Автор: Кирилюк Є.П.  

Теги: біографії   літературознавство   тарас шевченка   біографії письменників  

Год: 1975

Похожие

Льотчики

Сніжний місяць березень: Оповідання та повість

Малюнок на снігу. Збірка повістей та оповідань

Англо-український тлумачний словник з обчислювальної техніки, інтернету та програмування

Текст 
                    Е .·" .;_:
..
.
•
-
·
-
~'
.
~
-
.
.
~
'
~
.
.


АНАДЕМІЯ НАУК УКРАІНСЬКОІ РСР
ІНСТИТУТ ЛІТЕРА П7 РИ ім. Т. Г. ШЕВЧЕННА
ШЕВЧЕНКОЗНАВСТВО
ПІДСУМКИ Й ПРОБЛЕМИ
ВИДАВНИЦТВО <<НАУНОВА ДУМНА»
RИІВ-1975


8У1
Ш37
У книзі вперше в історії шевченкознавства систематизовано
все написане про великого поета протягом 1840 - 1970 рр. за та­
кими розділами: прижиттєва критика; Шевченко в критиці дру­
гої половини ХІХ ст.; Шевчешю в критиці кінця ХІХ - почат­
ку ХХ ст.; радянське шевченкознавство у довоєнні і післявоєн­
ні роки. У другій частині книги матеріал систематизовано за
проблемами: біографічне дослідження, Шевченко і визвщ1ьний
рух 40-60--х років ХІХ ст., творчий метод, фольклор, поетика,
віршування, художня проза, драматургія, текстологія.
ВІДПОВІДАЛЬНИЙ РЕДАНТОР
член -кореспондент АН УРСР
6. П. КИРИЛЮК
РЕЦЕН3ЕНТИ:
доктори філологічних наук
І. І. БАСС, Г. Д. ВЕРВЕС, О. І. ДЕЙ
Реда1щія мистецтвознавства та літературознавства
70202 - 236
Шм22і(О4 )_ 75 Б3-23-24-75
@ Видавництво «Наукова думка>>, 1975


Передмова
Шевчеюю... 1-Rиття й творчість геніального уираїпсьного на­
р одного поета, художнииа, революційного демоирата - епохальне
яв ище не лише в історії літератури, иультури, а й в історичному
п роцесі.
У Шевченна були свої попереднини, але тільни його твор­
чі сть заrшала основи художньої літератури нового типу, нової.
українсьиої літературної мови. У творчості автора <<Кобзарю> яс­
·"1-'"ьu ьи11ьJІ1J1.1нсь л,..n; }' .l'lv.1'1, 11.n HttJl.t\tt Jнvбuь ,цu }';,ц11u1u .t\}'ttlV, ll}'tt1-
пення до волі, гуманізм, інтернаціональні почуття. Твори Шевчен­
иа сприяли піднесенню соціальної і національної самосвідомості
народу. В них він назавжди утвердив своє ім'я. Твори велииого
поета розирили народові його історію, виазали революційні шляхи
до визволення.
Велиний мислитель, революційний демонрат був водночас ге­
ніальним новатором у поезії, неперевершеним майстром худож­
нього слова. Від революційного романтизму він еволюціонував до
нритичного реалізму, заилавши своєю творчістю основи уr,раїп­
ського реалізму. Твори Шевченна ще за його життя знаходили
шлях до народу, в своїй масі тоді ще неписьменного, поширюва­
лись разом з народними піснями. В нласовому суспільстві твори
велиrюго поета - революціонера нікол 'и не сприймались усіма чи­
тачами однаново. Навноло <<Кобзарю>, від першого ж його ви­
дання, розгорталась гостра ідейно -політична і літературно-есте­
тична боротьба. Панівні rшаси- визискувачі боролися з революцій­
ними ідеями Шевченка шляхом цензурних заборон його творів ,
а таrюж найрізноманітнішими способами фальсифікації.
Проте ніщо не могло закрити шлях поезії Шевченна до ши­
роких мас народу. Нові й нові поr,оліrшя читачів діставали й
дістають од читання <<Кобзарю> естетичну насолоду, бачать у ньо­
му підручник життя. Ідейно-політичний, революційний пафос ,
гуманізм, народність, геніальна художня форма поезії Шевченна,
навіть у не завжди досконалих переюrадах, приваблювали й при­
ваблюю'ть до себе читачів усіх національностей Радяпсьного Сою­
зу, читачів інших народів, передусім слов'янських, пародів усіх
нонтинентів. Таним чином, Шевченко - епохальне історичне яви­
ще - залишається сучасником і для наступних поколінь.
Шевченко органічно ввійшов у багатонаціональну культуру
народів Радянського Союзу. Л. І. Брежнєв у доповіді з · нагоди
3


50-літнього ювілею СРСР сказав, що десятки, сотні тисяч людей
в усіх республіках Радянського Союзу зщ~.ють, читають, люблять
наших класинів, серед яких на першому місці названо Пушкіна
й Шевченна 1•
Питома вага наукового вивчення й популяризацн спадщини
геніального поета й мислителя величезна. Бібліографія Шевчен­
кіани реєструє літературу, починаючи з 1840 року. Поступово
виростає 01,рема галузь суспільних наук - шевченкознавство. Ми
маємо чималу літературну спадщину у висловлюваннях і працях
революційних демонратів, прогресивних письменнинів ,' марнсист­
ської нри тиюr. Та тільки після Великої Жовтневої соціалістичної
революції mевченнознавство стало справжньою суспільною на­
укою, що розвивається на основі марксистсь1и-ленінської мето­
дології, найбільш розвиненою частиною історії української літе­
ратури. Жоден 1,ласик української літератури не має таких
повних, академічних видань, як Шевченко. Шевченківська тексто­
Jюгія великою мірою є зразком для всіх інших видань україн­
ських иласиків.
У морі шевчепніани допомагає орієнтуватися бібліографія,
хоча й далека від вичерпної . Зусиллями історииів, і особливо
іс ториків літератури, по -новому висвітлена епоха, в яку жив
Шевченно, і та епоха, яку він відтворював у своїх творах на
історичні теми. Тривалий час єдиною найповнішою біографією
великого поета залишалась двотомна наукова хроніr,а О. :Кони­
ського. Нині ми маємо першу спробу наукової біографії, осмис­
JІення життя великого поета-революціонера з позицій марюдrзму­
ленінізму. Зусиллями радянсЬІ{ИХ шевченнознавців з'ясовано най­
снладніші моменти в світогляді ян самого поета, та~, і його
найближчого оточення.
Сучасне розуміння творчості Шевченна виросло не на порож­
ньому місці. Досить назвати лише Івана Фраш,а, юшй був не
тільни вели1п1м письменником, а й видатним ученим, зонрема
шевченкознавцем. Після Жовтня, ноли вивчення історії україн­
сь1,ої літератури стало справою спеціальних державних установ,
навчальних закладів, всебічна розробна проблем творчості Шев­
ченн:а набула широ1,их масштабів. Встановлено загальні законо­
мірності літературного процесу і місця в ньому Шевченна,
співвідношення його творчості з попереднииами, сучасню<ами j
нас:гупниками. Ми підійшли щільно до визначення художнього
творчого методу велииого поета. Українська література, як і вся­
ка інша, не розвивалася <<єдиним пото1им>>, у ній відбувалась
ідейна боротьба, яка кінець кінцем залежала від політичної, 1ша­
сової боротьби, а після ліивідації антагоністичних експлуататор­
ських класів у Радянському Союзі залежить від розстановии кла­
сових сил у міжнародному масштабі. Відомо, що за межами
1 Л. І. Бр е ж н в в, Про 50-річчн Союау Радянських Соціалістичних Рес­
публік, К, Держполітвидав УРСР, 1973, стор. 22.


нашої нраїни, особливо аа океаном, крім прогресивних сил ще
досить активно виступають українські ·буржуазні націоналісти .
Ще І. Франко намагався розкрити <<секретю> поетичної твор­
qості Шевченка. Праці радянсьюrх шевченкознавців, присвячені
аналізові стилю, поетики, вірша Шевченка значно більше роз­
крили, в чому саме невмируща сила емоційного впливу <<Кобзаря»
на читача.
Здобутки радянського шевченкознавства мають велине зна­
чення в методологічному розвитку всієї історії у1,раїнсь11:ої лі-
т е ратури.
.
Вивчення життя й творчості вешшого поета після Жовтня
провадилося в різних установах Академії наук УРСР, у сиеці­
ально утвореному в 1926 році Нау~юво -дослідному інституті Та­
раса Шевченка Народного :Комісаріату освіти УРСР, а цісля того
(з 193.6 р. й дотепер) провадиться в Інституті літератури
ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, на І,афедрах вищих шкіл, а також
широким колом письменюшів, критиRів, журналістів, численни­
?еШ шанувальню,ами творчості поета. Стало традиційним прове­
дення наукових сесій і 11:онференцій, а а 1952 р. щороку прово­
дяться всесоюзні наукові шевченківські 11:онференції а участю
вqених усіх республік.
Вивчення спадщини Шевченка - проблема невичерпна. До
л ав радянських шевченкознавців весь час вливаються нові й нові
сили. У зв'язну з цим виникла потреба підсумувати все, зроблене
нашими попередниками, і поставити нові, часом спірні проблеми,
націлити увагу широких кіл читачів на чергові завдання в даль­
шоиу . вивченні спадщини поета. Цьому й присвячена дана колек­
тивна праця, підготовлена відділом шевченнознавства Інституту
л ітератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.
Завдання монографії - підсумувати здобутки тільки літера­
т урознавства. Тому не розглядаємо праці економістів, істориків,
археологів, філософів, мистецтвознавців, мовознавців, педRгогі:в,
публіцистів (деякі згадуються лише побіжно). Ми намагались
накреслити шляхи дальшого розв'язання певних проблем, ·шшаза­
ти, які питання ще не вирішені, дискусійні. Ясна річ, що в одній
монографії неможливо все це зробити. Потрібні спеціальні праці
й дослідження.
Складність підготовки таного видання цілком: очевидна. Ми
ще не маємо всеохоплюючої бібліографії шевченніани. Автори не
могли охопити й оцінити все, що зареєстровано в бібліографічних
покажчиках. Береться до уваги й осмислюється лише основне,
найголовніше. Певним орієнтиром у нашій роботі була аналогічна
колективна монографія, видана Інститутом російсь~юї літератури
(<<Пушнінським Дом:ою) АН СРСР,- <<Пушкин, итоги и пробле­
мь1 :изучению> ( <<Наука>>, М. - Л., 1966). Проте ми не копіювали
її, · а склали свій план монографії, що випливав із специфічності
літературної спадщини Шевченна, а саме: І. Передмова, ІІ. Шев­
qенко в історії притики та літературознавства: 1. Прижиттєва
5


нритика; 2. Шевченкg в нритиці другої половини ХІХ ст.; 3. Шев­
чею{о в нритиці кінця ХІХ - початну ХХ ст.; 4. Етапи розвитну
радлнсьного шевченнозиавства (1917-1945); 5. Шевченкознавство
у післявоєнні роки (1945-1970). ІІІ. Життєвий шлях: 1. Дослі ­
дження біографії; 2. Шевченко і визвольний рух 40 - 60-х ро1{ів
ХІХ ст. в Росії і на УкР,аїні. IV. Творчість: 1. Творчий метод;
2. Шевченно і фольклор; 3. Поетина Шевченн:а; 4. Віршування;
5. Художня проза; 6 . Драматургія. V. Текстологія. VI. Висновни.
VII. Покажчик імен.
Звичайно, такий план монографії не вичерпує · всіх літературо­
знавчих аспектів вивчення спадщини Шевченка.
Дослідження, написані в широкому плані, доводиться згаду­
вати авторам різних розділів. У такому разі праці лише нази­
вают1,ся і даєт1,ся відсилка до відповідного спеціального ро:щілу.
Для орієнтації читача додається покажчик імен.
Ми розглядаємо шевченкознавство лише в межах СРСР (ясна
річ, що беруться до уваги та~юж і дореволюційні праці у1{раїн­
ських вчених Галичини, Буковини й Закарпаття та праці україн­
ських вчених, видані, в силу перешкод царської цензури, за 1юр-
доном - у Женеві, Празі).
•
У написанні монографії взяли участь: В. Бородін, Ю. Іва~,ін,
Є. Нирилюн, Л. Нодацька, В. Смілянська, Н. Чамата, Є . Шабліов­
ський (його розділ <<Шевченко і визвольний рух 40-60 -х роr{ів
ХІХ ст. в Росії й на Україні» подається скорочено), В. Шубрав ­
ський. Основну частину розділу << Шевченr{ознавство у післявоєнні
роки (1945 - 1970) >> написав М. Гнатюк. Автори розд ілів зазначені
в змісті. Посилання на <<Повне зібрання творів Шевченка в шести
томах>> (1963-1964) та на 20-томне видання творів Івана Франна
подаються в тексті в дужнах, із зазначенням тому й сторінки. По­
силання на збірники праць наукових шевченківсьr{ИХ нонферен­
цій, виданих протягом 1952 - 1970 років, подаються без вихідних
даних. При багаторазовому посиланні на одне 'й те ж джерело сто-
рінка зазначається в основному тексті.
•


ШЕВЧЕНКО
В ІСТОРІІ RРИТИRИ
ТА ЛІТЕРАТУРО3НАВСТВА


Прижиттєва критика
Увагу критиr,и Шевченко привернув уже першими публіка­
ціями своїх творів 1840-1841 рр. Протягом ХІХ - почат1,у
ХХ ст., незважаючи на те, що неможливо було ні видавати Шев­
чеrша, ні аналізувати його революційну поезію, про нього створена
чимала література, краща . частина якої не втратила значення і
сьогодні.
Прижиттєва шевченкіана кількісно невешша: крім стислих·
рецензій на <<Кобзар>> (видання 1840; 1844; 1860 років); поеми
<<Гайдамани» (1841), <<Гамалію> і <<Тризна>> (1844) та принагід­
них, інколи безіменних згадок про поета в працях на інші теми,
нічого більше в пресі не дру1чвалось. В тяжких умовах самодер­
жавно-крі посницької дійсності передова демократична культура
.з азнавала всілююго гноблення, переслідування. Більша й краща
частина творів Шевченка за його життя світу не побачила. Про­
тягом десяти років навіть ім'я великого поета заборонялось згаду­
вати в пресі, з ужитку вилучались уже надруковані його ранні
твори.
Немало важи ть і той факт, що Шевчешю - поет-новатор, ре­
волюціонер, отже й до оцінки його творчості треба було підходити
з новими критеріями.
На <<І{обзар>> 1840 р. з'явилось п'ять журнальних і дві газетні
рецензії 1 . 3 різними акцентами й відтінками в них прозвучала
одна спільна ду~ша: автор <<Кобзарю> - поет талановитий. В ін­
шому при нципо вому питанні, що порушувалось у більшості ре­
цензій, - ставленні до української мови й літератури - вияви­
лись різкі розходження. Прогресивний журнал <<Отечественнь1е
записки>> обстоював ду1vшу про закономірність розвитку літерату-.
рп у1,раїнською мовою і навіть полемізував з тими, хто дотри­
мувався протилежного погляду. Найімовірніше, рецензент мав на
увазі не стільки •01,ремі с1,ептичні міркування про українсь1,у
1 <<Отечес т венньrе запискю>, 1840, No 5, отд. 6, стор. 23 -24 . Без підпису.
Рецензія приписується В. Бєлінсьr,ому і 1954 р. вrшючена до основного
тексту його творів. Проте питання про авторство рецензії залпшається дис­
кусійним; «Сьrн отечества>> 1840, No 4, стор. 836-837; <<Малю> 1840, No 6,
гл. 4, стор. 94-95. Підпис: П. н:. [П. Kopcart0в]; <<Современнию>, 1840, т. 19 ,
стор. 143. Без підш,су (автор рецензії, очевидно, П. Плетньов); <<Библиотеrш
для ч тения», 1840, т. 39, отд. 6, стор. 14-16 . Без підпису (автор рецензії,
очевидно, О. Се1шовсь1шй); <<Литературнал газета>>, 1840, No 36, стор. 839;
«Северная пчелш>, 1840, No 101. Без підпису ( автор рецензії, очевидно,
Ф. Булгарін).
9


мову в пресі, скільни усні суперечни в нолах петербурзьної інте­
лігенції, яні особливо пожвавилися з виходом <<Кобзаря>>.
Журнал <<Современнию> і <<Литературная газета» спеціально
не наголошували на цьому питанні, але зміст їх рецензій і доб­
розичливість тону дають підстави вважати, що вони співчували
українсь1{ій літературі. <<МЬІ прочли зто собрание с величайшим
удовольствием и реномендуем его всем любителям малороссий­
сной поззии»,- шrсала <<Литературная га9 ета>>. Серед поетичних
творів, що з'явилися протягом останніх трьох місяців, ю, пози­
тивне явище <<Современнию> виділяє тільни <<Кобзар' >>, хоч і на­
писаний він українсьною мовою, а інші - російсьн:ою. На думну
оглядача «Литературнь1х прибавлений>> к <<Журналу Министерст­
ва народного просвещению>, нращими поетичними збір1,ами нін­
ця 30 -х - початку 40-х років були <<Новь1е досуги>> Ф. Слєпушкі-
на і <<Кобзар>> Шевчею{а.
.
Вітаючи прихід Шевченна в літературу, <<Отечественнь1е за­
пискю> підкреслювали силу й оригінальність його поетичного об­
даровання, заохочували до дальшої праці. Супротивюшам україн­
ської писемності вони відповідали:
<<Но зачем Шевченко пишет на малороссийском, а не на рус­
сном язмне? если он имеет позтическую душу, почему не пере ­
дает ее ощущений на русском? - СІ{ажут многие. - На зто можно
ответить вопросом же: а если Шевчею,о вьrрос в Малороссии;
если его поставила судьба в такое отношение r, язьшу, па r,ото­
ром мьr пишем и пз'Ьясняемся, что он не может вьrразить на нем
своих чувств? если с младепчества его представлення одевались
в формьr южпого наречия, то неужели для зтого должно зарьr­
вать талант в землю? Неужели должно заглушить в душе святьrе
звуки потому только, что нескольно человек в моднь1х фран:ах
не поймет зтих звуков, не поймет или не аахочет понять родного
отголоска славянс1иго язьrна, отголосr{а, летящего с юга, из 1ю­
ль1бели славьr и религии России, между тем кан зти же люди бу~
дут считать смертньrм грехом не понимать самьrх тонких наменов
nь~сономудрого Бальзака с братиею?» 2
•
Ще важливіше, додавав рецензент, що <<Кобзар>> - потрібна
народові ннижка, а заради цього можна знехтувати думною тих
читачів у <<модних фраках>>, яким він буде неприйнятним чи не­
зрозумілим. Окремо наголошувалось на спорідненості творів пое­
та з ідейно-тематичними й художніми особливостями дум і пі­
сень. «Здесь есть и позтичесние думьr, и историчесние легендьr,
и чарь1 оставленной любви, и простодушная история любви Ка ­
теринЬІ,- словом, все злементьr народной поззии юга нашего
отечества>> 3•
На цьому значною мірою автор рецензії грунтував свій висно­
вок про успіх збірки серед <шростолюдинію>. Головне ж, на його
10
2 <<Оте чественнь1е записки>>, 1840, No 5, стор. 24.
3 Там ше,


думну, чим приваблюють поезії · Шевченна, це - благородство мо­
ралі, простота, доступність;
Прихильником, навіть оборонцем українсь1,ої мови й літера­
тури видавав себе реакційний журнал <<Малю>. Позитивною зовні
була і вміщена на його сторінках рецензія па <<Кобзар». Проте
1юли її розглядати в контексті всього ідейного та художньо- есте­
тичного спрямування <<Маяка>>, то стане ясно, що позиція цього
мранобіспого органу аж ніяк не збігається з тим, що говорилось
про унраїнську мову на сторінках <<Отечественнь1х записою>.
<<МаяЮ>, зокрема його видавці П. Корсаков і С. Бурачок, під ви ­
глядом підтримки української літератури, намагалися спрямува­
ти її розвитон: у річище <<офіційної народності>>, відвернути її
від антуальних соціально-політичних проблем. В інших трьох
рецензіях - у реакційних журналах <<Библиотека для чтению>,
<<Сьш отечества>> та в газеті <<Северная пчела>> - про українську
мову йшлося в глумливому тоні. Це й спонукало Шевченка дати·
гнівну відповідь усім огудникам української мови й літератури
у відомих рядках поеми <<Гайдамакю> 4.
Поступово, однак, у критиці поширився погляд, нібито україн­
сьна мова в неповноцінною, а її художні можливості обмежені.
Становище не змінилось на краще й після виходу в світ <<Гайда­
манів>>, хоч у деяких рецензіях цей твір оцінювався дуже висоно.
<<Литературная газета>>, напринлад, зазначала, що коли б <<Гайда­
маню> написано російсьною мовою, це була б одна з нращих
російсьних поем 5.
У віднриту полеміну з нритиною Шевченно більше не вступав,
вважаючи, що унраїнська література повинна ділом довести свою
спроможність творити неминущі ідейно-художні цінності . Маючи
намір видати <<Кобзар>> 1847 р., він підготував до нього перед­
мову, в яній головну увагу зосередив. на вадах і прорахуш,ах рід­
ного письменства,. вназав на необхідність рішуче порвати з на­
туралістичним побутописанням: і вийти на простір узагальнень
соціальних процесів. У своїх вихідних пунктах ідейно - естетична
програма поета виразно перегунувалася з вимогами, що їх ста-
вив перед літературою Бєлінський 6 .
••
Ян відомо, Бєлінсьrшй часто відгукувався на явища унраїн­
сьної літератури й культури. Він захоплювався героїчною істо­
рією, нультурою, народною поезією Ун:раїни, підкреслював духов­
не багатство унраїнсьного народу. <<Малороссияне,- зазначав нри- .
тин, - одарень1 неподражаемь1м юмором; в жизни их простого
народа так много человеческого, благородного. Тут имеют место
вее чувства, 1юторь1ми вьrсока натура человечесная. Любовь со-
4 Дтшадніше про дискусію навколо української мови див. П. К. В о -
лин сь ни й, Теоретична боротьба в українській літературі (перша поло­
вина ХІХ ст.), К., Держлітвидав України, 1959, стор. 141-211.
5 ~Литературная газета», 1842, No 15, стор. 312-313.
6 Цей аспе1,т проблеми <<Бєлінський і Шевченко» вивчений поки що
недостатньо.
1f


ставляет основную стихию жизни. Прибавьте к атому азиатс1<ое
рьщарство, известное под именем удалого назачества; вспомните
тревожную жизнь Малороссии, ее б6рьбу с :католичес:кой Поль­
шею и басурманс:ким Нрь1мом и Турциею,- и вь1 согласитесь,
что трудно найти более обильного источшша поззии, чем мало­
российс:кая жизнь» 7. Бвлінсь:кий підтримував ті твори у1,раїн ­
ської літератури, в юшх поетизувались побут і звичаї трудової
людини, її висо:ка моральність, гостинність, порядність, 1<мітли­
вість.
Відомо, що Бєлінсь:кий недооцінив поему ШевчеНІ<а <<Гайда­
маню> 8 , але, ян зазначав ще І. Фран:ко, його відзив мав і свою
позитивну сторону: він допоміг Шевченнові швидше перебороти
захоплення <шозацьним патріотизмом>>, сприяв розвит1<у . його
дум1ш в тому ж руслі, що й дум1ш Бєлінсьного . У творчому
змужнінні у:країнського поета багато важив фант рішучого пово­
роту до гострих соціальних проблем сучасної йому дійсності.
Погляди Бєлінсьного на унраїнсьну літературу, зокрема на
Шевченна, зумовлювались багатьма причинами, почасти вже з'я­
сованими 9• Але проблема <<Бєлінсьний і Шевченко>> значно шир ­
ша, ніж окремі висловлювання нритиr,а про Шевченна чи про
інші явища унраїнсьної літератури. Вона не може бути розв'я­
зана без урахування всього того цінного, чим збагатив Бєлін­
сьний філософсьно- естетичну думну - і не тіль1<и російсь:ку, а й
світову. Адже з його іменем пов'язана найантивніша і найпослі­
довніша боротьба передової громадсьності 30 - 40-х ронів мину­
лого століття за літературу вис01<0ідейну, еоціально значиму.
Для унраїнсьної літератури принципове значення мали об­
грунтовані безномпромісні виступи Бєлінсьного проти слов'яцо­
філів з їх <<КвасниМ>> патріотизмом, проти всіх тих, хто під вигля­
дом боротьби за <<демо:кратизацію» мистецтва прагнув нав'язати
йому ідеалізацію патріархальщини, звести мистецтво до рівня на­
туралістичного побутописання. Різній і справедливій нритиці під
цим :кутом зору велиний російсьний нритИІ< піддавав і онремі
явища унраїнсьної літератури, насамперед творчість · слабнодухих
епігонів Нотллревсьного, лних реанційна нритина, зонрема й зга­
даний уже <<Маяю>, намагалася видати за представників справж­
ньої народності в літературі. В снладних умовах суспільно-полі-
7 В. Г. Б елин с І( и й, Полное собрание со чинений, т. 5, стор. 177.
8 Див. В. Г. Б елин с І{ п й, Полное собрание сочинений, т. В, стор. 172-
174.
9 Див. П. Н. Берн о в, Белинсюrй в литературе народов СССР.- У зб.:
<<Белинсний>>, Ленинградсrшй университет им. А. А. :1-Н:данова, 1949;
С. Машин ский, Заметrш о журнале <<Руссr{ал литература>>. - «Вопро ­
сь~ литературьr», 1961, .No 5, стор. 208-209; В. Шуб ра вс ь І{ и й, Про здо­
бутни радянського шевчешююrавства. - «Дніпро>>, 1969, No 3, стор. 140- 141;
Б. Е r ..o ро в, Перспективьr, открь1ть1е временем. Изучение революционно ­
демократической критики сегодня.- «Вопросьr литературь1», 1973, No 3, стор.
114 - 136.
12


тичної та ідейно- естетичної боротьби нелегко було орієнтуватись,
особливо 1юли реакційна критика звалювала в одну купу різні
аа зиістом і епрямуванняи твори, стаючи в позу <<захисникію> і
1,онеервативних письменшшів, і Шевченка. За таких обставин
БєJІінсьний міг де в чому помилятися, але він завжди нерувавсл:
щирими прагненнями зробити літературу ю,тивним чиншшом су -
спільного й нультурного поступу.
•
У більшості відзивів на <<Rобзар>> 1840 р. зазначалося, що
ПІевченно прийшов у літературу з новим, незнаним доти світом
jдей і образів, що його поезія, дуже близьна до народної пісні, ду­
ми, зворушує безпосередністю чуття, яснравим:и, живими барва­
ми. Це була переважно 1,онстатація факту без спроб виявити
коннретні народно-поетичні джерела, що живили поетову твор­
чість. Іноді ставився знак рівності між поезією Шевчею,а й на­
родною піснею, аа ритміною безпідставно відмежовувалися твори
поета від традиційного класичного віршування.
Так само в загальних рисах говорилося й пуо народність пое~
та. Найбільше на цьому наголошували «Отечественнь1е записRю> ,
розуміючи під народністю доступність поезії Шевченка простому,
неосвіченому люду (в такому плані, зоRрема, зіставлящ1ся поема
«Rатерина>> а насRрізь реаRційними <<Листами до любезних зем ­
ляків>> Нвітки). Проблему народності поета порушували М. Ти­
хорський і Ф. Кітченко в рецензіях на <<Гайдамаки» 10 , але на­
родність вони розглядали ю, Rатегорію позаRласову, позаісто­
ричну .
Ближче за інших до розуміння творчості поета підійшов тоді
М. Костомаров у статті <<Обзор сочинений, писаннь1х на мало­
российоRом язьше>> 11 . Відзначивши, що ідея народності оживила
всю літературу, стала головним Rритерієм у визначенні цінності
1<ожного твору, він звернув увагу · на ще небувалий до того часу
в літературі природний і глибокий зв'язок з життям народу. Саме
в цьому RритиR бачив стимули помітних зрушень в українській '
літературі початку 40-х років і гарантію її дальших успіхів . На
думку Костомарова, автор <<Нобзарю>. - <<зто цель1й народ, гово­
рящий устами своего позта>> 12 . Rостомаров оцінював ШевченRа
як художника, що оволодів секретами народної творчості, підRо­
рив її собі, розвинув і надав їй вищої художньої якості:
Це вже, звичайно, дальший крок до розуміння і народності
поета, і його зв'язку з фольклором. Анцент робиться на творчому
розвитку народнопоетичних традицій. Проте свою тезу про на ­
родність Шевченна нритин рознривав тільки в плані творчого
10 Н. Тих ор ск п й, Гайдамаки. Позма Т. JІІевченка . - «Малю> , 1842,
No 8, стор. 82 - 106; Ф. Нитченко, Гайдамаю1. Позма Т. Шев ченка. ­
<<Москвитлнию>, 1843, No 11, стор . 242-244.
11 «Молодик на 1844 гою>, Х., 1843, стор . 177-179; Див. т ак ож:
М. І. Ностомаров, Твори в двох томах, т. 2.,
К, <<Дніпро», 1967,
стор. 375 - 393.
12 <<Молодш, ва 1844 год», стор . 177.
13


успаднування фольнлорних традицій, зовсім обходячи те, що йде
від самостійного осмислення дійсності, кращих надбань росій­
ської та світової культур. Таке розуміння народності <<Кобзарю►,
звичайно, було однобічним, неповним, але в самому твердженні,
що устами його автора говорить цілий народ, були вже зародки
глибшого осмислення творчості поета.
:Костомаров перший заговорив про творчість Шевчею,а в зв'яз­
ну з українсь1шм літературним процесом, стверджуючи, що вона
6 зююномірним продовженням творчих принципів йогр поперед­
ників - :Котляревського, :Квітки -Основ'яненка, Гулю,а -Артемов­
ського та інших. Спираючись найбільше на авторитет Шевченка,
Ностомаров 1,ритикував снептиків, відзначав уже чималі досяг­
нення українсь15ої літератури і ще більші успіхи провіщав їй у
майбутньому.
..
<<Малороссийский язьш .. , -
говорилося в статті, - существовал
издавна и теперь существует, как наречие славянс1юго 1,орня, за­
нимающее по Gвоему грамматикальному и ле1,сикальному устрой­
ству средину меж;:~;у восточнь1ми и западнь1ми наречиями огром ­
ного славянского племени, наречие правильное, богатое, гармони­
ческое и способное к развитию литературной образованности. Но
едва ли на все зто нужньr до1-азательства в наше время, ногда
понятия о славянской филологии довольно ЯGНЬІ, чтоб избавить
читателя от скуки слушать подтверждение известньrх истию> 13 .
Розвиток і дальше піднесення унраїнської літератури мотиву­
валися потребами часу.
Декому, як, приміром:, П. Нулішеві, який загалом прихильно
зустрів появу <<Нобзарю>, не все видалося прийнятним у творчос­
ті Шевченка. Певне невдоволення викликали в нього <<Гайда ­
мю,ю>. У листі до поета від 25 липня 1846 р. він радив пригасити
революційний запал поеми 14. Розправу повстанців над гнобителя­
ми Нуліш розумів як <<торжество мясн:иков>>. Це були перші
симптоми тих ідейно -естетичних розходжень між Шевченком і :Ку­
лішем, які згодом поGтавлять їх на протилежні позиції в суспіль­
но-політичній та літературній боротьбі, визначать харан:тер став­
лення Нуліша 70 - 80 -х років до спадщини Шевчею-а.
3 захопленням сприйняли перші твори Т. Шевченка Г. І{віт-
1,а-Основ'янеюю 15 , М. Ностомаров, О. Норсун 16 . Дещо пізніше ве­
лину увагу до його поезії виявлять члени Нирило -Мефодіївсьrюго
товариства - І. Пас.яда, М. Гулан, О. Навроцький, М. Савич,
Г. Андрузький, О. Маркович, - антикріпосницькі погляди ян:их
значною мірою сформувалися під впливом Шевченна. Всі вони
були добре обізнані і з таними неопублікованими творами поета,
13 «Молодик на 1844 год», стор. 157.
14 Див. Листи до Т. Г. Шевченка, К., Вид-во АН УРСР, 1962, стор. 54.
15 Див. Г. Ф. Квітка - Основ'яненко, Твор~ в шести томах, т. 6,
Н.., Держлітвидав Уr,раїни, 1957, стор. 585 - 586.
16 Див. А ле r, сан др R ор су н, Н. И. Костомаров. - <<Руссr,ий архив»,
1890, No 10, стор. 207.
14


як <<Сою>, <<Кавказ>>, «Єретию>, <<І мертвим, і живим>>. Поезія
Шевченка свідчила, на думку кирило-мефодіївців, що українська
література виходить на нові, перспективні шляхи розвитку. Вже
тоді дехто з них ставив Шевченка вище від Жуковсьного, при­
р івнював його до Шіллера, яний нористувався особливою попу­
лярністю в Росії як великий гуманіст і співець свободи 17 .
Творчість Шевченка була популярною в нолі петрашевців 18 •
В середині 40-х ронів вона стала відомою і за межами Росії . rї
позитивно оцінив І. Вагилевич, згадавши й поему <<Каю,аз», яна
тоді не була ще надрукована 19.
У 50-х роках найактивнішим в оцінці творчості Шевченка був
П. Куліш. У всіх його працдх цього періоду, присвячених тим
чи іншим явищам унраїнської . літератури, нультури, знаходимо
якщо не розгорнуту харю,теристику творчості поета, то принайм­
ні посилання на нього як на незаперечне свідчення розвитну
уr,раїнсьного художнього слова. Вже на початну 1857 р. в перед- .
мові до публікації поеми <<Наймичка>> (:в другому томі «Записок
о Южной Руси>>) П. Куліш писав, що ця поема своєю простотою,
зворушливістю й художньою досноналістю засвідчує могутню
творчу індивідуальність українського поета, ставить його в ряд
оригінальних, не11овторних митців світу: <<Живопись природьr и
нравов малороссийских возведена здесь до изумительной точнос­
ти и вместе с тем свободьr , в ноторой иснусство заметно тольно
для опьrтного гла з а. Наивное и трогательное положено в основу
поамьr, и в атом отношении я не знаю ничего совершеннее ни в
одной европейсной литературе. Что насается язьша, то призьшаю
в свидетели людей, изучавших народньrе украинские песни: здесь
он блещет свежестью и горит всеми нрасками, какие только
мьr встречаем в наших лучших песнях, изображающих семей­
ньrй бьrт, материнские чувства и умилительное благочестие на­
uода>> 20 •
М. Костомаров 21 та М. Рігельман 22 , яні відгуннулись на по­
яву <<Записок о Южной Руси», також виділили поему <<Наймичка»
як твір, що своїми мистецьними яностями підноситься над усім,
створеним до Шевченка в українській літературі . Не знаючи,
очевидно, що належить вона перу Шевченка, М. Рігельман під­
нреслив: автор її досяг вершин народної поезії, простота якої не
потребує ніяких прикрас, щоб глибоко зворушити читача.
17 Див. М. Но ви ц ь ки й, Шевченко в процесі 1847 р. і його папери.~
~Україна», 1925, No 1-2, стор. 51-99 .
18 Див. Дело петрашевцев, т. 1, М.- Л ., Изд-во АН СССР, 1939,
стор . 161~162.
19 Див . Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, вид. 2
(а додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Цадури), Львів, 1913,
стор. 377.
20 <<Записки о «Южной Руси», т. 2. Издал П . Rулиш, СПб., 1857,
стор. 147-148.
2 1 ~ОтечественнЬІе 1іаписки», 1857, No 9, стор. 23- 26 ,
22 ~Руссная беседа>>, 1857, т. 4, No 8, стор. 4.
15


У статтях <<Об отношении малороссийской словесности І,
общерусской. 8пилог к << Черной Раде>> 23 і <<Взгляд на малоросси й­
сную словесность по слу 11аю вьrхода в свет 1шиги <<Народні опо­
віданню> Марка Вовчка» 24 П. Куліш прагне з'ясувати місце і
роль Шевченка в українському літературному процесі, визначи ­
ти п айг оловніші риси його творчості. 3 цією метою він розглядає
поета в зв'язку з досягненнями не тільки української, а й росій ­
сьної літератури, робить особливий наголос на тв орчому освоєнн і
цих досягнень. Найяскравіше, на його дуІІшу, це виявилосн в
мов і . У першій із згаданих статей П. Куліш доходить висною{у,
що в творчості Шевченка українська мова піднеслась до рівня
найрозвиненіших літературних мов світу завдю,и органічному по­
єднанню багатств народно.ї мови з переплавленими в творчом у
горнилі поета кращими здобутr,ами російського художнього сло ­
ва. Він встановлює близькість поезії Шевчею,а до віршів Пуш1.і­
на, відзначаючи водночас, що від того вони не втрачають украЇ !f­
ського <<духу>>, характеру.
Не погоджувався П. Куліш з тими, хто ладен був бачити в
Шевченнові місцевого, <<хуторянсь1,ого>> патріота, який нібито не ­
приязно ставиться до російсьн:ого •народу: <<Ошибаются те, 1што ­
рьrе в его произведениях видят какую -то безусловную неприязнь
н север орусскому племени. Он восставал только против людсюrх
неправд, кем бьr они ни совершались, великороссами ИJІ!І мало­
россами. Что им не управляла племенная неприязнь, до1,азател ь ­
ством служит то, что никто тат, горько не насмеялся над славой
малороссийского нозачества, ню,то не поколеба.rі до такой степени
племенного нашего патриотизма, нин:то, подобно е111у, не предал
на позо р и посмеяние всему свету того, чем мь1 так долго велича­
Jr.ись. Назьrвают его безумньrм патриотт,-r, а между тем он-то на­
нес первьrй удар тому вредному местному патриотизму, которьrй
поднимает на ходули своих аттестованньrх историей героев и от ­
ворачивает глаза от доблестей соседнего народа>> 25 • Справедли во
твердячи, що сучасниюr ще належним чином не збагнули вели ­
чі поета, Куліш висловив певність, що <<Придет время, ногда
северная и южная Русь внлючат его в число благодетельпь1х ге­
ниев, положивших конец племенному отчуждению>> (стор . 139 -
140) .
Статті Куліша водночас містиJІИ і чимало хибних полошень.
У них виразно вже проступали ті реакційні тенденції, які неза­
баром стануть панівними в літературній діяльності нритика. Дже­
реJrом їх було прагненн я, з одного боку, протиставити уRраїнсьну
літер ат уру російсьній, з другого - спрямувати її винлючно по
шллху побутописання, етнографізму.
Революційні твори Шевченна Куліш хоч і знав уже, але обхо-
див їх мовчанням. 3а поему <<Неофіти» він висловив навіть до-
16
23 «Руссная беседа», 1857, т. 3, .No 7, ст о р. 123- 145.
24 «Руссrшй вес т нию>, 1857, т. 12, .No 12, стор. 227 - 234.
25 «Русская беседа>>, 1857, т. 3, .No 7, стор. 139 - 140.


п:ір поетові . <<Твої <<Неофітю>, брате Тарасе,- писав він у січні
1858 р.,- гарна штука, да не для друку! Не годиться напоми­
нать доброму синові про ледачого батька, ждучи від сина якого б
ні було добра>> 26 .
•
Зауважимо, що докір стосується вюшючно змісту. Ліберала
:Куліша лякала революційність поета, але в той час він ще до­
тримувався думюr, що заслання не пригасило· поетичного хисту
Шевченка, а навіть зміцнило його. Після прочитання поеми <<Мос­
калева криниця» :Куліш писав В. Тарновсьному: << Читав я й одну
поемну, котру напиеав він, почувши волю. Не ослаб, а он:ріпнув
в нього дух. Великий він поет, воїетину. Се в нае найбільший поет
на всій слов'янщині, а ціну йому зложать тільки тоді, ян вийде
все наяв, що він понаписував» 27 •
Чимало уваги приділено Шевченнові і в статтях :Куліша <<По- .
гляд на унраїнську словесність» та <<Слово од издателю>, вміще­
них в альманасі <<Хата>> 28 . Авторові <<:Кобзаря» відводиться осново­
положна роль в історії нової українсьної літератури, бо його
творчіетю починається той період, коли українеьке письменетво
с-повнилось сили й чарівності. Не заперечуючи й надалі значення
та потреби для унраїнського читача творів Пушкіна, Гоголя, Міц­
кевича, Байрона, Шіллера та інших класиків російської й світо­
вої літератури, :Куліш разом з тим закликав до відмежування
унраїнеької літератури від російсьr{оЇ, підходив до . їх взаємин ін­
коли з· націоналістичних позицій. Всупереч історичним фаr{там,
він, зокрема, твердив, що спілкування з російеьною JІітературою
заважає українсьній писемності вибороти своє національне облич­
чя, евою самостійніеть. Вже тоді виявлялось i'roro невдоволення
і тим, що Шевченко підтримує дружні зв'язr{и з російсьною ре­
волюційною демократією, виступає як письменюш і діяч загально­
російсьного демократичного табору.
Консервативні тенденції літературно-нритичних поглядів Ку­
ліша позначились і на його тлумаченні творчості Шевченна. Ви­
соно оцінюючи твори поета з родинно-побутовими, лірично-фольк­
лорними темами, мотивами, образами, критин різко негативно
ставився до політичної, винривальної поезії, гудив і віднидав її.
Поеми <<Катерина>>, <<Наймичка>> він ставив в один ряд з повістю
Квіпщ <<Марусю> і наполегливо проводив думку, що, тільки роз­
виваючись у такому річищі, ун:раїнська література досягне нових
здобутнів.
Вже тоді погляди Куліша не поділяли навіть такі помірковані .
діячі, ян М. Максимович і Д. Мордовець. Перший з них у статті
<<Об историчесном романе Кулиша <<Черная рада>> 29 іронізував із
26 Листи до Т. Г. Шевченка, стор. 123.
27 Т. Г. Шевченко в епістолярії, К., <<Наунова думка», 1966, стор. 25.
28 П . . Ку л і ш, Переднє слово до громади. Погляд на українську сло­
весність.- У нн.: Хата, Пб., 1860, стор. ХІІ - ХХІІ; Слово од И3дателл.
Там же, стор. 1-4 .
29 <<Русская беседа>>, 1858, т. 1, No 9, стор. 13-27,
17


спроби поставити Квітку-Основ'яненка в один ряд з класю,ами
світової літератури, зокрема з Гоголем. Напрям творчості Квітки
не в усьому задовольняв його, а ідейно-художній рівень повісті
<<Марусю>, на яку вказував Куліш як на взірець майстерності у
відображенні народного життя, не здавався йому таю1м висою,1м
(стаття <<Трезвон о Квитниной: <<Марусе>>) 30 .
У відкриту полемі1,у з Кулішем Д. Мордовець не вступав.
Тільки з його рецензії на <<Кобзар>> 1860, р. довідуємося про те,
що в ряді питань (зо1,рема про народність Шевченна-) він розхо­
дився з Кулішем. <<Шевчею,о,- писав Мордовець, - бьш в числе
первь1х умов, начавших вводить в поsзию стихию народности, но
не в узном значении, какою она является у Квитки и у велю,о­
русских писателей той sпохи, а он заглядьшал вперед, стучался
в плотво запертую дверь, которая тольно теперь, и пона теорети ­
чески, начинает помалу приотворятьсю> 31 •
3 усього видно, що Д. :Мордовець перебував тоді ще під впли­
вом Чернишевського, з яким часто зустрічався в Петербурзі, зо­
крема на вечорах у М. Костомарова. В його рецензії є чимало
такого, що виразно перегунується з висловлюванням вождя ро ­
сійсьної революційної демократії про Шевченка.
На відміну від багатьох тодішніх критиків, Мордовець виво­
див народність Шевченка, весь пафос його творчості не стільни
з народної поезії, скільки з критичного осмислення дійсності .
Ширше за інших . рецензентів <<Кобзарю> 1860 р. :Мордовець
спинився на аналізі окремих творів поета, зоRрема поем <<Кате­
рина>>, <<Наймична», «Гайдамакю>, поезії <<Перебендю>, підкрес­
ливши, що викривальний зміст його творів продиктований анти­
кріпосницьними настроями селянства.
Про викриття кріпосництва в названих творах ще не дово­
диться говорити, і це дає підстави припустити, що Мордовець
мав на увазі твори, які з цензурних міркувань не потрапили до
<<Кобзаря» 1860 р., але які він знав або безпосередньо від Шев­
ченка, або від його друзів. Підкреслюючи суспільну актуальність
<<Гайдамаків>>, Мордовець тим самим натю,ав на значення ·цієї
поеми в активізації демократичних сил, які все сміливіше при­
лучались до визвольної боротьби.
3 усіх відгуків на <<Кобзар>> 1860 р. тільки в анонімюи ре­
цензії <<Отечественнь1х записою> є категоричний висновок про те,
що Шевченко досяг вершин 1,ласичного мистецтва 32 • Автором
її, як тепер доведено 33 , був Костомаров. 3а своїм характером це
30 М. Максим о вич, Трезвон о І{виткиной «Марусе»,- <<Киевскал
старина», 1893, No 8, стор. 256-264.
31 «Русское слово>>, 1860, No 6, отд. 2, стор. 48.
32 tОтечественнь~е запискю>, 1860, No 3, стор. 44-50.
33Див. Є. Шабліовський, В. Бородін, До питаннлпроавтор­
ство рецензії на <<Кобзар» 1860 р. в <<Отечественнь1х записках».- <<Радящ:ьне
літературознавство>>, 1969, No 4, стор. 70-73; Раніше здогад про авторство
Ностомарова висловлювали й інші дослідники,
18


не етільни рецензія на <<Нобзар>>, е,нільки роздуми про іеторичну
долю унраїнеьного народу та його письменства. В ній відсутній
будь-яний аналіз 1,оннретних творів. Автор ставить і розв'язув
(щоправда, побіжно) три важливі проблеми: право унраїнсьних
письменнинів творити рідною мовою; своєрідність народності ав­
тора , <<Нобзаря»; Тарас Шевченно - велиний поет слов'янсьного
світу.
Найширше висвітлено першу з них. Невеличним енснурсом у
40-і рони піднреслено, що ті часи, ноли спроби унраї:в:сьних пись­
менню,ів писати унраїнсьною мовою сприймались ян неприродне
й невиправдане переодягання в мужицьну свиту, минають, але
про них норисно нагадати, щоб нраще з'ясувати причини помил­
нових мірнувань і упинати їх надалі. Один за одним в унраїн­
сь1,ій літературі з'являлися письменни1ш, не визнавати я1шх ста­
вало дедалі важче, бо їх творчість відображала могутню і своє­
рідну стихію народного життя.
Друга проблема розв'язувалась простіше: Шевчею,о приніс
у літературу стихію життя унраїнсьного народу, його поезівю за­
говорив сам народ.
Посилаючись на визнання таланту автора <<Нобзарю> читачами,
рецензент писав: <<llіевчеюю принадлежит R первонласснь1м поз­
там славянс1юго мира. Его место рядом с Мицневичем и Пушни­
ньrм>> 34,
На рецензії помітно відбилась тенденція розглядати <<мало­
російсьну стихію>> ян щось нласово єдине, суцільно демонратичне.
Ця риса, до речі, танож виразно говорить за те, що автором ре­
цензії був Ностомаров. 3 таних позицій вчений хара~,теризував
у1,раїнсьну народність у <<Ннигах буття унраїнсьного народу» та
в ряді праць 60-х ронів.
Новий етап у оцінці творчості Шевченна пов ' язаний а висту­
пами росшсьних революц1иних демонратів - Чернишевсьного,
Добролюбова, Плещеєва. Ще тоді, нош~ ім'я унраїнсьного поета
не можна було згадувати в пресі, Чернишевсьний в рецензії на
працю Г. Данилевсьного про Нвітну-Основ'яненна 1856 р . писав,
маючи на увазі автора <<Нобзарю>: <<Малоруссная литература име­
ла писателей действительно замечательнь1х, людей, ноторь1е за­
нимают вь1соное место в руссной литературе и занимали б его и
тогда, если б писали на обьшновенном литературном язьше>> 35
(тобто російсьною мовою).
3 Чернишевсьним солідаризувався О. Пипін, яний в огляді
російсьної літератури, опублінованому 1859 р. в чесьному журна­
лі «Casopis Musea Kralovstvi ceskeho>>, поставив поему <<Гайдамаяю>
34 tОтечественнь1е записки~, 1860, .No 3, стор. 46.
з~ ~Современнию>, 1856, .No 1, стор. 6; Див. Н. Г. Ч ер н ь1 ше вс ки й,
Полное собрание сочинений в пятнадцати томах, т. 3, М., ГИХЛ, 1950,
стор. 432-436.
19


поруч з :кращими <<Народними» творами Пуш:кіна і Міц1,е­
вича 36 .
Революційно-демо:кратична :крити:ка прагне з'ясувати перед­
усім проблему народності Шевчею,а 37 . Під цим нутом зору напи­
сана відома рецензія М. Добролюбова на <<І{обзар>> 38 • Уже в другt,­
му її абзаці читаємо: <<Он (Шевченко. - Ред.) - поат совершенно
народнь1й, таной, 1,а:кого мь1 не можем уназать у себя. Даже І{оль­
цов не идет с ним в сравнение, потому что снладом своих мь1слей
и даже своими стремлениями иногда отдаляется . от народа.
У Шевченна, напротив, весь нруг его дум и сочувствий находится
в совершенном соответствии со смь1слом и строем народной ін:из­
ни. Он вь1шел из народа, жил с народом, и не толь1ю м:ьrслью, но
и обстоятельствами жизни бьш с ним :крепно и :кровно связаю> 39
Щоб під:кріпити тані мірнуваюrя фантами, Добролюбов наво ­
див автобіографічний лист поета до редаr,тора журналу <<Народ­
ное чтение>>, яний дав 1шюч до розуміння народності Шевченна,
своєрідності тематиюr й образно-стильового ладу <<Кобзарю> . Го­
ловна думка зводилась до того, що поета надихало вболівання за
рідний народ, за багатостраждальну вітчизну. Публікацією авто ­
біографічного листа ( опублі1,ований майже повністю) Добролюбов
мав на ува'3і дати читачеві уявлення про ширші й снладніші
зв'язни поета з суспільно -політичним життям епохи, ніж то міг
зробити <<Кобзар>> 1860 р., у якому вміщено лише незначну части ­
ну творів Шевченка, переважно раннього періоду . Він був пе ре­
конаний, що оповідання про долю таких людей ян: Шевчеюю,
мають важливе пізнавальне й виховне значення, отже, вони й
повинні бути найширше відомі читачам. Такої ж думки, до речі,
дотримувалися й О. Плещеєв та М. Михайлов, r<оли ВІШючали
автобіографічного листа в свої статті про Шевченка, опубліrюва­
ні невдовзі після рецензії Добролюбова. Зважаючи на зміст лис­
та, можна з певністю твердити, що революційні дІ:Jмократи пере­
друковували його з метою антикріпосшщь1,ої пропаганди.
Не випадковим в і той фаr{Т, що з усіх творів <<Кобзарю>
1860 р. найпильнішу увагу Добролюбова привернула поема <<Гай ­
дамакю>.
Поетизація героїчної боротьби народу за волю в умовах на­
ростання революційної ' ситуації набувала особливої актуальності.
56 Див. А. В. Не д 3 в ід сь к.и й, Нові матеріали про зв'язки Шевч.енна
з російськими революційними демо1,ратами. - «Збірнин праць ІІІ наунової
шевченківсьної нонференції>>, стор. 115. (Далі посилання на збірники на-·
укових шевченківських конференцій, ю,і виходили щорічно, подаються без
зазначення вихідних даних).
37 Зв'язки Шевченка з російсьюн-ш революційними демонратами широ­
І{О висвітлено в праці Є. ПІабліовського <<Шевчешю і російсьна революційна
демократію>, К., 1935 (друге видання, 1958).
зв «Современнию>, 1860, No 3, стор. 100 - 115 (надруновано без підпису
автора); Див. Н. А. Добролюбов, <.:обрание сочипенпй в девяти томах,
т. 6, М.- Л., Гослитиздат, 1963, стор. 141 - 149.
39 Н. А. Добролюбов, Собрание сочпненнй в девяти томах , т. 6,
стор. 142.
20


Добролюбову імпонувало передусім те, що в поемі виразно зву­
чали ноти соціальної антивності мас, виявлялась їх вошr боро­
нити свою людсьну гідність . Наймит Галайда стає народним мес­
нином. В його образі, за твердженням Добролюбова, втілена сила
нозаць1юї ненавиеті до гнобителів. Бунтарсь1,ий дух надавав тво­
рові Шевченна антинріпосниць1юго звучання, політичної заrост,-
реності.
.,
У <<Гайдаманах» справедливо відзначена плідна тенденцін
зображувати життя простого народу не відособлено від усього су­
спільства, а в тісній єдності з ним. Твори, в я1,их буденні картини
народного життя зображалися без <<Всебічності погляду>>, не задо­
вольняли Добролюбова, бо в них образ селянина поставав тіль1ш
з частн:овими життєвими потребами, без широких інтересів до со­
ціально -політичних явищ. Поема Шевченка ви1ши1шла захоплену
оцінну як твір справді народний, що цілком відповідав настроям
і духу епохи. Добролюбов підкреслщвав, що в ній збережено повну
єдність і цілковиту вірність характерові народних повстань, об'єн­
тивно, у відповідності з історичною правдою, змальовано героїв
визвольної боротьби . Звичайно, така характеристика поеми вклю­
чала й високу оцінну її художніх особливостей. Добролюбов від­
значав, що Шевчеюю створив поему <<чудно-разнообразную, жи ­
вую, полную силь1 и совершенно верную народному характеру >>.
Через рік << Гайдамю,ю> були опубліновані на сторінках <<Совре­
менник а>> в перекладі П. Гайдебурова.
Серед творів на соціально-побутову тематину виділяються
поеми <<Наймична >> , <<Катерина>>, балада <<Тополю>. Чудові, спов­
нені найсвіжішої поезії, за словами Добролюбова, вош1 приваб­
люють зворушливим відображенням лиха й недолі народного жит­
тя, ніжних почуттів дівочої і материнсьної любові. Властива їм
споІ{іЇша туга нічого спільного не має з марною нудьгою чи гір­
ним відчаєм романтичних героїв, бо в основі її лежить світо­
відчуття і здорова мораль трудового люду. Наголошуючи на цьо­
му, Добролюбов піднреслює, що Шевченно вміє бачити в звичай­
них, буденних нартинах висону поезію, відтворювати ці нартипи
з довершеною простотою.
Народність Шевченка нритин розглядав у єдності з фоль1шо­
ром. Він взагалі був переконаний, що однією з важливих перед­
умов народності літератури є її близьність до народної поезії, в
я:ній, на його думку, більше, ніж будь-де, виражено народні ін­
тереси, відображено життя з народної точки зору. В статті <<0 сте- •
пени участия народности в , развитии русской литературьп> Добро­
любов висловлював невдоволення тим, що <<Между десятнами раз­
личнь1х партий почти никогда нет партии народа в литературе>>,
що <<стать вь1mе угождения свое1,орь1стнь1м требованиям мень­
mинства, н сожалению, не умела еще до сих пор ни одна евро­
пейсная литература>> 40 . Не вдовольняла його в цьому плані
40 Н. А. Добролюбов, Собрание сочинений в девяти томах, т. 2,
стор. 232.
21


і рос1исьна література; в якій характер парціальності виявився,
може, й меншою мірою, але <шартія народу>> танож виражена не­
достатньо 41 . Головним нритерієм ідейно- естетичної цінності твору,
його суспільно-політичної ваги виступає народність, що розуміє­
ться як безпосереднє, правдиве ~ глибоке відображення народ­
ного життя, інтересів і прагнень селянина - основної маси на­
роду Росії.
Добролюбов хотів, щоб література взяла найбезпосереднішу
участь у розв'язанні пенучого тоді в Росії селянсьного питання.
Він висував і обгрунтовував необхідність тіснішого зв'язку літера­
тури з життям народу . А це в свою чергу вимагало народності ін­
шого гатунку.
В Шевченкові Добролюбов бачив виразника корінних соціаль­
них інтересів народу . Йому, очевидно, були відомі й деяні не­
опубліковані твори поета, але про них, з огляду на цензуру, він
не міг говорити. Тільки з пафосу рецензії, з визначення Шев­
ченка як поета цілном народного, такого, якого не знала ще й
російська література, можна догадатися, що йдеться про поета
селянської революції. Цілком поділяємо міркування Ф. Прийми:
«Прекрасний знавець всіх нелегальних російських видань, Доб­
ролюбов, безперечно, був знайомий і з <<Новь1ми стихотворениями
Пушнина и Шевченко>>, що вийшли в 1859 році в Лейпцігу, куди
ввійшли шість найнращих заборонених віршів у1,раїнського пое­
та (<<:Кавказ>>, <<l мертвим, і живию>, <<Заповіт>>, <<Холодний яр>>,
«Розрита могила>>, <<Гоголю>>)>> 42 .
Є підстави вважати, що Добролюбов знав і неопубліковані
твори, ЯІ{і поширювались у списках, зустрічався з поетом у Чер­
нишевсЬІ{ОГО, добре знав ту атмосферу, що склалася навколо Шев­
чею,а після його повернення із заслання. В колі російської ре­
волюційної демократії, всієї прогресивної громадськості автора
<< Нобзарю> сприймали не тіль1ш ян поета, а й як незламного бор­
ця проти самодержавно-нріпосницької неволі.
Проблемі <<Добролюбов і Шевченко>> присвячено вже немало
праць. Найбільше уваги приділялося згаданій рецензії російсько­
го нритrша. Одначе тлумачення Добролюбовим народності україн­
сьного поета досі лишається з'ясованим не до кінця, оснільки
рецензія на <<Нобзар>> дослідниками розглядалася, як правило,
ізольовано, поза зв'язном з іншими працями вченого, присвяче­
ними проблемі народності літератури. Мабуть, тільни Ф. Прий­
ма 43 спробував дещо ширше поглянути на справу . Не можна об­
ходити й того, що народність <<Кобзарю> Добролюбов розгляд.ав
у безпосередньому зв'язну з унраїнською народною поезією, від-
41 Н. А. Добролюбов, Собрание сочинений в девяти томах, т. 2,
стор. 263.
~
•
42 Ф. Я. Пр и й ма, Добролюбов і Шевченко.- «Збірник праць ХІ
наукової шевченківської конференції>>, стор. 188.
43 Там ше, стор. 179-196.
22


межовуючи його фактично від літератури <<штучної>>, <щивілізо­
вапоЇ ➔> 44 .
Положення Добролюбова про народність Шевченка розвивав
і доповнював О. Плещеєв. Вважаючи українську мову цілком
спроможною творити високі мистецьні цінності, він бачив у Шев­
ченнові вищий етап (порівняно з народною поезією) в роз витну
унраїнсьного художнього слова. -У статті <<3аметюr ное о чею>
О. Плещеєв в ідносив <<Кобзар>> до велиної літератури і при цьо­
му не відмовляв його авторові ні в народності, ні в простоті.
<<Превосходньrе, в вьrсшей степени позтические и художествен­
ньrе создания _ Шевченна,- писав він, - служат ясньrм опровер­
жением господствовавшего в нашей литературе лет десять или
двадцать тому мнения, что малороссийсний язьш не способен н
дальнейшему развитию и что жизнь малороссийсная не может
дать содержания для художественного произведения. Посмотрите,
rшн: зтот язьш, r<оторьrй считали тогда провинциальньrм, является
вьrработанньrм под пером Шевченна, - и кан малороссийсний
позт, оставаясь народньгм, доступнь1м простолюдину, умел внести
в свою поззию злемент общечеловеческиЙ>> 45 •
До літературних паралелей Плещеєв не вдавався. :Крім заува­
ження про чарівну простоту й незвичайну поетичність <<Наймич­
ню>, в його <<3амітнах» не знайдемо аналізу жодного твору поета .
І все ж ясно відчувається, що Плещеєв ставив Шевчепна в один
ряд з найвидатнішими майстрами художнього слова. Він схиляв­
ся і перед своєрідністю, і перед силою художнього таланту пое­
та, що зумів своєю творчістю геть розвіяти думну, ніби <<Жизнь
малороссийсная не может дать содержания для худ о ж е ст -
венного пр о из веде ни Я>> (розрядка наша.- Ред.) .
Висновни Плещеєва, звичайно, грунтувалися на r<ращій і
ширшій обізнаності з поезією Шевченна, ніж висноюш Добролю­
бова. Плещеєв багато переrшадав уr<раїнського поета, підтримував
з ним та його друзями постійний контант, а значить, і мав біль­
шу змогу познайомитися з усією його творчістю, з його погляда­
ми на літературу і мистецтво. А це відіграло танож певну роль
в оцінці <<Кобзарю> 1860 р., нуди ввійшла лише незначна частина
творів Шевченка.
-У виступах Добролюбова й Плещеєва акцент робився на тому,
що твори унраїнського поета з задоволенням прийме російсьний
читач. Плещеєв, до того ж, висловлював сподівання, що ближчим
часом побачать світ і інші, ще не опубліковані твори Шевченка.
<<Мь1 сльrшали, - зазначав він,- что Шевченr<о намерен издать
еще том стихотворений, ибо <<Кобзарь>> и <<Гайдаманю> далеко не
• 4 Це питання лише частково порушено в нашій статті <<Народність
Шевченка в оцінці російсьних революційних демократів>> ( <<Радянське літе­
ратурознавство», 1969, No 3, стор . 46 - 55).
45 А. П ле ще е в, Заметrш ное о чем.- «Мосновс1шй вестнию>, 1860,
1.IV, No 13, стор. 208.
23


обнимают всей его позтической деятельности. Дай бог, чтобь1 зтот
том не заставил себя так же долго ;-ндать, ню, <<Кобзарь>> 46 .
Подібні побажання прозвучали танож і в рецензії М. Михай­
лова на <<Кобзар>> 47 • Очевидно, російсь1,і революційні демонрати
прагнуJІ.и створити відповідну атмосферу наю,оло імені Шевченна,
щоб сприяти швидному й повнішому виданню його творів. Нема
сумніву, що тю{і нрою1 динтуваJІися назріванням: ревоJІюційної
ситуації, в якій поезія Шевченна відіграJІа б юшайантивнішу
роль.
Я~< і Плещеєв, Михайлов звертався до творчості у1,раїнсь1<0го
поета не лише ян нритин, а й ю, перенладач, намагаючись попу­
ляризувати серед російсьного читача передусім вірші історичного
змісту. Він перенJІав твори <<Іван Під1,ова>> і <<До Основ'яненна>>
( останній був заборонений цензурою, і його опублі1<0вано тільни
через нільна десятиліть). Ці твори, ян і більшість вміщених у
<<Кобзарі>> 1860 р., здобули в його рецензії висону оцінну. 3 за­
хопленням: говорячи про художню довершеність поеми <<Найм:ич­
на», :Михайлов додавав: <<С таr,ою же простотою встречались м:ь1
и во м ногих прелестнь1х мешп1х стихотворениях Шевченна, на­
писаннь1х им в последнее время. Не знаем, почему в << Кобза ре>>
не нашли мь1 их» 48 •
Але в оцінці поем <<Гайдамани»' і <<Катерина>> Михайлов істот­
но розходив с я з Добролюбовим, знаходячи в цих творах чимало
художніх, композиційних прорахунків. Не помічаючи важливого
соціаJІьно-історичного змісту <<Гайдамаків>>, їх бунтівливого спря­
мування, він зосереджувався головним чином на художньо-есте­
т ичних особливостях поеми . І зовсім не випад1,ово. Погляди Ми­
хайJІова на призначення літератури далеrш не в усьому збігалися
тоді з поглядами вождів революційної демократії. Ян зауважив
В. Бога тов, <шо сравн ени ю с Чернь1шевсюrм и ДобролюбовьІМ
анализ социальной сущности художественнь1х произведений у
него (:МихайJІова.- Ред.) 1,ar, бь1 отодвигается на второй план.
9то пр ив одило Михайлова в ряде случаев к односторонним. вьІ­
водам в зстетине>> 49 . Таною однобічністю позначені й міркування
нритина про <<Гайдамаки>>, <<Катерину». Гадаємо, що М. Павлюн
слушно спостеріг: <<В нашій спеціальній JІітературі ці негативні
оцінRи майже не згадуються, дослідниюr здебільшого їх просто
обминають. Тим часом вони дуже логічно випливають з усієї
системи естетичних та літературно-1,ритичних поглядів, що їх
дотримувався Михайлов у той час>> 50 •
46 <<Мосновсю1й вестшш», 1860, 1. IV.
47 << Русское слово>>, 1860, No 4, стор. 23 - 42 .
4в Та м же, стор. 41.
49 В. В. Б о r ат о в, М. М. Михайлов - мьrслитель и революционер,
М., Изд-во Мос1ювского университета, 1959, стор . 9.
бо М. М. П а в л ю к, Шевченко в оцінці і пере1шадах М. Л, Михайло­
ва.~ tРадлнське літературознавство>>, 1969, No 4, стор. 57,
24


Певну однобічність виявив Михаі'шов і в хараr,теристиці
народності Шевченна та всієї унраїнсьв:ої літератури .. Для нього
ув:раїнсь1,а література все ще залишалася за межами власне лі­
тератури; нращим її представню,ам він одводив щонайбільше
иісце серед талановитих народних співців, інтелектуально-творчий
діапазон яких -не сягав широт висоного письменства. М. Михай­
лов мав рацію, в:оли писав, що таrшй письменню,, як Квітка-Ос­
нов'яненко, не може бути порівняний з Шекспіром чи Пупшіним,
але він помилявся, 1,оли твердив, що від Котляревського й до
Шевченка включно унраїнська література зробила тільки перші
спроби в красному письменстві, причому спроби настільки пе­
значні, що навіть <<литературою - то ,1тих попь1ток назвать
нельзю> 51 .
Звичайно, нова українська література мала тоді скромні здо­
бутни. Але, незважаючи на умови першої половини ХІХ ст., вони
були вже настільки значні, що про них заговорили й за межами
України. А <<Кобзар>> Шевчею,а і <<Народні оповіданню> Марка
В9вч1,а, як про це свідчать відгуки тодішньої передової громад­
сьrюсті, •відразу стали видатною подією в загальноросійському лі ­
тературному процесі; вони відкрили новий літературний напрям,
підтриманий вождями російсьної революційної демонратії Черни­
шевським і Добролюбовим.
В оцінці Шевченна, ю, і всієї уr,раїнської літератури, Михай­
лов виходив з того, що чим більше письменнин захоплюється мі ­
сцевою тематиною, життям тільни свого народу, тим менше в його
творах загальнолюдсьr, ого елемента, тим важче йому здобути ви­
знання за межами своєї батьнівщини. З цих причин він навіть і
Пуш1,іну та Гоголю відмовляв у величі, рівній шенспіровій. Що н,
до Шевченна, то тут, очевидно, мислилось ще вужче тематичне 1ю­
ло, ще вужчий ідейно-мистецьний обрій. Коли для Добролюбова
поетична творчість Шевченка була чимсь значно більшим, ніж
творчість Кольцова, то для Михайлова вона ледь-ледь дорівнюв.а­
ла кольцовській: <<МЬІ окажем большое уважение н: таланту Шев­
ченна, если сравним его не с Шенспиром, а с таr,ими замечатель­
нь1ми на родньrми позтами, нан наш Кольцов или шотландсю1й
Бернс>> (стор. 25).
Не можна сназати, що Михайлов оцінював Шевченка тільки
Jra п ідстав і опублінованих творів (в рецензії висловлено жалі., що
до <<Кобзарю> не потрапило багато ліричних поезій останнього пе­
ріоду, яні вражають задушевністю і простотою). Але він вважав,
що при всій своїй талановитості український поет залишився у
сфері народно -поетичної творчості, яка хоч і чарує нас, але все­
таки не може дорівнювати витворам могутніх творчих індиві­
дуальностей.
За провідними думнами до рецензії М. Михайлова були близь­
ні відгу1,и <<Современнина>> на альманах <<Хата>> та <<Светоча» па
51 <<Руссное слово>>, 1860, No 4, стор. 23.
25


<<Кобзар>>. Вихідна позиція їх та сама: українська література пе­
ребував ще в стадії ембріональній, змістом і ладом своїм не ви­
ходить за межі народної творчості, а значенням - за межі Украї­
ни. <<Предмет ее изучения - малорусский народнь1й бь1т и вос­
поминания, форма ее еще не далека от песенного склада или от
народного рассказа>>,- писав автор рецензії на альманах <<Ха­
та>> 52 • <<Вся малорусская словесность, или, по крайней мере, поч­
ти вся, есть не больше, как развитие мотивов народнь1х песею>,­
читавмо в рецензії на <<Н'обзар>>, вміщеній в журналі . <<Светоч>> 53 .
Шевченна обидва рецензенти виділяють як найвизначніше явище,
але його творчості відмовляють у широкому звучанні. І знову ж
тани - характерна пара--лель з Гоголем: <<Каное же значение вне
нашей литературь1 имеет, например, Гоголь, ноторого едва ли
поняли хорошо где-нибудь в Европе?>> 54 .
Унраїнсьній літературі, ян і Гоголю, занидалися, отже, тема­
тична вузьність, заминання в побутових нартинах, зображення
яких могло бути цікавим і потрібним для місцевого читача ( Го­
голя - для російського чи загальноросійсьного, Шевченна
-
для
унраїнського), але не більше. Навряд чи в цьому питанні рецен­
зент орієнтувався тільни на твори, вміщені в альманасі <<Хата>>.
Адже й << Кобзар >> на той час уже вийшов, і чимало творів поета
опубліновано в російських журналах. Очевидно, він був переко­
наний, що ні Гоголь , ні Шевченно не порушують у своїх творах
глибоких і животрепетних соціальних проблем, які винлинали б
загальнолюдсьний інтерес.
•
Принципове значення для осмислення творчості Шевченна
мала стаття Чернишевсьн:ого <<Новь1е периодические изданию> 55 .
Настороженість і упередженість, з якими російська нритина зу­
стрічала явища українсьної літератури в минулому, нритин спра­
ведливо пояснив тим, що в творчості навіть провідних унраїн­
сьних письменників першої половини ХІХ ст. переважало некри­
тичне ставлення до дійсності, невміння відрізнити в побуті
рідного народу віджилі нонсервативні сторони від здорових, перс­
пентивних. Але, визнаючи обгрунтованим самий фант нритини
тих чи інших явищ унраїнсьної літератури, він не погоджувався
із запереченням права її на вільний розвитон .
У наступні десятиріччя українська література заявила про себе
таними явищами, як <<Кобзар» Шевченна і <<Народні оповіданню>
Марна Вовчна. Це дало підстави Чернишевському твердити:
<<С той порь1, кан отзьшался нто-нибудь в велиноруссной литерату­
ре холодно об ~том стремлении, времена изменились, порядном из-
52 <<Современник», 1860, · м 3, стор. 117. Рецензія належить О. Пипіну.
53 <<Светоч», 1860, No 3, стор. 56.
54 <<Современник», 1860, No 3, стор. 116.
55Див. [Н. Г. Черньrшевский], Новьrе периодические издания.
« Основа>>, 1861, No 1,- <<Современник», 1861, r. 85, No 1, стор. 66-83;
Н. Г. Ч ер н ьr ше вс ки й, Полное собрание сочинений в пятнадцати то­
мах, т. 7, М., Гослитиадат, стор. 934 - 948.
26


менились мь1, да и малоруссная литература получила уже таное
развитие, что даже могла бь1 обойтись и без нашего велинорус­
сного одобрения, если б могли мь1 не иметь н ней сочувствия .
Ногда у полянов явился Мицневич, они перестали нуждаться в
снисходительнь1х отзьшах наних-нибудь французсних или неме­
ц1шх нритинов: не признавать польсІ<ую литературу значило бь1
тогда тольно обнаруживать собственную диность. Имея теперь
таного поета І<аІ< Шевченно, малоруссная литература танже не
нуждается ни в чьей благоснлонности. Да и кроме Шевченна пи:­
шут теперь на малоруссном язьше люди, ноторь1е бьши бь1 не
последними писателями в литературе и побогаче велиноруссной ►> 56 .
Чернишевсьний беззастережно виводив ШевченІ<а за сферу
народної поезії, утверджував за ним титул велиного письменни-.
ка, з ім'ям яного пов'язана історична доля всієї унраїнсьної лі­
тератури. Янщо в рецензії Ностомарова на <<Нобзар>> паралель
з Міцневичем і Пушніним грунтувалася головним чином на по­
пулярності Шевченна серед інонаціонального читача, то Черни­
ш~всьному ця паралель потрібна для того, щоб піднреслити ре­
форматорсьну роль поета в унраїнсьній літературі. А це речі не
тотожні. Популярність і навіть славу за межами своєї батьн:івщи­
ни мало багато й другорядних письменниІ<ів. Інша річ - Шев­
ченно. Він, подібно до Міцневича в польсьній літературі, відо­
бразив у всій повноті й снладності життя, боротьбу, думи й праг­
нення свого народу. За його творами можна вивчати цілу епоху
в історії Унраїни. . Недарма Чернишевсью1й не раз посилався на
авторитет ШевченІ:\а в мірнуваннях про унраїнсьні справи, особ­
ливо щодо нласової боротьби .
<<Поззия Шевченно,- слушно зазначає Н . Є. :Крутінова,- по­
могает Черньппевсному убедительно вьrразить его идею общно­
сти интересов трудящихся всех национальностей в борьбе против
угнетателей. Опираясь на непоколебимь1й авторитет унраинсного·
позта, он развивает плодотворную мь1сль о том, что вопросьr на­
ционального освобождения могут бьrть разрешеньr лишь на почве
социальной революции и лиІ<видации самодержавно -крепостни­
чесного етрол» 57 .
Сназав своє слово ЧернишевсьІ<ий і про унраїнську мову .
3 його тези про те, що українсьна література досягла вже високо­
го рівня, випливав висновок про повноцінність української мови .
Чернишевський вважав за потрібне спеціально наголосити на
своїй позиції в цьому питанні. <<Спрашивают иногда,- зазначав
віп,- способен ли малорусский язьш достичь вь1сшего литератур­
ного развития?>> І тут же відповідав: <<Да разве следует иметь
тут наное-нибудь сомнение?>>
~
6 Н. Г. Ч ер н ь1 ше вс R и й, Полное собрание сочинений в пятнадца­
ти томах, т. 7, стор. 935-936.
57 Н. Е. Кр ут и І< о в а, РуссRий реализм и становление уRраинской
реалистической прозь,, Н., Вид-во АН УРСР, 1963, стор . 23-24 .
27


На підтримку української мови Чернишевський виступив і в
статтях <<Национальная бестактность>> 58 та <<Народная бестолко­
вость>> 59 , обороняючи її від <<москвофільського» <<Слова>> і від
слов'янофільської газети <<День>>. До того, що було вже сказано
раніше, додається важлива деталь: мова Шевченка і Марка
Вовчка мав бути літературною мовою всіх українців, незалежно
від того, де вони живуть - у Східній, Наддніпрянській Україні,
що входить до складу Російської імперії, чи в Західній Україні,
яка перебував в складі Австро -Угорщини. Спроби галицьких
<<моснвофілів>> створити якусь свою, окрему мову, як і захист цих
спроб В. Ламансь1,им у гаsеті <<День», різко засуджувалися. Ви­
сміював і відкидав критик стару заяложену тезу В. Ламаноь:ко­
го про те, що української мови нема, а в тільки <<малоросійський
діалект>>, придатний хіба що для хатнього вжитку.
У скупих відзивах Чернишевсьного про Шевченка міститься
глибший смисл, ніж у спеціальних рецензіях на <<Кобзар>>. І річ
не тільни в тому, що :критик проникливіше прочитав і зрозумів
<<Кобзар>>,- він базувався в своїх висновках головним чином на
творах неопублікованих, на творах з виразним винривальним
змістом. Та й власні його переконання були блиsькі до Шевчен-
1ювих 60 . Висловлені українським поетом ще в 40-х роках ідеї
нонсолідації трудящих у боротьбі sa свободу, за повалення крі­
пацтва революційним шляхом входили важливим с1шадником в
ідеологію й праюичну діяльність усівї російсьної революційної
демонратії.
Через складні історичні обставини прижиттєва :критина мало
що зробила для з'ясування проблематиrш, спрямування та ху­
дожніх особливостей поеsії Шевченка. Переважна більшіеть тво ­
рів поета залишалась для неї зовсім невідомою, а про частину
з них не наважувались писати з ценsурних причин. Навіть <<Сою>
( <<На панщині пшеницю жала>>), <<Минають дні, минають ночі>>,
що були опубліковані на сторінках російсьІ\ОЇ періодики (перший
у <<Московских ведомостях>>, другий в <<Современнике>>), :критика
фактично обійшла. Свої спостереження й висновки вона грунту­
вала найбільше на ранній поезії. Тільки в підтенсті праць Чер ­
нишевсьІ\Ого, Добролюбова, Плещеєва та почасти Мордовця й
Костомарова прочитуються міркування, підназані ширшою обіз ­
наністю з творчим дороб1,ом Шевченна.
Певне значення мали статті й реценsії, в яких порушувались
та~,і важливі проблеми творчості поета, ян народність, зв'яsон з
58 Див. [Н. Г. Ч ер н ьr ше вс ки й], Национальная бестактность.­
<<Современнию>, 1861, No 7, стор. 1- 18; Н. Г. Ч ер н ьr ше вс 1, и й, Полное
собрание сочинений в пятнадцати томах, т. 7, стор. 775 - 793.
59 Див. «Современшш», 1861, No 10, стор. 285 - 310; Див. також:
Н. Г. Ч ер н ьr ше вс ки й, Полное собрание сочинений в пятнадцати то­
мах, т. 7, стор. 828 - 848.
60 Докладніше див. €. П. Ки р и л ю к, Шевченко й Чернишевський.­
Праці Київсьrюго дер;навного університету, 1954, No 1, стор. 157 - 167.
28


фоJ1ьнлором, ідейне багатство; іноді й розв'язання цих проблем
нанреслювалось плідне. Костомаров перший спостеріг, що Шев­
ченно не просто вдало продовжує народну поезію, а розвивав її,
наповнює новим змістом, збагачує її образно- стилістичні засоби.
В онремих випадн:ах цінними були думни про основоположну
роль автора <<Кобзарю> в історії українсьі,ої літератури. Єдиний,
хто побачив спорідненість народності Ненрасова з народністю
ІІІевченна, був Мордовець. Йому ж наJrежить і перша спроба
побіжно оглянути творчий шлях поета.
Російські революційні демонрати не ставили своїм завданням
дати вичерпну характерист1шу творчості Шевчею,а. Однак у їх
стислих відзивах містились спостереження й оцін-ки, ю,і дали
поштовх до дальшого, глибшого осмислення спадщини поета.
І добролюбовський зюшик рівнятися на народність Шевченка, і
ствердження Плещеєвим дум1,и, що Шевченно, залишаючись справ­
ді народним поетом, вніс у свою поезію елемент загальнолюд ­
сь1,ий, і, особливо, висона оцінка Чернишевсьним ідейно-політич ­
но_го; соціального змісту поезії Шевченка - все це сприяло ус­
пішному розв'язанню актуальних шевчеююзнавчих проблем у
наетупні десятиріччя.


Шевченко в : нритиці
другої половини ХІХ століття
Порівняно з прижиттєвою критикою, шевченкіана другої по­
ловини ХІХ ст. значно багатша. Зі смертю поета увага до його
особи й творчості незмірно зросла. Неначе біль утрати · змусив
глибше замислитись над змістом і значенням творчості Шевченна.
До цього спонунала і нова доба, піднесення визвольної боротьби,
оснільни тоді антивніше сприймалася революційна поезія, поси­
лювалась її суспільна фуннція. Крім відгунів на окремі видання,
з'являються проблемні статті, книжни, брошури, публінуються
численні спогади, частново архівні матеріали, робляться перші
спроби узагальнити життєвий і творчий шлях поета. Весь су­
спільно- політичний рух на Унраїні - боротьба груп, течій
-
розгортається під впливом животворного слова Шевченна. Ннщо
в прижиттєвій нритиці траплялись лише поодиноні виступи дія­
чів унраїнсьної нультури і літератури, то тепер їм належить
провідне місце.
В 40-50-х ранах унраїнсьна нритина тільки зароджувалася
і в основі своїй була ліберальною. Починаючи з 70-х ронів рішуче
заявляє про себе й революційно -демонратична течія в нритиці, яна
своєю появою багато чим завдячує Чернишевсьному й Добролю­
бову.
Поступово стали відомими майже всі твори поета . Цьому
сприяли ян російсьні, тан і занордонні видання, а танож - по­
ширення онремих творів у рунописах. Жодні урядові заходи не~
спроможні вже були перепинити шлях поезії Шевченна до чита­
ча. Молодь, різночинна інтелігенція, що внлючалась у визвольну
боротьбу, жадала революційного слова, черпала в ньому натхнен­
ня і прагнула надихнути інших. Нові часи висували нові вимо­
ги до ;~:rітератури. Серед молоді особливо популярними стають
Шевчеюш й Ненрасов, революційно-демонратична творчість яких
яннайнраще імпонувала уподобанням і прагненням не тільки
антивних борців з самодержавною деспотією, а: й усіх, у н:ому не
згасла іскра людяності, жадоба волі. <<Мьr, люди шестидесятьrх
годов,- згадував І. Рєпін, - любили их одинаново - и Шевчен­
ко, и Некрасова. И на стене своей комнатьr вешали их портретьr
рядом. Для нас они бьrли вроде кан бьr братья-близнецьп> 1•
Свою любов до українського поета, відданість його заповітам ре-
1 Н. Чу.ко вс.ки й, Шевчен.ко и Не.красов.- «Правдаt, 1939, 5. ІІІ,
No 63.
зо


волюційна молодь Петербурга продемонструвала під час похорону
Шевченка, який, за свідченням сучасників, перетворився в мо­
гутню політичну демонстрацію, в демонстрацію єдності демокра­
тичних сил усієї Росії 2 •
Умови для розвитку прогресивної критики залишались не­
сприятливими і в другій половині ХІХ ст. Події, що сталися не­
забаром після смерті Шевченка,- розправа царату з Черни­
шевським і Михайловим, розгром <<Современника>> і <<Русского
слова>>, придушення польського повстання, терор Муравйова-в і­
шателя - призвели до посилення , цензурних утисків, пересл іду­
вання демократичної інтелігенції. Ще згубніше позначився на­
ступ реакції на Україні. Двічі українська література підпадала
під офіцій ну заборону. Вся вона, як і найменший вияв україн­
ського патріотизму, оголошувалась політично неблагонадійною .
І все ж, хай і поволі, дальше осмислення творчості Шевчею<а
тривало. Передова критика прагнула · збагнути ідейно-естетичний
зміст . творів поета не тільки в зв'язку з епохою, що його породи­
ла, а й у зв'язку з сучасністю. Все більше ставало очевидним , що
Шевченко міцно зв'язав художню літературу з суспільно-полі­
тичним рухом, надав їй насправді народного характеру . Розмови,
суперечни навн:оло його творчості й раніше не були суто акаде ­
мічними . Вони стосувались не тільки літератури, мови, а й усьо­
го суспільного, культурного життя . Тепер же ця тенденція на­
бирає ще більшої виразності. Говорячи про Шевченна, критика
не може обходити тих пекучих соціальних проблем, якими живе
нова епоха.
Уже в перші пореформені дні настав час сказати про реальні
наслідни обіцяної волі і висловити своє ставлення до українсько­
го поета як до найбільшого й найнепохитніmого борця проти
кріпосницьної неволі. Прозвуча~и різні, а то й діаметрально про­
тилежні оцінки спадщини Шевченна . . Реанційні сили, згрупу­
вавшись навноло таних видань ян <<Домаmняя беседа>> В . Асночен­
сьного, «Вестнин Юго-Западной и Западной Россию> К. Говор­
сьного, «Московсние ведомостю> и <<Руссний вестнию> М . Катнова
та ін . , паплюжили творчість народного поета, заперечували його
традиції . Об'єднувала їх люта ненависть до революційної музи
Шевченка, яка разом з волелюбною російсьною поезією сприяла
дальшому піднесенню визвольного руху. Саме спираючись н·а
реа нпійну пресу, міністр внутрішніх справ Валуєв писав 8 липня
1863 р. м іні строві народної освіти: <<В последнее время вопрос
2 Див. Л. П а н т е ле е в, Смерть и похоронь1 Шевченко.- <<Речь», 1911,
26 .ІІ , No 55, стор . З . У р у кописному відділі Державної публічної бібліотеки
ім. М. Є. Салтикова-Ще др іна в Ленінграді зберігається рукопис Н:осовсько­
го <<Очерки по истории польского восстания 1863 - 1864 гг.>>, в юшму в ряд­
ки: «Первь1м, сколько мне известно, проявлением политической деятель­
ности и доказательством брожения умов в Петербурге можно считать ре­
чи, чптанньrе над гробом Тараса Шевченко>> (ф. 629, Х. Ф . Ратча, .No 358 ,
арк . 26).
31


о малороссийской литературе получил иной характер вследствие
обстоятельств чисто политических, не имеющих никакого отно­
шения І{ интересам собственно литературнь1м. Прежние пр о изве ­
дения на малороссийском язьше имели в виду лишь образованнь1е
нлассь1 Южной России, ньше же приверженць~ малороссийсной на ­
родности обратили свои видЬІ на массу непросвещенную ... Самь1й
вопрос о пользе и возможности употребления в школах зтого на ­
речия не решен, но даже возбуждение зтого вопроса принято бьт­
ло большинством ма.лороссов с негодованием, часто вь1сказь1 ваю­
щимся в печати . Они весьма основательно дона"зьшают, что
никаного малороссийс1юго язьша не бьшо, нет и бьпь не може·т>> 3•
Ліберали й далі видавали себе за спадкоємців традицій поета,
а ле революційні його твори спочатну замовчували або ж обмежу­
вали їх значення минулою епохою, а згодом взагалі не прихову­
вали ворожого ставлення до них, перекручували їх зміст, зпе ­
ціпювали.
У попередньому розділі йшлося про те, що Шевченко і в по­
реформений період з а лишився для Чернишевсь1шго непохитним
авторитетом у в сьому, що стосувалось У1{раїни. Без вагань Чер ­
нишевськи й поставив унраїн сь1{ого поета поряд ::з найвидатніши ­
ми майстрами худо ж нього слова . Про це засвідчила і написана
ним ще в Петропавл ов сьній фортеці передмова до <<Повісті в по ­
вісті» (1863), де є рядни: << Я пишу для читательниц и читателей .
Жорж Завда , Динненса, Мицневича, Шевченно, Ненра_сова>> 4.
Найважливішим у відгуках Ч ернишевсько го було те, що твор ­
· чість унраїнського поета о цінювалась з точки зору її значення
для розуміння І{Ласової та ідейної боротьби. Таким в принципі
був підхід до автора <<Кобзарю> і в інших російсьних революцій ­
них демонрат ів. Народні сть Шевченна розглядалась ними в тісній
єдності з ідейно- політичним звучанням його творів, з їх роллю
в пробудженні й піднесенні революційної свідомості мас.
Герцен, за спогадами І{. Юнге 5, на з ивав Шевченна поетом
народним , порівнював його з Кольцовим, але тут же до давав, що
унраїнсьний поет має більше значення, оскільІ{И він був і по­
літичним борцем за свободу. Що тут мається на увазі? Творчість
поета, яка справді мала революціонізуючий вплив на маси, чи
безпосередня участь поета в Rирило-Мефодіївському братстві й
революційних гур тках кінця 50-х - початку 60-х років? Гадаємо,
що і те, й друге, хоч, може, останнє більшою мірою. Паралель з
І{ольцоnим тут швидше в плані тематичної . близькості. Перебу­
ваючи за кордоном, Герцен не міг спостерігати, як впливав пое ­
зія Шевченка на суспільну свідомість, і міркував про неї пере -
3 Цитуємо за першою публі1<ацією в статті Трохима 3віздочота (Зіпь ­
нівсьного) <<Національне питання в Росії>>. - <<Правда>>, 1889, .No 9, стор. 210.
4 Н. Г. Ч е р н ь1 ше в с ки й, Полное собрание сочинений в пнтнадцати
томах, т. 12, с т ор. 132.
5 Е. Ф. Юнг е , Воспоминания, М. S. а. [1914], стор. 355.
32


nажно на підставі опублінованих творів, їх провідної тематюш.
Відомі були йому і відгуюr передової російсьної нритини про
Шевчеш<а, автобіографічний лист поета до редантора журналу
<< Народное чтение>>. У статті <<П. А. Мартьянов и земсю1й царЬ»,
опублін:ованій у <<Rолоколе» 1 січня 1864 р., Герцен писав:
«Мартьянов ненавидел r<репостное право,- ненавидел, наr, Ми­
хаил Семенович Щепюш, 1,ar, Jllевченко>> 6.
Ще один цікавий штрих у висловлюваннях Герцена про Шев­
чешщ передавав художню, М. Ге: <<Боже, что за r,расо та,
тан и повеяло чистой, непорочной степью, ато - ширь, ато
-
воля:!>> 7 .
Важливу думку містила характеристи:ка народності Ше вчеш< а , ·
що її дав М. Огарьов у передмові до збірника <<Руссr<ая потаен­
ная литература ХІХ столетия»: << Унраина проснулась в Шевчен­
не, и - лучшее доr,азательство, r,ar, сила обстоятельства влеч ет
н самобьrтности областей и нераздельности союза,- Шевченно,
народньrй в Малороссии, с восторго 111 принят, кан свой, в руссной
литературе и стал для нас родной, - таr< много бьшо общего в
наших страданиях и тан самобьrтность наждого становится не ­
обходимьrм условием общей свободьr>> 8.
В російсьній нритиці Огарьов перший звернув увагу на
значення Шевченна в зміцненні російсьно -українсьних зв'язr,ів.
В діяльності поета він побачив не тільни природне, вмотивоване
всім ходом історичного розвитну прагнення унраїнського народу
створити свою національну нультуру, а й заr,ономірний потяг
до єднання двох братніх народів у бор отьбі з а св ободу. Від імені
всієї прогр еспвної громадси,ості Росії нритин називає Шевченна
<<своїм >>, бо тв орч і сть його виражає і спільність долі, і спі льніс ть
інтересів ун раїнсьного і росі:йсьного народів.
Таної думrш дотримувалась уся прогресивна російсьна нритиюі.
Відгу1, l\'1. Ненрасова про твори Шевченr, а, написаний для Хар­
ківсьr,ої судової палати 1871 р., нали там розглядався позов rши ­
готорговця І. Лисеннова до Д. Rож ан чинова, не містив та й не
міг містити харантеристини Шевчею,а -революціонера. Але у в і­
домій його поезії <<На смерть Т. Г. Шевченна>>, яна з цензурних
причин не могла тоді побачити світу й була опубліr,ована вперше
із- вступною заміт1,оrо І. ФранRа тільни 1886 р. в No 6 львівсьr,ого
жур налу <<3орю> 9 (у сrщаді редаrщії журналу працював тод і
І. Фр анно), цей мотив прозвучав. Чується він і в словах М. Са л­
тш,ова-Щ едр іна: <<Доназательства Чичерина насчет благополучно -
6 А. И. Г ер це 11, Собрание сочинений в тринадцати томах, т . 18, М.,
И зд-во АН СССР , 19 59, c:rop. 12.
7 В. Ст ас о в, Николай Нинолаевич Ге. Биографический очер r,,-­
<<І{нrшши неделю>, 1897, М 2, стор. 183.
8 Н. П . О г ар е в, Русская потаенная литература ХІХ столетия, ч. 1,
Лондон, 1861, стор . 95; Див. також: Н . П . О гар е в, Избраннь1е произвед е ­
шш в двух томах, т. 2, М . , 1956, стор. 501.
9 Цей номер журналу <<Зорш>, до речі, не був пропущений у Росію.
2 5---89
33


го состояния Тамбовской губернии напоминают стихи Шевчею<о,
что от :Кавназа до ФиnJ1ю-щии, от Балтики до океана у нас
.... всі
мовчать,
Бо благоденствують>> 10 .
Ще раніше, 1861 р., ці рядки цитував Чернишевський у стат ­
ті <<Национальная бестаrаность>>, але цензура їх викреслила 11.
У · публіцистичних виступах вони тоді часто фігурували, їх зна­
ходимо в статтях І. А1{саr,ова, М. Лєскова, П. Лаврова, М. Жу­
ковського. На них звернув увагу К Маркс, читаючи брошуру
М. Драгоманова <<Література українсьна, переслідувана росій­
ським урядом» 12 .
:Кілька разів звертався до творчості Шевченка й І. Прижав.
Унраїнський поет був для: нього «в одно и то же время и полнь1й
представитель народа, н вождь его на пути добра, и лучший
позт просвещенного общества>> 13 . Навіть у таному нерозшифро­
ваному вигляді ця думЕ а н е могла не прозвучати 1862 р. різним
протиставленням тим, х т о прагнув принизити ім'я поета, волів
бачи_тп в ньому тільни поета- самоу1<а, ю<аму дале1<0 до могутніх
творчих індпвідуальност е :іі . Бути велиним поетом, вождем народу
в боротьбі за його благ о - означало немало. В рецензії на <<:Коб­
зар>> 1867 р. нритин дорі к ав тим читачам, які не зрозуміли або
не хотіли зрозуміти ве лнч і Шевченка, і поrшадав надії, що це
видання (яке було значн о повніше за попередні) допоможе, на­
решті, остаточно розвію·п сумніви про неминуще значення поезії
Шевченка. 3 цензурних міркувань Прижав не говорив безпосе­
редньо про її роль у ю1зв ольному русі народів Росії, але такий
висновоr< напрошується ci у сього змісту статті. Прижав назива в
Шевченка вешшим поето ~r с лов'янського світу.
У статті << Воспоминапи е о Шевченно; его смерть и погребе­
ние>> Л. Жемчужниr<ав піднреслив дійовість народності поет а:
<<Он и нас обернул лицом І< народу и заставил полюбить его и
сочувствовать его сr<арби . Он шел попереду, указьшая и чистоту .
слова, и чпстоту мьrсли, н чи стоту жизни» 14 .
•
10 М. Е. Салтьrr, ов -ll~едрпн, Собрат-ше со<шпений в двадцати то­
мах, т. G, М . , <<Художественн а я литература>>, 1968, стор . 213 .
11 Н Г. Ч ер н ьr ше вс 1; и й, Полное собрание сочинениі'r в плтнадца­
титомах,т.7,стор.793.Див.таrщж: Е. С. Шаблиовский, Т.Г.Шев­
ченко и русские революцио1 1пьrе демократьr, М., ГИХЛ, 1962, вклейна мі ж
стор. 128-129.
12 В архіві н:. Маркса в М оскві зберігавтьсл брошура М. Драгоманов а
<<Література уr,раїнсьна, пе ре слідувана російським урлдом>> (французьно ю
мовою), в лкій К. Марне пі д 1;р еслив ці рядки. (Архів Інституту марr,сизму­
ленінізму, ф.1,оп. 1, од. зб. 6470). Див.також: Є. С. Шабліовсьr,ий,
З особистої бібліотеки KapJra Марнса.- <<Радянсьне літературознавство>>,
1962, No 1, стор. 97-98.
13 Цит.занн.А. Р. Мазуркевич,И.Г.Прьrжов.Изисториирусско­
украипских литературньrх с в п зе й, Н . , Держлітвидав України , 1958 , стор . 239 .
14 <<Основа>>, 1861, No 3, стор . 19.
34


Мова йде про ті особливості народності ШевчеНІ{а, про ЯІ{і
рокюr раніше а захопленням писав Добролюбов . Прогресивна
rромадс ьІ{ість Росії сприймала й популяризувала українського
по ета передусім як співця селянсь1{о і: демократії, вирааюша її
Rор інпих суспільних інтересів, соціального та естетичного ідеалу. -
По езія Шевченка була тим новим явпщем, яке пробуджувало в
художній інтелігенції не тільки біль аа людину, а й жадобу шу­
Rати ефентивних шляхів служи ти цій людині. Ф. Прийма ма6
рацію, нали ааанача6 15 , що способами розв'язання проблеми на­
родності і національної специфіки мистецтва Шевченко справив
помітний вплив не тілью?І на літературу , а й па музику та живо­
пис. Все це не пройшло повз увагу Л. Н{емчужнин:ова 16 . Він, до
речі, перший заговорив про необхідністL учитися в Шевченна жи­
во писцям. У великій статті <<Неснольно аамечаний по поводу
последней вь1ставни С. Петербургс1,ой академии художеств»
Л. Жемчужюшов піддав досить різкій нрптиці канони академічно- .
го живопису, аонрема традиції К. Брюллова, аа їх відірваність від
живого життя, від інтересів <<му,юша,>, обгрунтувавши вимогу до
мистецтва відображати реальні нартннп сумної дійсності, горе
на родне. Я1{ на арааон: І{рипш посилав ся на твори Шевченна й
l\1Іарна Вовч1,а, бо вони <<сильнь1 не об'Ьеиом, а глубиною. 8то -
жизнь, страдания народа, вьшившие с я: их устами, там что ни
ст_их, что ни слово, то любовь, плод иа ученья и глубо1{ого, исн:рен­
него сочувствию> 17 .
Подібні міркування про народність JЛевченка висловив того ж
рану ЇІ П. Петр аченко в <<Исто рии рус сной лптературЬІ» 18 . Він ,
нрім того, виразніше додав, що поезія Т.ІІевченка відобража6 не
тільки сучасне ЇІ минуле народу, а й прозпрає в майбутнє, вислов­
лює іде ї, яні ще належить здійснити.
Суперечливою була стаття А. Григор'6ва «Тарас Шевченно» .
3 одного бону, в ній висловлено сумнів, чи міг Шевчешю нарів­
ні а Пушніним і Міцкевичем гідно репрезентувати перед людст­
в ом слов'янське письменство, а а друго го - зауважено, що «у него
действительно есть и уносящая, ча сто необуаданная страст­
ность Мицкевича, есть и прелесть Пушшшсной ясности - ТЮ{ что
действительно по дапнь1м, по силам своего вешшого таланта он
стоит НаІ{ бь1 в середине между двумя велиними представителями
сла вянсного духа>> 19 . Що ж до сили й нраси виразу народної пое­
зії, то Пушнін і Міцневич поступають ся перед унраїнським пое­
том. Ян і Добролюбов, Григор'єв називав Шевченна поетом
15 Ф. Я. Пр п ї1 ~r а, Шевченко и русска я ли тература ХІХ ст. , стор. 324. -
16 Ці1шво, що саме до Л. Жемчужпико ва sвертався Черпишевсьr-шй з
проханням написати для <<Совремешrика>> статтю про Шевченка (див.
І. Я. А й з е н шт о к, Із розшуків про Шевченка.- <<Збірник праць п'ятої
наукової шевчеrшівської rшJТференції>>, стор. 12 2-123).
17 «Основа», 186'1, No 2, стор. 143.
18 П . П е т р ач е н r, о, История русско й литературь1, Варшава, 1861,
стор. '142.
19 <<Времю> , 1861, No 4, стор. 636.
2*
35


ви нлючно народним, але при цьому застерігав: <<Шевченко - пос­
ледний :Кобзарь и первьгй великий поат новой великой литерату­
рЬІ славянс1шго мира>> (стор. 637).
Називаючи Шевчею,а останнім :Кобзарем, нрипш піднреслю­
вав органічний зв'язо1, поета з народнопісенною традицією. Одно­
часно Шевченно сягнув таних творчих вершин, що став велиним
поетом, а з його творчістю слов'янсьні літера тури поповнились
новою велиною літературою - у1,раїнсьною.
3 побіжної, надто загальної оцінни Григор'євим :Котляревсьно­
го, :Квітки- Основ'яненна, Марна Вовчr,а можна дійти висновку,
що він не бачив в українсьr,ій літературі, нрім Шевченка, жод­
ного талановитого, гідного вешшої літератури письменнина. його
заперечення r,олишнім с1,епт~шам щодо можливостей української
літератури грунтуються на творчості Шевченна й на народній
поезії. Ніби побоюючись категоричного висновку про велич автора
<<:Кобзаря», він поспішав додати, що висока оцінка Шевченка да­
на ним тільки стосовно унраїнської літератури. Тут явна супе­
речність. Янщо Шевченно підноситься лише на тлі бідності
українсьної літератури, то яним же чином українсьна література
з його іменем зрівнялася з велиними літературами слов'янсь1,ого
світу? В іншому місці критин просто вагається, не знаючи, куди
з більшим правом можна віднестп унраїнського поета: чи до ос­
танніх кобзарів, чи до перших великих майстрів художнього
слова. В одному, проте, він послідовний до кінця: Шевченно -
поет народний, заперечити його винлючну вагу й значення для
українсь1,ої літератури не можна.
Ян бачимо, найбільшу увагу російсьної нритики привертаr.-,о
питання народності Шевченна. Саме ця риса унраїнсьного поета
видавалась найоригінальнішою, такою, що насамперед і вирізняє
його з-поміж інших поетів - не тільни унраїнсьних, а й росій­
ських. Цим, очевидно, й була продиктована спроба вмістити на
пам'ятниr,у тисячоліття Росії образ поета 20 . І хоч намір цей не
пощастило здійснити, він усе ж виклинав широю1й резонанс се­
ред демократичних ніл. На заборону вмістити зображення Шев­
ченн а на монументі Герцен відгукнувся сатиричною иотатною в
<<Rолонолі>> (22. VIII 1862 р.) 21 .
Ширенню слави Шевченна ян вешшоrо народного поета нама­
гались протистояти і відверта реанція, і та частина лібералів, яна
ціш,ом вдовольнилась царсьн:ою реформою і в зв'язну з цим не
тіш,ю1 не могла гідно оцінити революційну поезію Шевченна, а
20 Про намір вмістити зображення Шевчеrша на пам'нтюшу тисячоліт­
тн Росії (автор проекту М. Мі1{ешш-1) вперше повідомлнлося в кн . : <<Міся­
цеслов на 1862 год» (СПб., Акад. наук, 1861, стор. 71-73. Прилощепие).
Шевченка виключили за велінннм царн (див. О . Ле вен фіш, М. О. Мі­
І{Оmин і Шевченко. - «Збірюш праць V наукової шевченпівської конферен­
ції>>, стор. 161-172).
21 Див. А . И. Герцен, Собра н ие сочииепий в тридцати томах, т. 16,
CTOJ1. 230. Нотат1ш містила слова: «Шевченно - чи не єдиний народний
поет».
36


п боялась її, прагнула перекрутити і скомпрометувати в очах
демо1<ратичного читача. Причому характерно, - що сили реаю:~;їі
тут об'єднувались незалежно від національної приналежності: ро­
сіяни , українці, поляки, євреї. Серед них опинився й О. Писем­
сьний, юшй раніше прихильно ставився до українського поета і
нав іть певною мірою заздрив його славі серед читачів. У своєму
романі <<Взбаламученное море» він, поряд з · осудом прогресивного
ви звольного руху 60-х років, осуджує і революційну музу Шев­
ченка, вказує, нібито вона після реформи 1861 р. здатна лише
збаламутити суспільну думку і збити Росію з шляху прогр е су. Н е
без в ідома Писемського, як редактора <<Библиотеки для чтению>,
н а сторін:ках журналу ( 1863, No 1) вміщено статтю Д. Щеглова
<< П редо стережение против доносов и доносчиrшв>>, в я:кій дана різ­
Е О негативна оцінка творчості у:країнського поета.
3 цих же позицій нападали на Шевченка В. Клюmню,ов у
романі <<Марево>> і В. Крестоrіський у романі <<Кровавь1й пуф».
Перший з них зазнав нищівної критики в статті Д. Писарєв а
. <<Сердитое
бессилие» 22 .
3 відповіддю на образливи й опис хв ороби й смерті поет а
.П.
Вейнбергом 23 виступили П. Кулю,овський 24 і поет Д. Мина­
єв 25 , юшй пізніше в поемі <<Раут>> (1867) з щир и м з ахопленюrм
згадуватиме Шевченка . rx обурення статтею П. Вейнберга поді­
лял а вся демо1{ратична громадськість Росії.
Суп е речл ивим було ставлення М. Лєскова до Шевченна. 3 од­
н ого боку, в нарисах <<Последняя встреча и последняя разлуRа
е . Ш евчен:ко м>> , << 3 абь1та л п Тарасова могила>> та дея:ких інших
творах М. Л єснов ппше про ун:р аїнського поета із щирим почут­
тям любові й поваги, відзначає св оєрідність і непо в торні сть його
та ланту, ос обливо ліричного. 3 другого - Лєсков перший у росій­
сьRі й л ітературі розпочав одверту полеміку з ідеями lПевченн а .
1862 р. в н отатках <<Из одного дорожного дневника>>, опублікова­
них в <<Северной пчеле>>, а пізніше і в деяких художніх творах,
він прагнув нав'язати читачеві думку, що шевченкова революцій­
ність не була зумовлена потребами суспільного розвитну. Не по­
діляючи ідейно-політичних переконань Шевчею{ а, ЛєсЕов, при~
радно, не міг по - спра в жньо му оцінити його творчості.
Реющійна нрит:иr{а, яка фактично підтримала розправу царату
над Чернишевським та його однодумцями, повела наступ і проти
22 « Руссное слово>>, 1865, No 2, отд. 2, стор. 1-39; Див. також : Д . И. Пи -
с а р в в, Сочпненпя в четьrрех томах, т. 3, М., Гослитиздат, 1956, стор. 2-18 -
250 (249).
23 П . Вейн б е р г, Что нового в Петербурге? (Письма п моим земля­
нам).- <<ВеЮ>, 1861, No 10 , стор. 329-336 .
24 П. А. Ку л а r, о вс к п й, Смерть Шевчею(а и гааетьr.- <<Санкт-Пе­
тербургские ведомости», 186'1, 27.IV, No 91.
25 [Д. Д. М ин ае в], Заметrш Дон - Нихота С. Петербургского . - <<Рус­
сrшй мир», 1861, 6.V , No 34. . Докладніше див. : Ф. Я. Прийма, Из забьrтьrх
отзьтвов русских писателей о Т. Г. Шевченко .- <<Руссrщя литература>> ,
1958, No 1.
37


всього передового в у:країнсь:кій нультурі. Г. Соновенно й І. Ха­
ненно в газеті <<День» 26 , А. Мілюнов у журналі <<3поха>> 27 ,
І . R'улжинсьний у брошурі <<0 зарождающейся тан назьrваемой
малороссийсной литературе» 28 та ін. відмовляли унраїнсьІ{ому на­
р одові в спроможності творити висоні мистець:кі цінності.
Послідовно цю думну відстоював і R'атІ{ОВ у <<РуссІ{ОМ вестни­
І,е>>. 3 Шевчеющм він справедливо пов'язував духовне відродження
Унраїни, але саме це й юшшшало його найбільшу лю ть, нападюr
на автора «R'обзарю> ян на поета, що справив <шезви:~айне вра­
женню> на свій народ. <<Руссний вестнию> R'атнова взагалі ставив
п еред собою мету винести, за його словами, <<строгий приговор
о бщественному движению шестидесять1х годов>> . В. І . Ленін пи­
сав: <<Ліберальний, співчуваючий англійсьній буржуазії і англій ­
сь1,ій І{онституції, поміщин R'атнов під час першого демоІ{ра­
тичного піднесення · в Росії (початон 60 -х роІ{іВ ХІХ століття)
повернув до націоналізму, шовінізму і шаленого чорносотен­
ства>> 29 •
3 позицій саме цього <<шаленого чорносотенства>> R'ат1щв і на­
падав на Шевчею{а та всю ун:раїнсьІ{У літературу . Я1, зазначав
О . Пи пін, «новая вражда исходила из мнимополитичесю1х, а в
сущности из обснурантских принципов: :малоруссная литература,
н ан и ме стпь1й малорус сний патриотизм , бьши заподозрень1 в по­
литичесной неблагонадеж ности , в стремлении н сепа р атизму>> 30 .
В таних умовах тілт,rш онремі сміливці могли зважитись заперечу­
в ати М і люновим, R'улжинсьним, R'атІ{овим, а заодно й оф і­
ційному 1,урсу самодержавства. Одним з них був і О. Пипін. В << Об­
зоре истории славянсюrх литератур>> він приділив зн ачну ува гу
у1,раїнсьній літературі , відвів Шевчен нові чільне місце в
ній31•
Пипіну н ал ежить нарис істор11 унраїнсьн:ої літератури в
ннижці << История славянсних литератур>>, иаписаюи разом із
В . Спасовичем. У другому її виданні (1878) цензура вилучила
52 сторінют нарису, мотивуючи це тим, що <<страниць1 об у1{раин­
с1юй лит ературе пронюшуть1 сочувствием н: развитию новой
у1{раинс1, ой литературьr>> 32 . Вже саме співчуття вважалося <<н:рамо­
л ою>>. Але Пипін не обмежився тілью1 співчуттям. В його нарис і
26 Г . Сокове нко, О степени самостоятельности малорусской лите­
р атурьr. - «День», 1862, 17.ІІІ, No 23; И. Ханенко, О малороссийс~шм язь1-
н е и литературе.- «День>>, 1864, 1.VIII, No 31.
27 А . Ми люк о в, Вопрос о малороссийс~шй литературе.- «8поха» ,
1864, No 4, стор. 75- 102.
28 О зарождающейся так назьшаемой малороссийсной литературе. Соч .
И . Кулжинсного, К., 1863 .
29 В . І. Лен ін, Повне зібрання творів, т. 22, стор . 41-42 .
30 А . П ь1 пи н, Руссние сочинения Шевченко. - <<Вестнин Европь1», .
1888, No 3, стор. 249.
31 Обзор истории славян ских литератур А. Н . Пьшина и В. Д. Спасови­
ч а, СПб., 1865, стор . 224 - 226.
32 ЦДІАЛ, ф. 777, оп. 3, д. 88, 1877.
38


маємо спробу науково обгрунтувати закономірності розвитку
укра їнської літератури, визначити роль і місце Шевченка в цьому
процесі. Наголос зроблено на тому, що український поет не зами­
нався в національній сфері, а виражав аагальнолюдсьні інтереси.
Звідси й значення його виводилося за межі України. На одній
з вилучених сторінок (369) про Шевченка сказано: <<Перенесен­
ньІе страдания не заглушили в нем позтической сильІ, не затем­
нили и не ослабили ее светльІх и гуманньІх воззрений. Челове1,
народа по самому происхождению, он, естественно, привязан бьш
н делу народа, чувствовал и вьІсказьшал истину его положения
без помощи и без приRрас искусственной сентиментальност:и .
Позднейшее развитие только унрепило его на дороге, принятой по
позтичесному инстию,ту. Оттого Шевчеюш бьш редним примером
непосредственно народного позта ... При национальнь1х стремле­
ниях не забьшались общечеловечесІ,ие интересьо> 33 .
Ці думни знайшли свій розвиток у наступній праці вченого.
<<Русские сочинения Шевченко>>, опубліRованій 1888 р. З'ясовую­
чи характер народності автора <<:Кобзарю>, Пипін доходить виснов­
ну, що ніхто тю,ою мірою природно, міцно не поєднав у своїй
творчості настрої і мову народу з висо1,ими гуманістичними ідея­
ми. В цьому плані робиться зіставлення з нласю,ами російсьно:і
літератури: <<Тан назьшаемьІе <<НародньІе» позтьІ, или позть1; І,а­
са ющиеся тем народного бь1та, обьшновенно или повторяют на­
родньІй сюжет цешшом в более вь~работанной литературной фор­
ме (ню,, например, сІ,азки и балладьІ }І{ун:овсного и Пушнина) ,
пли в форму народного снлада вносят суб'Ьективную мьІсль, уже
• недоступную для народного понимания (нан в песнях :Кольцова),
или пользуют ся народной темо:й произвольно, для новейших лито­
ратурньІх целей, народу совершенно цедоступньІх (1,а1{ в бьшинах
Л. Толстого), или говорят о народе и рисуют картиньІ его бь1та
вовсе не для него самого, а для обьічной литературной публи ки,
пользуясь только материалам народной жизни и язьша (как в сти­
хотворениях Неr,расова) и т. д.; лишь в редких случаях, н:ан, на­
пример, в не1,оторьІх стихотворениях Пушнина, в <<Песне о купцс
Rалашюшове>> Лермонтова и др. позту вь1сшего литературного
уровня удавалось схватьшать самое существо народного м:ир о ­
воззрения в форме, поражающей изяществом чисто народного
снлада» 34 . А в Шевченла це с1шада.лося невимушено, було ВИ·-
3начальною ознаною його творчої манери.
Глибше за інших дослідюшів того часу Пипін спробував ро­
зібратися в причинах поl\шш,ових · суджень 1,ритюп1 про у1,раїн­
сь1ч літературу n 40 -х ранах. Він називає · три головні причини:
1) захоплення передов ої російсь1шї суспільності філософією За­
ходу; 2) переважання в унраїнсьній .літературі побутовізму,
33 ЦДІАЛ, ф. 777, оп. 3, д. 88, стор. 1877 .
34 А. П ьr пи п, Русстше сочинения Шевчешю . - <<Вестню, Европьr»,
-1888, No 3, стор. 253.
39


фольнлорно-етнографічного елемента; 3) <<Присоединился чужой
язьш,- появление его в нниге назалось несерьезпьrм и пепужньrм
раз'Ьединепием образовательпьrх сил, ноторьrх ·бьrло и без того
немного у руссного общества. 3то раз'Ьединение ослаблял-о, по
тогдашнему мнению, литературу руссrюго язьша>> (стор. 249).
Перші причини Пипін деталізуватиме пізніше в << Истории рус~
сн9й атнографию> 35 . Пипін мав рацію, ноли твердив (слідом за
Чернишевсьним), що в дошевченнову пору навіть талановиті
унраїнсьr{і письменнию~- не завжди могли ' звільнитися, від захоп­
лення суто зовнішніми ознанами народності й ідеалізували інно­
ли те, від чого вже відвертався сам народ. Ще більше грішили
цим нонсервативн і письменниr{И, ЯІ{ИХ підтримував реанційпий
<<Маяю>.
Розгадну нритичного ставлення Бєлінсьного до Шевче1ша
Пипін справедливо шунав у ноннретrrо-історичrrих умовах 30 -
40-х рр. ХІХ ст. Дещо пізніше один з дослідrrиr{ів цієї проблеми
С. Rулябна додасть: <<Мьr не имеем сомнения в том, что есJ1и бьr
Белинсr{иЙ дожил до возвращения Шевченно из ссьrшш, они
взаимно поняли бьr друг друга, и Шевченr{О не имел бьr более
страстного понлонпина, чем Белинсr{иЙ 36 .
Головна цінність статті Пипіна <<Руссние сочинения Шевчеп­
но>> полягає в тому, що в ній вперше подано синтетичний огляд
творів поета російсьною мовою у зв'язну з російсьr{ИМ літер атур ­
ним процесом середини ХІХ ст. (Донладніше про це див. розділ
<<Проза>>).
•
Піднресленпя органічного зв'язну Шевченна з життям пароду
наводило на дуТhшу про спорідненість його поезії з творчістю
:Кольцова, Нінітіна. До таного зіставлення часто вдавались і після
того, ::ш Добролюбов застеріг, що Кольцова не можна порівнювати
з Шевченном, бо змістом і ладом своїх поезій він іноді відходив
від народу, а Черпишевсьний беззастережно поставив унраїнсьно­
го поета в один ряд з МіцЕевичем. І{оли порівнювали унраїн­
сьного поета з Кольцовим, то не бралась до уваги революцій­
на поезія Шевченка. Все зводилось головним чином до подіб­
пості тематини, поетики, стилю, зв'язну з народною поезією, а
інношr до аналогії вдавалися з мотивів не творчих, а суто фор­
мальних: походження з народу, недостатня систематична освіта
тощо.
При визначенні своєрідності творчої індивідуальності унраїн­
сьrюго поета до порівняння його з Кольцовим часто вдаваВ{;Я
і С. Шашнов, відомий свого часу історИІ{ і публіцист, автор ряду
праць про становище жінки в Росії, співробітНИІ{ журналу <<Де-
35А. Н.
П ЬІ п и н, История руссной зтнографии, т. 1, СПб., 1890,
стор. 375.
36 С. Н. Ну л я б н а, Шевченrю и Белинсний. - <<Научное обоарение»,
1898, No 8, стор. 1324. Ще раніше таку ду~шу висловлював В. П. Гор лен -
ко в етапі <<Литературньrе раснопни>>. - «Труд», 1882, 12.IV, No 39; 14.IV,
No 40.
40


ло >> 37 . Але знову ж таrш біJrьше в плані формальному: імена Шев­
ч ен.ка і Кольцова зустрічаються в його статтях і рецензіях поряд
з іменем Ломоносова як свідчення того, що І{ОЖен народ мож_е
;чати самород1{ів, здатних, завдяки своєму таланту, пробитися до
н айвищих досягнень наую1 й І{ультури. Обох поетів, як і Бернса
і Беранже, . критИІ{ називав істинно народними . .На тому, мабуть,
порівняння й обмежувались. В очах Шашкова у1,раїнсью1й поет
поставав багатограннішим, могутнішим за силою поетичного ви­
сл ову. В статті <<Русская литература и pyccRoe общество>> нритик
одводив Шевченкові місце серед першорядних майстрів художньо­
го слова, визначав його заслуги нарівні s видатними діячами
Росії - Пушніним, Лермонтовим, Грибоєдовим, Гоголем, Бєлін­
сь r;им, Добролюбовим, Писарєвим. Тут же порушувалось питання
про ст в орення біографії українсьного поета, про необхідність
видавати юшмога повніше його спадщину 38.
Ш ашнов не задовольнився принагідними згадRами про Шев-­
че:іша в статтях на інші теми. 1874 р. він написав для журналу
«Дело>> розвідку <<Тарас Шевчеюш>>, та не судилось їй тоді поба­
чип1 світ: уже в граннах цензура відхилила її за те, що в надто
похмурих тонах змальовано Rріпосництво 39 . Але s забороною
статті С. ШашІ{ОВ не змирився. Через шість роRів він знову по­
вернувся до неї, у І{іль1,ох місцпх додав по одній-дві сторінни про
Си роRомлю, деяRі цитати з поезії Шевченна сноротив або ж подав
у російсьному переRладі, вніс незначні стилістичні вищtавлення ,
дав новий sаголовон <<Шевченно и Сьrрономля» й опублі1,ував її
у тому ж тани журналі ,<Дело>> 40 .
ЯІ{ і в першо му варіант і, стаття висвітлювала перева жно жит ­
тr.вий і тв орчий шлях у1,раїнсь1{ого поета .
Шаш нов перший спробував у широRому плані порівняти Шев­
ченRа з Бернсом. Спорідненість двох поетів він бачив не тільки
в онремих мотивах творчості, а почасти і в життєвому шляху,
з астері гши при цьому, що ШевченRо глибше перейнявся духом
народного життя. RритиR наголошував на тому, що в житті
і творчому зростанні уRраїнсьRого поета виRлючну роль віді­
грали його подорожі по Унраїні в середині 40-х ронів ХІХ ст.
37 Можливо, аацікавлення Шевче1шом прищепив Шашнову А. П. Ща­
пов, лекції якого він слухав у Казанській духовній академії. Докладніше
про С. Шашкова див. <<Некролоrю> в журналі <<Дел0>>, 1882, No 9, 10 (в ос­
танньому номері в й стисла автобіографія).- <<Восточпое обоарение, 1882,
No 27-28, 30 - 32; Д Д. Я з ьr ко в, Обзор жиани и трудов писателей, умер­
ших в 1882, спб., 1885.
3s <<Дело>>, 1872, No 1, стор . 1.
39 Див. ЦДІАЛ, ф. 777, оп. 2, спр. 76, т. V, л. 102- 105.
• 0 С. Ша ш r, о в, Шевченr,о и Сьrрономля.- «Дело», 1880, No 3, стор 1-
35 (різна пагінація). Випадки, rшли ааборонена праця подавалася вдруге
п ід іншою назвою і діставала схвалення, траrщялися пе раз. Так було, ск а­
жімо, і з статтею О. Апдріввськоrо <<0 струнах Тарасовой І{обзьп>, яку цен­
зура спочатку заборонила, але того ж та1ш 1879 р. автор включив її до
свого збірника <<Поминни Тараса Григорьевича Шевченко, 25 февраля 1879 р.
в Оде сс е>>, і вона, не зустрівшн заперечень ценаури, вийшла в світ.
41


Ідейно-політичну зр1шсть Шевчею,а він зв'язує саме з живими
спостереженнями дійсності, з усвідомленням необхідності а~,тив­
ио боротись проти кріпосництва. 3 Шашrшвим не можна не по­
годитись, коли він зазначає, що після подорожей по Україні
1843-1844 р. Шевченко послідовно й рішуче виступив проти
основ нріпосницькоrо ладу.
.
За тематикою та стильовими особливостями ранні твори унра­
їнсьr,оrо поета, па думку Шашкова, найближче стоять до поезій
Бернса, особливо в жанрі балади. В цьому ' зв'язку твердиться, що
поезія Шевченка зворушує безпосередністю : <<0 Шевчею,о, бо­
лее, чем о ком-нибудь другом из русских по3тов, следует сr,азать,
что <<чувства добрьrе он лирой пробуждаm», черпая свое вдохно­
вение из глубипьr народного духа» (стор. 28). Одночасно Шашнов
застеріг, що автор «Кобзарю> не був поетом <<Виключної народ­
ності», тобто таким, що обмежувався лише сферою життя просто­
го народу . На доназ наводяться такі твори, ю, <<Єретик», <<Сою>
(«У всякого своя долю>), <<Кавказ>>, <<Неофіти», «Гайдамаки» ,
<<І мертвим, і живим ... >>. Доrшадніше за інших аналізуються ос­
танні два; хоч . автор подекуди й припускається неточності в ха­
рактеристиці окремих мотивів, йоrо положення про всебічніст ь
в охопленні поетом людсьr,оrо горя звучало переrюнливо.
Кількома ранами пізніш е , говорячи про апт~;шріпосницьr,і мо ­
тиви в літературі 40-50 -х років, Шашнов прийде до висновку, що
у винритті самодержавно-нріпосницької системи ніхто не мож е
зрівнятися з Шевченном. Д. Григорович хоч і порушував ці проб­
леми, але значно поступався уr,раїнсьному поетові ю, тематичним
обширом, тан і ідейною наснагою 41 .
Характ е рно, що цензура з ідентичних мотивів перепинил а
шлях на сторіюп1 журналу <<Л{ивописное обозрение>> статтям ано­
німного автора <<Напомипание о Тарасе Григорьевиче Шевчеш,о »
(1879) і А . Заріна <<Тарас Григорьевич Шевченко>> (1889), хо ч
вони не мі стили й згадки про революційні твори. Цензуру 70-
80-х років менше лянали твердження про боротьбу поета з нріпос­
пицтвом, ніж х арантеристика його ю, діяча, що дав поштовх до
розвитку прогресивної унраїнської літератури, 1,ультури . А сам е
ця, остання, думна й була провідною у згаданих статтях, на ю,ій
а~щентували увагу цензори 42 •
У статті В . Семевсь1шго <<Крестьянсю1й вопрос в царствова ­
пие императора Нинолая. Крестьянсний вопрос в малоруссr,ой
литературе>> 43 досить гостро йшлося про ант1шріпосниць1,і мотиви
в творчості Шевченка, одначе до друну її було допущено . Про­
а налізувавши такі поеми; ян <<Сою> (1844), <<Кавказ>>, <<Княжна>> ,
«І мертвим, і живим ... >>, <<Марина>>, повість <<Музьшант>>, В . Семев-
41 С. Ш а ш І{ о в, Живописатели новьrх людей.- «Дело», 1878, No З ,
стор. 305.
42 Див. паше повідомлення <<Невідомі статті про Шевченна>>.- <<Збірнин -
праць XVIII наунової шевченнівсь1<ої І<онференції>>, 1971, стор. 235 - 250 .
43 <<РуссІ{аЯ МЬІСШ,», 1886 , No 11, стор, 7'1-86 .
42


сь1шй нонстатував, що ні в російсьІ{іЙ, ні в унраїнсьюи літерату­
рі ніхто не може помірятись з Шевченном силою винриття 1
осудження: самодержавно -нріпосшщьн:ої системи 44 . Мова йде про
сорОІ{ОВі- п'я:тдесяті рою~, І{оли Ненрасовим не були ще написані
тані визначні твори, ш, <<Кому на Русп жить хорошо?>>, <йКелез ­
ная: дорога>> та ін.
В рецензії на <<Стихотворения:» І. Суринова, опублі1{0ваній
'1 875 р. в журналі <<Дело», вперше Шевчею{о порівнюється: з ве­
JІИНИМ угорсьним поетом Ш. Петефі: <<Сравните мотивьІ Шевчен­
но или Петефи, тоже поатов- самоуче-к, вь~шедших из народа, с
мотивами Кольцова , Никитина, Суринова, и вь1 поймете всю раз­
ницу между прошлой жизнью малороссов и венгров, с одной
ст оронь1, и нашею прошлою ве ликорусскою жизнью. Шевчею{о
и Петефи бьши тоже детьми народа. Они бьши тоже малообра­
зовань1, они тоже брали свои мотивьІ из близ1{0Й им средь1, их
поатичесние произведения: тоже бьши чисто народнь~ми, нак по
с одержанию, так и по доступности для: понимания простолюдино в .
А между тем І{аное разнообразие мотивов появля:ется: у атих
позтов! Довольно уназать на <<Гайдамаков>> Шевченно или на зна­
менитого <<Героя: Яноша>> Петефи, чтобь1 понять, что ати поатьІ-,­
дети народов, имевших свою историю. Но где же вь1 найдет е
у Кольцова, Никитина или Сурикова что -нибудь, вь~ходящее за
предель1 частнь1х, семейиь~х интересов>> 45 .
Відгуки української критини про Шевченна на початну 60-х
р оків нонцентрувалпся: головним чином в єдиному тоді у1,раїнсм,о ­
му періодичному органі - журналі « Основа» . За глибиною і ха­
рантером вони, п евна річ, не одню{ові. Зовні їх тон був здебіль­
rп ого доброзичливий, ставлення: до спадщини поета шанобливе.
Таке спрямування: дано вже в некролозі Шевченна: <<Кто знал
ег о ню, поата и человека, поймет всю вешшость нашей утрать1 .
Упраина ответит стоном на страшную весть о смерти нашего
батьна: так все привьшли назьшать Тараса. Она потеря:ла в нем
свое горячее сердuе, сною славу, свою печаль и отраду, свою бо­
лезнь и здоровье. Теперь Украина действительно вдова-сиротина,
сиротина-небога, 1,ar, он назьшал ее, в своих вечно юнь1х, полнЬІх
безграничной любви и тосІ{И, истинно . народнь~х создания:х>> 46 •
Це був голос передової громадсьності Унраїни. Я1, ми вже бачили ,
Кулжинсьні й Мартоси, Соковешш: й Ханенни до нього не при­
єдналися: з самого початну, дещо пізніше виявились серйозні роз­
ходження: й серед співробітню,ів <<Основю>, але в принципі голос
той залишався виразом болі й снорботи народу.
На сторіннах «Основю> побачили світ понад 70 поетичних тво­
рів Шевченка, драма <<Назар Стодолю>, уривки <<Журналу>>, деякі
44 <<Русская мь1сль», 1886, No 11, стор. 86.
45 <,Дело>>, 1875, No 8, стор. 3'1. Ф . Прийма висловив припущення , що · й
ця реценз і я належить С. Шашнову, але припущення не вмотивовано.
46 <<Ос н ова>>, 1861 , No 2.
43


JІисти. Тут же опубліковано чимало nоез~и, присвячених образу
Шевченна, у кожному номері журналу тю{ чи інаІ{Ше йшлося про
автора <<Кобзарю>, про його значення в літературному та громад­
ському житті.
Особливого значення набувала 1Jублікація спогадів, матеріалів
до біографії поета, відгуків на його твори. Саме тут М. Чалий
подав цінні відомості про перший період перебування Шевченна
n Петербурзі, а О. Лазаревський досить докладно розповів про
дитинство поета і спробував періодизувати його житт@ий шлях.
Ширше й грунтовніше, ніж це було раніше, зайшла мова про
характер творчості Шевчеш{а та її значення в історії українсьної
JІітератури. Часто в статтях порушувались і ширші питання соці­
ального та національного становища України, взаємозв'яю{ів її
т,ультури з нультурою російсьною, світовою. Та найчастіше на­
г олошувалось на своєрідності Шевченка, на значенні його твор­
чості в пробудженні національної свідомості унраїнського на­
роду.
Тенденція розглядати громадську фуннцію мистецтва саме в
таному аспекті взагалі була домінуючою в діяльності <<Осно в:и>> .
І ї обгрунтування зводилось головним чином до тези: <<Всякий на­
род только с того времени стано вит с я необходимьrм членом чело­
uечес1{0Й семьи, ногда посредством в сестороннего самоанализа
и полного проя~ления нрав с тв е нньrх сил своих начнет вносить
в общую жизнь человечества таной юшад, наной другой народ н е
вносит>> 47. Питання про роль лі т ератури, зонрема про роль Ш ев ­
ченна, в соціальн о -ви зв ольному русі або оминалися зовсім, або ж
ставились несмілив о. Звісно, за тих умов неабияного значення
набував і протест проти національного гніту, nіднреслення: само­
бутності передової унраїнсьІ{ОЇ літератури, але надто однобічний
підхід до цих проблем призвів до неповного, а часом і просто
викривленого тлумачення творчості Шевченка . Розгляд спадщи­
ни поета переважно в плані національно-н:ультурних прагнень і
змагань відволінав увагу від її головного змісту - глибо1юго
соціального звучання, призводив до хибного . висновну про
потребу зосередитись усій унраїнсьІ{іЙ літературі лише на етно­
графії.
Найпомітніше це позначилось на виступах П. :Куліша. Голов­
не завдання унраїнсьної літератури й нритини він вбачав у тому,
щоб виявляти й відображати: тані сторони жи т тя унраїнсьrюго
народу, яні притаманні тільни йому, становля т ь його неповторнt3
національне обличчя. При визначенні громадсьно- естетичних зав­
дань унраїнсьrюї літератури зовсім ігнорувались її суспільно-со­
н іальні традиції, нонтанти з російсьною літературою. Висуваючи
на перший план ідею замннутост і та національної винятковості,
:Куліш особливого значення надавав прив'язаності до фольнлор­
но -етнографічних джерел, відмежуванню від писемності росій-
47 <<Основа», 1861, J\~ 9, стор. 2.
44


сьr{ого народу. Гору брали rюнсервативні, буржуазно-націоналіс­
тичні тенденції 48 •
Розглядаючи в цьому плані й народність Шевченка, Куліш
вбіднював, применшував її значення, ставив знан рівняння між
нею і народністю Квітr{И-Основ'яненка. Для нього справді народ­
ними в і твори Шевченка, і твори Квітю1, бо вони, на його дум r{у,
однаково допомагають уираїнським читачам усвідомити своє на­
ціональне обличчя, свою національну гідність. Послідовно , почи­
наючи ще з 50-х років, Куліш твердив, що справжню народпість
в унраїнській літературі започаткував Квітка, а Шевченко пішов
далі тим же шляхом 49 • У його статтях <<Перегляд українсью1х
ннижок. Казни і байн.ю> 50 , <<Простонародность в украинсн:ой сло­
весностю> 51 , <<Чого стоїть Шевченко яrю поет народний>> 52 цей
:мотив розвивається, поглиблюється.
Відгуии Н'уліша про творчість Шевченна містили не тільни не­
дооцінку подвижницьної діяльності поета, а й тенденцію розгля­
дати унраїнсьну літературу як суцільно демонратичну, простона­
родну, селянсьиу. У зв'язну з цим твердилося навіть, що най­
більш , правдиво оцінити твори Шевченна здатні селяни, хуто­
ряни.
Про значення поета Куліш писав тан: <<Шевчею{о став мов би
r,орогвом серед розпорошеного на тисячах миль нашого люду ...
Слово його животворяще сталось ядром нової сили, про нотру не
думали й не гадали за Н'отляревсьного найрозумніші з наших зем­
шшів ... >> 53 • 3 дальшого нонтеr{сту видно, що під новою силою тре­
ба розуміти народність . у нулішівсьному винрив.~rеному транту­
ванні.
Помилновий погляд на народність Шевченна тягнув за собо ю
й інші хибні думни. 1862 р. Н'уліш уже виразно висловлював св оє
невдоволення тим, що Шевченно братався з російсьними револю­
ційними демократами, проголошував 'його твори останнього періо­
ду нібито слабкими, не такими вправними, яr< . поезії перших
років.
Той самий донір звучав і в словах: <<А проте не снажемо, щоб
ІІІевченко доr<інчив тан, як ми сподівались, свій подви г словесний.
:3ахопила його хуртовина серед вел:иного шляху» 54 .
48 П. Ку лиш, Харю,тер и задачи украинс1шй r,ритrши.- <<Основа>>,
1861 , No 2, стор. 162.
49 Пізніше, 1869 р., Куліш зробить rштегорпчпий висновон, що Шевчеrі­
но є другим після Квітю1 основоположником унраїнсьrшї літератур и. «Ся
повість ( <<Марусш> Квітки. - Ред.),- писав він, - положила непорушну ос­
нову нової словесності українсьrюї. Шевченко був уже другим її споруд­
ником>> ( «Правда», 1869, No 2-3, стор. 12). Див. таІ(ож:, П . Ну л і ш, Твори,
т. 6, Львів, <<Просвіта», 1910, стор. 427.
50 <<Основа», 1862, No 1.
51 Там ше.
52 «Основа», 1861, No 3, стор. 25 - 32.
03 Там ше, стор 2\:J .
~• <<Основа», 1862, No 1, стор. 60.


Відповідаючи на згадану статтю Г. Со1<овенка <<0 степени са­
мостоятельности малорус с 1{ 0Й литературь1>>, в якій, на підтвер ­
дження думки про те, що мова Шевченка мало чим відрізняєтьсн
від російсь:кої, наводилпсь уриВІ{И з опублікованих в <<Основі >►
творів поета останнього періоду, Rуліш писав: <<Последние думь1
Шевчеюш, напечатаннь1е в <<Основе>>, по-нашему, далеко слаб ее
его первь1х произведений>> 55 .
У виступах Rуліша пер іоду <<Основи» було чимало й цінного.
Власне, провідний пафо с більшості його статей зводщвся до під­
несення ролі й значення ІUевчеш{а в українському літературному
процесі, що вже само по со бі для того часу мало неабию{е зна­
с1ення . Ставити Шевченна на чільне місце, занликати орієнтув а ­
тися на його народність, мову, творчі принципи - означало бачи­
ти в авторі <<Rобзарю> поета, що заклав міцні підвалини велино ї
національної літературп. Посилаючись насамперед на Шевченн.а,
П. Rуліш заперечував ст,оптинам (серед них у 50 -х роках опи­
нився й І. Срезневсьюrй), які не хотіли бачити велюшх здобут ­
нів українсь1{0Ї л і тератури .
Відмежувався П. Rуліш і від слов'янофілів, які боялись вста­
новлення будь -якого конта~<ту з І{ультурою Заходу. <<Мь1, - писав
нін,- изучаем дружесю1 все, что вь1работано другими обществ а ­
~ПІ и народностями» 56 . В ць ому зв'яз1{у заслуговує на увагу його
твердження про те, що Шевченно, хоч і не мав систематичної ос­
віти, був людиною високоосвіченою, добре обізнаною з досягнен­
нями російсьної та світової літератури, мистецтва. У статті
<< Перегляд унраїнських тснижою> Нуліш писав: <<На Шевченка -
часто чуєш - здаються: що ось, мовляв, мужик, з нріпю-,ів ви­
йшов і в шнолах не бував , та ЯІ{і розумні речі проглаголав! Ой !
Ой! нош1 б то всі знали, 1цо то за головатий був чоловін той Ше в ­
ченко, і ЯІ{У він школу пройшов, попомірявши того шляху, що
бодай, каже, більше не м.іряти, і поживши в столиці з усяким и
людьии! Ми знали Шевчею{а тоді, я:к він написав щонайвищі свої
недруновані думи. Не було книжки живої і животворящої, що б
їюму в руки попала та іі лежала в його непрочитана. Пуш:кін а
він знав напам'ять, дapl\la що писав не його мовою, не його снл а ­
дом, а Ше:кспіра возив із собою, куди б не їхав. Ще ж не забу­
демо, що Шевченно добре працював над малярством і розю,щав
розумом по всіх маляр сьних школах: то мало хі ба там було
1,орму для його голови ? О б'їздив Шевченно всю Унраїну, пере­
говорив з тисячами всяного люду - то се хіба не науна? Чу­
вали ми його н:ритичні розправи з його уст і дивом не раз диву- ·
вали, ян він глибоно входив в саму суть літературного діл а))
(стор. 60).
У тому ж плані Кул іш називає Шевченка не тільни пер­
шим унраїнським поетом, а й першим історином Унраїни. Я 1<
46
55 <1Основа>>, 1862, No 3, стор. 38 .
56 <<Основа>>, 1862, No 1, стор. 107 .


