і словенців. У 1921 р. була прийнята Кон-
ституція країни, яка узаконила централізацію держави та надання
переваг сербам. Фактично австро-угорська великодержавність зміни-
лася сербською. Хорвати позбулися навіть тієї автономії, яку мали
раніше в імперії Габсбургів, а македонці та албанці взагалі не могли
використовувати свою рідну мову в державних установах, школах та
пресі. Адміністративний поділ держави не враховував етнічні та істо-
ричні кордони. За умов посилення політичної кризи (парламентська
нестабільність, загострення національного питання) король Олександр
6 січня 1929 р. здійснив державний переворот, розпустивши Народну
скупщину (парламент). Країну було перейменовано в Югославію, ад-
міністративно-територіальний поділ змінено, що ще більше загострило
національне питання.
412
Всесвітня історія
У березні 1941 р. югославський уряд підписав угоду про приєднання
до Троїстого пакту (Німеччина, Італія, Японія). Але частина офіцерів,
які орієнтувалися на західні демократії та СРСР, здійснили державний
переворот і підписали пакт про ненапад з СРСР. У відповідь 6 квітня
1941 р. Німеччина напала на Югославію і до 17 квітня захопила її.
Після окупації країну роз’єднали: Хорватія, де владу захопили місцеві
фашисти, і до складу якої увійшли Боснія і Герцеговина, стала неза-
лежною державою; Сербія та Північна Словенія відійшли Німеччині;
Чорногорія, Хорватське Примор’я та Південна Словенія — Італії; Бач-
ка — Угорщині; Вардарська Македонія — Болгарії.
Країни Азії та Африки в 1920-1930 рр.
Японія
0
У Першій світовій війні Японія воювала на боці Антанти. У 1926-
1989 рр. імператором Японії був Хірохіто. У 1931 р. японська армія
з території Кореї вторглася в Маньчжурію, захопила її, утворивши
ЗАПАМ'ЯТАЙ
У вересні 1940 р. Німеччи-
на, Італія і Японія уклали со-
юзницький «Троїстий пакт»,
спрямований проти США та
Великої Британії.
маріонеткову державу Маньчжоу-Го.
На початок 1940-х рр. у Японії остаточно склався тоталітарний ре-
жим. Улітку 1940 р. саморозпустилися політичні партії. У грудні того
ж року було запроваджено жорстке регулювання економіки, яку почали
стрімко переводити на воєнні рейки. У Європі фашисти контролювали
армію, а в Японії сама армія відігравала роль керівної політичної сили.
Китай
Активізувався національно-визвольний рух у Китаї, Японія нама-
галася анексувати китайський півострів Шаньдун.
У 1921 р. у Китаї було створено комуністичну партію, яка згодом
почала відігравати значну роль у політичному житті. У 1924 р. з’їзд
Гоміндану в Гуаньчжоу оголосив про прийняття Комуністичної партії
Китаю (КПК) до свого складу і про необхідність поширення своєї вла-
ди на весь Китай. Генерал Чан Кайші у квітні 1927 р. розриває союз
з комуністами. У 1928 р. його війська захоплюють Пекін. Вперше за
багато років Китай знову об’єднався. Розпочалася багаторічна боротьба
між комуністами та Чан Кайші. Комуністи у 1931 р. контролювали
1/6 території Китаю, провели тут аграрну реформу. Було обрано перший
революційний уряд на чолі з Мао Цзедуном (1893-1976 рр.).
Незважаючи на японську агресію, Чан Кайші вважав необхідним
подолати спочатку внутрішнього ворога — КПК. У грудні 1939 р. Чан
Кайші почав третю громадянську війну.
ІНДІЯ
В Індії найавторитетнішою політичною силою був Індійський
Національний Конгрес (ІНК заснований у 1885 р.) на чолі з Махат-
мою Ганді, який сповідував ненасильницький опір існуючим поряд-
кам. На його заклик по всій Індії прокотилася хвиля громадянсь-
кої непокори (закриття крамниць, припинення ділової активності).
Новітня історія
413
У1922р., 1932-1933 рр. відбувалися кампанії непокори, у 1935 р.
англійський парламент прийняв Акт про управління Індією, який
розширив провінційну автономію, але зберіг усю повноту влади в ру-
ках британського генерал-губернатора.
Іран
У Першій світовій війні Іран офіційно не брав участі, але в листопаді
1914 р. на його територію вторглися турки. У 1921 р. англійці вивели
свої війська з Ірану, і тоді частини перських козаків на чолі з підпол-
ковником Реза-ханом здійснили державний переворот. На чолі держави
став останній представник Каджарської династії Ахмад-шах. Реза-хан
став спочатку військовим міністром, з 1923 р. — прем’єр-міністром,
а у 1925 р., здійснивши переворот, проголосив себе шахом під іменем
Реза-шах Пехлеві (1925-1941 рр.).
У країні почалися кардинальні реформи. У 1925-1928 рр. було прий-
нято три кодекси законів: комерційний, кримінальний та цивільний.
Усі вони посилювали державну владу, обмежували юридичну могут-
ність ісламського духовенства. Було проведено скасування титулів та
звань, запроваджено прізвища, вводилася реформа освіти (загальна
обов’язкова початкова освіта, світські школи, засновано Тегеранський
університет), жінкам дозволили навчатися у вузах та обіймати посади
на державній службі. Будучи завзятим націоналістом, Реза-шах щиро
симпатизував Гітлеру та захоплювався політичною системою, створеною
націоналістами у Німеччині.
Туреччина
Туреччина брала участь у Першій світовій війні на боці Четверного
союзу. У результаті поразки арабські провінції — Ірак, Сирія, Палести-
на, Трансіорданія, Єгипет та країни Аравії відділялися від Туреччини
і ставали підмандатними територіями країн Антанти. Це обумовило
піднесення націоналізму. На чолі націоналістів став генерал Мустафа
Кемаль, який очолив уряд.
1 листопада 1922 р. Великі національні збори Туреччини оголосили
про скасування султанату. Останній султан Мехмед VI (1918-1922 рр.)
втік на англійському кораблі на Мальту. У жовтні 1923 р. Туреччину
було проголошено республікою. Президентом було обрано М. Кемаля,
якого при запровадженні прізвищ назвали Ататюрком (батьком тюрків).
Ататюрк провів ряд реформ: надавалися виборчі права жінкам, іслам
відокремлювався від школи і держави, населенню дозволялося носити
європейський одяг, а жінкам з’являтися без паранджі, запроваджу-
вався європейський календар та літочислення, арабська абетка зміню-
валася європейською, багатоженство заборонялося і запроваджувався
цивільний шлюб, мусульманське законодавство змінялося цивільними
кодексами за європейським зразком.
Палестинська проблема
Наприкінці XIX ст. Палестина була відсталою аграрною областю
в складі Османської імперії, де переважало арабське населення. Проте
ситуація почала змінюватись з 1897 р., коли в Базелі пройшов перший
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Під керівництвом Ататюрка
почалося швидке перетво-
рення слабкої, економічно
відсталої І аморфної Туреч-
чини на сильну національну
державу.
414
Всесвітня історія
з’їзд сіоністів, що утворив Всесвітню сіоністську організацію. Вона пос-
тавила за мету збір розсіяних по усьому світу євреїв та переселення їх на
батьківщину предків. Для підтримки колоністів утворили Єврейський
національний банк (1899 р.), Єврейський національний фонд (1901 р.),
Англо-палестинський банк (1902 р.). До 1914 р. в Палестину пересели-
лося близько 85 тис. євреїв. Центром їхньої общини став заснований
у 1909 р. Тель-Авів.
У 1917 р. у ході Першої світової війни було створено Єврейський
легіон, який допомагав Британії у звільненні Палестини від Туреччини.
У 1920 р. Ліга Націй передала мандат на управління Палестиною
Великій Британії. Була введена вільна купівля-продаж землі. Поча-
лася великомасштабна скупка земель приїжджими євреями. До по-
чатку 1930-х рр. єврейським поселенцям належало вже 1/3 усіх зе-
мель і 4/5 палестинської промисловості. Тоді ж посилилися заклики
до створення єврейської держави. Ця ідея спричинила різко негативну
реакцію у палестинських арабів, які відмовилися навіть обговорювати
можливість такого розвитку подій. Справа неодноразово доходила до
збройних зіткнень.
Країни Африки
У 1914 р. над Єгиптом було встановлено протекторат Великої Бри-
танії, що активізувало національний рух. У 1923 р. Єгипет став конс-
титуційною монархією і отримав внутрішню автономію, хоча зберіга-
лась британська військова присутність. У 1936 р. британська окупація
Єгипту формально припинилася, але військова присутність Британії ще
зберігалася вздовж Суецького каналу.
Судан перебував під сильним англо-єгипетським непрямим управ-
лінням. Суверенітет над Суданом належав Британії, а адміністрація
була єгипетською.
Основна частина Африки належала Франції (Алжир, Туніс, Марок-
ко, Французька Західна Африка, Французька Екваторіальна Африка,
Мадагаскар). Після Першої світової війни колишні колонії Німеччини
Камерун і Того перейшли до Франції. Бельгії належало Бельгійське
Конго, підмандатні території Руанда і Бурунді; Італії — Італійські Со-
малі, Еритрея та Ефіопія (після окупації в 1936 р.); Іспанії — частина
Марокко; Португалії — Ангола, Мозамбік, Португальська Гвінея.
Друга світова війна
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Причини Другої світової війни:
- загострення суперечностей
між провідними державами
світу в результаті нерівно-
мірності їхнього розвитку;
- прагнення Німеччини до ре-
ваншу, а Італії І Японії — до
ревізії Версальсько-Вашин-
гтонської системи.
Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р. нападом Німеччини
на Польщу, яка була захоплена за ЗО днів. Велика Британія і Франція,
які вважалися гарантами безпеки Польщі, 3 вересня 1939 р. змушені
були оголосити війну Німеччині. У війну швидко втягнулися основні
європейські держави, а згодом і країни інших континентів. У ній взя-
ли участь 61 країна з населенням 1,7 млрд осіб, тобто 80% населення
світу. В арміях цих країн було 100 млн осіб.
Періодизація Другої світової війни
Перший період: 1 вересня 1939 — листопад 1942 р., від нападу
Німеччини на Польщу до початку Сталінградської битви, що стала
Новітня історія
415
початком докорінного зламу у ході війни. Цей період характеризується
нарощуванням агресії фашистського блоку, його суттєвими воєнними
успіхами (капітуляція Франції, захоплення значної території СРСР,
поразка США на Тихому океані).
Другий період: листопад 1942 р. — червень 1944 р. — докорінний
злам, перелом у ході війни, перехід стратегічної ініціативи до антигіт-
лерівської коаліції, суттєві воєнні перемоги цієї коаліції (під Ель-Ала-
мейном, Сталінградом, Курськом, звільнення України та вихід на дер-
жавний кордон СРСР, захоплення союзниками значної частини Італії,
початок розпаду фашистського блоку).
Третій період: червень 1944 р. — 2 вересня 1945 р. — період за-
вершальних остаточних перемог антигітлерівської коаліції. Він почи-
нається висадкою союзників у Франції (6 червня 1944 р.) — відкрит-
тям другого фронту і закінчується капітуляціями Німеччини (8 травня
1945 р.) та Японії (2 вересня 1945 р.).
9 квітня 1940 р. за декілька годин німецькі війська окупували Данію,
а згодом — Норвегію. 10 травня німецька армія перейшла у наступ на
Західному фронті. Незважаючи на перевагу військ союзників (142 дивізії
проти 135 німецьких), вони зазнали поразки. 14 травня 1940 р. капі-
тулювали Нідерланди, 28 травня — Бельгія. 4 червня Велика Британія
змушена була евакуювати свої війська. Поразки призвели до кризи уря-
ду Великої Британії, який згодом очолив У. Черчілль — енергійний та
далекоглядний політик, прибічник активної боротьби проти Німеччини.
14 червня 1940 р. без бою було здано Париж, Франція була розгром-
лена за 45 днів. 2/3 країни було окуповано. Французький колабора-
ціоністський уряд на чолі з маршалом Петеном перебував у курортному
містечку Віші.
У квітні 1941 р. німецькі війська окупували Югославію та Грецію.
Дев’ять європейських держав перебували під їхнім чоботом, а 7 були
союзниками. Лише 3 держави: Швеція, Швейцарія та Ісландія зали-
шалися нейтральними.
7 грудня 1941 р. Японія 350 літаками атакувала американську вій-
ськово-морську базу у Перл-Гарборі (Гавайські острови). США відразу
втратили 18 кораблів, у тому числі 8 лінкорів, 272 літаки, загинуло 2300
осіб. Президент Рузвельт пізніше назвав 7 грудня днем довічної ганьби.
За наступні 4 місяці Японія захопила Філіппіни, Таїланд, Бірму,
Малайю, Сінгапур та Індокитай. За півроку боїв на Східному (радянсь-
кому) фронті німецькі війська захопили територію в 1,5 млн км з насе-
ленням 75 млн осіб, в полон потрапило 4 млн солдатів. Єдиним значним
успіхом радянських військ стала битва під Москвою, коли німецькі вій-
ська були відкинуті від столиці СРСР на 100-300 км, що означало крах
блискавичної війни. Але навесні 1942 р. радянське командування при-
пустилося прикрих помилок на Харківському напрямку, і в результаті
німецькі війська захопили Північний Кавказ і вийшли до Сталінграда.
ЗВЕРНИ УВАГУ ф
Після нападу Німеччини на
СРСР почалося формування
антигітлерівської коаліції, яке
було зафіксоване в Декларації
Об'єднаних Націй, підписаній
26 країнами (у тому числі
СРСР, США, Китаєм, Великою
Британією, Індією та Авст-
ралією) 1 січня 1942 р. В ній
говорилося про рішучість цих
країн боротися проти ворога,
співробітничати у цьому плані
один з одним. Було зафіксо-
вано зобов'язання не підпи-
сувати сепаратного миру з
супротивником.
Завершення Другої світової війни
Початком докорінного перелому у ході війни стала битва під Сталін-
градом (18 листопада 1942 р. — 2 лютого 1943 р.). У жовтні 1942 р.
британські війська здобули перемогу над італо-німецькими військами
під Ель-Аламейном (в Єгипті), до травня 1943 р. звільнили всю Північ-
ну Африку (Алжир, Туніс, Марокко), захопивши 240 тис. полонених.
416
Всесвітня історія
ЗАПАМ'ЯТАЙ
28 листопада — 1 грудня
1943 р. відбулася Тегерансь-
ка конференція глав урядів
СРСР, Великої Британії та США
(Й. Сталін, У. Черчілль, Ф. Руз-
вельт), яка вперше визначила
узгоджену стратегію трьох
великих держав у боротьбі
проти спільних ворогів. Кон-
ференція розглянула питання
про відкриття другого фронту.
Остаточний злам у війні настав влітку 1943 р. У битві під Курськом у
бойових операціях з обох сторін брали участь 4 млн осіб, 70 тис. гармат
і мінометів, 12 тис. літаків, 13 тис. танків. Німецькі війська зазнали
поразки. Стратегічна ініціатива остаточно перейшла до Червоної Армії.
З вересня 1943 р. англо-американські війська висадилися в Італії,
і новий італійський уряд підписав акт про капітуляцію. Проте німецькі
війська встигли окупувати Північну та Центральну Італію, блок фа-
шистських держав почав розпадатись.
На Тегеранській конференції глав урядів СРСР, Великої Британії та
США було прийнято рішення про висадку союзників у травні 1944 р.
у Франції чисельністю до 1 млн осіб. Сталін погодився на вступ СРСР
у війну проти Японії після розгрому Німеччини. У загальних рисах
були узгоджені питання про польські кордони, про передачу частини
Східної Пруссії СРСР. Тегеранська конференція стала важливим кроком
на шляху зміцнення антигітлерівської коаліції.
У 1944 р. радянські війська продовжували успішні дії проти німець-
кої армії, звільнивши від блокади Ленінград, визволивши Білорусію
і Україну, Прибалтику.
6 червня 1944 р. англо-американські війська висадились у Північ-
ній Франції. Це означало відкриття другого фронту в Європі. Велику
роль у звільненні Франції відіграв рух Опору. Саме його сили звільни-
ли 25 серпня 1944 р. Париж. До кінця 1944 р. Франція і Бельгія були
звільнені. Але основна боротьба йшлася на Східному фронті.
Продовжувався розпад фашистського блоку. У серпні 1944 р. з фа-
шистського блоку вийшла Румунія, оголосивши війну Німеччині, у ве-
ресні — Фінляндія і Болгарія. В жовтні 1944 р. була звільнена Югос-
лавія. Єдиним союзником Німеччини залишалась Угорщина, але після
впертого опору 13 лютого 1945 р. радянські війська взяли Будапешт.
4-11 лютого 1945 р. в Ялті (Крим) відбулася друга конференція глав
урядів СРСР, США та Великої Британії. Було прийнято рішення доби-
ватися беззастережної капітуляції Німеччини, розділити її на 4 зони
окупації (додатково зона виділялася для Франції). Передбачалось утво-
рення Центральної контрольної комісії для координації дій союзників
у Німеччині. Важливим було рішення про знищення німецьких збройних
сил і озброєння, німецького генерального штабу. Німецька воєнна про-
мисловість повинна бути взята під контроль і ліквідована; воєнні злочин-
ці — суворо покарані; нацизм і його установи — викоренено і ліквідовано.
Обговорювалось питання про створення Організації Об’єднаних На-
цій — органу безпечного миру і міжнародної безпеки. Гострим було
польське питання. Вирішили, що її східні кордони пройдуть по «лінії
Керзона», а на Заході Польща отримає нові території.
25 квітня — 26 червня 1945 р. у Сан-Франциско (США) проходила
Установча конференція ООН. У її роботі брали участь представники
50 держав. Було прийнято Статут ООН, який вступив у дію 24 жовтня
1945 р. Загальні збори представників країн — членів ООН запровадили
Генеральну Асамблею. Вона розглядає загальні проблеми співробіт-
ництва в справі підтримки миру, дає рекомендації членам ООН і Раді
Безпеки. Рада Безпеки є постійно діючим політичним органом ООН,
до якого входить 5 постійних членів (СРСР, США, Велика Британія,
Франція і Китай) і 6 непостійних, які обираються на 2 роки. У Раді
Безпеки діє принцип одностайності 5 постійних членів при прийнятті
рішень. Ухвали Ради Безпеки є обов’язковими для всіх членів ООН.
Новітня історія
417
Окрім цих органів передбачалося створення Економічної і Соціальної
ради, Міжнародного Суду, комісій.
16 квітня 1945 р. радянські війська почали Берлінську операцію.
2 травня Берлін було взято. У ніч на 9 травня 1945 р. в передмісті Бер-
ліна Карлхорсті було підписано акт про беззастережну капітуляцію
Німеччини.
17 липня — 2 серпня 1945 р. у Потсдамі (Німеччина) проходила
третя конференція глав урядів «великої трійки», але вже у зміненому
складі. Брали участь Й. Сталін (СРСР), Г. Трумен (США) — (Ф. Руз-
вельт помер 12 квітня 1945 р.), У. Черчілль, а з 28 липня 1945 р. (після
виборів) — К. Етлі (Велика Британія).
Заключною фазою світової війни були воєнні дії союзників проти
Японії. У 1943-1944 рр. англо-американські війська завдали ряд пора-
зок японським, особливо відчутною з них була морська битва в районі
Філіппін. 6 і 9 серпня 1945 р. американці скинули атомні бомби на
японські міста Хіросіму і Нагасакі, де загинуло 200 тис. чол. Цим США
хотіли продемонструвати свою військову могутність і прискорити капі-
туляцію Японії без надмірних втрат, неминучих за прямого вторгнення
на територію країни.
9 серпня 1945 р. у війну проти Японії вступив СРСР. Протягом тиж-
ня опір мільйонної Квантунської армії було зламано на всіх напрямках.
2 вересня 1945 р. на борту американського лінкора «Міссурі» від-
булося підписання акту про беззастережну капітуляцію Японії. Друга
світова війна закінчилася.
Проблеми повоєнного мирного врегулювання
До суттєвих змін у повоєнному міжнародному становищі слід від-
нести те, що реакційні сили німецького нацизму і японського міліта-
ризму зазнали поразки, що дало можливість зберегти загальнолюдські
цінності та пріоритети.
Важливою зміною став початок розпаду колоніальної системи, під-
несення національно-визвольного руху, утворення нових незалежних
держав в Африці та Азії.
Програма післявоєнного мирного врегулювання була розробле-
на ще на Кримській та Потсдамській конференціях. Проте в процесі
конкретної деталізації цієї програми виникли гострі протиріччя між
колишніми союзниками, між СРСР, з одного боку, та США, Великоб-
ританією, Францією з іншого. Західні держави не визнавали прора-
дянських урядів Болгарії та Румунії і вимагали проведення вільних
демократичних виборів, збереження багатопартійної парламентської
системи і ринкових відносин.
Все ж компроміс було знайдено, і 10 лютого 1947 р. мирні дого-
вори з Італією, Фінляндією, Болгарією, Угорщиною і Румунією були
підписані. Договори визначали деякі територіальні зміни. До СРСР від
Фінляндії відходила область Петсамо (Печенга), а Закарпатська Україна
від Угорщини. Північна Трансільванія зі складу Угорщини переходила
до Румунії. Деякі території Італії відійшли Франції. Італія втрачала
всі свої колонії і зобов’язувалась поважати суверенітет і незалежність
Албанії та Ефіопії. Греція отримувала Додеканезькі острови.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Підсумки Другої СВІТОВОЇ ВІЙНИ
призвели до суттєвих ЗМІН
у міжнародній ситуації— на
світовій арені виникло нове
співвідношення ПОЛІТИЧНИХ
сил. СРСР, незважаючи на ве-
личезні матеріальні та людські
втрати, вийшов Із війни полі-
тично сильнішим, ніж вступив
у неї. З Іншого боку, зросла
економічна та політична мо-
гутність США. Суперництво
між СРСР та США стало лейт-
мотивом міжнародних відно-
син протягом 45 післявоєнних
років.
418
Всесвітня історія
Вводились обмеження чисельності збройних сил переможених дер-
жав. Італія могла мати сухопутні війська в 250 тис. солдатів та офі-
церів і не більше 25 тис. на флоті та в авіації. В інших країнах теж
встановлювався мінімально необхідний для оборони склад збройних
сил. Війська країн-переможниць повинні бути виведені з окупованих
територій через 90 днів, але вони залишились в Німеччині, Угорщині,
Румунії, Австрії.
Були визначені розміри репарацій. Італія виплачувала СРСР 100 млн
дол. протягом 7 років, Югославії — 125 млн, Греції — 105 млн, Фін-
ляндія і Румунія виплачували по 300 млн дол., Угорщина — 200 млн.
Компенсації у вигляді іноземних активів та в іншій формі отримували
США, Велика Британія, Франція та інші країни. Слід відзначити, що
вже через рік СРСР значно скоротив репарації, а згодом відмовився
від них.
Однією з найгостріших проблем була німецька. Всупереч рішенням
Кримської та Потсдамської конференцій, зберегти єдність Німеччини на
той час не вдалося. У грудні 1946 р. Велика Британія та США уклали
угоду про об’єднання своїх двох зон окупації (Бізонія), до них згодом
приєдналася Франція (Тризонія). Закінчилося це проголошенням 7 ве-
ресня 1949 р. ФРН (Федеративної Республіки Німеччини) а через місяць
на базі радянської зони окупації — НДР (Німецької Демократичної
Республіки).
Ще однією дуже важливою проблемою міжнародних відносин ста-
ло врегулювання відносин з Японією. У вересні 1951 р. 48 держав,
включаючи Японію, підписали у Сан-Франциско мирний договір. Він
оголошував про припинення стану війни з Японією. Японія визна-
вала незалежність Кореї, передавала свої території в Тихому океані
під опіку США, відмовлялася від Курильських островів, Південного
Сахаліну, Тайваню. СРСР, Польща та Чехо-Словаччина відмовилися
підписати договір, мотивуючи це тим, що він не відповідає розвит-
ку Японії як миролюбної держави, порушує права та інтереси СРСР
та інших країн, які постраждали від японської агресії. Одночасно
з мирним договором був підписаний японо-американський «договір
безпеки», який надавав США право розміщувати свої збройні сили
на японській території.
Лише в жовтні 1956 р. була підписана радянсько-японська деклара-
ція про припинення стану війни та відновлення дипломатичних і кон-
сульських відносин. СРСР відмовився від репарацій і погодився повер-
нути Японії полонених. Проте домовитись з територіальних питань не
вдалося. Мирний договір так і не було підписано.
Важливим прецедентом у міжнародному праві став процес у справі
головних нацистських воєнних злочинців — вищих державних і вій-
ськових діячів фашистської Німеччини, який проходив у Нюрнберзі
(Німеччина) з 20 листопада 1945 р. по 1 жовтня 1946 р. Спеціально ут-
ворений урядами СРСР, США, Великої Британії та Франції Міжнарод-
ний військовий трибунал засудив 12 нацистських злочинців (Герінга,
Ріббентропа, Кейтеля та ін.) до смертної кари, інших — до тривалих
термінів тюремного ув’язнення. Трибунал визнав злочинними керівний
склад нацистської партії, гестапо, СД, СС. Агресія була визнана тяж-
ким міжнародним злочином. Міжнародний трибунал над головними
японськими воєнними злочинцями відбувався з 3 травня 1946 р. по
12 листопада 1948 р. у Токіо.
Новітня історія
419
Політика «холодної війни» і військово-політичних блоків
СРСР, керуючись теорією «перемоги соціалізму в усьому світі», на-
магався зміцнити і розширити свій авторитет і вплив, досягнуті в ре-
зультаті перемоги у війні, провадив політику диктату по відношенню
до країн Східної, Центральної і Південно-Східної Європи, нав’язуючи
їм свою «модель» соціалізму. На цьому ґрунті почалися перші дипло-
матичні зіткнення між СРСР і США.
Президент США Г. Трумен у посланні конгресу в грудні 1945 р.
заявив про те, що здобута країною перемога поклала на американсь-
кий народ тягар постійної відповідальності за керівництво світом. Він
також демонстративно схвалив промову У. Черчілля 5 березня 1946 р.
у м. Фултон (штат Міссурі, США), де останній заявив, що на Схід Єв-
ропи впала залізна завіса , «холодна війна» продовжувалась 45 років.
Складовою частиною цієї політики стала доктрина Трумена, про-
голошена в березні 1947 р. Суть цієї доктрини була в праві США допо-
магати тим країнам, які опинилися безпосередньо під комуністичною
загрозою. Відповідно до цієї доктрини, Греції та Туреччині була надана
допомога в 400 млн дол. для боротьби з загрозою міжнародного комуніз-
му. Складовою частиною доктрини Трумена стала допомога цим країнам
спеціалістами і озброєнням, що дало змогу американцям в значній мірі
взяти під контроль їхні армії.
Процес поляризації спричинив виникнення так званої блокової
політики. У квітні 1949 р. 12 держав (у т.ч. США, Велика Британія,
Франція, Італія) підписали у Вашингтоні Північноатлантичний пакт
(НАТО). Ареною протистояння стала й Азія. У 1954 р. під егідою США
тут створюється військовий блок з 8 держав СЕАТО (Організація дого-
вору Південно-Східної Азії), до якого увійшли США, Велика Британія,
Франція, Австралія, Нова Зеландія та ін.
На противагу цьому СРСР створює свій блок. У травні 1955 р. со-
юзники СРСР Албанія, Болгарія, Угорщина, НДР, Польща, Чехо-Сло-
ваччина, Румунія підписують (Варшавський) договір про колективну
безпеку, взаємодопомогу, включаючи застосування військової сили.
«Холодна війна» у ряді випадків в деяких регіонах перетворювалась
на «гарячу», зокрема — корейська проблема, Карибська криза.
словник
Холодна війна — це такий
міжнародний стан, коли між-
народні відносини мають
конфронтаційний зміст, ха-
рактеризуються форсуванням
гонки озброєнь, створенням
агресивних блоків, балансу-
ванням на грані «гарячої»
війни, різким загостренням
Ідеологічного протистояння,
згортанням економічних від-
носин, участю в локальних
конфліктах.
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Ще одним наріжним каме-
нем зовнішньої політики США
в ці роки став «план Маршал-
ла» — економічна допомога
країнам Європи в 16 млрд
доларів. 17 країн Європи взя-
лиучастьу «плані Маршалла».
Основною умовою надання
допомоги була відмова від
націоналізації промислових
об'єктів та сприяння розвитку
приватного підприємництва.
План діяв з 1948 по 1951 рік.
60% коштів отримали Велика
Британія, Франція, Італія, ФРН.
Сполучені Штати Америки в повоєнні десятиліття
США стали єдиною країною у світі, яка вийшла з війни, не тільки
зміцнившись у військово-політичному відношенні (як СРСР), але й у фі-
нансово-економічному. У 1946 р. США давали 62 % усієї промислової
продукції капіталістичного світу проти довоєнних 40 %. Вони зосере-
дили в своїх руках 3/4 золотого запасу і третину експорту капіталіс-
тичного світу.
Розвиток економіки США у післявоєнні роки характеризувався
нерівномірністю. У цілому вони зміцнили свої позиції та репутацію
найзаможнішої держави світу. Насамперед, стрімко розвивалася авто-
мобільна промисловість: кількість автомобілів, будівельний бум спри-
чинив розвиток міст та селищ. Збільшення витрат на оборону у зв’язку
з ескалацією «холодної війни» також сприяло економічному прогресу.
420
Всесвітня історія
ЗВЕРНИ УВАГУ
Могутній імпульс для розвит-
ку сфери послуг спричини-
ло поширення комп'ютерної
техніки. Цей період недар-
ма називають віком інфор-
мації — потужна техніка та
новітнє програмне забезпе-
чення дали змогу накопичити
й узагальнити досі небачені
маси даних, що відображали
все розмаїття економічних та
соціальних напрямків.
Наприкінці 40-х рр. піднялася хвиля переслідувань за вільнодум-
ство та демократичну діяльність. Ця реакційна лінія одержала назву
маккартизму за ім’ям голови сенатської комісії з питань внутрішньої
безпеки Дж. Маккарті. У багатьох містах США були проведені судо-
ві процеси над громадськими та профспілковими діячами, які потра-
пили під прес маккартизму. На лояльність перевірили 2,5 млн осіб.
22 листопада 1963 р. було вбито в м. Далласі (шт. Техас) президен-
та Д. Кеннеді. Президентом став Л. Джонсон. За його правління США
розпочали ескалацію війни у В’єтнамі.
Початок 70-х рр. характеризувався певною розрядкою міжнародної
напруженості, послабленням «холодної війни». Певна заслуга в цьому
тодішнього американського президента Р. Ніксона (1969-1974 рр.).
Деякі позитивні зміни сталися в радянсько-американських відносинах.
У 1972-1974 рр. відбулися зустрічі між американським президентом
і радянським керівництвом, в результаті яких були підписані договори
про обмеження стратегічного наступального озброєння, про відвернення
ядерної війни та ін.
У 1975 р. проведена нарада з безпеки і співробітництва в Європі
у Ґельсінкі, в якій брали участь керівники 33 європейських країн, а та-
кож США та Канада. Було підписано Заключний акт, де зафіксовані
10 принципів взаємовідносин між країнами: незастосування сили, не-
порушність кордонів, територіальна цілісність, мирне врегулювання
суперечок, невтручання у внутрішні справи, повага прав людини, сум-
лінне виконання зобов’язань з міжнародного права та ін.