і раніше, він вважає, що з творів по ета на історичну тематику
постають у правдивому освітленн і образи r<озацьrшї стар­
шини.
Погляди :Куліша в основному поді ляли всі критики, що висту­
пали в <<Основі>>. Але М. :Костомаров і П. Житецький не пого­
джувалися з кулішівською тезою про відрубність української
літератури. М . :Костомаров у відом ій статті <<Воспоминание
о двух малярах» 57 , а П. Житецьr<Ий у статті <<Русский патрио­
тизю> 58 звернули особливу увагу на те, що вся діяльність Шев­
ченка незаперечно підтверджує плідність тісних творчих контак­
тів української літератури з російською. <<МЬІ очень понимаем,
что, устраняя себя от участия в общер усской жизни, малоруссьr
произнесли бьr смертньrй приговор своей словесности, потому что
они пошли бьr в атом случае против историю> - робив висновок
П . Житецьюrй (стор. 18).
Дещо ширшим був · у них і погляд на народність Шевченка "
:Костомаров і Житецьюrй не замикали )Левченка у вузьких націо­
нальних рамках, а бачили в ньому вира з ника інтересів усіх при­
гнічених народів. Перший з них додавав при цьому, що <<:Кобзар>>
має загальноросійське звучання і значення, а його автор є справ­
ді народним поетом.
Це визначення потребує уточнення. Н.остомаров весь час до­
тримувався думки, що ніхто з такою с илою і послідовністю не
виражав життєвих інтересів простого народу, ЯІ{ Шевченно. Він
віднидав порівняння унраїнсьr<ого поета З· народними співцями ,
зазначаючи, що останні в принципі нічог о не додали до народної
пісні, тоді як Шевченк о співав тан, як на род ще не співав , але те­
пер слідом за ним заспіває . Інанше І{юкучи, уr{раїнсьюr:й поет не
обмежився сприйняттям народної пі сні , він її наповнив новим
змістом, удосноналив, підніс до висоної поезії. Ян поет-новатор ,
Шевченно має бути прирівняний до Пуuшіна, але з тим застере­
женням, що Пушr{ін писав для <<освіченої>> частини суспільства,
а Шевченно - для простого народу.
:Костомаров звернув увагу ще на од ну обставину, яна зумовила
особливу народність Шевченна, а сам е : « Он (Шевченко.- Ред . )
не бьш позтом тесно:й иснлючительноіі народности: его поззия
приняла более вьrсоний полет. 3то бьrл позт общерусс;кий, позт
народа не малоруссного, а вообще ру сспого народа, хотя и писал
н а одном из двух, иснони существовавшл х, наречи:й зтого народа,
оставшемся внутри народной сферьr, пе испь~тавшем 1шсильствен­
иьzх школьнь~х изменений, и поатом у-то более способпом для
того, чтобь~ дать России истинно на ро д ного поата;J 59 • (:Курсив
н аш. - Ред.).
57 <<Основа>>, 1861, No 4, стор. 44- 56 .
58 «Основа», 1862, No 3, стор. 1- 21 .
59 Н. R остом ар о в, Воспоминание о дву х малярах .- <<Основа>>, 1961 ,
No 4, стор. 50.
47


Тn ердячи, що Шевчеш,ові, ЯR ніr,ому іншому з поетів, відr,ри­
ва вся світ народних дум і почуттів у всьому обширі й r,pa ci ,
І-,остомаров гадав, що причиною цього є виRлючно щасливе по­
етичне обдаровання, поетична інтуїція, що виробилась у безпо­
середньому єднанні з народом. Освіта ШевченRа, його суспільно­
по_літичні переRонання, велиr,ий життєвий досвід, по суті, ігнору­
вал ись . В авторі <<Нобзарю> Ностомаров бачив тільюr п о ет а
(і в літературі , і в житті), відмовляв йому навіть у титулі «гро­
мадянию> . І це при тій умові, що поезія ШевченRа відRрила Кос­
томаро nу, за його ж словами, цілий, незнаний доти світ народ­
ного життя.
Сам Шевченно інанше дивився на призначення поета. А. Но­
зачRовс ьr,ий згадував таю иого слова: «HaR хорош бьrт позта, ес­
ли бь1 он мог бь1ть тольRо позтом и не гражданином>> 50 • В них
nир аз но вчувається перегуR з відомою поезією НеRрасова <<Поет
і грома дянию>, де є рядни:
Позтом можешь тьr не бь1ть,
Но граж да нпном бь1ть обязан ,
Після того ЯR на No 10 1862 р . <<Основа>> припинила існування,
Н'уліш не в иступа в із спеціальними статтями про Шевчешш, а
rюли 1874 р. з ' явилась й ого <<И стория во ссоединения Руси>>, стало
ясно, що він багато в чому змінив свій погляд на поета, на
Унраї ну, її історію, Rультуру. Назвавши музу Тараса <шолупья­
ною , р аспущенною» за те, що в поемі «Сою> Шевченно без <<благо­
говіння й поваги>> відізвався про Петра І і Катерину ІІ, Куліш від­
мо ви в значній спадщині поета в будь-яному громадсьr,ому зна­
че нні, провіщав їй забуття 61 . Н а йбільше не вдовольняло тепер
істори:Rа т е , що в творах ШевченRа поетизується героїRа визволь­
ної бо р отьби, піднос яться революційні тр адиції народних рухів.
Це суперечило тому, що говорив І{уліш на початну 60-х ронів.
Цю ду~tшу він поглибив у статті 1877 р. <<Назани по отношению
к государс тву и обществу>> 62 . Через п'ять років, переорієнтував­
тись з р осійсьного самодержавства на польсьRих магнатів, Куліш
у сумн озвісній <<Нрашанці русинам і полш,ам на вешшдень>>
( 1882 ) знову прагнув заплямувати героїчні сторіню1 минулого
Унраїни, виправдати дії польських магнатів, навіть кріпацтво.
3 б ез 1<0:мпромісною відповіддю І{уJrішеві ви ступили Д . Мордо­
вr:щь 63 і М. І{остомаров 64 . <<Рабство
-
заперечив останюи з них,­
есть таRое о:мерзительное явление, что развитой челове1,, находя ,
60 А. Нозачновс1,ий, ИзвоспоминанийоТ.Г.Шевчешю.-«Ниев-
сюrй телеграф», 1875, No 25 .
6 1 Див. Истор и п воссоедипения Руси, т. 2, 1874, стор. 24-25.
62 <<Русский архию>, 1877, ин. 1, стор. 325-368; кн . 2, стор. 113-135.
63 За нрашанну - писюша. П . Ол. Кулішеві. Написав Данило Сліпч е н-
1ш- М ордовець, Пб., 1882, 42 с.
64 Н. Но ст о мар о в, Нраmюша г. І{улпша. Письмо в реда~щию . ­
«Вест н ин Европьп>, 1882, No 8, стор . 729 - 748.
4.8


бьrть может, его неизбежньrм по стечению обстоятельств в дале-
1ше варварсюrе времена, все-таки не может отзьrваться о нем так
одобрительно, кю, отзьrвается Кулиш» (стор. 734).
Янщо в 50-х - на початку 60-х ронів П. Куліш, свідомо оми­
наючи революційну поезію Шевченка, писав про нього все ж як
про явище видатне, гідне наслідування, то тепер в <<Соборнт,1
послании галичанам>> (1871) він відверто заявляє, що школою
ДJІЯ галицьких письменників <<мусить бути школа українсьна, об­
перта не на Шевченкові, як у вас здається, а на етнографії>> 65 . •
А на початку 80-х ронів Куліш знову відзиватиметься про · Шев­
ченна з повагою, очевидно, зваживши на обурення передової
громадсьr,ості паплюженням поета, яr,ого припустився він в <<Ис­
тории воссоединения Руси». 1882 р. вийшла збірна Куліша
<<Хуторна поезію>, в яr,ій на початку вміщено <<Історичне опові­
данню>, що має автобіографічний харантер і містить деякі цінні
спогади про автора <<Кобзарю>. <<Тільки на Шевчею,а,- читаємо
в цьому оповіданні,- взирало незв'язане нічим, опріч дружби,
браття, яr, на якийсь небесний світильник, і се був погляд пра­
ведний. Озираючись назад, можемо сказати без кощунства про
його великого, хоть і пригашеного дечим, духа ... Шевченко з'явив­
сн серед нас, яко видиме оправдання нашого натхнення звиш>> 66 •
Або в іншому місці: <<Сам Шевченко зробивсь не тим, яким я його
поrшнув, їдучп з України. Се вже був не нобзар, а національний
нророю> (стор. 15). Мова йде про 1847 р., коли поет написав уже
тю,і твори, ян <<Сою>, <<Кавказ>>, <<Єретию>, <<Заповіт», що, власне,
й давало підставу говорпти про його високе творче піднесення.
Одначе й тут Куліш не забув зробити два суттєвих застере­
,нення, що стосуються його незгоди з Шевчеш,ом. Революційний
пафос творчості поета він осуджує, не приймає. Навівши відомі
рнд1ш з поеми <<Кавназ>> - <<Од 1Vrолдаванина до фіна на всіх
я:ншах все мовчить, бо благоденствує>>,- Куліш додає від себе:
<<Не мовчатиме ж воно вічно, колись тю,и та заговорить. Добре ж,
поли б заговорило мовою інтелігенції. А от біда, яr, дика сила
деспотства та винличе з пеr,ла дину силу рабства>> (стор. 39).
Куліш і далі відстоює свою точку зору на Петра І і Катери­
·ну П, а значить, і критикує позицію Шевченна. Щоб надати своїй
думці більшої ваги, він намагається спертися на !J.Бторитет Пуш-
1,іна, ігноруючи при цьому кою,ретно історичний зміст творів
Шевченка й Пушкіна (стор. 40).
•
Додамо, що і в ряді поезій, які ввійшли до збірюr <<Хуторна
поезію>, зневажаються героїчні подвиги запорізьюrх 1,озю,ів ( <<До
рідного народу>>), прославляються Петро І і Катерина П ( <<Гімн
єдиному цареві>>, << Гімн єдиній цариці»), звучать нотки докору
гш е тові (<<До lllевче1ша>>).
65 «Киевская старина>>, 1898, No 10, стор. 116. Уриво1, 3 цього листа без
початку й кінця опублі1,увала «Киевская старина» під назвою своєю.
66 П. Ку л і ш, Хуторна поезія, Львів, 1882, стор. 9.
49


У зв'язку з наступом реакції в Росії боротьба навколо спад­
щини поета ускладнюється, центр її переміщується за кордон.
Тут з'являються і повніші видання творів Шевченка, і сміливіші
висловлювання про його революційну поезію. У Львові 1865 р.
вийшло перше велике дослідження життя і творчості Шевченна
Г. Батталії 67 . Видання й пропаганду творів поета розгорнула ро­
сійська та унраїнсьна еміграція у Празі, Женеві, Цюріху та ін­
ших містах.
Увагу революційних народників - п : Лаврова, М. Судзілоn­
ського, С. Степняка-Кравчинського, Ф. Волховського, Г. Лопаті­
на, П. Тначова та ін.- творчість Шевче1ша привертала передусім
своєю гострополітичною злободенністю, революційним пафосо:м.
Для них це була зброя в боротьбі за піднесення революційної сві­
домості мас, за усвідомлення ними і свого рабського становища,
і необхідності своїми силами здобувати волю. Особливо імпону­
вало революційним народникам те, що українсь1шй поет зобра­
жав безпосередньо життя, інтереси й прагнення народу. В цьому
плані вони йшли так далено, що протиставляли його творчість,
як і творчість Кольцова, Некрасова, РешетНИІ{ова, Пушніну та
Лермонтову. В статтях на літературні й суспільно-політ ичні
теми, що публінувалися в .газетах <<Вперед>>, <<Община», <<Общее
дело>>, революційні народники часто цитували поезії Шевчеш{а,
аналізували їх, ноли хотіли підкріпити те чи . інше своє твер­
дження висоним авторитетом . Відгомін гнівної музи Шевчею{а
чується в написаній 1874 р. Ф. Волховським брошурі <<Правдиве
слово хлібороба до своїх земляків>> (вийшла у Львові 1876 р. при
антивному сприянні О. Терлецьного), у відомому збірнину творів
революційних народнинів <<Из-за реmетню>, виданому Г. Лопаті­
ним 1877 р. у Женеві.
Ще за життя Шевченна його твори пронинли в Галичину, зна­
йшли там своїх цінителів і шанувальнинів. Тепер, за свідченням
Я. Головацьного 68 , М. Павшша 69 , М. Драгоманова 70 , <<Кобзар»
став найулюбленішою ннижною молоді Львова, його поширюют ь
по всій Галичині, де1шамують на вечорах. <<Народовці>> підтримали
цей рух, прагнучи взяти його під свій І{онтроль, щоб впливати на
молодь. <<Пам'ять Шевченна,- писав Драгоманов,- сталась тут
неначе б релігійним иультом, святнована урочистими вечорами,
1,отрі патріотичне товариство уряджув щорону в день його смерті
67 G. В а t t а g l і а, Taras Sze,vczenko. Zycie і pisma jego, Lwбw, 1865.
Про боротьбу наю,оло Шевченка в польській критиці див. Є. П. Кир и -
люк, Українські шrсьменниюr - революційні демонрати й літератури за­
хідних і південних слов'янських народів у ХІХ ст. К., Вид-во АН УРСР,
1963; Г. Д. Вервес, Т. Г. Шевченко і Польща, R., <<Дніпро>>, 1964.
68 Див.: <<Основа», 1862, No 7, стор. 68-69.
69 Про русьно-українсьні читальні. Зложив М. Павлик, ч. 1, Львів, 1887,
стор. 84-85.
70 Див. :м. Т-ов [Драгоман о в], Литературное движение в Гали­
цюr.- <<Вестшш Европьr>>, 1873, No 9, стор. 240-268.
50


ві Львові» 71 . Спочатку , в 60-х роках, певне значення мало те, що
Шевченка часто друr,ували в періодиці , популяризували його тво­
ри, заншшаючи п:исьменюшів наслідувати традиції великого пое­
та. Це сприяло консолідації роз ' єднаних тоді культурних си л
Східної і Західної України, полtвавленню інтересу до передової
російсьної літератури, яна відіграла велиr,у роль у формуванні
ідейно-естетичних пог.лядів Шевченна . Проте «народовці>> тра~,ту­
вали <<Нобзаря» у вузькому національно-нультурницьному плані ,
і Драгоманов мав підстави нрит1шувати їх 1шер1шально-народов­
сьне «вшануванню> поета, ліберально-буржуазне спотворення й о­
го спадщини . << Народовці>> були дале~,і від об'єктивного наукового
вис вітлення творів Шевченна. Говорячи про те, що Шевченков а
проповідь гуманізму, свободи, любові до народу, його гірІ{і донори
гнобителям були до душі лібералам, І. Франно тут же додавав :
<< Шевченко, власне, в сих сферах здобув собі значення і вплив
fШ ворог нріпацтва, як проповідник волі селянсьної; його ширше ,
національне значення лишилося зю,рите для них і в значній час­
ті з акрите й для Драгоманова аж до кінця його життя . Годі зду­
мати собі повнішшо І{ОНтрасту, як те розуміння Шевченка на Л і ­
вобережній Унраїні, яного речником був і Драгоманов , а те, ян е
бачимо, хоч без таного глибоr{ого і систематичного викладу, в Га­
личині. Там Шевченко важний головно ян протест проти кр і­
пацтва, проти засr{Орузлості та настового егоїзму в суспільності,
а тут як речнин національних ідей, ян поет, що обняв душею всю
Уr{раїну, оживив її минувшину і п'ятнував тих, що мучили й му­
чать ЇЇ>> 72 • Для народу Західної Унраїни Шевченко пробуди в
і зміцнив сподівання на возз ' єднання з єдинонро в ним и братам и
на Сході. В умовах Австро-Угорсьної імперії це питання набувало
пеабияної гостроти . І. Франко висував його на чільне місце, ви­
ходячи з аналізу конкретних фактів суспільно-політичної бороть­
би. З возз'єднанням українських земель він пов'язував і перспек­
тиву безпосереднього прилучення трудящих до передової росій­
сьної культури.
<<Народовці>> в силу своєї класової, буржуазної природи не
приймали всього Шевченка, насамперед його революційної пое­
зії. Сатиру вони взагалі знецінювали. Харантеризуючи посланн я .
<<І мертвим, і живим .. :>>, Ом. Огоновсьний наголошував на тому ,
що поет правдиво винривав і осуджував здирство, паразитизм
панства. Для підкріплення цієї думки він залучав і інші поезії .
Одначе тут же додавав: <<Поет, дізнавшись в житті своєму від
панів багато лиха, заворушився і заюшів жаром огненним, коли
71 Ukrаіпо [М. Драгоманов], І! movimento letterario ruteno in
Russia е Gallizia (1798-1872) . -
,,Rivista Europea" (anno .IV, vol. 1 -2, Firenze ,
'1873); Див. також: «Правда», 1873, No 15, стор . 531, [Переклад В. Навро­
цького] .
72 І в ан Ф р ан ко , Суспільно -політичні погляди М . Драгоманова . ­
ЛНВ, 1906, No 8, стор. 227.
51


тільни про них став згадувати: тоді тратив рівновагу в настрою
душевнім та й писав і тане, що зовсім не було естетичним. От
і на сему місці метнув він на тих недолюд1{ів страшне про-
1шятство:
Ох, якби те сталосL, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не планали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широІ<ій, на вольній землі>> 73 .
Або в іншому місці: <<Тіль1,и годі затаїти, що поет, не уqив­
шися змолоду систематично, тоді виражається неясно, І{ОЛИ ви­
щшо яноюсь науІ{ОЮ хоче пописатись. От і тут згадує гармопі ю,
силу і музю,у (мова йде про рядни: <<l гармонія, і сила. Му31ша
та й годі>>. - Ред.). Се справді нісенітниця!>> (стр. 32).
Значення <<Кобзарю> <<Народовці>> заминали у вузьно-національ­
них, нультурно-просвітниць1шх ра11шах, оголошували себе побор­
шшами , висоної, <<чистої» від політю<и поезії.
Але, ш, завжди буває в таних випаднах, <<Народовці>> відмов­
лялись не від усююї по л ітию,1 в по езії. r м , буржуазним лiбepaJra~r,
не до душі була тіл ь ни революційна тенденційність, служіннн
літератури визволь11ій: меті. І{оли Є. Згарсьний, приміром, писав,
що політю,а плавить високий дух поезії, тут же додавав: <<Не
вражда, а самий безпристрасний божий мир - високе приділення
поезії», - то в цьому танож виявлялась політ1ша, тільки буржуаз­
на, продинтована бажанням відвернути увагу літератури від со­
ціальних нонфліктів. Не менш виразно таними ідеями перейняті
виступи й інших провідних нрип,шів, натхненюп{ів <<Правдю> -
В. Барвінсь1<ого, Д. Таю1ч1,евича та ін. Шевче11но для них насам­
перед співець <<братошобіш>, злагоди між панами і селянами
в ім'я, мовляв, національної єдності. У працях Огоновсь1{0го
«Rрити:ко-естетичний погляд на ДеІ{отрі поезії Тараса Шевчеш,а>>
(зонрема, про поеми << І мертвим, і живим ... », <<Неофітю> 74 ), у :кіль-
1юх «бесідах» В. Барвінсьного, опублікованих окремими додат1:а­
:м:и до <<Правд:ю> 1875, 1876, 1878 ро1,ів, ця думна є наскрізною
і служить основним аргументом для <<Доведенню> примату націо­
нального над соціальним у літературі. Все, що в творах поета не
відповідало цій схемі, або фальсифі1<увалося, або ж :кваліфікува­
лося ян відхід од <<Поетичності>>. За Огоновсь:ким, любов ІПевчеrша
до України обіймала всі її соціальні верстви: <<Люблячи же s та­
ним жаром свою Україну, мусив поет тою своєю любов'ю обійма-­
ти танож своїх ворогів>> 75 .
73 Омелян Ого но вс L 1< и й, ' Нритично-естетичний погляд на де1ютрі
поезії Тараса Шевченна. І . <<І живим, і мертвим... >> - «Правда» 1873, No 1,
стор. 29.
74 «Правда>>, 1873, No 1, 3-6 .
75 «Правда>>, 1873, No 3, стор. 122.
52


Поема <<Неофітю> винлинала донір нритю,а тим, · що вона є
JІОJ1ітичною, а значить, на його дум1,у, й недостатньо поетичною.
] І е міг прийняти Огоновсьний і її антирелігійного мотиву. Вееь
зміст поеми він пере1,ручує, трантує у вузьнопаціональному пла­
пі. Ще 1868 р. 3гарсьний писав: << Чи не м:ав Н'обзар наш па думці
зобразити в постаті тої матері боліщу мать Унраїну?>> 76 . Але яr,­
що 3гарсьний подав цю дум1,у у вигляді здогаду, то Огоповсь1шj;і
намагався її ствердити ян істину. Образ матері в поемі <<Неофітю>
він беззастережно трантував ян уособлення специфічно -націона ль­
ного образу У1,раїни, а образ Алніда - ян сина Унраїни. Поетові
на цій підставі закидалося, що він розминувся з метою, ЯІ{У по­
ставив перед собою, бо занінчив тв ір смертю сина і тим самим
не пообіцяв Унраїні нішщї перспе1,тиви.
Представнини правого нрила <<Народ6вцію> ішли за Н'улішем,
підносили його ян послідовюша Шевченна. На своє озброєння
rюни взяли його найреанційніші погляди, зонрема й настанову
па відрубність унраїнсьної літератури від російсьної, орієнтацію
її виключно на фольклорно - етнографічні джерела, на боротьбу
з революційно-демонратичними традиціями. Такі погляди з рон:а­
ми все наполегливіше відстоював орган <<Народовців>> журнал
<<Правда» 77 •
Та вже з самого початну виходу журналу серед його авторів
не було одностайності ян у загальній програмі, тю, і в поглядах
па Шевчешщ. Не нат:емо вже про таких із них, ян ІО. Федьrю­
uич, М. Старицший, Панас Мирний, І . Білин, І. Франно, О. Тер­
лецьний, яні епізодично дру1,увались у <<Правді». Поглядів Згар­
ського, Огоновсьного, Барвінсь1шго та їх спільнинів не поділяли
В. Навроцьтш:й, Б. П'юр1ю, Ю. Целевич, М. Бучинсь1шй. У від­
нриту полеміку з «правдянсьнимю> ідеологами вступили в 70-х
роках М. Павлин, О. Терлецьний, М. Драгоманов, а в 1881 р . ­
І. Фр анко. Вони сходились у 1,ритиці буржуазно -націоналістичних
тенденцій <<Народовців», їх нлериналізму, угодовства, але в погля­
дах на Шевченна мали істотні розходження. М . Павлин, О. Тзр ­
лецький, а ще послідовніше І. Франко оцінювали поета з позицій
революцrино -демонратичних, а М . Драгоманов - з ліберальн о ­
буржуазних . По-різному дивились вони на роль світогляду в
художній творчості , що також позначалось на відгунах про Шев­
ч<ш1,а.
Паnлю,а й Терлецьr,ого ціrщвила насамперед суспільна значи­
мість «Н'обзарю> в умовах Галичини. Цьому питанню перший з
них присвятив нільна відгуків про шевченківсьr,і вечор:;r й читан-
76 <<Неофітю> Тараса Шевченна. Нритично пояснив і оцінив Євгеній
Згарський. - <<Правда», 1868 , No 21, стор. 248.
77 Харантеристику суспільно-політичного та ідейно -естетичного спрл­
му ванпл журналу «Правда>>, див. у 1ш . : М. Д. Бернштейн, Унраїнська
літературна нритика 50 - 70 -х рр. ХІХ ст., Н:., Вид-во АН УРСР, 1959,
стор. 134 - 14.4.
53


ня, зо1,рема <<На чий млин вода?>> 78 , <<Шевченко й радикали пе­
ред угодовцямю> 79 . В них, ю, і в інших статтях, де зустрічаються
згад1,и про Шевченка, гостро й дотепно критинується дволикість
<<Народовців>>, які одночасно клялися у вірності заповітам <<батька>>
Тараса, підносили його і тут же били поклін перед уніатським
митрополитом. Фарисейство <<Народовців» Павлин продемонстрував
на тому, як вони на одному з шевченн:івсь1шх вечорів вилучили
з програми поему <<Єретию>, а слова «Заповіту>> - <<А до того я
не знаю бога>> - переінакшили: <<А до того я вже знаю бога».
Не тільки важно, а й неможливо було, каже критик, вбгати револю­
ційну поезію Шевченка в програму «народовціш>. Клеринали на­
магались перешкодити впливові <<Кобзарю> на визвольний рух у
Галичині - про це писав Павлик 1877 р. в статті <<Сказав, що
знав>> 80 . <<Народовці,- зазначив він у листі до Драгоманова
'1883 р., - не могли на селах погодити ідеї Шевченка з народним
здирством>> 81 .
Терлець1шй з критю,ою програми галицьн:их буржуазних пар­
тій виступив спочаткv на засіданнях віденсьного товариства <<Січ»
'1873-'1874 рр. Одна :i його доповідей називалась <<Шевченко і Не­
нрасов>>. Текст її не пощастило розшу1шти. Тілью1 з постановни
питання та з інших праць автора можна догадуватися, що йшлося
в ній про спільність насамперед суспільно-політичних мотиві в
двох поетів, про їх значення у визвольній боротьбі. На таке при­
пущення наводить, зонрема, стаття Терлецьного <<Галицьно-русь­
н:ий нарід і галицько- руські народовці», що була, за визначенням
Франка, відгомоном суперечо1, автора з «мос1,вофіламю> й <шаро­
довцямю> n товаристві <<Січ>> 82 •
Критикуючи «народовців>> за те, що вони <<заш1,аралупилисл
у свій тісний світогляд виключного націоналізму>> й самі собі та
іншим заступили шлях до дальшого життя й розвит1,у, Терлець­
І(ИЙ першим у Галичині звернув увагу на необхідність <шориста ­
тися з політичних ідей Шевченка для розв'язання: справді живо­
трепетної проблеми соціального визволення українсьн:ого народу,
Свого розуміння політичних ідей Шевченка він не розгортає, але
з усього змісту статті легко зрозуміти, що його особливо приваб­
лювала революційна муза поета.
Соціальне звучання творів Шевчеш,а високо оцінив і М. Дра­
гоманов, хоч революційного їх спрямування і значення для нової
доби не зрозумів. Він акцентував на народності поета, на його
78 <<Народ>>, 1890, No 8, стор. 113-116.
79 «Народ», 1891, No 9, стор, 160- 163.
80 <<Друг», 1877, No 5, стор. 81-82.
81 Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом, т. 4, Чер­
нівці, 1911, стор. 115; Див. С. М. З л у п 1, о, Боротьба М. Павлика проти
фальсифікаторів творчості Т. Шевченка у Галичині.- «Радянське літера­
турознавство>>, 1969, No 4, стор. 81-, -86 .
82 І. Ф р а н ко, Др, Остап Терлецький. Спомини
матеріали.-
<<ЗНТШ», 1902, т. 6, стор. 21 .
.'і4


реформаторсьній ролі в історії унраїнсьної літератури, зауважую­
qи при цьому, що Шевченно за своїми ідеями демонратії, волі
і гуманності є поетом не тіЛЬІ{И національним, а й інтернаціональ­
ним. Tai{i думни прозвучали в нарисі Драгоманова. про унраїн­
сьну літературу, що був опублінований в італійсьному журналі
«Rivista Ешореа>> 1873 р., у його доповіді про Шевченна, на
шевчеш{івсьному вечорі пам'яті поета в Цюріху того ж ро1{у 83
і із відом ій праці «'УІ{раїнсьна література, заборонена російсь1,им
урядою> (1878), з ЯІ{ОЮ був обізнаний К Мар1,с 84 - 85 .
У статті <<Література російсьІ{а, унраїнсьІ{а і гашщьна>> 86
Драгоманов розгорнув широІ{у полеміІ{у з <шародовцямю>, але ще
досить стриману за формою. Він 1шнстатував, що <<Народовці>>
«у теорії йдуть проти ідеї о взаєминах з Росією, але на прантиці
лучше єднаються з нею, ніж <<русские>> («моснвофіли>>.- Ред.), бо
«беруть в Росії немало її продунтів, іменна продунти живої Росії,
її літератури і науни» 87 . На сторіннах <<Правди>> дру1{увалися
твори М. Салтинова-Щедріна, І. Тургенєва, І. Прижова, В. Ста­
сова, О. Пипіна та інших прогресивних російських письменників
і нритиків.
Провідна дум~щ Драгоманова зводилась до того, що унраїн­
сьна література від найдавніших часів перебувала в таких міц­
них, природних зв'язках з російською, що прави·льно й глибо1ю
зрозуміти її без цих зв'язків неможливо. Історично склалося т~:ш,
що й досягнення світової І{ультури Унраїна засвоювала переваж­
по через російсь1,у.
Погляди Драгоманова па Шевчеш,а розІ{рились ширше й nи­
разніше в його праці <<Шевченко, унраїнофіли і соціалізм>> 88.
Полемі1{а з <<Народовцями» набрала гострішого харантеру, а в тра~,­
туванні Шевчеш{а не тіль1ш ширше мотивувались попередні по­
ложення, а й вимальовувались нові аспенти його бачення. Спричи­
нилось до цього двотомне видання найповнішого на той час «Ноб­
зарю> у Празі, що мало особливий резонанс у Галичині. Другий
том цього видання, І{уди ввійшли ще не дру1{овані або заборонені
в Росії революційні твори поета, буквально перелянав <<Народов­
ців», і вони поспішили оголосити його слабним, не вартим уваги
широноrо загалу читачів. «Тан-то,- іронізував Драrоманов,­
нрутили на всі бо~ш у1{раїнофіли в Росії й Австрії свого пророІ{а,
аж пони в Росії його пронляв найближчий його приятель (П. І{у­
ліш.- Ред.), а в Австрії його поділено надвоє>> (стор. 117).
'У1,раїнофіли <<Правди» вихваляли Шевчею{а ян терплячого за
віру мучеюша, шшй і співвітчизюшів занликав не до розправи
83 Виrшад доповіді опубліr,овано в <<Правді>>, 1873, No 13, стор. 473-476.
84 - 85 М. D 1· а g о m а n о v, La litterature oukrainienne p1·osc1·ite par Іе goн­
,,ernement russe, Geneve, 1878.
86 Унр аїн е ц ь [Д р аго м ан о в М.], Література російсша, вешшо­
русьна і галицьна .- «Правда>>, 1873, No 4-6; 1874, .No 1, 2, 4-9 .
87 «Правда», 1873, No 6, стор . 225.
88 <<Громада», No 4, Женева, 1879, стор. 101-230,
55


з розпинателями народними, а до <<НеПОІ{олебимої віри в прав­
ду>> 89 , ян висловився Є. Згарський. Огоновсьний називав поета
і борцем, але борцем тільки за те, щоб була <<своя хата>>, <<своя
волю>, <<своя; мудрість>>. Головну ідею поеми <<Кавназ>> О. Пар­
тицький спотворював: <<В поеsії <<Кавназ>>, зверненій проти Росії,
заповідається одверто повстання проти Росії» 90 . Це було безсо­
ромне перенручення змісту поеми, спрямованої не проти Росі_ї,
а проти царату, з яним поет боровся пліч-о-пліч з нращими сина­
ми Росії.
<<Народовці>>, зокрема й Партицьний, не замовчували Шевчен­
І{Ового гніву проти гнобителів, однак тут вони доходили висновку,
що з двох можливих доріг до волі - гайдамаччина чи бра­
терство - поет швидше радий був, аби <<розділ родовий вирівняв­
ся на мирній дорозі через побратання і почуття волі>> 91 .
Драгоманов піддає ці перенручення нещадній нритиці, квалі­
фікує їх як вияв обмеженості, хуторянства, свідомої фальсифі1щ­
ції задля утвердження: сепаратистсь1шх ідей. Свіжістю думок,
публіцистичною гостротою, а головне -- безномпромісністю у ви­
критті фальшивого народолюбства <<Народовців>> праця Драгома­
нова справила величезний вплив на громадсь1{у дум1{у Галичини,
спонунала до ширшого й глибшого прочитання Шевченна. Але
в ній було немало й ТаІ{ОГО, що давало неправильне уявлення про
поета. Прихильн~ш суворо об'єнтивної манери письма, Драгоманов
недооцінював ідейно-світоглядний елемент у художній творчості
поета. З цих позицій він оголошував слабюrми революційні твори
ІПевчеш{а, . применшував їх значення в суспільно-політичній бо ­
ротьбі пореформеного часу. Авторові послання <<І мертвим, і жи ­
вим ... >> приписувалися реакційні слов' янофільсь1,і ідеї, прагнен ­
ня в ідмежуватися від передової нультури Заходу. В очах Драго­
J'.tанова Шевчеш{О був не революціонером, а тільни бунтарем, не
знав історію, а лише інтуїтивно відображав її. <<Кобзар» не ви­
знавався І{н:ижкою по-справжньому народною.
Помилновим твердженням Драгоманова протистояла стаття
Ф. Вовна <<Т. Г. Шевчеш{О і його думки про громадське життю>,
опублікована за підписом «Сірко» в тому самому номері <<Грома ­
ди>> 92 . Вона відзначається не тільІ{И новизною постаноюш бага­
тьох питань, що їх висувала тодішня доба в зв'язку із сприйнят­
тям і ос11шслення~1 творчості Шевченка, а й оригінальністю та
аргументованістю їх розв'язання. Тут вперше прозвучала ду~vша
про роль соціалістичних ідей у творчому змужнінні поета. На від­
міну від Драгоманова, Вовн твердив, що автор <<Кобзарю> мав
&J Провідні ідеї в нись мах Тараса Шевчею<а. Студіум Ом. Парт,щьr,01 о,
у Львові, 1872, стор. XVIII.
90 Там же.
91 Там же.
92 Сі р r, о, Т. Г. Шеnчею,о і його думrш про 1·ромадське життя.- <<Гро­
мада », No 4, Женева, 1879, стор. 37-95.
56


непохитні революційні пере1<онання, жадав, аби землю, всім дану,
зробити громадською власністю. <<Щоб перевернути на новии лад
усе громадське життя,- читаємо в статті,- Шевчешю бачив одну
тіль1ш раду - соціальну революцію>> 93 .
Відзначено, що український поет дотримувався принципово
інших поглядів, ніж слов'янофіли. Він був ворогом самодержав­
ства, хотів свободи й рівноправності для всіх народів.
Ідейну еволюцію Шевченна Ф. Вови розглядав ян безперервне
сходження на нові вершини. В такому пл-ані трю,тується навіть
період заслання, 1юли, як твердив критин, поетична фантазія,
може, дещо й підупала, зате далеко ясніше, донладніше вилились
у поезії суспільні погляди. Не випадново, повернувшись із за­
слання, Шевченно з перших днів послідовно відстоює революцій­
ний шлях СJ{асування нріпацтва. <<Трохи не один Шевченно,­
твердив Ф. Вою,,- з усіх писателів того часу зостався не під­
нуплений ліберальним рухом нового царюванню> (стор. 52).
Вовн по-новому прагнув схарю,теризувати народність Шевчен­
на. Для нього безсумнівпо, що <<Кобзар>> - ннюІша справді народ­
на: і тим, що правдиво відображає життя та думи трудівнш,а,
і тим, що доступна малописьменним масам. Ноло письменюп,ів,
з яними порівнюється унраїнсьний поет, значно розширюється:
Р. Бернс, Томас Гуд, А. Шеньє, Г. Лонгфелло, пq_части Беранже,
Гюго. У статті є й тані положення, з яними не можна погодитись .
але в переважній своїй частині вона була безперечним нрон:ом
уперед порівняно не тільпи з поглядами Драгоманова, а й того­
часними досягненпями шевченнозпавства. Основні положення цієї
праці поділяла більшість дем01,ратичної інтелігенції.
Боротьба за традиції поета дедалі посилювалась, у пресі часто
спалахували суперечни, порушувались питання про повніше ви­
дання <<Кобзарю>, про увічнення пам'яті його автора. Все говорюю
за те, що слово Шевченна живе, діє, що сила його впливу на чи­
тача в нових умовах не зменшується, а, павпаrш, збільшується.
У 80-90-х ропах Драгоманов дещо пом'~шшив свій суд пад
Шевченком . І не тільни під впливом обставин, про яні т'іль1,и-но
йшлося. Слушні й аргументовані заперечення Драгоманову в лис­
тах до нього висловив І. Білик, зауваживши, зонрема, що значен­
ня Шевченка не обмежується тільни боротьбою проти 1,ріпацтва,
ос1,ільки його творчість порушувала важливі проблеми всього
еоціаш,пого та національного життя Унраїни. Перенонаний при­
хильнит, орієнтації українеь1,ої літератури на передову російсьну ,
нритин разом з тим, па відміну від Драгоманова, бачив перспекти­
nи її дальшого піднесення в найтіснішому зв'язну з життям і бо­
ротьбою унраїпсьного народу. Але про значення традицій
93 <<Громада», 1879, No 4, стор. 93. Про оцінку Ф. Вовком соціалістнчппх
ідеалів Шевченка докладніше див.: Євген Кири люк, Ідеї соціалізму
і творчість Шевченка.- «Жовтень>>, 1969, No 3, стор. 135-144.
57


Шевченка в цьому процесі Білик та~<ож говорив, ЯІ< помітив
М. Бернштейн, упівголоса 94 .
3 розгорнутою критикою поглядів Драгоманова на Шевчеш, а
виступив Б. Грінченко в <<Листах з України Наддніпрянсьної>> 95 •
Про Шевченна та його традиції він писав з висоrшм пієтетом,
називав поета <<Національним пророкою> і вважав його фундато­
ром не тільни нової у1<раїнської літератури, а й усього прогресив­
ного громадсьно-політичного руху на Унраїні. Віддаючи рішучу
перевагу національному моменту над соціальним, нритин, звичай­
но, не міг ЯІ< слід розібратися в творчості поета. Тільни тоді,
r<оли під тисІ<ом фантів він відступав від цієї схеми, його мірну­
вання звучали перенонливо. Це насамперед думна, що творчість
JЛевченна та його нращих послідовнинів засвідчила спроможність
українсьної літератури вибороти собі місце серед розвинених літе­
ратур світу. Грінченко попереджав, що не треба на віру брати
слова тих, хто тлумачить <<:Кобзар», видаючи себе за <<україно­
фільця», бо сутність творчості поета мало хто збагнув у всій пов­
ноті. <<Тільr<и небагато людей, тільни одиниці, може,- писав
він,- розуміли і знали всі Шевченкові ідеї цілком; загал же тан:
званого <<у1<раїнофільства>> додержував тільки частину їх. А саме:
він держався того, що Шевченно назав про національну унраїн­
ську самостійність, і забував і лег1юважиn те, що Шевченно казав
про народ, про те, що вr<раїнсьна справа нерозірвано зв'язана
з мужицьною справою, з справою усіх убогих працьовни1<ів. 3 цьо­
го виходила вешша шнода, бо через се націоналізм, патріотизм
наближався до шовінізму, або в усюшму разі став річчю більш­
менш формальною>> 96 .
Твердження Драгоманова, нібито Шевченно й не думав про
створення самостійної унраїнсьr<ої літератури, що цю ідею, мов­
лнв, приписали йому значно пізніше його прихильнини, Грінчешю
n .ід1<инув ЯІ< безпідставне . Він нагадав, що вже поема <<Гайдама­
ЮІ>>, а далі вся його поезін якнайнраще підтвердили вешші мож­
ливості унраїнсьІ< ОГQ художнього слова. Посиланнн Драгоманова
на те, що Шевчешш писав повісті й щоденюш російсьною мовою,
ще нічого не доводить, бо, по-перше, писались ці твори в важких
умовах солдатчини, по-друге, поет мав намір дру1,увати їх у ро­
сійсьних журналах.
Спростував Грінченно й Огоновсьrюго, яний ідейно-творче
змужніння поета в середині 40-х ронів пов'язував із впливом Шt
94 М. Д. Бер п штейн, Українсьна літературна нритика 50-70-х ро­
І<ів ХІХ ст., І{ ., 1954, стор. 304 .
95 [П. В арт о n и й], Листи з Уr<раїпи На ддніпряпсьної.- <<Буr<овипа>>,
1892, 9 (21), Х, No 41. Всі листи опубліновано онремою 1шю1шою: Листи з
Унраїпи Надд ніпряпсьної , К, 1917, 180 с . Далі посилатимемось на це ви-
дання.
,
96 Листи 3 Уr< раїни Наддніпрянсьної, стор. 103 . Ширше про полеміr,у
Б. Грінченна з М. Драгомановим див. П. П. П о но ма р ь о в, Полемін а
:м. Драгоманова а Б. Грінченном . ~ «Унраїнсьне літературознавство,>, вип. 2,
Вид-во Львівсь1юго університету, 1966, стор . 73-78.


пього ідей Кирило-Мефодіївсь1{ого братства. Відомо, що тю,і тво­
ри , ~ш <<Сон», <<Кавказ>>, <<Заповіт», <<І мертвим, і живим ... >> напи­
с ано до організації товариства.
В основному правильно розв'язував Грінчею,о заплутане й
норо1,ручене націоналістами питання •про ставлення Шевченка до
рос ійського й польсьного народів. Ян і Ф. Вов1,, він доводив, що
поет з винлючно10 толерантністю ставився до всіх націй . V шос­
· 1 ому листі наголос зроблено на тому, що в Шевченна нема й ирих­
ти ворожого ставлення до російського чи польського народів, а є
тіль1ш осудження гнобительської політики царату та польсьних
магнатів (стор. 57).
І все ж у листах Грінченка виявилась хибна тенденція, ніби
Шевчеющ відмежовувався від російсьної культури, оснільни 1,он­
тю,ти з нею заважали зростанню національної самосвідомості
унраїнців. Під цим нутом зору нритинується не тільни Кулішева
<<История воссоединения Руси>> а й праці Костомарова, Драгома­
нова. Крайня однобічність у підході до справи, національна обме­
ж еність і полемічне завзяття перешкодили Грінчею,ові глибше
розібратися в суті російсьно-ув:раїнсьюп літературних взаємин.
Я1, видно з листів, хистність своєї позиції відчував часом і сам
автор. Він приставав до поради Драгоманова не відділятись від
російсьної літератури, зауважував, що 1шаси1,ів російсь1юї літера­
тури <<ми ... і читаємо, і перечитуємо, і поважаємо Г вчимось в їх>>
(стор. 160) . Але й тіль1ш. Головного драгомановсь1,ого питання
він не зрозумів і не прийняв. А воно було слушним : << Чи можуть
полнrш й українці побороти уряд мосновсьний без помочі самого
пароду МОСRОВСЬІЮГОі1>> 97 .
На тану дум1,у наштовхували й твори Шевченна (особливо
останнього періоду), братання унраїнсьного поета з російсь1,ою
революційною демонратією, його захоплені відгу1ш про творчіст ь
1шасинів російсьної літератури. Але й це все пройшло поза ува­
гою Грінченка, не нажучи вже про бурхливо зростаючу тоді інтер­
національну свідомість робітничого 1шасу. Шлях до національного
визволення, за твердженням критю,а, Шевчеюю бачив у «широ­
ній реформі міжлюдсьних взаємию>.
Відповідаючи Грінчею,ові, Драгоманов писав про Шевченна
в «Листах на Наддніпрянсь1,у -У-1,раїну» як про поета, чий вплив
справді відчувається в усіх сферах життя -У-1,раїни. В листі до
відепсьного товариств а <<Січ>> він зюшю,ав навіть до «праці в дусі
ідей Шовчеш,а>> 98 . Це був певний поступ в оцінці <<Кобзаря» ,
його громадсьного звучання. В інших принципових мір1,уваннях
про Шевчею,а Драгоманов залишився на старих позиціях, бо
97 М. Драгоман о в , Лпсті1 на Наддніпрянську У1,раїну, Н., 1917 ,
ст ор. 32, <<Листю> спочатну друнувались у гааеті <<Бу1швина», 1893, No 20 ,
21, 22, 24.
98 ЦДІА у Львові, ф. 663, оп. 1, спр. 253, арк. 472; Див . О. І. Де й, Бо­
ротьба аа Шевченна в Галичині.- «Збірник праць ХІ наунової шевче1шів­
сь1шї нонференції», 1963, стор. 103.
5!)


взагалі літературу про муж1ша і для му,шша. вважав такою, що
ніноли не зможе вдовольнити витончені смаюr й духовні запити
европейськи освіченого читача . Тим, хто ставив уr{раїнського пое­
та поруч з Пушніним і Лермонтовим, Драгоманов заперечив:
<• У нас дехто любить рівняти Шевченна з Пушніним і JІермонто­
вим і висоІ{О ставити Шевченна за літературність і демократи зм
його дy:rvroI{. Тільни ж в поезії самих думок мало, а треба і добір­
ної форми. По формі ж Шевченнові поеми відставали від Пушr{і­
uових і Лермонтових тан, ян відстоїть наскорна поема малообра­
зованої, хоч і талановитої, людини від пильної праці чоловіка ви­
соrюобразованого>> 99 .
Найнраще спростувало Драгоманова саме життя: ніякі ідеї,
хоч би які вони були свіжі й радикальні, не могли б забезпечити
творчості Шевченка тієї сили впливу на читача, яку вона здобула.
Я1, писав один тогочасний крит:иr{: <<Ніж звисока дивитись па тво ­
ри Шевчепна, дошукуватись, чого в них нема, краще б подумати,
ян це малоосвічений поет побудив і потягнув за собою 15-міліон­
ний народ!>> 100 •
До зіставлень Грінчешю не вдавався, одначе зміст його листів
пе залишає сумніву в тому, що він ставив Шевчеш{а поруч з вели­
ними поетами світу, а його поезії відводив значне місце як в істо­
рії у1,раїпсьн:ої літератури, тю, і в суспільно-політичній бороть­
бі 101 • Пізніше, вже на початку ХХ ст., він виступить проти тих,
хто за зовнішньою простотою творів поета не бачив їх ідейного
та художнього багатства, виводив поетику <<Кобзарю> тільки
з фольклорних джерел.
3 Байроном, Гете і Словацьним вперше зіставив JlІевченЕа
П. Свєнціцький. І то лише в найзагальнішому плані: ролі цих
поетів у житті й нультурпому поступі своїх пародів. :Критик вдав­
ся до невиправданого протиставлення, і це завадило йому пра ­
вильно оцінити реальний впесо1, кожного з поетів у духовну
скарбницю людства. Але в принципі слушними були міркування
про те, що в творчості Шевченна відображені найрізноманітніші
прояви буття україпсьЕого народу. <<А споглядімо,- зазна­
чав П. Свєнціцький,- чи є найменша проява життя У1{раїни,
щоб не відбилась вона, мов у чистому дзеркалі, в Тарасових
поезіях>> 102 .
Про те, чим був для Унраїни, а особливо для Галичини й Бу­
новини, Шевчешю, писав і Ф . Свистун у праці <<Чем есть для нас
99 М. Д р аго и ан о в, Листи на Наддніпрянську УкраУну, 1894, стор. 64.
1оо Див. <<Правда», 1880, No 1- 3, стор . 55.
101 Цю думну автор поглибив у статті <<Нова сім'Ш>.- <<Народ>), 1895,
.No 7, стор. 97-102.
102 Вік ХІХ у діях літератур,п українсь1шї. Відчит П. Свєнціць1юго,
Львів, «Просвіта>), 1871, стор. 13. Про оцінку П. Свєнціцьким творчості
Шевчею,а ширше див . : Т. І. П ач о вс ь ки й, Павлин Свєнціцький -
популяризатор творчості Шевчеrша . - <<Зб і рник праць ХІ наукової шевчеп­
нівської конференції>>, стор. 89 - 95 .
60


U[cnчorшo? >> 103 . Він починає з того, що твори у:країнсь:ких письмен­
ни1 і і11, аа пиш=rт:ком хіба що Федь:ковича, сприймалися в Галичині
м .1 11111O, мало хто й говорив по-у:країнсьІ{И, а все більше по-поль -
1· 1,1 іи. 11:оли ж 1862 р. у Львові з'явився <<Кобзар>>, в умах молоді
етнвсн рішучий перелом. Причому не тільки в ставленні до своєї,
1~ rщіона льної культури, літератури, а й до :культури російської.
J [онснював цей фант Ф. Свистун тим, що у1{раїнсь1{а література
завжди була близь:ка до російсь:кої, перебувала з нею в тісних
нонта:ктах (стор. 18).
Головну заслугу Шевqенка Свистун бачив у тому, що він
правдиво передавав думи й почуття своїх сучаснинів, виражав
ідеали, ЛІ{і хвилювали їх, кшшали йти вперед. Насамперед це
стосується боротьби поета з :кріпосництвом і поміщиць1шм гнітом.
Цій боротьбі присвятив автор <<Кобзарю> все своє життя, і його
слід вважати одним з провідних борців, яні своєю діяльністю на­
близили час <<Визволенню> селянства. Під <шизволенням>> Свистун
мав на увазі реформу 1861 р., яку він трю{тував я:к здійснення
ідеалів Шевчен:ка. <<Моснвофію> Ф . Свистун намагався знецінити
суспільно-політичне звучання творів поета в нових історичних
умовах.
Відповідаючи на головне питання, поставлене в заголовну пра­
ці, Свистун твердив, що життя й творчість Шевчею{а <<зігрівають
серця правдою», виховують потяг до гуманності,- справедливості .
Всі. ці терміни вживаються в плані абстран:тно - етичному, їх зміст
зводиться до пропоnіді понори, християнсьного братолюбія. Рево­
шоційпі твори по е та нритю, осуджував, зв'язував їх появу з <<чу­
жимю> духу пое з ії впливами та недостатньою освітою автора.
Вся праця Свистуна перейнята реющійними ідеями <<мос:кво­
фільства>>, спрямована на підтримну монархічного ладу Росії 104 .
Російсьно-унраїнсьні літературні зв'язю1 привертали увагу Ку­
.тrіша, Драгоманова ще в 50 - 70-х роках. Ширше й кош,ретніше
з'ясовував їх М. Петров у статті <<0 степени самобь1тности унра­
ннсной литературьІ>> 105 . Розглядаючи творчість Шевченна ВИІШ>ІJЧ­
по в рамнах романтичної течії, він шу1{ав джерела її мотивів ,
образно -стильових особливостей в російсь1юму романтизмі, зонрема
в поезії Жуrювсьного, Пупшіна, Козлова, Лермонтова, допуснаn
~хожливість впливу польсьІ{ОЇ романтичної ш:коли на у:країнсьного
10 3 Ф. С [n ист у н]. Чем есть для нас Шевчеюю? }Сритичное рассужде­
пис, Ф. С., ЛLвов, 1885.
10 4 Це, до рс'Іі, по завадило цензурі заборонити працю Свистуна до по­
ширешш в Росії. У твердженні автора, що галицькі русини ближче столтL
до малоросів, п і ш до nеликоросів, цензор Фрейман побачив сепаратистсь1,і
те нденції. <<Несостолтельность втой брошюрь1 в цензурном отношении, ­
додав він, - еще подкрепллется тем, что для поJrного определения характе­
JЖстшш Шевчеш,о автор цитирует множество стихотворений, напечатанньrх
аа границею и по их вредной тенденциозностп не допущеннь1х к обраще­
нию II Россию> (ЦДІАЛ, ф. 777, оп. 3, спр. 10, No 58, 1886).
105 Н . Петр о в, О степени самобьrтностн у1,раинс1,ой лптературьr . ­
«Нисnляниrп>, 1881, 6 .ІІІ , No 52.
61


поета. Зіставлення його мають переважно формальний харю,тер.
У поемі <<1-Іаймичr,а», наприклад, нритю{ бачить вплив вірша
Пушніна <<Под вечер осенью ненастной» на т ій підставі, що в обох
творах є образ понритrпr, ЯІ{а підкидає свою дитину чужим шо­
дям. Аналогія малоперенонлива: тюпrй мотив харантерний і длн
народної творчості, до того ж, за задумом і за вилонанням, це
твори зовсім різні. Тю{ само безпідставною була підтрИJІ,,Ша твер­
джень деяких критиків, що в <<Посланії ШафарИІ{ОВі>> відчуває­
ться залежність від віршів Пушніна <<І{леветнинам России>> і <<Бо ­
родинсІ{ая годовщина>> 106 .
Деяну рацію мав Петров, ноли писав про певну залежність
<<Перебенді>> Шевчешш від <<ПророІ,а>>, <<Поета>>, << Черню> Пушr{і­
на та <<Пророна» Лермонтова. Тут справді є схожі мотиви в трю,­
туванні образу поета, насамперед у протиставленні його оточен­
ню, суспільству, яне не зустрічалось у народюи поезн (на це
пізніше вказував Фрюшо). Свої міриуванпя про в плив на україн­
сьr,ого поета російсьІ{ОЇ літератури вчений повторив і в rшизі
<<Очерки истории уr,рюшсr,ой литературьr ХІХ столетию> 107 .
У відомому <<Отзьше о сочинении Петрова>> М. Дашкевич 108 ,
не заперечуючи значення російсьної літератури у формуванні
ідейно-естетичних уподобань унраїнсьного поета, зауважив, що
Петров ігнорував ціJшом очевидні фан:ти впливу на Шевченна
польсьr,ої літератури, щ1редусім Міцневича, і тим самим дещо ви­
нривив 1,артину літературної атмосфери, що сприяла формуванню
поетичного голосу автора <<:Кобзарю>. Цю думІ{У розвинув і глиб ­
ше аргументував О. Третю, 109 . Його вихідна позиція в словах:
«В російсьн:ій поезії, у Пушr,іна і Лермонтова, находив Шевченно
Jrіберальні думни, але не міг найти патріотичного напряму, тано­
го, ЯІ{ИМ визначується майже ціла польсьна поезія романтична,
а особливо поезія Міцr{евича>> (стор. 22).
І.Uевченнові був чужий офіційний патріотизм Жуновсьrшго, aJre
він не ототожнював його з патріотизмом Пуш1,іна. А нрім того,
це не перешноджало бачити в творчості російсьr{их поетів чимало
повчального.
Спостереженнн Третю,а охоплюють переважно твори Шевчен­
на 1837 - 1844 рр. з сильним романтичним струменем. В баладах
<<Причинна», <<Утоплена», «Русална>> І{ритин винвляє сюжетні хо ­
ди й онремі образні деталі, ЯІ{і справді нагадують деЯІ{і місцн
106 Див. Н. П. П ет р о в, Отношение поззии А. С. Пуш1шна І< у1,раин­
сной жизни п поазии . Сборшш статей о А. С. Пушнине по поводу столет ­
него юбилея, К., 1899, стор. 160.
107 Н. Пет ро в, Очерюr истории унраинсной литературь1 Х І Х столе­
т 11 н, К., 1884.
1ов Н. Да m 1< еви ч, Отзьш о сочшrенип г. Петрова <<Очерюr истории
унраит-1с1юй литературь1 ХІХ столетrію>.- У юr.: <<Отчет о двадцать девятом
прнсуждепии наград гр. Уварова>>, СПб., 1888.
109 Про вплив Міцневі,~ча на поезію Шевче1ша. Написав Осип Третян,
Нр:шів, 1892.
62


в '1•1нJр11 х Мі1\1 ( 11J ir и1 <<Гражина», <<Уцечн:а», <<Рибна>>. Не ігнорує
но1·..1 1і 1 111111 , і фоJ 11,1шорних джерел (він приєднується до думни
j ~ 1 11111 ї 11 1111•1 1 1, що прийом, ноли дівчина стає тополею, зустрічається
11 11 11 1ю 1 111іІА 11іспі), але в даному випадну унраїнсьного поета біль-
1111\ 11 O.1 1O111,ш Міцневич, бо його твори антивніше збуджували фан­
· т:~ію, аах оплювали увагу. І в той же час Третян не схильний
11 о р 0G ільшувати вплив польсьного поета на Шевченна. В його пра-
11і :.~вучить застереження проти формальних аналогій, де в чому
не погоджується в ін і з Франном, який надто перебільшив за­
люrшість «Перебенді» від <<Імпровізації>> Міц1{евича ( <<Перебен­
дю>, гадає Третю,, більше нагадує <<Дударю>), без достатн іх під­
став писав про вплив М іцневича на історичні твори Шевчен­
І<а, добачаючи в них навіть ремінісценції з творів польсь1,ого
поета.
Багато в чому солідаризується з Третю-юм О. :Колесса в статті
<,Шевченно і Міцневич» 110. В цілому ж на проблему він дивився
ширше, хоч праця його, здавалось би, має ло1{альнішу назву. Ян­
що ДаmІ{евич і Третю{ у ранніх баладах Шевченна бачили пере -
1:1ажно впливи польсьІ{ ОЇ літер а тури, а Петров і Огоновсьний -
російсьної, то :Колесса вважав, що у1,раїнсьний поет багато
черпав для себе ян у польсьній, тю, і в російсьній літературах,
а через них і в західноєвропейсьІ{іЙ. На його думну, слідів зна­
йомства Шевчеш{а з творчістю російсь1шх письме1-шинів треба
шу1{ати не в І{іль1юх подробицях, ЛІ{ це робить Третю{, а в загаль­
ній основі його поезії . <<Ніль1ш літ,- пише він, - нотрі Шевчеш{о
ПІJрежив на волі по більшій часті в Петербурзі, в товаристві
передових світлих людей, мусило чимало вшшнути на духовний
розвій нашого поета . Світогляд його рішучо розширився під впли­
вом ідей, яні тоді голосила будь то своя, будь то західноєвропей-
сь1,а література>> 111 .
•
Своїм завданням Нолесса поставив з'ясувати, що йде в твор­
чості Шевчею{а від Міцневича. Тому в його праці говориться про
російсь1{у літературу лише побіжно, в плані заперечення тим, хто
більшою чи меншою мірою ігнорував очевидні фю,ти плідного
навчання унраїнсьного поета в поетів російських. Одначе й при­
няrідні його зауваження можуть правити за доназ, що <<вплив
J[{у1{0всьного, Нозлова та Пуш1,іна не був для Шевченна тю{ мa­
JlO значним, ю, думає Трет шо> (стор. 53). Аналізуючи балади
<іllричипиа>>, <<Тополю>, <<Русална», поезії <<Перебендю>, <<Мар'я-
11 а Чорющю>, поеми <<Сою> ( <<У всю{Ого своя долю>), <<Велюшй
JlLOX>>, <<Га йламани>> тоrцо, автор поденуди вдається і до паралелей
з 'J'ворами таних різних за художнім рівнем та ідейним пере1{0-
панням письменшшів, ш, Гоголь, Метлинсь1ш:й, Мар1,евич, Ри-
1іо Стаття О. І{олесси «ІUеnче1шо і Міцт,ев иЧ)> опубліr,ована в <<ЗНТШ)>,
т. 3 , 1894, стор. 36 - 152; Раніше фрагменти з неї реферативпо друпувалися
в часописах <<Діло)> (1890, ч. 18) і «Kшjer L,vo,vski)> (1890 , No 13).
111 <<З HTill)> , т. 3, 1.894, стор. 98.
63


лєєв, польські - Чайковсьн:ий, Гощинський, Богдан Залесь1шfі:.
Н'оли до цього додамо, що не оминаються і фольклорні мотиви,
то широта постановки питання про літературну атмосферу, яна
сприяла виробленню ідейно-естетичних уподобань раннього Шев­
ченн:а, стане ще очевиднішою.
Праці Третяка й І{олесси не позбавлені, звичайно, формаліс­
тичних зіставлень, властивих взагалі н:омпаративістсьr{ому мето­
дові. П роте для свого часу вош1 відіграли в цілому позитивну
роль у з'ясуванні впливів на раннього Пlевченка російсьr,о ї та
польської літератур.
Дещо нове додавала до проблеми зв'язків Шевчею,а з ро­
сійсь1юю літературою стаття Д. Мордовця <<06 историческо.м зна­
Ч(;'НИИ Ненрасова нан позта>> 112 , в яній встановлювався перегук
російсьl\ого поета з українсь1шм. Про це, ян відомо, автор побіжно
зауважив ще в рецензії на <<Нобзар>> 1860 р.
У 70 - 90-х ронах з'явилось нілька розвідон, присвячених он­
ремим творам поета. А. Андрієвський і М. Пачовсьний досліджу­
ють образ жінки в поемах і баладах Шевчею,а 113 ; І. І{онорудз і
3. Груш1,евич пишуть статті про послання <<І мертвим, і жи­
вим ... >> 114 ; поему <<Гайдамацю> аналізує О. Огоновсьний 115 , а поему
- «С ою> (1844) - І. І{опач 116 ; твори на історичну тематю,у розгля­
дав В. Щурат 117 ; 1883 р. до женеnсьп:ого видання поеми <<Марію>
в російсьн:ому переюrаді 118 Ностомаров написав передмову, а Дра­
гоманов - пісшrмову. У дещшх з цих праць, зонрема, в статтях
А. Андрієnського, В. ІЦурата, М. Драгоманова, бачимо спроби
1шю,ретнішого й глибшого вивчення творів поета.
Попереду вже йшлося про те, що Нуліш у 70-х ронах нама-
112 д. Морд о в це в, Об историчес1<ом значении Не1,расова ка~, поз­
та.- <<дl)еВПЯЯ и новая Россия», 1878, т. 1, No 2, стор. 139-143.
113 [А. Апдрневсн. ий], О струнах Тарасовой кобзь1.-У його ж
ю1.: <<Помюши Тараса Григорьевича іlіевче1ша 25 февраля 1879 в Одессе»,­
Одесса, 1879; М: П ач о в сь 1, и й, Жіночі тиш~ в поемах Шевченка.­
«Правда>>, 1896, No 39, стор. 467-469; No 43, стор. 515-517; No 44,
стор. 525-526; No 46, стор. 545-548; No 47, стор. 555 - 559; No 51 стор. 597-
601, No 52, стор. 608-612.
н 4 І л л я Но І( оруд з, <<Посланіє>> Шев,1е1ша. Естетично-критична сту­
дія. - <<3орт>, 1885, ч. 15-19; 3. Гр у ш 1, еви ч, Друшпое nосланіє. Поема
Тараса Шевче~ща. Провідна мисль під взrлядом педагогічним.- <<Шкільна
'ІаСОППСЬ», 1885, 1. Х, No 19; 16. х, No 20; 1. ХІ, No 21.
.
115 <<Гайдамаки», Поема Тараса Шевченl{а . Студіум Омеляна Огоновсь~,о­
го.- <<Правда>>, 1879, No 3-6.
116 <<Огляд поем11 Т. Г. Шевче~ша «Сош>. Написав Іван Нопач. - «Зорш>,
1895, No 17-22.
117 Заміт1,и до поеми <<Чернець>> написав В. Щурат . - <<Діло», 1894,
No 143-149.
116 «Мариш>. Позма 1 . Гр. ІЛевченна. Перевод с унраинс,шrо, їІ(епева,
1885 . М. Бахтін, до речі, вважає М. Драгоманова не лише видавцем і ЕОМ(Ш­
татором цього видання, а й перенладачем (див. статтю <<llіевчеrшо в ро­
сійськпх пере1шадах».- <<Радянське літературознавство>>, No 4. 1939 ,
стор. 198). До думки М. Бахтіна приєднався М . Павлю,, (див. його статтю
у sбірнияу ХІ наукової шевченнівсьІ{оЇ "онференції).


rІ\всн І(Отзоди ти хибність поглядів Шевченна на минуле Унраїни.
] ! о обм ош ившись напад1{ами на поета у згаданій уже <<Истории
110 · соодип ения Руси» і в статті <<Назани по отношению к госу-
7\ арстnу и обществу>>, він опублікував у ;-н:урналі <<Правда>> 1876 р.
статтю «Мальована гайдамаччина» 119 , основна теза я:кої - анти­
пародний хараr{тер поеми <<Гайдаманю>. Авторові поеми він заІІ:и­
даn: <<Ноліївщина в його - всенародне святе діло; розбишацький
розлив крові без усякої людсьної мети - се в його слава і qесть
нашої старосвітщиню> (стор. 469). Це твердження І{уліша не за­
лишилось без уваги . В р ізних працях воно та~{ чи інаюле спро­
стовувалось, від:кидалось як безпідставне, аптинауrіове. В одному
з виступів особливий наголос зроблено на думці: «Ноли б навіть
призпати, що з І{оза:ками йшли тілько урвителі та голоп'ятнини,
тю, чия ж се була робота, що на Русі-У:країні, де не проступало
1юза цтво , всюди знаходило сотні і тисячі сих обідранців, що за
Хм ельницьного мало що не вся Русь-Україна виявилась такою
розбиш ацьною'? Невже ж ІЮЗаІ{И розплодили сей павперизм в землі,
що моло1{ом і медом плила та слила обітованою землею?>> 120•
Але Барвінсьний самої поеми не аналізує. Через три рони це
зробить Огоновсьr,ий, маючи танож на меті спростувати вигадю1
Нуліша. Попри загальну методологічну хибність, ОІ{ремі полоше н­
ш:r його ро з nідпи були слушними. Студія про поему <<Гайдаманю>
перойпнт а дум:rшю , що змальовані поетом події є героїчною сто­
рі1:шою у nиз nош,п Ні боротьбі унраїнського народу, а образи Яре­
ми, Гопти, 3аJ1із пн ш1 з воJппюю силою художнього узагальнення
,шумулюють с1нm\ о пп ий гп.ів повстанців, ї х помсту гнобителям.
При цьому Огоповсьпий підпре сш,ш, що пост <ше був ворогом усіх
JІНхі в , а лише порогом ляхів-пані в >> 12 1•
Огоновсьпий називає << Гайдамаr{ю> народною поемою. Всі об­
рази її, на його думну, змальовано пластично, з великим худ ож ­
нім еманом і тактом. Навіть жахливі сцени різні та руїни тю,
майстерно переплітаються з ідилічними нартинами, співом коб­
заря, забавами гайдаманів та релігійними рефле1{сіями само го
поета, що не винл:икають гнітючого враження. Розділ <<Гупа Jr ів­
щина» досліднююві здався найслабшим у поемі, розділ <<Го в:та
в Умані» - найсильнішим.
У розвідці переважає переказ змісту, захоплення онремими
деталями, образами. Історичних джерел чи :rюю{ретних народних
піс епь для підпріплення своїх дум:он автор не залучає . Не по­
годжуючись з Кулішем, яний часто говорив про недостатню осnі­
ту поета й памагання виявити в його творах ту qи іншу неточ­
ні сть у з м ашованю ~сторичних подій, Огоновсьrшй писав: <<Хоча
бо Шевченно не буn висоr-шм ученим, то одпаrщ вис1,азав він
11 9 «Правда>>, 1876, No 12, стор. 460 - 471.
120 Б. Б ар в і нс ь 1, и й, Погллди на історію русь1-ого народу.- <<Прав­
да)), 18ї6, No 15, стор. 566.
121 «Прав д а>>, 1879, No 6, стор. 357.
3 5-ЗD
65


світові тю<і правди, які голосяться лише віщими всесвітніми гені­
ями» 122_
Історичну правду в творах поета відзначає Д. Мордовець.
<<Рассназ его (Шевченно.- Ред.),- писав він про поему <<Гайда­
маки», - становится историческим донументом, он явлнется та­
ним при сличении его с опубликованнь1ми ДОІ<ументами и хрони­
нами того времени. При атом же все то, что с~шзал Шевчеш<о
в своей поаме об уманской резне, не прочитав до атого ничего пе­
чатного, положительно подтверждается донументами, изданнь1ми
после вь~хода в свет его _ поамь1, и не противоречит им>> 123 . Мордо ­
вець дещо перебільшує, І<оли говорить, що Шевчешщ нічого не
читав про :Коліївщину, бо сам поет посилавсн в приписах на де­
нні дру1швані джерела, але дух епохи, причини та розмах пов­
стання 1768 р. в поемі відтворено ширше, глибше, правдивіше,
ніж то було в літературі до Шевчеш<а,- і це справді підтвердили
пізніше історичні ДОІ<ументи.
На захист поеми <<Гайдамакю> виступив і молодий тоді ще
Д. Яворницьний, ю<ий почав ретельно вивчати матеріали про За ­
порозьну Січ, зОІ<рема про гайдамацьний рух. У передмові до
ілюстрованого О. Сластіоном видання по е ми 1885 р. 124 в Петер­
бурзі хоч і нема від1,ритої полемію1 з І{улішем та іншими нрити­
нами, що намагалисн знецінити твір Jlleвчeiшa, були положення,
які рішуче протистояли спробам заплямувати героїну визвольної
Gоротьби нозю<ів. Дії гайдамю<ів Яворницьний розцінював як свя­
щенну помсту <<Вельможним панам>> за <<ю<ономически:й, рели­
гиознь1:й и нравственнь1й гнет». Ця історична правда відтворена
в поемі Шевченка. <<Там, где автор, - зазначає Яворницьни:й,­
становится на точку зрения самих гайдаманов, он, І<онечно,
изображает их таними, наними они бьши в действительности с их
страшньrми кровавь1ми расправами, но там, где он сам ставит себя
в положение истор1ша-наблюдателя, он болеет сердцем и проли­
nает горячие слезьr по поводу свершившихся собь1тий>> 125 • Під­
нреслив нритил і висо1,і художні ю<ості твору. Шевчешш він на­
зиває поетом світового масштабу і значення.
Стаття Яворшщьного не лишилась поза увагою реющшної
преси. Схарю<теризувавши її ЯІ< тю,у, що суперечить офіційній
точці зору, газета <<:Киевлннию> писала: <<А І<Ю{ОЙ-то 8варниц1шй
написал предисловие, в нотором задался целью ренламировать
даже самого <<бать1{а Тараса>>; наснольно ему удалось ато, можно
122 «Правда>>, 1879, No 6, стор. 355.
123 Гайдамаччина. Историческая монография Д. Мордовця СПб., 1885,
стор. 147.
124 Поема вийшла в кінці 1885 р., але, ш, свідчив О. Сластіон, з мірну­
вань суто номерційних видавці • поставили на титулці 1886 р. (Див.
О . Г. Сл ас ті он, Як утворювались ілюстровані мною «Гайдамани»
Т. Г. Шевчею,а. Відбитка з збірнина <<Шевченrш. Річник другий>>, Полтава,
1929, стор. 8).
125 Т. Г. Шевченко. <<Кобзарь. Гайдамаюr>>, СПб., 1886, стор. 2.
66


1·y11 11 ·1•r, по тому, что Тарас Григорьевич, по словам автора преди­
t', J 1O1111н, <<бьш не тольно поатом Унраинь1 и России, но и для всего
t :J 1 11 1111н сrюго мира, даже для всего человечества>> 126 .
'І' 11 ордж ення про світове значення Шевченна сприймалось
11O11 1 \овзі після Емсьного ун:азу ян своєрідний вюшю-1: душителям
11 'родов ої унраїнсь1шї н:ультури.
У стислій передмові Яворниць1,ий не мав змоги широ1ю аргу­
ментув ати тезу про справжній історизм у поемі <<Гайдама~,И>>. Це
вjн зробить пізніше у праці <<3апорожць1 в поазии Т. Г. Шевчен­
но>> (1912).
Не вдавався до 1юю-1:ретних зіставлень з історичними фю,тами
і 13 . ]Цурат при розгляді поеми <<Чернець>>. Пославшись на інших
ав т орів, ш-1:і раніше вн:азували на 1шижні джерела, що ними міг
С І\Ористатися поет, він головно стоїть на тому, що правдиво від­
творити 1шлорит епохи допомогли Шевчешшві народні пісні, nере­
ш1зи, легенди. Щурат наводить нільr<а харю-1:терних пісень про
Палія і показує, що змальований поетом Чернець дуже близький
до того, яким с1шався він в у~:ші народній. Навіть деякі відступи
від історичного фю-1:ту в Шевчеш,а йдуть не від <<Історії русів»,
а від фольн:лорних джерел . Певну паралель досліднин: провів між
rороєм поеми <<Чернець>> і старим нозан:ом у <<Чорній Раді>> Ky-
J1i111a (уриво1( з <<Чорної Радю>, в ш,ому зобр~жено, ш, старий
t (O :JН t( 11роща ється із світом і йде доживати віну в чернечій 1,елії,
()11у(')J1і1ющ11 1 0 11 <<Совремеuuине>> ще до арешту Шевченна). Працю
ІІ~урнтн нроіімас І\,УМJШ, що до прочитаного поет ставився критич-
11O, що пін бjш,1 1 1 0 11O11ірнв пародuим оповіданням. У цьому вбачає­
·1• .1,сн оппа з 11ужо вaiJot нвих озпа~, Шевченнової народності в істо­
rи•111их тнорнх.
1Ір о 111ироту суспільно-політичних поглядів Шевченка та його
нритJ1ч110 ставлення до історичного минулого йдеться і в статті
1. Но1юрудза <<Посланіє>> Шевчею-1:а>>. Автор критю,ує тих, хто
намагався тлумачити послання <<І мертвим, і живим ... >> тіль1,и на
підставі вихоплених з нього окремих цитат, і прагне розглянути
цей твір у цілому, визначити його провідні мотиви у зв'яЗІ(У з
усією творчістю поета 1837 - 1847 рр. Ко1,орудз справедливо твер­
І(ИВ, що від <<Причинної>> і до <<І мертвим, і живим ... >> Шевченно
11ройшов стрім1,ий висхідний шлях, що в цей час у поета вироби ­
.нись і змужніли його антисамодержавні переконання, розшири­
J rн ст, JІОJІітичні обрії. Теза ця аргументувалась так: <<Звісно, га-
1\Оt ( нр о ти 1~ари з му пабрався Шевченко в самій столиці Росії ...
13 Петербурзі жив Jllевчеюю серед людей вчених, у 1,отрих (ш{
і у самого Брюллова) виривались часто мислі проти царизму.
Одна1{ вони не явлюшся в тю,ій силі, ян в поемі Шевчеш,а <<Сою>.
Тому мусів поет і сам додумуватись до серйозніших, ясніших
яснравіших гадо1, політичних>> 127 •
126 <<Н:иевлянин», 1886, No 24, стор. З («Литературное гайдамачество>>).
127 <<Зорю>, 1885, ч. 15-16, стор. 189.
67


Світогляд і творчий метод Шевченка розглядаються в еволю­
ції від романтики в дусі Жуковсь1,ого й Rозлова до реалізму.
Відомо, що на посланні <<І мертвим, і живим ... >> позначилась
певна суперечність світогляду Шевченка. Поет прагнув <<усовісти­
ТИ>> ліберальне панство, закликати його до гуманності, до про­
світи народу. Але тут же він проронував розправу над панами,
янщо вони не схаменуться. Rо1,орудз цього не помічав і випинав
тільни ідею <<мирного>> розв'язання нонфлінту між гнобителями
і гнобленими . Таке ліберально-буржуазне трактування твору про­
знучало і в промові нритика на шевчею{івсь1юму вечорі в Ста­
вісла в ові 128 •
Не маючи вірогідних даних про діяльність Rирило-Мефодіїв­
СЬІ{О ГО братства, Rонорудз часто зв'язує ідеї послання з цим брат­
ством, хоч, ЯІ{ відомо, виникло і функціонувало воно пізніше.
Провідною думкою <<Огляду>> І. Rопача поеми <<Сою> є те, що
Ше вчеюю був більше поетом-громадянином, ніж поетом-художни-
1юм:. Штучно розриваючи ці два поняття, Нопач т ве рдив, що n
поемі <<Сою> автор сильний там, де вразшша душа його ян гро­
мадянина реагує на всяну неволю й недолю людсь1,у, на нривди
й злочини, але виявляє свою недостатню художню озброєність,
ноли переходить до сатири, ноли треба не власне обурення висло­
вити, а об'єr,тивувати реальні 1шртини чи подати їх у сатирично ­
му освітленні. Харю,теризуючи ту частину поеми, де йдеться про
прийом у палаці і змальовуються образи царя й цариці, Копач
приєднується до думни Драгоманова про художню недовершеність
тво ру. Справжню причину такого погляду на поему він розr{ривав
у підсумнах, зазначивши, що для нього є неприйнятним зюшик
поета до І{ривавої революції.
Суспільної справедливості, на думr<у І{опача, можна домог­
тися нібито rі:шяхом піднесеюш інтелектуальної і моральної рів­
ності всього народу .
В оцінці і популяризації творчості Шевчетша <mародовцямю>
слід розрізняти два суттєві моменти. У період, І{ оли самим жи т­
тям на порядоr, денний висувалося питання про нонсолідацію
роз'єднаного штучним 1,ордоном унраїнського народу, про орію-r­
тування західноукраїнсь1шх дія:чів культури на нращі традиції
нультури Східної Унраїни, прагнення звеличити образ Шевчеrша,
популяризувати його ім'я і творчість мало безперечно позитивне
значення. <<Народовці>> не обмежувались проведенням ювілейних
вечорів і виголошенням промов; вони видавали твори поета, публі­
нували їх у періодичній пресі, а в статтях і розвідr-<ах заr{лиr,али
українських письменюшів наслідувати автора <<Кобзарю>, вчи­
тися в нього поетичної майстерності. Виступи <<Народовців>> пев ­
ною мірою протистояли намаганням цісарської монархії погли­
нути, асимілювати український народ . Але ж у їх куцу, буржуаз­
но-націоналістичну програму творчість поета ніяк не юшадалася.
128 Див. <<Д іло», 1891, 18(30). V, No 112, стор. 1.
68


І 11111 •, 11 м 11 о rон - її суспільно -політичний, революційний зміст . Кри­
•1•11 1111 і <·:1· ріJ1. и <<Народовців>> були спрямовані на те, щоб применmи­
•1·11 11 11 11 •1'ШШ революційних творів поета, а то й сRомпромету-
111 1·1
·11 ЇХ.
І І о родова демоRратична нритияа виRривала спроби <шародов­
І\і ІІ >> :зн ецінити революційні твори поета. Крім згаданих уже праць
І Ін 1 1шш:а , Терлецьного, Драгоманова, цій меті служили й виступи
О. Манове я:, В. Стефаника, М. Черемшини і особливо І. Фраю,а .
J\J ::шоnей , Стефаник і Черемшина спеціальних наукових розвідоr<
110 11ру1<ува ли, але їх виступи на літературно-громадсьRих зібран-
111 1 х, нубJ1іцистичні статті допомагали рознривати правдивий об­
р 1 1 : 1 11 оота-гуманіста, поета-борця. Таними, зонрема, є статті Мано-
11он <<Світла й тіні» 129 , Стефанина <<Поети і інтелігенцію> 130• 1897 р.
Чор о мшипа надіслав до газети <<Буковина>> статтю <<Гуманно-про­
с 11ітний сві тогляд в поезіях Т . Шевченна>>, яна з невідомих причин
J1' була свого часу опублікована 131 •
Ма~<овей ви(;тупив із спеціальною полемічною нотат1<ою, нош1
на одному з вечорів у Чернівцях декламатор на догоду Rлерина­
J 1 ам рядо1< із «Єретика>> - <<І на апостольськім престолі чернець
тдований сидить>> - читав так: <<А на царгородсь1<ім престолі єв-
11ух голодний сидить>> 132 . Ще в студентські роки Мю<овей зробив
1 1ор:івшшьний аналіз поеми й повісті Шевчею<а <<Наймич1ш» (про
1\ 0 11і 11 сам говорить в щоденнику), але матеріали ці залишають­
с,1 11 11j/\ОМИМИ.
С 11 u1 1щищ1 Франна J3 галузі шевченяознавства велю,а. 3а сво­
ею ПЩ'ОJО і з нач о 111ГJ1 М вона посідає особливе місце в усьому до­
, rюотно1юму 111 о в•1 0 1шо :з L~аn стоі. Основні положения Фрашш як що-
1\О 31\ І 'f\Jrт, ної о.11і11ю1 творчості Шевченка, тан і щодо окремих тво ­
рі 11 (;щ 11ипнт1шм хіба що поеми <<Гайдамаюп>) не застаріли і в
)11\111 і І \ІІі 133 .
•
129 Оси п М ан о вей, Світла й тіні. До 34-х ро1\Овин 3 дня смерті
Т. Г. Шев,rе 1ша . - <<Зоря», 1895, No 5.
130 В. Стефаник, Поети і інтелігенція.- <<Літературно-науковий віс -
111110>, 1899, т. 6, No 6, стор. 185-186.
13 1 Див. О. €. З асе н 1, о, Марко Черемшина про Шевчешш.- <<Збір -
111,щ праць V науІ\ОDОЇ шевченківської нонференції», 1957, стор. 257.
132 Див. О ле r, с а З асе н но, Осип Маковей (життя і творчість>>), К,
<<l (11i11p o», HJ6 8, стор. 204-205.
i u3 'І'омн <<Фра 1шо про Шевче~ша» вже порівняно широко висвітлена.
П1111. М 11 ха іі л о В о 3 н л н, Франно і Шевченко.- <<Вісті Академії науr,
У1(р11ї11с1.,1щї І'Сl'», 1!Н6, No 3; І. І. П і ль гун, Боротьба І. Франна 3а
С ІІlІJ\ 1.ц1шу Шоu •1 0 111 (а . - Наунові записки Київського Державного педагогіч­
ноr-о інституту, т. ХХІ!, н:., 1956, стор. ltS - 73; І . Ром ан чен ко, Фраrшо
про Шевчеш,а. <<Слоnо про велиr, ого І-1:аменяра», т. 2, К, Держлітвидав
У нраїни, 1956, стор. 314-360; П ан ас Лис ю н, Іван Фраtшо про Тараса
Шеnчеюш .- «Вітчи3на>>, 1956, No 3, стор. 112 -130; О . Н. Мор о з, Творчість
Ш со•1е 11ш1 в оцінці І. Франна (3а матеріалами, пні друнувалисп в польській
11р ссі).- «Збірник праць ХІ наукової шевчею,івсьної конференції>>,
стор. 78-88; О. І. Де й, Боротьба 3а Шевченка в Галичині.- Там же,
сто р. 96-109; Р. Ф. Марк у ше вс ь на, Дослідження Ів. Фраюшм балад
69


Уже з самого початну літературної та громадсьrш -політ ичної
діЯJrьності Франно виступив ю, непримиренний ворог буржуазно­
націоналістичної та нлеринальної ідеології, що становили голов­
ну небезпеr,у в Галичині для розвит1,у демонратичної 1,ультури.
Палний прихильюш і послідовниr, матеріалістичної естетюш ро­
сійських революційних демоr,ратів, він не тільки у власній твор­
чості наслідував її традиції, а й намагався спрямувати в це рі­
чище розвитон усієї українсьної літератури. В численних його
працях лейтмотивом проходить ду1-ша про важливу суспільно­
пере творюючу роль літератури, її величезне значення у піднесен­
ні соціальної свідомості народу. Висоним зраю,ом таної літератур и
була для Фраrша творчість Шевчею,а, до якої він раз у раз звер­
тався, щоб популяризувати й глибоно витлумачити, оборонити її
від фальсифіrшції та однобочної чи примітивної нритиюr.
Бл:изьно шістдесяти праць - тан:ий доробон Франна в галузі
шевчешшзнавства. Тут і огляди життєвого і творчого шляху пое ­
та, і студії над оr,ремими його творами, і полемічні статті, і до­
слідження поетики, і відгуни на видання творів тощо. Спочатну пе­
реважала увага до 01,ремих творів. Саме на 80-90-ті роюІ припа­
дають дослідження про поеми <<Гайдамакю>, <<Сою>, <<Н'аюшз>>,
«Наймичrш», <<Н'атерииа>>, <<Перебендю>, баладу <<Тополя>> та іп.
Першу синтетичну працю про творчість Ш ев чеrша Франн:о напи­
сав 1891 р. 134 до тридцятиріччя з дня смерті поета, уже значною
мірою спираючись на ці розвідюІ. Статті друнувались у1,раїн­
сь1,ою, російсьrшю, польською, німецьною, англійсьrшю мовами .
Шевчеш,ові вірші Франко перенладав иімецьr,ою мовою.
Інтерес до творчості свого вел:rшого попередниr,а Фраrшо ви­
явив дуже рано, ще під час навчання в гім назії, але з розгорну­
тою оцію,ою її в пресі виступив у роrш творчого й політичного
змужніння. Перша його праця <<Причинки до оцінення поезій Та­
раса Шевчеюш>> 135 мала відверто полемічне спрямування. І не
тільr,и присвячена <<Гайдамакам» першя. її частина, написана, зс1
словами автора, <<з приводу праці Огоновсь:кого>>, а й друга -
<,Темне царство>>, в якій розглядалися поеми <<Сою> і <<Н'авказ>>.
Останні зазнавали чи не найбільш викривленого тлумачення.
У вступних увагах до <<Причиною> 1,онстатовано, що 1,ритиною
j поем Шевченка про жіноче горе . - <<Збірню{ праць ХІІ наукової шевчен­
І{івсьної 1юнференції>>, стор. 253 - 266; Ю . Кобил е ц ь І{ и й, Шевченн о
іФрашщ К., Держлітвидав, 1964; Борис Кубланов, Оле1,сій :Мо­
р о з, Передмова до ющ.: І в а п Франк о, І з секретів поетичної творчості.
Вид-во Львівськоге університету, 1961, стор. 3-25.
134 І в ан Франк о, Тарас Шевчеюш.- <<Зоря», 1891, ч. 5, стор. 86-90.
25 січня 1889 р. Фраюю прочитав у Львові па зборах Польсьного жіночого
товариства допов ідь під тією ж назвою, але не опублінував її тоді. Основні
положення цієї доповіді Jшгли в основу статті в <<Зорі», а пізніше (1893 р . )
і в газ. <<Kurjer Lwo,vski». Автограф доповіді зберігається в Інституті лі­
тератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 3, .No 687.
135 І в. Франк о, Причинки до оцінення поез і й Тараса Шевчептш.­
<<Світ>>, 1881, No 8- 9, стор . 158-161; No 10, стор. 171-172; йог о ж, Темне
царство.- «Світ>>, 1881, No 11 - 12, стор. 195 - 199; 1882, No 1, стор. 221-224 .
70


І\,УїІt(І м11.1 10 sроблено для справжньої оцінни творів поета. Ними ча-
1· ті 111 0 ми.11увалися, денламували їх, «а хоть дехто й брався до кри­
· 1 · 111 1у 1щ111111 і пояснювання творів Шевченка, то робилось се без на­
.1 11 1 ~ 1 1 11 ої науr{ової методи, критиr{а оберталась у вузькім кружrч,
111 · рн11и,tивалась не раз тілько перес1{азанням полатаною прозою
то1 ·0, 11 10 Шевчею{О висказав стихамю> 136 .
. 11 ри суд суворий, але справедливий. Стосувався він і студії
U 1 ·01 1о всь1юго про поему «Гайдамакю>, в якій, як уже говорилось,
1 1 среві\mав перю-аз sмісту твору. Але головне в тому, що Фраш{о
110 1101·одипсн s дею{ими узагальненнями та високою оцінкою Ого -
11011<; 1,1ю1·0. Зв ернен ня поета до історичного минулого, нонкретні --
111 0 - 110 11а11іонально-визвольних рухів, він розглядав як відступ
11і 1 1 :1 .1 1 0Gо1 1 о н1111 х соц іальних проблем. Тоді, І<оли Огоновсьний у
с ноїі,r с·1·у1 1її наі1біш,ший наголос зробив на національно-визволь-
1 1 uму моменті, Фрашю, павпаюr, ігнорував його, твердячи, що гай­
намацькиі'r рух - <<се був тільно один вибух боротьби суспільної
на Внраї ні>>, тобто соціальної. Шевченно, на думну Франка, не
роsібрався ЯІ{ слід в історичних подіях, заsнав впливу «Історії
pyciu» та польської романтичної школи, і, тю<им чином, у його
ранніх творах на історичну тематин:у запанував <<формальний
у 1 , раїпсь1ш:й патріотизю>. Наявні в ранніх творах Шевченна еле­
моп·1•1,t по1,ритичного ставлення до минулого Фраш{ом перебіль-
111 ую·1·1,сп, і таюrм чином знецінюються і правдиво відображені
pouJ11,нi наr·1·ипи пародпої помсти над гнобителями. Тут відчуває­
т r, сrі n cnлn :~н.1 1 с~ю 1 і с тт, ФрютТ(а під Драгоманова.
Незабаром післн оттублі1,ування статті (того ж таки 1881 р.)
Фр.1111ю 11и:.~11ш1 у J 1и сті 1\0 Пр 1н·омш1ова : <<Роsбір <<Гайдамаків>> :му­
<: ів бут и сJ1 абиі,і, бо мені главно ЙІПJІО о сокрушеніє Огоновсь1<0 -
1·0>> т_ llі::н1ішс він дещо змінить свою думl{у про поему, а в
1891 р. в стат ті <<Тарас Шевчшшо>> назв0 її <шороною>> серед Шев ­
ч о1шових історичних поем, у яких на почат1щвому етапі творчості
т1нвлявся нахил поета до реалістичного трю{тувюшя дійсності,
юодсь1щго чуття і психологічих проблем. Мабуть, тому в 1914 р.,
110 сторіччя з дня народження поета, Фрашщ опублікує ОІ<ремим
нипюшям лише другу частину <<Причинків>>, sауваживши в пе­
редньому слові: <<Тільни другу з тих студій уважаю потрібним
нсрсдруr<увати тепер як річ, на мою думну, досить sао1{руглену та
J1 0 11 uрс11анпепу>> 138.
Л.но 1 1 ри11цнпових мір1{увю1ь про поему дослідНИІ{ не змінив.
<< І І 1111ш1щю .. . 1 1 осму <<Гайдамаr<ю> 3а найвизначніший або хоч
тіJ11,11и 11иа1~а1111.нїr твір Шевченна>> (XVII, 37) ,-
читаємо в його
ст атт і <<Т. Шс11•10НІш п освітленні п. Урсіна>> ( 1888 р.) . Пізніше в
136 «Світ>>, 1881, No 8-9, стор. 158.
137 Матеріал н для нультурної і громадсьної історії Західної Унраїни,
т. '1. Листування І. Франна і М. Драгоманова, К, 1928, стор. 31.
138 І в ан Ф р апн о, Темне царство. Студ і ум з приводу Шевченrшвих
1юсм <<Сою> і <<Кавназ», Львів, 1914.
71


розвідці про <<НаймичRу» (1895) він повторить думRу, що драма­
тичні епізоди в поемі << ГайдаиаRИ>> не вдали сл авторові.
І водночас Франко встановлює генетичний зв'язок творів пе­
ріоду <<трьох літ>> насамперед з поемою <<Гайдама~ш>>. 3 остю-1-
ньої, за його переконанням, беруть свій початоІ{ такі риси твор­
чості Шевченка, лк український патріотизм, що з роками позбув ­
ся старонозаць1шго забарвлення й набув виразної <<Прихильності
до всіх угнетених і покривджених>>, і реалістичне зображення
життя унраїнсьr,ого народу, його нривд.
Розвинутись і зміцніти цим рисам допомогли об'ю,тивні перед­
умови. Про них уже частново говорилось у працях попередників,
але здебільшого однобічно й побіжно. ФраНІ{О перший поставив
вивчення зв'язків поета з російською та світовою культурою на
міцний науновий грунт. Головне, як поназав він, полягало не в
тому, що той чи інший твір, образ чи мотив Пушніна, Міцкевича,
Гоголя та інших письменників мали благотворний вплив на Шев ­
ченка, а в загальноестетичному піднесенні, яке нанреслилося в
російській літературі з виступом Пушкіна, Лермонтова, Гоголя,
Бєлінсьного, Герцена, з пронин н еюнrм у Росію т в орів нласиків
європейсьІ{иХ літератур - Гюго, іН. орж Занд, Бальзю{а, Стендаля,
Дікн:енса. Вся та література бул а доступна й Шевченкові, яюrй
під час навчання в Анадемії художеств підтримував найтісніші
зв'язки з діячами російсь1шї І{ультури. Навіть не маючи кою{рет­
них даних, що саме читав Шевченко з маси тієї літератури, яЕі
відгую1 про них читав і чув од друзів, знайомих, сміливо можна
твердити: <<Неможлива річ, щоб Шевчею{О, живучи під той час у
Петербурзі, не мав також захопитись тіюо велиною хвилею посту­
пового руху, щоб його гаряча, молода душа не повернулась 'І.'акож
у новім напрямі, тим більше, що й власні його мужицькі симпа ­
тії віддавна тягли його в той бію> (XVII, 11).
Фрюшо не мав на меті всебічно досліджувати поеми <<Сою> і
<<Кавказ>>. В листі до Драгоманова він так розкрив свій задум:
«Далі буде розбір <<Сну» і <<Кашшзу>>, а властиво критика політич ­
ного устрою Росії>> 139 . · Такий аспект дослідження обумовив і його
назву <<Темне царство>>, і необхідність розглянути в ньому хоч і
різні за художніми особливостями твори, але однакові за силою
ІІираженого в них ліричного чуття, що «мов блис1<авка, роз­
свічує густий, ві1<овий суморок <<темного царства>>, пише огняним
пальцем таємничі слова над розr{ошуючими тиранамю> 140 .
139 Матеріали для культурної і громадської історії Західної України,
т. 1, стор. 31.
140 <<Світ>>, 1881, No іО, стор. 197. Франко й пере~шадати Шевченка пі­
мець1юю иовою почав саме з політичних поезій. <<3 переводами Шевченка,­
писав він в одному з листів па початку 80-х рр.,- я гадав би ось що: вп­
ладити переводи насамперед політичних поезій («Кавказ>>, «Сою>, і дрібні­
ших) і видати, коли б найшовсь накладець, з статтею для німців про Шев­
чеш<а і його політичну поезію, статтю можна би переробити із «Темного
царства>> ( Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченна АН УРСР, ф . 3, No 1603,
стор. 12).
72


Політ ичні поеми Шевченка - явище насr,різь новаторсьr,е. Та -
1 0 1 .х гост р о викривальних творів не знала тоді література. До­
с J 1 іюнуючи чинники, ю,і спонукали по ет а до написання їх, Фран­
Ії о 11 рихо дить до висновку, що тут, окрім побічних в пливів, про
ІІІ ( і ЙШJюся вище, важливу роль відіграли ще дві обставини. Зда в-
1,н цінав лячись історією Унраїни, пое т, що в болівав за її д олю,
м,J в вир об ити в собі опоз иційний дух проти російсьного самодер­
щнпства, від ~шого Уr{раїна зазнавала багато лиха. 3 другого бо­
"У, прихильні сть поета до всіх покр ивджених підказала йому не­
о б х іп 11.іст ь підне сти протест проти «темного царства>> з позицііі
,У(' іх :1110,щ,,юп нх і знедолених. У поемі <<Сою> більш відчутна пср-
11111 т о 11 ) ( 1п1і н - осr<арження <<темного царства» від імені у1,раїн­
с1,1ю1'О ш1ро;(у, в поемі <<Наю,аз>> -- друга. Але в кожному випадт,;у
н,шриттю і осуду підлягають суспіль но-політичні основи ладу,
неі його правові інституції. 3 цього погляду обидві поеми ніби до­
JІО1знюю ть одн а одну і створюють ту цілість, яка дає на йпов ніше
у явлення про нріпосницьну Росію середини: ХІХ ст.
Донладніше аналізується пое м а <<Со ю>. І, звичайно, не випа д ­
н:о в о: тематично вона ширша, художнє відображення дійсн о сті
н пій міцніше прив'язане до І{оннретних нартин нріпосницьІ<оЇ
с 11стсми. Тоді ю, <<Сош> охоплює найхарактерніші риси життя nсьо-
1·0 <<·1·ом 110 1°0 царства>>, <<Наю<аз>> присвячено одній лон:альній по­
І\Їі. Тр 'ба бyJJO, підr,реслює дослідшш, мати неабиш,у сміливість,
мужніст,,, щоб :з тююю відвертістю і силою гніву ос.удити суспіль-
1 1 у погань, ЗfІн.ю,1.шти по боротьби з нею. Першорядну роль тут
нідіераJ1.н поо·1·01щ ніJ(І(аJJ.і.сть інтересам гнобленого народу, свідо­
ма настаоона J ІС тіш,ш,1 на вилриття І,ріпосницьного ладу, а й на
:щнт1 1t )(О й.ого повалення револю ційним шляхом.
lЦоб п .і.дr,реслит и, 1ш с1,ільки це було · по-шевченніnсьr,ому смі ­
.111; 110, Фраш,о нагадував, що в 30-40-х роках навіть ті, хто від­
верто й ріЗІ<О І,ритинували кріпосництво, далеко не завжди зва­
жув ались осуджувати політичні інституції системи .
Ц я проблема настілью~ заціr,авила Фраю,а, що він н апр:~шін­
ці 80-х ронів темою для своєї дон:торської дисертації бере поему
<< С он». << З адумав л робити доr,тор ський екзамен з уr,раїнсЬІюї л і ­
т ератури, - повідомляв він Драгоманова, - і на тему для дисерта ­
J \ і:L вибрав Шевченків <<Сош>, а властиво: чим була в сучасній
JIO C,iіі ст,кі і,і лі т ер атурі і nідни в зяла ся політична поезія: ІПевче н­
J іІt» 1~1
. Про
тот ішлося і в листі до О. Пипіна, в юшму, до того ж,
а н а · 011имо с11 робу нраще розібратися в атмосфері, що спонунала
у1,раїпсь1юго 1 1 оста до напи сання політичних поем 142 • Яr, с.відчать
уривю1 про спен:ту, rцо збереглися, дослідження 143 мало бути
141 Матеріали Д JІЯ 11улr, т у рної й громадсьrюї історії Західної У1; раїни,
т. 1, с тор. 256.
1' 2 Див. <<Радннсь 1, е літературознавство», No 13, 1950, стор. 75.
14 3 й ому Фраюю дав остаточну назву <<Політична поезіл Шевченка
1844-1847 рр.>>.
73


досить широке, велика увага в ньому приділялась питанням істо­
ричних передумов, особливост ей епохи, світогляду поета. Свого
дальшого поглиблення мали зазнати ос.повні положення етатті
<<Темне царство>>, головним чином думка про революційно-демо-
1,ратичний характер творчості Шевчеш{а, про потребу насліду­
вати його традиції. Цікавий задум залишився нездійсненим: н а
заваді стали чи то поради Драгоманова не братись за т ану
тему, чи то побоювання, що робота не знайде схвалення у львів­
сьІ{ОЇ професури, а може, домішувалися й ще · ЯІ{ісь мірну­
вання.
Не вийшов за рамю1 плану й фрагменту вступу тю{ОЖ намір
створити велин:у працю про жіночі образи в творчості Шевч юша.
2 жовтня 1881 р., очевидно, ще до завершення роботи над <<Сном>>
і <<Каю,азом>>, Франно пиеав І. Белею: <<На другий рік я візьму
під розбір цілий ряд його (Шевченка.- Ред.) жіночих типів, а
іменна в танім порядну: <<Катерина>>, <<Наймична», «Відьма>>,
<<Неофіти>>, <<Марію>. Особливо ці1{ава була б мені праця того то­
вариша, що сего роІ{у в історин:о-літературнім 1,ружну порі вн юва в
критику на <<Неофітіт> Згарсьн:ого і Огоновсшого>> (ХХ, 140) .
В одному з наступних листів повторюється та сама дуМІ{а тільки
щодо перших трьох поем.
На яномусь етапі початІ{ОDИЙ намір онремо проаналізувати
названі поеми переріс у ширший задум і дістав назву <<1Кенщина ­
мати в поемах Шевченка>>. Під таю1м заголовІ{ОМ в архіві письмен-
1пша зберігається план роботи 144 , з ян:ого видно, 1цо дослідження
нанреслювалось дуже грунтовне, на багатому фю{тичному матеріа­
лі не тільІ{И з творчості Шевченна, а й його поп·ереднинів та на­
ступшшів. Нрім поем <<І{атерина>>, <<Наймична>>, «Відьма», <<Нео­
фіти>>, <<Марія», праця мала охоплювати повісті Нвіт1{и <<Маруею>,
«Нозир-дівна>>, <<ІЦира любов>>, оповідання Марна ВовчІ{а <<Сест ­
ра>>, <<Одарна>>, <<Ледащиця», повіеть <<Інститут1,а>>, дею{і твори
Нечуя-Левиць1{ого, Нописьr{ого, Павлю{а. Згодом Фрюшо не раз
звертатиметься до названих поем, а про <<Тополю>>, «Наймич1{у>> і
<<М арію>> напише спеціальні розвідки.
Можливо, написанню праці <<Л{енщииа-мати в поемах Шев ­
ченка>> завадило те, що досліднина захопила в цей час інша, су­
міжна за звучанням тема - <<Жіноча неволя в русьних піс­
нях>> ( 1883).
Студії про <<Тополю>> і «Наймичну>> постали спочатну Ю{ лет{­
ції: перша прочитана · на шевченнівсьному вечорі в Станіславові
1890 р., друга - у ЛьвівсьІ{ОМ:у університеті 22 березня 1895 р.
ЯІ{ іспит на право винладання. ЯІ{ повідомляла газета <<Діло>> 145 ,
леІ{Ція про <<Тополю>> пройшла з велиним успіхом, але з ЯІ{ихось
причин не була тоді опубліІ{ОВ~на, і побачила світ аж у наш, ра-
144 Див. Іван Фра1шо, Літературна спадщина, т. 1, Н., АН УРСР, 1956,
стор. 351 - 353.
145 <<Діло>>, 1890, No 67.
74


; 11111с,1.ний час 146 . Це було перше справді наукове дослідження не
тіJІІ , t(и Шевчешшвої, а взагалі української балади.
Тут Франко, хоч і побіжно, але переконливо розв'язує такі
н::шшиві методологічні проблеми, як взаємодія традицій і нова­
торства, літературні впливи, місце Шевченна в унраїнсьному лі ­
н·р атурному процесі.
У ранніх творах поета (до них помилково віднесено і бала-
1\ У <<Хустипа>>) Фраюю встановлює значно більшу залежність від
· 1·рад1щій, піш у наступні періоди, зокрема в баладному жанрі . Але
11 1 1 їо і:1 11 а 1 1 очатн:у літературної діяльності унраїнсь1{ий поет на ­
<·:1 • і .1 1 щи ни 11вив сво ю творчу індпвідуальність, що традиційний еле­
мо 11 ·1· ана н у • ~а в у нього по-новому. На баладі <<Тополю> й просте-
1 1 ,;ують сн гоJювпим чином мотиви, ю,і йдуть од традицій і під
J1 о ром :Шевченна :1азиаю ть трансформації відповідно до його сві­
тогштду й особливостей художнього о сягнення дійсності. Два 01{-
р емі назнові мотиви об'єднано в «Тополі>>: ЯІ{ з допомогою чарів
І\ ів чина ви1шrшає милого та як вона обертається в тополю. Пер-
1пий з них має давню традицію в індійсьній, литовсьній, мо­
ра в сь1, ій, польсьній, сербсь1{ій, німецькій та інших літературах.
В унраїпсьн ій та російсьній народній творчості здавна відом ий і
~ 10 ·1· 11п обернення людини в дерево. Велиюrй знавець російсьrюї та
с11 іт оної J 1ітератури, Франк о наводи ть для під1,ріш1ення цієї думю1
б1 11 ·н •1·0 11 ри1їJ1.щі 1J, але безпосередній поштовх до написання <<To-
110J 1i >> ба •1и ·1· 1 , у бптща х М іrщ евича , Пушніна, '1Ну1швського. Пере­
творо111 1 н ж J\i11•1111111 с амо п то110Jпо віп пов'язує з у1,раїнською 1-1а­
род 1 rою нісн 'JO (111 , .11 ,0, l\O ре чі, раніше зробив М. Дашr,евич у зга­
І \і1ному 11т о << От•, ' Т О>>).
Т(умнn 11ро важливість дослід ження того, ю, Шевченко пере­
осм исJ1 ювал відомі в літературі мотиви чи образи, надавав їм но-
110 1'0 зву,1 ашш , розвивається в статті про <<Наймичку>>. Переr,она ­
JІ ніі, 1цо порівняльний аналіз повісті й поеми <<Наймич1,а» юп1е
св ітло й на процес освоєння поетом чужих взірців, Фрашю зістав­
лл:є ці однойменні твори, поr,азує між ними істотні відміни. йог о
с постереж ення грунтовні й переконливі , але висновн:и з них пе
з авжди правильні . Дослідни1, виходив з помиш,ової думни, ніби
повість написана раніше поеми, і будував порівняльний аналіз від­
пов іт~;по до цієї хронології 147 •
1rОІ' О/ 1, щуючись з тим, що в о снову поеми понладено фю,т по-
0/ \ ІІ І ІО І\ и і,і, Фрuнно піддаG обгрунтованій :критиці твердження
Н . lll o ~i"OІJ C LHOгo, пі б:и то поет схибив проти істини, бо, мовляв,
се р е д унра їп сь 1юго пароду таного не буває, щоб жіш,а підющала
с вою дитину чужим людям . Цей виплід фантазії К. Шеїшовсьного
nіп назв ав <<фальшивим націоналістичним самолюбством>>. Не ви-
146 І в ан Ф ран r, о. «Тополя» Т. Г. Шевченка.- «Радлнсьr,а літерату­
рr~,>, 194 1, No 3, стор . 181-194. (Публіrшціл й . Куп'янського).
117 Доrшадніше див. Л. Ф. Код а ц ь на, Однойменні твори Т. Г. Шев­
ч сrша, н:., <<Наунова дум~,а>>, 1968, стор. 21-23.
75


падн:ово, очевидно, в студії про <<Наймичку>> дуже багато уваги
Франко приділив національному колори т ові. Не погодився дослід­
ник і з М. Петровим, який відзначав близькість поеми Шевченна
до вірша Пушніна <<Под вечер осенью ненастноЙ>>. Не еамий по
собі фант, понладений в основу твору, важливий у даному випад­
ну, а його художнє втілення. 3 цього погляду образ наймичш1 не
знає собі аналогії ні в російсьній, ні в світовій літературі. Його
можна порівняти тільки з деякими жіночими образами самого
Шевченка, зонрема з Натериною (з однойменної поеми), і то
тільни в плані загальної тенденції в пон:азі деморалізуючого
впливу солдатчини на патріархальне сімейне життя. На:ймич­
на - натура глибша, цільніша; любов її до дитини настіль1ш
сильна, що заступає їй весь інший світ, чого зовсім не можна
сказати про Н:атерину .
Ширше, ніж у статті <<Причинки до оцінення поезій Тараса
Шевченка>>, ФраНІ{О порушив тут питання про співвідношення лі­
ричного й драматичного елемента в творчості поета. Дещо пере­
більшуючи вагу ліричного начала, він твердив, що Шевченно або
свідомо чи півсвідомо (завдяни творчій інтуїції) унюшв змалю­
вання гострих драматичних н:олізій, або ж зображував їх пе на
повну силу. Це, на його дуМІ{У, засвідчують не тілью1 окремі епі­
зоди в поемах <<Найми'-Ша>>, <<Сотнию>, <<Марина>>, <<Відьма>> а іі
драма <<Назар Стодолю>, «:котра найбільше потерпіла на тім, що
поет не здужав вповні драматично зобразити конфлікт між На­
заром і Хомою і остаточно мусив зан:інчити драму якимсь <<deнs
ех шachina>> 148 . Фрашщ не взяв при цьому до уваги, що в першо ­
му варіанті п'єси фінал був зовсім інший.
Дослідження Франна про баладу <<Тополю> і поему <<Наймич­
на» багато в чому доповнювали, розвивали й І{ОНІ{ретизували тезу
Добролюбова, що спо1{ійна, але тяжка й стискаюча серце туга є
постійним елементом творів поета про жіночу долю. В них місти ­
лися й ці1шві спостереження над поетИІ{ОЮ .
Як відомо, Франно часто вдавався до широних літературни х
паралелей. Іноді він схильний був перебільшувати впливи на по­
ета іномовної л ітератури, хоча в статті <<Слов'янсьн:ий гуртою> 149
і сюн застерігав, що про впливи на Шевче1-ша треба го в орптп
дуже обережно. Його порівняння ОІ{рем:их мотивів і образів з по ­
дібними образами й мотивами в інших літературах :кожного разу
руйнували давніші уявлення _ про національну зам1шеність уr,раїн­
ського поета, сміливо вводили <<Нобзар>> у світову 1шасику. Чи
не найпоназовіmим щодо цього є аналіз «Перебенді>> 150 - твору,
який доти не був ще предметом спеціального аналізу. Тюшй під­
хід до розгляду <<Перебенді» викли1{ав заперечення В. Н:оцовсь1,о-
148 <<ЗНТШ», т. 6, 1895, стор. 14.
;49 <<Kurjer Lwo,vs ki>>, 1890, No 31, 41, 47.
150 Див. І. Ф р анк о, Переднє слово. - У нп.: Шевчешш Т. Г., Перебен­
дя, Львів, 1889.
76


І '() 1ni, ню1й дорі:кав дослідшшові за безпідставність аналог1и між
· 1 · 1 юrом ІПевчею<а, з одного бо1<у, і дея:кими творами польсьної та
російсьн:ої літератури - з другого. Джерела образу Перебенді
ніп заrшинав шу:кати винлючно в українсь:кій народно-поетичній
творчості, зовсім ігноруючи той факт, що мова йде не про зви ­
•~айного І<обзаря чи лірнин:а, а про художній образ, я:кий уособлює
~~огляди Шевчею<а на місце і роль поета в суспільстві. Та:кі обра­
uн зустрічались тіль:ки в літературі, й природно було зіставити з
111л11и Перебендю як з метою вияснити впливи на українського -
110 т а , та~, і зрозуміти, що він вніс нового в цей образ.
У n i 1\1 1 o nj дi Фраю,а рецензентові є місце, яне допомагає зрозу­
м ітн і і,іого метод, і н:оло порушених ним питань: <<Приступаючи до
011і11 І(Н твору .пітера турного, я беру його поперед усього як факт
11yxonno1 історії даної суспільності, а відтю< я:к фант індивідуаль­
ної історії даного письменнина, с. є. стараюсь приложити до нього
метод історичний і психологічний. Вислідивши тю<им способом ге­
ттозис, вагу і ідею даного твору, стараюсь поглянути на ті здобутки
з становища наших сучасних змагань і потреб духовних та нуль­
турних, запитую себе, що там находимо цінного і r<ориспого для
пас, т. є. попросту, чи і ос:кіль:ки даний автор і даний твір стоїть
тО L'О, щоб ми його читали, ним займались, пад ним думали і
,1ro 111, ot' 0 писали. Таним методом я розбирав <<Перебендю» (XVII,
(j!i).
-
ШJJJ,ІїІ\ унаг uислоnлопо й про художні особливості <<Перебен­
Т\і >> та 11ро і-іо, ·о нірт. Го.ноппа 11умна тут зводиться до того, що це
Пі:ІЙ.І(ра111ий njpнt 11 op 11roL т10Gи творчості, твір, в ююму вперше
з усім блистюм пи сту 11 или особливості Шевчеrшової поетит,и.
3 ро1тмн іаторос Фраш{а до поети1ш <<Нобзарш> 3рост ав, і в
1.898 - 1899 рр . піп написав спеціальну розвідну «Із сет{ретів по­
о тн.•m ої творчості>> 152 , спостережен н я й nисновни ЯІ{ОЇ поб удован і
l'ОJювuим чином на творчості Шевчеш<а.
Майже ножен виступ ученого містив полемічний елемен т, особ­
ливо в ста1:тях, що публіr<увалися в польсь:ких часоп исах <, Pra111 -
da» і << Klll'jei· L,Yowski>>. <<Народовці>> нритючвались за те, що вони
обмежувались здебільшого шевченнівсьrшми вечорами і м:ало дба ­
ли про повне видання творів поета, лицемірили, но.пи ,зюю н,шн ­
ся Шевчепнові водночас приймали програму уп і атсьн:ого <<ультра­
моптапізму>> Пелеша 153 . Дізна вшпсь, що <<Народовці>> мають намір
n1,r11ати· <<обнроєного>> Шевченна, Франно рішуче пориває з ними,
J1 ихщ1ит1, із с1шnду І<омітету по виданню творів поета 154 . Гостро
1,ритиІ(УІJІНІ nіп і <<мос1шофіJ1ів>> за намагання посварити полю,ів з
151 «Правда», 1889, No 2, стор. 365 - 369 (автор відзиву підписавсл нратт­
тонімом «Н:>>).
152 І в ан Ф ран но, І з сенретів поетичної творчості.- «ЛНВ>>, 18!!8,
No 1-3; 1899, No 4-6 .
•
15 3 Див. <<P1·awda>>, 1886, No 12, 15.
151 Див. :його повідомленнл «Про виданнл творів Шевченка>> ( <<Народ>>,
1890, ,No 6), <<Нове видання ШевченRа>> (<<Народ>>, 1891, М 7) .
77


ун:раїнським поетом. Спеціальні виступи присвячено відповіді
Rритикові <<Перебенді>> В. Н'оцовському, який твердив, ніби
Шевченко відчужено ставиться до передової російської літерату­
ри (про це 3rадувалось вище}, та М. 3дзеховсьІ{ому 155 , шшй
у н:нижці <<Очерю1 по психологии славянсн:ого племени. Славяно­
фильл>, виданій у Петербурзі під псевдонімом <<Урсіш>, припису­
вав Шевчею{ ові песимізм і фаталістичне бе3вір'я.
Полемічною статтею << Чи справді Т. Шевченн:ові належить
вірш <<Слов'янам>>? 156 відгун:нувся Фраюш на публін:ацію М. Сто­
роженн:а в <<Н'иевс1щй старине» вірша <<Слов'янам>> під 3аrолою{ОМ
<<Неи3данное стихотворение Т. Шевченка>> 157 . Він перюtонливо до­
вів, що цей вірш ні провідною думІ{ою, близьн:ою до ідей слов'я­
нофільства, ні стильовими ознаками навіть не нагадує Шевченн:а.
Свої спостереження над творчістю поета Франн:о узагальнив
у згаданій уже статті <<Тарас Шевчеюtа>>. Поява <<Кобзаря» роз­
глядається тут на широн:ому тлі не тільки у1{раїнсь1{ОЇ, російсь1tої,
а й світової літератури. Новаторство yrtpaїнcь1toro поета вбача­
ється передусім у тому, що виходець з найглибших низів приніс
з собою в літературу значно ширшу сферу народного життя, ніж
то було раніше. Образ <<МуЖИІ{а>> вже почасти ставав героєм лі­
тератури і до появи <<І{об3арш>, але то були ще дуже несміливі
спроби побачити в ньому аІіїивпу суспільну силу. Шевчею{о пер­
шим увів його в висопу поезію ш, борця за свої права і долю,
нн героя, чиї думи, прагнення мають право на повпоцінне життя
в літературі. Цим зумовлена й Шевченнова оригінальність поетич­
ного бачення світу.
Всупереч О. Огоновсь1tому, ян:ий розглядав творчий шлях Шев­
ченн:а 3а напрямами (романтично -національний, політично-націо­
нальний, суспільно -національний, реалістичний ) 158 , Франно вису­
нув хронологічний принцип періодизації, ЯІ{оrо дотримуються й
досі: 1838-1843; 1843-1847; 1847-1857; 1858-1861. Ножному з
цих періодів дана стисла хара~,теристина, яна тільки в деталях є
нині застарілою, а в основних рисах відповідає сучасному погля­
дові на творчий шлях поста. Ранній період І{валіфінується пере ­
важно ян романтичний, хоча й тут відзначаються зародІ{И реаліз­
му . В добу «Трьох літ» романтична струна не перестає ще зву-
155 І в ан Ф ран 1{ о, Т. Шевче~р{О в освітленні п. Урсіна. (Вперше стат­
тю опубліковано під псевдонімом <<Taras>> 1888 р. в додатку до петербурзь­
кого тижневиrш «Kraj» (.No 52).
156 І в ан Франк о, Чи справді Т. Шевчеш{О написав вірш <<Слов'я­
нам>>? - «Зорш>, 1897, ч . 23, стор. 455-456 . (Див. : йог о ж, Твори в 20 то­
мах, т. ХУІІ, стор. 121-123) .
157 <<Ниевснан старина>>, 1897, .No 10, стор. 1- 5 . На цю публінацію від­
гуюrувся в далеrюму ЯІ\утс~,1,у П. Грабовсь1шй. Він, fШ і Фра111{0, відразу
помітив, що вірш <<Слов'ш-rам>> не може належати Шевчеrшові. (Див. П а в -
ло Грабовський, Зібрання творів у трьох томах, т. 3, Вид-во АН
~'РСР, 1960, стор. 127 - 128).
158 Пізніше цю періодизацію піддав І{ритиці М. Драгоманов у статті
<<Т. Шевченко в чужій хаті його імені>> ( <<Народ», 1893, .No 10, 11, 15).
78


, 'Іати, але рішуче перемагає психологічний й соціальний аналіз,
тобто реалістичне пись:мо. В характеристиці творчості останніх ро­
н і в ттід1,реслено, що кращі твори цього часу <<Найвиразніше sапе ­
р о •1ують усім тим критинам, що вважають час по повороті Шев­
'І О ТГІ(а з неволі добою упадну його таланту поетичного» (XVII, 91).
Бажання жити - таr, стисло визначає Фрашш провідний па­
фос творчості Шевченна. Найглибших тонів, на :його дум1,у, поет
1 1обува в тоді, 1,ол:и звертався до зображення жіночої долі. <<Не
:з 1гаю в літературі всесвітній поета,- додавав він,- нотри:й би так
11итрив ало, таr, гаряqе і з цілою свідомістю промовляв в обороні
жіт,01(, п обороні їх права на повне, чисто людсь1:е життя, 1,от­
рні,і би та, ш м могучим словом бичував усе те, що в'яже, демора­
JJ.ізус і тисло ж енщину. Не знаrо в літературі всесвітній поета,
тютриі1 би представив таr, висшtо і так щиро людсьни:й ідеаJІ
жішш-матері, fШ се вчинив Шевченно в своїх поемах <<Відьма>>,
<<Неофіти>> і <<Марію> (XVII, 93-94).
Н:ільна разів повертався Фрюшо до теми <<Шевченно героєм
лольсь1,ої революційної легенди>>. Вперше під таким заrолош,ом
піп опублін:ував статтю в <<Зорі>> 1886 р. 159, а через п'ять po1,in,
rш довідуємося з його листа до В. Лунича від 19 січня 1891 р.,
:з бираnся подати до шевченнівсь1,ого номера <<Зорі>> новий її ва­
р і :111 '1:. 3 юшхось причин намір цей не здійснився . Через цензурні
11 о р о 1111ю1(и по пощастило вмістити статтю на цю тему російсь1,ою
м о 11ою 11 журналі «Ниевсная старипа>> 1893 р. 160 . Тільки в 1894 р.
н myp11HJJi << Жит с і CJIOBO>> опубліновав:о в переробленому вигляді
GТаттю, ЩО 11ри ::~ н::1 1 1 а JН\ СН J\ЛП <<1\ИОВСІ{ОЙ старИНЬІ>) 16 1. 1901 р.
Фрашш потири11 її і ни ; (а.в 01, рсмою юшжс<пшю в серії <<Літера­
'J· урпо - 11ау1,0 11а бібJ1іотсна>> 162.
У :зв 'пз , tу з творчістю Шевче1-ша ставилися й розв'язув алися
Фра1 11 ,ом найакгуальніmі проблеми розвитну всієї у1{раїнської лі­
тератури. Мало в ю,і:й літературознавчій праці вченого таr{ чи
iнar,me не йшлося про поета, про значення його спадщини в ос­
мисленні хараr,теру та завдань літератури па новому етапі.
Доробоr, Фраш{а в шевче~-шознавстві вешший, різпобіqний.
Найціннішим у ньому було те, що провідні твори поета здобули
поглиблену ідейно -соціальну інтерпретацію і висо1,у оцінну.
Розглянута в цьому розділі література про Шевчею{а не охоп­
Jrює всіх праць другої половини ХІХ ст. Ті з них, що присвячені
fі іо, ·р а фі:і, ТОІ(столоrії, поетиці, прозі, драматургії, обі:йдені свідомо,
oc 1,i J1ьt, и ман а про пих буде в 01, ремих розділах. Інші, хоч і тор-
1 , 1:шн сь боз ,. ІО с ородпьо творів поета, все ж мало додавали до вже
159 «Зорт>, 1886, No 6, стор. 102 - 103.
160 Автограф зберігається в І нституті літератури ім. Т. Г. Шевче1ша,
ф. 3, No 1609, стор. 189-196.
16 1 <<ЇRИТ6 і СЛОВО>), 1894, No 1, стор. 378 - 402.
162 Див. Є. П. Ни р и л ю І{, Легенда чи епізод з біографії,- <<Івап
Фμанrю. Статті і матері али. Збірник одинадцятий», Вид-во Львівського ун і ­
верситету, '1964, стор. 87-97.
79


сказаного. За винятком відгуків російських революційних демок ­
ратів, студій І. Франна, О. Колесси, деяких виступів М . Н'остома ­
рова, С. Шашкова, Ф. Вовка, М. Дашкевича, освоєння спадщини
Шевченка не відзначалось ще науковою глибиною.
Висвітлення творчості Шевченка відбивало боротьбу за шляхи
розвитку всієї української літератури. Прогрес1цшій І{ритиці до ­
водилось протистояти не тільІ{И відвертій реакції, царським за ­
боронам, а й тим виступам відомих авторів, які значення твор­
чості Шевченка та всієї української літератури обмежували вузь­
но національними рамнами, не виводили перспективи розвитІ{У
українського художнього слова за межі селянсь1юї тематики,
фольклорно-етнографічних джерел. Справа ускладнювалась тим,
що такі вчені, ЛІ{ Драгоманов, виступаючи з грунтовною критикою
<<Народовців», <<МОСІ{вофілів>>, самі часто припускались помилок.
Своїм високим науковим авторитетом вони інколи дезорієнтували
молодь.
Найбільшу увагу критики привертала народність Шевченка.
Про неї говорили всі як про щось само собою зрозуміле, але мало
хто роби в серйозні спроби розібратися в пій і оцінити її значення
ЯІ{ у творчості поета, тю{ і в усьому літературному процесі. Зде ­
білr,шого йшлося про селш1сь1{у теміlт1шу, про близьн:ість до
фол ьrшору , простоту (іноді відносну бідність) поетичних засобів
тощо. У такому плані у1{раїнський поет зістав лявся з Н'ольцовим,
НіІ{ітіним, Бернсом, і хоч перевага віддавалась Шевчеююві, на
принципову різницю між ними не .БІ{азували. Тіль1ш революційно ­
демократична І{ритика побачила в народності Шевченка щось
значно більше, ніж звичайні переспіви народних мотивів, вболі ­
вання за долю покривджених. Чернишевсьн:ий, Герцен, Огарьов,
Некрасов, Прижав, Павлик, ТерлецьІ{ИЙ і особливо Франно паго­
лосили передусім на соціально -політичному звучанні <<Кобзарю>,
на його значенні у визвольній боротьбі. Подекуди й у виступах
Н'осто:марова, Н'уліша, Вов1{а та ін. знахощ,~мо прагнення глибше
збагнути народність Шевче1-ша.
Чимало йшлося і про те, що Шевченко - поет наскрізь полі ­
тичний, але виступити з рqзгорнутим тлумаченням цієї думюr ма ­
ло хто зважувався. У деяних статтях <<Народовців», <<мо сквофілів>>
цей аспент творчості поета перекручувався. Не спромігся правиJrь­
но оцінити його і Драгоманов.
Важливим теоретичним узагальненням вирізняються студії
Франка. В них уперше справді по-науковому з'ясовано роль ро­
сійсько ї та світової нультури у формуванні ідейно -естетичних, су ­
спільно -політичних поглядів ІПевчеш--а, дано правильну періоди ­
вацію його творчості, визначено провідні мотиви, зроблено ці1{аві
спостере,нення над характером творчої індивідуальності поета.
Франко послідовно боронив ревqлюційні твори Шевчею{а від фаль­
сифікації реющійною нритИІ{ОЮ, наполягав на необхідності впдати
їх і прокоментувати. Його праці були найвищим досягненшrм
шевченкознавчої думки другої половини ХІХ ст.


Шевченко в критиці
нінцл ХІХ - початку ХХ ст.
Другий і тре тій етапи вивчення творчості Шевченка важко
11 іт, с о р о .Jм о жуnат и хронологічно. Означений у заголовку розді­
J І У 11 о рі О) ( 11 0 1 1 инаєтьсл приблизно з часу виступу пролетаріату на
11 н а 11 (', І\0 11і пи :зво льuого руху. Що він потребує 01,ремого розгляду -
c yМ11iJJy uc м:i c . Відтоді яr, робітничий rшас та його партія стали
в авангарді борот ь би з самодержавством, в суспільно-політично му
й громадсьному житті нраїни намітилися зміни, ян:і визначили і
нове розуміння та сприйняття спадщини поета. Ці зміни досить
грунтовно висвітлені радянсьними історІшами, а щодо нових пе­
редумов у вивченні творчості Шевченна, то слід насамперед ввя:ти
до уваги, що з піднесенням революційного руху слово поета набу­
ло гострішого політичного звучання, привернуло увагу найріз н о­
манітніших ідейно-естетичних і суспільних течій '- Драгомановсьну
тезу про застарілість політичних ідей <<l-1:обзарю> розвіяло життя.
Революційну музу Шевченка взяли на своє озброєння пролетаріат,
російсьн:а соціал-демо1,ратична робітнича партія.
Янщо раніше, нрім російс1,1,ої преси, 01,ремі відгуr,и про уr,­
раїнсьного поета зустрічалися лише в грузинсьr,ій 1, вірмен­
сьт,ій 2, литоnсьr{іЙ 3 і молдавсьній 4 літературах, то на початку
ХХ ст. тані відгуrш в значно ширших масштабах з'являються у
всіх літературах пародів Росії 5. У свідомленнл спільності
1 1881 р. в No 5 журналу <<Іверія» опубліrювано пере~шад поеми Шев­
ченна «Наймична», здійснений Н Ломоурі; 1886 р. в No 38 журналу
<<Театр>> - поезію <<Минають дні, минають ночі>> (переrшад М . Гуріелі-Фазелі).
2 1879 р. в журналі <<Безмавещ (No 1) вміщено нарис R. Rушнершrа
<< Тарас Шевчепно - національний поет MaJropociї», а після нарису
-
його ж
с1,орочений переклад «Заповіту» та уривr,ів з поем <<Гамалію> і <<Мар'нн а ­
черниця». Ще раніше, 1861 р., в журналі <<Радуга», що видавався росій­
сиюю мовою вірменсьrнrм літературним товариством у Феодосії, опубліrш­
п а по ніт,1ш переrшадів поезій Шев'lеrша, серед яних вперше російсько10
м о вою - «Н е має гірше, ш, n неволі>>, <<Не молилася за мене>>, <<Чого ти хо-
1111111. на мo1· 11Jry», <<Ой по горі роман цв і те>> та уривон з поеми «І{ншrша>>.
3 Пр о тн го м 1885-188 7 рр. 10. Апдзюйлайтіс-l{альнена переплав і оттуб­
л і1 1ував у різ11нх орга11ах балади <<Тополя», <<'Утоплена>>, <<Русална>> та вірш
«По л е>> (<<Ой чого ти по•юрніло»).
4 Перші згадrш про Шевче1ша в молдавсь1,ій літературі зустрічаються
ще в 60-х ронах. 1886 р. в журнал і <<Rонтемпоранул» (No 1) передруr{овано
з французьrюї газети <<Le Temps>> нарис В. Морфіла <<'У!{раїнсьний поет».
Спочатr,у цей нарис побачив світ на сторіш,ах апглійсьного журналу <<Mac-
millans шagazine>>, 1886, No 4.
5 Див. В . Є. Шуб ра вс ь r, п й, Шевче1шо і літератури народів СРСГ,
К, Вид-во АН УРСР, 1964, стор. 111-168 .
81


інтересів зміцнювало інтернаціональну солідарність народів, роз­
ширювало літературні контакти, посилювало взаємодію куJrьтур.
Революційне піднесення на початку ХХ ст. змусило цар ат піти
на деяr{і цензурні пом'яr{шення, в зв'язку з чим у Росії вперше
стало можливим видати всі відомі на той час твори Шевче1ша.
Здійснені В. Доманицьким 6 та І. Франном видання <<Коб3аря>>
були найповнішими з дореволюційних видань і мали неабияr,у на ­
уr,ову цінність. Антивізації уваги до творчості Шевченrш значною
мірою сприяли ювілейні 1911 і 1914 роки, ноли відзначалося
п'ятдесятиріччя з дня смерті поета та сторіч чя з дня його на­
родження.
В радянсьному шевченнознавстві вже не раз ВІ{азувалось, що
в оцінці творчості Шевченна мар1{систсь1{а, більmою,щь1{а І{ритиЕа
пішла далі революційно-демо1{ратичної. Це справедливо насампе­
ред у тому розумінні, що марнсистська дожовтнева критика роз­
нрила значення творчості унраїнсь1,ого поета для робітн ичо го руху,
вназал а на її історичну роль у революційному пробудженні
всіх народів Росії. Навіть заборону вша нування Шевчеrша 1914 р.
В. І. Ленін розглядав під цим нутом зору: <<Заборона вшанування
Шевчетша була таним чудовим, пренраспи:м, на рід1,ість щаслп­
ви:м і вдалим заходом з точки зору агітації проти уряду , що нр а­
щої агітації і уявити собі н е можна. Я думаю, всі наші найкращі
соціал-демоr{ратичпі агітатори проти уряду иіноли не досягли б
ва та ний нороткий час таких запаморочливих успіхів, ЯІ{ИХ досяг
у протиурядовому розумінні цей захід. Пісшr цього заходу мільйо ­
ни і мільйони <<обивателів>> почали перетворюватися в свідомих
громадян і переr{онуватися в правильності того висновну, що Ро­
сія є <<тюрма народів>> 7 .
Слово Шевчеюш зазвучало із сторіноr, більшовицью1х про1ша ­
мацій, хоч, ЯІ{ відомо, поет не писав · .r a й не міг писати про ті
r,оІ-ш:ретні соціальні перетворення, до яких заншшала наша партія.
Важливу роль у пропаганді творчості Шевче1ша відіграли ста тті
«Правдьr» про нього 8 .
З'ясовуючи нотшретніше, чим близьr{а й потрібна поезія Шев­
че~-ша пролетар іатові, соціал-демоІ{ратична нрити1,а по -новому пі­
дійшла насамперед до пробл еми народності поета. Наі'шраще свід­
чить про це відома леrщія А. Луначарсьного <<Велиний народний
поет>>, виголошена 30 березня 1911 р. на шевче~шівському вечорі
в Парижі; через рік - в унраїнсьному перенладі М. Богуна
(псевдонім М. Чудінова) її опубліновано у Львові . В ній прозву­
чала думна : «Ніде і ніноли письмен:нию1, що воснрешали й від­
роджували н а ці о н а ,І ь ну поезію, не були так JІСІ{раво, тю{
6 Т. Шевче н r, о, Кобзарь, изд. Общества имени Шевчеrша Т. Г.
С. - Петербург, 1907. (Цей <<Н:uбзар» r~еревидавався 1908 і 1910 рр.).
7 В. І. Лен ін, Повне зібрання творів, т . 25, стор . 64.
8 Нрепостники и Шевченко. - <<Пут~, правдІ,J)>, 191 4, 18.ІІ. Пам яти
Т. Г. Шев,1енко.- «Пут~, правдь~», 1914, 25.ІІ.
•
82


в ідqутв о народні, кк Шевченно>> 9 (Курсив ваш. - Ред.). Народ­
п істю, отже, Шевqешю виділяється не тільки серед поетів, ян:их
11рийнято було називати <шароднимю> за демократиqвість темати -
1, 11 і1 простоту, а й серед письменвю<ів, ЯІ<і, говорячи сучасною мо ­
вою, були основоположниками своїх національних літератур. Ддя
.J І уп ачарсь кого
традиційне порівняння українського поета з <ша ­
родними» є просто неприйнятним, бо в даному випадку зіставля­
ються різні творчі величини: перший з них вос1<решав і відроджу ­
вав в елину літературу, що до того не мала світового визнання,
в йпго творчості з найбільшою повнотою і до1шадністю виражено
нп1ттл n;:іл ого народу, а <шародні>> навіть у кращій частині своїх
творів були занадто однобічними і вузьrшми.
Зі стюшяючи Шевче нна з іншими великими поетами, ЗОІ{рема
з Пуш1,іюrм, Лупачарсьни:й відзначав своєрідність його народно­
с ті в доступності широ1<им масам. При цьому він піднреслюван
ідейне багатство <<Кобзарю>, те, що автор засвоїв нращі досягнен­
ня європейсь1юї І{ультури. <<Треба зазначити,- роз'яснював Луна­
чарський, - що 1,ультурність європейсью1 вихованого чолові1<а від­
билася у творах Шевче~ша лише витонченістю смаІ<у, силою І<он­
струкції поеми, а в ліриці й поезії - глибиною самоаналізу та
широтою поглядів>> (стор. 17). НритиІ< приєднується до думю1
Н:остома:рова, що устами Шовчюша говорить сам народ, але від
себе додає суттєву деталь: поет ішов попереду народу, і цьому
сприяла не JІише його винлючна обдарованість, а й широІ<а освіта,
жадоба революційного діла.
Соціал-демо11:ратичп а нрити1-а і раніше писала про глибоку
н ародність Шевчюша. В рецензії на <<Поезії Т. Г. Шевченка, за­
боронені в Росії>>, що вийшли в 1:Н'еневі 1890 року, Г. Плеханов
відніс ав тора <<Кобзарю> до числа найбільших народних поетів, ~ших
тіль1<и знає всесвітня історія літератури 10 . Інаr,ше кажучи, Шев ­
ченно належить до тих народних поетів, життя і твор­
чість яких мають найбезпосередніший зв'язоr< з широюrми трудя­
щими масами, з <<Простолюдинами>>, ЯІ< тоді говорили. Плеханов
ще не зважувався на паралель Шевченrю - Пушr{ін, Шевч ешш
-
Міцr,евич. Його відгуІ{ надто загальний, він свідчить про те, що
Плеханов оцінював ун'раїнського поета, виходячи головним чи­
ном з того, ю,ої популярності набув <<Нобзар>> серед народу,
с еред різночипної інтелігенції. Луначарсьний танож відзнаqав
:з ро ст аючий суспіJ1ьпий резонанс творів Шевченна, їх революціо-
11 i ::iy ю•rи~і нп.нив па маси. Звернення до унраїнсь1,ого поета дало
їrому пома.но матеріалу для гострої і перег;онливої полеміки з рі:з­
ного роду антинародними течіями в суспільному й літературному
русі почат1,у ХХ століття, зо1,рема з <<Легальними марнсистами»
та буржуазними націоналістами. І всі його твердження й виснов-
9 А . Л уна чар сь 1, и й, Велиюrй народнпй поет (Тарас Шевчеrшо),
J Iьвів, 1912, стор . 16.
10 !<Социал -демократ>>, 1890, rш. 3, No 12; Див, та1,ож: Г. В . П лех а -
11 о в, Л.итература и зстетиІ{а, т . 2, М . , ГИХЛ, 1958, стор. 210.
83


ии грунтуються на власному глибоиому прони1шенні в зміст, у дух
т в орів Шевченна. Саме це дало змогу Луначарсьиому говори ти
про велииого поета не тільии Ш{ про народного, а й національно­
го поета У1{раїни, яний вперше гідно репрезентував перед світом
могутнє духовне життя свого народу.
І{ритик не випадиово так багато уваги приділяє патріотичним
мотивам. Адже на той час питання національно-визвольної бороть­
би на Уираїиі ще не втратили своєї аитуальності.
В. І. Ленін писав: <<Для уираїнців і білорусів, наприилад, тіль­
ІШ людина, Ш{а в мріях живе на Марсі, могла б заперечувати, що
тут немає ще завершення національного руху, що пробудження
мас до володіння рідною мовою та літературою... тут ще відбува­
ється. <<Вітчизна>> тут ще не сиінчила всієї своєї історичної пі­
сні. <<Захист вітчизшr>> ще може бути тут захистом демократії, рід­
ної мови, політичної свободи проти гноблячих націй, прот и се­
редньовіччя ... >> 11 .
Твори поета будили, гартували революційну свідомість наро­
ду, допомагали йому ираще розпізнати суть саиодержавно-шові­
ністичної поліги1,и, а головне - виховували в ньому класову солі­
дарність з трудящими Росії в боротьбі за соціальне й національ­
не визволення. Відзначивши, що навіть МіЦІ{евич не висловив
своєї любові до вітчизни в таr{ій зворушливій формі, з TaJ{OIO
<<майже шаленою силою>>, Луначарсьюrй разом з тим додавав, що
Шевченr{О є <<святим поетом революційних низів усього світу>> 12 .
Подібну думну, до речі, висловив і В. Воровсьюrй 13 .
Луначарсьиий порівнював Шевченка з Пушкіним за роллю і
значенням в історії своєї національної літератури. Народність
Шевчешш він ставив дуже високо, вважаючи її безпосереднім ви­
р аженням дум і почуттів мас. За його твердженням, поетика, образ­
ний лад творів Шевченна має своїм джерелом вюшючно народну
думу й пісню. <<Кобзар>> розглядався фат{тично у відриві від багато­
вікового досвіду rшасичпого віршування. Видима простота Шев ­
чешшвих творів не перешrюдила Лупачарсьrшму побачити в них не
всім помітну ГJІ:ибону й різнобічну ідейність, але в той же час за ­
ступила їх сrшадний і багатий поетичний арсенал.
Новим і дуже ва жливим було положення , що Шевченно по
духу - поет соціалістичний. Про спорідненість творчості поета з
соціалістичною ідеологією заходила мова й раніше, але розгляда­
лась ця спорідненість дещо прямолінійно, без урахування: специ­
фін:и художніх творів. Луначарсьний усім змістом своєї леиції по­
r-шзав, що головний пафос поезії Шевченr{а спрямований на здо­
буття волі й рівноправності між людьми революційним шляхом -
і саме це передусім збагатило її соціалістичним духом, зробило
близьною, потрібною пролетаріатові. Оцінюючи тан <<Нобзарю>,
11 В. І. Лен ін, Повне зібраннn творів, т. 30, стор. 86.
12 А. Лупачарський, Великийнароднийпоет,егор.30.
13Профап [В. Воровський], Памnти Т. Г. Шевче~шо.-<<Наше
СЛОВОі), 1910, 26. І І.
84


нритин, очевидно, виходив з положення В. І. Леніна: <<Соціалізмом
називається протест і боротьба проти енсплуатації трудящого,
боротьба, спрямована на цілновите знищення цієї ен:сплуата ­
т~ ії>> 14.
«По духу соціалістичний>> означало, за Луначарсьн:им, таю>ш,
що поезія Шевченн:а прислужиться й будівництву соціалістичної
нультури, бо вся вона заснована на творчих принципах, ян:і ус­
па дковує і розвиває пролетарська література. Важливе значення
матиме творчість унраїнського поета для народження літератур,
лп і n с илу історичних умов припізниJІися з своєю появою.
У харантер истиці народно сті Шевчеюш з Луначарським спіn­
зв успш и l\1ю{сим Горьний. У нього немає спеціальної праці на цю
т ем у, але у відомих <шапрійсьюп леrщіях>> 15, говорячи про особ­
ливості народності російсьrиї літератури першої половини ХІХ
століття, він хараrперизує і унраїнсьrшго поета. Зіставлення Ш е в­
ченr{а з письменни1ш:ми, яні так чи інаr{Ше тор1шлися селянсь r,ої
тематики (М. Гоголь, В. Григорович, І. Тургенєв, Л. Толстой,
О. Кольцов), дало підстави Горьr{ому назвати автора «І{обзаря:,
першим і воістину народним поетом (стор. 189). Основним моти­
вом для таиого висновну було те, що Шевченно перший увів у лі­
тературу селянина Ш{ велину соціально-громадсьну силу, селяни­
на-протестанта, свідомого своєї визвольної місії. _На думку Горь­
І,ого, ніхто тан, Ш{ Шевченн:о, не відчував свого історичного й со ­
ціального зв'язr,у з народом, не уявляв його життєвих завдань на
майбутнє .
З Пушr,ін:им Горький тоді що не порівнював Шевченrш. Це
він зробив тіл ьІ(И 1912 ро ну у відповіді на аннету журналу «Уr,­
раинсRая жизнь>>: <<Шевчеш{о, Пуm1ш:н, Мицr-~евич, - люди, Rото­
рьrе воплощают дух народа с наибольшей r,ра-сой, силой и по.11-
нотой>> 16 .
У виступах Горького й Луначарського прозвучало звернення
до письменнииів рівнятися на Шевчею{а, на його народність, на
його революційність 17 .
1906 р. з ініціат иви й при безпосередній підтримці Горьного
у видавництві товариства <<Знание>> вийшов <<Кобзарь>> в росій­
с ьн:ому переrшаді. Ім'я унраїнсь1,ого поета нориr:rувалось особли­
вою популярністю в середовищі <<Мосновського товарисьного гурт­
ІШ із народу», с творе ного 1902 р. і через рін перейменованого в
«Сур1шо вський літ е ратурно-музиrшльний гуртою>, до Яl{ОГО вх о ­
дили С. Дрошжин, Є. Нечаєв, М. Козирьов, С. Дергунов, Є. Черно­
баєв. Вп соиий ми ст е цький хист автора <<І{обзарю> відзначалп
14 В. І. Лен ін, Повне з ібрання творів, т. 1, стор. 261.
15 Пізніше за чериетною ру~юпису ле~щії опубліновано 01,ремою ю-шж­
ною: М. Горький, Истории руссІ(ОЙ лнтературьr, М., ГИХЛ, 1939.
16 М. • Гор ь ни й, О руссной интеллигенции и национальнь1х вопро­
сах. - <<У1,раинская жизнь>>, 1912, No 9, _стор. 9.
17 Доюrадніше про це див. В. Шуб ра вс ь 1, и й, Марнсистсьr,а до­
жовтнева нрпт,ша про народність Шевчеюш.- «3біршш праць ХІХ нау1ю­
вої шевченнівської конференції>>, стор. 32-44.
85


Л. Толстой, В. Королеюю, А. Чехов, І. Бунін, В. Вересаєв, А. Се ­
рафимович, Дем'ян Бєдний 18 .
Я1{ і раніше, критика, звичайно, не була одностайною в по ­
пшдах па Шевчеюш. До нього тяжіли не т ільки ті, хто щиро за ­
хоплювався його творчістю і прагнув дати їй об'єктивний аналіз,
оцінку, а й ті, хто хотів СІ{ористатися з популярності поета і при­
стосувати його твори до своїх переконань. Поруч із працями
І . Франка, П. Грабовського, В. Стефаника та інших письменників
і І{ритиків, які бачили в авторові <<Кобзарю> великого поета-борця,
поета-мислителя, з'являлися й виступи представнtшів .відвертої
чи прихованої реаrщії - М. Лободовсьного, Т . Флорипсьного,
1\І. Демченка та ін. Як писав Луначарсьний, <шожний хотів виво ­
дити походження своїх ідей од його (Шевченна. - Ред.), а. тому,
що унраїпці й тоді були думками різні, то й портрети Шевчепна
були різні>> 19.
Найчастіше порушувались тані проблеми, ЯІ{ історичне зна ­
чення Шевченна, місце та роль його творів у суспільно-політич­
ній боротьбі, в літературному русі, а танож народність, головні
мотиви поезій, Шеnчеюю й фольrшор, Шевчешю й релігія, тенсто ­
логія. В ряді синтетичних праць більшість цих проблем ставились
і розв'язувались одночаспо, але здебільшого побі,юrо . Були й до·­
слідженнл, присвячені онремим творам, але таних було, по-пер­
ше, мало, по-друге, в них нерідна переважали політичні чи мораль ­
но-етичні сентенції, що не випливали безпосередньо з ідейно-ху­
дожнього аналізу твору.
До Шевчеш{а часто звертались не стільки для того, щоб глиб­
ше дослідити й висвітлити його творчість, сr,ільюr для того, щоб
популяризувати його ім'я як поета-подвижника, що не знав ні
втоми, ні страху в боротьбі за свободу народу, за піднесення на­
ціональної 1,ультури. Тим-то тю{ багато в цей час з'явилось попу­
лярних нарисів про його життя і творчість, стате:й-агігон, патетич­
них ювілейних промов. На багатьох із цих матеріалів лежить пе ­
чать поспішності, прагнення снористатися з імені поета, щоб від­
гуrшутись на тривожні події сьогодення. Питання порушувались
здебільшого в деrшаративній формі.
З'являлись і праці грунтовні, по-справжньому дослідииць1,і,
таr{і, снажімо, ю, <<Кирилло-Мефодиевсr,ое общество 1846 -
1847 гг.>> В. Семевсь1,ого, <<Уява Шевченка» Я. Яреми, <<Краса и
сила>> М. Богдановича, статті В. Щурата про зв'язни Шевченна з
польсьr{ою літературою, М. Сумцова про фольнлорно - етнографіч­
ний елемент у поезії Шевчеш,а та і н.
Онремі плідні мірr,уnання про народність унраїнсьrюго поета,
про ідейне багатство його творі.в і їх роль у літературному та гро ­
мадсьr,ому русі містили виступи Ф. Де-ла -Варта, Ф. Корша,
18 Донладніше див. Ф. Я.
ХІХ ве1,а, стор . 402 - 410 .
19А. Луначарсьний,
No 2, стор. 141.
86
П р п й м а, Шевченно п русс1,ан литература
Шевчею,о
Драгоманов.•- <<Дзвін», 1914,


М. Стороженка, О. Калишевсь:кого. Тривало нагромадження біо­
графічних матеріалів. Та найбільші успіхи були в галузі тен:столо­
гії. Після того, :коли 1906 р. віднрився доступ до автографів поета,
що зберігались в архіві департаменту поJІіції ще з 1847 р., В. До­
машщьни:й підготував повний нритично перевірений тенет <<Коб­
::~арш> ( 1907 р.), а на підставі нопітюrх досліджень автографів,
списнів і видань творів поета написав монографію <<Нритичвий
розслід над текстом <<Кобзарю> 20 . (Доrшадніше про неї див. у роз­
ділі <<ТеІ{СТОЛОrіш>.) праця В. ДомаНИЦЬІ{ОГО у переважній своїй
частині ще й тепер не втратила наукової цінності. У міру розшу­
нів попих автограф ів, списІ{ів творів Шевченна дослідюш і далі
успішно працював над тенстологією творів поета.
Вже з'нсовапо, що Горький і Луначарський говорили про на­
родність Шевчшша у зв'яю,у з визвольним рухом, ставили n за­
слугу у1,раїнсь11:ому поетові те, що він осягнув у житті свого на ­
роду тані загальнолюдсьні ідеали й прагнення, яні надають його
поезії інтернаціонального звучання. Тю,ої думни дотримувались і
І. Франко, Леся У1{раї1ша, П. Грабовсьюrй, М. Коцюбинсьюrй,
В. Стефаник Щоправда, в їх висловлюваннях творчість Шевчен­
ка не пов'язана з робітничим рухом, з соціалізмом:, як у Луначар­
сьrшrо. У:країнсьні революційні демократи вже пильно стежили за
робітничим рухом, підтримували його, в народн_ості вбачали не
тільки те, чим жив народ у минулому, а й те, що є дороговr{азом
для нього в сучасному і майбутньому. <<І доки наш народ,- гово­
рив В. Стефашш,- за своє визволення боротися буде, доти той
нріпацью,~й син стонтиме перед очима вашими, ваших дітей, вну­
нів і правнунів>> 21 .
П. Грабовському, який перебував на засланні в далеrюму То­
больсь1,у, ван-шо було стежити за дієвістю Шевченновоrо слова, а
преса, звичайно, не давала про це правильного й повного уявлен­
ня. Тим- то в :його визначенні народності Шевченна не знаходимо
містr{а до нового, пролетарсьr,оrо етапу визвольної боротьби.
Але народність Шевчеr-ша ГрабовсьІ{ИЙ оцінював дуже nисо1ю:
<<Отличительньrми чертами поазии Шевчепно являются - его
глубоrшя, но n то :же время здоровая народность, и n атом отно­
шении, по признанию великоруссних нритиІ{ов, например Добро­
любова, мьІ не имеем равного ему во всей литературе россий­
сr{ой, - тот широкий гуманизм и любовь, ноторь1ми дьrшит каждяя
строr{а поата, те идеальr человечесного братолюбия, ноторьrе подго ­
товили и воспитали целое поr{оление людей, тан беззаветно по­
служивmих народу в период освобождения. По силе :и rлубине
Jrиризма, по художественной ярности и красоте образов, по
20 В . .дом ани ц ь нп й, Н:ритпчнпй розслід над те1{стом <<Кобзарю>, !-{.,
1907, стор. 365.
21 В. Стефани н, Промова на шевчеrшівсьному святі в с. Русові
10.V 1914 р.- <<Громадсьrшй друг», 1914, 21.V, No 20; Див. танож: В аси ль
Стефани н, Повне зібрання творів в 3-х томах, т. 2, Н., АН УРСР, 1953,
стор. 167.
87


qарующей прелести и мелодиqности стиха Шевченно стоит наряду
с величайшими позтами славянского мира Пушниньгм и Мицневи ­
чем, а непосредственной ИСІ<ренностью чувств и обаятельной
безьІскусственностью вьІражения иногда превосходит их>> 22 •
Через Шевченна, додавав П. ГрабовсьІПІЙ, демократичні тенден ­
ції з Росії пронинли в Галичину, збудили й зміцнили там почут ­
тя І<ровного зв'язку з Росією, що мало неабию<е значення у ви­
звольному русі трудящих. ШевченЕові завдячує Галичина появою
таних письменюшів, як І. Франно, Т. Бордулян, В. Стефанин та
ін., яні «стоят иеизмеримо вьІше российсІшх унра.инцев, усвоив ­
ших слабьІе стороньІ музьІ батьна Тараса, вроде идеализации
прошлого, и все еще упражняющихся в словосочетании псевдо ­
историчесного и псевдонациовал.истичесІшго свойства>> 23 .
3 Грабовськ им в основному солідаризувався Фрапно, юшй від­
гуІшувся про його статтю рецензією 24, додавши до щойно наведе­
них слів суттєве застереження : закид Грабовсьного не стосується
таних видатних майстрів слова, як Панас Мирний, І. Нечуй-Ле­
вицьІ{иЙ, І. І{арпешю-Карий та ін. Одначе визначення І. Фран­
пом народності автора <<l{обзарю> містило ширший і глибший
зміст. І зрозуміло чому: Фрюшо не час од часу звертався до Шев­
чеш{а, а протнгом усього свого життн студіював його, був, можна
сназати, основополож ником пауІ{ового шевчешюзпавства. Він зав­
жди відзначав передусім духовну спорідненість поета з пародом.
Ноли ,н заходила мова про близьність Шевчеш<а до народної піс­
ні, то тут ющепт робився па могутній творчій індивідуальності.
ОпубліІ<увавши 1903 р. у відепсьній газеті <<Nене Zeit>> свій пе­
реrша д иімецьн:ою мовою <<Заповіту>> та вірша НеІ<расова <<На
смерть Шевченна», Франно тут же у невешшій оглндовій статті
про Шевqенна орієнтував читачів газети: <<Він народний поет у
найповнішому розумінні цього слова ... Його поезін відзначається
найвищою простотою форми і змісту, компоющії і вислову, - про­
сто тою, б е зпосередністю і природністю, що їх надибуємо в най­
нращих народних піснях. А при цьому не знайдемо у нього ні
сліду тієї примітивної безособовості, яною відзначаються справжні
народні пісні, навпаюr, вся його поетична творчість у дуже вели -
1,ій мірі має суб'єктивне забарвлення, вона є безпосереднім виявом
його сильної і благородної індивідуальності» (XVIII, 128).
Проблема народності Шевчею<а цікавила багатьох н:ритинів;
тан чи іню{ше вона порушувалась бодай принагідно в ножні.й
снільІш-небудь значній праці. Іноді вихоJющували з неї глибоІшй
соціальний зміст (н.н, наприклад, М. Бин:ов), встановлювали своє-
22 Вперше статтл <<Тарас Григорьевич Шев,1ен:ко>>, з яної наводиться ци ­
т ,,та, опублікована в тобольсь1,ій газеті <<Сибирс1шй листою>, 1900, 19.І !І ,
N~22. (Див.:Павло Грабовсь1,ий, Зібранпл творів у трьох томах, т.3,
І, ., Вид-во АН УРСР, 1960, стор . 165 .)
23 Павло Грабовсь1,ий, Зібрання творів у трьох томах, т.3,
стор. 167.
24 Див. <<ЛНВ», 1900, No 6, стор. 205 - 206 .
88


рідний ранжир е,еред <шародних>> поетів: <<Тарае, Григорьевич Шев­
ченно - чие,тейший народнь1й позт, вь1ше Роберта Берне,а, та­
н:ой же е,иль1, нан Беранже, и вьrше Кольцова и Нинитина . Его
п оззия целиком вьrлилае,ь из народной душю> 25 . Ще чае,тіше пое­
та називали народним, не розшифровуючи, який зміе,т вкладаєтье,я
н це поняття. Але ю,що раніше коло поетів, з якими зіе,тавляли
Шевченка, обмежувалое,ь переважно Кольцовим, Нікітіним, Берн­
с ом , то тепер воно значно розширилое,ь. Підетавою для порівнян­
ня етало е,лужити не е,тільни походження, подібніе,ть життєвої до­
лі й народнопоетичні джерела, е,нільни мотиви творчое,ті. У таr,о­
му шrапі уr,р а їне,ький поет порівнювався з англійським ліриком
П. Б. Шеллі, ірландським співцем Т . Муром, італійським поетом
Леопарді 26 , з провансальським поетом Ф. Міе,тралем 27 .
У листі до А. Кримсьного 1897 р. Ф. Корш звернув увагу на
таку особливість народное,ті Шевченна: <<Сравните Шевченна е,
его пое,11едователями, :=шигонами - разумею в отношении народно­
сти, а не дарованил,- оп ли владел пародньrм духом или nарод­
ньrй дух им, - все, что оп писал, хоть е,овсем не па малоруссr,ие
т емьr, тем не менее ное,ит несомненную печать народности, а у ньr­
не шн:их, нее,мотря на ограничение в вьrборе содержания народ­
ной сферой, сльrшится подражание, поддеш,а>> 28 • Подібне зау ва ­
жив і lVI. Сумцов: <<Душа Шевченна до таной степени пасьrщена
народностью, что всякий, даже посторонний, заимствованньrй мо­
тив получает в его поазии украинскую национальную окрасну» i~ .
В :народно сті Ш евченна почал и знаходити щось більше, ніж теми
й мотиви з нар одної творчості, з життя простого пароду. Пізніше
Ф. Корш ширше . розгорне свою дум1,у (про це мова далі) , поета -
вить уr, раїнсьr,ого поета за е,илою впливу на сучасне життя поряд
з Пушкіним і Міцневичем, одначе в тлумаченні народності його
дальшого нроку не зробить . lVI. Сумцов же в народності Шевчен­
rш розрізняв два моменти, влае,тиві й Пушкіну та всім іншим ве ­
ликим поетам:: народність зовнішню, · запозичену (з літератури
чи з фольклору), і народність внутрішню (пе,ихічно успадковану),
яну, за його словами, визначити повніе,тю неможливо. Подібно до
того, твердив учений, ян у творчості Пуш1,іна, Лермонтова з гли­
боко національної точки зору освітлені природа, історія, побут
російсь1шго народу, тан і в творчості Шевченка освітлені історія,
природа, побут унраїлсь1шго народу.
25НиІ(олай Бь~І(ов, НароднаядушавтворенилхТ.Г.Шевченка.­
«Летопись Е патерrп1ос лавс1,ой ученой Архивной комиссии», вьш. 8, 1912,
стор . 82.
26 Див. ОлеІІсандр Нолесса, В честь Т. Шевченr,а. Промова, ви­
голошена на 1,онцерті в сорок п'яті роковини смерті поета у Львові 17 мал
19 06, Львів, наrшадом автора .
27 Див. П. На ум о в, Фредерик Мистраль.-,- <<Современнию>, 1914, No 6,
ст ор. 104,· 105; Х. І{ орд о н ни й, Два велш,і геніал ьні поети.- <<Маяк»,
19 14, No 13, стор . 8-9.
28 Т. Г . Шевченко в епістолярії, стор. 179-180.
29 Н. Ф. Сум ц о в, О мотивах поззии Т. Г. Шевченко.- <<Киевс1,ал
старпна>>, 1898, No 2, стор. 214.
89


У нарисі <<Т. Г. Шевченко. Его жизнь и литературная де!І­
тельность>> зо В. Я1,овенко ще в 1894 р. спробував зіставити народ­
ність Шевченка з народністю Шекспіра, Гете, Данте. Він виходив
з того, що раніше в Росії поняття <<Народ>> не юшючало в себе ін ­
телігенцію, вищі шари суспільності, і лише згодом винюшо пере­
нонання в необхідності з'ясувати, насамперед, що об'єднує, а не
роз'єднує народ і інтелігенцію. Таким чином, твердив критик, <<Ма­
ло -помалу приближаемся 11: действительно народному самопозна­
нию в том смЬІсле, как sто понятие употребляется в Западной
Европе и представителями которого служат, между прочим, Ше1,­
спир- для ангJІичан, Гете - ДJІЯ немцев, Данте
-
для итальян­
цев и т. д. Таким образом:, мь1 1,ю, бь1 возвращаемся к понятию
о народе на~, нации, но с тем громаднь1м разJІичием, что вносит
в него богатейшее содержание, добь1тое изучением рабочих слоев
общества. Мь1 почти все теперь согJІашаемся, что Пушнин - наш
народr-1ь1й позт; в том же смь1сле европейсrшя печать считает
Толстого народнь1м руссним писателем>> (стор. 88). І даJІі: <<Шев­
ченко располага,л всеми дан1іь1ми, чтобь1 стать вешшим народньrм
позтом и сравпиться с передовмми гениями человечества, но он
не совершил всего, что мог совершить, и не соверш:ил потому, что
люди постаюши его в п е воз можньrе условию> (стор. 89).
Відомо, що М . Михайлов па почат1,у 60-х ро1,ів взагалі не
допус1,ав будь-ююї паралелі між Шевченном і Шенспіром, зами­
наючи значення у1,раїнсь1{ого пое'І'а винлючно рамками Унраїни.
В 90-х роках яснішим ставало загальнолюдське звучання творів
Шевче~ша, і це давало підстави сміливіше говорити про нього не
тільки ян про народного, а й ян: про велин:ого національного поета
У1(раїни, що виражав і загальнолюдські інтереси, ідеали. Останнє,
на дум1,у В. Я1ювенка, найбільше виявилось у <<Невольничій пое ­
зії» 1;а творах останнього періоду.
На визначенні народності Шевченка весь час позначалося не
тільrш те, що він черпав теми переважно з сільсЬІ, ого життя, а й
те, що н:ращі його твори довгий час не були опубліковані і не
могли, таним чи п ом, здобути ширшого визнання нритиюr й читача
за межами У1,раїпи. Діяли тут і інші чинюши, яні завадили тоді
Шевчеш,ові здобути більшу популярність у Європі. В. Я1,овею,о
на них не вназує і фактично все зводить до того, що Шевчен:ко.
хоч і мав задат1,и дорівнятися до великих народних письменпи ­
н:ів типу Пушніна й Толстого, але не дорівнявся, бо заважали
несприятливі умови. Йдеться, очевидно, про тю~шу долю нріпана,
заслання, переслідування тощо. Але це важно узгодити з твер ­
дженням того ж таки В. Яковешш, що саме на засланні в твор­
чості поета з'явилось більше тих загальнолюдських ідеалів, ю,і
зближують його з геніальними поетами світу.
Нілька разів із лекціями про народність Шевчею,а виступав
зо Див. Т. Г. Шевченко. Его жизнь и литературная деятельность. Био­
графичесrшй очерк В. И. Яrшвенко, Петербург, 1894.
90


І. Іванов 31 . Його захоплював незвичайний за своєю природюстю
1шяв народних дум і почуттів у творчості українського поета:
<<Наждь1й народнь1й позт, конечно, демократ,- писав І. Іванов,­
но Шевчею<о нечто больпіе - воплощенньrй дух народа, своего po-
,ri:a минроносм народнь1х стихиЙ>> 32 • Думна ця настільки гіперболі­
:.;усться, що, зрештою, заступає індивідуальність митця: <<Можно
любить и вь1соко цен.ить народ как велиную, но внешнюю силу.
М ожно пристально и даже страстно изучать до мельчайших под­
робностей народную жизнь и психологию, но именно нак предмет
знания и наблюдения. Есть третья любовь. Она не восторгается
и не нуждается ни в НаІ{ИХ исследованиях, она просто естествен­
пое тождества личности с предметом, деятеля с народом>>
(стор. 146).
У статті <<Муза Шевченка и ее общественное служение>> 33
М. Славинсьний танож твердив, що поезія Шевченка за своїм слов­
пиновим сrшадом не виходить за межі словесної стихії простого
пароду, що народні пісні, думи, перекази дали для неї достатній
ленсичний, драматичний і синтаксичний матеріал, щоб точно й
художньо перенонливо передати сrшадний номплеr<с почуттів і
дум найрізноманітнішого плану. В історії розвитr<у уr<раїнсьr<ої
літературної мови за Шевчеrшом не визнавалася, таким чином,
реформаторсьна роль. Усе зводилось фактично · до удосІ<оналення,
шлjфування уже нагромадженого словнинового -й образного за­
пасу. Однач е при цьому Славинський, по-перше, додавав, що на­
родне начало нср u:rювувалось поетом у висоні мистецьні цінності,
по-друге, піднреслював, 1цо <<ІІlевче~-шо не бьш тольно вели:1п1м
позтом; он бьш грашданином своей отчизньr, первьrм ее гражда­
нином в совремепном значении :ного слова, духовньrм вождем,
глашатаем социальиьrх и политичесних лозунгов, не изжитьrх еще
и доньше, борцом за свободу народа, за его- нультурное, социаль­
ное и национальное возрождение. Общественная память не знает
имени, н r<оторому бьr тан, І<ак к Шевченко, подходили известньrе
слова другого пламенного борца за свободу народа: <<Взглянув
онрест себя, душа его страданиями человечества уязвлена стала>>
(стор. 295).
Тут відчувається явна полеміка з Ностомаровим, який, ян ві­
домо, відмовляв поетові в титулі громадянина, вважаючи його і в
,нитті, і в літературі тільки поетом. Шевченко іменується не про­
сто громадянином, а духовним вождем мас, провіснином ідей,
ялі й на початну ХХ ст. не втратили живого звучання . Вболіван-
3 1 И . И в ::t 11 о в, ]Лев • 1е1шо в нругу народньrх позтов. (Прочитано в
публичном музьшально-литературном собраиии Общества любителей россий­
с~,ой словеспости 3 апреля 1897 г.) . -
<<Руссная .мь~сль>>, 1897, No 6;
И. И. Иван о в, Т. Г. Шев,1енно. Леrщия. - <<Вест1пш юга>>, 1905, 4.IV,
No 901. И. Иван о в, ПечальниR У~,раииьr.- «Сибирсная жизнь», 1914,
25.ІІ, No 40.
32 <<Руссr,ая мьrсль>>, 1897, No 6, стор. 146.
33 М. Сл ави п сни й, Муза Шевченна и ее обществепное служепие.­
<<Вестшш Европьл>, 1911, No 2, стор. 294-302 .
91


ням за народ поет прирівнюється до Радіщева, і хоч теза ця: далі
не розгортається, знаменною була вже сама її постановка. До та-
1,ої паралелі вдавався раніше тілью1 історик А. Щапов, але про це
:м. Славинський навряд чи знав.
З попередників Шевченка в українському літературному й
1·ромадсько111у русі Славинський називає Г. С1{овороду, І. Котля ­
ревського, П. Гула~ш-Артемовського, С. Олійничука, маючи на ува­
зі традиції протесту проти соціальної не справедливості.
Під народністю Шевченка М. Славинський розумів тілью1 те,
що безпосередньо йшло від народу і його поезії, а набуте поетом
од засвоєння писемної літератури відносив до <<интеллигентного
сознанию>. Поділ, звичайно, штучний, ненауковий, пра~{тично його
неможливо провести в творчості будь-яного письменника. В на­
родності дуже важливу роль відіграє ідейно -світоглядний елемент,
уміння передавати бачене, засвоєне, пережите з правильною істо ­
ричною перспеІ{тивою.
У праці :М. Славинсьного не знайдемо й того, ЯІ{ треба розу­
міти <<інтелігентну свідомість» поета, тобто його світогляд. Точні­
шим у формулюванні цієї думю1 був В. І{раніхф ельд : <<Прочно
укрепи в шись І{орнями своими в родной почве народного умонаст­
роения и миросоз ерцаиия, Шевчеин: о вершиною св о ей мьюли упи­
рается в те идеологичес1{ие вьтсоть1, ІШІ{ИХ в его время достигло
социально-политичесиое творчество лучших, культурнейших умов
Россию> 34 . Весь зміст праці В. Краніхфельда <<Тарас Шевчеш{о
-
певец Украиньr>> дає підстави думати, що йдеться про соціально­
політичну творчість Бєлінсьного, Герцена, Чернишевського, Доб­
ролюбова, хоч безпосередньої аналогії з ними автор не проводив.
Яи і Семевський, він твердив, що в тодішній літературі ніхто не
може зрівнятися з Шевче:rшом за сиJrою викриття кріпосництва:
<<Сьш угнетенной народности, он понимал свободу шире прост ого
освобождения ирестьян от власти помещ1шов. Вместе с цепями
І{репостньтми он иенавидел и все другие цепи социально -полити­
ческого происхождениш> ( стор. 78).
Знаменно, що Шевч еrша частіше почали іменувати вели1tим
не тіль юr парадним, а й паціопальним поетом У1{раїни, маючи на
уваз і, що він був танож виразНИІ{ОМ дум пе ре дової інтелігенції.
;/ етатті М . Сторожеш{а << Генюшь в:ьтй горемьша>> ця те за звучить
та к: <<Оп (Ше вчеш,о .- Ред . ) бьш не тольІ{О иародпьгм, но и нацио­
пальньгм позтом, слад1,озвучнь1м вь1разителем гуманнь1х идеалов
современной ему у1{раиисной интеллигенции. Все, о чем думала
п гадала унраинсr{ая образованная молодежь сороr{овьrх годо в ,
в се зто явилось у Шевченка, облечениое в яркие позтичесн ие об ­
раsьr и согретое огнем его горячего позтичесr{ого еердца>> 35 .
04 ВJl. Н:ранихфельд, Т. Г.Шевчеtшо
-
певец У1,рашrь1, СПб., 1911,
стор. 78. (Це був перероблений і доповнений варіант брошури того ж автора
<<Т. Г. Шевчешю - певец Украинь1 и Запорожья>>, J\lf. -
Пб., изд. « В естшша
казачьих войсю>, 1901).
35 Н . Ст ор о же нко, Из области литературь1, М., 1902, стор. 425.
92


Ширше й грунтовніше про це йшлося у доповідях Ф. Де-ла­
Барта <<Шевченко - народнь~й поат>>, Ф. Корша <<Шевчею-ю ееред
поетів слов'янства>> і О. Калишевського <<Мотиви поезії Т. Г. Шев­
ченка>>, виголошених на урочистих засіданнях у Москві з нагоди
50-річчя від дня смерті поета 36 . Кожна з них має свій провідний
аспект дослідження: у першій розкрито, чим Шевчеюш відріз­
няється від народних співців і що ставить його в ряди великих ін­
дивідуальних митців; у другій доводиться неправомірність зістав­
лення ун:раїнсЬІ{ОГО поета з КоJІьцовим і етверджується ду~ша
про його міеце поряд з Пуш1{іпим і l\ііцкевичем; у третій виясня­
ються чишппш, які зумовили піднесення Шевчеюш до рівня вели ­
них народних національних поетів. Де-ла - Барт підІ{реслив, що
Шевченка відрізняє від народних співців не тільюІ широта тем:а.­
т1ши й поглядів, а й багатство та різноманітність художніх засо ­
бів. Віршування, поет~ша Шевченка, за його переr{онанням, знач­
но багатші, ніж у народній поезії. Цим не заперечувався зв'язш,;
з фольклором. <<Шевченко - народний поет через те,- зазначав
Де-ла-Барт, - що в його поезії народна душа, світогляд, віруван­
ня, сподівання, надії і горювання знайшли в собі найбільш яскра­
вий, найбільш повний вираз. Його поезія - синтез епічної і лі­
ричної народної творчості України. Ліричні уступи його поем
тані близьІ{і до народної душі, що чимало з урив1{ів <<Причинної»
та <<І{атериню> стали народними uіснямю> 37.
-
Співвідношення народного й особистого <<зачину>> в поез11
ШевченІ{ а ці1,авило й О. Налишевсьr{ого. Я1{ А. Григор'єв свого
часу вагався, чи Шсвчепно << останній із сліпих І{Обзарів, чи пер­
ший з майстрів і артистів», тан і О. І{алишевсьІ{ИЙ з певністю не
наважувавсн виз начити творче обличчн поета. Одна~{ в одному
місці він зауважив: <<Маючи глибо1ч і сильну індивідуальність,
ІІІевчеНІ{О поруч З тим народний поет переважно... Народність
ШевченІ{а не тільни в тому, що він любить і славить Уr{раїну, її
історію, побут і природу , не тіль1{и в тому, що він переробляє мо­
тиви народної творчо сті, але n тому, і се найголовніше, що увесь
душевний склад, його світогляд, нарешті, самі фарби і прийоми
його артистичного пензля пройняті народним зачином. Од цього,
в ЯІ{ИЙ би нрай не звертався його артистичний талан, юtі мотиви
не торІ{ав би поет, на всьому залишається безпосередній одбит01{
народного духа>> 38 .
П одібної точки зору дотримувався іі: Ф. l{opm: <<Одна стихія,
що б езумовно є у Шевченна,- народна поезія, І{Отрої він служить
неначе продовжу в ател е и, але продовжувателем на далеІ{о ширших
під в алинах, вже загальнолюдських, що і становить його поруч з
36 Матеріали зас і дань опубліновано n нн.: «На спомин 50-х роновин
смерті. С6орни1,, nос вященньrй памяти Т. Г. Шевrrе1шо>>, М., 1912.
37Ф. Де-ла
-
Б арт, Шев,ш1шо - народний поет.- «Сборшш, посвя­
щенньJЙ п::~мяти Тараса Григорьевича Шевченко>>, стор. 49.
38 О. R а лише вс ь ки й, Мотиви поезії Т. Г. Шевченка.- <<Сборник,
пос.вящеппьrй памяти Тараса Григорьевича Шевченко>>, стор. 81.
93
♦


поетами всього світу>> 39 . Він звернув увагу на ро зм а ї ття Шевчен­
кової ритмі1{и, першоджерелом якої вважав народну поезію. «Із
віршів штучних, невластивих народній пісні,- додавав учений,­
у ШевченІ{а зустрічається либонь всього один,- 4-стоповий ямб:
<<Реве та стогне Дніпр широкий>> (стор. 75) . Тут ж е СІ{азано, ніби
Шевченко загалом до форми своїх творів ставився <<Досить не­
дбало» .
Силу й чарівність поезії Шевченка Норш виводив з того , що
1, она якнайкраще відбиває «українсьІ{ИЙ дух, дУМІ{И, почуття і опо­
нідання свого народу>>, а форму її - з народно -поетичних джерел .
ІнаІ{ше кажучи, вчений робив наголос на тому, що творчість ве­
лит, ого поета У1,раїни виростала з найглибших джерел життя й
пісні народу, і це забезпечило їй незвичайний успіх. Думи, почут­
тя, прагнення народу в ній відбились так повно й природно, що
читач сприймає її як безпосередній голос мас, що с1шіли в тем­
ряві й рабстві, але прагнули до світла, до І{ращого життя . Водно­
час Корш справедливо підкреслював, що ідейний <<діапазон» твор­
чості Шевченка охоплює найрізноманітніші сфери народного бут­
тя: <<Коли ми, велиІ{ороси, го в оримо про поет а найб і льшого у нас,
котрий самостійно являє неначе синтез нашого духовного життя,
ніноли ми не назвемо Н'ольцова ; і павіть не помислимо про нього.
В такому разі ми назвемо Пупшіна. І{оли ви спитаєте поляна, ш,ий
поет передає н а й1,раще польсь1,ий дух? Він вам п а зове Міцкевича.
Не в усіх слов'лнсь1,их народів є тані поети, що змогли б служити
самі по собі представнИІ{ами всього духовного життя, всіх нахилів
народних. У сербинів, напрю-шад, є поети надзвичайно талановиті ,
але 1шли спитати сербина або хорвата, який в дійсності поет одби­
ває цей народ, то я гадаю, що задовольняюча відповідь навряд чи
буде, а коли спитаємо 1,іль1,ох сербинів або хорватів, то поміж ни­
ми навіть виявиться різноголосиця. Тан само і у чехів, не дивля­
чись на існування у них дуже гарних поетів ... Н'оли ж ви спитаєте
про того поета, що, можна с1,азати, втіляє в собі унраїнсьний на­
род, ні один у1,раїнець, безумовно, ані хвилини не замислиться і
снаже: <<Се Тарас Шев чеш,о>> . Вже однієї цієї умовили досить для
того, щоб побачити в Шевчешшві генію> (стор. 67-69).
Варто згадати у зв'яз1,у з цими висJювлюваннями Ф. І{орша
про Шевчею{а спогади Білозерсь1{ого, надру1{0вані свого ча су в
<<Основі»: <<Нам рассказьшал известнь1й славянист, лужицкий серб,
Смолер, что в одном обществе из представителей разнь1х славян­
сних племен 1,то-то предложил, чтобь1 каждь1й прочитал на своем
наречии то, что ему более всего по сердцу. И вот один, вместо
того, чтобь1 читать на родном язьше, просил согласие на прочте­
ние у1,раинских стихав Шевченна: в своем собственном он не на­
шел ничего более симпатичного>> 40 .
39 Ф. Кор ш, Шевченно серед поетів слов'янства. - «Сборнин, посвя­
щеннь~й памяти Тараса Григорьевича Шевчеrшо>>, стор. 73.
40 <<Основа>>, 1861, No 6, стор. 4.
94


Стаn лячи ім'я Шевченка поряд з Пушкіним і Міцкевичем,
1 1:о рш, пр оте, в 1-1:ількох місцях згадував про недостатню освіче -
11 і сп, пое та. Він схильний був бачити в Шевчешщві геніального
с амоу1ш, який не осягнув І{ращих здобуп,ів поетичної 1-сультури,
а тільки розширив, поглибив і підніс на нову височінь народно-
11оетичну творчість. ДумІ{а, ЯІ{ відомо, не нова. Проти неї рішу­
•1е виступив Б. Грінче1шо ще в 1906 р. в статті <<llіевченІ{ів <<Коб­
зар» на селі>> 41 . Він запропонував переглянути твердження і про
тв орчість Шевчеrша, і про всю українсьн:у літературу ЯІ{ про суто
<• мужицт,1,і», що нібито не підносяться над рівнем малоосвіченого
н ароду, заюшаються у фольклорній сфері. Не можна розуміти
народність Шевче нка, твердив Гріичешщ, як навмисне знижен­
ня до рівня нультурного розвитну мас. Це стосувалося й поети-
1нс <<Хоч Шевченно й узяв од пароду поетичну форму, багато суто
народних образів, але спосіб його творчості, літературна його ма­
J1 ера не така, як у народа. Як треба було сподіватись, вона має
н собі прикмети не І{олективної, а індивідуальної творчості і ста­
новить Шевченка не в гурт безіменних народних творців, а в то­
вариство інших світових поет і в>> 42 .
Тоді мало хто належно оцінив такі думки. Коли стаття
l'рі1111 онна 1914 р. з'явилась окремою брошурою, С. Васильчею{О
в і}\і u1111 в сл про неї дуже різr,о 43 . Очевидно, до цього спонукали
:ї101 ·0 11 ос 1 1 о в11і по.пожеиия брошури, а окремі її промахи, сприй ­
J1J1ті Brtc11J1 1,•10111ioм rm спроба применшити значення поетового
cJ1011a 1цш нар І \У, Л J 1· 0 JІ нрнпципі заперечення Васильченка не
могJJи спросту 11ати 11_р он .іл 11 о"і 1 1умrш Грінчеrша, ю,ий не принижу ­
вав, а, наю 1 аю,1 , нід11 осив народність ШевченІ{а, 1щли писав, що
<mе.нию1й по ст іде завсігди поперед мас, ПОІ{азуючи їм такі да­
J.rені перспе1пиви, ю,их вони досі не зналю> 44 •
Немає підстав вбачати в цьому спробу віддалити Шевче rш а
від народу, проголосити його <шоетом інтелігенції>>. У Грінчен­
на йде ться тільни про те, що Шевчеш,а не можна зводити до
звичайних народних співців, твор~rість яких з більшими чи мен ­
шими відхиленнями вrшадається у фольІ{лорні межі. Шевченко
нро1,ладав нові шляхи в літературі , а не в фоль1шорі. За видимою
простото ю його творів ховалз.сь напружена праця геніального
мислителя й художниІ{а, і нічого дивного немає, що 01,ремі поезії,
чи тим б:іш,ше он:ремі місця в поезіях, недоступні для розуміння
і'v1НJ 1 оос11і• 1 0 1 1 ому сешптст ну. Та й ч ;. тіль1ш селянству? Шевченко,
11.1t 11и<;11 ІJ 1. Фра Iшо, віДІ,рив і вченим та професорам «новіші і
свобо;1 1Jі ші "1·c пoiri.)>. Можна було б навести чимало приІ{ладів, 1,0 -
:ти й досJrі1\ни1шм творчості поета далеко не все ясно навіть з
11 Б. Гр і п ч е н 1, о, Шеnче1шів <<Кобзар>> па селі. - «Нова громада>>,
1!)06, No 2, стор. 7-28.
'
2 «Нова громада», 1906, No 2, стор. 26.
43Див. Степап Васпльчен1,о, Статті та матеріали, К., Вид-во
ЛІІ УРС Р, 1950, стор. 308 - 310.
41 . <<Hona громада», 1906, No 2, стор. 28 .
95


фактичного бо1{у. Згадаймо, ЯІ{ О. Огоновський у листах до П. '1-Ни­
тецьв:ого 1892 р. писав, що багато чого в <<Кобзарі>> йому не зрозу­
міло, особливо щодо історичних фа1{тів і подій. Він питав, напрИІ,­
шщ, про який бенкет у Парижі згадується в поемі <<Велиrшй льох>>,
про ююго Чечеля йдеться у тій самій. поемі, хто таrшй Нечос, Чер­
нець, що означає <<Явленими піч топитю>, <шарпаю>, <<чурек і са1,лю>
тощо 45 •
Васильченко слушно зазначив, що звернення Грінченв:а до
неписьменної жінки з проханням пояснити деякі місця в поезії
Шевченв:а було «похо~,е на издевательство над неграмотной жен­
щиной>> 46 .
Про необхідність глибше осмислити природу шевченв:ової пое~
зії ставив питання і С. Балей у праці <<3 психології творчості
Шевченка>> 47 • <<Всупереч поширеному у нас доволі поглядові, що
творчість Шевченв:а по своїй суті проста і нескомплів:ована, та
що про неї сRазане вже <<останнє слово>>, остає фаRтом, що її дже­
рела зложені і що ми далено ще від сего, щоби зрозуміти її цілн:о­
вито>> (стор. 1) , -
справедливо твердив він, беручись довести,
зокрема, яRі снладні суто об'ю,тивні чиш:rюш зумовлювали побож­
не ставлення поета до жіш,и-м:атері. Та вже в самій постановці
питання нрилася наунова неспроможність автора. 3 цільної твор­
чої індивідуальності Шевчеш,а С. Балей намагався вилущити
творчі імпульси, продинтовапі не суспільно-політичними й мо­
рально-етичними переконаннями, а біологічними процесами, що
лежать <шоза областю суспільницьких інтересів поета>> (стор. 11).
Таний метод <шеихоаналізу» передбачав висування на перший
план підсвідомого едемента в творчому процесі, ноли поет, сам
того не відаючи, виявдяє в зображуваних героях власні людські
сдабості. <<Ддя автора, - говоридось в цьому зв'язку, - се навіть
вигідний самообман, бо коли б він був свідомий, що, говорячи про
1,огось іншого, він на ділі говорить про самого себе, чи стало би
йому тоді сміливості сназати про все те? Чи важився би він роз­
нрити людсь1{у душу до дна ,Р,азом з нахилом до гріха, що там
причаїний завсігди сидить, І{оли б був свідомий, що він на вдас­
ній сповіді?>> (стор. 5).
Переконаний, що І{ожна людина, а тим більше поет, за своєю
природою є водночас реалістом і ідеадістом, С. Балей твердив,
що <<в душі Шевчеrша «реалізм>> і <<ідеадізм>> містились побіч се­
бе і змагались з собою>> (стор. 89). Звісно, що такий підхід до
тлумачення творчості Шевченка був хибним, безплідним.
Цікаву працю про Шевченків в ірш написав білорусьиий
письменнин і вчений М. Богданович 48 (див. розділ <<Віршуванню>).
45 Див. Т. Г. Шевчеш{О в епістолярії, К., <<Нау:кова дум1-а>>, 1966,
стор. 141-142, 152 - 153.
46 Степан В аси ль q е н 1, о, Статті та матеріали, стор. 309. ·
47 Ст о п ан Б а ле й, 3 психоJ1огії творчості Шевчеfша, Львів, <1Шлп­
хп>>, 1916.
4 в Див. М . Б о г дан о ви •1, Краса и сила (Опьrт исследования стиха
Т. Г. Шевчен:ко) .-
<<Украинс:кал жизнь>>, 1914, No 2, стор. 39 - 48.
96


Чималу увагу нритини привертала в той час і інша пробле­
ма - роль та місце автора <<Кобзарю> в національному відроджен­
ні Унраїни, в літературному та громадсьному русі. Вона спонуна­
JІа до нращого вивчення провідних мотивів його поезії, її ролі в
суспільн ій боротьбі. Деноли розглядався і творчий метод поета,
йоrо індивідуальний стиль тощо .
Харантерну назву дав своєму виступу на засіданні Анадемії
наун у Петербурзі 1911 р. Д. Овсянино-Кулиновсьний: <<Нацио ­
нальньrе и общечеловечесние злементь1 в поззии Т. Г. Шевчен­
на>> 49 . Звернімо увагу на назву, бо в самому виступі ці елементи,
власпе, не анал ізуються, навіть не називаються. Той фав:т, що
Шевче1шо дав голос У1{раїні на світовій арені, ввів унраїнсьв:ий
народ у сім'ю пародів, здатних до творення світових в:ультурних
цінностей, понлав початон пони що лише найзагальнішим визна­
ченням взаємозв'язну національного й загальнолюдсьв:ого еле­
ментів: <<Со своим <<Кобзарею> Шевченв:о явился вь~разителем и
возбудителем национального возрождения Унраинь~. В зтом и за­
нл ючается огромная его заслуга перед Унраиной прежде всего,
потом пред Россией и пред всем человечествою> 50 .
Ніяних в:оннретних соціально -і сторичних проблем Овсянив:о­
Нулюювсьний не порушував. Його, прихильнина психологічного
методу в літера турознавчій науці, ці проблеми ма,_йже не ці1,авили .
Вчопому бранувало широкого погляду на <<національний еле ­
меш.·>> у по езії Ше nч енна . Він зводив <<Національний елемент>>
головним чипом 1,0 мотивів минулого, називаючи поета найяснра­
віmим представпипом <<історичпого романтизму!>. Застереження , що
це <<хвороба>>, fШУ перешивали: всі нації в період свого відроджен­
ня, суті пе міняє, бо па У1,раїпі, як, до речі, і в Росії, процес ін­
тенсивного відродження припадає не на середньовіччя, а на першу
половину ХІХ ст., ноли вже досвід західноєвропейсьного відро­
дження підназував mунати шляхи до рознвіту не в минулому, а в
сучасному і майбутньому . Романтичне захоплення Шевчеш,;а мину­
лим хоч і було сильним на почат1{у творчості, але нетривалим, а
головне - не воно стимулювало творче піднесення поета до ролі
фундатора нової українсьної літератури: й культури:. Суттєвішюv1
було інше застереження вченого: <<Историчесни:й романтизм со­
единен у него (Шевчеш{о.- f!ед.) с славянофильсно-федератив­
нь1м стремлением, а также с сильнь1м протестом против нрепост­
пичосного права>> (стор . 5) . Проте й тут визначальним, провідним,
на думну автора, залишався <<історичний романтизю>, до яного
лише долучалися і111лі мотиви.
Окремо відзначив Д. Овсянпно-КулиновсьІ{ИЙ ліричний талант
поета, вважаючи, що під такими його віршами, як <<Садон вишне­
вий коло хати», могли підписатися і Пушкін, Гете, Шіллер, Гейне,
49 Акад. Овслнико-І{уликовс1,ий, Нациоиальнь1е и общече;10-
ве•rес1ше злеме нть1 в поззии Т. Г. Шевченно.- У зб.: tНемой юбилей», Н.,
Н)1~, стор. 3-5.
50 Зб. «І-Іемой тобилеЙ>>, стор . 5.
97


а поезія <<Мені однаково ... >> ледве чи й знає собі рівних за силою
вираженого в ній ліричного чуття. Таким чином, Шевченко
зіставляється з великими поетами як рівний з рівними по двох
лініях: за значенням у культурному відродженні і за талантом
лірина.
До такої думки схилялося чимало дослідників. Про роль Шев­
ченка в національному відродженні, про його значення для Укра­
їни, а також про місце в світовому культурному процесі йшлося
не раз. Ще частіше наголошувалось на тому, що поезія його вра­
жає насамперед зворушливим і благородним ліризмом. Майже
завжди, 1,оли йшлося про те, щб найхарактерніше для творчої
манери Шевчею,а, нрит1ши приходили до висновку: <<8та ис1шю­
чительная жизнь сердц11, зта деятельная любовь к родине таю1м
животворнь1м ключом бьет из всех произведений Шевченно, что
м.ь1 затрудняемся кого-либо из позтов поставить в зтом отношении
с ним рядом>> 51 ; <<Поззия Шевченко в вь1сшей степени суб'Ьектив­
на» 52 ; <<Що в ліриці робить Шевченна велюшм, те творить в епіч­
ній поезії його слабу сторону>> 53 . Подібні висловлювання здебіль ­
шого мали найзагальніший харю,тер. І{оли ж заходила мова про
причини цього явища, то пояснення зводилось лише до того, що
тю,ою була особливість поетового обдаровання. І ніному не спада­
ло на дум1,у, що тут неабияне значення мала й інша обставина:
Шевчею,ові часто доводилось самому говорити за неписьменного
героя з народу, виносити присуд зображуваним фактам і явищам.
<<Генієм молитви і пронлять>> назвав українського поета К. Чу-
1,овський. Вся його згадувана вже стаття <<Шевченко» й побудова­
на, власне, на тому, що автор «Кобзарю> - поет чуття, серця.
Крити~, не говорив про суспільно-політичні переконання й ідеали
Шевчею,а, про його ідейні позиції. У гнівних і ліричних рядках
поета він помічав навіть не нонтрольовану розумом, необмежену
стихію чуттн. <<И в прощении и в проклинании бьш равно не обуз­
дан и неу1,ротим>> 54,- писав К. Чуновсьний.
Критю, ще не позбувся помилкових поглядів на у~.раїнського
поета, одначе його спостереження над деЯІ{ИМИ особливостями
<<Кобзарю> були оригінальними й плідними. Зонрема, ці1,авим бу­
ло тю{е твердження: <<У него (Шевченна.- Ред.) тю, часть~ об­
ращения, взьшанин - 1, людям, н богу, н различнь1м предметам, н
музе, 1, Украине, н судьбе. Я бь1 сназал: зто бьrл rениі:\ мпл•,rтчr,1.
К&к великолепно перелагал он пророка Исаию, Осию, Иезекии:Ля,
псалть1рь! И в позме <<Еретию> какие окрьшенньrе молитвь1 ьла­
гает он в уста Ивану Гусу. Позма <<Неофитьл> вся переполнена
псалмами, и недаром в послании к Основьяненку Шевчею,о и сам
пазьшает себя псалмопевцем ( <<Насміються на псалом той, що вил-
51 В. Кр ани х фе ль д, Т. Г. μІевченко, иевец Украинь1, СПб.; 1911,
стор. 89.
98
52 Н. И. Ст ор о же нко, Из области литературь1, М., 1902, стор. 424.
53 Я 1, им Ярем а, Уява Шевче1ша, Тернопіль, 1914, стор. 7.
54 К. Чу 1, о вс ки й, Шевченко, <<Русская мь1сль>>, 1911, No 4, с тор . 97.


шо <',Jrr,озамю>), и недаром в обращении к <<Музе» он просит, что-
11,1 01111 11особила ему <<творить молитву до конца>> (стор. 92).
Н,щ::~аnши, що творчій манері Шевченка не була властива
1 11 і •mо-слонійна розповідь, К. Чуновський звернув увагу на зак­
. 11 1 1,1 u і. революційні інтонації в його поезії, на той пафос, який на­
р о юнувався з пристрасного бажання с1,олихнути маси, ю,тивізувати
їх виступи проти гнобителів. Він навів, зокрема, слова: <<Треба
миром, громадою обух сталить ... >> (стор. 94). І далі зазначив: «Дру­
г и е паши грашданс1ше поать1 1шжутся рядом с атим поатом вели­
ного гn о оа ню(ими-то вегетариансними, бледнолиць1ми и малонров-
111,1мю (стор. 95).
Пі J \ІСР J 1 0 11п11 своєрідності творчої манери велю,ого поета не­
с 11о;1ів111ІО 1111бирало гострого суспільно-політичного характе­
JJ.У : нроцитоnапі з поезії Шевченка <<Я не нездужаю, нівроку»
CJiona про те, що треба миром, громадою обух сталить, в умовах
жорсто1,ої реющії не могли не звучати злободенно (хоч, можливо,
с ам автор спеціально й не ставив перед собою тю,ої мети).
Творчість Шевченка К. Чуковський не розглядав широ1,о в
1юнте1,сті російської та українсь1шї літератур. Найбільший наго­
JЮС він зробив на зв'язку поета з народною творчістю, з життям,
.і сторі сю у1,раїнсьн:ого народу. Побіжно порушувалась і проблема
народнос ті. Виспово1, вченого зводиться до того, що Шевченко, ю,
мд .но хто :1 поJпших поетів, відобразив характер народного світо­
с rrриі,іманпп, охопи13 найрізноманітніші сторони буття, психіки сі­
роми. Причому н е о цо насті JІЬІШ органічно, природно ввійшло в
поезію Шевчошш, що, «гоnорп о нем, против воли говоришь о на­
роде, гоnорп о народе - о нем! Тут наная-то небьшалая 1,руго­
uан nopy1<a>> (109) .
Більшість ліберально-буржуазних нрит1шів про гуманізм Шев­
ченна говорила в найзагальнішій формі, не в1,азувала на про­
тестантсьш1й, революційний характер його творчості. М. Сумцов
у спеціальній статті <<Гуманізм Шевчею,а>> 55 все зводив до того,
що серце поета завжди випромінювало любов до всіх народів і
навіть · до всіх людей. «Дух прощення зогріва поезію Шевченка
взагалі>>,- підсумовував він (стор. 27).
Не заперечуючи, а навпаки, підкреслюючи Шевченнову не­
нависть до гнобителів, до всю,ого роду суспільного зла, М. Сум-
11оn разом з тим ігнорував нласовий критерій у визначенні шля­
х і ІJ, па пні 1шазуnав поет для подолання цього зла. <<Дух про­
щепшл> за стуоив у Сумцова революційну душу <<Кобзарю>. Тане
·1·л.умачеппя гумаnізму Шевченка цілком відповідало поглядам і
настроям ліберальних нритиків.
У Шевчешюві бачили найглибшого і найпослідовнішого ви­
разнина народних інтересів і цим визначали його світову велич .
Таною думною, зокрема, перейняті і статті М. Богдановича
55 Гуман і зм Шев ч е rша, Студ і я І\Іrшоли Сумцова. - <<Збірник пам'яті Та­
раса Шевченка (1814-1914), вид. У1,раїнсь1<0го наукового товариства в
Н11с11і, !{.. 191.5 (етор 24-30) .
g!)


<<Пам'яті Т. Г. Шевченка>> 56 , В. Пічети <<Неводя в творчості
Т. Г. Шевченr<а>> 57 . Вона прозвучала й у виступі представнюш
<<Общества Периодической печати и литературьІ» па вечорі в
Москві 1911 р.: <<llіевченяо воістину перший велюшй поет світо­
вий. Ніяка країна не породила та~<ого геніального виразнина пот­
реб і горя народного>> 58 .
На тому ж вечорі проф. А. Грузипсьний від імені <<Общества
любителей российс1<ой словесностю> зауважив і таке: <<Сьогодніш­
ній: день дорогим є ие тілью1 длІІ унраїнської літератури: тут
перед нами, не унраїнець, не представник ян:оїсь нації, а той
самий апостол правди і науки, 1ютрого з такою мукою ждав і
н1пшав сам Шевчеюю, перед нами син сонця правди, <<єретию>,
подібний до того великого єретrша - Гуса, про ~шого співав
поет>> 59 .
Природу Шевченкової творчості конкретніше прагнув збагну­
ти О. Rалишевський. На відміну від багатьох тодішніх І<ритиків,
які обмежувались констатацією того чи іншого мотиву <<Кобза­
рю>, він шукав джерел мотивів, причому шу1<ав їх не тільки в
особистих спостереженнях і роздумах поета, а й у суспільно ­
філософській атмосфері 40 - 60-х роr,ів. І{:шиш е в сь r<ий, правда,
не говорив про нош,ретні політичпі та ідейно - естетичні течії, при-
. хильниr<ом
чи виразнином rших був Шевчеюю, але, вr<азуючи на
антинріпосницьrшй хара~<тер його творчості, додавав: <<По силі
протесту поет далеr<о виступає впереду борців за визволення на­
роду від рабських кайданів . Да й чи могло бути інанше? Те, до
чого линули мрії кращих представників російсь.кої інтелігенції,
для Шевченна було ор г анічною думою і стражданням всього його
життю> 60 . Критик наводив факти, яr, шанобливо поет ставився до
Герцена, ш< ш1соr<о цінував його революційну діяльність, зо.кре ­
ма видаваний ним <<Нолонош>.
В основі Шевчеюювої поезії Rалишевсьшrй бачив щасливе
поєднання народності, дужої творчої індивідуальності та ідейних
напрям1,ів епохи. Останньому він надавав особливо великої ва­
ги, оснільки з ідейними напрнмr<ами середини ХІХ ст. безпосе­
редньо зв'нзував соціальні мотиви в творчості поета, а значить,
і загальнорос1ись1{е та загальношодсьт<е звучаrшн <<l{обзарю>.
<<Культурні впливи доби, - зазначав 1,рития,- надавали великий
простір артистичному світоглнду поета і йог<;> ідеалам. Сі ідеали
допомогли поету, залишаючи його народним, вийти з вузькона­
ціональних рамок на простір загальнолюдських інтересів і дали
56 М. Б о г дан о вич, Памяти Т. Г. Шевченко. (1814- 25 февраля-
1914).- <<Голос>>
(Ярославль ) , 1914, 25.ІІ .
57 В. Пи ч ет а, Неволя в творчестве Т. Г. Шевченко.- <<У1,раю1с1шя
ЖИЗНЬ>), 1914, No 2, сто р . 24-31.
58 «Сборник, посвящепньтй памяти Тараса Григорьевича Шевчюшо>>, М. 1
1912, стор. 25.
59 Там же.
60 · О. І{ а лише в ський, Мотиви поез і й Т . Г. Шевче1ша .- <<Сборник,
посвященньrй памяти Тараса Григорьевича Шевченко>>, стор: 95.
100


іі (щ у нра n о п а любов не тільRи уRраїнсьного, але і взагалі русь-
1ю 1·0 1·11омадяпства>> (стор. 85).
У J3Иступі О. :КалишевсьRого є й відверта полемі1{а з тими,
х то н е до оцінював ідейно-світоглядний елемент у творчості поета.
Сnітову велич і славу ШевченRа здебільшого пов'язували з
і,і о 1' 0 р ОJІЛІО в розвит1,у у1{раїнсь1юї літератури. Ал е в розв'я­
:щтші ці є ї проблеми одностайності не було, осRільіш доводилось
порушувати снладні соціально- політичні та ідейно - естетичні пи­
таппя. Точну зору прогресивної громадсьності в узагальненій
формі добре nисл овив П. Грабовсьrшй: <<Произведения ШевченRа
с 1,11'раJ1н ... ту цивилизующую роль, Rаную у всех народов играла
1 1 <·, тн 11 1 1 0 ху11:ожест венная, национальная литература, и в атом
1·J1дн 1100 ::ш.1чепи0 Шевчешщ для УRраинь1... В более зрель1х сво­
нх nроизnодо нюrх Ше вч ешю уже не идеализирует прошлого, а
нвш1ется исшrючит ельп о пе вцом народного горя, первь1м в Рос­
сни представителем социального направления в поззии, 1,ю{им
вп о следствии бьш тольRо НеRрасов>> 61 •
Подібну дум1,у висловив і В . І{раніхфельд, юшй, до того ж,
с про бував розібратися, чому саме на УRраїні з'явився таRий при­
ст р асний і безRомпромісний борець з Rріпосництвом. На його дум­
r,у, Шевч енио, ЯІ, виходець з найглибших соціальних низів, орга­
пічпо спр ий няв і розвинув традиції · волелюбної народної поезії,
в юсі й :зшзшди виразно бриніли протестаптсьRі мотиви, виражався
дух н епо1юри перед гно б ителями. <<Малорусс1шя поззия, - зазпа­
'1 Иn В. Нр.1піхфольд , - и до Шев ч е1шо не мирилась с Rрепостпь1м
правом, ню, nовмм и чушдьrм для страпьr институтом, и гарячо
протестоваJJа протиu пего. Шевчешю, та1шм образом, толь1,о про­
долшил здесь тр адиции м алорус сІ{ОЙ литературьл> 62 .
Під відр одже нням, отже, розумілися не тільRи суто націо­
н альні о з нюш (мова, історичні шляхи в минулому, фольнлор, ет­
но гр афія), а й соціальне пробудження пароду, причому останнє
ви сувалося на перший план, ставилося в найбільшу заслугу пое­
т ові . Іш,оли в цьому плані доходили до Rрайнощів і недооціню­
вали мистецьRі здобут1,и Шевчешювого слова. І-Іотю,r таної недо­
оцінни чулися й у виступ а х П. Грабовсьн:ого. ІЦ е вира з ніше вони
вияв илися в реданційній статті <<Деніль1,а слів про історичне зна­
ч е нн я Шевченка» журналу <<Молода УRраїна»: <<Відродителем
у1,раїнсь1,ого слова став :Котляревсь1шй, і по ньому лишилося
'l' i JJІ,ю,1 і,іти поп азан ою стеж1юю, вдосноналювати стиль та чистоту
р·ідпої мови. Спеціально літературні подвиги ІІІевченRа обходили
вельми мало , - nin. п иса в для мислі, а не для форми, і в сьому
міститься його зпа чінпл, яно соціального діяча .. . Поет будив в
61 П. Г р а б о в с1,и й, Памяти Т. Г. Шевченко.- <<Сибирский листою>,
1901,3.VI;Див.Павло Грабовський,Зібраннятворівутрьохтомах,
т. 3, стор. 174 - 175.
62 В л. Кр ани х фе ль д, Т. Г. Шевчеющ - певец Украинь1, СПб., 1911,
стор. 77.
101


Унраїні не збір етнографіqних одиниць, а нлас людей, пригноб­
лених і своїми і qужими ворогами, і був таним чином поетом і
співцем переважно не нації, а народу. Се власне ми й робимо
об'є1,том особливої громадсьної уваги, бо тю,а характеристина
поета ціш,ом змінює звиqайні погляди на ІПевqенна і робить
його велиним за ініціативу не національного, а головним qином
соціального відродження України>> 63 .
Творqість Шевченна справді мала величезне значення перед­
усім у справі піднесення соціальної свідомості трудящих, але це
не заступало її вели:ної ваги у формуванні українсь1,ої худож­
ньої літератури, ширше - нультури. ШевченЕо, звичайно, писав
<<для мислі>>. Іню,ше 1-ажучи, дбав насамперед про змістовність,
висоr,у ідейність своїх творів, а вже форма визначалася змістом.
Для нього головне було що сr,азати, а не як сrшзати, бо для мит­
ця з покшшанням форма не становила особливих труднощів.
Історія світової літератури не знає прикладів, коли б геніальний
поет, маючи цікаву думr,у, не знав, яr, її висловити. Шевченно,
як і кожен геніальний поет, дбав про нрасу, образність і мило­
звуqність свого вірша. У творчості І . :Котляревсь1юго у1,раїнсь1,а
літературна мова зробила значний нро1, уперед у своєму розвит -
1,у за зю,онами нраси. Це був рубіж, від шюго почала свііі стрім­
кий висхідний шлях нова у1,раїнсь1,а література. В цьому розу ­
мінні :Котляревсьного можна назвати «відродителем унраїнсь1<0-
го слова>>, ш1сьменню,ом, яю1й поназав літературі нові шляхи.
Але вназана :Котляревським стежка була ще вузьною. Належало
не тілью1 <<вдосноналювати стиль та qистоту рідної мовю>, а знач­
но розширити й збагатити її ленсичний і образно-стильовий арсе­
нал, щоб можна було виразити нею найрізноманітніші вияви
людського духу й мислі. Це означало передусім розширити те­
матичні рамю1 літератури, надати їй актуального соціально-полі­
тичного звучання, спрямувати до глибинних процесів суспільно­
го розвит1<у, а відтю, - зробити виразюшом і заступником корін­
них інтересів народу.
Та1,у місію в унраїнсь1,ій літературі і винонав Шевчею,о. Пе­
редова нритю,а почат1,у ХХ ст. вже підходила до цього виснов­
ку, але праць з більш-менш грунтовним аналізом фю,тів було ще
обмаль. Тут можна вказати хіба що на відомий <<Нарис історії
унраїнсьно-русь1,ої літературю> І. Франна, виданий 1910 р., в
яному простежувався висхідний процес унраїнсьної літератури
дошевче1шового періоду і водночас ющентувалось на тих йог.о
слаб1юстях, ш,і гальмували рух до 1,ритичного реалізму й справж­
ньої народності. Добре започат1ювані :Котляревсь1шм традиції
безпосереднього зв'язну літератури: з життям і піснею народу в
другій половині 30-х ронів потрапляли в тушш. Життн напоJІеr­
ливо вимагало дальших і рішучіших кроків до вищого художньо-
63 Декілька слів про історичне значення Шевченна. - <<Молода Україна>>,
1902, No 1- 3, стор. 21.
102


го синтезу, а сил не вистачало. Слабкодухі епігони все частіше
;~биnались на примітивне побутописання. Потрібен був геній Шев-
1 rопна, щоб зробити крутий перелом і накреслити нові, перспек­
'І'ИDпіші шляхи красному письменству.
Ян і в працях попереднього періоду в <<Нарисі історії україн­
с ь1ю-русько ї літератури» Фраю{о появу Шевченка розглядав у
найтіснішому зв'язку з передовою російською літературою. Для
нього безсумнівним було, що автор <<Кобзарю> еволюціонував
nід перших соціально-побутових та героїко-романтичних поем до
політичної сатири значною мірою під впливом прогресивної гро­
щщсмюї дум1,и Росії 40-х роІ{ів.
Про співзвучні сть творів Шевченка з передовими ідеями но­
вої доби писав К Арабажии 64 . Щоб підкреслити ідейне багя.тст­
по творіn упраїись1юго поета, він зіставляв його з Шіллером і
приходив до висною{у, що німецькому поетові бракувало шевчен­
ківсьІ{ОЇ безІ{омпромісності в боротьбі з тиранією. Як на висоІ{ИЙ
ідейно-мистецький взірець нритик вказував на поему Шевченка
<<Кавназ >>: <<Найвищої краси і сили сягає муза Шевчею{а в поемі
<<Кавназ>>, котра могла б зробити честь найліпшим поетам світа
по своїй гуманній ідеї, по великій силі поетичного натхнення, по
виразши мові, в нотрш кожне слово сяє чистим золотом правди­
вої поезії, занутим в залізну міць непорівнян0 гарної формю>
(стор. 14).
Водночас ]{. Арабажин застерігав від перебільшення значи­
мості ідей поета длн пролетаріату . Віддаючи їм належне за ви­
ховання благородних почуваю, і поривань, він підн:реслював, що
в них годі шунати чіт1,их і правильних <<способів вийти на широ-
1,ий, вільний шлях поступу>>. Це був не докір, а лише стверджен­
ня думІ{И, шо в обов'язок поета не входить визначення таких
шляхів. К. Арабажин помилявся тіль1ш, нали говорив про неяс­
ний світогляд поета. 3 філософськими чи суспільно-політичними
трактатами ШевченІ{о не виступав, його світогляд виявляється на
підставі художніх творів, щоденника, листів, у ЯІ{ИХ ідейна по­
зиція поета не оголено проглядає r{різь товщу зображуваних
явищ. З'ясовуючи роль і значення творчості ІПевчею{а в суспіль­
ному й літературному русі, ряд І{ритиків підходили до її оцію,и
насамперед з погляду соціального звучання й значимості. При
цьому нерід1ю робились узагальнення й стосовно поточного літе­
р атурного процесу. Досвід ШевченІ{а вчив, що тільки той пи­
сьмоппю, машо претендувати на титул народного, який своїм
художнім зором сягає в глибоІ{і соціальні процеси життя, відобра­
жає його у згоді з передовими ідеями доби.
3аІ{лики орієнтуватись на ШевченІ{а мали принципове значен­
ня в переборенні де1,адентсью!ІХ віянь у перші десятиріччя нашого
64 К Не - я [І{. Ар а б а ж ин], 'Український Прометей.
45-х роковин смерті Тараса Шевченка.- <<Вільна 'Україна>>,
стор. 5-16.
3 приводу
1906, No 3,
103


століття. Цінаво, що подібні думни висловлювались і в інона­
ціональній нритиці 65 • Для нласина татарсьної літератури Галім ­
джана Ібрагімова Шевченно поставав не тільни як великий
поет, а й як герой свободи. Перебуваючи па Україні й проводячи
тут, зонрема в Києві, велику революційну роботу серед студент­
ства (1912-1913 рр.), Ібрагімов помітив, що поезія Шевченна
користується великою популярністю серед демократичного qита­
ча, антивізує його до боротьби за свободу. <<Я називаю його ге­
роєм,- писав з цього приводу татарсьний письменпин про ун:раїп­
сьного поета в статті «Поет-герой>>.- Він герой свободи. Він -
виразник історичного ідеалу занріпачепого пароду, який рветьсл
до волі, до світлого майбутнього. Він - символ усіх суспільних
прагнень унраїнсьного пароду... Є багато спільного в долях наро­
ду Шевчепна і нашого татарського народу. Те, що нипіло в серці
Шевчею{а, ті прагнення і печалі душі, яні до цього часу хвилю ­
ють мислячого унраїнця, є танож і в нас, у татар ... >> 66 •
Думка про те, що слово Шевченна єднає народи, прозвучала
і у виступах Япни Купали, М. Богдановича, А. Упіта, А. Цере­
телі.
Письменпю, і нритю, К. Арабажин, висо1ю оцінюючи в пое­
зії Шевченна дух песнореиості, прагпеипя волі, писав: <<Мабутr,,
і повне виявлення літературного зпаченпн Шевчею{а буде засду­
гою молодого по1юління, І{Отре з своїми революційно -демократи 11-
ним:и дум1,ами більш Rого другого має право на безпосередню
духовну спадщину Шевченна» 67 •
Подібної точни зору дотримувався й А. Крушельницьний 68.
Він не сумнівався, що пройдений поетом шлях від романтичних
захоплень минулим до реалістичного змалювання соціальних су­
перечностей від1{риває невпинне зростання критичного погляду
на дійсність. 3 сучасністю, піднреслював він, Шевченна найбіJІЬ­
ше в'яжуть твори ви1{ривального змісту.
Отже, про Шевчею,а заговорили ян про поета-борця, ЯІ{ИЙ
хоч і зображав до болю сумні, а то й трагедійні картини життя
народу, завжди настроював свою музу па оптимістичний лад, ві­
рив у перемогу світлих начал. Тому й занопне право на духов­
ну спадщину поета визнавалося за тими, хто не мирився із со­
ціальним злом, а виступав послідовним заступник:ом мас.
65Див. О. Гарсеванішвілі,ПоетУкраїниТарасШевчеюю.Вrщ-во
Нутаїського універси т ету, 1912 (грузинською мовою); Люд ас Гір а, Пе­
редмова до зб. «Віночок віршів Тараса Шевченка>>, Сейнай, 1912 (лит . мо­
вою).
66 Цит. за виступом Гумера Баширова на Об'єднаному пленумі письмен­
ників СРСР і УРСР 1964 р. в Н:иєві. - «Всенародна шана>>, Н., <<Наукова дум­
І(а>>, 1967, стор. 307.
6' Н'. • Не - я [ Н:. Ар а б а шин], Український Прометей .- <<Вільна
Україна>>. 1906, No З, стор. 9.
88Антін Крушельницький, ІдеалиТарасаШевченкайсу•rасне
у1,раїнське життя .- Літературно-критичні нариси, Станіславів, 1908,
стор. 217 - 229 .
104


Ножеп, хто так чи інакше порушував це питання, відзначав,
що <(Нобзар>> вказав українській літературі шлях до животрепет­
ннх соціально - політичних проблем. Проте грунтовних розвідок
11ро революційну творчість поета не було. Поеми <<Сон», <<Навказ>>,
« І-Іеофітю>, поезії <<Заповіт>>, <<Я не нездужаю>> та ін. не оминали­
с я зовсім, але й розгорнутої характеристики не мали. Серед не~
Gага тьох праць, присвячених окремим творам, заслуговують на
увагу розвідки І. Франка <<Шевченкова <<Марію> 69 і В. Данилова
<< Лілею> Шевчешю и <<Lilie» 9рбена>> 70, в яких ідейно-художній
зміст творів поета співвідноситься не тільки з життям· , а й з літе­
ратурпими традиціями вітчизняної і світової класюш.
Фрюшова праця - це, власне, продовження тих студій творів
по е та нро шіиочу долю, які вчений дав ще в 80-90-х роках.
В пій і проводиться думна, що поема <<Марію> має генетичний
зв'язон з численними варіаціями теми жію,и-матері і є їх логіч­
ним, вельми майстерним завершенням. Образ Марії, на думr,у
Франка, є найкращим апофеозом того типу жінки-матері, ш,ий
зустрічаємо в поемах <<Катерина>>, <<Наймичка.>>, <<Слепаю>, <<Княж­
на>>, <<Відьма>>, <<Петрусь>>, <<Сотнию>, «Неофіти».
Оцінюючи <<Марію>> в зв'язку з усією творчістю поета після
заслання, Франко помиш,ово вважав, що на ній виразно поміт­
ний вплив «незвичайного підйому релігійного духу>>. Таr,ий вис­
повон, на його думку, випливав не стільки з конкретних мотивів
і образів поеми, с1,іш,1,и з її провідного пафосу, із захоплення
предметом зображеппя.
Відомо, що в останні рони життя поет справді виявляв пеаби­
яну увагу до біблійних мотивів, яні навівали йому образи й ідеї,
будили творчу уяву. Тап була написана й поема <<Марію>, події
в нній, за твердженням Фрапна, зображено на чисто людсь1,ому
грунті . З біблійним переназом мало що зв'язує твір Шевченка,
ннщо не брати до уваги суто формальні ознаки: імена дійових
осіб, побутові та дею,і образно-спшьові деталі .. В 1,іль1юх місцях
Фрашю ю<азує на істотну розбіжність між поемою _ й біблійним
сюжетом: <<Здавалось би, що автор тан і полишить матір Ісусову,
заслонену імлою забуття, ю, полишають її наші нанонічні єванге­
лія. Але він не на те писав свою поему і зробив Марію її герої­
нею, щоби дати їй умерти зовсім безсловно та безслідно>> (XVII,
156).
До речі, М. Крупсьний, яrшй танож написав статтю про <<Ма­
рію» 71 , ще раніше застеріг, що <<Джерелом <<Марії>>
.. . були
не
християнсьrсі оповідання, а народний унраїнсьний погляд і влас­
на Шевченнова творчість>> (стор. 4).
69 Стаття написана 1913 р . , вперше опублікована в <<3НТШ», 1917,
т. СХІХ-СХХ, стор. 348 - 356 .
70 Владимир Дани л о в, <<Лілею> Шевченко и <<Lilie» 3рбена.- ~У1,­
раїна», 1907, .No 5, стор. 180- 188.
71 М. Кр [ ...] ский, «Мария» Т. Шевченка (Аналітиqна • спроба).­
<<Унраїна>>, 1907, .No 4, стор. 1-13.
105


Поему <<Марію> Франно вважав найнращим доRазом того, що
після заслання зросла поетична майстерність Шевчеш{а, змужні­
ли його ідейно-естетичні погляди. <<Переглядаючи ШевченRові
твори, писані по відзисRанню свободи,- зазначав автор,- ми му­
симо на них дивитися звичайно з подивом для їх глибини, арти­
стичного винінчення, сили та пластиRи вислову, при всій його
простоті, і мусимо ствердити фа1<т, якого не добачають де1ші
біографи та мемуаристи, що десятилітня неволя в І{иргизьl{ИХ
степах не зломила духовної сили нашого поета, а навпаl{и, ли­
шила йому можливість серед І{ращих обставин піднятися на не­
досяжну перед тим висоту. Поема <<Марія» являється одним із
най1<ращих до1<азів сього поглядУ>> (XVII, 151).
Розвідl{а В. Данилова про <<Лілею>> присвячена головним чи­
ном з'ясуванню народно -поетичних джерел, жанрової та стильо­
вої специфіl{и цієї балади . До порівняння Шевченl{ової <<Лілеї>>
з однойменною баладою чеського поета В. Данилов вдався з ме­
тою наочніше по1<азати читачеві, що романтизм Шевчеш{а <<далеl{
от того романтизма европейских литератур, 1{оторь1й:, ставя вь1-
СОІ{О идеал соnершенстnа, І{расоть1 и счастья, сужал ценность его
суб'ЬеНТИВНЬІМ значением, J{al{Oe ОН имеет ТОЛЬІ{О ДЛJІ личности, до­
стигшей: понимания sтого идеала ,1птзнью своего чувства>> 72 . Ро­
мантичний ідеал Шеnче1ша, вважав В. Данилов, мав ширшу жит­
тєву основу, не зам1шається у вузьІ{ОМу внутрішньому світі героя,
а тисячами нито1{ зв'язаний: з навRолишнім світом. Дещо несподі­
ваною є думl{а, ніби Шевчею<а нагадУє Чехов у своєму оповідан­
ні «В овраге>>.
Революційні твори <<Сою> ( <<У всяRого своя долю>), «Навr(аз>>,
<<Холодний Яр>>, <<Єретию>, <<ЯІ{би ви знали, паничі>> вперше в ро­
сійській пресі схарантеризовано (хоч дуже побіжно) 1907 р. в
статті Г. rl{итець1юго <<Т. Г. Шевченно в новейших изданиях его
творений>> 73 . До того про них не могло бути мови, ос1<ільни впер ­
ше в6ш1 побачили світ у Росії тільки 1907 р. в <<Нобзарі>> В. До­
маниць1юго. Стаття Л{итець1<ого давала уявлення про головний
зміст та спрямування цих творів, про їх місце в усій спадщині
поета. Поему <<Сою> нритю< назвав сатирою, сповненою сарказ­
му й випадів проти <<влади імущих>>, і вназав на деш<і тематичні
та художні паралелі до неї в <<Призрю{аХ>> Тургенєва і <<Л{елез­
ной дороге>> Не1{расова. Як і Драгоманов свого часу, Житецький
вважав поему художньо недовершеною: <<Такав <<Сою> Шевчен­
І{а - несl{олько громоздкий, невьщержаннь1й, неотшлифованнь1й,
с излишними, бь1ть может, прибаутl{ами и ужимl{ами,- <<вьшру­
тасамю>, І<аІ{ говорят украинць1, но произведение - оригиналь­
ное, с:мелое, истинно желчная <<І{омедию> - сатира>> .
• 72 Владимир Дани л о в, <<Лілею> Шевченка и «Lilie>> 8рбена.­
((°УRраин1J.>>, 1907, No 5, стор. 188.
73 Игн. Житецкий, Т. Г. Шевченко в новейших изданилх его тво­
рений.- <<Вестюш Европь1>>, 1907, No 8, стор. 709 - 723.
106


Іншим згаданим творам Житецький дав ще скупішу харю,те­
ри стину. Він зазначив лише, що в поемах <<Кавказ>>, <<Є:ретию~
по е т засвідчи в свою підтримку визвольної боротьби народів, у
поезії <<Якби ви знали, паничі>> - виступив з різ1шм осудом крі­
п осництва, а також тих, хто не помічав народного горя, складаю­
чи безжурні ідилії. Торкнувшись вірша <<Холодний Яр>> і згадав­
ши у зв'язку з цим поему «Гайдамаки», нритик рішуче віднинув
думІ{у, нібито в цих творах Шевченко виявив національну обме­
;неиість . <<І-Іе поляна и великоросса,- пояснював він,- ненавидел
о н (Шевчешю . - Ред.), а ненавидел пана, чиновню,а, нулю,а,
11.v x oп noc лицо, без различия их национального происхождеиию>
(стор. 71.4).
Ви с о1ю от1іпиn їІІ:итецький поему <<Марію>: <<Апофеозом идей
материпства является совершенно неведомая до сих пор у нас
поама <<Марию> 74 .
На видання << Нобзарю> аа редаІ{цією В. Доманицького відгук­
нувся і О. Налишевський 75 . Він теж радо привітав опублікуван­
ня невідомих доти широкому читачеві творів поета, давши їм ви­
сону оцінку як творам з багатим і злободенним соціальним мо­
тивом. Цю думку нритик ширше розгорнув пізніше, у згаданому
вже виступі на вечорі в Моснві 1911 р., вназавши, що Шевчен­
ків <<голос самостійно висловлював прогресщші прямування
доби, і з цього бону він має право на загальнолюдсьний інте­
рес>> 76_
Загальношодськнй харю,тор поезії Шевчеш,а відзначали І. 1-Іе­
чуй-Левицьюrй 77 , В. Равшоr, 78 та ін. Знаменно, що в цей час про
ІІІевчеш,а ант:иnпо заговорила й інонаціональна преса, визнаючи
велину роль його творів у вихованні революційної свідомості, по­
'rуття дружби й інтернаціональної солідарності між народами.
Близьним і потрібним, <шайже своїм>> ун:раїнського поета називали
Акакій Церетелі і Явна Нупала, Галімджан Ібрагімов і Сурен
Спандарян, Людас Гіра і Андрій Упіт, К. Доброджану-Геря і Януб
Колас.
<<Чествуя унраинс.кого І{обзаря,- наводила слова одного про­
мовця на шевченнівсьному вечорі газета <<Наспий>>,- нации про­
тягивают друг другу руки, и зтот день будет залогом того едине­
нил, о нотором мечтал великий поат 79 •
н И r п. rI\ п тец 1, и й, Т. Г. Шевченко в новейших изданиях его тво­
\Jений.- «nестюш Евроnьп>, 1907, .No 8, стор. 721.
1 5 А. Ка лише вс ни й, <<Кобзар», 1907 р. під реданцівю і\ . Домани­
цьноrо.- <<Критичес1юе обозрение», 1907, No 1, стор. 36 - 38 .
76 «Сбо рни1,, посвл:щенпЬІЙ памяти Тараса Григорьевича Шевченко)>,
стор. 99.
77 І. Не чу й- Ле ви ц ь ни й, Сорок дев'яті роновини смерті Тараса
Шевченна.- <<Народне слово)>, 1910, 12.111 .
78 В. Ра в люк, Тарас Шевченко - геній всього людства.- «П~сьмо з
Просвітіп>, 1910, No 4, стор. 101-106.
79 «Нас пий)>, 1911', 8.ІІІ.
1117


У тій же газеті вміщено статтю <<Общественнь1е мотивьr в поа­
зии Шевченr<о» 80 , де поеми <<:Кавказ>>, <<Сою>, <<Єретию> розгля­
даються як найяскравіші зразr,и суспільно-політичної поезії се­
редини ХІХ ст. То були, звичайно, ще дуже стримані характери­
стики революційних творів поета. Друковане слово перебувало
таді під суворим наглядом. :Коли, приміром, у журналі <<Жизнь
пекареЙ>> з'явилася стаття :К. Буревого (псевдонім :К. С. СоrюJrь­
ського) <<За правду и свободу>> 81 , що проголошуваJш уr<раїпсьно­
го поета революційним борцем за свободу трудящих, знялася ціла
буря: цензура нонфіснувала журнал, вимагала понаранпя редак­
тора за опубліr,уваппя на його сторіпнах <шрамольпої>> статті 82 •
З різних причин навіть передова нритина не могла глибоно
збагнути соціальну природу творчості Шевченна. Говорячи про
автора <<:Кобзарю> яr< про виразнина інтересів трудящих і співця
братерства, вона часто оперувала абстрантпим поняттям гуманіз­
му, перебільшувала в творчості поета нотюr всепрощення й зла­
годи, а іноді (ян, папри1шад, Н. Арабажин) знаходила навіть су­
перечності в його творах там, де їх не було. Але в принципі вже
панреслювалось правильне розумінпя тих рис творчості поета,
яні знаменували собою яr,ісио новий етап у розвитну всієї у1,раїп­
сьної літератури й суспільно-політичної ду11ши. Терміна «критич­
ний реалізм>> тоді ще не вживали, хоч з ноптенсту ряду статей
неважно зробити висново1,, що автори їх були близьні до визна ­
чення реалізму поета яr, r,ритичпого.
Навіть обережні спроби говорити про антисамодержавпе спря­
мування творчості Шевчешш, про революційний зміст його пое­
зії винликали протидію реанційпої нритики. У статті <<Славя­
нофильство. Т. Г. Шевчешю» 83 запеклий ворог будь-Jшого ідей­
ного й r,ультурпого поступу Т. Флоринсьrшй (професор :Київ­
ського університету), натегорично заперечуючи тим, хто бачив
у Шевчеш<0ві борця з самодержавством, підтягував поета-револю­
ціонера до співців і захисшшів царату. У спадщині lllевченна
він не міг знайти піДІ,ріплепня своєї тези і змушений був посп­
латись на поезію <<Слов'япаю>, яну свого часу безпідставно при­
писали поетові (це довів І . Фра~шо ще 1897 р.). Заперечував
Флоринський і твердження про боротьбу поета за піднесення й
роюшіт українсь1юї літератури, мови, загалом про його роль в
національному відродженні.
-
Погляди Шевченка па слов'янське питання Т. Флорипсьrшіі
зводив до ідеологlі реа~щійного слов'янофільства. Поетові припи­
сувалось, ніби він усе лихо слов'ян виводив тільки від німців.
80 <<Каспий>>, 1906, 13.IV.
81 К. Б уре в о й, За правду и свободу. К столетию со дня рошденпя
Т. Г. Шевченко (1814-1914). - « Ж и з н ь
пекарей>>, 1914, No 2, стор. 2.
82 Див. Г. Влади мп р ский, Тарас Шевченко и царская Россюr (По
архи вньш документам).- <<Звезда>>, 1934, стор. 162.
83 Т. Д. Флор п нск и й, Славянофильство Т . Г. Шевчеюш.- <<Универ-
,і
ситетские известия», 1906, No 8, стор. 1-28.
-
108


3 цією метою поеми <<Єретию>, <<І мертвим, і живим>> трактува­
лись спотворено, а поема <<Гайдамакю> взагалі замовчу­
валась.
В газеті <<Ниевлянию> розгорілась ціла диснусія з питання
про спорудження пам'ятнина Шевченнові в :Києві . Причому учас­
ник ами її були винлючно рептильні публіцисти, вірні слуги са­
модержавства. Одні з них категорично виступали: проти спору­
дження пам'ятнина <<сепаратисту>> й <<революціонеру>>, інші, мас-
1,уючись під демонратів і прихильнинів музи Тараса, доводили,
що пам'ятнин Шевченкові треба ставити, оснільни він ніноли не
був революціонером, ворогом самодержавства. Поназовою, зо1,ре­
ма, є статейна Я. Демченна <<O:нлеветание Шевчен:на неноторьши
па триотамю> , видана й окремою брошурою 84 •
Щоб довести свою точну зору, Демченкові довелося насампе­
ред відмежувати від Шевченна всі його <<Нецензурні>> твори й
оголосити їх плодом незрілого серця й розуму, тапими, від яких,
мовляв, і сам поет відмовився, оскільни після царсьного виро1,у
1847 р. не просив для себе пощади, а <шснренно сознал свою ви­
новность и вь1разил свое раснаяние>>. <<После такого важного об­
ст оятельства, - мовилось далі, - ответственность за нецензурньrе
с тихи может падать толь:но на издателей их, а не на Шевченна>>
(стор.4).
Демчешсо змушений був свідомо вдатися до перенручень фан:­
тів, а ще більше - творів поета. Іню,ше він не зміг би тверди ­
ти: <<Оп (Шевчешсо. - Ред.) не учит бун.товать . Он советует толь­
ко молиться богу и падеяться на бога>> 85 .
Зусюшя реющії спрямовуваJгись на те, щоб приглушити ви ­
нривальний пафос «:Кобзарю>, применшити: - його значення в ре­
в олюційному русі. До цього прагнули й унраїнсьні буржуазні
націоналісти, ю,им вигідно було обстоювати тезу про безбуржуаз­
ність українсьної нації. В одпому з їх писань та:н і сназано: <<На
самім дні душі цього найбільшого на цілім світі -- безперечно па­
ри йому тут не:ма - обличителя усіх кривдників, <<обли:чителя
жесто1шх людей неситих>>, алмазом добрим, дорогим сіяє любов
не лиш до людей взагалі, любов до ПОІ,ривджених, але і до .сих
нривдюшів. Довго перед тим, нім ще мудрець з Ясної Поляни,
велиний Толстой, виступив з своєю релігією - нау1сою любові до
спра ведливості - і 1шнув у світ гасло: не протився злу, наш Та ­
рас Шевченко, а ніхто інший, витягнув з Христової науни ясно
і недвозначно таний висновон, щоб за :ката . лютого молитись,
його в молитвах поминати і щоб з натом боротись не огнем і ме­
чем, а правдою і шобов'ю, і лиш тим правді служити, щоб перед
ГОрДИНеЮ Катів НЄ ПОНЛОНЯТИСЛ>) 86 ,
84 Я. Д е м ч е н но, О1шеветание Шевченна некоторь~ми патриотами,
:к., 1910.
85Там ще, стор.14.
86 <<Неділя», 1912, .No 25.
t09


Абсурдність цього твердження настільки очевидна, що не по­
требує спростувань і посилань на численні приклади в творчості
поета. У Шевченка, як зазначив Луначарський, можна було б
знайти кілька прикладів, коли він, з захопленням малюючи бла­
городство душі простої людини, вкладав у її уста прощення
нривдникові. Але, по-перше, в таких випадках йшлося про осо­
бисту помсту чи прощення, по-друге, не вони, ці пр1шлади, ви­
значають провідний пафос винривальної поезії ІІІевченн:а. Rоли
заходила мова про те, ян досягти волі для всього пароду, пост
незмінно заrшинав до <<сонири», до збройної боротьби.
Денаденти не заперечували протестантеького духу <<Rобза­
рю>,· але дивились на це, як на окремі, несвідомі епалахи, що
негативно позначились на поетичності творів. Rращими творами
Шевченна М. Євшан називав ті, ю,і <<родилися ... з елементарного,
несвідомого потягу поета до преr,расного, з того задивлення паїв­
ного на світ, з подиву перед божественними творами природи»
( <<Українська хата>>, 1911, No 13, стор. 155). Євшан намаганся до­
вест·и; що поет не мав ясного погляду на соціальні явища, на зав­
дання мистецтва, і тіль1ш поетична інтуїція вируqала його на по­
чатку творчості та звернення до <<бога>> - напри1,інці творqоrо
шляху. Rритю,-денадент відмежовував Шевчешш від передової
громадськості, приписував йому ідеї реющійного слов'янофільства.
Він твердив, що автор <<Rобзарю> <ше усвідомлював собі даленосяг­
лості свого протесту. Історичний момент знайшов в його творчості
відгун, але самого його думка тягнула кудись інде, шукала в ми­
нувшині за готовими схемами життя, понлонялась нозаччииі. Ось
qому поета можна було б назвати реанціонером в певному змислі>>
(стор. 96).
Ідеалістично-реакційні погляди М . Євшана на мистецтво, і
зоr,рема на творчість Шевчешш, ще виразніше виявиJrися в стат­
ті <<Релігія Шевчеш<а>> ( <<Унраїнсьна хата>>, 1910, No 1, стор. 249-
255). В ній ігнорується зв'язон митця з суспільним життям, з rша­
совою боротьбою, творчий ант виводиться тільки з інтуїції пое­
тичної душі. Називаючи Шевчешш ідеалістом, романти1юм, а по­
части й сентиментал і стом, 1,рит1ш зовсім відмовляв йому в реалі­
стичному змалюванні кріпосництва, в свідомому прагненні до рево­
люційного перетворення дійсності. Для нього <<Rобзар>> - то тіль­
r,и велина й бол і сна туга за «богом>>, який мислиться ян абстрант­
Ііий ідеал справедливост і .
По- своєму дивились на спадщину Шевченна футуристи. Про­
голосивши себе поборнинами нового, <<Вищого>> мистецтва, вони
віцнрито зневажали нласину, вважаючи її явищем віджилим, при­
мітивним. Утвердження своїх творчих принципів футуристи по­
чинали з заперечення й номпрометації творчості попередніх ав­
торитетів. Оскілью1 серед остащ~іх Шевчешюві належало перше
місце, то проти нього й були спрямовані найгостріші випади. Ха~
рю,терними щодо цього є слова М. Семенка з передмови <<Сам>>
до збірюr <<Дерзанню>: <<Ти підносиш мені засмальцьованого <<Rоб-
110


варю> й нажеш: ось моє мистецтво. Чоловіче, мені за тебе со­
ром н о... Ти підносиш мені заялозені мистецькі ідеї, й мене ка-
11у1\ить. Чоловіqе! Мистецтво в щось таке, що тобі й не снилось.
Я хочу тобі сказати, що де в 1{ульт, там немав мистецтва. А пе­
редовс ім воно не боїться нападів. НавпаІ{И . В нападах воно гар­
тується. А ти вхопивсь за свого <<Кобзарю>, від якого тхне дьог­
те м і салом, і думавш ; що його захистить твоя пошана. Пошана
т воя його вбила. Й немає йому воскресення. Хто ним захоплюєть ­
ся тепер? Чоловін: примітивний. Я1<раз вроді тебе, показником
~шого є <<Рада>>. Чоловіче, qac титана перевертав в нікчемного
JJіліпута, і місце Шевчешюві - в записках наукових товариств.
Поживши з вами, відстаєш на десятиріччя. Я не приймаю такого
мистецтва>> 87 - 89 . rx галасливі й порожні заяви про необхідність тво­
рити <шове>> мистецтво нікого не могли переконати, бо життя по­
тверджувало, що нове в мистецтві не приходить з нічого, а є логіч­
ним продовженням І{ращих традицій, вироблених попередниками,
насамперед класинами.
Це була епатація просвітянсьІ{ИХ читачів <<Радю>, всіх тих,
хто творив націоналістичний І{ульт <<бать1<а Тараса>>, але зробле­
на в блюзнірській формі. Згодом самі футуристи змушені були
відмовитись від ТаІ{ОЇ форми епатації націоналістичного міщан­
ства.
До1шадніше слід спинитись на тому, як роз-в'язувалась про­
блема << Шеnчеюю й релігію>. Ії часто порушували як у загальних
працях про поста, т ап: і в спеціальних дослідженнях. Зумовлено
це не тільни тим, що проблема сама по собі дуже снладна, а го­
ловно тим, що вона найтісніше зв'язана з ідеологічними та полі­
·п1чними змаганнями епохи.
Твори Шевчешщ, в яких викривався догматизм офіційно ї
церкви, були однією з причин заборони царатом повного видання
<< Кобзаря» 1907-1911 рр. Поліція і суд пояснювали тоді, що ви­
дання поета підлягатимуть арешту доти, доки з пих не будуть
вилучені тю{і твори, ян <<Юродивий>>, <<Марію>, <<Гімн черпеqиЙ>>,
<< Світе ясний>>, <<Сауш>.
Особливе невдоволення винликали твори Шевченна в служи­
телів І<ульту - ідеологічної опори самодержавства. Попи та впі­
С І{ОПИ стояли на тому, щоб твори з антирелігійним змістом зовсім
не видавались, а вже видані - були знищені . Іх підтримував
М. Вербич, ЯІ{ИЙ відверто вимагав заборони вшанування автора
таних творів, ян: <<Марію>, <<Гімн qернечий:», «Молитва>> 90 • І{ампа­
нію проти пам:'нті Шевченна 1914 р. розпочав архівпіскоп, Нінон
на сторіш{ах <<Цер1ювнь1х ведомостей>>. Підхоплена чорносотенця­
ми, ця 1шмпанія, ЯІ{ відомо, заніпчилась цир1{уляром міністра
67 - 69 М. Семен ко, Дерзання. Поезії, К, <<Rверо>>, 1914, стор. 1.
90 М их а и л В ер би ч, Хитромудрьrй способ отравленил души мало­
р уссного народа его просветителлми, безбожием и безнравственностью,
Х., 1911.


внутрішніх справ, у ЯJ{ОМУ реІ{Омендувалося <<воспрещать публич­
пме чествования малороссийского писателя Шевченко, наимено­
вание его именем учебнь1х заведений и улиц, пазначение сти­
пендий и сборь1 пожертвований на образование фонда имени ПО,)­
та, независимо от того, на нюше надобности предназначаютсн
собраннь1е деньги; открь1тия памятников и бюстов не дош-1шь1
носить характера публичного торжества, а всяю~е собрания не
разрешать>> 91 .
Дехто вдавався до витонченіших форм боротьби, прагнув по­
своєму витлумачити антирелігійні твори Шевченка та його світо­
гляд. М. Лободовський 1910 р. видав брошуру під довжелезною
назвою <<Перегляд поеми <<Марію> Тараса Григоровича Шевченка,
напечатаної у <<Кобзарі» 1907 року, і та ж таки поема по четвер­
тому чиємусь рукопису. Частина виручки приділена на пам'ят­
ник Т. Г. Шевченкові>> 92 . В ній подано фальсифі1<ований те1<ст
поеми з відповідними номентарями самого Лободовсьного. Від
Шевченкового твору, внаслідон цієї операції, нічого не лишилося:
земну поетову Марію Лободовсь11:ий знову обернув на <<святу ма­
тір>>. А щоб приховати свою злобу й: навіть видати себе за mану ­
вальнина музи поета, він додав на титулі, що <<частина виручки>>
від брошури піде на пам'ятню< Шевчеш<аві.
Роном раніше у Л1,вівсь1<ій духовній: семінарії виступив Г. Ко­
стельнин з доповіддю <<Шевчеrшо з релігійно-етичного станови­
ща», яна вийшла он:ремою брошурою 1910 р. під тівю ж наз­
вою 93 . Він пробував оглянути всі твори Шевченка, в юшх тан
чи інакше присутній біблійний мотив чи бодай згадка про бога.
Костельник хотів довести, що автор <<Кобзарю> був людиною по­
божною, віруючою. Виходячи з таr{ОЇ наперед заданої думюr, він
і формулу підготував, щоб відповідно до неї добирати й комен­
тувати факти: <<Кожний поет вже по своїй природі релігійний>> .
Яюцо тан, то, здавалось би, тут уже ЇІ говорити нічого. Але Ко­
стельни1< знав, що йому на слово не повірять, коли йдеться про
Шевченна. Він твердив, що всі <<богохульні» вирази в Шевченна
йдуть від душевної неврівноваженості. І ще додавав: <<Коли, от­
же, знайдемо в його творах вислів, що <<бог спить», або що <<бог
сердитий» - маємо се взяти за поетичні гіперболи, що стоят~,
місто <<бог неначе спить>>, <<бог неначе сердитий». Поет бере те,
що неначе єсть, тан, мовби воно справді було>> (стор. 12).
Все це були спроби відвертої чи прихованої фальсифі1,ації,
яні одразу ж зазнали крит~ши 94 . Серед тих, хто не погодився з
91 <<Ниевсная мь1сль», 1914, .No 38.
92 М. Л о б од о вс ь ни й, Перегляд поемн «Марію> Тараса Григоровича
Шевчею,а, напечатаної у «Нобзарі>> 1907 рону, і та ж таки поема по чет­
вертому чиємусь рукопису. Частина виручю1 приділена па пам'ятни1t
Т. Г. Шевченнові, Х., 1910.
93 Шевченно а релігійно-етичного ' становища. (І{ритич на аналіза.) На­
писав Гавриїл Костельник, Львів, 1910.
94 Нак исправляют Шевченко.- <<І0жнь1й 1,рай», 1910, 11.V; Нова
ннижка.- <<Рада>>, 1910, 27.V і 22.VII; <<Киею>, 1910, 19.VIII . .
112


Г. Ностельником, був і В. Щурат 95 , автор праць <<Шевченко і
Єремія» та <<Святе письмо в Шевченковій поезії>> 96 . Він, зо1,ре­
ма, nід1шда в загальний постулат про те, що 1южен поет за своєю
природою релігійний, і не поділяв думок :Костельника про <<Ма­
р і ю>>. В принципі ж і він тоді помилявся, вважаючи Шевчеш,а
цішювити м <<біблійцею> . Його порівняння українського поета з
Єремією справедливо нритинував І. Франко 97 , підкреслюючи, що
ця паралель зовсім безпідставна, оскільки Єремія провіщав своє­
му народові загибель, а Шевченно, навпю,и, боровся за народне
відродження.
Підтримуючи: думку М. Драгоманова, що ІІІевчепко <<В осно­
ві своєї творqості зістав бібJ1ійцем аж до смерті>>, В. Щурат по­
с тавив собі за мету до1шадно аргументувати її в праці . <<Святе
пи сьмо в Шевченновій поезії>> . Його розвідка побудована на
з іставленні уривків <<:Кобзарю> з відповідними місцями Біблії на
яні вназував сам Шевченко. Зв'язок поета з «святим письмом>> кла­
сифікується за творами, в яних є: 1) тільки згадки про святе пись­
мо, 2) лише епіграфи, З) лише формальний зв'язон, 4) більше чи
менше наслідування святого письма в змісті, і в ідеї. Формальний
зв'язок, до якого віднесено «Саую>, <<Царі>>, <<Во Іудеї>>, <<Марію>,
автора фактично не цінавить, він зосереджує увагу на поезіях, де
є наслідування святого письма,~ псалми, <<Ісаія. fлава 35>>, <<По­
дражаиіє Ієзеніїлю. Глава 19>>, <<Осії. Глава XIV>>.
Порівнюючи твори Шевченна з біблією, В. Щурат захопився
словесними збігами і не помітив, шшй зміст нриється за тими
словами.
Шляхом т ю{ого зіставлення неможливо було визначити
~-~ ...
.
справжню мету звернення поета до 01ош1, зрозум1ти революц1и-
ний підтеІ{СТ його творів. В. Щурат навіть не ющентував на
тому, що Шевченка ціяавили в біблії саме ті місця й молитви, які,
хоч і прибрані були в релігійно-моральну форму, містили елемен­
тп соціального протесту. Головним критерієм для нього служили
формальні збіги. Іх він виявив, звичайно, чимало, але це не да­
ваJю підстав для тю,ого висновку: <<Десь-якийсь поетичний об­
раз, десь-янусь оригінальну гадку святого письма може присвої­
тп собі перший-ліпший поет. Зробити філософію святого письма
своєю філософією - се може тільки справжній поет-біблієць,
нюім був Шевчешю>> 98 .
Повз увагу І. Фраш,а не пройшла і ця праця В . Щурата 99 •
Адже йшлося про дуже серйозне питання (в якому, до речі, "
95 «Учитель», 1910, .No 1-3, стор. 31-32.
96 В. Щур ат, Святе письмо в Шевчеюювій поезії. Видав Михайло
Петr,ицький, Львів, 1904.
7 І. Франк о, Шевченко і Єремія.- <<ЛНВ>>, 1904, .No 4, стор . 170-173.
оз В. Щур ат, Святе письмо в Шевченковій поезії, стор. 67.
99 Див. Non severus [І . Франк о], Шевченко і критюш.- «ЛНВ»,
1904, .No 11, стор. 116-129.
113


В. Щурат мав і однодумців 100 ), і Фраино поставив своїм завдан­
ням дати правильну орієнтацію читачеві в цьому питанні.
Відомо, ЯІ{ він ще на початну 80-х ронів ХІХ ст. протиставляв
реалістичний, здоровий погляд Шевченна релігійній містиці П. Ку­
ліша: << ... В поезіях своїх 40-х ронів Шевченко ніноли не дохо­
дить до такого містицизму, як Куліш, а слова <<бог>>, <<божий>>
і т. п. суть у Шевчепна радше поетичною фразою, образовим ре­
ченням, а не мають нію{ого догматичного, релігійного значен­
ню> (XVII, 181). Природно, що Франно не міг бути байдужим до
спроб В. Щурата виводити світогляд Шевченка з релігійних дог­
матів, а зміст багатьох його творів зводити до біблійних сюже­
тів. Франна це обурювало. У статті «Шевчею{о і нритиню> 101 ,
вказавши на хибність загальної тенденції перебільшувати ' будь­
які впливи на поета, він довів наунову неспроможність твер­
джень В. Щурата. Фраюш не заперечував деяиого впливу на
поета онремих мотивів біблії, але рішуче виступав проти пере­
більшення цього впливу і применшення творчої самостійності
Шевчениа, а найбільше - проти того, щоб робити його провідни­
ном християнсьІ{ОЇ моралі. На численних прю{ладах він поr<азав,
до яких натюноr{, необгрунтованих паралелей вдався В. Щурат,
пов'язуючи з святим письмом тю,і образи й мотиви, які <<могли
приходити в поезіях Шевчешшвих навіть тоді, ЯІ{би він зовсім
не знав і не читав біблії, та епіграфи, ЯІ{і можна класти й без
особливих впливів>> (стор. 195). В. Щурат, напринлад, навів ві­
щування трьох проранів про страшний суд і додав, що ті нарти ­
ни страшного суду відбилися в Шевчею{овому <<Посланії>> ( <<На­
стане суд, заговорять і Дніпро, і гори ... >>). Подібні цитати про
страшний суд - заперечив Франко,- «можемо найти в письмен­
ників, юшх Шевченно абсолютно не знав, і шшазувати після, що
він був під їх впливаю> (стор. 127).
Що Франно не помилявся в оцінці праці В. Щурата, засвід­
чить і увага та підтримна її нлериналами. Катехит (викладач
духовної семінарії) Н. Єрма, напринлад, посилався на ннижку
В. Щурата ЯІ< на незаперечний до1,аз релігійності Шевченка 102 •
Клерю,альна нритин:а відверто намагалася зробити Шевченка
провідником і захиснюшм офіційної релігії, посереднИІ{ОМ між
богом .і людьми. К. Єрма, М. Лободовсьний, С. Білинсьний та ін.
в релігійності поета вбачали головну ознану його <<народності» .
Цим пояснювали вони і надзвичайну популярність <<Нобзаря>> в
народі.
Слід сназати, що про атеїзм Шевченка мови не було навіть
у передовій нритиці. Найбільше, на що спромоглась нритиюt
100 Див. С. Б і лин сь 1, и й, Релігійно-моральні засади в творах Т. Шев­
ченка.- «Руслан», 1904, No 158-164. ,
10 1 [І. Франк о], Шевченко
критики.- «ЛНВ>>, 1904, No 11,
стор. 116-129.
102 R. Єр м а, Промова в 49- ті роковини Тараса Шевченка.- <<Руслаю,,
1910, час. 55.
114


того часу,- це викриття спроб зробити Шевчею,а прибічником
релі1'іЇ.
Та~,ого в основному погляду дотримувався М . Крупський. Вва­
жаючи головним джерелом поеми <<Марію> народний погляд і
власну ІlІевченнову творчість, він, проте, застеріг, що таний твір
<<міг написати тільни глибо1ш і просто (як і народ) віруючий чо­
.повін, хоч і не по-цер1{овному>> 103 .
Дещо по-іншому трактував це питання Б. Грінченко. Його за­
перечення тим, хто ототожнював світогляд Шевченка з народним
світоглядом, в1,лючало й такий мотив: <<Народ живе й . досі в
сфері містичного розуміння світових і життєвих подій, а Шевчен­
но вше з неї вийшов і стояв на раціоналістичному грунті. Може
бути, що 01,ремі люди з народу і підписались би, напринлад, під
віршами:
Світе лений, світе тихий,
Світе вільний, несповитий -
але се вже були б люди, що стоять понад масою>> 104 •
Свою точну зору на антирелігійні твори поета Б. Грінченко
не розгорнув. Він задовольнився тільни твердженням, що Шев­
чеюю не був містином, а був раціоналістом.
Луначарський вважав Шевчею,а по-своєму _релігійним, та­
ним, що не визнавав офіційної цер1ши, її служителів, але вірив
в іспуваппл бога, Христа.
Оригінальною була дуJVша О. І{алишевського: <<Поет ніколи не
переходить па грунт вюшючпо релігійних дум і настроїв; моти­
вів же не мошпа навіть виділити в 01,рему частину, у його не
зустрінете й особливого релігійного пафосу. Але у нього є якесь
власне прояснене відношення до бога; і там видовище людських
с тр а ждань і зла потошrює поета в безвихідний розпач, його дум­
на і чуття звертаються з скорботним по1шю,ом до бога; тоді він,
ш, і народ, посилає до нього свою тужну думу, тому що па зем­
лі ніхто не почує. Ви знайдете у нього багато щирого релігійно­
го чуття... Для його сей бог - близь1шй, сюи, 1ютрому нале­
жить тут, на землі, вирішувати людсь1,у долю. Се не той недо­
слжний вседержитель, перед котрим падає ниць людина... Се
бог народний, бог сr,орботних і зневажених>> 105.
Тут уже стверджується, що поет ні1,оли не переходив па
грунт винлючно релігійних дум і настроїв, що його зверненнл до
бога мaJro харантер в.пасного пролснення. Коли візьмемо до ува­
ги, що в раннього Шевчею,а справді помітні, нажучи словами
103 М. І{ ру п ський, <<Марія» Т. Шевченка.- «Україна>>, 1907, .No 4,
стор. 4.
ни Б. Гр ін ч е пк о, Шевче1шів <<Н:обsар>> на селі.- «Нова громада>>,
1906, .No 2, стор. 12.
105 Сборник, посвлщенньrй памяти Тараса Григорьевича Шевчешш,
стор. 91.
115


М. Рильсьного, «отзвуки верьr в личпого бога>> 106 , а пізніше, х оч
і в значенні <<Правди», <<істипю>, <<добра>> чи <<справедливості>>,
також часто трапляються апеляції до бога, то зрозуміємо, що
О. Rалишевський ближче за інших дослідників (за випят1щм
І. Франка) підійшов до правильного осмислення ставлення Шев-
1Іе нка до релігії.
У з'ясуванні світогляду Шевченка, його ідейно-творчої ево­
люції нритина початну ХХ ст. велиного значення надавала тво­
рам історичного змісту. В них вона знаходила живе звучання
важливих соціально-політичних мотивів, які при відсутності не­
обхідних умов для розгляду революційної поезії допомагали 1,ра­
ще змалювати образ гнівного поета, бунтарський пафос його тво­
рів. Ранній період творчості Шевченка взагалі не можна уявити
без <іТарасової ночі>>, «Івана Піднови:>>, <<Гайдамю,ів>>, <<Гамалії>>,
«Назара Стодолі>>, <<Нинитьr Гайдая». Далі історична тематика
все більше відходить на задній план, але героїна минулого, те, що
засвідчувало песнорепість пароду перед гнобителями, завжди зна­
ходило в душі поета щирий відгуr,.
В минулому Унраїп:и Шевчепrю, ян відомо, бачив і багато
лиха, породженого світом визисr,увачів: гноблення, наругу над
людиною. У період <<трьох літ>>, починаючи десь з <<Назара Сто­
долі», поет все виразніше оцінював rюзаччину з нласових пози­
цій, і вже сучаснию1 звернули увагу на розвінчання ним ноза­
цьr<ої старшини. Писала про це й пізніша критиl\а, передусім
І. Франко. Дехто, Яl\, напрrшлад, В. Яновенко, надто перебіль­
шував значення 3апорізьної Січі в історії Унраїпи 107 , а це зава­
жало йому не тільки правильно схарактеризувати явище , а й
зрозуміти погляди поета на минуле.
Причини звернення Шевченка до героїчних сторіпон історії
демоr,ратія . шунала в сучасній поетові дійсності. П. Грабовсью:-rй
писав: <<Наблюдая повсеместпо гнет ааRрепощенной массьr, поат,
естественно, вдохповлялся борьбой ва человечесную свободу и рав ­
ноправпость в прошлом и противопоставлял его настоящему>> 108 .
Інакше r,ажучи, r,рит:~,ша відзначала, що вже з самого почат­
r,у Шевчеш,а ці1,авили в минулому ян національно-визвольні,
тю{ і соціально-визвольні ідеї. Перші з них часом настільrш за­
хоплювали поета, що він вдавався навіть до ідеалізації минуло­
го. Одні пояснювали це впливом «Истории русов», праць М. Мар-
1,евича, Д. БаптиПіа- Rамепсьного, інші - загальною <<хворобою>>
романтичного руху, дехто сунуппістю того й другого, а П. Гра­
бовсьний - і впливом :Костомарова та Куліша. Але вже й тоді
критина справедливо вважала, що, по-перше, захоплення мину-
106 Максим Р ь1 ль ский, Поззия Тараса Шевченна.- У зб.: «Тарас
Шевченно>>, Изд-во АН СССР, М., 1~62, стор. 47.
107 Т. Г. Шевченко. Его жизнь и литературная деятельность . Био rра­
фичес1шй очерк В. И. Я1ювеющ стор. 88.
108Павло Грабовський, Зібрання творів у трьох томах, т.3,
стпр . 174.
116


лим тривало недовго, по-друге, суспільний ідеал Шевчею<а ще в
рапиій період почав шунати не в минулому, а в майбутньому.
«Блес1, достославной ,шохи назачества,- зазначав В. Яновенко , ­
пе ослешш, однано, Шевченно; она не превратилась для него
в своего рода идола и фетиша, нан зто и посейчас еще встреча­
ется. Глубоная любовь н людям и позтичесная проницательность
отнрьши ему, почти помимо наних бь1 то ни бьшо исторических
исследований, что нак ни славно прошлое, однако не в нем сле­
дует иснать идеала. Идеал лежит впереди, а не назадю> 109• І далі:
<<Обращаясь І{ радному 1-шзачеству, он и здесь далено не все счи­
тает пр01{раснь1м; он и здесь находит виновнинов; зто - старши ­
на, гетьмань1, усобииню> (стор. 93).
Осніль1,и значна частина творів Шевченна присвячена у1,ра­
їнсьно-польсью1м взаєминам, природним було шунати янщо пе
першо джерело, то певних паралелей до цих творів у польсьній
історіографії т а художній літературі. Тим біJ1ьше, що сам Шев­
ченко в приписах до поеми <<Гайдаманю> вназав на працю
І. Бандтне <<D zi ej e Krolewst,va Polskiego>> (т. 2) . Раніше, ю, відо­
мо, вплив па Шевче1ша польсьr,ої літератури широІ{О досліджува­
ли О. Колесса, О. Третю{, ю,і дещо перебіJ1ьшили той вплив.
Тепер зв'яз1{ам унраїнсьного поета з польсь1{ою літературою,
і навіть з усім визвольним рухом Польщі, присвятили спеціальні
дослідження В. Щурат 110 , Я. Гординсьний 111 • Інтерес раннього
Шевчею,а до польсь1<0ї літератури В . Щурат не без підстав ви­
водив з його захоплення суспільно-політичними подіями в Поль­
щі ще в юнацьпі ро1ш, під час перебування в Вільно (В. Щурат,
правда, пом:ишtоnо вважав, що Шевчеюю був і в Варшаві). <<Коб­
зар>> 1840 р. і <<Гайдамаш1», на ду:r.шу Щурата, мали <<більше
етичних пу1штів з польсьною поезією, ніж з ЯІ{Ою-небудь ін­
шою» 112 . Це помиш<аве твердження прозвучало ще раніше в
його статтях <<Коліївщина в польсь1,ій літературі>> 113 та <<Шев­
чею<а і гайдама~{И>> 114 . У праці <<Основи Шевченнових зв'язr,ів
з полянамю> крити~, прагнув головним чином довести, що в ос­
нові зв'язн ів Шевченна з польсьною літературою, з польським лі­
тературно -громадсьним рухом лежить спільність революційно -де­
моr{ратичних перенонань. Допуспалося, що Шевчею<а ще па
початну літературної діяльності був обізнаний з ідеями, що їх
109 Т. Г. ІП еn ч е юю. Его 11шзнь п литературная деятельность. Биографи­
•1ес1tий очер1( В. И. Яноnетшо, стор . 93.
110 В аси ль Щ у рат, Літературні начерни, Льв і в, 1913 (Розділ <<Шеn ­
ченно - іКелігоnсью1й - Чечот»); йог о ж, 3 життя і творчості Тараса
Шевченна, Львів, 1914.
111 Т. Шевчею,о і Ж. Н:расіпсший. Написав Ярослав Гордппсь1шй . ­
<<3НТШ», т. ХІХ-ХХ, стор. 169-216.
112 Основи Шевченкових зв'язк і в а поляками . Написав Василь Щурат.­
<<3НТШ>>, т. СХІХ - СХХ, 1917, стор. 226.
113 В аси ль Щур ат, :Колі ї вщина в польській ,1ітературі до 1841 р . -
<< 3НТШ>>, т. 97, сто р . 86-104.
•
114 В аси ль Щур ат, Шевченно і гайдамани.- ~Діло>>, 1914, ч. 43.
117


підпільно поширювали предиавники чи прибічники організацій
<<Молода Польща>> й <<Демократичне товариство>>. Можливо,
янийсь відгомін діяльності цих організацій справді доходив до
молодого поета, але нонкретних даних про це не маємо, а ранні
твори Шевченка ще не дають підстав говорити про його револю­
ційно-демократичні пере1юнання. Тільки про дальші зв'яз1ш уR­
раїнсьного поета з передовими діячами Польщі можна с1,азати,
що вони грунтувались на революційно-демократичній основі.
У працях В. Щурата вперше докладно розглянуто твори поль­
сьної літератури про гайдамаччину, написані до появи <<Гайда­
манів» Шевченна; зібрано дані про перші відгуки на твори у1,­
раїнського поета в Польщі та Галичині; з'ясовано події і факти,
яні дали поштовх до створення поезій <<Сичі>>, <<Ой чого ти почор­
ніло>>, «Посаджу ноло хатиню>. Дослідник разом з тим спростову­
вав перебільшений попередниками вплив польсьної літератури на
унраїнсь1,ого поета, доводив, що писані історії, художні твори
мали другорядне значення для автора <<Гайдамаків>>, яю1й вироб­
ляв власні історичні погляди переважно під впливом народної
пісні, народної традиції взагалі. Це видно із слів самого Шевчеп­
на про те, що він <шадру1,ованого і 1,ритююваного нічого не чи­
тав, бо, здається, і нема иічог0>>. Книжні традиції у трантуванні
образів гайдаманів не відповідали уявленням Jllевченна, швидше
навпаrш - він їх заперечував. Але дею,і фанти, а може, й 01,ре­
мі образи чи сюжетні 1,олізії, могли бути запозичені з друнова­
них джерел.
Цьому · питанню спеціальне дослідження присвятив І. Шпит­
І{ОВСЬRИЙ - <<ГайдамаІ{И>> Шевченка ян пам'ятшш :Коліївщини» 1!5_
Ян і В . Щурат, він танож вважав, що поему написано насампе­
ред на основі народних оповідей, свідчень сучаснинів або й без­
посередніх учаснm,ів Коліївщини. Для :Кирилівни, де поет про­
вів дитинство, це були ще факти живої історії. <<Сміло можемо
сназати, що ноли Звенигородсьний повіт, а з ними :Кирилівна,­
нагадував І. Шпитновський,- була неначе в осередку Н:оліївсько­
го повстання, то хата Шевчеш,ів у :Кирилівці являється неначе
серцем, в ю,ому збиралися живі та гарячі традиції по гайдама­
ць1шх пожарищах ... >> (стор. 61).
Атмосферу, в яній почали формуватися в майбутнього поета
уявлення про коліїв і :Коліївщину, дослідник намалював досить
повно. Та головне своє завдання він вбачав у тому, щоб якомо­
га ширше поназати вплив польських літературних джерел на
поета, і з цією метою дуже донладно зіставляв <<Гайдаманю> з
повістю польсь1,ого письменюша Чайновського <<Вернигора>>. За­
хопившись окремими формальними збігами, Шпитковський втратив
науковий нритерій і занадто перебільшив вплив Чайковсь1юго
на Шевченка. Правильно застерігши, що вся історична, художня,
115 <<Гайдамаки» Шевченка нк пам'нтник Ноліївщини. Написав Іван
Шпитковський.- <<Збірник пам'нті Тараса Шевченка» (1814-1914), вид.
Унраїнського науІ{ового товариства в Н:ивві, 1915, стор. 48-82.
118


мемуарна література про Коліївщину, що з'явилася до 1841 р.,
хибує на необ'єктивність у зображенні історичних подій, автор
фантично не врахував цього в порівняльному аналізі різних
творів.
Дослідження І. Шпит1<0вського мало певне значення у ви­
вченні джерел поеми Шевченка. Радянські шевченкознавці мо­
жуть почерпнути з нього немало вдалих спостережень. Висно­
вок досліднина хоч і хибує на дею,у невиразність, як зазначив
М. Марчею,о 11 5, все ж є ціш,ом слушним: <<3 історичного бо1,у
<<Гайдамаюr>> Шевченна стають частинною вказію,ою, на якому
становищі повинен стати унраїнсь1,ий історик Коліївщини, аби
до1шадно зрозуміти, представити чи пояснити ю, слід подію, так
зложпу, а ТаІ( убогу на першорядний матеріал. <<Гайдама1,ю>
ІІІевчешш можуть бути певного роду регулятором для орієнта­
ції в користапню з тенденційних та нрайно суб'ЄІ{тивно написа­
них ПОЛЬСЬЮіІХ мемуарів>> І 17 .
3 інших творів про минуле· найбільше заці1,авлення дослідни­
нів виншшав <<Іван П ідкова>>. Не було, насамперед, єдиної дум­
ни - постать Івана Піднови історична, чи вигадана. Хоча ще ра­
ніше твердили, що Іван Піднова - постать історична, а О. Ого­
новський цішюм підтримав його в номентарях до <<R'Обзарю>
1893 р., В. Доманицьний висловив 3 цього привор;у сумнів. Спе­
речалися й про те, чи зю,інчений твір. Останню нрапну поставив
В . Щурат. У статті <<Шевчеш,ів <<Іван Підr,<JВа>> 118 він оперував
уже доr,ументом (опублі1,увавши його перед тим в ЗНТШ
1907 р.), яний: засвідчив, що Івана Під1юву страчено у Львові
1578 р. Знайшов В. Щурат і відгу1, про Івана Піднову його су­
часню,а - тосl(ансьного агента Тальдуччі. В тому ж, що описана
поетом подія не історична, а вигадана,- сумніву пі в ного не
було.
Снладнішим шляхом довелося йти авторові, аби довести, що
поема <<Іван Піднова» - твір заr,інчений. Дослідшш виділив шість
образів поеми, яr,і творять один цинл, і, аналізуючи їх у взає­
модії, перенопливо аргументував свою точr,у зору. Шевчешю
мав на меті, за В. Щуратом, поназати громаду, <шної сила до­
росла до лицарсьного, світлого подвигу не лиш аавдяюr иайнра­
щим індивідуальним принметам провіднина і підчинепих йому,
але передовсім завдяю1 взірцевій дисципліні і нарпості, оиертим
на взаїмпім довір'ю і на взаїмній дружності>> 119 .
1914 р. в І{оломиї з'явилася збірr,а <<Історичні поеми Тараса
Шевчепна зі вступом і поясненнями Дмитра Нинолишина>>.
В ній подано й про1юментовапо поеми <<Гамалію>, <<Тарасова ніч>>,
116 М. І. Марч е п 1, о, Історичне минуле українсьrюrо народу в твор­
чості Т. Г. Шевченна, Н., <<Par1. шнола», 1957, стор. 26.
117 <<Зб і рник пам'яті Тараса Шевчеш,ю> (1814-1914), стор. 82.
118 В аси ль Щур ат, Шевчеrшів ,,Іван Піднова».- <<"Учитель>>, 1909,
.No 5-7; Див. також: В. Щур ат, Літературні иачер1ш, Львів, 1913.
119 В. Щур ат, Літературні иачерю,, стор. 32.
119


<<Вибір гетьмана>> ( <<У неділеньку, у святую>>), <<Здача Дорошен­
ка» («Заступила чорна хмара>>), <<Іржавець>> і <<Чернець>>. Комента­
тор спирався головним чином па відомі вже в- науці фа~,ти. Д. Ни­
нолишип повів розмову про широку освіченість поета, зазначивши,
зо1<рема: <<За ту освіту, ююї надбав Шевченко, мусимо дянувати,
онрім Гребінки, більше за всіх Брюллову>> 120 . Основним джерелом
формування історичних поглядів Шевченка він вважав << Историю
русов>> і народні пісні.
•
Д. Николишип зауважив, що Шевченко розійшовся з істо­
ричними джерелаМJіІ в поглядах на Дорошенка, про якого україп­
сьRі історики та народна творчість відзивались ян про 1,орисли­
вого і марнославного гетьмана. Упорядник не взяв до уваги лі­
топие С. Величка (в ююму літописець цілном солідаризувавея з
Дорошен:ком в осудженні Андрусівсьної угоди 1667 р., що утвер­
дила панування польської шляхти па Правобережній У:країпі) та
порівняно співчутливе зображення постаті Дорошепна в <<Повести
об уRраипском народе» П. Куліша. Що а< до <<Истории руеов>>,
Д. Баптиша- Rамепсьтюго, М. Мар1,евича та інших історинів, то
Д. Нинолишил не помилявсн: в них справді Дорошенна змальо­
вано в негативних тонах. Це варт підпреслити, бо дею<і дослід­
ню,и навіть останнього часу виводили погляди Шевченка на До­
рошенна з << Истории ру сов>> !21.
У поезії <<Заступила чорна хмара>> гетьмана П. Дорошенка
зображено в позитивному плані, хоч в історії У1<раїни він, ян
відомо, відіграв далеко не прогресивну роль. <<Очевидно,- слушно
зазначав Ю. Івакін,- у спробах Дорошею<а подолати своїх су­
перників (гетьіrанів Ханею,а й Самойловича) і взяти під свою
булаву всю У1,раїну, розділену Андрусівсь1<ою угодою, Шевчен­
но побачив не боротьбу за владу честолюбного гетьмана, а вияв
свідомої патріотичної ідеї. Звідси його ідеалізація Дорошенка.
Але Шевчешю ніде жодним словом не схвалює його союзу з тур­
нами. Навпа~<и, турни і татари згадуються у вірші як руїнниць-
1ш сила, від ююї тююю страждала Унраїна>> 122 . Про цю супереч­
ливість в зображенні образу Дорошенна Д. І-Іиrюлишин нічого не
говорить і твердить, що гетьман змальований реалістично. Нема
ніяних підстав вважати, що ІПевчеш,о міг виправдовувати но­
ристолюбство гетьманів та їх · наміри замінити самодержавний
гніт іншим.
Наскіль1,и правдиво поет відобразив епоху Rозаччини, спро­
бував розібратися Д. Яворницький. До ШевченRа він ставився
з велю<ою повагою, вважаючи його не тільки геніальним худож­
ником слова, а й глибоким знавцем історії України. 1912 р.
120 Історичні поеми Тараса Шевченка аі вступом і поясненнями Дмит-
ра Николишина.
.
121 Див.: Тар ас Шевче н 11 о, Собрание сочинений в пяти томах, т. 2,
:М., ГИХЛ, 1955, стор. 397-398 .
122 Ю. О. І в а 11 ін, :Коментар до <<Н:обзаря>> Шев,1е1ша. Поезії 1847-
1861 рр., К., <<Наукова думка>>, 1968, стор. 154.
120


з'явилась вели:ка стаття Яворницького <<3апорожць1 в пос1зии
Т. Г. Шевченна>> 123 , що вийшла тоді окремою відбит:кою. На ній
передусім виразно позначилось захоплення істори:ка творчістю
поета, що в даному разі не сприяло грунтовному науковому
дослідженню, а навпани, призвело до перевантаження дослі­
дження зайвими риторичними фігурами. Це була певна данина
ювілейній даті - п'ятдесятиріччю від дня народження Шев­
чеш,а.
І все-тани думна автора тритомної <<Истории запорожсних 1<а­
заков>> про те, щб в поезії Шевченка йшло від історії, а щб на­
лежить художньому домислу, мала певне значення. Яворниць:кий
розглянув це питання в двох аспектах: змалювання історичних
осіб та відтворення побутових деталей у житті запорозьних ко­
занів. Стисло, але з урахуванням найважливіших моментів, він
подав загальні відомості про соціальний і побутовий лад на Січі,
зазначивши, що поет добре передав дух епохи, зонрема героїзм
і волелюбність 1юзаків. Дослідюш відзначив, що тані риси, ян
побратимство, віра в чанлунів чи харантернинів, проти яких без­
силі ворожі кулі, своєрідний пароль «Пугу! Пугу!>> між козаr,а­
ми, прощання зі світом старого козака, 1цо йде в монастир, участь
нобзарів у бойових походах - зображено в поезії Шевчеш,а прав­
диво, у відповідності з історичною правдою. 3 такою ж історич­
ною вірогідністю n баладі << У тієї :Катериню> зображене жорсто1,е
понарапшr дівчипп за зраду нозана. На підтвердження остан­
нього наводиласн й народна піснн з подібним мотивом «У Мару­
сі хата на помості» (цю паралель ще раніше навів І. Фрашю 124 ).
Яворницьпий пе встановлював дшерел, 1шими нористувався
Шевчешю. О<1евидно, він вважав, що це питання вже достатньо
з'ясоване попередни1шми. Лише 1юли дійшов до Івана Підкови,
згадав деякі джерела, оскілью1 в цьому питанні довго не буда
єдиної дум1,и про Піднову як особу історичну. Образи Тараса
Трясила, Максима Залізюша, Петра Сагайдачного, на думку до­
слідника, змальовані правдиво; образ Гамалії є художнім вимис­
лом, подібним до Тараса Бульби. Ставлення Шевченка до Хмель­
ницького та Дорошеш,а обійдено. Досить повно розглянуто,
наскільки події і факти в поезії <<Іржавець>> відповідають історич­
ній дійсності. Грунтуючись на коннретних джерелах, Яворниць­
ний доводив, що в поета немає відступів від історичної правди
в змалювапні настроїв нозацьrшї сіроми під час руйнування
Чортомлицьної Січі та втечі ноза~,ів спочатку на р. :Каменну,
а потім на Оленсіївський Лиман у пониззі Дніпра 125 .
123 Д. И. З в ар ни ц 1, и й, Запорожць1 в поззии Т. Г. Шевченко.- <<Ле­
топись Еrштеринославской ученой арх. комиссию>, вьш. 8, 1912,
стор. 102-159.
124 Див. І. Ф р а нко, Студії над українськими народними піснями.­
tЗНТШ», 1908, т. 83, No 3, стор. 18.
123 Д. И. З в ар ни цк и й, Запорожць1 в поззии Т. Г. Шевченка, Ека­
теринослав, 1912, стор. 53-54.
121


Докладніше спиняється Яворницью1й на поемі <<Гайдамакю>
(слово <<гайдамаю>, він вважав, походить від татарського <<гай­
да>> - йди вперед, <<маю>
-
закінчення, що часто зустрічається
в татарській мові). Та не про саму поему як художній твір пи­
сав історик, а про ті події, що лягли в її основу. Гайдамаччина
розглядається ним як наслідок жорстокого економічного й релі­
гійного гніту українсьного народу польсьІ{Ою шляхтою. Історик
запевняв, що козаки в гайдамацькому русі були тільки призвід­
цями окремих виступів, а головною руш1иною силою виступало
селянство, гнів і помсту якого поет правдиво передав в образі
Яреми.
Відчутною вадою праці Яворницького було те, що суспільно­
політичні ідеали поета виводилися в ній з минувшини. Своє за­
хоплення всім, що зв'язане з Запорізькою Січчю, дослідник при­
писав Шевченкові і цим знехтував його критичний погляд на
гетьманів, його ідейно -творчу еволюцію в характері змалювання
історичних подій. <<Все идеаль1 его (Шевченка . - Ред.) бьши в по­
литическом прошлом и не стольна Унраиньт, с1юльно 3апо­
рожью>,- заявляв Яворницький. І далі: <<Все то, чему по1шонялся
и чему служил поат, всему тому давно служили и за все то давно
боролись со всем светом славньте низ овь1е рьщари, запорожские
1шзакю> (стор. 7).
Тю{е ототожнення ідейно-світоглядних позицш Шевченна з
поглядами й прагненнями низових нозанів основане головним чи­
ном на хибн?МУ уявленні про те, нібито <<запорожсІ{ая община
в своем политическом строе доходила до полного идеала равен­
ства>> (егор. 9). Поетові справді імпонував лицарський звитяжний
подвиг козаків, їх волелюбність і повсякчасна готовність до са­
мопожертви в ім'я свободи й незалежності батьківщини, але
цим ще дале~{о не вичерпується його ставлення до минулого,
його розуміння засобів і перспе1,тив суспільної боротьби. До ре ­
волюційпо-демонратичних пере~юнань поет прийшов з поглядом
не в минуле, а в майбутнє. Та й у минулому, як сказано, поет ба­
•1ив не тіль1ш гідні подиву героїзм і неснореність гнобителям, а й
те, що треба осудити й від1шнути 126 .
3аці1швлення у1{раїнсьн:о-rюльсь1шми взаєминами в минуло­
му привело Шевченка до глибо1шх роздумів над трагедією бра­
товбивчих війн. Відомі слова з післямови до <<Гайдамаr{ів» - <<Не­
хай житом-пшеницею, ЛІ{ золотом, ПОІ{рита, не розмежованою
останеться навіки од моря і до моря - слов'янсьная земля»
-
свідчать, що вже тоді в поета зародилась . ідея братерсьного єд­
нання слов'ян. 3 роками вона, ця ідея, міцніла і сформувалась
у прогресивні погляди на слов'янсьІ{е питання ще в першій по­
ловині 40-х років . :Критина про це вже писала, але дуже побіжно.
126 Докладніше про ставлення Яворницького до Шевченка див.
М. · М . О л і й ник, Д. І. Яворницький - популяризатор Т. Г. Шевченка . ­
у зб. <<Вінон вешшому Кобзареві>>, Дніпропетровськ, 1961, стор. 222-256.
122


А в зв'язну з дослідженням В. Семевсьним іе,торн І{ирило­
Мефодіївсьного брате,тва, ставлення Шевчею,а до слов'янського
питання висвітлено грунтовніше.
До революції В. Семевсьному пощастило опублі1,увати свою
працю в журналі <<Руссное богативо» ( 1911, No 5-6), але цен­
зура вже з тиражу вилучила останні два розділи, у юшх винла­
дався зміст <<За~,ону божого>> - програмного до1,умента братст­
ва - і хід слідства в ІІІ відділі. Тільни незначна частина примір­
ни1,ів розійшлася, не зазнавши втручання цензури. Онремим
виданням дослідження вийшло тіль1п1 після революції 127 .
Відомо, що І{уліш у передмові до збірни <<Хуторна поезію>
( 1882), а незабаром і в спогадах про Костомарова 128 , натего­
рично заявив, що пі він, пі Шевчепно не належали до братства.
Цю думну дещо раніше висловив і Костомаров 129 , заперечивши
з янихось причин і саме існуваннл: таємної організації. Згодом
її підтримав М. Славинсь1,ий у передмові до редагованого ним
видання <<Кобзарю> в російсьних пере1шадах 1911 р., хоча перед
тим О. Конисьний у відомій біографії поета беззастережно твер­
див про належність Шевченна до Кирило-Мефодіївсьного брат­
ства 130 . Грунтуючись на матеріалах ІІІ відділу та мемуарній
літературі, В. Семевсь1п1й не тільни підтримав твердження
О. Конись1юго, а й спробував висвітлити роль ПQета в братстві,
його погляди з основних питань програми братства. Він виходив
з того, що Пlеnчешю прийшов до <<братчиків» уже політично
сформованим діл:чем: <<В ,н0лнд на историю Унраинь1, антицарист­
сние настроения, социаJ1ьнал: сатира вьrработались у Шевченна
до знаномства с братчинамю> 13 1 • В антицаристс1;1,их настроях
і соціальній сатирі унраїнсьного поета В. Семевсьний бачив ге ­
нетичний зв'язо1, з денабристсьною літературою. Історин широ1ю
говорив про ту суспільно-політичну й літературну атмосферу,
яна сприяла ідейному змужнінню автора <<Кобзарю>, наводив
свідчення сучаснинів про його велину ерудованість. Під1,рес­
ливши незалежність поглядів ІПевченна від нирило-мефодіївців ,
він водночас писав: <<Очевидно, не история влен пос>та 1, более
радинальньІМ взглядам, а по:::>т - историна» (стор . 115).
Звичайно, підставою длл: таного твердження буJІи насампе­
ред художні твори поета, а не донументи братства. Семевсь1,ий
127 13. Сем е вс І< и й, ІС11рилло-Мефодиевское братство, 1846-1847 гг., М.,
изд. реданц 1ш «Голос мн11увшег0>>, 1919.
128 П. Н: у л н ш, Воспоминание о Н. И. .Костомарове.- <<Ною,», 1885,
No 13, стор. 67.
129 Н. І-{ остом ар о в, П. А. Нулиш п его последнлл литературпаfІ
дентельность.- <<Н:иевскан старина>>, 1883, No 2.
130 Про участь Шевченна в братстві писали танож Б. Барвінсьшrіі
( «Руслаш>, 1905, 28.VI), Д. Гурсьний ( <<Русское слово», 1911, 27 . ІІ), Г. Пав­
J1овсь1шй ( «Русснал старина>>, 1911, No 12, стор. 692 - 696).
131 13. И. Сем е вс І< и й, Н:ирилло-Мефодиевское общество 1846--1847 гг.,
«Руссное богатство», 1911, No 5, стор. 115.
123


досить сміливо говорив про них, зоRрема про ідейний зміст
<<Сну>>, <<Н'аю{азу>>, <<Заповіту>>, <<Холодного Яру>> і, звичайно ж,
про послання «І мертвим, і живим ... ». На відміну від М. Н'осто­
марова, П. Н'уліша, В. БілозерсьRого та інших ліберальних
братчиl{ів, яRі сподівались визволитися від нріпацтва і створити
слов'янсьl{у демоRратичну республіRу шляхом просвіти і реформ,
Шевченl{О та його однодумці стояли за революційний шлях онов­
лення суспільства. В. СемевсьRий ще не проводив чіткого розме­
жування братчю,ів на революційних демократів і лібералів, але
його твердження, що Шевченко тягнув Н'остомарова на радикаль­
ний шлях, уже близьно підводило до такого розмежування. Ви­
разно натюшв на це й наведений ним уривок з <<Автобіографії>>
Н'остомарова: <<Н'огда я сообщил ШевчеНІ{О о существовании об­
щества, он тотчас из'Ьявил готовность пристать н нему, но отнес­
ся н его идеям с большим задором и крайнею нетерпимостью, что
послужило поводом ко многим спорам между мною и Шевченно>>
(стор. 110).
У зв'яз1,у з розглядом соціально-політичної платформи брат­
ства В. СемевсЬІ(ИЙ побіжно тор1шувся й 1,онтю,тів його членів
з діячами 1,ультури інших слов'янсьних пародів. Він нагадав про
листування М. Гулана з В. Гапною, про передачу Шевчешшм че­
рез М. Савича поеми «І{ аВІ<аЗ>> для Міцневича. Одна~, історин не
встановлював нію,их глибших зв'яз1,ів між <<братчю,амю> й чесь­
ним чи ПОЛЬСЬІШМ визвольним рухом.
Ширше рОЗІ{рити погляди Шевченка на слов'янсь1,у пробле­
му в зв'яз1,у ·з його участю в Кирило-Мефодіївсьl{ому товаристві
прагнули І. Павловський 132, Г. Черняхівсь1,ий 133 та автори праць,
яні більш-менш докладно спинялися на аналізі поеми <<Єретию>,
послання << І мертвим, і живим ... >> . У їхніх дослідженнях перева­
жала думка, що у1,раїнський поет був добре обізнаний з науl{о­
вою і художньою літературою, присвяченою міжслов'янсьним вза­
єминам, і ще задовго до вступу в товариство кирило-мефодіївців
мав у цьому питанні свої пере~юнанпя. ІІІевчеш,а справедливо
відмежовували від слов'ннофілів, вr<азували на його радинальні ­
ші позиції порівшшо з іншими <<братч~;шами:>>. У ставленні Шев­
ченна до слов'янофілів і <<західшшів>> виявлю1и чимало спільного
::i Герценом.
Висвітлювались і онремі аспе1,ти зв'язт,ів поета з слов'ян­
сь1шми літературами, найбільше, певна річ, з російською, а та-
1юж польською, болгарсьною, чесьною, білоруСЬІ{ОЮ. Варті згад-
1,и, зонрема, статті М. Возняна 13 4, Л. Шишманової-Драгомано-
132 И. Ф. П а в л о в ск и й, К истории Кирилло-Мефодиевс1юго обще­
ства в Киеве.- «Русская старина>>, 1911, No 12, стор . 692-696.
133 Г. Ч ер н л хі вс ь 1, и й, Т. Шевqешш і слов'янофільство, І{атерино­
слав, 1915.
134 М. В о з н л к, Шевченків <<Кобзар» 1860 р. в світлі критики Совіп­
сьrюго.- «Діло>>, 1911, 10.ІІІ.
124


вої 135, І. Свєнціць1,ого 1 36 , М. Жучею{а 137 . В них подавалися ці­
l(ав і фанти, аналізувалися причини популярності << :Кобзарю> се­
род і нонаціонального читача. Л. Шишманова- Драгоманова роз-
1 ·лнпула деяні особливості переrшадів з Шевченка болгарською
мовою Р. Жинзифова, Л. :Каравелова, П . СлавеЙІ{ова .
Пр о зв'язни з російською літературою йшлося ще доrшадніше.
Т у т у вага приділялась як загальній ідейно- естетичній атмосфе­
р і, в яній виховувався і мужнів талант українського поета, так і
о нр емим перегу1,ам його творчості з російсьrшми письменнина­
ми . Пер едов а , дем01,ратична критика, розвиваючи положення ре ­
в ошоці йних т~;емо 1,р а тів про те, що Шевчеюш йшов пліч-о-пліч з
r,р ан.1,нми сип.ам п Росії, розкривала й показувала це на кою,рет ­
пих приrшадах . К Чу1швський 138 і В. Євгеньєв-:Маr{симов 139
з 'ясовували спі льні моти ви в творчості Шевченна й Не1{расова,
с порідненість їх художніх принципів, їх роль в суспільному та
л іте ратурному русі. В. І. :М а слов у праці про К Рилєєва 140 чи не
вперше заговорив про дею,і спільні риси в поезії Шевченна й
Р илє єва . -У статті Ю. Никольського <<Тургенєв і письменники
-У праїню> 141 чимало місця відведено авторові <<:Кобзарю> (його
вrrайомству з Тургенєвим, спогадам останнього про Шевченка).
Лорівшшь rrий а наліз поеми Лермонтова «Валерию> і поеми Шев-
че111ш «І-{ашшз >> зробле н о в «Южной заре>> 142 .
_
В рrщ і статей 143 , т_ц о з'яв и лися переважно в ювілейні 1911 і
1911.1 ршси , п ідпреслювалась співдружність українського поета з
російсьними ху11ошпн ш:оvrи , письмешпшами. І з спогадами про ро­
боту над переш1адам н Шенчспнових творів виступив І. Бєлоу­
сов 144_
ПробJІема іпт ерnаціопальпого звучаппн творів Шевченка, ро­
л і і зп ачепn н пр огр е сивної російсь1,ої культури в ідейно -творчому
135Л.Шишмаиова-Драгомаиова,Шевчешшвболгарсь1,ійліте­
р атурі .- «Рада>>, 1911, і.Х І .
136 І. Св виці ц ь ки й, Шев 01юшо в ряді слов'янсь 1шх національних
n оет ів.- <<Наша школа>>, 1914, No 2-3, стор. 99 - 106.
137 [М. :ІН у чен ко], Шевчеи!{о і б ілоруси.- <<Дніпрові хв илі», 1911,
М 11 , стор. 156-157.
138 І{. Чу 11: о вс R и й, Некрасов о Шевченrш . - <<Pycc r,oe слово», 1914,
2;- .ІІ .
139П. Еnrепьеn-[Мо1,симоn], Писатели - борцьr с r,репостной
11 llUJІui,i, СПб., 1!)1/i.
щ 13 . И . Мас JL о 13 , JJ ит е ратурная деятельность К. Ф. Рьшеева,
І{., 1912.
141 10. П н rt од ь с 11и й, Тургенев и писатели Уr,раинь1.- <<Русская
ML,fCJI I., >) , 1914, No 7, стор . 99-117.
142 Н. Т. Пампти Шеnче1пю («Навказ» и «Валерию>).-
<<ІОжная заря»,
1911 , 26.111.
143 Див. «Уr,раш1сr, ан жизнь», 19'13 , No 2, стор . 54- 59, а таrша, ювілейні
1 1оме рн з а 1_914 р . га з ет << Утро Рnссн н ». «Петербургсrtая газета» , «Одессr,ий
Jl.llCTOIO) та ш.
щ ]..; е л о ус о в И., !\:ан я стал пе рr,вон11ть «І{обзаря».- <<УRраинсr,ая
ннш 11 1,» , 1914, No 2, стор. 10tі-1fїї.
125


змужнінні унраїнсьного поета - велина, різнобічна. Дожовт­
неве шевченнознавство порушувало (і то здебільшого побіжно)
JІише онремі її аспенти.
Отже, в науновому осягненні поезії Шевченна нритиІ,а почат­
ну ХХ ст. зробила помітний нрон уперед. Грунтуючись на фа1,тах
всезростаючої популярності творів поета серед народу в період
революційного піднесення, вона нонстатувала насамперед його а~,­
туальне політичне звучання. Більшовицьна газета <<Правда>> на­
зивала Шевчеш,а борцем за благо і щастя трудового народу, в1ш­
зуючи, що це було головною причиною переслідування й заборо­
ни його творів нащадт,ами нріпоснинів. Гостро диснусійна пра­
ця А. Луначарсьного <<Вешший народний поет>> була спрямована
проти вешшодержавн:их та буржуазних націоналістів, яні прагну­
JІи внести рознол в антисамодержавн:ий фронт народів Росії. На
політичний харантер боротьби наю,оло спадщини й імені Шевчеп­
на 1914 р. вказував В. І. Ленін.
Ідейний зміст творчості унраїнсь1юго поета в ряді праць по­
в 'язувався безпосередньо з робітничим революційним рухом,
з наутювим соціалізмом. Не все ще було ясно в цьому питанні,
але важливо, що в мріях ІПевчеш,а про справедливий соціальний
лад вловлювався перегут< з соціалізмом, вимальовувалось щось
близь1,е, рідне й співзвучне з прагненнями нового по1юління бор­
ців за визволення народу від будь-якого гноблення. Піднреслю­
ючи велике значення творів поета для піднесення революційної
та інтернаціональної свідомості трудящих, Луначарсьний водно­
час справедливо вназував на їх мистецький зразок для літерату­
ри пролетарсьної. Особливий наголос він робив на тому, що Шев­
ченно за духом своїм поет соціалістичний.
Tai<e розуміння поезії Шевчеш<а допомагало глибше збагну­
ти її народність. <<Кобзар>> ставав 1шиж1,ою всенародною, селян­
ство, робітничий нлас та передова інтелігенція вважали Шевчеп­
на геніальним виразнит,ом своїх духовних багатств, життєвої до­
лі, прагнень. І нритина не могла не рахуватися з цим. Традиція
зводити джерела поетичної творчості Шевченна до фоль1шору бу­
ла ще живучою, але зазнавала вже серйозної трансформації.
У доповіді А. Луначарського <<Великий народний поет>> Шевченно
поставав європейсь1,и освіченою людиною. За силою, нрасою і
повнотою вираження народного духу Горь1шй ставив українсь1<0-
го поета поряд з Пушт,іним і Міцн:евичем. Назвавши Шевченна
першим і воістину народним поетом, він за~,л~шав письменню,ів
наслідувати його традиції, вчитися в нього широти та глибини в
охопленні народного життя. Таними думами перейняті й виступи
І. Фраш,а, П. Грабовсьного, В. ,Стефанина, Ф. Корша, О. Кали­
шевського.
Характерно, що Б. Грінченно порушив питання про рішучий
перегляд усталеного погляду на поетину <<Кобзарю>, як нібито
1:26


фольнлорну, примітивну, а білорусьний критю, М. Богданович:
написав спеціальне дослідження про високу поетичну культуру
Шевченкового вірша. М. Сумцов і Ф. :Корш звернули увагу па те,
що глибока народність властива й тим поезіям Шевченка, що
присвяч:ені зображенню суспільної верхівни, бо в пих також ви­
ражався ідейно-естетичний ідеал народу.
Загалом проблема народності Шевчею,а в критиці поч:атку
ХХ ст. висвітлювалася в тіснішій, ніж було раніше, єдності з
суспільним і літературним рухом доби. Звідси часте підкреслен­
ня, що у1,раїнський поет увів у велику літературу не просто <<му­
жина», а діяльного героя з низів, героя- протестанта, духовний
світ і інтереси ~шого охоплюють найрізноманітніші сфери народ­
ного шиття. На дум1,у О. :Калишевсьного, в тому відбились не
тільни власні спостереження · поета над дійсністю, а й передовий
дух епохи, поч:ерппутий з праць та діяльності російської револю ­
ційної демо1,ратії.
В умовах царської цензури писати про революційний харю,­
тер творчості Шевченка було важко. Через те лише в онремих
випаднах, і то здебільшого в підтексті, наголошувалось на анти­
самодержавному спрямуванні <<Сну>>, <<:Кавназу>>, «Якби ви знали,
паничі>> та інших творів. Увага критики зосереджувалась здебіль­
шого на поезії історичного та соціально - побутовог~ змісту, а це не
давало можливості повно окреслити провідні мотиви творчості
поета, харантер його творчої індивідуальності. Проте в основі
переважної біш:.тості праць проводилась правильна думка про
постійне ідеі"rпо-мистец1,пе зростаппл Шевчешш, про його з рока­
ми міцніючий інтерес до гострих соціальних проблем. У зв'лю,у
з цим побіжно порушувались і питання стилю, методу. Д. Овся­
нинос:Кушшовсьний називав Іllевченка <<історичним романтиком>>,
розуміючи під тим не стільки метод, с1,ільки роль поета в націо­
нальному відродженні. П. Грабовський, В. Яковенко, В. :Краніх­
фельд та ін., хоч і не тор1{алися безпосередньо питання методу,
але відзначали, що в ранній період для Шевченка харю,терним
було романтичне захоцленпя старовиною, а згодом - рішучий по­
ворот до сучасності. гнівний осуд нріпосництва. Для них безсум­
нівним було й те, що Ga всій творчості автора <<Нобзарю> лежить
печать глибоного ліризму. На особливості романтизму Шевченна
звернули увагу В. Данилов, аналізуючи баладу <<Лілею>, та
І. ІПпит1ювсь1,ий, Д. Нююлишин, В. Щурат, розглядаючи історич­
ні твори.
Найгостріші суперечни точилися навколо поезій антирелігій­
ного змісту. Тут доходило й до відвертої фальсифікації, домагань
заборони онремих творів. Один тільки І. Франко послідовно й
без1,омпромісно вів боротьбу з пере1,рученнями в тлумаченні біб­
лійних мотивів у творчості поета.
У висвітленні спадщини Шевчеш,а прогресивна критика по­
чат1,у ХХ ст. спиралася, звичайно, на праці російських револю­
ційних демократів, І. Фрашш, а також на деякі цінні спостере-
1.27


ження М. :Костомарова, О. Пипіна, М. Драгоманова, Ф. Вовн: а,
М. ДашRевича та інших RритиRів. Але життя, часова відстань
диRтували й нове прочитання творів поета. Постать ШевченRа ян
художниRа, мислителя й борця вимальовувалась повніше. Хоч і
несміливо та дале1ш не завжди аргументовано, але ще в дошовт­
невий період RритиRа заговорила про світову велич у1{раїнсьRого
поета, про його важливу роль у всеросійсьRому визвольному русі.
І все ж, говорячи про певні здобутки дожовтневого шевчешю­
знавства загалом, не слід їх переоцінювати. Творчість ШевченRа
все ще залишалась малодослідженою, присвячені їй праці або
мали здебільшого популяризаторсьш1й харантер, або ж були підпо­
рядRовані завданням боротьби різних суспільно-політичних та лі­
тературних течій. Останні дають чимало матеріалу для вияснен­
ня соціальної та ідейно-естетичної фунRції поезії ШевченRа, але
не містять або майже не містять аналізу нонкретних творів, ме­
тоду, стилю поета, жанрових та версифікаційних особливостей
його поезії тощо. Це стосується навіть помітних свого часу праць
М. :Костомарова, П. :Куліша, М. Драгоманова, Ф. Вовна, В. Я1ю­
венка, в яних переважала загальна харю,теристина. Справжніх
наукових досліджень було мало, серед них дею,е значення збе­
регли до наших днів хроні1,а <<Тарас Шевчеюю-Грушівсь1шй 1>
О. :КонисьRого, <<:Критичний розслід над <<l{обзарею> В. Домани­
цького; значну цінність мають виступи у1,раїнських та російських
революційних демонратів, ГорьRого, ЛуначарсьRого, а понад
усе - розвідки І. ФранRа.
На шляху вивчення ШевченRа в дореволюційний період стоя ­
ли непереборні переш1юди: соціальне й національне гноблення,
заборона видавати й пропагувати революційні твори поета, від­
сутність Rоординаційного науRового центру тощо. Зусилля ОІ{ре­
мих дослідниRів-ентузіастів натрапляли на опір реаRції, написа­
ні з розрахунку на цензуру літературознавчі праці не могли бу­
ти надру1{овані. Тані умови унеможливлювали появу глибоRих
досліджень спадщини поета. Всі ці завдання були розв'язані тідь­
ни радянсьним шевченкознавством.