У 1973-1975 рр. США опинилися в новій економічній кризі, най-
більшій за повоєнні роки. Вона була спричинена збільшенням світових
цін на нафтопродукти, тому долалася зменшенням енергоємності, тех-
нічним переоснащенням підприємств, антиінфляційною політикою.
Державне регулювання було обмежене, соціальні програми зменшені.
Збільшувались капіталовкладення у передові галузі виробництва, роз-
ширювалося залучення іноземного капіталу в економіку США. Ско-
рочувались податки: особлива увага приділялася розвитку і стимулю-
ванню приватного сектора. Повністю фінансувався тільки Пентагон,
асигнування для інших міністерств скорочувались. Така політика от-
римала назву рейганоміки за ім’ям президента США у 1981-1988 рр.
Р. Рейгана. Вона дала змогу подолати кризу, збільшити виробництво,
підвищити життєвий рівень населення.
З приходом до влади в СРСР М. С. Горбачова (квітень 1985 р.) по-
кращилися американо-радянські відносини. Було підписано договори
про скорочення ядерної зброї «Старт-1» і «Старт-2».
11 вересня 2001 року США зазнали найбільшого в своїй історії
терористичного удару. У результаті спрямування на хмарочоси веж
Всесвітнього торгового центру літаків, захоплених терористами, за-
гинуло близько 6 тисяч осіб. У відповідь у жовтні 2001 року США
почали в Афганістані антитерористичну операцію, спрямовану проти
уряду талібів та терористичної організації на чолі з Бен Ладеном. На-
весні 2003 р. США висадили свої війська в Іраку і швидко захопили
його, поваливши режим Саддама Хусейна. Захоплення та окупація
Іраку свідчать про нарощування гегемонійських тенденцій у зовніш-
ній політиці США.
У листопаді 2008 р. відбулися чергові вибори Президента США.
Перемогу здобув Барак Абама.
Новітня історія
421
Велика Британія після другої світової війни
Розвиток Великої Британії після Другої світової війни характери-
зувався суперечливими тенденціями. З одного боку, позиції її полі-
тичних і економічних суперників у перші повоєнні роки (Франції,
Японії, Німеччини) значно ослабли, і це дало змогу Великій Британії
до 1963 р. утримувати 2-ге місце у капіталістичному світі за рівнем
промислового виробництва. У повоєнний період при владі перебували,
змінюючи одна одну, лише дві партії — лейбористи і консерватори.
За 50 післявоєнних років лейбористи урядували 17 років, а консер-
ватори — 33. Лейбористи, які спиралися на профспілки (партія за-
снована у 1900 р.), проголосили своєю метою поступове реформуван-
ня британського суспільства за допомогою державного регулювання.
Консервативна партія (заснов. у 1867 р.) виступила за збереження
вільної конкуренції, пріоритет приватної власності, обмеження впливу
держави на економіку.
Згідно з планом Маршалла Велика Британія отримала від США
2,8 млрд дол. у вигляді кредитів та поставок продукції.
З 1952 р. королевою Великої Британії є Єлизавета II.
З 1968 р. загострилася проблема Ольстера — самоврядної частини
Великої Британії (Північної Ірландії). Тут переплелися релігійні та
національні проблеми. Конфліктувало корінне населення — католики
і протестанти — вихідці з Англії та Шотландії.
У 1979 р. до влади прийшли консерватори, і уряд очолила Маргарет
Тетчер — «залізна леді». Вона суттєво змінила економічну політику,
відмовившись від державного регулювання і повернувшись до свободи
ринкових відносин. Ця політика дістала назву неоконсерватизму, або
тетчеризму.
У 1982 р. Велика Британія вступила у військовий конфлікт з Ар-
гентиною за Фолклендські острови і перемогла.
Велика Британія займає 5-те місце у світі за рівнем економічного
розвитку, залишаючись провідною країною світу.
ЗВЕРНИ УВАГУ
М. Тетчер почала проводити
монетаристську політику, об-
меживши кількість грошової
маси в обігу, змінила податко-
ву політику, зменшивши прямі
податки на великі прибутки
і збільшивши на середні. Це
призвело не тільки до зрос-
тання капіталовкладень, але
й до поляризації суспільства.
Зменшені були соціальні вит-
рати. У промисловості прово-
дилась структурна перебудо-
ва, яка передбачала розви-
ток насамперед наукоємних
галузей з метою подолання
відставання.
IV і V республіки у Франції
Повоєнний Тимчасовий уряд очолив один з керівників Руху Опо-
ру генерал Шарль де Ґолль. Цей уряд відновив демократичні свободи,
підвищив заробітну плату і пенсії, провів націоналізацію вугільних
шахт, авіаційних кампаній, автомобільного заводу «Рено». Колабора-
ціоністи (особи, що співробітничали з фашистами), звільнялись з дер-
жавного апарату та віддавались під суд.
Найважливішим питанням внутрішнього політичного життя було
прийняття Нової Конституції. 13 жовтня 1946 р. на референдумі була
схвалена Нова Конституція IV Республіки. Вона була однією з найде-
мократичніших в історії Франції, оскільки розширяла демократичні
та соціальні права трудящих.
1948 р. промисловість досягла довоєнного рівня, а у 1958 р. в 2,5 рази
перевищила його. Франція приєдналася до плану Маршалла, взяла ак-
тивну участь у створенні НАТО і Спільного ринку.
422
Всесвітня історія
У 1946-1954 рр. Франція вела колоніальну війну проти В’єтнаму,
але зазнала поразки. З 1954 р. до 1962 р. подібна війна велася Фран-
цією і в Алжирі, але також невдало. У 1956 р. разом з Великою Бри-
танією та Ізраїлем вона воює проти Єгипту. Таким чином, у 50-ті рр.
Франція проводила агресивну політику, беручи участь у ряді локаль-
них воєн. Її поразки у цих війнах свідчили про занепад її як колоніаль-
ної імперії.
За 12 років (1946-1958 рр.) існування IV Республіки змінило-
ся 25 урядових кабінетів, що свідчило про політичну нестабільність
у країні. Ця нестабільність посилювалася невдачами у війні в Алжирі.
У жовтні 1958 р. була прийнята нова Конституція Франції, що означало
початок V Республіки.
Згідно з новою Конституцією повноваження парламенту були значно
звужені, а президента — розширені. Він фактично одержав можливість
одноосібно визначати внутрішню та зовнішню політику країни, при-
значати Прем’єр-міністра і міністрів без затвердження їх парламентом,
право розпускати Національні збори, перелік основних прав громадян
в Конституції був відсутнім.
1968 р. у Франції виникла гостра політична криза. Конфлікт був
пов’язаний з тим, що за останні роки посилився авторитарний харак-
тер влади, обмежувались можливості легальної опозиції, зростало без-
робіття.
З 1995 р. тричі президентом Франції обирався лідер голлістської
партії Об’єднання на підтримку республіки (ОПР) Жак Ширак, який
до цього 18 років був мером Парижа. Спочатку Ширак проводив жорс-
тку ліберальну політику в економіці, відмовившись від втручання де-
ржави в цю сферу, підвищив податки, що спричинило хвилю страйків.
Федеративна Республіка Німеччини у другій половині
XX століття
ФРН виникла в результаті об’єднання трьох зон окупації Німеч-
чини: американської, британської та французької, всупереч рішенням
Потсдамської конференції. У червні 1948 р. у західних зонах була прове-
дена сепаратна грошова реформа, яка призупинила інфляцію і сприяла
відбудові економіки. Вже у 1949 р. вдалося досягти довоєнного рівня
промислового виробництва. Адміністративно ФРН поділена на 10 зе-
мель, кожна з яких мала свою конституцію, законодавчі, виконавчі
та судові органи. За Конституцією главою держави є Президент, якого
обирають терміном на 5 років на Федеральних зборах, що складаються
з депутатів бундестагу та представників земель. Проте функції прези-
дента — виключно представницькі. Вищий законодавчий орган — пар-
ламент, який складається з двох палат: нижньої — бундестагу (оби-
рається населенням на 4 роки) і верхньої — бундесрату (складається
з представників земель, призначених урядами земель).
Перші вибори відбулися в серпні 1949 р. Був створений коаліційний
уряд у складі представників трьох партій: Християнсько-демократич-
ного союзу — Християнсько-соціального союзу (ХДС/ХСС, заснова-
ний у 1945 р.), Вільної демократичної партії (ВДП, заснов. у 1948 р.)
Новітня історія
423
і Німецької партії (НП, заснов. у 1946 р.) на чолі з 73-річним лідером
ХДС/ХСС Конрадом Аденауером. Цією подією завершився процес ут-
ворення ФРН.
Економіка ФРН характеризувалася високими темпами розвитку,
що отримало назву «економічне диво».
У 1955 р. за пропозицією СРСР були встановлені дипломатичні від-
носини між ФРН і СРСР.
У зв’язку з перебудовою в СРСР відбулися зміни і у НДР. Постало
питання про об’єднання двох німецьких держав. У березні 1990 р.
в НДР на виборах християнські демократи закріпили свої позиції,
погодилися на об’єднання Німеччини на умовах ФРН. З жовтня
1990 р. НДР припинила своє існування. На виборах до бундестагу
об’єднаної Німеччини знову перемогли християнські демократи на
чолі з Г. Колем.
Об’єднання Німеччини мирним шляхом стало найважливішою
подією в її післявоєнній історії. Але виникли ускладнення економіч-
ного та соціального плану при входженні НДР у ФРН. Багато підпри-
ємств НДР виявилися неконкурентоспроможними та збанкрутували,
що спричинило соціальне напруження. Інтеграція східних земель ви-
магала значних коштів та економічної перебудови, що викликало не-
вдоволення населення західної частини держави. Це дещо уповільнило
процес розвитку ФРН. Зараз ФРН — держава площею 356 тис. км2
і населенням 80 млн чол., наймогутніша держава Європи, одна з про-
відних країн світу.
У вересні 2005 р. у ФРН відбулися парламентські вибори, у резуль-
таті яких канцлером уперше в історії Німеччини стала жінка — Ангела
Меркель. Була створена велика урядова коаліція ХДС/ХСС — СДПН
(християнські демократи з соціал-демократами).
ЗВЕРНИ УВАГУ &
Головним теоретиком І керів-
ником здійснення «економіч-
ного дива» був міністр еко-
номіки в уряді К. Аденауера
ЛюдвІг Ерхард. Він створив
теорію соціального ринкового
господарства, в якій вдало
поєднувалися особиста Ініціа-
тива підприємців та вільна
конкуренція з елементами де-
ржавного регулювання, мета
якого підтримувати нормаль-
не функціонування системи
цін, обмежувати монополізм
товаровиробників, поперед-
жувати настання циклічних
криз за допомогою фінансової
ПОЛІТИКИ.
снд і Росія у 90-ті роки
Після розпаду СРСР у грудні 1991 р. було підписано угоду про ут-
ворення Співдружності Незалежних Держав. У 1991 р. до складу СНД
увійшло 11 колишніх республік СРСР (без Грузії та держав Прибал-
тики).
Взаємовідносини всередині СНД мають три аспекти: політичний,
економічний та військовий.
У 1992 р. в Ташкенті було укладено Договір про колективну безпеку
за участю Росії, Вірменії, Казахстану, Узбекистану (з лютого 1999 р.
припинив своє членство), Киргизстану. Незабаром до нього приєдналася
Білорусь (1993 р.). Проте об’єднаних збройних сил СНД так і не було
створено, а їх Головне командування припинило існування у 1993 р.
1995 р. в Алма-Аті була підписана угода про створення об’єднаної сис-
теми протиповітряної оборони СНД.
З кінця 1991 р. російське керівництво перейшло до радикальних
економічних реформ. В їхню основу було покладено методи «шокоте-
рапії», які передбачали запровадження з січня 1992 р. вільних цін,
механізму конкуренції, лібералізацію торгівлі, приватизацію житла і
державних підприємств.
424
Всесвітня історія
1993 р. виник гострий політичний конфлікт між Верховною Ра-
дою Росії та президентом Росії Б. Єльциним. У результаті 3-4 жовтня
1993 р. у Москві почалися криваві зіткнення із застосуванням зброї.
Урядові війська з танків серед білого дня у центрі Москви розстріляли
будинок Верховної Ради Росії. Керівники Верховної Ради були зааре-
штовані, але згодом амністовані. Верховну Раду розпустили.
У 1993 р. в Росії була прийнята Нова Конституція, яка надала ве-
ликі повноваження президенту. Парламент став двопалатним: Рада
Федерації (верхня палата) і Державна дума (нижня палата).
У 1994-1996 рр. російська армія вела війну проти чеченського наро-
ду, Чечня продовжує залишатися джерелом нестабільності та тероризму
в регіоні. Для політичного життя Росії кінця 90-х років була характерна
часта зміна голів уряду (за 1998-1999 роки — В. Чорномирдін, С. Ки-
рієнко, Є. Примаков, В. Степашин, а з серпня 1999 р. — В. Путін),
а також часті хвороби президента Б. Єльцина — все це ускладнювало
політичну ситуацію в країні.
31 грудня 1999 року Президент Росії Б. Єльцин подав у відставку.
14 березня 2004 р. у Росії відбулись вибори Президента Федерації, пе-
ремогу здобув В.В. Путін. На початку XXI ст. політична та економічна
ситуація в Росії стабілізувалася, але для створення дійсно демократич-
ного ладу і передової економіки потрібні ще роки.
У грудні 2007 року в Росії відбулися парламентські вибори. Перемо-
гу здобула партія «Единая Россия» на чолі з В. Путіним, яка набрала
більше 64 % голосів. На другому місці — КПРФ на чолі з Г. Зюгановим
(більше 11 %).
2 березня 2008 року в Росії відбулися вибори Президента Федера-
ції, перемогу отримав висуванець В. В. Путіна та партії «Единая Рос-
сия» Д. А. Медведєв, який набрав більше 70% голосів.
ЗВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Допишіть речення, використовуючи наведені варіанти «1929-1933 рр. — це період ... у сві-
товому розвитку».
А) економічної стабілізації;
Б) повоєнної нестабільності;
В) «Великої депресії»;
Г) назрівання Другої світової війни.
2. Заповніть пропущене місце в реченні: «18 січня 1919 р. почала роботу ... мирна конференція».
А) Генуезька;
Б) Лозаннська;
В) Паризька;
Г) Гаазька.
3. Закінчіть речення: «За Лютеранським пактом 1929 р. Ватикан отримав статус...».
А) самостійної держави;
Б) автономії у складі Італії;
В) світської держави;
Г) федеративної держави.
4. Виберіть і вставте в речення відповідне за логікою висловлювання: «У 1936 р. в Берліні
відбулися Олімпійські ігри, які були використані для...».
А) пропаганди фізичної культури і спорту;
Б) пропаганди нацистського режиму;
Новітня історія
425
В) укріплення миру між народами;
Г) відновлення традиції олімпійського руху.
5. Вставте в речення відповідну дату: «У ... Іспанію було проголошено республікою».
А) 1936 р.;
Б) 1937 р.;
В) 1939 р.;
Г) 1931 р.
6. Закінчіть речення: «Режим “санації” в Польщі серед іншого передбачав у політичному жит-
ті...».
А) обмежений вплив політичних партій;
Б) диктатуру однієї партії;
В) домінуючий вплив двох партій;
Г) заборону діяльності політичних партій.
7. У зверненні представників Бессарабії до гетьмана Скоропадського (1919 р.) зазначалося:
«Бессарабщина як частина бувшої Російської імперії повинна належати ... по праву спад-
коємства». Виберіть правильну відповідь та вставте її в речення.
А) Росії;
Б) Румунії;
В) Україні;
Г) Угорщині.
8. Виберіть правильну відповідь та закінчіть речення: «У результаті державного перевороту
1923 р. на чолі виконавчої влади в Болгарії став...».
А) О. Стамболійський;
Б) О. Цанков;
В) А. Ляпічев;
Г) К. Георгієв.
9. Закінчіть речення: «Уряду японського прем’єр-міністра Т. Хара вдалося серед іншого...».
А) встановити тоталітарний режим;
Б) створити двопартійну систему;
В) заборонити існування політичних партій;
Г) демократизувати суспільство.
10. Закінчіть речення: «Після Першої світової війни серед країн Латинської Америки за рівнем
економічного розвитку одне з перших місць посідала...».
А) Аргентина;
Б) Чилі;
В) Мексика;
Г) Венесуела.
11. Позначте час народження телебачення.
А) 40-ві роки;
Б) 30-ті роки;
В) 10-ті роки;
Г) 20-ті роки.
12. Позначте, що означає назва «Дюнкерське диво».
А) розгром німецький військ під Дюнкерком;
Б) евакуація англійського експедиційного корпусу;
В) операція вермахту під кодовою назвою «Рот»;
Г) операція вермахту під кодовою назвою «Морський лев».
13. Позначте країни, які брали участь у «Зимовій війні».
А) Фінляндія, Німеччина;
Б) СРСР, Фінляндія;
В) СРСР, Польща;
Г) Німеччина, Польща.
426
Всесвітня історія
14. Позначте рік, в якому Л. Кучма підписав у Мадриді Хартію особливого партнерства з країна-
ми НАТО.
А) липень 1997 р.;
Б) вересень 1997 р.;
В) липень 1998 р.;
Г) вересень 1998 р.
15. Вставте в речення необхідне твердження: «Німеччина напала на Польщу за планом...».
А) «Багратіон»;
Б) «Барбаросса»;
В) «Вайс»;
Г) «Рот».
16. Вставте в речення необхідне твердження «На парламентських виборах в Італії 1948 р. пе-
ремогла...».
А) Християнсько-демократична партія;
Б) Комуністична партія;
В) Соціалістична партія;
Г) Ліберальна партія.
17. Вставте в речення пропущену дату: «Операція польського уряду “Вісла” , під час якої ук-
раїнці були депортовані на західні землі, відбулася в...».
А) 1949 р.;
Б) 1948 р.;
В) 1947 р.;
Г) 1946 р.
18. Закінчіть речення: «Після Другої світової війни колоніальна система...».
А) перестала існувати відразу;
Б)зазнала кризи;
В) залишилася без змін;
Г) почала розширюватися.
19. Позначте міжнародну економічну організацію, створену в рамках ООН:
А) ЄС;
Б) РЕВ;
В) АФРОСЕК;
Г) МАГАТЕ.
20. Виберіть правильну відповідь і вставте її в речення: «Хрущов вважав, що боротьба між ка-
піталізмом і соціалізмом має вестися в ... сфері».
А) політичній;
Б) економічній;
В) військовій;
Г) культурній.
ВІДПОВІДІ НА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. В; 2. В; 3. А; 4. Б; 5. Г; 6. А; 7. В; 8. Б; 9. А; 10. Б; 11. Г; 12. Б; 13. Б; 14. А; 15. В; 16. А;
17. В; 18. Б; 19. Г; 20. Б.
АНГЛІЙСЬКА
МОВА
ФОНЕТИКА
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Адекватна вимова і розрізнення на слух всіх звуків іноземної мови, що вивчається, дотри-
мання наголосу й інтонації в словах і фразах, ритмико-інтонаційні навички вимови різних типів
речень, вираз відчуттів і емоцій за допомогою емфатичної інтонації.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
Англійська мова використовує латинський алфавіт, проте, на від-
міну від більшості європейських мов, вимова має ряд особливостей.
В цьому розділі міститься систематизований матеріал з фонетики,
транскрипційні знаки в якій представлені за системою «Лонгмана»
відповідно до Міжнародної фонетичної транскрипції.
В англійському алфавіті 26 літер. Запам'ятайте їх назви і можливу
вимову у різноманітних сполученнях.
Англійський алфавіт (ТЬе ЕпдІізЬ АІрЬаЬеі)
Друковані літери Назва літер Друковані літери Назва літер Друковані літери Назва літер
А а [еі] л [гізеї] $5 [Є8]
В Ь [Ьі:] Кк [кеі] Тї [іі:]
Сс [8І:] И [еі] 11 и Ви:]
□ СІ [Ш:] М т [ет] V V [УІ:]
Е е [І=] N п [еп] МУ V/ [МлЬЦи:]
Еї [Єї] 0 о [аг] Хх [екз]
о д [ГЇЗІ:] Р Р [Рі;] ¥у [ууаі]
н ь [еііГ] оч [кїи:] 2 х [гей]
1 і [аі] В г [О:(Г)]
Фонетика
429
Голосні (\7о\л/еі_б)
Монофтонги
Короткі Довгі
[і] Ьід, роскеї [ге] Ьаб, Іапсі [і:] ІееїН, зреак [и:] рооі, ]иісе
[а] 51ІП, ІОУЄ [е] ІЄ5І, ІЄ55ОП [о:] сіазз, рагі [з:] ЬігсІ, Іегт
[о] рої, м/гопд [а] регтії, босіог [з:] соигі, Ногзе
[с] риі, Ьоок
Дифтонги Трифтонги
[еі] таіп, ріау [ас] сом/, тоизе [аіа] бге, Ііаг
[аі] зісіе, Іуре [іа] Неге, теге [аса] зНом/ег, Ноиг
[зі] роіпі, Іоу [еа] зНаге, м/Неге []са] бигіпд, таїиге
[ас] Ьопе, Іом/ [са] 5ііге, роог [еіа] ріауег, дгеуег
Приблизна відповідність вимови голосних звуків англійської мови
до голосних звуків української мови:
[і] — короткий звук, відповідний до українського звука «і». Близь-
кий до короткого «і» у слові «ідея». Може бути наголошеним
і ненаголошеним.
[і:] — довгий звук, подібний до «і». Близький до протяжного «і»
у слові «іва». Зазвичай цей звук наголошений.
[е] — звук, подібний до «е» у слові «це». Зазвичай він наголошений.
[ге] — відкрите «е», звук середній між «а» та «е», завжди вимо-
вляється з широко розтуленим ротом. Завжди під наголосом.
[л] — короткий звук, подібний до «а» у слові «валіза». Майже за-
вжди наголошений.
[а:] — довгий відкритий звук «а». Майже завжди наголошений.
[о] — короткий звук, подібний до «о» у слові «гол» (у старій транс-
крипції [о]). Зазвичай він наголошений.
[о:] — довгий протяжний звук «о». Завжди під наголосом.
[о] — короткий звук «у», подібний до «у» в слові «кубок». Зазвичай
він наголошений.
[н:] — довгий протяжний звук «у». Як правило, стоїть під наголосом.
[з:] — подовжений голосний звук, подібний у вимові до сполучення
«ьо» у слові «сльози» (у старій транскрипції [а:]). Як правило,
стоїть під наголосом.
[а] — ненаголошений голосний звук, щось між «а», «е» та «о».
430
Англійська мова
Читання наголошених і ненаголошених голосних
Голосна 1 II III IV Ненаголоше- ний склад
Відкритий склад Закритий склад Голосна + г Голосна + ге
А а [еі] таке [ае] саі [О:] саг [еа] зНаге [а] адо
Е е [і:] \л/е [е] ЬесІ [з:] Нег [іа] Неге [а], В] аЬзепІ, багкпе55
1 і /¥у [аі] Ііте іуре [і] 5ІІ 5у5іет [з:] дігі [аіа] б ге Іугапі [і] ти$Іс сіїу
11 и В*] іиЬе після г, 1,і [и:] гиіе, їипе [А] сир [з:] Ьигп В'иа] сиге [9], Ви:] 51ІССЄ55, ипііе
Оо [ас] поіе [о] ПОІ [з:] зНогІ [з:] тоге [а], [ас] сопіег, теїго
Читання наголошених сполучень голосних
Сполучення Вимова Приклади
аі, ау, еу [еі] 5раіп, сі а у, дгеу
еа, ее, іе, еі [І:] 5еа, тееі, беИ, сеіііпд
оі, оу [ш] роіпі, Ьоу
оо, ои [и:] Іоо, дгоир
ои [ас] гоипб
оа [ас] гоаб
аи [з:] аиіНог
ои, оо [А] соиріе, ЬІооб
Приголосні (Соічбоічамтб)
Приблизна відповідність приголосних звуків англійської мови до
приголосних звуків української мови:
[р] — звук, схожий на український «п», вимовляється дещо з при-
дихом.
[Ь] — звук, подібний до «б».
Фонетика
431
[£] — звук, подібний до «ф».
[у] — звук, подібний до «в».
[§] — звук, подібний до «с».
[х] — звук, подібний до «з».
[к] — звук, подібний до «к».
[д] — звук, подібний до «ґ».
[і] — звук, подібний до «т», але кінчик язика притиснуто до під-
небіння біля верхніх зубів.
[сі] — звук, дещо подібний до «д», але кінчик язика притиснуто до
піднебіння біля верхніх зубів.
[/] — звук, дещо м’якший за «ш».
[3] — звук, м’якший за «ж».
[ф] — звук, дещо м’якший за «ч».
[1] — звук, подібний до «л».
[ш] — звук, подібний до «м».
[п] — звук, дещо схожий на «н».
[су] — м’який звук, дещо схожий на «в», губи округлено та випнуто
вперед.
[0] — звук, притаманний лише англійській мові, вимовляється
подібно до «с», але кінчик язика ледь затиснуто між зубами.
[б] — також притаманний лише англійській мові звук, вимовляється
подібно до «з», але кінчик язика ледь затиснуто між зубами.
[г] — звук, між «р» та твердим «ж», вимовляється без вібрації,
[ґ)] — звук, подібний до «н», але до піднебіння притиснута не передня,
а задня частина боків язика.
[К] — звук, який дещо нагадує «х», утворюється при видиху.
Ц] — звук, подібний до «й».
Подвійні варіанти вимови деяких приголосних
Літера Позиція Вимова Приклади
с 1. Перед е, і, у 2. Перед а, о, и, усіма приголосними та наприкінці слів м [к] селі, репсії, ісу сар, соте, сир, ЬІаск
9 1. Перед е, і, у 2. Перед а, о, и, усіма приголосними та наприкінці слів №] [д] раде, діл, дурзу даз, дооб, дгееп, Ьід
$ 1. На початку слова, перед глухими при- голосними та наприкінці слова після глухих 2. Між голосними, наприкінці слів І після дзвінких приголосних М [г] 5ІЇ, 5іибеп1, ІІ5Ї5 ріеазе, ЇІЄ5, РЄП5
X 1. Перед приголосними та наприкінці слів 2. Перед наголошеним голосним [к8] [дг] Іехі, 5ІХ ехатріе, ехат
432
Англійська мова
Читання сполучень приголосних літер
Сполучення Позиція Вимова Приклади
5Ь Будь-яка [І] 5ІТЄ
сЬ Будь-яка до СІТЄ55
ісЬ Після коротких голосних до таїсН
ск Після коротких голосних [к] ЬІаск
іЬ 1. На початку повнозначних слів І наприкінці слова 2. На початку займенників, службо- вих слів і між голосними [0] [3] іНіск, туїН ІНІ5, ЬаіНе
шЬ 1. На початку слова перед усіма голосними, крім 0 2. Перед літерою о к] [Ч м/Наї \л/Но
пд Наприкінці слова [о] Іопд
пк Будь-яка [о] іНапк
кп На початку слова [п] кпом/, кпгїе
\Л/Г На початку слова перед голосними [Г] хл/гіїе
тЬ Наприкінці слова [т] сІітЬ, сотЬ
тп Наприкінці слова [т] аиіитп
дь 1. На початку слова 2. У середині та в кінці слова [д] [-] т дНозІ НідН ІаидН, епоидН
рь Будь-яка т рНопе, еІерНапІ
рп, р5 У словах грецького походження [п] м рпеитопіа рзусЬе
5С Перед е, /, у м 8СІЄПСЄ
гЬ На початку слова [Г] гНуїНт
Читання сполучень голосних із приголосними
Сполучення Вимова Приклади
аіг, а ге, еге [еа] Наіг, сіаге, іНеге
еге, еаг, еег, іег [із] Неге, пеаг, епдіпеег, ріег
еідЬ [еі] пеідНЬоиг
іг, ег, иг, еаг [з:] (іГ5І, Іегт, Гиг, еагіу
Фонетика
433
Сполучення Вимова Приклади
ог, оог, аидИ, оидИ, аш [з:] зНогІ, Яоог, сІаидНіег, іНоидНі, зате
оидИ [А] епоидН
ООГ оиг [га] тоог їоигізї
оок [V] Ьоок
ООСІ [А] ЬІоосІ
оиг [ага] Ноиг
еаг, аг [а:] Неагі, Ьаг
ідЬ [аі] підНї
іпд [іг)] раіпііпд
Є\Л/ О'и:] Ге те
о\л/ [аг] у середині слова Ьготеп
о\л/ [аг] у кінці слова теі псі оте
\л/а [тео] теапі
\л/аг [тез:] \л/агт
\л/ог [тез:] теогкег
Чи [кте], [к]и:], [к] циезііоп, циеие, апііцие
яиге [за] Іеізиге
Іиге [[[а] паїиге
ііоп [/ап] тепііоп
Читання поєднань голосних із приголосними
Поєднання Вимова Приклади
ід + п; і + ІсІ; і + псі [аі] сіезід п, теіИ, її псі
а + И; а + Іт; а + пі, псі [а:] саІГ, саїт, сіетапсі
а + зк; а + зр; а + 55; а + зі [а:] Іазк, дгазр, разз, Іазі
о + II; о + ІсІ; о + зі [аг] гоІІ, соИ, тозі
аі + ...; аі + к; аі + 1 [з:] аітеауз, сНаїк, ГаII
ГРАМАТИКА
ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
Знання признаків і навички розпізнання й використання простих речень, безособових ре-
чень, складносурядних і складнопідрядних речень та порядку слів у них, вживання дієслів у
всіх часах в активному та пасивному станах, використання неособових форм дієслів.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛУ
У цьому розділі надано систематичний, повний опис граматичної
будови сучасної англійської мови як системи форм, що історично скла-
лася, розкрито значення цих форм і описані випадки їх вживання. Цей
розділ охоплює основні явища, що відносяться до морфології і синтак-
сису сучасної англійської мови.
іменник (Тне Моілч)
Іменник — частина мови, яка означає предмет або явище, що спри-
ймається як предмет. Іменники поділяються на власні (Ргорег ЬІоипз)
та загальні (Соттоп ЬІоипз). До власних належать імена (Реіег, Лоїіп
8тіі1і), географічні назви (Куіу, іііе Саграійіапз), а також предмети та
явища, єдині у своєму роді (ІНе Ргепсії Кєуоіиііоп). В англійській мові
до власних іменників належать також назви днів та місяців (Мопсіау,
8еріешЬег).
Іменники поділяються на конкретні та абстрактні (а зрооп,
ргоЬаЬіІііу), назви істот і неістот (а зіисіепі, а Ьоок); збірні (а Іатіїу,
а сготусі); матеріально-речовинні (мгаіег, мюоі).
Загальні іменники можна поділити на обчислювані (злічувані), та
необчислювані (незлічувані).
Обчислювані Необчислювані
1) назви істот і неістот а Ьоу — 2 Ьоуз а ІаЬІе — 5 ТаЬІез 2) назви одиниць вимірювання а топіН — 2 топіНз 1) назви абстрактних понять кпом/Іебде ІОУЄ 2) назви речовин, матеріалів 5ІІУЄГ
Число (ТІїе МитЬег)
1. Іменники в англійській мові, яків українській, мають два числа:
однину (8іп§и1аг) й множину (Ріигаї).
2. Форму множини утворюють лише обчислювані іменники:
а реп — тапу репз опе ІаЬІе — іНгее їаЬІез
опе саг — піпе саг$ а Ігее — а Іої оі ітеез
Граматика
435
3. Множина іменників утворюється додаванням до форми однини
закінчення -в, яке після дзвінких приголосних і голосних вимовляється
як [х], а після глухих приголосних — як [§]:
[г] И м
а Напсі — Напсіз а зНое — 5Ное5 а Ьоок — Ьоокз
а їгаіп — Ігаіпз а $еа — $еа$ а Іатр — Іатрз
а сІиЬ — сІиЬз а Ігее — 1гее5 а Наї — НаІ5
а хл/аі 1 — \л/аІІ5 а ІаЬІе — ІаЬІез а 5ІГЄЄІ — 5ІГЄЄІ5
4. Іменники, що закінчуються на -8, -88, -х, -аЬ, -сЬ, -ісЬ у множині
мають закінчення -еа, яке вимовляється [їх]:
а Ьиз — ЬіІ5Є5 а Ьох — ЬоХЄ5 а ЬепсН — ЬепсНез
а СІ355 - - СІ355Є5 а сіізН — СІІ5ІЧЄ5 а м/аІсН — \л/аІсНе5
5. До іменників, що закінчуються на -у з попередньою приголосною,
додається закінчення -еа, при цьому у змінюється на і. Іменники, які
закінчуються на -у з попередньою голосною, утворюють множину до-
даванням закінчення -8.
а сНеггу — сНеггіез а Іоу — Юуз
а Іасіу — Іасііеь а кеу — кеуз
а Гасіогу — Гасіогіез а сіау — сіауь
6. У деяких іменниках, що в однині закінчуються на -І, -Ге, у мно-
жині -І змінюється на -V з додаванням закінчення -(е)8, яке вимовляєть-
ся [х]:
а Ііґе — ііуєз а зНеІГ — зНекез
а кпіГе — кпіуез а зсагі — зсагуез
а хл/ііе — \л/ІУЄ5 а хл/оіґ — \л/оіує5
Але деякі іменники, які закінчуються на -І та -Ге, утворюють мно-
жину додаванням закінчення -а:
а сНіеГ — сНіеІ5 а 5аіе — 5аіе5
а гоої — гооІ5 а НапсІкегсНіеГ— НапсІкегсНіеГз
7. Деякі іменники утворюють множину не за правилами — зміною
кореневої голосної. їх слід запам’ятати:
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Форму множини утворюють
лише обчислювані іменники.
Наприклад: а Ьоіізе — Ьоіізез,
а сГіаіг — сГіаігз.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Деякі іменники утворюють
множину не за правилами
(а тап — теп, а ІооіЬ — ІееіЬ,
еіс.). їх слід запам'ятати!
а тап — теп а іооі — іееі а сНіИ — сНіИгеп
а \л/отап — \л/отеп а ІооїН — ІееІІг ап ох — охеп
а доозе — деезе а тоизе — тісе а РЄГ5ОП — РЄГ5ОП5 (оф.), реоріе
8. Іменники, що закінчуються на -о, у множині мають закінчення -еа:
а роїаіо — роїаіоез а Іотаїо — Іотаїоез а Него — Негоез
436
Англійська мова
Але:
а рНоІо — рНоІоз а ріапо — ріапоз а габіо — габіо5
9. Деякі іменники зберегли стародавню форму множини, яка збі-
гається з формою однини:
а беег — беег а зНеер — зНеер а 5\л/іпе — 5\л/іпе а бзН — бзН а ігиіі — ігиіі
ТІїе деег із а §гасе/иІ апітаї. Тке вкеер аге дотезііс апітаїз.
10. Утворення деяких іменників латинського і грецького походжен-
ня треба запам’ятати:
баїит — баїа СГІ8І8 — СГІ8Є8
апаїузіз — апаїузез рНепотепоп — рНепотепа
11. Деякі іменники уживаються тільки в множині:
ІГОІІ5ЄГ5 — штани 8СІ88ОГ8 — НОЖИЦІ доосіз — речі, товар
Рд ЗАПАМ'ЯТАЙ
Деякі іменники, які закінчу-
ються на -5 (ПЄ\М5 — новини,
РОІІІІС5 — політика, рЬу5ІС5 —
фізика), вживаються з дієсло-
вами в однині:
Удиг леи/з І5 уегу іпіегеіііпд. —
Твої новини е дуже цікавими.
12. Деякі іменники уживаються тільки в однині:
ПЄ\А/8 — новина, новини кпом/іесіде — знання Іиддаде — багаж
асМсе — порада топеу — гроші таїЬетаІІСБ — математика
іпіогтаїіоп — інформація іигпііи ге — меблі аїН ІеІІСБ — атлетика
13. З деякими необчислюваними іменниками ми можемо викорис-
товувати наступні словосполучення:
а ріесе о і аскісе / іпіогтаїіоп / пем/5 / Іиддаде
а раіг оі руІатаз / іеапз / Ігоизегз
а ]аг оі Іат
а діазз оі м/аіег / тіїк
а Ііїге оі ОІІ
а ІиЬе оі ІооіНразІе
а БІІсе оі їоазї / Іетоп / Ьгеаб
Відмінок (ТЬе Сазе)
1. В англійській мові іменник має два відмінки: загальний (ІЬе
Соттоп Саве) і присвійний (Віє Роввєввіує Саве).
2. Загальний відмінок не має спеціальних відмінкових закінчень.
Зв’язок іменника у загальному відмінку з іншими словами виражаєть-
ся прийменниками і місцем у реченні. Так, іменник, що стоїть перед
присудком, є підметом:
Тке Ьоу азкз іке §ігІ. — Хлопчик запитує дівчинку.
А після присудка — прямим додатком:
Тке §ігІ азкз іке Ьоу. — Дівчинка запитує хлопчика.
Граматика
437
3. У формі присвійного відмінка вживаються головним чином імен-
ники, що означають людей і тварин.
4. Присвійний відмінок іменників в однині утворюється додаванням
закінчення -’в (тобто апострофа і букви в). Присвійний відмінок імен-
ників у множині утворюється додаванням апострофа. Якщо іменник у
множині не закінчується на -в, то його присвійний відмінок утворюється
так само, як в однині, тобто додаванням -’в.
Однина Множина
'5 5' '5
Ьег $їидепї'$ Ьоок — книжка ЇГ студента Ьег $їис!епї$' Ьоокз — книжки її студентів іЬе сЬІІсІгеп'з гоот — ди- тяча кімната
ЬІ$ $оп'$ Лаї — квартира його сина ЬІ$ зопз'Лаїз — квартири його СИНІВ іЬозе теп'з сагз — маши- ни ТИХ ЧОЛОВІКІВ
5. Якщо іменник в однині закінчується на -в або -х, то у присвій-
ному відмінку однини до нього додається лише апостроф або апостроф
і закінчення -в, але читається, ніби -в також додано до слова:
Везе’ Ьоок ['Ьевіх 'Ьвк] книга Бесс;
Ве88’8 Ьоок ['Ье8Іх 'Ьгк] книга Бесс.
6. Інколи форму присвійного відмінка можуть набувати іменники,
що означають:
а) назви країн, міст, суден:
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Перед іменами та прізвищами
людей у присвійному відмінку
означений артикль не вжи-
вається, наприклад: Веп'5 саг,
.ІоЬп5оп'5 ЬаЬу. За винятком
тих випадків, коли ми маємо
на увазі родину: (Ье Вгошпі'
Ьоизе.
КуІУ'5 5ІҐЄЄІ5 вулиці Києва
І Не "Неуа'з" сгем/ команда корабля «Нева»
б) час і відстань:
а кііотеїге'з сІізТапсе відстань в один кілометр
іЬгее топіЬз' м/огк тримісячна праця
Іотоггом/'з пем/зрарег завтрашня газета
в) збірні поняття типу ^оуегптепі, рагіу, агту, Іатіїу, восіеіу:
іЬе іатіїу'з їгасіітіопз сімейні традиції
іЬе доуеттепі'з сіесізіоп постанова уряду
7. Значення присвійного відмінка в англійській мові передається
також сполученням прийменника о£ з іменником у загальному відмін-
ку (оі-рйгаве). Найчастіше такі сполучення використовуються, коли
іменник означає речі.
іке Іе§ о/ іке іаЬІе * іке іаЬІе’з Іе§ (так сказати не можна)
8. Коли дві або більше людини є власниками одного предмета, закін-
чення присвійного відмінка додається до останнього іменника. Порів-
няйте:
Реіег апб Неіеп'5 Паї — квартира Пітера і Хелен (вони живуть разом) Реіег'з апб Неіеп'з Яаіз — квартири Піте- ра і Хелен (вони живуть окремо)
438
Англійська мова
Артикль (Тне Автісье)
В англійській мові перед іменниками вживається особливе службове
слово — артикль: означений іііе і неозначений а (ап).
Неозначений артикль (ТЬе ІпсІеЛпііе Агіісіе)
1. Форма неозначеного артикля а вживається перед іменниками, що
починаються з приголосного звука, а форма ап — перед іменниками,
що починаються з голосного.
а ап
а Ьоок, а тар, а зНор ап арріе, ап епдіпеег, ап агт
а ипіуегзіїу ап итЬгеІІа
Рд ЗАПАМ'ЯТАЙ
Неозначений артикль вжи-
вається, як правило, Із об-
числюваними Іменниками
в ОДНИНІ.
2. Зазвичай артикль ставиться перед іменниками, але якщо іменник
має одне або кілька означень, то артикль ставиться перед ними:
а іоу, а §оод іоу, а §оод пею іоу.
3. Неозначений артикль походить від числівника опе, тому він ужи-
вається, як правило, із обчислюваними іменниками в однині.
4. Неозначений артикль вживається:
а) коли називають будь-який предмет з усього класу однорідних:
Таке а Ьоок. — Візьміть, будь ласка, книгу, (будь-яку книгу,
не конкретну);
б) коли йдеться про особу або предмет, що належить до певного
класу (подібних осіб, предметів):
Му (аікег ів а июгкег.
в) з іменниками, які означають одиниці вимірювання часу, ваги,
відстані:
Тке саг таде 40 кііотеігев ап коиг.
г) зі словами сіогеп, йипсігесі, іЬоивапсІ, тіїїіоп:
Не вага а догеп (іітв.
д) зі словами £е\у, ІіШе, коли мається на увазі «небагато»:
ТИе кад а (еш Ьоокв.
е) перед злічуваним іменником після м4іаі (в окличних речен-
нях):
ЇУкаі а (іпе §агдеп! ЇУкаі а Ьгі§кі дау!
5. Якщо перед іменником в однині вживається неозначений ар-
тикль, то в множині він відсутній (нульовий артикль):
Ткеге ів а іаЬІе іп іке гоот. Ткеге аге іаЬІев іп іке гоот.
Означений артикль (ТЬе ОеЛпііе Агіісіе)
1. Означений артикль ІЬе походить від вказівного займенника ІЬаі
і показує, що певний предмет виділяється з групи однорідних:
Сіие те Іке репсії, ріеазе. — Дай мені, будь ласка, олівець.
(якийсь певний олівець)
2. Означений артикль вживається:
а) коли предмет виділяється із інших подібних предметів:
Сіие те Іке Іе1е£гат уои §оі уезіегдау. — Дай мені телеграму,
яку ти отримав вчора.
Граматика
439
б) коли з контексту або ситуації ясно, який предмет мається на увазі:
Ріеаве сіозе іке иппйои). — Зачини, будь ласка, вікно.
в) коли особа (або предмет) знову згадується у розмові:
І зат а тап и>аІкіп§ аІоп§ іке зігееі. Тке тап таз саггуіп§
а §ип.
г) перед іменниками, які означають єдині у своєму роді явища:
Іке 8ип, Іке Базі, Іке ІУогік, Іке ЇУезі.
д) перед іменниками і дієприкметниками, які стали іменниками
(із значенням множини):
Тке гіск вкоиід кеір іке скіїдгеп.
е) коли є найвищий ступінь порівняння прикметника:
Іі із іке тозі іпіегезііп§ Ьоок І кане еиег геад.
є) з порядковим числівником:
ВеріетЬег із іке /ігзі топік о/ аиіитп.
Уживання артикля з власними назвами
З означеним артиклем вживаються:
а) назви країн, що складаються із загальної назви та означального
слова, що стоїть перед нею:
іке ипііед Віаіев о/ Атегіса, іке ипііед Кіп§дот о/ Сгеаі
Вгііаіп апд ІУогікегп Ігеіапд
б) назви морів, океанів, річок, пустель, груп островів та гірських
хребтів:
іке АНапііс Осеап, іке Віаск 8еа, іке Впірго, іке Бевпа, іке
Аїре, іке Саграікіап Моипіаіпв, іке 8акага, іке Соок Ізіапдз
Але: Ьаке Опіагіо, Моипі Впотдоп
в) назви газет і журналів:
Тке Сиагдіап, іке Тітев
г) назви готелів:
іке Меігорої, іке 8аиоу
Артикль не вживається перед:
а) прізвищами та іменами людей, а також кличками тварин:
Реігепко, Мукоіа, Уісіог, Миккіаг, Ривву, Мигка
Але: якщо перед прізвищем у множині стоїть означений артикль,
то це означає, що йдеться про всіх членів сім’ї:
іке Вгоипз — Брауни
б) назвами континентів, країн, міст, сіл:
Еигоре, Вкгаіпе, Роїапд, Ккагкіи
Винятки: іке Иеікегіапдв, іке Ркіїірріпез
в) назвами вулиць:
Вакег 8ігееі
Але: іке Ні§к 8ігееі.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
З назвами континентів, країн
та містартикль не вживається,
за винятком іНе НеіНегІапсІк,
іНе Надие.
Відсутність артикля перед загальними назвами
Артикль не вживається:
а) якщо перед іменником стоїть присвійний, вказівний, питальний
займенник або неозначені займенники воте, апу, по, еасЬ, еуегу:
ту Ьгоікег, кіз Ьоок, ікіз коизе, ікаі зігееі, зоте риріїз, по
Ьоокз, еаск рирії, еиегу дау
І тапі зоте сгаскегз.
440
Англійська мова
б) перед іменником-звертанням:
\¥каі аге уои геадіп§, §ігІ8?
Соте кеге, Ьоуз.
в) якщо після іменника стоїть кількісний числівник у значенні по-
рядкового:
Іеззоп Ііиепіу — двадцятий урок
ра§е ідіігіу їіое — тридцять п’ята сторінка
г) перед необчислюваними іменниками (не вживається неозначений
артикль):
реасе, їгеедот, карріпезз.
Використання артикля у деяких усталених сполученнях
а/ап а Іоі оі, а дгеаі сіеаі оі — багато а іем/ — небагато (обчисл.) а ІІПІе — небагато (необчисл.) аз а таїїег оііасі — фактично, насправді іог а зНогІ: (Іопд) Ііте — недовго (довго) іп а ІоисІ (Іомг) уоісе — голосно (тихо) ІІіз а ріїу — на жаль Іо Ье іп а Ьиггу — поспішати Іо Ьауе а доосі Ііте — гарно провести час Іо Ьауе а соїсі — застудитися Іо до іог а м/аїк — піти на прогулянку
іИе іп іЬе тогпіпд — вранці іп іЬе аїіегпооп — удень іп іЬе еуепіпд — увечері іп іЬе соипігу — за містом оп іЬе опе (оіЬег) На псі — з одного (іншого) боку оп іЬе м/ЬоІе — в цілому іЬе сіау Ьеіоге уезіегсіау — позавчора іЬе сіау аііег Іотоггом/ — післязавтра іЬе оіЬег сіау — на днях Іо до Іо іЬе іЬеаІге (іЬе сіпета) — ходити в театр (кіно) Іо ріау іЬе ріапо — грати на піаніно Іо їеІІ іЬе їгиїН — говорити правду
аі підНї — вночі аі Ьгеакїазі (зиррег) — за сніданком (вечерею) аі Коте — вдома аі зсЬооІ — у школі аі м/огк — за роботою аі бгзі зідНі — з першого погляду аі ІаЬІе — за столом Ьу Ігат (Ігаіп, Ьиз, еіс.) — трамваєм (поїздом, автобусом тощо) Ьу розі — поштою Ьу сЬапсе — випадково Ьу тізіаке — помилково Ьу Неагі — напам'ять іп Ііте — вчасно іп іасі — в дійсності оп ЬоагсІ а зНір — на борту судна оп заІе — в продажу сіау аііег сіау — день за днем Іо до Іо ЬесІ — лягати спати ігот тогпіпд Іо (ІІІІ) підНі — з ранку до вечора ігот Ііте Іо Ііте — час від часу
Граматика
441
Займенник (Тне Рвоічоіім)
Займенник — частина мови, що лише вказує на предмети, ознаки
та кількість, але не називає їх.
В англійській мові займенники поділяються на: особові, присвійні,
зворотні, вказівні, неозначені, питальні.
Особові займенники (ТЬе РегзопаІ Ргопоипз)
1. Особові займенники мають два відмінки: називний і об’єктний.
Число Особа Називний відмінок Об'єктний відмінок
Однина 1 -а 1 —я те — мене, мені
2-а уои — ти уои — тебе, тобі
3-я Не — він зЬе — вона іі — воно (він, вона) Кіт — його, йому Кег — її, їй іі — його, йому, її, їй
Множина 1 -а \Л/Є — ми и$ — нас, нам
2-а уои — ви уои — вас, вам
3-я іЬеу — вони іЬет — їх, їм
І ат вреакіп§ іо кіт. — Я розмовляю з ним.
Не із зреакіп§ іо те. — Він розмовляє зі мною.
Уои зее ікет. — Ви бачите їх.
Ткеу зее уои. — Вони бачать вас.
2. Особові займенники в називному відмінку виконують функцію
підмета:
І (ке, зке, те, уои, ікеу) шепі іо зскооі.
3. Особові займенники в об’єктному відмінку виконують функцію
додатка. Після прийменників особові займенники вживаються лише
у формі об’єктного відмінка. Українською мовою об’єктний відмінок
перекладається різними непрямими відмінками з прийменниками
і без них.
Не §аое те а гей реп. — Він дав мені червону ручку.
Не зкоіоед іке Ьоок іо кег. — Він показав їй книжку.
4. Займенник іі замінює іменники — назви неістот, тварин, а та-
кож іменник ЬаЬу немовля. Українською мовою особовий займенник і І
залежно від роду відповідного іменника перекладається словами він,
вона, воно:
Тке репсії із оп іке іаЬІе. II із гей. — Олівець на столі. Він
червоний.
Тке Ьа§ із ипдег іке іаЬІе. II із Ьіаск. — Сумка під столом.
Вона чорна.
Тке иппдоіо із зтаїї. II із ореп. — Вікно маленьке. Воно від-
чинене.
Тке сіо§ із еаііп§. II із кип§гу. — Собака їсть. Він голодний.
442
Англійська мова
Присвійні займенники (ТЬе РО55Є55ІУЄ Ргопоипз)
1. Присвійні займенники мають дві форми: відносну, яка вживаєть-
ся лише як означення до іменника, та абсолютну, яка вживається са-
мостійно, тобто без іменника.
Особові займенники Присвійні займенники Переклад присвій- них займенників
відносна форма абсолютна форма
1 ту тІпе мій, моя, моє, мої
Не НІ5 НІ5 його
5Не Нег НеГ5 її
ІІ ІІ5 ІЇ5 його, її
\Л/Є оиг оигз наш, наша, наше, наші
уои уоиг уоигз ваш, ваша, ваше, ваші ТВІЙ, твоя, твоє, твої
Іізеу їНеі г їНеігз ЇХНІЙ, їхня, ЇХНЄ, ЇХНІ
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Не плутайте скорочення іі'ї
і присвійний займенник ІІ5.
Наприклад: ІҐ5 а гоот. ІІ5 хл/а І Із
аге хл/НіТе. Це — кімната. II сті-
ни білі.
Ткіз із ту аддгезз. Сіое те уоигз. — Це моя адреса. Дайте
мені Вашу.
“ЇТкозе Ьоок із ікіз?” “її із ту Ьоок. Іі ізп’і кіз.” — Чия це
книжка? — Це моя книжка. Це не його.
Таке ту реп апд §іое те кегз. — Візьми мою ручку і дай мені їі.
2. В англійській мові немає такого присвійного займенника, що
відповідав би українському займеннику свій. Останній перекладається
на англійську мову різними присвійними займенниками залежно від
особи, якої він стосується:
Я загубив свій олівець. — І Іозі ту репсії.
Ти загубив свій олівець. — Той Іозі уоиг репсії.
Вона пише своїм олівцем. — 8ке іегііез ісіік кег репсії.
Ми дали їм свої книги. — ІТе §аое ікет оиг Ьоокз.
Зворотні займенники (ТЬе ПєЯєхіує Ргопоипз)
1. Від присвійних займенників ту, оиг, уоиг тощо шляхом додаван-
ня закінчень -веИ (в однині) і -йєіуєв (у множині) утворюються зворотні
займенники тувеИ, оигвеїуев, уоигвеїуев тощо, які часто відповіда-
ють українським себе в різних відмінках, сам або зворотним дієсловам
з часткою -ся(-сь):
Однина Множина
тузеИ — себе, сам уоигзеИ — себе, сам(а) оигзеїуез — себе, самі уоигзеїуез — себе, самі
ЬітзеИ — себе, сам ЬегзеИ — себе, сама іІзеИ — себе, сам, сама, само іЬет5еІУЄ5 — себе, самі
Же капе допе іі (Ьу) оигзеїоез. — Ми самі це зробили.
І Ьои§кі тузеЦ а пеіс соаі. — Я купив собі нове пальто.
Ткеу ікетзеїоез ігапзіаіед ікіз іехі. — Вони самі переклали
цей текст.
Граматика
443
2. Такі дієслова, як хуааЬ, аЬауе, ЬаіЬе, сігеаа, Ьиггу, ґееі, йісіе, вжи-
ваються без зворотних займенників.
Не §оі ир аі 7 а.т., ишзкед, зкаоед, дгеззед апд ісепі іо іке
соипігу. — Він прокинувся о сьомій годині ранку, умився,
поголився, вдягнувся та поїхав за місто.
Тке скіїд кідез Ьекіпд іке Ьизкез апд ігеез іп іке §агдеп. —
Дитина ховається поза кущами та деревами в садку.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Найбільш розповсюджені ви-
рази із зворотними займенни-
ками: Ьеііауе уоигкеИ, еп]оу
уоигкеИ, Неір уоигкеИ, таке
уоикеИ аі Коте, Ьу опекеИ.
Вказівні займенники (ТЬе Оетопзігаііуе Ргопоипз)
Однина Множина
ІЬІ5 — цей, ця, це ІЬЄ5Є — ЦІ
іЬаі — той, та, те ІЬО5Є — ТІ
Ткіз итЬгеІІа із тіпе. — Ця парасолька моя.
Ткаі итЬгеІІа із кегз. — Та парасолька її.
Ткезе аге ту дісііопагіез. — Це мої словники.
Ткозе аге кіз та§а2іпез. — То його журнали.
Питальні займенники (ТЬе Іпіеїтодаііуе Ргопоипз)
1. До питальних займенників відносяться займенники \уЬо? (хто?),
\уЬот? (кого, кому?), хуЬовє? (чий, чия, чиє, чиї?), \уЬаі? (що, який, яке,
яка, які?), хуЬісЬ? (котрий, котра, котре, котрі?).
2. Коли \уЬо або \уЬаі є підметами, дієслово після \уЬо або \уЬаі вжи-
вається в однині.
Жй-о із §оіп§ іо зее іке пею Діт? — Хто буде дивитися новий
фільм?
УУкаі іпіегезіз уои тозі о/ аіі? — Що вас найбільше цікавить?
УУНісН о/ уои зреакз Еп§1ізк? — Хто з вас говорить англій-
ською?
ЛУКот до уои ігапзіаіе ікіз агіісіе /ог? — Для кого ви пере-
кладаєте цю статтю?
ТУНозе скіїдгеп дід уои зее уезіегдау? — Чиїх дітей Ви бачили
вчора?
ЇУкаї Еп§1ізк Ьоокз до уои геад аі коте? — Які англійські
книги Ви читаєте вдома?
ТУНіск репсіїз ісіїї уои іаке пою? — Котрі олівці Ви візьмете
зараз?
Відносні займенники (ТЬе Веіаііуе Ргопоипз)
1. До відносних або єднальних займенників належать такі займен-
ники: \уЬо, \уЬош (хто, котрий); хуЬовє (чий, котрий), хуЬісЬ (котрий,
який); ІЬаі (котрий), \уЬаі (що). Вони вживаються для з’єднання під-
рядних речень з головним і можуть виконувати у підрядному реченні
різні функції.
ТУйо каз допе іі із ипкпоюп. — Хто це зробив, невідомо.
Ткаі із поі юкаі І юапі. — Це не те, що я хочу.
444
Англійська мова
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Відносно осіб використову-
ються шііо, шНот, шНоке; від-
носно неживих предметів —
шНісН, шНаі.
2. ЛУЬо, м4ют, хуЬовє використовуються відносно осіб; хуЬісЬ, \уЬаі —
відносно неживих предметів.
Тке тап іско із зііііп§ пехі іо те із ту іеаскег. — Чоловік,
який сидить поруч зі мною, мій учитель.
Тке Ьоокз идііск аге оп іке іаЬІе тизі Ье геад. — Книжки, які
лежать на столі, повинні (мають) бути прочитані.
3. ТЬаі використовується як з живими, так і з неживими предме-
тами.
Тке агіісіе ікаі (іокіск) І кане ігапзіаіед ізп’і ді((ісиІі. —
Стаття, яку я вже переклав, не важка.
Тке досіог ікаі (шкот) І заю уезіегдау із а §оод зресіаіізі. —
Лікар, у якого я був учора, гарний спеціаліст.
Неозначені займенники (ТЬе ІпсІеЛпііе Ргопоипз)
1. Неозначені займенники поділяються на прості і складні. Прости-
ми неозначеними займенниками є: аіі, еасЬ, воте, апу, апоіЬег, оіЬег,
тпсЬ, тапу, ІіШе, ґе\у, ЬоіЬ, опе.
2. Складні неозначені займенники утворюються від простих зай-
менників воте, апу, по, еуегу додаванням до них -Ьосіу, -опе, -11ііп£
(зотеЬоду, апуЬоду, поЬоду, еоегуЬоду, зотеопе, апуопе, еоегуопе,
зотеікіп§, апуікіп§, поікіп§, еоегуікіп§).
3. 8оте і похідні від нього займенники вживаються у стверджуваль-
них реченнях, апу і його похідні вживаються у питальних і заперечних
реченнях.
хоте — якийсь, дехто зотеЬосІу / зотеопе — хтось зотеїКіпд — щось зотешКеге — десь, кудись
апу — який-не- будь, якийсь апуЬосІу / апуопе — хтось, хто-небудь апуіЬіпд — щось апушЬеге — де- небудь, куди-не- будь
по — НІЯКИЙ поЬосІу / по опе — НІХТО поіКіпд — ніщо, НІЧОГО по\л/Кеге — ніде, нікуди
еуегу — кожний еуегуЬосІу / еуегуопе — кож- ний, усі еуегуїЬіпд — усе ЄУЄГу¥7І1ЄГЄ — всюди, скрізь
4. Займенник воте перед обчислюваними іменниками у множині
означає кілька, деякі, одні, інші:
ТИе кане зоте Еп§1ізк Ьоокз. — У нас є кілька книжок анг-
лійською мовою.
Не авкед зоте уиезііопз. — Він поставив кілька запитань.
5. Перед обчислюваними іменниками в однині воте означає якийсь,
який-небудь:
І геад іі іп зоте Ьоок. — Я прочитав це в якійсь книжці.
6. Перед необчислюваними іменниками воте означає деяка кіль-
кість і українською мовою не перекладається:
Не Ьои§кі зоте Ьиііег. — Він купив масла.
Граматика
445
Стверджувальні речення Питальні речення Заперечні речення
ТНеге аге коте Ьоокк іНеге. — Там є книжки. Аге іНеге апу Ьоокк іНеге? — Там є книжки? ТНеге агепТ апу Ьоокк іНеге. / ТНеге аге по Ьоокк іНеге. — Там немає КНИЖОК.
ТНеге І5 котеопе іп іНе гоот. — У кімнаті є хтось. І5 іНеге апуопе іп іНе гоот? — Є хтось у кімнаті? ТНеге І5пТ апуопе іп іНе гоот. / ТНеге І5 по опе іп іНе гоот. — У кімнаті нікого немає.
5Не дауе те котеїНіпд Іо геасі. — Вона дала мені щось почитати. □ІсІ кНе діуе те апуїНіпд Іо геасі? — Вона давала мені щось почитати? 5Не бісіпТ діуе те апуїНіпд Іо геасі. / 5Не дауе те поіНіпд Іо геасі. — Вона нічого не дала мені почитати.
7. Займенники аоте, аотеЬосІу, 8отеі1ііп£ вживаються у спеціаль-
них та загальних запитаннях, що виражають пропозицію або прохання:
ТИоиИ уои Ііке аоте іеа? — Ти хочеш чаю?
8. Займенники апу, апуЬосІу, апуопе, апуІЬіп^ вживаються у ствер-
джувальних реченнях у значенні усякий.
АпуЬоЛу сап до іі. — Усякий може це зробити.
9. Після займенників аотеЬосІу, апуЬосІу, аотеііііп^, апу11ііп£,
поЬосІу прийменник оґ не вживається. Замість цього використовується
аоте оґ, апу оґ, попе оґ.
8оте о/ оиг зіидепіз ріауесі /ооіЬаІІ Іазі ісеек. — Деякі з наших
студентів грали у футбол минулого тижня.
Наое уои §оі апу о/ кіз Іеііегз? — Ви отримали які-небудь
з його листів?
Иопе о/ ікет кпеїс аЬоиі іі. — Ніхто з них не знав про це.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Після займенників котеЬосІу,
апуЬосІу, котеїЬіпд, апу-
іНіпд, поЬосІу прийменником
не вживається. Замість цього
використовується коте оі,
апу оі, попе оі.
ИоЬосіу/оуез Ніт. — Ніхто його
не любить.
Попе оіїНет іоуєз Ніт. — Ні-
хто з них його не любить.
Займенники тиск), тапу і а Іоі о(
Обчислювані іменники Необчислювані іменники
тапу тисН
У питальних і заперечних реченнях
УУеге іНеге тапу реоріе іп іНе кігееік? — На вулицях було багато людей? □ ІсІ уои Науе тисН м/огк І о сіо? — У Вас було багато роботи?
ТНеге м/егепТ тапу реоріе іп іНе кігееік. — На вулицях було небагато людей. 1 сНсІп'І Науе тисН м/огк Іо сіо. — У мене було небагато роботи.
А Іоі оМ
У стверджувальних реченнях
А 1 оі оМ Ноикек аге Ьиііі еуегу уеаг. — Ба- гато будинків будується кожного року. ТНеге м/аз а Іої оМ зпом/ оп іНе гоасі. — На дорозі було багато снігу.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Мисії і тапу також вжива-
ються після ко, ак, іоо та уегу.
Наприклад-.
ТНеге аге Іоо тапу реоріе
Неге. — Тут занадто багато
людей.
Таке аз тисН аз уои Ііке. — Візь-
ми, скільки побажаєш.
446
Англійська мова
Займенники (а) ІіІІІе, (а) (е\л/
Обчислювані іменники Необчислювані іменники
А (єуу (небагато, але достатньо) А Іііііе (небагато, але достатньо)
1 Ьауе а іем/ Тгіепсіз іп Мозсомл — У мене декілька друзів у Москві. 5Не Наз дої а ІІііІе іІте по\л/. — У неї є час.