Етапи розвитRу
радя нс ького шевченкознавств,а
ВеJпша іНоnтпеnа соціалістична революція почала нову добу
в і сто рії уп р а '1: н сь1шго пароду. Створивши соціально-політичні пе­
редумов и дл н роюш іту л ітературознавчої науки, перемога соціа­
лістичної р ево шоції па У1,р аїпі nизпачила і д альший розвито~,
шевченкознавств а - й ого суспі льне спря мування, методологію,
проблематику, темпи поступу й організаційні форми.
Радянсь1,е шевченкознавство в своєму розвил,у пройшло 1, іль-
1,а етапів, яні, проте, не відонремлені один від одного ю, оюсь
чіткою хронологічною межею. Періодизація історії шевчешю ­
зпавства хоч і має багато спільного з періодизацією літературно­
го процесу, все ж не збігається з останньою; вона має певні від­
м і ппості, обумовлені характером суспільного сприйняття й вин о- •
ри:ста п пл ІП еn ч ешюв ої спадщини па різних етапах істори чного
розnитну.
Перший: нор і О) \ ( або етап ) історії радянського шевченкознав­
ства - 1918-1921 рр.- J\O отан його зароджепнн, етап переваж­
но публіцисти чпого осм ислепп п і,і ВИ](Ористання Шевчешювої
спадщини в умо вах громадrШСЬІ(ОЇ війни па У1,раїпі.
Д ру1'иі1 п е ріо д - 1921-1922-1930 рр. - етап станов лення й
організації п а у н о в о г о шевчеююзнавства.
Третій: період охоплює приблизно час від 1931 до перших по­
воєнних рокі в . В цей період стверджується погляд на Шевчею,а
ю, на революційного демоr, р ата, посилюється боротьба проти ака ­
демічного <<Не йтралізму>> і поступово - з другої половини 30- х
ро1,ів - переборюється вульгарна соціологія в шевчепнознавстві.
При наявності певних провідних тенденцій, які дозволяють
об'єднати ці рони в єдиний період, па різних часових відтию, а х
ць ого пе ріо ду помітні й і стотні відміни в тлумаченні деяrшх
n а;ш1ивих пи т ань ш е вченнозпавства.
І, нарешті , четвертий - сучасний період
-
від перших повоє н­
них po 1,in до паших дн ів - період піднесення шевченкознавств а
разо м із ЗЮ'аJrьпим піднесенням нашої літературознавчої науют
па сучасном у ета пі роз в и тїї у р адянського суспільства.
Іст ор ія р аднн сьїїого ш евче нноз:в:авства ще не написана. Дуже
мало новітніх пра ць, пр ис в яче них на в іть окремим періодам а бо
проблемам історії студіюв ання Шев чею, ової спадщини 1. Ті ж
1 Пе вне пожвавлення інтересу до історії радшrсьrюго шевqеннознавства
nюшшюсн тілью1 в останні роюr: нпижна €. R и р и л ю н а <<Шевчеш-ю
5 б-39
129


критично-оглядові й підсумІ{ові статті, що писалися в 20 - 30-х
роках (В. Десняка, О. Ведмиць1{ого та ін.), у своїй оціночній
частині здебільшого застаріли і самі потребують історичної
оцінки.
Радянська шевченкіана досі ще не тільки не вивчена й не оці­
нена, а й повністю не зафіксована в бібліографії (тан, є істотні
пропусни в ІІ томі Шевчеюшвої <<Бібліографії>>) 2 •
Певні труднощі для історияа шевчею{ознавства створює і на­
явність прогалин в дослідженні літературного процесу 20 - 30-х
рОІ{ів на У1{раїні, розбіжність в оцінці онремих літературних
явищ, діячів тощо.
Шевченноннавство ян спеціальну галузь історії унраїнсЬІ{ОЇ
літератури й культури фю{тично породила доба ВелиІ{ОЇ ї-:Ковтне­
вої соціалістичної революції. Дожовтневе шевченнознавство, при
величезній шевченніані, залишило порівняно невелину нільн:ість
справді наукових праць. Серед дореволюційних істориків україн­
СЬІ{ОЇ літератури, за ОІ{ремими випятнами, не було свідомого ро­
зуміння завдань і перспен:тив розвит1,у пау1{ового шевчешюзпав­
ства.
Історія радяпсь1,ого шевчешюзпавства починається з 1918 р.,
. Еоли
соціалістична ревошоцін (щоправда, тоді ще па нороткий
час) перемогла майже па всій території УЕраїпи, а Радяпсь1{а
влада здеюrарувала своє ставлення: до спадщини поета в ряді
офіційних актів. Перший етап, що припадає на 1918 - 1921 рр.,
збігаєтьсн з періодом громадянсьЕої війни й інтервенції, і саме
громадянсь1ш війна визначила його особливості. Треба тільки
застерегти, що 1921 ріІ{ в тю,ій же мірі завершує цей початковий:
етап, як і починає новий.
Великою подією, що символізувала собою ставлення молодої
Радянської влади до . Шевченка, було спорудження в 1918 р.
пам'ятНИІ{іВ поетові в МосІ{Ві й Петрограді. В <<Известиях>>
(No 163) за підписом В. І. Леніна опубліковано Постанову Рад­
пар1шму РРФСР від 30 липня: 1918 р. про встановлення пам'ят­
НИІ{ів видатним діячам революції і 1,ультури, зоІ{рема Шевчешш­
ві. 3 листопада 1918 р. урочисто від1,рито монумент поетові в
Моснві, а 29 листопада - _ в Петрограді. Труднщі Моснви при-
і наш час>> (К., <<Рад. письменнию>, 1968), статті: Ф. Сарани <<Дослі­
дження в Інституті Т араса ІПевченка спадщини поета>>; А. Неда в ід ­
е ького <<Василь Еллаи-Блаюrтний і боротьба за Шевче1ша в перші рево­
люційні рокю> (обидві в «Збірнику праць XIV нау1,ової шевченківської
1щнференції>>) ; Г. Ф. О в чар о в а <<3 матеріалів вшанування Т. Г. Шев­
че1ша радю1сь1,ою пресою на У ~,ра ї ні в перші роки революції>> ( «Питання
шевченкознавства>>, К., 1961); В. ІІІ убравсь кого «Про п'ятдесятирічний
досвід вивчення Шевченкової спадщиню> (<<Радянське лі тературознавство>>,
1967, No 12); Брошура М. П. н: оми ша н чен ка <<Боротьба за Шевченка>>
(К., 1964 ) ; йог о ж стаття <<Шлях;ами історії радянсЬІ{ОГО шев,1е1шознав­
ства».- У зб.: «Українсь]{е радн н сь]{е літературознавство за 50 ро!{іВ>>
(!{., Вид-во Київського ун іверситету, 1968) та ін.
2 Т. Г. Шев,1енко. Бібл і ографія л і тератури про шиття і творчість.
1839-1859, т. 2, К., Вид-во АН УРСР, 1963.
130


'і-і111.11н пд церемонію з планатами: <<Хай живе Совітсьна влада
:V 1 ( р f\ ЇТТИ>>, <<Хай живе всесвітня революцію>, <<Пролетарсьному
ІО J}І\Ю Т. Г. Шевчеш{у, батьrшві Тарасу>> 3. Серед промовців ви ­
(\'1· у11али видатні діячі партії - О. :Коллонтай (у Мосrші), А. Лу-
11ач11рсьшrй (в Петрограді) 4 та представники унраїнсьної громад­
с 1,1С ості. << ... Степнян,- читаємо в <<Известиях>>,- от имени у1{раин­
с 1 (их рабоLІИХ и нрестьяи произнес приветствие и благодарит
Мосновс r(ий Conr1e1r за то, что он, несмотря на переживаемь1й на­
мr( ·1·ру1 1111,1 іі мом 1Jт , вспомнил унраинсн:ого позта Тараса Шевчен-
1(0, 1(0• 1•0 р 1,1 іі 111 r сти1штом мужина постиг идею интернационала
: 1щ10 .11 1 ·0 110 оо распространению> 5. Цей же С. Сава-Степнян на ­
І\ Р .У І (у 111111 у << !Зі ·11ю(у Унраїнсьного відділу Народного :Комісаріа ­
'І'.У <•, 11рн 11 11 1 щіо11f\.1r1 ,них>> (1918, -6,' ХІ, No 6) статтю «До від1{рит­
·1•11 11нм ' JІ'І · 11и 1 щ JІ[ о вч оптсоn і n Мос1сві>>, де писав: <<Російсьна Фе-
1 \ О ІНtти щш Соnітсь1са J:>еспубліна рабе велю{е діло, становлячи
тtм'ю·пю,а пашому унраїнсьІ{ому нобзарев і , євангелістові рів­
ності і братерства, Тарасу Шевченнові. Він запевно був би з
нами. Інанше й бути не могло... :Кожний нроІ{ його життя нам
нспо промоnлп це. І ми з певністю можемо сназати всім <<щи­
рим» з <<Ради» - і всім «самостійнинам>>: <<Геть погані свої ру1ш
ОІ\ нії1 с 1101'0 апостола правди і :науню>, «Не сrшерніть його баг-
'11омІ)),
•
-
1!)'18 р . 111\ У нр аїїті в'пnилось ду,не мало публінацій, які мож-
1щ бу.110 б б( :1:щ<;•1·о р о ж1 1 0 :мрnхуnати до радянсьної шевченніани:
11 11(0 11 с ною 1()1 Н р. 'У1ї р нї 11 у 0 1 (у 11 ува.пи по1шинані Центральною
Рн110 10 11ім о111, 1щ іі 1111с·1·ро-у1°орс1,на армії. За тих обставин молода
р111111 1 1<;1,1щ 1( р1 1•1•111(11, що ·1· іJ1ьюr народжувалася, не встигла вияви­
•1 ·11 (',( бо 11 111011•1 011 ІСознаnстві. Серед того, що дру1{увалося про Шев­
Ч ( 111 щ :щ І~ 11 тр аль пої Ради, а згодом гетьманщини, нрім одверто
111щі о 11u.11і с т1,1 •шої спен:улпції ім'ям поета, з'являлися й окремі
етатті паунового або наун:ово - популярного змісту (наприrшад,
с·1·ат т п Д. Багалія <<llіевченно і :Кирило-Мефодіївське братство>>,
М. Сумцова <<Слобожанщина і Шевчешсо>> - в <<:Кобзарі>> вид- ва
<<Рух>> та іп.). Проте за своєю методологією вони належать біль­
JНО 110 попереднього, буржуазного етапу шевчеш{ознавства .
О11т1м з печисленних зразнів радянської шевченкіани 1918 р.
щ) 1 1 1 11 11 Ш\ЗНf\ТИ статтю В. Фріче <<Певец гайдамаЦІ{ОГО восстания»
11 1 11 ·1•о р11110<',J1 1\11c·,1, 1( ii,c газеті <<Голос солдата>> (5.111, No 40). У стат­
•1·1 11 , Фрі•1< ( 1 1іа 1 1і111 0 - відомого радянсьного літературознавця)
а11< р·1·нс: 111\ <; ю y 11ary ч:н пе вперше проголошене тут формулю­
Jнt1 1 нн << llfo11 11 111\О - батрацький поет>>: «Он воспевал не нрестья­
юнr а, а батра1щ», <<Тарас - певец батраuного горя и QатраЦІ{ОЙ
nоволи ... >>. Це nизпачепня нласової природи Шевченкової твор-
3 На открьrтии памлтииrюв.- <<Известия», 1918, 5.ХІІ, No 242.
4 Див. Л., Открьrтие памятника Т. Г. Шевчюшо.- <<Искусство комму-
111,1>>, 191.8, No 1.
5 «Известиш>, 19 18, 5.ХІІ, No 242.
5*
131


чості набуло великого поширення в роки громадянської юини і в
20-ті роки. Характерним для тієї доби було публіцистичне поєд­
нання шевченн:івської теми з завданнями сучасної боротьби за
владу Рад. Значення цієї статті - саме в її публіцистичному
спрямуванні (аналіз Шевчеюшвої творчості, з якою автор був, за
всіма ознаками, знайомий поверхово, тут досить примітивний,
а біографічні факти не точні).
Відновлення на Ун:раїні Радянської влади після вигнання
австро-німецьr,их загарбниr,ів і розгрому націоналістичної Диреr{­
торії створили умови для нового розгортання культурної револю­
ції, перерваної трагічними подіями 1918 р. Не тільr,и в губерн­
сьІшх, а й у повітових містах виникає радянсьr,а преса. 3 1919 р.
значно зростає нількість шевченківсьrшх публінацій, правда пе­
реважно публіцистичного й популярного змісту. Навіть денінін­
сьна навала влітr,у - восени 1919 р. і біло-польсьr,ий наступ на
Київ 1920 р. могли тільюr тимчасово затримати цей процес, але
не припинити його.
Якщо австро-німецьr,а інтерnенцін позбавила радянсьrшй уряд
Унраїни можливості вшапуnати пам'ятr, поета в березні 1918 р.,
то Шевченr,ові дні 1919, 1920 і 1921 рр. відзначалися ю, справ­
ді всенародне революційне свято. Напринінці лютого 1919 р.
Раднарком Унраїни ухвалив організувати вшанування пам'яті
поета у масштабі республіюr і доручив НКО розробити відпо­
відні заходи, а 11.ІІІ того ж року вийшла одноденна газета <<Та­
расове свято>> з відозвою Тимчасового робітничо-селннсьного
уряду УРСР <<3 нагоди велиюrх роr,овиН». 27.ІІ 1920 р. Раднар­
ком видав постанову, в ю,ій оголосив день смерті Шевченка
неробочим днем. 11.ІІІ 1920 р. в газетах оголошено відозву Рад­
нарr,ому і НКО <<Робітники і селянська біднота Уr,раїни! Сьо­
годні день смерті Тараса Шевченка>> 6 . Наступного, 1921 р.,
26.П ВУЦВК ухвалив постанову оголосити 11 березня - день
60 роновин смерті Jllевчеш,а - всеукраїнсьним: святом і, зо­
н:рем:а, доручити І-ІНО негайно приступити до повного видання
творів Шевчешш і його біографії 7 .
Тут нема можливості перелічити хоча б частново заходи по
вшануванню пам'яті Шевчею,а в роюr гром:адяпсьної війни 8 •
Під час шевченнівсьн:их свят проводились мітинги, вечори,
читались доповіді в робітничих н:лубах, шr,олах, війсьнових ча­
стинах і на сільсьн:их зборах. Усі ці заходи пов'язувалися з
пропагандою ан:туальних завдань Радннсьr,ої влади. Тю,, і.ІІІ
1921 р. ЦК :КП (б) У звернувся з відозвою провести 13 березня
6 Див. <<Известия ВУЦИК», [Х . ], 1920, 11.ІІІ, No 70.
7 Див. «Вісті ВУЦВН», 1921, 26.ІІ, No 31.
8 Далеrю не повні матеріали читач знайде в зб.: <<Тарас Шевченко. До­
І{ументи і матеріалю>, К., 1963. Див. також статтю О. Барабохи «3 історії
вшанування пам'яті Шевченка>>.- <<Збірню{ праць XIV науJ{ОВОЇ шевчен­
ківсь ~;ої І{ОНференції».
132


11 с;оу 1сраї псьrшй залізничний недільниr< пам'яті Шевченка 9 .
У І \ і ) (Пі виходили шевченківські числа газет, видавались по-
11 уJІJ 1 рпі брошури, збірники, плакати тощо. На мітингах і в пре­
с і виступа ли провідні діячі КП (б) У та уряду і видатні публіци­
с т 11 - Г . Петровсьr{ий, Д. Мануїльський, Г . Гринько, А . Іванов
тD iu.
Усе це свідчило , що КП (б) У і Радянський уряд уже тоді
надавали n сJІИІюго значення шевчею{івсьюи спадщині і що
11робу1 1 жоn і. рооошоці єю народні маси сприймали Шевченка як
ноотн, бJ 1и а 1, 1 1о ео до їх настроїв і світовідчування. Шевченкова
'J' 110p 11іс;т 1, у с 11 оци ф ічни х умовах класової боротьби на Уr{раїні
11 1!JH~ -
1!) 21. р р. ст аnа ла суспільним важелем аж ніяк не мен-
11111 м, ІІЇ)І( ,Н\ ЖН'І"І'Н поета.
А 11ти 11 омj .щи ц1.,пий , а птимонархічний і національно-визволь­
пий зміст Ше вченrюв о ї по езії в роrш громадянської війни на­
бував над звича й ної аr,туальності. Це пов'язано, зокрема, з тим
фю(том, що тільrш Жовтень довів до кінця буржуазно -демо1,ра­
тичну революцію, віддавши селянству поміщицькі землі. Н а
У1(ра їні через громадянську війну й інтервенцію цей процес за­
тягпуосл до 1919-1920 рр., :коли була лі1шідована загроза ре­
иаnрації поміщицтва і монархії з боку збройної :контррево­
J1ІО І \ЇЇ.
13 щти і,і ЇТ\овтопь р о з в 'язав і національне питання в нашій
r(раї11і. І.lрот 11 а 11 щ1 н дu 11 і 1(і ~:1 сишх, врангелівських армій та біло~
1.1 олrші о :заг ро~ну 11 aJ1н j 11 у 11 а11ню Радянсьrшї У~,раїни. У1{раїнсь1шй
1 1 а ро11 при бrr1т11ji,i 11оuомозі російсь1,ого відстояв здобупш соціа­
JІ і ии ч11 ої р 110.11Ю J\і ї. О ·L' ше , визв ольна тем а «Кобзарю>, тема бороть­
би 3 на~1 ст:uом і царато м перегуr,увалися з тогочасною дійсністю,
uробуюну13али со ці альну й національну самосвідомість народних
мас .
Треба врахувати й той фаr,т, що саме в рою,1 революції воле ­
шо бна поезія Шевченка фактично вперше потрапила до широ-
1юг о народного читача: у 1917-1918 рр. видано сотні тисяч
п римірпю{ів <<Кобзарю> без цензурних 1,упtор.
В шанування пам'яті поета було для Радянської влади не
а в ичайпим нультурно-просвітительським заходом, а антом вод-
)1011 а с і політичпим.
•
,ус 11 і Jн,п 3ТТDчсттпн ІJJевчеюювої творчості в тогочасній кла­
(;011111 юро· 1• 1, G і но Упра ї п і визначалося зокрема тим, що селян­
С'І'LІО - 11 uамо,н 11 і,с ссредпє - становило в ті роки переважну
б і ш,шість HDC J 1 01 тн рес11ублі1ш:, а Шевченко - <<мужицьний
поет >> і <<муж1щ ь1 ,ий р еволюціонер>> - мав найбільший вплив
саме па селян ст nо і nихідців з села. Отже, зде~шаровапа Радян­
с ькою владою в численних антах , шана Шевченкові була тим
самим шаною і трудящим у1{раїнського села, символізувала союз
9 <<l{оммунист», 1921, 2.ІІІ, М 47.
133


робітничого :класу й селянства. Що це саме тан, можна довести
матеріалами тогочасної преси. Під гаслом єднання пролетаріату
й селянства пройшли шевчен:ківсьRі дні 1920 р., зонрема мітинг
в Хар:кові на майдані Тевелєва. <<Вели:кий поет,- с1<азав на мі­
тингу голова ВУЦВК Г. Петровсьний,- < ... > послужит симво­
лом единения, братсной любви рабочих и :крестьян перед зада­
чей социалистичес1<ого строительства>> 10 . <<Народньгй номиссар
просвещения т. Гриньно,- читаємо там же,- отметил, что Харь­
:ков и Унраина первь1й раз переживают та:кой же праздни1,, под
:краснь1ми знаменами ноторого сошлись І<рестьяне 01<рестнь1х сел
и пролетариат города>>. Цю ж думку висловлювали й інші про­
мовці, підкреслюючи, що Шевчен:ко належить «пролетариям го­
рода и села>>, що в <<сегодняшний день мь1 ощутили радость еди­
нения крестьян и рабочих>>. Як зазначає репортер, у цей день
будинни були прикрашені <<nлаRатами, символизирующими един­
ство города и деревни».
Політична гострота питання про ПІеnчепнову творчість у ро­
ни громадянсь1<ої війни була обумовлена тапож тим, що буржуаз­
ні націоналісти намагались шшористати популярність поета
в своїх нласових інтересах. Шевчешюnу ненависть до російсьr<о­
го царату - поневолювач а Уr,раїпи націоналістична публіцис­
тика тлумачила ш< ненависть до російсьного пароду, перефар­
бовуючи велююго поета-революціонера за своїм образом і по­
добою.
Боротьба з націоналістичною спеr<уляцією ім'ям Шевчепна
стаr. в ті часи одним із провідних завдань молодого радяпсь1,ого
шевчею<ознавства і визначає переважно публіцистичний: харю<тер
тогочасної шевченніани. З цього завдання занономірно виюшає
й постійний мотив шевченнівсьr<ої публіцистини 1918-1921 рр.­
«Чий Шевченко?>>, <<Шевченко - наш!>> і т. п. Ось r<ільr,а харан­
терпих урию<іn з радянської преси: <<Наша петлюрівська чорна
сотня,- писав тоді Д. Мануїльсьr,ий,- хотіла з великого народ­
ного поета зробити прапор диrюго націоналізму. Козацьну стари­
ну, говор могил в степу, тиху бай:r(у сідого Дніпра, про яні в
своїх творах рою<азував Шевчешю, сучасні аваптурниюr і про­
йдисвіти хотіли винористати для проповіді погром.ів і жидівсьr<ої
різні. <<Батьна Тараса>> і його велику могилу під Каневом брудні
руни запаснудили тим, що зробили з Шевченка свого роду геть­
мансьного наймита, якогось українсьного придворного Тредьянов­
сьного па послугах сучасних отаманів>> 11 • <<Руrш прочь от нашей
могиль1! должен сназать всем зтим <шациональньво> прихвостням
трудовой парод Украинь1. Шевчеюш принадлежит на:м, рабочим
и крестьяпам Уr<раиньr, России, Кавказа, но не лан:еям помещи-
10 Л. Людмилин, Годовщина смерти Тараса Шевче,шо.- <<И3вестия
БУЦИК>>, [Х. ] , 1920, 14.ІІІ, No 72.
11 Д. Ман уїл ь ський, Поет наймитів і бідноти.- <<Селянсь1,а бід­
нота>>, [Х.], 1920, 11.ІІІ, No 3.
134


1to 1J и бюширов>>,- писав Іл. Вардін (Мгеладзе) в статті під ха-
1н11 tтср ною назвою <<Кому принадлежит Шевченко?>> 12 .
Тане ж публіцистичне спрямування мають і статті про Шев­
ч о н щ:1 в периферійній пресі. Дивись, наприклад, шевчепківсь1,е
1f'ІІ СJІО газе ти 3олотонісьн:ого повітового революційного номітету -
.
<1В і сті-Известиш> ('1920, 10.ІІІ) з статтями С. Кислого <<Свято
]Левчеш<а>> та Івана Jle << Чий Шевчеш,о?>>. Стаття останнього зов­
сім 1це не про фосіопа .nьпа (аргументація типу: << Шевче1шо не бур­
жуазний пост, n чистий пролетарський <<до норня волос>>), але, при
с н онr наї1111о с ті, вірна за тенденцією: Шевчею,о таки справді -
<1 11н111 >> ! С татті. і навіть вірші па тему <<Чий Шевченно?>> зустрі-
1 1 11(;мо i,j ІІі:JІІіlІІ С.
<<TOJ( i бу .110 не J\O с тудій, тоді потрібна була агітацію>,- зга­
ду11а11 1-1іа11і111 с ч,, н е паі,іясr,равіший представнин тогочасного пуб­
J 1і1(нстн•1пого ш:е ,исшюзпавс тва В. l{орян: 13 . Не до паунових сту­
дій було rце й тому, що у вирі громадянської війни, в умовах
е rюпомічної розрухи літературознавча науr,а не мала матеріаль­
них основ для свого розвитну . Та, власне, не було r,ом:у й писати
ті uayr,oвi студії, особливо студії марксистсьні. Ще зовсім не­
численна тоді унраїнсьна інтелігенція, яна поділяла ідеали со­
ціа .н і стичної революції, перебувала на фронтах або віддавала се­
бо наі,іп ю , t.п ипішій па той час літературній роботі - публіцистич­
піі,і . Л старі вч е ні пе всі й не відразу ставали на платформу
РЩ\П1ІС,І,І(О01: l).)ff\)(И.
Унраїпс1, 1щ Л нан мін н ау r, за porпr громадянсь1юї війни не
вийmщ1 і:з спо ,·о or, ,·aui :зLщii,iнoro етапу і пе видала жодної шев­
чеппо:зпа пч ої J 1 р1щі. 14.
]3 J( i ж рою,с в р і зпих містах Уr,раїни видаються шевченнів­
сьrсі зб і р11и"и, здеб і льшого популярного плану, ю,і не залишили,
про т е, 11омітпого сліду в шевченкознавстві ( <<Вінон Шевченнові>>,
Одеса, 1919; <<Вінон Шевченкові>>, Одеса, 1920; <<Шевчеш,івсьrшй
збірпию> , Харr,ів, 1919; <<На роr,овини Шевченнові», Харнів, 1920;
«Тарас ІІlевчею,о>>, Умань, 1920 та ін.). Популярні брошури про
ІПевченна виходять у цей час і в Росії: Н. П. Алешов <<Тарас
Григорьеви ч Шевченн0>> (Пг., 1919, два видання), И. Белоусов
<<Тарас Григорьевич Шевченно>> (М., 1919, в серії <<Кому про­
J 1 0·.1·ариат с тавит памятнІіШИ>>).
По :мож н а разом з тим сrшз ати, що публіцистичне ше·вчею,о­
а 11 1\ 1 1с•1• 11 0 тіt:ї 1 1обн мало тільюr пропагандистсьr,е й популяриза­
·,· оре1,1(О :1 11 11 1 1 0 111,н і нічого не дало для науr,ового студіювани:я
12 Ил. В ар І\ 11н (Мrеладзе), Кому принадлежит Шевченко? -
<< І{ оммупист>>, [Н.] , 1920, Н.ІІІ, No 68.
13 В . І{ ор я 1,, Бо рот,,ба за Шевченна, Х., ДВУ, 1925, стор. 9.
14 Янусь попер ед ню роботу на д Шевченковою спадщиною істор1шо-філо­
.11о rічпий відділ, очевидно, проводив . Див. інформацію в газ. <<Більшоюш»
[І\.], від 11.ІІІ 1920 р.: <<Урочисте засідання У1,раїнсь1шї академії наук»
нро ріrше засідання У АН, присвячене ро1швинам Шевченка. Доповідач,
а онрсма, повідомив, що <<В розпорядженні УАН 6 нові матеріали, котрі
буду ть підготовлені Анадсмією нау~, до друку».
135


Шевченка. По-перше, в тодішній шевченкіані, хай у публіцистич­
ному плані, ставились проблеми <<Шевченко і пролетарсь1{а ре­
волюцію>, <<Шевченко і сучасність». По-друге, публіцистичне шев­
чеюшзнавство 1918-1921 рр. висунуло проблему соціології Шев­
ченкової творчості, її класового генезису й фушщії . Щоправда,
ця проблема розв'язувалась тоді декларативно, іноді надто звуже­
но й схематично. Але вже сама постаною{а цього питання мала
вплив на проблематю,у шевченкознавчих досліджень у наступн і
рони.
Серед визначень класового змісту Шевче1шової творчості в
1918-1921 рр. домінують (у різних варіаціях) два: <<Шевчешю -
пролетарсь1,ий поет» і <<іllевчен:ко - батрацький поет>>, <шоет бід­
нотю>. Формулювання <<Пролетарський поет>> зустрічаємо в 1918 р.
(цитований уже напис па плакаті <<Пролетарсьному борцю
Т. Г. Шевченну ... >>) ~
Особливо багато тан:их визначень у тогочасних газетах. «Вічн а
слава пролетарському поетові!>> - читаємо в статті О. І{. <<Шев­
чеш,о - н:обзар за волю працюючого люду», де 1,ритю, роз'ясню­
вав: << ... Головн им завдаппям тодішнього ревошоціонера була бо­
ротьба за волю пролетаріату сільсьпоrо ... >> ( << Більп_товию> [H. l,
1920, 11.ІІІ, No 57). Велиного поширення набуло визначенпя,
здаєтьсн, вперше вжите В. І{оря:но м 1919 р. у брошурі <<Tap G~
Шевчеш,о>>, - <<Пророк пролетаріату>> (пор. <<Шевчеш,о - прор он
у1,раїнсьн:ого пролетаріату>> (І. Тиверець [Д. Загул], <<іllевчен но
й Галичина>>. - <<Галицьний 1ю:муніст», 1920, 11.ІІІ), <<іllевче н­
rю - пророн пролетарсьної революції>> (назва статті М. Ч. в по л­
тавсьній газеті <<Фронт праці>>, 1921, ·11.ІІІ).
Визначення типу <<ШевченІ{о - пролетарсьютй поет>> критики
звичайно не обгрунтовували нош,ретним соціологічним аналізо м
творчості й доби поета, а виводили з його класового походже н­
ня - наймит а-1,ріпана, а отже
-
представнина <<сільсьного про­
летаріату>>. У цих спробах <шролетаризувати» Шевчеш,а позна­
чалися і намагання та ким чипом пов'язати спадщину поета з
добою пролетарсь1,ої революції, і полемічний запал боротьби за
Шевченн:а з націоналістами (він - наш, а отже
-
<шродетар­
СЬІ{ИЙ поет>>!), і певні вульгарно-соціологічні тенденції у nста­
новленні <<соціального енвіваленту» цого творчості.
Інше поширене тоді визначення класового змісту Шевченно­
вої творчості - <<батрацьний поет>>, або <шоет бідноти)>
-
теж
існувало в різних варіаціях. У перші революційні ро1,и воно на­
було напівофіційного харантеру. <<Радянсьна вдада проголосила
Шевченна батраць~шм поетом, - писав В. Корш, 1921 р.- Але ;н
то правда! Він співець найзлиденніших верств села» 15 . <<Ве­
лиюпvr батрацьким поетом» на.звано Шевченна в зверненні уря­
дової комісії по організації свята його пам'яті 1919 р. ( одноден­
на газета <<Тарасове свято>>, Х., 1919, 11.111). <<Поет наймитів
15 В. Кор я r,, Шевченно в поноліннях.- «Вісті>>, 1021, 11.ІІІ, .No 30.
136


бідноти »,- писав про Шевчею,а Д. Мануїльський в однойменюи
СТІ\тті ( <<Селянсь1,а біднота>>, 1920, No 3). В одеському збірни1,у
<<П і, юн Шевченкові>> (1919) стаття Дмитра має назву «Шевчен-
1 ю - батрацьний поет>>, а стаття Яготина
-
<<llіевченно - поет
бj 1 111отю>. <<Шевченко був поетом української біднотю> - читає­
мо в статті С. Кислого <<Свято Шевченка>> в золотоніських <<Віс­
тнх» 1920 р. ( No 22). <<Для українсьного незаможника він був пер­
шим головою 1юмнезамів»,- писав 1920 р. невідомий автор бро­
шури «Тарас Шеnчешю>> 16 і т. д. Тю,е тлумачення соціальної при­
РОІ(Н по о:1і:і ПІолчетша обгрунтовувалося його класовим походжен-
1 н1м (б11·1· 1,нн - незам ожні селяпи-кріпю,и, сам поет у дитячі ро­
ю r - н 11 і,і м II т), а таrюж тим, що в своїй творчості він справді спів-
1у 11а 11 11 1\ i,i:1J1НJ ( ош1ішим верствам села.
llо1 11ир с 11і с т1, визначень типу <<батрацький поет>>, «поет бідно­
т н >> п ранньому р адя псьному шевчешюзнавстві треба розглядати
в безпосередньому зв'яю,у з тогочасною класовою боротьбою на
се лі і гаслами партії в селянсьному питанні. Як відомо, партія
зд ійснила ї-:Ковтневу революцію під гаслом диктатури пролетаріа­
ту й біднішого селянства (при нейтралізації середняна), а на
VIII з'їзді партії (в березні 1919 р.) висунуто нове гасло - опо­
ри па бідпш,а й союзу з середняком. Обидва ці гасла визн ачали
нозамо жпrша ю, основну опору Радянської влади на селі. Номі­
·1·0·1·11 f)іІ\ ІІ О ТИ, JТ(О існували в РРФСР в другій половині 1918 р.,
па Унр1й JJі бу.11и створені па початку 1919 р. і відновлені (після
де пі піпщию,. ) п трао ні 1920 р. під назвою номітетів незаможних
се ляп (1(0:М Н :щмі 11) . ] J 1и:ч ез пе значення , яне надавала партія
бідтншоnі н1 , 11о н·1·р:~.ш,піі;r фігурі революц ії на селі, робило пад­
:звичайпо ЗJ1обоноппим усе т е , що доз воляло говорити про близь-
1, і ст1, П1овчеш,а до «сільсь1,ого пролетаріату>> й бідноти. Харак­
терно, що у відозві про святкування пам'яті Шевчею,а 1920 р.
Радп арном "УРСР звертався саме до робітюшів і бідноти: <<Робіт­
пини і селянсь1,а біднота "Унраїни! Сьогодні день смерті Тараса
Ш евченпа» ( <<Известия В"УЦИК>>, 1920, 1 1.ІІІ). Дещо пізніше -
19 23 р., виступаючи від імені ВУЦВК на Шевченковій могилі,
С . Пилипенно говорив: <<l-Іезаможни1ш! Це найбільший і найрід­
ніши й ваш поет·, якого все життя мучила ваша долю> 17 .
"У брошурі В . Коряка <<Тарас Шевчеюю>>, що вийшла 1919 р.
тр ,:, ома виданнями, а наступного рану - двома, вперше поставл е -
110 11н • 1 •flппrт про орrап і зацію иау1,ового центру дослідження Шев­
•rо 111 (Ово·і ·1· 11 орчо ті. <<l{ожиий вели1шй поет, - писав Корян,- має
бм11то тuних нритин іо, що досліджують цілими роками його тво­
ри . Той самий іт ал іі1сь1шй Дант, що жив 700 років назад, і досі
в Італії до слідшується вченими по писанням своїм. "У столиці
16 Цит. ва ст. О. Вед мицько r о <<Т. Шевченно та нритика>> .- <<За
ма 1шсо-ленінсь1,у крипшу>>, 1933, No 2, стор . 12.
17 Від1,риття пам·ятнина Т. Г. Шевченку.- <<Червоний шлях>>, 1923,
No 4-5 , стор. 260.
137


Італії - Римі в університеті в ціла онрема <<Катедра Данта>> < ... > .
Тю{ само в Англ і ї в заложене тане 01{реме ІІІенспірівсьне това­
риство для студій творчості вели1иго англійсьного поета < ...> .
Ота~, тепер · і в нас на У1{раїні повинно заложити 1,атедру Шев ­
ченна для дослідів його поезії, бо й після Драгоманова І{ри тина
знаходе в його щось нове>> 18 . Ідея створити нау1ивий осередон
шевчеш{івсь1шх студій мала велине значення для дальшої долі
шевченнознавства. Звичайно, В. Корю{ висунув її у загальній
форм і і безпосередніх прантичних насліднів тоді цей його виступ
не мав, бо йшла жорсто1{а громадянсьна війна. Але по справед­
ливості історію створення Інституту Шевченна треба починати з
цього виступу (навіть в аІ{адемічних нолах істори1ш-філоло­
гічного відділу УАН питання про організацію шевчеш,івсь1шго
центру тоді ще не ставилося). Безперечно й те, що ідею «Катед­
ри Шевченна>> підназала І{ритИІ{ові тогочасна революційна дій­
сність - те відродження унраїнсьної національної нультури, що
його здійснювала молода радянсьна республі1,а.
Підсумуємо перший період радянсь1шго шевчешюзнавства.
В офіційних постановах і виступах провідних діячів радянсьІ{ОЇ
влади проголошепо nелин е зпачепю:r Шевчеш,ової спадщини для
революційної сучасності. Масове nшанування пам'яті поета сприяв
популяризації його творчо сті. У цей період література про поета
мав переважно публіцистичне й популярне спрямування. Науноnі
студії майже не проводяться. В роІ{И громадянсьної війни Шев­
чешива творчість - об'в1,т і водночас знаряддя гострої ідейної
боротьби. Радянсь1,і нритики й публіцисти успішно захищають
поета від спроб націоналістів спеиулювати його ім'.ям. В шевчен ­
ніані цього періоду в загальній формі поставлено деш,і важливі
проблеми шевчешизнавства - проблему <<Шевчеш,о і сучасність>>,
питання соціології його творчості, вперше висловлено дум1,у про
створення <<І{атедри Шевченна>>. Література того часу розглядав
Шевчеш,а майже ВИІшючно в соціальному й політичному аспе~,ті.
Час для дослідження естетипи й поетини ще не настав. У спро­
бах визначити соціаJrьну природу Шевченнової творчості помітні
деюшй вульгарно-соціологіч ний схематизм і певні тенденції до
<<модернізації>> поета. <<В ситуації загострення пласової боротьбп,
як результат пе1,ритичного ставлення цо творчості Шевчениа,
постала небезпена створити новий нульт Шевчею,а - <<червоний
пульт>>, з трантуванням Шевченна ян апостола соціалізму і поета
пролетаріату>> 19 (папр., М. Любченно у зб. <<Пам'яті Тараса Шев­
ченна>> надру1,ував статтю << Червоний Христос>>; з Христом порів ­
шовав поета і С. Кислий у згаданій: уже статті <<Свято Шевчен­
на>>; <шершим вешшим унраїнсьним більшовИІИМ>> названо поета
18 Б. Коряк, Тарас Шевченко ,' вид . Всеукр. літ. комітету, [Х .], 1919,
стор. 22.
19 О л. Бе д Iif и ц ь ки й, Т. Шевченко та нрrrгика. - «За марксо-леніп­
сьну !{рИТІШУ>>, 1933, No 2, стор. 11.
138


n rа 3 оті <<Вісті ВУЦВК>> 20 і в <<Известиях>> ЧернігівсьRого губRо­
му 21). Тому свовчасним було застереження тодішнього завідуючо-
1·O f\ І'ітнропом ЦН. Н.П(б)У поета І. Н.улиRа в статті 1921 р. не
М ОJ ( О рні3увати Шевченка 22 .
А ле, які б не були історично обумовлені вади тогочасної лі­
те ратури про Шевченка, головний підсумок першого періоду ра­
дянсьного шевченRо3навства був той, що в роки революції Шев­
ченнова поезія, ЛІ{ ніноли раніше, прийшла до народних мас, ста­
ла чиппином суспільного життя, а молода наша нритиRа й публі­
цистина сприяли громадсьному усвідомленню сучасного значення
т ворч ості поета.
3 :ш іпч е ттпл: громадянсьRої війни і перехід до мирного соціа­
.11j стичп о 1: о будівництва зумовили початок нового етапу радянсь­
н ого 1 н о в•1еп1юзпаnства - етапу його становлення й організації як
1·1:щу зі п а у 1, и. Хронологічні межі цього другого етапу умовно
в изначавмо ро1шми - від 1921-1922 до 1930 р. Причому в рам-
1,а х цієї хронології можна виділити й відповідні дрібніші періо­
ди, що мають свої характерні особливості. Тю{, рони 1921-
1922 - період первісного становлення науRового шевчеNoознав­
ства, ропи від 1926 (утворення Інституту Т. ШевченRа) - поча­
'І' ОН організації планового шевчею{ознавства і т. д.
Я1, і n житті радянсьRого суспільства, особливо на Унраїні,
в і ст о рії пrеnчешюзпавства рОІ{И 1921-1922 були переходовими:
д лл: 111 о вч е 1 11 ,іf\тrи: цього періоду значною мірою ще хараRтерні
риси uo.11 ep 1 1111, о го е тапу - панування газетної публіцистижи й
за~:а.пом малn ніш ні сть досл ідшепь. Проте саме в ці рони постає
питаппл: пр о оргютj з :щію п ау1ювого вивчення спадщини поета і
п а піть uи~1и щ1,є амий термін <<шевчепнознавство». В ці ж роr{и
створ е но п1 аці і поставлено проблеми, ЯJ{і мали вплив па даль­
нш і,і но ступ шев чеюшзпавства.
У 1921-1922 рр. на Унраїні вже не існувало фронтів грома­
д япсь1шї війни, але ще не ліRвідовано було бандитизм, жорстоRу
е1,опомічпу руїну, голод і епідемії 23 . Все це створювало надзви­
чайно тяж1{і умови для розгортання наунової роботи. Та хоч ЯІ{і
були труднощі, здійснення нової е1шномічпої політюш й лепін­
сь1шї національн ої політ:~ши на У1,раїпі віднривало широr{і пер­
с пе1,тив:и розвитr{у у:країнської І{ультури. І тому, ноли 1922 р.
20 ,Т(и11 . статтю <( Сnптпув::шпя пам'яті поета всесвітньої бідноти».­
((І\і с 11111 t І!УІ(.131\>> , ·1020, 1. 3 .ІІІ , No 68.
21 <(И:111с "J'11щ (11ср11ігіо], 1921, 11.111; Див. Н. І. Заверталюк, Шев­
•1 с 111 ю 1Jо слово в 6 0 11 х гром,щшrської війни. - <,Збірник праць XIV пауr,ової
lіl е nче1шіnс1,1юї но 11 сJJС рс11ції>>, стор. 357.
22 И. R у JI ин, Т. Г. ІПевчеико.- <(Коммунист», 1921, 11.ІІІ, No 55.
23 Сучасниюr nnaшaшr першим справді мирним роком па Унраїні
1923 рін. Пошлемось па висту п С. Пилипенна від ВУЦВК па могилі Шев­
'І е тша 1 липня 1923 р.: <й-Іа шостий рітt революції і на перший рін мирного
будівництва, після всіх злид 11ів , фронтів і голоду, ми вперше що робимо -
ст авимо пам'ятню,а нашому борцеві за волю» (<<Червоний шлях», 1923, No
4-5, стор. 259).
139


громадськість висунула гасло наукового шевчею,оанавства, воно
не було передчасним і нездійсненним; навпани - його актуаль­
ність здавалася: тоді самоочевидною.
Симптоматичним фаr,том була вже поява самого терміну <<шев­
ченкознавство». Вперше в дру1,у зустрічаємо його 1921 р. в но­
татці В. К[оряка] «Шевченківське засідання Харнівсь1ш ї філії
Унраїнсьного наунового товариства>> ( <<Вісті ВУЦВК», 24.lII,
No 47) 24. «Треба видати твори поета з коментарем,- читаємо в
н отатці,- і взагалі молоді українські учені повинні понласти фун­
дамент для шевчею,ології. Справді бо, в Італії є натедра Данта,
є Шенспірівське т-во, а в пас для Шевчепна ще нічого (крім
культу) не зроблено. Побажаємо молодим українським ученим
перейти від платонічної · побожності до шевчепківсь1,ого << Святог о
письма>> до наукових його студій>>. І далі звернення: «.. .За й май­
теся шевченкознавством». Як бачимо, тут слово <<шевче нкознав ­
ст во>> вжито поряд із сло в ом <<mевчею,ологію>, що свідчит ь пр о
неусталеність їх вживання. Цілном можливо, що автором тер­
міну <<шевчею,ознавство» є В. Н:орш,, хоч не ви н люч ен о, що ра­
ніше, ніж з'явитися в друну, це слово побутувало в сере-цовищі
харнівсьних філологів. Бачимо й те, що автор нотатни занликає
вчених до паунового досліджеию1 Шевчепнової спадщини,- дум-
1,а, яку він висловлював ще в брошурі 1919 р. <<Тарас Шевчепr{о>>.
Новим мотив ом тут є виступ 1,ритю,а проти явища, ю,е він на­
звав <шультом Шевченна>>. <<Для унраїнсьної інтелігенції Ше в ­
чепно - святощ,- писав критик, - і зрозуміло, що засідання На­
унового т-ва нагадувало службу божу. Хімічна аудиторія універ­
ситету зробилася натаrюмбою, де відправлялася літургія н:ульту
Шевчею,а>>.
Розуміння шевченкознав ств а не ш, традиційної ю,аде мі чної
науки, а ЯІ< науково-суспільної проблеми, щільно
пов'язаної з політичним буттям суспільства, вироблялося р адя:н­
сь1,ою нритин:ою в ід п ерших років її існування в боротьбі з а Шев­
ченна з націоналі стични м т а бором. Tai, e тлумачення шевче иЕо­
знавства саме ЯІ, иау1юв о-суспіJrьної проблеми знаходимо в шев­
ченнівсьному числі газети << Червона правда>> у статті І. Шевченна
«Боротьба за Шевчею<а>> (редю,тор Іван І{уJІИІ,). Щоправда, сло­
в а <<шевченкознавство>> автор не в ж иває, але в и разно г ов орит ь
про потребу 1,ритичної переоцінни буржуазuої ше вче1шіапи і ств о­
рення пролетарською критикою нових досліджень про поет а:
<< Отже, по-нашому, наспіла пора з'ясувати правдиве обличч я
Т. Шевченна і вияснити, чий саме він, ц. т . належить в і н про­
л етаріатові _ чи 1,ровожерним отаманам. Розуміється, що проле ­
тарсь1шй н:лас і його комуністична партія рахують його своїм,­
т ю,е з'ясування потрібне широн:им колам трудової інтелігенції
в сіх типів і напрямків, яка одержала розуміння Н:обзаря по вна-
24 Цю статтю чомусь не зафію, овано в двотомній <<Бібліографії ~) в и данн я
АН УРСР.
140


uinнax буржуазних вчених. Пролетарсьному І{ритИІ{ОВІ 1 дослід­
JІН 1ю11і !(Оnедеться в його праці напнутися на велю{і труднощі,
11 м же, паnіть цілном розійтися з історією літератури і відки­
нутн її науrювість. По ,дорозі таного дослідження зустрінуться
11ри зпані поважні імена, ЯІ{ Драгоманов,- з яним він теж не зго­
диться і збудує свою власну точну погляду. Задача обмити Ноб­
зарн nід брехні і намулу, поназати пролетареві справжнього його
співця й апостола є поважна і велина і ченає свого юшонавц я» 25 .
Одночасно з статтями, в ЯІ{ИХ обгрунтовувалася суспільна по­
треба науrювого вивчення Шевченна, з'являються й перші радян­
ські досJІідшення поетової спадщини. Однією з перших ластівон
майбут1н,ого піднесення був збірню{ <<Тарас Шевчеюю>>, виданий
Доржа1шим видавництвом 1921 р. за реданцією Є. Григорун:а і
П. ФиJІИПОІЗича. У збірнину вміщено розвідни Є. Григоруна,
А. •Лободи, П. Филиповича, О. Дорошr,евича, Б. Янубсь1'ого,
П. Руліна та ін. За своєю науновою вартістю ці розвідни не були
рівноцінними. Поряд з новаторсьиою статтею Б . Яr,убсьиого про
віршування Шевчеш,а стаття А. Лободи <<llіевчешю ян голос на­
родної душі>> вигJІядає написаною за старими трафаретами. Чи­
мало дис1,усійного в статті Є. Григоруна «Вешший бунтар>>. Ян
в ірно зазначає згодом О. Багрій, збірюш 1921 рону <<був немовби
ні1\бит1юм перших, ще несміливих нроr,ів у науновому шевчен­
но:знаnстві з деюшми домішнам:и минулого нульту поета ... >> 26 .
У 20 -х ро11ах, HOJH! m е нчешюзнавство перебувало в стадії станов­
JJОПШІ, а час І \J ІЛ: синтетичних праць ще не настав (монографії
тоТ(і майте 110 BИJ(a1ia.11 и ·л), саме пrеnченківсьні збірнини, поряд
3 юпіJrей.пими ном ерами шурн:шіn та 01,ремими журнальними пуб­
лі1,ац іями, стали оспоnпою формою дослідницької проду1щії шев­
'LО11нозпа1щіn.
Збірпю, 1921 рону відкриває стаття Є. Григоруr,а <<Вешший
буптар>>, ціr,ава спробою нанреслити загальну схему ідейної ево­
шоції Шевченна. Правильно наголосивши на тому, що старі до­
слідниюr не брали до уваги еволюції світогляду поета, що <<Шеn­
чешю 40-х рОІ{ів і Шевчеюю 60- х був одним для: них>> 27 , авт ор,
проте, не завжди вірно тлумачив етапи цієї еволюції. Тю,, поді­
ливши творчість поета на три періоди - національної революції,
перелому і революції соціальної, - Григорун визначив Шевчен-,
нону ідеолоrіто останнього періоду ян анархічну і порівнював йо-
1·0 3 Ланупіпим. Водночас Шевченно, в розумінні Григоруиа, з
істори •.m ого LІОГJ ГJТТ(У - ннище парадонсальне, янщо но загадиове:
<<llap il(, на 'І' риторії ~шого майже не було індустрії, а сільсьне
rосподарстnо 1Jроnадилось допотопними засобами, - цей нарід ви­
явш1є несподіnапо пишний рою,віт літератури і висуває генія,
25 <<Червона правда», 1922, 11.ІІІ, No 57 (м. Нам'ннець- Под!льський).
26О.В.Багрій,Т.Г. Шевчешщт,2,Х.,ЛІМ,1931,стор.152.
27 <<Тарас Шев,1 е1шо. Збірник». За редакцією 6. Григорука і П. Фили ­
повича, К., ДВУ, 192 1, стор. 23.
141


існування ЛІ{ОГО ні сучасним оточенням, ні попереднім ро3витком
нічим не ПОЯСНЮЄТЬСЯ>> (стор. 9).
У статті Б. Яr{убсьного <<Форма поезій Шевчею{а>> - одній з
кращих у збірнику 1921 р., поняття пое тичної форми автор роз­
глядав дещо звужено: у розвідці йдеться тільни про віршуван­
ня - ритміку, евфонію, строфіну <<Коб3арю>, але аналіз і виснов­
ки автора мають відношення й до проблеми Шевченнової худож­
ності взагалі. Провідна думна розвідrш: <<Найб і льший з наших
поетів був велИІ{ИМ майстром віршування, чудово володів усіма
його складними тоюшщами, та його можна й з цього боr{у поста­
вити поруч зо всіма світовими поетами, як велиr{ого художниrш
слова>> 28 . У наш час цитована думка здається самоочевидною, але
на початну 20-х роr{ів вона потребувала науковог о доведення.
Аналізуючи форми й 3асоби Шевчешшвого віршування, дослідниr{
спростовував досить поширений ще від дорев олюційних часів по­
гляд, ніби в Шевчею,овій пое3і Ї геніальним в тільr{и її зміст, а
форма - невибаглива . (Детальніше про це див. у розділі <<Вір­
шуванню>).
Серед статей збірниr,а 1921 р. варта уваги ще ро3відна П. Ру­
ліна <<Драматичні спроби Шевче1ша>>,- uласпе, перша праця про
Шевчеш{ову драматургію. Сумлінно ви1шавши фю,тичні матеріа­
ли, автор зробив спробу естетичного аналі3у драматичної спад ­
щини поета. Пізніша нритина (А. Шамрай, О. Дорошr{евич ) від­
значила деFші <<Пересади» досJrідниrш в обстоюванні мелодраматич ­
ності Шевчеюш- драматурга (А. Шамрай її взагалі заперечував).
Того ж 1921 рону М. Яшеr{ видав rшижrч <<Т . Шевченно. Ма ­
теріали до бібліографії (рр. 1903-1921) >>, задуману як продов­
ження відомої бібліографічної праці М. Комарова <<іllевчею{о в
литературе и исrчсстве>> ( 1903), а І. Айзенштон надрукував стат­
тю <<Habent sua fata>> 29 ( <<Голос друку>>, .No 1), в якій серед
інших питань порушував питання шевченківсьної текстології.
Згадані публі1,ації, ЯІ{ і шевченнівсьr{ий збірник 1921 р., за­
свідчили, що на Унраїні зростають молоді науково-r{ритичні r,ад­
ри, здатні творчо й по-новому вивчати поетову спадщину. Таким
чином, протягом 1921 р. створюються передумови - не тільrш
політичні й психологічні, а й, сназати б, прю,тичні, науrюво - фа­
хові,- для висунення гасла науr{ового шевчею{ознавства.
Етапне значення в розвитr{у радлнсьrщго шевченкознавства
мав вихід спеціального номера (.No 58) газети <<В і сті ВУЦВК>>
11 березня 1922 р. Крім хроніr{альних матер і алів, газета вмістила
блиаьно десяти статей про Шевчешш. Та це був не звичайний
ювіJІейний номер газети з більш або менш випадковим добором
публіrшцій, а ціJІеспрямований виступ радянсько ї громадсьrюсті
щодо назрілих пробJІем Шевчеюювої спадщини. Тут - у редак­
ційній статті <<Ліrшідація куль.ту Шевчею{а» ( її автором був
142
28 «Тарас Шевченко. Зб і рпию>, 1921, стор. 52.
29 <<Мають свою долю>> ( да т.).- Ред.


n. Jіорт, 30 ) і статті А. Маш1<іна <<Шевченкознавство як наука>> -
11111ро1ю застосовано термін <<шевчею<ознавство>> і проголошено
, · ц с.1 1 0 пау1ювого шевчен1,ознавства. Як зазначалося, цей термін
н ж ин той же В. Rоряк ще 1921 р. в нотатці <<Шевченківське за­
с і 1 1 ання Харківсь1<0Ї філії Українського наукового товариства>>.
Лле саме з 1922 р. слово <<шевченкознавство» набуває всіх прав
1·ромадянства. Того ж 1922 р. його вживає й І. Айзеншток у
ста тті <<До те1'сту Шевченнових творів>> ( <<Шляхи мистецтва>>,
1922, No 2), ю,у в окремому виданні надруковано під знаменною
назвою <<Шевчею<ознавство - сучасна проблема». Поява й швидне
поширення терміну <<шевченнознавств0>> були, звичайно, не ви­
падl(овим:и: вони засвідчили як те, що зародилася нова наукова
галузь, та~, і те, що наше суспільство усвідомило потребу тан.ої
пауни.
Поряд з гаслом нау1<ового шевчею<ознавства в цьому ж номері
<<Вістей» проголошено гасло <<Лі1шідації культу Шевченка>> (це
були, власне, дві сторони однієї проблеми). Ідею боротьби з <<Куль­
том>> Шевчею,а раніше висловив В. Rорю, у згаданій нота тці
1921 р. У редакційній статті <<Лі1,відація 1,ульту Шевченна>> він її
розвинув з неабияним публіцистиqним темпераментом (не поли­
тав віп цього питання і в наступні роки, наприклад, у статтях
<< ІJр ос пітит сJІ і й Шевченно>>, <<Тарас Дармограй.» та ін.) . Що ж
po: Jy мi.JІf\ то 1'оч асuа нритин:а під <шультоМ>> Шевченка? <<Rульт
ІН0 1JЧ011 1 щ, - 1 1н с n11 В. І{орю,, - був самообороною унраїнсьr,ого
буржуа::шоt·о су t; 11іJІІ., С'1· 1щ супроти поета-революціонера < ...> .
Панство ню1.0 11 і ау 1щJ1 Н[овчсш,а, щоб у той спосіб зробити його
ПОJ І П( Ї Т(,JІИІНІМ. J3 i}\0 1V(O Щ бо, ]ЦО <<СВЯТО ПИСЬМО>) ніхто не чит ає вдо ­
мn, ті J1.ь1 ,и CJ1yxac по святах у цер1ші, то тю, і з <<Кобзарем>> з роб­
J101 10: 0 11р а вл е по в поштовні палітурю,r, покладено на в идно т і у
н апсь1,ій вітальні під портретом <<Батьна Тараса», за~<вітчано,
причепурено рушниками ... та й по всьому. Формальне почитуван­
ня імені поета і портрет·а його <<у кожусі й шапці>> без марудного
вивчення його творчості, що в ній не все «дозвоJІено>> - ось тая
спадщина унраїнсь1<ої націонаJІьносвідомої інтелігенції, що пере­
йшла до неї від українофільського папства ... » І далі: <<Замість
бур жуазного щербатого 1<ульту Шевчеш,а потребує проJІетаріат
і селянство Унраїпи з п а т и творчість, а не саме ймення поета
та портрет його>>. Отже, в статті В. Rоряна йшлося передусім про
JJіtші ; \1:щі ю б у р шуа з п ого нульту Шевченка . Водночас стаття
буJ1 а 11 рнмоn а н а й проти тенденції створити <<червоний>> їїуJІьт
поста, нротн фетишизації і модернізації його постаті. Балананині
про Шевчсшш мав протистояти науr<а про нього : <<Rраще було б,
ян.би всі оті фахівці просто взялися до поважніших наукових сту­
дій Шевчею<0вої творчості. Досі бо тут справа стоїть зовсім зле:
за тими почитуваннями мощів Шевчепна не було часу вивчати
30 Стаття згодом увійшла до збірки В. Корющ <<Боротьба за Шев­
ченка» (1925).
143


його. Нам же потрібний Шевчею{О живий, реальний, такий, який
він був насправді, яким дала його тая істориіша доба і тая верст­
ва, звідки він вийшов>>. Тут, як бачимо, ставиться актуальне пи-
1:ання соціологічного дослідження Шевченкової творчості як про­
дукту певної доби і певного суспільного середовища. Не менш
ан:туальним на той час було й таке застереження автора: <<Не
потребуємо його (Шевченка.- Ред.) підмальовувати і зодягати в
сучасне вбрання або нанидати йому наші сучасні поглядю>. Стат­
тя занінчувалася зюшиком: <<Гасло сьогорічних ро1,овин на цілу
У1,раїну: від почитування портрета й імені Шевченка до заведен­
ня студій шевчею{Ознавства по всіх робітничих клубах, по 1,уль­
турно-просвітніх організаціях на селі>>.
У Коряновій статті наявна деяна однобічність: адже поряд з
Шевчеююви:м <шультом», що був <<самообороною українсьного
буржуазного суспільства проти поета -1;>еволюціонера>>, в дорево­
люційні часи існував 1,ульт Шевченка і ян форма самооборони
у1,раїнського народу проти соціального і національного гноблення.
Та В. Корю< писав не історичну розвідну, а публіцистичну стат­
тю, спрямовану проти підміни просвітянсь1ш:ми трафаретами про
<<батька Тараса>> снравді иау1ювого вивченн н його творчості.
В тогочасних умовах гасло <<JІіІшідації 1,ульту Шевченка>> спринло
становленню молодого радянсь1,ого шевченнознавства на наунових
засадах. Саме тому воно набуло великої популярності в шевчен­
кознавчій літературі 20-х ронів. До цього треба додати, що
громадсь1,ість сприйняла цей виступ газети яR про1олошення офі­
ційної лінії радянсьної влади щодо вивчення Шевченнової спад­
щини. Наведемо харю,терну цитату з статті І . Айзенштока
<<Організація шевченRознавства>> (1928): <<Утворення в Хар1,ові
спеціального нау1,ово-дослідного Інституту Тараса Шевчеш,а
< ... > є велюшй поступовий крок на тому шляху, що його поча­
ток поклала Радf!нсь1,а держава ро1<у 1922 проголошенням потре-
би лінвідації нульту Шевчеш,а>> 3 1.
•
Стаття А . Мапшіпа << lllевчешюзнавство як нау1,а>> ною,рети­
зувала й розвивала дум1ш, висловлені в редющійній статті. Зміст
її визначають три моменти: 1) ріЗJю 1,ритична оціюш поперед­
нього - дожовтневого етапу вивчення Шевчею,а, 2) програма
наукового дослідження Шевчеш,ової спадщини і 3) ідея органі­
зації нау1<0во-дослідної шевченкознавчої установи, ю,а має реа­
Jrізувати цю дослідницьку програму.
Автор приходив до сумних висновків, що <<за п'ятдесят, навіть
більше, років зроблено дуже мало для наукового вивчення Шев­
ченк а>> . <<Література про Шевчею,а не дає ще досить міцної бази
для синтезованих праць про його поетичну творчість. Маємо ті ль­
ки шніци, <<робочі гіпотезю>, 1ютрі слід ще перевірити й освітити
науково>>. Машкін зазначав, що ·досі немає ані повного науІ{Ового
видання Шевченка, ані повноцінної біографії його, ані досліджень
31 <<Шевчешю. Річник перший», Х., ДВ-У, 1928, стор. 224.
144


з co 1 1 i 0J ro1·iї, по ет ини тощо. Відтоді негативна оцінна наукової
1111 р · 1· ос·1' і 11ореnолюційної шевченкіани стає постійною в шевченко­
:~1 11111•1 их нрацях 2O-х рОІ{ів. Були в цьому й чималі зміщення: не
:щ 11 1 1()\И зберігався історичний підхід, не знайшов належної оцін­
ю, 1шесоІ{ І. Франка в шевчеш{Ознавство тощо. Але в основному
1,р 11тичний пафос тогочасних оціион: дожовтневого шевчеrшознав ­
rтпа історично виправданий. Серед моря дореволюційної шевчен­
ніпсьІ{ОЇ літератури нільність справді науІ{ОВИХ студій була мі­
зерною. Найважливіші проблеми життя й творчості поета в до­
жо 11тпевому шевчеш{Ознавстві не розв'язано або не поставлено.
Тот по дивно, що радянсьІ{е шевченкознавство самостверджува­
JJОС,ь, нритичпо відштовхуючись від спадщини минулого.
В 11ьому розумінні історичний інтерес являє програма дослі­
дтеш,, панреслепа n статті <<Шевчею,ознавство ян науІ{а>>: <<Ви­
явити залежність форми (чн, форми!) і змісту поетичної творчос­
ті Шевчrниа від історичного ладу й життя даної епохи й даної со­
ціальної групи в ній, віднрити в творчості Шевчею{а <шотреби
свого часу>>, знайти соціологічний енвівалент його творам - от
завдання, що повинні поставити собі дослідниии <<:Кобзарю>. Щоб
зро зуміти його, потрібно: 1) доrшадно простудіювати соціально­
ОТ{ОПомічиий лад того часу, ідеологію, створену цим ладом, і зо­
нрома - ту соціальну групу, иотру в значній мірі відбиває твор­
чість ПТоnчотта; 2) доrсладно встановити біографію Шевчею,а,
їrого ттсихі "У, ;п;ипамі](у його світогляду й творчої діяльності, не
ілдивідуалізуючн, ,11н1чайпо, цих явищ, а органічно переплітаючи
їх з пеnпи11,п,r сот1і а J 11 ,нимн чиппинами; 3) донладпо вияснити лі ­
тературні nmrи ви і пп.ниви пародних оповідань на художню твор ­
чістr, 110 0· 1· а т а вплив цього останнього на творчість інших;
lt ) п и.1п,тrо з:1і1:шІТ1Іся 1,ритиною освячено го вже традицією теисту
творів ПJоnчош,а, його історії й варіантів, дати І{Оментарії його,
і nпacJriдoI, цієї роботи прийти до певного ианону-те1{сту».
Яr, бачимо, автор на перший план висуває дослідження со­
ціально-історичної обум:о~леності ідеології і творчості ШевченRа,
nизначення <<соціологічного е1шіваленту>> ( термін Плеханова) йо­
го поезіям. Тобто, хоч слово <<марІ{сизм» тут не названо, стаття
заrшинає саме до історично-матеріалістичного тлумачення Шев­
чотпюnо'і спадщини, до марr,систсr,ного шевчениознавства. Звер­
'І'f\С 1111 собо упагу іі широта проблематиr{И, нанресленої в стат-
1' і - п і 11 J\0CJr i юп тн, r1оби і1 біографії поета до питань форми, лі­
,,. p11 ·ryp110 1' ,, 110:Jису іі' тенстолоrії.
l ( і J11юм с.ну11п1 11м буп nисновоІ{ автора щодо перспеитив реалі­
:1а 1 1їі ціr.ї прогр ами : <<Праця тут мусить бути нолентивна>>. <<По­
трібпа в першу чергу авторитетна установа, що могла б у себе,
хоча б в иопіях-зuімrшх, сr,онцентрувати шевченнівсьІ{і твори
< ... > . Далі потрібний авторитетний пауиовий догляд за працею
тrrx, хт о хотів би працювати по шевченкознавству. :Корот1ю Rажу­
чп, потрі бна онрема нау1шво-розслідча иатедра < ... >. :Катедра
шев,1еш{ознавства мусить бути в Н'иєві , в нетрях УRраїнсьr{оЇ
145


А1шдемії наук, що має бути центром нау1ювої роботи на Україні>>.
Безперечно, що тут А. Машкін винлав ноле1{ти:вну думку редющії
<<Вістей>> та авторів статей на форму організації й завдання
шевчею{ознавства. А те, що така сп ільна позиція була вироблена
наперед редакцією й авторами, доводить наявність нрити1ш <шуль­
ту Шевчею,а» і тодішнього стану шевченнознавства і в інших
статтях газети: М. Доленго <<llіевченно і 1,раєзнавство>>, Я . Палю­
ги <<Новий Шевченн:о>>.
У шевченнівсь1юму номері <<Вістей>> 1922 р. було ню,реслено,
бодай у найзагальніших рисах, завдання й форми організації
шевчеююзнавчих досліджень, які в наступні роки знайшли свою
реалізацію і в створенні Інституту Тараса Шевченка, і в працях
радянських літературознавців.
Усвідомлення кризи буржуазного дожовтневого шевчеююзпав­
ства, потреби шу1,ати нові шляхи дослідження спадщини поета
і нові форми організації цієї праці характерні для більшості то­
гочасних нритю,ів і літературознавців. Ці ідеї, зо1,рема, поділяла
й київсь1,а група вчених - О. Дорошневич, П. Филипович, :М. Но­
вицьний, Б. Япубсь1шй та іп. (пригадаймо виданнн першого на­
у1швого шевченїїівсьїїого збіршша 1921 рш,у).
У становленні радянсьного шевчеш,ознавства певну роль віді­
грала й стаття І. Айзепштопа <<До те1{сту Шевченкових творів>>
( <<Шляхи мистецтва», 1922, No 2), видана того ж ро1,у брошурою
під назвою <<Шевчепнозпавство - сучасна проблема. 1. До тен:сту
Шевченнових творів>>. У статті ставляться ті ж самі проблемп
шевченкознавства, що й у No 58 <<Вістей>>, - критика шевчею{ів­
сьної літератури з її <<штампованими, але вже заяложеними, по­
линялими думнами і образами» 32 , питання шевчею{ознавства ю,
науни. Стаття І. Айзенштона датована лютим - серпнем 1922 р.,
журнал, де її вперше надруновапо, - липнем 1922 р. (саме так на­
друновано), тобто вона побачила світ пізніше від шевчеш,івсьно­
го номера <<Вістей>>. Хронологія свідчить, що ідеї, проголошені у
<<Вістях», відбилисн па розвідці І. Айзеншто1,а, ю,що всі вони не
мали своїм спіJ1ьним джерелом розмови і диснусії про Шевчею,а,
що передували в Хар1шnі згаданим публіпацінм.
Ян і інші тогочасні нритики, автор 1шнстатує незадовільне
становище вивченнн Шевченкової спадщини. «Говорячи про Іllев­
чею,а, надто рано зробили підсум1ш, взялись за синтез, не зробив­
ши аналізу, забувши (або не бажаючи знати), що синтез можли­
вий лише ш, наслідоr, великої підготовчої роботи. Через це саме
і здається непідготованому читачеві, що сназано про Шевченна
все < ... >. І виявляється, що Шевчею,о не тільни не вивчений
вздовж і попере~,, ян здавалось спочатну, але що роботи над ним
провадилисн кустарно, несистематично, і длн нового дослідшша
віднриваєтьсн просторе, майже зовсім недосліджене поле . Якими
шлнхами піде вивчення Шевченка в найближчому майбутньому,
32 <<Шляхи мис т ец т ва>>, 1922, No 2, сто р. 47.
146


що біль11те заці1,авить прийдешніх дослідників - про все це тепер
MOJIOTI\ JJИшепь гадати. Але ясно одне: вивчення поета зійде з тої
~ , орт н ої точ1ш, па яюи перебувало декілька десятків років, вийде
і:1 етапу апабіозу, що в пім перебувало до цього часу»
(стор. 48) .
Висновок автора цілком тотожний з висною,ами В. :Коряка
і А. Маш1,іна: <<І 1-оли на Заході існує шекспіра- і дантологія,
1юли в Росії почали говорити за <<Науку про Пушкіна>>, про пуш­
ніпознавство, чи не час і нам на Унраїпі підняти питання про
«шевчеш-озпавствт>, занласти грунт для систематичних робіт над
велию,1м у1,раїпсьним поетом?>> (стор. 48). У дальших розділах
автор, поряд із постановкою загальних питань те1,стології Шев­
чепна, т1ає пороттшй 1,ритичпий огляд видань <<:Кобзарю>. Підсум­
нова дум1,а статті: всі існуючі видання <<:Кобзарю> не дають прав­
дивого Шевчешювого те1,сту. <<Необхідно знову проробити цілном
ту працю, пад яною у свій час працював В. Домашщьний, і тіль­
ки тоді, озброєні сталою методологічною основою, ми встановимо
дійсний, справжній Шевч01шів 1,апопічний тенет>> (стор. 54).
Позитивне для свого часу значення статті <<llіевчеш,озпавст­
во - сучасна проблема>> передусім у тому, що в пій (ян і в No 58
<<Вістей>>) проблему шевчепнозпавства поставлено саме як <<су­
часну проблему>>, що її має розв'язати нау1-ові!_ громадсьність.
Аптуальпою була й дум1,а статті про те, що час для синтезу в
шеnчешю3ш:шстві ще пе настав, що <<синтез можливий лише ян
па слідон nошшої J, і 1,готовчої роботю>, тобто аналітичних праць
з онремих m1та~п, ш о в•r о пrю зпавства , пагромадщенпя матеріалів.
Адже n ті р01( И бу.но І(Осить поширеним уявлення, ніби у Шев­
чепповій с1 , а;\щнпі нее з'нсовапо й досліджено. У цій статті чи не
nпopmo н рапялсь1юму шевченнознавстві наголошено на значенні
тепс·.1·0.по1·.і,ших досліджень для пізнання творчості поета .
Стаття Айзенштона мала, проте, недолі~,: наголосивши на пер­
шочерговості те1,стологічпих студій, автор обминув усі інші проб­
J1еми шевчепнозпавства - світоглядні, естетичні, істор~шо-літера­
турпі тощ о. Звичайно, і в ту добу питання соціології творчості
Шевченна, його зв'язнів з визвольним рухом, його поетrши, його
літературного генезису були та1,і ж першочергові, ян і питання
теr,стологічні 33 . Напевне, саме ця однобічність досліднина обумо­
вила загалом песттраnедливу оцінну його брошури ян <<формалі­
ст 11 •111 ої>> н C'J'I\T'J .' i С. Бопта <<До студіювання Шевчею,а>> ( <<Вісті>>,
'І ()2:\, :м ;j/i ), а 11 ·.1·ор ~шої паїnпо протиставив т01,стологічним до­
е,11 і ;\11(сrr н11м - соціо.погічпі.
Тим часом уже тоді - на зорі радянсьного літературознавст­
па - питапня м:ар1,систсьпого осмислення творчості Шевчеш,а по­
етало ю, найаю·уальніша проблема, від розв'язання яної залежав
33 Можна припустити, що автор мав па думці скласти ще брошури
з серії <<Шевченкознавство - сучасна пр@блема>> (в окремому виданні
статтю надруковано під числом 1) .
147


дальший поступ у дослідженні Шевченн:ової спадщини. Власне,
йшлося про те, ян застосувати загальні принципи марксистської
літературознавчої методології на конкретному матеріалі про жит­
тя й творчість Шевченна. Трудність у розв'язанні цього завдання
полягала передусім у тому, що в 20-х ронах, та й пізніше, ра­
дянсьне літературознавство перебувало в стадії становлення, ще
тіль~ш виробляло свою методологію. В ту добу марнсизм у 1,рити­
ці нерідна розуміли надто звужено, обмежено, підміняючи його
вульгарним соціо.тюгізмом. Справа ус~шаднювалась і тим, що на
початну 20-х роІ{ів значна частина шевчеш{ознавців навіть суб' ­
єктивно була ще досить даленою від марксизму, тяжіючи до
нультурно-історичної шноли. Отже, проблема, про яну йдеться,
була водночас і проблемою вироблення методології, і проблемою
надрів.
На початну 20-х роr,ів справді наунових мар1,систсь1шх розві ­
дон про Шевченпа майже не було. М. Панченко в доповіді <<Спро­
би матеріалістичного освітлення творчості Т. Шевчеш{а в літера­
турі» (зачитана на І{афедрі історії Упраїни Хар1,івсьного ІНО
10. ІІІ 1923 р.) понстатував: <<Можемо зробити таrшй висновоrс:
друІ{Ованої праці, що більш -менш всебічно юшонала б це за вдан­
ня (марr{систсьІ{ОГО висвітленшr творчості Шевчешш. - Ред.), ще
немає. Є по більшості невелю,і (дуже мало) газетні статті, що в
них робилися певні спроби матеріалістично-діалеr{тичного підходу
і то лише до онремих моментів Шевченнової поезії>> 34 .
<<Певним винятном у морі літератури про Шевчеш{а>>, на дум­
ну М. Панчеш{а, є стаття В. Корю{а <<Шевчею{о в поколіннях»
(1921), в ЯІ{ій нритик відзначив спробу пов'язати розвитоr, револю­
ційної свідомості Шевченка з статистикою селянсьних повстань.
Однією з перших спроб осмислити творчість Шевчею{а з пози­
цій історичного матеріалізму була І{нижка А. РічицьІ{ОГО <<Тарас
Шевчешю в світлі епохю> ( 1923, друге видання - 1925), ю,у в ті
роки вважали <<останнім славою> марнсистського літературознав­
ства про веJпшого поета. Проте в rшю-1щі було чимало недоліків,
зумовлених загальним станом тогочасного шевченнознавства і
насамперед вульгарно-соціологічними настановами автора. 3в'яз­
ни ІІІевчею{а з епохою висвітлено в ній неповно й однобічно -
переважно в плані обумовленості світогляду і творчості поета
його І{ріпацьним походженням і <шсихоідеологією>> українського
селянства, тим часом як проблема впливу па Ш евченна передо­
вої російської і європейської (зокрема, по.льсьпої) літературно­
суспільної думни взагалі не ставилася. Саме від цієї ннижни іде
дуже поширене й навіть загальновизнане в 20-х роках тлумачен­
ня Шевчею{а ю, <<співця передпролетаріату>>.
Лише з початr,у 30-х ронів формулювання <<Шевчею{о - поет
передпролетаріату>> зазнає дедалі рію-:ішої нритини. О. Ведми-
34 <<Книга>>, 1923, No 2, стор. 8. 3 дореволюційних спроб аналізу Шев­
ченна з матеріалістичних позицій автор називає праці Ф. Сір1ш, М. Дра­
гоманова і А. Луначарсьного.
148


ць1шй у статті <<Т. Шевчеюш та критика>> (1933) висловив загаль­
поnизнану вже на той час думку: <<Визначення 1шасового обличчя
lП спчею{а як співця передпролетаріату треба відкинути. < ... >
BJJJ,1 ,нчe до дійсності, хоч звужене, є визначення т. :Коряка, що
н11атає Шевчею{а за <<батраць1<ого поета>>. Вірне ж те визначення,
лнс дав Затонський, сказавши про Шевченка, що він був вираз­
шшом дум селянс'Гва і то незаможницької його верстви. Перед­
пролетаріат не становить чогось єдиного; адже до нього треба
за рахувати й ті місь1,і шари, що поповнювали пролетаріат>> 35 .
У наведених мірнуваннях О. Ведмицьпого не все є пере1{онли­
вим: адже пема принципової різниці між визначенням «співець
перодпроJrетаріату>> (під <<Передпролетаріатом>> розуміли саме не­
за мощшшів), <<співець незаможницьної частини села>> і <<батра­
ць1шй пост». Всі в они звужували соціально-історичне значення
ІПеnчеrша і всі, нарешті, відкинуті шевченнознавством. Проте ви­
з начення <<співець передпролетаріату>> є найвразливішим уже то­
му, що створювало грунт для штучної <шролетаризації>> Шевчен­
па. В цій же статті О. Ведмицьюгй нритю<ував автора розвідки
за те, що він нласову суть поета часто підмінює його походжен­
ням:, а також недостатньо висвітлює його оточення. Правильну 1,ри­
тш,у формулювань типу <<співець передпролетаріату>>, <<ідеолог
наймитства>>, <<виразню, інтересів бідноти і батрацтва>> в 30-х
рою1х подав Є. Шабліовсьюrй у статті <<До питання про історич -
•пе місце ІПевче~ша>>. Посилаючись на праці Леніна, дослідню,
підпреслив, що << в умовах напування нріпацьких відносин усе
селянство, як ціл е , як ок р е.мий клас кріпосницького суспільства,
виступало прот 11 J\их нр ін оспицьrшх відносин , проти поміщицьrшї
пшщн. І НТ 11ч 11 Г(О , цей геніальний поет-трибун з найубогіших
nop тп :Jа 1 їр і н ач еного села , був :могутнім рупором усього класу
зан ріначопо ,: о се.шшства, селянства як цілого в його революційній
боротьбі проти самодержавства, проти влади поміщІШіD>> 36 (Н'ур­
си n автора.- Ред. ) . Цілном поділяємо цитовану думну. Проте в
паш ча с вона потребує доповнень. Називаємо тепер Шевченка на ­
родним поетом, маючи на увазі передусім те, що він був вираз­
шшом думоr( і почувань селян-нріпаr,ів, серед яюrх найбі.пьше
сп івчував н ай біднішим верствам. Але автор <<:Кобзарю> був реч­
шшом не тільrш селян ства, а й міської. бідноти, і передової різ-
110 1rипттої іптоJrіrепції Унраїпи. Тогоч а сні критики не вживали
11 1 ~:11щ•1 0 111rп <<Нароюпrй по ет>> тому, що воно нібито затушновувало
1(J1 11r,011 и ii амі<іІ' ]ІІ011•1 онrїово:~: творчості.
·1
· 1 1о, )\О ·11 і 1 \ 11 опаза п, 1цо на самому теоре тизуванні, без нагро­
м :щж оннн 'і с тор 11ч ннх фан тів, дос~шналого знання доби справжню
~шр1їсистсr,І(у нрацю ств ор ити неможливо.
35 О л. В ед м 11ц ь 1, и й, Т. Пlевчепко та критrша.- <<За марr,со -ленін­
с 1, І\у нрит1шу>>, 1933, .No 2, стор. 16.
36Є. С. Шабліовсьний, До питання про історичне місце Шевчеп­
Іt::l. Самонрптнчпі зауваження до моєї юшжки «Т. Г. Шевченко, його
життя та творчість» . - «За марксо-ленінсь1,у нритику>>, 1935, .No 1,
стор. 83 -84.
149


Перед шевченкознавцями пое,тала як найважливіша проблема,
від розв'язання якої залежить прогрее, усього шевченкознавст­
ва, - дослідження Шевченкової доби, зв'язків поета з політич­
ним, ідеологічним, літературним рухом епохи, вивчення його осо­
бистого оточення.
-У 20-х роках як зразок мар1,систського шевчеююзнаве,тва
звичайно згадувалась збірка е,татей В. Коряка <<Боротьба за Шев­
чеюш>, видана 1925 р. Збірку склали е,татті 1919 - 1925 рр. (зо-
1,рема, <<Поезія Шевченна>>, <<Шевченно в поноліннях>>, <<Ліквіда­
ція нульту Шевченна» тощо). Значення цієї 1шиж1ш для свого
часу - передусім у гостроті постановки питання про боротьбу за
Шевчею,а з буржуазно-націоналістичним табором 37 • Питання бо­
ротьби за Шевчею,а, звичайно, не було новиною для 1,рити1ш 20-х
років: пафосом цієї боротьби пройнята чи не вся радянсьна шев­
ченкіана доби громадянсьної війни. Проте В. Коряк одним з пер­
ших зрозумів, що в умовах мирного будівництва ця проблема
набирає дещо іншого хара1,теру, ніж раніше. Мало вже було
проголошувати «Шевчеюю - наш>>, <<з намю> тощо. Треба було
творити нашу радянсьну, марнсистсьну нау1,у про Шеnченна, тоб­
то переносити центр nаги боротьби за поетову спадщину з агіта­
ції в науну. <<Тоді (тобто в роюд громадянсьної війни.- Ред.)
було справді не до студій,- читаємо в Н.орю,а,- тоді потрібна бу­
ла агітація. Це минулосю> 38 . <<Тепер боротьба за Шевченна йде
на полі ... шевченнознаве,тва» ( е,тор. 7).
Написана з властивим цьому критюшві публіцистичним тем­
пераментом, Корююва 1ши~-1-ша ставила перед шевчешюзнавцями
вимогу ідеологічного самовизначення. Вона протистояла міцним
ще в наунових нолах традиціям анадемічного <шейтралітету>>.
Кільнома ронами пізніше О. Дорошневич нонстатував: <<Виступ
Коряна спричинився до методологічної диференціації наших до­
слідню,ів >> 39 . Щоправда, 1юш,ретизуючи гасло боротьби за Шев­
ченна в шевчеююзнавстві, Норю, у своїй ннижці припустився
помило~, і явних полемічних перебільшень, беручи під політичну
підозру мало не всіх тогочасних юшдемічних вчених, чіпляючи
їм образливі яр л ин:и <<шщіоналістів>> або <<формалістів-общеросів>>.
Питанням, що його тан чи інапше порушував І{орю-1: чи не в
усіх статтях збір1ш, було питання про місце Шевчеюювої спад­
щини в будівництві нового суспільства. <<Що візьме пролетаріат
від Шевчеш-1:а для своєї творчості? Це ціш,ом нове і цінаве пи­
тання, - писав 1,рити1, 1921 р.- Візьме багато: і його вогняне
уїїраїнське слово, вдосконалене, індустріалізоване в пролетарсьній
творчій робітні, його форму, просту, нехитру, маєстатичну, при-
37 Вихід книжки В. Коряка, безперечно, сприяв поширенню виразу
«боротьба за Шевчеюш». Проте натрапляємо на цей вираз ще в одноймен­
ній статті І, Шевченка в газеті <<Червона правда», 1922, 11.ІІІ, No 57.
38 В. І{ ор я 1,, Боротьба за Шевчешщ Х., ДЕУ, 1925, стор. 9.
39 О. Д ор о ш к е в и ч, Сучасний стан шевченкознавства.- <<Шевчеюш.
Річшш другий>>, ДЕУ, 1930, стор. 375.
150


стосовану до пролетарського нового робочого ритму, його зміст,­
революційний, натхненний, повний великої динамічної сили і
оздоблею~:й новотворами пролетарського життя й революції. Все,
nco шевченківське піде в пролетарську гамарню і дасть нові цін­
ності, запліднить уяву пролетарських поетів>> 40 .
Ян зазначив свого часу О. Дорошневич, книжна Иорян:а <шаж­
лива в шевченнознавчій літературі вже тим, що вона ламає <<іно­
пописні>> риси Шевчеюш за народницьними шаблонами>> 41 . В цьо­
му плані слід згадати передусім відому Корянову статтю 1922 р.
<<Лінвідацін нульту Шевчеm{а>> (див. про неї вище), а тюшж
статті <<Просвітителі й Шевченно» ( 1924) і <<Тарас Дармограй»
(1924) 42.
Говорячи про позитивні риси ннижни Коряна - її публіци­
стичність, спрямованість проти шаблонів унраїнофільсьно-народ­
ницьної шевчеш{іани і буржуазного націоналізму, своєчасність
постановки деян:их питань шевченнознавства, не можна обминути
й істотних вад і суперечностей цієї збірни. Не всі недоліІ{И нниж­
пи були свого часу виявлені нритиною: її поява, нрім загальних
сх вальних оцінон, не вііялинала розгорнутих рецензій з деталь­
ним аналізом змісту.
Яr, зазначалося, в тогочасній нритиці ннижна Корю.а здобула
тнорну репутацію марr{систсьної праці. Проте, _на наш погляд,
позю1орочпи:м:и G тільrш щирість спроб автора оволодіти марнси­
С'l'СЬl ( ОЮ МО'І'О)(О.поrісю і його загалом матеріалісти-чні вихідні по­
зиції . В.1шс·1·и нн і,с l to pлнoni ,ш історияові літератури вульгарний
с оці. ологізм п:1 1 1· 1 ·0 11 11 рfІ:ню по:пrа ,тив сн і па його збірці, і на при­
спнч о1~ом.у :т о 11ч о 111 (0 1 1і роз7\ілі <<Нарису історії унраїнсьrшї Jriтe ­
prtтypи>>, що 1Jні,і11~ов того ж por,y (о станній сам автор охаранте­
ри:Jув1111 у 11 ородмові ,ш «першу спробу марr{сівського нарису істо­
рїі y 1 ( p tйn:c:i,1coL'O художнього слова>>). Глибо1ю помишшвим було
Н. оршюве тJІумачення раннього Шевченна ян епігона поміщи­
цьrюї літератури. Знаходимо цю нонцепцію і в <<Нарисі ... >>, і в збір­
ці <<Боротьба за Шевченна>>: <<Багато в творчості Шевченна по ­
лсюовтьсл його належністю до поміщицьної літератури, впливом
її: таr, позверховим, ю, ідейним. Де в чому Шевченно й назавше
лишивсь приналежним до цієї літератури, ну, приміром, він за­
JІІ,rтп авсь <<общеросом>> і взивав російсьних шrсьменнинів, митців -
,о :1 (;•1·11·1"1·1 << lІ[ оо• 1 0 11н о n ло1ш л і1шпх>>.- У кн.: <<Боротьба за Шевчен-
1t11>>, (\'І'О р . (17.
41 О. /(ор() 111 " о n 11 ,,, Су •1аспий стан шевченкознавства.- «Шевчен~,о.
pj, 111111 1 ) \Р .\'І' Іfі,і >), "І'О р. :.J75.
42 Пор1щ :.i 11р 1 11 1 11 J11, 11 0ІО постаповrюю питання про розвитоr, шевчетшо­
:.~паnстnа, n ю tш1щі Jtop п1 1a натрапляємо й на явну вульгаризацію цієї
11роблсми: <<Нехай арх і вні тщююr порп аються у шевченківсьrюму тексті
і 1\рунують з ібр ан нп його тnорjв на 5 томів, на 3000 сторінон з різними
в• 1 0 1 tими-превчепимп rшнс1~:енннми. Одиаr,ово того всього ніноли читати
сс шrнам та робіт1пшам>> ( <<Боротьба за Шеnчеrша>> , стор. 84). Цю дивну
думну в устах фахівця літературп можна пояснитп хіба що полемі чаим
nапалом у заперечеш-іі старої анадемічної науни.
151


<<Наші» 43 • Ці, більш ніж дивні в устах Rритю,а -Rомуніста, ряд1ш
свідчать, що він сам на гой час ще не переборов впливу буржу­
азно-націоналістичної ідеології (хоч саме проти неї спрямована
його 1шижRа). Вульгаризаторське перебільшення впливу на Шев ­
ченка дворянська -поміщицької ідеології і літератури, як і суціль­
но негативна оцінка українських романтиків, що набули особли­
вого поширення в літературознавстві 30-х ро1,ів, значною мірою
беруть свій початок від праць В. Коряка.
Вульгарно-соціологічні тенденції в :методології В. КоряRа ви­
явилися і в ігноруванні питань художності <<Кобзарю>. Критик
недооцінював поетичне новаторс т во Шевченка, повторюючи за­
старілу думку: <<Загалом поетиRа Шевченка не визначається ори­
гінальністю ... >> (стор. 111).
Значення збірки В. Коряна не в розшу1,ах нових фаRтів і не
в розв'язанні І{ОНRретних проблем студіювання Шевченка, а в по­
становці питань про боротьбу за поетову спадщину, про ідейний
зміст і напрям шевченкознавства.
Починаючи з 1921 - 1922 ро1,ів, розвито~, нау1,ового шевченко­
знавства відбувається настіJІЬІ(И бурхливо, що вже до І(інця 20-х
років воно утверджує себе ЯІ( сформована галузь радянсьRої лі­
тературознавчої нау1п1. РоЗІшіт шевчешшзнавства в 20-х ронах
треба розглядати в безпосередньому зв'яз1,у s загальним підне ­
сенням в 1,раїні, насамперед s роsвитном унраїнсьr,ої радянсь1шї
державності, нау1,и і літератури. Здійснення партією ленінсьної
національної політики, успіхи відродженої унраїнсьної - націо­
нальної за формою, соціалістичної за змістом - 1чльтури, від­
будова народного господарства, ш,а давала змогу щорону збіль­
шувати фінансування науково-культурних заходів, - усе це ство­
рювало матеріальні, політичні й психологічні передумови для
дальшого розвитку українсь1шго літературознавства, зонрема шев­
ченІ(оsнавства ш, однієї s центральних літературознавчих проблем.
Звичайно, становлення радянсь1,ого шевченІ(оsнавства в 20-х
ро1,ах відбуваJrося- не без труднощів і суперечностей: на тогочас­
ній шевчеш(іані поsначилисн і вульгарно-соціологічні захоплен­
нн:, і непереборені вшrиви дожовтневої ідеалістичної методології,
і політичний індиферентизм, хара1,терний для певної частини вче­
них, і часом схильність до полемічних перехльостів із взаємним
наліплюванням політичних яршшів тощо. Це були роки непу,
певного пожвавлення дрібнобуржуазної стихії, ро1,и боротьби
партії s усіляІ(ими ідеологічними ухилами, 3ОІ(рема націоналістич­
ними (хвильовіsм) .
В тих умовах боротьба за Шевченн:а набрала нового аІ(туаль­
ного змісту. Радяпсьr(і:Й І(ритиці треба було не тільки давати від­
січ спробам націоналістів <шрисвоїти>> собі Шевчеш,а, а й боро­
тися за використаннн поетовоі спадщини в творенні радяпсьІ(ИХ
1,ультурних традицій. В. Деснш, у полемічній статті <<Культурні
43 В. Н. ор як, Боротьба ва Шевченка, стор. 97.
152


тр а диції й шевченкознавство в наші дні>> ( <<Нритина>>, 1928, No 3)
::терпув увагу, що деякі критики почали висувати на чільне міс­
.11 0 в упраїнській нультурі не Шевченна, а <шласового антипода
] Іlовчею{ового - :Куліша>>.
Нігілістичному ставленню до поетової спадщини (що вияви­
лося , зо1,рема, на сторіннах роману націоналіста М. Хвильового
<<Вальдшнепи») протистояла висон:а партійна оцінка значення
Шеnчею,а. Я1, і в ро1ш громадянсьної війни, в 20-х роках Шев­
чею,ові д ні відзначаються загальнодержавними заходами, а пар­
тшпа преса пост1ино тримає шевченнознавство в полі зору. Ха­
рю,терною з цього погляду є відома свого часу стаття В. 3атон­
сь1юго « П ора» (в шевченківсьному номері газети <<:Коммунист>>,
1926 р.), яна занінчувалася зверненням до старої у1,раїнсьиої
інтелігенції: <<Пора і вченим прийти до розуму й сказати щиро, в
ююму вони таборі. 301,рема пора, давно пора українсьн:им ін­
телі гентам-народолюбцям (без навичок, яи є такі, а вони повинні
бути ) погодитись з пролетаріатом, що здійсню в в сучасних ( єдино
можливи х) формах бажання й заповіти кращого з синів селян­
сьпої У1,раїн:и>> 44 •
В я.т<их же 1юннретних формах відбувався цей процес станов­
J1О 111111 й роавитну шевченкознавства в 20-х ранах?
Ни 1110 111 1, і,іпrлося про те, що питання про організацію нау­
НО!ІІ) І 'О 111< 11•1 0 1 11ю а 1 1 м1ства постало ще 1919 р., нали В. Нор,ш
н и су 11у11 і11шо << 1 1н• 1 ·01~ ри )ІІовчош,а>>, а 1922р . цежпитанняпостав­
J10 110 н 111 0 11 1 rо 11 1 ї і11 с 1,1 ц)му 11 омері <<Вістей >> уже ян важлива суспіль­
на нроG.11 мн. 11р о · 1•0 а piu1111x J 1 ри 11ип, а nасамперед через відсут­
n і ~;- 1 ·1, 1 ,0 111ті11 , її р онз 1і:зоп::шо т іль1ш 1926-1927 рр., нали створепо
l 11(;' 1'1 1·1•y·r· '1'11рн с н JІ[ о в•[опю1. Тим часом уже на початну 1919 р.
ic1 1y11aJ 1a устn1юва, нна принаймні в принципі могла б узяти на
обо нау 1 тлі і пау1сов о-оргапізаційні фуюш;ії щодо розвитну шев­
,1 0 111 ,0:шавства - історю{о-філологічний (Перший) відділ УАН.
Іс т орією унраїнсь1, ої літератури мали займатися в с1шаді відділу
Номіс ія для видавання пам'ятон новітнього унраїпсьного письмен­
ства й Історично-літературне товариство . Через обставини гро­
мат~:янсь1,ої війни й розруху Перший відділ розгортав свою діяш,­
пі сть дуже повільно. Щоправда, 1923 р. :Комісія для видання
ІІНМ 'rrтот, ро зробила проеІ{Т а~,адемічного десятитомного видання:
·1• 1 1ор і11 )По 11ч о1ша, 11na томи ююго мала здати до друну вже на
110111\'І'Іtу 102/i р. ~б
:1 1\ІіІ\/ \ ( мі •111и , п 'і.1 1 , хоч і не під марною ВУАН, вийшов <<llieв-
11 1r li i11 ·1, 1 , иі:1 uu ip11и1 0> 1924 р., 11 1925 і 1926 р. :Комісія для вида­
nапшr rrам'нтоп тн~у стила два збірнини <<llіевченно та його доба>>.
14 В. 3 ат о rr с r, п п й, Пора.- <<І{оммунист», 1926, 11.ІІІ, No 57.
45 Ро з поділ матеріалу за томами мав бути такий: тт. І-ІІ - поезії;
т . І І І - листування; т. IV - щоденник; тт. V-VI
-
російські повісті й
нu сми ; т. VII - малююш; тт . VIII -X - нові матеріали до біографії, роз­
в і д1ш тощо. Див. Записюr історично-філологічного відділу, нн. IV (1924),
К, стор. 325. Том IV вийшов 1927 р ., т. ІІІ - 1929 р.
153


Шевчеnнівсьні матеріали друнувалися танож в онремих нnижках
<<3аписон історично-філологічного відділу» і органу історичної
сенції ВУАН - <<УRраїна>> (з 1925 р.). Певне значення для ста­
новлення шевченнознавства мало те, що навноло згаданих видань
Першого відділу згуртувалася більшість тогочасних шевченн:о­
знавців . Хоч ВУАН таним чином чимало зробила для ю,тивізації
розробни Шевчеюювої спадщини, ця робота ще не набрала по­
справжньому планового й організованого харантеру, а залежала
значною мірою від особистої ініціативи, доброї волі та уподобань
співробітюшів (з ю,их далено не всі були в анадемічних штатах).
Нарешті, в історично-філологічному відділі прийшли до думки
про потребу оргаиізації наунового шевченнознавчого центру.
1925 р. Перший відділ подав до Наркомосу доповідну записну про
організацію при ВУАН Шевченківсьного Інституту на зраз0~,
Пуm1,інсьного дому в Ленінграді.
НКО і Раднарном УРСР проект в основному схвалили.
У жовтні 1925 р. обрано оргбюро Інституту, а 30 1,вітня 1926 р .
Раднарном затвердив його штати . Але, на відміну від анадемічно­
го проенту, наун:ово-дослідпий Інститут Тараса ІПевченн:а створено
не при ВУАН у l{иєві, а ю, самостійну одиницю, підпорядновану
Нар1юмосові, з головним осередпом у Хар1юві і філією в Києві.
Організація нау1юво-дослідного Інституту Тараса Шевче1ша,
яний мав очоJІити дослідну, науково -організаційну і популяриза­
торсьну роботу в республіці з історії у1,раїнсь1,ої літератури, але
осно.вну увагу зосередити на творчості поета, відн:рила нову сто­
ріпну в історії шевченнознавства - сторію<у планового його роз ­
витну. <<Увесь попередній шлях шевченнознавства, ціла низна
відповідних аналогій, - писав перший учений сенретар Інституту
І. Айзенmто1,,- доводять яснраво, що однією з найбільших хиб
була неорганізованість, безсистемність роботи. Над Шевчеющм
працювали одиниці, весь дальший поступ шевченнознавства ціл­
ном залежав од енергії, працездатності, спритності цих одиниць.
Організацін шевчеи1,ознавства стала на порндну
денному - не тільн:и ю, противага минулої несистемності, але ю,
чергова нау1,ово-організаційна проблема, що її висунула саме
Революція ... » 46
Розглядаючи процес становлення радянського шевченнознавст­
ва в 20-х роках, зупинимось на харантеристиці тільки загальної
проблематиюr тодішньої шевченніани. Кою,ретний аналіз вивчен­
ня онремих проблем і розвитну певних галузей шевченнознавства
подається у відповідних розділах цієї монографії .
Ще до створення Інституту Тараса Шевчею,а радянсьRі mев­
ченнознавці розгорнули досить широний фронт досліджень жит­
тя і творчості поета. Опубліноваnо важливі біографічні матеріали,
студії про зв'язки поета з сучасним йому суспільним і літератур­
ним рухом, про поетину, стиль і мову Шевченна. З'явилися стат -
46 І. А й в е п шт о к, Організація шевченкознавства.- <<Шевченко. Річ­
шш перший>>, стор . 228.
154


ті, в яких ставилась проблема розвитку наукового шевченкознав­
ства і ЯІ{і відіграли певну роль у спрямуванні тогочасних шев­
ч е пн івсь1шх студій. Йдеться передусім про статті О. Дорош1{евича
« Ш е вченко (Деякі проблеми s шевченноsнавства) >> 47 ; П. Фили-
1 1 о вича <<Изучение Шевчеш{о>> 48 , «До студіювання Шевчеш{а та
його доби» 49 , <<Шевчеш{о в зв'язну s його добою» 50 та ін. У цих
с таттях нонстатовано незадо в ільний стан до ж овтневого шевчешю­
зн а вства і на го л ошено на потр е бі соціологічного, формального й
те1{ стологічпого студіювання << І{обsарш>, на дослідженн і Шевчен­
нової д о би на самперед. <<Завдання наших днів,- читаємо в одній
із с т атей , - у тв ори ти чітні, на соціологічному аналізові оперті
спеціальн і до сліди, щоб на їх основі подати широні уз а гальнення
та справ ж н є пау п ове освітлення життя й творчості поетової>> 51 .
Дум1{у про пе редч асність узагал ьнень, не опертих на фа~{ти, і про
за вдання поступово, але н е впинно н а гро:маджувати матеріали
<<для будущей синтетичес1шй работь1 о Шевченно>> 52 висловшовав
і П. Филипович. Загальним, проте, недолі1шм згаданих статей бу­
ло те, що в них не ставилася s належною ясністю проблема за­
с тосування в шевчеш{ознавстві марн:систсьн:ої методології.
Для нанреслення шляхів роsвит1,у шевченнознавства мала
з тт ач сu п л: й нритична оцінна попер едніх досліджень. Спробу І{ри­
·1•11 •111 0 - і с т о р,ип о го огляду літератури про Шевченна зробив
М. lf'.11011111(0 11 11рrщі. «1П евченпо й нритина>> 53• Можна з дешшми
:засторо11,с1111JІ м 11 11р11 ч111 ати сн до оцішш: О. Дорошневича, що ця
розвідш1 <<1\0t;11•1•1, у111\11ї11 0 ф і1,сус наі:,толоnпіші праці про Шевчен­
щ1. H::i. жаJ11,, 11()1111 мас Gi.111,111. GіG:11іо~:рафі<ший, аніж притичний
ха раІ(•1·ор, хо•, а11·1·ор і 11и с.1швлюв всі свої симпатії вивченню соці­
а .111,11 ої ·1 ·о мн · 1 · 11 " " п :uJo в•1 erшa, ві дштовхуючись од народниць1{их
тр 11ф 11р от ін .і с·, 11 івчу ваючи новій мар ксистсь1,ій шнолі>> 54 . Суттєві
11_rораху1ши М . Плеваrю в тому, що в його огляді зовсім випали
ст удії І . Фр юша, М . Богдановича, К . Чу1{овсь1{ого, майже не sг а ­
дано В . Щурата.
Ян зазначалося, проблеми ви вч енн я епохи Шевчеш{а і його
в з аємин з нею набирали особливого значення й антуальності. Уже
в середині 20-х ро:ків у цьому напрямі досягнуто вел:ию1х успіхів.
1924 р. в и йшов <<Іllевчюшівський збірню{», де опублі1швано сту­
дії П . Фишшов:ича «Шевчею{о і денабрист:ю>, О. Дорош1{евича
« J По вч. о н, ю в с оr~іюrі стичному оточенні>>, М. Новицьного <<Арешт
,,., <<РанJІ11с1,1(11 освіта>>, '1924,No 3-4.
48 «ГІр олс т::1р с 1 ш1. 11р ::1 п па>> , 1924, 11.ІІІ, No 59.
49 «Ш е nч с ,шо та і,іо 1 ·0 доба. Збірник перший», ДВУ, 1925.
50 «Нова гро ма;\;:І >>, Н)24, No 5-6.
51 Г. Дор о ш 11 о nи ,,, Hone про Шевчею,а.- «Л{иттл й революцію>,
1925, No 3, стор. 50.
52 <<Пролетарс1,ан праn да >> , 1924, 11.111, No 59.
53 <<Червоний шлях», 1924, No 3, No 4-5; того ж poRy - окреме nи­
даннл.
54 О. Д ор о шк е в и ч, Сучасний стан шевченкознавства,- <<Шевчешю.
Річник другий>>, стор. 369.
155


Шевчею,а в 1859 р.», розвідки Д. Загула і Б. Я1,убсь1,ого про
поетику «Кобзарю> та інші праці.
Передмова <<Від редактора>> свідчила, нас1,ільки автори збір­
нина свідомі завдань, які стоять перед радянським шевченкознав­
ством: <<Ні про одного українського письменшша не написано
тат{ багато, ю, про Шевченка, і в той же час доводиться 1,онста­
тувати, що справжнє студіювання життя й творчості поета лише
починається. Ми не маємо повного й коментованого тексту << Коб­
зарю>, не маємо грунтовної, позбавленої поетичних прю,рас та ле­
генд біографії, не маємо, нарешті, наукового всебічного аналізу
(соціологічного, психологічного, формального, історично-порівняль ­
ного та ін.) Шевченкової спадщини» 55 . <<ІПевчеш,івський збір­
нию> 1924 р. залишив помітний слід в історії шевчеююзнавства.
Наступного - 1925 р. видано перший збірник <<Шевченно та
його доба>>, сама назва яRого визначала його проблематину.
У збірнину були, зокрема, надруновані розвідки: П. Филиповича
<<До студіювання Шевчею,а та його добю>; М. Новицьного <<До
історн арешту Шеnченна 1850 р.>> і <<Матеріали до статті ... »;
В. Петрова <<Куліш і Шеnчешю>>; П. Руліна <<lіlеnчешю і театр>>.
Того л< рану вийшов присвячений Шевчешюві No 1-2 науноnого
двомісячнина унраїнознавства <<У1,раїна>> з цінними з фантичного
бону статтями: М. Новиць1,ого <<Шевчеш,о в процесі 1847 р. і йо­
го папери», П. Филиповича <<Шевченко і Гребію,а>>, В. Петрова
<<Шевчен:ко, Куліш, В. Білозерсью1й - їх перші стрічі>>, М. Мар-
1ювсь1юго <<Шевчеш,о і :Мю,ола Мар:кевич>>, І. 7-І{итецького <<Шев­
ченно і харнівсь1,а молодь>> та ін. 1926 р. вийшов другий збірню,
<<Шевченно та його доба>> з розвід1,ами О. ДороmЕевича <<Шевчен­
но й петрашевці в 40-х роках>>, П. Руліна <<Шевчешш і Щепкію>,
дослідженнями С. Родзевича і Б. Якубського про поетику <<Кобза­
рю>, публінацією М. Новицьного листів до Шевчеш,а та ін.
Онремими виданнями вийшли монографії Д. Багалія
«Т. Г. Шевчеш,о і нирило-мефодіївці» (дВУ, 1925), О. Багрія
<<Т. Г. Шевчеrшо в литературной обстановне» (Баку, 1925), а та-
1,ож Шевченн:іn <<Днсnнию> ( <<Пролетарий>>, 1925) - перша повна
публі1,ація щоденнитш поета а вступною статтею і велиним 1,0-
ментарем І. Айаеншто1,а.
Усі названі й не названі тут студії і публікації дали змогу
побачити Шевченна в новому світлі . Саме в ті роки шевченно­
знавство спростувало досить поширений до революці1 погляд на
поета ян на не дуже освіченого літературного продовжувача без­
вісних нобзарів, відірваного від духовного життя Росії і Європи.
Доведено, що Шевчеш<о - високонультурна людина, я:ка стояла
на рівні духовних змагань епохи і була ідейно й особисто пов'я­
зана з передовими діячами й ~успільним і літературним рухом
свого часу.
55 Від редактора.- Шевченківсь1шй збірник, т. І. Під ред. П. Фили п о­
вича, К, «Сорабкоп», 1924, стор. 7.
156


Чимало нового в розробку проблеми <<Шевчеюю і його доба>>
внесла праця П. Филиповича <<Шевчею,о і декабристю> ( 1926 р.
нона вийшла окремим доповнении виданням). Можна сказати, що
н втор розв ідки не лише перший поставив, а й в основному вичер-
1~ав тему дослідження: наступні дослідпиюr вже тільrш допов­
пювали й уточнювали його працю. Филипович розробив питання
в біографічному, істор1шо-літературному й ідейному аспектах.
Саме віл перший довів вплив на Шевченка К. Рилєєва, юшзав
на близьність лготинсьного оточення Шевчею,а (Рєпніпи) до де-
1,абристів, рознрив декабристський підтеr,ст поеми <<Неофітю>,
з в ернув увагу па зв'язон ідеології нирило-мефодіївців з деr,аб­
ризмом.
Не менше значення в студіюванні зв'язків Шевченr,а з су­
спільним рухом маJІи розвідrш О. Дорошкевича <<Шевченк о в со­
ціалістичному ото ченні >> і <<Шевченrщ й петрашевці в 4O-х ро­
нах>> 56 . У цих розвідках фа1,тично вперше поставJІено питання
про nпJІив на світогляд Шевченка російсьної революційної думки
ltO -x і почасти 50 - х років. У першій із цих статей подано <<схе ­
матичний огляд того матеріалу, , що свідчить нам, а інr,оли - тіль­
кн иатю,ає , про єднання Шевченка з російсь1шми соціалістични­
~1 1 1 J(О.пами 4O- 5O-х років>> 57 . <<Оскільни тодішні революційні
l 'УР 'І'І(И б уJІІ,1 н переважн ій своїй більшості соціалістичними, трап­
е фор му ю ч 11 11 соб і нп ливи французьного утопічного соціалізму,
соп- с имОJ1ізму іі фу р' єрнз м у, остіль1,и можна говорити про Шев ­
ч:епна в СОJ \і а.н і с· 1·и ч11 ому о т очен uі. Ці могутні шун:ання соціалі­
стичпого світо 1'J 1 лну 11 о р опм а рнсової доби, безперечно , були відомі
нашому поетові, і заслуга ]JJсвчешшва в тому, що він ці загальні
твердженнл рсвоШОІ\.іііпих гуртн:іn пристосував до Унраїни, до її
трудящої маси селянс тва» (стор. 43). Довести це твердж ення,
визнає Дорошr,евич, не таr, легrю, і справді деяні його мірнув ання
з алишили ся більш або менш вірогідними гіпотезами . З окрема,
тут не доведено, що Шевченно мав якийсь зв'язок з гуртками
В. Бєлінсь 1щго, Вал. Майкова, В. М ілютіна, П . Аннепно ва та ін.,
де студіювали праці Прудона, Кабе, Фур'є, Луї Блана ... 3 висно в -
1юм автора : <<Шевченно безперечно знайомий з теоретичною проб­
.лемою соціалізму й номунізму, звичайно, в ненритичних ф ормах
1~ омарJ(соnої добю> (стор. 49 ) , очевидно, можна погодитися тільки
:i НІ\ Є\'І' р о ж пппм: про загальний хараr,тер таrюго знайомства,
oe1(i J11 ,1 (1r y•r 1 с: • 1 • 1, JІОО ' І'І\ n гурт11:ах, де вплив утопічного соціалізму
був ниu11нЧІ\J 11 ,1 111іі 1 носі по доведена. У цій же статті О. Дорош-
1юnич 11 11 ор 1 11 0 e·1•11 111o1 ·1•r, 11итаrшя про взаємини Шевченка з петра ­
шевцями і про ш шн f! Герцена на його світогляд і творчість. Роз -
56 Новий варіант п ер ш о ї ста тті під назвою <(Петербурзьr<е оточення
молодого Шев,rешш>> і другої під назвою <(іllевчеш{О і фур'єристи в 40-х рр.»
надруновано у зб. стат ей О. Дорош1,евича <(Етюди з шевченнознавства>>,
Х.- К., ДНУ, 1930.
57 Шевче ш,івський збірюш, т. І. Під ре д. П. Филиповича, К., «Сораб ­
нош>, 1924, ст ор. 57.
f57


глядаючи «текстуальні подібності>> в творах Герцена і Шевченна,
• дослідниr, виводить залежність фразеологічного апарату поета від
публіцистюш видавця <<Rолокола» . і навіть <<Примат політичних
моментів >> у Шевченнових поезіях після заслання пов'язує з без­
посереднім Герценовим впливом. Згодом О. Дорош1{евич присвя ­
'ШВ цій темі спеціальну студію - <<До питання про вплив Гер­
цена на Шевчеш{а>> (Шевченно. Річник перший, 1928). Статтю
<<Шевченно й петрашевці в 40-х ронах>> написано в розвито~{ по­
передньої праці. Висуваючи тезу про те , що <<можна І{оннретно
піднести питання й про вплив на Шевчею{а гуртнів російсьних
фур'єристів-петрашевців>> 58 , дослідНИІ{ слушно зауважив, що об­
грунтовує свою дум1ч <шоки що трохи гіпотетично>>. Аргумента­
ція Дорошневича не в усьому до1{азова, і авторові часом бранує
точності у висвітленні деяких фаr{тів. Диснусійним є його висно­
ВОІ{ про те, що Момбеллі був, <<безперечно, добре знайомий з
Шевченном>> (стор. 26). Відомі нам матеріали цього не підтвер­
джують. Недостатньо доведеною пони що лишається провідна дум ­
на статті: <<Знайомство його з двома аr,тивними петрашевцями,
Момбеллі й Штрандманом, дозволяє збудувати правдоподібну гі­
потезу: Шевчеш,о перебував у сфері впливу ід ей фур'єризму через
гуртни петрашевціn» (стор. 36). Розв'язуючи це питання, треба
врахувати таr{і обставини: 1) ноли Шевченно зус трічався з Мом­
беллі, оформлених гурт1{ів петрашевців ще не існувало: вони ви­
нинли восени 1845 р., коли поета вже не було в Петербурзі;
2) з Момбеллі, за його ж записом, Шевчеш{о зустрічався тілью1
на вечорах у Гребінюr. Янби були й інші зустрічі, напрюшад
у товаристві російсьІ{ИХ фур'єристів, Момбеллі зафінсував би це.
Навряд чи Гребінчине оточення було тим середовищем, в ющму
можна було вести систематичні розмови на соціально-політичні
теми в дусі утопічного соціалізму. 3 Штрандманом Шевченко по ­
знайомивсн теж поза гуртном Петрашевсьного. Та й сам Штранд ­
ман відійшов від антивної участі в гуртr,у. Водночас Штрандман,
яю~:й був зпайомий з утопічно-соціалістичною літературою, міг
у цьому плані дещо просвітити Шевченна.
Розвідrш Дорошневича мала значеuпп ян постановна пробле­
ми. До того ж вона вводила в обіг шевчешюзнавства фю,ти й іме­
на, на ЯІ{і до цього часу дослідники не звертали уваги (матеріали
справи петрашевців, особу Штрандмана, роль <<Rарманного сло­
варю> в пропаганді революційних ідей і можливе знайомство з
ним Шевчеш{а тощо).
У згаданих працях П. Филиповича і О. Дорошкевича вперше
поставлено питання про єднання Шевчеш,а з російсьюrм револю­
ційним рухом. Ці праці об'єrпивно протистояли націоналістичним
концепціям. Вони не тіль1ш істотно заповнювали прогалини у ви­
вченні взаємин Шевченна з суспіль но-політичним рухом своєї
58 <<Шев,rенко та його доба . Збірню( другий», «Ннигоспілка>>, Н., 1926,
стор. 24.
158


доби в ннижнах М. Драгоманова, А. Річицького та ін., а й дали
стимул і напрям дослідженням кількох генерацій шевченкознав­
ців. Нарешті, думна про близьІ{ість Шевченка до російських ре-_
волюційни х демократів кола Чернишевського виникла в 30-х ра­
нах, розвиваючи ідеї, вперше висловлені в цих працях.
Водноч а◊ у статтях П. Филиповича й О. Дорошневича були і
дист,усійні та помишюві положення . Це, зонрема, стосується пи­
тання про <<мужицтво» й <<народність>> поета. Цілном вірно за­
перечуючи трафаретне народницьне тлумачення Шевченна як
<<Простонародного>> поета і наголошуючи на його інтелігентності
(що було тоді новим словом у шевчею{ознавстві), вони в поле­
мічному запалі ладні були взагалі від1пшути погляд на Шевченна
ЯІ{ на поета народного й <<:мужицьного». У цьому плані варта ува­
ги їх дис1,усія з А. Річицьним, у яній обидві сторони припусти­
J1ись полемічних перебільшень.
На думну Дорошневича, студія А. Річицьного <<дивує нас по­
верховим жмю{анням цього у~,раїнофільського підходу до Шевчен­
на, з'ясовуючи всі нюанси поетового світогляду лише типовою
<< мужицьною інтуїцією>> 59 . <<Отже, треба остаточно поховати цю
унраїнофільсь1{у легенду про небесно-романтичний інтуїтивізм
ПІевчешюв ої творчості. Шевченно був цілном у нурсі ідеологіч­
ю1 х тунапь сучасної йому російської і польсьної інтелігенції,
ІІJЮІ\расно ор і єнтувався в поточній журналістиці - й літературних
повннах і па ці.й ТІ3Срдій базі він будував свій світогляд>> (стор.
•і3 ). <<ЦіJJого ЛJ с пчсшш <<мужицтвою> не пояснити», - дорікав
П . Филипович А. Річицт,:rюму 60 . <<Со ціолог не може обмежитись
тільни анаJІізою с оці альног о походження, а особливу увагу
звертає на соціальне оточенпш> (стор. 20) (під1,реслен­
ня автора. - Ред.). А оскіль1{и Шевченко-поет жив в оточенні ін­
телігенції, то, за П. Филиповичем, його світогляд не можна по­
nсиюват:и селянсьІ{ОЮ психологією й ідеологією. Щоправда, нри­
тия застеріг: <<Ми зовсім не ігноруємо селяисьно-кріпацьного
походження Шевченна і того, що він завсіди відчував свій нрев­
пий зв'язон з своєю пригніченою 1шасою, але цей зв'язок не був
безпосередн ій>> (стор. 36). Ян бачимо, правильні думни тут досить
хим ер но переплетені з помишювими. Вірно, що світогляд Шевчен­
на по мож на пояснити вин л ю ч п о його селянсьним походженням,
нір II о, 11 \О тщ rп, ого впливала російсьІ{а і польська прогресивна
і 11•1•0.11 і1·<1 111 1і11, 1110 )(ОСJІ і11жсппн соціального оточення поета має ве­
.1 1 11 110:1110 :11111 1101111 11 }\J1J1 J 11 0 11ч сп1юзпавства, що, нарешті , у Річ:и-
11 1, 1(0 1·0 б у,1 111 11111,і 11 u р об і .11г, 11L снпя щодо <<муж:иць1{0Ї інтуїції» Шев­
ч онщ1 і 1 1 01 100 11і111 1 11 ііо1 ·0 зв 'нзнів з тогочасною революційною дум-
1ю10. Але ncc J\ O pu:.ioм узnте не спростовує того, що І{Ласовим
гру нтом Шевчешювої творчості справді було покріпачене се-
59 Шевченківсьrшй збірюш, т. І, стор. 42 .
r.o П. Филипович, До студ іювання Шевченка та його доби.- <,Шев­
ч о н но та його доба. Збірню, перший>>, стор. 20.
159


лянство, що Шевченко обстоював саме його інтереси і в цьому
розумінні був поетом і <<мужицькию>, і народним .
Нагадаймо в зв'язку із сназаним, що в ті рони ще не існувало
визначення <<Шевчею{о - революційний демократ>>, а питання на­
родності (сномпроме.товане в шевченнознавстві народницькою нри­
тикою) ще не знайшло свого розв'язання (адже й Річицьний не
вважав формулу <<Народний поет>> за марксистську). Зонрема, то ­
гочасні критики не завжди розуміли, JII{ можна узгодити Шев ­
чею{ове <<Мужицтво>> (тобто класову основу його творчості) з тим
фактом, що значна частина його поезій звернена до освіченого
читача. У 20- ті рони соціологічна критика звертала увагу перед­
усім на 1шасове походження письменнина, його класову обумов­
леність, а не на соціальну фующію його творів. А саме соціальна
фующія Шевченнових поезій, незалежно від того, до кого вони
адресовані, незаперечно доводила, що автор <<Кобзаря» - <шу­
жицьний революціонер>> (що аж ніяк не заперечувало того, що
він був інтелігентом - в тому ж розумінні, в якому були інтелі­
гентами <<мужицьІ{ і демонратю> Чернишевсьний і Добролюбов).
Чимало фа~,тів до висвітJrення проблеми <<Шевченно і його
доба>> й біографії поета додавали цінпі, добре проІ{ОМентовані
М. Новицьним публі1шції офіційних справ про арешт Шевченн:а
в 1847, 1850 і 1859 рр. (тіль1ш частІ{ово опубліІ{ованих до рево­
люції), а танож І{іль1,ох невідомих листів поета і до поета. Пер­
ше повне, з детальним номентарем, видання Шевченнового <,}І{ур­
налу», здійснене І. Айзенштоном 1925 р., вводило читача в
багатий духовний світ поета, давало у.явлення про :коло його зна ­
йомств і інтересів, про його висоний нультурний рівень . Яноюсь
мірою в історико-літературному плані цьому допомагала і певе­
лична монографія О. Багрія <<Т. Г. Шевченно в литературной об ­
становке » (1925) (у переробленому виг ляді вона сrшала перший
том праці О. Багрія <<Т. Г. Шевченно», .яний вийшов 1930 р. Див.
далі) . Численні розвідин типу «Шевченно і... » ( << Шевченно і Ку­
ліш>>, <<llіевченно і ІЦеш{ію> тощо; денні з них названо вище)
мали суспільни й , біографічний й історино-Jrітературний аспекти.
Розв'язуючи 1,01-шретні питання взавмип Шевчеш<а з тим чи тим
його сучаснино:м, вони нагромаджували матеріал дл.я майбутніх
синтетичних досліджень .
У першій половині й середині 20-х ро1,ів створено чимало сту­
дій з окремих проблем поетики <<Кобзарю>. В основному вони
розвивали напрям, визначений розвідною Б. Якубсько го 1921 р .
<<Форма поезій Шевченна>>, розкриваючи на нонкретному матеріа­
лі :майстерність Шевченна- поета і спростовуючи стару думку про
невибагливість форми його творів: Д. Загул «Рима в <<І{обзарі>>;
Б. Янубсьний <<Із студій над Шевчешювим стилем»; Д. Дудар
<<3 поетини Т. Шевченна» • ( <<llіевченнівсью1й збірнию>, 1924);
Б. Навроцький <<Т. Шевчешю ян прозаїю> (<<Червоний шлях>>,
1925, No 10) і <<Проблеми: Шевченнової поетикю> ( <<Червоний
шл.яю>, 1926, No 2); С. Родзевич <<Сюжет і стиль у ранніх поемах
160


Шевченна>>; Б. Янубсь1шй <<До пробJІем:и ритму ШевчеНІ{ОВОЇ по­
езії>> ( «Шевчеющ та його доба. Збірню, другий>>) та ін. П. Фили­
пович у статті <<Шевчщшо і романтизю> ( <<Записки історично-фі­
лологічного відділу ВУАН>>, 1924, No 4) і О. Багрій у згаданій
ннижці розгллдал:и проблему Шевченкового стилю з історико -лі­
тературного погJшду. Згадані студії здебільшого не були мето­
дологічно бездоганними, але вони нагромаджуваJІи фю,ти й сио­
стереженнл ДJШ наступних праць.
Провадлтьсн в ці ро1ш й тенстолGГічні студії (див. розділ
<<Теr,стологію>), хоч до середини 20 -х ро1,ів вони практично ще
не реалізуютьсн в нових науково - нритичних виданнлх Шевчеюю­
вих поезій . Післл статті І. Айзеншто1,а 1922 р. <<До тексту Шев­
чошювих творів>> (<<llіевчешюзнавство - сучасна проблема>>) з
студілми на аналогічну тему виступив М. Новицький (<<Поема
Т. Шевчеш,а <<Мар'яна Черницю>. - Записюr історично-філологіч­
н ого відділу ВУАН, 1924, .No 4; <<До тексту Шевченкового <<Коб­
;)Нрю>.- <<У1,раїна>>, 1924, No 4). 1925 р. вийшла rшига: Т. Шев­
• 1 0 11 , ю, <<Поезії. <<Кобзар>>. Зредагували й примітки додали І. Ай­
:1011111тОІ\ т а М . Плевако>>. Це була перша спроба радянсьrюго
1щу 1 (0 1 10-притичного. видання <<Кобзарю>, за наміром упорядюшів -
· нробu ви нннчити <шанонічниЙ>> теr,ст Шевчешщ. Яr, відзначила
нрJ,тти:rсu, 1н1н1.1нпп І. Айзенштока і М. Плевако щ,оrо питання не
роан',,uш~о . ЛJ 1 ї х працл становила певний кроr, до наукового
nи.дюшн lH011 11 л,щ.
Післн стнор 1щн 11r с• 1• иту·1·у Т. Шевченка праці радянських
шевчешюзпаю(іD у 20-х ронах в паходили свою реалівацію: 1) у
виданннх Іпституту - шевчеrшівсь1,і вбірники, монографії і збір­
ники статей онремих спів робітюшів, популярні видання творів
Шевчеш,а з перодмовами; 2) у виданнях Історично-філологічного
віддіду ВУАН - наунові видання літературної спадщини Шев­
чешш з І<оментарями, публінація статей в академічних журналах
і збірни1,ах (<<Україна>>, <<Записки історично- філологічного відді­
лу>>); 3) в газетах і загальнолітературних та громадсько-політич­
них журналах республіки ( <<Комуніст>>, «Вісті>>, <<Пролетарсью1.
правда>>, <<Життя й революцію>, << Червоний ш11ях>>, <<Критю,а>>,
«Глобус>>, . <<Всесвіт>> тощо ) , де друнувалися переважно в березне­
вих (іноді спеціально присвячених Шевчешюві) номерах. Поряд
н rгристрасною пуб11іцистиною таних видатних діячів, ш, В. За­
·1·он с1ний, таких І(ритилів, 1ш В. І{оряп, С. Пилипенко, В. Десняк,
в 'l'Ol'O'ШCHHX щ:зетах і журналах друкува11ось чимало нау1юво-по­
нуляр вих і суто паупоnих статей і публіr,ацій шевченкознавців -
М. Новицьпого, О. Дорошr,евича, П. Филиповича, І. Айзеншто1,а
та ін. (це стосується й першої половини 20-х років). Слід відзна­
чити загалом висо1шй рівень популяризації творчості Шевчею-а і
досягнень радянсь1юго шевчешщзнавства в пресі 20-х років.
Основні досягнення шевченкознавства другої половини 20-х
роr,ів і першої половини 30-х пов'язані передусім з діяльністю
Інституту Тараса Шевченна, структура якого за час його існу-
6 5-о9
161


вання пройшла нільна реорганізацій 61 . Головне те, що з утворен-
1:іям Інституту понінчено з 1,устарщ:иною в шевченнознавчій ро­
боті і понладено початок плановому дослідженню Шевченка. Яr,
вірно зазначив Ф. Сарана, <<велина заслуга належить колеr,тиву
Інституту Тараса Шевченка в збиранні рукописної й малярсьної
спадщини поета. Зі створенням Інституту справа планомірного
виявлення і збирання цих матеріалів значно активізувалася».
<<Вже на початон 1935 р. у фондах Інституту переховувалось 250
:-штографів поета і близьrш 800 його малярських творів>> (стор.
361 і 362). Уже с1,оро після своєї організації Інститут почав да­
вати науr,ову продукцію. «Поміж видань Інституту Тараса Шев­
ченна,- писав його перший дирентор анад. Д. Багалій,- цент­
ральне місце мусить забирати збірнин-щорічниr,, присвячений
дослідженню життя й творчості вешшого поета унраїнсьного, а
танож і оточенню, що в ньому він перебував і працював. < ... >
Щорічник Інституту мусить нотувати й зводити всю шевченно­
знавчу роботу інших установ та онремих осіб не самої тільюІ
Унраїи-и, а й усього Союзу і занордону>> 62 . Таним чином, па ін­
ститутсьrшй річшш поrшадалися ще rюордипаційно-організа ційні
фующії. 1928 р. вийшов перший річшш <<llіевчеИІЮ>>, а 1930 р.­
другий. Шевченпозпа вчі матеріали друr,ував танош орган
Інституту - двомісячшш «Літературний архів», що виходив у
1930-1931 рр .
Для річнинів <<llіевчеинт> загалом харю,терні ті ж педоліни,
що й для попередніх шевчеиківсьr,их збірників - певний анаде­
мізм, поєднаний часом з досить наївним соціологізмом, іноді плу­
тана методологія. Але поряд · з тим у річшшах надруrювано й цін­
ні ян з фаr,тичного боку, тан і з погляду значення поставлених
проблем праці. У «Річнину першому» опубліковано, зокрема, та­
ні розвідни: О. Дорошкевич <<До питання про вплив Герцена на
Шевчеш<а>>; І. Айзеншток <<Організація шевченнознавства>>;
К Янубсьш1й <<До соціології Шевчентшвих епітетів>>; П. Филипо­
вич <<Перший перешrад з Шевченпа російсьпою мовою»; І. Кулиr,
<<llіевчеюю в І{анаді>>; Гр. Майфет «Шевчешю в англійсьпому пе­
ренладі>>; П. Тиховсьний <<На шляху до пayr,onoro видання Шев­
ченнового «Кобзарю>; Л. Кошова <<Шевченно та <<История русов>>
та ін., а в <<Річнину другому>>: О. ДорошRевич <<Сучасний стан
шевченнознавства>>; Б. Навроцький <<Козацькі морські еRспедиції
в поезії Т. Шевченна>>; П. Тиховський <<Іван Піднова>>, <<Дума про
<<Татарсьний похід Серпягю> та епізод із <<Сави Чалого <<М. І. Кос­
томарова>>; О. Патокова «Російсьні повісті Шевченка»; А. Шам-
61 3 сучасних матеріалів про історію Інституту Т. Шевчеюш див.
статтю Ф. К. Сарани <<Дослідження в Інституті Тараса Шев.чеюш спад­
щини поета».- «Збірник праць XIV наукової шевченківсь1юї 1ююреренції>>,
стор. 359-367.
.
_
•
62 Акад. Д. Б а r а л і й, Передмова.- <<Шевченко, Річник перший», без
пагінації. -
•
162


р а і:1 << llo евошоцн ноломийкового віршу в творчості Т. Шевчен-
1t11 )>; М . Драй -Хмара «Генеза Шевченнової поезії << У тієї І{атери-
1111 х нта на помості)>; М. Новицький <<Цитадельна легенда>> та ба-
1 'н ·1· 0 ін. Навіть цей дале1ю не повний перелі11: (при неможливості
11 о;щ ти бодай поротну оцінну ножної з названих праць) дає уяв­
.1 , 0 11шr про нrироту фронту шевченкознавчих досліджень Інститу­
ту Т ар аса JU c nч c 1шa. Загалом шевчеююзнавчі студії провадилися
н І п стнту ·1· і 11 ; 111ох о сновних напрямах: дослідження біографії
110 () 1,1 'І1f 0 11ч о 11ю, ї1 ; 1ослідження його творчості.
JI І \І І\О 11 ро u.1 1 с матина попередніх шевченнівсьн:их збірнинів в
т · 11111111о му ( х о 1 1 і пе шшлючно ) визначалася питаннями зв'язr,ів
111 11 1111 11 111 11 :1 ; 1оfіою, то після організації Інституту Т. UІевчепюJ,
11ор11 ) \ i:i t" І ' .У Нію11а11плм доби (в працях О. Дорош1,евича, М. Но-
1111111,1 01·0 тн і11.), ::та,rпо зросла 1,іль1,ість студій, присвячених
(')с :; 11 о серсдnьо lJJ е вчешювій творчості, насамперед інтерпретації,
.11 і тсратурши та історичши генезі 01,ремих поез~и <<Кобзарю> .
П цьому плані qимало нових фан:тів і спостережень містили зга-
1 11111.і статті Б. Навроцького, П. Тиховсьного, Л. І{ошової про істо ­
ричні поезії, М. Драй-Хмари про баладу <<У тієї І{атерини ... >>, мо­
ІІ О L'раф і н Б. Навроцьн:ого <<Гайдама~ш>> Тараса Шевченка>> (1928).
У 2 0-х po 1tax те1,стологічні студії ще не ЗqЙняли помітного
м1 (', 1\JІ 11 1 1о с;11і ; 111t о 1111лх Інституту - очевидно, тому , що в цей час
о(·,11 01111 н ·1·0,н·,•1·0,1101·і 1111 і1 робота пад Шсвчеrшовою спадщиною- зо-
1·01н 1111J1 1н·,1 у 11~1Л 11, )\О 1·0·1·у 11с1Jюсн а1,адемічне видання Шевчен­
нн. Н у<;н 1tом у рнаі ('.'І'І\Тт11 ]І . Тиховс1,1ю 1:о <<На шляху до нау1юво-
1·0 11и 1 1н11 1111 111111•1 0111 01101 ·0 << Jtоб з арш> (р ецензія на <<Кобзар>> за
1н11\. І І.11011н1їо - Лі,і:1011111·1·ою1) 110 свідчила, що в 20-х ранах в Ін­
<"1 ' 11 • 1·у •І'і 'І ' . 111 0 11•1 0 111 t н і снуваJІа яяась єдина те1,стологічна до1,три-
1111 11\ 0) \О 1111 ;111111111 11 оста. Певний І{рОІ{ у цьому напрямну зробив
О . /~ор о 111н о ои•t у статті <<Сучасний стан шевчеи11:озиавства>> і
осо б.11 нво II нізJ 1 ішіі,і: розвідці <<Принципи організації тrн:сту Шев ­
ч о 111 t о11ої 11ое зії>> ( <<ЇКиття й революцію>, '1932, J~o 6-7).
3 :нальним проблемам розвитну шевчеююзнавства були при-
1·.1 1rr ч о 11.і згадані шне статті І. Айзенштона <<Організація шевчен-
1 ю оJІав стnа>> (Річ.ню, перший) і О. Дорош1,евича <<Суqnсний стан
11r o 11•1(1 1 1 1 co:i11n11 c твa>> (Річюш другий). Оснільки обидва автори
11rн;і1111.111,1 1,(])і 1111 і 11осn;1н п Інституті Т. Шевче1ша (І. Айзенштот,
l1,v11 ,v111 11111 ~1 t:r 1tpt ·1
·1 1 p м Іп с тптуту, О. Дорош1{евич - керів-
11111 ш1 І\01·0 І \'11ї11с1,1тї фі.ні'~:), їх статті можна розглядати ЯІ{
11111111 1 1 .v м1111 1 ш рІ11111,111·1· 1 1і1 цієї устаноrіи на завдання шевченко~
:111н11с•1·1н1 (1111 І)Оrї•,·ором 1 11ституту тоді був аІ{ад, Д. Багалій, за­
(' '1' у 111ти I ОІV1 - С . ІІи.111111 0 1шо). У статті І. АйзенштОІ{а викладено
і сторію с т11ор 111r11 lп с т11туту Т. Шевчею,а, подано інформацію
11 ро його струн ту ру й з т1ею1 а ровано проблему шевченнознавства
11 о р о1 1у сім ю, проблему організованої, планової нау1,и. Тор1,аю-
1111 (·,1, 1 1 а~1рю,і нці статті методологічних питань, учений секретар
ф111 ·1
·1,1•1110 засвідчив, що нау1ювці Інституту в методо.11огічному
11і ; 111 0 111 0 1ші Jце не впйшли з перехідного періоду і марнсистсь1шй
163


метод, зафію~ований в інститутсьв:ому статуті, ще не став па­
нівним у працях ці єї установи: <<Старі, багаторічні суперечв:и
на тему, який метод краще, < ... > були в значній мірі розв'язані
матеріалістичною естетикою, побудованою на загальних принци­
пах марнсизму. Проте навряд чи можна нині говорити за систему
марнсівсьної естетини та методології літературної : система
ця лише в періоді <<становленню>, ножен робітник у цій галузі
є до певної міри піонер, що прокладає нові стеж1ш в нетрях ці ­
линного лісу. Цим пояснюється те, що дослідню,и-марr,систи
мусять найпильнішу увагу віддавати й іншим методам літератур­
ної науюr (папр., методу формальному, філологічному і т. п.). Це
потрібно не тіль1ш для боротьби з ними, а й для того, щоб
втягувати, засвоювати позитивні риси цих методів, покористува ­
тися з їх досягнень та надбань. І Інститут Тараса ПІевченка,
прог олошуючи (в своєму <<статуті>> ) дослідження відповідного
матеріалу «з погляду :иатеріалістичпого розуміння історичних
явищ та процесів», мусить на шляху до цього розуміння робити
01,ремі енс1чрси, спроби прюшасти до вивчення й інші методи,
янщо вони справді можуть допомогти 1,ристалізації нових погля­
д ів на велююrо по е та у1,раїн сь 1, ого ... » fЗ_ <<Інститут по самій своїй
суті не міг лишитись поза тією боротьбою (за Шевченна. - Ред. ),
не міг і стати відразу на ю,усь позицію, ос1,іJ1ь1ш тану позицію
можна було обрати лише в результаті довгого й пильного до ­
слідження. Найнращим виходом було ввести цю боротьбу в рамки
Інституту, надати їй певних організаційних форм. Звичайно, бо­
ротьба за Шев•Іенка ще не с1,інчена, але вона вступила в нову
добу свого розвитку, добу не блискучих, запальних полемічних
статей, але глибоких наукових студій. Результатом цих студій,
цієї пової боротьби й буде те <шласове шевчею,ознавство>>, те
пізнанн я «нашого Шевчею,а>>, за ян:е писав В. Коряк.. :>> (стор.
232). Я1, бачимо, під боротьбою за Шевченна автор розумів бо­
ротьбу думо1, і напряміn в с е р е ди н і радянсь1<0го шевчеш,о­
знавства. Звідси непевність щодо вибору позицій (автор не нази­
ває прізвищ) і туманність пропозиції <<ввести цю боротьбу в рам­
ю1 Інституту>>.
Велю,а стаття О . До рош1,евича «Сучасний стан шевчешю­
знавства>> явJІЯЄ собою спробу проаналізувати стан нау1,ового
шевченкознавства на рубежі 20 - 30 -х ронів. У ній - широr,ий
і досить об'єн тивний огляд шевченкіани 20-х ро1,ів, чимало ду­
мон щодо нерозв'язаних ;завдань дослідження Шевчешш. Статтю
складають розділи, присвячені літературі з 01,ремих проблем
шевченкознавства, - Шевченнової доби, біографії, тенстології,
поетини, літературних впливів, прози й драматургії поета тощо.
Щодо методологічного спрю.,rуг.ання роботи Інституту Т. Шев­
чешш, то О. Доропшевич загалом погоджується з нритююм
В. Десняком, юшй у статті <<Культурні традиції й шевчеюю-
• 63 «Шевченко. Річни1{ перший>>, стор. 232.
164


з 1~.:шство в наші дні» ( <<Н'ритина>>, 1928, No 3) нарінав на <шев-
11и ~і ме тодологічний нейтралітет чи то па~, академізм у тогоріч-
11 их за явах-де1ша раціях Шевченківсь1юго шституту>> (йшлося
111 10 статтю в <<Н'омуністі» від 11. ІІІ 1928 р. <<Під знаком орга-
11 і:1 tщії шевченнознавства>>. Про виступ В. Десняка див. далі) 64 .
J [роте в статті Дорошневича примічаємо й приховану полеміку
з Д есня1юм у питанні загальної оцінни стану радянського шев­
чсппознавства. До сягненюІ його, на відміну від Десню,а, Дороm-
1, н и ч оr1 іптовав доси ть високо. О. Дорошневич правильно наголо­
(',111 1 1111 н ришцш овій різниці між науRовим шевченнознавством,
, 11 t(I рон ои ОІlG'І'ьСЯ nРадянсьному Союзі, і націоналістичними <<сту-
11,іII м'н>> 11ро Шеnченна: << ... Є нолосальна різниця між нашим ра-
1\ ІІ нс , .н и '-'( JН ОВ<JОШ( о знавством і тим шевченнознавством, за яне
n 1· і туютт, занордопп і письменнини:· оснілью1 в нас вивчення Шев­
чо :r ша на був ає все більше наунової безсторонності, проймаючись
мар1(систсь1юю м е тодолоrіью, остільни деякі з з,шордонних
«шевченнолюбців>> повертаються знову до теорії <шульту>> і праг­
н уть р евізії чи навіть настрації справжнього революційного Шев­
•1спна» (стор. 3Я7-338).
У с т а тті проаналізовано неабию,і успіхи шевчешюзнавства
н ) \О СJ 1· іюпешr і Шевчею,ової доби, зонрема у вивченні зв'яю,ів
1100·1
·11 в 11 о р щ~ов ою російською суспільною дум1юю 40-х років.
<< • 1 • ,~ц, 11и 1 1 •1 0 1111 н соці альн о - ен:ономічного тла, на якоlІlу зростав
11(Ju· 1
·, /\OCJ 1i 1111(11111 п його р еальн ого оточення - ці питання цілком
1~о-11овому '1'J)l\1t·1·yн суч І\с110 шов<rешсознавство. Шевчеюю - еві­
доми і:1 ро1юJ1 І(ЩіоII uJ), обіа11 аттиі,і а революційними і ліберально­
а ноп1,1 1 1і і,і II им и ·1·0 11іл ми с1юго часу, визнаний проводир, але разом
:i тнм і н 11 ·1·н 1 ·0 11і ст ДJІЯ помір1юваних прошарків інтелігенції -
•1•1\1tи м ні II у1111J1 лєтт,ся нам у цих нових дослідах>> (стор. 348).
Гo 1 10J) JJ11 И щю u е ро зв ' яз ані питання з цієї проблеми, О. Дорош­
щ 11й• 1 н и е.п оплював т ану думку: << ... Ми ще не проробили пильної
І\ 11 аJ1 іаи Шевче шю в ої поезії на ідейному тлі 40-х років: можливо,
11(О пшrив де юш х другорядних поетів, близь1шх до петрашевців
(пн Ол. Пальм або Ол. Плещеєв, наприклад), виявить себе і на
н о то,тх де та лях Шевченкового світогляду>> (стор. 342). Ця гіпо­
·1
·
,1 11 й 110сі пе зн айшла обгрунтованого підтв ердження в працях
111 (111'1011І ( (J:)] І fІ ІН( і :В .
:111 1J111 10 1 1 орс11 он·1·и1т іmою виявилась ідея досліднина про вплив
111 1 111 (1 1111(11 11 (1 \ 1•y p•1·1(t1 Ч о р11 иш евсьн ого. <<Мало ми маємо досягнень
11 р11 11 11 ,111J1( 1111 ,1 ІІІ о 1111 0 11 1Со в ого ідейного оточення кінця 50-х po-
t 111, 110 1101юрu'ГІ fJ aftCJ.1aтmя. Дещо зроблено тільки в справі Гер-
11,0 11rо11◊1·0 11 11.11 и 11у. OJli)\Пi наукові коментарії в академічному ви-
1 1а~ 1ні llf o в •1 o rr 1 (0 11 0 1 ·0 «ї-l{урналу>> мають, з причин зрозумілих,
u іо1·рафічпо-опн.совиі,і , а тте аналітичний ухил, і дослідницьних зав-
1\ІІ1л, еобі здебільшого не ставлнть. Тим часом одна з на й -
1\інавіших проблем тепер- це розмежуваги Герценів
61 <( іll с в,1енко . Річник другий>>, стор. 337.
165


вплив на Шевченна від того номпленсу революцій-
нихідей, я1,ий походить від гуртRа ЧсрниІПев-
сь 1, ого (розрядRа наша.- Ред.) . І тут пам не допоможуть на­
віть мемуари, бо ці мемуари, звичайно, писали надто помір тювані
люди, що не могли збагнути Шевченнових революц1иних праг­
нень, ані співчувати славному російсьному соціалістові Черни­
шевсь1шму>> (стор. 348).
Дещо раніше це питання побіжно порушив ДороІІшевиLІ у
доповщ1 << Чернишевсь1ш:й та у1,раїнсью1й літературно-громад­
сьний рух>>, де, зонрема, писав: <<Ми можемо по1п1 що відзначитп
помітний вплив Чернишевсьr{Ого на ІПевче~ша. Коли ви псрсгш1-
нете комплекги <<Современни1.а>> 1856-1858 роиів із статтями
Чернишевського, то ви с1,онстатуєте дею,у подібність між літе­
ратурними оцію,ами Чернишевёь1{ого й Шевчетша в його щоден­
них записках ... >>. <<Чернишевський влучно зрозумів політичне пі­
стря Шевчею{ової поезії ... >> 65 . До постаноюш цього питання до­
слідни1{ прийшов ціш{ом заиономірно .:_ після своїх попер едні х
праць, у юшх висвітлив з в'нзни Шевчеияа з російсьною визволь­
ною думною 40-х ронін і з Герценом - у 50-ті ро1ш.
Критичний оглнд біографічної шевчепніапи 20-х ронін прив ів
автора до висною,у: <<Період перевір1ш й 1юнстатації фактів ще
не минув < ... >. Нам ще треба обслідувати де1ші <<темні місцю>
ШевчеНІ{ОВОЇ біографії, аж потім взятись до с1шадаrшя <<Трудів
і днів>> вели1юго поета. Але вже за останні рони зроблено чима­
ло>> 66 • Справді, в 20-х ро1,ах не створено жодної біографії Шев­
ченна, нкщо не рахувати популярних нарисів, ян, напри1шад, бро­
шури І. Лакизи <<Тарас Григорович Шевчею,о>> (ДВУ, 1929) або
брошури В. Коряиа <<Життн Тараса Шевченна>> (ДВУ , 19 29).
Аналіз літератури 20-х роиів про поетИІ<у <<Кобзарю> привів
ученого до висною,у, що н «формальному дослідженні іllевче 1шо­
вої творчості шевчею,ознавство тільни пробує свої сили ( 1,рім,
хіба, проблем ритмі1ш). Шевчею,а-поета ми знаємо надзвичайно
мало, специфі1,у його творчості довго не студіювали. Для наступ­
них дослідню,ів у цій га11узі ще надто багато роботи» (стор.
364). Одним із першоч ергових зюздапь <<дослідпинів-мар1,систів>>
автор вважав лі1,відацію прірви між досліджснннм «змісту>> й
<<формю> Шевчешювої творчості, ставлнчи вимогу вивченнн по­
етини <<Кобзарю> в її єдності з иласовою ідеологією поета. А1,­
туальною, за О. Дорошr,евичем, є, зоирема, <<Проблема ІІІевчею,о­
вих жанрів, ще й досі не розв'язана нr, слід>>.
Загальний висновок досліднюш з аналізу шевчен:козпавства
20-х років таний: <<Сучасне шевченнознавство широ1,им фрон­
том охоплює дорогоцінну длн нас Шевченнову спадщину, але на­
віть на головних лініях цієї роботи ми ще не дійшші твердих
і незаперечних висновнів. Ми ще не підготували матеріали для
остаточної синтези. Ця величезної ваги працн люне на наступні
166
65 <<Вісті БУ АН», ч. 11, 1928, Додатон, стор. 21 і 22.
66 <<Шевченко. Річник другий>>, стор. 353-354.


рони і на молодшу генерацію дослідниRів, озброєцих науRовим ме­
тодом діалектичного матеріалізму>> (стор. 376). Дати певну , від-
11овідь , чи правильний був висновоR 1,ритиRа: <<Ми ще не підгі:>ту­
щ1J1и матеріали для остаточної синтезю> - річ не лerRa. 3 одного .
Go1cy , вже в ті роRи відчувалася гостра потреба в синтетичних
11рацнх про Шевче1ша, працях, яRі б містили глибоRе матеріалі­
с ти•ше тлумачення його життя і творчості. До того ж свою дум­
ну про передчаспість подібних досліджень ДорошRею1ч сформу­
.нюваn тан, що 11а в підстави притиці вважати, ніби керівниR київ­
с r, 1 <0'і ф ід ії Іuституту Т. ІЛевченна взагалі відRладає створеннп
<· и11то •1· ич11их праць на невизначений час. 3 другого боку, історич -
1111 іі )\О· пі 1 1 r(oвin , що справді науRові праці синтетичного плану
ст 1 ю р о 11і рщцшсьними шевчевRознавцями значно пізніше - юне
11 і(', J ІН тоrо, т, було подолано вульгарно -соціологічні догми в оцtп-
1\Ї у 1 , рс1їпсLt(ОІ'О літературного процесу й нагромаджено нові мате ­
рjа JІИ . По1шзово з цього погляду, що із спроб створити синтетич ­
ні праці про Шевченна на початку 2O -х років і на початну 3O-х
збе регла своє значення для нашого часу тільRи монографія
Є. Шабліовського <<ШевченRо і російсьна революційна демо1,ра­
тію> (1935), не стільRи синтезом, с1,іль1ш розробною оRремої
п роблеми, поставленої всім ходом розвитRу радянсь1юго шевчев -
1юз11авства.
TDI01'M чипом, ми схиляємось до думни О. ДорошRевича, що
11а рубоші 2O - 3O-х ро1,ів у шевчеюшзна,встві ще не настав час
<<)(Ют ост ато •1п о ї ситтт сзи>>. Але, rюнстатуючи це, зробимо. . два
вайерещ ппл . Цой писпоnон виводимо не тіль1ш із стану розроб­
ни окромих 1·0.лузо і,і ш е в•1еююзuавства (ш, О. Дорош1, евич), а й
з 'мо1·оІ(олоrічпогQ .рівня тогочасної літературознавчої
1тую,r, Пнщо провідні аrшдемічні шевченRознавці - 0 .-
ДopornRe­
ни•r, • П. Фили пович, М. Новицький, Б. НавроцьRий - хибували
щ1 м етодологічний енлентизм і не перебороли ще впливу буржу-
1:\ЮІИХ філологічних ш1,іл, то В. КоряR, В. • Деснш, та багато хто
з моJюдщої генерації RритиRів часто підмів;яли марнсизм вульгар­
ною соціологією. ТаRий стан тогочасного шевченкознавства аж
ніtш не сприяв створенню фундаментальних • синтетичних праць
про Шевченна. Водночас навряд чи доцільно було Дорошневичу,
rш ОJ(пому .з провідних шевченRознавців, своєю декларацією перед­
'11\ пості синте3у відохочувати дослідню,ів од спроб написати саме
•1 · 1111у уuІ\ 1'дJгr, 11тю чу працю про ШевченRа. ,TaRi спроби могли б
"fІІ 'І' И 11 0 1111И А1І1' О т{\n а ми аа шляху до тієї. <<остаточної . синтезю>,
uро ,ту м рінв уч лиі,і.
Збір1,у О. Дороrrшеnича «Етюди 3 шевченRознавства>>, ю,а
вийuша того щ 19 30 р., снлали статті : <<Сучасний стан шевчеюю­
з nаnстnа>>, <<Пет ербурзь1{е оточення молодого Шевчеш,а>> (грун­
товна переробRа студії 1924 р . << Шевченно в соціалістичному ото­
ченні>>), <<Шевчепно і фур'єристи в 4O -х рр.», <<До питання про
Герценів вплив на . Шевченна», <<Природа в ШевченRовій поезії»,
<<Трагедія самотнього чуттю> (i;rpo взаємини поета з Ли1,ерою
167


Полусмаковою). Як бачимо, зміст збір1щ, 1,рім знайомого вше нам
огляду шевченкознавства, визначили частково розглянуті вище
студії про зв'язок Шевченка з російським визвольним рухом
40-50-х років. Таким чином, об'єднавши в книжку розпорошені
по різних виданнях статті з цієї найважливішої проблеми, дослід­
ник ще раз наголосив на її значенні в осмисленні ідейно-творчого
шляху Шевченка. 3бірка <<Етюди з mевчешюзнавства >> пере1юн­
ливо спростувала націоналістичну концепцію ворожості Шевчен­
юі до російсьrюї культури. Цієї антинаціоналістичної спрямова­
ності Дороmкевичевих <<Етюдів>>, на жаль, не помітила тогочасrНІ
1,ритика. Не можна погодитися з тодішніми визначенпями О. До­
рошкевича ян буржуазного шевченнознавця. О. Дороmневич був
одним з фундаторів радянсьного шевченнознавства і чи не най­
"ращим його представнином у 20-х ронах. Ян учений він прагнув
опанувати марксистсьrю-ленінсьним світоглядом, хоч і розумів, що
не пройшов ще всього шляху до нього. Про це він щиро написав
у передмові до своєї збірни: <<Ця збірна методологічно ще <<Пере­
ходової доби» 67 . Справді, <<Переходової>>
-
до марнсизму-ле
-
нінізму.
Серед шевчешюзпавців Інституту Т. ІПевчепна в 20-х і па
почап,у 30-х ро1,ів досить плідно працював Б . Навроцький. 1928 р.
Інститутом видано його монографію <<Гайдама~ш>> Т. Шевченна>>,
а 1931 - збірr,у статей <<Шевчеююва творчість>>.
<<Гайдаманю> Т. Шевченка>> - перша в рад~шському mевчен-
1юзнавстві монографія, присвячена окремому твору поета. Крім
вступу й додатну «Сучасні перенази про Шев<Іенка>>, rшижку
снладають дві частини: << Історична сторона << Гайдамаків>> і <<Лі­
тературна сторона <<Гайдамакію>. Уже тогочасна нритина (П. Фи ­
липович, О. Дороmневич) помітила хиби цієї праці: гелертерсьну
перевантаженість змісту дрібницями, ва;1ший вюшад, неувагу до
історії теr,сту поеми і особливо те, щ9 <<ідеологія цього надзви­
чайно важливого твору в її образно-стилістичному виявленні
залишилася трохи па боці>> 68 • У 1шю1щі Б. Навроцького справді
недостатньо роз1,рито соціальну фушщію твору і його місце
в розвит1,у Шевчешювої самосвідомості. Водночас вона й досі
не втратила значения ян розвідr,а про істори•ші й літературні
джерела «Гайдамю,ію>. У цьому розумінні мошиа погодитися з
оцінною О. Дороm1,евича: << ... Розвідна Б. Навроць1юго безумовно
становить винліочне явище в шевченнознавстві>> 69 . В монографії
загалом доведІ:Jно примат народної версії про Н:оліївщину над
історичними джерелами штературного походження. І саме в цьо­
му раціональне зерно дослідження.
67 О. Дор о m не вич, Етюди в mевчешюзнавства. 3nir1,a статей .
Х.- Н., ДВУ, 1930, стор. 4.
,
68 О. Дор о ш не ви 'І, Сучасний стан шевчеююзнавства.- <<Шевчешю.
Рі•шик другий», стор. 373.
69 Там же, стор. 374. Оцію,а П. Филиповича значно стриманіша
(див. <<Життя й революція», 1929, .No 3).
168


31'одом у статті <<Ще до питання про соціальну основу Шев­
ч о н нових <<Гайдамакію>, вміщеній у абірці Б. Навроць1юго <<llieв-
1 1 тпюnа творчість>>, автор дещо уточнив і обгрунтував свою кон­
r1 о пцію міс ц е в о ї народної версії про гайдамаків ЯR основи
ТJТ сочен Rової поеми (навівши наслідки анкетування, що довели:
11 ародні перенази й пісні про гайдаманів вбереглися лише на Зве-
1 1 и 1'о родщині і.і по части на Київщині і зовсім не хар,штерні для
ін ш их місц е во стей УRр а їни) . Проте ця стаття Б. НавроцьRого
з іп соnа па вуш,гарн о-с оціологічною тенденційністю .
13ульга рпо-со ціологічні тенденції позначилися й на деяких
і 11111 их стnттнх абірни Б. Навроцьrюго <<llіевчешюва творчість»,
<<: 11\и щ1і ао в а 11 их , - з а словами автора,- навколо проблеми соціо­
J1 О 1'Їі JПовчепнового стилю>> 70. Проте анайдемо . в його студіях . і
І \і1111 і спосторе~пспп я на д Шевченковою поетикою. Так, безперечно
новаторсь1ш м дослідженням була стаття <<Проблеми інтонаційно­
rюм tю зи ційної аналізи Шевченкового віршу>>. В ній Б. Навро­
ць н ий чи не перший на Україні розробляє проблеми поетичної
ін тонації - на матеріалі <<Кобзарю>.
Серед інших видань Інституту Т. Шевчеш{а коротко аупини­
мось ще на двотомній монографії О. Багрія <<Т. Г. Шевчеш{о>>
( том І - 1930, том П - 1931). Том перший становить перероб­
ну 11рю~; і 1925 р . <<Т. Г. Шевченко в литературной обстановке>>.
« n 1 1і й п 11 ю1щ і ( І томі монографії. - Ред.) я, після короткого
н "1·у 11 у, ·нр буrнш дати улву про мотиви та сюшети творчості
1 1 <нУ 1·а , вгру uуоот r,т його твори аа чотирма головними, якщо таr,
мо~юr о в исJІО пн т и с 1,, мо тиuами - си рітства , У1{раїии, соціально­
І !ОJІ і·1·и •1ш1мн то ао мотивом шіпочої долі>> 71 .
Т 1111ri роз,ц іJJ Н І том у при свячено літературним зв'нанам Шев­
ч ОІІІ((І :1 ун r а ї uст,пим, п о льс ь1шм письменством, формальним особ­
J1 н11ос·1·нм ліро-епі ,ших творів <<Кобзарю> і Шевченковим росій­
(' 1,ним пон і ст нм. Други й тм праці О. Багрія - це збірка етюдів
11ро Шевчеrша 72 , до шюї ,цодано <<Шевченківську студію» а бібліо­
граф іє ю і <<Спробою хронологічної канви для біографії Шев­
чев1ш» .
І-І а у1юве значення монографії О. Багрія нижче за праці О . До­
ро 1u І (Овича та Б. Н авроць1юго. Попри всі вульгарно-соціологічні
щ1; 1и о т nтr тт ього , й ому н е можна відмовити в певній концептуаль-
111 :1мІ1 : т aG ip111t: «П р обJ L О ми со ці 0Jш1 · ічної аналіаи Шевченкового поетич-
111110 (\' І' І 1 J 1111 », << ІІр оGJІОм 11 і 11 тощщій п о- 1,о м позиційної аналізи Шевченкового
111 р111 у 11, <1 11 р о )J 1 о м 11 0 11і оло 1 ії Шев •1 е ш\Ового римуванню>, <<Шевченкові
110 11 ІстІ11, <1 'т ІІJ11 ,0 11І осоGю , вості <<l-1: нююш>>, «Стиль поеми «Наймичка», ~Про
СОІ\іІІJІІ,ІІУ ос11011у Jі1()11•10111<ОВИХ <<Гайдама~,іВ>).
Зacдy t·onyG 11 н ~1·tщt,y т,шож стаття Б. Навроць1,ого <<Проблеми Шев­
ч с 111ювої творч ої мотон 11>> (<<Ш иття й революція», 1932, No 10). Лк і інші
того•тасні праці цього автора, стаття хибує на вульгарний соціологізм,
п роте в ній чи не в11 е рше поставлено проблему творчого методу Шев­
•1 с 111ш.
71 О. В. Б а rрій, Т. Г. Шевчешю. Том перший, Х., ДВУ, 1930, стор. 3.
(;:° «Петербург у творчості Шевченка>>, <<Шевченко і Схід>>, «Дружив
нuсш.111і є » Шевченка>>, <<Шевчешю в російських перекладах>>, ,
169


ності. В обох томах О. Багрія відсутня виразна методологічна
концепція. Поділ творчос ri Шевченка на чотири <<головні мотивю>
(з ЯІ{ИХ І{ожний в свою чергу поділяється автором на дрібніші
мотиви) з наукового погляду виявився безплідним, до того '}R у
своєму аналізі мотивів автор весь час збивався на пер1шаз змісту
творів. У передмові О. Багрій назвав свою працю ~снромпим
синтетичним в·1шадом до шевченнознавства>>. Але вона - не стіль­
ни синтез, скільки t{омпіляція. Дорошневичеву оцінку праці
<<Т. Г. Шевчзш{о в литературной обстановІ{е>>: << ... І{нига має чп­
мало від непотрібної популяризації (переrшз фабули, напр.), але
все ж становить безперечний інтерес, ЯІ{ перша спроба звести до
І{упи роз1шдані по багатьох виданнях окремі мір1,унання · про
Шевчеш{ову пое:гичну діяльність>> 73 - можна цілком прикласти
й до видання 1930:___1931 рр. Праця О. Багрія - с1юріше посіб­
нин, ніж науІ{ове дослідження. Саме ю, посібню, обидва томи
Багрія були І{Орисними для тодішнього читача - передусім дш1
вюшадачів і студентів.
Огляд нау1{ової проду1щії Інституту Т. ІІІевченІ{а 20-х '- по ­
чатку 30-х роr,ів за~,інчимо згащюю про студію М. Новиць1юго
<<Мочиморди перед судом учаснипів і досліду>> 74 - цінного дослі­
дження проблеми, майже вичерпаної автором розвід1ш,-'- і про
<<Серію мемуарів про Т. Шеnчеrша>>, ш,а виходила в 1930-1931 рр .
за реда~щією того ж М. Новицьного 75 • За своїм характером близь­
r,ою до нау1{ових праць Інституту Т. ІІІевченна була стаття
П. Филиповича <<Соціальне обличчя унраїнсьного читача 30 - 4.0-х
ро1,ів ХІХ в.>>. Автор її поставив дуже важливе питання про
суспільну фунІ{цію літератури, ІІІевчеш{оnої поезії зокрема, на
rюнкретному соціально-історичному матеріалі 30-4.0-х ронів
ХІХ ст. Зазначимо, що від того часу проблема читача уІ{раїнсь1{0Ї
літератури минулого в іс т ор и ч н о м у аспенті не розроблішася
•(розроблялася тільІ{И проблема сучасного читача ).
Видання Шеnченпоnої спадщини здійснено в другій половині
20-х ронів Історично-філологічвим відділом ВУ АН: Т. Шевчешю.
Поезія, т. 1, т. 2, видана 1927 р. «І{иигоспілною>> і два томи
аІ{адемічного Повного зібранш.1 творів: том 4 - й - <<rl{урнаш>
( <<Щоденні запиши»), що вийшов 1927 р., том 3-й - <<Листуван­
ню>, що вийшов 1929 р. (Про це див. у розділі «Тенстологія»).
У rш. <<Т. Шевчешю. Поезія» М. НовицьІ{ИМ вперше послідовно
надру1ювано Шевченкові теr,сти за альбомами <<Три літа>>, <<Мгша
1шиж1,а>>, <<Більша книЖІ{а>>. Це видання фаІ{тично було перехо­
довим до ю{адемічних видань ІІІевчепІ{ової поезії.
1з «Шевченко. Річник другий>>, стор. 374.
74 <<Життя й революція», 1930, .No З.
75 1930 р. вийшли «Спогади про Тараса Шевчеrша>> П. Н:уліша з перед­
мовою Є. Кирилюка ..«Куліш і ІІІевченко», 19:31 р.- спогади В. Шев_•1е11на,
П. Мартоса, Є. Косарєва; Г. Дем'янова, С. Крапивіної (див. розділ <<Дослі-
цжепня біографії>>). • •
·••
',:
170 .