Еєуу (мало, недостатньо) ЬіНІе (мало, недостатньо)
Не І5п'1 а зосіаЬІе регзоп. Не Наз іем/ ігіепсіз. — Він нетовариська людина. У нього мало друзів. 1 сап'І апзм/ег уоиг диезііоп по\л/. 1 Науе доі ІІНІе Ііте. — Я не можу відповісти зараз на Ваше питання. У мене обмаль часу.
Займенник аІІ
АІІ сНІІсІгеп тизі зійду. — Усі діти по- винні вчитися. АІІ іНе сНіісігеп оі ІНІ5 іатіІу ріау іНе ріапо. — Усі діти в цій родині грають на піаніно.
ДОе \л/огк аІІ Неге. — Ми всі тут працю- ємо. АІІ ої из \л/огк Неге. — Ми всі тут пра- цюємо.
ТНеу Науе аІІ геасі аЬоиі ії. — Вони всі про це прочитали. АІІ ої іНет Науе геасі аЬоиі ії. — Вони усі про це прочитали.
Уои аІІ тизї до іНеге. — Ви всі повинні туди йти. АІІ оїуои тизі до іНеге. — Ви всі повин- ні туди йти.
Порівняйте:
АІІ (+ поип ог ргопоип) ЕуегуЬобу / еуегуїНіпд
АІІ іНе реоріе \л/еге їігесі. ЕуегуЬобу \л/а5 їігесі.
5Не дауе те аІІ іНе топеу зНе Наб. 5Не дауе те еуегуїНіпд.
Прикметник (Тне Ашестіуе)
Прикметник виражає ознаку, якість або властивість предметів,
явищ та істот і відповідає на запитання який? (\уЬаі?) а §гееп Ьепск,
а Ьіие вігігі, а пеш йгевв.
Ступені порівняння прикметників
(ТКе Оедгеез оГ Сотрагізоп оГ Асіієсііуєз)
1. В англійській мові прикметники не змінюються ні за родами,
ні за числами, ні за відмінками. Вони змінюються лише за ступенями
порівняння. Якісні прикметники мають звичайну форму (іііе Розіііує
Пе§гее), вищий ступінь порівняння (ІНе Сотрагаііуе Пе^гее) і найвищий
(Ніе 8нрег1аііуе Пе§тее).
Граматика
447
2. Форми вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників
можуть бути, як і в українській мові, простими і складеними.
3. Прості форми ступенів порівняння утворюються додаванням до
звичайної форми закінчення -ег у вищому ступені та -еві — у найви-
щому.
В англійській мові прості форми ступенів порівняння мають:
Звичайна форма Вищий ступінь Найвищий ступінь
а) усі односкладові прикметники:
беер беерег іНе беерезі
зНогІ зНогІег іНе 5ІТОГЇЄ5Ї
СОІб соїбег іНе СОІСІезТ
б) двоскладові прикметники, що закінчуються на -у, -ег, -Іе, -оуу:
еа$у еазіег іНе Є35ІЄ5І
СІЄУЄГ СІЄУЄГЄГ іНе СІЄУЄГЄ5Ї
пагго\л/ пагго\л/ег іНе пагго\л/е5І
зітріе зітріег іНе 5ІтрІе5І
в) двоскладові прикметники з наголосом на другому складі:
роїііе роїііег іНе роїіїевї
Ткіз гімег із йеерег ікап іке Воп. — Ця річка глибша за Дон.
Іі із іке йеерезі гіоег іп Вкгаіпе. — Це найглибша річка
в Україні.
4. При утворенні простих форм ступенів порівняння дотримуються
таких правил орфографії:
а) якщо прикметник закінчується на -е, то перед закінченнями
-ег, -еві воно випадає:
Ьгаое — Ьгаоег — іТге Ьгаоезі;
б) в односкладових прикметниках перед закінченнями -ег, -еві
кінцева приголосна подвоюється, якщо перед нею стоїть ко-
роткий голосний звук:
Ьід — Ьіддег — іке Ьі§§езІ;
в) якщо прикметник закінчується на букву -у з попереднім при-
голосним, то перед -ег, -еві у змінюється на і:
Ьизу — Ьизіег — іке Ьизіезі.
5. Складені форми утворюються за допомогою слів тоге більш для
вищого і тові найбільш для найвищого ступеня.
6. Складені форми ступенів порівняння мають усі багатоскладові
прикметники і двоскладові з наголосом на першому складі, крім тих,
що закінчуються на -у, -ег, -1е, -омч
Звичайна форма Вищий ступінь Найвищий ступінь
бійісиїї тоге бійісиїї іНе тозі бійісиїї
асііуе тоге асііуе іНе тозі асііуе
изеіиі тоге изеіиі іНе тозі изеіиі
Ьеаиіііи 1 тоге Ьеаиіііиі іНе тозі Ьеаиіііиі
448
Англійська мова
Ткіз іазк із тоге сИЦісиІі ікап іазк 2. — Це завдання більш
складне, ніж друге завдання.
Ткіз із іке тозі сІіДісиїі іазк І кане енег допе. — Це найбільш
складне завдання, яке я коли-небудь виконував.
7. Ступені порівняння деяких прикметників в англійській мові, як
і в українській, утворюються від інших коренів:
Звичайна форма Вищий ступінь Найвищий ступінь
доосі — гарний ЬеНег — кращий іЬе Ье5І — найкращий
ЬасІ — поганий \А/ОГ5Є — ГІрШИЙ іЬе м/ог5І — найгірший
ІІНІе — маленький ІЄ55 — МЄНШИЙ іЬе Іеазі — найменший
тисЬ/тапу — багато тоге — більше іЬе тозі — найбільше
оісі — старший оісі ег — старший еісіег — старший (із членів родини) ОІСІЄ5І — найстарший еісіезі: — найстарший (із членів родини)
іаг — далекий іагіЬег — більш далекий (про відстань) їигіЬег — більш далекий, подальший іагіїтезі — найдальший (про відстань) їй гіЬезІ — найдальший
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Деякі прикметники в англій-
ській мові утворюються від
інших коренів. Наприклад:
Ьасі - м/огзе - (Не м/огзГ, еГс. їх
треба запам'ятати!
Уоиг реп із Ьеііег ікап тіпе. — Ваша ручка краща, ніж моя.
Ткіз із іке июгзі /ііт о/ іке топік. — Це найгірший фільм
у цьому місяці.
Не із ту еШег Ьгоікег. — Він мій старший брат.
Тке скіїд и>аз рІауіп§ іп іке /агікезі согпег о/ іке §агдеп. —
Дитина грала у найдальшому куточку садка.
8. а) При порівнянні предметів вживається сполучник Піап:
ТкІ8 Ьоок із тоге іпіегезііп§ ікап ікаі опе. — Ця книга більш
цікава, ніж та.
Уоиг Даі із Іезз сот/огіаЬІе ікап кіз. — Ваша квартира менш
комфортабельна, ніж його.
б) Для порівняння двох предметів однакової якості вживається
прикметник у звичайному ступені, який ставиться між подвій-
ним сполучником ав... ав (такий..., як), поі во...ав (не такий...,
як):
Не із аз іаіі аз кіз /аікег. — Він такий же високий, як і його
батько.
8ке із поі зо іаіі азАпп. — Вона не така висока, як Ганна.
Прислівник (Тне Аоуевв)
Прислівник називає ознаку дії, процесу, стану та якості або вказує
на обставини, за яких відбувається подія чи явище.
Тке саг шепі диіскіу. — Машина їхала швидко.
Граматика
449
Утворення прислівників
1. За формою прислівники поділяються на прості, похідні, складні
і складені.
Прості: Ьеге тут; ІЬеге там, туди; по\у зараз, тепер; вооп скоро,
незабаром; Іаіе пізно; уегу дуже тощо.
Похідні, які утворюються від прикметників і деяких іменників за
допомогою суфікса -1у: Ьасіїу погано; віохуіу повільно; Ьарріїу щасливо;
сіаііу щодня тощо.
Складні: вошемФеге де-небудь, куди-небудь; помФеге ніде, нікуди
тощо.
Складені: віпсе ІЬеп з тих пір; іііі по\у до цього часу, досі, аі опсе
відразу, £ог єуєг назавжди тощо.
Деякі прислівники (Гаві, Іоисі, Іощ*, £аг, ИШе, тисЬ, Іаіе, вігащіїі,
еагіу, сіаііу, хуеекіу, топііііу, Ггіепсіїу) збігаються за формою з прикмет-
никами і відрізняються від них лише за функцією, яку вони виконують
у реченні. Прислівники відносяться до дієслова, а прикметники — до
іменника:
Прикметник Прислівник
Не геїигпеб йот а Іопд ригпеу. — Він повернувся з довгої мандрівки. \Л/іІІ уои 5Іау Неге Іопд? — Ви надовго тут залишитесь?
її із а сіаііу пе\л/зрарег. — Ця газета виходить кожного дня. 1 зее Ніт сіаііу. — Я бачу його кожного Дня.
2. Прислівники поділяються на:
а) прислівники часу (асІуегЬв о£ ііше): іодау, ікеп, пою, уезіегдау,
Ье^оге тощо;
б) прислівники місця (асІуегЬв о£ ріасе): кеге, ікеге, Ьаск, еиегу-
юкеге, оиізіде тощо;
в) прислівники способу дії (асІуегЬв о£ таппег): юеіі, зіоюіу, кагд,
/Іиепііу тощо;
г) прислівники міри ознаки і ступеня (асІуегЬв о£ сіе^гее): иегу,
аітозі, тиск, іоо, Іііііе, іизі тощо.
Ступені порівняння прислівників
(ТКе Оедгеез оГ Сотрагізоп оГ АсіуєгЬз)
Прислівники способу дії та деякі інші мають ступені порівняння,
які утворюються так само, як ступені порівняння прикметників. Але у
найвищому ступені вони ніколи не використовуються з артиклем Піе.
Звичайна форма Вищий ступінь Найвищий ступінь
а) усі односкладові прислівники утворюють вищий ступінь додаванням до звичай- ної форми закінчення -ег у вищому ступені та -езі — у найвищому:
Ї35І їазіег Ї35ІЄ5І
Нагсі Нагбег Нагбезі
8ООП 8ООПЄГ 5ООПЄ5Ї
а також: еагіу еагііег еагііезі
450
Англійська мова
Звичайна форма Вищий ступінь Найвищий ступінь
б) прислівники, які закінчуються на -Іу, утворюють вищий ступінь за допомогою слова тоге і найвищий — за допомогою слова тозі:
изиаііу тоге изиаііу тозі изиаііу
аНепІІуеІу тоге аНепІІуеІу тозі аііепііуеіу
соггесіїу тоге соггесіїу тозі соггесіїу
ЗАПАМ'ЯТАЙ Деякі прислівники, як і відповідні прикметники, утворюють ступені порівняння від іншого кореня:
У найвищому ступені порів-
няння прислівники НІКОЛИ не використовуються з артиклем іНе. Наприклад: Не соте Іготе їазіезі. — Він прийшов додому скоріше за всіх. Звичайна форма Вищий ступінь Найвищий ступінь
\л/єіі — добре ЬеНег — краще Ьезі — найкраще
Ьасіїу — погано \Л/0Г5Є — гірше \л/огзі — найгірше
тисЬ/тапу — багато тоге — більше тозі — найбільше
ІІНІе — мало ІЄ55 — менше ІеазТ — найменше
іаг — далеко іагіЬег, іигіЬег — далі ТагіНезі, ТигіНезі — як- найдалі
Місце прислівника у реченні
1. Прислівники неозначеного часу аіхуауз, пєуєг, зеїсіот, оПеп,
изиаііу, аігеасіу стоять перед дієсловом у Ргезепі або Разі ІпсІеПпііе:
Не пепег сопгез Іаіе.
2. З дієсловом іо Ье ці прислівники стоять після дієслова:
Ткеу аге аіісауз геасіу.
3. У складних формах дієслова прислівник ставиться після допо-
міжного дієслова:
Тігеу аге аіишув зееп 1о§е1кег. І сап о/іеп геад, іп Ьед,.
4. Прислівники уезіегсіау, іосіау, іотогпт стоять на початку або в
кінці речення:
Топгоггоиг І ат Іеапіп§. І ат сотіп§ Іосіау.
5. Прислівники диіскіу, зІомТу, Ьасіїу та інші стоять перед перехід-
ними дієсловами або після додатка до них:
І диіскіу /оипсі кіт.
6. Прислівник епои^Ь ставиться після прикметників та прислівни-
ків, але перед іменниками:
аф. + епоидН Му соаі із шагт епоидН.
асіу. + епоидН 1 кпом/ іНіз тап сл/єіі епоидН.
епоидН + поип Не боезп'І Науе епоидН шогк.
7. Якщо прислівників два або більше, їх послідовність у реченні
така: прислівник способу дії (1), місця (2), часу (3):
Не із июгкіп§ кагсі ікеге поіс.
Граматика
451
Числівник (Тне Міімеваь)
Числівник — частина мови, що означає число, певну кількість чого-
небудь, порядок переліку при лічбі. В англійській мові числівники поді-
ляються на кількісні (Сагсііпаї ЬТшпегаІз) і порядкові (Огсііпаї ЬТитегаІз).
Кількісні числівники (ТЬе Сагсііпаї ІЧитегаІз)
1. Кількісні числівники відповідають на запитання скільки? (1іо\у
тапу?)
2. Основою всіх числівників є числівники першого десятка. За
способом творення числівники поділяються на прості, похідні та скла-
дені.
3. Прості: опе, іию, ікгее, {оиг, /іое, віх, веоеп, еі§кі, піпе, іеп, еіеоеп,
іісеїое, а (опе) кипдгед, а (опе) ікоивапд, а (опе) тіїїіоп.
4. Похідні числівники утворюються за допомогою:
а) суфікса -Іееп (від 13 до 19): ікігіееп, {оигіееп, {і{іееп, віхіееп,
веоепіееп, еі§кіееп, піпеіееп;
б) суфікса -Іу (від 20 до 90): іісепіу, ікігіу, {огіу, {і{іу, віхіу,
веоепіу, піпеіу.
Примітка. Зверніть увагу на написання деяких похідних числів-
ників:
іию [ін:] — іиюіое [іууєіу]— іиюпіу ['Вуєнй]
ікгее [Огі:] — Ікігіееп [0з:'й:п] — ікігіу ['0з:й]
{оиг [йх] — {оигіееп [£з:'іі:п]— {огіу [Дз:й]
/іое [їаіу] — {і{іееп [йГііш] — {і{іу ['ййі]
еі§кі [ей]— еі§кіееп [еі'іі:п] — еі§кіу [ ейі]
5. Складені числівники утворюються сполученням простих чис-
лівників: 33 — ікігіу-ікгее; 125 — опе кипсігесі апсі ііиепіу-{іое;
7,000 — веоеп ікоивапд; 2,000,369 — іию тіїїіоп ікгее кипсігесі апсі віхіу-
піпе.
6. Зверніть увагу:
а) Якщо перед числівниками Ьппсігесі, Піопаапсі, тіїїіоп стоїть
інший числівник, то вони у множині не мають закінчення -а:
/іое кипсігесі:, {оиг ікоивапд; віх тіїїіоп.
б) Якщо ж ці числівники вживаються як іменники, тобто коли
перед ними немає інших числівників, вони приймають у мно-
жині закінчення -а. У цьому разі після них стоїть іменник
з прийменником о£:
Ткоивапдв о/реоріе соте кеге еоегу сіау. — Тисячі людей, при-
ходять сюди кожного дня.
в) В англійській мові кожні три розряди багатоцифрових чисел
відокремлюються комою, а не крапкою, як в українській:
3,327,834; 853,425,103.
Крапкою відокремлюється ціле число в десяткових дробах:
38.3 — ікігіу-еі§кі роіпі ікгее;
г) Дати позначаються кількісними числівниками:
1987 рік — піпеіееп еі§кіу-зеоеп;
д) Для позначення віку вживається наступна конструкція:
І ат веоепіееп (уеагв оШ).
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
У складених числівниках пе-
ред десятками завжди ста-
виться апсі.
Наприклад: 1 39 — опе
Кипсігесі апсі іЬігІу-піпе.
452
Англійська мова
Порядкові числівники (ТЬе ОгсІіпаІ Мигпегаїз)
1. Порядкові числівники вказують на порядок предметів і відпові-
дають на запитання котрий? (хуЬісЬ?).
2. Порядкові числівники, за винятком перших трьох, утворюються
з відповідних кількісних додаванням суфікса -Ні, при цьому в числів-
никах йує і іхуєіує буквосполучення ує змінюється на букву І; до чис-
лівника еі£Ііі додається буква Ь; у числівника піпе випадає буква е;
у назвах десятків у змінюється на іе:
8І — Дгзі 10і* — іепік
2»<і — весопд 11і* — еіепепік
3ГГ1 — ікігд 12і* — іиюІДк
— /оигік 13і* — ікігіеепік
5'л — ДДк 20і* — ішепііеік
6‘"' — віхік 218і — ішепіу-Дгві
уїЛ — зепепік 30і* — ікігііеік
8"' — еі§кік 100і* - - опе кипдгедік
.9"' — піпік 1018і - - опе кипдгед апд Дгві
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Число місяця позначається
порядковим числівником зар-
тиклем іііе.
Наприклад: ^пиагу 1 — (Не
1ЇГ5І о^апиагу.
3. У складених порядкових числівниках лише останній набуває
форми порядкового числівника:
45і* — іке /огіу-ДДк
2614і* — іке іию ікоивапд віх кипдгед апд, /оигіеепік
4. Число місяця позначається порядковим числівником з означеним
артиклем. Числівник ставиться або перед назвою місяця з прийменни-
ком о£, або після неї без прийменника:
9і* о/ Мау, 2001 — іке піпік о/ Мау, іию ікоивапд апд опе
Мау 9, 2001 — Мау іке піпік, іию ікоивапд апд опе
5. Іменники, перед якими стоїть порядковий числівник, вживають-
ся з означеним артиклем:
Тке весопд рагаргарк із тоге іпіегевііп§ ікап іке Дгві опе. —
Другий параграф більш цікавий, ніж перший.
6. При позначенні номерів глав, сторінок, частин книги тощо, по-
рядкові числівники часто замінюються на похідні:
іке ДДк ра§е = ра§е Дає — п’ята сторінка
іке веиепік іехі = іехі зеиеп — сьомий текст
7. Якщо перед порядковим числівником стоїть неозначений ар-
тикль, числівник має значення — ще один:
Сііие те а весопд сир. — Дай мені ще одну чашку.
Дробові числівники (ТЬе ЕгасііопаІ Мигпегаїз)
У простих дробах чисельником є кількісний числівник, а знаменни-
ком — порядковий. Якщо чисельник більший від одиниці, то знамен-
ник має закінчення -в. Між цілою і дробовою частинами вживається
сполучник апсі:
1/2 — а (опе) каІД 2/3 — іию ікігдв; 2 1/3 — іию апд опе
ікігд;
1/3 — а (опе) ікігд; 5/6 — Дає віхікв; 3 2/5 — ікгее апд іию
ДДкв.
У десяткових дробах ціла частина відокремлюється від дробової не
комою, а крапкою, яка читається роіпі. Нуль читається пои^Ьі [пой]
(або гего ['хіагав] у США). Якщо число цілих дорівнює нулю, воно часто
Граматика
453
не читається. Кожна цифра як цілої, так і дробової частини десяткового
дробу читається окремо.
0.1 — пои§кі роіпі опе або роіпі опе
2.37 — іию роіпі ікгее веоеп
25.01 — ітепіу-^іое роіпі пои§кі опе або ііоо /іое роіпі пои§кі опе
Запам’ятайте!
Для позначення часу використовуються наступні конструкції:
11.00 Рівно одинадцять. її із єієуєп зЬагр.
11.10 10 хвилин на дванадцяту. ІІ'з Іеп разі єієуєп.
11.15 Чверть на дванадцяту. ІІз а циагіег разі єієуєп.
11.30 Половина на дванадцяту. 11'5 НаІі разі єієуєп.
11.45 Без чверті дванадцять. 11'5 а циагіег Іо Ім/еке.
11.50 10 хвилин до дванадцятої. 11'5 ІЄП ІО ІМ/еІУе.
Дієслово (Тне Уевв)
Способи дієслова (Моосіз)
В англійській мові, яків українській, виділяють три способи дієсло-
ва: дійсний (ІНе Іпйісаііуе Моосі), умовний (ІНе 8иЬ)ипсіІУе Моосі) і на-
казовий (ІНе Ітрегаііуе Моосі).
Поняття про систему часових форм дієслова
1. Дієслово в англійській мові має особові та неособові форми.
2. Особові форми дієслова виражають дію із зазначенням особи,
числа, способу, часу і стану. До особових належать форми дієслова
у трьох особах однини і множини в усіх часах активного і пасивного
стану в дійсному, умовному і наказовому способах. Ці форми в реченні
виконують функції присудка.
3. Неособові форми дієслова виражають дію без зазначення особи,
числа, способу і не мають звичайних дієслівних часових форм. До не-
особових форм дієслова належать інфінітив (Ніе іпПпіііує), герундій
(Ніе Негипсі) і дієприкметник (Ніе Рагіісіріе).
4. Дієслова в англійській мові мають чотири основні форми:
І — інфінітив (Ніе ІпПпіііує);
II — минулий неозначений час (Разі ІпйеПпііе);
III — дієприкметник минулого часу (Разі Рагіісіріе);
IV — дієприкметник теперішнього часу (Ргезепі Рагіісіріе).
5. За способом творення Разі ІпйеПпііе і Разі Рагіісіріе дієслова
поділяються на правильні та неправильні.
6. Правильні дієслова утворюють форму минулого неозначеного часу
(Разі ІпйеГіпііе) і форму дієприкметника минулого часу (Разі Рагіісіріе)
додаванням у всіх особах закінчення -ей до інфінітива:
454
Англійська мова
1 II III
Іо м/огк \л/огкесІ м/огкеб
Іо 5Іау 5ІауесІ зіауеб
Іо сігу СІГІЄСІ СІ гіесі
7. Неправильні дієслова утворюють другу і третю форми особливими
способами, і їх необхідно запам’ятати:
1 II III
Іо Ьедіп Ьедап Ьедип
Іо до \л/епІ допе
Дійсний спосіб (Тне ііхюісатіуе Мооо)
Активний стан (ТЬе Асііує Уоісе)
В англійській мові розрізняють чотири групи часових форм дієслова:
Іпсіейпііе Тепзез — неозначені часи (інша назва 8ішр1е Тепзез — прості
часи); Сопііпиоиз Тепзез — тривалі часи (інша назва Рго^геззіуе Тепзез);
Регресі Тепзез — перфектні або доконані часи; Регресі Сопііпиоиз
Тепзез — перфектні тривалі часи.
У більшості груп виділяються три основні часи — Ргезепі (тепе-
рішній), Разі (минулий), Риіиге (майбутній), а також особлива форма
Риіиге-іп-Ніе-Разі (майбутній відносно минулого).
Неозначені часи (іічоеяміте Теічбеб)
Поняття про неозначені часи
Часи групи Іпсіеііпііе виражають дію, що відбувається в теперіш-
ньому, минулому або майбутньому часах, без зазначення характеру цієї
дії, її тривалості та співвіднесеності з іншою дією.
Утворення теперішнього неозначеного часу
(ТКе Ргезепі Іпсіеїіпііе ТЄП5Є)
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 \л/огк. □о 1 \л/огк? 1 боп'І \л/огк.
Уои \л/огк. □о уои \л/огк? Уои боп'І \л/огк.
Не м/огкз. 0ое5 Не \л/огк? Не боезп'І \л/огк.
5Не м/огкз. 0ое5 зНе \л/огк? 5Не боезп'І \л/огк.
II м/огкз. □ОЄ5 ІІ \л/огк? II СІОЄ5ПІ \л/огк.
Граматика
455
УУе м/огк. □о м/е м/огк? УУе боп'І м/огк.
Уои м/огк. □о уои м/огк? Уои боп'І м/огк.
ТНеу м/огк. □о іНеу м/огк? ТНеу бопТ м/огк.
1. Стверджувальна форма дієслова в іііе Ргезепі ІпсІеПпііе в усіх
особах однини і множини, крім третьої особи однини, збігається з ін-
фінітивом без частки іо. У третій особі однини до інфінітива додається
закінчення -(е)з:
2. Закінчення -з після глухих приголосних вимовляється як звук [з],
а після дзвінких приголосних і голосних — як звук [/]; закінчення -ез
ПІСЛЯ -8, -зЬ, -88, -сЬ, -ісЬ, -х вимовляється як [їх]:
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Питальна та заперечна фор-
ми іНе Ргезепі Іпсіеііпііе
утворюються за допомогою
допоміжного дієслова іо сіо,
у третій особі однини ставить-
ся допоміжне ДІЄСЛОВО СІОЄ5.
Питальна та заперечна форми
дієслова іо Ье утворюється
без допоміжного дієслова.
До Іііеу шогк ог а ііоіріаіаі? —
Не шогкі, Ьиі ікіе сіоезпі ж>гк.
Аге Ікіеу сіосіогі? — Не І5, Ьиі
ікіе І5ПЇ.
м И [г] [іг]
Не зреакз. Не діуез. Не 5Іау5. Не ра55Є5.
Не \л/апІ5. Не геаб5. Не 5ЄЄ5. Не м/азНез.
3. У дієсловах, що закінчуються на -у з попереднім приголосним,
перед закінченням -ез буква -у змінюється на і:
іо сгу — ке сгіез; іо /Іу — ке /Иез.
4. Якщо перед у стоїть голосна, то до дієслова додається лише за-
кінчення -а:
іо рау — ке рауз; іо ріау — ке ріауз.
5. Дієслова Іо £0 і іо сіо мають у третій особі однини закінчення -ез:
Не §0Є8. Не (І0Є8.
6. Дієслово іо Ьауе має в третій особі однини форму Ьаз.
7. Дієслово іо Ье в Ргезепі Іпсіейпііе має такі форми:
І ат. ТУе аге.
Той аге. Той аге.
Не (зке, іі) із. Ткеу аге.
8. Питальна форма іііе Ргезепі Іпсіейпііе утворюється з допоміжного
дієслова іо сіо та інфінітива основного дієслова без частки іо. У третій
особі однини ставиться допоміжне дієслово сіоез:
Питання Коротка відповідь
□о уои (м/е, іНеу, 1) м/огк? Уез, 1 (уои, м/е, іНеу) бо. N0, 1 (уои, м/е, іНеу) бопТ.
0ое5 Не (зНе, ІІ) м/огк? Уез, Не (зНе, ІІ) боез. N0, Не (зНе, ІІ) боезпТ.
9. Питальна форма дієслова іо Ье утворюється без допоміжного
дієслова:
Питання Коротка відповідь
І5 іНе Ьоок оп іНе ІаЬІе? УЄ5, ІІ І5. N0, ІІ І5П'1.
10. Заперечна форма іЬе Ргезепі Іпсіейпііе утворюється з допоміжно-
го дієслова іо сіо, заперечної частки поі та інфінітива основного дієслова
без частки іо. У третій особі однини — з допоміжним дієсловом сіоез:
І (іо поі ((іоп’і) июгк. Не / зке / іі <іое8 поі (д,оезп’і) июгк.
456
Англійська мова
Уживання іЬе Ргезепі ІпсІеЯпіїе Тепзе
Рд ЗАПАМ'ЯТАЙ
Вживання (Не Ргекепі ІпсІеЛ-
пііе часто позначається та-
кими обставинами, як оНеп,
кеісіот, 5отеІіте5, аішаук,
еуегу уеаг (шеек, топіН,
сіау), икиаііу, оп Зипсіаук.
Наприклад-.
І аішауз ііауе Ьгеакіазі аі
7 о'сіоск. — Я завжди снідаю
о сьомій годині.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Питальна та заперечна форми
іНіе Раїі Іпсіеііпііе утворю-
ються за допомогою допо-
міжного дієслова сіісі в усіх
особах. Виняток становить
дієслово іо Ье.
Оісі {ііеу у/огк аіа Ьозріаіаі? —
Не у/огкед, Ьиі зііе сіісіпі у/огк.
И/еге іЬеудосІогз?—Не и/аз, Ьиі
іде у/азп'І.
1. ТІїе Ргезепі Іпсіейпііе вживається для вираження звичайної, пос-
тійної дії, яка відбувається взагалі, а не в момент мовлення:
І изиаііу §еі ир оегу еагіу іп зиттег. — Влітку я зазвичай
прокидаюся дуже рано.
2. Для вираження фактів:
УСаіег Ьоііз аі 100 °С. — Вода кипить при 100 °С.
3. З дієсловами Іо вее, Іо кпочг, Іо Ьеаг, Іо £ее1, Іо \уапІ, Іо Ііке, Іо
шісіегзіапсі та деякими іншими ійе Ргезепі Іпсіеілпііе вживається для
вираження дії, що відбувається в момент мовлення:
І зее а Ьоок оп іке іаЬІе. — Я бачу книжку на столі.
4. Для вираження дії у майбутньому, коли мова йде про заплановану
(за розкладом або календарем) дію.
Тке ігаіп зіагіз аі іеп о’сіоск. — Поїзд відправляється о де-
сятій годині.
Утворення минулого неозначеного часу
(ТКе Разі ІпсІеЛпіІе Тепзе)
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 м/огкеб. □ІсІ 1 \л/огк? 1 біб поі \л/огк.
Уои м/огкеб. □ІсІ уои \л/огк? Уои біб поі \л/огк.
Не м/огкеб. □ІсІ Не \л/огк? Не біб поі \л/огк.
5Не м/огкеб. □ІсІ зНе \л/огк? 5Не біб поі \л/огк.
Іі м/огкеб. □ІсІ іі \л/огк? Іі біб поі \л/огк.
\Л/е \л/огкеб. □ІсІ \л/е \л/огк? УУе біб поі \л/огк.
Уои м/огкеб. □ІсІ уои \л/огк? Уои біб поі \л/огк.
ТНеу м/огкеб. □ІсІ іНеу \л/огк? ТНеу біб поі м/огк.
1. Стверджувальна форма ІНе Разі Іпсіеііпііе правильних дієслів
утворюється додаванням закінчення -есі до інфінітива без частки іо:
Же зкаіед уезіегдау. — Учора ми каталися на ковзанах.
2. Дієслова, що закінчуються в інфінітиві буквою -е, втрачають її
перед закінченням -есі:
іо Ііое — Ііоед.
3. Дієслова, що закінчуються в інфінітиві буквою -у, якій передує
приголосний, змінюють у на і, але якщо -у передує голосний, то просто
додається закінчення -есі:
іо ігу — ігіед;
іо ріау — ріауед.
4. Закінчення -есі вимовляється так:
[і] — після глухих приго- лосних, крім і: [б] — після дзвінких при- голосних, крім СІ, і після голосних: [іб] — після приголосних і і сі:
іо Неір — Неіреб іо Іоок — Іоокеб іо м/огк — м/огкеб іо ореп — орепеб іо ріау — ріауеб іо о\л/е — о\л/еб іо \л/апі — м/апіеб іо Іапб — Іапбеб іо ехресі — ехресіеб
Граматика
457
5. Форми іііе Разі ІпсІеПпііе неправильних дієслів потрібно
запам’ятати.
іо зее — заи), іо §о — іоепі, іо гип — гап, іо риі — риі.
6. Виняток становить дієслово іо Ье:
1 \л/а$ \л/е \л/еге
Не уои
зНе іНеу
ІІ
7. Питальна і заперечна форми ІНе Разі ІпсІеПпііе утворюються за
тими ж правилами, що й іііе Ргезепі ІпсІеПпііе, але допоміжне дієслово
іо сіо має в іііе Разі ІпсІеПпііе форму сіісі в усіх особах:
І дід поі §о іо іке сіпета Іазі ісеек. — Я не ходив у кіно ми-
нулого тижня.