Томи <<Журналу>> і <<Листуванню> псує бую~алізм у відтворен­
, 1і lНевчею,ових текстів (з помиш,ами й опис1,ами). В цьому ро­
зу м ілні тен:стологічний досвід видання ВУАН був норисний саме
т11м, що наочно продемонстрував непридатність принципу буква­
J1ізму для створення академічного еталону текстів Іllевченка. Том
<<Листу вання», в ю,ому чимало Шевченн:ових листів надруновано
11 11 ерше, протягом po1,in з берігав значення найповнішого зібрання
J1истів поета і єдиного зібрання листів до Шевченка (хоч останні
о пуб.пjновапо J(y iпc педбало).
Сн.н ~сщпj111 с 011,іпити номентар, юшй в обох томах значно біль-
111 и і,і :1f1 т опс т, що 1юментується. Участь у :коментарях бра.пи :М. Но-
1111111 ,101 іі, JJ. Фншrпоnич, П. Рулін, Дм. Ревуцький, О. Новицький,
Л . .J І обо1щ т а і п. <<І{омептар снлали ніль1,а осіб, з різними мето­
до .1 101'і• ш1н.нr ухилами, з різним розумінням Шевченн:а,- писав
с 1101 'О часу О. Дорошневич.- Ця методологічна <<стронатість>> аж
надто дається взнани, FШ і перевага місцями публіцистини чи
<mсі1тральпоrо>> анадемізму в освітленні надто актуальних проб­
JJсм» 76 • Коментар справді виявився методологічно й ідеологічно
с тр онатим, а місцями політично хибним. Поряд з примітнами, тен­
дс 1111ійпість юшх помітна передусім у приматі національного пад
со 11іа.пьпим, і гелертерською зайвиною, знайдемо в номентарях
і G111•f1• r·o ф:штичиих відомостей - особливо про взаємини Шевчен­
Jщ а rю с іі•і : 1·, 1<ими діячами: декабристами, Жуковсью1м, Брю.лло-
1111м , ІІ~ о 111 1 і1111м, )Ід щсєnим, Нурочніним та ін.
:~D3 11 D 11им о 11 11r,о му зв 'ню,у, що потреба в спеціальному біогра­
ф ічн ому ) \О 11і 1 111и1 , у, лний· би ро ;шривав особисте оточення Шев­
ч е II на 11 а н е і х е · 1 ащ1х j:ioeo нп~ттп, гостро відчувалася шевчсю,о­
:1 11;11111,r ми щ u 11 2 0-х рот,ах. Уше тоді Інститут Т. Шевчешш роз­
ІІО•JНІІ роботу JІ SJ( <<СJюnни1юм Шевченкових знайомих>>. На шаль,
11,r 11р а 11н т , с була тоді зд ійrлена. Треба гадати, що видання <<Шев­
ч • 111 1ів сь ної е пцишrопедії» візьме на себе функцію <<Словника>>. Це
т 11 м більш потрібно, що зусиллями шевчею{ознавців післявоєнної
1 'ещ•рації 1юло Шевченкових знайомих уявляється нам тепер знач­
но ширшим, а взаємини між ними - яснішими.
Підсумовуючи радянсь1,е шевченнознавство 20-х ронів, 1юн­
с. татусмо, що воно мало значні здобутни. Головний здобутон той.
1110 н J,ой період завершився в основному процес становлення
11i o 11•1 0 111 t0.J1 11\в cтn a fШ науки, що набрала організованого харак­
· 1·1• р у , :11\ 11і 1)01 11,r с тв орс п о праці й поставлено . (і частново розв'я­
:111 11 0) 11ро )J 1 о м11, 11и11r у,rи про нкі часто доводиться починати з сло-
1111 <0111( р111 >>. :l po GJ 1 н о перші спроби соціологічного осмислення
111· 0 11•1 0 11ю1 . J xo •r у J\ИХ перших працях чимало істотних вад, во-
11н ,штивізув ал и рух шевченнознавчої думки в матеріалістичному
н апрямну і сприяли ідеологічному самовизначенню mевченно­
·mанців. Найбільші досягнення мало шевченкознавство в дослі-
1\)((ОJші Шевченнової доби, і особливо в питаннях єднання Ше!!-
76 <1Шевчешю. Річни1і другий>>, стор. 353.
171


чепка з росшським суспільним рухом. Розробка проблем <<Шев­
ченко і декабристю>, <<Шевченко і петрашевці>>, << Шевченко і
Герцею> і особливо постановна наприкінці 20 -х років О. Дорош­
невичем проблеми <<Шевченно і Чернишевський>> створили перед­
умови для розробки в 30-х роках питання про зв'язни ПІевченна
з російською революційною демократією. В ці рони вперше опуб­
ліковано велину нільність важливих біографічних донументів і ли­
стів поета. З'ясовано харантер .взаємин Шевченна з рядом діячів
українського нультурно-суспільного руху. Шевченкознавці 20-х ро­
нів довели, що поет стояв на рівні передової нультури свого часу,
спростувавши думr,у Драгоманова про стихійність його світогля­
ду і відірваність од ідейних змагань доби. Чимало досягнень бу­
ло й у студіюванні творчості поета - його поепши, генези й ін­
терпретації онремих творів тощо. Досліднини Шевченнової поети-
1,и остаточно поховали старі забобони про нібито педос1щналу
форму <<Н'обаарю>. Серед здобутків шевченнівсьної тенстqлогії
20-х рр. згадаймо передусім 1,рити1,у те~,стологічних принципів
Доманицького і перші радянські науново-1,ритичні видання <<{{об­
зарю> (І. Айзеншто1ш й М. ПJІеваrю, М. Новици\Ого). ВийшJІо пер­
ше повне видання щоде ппІіш а ]Левч еrш а і й ого шrстуванпя.
Усіх цих успіхів досягнуто аавдюш пі1шуванню партії та уря­
ду, які з перших років Радянсьної влади, здійснюючи леніцсьну
національну й 1,ультурну політику, в постановах і зверненнях
ЦК l{П (б) У, ВУЦВК і Раднарr,ому УРСР (постанови про свнт­
кування пам'яті Шевчею,а, про оголошення території могили
Шевченна державним заповідюшом, про переіменування Чер -
1шсь1,ої округи на Шевченнівсьну, про створення науr,ово -дослід­
ного Інституту Тараса Шевченка, про спорудження пам'ятюша
поетові в Харкові та ін.) і у виступах своїх видатних діячів -
В. ЗатонсьІ{ого, Г. Петровсьного, М. Скрипника, О. Шліхтера
та ін.- наголошували на веЛИІ{ОМУ значенні Шевченнової спад­
щини і Шеnчешювих революційних традицій у творенні раднн­
СЬІ{ОЇ нультури. Піднесе ння радянСЬІ{ОЇ енономіни в 20-х ро1,ах
створювало мошливості з 1юшпим ро1юм збіJІьmувати асигнування
на розвито1, науни, організацію нових науново-І{ультурних уста­
нов, видання літератури, шевчею,івсьrюї зоr,рема.
Сю1алося тан, що здобутІ{И шевченнознавства 20-х ро1{ів дов­
гий час замовчувались або недооцінюваJІись, хоч на них зна 11.ною
мірою базувалися досягнення наступних генерацій шевченІ{ознав­
ців. 3 інерцією таної недооцінки зустрічаємося й нині. Тан,
І. П. Снрипнин у статті <<У1,раїнсьна JІітература першої поJІовини
ХІХ ст. в літературознавстві>> писав, що <<У галузі шевченко­
знавства в двадцяті роІ{И нічого істотного не було зроблено, 1,рім
видання тенстів творів та деяких статей, хоч написано було ба­
гато>> 77 . Дещо об'єRтивнішою , є оцінка . mевчеююзнавства 20-х
77 Матеріали до вивчення історії української літератури, т. 2, К, «Рад.
шr,ола>>, 1961, стор. 27.
172


років у брошурі М. Номиmанченка <<Боротьба за Шевчеш,а>>:
<<З'явилося чимало статей та матеріалів про поета. Ці статті
r1іппі fШ фаюичний матеріал про життя і творчість Т. Шевчеn­
н а, але з методологічного бо1,у •вони не можуть задовольнити су-
1.r ас пого літературознавця . У 20-х роках нашого століття грун­
т о 1ших наукових праць про велю{ого поета шевченн:ознавцями
тан і не було створено>> 78 • Якщо під <<грунтовними науковими
працями» 1,ритин розумів праці глибокі, солідні, то його думr,у
слід заперечити. Не можна відмовити в грунтовності кни~ю,ю,1
П. Филипович а <<Шевченко і це1{абристю>; О. Дорошкевича
<<Е тюди 3 п.т оnчешюзнавства>>; Б. Навроцького <<Гайдаман:ю> Ta-
pac u ІІ[ о 1111 0 1ша>>; студіям з Шевченнового віршування Б. Яr,уб-
Т,!\ОГО , Т~- За гула, А. Шамрая та іншим пра;:~;ям, хоч вони й мали
н ·іно мі n ще п ам педолію1. Невірно також, що доробон: шевченко­
з uа в ців 20-х роніn ціш~ий лише <<ЯН фю,тичний матеріаю>. Вище
nщо з азпачало сн, що тодішні дослідники не тільни нагромалшу­
nали фанти, а й ставили і част1юво розв'язували важливі пробле­
ми шевченкознавства. Значно позитивніше оцінюють здобут1ш
шевченкознавства 20-х років інші сучасні літературознавці
(Є. Кирилюк, І. Пільгун, Ф. Сарана, В. Шубравський) 79 .
Недо ліни mевченнознавства 20-х рон:ів пов'язані, по-перше,
з тим, що пауrюве студіювання спадщини поета бунвально на всіх
l(i J1m11 mx робило ще тіль1,и перші нрони. Тодішні шевченнознав-
1\і 11 11 с·1·и1 ·шr створити синтетичних праць, зокрема нау1ювої
б іо J: fн.нрі ї rr oo тn, 1~о сJ1ідити багатьох важливих проблем його твор­
чо сті - 11 ооа їі ocт n 11nr, oгo п е ріоду, сатири, естетюш, філософії,
маі~сторп о ті то що. П прr,rі,іпши Jt:O синтезу і в теІ{стологічних
питnнпл х: 1 ou 110•1 n· 1
·0 nщ1Jt:о мічпе nидання ІПевчеш,а було значною
мірпю :1 іп со11n 11 0 бу rта л і с т сr,rшм відтворенням авторського те1,сту.
П о -Тt:Р У І' , ,ш псодпоразово зазначалося, шевченнознавство 20-х
ро н і11 ма ло м е тодологічні вади, обумовлені, з одного боку, непе­
роб ор е11ими впливами дореволюційних ідеалістичних концепцій
і традиційним <<юшдемізмом>>, а з другого - загальним рівнем
тогочасної літературної нрити1,и, в якій набув поширеuня вуль­
гарний соціологізм.
Непереборений <<анадемізм» у працях Інституту Т. Шевчепю1
пі71,71,ап о гострій 1,ритиці в статті В. Десняка << Культурні традиції
і·і шо n•1 с mюзпавстnо в наші 71,ні>> 80. При денній однобічнос'fі вис-
11 0 1 1 1 ї І11 і 0 1\ін r, І (JJ с таттл правильно наголосила, що шевченно-
11 11 1111< :• 1•11 0 - 11 0 11)') 0 · то па унова, а пау1юво-суспільпа щюблема, і
11 11 1ном і 1 111і 1111 0 11і 11опитші па це зважити й посісти в боротьбі за
т:, М. lI. Ії о м 11 111 н 11 ,, с н "о, Боротьба sa Шевченка, К, <<Зr1а~шю>,
1!JG1, стор. 35. )(1111. ·1· 111юш ііого ж статтю «Шляхами історії радянського
шевчешюs11австщ1 ».- У зб.: <іУнраї пське радянське літературознавство за
50 раніш>, Н., Вид- оо Н 11 їось1юго університету, 1968.
79Див., напр., 1шю.тту Є. Нирилюна <<Шевчешю і паш час~ та
с таттю В. Шуб ра вс 1, ного <<Про п'ятдесятирічний досвід вивчення
lllевqе1шов ої спадщишr».
во <<НриТИІШ>>, 1928, .No 3.
173


Шевченка ціш{ОМ певні ідейні поющії. В. Деснян рі3І{О критИІ{У­
вав статтю <<Під знаком організації шевченкознавства>> (підписа­
ну <<Інститут шевченн:ознавства>>) 81 за її <<Донументалістсь1{і, ю,а­
демічно-гелертерсь1,і>> настанови й відсутність навіть згадки про
марнсистсьн:ий :метод і суспільне значення шевченн:ознавства.
В цьому ж плані піддано притиці й інститутсьний збірню, << Шев­
ченно. Річню, перший>>, у якому <<Не знайшлося місця для методи
мар1,систсьн:ої, нічого видатного й ясн:равого. Не знайшлося там
і освітлення загальної постаті Шевченн:а, нічого про Шевчеш,ів
світогляд, нічого з соціологічної оцінн:и його творчості, нічого
синтетичного>> 82 . Через <<ідейну розгубленість>> академічних уче ­
них <<мало в нас синтетичних праць, а сила «rелертерсьного ба ­
рахла>> (стор. 11), до ююго нритин зарахував і дослідження
форми Шевчеш{ової поезії. Висновон нритина досить суворий: <<Та­
ним чином, енсн:урс, хоч і поверховий, в наше сьогоднішнє шев­
чешюзнавство дає нам мало втішного. В цілому ж па подібно­
му mевченн:ознавстві можуть зростати і вульгаризацін Шевчепна,
і обінтелігенчувапня, націоналістична ревізія його тощо ... »
(стор. 12). Щодо наявно с ті в наун:овій продутщії Інституту
Т. Шевченна та анаде:мічних установ певного і деологі<шоrо <<ней­
тралітету>> нритІш писав в :ірпо (і. це, ш, зазначалос н, визнав О. До­
роmневич), а щодо синтетичних праць - вірно частново (ми вже
говорили, що ані з фаптичного, ані з методологічного бо1,у то­
дішнє шевчешюзнавство не було готове до <<остаточної синтезю>).
Очевидно, rромадсьl{ість тієї доби потребувала не стільки <<оста­
точної синтезю>, сн:ільн:и бодай попереднього осмислення фантів та
ідей, здобутих mевчешюзнавцн:ми 20-х ро1,ів, разом з чітни:м полі­
тичним усвідомленням місця Шевченн:ової спадщини в сучасній
боротьбі. Водночас треба визнати, що І{артина стану радянсьн:ого
шевченн:ознавства, намальована В. Деснян:ом, виявилась надто по­
хмурою. У полемічному запалі він перебільшив хиби і фан.тично
нічого не сназав про його неабиян:і надбання. Вульгаризаторсьн:ою
була Десня1юва оцінна аналітичних розвідок про Шевченкову пое­
зію ян <<гелертерсьпого барахла>>. Вже тоді цю вульгаризацію за­
перечив Є. Н.иришо1с <<В. Д еснш, називав ці статті <<формалістич­
ним розглядом Шевчеш<авої творчості» ( <<І{ритипа», No 3). Але
очевидна річ, що без них обійтися не можна, навіть дослідюш­
марнсист потребує якоїсь елементарної розроб1ш питання, грунту,
на шюму можна було б оперти ширші узагальнення. Більшість
статей річника янраз порушують питання, до цього часу зовсім не
до сл іджувані>> 83 .
При всіх вульгаризаторсьн:их перехльостах стаття В. Десня­
на свого часу була нарисною тим, що загострила пи1 ання про
місце шевчеююанавства в ідеологічній боротьбі. Rритю, пра-
в~ <<Комуніст», 1928, 11.ІІІ.
82 <<Критика», 1928, No 3, стор. 12 . '
83 Є. Н. и ри люк, Останні досягнення шев,rешюзнавства.- <<ГІрОJrетар­
сша правда», 1929, 10.ІІІ, No 58.
174


пи11ьно поставив питання про значення революційних традицій
l l[cnчeш,a в сучасному культурному процесі.
Почато~, 30- х років в історії нашого народу відомий ЯІ{ пе­
ріо7' розгорнутого наступу соціалізму по всьому фронту. На
1929-1932 роки припадає славетна перша п'ятиріч1,а, яка за-
1шала основу індустріалізації Радянсь1юго Союзу. В ці ж роки
почалася й була в основному завершена суцільна коле1{тивіза­
ція сільського господарства. Це були роки величезного героїз­
му й переборення нечуваних труднощів, рон:и загострення 1ша­
сової боротьби, літшідації нуркульства ЯІ{ класу. Значно активі­
:1уваJ1 и сн в ті роки й закордонні націоналістичні нола.
E 11oxD. вимагала від літературознавців чітного політичного
сдмо 11и зuа •1 еншr. І з розуміло, що той велиюrй злам, яний про­
і,і111011 прізь усо шиттн радннсьного суспільства, не міг не визна­
чити й долі шевчешюзнавства. Уже з 1931 р., а почасти й з
1930 р., шев<нш1юзнавство переживає глибокі зміни. У шевчен­
нознавстві, ю, і в усій тогочасній критиці, посилюється бороть­
ба за чистоту мар1,систсько -ленінсьної ідеології, проти буржуаз ­
ного світогляду, націоналізму, академічної <<безпартійності>>,
формалізму тощо. Проте нрит1ша першої половини 30-х ро1, ів,
здійсню ючи перебудову шевченкознавства, припустила чимало
uуJJІ,rаризато рсьюrх помилон.
Та1,им чином , початоR третього періоду розвип,у радянсь1ю­
І'О 111 ІІ'І ' 1111оа 1щ 1 1ства прппадає на першу полnвину 30-х років.
Водночас ) \І'L кусj.і,'ш им залиша є ться питання : починати тре­
тій періОJ\ в ін 110•1атду 30-х ро1,ів, приблизно з 1931 р. (відпо­
відпо l\O 1ю<1ат1(,У рс1ю 11 струю·иnпого періоду, хоч повnої хроно­
Jюг і•ш ої ві;1 1 юнідності тут, звичайно, немає), чи з 1934 р . , rюли
11і ·м1 11у бл і1 ,а 1(ії <<Тез до 120-річчя від дня народження
Т. Г . Шсв,101ша>> Віддіду н:ультури і . пропаганди ленінізму
ЦН 101 (б) У стверджується визначення Шевчеш,а ЯІ, револю­
ційпого демо1,рата? Для вирішення цього питання треба зва­
жити на те, що критини початну 30-х ро1,ів ясно ВЖ() усвідо:м­
шоваJІИ, що шевченкознавство вступає в нову фазу своєї істо­
рії. Так, О. Ведмиць1шй у статті <<Т. Шевчешю та яритика>>,
написаній на почаТІ{У 1933 р . , пов'язує новий етап у шевчешю­
а11аnстві саме з початн:ом ренонструнтивної доби, хоч і не фінсує
111(ої с 1 , JЮПЩ)Стпої дати: <<За ре11:опстру1{тивної доби < ... >шевчен-
1оа 11 11 11 r,•1· н о 11 ту11ас в трстіі:1 етап свого розвитну. На всю широчінь
11 щ;• , •н( : J11 юfіJ 1 ом n 1ІO- JJ 11і I rеь 1юму переоцінити культурно-історич-
11 у <· 11 н; 11111111 у, 11 і ;1 іі,іт11 до творчості й діяльності Шевченна ви­
ХО)(Н'lИ 3 11р1:штию,r пролетаріату періоду соціалістичної р1шон­
стру1щії, п о -11артіkі11ому розв'язати пробдеми шевчешюзнавства,
пам'нтаючи, що ш1асова боротьба навколо Шевченка не закін­
ч ен а, що вона набирає інших форМ>> 84. Є. Rирилю1, пов'язує
84 О л. В ед м и ц ь н и й, Т. Шевс1енно та нритина.- <<За марнсо-леніп­
с 1, 1 1 у нритину>>, 1933, No 2, стор. 7.
175


почато~{ нового етапу в шевчеююанавстві а визначенням Шевчен­
на ян революційного демократа: <<Потрібен був певний поворот
від анадемічного, почасти об'єктивістського дослідження спад­
щини поета до справді парт1иного, марксистсько-л('нінського
шевченкознавства. Поворот цей був здійснений у «Тезах до
120-річчя від дня народження Т. Г. Шевченна>> Відділу нуль­
тури і пропаганди ленінізму Ц:К :КП (б) У 1934 року, в статтях
В. Затонсьного, А. Хвилі, Є. Шабліовсь1юго, Ю. Йосипчу1ш та
ін. Великий поет, за аналогією з ученням В. І. Леніна про Бв­
JІінсьного, Чернишевсьного, Добролюбова, Ненрасова, був ви­
значений ш, селянсьний революційний демократ>> 85 . Отже, гово ­
рячи про поворот у шевченнознавс тві, автор, очевидно, мав на
увазі 1934 р., 1юли опубліковано <<Тези до 120-річчя ... >> і згада­
ні тут статті В. Затонсьного, А. Хвилі, Ю. йосипчу1,а та ін.
Оскільни визначення Шевченка ян революційного демократа
мало великий вплив на дальший розвито~, шевчеююзнавства,
в таній інтерпретації питання в певна рація. Водночас не мож­
на забувати, що на формулювання <<Шевчеш,о - ре1юлюційпий
демо1,рат>> ми натрапляємо ще в праці Є. Ulабліовсьтюго 1932 р.
<<Пролетарсьна революція і Шевчешю» (щоправда, там це ви­
значення <<співіснує>> з старою формулою <<співець передпролета ­
ріату>>; загальноприйнятим визначення Шевченна як революцій­
ного демоr,рат::~ стаG саме з 1934 р.). Треба зважити й на те,
що той «поворот від академічного, почасти об'єнтивістсьІ{ого
дослідження спадщини поета>>, про яний пише тут Є. :Кирилюк,
почався не з 1934 р., а дещо раніше - п:риблизно з 1931 р. Тому
автор цих рядків приєднався до думки тих літературознавців, які
вважають, що <<Тези до 120-річчя ... >> були вже н а слід 1, о м по­
вороту у шевченкознавстві, а не його початном.
Ян зазначалося, третій період історії радянсьrюго шевчешю­
знавства за нашою схемою об'єднує роки з 1931 по перші після­
воєнні ро1ш. Ос1,ільни за цей час шевченкознавство пройшло
досить с1шадний ШJІЯХ розвит1,у, можливо, варто поділити цей
період на відповідні підперіоди, а саме: шевчешюзнавство 1931 -
1933 рр. до появи <<Тез ... », в шюму ще міцні вульгарно-соціоло­
гічні тенденції; шевченкознавство 1934-1940 рр ., 1юли почав ­
ся процес поступового переборення вульгарного соціологізму й
стало загальновизнаним визначення Шевченка як революційно­
го демократа; шевченнознавство часів Вітчизняної війни (осніль-
1ш воно мало свою специфіку) .
В першій половині 30-х років у шевченкознавстві з'являється
чимало нових імен. Чи не найвпливовішим шевченкознавцем
тих перехідних часів був Є. Шабліовсьний, шшй з 1932 по 1935 р.
опублікував чотири монографії про Шевчею<а і велику нількість
статей про нього. У тогочасних працях Є. Ulабліовсьного (дослід-
85 Є. Кир и л ю к, Білл джерел радянсь1,оrо шевчеююзнавства.­
«Прапор>>, 1967, No 8, стор. 94.
176


НИІ{ дивиться тепер на них яR на давно перейдений етап) досить
паdЧІІ1о відбилися типові - ян позитивні, таR і негативні
-
риси
тов•юшюзнавства тих роRів: з одного боl{у, щире прагнення йти
в ногу з епохою, творити таке шевчеююзнавство, яке б ідеоло-
1·іч1ю допомагало народові будувати нову соціаJІістичну культу­
ру, а з другого - вульгарно -соціологічні передсуди, характерні
!1заrал і дшr частини 1,рити:ки початку 3O-х років.
1932 р. вийшла перша праця €. Шабліовсьтюго <<Пролетарська
ро1юлюція і Шевченно>> . Це була своєрідна відповідь на <<со-
11іаль11е замовленню> часу - дати широному читачеві науново-
11011уJшрпий нарис про Шевченl{а і його значення для сучасності.
]{пи~rша nаписана публіцистично і спрямована проти націоналі­
стичного табору . 'У своїй 1юнцепції творчості Шевченна автор в
осnоnпому ще йшов за А. Річиць:ким, :кваліфі:куючи поета ян <<rе­
піальпоrо виразюша ідеолоrн передпролетаріату>> (стор. 179),
<< ідеолога най:vштсь1ю-плебейсь:кої rолотИ>> (стор. 181) тощо. Вза­
галі в цій 11:нижці, ЯІ, і в інших працях того ж автора 3O-х ронів,
творчість Шевченна надто <<заідеологізована», влnсне Шевчешю ­
поет, його майстерність, поетика й естетина залишалися за межа ­
ми дослідження. Проте поряд з вульгарною соціологією . натраn­
Jrяємо в цій ннижці й на соціологію без лапок. Я1, зазначалося,
тут вперше сформульовано думку про революційний демо:кратизм
JПеnчоrша та його ідейну спорідненість з Чернишевсьним,
М. Михайловим, П. Лавровим (нагадаймо, що цю проблему в
загаJ1ьпому плані по таn и в що О. Дорош1,евич): <<llіевченно - ре­
вошоційний демонрат. ]Псnчеюю - ідеолог революційпо-демо1{ра­
тичпого шляху ровnитну>> (стор. :186) . Це була, безумовно,
перспентивна І(опцопц ін, хай ще недостатньо розгорнута й аргу­
ментована. Тогочасна нритrша хоч і зазначила, що праця €. Шаб ­
ліовсьного <<хибує на схематизм, недостатню і неповну · аналізу
творчості поета>> 86 і в деяких <<Найвідповідальніших формулюван­
шrх - неr{ритично повторює Річицьноr0>>, І{онстатувала: <<Книлша
деююю мірою аадовольняє гостру потребу на марнсистсьrшй по­
пулярно -І{ритичний нарис про Шевченна» 87 •
'У наступних ннижнах <<Т. Г. Шевчен:ко та його історичне
значенню> (1933) і <<Т. Г. Шевчею,о. Його життя та творчість>>
(1.934) Є. Шабліовсьrшй розгортав думну про революційно-демо­
Щ)fІти•mий вміст тnорчості Шевчешш та про його єднання з :колом
Чо1111и111 11с1,1,01·0. J\i~i 11,0 проблемі він присвячує спеціальну пра-
1\І◊ <(11 \ 11•1 11н о і ро іі,і сьна революційна демонратію> (1935). На ­
DвІ.\нl нрю\і мюотJ, 'J'IO,o ш публіцистичне спрямування, я:к і перша
1ш.ю1ша того ~н І.\втора, роз глядаючи майже винлючно ідеологічні
й соціологічні аспенти Пlевчеш<0вої творчості . 'У цих працях
86 О л. Вед ми ц ь ки й, Т. Шевченrю та 1,ритика.- <<3а марксо -ленін­
с1.,ну Іtритику>>, 1933, No 2, стор. 30:
87 Див. рецензію М. Фі пк ел л в журн. «Червоний шлях», 1932,
.No 5~6, стор. 164 і 163.
177


автор поступово звільняється від методологічного впливу А. •Рі­
qиць1юго (вже у другій своїй книжці він не вживає формулювання
<<співець передпролетаріату>>, хоч і зберігає його відповіднини
типу <<співець наймитсь1ю-кріпацької голотю>, <шаймитсь1шй поет»
тощо). Проте вплив вульгарно-соціологічних 1юнцепцій на цих
працях аж надто помітний. Очевидні тепер недолі1ш праць
Є . Шабліовсьного 30 -х ро1{ів, зонрема помилки в оцінці дороб1{у
деян:их радянсьних шевчеююзнавців, обумовлені складністю й су­
перечностями тієї історичної доби, рівнем тодішньої І{ритини. Ят,­
що для нашого часу перші три книжки Є. Шабліовсьн:ого є безпе ­
речно застарілими, то для свого часу (а отже, й в історії шевqен­
кознавства) вони відіграш,~ певну роль у боротьбі з традиціями
анадемічної <<безпарт ійності>>, у ствердженні погляду на Шевч:енна
ян на спільню,а російсь1шх революційних демо1{ратів.
У 1шижці <<Т. Г. Шевченно та його історичне значенню> со­
ціально-історичний фон діяльності Шевченна, зонрема селянсь1шй
рух 30 - 60-х ронів, розгшшуто повніше й І{ОШ{ретніше, піж у пра­
цях попередніх ронів, а ТаІ{ОЖ плідно шшористано наслідІ{И до­
сліджень В. Щурата, О. Дорошн евича , П. Фишшови,1а про вплив
на поета польсь1юї революційної літератури, деІ{абристів, петра­
шевців і Герцена. Розглндаюqи ставлен ня Шевчеш,а до релі­
гії, Є. Шабліовсь1шй під1,реслив, що поет - пристрасний ворог
цер1ювної ідеології, проте · <ше був і не міг бути послідовним ате­
їстою> (стор. 206), і що тільни наприніпці житrя він стояв на ме­
жі повного заперечення релігії. Тю{а загальноприйнята тоді в
радянському шевченкознавств і думка враховувала фанти й реальні
суперечності Шевченкового світогляду, на яні не завжди зващали
автори післявоєнних праць з цього питання. Безперечно, застарілою
є фразеологія, а почасти й І{онцепція автора там, де він, слідом за
А. ЛуначарСЬІ{ИМ, В. Затонським та ін., писав про тю{ званий
Шевченн.ів селянсь1шй <шаціоналізю>, під шшм ці дослідники ро ­
зуміли, по-перше, патріотизм Шевченка, постаною,у в його твор­
чості питань національно-визвольної боротьби, а по-друге, наявні
в його поезіях елементи ідеалізації минулого. Ошілью1 така фра­
зеологія могла привести до отото11пюннн Шевченяового світогляду
з сучасним буржуазно-націоналістиqним, у другій половині 30-х
ронів вона знинає з праць радянсь1,их шевчеююзнавців.
• У цій же ннижці в окремому підрозділі автор побішно вислов­
лює мірнування щодо художнього методу Шевченка. Схема твор­
чої еволюції Шевченна тут не нова: від романтизму до реалізму.
Нове те, що реалізм поета дослідник визначає ЯІ{ революційно-де­
мократичний (стор. 263), або просто <<революційний>>: <<Харю,те­
ризуючи в цілому художню методу Шевчеюш, ми мусимо визш1-
чити її як методу революційного реалізму» (стор. 270) . Тут же чи­
таємо про <<революційно-демократичний стиль поета» (стор. 273).
Під «революц1йно-демонратичним реалізмою> автор рщ~умів <,по ­
наз правди життя, такої правди, що nикриває провідні тенденції
дійсності, показує сучасне в його справжньому революційному
178


розвишові>> (стор. 270). Водночас тут ідеться про романтин:у ш,
сю ,адову частину Шевчешювого реалізму. Така ромаптш,а не су-
11еречить реалізму, <<а є лише одним із засобів цього по 1,азу (прав-
11 11 життя.- Ред.)>> (стор. 271). У цих визначеннях неваншо по­
бачити вплив тогочасної дискусії про реалізм радянсь1юї літера­
тури і місце в ньому революційної романтики. Термін <<революцій­
но-демократичний реалізм>> був досить поширений у 30 -х рот.ах;
тnн, де.які 1,ритини визначали творчість Не1{расова, ЧернишевсьІ{О­
го, Салтинова-Щедріна тощо. Про Шевчеюш ЯІ{ «родоначальнш,а
реnолюційно-демонратичного реалізму>> згодом писали Д. Тамар­
чепно (див. далі) та ін. Проте термін «революційно-демократичний
rеа.н ізм» з середини 40 -х років зникає з ужит1,у ЯІ, недоцільний.
1935 р. вийшла ютижка Є. Шабліовсь:кого <<Шевченко і російсь-
1щ репошоційuа демонратію>. Вона подає найбільш повний розгляд
ц і єї пробJІеми n довоєнній шевчею,іапі, і в пій менше, ніж на ін­
ших тогочасних працях дослідпиrш, позначився вплив вульгарно­
го соціологізму. Автор доводить ідейну спорідненість Шевченка
і Чернишевсьного, Добролюбова, Михайлова, В. Н.урочніна, наго­
лош ує на тому, що російсьна революційна демонратія підтримувала
і Унраїну, і особисто ІПевченна. Останній період творчості поета
трантує ться я:к його ідейно-художня нульмінація. Автор пов'язує
11е з впливом революційно-демоr,ратичного табору. Водночас
Є . ]Лабліовсьrш:й не спрощує проблеми і не тлумачить Шевченю1
ля насивпий об'єr,т впJІиву Чернишевсьного. Харантеризуючи ідей­
ні нозиції поета, ІЮJІИ віп повертався з заслання,<шапередодні зна­
йомства з Черпишовс~:,нию> (стор. 11), Шабліовсь1,и:й 1,онстатує:
<<Це бу.пи пози11її ренотоційної буржуазної демонратії» 88 . Згідно
з <<Тезами до 120-рі•Р.ІІІ... >> (див. далі), Є. Шабліовсьr{И:Й: хара~,те­
ризус пласовий зм і ст ревошоційно-демонратичної ідеології, Шев­
че~ 1 11опої зо 1,р ема, ш, об' є1,тивно дрібнобуржуазний (посилаючись
11 а Оі\і І шу Леп іним російсьних революційних демонра тів). Є В цій
нра:~1і й недоJІі1ш, ю,і змусили автора істотно переробити 1шиш1,у
ДJШ другого видання, що вийшло 1958 р. Це - недостатнє висвіт­
лення фантичної сторони питання, дею{і вульгарно -соціологічні
надуживання, 01{ремі фантичні помИШ{И та відсутність посилань у
11итуванпі.
Загалом тими ж рисами, що й праці Є. ШабліовсьRого, позна ­
•r ні статт і й інших нритинів, яні прийшли в mевченнознавство в
11ор111 іі,і н оJ 1 оnнп і 30-х роні в - А. Хвилі, О. Ведмицьного, 10. Йо­
с 111111у(са, А. Ito то 11ш:1 т ощ о . ТаІ(, уже згадувана стаття О. Ведми-
111,,щ1 •0 <<Т. )Но 1 11J о 1що тfІ нритю,а>> ( 1933) являла собою спробу
осмисJ1и ·1·н 11(J1НХ ранл 11с 1,ного шевченкознавства у зJІамний момент
~
ioro історії. Іtрнти 1 юві пе бранувало відчуття часу і бажання, щоб
1п евчешюзпа nстnо відповідаJІо потребам доби. <<Вся важливість
• .r іт1ю більшовицьного підходу до з'ясування проблем шевченно-
66 Є. Ша б л і о вс ь к ·н іі, Шев ,~ешш і російсьr,а революційна демо1,ра·
тін, Н., Вид-во УАН, 1935, стор. 30.
179


знавства,- писав він,- випливає для нас і з того фаRту, що ·· шев­
чешю - не тільки минувшина, що спадщина його і тепер відіграв
певну ралю в озброєнні трудящих мас. Треба, щоб ця зброя допо­
магала масам у побудові соціалізму>> 89 • Щодо оцінни радянсьJого
шевченкознавства, то не з усіма висною,ами нритина ми тепер
погодимося. Тан, серед проблем, <<на т,і дало відповідь наше шев ­
чешшзна вств0>>, він називає: <<1) Класова природа Шевчешшвої
творчості й світогляд поета; 2) На якому грунті зросла творчість
Шевчеш,а < ... >; 3) Проблема нації у Шевчепна і в зв'яю,у з цим
харантер національно-визвольної боротьби у Шевченна>> (стор.15).
Тим часом у питанні rшасової природи Шевчеrша тодішнє шевчеп­
r,ознавство ще не вирвалося ціш,ом з полону вульгаризаторсьних
схем і не мало жодної праці про філософсьні погляди й естетику
поета. Далеrю не розв'язаним було тоді й національне питання
у Шевченна, а проблема творчої еволюції поета потребувала ще
донладної ноннретної розробни . Щоuравда, в іншому місці нритин
визнав, що творчість Шевчеш,а ще жде <<доrшадної аналізю>, «ще
не вивчений Шевченнів стиль, доr,ладно ще не з'ясовані етапи
розвит1,у його творчості тощо, постає цілий ряд інших проблем,
зо1,рема проблема революції у Пlевчеш,а, національна проблема,
питання філософсьrшх поглядів Т. Ulевчеш,а тощо» (стор. 29).
В нритичній оцінці дороб1,у тодішніх шевчешюзнавців поряд з
вірними висновr,ами є чимало помилнових . 3онрема Ведмицьний
безпідставно звинувачував у <<буржуазності>> таки х радянсьrшх
учених, ю, О. Дорошкевич. У цій статті автор торюtється, що­
правда побіжно, проблеми народності ІІІевчеш,а: <<Ми uиступаємо
проти народницького траr,тувапня Шевчешш ш, <<Народного>> поета
в розумінні простонародного, але ми за ленінсьr,е розуміння парод ­
ного поета, як поета трудящих мас, як поета, що належить не бур­
жуазії, а дійсно народові>> (стор. 20). У цьому питанні О. Ведми­
цьний дещо випе редив тогочасну нритиr,у, осr,ільrш в ті роки
(і навіть в ювілейній літературі 1934 р.) визначення «Шевчеп-
1,0 - народний поет>> не вживалося і проблема його народності не
підносилася.
O1,ремо слід згадати праці російсьr,их учених про Шевчепна,
опубліrювані на початr,у 30-х роr,ів. Цінними за своїм фаr,ти<1юп.r
матеріалом є при:мітrш С. Шестеринова до ІІІевчешшвого щоденви­
rш 90• Доповідь аrшд. М. Державіна <<Творчество Т. Г. Шевче rшо
в его историчес1шм и идеологичесном онружении», виrолоІіІеuа
в грудні 1931 р. в Інституті слов'янознавства АН СРСР, ціrшва
спробою осмислити постать Шевченка в типологічному плані ш,
одного з слов'янсь1шх <<будителів>> 91 . У доповіді М. Державін~ чи-
89 <<За мар1,со-ленінсьЕу нрит1шу», 1933, No 2, стор. 7.
90 Т. Г. Шевче н 1, о, ДневннЕ, «Асаdсшіа>>, М.- Л., 193 .1 .
91 <<Известия Академии r-таут, ЄССР>>, Отд. общественнь1х науІ\, 7 серп-я,
1932, J\.o 5. Новий варіант цівї доповіді М. Державін виголосив 1939 р. на
урочистому засіданні в Москві (<<Вестшш Академии наук СССР>>, 1939,
.No 4-5).
180


мало свіжих для свого часу думок. Міркування вченого про .місце
ПІеnчею{а в слов'янському відродженні першої половини ХІХ ст.
досі заслуговують на увагу. Особливе значення мала публі1шція
М. НечІ{іної у <<Литерагурном наследстве>> заборонених цензуроІО
місць з статті ЧернишевсьRого <<Нациопальная бестю{тность>>, в
1ших згадувався Шевчеш,о 92 • Публікація засвідчила ідейне й осо­
бисте спілкування Шевчешш з російсьІ{ими революційними де­
МОІ{ратами.
1934 р. І{раїна широко відзначила 120-річчя від дня народжен­
ня Шевченка. Відзначення ювілею тривало ще і в 1935 р., І{ОЛИ в
Хар1юві було урочисто від1{рито пам'ятниR ШевченRоuі і вийшов
перший том ювілейного Повного зібрання творів ШевченRа (дру­
гий том вийшов 1937 р., на чому видання припинилося. Див. про
11ього в розділі <<Те1,стологію>). Серед ювілейної літератури слід
перш за все згадати <<Тези до 120-річчя від дня народження
Т. Г . Шевчеш{а» Відділу 1,ультури і пропаганди леююзму
ЦН. НП (б) -У, опубліl{овані в шевчеш{івські дні в газетах і видані
ОІ{ремою брошурою (разом із статтями В. Затонсь1юго та А. Хви­
лі). Значення <<Тез ... >> передусім у тому, що в них офіційно ствер­
джен о погляд на Шевче1ша ЛІ{ на революційного демон:рата:
<<В умовах -Унраїни 30 - 50-х ронів ХІХ ст. ШевчеІІІ{О був вира з ­
пи1юм революцій1:ю-демо1,ратичного руху пригнобленої соціальним
і 11а1\і.о н а.пьпим rпітом селянської маси:>> 93 . <<Тези ..~> > вірно підкрес­
шоnали, що uост uийшоn <<з найпригнобленіших верств унраїнсь1ю­
rо ссшшстnа>> (стор. 7), а ле пе виводили з цього нвазімарr{с:ист -·
сь1шх по за істори•111их форму.пю вапь типу <<співець батрацтва>>,
<<ідеолог пайми·1·стпа>> тощо. Отш с , <<Тези... » 1934 р. разом з чис­
JІ еш1ими юnіJІс і:111:и-:м и статтпми , написаними н а їх основі, зю,ріпи­
.пи n рщ111псь1юму ш евчешюзнавстві визначення <<llіевченІ{о - ре­
nошоційпий демоІ{рат» і сприяли дальшій розробці цього питання.
-У <<Тезах... >> nисунуто вимогу І{ он І{ ре тн о - історично ї
оцішш революційності Шевчеш,а і наголошено на відмінності ре­
волюційності селлнсьної, дрібнобуржуазної і пролетарсьRоЇ, соці­
алі стичної. <<Шевченно, бувши виразниrюм селянського, протттпо~
міщиць1юго руху, виразнином революційності буржуазної, селян­
сьної демоr{ратії, < ... > не виступав і не міг виступати проти
оспов буржуазного ладу>> (стор. 8). Відповідно до цього в <<Те­
вn.х....>> вазпачено, що <<Шеnченно в своїй літературно-громадсьr,ій
) \ІІІJ11,н о " І' і н т,раnо n i,'l;б иn суперечності того класу, з якого ви­
ї1111011 ... >> ( с· 1· ор. 9) . rцо п його тnорчості <<ідеалізація минулого, еле­
м пт1,r н1щіонn.J 11,ної обмеженості, релігійні серпанни - все . це
бyJ.ro відобращ пплм непослідовності, половинчатості селлнсьного
повстання, вузьності й обмеженості того нріпацьrюго гніву, рупо­
ром ююго був Шевченно>> (стор. 9-10). Денні формулювання й
наголоси <<Тез ... >> щодо цього є застарілими.
92 <<Литературное паследств0>>, 1932, No 3.
93 Цит. за виданням: Т. Г. Шевченно. 1814-1934, Х., ЛІМ, 1934, стор. 7.
181


Одночасно з <<Тезами ... >> в ювілейній пресі опубліковано статтю
В. Затонського <<Пошана революціонерові>>, а тан:ож статті Є. Шаб­
ліовсьного та ін. В статтях 1934 р. зо1{рема розвивається теза
про революційний демонратизм поета (Є . Шабліовський, <<Шев ­
чешю - поет революційної демонратії>> 94 , <<Шевчею~о і Черни­
шевсьни:Й>> 95 ; А . Хвиля, <<Поет, демократ, революціонер>> 96 та ін . ).
Істотним недоліком шевченнознавства 1934 - 1935 рр. було те,
що в ньому намітилась дещо гіпертрофована увага до супереч­
постей і <<вад>> Шевчеюювого світогляду. Правильна дум1,а <<Тез ... >>
про потребу нолнретпо -історичлої оціюш ідеології поета, враху­
вання суперечностей його світогляду і пшідливість будь-яної його
<<пролетаризації» в дею,их працях гіперболізувалася, <;уперечності
поетової ідеології роздмухувалися, а поде1,уди навіть штучно
нонструювалися. «Винрити до нінця елементи націоналізму Шев ­
ченка, поназати їх реющі:йну суть < ...> - таке завдання справді
наунового, партійного mевчею,ознавства», - читаємо в одній з
тодішніх статей 97 (інша річ, що через певний час у mевчепно ­
знавстві стала помітною зворотна тенденція - ігнорувати будь-які
суперечності в Шевченна. Це буJІа своєрідна реющія на вульгар­
ний соціологізм попередніх ро1,ів) .
Гіпертрофія «притичпості>> щодо Шевчепна особливо позна­
чилась па помептарях до видання <<Кобзар>>. Поезії>>, JJIM, 1934
(підготовлено Інститутом Тараса Шевчепна). Видання мало поєд­
нати науково -1,ритичний текст <<Кобзаря» з коментарями інтер ­
претаційного й реально -історичного плану і призначалося для ши ­
рокого читача. Примітки до видання 1934 р. й досі лишаються
найдокладнішими з усіх радянсьrшх номентарів до видань «Коб ­
зарю>. Вони - публіцистично загострені, містять чимало пояснень
і фю<тичних відомостей, що ілюструють реалі.ями доби Шевченнові
твори. На жаль, наунова цінність цих примітон низьна через від­
су тність посилань ла джерела і, головне, їхньою вульгарно-соціо­
логічною тенденцією. Остання виявилася в анцентуванні па обме­
женості Шевчешш ЯІ< селяись1юго демонрата, в примітивності й
однобічності багатьох тлумачень і хибній оцінці історичних дія ­
чіn минулого У1,раїни - Б. Хмельиицьного, С. Нашшайr,а, Гонти
й Залізнюш та ін.
Вульгарно-еоціологічні тенденції виразно позначились і на
шевченнівсьній тенстології першої половини - середини 30-х ро­
нів. Єдино вірним принципом тенстології визнавався принцип
<<І<лассовой значимости варианта>>, лний вимагав <<внлючения от­
дельнь1х классово ценньrх вариантов>> в основний теRст 98 • На праR-
94 «За марксо -леніпську иритиr,у>>, 1934, .No 2-3 .
9 ~ <<Іс т орик- б і льшовик», 1934, .No 1.
96 Т. Г. Шевченко. 18'14-1934, стор. 35- 48.
97 «Культура і пропаганда», 1934, .No 1, стор. 52.
__
98 И. А й вен шт о к, Судьба литературного паследства Т. Г. Шев -
чеш{о.- <<Литературпое наследство», 1935, .No 19 - 21, стор. 459.
і82


тиці це приводило до застосування 1юнтамінацш 1 реданторсь1юї
сваволі, яні зіпсуваJІИ деяні те1,сти І і II томів а~шдемічного Пов-
ного зібрання творів Шевчепна (1935 і 1937).
•
Проте вже 1935 р., ноли вульгарно -соціологічні тенденції в
шевчепнозпавстві, здавалося б, досягли апогею, з'являються пер­
ші озпани нрпзи вульгарного соціологізму в унраїпсь1юму літера­
турознавстві. Одне з перших висловлювань проти вульгарних со­
ціологів на Унраїпі знаходимо в статті Ю. Йосипчуна <<До вивчен­
ня історії у1,раїнсьної літературю> 99 - mевчеююзпавця, яний і
сам у ті рони віддав данину нвазісоціологічпим 1щнцепціям (папр .,
у статті <<Поема селянського повстанню> 100 ). <<Досі па переш1юді
до вивчення літературної спадщини, - писав Ю. йосипчун, - стоя­
ла ш1,ідлива <<соціологізацію>, що за своїми абстрантними схемами
зубожувала або робила мертвими найвидатніші образи художньо ї
літератури . Перша спроба дослідження творчих питань історії лі­
тератури проголошувалась гучною налич1юю - формалізм. Не ви­
падново ж поетина була Еигнана зі стін літературних І!_Ишів>> 101
(статтю написано в зв'язr,у з посгаповою ЦК КП (б) У про створен­
ня нурсу історії унраїнсьІ{ої лі тератури). Виступ Ю. Йосипчуіш
був, звичайно, не випадн:овий: саме в цей час радяпсь1{а 11:ритюш
почала наступ проти вульгарної соціології.
Розгортанню 1,ритини цих Rонцепцій сприяв -виступ Горь1юго
та денних інших промовців на Першому з'їзді радянсь1{их пи­
сьменню,іn (1934), а тапож (посередньо ) деяні тогочасні донументи
про стан історичпої пау1,и, ЗОJ(рема постанова ЦК ВКП (б) і Рад­
парному СРСР від 15. V 193Іr р. «ГІро пюшадання громадянсЬІЮЇ
історії в пшолах СРСР» (в .~шій осуджено абстра~,тний соціологіq­
ний схематизм у вюшаданні історії). 8 серпня 1936 р. з нрити1юю
вульгарпої соціології виступила <<Правда>> 102 . Ця нритина мала по­
зитивний вплив на дальший розвитон унраїнсьного літературо­
знавства, шеп'lешюзнавства зо1,рема.
Критину вульгарно-соціологічної методології у шевчешюзнав­
стві qи не вперше знаходимо в статті Б. Ковалеш,а <<Тарас Шев­
ченно>>: <<До поета підходили головно ян до виразнина певних
ідей, ігноруючи художню сторону його творчості. Не обходи­
лося при цьому і без вульгарного соціологізму (автор наводить
ш, ттрюшад 1юментар до вірша <<Вітре буйний ... >> у <<Кобзарі ►>
1934 р.- Ред.). Пре1,расний вірш, пройнятий хара~,терним для
Ulеиошш пі,1шим JІіриямом, < ... > інтерпретується ю, убога пуб­
ді ц11сти'lпа і по суті ue революційна, а сльозлива пародпиць1,а
схема <<1'орл-попевіряпнш>. Та й насправді, хіба до тупого вульга-
99 «3а мар1,со-лені11сьпу нрит1шу», 1935, No 7.
100У кн.: Т. Г. Шевченrtо,«Гайдамакю>,R., вид. УАН, 1935.
101 3а марксо-ленінсьну 1,ритину, 1935, No 7, стор. 13.
102 Передова <<Привить шrшлF>нинам любовь п нлассической литера­
туре» та критичні матеріали про соціологічні надуживання в літературо-
знавстві й винладанні в ш1шлі.
•
183


ризатора може <<дойтю> художня краса поетичних образів, що за­
бражують ліричні переживанню> 103 • У цій статті нритик підно­
сить значення інтимної лірики Шевченка, недооцінюваної вуль­
гарними соціологами: <<Інтимна лірика Шевченка становить єдине
ціле з його соціальними мотивами. Вона ніби доповнює револю­
ційну лінію його поезії, відтворюючи в художній формі позитивні
ідеали поета>> (стор. 94). Вульгарно-соціологічні погляди на зв'я­
зон творчості Шевченна з попередньою літературною традицією
нритинував М. Русанівський 104 .
Принагідні нритичні висловлювання про вульгарний соціоло­
гізм у шевченкознавстві dнаходимо в доповідях О. Білецького та
І. Стебуна на ІПевчеш,івсьному пленумі Спілки радянсьних пи­
сьменнинів СРСР 1939 р. 10 5
Проте боротьба з вульгарною соціологією в шевченкознавстві
виявляється в ті рони не стіль.ки в формі безпосередньої нритики
новнретних студій (тана 1,ритю,а з різних причин була прина­
гідною і «не називаючи прізвищ>>), снільни в створенні праць,
зміст і методологія юшх об'є1,тивно заперечувади вульгарно-со­
ціологічні принципи. Тю,а «позитивна нритю,а>> реалізувалася в
більш об'є1,тивному тлумаченні унраїнсь1юго літературного про­
цесу, в більшій увазі до художньої специфі.ки <<:Кобзарю>, у нама­
ганні розглядати зміст і форму творів ІПевченна в їх єдності тощо.
Однією з перших спроб по-новому розглянути творчу евошоцію
ав тора <<Rобзарю> була велина стаття Ю. Йосипчу.ка <<Етапи пое­
тичної творчості Шевченна>> 106 • Ця стаття належить до нращих
нарисів про художній розвиток Шевченна в шевченкіані другої
половини 30-х ро.ків. Водночас у ній помітні й залиш1,и вульгар­
но-соціологічних поглядів, перебільшено вплив поміщиць1,ої літе­
ратури на раннього Шевченна.
Загалом же автор вірно характеризує особливості ПІевчен.ково­
го реалізму, зумовлені революційно-демо1,ратпчнпм свіJОГJШДО">І
поета,- його а.ктивність, тенденційність (ю,а не переходить у
голу публіцистичність) . Плідною була й тенденція автора дослі­
джувати форму, поет1шу Шевчеш,а в єдності з світоглядом поета,
змістом його творчості. Ці тенденції знайшли свій розвиток у
працях наступних ронів. Раціональною була танож пропозиція ав-
103 <<Літературна нритика>>, 1936, .No 5, стор. 91-92. Див. такош статтю
Б. R о в а лен ка <<Шевченко як поет>> («Літературна rа3ета>>, 1936,
19.ІІІ, .No 12).
104 :М. Рус ан і вс ь ни й, Шевчеюю і українсь1ш література першої
половини ХІХ століття.- Наукові 3аписки Київського державного універ­
ситету ім. Т. Г. Шевченна. 3бірнин філологічного фанультету .No f. __П а м' я т і
Т. Г. Шевченна, R., 1939.
105 Не на3ивюочи прі3вища, О. Білецький 1,ритикував відому в,не нам
хибну думку В. Rорлка про вплив на Шевченна <шоміщиць1юї літературИ>>,
тшй нібито виявився в тому, що поет на3ивав російських митців «наші»
(в кн. «Боротьба 3а Шевченка», стор. 97). (Див. VI пленум правленил
Сіноза советс1шх писателей.., бюллетень .No 3, К., 1939, стор. 185),
106 <<Радлпс1,1,а література>>, 1937, .No 3, стор. 182-208.


тора розглядати всі твори, ваписані після арешту 1847 р., вrшю­
чаючи «казематний ци1ш>>, разом. Цю думну фантично реалізовано
в Повному зібранні творів у шести томах ювілейного видання АН
УРСР 1963-1964 рр. (де <шазематний цикш> починає поезії часів
заслання в І І томі) .
Характеризуючи «невольничу музу>> Шевченка, автор не обми­
нає й суперечностей цього періоду розвитку поета, які, на його
думку, <<дещо яскравіше виявилисю>, ніж у період <<трьох літ ►>.
В аналізі цих суперечностей є й помилкові дум1,и. Проте було б
антипауново заперечувати саму постанов1,у питання про наявність
суперечностей у творчості ІІІевченка. Заслуговує на увагу й думш1
ІО. Йосипчуна про елементи сентименталізму в деяrшх поезіях
Шевченна (вів пише про сентиментально -романтичну, але близьку
до народної, ліри' чну пісню типу <<Човею>, <<Вітре буйний>>, <<Дум­
на>> і про соціально -побутову з сентиментальним забарвленням
поему типу <<Катерини»). Сучасні дослідники здебільшого ігно­
рують це питання (хоч Ю. Йосипчук порушував його пе перший).
Основний же пафос статті Ю. Йосипчу1,а - у ствердженні рево­
люційного спрямування Шевчеюювого реалізму ян художнього
методу поета.
Rоротьба радянсьної нритиrш за марнсистсь1ю-лепінсь1,у ме­
тодологію і звільпення літературознавства від пут вульгарної co-
цioJioriї мали от~ним із своїх иасліднів усталення погляду на Шев•
•1еn11н пн парадного поета. Мо1ю1а сназати, що теза про народність
творчості П.lев•1 с rша з 1936 р. остаточно утверджується в радянсь­
ному шеnчеоrю;:~11nnстві. С3мо визнач ення «Шевчешю - народниіі
11оет>> ат 11інr1 ne було новим у шевчею<ознаnстві, воно виниюrо
ш.е за ~rшттn автора «J{обзаря>>. Проте до революції Шеnчешюву
11аrюд11 і с т~, даJ1 с по пе заnшди тлумачили вірно. Іноді народність
uоота роауміли 1ш <<Проетонародність». Шевчеющву вародпістr,
отот0111 11 ~овали s фольrшорпістю і тюнінням поета до С',южетів з
пародпо, ·о шиттл.. Після революції визначення << Шевченко - на­
родний поет>> майже не вживалося, 1,ритика його не визнавала за
марнсистсь1,е, ос1<ільки воно ніби змазувало 1шасовий зміст твор ­
чості письменнина. Встановленню правильного розуміння народ­
ності Шевченка допомогло те, що в попередні рони визнано
антиісторичними визначення типу <<співець передпролетаріату>>,
<<i)\ 00J101· батрацтnа>> тощо, а в російсьному літературозпавстві
у•1· 11 о р11и 11 •11 n ірn и й 11огляд па Пушніна, Гоголя, Ненрасова та де-
111 ( 11 х ін11111 х 1 ( ориф о \'в ро с ійсьної JІітератури ХІХ ст. ян па народ -
1111. х ІІИС, І, М( ЛП~JТ(ЇD.
Під пародnістто Шеnчеш<а стали розуміти передусім те, що
Шеnчешюва творчість відповідала 11орінним інтересам народник
мас, сприяла nивnоJrьпій боротьбі народу, відображала його думи
і прагнення. Народності змісту Шевченнової поезії відповідала
народність його форми - велина простота, близькість до фольклор­
пих джерел (хоч у ті рони далено не всі ще це питання правильно
розуміли),
185


Народним поетом називають Шевченка вже в деяких статтях
1935 р. 107 , а з 1936 р. це визначення стає загальнопоширеним 108 •
Одним із наслідків постановки питання про народність Шев­
ченка було те, що шевченкознавці другої половини 30-х років ста­
ли більше уваги приділяти проблемі взаємин Шевченка з фольк­
лором. Пожвавлення інтересу до цієї · проблеми обумовлювалось
не тільки внутрішньою еволюцією шевченкознавства, а й деяки­
ми загальними тенденціями розвитr<у радянської :культури, пов'я­
заними з посиленням боротьби за народність і реалізм у радян­
сьr<ій літературі. :Крім статей про творчий шлях Шевченка, в яких
відводилось місце і його взаєминам з народною поезією, в перед­
воєнні рони опубліrювано чимало статей, присвячених саме цій
проблемі. Найцінніші з них - дослідження Д . Ревуцьного «Шев­
ченно і народна пісня», М. Грінченна <<Шевченно в народній пі­
сенній творчості>> і П. Попова <<Шевченко і російський фольклор>>,
надруновані 1939 р. в анадемічному збірнину <<Пам'яті Т. Г. Шев­
ченна>> (див. розділ <<Шевченно і фольнлор»).
3 нритиною вульгарної соціології пов'язані й нові тенденції
в тлумаченні історичних поезій Шевчешш. Саме тоді в історичній
науці переборювалось вульгарне, спрощене розуміння поняття
нласовості, хара1,терне для багатьох історичних праць попередніх
ронів. 3оr<рема, переглядалвсь оцішш історичного минулого Украї­
ни та її визначних діячів - Наливайна, Богдана Хмельницьного,
Богуна, Сіриа, Гонти й 3алізняиа тощо, діяльність яних раніше
висвітлювалась тільни негативно. Цей новий етап в розвитку ра­
дянсьної історичної науни не міг не позначитись і на шевченно­
знавстві. Янщо в попередні рони вульгарно-соціологічна критина
вбачала в поезіях, присвячених героїчному минулому Уираїви,
<<Націоналізм», впливи поміщицьиої літератури, ідеологічну не­
зрілість тощо, то в mевченніані ніпця 30-х роRів більшість історич­
них поезій тлумачиться цілRом позитивно - ю< вияв патріотичних
перенонань поета. Усвідомлення не тільки соціального, а й цаціо­
нально-історичноrо, сRазати б вужче - патріотично-виховного, зна­
чення спадщини Шевченн:а. не було яюцюсь ізольовапим явищем
у . притиці і літературознавстві передвоєrших роr<ів. Аналогічні
тенденції в оцінці 1шасю<ів спостерігаємо в інших. літературах
народів СРСР. Загроза війни, що неминуче насувалася, загострю~
вала патріотичні почуття в радянсьному суспільстві і, природно,
підRазувала спиратися в духовному озброєнні народу на героїчні
традиції минулого батьиівщини.
На патріотичному значенні творчості Шевченна, зонрема його
поезій про боротьбу з польсьною шляхтою, наголошувалось у ті
107 А. Ко ст е н но, Я. Га л а й чу к, Велика перемога.- <<За марксо,
ленінську крити:ну>>, 1935, .No 6, стор. 56 .
.
108 Див . статті: Б. :Ко в а ленна «Тарас Шевчеюю» (<<Літературна
11рити1,а>>, 1936, .No 5, стор. 75, 92), П. Ко лес ник а, <<Проза Т. Г. Шев­
че~шю> («Літературна критика>>, 1936, .No 10, стор. 3), Ю. й о сип чу н а,
«Геній народний>> («Вісті>>, 1937, 10.ІІІ, .No 57) та ін.
186


рони, нрім загальних праць про поета, в статтях Ф. Ястребо ва ,
К Гуслистого, М. Петровсьного, І. Балани 109 та ін .
Нритина вульгаризаторсьтшх нонцепцій сприяла об'~штивнішо­
му висвітленню всього літературного процесу на -Унраїні, а отже ,
і,і місця в ньому Іllевчеюш. Якщо раніше попередники Шев че н-
1ш - від Нотляревсьтюго до :Квітни й поетів-романт~шів
-
розгля­
далися лише в <<єдиному потоці>> <шоміщицьної літературю>, а ї х
за гальнонаціональне значення ігнорувалося, то напрю{інці 30-х
ро1,ів у їх тв орчості знаходять уже й прогресивні риси - ЯІ, у
суспіш,но му, тю, і в історю,о-літературному плані. Янщо раніше
в зає ми ни Jllевченна з цими письменниками розглядались перева ш­
но в аспсн:ті в пливу на поета «поміщицької ідеології>>, то тепер ц ю
проб1rему аналіс1ують у всій її снладності. Щоправда, процес пере ­
борення вульгарно-соціо л огічної методології проходив нелегко:
були (особливо після війни) й зворотні тенденції . А творчість
таних сучасшшів Jlleвчeнr:a, ю, :Костомаров та деякі романти1ш ,
ще тривалий час не знаходила об ' є1,тивної оцінни, що не могло
но позначитися й на розробці проблеми <<Шевчеюю і літературни й
11роцес».
Певне значення у встановленні правильного погляду на місце
lП спчешш в літературному процесі мала й згадана вище ст а тт я
:М. Р у са_ пj uс r:,1юго << ІЛе вченко і унраїнсьна літера'І'ура першої пo­
.
1,01J11 r111 X l X с·.т о Jrіттл >> . 1·1: а втор поставив своїм завданшrм <<з'ясув а­
ти питаrшя ,, ро вmшв п опередньої літературної традиції на форму-
11а1111:1 JH1L1111, u1·0 1100·1·и•11101·0 обличчя lllевчеш,а>> 110. Дослідник аиа­
.1,іаус 110 ті.п1,1,и то, щ<> вjІ\1 і.зшrс ]Іlсвчешш ян: поета мужицьrюї
роnо.11ю1\ії 11і)\ і~ого 11011 р нпи1,ів, а й те, чим поет плідно с1ю­
рис~·п\11<•,ІJ а у1ср11ї11с1.тщї .11ітсратурnої традиції.
) ~ііі жо 111IOIJJ1oмi - з'нсуваншо місцн ІПевчею,а в унраїнсь1юму
JJі·1·о р11ту р11 ом у 11роцесі - присвятив свою доповідь на Пlевчею,ів­
СJ ,t, ому JІJІо н у мі 1939 р. «lllевченко і унраїнсьтш література>> І . С те­
бу н 111 . Ях і М . Рус ан івсьний, він осуджує <<запопадливих вуль га ­
ри :.J атор і в >>, яні за певняли, що <<Шевченно взагалі повністю запер е ­
• rу в а в літ е р а турну спадщину своїх попередшшів>> 112 . Водночас
, · о J ІОн пу ува гу І<ритин звертає на те нове, що визначило місце Шев­
•1 0 11,·т II і с т ор ії унр а 1 псь1юї літератури,- його реалізм і народність .
11111 Ф, 111· 't' р о , о 11, 11101:•1 0111(0 - борець проти польсь1{ого панства.­
«,11 'І'СІjІІІ'І'УІ'ІІІІ IjІІІ'І'ІІІ(ІІ)), І!!:18, .No 1; Н. Гусли сти й, Коліївщина в творах
ІІІ01Р1011щ1; М. 11 о 'І' р о II с 1,1111 й, Повстання українського народу проти
1'11 іту 111J1JІХО'1'е1 , 1ю'і ІІ о.111, 111і в 1630 році в творах Тараса ІІlевче1ша.­
О<і11нві у :~б.: <1ІІ11м111ті Т. І'. ПГопче111ш>>, н:., Вид-во АН УРСР, 1939; І. Б a -
Jt а 11 н , Пн т рі о т11 :rм 11 110 0:~ ії Hl e r!'1e1шa.- Учені записюr Хар1{івсь1юго упі-
11('рс11тс·1·у, Ni 17. Тру1111· ф іJLОJ1огі•того факультету, No 1, Х., 1939.
110 H.iyнoni з,шисrо1 Н:1йвс1,ног() університету, К., 1939, стор. 61.
111 По ширений nар і а нт 11і є ї д опові д і під назвою <1Основоположник 110-
11ої у1(раї11сь1юї Jrітератури>> )(ІІВ. у зб.: «Пам'яті Т. Г. Шевчешш>>, І-І:.,
І \J:Ю.
112 <<ТТrш'яті Т. Г. Шевченна>>, стор. 193.
187


І.· Стебун характеризує Шевченка як основоположника і родона­
чальнина нової українсь~ої •літератури. Обгрунтовує цю тезу й
М, Русанівський у згаданій праці. Це визначення набуло в ті
рони загального поширення, але саме в названих статтях воно те­
оретично обгрунтоване. Ще раніше - 1937 р. - Ю. Йосипчук пи­
сав, що <<Шевченко є основоположню,ом реалізму в українсьній лі­
тературі>> 113 • Основоположне значення Шевченна в становленні
нової українсьної літератури згадані нритини пов'язували з тим,
що саме він вивів її на широний шлях літератури світової і ви­
значив головний вю,ривально-реалістичний напрям її роз­
витку.
На відміну від терміну <<основополошнию>, яний міцно ввійшов
у шевченкознавчу літературу, термін «родоначальнию> у наш час
поступово зникає з ужитку. Від цього терміну варто остаточно
відмовитися вже тому, що й до Шевченка на Унраїпі існувала до­
сить розвинена література (отже, не можна бути родоначальню,ом
того, що народилось раніше).
До проблематини . <<Шевчешю і у1,раїнсьний JІітерагурний про­
цес>> значною мірою належатт, і розвід1ш типу << Шевченно і Ско­
ворода>> П. Попова 1!4, <<Т. Шевченно і П. Грабовський>> О. Кисе­
льова 115 , <<llіевчеш,о і Фрашю>> О. Семененна 11 6, <<Франко про
Шевчеш,а>> ІО. Кобилецьного 117 тощо. Дві останні статті звертали
увагу на важливу проблему <<Франко і Шевqенко>>, значення ююї
раніше недооцінювалось. Франно як дослідню, ІІІевчеш,а фактич­
но випав з поля зору шевченнознавців 00-х - першої половини
30-х роиів. Щоправда, в ці ро1ш на Радянсь1,ій У~,раїні (а також
у Галичині ) опубліиовано деякі цінні матеріали з цієї проблеми:
стаття Франка <<Тарас Шевчешю>>, написана 1914 р. для лон­
донсьного журналу 1!8, листування Франиа з Доманпцьним про
видання «:Кобзарю> 119 , листи Франка до Драгоманова, де є згад-
1, а про Шевченка 120 та ін. Проте глибша розробка цієї проблеми
і перевидання праць Франна про Шевченяа почалися вже в після­
воєнні ро1ш .
Місце Шевчешювої тв орчості в л іт е ратурному процесі висвіт­
люв али й праці з проблеми <<llіевченн:о і літератури народів
СРСР>>. Питанню зв'яю, ів поета з російсь1,и:м літературно-громад-
113 Ю. йосип чу R, Геній народний.- <<Вісті>>, 1937, 10.ІІІ, No 57.
Визначення це виниRло, очевидно, під впливом аналогічних визначень в
ювілейній пушRінській літературі 1937 ро 1ч .
114 Нау1шві запис1п1 Rиївсь1,ого •державного університету, 1939.
115 Там же.
116 НауRові запис1ш Хар1,івсьного педінституту, 1939.
117 <<Літературна нритика>>, 1939, No 11.
11s <<Україна», 1925, No 1-2 .
119 М. В о з п ян , З приводу двадцятиліття
«:Кобзарю> в редакції
В, Дома~-шць1,ого (його листування з І . Франном) .- <<За
сто літ», кн. 5,
193 0.
120 Матеріали для нультурної й громадсьної історії Західної У1,раїни,
т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова, R., 1928 .
188


СLІ(И :М: рухом приділялось чимало уваги ще в 2O-х ронах. Але про
:1 11'!1:ши Шевченново ї творчості з літературами інших народів СРСР
ра11іше майже не писали. Роаробна цієї проблеми фактично почи-
11 ас ться а Rінця 3O-х ронів. Природно, що найбільше праць присвя­
'І ОLІО взаєминам Шевченка а російською літературою, яяа найви­
разніше позначилася на його творчості. Розроблялися ці теми
u плані дослідження як впливу на Шевченка російсь1иї літерату­
ри, тан і місця Шевченнової спадщини в нультурі народів
СРСР.
1936 р. в ювілей Добролюбова з'явилось нільна статей на тему
«ІПсuчешю і Добролюбов>> 121 • Кільнома статтями відгу1шулись
шоnчепнознавці і на сторіччя від дня смерті Пуmніна (1937) 122 ,
і на 15O-річчн від днн народження Щепніна ( 1938) 123 . Нерівно­
цінна за своїм наун:овим аначенннм, цн ювілейна література сприя­
ла, проте, аІ{тивізації дослідниць1{ого інтересу до поставлених
нроблем.
Усе зростаюча в ці рони І{іль1{ість публінацій на тему <<Шевчен-
1ю і російсь1{і революційні демонрати» додала мало нового до
снааа ного раніше Є. Шабліовсьним, аа винятном розвідни М. Ша­
г і пяn. <<Шевченно и еженедельиин <<Искра>> 124, що ввійшла ш, роз­
д і J 1 · у її ю1ю1шу <<Шевченно>> ( '1941). Дещо нове, порівняно з
О . Доро.11шони•10м, знайдемо і в статті Ю. Гая <<llіевчеш,о і Гер­
Ц О U» І ~& . 1039 р. Снири;\опов опублінував у <<Литературной газете>>
(No 1.9) ст аттю , о л1сіі,і 1\опод1,rв приналежність Бєлінсьr{Ому рецен­
зій па <<l{об:зар >> у тр а 1111 вій 1шизі <<Отечествепнь1х записок»
1840 р. Обгрущ·о11n 11 а JІЇ СJ 1 1 1 11іі:1ю1 Ф . При.іімою, гіпотеза В. Спири­
поnова мас со р О;\ ]II QJJL[0lll(0311[\ІJЦЇD fШ своїх Щ)ИХИЛЬПИІ{іВ, тан
і проти11 11 и1( і. в.
У 11op 0 J\JIO C шri рони: з'явилося чимало публінацій і статей на
тому <<Горьний і Шевчешсо>>. 29.VIII '1938 р. <<Правда>> опублі1су­
нала урюзоrс в 1сонспе.кту ле~щій Горьного з історії російсьІ{ОЇ
літератури ( 1912), де висш,о оцінюється Шевченно 126 . Названа
121 И. Я. А й з е н шт о 1,, Добролюбов и уr,раинская литература.­
«И3nестия АН СССР>>. Отделенне общестnеш-1ь1х наук, 7 серия, 1936, .No 1-2;
1 . И оси п чу І(, Шеnчеrшо і Добролюбов.- <<Більшовин Унраїни», 1936,
.Nu 11; . Г. НІ JІ іх т ер, Чернишоось 1 шй, Добролюбов і Шевчеш,о.- «Біль-
1110111111 Y 1tp11ї11m>, 1036, .No 5.
12~ О. І ) і J1 о І\ 1, н J-J ~і, Іlуошін і Шеnчеtшо .- <<Rо муп іст», 1937, 10.ІІІ,
.Nb !37; l . йос и 11 чу rt , lІупшів і Шевчеш,о.- <<Вісті>>, 1937, 10.ІІІ, No 34;
ll. Но Jl ос II и rt, l .Іу11ші11 і Ulевчешю.- <<Радянсьна література», 1937, No 1;
Д . Н: ос ари 11, Пу нrr t іп і Шевчеш,о.- <<Літературний журнаю>, 1937, No 3.
123 А. Де й'!, История од ной дружбь1 (М . Щепюш и Тарас Шевчеи­
!(О).- <<Известия» ,
19 33 , 18.Xl, No 268; Ю. І{ остю н, Шевченrш і Щешtів.­
<<М олодий більшовию>, 1938, No 12; Т. Ще пни на - Ку пер ни н, Пре1,рас­
ная дружба . - «Советс1юе и снусство», 1938, 18.ХІ, No 153 та ін.
124 Вперше опубліновано в жу рн . «01,тябрь>>, 1939, No 5-6.
12 5 <<Літературний журнаш>, 1939 , ;N'o 3.
126 Див. танож: М. Гор ь r, и й, История руссн:ой литературьr, М., Гос­
л11ти з дат, 1938.
189


пубJ1інація, а та1юж деш,і інші 127 мали своїм наслідком помітне
пожвавлення уваги нритини до цього питання 128 .
Поряд з розвіднами, присвяченими онремим питанням пробле­
ми << Шевченно і російсьна література», папринінці 30-х ронів
опубJ1іновано й 1,іль1,а загальних статей на цю тему · о. Білецьно­
го 129 , С. Шаховсь1,ого 130, Д. Носарина 13 1,
Б. Янубсьного 132 •
Наведені статті нагромаджували спостереження й ідеї, робили
певний крок у розробці проблеми. Проте, очевидно, досліджених
на той час матеріалів було замало для створення синтетичної роз­
відки типу написаної вже після юини монографії Ф. Прийми
<<Шевченко и русс1,ая литература ХІХ вена>> (1961 ) .
Перші крони у вивченні впливу Шевченка на 1члиуру інших
(нрім російського) народів СРСР припадають на передвоєнні рони .
Саме тоді поезія Шевченна вперше перекладається на мови ба­
гатьох народів Радянського Союзу і стає чинником їх внутрішньо­
го літературного процесу. Велиним поштовхом у популяризації
Шевченнової творчості в радяпсь1шх респуб.пі1шх став 125-річплй
ювілей поета 1939 р. ІЦе 1937 р. П. Тичииа друнує С'rаттю <<llіев ­
чеюю і поети братерських республію> 133 , а в наступні рон:и вихо­
дить уже чимало статей, а та~{ош збірнюш й пере1шади Шевченно­
вих поезій мовами народів СРСР 134 • Значну увагу питанню про
127 Напр. І. Є [ро ф є є] в, Лист М. Горького про у1,раїнсь1шй театр. ­
«Театр», [К. ] , 1937, No 5-6; Скит а ле ц, Максим Горький. (Встречи).­
<<O1.тлбрь», 1937, No 2; Горький п ро Шев ч енка (лист Горь!{ОГО до І . Бєлоусо­
ва про переклади поезій Шевчен!{а) . - <<Комуніст>>, 1938, 28.ІІІ; Горь!{івсьт;а
](ОЛе1щіл шевчен!{ і вських малюнків .- «Малярство і с1,ульптура>>, 1938, No 3.
128 О . Білецький, Горький і українсь1,а література . - <<Л і тератур­
ний шурнал», 1938, No 4; А. Бр он сь 1, и й, Горький про Шевчен!{а.- <<Ра­
дянсь1,а література>>, 1938, No 10; Г. В л ади мп р с 1, и й, Горький о Шев­
чеюю.- «Красная новь>>, 1938 , No 12; Д. Кос ари 1,, Шевченко и Горь­
ю1й .- <<Советсная Украина», 1938, 11.Х, No 235; С. Б а л ух ати й, Ма1,сим
Горь1шй і Тарас Шев,1е~-шо.- <<Комуніст>>, 1939, 6.ІІІ, No 53; І. Ром ан -
ч енRо, Горью1 й про Шевчешш.- <<Ному н іст>>, 1939, 26.ІІ, No 20 та ін.
129 А. Бе ле ц 1, и й, Jll en •te 1 шo II руссю.1н J(ул1,тур..1.- У •r ені заtнrсrш
Х..1рr,івсь1,ого уніnерснтсту, Х., 1939 .
130 С. Ш ах о вс ь" и й, Jlleв,1e 1 шo і рос ійсь 1 ш культура.- <<П..1м'пті
Т. Г. Шевчеюш>>, К, 1939.
131 Д. Кос арик, Шевченко и русские писатели. - <<Советская Украи­
на», 1938, 9.11 1, No 55.
132Б. Янубсь1,ий, Шевчен!{о
російсша література . - <~Літера-
турна критш,а>>, 1939, No 2-3 .
133 «Літературна га з ета», 1937, 11.ІІІ, No 12.
134 Р. П е р ад ае, Вешший народнь1й пос1т.- <<Зарп Востоюl», 1938, 4.Х,
No 228; <<У вянок Шзучс1ю<а>>, М і нськ, 1939; <<Тарас Шевчепно», Таuше11т
(узбецьrюю мовою); А. І{ а р а в а є в а, Любимий поет народів.- <<І{ому­
ніст», 1939, 5.ІІІ, No 152; Саме д В ург у н, Серцл, сповнені любов і . ­
«Вісті>>, 1938, 29.ІХ, No 295; Груаинсь1шй народ шанує пам'ять вешшого
у!{раїисьного поета. - <<Комуніст>>, 1938, 4.Х, No 229; В. Тер з і б а ш л н,
Шевченко у вірмепсь!{ іЙ літературі.- <<Вісті>>, 1939, 1 5.ІІ; й. Гри ша -
шві л і, Шевче1шо у грузю-1сь" і й літературі.- <<Літературна нрити1ш>>,
1940, No 2; В. Ус л і, І. І в r-r і к, Шев•1енно і чувасью1й народ.- <<Радшrсь1,е
літер..1турозпавс,тnо>>, 1939, No 4; К Ішан о в, Тар..1с Шевченко. - У нн . :
190


міс,цо Шевченкової спадщини в культурі радянських народів прис.
Jt i J rив Шевчеrш:іuсьпий пленум Правління Спілки радянських пись­
мсппю,ів СРСР (див. далі).
J(ещо біднішою 1,ількісно, але не якісно, була тогочасна літе­
ра'''У ра про зв'язок Шевче-нново'і творчості з світовим літератур-
11 им процесом. Це передусім цінна стаття О. Білецького <<Шевчен-
11:0 і світова література>> 135 , виголошена як доповідь на згаданому
nлспумі . Пафос розвід1,и О. Білецького - у визначенні самобут­
тrьоrо місця Шевченна серед інших великих поетів світу. Не зні­
маю •rи проблеми <<вшrив ію>, але виступаючи проти її вульгариза­
ці'і, 11осл і 1 (1пш стави ть іншу важливу проблему: вивчення- Шевчеп­
на в 11щ1ні <<11орі1шяльної історії літератури» (стор . 219). Стаття
О . Б і .ноr\ ЬІ\ОГО орієнтувала шевчеюшзнавців на типологічне вив­
чспnн сnадщиr , и поета у зв'язку з розвитком світового літератур­
ного процесу. Треба визнати, що ця остання проблема ще й досі
н е розв'язана шевчешюзнавцями_ Як і О. Білецький, про лектуру
]Левченк а в галузі світового письменства писав у багюій на фа~,­
т 1,1чпий матеріал статті <<llіевчешш і світова література>> С. Савчен­
но 136 . Різні аспекти цієї проблеми висвітлювали в передвоєнні
j)(НШ О. Лейтес 137 , М. Аплетін 138 , О. Величкоn 139 , М. Чубач 140
тн іп.
У 11ру1·іі'1 по.повині 30-х років помітно зростає інтерес до питань
111 в• 10 111 (о в о г о с тилю, майстерності, віршування,- досліджуються
окремі ша nри i,ioro творчості тощо. Ця тенденція, безперечно, та-
1..:ош ноn'дзюп1 з )1 01оборонпнм радлнсьною 1,ритиною вульгарно~
со~іологічпих отrиnіп. Хnр:lfІ:тор п о ю ри с ою нових праць є те, що
форму JП о в•r· оп"ов и х тп оріr, послідшши намагаються розглядати
л 6) (11 ості із ~з мі ст ом і творчим методом письменпю,а .
3at'a.111 , 11 y по с·1·а uонну питання про дослідження художньої спе-
11и ф і1 ( и 111· с в,rо 1щово ї творчості знаходимо в середині 30-х ро1{ів у
:зJ ·1 щ11 11н х уж е статтях ІО. Йосипчука і Б. Коваленка, в статті
П. Нолеспюш <<Про майстерність Шевчеюй>> 141 . Кільт{іеть статей
(туркменсьною мо­
«Шевченно і літера-
15-16.
Тар ас Шевче н 1, о, - .кобзар, Ашхабад, 1939
ІІОЮ ) та і11 . Див . ТаІЮЖ працю в. ШубраВСЬІ{ОГО
тур 1,r 1 1 ..1рон іо СРСР>>, І-І:., <<Наукова дУІ'ІШа>>, 1964, стор.
~ :ю <<Л а м'нт і Т. Г. Шевче1-ша>>, <;тор. 207-226, та деяні інші видання
'10:11) р .
11111 І І 11у 1 ш11і :i111111 '1( 11 І tи їnсьного університету, К, 1939.
111·1 Л . ,/ 1(Іі і 'І ' о е , 111 0 11•1 0 111\ О и мировая литература.- «Интерпациопаль-
111111JІІІ'І'(\І)І\'І',УРІІ ►), 'І!):Ш, .No З-і.
1n11 )(011011ін1, М, Л11,11оті11а про Шевченка в зарубіжних перекладах і
1 , рит1щі у n 1 1н r1 1111i : V[ тrепум правлення Союза советских писателей
СССР, 11 осп пщ о 11111,1і,і :1 25-J ~ с тию со дня рождения Тараса Шевченко . Бюл­
J10те 111, No 4, ГосJ11 1 ти~нат У 1 , раинь1, 1939.
139 О. Велич 1, о n, Ш е вч е 1шо і болгарсь1,а література 60-70-х років
Х ІХ ст.- <<Радш1сь1,е літературознавство», 1939 , No 4.
110 М. Чу б ач, Античність у творчості Шевченка . - Наукові записки
Ниїос 1, ного університету, Н., - 1939.
141 <<Л ітературна газета», 1935, 12.ІІІ, No 11.
191


на цю тему поступово зростає на нінець 30-х роr,ів, особливо в
зв'язку з ювілейним 1939 роком.
В цей час виходять праці, присвячені окремим жанрам Шев ­
ченкової творчості - його сатирі, драматургії, прозі тощо. Лн:що
раніше сатира автора <<:Кобзарю> залишалась майже поза увагою
дослідників, то опублікована 1937 р. стаття Л. Сукачова <<Сатира
Шевченка>> в однією з перших вдалих спроб хараr,теристиrш цієї
сторони Шевчешювої творчості 142 •
Після статей П. Руліна 20-х роr,ів нові розвідни про драма ­
тургію Шевченка починають з'являтися тільки 1939 р. 143 , а на
початr,у 1941 р. виходить книжна О . Борщаговсьного і М. Йосл­
пенна <<llіевчеш,о і театр>>.
Прозові жанри Шевченнової творчості в другій половині 30-х
роr,ів досліджують €. :Кирилюr, 144 , П. :Колесниr, 145 , М. Шагінян 146 ,
А. Бронсьrшй 147 , С. Богацьна 148 та ін. Оr,ремі положення цих
праць дискусійні або застарілі, але є в них і спостереження, варті
уваги досліднюш. Так, П. :Колеснин: висловив цікаву, хоч і спірну,
дум1,у про те, що в повістях <<Шевченно досить широко і до1шадпо
викладає свій позитивний ідеаю> 149 , і про харан:тер денних супе ­
речностей в поетовій прозі (ідеалізація героїв типу Сокири, Гирла,
Прехтеля тощо). І ю,що дослідню, явно перебільшував, коли пи­
сав, що lllевчеrшо-прозаїп: подю,уди <шопадав у ногу з лібераль­
ною літературою>> (стор. 15), то сама його тенденція розглядати
шлях письменника у всій його складності, не обминаючи супереч­
ностей, була, безперечно, плідною.
У наш огляд не входить аналіз літератури про Шевченна-ху­
дожнюш. Але не можна обминути того не випадкового факту, що
саме в другій половині 30-х ронів кількість таних студій помітно
зростає.
Напринінці 30-х роr,ів поновилось вивчення ПІевчешювої мови,
розпочате в 20-х ронах О. Синявським, М . Сулимою та іп. 150
142 «Літературна І(ритrша>>, 1937, No 3. На цю тему див . та~юш статтю
А. Не д 3 в ід сь І( ого «Непримиренна сатира)) в ювілейному збірнину
Одесь1юго університету <<Вел июrй по ет- р евол юц і о н ер>> (Одеса, 1939).
143 А. Б ор ща го вс І( и й, Театралr,1п,ю идеи Шевчепно.- <<Театр)),
(М.), 1939, No 2-3 .
144 Є. І{ при л ю н, Шевченно-прозаїк- <<Літературна нритина>>, 1936,
No 5.
145 П. Ко лес н ин, Проза Т. Г. Шевченпа.- «Л і тературна 1,ритИІШ>>,
1936. No 10.
146 М . Шаги ня н, Русс1шя проза Шеnченно.- <<І{распал повь>>, 1939,
,N'o 3. Див. танож розділ <<Проза>> в монографії" М. Шаг і нян <<ШевчеІШО>>,
м., 1941.
147 А. Бр он сь 1, и й, Літературна спадщина Шевче п на російсь1юю мо­
І'ІОІО. - У зб . : <<Пам'яті Т. Г. Шевчею(а», К. , 1939.
148 С. Б о га ц ь на, Російсьні повіст і Шевче rша.- Нау1юві запис1ш І{и-
ївсь1юго університету, Н., 1939.
'
r4g <<Літературна 1,рит1ша>>, 1936, No 10, стор. 15 .
150 Інститут Т . Шевче1ша, зонрема, збирав матеріали для «Словшша
Шев'ІЄННОВОЇ МОВИ>).
192


Нільна цінних розвідон надруновано 1939 р. в mевченнівсьному
номері наунових записон Київсьного університету ( Г. Левченна 151 ,
В. Ільїна 152 , А. Деркача 153 ), в академічному збірнину <<Пам'яті
Т. Г. Шевченна>> (1939) опубліновано працю В. Масальсьr{ого
<<Мова й стиль поезій Т. Г. Шевченна>>, 1940 р. вийшов шевчен­
нівсьний номер нау1{ових записон <<Мовознавство» (No 15 -16), то­
ді ж почав свої дослідження мови Шевченна В. Ващенко 154 .
Зрозуміло, що дослідни1ш художньої специфіни ШевчеНІ{О­
nої творчості - його творчого методу, жанрів, стилю, майстер­
ності - головні зусилля зосереджували на поетичній: спадщині
письмепuина.
Хар:штерпою для тих часів за своїми дослідницькими тенден ­
ціями була ста гтя Л. Новиченна <<Поет і народ. До хара1{теристи-
1ш художнього м ет оду в ліриці Шевченка>> 155 . Матеріалом до ­
слідження тут була лірю,а зрілого Шевченка, але своїм змістом
і значенням розnідна Л. Новичеш{а вийшла за рамІ{И теми. Вона
цікава передусім своєю методологією дослідження як І{онкретних
ліричних творів поета, тю{ і його лірики взагалі, поєднанням тон­
ного мікроанал і зу з синтезом. Лірика <<:Кобзарю> досліджується
тут у єдності змісту й форми, причому автор враховує і соціаль­
по-ідеологі чні й психологічні, :й суто літературні чинники.
Питапням методу і стилю поета присвячені також розвідки
С. Ропзович::~ <<Роман тизм і реалізм у ранніх творах Т. Г. Шевчен­
ІШ>> 15", М . J І J11соцьного <<До ттробл еми романтизму Шевчею{а>> 157 ,
01,ремі розд іли м о 11о граф ії М. Шагінян <<llіевченно>> (див. розділ
<<Творчий мотоД>>).
Вивчеппю ритм:іюr ІІJ с вч ешtа у передвоєнні рони присвячені
розвідІ<И того ш М. Плісецьного 158 і О. Розенберга 159 (див. розділ
<<Bipшy na LtШJ>>).
Порпд з працями про художній метод Шевченна (в шшх зви­
чайно порушувалися й питання його стилю), про фольrшорний
елемент його творчості в передвоєнні роки з'явилися спроби за­
гальної хараІ{Теристюш ШевчеНІ{ОВОЇ поетюш (доповідь :М. Риль-
151 Г . Ле в ч е нко, М і сце Шевченна в історії унраїнсьІ<ої літератур-
ної мови.
152 В. І ль ї н, До питання синоніміки Шевченка.
153 А . . Дер 1, ач, Фушщії слов'янізмів у ле1,сиці Шевченка .
15' 13. С. В аще п но, ОсповопоJrоншю( уJ(раїнсь 1юї літературної мови. ­
ІJ11у• 1111,1 0 іН\ ІІ и снн Ji: 11011 ро п ет ропсного университета, т. 20. Сборнин работ
ф11J1.0J1 . ф а 1tут,1·от:1 , ІJ LlІІ . 1, HJ4O; В. С. В аще н но, Морфологічні паралелі
в м оn і Т . Г. JІl о в•1 0 111 ш. - 1-Іау,шьJе запис1ш Днепронетровскоrо универси­
тета, т. 24. Сбор11 111, работ фиJrол. фанультета, вьш. 2, 1940; В. С. В а -
ще н І( о, Народ11 1 ст 1, JШJ,с1ши Т. Шевчеюш.- Там же.
155 «Радш-1сьна JLіторатура», 1938, No 11, 12.
155 HayJ(oni заuисrш Н:иївсьного педінституту, т. 1, Н:., 1939.
157 Нау1юв і 3aJ1JICIOI l{ИЇВСЬ!ІОГО університету, н., 1939.
158 М: . . П л і се ц ь 1, и й, Ритміна поезії Шевчеtша. - «Літературна нри­
тина», 1939, No 2-3 .
159 А. Ро з е н бер г, Вопрось~ ритмики Т. Г. Шевчею{о.- Учені запи­
ею1 Ха р1, івсьного ун і верситету, 1939.
7 5-ЗlІ
193


сь1юго <<Поетика . Шевченка» на Шевченківському nленумі 1939 р.,
розділ <<Поетика Кобзарю> в кн. М. Шагінян <<Шевченко>>) і роз­
відки про творчу лабораторію поета (статті І. Гончаренка 160 ,
ннижка І. Айзенштока 161 ) .та текстологію його творів (дослі ­
дження М. Бернштейна <<Літературно-текстологічний аналіз поеми
<<Гайдама~ш>> Т. Г. Шевчею<а 162 ).
Свою відому працю «Поетика ІПевченка>> М. Рильський напи­
сав ЯІ{ доповідь для Шевченківсь1<ого пленуму СРП 1939 р. Автор
поставив собі за мету дати стислу харантеристику Шевченка -
геніального майстра слова. його доповідь і досі лишається одним
з І<ращих літературознавчих портретів Шевченка-поета. Тенден­
ції, що ми їх помітили в розвідках інших шевченкознавців кінця
30-х ронів, - заперечення вульгарної соціології, розуміння поетич­
ної творчості ЯІ< мистецтва слова, прагнення розгледіти зміст і
форму вірша у їх єдності - найяснравіше виявилися в доповіді
М. Рильського, зміст якої ширший за її назву. Розглядаючи твор­
чу індивідуальність поета в різних аспектах, автор звертає увагу
на складність Шевчеш<ової простоти, на багатство духовного сві­
ту й художньої форми його творів. Цією своєю стороною розвідr,а
М. Рильсьного була спрямована проти вульгаризаторів, rші тлума­
чили Шевчеіш:ову народність яr, простонародність, а його поетику
лише ян наслідувюшя фольшrорної традиції .
Стаття І. Гончарею<а <<3 творчої лабораторії ІІІевченна>>, за
словами самого автора, <<є тіль1<и невеличкою спробою підійти до
теми, з'ясувати в найзагальніших рисах деяні питання творчої ро­
боти великого народного поета. Як Шевченко почав писати, як пи­
сав і зростав, як добирав - опрацьовував матеріали, як ставився
до письменницької праці, з юшх джерел брав свої творчі почат­
ни ... » 163 . Надмірно широке ноло поставлених питань не сприяло
поглибленій їх розробці в нороткій статті.
Детальніше цю тему розробив І. Айзеншт01< у серії статей, що
друкувалися в журналах, а в 1940 р. вийшли окремою ннижкою
<<ЯІ{ працював Шевчеrшо>>. Зміст 1шиж1,и складають статті: <<Шев-
. ченно
_ :_ читач>>. <<Робота над ру1юписом>> (нrш в свою чергу по­
ділена на три підрозділи, присвячені роботі Шевчеина над пере­
нладом <<Слова о полну Ігоревім>>, роботі над поемою <<Стареньна
сестро Аполлона>> і вююристанню біблійних мотивів у його твор­
чості), <<Робота над сюжетом>> (у яній говориться переважно про
формування задуму поеми <<Юродивий>>), <<Робота над фольклор­
ним мат~ріалом>>, <<Робота над історичним матеріалом>> (про поему
160 ]. Гончаре н 1t о, 3 · творчої лабораторії • Шевченка. - <<Радянське
літературознавство>>, No 2-3, К., 1938; И о г о ж, Як працював Шевченко.-
<<Літературна критика>>, 1937, No 3.
.
161 І. А й а ·е н шт о , к, .· Як працював Шевченко, К:, <<Рад. письменник»,
1940.
16 2 <<Радянське літературознавство», No 4, К., 1939.
163 «Радянське літературознавство», No 2-3, І{ . , 1938, стор. 83. У журналі
<<Літературна 1,ритина>> (1937, •No 3) цю ж розв ідку надру1ювано під назвою
<<Я1, працював Шевченно».
194


«Гайдаманю>) і «Автобіографізм Шевченна>>. Ян бачимо, ннижRа
І. АйзенштоRа не є монографічним дослідженням проблеми, а по­
рушує чартRові її питання на матеріалі оRремих творів поета.
Toroqacнa RритиRа звернула увагу, що RнижRа вийшла строRатою,
їй брю{ує синтетичних розділів про роботу ШевченRа над тропами,
пад ритмом, римою і т. д. 164 Але вірно й те, що автор збірRи, не
маючи можливості вичерпати в RільRох статтях тему дослідження,
по1шав одну з перших цеглин у її розробRу. В усіх статтях збірRи
3Паход:имо ці1,аві, хоч часом і спірні, дум1ш й спостереження. TaR,
роботу ІН с11,1ешш над пере1{ладом <<Слова о полRу Ігоревім» автор
po rн•J 11,1\ aG n аспе1,ті переборення впливу Гербелевого переRладу
<< J1011tt>>, JJI\Иi-i піби позначився па першій редаRції <<Плачу Яро­
сщ1в11и>>. Пnм цей вплив здається проблематичним (не фіRсує його
й і11111иі:, HO CJ ІLJ\ЛJШ цього питання П. М. Попов) 165. Аналізуючи
роботу ]Jle11c1eш,a пад біблійним матеріалом, автор Rонстатував
<<відсутпість будь-FШОГО реJПГlИНОГО захоплення (<СВЯТИМ пи­
сьмом » 166 . <<Біблія була зручним засобом для оформлення політич­
ної поезії, для легалізації тих поглядів, яRі в очах благонадій­
них читачів могли здаватись надто Rрамольними і навіть одіозни­
мю> ( стор. 64). У цих висновr,ах є доля істини, хоч автор і занадто
<<утю1ітаризував>> причини звернення Шевчеш{а до біблії. У роз­
І(ілі про роботу над сюжетом дослідник розгляда.є харю{тер реалі­
tпщїі an) \YMY <<Сuтрапа и Дервиша>> в поемі «Юродивий>>. У роз­
J(Ї J 1і. <<Робо т а 11 а; \ історичним матеріалом>> І. Айзеншток доводить,
JJ\O ос 11 0 1111нм і сто ри•rпим дшерелом <<ГайдамаRів» була народна
н ерс ін. lJi cш1 11 p iщr, Б. На 11роц1,1юго цл дум1,а вже пе була нови­
ною в н1овчо111ю:з11 n11стві. Невдалою є спроба автора заперечити
бу;11., - нни й н11;111н н а Ш: евчешщву поему роману Чай1,овсь1юго
«J3 р11и, ·uра>>.
Ціі,і то н оомі присвячена розвід1{а М . Бернштейна «JІітератур­
по - 1їр1,1 ·1·.и,111и і,r аналіз поеми <<Гайдаманю> Т. Г. Шевчепна>> 167
(див. розділ << ТенстоJюгію>). Це чи не єдине дослідження з Шев­
•1 е1шоn ої те1,стології у передвоєнні роRи (яRщо пе рахувати при-
11 агідних е1,с1,урсів у текстологічні питання в статтях І. Айзеншто-
1<а та інших) .
У передвоєнні рони фантично почалося дослідження естетиRи
llf ouчorшa - в статтях Є. Кирилюка 168 , В. Гуфельда 169, Л. Тіве-
II"' ) (1111 . р о I1 11 .J ію М . Дінерштейна.- <<Радлнсьна література>>, 1941,
,No І~!, ,
im, ) І, 1111. 11. 11 о 11 о 11, JІІ.о в•1 0 11 1ш й <<Слово о полну Ігоревім».- <<Літера­
·I•урII11 I1р11·I•11н11», ІШ7, .No І1; й о г·о ж, Слово о полну Игореве в переводе
'І'. ІІІ О1t>1О 111ш.- У 1(11 .: С.11 0 11 0 о пош(у Игореве. Сб. исследований и статей.. ,
М.-
Jl ., HJ!'IO.
iua І . Л і,і :J о II lll ·1 · он, Я1( працював Шевченно, н:., <<Радлнсьюrй письмеп-
11ню>, 1940, с тор. 57.
•
167 «Радп 1-1сьr(с , JІ і т ерату ро з павство>>, 1939, No 4.
168 Є. Ни ри л ro r,, Погшщи Шевченка на завдання поезії.- Наукові
:m 11 и с I ( и l{иївсьного педшституту, т. 1, 1939.
iu9 В . Гу ф ель д, Літературно-естетичні погляди Шевчепна.- <<Літе­
J! Н турпа І(РИТИІ,а>>, 1939, No 2-3.
7*
195


ріадського 170 , а -також у книжці М. Шагінян <<Шевченко» (розділ
<<Естети1{а>>).
Є. Нирилюк, зазначивши, що дореволюційне шевченкознавство
питаннями естетики Шевченка займалось мало, одним з перших
у шевченкознавстві наголошує на значенні цієї проблеми і вносить
свою частку в її розроб1,у, аналізуючи Шевченнові погJшди на зав­
дання поезії, висловлені в його поетичній творчості . Спроба загаль­
ної харантеристики естетюш Шевченна в статті Л. Тіверіадсьного
базується на думці, що <<естетю,у nисьменнюш треба усвідомити не
тільки з його прямих теоретичних висловлювань, а й з самої його
художньої творчості, бо власне естетичні висловлювання - це
тільни явища усвідомлення письменником того, що безпосередньо
виявляється в самій його творчості>> (стор. 33). На жаль, ця спра­
ведлива думка в працях дешшх післявоєнних філософів про сві­
тогляд Шевчею{а ігнорувалася і естетина поета розглядалася
ізольовано від його творчості. І Л. Тіверіадсь1шй і В. Гуфельд
констатували близьr,ість естетики lllевчешш до естетини Черни­
шевсьного і вплив останнього (а танош Бєлінсьного) па погляди
унраїнсьного поета.
Таним чином, у пер едв о єнuі рони, особ.ливо в зв'язну з Шев­
ченновим ювіле єм 1939 р., mевчеJшознавча робота па Унраїні
помітно пожвавішала, опуб.лі1швано чимало праць з різних проб­
лем шевченнознавства. Щоправда, ці праці мали, звичайно, ха­
рактер статей , а не монографічних досліджень. З різних причин
у ті рони не створено жодної узагальнюючої праці про Шев­
чею{а. Гостру потребу в таній напітальній монографії до певної
:міри задов ольни.~.rа 1шюr-ша М. Шагінян <<llіевчеюю>>, видана
1941 р. 171 Хоч авторн:а попередила в передмові, що <шредлагае ­
мь1й труд - не :монография» (очевидно, розуміючи під останньою
послідовний хронологічний розгляд усього творчого шляху пи­
сьменню<а), вона є са:ме :монографія, оснільrш йдеться в ній про
вузлові пробле:ми життя й творчості Шевченка - його світогляд,
естет_ину, поетип:у, ОЩ}емі його жанри, зв'язон з російсьними ре­
волюційними демо1,ратами, участь в Аральсь1, ій енспедиції, ін­
тимне життя поета 172 . Нпю1ша М. Ulагішш фантично перша з
1935 р . :монографія, що розробляла нонцепцію творчості JІІев­
ченка (видані в ті ро1,и 1шроткі 1,ритю,0-біографічні нариси
М. Бєльчикова і Г. Владимирського :мали не стільни дослідн:иць­
І{ИЙ, скільни науново - популярний хара~,тер). Нонцепція Шевчен­
нової творчості в праці М. Шагінян принципово не відрізняється
від нонцепції, що її на той час ви·роб:ила радянсьн:а літературо­
знавча думна: це нонцепція революційного демократизму Шев-
по Л. Ті в е р і ад ський, Естетика Шевчеr-ша .- <<Літературна І(рити-
на», 1940, .No 8-9.
,
171 М. ІІ1 аги п ян , Шевченко, М., Гослитиздат, 1941.
172 Кнщrшу сrшали розділи: «Поsпша І{обзаря», <<Драматургия, музьrка,
шивопись»; · <<Проза», <<8стет~ша>>, «Любовь», «АральсJ(аІІ зr,спедицию>,
<,Связь с еженедельниr,ом <<Искра>>, <<Связь с Черньrшевсюrм>> .
196


чс пна, матеріалізму його світогляду, пародност1 1 реалізму його
JІ іт сратурної спадщини. Пафос дослідниці - саме в 1юнкретюи
1 юзробці цієї концепції, яку в численних ювілейних статтях біль-
111 0 денларували, ніж доводили. Книжка М. Шагінян майстерно
н.шисапа , вона відіграла неабияку роль у популяризації спад­
щипи Шевченн:а серед народів Радянського Союзу 173 •
Слід застерегти, що в 1шилщі М. Шагінян є чимало дискусій­
ного і не всі розділи рівноцінні 174 . М. Рильський згодом зазна­
ч.ип, що JЦІ <<Пр ист расна, з любов'ю написана робота про Шевчею{а
«но 11озбащtспа, па жаль, і деЯІ{ИХ хиб, спричинених саме
щ\хоrr.ношrлм ентузіаста-неофіта>> 175. Саме цією причиною
-
<ІН nх о11.11ш11rлм сптузіас та-неофіта>> - пояснюється головний, на
нн111 .І!ОІ'J ІН J \, н одоліп праці М. Шагінян - схильність авторки до
нор обіщ, 111 0 111, . За падмірпост і у висношшх критю{ував дослідницю
й О . U .і Jrецький , маючи па увазі передусім розділ «Аральсна я
:щспедицию> 176 . Проте, навіть враховуючи її недоліни, цю працю
відносим о до нращих надбань передвоєнного шевченкознав­
ства .
У більшості розділів знаходимо і свіжу думку, і нові мате ­
ріали . У розділі <<Аральская сшспедицию>, незважаючи на деяЕі
гіперболи, авторІш перша спробувала осмислити значення Араль­
с r ,юї онсттсдиції в духовному житті поета. Тут- вперше опублі-
1,011а 1ю ури11ни :1 що11е 1шю{а Бута~юва.
Ро:щіJІ << 11 ;)•1·111(.:t Нобзарю> позначений тією ж плідною тен ­
допцією , що j,i ·1·осо •111 с 11і с татті па цю тему М. Рильського і Л . Но­
ничсшщ - вил в111 ·1 · 111 с 1 1 01\1,1 фіну художпьої форми Шевченна.
Ново.тор з:,нн і,і харантер має і розділ <<Связь с еженедельником
<<Иснра>> . Х 11 ir,,r'я реда~,тора <<Испрьr» В . Курочкіна принагідно
з 1·а11унuJ1осп n до Jших шевчеш(ознавчих працях почат1{у 30 -х ро­
кі в, тут вперше поставлено питання про взаємини Шевченна з
IIOJIOM JІітера торів <<Иснрьr>>. Розділ містить цінні спостереження
пад типом Шевчеюювого гумору порівняно з гумором, що його
ІІультивувала <<ИСІ{ра>>, і тлумачить поез ію <<Умре муж велій>> :=ш
спробу написати вірш в <<іскрівсь1{ій манері>>. Мірнування М. Ша­
гіпян про <<следь1 любопьrтнейшей близости позта н <<Иснре>> й про
173 .ІЇ ІІІІ)ІіlіУ М. Ш агішш nндапо D РРФСР у 1941, 1946, 1957, 1964 рр.
1'" :J 111 ,01·0 11 0 1 ·J 1ІІ J \У 11 0 мож 11 а nиправдати її численн і перевидання без
Щ О) \ІІІ1 Х llflllj)HII JI( ІІ І, і І \ О ІІ О ТТІІ О ІІ1,. На жаль, не знайшлося рецензента, який
І \ О ІІ ()МіІ' )1 1 І\ІІТО !)І\і ІІ І ІІІІJІІВ ІІ ТИ ДОСИТЬ численні фактичн і ПОМЮІКИ типу
1·11 РІ\1ІіОJ11,, 11іби J І Іов•10 111ю маn на засланні <<Більшу книжку>> (стор. 150),
11 і би Нудіш <<І\OJrtш н JІ ис,,мах 1, Шевче1шо грубейшие ошибки и пренебре ­
жи т ель но отпосиJ1с11 1( у 1 і раинс1юй орфографию> (стор. 81), ніби Раїм - на
11:ос-Аралі (стор. 208 ), 11 ібп <<сусідонька убога» в поезії «Чи не покинуть
11 ам, небого>> - 1юхюша ІП ев че , ша (стор. 177) та ін.
175 М. Ри ль сь ни іі, Поот~ша Шевченка .- Наунові запис1,и Інституту
~ronн і .літера т ури, т. 2, 1946, стор. 25.
170 Див. О. Б і ле ц ь ни й, Завдання і перспект иви вивчення Шевчен­
І(а.- <<Збірник праць ІХ науІ{ОВОЇ шевченківської конференції>>, 1961,
стор. 24.
f97


те, що <<тут возможен в будущем еще цель1й ряд отRрЬІтий>>, зна­
йшли підтвердження в працях післявоєнних дослідпиRів.
У розділі <<Связь с Черпь1шевсRИМ>> вперше опубліRовано ури­
вок з листа П. Пипіпої від 22. ІХ 1859 р., в ю<аму йдеться про
відвідання Шевченком родини Чернишевських.
У розділі <<ЛюбовЬ» дослідниця розглянула проблему, що її
зовсім обминали інші шевченкознавці. Розглянула передусім у
біографічному плані, але з проекцією на творчість пое та. Тю<, де­
тально проаналізувавши взаємини Шевченка з Ганною Закрев­
сьною,- <<зтот центральнь1й зпизод интимной жизни поета» 177 ,-
авторна - остаточно розв'язала питання про адресат вірша <<Г. 3.>>
(раніше тане припущення висловлювали, проте не аргументували
його). Цей розділ належить до кращих у книжці. Взагалі, увага
до особи Шевченка, безперечно, позитивна риса цієї праці.
В розділі <<Естетика>> подано досить вірну загальну характе­
ристику естетичних поглядів Шевченна - тема, що її у ті рони
тільни почали розробляти. У розділі <<Проза>> - оригінальні, але
поденуди й спірні спостереження над стилем Шевчеш<авих по­
вістей. Вихід таланові1тої, хоч і не аозбавJrеної педолі1,ів, 1шю1ши
М. Шагінян, поряд з іншими нращими студіями передвоєнних
ронів, засвідчив успішне переборення вульгарно- соціологічних
концепцій у шовчепнозпавстві.
• Окремо слід спинитися па значенні
Шевчепнового ювілею
1939 рону в розвитну шевчепнозпавства (певне уявлення про це
мав дати читачеві і паш попередній огляд проблематини шевчен-
1,іапи другої половини 30- х років). Ювілей 1939 рану сприяв ян
популяризації творчості Шевченна серед народів Радянсьн:ого
Союзу, тан і активізації дослідницьної роботи, виходу численних
нових праць про його творчість і нових (зокрема анадемічних)
видань його творів. Кульмінаційною подією ювілею був присвяче ­
ний 125-річчю від дня народження Т. Г. Шевченна VI Пленум
правління Спілни радянсь1,их письменнинів СРСР, що відбувся
4- 8 травня 1939 р. у Києві (з виїздом у І{анів).
Антифаmистсь1,е спрнмувапня, протиставлення Шевчен1<0вого
гуманізму пацистсьній ідеології з_ її 1,ультом війни й насильства
виразно прозвучало у вступних словах О. Толстого і П. Тичини
та у виступах інших промовців. На Пленумі виголосили допові­
ді: О. Корнійчук (про життя і творчість Шевченна), М,. Рильсь­
кий (про поетину Шевчею,а), Якуб Колас (<<Шевченко і Біло­
русію>), А. Машашвілі ( <<Шевченко і Грузію> ) , К Чуковсь1,ий
(про пере1шади <<Кобзарю> на російсь1,у • мову), О. Білецью1й
( <<Шевченко і світова література»), Ф. Козиць1,ий (<<ШевченЕо
в музиці>>), М. Аплетів ( <<Шевченко і Захід»), С. Раєвсьний
( <<llіевченко-художнию>). Про деякі з цих доповідей (М. Риль­
ського, О. Білецького, І. Стебуна) вже йшлося при розгляді від­
повідної проблематю,и. Про місце ІІІевченна в культурі радян-
117 :М. Ш а г і н ян, Шевченко, стор. 114.
198


ст,1шх республі1{ говорили Расул Рза (Азербайджан), М. Аразі
(Вірменія), М. Рахімі (Таджикистан), А. Тажибаєв (Казахстан),
С. Сасю{баєв (Ниргизія), Д. Гофштейн (єврейський поет), росій­
сьні поети - М. Тихонов, В. Рождественський, В . Лебедєв-Нумач
та багато інших 178 • Шевченківський Пленум СРП 1939 р. зали-
1шш свій слід і в історії суспільного сприйняття шевченківсь1юї
спадщини і - нращими своїми доповідями
-
в історії шевчешю­
зпавства.
Заходи по увічненню пам'яті Шевченна в ювілейному році не
обмежиJ1и сь ПJІенумом СРП. Підготов1{а до Шевчешювих роковин
1io•raJ1acн ще з середини 1938 р . (постанова Раднарному УРСР
нро юn іл оі,іпий Шевченнівський комітет від ЗО.V 1938 р.) і охо­
нищ1 mирОІ(О поло державних установ і організацій (відкриття
нnм'нтою(іD Шолченнові в Ниєві 6.ІІІ 1939 р. і в Наневі -
1.8.Vl 1939 р; nід1(риття РеспубJІі1{ансь1юї ювілейної виставки, ре­
оргапізованої з 1941 р. в Центральний державний музей
Т. Г. Шевченна, присвоєння імені Шевченна містам, науновим
занладам, шнолам, вулицям, театрам тощо).
Особливе значення для пожвавлення шевченнознавчої роботи
мало те, що наукові установи, вузи, редакції журнаJІів, республі-
1шuсьні й обласні видавництва ще з 1938 р. почали діяльну під­
готовну до ювілейних видань - творів Шевченка, наукових шев­
ченп і вст,1,их збірюшіп, ювілейних номерів журнаJІів. Звичайно, за
норотни~і час не можна було створити велиних монографій в га­
J1узі шоnч0П1(Озшшства, особливо у вузах, де літературні 1,афедри
до того майже по ааймались пим:и. Але ювілейний ріІ{, ян ми вже
частнопо бач1,ши, абагатив шепчеш,іану нау1{овими працями, що
аашшпши свій слід у шевчешюзнавстві.
Тут пасам:перед сJІід назвати вихід у 1939 р. перших двох то­
мів анадемічпо1°0 Повного зібрання творів у десяти томах, що йо­
го розпочав до ювілею Інститут у1{раїнсьної літератури
ім. Т. Г. Шевченн:а АН УРСР (Інститут створено 1936 р. на базі
літературної номісії УАМЛІН та Інституту Т . Шевченна НКО
УРСР; його першим дирентором був П. Тичина, а з 1939 р.-
0. Білецьний ) . У ці томи (за ред. Б. Янубсьного) увійшла вся
поетична спадщина Шевченка, внлючаючи інші редакції і варіан­
ти (311 юзтографами, першодруками й авторитетними списнами).
П11ню1 пн мі тило і ціппий ТеІ(стологічний коментар (див. <<Теr{сто­
но, • іт>). По юв і л ю 1939 р. Інститут видав танож розраховані на
1111 1 рощ> 1 ·O •111 •,·ачн <<ltoбaap>> і Повну збірну творів у п'яти томах,
шеа JJНJ1J0•1a.11a, , ,рім: JІо ез ій, повісті, драматичні твори і щоденнин
]Л еnчешш . Тут Шопченнові російсьні повісті вперше видано за
автографами.
Увага науновців Інституту ім. Т. Г. Шевченна в передвоєнні
рони була зосереджена передусім на підготовці анадемічного ви-
178 Див. VI Пленум Правления Союза советсних писателей СССР. Бюл­
Jrетени No 1-5 .
199


дання. І таке спрямування роботи за тих умов було, безперечно,
правильним. Адже не було ще видано повного, авторитетного аа
своїми текстологічними засадами тенсту літературної спадщини
Шевченна з усіма реданціями і варіантами. Працюючи над його
підготовкою, набирали досвіду молоді нау1<0ві І{адри, що прийшли
в шевченкознавство напринінці 30-х роІ{ів. Водночас до ювілею
1939 р. Інститут видав присвячені Шевченнові науr<0ві записrш
( <<РадянсьІ{е літературознавство>>, No 4) і взяв участь у загальио­
анадемічному збірнИІ{У <<Пам'яті Т. Г . Шевченна>>. В <<Радянсьно­
му літературознавстві>> надруІ{овано цінні статті (М. Моренець,
<<llіевченно і «Общество поощрения художюшов>>; О. Величнов ,
<<Шевченно і болгарсьІ{а література 60 - 70-х рОІ{ів ХІХ ст.>>,
І. Ковальов, <<Ювілей Т. Г. Шевчеш{а при царизмі>>; В. Данилов,
<<Т. Г. Шевченно на А ральсьному морі>> та ін.). Тут вперше опуб­
ліновано листи Шевченна до І. П. l{лопотовського, Г. Л. Т1шчеюtа,
С. М. Муханова, запис1-ш до Д. С. Rаменецьного і М. М. Лааа ­
ревського. Шевче1-шівсь1{е число <<Радянсьr<0го літературознавст­
ва>> мало справді паунову цінність і відпоnшо11ало плідну тради­
цію періодичних пау1<0вих шевчеш,іnсьюrх збіршшів, перервану
після виходу в 1930 р. збірнина <<Шевчеш<0. РічпИІ{ 2-й>> (після
війни цю фующію взяли па себе <<3бірюши праць пау1швих шев ­
чеш,івсь1-шх І{оиферепцій»).
Не раз уже згаданий а:кадемічний збірюш «Пам'яті Т. Г. Шев­
чеш{а>> належить до кращих ювілейних видань цього типу 179 •
Уже самий переліr{ статей дає уявлення про широту його
проблематиюr. Щоправда, не в усіх статтях знайдено нові фаr{ти
чи нову їх інтерпретацію. Але в цілому задум упорядників
поглянути па Шевченка очима фахівців різних науr{ себе ви­
правдав.
Поряд з грунтовними статтями літературознавців О. Білецьr{О­
го, І. Стебупа, С. Шаховсьr{ого та ін. у збірнину надруновано ціп­
пий історичпий rшментар до он:ремих творів Шевченн:а істориків
R. Гуслистого і М. Петровсьного, дослідження музинознавців і
фольrшористіn Д. Реnуць1,ого, М. Гріпчетша, П. Попова, мовознав­
ця В. Масальсьr,ого тощо.
Присвячені Шевченнові науrюві записю1 й збірни~,и видали
до ювілею Rиївсьrп1й університет, Харнівський університет, Оде­
сьний університет, Rиївсьrшй педагогічний інститут, Харr{івсьний
179 <<П ам' яті Т. Г. Шевчеrша. Збірник статей до 125 -літтл з дня наро­
дженна;>, К., впд . АН УРСР, 1939. У зб. надруковано, зокрема, статті:
О. Біле ц ь 1, и й, «Шевче~:шо і світова література>>; П. П о п о в, «ІJ1евченко
і російсьюrй qюльrшор>>; Д. Ре в уц ь ки й, <<Шевчеrшо і народна пісня»;
М. Гр ін чен 1, о, <<Шевчешю в народній пісенній творчості»; К. Гусли -
сти й <<Коліївщина II творах Т. Шевчею,а>>; М. Петр о вс ь ки й,
<<Повс;аннн у1,раїнського народу • проти гніту шлнхетсь1,ої Польщі в
1630 році в творах Тараса Шевченка»; І. Стебун, «Основоположни1, нової
ук р аїпсь1юї літературю>; С. ІЛ ах о вс ь ки й, <<Шевче1шо і російсь1ш літе­
ратура»; В. Мас а ль сь 1, и й, <<Мова і стиль поезій Т. Г. Шевченка»
та ін.
200


педагогічний інститут, ДніпропетровсьІ{ИЙ обласний ювілейний
Шевченківський комітет, Український науково-дослідний інститут
педагогі1,и, Всесоюзна бібліотека ім. В. І. Леніна, обласні видав ­
ництва в ГорьІ{ОМУ і Чкалові (Оренбурзі) 180• Вийшли спеціальні
шевченнівські номери журналів: <<Літературна нритина>> ( 1939,
No 2-3), <<Літературний журнал» ( 1939, No 3), <<Радянська літе­
ратура>> (1939, No 3), <<Образотворче мистецтво>> (1939, No З).
Чимало статей про Шевченн:а надруковано того року в газетах і
шурналах усіх радянсь1шх республін.
Потреба в 1шаліфі1,ованих працях про Шевченка була тоді
настільтш гострою, що онремі статті надруковано одночасно в
1,іш,1юх sбіршшах і журналах (напр., статті О. Білецького <<llіев ­
че ттно і сuітова література>>, С. Шаховського <<Шевчею,о і росій­
с ьш1 J1іторатура>>, Є. Кирилюка <<Погляди Шевченка на завдання
поезії>>, Б. Я1,убсь1юго <<Шевчею<О і російська література>>).
До пращих з перелічених ювілейних збірників належать на ­
УІ{ові записни R'иївсьного університету (статті М. РусанівсЬІ{ОГО,
С. Савченка, Б. Янубсьного, П. Попова та ін. , ю,і вже частново
згадувались вище) . Чимало цінних відомостей опублі1,овано і у
випусну 5-му <<Записок отдела рукописей Всесоюзной библиоте~ш
им. В . И. Ленина>>, присвяченому mенченнівсьним матеріалам у
ф ондах б ібліотени. Певною сенсацією тут була ~:rублі1,ація І. Ро­
м апчетюм невідомого твору Шевченна <<Песня нараульного у
тюрьмьІ >> (из т1рам 1,1 «І-Іевеста>>). Тут ,не опубліковано автограф
вірша <<Дум1щ» а рнп ішс невідомою датою його написання, мате­
р іали про п с траr11 0 11ців і UІевчсшщ, про цензуру ШевченЕових
ви дат, та 11or.1"i j11п1і донумепти. Донументальпі матеріали про
lП свчотш і р с аJІ~,пнй 1,омептар до иижегородсь1,ого періоду його
ншттн м і ст11 в таrюж виданий у Горь1,ому ювілейний збірню, <<Та­
р а с ІПс вчспно п Нпжнем Новгороде>>.
Серед ювілейних видань ще слід ·згадати rшижr,у П. Приходь-
11:а <<Вивчення творів Т. Г. Шевчеш,а в ш1<0лі>> ( <<Радянська шко­
л а», К., 1939), під таrюю ,н назвою брошуру Ф. і Т. Бугай1,ів
( «Рад. шнола>>, 1939 ) , літературно -нритичну збірну <<Про Шевчен­
ІШ>> (<<Дитвидав>>, 1939), біографічні нариси Г. Алексєєвої 181 ,
160 Н.:1уноnі з.:1пп с ю1 Н 1rї всьт{ого уаіверситету. Зб і рник філол. фа~,уль ­
т о 1· у, ,No 1. Jf11м ' 11ті Т. Г. ]Лсо • tентщ н:., 1939; Учені запис1,и Харк і вського
у 11і11 (І () С ІІ 'І'О 'І' .У, No 17. Трун11 філол. факультету. Зб і ршш, присвячений
1,!:) рІ•І'ІІО н J\1111 11111 ю1 1 жс 1111п Т. Г. :'.Іlевченна, Х., 1939; Велию1й nоет-рево­
JІ ю11іо11ор. JІ 11у1ш110 JІ іторатур11лй збіршш Одеського університету, присвн­
•1 0 11 11і,і 12!' -рі•1• 1 ю : 1 J \ІІJІ 11ароджешш Т. Г . Шевчеfша, Одеса, 1939; Нау1,ові
ааписки Н11ївсr, 1 ю 1 · 0 11 с; 1 і11 ст11туту, т. 1, К., 1939; Наукові записюr Хаrж і в­
с r,1юrо педінституту , т . 2, Х., 1939; <<Пам'яті Шевчеtша. Історино-літератур-
11 нй збіршш», DИJ \ . Дні II ро 11етровсмшго обл. ювілейного Шевченнівського
1 ю мітету, 1939; Зб і ртшJІ пам'нт і Т. Г. lllевче1ша, Н. - Х., <<Рад. школа», 1939;
Rn ттисни отдела ру1юписей Всссоюзной бпблнотепи им . В. И. Леиина, вьш. 5,
М. , 1939; Тарас Шевченrю в ссьшне, Чналов, Облиздат, 1939.
181 Г. А ле 1, св в в а, Біограф і я Т. Г. Шевченка, н:., Держлітвидав, 1939.
201


П. Альтмана 182 , Т. Времевої і Є. йоффе 183 , І . Стебуна 18 4, росш­
ські критико-біографічпі нариси М. Бєльчикова 185, Г . Владимир­
ського 186 , а також напівбелетризовані біографії Л . Батя й О . Дей­
ча 187 і К. Паустовського 188 •
Найповнішою за обсягом і матеріалом з критико-біографічних
нарисів 1939 р. в книжка М . Бєльчикова <<Тарас Шевченко» (240
сторінок), написана з урахуванням досягнень передвоєнного шев­
ченкознавства. Нарис подає загалом вдалу характеристику твор­
чого шляху Шевченка і його світогляду. Проте па його науково­
му рівні позначилось <шеофітство>> автора в шевченкознавстві -
допущено чимало фактичних помилок 189 • Та незважаючи на окре­
мі _ недоліки, нарис М. Бєльчикова відіграв певну корисну роль
в ознайомленні всесоюзного читача з життям і творчістю поета .
Ювілей 1939 р. значно активізував інтерес російських літера­
турознавців до Шевченка . Поряд з великою кількістю газетних
і журнальних статей видано чимало наукових і популярних кни­
жок і збірників. 3 ювілеєм, зокрема, пов'яз ана й монографія
М. Шагінян, частина розділів ююї друнув алася в 1939-1940 рр.
як окремі етюди в журналах. ІОnілейпа російсьна шевчеш,іапа
сприяла популяризації творчості Шеnчеш,а не тільки в Росії, а
й в інших республі1,ах СРСР.
Восени 19 39 р. сталась історичн а подія - західпоукраїпсьні
землі, р аніш е 01,уповані буржуазною Польщею, возз'єдналися з
Радянською Україною. Оскільки наш огляд присвячено розвитко­
ві радянського шевченкознавства, обмежимось лише найзагаль­
нішою характеристикою західноукраїнсьІ\ОЇ шевченкіани до в оз­
з ' єднання:.
182 П. А ль т ман, Т, Г . Шевченко, К. , Дершлітвидав , 1939,
183 Т. В р е ме в а и Е, й о ф фе, Тарас Шевченко.- <<Молодий більшо­
вию>, К, 1939,
184 І. Стебун, Тарас Шевченко, К, Вид-во АН УРСР, 1939.
185 Н, Бе ль чик о в, Тарас Шевченко, М., ГИХЛ, 1939; друге видан­
ня- 1964р,
186 Г. Вла д им и р сни й, Т, Г, Шевче1шо, Л., Гослитиздат, 1939.
187Л, Бать и А, Дей'І, Тарас Шевчешю, М.-Л,, Детиздат,1939;
друге видашш - 1954 р.
188 К. П а уст о вс І{ и й, Тарас Шевче1шо, Гослитиздат, М,, 1939.
189 Перелічимо деяІ{і з цих помило~{, ос1<іль1ш на них досі не звертала
уваги критика. На стор. 14 читаємо, що Шевченко <<обвиняет российсю1й
І{аnитализм, превративший Украину во внутреннюю колонию. Он обвиняет
и мировой І{аnитализм... >>. На стор. 51 автор пише , що гетьман Дорошеш,о
<<В момент тяжелого положения Украинь1 ориентировался на Москву, а не
на иноаемнЬІх захватчИІ{ОВ>> (!) , і саме тому поет (<вь1разил глубокое сочув­
ствие зтому старому гетману>>. На стор. 105 дізнаємось, що Белінсью1:й
позитивно оцінив поему <<Сон» у листі до Анне1шова, на стор. 144- що
Шевченко зустрічався а Петрашевським, а на стор . 180 - що він у Ново­
петровську <<сошелся с Сераковс1шю>. На думІ{у критика, Шевчешю <<уви­
дел самь1й фаланстер - пра~{тичещ{ое применение начал фурьер изма в
русской действительности» (стор . 144-145) (йдеться про відвідання поетом
робітничото гуртожитку при цукроварні Симиренка). Не мошна не вва­
жати за перебільшення тезу автора про «мучительную шажду социализма,
вЬІраженную в ранних проиаведенияХ>> Шевченка (стор . 143).
202


За своїм ідейним, нласовим спрямуванням і науновим рівнем
ця шевченніана не була єдиною і рівноцінною. У 20-30-х роках
па Західній Унраїні тривала жорстока боротьба за Шевченка між
буржуазно-націоналістичним табором і пролетарськими револю­
ційними письменниками. Звичайно, в умовах буржуазного ладу
панівні позиції у виданні Шевчеюювої спадщини і всілякої лі­
тератури про нього посідали буржуазні націоналісти, до послуг
~ших були часописи та видавництва і під впливом яких перебу­
вали ще значні 1юJ1а галицької інтелігенції. На багатьох шевчен-
1,івсьних <<студіях» та <<інтерпретаціях>>, виданих за кордоном у
20-х і особливо в 30-х роках, позначилась стара буржуазно-націо­
Щ).J 1і сти •ш а традиція фальсифікувати ставлення Шевченка до
російсьно1'0 пароду, перефарбовувати поета -революціонера - воро­
га російсr,1юго самодержавства - у ворога росіян, використовувати
його ім'я в антирацянсьній пропаганді. Ця націоналістична спря­
мованість харан:терна для варшавсьно-львівського видання творів
Тараса Шевчею,а, що виходило за редакцією П. Зайцева (з шіст­
надцяти томів вийшло тринадцять) 190 • Груба націоналістична
тенденційність визначила як тенстологічні засади видання, тан і
зміст <шояспювальних» статей, доданих до кожного тому.
.
Янщо П. Зайцев, як вірно зазначив Є. Кирилюк, ще зберігав
нлусr, видимість буржуазного об'єктивізму, то видана 1934 р.
ІШЮНШ:\ С. Смаль-Стоцького <<Т. Шевченко. Інтерпретації>> являє
собою зрn зоr, відкрито пропагандистського націоналістичного ви-
1юристnпшr :ПІ о nчоппової спадщини.
Це ue озпачаG, щ о абсолютно все, написане буржуазними вче­
пими ГаJІич:иuн 11ро lІJсвчеюш, не мав віяної наукової цінності.
Не в ен аахі;1поунраїпсьна шевчеш,іана 20 - 30-х ро1,ів пройнята
буршуuзnо -паціопалістичною тенденційністю. Деякі філологи хоч
мотодоJюгічно й не виходили за межі буржуазної науки, все ж
збагачували шевчеююзпавство новими матеріалами й спостере­
шеппнми. Це передусім В. Щурат, Ф. Колесса, М. Возпян, В. Сі­
мович та ін., ю,і друкували (перші три - в радяпсь1,их виданнях)
цінні фактичні матеріали і статті біографічного, історю,о-літера­
турного й інтерпретаційного плану. До кращих з них, безперечно,
належить праця Ф. Колесси <<Студії пад поетичною творчістю
Т. Іllевчею,а>> (1939), що складається з двох цінних розвідок -
<<Фош,нлорний елемент в поезії Т. Шевченка>> і <<Віршова форма
110 ній Т. illoJJ<1oш,a>> (див. про них у розділах <<Шевчепно і фоль­
Ю І ОJ)>> 'J 'fi << НІ. ршупnnшо>).
Літорnт ор 1-1 - 1 tому 11.істи Західної У1,раїпи, борючись як з поль­
сь 1ю10 онушщією, та1, і з націоналістичним табором, не мали мож­
JІивості в умовах сапаційного режиму займатися науковими до­
СJІідженнями в галузі шевченкознавства. Але вони вважали за
свій обов'язон вести публіцистичну боротьбу за Шевченка з
190 Н:ритику цього видання див. у 1ш.: Є. Кири люк, Шевчею,о і наш
•ще, стор. 82 - 84.
203


націоналістами 191 . Ці публіцистичні виступи багато в чому на­
гадують <шубліцистичне шевчешюзнавство>> часів громадянсь1шї
війни: знайдемо в них тане ж викриття спроб буржуазних партій
спенулювати ім'ям поета, тане ж ствердження дум1{и <<Шевчен­
І{О - наш>>, таку ж боротьбу з облудним пансьним <шультом Шев ­
чеш,а>>. Йдеться про статті К. Пелехатого про Шевченна в газеті
«Воля народна» ( 1921 - 1927 рр.), статті О. Гаврилю1{а <<Шевчен­
І{О на Київщині>> ( <<Знанню>, 1935, No 6), <<Кобзар стереже,>
(<<Знанню>, 1936, No 2), <<Пани і паничі над «Кобзарем» (1936, під
псевдонімом О. Холмський), статтю С. Тудора <<Кіль1{а хвилюю­
чих уваг про гепіш> ( <<Sygnaly>>, 1939, No 64), статті в часоnисах
<<Стеш, <<Сельроб>> тощо (без підпису).
Після возз'єднання Західної °УІ{раїпи з УРСР у лави радян~
сьних l{рит~шів влився значний загін західноунраїнсь1,их пи­
сьменнинів і вчених. Це були не тільни пролетарсьні письменни­
ю1 - я. Галан, П. Нозланюн, О. Гаврилюк, С. Тудор, - а й вче­
ні-філологи Ф. Колесса; М. Возню{, К. Студинсьний, В. Щурат,
В. Сімович та ін. І хоч після возз'єднання до почат1,у Вітчизня­
ної війни минув дуже нороткий час, шевчепнозпавці Західної
Унраїни встигли почати пау1юву роботу 192 . Вже 1940 р . видано
том І <<Записон історичного та філологічного фа~,ультетів Львів­
сь1,ого державного університету>>, в ююму, серед інших, надру1{0-
вапо три шевчепнознавчі праці: І. Н.рип'ю{евича <<3 минулого
Шевчепнової бать1{івщипю>, В. Сімовича <<Недосвіт>> у . Шевченна>>,
М. Возню{а <<Літературна атмосфера <<Івана Підновю> Т. Г. Шев­
ченна». Стаття І. Нрип'ю{евича мала харантер історичного номен­
таря, в яному йшлося переважно про минуле Лисянни та інших
місцевостей, згаданих у <<Гайдама~{ах>>. В. Сімович зробив спробу
роз1{рити значення слова <шедосвіт>> у вірші <<Барвіпо1{ цвів і зе­
ленів· » за аналогією вживання у Шевчею{а інших імепПИІ{ів на
<шедо>>. М. Возню{ висунув гіпотезу про те, що джерело образу
Івана ПідІ{ОВИ - оповідання <<Иван Поднова>> з 1шиж1ш <<Рассна­
зь1 прадеда>> ( 1833, видання анонімне; М. Возню{ приписував ав­
торство Забілі), і - полемізував з М. Марновсь1,им і П. Тиховсьним
щодо впливу інших джерел па цей образ.
Водночас у пресі з'яюшисн й публіцистичні статті про ПІев­
ченка західноунраїнсьl{ИХ письменнинів-1{омуністів П. Козл аню­
на - <<llіевченно паш>> 193 , О. Гаврилюна - <<Сто літ <<Кобзарю> 19 4,
<<Велиний українсьний поет>> 195 , <<Невмируще слово>> 196 • В специ-
19 1 Див. С. Тр о ф и мук, Розвиток революційної літератури в Захід­
ній -Уr,раїні (1921 - 1939), К, Держлітвидав, 1957; В . Мар ци н r, еви 'І,
Шевченко і sах ідноукраїнсьиа революційна Jrітература 20-30-х ро1,ів.­
«Збірник праць VII наукової шевченківсьrю ї нонференціі>>, 1959.
192 Див. В. Щур ат, Наунові роботи про Т. Г. Шевче1ша.- «Літера-
турна газета>>, 1940, 5.1, No 1.
204
193 «Вільна -Україна>>, 1940, 11.ІІІ, ' No 58.
194 <<Лен інська молодь», 1940, 12.ІІІ, No 6.
195 <<Л ітература і І,П!СТ0ЦТВО>), 1941, No 3.
196 <<Вільна -У1,раїна1>, 1941, 9.ІІІ, No 57.


фічппх умовах західних областей, де читач донедавна зазнавав
1шливу буржуазних поглядів на Шевченка, треба було доводити,
тцо Шевченко - наш.
Дальше розгортання шевчею,ознавчих досліджень на західно­
у 1,раїнсьюrх землях перервала війна.
Доелідження життн й творчості Шевченка, що їм дав поштовх
ювілей 1939 року, не припиннлись до початку війни. Інститут ім.
Т. Г. Ше в ченн а готував наступні томи анадемічного видання тво­
рів поета . У 1940 і 1941 рр. виходили видання, розпочаті або запла­
uоnані в попередні рони. 1940 р. вийшли: шевчею,івсьrшй номер
наунопих записо1, Інституту мовознавства <<Мовознавство>>, <<Аль­
:мо. 1 rо.х Шовчош,оn і>> Одесьної філії Спілки письменнинів У1,раїни,
<<Т. Г . lJL 0 1Nonrю в портретах и иллюстрацияХ» (Учпедгиз), відома
uшо 11ам 1ши1Ііш1 І. Айзенштона, а 1941 р.- монографія М. Шагі-
11rш. 1.9,Ш р. чимало статей було присвячено століттю першого ви ­
папня <<Нобзарю>. 8.VI 1941 р. у Н:иєві урочисто віднрито Централь­
ний державний музей Т. Г. Шевченка.
Перш ніж перейти до розгляду шевченнознавства часів Віт­
чизняно ї війни, спробуємо підсумувати сназане про ше вче нно­
зн авство передвоєнних ронів.
У другій половині 30-х pol{iB шевчеш,ознавство пройшло той
~по с1шадпий шлях розвит1,у, що й усе радянсьне літературознав­
ство. Ц.і рони в іст орії шевченкознавства харю{теризую ть посту­
пово нор обор юнr пульгарно-соціологічних збочень у методології,
пе бозус піJJІпі за~·1щом сп роби визначити місце Шевченна в унра ­
їнсьrюму Jlj торат урпом:у процесі, його художню індивідуальність,
поети 1.,у і,і. ос,то·1·ю (у. У J\ Oir <iac остаточно стверджується погляд на
Шепсr о11на лп па осповополо~rшиr,а нової у1,раїнсь1{0Ї літера тури,
ш1.род 110 1 ·0 1 ~оота , революційного демоr,рата. Утверджується й нон-
11 ош\і11 1,ритичnого реалізму зрілого Шевченна, хоча нема ще
єдності n поглядах щодо місця романтики в творчості пое та і в
дешн~х працях вірна загалом схема його творчої еволюції від
романтизму до реалізму знаходить ще надто спрощен е тлума­
чення.
Шевченнівсьний ювілей 1939 р. сприяв значному по жвав лен­
шо дослідницьної роботи в галузі шевченн ознавства і популяриза­
ції творчості Шевченна серед народів Радянсь1юго Союзу .
Посту поuо переборення вульгарно- соціологічних нонцепцій в
1 ( р 11 '1' ИJ\і нру 1:ої половини 30-х роr,ів, ю, уже говорилось, мало,
юа 11 1>0•1 rто, 1 1оut1·1·и11пнй ппJrиu на розвитон mевчеш~ознавства. Про­
т , 111 , 11 ocpi/ \t1n роющіп на вульгарний соціологізм, в тогочасно­
му літератур оз нав стві випвилася зворотна тенденція вз агал і іг­
норувати соц іолоt' Ї'ІШІЙ аналіз літературного процесу, тенденція
до по:ншласового тJ.1умачення понять <<Народності>>. Не могли не
позначитись па загальному рівні тогочасної шевчеш,іани й тен­
ден ції обминати сrшадні суперР,члив і питання ідейно-творчого
розвит1>у поета, спрощувати й пригладжувати літературний про­
цес на Унраїні.
205


3 причин, про яю ишлося вище, шевченкознавці другої поло~
вини 30-х років ще не змогли задовольнити потребу в І<апіталь­
них працях про життя й творчість поета . Але ті дослідження, що
з'явилися в 1939-1941 рр., свідчили про ознаки певного підне­
сення в шевченкознавстві. Війна загальмувала, але не припинила
цей розвиток.
Фашистська агресія 22 червня 1941 р. різко змінила умови
розвитку шевченкознавства. Значна частина літературознавців
і критиків пішла захищати батьківщину. Події початку війни
змусили евакуювати з України в глибокий тил наукові установи,
вузи, музеї, архіви, видавництва. Своєчасна евакуація Інституту
ім. Т. Г. Шевченка і Центрального музею Т. Г. Шевченна вря­
тувала безцінні Шевченкові рунописи і його малярсьну спадщину.
В евануації Інститут спочатну влився в тимчасово утворений Ін­
ститут суспільних наун АН УРСР, згодом з нього виділено Інсти­
тут мови і літератури, яний працював в Уфі. У тяжні рони війни
творчість Шевчею<а відіграла неабияну роль в духовному озбро­
єнні унраїнсьного народу для опору фашистсь1<ій навалі 197 • Смер­
тельна загроза самому існуванню у1,раїнсь1юго, російсьного й ін­
ших народів Радянсь1<ого Союзу створила тану суспільно-психо­
логічну атмосферу, 1<оли відчувалася гостра потреба спертися па
нращі традиції в І<ультурі минулого нашої батьнівщини. Природ­
но, що й слово Шевчепна - революційного поета, патріота і бор­
ця - зазвучало в роки війни з особливою силою. Ян і в рони гро­
мадяпсьної війни, Шевчепнова поезія відігравала мобілізуючу
роль. Звідси - переважно публіцистичний харю{тер шевчепніапи
часів Вітчизняної війни. Публіцистиною пройняті здебільшого й
наунові статті про Шевченна, бо публіцистична патріотична на­
станова відповідала пайпенучішим потребам дня й харантеру
суспільного сприйняття поета.
Про те, наснільни Шевченнова поезія була співзвучною - пе­
редусім своєю патріотичною наснагою - суспільним настроям ун­
раїнського пароду в армії і в тилу, свідчать видання <<Нобзарю>,
що виходили навіть у найтнжчі воєнні рони. Тю<, 1942 р. СРП
України видала в Уфі <<І{обзар» стотисячним тиражем, а Нарко­
мос РРФСР видав у Моснві <<Вибрані творю> (25 ООО прим.). Ви­
ходили <<Нобзарі>> та інші шевчею<івські видання і в 1943 і в
1944 р. Уфімсьний <<Нобзар>>, як зазначив П. Тичина у вступній
статті <<Гнів Шевченна>>, вийшов у відповідь на численні листи­
прохання червоноармійців надіслати <<Нобзар>> на фронт. Для не­
легального поширення на окупованій Україні видано в Моснві
поему «Чернець» з вмонтованими в текст патріотичними поезіями
М. Б~жана, М. Рильського, П. Тичини та поезію «Причинна>>
197 Див. Ф. С ар ан а, <<Патріотичне значення творчості Шевче1ша в
рони Великої Вітчизняної війни Радянсьного Союзу>>.- «Збірюш праць
ХІ наукової шевченківсьної конференції», 1963; Є. Кири л ю н, Шевченко
і наш час, стор. 133-144.
206


разом а віршами А. Малишна, Л. Первома:йсьного і П. Тичини.
Слово Шевченка широІ{О винористовувалося в листівнах, плюш­
тах, на сторінках фронтових газет 198.
А1,туальність Шевченкової поезії в ті суворі часи засвідчило
і урочисте вшанування його пам'яті в березні 1942 р. та в на­
ступні вовнні роки - як у пресі, так і на ювілейних зборах у
прифронтових місцевостях і в далекому тилу (в Уфі, Алма-Аті,
СамарІ{анді, де працювали евакуйовані українсьІ{і установи).
Напрюшад, у шевчею{іВСЬІ{і дні 1942 р. пам'ять поета вшанували
па урочистих зборах у Ворошиловграді - уряд УРСР і ЦН
І{П ( б) У разом з командуванням і бійцями Південно-Західного
фропту 199_
Тю1ші роки війни, звичайно, не були сприятливими для ство­
решш nешших досліджень про Шевчеш{а. Але й за тих умов на­
у1ювці, що працювали в установах АН УРСР, зробили свій по­
сильний внесо1{ у шевчеиІ{ознавство і в справу духовної мобілі­
зації радяись1шго пароду.
Вже 1942 р. наукові доповіді про ШевченІ{а внлючено в про­
граму січневої сесії АН УРСР в Уфі (доповідь М . Рильського
«Тема батьІ{івщини в творчості Пушкіна, Міц1{евича і Шевчею,а>>,
доповідь М. Т1{аченка <<Шевчеюш-маидрівиию>) 200•
У березні 1942 р. в Уфі відбулась ювілейна шевченІ{іВСЬІ{а се­
сін, в нюи, Іtрім установ АН УРСР, взяла участь СРПУ. На се­
сії виступили а доповідями П. Тичина ( <<Гнів Шевченка>>) 201 ,
Л. БулахоDСЬІ(ИЙ ( <<Мовні засоби інтимізації в поезії Тараса Шев­
че1ша>>) 202 , Є. ІІ:иришо1, ( <<Шевчеипо і слов'янсьпий світ») 203,
П. І{озицишй ( << Шсвче1шо і музи1tа>>) 204 , М. Рильський ( <<Поети­
І(а Шевченна») 205, К Трохимешш ( <<Шевченко - художнию>) 206 .
Наступного 1943 р. в Уфі відбулась шевчею{івська сесія
АН УРСР . 3 доповідями виступили П. Тичина ( <<Тремтіть, су­
постати!>>), М. РильСЬІ{ИЙ (<<Шевченківсьпі дні, ЛІ{ велиІ{а тра­
диція»), І. Пільгу!{ ( <<Вплив Шевчеш{а па І{ультурно-громадсьпе
життя Західної Україню>), М. ПлісеЦЬІ{И:Й ( <<Патріотизм у пое­
зії Т. Г. Шевчею<а>>), В. Ільїн ( <<Порівняння у Шевчеюш>>),
198 Див. згадану працю Ф. Сарани. - <<Збірник праць ХІ нау1,ової шев­
•1 е тшівсь1юї нонферепціЇ>>, стор. 225 - 227 .
199 Див. <<У1,раїнсьтщ література», 1942, No 5-6, (березень-квітень),
Хро11ін11.
• 200 Т(нп . Пе1щі с ічневої сесії АН УРСР, т. 1. Доповідь відділу суспіль-
1111. ·
11ну .1,, "У фа, 19,'1 2 . Доповідь М. Рильсь1шго надруковано також у
щ. <<"У1,раї1 1с1,ю1 J1 іторатура», 1942, No 5-6.
20 1 <<Вісті ЛІІ "УРСР», 1942, No 1-2; Див. та~юж: «Українська література>>,
1942, No 5-6.
202 «Вісті АН УРСР>>, 1942, No 3-4; а також «Українсша література»,
1942, No 5-6.
203 «Література і мистецтво>>, 1942, 12.ІІІ, No 6.
204 Там же.
205 Там же.
206 <<Вісті АН УРСР>>, 1942, No 1-2 , а також <<Українська література»,
1942, No 5-6.
207


М. Грудниць1{а ( <<До історії драматично~ 1 повістевої ру1{описпої
спадщини Т. Шевченка>>), Л. Булаховський ( <<Російсьr,і поеми
Т. Шевченка та їх місце в системі поетичної мови першої поло­
вини ХІХ ст.»), М. Ткачеш-ю ( <<Шевченко в Москві>>), М. Май­
данський ( <<Шевченнова поеаія в європейсью1х перенладах>>),
Ф. Rова ль ( <<Рунописна спадщина Т. Г. Шевчеш,а>>) 207 .
Шевченківсь1,а сесія АН УРСР у березні 1944 р. відбулась
у МосІ{ві (доповідь Є. Rирилюна <<Шевченно і :Кирило- Мефо­
діївсьІ{е братство>> та ін.) 208 • Напрю{інці війни Академія нау1{
повернулась до :Києва, де відновив свою роботу Інститут у1,раїн­
сь1-юї літератури ім. Т. Г. Шевченна (з відділом шевченнознав ­
ства).
Як бачимо а наведених посилань, праці нау1-ювих шевчеш,ів­
ських сесій публінувалися в журналах і збірниках навіть у не­
леших умовах евануації. Уже перелі1{ цих праць дає уявлення
про досить широкий фронт шевчешшзнавчих досліджень, хоч
ті ж воєнні умови не давали можливості розгортати багаторічні
дослідження синтетичного плану. ІlІевчеш,івсьні сесії АН УРСР
мали не тіль1ш суто паунове, а й громадсь1ю-політичпе значення.
Вони демонстрували волю народу до перемоги і марність спроб
агресорів зупинити духовне життя бать1,івщини.
Янщо ряд доповідей па цих сесіях був продиктований потре­
бам и часу і цінавий для нас переважно з історичного погляду
(тобто з погляду сприйняття й винористанпя Шевчешювого сло­
ва в певну добу і за певних умов), то денні з них за своїм нау­
новим значенням не застаріли й досі. Серед останніх слід згадати
насамперед доповіді М. Рильського <<Поетина Шевчеш,а>> і <<Тема
батьнівщини в творчості Пушкіна, Міцневича і Шевченна». Пер­
ша з них являє собою варіацію (з незначними змінами) одно­
йменної доповіді автора на ювілейному пленумі 1939 р. Друга
доповідь під1шзана боротьбою слов'янських народів проти німо­
цьно-фа шистсьн.ої агресії.
До нращих досяrнепь шевчеппознаnства воєнних ро1{ів нале­
жать тогочасні праці JI. Булахоnсьн ого. Яшцо дослідження Шев­
ченнової мови мають здебільшого nузь1ю J1іпгвістичпий аспе1,т,
то обидві праці JI. Булаховсь1,ого << Мовні засоби інтимізації
в поез н Шевченна>> і особливо << Російсьиі поеми Шевченка та
їх місце в системі поетичної мови першої половини ХІХ ст.>>
являють безперечний інтерес і для літературознавців. Обидві
статті виходять за рамни суто лінгвістичного дослідження -
в них, власне, йдеться про стиль і майстерність Шевчеш{а. Дру­
га праця, в ю,ій наявні й історюю-літературні аспекти, є взагалі
однією з найцінавіших розвідо1{ про російсьні поеми Шевчеш~а.
Поряд з працями ювілейних шевчею,івських сесій, у тогочас-
207 Див. «Пам'яті Т. Г. Шевче1ша. Зб і рник доповідей, ч11танпх па юві­
пейиій шевчеш,івсь1,ій сесії АН УРСР 9 і 10 березня 1943 р.>>, М., 1944.
20s <<Вісті АН УРСР», 1944, No 3-4.
208


них журналах і газетах дру1,увалося чимало й інших шевченко­
знавчих статей як популярного, так і наукового змісту. Вони зо­
середжували сь переважно в березневих номерах журналів, як,
напри1шад, у шевченківсь1,ому No 5-6 журналу <<Українсьна лі­
тера тура>> за 1942 р. (де, 1,рім ювілейних доповідей, надруковано
цін:аву хроніну і спомини Г. Лазаревського <<Шевченн:о і Лаза­
ревсьні>> ), у No 3-4 того ж журналу за 1944 р. (статті О. Дорош-
1,евича <<Тарас Шевченн:о і у1,раїнсьний літературний рух»,
І-І. Чернишевсьної << Чернишевський і Шевченно>>, І. Пільгу1щ
<<Сто ронін <<Чигир1шсь1щго Кобзарю>), в газеті <<Література і ми­
стец тво >> та ін.
Із з rадан:их ста тей слід насамперед виділити розвідІ{У О. До­
ропшовича. Пробле му <<llіевченно і унраїнсьний літературний
нроцес» поставлено в ній переважно в одному, малорозроблено­
му аспе1ст і ~ вивчення зв'язків Шевченн:а з сучаr.ним йому унра­
їнським літературпим рух ом, ставлення до нього учаснинів цьо ­
го руху, значення Шевченна як організатора молодої унраїн­
с ь1{0Ї літератури. Дорошневич називає Шевченна <<теоретином
н ового напряму в літературі>> 209 (тобто реалізму) і робить спро­
бу нанреслити місце унраїнсьного реалізму в світовій літературі.
У газетній шевченкіані часів Вітчизняної війни переважали
с тат ті публіци стичн о-патріотичного спрямування, _ про зміст ЯІ{ИХ
дають унвлопшr вже їх назви: М. Бажан, «Шевчешсо з нами!»
( <<За радянсису У](раїпу », ·1%2, 10.ІІІ, No 21); Л. Новичешщ
<<Іх иенавидіn Тарас>> ( <<Номупіст», 19 42, 10.ІІІ, No 53); . Д. :Ко ­
сариr< , <<Наш Тарас .пиха пімцнм натряс!>> ( <<Соціалістична Хар-
1,івщина>>, 19 42, :І. О.ІІІ , No 63 ) ; М. Т1сачеюсо, <<Тарас Шевчешсо
проти войовничого германізму>> ( <<Література і мистецтво>>, 1942,
15.VII, No Н ); ІО . Н обилецький, << Шевченно - патріот унраїн­
сь1сого пароду>> ( <<l{ олгоспнюс Унраїню>, 1944, 11.ІІІ, No 13) то­
що . Нрит1ш а прагнула не тільrси виховувати: на поезії <<Нобзарю>
патріо тич ні почуття радянсью1х людей, а й осмислити досвід
Шевчеш,а для потр еб сучасної літератури.
3 цього погляду симптоматичною була стаття Л. Новиченна
«Д умюr в Тарасів день» ( <<Література і мистецтво», 1944,
9 .ІІ І, No 5). Лейтмотив статті
-
«Нам треба голосу Тараса>>
(П. Тичина ). Ве шпс а іёторична доба боротьби й перемоги над фа-
1 1 1 11 ;1мом :мав породити і вели1,у, гідну собі літературу, ознюсами
н ~ сої бу І\У ТІ, мопумоптnлізм і епічність. <<Нам треба нових << Н:ав ­
н11а і 11» 'і << 11і п» J1po тrочувапу в ві1,ах боротьбу радянсьного народу
а 1~о ·t· в орою фш11н:зму». Шевчешю в учителем монументалізму,
с ніч пост і й роюJ істи •шо'( повнокровності для сучасної літератури.
«Можливо, провісюшом цього мопументалізму нашого є <<Похорон
друга>> Тичиню>.
Єдина моногра(f)ія про Шевчеш,а, що вийшла під час війни,­
це 1шижн а Д. Тамарченна (тоді співробітника Інституту мови і
209 << ~1,раїнсь1(а л і тература>>, 1944, .No 3-4, стор. 114.
209


літератури АН УРСР) <<Творчість Тараса Шевчею,а і рос1исша
революційно-демократична література>> (1944). Провідна ідея пра­
ці Д. Тамарченка - <<Тарас Шевченко
-
родоначальник револю­
ційно-демократичного реалізму>> (назва першого розділу),
<<у нього вперше оформляється стиль революційно-демо1{ратичного
реалізму, вперше не тільки в українській, але і в російській лі­
тературі» 21 0• Доведенню цієї тези шляхом зіставлення ідейного
змісту й стилю Шевченкових творів та творів російсь1,их револю­
ційно -демо1,ратичних письменників присвячено більшість сторіно1,
монографії. Знаходимо в ній, як вірно зазначив Є. Кирилю1,, чи­
мало цінних спостережень. І водночас чимало хиб, як у методоло­
гії, так і в концепції. Чи не найбільшою хибою праці Д. Тамар­
чепка є її схоластичність. Автор дещо штучно протиставив метод
і стиль революційно-демонратичної літератури 1,ритичному реаліз ­
му. Досить поширена в 30 - 40-х роках теорія принципової від­
мінності критичного реалізму від революційно-демократичного
реалізму чи не найвиразніше виявилася саме в праці Д. Тамар­
чешщ. У пізніші ро1ш терміни типу <<революційно-демо1,ратичпий
творчий метод>> і <<ревошоційно -демо1,ратичпий стиль>> виходять
з ужит1{у. Творчість ш1сьменнит{ів - революційних демонратів
-
розглядається ю, різновид нритичного реалізму. Та це не знімає
літературознавчої проблеми дослідження зв'язку індивідуального
стилю письменню{а (того ж Шевченка чи Ненрасова) з його ре ­
волюційно-демократичним світоглядом. Ще до Д. Тамарчеш{а у1{­
раїнсьні літературознавці писали про революційно -демонратичний
характер Шевченнового реалізму, маючи на увазі не тільки ідейні,
а й художні особливості його творчості (так. П. КолесниR писав
1935 р. про <<революційно-демократичний реалізм>> Шевчею{а 211 , а
Є. Кирилю1{, харантеризуючи Rритичний реалізм повістей Шев­
ченна, 1,онстатував, що <<ШевченRів реалізм - це реалізм селян­
сь1юї революційної демократії>> 212 ). Сучасні дослідниRи, уню{аючи
Rрайнощів, харю{терних для Д. Тамарченна та деяних літературо­
знавців 30-х ро1,ів, звичайно, не можуть ігнорувати того нового,
що принесJІи n 1,ритичний реалізм революційно-демо1,ратичні
письменнюш: Росії і У1{раїни. Хоч монографія Д. Тамарчеш,а
через свою схоластичність не сприяла піднесенню шевчешюзнав­
чих розвідон наступних ро1{ів, поява її в суворі рони війни зага­
лом була фантом позитивним і симптоматичним, який засвідчував,
що фашистська навала не припинила праці радянських учених
над вивченням спадщини великого українського поета.
Наприкінці юини в Інституті унраїнсьної літератури
ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, що відновив свою роботу в Києві,
21 0 Д. Т а м ар ч е нко, Творчість Тараса Шевченна і російсь1,а рево­
шоційно--демонратична література, ' [М.], вид. АН -УРСР, 1944, стор. 8.
211 П. Но лес ни 1,, Про майстерність Шевченка.- <<Літературна газе­
та)>, 1935, 12.ІІІ, No 11.
212 Є. Ни р и л ю н, Шевченно - прозаї1с- <<Літературна критина)>, 1936,
No 5, стор. 101.
210


створено відділ шевчепнозпавства, яний, разом з відділом руно­
пи:сів, розгортає перервану роботу пад анадем1чпим виданням
Повного зібрання творів Шевчепна в десяти томах. Відновлення
відділу шевчепнознавства, тоді ще досить нечисленного, мало да­
леносяжпі наслід1ш для дальшого розвитну науRи про Шевчепна.
Відділ мав стати і став науковим осередном шевченкознавства на
Унраїпі і фю,тичпо в усьому Радяпсьному Союзі. Перед ним стоя­
ли пелегні завдання не тільки завершити працю пац анадемічпим
виданням Шевчею{а, а й розгорнути широкий фронт досліджень.
Адже в ті рони ще не було створено монографій з найважливіших
питапт, Шевчешювої творчості й біографії, і в шевчепнознавстві
було що багато білих плям.
Мирпа доба, що наставала, вІднрила нову сторіпну історії
шеn•1еш,озлавства.


Шевченкознавство
у післявоєнні роки
(1945 - 1970 рр.)
Розвито~< шевченнознавства в повоєнні рони наит1сніше пов'я­
заний з успіхами всієї літературознавчої науни в СРСР і зумовле­
ний загальним розвитном радянсь1<ого суспільства. Дослідження
розгортаються ю, у паунових осеред1<ах Унраїпи, ТЮ{ і в ін­
ших братніх республі1шх . Особливо велин:ий загін шевчеинозпав­
ців плідно працює в РРФСР (І. Айзенштоп, Л. Большанов,
М. БєльчиRов, О. Дейч, П. ї-Н:ур, М. Моренець, Ф. Прийма, М. Ша­
гінян та ін.).
Ще наприІ{інці війни відновлено відді.п шевчепнозпавства в
Інституті літературп ім. Шевчеппа АН УРСР, юп1й прот ягом
першого повоєнного·• десятиріччя спочатпу фантично, а потім і
офіційно, перетворився в 1юординаційний і організаційний центр
шевченІ{ознавчих досліджень у межах республіки, а пран:тично й
усього СРСР. 3 Інститутом літератури тримають науRовий зв'язон
досліднин:и Шевченн:а не тілью1 Радянсьпого Союзу, а й інших
нраїн світу .
Спочат1,у наукова діяльність відділу розгорталась досить по­
вільно. Основна робота в перше повоєнне десятиріччя, ю, і в пе­
редвоєнні рони, зосереджувалась па підготовці анадемічного
видання Шевченна. 1949 р. видано т. ПІ - Драматичні твори.
Повісті; т. IV - Повісті; 1951 р. т. V - ЩоденнИІс Автобіогра­
фія; 1951 і 1953 рр. перевидано перші два томи, що вийшли
1939 р.; і, нарешті, 1957 р. вийшов т. VI - Замітни, статті, листи,
записи народної творчості, <<Бу1шарь>>. Цим томом завершувалось
видання літературної спадщипи ІІІевtтеrша (тт. малярсьної спад­
щини VII-X вийшли 1961-1964 рр.). Незважаючи на онреиі
недоліюr, це перше повне ю<адемічне видання творів Шевчею<а
стало велИІюю подією в шевченкознавстві. Найціннішим його
впес1юм у Шевченкову тенстологію була майже вичерпна фі1,са­
ція варіантів і різночитань за всіма відомими на той час авто­
графами і авторитетними списІtами (не тільІПІ прижиттєвими),
У текстологіtшій підготовці видання брали участь також праців­
ни:1,и відділу рунописів Інституту літератури. 1963 - 1964 рр. за­
вершено видання <<Повного зібрання творів у шести томах>>, n
ю<ому значною мірою усунуто ,прорахуюш попереднього видання.
У 1948 - 1949 рр. в Моснві вийшло «Собрание сочинений в
пяти томах>> - пере1<лад російсьною мовою майже всієї літера­
турної спадщини Шевченна.
212


Одним з досягнень відділу шевченв:ознавства в танож органі­
зація нау1швих шевченнівсьв:их в:онференцій, що їх снлюшв Ін­
ститут літератури починаючи з 1952 р. У в:онференціях беруть
участь учені різних республі1{ СРСР. Фав:тично всесоюзний ха­
ра~,тер цих 1~онференцій дав можливість шевченв:ознавцям обмі­
пюватись наслід1,ами своїх досліджень і в:оординувати творчі пла­
ни. Регулярність с1шив:ання нонференцій (з 1952 по 1971 р .- що­
р ічно), публі1шція доповідей (з 1954 по 1974 р. видано праці
двадцяти нау1швих шевченнівських 1,онференцій), нарешті, той
фа~,т, що 1юнференції св:шшалися в різних містах і республі1,ах
(Ниїв, Хар1{ів , ДніпропетровсьІ{, Полтава, Львів, Одеса, Ленін­
град, Орепбург, Вільнюс та ін.),- усе це сприяло інтенсифінації
шеnч епнознаnчих досліджень і популяризації шевченнознавства
в пауноnих цеп'і.'рах нраїни .
Збіршши праць шевченв:івсьrпrх rюнференцій, хоч і не рівно­
ціпні в пау 1ю вому відношенні, містять чи мало важливих мате­
ріалів з різ них галузей шевчеш{ознавства, продовжуючи тради­
цію шевченв:івсьв:их збірнив:ів 20 - 30-х ронів. Це доuовіді з проблем
вивчення біографії поета, його світогляду, художнього методу,
поетиІ{И й стилю, жанрів, інтерпретації ОІ{ремих творів, зв'язr{ів
з російсьв:ою літературою, перенладів на інші мови, бороть­
би за спадщину Шевченв:а тощо . Осв:іль1{и в нонференціях бе­
руть участr, мистецтвознавці і мовознавці, відп овідна пробJІе­
матина прсдставлепа і в збірни:r{ах праць шевчею{івсьних І{ОІ-І­
ференцій .
Розвід ни про ІПсвчспна публінуються і в інших час опис ах,
збірюшах і т,.1дапшrх. Зонрема цінні статті М. Рильсь ного, І. Но­
черги, О . Бі J 1 ець:~,оrо , І. Айзеншт оr,а та ін . вміще но в згаданому
п'я:титомпому російсь1,ому виданні Шевчею{ових творів, у науrю­
вих заш1сш1х <<Радянсь r,е літературознавство» (кн. 16, 1952) 1 ,
в «Учепьrх записнах Ленинградского гос. педагогичесrюго ин­
ститута» (т. 67, 1948) 2 тощо. Tar{, 1948 р . в журналі <<Совет­
СІ{ая Украина>> (No 1) опубліновано відому статтю О. Білецьr{ого
<<Руссrше повести Т. Г. Шевчеюю>> - стислу, але чи не най­
І{ращу в шевченніані харантеристин:у Шевчеш,ової худо жньо'і
прози 3.
У перше пово єнне десятиріччя виходять і монографічні
досJ1іджсппя, 1цопр авда , ще нечисленн і, і збірники матеріалів з
01(р мих 1·а.ну:зсй mспчешюзпавства . Нарисним виданням цього ти­
JІУ <: нб ір11 и 1 ( <<Т . Г. ]JJсвчеш{ о в доиументах і ма теріалах>> (К,
1ЩЮ ) , л1(11іі м і ст 11 ть допументи про життя, творчість та револю-
1 Д е надру1(0Dано серед іншпх цінну статтю О. Білець1,ого «Ш е в­
чснrсо і сло в' ЯІІСТDО>).
2 Стаття І. Айзеншто1са <<Т. Г. Шевченко и петрашевец А. В . Хань1-
1 соn».
3 Статтю вміщено та1юж у V томі російського видання творів Шев­
чеш; а (М., 1949).
213


цшну діяльність Шевченка, відомі раніше а публікацій у мало­
доступних виданнях, а частково опубліковані вперше. На жаль,
книжка має чимало істотних хиб: неохайна публікація докумен­
тів, посилання на вже неіснуючі фонди, непотрібні купюри тощо 4.
У новому, доповненому виданні збірника ці хиби значною мірою
усунуто 5•
У ці роки виходить ряд книжок і статей про світогляд Шев­
ченка, про його естетичні й суспільно-політичні погляди. Першою
такою спробою була книжка Я. Дмитерка <<Общественно-полити­
чес1,ие и философские взглядь1 Т. Г. Шевченко>> (М., 1951, друге
видання - 1954). 1953 р. вийшла книжка І. Головахи ((Т. Шев­
ченно і російсьн:і революційні демократи 50-60-х років ХІХ ст.».
«У ннизі є багато корисного й позитивного, зокрема спроба ро­
зібратися, як формувались і розвивались філософсьні й суспільно­
політичні погляди Шевченка .. , -
писав про першу з них Є. Rи­
рилюн. - Разом з тим у ній чимало натяжок, необгрунтованих
тверджень, фактичних помилою> 6 • Ще різкіше висловився про
ннижку Я. Дмитер1,а О. Білець1шй: <<Таким шляхом згущення
фарб, до того ж шляхом вкрай недбалого поводження з фантами,
створюються різні фантастичні образи, створюється абсолютно
статичний образ Шевченна>> 7. <<Основна тенденція більшої частини
цих праць про світогляд Шевчеш<а - це тенденція за всяну ціну
виправити, вирівняти погляди поета, <<Підтягнутю> його з усіх сил
до нашої сучасності>> (стор. 18). Є. Кирилюк звернув увагу на
той недолік, що філософи, пишучи про світогляд українсь1шх
письменників, <щитують і розглядають художні твори цих митців
нарівні з їх науковими, публіцистичними працями, висловлюван­
нями в щоденниках і листуванні без врахування того, що літе­
ратурні твори є специфічним виявом суспільної свідомості в особ­
ливій образній формі. Філософи беруть цитати з творів різних
періодів, виривають з контексту, висловлювання героїв припи­
сують, ян правило, авторові та ін.>> 8• Аналогічні недоліки наявні
і в згаданій 1шилщі І. Головахи, і в тодішніх працях М. Новико­
ва 9 . Будучи загалом типовими для шевчешшзнавства першого
повоєнного десятиріччя, ці хиби не цішюм переборено і в наступ­
них працях про Шевчеш,ів світогляд.
4 Див.: Є. Кири люк,
Стан і аавдання радянського шевченко­
знавства .- <<Збірник праць V наукової mевченківсь1юї конференції»,
стор. 6-7 .
5 Тарас Шевченко. Документи і матеріали, 1814-1963, К., Держполітви­
дав, 1963.
6 «Збірник праць V наукової шевченківської конференції>>, стор. 8.
7 О. Б і лець ки й, Завдання і перспективи вивчення Шевченка.­
«Збірник праць ІХ нау1ювої шевченківської конференції», стор. 19.
8 6. Ни р и л юк, Завдання радянського шевченкознавства ... -
«Збірнин
праць VIII наукової шевчею,івської конференції, стор. 18.
9 Див. «Збірник праць V наукової mевченківсь1юї конференції»,
стор. 8.
214


І{нижна Д. Косарю<а <<Життя і діяльність Т. Шевченна (літе­
р атурна хроніна) >>, видана 1955 р., була першою повоєнною спро­
бою хронологічного винладу <<трудів і днів» Шевченна на тлі по­
дій його доби. Не поабавлена окремих, переважно фактичних, не­
до лі1<ів, вона, проте, стала певним кроком уперед в роаробці цьо­
го Jrітературно-біографічного жанру.
Маловивченому питанню <<Шевченко і педагогіка>> присвятив
у ті ро1<и свою монографію «Педагогічні ідеї Тараса Шевчею.а»
( К , 1953) С. Чавдаров. Двома виданнями (1951, 1955) вийшов
п о сі бпин Л . Стецею<а <<Вивчення творчості Т. Г . Шевченка в
ш1ю лі >> ; час н аписання цієї кпижш1 обумовив окремі її хиби (не­
nір пе тлумачен ня поеми <<Кавкаа>> у першому виданні). На ши­
ро кі ІЮJІа читач ів був роарахований критика - біографічний нарис
Є . І(ир И' шона <<Тарас Григорович Шевченко>> (К., 1951). Загалом
вдалою , 1ш па то й ча с , спробою створити історико-літературний
портр ет Ш е вч е ю<а був роаділ того ж автора в <<Історії унраїн­
сьтюї літератури в двох томах>> (т. І, К., 1954). 1954 р. вийшов
посібню{ для студентів І. ПільгуRа <<Т. Г. Шевченко - основопо­
лошнин нової у1,раїнсь1,ої літературю>, у ЯRому в популярній фор­
мі роаглядається творчість поета. Критю,а (М . Новиць1шй,
П. Приходь1ю , Є. Кирилюк) віданачила як поаитивні сторони
J\ієї 1тютши , тю, і її хи би ( невідповідність наави_ амісту, фа~,тич­
пі помиJши тощо ) 10 . У новому виданні 1964 р. оRремі її недолі1ш
частноnо усунуто.
Т а~ш м чин ом , про т11 гом пе ршого повоєнного десятиріччя спо­
стерігаємо uоступо110 розгортаппя шевчеш<ознавчих досліджень.
Мар1,систсьно-лопіuсь1(е літературознавство розвивалося тоді n
боротьбі з пропоами суб'ЄІ(тивізму і вошоптариаму в пашій на­
уці й 1,ритиц і. . Ті чинпи ни , яr,і гальмували поступ тогочасного
л ітерату ро апа в ства , пе могли не позначитися й па шевчеююзнав­
чих пр аця х. Ц е - спрощенство і поверховість, особливо харантер­
н і для пр аць про Шевченнів світогляд, але від яних не були віль­
ні й суто літературоанавчі студії. Це і догматична однобічність
у тлумаченні деяних явищ унраїнсьного літературного процесу
Х ІХ ст. (напринлад, романтизму), в оцінці онремих сучасню,ів і.
попереднинів Шевченна (Костомаров). Автора <<Кобзарю> проти­
став шши й ого попередюшам в унраїнській літературі, майже
в с і х ї х аu р ахо вуючи до реа~щі йного 1,онсервативного табору. Це
11 и нр и 11Jrл JІО пІ\ртипу літературного процесу па Україні, а отже
і мі с 11 0 ) Н 1111 нr,а в ньому. Згадані тенденції суперечили основ­
r111 м 11 р.и ІТІ\И 11 нм марнсистсьпо-ленінсьного літературознавства, ао­
нрсмu приn цину НОПl(р е ти о-історичного вивчення літературних
10 П . Приходь І( о, Hona кнпга про Шевченка.- «Вітчшша», 1955, .No 7;
М. Н о ви ц ь ки й, Нова праця про Шевченка.- Питання шевченr,ознавст­
nа, І, К., Вид-во АН УРСР, 1958; Є. Кири люк , Стан і завдання радян­
сь 1ю го шевченкознавства.- <<Збірник праць V наукової шевченківсьтюї
нонференції>>, стор. 12.
215


явищ у всій їх складності й суперечливості. Недостатньо вивча­
лися в ті роки і проблеми художності Шевченка, його стилю й
поетики.
Та перелічені недоліки не могли перекреслити загального по­
ступу радянського шевченкознавства. Методологічну основу для
розгортання досліджень про життя й творчість Шевченка дава­
ла загальна концепція його творчого шляху й історичного значен­
ня, вироблена ще в 30-х ронах. Це концепція революційного де­
мократизму і народності Шевченка, синтезу в його творчості реа­
лізму й романтизму на твердій базі реалізму.
Досить інтенсивно в ті ро1ш досліджується тема <<Шевченко й
література народів СРСР>>, особливо - <<Шевченко і російська лі­
тература>>, в розробці якої було ще чимало білих плям. Цьому
сприяло природне бажання радянських шевченнознавців спросту­
вати спроби буржуазних націоналістів фальсифікувати справжнє
ставлення Шевченка до російського народу і російської культури,
а танож деякі історичні дати, що їх відзначав увесь радянський
народ (300-річчя возз'єднання У1{раїни з Росією, століття від дня
смерті Гоголя тощо).
3 першими розвіДІ{ами па цю тему виступає Ф . Прийма: <<Ре­
цензія В. Г. Бєлінсь1юго на <<Кобзар» 1840 р.» 11 , <<Т. Г. Шевчею,о
и руссная литература>> 12 • Хоч приналежність Бєлінському рецен­
зії на <<Кобзар>> 1840 р. й досі залишається диснусійною, не мож­
на заперечувати серйозність сіlроби автора з'ясувати це питання.
Проблему «Шевченко і Гоголь>> розробляють Н. Крутікова 13 ,
Д. Чалий 14, Л. Стецею{о 15 • Проблему <<Шевченко і російські ре­
волюційні демоІ{ратю> - М. Гудзій 16 , А. Недзвідський 17 , Г. Гай 18
та ін. Серед численних публіІ{ацій на цю тему - і популярні,
часом досить поверхові статті, і фрагменти майбутніх нау1ивих
монографій (Н. Крутінової, Ф. Прийми).
У перше повоєнне десятиріччя розробна теми <<llіевчею{О і лі­
тератури народів СРСР>> триває на матеріалі національних літе­
ратур у багатьох республіІ{ах нашої батьківщини. У деяних з них
дослідження цієї теми започатновано ще перед війною - ювілей-
11 <<Збірник праць І і ІІ иауr,оnих шевче1шівсью1х rюнференцій» .
12 Известия АН СССР. Отделеиие литературьr п язьrка, 1954, т. 13,
ВЬІП. 3.
13 Н . І{ рут і ко в а, Традиції Гоголя в повістях Шевчет-ша.- <<Збіршш
праць І і ІІ науrювих шев<1енківських rюнференцій>>.
14 Д. Ч а ли й, Розвиток гоголівських традицій у творчості Шевченка.­
«Російсьr<о-уr,раїнське л ітературне єднання», Н., 1953.
15 Л. Стеценко, Шевченко і Гоголь.- <<Збірник праць І і ІІ науко­
вих шевчеtшівсьюrх нонференцій>>.
16 М. Гуд з і й, Шевченко і російська революційно-демократи чна дум­
на.- «Жовтень>>, 1951, No 2.
17 А. Не д з в ід сь r< и й, Шевченно на сторінках <<Современнина».­
<<Бітчизна», 1947, No 3; А. Не д з в ід ський, Шевченr<о і революційна мо­
лодь 60-х років.- <<Дніпро>>, 1948, No 8 та ін.
18 Г . Га й, Шевченко и Герцен.- <<Октябрь>>, 1954, No 3.
216


ного 1939 рону. Чи не найантивніше досліджується тема <<Шев­
чеюю і білоруська література>> (праці Я. Rоласа, Б. Чайновсь1ю­
го, М. Ларчанки, М. Линьнова, В. Івашина та ін.) 19 • У ті ж роrш
опубліновано праці R. Rорсакаса <<Шевченно і Литва» 20 , Т. Беі­
сова <<Т. Г. Шевчеюю в Rазахстане» 21 , R. Асаналієва <<Шевченно
1шргизьною мовою>> 22 , Е. Свімпул - Сонола <<llіевченно і латиська
література» 23 , М. Кінцурашвілі «Любов грузинського народу до
великого Rобзарш> 24 •
Науновий рівень цих публінацій досить різний, але всі вони
засв ідчують плідну тенденцію осмислити місце Шевченна в духов­
ному шитті пародів СРСР.
Хоч, ~ш зазначалося, у перші повоєнні рони вивчення поетиrш:
й стиJІЮ Шеnчепна, проблем його художності ведеться ще недо­
статньо, гепіальпість поезій «Rобзаря» більше декларується, ніж
вивчається, все ж не можна с1,азати, що й у цій галузі шевченно­
знавства нічого не було зроблено. Саме тоді написав першу по­
воєнну монографію про майстерність і творчу лабораторію
Шевченна-поета ( nидану 1956 р.) Є. Ненадневич - <<Творчість
Т. Г. Шевчеш,а після заслання (1857-1858) >>. В ній на матеріа­
лі нижегородсьних творів Шевченна і його редакційної роботи над
певіш,пиць1,ою поезією вдало розкривається змістовність Шевчен­
rюnої поетичної форми.
Про т е , Н(О шевчешюзнавці середини 50- х ронів дедалі ясніше
усвідомлюnаJІИ потребу зосередити зусилля па дослідженні твор­
чої індивіду аJн,пості ІПевчеrша-поета, засвідчила четверта науко­
ва mеnчеттніnсьна· нонференція (1955) . Значна частина доповідей
була іІрисn нчена творчій лабораторії автора <<Rобзаря», проблемі
його художньої манери: <<До проблеми ліричного героя в поезії
Ш евченка 1837-1846 рр.» Є . І{ирилюка, <<Образ позитивного ге­
роя в поезії Шевченка>> А. Недзвідського, <<Сатиричний елемент
в поемі <<Гайдама~,ю> ІО. Івакіна, <<Спроба ідейно-художнього ана ­
лізу rіоеми <<Сон» Д. Чалого, «Фольrшорні джерела поетики Шев­
чеш<а» Т . Rомарниця та ін. 25 Усе це, звичайно, було нраплиною
в морі, але виявляло визрівання певних нових тенденцій у роз -
19 І, . Ч а й т, о вс ь ни й, Шев,rе1шо і білорусьr,а література.- <<Збір­
III \Н 11 1 нщ1, І і 11 1I;1 у нови х ш ов•rе1шівсь1<их r<онференцій>>; М. Л арча н ка,
Т11рщ; ІІІ 0 11ч о 111 ю і Л11на Н:ущша.- Там же; М. Л ь1 нько в, Взаимосвязи
JІ ІІ'І'О\ІІІ'І'У Р 'І'рОХ () р11'І'СІ( ІІХ II 0\IOJ\OD - русСІ<ОГО, украинского И белорусского.­
(І И:ІІІ (ІС 'І' ІІІІ ЛІІ І,(: , І' », ·І 05І1 , :No 4; В. Іnашин, Творчість Шевченка в оцінці
J;о 1 ·1 1н11 u 1 1 11ч11 . - <<З6 ір 1 1111 < 1 I р:щь ІІІ наукової шевчеfшівської конференції»;
П. І\оJ1.aс, Шов•10111ю и бе;юрусская поззия.- У кн.: Я. І{ о л ас, Собрание
со•1и1-1е11ий n 4-х томах, т. 4, м., 1952.
20 «Літературна t'аае та >>, 1952, No 28.
21 Т. Бе и со n, Т. Г. Шеn,,е,шо в Назахстане , Алма-Ата, 1952.
22 <<3б і рниІ{ праць ІІІ lJayнonoї шевченІ< і всьної конференції>>.
2з <<Збірню, праць IV паунової шевченківсь1<0ї конференції».
24 <<rНовтень», 1951, No 2.
2s Див . <<3біршш праць IV иаунової шевчен1< івсьної нонференції».
217


витну шевченкознавства. Форсуванню цих тенденцш сприяло й
перевидання в ті рони деяких шевченкознавчих праць, сама ме­
тодологія яких протистояла примітивному, спрощеному тлумачен­
ню творчості Шевченка. Це зокрема публікація 1946 р. статті
М. Рильського <<Поетика Шевченка>> (його доповідь на шевченків­
ській сесії 1942 р. в Уфі), перевидання монографії М. Шагінян
<<Тарас Шевченко>> (1946) і вихід у світ XVII тому <<Творів в
20-ти томах ►> І. Фраю,а ( 1955), в якому передруковано значну
qастину його шевченкознавчих розвідок. Це останнє видання було
далеко не повне, але воно вводиJю в широкий науковий обіг де­
які призабуті й малодоступні статті Франка про Шевченка.
Вихід у світ великої ніль1юсті шевченкознавчих праць і зага­
лом високий їх науково-методологічний рівень характеризують
сучасний етап розвитку шевчею,ознавства. Якщо в перші після­
воєнні рони увага шевченнознавців була зосереджена переважно
на підготовці анадемічного видання й публікації статей, то по­
чинаючи з 50-х років видано чимало монографічних праць (зо­
крема, Інститутом літератури АН УРСР), яні загалом і визнача­
ють сучасний рівень шевчеююзнавства. Помітно зросла й ніль­
ність дослідню,ів творчості Шевченна, і не тіль1,и на · Унраїні, а
й в інших республінах СРСР. Успіхам сучасного шевченнознав­
ства сприяв поступ цієї літературознавчої нау1ш за останні деся­
тиріччя, зо1,рема поступ у дослідженні унраїнського літературно­
го процесу першої половини ХІХ ст. Встановився об'єнтивний,
справді марнсистсь1,о- ленінський нритерій історичного підходу до
таких складних явищ у1,раїнсь1,ої літератури, ю, романтизм 30 -
40-х ро1,ів, Костомаров та ін . , що не могло не позначитися й на
правильному висвітленні проблеми <<Шевченко та його сучаснини
і попередниню>.
Хоч не можна сназати, що розвиток усіх галузей і напрямів
шевченнознавства протягом останніх ронів відбувався рівномірно,
безперечним здобут1,ом суqасного його етапу є створення шир0-
ного фронту досліджень - досліджень творчості Шевчею,а
-
поетичної, прозової, драматичної, малярсь1юї, його біографії, сві­
тогляду, місця його спадщини в історії унраїнсь1,ої суспільної
думни і літературному процесі, значення Шевчею,а в нультурі
інших народів СРСР і всього світу. Вивчалися мова поета, бібліо­
графія шевченкіани, відновилося дослідження історіографії шев­
ченнознавства.
Шевченкіана поповнилася фундаментальними працями з різ­
них проблем біографії і творчості автора <<Кобзаря».
Інтенсивності шевченкознавчих досліджень, зонрема, сприяло
всенародне відзначення століття від дня смерті Шевченка в 1961 р.
і 150-ліття від дня його народження в 1964 р. У ці рони надру­
новано величезну кільність всіляких статей, брошур, збірників,
книжон про поета. Звичайно, поряд із справді науковими розвід­
нами, чимало потрапило в друк і такого, що не залишило сліду
в шевчею,ознавстві.
218


ВелиRа RільRість праць, опубліRованих за ці роRи, позбавляє
нас можливості детально проаналізувати навіть найважливіші з
них. Тому звернімо увагу передусім на загальну Rартину розвит­
ку mевченRознавства і на те, ян: відбилися на окремих працях
провідні його тенденції (деталізацію тих чи тих питань читач
знайде в тематичних розділах цієї Rнижrш).
Ще на початRу 30-х років у mевчепнозпавстві ставилась проб­
лема створення синтетичного дослідження про життя й творчість
Шевченка. Але тогочасні mевчеююзпавці не були підготовлені
до цього пі методологічно, пі фаRтологічпо - через перозробле­
ність багатьох проблем Шевченкової біографії і спадщини. По­
требу в тю,ій синтетичній праці не могли задовольнити ані rшиж­
ни €. Шабліов сь 1<ого першої половини 30-х років, па яRих позиа­
чився вплив вульгарного соціологізму, ані згадана вже книжна
І. Пільгука 1954 р. <<Т. Г. Шевченко - основоположнин пової
української літературю>, фактично посібник, ані розділ €. Кири­
люка про Шевченка в << Історії української літератури в двох
томах>> - через його нонспективний харантер.
Першою і загалом вдалою спробою синтетичного дослідження
життя й творчості Шевчепна стала монографія €. Rирилюr,а
<<Т . Г. Шевченно. Життя і творчість>> (К, 1959). У ній синтезо­
nапо ЗТ(обутю,1 шевчен:кознавства попередніх ронів, узагальнено
волиниі,r фантнчпи й матеріал життєвої і творчої біографії Шев­
чеш,а, nводоnо н наунов:и іі обіг пові спостереження . Л{иття, ре­
nолюціипа діш11,uіст1, і твор11іст1, поета розглядаються в нероз­
ривній ЄТ( ПО ті; воrт.\ 011на1юnою мірою належить і до жанру
пау1,ооої біо 1 ·раф ії , і но жапру досдіджень творчого шляху. Важ­
.ниоо , що а втор р о:зглндає тут пе тіль1ш літературну творчість
поста, І\ ~і іі осо маю1рсь1<у спадщину, наголошуючи па єдності
твор•101·0 ро:зІJитну Ulевченна-письмепни1<а і Шевчепна-художню<а.
Роз1,ривnючи 1,артину творчої і духовної еволюції автора «Rоб­
:зарн» , його шлях поета й революціонера, який мав веJ1ичезпий
вшrив на становлення соціальної і національної самосвідомості
унраїнсь:кого пароду, дослідниr, аналіз вдало поєднує з синтезом,
подаючи десятrш стислих харю,теристи:к онремих творів Шевчеп­
на. Праця €. Кирилюна ніби підсумовує попередній період ви­
лч тптп життя й спадщини великого поета. 1964 р. вийшло друге
1 1 11 ;11\ 1111н :монографії - <<Тарас Шевченно>>, автор якої виправив
ф111 '1'11•111і 11 ом 11 J 1нн першого видання і доповнив тенет матеріала­
м11 11 011і 111 ої 111 011 11 нніапи. Монографія відзначена 1964 р. Ле-
11і11 е 1,1 ,ою llf) міє;ю.
Но nау1(0110 - 11 011ую1рпих нарисів про життя й творчість поета
П:-\JJо~юrть 1шю1шt1 О. Біле цького і О. Дейча <<Тарас Григорович
Пlоnчешю. Літературний портрет>> ( :К., 1961), М. Рильсьr,ого та
О. Дейча <<Тарас Шевчсшю» (R., 1964), П. ФедченRа <<Слово про
Нобзаря» (R., 1961).
Вивчення Шевченкової біографії сприяло появі за останні ро­
ни досить широної літератури. Це і публікації спогадів, матеріалів
219


і документів 26 , і літописи життя поета 27 , і дослідження, присвя­
чені окремим періодам його біографії, і життєписи загального ха­
рактеру, і, нарешті, джерелознавчі студії 28 • Аналіз цієї літера­
тури подається в розділі <<Біографію>. Зупинимось тут норот:ко
лише на 01,ремих працях, яні дають уявлення про вивчення цієї
проблеми на сучасному етапі. Різні тенденції в розробці Шевчен-
1,ового життєпису виявилися в таких загальних працях про біо­
графію поета, я:к :книжки Г. Вязовсь:кого, К. Даниш,а, І. Дузя,
М. Левченка, А. Недзвідсь:кого, В. Нестореш,а <<Тарас Григорович
Шевченко. Біографія» (К., 1960), Л. Хін:кулова <<Тарас Григоро­
вич Шевченко>> (М., 1960), Є. Кирилюка, Є. Шабліовсь1,ого,
В. Шубравсь:кого <<Т. Г. Шевчешш. Біографію> (К., 1964).
Перша з них, ян посібнин для студентів, не вводила в науко­
вий обіг нових біографічних матеріалів. Праця Хіннулова справ­
ляє досить суперечливе враження. 3 одного бо:ку, автор висловив
деяні нові спостереження, з другого - онремі гіпотези його ви­
явились необгрунтованими і були спростовані 1,ритиною (напри­
нлад, твердження про участь Шевчеш,а в <<Ноло1,олі>>). Недоліном
нню~-ши є й те, що зв'язки Шевчешш з у1,раїнсь1юю rчльтурою
розглядаються в ній дещо однобічно. 3 цього погляду побудова
наступної 1шиж1,и Л. Хіш,улова «Тарас Шевчеш\О і його сучас­
нини. Етюди до біографії» ( К., 1962), створеної значною мірою
на матеріалі попередньої, є більш виправданою, оснільки увага
в 1шизі зосереджена на онремих проблемах Шевченнової біогра­
фії, вона, на відміну від попередньої, не претендувала на послі­
довне висвіт-лення життєвого шляху поета.
Створена в стінах Інституту літератури монографія Є. Нири­
лю:ка, Є. Шабліовсь:кого, В. Шубравсь1,ого <<Т. Г. Шевченко. Біо­
графію> вже за повнотою винористанпя відомих на той час біо ­
графічних матеріалів перевершує всі попередні біографії поета .
Серед інших праць па цю тему вона вирізняється науковою
об'єнтивпістю, історизмом, намаганням авторів будувати до­
слідження па міцному фундаменті фаr,тів, до1,ументів. Ш1,ода
тільки, що в пій відсутній полемічний: елемент, 1,ритина помиш,о­
вих і хибних пр аць та гіпотез у літ ературі з цієї проблеми. Але
об'є1,тивно вона протистоїть всіляю1м спробам суб'є1,тивпого тлу­
мачення ШевченноRоЇ біографії, передусім спробам націоналістів
сфальсифі1чвати життєвий і творчий шлях поета.
26 Біографія Т. Г. Шевче1ша за спогадами сучасників, К, Вид-во
АН УРСР, 1958; Спогади про Шевченка, К., Держлітвидав, 1958; Т. Г. Шев­
чею<0 в воспомиианинх соврем:еиюшов, М., Гослитиздат, 1963; Д . І о фа -
н о в, Матеріали про життя і творчість Тараса Шевче1ша, Держлітвидав,
К., 1957; Листи до Т. Г. Шевченка, К., Вид-во АН УРСР, 1962; Т. Г. Шев­
<rеико в епістолярії відділу рукописів, К., <<Наукова думка>>, 1966.
27 В. Ан і со в і Є. Серед а, Літопис життя й творчості Т. Г. Шев­
ченка, К., Держлітвидав, 1959; М. Т 1, ач е нко, Літопис життя й творчості
Т. Г. Шевчеюtа, Н:., Вид-во АН УРСР, 1961. Остання юrю1ша є більш доско ­
налою, хоч і вона не позбавлена фактичних помилок.
28 А. R остен ко, Шевчею,о в мемуарах, К., 1969 .
220


Водночас не можна сказати, ЩО проблема створення наунової
біографії Шевченна вже розв'язана ннижною 1964 р. За останні
рони дослідниками знайдено чимало нових матеріалів і висунуто
г іпотези, які потребують нритичного осмислення і узагальнення.
Саме розробна онремих питань, епізодів і періодів Шевченко­
пої біогра фії дозволила й дозволяє далі створювати фунда­
ментальні синтетичні праці про життєвий шлях автора «Нобзарю>.
Харантерними в цьому плані для сучасного етапу шевчею{Ознав­
с тва є розвідrш: російсью~:х дослідників - М. Моренця <<Шевченно
в Петербурге>> (Л., 1960), П. Жура <<Шевченновсний Петербург>>
(JJ.,
1964) і <<Третя зустріч>> (К, 1970), Л. Большакова <<Літа
певою,пичі . І{июю{а розшуr{ів і досліджень про Шевченна періо­
ду sacJraпшr» (І{., 1971) . В основу їх покладено вивчення чис­
ленних архівних фондів різних міст, вони вводять у шевчею{О­
зшшство невідомі раніше факти, донументи й спостереження.
Знаменним є самий факт антивізації інтересу російських до­
с .нідюшів до проблем шевчею{ознавства (М. Моренець, П. Жур ,
Ф. Прийм а - Ленінград, Л. Большаков
-
Оренбург), фаr{т, яний
дав змогу значно приснорити розробку маловивчених питань жит­
тя й творч ості поета.
У цьому ж плані заслуговують на згадІ,у й праці 1шївсьних
у ч е них - П. По пов а <<Шевчею{О і Ниївсьютй університет>> (К,
НЮІ~), Н. ))іJ101\1,ного «ІПевчею{о в Ниєві>> (К, 1962) та ін. (див.
ро;щі:11 <<Піо1·рафіш>).
У нi c.11 ii11 0(1 1111i рою,r пгн рпrе, пі ш раніше, досліджувався світо-
1'.Пrm· lПопчо 111 ,Іі, :юr, ром н n ю~:и~rшах І . Назаре шш << Світогляд
Т. Г. llfo1111 0111(1t >> (11:., 1957), << Об 1· 11 ес тпеппо-политичесю1е, фило­
софс 1,ио и н·1· i,r ·т 1,1 11 осн:ио 11згJшдьr Т. Г. Шевченно>> ( 1961, 1964)
т а М . ) 1· 011 1·11 , 0 1 Ф <<Общсствопно -политические и философские взгля-
111,r Т . Г. lІ[ о 11•1ощю>> (1 961 ), в тшх поназано становлення мате­
р і а.11і стн чп11х н оrшrдів поета, філософсьні й творчі засади його
puвO J 1 101 \ійпоrо демонратизму. Ннинши . І. Назаренна ( 1957) та
М. Ноrншова (1961) відзначено Ленінсьною премією 1964 р.
Та не всі ще проблеми світогляду Шевчен:ка розв'язано з до с­
т атпьою повнотою, лишається поле для дальших поглиблених
сту1ф1 . Ян вірно зауважив О. Білецьний, <<особливо легrюважно
пир і111 у ст1,сн питання про атеїзм Шевчею{а>> 29 .
І ~о 11( е1tм можн а с1шзати й про стан вивчення історични х
110 1•,11 111 1111 ІІІ( 11•10111 1 н . Н 11и нши па цю тему М. Марчеш,а <<Історичне
~11111 ,v .110 ,v 1р11'і11(;1,1їо 1·0 11 flpOJ\Y в творчості Т. Г. Шевченка>> (Н.,
·10:!7 ), ІО . М 11 p1 '0J1ie1t «И сторичесrше взглядь1 Т. Г. Шевчеюю>>
(JІ . , ННИ), а ! ір11111 ( J 11 ст итуту історії АН УРСР <<Історичні погля-
1111 )1[0 1l'fc 111 ш>> ( І С, :І 9Сі/~ ) можна розглядати лише ЯІ{ підступ до
'1 ·01..,1и, тш 1це чспас 1 1 а споє розв'язання.
Л ітературно-естстн,ші r1огляди Шевчею{а ча·стr{ово розгля­
)(1\ІОТJ.ся в згаданих працях І. Назаренна, М. Новинова, Є. Нири -
29 <<3бі рпиюr праць ІХ пау1;ової шевче1шівської конференції», стор. 19.
221


люка, їм присвячено спеціальні розділи в книжках Д. Чалого
(<<Становлення реалізму в українській літературі>>, 1956), М. Берн­
штейна ( <<Українська літературна критика 50 - 70-х рр. ХІХ ст.>>,
1959), П. Волинського ( «Теоретична боротьба в українській літе­
ратурі першої половини ХІХ ст.», 1959). Ця ж проблема пору­
шується в різних аспектах у розвідках Є. Шабліовського, П. При­
ходька та ін.
Місце Шевченка в історії революційної думки на Україні, у
загальноросійському визвольному русі та винористання його спад­
щини в революційній боротьбі досліджувалися під різним кутом
зору в працях ян загального, так і спеціального харантеру, зо ­
нрема в книжнах Є. :Кирилюна, Л. Хіннулова, П. Жура, в біогра­
фії <<Т. Г. Шевченно>> 1964 р. та ін. Серед досліджень про єднання
Шевченка з російсьним визвольним рухом згадаймо передусім
праці Є. Шабліовсьного <<Т. Г. Шевчею,о і російсьна революційна
демонратія» (К, 1959; У російсьному доповненому виданні
1962 р.- <<Т. Г. Шевченко и руссние революционнь1е демонрать1
1858-1861>і) (відзначена Ленінсь1,ою премією) та Ф. Прийми
«Шевченно і російсьний визвольний рух 40-60-х ронів ХІХ ст.>>
(К, 1966). Нню1ша Шабліовсь1юго являє собою новий, грунтовно
доопрацьований і доповнений новими матеріалами варіант одно­
йменної праці 1935 р. Автор ставив своїм завданням рознрити най­
важливіші сторони літературно-суспільної діяльності Шевченна
кінця 50-х ронів і з'ясувати причини того впливу, лний мала його
творчість на загальноросійсЬІшй визвольний рух. У проблемі
<<llіевченно і визвольний рух>>. важливе місце посідає дослідження
теми про взаємини поета з Нирило-Мефодіївсьним товариством.
Розробну цієї теми не можна визнати задовільною. Проте заслуго­
вує на увагу монографія П. 3айонч1ювсьного <<Нирилло- Мефодиев­
сное общество (1846 - 1847) >>, що вийшла в Моснві 1959 р . та стат­
тя П. Гончаруr,а <<Питання історії в програмних донументах Нири­
ло-мефодіївсьrюго товариства» 30 .
Головні ж зусилля mевчеш,ознавців протягом останніх ронів,
природно, зосереджувалися па вивченні творчої спадщини Шев­
ченна, його поезії насамперед. Зусилля ці реалізувалися в розвід­
нах різного плану, харюперу й обсягу і охопшовали шшайширше
ноло питань шевчешюзнавства.
У згадуваному вже вище дослідженні Є. Нирилюна життєвий
шлях поета-революціонера розглядався в єдності з його творчим
шляхом. Узагальнюючий харантер має й монографія Є. Шабліов­
сь1юго «Народ і слово Шевченна>> (R.,
1961 ) . На відміну від
нпижrш Є. Нирилю1ш в ній немає послідовного винладу творчої і
життєвої біографії поета, а досліджує ться ряд вузлових проблем
його творчості: значення Шевченна в ст ановленні унраїнсьної
літератури, питання націонал;ьного і загальнолюдсьного в його
діяльності, естетична 1,онцепція поета, проблема національного
30 ,,-Українсьний і сторичний журнал», 1970, No 5.
222


харантеру і творчий метод Шевченка, особливості його мови,
Шевченкові традиції в літературі тощо.
Основні розділи з цієї ~шижки автор використав у иаступюи
св оїй монографії <<Гуманізм Шевченка і наша сучасність>> (:К.,
1964), в якій широко висвітлив революційну основу Шевченково­
го гуманізму, його значения для розвитку української літератури
та літератур інших народів СРСР і світової прогресивної культу­
ри. Розробляючи питання <<Гуманізм Шевчеина і соціалістичний
гуманізм>>, автор узяв до уваги й новіші дослідження з проблеми
<<Гуманізм і сучасна література».
Рильсь1шй не залишив монографії про творчість Шевченка,
aJie його невеликі за розміром розвідки разом узяті являють соб .ою
пеа билний внесок у вивчення літературної спадщини велиного
поета. У сво їх статтях Рильсь1шй розробляв і широкі, нардиналь­
пі. 11 ит аппл шеnLІеJшознавс тва (ян, напринлад, розуміння Шевчен-
1 , о в ої нар одпості , провідних рис його поетини тощо) , і вужчі, І{ОН­
ЩJСтпіші питання (ш{ аналіз одного твору) . Взірцем майстерного
ідейно-художнього аналізу однієї поезії <<Нобзарю> є розвід1ш
Рильського <<Балада Шевченна «У тієї Натерипю> 31. Невелич1,і
дослідження Рильсьного - <<Поезія Тараса Шевчепна» (1964) та
<<Тарас Шевчею,о>> (1964, у співавторстві з О. Дейчем)-належать
до нращих літературознавчих портретів автора <<Нобзарю> (див.
танош розділ <<Поетина Шевченна) .
Спробу осмислити <<сю,рети поетичної творчості>> Шевченна на
матеріалі його громадяпсь1сої поезії зробив Ю. Івакін у моно­
графіях <<Сатира Шеnчепна>> (1959, 1964) і <<Стиль політичної
поезії Ше nченна . Етюди>> ( 1961). У першій з них розглядаються
ідейно-художні особливості Шеnченнової сатири, її соціальна і
л ітературна генеза. Шевчею{о інтерпретується ян один з найбіль­
ших сатириків світу, хронологічно - перший сатирик революцій­
ної демоІ{ратії. Розуміючи сатиру як певний художній принцип,
,штор досліджує дві основні <<форми існуванню> сатири в <<:Коб­
зар і>> - сатиричні <<жанр:и>> (сатирична поема, вірш) та сатирич­
ний: елемент, наявний у несатиричних творах . Друга книжка, не
1 1 ретендуючи на синтетичне охоплення всієї проблеми стилю по­
J 1 і тичної поезії Шевченка, ющентувала увагу на деяких нероз­
роG.не п.их її аспе1,тах.
І ~і мот 1 0 1 ·рафіі: Ю. Івю,іи а в певному розумінні підготували
1•ру 11·1• І\JІ J1 1щ 11 и сtнтп,т пим двотомного <<:Коментаря до <<Кобзарю>
111 11111 1<11 11 (11)) :1 2, н101і,і но м, є собою спробу книжки-коментаря до
: ,і ,p11 1r11 r1 ·1· 1 1Орі11 О І і f) О мого 11исьменника. Завдання, що його розв'я­
:Jу 11а 11 аото р,- і 1 1·1·о р11рс·.1·tщійпе: подати тлумачення тих Шевчен­
ноп и х но о з і і,r, ро:зуміnп11 Jших становить певні труднощі для
3 1 <<Збіршш прац ь VII н ауно вої шевченківсЬІ{ОЇ І{Онференції» .
32 ІО. І в а І{ і п, І{ омептар до <<l{обзарю> ШевченІ{а. Поезії до засланнл,
Н., <<Паунова думка», 1964; йог о ж, Коментар до <<Кобзарю> Шевчепна.
1[ооаі ї 1847-1861 рр., К, 1,Наукова думкю>, 1968.
223


кваліфікованого читача. Нрім реального й історико-літературного
І{Оментування (генеза окремих творів і _ряднів тощо) в праці
дається тлумачення найскладніших образів, побудованих на асо­
ціаціях історичного, біографічного, політичного плану, на іню,о­
мовленні тощо. Полемічний матеріал частково містять <<Нотатки
шевченкознавцю> Ю. Івю,іна, які з 1966 р. щорічно друкуються
на сторінках <<Радянсьного літературознавства» (вони включають
також спостереження автора пад окремими питаннями вивчення
Шевченкової спадщини).
Харантерною рисою сучасного стану шевченкознавства в ува­
га досліднинів до вивчення творчої лабораторії поета, до тексто­
логічного дослідження його спадщини. Праці на цю тему присвя­
чені ю, онремим періодам Шевчею{Ової творчості, так і ОІ{ремим
конкретним творам <<Нобзарю>. Найчастіше в таких роботах тенс­
тологічне студіювання твору поєднується з його ідейно-естетич­
ним осмисленням. В тю{ому плані написані розвідин Є. Ненадне­
вича, В. Бородіна, Л. Нодацьної, Ф. Ващу1,а.
Монографія Є. Непадневича <<3 творчої лабораторії Т. Г. Шев­
чею,а. Редюш;ійна робота пад творами 1847-1858 рр.>> (І{., 1959)
в продовженням і розвитном попе редньої праці того ж автора,
виданої 1956 р. Тут зроблено порівняльний аналіз редющій поем,
балад і ліричних творів, написаних па засланні і в 1858 р., пе­
ренесених до <<Більшої ннижкю>, а ТаІ{ОЖ проаналізовано ряд
творів 1847-1850 рр., які Шевченко з різних причин до <<Біль­
шої книжкю> не переніс. Нрім теІ{стологічного аналізу, Є. Не­
надкевич дав тою<у інтерпретацію змісту поезії, і влучні спосте­
реження над психологією творчості Шевченка. Хоч авторові по­
декуди й можна зюпшути надто прямолінійне пояснення відмін
у редакціях наміром поета соціально загострити теr,ст -~:вору, в
цілому його праця належить до І{ращих здобутнів сучасного шев­
ченІ{ознавства 33 .
Спробу вивчення соціально-побутових поем Шевченна - <<Со­
ва>>, <<Сліпий» ( <<Невольнию>), «Най м ична>>,- їхньої своєрідності
та місця в ідейно-художньому р озвитку поета маємо в 1шижці
В. Бородіна <<Три поеми Т. Г. Шеnчею<а>> (К, 19G4). Ян і в пра­
цях Ненад1,евича, аналіз історії тенсту творі в тут поєднується з
дослідженням їх літературної історії, змісту й стилю. Інші тенс­
толоrічні публікації того ж автора - <<До вивчення ранньої твор­
чості•_ Шевченна (неопублінований вірш <<Нудно мені, тяжно :. _
що маю робитю>) 34, <<НеопубліІ{Овані рядни поеми <<Натерина>> 35 ,
<<Новознайдені тенсти Т. Г. Шевченна>> 35 , <<Т. Г. Шевченно і цар­
СЬІ{а цензура>> (Н., 1969) - додали чимало нових фантів з історії
33 Висо1\ОЇ оціюш заслуговує й стаття Є. Ненад1,еви,1а <<Поетюший епі­
лог творчості Шевченrш>> («Збірн;ик праць VII наукової шев,1е~-ш івсьної
конференції>>) про вірш «Чи не покинуть нам, небого».
224
34 «Збіршш праць ХІІ наукової шевченківської 1,онференції».
35 «Збірнrш праць ХІ наукової п~евчеш,івської конференції».
36 <<Радютсь1,е літературознавство», 1964, No 2.


те1<стів і видань Шеnчен1<ових творів. В останній праці, побудова­
ній на багатому архівному матеріалі, знайшли висвітлення досі
невідомі сторіюш прижиттєвих видань творів поета, боротьба
Шевчеп1<а з цензурою. Публі1,ація в ннижці багатьох до1,ументів
про цензурну історію видань 1840-1862 рр. та фансимільпе від­
творення сторінон рунопису 1859 р. <<Поезія Т. JЛевчею,а. Том
первий>> (яні зберігаються в Інституті літератури АН УРСР) на­
дають їй танож джерелознавчої цінності.
Дещо нового до вивчення історії Шевченнових текстів додали
й праці Л. Кодацької <<3 творчої лабораторії Т. Г. Шевчеюш.
Тенстш:rогічний ~наліз поез11 <<ЛіJ1ею>, <<Русалка>>, <<Відьма))
(Н . , 1957), <<Тенстологічний аналіз поеми Т. Г. ІІІевченка <<Слі­
пий >> 37 т а іп., розвідни Ф. Ващуна <<Поема Шевчен1<а «Марію> н
редакц і нх і варіантах>> 38 та ін . Денні з нових спостережень над
тенетами ІП евченна реалізоnапо у виданні << Повне зібрання творіn
у mести томах)>, здійсненому АН УРСР у 1961-1964 рр.
ІЦоправда, не всі те1,стологічні дослідження цього періоду
ед і/\ визпати за плідні. Зокрема, шевченкознавство не прийняло
пеоб,,рунтованих гіпотез С. Дмуховсь1юго про те, що датування
поnістсі,і «Пnіtмичш-t)> і <<Варнаю> не фіктивне, а відповідає дій­
сності 39 .
На су •1u сному етапі шеnченнознавства характерним є поєднан­
ня досліджоrп, широ,шх і частнових проблем шевченкознавства з,
сRазати б, мопо1 рафіrrпим nиnчепш1м опремих творів. 3 нелиної
кільності праць (nеревашно статей), присвячених онремим тво­
рам, 1,рім згаданих вище, згадаймо пваліфіновапо написані мо­
нографії П. Приходька <<Поема Т. Г. Шевченна <<Сою> (К, 1957)
та М. ГнатюЕа «Поема Т. Г. Шевченна <<Гайдамю,ю> (Н., 1963).
І{нижна П. Приходьr<а була першою після війни спробою мо­
нографічного дослідження онремого Шевченнового твору. Ідейно­
художній аналіз <шомедії>> <<Сою> здійснено тут на соціальному
й літературному тлі доби.
У монографії М. Гнатюна подано всебічний аналіз поеми
<< Гайдам ани)), висвітлено силадні питання про співвідношення в
тв ор і р оман тизму й реалізму.
Но сшшяєм ось тут па літературі з поетини ШевченЕа, огля-
11011і fІІ(ОЇ 11рисnпч еп о розділи «Поетина Шевченню> й «Віршуван-
11m>. Л.н о Jt мо,нпа ле зазuачити, що са :м е в шслявоєнпі рою,1
c 11o t:•1·opi 1 ·11< :'1' 1 ,с:11 НО~І\.ПЇ більший інтерес дослід :юш ів до проблем
Ulовч J11 tо вої форми, стиш0 , версифі1{ації. Щоправда, досі не
опубліно1н1110 ~нодно:і фуадамептальної монографії про поетиЕу
<<І{обзарш>, шіа б с нпт озу nаJІа зроблене в цій галузі шевчеюш­
знавства ЯІ{ у загальпих, тю, і в сuеціаJrьних працях. А зроблено
• 3 7 <<Радлнс1,1,е літературозrtаnствm>, 1957, No 2.
38 <<Збірник праць XVII наунової шевченківської rюнференції».
39 С. Д мух о вс І( и й, Повести Т. Г. Шевчешю «Наймичка>> и <<Варпаю>
(J( вопросу о времени написапия повестей), Изд-во Днепропетровс.кого
уннвсрснтета, 1958.
8 5-39
225


вже чи11,rало, особливо у вивченні Шевченкового віршування. Про
це свідчить, крім численних статей, поява монографій Г. Сидо­
ренно <<Ритміка Шевченна» СК., 1967) та Н. Чамати «Ритміка
Т. Г. Шевченна» (К, 1974).
3 проблемою Шевченкової поет1ши безпосередньо пов'язана
тема <<Шевченко і фоль1шор». Відсюшючи читача до однойменно­
го розділу нашої монографії, зазначимо тут, що й ця тема не
залишалася поза увагою шевче~шознавців і фольнлористів ю, у
загальних, тю, і в спеціальних працях про автора <<Кобзарю>
(праці П. Попоnа, О. Правдю1,а та ін.).
Одночасно з вивченням поезії Шевченна досліджувалась дра­
матургічна, прозова і малярсь1,а його спадщина. У праці В. Шуб­
равсьноrо <<Драматургія Шевченна>> (видання 1957 і 1961 рр.)
досліджено погляди письменнина ш1 театральне мистецтво, на
історію створення «Назара Стодолі>>, <<Ниюпь1 Гайдаю>, проана­
лізовано теми, ідеї, сюжети і стиль т~их п'єс у зв'язку з унраїн­
сьною та рОсійсь1,ою драматургією того часу. Автор встановив,
що <<Назар Стодолю> ставивсн ще за життя Шевче1-ша. Розвідю1
про прозу Шевчешш в ці роки друнують М. Бєльчиrюв 40 , Н. І{ру­
тінова 41 , Л. Нодацьна 42 (диn. розділ <<Художня пrоза»).
Питання літературної творчості Шевчешш висвітлюються та­
нож в << Історії у1,раїнсьної літератури у восьми томах>> ( т. 3, К,
1968, автор розділу - Є. Нирилю1,), у підручнину «Унраїнсь1,а
література. Література першої половини ХІХ ст.>> ( К., 1964, авто­
ри розділу - І. Пільгу~, та П. Волинсьний), на сторіннах УРЕ
тощо.
Незаперечними є здобутни мистецтвознавства в дослідженні
спадщини Шевченна-художшша. На цю тему досі немає великої
монографії, але опубліковано чимало цінних досліджень (статей
і 1шижок) • з 01,ремих шпань вивчення малярсьної спадщини
ш1сьмеиню,а. Видано VII - X тт. юшдемічного видання творів
Шевчепна, в яюrх надру1,ова110 репроду1щії всіх відомих маляр­
СЬІПІХ і графічних його творів (в1шючаючи начерrпr). Вийшли
збіршши досліджень «Мистець1,а спадщина Шеnчепна>>, вип. 1,
К, 1959; <<Тарас Шевчешю - худтю1ию> (вип. 1, К, 1963);
<<Шевченно-художнию> (Н., 19fi3); мопографії В . Насіяна <<Офnо­
ти Шевченна>> (К., 1964); Л. Владича <<Живописна У1,раїна» Та­
раса Шевченна>> (Н., 1963); Г. Паламарчук <<Неснорений Проме­
тей. Творчість Шевчешш-художшша 1850-1857 ронів» (К, 1968).
Чимало мистецтвознавчих матеріалів опубліковано тю,ож у збір­
юшах Музею Т. Шевчею,а <<Питання шевченнознавства>> та в
40 Н. Бе ль чи І( о в, Проза Шев,1енко.- <<Известпя АН СССР. Отделение
лнтературь1 и язьша>>, т. 20, вь~п. 3, 1961.
41 Н. Кр ут и ко в а, Идейпьrе , и художественньrе особенности прозr,r
Шевченко.- У кн.: Т. Г. Шевче пк о, Повести, К, 1956.
42 Л. Код а ц ь на, Однойменні твори Т. Г. Шевче1ша (Порівняльний
аналіз поем і повістей <<НаймичІ,а>>, <<Варпаю>, <<Княжна)> - <<Княгиня»),
н:., 1968.
226


з бірюшах праць наукових . шевченнівсьних нонференцій (статті
П . Б і.лецьн_ого, Я . Затенацького, Г. Паламарчун, П . Попова, В. Су-
дан, Н:. Чумак та ін.) .
•
Онрему галузь шевченнознавства становить дослідження мови
llie nчerшa - поета й прозаїка. Янщо ·в перші .повоєнні р отш ус­
піхи мовознавців у розробці цієї теми були досить СІ{ромними, то
n 60-х ронах, крім численних статей, з'являються м онографії
І . Б ілодіда <<Т. Г . Шевченно в історії унраїнсьної літературної
м о ви>> ( К , 1964 ), В. Ващенна <<Мова Тараса Шевченка>> (К,
10G4 ) , а ·1·.~пош з бір юш Інституту мовознавства АН УРСР <<Дже ­
р Jrfl моrт ої майстерності Т. Г. Шевченка» СК, 1964) . До нращих
:J)\ обу т1 , ін рад плсь н:ого шевченнознавства належить снладений у
т о м у ж і11 стнту ті фундаментальний <<Словник мови Шевченна>>
н J\ІІОХ томах (К, 1964).
ПююrнІJ е мі с ц е в нроб.п е матиці шевченнознавства становлять
н и т а uнн літературних джерел Шевченкової поезії, його зв'язнів
з літературним процесом доби - унраїнсьним і світовим, його
впливу на письменство наступних часів. Вище вже йшлосн про
т е , що тепер в становився диференційований, історичний підхід
до представню, ів у1,раїнської романтичної шноли 30 - 50-х ронів.
Унр аїпсьний романтизм розглядається ЛІ{ . суперечливе, складне
нв ищо, що м ало і с вої історично прогресивні риси .-
Ва n є мип а м ]П е вч е1ш а з упраїнсьтшм романтизмом присвячена
!'ру11·го11на 11ра1 \п 11 . Приходьт,а <<Іlіевчепно й український роман­
тизм>> (Н:., 19G3), JMic·r· лпо:і виходить за межі лише шевченко­
ютавчої пробJJ ОМ f\'І'Н І(И. С1шадпу проблему унраїнсьного романтизму
30 - 50-х ])ОІ\ і11 1 1и с 11ітцеп о тут переважно в історИІ{О-літератур­
пому й тоо рот ич:пому аспектах. Менше уваги приділено Шевчен­
н о вій пое т 1,щ.і в її в і дношенні до романтичної традиції. У моно-
1·р аф ії Пр и ходьІt а донладно розглядаються літературно -естетичні
н о t·J rлди ун: р а ї нсьних романтиків, те об'внтивно прогресивне, що
во ш1 внес ли в у1{раїнсьну літ ературу в дошевчеш<івський період
і тим самим мали певний в плив на становлення творчості Шев­
че нн а, зонрема його громадянсь1{их мотивів. Автор наголошує на
зн аченні романтичної традиції у формуванні особливостей Шев ­
ч ешюво го І{ритичного реалізму, в яному помітний міцний роман­
ти чттн й струмінь . Осмислюючи те прогресивне, що черпав Шев­
ІJ 111,0 11 r1і сї традиції, досліднин звертав увагу й на те, в чому
р ( 1 10.11ю 1 \ії111 и і,і р о м 1н11·и:зм а втора <<Кобзарю> відмінний від роман­
'1' 1 1 нму i•io1•u 11 011 рою11шів. Уже в ранній поезії Шевченка наро­
)\ 111уGтьс н 1 1 о ниі,t соці аJ.rьний зміст романтияму, основою ю<ого
буш1 ни звош,пі нрагпоппя самого народу.
Д ослідже шш пр обле м и <<Шевченко і українсьний р_омантизю>
протистоїть, з одпого бону, давнім спробам вульгарних соціоло ­
гі в тлумачити романтичну традицію ЯІ< явище суцільно негативне,
n з д ругого - сучасним буржуазно -націоналістичним <<інтерпре­
т а цін м>> Шевченна ян далекого від , реалізму містичного роман-
т1ша й візіонера .
8*
227


Проблемі шевчею,івських традицій в у1,раїнській літературі
присвячено монографії І. Пільгу1,а <<Традиції Т. Г. Шевчею,а в
унраїнсь1,ій літературі. Дожовтневий період>> (R., 1963), «Тради­
ції Т. Г. Шевченr,а в українській радянсьній літературі>> (К.,
1965), статті А. Костенка <<Шевченко і пошевченківсь1,а поезію> 43 ,
М. Левченка << Шевченко і унраїнсь1шй ромаю> 44 та величезна
кількість статей про вплив автора <<Кобзаря» на творчість 01,ре­
мих у1,раїнських письменників - дожовтневих і радянськіrх (ти­
пу <<Шевченно і Марко Вовчою>, <<Шевчеюю і Федьнович», <<Шев­
ченко і Стефаюrю> . Дею,і з них видано 01,ремими нниж1,ами -
Ю. Кобилецький, <<Шевченко і Франrю>>, R.,
1964). Написано
згадані й не згадані тут праці на різному рівні, деякі з них одер­
жали в пресі досить суперечливу оцію,у 45 , але в своїй сунупності
вони ввели в обіг шевчешюзнавства чимало нових матеріалів. Зо­
крема Пільгук простежив у своїх монографіях шляхи розвит1,у
реалізму в українській літературі під впливом Шевченка, пока­
зав дійовість його невмирущих традицій ян у письменстві другої
половини ХІХ - початну ХХ ст ., тан і в радянсьній літературі.
Треба визнати, що друга 1ши,1ша менше вдалася авторові, ніж
перша: чим далі від нас nе11и1шй поет, тим вашче визначити
снладний і часом опосеред1юваний характер його впливу на су­
часний літературний процес.
Інтерес унраїнсьюrх і російсьних літературознавців до пробле­
ми <<Шевченно і російсь1,а література>>, виразно помітний уше в
перші повоєнні ро1ш, характерний і для сучасного етапу шевчен­
нознавства. Поза цією проблемою неможливо об'єктивно змалю­
вати шлях духовного й літературного розвитку Шевченка. Я1,
автор написаних російсьною мовою повістей і щоденшша, у1,раїн­
сьний поет і сам брав участь у російсьrшму літературному проце­
сі. І, зрозуміло, історино-л ітературне й естетичне вивчення Шев­
чею,ової прози дає плідні наслідки тільки в конте1,сті зв'язків
письменниr,а з російсьною літературою його доби. Зрозуміло й
те, що проблема <<Шевчешю і російсьна література>> хоч і не то­
тожна з проблемою <<Шевченrю і російський визвольний рух>>,
все ш органічно з нею поn'язана. Дослідшуючи революційну музу
Шевченна, радянсьr,і дослідшши ще з 20-х років розробляють
та~,і питання, ш, << Шевчешю і російсьна громадянсь1,а поезія
першої половини ХІХ ст.>> ( <<Шевченно і поети-де1,абристю>,
<<Шевченко і Пушкію>, <<Шевченко і Лермонтов>> тощо), <<Шевчен­
ко і петрашевці», <<Шевченно і російсьна революційна демократію>
( <<Шевченно і Герцею>, <<Шевченко і Чернишевсьний>>, <<Шев­
ченко і поети <<Ис1,рь1>>, <<llіевчеш,о і Ненрасов>> і т. д.). Тому,
43 <<Вітчизна>>, 1963, .No 3.
44 Див. <<Кобзареві - Одеса>>, Одеса, <<Маню>, 1964.
45 Ян, наприrшад, кюпшш Ю. І-1:обилецьrюго <<Шевче1шо і Франко».
Див. також: О. Мазур к .е вич, Коли . критиці бракує науrювості .. . -
«Літе­
ратурна Україна», 1965, 2.VII; І. Денисюк, І. Моторнюк, Спер0,1ай-
1·ес я ж по-науковому! - <<Літературна Україна», 1965, 27. VIII .
228


сІtащім о, праці П. Филиповича «Шевчеюю і денабристю> або
Є. 1Пабл іовського <<Т. Г. Шевченко і російська революційна демо-
1 , ратію> однаковою мірою мають відношення і до проблеми <<Шев­
чспно і російсьтш література>>, і до проблеми <<Шевченно і росій­
с r, r,ий визвольний руХ>>.
Та вивчення зв'язків Шевченка з російською літературою не
з водиться до студіювання його взаємин з письменниками рево­
шоційного табору або так чи інакше пов'язаних з визвольним
рухом. Важливо встановити відношення українського поета до
нсіх ідейних і художніх напрям1,ів російської літератури його до­
би . Не говорнчи вже про самоочевидне значеннн проблеми <<Шев­
чонно і Гоrоль», згадаймо, що радянські шевченкознавці в різні
чnc~t розробляли й тю,і питання, ян <<Шевченно і Л{уновський>>,
<<ПІе вчошю і Нозлов», <<Шевчешю і Тургенєв>>, «Шевченко і сло ­
н'яrruфіли:>>, паnіт1, <<Шевчешю і Ас1юченсь1,ий>>.
Душе важливою частиною проблеми <<Шевчешю і російська
літера тура» є також вивчення місця Шевчешювої спадщини в
російсьному культурному житті другої половини ХІХ і почат1,у
ХХ ст. і в радянські часи. У 50-60-х роках згадану проблемати­
)(у найширше розробляв ленінградсьний досліднин Ф. Прийма.
Підсумни своїх досліджень він виклав у ряді статей та в мопо-
1 ·раф ії <<Шеnчешю и русская литература ХІХ _века» (М.- Л . ,
1961; Лепjпсша премія 1964 р.). Стаття Ф. Прийми <<Шевчешю
и ру сс нно с;rа вппоф ильл> 46 - чи не найкраща з написаного до­
сJrідпинами па JlIO тему. Автор, дале1шй від спрощеного підходу
до питаппд, розrлпдає взаємини поета а слов'янофілами в їх ево ­
шоції, пе з:шриnаючи очей :ші па певні точни зіт1шенпя поета з
предстаnпитшми цього напряму російсьІ{ої і унраїнсьної суспіль­
ної думки, au i на принципову відмінність їхніх позицій: <<06
изнестном усnоении и вместо с тем о преодолении славянофиль­
сних n оззрепий можно говорить и применительно к Шевченко.
Прююмернос ть подобного взгляда находит свое обоснование,
в частности, и в том, что Шевчеш,о, при всей самостоятельности
его позиции в Нирилло-Мефодиевском обществе, считал для себя
нозм ожньrм сотрудничать с его членами, испь~тавшими на себе
п е сомненн ое влияние славянофильсrюго учения. Несомненно и то,
11т о Шевчеш,о внимательно изучал и вь1со1ю цснил отдельнь1е
1111 у ч1І'І ,!0 ·1·рудь1 , с оз даниь1е славянофилами и примьшавшими І,
1111м J 1111 1ами, 11 особе пnо сти трудь1 О. М. Бодянсного и И. И. Cpeз -
11t111t·,1,0 1·0>> ( t;т о р . НЮ ). <<В l.t0 -ti0-e годь1 Шевченно приходилось
11< <щ1101,rа·1·110 11ету11nтr, n иавестное сотрудничество с руссними и
у 1 ,раип сннм 11 СJ 11111 нпо,Филами , хотя последнее никогда пе приоб ­
ротало хараr,тора ипойпого 1юмпромисса. В 1860 году, когда вполне
обпаруживается вr,r ступавшал- в одеждах демократизма дворян­
с , шя сущность обще ственно-политичесной программь1 славяно­
филов, унраинсний позт порьшает с ними самьп,1 решительнь1м
обра зом» (стор. 172).
46 <<Русская литература>>, 1958, ~о 3.
229


у, монографії Прийми розглядаються зв'язки Шевченка з ро­
сійсЬІ{ИМ суспільно-літературним життям, а таІ{ОЖ місце його
поетичної спадщини в російсьІ{іЙ І{ультурі другої половини
ХІХ - початку ХХ ст. Я1<що перша тема в різних аспеІ{тах ши­
роІ{о розроблялася і до Прийми, то друга значною мірою висвіт­
лена в його монографії вперше. Автор тут вводить у шевчеНІ{О­
знавство чимало нових фю<тів. За широтою охоплення матеріалу
студія Прийми й досі лишається найгрунтовнішим дослідженням
цієї важливої проблеми. Звичайно, є в ній і дис1<усійні моменти,
не всі взаємини ШевченІ{а з російськими письменниками рою<ри­
то повно (ЯІ{, наприклад, взаємини з Герценом, Тургенєвим). Що­
до останнього, то цю прогалину певною мірою заповнено книж­
ною Є. Шабліовського і М. Гнатюна <<І. С. Тургенєв і уІ{раїнсь1ш
дожовтнева література>> ( К., 1968).
Взаєминам ШевченІ{а з окремими російсьІ{ими письменнюшми
присвячено в ці рОІ{И чимало спеціальних статей і розділів у за­
гальних працях про поета (зокрема, біографічних). Згадаймо в
цьому зв'язІ{у розділ <<Гоголь і Шевченно>> в праці Н. Круті1<ової
<<Гоголь та уr<раїпсьr<а література>> (І{., 1957), розвідr<у ІО. Іва­
І<іпа <<іllевчешю і В. Курочr,іп» у нпижці <<Стиль політичиої пое­
зії Шевчеш<а>> (К, 1961), брошуру Д. Іофанова «Шевченко і
Лермонтов>> (К., 1962), доповідь О. Мазурневича <<Шевченно в
оцінці російсьного революціонера 60-х ро1<ів - І. Г. Приїі{ова>> 47 ,
статтю Л. Венгерова <<Т. Шевченко і М. Михайлов-поет>> 48 , до­
повідь А. Сахалтуєва <<llіевчепно і Л. М. Толстой>> 49 , розвідr<и
М. Павлюна про переклади творів <<Кобзарю> дореволюційними
російськими поетами 50 . Тут названо лише деякі праці з пробле­
ми, дослідження ююї триває.
З роками збільшується нількість перенладів Шевчею<а па мо­
ви пародів СРСР і відповідно - дослідницький інтерес до його
спадщини в різних республіках нашої країни. За останні роки
національними мовами з'явились монографії В. Імедадзе
«Т. Г. Шев_чеюю і Грузія», Г. Надарайшвілі <<Тарас Шевчеюш в
грузинсьr<ій літературі>>, А. Салохяпа <<Озброєний пророr<>>', бро­
шури Т. Буачідзе <<Життя Нобзаря», Д. Джафарова <<Т. Г. Шев­
ченко. Життя і творчість>>, Р. Іиогамова <<Співець свободи», П. Ха­
лілова <<Великий Кобзар Унраїню> . Анадемія нау~< Казахсьної
РСР випустила присвячений Шевченкові збірник <<Брат наш,
друг паш>>, Академія Білоруської РСР - <<Тарас Шевченно і бі­
лорусьна література>>. В Грузії вийшов збірнин <<Тарасові Шеn­
чепну - грузипсьні письмеппиюп>.
47 <<Збірник праць V наукової шевченківської конференції».
48 Наукові записки Житомирського педінституту, 1961, т. 14, Серія
літературознавча .
49 «Збірник праць ювілейної Х . наукової шевченківської 1юпфере11ції>> .
50 М. П а в люк, Провідні ідейні тенденції в ранніх перешrадах творів
Шевченка на російську мову.- <<Збірник праць ХІ наукової шевченківської
конференції»; йог о ж, Шевченко в перекладах ранніх поетів -суриков­
ців.- <<Радянське літературознавство>>, 1964, No 2.
230


Першу спробу монографічного дослідження проблеми <<Шев­
ЧОЕШО і літератури народів СРСР>> здійснив В . Шубравський в
однойменній праці 1964 р. Тут цю проблему розглянуто в 1,іль­
J\ОХ аспект ах: що саме привертало увагу дослідників у творчості
lІlевченка на різних етапах розвитку національних літератур, яю ·
с оціальні та ідейно-художні чинники зумовлювали цей інтерес,
~ш сприймалися й переосмислювалися Шевченкові традиції в різ­
пих літературах, чим співзвучна його творчість з багатонаціо­
паJrьною радянською літературою. Зростання інтересу до Шевчен-
1щ розгшшуто в безпосередньому зв'язку з визвольним рухом,
:i 11р обуl(mопн ям соціальної і національної свідомості народів цар­
е 1,1 ( ОЇ Po ciL і з ростом морально-політичної єдності соціалістичних
Н сщі і,і у PaJ\HJICЬl(Y добу.
13. JПубравсьний спирався на чималу літературу, в якій роз­
робшшись ч аст1шв і питання проблеми, та на матеріали з архівів
і місцевої преси. Серед традицій Шевчею{а в національних літе­
ратурах найважливішими є народність, революційний пафос, пат­
р іотичні мотиви. Це показано в 1,нижці на сприйнятті творчості
ун:раїнсьного поета такими письменниками, як А . Церетелі,
Н . Нупала, Я . Нолас, Андзюлайтіс-Нальнена, А. Упіт та ін . Автор
звертає увагу на те, що творчістю Шевченна цінавились
письмешпши різних ідейно-художніх напрямів і естетичних упо­
доба:ш,. Обмеши ти с н, отже, у висвітленні проблеми <<Шевченко і
літ ератур и пародів СРСР>> тілью,1 типологічними зв'язнами не
можна. Роаглл:даючн причили життєвості Шевчеш{ової спадщини
п радянський період, автор паголошує на тому, що властиві Шев­
ченнові uиcor,i ідеаJrи гуманізму не знають ні часових, ні націо­
нальних меж. Творчість уr,раїнсьного поета навчає юпивного
втручанин в життя, найтіснішого зв'яю{у а передовими ідеями
епохи. Вона орієнтує на новаторство і водночас застерігає від
формалізму. На численних прюшадах автор і рознриває саме та­
rшй вплив Шевченка на радянських письменників.
Звичайно, враховуючи специфіну даної теми (нільr{ість мов
і літератур СРСР), одному досліднияові ваЖІ{О було її вичерпати.
Не всі аспенти її тут достатньо висвітлено. Зонрема, доrшаднішого
й поннретнішого розгляду потребує аналіз перенладів Шевчеш,а
М{)nами пародів СРСР.
D 1956 - 1970 рр. триває дослідження проблеми <<Шевчеюю і
(',11i ·r•o11 11 J 1i •1• opnтypa>> . Природно , що найбільшу увагу шевчеш,о­
а 11 шщі 11р1,І ) \і J 1н ~о·1· 1 , студіюванню місця Шевче1шової спадщини в
cJ1 0 11 'fln c 1,1 , и x J1і ·1·оратурах. Після відомої статті О . Білецьного
<<Ше пчеrшо і СJJ о в 'нпс тв о>> (1952) цій проблемі багато праць при­
святив Є. І{:ир:юпон, аонрема доповіді на міжнародних нонгресах
слав істів і на шевчеш,іnсьюrх rюнференціях 51 • У цих доповідях
51 Шевченко і слов'шrські пароди .- <<Збірник праць VII наукової шев­
че1шівсь1юї конференції», Н:., 1959; Українські письменники революційні
демонрати й літератури вахідних і південних слов'янських народів у
231


розглянуто загальні принципові питання вивчення проблеми, вве­
дено в науковий обіг багато нового фактичного матеріалу, особ­
ливо з болгарсьrюї і польської літератур. Так, Є. :Кирилюкові на­
лежить перша спроба типологічного порівняння українського
реалізму, зокрема реалізму Шевченка, і реалізму слов'янських лі­
тератур ХІХ ст. (доповідь на VI конгресі славістів), а його роз­
шу~ш в болгарських і польських архівах і бібліоте1,ах дали змогу
розширити відомості про популяризацію спадщини Шевченна
Р. rR:инзифовим, Л. Н'аравеловим, П. Славейновим, Л. Совінським,
П. Свенціцьким та ін., уточнити дату першої публінації переrша­
дів Шевченка болгарською мовою тощо.
Науковці Rиївсь~юго університету видали 01,ремий збірню,
праць <<Т. Г. Шевчеюю і слов'янські народи>> (1964).
З дослідженням зв'язиів Шевченка з польс1,кою літературою
і польським визвольним рухом чи не найактивніше виступає н
почат1,у 50-х років Г. Вервес. Свої багаторічні спостереження над
цією проблемою він узагальнив у монографії <<Т. Г. Шевчепно і
Польща>> ( К, 1964), ю,у можна розглядати ян певний підсумо1,
зробленого в цій галузі mевчепнознавства. У полі зору дослід­
юша широне r-юло питань - <<Іllевчеюю і польсью1й націопально­
винвольний рух>>, << Шевченко і польсью1й романтиз:м>>, << Шевчеюю
в польській нритиці і перенладаю> тощо.
<<Для польсьиої передової су.спільності
літератури,- пише
автор, - ШевченRо завжди був антуальним явищем, впродовж ба ­
гатьох десятиліть брав активну участь у польському громадському
і літературному житті, а це можна сказати не про багатьох пись­
меншшів світу < ... > у народпо-демо1,ратичній Польщі - поет був
прочитаний наново, <<заблу1,ав під стріхю>, твори його стали нуль­
турним надбанням народу. Ми в свіднами поглибленого вивчення
і небаченої популярності творчості :Кобзаря в Польщ і >> (стор.
191).
І справді, в Польщі творчість Шевчею,а досліджують тані
вчені й письменники, ю, М. Яr,убець, Є. Єнджеєвич, Є. Лапси,ий,
М. Юрновсь1шй, Є. І{озаr,евич, С. І{оза1, та ін.
Серед радяпсьrшх авторів досить численних праць па цю тему
згадаймо ще мосиовсьrюго досліднина В. Дмшова і львівсьrюrо -
Т .. Пачовського.
Перший - автор нню~ши <<Тарас Шевченно и его польсю1е дру­
зью> ( М., 1964) , другий - уважний дослідниR історії переrшадів
<<:Кобзарю> на польсьr,у :мову 52 •
ХІХ ст . , К., 1963; Українсьюrй реалізм і літератури слов'янсь1шх народіn
у ХІХ ст . , Н:,, 1968; Невідкладні завдання радянського шевчеrшознавств а
в галузі вивчення проблеми <<Шевченно і літератури слов'янсьюп наро­
дів».- <<Збірииr, праць ХІ наукової · шевчеш,івської 1юнфере1щіЇ>>.
52 Т. П ач о вс ь ки й, Твори Шевченка в перекладах Л . Совінсьrюго.­
«Вісник Львівсьного університету». Серія філологічна, 1964; Т. П ач о в -
сь 1, и й, Шевченко в польських перекладах 70 - 90-х рок і в ХІХ ст.­
<<Збірник праць Х ІІ нау1ювої шевчею,івсько ї нонференції» та ін.
232


Цю ж тенденцію - до поглибленого збирання й фіксації окре­
мих фантів і водночас до створення узагальнюючих праць спосте­
рігає мо і у вивченні проблеми <<Шевченко і болгарська літерату­
ра>>. Ця проблема розробляється з двох боків - і радянськими
нqеними, і болгарсь1шми. Так, 1963 р. вийшла монографія
О. Шпильової <<Т. Г. Шевченко і болгарська література>>, а в
1964 р. видана в Софії монографія болгарського славіста Симеона
Руса кієва << Шевченко і б'Ьлrарската литература» (в укр. пере-
1шаді - 1968).
Тема <<Шевченко і чеська й словацька літературю> теж у
1956-1970 роках розроблялася як радянсьrшми, так і чехосло­
JІІ:\J\'!,1041,1:и вченими. 3 радянських досліджень назвемо насамперед
ІJр,щі Є. l{.иришо1,а (1,рім згадуваних доповідей, статтю «Шев­
чо1шо і Шафа рию 53 ), ннижку П. Гонтаря << Українсько-чеські лі­
торатурпі з о'яюш в Х ІХ ст.>> (К., 1956); з чехословаць1шх - мо­
нографію М. Мольнара <<Тарас Шевченко у чехів і словакіn>>
(Пряшів, 1961).
Розробляються теми <<Шевчеюю в Югославії>>, <<Шевчеюю в
Румунії>>, <<Шевченко в Угорщині», <<Шевченко в англомовних
І,раїнах>> і т. д. Тут маємо статті і радянських і зарубіжних до­
слідню,ів, але спеціальних монографій ще дуже мало. Проте проб­
J1сма <<Шевчею,о і світова література» у 1956-1970 рр. розроб­
JІ я:єтьсп n різних аспеr,тах і напрямнах (переклади Шевченка на
р і алі мови , 01фша його творчості, типодогічні порівняння з ана­
.ног ічними явищами в національних літературах тощо). Питання
про місце ІІІео~\еrша в світов ій літературі ставилося в доповідях
О. БілецЬІ(ОГО <<С віто ве зпачепнн творчості Шевчепна>> 54 і Є. :Ки­
рилІQ на <<На rшшхах до світового визпаппя Шевчепна» 55 • Публі­
націю матеріалів з цієї проблеми містять збірник << Шевченно и
мировая 1,удьтура>> СМ., 1964) та збірник «Світова велич Шевчен-
1,а>> (т. 3, К., 1964) 56 .
Поряд з численними статтями про світову велич Шевчепна,
опублікованими в різних журналах, цій темі присвячено оглядові
с татті <<Всесвітня велич :Кобзарю> (автор Ф. Погребеншш) і «Шев­
чепно іде по світу>> (автори В. Булат, С. :Кобеляцький та Ф. Погре­
Gепюш) у книжці <<Всенародна шана>> {К., 1967, Збірню, матеріа­
п ів про відзначення сторіччя від дня смерті та 150 -річчя від дня
,r аро юноппя JПевчею,а).
П ма можливості й потреби перелічувати всі праці про місце
ІІІu 11•1 0 1 1 1 са n J1іт ра турах пародів світу. Але згадаймо кпижr,у
11. Нрnuчущ:1. <<Тарас Шевченко в Канаді» (К., 1961), статті
53 У 'ю1.: Міщслоо'лн сьн і літературні взаємини, вип. 2, К., 1961 .
54 «Збір11ИІ, праць ювілейної Х нау1ювої шевченківської конфе­
рен ції>>.
55 <<Збірнин праць ХІ І наунової шевченківсьrюї нонференції».
56 1-й том складають матеріали на тему <<Шевченко у вітчизняному
11ож овтпевому літературознавстві»; 2-й том - «Шевченко в радянському
літературознавстві».
233


О. :Миронова 57 та Я. Погребенник 58 про перенлади німецьн0іо мо­
вою, які належать до кращого з написаного на ці теми.
Характеризуючи фронт досліджень з шевчеrшознавства на су­
часному етапі, треба назвати й праці про засвоєння Шевченкової
спадщини і освітлення особи поета різними галузями мистецтва.
Це, зонрема, студії І. Бжеського <<Тарас Шевче1шо в мистецт ві
ніно>> (:К., 1963), С. Дубенка <<Тарас Шевченно та його герої на
енрані>> (К, 1967), :М. Гордійчу1{а «ІПевченно і російс1;,ка музи­
на» 59, Н. Даньневича <<Шевченко в музиці» 60 •
6 ще одна загальна проблема шевченкознавства, ЯІ{У, посе­
редпьо чи безпосередньо, порушують досліднюш спадщини автор а
<<Нобзарю>,- це проблема <<Шевченко і сучасність>>. Порушуют ь
її і в плані роздумів над тим, чим близька Шевченнова муза н а ­
шому сучаснинові (і народам Радянсьного Союзу і народам світу),
в чому її значення для читача, і в плані осмислення місця шев­
ченківсьІ{ИХ традицій в сучасному літературному процес і, і в пла­
ні боротьби за Шевченка з фальсифі1{аторами його творчості 3
буржуазно -націоналістичного табору. Цій проблемі в різних її т е­
матичних аспе1{Тах присвячено і публіцистичні виступи (особлив о
в 1961 і 1964 рр.), і сторішш: загальних монографій про творчість
поета, і спеціальні студії Л. Новичеш,а << Шевчею{О і сучасність>>
(К, 1964) і 6. Нирилю1,а <<Шевчеш{о і наш час>> (К, 1968).
Ннилша Л. Новиченна являє собою одну з нращих в радя:нсь­
ному шевчею{ознавстві спроб рознрити, чому ми сприймаємо
Шевченка як поета ідейно й естетично близьного нашому часові.
Дослідник харантеризує революційний гуманізм Шевченна, йо го
патріотизм і інтернаціоналізм, його <<геніально розвинену здат­
ність соціального співпереживанню>, його <<уроки поезії>> для су­
часності, які вчать письменнинів органічної народності, а будь­
ЯІ{Ого читача - <<Почувати · революційно» . Ннижка містить спосте­
реження над неповторною самобутністю Шевченна-поета. JДе
один аспОІ{Т rшижни - ВИІ{риття націоналістичної фальсифі1{ації
життя й творчості автора <<Нобзаря».
Праця 6. Ниришона <<Іllевчепно і паш час>> має дещо інше
-
історичне - спрямування. У пій розглядається: історія: осмислен­
ня творчості Шевченка радяпсьною нультурою від перемоги rl{овт­
пя до наших днів. Не обмежуючись історією радянсьного шевчен­
нозпавства (основний зміст кпиЖІ{И), автор з'ясовує значення
Шевчепна для нашої літератури, кіно, театру, музИІ{И, образо­
творчого мистецтва і розповідає про вшанування його · пам'я ті
пародами СРСР. Названа праця є, власне, першою 1шижкою з
57 Поезія Шевченка «У Вільні, городі преславнім ... » в перекладі Е. Вай­
нерта.- <<Збірники праць XVII та XVIII наукових шевчею{івсь1шх . 1{онф е -
ренцій».
,
58Ярослава Погребенник, Шевченко німецькою мовою, Н.,
<<Наукова думка>>, 1973.
59 «Збірник праць VII наукової шевченківської конференції».
60 <<Збірник праць ювілейної Х науІ{ової шевчеfшіВСЬІ{ОЇ І{онференції» .
234


історії радянського шевченкознавства. Ця обставина, очевидно,
й обумовила той її недолік, що в ній нагромадження фактів
дещо превалює над їх аналізом і узагальненням: у невеликій за
обсягом праці автор ставив своїм завданням передусім накрес­
лити загальну фактичну сторону питання.
Тим часом книдша Кирилюка є знаменням часу: пробуджен­
ня інтересу до історії радянсь1{оrо шевченкознавства характери­
зує саме сучасний етап його розвит1,у. Якщо в перші повоєнні
рони фантичпо не з'явилося жодної статті з цього питання, то
тепер майже одночасно з 1шижкою Є. Кирилю1{а і дещо раніше
від неї опублі1ювано, нрім статей в УРЕ (І. Пільгу~{, <<Шевчеп­
ноз пnн стnо>> - т. 16), статті: Ф. Сарани <<Дослідження в Іпститу"
т і Тараса Шевчепн:а спадщини поета» 61 , М. Комишанчешш
<<Т. Г. Шеnчетю n радянському шевченнознавстві>> 62 , В. Шуб­
ра 11 смюео <<Про п'ятдесятирічний досвід вивчення Шевченнової
спадщиню> 63 , 10. Івю{іиа <<Питання дослідження історії радян­
сьного шевчешюзнавства>> 64, статті про вшанування пам'яті
Шевченна в перші роки після революції А. Недзвідсь1юго, Н . За­
верталюн, О. Барабохи (всі - в <<Збірнику праць чотирнадцятої
нау1{ової шевченківської нонференції>>, К., 1966) та ще дещо.
У ці роки пожвавлюється інтерес і до історії дожовтневого
шевчепнознавства. Це засвідчено публінацією :мо_нографії М. І{о­
мпmапчеттпа <<Тарас Шевчеш{о в у1,раїнській критиці (50-60-ті
роки ХІХ ст.)>> (К, 1969), М. Дубини «Шевчею{о і Західна
Унраїна>> (Н., 1969), м а теріалів 1-ro тому збірюша «Світова ве­
лич Іllсвчспна>>, статтнми або відповідними розділами про оцінку
Шсвченна тим чи ти. м літературозпавцем минулого тощо (як,
напрюшад, у 1ши,тщі Д . Заславсьного й І. Романченна <<Мих~йло
Драгоманов>>, в історіографічній частині монографії Г. Сидоренко,
в статті В. Сарбея <<Дожовтнева більшовицьна преса про великого
ревошоціонера-демо1,рата>> 65 .
Звичайно, зафі1,сована тут тенденція - осмислити шляхи роз­
витну шевченкознавства - обумовлена передусім потребою пра­
вильніше визначити завдання сучасного його етапу й перспе~{тиви
дальших досліджень. Адже правильно на1,реслити напря:м1{и но­
вих шевченкознавчих студій :можливо лише при умові І{ритичної
оцінни зробленого раніше, оцінни, ЯІ{а б твердо враховувала ю,
досяrпсппя, тю, і помишш та слаб1{і місця в роботі сучасних і
11аnпіх . 111 опчопнозпавц іn. З цього погляду робота історина шевчен-
1ю:;щщс·.rпа має ту п, 1,іпцеву мету, що й робота критина нових
11rо1иешюзшш•шх досліюнепь.
61 «3біршш нрац1, XIV наукової шевченківської конференції>>.
62 «Світова веш\' 1 Ш е в•rеЕша>>, т . 2, К., 1964. Див. також його ж бро­
шуру <<Боротьба аа Шевче1ша>>, К., 1964.
63 «Радянсь1ш JІітературознавство>>, 1968, .No 12.
64 <<Збірник праць XVII нау.кової шевченківської конференції». Див.
та 1ю»с Ю. І в ак ін, Нотатrш шевченкознавця (стаття 'lетверта) .- ( { Ра дя н ­
сt,1,е літературознавство>>, 1968, No 3.
65 « .Украї нський історичний журнащ, 1964, .No 1.
235


Аналіз розвитку шевченкознавчих досліджень містять оглнди
новітнього шевченкознавства, виголошені на шевчею,івських кон­
ференціях або надруковані в журналах. Тут 1<ритична оцію,а су­
часного стану студіювання Шевченка звичайно поєднувалася з
накресленням відповідних перспектив. Згадаймо в цьому зв'язну
доповіді О. Білецького <<Завдання і перспективи вивчення Шев­
ченка» 66 , Є. Кирилюка <<Стан і завдання радянсь1<ого шевчею,о­
знавства>> 67 , «Завдання радянського шевченкознавства у підго­
товці до 150-річчя з дня народження великого поета>> 68 , <<Невід ­
кладні завдання радянського шевченкознавства в галузі вивчення
проблеми <<Шевченко і літератури слов'янських народів>> 69 ; статті
М. Пархоменка <<Глубже изучать великое наследие>> 70, <<Новое в
литературе о великом Кобзаре>> 71 , <<ШевченІ{оведение на новом
зтаnе>> 72 ; М. Шагінян <<Тарас Шевченко и литературоведение>> 73 .
Чи не найгострішим за притикою недоліІ{іВ сучасної шевченкіа­
ни був виступ О. Білець1юго на ІХ шевченківсь1,ій нонференції,
спрямований проти поверхового студіювання світогляду поета,
його біографії, малярсьної спадщини тощо. Вчений, зо1,рема, по­
лемічно наголосив на тому, що «науновців треба спрямовувати
не на вивчення життя, а на вивчення літературного процесу і
участі в ньому велИІ{ОГО поета>> 74 . Погодимось з цією думкою в
тому її розумінні, що головним для дослідника справді є твор­
чість, а не біографія митця. Біографи мають досліджувати життя
письмепни1<а, передусім сказати б, <<В інтересах>> повнішої і глиб­
шої інтерпретації його творчості. Водночас навряд чи існувала
1959 р. (рі1, ІХ 1<онференції) або існує тепер небезпе1,а яногось
<<біографічного ухилу>> в шевченнознавстві (є інше - обмеже­
ність денних 1юнкретних біографічних розвідок). Доповідь О. Бі­
лецького ніби виклИІ<ала на дискусію і дослідників світогшrду, f
біографів поета. На жаль, жоден з них не наважився підняти ру­
шшич1<у, кинуту видатним ученим.
Велике значення для інтенсифі1,ації шевченнознавчих студій
має тана допоміжна галузь, ю, бібліографія. Я1,що в перші по­
воєнні роки бібліографічпі праці з шевче1шівсь1,ої бібліографії
майже не видаються (прім популярних по1,юнчИІ<ів та нечислен­
них публінацій з окремих питань), то тепер і тут маємо істотні
зрушення. У збірнинах праць шевченківсью1х 1,онференцій з
1959 р. друкуються <<Матеріали до бібліографії шевчепніани»
Ф. Сарани. 1961 р. виходить книжка І. Бойна та Г. Гімельфарб
236
66 <<Збірню{ праць ІХ наукової шевче1шівської конференції».
67 <<Збірник праць V наукової шевчеr-шівської конференції>>.
68 <<ЗбірнИІ{ праць VIII наукової шевченківської конференції~ .
69 <<Збірню{ праць ХІ наукової шевченківської конференції».
70 <<Дружба народов», 1960, No 5. ,
71 <<Литература в школе>>, 1961, No 1.
72 «Вопрось~ литературьr>>, 1963, No 8.
73 «Литература и жизнь», 1961, 10.111 .
74 <<Збірник праць ІХ наукової шевчеrшівської конференції», сто]'. 17.


<<Тарас Григорович Шевченко. Бібліографія бібліографії. 1840-
1960>> та підготовлений Інститутом літератури АН УРСР <<Опис
рунописів Т. Г. Шевченка>>, а 1963 р. фундаментальне видання
<<Т. Г. Шевченко. Бібліографія літератури про життя і творчість.
1889-1959>>, складене групою бібліографів Центральної науrювої
бібліотен:и АН УРСР на чолі з І. Бойком. Останнє видання снла­
дається з двох томів і внлючає вітчизняну літературу, видану на
території СРСР (в теперішніх адміністративних межах) 75 . Це не
абсолютно повна бібліографія шевченкознавчої літератури 1839-
1959 рр., але найповніша з існуючих, яна подає відомості про
11tс1з,1стт:ознавчі видання за 120 ронів (н:рім зарубіжних). Вдала
н0Gу т1ощ.1 томів (література подається за ро1,ами, в межах r~ожного
рону - 11і;1розділ <<Вшанування пам'яті Т. Г. Шевчешш>>), сумлін­
но с юrадспl предметно-тематичний та інші пона;нчтши роблять
1нща1птn зру 1 rним для 1,ористувапнп.
1968 р. вийшла rшижна <<Т. Г. Шевчюшо. Бібліографія ювілей­
пої літератури. 1960-1964>>, сrшадена Ф. Сараною. Вона хроно­
логічно продовжує попереднє видання і за повнотою та науковою
точністю аж ніяк йому не поступається. Але у1шадач, на жаль,
відмовився від принципів побудови попередніх томів, подаючи лі­
тературу за тематичними ознаками. Умовність цього поділу (є,
нанрин:лад, підрозділи <<Шевченко -поет>> і «Мова і стиль творів
Т. Г. ІПевченна>>) створює певні труднощі для нористування.
Очевидно, Ф. Сарані, готуючи нову працю - бібліографію шев­
<1е1шіапи 1.965-1970 рр., слід врахувати ян позитивні сторони,
тан і педоліrш юrиаши 1908 р.
Є та1юж гостра й даnпн потреба в повній бібліографії творів
Шеnчеюса. Пони що має.мо лише нот,а;юпш видань за пожовтне­
nий періоJІ, с1шадепий М. Багричем 76 .
У цьому розділі ми спробували дати стислий огляд стану роз­
питну mеnченнознавства па сучасному етапі . Не маючи змоги
проаналізувати, ба наnіть згадати вr,і праці, ми аrщентували ува­
гу на провідних тенденціях. Ян бачить читач, на останні п'ят­
надцять роніn написано й видано мопографі й чи пе більше, ніж
за всю попередню історію шевченнознавства. Оце прагнення до
синтезу, до створення фундаментальних узагальнюючих праць є
харантерною рисою сучасного шевчею,ознаnства. Важшшо, 1цо ці
фупдаментальні праці створено з різних проблем (біографії, іп­
торпротації тnорів, вивчення стилю, шанрів, віршування, зв'яз1,ів
r1 літоратурш,rм процесом, бібліографії тощо). У та1шх працях
ттніппн f\O снптезу, звичайно, поєднується з поглибленим аналі­
тичним n~::rвчеuпнм проблеми.
Безперечні успіхи радJшсьr,ого mевченнознавства не даюп,
підстав оминати ведолію1 в дослідженні тих чи тих його діляно",
75 1 - й тоА 1 - бібліоrrафін 183!J-1916 рр., 2-й- б і бліu1'рафіл 1917 -
1959 рр.
76 Т. Г. Шевчешю. Біfіліографічний понажчин (1917-1963), Хnр1(ів,
Н.нижнова палата УРСР, 1964.
237


ян ' і · проблеми, студіювання я-ких ще попереду. йдеться перед­
усім про дослідження літературної спадщини (мистецтвознавчі;
мовознавчі, філософсь-кі студії над Шевчен-ковою спадщиною ма­
ють стати предметом спеціальних досліджень). Проте слід зазна­
чити, що дослідження історич:них поглядів Шевчен-ка, зонрема
його місця в історії у-країнсьної суспільної думю1, його впливу
на розвито~{ соціальної і національної самосвідомості у-країнсь-ко­
го народу •ведеться ще недостатньо інтенсивно. Мало є таІ{ОЖ
праць про боротьбу за Шевченка, насамперед про боротьбу на
сучасному її етапі. Нових дослідницьких зусиль потребує танож
студіювання місця Шевченна в у1,раїнсьІ{ому і світовому літера­
турному процесі. Поставлену О. Вілець-ким та іншими дослід­
НИІ{ами проблему типологічного порівняння Шевчею{а з іншими
вели-кими поетами ХІХ ст. можна розв'язати, очевидно, тільни в
монографічній праці, де були б враховані провідні тенденції роз­
витну європейсь-кої поезії його доби. Досить поверхово розгля­
даються в нас питаннн про шевченІ{івсьІ{і традиції в сучасній
у-країнсь1,ій літературі. В я-кому відношенні стоїть нультура су­
часного уІ,раїнсьпого вірша до вірша Шеnчеюш? Чи можна го­
ворити про <<шевчеш,івсьну ш~юлу>> в су часній r,r,р 'аїнсь1,ій пое­
зії, ю, говорять про <шенрасівсь1,у ш1юлу» в радяпській росій­
ській поезії ( Ісюювсь1,ий, ТвардоnсьІ{ИЙ та ін.)? На ці питання
відповіді по1,и що немає.
Назрілою проблемою є створення монографічних досліджень
з поетики Шевчеш,а (як зазначалося, досі маємо монографії
лише з його JJИтміrп1). Такі монографії мають стати не тільни
синтезом зробленого раніше, а й нроком вперед у розробці проб~
леми. Ще Франно підбирав 1шючі до <<секретів>> поетичної май­
стерності Шевченка в психології його творчості. Тим часом ця
діляш,а шевчею{ознавства й досі є найзанедбанішою. Після дав­
ньої і багато в чому застарілої розвідки С. Балея не маємо спе­
ціальних студій про психологію творчості Шевченна. Щоправда,
окремі принагідні спостереження на цю тему можна знайти в
багатьо х працях про поета, aJie вони - лише цеглини до майбут­
ніх монографічних будов. Нових, сназати б, підсум~ювих праць
ченаємо й від дослідни:1,ів проблеми: <<Шевчеш,о і фольнлор>>.
Те, що настав час для певних підсумнів, засвідчило й видання
нашої монографії, в ю,ій 1,олектив авторів Інституту літератури
АН УРСР зробив спробу •осмислити довгий і повчальний шлях
розвитку шевчешюзнавства . Підсумновий харю,тер матиме й
<<Шеnчеш,1всьна енциклопедія», що її готує той самий 1юлектив
разом з іншими нау1ювими осередками республіки.


ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ


ДосJІідження біографії
П{иттвпис поета вже перші біографи визначили ю, . явище, що
виходить дале1ю за межі історії літератури і мав суспільно-ттолі­
тичле значения : <<і!tизнью своею столь1;0 же, снольно и поази­
ей , - писао перший біограф Шеnченна М. Чалий,- поат заявил
переrі судом привилегироваnнь1х сословий вопиющую неправду
нр1тостnого права, раа'Ьясни:л темнь1е предания аабь1той старипь1,
осммсли:л для масс иародную поазию, вос1{ресил простоту народ­
пь1х обь1чаев, создал неумирающие типь1 народного хараr,тера>> 1.
Одним а перших біографічних нарисів за життя поета була
стаття без підпису, ладрунована в газеті <<Иллюстрацию> (18 шо­
того 1860 р.) у зв'язну а виходом у світ <<Кобзарю>. Автор ман
дуже мало матеріалів, тому відомості в цій статті збіднені й nе­
точні. Про заслання відкрито не говорилось - лише натяналось
па зміну способу життя.
Цим же днем, 18 лютого, датовано автобіографічний лист
Шеnченна до редахи'ора жypuaJiy <<Народное чтение>> (зредагова­
ний П. Кулішем), що став відтоді оснооним джерелом біографіч­
них відомостей 2 . Дею,і фахпи з життн поета згадані в рецензїї
Д. Мордовцн на <<Кобзар>> 1860 р. 3
.
ПісJІН смерті ІПевченка демо1{ратичні кола громадсьності,
вшановуючи його пам'ять, почали збирати матеріали про його
життя й творчість . Редахщія журнаJІу <<Основа» в пе1,ролозі авер­
пуJІась до читачів із зюшиком збирати біографічні відомості про
поета. В 1861-1863 рр. у періодичній пресі опубліковано чимало
спогадів, листів, у юшх закладені перші зерна різних концепцій
постаті Шевченка, що згодом виразно викристалізувалися в пра­
цях біографів різних іде-оJІогічних напрямів.
-У ці рою~ боротьба за Шевченка, що почалася ще за його жит­
тн, по сиJнrш1ст, і нст,раво виявилась у мемуарних публіRаціях. Пе­
р 1111щ1111 біш,шістг, мемуаристів, глибоко шануючи в Шевченкові
rrooтn й шопиnу, :зафінсували чимало важJІивих подробиць а його
життн. Таними G nиступи Л. іІ~емчужниRова, О. Афанасьвва-Чуж­
бинсьтюго, І. Паш1вnа, М. Лєскова, М. Костомарова та ін . Проте
1 М. Ч а л ь1 й, Жизнь и произведения Тараса Шевqенко, R.,
1882,
стор. 4.
~ <<Народное чтение», 1860, .No 2, стор. 229-236.
3 «Русское слово», 1860, .No 6, стор. 37--71.
241


в деяких авторів (В. Білозерський 4, а пізніше - П. :Куліш 5 ) гро­
мадсьне обличчя Шевченна, його світогляд тлумачились вю,рив ­
лено, в дусі rшасового миру . Недоброзичливе ставлення до поета
виявилось у мемуарах реанціонера В~ Аскоченсьного 6 ; до бруд­
них наклепів і відвертого цинізму дійшов П. Мартос 7 . Ці висту ­
пи зазнали різкого осуду з бо1,у демократичних кіл. Класовість
світогляду Шевченка, його солідарність з мільйонними 1,ріпаць­
кими масами і ненависть до панства засвідчив М. Черни­
шевсьний 8 . Про революційність поета писав у безцензурній пресі
Я. Гордон 9•
.
.
У цей час зробJІено спробу спрямувати самий процес збираtшн
біографічних матеріалів. У запропонованій О. Лазаревським пе­
ріодизації біографії в загальних рисах визначались п'ять періо­
дів життя Шевченна і орієнтовно до 1южного з них ню,ресшова ­
лись шляхи пошунів матеріаJІів. Важливе значення маJІа стисла
харантеристина четвертого періоду - заслання, що до виходу
праці В. МасJІова (1874) буJІа єдиним джерелом відо:мостей 10•
Опублінованими в 60-х ронах матеріалами зюшадено перші під-
валини біографії Шевченна.
•
•
На цих матеріалах грунтувалися перші невеличні, обсягом у
нільна сторіпон, біографічні нариси - І . Ремезова 11 , М. Гербеля 12 ,
написані з буржуазно-ліберальних позицій. Певний демократизм
особливо яскраво виявлений у нарисі О . Пипіна 13•
Наступ реющії в середині 60 -х років загальмував розвито r,
r,ультури . Матеріали про Шевченr,а друнувались за нордоном,
у Галичині. 1865 р. критино-біографічний нарис про поета поль­
сь1юю мовою видав студент львівсьного університету, учаснин
повстання 1863 por,y Гвідо Батталія 14 .
•
Біографічні відомості у праці Батталії стисш и підпорядкова­
ні висвітленню творчості Шевченка. Автор мав на меті рою,рити
світогляд поета, rюрені його ненависті до нріпосництва та цар -
4 В. Б ел о з е р сни й, Значение Т. Г. Шевченно для Унраиньr.­
<<Оенова>>, 1861 , No о, стор. 4.
5 П. І{ у л і ш, С11огади про Шевче1ша, Х., ДВУ, 1930.
6 В. Ас 1, о чен сни й, И мои воспоминания о Т. Г. Шевчею,е.­
«Домашняя беееда», 1861, No 33, стор. 645-651.
7 [П. М ар т ос] , 8пизодь1 из жизни Шевчеrшо.- <<Веетни1, Юго - 3апад ­
ной и Западной РоссиИ>>, 1863, т. 4, No 10, отд. 4, стор. 32 - 42 .
8 [Н . Г. Ч ер н ь1 ше вс ки й ] , Национальная бестактноеть. - і<Современ­
нию>, 1861, т. 88, No 7, етор. 1- 18.
9 J. G о r d о n, Soldat czyli szesc lat ,v Orenburgu і Uralsku, Lipsk, 1865.
10 А. Л а з арев ский, Материальr для биографии Т. Гр. Шевченко.­
«Основа», 1862, No З, стор. 2- 10.
11 Р [еме з о в И .] , Т. Г. Шевченко.- <<Русений художеетвеннь,й лн­
стою>, 1861, No 9, стор. 34-36.
12 Н. Гер бе ль, Т. Г. Шевченно .- У нн.: Поззия елавян. Сборшш
лучших позтических произведений елавянеrшх народов в переводах рус-
еких писателей, СПб. , 1871, стор. 173 - 192.
•
•
13 А. Н. П ьr пи н и В. Д. Сп ае о вич, Обзор иетории ел9-влпе1шх
литератур, СПб., изд. Бакета, 1865, етор. 224 - 226.
14 G. В а t t а g l і а, Taras Szewczenko, іусіе і pisma jego, Lwow, 18(55.
242


сьІ{ого деспотизму. Захищаючи Шевченка від зnинуваченr, у
<<Племінній зненависті>> до польської нації, що їх висунула реак­
цнша польсьна преса, він наголошував на дружніх почуттях
ІПевченна до польсьного та інших народів. Ця позиція Батталії
підбивала погляди польсьтюї революційної демо1,ратії. Проте на
харю,теристиці історичних поглядів поета позначилась і певна
1шасова обмеженість автора. Загалом же погляди Батталії на сві­
тогляд Шевченка були прогресивні і, як зазначив сучасний до­
слідник польсьно-унраїнських JІітературних зв'яз1{ів, перегукува­
шrся з відомою рецензією М. Добролюбова на <<Кобзар>> Шевчен­
J(а 1860 рОІ{У 15 .
Нарис Батталії прислужився наступним біографам. В. Маслов
переназував з нього цілі уривни. М. Чалий винористав зроблений
Батталією аналіз поезій у нритичній частині своєї праці. Нарис
ліг в основу праці Г. Обріста 16 , відомості з яної про Шевченн:а
винористали й інші uімецьні автори - й. Шерр, В. І{аверау,
В. Фішер 17 .
На початну 70-х роІ{ів своє тлумачення світогляду Шевчеш,а
висувають галицьні «народовці>>, зонрема О. Партицький 18 • Пе­
релічивши основні фанти біографії, він зосередив увагу на сві­
тогляді поета, представляючи його в буржуазно-націоналістично ­
му й відверто шовіністичному дусі. Тому головні тези брошури
Партицьн ого були взяті на озброєння буржуазними націона­
лістами.
Проти пере1,руч е пь світогшщу ПІевчеш,а виступила унраїн­
сьна занордопна прогре с ивна нреса. Ф. Вою,, у1,раїнсьний пче­
пий-політеміграпт, япий у 70 -х рот,ах стояв па демОІ{ратичних
позиціях, вперше зробив спробу розв'язати проблему <<llіевчеш{о
й соціалістичпі ідеї>>, висунуту на передній план розвитном
визвольного руху 19 . Він юшзав на зв'язон ідей Кирило-Мефодіїв­
сь1юго товариства з ідеями денабристів. Приділяючи значну ува­
гу політичній біографії поета, автор винористав чимало фаиів,
що свідчать про революційну агітацію, ян:у вів Шевчешю серед
київсь1,их реміспин:ів. Розвідr,а Вою{а вносила нове в методоло­
гію біографічного дослідження завдяюr застосуванню принципу
історизму у вивченні формування й розвитr<у світогляду Шевчен­
ІШ. Але цей принцип порушується там, де автор береться систе­
матично юнш і зуuати онремі аспе1пи світогляду. Ян зазначає
1" 1'.
)(. IJ ор II ос, Тарас Шеnченно Польща, 1-1:.,
<<Дніпро>>, 1964,
стор. 15U- 157.
16 G. О Ь t· і s t, Tat"as Grigoriewicz Szewczenko, ein Кleinrussische1·
IJi scЬLcr, Czei·nowitz, 1870 .
17 До1шадніше д нn. Д. С. Нали в а й но, Шевчешю в Німеччині й краї-
11ах німець1{0Ї мови.- <<Збіршш праць XIV нау1ювої шевченківської І{ОН­
ференції», стор. 268-322.
18 О. П артиць1,ий, Провідні ідеї в письмах Тараса Шевченка,
Л,, nів, : 1872.
19 С [ір І{ о] [Ф. В о в к], Т. Г. Шевчешю і його думки про громадсь1(е
~"ю1ттн.- Громада, .No 4, 1879, стор. 37 - 95.
243


радлнсьний дос J1ідни1, :М. П. Номишанчеrшо, <<він не по1шзує ево­
люції суспільно-політичних, атеїстичних та естетичних поглядів
Шевченна , недооцінює його широної освіченості)> 20 •
Концепція Вовна винликала заперечення з 601,у М. Драгома ­
нова 2 1. Драгоманов не :мав багатьох біографічних матеріалів. На
той час не було здійснено повного видання творів Шевченна (че­
рез те автори не знали ще російсьних повістей ) , не було зібрано
й видано листів та інших доr,ументів. З мемуарних джерел
М. Драгоманоn знав лише надру1,овані в <<Основі)>, в галицLІшх
журналах та празьному <<І{обзарі)> нечисленні спогади сучаспи1,ів.
Ному були відомі біографічні иарпсп Г. Батталії, В. Маслова,
О. Партицьного, О. Огоновсьного. Автор не ставив своїм завдан­
ням висвітлювати життєпис поета. Фантп біо t'рафії Драгоманов
притягнув остільни, оскільни з пих можна зробити висношш про
обставини, за юшх формувався світогляд поета.
Обстоюючи історичний та соціологічний методи анадізу сві­
тогляду Шевченна, Драгоманов у своїй розвідці не зміг послідов­
но застосувати ці методи. Причиною бyJra не тіль1ш недостатність
джерельної бази, ал е й, що найгоJrоnпіш е , обмеженість його влас­
ного світогляду ліб ерально- бур жуаз ними рамками, упереджено
ставлення до спадщи пи ШевL1е и н а ~ш до вже перейденого етапу
в революційному ру сі. Звідси хибні твердження про те, що, осніш,-
1н1 Шевчеш,о не мав систематичної освіти, його творчість, його
геніальність мала інтуїтивний харю,тер, про відсутність у нього
ідейних спільнинів, про біблейсьний характер його соціалізму,
про непридатність його ідей ДJІН дальшої революційної агітації
тощо.
Стаття Драгоманова цінна тим, що в ній дана нритиr,а націо­
налістичних перенручень спадщини Шевченна; вона була спро­
б ою поназати духовне обличчя поета, становлення й еволюцію
його світогляду. Вона спонунала інших досліднинів до глибшого
вивченпя творчості поета, ян це зазначав І . Франко, а пізніше
А. Луначарсьний. Згодом Драгоманов, полемізуючи з автором
<<Історії літератури русь1,ОЇ)> О . Огоповсь1шм, яний тлумачив сві­
тогляд Шевченна в 1ш еринально-націоналістичпо:му дусі, підійшов
до справи об'ю,тивніше і значно пом'яншив свої попередні вис­
новни.
У 70-х ронах з'являються нові біографічні праці, що йшлп,
головним чином, у річищі ліберально-буржуазного літературо­
знавства. В. Маслов, яний був особисто знайомий з поетом, видав
у 187 4 р. у Моснві ннижну <<Тарас Григорьевич Шевченно. Био­
графичесю~:й очерю>. Хоча вюшад основних моментів біографії
далеко не повний, у ній вперше висвітлено деяні епізоди Аральсь-
20 М . П . Ко миш ан ч е н" о , 3 історії У"Раїнсь"ого шевчеrшознавства,
Н., Вид- во КДУ, .1972, стор. 273.
2 1 М . Драгоман о в, Шевчеш'°, у1,раїноф іли й соціалізм.- У ю1.:
Громада. У"раїнська збірка, впорлд. М. Драгоманов им, .No 4, Женева, 1879,
стор. 101-230.
244


ної експедиції (за спогадами О. :Мю,шеєва); значна увага приді­
лена роз1,риттю і1щивідуальної своєрі,r:ності постаті Шевченна.
Нарис, хоч і був переважно компіляцією відомого юне матеріалу,
відіграв значну роль у популяризації біографії поета.
1882 рону, внаслідон двадцятирічної праці, з'явилась 1шиж1,а
М. Чалого <<Жизнь и произведения Тараса Шевчеюю>>, ю,у автор
вважав лише зведенням матеріалів, що мають прислужитися май­
бутньому біографові поета. В ній ви1,ористано майже всі друновані
на той час джерела та чимало цінних спогадів і листів, зібраних
самим автором.
У праці подано ряд фантів, про яні Чалий міг довідатись від
самого Шевчею,а або його сучасню,ів (по;:~;робиці з життя поета
у Вільпі, відомості про почато~, його навчання в Анадемії мистецтв,
про перебування в :Києві 1859 р. та ін.). Проте висвітлені й витлу­
мачені оопи часом помилново, перід1,о па підставі усних чутон, ба­
гато з Fших були іпспіровапі офіційними нолами.
Хоч нню-rша Чалого нвляє собою своєрідний біографічний мон­
таж з авторсь1шм вступом і більш-менш широними ремар1<ами,
нонцепція образу поета вимальовується в пій досить виразно:
Шевченно тут - людипа розумна, талановита, добра, але вразли­
ва, слабна і, зрештою, переможена долею. Тане однобічне висвіт ­
лення його постаті загалом харантерне для ліберально-буржуан­
пих біографій поета. Іван Фраю,о, відзначаючи, що 1шижна Чалого
G поnнішою за попередні біографії, усе ж таю~ вважав, що вопа
<<дале1ю не вдовольпяє всіх справедливих вимог навіть щодо повно ­
ти матеріалу, не говорячи вше о розборі творів (нотрий під цен­
зурою російсьною дш1 цілої і то найважнішої половини творів
Шевченна просто пеможливий) >> 22 . Працю Чалого винористову­
вали всі наступні біографи.
1884 р . вийшла в світ праця визначпого у1,раїнсь1юго вченого
:М. Петрова <<Очерни истории уr,раинской литературь1 ХІХ столе­
тию>. Це була перша спроба історичного аналізу унраїнсь1,ого
літературного процесу. Значне місце тут відведено життєпису
та оглядові найбільших творів ШевченRа. Але біографічну ча ­
стину нарису Петрова про Шевченl{а цішюм самостійною вважа­
ти не можна; це лише сумлінний: переназ і номпіляція нарисів
Г. Батталії, В. :Маслова, :М. Чалого та 1,ільнох нових публін:ацій
почnт1(у 80 -х ротйв. До того ш денні матеріали винористано не­
щ>11ти •rпо. В :і7' попсредпіх біографій нарис Петрова відрізняється
у11n1 ·ою 110 c 11i·1 · 01 ·J rп) \Y ІПеnчею,а. Там, де Чалий, слідом за Батта ­
JJЇ GЮ, вбnчав J11 111to мораш,по-етичпу підоснову вчиннів, Петров
,rасто ро3принав їх соціальне підгрунтя. Щоправда, відповідно до
своїх досить по:мірновапих поглядів та цензурних умов, він уни -
1-ав політичних проблем і твердив, що поет основну надію по1ша­
дав на (<СЛОВО розуму СВЯТОГО)).
22 Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, Відділ ру1<0писів, ф. З,
.No 220.
245


3 деякими твердженнями Петрова полемізував у своєму від­
зиві М. Даш1,евич, яний, ян і Петров, стояв на буржуазно -лібе­
ральних позиціях і був послідовнішим прихильюшом порівняль­
но-історичного методу 23 .
Даш1,евич не вик.падав усього життєпису поета, а.не, . на відмі­
ну від усіх попередніх авторів ліберально-буржуазного папряму,
які обходили висвітJrення політичної біографії Шевченна, значну
увагу приділив участі Шевче1ша в Кирило-Мефодіївсь1,ому брат­
стві. Дорікаючи Петрову, що той не відтворює повної історн
братства, Даш1,евич намагався простежити джерела поглядів уча­
сшшів товариства. <<Душею унраїнського народництва» Дашне­
вич вважав Шевчею,а, наголошуючи на тому, що <<ДОІ<трина
соціально-політична,> була внесена у братство київськими сту­
дентами та Шевчешюм. (Слід зауважити, що Даш1,евич помил-
1,ово зараховував кирило-мефодіївців до народників. Народни­
цьюrй рух ртзгорнувся на Україні в 70-х ранах з поширенням
ідей утопічного соціалізму).
Обмежена суспіпьна позиція Дашневича позначилась на його
твердженні про відсутність реnошоційних настроїв у товаристві.
Загалтt же нарис здобув висо1,у оцію,у І. Фра,ша і широ­
ко виrшристовувався у наступних шевчею,ознавчих дослі­
дженнях.
Багато нового у висвітлення періоду заслання Шевченна, що
доти лишався білою плямою в його біографії, внесли праці Є. Гар ­
шина 24, М. Стороженка 25 , П. ІОдіна 26 , де вююристано недруно­
вані матеріали: офіційні д01,ументи, листи, спогади.
На шеnчею,івсЬІ,ИХ біографіях Галичини 80-х ронів позначи­
лась гостра боротьба ревошоційно-дем01,ратичного й лібераль­
но-буржуазного напрямів. Останній найбільш виразно репрезен­
тований <шародоnцем>> О. Огоновським. 1876 por,y вийшла його
брошура <<Життя Тараса Шевченна>>, в 1888 р. в «Зорі>> було пе ­
редру1,овано розділ про Шевченна з другого тому його <<Історії
літератури русьної». Цей розділ є, власне, переказом праці М. Ча­
лого з додат1,ом нових відомостей (найважливішою з них була
публі1,ація шести пую,тів статуту rшрило-мефодіївців, а тат,ож
винлад програми цього товариства за спогадами М. Костомарова
та П. Куліша). Л~иттєпис поета в <<Історії ... >> зроблений ненри­
тично; це просто переназ майже всіх відомих на той час мате­
ріалів з велиною кількістю зайвих, часом суперечливих подро-
23 Н. Дашкевич, Отзьш о сочинении г. Петрова «Очерки исторпи
у1,раинсной литературь1 ХІХ столетиm>.- У кн.: <<Отчет о двадцать девятом
присуждении наград гр. Уварова>>, СПб., 1888, стор. 37-301 .
24 Е. Гаршин, Шевченко в ссьшне (1847-1857).- «Историчесхшй
вест­
нию>, 1886, т. 23, No 1, стор. 154-17,9.
25 Н. Ст ор о же нко, Первьхе четьхре года ссьш1ш Шевче нко (1847-
1851). -
<<Киевская старина», 1888, т. 23, .No 10, стор. 1-21.
26 П. Юдин, К биографии Т. Г. Шевченко.- «Руссхшй архив>>, 1898,
1 ,н. -\, .No 3, стор. 463-476.
246


биць, на що слушно звернув увагу І. Франно 27 • Запозичивщи із
статей Ф. Вовна, М. Драгоманова, І. Франна ідею розвитІ{У сніс
тогляду Шевчепна, Огоновський трю,ту.вав його розвито~, хибпо,
з буржуазних ідеалістичних позицій. Визначальною рисою світо­
гляду поета, ян твердив автор, була начебто <<любов до всюшго
чоловіна>>, занлик до братерства між панами й нріпю,ами, а та ­
нож <<rлибо1ш релігійність>>. Праця Огоновсьного зазнала рі3ІюЇ
притики: з бон:у І. Франка, М. Драгоманова, О. Пипіна.
Буржуазно-націоналістичним крит1шам типу В. Барвінсь1юго
й О. Огоновсь1,ого протистояла Могутня постать І. Фраюш, видат­
ного mевченнозиавця свого часу. В його працях знаходимо струн­
ну систему поглядів на теорію біографії взагалі і на біографію
Шевченна зонрема. Він вважав, що остання має витворити юки­
вий образ Кобзаря ян чолові1ш, артиста й громадянина на тлі
свого часу й своєї суспільності>> 28 . Таний триєдиний аспе1п
близьний сучасному поглядові на біографічне дослідження. Кри­
тинуючи Партиць1юго за статичність і антиісторизм в аналізі
світогляду Шевчею,а, І. ФраНІ{О наголошував на необхідності
розгляду генезису та еволюції світогляду - <<Нових впливів і
товчнів і тих змін, яні звільна дОІшнували:ся серед них в даному
істори:чному . харантері>> 29 . Ці зовнішні чиннюш <шерехрещували ­
сн і зливалисш> і <<геніальна натура нашого поета уміла впливи
ті щасливо перетопити в одну органічну і глиб61ю поетичну ці ­
лість>> 30.
Аналізуючи в статті <<Темне царство>> політичні поеми Шев ­
чею{а, Фрапно висвітлює суспільно-історичні умови, за яних ці
поеми створено, ту <<вешшу хвилю поступового руху>>, шш неми­
нуче мала захопити й молодого Шевчеш,а і спрямувати його дум ­
ни в демократичному напрнмі, <<тим більше, що й власпі його
мужицьні симпатії віддавна тягли його в той бію> 31 . Листи Фран­
на до О. Пипіна і М. Драгоманова відбивають історичний підхід
ученого до питаннн про політичну поезію Шевченна. У пих на­
креслена програма пошу1,ів тих ноннретних фанторів, ю,і впш1-
нули на формуваннн суспільно- політичних поглядів поета в його
петербурзь1шму оточенні.
Важливого значення у формуванні світогляду поета надавав
Фрашю тій велиній «ШІ{ОЛі життю>, яну пройшов молодий поет
)\О свого вступу в літературу. <<Походження з простої мужичої
<; ім'ї, - Jнrс ап віп, - і молодий ві~,, пережитий у нріпацтві, мали
11 0Jн1чо u11иі,і п11 J 11н1 па весь снлад його думон і поглядів, ;на весь
27 І. Ф ра 11 1, о, Л11ст до М. Драгоманова від 19 березня 1888 р.
(І . Ф ран но, Тnорн n J\ 13:J.Іщнти томах, т. ХХ, стор. 366).
28 Відділ ру1шписіn І 11 ституту літератури АН УРСР, ф. 3, No 220.
29 Там же.
30 І. Ф ра п 1, о, Твори в дnадцнти томах, т. XVII, стор. 43. (Далі при
посилапиі на це видання зазначатиметься в тенсті лише том і сторі1ша).
31Там же,стор.11.
.24 7


напрям і характер його поетичної творчості. Вплив сей досі ще
не вияснений вповні пау1юво, не виказано, що виніс Шевченко
з-під своєї батьківсь1юї стріхи і з нріпацького життя, хоча в усіх
його творах зустрічаємо багато указоr, до сеї речі... >> 32 • Франко
перший розглянув лектуру ІІІевчепка в його молодих літах і зро­
бив висновок про <<Великий багаж духовний», набутий поетом у
ці роки. Він перший звернув увагу па необхідність досліджувати
психологію творчості Шевчепна на матеріалі його російсь1шх
повістей, <<Л{урналу>> та листування.
Генезис літературного твору Фрашю досліджував не лише в
площині літературної традиції, але й у зв'язку з біографією. То­
му в статтях, де він аналізував онремі твори Шевчепна з ідейно­
художнього боку, знаходимо внраплення невеличких, але важ­
ливих за змістом розвідок з окремих біографічних питань. Від
висловлених поетом думо1, дослідню, переходив до його біогра­
фії; вбачаючи джерело цих думок у суспільному оточенні, в поді­
ях життя, в лектурі.
Франкові належить також популярна стаття про життя Шов­
чеш<а 33 , ю<у він переробляв І,ільна разів. Вона понладена і в
основу розділу про поета в його <<Нарисі історії у1,раїнсь1ю0 русь-
1юї літератури: до 1890 р.>> (1910). У цій стислій біографії знахо­
димо ту ж саму <<тріаду>>: Шевчеюю по1,азаний хоча ескізно, але
і ш< людина - з і своїми настроями й переживаннями, і ю, ми­
тець - зі своєю літературною (і ' частково :мистецькою) біографі­
єю, і ю, громадянин (участь у Нирило -Мефодіївсьному товарист­
ві, суспільно- політичні погляди). Не все, сказане Франном,
є правильним, але в основній своїй частині внесо1, ученого в шев­
ченкознавство важко переоцінити. Його праці ознаменували ре­
волюційно -демонратичний етап у розвит1,у дожовтневого шевчен-
r;ознавства 34 .
-
3 1892 р. в <<Записках Наукового товариства ім. Шевчею,а>>
з'являютьсн біографічні нариси О. Нониського - письменнш<а і
вченого ліберально-буржуазного папрям1,у. Дещо переробивши
й доповнивши ці нариси, автор видав перший том своєї праці
<<Тарас Шевчею,о - Грушівсьтпrй. Хроні1ш його життю> (1898). Дру­
гий том вийшов уше по смерті автора, в 1901 році.
Біограф сумлінно опрацював друковані джерела і сам зібрав
багато нового. Джерела було піддано критичній перевірці а погля­
ду вірогідності, що допомогло спростувати чимало хибних твер­
джень попередніх біографів, віднинути деякі анендоти й від1,риті
нанлепи. Багатством фактичного матеріалу Нониський перевер­
шив своїх попередників. Помилкою джерелознавчог о плану було
вияористання російських повістей ю, донументів, без врахування
32 І. Ф ран r, о, Твори в двадцяти томах, т. XVII, стор. 52.
33 І. Франк о, Тарас Шевченко. - «Зорю>, 1891, No 5, стор. 86 - 90 .
_
34 М. П. Но ми ш ан ч е н к о, 3 історії українського шевченкознав-
ства, Н., Вид-во :Київського університету, 1972, с тор. 377.
248


їх художньої специфіки: багато епізодів з повістей біограф завів
у <<Хроніну>> ян реальні фанти.
О. Конисьний, слідом за І. Фраююм, порушив питання психо­
логії творчості поета; наунового аналізу творчого процесу він,
власне, не дав, а лише поназав, ю, впливала на психіку поета
реальна дійсність, стаючи поштовхом до творчості. Біограф дослі­
див обставини, за яких писався ряд творів, і навіть джерела
їх (хоч і допустився фантичних помилон), історію їх видання
(наскільни дозволяв обмежений матеріал), реакцію нритики й
читачів на ці твори, реакцію самого автора на їх суспільний
резонанс. Значно багатшою, порівняно з попередніми, виглядає
у Конисьного біографія Шевченн:а-художюша.
Політичній біографії Шевченна Конисьний надавав значення
лише доти, дою~ вола не суперечила його обмеженому уявленню
про поета. Чимало уваги він приділив Кирило- Мефодіївсь1юму
товариству. Біограф повніше виклав програму товариства, не
довіряючи офіційним твердженням про те, що воно снладалося
тіль1,и з трьох членів і проіснувало 1,іль1,а місяців. У Конисьного
вперше вrшладені хід допиту і поведінна братчю,ів на ньому,
поназана мужність Шевченна. Біограф слушно заперечив ду]І,шу
Куліша, ю,ий перебільшував вплив ідей нирило-мефодіївців на
творчість поета.
Конись1шй не ставив своїм завданням досліджувати світогляд
Шевч:енна та й не був спроможний зробити це по -нау1швому. Але
деяні аспе1,ти все-тани порушив (ідучи за вимогами жанру біо­
графії). Він вважав, що світогшrд Шевченна визначається двома
ідеями: анти1,ріпосницьною і національною (тобто, національно ­
визвольною ) . Харантеризуючи погшщи Шевченна в національ­
ному питанні, І{онисьюrй піднреслив його <<толерантність» по
відношенню до інших народів, прагнення до братерства на основі
рівності; <<у <<Журнал і >>, - писав Конисьний,- часто- густо бачимо
його толерантність і шанобу до людей, не вважаючи на їх націо­
нальність. Напр., перед денабристами, перед Герценом Шевчешю
поводився, можна мовити, побожно, юю перед апостолами правди
і волі>> 35 .
Проте на харантеристиці світогляду Шевченна не могла не
позначитися ліберально-нультурниць:ва позиція самого біографа.
Немає сумніву, що насамперед самого Нонисьного харантеризує
11риписуваппя lll евч еппові, ю, визначальної, думни про те, що
«ос11іта пародпа есть перша, велю,а _й найважніша потреба на
Унраїпі . Н е з адоnош,пи вши цієї потреби, не можна дійти до ду­
ховно-морального і матеріального добробуту. (... ) Ще більш пе­
реймається він ці єю святою дуиною, ставши братчиrшм Кирило­
Мефодіївсьного товариства, нне в головах своєї праці й роботи
становило народну освіту. І до останньої години свого віку поет
35 О. Нони ський, Тарас Шевчешю-Грушівський. ХроніІ{а його
шиття, т. 1, Льв і в, 1893, стор. 2U0.
249


міцно тримався цього погляду і за кілька день до смерті працю­
вав у сфері народної освіти» 36 . Хибно висвітлено й питання про
ставлення Шевчеш<а до релігії .
• Отже, концепція постаті Шевченка у Кониського була лібе­
рально-буржуазна. Певна цінність його праці полягала у багат­
стві майстерно ви11:ладеного фантичного матеріалу, на 1цо вказав
свого часу І. Фрашщ і що відзначає і сучасна радянсь1,а наука 37 •
Ніші ця <<Хроні1,а>> застаріла не лише ідейно, а й фю,тографічно.
В середині 900-х ронів з'являється чимало публі1шцій до1,у­
меитів, що послужили матеріалом до політичної біографії поета.
У передювілейні та ювілейні (1911 і 1914) роки, незважаючи на
посилення реюща та цензурні переслідування, 1,іль1,ість попу­
лярних нарисів, статей і дрібних розвідок різко зростає . Серед
них докладністю й серйозним дослідницьким харю,тером виріз ­
няються праці М. Гершензона, В. Семевського, М. Мочульського,
В. Щурата та ін.
•
Визначним дослідню,ом історії Кирило-Мефодіївського това­
риства був В . Семевсьний. Його вешша розвідна <<Нирилло-Мефо­
диевс1юе общество 1846 - 1847 гг . >>, написана 1911 ро1,у, побачила
світ у значно ст,орочепому цензурою вигляді 38 . В. Семевський
-
відомий історю, суб'єнтивно-історичної школи - досліджує полі­
тичні течії і народні рухи XVIII - XIX ст. Грунтовне знайомство
з ними допомогло йому розвинути думн:у, що намітилась у пра­
цях Ф. Вовна та М. Драгоманова,- про ідейний зв'язок кири ­
ло-мефодіївців з декабристським рухом . Автор простежує історію
вининнення товариства, подаючи й харантеристику гуртиа київ­
сьної молоді 1843-1845 рр. Особливу увагу приділяє він Шев­
чешюві, світогляд ююго вважає набагато революційнішим за сві­
тогляд інших 1шрило-мефодіївців .
Семевсьний обгрунтував думну про вплив поета па київсь1,у
молодь і на братчиків. У праці висловлено припущення про існу­
вання в Петербурзі прогресивного гурт1,а, в яному брав учаеть
і ПІевчешю. Аналіз ідей тов ариства дав підстави для важливого
ВИСНОВІ,у, ЩО <<Шеnч е ш,у ОНО едва JІИ В идейпом СМЬІСЛе могло
дать много нового>>. Важли в о й те, що істор~ш визнав вірогідним
свідчення про революційну пропаганду, ю,у вів Шевчешщ в Киє­
ві, наведене Ф. Вою,ом 39 . Ясна річ, В. Семевсь1шй неспромож­
ний був на той час і взагалі за своєю помірнованою політичною
позицією рознрити ті сусп ільно-історичні чинюши, яні зумовили
вининнення товариства.
З рядом досліджень про Шевчеш,а виступив В. Щурат. Янщо
в дея1шх ранніх працях він висловлював і хибні думки, особливо
36 О. R они ський, Тарас Шевчею,о-Грушівсь1шй. Хроні1,а його
життя, т. 2. Львів, 1901, стор. 366.
37 Істор і я українсько ї літератури у 8 томах. т. 4, ю1. 2., стор. 8.
38 <<Русс1,ое богатство>>, 1911, No 5, ст ор. 98-127, No 6, стор. 39 - 67.
Повна публікація - <<Голос минувшеrо>>, 1918, No 10 - 12, стор. 101 - 158.
39 Громада, Женев-а, 1879, No 4, стор. 48 - 49.
250


щодо ставлення Шевченна до рел:~гн ( <<Шевченно і Єремію>,
<<Святе письмо в Шевченновій поезії>>), яні ріюю r,ритинував
І. Франно, то пізніше він дещо відійшов від них і чимало зробив
для висвітлення політичної біографії та світогляду Шевченна.
Стаття «Тост за унраїнсьну республі1,у>> (1913) 40 пов'язує су ­
спільно-політичні погляди тан зв. <<мочеморд>> (взаємини з яrшми
ставилися попередніми біографами у провину поетові) з захід­
ноєвропейсними революційними ідеями. Тут Щурат продовжує
і розвиває погляди Франн:а. У грунтовній розвідці <<Основи Шев­
ченнових зв' яз1'іЕ з поляr{амю> (1917) 4 1 він детально простежив
усі можливі шляхи впливу польсьної революційної дуюш на
Шевченна, хоча й дещо перебільшив цей вплив. Приділено увагу
ТаІ{ОЖ взаємовпливам всередині Нирило-Мефодіївсьного товарист ­
ва; причому автор заперечує залежність від ідей товариства по­
глядів, що їх висловив Шевчею,о в політичних поемах 40 -х ронів.
Значення праці Щурата, на думr,у О. Дорошневича, полягало в
тому, що вона дала <<стимул сучасним радянсьним досліднинам до
радикальної ревізії попередніх уявлень про ідейне оточення Шев ­
ченна>> 42 •
До грунтовних досліджень належить і стаття М. Мочульсьно­
го <<Михайло Щепнін і Тарас ІІІевченнт> 43 , в яній донладно про­
аналізовано їх взаємини і чи не вперше висловлено думну про
існування nпливу не лише Щеш,іна на поета, а й- навпаюr . В ос ­
танні рОІш свого шиття Щеш,ін, на думну офіційних ніл, був
політично неблагонадійним, до чого, за М. Мочульсьним, привела
значною мірою дружба його з поетом.
3аяю{у на перегляд праці О. Нонисьrюго і створення повної
біографії Шевчеrша зробив І. Стешенно, вчений буржуазно-лібе­
рального напряму 44 . Але встиг написати лише перші два розді­
ли - про дитячі та юнацьr,і роr,и поета . Хоч біограф і винори ­
став нільна нових розвідоr{ та публінацію допументів слідства і
допитів у справі нирило-мефодіївців, проте не зміг піти далі
Нонисьr{ОГО, з яним Стеmеrша єднав і світогляд і методологія.
Тому його розділи становлять лише наслідування і до певної
міри уточнення <<Хроніни» Нонисьного, що вже, тоді не задоволь­
няло вимог часу.
Більше уваги стало приділятися вивченню мистецьної спад ­
щини ІПевчеrша - у працях О. Благовєщенсьного, Н. Широць­
тсо r'О і ocoбJП,rno О. І-Іовиц1,1{ ого у великій праці <<Тарас Шевченно
,ш MI\Jmp>> (1.91/i). О. Новицький висловив кілька цінавих біогра ­
фічпнх здогщ 1іn і обгрунтував твердження про талановитість,
самобутність і новаторство Шевченка -художнина, спростувавши
40 В. Щ у рат, З 11шттн і творчост і Тараса Шевченка, Льв ів, 1914.,
стор. 4.1 - 50.
41 <<Зацисю1 Наунового товариства імені Шевченка>>, т. 119 - 120, 1917,
стор. 217 - 347.
42 Шевченко. Річ шш 2-й, [Х.], Держвидав України, 1930, стор. 341.
43 <<Літературно -науковий віснию>, 1917, т. 67, No 2-З, стор. 225 - 255.
44 <<ЗНТШ», т. 119- 120, стор. 1- 58.
251


поширену доти думку, що талант Шевчею,а-художюша набагато
поступається талантові Шевченна-поета.
У дожовтневій шевченніані було кільна популярних біогра­
фій поета. Вони мало відрізнялпсь одна від одної, повторюючи
nідомі з попередніх праць фанти відповідно до ідеологічної по­
зиції автора та читацької аудиторії, яній призначалася книжеч­
на. Серед них вирізнялися грунтовністю й .демонратичними тен­
денціями нню1ши В. Яновею,а 45 та В. :Краніхфельд а 46 •
Дожовтневе шевченнознавство було полем і об'єктом ідеоло­
гічної боротьби, юш проводилась невпинно, хоч і не завжди від­
нрито. Тому не було і не могло бути праці об'єктивної, такої, яка .
не стояла б на певних ідейних позиціях. Зміст 1южної з них -
увага чи до світог1шду, чи до життєпису, нонцепція образу Шев­
ченка - випливав із ідейної настанови автора. На харантері і
змісті біографічного дослідження різ1,о відбилися суспільно -по­
літична атмосфера та цензурні обмеження. 3 цього погляду біль­
шим інтересом до фю,тів зовнішньої біографії помітно вирізняю ­
ться праці, видані у Росії n суворих цензурних умовах; у Галичині
з її <шуцою>> 1юнституцією, а найбільше у вільній пресі за нордо­
ном, зонрема в Женеві, ю,тивно розроблялися проблеми політич­
ної біографії та світогляду Шевч€нна.
Дожовтневе шевченноанавство нагромадило величезний фак­
тичний матеріал, дало початон розробці всіх аспентів біографії
Jllевченна (тут особливо важливе значення має дослідження
революційно-демократичною нритш,ою проблем світогляду пое­
та 47 ), занлало основи методшш і методології біографічного дослід­
ження, вироблення яних гальмувалося загальною слабкістю й об­
меженістю ідеології, методології та методини буржуазного літера­
турознавства з його біографічним та історино-культурним мето­
дами. У працях революційно-демократичних і марксистсьюrх
1,ритинів дожовтневе літературознавство зробило перші }{рони до
наунового, діален:тико-матеріалістичного розуміння історії суспіль­
ства й літературного процесу. Але тільки після перемоги Вешшо­
го Жовтня унраїнсьне літературознавство, а а ним і біографічна
шевченніана, почали утверджуватись на справді наукових, мар-
1,систсь1ю-ленінських засадах.
У часи громадянської війни виходили біографічні праці, на­
писані до революції, яні аа своєю методологією належали ще до
буржуазного шевченноанавства: біографічний нарис В. Дома­
ницького, що не раз перевидавався 48 ,
праці Д. Багаліл
45 В. Як о вен ко, Т. Г. Шевченко. Его жизнь и лптературная деятель­
ность, спб., 1894.
46 В. Кр ан их фе ль д, Т. Г. Щевчешю, певец У1,раинь1 и Запорожr.я
(1814-1861), спб., 1901.
47 Див. розділ <<Шевченко в критиці кінця ХІХ - почат"у ХХ ст.».
48 В. Доманицький, Життя Тараса Шевченка.-У ,ш.: Т. Шев-
чен ко, Кобзар, К, <<Криниця», 1917 . .
252
/'


<<Т. Г. Шевчеш,о і Кирило-Мефодіївське братств0>> та М. Сумцо­
ва <<Слобожанщина і ПІевченко>> 49 • Видавалися й ті дослідження,
що через цензурні заборони не мог,1и бути повністю опублі1щвапі
до JRовтня (напр., відо:ма праця В. Семевського <<Кирилло- Мефо­
диевсное общество>>) 50 .
Полем відкритої боротьби за Шевченна стала публіцистюш
та популярний біографічний або н:ритино-біографічний нарис. За
І{оротний час під егідою націоналістичних, контрреволюційних уря­
дів, вийшло багато брошур і статей, у яких висловлено ті ж самі
націоналістичні ідеї, що й у дожовтневій буржуазній пресі, але
більш войовничого харантеру.
Ствердження того, що <<Шевченко - наш, батрацький, робіт­
шхчо-селянський!», було головною думкою радянсь1юї публіци­
стики, ю,а спиралася головним чином на твори поета і на попу­
лярні нариси про нього. Певна позитивна роль цих статей у бо ­
ротьбі з буржуазно-націоналістичною фальсифі1шцією Шевченка
була безперечною.
,
У складних умовах громадянсь1юї війни робилося все можли­
ве, щоб познайомити широні маси трудящих з життям Шевченна.
В численних талановито написаних статтях В. Коряка про Шев­
чен1ш початку 20-х роr{ів чи не найбільш виразно виявились і
нові позитивні й негативні риси молодої радянської публіцисти­
ЮІ. Революційний пафос, чіт1{а 1шасова позиція - й оцінка, вико­
ристання всього 1,ращого з прогресивної наукової спадщини
минулого становлять здобут01, радянсьної шевченкіани. В той
же час невиробленість JІітературознавчої методолог11 призвела
і до деяних помилкових тверджень, особливо в оцінці оточення
ПІевчешш. Позитивне значенюr мала часом гостра нритИІ{а до­
жовтневих хиб, виступи проти націоналістичної фальсифі1{ації
Шевченка 5 1. Тогочасна нритина справедливо зазначила, що
rшижна статей Корю{а спричинилась до перегляду методології
дослідження, до <<методологічної диференціації наших дослідни­
нів» 52 .
Старий, традиційний харю,тер висвітJlепня біографії поета
продовжували популярні збірнини, що вийшли 1919 і 1920 рр. 5"
Першим справді науновим виданням був збірнин <<Тарас Шев­
чеюю>> (ДВУ, 1921). Вміщені в ньому статті методологічно стро­
rшті. Вирізняється стаття Є. Григоруїїа <<Велиюrй бунтар>>, де
постаnлеио питання про етапи розвитr{у світогляду поета. Але,
49 Т. Г. Ше D чоп J( о, l{обаар, К.- Х.- Львів, <<Рух>>, 1918, стор. ХХІ! I-
LIV та стор. LV-LXXШ.
50 <<Голос минувшеrо>>, 1918, No 10-12, стор. 101-158.
51 В. Кор л І(, Боротьба за Шевче1ша. (Збірник статей), Х., ДЕУ, 1925,
52 О. Дор о ш не вич, Сучасний стан шевченнознавства. - «Шевченко.
Рі•шик другий>>, стор. 375,
53 «Шевченк івський збіршш. Шевчешювсюrй сборнию>, Х., 1919; <<На
роновини Шевче1шові», Х., - 1920; «Тарас Григорьевич Шевченко>> [Бахмут],
1920; «Тарас Шевченно. В 59-ті роковини смерті Кобзарю>, Чернівці, 1920;
<<Тарас Шевчеш,о», Умань, 1920.
253


вірно вназавши напрям, у яному йшов розвитон соціальних по­
глядів Шевчею<а, автор занадто спростив і уповільнив цей .про­
цес. Наголос саме на еволюції світогляду, яний раніше нерідЕо
висвітлювався статично, атщент на бунтарстві поета проти 1ша­
сового гноблення та релігії становлять те цінне, що було в стат­
ті Григоруна, не позбавленій і неправильних тверджень.
Спробою застосувати положення історичного матеріалізму до
аналізу суспільних та літературних явищ була книжка А. · Рі­
чицького <<Тарас Шевченко в світлі епохю>, на якій виразно по­
значилося занадто спрощене розуміння літературного процесу,
прямолінійне пов'язування його з соціально-економічними проце­
сами в суспільстві, недооцінка специфіки художньої творчості.
Основна теза про те, що правдиво відображати психологію певно­
го 1шасу може тільни представник того самого 1шасу, призвела до
різ1<ого протиставлення Шевченка його оточенню, до висновr<у
про суспільну самотність поета, до перебільшення ролі <<мужиць­
ноЇ>> інтуїції у формуванні його світогляду. Абсолютизуючи роль
походження й недооцінюючи роль соціального оточення 54 , Рі­
чи:ць1шй увесь аналіз світогляду поета будував на психології нрі­
паць1<их низів.
Тогочасна нритияа відзиачюrа в цій монографії істотні хиби,
зонрема недостатнє дослідження самої доби, применшення впли­
вів оточення на поета, недооцінну культурного рівня Шевченка 55 .
Розробна політичної біографії Шевченна посідає найвагоміше
місце в радянському шевченкознавстві 20 -х ронів. Далі дослі­
джується історія Кирило-Мефодіївсь1<ого товариства і ролі в ньо­
му Шевченна (праці Д. Багалія, М. Новиць1<ого, 3. Гуревича).
Н'ниж1<а Д. Багалія 56 , в основу ЯІ<ОЇ п01шадено статтю, вміще­
ну в <<Кобзарі>> Шевченка 1918 р., значно доповнена за новими
дослідженнями. Автор подав корот1<ий огляд джерел, зазначивши
необхідність їх детального вивчення і видання. Аналіз в ній
політичних поглядів поета до заслання за своєю методологією
стоїть не вище за той, що робився ліберально-буржуазними шев­
ченнознавцнми. І це, власне, не стіль1п1 аналіз, снільни переназ
змісту політичних творів, до того ж з порушепннм хронології ви­
r<ладу. Харат,теристи1<а ідеології братч1шів подана загалом пра­
вильно з наголосом на революційності поглндів Шевчешш. Ідео ­
логію декабристських товариств Багалій харантеризував голов­
ним чином за В. Семевським . Вміщено тут і стислі відомості про
вплив на 11.Іевченка польсьних революційних течій, петрашевців
і Герцена. Все це - доповненнн, яні не ввійшли органічно в роз­
відну, а були зроблені в окремому виданні, що порушило по­
слідовність вюшаду.
54 Саме ця хибна засада виншшала гостру нритину з боr,у П. Филипо -
вича та О. Дорошневича.
•
55 О. Дор о ш не вич, Сучасний стан шевченнозпавства.- <<Ш~шчепно.
Річrпш другий>>, 1930, стор. 375 - 376.
56 д . Б ага л і й, Т . Г. Шевченно і нирило-мефодіївці, Х . , ДВУ, 1925.
251


На ста ттю Багалія 1918 р. спирався М. Возню, у книзі <<І{и­
рило-Мефодіївське братство>> (1921). Ця праця теж мала рефера~
тивний характер, деякі автори переказані в ній дослівно. AJie
пере1{аз зроблений вичерпно, сумлінно і значно стрункіше й
послідовніше, ніж у Багалія. Rраще висвітлена ідеологія попе­
редниRів братства, простежені погляди гуртка 1,иївсь1{0Ї молоді,
детально юшладені основні до1,ументи братства, охарантеризо­
nані тогочасні суспільні течії. Багато місця приділено матеріалам
слідства, доRладно по1{азано поведінRу братчrшів, подано їх ви­
словлювання про товариство та про ОІ{ремих його учасників.
Автор більше пере1,азує і І{оментує, ніж аналізує. Проте матеріа­
ли про зізнання братчиRів збагатили уявлення читача про ідео­
логію і діяльність ціr.ї організації.
Rнилша написана сумлінно, хоча погляд автора на історичний
процес •загалом ще ідеалістичний, а в подіях на перший план
висунуто національно-визвольний, а не соціальний аспе1,т бо­
ротьби.
Через три роки після праці Д. Багалія вийшла 1шиж1.а 3. Гу­
ревича <<Молода УRраїна>> (Дершвидав Унраїни, Х., 1928), в
яній зроблено спробу простежити генезис ідей товариства, роз­
глянути й дати харю{териспшу його діяльності з позицій мар­
нсизму. AJi e в ній дещо применшено роJІь ідей російсьRого та
по ю>сь1юго визвольвого рухів, аналіз ідей братства надто спроще­
ний. Певн е позитивн е зиачеиюr ця праця мала завдю,и тому, що
спростуваJІа п е об' є юиппу оцію,у, ят,у дав братству Річ:ицьRий.
Гуревич наголосив на прогресивному харю,тері провідних ідей
братства, на їх спрямованості проти нріпосництва й самодержав ­
ства. Заслугою автора буJІо і під1{реслення того, що Шевченно не
протистояв усьому братству, а мав спільшшів, готових до рево­
шоційних дій.
Над розробною поJІітичної біографії поета багато працював
М. НовицьRий . У 1924 р. в статті <<Арешт Шевченна в 1859 р.>> 57
дослідник, спираючись па донументи, розповів про межиріць1шй
нонфлінт і реанцію ІІІ Відділу :на ці події. До статті додано
хронологічний реєстр подій та офіційну дОІІ:уме:нтацію . 1925 р.
М. Новицьний зробив наукову пубJІі1,ацію шевченнівсь1юї справи
n ІІІ В ідділі - <<llіевчеш{о в процесі 1847 р. і його паперю> 58 .
П убJ 1 і1 (ЕЩі:і п ередуваn дотшад:ний опис ходу слідства (оснільІ{И це
<,'1'<Юу11f\JІОСН )Н 13•1 тта) і аnаліз попередніх праць на цю тему,
:J 1.11 < и х 11 11 i,i J ( OIOJ flJ \І1i11ioю була, НІ{ він вважав, <<Хроніна>> О. Rони ­
с1,1<ОL'О. Автор норо1(01rJ1иво стверджував фант чшшства ШевченRа
у товари ств і , що 110 б у л о розн:рите лише завдшш сприятливим
сnідченням біJ rь1ло с ті а р е штованих і тій обставині, що в паперах
поета не знайдено шодпих донументів про це.
67 «Шевчею( івський збірнию>, т . 1, R., «СорабJ(ОП>>, 1924, стор . 130-148.
58 <<Україна», Науковий двомісячник українознавства, .No 1-2, R., Держ­
n1щав У1,раїни, 1925, стор. 51-99 .
255


М. Новицьний до:нладно висвітлив історію арешту поета
1850 р., ілюструючи 11 спогадами Ф. Лазаревсьного; чималу
увагу приділив справі С. Левицьного т а М. Головна, супрово­
джуючи її винлад публінацівю офіційних до1,умептів, більшість
JШИХ друкувалася вперше 59 . 1929 р. ДОСЛіДНИІ• додав Ще НИЗІ,у
важливих документів до ц1в~ справи, з яких найважливішим
було висвітлення ходу слідства, проведеного підполковпи1,ом Чи­
гирем 60.
В іншій своїй статті <<Цитадельна легенда>> 61 М. Новицьний
спростував твердження багатьох біографів про те, що Шевченна
1846 р. було ув'язнено в Петропавловсьній фортеці. Першим
написав про це О. Огоповсьr,ий на підставі листа поета до Я. І\у­
харенка (квітень 1854 р.) і відомого вірша М. Ненрасова; потім
В. Доманицьний писав, що циrш поезій <<В казематі>> створений
у Петропавловсьній цитаделі, а за ним це повторили й автори
популярних біографій (В. Яновенио, І . Білоусов, В. Rорян та
ін.). Насправді ж в'язнями фортеці були М. Гулан і М. Ностома­
ров, а Шевченна тримали в назематі ІІІ відділу.
До важливих проблем політичної біографії Шевчениа пале- ­
жить тема <<llіевче1шо і денабристш>, перші вназівни па ю,у має­
мо в статтях Ф. Вовна і М. Драгоманова. Вона посідає значне
місце в працях В. Семевсьного (на якого спиралися Д. Багалій
і М. Возню,). Ії розглядові присвячена стаття П. Филиповича
<<Шевченко і денабристю> 62 . Значно доповненою вона вийшла
1926 р. 01,ремим виданням ( <<llіевчеНІ{О й денабристю>). Це грун­
товне дослідження, в якому детально розглянуто всі згадш1 про
деr,абристів у Шевченнових творах, майже всі напали - і літера­
турю, 1 суспільні,-'--- через яні поет міг дістати в і домості про де­
кабристів, а танож мало не всі фаr{ти взаємин Шевченка з де­
набристами .
Численні згадни про відомий епізод із зернами з праr{тиrш
Шевченнової пропагандистської діяльності серед селян дослі ­
джував П. Филипович у статті <<Революційна легенда про Шев ­
ченна чи дійсність>> 63 . Біографи й мемуаристи відносили .його до
різних періодів життя: поета. Всупереч І. Фрашюві й 13. ІЦура­
тові, які вважали цей епізод легендою літературного походшепня,
припасованою до Шевченка, Филипович прийшов до nисновну,
що беззастережно заперечувати його не можна. Він відповідає і
поглядам, і вдачі Шевченка, яний міг довідатися про нього з на ­
родних JІегенд та з розповідей про мазурсьну різню. Але немає
танож і достатніх підстав rштегорично стверджувати реальність
_
59 М. Но ви ц ь ни й, До історії арешту Шевче1-ша '1850 р.- <<Шевчешю
та його доба>>. 3біршш перший, 1925, [ К], ДВУ, стор. 141-155.
60 М. Но ви ц ь ки й, До істор,ії Оренбурзьного ар е шту Шr.вчеrша . -
<<Глобус», 1929, No 5, стор. 74 - 78 .
256
61 <<llіевче1шо. Річшш другий>>, 1930, стор. 165-171.
62 <<Шевче~шівсьний зб ірнию>, т. 1, Н:., <<Сорабноп», 1924, стор. 25 - 41.
63 «Шевчешю та його доба>>. 3біршш другий, К, 1926, стор. 5- 22.