~\Укаі дід ке до іп іке еоепіп§? — Що він робив увечері?
Питання Коротка відповідь
□ісі уои (1, Не, зНе, іі, \л/е, іНеу) \л/огк? Уез, 1 (уои, Не, зНе, ІІ, \л/е, іНеу) біб. N0, 1 (уои, Не, зНе, ІІ, \л/е, іНеу) бібп'І.
8. Питальна форма дієслова іо Ье утворюється без допоміжного
дієслова:
Питання Коротка відповідь
\Л/аз іНе Ьоок оп іНе ІаЬІе? Уез, ІІ \л/аз. N0, ІІ м/азп'І.
УУеге іНе Ьоокз оп іНе ІаЬІе? Уез, іНеу \л/еге. N0, іНеу м/егеп'І.
Уживання іНе Разі ІпсІеГіпіїе Тепзе
1. Тіїе Разі ІпсІеПпііе вживається для вираження дії, що відбулася
або відбувалася в минулому і не пов’язана з теперішнім моментом мо-
влення. Тіїе Разі ІпсІеПпііе — типова форма для опису минулих подій.
Українською мовою він перекладається минулим часом доконаного або
недоконаного виду залежно від змісту речення.
2. Тйе Разі ІпсІеПпііе часто вживається з обставинними словами
уезіегсіау учора; іазі \уеек минулого тижня; іазі уваг торік; іазі зшпіпег
минулого літа; іЬе оіЬег сіау нещодавно, цими днями, імю сіауз а£о два
дні тому та ін:
І ігапзіаіед іке іехі Іазі ісеек. — Я переклав текст минулого
тижня.
Не Ііоед іп Куіо іп 2004. — Він жив у Києві у 2004 році.
3. Тіїе Разі ІпсІеПпііе вживається також для вираження ряду пос-
лідовних або повторюваних дій у минулому:
8ке §оі ир аі 7 а.пі., іиазкед, дгеззед апд кад Ьгеак^азі. — Вона
прокинулась о сьомій годині, умилася, вдяглася і поснідала.
Вазі топік І заи? кіт еоегу дау. — Минулого місяця я бачив
його кожного дня.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
У спеціальних питаннях після
питального слова шііеп вжи-
вається (Не Ракі Іпсіеїїпііе.
Наприклад: і/Уііеп сіісіуои соте
Неге? — Коли ви прийшли
сюди?
458
Англійська мова
Утворення та вживання майбутнього неозначеного часу
(ТКе Риіиге ІпсІеЛпіІе Тепзе)
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 м/ІІІ (зНаІІ) до. УУІІІ (5НаІІ) 1 до? 1 м/ІІІ поі (зНаІІ поі) до.
Уои м/ІІІ до. УЇ/ІІІ уои до? Уои м/ІІІ поі до.
Не м/ІІІ до. УЇ/ІІІ Не до? Не м/ІІІ поі до.
5Не м/ІІІ до. УЇ/ІІІ зНе до? 5Не м/ІІІ поі до.
II м/ІІІ до. УЇ/ІІІ ІІ до? II м/ІІІ поі до.
\Л/е м/ІІІ (зНаІІ) до. УЇ/ІІІ (5НаІ 1) м/е до? \Л/е м/ІІІ поі (зНаІІ поі) до.
Уои м/ІІІ до. УЇ/ІІІ уои до? Уои м/ІІІ поі до.
ТНеу м/ІІІ до. УУІІІ іНеу до? ТНеу м/ІІІ поі до.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Питальна та заперечна форми
(Не Риіиге ІпсІеЛпііе утворю-
ються за допомогою допо-
міжного дієслова «гіІІ. Іноді
у формальному спілкуванні
для утворення першої особи
однини і множини вживається
допоміжне дієслово кНаІІ.
И/77/ іііеу шогк ог а ііоіріаіаі? —
Не шогк, Ьиі ікіе 'г/ІІІ поі
(шопк) шогк.
І зкіаІІ поі (ікіап'і) шогк ікіеге.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
В усному мовленні у запере-
чних реченнях частіше ви-
користовуються скорочені
форми зЬапЧ і ууоп'і.
1. ТІїе Риіиге ІпсІеПпііе утворюється з допоміжного дієслова тії
та інфінітива основного дієслова без частки Іо. Іноді у формальному
спілкуванні для утворення першої особи однини і множини вживається
допоміжне дієслово зйаіі.
2. Питальна й заперечна форми ійе Риіиге ІпсІеПпііе утворюються
за тими самими правилами, що й Піе Ргезепі і ійе Разі ІпсІеПпііе, але
замість допоміжних дієслів сіо, сіоез, бісі вживають тії або зйаіі.
3. В усному мовленні, крім скорочених форм 1’11 поі, йе’П поі та
ін., використовуються також зйап’і [/а:пі]; мюп’і [ууаїліі]:
І игіїї поі (топ’і) геасі.
І зйаіі поі (зйап’і) геасі.
4. Тйе Риіиге ІпсІеПпііе вживається для вираження дії, що відбу-
деться в майбутньому. При цьому часто вживаються такі обставинні
слова та вирази: іотоггоху завтра; пехі \уеек наступного тижня; пехі
топііі наступного місяця; пехі уеаг наступного року тощо:
Же’И соте іп іию дауз. — Ми прийдемо через два дні.
5. У підрядних реченнях часу й умови, що вводяться сполучниками
і£, шііезз, хуйєп, ппііі, іііі, аз зооп аз, Ьеіоге, аПег форми майбутнього
часу не вживаються. Для вираження майбутньої дії в таких реченнях
вживаються форми іНе Ргезепі ІпсІеПпііе:
І/ уои соте іопіоггоиі І’П Ііеір уои. — Якщо ти прийдеш за-
втра, я тобі допоможу.
Аз зооп аз Іїе сопіез, іие’ІІ зіагі ійе дізсиззіоп. — Як тільки
він прийде, ми почнемо обговорення.
Тривалі часи (Сомтімсіооб Теічбеб)
Поняття про тривалі часи
1. Часи групи Сопііпиоиз вживаються для вираження дії як про-
цесу, тобто дії, що триває в момент мовлення або в теперішній період
часу (ійе Ргезепі Сопііпиоиз), тривала в якийсь момент або період часу
в минулому (ійе Разі Сопііпиоиз), триватиме у певний момент або період
часу в майбутньому (ійе Риіиге Сопііпиоиз).
Граматика
459
2. ТІїе Сопііпиоиз Тепзез утворюється з допоміжного дієслова Іо Ье
у відповідній часовій формі (Ргезепі, Разі, Риіиге) та дієприкметника
теперішнього часу (Ргезепі Рагіісіріе) основного дієслова.
3. Ргезепі Рагіісіріе утворюється додаванням закінчення -іп£ до
інфінітива основного дієслова без частки іо.
4. Дієслова, що закінчуються в інфінітиві на -е, втрачають його
перед -іп£:
іо §іие — §іиіп§
іо таке — такіп§
5. У дієсловах, що закінчуються в інфінітиві на приголосний з по-
переднім коротким наголошеним голосним, перед закінченням -ІП£
кінцевий приголосний подвоюється:
іи гип — гиппіп§
ІО 8ІІ — 8ІІІІП§
іо Ье§іп — Ье§іппіп§
6. Якщо дієслово закінчується буквосполученням -іе, то перед -іп£,
іе змінюється на у:
іо Не — Іуіп§ ІО (Ііе — (Іуіп§.
Утворення теперішнього тривалого часу
(ТКе Ргезепі СопііпиоиБ Тепзе)
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 ат м/огкіпд. Ат 1 м/огкіпд? 1 ат поі м/огкіпд.
Уои аге м/огкіпд. Аге уои м/огкіпд? Уои аге поі м/огкіпд.
Не І5 м/огкіпд. І5 Не м/огкіпд? Не І5 поі м/огкіпд.
5Не І5 м/огкіпд. І5 зНе м/огкіпд? 5Не І5 поі м/огкіпд.
Іі І5 м/огкіпд. І5 іі м/огкіпд? Іі І5 поі м/огкіпд.
УУе аге м/огкіпд. Аге м/е м/огкіпд? УУе аге поі м/огкіпд.
Уои аге м/огкіпд. Аге уои м/огкіпд? Уои аге поі м/огкіпд.
ТНеу аге ууогкіпд. Аге іНеу ууогкіпд? ТНеу аге поі м/огкіпд.
1. Стверджувальна форма ійе Ргезепі Сопііпиоиз утворюється
з допоміжного дієслова іо Ье в особовій формі (аш, із, аге) і Ргезепі
Рагіісіріе основного дієслова:
Не із геа<ііп§ а пеіизрарег поіи. — Він зараз читає газету.
2. Для утворення питальної форми допоміжне дієслово (аш, із, аге)
ставиться перед підметом:
Із ке геа<ііп§ а пеіизрарег поіи? — Він зараз читає газету?
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Форми іНе Ргекепі Сопііпиоик
утворюються за допомогою
допоміжного дієслова іо Ье
в особовій формі (аш, І5, аге)
і IV форми основного дієслова.
5/ге /5 ріауіпд пощ. — Вона за-
раз грає.
Питання Коротка відповідь
Ат 1 м/огкіпд? Уез, 1 ат. N0, 1 ат поі.
І5 Не (зНе, іі) м/огкіпд? Уез, Не (зНе, ІІ) І5. N0, Не (зНе, іі) ізп'ї.
Аге уои (\л/е, іНеу) м/огкіпд? Уез, уои (м/е, іНеу) аге. N0, уои (м/е, іНеу) агеп'і.
460
Англійська мова
3. Для утворення заперечної форми після допоміжного дієслова (ат,
із, аге) ставиться частка поі:
Не із поі (ізп’і) геадіп§ а пеюзрарег пою. — Він зараз не чи-
тає газету.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Вживання ІНе Ргекепі Соп-
Ііпиоик часто позначається
такими обставинами, як поїм,
аі іНік тотепі, аі ргекепі.
Уживання теперішнього тривалого часу
(ТКе Ргезепі Сопііпиоиз Тепзе)
1. Тіїе Ргезепі Сопііпиоиз вживається для вираження тривалої
дії, що відбувається в момент мовлення. Наявність слів, що познача-
ють момент мовлення (по\у зараз; аі іЬіз тотепі у цей момент), не
обов’язкова, оскільки сама форма вказує, що дія відбувається в момент
мовлення.
Жйо із геадіп§ а Ьоок іп ікаі гоот? — Хто читає книжку
в тій кімнаті?
2. Тіїе Ргезепі Сопііпиоиз вживається для вираження тривалої дії,
що відбувається в теперішній час.
8ке із югіііп§ а пею Ьоок. — Вона (зараз) пише нову книгу.
3. Для вираження запланованої дії у найближчому майбутньому:
Же аге §оіп§ іо іке ікеаіге іопі§кі. — Ми йдемо в театр сьо-
годні ввечері.
4. Для вираження наміру:
І’пі §оіп§ іо зрепд ту коїідауз іп іке Сгітеа. — Я збираюся
провести канікули в Криму.
5. У Ргезепі Сопііпиоиз не вживаються дієслова іо зее, іо кпо\у, іо
Ьеаг, іо іееі, іо \уапі, іо Ііке, іо ипсіегзіапсі та деякі інші. Порівняйте:
ТЬе Ргехепі Сопііпиоиз ТНе Ргехепі ІпсІеПпііе
Не із геасііпд а Ьоок Іп іНе гоот. — Він читає книжку у кімнаті. Не аім/ауз геасЬ Ьоокз іп іНе еуепіпд. — Увечері він завжди читає книжки.
Не І5 Ьиіібіпд а пе\л/ Ноизе Іо НІ5 5І5Іег. — Він будує новий будинок для своєї сестри. Не із а Ьиіїсіег. Не Ьиіїсіз Ьоизез. — Він будівельник. Він будує будинки.
Ьоок! ТНе м/аіег І5 Ьоіііпд іп іНе кеіііе! — Дивись! Вода кипить у чайнику! УУаІег Ьоііз аі 100 °С. — Вода кипить при 100 °С.
ВоЬ із аггмпд іопІдЬї. — Боб приїздить сьогодні увечері. ТНе Ьіі5 аггіуез аі 10 о'сіоск. — Автобус прибуває о десятій годині, (за розкла- дом)
Утворення і вживання минулого тривалого часу
(ТКе Разі Сопііпиоиз Тепзе)
1. Форми ійе Разі Сопііпиоиз утворюються аналогічно до форм іке
Ргезепі Сопііпиоиз, але допоміжне дієслово іо Ье ставиться у формі ійе
Разі Іпсіеііпііе (\уаз, хуєгє):
Граматика
461
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 м/аз м/огкіпд. \Л/аз 1 хл/огкіпд? 1 \л/аз поі м/огкіпд.
Уои \л/еге м/огкіпд. УУеге уои хл/огкіпд? Уои \л/еге поі м/огкіпд.
Не \л/аз м/огкіпд. \Л/аз Не хл/огкіпд? Не \л/аз поі м/огкіпд.
5Не \л/аз м/огкіпд. \Л/аз зНе хл/огкіпд? 5Не \л/аз поі м/огкіпд.
Іі \л/аз м/огкіпд. \Л/аз іі хл/огкіпд? Іі \л/аз поі м/огкіпд.
\Л/е \л/еге м/огкіпд. УУеге \л/е хл/огкіпд? УУе \л/еге поі м/огкіпд.
Уои \л/еге м/огкіпд. УУеге уои хл/огкіпд? Уои \л/еге поі м/огкіпд.
ТНеу м/еге ууогкіпд. УУеге іНеу ууогкіпд? ТНеу м/еге поі м/огкіпд.
2. Тйе Разі Сопііпиоиз вживається для вираження дії, що тривала
в певний момент у минулому. Цей момент може бути визначений:
а) точним позначенням часу, наприклад, аі іЬаі тотепі у той
момент, аі іЬаі ііте у той час, аі 7 о’сіоск уезіегсіау вчора о
7-й годині:
Аі 7 о’сіоск и-е ісеге Іі8іепіп§ іо іке гадіо. — О сьомій годині
ми слухали радіо.
Не юаз поі геадіп§ а іоигпаї аі ікаі тотепі. — Він не читав
журнал у той час.
б) іншою минулою дією, вираженою у ійе Разі ІпсІеПпііе.'
Іі ісаз гаіпіп§ іскеп І ісепі оиі. — Коли я вийшов, ішов дощ.
3. Потрібно чітко розрізняти вживання ійе Разі Сопііпиоиз і Разі
Іпйеііпііе.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Форми (Не Разі Сопііпиоиз
утворюються за допомогою
допоміжного дієслова іо Ье
у формі іКе Разі ІпсІеГіпііе
(«гаї, «геге) і IV форми основ-
ного дієслова.
5Ле и/05 ріауіпд аі 5 р. т.
уеііегсіау. — Вона грала о п'ятій
вчора.
ТНе Разі Сопііпиоиз ТНе Разі ІпсІеПпііе
1 м/аз геасііпд а Ьоок м/Неп уои епіегесі. — Я читав книжку, коли ти увійшов. 1 геасі Ьоокз іп іНе еуепіпд. — Увечері я читав книжки (звичайно).
її \л/аз гаІпІпд аі 7 р.т. — 0 сьомій го- дині йшов дощ. її оїіеп гаіпесі іп аиїитп. — Восени часто йшов дощ.
Утворення та вживання майбутньго тривалого часу
(ТКе Еиіиге Сопііпиоиз Тепзе)
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 хл/іі 1 (зНаІІ) Ье доіпд. \Л/іІ 1 (ЗНаІІ) 1 Ье доіпд? 1 м/оп'і (зНап'і) Ье доіпд.
Уои хл/іі 1 Ье доіпд. \Л/іІ 1 уои Ье доіпд? Уои м/оп'і Ье доіпд.
Не хл/іІІ Ье доіпд. \Л/іІ 1 Не Ье доіпд? Не м/оп'і Ье доіпд.
5Не хл/іІІ Ье доіпд. \Л/іІ 1 зНе Ье доіпд? 5Не м/оп'і Ье доіпд.
Іі хл/іі 1 Ье доіпд. \Л/іІ 1 іі Ье доіпд? Іі м/оп'і Ье доіпд.
УУе хл/іі 1 (зНаІІ) Ье доіпд. \Л/іІ 1 (ЗНаІІ) \л/е Ье доіпд? УУе м/оп'і (зНап'і) Ье доіпд.
Уои хл/іі 1 Ье доіпд. \Л/іІ 1 уои Ье доіпд? Уои м/оп'і Ье доіпд.
ТНеу ууііі Ье доіпд. \Л/іІ 1 іНеу Ье доіпд? ТНеу м/оп'і Ье доіпд.
462
Англійська мова
РД ЗАПАМ'ЯТАЙ
Форми іНе Риіиге Сопііпиоик
утворюються за допомогою
допоміжного дієслова іо Ье,
до якого додається «лІІ, і IV
форми основного дієслова.
5Ле и//7/ Ье ріауіпд аГ 5 р. т.
Іотоггош. — Вона буде грати
о п'ятій завтра.
1. Форми іііе Риіиге Сопііпиоиз утворюються аналогічно до форм
ІНе Ргезепі Сопііпиоиз, але до допоміжного дієслова Іо Ье додається
тії. Цей час вживається не дуже часто.
2. Майбутній тривалий час означає тривалу дію в майбутньому: аі
/іие о’сіоск, аі ікаі (ікіз) ііте, аі пооп (дія відбуватиметься в певний
час у майбутньому):
Аі ікіз ііте іотоггош ту тоікег ісіїї Ье ісаНіпр /ог те аі іке
зскооі §аіе. — Завтра у цей час моя мати буде чекати
на мене біля шкільних воріт.
Ткеу иліі Ье ігапзІаііп§ іке іехі /гот іию НН /оиг. — Вони
перекладатимуть текст з другої до четвертої години.
3. У розмовній мові замість зЬаІІ поі і \уі11 поі вживаються скорочені
форми зЬап’і і мюп’і:
І зкап’і Ье зреакіп§.
4. Певний момент у майбутньому може позначатися точною вказів-
кою на час або іншою майбутньою дією:
Аі 10 о’сіоск ісе зкаїї Ье иіаіскіп§ а ТУ рго§гапі. — Ми будемо
дивитися телевізійну програму о десятій годині.
І зкаїї Ье июгкіп§ іскеп уои соте Ьаск. — Я буду працювати,
коли ти повернешся.
Доконані часи (Ревеест Теічбеб)
Поняття про доконані часи
Часи групи Регіесі виражають дію, що відбулася до певного моменту
або періоду в теперішньому (ійе Ргезепі Регіесі), минулому (ійе Разі
Регіесі) чи майбутньому (ійе Риіиге Регіесі) часах.
Доконані часи зазвичай виражають наявність якогось результату
дії, зв’язок її з наступними подіями.
Доконані часи утворюються з допоміжного дієслова іо Ьауе у від-
повідній часовій формі і дієприкметника минулого часу (ійе Разі
Рагіісіріе) основного дієслова.
Тйе Разі Рагіісіріе правильних дієслів збігається з формою
Разі ІпсІеПпііе, а ійе Разі Рагіісіріе неправильних дієслів потрібно
запам’ятати.
Утворення і вживання іЬе Ргезепі Регїесі Тепзе
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 Науе м/огкеб. Науе 1 \л/огкеб? 1 Науе поі (Науеп'І) м/огкеб.
Уои Науе м/огкеб. Науе уои м/огкеб? Уои Науе поі (Науеп'І) м/огкеб.
Не Наз м/огкеб. Наз Не м/огкеб? Не Наз поі (Назп'І) м/огкеб.
5Не Наз м/огкеб. Наз зНе м/огкеб? ЗНе Наз поі (Назп'І) м/огкеб.
Граматика
463
Стверджувальна Питальна Заперечна
II Наз \л/огке<± Наз ІІ ууогкеб? II Наз поі (Назп'і) ууогкеб.
\Л/е Науе м/огкеб. Науе уує ууогкеб? \Л/е Науе поі (Науеп'і) ууогкеб.
Уои Науе ууогкеб. Науе уои ууогкеб? Уои Науе поі (Науеп'і) ууогкеб.
ТНеу Науе ууогкеб. Науе іНеу ууогкеб? ТНеу Науе поі (Науеп'і) ууогкеб.
1. Стверджувальна форма іііе Ргезепі Регіесі утворюється з допо-
міжного дієслова Ьауе, для третьої особи однини Ьаз і іііе Разі Рагіісіріе
основного дієслова:
І кане аігеасіу сіозед іке илпдоіс. — Я вже зачинив вікно.
Не каз ]изі аггіиед /гопі іке Сгітеа. — Він щойно приїхав
з Криму.
2. Тіїе Ргезепі Регіесі вживається для вираження дії, яка відбулася
в минулому, але пов’язана результатом з теперішнім, тобто з моментом
мовлення:
І кане ге асі іке Ьоок ир іо іке епд. — Я прочитав книжку до
кінця, (результат — книжка прочитана)
3. Тіїе Ргезепі Регіесі означає дію, яка відбулася протягом певного
часу, який ще не закінчився.
4. Тіїе Ргезепі Регіесі вживається:
а) коли є результат на певний теперішній час:
І кане зееп кіт. — Я бачив його.
б) коли є такі обставини часу, як іосіау, іЬіз \уеек, іЬіз уваг
(топій):
І кане теі кіт іодау. — Я зустрів його сьогодні.
в) коли вживаються прислівники неозначеного часу: єуєг (ко-
ли-небудь), пєуєг (ніколи), щзі (тільки що), поі уеі (ще ні),
аігеасіу (вже) і т. ін.:
І кане пеиег Ьееп іо Вгііаіп. — Я ніколи не був у Британії.
Не каз аігеаду зееп ікіз /ііт. — Він вже бачив цей фільм.
г) іііе Ргезепі Регіесі вживається зі словами £ог і зіпсе:
Же кане кпоіип еаск оікег /ог тапу уеагз. — Ми знаємо один
одного багато років.
Же кане кпоіип еаск оікег зіпсе 1990. — Ми знаємо один од-
ного з 1990 року.
5. У розмовній мові вживаються такі скорочені форми:
Гне юогкед; Бке’з шогкед
Той каиеп’І шогкед; Не казп’І шогкед
Порівняйте:
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Форми іНе Ргезепі Регіесі
утворюються за допомогою
допоміжного дієслова Іо Науе,
для третьої особи однини Паї
і III форми основного дієслова:
8Ье Ьа5 аігеасіу (іпііЬесі (Ье
ігапзіаііоп. — Вона вже закін-
чила переклад.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Вживання іНе Ргекепі
Регіесі часто позначається
такими прислівниками часу,
як аігеасіу, уеі, єуєґ, пєуєг,
гесепііу, Іаіеіу, Ьеіоге.
ТНе Ргехепі Регїесі ТНе Разі Іпсіебпііе
1 Науеп'і зрокеп Іо Нег іог ім/о топіНз. — Я не розмовляв з нею два місяці. 1 сіісіп'ї зреак Іо Нег уезїегсіау. — Я не розмовляв з нею вчора.
Не Наз пєуєг Ьееп іо УУазНіпдіоп. — Він ніколи не був у Вашингтоні. Не ууаз іп УУазНіпдіоп 2 уеагз адо. — Він був у Вашингтоні 2 роки тому.
464
Англійська мова
Утворення і вживання теперішнього доконаного тривалого часу
(ТКе Ргезепі Регїесі Сопііпиоиз Тепзе)
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 Науе Ьееп ууогкіпд. Науе 1 Ьееп ууогкіпд? 1 Науе поі Ьееп ууогкіпд.
Уои Науе Ьееп ууогкіпд. Науе уои Ьееп ууогкіпд? Уои Науе поі Ьееп ууогкіпд.
Не Наз Ьееп ууогкіпд. Наз Не Ьееп ууогкіпд? Не Наз поі Ьееп ууогкіпд.
ЗНе Наз Ьееп ууогкіпд. Наз зНе Ьееп ууогкіпд? ЗНе Наз поі Ьееп ууогкіпд.
її Наз Ьееп ууогкіпд. Наз ІІ Ьееп ууогкіпд? II Наз поі Ьееп ууогкіпд.
\Л/е Науе Ьееп ууогкіпд. Науе уує Ьееп ууогкіпд? \Л/е Науе поі Ьееп ууогкіпд.
Уои Науе Ьееп ууогкіпд. Науе уои Ьееп ууогкіпд? Уои Науе поі Ьееп ууогкіпд.
ТНеу Науе Ьееп ууогкіпд. Науе іНеу Ьееп ууогкіпд? ТНеу Науе поі Ьееп ууогкіпд.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Форми іНе Ргезепі Регресі
Сопііпиоиз утворюються за
ДОПОМОГОЮ допоміжної групи
з дієслів іо Науе, для третьої
особи однини Наз, + Ьееп +
IV форма основного дієслова:
5Ле Лаз Ьееп Ігапзіаііпд (ог 1ж>
Ьоигз. — Вона перекладає дві
години.
1. ТІїе Ргезепі Регіесі Сопііпиоиз утворюється з допоміжної групи
з дієслова іо Ье (Науе Ьееп/Иаз Ьееп) і IV форми основного дієслова.
2. Тйе Ргезепі Регіесі Сопііпиоиз означає дію, яка почалася в ми-
нулому і продовжується або закінчилася в момент мовлення.
3. Тке Ргезепі Регіесі Сопііпиоиз не вживається:
а) з дієсловами: іо кпо\у, іо ипсіегзіапсі, іо іоує, іо Ьаіе, іо Ііке,
іо сіізііке, тощо;
І кане кпоісп кіт аіі ту Іі/е. — Я знаю його все моє життя.
б) з одноразовими діями:
Не каз и'гШеп опіу опсе зіпсе ке Іе/і. — Він написав тільки
один раз з тих пір, як поїхав.
4. Тке Ргезепі Регіесі Сопііпиоиз вживається, коли є такі позначен-
ня часу, як: Іог зоте ііте, зіпсе а сегіаіп тотепі, зіпсе зтЬ. сіісі зтіЬ.:
І кане Ьееп июгкіп§ кеге /ог іісепіу уеагз. — Я працюю тут
двадцять років.
8ке каз Ьееп іеаскіп§ Сегтап зіпсе зке §гадиаіед /гот іке
Спіиегзііу. — Вона викладає німецьку мову з тих пір, як
закінчила університет.
5. У розмовній мові вживаються такі самі скорочені форми, як у ійе
Ргезепі Регіесі, наприклад:
Гне Ьееп июгкіп§. Не’з Ьееп июгкіп§.
ТРе каиеп’І Ьееп июгкіп§. Зке Назп’І Ьееп июгкіп§.
Порівняйте:
ТНе Ргезепі Регіесі Сопііпиоиз ТНе Ргезепі Регіесі
1 Науе Ьееп сіоіпд ту Нотеууогк іог 2 НоигБ. — Я виконую домашнє завдання дві години. 1 Науе аігеасіу сіопе ту Нотеууогк. — Я вже виконав домашнє завдання.
ЗНе Наз Ьееп Іеагпіпд тапу Сегтап ууогсіб. — Вона вчить багато німецьких слів. ЗНе Наз Іеагпесі тапу Сегтап ууогсіз іНіз ууеек. — Вона вивчила багато німецьких слів цього тижня.
Граматика
465
Утворення і вживання минулого доконаного часу
(ТКе Разі РегГесІ Тепзе)
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 Наб м/огкеб. Наб 1 м/огкеб? 1 Наб поі (Набп'І) м/огкеб.
Уои Наб м/огкеб. Наб уои м/огкеб? Уои Наб поі (Набп'І) м/огкеб.
Не Наб м/огкеб. Наб Не м/огкеб? Не Наб поі (Набп'І) м/огкеб.
5Не Наб м/огкеб. Наб зНе м/огкеб? 5Не Наб поі (Набп'І) м/огкеб.
II Наб м/огкеб. Наб ІІ м/огкеб? II Наб поі (Набп'І) м/огкеб.
\Л/е Наб м/огкеб. Наб \л/е м/огкеб? УУе Наб поі (Набп'І) м/огкеб.
Уои Наб м/огкеб. Наб уои м/огкеб? Уои Наб поі (Набп'І) м/огкеб.
ТНеу Наб м/огкеб. Наб іНеу м/огкеб? ТНеу Наб поі (Набп'І) м/огкеб.
1. ТІїе Разі РегГесІ утворюється з допоміжного Ьасі і ійе Разі
Рагіісіріе основного дієслова:
І кад геад іке агіісіе Ьу 5 о’сіоск. — Я (вже) прочитав стат-
тю до п’ятої години.
І кад ісгіііеп іке Іеііег іскеп ке сапіе іп. — Я (вже) написав
листа, коли він увійшов.
2. ТІїе Разі РегГесІ вживається для вираження минулої дії, яка вже
відбулася до певного моменту або іншої дії в минулому. Цей момент
може позначатися такими словосполученнями: Ьу Гіує о’сіоск до п’ятої
години, Ьу 8шіс1ау до неділі, Ьу іЬаі ііте до того часу, Ьу іЬе Гігзі оГ
ОсіоЬег до першого жовтня тощо.
І кад допе іі Ьу ікаі ііте. — Я зробив це до того часу.
~\Укеп ке сапіе І кад аігеаду допе іке ехегсізе. — Коли він
прийшов, я вже зробив вправу.
3. У розмовній мові вживаються скорочені форми:
Гй июгкед. Не кадп’І июгкед.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Форми іНе Ргезепі Регіесі
утворюються за допомогою
допоміжного дієслова Касі і III
форми основного дієслова:
8Ье Ьасі аігеасіу ііпізЬесі ІЬе
ґгапзіаґіоп Ьу 6 р.т. — Вона
закінчила переклад до шостої
вечора.
Утворення і вживання минулого доконаного тривалого часу
(ТКе Разі РегГесІ Сопііпиоиз Тепзе)
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 Наб Ьееп м/огкіпд. Наб 1 Ьееп хл/огкіпд? 1 Наб поі (Набп'І) Ьееп м/огкіпд.
Уои Наб Ьееп м/огкіпд. Наб уои Ьееп хл/огкіпд? Уои Наб поі (Набп'І) Ьееп м/огкіпд.
Не Наб Ьееп м/огкіпд. Наб Не Ьееп хл/огкіпд? Не Наб поі (Набп'І) Ьееп м/огкіпд.
5Не Наб Ьееп м/огкіпд. Наб зНе Ьееп хл/огкіпд? 5Не Наб поі (Набп'І) Ьееп м/огкіпд.
II Наб Ьееп м/огкіпд. Наб ІІ Ьееп хл/огкіпд? II Наб поі (Набп'І) Ьееп м/огкіпд.
УУе Наб Ьееп м/огкіпд. Наб \л/е Ьееп хл/огкіпд? УУе Наб поі (Набп'І) Ьееп м/огкіпд.
Уои Наб Ьееп м/огкіпд. Наб уои Ьееп хл/огкіпд? Уои Наб поі (Набп'І) Ьееп м/огкіпд.
ТНеу Наб Ьееп м/огкіпд. Наб іНеу Ьееп хл/огкіпд? ТНеу Наб поі (Набп'І) Ьееп м/огкіпд.
466
Англійська мова
РД ЗАПАМ'ЯТАЙ
Форми (Не Ргезепі Регресі
Сопііпиоиз утворюються за
допомогою допоміжного ком-
плексе з дієсловами Касі Ьееп
і IV форми основного дієслова.