цього епізоду, яний, можливо, проето харантеризуе етавлення
народу до поета. Сучаені доелідники агітацію за допомогою зерен
вважають вірогідною 64 .
Значний внееок у доелідження політичної біографії та евіто­
гляду поета зробив О. Дорошневич, автор ряду етатей, об'єдна­
них пізніше в книжку <<Етюди з шевченкознаветва>> (1930). До­
еліджуючи зв'язки Jllевченна з еуепільно-політичними течіями,
Дорошневич вивчав шляхи, яюІми міг іти вплив на нього ідей
еоціалізму та комунізму, - наеамперед через петрашевців та Гер­
цена. Це був розвито~{ і н:онкретизація виеловленого І. ФраНІ{ОМ
ще в 80-х роках минулого етоліття здогаду про ідеологічні впли­
ви в 30-40-х роках, які, безперечно, не могли оминути молод01·0
Шеnчеш<а. Більш до1шадний аналіз І{ОЖної з цих проблем До­
рошп:еnич зробиn пізніше. 1926 р. в другому збірнину <<llіевчен­
но та його доба» вміщено його етаттю «Шевчеино й петрашевці
в 40-х рр.».
Розглядаючи папери петрашевця М. Момбеллі, знайомого
Шевченка, автор знаходить певну епівзвучніеть між поглядами
Шевчеrша й Момбеллі, а також Шевченна й авторів «l\арманного
еловаря иноетраннь1х слов, вошедших в еоетав руееІ{ОГО язьша>>
( І вип.- 1.845, ІІ - 1846), енладеного М. Петрашевеьким, Вал.
Май1юnим та Р. Штрандманом - знайомим Шевченна з 1845 р.
О. Дорош1,сnич nнатав, що ідеологічна атмоефера відбилаея і в
<<Словаре>>, і n 110J1.ітнчніі,і: поезії Шевчепна.
Проблему зв'н:зну світОl'JІЯду ІUевчеина з соціаліетичними та
номуніетичним.и ідеями порушив О. Дорошневич у праці <<До
пи т ання про nш1юз Герцена па Шевченка>> (Х., Держвидаn
України, 1928). Доелідпик ВІ<азав ЛІ{ па спільне, тю{ і на відмін ­
не в ідейних поглядах Герцена й Шевченна.
Шевчеюю стежив за революційною діяльністю О. І. Герцена
за нордоиом і захоплювався нею, був знайомий з найновішими
нелегальними виданнями Герцена. Матеріали <<Поляриой звездЬІ>>
і <<:Колонола>> та брошур <<:Крещеная еобетвенноеть>>, <<14 денабря
1825 и император НиRолай>>, безперечно, сприяли посиJ1енню в
Шевченна симпатії до декабристів і ненависті до царату. О. До­
рашкевич подав чимало і теRстових паралелей: оRремі виелови,
міркування й факти з праць Герцена близьRі до виеловлених
Шевчеююм у <<1-Нурналі» та поезінх 1857 -1860 рр.
Взаємозn'язюі1 Шевче1ша з петрашевцями висвітлено в статті
П. Филиповича <<llіевчеш,о й Плещевв>> 65 , де автор висловив здо­
гад, що обидва поети могли зуетрічатиея ще в Петербурзі, до
заелання, і зустрілисн танож в Уральеьну 1852 р.
Велика увага n 20-х ро1,ах приділяється вивченню оточення
64 Див. Є. П. Ни ри л ю к, Легенда чи епізод з біографії.- У кн.:
І в ан Франк о. Статті й матеріали. 36. 11, Вид. Львівського університету,
1964, стор. 87 - 97.
65 <<Життл й реnолюц і ш>, 1929, No 3, стор. 151-154.
257


Шевченка. Публі1,уються статті П. Филиповича - <<Шевченко і
Гребінка>> 66 , М. Марковського - <<llіевченr,о і Микола МарRе­
вич>> 67 , дві статті В. Петрова «Шевченко, Куліш, В. Білозер­
ський - їх перші стрічі>> 68 та <<Куліш і Шевченко>> 69 , А. Лобо­
ди - <<Шевченко і Некрасов>> 70 , П. Руліна - <<Шевченко і Щеп-
1,іш> 71 , І. Айзеншто1,а - <<Тургенєв і Шевченко>> 72 , нотатки про
знайомство Шевченна зі Львом та Мю{Олою Толстими і В. Ста­
совим 73 .
Для вивчення Шевченнового оточення багато зроблено авто­
рами коментарів до ІІІ і IV томів повного зібрання творів Шев­
ченка (1929, 1927); коментарі нерівноцінні, часом помилкові чи
буржуазно-націоналістичні у виствітленні подій, але багаті фантич­
ним матеріалом.
Автори оглядів шевченrюзнавчої літератури 20-х років (І. Ай­
зеншток, Б. ЯRубський, О . Дорошн:евич) підкреслювали необхід­
ність збирати факти для · паукової біографії Шевчеюш: <<Без
знання фактів ми не зможемо й освітлити ш, слід Шевченнову
творчість, хоч треба добре пам'ятати, що біографічні фанти пе
можуть правити за мету, а лише за засіб до основного дослід­
пицьІ{ОГО завданпл - вивчення поетичних творів>> 74. Причому
марнсистсьна нритюш застерігала від небезпени емпіричного на­
громадження фа1,тів без їх правильної оціюш 75 .
З 30~х ро1,ів почався новий етап у шевчею,ознавстві,- в центрі
біографічних досліджень стає проблема політичпої біографії та
світогляду Шевченка, яна розроблялася в • численних працях
Є. Шабліовського. 1931 р. в його статті про Шевченка в
<<Большой советс1,ой знциклопедию> 76 визначено історичне місце
поета як <<Виразника гасел селянської революції>>, підкреслена
близькість Шевченка до російсьної революційної демо­
кратії, схарантеризовано розвито~, його суспільно-політичних
поглядів.
1932 р. вийшла 1шижна Є. Шабліовсьного «Пролетарська ре­
волюція і ІПевченно>>, в ш,ій автор нритю,ував перенрученнл
світогляду Шевченна антинародними групами до 7Новтня і в
роки громадянсь1,01 війни, а татюж націоналістичною еміграцією .
66 <<Укра їна>>, Науковий двомісячник у1,раїнознавства, No 1-2, 1925,
стор. 24-36 .
67 Там же, стор. 37-41 .
68Там же,стор.42-50.
69 <<Шевченко та його доба. Збірни1, перший>> ,- 1925, стор. 57-79.
1о Та м же, стор. 99-108.
71 <<Шевчешю та його доба. Збірню, другий>>, 1926, стор. 101-113.
72 <<Червоний шлях», 1926, No 2, стор. 139-148.
1 3 <<Літературний apxin>>, 1930, .No 3-6, стор. 221-235.
74 О. Дор о шк еви ч, Сучасний стан шевченкознавства . - У
кн. :
Етюди з шевченкознавства, Х.- К, ДЕУ, 1930, стор. 19.
75 В. Д ес п л к, Культурні традиції й шевчешшзпавство в наші дні.­
«Критика>>, 1928, .No 3, стор. 11.
76 БС8, т. 62, М., ОГИЗ, 1933, стор. 176 - 185.
258


, Розділ «Життєвий
шлях Шевченка>> є популярним нарисом, у
япому дещо перебільшено обмеженість світогляду поета.
Світогляд Шевченка розглядав Є. Шабліовський у праці
<<Т. Г. Шевченн:о та його історичне значення» (К., 1933). Автор
виступив ян: проти націоналістичного <шульту» поета, тан: і проти
<< модернізації світог.ляду Шевченн:а>>,- проголошення його ідсо­
JІОгом пролетарсьн:ої революції. Харан:теристин:а світогляду поета
пе позбавлена деяю1х помилн:ових тверджень в соціологічному
ПJІаНі.
У праці 1934 р. «Т. Г. Шевчсюю. його життя та творчість>>
.
]Пабдіовсьний поназав, ян прогресивні ідеологічні впливи та
л-~з1,1 щn дій спості формували світогляд революційного демо1,рата.
Х о•1а і:1 т ут певною мірою позначились вади його попередніх
р об іт, н а ·,·о~і ча с це був значний прон уперед. Майстерність ви­
І (J ІНІ \У, боі,іо,щ нубліцистичпість зробили її одним з нращих зраз­
І ( і u uопулпрпої біографії поета.
1934 р. з'явилася стаття Є. Шабліовсьн:ого <<Шевчеюю і Чер­
нишевсь1,ий» 77 , а наступного ро1,у - онрема ннижна 78 • Це була
грунтовна розробна питання про ідейну спільність Шевченна з
російсь1,ими революційними демонратами - М. Чернишевсьним,
М. Добролюбовим, М. Михайловим, В. Нурочн:іним, про їх бороть­
бу з буршуазно-ліберальним табором. Тут уперще були розгля­
ттуті взасмипи Шеаченн:а з гурт1им <<ИснрьІ>>. Ця праця містила
чимюю nipnoro й nапшивоrо, що лягло в основу значно перероб­
Jrепого і І(О ІІ 0ІІ) І 0 1ІОГО її видапшr 1958 р.
У грудн:і 19 3 р . відбуJІася поширена нарада літературознав­
ців, лТ(і 11 рn111 0 11 н:11и щ1д новим анадемічним виданням творів Шев­
чс1ша. І-І ар ~,ща нн:шачИJ1а завдання: <<Правильне більшовиць1,е
висоітJ1 0 11н н IJ 1. овчеш(а мусить бути глибоно наунове, поставлене
пn слу ,пбу но11альшому зміцненню пролетарсьної диrпатури, оста­
·,· очпі і,і J1іпвідації всіх 1шпіталістичних елементів, найшвидшому
1 t0ромощпому будівництву соціалізму. Віяної ідеалізації, ніююго
пр1шрашування,- правдивий більшовицьний поназ велиrюrо ре­
волюціонера минулої епохи; нещадна боротьба проти всіх тих,
хто намагається ім'ям Шевченна посіяти недовір'я до радянсьної
влади серед унраїнсь1шх трудящих мас, ім'ям Шевчепна проти­
стnпити J\i· маси трудящим інших національное,тей, яні входять
110 <',l(Mf\Y СРСР,> 79 •
Н) ; И ])ОІ (У 011убJІіпоnапо <<Тези до 120-річчя з дня народження
'І'. 'І '. ІІІ 01JІ1О111ш>> Dі1111ілу 1(ультури і пропаганди ленінізму ЦН
Ю L( б ) У. У ])fІІ\і стат с і,і ( В. Затонського, А. Хвилі, Є. Шабліов­
СЬІ( ОГО та іп.) буJ 1и до1шадно розвинуті положення <<Тез>> 80 . На­
голос па визпачоппі Шеnченна ян революційного демонрата дав
77 <<ІсторИІ(-більшовию>, 1934, No 1, стор. 73-116.
78 <<Шевченко і російсЬІ,а революційна демократію>, К, 1935.
79 «Нультура і пропаганда», 1934, No 1, стор. 61.
80 Докладніше див. у розділі «Етапи розвитку радянського шевченко­
ІJІІавства» .
9*
259


поштовх дальшим дослідженням зв'язr{ів поета з російсьною ре­
волюційною демократією.
Ювілей поета 1939 р. був новим етапом в розвитr{у шевченко­
знавства. Академія науr{ УРСР, вищі навчальні заклади видали
до ювілею нбірники науrшвих праць, в яких багато уваги приділе­
но світоглядові Шевченr{а та його політичній біографії.
Серйозним дослідженням ідеології Нири:ло-Мефодіївського
братства та ролі в ньому Шевчеш{а були статті А. Бортни:rшва,
що являли собою ortpeмi розділи: великої праці. У статтях <<Шев­
чею{о і організація І{и:рило-Мефодіївського товариства» 81 та
<<Нирилло-Мефодиевское общества>> 82 автор обгрунтував думr,у
про прогресивну еволюцію ниївсьrюї молоді під впливом Шевчен­
ка, декабристських, польських та зах ідноєвропейс ьких револю­
ційних ідей 83 , проаналізував основні донументи братства, світо­
гляд братчиків та їх політичну програму.
Питання біографії розроблш1ися в статтях М. Моренця, юшіі
на матеріалах ленінградських архівів досліджував проблеми, по­
в'язані з життям поета в Петербурзі. Дослідни:rюві пощастило
відшунати низну цінних до1,ументів (відпусrшу, прото1ЮJІИ <<То­
вариства заохочення художпиЕіm>), що по-новому висвітлили
навчання Шевченr,а в rшасах <<Товариства>>. На їх основі автор
критично переглянув траr,тою,у відповідних місць повісті <<Ху­
дожнию>, ю,ій надавали інколи значення доrчмента 84. У статті
М. Моренця <<Т. Г. Шевченко в Петербурзі>> введено в обіг факти,
що ставлять під сумнів переr,аз М. Чалого та деяких інших бі­
ографів про перебування Шевчеш{а в Варшаві, іню,ше висвіт­
люють роль В. Ширяєва в житті Шевченка 85 .
1939-1940 рр. з'явилася серія статей М. Шагінян з різних
питань біографії та світогляду Тараса Шевченrш, що пізніше скла- ·
ли книжку <<Шевченко>> (1941). Жанр праці визначити важ-
1ю: тут бачимо риси психологічного портрета, дорожніх нотаток,
критичного есе, публіцисти:rш і, разом з тим, це - науr,ове дослі­
дження. На підставі маловідомого доr,умеита - щоденника О. Бу­
таrюва - дослідниця внесла багато нового у висвітлення Араль­
сьної еr,спедиції і змусила іп аюл е оцінити її значення в житті
поета. Зовсім невідомим був фаr,т участі Шеnчеш,а в еr,спедиції
па І{ара-Тау, про що авторr,а, на жаль, лише згадує· (донумеп­
тальне обгрунтування цей фан:т дістав лише у повоєнні роr{и}.
1838-1839 рр. з'являється пизr,а статей І. Айзенштока, які
лягли в · основу його дослідження <<Яr, працював Шевченко>>
81 <<Наукові записки . Rиївсшоrо університету>>, R., 1939, стор. 275-298.
82 Трудм исторического фаr,ультета Rиевсноrо университета, т. 1, 1940,
стор. 221-271 .
83 Ця ж думка знайшла підтрим~,у і в останніх дослідженнях історrшів
(П. Гончар у н, Питання історії Rирило-Мефодіївсь1шго товариства.~
«Ущ1аїнський історичний журнаю>, 1970, .No 5).
84 М. Моренець, Шевченко і <<Общество поощренин худощшшов» . ­
<<Радннське літературознавство. Наукові записки». Кн. 4, Н:., 1939.
85 «Образотворче мистецтво>>, 1940, .No 3, стор. 4-13.
260


(К, <<Рад. письменнию>, 1940). Rнюrща сrшадається з окремих
розділів. Перший - <<Шевченко
-
читач» - затючатr{ував серію
досліджень інших авторів про леr{туру поета, що спростовували
старі твердження про неосвіченість та інтуїтивізм поета, розкри­
тши глибінь його внутрішнього світу в його зв'язr{ах з І{JЛьтур­
иими надбаннями людства. У розділі <<Робота над рукописом»
автор зробив значний внесок у розробку психології творчості
Шевченна. Для шевченr,івської біографії неабияке значення мало
nисnітлення питання про автобіографізм творчості поета, тобто
про правомірність використання її ЛІ{ джерела біографічних ві­
домо стей (розділ «Автобіографізм Шевченка>>).
До ювілею видано r,ілька популярних нарисів - П. Альтма­
н n, Г. АJrенс єє nої, Т. Времєвої та Е. йоффе, І. Стебуна, М. Бєль­
" 1,ГІ(о11а, І. Плад нмирсьного, І . І{ошового, С . Раєвського. Найбільш
со рііозпі з пих - праці І. Стебуна та Г. Владимирського, причому
працн останнього відзначається більшою повнотою, самостійністю
у виrшристанні джерел. Щоправда, всі вони рясніють фактичними
помилками , хибують на деяку однобічність у висвітленні світ­
огляду.
Велика Вітчизняна війна не зупинила розвитн:у нау1ювої дум­
ни. Ня земJІі братньої Бапширії триває робота і в галузі шевчен­
нозпавства, зон:рема дослідження біографії.
У рони війпи з'нвились популярні нариси про Шеnчеющ.
Ст11слим nи1ш адо м політичної біографії поета був нарис Ф. Яст~
ребова <<Т . Г. JJloпLJ e тшo (їl{ иття й тв о рчість)>> 86 . Ниижна Д. Ко­
с ариr<а <<Войоn а нч е ~юrттн Тараса Шевчеш,а» ([Уфа], 1943) -
белетризована 11 опулнрпа б імрuфія, написана жваво й піднесено,
проте з чималою r,іJrьністю фа1,тичиих помилок. Популярний ха­
рат,тер маJІИ й сторінки, присвячені Шевченкові (його останнім
роr,ам шиття ), у нарисі О. Дорошневича << У-країпська культура
у двох стошщнх Росії>> (І{., Дертвидав Ут,раїни, 1945).
Далі розроблялись 01,ремі питання біографії поета. В січні
1942 р. на сесії А rендемії наун УРСР з доповіддю <<Шевчею,о -
мандрівнию> висту нив М. Тначенно 87 . На матеріалі російсь1,их
повістей, малнрсьюrх творів і поезій досJіідюш уточнив маршрути
іі хронологію двох перших подорожей Шевченка на Україну -
питаuпя, ще мало розроблені на той час. Автор звернув увагу на
'І' О і,і ви юпочuо бага тий матеріаJr, яrшй дають подорожі Шевченr{а
J \ J І ІІ ронум і11нr1 iii o 1·0 JJітературної та мистецьної спадщини. Дея:і,і
11і;101v,ості 11р о 11 о р • бупап пя lПевче1ша на Унраїні подав М. Тна­
• 1. о .1ш о п татті << ІІІ овчсrшові місцн на Україні>> 88 • У доповіді па
Шевченнівсьній сесії АН УРСР 1943 р. <<Шевченко в Москві>>
М , Тначепно розt'лнпув фанти, пов'язані з перебуванпя:м Шев-
86 <<Українська література>>, 1943, No 3-4, стор. 156 - 173.
87 Праці січневої сесії Аrшдемії науr, УРСР, т. 1, Уфа, 1942,
стор. 81-100.
88 «Унраїнсьr,а література>>, 1942, No 3-4, стор. 192-204.
261


ченRа в другій столиці та взаєминами з О. БодянсьRим, М. Щеп­
Rіним, М. МаRсимовичем 89•
У березні 1944 р. в МосRві відбулась Шевчен:ківсь:ка сесія
АН УРСР, на я:кій з доповіддю про :Кирило-Мефодіївсьне брат­
ство виступив Є. :Кирилюк Подавши огляд матеріалів з історії
братства, він обстоював членство в ньому Шевченна, а ТаІ{ОЖ
фа:кт впливу Шевчен:ка на ідейні погляди братч1шів 90 •
Після визволення У:країни від німець1щ-фашистсь1шх загарб­
ни:ків діяльність Інституту літератури продовжується в :Києві.
1944 р. в Інституті утворено відділ шевчею{ознавства, я:кий став
ноординаційним центром цієї гаJ1узі науни.
Триває робота над дослідженням біографії Шевченна, особли­
во політичної. Част:ково ці питання порушено в праці П. Зайон­
чновсьного <<:Кирилло-Мефодиевс1ше общество>> 91 • Автор прийшов
до снромніших виснов:ків, ніж А. Бортнинов: розглядати товари­
ство ян ціл:ком оформлену організацію немає підстав. Позиція
Шевчен:ка в товаристві протиставлена позиції всіх інших його
членів, навіть Гулана і Навроць1юго . Через це лишились не з'я­
сованими деяні пуннти програми, що мали революційний зміст.
ЗайончновсьІІ:ий висловив дис1,усійне припущення про намагання
Ill Відділу rшось применшити політичну роль товариства. Основ­
ною вадою цього дослідження є статичний підхід до аналізу
історії та ідей братства (всупереч працям М. МарІ{ОВСЬІ{ого та
А. Бортнинова). 1959 р. праця П. Зайонч1<0всь:кого вийшла онре­
мою ннижною, доповнена оглядом джерел і літератури та аюші­
зом суспільно - е1юномічних умов, за яю1х винюши ідейні погляди
братства 92 •
Багатьма дослідженнями розширюється уявлення про ноло
знайомств Шевченна з революційними діячами: А. Недзвідсь1,о­
му, на підставі розшунаних ним спогадів Г. Малець1{ого, поща­
стило довести можливість особиетого знайомства Шевчеюш з
М. Михайловим на вечорах у художню,а Мартинова 93 • Припу­
щення щодо знайомства Шевчен:ка з петрашевцем О. Хани:коnим
висунув І. Айзеншто1, 94 .
Висвітлення ролі передової російсь1юї думни в розвит1,у сві­
тогляду Шевченна посідає значне місце в повоєнному шевчеюю­
внавстві. Онремі аспекти світогляду розробляються в працях
О. Білецького, Є. :Кирилю:ка, Л. :Коваленка, М. Новинова, О. Ма­
зурневича, Я. Дмитерка, С. Чавдарова, Є. Шабаліної та ін. 3 по-
89 «Пам'яті Т. Г. Шевчею,а>>, М., 1944, стор. 82-: -92.
90 Є. R и ри люк, Шевченко і Rирило-Мефодіївське братство.- <<Вісті
АН УРСР>>, 1944, .No 3-4, стор. 39- 53.
•
91 Трудь1 Историко - архивного института Главного Архивного управле­
ния МВД СССР. Кафедра истории СССР, ВЬІП. 3, 1947.
92 П. З а й он ч 1, о вс ь ки й, R:f[рилло-Мефодиевское общество (1846-
1848), Изд-во Московского университета, М., 1959.
93 <<Літературна газета», 1946, 18.IV, .No 16.
94 Учень1е
записки Ленинградского пединститута, т. 67, 1948,
стор. 102-107.
262


чатну 50 -х років виходять 1шижки Я. Дмитерка, І. Головахи,
М. Нови1{ова, І. Назаренка, що були певними спробами синтезу
n характеристиці світогляду поета. Але недостатня розробка 01,-
ромих його проблем, а танож недооціш{а художньої специфіки
.пітературного твору негативно позначилися на результатах до­
сліджень.
На початну 50-х років були заповнені деякі білі сторінки
:шиттєпису Шевченн:а; серед них - похід на Кара-Тау в с1шаді
О t( сnсдиції для розшу1{ів І{ам'яного вугілля 95 . Ці дослідження по­
в'л:запі з веJrи1щю роботою, яка проводилась Інститутом :мистецт­
nо:зн.111стnа, фоль1шору та етнографії спільно з Державним музе ­
см Т. Г. ]І[еnчешш АН УРСР над виданням мистецької спадщи -
1rи 11 [о 111rсшщ, що сп.пала VII-X томи повного видання його
т11 оріn . ]3 XOJ(i дос.підшеппя особливо nідчутпо виявилася взаємо­
:заJ r ошиісп, стану розробни життєпису Шевчеш,а в найдрібніших
деталях з атрибутування:м його :мистецьких творів. Тут відбулося
взаємозбагачення і життєпису, і уявлення про творчий процес
Шевченка-худткпюш 96. НаслідІ{ОМ дослідження :мистецьної спад­
щини Шевченна, ян зазначав Б. Бутник-Сіверсь1,ий, було те, що
<<зусиллями І{о.пективу вдалося встановити чітні етапи в творчості
(мистець1,ій.- Ред.) Шевченна ро1{ів заслання, _їх повну хропо­
J r огічну послідоnність і заповнити 1юннретни:м і багатим матеріа­
JЮМ прпміаши ча су , про яні не було відомостей>> 97 .
М. Мореn ець, продовжуючи розшуни в арх івах Лен інграда,
розпочаті ще n 3 0 -х ропах, притичпо перевірив фантичний бін по ­
вісті <<Художлию> т а « Ш'урпалу>> lllевчеина. У статті подано адре­
си та інші поююб:иці, пов'язан і з перебуnаннлм тут Шевчеrша 98 .
З'яnш1єтьсн 1,ільна популярних біоrрафічних нарисів, серед
пких nирізняєтьсн праця О . БіJІецькоrо та О. Дейча <<П{изнь и
творчество Т. Г. Шевченна>>, що віднриває І том п'ятитомпо1°0
зібрання творів Шевчеш{а в російсьних перенладах ( вийшла j.·1 о r, ­
ремо 1955 р.). Завдяки вмінню uебагатьма словами дати шйроне
суспільно-поJrітичпе й літературне тло, видіJrити найголовніше,
завдяни доброму .літературному вюшадові,- нарис можна nва­
жати найкращим з усіх попередніх популярних праць таного
типу.
OG 11. Л II і со 11, По1111й фант з біографії Т. Г. Шевчеrша.- <<Вісник
ЛІІ YJ'CP», 105:І, ,No ·J, стоr. 68-72.
ou 11 pu 11J1і1111іс·1·1, ·1
·1 1І(ОІ" О
ном п леr<спого підходу свідчать зб і рнюш п раць:
« І l1 1 та1 1 1 1 11 111 0 1J• 1 u 1 11 юа11а11ства», що видаються Державним музевм
Т . Г. Ше~исшш , т а <<Мистець1<а спадщина>>, видавані Інститутом мис т е ­
І\ТІJоз 11 аІJстІJа, фо;11,ю 1 ору та ет н ографії АН УРСР.
97 Б. Бутн и1<-Сіnерсь1,ий,МистецькітвориТ.Г.Шев,1енна ро1<ів
засJ[ання (Дu підготошш VIII і ІХ томів анадемічного ІJ 1щанr1я << ПоІJно го
а і брання тво рі в Тараса Шевчею<а>> ) .-
«В і спин АН УРСР», 1954, No 6,
стор. 44.
98 М. Моренець, Деш,і адреси і пам'ятні м і сця Шевчеш<а в Пете р ­
бурзі.- <<Збірпин праць І і 11 наунових шевчеш,івсью~х нонфоре1щ і й,>,
стор. 306 - 328.
263


Широ1<0 досліджується політична біографія та світогляд пое­
та. Триває розроб~.а теми «Шевчен~.о й російська революційна
демократію> - у працях Є. Шабліовського, Ф. Прийми, Ф. Ястре­
бова, Л. Хіпкулова, І. Айзенштона.
1958 р. вийшла 1шижка Є. Шабліовського <<Шевчеюш і росій­
ська революційна демократію> (К, Вид-во АН УРСР) - значно
доповнене і виправлене перевидання його праці 1935 року. Тут
подані всі відомі па той час матеріали про зв'язки Шевченка з
гуртком «Совремеппика». Автор стверджує думн:у про те, що це
єднання було єднанням однодумців, яке взаємозбагачувало їх і
підтримувало в спільній боротьбі.
1962 р., ще доповнена, ця книжка виходить у російсьrюму
пере1шаді 99 • Розвиваючи тезу попереднього видання .про взаємо­
вплив та взаємозв'язки російсь1<0ї революційної демократії і
Шевченка, автор висвітлює цю тему на широн:ому суспільно-іс­
торичному .тлі. Вивчення цізї проблеми, як і завжди, 1<оли йдеть­
ся про нелегальну діяльність, значно ус1шадпепе через обмаль
безпосередніх доназів, ДОІ<ументіn (донумепти з'нnлялися тільюІ
в тому разі, 1юли революційна делльність була nинрита і учасни­
ки організації заарештовані) . Тому иерідно под11 доводиться
висвітлювати па підставі натю<ів, обгрунтовуючи можливість того
чи іншого фанту. Дослідпи1<0ві в основному вдалося, висуваю­
чи гіпотези, зберегти певний такт. Побудована на широному
документальному та мемуарному матеріалі, праця є пайповпі­
шим винладом цієї проблеми, ю<а є суттєвим моментом пе
лише біографії Шевченка, але й історії революційної демо­
кратії в Росії. Книжна була відзначена Ленінською премією
1964 рону.
У другій подовині 50-х років з'являється кільна статей Л. Хін-
1,улова з онремих питань біографії ІІІевчепна 100 , що ввійшли до
1шиж1<и <<Тарас Шевчепно» (М., 1960). Праця Хінкулова не
претендує на висвітлення всіх важливих подій життя поета, а на­
голошує на 01,ремих моментах його біографії. Позитивною сто­
роною цього дослідження є гостра проблемність, відсутність опи­
совості. Проте значна її хиба, відзначена нритююю, - методоло­
гічна: в ній проголошено <<віднриттю>, ЯІ<і або вже давно зроблені
(і часом забуті), або науново необгрунтовані.
1962 р. вийmJrа ннижна Л. Хін~улuва <<Тарас Шевчеюю і
його сучасниюr», написана на основі попередньої. Ії зміст охоп­
лює життя поета лише до звільнення із заслання. Багато колиш-
99 Е. Ш а б ли о вс ни й, Т. Г. Шевченко и русские революционнь1е
демократь1, М., <<Гослитиздат>>, 1962.
100 Л. Хинкулов, Жизнь и слрво.- <<Советская Украина>>, 1959, No 10,
стор. 143-162; й о r о ж, Т. Г. Шевченко на засланні.- «Прапор>>, 1959,
No 5, стор. 86-94; й ого ж, Невідомі рукописи й ДОІ(ументи з архівів
Новопетровського • унріплення.- t3бірник праць Х наунової mевчеш,ів­
ської конференції>>, стор. 263 - 274; И ого ж, В кругу художников.­
<<Советскал Украина>>, 1959, No 3, стор. 148-156.
264


ніх недоліків у ній усунуто. Книжка нраще документована, нонк­
ретніше висвітлено ряд питань біографії Шевченна, зроблено де­
яні спостереження над джерелами літературних та мистецьких:
творів.
Багато нового про взаємини Шевченка в польсьними заслан­
цями містять праці М. Ткаченка 101 , Г. Паламарчу1{ 102, В . Дь.н-
1юва 103, А. Смирнова 104 • Розробляються денні питання історії
І{ирило-Мефодіївського товариства (праця П. 3айончновського
1959 р., розділ про товариство у ннижці Ф . Ястребова <<Револю­
циоппь1е демонратьІ на Украине>> ( 1960), стаття 3 . :Кузьміної про
Г. Апдрувь1юго) 105 •
ПідготоВІ{а до ювілеїв 1961 і 1964 рр. сприяла виходу ува-
1· 11.111 , 11 юючи х праць в усіх галузей шевченновнавства. Чимало
apo бJrCJІO ва останнє десятиліття для дослідження світогляду Шев­
'(ОПНІl . 3пачпий uпесо1, стан овлять праці Є . Шабліовсьного 106 .
Лсп іпст,па хара~,теристю,а національних рухів на сході Європи
n сере дині ХІХ ст. д ала змогу вірно визначити революційний
вм іст національно-визвольної теми в творах поета ( <<Народ і
слово Шевченка>>), - це проблема, що зазнала найбільших пере­
нручень в бо1,у буржуазно -націоналістичної І{ритики. Гуманізм
Шевченка, що має активний, революційний хара1<тер, дістав ви­
світлення в монографії Шабліовського «Гуманізм Шевченка і
паша сучасність».
Глибоним дослідженням І{ардинальних питань світогляду
Шевчеш,а є працн ІО. Івакіна <<І{о мен тар до <<Кобзарю> Шевчен­
Іtа >> у двох томах (1964 , 1968 ). У процесі н:оментування автор
розглядає найсюrадпіmі сві тоглядні пр облеми . Історизм у підході
до ножпої пробJrеми , враху в ання всієї с1шадності суспільно-істо­
ричного та літературного процесу дало змогу авторові перенон­
ливо висв ітлити с1ш адпі дис1{усійні питання; а та обставина, що
автор ішов ва творами в їх хропологічюи послідовності, дала
можливість по1,авати окремі аспенти світогляду поета в їх ров­
витну.
На кінець 50-х р01,ів радяпсь1,е шевченновнавство вже мало
в своєму ю,тиві чимало популярних нарисів, роввідон в онремих
проблем життєпису та світогляду Шевчеш,а, але жодної спроби
101 М. Т І( ач е н І( о, Т. Г. Шевчеrшо і С. СераRовсь1шй.- <<ВісниR
ЛН УІСР1>, 1957, No 3, стор. 20-25.
1ui Г. 11 а Jt tІ м ар 'І у н, Матеріали до біографії Шевче1-ша за листами
JJрон і сщша За J 1 о сr,тю 1·0 . - «Питання шевче нкоз навства>>, вип. 1, К., 1958,
стор. 109 - 123.
103 В. Д t, п J( о п, С 1 rгизмунд Сера1,овский, М., Изд-во социальпо-,шоно­
мачеспой шператур1,1, 1959.
104 А. Смирн о в , С игизмунд Серюювсrшй , М., Изд-во АН СССР, 1959 .
105 <<36іршш працт, V наунової шевче~шівсьRої конференції>>, стор.
144- 160.
106Є.Шабліовсь1,ий,НародісловоШевченка,Н:., Вид-воАН-УРСР,
1961; йог о ж, Патріотичні ідеї в творчості Шевченка, Н:., 1961; йог о ж,
Гуманізм Шевченка і наша сучасність, Н:., «Наунова дум1.а», 1964.
265


синтезу, жодної великої біографії. <<Хроніка>>, написана О. І{о­
ниським напрю{інці минулого століття, залишалась найдокладні­
шою, хоча методологічно й фю,тографічно застарілою.
На цей час основний корпус матеріаліь для наунової біогра­
фії вже був зібраний і значною мірою (там, де йдеться про Шев­
ченкову спадщину - літературну, епістолярну, образотворчу)
І{ритично перевірений, виданий та прш{оментований у процесі
роботи над анадемічним повним виданням творів Шевченна
(1951 - 1963). В основному визначились і методологічні перед­
умови для створення нау1{ової біографії Шевченка. Радянська
науна виробила загальну мар1{систсьно-ленінсьну методологію
літературознавства з її принципами історизму, партійності, ді­
алектичного взавмозв'яз1{у і взаємообумовленості явищ; хоч, ш,
зауважив, харантеризуючи стан радянського шевчешшзнавства,
О. І. Білецьний, <<Вона по1{и що не всіма і не з однюшвою май­
стерніс тю застосовується в дослідниць1,ій прантиці>> 107 - 108
.
Однією з причин, що тягли за собою прорахунни дослідни­
ків, була невиробленість методолог11 і методини досліджен ­
ня біографії, зонрема теорії біографічного джерелознавства, <rерез
що оцінна вірогідності джереJІ нерід1ю була суб'є1,тивною. Недо ­
статньо була розроблена й теорія біографічного дослідження,
ю,а б визначила його зміст і завдання, способи наукового обгрун­
тування своїх оціно1, та виснош,ів, специфіку жанрів наунової
біографії ( аІ{адемічна біографія, біографічний нарис, біографічна
розвідка, літопис, біографічний монтаж). Не маючи спеціальних
теоретичних розробо1{, ножен досліднин-прантю{ повинен· був сам
розв'язувати питання про правомірність юшористання творчое,ті
Шевчеш-а ян: джерела біографічних відомостей, про харю,тер
висвітлення творчості в біографії і багато інших, досить склад­
них проблем.
Значним нро1,ом у розв'язанні цих теоретичних проблем ста­
ла біографія Шевчеш{а, написана Є. П. :Кирилю1{ом ( «Т. Г. Шеn­
ченно. ї-І{иття і творчість», 1959). У ній з'ясовано, хоч і неодна­
І{овою :мірою, всі аспеп.ти зовнішньої (в соціальному плані) та
внутрішньої біографії JlІевченна, схарю,теризована його діяш,­
ність ян поета, прозаїна, публіциста, громадсь1юго діяча, худож­
шша. Автор намагався простежити зростання особистості поета
й художНИІ{а, ті зовнішні й внутрішні чинники, ЯІ{і тут діяли,
рознрити формування світогляду, поетичної та художньої май­
сте рності митця. Задум загалом здійснено. :Критика висловила
зауваження щодо номпозиції, нали 01,ремо розглядався 1юшен
наступний твір, бо це приводюю до повторів у харю{теристиці
ідейного змісту твору; не завжди були підстави оцінювати 1южен
наступний твір як дальший кроr, у порівнянні з раніше нюнr­
саним.
107 - 108 <<Збірник праць ІХ наукової шевчею,івської 1швферевціЇ)>, стор 17.
266


1964 р. книжка Є. Нирилюка виЙШJІа новим виданням, до­
повненим і переробленим відповідно до нових даних; враховано
і І{ритичні зауваження до першого видання. Праця відзначена
Ленінською премією (1964).
Важливим етапом па шляху до повної наукової біографії було
створення літопису життя й творчості Шевченка. Початкові спро­
би зробили ще О. Нониський, М. Плевако, М. Новицьний, О. Баг­
рій. Напрю{інці 30-х ронів літопис життя і творчості Шевчею{а
унлала Є. Середа 109 • Та авторці не пощастило охопити всі відомі
джерела. 1955 р. вийшла літературна хроніка, укладена Д. Носа­
·рином, n ЯІ{ій були деян:і неточності 110 . Першим справді пау1{0-
nим J1ітописом слід вважати наступну працю В. Анісова та
€ . Середи 111 • За повнотою охоплення фактів ця праця стоїть
Jm 111 0 3 а 1ю1теродпі, хоч дею,і фю,ти притягнуті штучно. Нрити1ш,
схвально її оціuиnши, зазначила, проте, окремі випадки некритич­
ного ставлення до джерел, відсутність ряду посилань па джере­
ла · і вказала на необхідність ширше прокоментувати подані в
літопису факти 112 .
Найповнішим і строго до1,умептовапим є літопис М. Т1,аченна
(1961) llЗ, яний містить чимало фа1,тів з неопублі1,ованих архів­
них документів. Недолік його - відсутність іменного понажчина,
а танож деякі, хоч і поодиноr,і, неточності у ф~ятах, датах, прі­
звищах.
Спробу створити біографію Шевчешш зроблено працівнинами
нафедри унраїись1юї літератури Одесьпого університету 114 • В ній
життєпис подано описово, за хронологічною течією подій, ЯІ{Ї пе
відображені в свідомості й творчості митця, становлять лише
зовнішній бі1, біографії. І-ІероЗІ,ритим лишається основне - внут­
рішній світ художюша. У авторів не було єдиного погляду в
цт,ому питанні, тому, подаючи онремі фрагменти до з'ясування
світогляду Шевчеш,а, вони не поназали його становлення яr, без­
перервного процесу. Значною вадою цієї праці є ненр:итичне став­
лення авторів до джерел - російських повістей, народних пере-
1шзів, деяних мемуарів. Звідси - необгрунтовані твердження, по­
милнн й неточності.
Донладна наунова біографія Шевченка, що її тю, давно потре­
бували і спеціалісти-шевченнознавці і масовий читач, вийшла
10° «Jlіторатур ,, а нритина», 1938, .No 2, стор. 36-52; 1939, .No 1,
стор. 28- fi5.
110 )(. Н: о с а р 11 !і, :Шиття і діялr,ність Шевqешш, К., «Радянський
11ІІС/,М()ІІІІНЮ), 1!)55.
111 В. Ан і со в, Є. С е р ед а, Літопис життл і твор'Іості Т. Г. Шев'Іенна,
н:., Дерщлітвидав У11раїни, 1959.
112 М. Ф. Виш II о вс r, 1, п й.- «Література в ш1шлі>>, 1960, .No 2,
стор. 76-79.
113 М. Т 1, ач е н но, Літопис життл і творчості Т. Г. ПІевченка, К.,
Вид- во АН УРСР, 1961.
114r. В'ІІ3ОВСЬНИй, н:. ДаНИЛІ{о, І. Ду3ь, М. ЛеВ'ІеННо,
А. Недзвідсь1,ий, В. Нестеренно, Тарас Григорович Шевченно.
Біографія, Вид-во Київського університету, 1960.
•
267


до ювілею 1964 р. 115 Розділи її написали: Є. Кирилю1, (рони
1814-1831, 1843 - 1847), В. ШубравсьІ{ИЙ (рони 1831-1843,
1847-1857) та Є. Шабліовсьний (рони 1857-1861); відповідаль~
ний редю,тор - Є. :Кирилюк Автори широ1,о використали весь
зібраний попередніми дослідниr,ами матеріал. У доборі джерел
застосовано принцип історизму: досить повно враховуються фан:­
тори, що могли вплинути на зміст джерела, на позицію автора.
Аналіз творчості подається відповідно до завдань біографії: роз ­
глянуто життєві враження, що дали поштовх до написання, літе­
ратурні джерела, ідейно-емоційний зміст твору та його літера­
турно -громадсьний резонанс. Процес формування _й розвитну
світогляду показаний тут із врахуванням його суперечностей, з
чітким обгрунтуванням залежності від найрізноманітніших чинш1-
ків і разом з тим без спрощеного погляду на цей с1шадний про­
цес, яний нерідко розглядався ян щось пасивне, цілном залежне
від зовнішніх виливів. :Кожен поданий у праці фант стара[[ІІО
продуманий і зважений, що робить її найавторитетнішим джере­
лом біографічних даних. Винлад дещо нерівпий за стилем, пере­
обтяжений прізвищами й датами.
Очевидно, дальшу роботу над науrювою біографією можна
уявити собі в напрю.шу більш суворого добору фю,тів за -їх зна­
ченням (вичерпна фіr,сація фю,тів є завданням літопису) і вста­
новлення внутрішніх зв'яЗІ<ів :між фантами, в напрям1,у глибшої
щ:ихологізації як постаті самого Шевчею,а, тю, і найблил,чого
його оточення. Метою дальшого дослідження залишається шу-
1,ання нових фю,тів, перевірІ<а гіпотез, прагнення до синтезу та
встановлення причипових зв'яю--ів між подіями життя і творчі­
стю, упинаючи, проте, і наївного біографіз:м:у.
:Книжка дістала високу оцінку. Нритика1 відзначивши багатство
фантичної основи, вназала також і на дрібні неточності.
Водночас тривало дослідження окремих моментів життя Шев­
чею,а. По-новому висвітлені мотиви його роботт:r над <<Живопис­
пой У1,раипой>> та зміст листування з В . Рєпніною у статті
Ф. Прийми <<llіевчешю в работе над «ІІ'\ивописной У1,раипой>> 116 ;
Д. Нрасицью1й на основі архівних матеріалів простежиn родинні •
зв'язки Тараса, обставини життн його батьнів . Посилаючись па
спогади І. Сошенка, дослідник висунув здогад про те, що першим
учителем малювання Шевченка був С. Превлоць1,ий у Вільшані
(фю,т можливий, але певних доr,азів нема) т. М. Тначеюю у
розвідці «До питання про перебування Шевченка у Варшаві>>
розглянув джерела походження цієї легенди, яна не підтверджу-
11s Є. Кирилю1<,
Є. Шабл,іовсьr,ий, В. ШубравсьІ<ий,
Т. Г. Шевчеr-шо. Біографія, н:., «Науr,ова думка>>, 1964.
116 «Збірюш праць IV наукової шевченківсьної нопференції,),
стор. 270-283.
117 «Збіриин рраць VI иаунової шев,rеш:івсьної нопфереиції)), 32-:- --48.
268


ється доr{ументами 11 8. П. Білецьrшй подав відомості про перебу­
вання Шевчею,а в Городищі 1959 р. і про взаємини його з П. Си­
миренком та О. Хропалем 11 9. Окремі фрагменти біографії Шев­
чею,а, пов 'язані з місцями його перебування на Україні, висвіт­
JІені в путівниr,у <<Шевченківсьні місця Уr,раїни» 120 •
Донладно і в різних аспектах розроблена тема <<Шевчешю в
І{иєві» і похідна від неї - <<Шевчеш,о і Ниївський університет>>
у працях М. Рудьна 121 , В. Уварової 122 , П. БіJІецького 123, П. По­
пова 124 • Висвітлено триваJІі зв'язни Шевченна із студентами уні­
верситету і вплив його поезії па розвиток революційного рух,у
серед студентства. Невідомими залишаються обставини відвідан-
1ш Шсвченном Ниєва в дитинстві; документально не підтвердже­
но, чи був Jllевчеш,о в університеті під час першої подорожі на
Унраїпу . У rшишці П. Попова найбільш повно розr,рито зв'язон
тnорчо ст і Jllевчеш, а - особ Jrиво російсьних повістей
-
з універ­
сит е тсьними знайомствами Шеnчеш,а та по1,азано, ян відбилися
в повістях його природничо-нау1юві погляди.
Багато нових архівних даних про польських засланців - то­
варишів Шевчепюі - є в праці В. Дьююва «Тарас Шевчешю и
его польсние друзью> (1964) і особливо в його бі о- бібліографіч­
ному сJІовнину <<Деят ели русского и польсr,ого освободительного
движения в царс1юй армии 1856 - 1865 годов>> ( М, , <<Hayr<a», 1967 ) .
Польсьпе оточення Шевченна в різні часи його життя доrшадно
розглянуто в праці Г. Вервеса << Шевченко і Польща>> (1964).
Нові відомості про перебуванпя Шевченп:а в Петербурзі зна­
ходимо в ннишці М. Моренця 125 . Дослідюш встановив адреси, де
жив чи бував поет. Проте твердження про знайомство Шевченка
з підпошювюш:ом А. Нрасовським та сім'єю І. Шарююва є по­
милновим.
У збірнинах шевченківських 1,онференцій 1961 - 1969 рр . опу­
бліrюв ан о знаqну кільність біографічних матеріадів, більшість
яrшх увійшла пізніше до вели1,их праць. У статті В . Абрамавічю ­
са <<llіевчею,о у Вільнюсі>> 126 порушено питання, ю,е хвилювало
шевченнознавців: про можливість навчання молодого художшша
118 <<Зб ірник п р аць VII наунової шевченніnсшої конференції>>,
стор. 113-121.
119 <<Радянсьr(е літературознавстn0>>, 1959, .No 2, стор. 115 - 118 .
120 J(. Нрuс11r11,ний, Л. Махновець, П. Приходьr,о, В. Сав­
't 11но, 8. Сорода, М. ТІ(ачепІ(о, відповідальнийредаrпорЄ.Кири­
.11101(.-]ІІо11<10111(і11с1,11і
місця УІ\раїни, Н., Вид-во АН УРСР, 1957.
121 М. Ру І \ 1, 11о, Тарас Шевчешю і Київський ун і верситет, Вид-во Кн­
їnсшого у1 1 -·1·у, 1.9 59.
122 В. У в ар о n а, Т. Г. Шевченко і Київ, Н.иївське обласне юrюююво­
rазетне вид-nо, 1962.
123 П. Біле ц ь ни й, Шеnченно в Києві , К., Держлітвидав України, 1962.
124 П. П о п о в, Шеnченно і Київсьний університет, н: . , Вид-во Н:иїu­
сьrюго уніве р си т ету , 1964.
125 М. М о р е н е ц , Шевчеюю в Петербурге, Л., Ле1-rизда·r, 1960.
126 «Збірню, праць Х ювілейної наукової mевченк і вск о ї нонференцїі >>,
234. (Розшпре н а пр ац я видана 01,ремо литовсь1юю мовою ) .
269


у Й.-Б. Лампі-сипа, юшй працював у Вільні взимr,у 1829-
1830 рр. Статті П. їІ{ура 127 і П. Попова 128 до1шадпіше ознайо­
мили читача з учасниками експедиції К Бера па Мангишлак у
1853 і 1854 рр.
В останні роr,и з'явилось чимало велиних монографій, у юшх
докладно розглянуто ОІ,ремі періоди ж1пттт Шевченr,а .
Зв'язки ІІІевченr,а з російсьrшм літературним та суспільно­
визвольним рухом є темою ряду статей та двох монографій
Ф. Прийми. Висвітлення деяких чипнинів, які справили поміт­
ний вплив на формування суспільно -політичних поглядів поета
в революційному напрямі, значною мірою здійснено дослідни:rим
уже в ннижці <<llіевченrш и руссr,ая литература ХІХ веr,а>> (М.­
Л., Изд-во АН СССР, 1961). Далі автор розвиває й доповнює цю
тему у монографії <<Шевченrи і російсьюrй визвольний рух,>
(К, <<Дніпро>>, 1966). До праці залучено значну нільність нового
матеріалу, особливо про революційні течії того часу; простежені
напали впливу прогресивних та революційних ідей на Шевченна,
його зв'язки з літературними студептсьr,ими гуртr,ами в 40-х po-
r<ax, знайомство з ідеями деrшбристів, з ідеями польсьrшх рено­
люціоперіn, зв'нзrш з rюлом <<Совремепrпша>>, <<Иснрь1>>, <<Коло-
1юла».
ПJrідпо працює в галузі біографії Шевчею,а леніпградсьюrй
дослідниr, П. :1-:Кур, ю,ому належить нільна статей і дві ннижюr.
Праця <<llіевчепковсний Петербург>> (1964) містить багато нових
подробиць про життя Шевченна в столиці. Йдучи шляхом М. Мо­
ренця, Жур залучає і чимало нових джерел. Книжна значно
збагачує уяшrення про петербурзьr,е життя Шевченка, про дею,і
обставини лотереї 1838 р ., про його оточення.
У повій праці П. Жура 129 детально проаналізовано обставини
арешту 1859 р., подано відомості про багатьох людей, з юшми
зустрічався поет. Автор простежує 1,рон за нроr,ом подорож Шев­
ч:енrш 1859 р., наполегливо розшунує ті питни, яні єднали його
з передовою молоддю І{иєва, зо1,рема з членами Харr,івсьпо-Н:и:­
ївського таємного товариства, з діячами недільних mr,iл. Праця
широrю донументована, проілюстрована фольшюрними матеріа­
лами.
Великий вклад в справу дослідження періоду заслання Шев­
чею,а зробив Л. Большаr,ов - автор багатьох статей і двох нни­
жок на цю тему. Копіткі архівні розшуки допомогли авторові
встановити адреси перебування поета в Оренбурзі, знайти біогра­
фічні відомості про багатьох знайомих Шевченка, виявити істо­
рію деяких' важливих доr,ументів ( <<По следам оренбургской зи­
МЬІ>>, Челябинсн:, 1968) . Нову книжну
-
<<Літа невольничі>> (К,
127 <<Збірник праць XV наукової шевчеш,івсь1,ої конференції».
1 2в «Віт•шзна>>, 1962, No 10, стор . 176-185.
129 П. Жур, Третя зустріч. Хроніка останньої мандріюш Т. Шевченка
на -Україну, К., <<Дніпро», 1970 (видання російсьною мовою - Ленінград,
1973).
270


1971) - с1шали попередня праця і монографічний словник ото­
чення: Шевче1ша 1847 -1857 ро1,ів, ЯRИЙ подає багато подробиць
з часу перебування Шевченна на засланні.
Важливим етапом у створенні майбутньої повної аRадемічно1
біографії Шевченка є колективна праця радянських mевченн:о­
знавців над укладанням Шевченківсьної енци1шопедії - довід­
нового видання з усіх галузей mевчею,ознавства, ю,е нині завер­
шується.
Біографічне шевченкознавство пройшло снладний шлях, щ;
яному були і перемоги, і втрати . Лише застосування ленінських
принципів історизму та партійності у висвітленні подій дало
змогу по1,інчити ю, з емпіричним нагромадженням фактів, таr,
і з спрощеним поглядом на літературний процес, і просунути впе­
ред справу створення наунової методики біографічного дослі­
дження.
Значний поступ бачимо в розв'язанні проблеми <<Шевченн-о І
епоха>>. Від опису соціально-енономічної та політичної обстанов ­
ни радянсьне шевченкознавство прийшло до рознриття зв'язну
її з світоглядом Шевчсш,а. Dіднинута теза про випад1швість,
необумовленість таного суспільного явища, ю, діяльність Шевчен­
ІШ, про самотність його серед оточення, і визначено історичне
місце поета - революційного деионрата.
У вивченні зовнішньої біографії Шевченн:а досягнуто багато,
але ще лишилися недостатньо висвітлені моменти, ю,і стосують ­
ся різних періодів життл поета. Найменше відомо про перебуван­
ня Шевчеина у Віш, шап і , Вільно, в Петербурзі 1829-1835 рр.,
у Мосr,ві 1845 р . , в Орсьній форт еці 1847-18і8 рр. та весною -
вліт1,у 1850 р. Останнім часом значна увага приділяєтьсл ви ­
вченню оточення Шевчеrша у зв'пз1,у :3 його політичною біогра­
фією, з участю його в революційному русі 130 .
1-Іе можна вважати цілном задовільним і етап розробrш бага­
тьох проблем світогляду Шевченка, особливо його фіJІософсь1шх,
суспільно -політичних, естетичних поглядів.
Праці останніх ро1,ів поР:азали, що є чимало можливостей для
збагачення біографії поета: це і пошу1ш архівних матеріалів
шевченнівсь1,ого часу (і тих, що безпосередньо з Шевченrшм не
пов'язані), і погш1бJ10ний перегляд та осмислення вже відомих
матеріалів. Необхідна дальша розроб1,а теорії та методології б і о ­
графічного дослідження.
llр о.цн пад пауновою біографією Шевченна триває.
130 Доюr:щпішо пrш.: В. Д ь я І( о в, Завдання та методи вивчення рево­
люц і йних 3в'яа1( і u Ш1щ,1 е11н:а. - <<Збірник праць XIV иау1ювої mевчею( і в ­
сь1юї 1<0 11 ференц і ї>>, стор. :::7-39 .


ШевченRо і визвольний: рух
40-60-х роRів ХІХ ст.
в Росії і на Україні
Вивчення творчості ІІІевченна органічно пов'язане з вивченням
літературної і суспільно-політичної боротьби та зумовленої нею
особливістю естетичних і соціальних позицій осіб, які писали про
Шевченна. Протягом майже півтора століття література про
поета відбивала напружену, часом наювичайно гостру боротьбу
І{ласових поглядів. Чимало тут висловлено суб'єr{тивного, прист­
расно публіцистичного, далеr{ого від науки. Кожна епоха, І{ОЖ­
на соціальна верства виділяла в його творчості те, що було їіі
співз вучним.
Багато зробив для nисnітJІсппя ц1є1 проблеми І. Фрапно - ос­
новоположнин: науr,оnого шевчешюзнавства. У статті <<Темне цар­
ство>> (1881) вперше поставJrен о питання про Шевчеш{а ян: бор­
ця проти царату , проти всієї кріпоепицьr-ю-поміщицько ї системи й
національно-коJІоніального ярма. Саме тут закладались основи
наукового висвітлення проблеми <<Шевченко і визвольний рух
40-60-х рр. ХІХ ст. в Росії і на Унраїні>>.
Реакціонери, націонаJІісти всілян:о фальсифіІ>ували творчість і
біографію Шевченка; їх ВИІ{риваJІи Франко, Леся Українка, Гра­
бовсьrшй.
У працях мар1{систів (Маr{сима Горьrшго, Г. Плеханова, А. Лу­
начарсьrшго, В. Воровсьн:ого), у біJІьшовицькій пресі ще в дожовт­
неві часи визначився науковий підхід до проблеми; творчість Шев­
чеш{а розпrядаJІась ЯІ{ важливий фактор суспіJІьної боротьби.
ЛеніпсьІ{С вчення про три етапи в розвитr,у визвольної бо­
ротьби в Росії ХІХ ст. від1,рило нові горизонти щодо розуміння
першої революційної ситуації в Росії ( 1859 -1861 рр.). По-ново­
му постали пробJІеми формування всеросійсьної ревошоційної
демо1{ратії, назрівання сеJІянсьrюї революції в період реформи
1861 рону, проблеми національно-визвольного руху n царській
Росії в першій половині ХІХ ст. Вже перші праці радянських до­
сJІідників позначені прагненням науково розібратися в тих су­
сп іJІьно-пол ітичних умовах, за яких виступив Шевченко.
Безперечно, в працях радянських досJІідників 20-х роr,ів було
чимало суперечливого, а то й невірного, але вже вис.тупало про­
відне: Шевчешш - революційний діяч своєї доби, активний учас­
нин всеросійської визвольної боротьби 40-60-х рОІ{іВ 1- 4
_
1 - 4 Див. Є. R ri ри люк, Основні етапи радянсьrюrо шевчешшзнавства.­
<<3бірниr, праць XVI науrшвої шевче1ш івської конференції>>, стор. 5-22.
272


Белине значення для правиJІьного висвітлення проблеми ма­
ли виступи ряду видатних нерівників Номуністичної партії та
Радянсьного уряду - В. Затонсьного, Д. Мануїльського, П. По­
стишева, Г. Петровсьного, О. Шліхтера.
Протягом 30 - 60-х ронів з'явились десятни, сотні праць ра­
дянсьних досліднин:ів, відбулось двадцять наунових шевчеюйв­
сьних нонференцій, широю1й відгомін знайшов Міжнародний
Шевчею,івсь1шй форум (1964 ) ; за рубежем вийшло чимало грун­
товних досліджень прогресивних вчених 5•
Дане дослідження є однією із спроб зробити підсумни, визна­
чити завдання дальшого розвитку радянського шевченнознавства,
висвітлити здобутни вивчення революційних зв'язнів Шевченна,
схара~,теризувати значення літературно-громадської діяльності
поета ЯІ, важливого революціонізуючого ідейно-суспільного чип­
нина доби. Адже <<революціоперй,- писав В. І. Ленін, - відігра­
вали величезну історичну роль у суспільній боротьбі і в усіх
соціальних Rризах навіть тод і , 1юли ці нризи безпосередньо вели
тіль:ки до половинчатих реформ» 6 •
Основою проблеми «Шевчен:ко і визвольний рух 40 - 60-х ро­
:ків ХІХ ст.» є хара~,теристи:ка доби, її рушійних сил. У дожовт­
невій літературі це питання висвітлювалось недостатньо, а в ряді
випад1,ів зовсім ігнорувалося. Літературно-гро_мадсьна діяль­
ність поета розглядалась ізольовано від ною,ретної суспільної
обстановrш, з національно обмежених позицій.
У перших пожовтневих працях про Шевч ею,а (переважно
публіцистичного хара~,теру) діяльність його висвітлювалась без
до:кладної історичної харантеристюш доби. Лише в пізніших
працях (30-40-х ронів) епоха Шевчею,а знаходить своє відо ­
браження у дослідженнях Д. Багалія, А. І{озаченна, К. Гусли­
стого, О. Дорошневича, А. Шамрая та ін.
Нині епоха Шевчеина висвітлена більш-менш донладно. Ні­
вець 30-х - почато~~ 40-х ронів ХІХ ст., 1,оли Шевченно вийшов
на літературно-суспільну арену, - один з найважливіших періо­
дів історії суспільно го руху в Росії й на У1,раїні 7. Вназуючи на
5 Див. Т. Г. Шевче н 1, о, Бібліографічний поr,ажчик (1917 - 1963).
~'юr:ща•1 М. Багрич, Н.ню1шова палата УРСР, 1964; Т. Г. Шевчею,о. Біб­
J1і ограф іп JІіторатурп лро ~юrття і твор,1ість, т. ІІ, К., Вид-во АН УРСР,
19u 3; Т . І. Шов • юtшо. Бібліографіп ювілейної літератури (1960 - 1964) .
Стш ап Ф. С11ра11а, ІІ:., <<Наунова дуьшю>, 1968; Ф. Саран а, Бібліографія
за 1965 р.- «Зб і ршш праць XV ювілейної mевчеrшівської 1,онфе­
ренції».
6 Ц. І. Ле п і н, Повне зібрашш творів, т. 20, стор. 169.
7 Див. И. А . Фед ос о в, Революциониое движение в России во второй
четверти ХІХ в., М . , Изд-во социальио -:жоном. литературь1, 1958; <<Револю­
циониая ситуация в России в 1859-1891 гг.)), М . , Изд-во АН СССР, 1960;
«Суспільпо-по літичиий рух па У1,раїиі в 1856 - 1862 рр . Матер і али і до1,умен­
тю>. У двох томах, R., Вид-во АН УРСР, 1963. Н. Н. Но ви 1, о в а, Револю­
ци.онерь1 1861 г., М., <<Нау1ш>>, 1968.
273


пристрасні наполегливі пошуюr правильної революційної теорії
російськими революціонерами, початок цього процесу В. І. JІе­
нін визначав, як відомо, саме сороковими роками 8. Це був
період напруженої внутрішньої ідейної роботи, період аІ{умуля­
ції сил для нового піднесення.
У другій чверті ХІХ ст. в Росії загос трюється загальна криза
феодально -п:ріпосницьІ{ОЇ системи. Це був період, І{Оли тодішні
суспільно-виробничі відносини вступили в ріЗІ{ИЙ нонфлі1,т з
виробничими силами, що бурхливо розвивалися, період загострен­
ня всіх суперечностей феодально- нріпосюІЦЬІ{ого суспільства.
Значно пожвавлюються антинріпосницьні виступи селянства,
зростав національно-визвольний рух пригноблених народів всере­
дині нраїпи, підноситься нова революційна хвиля в Західній:
Європі 9 •
Визначаючи суспільні тенденції 40-х (і навіть 50-х) роr,ів,
слід виходити із вказіюш В. І. Леніна, що це був час, <Шоли
нласові антагонізми буржуазного суспільства були зовсім ще не
розвинені, подавлені нріпосництвом, нали це останнє породжува­
ло солідарний протест і боротьбу всієї інтеліг енції, створюючи
ілюзію про особшший демонратизм нашої інтелігенції, про nід­
сутність глибоr,ої суперечпості між ідеями лібералів і соціалі­
стів>> 10 •
В середині 40-х роr{ів лібералізм мав ще елементи прогресив­
ні. Розмежування революційно-демонратичної й ліберальної ідео­
логії тоді тільюr визначалося; це був с1шадний процес. В нінці
50-х - на почат1,у 60 -х років сформувались два антагоністичні
соціальні табори: нріпосюши й ліберали - з одного бону; рево ­
люційні демонрати - з другого.
Не забуваймо, що в 30-40 -х роках, ~шли в Росії і на Україні
ще не відбулося різного розмежування нації на буржуазію і
пролетаріат, гасло національної І,ультури могло бути <<єдиним і
цільним зюшином до боротьби проти феодалізму і rшерика­
лізму>> 11 .
Це слід враховувати при розгляді ідейно-політичного спряму­
вання ТаІ{ИХ важливих творів ІПевчеш,а 40-х ронів, FШ <<І мерт­
вим, і живим ... » та ін. ЯІ{ЩО поет, звертаючись до сучасної йому
інтелігенції (яна була тоді переважно J1іберально-поміщицьr,ою),
благав: «Розкуйтеся, братайтеся!>>, то це не означав, що він nи­
являв примиренство до антинародних сил. Шевчеш'° ншшав
передову унраїнсьну інтелігенцію об'єднатися з народом, служи­
ти його визвольним цілям.
В цьому аспекті розв'язусться одна з центральних проблем -
<<Роль і місце Шевченка у формуванні революційно -демо1,ратич-
8 Б. І. Лен ін, Повне зібранн~:~ творів, т. 41, стор. 7.
9 Ю. С . Ме лен т ь е в, Революц ион:ная мьrсль России и Запада, М.,
<<Науна», 1966.
274
10 В. І. Лен ін, Повне зібрання т вор ів, т. 1, стор. 283-284.
11 В. І. Л е ні н, Повне зібрання творів, т. 24, стор. 9.


но1 щеолог11>>. Діяльність поета не мощна обмежувати в даному
разі періодом назрівання революційної ситуації в Росії (185!:1-
1861). Шевчеюю ю, революційний демо1,рат, як діяч всеросій­
ського суспільного табору виступив уже в 40-х ро1шх. Тут фор­
мувались основи його революційно-демо1,ратичного світогшщу.
Вже в цей час у1,раїнський поет виступив ш, селянсь1ш:й револю­
ціонер: визначились глибо1,і його зв'язю1 з передовими діячами
революційної Росії, що найбільшого свого розвитну досягди в
1,інці 50-х - на початку 60-х ро1,ів.
Не можна недооцінювати підпільну антиурядову діяльність,
до якої вже в 40-х роках був причетний Шевченко. Невипадково в
,н:андармсь1,их документах допиту М. Петрашевсь1юго зазначалося,
що твори поета <<розійшлися (на У1,ра'іні.- Ред.) у величезній
кіль1,ості і були причиною найсильнішого хвилювання умів,
внаслідо1, чого і тепер (1,інець 40-х ро1,ів.-- Ред.) Малоросія пе­
ребуває в заворушеннях>> 12 •
На підставі спогадів осіб, які знали Шевченка особисто, Сір­
ІЮ (Ф. Вовк) писав: <<Шевчешю передавав свої думни просто
серед народу... Снрізь, іноді й по шиннах, ... збирав він онруг
себе громаду людей, рою,азував їм про українську історичну ста­
ровину, ян завели на Україні нріпацтво. Найбільше доводилось
Шевченкові говорити про 1,ріпацтво того часу, про- те, що терпить
народ від панів, чиновюшів, царів ... » 13 .
Петрашевець М. Момбеллі в своїх запис1шх говорив про «план
Шев<1енка» ю, про 1ю1шретні заходи, спрнмовані на революцій­
не масове повстаннн 14 . Лубенсь1шй городничий Андрєєв доносив
Мrшолі І, що до Лубен прибув <<известнь1й бунтовщию> Шевчен-
1ю, ю,ий <<старалсн бросить пламенню, мятежа и 1,ровавь1х меж­
доусобий и в Малоросс:ию, подобна происход:ившим в западнь1х
rубернинх (мається на увазі революційне повстання в Галичи­
ні.- Ред.), восстановил народ противу занонной властю> 15 .
П. Мартос у спогадах про поета писав, що поет <<В стихах и на
словах - везде проповедьша.л возмущение>> 16 .
Для Шевченна харантерним було намагання згуртувати нав-
1,оло себе однодумців. В. Семевський зазначав, що поет уже на
початку 40-х ро1,ів у Петербурзі <шишив після себе паш,их нри­
хильнинів і прибічюшів своїх ідей» 17 . Ще переконливіше гово­
риться про це в листі С. JІевициюго з Петербурга (1850) до
12 Диn. <<За11нс1(11
отдела руrюписей Всесоюзной библиотекп
им. В. И. J!енина>>, ш,111. 5~М., 1939, стор. 25.
13 В. Сі р І( о , Тарас Шевчеrшо і його думки про громадське життя,
Л ьвів, 1906, стор. 17-18.
14 Див. зб.: <<Дело летрашевцев>>, т. 1., М.- Л., 1937, стор. 161-162.
15 JI. Янова иЛ. Шнойдер, Противу законной власти.-<<Литера­
тура и жизнь», 1961, 10.111 .
16 П. И. М ар т ос, 8ш1зодь1 иа жизни Шевченко.- <<Вестник Юго-За­
падпой и Западной Россию>, 1863, No 4, етор. 38.
17 В . И. Со ме вс ки й, І{ирилло-Мефодиевское общество 1846-1847 гг.,
<<Голос минувшего». Цит. за окремим відбитrюм (Пг., 1918, стор. 17).
275


поета, юшй тоді вже перебував па засланні: <<Багаць1{0 єсть тут
таких, що згадують Вас, а Головко наже, що Вас не стало, а па
місто того стало більш людей, аж до тисячі, готових стоять за
все, що Ви назали і що кажуть люди, для котрих правда тана
голосна й велина істина, що хоч би її казати й при самому :Карлі
Івановичу (Миколі І. - Ред.), то не спугавсь бю> 18 .
Десятиліття - з середини 30-х до середини 40-х років
-
це
час, коли Шевченко значно виріс, змужнів і ЯІ{ поет, і ЯІ{ худо;.н:­
ник, і Ш{ громадянин. Набагато зросла за цей період його обізна­
ність з визвольною боротьбою в Росії, встановилися н:онтаr,ти з
деякими революційними діячами, а, можливо, й з 01{ремими рево­
люційними організаціями 19 •
Через недостатність дежерел і перозроблепість питання чима­
ло моментів тут лишається неясних, спірних. Одна~{ є й тане, що
стало вже здобутном шевчеш{ознавства і заслуговує па дальшу
розробну.
Істотним є питання про зв'язни поета з учаснинами петер­
бурзьних студентсьних гурт~{ів нінця 30-х - першої половини
40 -х роr,ів. У повісті ІПевчеш,а <<Художшш» згадується юrтаr,
Л. Демсьний, ЛІ{ один з найбл:юпчих друзів автора -- студент Пе­
тербурзьного університету, <<СІ{ромньтй, пренрасно образоваппь1й,
и, вдобавон, бедньrй молодой полю{» (ІУ, 163). Демсьного позна ­
йомив з героєм повісті інспеr{тор університету О. Фіцтум, юшїr
rюристувався довір'ям і повагою молоді. На музичних вечорах
у Фіцтума бував :молодий художюш-патріот; ці вечори охоче від­
відували опозиційно настроєні студенти 2n.
1844-1845 рр. ПІевчепно зустрічається у Фіцтума з прогре­
сивною польсьною молоддю - й. Огризком, В. Пшибильсь1шм і
дешшми іншими студентами, що стали пізніше найближчими
друзями 3. Серюювсьного і ат,тивними діячами революційного
руху в Росії 21 •
Огризно, Пшибильсью1:й: та дею{і інші студенти, з яюrми Шев ­
чею{о зустрічався ще у Фіцтума, входили до революційного гурт­
ка, відомого під пазвою <<Союз JІИтовс1юй молоде rr,ю> 22 . Нещодав­
но в Польщі виявлено важливі донумеити і поіменний списон
однієї з підпільних петербурзьних організацій, з яrшх видно, що
Пшибильсьний, Спасович, Сераковсьr,ий, Свида, Вержхневсь1шй
уже в 40 -х por,ax <<учредили в Сапкт-Петербурге патриотичесrсие
сходбища по четвергам и бьши главнейш:ими наставниками п
18 Листи до Т. Г. Шевчешш, К, Вид-во АН УРСР, 1962, стор. 78-79.
19 Див. В. А. Д ь як о в, Революционнме связи Т. Г. Шевчешю . ­
у зб.: <<Революционная снтуация в России в 1859 - 1861>>, М., «І-Іауна>>,
1965, стор. 3-32.
20 Петр Жур, Шеnченковский Петербург, Лениздат, 1964, розділ:
«На Васильевс1{ОМ>> (сто р . 128 - 190 )'.
2 1 В. А. Д ь я І{ п в, Революционнь1е связи Т. Г. Шевченко. - У зб.:
«Революционная ситуация в России в 1859 - 1861 гг.>>, М., 1965, стор. 6-7 .
22 А. Ф. С мир н о в, Революционнь~е связи народов России и Польшп,
М., 1962, стор. 87 - 116.
276


истолкователями свободь1, патриотизма, демонратии и 1-юммуниз•
ма, дабь1 приготовить своих товарищей по вь1ходе из универси­
тета бьrть в состоянии распространять в самой Польmе демоr{ра­
тичесние идею> 23 •
Не менш важливим, на наш погляд, є знайомство поета із
студентами Петербурзьної медиІ{о-хірургічної анадемії 24 • Відо­
мо, що для аматорсьного театру студентів анадемії молодий Шев­
чеюю призначав п'єсу <<Назар Стодолю>. Постановr,а п'єси иа
сцені в анадемії мала чималий успіх. Схвильований поет писав
Я. R'ухареннові (1845 р.): <<Отамане, ЯІ{би ти знав, що тут ро­
биться. Тут робиться тане, що цур йому і назать. R'озацтво ожи­
ло!!!>> (VI, 35).
Хараr,теризуючи зв'яз1пr і знайомства ШевченІ{а середини
40-х ропів, не можна не згадати мосr{овських друзів поета того
часу - М. Щеш,іна, родину Ста1шевичів (близьких до гуртІ{а
БєлінсьІ{ого й Герцена), професорів Мосновського університе­
ту - П. БодянсьІ{ого, П. Редніна.
Важливе значення у формуванні революційної ідеології в Ро­
сн мала діяльність революціонерів і мислителів - Бєліпсь1юго
і Герцена. Ці <<володарі дум>> 40-х роr,ів глибо1ю збагнули су­
спільні потреби мас, визначили ідеологію визвольного руху того
періоду. В. І. Ленін, харантеризуючи Герцена 40~х роІ{ів НІ{ «де­
МОІ{рата, революціонера, соціаліста», заз'Пачав, що <<у І{ріпосній
Росії 40-х ронів ХІХ иоліття він зумів піднятись на тану висо­
чінь, що став урівень з найвидатнішими мислителями свого
часу>> 25 •
Бєлінсьr,ого В. І. Ленін вважав «попередНИІ{ОМ цішювитого
В.И'Гіснення дворян різночинцями» 26 в російсь1,ому революційно­
му русі. Ідеї БєліпсьІ{ОГО не могли не справити значного впливу
на Шевченна. У статті <<Причинни до оцінення поезії Тараса
Шевчеш,а>> (1881) формування суспільно-політич;них і естетич­
них поглядів поета Франко пов'язував з розвитком передової дум­
rш кінця 30-х - початку 40-х роr,ів, зокрема з творчістю Пушніна,
Грибоєдова, Лермонтова, Гоголя і БєлінсьІ{ого, <<сміле, гаряче
слово>> ЯІ{ОГО, за висJrовом Фраш,а, <<Додана.тю ... ясності й mири­
НИ>> впливу творів великих письмепни1,ів па уми сучасниr,ів. Ще
І{Онкретніше Франно поставив питання про вплив Бєлінсьrшrо
на молодого поета в листі до Пипіна 1388 р. Думка Франrш зна­
йшла даJrьший розвито~, у ряді праць радяпсьних дослідників 27 •
23 Цит. аа ю-1.: В. А. Д ь я 1, о в, Революционньrе связи Т. Г. Шевче1-шо,
стор. 7.
24 В кінці 30 - х pOJ(in ІІІ відділ одержав відомості про «Тайное общество
n С.-ПетербургСІ{ОЙ медиrю-хирургичесrюй аrшдемии» (<<Вопрось~ историю>,
1956, .No 12, стор. 81).
25 В. І. Л е ні н, Повне зібрання творів, т. 21, стор. 243-244.
26 В. І. Л е н ін, Повне зібрання творів, т. 25, стор. 90.
27 В. Спиридонова, Є. Кирилюка, П. БерІ{ОВа, П. Вошшсьr<ого, І. Басса,
Ф. Прийми та інших.
-
277


Аналіз творчості поета 40 - 50-х ронів переконує, що в становлен­
ні реалістичного методу поета, в утвердженні його ідейно-есте­
тичних засад Бєлінський відіграв важливу роль.
Ставлення Бєлінського до Шевченка, як відомо, було складним
і суперечливим. Однак в основному Бr.лінський і Шевченко були,
безперечно, бійцями одного - революційного
-
табору. Не випад­
ково дослідники ще за дожовтневих часів, черпаючи відомості
про Бєлінсь1,ого і Шевченка з джерел тієї епохи, писали: <<МЬІ не
сомневаемся, что, доживи Бе.чипский до возвращения Шевченко
из ссьшки, они бь1 взаимно поняли друг друга, и у Шевченко не
бьшо бь1 более страстного поюювника и толкователя, как Белин­
ский>> 28 •
Радянсь1,і дослідники цілком підтверджують це. <<Можно с уве­
ренностью полагать, - писав П. Бер1,ов,- что, сблизившись после
возвращения из ссьшки с Чернь1шевским и Добролюбовь1м, Шев­
ченко перечитал важнейшие работьr своих новьrх друзей, напе­
чатаннь1е до их знакомства, и таким образом снова встретился с
Белинсним, на зтот раз в интерпретации революционньrх демонра­
тов ЄО-х годов. Трудно предполагать, что, общаясь с Черпьrшев­
ским, Шевчеrшо не прочитал его <<Очерr,ов гоголевс1шго периода>>
п не воспринял по-новому нак знаномьrе, тан и незнакомьrе ему
(Шевченнові.- Ред.) статьи Белинского, проанализированньrе
Чернь1шевским>> 29 .
Ще на засланні Шевченко в ряді своїх висловлювань ( зокре­
ма, про французьного письменника Ежена Сю) солідаризувався
з ідейно-естетичними засадами БєлінСЬІ{ОГО, сприйняв оцінки
творчості Гоголя, його <<Мертвих душ>>. ГлибоІ{ИМ інтересом до
Бєлінсь1,ого, інтересом, що сформувався у Шевчеюш (особливо в
останні рОІ{И його життя) під впливом Герцена і російсьІ{ИХ ре-
11олюційних демоІ{ратів, слід пояснити і той фаІ{т, що в невелич-
1,ій бібліотеці поета, яна лишилася після його смерті, було п'ять
томів <<Сочинений>> Бєлінсьного 30 .
Визначною постаттю 40-х ронів ХІХ ст., що, безперечно, впли­
вала на формування ідейно -естетичних поглядів Шевченна, був
О. Герцен. Одним з перших у Росії він поставив питання про
зв'язон етики, естетини й революції. Естетина, за нопцепцією Гер­
цена, повинна стати органічною частиною революційної ідеології.
Вимога аІ{туальності мистецтва в цій 1,онцепції поєднується з ви­
l'vІОгою суворої життєвої правди. Tai,i видатні філософсьні й
художні твори Герцена 40-х роІ{ЇВ, ян <<Дилетантизм в науне>>
(1842-1843), <<Письма об изучении природь1>> (1845 - 1846), <<Кто
28 С. Н . Ку л я б 1, а, Шевченко и Белинский.- <<Научное обозрение>>,
1898, .No 8, стор. 1324.
29 <<Белипс1'иЙ>>, изд. Лепинградс1'оrо государственного университета
им. А. А. Жданова (Филол. факультет), 1949, стор. 209.
зо И. Л. А й з е н шт о к, Шевченко-•r:итатель.- <<Литературная учеба>>,
1938, .No 12, стор. 76.
278


виноват?>> (1847), <<Сорон:а-воров:ка>> (1848), сатирична повість­
памфлет <<До:ктор Нрупов» ( 1847) та інші, слід думати, були відомі
Шевченнові 31 •
В :курсі ле:кцій з історії російсьної літератури О. М. Горью1й
писав: <<Герцен первьrй в 40-х годах в своем рассr<азе <<Соро:ка­
воров:ка» смело вьrсназался против нрепостного права» 32 .
В <шотрясающей истории нрепостной антрисьr, затравленной и за­
мученной барином>>, Горьюrй побачив трагедію занріпачепого на­
роду в умовах самодержавпо-нріпосницьного ладу. Ці:каво, що тра­
гічну історію а:ктриси-нріпачни розповів Герценові М. Щеш<іп,
близький друг Шевченка.
Отже, благотворний Rплив Бєлінського і Герцена па формувnн­
ня ідейно- естетичних поглядів молодого Шевчею<а не ви:клю,ає
сумніву. Йдеться про силу й глибинність цього впливу. Було б не­
вірно ставити Шевченr,а ян мислителя поряд з Бєлінсьrшм і Гер­
ценом - цими 1<орифеями революційної думю1 Росії 40-х ро1,ів.
Одна~, треба сназати, що в таних творах, ЯІ< «Нав:каз>>, <<Сою>,
<<Холодний Яр>>, <<Заповіт>> та в ряді інших поезій збір:ки <<Три
JІіта>> (1843 - 1845) Шевченно виступив ціл:ком оригінальним пое­
том-мислителем, справжнім народним революціонером, голос шш­
го почула вся 1,раїна. Він був одним з перших громадсьних діячів,
що сміливо піднесли прапор непримиренної й послідовної бороть­
би з царатом, з 1,ріпосництвом, з національно -колоніальним гноб­
ленням. У Шевченка тут не було жодних ілюзій чи будь-шшх
<<зривів>>; він мужньо ш1ю<ав па штурм твердинь самодержавства.
Це слід піднреслити, відстоюючи історичну правду. Важливі ідей­
но-естетичні положення, що їх висунув своєю творчістю Шевчен-
1,0 в середині 40-х ро:ків, були воістину <<:новим словом>> і набули
особливого звучання в період назрівання першої революційної си­
туації.
Це було слово, безпосередньо звернене до мас, до народу.
Щодо послідовності революційних висновнів JJІевченно вже в 40-х
ронах посідав помітне місце в Росії. І це аж ніян не примен­
шує значення Бєлінсьного й Герцена у формуванні ідейно-есте ­
тичних і політичних поглядів Шевченна.
Дехто з дослідню<ів тридцятих ронів намагався висвітлювати
справу тан, ніби провідне, історично вагоме в творчості Шевчен­
на визначилося лише тоді, 1,оли він «прийшов до Чернишевсьного,
Добролюбова, Не1<расова>>. Це невірно . Уже в 40-х ронах у1,раїн­
сьюrй поет утверджував засадп революційно-демонратичної ідео­
логії, а в нінці 50-х ро.r,ів він зблизився з Чернишевсьним як ціл­
ном сформований селянсьюrй революціонер.
Отже, 40-ві рони в літературно -громадсьній діяльності Шев­
ченна - це дуже важливий і в його творчості етап, що мав знач-
31 В. А. П ут ин це в, Герцен-писатель, М., Изд-во АН СССР, 1963, а та­
кож збірниr, «Проблемьr изучения Герцена>>, М., Изд-во АН СССР, 1963.
32 М. Гор ь ки й, История руссrшй литературьr, М., Гослитиздат, 1939,
стор. 206.
279


ний вплив на передову громадсьність того часу. На цьому наго­
лосив ще І. Франно. <<Перший Шевченно ... у своїх поемах <<Сою>
і <<Rаю{аз>> поназав у Росії образці політичної поозії, поназав та-
1шж для всіх будущих поетів політичну дорогу, шшю слід сту­
пати на тім полі, ту основу, з яної треба виходитю> (XVII, 16).
Літературно-громадсьна діяльність українсьІ{ого поета була важ­
ливим чинником революційно-nизвольного руху в 40-х ро1{ах
ХІХ ст.
Дуже важливою є проблема <<Шевченко і петрашевці>>. На цю
тему є І<ілька грунтовних книг, цінних спостережень в працях ра­
дянських дослідниr<ів (О. Дорошкевича, П. Филиповича, І. Айзен­
што1ш, В. Дьюшва, Ф. Прийми, О. Мазуркевича, Б. Нечаєвої
та ін.) . Основне питання, ш,е постає при розробці цієї проблеми:
що sближувало поета з учасниками підпільних антиурядових гурт­
І{ів Петрашевського? Що їх єднало?
Для петрашевців характерною була нетерпимість до безправ'я
і деспотизму, властивих самодержавству. <<Отечества мое в це­
лях, отечества мое в рабстве: религия, невежество - спутники
деспотизма - затмили, заглушили натуральнме влечениш>,- з гір­
нотою відзначав петрашевець О. Ханююв.
Деспотизм петрашевці вважали джерелом ~усіх злигод народ­
них>>. За висловом петрашевця Толстова, цар є «причиной всеоб­
щего бедствию> 33 - 34
.
<<Один мерзкий челове1{ (Микола І. - Ред.),
и сколь1щ зла мо~нет делать и по кюшму праву?>> 35 , -
писав Мом­
беллі. Одним з основних положень, що єднали петрашевців, було
усвідомлення потреби ліквідації деспотизму і безправ'я. Петра­
шевці були переконані, що самодержавство суперечить загаль­
ному ходу історичного прогресу. Вони вважали, що «всякий народ
должен управляться сам собою, бьrть сам властелином, а не под­
чинять себя властю> 36 .
Друге, що могло імпонувати Шевчеюшві у програмі петрашев­
ців,- це радикальне розв'язання селянського питання. Постанов­
ка цієї проблеми справді була історичною заслугою петрашевців 37•
Петраmевець Д. Ахшарумов прийшов, напрrшлад, до таr{ого вис­
ловну: <<Все зависит от народа, без него мьr не подвинемся, не
уйдем вперед» 38 . М. Петрашевський розглядав революцію ЛІ{ все­
народну подію, як <шзрьrв всеобщий>>, що <шазрів історично>>.
Однак у питанні про шляхи і методи майбутнього перевороту
в рядах петраmевців не було одностайності - мали місце хитан­
ня в бік лібералізму й реформізму. Отже, ідейно-політичні пози-
33 - 34 <<Дело петрашевцею>, т. ІІІ, М.- Л., 1951, стор. 18.
35 <<Дело петрашевцев», т. І, М.- Л., 1937, стор. 280.
36 «Петрашевцьr», т. ІІІ, М.- Л., Центрархив, 1928, стор. 385.
37 И. А. Ф е д о с о в, Революционное движение в России во второй чет­
ве рти ХІХ в., стор. 367.
38 «Философсrше и общественно-политические произведения петрашев­
цев», М., Госполитиздат, 1953, стор. 677.
280


ції Шевченка 40-х роІ{ів і позиції петрашевців не слід ототожню­
вати, хоч між ними і є чимало співзвучного.
ДослідниRи О. ДорошRевич, І. АйзенmтоR, Ф. Прийма багато
зробили для з'ясування зв'яз1{ів ШевченRа з майбутніми петра ­
mевцями. Ці зв'язRи, виявляється, почали сRладатися ще до від'їз­
ду поета на УRраїну на початку 1845 року і не припинялися й
після цього.
ШевченRо був знайомий і навіть приятелював з петраmевцями
М. Момбеллі, Р. Штра:а:дманом, Р. Жуковським, Є. Вернадським.
3 Момбеллі він познайомився в Є. ГребінRи 39• У <<Записках» Мом­
беллі, відібраних у нього під час арешту, ім'я Шевченка згадує­
ться не раз 40 . Записи в своєму щоденниRу Момбеллі робив після
арешту поета, отже, відповідні абзаци <<Записок», мабуть, роз­
раховані були на те, щоб ввести в оману поліцію. І все ж, незва ­
жаючи на плутаність тенсту в ряді деталей, на підставі <<Запи­
сою> можна зробити висново1{, що Шевчею{О мав розмови з пет­
раmевцями, зонрема з Момбеллі, про створення революційної ор ­
ганізації, ділився дум1{ами про можливість масового повстання на
УRраїні. Очевидно, мають підставу дослідюши 41 , яні відзначають
потребу глибоно проаналізувати ці свідчення.
Відомо, що Шевченно дружив з Р. Штрандманом (аRтивним
петраmевцем, одним з авторів <<Rарманного словаря иностраннь1х
слов») - і в часи перебування в Петербурзі, і тоді, ноли був на
Унраїні. Зберегласн записна Ш трандмапа до ШевченRа, написана
в Яготині ( 1845 р.), з ююї видно, що поет і Штрандман часто
тоді зустрічалися, мали спільні інтереси. Натяю,J й недомовRи в
цій записці дають підстави припустити, що Шевчею{Ові були ві­
домі деяRі конспіра т ивн і плани петрашевців 42 .
Для дослідження революційних зв'яЗІ{ів ШевченRа 40 -х ро1{ів
постать петрашевця Р. ї-Rутювсьного етановить інтерес насампе ­
ред тим, що він стояв на схрещенні шляхів, з яRих один веде до
петрашевців, а другий - до польсьІ{ИХ революційних організацій.
Саме Жут,овсьRиЙ, виявлнється, познайомив ШевченRа з Р. Под­
березьним, Т. Лада-ЗаблоцьRим та іншими польсь1шми прогресив­
ними літераторами, близьними до революційних ніл 43 •
Зв'язни Шевченна з петрашевцями не обмежувались названи­
ми особами. У Є. Гребінки, ЯІ{ доведено, бували О. Пальм, С. Ду­
ров, О. Плещєєв, О. Баласогло; вірогідно, що ШевченRо зустрічав­
ся з ними. Череа rНунопсь1,ого та інших вихованців АRадемії ми-
39 Див. Ф . Я. П р и й ма, Шевче1шо и русское освободительное движе­
ние 18'10-1860 годun.- У зб.: «Тарас Шев•1енкn>>, М . , Изд-во АН СССР,
1962, стор. 163.
40 <<Дело петрашеnцеn ►>, т. 1. М.- Л., стор. 309 -311 та ін.
41 На п р. Н. Ф. Бе л ь •1 и 1, о в, Тарас Шевченко. Крити1ю- биографиче-
ский о•~ерк, м., 1939, стор. 156-158.
•
42 В. А. Д ь як о в, Революционньrе связи Т. Г. Шевченко.- 36. <<Рево­
люционная ситуация в Россию>, етор. 7.
43 Див. В. А. Д ь я ко в, Шевченко и польское r~ационально-освободи­
тельное движение , стор. 192-194.
281


стецтв він міг познайомитися з Є. Вернадським, А. Берестовим,
О. Агіним, з О. Ханиковим, А. Ма~{шеєвим. Зблизився з ними на
засланні, але зустрічався, слід гадати, ще в Петербурзі та на Ук­
раїні 44 . Повернувшись із заслання, Шевченко, як це відомо із
записки І. Тургенєва, прагнув зустрітися з М. Спєшнєвим - од­
ним з найрадикальніших петрашевців.
Отже, напередодні арешту 1847 року Шевченко мав широке
І{ОЛО знайомих серед петрашевців. Автор <<Сну>> і <<l{авказу>>, слід
думати, впливав на майбутніх учасюшів організації Петрашев ­
ського своїми глибокими революційними переконаннями.
Важливим, хоч, на жаль, і мало дослідженим, є питання про
революційну діяльність Шевченка під час його перебування на
Україні в 40-х роках. Праці М . Новицького, П. Жура, Ф. Ястре ­
бова, R. Гуслистого, А. Бортникова дають з цього питання цін­
ний матеріал.
Відомо, що поет пробув на У1{раїні майже весь 1843 рік; вес­
ною 1845 р. він вирішує взагалі оселитися тут. Служить у Rиїв­
сьній археографічній номісії <шо части рисоnанин и собирания:
народньтх преданий, сказон:, песеп в южпо-руссюrх губерню1х>> 45 •
Постійні подорожі по Унраїні сприяли розширенню кола знайо­
мих Шевченка: зо1{рема його увагу привертають родини Напністів
1·а Рєпніних, що були тісно зв'нзані з рухом декабристів 46, а та­
нож молодь, що збиралася у Т. Г. Вольховської (в с. Мосівці)
та в Г. С. Тарнавського (в с. Качанівці).
На особливу увагу заслуговує родина 3анревських (Віктор та
Михайло), а танож бра ти Яків і Сергій де -Бальмени. Янів був
талановитим художнином, разом із своїм другом Михайлом Ба­
шиловим він виготовив ілюстрований рукописний збірюш поезій
Шевченна. <<Они писань~,- зазначає Я. де-Бальмен,- латинскими
бунвами для того, чтобь1, в случае фантазии Тараса издать зто
за границей, все могли бь1 чиrать, в особенности поля:Rи 47 . Яко­
ва де-Бальмена царат заслав на Кавказ у діючу армію, де він за­
гинув 1845 р. Шевчею{О присвятив йому поему «І{аю{аЗ>>. 1848 р.
Сергій де-Бальмен виявився причетним до політичної сп рави 48 .
На бать1{івщині поет знову й знову сттшаєтьсн з найжахливі­
шими проявами кріпосництва. <<Був я па У1{раїні,- писав поет
44 Цікаво, що М. Петрашевсьrшй надіслав Бернадсьному на Україну
(у !{иїв) свою літографовану брошуру 3 сешшсьного питання саме тоді,
1шли там був Шев,rенко.
45 <<Т. Шевче1шо в до1{ументах і матеріалах», R., 1950, стор. 115.
46 Оле1{сій та Семен Каиністи належали свого часу до членів «Сою3а
благоденствия». Семен Капніст був одружений 3 сестрою Сергія Муравйо­
ва-Апостола; Варвара Рєпніна була племінницею С. Волконсьн:ого і вихо­
вателькою його сина.
47 <<Біограф і в Т. Г. Шевченка 3а ' спогадами сучаспю,ів», стор . 69.
48 Див. Публі1шції й статті А. Ю. Ку3ьмеfша: «Три листи незабутнього
друга Т. Г. Шевченrш». - <<Аrхіви Унраїню>, 1969, No 4; «Я. П. де-Баль­
мею>. - <<Зоря Полтавщини», 1967, No 164; <<Нове про Яr,ова де-Бальмена,>.­
<<Деснннсьrш правда>>, 1961, No 231; та ін.
282


у 1843 р.,- снрізь був і все планав ... >> (VI, 34). Поетичний голос
Шевченна в ці рони змужнів, піднісся до полум'яного протесту;
це був занлин до повалення самодержавства. <<Муза Шевченно,­
писав М. Костомаров,- раздирала завесу народной жизню> 49 . Про
це ж зазначають у своїх спогадах П. Куліш, Варфоломій Шев­
ченко, М. Шигарін, Є. Ганненко та багато інших сучаснинів поета.
Важливу роботу винонав ІО. Івакін, снлавши <<Коментар до <<Коб­
зарю>; дослідюш вназав на ті ноннретні джерела, яні живили по­
лум'яну поезію Шевченна, і на її резонанс 50 .
Дуже істотною є проблема <<llіевченно і царсьна цензура>>. Пое­
тові доводилось друнувати свої твори (принаймні ті, яні не
занлинали безпосередньо до повалення гнобительського ладу) пе­
реважно в тодішніх альманахах, збірниках. Для висвітлення цьо­
го питання чимало зробили ян дожовтневі, тат, і радянсь1{і дослід­
пюш (В. Доманиць1шй, М. Новицький, О. Дорошкевич та ін.).
Безпереqним здобутІ{ОМ радянсь1,ого шевченкознавства є праця
В. Бородіна <<Т. Г. Шевченно і царсь1{а цензура>>, що вийшла
1969 р. у видавництві <<Наукова думка>>. На основі архівних да­
них тут висвітлено цензурну історію <<l{обзаря» ( 1840), поем
<<Гайдамаки» (1841), <<Гамалію> (1844), <<Тризна>> (1844); вихід
у світ <<Кобзарю> 1860 р. та інших прижиттєвих видань Шевчен­
l{а; опублі1швано 1шрпус ДО!{ументів про цензурний нагляд і пере­
слідування творів поета ще за його життя.
Значного інтересу набуває питання: <<Шевченко та антикрі­
посниць1шй рух селянства 40-х ро1,ів на Західній Уl{раїні>>. До­
слідники зазначають, що повстання 1846 р. в Галичині, яна була
тоді під владою Австрії, привернуло пильну увагу поета. Галиць­
ке повстання знайшло відгу1, на унраїнських і польських землях,
поділених між трьома державами 51 . Воно мало значний вплив на
посилення антипоміщицьких виступів селянства в західних губер­
ніях Росії 52 . Галицькі події, як зазначав К. Марне, рознрили пе­
ред революціонерами реально існуючі можливості об'єднати поль­
ський національно-визвольний рух з боротьбою селянських мас
проти поміщиків 53 •
Царат докладав усіх сил, щоб хвиля повстання не перейшла на
володіння Російської імперії. Можливо, не випадково маршрут
своєї чергової еІ{спедиції (за завданням Археографічної номісії)
Шевченно нанреслив ( 1846 р.) саме понад австрійсьним кордо­
ном - через Кам'япець-Подільсьт,ий, І{ременець, Дубно, Ковель.
1905 р. одип із мсшнанців Вишневця розповідав, що поет просив
49 <<Т. Г. Шев•1еmю в воспомипанилх со11ремепншюв>>, М., Госполит­
издат, 1962, стор. 151.
50 Ю. О. І в а І( і п, Н:омептар до <<Нобзарю> Шевченна. Поезії до заслан­
ня, Н:., <1Наунова думІ(а», 1964.
51 S. К і n і е ,v і с z, Ruch clllopski w Galicyji 1846 roku, Warszawa, 1951.
52 «Н:рестьянсное движение в России в 1826-1849 гг. СборпиІ( доку­
ментов>>, М., 1961, стор. 554-558.
53 Н:. Марн с и Ф. 9 н гель с, Сочинения, т. 4, изд. 2, стор. 490.
283


провее,ти його в е,ело ПідRамінь, розташоване по той біR l{Ордо­
ну 54 • Доное, лубенеьRого городничого MиRoJii І про те, що Шев­
ченко під чае, галицьRих подій <<етаrале,я брое,ить пламенниr< :мя­
тежа и нровавьтх :междоуе,оби:й и в Малорое,е,ию>>, підтверджує
аптивну позицію поета щодо е,елянських пове,тань на Україні в 40-х
por<ax. Дое,лідники зазначають, що поезії Шевченка лунали во­
сени 1848 рш<у на баринадах Львова 55 . М. Уетиянович на <<Собо­
рі учених руе,ьких» у Львові в жовтні 1849 р. закликав: «Аж хо­
чем узброїтие,я в кріпость,- пое,лухай:мо гром1<0го Шевченка>> 56 •
Вее це факти, що е,відчать про революційне звучання творів
поета в 40-х ротшх, зо1<рема в Галичині, про його інтерес до се­
ляне,ь1<0го руху (байка <<Сичі>>).
Середина 40-х ро1<ів була важливим етапом в суспільно-полі­
тичній діяльное,ті Шевченка. << І логіка внутрішнього розвитку пое­
та, і все нонкретне оточення його вимагали, щоб від пропаганди
революційних ідей він усе ближче й ближче підходив до револю ­
ційного діяння, неможливо,го поза революційною організацією>> 57 .
Саме це обумовило, очевидно, зближепня поета з підпільною анти­
нріпосниць1<0ю організацією на Уl{раїні - :Кирило-Мефодіївським
братством.
•
іІ роблема <<llіевчеш<о і Rирило-Мефодіївське братство>> давно
привернула увагу дослідників. П. Грабовський, І. Франко, В. Се­
мевсь1шй, М. Возняк, Д. Багалій, 3. Гуревич, П. 3айончковський,
М . Новицький, Є. :Кирилюн, Т. Сергієющ П. Гончарун, А. Бортни­
нов та інші дали ряд ц ікавих дое,ліджень, що вие,вітлюють ті чи
інші ае,пекти цієї е,1шадної іе,тори1ю-літературної проблеми.
В. І. Ленін юшзував, що першою іеторичною тенденцією вие,­
хідного капіталізму в національному питанні є <<Пробудження на­
ціонального життя і національних рухів, боротьба проти вснl{ого
національного гніту, е,творення національних держав» 58. Творча
й праrпична діяльніе,ть Шевченка не тільш1 відображала це про­
будження па Україні, а й була діяльним фактором цього руху.
Вопа позпач:илае,ь і на діяльності таємної політичної оргапізації -
:Кирило-Мефодіїве,ь1юго братетва 59 .
Центральною ідеєю в діяльное,ті товарие,тва була ідея націо­
нального визволення, рівності й братства е,лов'яне,ьких народів
(зокрема українського), що становила важливий етап в розвитку
суе,пільної думки на Україні в першій половині ХІХ ст. Тана ідео-
54 В. Щур ат, Шевченко про Галичину в 1946 р.- У зб . : <<3 життя
творчості Тараса Шевченню>, Львів, 1914, стор. 24 - 26.
55Е. М. Косачевснан, ВосточнаяГалицинна~,анунеивпериодре­
волюции 1848 г., Львів, вид. Львівсьного університету, 1965, стор. 123.
56 «Письменнrши Західної Унраїни 30-50-х ро1,ів ХІХ ст.», К., «Дніп-
ро», 1965, стор. 416.
.
,
57 В. А. Д ь н 1, о в, Революциопнь1е связи Т. Г. Шевчетша, стор. 9.
sв В. І. Лен ін, Повне зібрання творів, т. 24, стор. 121.
59 Див. П. А. 3 а й он ч но вс ни й, Кирилло-Мефодиевсное общество
(1846-1847), м., 1959.
284


логія була, безперечно, прогресивною і відповідала інтересам
історич ного розвитку УІtраїни й Росії в цілому.
Д ослідники справедливо відзначали певну наступність і
зn 'язоІ{ між ідеологією декабристського <<Обществ а соедин ен нь1х
слав ян» (що утворилося на Україні в 1823 - 1825 р р .) і Кирило­
Мефодіївсь1шм братством 60 . <<Общество соединеннь1х славлю> ТаІ{
ви значало свої завдання: <<Освобождение всех славянских пле­
мен от самовластия; уничтожение существующей между н ен: ото­
рь1ми и з них национальной ненависти и соединение всех обитае­
мьrх ими земе ль федеративньrм союзом>> 61 .
Харан теризуючи провідні аасади Кирило -l\fефодіївського брат­
ств а , М. Ко стомаров писав, що воно було пройняте <<ідеєю єднан­
ня слов' ян і шобов'ю до всіх слов'янських народів>> 62 .
В ряді пр аць про Ки рило-Мефодіївське братство ігнорувався
антинріпосницьн.ий хара r{ т ер цієї організації (зокрема, в працях
В . Коряка та деяr{их інши х дослідюшів). AJie це історично не зов­
сім вірно: в полі зору цієї організації буJІо і селянське питання.
І. Посяда у нотатках писав: <<Не странно ли, что народ живет на
таной благодетельной земле, нанова Унраина, и не наслаждается
почти нин:аними ее бJІагам и , почти не знает их? .. Все вь1рьrвается
из рун: нрестьян нагльrми помещин:ами>> 63 .
О . Марr{ович на допиті свідчив, що в товарис!Гві не раз обго­
ворюв ал о сь п и т а ння про <<отношения н:рестьян н помещин:ам, спер ­
ва в 3ападпой Европе, потом в на шем отечестве вообще и Южно ­
Руссном в частпостю>. На запита ння слідчих - <<в чем именно
состояли упомянутьrе вами суждения об отношени ях r, рестьян
н помещинам?>> - пояснив: «В неудовлетворительности бьrта нре­
стьянсrюго» . Члени ж Кирило -Мефодіївсьного братства осуджували
<<суровое обхождение помеЩИІ{ов с крестьянами. . . Рассуждали
тан:же о необходимости :змансипации нрестьян» 64 •
У ли сті до В. Гашш М. Гулан: писав: <<Преимущественное вни­
мание обращал я до сих пор на правомерньrе отношения низших
сослови й, нан в России , тю, и у прочих славян,- именно на ра­
бов, н:евольников,с холопов, нрестьян, подданньrх и пр.,- ню< на
предмет, по важности и современности своей предпочт ительно
перед другими заслуживающий внимательного изучения>> 65 .
Ф . Сір1ю (Вовr{), яному платформа Кирило -Мефодіївсьного
братства була відома безпосередньо від його учаснинів або близь-
60 Д и в. Пер ед м о ву М. Драгоманова до брошури «Письмо Н. И. -Косто­
марова н издателю << l{ олонол а», Женева, 1885, стор. IV.
6 1 Журн . <<Руссю1й а рхив>>, 1882, ю1 . 2, стор. 443.
62 _<<Письмо Н . И . І{ остом а рова н издателю <<Ноло1юла>>.- <<Нолонош>,
1860, 15.1, стор. 9.
63 <<За сто літ>>, нн. 2, 1928, стор. 35.
64 Матеріали по історії Нирило-Мефодіївсьного братства. Признання
кирило-мефодіївців, Н., 1915, стор. 25.
65 <<За сто літ>>, нн. 2, .1928, стор. 48.
285


ких до нього людей, писав: <<Окрім бажання всеслов'янської на­
родоправної федерації з чисто громадського боку, товариство мало
за перше й найголовніше діло: знесення скрізь по Слов'янщині
кріпацтва, земельний наділ селянам, свободу навчання, мови і
друку>> 66_
О. Пипін і В. Спасович в <<Истории славянских литератур;>
(1879) зазначали, що ідеї Н'ирило -Мефодіївського братства були
<<глубоким, задушевнь1м, историчесю1 сознательнь1м стремлением .
3то бьша первая попь~тка самосознанию>. Автори підкреслювали,
що прогресивне значення товариства виходило за межі культур­
но-громадського життя У1,раїни 67 . Фраю,о, відзначаючи цілком
позитивну роль Н'ирило -Мефодіївського братства в громадсько­
культурному житті України, вказував на <<свіжі та високі ідеї то­
го товариства>> (ХІХ, 760).
Цікаво, що реакційні слов'янофіли одверто недоброзичливо
поставились до кирило -мефодіївців саме за суспільно -політичну
спрямованість їх діяльності. Так, О. Хомяков незабаром після роз­
грому братства (30 травня 1847 р.) у листі до Ю . Самаріна пи­
сав: «Малороссиян... заразила политичес1,ая дурь... Время поли­
тики миновало>> 68 .
Н'ирило-Мефодіївсь1,е братство, ш, відомо, не стало цілном
сформованою політичною організацією. Розходження в товаристві
виявилися в двох тенденціях суспільного руху того часу: лібе­
рального й революційно-демонратичного. Ліберально настроєні
члени обходили питання про 1шасовий антагонізм всередині у1,­
раїнсьної нації, висували ідею про <<бе3Ішасовість>>. Інша части­
на розвивала республі1,ансьні традиції де1,;абристів і була під
впливом революційних ідей Шевченна. Національно-визвольні
вимоги вона поєднувала з політичним радикалізмом і мала тому
більш виразну соціальну спрямованість.
О. Петров у доносі зазначав, що М. Савич і О. Навроць1шй на
зборах у М. Гулана «рассуждали о необходимости уничтожить в
России монархичес1шй образ правлення, о введении народного
правлення, в 1,:отором бь1 наждое славянс1,:ое племя имела своего
пр~::дставителя в общем совете славннских племен; І{остомаров
возражал, а Савич ДОІ<азьrвал возможность произвести тан:ой пе­
реворот, воспользовавшись строющейсн в І{иеве нрепостью, ното­
ран, по его мнению, будет самь1м удобнь1м местом для собирания
лиц, намеревающихся произвести восстание>>. Петров занвив та-
1,:ож, що Гулан <<обнаруживал прямо революционнь1е намерению>,
<<предполагая соедииить славянские племена и ввести у них на­
родное правление>>, <шаденлсн достигнуть зтого возбуждением>>
народів Росії, занлинав до <<восстаиия против властей>>; до цього
66 Ф. Сірко, Тарас Шевченко і його думки про громадсь1,е щиттл,
Львів, 1906, стор. 16 .
'
67А. Н. Пьхпин, В. Д. Спасович, История славшхсних лптератур,
т. І, 1879, стор. 379.
68 А. С. Хом л ко в, Сочинения, т. VII, М., 1900, стор. 269.
286


Гулан додав, що <<общество будет действовать миролюбиво в отно­
шении царской фамилии, но если переворот будет произведен,
а государь не пожелает сложить с себя верховной власти, то не­
обходимо заставить пожертвовать царской фамилией» 69 •
Цікаво, що з метою антиурядової пропаганди члени брат­
ства практикували <шутешествия по деревпям для сближепия с
нрестьяпами и распространения между ними :идей о народном
правлепию>. За свідченням того ж Петрова, М. Гулак говорив, що
<ше1{оторь1е члепь1 общества уже страпствуют с атой целью по
России.. , предполагается танже учреждепие ШІ{ОЛ и издание нниг
для простого народа и что образование непременно приведет на ­
род 1, восстанию>>. <<Тогда-то,- писав Микола Гулак у
1846 р . до О. Мар1ювича,- и отнроется широ1{ое поприще для на­
шей словесности; язьш вь1работается до таной степени, что не
толь1ю отечественная и всемирная история, но даже и точнь1е нау­
ни будут излагаться па зтом язьше>> 70 •
Яні ж взаємини снлалися між Шевченном і Кирило-Мефодіїв­
ським братством? Основне, що єднало поета з прогресивною части ­
ною товариства, робило його учасню{ом братства, була боротьба
проти самодержавства, за національне й соціальне визволення
Унраїни 71 . 3 націоналістичною, ліберально-помір1{ованою части­
ною товариства у Шевченна нічого спільного не було і не могло бути .
Діяльність Шевчеr-ша була фа~{тором значної революціонізую­
чої сили щодо ідейно-суспільних і національно-визвольних спря­
мувань братства, фа~пором, Ш{ИЙ живив найбільш радинальні, іс­
торично прогресивні заходи тов а риства 72 .
Для прогресивної української інтелігенції, зонрема молоді,
студентів, Шевченко в першій половині 40-х ро1{ів став «волода­
рем дум». Не без заздрощів П. Куліш характеризував враження,
яке викликала творчість поета: <<Спів сей (поезія Шевчеш{а -
Ред. ) був для неї (молоді . - Є. Ш.) воїстину гласом воснресної
труби архангела . Коли говорено І{оли-небудь по правді, що серце
ожило, що очі загорілись, що над чолом у чоловіка засвітився по­
лум'яний язин, то се було тоді>> 73 . <<В Шевченкові, - писав П . Ку­
ліш,- публіка бачила поетичного діяча народної свободю> 74 . Це ж
відзначав і М. Костомаров, вназуючи, що поет був <ше тільни жи­
вописцем народного побуту, не тілью1 епівцем народного почут-
09 J(ит. 3а І(Іt. : JJ. И. Сем е n с І( и й, І{ирилло-Мефодиевс1{0е общество.
1846-1847 гг., стор. 50.
70 Кирилло - Мофодисвспие за говорщики . - «Киевснал старина)), 1906,
т. ХСІІ, феnраль , стор. 143.
7t Див. П. А. 3 айо п ч но вс І(ий, Кирилло-Мефодиевское общество
(1846-1847), стор. 76.
72 В. С. Б ор од і п, Твори Шевченка в слідчій справі Кирило-Мефо­
діївського товариства .- «Радш1сь1,е літературозпавств0>>, 1968, No 6,
стор. 53- 59.
73 П. Ку л і ш, Спогади про Тараса Шевченка, Х . - К., ДЕУ, 1930,
стор. 38.
74 <<Киевс 1шл старина», 1903, февраль, стор. 115.
287


тя, народних діянь, він - народний вождь, натхненник нового
життя, пророю> 75 . 6 . Ганнею<о писав: <<Тодішня південнорусьна
молодь (в 40 -х ранах.- Ред.) заучувала напам'ять вірші Шевчен -
1-а, ю<і, нрім виданої книги <<Кобзар>> 1840 р., поширювалися в
численних спис1<ах, потайв:и переписувалися>> 76 .
Н. Шигарін пригадував, що в 40-х ров:ах <шірші Шевченка чи­
талися в багатьох гуртках, особливо українцями і студентами різ­
них національностей... Чимало тоді вчилося унраїнської мови
власне для того, щоб мати змогу читати й розуміти Шевченв:а.
:Крім надрунованої нниги, ходили по рунах ру1<0писні списки, яні
складалися шанувальнинами Шевченка з велиним захопленням» 77 •
Послідовно-революційна позиція Шевченка, його антивний ан­
тимонархізм, одверто проголошувана ним ідея селянсьв:ої револю­
ції ставили поета в Rирило-Мефодіївсьному братстві в особливе
становище. Своїм широним і безкомпромісним демонратизмом він
стояв набагато вище членів братства. М. :Костомаров (пізніше)
в автобіографії пригадував: <<Коли я повідомив Шевчею<а про іс­
нування гуртка, він одразу ж виявив готовність пристати до ньо­
го, але поставився до його ідей з велиним запалом і 1<райпьою не­
терпимістю, що було причиною багатьох суперечо1, між мною і
Шевченном>> 78 . Треба сн:азати, що, при всій поміркованості своїх
поглядів, М. :Костомаров, молодий тоді професор, зазнав безпе­
речного впливу Шевченка. П. :Куліш змушений був нонстатувати
<<здичавіння :Костомарова в :Києві під впливом геніального ДИІ{УНа
Шевченка» 79 , незважаючи на те, що, на його думну, вживалося
всіх заходів, щоб стримувати <<Його (Шевченка. - Ред.) заnзяте
бурлацтво» (стор. 26). Студент Ю. Андрузький зазначав, що
<<llіевченно бьш неумереннь1м представителем малороссийсной
партии в Славянском обществе>> 80 .
Революційна діяльність Шевченка в 40-х роках не обмежува­
лась лише рамнами Rирило -Мефодіївсь1<0го братства. В нолах
передової революційно настроєної студентської молоді Ниєва, Хар­
кова, Ніжина, Чернігова творчість поета мала значний революціо­
нізуючий вплив. П. :Куліш у листі до П. ПJІетиьова писав:
<<В здешней молодежи, онопчившей университ ет, н нашеJІ страш­
ное волнение умов и готовность на самь1е ::1фемернь1е за тею> 8 1.
До Rирило -Мефодіївсь1<ого братства входила тільни частина
революційного підпілля на Унра їні. Тан, в другій половині 40-х
75 «Поззия славян . Сборник лучших позтических произведений славян­
с1,их народов в переводах руссrшх писателей». Под редакцией Н. В . Гер­
беля, стор. 160 .
76 <<Древняя и но в ая Россия», 1875, No 6, стор. 193.
17 Н. Д. Ш ига ри н, Восноминания киевлш1 о Шевченке. - <<Библио­
тека Западной полось1 России». К., 1881, т. 2, стор. 13.
78 Н. И. Кос то мар о в, Автобиография.- <<Русс1,ая мь1сль>>, 1885,
кн. V,, стр. 211.
79 П. Ку л і ш, Спогади про Тараса Шевченка, стор . 83.
80 «Україна>>, 1925, No 1-2, стор. 58.
81 «Записки історико- філологічного в ідділу УАН>>, ІШ. 7-81 1926,
стор. 371.
288


роніn існувало ~га ємне товариство в Харнові, ( відо мо, що восеш1
1846 р. там був арештований учитель І. Ромашоn <<за составление
нроонта республинансной нонституции и попь1тни его распростра­
nопиш>). Ромашов, за даними слідства, <шринадлежал 1, общ еств у,
ор r,ши зо ванному в г. Харь1{ове с целью изменить образ правленшr
в слаuнпских племенах>> 82. Вплив Шевчею{а поширювався не
J.1ит о па у1{раїнську м олодь. Немає сумніву, що революцій ні зв'яз-
1 , и 11 оота з передовою інтелігенцією Петербурга й Мос1ши не пp11-
шrrrлJr11 cя й після того, ЯІ{ він повернувся на Україну . У Києві
( за с1 1 ога1щми Ю. Бєліни-Кенджицьного) погляди Шевчею{а знач­
ною мірою привертали увагу прогресивної польсьної молоді, зо r,­
рема студентства 83 .
Чимало до слідж ень присвячено питанню суспільного резонан­
су діяльності Ш еn ч о1ша в 40-х ронах, що, зонрема, яснраво ви­
явилося під час і після а р е шту поета ( 1847 р.).
Твори Шевчеюш, ю, і інших членів братства, були 1<0нфіс1,о­
вані. Почалося жорсто1{е переслідування будь-яних паростків у1{­
раїпсьної демонра т ичної нультури. <<После Киевсного дела, - пи­
сав М. Костомаров у листі до <<Колонола>>, - запрещеньr бт,ши все
соч инения обвиненньrх ( в справі Кирило -Мефодіївсьr<аго брат~
ства.- Ред.); цензура и шпионство начали ужасно свирепство­
н а т1, uротип Малороссии; не тольrю малороссийсrш.е нниги подвер­
п1 J 1и с 1· . н с1·\о :що .11опию я.вляться в свет, преследовались даже ученьте
С'1·а·1·ьи о Ма J1оро сси и па nслиr,оруссиом язьше; самь1е названия УІ{­
раива, Малоросе.ин, г е тма[Іщипа считались предосудительньп.,1ю> 84.
Розгул реа~щії і дишримінацін уr,раїнців набули нечуваних
розм ірів. М. Білозерський зt·адув ав: <<Тогда, по поводу 1щта строфьr
1847 р . и обьrсков, все в провинции находились под таRим страхом
и тр епе том, что и помь1шлять не смели о переписне с Шевченном.
Тогда -то погибла масса писем, Rниг с надписями, рунописей п
дра rо цеппо го историчесиоrо и зтнографичесного материала, сож­
жепп.оt'о или занопанного в землю>> 85 .
Арешт Шевченна 1847 р. був велиRим ударом для у1{раїнсь1{0Ї
1,у Jrьтури і тяжкою втратою для революціііно-демоиратичного та ­
бору Росії, для всьо го визвольного руху. Перелянане уr{раїнсьт,е
пап ств о , ~ше ще недавно милувалося <<Національним бардом>>, те­
пер всілrпш відхрещувалось від будь-юшх натянів на знайомство
з <<П .нітичпим з лочиш.1,ем>>. Зовсім інаюпе реагували на арешт
Ш евче 1т а т а розl'ром І{ирнJю-Мефодіївсьного братства революцій•
но-демо1,р а тичпі 1,oJra. l{оли учасники товариства були заарешто­
вані, па вующ11х Ниєва з'явились пронламації, що заRликали до
боротьби з самод оржавством 86 .
82 Див. «Дело петраш е nцев>>, т. ІІІ, М., 1951, стор. 405- 406; И. А. Фе -
до со в, <<Революцио 1шое движение в России во второй четверти ХІХ в.>>,
М., Соцзнгиз, 1958.
83 <<Gazeta L,vowska», 1918, No 38, 42, 61, лютий - березень.
84 Письмо Н. И . Костомарова н изда т елю <<Колонола», 1860 р., стор. 12.
85 <<НиевсRая стар и на>>, 1882, No 10, стор. 73.
86 «Б1,тое», 1907, No 1 (13) , стор. 36.
10 5-39
289


Н:а жаль, маємо небагато конкретних даних (та вони й не
могли зберегтися, зважаючи на терор і умови конспірації) про
революційне підпілля 40-х років на Україні, проте ОІ{ремі натя­
ки знаходимо в таємних жандармських розпорядженнях, слідчих
матеріалах, доповідних записках, мемуарах, щоденни1йх того ча­
су. Тю{, у квітні 1847 р. київський, подільський і волинський ге­
нерал-губернатор Д. Бібіков пропонував київському І{оменданто­
ві: «Иметь самое строгое наблюдение за порядком между войска­
ми и караулами и вообще воинскими чипами, в Киеве находя­
щимися, и распорядиться, чтобь1 все они имели надлежащую осто­
рожность на случай Ійкого-либо беспорядна и чтобь1 обходь~ ночью
бьши сильнь1 и строго соблюденьт» 87 .
Бібінов наказував кураторові Київсьної учбової онруги: <<Иметь
самое строгое личное и через подведомственнь1х вам лиц наблю­
дение за студентами университета св. Владимира и ученинами
гимназий, дабь1 они не могли бьтть причастнь1 ни н наним небла­
горазумнь1м действиям>>. Одночасно ниївсьному губернаторові Фун­
дуклею пропонувалося: <<Иметь самое строжайmее наблюдение в
г. Ниеве за всеми жителями, в особенпости студентами и моло­
дьши людьми, а равно за сохранеиием везде порядна и споной­
ствию>. Пізніше ( 1852 р.) Біб іr, ов, звертаючись до дворянства
<<Юг0-Западного нраю>, згадував: «Все ати общества стремились
н одному - чтобь1 уничтожить занонь1. все дворянсю1е права и
преимущества, весь общественнь1й порядон благоустроенного граж­
данского общества ... Многие в атом нрае восставали против занон­
ного правительства, желая ниспровергнуть религию и престол» 88 .
Міністр народної освіти С. Уваров у записці під заrоловном
<<0 славянах>> писав: <<Из сведений и бумаг, сообщеннь1х мне нон­
фиденциально графом ОрJІовь1м, явствует, что неснольно людей
разного звания и uроисхождения осмелились, под видом будто бьr
славянства, приступить к преступной мь1сли - посягнуть на пра­
вительство и на общее спон:ойствие отечества>> 89 .
Агент ІІІ відділу І. Ліпранді вназував, що в гуртках Петра ­
шевського <<бьшо рассуащаемо о частпьтх особ1,1х мерах: I{ar, дейст­
вовать на Кавпазе, в Сибири, в Остзейсних губерния х , в Финлян­
дии, в ПоJІьше, в Малороссии, где умьr предполагались находящи­
мися уже в брожении от семян, брошеннь1х сочипениям:и Шевчен­
КИ>> 90.
В матеріалах допиту М . Буташевича-Петрашевського в ІІІ від­
ділі читаємо: <<Антонелли показал, что вьr, расс1{азь1вая ему об
открь1тии бьшшего в Киевском университете заговора, в котором
бьш замешан неr,то Шевченr,о, с1,азали, что, несмотря на неуспех
87 «Бьшое», 1907 , .No 7 (19), стор. 311.
88 <<КиевсІ{аЯ старина>>, 1882, No 6, стор. 532-533 .
89 ЦГИАЛ, ф. І{анцелярии министра народного просвещеr-rил, No 735,
оп. 10, д. No 193, л. 12.
90 Заттисrш отдела руr{описей Всесоюsной библиотеюr им. В. И. Ленина,
вьш. 5, М., 1939, стор. 25.
290


с>того предприятия, Qно все-тани пустило І<орни в Малороссии, чему
много способствовали сочинения Шевченки, которь1е разоmлись
во множестве и бьши причиной сильного волнения умов, так что и
теперь Малороссия находится в брожению> 91 .
Це окремі штрихи, які все ж підіймають завісу над важливою
стороною діяльності Шевченка в 40-х роках, рознривають значен­
ня його творчості ян фюпора, що сприяв формуванню революцій­
ного руху на Україні. Деякі натяни на це можна знайти і в що­
дсппияу знайомого Шевченкові поета й історика М. Мар1<евича 92 •
Напр1шінці 40-х років авторитет Шевчею<а був досить вели­
ним і JІа західно-українсьних землях. Тю{, на сторінках <<Днев­
пию1 русьr(ого>> ( 1848) в статті <<С,1ово о Русі і її становищі по­
J1і ·1· н•1 ос 1,ім>> висловлювався глибо1<ий жаль з приводу розгрому
Н"ириJІО - Мсфодіївсьного братства й по1<ара :ш-rя його діячів. <<Чую -
11 исан автор,- голос народу, борющегося в путах деспотизма, чую
воззнапіє муч еш,шіп народної справи ... » 93 . Особливо наголошується
роль Тараса Шевченна, котрий виступає ЯІ< провидець визвольних
прагнень народу. <<3 -помеж інших,- зазначає автор,- вспом'яну
Шевченна, нотрий сегодні уважений есть, яко мучени1< справи
русьної вольності ... Патріотичес1<і письма Шевченна звісні суть у
всій Малой Русі і Україні і много причиняються до взбудження
духа>> 9 4 .У <<Дневюшу русьнім>> (1848, No4) усл~влювався виступ
І{ирю10-Мофодіїnсь1<0го братства у вірші <<Мученинам вольності
з por,y 1.8li.7 >> .
Твори Шсвчошш mr,c тоді відомі буJІи за ме}1<ами Унраїни.
О. Чужбипсью1і1, відвідавши в lt0-x ро1шх Північн ий І{авназ, від­
значав: <<В с:ю пн зуст річап п пошарпані примірюши <<:Кобзарю> і
<<Гайдамю-іВ>> і uайщиріше співчуття їх авторові>> 95 .
На сторіпнах <<І{ол01<ола» вміщено інформацію про розгром
І{ирило - М сфодіївсь1<ого братства. Сучаснини у зв'язну з цим
писали, що передові громадсьні І<ола в 40-х р01<ах <<мали свою прог­
раму пе тіл ь1<и n знаменитому письмі Бєлінсьного до Гоголя, але
й у думах Шевченна>> 96 . Це важливе твердження. Адже літера­
турно-громадсьRа діяльність Шевче1ша, ю< і діяльність Бєлінсь1<0-
го, порушувала антуальпі проблеми визвольної боротьби.
Шевченко все біJІьше ставав тією силою, яка стимулювала ут ­
ворепня антиурядових угруповань; його творчість, особливо без-
01 «l (OJГO nотра 1н iщom>, т. 1, М.- Л., 1937, стр. 161-162.
02 }(,, в . Ф . .П. 11 р 11 і,і ма, Шевчешю и русская литература.- Известия
ЛІІ СССР, OJJ І, т. ХІ 11, u1,ш. 3, 1954, стр. 233.
93 «Днеn11ю( pyc 1,io1i-i>>, 1848, No 8.
94 «Дн е вшш русью1іі>>, 1848, No 8. У 1843 р. чеська преса передруку­
вала з льв іuс ьr<ої газети <<Дн е вшш русьюrЙ>> згадану статтю, в якій харак­
теризується у1<раїнсь1шй поет як <<мученик за свободу русинських деш>
(М. Мо ль нар, Шев,,еш< о у чехів і слованів. Автореферат, R.,
1960,
стор. 7).
10"'
95 А. Чу ж би нск и й, Воспоминание о Шевченке, стор. 13.
96 <<Правда», Львів, 1873, No 18, стор. 629.
291