5Ле Ьад Ьееп Ігапзіаііпд (ог Ги/о
Ьоигз Ьу ІЬе Ііте Ье соте. —
Вона перекладала дві години
до того часу, коли він при-
йшов.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Форми іііе Риіиге Регіесі
утворюються за допомогою
допоміжного комплексе
з дієсловами шіІІ Науе і III фор-
ми основного дієслова.
5Ье ул/ііІ Ьауе ПпііЬесі ІЬе
ґгапзіаґіоп Ьу 6 р.т. — Вона
закінчить переклад до шостої
вечора.
1. Тіїе Разі Регіесі Сопііпиоиз утворюється з допоміжного комплек-
си з дієсловом Ьасі Ьееп і IV форми основного дієслова.
2. ТЬе Разі Регіесі Сопііпиоиз означає дію або серію дій, які по-
чалися до певного моменту в минулому і продовжуються або щойно
закінчилися в той момент.
3. Момент у минулому може бути виражений такими прислівника-
ми, як: Ьу іЬаі ііте, Ьу іЬе епсі о І іЬе уеаг, Ьу Гіує о’сіоск, підрядними
реченнями часу (м4іеп Ье сате, Ьу іЬе ііте \ує сате):
Ву іке ііте /ге сате и>е кад Ьееп июгкіп§ /ог іи-о коигз. — До
того часу, коли він прийшов, ми працювали дві години.
4. У розмовній мові вживаються такі самі скорочені форми, як у
ійе Разі Регіесі, наприклад:
Гй Ьееп шогкіп§. 8ке кадп’І Ьееп шогкіп§.
Утворення і вживання майбутнього доконаного часу
(ТКе Еиіиге Регресі Тепзе)
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 хл/іі 1 (зНаІІ) Науе ууогкеб. УУІІІ (ЗНаІІ) 1 Науе ууогкеб? 1 ууоп'і (зНап'ї) Науе ууогкеб.
Уои ууііі Науе ууогкеб. УУІІІ уои Науе ууогкеб? Уои ууоп'і Науе ууогкеб.
Не ууііі Науе ууогкеб. УУІІІ Не Науе ууогкеб? Не ууоп'і Науе ууогкеб.
ЗНе ууііі Науе ууогкеб. УУІІІ зНе Науе ууогкеб? ЗНе ууоп'і Науе ууогкеб.
II ууііі Науе ууогкеб. УУІІІ ІІ Науе ууогкеб? II ууоп'і Науе ууогкеб.
УУе ууііі (зНаІІ) Науе ууогкеб. УУІІІ (ЗНаІІ) уує Науе ууогкеб? УУе ууоп'і (зНап'ї) Науе ууогкеб.
Уои ууііі Науе ууогкеб. УУІІІ уои Науе ууогкеб? Уои ууоп'і Науе ууогкеб.
ТНеу ууііі Науе ууогкеб УУІІІ іНеу Науе ууогкеб? ТНеу ууоп'і Науе ууогкеб.
1. Тіїе Риіиге Регіесі утворюється з допоміжного комплекси з дієсло-
вом Ьауе (ууііі Ьауе) і III форми основного дієслова. Цей час вживається
не дуже часто.
2. ТЬе Риіиге Регіесі означає дію, яка закінчиться до певного мо-
менту в майбутньому. Цей момент може бути виражений такими позна-
ченнями часу, як: Ьу іЬіз (іЬаі) ііте, Ьу віх о’сіоск, Ьу іЬе ііте Ье сотев,
Ьу іЬе єуєпіп£, Ьу іЬе епсі о І іЬе \уеек (топіЬ, уеаг), Ьеіоге вотеЬосІу
сотев і т. ін.:
І зкаїї капе геад іке іехі Ьу 11 о’сіоск. — Я прочитаю текст
до одинадцятої години.
Ву ікіз ііте пехі уеаг І зкаїї капе раззед ту /іпаї ехатіпа-
ііопз. — До цього часу в наступному році я складу свої
випускні іспити.
Граматика
467
Майбутній час у минулому (Тне Еіітііве-ім-тне-Рабт)
Утворення і вживання майбутнього часу в минулому
(ТКе ЕиІиге-іп-іНіе-РазІ)
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 м/оиіб (зііоиісі) до. У\/оиІсІ (ЗНоиИ) 1 до? 1 м/оиіб поі (ьНоиІсІ поі) до.
Уои м/оиіб до. У\/оиІсІ уои до? Уои м/оиіб поі до.
Не м/оиИ до. У\/оиІсІ Не до? Не м/оиИ поі до.
ЗНе м/оиИ до. У\/оиІсІ зНе до? ЗНе м/оиИ поі до.
Іі м/оиіб до. У\/оиІсІ іі до? Іі м/оиіб поі до.
\Л/е м/оиіб (зНои ІсІ) до. У\/оиІсІ (ЗНои ІсІ) м/е до? \Л/е м/оиіб поі (зНоиІсІ поі) до.
Уои м/оиіб до. УУІІІ уои до? Уои м/оиіб поі до.
ТНеу м/оиіб до. УУоиІсІ іНеу до? ТНеу м/оиИ поі до.
1. ТІїе Риіиге-іп-іІіе-Разі утворюється з допоміжних дієслів мюиісі,
іноді для першої особи однини і множини вЬоиІсІ, та інфінітива основ-
ного дієслова без частки Іо:
2. ТНе Риіиге-іп-іІіе-Разі виражає дію, яка є майбутньою з точки
зору якогось минулого моменту, в той час як ІНе Риіиге Іпсіейпііе вира-
жає дію, що відбудеться в майбутньому стосовно теперішнього моменту:
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Форми ІНе Еиіиге-іп-іЬе-Раїі
утворюються за допомогою
допоміжного дієслова шоиісі,
іноді для першої особи од-
нини і множини кііоиісі та
інфінітива основного дієслова
без частки іо.
5Ле заісі зЛе шоиісі ПпізІ~і ГЛе
ґгапзіаґіоп іде пехі сіау. — Вона
сказала, що закінчить пере-
клад завтра.
ТНе Еиіиге Іпсіебпііе ТНе Еиіиге-іп-іНе-Рахі
Не \л/ІІІ \л/іїіе а ІеНег 1отогго\лл — Він напише листа завтра. Не заісі Не м/оиіб хл/гіїе а Іеїїег іНе пехі сіау. — Він сказав, що завтра напише листа.
3. Українською мовою ІНе Риіиге-іп-Ніе-Разі, як і ІНе Риіиге
Іпсіейпііе, перекладається майбутнім часом.
Деякі випадки вживання майбутнього часу:
шіІІ, 'II, шоп'і
а) Дія відбудеться, на думку того, хто гово- рить. ТНе меаїНег \ллІІ Ье Гіпе їотогго\л/. — Завтра буде гарна погода.
б) Рішення виникло в момент мовлення. ОН, 1 (огдоі іо іеІІ уои. УУе'ІІ бізсизз іі іп іНе еуепіпд. — 0, я забув тобі сказати. Ми будемо обговорювати це ввечері.
(Ье) доіпд іо...
а) Існує передумова для майбутньої події. Ьоок аі Ніт! Не із доіпд іо фтр! — Подивись на нього! Він збирається стрибати!
б) Майбутня подія запланована. ДОе'ге доіпд Іо Ьиу а пе\л/ саг зооп. — Ми збираємося купити нову машину.
468
Англійська мова
ТНе Ргезепі Сопііпиоиз
Існує домовленість про майбутню дію. "УУНаі аге уои боіпд іотоггом/ тогпіпд?"Тт ігапзіаііпд іНе агіісіе."— «Що Ви будете робити завтра вранці?» «Я буду перекладати статтю.»
ТНе Ргезепі Вітріє
Подія закріплена в ка- лендарі або у розкладі. ИехТ Тегт зТагїз оп РеЬгиагу, 9. — Наступний семестр почнеться дев'ятого лютого.
Рд ЗАПАМ'ЯТАЙ
Усі часові форми пасивного
стану утворюються за домо-
гою допоміжного дієслова
іо Ье у відповідному часі і III
форми основного дієслова.
Тке Ьоок із шгіїїеп. — Книгу
написано.
Тке Ьоок гж и/г/ГГел. — Книгу
було написано.
Тке Ьоок шіІІ Ье и/г/ГГеп. — Книгу
буде написано.
Пасивний стан (Тне Раббіуе Уоісе)
Поняття про пасивний стан
Якщо підмет означає особу або предмет, на які спрямовано дію іншої
особи або предмета, то дієслово-присудок вживається в пасивному стані.
Усі часові форми пасивного стану утворюються з допоміжного дієсло-
ва Іо Ье у відповідному часі і ІЬе Разі Рагіісіріе основного дієслова:
ТНе Асііує і/оісе ТНе Раззіуе і/оісе
ТНе м/гііег риЬІІзНез поуєіз еуегу уеаг. — Письменник друкує романи кожного року. ТНе поуеіз аге риЬІізНесІ Ьу іНе хл/гіїег еуегу уеаг. — Романи друкуються пись- менником кожного року.
ТНе рирії геасі іНе Ьоок Іазі м/еек. — Учень прочитав книжку минулого тижня. ТНе Ьоок \л/аз геасі Ьу іНе рирії Іазї м/еек. — Книжка була прочитана учнем минулого тижня.
ТНеу ІаидНесІ аі НІт. — Вони сміялися над ним. Не м/аз ІаидНесІ аі. — Над ним сміялися.
ДОе зепі Тог іНе сіосіог. — Ми послали за лікарем. ТНе сіосіог \л/аз зепі Тог. — За лікарем послали.
ТНеу 1 ІзТепесІ Іо НІт \л/ІТН Іпіегезі. — Ми слухали його з цікавістю. Не \л/аз 1 ІзТепесІ То \л/ІТН Іпіегезі. — Його слухали з цікавістю.
Таблиця часових форм дієслова в пасивному стані
Пасивний стан
Іпсіебпііе Сопііпиоиз Регресі
Ргезепі ТНе Ноизе із Ьиііі. ТНе Ноизе із Ьеіпд Ьиііі. ТНе Ноизе Наз Ьееп Ьиііі.
Разі ТНе Ноизе м/аз Ьиііі. ТНе Ноизе \л/аз Ьеіпд Ьиііі. ТНе Ноизе Нас! Ьееп Ьиііі.
Риіиге ТНе Ноизе хл/іі 1 Ье Ьиііі. — ТНе Ноизе хл/іі 1 Науе Ьееп Ьиііі.
Риіиге-іп- іНе-Разі 1 заісі іНе Ноизе \л/оиІс! Ье Ьиііі. — —
Граматика
469
ТКе Ргезепі Іпсіеііпііе Раззіуе
Стверджувальна Питальна Заперечна
ТНе Іеїїег із зепі. — Листа відправлено. Із ІНе Іеїїег зепі? — Листа відправлено? ТНе Іеііег ізпТ зелі. — Листа не відправлено.
ТНе Ьоокз аге Ігапзіаіесі. — Книжки перекладено. Аге іНе Ьоокз Ігапзіаіесі? — Книжки перекладено? ТНе Ьоокз агепТ Ігапзіаіесі. — Книжки не перекладено.
ТКе Разі ІпсІеЛпіІе Раззіуе
Стверджувальна Питальна Заперечна
ТНе Іеііег м/аз зелі уезіегсіау. — Листа від- правлено вчора. УУаз іНе ІеїТег зелі уезіегсіау? — Листа від- правлено вчора? ТНе Іеііег м/азп'І зелі уезіегсіау. — Листа не відправлено учора.
ТНе Іеіедгатз м/еге гєсєіуєЬ Іазі м/еек. — Телеграми було отримано минулого тижня. УУеге іНе Іеіедгатз гєсєіуєЬ Іазі м/еек? — Телеграми було отримано минулого тижня? ТНе Іеіедгатз м/егепТ гєсєіуєсі 1 азі м/еек. — Те- леграми не було отрима- но минулого тижня.
ТКе Риіиге ІпсІеЛпіІе Раззіуе
Стверджувальна Питальна Заперечна
ТНе Іеііег м/ІІІ Ье зелі Іотоггомл — Листа буде відправлено завтра. УУІІІ іНе Іеііег Ье зелі Іотоггом/? — Листа буде відправлено завтра? ТНе Іеііег м/опТ Ье зелі Іотоггомл — Листа не буде відправлено завтра.
ТНе Ьоокз м/ІІІ Ье ІгапзІаІеЬ пехі топіН. — Книжки буде перекладе- но наступного місяця. УУІІІ іНе Ьоокз Ье ІгапзІаІеЬ пехі топіН? — Книжки буде перекладе- но наступного місяця? ТНе Ьоокз м/опТ Ье ІгапзІаІеЬ пехі топіН. — Книжки не буде перекла- дено наступного місяця.
ТКе Ргезепі Сопііпиоиз Раззіуе
Стверджувальна Питальна Заперечна
ТНе Іеііег із Ьеіпд геасі помл — Листа читають зараз. Із іНе Іеііег Ьеіпд геасі помг? — Листа читають зараз? ТНе Іеііег ІзпТ Ьеіпд геасі помл — Листа не читають зараз.
ТНе рісіигез аге Ьеіпд зНом/п Іо из. — Нам пока- зують картини. Аге іНе рісіигез Ьеіпд зНом/п Іо из? — Нам пока- зують картини? ТНе рісіигез агепТ Ьеіпд зНом/п Іо из. — Нам не показують картини.
470
Англійська мова
ТКе Разі Сопііпиоиз Раззіуе
Стверджувальна Питальна Заперечна
ТНе Іеїїег ууаз Ьеіпд геасі аі ІНаі тотепі. — Листа читали у той час. \Л/аз іНе Іеїїег Ьеіпд геасі аі іНаї тотепі? — Листа читали у той час? ТНе Іеїїег ууазп'І Ьеіпд геасі аі іНаї тотепі. — Листа не читали у той час.
ТНе рісіигез ууєгє Ьеіпд зНоууп Іо из аі 5 р.т. — Нам показували картини о п'ятій ГОДИНІ. \Л/еге іНе рісіигез Ьеіпд зНоууп Іо из аі 5 р.т.? — Нам показували картини о п'ятій ГОДИНІ? ТНе рісіигез м/егеп'І Ьеіпд зНоууп Іо из аі 5 р.т. — Нам не показували карти- ни о п'ятій ГОДИНІ.
ТКе Ргезепі Регїесі Раззіуе
Стверджувальна Питальна Заперечна
ТНе Іеїїег Наз аігеасіу Ьееп зепі. — Листа вже відправлено. Наз іНе Іеїїег Ьееп зепі уеі? — Листа вже від- правлено? ТНе Іеїїег Назп'І Ьееп зепі уеі. — Листа ще не відправлено.
ТНе їеіедгатз Науе Ьееп гєсєіуєсі їЬІз \л/еек. — Те- леграми отримані цього тижня. Науе іНе Іеіедгатз Ьееп гєсєіуєсі ІНіз ууеек? — Те- леграми отримані цього тижня? ТНе Іеіедгатз НауепТ Ьееп гєсєіуєсі іНіз ууеек. — Телеграми не отримані цього тижня.
ТКе Разі Регїесі Раззіуе
Стверджувальна Питальна Заперечна
ТНе Іеїїег Над Ьееп мгІїїеп Ьу 9 р.т. — Лис- та написали до дев'ятої години. Насі іНе Іеїїег Ьееп уугіїїеп Ьу 9 р.т.? — Лис- та написали до дев'ятої години? ТНе Іеїїег Ьасіп'ї Ьееп хл/тІїїеп Ьу 9 р.т. — Листа не написали до дев'ятої години.
ТНе Іеіедгатз Нас! Ьееп гєсєіуєсі Ьеїоге Не сате. — Телеграми були отримані до того, як він прийшов. Насі іНе Іеіедгатз Ьееп гєсєіуєсі Ьеїоге Не сате? — Телеграми були отримані до того, як він прийшов? ТНе Іеіедгатз НаЬпТ Ьееп гєсєіуєсі Ьеїоге Не сате. — Телеграми не були отримані до того, як він прийшов.
ТКе Риіиге Регїесі Раззіуе
Стверджувальна Питальна Заперечна
ТНе Іеїїег хллІІ Науе Ьееп хл/тІїїеп Ьу 9 р.т. — Лис- та напишуть до дев'ятої години. \Л/іІІ іНе Іеїїег Науе Ьееп уугіїїеп Ьу 9 р.т.? — Лис- та напишуть до дев'ятої години? ТНе Іеїїег \л/оп'ї Науе Ьееп хл/тІїїеп Ьу 9 р.т. — Листа не напишуть до дев'ятої години.
ТНе Іеіедгатз хл/іі 1 Науе Ьееп гєсєіуєсі Ьеїоге Не сотез. — Телеграми будуть отримані до того, як він прийде. \Л/іII іНе Іеіедгатз Науе Ьееп гєсєіуєсі Ьеїоге Не сотез? — Телеграми будуть отримані до того, як він прийде? ТНе Іеіедгатз ууоп'і Науе Ьееп гєсєіуєсі Ьеїоге Не сотез. — Телеграми не будуть отримані до того, як він прийде.
Граматика
471
Узгодження часів (ТНе Бедиепсе о( Тепзез)
1. В англійській мові є певна залежність уживання часових форм
у головному і підрядному додатковому реченнях. Якщо в головному
реченні дієслово-присудок стоїть у теперішньому або майбутньому часі,
то в підрядному додатковому реченні вживається будь-яка часова форма
залежно від змісту висловлювання:
8ке зауз (иліі зау) ікаі зке Іеагпз Еп§1ізк. — Вона каже (ска-
же ), що вивчає англійську.
8ке зауз (ісіїї зау) ікаі зке ІеагпеА Еп§1ізк аі зскооі. — Вона
каже (скаже), що вивчала англійську в школі.
8ке зауз (ісіїї зау) ікаі зке ісіїї Іеат Еп§1ізк пехі уеаг. — Вона
каже (скаже), що буде вивчати англійську наступного
року.
2. Якщо присудок у головному реченні виражений одним з мину-
лих часів, звичайно іЬе Разі Іпсіейпііе, то і в підрядному додатковому
реченні дієслово-присудок вживається в одному з минулих часів: іііе
Разі ІпсІеПпііе, Разі Сопііпиоиз, Разі Регіесі або Риіиге-іп-іЬе-Разі.
3. Якщо дієслово-присудок головного речення виражає минулу дію,
а дія підрядного додаткового речення відбувається в той самий період
часу, то в підрядному реченні вживається іііе Разі ІпсІеПпііе або ійе
Разі Сопііпиоиз:
8ке заід зке ІеагпеА Еп§1ізк. — Вона сказала, що вивчає ан-
глійську.
8ке заід зке ісаз Іеагпіп§ а роет Ьу кеагі. — Вона сказала,
що вчить вірш напам’ять.
4. Якщо дія підрядного додаткового речення відбулася раніше дії
головного, то в підрядному реченні вживається іЬе Разі Регіесі:
І кпеїс ікаі ке касі зееп ікаі /ііт. — Я знав, що він бачив той
фільм.
8ке заід кег зоп кад Ьгокеп іке илпдоіс. — Вона сказала, що
її син розбив вікно.
5. Якщо в головному реченні дієслово-присудок виражає минулу
дію, а дія підрядного додаткового речення є майбутньою стосовно го-
ловного, то в підрядному реченні вживається іііе Риіиге-іп-іІіе-Разі:
І коресі зке июиід §іие те іке Ьоок. — Я сподівався, вона дасть
мені книжку.
Тке тоікег ісаз зиге ке июиШ ісгііе а Іеііег оп 8ипдау. — Мати
була впевнена, він напише листа у неділю.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Якщо в головному реченні
дІєслово-п рисудок стоїть у те-
перішньому або майбутньому
часі, то в підрядному додат-
ковому реченні вживається
будь-яка часова форма.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Якщо в головному реченні
дієслово-присудок стоїть
у минулому часі, то в підряд-
ному додатковому реченні
дієслово-присудок вживаєть-
ся в одному з минулих часів.
Пряма і непряма мова (Оігесі апсі Іпсіігесі БреесЬ)
1. При перетворенні прямої мови у непряму повідомлення прямої
мови стає додатковим підрядним реченням, яке вводиться сполучником
іЬаі. У розмовній мові сполучник іЬаі часто опускається:
Не зауз, “Ткеу ісіїї §о іо іке ікеаіге пехі ісеек”.
Не зауз Ікаі ікеу шііі §о іо іке ікеаіге пехі ісеек.
Не зауз ікеу шііі §о іо іке ікеаіге пехі ісеек.
2. При перетворенні прямої мови у непряму особові та присвійні
займенники змінюються залежно від змісту:
Не зауз, “І ріау ісіік ту /гіепдз”.
Не зауз ікаі ке ріауз ісіік кіз /гіепдз.
472
Англійська мова
3. Якщо у словах автора після дієслова Іо вау вжито додаток (з при-
йменником Іо), то перед непрямою мовою замість дієслова Іо вау вжи-
вається дієслово Іо іеіі, після якого додаток вживається без приймен-
ника:
Не зауз Іо ікет, “І сап §еі іке ііскеіз”.
Не Іеііз ікет ікаі ке сап §еі іке ііскеіз.
4. Якщо у словах автора дієслово стоїть у минулому часі, то час
дієслова прямої мови в непрямій мові змінюється згідно правила уз-
годження часів:
Апп заісі, "1 ріау Іеппіз еуегу сіау". — Ганна сказала: «Я граю в теніс кожного дня». Апп заісі іНаї зНе ріауесі Іеппіз еуегу сіау. — Ганна сказала, що грає в теніс кожного дня.
ТНе тап заісі, "1 ііте Іозі іНе кеуз". — Чоловік сказав: «Я загубив ключі». ТНе тап заісі іНаї Не касі Іозі іке кеуз. — Чоловік сказав, що загубив ключі.
5Не заісі, "1 \л/і 11 до Гог а НоІ ісіау іп Аидизі". — Вона сказала: «Я поїду у відпустку в серпні». ЗНе заісі іНаї зНе \л/оиІсІ до Гог а НоІісіау іп Аидизі. — Вона сказала, що поїде у відпустку в серпні.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
5. При перетворенні прямої мови в непряму вказівні займенники,
а також прислівники місця і часу здебільшого змінюються так:
При перетворенні прямої
мови у непряму вказівні зай-
менники, а також прислів-
ники місця і часу здебіль-
шого змінюються. Це треба
запам'ятати!
ікіз на ікаі іосіау на ікаі сіау
ікезе на ікозе іотоггош на іке пехі сіау
кеге на ікеге уезіегсіау на іке сіау Ьеїоге
поїл/ на ікеп адо на Ьеїоге
Не заісі, "1 ііує іп ікіз Ноизе". Не заісі іНаї Не 1 іуєсі іп ікаі Ноизе.
ЗНе заІсІ, "1 \л/аз кеге Іеп уеагз адо". ЗНе заісі іНаї зНе Нас! Ьееп ікеге Геп уеагз Ьеїоге.
Питальні речення у непрямій мові
(Іпіеггодаїіуе Бепіепсез іп Іпсіігесі БреесК)
У непрямих запитаннях, на відміну від прямих, прямий порядок
слів: підмет ставиться перед присудком; у іке Ргезепі і Разі Іпд,е^іпііе
у непрямих запитаннях не вживається допоміжне дієслово іо сіо.
Не азкз те, "УУНеге аге уои доіпд?" Не азкз те \л/Неге / ат доіпд.
ТНе ГгіепсІ азкз Ніт, "\Л/Неп сіо уои кауе Ьгеакїазі?" ТНе ГгіепсІ азкз Ніт \л/Неп ке каз Ьгеакїазі.
Рд ЗАПАМ'ЯТАЙ
Якщо непрямою мовою пе-
редається спеціальне або за-
гальне запитання, використо-
вується прямий порядок СЛІВ.
Якщо непрямою мовою передається загальне запитання, що почи-
нається допоміжним або модальним дієсловом, то непряме запитання
вводиться сполучниками і£ або хуЬєіЬєг:
ЗНе азкесі те, "Оо уои ріау іНе ріапо?" 5Ье азкесі те гї (\л/НеїНег) 1 ріауед їЬе ріапо.
Граматика
473
Дієслова то оо, то ве, то науе
ДІЄСЛОВО ІО СІО
Допоміжне Змістове Підсилювальне
□о уои зреак Епд ІізН? ТНеу доп'і кпом/ Сегтап. ТНеу м/ІІІ до їНеіг м/огк іопідНі. 1 Науеп'і допе іі. □о м/гііе іо те. Не дід ипдегзіапд іНІ5 гиіе.
Уживання змістового дієслова Іо сіо
РГЄ8ЄПІ
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 (уои, м/е, іНеу) до. □о 1 (уои, м/е, іНеу) до? 1 (уои, м/е, іНеу) доп'і до.
Не (зНе, іі) доез. 0ое5 Не (зНе, іі) до? Не (зНе, іі) доезп'і до.
Разі
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) дід. □ід 1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) до? 1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) дідп'і до.
Дієслово Іо Ье
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Дієслово іо сіо може вико-
ристовуватися для того, щоб
показати контраст між вірним
та невірним твердженням.
Наприклад: ЗНе їЬіпкз І допТ
іоує Нег, Ьіії І до іоує Нег.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Допоміжне Дієслово-зв'язка Змістове Модальне
Не І5 м/гіііпд а Іеііег. ЗНе м/а5 іпуііед іо іНе рагіу. Не І5 а рирії. ТНеу аге іп Ьопдоп. Уои аге іо соте аі 5 р.т.
Дієслово іо Ье може викорис-
товуватися для опису фізич-
них характеристик (вік, зріст,
вага, розмір) та умов.
Наприклад: Ном/ оід із Ье? Не
тіізі Ье ім/о теіегз іаІІ. \А/е
м/еге іоо м/агт.
Уживання змістового дієслова Іо Ье
Ргезепі
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 ат. Ат 1? 1 ат поі.
Уои (м/е, іНеу) аге. Аге уои (м/е, іНеу) ? Уои (м/е, іНеу) аге поі.
Не (зНе, ІІ) І5. І5 Не (зНе, іі)? Не (зНе, іі) І5 поі.
Разі
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 (Не, зНе, іі) м/аз. \А/аз 1 (Не, зНе, іі)? 1 (Не, зНе, іі) м/аз поі.
Уои (м/е, іНеу) м/еге. УУеге уои (\л/е, іНеу)? Уои (м/е, іНеу) м/еге поі.
474
Англійська мова
РД ЗАПАМ'ЯТАЙ
Якщо дієслово іо Науе є час-
тиною усталених словоспо-
лучень (іо Науе а ЬаіН, іо
Науе сііппег, іо Науе а рагіу,
іо Науе а доосі Ноіісіау, еіс.),
воно може вживатися в часах
групи Сопііпиоиз.
Наприклад: Не із Науіпд а ЬаіН
поуу.
Дієслово Іо Науе
Допоміжне Змістове Фразеологічне Модальне
Не Наз геїигпеб йот Охіогсі. ЗНе Наб Ьееп ууогкіпд Неге Ьеіоге зНе Іей. Не Наз а Ноизе. 1 Науе доі а 5І5Іег. УУе Науе Ьгеакіазі аі 8 а.т. ТНеу Науе Іо до Іо іНе ІіЬгагу. УУе Наб Іо Неір Ніт.
Уживання змістового дієслова Іо Науе
РГЄ8ЄПІ
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 (уои, уує, іНеу) Науе. □о 1 (уои, уує, іНеу) Науе? 1 (уои, уує, іНеу)боп'1 Науе.
Не (зНе, ІІ) Наз. 0ое5 Не (зНе, ІІ) Науе? Не (зНе, ІІ) боезп'І Науе.
Разі
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 (уои, Не, зНе, ІІ, уує, іНеу) На<± □ісі 1 (уои, Не, зНе, ІІ, уує, іНеу) Науе? 1 (уои, Не, зНе, ІІ, уує, іНеу) сіісіп'і Науе.
Уживання змістового дієслова Іо Науе доі
Ргезепі
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 (уои, уує, іНеу) Науе доі. Науе 1 (уои, уує, іНеу)доІ? 1 (уои, уує, іНеу) Науеп'і доі.
Не (зНе, ІІ) Наз доі. Наз Не (зНе, ІІ) доі? Не (зНе, ІІ) НазпТ доі.
Модальні дієслова (Мооаь Уеввб)
До модальних дієслів належать: сап, тау, зЬопісі, тпзі, пеесі, оп^Ьі
та деякі інші. Ці дієслова означають не саму дію, а лише ставлення
до неї мовця. Вони вживаються в сполученні з інфінітивом іншого
дієслова.
Модальні дієслова мають деякі особливості:
1. Не змінюються ні за особами, ні за числами.
2. Не мають форм інфінітива, герундія, дієприкметника, а тому не
мають складних часових форм — майбутнього часу, тривалих і перфек-
тних часів.
3. Після них інфінітив вживається без частки іо (за винятком
дієслів Ьауе, Ье, оп^Ьі):
8Ііе тау аггіие іопюггоіи. — Можливо, вона приїде завтра.
4. Не мають закінчення -(е)з у третій особі однини ійе Ргезепі
Іпйеііпііе.
5. Утворюють питальну і заперечну форми без допоміжного дієслова.
Граматика
475
У питальній формі модальне дієслово ставиться перед підметом:
Мау І соте іп? — Можна увійти?
Сап уои ігапзіаіе іііе агіісіе? — Ви можете перекласти статтю?
У заперечній формі частка поі вживається безпосередньо після діє-
слова:
Уои зііоиід поі сіо іі. — Вам не слід цього робити.
Дієслово сап (соиісі)
1. Дієслово сап вживається для вираження:
а) можливості:
І сап гип /азі. — Я можу швидко бігати.
б) уміння:
І сап зреак Еп§1ізк. — Я можу (вмію) говорити англійською
мовою.
в) прохання:
Сап уои соте іо ту ріасе? — Ти можеш прийти до мене?
г) пропозиції послуг:
Сап І Ііеір уои ісіііі ііііз ігапзіаііоп? — Я можу допомогти
тобі з цим перекладом?
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Після модального дієслова
сап інфінітив вживається без
частки іо.
Наприклад: І сап зм/ігп.
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) сап бо іі. Сап 1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) бо іі? 1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) саппоі (сап'і) бо іі.
2. Дієслово сопісі вживається для вираження:
а) можливості в минулому:
І соиід гип /азі ісііеп І ісаз уоип§. — Я міг швидко бігати,
коли був молодим.
б) ввічливого прохання:
Соиід уои Ііеір те ісіііі іііе ігапзіаііоп о/ ііііз іехі? — Ви не
могли б мені допомогти з перекладом цього тексту?
в) узгодження часів:
Не заід іііеу соиід поі (соиШп’і) соте. — Він сказав, вони не
можуть прийти.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Після модального дієслова
соиісі інфінітив вживається
без частки іо.
Наприклад:
ЗНе соиіб зм/ігп м/Неп зНе м/аз
6 уеагз оіб.
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) соиіб бо іі. Соиіб 1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) бо іі? 1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) соиіб поі (соиібп'і) бо іі.
3. Разом с модальним дієсловом сап вживається сполучення іо Ье
аЬІе іо.
Порівняйте:
сап Ье аЬІе Іо
1 сап бо іі. — Я можу це зробити. І'т аЬІе іо бо іі. — Я можу це зробити (в ЗМОЗІ).
1 соиіб бо іі. — Я міг це зробити. 1 м/аз аЬІе іо бо іі. — Я зміг це зробити.
1 сап бо іі іотоггомл — Я можу це зро- бити завтра. І'ІІ Ье аЬІе іо бо іі іотоггомл — Я зможу це зробити завтра.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Після сполучення іо Ье аЬІе
інфінітив вживається з част-
кою іо.
Наприклад:
ЗНе м/аз аЬІе іо зм/ігп м/Неп зНе
м/аз 6 уеагз оіб.
476
Англійська мова
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Після модального дієслова
тау інфінітив вживається без
частки іо.
Наприклад: Мау І соте іп?
Дієслово тау (тідЬі)
1. Дієслово тау у сполученні з інфінітивом основного дієслова вжи-
вається:
а) для вираження формального дозволу або прохання:
Той тау ореп іке іріпЛоір. — Ти можеш відчинити вікно. (Тобі
дозволяють відчинити вікно.)
Мау І соте іп? — Можна увійти? (Дозвольте увійти?)
Той тау зіау іріік из. — Ви можете залишитися з нами.
І сап ореп іке іріпЛоір, Ьиі І тау поі до іі. — Я можу відчини-
ти вікно, але мені не дозволяють цього робити.
б) для вираження ймовірності:
Не тау соаск ікет поір. — Він можливо тренує їх зараз.
в) для вираження припущення щодо майбутніх подій:
Іі тау з пою аі пі§кі. — Вночі, можливо, буде сніг.
Тке §иезіз тау соте еагііег. — Гості, можливо, прийдуть
раніше.
г) для вираження побажання, надії:
Мау зке Ье карру! — Щастя їй!
Мау уои Ье Іиску! — Щасти вам!
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) тау бо ІІ. Мау 1 (уои, Не, зНе, ІІ, м/е, іНеу) бо ІІ? 1 (уои, Не, зНе, ІІ, м/е, іНеу) тау поі бо ІІ.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Після модального дієслова
тідіїі інфінітив вживається
без частки іо.
Наприклад: І тідКГ до їЬіз
м/огк.
2. Дієслово тау вживається лише у теперішньому часі. Дозвіл або
заборону стосовно дії у минулому або майбутньому часі можна виразити
за допомогою словосполучень Іо Ье аііохуесі, іо Ье регтіііесі:
IV е ірєгє аііоюед (регтіііед) іо §о коте. — Нам дозволили
йти додому.
Не ірііі Ье регтіііед іо §о іо зскооі іотоггою. — Йому дозво-
лять йти до школи завтра.
3. Форма ті^Ьі у значенні минулого часу дійсного способу вжи-
вається в основному у підрядних реченнях відповідно до правила уз-
годження часів.
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) тідНі до ІІ. МідНі 1 (уои, Не, зНе, ІІ, м/е, іНеу) до ІІ? 1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) тідНі поі до ІІ.
Дієслово зЬоиІсІ
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Після модального дієслова
кіюиісі інфінітив вживається
без частки іо.
Наприклад: ¥ои зЬоііід зее
а досГог.
Дієслово вЬоиІс! виражає:
а) пораду:
8ке зкоиШ зее а досіог іодау. — їй слід піти сьогодні до лі-
каря.
б) здивування, обурення:
IV ку зкоиід І §о ікеге? — Навіщо мені туди йти?
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) зНоиІд до ІІ. ЗНоиІд 1 (уои, Не, зНе, ІІ, м/е, іНеу) до ІІ? 1 (уои, Не, зНе, ІІ, м/е, іНеу) зНоиІд поі до ІІ.
Граматика
477
Дієслово тизі
1. Дієслово тиаі виражає:
а) дію, необхідну з точки зору того, хто говорить, необхідність,
обов’язок, наказ або категоричне прохання:
І тизі (іо ікіз ехегсізе. — Я повинен (мені потрібно) зробити
цю вправу.
б) необхідність дії:
Не тизі сопзиіі а досіог. — Йому потрібно порадитись із
лікарем.
в) наказ:
Уои тизі ігапзіаіе іке скаріег Ьеїоге ту зізіег сопіез. — Ви
повинні перекласти главу до того, як прийде моя сестра.
г) категоричну заборону (у заперечних реченнях):
Уои тизі поі §о ікеге. — Вам (тобі) не можна йти туди.
д) упевненість:
Ьоок! Іі тизі Ье ту зізіег. — Подивись! Це повинна бути
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Після модального дієслова
тиїі інфінітив вживається без
частки іо.
Наприклад: І тизі до ту
Котем/огк.
моя сестра.
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) тизі бо іі. Мизі 1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) бо іі? 1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) тизі поі бо іі.
2. Оскільки тиві не має форми минулого і майбутнього часів, за-
мість нього вживається дієслово Іо Ьауе у відповідних часових формах
з наступним інфінітивом з часткою Іо.
Теперішній час Минулий час Майбутній час
тизі Касі іо шіІІ Науе іо
1 тизі м/аіі іог Ніт. — Я повинен (маю) на нього чекати. 1 Над іо м/аіі іог Ніт уезіегдау. — Учора я по- винен був (мав) на нього чекати. 1 ууііі Науе іо ууаіі Тог Ніт іотоггоуу. — Завтра я повинен буду (маю) на нього чекати.
3. Зверніть увагу на те, що в українській мові дієслово мати також
може виражати необхідність, обов’язок:
Я маю (повинен) це зробити. — І тизі (кане іо) до іі.
Я мав це зробити, але не зробив. — І кад іо до іі, Ьиі І каоеп’і
допе.
Дієслово Науе Іо
Дієслово Ьауе іо виражає:
а) необхідність у зв’язку з обставинами:
І кад іо зіау аі коте аз І (еіі оегу Ьад. — Я повинен був зали-
шитися вдома, тому що дуже погано себе почував.
б) відсутність необхідності:
Ткеу доп’і кане іо Ьгіп§ ікеіг дісііопагіез. — їм не треба при-
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Після модального дієслова
Науе інфінітив вживається
з часткою іо.
Наприклад: ¥ои Науе іо деі
ир еагііег.
носити словники.
478
Англійська мова
Ргевепі
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 (уои, м/е, іНеу) Науе іо бо іі. □о 1 (уои, м/е, іНеу) Науе іо бо іі? 1 (уои, м/е, іНеу) боп'і Науе іо бо іі.
Не (зНе, іі) Наз іо бо іі. 0ое5 Не (зНе, іі) Науе іо бо іі? Не (зНе, іі) боезп'і Науе іо бо іі.
Разі
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) Наб іо бо іі. □іб 1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) Науе іо бо іі? 1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) бібп'і Науе іо бо іі.
Риіиге
Стверджувальна Питальна Заперечна
1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) м/ІІІ Науе іо бо іі. У\/іII 1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) Науе іо бо іі? 1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) м/оп'і Науе іо бо іі.
Рд ЗАПАМ'ЯТАЙ
Після модального дієслова
оидНі інфінітив вживається
з часткою іо.
Наприклад:
¥ои оидНі іо Не І р уоиг (тіепб.
Дієслово оидНі
1. Дієслово ои^Ьі у сполученні з інфінітивом основного дієслова
виражає моральний обов’язок, бажаність дії.
2. Українською мовою перекладається словами повинен, слід, слід
було. Після ои^Ьі інфінітив вживається з часткою іо:
Не ои§кі іо кеір кіз /гіепд. — Він повинен (йому слід було)
допомогти своєму другові.
Той ои§кі іо Ье пюге саге(иІ. — Вам слід було бути обереж-
нішим.
Стверджувальна Заперечна
1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) оидНі іо бо іі. 1 (уои, Не, зНе, іі, м/е, іНеу) оидНі поі іо бо іі.
Питальна форма вживається надзвичайно рідко.
Рд ЗАПАМ'ЯТАЙ
Після модального дієслова
пеесі інфінітив вживається без
частки іо.
Наприклад: ¥ои пеебпТ до іо
іНе ІіЬгагу.
Дієслово пеесі
Дієслово пеесі вживається переважно у заперечних реченнях та ви-
ражає непотрібність дії.
Той пеедп’і §о ікеге. — Вам не треба туди йти (немає не-
обхідності ).
“Мизі І до ікіз ієогк?” “N0, уои пеедп’і.” — «Я повинен вико-
нувати цю роботу?» «Ні.»
Граматика
479
Неособові форми дієслова (Моп-Еіпііе Еогтз о( іНе УегЬ)
Неособові форми дієслова виражають дію без зазначення особи,
числа і способу, не мають звичайних дієслівних часових форм, а лише
вказують на час, співвіднесений з моментом дії, вираженої дієсловом в
особовій формі. Неособові форми дієслова ніколи не бувають присудком
у реченні (тому й називаються ще непредикативними), а виконують
функції інших членів речення. Це такі форми: інфінітив (ІНе іпПпіііує),
герундій (Ніе Негипсі) і дієприкметник (Ніе Рагіісіріе).
Інфінітив уживається для утворення часових форм групи ІпсІеПпііе
та наказового способу.
Дієприкметник теперішнього часу (ІНе Ргезепі Рагіісіріе) вживаєть-
ся для утворення часових форм групи Сопііпиоиз. Дієприкметник мину-
лого часу (ійе Разі Рагіісіріе) вживається для утворення форм докона-
них часів та дієслів пасивного стану. Але неособові форми дієслів мають
і самостійні функції. У цьому разі вони поєднують свої дієслівні влас-
тивості з властивостями інших частин мови і виконують у реченні їхні
синтаксичні функції. Так, інфінітив і герундій, поєднуючи властивості
дієслова та іменника, виконують функції іменника, тобто вживаються
в ролі підмета, іменної частини присудка, додатка, означення і обста-
вини. Дієприкметники, поєднуючи властивості дієслова і прикметника
або прислівника, вживаються в ролі означення і обставини:
То Іеагп пеи> июгсіз із изе/иі (інфінітив у ролі підмета). —
Вчити нові слова корисно.
Не із /оті о/ зіп§іп§ (герундій у ролі додатка). — Він лю-
бить співати.
ТНе §ігІ 8іапсІіп§ аі іНе іоітіоіо із ту Дієті (дієприкметник
у ролі означення). — Дівчина, яка стоїть біля вікна, моя
подруга.
ВНе зіоосі іНеге іНіпкіп§ (дієприкметник у ролі обстави-
ни). — Вона стояла там замислившись.
Інфінітив (ТНе ІпЯпіііує)
1. В англійській мові інфінітив має форми стану, а також часу. Але
часова форма інфінітива, як і інших неособових форм, лише вказує на
співвіднесеність з моментом дії, вираженої дієсловом в особовій формі.
При цьому форми стану звичайно мають лише перехідні дієслова.
Форми інфінітива Активний стан Пасивний стан
ІпдеЬпііе Іо геасі [гіЛ] Іо до Іо Ье геасі [гей]
Сопііпиоиз Іо Ье геасііпд Іо Ье доіпд —
Регїесі Іо Науе геасі Іо Науе допе Іо Науе Ьееп геасі
Регїесі Сопбтиоиз Іо Науе Ьееп геасііпд Іо Науе Ьееп доіпд —
2. Лише форми іііе ІпсІеПпііе іпйпіііує активного і пасивного стану
мають відповідні форми в українській мові:
іо геасі — читати іо Ье геасі — бути прочитаним
іо іогііе — писати іо Ье югіііеп — бути написаним
480
Англійська мова
Уживання інфінітива
Інфінітив у реченні може бути:
а) підметом:
То еіесі апд іо Ье еіесіед іо іке рагііапгепі ів іке гі§кі о/ еоегу
сііігеп о/ ІІкгаіпе §иагапіеед Ьу іке Сопвіііиііоп. — Оби-
рати і бути обраним до парламенту — це право кожного
громадянина України, гарантоване Конституцією.
б) іменною частиною складеного присудка:
Нег дезіге ів іо Ье а зіидепі. — Її бажання — стати студент-
кою.
в) частиною дієслівного складеного присудка з модальними дієсло-
вами та їхніми синонімами:
Уои тиві Ье сагефиі. — Ви повинні бути уважними.
Тків іехі тиві Ье ігапзіаіед іп опе тіпиіе. — Цей. текст має
бути перекладений за одну хвилину.
Той юііі кане іо до ікіз ехегсізе іотоггою. — Ти маєш (пови-
нен ) зробити цю вправу завтра.
г) прямим додатком:
ІУе азкед кіт поі іо §о ікеге. — Ми просили його не йти туди.
д) означенням:
І кане по ісізк іо Ье ап еп§іпеег. — У мене немає бажання
бути інженером.
е) обставиною:
Не сате кеге іо зреак іо те, поі іо уои. — Він прийшов сюди
поговорити зі мною, а не з тобою.
Уживання інфінітивної частки Іо
1. Інфінітив у більшості випадків вживається з часткою Іо, яка
є його граматичною ознакою.
Му їгіепд іоапів Іо Ьесоте а іеаскег. — Моя подруга бажає
стати вчителем.
Не Ье§ап Іо ріау скезз аі іке а§е о/ зеоеп. — Він почав грати
у шахи в сім років.
2. Слід запам’ятати найбільш поширені випадки вживання інфіні-
тива без частки Іо.
Без частки Іо інфінітив вживається:
а) після модальних дієслів сап, тау, тиві, вЬаІІ, вііоиісі, тії,
мюиісі:
ІУе сап тесі кіт аі іке гаііюау зіаііоп. — Ми можемо зуст-
ріти його на залізничному вокзалі.
ІУе вкаїї §о іо іке ікеаіге оп Випдау. — Ми підемо в театр
у неділю.
Примітка: Після модальних дієслів ои^ЬІ, іо Ьауе і іо Ье у мо-
дальному значенні інфінітив вживається з часткою Іо:
І вкаїї капе Іо §о ікеге іотоггою. — Я змушений буду піти
туди завтра.
б) у спеціальних конструкціях (див. Інфінітивні звороти) піс-
ля деяких дієслів, що виражають сприймання за допомогою
органів чуття: Іо Ьеаг, Іо вее, іо Гееі, іо оЬвєгує, іо поіісе, іо
регсеіуе:
Граматика
481
І кеагд кіт гереаі іі зепегаї іітез. — Я чув, що він повторив
це багато разів.
І заю кег соте іп. — Я бачив, як вона зайшла.
в) після словосполучень Ьасі Ьеііег, хуопісі аоопег, хуоиісі гаіЬег
краще б:
Той кад Ьеііег зреак Еп§1ізк. — Тобі краще б говорити анг-
лійською мовою.
І июиід гаікег зіау аі коте. — Я краще залишуся вдома.
3. Якщо в реченні стоять поряд два інфінітиви, поєднані сполучни-
ком апсі або ог, то частка Іо перед другим з них звичайно не вживається:
І азкед кіт іо оізіі те апд зреак іо ту Ьгоікег. — Я попросив
його відвідати мене і поговорити з моїм братом.
4. Здебільшого ійе ІпсІеГіпііе ІпГіпіііує перекладається на українсь-
ку мову неозначеною формою дієслова:
І ат §1ад іо зее уои. — Я радий вас бачити.
Той тизі Ье ікеге іп ііте. — Вам слід бути там вчасно.
5. Складні форми інфінітива перекладаються за допомогою особових
форм дієслів та підрядних речень:
а) після модальних дієслів тиаі і тау ійе РегГесІ ІпГіпіііує ви-
ражає припущення, що дія вже відбулась:
Той тизі капе ігапзіаіед ікіз агіісіе. — Ви, мабуть, переклали
цю статтю.
б) після дієслова сап (саппоі) ійе РегГесІ ІпГіпіііує виражає зди-
вування, сумнів, що дія могла відбутись:
8ке саппоі капе допе ікіз ехегсізе іп ікгее тіпиіез. — Не може
бути, щоб вона зробила цю вправу за три хвилини.
в) після модальних дієслів зЬопісі, хуопісі, соиШ, ті£Ьі, ои^Ьі ійе
РегГесІ ІпГіпіііує виражає дію, яка мала відбутися, але не від-
булась:
Той соиід капе кеіред кіт. — Ви могли б йому допомогти (але
не допомогли).
г) речення типу І \уапі Ьіт іо..., І ехресі йег іо... перекладаються
додатковим підрядним реченням.
І іоапі кіт іо до ікіз ехегсізе. — Я хочу, щоб він зробив цю
вправу.
І ехресіед кег іо соте іо іке о^ісе аі 9 а.т. — Я чекав (споді-
вався), що вона прийде в офіс о дев’ятій ранку.
6. Інфінітив у реченні найчастіше вживається як:
а) частина складеного дієслівного присудка після модальних
дієслів:
8ке тизі £о ікеге аі опсе.
б) додаток до дієслів та прикметників:
Не рготізед іо кеір из.
І ат §1ад іо зее уои.
в) обставина мети:
І іоепі іо іке зкор іо Ьиу зоте зи§аг.
ЗАПАМ'ЯТАЙ у]
Після словосполучень Касі
Ьеііег, шоиісі 5оопег, шоиісі
гаіііег (краще б), інфінітив
вживається без частки іо.
Інфінітивні звороти (іпЯпіііує Сопзігисііопз)
Інфінітив у сполученні з іменником або займенником в об’єктному
відмінку може утворювати комплекси, які виконують роль складних
членів речення.
482
Англійська мова
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Після дієслів іо шапі, іо Ііке,
кііоиісі (шоиісі) Ііке, іоехресі,
іо ргеіег, іо кпош, іо іНіпк,
іо асіуіке, іо акк, іо іеіІ, іо
Ііеір і деяких інших інфінітив
вживається з часткою іо.
Наприклад: І ехресіед Кіт іо
соте аі 8 р.т.
ПІ ЗАПАМ'ЯТАЙ
Після дієслів іо Іеі, іо таке,
іо Неаг, іо кее, іо шаісії, іо
поіісе, іо іееі інфінітив вжи-
вається без частки іо.
Наприклад: Не гладе те до
іЬІ5 ігапзіадоп.
Називний відмінок з інфінітивом (Ьіотіпаііуе млій Ніе іпПпіііує)
виконує в реченні роль складного підмета і складається з іменника або
особового займенника у називному відмінку та інфінітива.
Цей зворот вживається у таких випадках:
1. Коли присудок виражений дієсловами Іо авк, Іо вау, іо ійіпк,
іо кпо\у, іо ехресі, іо виррове, іо Неаг, іо вее, іо герогі, іо сІевсгіЬе, іо
асКіве, іо огсіег. У таких реченнях дієслово-присудок вживається у па-
сивному стані:
Не із заід іо Ье а §оод зіп§ег. — Говорять, що він добрий спі-
вак.
Ткеу іоеге адоізед іо соте іп ііте. — їм порадили прийти
вчасно.
Не ісаз огдегед поі іо §о ікеге. — Йому було наказано не йти
туди.
2. Коли присудок виражений дієсловами іо веет, іо арреаг, іо
Ііарреп, іо іигп оиі. У таких реченнях дієслово-присудок вживається
в активному стані:
Вотап зеетз іо кпоїс Еп§1ізк іиеіі. — Здається, Роман добре
знає англійську мову.
Не зеетед іо кане їог§оііеп іке роет. — Він, здавалось, забув
вірша.
3. Коли іменна частина присудка виражена прикметниками виге,
сегіаіп, Икеїу:
Не із Икеїу іо кане гесеіоед ту рагсеї. — Він, напевно, вже
одержав мою посилку.
Не із зиге іо соте іо Куіо. — Він, напевно, приїде до Києва.
Об’єктний відмінок з інфінітивом (ОЬієсііує млій ійе ІпПпіііує) скла-
дається з іменника або займенника в об’єктному відмінку та інфінітива
і виконує роль складного додатка. Вживається після дієслів іо \уапі, іо
Ііке, вііоиісі (хуоиісі) Ііке, іо ехресі, іо ргеіег, іо кпо\у, іо ійіпк, іо асМве,
іо авк, іо іеіі, іо йеір і деяких інших:
Не ісапіед те іо соте іодау. — Він хотів, щоб я прийшов
сьогодні.
І ехресі ту зізіег іо ієгііе а Іеііег. — Я сподіваюсь, що моя
сестра напише листа.
Іокп ісізкез іке июгк іо Ье допе аі опсе. — Джон хоче, щоб
робота була виконана негайно.
Після дієслів іо Іеі, іо таке, іо Неаг, іо вее, іо \уаісй, іо поіісе, іо
іееі інфінітив вживається без частки іо:
І заїв кіт гип іо іке гіоег. — Я бачив, як він побіг до річки.
І заїв кег сгозз іке зігееі. — Я бачив, як вона перейшла ву-
лицю.
Прийменниковий інфінітивний комплекс (ійе Ргеровіііопаї ІпПпіііує
Сотріех) починається з прийменника іог, за яким ідуть іменник або
займенник в об’єктному відмінку та інфінітив:
Іі із діДісиїі їог кіт іо до ікіз ехегсізе. — Виконати цю впра-
ву для нього важко.
Гог те іо кеаг уои із а ріеазиге. — Почути тебе — для мене
задоволення.
І ісаііед їог докппу іо зреак. — Я чекав, поки заговорить
Джонні.
Граматика
483
Герундій (ТНе ОегипсІ)
Герундій має неозначену і перфектну форми активного і пасивного
стану. За формою герундій збігається з відповідними формами дієприк-
метника.
СегипсІ Асііує і/оісе Ра55ІУЄ і/оісе
ІпдеЬпііе Неіріпд Ьеіпд НеІресІ
Рег/есі Науіпд НеІресІ Науіпд Ьееп НеІресІ
Неозначена форма герундія (ІНе ІпсІеПпііе Пегипсі) означає дію, од-
ночасну з дією, вираженою дієсловом-присудком; дію, яка відноситься
до майбутнього часу; дію, безвідносну до часу її виконання):
І ат (опд о( геадіп§. — Я люблю читати (завжди).
Же ікіпк о( §оіп§ ікеге іп ап коиг. — Ми думаємо піти туди
через годину (у майбутньому).
УУе кпом/ оі НІ5 зіисіуіпд Неге. Ми знаємо, що він вчиться тут.
1 кпом/ оі НІ5 ігапзіаііпд іНаі роет. Я знаю, що він перекладає цей вірш.
Перфектна форма герундія (ІНе Регіесі Пегипсі) виражає дію, що
передує дії, вираженій дієсловом-присудком речення:
І доп’і гететЬег каиіп§ геасі ікіз Ьоок. — Я не пам’ятаю, щоб
раніше читав цю книгу.
І кпоїс о( кіз каиіп§ ігапзіаіед, ікаі роет. — Я знаю, що він
переклав цей вірш.
Герундій і присвійний займенник або іменник у присвійній формі,
які стоять перед ним, утворюють герундіальний комплекс:
І гететЬег кіз іакіп§ рагі іп іке сотреііііоп. — Я пам’ятаю,
що він брав участь у змаганні.
ТКе ІпсІеЛпііе апсі РегГесі СегипсІ (Раззіуе)
Не кпом/5 оі Ьеіпд ргаізесі. Він знає, що його хвалять.
Не кпом/5 оі Науіпд Ьееп ргаізесі. Він знає, що його похвалили.
Не кпом/5 оі Нег Ьеіпд ргаізесі. Він знає, що її хвалять.
Не кпом/5 оі Нег Науіпд Ьееп ргаізесі. Він знає, що її похвалили.
1. Герундій виконує в реченні функцію:
а) підмета: КеасІіп£ ів нзеїні;
б) прямого додатка: І Ііке геасііп^.
в) непрямого додатка: Не зроке оі р1ауіп£ ІооіЬаІІ.
г) означення: Же ІікесІ іііз ісіеа оі £оіп£ Іог а мгаїк.
д) обставини:
А/Іег §гадиаІіп§ (гот іке ипінегзііу ке шогкед аі зскооі.
Ву геадіп§ іі зеиегаї іітез ке Іеагпед іі Ьу кеагі.
Ве(оге епІегіп§ іке Сопзегиаіоіге ке шогкед аі іке зіидіо.
2. Герундій або інфінітив вживаються після дієслів: Іо Ііке, іо
сіізііке, іо сопііпие, іо ргеіег, іо зіагі, іо Ье^іп, іо НпізЬ, іо іпіепсі, іо
гететЬег.
484
Англійська мова
ї’1 ЗАПАМ'ЯТАЙ
Після дієслів іо еп]оу, іо
ауоісі, іо кіор, іо роБіропе,
іо пеесі, іо гедиіге, іо тіпсі,
іо тепііоп, іо Биддекі, іо до
оп вживається герундій.
Наприклад: Не и/епі оп
и/огкіпд.
3. Після наступних дієслів вживається тільки герундій: Іо егцоу, іо
ауоісі, іо віор, іо ровіропе, іо пеесі, іо гедпіге, іо тіпсі, іо тепііоп, іо
8П££Є8І:
А Іоі о/ реоріе еп]оу иіаіскіп§ ТУ зкоісз.
4. Герундій вживається після дієслів, прикметників і деяких сло-
восполучень з різними прийменниками:
а) з прийменником о£: іо іЬіпк, іо Ьеаг, іо кпомг, іо іп£огт, іо
арргоуе, іо знзресі, іо Ье ргонсі, іо Ье іопсі, іо Ье аГгаісІ, іо Ье
іігесі, іо Ье знге, іо Ье сараЬІе, іо Ье іпсараЬІе, іо асснзе, іо
Ьіате;
б) з прийменником аі: іо Ье £оой, іо Ье йізарроіпіей, іо Ье
знгргізесі, іо Ье азіопізЬей, іо Ье £ІасІ, іо Ье сієуєг;
в) з прийменником тіЬ: іо Ье ріеазей, іо Ье заіізНей;
г) з прийменником іп: іо Ье іпіегезіей, іо зиссеей, іо гезиіі, іо
аззізі, іо Ье еп§а£ес1;
д) з прийменником оп: іо йерепсі, іо іпзізі, іо сонпі;
е) з прийменником іо: іо оЬіесі, іо Ье (&еі) нзесі, іо сієуоіє опезеІГ,
іо Ье §таіе£и1;
ж) з прийменником £ог: іо іЬапк, іо Ье £атоиз, іо Ье гезропзіЬІе,
іо аро1о§іге.
Дієприкметник (ТНе Рагіісіріе)
Дієприкметник — неособова форма дієслова, яка має властивості
прикметника, прислівника і дієслова. Дієприкметник має такі форми:
Форма дієприкметника Неперехідні дієслова Перехідні дієслова
Асііує і/оісе Асііує і/оісе Раххіуе і/оісе
Іде Ргезепі Рагіісіріе зіееріпд м/гіїіпд Ьеіпд м/гіПеп
Іде Разі Рагіісіріе 5ІЄ рі — м/гіНеп
Іде Регїесі Рагіісіріе Науіпд 5ІерІ Науіпд м/гіїїеп Науіпд Ьееп м/гіїїеп
Тйе Ргезепі Рагіісіріе означає дію, одночасну з дією, вираженою
дієсловом-присудком, і може, таким чином, стосуватись теперішнього,
минулого або майбутнього часу:
\Угіііп§ а сотрозіїіоп іп Еп§1ізк І сопвиїі а икгаіпіап-Еп^Іівк
дісііопагу. — Під час написання твору англійською мовою
я користуюсь українсько-англійським словником.
ї¥гіііп§ а сотрозіііоп іп Еп§1ізк І сопзиііед а ІЛггаіпіап-
Еп§1ізк дісііопагу. — Під час написання твору англійсь-
кою мовою я користувався українсько-англійським слов-
ником.
\Угіііп§ а сотрозіііоп іп Еп§1ізк ГП сопзиіі а Екгаіпіап-Еп§ІІ8к
дісііопагу. — Під час написання твору англійською мовою
я скористаюсь українсько-англійським словником.
Граматика
485
Функції в реченні:
а) обставина часу:
\Л/аІкіпд Ноте 1 бібп'І Ниггу. Йдучи додому, я не поспішав.
УУНеп хл/аїкітд Ноте 1 бібп'І Ниггу.
\Л/НіІе хл/аікіпд Ноте 1 бібп'І Ниггу.
б) обставина причини:
Кпоіоіп§ іке іиау І дідп’і киггу. — Знаючи дорогу, я не пос-
пішав.
Моі кпоіеіп§ Ргепск зке соиідп’і ипдегзіапд из. — Не знаючи
французької мови, вона не могла розуміти нас.
Веіп§ Ьизу, зке соиідп’і зреак іо те. — Будучи зайнятою, вона
не могла поговорити зі мною.
в) обставина образу дії:
Не зіоод аі іке илпдоіи ікіпкіп§ аЬоиі кіз риіиге. — Він стояв
біля вікна, думаючи про своє майбутнє.
Рагіісіріе І Регіесі Асііує виражає дію, що передує дії, вираженій
дієсловом-присудком:
Напіп§ рег/огтед ікіз рагі, ке Ьесапіе а /апіоиз асіог. — Ви-
конавши цю роль, він став відомим актором.
Напіп§ шгіїїеп іке Іеііег, І іоок іке Ьоок апд Ье§ап іо геад
іі. — Написавши листа, я взяв книгу і почав читати її.
Напіп§ заід ікезе июгдз, І зіоод ир апд непі оиі. — Сказавши
ці слова, я встав і вийшов.
Рагіісіріе І Регіесі Раззіуе вживається у функції обставини:
Напіп§ Ьееп ретфогтед аі тапу сопсегіз іке тизіс Ьесате
рориіаг. — Після того, як музика була виконана на ба-
гатьох концертах, вона стала популярною.
Рагіісіріе є пасивним дієприкметником, має лише одну форму і вжи-
вається тоді, коли іменник або займенник, до якого він відноситься,
позначає об’єкт вираженої дії:
а гезресіед тап — поважаний чоловік;
а июипдед зоїдіег — поранений солдат;
а Ьгокеп репсії — поламаний олівець;
опе’з Ьгокеп кеаіік — підірване здоров’я;
а ісгіііеп роепі — написаний вірш.
Здебільшого ІНе Разі Рагіісіріе виражає дію, що передує дії, вира-
женій присудком речення:
Тке диезііоп дізсиззед Ьу іке зіидепіз із непу ітрогіапі. — Пи-
тання, обговорюване студентами, дуже важливе.
Тке ісгіііеп Іеііег із оп іке іаЬІе. — Написаний лист на столі.
Ргі§кіепед Ьу іке до§, зке таз зіапдіп§, Іоокіп§ аі іі, апд Ье§ап
іо сгу. — Злякавшись собаки, вона стояла, дивлячись на
нього, і почала плакати.
І Ьоиркі а іехі-Ьоок о/ скетізігу риЬІізкед ікіз уеаг. — Я купив
підручник з хімії, надрукований у цьому році.
Такі поширені означення, виражені ІНе Рагіісіріе із залежними від
нього словами, можуть бути замінені підрядними означальними:
І Ьоиркі а іехі-Ьоок о/ скетізігу шкіск шаз риЬІізкед Ікіз уеаг.
486
Англійська мова
Наказовий спосіб (Тне імреватіуе Мооо)
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Заперечна форма другої осо-
би наказового способу утво-
рюється за допомогою сіоп'і.
Наприклад: Ооп'і до ГІтеге.
Вживання та утворення наказового способу
1. Дієслова у наказовому способі виражають спонукання до дії, тоб-
то наказ, прохання, пораду, заборону тощо.
2. Стверджувальна форма другої особи наказового способу збігається
з формою інфінітива, але без частки Іо:
іо ісгііе — ЇУгііе! Пиши! / Пишіть!
іо §о — Со! Йди! / Йдіть!
3. Заперечна форма другої особи наказового способу утворюється з
допоміжного дієслова Іо сіо, заперечної частки поі та інфінітива основ-
ного дієслова без іо. В усному мовленні замість сіо поі зазвичай вжи-
вається скорочена форма сіоп’і:
Воп’і сіозе іке доог! — Не зачиняй двері!
Воп’і ріау іп іке гоот! — Не грай у кімнаті!
4. Для утворення форм наказового способу першої та третьої особи
однини й множини вживається дієслово Іеі у сполученні з відповідним
особовим займенником в об’єктному відмінку або іменником у загаль-
ному відмінку та інфінітивом основного дієслова без частки іо:
Ьеі из (Іеі’з) §о іо іке сіпета пою. — Давайте підемо зараз
у кіно.
Ьеі ікет до ікіз юогк. — Нехай вони виконують цю роботу.
Ьеі ікіз Ьоу апзюег. — (Не)хай цей хлопець відповідає.
5. Заперечна форма першої і третьої особи утворюється за допомогою
сіоп’і Іеі (сіо поі Іеі):
Воп’і Іеі іке Ьоуз ріау іп іке гоот. — Не дозволяйте хлопчи-
кам грати в кімнаті.
Воп’і Іеі кег геасі Іаіе аі пі§кі. — Не дозволяйте їй читати
пізно ввечері.
Воп’і Іеі ікет зреак їїкгаіпіап аі ап Еп§1ізк Іеззоп. — Не
дозволяй(те) їм говорити українською на уроці англій-
ської мови.
Умовні речення (СопсііііопаІ Бепіепсез)
1. Умовним реченням називають складнопідрядне речення з під-
рядним реченням умови.
2. В англійській мові умовні речення поділяються на:
1) речення реальної умови (8епіепсев оі Кеаі Сопсііііоп);
2) речення нереальної умови (8епіепсев оі Ііпгеаі Сопсііііоп).
3. Реченням реальної умови називають умовне речення, в якому
дієслово-присудок головного і підрядного речення вжито в дійсному
способі (Іпсіісаііуе Моосі).
І/ ке сотез іо ту ріасе, юе иЯІІрІау скезз. — Якщо він прийде
до мене, ми гратимемо в шахи.
4. Речення реальної умови виражають умову як реальний факт.
Вони можуть відноситись до теперішнього, минулого або майбутнього
часу:
Ргезепі Іі Ье Паз ііте, Ье м/аїкз іо Ьіз м/огк. — Якщо у нього є час, він іде на роботу пішки.
Граматика
487
Разі Іі Ье Касі ііте, Ье м/аікесі іо Ьіз м/огк. — Якщо у нього був час, він ходив на роботу пішки.
Риіиге Іі Ье Ьаз ііте, Ье м/ІІІ м/аїк іо Ьіз м/огк. — Якщо у нього буде час, він піде на роботу пішки.
5. Умовні речення з дієсловами у формі ЗиЬіипсііое МоосІ назива-
ють реченнями нереальної умови (8епіепсез ої ГГпгеаІ Сопсііііоп). Ре-
чення нереальної умови виражають умову не як реальний факт, а як
припущення. Вони можуть відноситись до теперішнього, минулого або
майбутнього часу:
І/ ке касі ііте (пою, іотоггош), ке июиісі ишік іо кіз июгк. —
Якби у нього був час (зараз, завтра), він би пішов на ро-
боту.
Умовний спосіб (Тне 5іівлімстп/е Мооо)
Уживання та утворення умовного способу
1. Умовний спосіб виражає дію не як реальну, а таку, що могла б
відбутися за певних умов, або є бажаною (небажаною), реальною чи
нереальною.
2. В українській мові умовний спосіб виражається за допомогою
дієслова в минулому часі з часткою б, би, в англійській мові — багатьма
формами.
3. За однією з класифікацій пропонується ділити форми умовного
способу на три групи. До першої групи належать ІЬе Ргезепі ЗиЬщпсііуе,
іЬе Разі 8иЬ)ипсііуе і іЬе Разі Регїесі 8иЬ)ипсііуе.
ТЬе Ргезепі 5иЬ]ипсііУе Іі І5 ітрогіапі іЬаі зЬе Ье іЬеге. — Важливо, щоб вона була там.
ТЬе Разі 5иЬ]ипсііУе Іі бЬє м/еге Ьеге, бЬє м/оиісі Ьеір из. — Якби вона була тут, вона до- помогла б нам.
ТЬе Разі Рег/есі 5иЬ]ипсііУе Іі 1 Ьасі 5ееп Ьіт уезіегсіау, 1 зЬоиІс! Ьауе азкесі Ьіт іо Ьеір те. — Якби я побачив його вчора, я попросив би його допомогти мені.
4. ТЬе Ргезепі 8иЬщпсіІУе збігається з інфінітивом без частки іо і
вживається для вираження необхідної, бажаної дії:
Іі із дезігаЬІе ікаі Ргед іаке рагі іп іке тееііп§. — Бажано,
щоб Фред узяв участь у зборах.
ТЬе Ргезепі 8иЬщпсіІУе не має часових форм: та сама форма може
вживатися стосовно теперішнього, минулого і майбутнього часів:
Тке іеаскег з觧езіз (з觧езіед, іпііі з觧езі) ікаі іке Ьоок Ье
геасі оп 8ипдау. — Учитель пропонує (запропонував, про-
понуватиме), щоб книжку прочитали в неділю.
5. ТЬе Разі 8иЬіипсіІУе збігається за формою з іЬе Разі Іпсіеїіпііе
дійсного способу і виражає нереальну дію, що відноситься до теперіш-
нього або майбутнього часу, при цьому дієслово іо Ье має форму \уєгє
для всіх осіб однини і множини:
І/1 шеге ап еп§іпеег, І зкоиісі гераіг ту тоіог сусіе тузеї). —
Якби я був інженером, я б сам відремонтував свій мотоцикл.
488
Англійська мова
І/ уои сате іо ту ріасе іотпоггоіи, І зкоиід §іие уои ікіз
та§агіпе. — Якби ти прийшов до мене завтра, я дав би
тобі цей журнал.
ТИе зкоиід (июиісі) /соиід §о іо іке сопсегі (іодау ог іотоггои>)
і/ ісе гюеге поі оегу Ьизу. — Ми пішли б на концерт (сьо-
годні або завтра), якби не були дуже зайняті.
6. ТНе Разі Регіесі 8иЬіипсіІУе збігається з ійе Разі Регіесі дійсного
способу і виражає нереальну дію в минулому:
І/ І касі зееп кіт уезіегдау, І зкоиісі капе азкесі кіт іо кеір
те. — Якби я побачив його вчора, я попросив би його до-
помогти мені.
І( ке касі касі ііте уезіегдау, ке июиід капе §опе ікеге. — Якби
в нього був учора час, він би поїхав туди.
ТИе зкоиід (июиід)/соиід капе §опе іо іке сопсегі уезіегдау і/
те кадп’і Ьееп оегу Ьизу — Ми пішли б на концерт учора,
якби не були дуже зайняті.
7. До другої групи умовного способу, що виражає дію, яка, можли-
во, відбудеться в майбутньому, однак упевненості в реальності цієї дії
немає, належить поєднання зЬоиІс! (для всіх осіб однини і множини) з
ІпсІеПпііе ІпПпіііує і з Регіесі ІпПпіііує:
Іі із дезігаЬІе ікаі іке и>огк зкоиід Ье геаду Ьу 7 о’сіоск. —
Бажано, щоб робота була закінчена до 7-ї години.
І ат зоггу ікаі ке зкоиід ікіпк зо. — Шкода, що він так ду-
мав.
УУку зкоиід ікеу ікіпк зо? — Чому вони так думають?
8. Після таких конструкцій:
її І5 песеззагу IIІ5 ітрогіапі II І5 ітрО55ІЬІЄ IIІ5 зигргізіпд зНоиІб
Іі із песеззагу ікаі еоегуЬоду зкоиід Ье кеге аі 8 о’сіоск. —
Необхідно, щоб усі були тут о 8 годині.
Іо зиддезі Іо ргорозе Іо огбег Іо бетапб зНоиІб
Тке іеаскег детапдз ікаі аіі іке риріїз зкоиід капд іп ікеіг
дісіаііопз аі опсе. — Учитель вимагає, щоб усі учні здали
диктанти негайно.
IIІ5 Ііте зНоиІб
Іі із ііте ійе зкоиід §о коте. — Час іти додому.
9. До третьої групи належить поєднання зЬоиІс! (для 1-ї особи одни-
ни і множини) і хуоиісі (для решти осіб однини і множини) з ІпсІеПпііе
ІпПпіііує та Регіесі ІпПпіііує:
І/ ке кад геад ікіз Ьоок уезіегдау, ке июиід капе апзшегед
іке диезііоп. — Якби він прочитав цю книжку вчора, він
відповів би на запитання.
Граматика
489
Службові частини мови (Тне Бтвіістііваі. Равтб ое Бреесн)
Прийменник (ТНе Ргерозіііоп)
1. Прийменники в англійській мові виражають різні відношення
між словами у реченні чи словосполученні. Прийменники, як прави-
ло, багатозначні, внаслідок чого одному й тому самому прийменнику
англійської мови відповідає кілька українських і навпаки.
2. На відміну від української, в англійській мові прийменник може
стояти не лише перед словом, до якого відноситься, а й у кінці речення:
Так, у спеціальних запитаннях прийменник зазвичай стоїть у кінці
речення:
ТТТгеге аге уои §оіп§ /гот? — Звідки ви йдете?
\Укот аге уои іаІкіп§ аЬоиІ? — Про кого ви говорите?
3. В означальних підрядних реченнях зі сполучними займенника-
ми хуЬісЬ, \уЬот, ІЬаі прийменник ставиться після дієслова, але може
стояти й перед займенником:
Тке коизе іикіск ке Ііоез іп із зііиаіед іп ікіз зігееі. — Будинок,
у якому він живе, розташований на цій вулиці.
4. В інфінітивних зворотах, що виконують функцію означення, при-
йменник ставиться в кінці:
Не касі по репсії іо іигііе иЯІк. — У нього не було олівця, яким
він міг би писати.
5. В англійській мові прийменники підрозділяються на приймен-
ники місця, напрямку та часу.
Прийменники місця (Ргерозіііопз оі РІасе)
оп — на: ТЬе репсії-Ьох із оп іЬе сіезк.
іп — в, на: ТЬе Ьоокз аге іп іЬе зсЬооІЬа^.
аі — у, в: І зіпсіу аі зсЬооІ.
аЬоуе — над: ТЬе Іатр із аЬоуе іЬе ІаЬІе.
нпсіег — під: ТЬе саі із ппсіег іЬе ЬепсЬ.
Ьеіоге (іп ігопі оі) — перед: Не із зііііп^ Ье£оге (іп £гопі о£) іЬе
рпріїз.
пеаг — біля: ТЬе Ьооксазе із пеаг іЬе йоог.
Ьеі\уееп — між: Не заі Ьеітеееп Ьіз іуто зізіегз.
атоп£ — серед: ТЬе Ьоу теаз зіапсіпщ атоп£ іЬе £іг1з.
асгозз — через: І ііує асгозз іЬе зігееі.
Прийменники напрямку (Ргерозіііопз оі Оігесііоп)
іпіо — в: І ат рпіііп^ іЬе Ьоок іпіо іЬе Ьа£.
оні оі — із: І ат іакіп£ іЬе топеу опі о£ ту роскеі.
ігот — із: І соте £гот зсЬооІ аі 4 р.т.
іо — в, у: 8Ье £оез іо зсЬооІ аі ещЬі о’сіоск іп іЬе тогпіп£.
ир — вверх: ТЬеу аге £оіп£ ир іЬе яіаігя.
сіомт — вниз: І ат £оіп£ йомт іЬе яіаігя.
асгозз — через: ТЬе сЬіїйгеп аге гиппіп£ асгояя іЬе £іе1й.
а1оп£ — по: і теі Ьіт мга1кіп£ а1оп£ іЬе зігееі.
490
Англійська мова
Прийменники часу (Ргерозіїіопз оїТігпе)
аі — о, в: ТЬе Іеззоп Ье^іпз аі піпе о’сіоск.
іп — в, через: Іп зиттег чує £еі ир еагіу іп ІЬе тогпіп£.
оп — в: 8сЬоо1 Ье^іпз оп ІЬе Ізі о£ 8еріетЬег.
£гот — з: Базі уеаг І зіауесі іп іЬе соипігу £гот Лиіу іо 8еріетЬег.
іііі (ипііі) — до: Оиг Іеззопз чуіП сопііпие іііі Типе.
Ьеґоге — перед: Мапу печу Ьоизез чуєгє Ьиііі Ье£оге ІЬе чуаг.
аґіег — після: А£іег ІЬе ехатіпаііопз чує зЬаІІ Ьауе оиг зиттег
уасаііоп.
Ьу — протягом: Оиг сіаззез аге оуєг Ьу ІЬе епсі о£ Мау.
сІигіп£ — до: Мапу сЬіїсІгеп £о іо іЬе соипігу сіигіп^ іЬеіг зиттег
уасаііоп.
£ог — протягом: Іп зиттег чує тезі £ог ічуо топіЬз.
Ьеічуееп — між: Соте апсі зее те Ьеічуееп £оиг апсі £іує.
Сполучник (ТЬе Соп]ипс1іоп)
Сполучники вживаються для зв’язку членів речення і цілих речень
у складних реченнях. Вони поділяються на прості (апсі, Ьпі, ог, і£ та ін.);
похідні (шііезз, Ьочуєуєг та ін.); складні (іЬегеіоге, Ьочуєуєг, пєуєгіЬєієзз
та ін.) та складені (аз зооп аз, іп огсіег іо, аз чуєіі аз та ін.). Деякі скла-
дені сполучники називаються парними, тому що вони складаються з
двох частин (ЬоіЬ ... апсі — як., так і; еііЬег... ог — або ... або; пеііЬег ...
пог — ні ... ні та ін.):
ГИ гіп§ уои ир аз зооп аз І гесеіие уоиг Іеііег. — Я подзвоню
тобі, як тільки одержу твого листа.
І кпоиі поі опіу кіт Ьиі аізо кіз зізіег. — Я не знаю не лише
його, але і його сестри.
Воік ікіз апд ікаі ехегсізе ісіїї Ье допе іп ап коиг. — Як ця,
так і та вправи будуть виконані через годину.
Не із еіікег іп ікіз ог іп ікаі гоот. — Він або в цій, або в тій
кімнаті.
І кпоиі пеіікег Сегтап пог Ргепск. — Я не знаю ні німецької,
ні французької мови.
Сопзігисііоп іКеге + Іо Ье
АНігтаїіуе Іпіеггодаііуе Розіііує Еогт Медаїіуе Еогт 1 Медаїіуе Еогт 2
ТНеге із а пе\л/ Ноизе іп N. Зігееі. Із іНеге а пе\л/ Ноизе іп N. Зігееі? Уез, іНеге із. N0, іНеге із поі (іНеге ізпТ). ТНеге із по пе\л/ Ноизе іп N. Зігееі.
ТНеге аге пе\л/ Ноизез іп N. Зігееі. Аге іНеге пе\л/ Ноизез іп N. Зігееі? Уез, іНеге аге. N0, іНеге аге поі (іНеге агепТ). ТНеге аге по пе\л/ Ноизез іп N. Зігееі.
ТНеге \л/аз а пе\л/ Ноизе іп N. Зігееі. УУаз іНеге а пе\л/ Ноизе іп N. Зігееі? Уез, іНеге \л/аз. N0, іНеге \л/аз поі (іНеге \л/азпТ). ТНеге \л/аз по пе\л/ Ноизе іп N. Зігееі.
Граматика
491
ТНеге \л/еге ПЄ\Л/ НОІІ5Є5 ІП N. Зігееі. УУеге іНеге пе\л/ Ноизез іп N. Зігееі? Уе$, їЬеге \л/еге. N0, іНеге \л/еге поі (іНеге м/егеп'І). ТНеге \л/еге по ПЄ\Л/ НОІІ5Є5 іп N. Зігееі.
ТНеге хл/іі 1 Ье а пе\л/ Ноизе іп N. Зігееі? ТНеге хл/іі 1 Ье пе\л/ Ноизез іп N. Зігееі. \Л/іІІ іНеге Ье а пе\л/ Ноизе іп N. Зігееі? \Л/іІІ іНеге Ье ПЄ\Л/ НОІІ5Є5 іп N. Зігееі? Уез, іНеге УУІІІ. N0, іНеге ХЛ/ІІ1 Ье поі (іНеге м/опТ). ТНеге хл/іі 1 Ье по пе\л/ Ноизе іп N. Зігееі. ТНеге хл/іі 1 Ье по пе\л/ Ноизез іп N. Зігееі.
У реченнях, в яких указується на наявність чи відсутність якогось
предмета (явища, особи) у певному місці або в певний час, присудок,
виражений дієсловом Іо Ье в третій особі однини або множини, ста-
виться перед підметом. Такі речення починаються словом ІЬеге, яке не
має самостійного значення, а лише вводиться дієсловом, і українською
мовою не перекладається.
Ткеге із а ріапо іп іке гоот. — В кімнаті є (або стоїть)
піаніно.
Ткеге аге по рісіигез оп іке ісаіі. — На стіні немає картин.
Ткеге аге поі апу рісіигез оп іке ісаіі. — На стіні немає кар-
тин.
Примітка. У реченнях зі зворотом ІЬеге ів може вживатися також
прислівник місця ІЬеге (там), що ставиться в кінці речення:
Ткеге аге тапу скіїсігеп Ікеге. — Там багато дітей.
Не слід плутати речення типу Тке ріапо із іп іке гоот з реченням
Ткеге із а ріапо іп іке гоот.
Перше речення відповідає на запитання Де піаніно? — XVке ге із іке
ріапо?, тоді як друге є відповіддю на запитання Що є в кімнаті? — ХУкаі
із ікеге іп іке гоот?
1. ТНеге І5 ('5) а (зогпе) Ьоок оп іНе ІаЬІе, а реп апсі 5оте репсіїь іп ту Ьад.
2. ТНеге аге ('ге) 50те (а іе\л/) сНаігз іп іНе гоот.
3. І5 іНеге апу (а) гіуєг іп ІНІ5 ріасе?
4. ТНеге \л/а5 по хл/іпсі уезіегсіау.
5. ТНеге \л/еге іе\л/ іасіогіез іп ІНІ5 5ІГЄЄІ.
б. ТНеге хл/іІІ Ье ('II Ье) а Іоі оі риріїз аі іНе тееііпд.
7. ТНеге м/оп'І Ье тапу диезіз Іотоггом/.
ТНеге І5 5оте Ьгеасі аі Ноте.
ІІНІе зидаг Іп ту сир.
а ІІНІе Ьиііег оп іНе ріаіе
по топеу іп ту Ьад.
а Іоі оі оіі іп ту соипігу.
тисН \л/огк аі оиг оіНсе Іосіау.
492
Англійська мова
Синтаксис
Речення (ТЬе Бепіепсе)
Просте речення (ТЬе Бітріе Бепіепсе)
Залежно від мети висловлювання розрізняють три основні типи ре-
чень: розповідні, питальні і спонукальні.
Кожне з них може бути стверджувальним і заперечним.
При певній емоційній забарвленості, що передається інтонацією,
будь-яке речення може перетворитися в окличне. Після окличних ре-
чень ставиться знак оклику.
Розповідні речення
Не геадз Ьоокз еоегу дау. — Він читає книжки щодня.
Не доез поі геад Ьоокз еоегу дау. — Він не читає книжок
щодня.
Питальні речення
Воез ке геад Ьоокз еоегу дау? — Чи читає він книжки щодня?
Воез ке поі (Воезп’і ке) геад Ьоокз еоегу дау? — Хіба він не
читає книжок щодня?
Спонукальні речення
Ореп іке Ьоок. — Розгорніть книжку.
Во поі (Воп’і) ореп іке Ьоок. — Не розгортайте книжку.
Окличні речення
~\Фкаі ап іпіегезііп§ Ьоок уои капе Ьгои§кі! — Яку цікаву
книжку ви принесли!
Ною іоеіі зке зіп§з! — Як гарно вона співає!
Ок, ізп’і ікаі іпіегезііп§?! — О, хіба це не цікаво?!
8іапд ир! — Встань(те)!
Розповідні речення (Оесіагаїіуе Зепіепсез)
Для англійської мови характерний сталий порядок слів.
Розповідні речення характеризуються прямим порядком слів. Його
зміна може спричинити перекручення змісту речення. При порушенні
порядку слів в українській мові зазвичай змінюється лише логічний
наголос:
Тке Ьоу саи§кі а (ізк. — Хлопець упіймав рибу. (Рибу впіймав
хлопець.)
А (ізк саи§кі іке Ьоу. — Риба впіймала хлопця.
Для англійської мови звичайним вважається такий порядок слів:
підмет, присудок, додаток, обставина:
Тке Ьоу геад а Ьоок уезіегдау.
8ке ваш а (ііт уезіегдау еиепіп§.
Не югоіе а Іеііег Іазі 8ипдау.
Означення не має постійного місця і може стояти перед будь-яким
членом речення, вираженим іменником:
Тке Ьоу геад ап іпіегезііп§ Ьоок Іазі 8ипдау.
Ткіз іпіегезііп§ Ьоок таз югіііеп Ьу а (атоиз югііег.
Граматика
493
Розповідні заперечні речення
В англійському заперечному реченні, на відміну від українського,
може бути лише одне заперечне слово. Такими словами можуть бути:
заперечна частка поі; заперечні займенники по (ніякий, не); поЬосІу,
по опе (ніхто); поіЬіп^ (ніщо, нічого); заперечні прислівники пєуєг
(ніколи); похуЬєгє (ніде); заперечний сполучник пеііЬег ... пог (ні... ні).
Порівняйте.
І пеиег апуюкеге іоїд апуЬоду апуікіп§ аЬоиі іі. — Я ніколи
ніде нікому нічого не говорив про це.
Питальні речення (Іпіеггодаііуе Бепіепсез)
В англійській мові розрізняють чотири типи питальних речень: за-
гальні, спеціальні, роз’єднувальні й альтернативні.
Загальні запитання (бепегаї Оиезііопз)
У загальних запитаннях допоміжне або модальне дієслово, що вхо-
дить до присудка, ставиться на початку речення перед підметом. Якщо
у складі присудка немає допоміжного або модального дієслова, то перед
підметом ставиться допоміжне дієслово сіо (сіоев) або Дій, а після ньо-
го — основне дієслово у формі інфінітива без частки Іо. Решта членів
речення стоять у такому ж порядку, як і в розповідному реченні.
Присудок ставиться на початку речення, якщо він виражений
дієсловами Іо Ье або Іо Ьауе. Проте в сучасній англійській мові спос-
терігається тенденція вживати допоміжне дієслово сіо, хоча присудок
виражений дієсловом Іо Ьауе:
Наое уои а дісііопагу? = Оо уои кане а дісііопагу?
На загальні запитання звичайно даються короткі відповіді, що скла-
даються зі слів уев або по, підмета, вираженого відповідним особовим
займенником, і допоміжного або модального дієслова, вжитого у запи-
танні.
У заперечних відповідях частка поі зазвичай зливається з допоміж-
ним або модальним дієсловом:
По уои зреак Еп§1ізк? Тез, І до. N0,1 до поі. (N0,1 доп’і.)
Із зке геадіп§? Тез, зке із. N0, зке із поі. (N0, зке ізп’і.)
\ТіІІ ІТіск §о іо зскооі іотоггош? Тез, ке иліі. N0, ке иліі поі.
(N0, ке юоп’і.)
Наое уои геад ікіз Ьоок? Тез, І кане. N0, І кане поі. (N0, І
каиеп’і.)
Сап уои зреак Еп§1ізк? Тез, І сап. N0,1 саппоі. (N0,1 сап’і.)
XVНІ уои §о іо зскооі іотоггош? Тез, І зкаїї. N0,1 зкаїї поі (N0,
І зкап’і)
Заперечна форма загальних запитань
Слід звернути увагу на заперечну форму загальних запитань, яка
утворюється за допомогою частки поі, що ставиться після підмета перед
основним дієсловом. Такі запитання виражають здивування і відпові-
дають українським, що починаються словами хіба, невже:
Оо уои поі кпоїс кіт? Невже (Хіба) ти його не знаєш?
Ооп’і уои кпош кіт?
494
Англійська мова
У відповідях на заперечні запитання в українській і англійській
мовах вживання слів уев, по не збігається. Якщо в англійській мові у
ствердній відповіді завжди вживається уев, а в заперечній — по, то в
українській ні може вживатися в обох випадках:
Відп’і уои геад, ікіз Ьоок? — Тез, І дід. N0,1 дідп’і.
Хіба ти не читав цю книгу? — Ні, читав. Ні (Так), не чи-
тав.
Спеціальні запитання (ЗресіаІ Оиезііопз)
Порядок слів у спеціальних запитаннях такий самий, яків загаль-
них, але перед допоміжним або модальним дієсловом стоїть питальне
слово (або група слів):
Жйеп до уои §еі ир? — Коли ти встаєш?
~\Укаі до уои геад? — Що ти читаєш?
У7ке ге до уои Ниє? — Де ти живеш?
~\Укаі зіогу дід іке іеаскег геад іо уои уезіегдау? — Яке опові-
дання прочитав вам учора вчитель?
~\Уку до уои сгу? — Чому ти плачеш?
Спеціальні запитання до підмета починаються питальними займен-
никами \уЬо хто або \уЬаі що. Вони виконують функцію підмета. Після
цих займенників ставиться дієслово, що виконує функцію присудка.
Таким чином, у спеціальних запитаннях, що стосуються підмета, збері-
гається прямий порядок слів:
И7го із геадіп§ а Ьоок?
XV ко іеаскез уои?
XV ко сап зреак Еп§Изк?
ХУкаі зіапдз іп іке согпег?
Прямий порядок слів зберігається також у спеціальних запитаннях,
що стосуються означення підмета. Вони починаються питальними сло-
вами мФаі (який); мФісЬ (котрий, який); мФове (чий); Ьо\у тапу, Ьо\у
тпсЬ (скільки):
ХУкаі репсії із оп іке іаЬІе?
ХУкозе скіїд §оез іо зскооі?
ХУкіск рирії із іке Ьезі?
На спеціальні запитання, як правило, даються повні відповіді. При
цьому члени речення, виражені іменниками, замінюються займенни-
ками:
ХУкаі дід іке іеаскег геад іо іке риріїз уезіегдау? — Не геад
ап іпіегезііп§ Ьоок аЬоиі апітаїз.
Можливі також відповіді, що складаються з одного слова (або групи
слів), якого (яких) стосується запитання:
— ХУкеп дід іке іеаскег геад уои ап іпіегезііп§ зіогу аЬоиі
апітаїз? — Коли вчитель прочитав вам цікаве оповідан-
ня про тварин?
— Уезіегдау. — Учора.
Відповіді на запитання, що стосується підмета або його означення,
звичайно даються в короткій формі. Вони складаються з підмета і при-
судка, вираженого допоміжним чи модальним дієсловом:
М7го із геадіп§ а Ьоок? — Му зізіег із.
ХУко сап до іі? — Не сап.
ХУкаі репсії із оп іке іаЬІе? — А гед репсії із.
Граматика
495
Роз'єднувальні запитання (Оі5|ипс(іуе Оиезііопз)
Роз’єднувальне запитання складається з двох частин. Перша части-
на — це розповідне речення у ствердній або заперечній формі, друга —
коротке загальне запитання, що складається з підмета, вираженого
особовим займенником, який відповідає підмету першої частини, і до-
поміжного або модального дієслова. Якщо присудок першої частини
вжито у іііе Ргезепі або Разі ІпсІеПпііе у ствердній формі, тобто коли
у його складі немає допоміжного дієслова, то в короткому запитанні
вживаються відповідні форми допоміжного дієслова іо сіо.
Відповіді на роз’єднувальні запитання зазвичай короткі і можуть
виражати як згоду, так і незгоду з мовцем.
Зверніть увагу, що, як і в заперечній формі загальних запитань,
використання уез і по у роз’єднувальних запитаннях в українській та
англійській мовах не збігається:
Уои сіоп’і зреак Ргепск, до уои? — N0,1 до поі. Уез, І до.
Ви не говорите французькою, чи не так? — Ні, не говорю.
Ні, говорю.
Питання Відповідь
+ - згода з тим, хто говорить незгода з тим, хто говорить
Уои зреак ЕпдІізН, Ви говорите анг- лійською мовою, бопТ уои? чи не так? Уез, 1 бо. Так, говорю. N0, 1 бопТ. Ні, не говорю.
- +
Уои бопТ зреак ЕпдІізН, Ви не говорите ан- глійською мовою, бо уои? чи не так? N0, 1 бо поі. Ні (Так), не гово- рю. Уез, 1 бо. Ні, говорю.
Альтернативні запитання (Аііегпаііуе Оиезііопз)
Альтернативне запитання складається з двох загальних запитань,
з’єднаних сполучником ог. Хоча альтернативні запитання починаються
з допоміжного чи модального дієслова, як і загальні, за змістом вони
є спеціальними, тому вимагають повної відповіді. Відповіді уез або по
логічно неможливі, як і в українській мові:
Із ке а іеаскег ог а досіог? — Не із а досіог.
~\Укіск до уои Ііке, іеа ог со^ее? — І Ііке со^ее.
ДУШ уои §о іо зскооі ог коте? — І зкаїї §о коте.
Від, уои зреак іо кіт, ог дід уоиг Ьгоікег? — Му Ьгоікег дід.
Спонукальні речення (Ітрегаїіуе Бепіепсез)
Спонукальні речення виражають наказ, прохання, пораду, дозвіл,
бажання мовця. У заперечній формі спонукальні речення можуть ви-
ражати заборону:
Веад іке агіісіе, ріеазе. — Прочитай, будь ласка, статтю.
’ІУШ уои соте кеге? — Підійдіть сюди, будь ласка.
496
Англійська мова
Ьеі’з §о ікеге. — Давай підемо туди.
ЇУоп’і уои ореп іке іоіпдоіо? — Чи не відчините вікно?
Воп’і зреак Ккгаіпіап аі Еп§1ізк Іеззопз. — Не говоріть ук-
раїнською мовою на уроках англійської мови.
Складносурядне речення (ТЬе Сотроипс! Бепіепсе)
Складносурядне речення складається з двох або більше не підпоряд-
кованих одне одному речень, які об’єднуються за допомогою сполучни-
ків або без них. Між реченнями, що входять до складу безсполучнико-
вого складносурядного речення, ставиться крапка з комою:
І гапр кіт ир апд ке сате іо те іп ап коиг.
І гапр кіт ир; ке сате іо те іп ап коиг.
Складнопідрядне речення (ТЬе Сотріех Бепіепсе)
Складнопідрядне речення складається з головного (Піе Ргіпсіраї
Сіаизе) та одного чи кількох підрядних (ІНе 8иЬогсІіпаіе Сіаизез), які
приєднуються до головного за допомогою сполучників підрядності або
сполучникових слів.
Підрядні речення виконують функцію одного з членів речення і,
відповідно до цього, бувають підметовими, присудковими, додатковими,
означальними й обставинними:
Іі із зігап§е ікаі ке із а §оод зрогізтап. (підметове) — Дивно,
що він добрий спортсмен.
Тке циезііоп із юкеікег ке кпоіоз Егепск. (присудкове) — Пи-
тання в тому, чи знає він французьку мову.
8ке іоїд из ікаі зке (еіі НІ. (додаткове) — Вона сказала, що
почуває себе хворою.
І капе Ьои§кі іке Ьоок ікаі І таз Іоокіп§ (ог. (означальне) —
Я купив книгу, яку шукав.
Аз І таз §оіп§ коте, І теі ту оїд (гіепд. (обставинне) —
Коли я йшов додому, зустрів свого давнього друга.