цензурна, була важливим знаряддям, що гартувало революц~ине
підпілля. «... Слово теж є діло;- учить В. І. Ленін,- це положен­
ня безспірне для застосування до історії взагалі або до тих епох
іеторії, коли відкритого політичного виступу мас нема... >> 97 . Таким
сJІовом-ділом була творчість українсьн:ого поета уже в 40-х por<ax.
В 4 0-х ро1,ах починався новий період - формувались основи
революційно-демократичної ідеології. Творчість Шевченка знач­
ною мірою сприяла її формуванню. Він творив ідеологію цього
тJ.бору, <<сам зробив свій велияий внесоІ< в її формуванню> 98 .
Радянські дослідники присвятили чимало праць висвітленню
rштання про суспільно-політичні позиції Шевчею<а і його зв'язки
в роки заслання 99 . Це дуже важливе питання, що допоможе зро­
зуміти всю дальшу діяльність поета.
Д есять років заслання (1847-1857) - винятково <<густонасе­
JІепиЙ>> період життя Шевченка. <<Ні1,оли до цього і ніколи пізні­
ше,- пише Л. Больrпа~<ав, - не зустрічав поет-борець стільни най­
різноманітніших людей, як у це ваJ-Іше, трагічне, aJre напрочуд
багате враженнями десятиліттю> ico_
В частинах ОренбурзЬІ,ого норпусу, де слушив Шевчеrшо, пе­
ребувало тоді ніш,1,а тиснч офіцерів і рндових, ю,і потрапляли
туди на війсЬІюву службу за різні політичні <<злочиню>. Тут були
особи, що мали відношення до петербурзьюrх і мосr<овсьних ре­
rюлюційних гурп<ів 30-40-х років, петраmевці, учас:іпши опози­
ційного руху в армії 40--х років, заслаиці- полюш . Багато «конфір­
мованиХ» було в батальйонах, розташованих в самому Оренбурзі.
На засланні Шевчею,о познайомився не тіль1<и з професіо­
нальними революціонерами, а й з сотнями кріпаків, що відбували
солдатчину за опір поміщи1шм-кріпосни1шм; підтримував знайом-
97 В. І. Лен ін, Повне зібрання творів, т. 11, стор. 54.
98 М. К Гуд з і й, Шевчеюю і російсьна революційно-демонратична
дум1ш. -- <<ї-І-1:овтевь,>, 1951, .No 2, стор 87.
99 В. А. Д ь н но в, Тарас ІПеn • 1 е т10 и его польс1ше друз~,н. М ., <<Нау11а»,
1964; Є. П. І1:ирилю1,, <<Шсв,1с1шо і слоu'JІпсм,і н а роди» . К, Вид-во
АН УРСР, 1958; В. А. Д ь н 1, о в, Шев,1еш,о 11 пош,с,юе нацио11 альпо-осnо­
бодительное движение.- У зб . : <<Тарас Шсв,1е~шо>>, М., Изд-во АН СССР,
1962; І єремія А й з е н шт он, Невідомі та призабуті спогади про
Т . Шевченна.- <<Вітчизна>>, 1961, .No 3; Ф . Я. Прийма. Шеnчеrшо и руссr,ал
литература ХІХ ве~щ (глава 3); И. Я. А й з е н шт он, Т. Г. Шевче~шо
11 петрашевец А. В. Ханьшоn; Л. Х ип ну JІ о в, Т. Г. Шевчешю и его совре­
менншш . - <<Соnетс1,ан У1,раина», 1855, No 8; О. Р. Мазур не ви 'І, Шев­
чсюш і петрашевці.- У зб.: Російсь1ю-у1,раїнсь1,е літературне єднання, К,
1953; А. И. Бе ле ц 1, и й, Руссюrе повести Т. Г. Шевчеюш.- «Советсrшя ~'1,-
ра1ша,>, Альманах, К., 1948; А. Ф. Смирн о в, Сигизмунд Сера1швений, М.,
Изд- во АН СССР, 1959, стор. 14-27; Л. Б о ль ша но в, По следам: Орен­
буμrсноіі зимь1, Южноуральсное ннижное издательство , Челябинсн, 1968;
А. Вед м: и ц 1, п й, Т. Шевчеrшо в , Оренбургсrшй ссьшне, Оренбург, 1960;
JJ еон ід Б о ль ша но в, Л і та невольничі, К., <<Дніпро>>, "1971.
100 Л. Б о ль ша 1, о в, Изучение 01,руже1-шя п связей Т. Шснчешш нан
источюш исследования его творчества периода ссь1шш . Автореферат, К.,
1\Ю8, стор. 5.
292


ство з матросами, рибаш<ами-старообрядцями. Поет знаходив дру­
зів серед місцевого населення - казахів, киргизів, туркменів, які
r;ідчували на собі тягар 1<олоніально -грабіжющьІ{ОЇ політrши са­
і\lодержав ства. Спіш<ування з цими людьми збагачувало життє­
rшіі досвід поета-засланця, зміцнювало його ідейно-політичні пог­
.т-tнди.
Дослідники відзначають два основні напрями, по яких розви­
вались революційні зв'язки Шевченка часів заслання. Перший
11 а пр нм - це зв'язки з <<конфірмованими>> петрашевцями
-
О. Ха­
юшоnим, П. Шапошню<0вим, О. Плещеєвим, В. Головінським,
О. М.:шшеєвим , М. Данилевським та іншими. 3 їх допомогою Шев­
чо1rно міг познайомитися з тогочасною соціалістичною й револю­
ціі,і 1 ю- 11ін11і.ньІІою літературою, ЗОІ,рема із славнозвісним листом
Вщ1інсьного до Гоголя, з творами Кабе, Фур'є тощо, а також з та -
1шми до1,умептами петрашевців, ЯІ< <<Карманнь1й словарь ино­
странпьтх слов>> Н. Кирилова, <<Десять заповідей>>, с1шадені П. Фі­
ліловим, та «СолдатсІ{аН беседа>>, написана М. Григор'євим 10 1. Ці
а1пиурядові твори поширювались серед засланців в Оренбурзі,
на Уралі 102 ; можна думати, що вош1 були відомі й у1<раїнеь1шму
поетові.
Шевчеш<о підтримував зв'яю<и не тільки з засланцями-петра­
шевцнмн, а й з опозиційно настроєними (щодо тодішнього ладу)
3ем .11янами . Лист С. Левицьт<ого до Шевченка (5 березня 1850 р . )
1шою сь мірою пjдтверд;.нує взаємне намагання поета- засланця і
iroro прогрес:иппо пастроєпих землянів (у Петербурзі й па Ун ­
раїні) налагодити з в'лз1ш, нопта~,ти. Тут, очевидно, певна роль
шшешала братам Лазаревсьюrм. До місцевих інтелігентів, близь-
1н1х Шевчевяові на засланні, слід віднести родину Чернишових,
М. Це~ізюш, А. Венгжиновсьного, М. Аленсандр і йсьного, а татшж
прогр есивних російсьних офіцерів (К Гери, Ю. Матвєєп, М. Г. Іса­
єв та ін.). ВаJ-Ішиве значення для висвітлення цього питаннн ма(:;
снJ~аде ний Л. Больша1<0вим словнин <<Тарас Шевче1шо і його ото­
чення періоду ореибурзь1,ого заслання» 103 .
Значної уваги заслуговує тема: Пlевченко і полюпт-засланці.
Віломо, що, перебуваючи в стшаді ОІ,ремого Орепбурзьного т, орпу­
су, Пlевчеш,о був зв'язаний з багатьма діячами польсьного ви­
:1 1 ЮJ 11,110 1 ·0 руху 104 . Більшість із них
-
це нолишні учасшши рево­
,1 11 <щі іі 11 t1 х 11t1 ~ту пі в 1816 - -18~8 рр. або члени нонспіративних орга-
1 1і:11щііі :\0 - liO-, ,
po1,iu (головним чином з Вільно й Варшави).
Jl •хто :J ІlJ)Y3 ili 110 0·1 ·а серед польсью~х засланців (переважно шля -
101 Дип. <<ФиJІософс1010 и обществен110-политичес1пrе произведения пет­
рашевцев», стор. G39, 641.
102В. Р. Лей1,1
-
1н а -Св и р с 1, а я, Революционная пропаганда петра-
111с1щев . - <<Историчесrше записrш,>, 19,'54, No 47 .
103 Л еон ід Б о ль ша 1, о в, Літа невольничі, R., 1971, стор. 167-408.
104 В. Z а l е s k і, Wygnancy po\scy w Orenbшgu . - <<Rocznik to,vai·zyst,va
l1is lol'yc z110-literackiego w Paryzu. Paryz, 1867; J а k б Ь G о r d о n, Soldat
czy li szesc lat w Orenburgu і Uralsku, Lipsk, 1865.
'
293


хетські революціонери) були активними діячами варшавського
підпілля (Т. Вернер, Л. Ліпський, Е. Ольшевський, С. Пшевло­
цький, Ф. Фіалковський). Вони перебільшували роль національ­
них і применшували роль соціальних фанторів у визвольному русі,
наполегливо шукали правильного шляху; кращі з них знаходили
його, ставши на революц1ино-демократичні позиції. Саме це й
привело їх до Шевченка, створювало умови для дружби й взає­
морозуміння 105.
В цьому плані особливої ваги набирає проблема <<llіевченно
і Зигмунт СерюювсЬІ{ИЙ>>. З цієї теми є чимала література 106 . Се ­
раковсьний - душа колонії польських засланців
-
був зв'язаний
з Шевченком міцною сердечною дружбою. <<Вдохновеннь1м Сиги­
змундом>> називав поет свого :молодого друга. <<БатьІ{ОМ>>, <<Нашим
лебедем>> був Шевченко для польського революціонера. Листи Се­
рюшвсьного до поета пройняті любов'ю, повагою й зворушливою
турботою. Серановський вважав дуже важливою політичною спра­
вою боротьбу за визволення Шевчею<а. В особі поета польсь1шй
революціонер бачив ідеолога ун:раїнсь1,ого народу, виразнина йо­
го дум і прагнень. Творчість Шеnчеюш для Сера1швсьн:ого - це
втілення ідеї братерства народів ( <<Ть1 олицетворяешь идею>).
В листах Серановського до поета звучить упевненість у перемозі
спільної <<святої справи», за яку вони обидва боролись,- справи
всенародного визволення.
Сераковсьний все глибше переконувався в тому, що саме шля­
хом революції, всенародного повстання слов'янсьні народи до­
б'ються волі й незалежності і що бойове єднання (союз) звіль­
нених народів забезпечить дальший соціальний і національний
прогрес. Наявні матеріали показують, що в своєму духовному роз­
витку молодий Серановсьний значно змужнів порівняно з 1848 ро­
ком, коли в його н:онцепції ще переважали національно-визвольні
прагнення. На шлях всенародної революції, на шлях соціальної
перебудови суспільства СераІ{ОВСЬІ{ОГО надихав Шевченко ще за
часів заслання 107.
Дею{і дослідшши (В. Дьяпов та іп.) не безпідставно наголошу­
ють па важливості висвітлення пит ання про зв'язю1 Шевченна
з нелегальним гуртком полю{ів-засланців в Орсм{ій фортеці. Відо­
мо, що ноли поет прибув в Орсьну фортецю, там перебував ан­
тивний учаспИІ{ польсьного національно-визвольного руху Ста­
ніслав R:руликевич та його товариш Іполит Завадський; тут були
й інші засланці: полю{и, а також російсьн:і офіцери, зокрема пет-
105 Див. зб. <<Тарас Шевченко>>, М . , Изд-во АН СССР, 1962, стор. 211-212 .
106 Л. Ф. Смирн о в, Сигизмунд Сераковский, М., Изд-во АН СССР,
1959; W. D j а k о w, Polscy pгzyjaciele Тагаsа Szewczenki, Warszawa, 1964;
М. М. Тн ач е н но, Т . Г. Шевченко і С. Серановсьний.- ,<<Вісню( АН УРСР>>,
1957, No З; Г. И. Мар ах о в, Сигизмунд Сераковский и его связи с Укра­
иной . - <<Советская Украина>>, 1961, .No 2.
107 36. <<Тарас Шевче1шо>>, М., Изд-во АН СССР, 1962, стор. 201-214 .
294


рашевець О. Хаников. Сформувався гурток <шолітично неблаго­
надійних>> 108 •
Про існування гуртка стало відомо у зв'язку з арештом Шев­
ченка в квітні 1850 р . Заведено спеціальну справу під заголов­
ном: <<По отношению командира Оренбургского корпуса о связях
Гурьева и Невельского с рядовь1ми из политических преступников
Ханьшовь1м, Завадским и Пожерским>> 109 . Є підстави вважати, що
Шевченно був зв'язаний з цим гуртІ{ОМ. Це підтверджується згад-
1,ами в листуванні його учасників - близьких знайомих Шевчен­
на, а т юшж приналежністю до гуртка Ханинова, з яким поет
збJJизиnся, очевидно, в Орсь1{ій фортеці (а може, ще й раніше -
n Оропбурз і) 110 . У розмовах з засланцями Шевчеш{ о здобував
nі11омості про польсь1{і ре волюційні організації, їх нонспіративну
дінльпість . Пое т на засланні перш{Онанся, що польсько-україн­
сьне революційне співробітництво не тіль1{и необхідне (це йому
було ясно й раніше), а й цілком можливе.
Контакти з заслапцями-петрашевцями привели Шевченка до
аналогічних висною{ів і щодо російсьного революційного руху,
про який він па засланні здобув, очевидно, глибші і ширші ві­
домості. Конкретне уявлення про російсьний і польсьний револю­
ційний рух, знайомство з деякими представнина~и революційно ­
І'О руху n армії 11 1 перенонували поета в неминучості й плідності
міжнаціонального революційного співробітництва, розширювали
світогляд поета. Саме це, мабуть, мав на увазі Шевченно , ко­
ли перед в і д'їздом із заслання писав у <<Л{урналі>>, що основи
його світо гліщу пе змінилися, але <<пе1{о торь1е вещи просвет­
лели, 01,руглились, приняли более естественнь1й размер и образ>>
(V, 25).
Політичні зв'язки Шевчешш 1847 - 1857 рр. багато в чому
визначили його діяльність в період революційної ситуації, спри­
яли зближенню його в майбутньому з середовищем Герцена, Чер­
нишевського, з гуртком <<Современника>>.
Виняткової ваги набуває проблема співробітництва Шевчен­
на з представню{ами всеросійської революц1иної демонратн
І(іпцн 5 0- х ро1{ів - після його повернення із заслання. Онремі згад-
108 П . Л. Д 1, н но в , Польсrю-руссно-у1,раинс1шй кружок политических
cc1,1Jt1,111,1x п Орс11оі-і ЩJСпостн в 1847-1850 гг.- У зб.: <<Славянская исто­
риографив н ЩJХСОJ L Ог ил », М. , <<l-Іауна». ·1962, стор . 231 - 253.
109 Є відомо с ті, що Е . Пожерсьr,ий приятелював з 3 . Сераr<овським на
засланні; піз ніше ві11 був у загонах повстанців, яюrми керував 3. Сераrшв­
с ький (В . Б. Б и r< у JI и •1 , 1-Іовьr е материаль1 о Сераr,овсr,ом.- У зб.:
<<Н: столетию героичесной борьбь1. За вашу и нашу свободу>>, М., 1964,
сто р. 67, 72).
110 В. А. Д ь ян о в, Рев.олюциоиньrе свлзи Т. Г . Шевчеrшо, М., 1965,
сто р. 11.
111 В. Г. В е р ж би ц н и й, Революциоиное движение в русской армии
(с 1826 по 1859), М., 1964, стор. 269 - 273.
295


І{И про тане співробітництво знаходимо ще в дожовтнеюи літера ­
турі, зоr,рема в працях І. Фраш{а, М . Павлика, П. Грабовсь1{ого.
Однак спеціально це питання порушено радянськими дослідниrш­
ми, зон:рема О. Дорошкевичем, І. Айзенштоrюм, О. Пулинцем, ще
в 20-х роїїах. Пізн і ше, в 30-40-х роках, проблема <<llіевченно
і російська революц і йна демонратію> досить широно дослідп,у­
валась у працях О. Білецьного, В. Дьююва, М. Шагінян, Є. Кирп­
ЛІОІ{а, А. Недзвідсьr,ого, М . Гудзія, Ф. Прийми, М. Бєльчююв"l,
І. Тначешш, П. Жура, Д. Косарина, Л. Хіш,улова, Є. Шабліовсь­
ного та ін.
Нині найважливіші положення цієї проблеми можуть бутн
сформульовані тан:: Шевченно, повертаючись із заслання, на­
полегливо й невтомно шунав дійових шляхів до визволешш
народу.
Передова російсьr{а культура була співзвучна з соціальними
й націошщьними інтересами всіх народів; вона підносила прапор
боротьби проти спільного ворога - самодержавства. Саме тому
Шевченно таr, наполеглиuо тягнувсн до російсьного революційно­
демоr{ратичного табору, жадібно шуrшючи відповіді на ner{yчi су­
спільні питання.
Дружба Шевченка з російсьr{ими демократами в період револю­
ційної ситуації 1859-1861 рр. була занономірним підсумrшм і
продовженням його попередньої діяльності. Поет не відступав від
своїх перенонань 40-х років і саме тому йшов до Чернишевсьного,
до Герцена, до гуртна <<Современюша>>, в яких бачив реальну під­
трим:ну в справі визволення унраїпсьного народу, повалення дво­
рянсько-кріпосницького ладу в Російсьr,ій імперії.
Єдпання з Чернишевським та його однодумцями поглиблювало
революційне розу;.1іння Шевченком сучасної йому дійсності, істо­
ричного минулого, перспеr,тив майбутнього. Ідучи в авангарді
революційної боротьби епохи, поет досяг нечувано високої
художньої і революційної сили, громадсьної прозорливості саме то­
му, що до r,інцн лишився вірним сином своєї вітчизни, волода ­
рем дум поr,ріпаченого народу. Розширення світогляду ШеnченRа
ще більше утвердило його ю, поета соціального і націопальпого,
що набував усе більшого всеросійсьr,ого значеннн.
Ще в 1914 р. Іван Франно у <<Присвяті» наголошував: <<Деснть
літ він (Шевченно. - Ред.) томився під вагою російської солдат­
сьr,ої муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять нере ­
можних армій>> (XVII, 7). Для М. Некрасова Шевченно був <<рус­
сной зеJ\ШИ человеном замечательньrм», для О. Герцена він був не
тільr,и веJrиний народний поет, а й <шолитический деятель, борец
за свободу>>, длн Чернишевсьноrо - непохитним авторитетом у пr·t­
таннях соціальної і націоналнної боротьби, взірцем мужності іІ
революційної пристрасті. Н. М. Чернишевсьна писала, що <<ясньrй
образ Шевченr{О нан бьr напутствовал Нинолая Гавриловича .. , юш
бьr говорил ему своим примером, что бьrть заживо погребеннь1м
в безлюдньrх нраях еще не значит утерять честное имя, волю и
296


стой1юсть революционера>> 112 - 116
.
Шевченко збагачував всеросш:­
сьюrй революційний табір 50-60-х ронів, естетично сприяв утверд­
женню цього табору саме ян: народного.
Я1, бачимо, питання, поставлене Франком, заслуговує пиль­
ної уваги, грунтовних досліджень. РадянсьRі вчені неодноразово
sвертались і звертаються до цієї проблеми. <<6 всі підстави тверди­
ти,- слушно зазначав М. Рильський, - що полум'яне революційне
с вітпвідчуваюш Шевченка не лишилося без сліду па розвит1ч
світогляду велию1х російсь1шх революційних демократів>> 117 • Я1,
гені аль ний поет Тарас Шевченн:о своєю творчістю, виношеною ним
ідеєю всенар одної революції зміцнював засади гуртна Черниmев ­
сьноrо , звеличував ідеї всеросійсь1юго революційно -демократично ­
го табору.
З Шевче1-шом, писала М. Шагінян, <<входил в круг жизни Чер­
нь1mевсного тот самь1й 1,рестьянсний революционер, о котором он
мечтал всей своей деятельностью публициста ... Вот почему нити
Rзаимоотноmений зтих двух великих людей ... надо прослеживать
не от Шевчеш,о к <<Современюшу», а от Чериь1шевс1,ого 1, Шев­
ченко>> 118 . І це вірно. Поет був на засланні, а на нього че1,али в
Петербурзі. Прогресивні журнали цитували його твори. Повер­
нення його було дуже на часі. Зближення Шевченка з російсь1ш ­
ми револ юціонерами мало значнцй вплив на ідейний розвито~,
усієї плеяди демонратів, імпонувало прагненням- Чернишевсьrюго.
<<Ч0рш,ппевсю1й,- зазнач ає Ф. Прийма,- придавал ис1шючитель­
но важное значение созданию общероссийсr,ого фронта борьбь1 с
самодержавием, и зто обстонтельство явл яется определяющим в
харюпере взаимоо тпош е ний, существовавших между Чернь1шев­
еютм и Шеnчшшо. В глазах Черньш1евс1,ого автор <<l{обзаря» бьтл
самьгм вьтдающи мся представителем унраинсного национально-ос­
вободительного движения, главою его революционно -демонратиче­
сн:ого направ ленню> 119 .
Доведено, Щ() Чернишевсьний, цей «ватажон революційної пар­
тії)> 120, не раз радився з Шевченком, зіставляв у розмовах
3 ним свої перш,01-rаннн, прислухався до думоr, поета. В селяп­
сьТ<ому і національному питаннях, у питаннях соціального життя
гноблених царатом народів для Чернишевського, ЯІ{ він сам про
це писав , не було вищого авторитету, ніж Шевченко 121 .
Д:іпльність Шевчеrша, його зв'язюr й співробітництво з гурт -
11 2 - 110 Н. М. Ч о р пи· те п сь на , Чернишевсьr,ий і Шевчешш.- <<Утша-
ї11смт .1riтopn·1·yp11 >), ни;,, No 3-4, стор. 132.
'
117 М. Р 11JJ 1, с 1, Ії 11й, Веюше братерство.- <<Радянсь1,а Ут(раїна)), 1956,
2:-іХІ.
118 М . С. П[ ::t г п 1r н 11, Собрание сочипепніі в шести томах, т. 5, !\!.,
1957. стоп. 727.
119 Зб. <<Тарас Шев• 1 е 11 но>>, М., Изд- во АН СССР, 1962. стор. 175.
120 В. І. Лен і п. Повне зібрапюr творів, т . 5, стор. 29.
121 Дпв. Н . Г. Ч ер п ьr ше вс ки й, Полное собрание сочинений в пят­
на дц2ти томах, т. VII, стор. 792.
297


ном Чернишевського, його участь у революційній боротьбі кін­
ця 50-х - початку 60 - х років не можна правильно зрозуміти,
не враховуючи того, що це був один з найважливіших періо­
дів життя Росії - період назрівання в країні революційної
ситуації.
Відомі нласичні визначення цього періоду в працях К. Марк­
са і Ф. Енгельса. В. І . Ленін неодноразово вказував, що загальна
обстановна в царській Росії, яна переживала :кризу феодально­
нріпосницької системи, визначилася в нінці 50-х - на початку
60-х років найбільшим загостренням І{ласових суперечностей, по­
силенням боротьби селян проти поміщиків, піднесенням револю­
ційно-демщ{ра тичного руху. Все це створювало об'с1{тивні перед­
умови для революції. Розшарування соціальних сил ставало все
глибшим: з одного боку - самодержавство, І{ріпосники й лібера­
ли, що становили антинародний табір; з другого - табір всеро­
сrиської революційної демократн, очолений Чернишевським:
У перших лавах цього табору був і Шевченко.
Слід вказати, що велине значення для rrау1{ової розробІ{И теми
<<іllевченн:о і перша революційна ситуація в Росії>> має вихід
грунтовних збірнюсіn Інституту історії АН СРСР <<Ревошоционная
ситуация в России в 1859-1861 гг.>> за загальною редющією
аІ{адеміІ{а М. Нєчr{іної ( збірники виходять з 1960 р.). Тут вміще­
но багато історичного матеріалу, викладено чимало цінавих ду­
мон, поставлено нию{у важливих проблем, що безпосередньо чи по­
середньо стосуються шевчею{ознавчих студій. Назвемо дею{і з
праць: М. НєчІ{іна, <<Революционная ситуация в России в исходе
1850-х - начало 1860-х годов»; В. 3євін, «В. И. Ленин о nеволю ­
ционной ситуации в России в нонце 1850-х - начале 1860-х го­
дов>>; А. Барабой, <<Обезземеливание помещиr{ами І{рестьян Ки­
евсrсой и ПодольСІ{ОЙ губерний наrсануне и в период революцион­
ной ситуации 1859-1861 гг.>>; В. Федоров, <<Требования нрестьян­
ского движения в начале ревошоционной ситуации (до 19 февра­
ля 1861 года)>>; В. Неупоноєва, <<К вопросу о формировании рево­
люционньІх настроепий в ру сс тс ой армии паrсануне и в годьІ рево­
люционной ситуации (1859-1861. гг . )>> ; М. НєчІсіпа, «Вознюшове­
ние первой <<Земли и волю>; Р. Т ауб ін, <<И з истории пропа гандьІ
<<революционной партии» среди нрестьян и солдат в годьІ револю­
ционной ситуацию>; Н. Мухіна, <<Изучение советсrшми исторю{а­
ми революционной ситуации 1859-1861 гг .»; Е. Бушr{анец, <<Ре­
волюционньІе стихотворения-пронламации нонца 1850-х - начала
1860-х годов>>; В. Дью{ов, <<РеволюционньІе связи Т. Г . Шевчен­
ко>> та ряд інших. В цьому плані заслуговують на увагу книжни:
Н. Сладкевич, <<ОчерІ{И истории общественной мьrсли России в
нонце 50-х - начале 60-х годов ХІХ вена>> ( 1962); Ф. Ястребов,
<<РеволюционньІе демонратьІ на ,Унраине>> ( 1960); збірню{ доr{у­
ментів і матеріалів <<Отмена крепостного права на У1{раине>>
( 1961). Чимале значення мають історичні студії І. Гуржія,
В. Сарбел, М. Марченка, А . Смирнова та ін.
298


Значна література, зокрема історична, дає змогу глибоко роз­
робити проблему <<Шевченко і революційна партія Чернишевсько­
го>>. Насамперед щодо правомірності вживання самого терміна
«партія Чернишевського».
Нагадаймо, що ще К Маркс і Ф. Енгельс цілком недвозначно
говорили про таку партію. <<У зв'язку із скасуванням кріпацтва,­
писали вони,- розгорілася війна між ліберальною й революцій­
ною партіями в Росії. Навколо Чернишевського, глави революцій­
ної партії, згуртувалась ціла фаланга публіцистів, численна
група з офіцерів і студентсьІ{ОЇ молоді>> 122 •
Саме в аспекті <<rромадянсьІ{ОЇ війню> між ліберально-кріпос­
н:ицьrшм та революційно-демократичним таборами можна зрозумі­
ти гостроту ідейної спрямованості діяльності Чернишевського та
його однодумців у період 1859-1861 рр.
І{ерівпе ядро революційно-демократичного табору - «партія
ЧернишевсЬІ{ОГО» - зуміло надати певної планомірності як агі­
таційно-пропагандистській діяльності революційного табору, так
і антиурядовим виступам молоді, студентства, офіцерів . Була спро­
ба розгорнути політичну роботу серед солдатів, у селянських ма­
сах, серед ремісників і робітників 123 • На Уr{раїні, в Литві, Біло­
русії, Польщі діяли місцеві організації, більш або менш зв'язані
з І{ерівним центром у Петербурзі. Сл-ід вважати, що протягом
1860-1861 рр. Чернишевський разом з Добролюбовим, Михайло­
вим, Шелrуновим, Сераr-<овським, Огризком та іншими створили
таємний петербурзький революційний центр, що мав об'єднати
розрізнені підпільпі rуртни й організації в єдину революційну
антиурядову організацію 124 .
Отже, в умовах революційної ситуації формувалась 1,он­
спіративна організація - партія демократів, що взялася за спра­
ву історичної ваги - підготувати заворушення в містах, селян­
сь1{і повстання, спрямувати їх проти всього самодержавно-помі­
щицьrщго ладу. М. Нєчr{іна вважає, що взимку 1860/61 р. револю­
ційна організація в Росії вже існувала 125 . Говорячи про перші
спроби організації революційної партії Чернишевсьн:им та його
однодумцями, слід нагадати вказівюr В. І. Леніна про історичну
міру, з ЯІ{ОЮ треба підходити до визначення того, що являла со-
122 rcм11rІ(си Ф.3]ІгеJILс, Сочинения, т.18,стор.432.
1 2з J \1-111 . JJ . Ф. П а п т е JI ее n, Воспоминания, М., Госполитиздат, 1958,
стор. 292.
124 Цин . <<І-І . Г . Ч opnьrшencrшii в донесениях агентов ІІІ отделению>.­
«І{рас н ьrй архив», 19 26, т. І (XIV); М. Лем ке, Политические процессьr
в России 1860 г., и зд. 2, М .- Пг., 1923; М. Н еч r, ин а, Новьrе материальr
о ревошоциопной ситуации в России. (1859-1861) .- < < Ли те р ат у рн о е
наслед­
ство>>, т. 61, 1953; Н. В. Гог е ль, Иосафат Огрьrзко и петербургский рево­
шоционньrй ржонд в деле последнего мятежа, изд. 2, Вильно, 1867,
сто р. 66-67.
125 М. В. Не чк ин а, Н. Г. Черньrшевский в годьr революционной си­
туации 1859 -1861 гг., стор. 16 - 39 .
299


бою <<революцнша партію> в І{інці 50 -х - на почашу 60-х ро1,ів.
Не можна це поняття модернізувати, брати позаісторично 126 .
Нау1{ові дослідження в розв'язанні проблеми <<llіевчешю і
партія Чернишевсь1,ого>> розгортаються в та1,их напрямт,ах: зв'яс1-
ки поета з петербурзь1шм революційним центром (М. Чернишев­
сью1й, М. Добролюбов, М. Михайлов, брати :Курочніни, журнал
«Совреме:ннин»), з Лондонським центром (О. Герцен, М. Огарьов,
11Нолоною> ) , із суспільно-політичним рухом на Ун:раїні, з поль­
сь1,им національно -визвольним рухом 1,інця 50-х - початн:у 60-х
років. У се це - різні лапни, але вони сюrадають єдине ціле і саме
ІЗ своїй сунупності визначають місце Шевчетша в розгортанні по­
дій революційної ситуації 1859-1861 рр., місце поета в діяльності
«партії Черниmевсьн:ого >>.
У Ф . Прийми були підстави заявити: <<И личпая, и идейная:
близость, существовавmая между Чернь1шевсн:им и Шевченко в
l'ОДЬІ первой революциош-юй ситуации в России, делает вполне
правомерньrм предположение о наличии между ними таюне и кон­
спиративнь1х связей . Вместе с тем, нан правильно заметил еще в
1907 г. М. :К. Ле~ше, тайна ревоюоционной дентедьности Ч.ернь1-
шевс1,ого <<унесена им в могиJrу>> 127 . <<И ато обстоятедьство чрез­
пьrчайно услошняет задачу расr,рь1тпя политичесного сотрудничест­
ва Черньrшевсного и ІІІевчеш<0 в полном об'Ьеме>> 128 . Дослідиш,
приходить до виснош{у: << Уr,раинсюrй поат-революционер безус­
ловно не только знал о формировании революционного подполі,п
в те годь1, но и аr,тивно способствовал его возшшновению>> l 29 .
Аналізуючи взаємини між Шевченком і <<Партією>> Чернишов­
с.ьного, не можна оминути питання: <<llіевченr{о і журнал <<Совре­
меннию>. <<Руноводящий кружоR <<Совремеш-пша>>,- писав В. Єr,­
t·еньr.в - Максимов,- сразу почувствовал в Шевченко родствепную
с.илу и при всяRом удобном случае подчерюшаJІ свою симпатпю
R нему» 130-131 .
Слід нагадати, що саме <<Современнию> був першим російсью1м
журналом, ю,ий опубліт,ував твори опального поета 132 • В жовтне­
вому номері <<Современшша» за 1858 рік вміщено вірш «Минають
дні, минають ночі>> в російсь1,ому переrшаді О. Плещеєва (під за­
головRом <<Стихотворени:е Шевченно»). Публіrшцією цього вірша
«Совре:меннию> заклинав до громадя:нсьт,ої :мужності й самовід­
даної боротьби. Хараrперно, що в цій же тшижці <<Современюша>>
126 В. І. Лен ін, Повпе зібрання тво рі в, т . 5, стор . 28-32.
127 М. Лем не, Политичес1ше вопросьt М. И. Михайлова, Д. И. П и са­
рева и Н. Г. Черньrшевсного, СПб., 1907, стор. 200.
128 36. <<Тарас Шевчеюю», М., 1962, стор. 176.
129 Ф. Я . Прийма, Шевчешю п . Чернь1шевсннй. - «Нева>>, 1964, .No З,
стор. 171.
130- 131 В. Е вгепье в-Мансимов, Шевчеrшо инруr <<Соnремевпи-
1ш».- <<Литературнал газета>>, 1939, 26.ІІ.
132 А. В. Не д з в і д ський, Шев,1е 1шо на стор інках <<Современниt(а>>,­
<<Вітчизна», 1947, .No З, стор. 125 - 136.
300


вміщено рецензію М. Добролюбова на збір1,у поезій О. Плещеєва,
де виразно виступає співзвучність провідної думки російського
І<ритика -революціонера з громадянськими за1шиками Шевченна:
<<Не столько велика опасность, что задохнешься в смраде зтой оду ­
ряющей атмосферь1, сколько страшно то, что привьшнешь к 9то­
му смраду и будешь, нак и другие, ходить цель1й вен одурон­
нь1м;> 133 •
Радянським шевчеш,оз1швством чимало зроблено для висв іт­
лення особистих і суспільно-громадсь1шх стосунків Шевченка іі
Черпиmевсьного (праці О. Дороmкевича, В. Євгеньєва -Мю,сим:овн ­
ча, Є. Шабліовського, М. Гудзія, Є. Н:ирилюr,а, М. Шагінян,
А. Недзвідсьного та ін). О. Білецьний, підсумовуючи, писаn:
<<Справжніх друзів і одuодумців Шевченко знайшов ... серед пред­
сташпшів російсьної революційної демократ і ї. Тут міг мати місце
і <<вплив», але, разом з тим, це була зустрічна течія, спорідне­
ні сть» 134 . Це, очевидно, цілком вірне визначення: зустрічна течія.
Для хара1,теристию1 діяльності Шевчею,а в період першої ре­
волюційної ситуації в Ро сії, для розуміння участі українсьнмо
поета в діяльност і <шарті ї ЧерниmевсьІffіГО>> важливого значен­
ня набуває проблема <<llіевченно і польсьІ{И:Й революційно-ви зволь-
ний рух 50-х - початку 60-х років ХІХ ст.>>.
-
Відомо, що І{. Марне, Ф. Енгельс, В. І. Лен ін при:діл я.тти ви­
нятнову увагу поJ1ьсь1шму революційному руху середини ХІХ ст . ,
вважаючи його вашливим чинни1юм, Ідо сприяв розвитІ{У й за­
гострепшо загальної р е волюційної ситуації в Росії.
Радянсьїїі дослідюши багато зробили для з'ясування зв'язкіn
революціонерів Росії, Унраїни й Польщі під час назріваннн
революційної ситуації (праці В . Дьянова, П . Жура, А. Смирнова,
Г. Марахова) і цим чимало сприяли з ' ясуванню місця й ролі Шев ­
чеш,а в польсьному революційному русі того періоду. Я1, про
«соучастнина польсной интригю> писали про Шевчею,а офіціозні
історини Гогель і Ратч, <<Мосl\овсюте ведомостИ>> Н'атїїо1за, аr.то­
ри <<антин іг іл і стських>> романів В. Н:рестовський, В. Rлю нш ит,ов
та ін.
•
Про велrше значенин діяльності поета для польсьrюго рево­
JПОЦійпого руху свідчить сучасний польсьний літератор Станіслав
Струмп- Войтнеnич у статті <<Шевченно і полш,и>>. <<Друзі Шевчен­
JШ но Оропбурзьп.их степах,- пнсав він,- виявля:ли себе в боях,
умираJrи 1н1 mибспицях, ю, Серановсьний, рятуваJІись за нордо ­
ном, НІ( БропісJ1ап Залесьний.. , заповнювали сибірські нопальні і'!
штрафні роти. І снрізь була з ними пісня Тараса Шевченка. <<Ду-
133 Н. А. Доб ро л ro б о п, Сuбраrше сочпнений в трех томах, т. І, М.,
ГИХЛ, 1950, сто р. 626.
134 А. И. Бе ле ц 1, 1,1 й, Шевче 1шо и русская культура.- Учені 3а11нс1 •;н
Xapr,iвcь1,uro у н іверсюету, 1939, No 17, стор. 4-5,
301


МИ>> Шевченка допомагали не одному повстанцеві на каторзі в
його тяжкій долі. Про це свідчать численні спогади поляк і в та
іноземців. Про це згадує, наприклад, засуджений до страти за
участь у повстанні француз Андреолі. Пам'яті Шевченка присвя­
тив один із своїх тюремних віршів польський революціонер, но­
лишній член Центрального Національного номітету Броніслав
Шварце; цей вірш написав він, ідучи по етапу через Оренбург
у 1870 р.>> 135_
Ян уже згадувалось, тему <<ШевчеНІ{О і Зигмунт Сераковсьний
часів засланню> висвітлено досить широно. Повернувшись із за­
слання (на півтора ро1{у раніше Шевченка), Сераковсьний антив­
но співробітничає в <<Современнине>>, стає <<самь1м близним чело­
векою> для Чернишевсьного, Добролюбова та їх соратни1{ів 136,
вживає заходів, щоб домогтися визволення Шевчеrша з Оренбур­
зьного заслання .
В нінці 5O-х років Сераковсьний нерує в Петербурзі підпільним
офіцерсьІ{ИМ гуртком, який мав зв'язки з багатьма війсЬІ{ОВО-сту­
дентськими гуртІ{ами, що пізніше влилися до таємного товариства
<<Земля і волю> 137 •
Можна з певністю с1шзати, що 3. Сера1ювсь1шй, Я. Станевич
(який служив разом з Шевчеююм в Оренбурзь1{ому норпусі) та
інші польсьІ{і революціонери не приховували від Шевчею{а своєї
І{онспіративної антиурядової діяльності. Близь1шй знайомий
унраїнського поета М. Новицький, друг Добролюбова і Чернишев ­
ського, учасник революційного підпілля, розповідав, ян офіцерсьІ{а,
зо1{рема польська революційна молодь, цінавилась унраїнсьним
поетом, юпивно сприймала його антиурядові зюшюш. Через
3. СєрановсЬІ{ОГО, М. Новицьного Шевченко міг мати широну ін­
формацію про офіцерсь1{і гурт1ш в Петербурзь1{0му гарнізою 1
в Генеральному штабі, стимулювати суспільно-політичний рух сту­
дентства, війсь1{ової молоді. Слід зазначити, що постать М. Новиць­
ного - в його зв'яю{ах з Шевчеюшм і Унраїною
-
ще висвітJІена
недостатньо.
Серед петербурзь1шх друзів і знайомих Шевчеюш - чимало
безпосередніх учасНИІ{ів юись1швих, студептсь1шх та інших ре-
• волюційних гурт1{ів. Ці зв'яюш: були почасти розширенням взає­
мин, що снлалися ще за часів перебування поета на засланні,
почасти вининли й зміцніли вже після повернення поета до Пе­
тербурга. В цілому вони охоплювали широ1{0 коло діячів всеросій­
сьного революційного руху, юшючаючи російсьних, польсь1пrх,
135 Strumрf-Wоjtkіеwісz, Sze,vczenko а РоІасу.-<<Przegl11d Kul-
turalny», 1954, No 12, стор. 4.
136 В. Н. Ш ига но в, Н. Г. Чернь1шевский на каторге и в ссьшке,
СПб., 1907, стор. 23.
'
137 В. А. Д ь як о в, Петербургсю1е организации конца 50-х - начала
60-х годов ХІХ в. и их роль в истории русско-ттоль,;1шх революционнь1х
связей.- Учень1е записки Института славяноведения, т. XXVIII, М., 1964,
ст ор. 167 - 361.
302


українсьІ{ИХ революціонерів, а також демократичних діячів д'е­
юшх інших народів (білоруси, вірмени, грузини).
<<В числе офицеров,- писав О. Герцен у 1860 р.,- есть благо­
роднейшая, прекраснейmая молодежь, на которую мь1 смотрим
нак на одну из самь1х лучmих надежд Россию> 138• Відомо, що
в 1860 р. в Петербурзі існувало І{ілька офіцерських революційних
гуртr{ів. На чолі цих гуртків стояли 3. Сераковський, М. Обручев,
П . Лавров, С. Резневський, А. Потебня, І. Савицьr{иЙ та інші ре­
волюціонери, зв'язані з Чернишевсь1шм і Шевченком.
Цінним джерелом, що розкриває революційні зв'язки Шевчеn­
І{а після заслання, є спогади Г. Малецького (написані у 80-х ра­
нах), в ЯІ{ИХ розповідається, як мемуарист разом з ШевчеНІ{ОМ
бував па зібраннях підпільного гурт1{а, що снладався з представ­
ню,ів творчої інтелігенції столиці, студентів, війсьнових службов­
ців. << Члени цього гуртна,- розповідає він, - були пройняті ідея­
ми вільнолюбного федеративного панславізму і в першу чергу
федералізму унраїнців, росіян, полянів>> 139 .
Цінаво, що серед членів описаного І. l\1:алецьІ{ИМ гурт1{а, по­
ряд з М. Михайловим, Бр. Залеським фігурує студент Є. Подос­
СЬІ{ИЙ - учасшш студептсьr{их занолотів 1861 р., згодом - член
підпільної організації <<Земля і волт>, юшй неодноразово притя­
гався до суду за політичну, антиурядову діяльність. Через Подос­
сь1,ого, юшй разом з М. Вейде, Д . Степановим та І. Жуковим
працював у підпільній друнарні <<Землі і волі>>, питна веде до Шев ­
ченка, а таІ{ОШ до М. Утіна та інших землевольчих діячів 1861 роІ{У.
Вірогідність спогадів Г. Малецьпого, на ЯІ{і вперше звернув
увагу А. Недзвідсьrшй, підтвердшується ще одним джерелом, що
його виявив ленішрадсьний досJ1ідни1{ П. ї-І{ур у паперах
В. Ф. Ратча 140 . Відомо, що офіціозні істор:шш повстання 1863 ро­
ну - Н. Гогель та В. Ратч
-
вназували на зв'язон Шевченка з Пе­
тербурзьними революційними, зонрема польськими, гуртками нінця
50-х - початку 60-х рОІ{ів 141 . В архіві Ратча виявлено рунопис
В. Rоссовсьr{ого (умовно названий <<Очерки по истории восстания
1863-1864 гг.»), в якому розповідається про офіцерсьний гурток
1860-1861 рр., нерований Я. Домбровським. Одночасно з ним,
зазначає В. Rоссовсьний, існував <<Цивільний» гурто1,, в юшму ак­
тивну роль відігравав 3. Падлевсьний. В <<Очерках>> говориться:
136 Л . И . Г о р ц о tJ, Полное собрание сочииеиий и писем, под ред.
Jl0MІ(0, 'І'. х, стор. 375.
139 << В а тра. Літ е ратурний sбірпию>. 1887, Стрий, Звістки і замітки,
злагодив В . J lyнa•1, с тор. 206-207; А. В. Не д з в ід сь ни й, Нові матеріали
про зв'n з ю1 Ш с в•1е 1 11( а з російсь1шми революційними демонратами.- <<Збір­
ню, праць ІІІ nау1(0вої шевчею,івсьної 1,онференції», стор. 111 - 122 .
140 П. В. ш: у р, Петербургское подполье.- <<Оrонею>, 1964, No 11,
стор. 712.
141 Н. В. Го r ел ь, Иосафат ОгрьІSІЮ и петербургский революционнь1й
ржонд в деле п ослед,1 его м11тежа, стор. 56, 63; Б. Ф. Рат ч, Сведения
о польс,юм мятеше 1863 г. в северо -западной России, т. 1, Вильно, 1867,
стор. 163.
303


<<Кружо1,, к тюторому принадлежал Падлевс1шй до вь10зда его за
границу, состоял из Огрь1з1ш, Спасовича, Костомарова, Сера~юв­
сr,ого, Рь1мовича, Шевченна, Станевича (старше го), Рь1хневского,
Нажимсrюго (его, впрочем, я едва ли ногда-нибудь встречал, ос­
тальнь1х же я встречал у Борщова, служившего в Синоде и жив­
шєго вместе с Падлевсним на Миллионной в доме Радзивиш1) >>.
Гурто1,, в діяльності ююго брав участь Шевченко, був зв'я­
заний, за Коссовським, з майбутніми землевольцями - М. Утіним,
Л. Пантелєєвим, О. Слєrщовим, з гурт1юм послідовників Черни­
шевського серед артилеристів (П. Лавров, О. Енгельгардт та ін.),
а танож з видавцями <<Коло1<0ла>> - О. Герценом та М. Огарьовим.
<<Дружба Шевченна с Падлевсьн:им и Сера~ювсьним, - говориться
в <<Очерках>>,- позволила догадьrваться о симпатиях Шенчеюш 1,
либераJ1ьпой (читай: революційно настроєної.- Ред.) польс1,ой
молодежи>>. Учаснюш цих гуртків, зазначає Коссовсьний, <<бьши
тесно сплоченьr между собой узами товарищества и единомьrслия,
воспоминаниями и надеждами» 142 .
Свідчення Владислава Коссовсьного говорять про близь1,ість
Шевчею,а до революційного польсьного підпілля в Петербурзі;
вони підтверджують та~юш і т е , що його поети<ша творчість ос­
танніх років значною мірою обумовлювалась пра1,тичними завдан­
нями р е волюційної боротьби 1859-1861 рр. 3 цими свідченнями
збігаються відомості, пні йдуть з інших джерел,- про те, що Шев­
ченко причетний до складання польсьrшх революційних проrшама­
цій, що твори його використовувалися польськими революційними
демократами ян вашливий засіб пропаганди серед польсь1юго і
уr,раїнського селянства.
На підставі даних дослідження В. Лайкіної-Сквирської та
В. ПІидловсьної <<Польсн:ая военная революц:ионная организация
n П етербурге ( 1858 - 1864 гг.)>> можна припустити, що Шевченко
пvв знайомий з молодим Ярославом Домбровсьтшм - активним
учаснином польського й російського визвольного руху; пізніше, ЯІ{
відомо, Я. Домбровсьний був генералом Паризьт,ої Комуни. У Пе­
тербур з і Домброn сьrшй перебував з r,інця 1859 р. по січень 1862 р.
М. Чернян у свідченвнх на слідстві відзначив, що <<1<0рифелм:и
офіцерів-полянів у Петербурзі були Сераповсьюrі,j і Домбровсьний>>
і що близьюши до них були у1,раїиці, ш,і проживали в столиці,
а друзі М. Михайлова (до них належав і Шевчеюю) <<складали
одпе ціле з гуртном Серановсьrшго - Домбровсьrшго. Всі вони тя­
жіли до М. Чернишевського, до <<Современнина» 143 •
Наші відомості про друзів Шевченr,а з нола польсьюrх рево­
шоці о перів стають все ширшими. Не можна не згадати тут Вінтора
142 Дин. Петр Ж у р, Петербургское подполье.- <<Оrонею>, 1964, No 11,
март, стор. 12; В. А. Д ь н к о в, Деятели руссІ{ОГО и польс1юrо освободи­
тельно1·u движения в царской армпі1 1856 - 1865 rr. -
Бнблиографнческий
сJrоварь, М., <<Наука», 1967.
143 <<Русско-польс1ше революциош-11,1е связи 6O-х годов и 11uссrани0
1863 года», М., Изд-во АН СССР, 1962, стор. 7-48 .
304


І\алиновського, брата славнозвісного :Костянтина :Калиновсьн:ого -
близького приятеля й соратника Сераковсь1юго. Віктор :Калинов­
сью1й, працюючи в Публічній бібліотеці в Петербурзі, зустрічався
з Шевченком, :Костомаровим, Добролюбовим, Стасовим; він міг,
ш, пважають дослідники, познайомити поета із своїм братом :Кос­
тянтином, ю,ий незабаром став легендарним <<R'астусем>>, ю,тив ­
пим учасюшом повстання 1863- 1864 рр. 144 .
В новому світлі постають зв'язки Шевченка з видатним поль­
сьним письменни1юм -демократом, революційним мислителем Еду­
ардом Желіговським. Доведено, що Е. Желіговський був тісно
з1.!'язаний з друзями й однодумцями унраїнського поета - М. Чер­
пишевсь1шм, М. Михайловим, О. Герценом, М. Огарьопим, О. Пле ­
щеєвим 145 .
Цін а вою постаттю в н:олі польських революційних діячів був
Стефан Б обровсьюrй, соратню, А. Нрасовсь1юго і 3. Сераковсьно­
го, шшй ( з а дорученням підпільного центру) від1,рив у 1860 р.
в Ниєві таємну друr,арию, поширював серед молоді, особливо се­
ред студентства, <<l{олоною> і <<Полярную звезду>> Герцена, а танож
революційні поез ії <<брата Тараса>> (Шевчешш. - Ред.) 146 . Не без
п і дстав писав І. Айзенштон, що <<llіевчеrшо був однією з наїrто ­
ловніших лано1,, ш,і зв ' язували центральний штаб рос і йсь1,ої ре ­
вошоційної демонратії, на чолі з Чернишевсьним, з польсьrшм
ревошоційним центром у Петербурзі>> 147 .
В офіційних до1,умептах нінця 50-х - початку 60-х рон ів
ХІХ ст. виразно проходить думна, що революційна демократія
Росії, -польсь1,і революцій ні діячі і лондопсь1ші11 центр Герцена -
Огарьова діяли разом проти ц арату й нріпосшщтва, проти націо­
нально-нолоніального гніту. <<Пропаганда від слів перейшла до ді­
ла, - зазначалося в жандармсь1шх зведеннях . Злочинці згуртува­
лися в таємні товариства і стали загрозливою силою. Злочинні дії
лондонських агітаторів не лишалися без наслід1,ів, і справа поль­
сь1,ого повстання стала солідарною з революційними намірами
всієї Росії>> 148 .
3 проблемою <<Шевченно і перша революційна ситуація в Ро­
сії>> органічно пов'язана тема <<Шевчешю і Лондонсьний антиуря­
довий центр>> 149 . Досліднюш (О. Дорош1,евич, М. Бєльчю,ов,
Ф. Прийма та ін . ) довели, що ім'я Герцена, його підцензурні твори
141 Див. W і Іс t о r К о d о w і е, z, Konstanty Kalinovski, Revolue,yjna de-
шokt·ae,ja polska w po,vstaniu Stye,zniowyш na Lit,vie і Bialorusi, Warsza,va,
1()55, стор. 61 - 69.
145 Г. Пи е, а р е 1,, Роль руссrшх и украинцев в )!Шани а творчестве
Здварда rl\елиговс1шго. - В rш.: Связи революционеров России и Польши
о ХІХ - начале ХХ в., J\iI., <<Наука>>, 1968, стор. 214 - 247.
146 Див. Г . Ма рах о в, Stefan Bobro,vski і tajna d гukarnia ,v Кijo,vie
(1861-1862). <<Przeg l ijd Historyczny», t. XLIX, z. 41, 1958.
147 І. Я. А й з е н шт о к, Із розшуків про Шевче1ша.- «Збірник праць
\ 1 наукової шевчеш(іВСЬІ(ОЇ нопферепц ії », стор. 125.
148 Б. Б о r у чар с r, и й, Общественное двю-1,епие 60-х rодов под пером
его назенньrх исследователей. - <<Голос м инувшеrо>>, 1915, .No 4, стор. 197.
149 Див. зб . : <<Тарас Шевчеш,о», М . , 1962, стор . 181 - 183 .
305


були відомі Шевченкові ще до заслання. Пізніше поет познайо­
мився з виданням «Вольной русской типографии». Принаймні в
1857 р., як свідчить текст «Журналу>>, існування <<Полярной зве­
здьr>> и «Голосов из Россию>, а також значення псевдоніму <<lскан­
дер>> були для Шевченка добре відомі.
Велика повага до Герцена, захоплення його благородною су­
спільною і літературно- публіцистичною діяльністю, благоговіння
перед громадянським подвигом Герцена раз у раз виявляються
на сторіннах Шевченїїового <<Журналу>>. В творах Герцена, у ви­
даннях <<Вольной русской типографию> поета приваблює нещад­
ний осуд самодержавного ладу, їїріпосництва, звеличення тих, хто
боровся за визволення народу. Разом з тим відомо, що ШевчеІшо
засуджував ліберальницьїїі хитання й ілюзії Герцена, які вияви­
лися, зокрема, у солодкуватому листі Герцена до Олександра П
(опубліl{ованому в першому числі <<Полярной звездьr>> на
1857 ГОД>)) 150 .
Доведено, що О. Герцен та М. Огарьов знали і високо цінили
Шевченl{а, його творчість. Це можна простежити, зоr,рема, по ма­
теріалах, що публінуnалпся в << Hoлor,0J1i >>. ОсобJJивої уваги заслу­
говує оцінна, що її дав поетові Огарьов. <<Уr,раина,- писав він
1861 р.,- проснулась в Шевчеш,е. Шевчешш - народньrй позт
Малороссии - с восторгом принят, как свой, в русской литерату­
ре, и стал для нас родной: тю, много бьrло общего в наших стра­
даниях и так самобь1тность нюндого становится необходимьrм ус­
ловием общей свободьІ>> 151 . Для Герцена, ян і для Огарьова, Шев­
ченїїо був <<Першим народним поетом Росії>>, шпrй своєю творчістю
зміцнював всеросійський революційний табір.
Чи були безпосередні зв'язюr між Шевчешшм і видавцями
<<Нолоl{ОЛа>>, точних даних не маємо. Однан є ряд побічних відо­
мостей, що дають підстави тані зв'яюш вважати вірогідними. До
них слід віднести записку Шевченїїа, звернену до Герцена і пере­
дану М. Мана рову ( 1860) разом з приміршшом нового видання
<<Нобзарш>. Можливо, що в сrшаданні деяних їїореспонденцій до
<< Колоr,ола>> брав участь і поет 152 . «Пропаганда революционньrх
идей, rщторую вел при помощи «Rолоrюла» и вольной русс1щй пе­
чати Герцен, вьrзьшала у унраипсrшго позта-революционера не
тольl{о восхищение, но и страстное желание всячесїїи содейство­
вать ее успеху,- зауважує Ф. Я. Прийма. - Шевченно стремился
к установлению личньrх связей с <шондонским изгнанниr,ом».
<<Лондонсний центр>> бьrл заинтересован в установлении непосред­
ственньrх связей с Т. Г. Шевченко>> 153 •
150 Та р ас Шевченко, Повне зібрання творів у шести томах, т. 5,
Н., <<Наукова дум1{а», 1964, стор. 162.
151 <<Руссная потаеннан литература ХІХ столетиш>, ч. І, Лондон 1861,
стор. 95.
'
'
152 «Участь Т . Г. Шевченна в <<КолОІ{ОЛі>>.- <<Пролетарсьr{а правда>>,
1938 , 22.ХІІ.
153 Ф. Я. Прийма, Шев,rенно и русс1шн литература, стор. 215-216.
306


Важливою є, на наш погляд, проблема <<Шевченко і прогресив­
на молодь в період революційної ситуації 1859-1861 років>>. На
цю тему є кілька праць таких дослідників, як І. Айзеншток,
Ф. Прийма, Г. Марахов, П. Жур, І. Пільгук, А. Дьяков, Ф. Ястре­
бов, А. Барабой, М. Рудько та ін.
Студентський рух кінця 50-х - початку 60-х років становив
досить грізну антиурядову силу, важливий чинник, що загострю­
вав революційну ситуацію. Провідна роль у цьому русі належала
радикальним, революційно-демократичним елементам» 15 4. Діяль­
ність таємних студентських гурт1{ів Моснви, Петербурга, :Казані,
Харнова й :Києва періоду 1856 - 1862 рр. помітно посилювала роз­
мах всеросійського революційного руху. Студентсьним <<зююло­
там>> цих ро1{ів чималу увагу приділяв «:Коло1шш> Герцена; висо1{0
оцінювали значення студентсьного руху в боротьбі з царатом
М. Черпишевсьний, М. Добролюбов, журнал <<Современнию> 155 .
Участь Шевченка в студентсьному русі - одна із значних ланон
революційно -демократичної діяльності унраїнського поета (зонре­
ма 1858-1861 рр.).
Прибувши до Петербурга (1858), Шевченно згуртовує навколо
себе передову молодь столиці. Про це мимохідь згадує в спогадах
О. Штакеншнейдер, зазначаючи, що «у Шевчеш{а була тоді
(1859-1860 рр.) своя партія в університеті>> 156 . М. Ядринцев та­
кож говорить про жваві зв'язки Шевченна з передовим студентст­
вом, з війсьновою молоддю. Вступивши до Петербурзьного універ­
ситету вільним слухачем у 1860 р., Ядринцев відзначає великий
вплив на студентів Шевчеш{а: <<Я пригадав ле1щії Ностомарова,
гурто1, Шевчеш{а, його поезію, ле~щії Щапова,- все це матеріал,
канва життю> 157 •
Можна припустити, що до «гуртка Шевченка>> належали такі
діячі революційного підпілля нінця - 50-х
-
почат1{у 60-х роІ\ів,
як А. :Красовський, П. ЗавадсьІ\ий, С. Римаренко, А. Нечипорен­
ио, М. Муравський, М. Свириденко, Л. Ященко, К Білозерсьиий,
К Ген, В. Бєльцов, Є. Южанов, О. :Котллревсьиий, П. Гайдебуров,
В. Хорошевський та ін.
Відомості наші дале1ю не вичерпані. <<В действительности,­
пише Ф. Прийма,- связи позта с революционной молодежью бьши
значительно шире. :К числу лиц, которь1е могли бь1ть посреднииа­
ми между партией <<Современюша>> и унраинсним позтом, нужно
причи сшrть тюш,о Н. М. Шатилова и ІО. М. Мосолова . Основани­
ем для та1юго вьшода служит обнаруженнь1й нами списон шевчен-
1,овс1юй позмь1 «Наю,аз>>, отобраннь1й у него (Шатилова.- Ред.)
154 Див. Т. Г. Сп ь1 тн о, «Студепчесrюе движение в руссrшх уиивер­
ситетах в начале 60-х годов и восстание 1863 r.»
-
У кн.: Босстание
1863 r. и руссно-польс1ше революциопнь1е связи 60-х годов, М., 1960.
155 С. Гессен, Студенчесное движение в начале шестпдесять1х годов .
156 Е. А. Штакеншнейдер, Дневюш и записи (1854 - 1866), 1934,
стор. 433.
157 М. Лем ке, Ни1{0лай Михайлович Ядринцев, СПб., 1904, стор. 41.
307


жандармами при аресте летом 1863 года. Ряд исправлений в нем
сделань1 рукою самого Шевче1шо ... Ценность обнаруженного нами
спи:с1,а ( <<Каю,азу>>.- Ред.) доr,ументально подтверждает наличие
r, онспиративнь1х связей уr,раинсного поата-ревоJrюционера с дея­
телями руссного революционпого подполья, одним из ноторь1х бьш
владелец списна - Шатилов>>. І далі: <<Обнаруженньrй списО І{ поа­
мь1 <<Н.аю{аЗ>> мьr вправе считать до1,ументом, подтверждающшr
наличие нонспиративньrх связей унраинсного поата -револю ционера
с партией Черньrшевсrюrо>> 158 , з революційно настроєною молоддю.
<<Тодішня молодіж,- писала <<Зорю>,- з велиною пошаною,
навіть з побоашістю, відносилася до поета, і п. Чере пахіп (сту­
дент-художшш.- Ред.), охоплений загальним рухом, не вважаючи
на те, що сам він донсьни:й нозаr{, поспішився не втратити щас­
ливої нагоди і попросив свого товариша повести його до Шевчен -
1,а>>. І далі: <<Одного разу, зайшовши туди (до Шевчеиrш .- Ред.)
з Софійсьrш: м (полтавча нин, художнин, знайомий поета.- Ред.),
Черепахін почав читати <<Кавr{а3>>, нотрий в руrюпису ходив тоді
по рунах молодіжі. Тар ас радо став йому помагати, повчаючи, ~:.ш
виразпіш і певиіш вимовлтттп упраїuсьт(і сJюва, а далі і сам, пе
втримавшись, з гарнчим па1'хnешшм видеrшамував свій стихо­
твір>> 159_
Важливими, на наш погляд, є відомості про зв'язки Шевченка
з прогресивною студентсьною молоддю народів І{авїїазу . Акаr{іЙ
Церетелі, яrшй учивсн тоді в Петербурзькому університеті, зу­
стрівся 1859 р. з поетом. Ця зустріч, як відомо, справила: величез­
не вражепнн на моJюдого грузинсьrюго поета: <шризнаюсь, я пер­
вьrй раз поннл с его (Шевченна) слов, как надо любить родину
!1 свой народ>> 160 . Насн:ільrш . популярними були ім'я: та творчість
Шевченна серед грузинсьної молоді 50-60 -х роr,ів, видно з ме­
муарних записів грузинсьн:ого публіциста й громадсь~шrо діяча
н. Ніrшладзе - за МОЛОДИХ ронів СПОДВИЖНИІШ ЧернишеВСЬІ{ОГО,
редантора ряду зарубіжних безцензурних видань.
У працях nірменсьних вчених (А. Іоанuісяна, С. Дароняна)
зазначаєтьсн, що Шевчеrшо, очевидно, в Петербурзі в 1859-
1860 рр., зустрічавсн з молодим вірменсьrшм революціонером, уче­
ним і письменником Мінаелом Налбандяном. Саме тоді Налбан­
дян працював над дисертацією <<Про вивчення вірменсьrюї мови
в Європі та про науІ{ове значення вірменсьної літератури>>. Моло­
дому досліднин:ові імпонували революційно-демонратичиі й націо­
нально-визвольні rшнцепції Шевченна. Досліднин С. Дароннн має
рацію, коли твердить, що М. Налбандян, відзначаючи в своїх пра­
цнх, що <<самодержавне СІ{овьшает цепями Унраиuу>>, а <<nророков
158 Ф. Пр п й м а, Шевче1шо · и Чернь1шевсю1й.- <<Нева», 19б4, No 3,
стор. 172.
159 ЗгадІ(а про Т. Г. Шевченка.- <<3орт, Львів, 1894, No 5, стор. 110.
Ібо · Див. Jl ева п Ас ат і ан і, Тарас Шевче1шо і гру:шнська літера­
тура.- <<Радянське літературознавство>>, 1957, No 3, стор. 82.
308


ее свободь1 встречает тюрьмами, І{Нутом и ссьrш,ой>>, - мав на увн­
зі передусім Тараса Шевченна 1G1•
Дослідження радянсьних вчених (Ф. Прийми, 10. Марголіса)
дають підстави висловити припущення про зв'язІ{И Шевчею{а із
студентсьним рухом в Rазансьr{ому університеті і особисто з ви­
датним демонратом історином О. П~аттовим. В Казані за1,інчив
університет ю~рило-мефодієвець І. Посяда (Посядешш), тут про­
довжували навчання деяні з учасни1,ів хар1{івсьно-1шївсь1юго та­
ємного гуртІ{а, що були вюшючені з Харнівсьного університету.
ІЦодо проф. Щапова, то він не тілью1 знав безцензурні твори
Шевчею{а, а й цитував їх у своїх ле1щіях 1860- 1861 рр. В одно­
му з мемуарних джерел О. Щапов іменується <<другом Шевчеп­
І{а>> 162 . Є відомості, що в нолах назансьr,ого студентства вже тоді
(1860- '1861 рр.) нелегально поширювалась лейпцігсь1ш 1шю1ша
«Новьrе стихотворения Пуш1{ина и Шевченна>> ( 1859) 163 •
Не менш ці1,аві й важливі зв'язки поета із студентсь1шю мо­
лоддю Моснви; адже перше гентографічне видання безцензурних
поезій Шеnченна побачило св іт у Моснві в 1861 р. Підпільний
мосновсьний гурто1{, юшм І{ерували молоді революціонери П. Зай ­
чневсьний (піан іше автор проrшамації <<Молодая Россию>) і
П . Аргиропуло, багато зробив для поширення революційних творів
Шевченна, поряд з творами О. Герцена та М. Огарьова 164 •
Особливо тісні зв'яз1,и Шевчею{а були з передовою уr{раїп­
сьною молоддю, переважно студентсьтюю. В другій половині
50-х ро1{ів пропагапдистами антиурядової поезії Шевченн:а висту­
пали члени хар1{івсь1<ої революційної студентсьr<ої організації -
М. Муравський, П . Завадсьr<ий, П. Єфимеш,о, Я. Бе1{ман 165 . Після
розгрому (1858) харнівсьІ{ИЙ студентсь1{ИЙ революційний гурто1,
не припинив свого існування, а поновив діяльність в Rиївсьному
університеті, де опинилась частина студентів, ви1{лючених з Хар­
нівсьного університету (Муравсьний, Бенман та ін.). Матеріали,
що їх наводить досліднин Ф. Ястребов та інші історики, це ствер­
джують 166 .
161 А шо т И о апн и ся н, Налбандян и его 1;1ремя, Ереван, т. ІІ,
1955-1956, стор. 249; С. Дар он ян, М. НаJІбанднн и русские реnолюцион­
нь1е демощJать1, М., <<Художестnеннал литература>>, 1967, стор. 136 - 178 .
162 І-І. М. Я др ин це в, С11бнрс1ше шпературнь1е воспоминания. \{рас­
воярст,, 19HJ, стор. 20.
163 Е. Г. Б у ш н а п е ц, Обществепно - политиqескал борьба в КазансІюм
упиnерсптетс в 1859-1.861 годах, І{азаш,, 1955; А. А. Бирю R о в, Ушшер­
ситет п студс11ть 1 n 1 1ачале 60-х годов.- <<Учень1е записrнr Казанс1юго
государстnеш1 ого у 111 шерситетш>, 1930, ют. 5.
164 П. С . Т 1, а 'L е н н о, Мос1ювс1юс студенчестnо в обществеппо-политп­
qес1,ой жизт-ш России второй пол. ХІХ в., М., 1958, стор. 25, 26, 28,
247 - 248.
165 М. Лем не, Политичесюrе процессь1 в России 1860-х годов по архпв­
ньш донументам, М.- Л . , 1923.
166 Див. Ф. Яс тре б о в, Революцно1-1нь1е демонрат1,1 на Yщ1aпrr1J. Вто ­
рая по:ювш~а 50-х - начало 60-х годов ХІХ веr,а, К., Изд-во АН УССР,
309


Характеризуючи <<злочинну діяльність>> харківсько-київського
гуртка, 1шївський генерал-губернатор Васильчиков сповіщав ше­
фа жандармерії, що гурток ставить своїм завданням «ниспровер­
гнуть существующий общественнь1й порядок и пересоздать госу­
дарство и все устройства на демо1,ратических началах с помощью
революционньrх средств>>. Ці настанови, як свідчать учасники гурт­
на, формувалися значною мірою під впливом Шевченна, його за­
кликів. <<Повитверджували всі Ваші стихи напам'ять>>,- писав
П. :Куліш Шевченнові з Унраїни в травні 1860 рану 167•
Приїзду Шевченна на Україну (1859 р.) київсьні й харнівсьні
студенти нетерпляче че1,али. Tai,, студент Харнівсьного універси­
тету В. Гнилосиров запитував 1шївсьного студента В. Сперансьно­
го в жовтні 1857 рану: «Напиши таюне, не приехал ли в :Киев
Шевченно?» 168 • Студент Н. Болсуновсь1шй згадував, що твори
Шевченка в 50-х ранах користувалися серед 1шївсь1юї студент­
сьної молоді велюшю популярністю і справляли на молодь знач­
ний вплив 169 . Цікаві відомості про зв'язни Шевченна із студентст­
вом Ниївсьного університету подають М. Рудьrю у праці <<Тарас
Шевченн:о і Н'иївсь1,ий університет» ( 1959), І. Пільгу~, у статті
<<Поезія Шевченна в 60-х ранах ХІХ ст.» ( <<Вітчизна», 1956, No 5),
а TIO{OJH П. rHyp та ін.
О. Салтановсь1,ий писав, що в студентів Ниївсьн:ого універси­
тету <шмелись нецензурнь1е стихотворения Шевченн:о, н:а~,овьr, на­
пример, <<Сон», <<Кавказ>> и т. д.>> 170. Влітку 1859 рону в Києві
поета відвідували студенти на його квартирі, про що розповідає в
своїх спогадах М. Білозерський 171 . Про зустрічі Шевченна з мо­
лоддю, студентами, вчителями в :Києві (1859) є ціr,аві відомості
у Ф. Лободи 172 .
Творчість Шевченка мала вплив на формування антицарист­
ських поглядів а~,тивного діяча революційного підпілля на Украї­
ні Г. Залюбовського, а тан:ож письменниr,а Анатолія Свидницьн:о­
го, ян:і широно використовували в своїй підпільній діяльності
поезії Шевченна. Студент (а пізніше винладач) Ниївсьної війсьно­
вої шноли Є. Моссаrювсьrш: й надавав вешшого значення по­
ширенню «взглядов и сочипений>> Шевчешш серед війсьнової
молоді і мав намір друкувати в підпільній друнарні твори ІПев ­
ченка 173 •
1960; Б. Но з ь ми н, Харьковские заrоворщюш 1856-1858 года, Харьков,
1930; А. Б ар а б о й, Харьковско-киевское революционное тайное общество
1856-1860 гг. - «Исторические записки», 1955, No 52.
167 <<Листи до Т. Г. Шевченка», І{., 1962, стор. 183.
168 Державна публічна бібліоте1ш АН УРСР, Відділ рунописів, ф. ІІІ,
арх. 4256.
169 А. Я. Н они с сни й, Жизнь унраинс1шго позта Т. Г. Шев,1енка,
стор. 506.
,
310
1 7о <<Україна>>, 1925, No 3, стор. 85-87.
171 <<Н:иевская старина>>, 1882, No 10, егор. 74.
172 «Киевская старина>>, 1887, No 11, стор. 571-574.
173 «Советсная У1,раина», 1958, No 3.


Заарештований ІІІ відділом ( 1860 р.) студент К. Вишневський
у слідчій комісії поназав, що студент Ед. Верига розповідав йому
про революційну діяльність Шевченна. <<Верига,- свідчив Виш­
невський,- рассrшзал мне, что он сльrшал, будто бьr Шевченно
работает где-то в :Киеве, тольно худо для нас (польської шлях­
тьr . - Ред.), ибо хочет, чтобьr Вольшь и Подолия не принадлежали
Польше>> 174. Ед. Верига був близьний до учасни:r{ів революційних
гуртнів у Петербурзьному гарнізоні, а танож до підпільного гурт­
на у Київській військовій шнолі. Яr{ бачимо, це ще одне свідчення
про зв'язки поета з революційною молоддю.
Значний інтерес становить знайомство ІlІевченна з революціо­
нером підполковнин:ом А. Rрасовсьним - другом М. Чернишев­
сьного і 3. Серановського 175 . Це був активний діяч революційного
підпілля, пропагандист творів поета в Петербурзі, Мосrші, на
Унраїні . Його «бунтівні» заrшини до солдатів Rиївсьиого гарнізо­
ну сприяли загостренню ревошоцrиної ситуац11 в армн. Не менш
ціиаnі зв'язки Шевчею{а з В. Синегубом, А. Строніним, С. Рима­
ренном, М. Свиридею{ОМ.
<<Можно не сомневаться в том,- зазначає Ф. Прийма, - что
ниевсr{ая студенчесr{ая революционная организация летом 1859 го­
да готовилась к приезду Шевчеюш, но, НЮ{ известно, всrшре после
своего приезда на Уираину позт бьш арестован и отправлен для
производства следствия в Н'иев. Трехнедельное пр-ебьrвание Шев­
ченно в Н'иеве под надзором полиции, естественно, затрудняло его
встречу со студенчесно й молодежью, тем не менее, позту неr{ото­
рьrе связи с І{иевсr{и:ми студентами все же удалось установить» 176 .
Відзначаючи революційно-д е монратичну діяльність Шевченна
в останні роІ{И його життя, не можна оминути й широиу просві­
тительсьну роботу його в Петербурзі й на Унраїні; по-перше, це
участь в організації <<Недільних шr{ію> (1859 - 1861); по-друге, ви­
дання <<Букваря южноруссr{ого>> (r{інець 1860 р.).
Радянсьні дослідниюr дали ряд цікавих праць про <шедільні
шнолю>, поназали, що революціонер-просвітитель Шевченно, як
і Чернишевсьrшй, справу народної освіти пов'язував з визвольни­
ми завданнями і тому велиr{у увагу приділяв змістові роботи не­
дільних шніл, намагаючись, щоб вони хоч яноюсь мірою збуджува­
ли в народі визвольні прагнення 177 .
174 ЦДІА Литовсьrюї РСР, ф. 378, оп . 1860, спр. 33, арк. 40-41 .
175 Г . Ма р ах о в, Андрій Н:расовсьютй - борець проти І(ріпосництва
і самодержавства , Н., Дершполітвидав УРСР, 1961.
176 Ф. Я. Прийма, Шевчеrшо и русс1,ая литература ХІХ века, стор. 241..
177 Ф. Я. П ри і,і ма, Шевчетшо і недільні ш1,оли на Україні.- «Збірюш
праць XIV иау1,о оої ш ев,rе1ш івсшої 1юшреренції; С. Х. Чавдаров, Педа­
гогічні ідеї Т. Г. Шевчеrша, 1-1: ., 1953; Г. И. Ион о в а, Воскресньrе школь~
в период первой революционной ситуации.- <<Историчесю1е записRю>, 1956,
т. 53; Р. А. Та у би н, «Революционная пропаганда в воскресньrх ш1,олах
в России в 1860 - 1862 годах>>.- <<Вопросьr историю>, 1956, No 8; Я. И. Л ин -
ко в, Воскреснь1е школь~ и руссІ(ое ревошоционное движение 1860-х гг.­
<<Исторический архив>>, 1956, No 6; И. ]{ у р и ле н ко, Тарас Шевчеюш и
воскреснь1е школь~.- <<Советская У1,раина>>, 1961, No 1.
311


Вже тяж1ю хворий, Шевченко (кінець 1860 р.) взявся за укла­
дання <<Бу1шаря южнорусского)>. Л. Жемчужнин:ов згадував:
<<В зто время (зима 1860- 186'1 рр.) его сильно занимал вопрос
о грамотности народа, ннижках для него, и он написал прен:расно
составлепнь1й бунварь>> 178. Н:нижка ця, ян відомо, була розрахова­
на передусім на слуха,:ів <<Недільних шкіш> і ставила своїм зав­
данням дати народові елементарні знання . Глибон:а демо1,ратична
спрямованість є хараr,терною рисою шевченківсь1,ого <<Бунварю>.
С1шадена переважно з матеріалів унраїнсьної народної нультури,
ця 1шижна була значним прогресивним явищем на тлі тодішньої
ретроградної «літератури для народу>>.
До нінця свого життя Шевченко перебував у вирі суспільної
боротьби. Над поетом повсю,час тяжіла загроза нової розправи.
Про це згадується і в листах Шевченпа (нали він говорить, що
його «слава>> поведе <<і вдруге Маr,арові телята пасти ... >>, VI. 239),
і в спогадах сучасню,ів, які з острахом ченали, що поет ось-ось
потрапить у <<государеву холодну>> 179 . Нагадаємо, що близь1шй
друг Шевчениа останніх ро1,ів Л. Жемчужню,ов висловлював пое ­
тові <<опасение за дальпейшую судьбу его и развернул перед ним
его буд у :тJ;ие, еще мрачнейшие, дн ю> 180 .
Дослідюши чимало зробили для того, щоб історично правдиво
nисвітлити цей останній, петербурзьн:ий, період життя Шевченка.
Вешшого значення в цьому плані набуває книж1,а П. Жура <<Тре­
тя зустріч. Хроніна останньої мандрівки Т. Шевчениа на У1,раї­
ну» (1970), в якій на о~нові грунтовно вивченого, часто невідомо­
го, архівного, мемуарного та епістолярного матеріалу перю,онливо
розповідається про останнє перебування Шевченна на Унраїні
('1859).
Поет ішов пліч- о -пліч з кращими синами революційної Росії,
зміцнював і гартував революційний табір на Упраїні. Він картав
царат, розвінчував ліберально-поміщиць1,у зграю, гостро осуджу­
вав проеr,ти <<селянської реформи», вважаючи, що «визволення
селян» з царсьних ру1, - це обман, грабіж, підступне поневолення
народу тільни новими засобами. Радянсьr,і дослідники перепон­
ливо довели, що в центрі уваги Шевченна повсяюrас стояли пи­
тання соціального і національного визволення, дружби і єднання
народів.
Здобутном радянсьr,ого шевченкознавства є грунтовне до­
слідження художніх засобів поета -революціонера. Адже Шевченно
діяв передусім силою слова. Це слово було важливим чинmшом
революційного діяння. <<Не толь1,о в украинсной, но и в русс1;ой
178 <<Вопрось~ литературьr>>, 196'1 ,' No З, стор. 91.
179 Спогади Д. Л. Мордовцева.- «Літератур110-нау1,ов11й вісшш», 1902,
No f1. стор. 252.
180 <<Основа>>, 1861, No З, стор. 2.
312


литературе нонца 50-х годов,- відзначав Ф. Прийма,- нельзя
найти писателя, творчество ноторого таr, тесно, глубоно и орга­
нически переплеталось бьr с обществеш-ю -политичесной злобой
дпю> 181.
Творчість поета становила нове явище в історн унраїнської
й російської літератури. його поезія: була силою, що утверджува­
ла й зміцнювала суспільні та естетичні позиції революційно-демо­
нратичного табору. Шевченно, за визначенням О. Білецьного, <<дав
людству ще в першій половині ХІХ ст. зразон справжньої ревошо­
ційної поезії>> 182 • Він розвинув і збагатив традицію нелегальної
революційної літератури, що йшла від Радіщева і :Капніста, від
безцензурного Пушкіна і денабриста Рилєєва, від Полеш:аєва і
Лермонтова.
Шевчешю виступив одним з найвидатніших діячів <<Потаєм­
ної літератури» (вираз М. Огарьова); його творчість зміцнювала
революційне підпілля:. Пош:ирюючись у рунописних списюіх, ряд
творів поета ставз.ли: своєрідними революційними пронламаціями.
3 російсьr,ою передовою нелегальною літературою, з полум'я:пою
публіцистиною Герцена, з творчістю авторів <<Современниr,а>> та
«Иснрьr>> поезія Шевченна пов'язана була спільністю ідей, спорід­
нена художніми засобами і прийомами, лишаючись водночас на­
сr,різь оригінальною, глиботю національною 183 •
Про новий етап розвитну художньої літератури у зв'язr,у з
творчістю Шевченна говорили юне сучаснию1 поета: Чернишев­
сьний і Герцен, Огарьов і Добролюбов, Неr,расов і Михайлов, Мор­
довець і :Костомаров, П рижов і Щапов. Я1,що теоретиqні положення:
Чернишевсьного, Добролюбова формулювали наутюві засади рево­
люційно-демонратичної ідеології, то поетичне мистецтво Шевчею,а
(пізніше - Ненрасова, Михайлова та ін.) творило емоційну сферу
цієї ідеології.
М. Добролюбов у статті <<0 степени участия народпости в раз ­
витии русской литературьІ>> говорив про невідкладну потребу ство­
рити в літературі <<Партію пароду>>, яна сrшадалася б з дія:чів, <<що
дивля:ться на події з точки зору народних вигод» 18 4. Творчість
Шевченка була яснравим виявом цього нового явища в розвитІ{У
художньої літератури: вона започатr,увала <<Партію народу в літе­
ратурі». Принцип народності літератури в нонцепції Шевчепна
переростав у принцип ю,тивного й безпосереднього втручання лі­
тератури в суспільно-політичну боротьбу.
181 Ф. Я. П ри й м а, Шевченко и русс1,ая литература ХІХ в., стор. 218.
182 А. И. Бе ле ц 11 и й, Шевче , шо и русс1,ая культура, Харьков, 1939,
стор. 7.
183 Див. ІО. О. І в а II і н, І{оментар до «Кобзаря» Шев,1е1-ша, Поезії
1847 - 1861 рр., <<Нау1юва думна,>, 1968; Є. О. Нен ад ке вич, Творчість
Т. Г. Шев•1 енка п і сля аасла п ня (1857-1858), К, Держлітвидав У1,раїни,
1956, стор. 50.
184 Н. А. Добролюбов, Собрание сочинений в трех томах, т. 1,
стор. 285.
313


Ніхто до Шевченка не говорив з народом так одверто, мужньо
і правдиво. В. Євгеньєв-Максимов у статті «Т. Г. Шевченко и 1<руг
<<Современника» звернув увагу читачів на винят1юво глибоку оцін­
ку народності Шевчею<а Добролюбовим. <<Потрібно взяти до ува­
ги, - писав дослідни1<,- що Добролюбов доповнює свої оцінки
(мається на увазі рецензія Добролюбова на <<Кобзар» 1860 р. ­
Ред.) зауваженням: << ... Тю<ого поета, як Шевченко, ми не може­
мо вказати у себе». Навіть Не1<расов, перед яким Добролюбов
бунвально схилявся, він наважився визнати <<Народним поетом>>
значно пізніше>> 185. Герцен піднреслював, що Шевченко «чи не
єдиний народний поет в усій Росії>> 186 • Естетичні відкриття Шев ­
чеш<а ставали здобутном усього революційного мистецтва Росії,
всіх слов'янсьних народів. Утверджувалося мистецтво глибоної
правди, висоної людяності й передової політичної мислі. Твор­
чість Шевченна мала значний вплив на унраїнсьну й російську
літературу (ян і на літератури інших народів) саме тому, що вона
глибоко виражала погляди <шартії народу>>.
Для революційно-демо11:ратичного табору Шевченно був <<ге ­
ніальним поетичним талантом», <<Поетом евободи», <шародним пое­
том>>, ім'я шюго <<3 гордістю і любов'ю вимовлятимуть маси» 187 .
Історин-революціонер І. Прижав розглядав творчість Шевченна як
прообраз літератури майбутнього, <<Коли літературна зверхність
народу принесе з собою рознвіт моральності, культури і науки,
ще небачений в історії>> 188 .
В період назрівання революційної ситуації політична поезія
Шевченна ставала визначним явищем не тільки українсьного, а
й загальноросійсьного визвольного руху, важливим чинником роз­
вит1<у передової суспільної думки 189 . В тезах доповіді І. Айзен­
штока на тему << 1860- й год в творчесной биографии Шевченко>>
влучно піднреслено: <<Почти вовсе не поднят вопрос о неноторьrх
стихотворениях Шевчешш атого времени (1860 рону. - Ред . ) 1,ак
о революционнь1х доІ<ументах, то есть, не о революционном их
звучании (фю,т давно установлепнь1й и совершенно бесспорнь1й),
а об их живой, непосредственной связи с агитационно-пропа ­
гандистсной деятельностью демонратичес1,их нружнов и подполь­
нь1х организаций периода революционной ситуации 1859-
1861 ГГ.>).
Історія поширення заборонених віршів Шевченка, зазначає
Ф. Прийма, <<приобретает для нашего шевченковедения особую
185 <<Литературная газета», 1939, 26.ІІ.
186 А. И. Герцен, Собрание сочинений в тридцати томах, т. XVI, М.,
Изд-во АН СССР, 1958, стор. 230.
187 Див .
«Современнию,, 1861, .No 2. («Заметки нового пnзта»),
стор. 153, 155.
188 Див. А. Р. Мазуркевич, И. Г. Прь1жов. Из истории русско­
украинских литературнь1х связей, Н:. , Держлітвидав Уr,раїни, 1958 , стор. 62.
189 ІО . О. І в а 1, і п, Стиль політи,шої поезії Шевчеш<а, К., Вид-во
АН УРСР , 1961.
314


значимость, так как вопрос зтот имеет самое непосредственное от­
ношение к развитию революционнь1х идей в России . Н сожалению,
списІ{И безцензурнь1х стихотворений Шевченко, встречающиеся в
архивах Мос1{вь1, Ленинграда, Ниева, Одессь1, Львова, Нишинева
и других городов нашей странь1, до сих пор не собрань1, не учте­
нь1, а многие из них к настоящему времени уже безвозвратно
утрачень1. Но, несмотря на неизученность вопроса, мь1 можем
утверждать, что даже в период с 1847 по 1858 г., І{огда самое имя:
позта находилось под запретом, революционнь1е его стихи все же
пробивали себе дорогу н читателю>> 19 0 .
Творчість Шевченна мала величезний вплив на боротьбу
наступних по1{олінь революціонерів, на весь дальший розвитон:
передової демопратичної 1,ультури, літератури, мистецтва У1{раї­
ни, Росії, всіх слов'янсьюrх народів 191 . Але питання це виходить
за межі даного дослідження.
Діяльність Шевченн:а в період першої революційної ситуації
в Росії (1859-1861) була дальшим розвитком і завершенням його
революційної діяльності 40- х рон:ів. <<Революціонери 61 -го ро1,у,­
писав В. І. Ленін, - лишилися одиночками і зазнали, яи видно,
ціш{овитої пораюш. На ділі саме вони були велю,ими діячами тієї
епохи, і, чим далі ми відходимо від неї, тим ясніша нам їх велич,
тим очевидніша мізерність, убозтво тодішніх лібёральних рефор­
містів>> 192 .
Радянсь1{і дослідники чимало зробили, щоб на ноннретному іс­
торю{о- літературному матеріалі висвітлити велич Шевченна в су­
спільно -літературній боротьбі його епохи. Ми відзначили всю
снладність в розв'язанні цієї важливої проблеми.
Підсумовуючи, можемо сиазати: зроблено багато, але ще біль­
ше треба зробити. Перед нами й надалі стоять завдання вели.ної
ваги - висвітлювати ідейно-естетичні зв'язни Шевчеюш з його су­
часни1шми, пон:азати роль і значення діяльності поета у визволь­
ній боротьбі його епохи, а та~,ож наступних понолінь.
Читаючи Шевчею{а, ми знаходимо в нього багато для себе
близьного, співзвучного. Це наше величезне духовне багатство.
<<Але само собою зрозуміле, - писав В. І . Ленін, - що <<учні>> охо­
роняють спадщину не тан, ЯІ{ архіваріуси охороняють старий па­
пір. Охороняти спадщину - зовсім не значить ще обмежуватися
190 Зб. <<Тарас Шеn ч етшо» , М., Изд-во АН СССР , 1962, стор. 167.
191 Диn. І-І. В. О сь м а І< о в, Поззия революционного народничества, М.,
Изд-во АН СССР, 1961; Зб. <<Вольная руссная поззия второй половинь~
ХІХ вена» (вступ . статтп С. А. Рейсера). Л., «Советсютй писатель>>, 1959;
Ф. Я. Прийма, Шеn•1 е 1шо и руссная литература ХІХ ве1<а, стор. 262-
410; Є. С . Ш а б ли о в сни й, Традиции Шевченно и революционная демо­
нратия 60-80-х гг.- <<Наш современюш», 1961, No 3, стор. 183-194;
В. Є. Шуб р а в сни й, Шевчепно і літератури народів СРСР, К., <<Наукова
думка». 1964.
192 В. І. Лен і п, Повне зібрання творів, т. 20, стор. 169.
315


спадщиною>> 193 . В. І. Ленін вчив нас, що для справжнього пізнання
того чи іншого суспільного явища треба вивчати його саме. в його
історичних рам1,ах. -
Шевченко, як і Франко, все ж тюш - наша спадщина, а не су­
часність. Не треба модернізувати велиних попередників! Наше
завдання в тому, писав О. І. Білецький про Франка, <<щоб зрозу­
міти його як видатне (не лише в українськіи 1,ультурі, а й у все­
світній !) явище свого, вже даленого від нас часу. Не слід докоря­
ти йому, що він чогось не зрозумів, і жалкувати, що він до нас не
наблизився, а треба рознрити і виявити, що він, випереджаючи
свій час, все ж тюш багато чого зрозумів, і що, незважаючи на всю
відстань його від пас, і зараз залишається нам співзвучним і, нрім
того, був і зостався визначним явищем у створенні світової прогре­
сивно ї нультури>> 194 .
Така настанова цілном випливає з відомої вн:азів1ш В. 1. Лені­
на, яний писав, що про <<історичні заслуги судять не по тому, чого
не дали історичні діячі в порівнянні з сучасними вимогами, а по
тому, що вони дали нового в порівншші з своїми попередни-
1шми>> 195 .
Велич Шевчепн:а, JШ і його соратnи1,ів - діячів всерос1ись1,ої
революційної демо1,ратії - в тому, що 1,різь гнітючу дійсність 1,рі­
посиицьної, самодержавної Росії вони прозрівали світле майбутнє
<< рознованих певольни1,ів >> і своєю мужньою, благородною діяль ­
ністю намагалися приснорити його прихід. І це основне. Бо <<без­
менша відданість революції і звернення з революційною проповід­
дю до пароду не гине навіть тоді, 1,оли цілі десятиріччя відділяють
сівбу від ;1-шив» 196 .
193 В. І. Ленін про літературу, вид. 2, К., <<Дніпро>>, 1970, стор. 137-138.
194Оле:ксандр Білецький, Зібраннл праць у п'лти томах, т.2,
Н., «Нау:кова дуюш», 1965, стор. 540 .
195 В. І. Л е ні н, Повне з ібрання: творів, т. 2, стор. 173.
196 В. І. Л е ні н, Повне зібрання: творів, т. 21, стор. 249.


ТВОРЧІСТJ)


Творчий метод
Однією із загальних проблем вивчення поетичної творчості
Шевчен:ка є його творчий художній метод і стиль. Саме поняття
творчого методу з'явилось тільrш в сучасному літературознавстві.
Проблема ж ця ставилась і раніше, :коли почалось вивчення сти­
шо Шеuсrевна u широ1юму розумінні. Ще за життя поета І{ритика
порушуuала питання про належність иого до певного пап ряму.
Анонімний рецензент <<Литературной газетьr>> в рецензії на <<Коб­
зар>> 1840 р. писав: <<Его :картиньr верньr с натурой и блещут яр­
ними живьrми нрас:камю> 1. Бєлінський писав про реалізм саме
в таному розумінні, але термін <<реалізм» з'являється в російсьній
літРратурі вже після смер ті Бєлінсьного 2 • По суті про це саме,
тільrш іншими словами, писав Ієремія Гална (.М. Костомаров)
1йльнома ронами пізніше: << Черть1 в изображаемьrх им лицах -
Катериие, rшбзаре Перебенде суть те самьщ которьrе нам пред­
ставляРт природа ... » :J Аналогічні думrш висловлювали М. Доб­
ролюбов, О. Пипін, М. Михайлов, М. ЧернишевсьІ{ИЙ, О. Гер­
цен, М. Ненрасов, І{оли торнались питання про народність Шев­
ченна.
Про стиль ранніх поезій Шевченка ян про напрям висловився
О. Пипін в «Истории славянсних литератур>>: <<В первьrх произ­
nеде1:1иях lllевченно есть отголосни того романтического прикра­
шивания старинь1, которое указьшали мь1 в предьщущем периоде;
по :,то <<археологичесное>> направление продолшалось недолго>> 4.
Перейшовши до пізніших творів Шевченка, Пипін говорить лише
про ідейний їх напрям.
1 «Нuб за р,> Т. Шевчешю, СПб., 1840 [Рец. ] .- <<Литературная газета»,
1 10, li .V, М ,Ю. По1(ій1шй В. С. Спирндо нов, знавець ·тенстів Бєлі1-1сь1юго,
у J 111 еті н о . І ї 1~р11 J 1ю1 ш II исав, що, I-i.:1 його дум1,у, автором рецензії також
бу11 І,ш1і11 · 1,1( 11іі. Що .J l\ 1 I 0-I т·1· п В. Спиридонова про це згадується в статті
Є. 11:11 pIIJIЮІ(tІ <1Рош1ізм Шев•1е1ша» (<<Вітчизна>>, 1951, No 3, стор. 139).
2 З uм с т101 о ру сс 1юй JJитературе пpoшJJoro года.- <<Современнию>, 1849,
т. XIV, .No 1, OT J\. ІІІ, стор. 9 (стаття О. В. Дружиніна).
3 Иере м11н Гал1,а (М. І{остомаров), Обзор соqпнений, писан-
11ь1х на малороссийсrюм нзьше.- <<Молодик на 18 44 год>>, Х., 1843, стор. 177 .
4 Историн сш,в,1нею1х литератур А . Н. Пь1пина и В. Д. Спасови•1а,
издание второе, переработанное и дополненное, т. 1, СПб., 1879, стор. 369.
~ попередньому періоді в зв'нзку з <1Историей русов,> О. Пипін писав:
<~Старина бьша идеализирована, 1,ан во всех национаJJьно-романтичесrшх
uшолах; CJJeд зтой идеализации пронин и в новое литературное поноле­
ние,> (стор. 367).
319


У пізнішій статті про російські твори Шевченка Пипін спи­
нився також на віршованих творах. Уривон із драми «Никита
Гайдай>>, на думку досліднина, написано <<в том искусственном
риторичесном роде, наной господствовал в романтической драме
30-х и еще 40- х годов: Шевчею,о проходил тогда свою первую
литературную шнолу, но в отдельнь1х чертах уже с1шзьшается
простой народнь1й реализм, и зпизод о нрасотах родной У1,раинь1
напоминает опять песни <<Нобзарю> 5. Про поему <<Безталанньrй>>
(<<Тризна>>) танож с1-,азано, що вона має ознани <<романтичної
пшолю>: << ... В ней бьшо, одна~,о, много жизни по:ла>> (стор. 256).
І нарешті про поему <<Слепаю>: <<На зтот раз сюжет позмь1 совер­
шенно реальнь1й, но опять занутанньrй в романтическую неяс­
ность... >> (стор. 259).
Слід нагадати одну думку М. Микешина про напрям Шевчен-
1ш-художвина, щб передує аналогічним висловлюванням про його
літературну еволюцію. У відомих спогадах друга Шевченна,
художпина Минешина, читаємо: <<Из его ,не сепий и гря.вюр мож­
но занлючить о замечательном дарованим, и можно смело с1шзать,
что если бь1 судьба не сь1грала с ним столь злой шутни и если бь1
оп мирно шел по дороге совершепствоnания в художествах, то
из него вь1работался бь1 замечательнь1й реалист, нан по пейзажу,
та~, и по шанру. Немало бьшо потрачено у него времени на пере­
ход от брюлловс1ю - академического 1шассицизма к натуральному
и сродному ему реализму>> 6 .
Майже одночасно з'являється аналогічна думна і про поезію
Шевченка. ВисJювив її М. Драгоманов, яr,ий під псевдонімом
«Уr,раїнець>> надрунував у <<Правді>> серію статей <<Література
російсь1ш, велююрусьна, у1,раїнсьна і галицьна>>: <<По літератур­
ній ш1,олі Шевченно належить до романтиків, не тільки таr,их,
ян Пушнін у ранніх поемах або Гоголь у <<Тарасі Бульбі>>, але
часом нагадує Жу1,овсьного і Нозлова. Тільки українсьна родина,
а особенно мужицьна, давала онрему онрасну Шевченновому ро ­
мантизму. У1,раїнсьний романтин, ш, і другі, обертавсь до ста­
рини, але та старина була не за горами (у сьому Шевчешю, ян
і Гоголь, мають аналогію тіль1ш з Вальтер Сноттом, потрий теж
виріс па свіжих ще традицінх феодальної Шотландії), ЯІ< у дру­
гих; сю старовину не треба було одшунувати по архівах і бібліо­
теках: могила, пісня, назка - нагадували про неї. Од сього Шев ­
чешю у своїх 1,озацьних поемах являється: часто реалістом, шшм
не часто вдавалося являтись романтинам,- хоть і пе тюп1м, і по
роду таланту і по силі знання:, ян Вальтер Скотт, сей єдиний істо­
ричний романіст, ян Шекспір, єдиний історичний драматург. Та
ще тр еба додати, що характер 1юзацьної старини і мужицьна
5 А. П ь1 п ин, Руссние сочинения Шевчею,о.- «Вестню, Европьн>, 1888,
т. 11, .No 3, стор. 256.
6 М. М II н е ш и н, Воспоминание о Т. Шевчешш.- <<Кобзарь>>, з додат-
1юм сtюминон про Шевченка, .Костомарова і М1шешина, У Празі, 1876,
стор. ХХІ!.
320


природа Шевченка зробили те, що романтизм і сентименталізм
Шевченка зразу став на соціальну дорогу, у чому Шевчею{О не
має собі аналогії пі у якій літературі європейській ... >> 7
Полишаючи в стороні диснусійність онремих деталей, у думці
Драгоманова вірно нанреслено харантер Шевченнового романтиз­
му, поєднання його з реалізмом, вказано на соціальну основу
творчості поета. Помилявся автор статті там, де він ставив поруч
романтизм і <<сентименталізм>> Шевченка. Чутливість властива й
ром:анти1~ам, і виділяти цю рису поезії <<Кобзаря» в окремий сти-
льовий напрям немає підстав. .
Політичні емігранти з царсь1юї Росії - Кузьма (А. Ляхо­
цьний), СірІ{О (Ф. Вовк), Драгоманов в організованому ними в
Женеві у1,раїнсшому видавництві протягом: 1878-1890 рр. видали
ни:шу творів ШевченІІ:а. Чимало творів про творчість поета вмі­
щено у виданих там же збірІ{ах <<Громада». ТаІІ:, у передмові до
першого числа збірІ{И Драгоманов спинявся на політичній про­
грамі ШевченІІ:а. У четвертому числі збірки вміщено статтю
С- а (Сірка - Вовка) <<Т. Г. Шевченко і його думки про громад­
СЬІ{е життю>, в якій автор побіжно спиняється на художньому
напрямі поета: <<Він умів стати реалістичним писателем-грома­
дянином, дарма що розвивсь він серед дворянсь1{ого романтизму
петербурзької літератури. 3 того літературного р_омантизму труд~
но було вибитись навіть тю{им людям, .яІІ: Пушк ін і Лермонтов,
і переступить його не стало сили Гоголеві й Бєлінському>> 8•
Упорядшш пе погодивсн з думною Сірна (Вовна) і до цього
місця статті дан та~,у приміт!(у: <<Дл.я нас не нено, що розуміє
ш[ановний] томрин1, говорячи про цей <<літературний романтизю>
Пуш1,іпа, а особливо Лермонтова, і навіть Гоголн й БєлінсьRого.
Нам здаєтьсн, що FШ <<Літераторю> і Пушкін, і Лермонтов, а про
ГогошІ ШJ(е й говорити нічого,- далеRо більше <<реалістш>, ніж
Jllевчешю, од нотрого й до останніх часів усе тхнуло манерою
ї-ІІ:у1{овсьного й Козлова, або псальмами:>> (стор. 97 ) . Коли щодо
Пуш1{іна, Лермонтова, Гоголя й Бєлінсьного Драгоманов мав ра­
цію, то щодо Шевченна він помилявся, недооцінюючи ш, реалізм
поета, таІІ: і особливості у1{раїнсьRого реалізму взагалі.
У дальшому те~{сті Сірно - Вовк висловив думку, що росій­
с1, кі поеми <<Тризна>> й «Нинита Гайдай>> справді романтичні.
У нрнм.ітці до цього місця статті Драгоманов знову зробив при­
М'Ї.'J't(у, П(О по тіт, юr російсьні твори Шевченна, але й <шерші його
у1(ра :і11 с r,ні 'J'Вори подібні навіть не до писань Жуковського .. , а біль­
нrе до HoвJrona >> (стор. 97).
У цій дис1,усії Вов!(а й Драгоманова ближчим до істини був
усе-та!(И перший досліднин, хоч і поправни його опонента не були
позбавлені підстав.
7 <<Правда>>, 1874, No 1, стор. 26.
8 <<Громада>>, україпсьна збірна, впорядкована Михайлом Драгомано­
вим, No 4, 1-Rенева, 1879, стор. 42-43.
115-39
321


У тому ж числі «Громадю> Драгоманов уиістив свою відому
студію <<llіевчеш{о, українофіли й соціалізм», в якій порушив ці
еамі питання. Нагадавши думки М. Микешина й А. Прахова про
метод Шевченка-художнюш, дослідник проводив паралель з
художньою еволюцією поета: <<Те ж саме треба сказати й про
Шевченка ЛІ{ про письменника, який вивчивсь писати на Жуков­
сь1юму та на Міцкевичові>> 9. Згадавши його картини, Драгома­
нов далі докладніше спинився на поетичній еволюції ШевченІ{а:
<<В раніших своїх поемах Шевченко виступає зовсім романтиком
(<< Прнчипнш>, <<Тополю>, <<Утопщша>>). Далі він стає більш реаль­
ним,- та все-таІ{И збивається на мелодраму, напр. у <<Катерині>>
( <<Сидить батьІ{О в кінець стола>>, і т. д. та й сама сцена І{атерини
з чуманами й з москалями), і в самих <<Гайдамаках» (лк Гонта
ховає дітей), у <<Відьмі» (емерть бать1{а), і навіть у «Наймичці»,
найпростішій і найреальнішій із усіх його поем (смерть наймич-
ни) >> ( стор. 45).
Характеризуючи розвиток у Росії натуральної школи, дослід­
ник приходить до помил1{ової думни: <<До думон: натуральної й
еоціальної шноли ні1юли не вибивсь Шевчешю сам по еобі,
а унраїнеьн:ої нритини подібної Бєлінсьному тоді (та й тепер)
нема>> (стор. lf5).
Саме з цієї помилнової тези випливали наведені вище погляди
про те, що Шевченко не був послідовним реалістом. 3 аналогіч­
ними думнами ми не раз зуетрінемоеь і пізніше. Річ у тім, що
Драгоманов, як і денні інші критини тих часів, дещо однолінійно
розумів реалізм, ВИІ{лючаючи можливості романтичної піднесе­
ності, схвильованості, елементів фантазії. Крім того, слід брати
до уваги особливості унраїнсьного реалізму, лному загалом власти­
ва певна піднесеність.
На д)'МІ{ах про творчий метод і стиль поета позначалася за­
гальна хибна думка критина про те, що <<Кобзар>> <<є вже річ
пер е жита» (стор. 45). Але, незважаючи на помилr{овість загальної
нонцепції М. Драгоманова, він не міг не визнати реалістичний
спосіб писання у багатьох творах поета: «... Шевче~шо дав нам
найживіші І{артини щоденного шиття (доволі буде пона з ати,
напр., на діда, бабу та хлопця в «Наймичці>>, на <<Садою>, <<Тече
вода>> і т. д.), начеркнув образи чиновництва, панства, солдатчини,
мосналів, українців, дівчат (дві породи - Катерина
-
На:ймична
і ін., і Настя в <<Сотнику», - вона ж в <<Якби мені черевики>>,
<<ЯІ{би мені, мамо, намисто»). Не мало поназав він і звичайного
горя от теперішніх поряднів, горя соціального - горя солдатчини
( <<ПусТІ{а>> і ін.), наймів ( <<Янби мені черевикю> і ін.), і поназав
найпростішим, найреальнішим способом» (стор. 26).
9 М. Др а r ом ан о в, Шевченко, українофіли й соціалі3м.- «Громада>>,
No 4, 1879, стор. 101-230. Цит. 3а окремим виданням: М. Драгоман о в,
Шевченко, уr,раїнuфіли й соціалі3М. Друге видання, в передмовою Івана
Франка, Львів, 1906, стор. 43. (Далі посилання на це видання подаються
В ТСІ{СТі ) .
322


Таним чином, теоретично заперечуючи ю<усь дотичність Шеn­
чеrша до натуральної і соціальної шr,іл, тобто до І<ритичного реа­
лізму, Драгоманов при ноннретному розгляді поезій Шевчеюш
sиушений був визнати, що життя в них відтворюється <<найреаль­
н ішим способом».
Новим словом у шевченнознавстві була відома праця І . Фран­
на <<Причинни до оцінення поезій Тараса Шевченна>>, зон:рема
другий її розділ - <<Темне царств0>>. Харантеризуючи пере лом
у творчості поета на початну 40-х ронів, досліднин розглядав його
творчість на mироному тлі західноєвропейської та російсь1юї літе­
ратури першої половини ХІХ ст. Він нагадав про французьну
р омант11ч ну пл.:олу, що <<від радІшалізму чисто естетичного перехо ­
дила до ради1,алізму політичного (Віктор Гюго). Водночас Стен­
даJJь і Бальза1, <<Ішали підвалини нової реалістичної шнолю> 10 . Та­
ний ж е <<Поворот до реалізму>> Фраюю бачив в Англії в творчості
Діrшсн с а й Теrшерея, у Німеччині в творчості Ауербаха, Гейне.
У світлі загального змагання до реалізму розглядалися явища
російської літератури ( Гоголь, Тургенєв).
Далі у Франка було загальновідоме крилате речення: <<Немож­
лива річ, аби Шевченко, живучи під той час у Петербурзі, не мав
тююж захопитися тою велиною хвилею поступового руху ... >>
(XVII, 1.1). Дослідню, бачить уже в ранній творчості поета, зо­
нр ема в << Гайда манах», два струм1,и. Перший - то <<Правдивий
унраї псший патріотизю>, розуміючи під цим романтизм. Другий
струмоп ішов ріnпобіашо з першим, а тююж <<рівнобіжно з за­
гальним у Європі аворотом, до реалізму, се було змагання юшзати
в правдивих 1,артипах ; 1 шття унраїнсь1,ого народу та його нривди .
Ся струн породила тю,і прегарні перла нашої літератури, ян
<< :Катерину», <<Наймич1,у>>, <<Відьму>>, <<Марину>>, <<Петруся:>> т а
<<Н:ш:шшу » (XVII, 20).
Ян бачимо, Фраш,о називав тут твори різних періодів: <<Кате­
рина>) - раннього періоду, <<Наймична>> і <<Відьма>>
-
періоду
«трьох літ>> та інші твори - періоду заслання. Реалістичний
струмон він вбачав уже в ранньому, загалом романтичному
періоді.
Франяо розумів, що реалістичний художній метод ( у розумінні
нритичного реалізму) перебував тоді в стадії становлення: <<Прав­
)\!\, n тjм 1 raci, поли Шевчешю писав свої поеми, поняття реалізму
11 1io а ії 11 було що т:ш утвердилося, аби поет міг був узятися
11рож:та 11J1н·1·11 11ір1І(ами щоденне життя з його на вид дрібнимн
та м :шозnачущнм,-r пригодами, ш,і не поодино1,о, але в загальній
сумі спладюотr,сн па ту невдержиму ваготу, під нотрою стогне
робучий люд. Тю,е представлення бачимо аж геть пізніше, в май­
стерських нартинах Марна Вовчна ( <<Інститутна», <<Ледащицю>)>>
(XVII, 20).
10 І в а п Ф р а п н о, Твори в двадцяти томах, т. XVII, Держлітвидав,
Н., 1955, стор. 20.
11*
323


Питання стилю обійшов М. Чалий в огляді творів Шевченка 11 •
У нарисах М. Петрова про ранні балади сказано, що вони напи­
сані «в романтическом вкусе Нозлова и Жуковского>> 12 • Тут, влас­
не, повторено дум1,у М. Драгоманова, хоч Петров, очевидно, не був
знайомий з його працею в <<Громаді>>. Дослідник розумів стильову
відмінність пізніших творів поета. Так, характеризуючи <<Русал-
1,у>>, він зазначав: <<Но в зтой последней балладе начинается уже
новое тенденциозное направление, имеющее в виду изобразить то
горе, которое связано с социальнь1ми привиллегиями и глетом
нласса над классом>> (стор. 336). До цієї ж термінології вдавався
Петров при згадці про безцензурні твори поета: «К последнему
разряду произведений Шевченка относятся большею частию тен­
денциознь1е его произведения запретного содержания, 1,а~, - то:
«Кавказ», <<Невольнию>, <<Сою>, <<3авещание>>, <<Холодньrй Яр>>,
<<Чигирию>, «Суботов», <<Посланіє до живих і мертвих і ненаро­
джених земляків моїх>> (стор. 348-349).
Обмежений цензурними умовами, Петров позбавлений був
змоги розглядати названі твори: <<Но зти . тенденциозньrе стихо­
творения не появлялись в полном виде в руссrюй печати и не
могут подJІежать паш ему раз бору>> (стор. 349).
Очевидно, ті 1-1 , самі причини не давали змоги спинятися на
цих творах і рецензентові нарисів• Петрова - М. Дашкевичеві.
Нритик погодився з визначенням балад Шевченr,а як романтич­
них творів, але до імен Жуновського й Козлова додав ще й Міц­
невича, згаданого Петровим. Не погодившись з групуванням
письменню,ів, поділом на періоди, Даш1,евич згадав і про Шев­
ченка, яr,ого віднесено до групи українсь1,их слов'янофілів, слуш­
но зазначивши, що <<славяпофильское учение не составляло
главпоrо содержания произведений Ностомарова, Нулиша и Шев­
ченко» 13 . Про реаJІізм в українській літературі Дашкевич згадав
лише побіжно у зв'язку з романтичною ідеалізацією української
старовини: << .. .Зтот процесс не окончился с водворением вновь
реализма в у1,раинс1,ой литературе>> (стор. 223).
Автор <<Історії літератури русьrюї>> Ом. Огоновсь1шй, слідом
за М. Драгомановим і М . Петровим, ввашав Шевчепла в його
перших творах поетом-романтиr,ом, ялий ішов у напрямі ї-Нуков­
сь1юго й Козлова. Так само від Петрова йшла думr,а, що в баладі
«Утоплена>> Шевченко <<Намагався погодити романтизм з напря­
мом реальним>> 14.
11 :М. Н:. Ч а л ьr й, Жизнь и произведения Тараса Шевченка, R., 1882,
(Часть четвертая: Обзор важнейших произведений Шевченка).
12 Очерrш истории украrшСІ{ОЙ литературь1 ХІХ столетия Н. И. Петро­
ва, R., 1884, стор. 330, 333.
13 Отзьш о сочинении г. Петрова «Очерки истории украинской литера­
турь1 ХІХ столетию>, составленньrй проф. Н. И. Петровьrм.- «Отчет
о двадцать девятом присуждении наград графа Уварова>>, СПб., 1888,
стор. 273.
14 «Історія літератури руської». Написав Омелян Огоновський, ч" ІІ,
2 відділ, Л., 1889, стор. 531.
324


Не маючи точної хронолог11 написання ОІ{ремих творів поета,
зонрема <<Русалкю> і <<Лілеї>>, автор <<Історії>> вважав, що <<llіев­
чеюю довго любувався в романтичнім напрямі літературнім; проте
повертав іноді і пізніше до такого писання, коли став уже зобра­
жати нартини побуту державного, національного й соціального»
(стор. 532). При цьому він посилався на твори, ніби написані
близьно 1857 р.: <<Русаш{а>> і <<Лілею> (справді ж 1846 р.). Слідом
за Драгомановим Огоновський вважав <<більше реальною поему
«Наймична>>.
Певним новим нроном у порушуваній нами проблемі була
ст а ттн І. Франна <<Тарас Шевченно>> ( 1891), в яній уперше пое­
тична творчість поділена на чотири періоди (цей поділ прийняли
й ми). Перший період ( 1838- 1843), коли Шевченко <<стоїть ще
па групті романтичнім, пише балади і сентиментальні думни... »
(XVII, 92). Другий період ( 1843 - 1847): <<Романтична струна
не перестає ще звучати - постають ще й тепер деш{і балади, але
чисто баладовий тон у них глухне і тихшає супроти голосних нот
психологічного і соціального аналізу». Франно відзначає тут <<чу­
дові реалістичні картини з життю> («Наймичка>>) (XVII, 93). Тре­
тій період - заслання, четвертий
-
після заслання. Ці останні два
періоди стилістично Франно не харантеризує.
У відомій 1шасичній роботі про <<Наймичку_>>, де порівняно
по ему й повість, Франно вважав, що в повісті <<реалізм подробиць
шподить суцільності враженню> (XVII, 110). Тут же по суті дає­
ться вашливе теоретичне nизначення реалізму в поезії: «то згу­
щена, снопцептрована, снристалізована дійсність» (XVI І, 115).
Автор говорить про тап:у рису естетичних поглядів Шевченна,
ю, «адорацію>> штуни» (мистецтва). Висоним розумінням мисте­
цтва 1шрувався поет і при писанні <<Наймич1Ш>>: «... Воно (розу­
мінnя.- Ред.), мабуть, заставляло його очищувати вибрану тему
n:ід усіх Jrишніх подробиць, від усіх, тю{ СІ{азати, жужлів буден­
пого шиття, щоб тим способом піднести звичайний життєвий фант
n непу сферу ідей. В тім пункті реалізм лучивсн у Шевченна з
ідеалізмом. Вірно заобсервований і вміло вихоплений фант живої
дійсності він старався ... перетворити в тип, снристалізувати в сим­
волічний образ самої ідеї>> (XVII, 115).
3 1юнтенсту думон Фраю{а випливає, що тут <<ідеалізм>> ужито
11 0 11 р о ::Jумітші сnітогJІНДУ, філософсь1{0му, а в розумінні висоного
у :н 11 ·н.1 11,11 0 1111л: ~ r,иттсниіі фант підноситься до висо1{0Ї сфери ідей
і р :\J1і с·1· 1 ·1чнні,і тип r,ристалізується в символічному образі ідеї.
У статті є П\О одна важлива думка. Хоча тут слово <<реалізю>
і пе вшиnається, aJJe по суті мова йде про реалістичну типізацію,
властиву Шеnчепнові па останніх трьох етапах його творчості:
<<Се й є велиний тріумф штуки (мистецтва.- Ред.) - в парти1{у­
лярному, частновому, случайному поназувати загальне, вічне і
безсмертне>> (XVII, 118).
Таним чином, Франно перший визначив деякі харантерні особ­
ливості реалістичного методу Шевченка.
325


1893 р. у Львові вийшов <<Кобзар>> Шевченна у виданні Това ­
риства імені Шевченна з велиною вступною статтею Оrоновсь1юrо.
Ян і Франно, упоряднин поділив усю творчість поета на чотири
періоди. Перший період Оrоновсьний назвав пер іодом «романтич­
но-національнию>. Посилаючись не раз на Франка щодо впливів
на Шевченна, автор вступної статті харантеризує своєрідність
романтизму поета: << ... Романтичність, яна проявляється в Шевчен­
нових стихотворах першої доби літературної діяльності, не має
прикмет того романтизму, ЯІ{ИЙ з'являвся в Росії в двадцятих
ранах . .. стихотвори Шевчею{Ові з романтичною ЗаІ{расною прояв ­
ляють вплив тих романтичних мотивів, яних знаходимо так багато
в народній поезії українсь1{ій. А позаяк вдача народу русько ­
у1,раїпсь1юrо вважається подекуди сентиментальною, то й дею,і
сентиментальні думни Тарасові суть вірним образом думо1< і по ­
чувань сього народу. Все ж муза Шевченкова зуміла покористу­
ватись усім багатством народної поезії, - зуміла з'єдинити І{расу
природної творчості народу з художницькою творчістю геніально ­
го поета» 15 •
В основному ця хара1перистин:а не розходиться а Фраю{оною,
з тією відміною, що Фраю{О бачив і в ранній творчості реалістич­
ний струмінь (<<Катерина>>). Та, власне, й сам Огоновський від­
чував певні відмінності саме цієї поеми, аазначивши: << ... Вс е ш
сей епічний твір стоїть неначе на уаграниччю між першою а дру ­
гою добою в роавою поетичної діяльності Тараса» (стор. XCVII).
Другий період Огоновський назвав <шапрямом політично-на ­
ціональним>>, третій - <<суспільно -національнию> і четвертий
-
<<реалістичнию>. В основу цих визначень покладено різні прин­
ципи. Мав рацію свого часу М. Драгоманов, ноли зауважив з при­
воду періодизації Огоновськоrо: <<Ознаки п о л і т и ч ни й і
суспільний належать до матеріалу і ідей, а озню, реаліс­
ти ч ни: й до способу обробки, до літературної школи» 16 . Йому за ­
перечував І-0. Романчук, але не переконливо 17. Мав рацію Дра­
гоманов: в основі -періодизації Оrоновськоrо два принципи: сти­
льовий - <<романтичний>>, «реалістичний>> і ідейно-політичний:
<mолітично-національний>>, <<суспільно-національний>>. Хоч треба
с1,азати, що при І{ОННретних оцію{ах ОІ{ремих творів Оrонов сьний
не оминав і їхніх стильових ознан. Так, цитуючи наведені юне
нами слова Драгоманова про <<Наймичку», він зазначав: << ... Епіч­
ний стихотвір <<Наймичка>> ... є більш реальний від <<Rатериню>,
і далі: <<По нашій думці деяні стихотвори третьої і четвертої доби
15 ОмtJлян Оrоновський, Дещо нро шиття і літературну дінлr,­
ністr, Тараса Шев<rенка . - У кн.: Т. Шевчею-:о, Н:обзар, ч. 1, вид. Товартт ­
ства ім. Шевченка, Львів, 1893, стор. XCV.
16 М. Драгоман о в, Т. Шевченко в чужій хаті його імені.- <<Наро д »,
1893, No 10, стор. 87 .
17 Ю. Ром 11 н чу к, Деякі причинки до поправнішого вид:шня поезії
Тараса Шевченка, - «3НТШ>>, т. 34, 1900, стор. 5.
326


в літературній діяльності Тараса суть більш реальні від <<Най­
мичню> 18 .
Після розгляду багатьох творів періоду <<трьох літ>> Огонов­
сь1шй зауважував: <<Із того погляду на деякі стихотвори Шевчен­
кові видно, що він уже в другій добі своєї творчості нахилявся
поденуди до писання реального . Тому-то й балада << Утоплена>> мав
більше прикмет реальних, ніж балади першої добю> 19 •
Автор передмови бачив реалізм і в третьому періоді: <<Реаль­
ний напрям писання в третій добі бачимо найпаче в отсих стихо­
тво рах: 1) <<Мати-покритка .. . >> 20 , 2) <<Марина>> ... 3) <<Сотнию> ...
Реалізм із закрасною романтичною проявляється в поемах:
1) <<Княжна>> .. , 2) <<Варнаю> .. , 3) <<Петрусь» .., 4) «Москалева нри­
ницю> ... Романтичною же прю,метою визначуються найпаче ба­
лади: 1) <<Ру саш<а >> .. , 2) <<Лілею> 21 •
Хибн ою була дум1ш Огоновсьrшго про елементи натуралізму
в останньому, четвертому, періоді: <<Ян же . ж Шевченно вернувся
з неволі, то реалізм його переходив іноді в натуралізм, хоча при
чутливій своїй вдачі проявляв він і тоді ще подекуди змагання
ідеальні>> (стор. CV). Причому в дальшому винладі думка ця не
рознривалася на аналізі нонкретних творів.
Та~шм чином, Огоновсьний і в періодизації, і в стильових оцін­
нах онремих періодів ішов за Франном, не раз його цитуючи . Коли
взяти до уваги х ронологію окремих творів, то висновоr, буде той,
що вже в ранньому романтичному періоді виявляються елементи
реалізму, і, павпаюr , в наступних реалістичних періодах наявні
поодино1,і елемепти романтизму.
Побіжно питання напряму й стилю поезії Шевчеина порушив
О. Колесса у статті <<llіевчен:rш і Міцневич» 22 . Хоча автор і поси­
лається на Петрова , Дашневича й Огоновсьного, нонцепція його
дещо відмінна. Колесса вважає, що в ранній творчості Шевченна
нема єдиного напряму, хоч переважає сентиментально-романтич ­
ний стиль: <<Ян у всюшго письменнина, що перший раз береться
за перо, тю, і в перших літературних починах Шевчеш,а трудно
шунати одноцінного напрямн:у думон та широного поетичного сві­
тогляду. Любов та події сімейного життя, підмічені переважно
з бону сентиментально-романтичного,- се теми перших Тарасових
пое з ій, се мот иви, ю,і навіяла йому сучасна література та його
MOJ!Ol(CЧ0 ШИТТЮ) ( стор. 36 ) .
У дальшому вИІшаді Колесса не раз називає ранні поезії Шев­
•rеш,а «ромаптичпимю>. При аналізі <<Перебенді» він посилаьться
18 Т. Ш ев че fI но, Нобзар, ч. 1, 1893, егор. XCVIII.
19 Т. Ш евче н І( о, І{обзар, 1893, егор. СІП. Огоновсьний тоді не знав,
що <<Утоплена>> написан а 1841 р.
20 Tar, назвав Огоновсьний вірш <<У нашім раї, на 3емлі».
21 Т. Шевче н но, І{обзар, стор. CV. Огоновсьний не 3нав, що обидві
балади написані 1846 р.
22 Шевченно і Міцневич. Про значення впливу Міцневича в розвою
поетичної творчості та в гепезі поодиноних поем Шевченна . Порівпююча
студія Олександра Колесси.- <<3НТШ>>, т. ІІІ, 1894, стор. 36.
327


на розвідну Франна і сам вважає образ кобзаря- Перебенді «реаль­
ним>> (стор. 37).
Ранній період у творчості Шевченка Колесса обмежує роками
1833 - 1840, а ро:ки 1840 -----' 1843 вважає <<Другою добою>>, але ви­
значає його особливості не стильовими озна:ками, а жанровими:
<шоеми патріотично-історичні>>. Проте в самому вИІшаді автор роз­
від:ки вважає й ці твори романтичними, відзначаючи <<ромаmичну
ідеалізацію нозаччиню> (стор. 93) .
Третьою добою Колесса вважав рони 1843-1845, виходячп,
пер1щусім, з жанрових ознаrс <<Поеми політичні >>. Але роз:криваю ­
чи в анотації зміст четвертого розділу, зазначає: <<llіевченно зри­
ває з І{ОЗаІ{офільсь:ким романтизмом>> (стор. 96). Характеризуюч.и
зміни в світогляді й творчості поета, автор зазначав, що роман­
тизм у ті роки був уже перейденим етапом. Після смерті Пуш:кіна,
Лермонтова й Кольцова на перший план виходить Гоголь, ю,ий
у ранніх творах сам був романти:ком, але вже в <<Ревізорі>> й
<<Мертвих душах>> <шо:клав ... основи під нову шнолу натуралістич­
ну, а посередньо й соціальну>> (стор. 98). Донладно рою,р иває
Колесса харю,тер суспільно-політичного і літературного розвитну
в західноєвро11ейсь1,ій і російсь1,ій літературах і приходить до
виснош,у про вплив цього руху на Шевченна. Я1, відомо, до та-
1,ого ж висновку свого часу прийшов у <<Причиннах до оціне ння
поезій Шевченка>> Франко, на якого автор статті й посилався .
Поеми <<Сою> і <<Вели:кий льох>> у статті розглядалися з погляду
впливу •Міцневича. Ми повинні в даному разі зазначити лише
визнання Колессою впливу на Шевчен:ка нової натуральної
ШІЮЛИ.
Заслуговують на увагу дум:ки П. Грабовсь:кого про реалізм
Шевчеюш, висловлені у маловідомих свого часу статтях у -сибір­
сьІ{ій пресі. У першій статті про поета читаємо: «... Его мечтьІ
отличались строго жизненнь1м направлением, и то же реаль н ое
направление мь1 замечаем в его живописю> 23 .
В наступній статті сн:азано про 1,ритичний демонратичний ха­
рантер Шевчею{Ового реалізму: <<В более зрель1х своих произведе­
ниях Шевчею{О . .. является представителем истинно социаJ1ьного
направления в поззии, І{аким впоследствии бьш толь1,о Некрасов.
Верная заветам Шевченно, у:краинс:кал литература постепенно
прони1шась народно-реалистичесними тенденцилми его творч ес т­
ва... >> 24_
Меншу увагу питанням стилю приділяв Франно в розділ і про
Шевченка в нарисі історії у1,раїнсь1юї літератури 25 .
23 П. Гр а б о в сь ни й, Тарас Григорович Шевченно. - <<Сибирски й пп­
стою>, 1900, Цит. за вид.: Павло Грабовсьний, Зібрання творів у
трьох томах, т . 3, К, Вид-во АН УРСР, 1960, стор. 164.
24 П. Гр а б о вс І{ и й, Памяти Т. Г. Шевченно . - <<Сибирс1шй листою>,
1901, Цит. за вид.: Павло Грабовсьний, Зібрання творів у трhох
томах, т. 3, R., Вид- во АН УРСР, 1960, стор. 175.
25 Нарис історії українсько - руської літератури до 1890 р. Написав Іван
Франко, Л., 1910, стор. 107-111.
328


Отже, в дореволюційному шевченкознавстві, головним чином
у працях Франка, була заrшадена основа періодизації поетичної
творчості Шевченка й основні лінії еволюції його :методу від ро­
мантизму до критичного реалізму.
Радянське шевченнознавство не відразу звернуло увагу па
проблеми творчого методу й стилю. Перед ни:м стояли першочер­
гові завдання: оцінити спадщину Шевченна з погляду матеріалі­
стичної теорії нласів, нласової боротьби. Цій :меті служили статті
іі праці В. :Коряна, Є. Григоруна, А. Річицьr{ого, В. Бланитного та
ін. Від самого початну вони змушені були полемізувати з буржуаз­
ними вченими. Перша, більша, книжна про Шевченна (А. Річиць­
rюго) не претендувала на науновість. Автор її передбачливо зазна­
чав: << П убліцистична розвідна» 26 .
І все ж тан:и, при всій помилновості онремих тверджень, пра­
ця А . Річицьrюго була однією з перших спроб застосувати історич­
ний матеріалізм в оцінці творчості Шевчешш. Автор розвідни, ли і
дореволюційні шевченнознавці, вважав раннього Шевчеш{а роман­
тином, але в це поняття внладається тепер інший зміст: <<На тлі
пансь1юго патріотизму до престолу, пансьної історичної романти­
юr, •1певченкова любов до Ун:раїни і його національно-козацька
романтина :має вже революційний харантер, бо це є любов до у б о­
І' ої, о бід ра п ої Унраїни, що <<сиротю понад _дніпром плаче>>
(стор. 74).
ЦІ,ого не було й не могло бути в дореволюційному шевченко­
знавстві.
Вважаючи <<Гайдама~ш>> романтичпим твором, Річицький далі
зазначав: <<Зате у відношенні до своєї сучасності Шевчеш{о був
ціШ{ОМ реалістичпиЙ>> (стор. 79). На жаль, це правильне розу­
міння дальшої творчої еволюції поета в наступних розділах не
розт{ривається.
Серед радлнсьrшх учених, які почали формуватися ще в до­
революційний період, у шнолі В. Перетца, а потім еволюціону­
вали в біr{ соціологізму і r,інець-кінцем - марнсиз:му-ленінізму,
слід назвати передусім П. Филиповича - його студію про роман­
тизм Шевчешш 27 . Цінність цієї роботи насамперед у тому, що
творчість Шевченна тут розглядається на тлі світової і російської
літератури. Автор винористовує найновішу літературу питання
щ о1 10 романтизму. Безперечно, слід при цьому брати до уваги
м о· ,·01 10J101'і•ший рівепь тодішнього літературознавства. Хоча Фи­
J 1111~оои,1 багато ув аги приділяв висвітленню впливів, він виходив
із те з и, що у1,раїпсьні письменнини, засвоюючи нові течії євро-
1Jеі,ісь1юго пи сьменства, <<брали лише те, для чого був свій грунт
26 Анд. Рі 'І и ц ь ни й, Тарас Шевчешю в світлі епохи. Публіцистична
розвід1щ вид. 2, ДВУ, 1925. Перше видання вийшло 1923 р. у прогресив-
11ому видавництві «Космос» (друковано в Берліні). Цит. аа другим видан-
11пм (стор . 5).
2 7 11. Ф и л ип о в II ч, Шевченко і романтизм. - <<Записки історично-фі­
JІОJІОІ'ічного відділу ВУАН>>, rш. 4, 1923, стор. 3-18.
329


в ту добу>> (стор. 6). Звідси випливала думка про органічність
романтизму на у1,раїнському грунті: << ... Перша спроба пересадити
романтю,у в українську поезію була тому вдала, що знайдений
був свій грунт, на який можна було пересаджувати,- і на цьому
грунті народної поезії, народної творчості виростала квітка, від­
м інна від німецької - простіша, живіша, ніжніша . . . » (стор. 7).
Правильна думка Филиповича про те, що Шевченко мав по ­
передників - ромаптинів, що в поезії він опинився в романтич­
ному оточенні. Поназавши хара~,терні риси його балад, автор
висловив слушні думни: << ... Шевчеюю показав, що балада
-
та
галузь, де романтизм міг знайти поживу і на упраїнсьr,ому грун­
ті>> (стор. 8); і далі: << ... Балада в творчості Шевченновій і в у1,ра­
їнсь1{ій поезії його доби - явище органічне, це українська ва­
ріація характерного романтичного жанру>> (стор. 10).
Тан само органічним явищем автор статті вважав мотиви й
форми Шевченнової історичної романтики. Филипович бачпв
у цих жанрах дві характерні риси: 1) <<типові романтичні підхід­
ки, які в баладах менше виявилися: ефентні пози, мелодраматич­
ні сцени, приваві події (напр., вбивство Гонтою дітей) ... »
2) <<Культ героїчної індивідуальності, сильної фізично й см і лп­
вої >> (стор. 12).
Щодо ранніх творів, то спостереження автора статт1 слушні,
але з н:онцепцією всієї статті не можна погодитись. Навіть там,
де мова йде про ранні твори, Филипович робить узагальнення про
всю творчість поета як романтичну: спочатку зауваження такого
роду про «Натерину>>, де <<елемент побутовий з'єднано з ідеаліза­
цією та романтикою ... » (стор. 10). Пізніше аналогічні зауважен­
пя про <<Відьму>> й <<Марину>> - твори періодів «трьох літ>> і за­
слання. Відтак широке узагальнення: << ... Він од національної ро­
мантики переходить до революційної, до закшшів боротьби і
помсти, до політичного й соціального протесту>> (стор . 13). . І на­
решті підсумок: << ... Багато романтичних, зокрема байронічних
мотивів і форм, літературних засобів проходить трохи не через
всю творчість Шевченпову ... І{оли б проаналізувати поетИІ,у <<Ноб­
заря» .. , то можна було б виявити, що тут Шевчеюю був і лп­
шивсь романтикою> (стор. 16-17).
У захопленні важливою й ці1,аво розробленою проблемою
Филипович, на жаль, пішов назад од здобутків дореволюційного
шевченкознавства в особі Сірка -- Вовка, частново Драгоманова
й Огоновського, і особливо Фраю,а, який вважав Шевченка в ос­
новних періодах реалістом 28 •
На цих же проблемах спинився інший учень В. Перетца -
О. Багрій - у монографії <<Т. Г. Шевченко в литературной обста~
28 Не об'єктивною, упередженою була рецензія М. Марковсьн:оr о 11а
статтю П. Филиповича. (Див. <<Деяні праці про Шев,rеrша».- <<3апис1ш
істори,шо-філологічного відділу УАН,>, кн. ХІІ, 1927, стор. 334-337. Спере ­
чаючись по деталях, рецензент залишив без уваги питання методу).
ззu


повне>> 29 . Ос1,ільн:и пізніше вона в переробленому вигляді була
видана в українському перекладі, ми й спинимось на цьому ос­
танньому варіанті зо.
Розглядаючи творчість Шевченка за мотивами, Багрій, ю, і
його попередники, вважав ранній період - романтичним (стор. 27) .
Я1, і деякі його попередню,и, він вважав, що в цьому періоді
поетові властивий був і сентиментальний стиль (стор. 34, а також
32, 124). Поему <<:Катерина>> він так і називає <<сентиментально­
романтичною>> (стор. 133). Розглядаючи мотиви творів Шевчениа
пізніших періодів, дослідни1,, майже як правило, уникає стильо­
вих виз на чень. Про поему <<Тризна>> ще сназано, що стиль її
<<ромаптичний» і що поет працює <<Над засвоєнням романтичного
стилю>> (стор. 145) . Але ця поема ще переходового періоду від
ранньої творчості. Лише в одному місці с1,азано туманно й неви ­
разно: << ... В творах, написаних після відвідання Унраїни та пере ­
аштих особистих зворушень, невизначена побутова обстановиа
дії замінюється реальною обстановкою України, що стогне під
ярмом ... >> ( стор. 124) . Лише в самому 1,інці 1шижю1 в розділі про
<< формальні особливості ліро -епічних творів Шевчею,а>>, узага ль ­
нюючи спостереження над епітетами, Багрій називає їх <<Непра ­
вими, реалістичними, влучними і незабутніми стилістичними за ­
собами ... » (стор. 202).
Заслуговує на увагу стаття відомого славіста а~шд. М. Держа­
віна, власне, йог о доповідь з нагоди відзначення 70-річчя від дня
смерті Шевч еrша з,. Автор її був обізнаний з усією шевченкознав ­
чою літературою , але не пішов за поширеними тоді вульгарно~
соціологічнимн схемами, а мав власний погляд на творчість поета,
з онре ма на йо1·0 метод і стиль: << ... Ошибочно бьшо бь1, исходя пз
налпчпости в творчестве Шевчею,а тематию1 из области нацпо­
наш,но-нстор ичес 1, ого прошло го Унраинь1, прип:исьшать ему и І,а­
ной-то 1,ульт назатчинь1 вообще, безотносительно к тому идеоло ­
гич есном у оиружению, ноторое Т. Г. Шевченно, на различнь1х
з тапах своего политичесного и литературного развития, связьшал
с зтим национальнь1м историчесюrм прошлЬІм У1,раинь1. С моей
точпи зрения, ромаnтичесrшй историю,~ у Шевчею,а, в нонце 1-юн ­
цов, обь1чная у всех славянс1шх <<будителей>>, ... традиционная
JІИтерат урная форма и вместе, нонечно, метод борьбьr за нацио­
ПІІJ11,по - политичес1юе и социальное раснрепощение ... и рассматри­
ннт,, и стор 11 з ~1 ІПеnчеnна вне увязки его творчества с зтим его
20 Л. І !. Б а t· р 11й, Т. Г. Шев,1ешю в шrтературной обстаr-ювr,е . <<Изве­
ст 11 н Азсрбаіід1ю.11 1 с 1 юго уннверсптета», т. 2-3 . Общественньrе науки. O1,реме
втщш1ш1, Баr(у, 19 25.
зо О. В. Б а гр і й, Т . Г. Шевченко, т. 1. Оточення. Мотиви творчості .
Стиль, Х., ДВУ, 19 30.
з~ Творчество Т. Г . Шев 11е1-ша в его историчесr{Ом и идеоло гическом
01,ружеиии. Доrшад , прочитанньrй в пленарном собрании Института сла­
в л:н о ведеппн Аr,ацемии нау1, СССР, 27.ХІІ 31, посвященном 70 - летшо со дня
с1,1ср ти Т. Гр. Шев ч е~ша.- <<Известия Академии наук СССР», VII серия:.
Отделевне общественньrх нау1, , 1932, стор. 395 - 421 .
331


о:кружением бьшо бь1 неверно, если даже и признавать наличность
у Шевченка в раннем периоде его творчества не:которого увлече­
ния националистичес:кой: романтиr{ОЙ ( <<Гай:дама:кю>) .. , тем не ме­
нее, не националистичес1{ая романтиr{а, а национально -революцн­
онная :казац:кая романтиr{а хара:ктерна в оеновном для творче ет ва
Шевченка>> (етор. 418).
Поетавивши раннього Шевченна у зв'язо1{ з польеьною й ро­
еійеьною літературами, Державін вважав, що вже перші творп
поета <шредетавляют еобою художеетвенньте ценноети мирового
значения и ие1шючительной общеетвенной значимоети. 8то непре­
взойденнь1е образць1 романтичееного стиля не только в одной
у1{раинс1{0Й поазии, - непревзойденнь1е потому, что уеловия унра­
иненой еоциальной дейетвительности, питавшей евоими еоками
1юрни шевченковекой поазии, евоим ною{ретньrм еодержанием
макеимально еодействовали заоетрению и литературно го етишr.
В еилу того же и романтизм Шевченка предетавляет еобою бле­
стящее разрешение проблемь1 еоциальnого заказа в литературно ­
художественном оформлении» (стор. 419-420).
Коли відІ{инути деnну данину термінології тих чаеів, думна
Державіна в оенові евоїй вірна.
У широ1шму плані питання етилю й творчого методу Шевчен­
на розглядав Б. Навроцьний. Це передуеім його етаття <<Пробле ­
ми еоціологічної аналізи Шевченнового поетичного стилю>> 32 і
оеобливо друга етаття - <<Проблеми Шевченнової творчої мето­
дю> 33 . У першій з них автор розглядає стиль переважно у вуж­
чому плані, що його ми називаємо тепер - поетиною . Не випад­
ново еаме такою була назва першої реда1щії етатті 34 . Тому ми й
розглянемо тільни другу статтю. Б. Навроцьний намагався вихо­
дити з принципів марнеизму-ленінізму, з нлаеової точки зору. На
жаль, у той період дослідни1{ сприймав ці принципи І{різь фаль­
шиву призму вульгарної еоціології. Ян і його попередники, На­
вроцьний вважав Шевченка в ранньому періоді романтином. Мав
він рацію, 1юли бачив принципову, яніену різницю між роман ­
тизмом Шевченна і романтизмом його попередшшів і сучаенинів.
Але, ян і інші вульгарні соціологи: тих чаеів, він романтизм
Метлинсьноrо, Гребінни, Куліша, І{оетомарова та ін . вважав «по ­
міщицьІ{ИМ>>, а романтизм Шевченна, <<речНИІ{а еелянсьної голоти
України>>, - <<етиліетичним оформленням ідеологічних нонцепцій:...
революційно-демонратичної безномпроміеовоеті>> 35 . Тому й доелід­
НИІ, бачив між цими двома романтизмами тільни <шрірву>>.
Ян і попередні доеліднини, Навроцьний бачив у ранній твор-
32 Б. Н а в р о ц ь ки й, Шевченнова творчість. 3бі рr<а статтів, Х.- К,
ЛІМ, 1931, стор. 5-25.
33 <<Життя й революцію>, 1932, :No 10, стор . 104- 126.
34 Б. Н авр о ц ь ки й, Проблеми соціологіч н ої аналізи Шевчеrшової
nоетиюr. - <<Життя й революція», 1930, No 3, стор. 146 - 157.
35 Б. На вр о ц ь ки й, Проблеми · Шевчешюво ї творчої методи.- <<Життя
й революція», 1932, No 10, стор. 111.
332


чості поета тююж <<сентименталізм>> у таких творах, ЯІ< «Причин­
на>>, «Катерина>>, <<Наймичка>>: <<Але знов-таки було б абсолютним
перекрученням класової суті Шевченкової творчої методи ототож­
нювати цей сентименталізм з поміщицьr,им сентименталізмом,
наприклад, Квіткю> (стор. 112-113) . Далі в такому ж плані йде
мова про <<Поміщицький сентименталізм>> Котляревського.
На відміну від попереднинів, Навроцьrшй цілком чіт1<0 гово­
рить про Шевченків реалізм, але відрізняє його від <<буржуазного
реалізму :Кулішів, Нечуїв -Левицьких>>, називаючи його <<рев олю ­
ційним реалізмом» (стор. 115-126).
Виходячи з добрих намірів - показати своєрідність, відмін~
ність творчого методу Шевчеш,а від його попередників і сучас­
нинів,- досліднин по суті відгородив його від усієї прогресивної
унраїнсьної . і російсьr<аї літератури, бо в номпанію з українсьни­
ми <<реанціоперамю> потрапив і Гоголь, про манеру якого сказано
ЯІ< <шро першу стадію буржуазного реалізму... речника нонсер­
вативних ніл середньомаєткового панства У1,раїни й Росії першої
половини ХІХ ст.» (стор. 124, 125).
Дещо подібні погляди на творчий метод і стиль Шевченка ви­
словлював свого часу й Є. Шабліовсьний, хоч, може, не тю, пря­
молінійно, ЯІ< Навроцький: <<Романтичний пафос перших творів
Шевчешшвих нардинально різниться від звичаЙJ!ОГО буржуазно го
і дрібнобуржуазного романтизму>> 36 • Дослідник вживав паралель­
но обидва терміни: <<художня метода>> і <<стиль>>. Так само, лн і
Навроцьний, автор юrижни вважав, що <<у романтиці раннього
Шевченна знайшли відображення найреальніші процеси, що на­
зрівали розпорош ено і стихійно в пригніченій, що підіймалася ,
нлясі>> 37 (стор. 87-88).
У ніиці 1шю1ши є 01,ремий підрозділ <<Революційно-демоRра­
тичний реалізм Шевченна>>. Тут в нові моменти, відмінні від по­
rJшд і 11 Навроць1,ого. Шабліовсьний вважав, що реалізм · Шевченна
формувався від самого початну його творчості: <<Проблема ранньо­
го Шевченка - це проблема формування революційно-демонра­
тичного стилю>>. І далі про період <<трьох літ>>: <<Революційно­
демонратичний реалізм усе повніше сформовується, позбавлений
р омантично-сентиментальних (хай і в народному дусі) принрас>>
(стор. 265) .
1 парешті з рілий Шевченно «реальну дійсність перепускає че­
р о а сnою худттппо майстерню і дав типові харантери в типових
обстшзн L1ax... Харантеризуючи в цілому художню методу Шев­
чоrша, ми мусимо визначити її як методу революційного реаліз­
му» (стор . 265 - 270).
Певне уточпеннн цієї формули ми бачимо в статті Є. Шабліов­
сьного у першому виданні «Большой Советсной 9нцинлопедию>:
36 €. Шабліовський, Т. Г. Шевченко та його історичне значення,
Н., ВУАН, 1933, стор. 87-88.
37 Там же.
333


<<Творчество Шевчешю - замечательньІЙ образец революционного,
реалистического искусства ... Реализм поатичесного стиля Ш[ев­
ченно] сказьrвается кан в самом отношении R действительности -
в стремлении с мансимальной правдивостью и революционной глу­
бино:й передать самь1е разнообразнЬІе явлення жизни и собствен­
ньІе переживання,- тан: и в методе его обращения- со словом,
в его образах, рифмах, интонациях» 38 .
У наступній своїй праці Шабліовсью1й далі уточнює цю кон­
цепцію. Зберігаючи попередній погляд на своєрідність Шевчею,о­
вого романтизму, автор тепер зазначає: <<Романтичний пафос пер­
ших творів Шевченка, зазнавши чималого впливу дворянсьно-по ­
міщицької націоналістичної тогочасної літератури, все-тани,
відрізнявся самими своі:ми о с н о в а ми від романтизму цієї JІі­
тературю> 39 .
При певній данині тогочасним неправильним поглядам на
унраїнсьну літературу початн:у ХІХ ст . , тут підкреслюється, чим
саме відрізнявся романтизм Шевчею,а від романтизму його попе­
реднИІ{ів і сучасників, хоч ми розуміємо, що нрім відмінності була
й певна спільність мі~-н уІ{раїнсьІ{ИМИ романтю<ами і Шевченном.
ЯІ{ і в попередній 1шилщі, ШабліовСЬІ(И:Й вважає поета в період
<<трьох літ» реалістом: << ... Там, де Шевчеин:о подає сучасні йому
1шртиии, де виливає він свій гнів на голови народних гнобите­
лів,- реалізм його досягає нечуваних ідейних і художніх висот>>
(стор . 114).
В одному з підсум1щвих розділів 1шижки автор дещо відходить
од поп ереднього визначення методу революційно-демонратичного
реалізму: << ...Реалізм Шевчею,а
-
реалізм революційний... >>
У зв'язRу з однією з пізніших праць нам доведеться ще спини­
тись на цих визначеннях методу Шевченна.
І нарешті в останній довоєнній роботі Шабліовсью1й ще раз
спиняється на творчому методі Шевченна, зближуючи його з на­
прямом російських революційних демоІ{ратів 50 - 60 -х ронів . Ще
до заслання, пише він, <<В кращих творах середини 40-х ро1,ів
(«Сою>, <<Каш<аз>>) Шевчешю виступив 1ш ідейно-творчий попе­
редню{ революційно-демш,ратичного реаJІізму, що його тю, бли­
сRуче обгрунтували... Чернишевсь1шй і Добро л юбов. Тепер, вер­
нувшись із заслання, Шевченно досягає, яІ, художнин-реа­
ліст, ян художник -боєць, ще більшої сили, ще могутнішого роз­
маху>> 40 •
Трохи відмінні були погляди на творчий метод поета
Ю. йосипчуr"а. У доповіді <<Особливості творчості ШевченЕа>►
1935 р. він повторив чимало з поширених тоді тверджень, ніби
<<Шевчеюю в значній мірі переносив націоналістичну романти-
38 Е. Шаблповс1,ий, Шевч'енко.-БС8, т.62,М.,1933,стор.181.
39Є. С. Шабліовсь1,ий, Т. Г. Шевчеюш. його життя та творчість,
1814- 1934, К, ВУ АН, 1934, стор. 96.
• 0 Та :м ж е, стор. 238-249.
334


ну пом:іщиць1юї літератури в свою ранню творчість» 41 . Але далі
Йосиrічун висловлює більш правильні погляди, ніж його сучас­
нюш: «Далі з кожним: роком: романтика спадав, а революційно­
демократична творчість Шевченка став все більш реалістичною,
з значними елементами революційного романтизму .. . в останньому
періоді (після заслання). Шевченко визрівав у велююго реаліста
в .літературі своєї епохю> (стор. 32).
Ще чітніше цю концепцію виrшадено в тезах Йосипчуr,а
<< Реалізм Шевченка>>: «Творчим: виявом революційно-демократич­
них позицій Шевченка в реалізм:, що був взагалі творчим методом:
революційно-демократичної літератури тодішньої Росії (30-
50-х рр. ХІХ ст.). Цей реалізм: (революційно-демо1,ратичної л і те­
ратури) мав свої особливості і був відмінний від реалізму бур­
жуазно-поміщицьної літературю> 42 .
Творчий метод Шевчею,а Йосипчу1, розглядав у розвитку: на
ранньому етапі поет - романтик, який перебував під впливом
романтично-сентиментальної української літератури . Реалістом
він став в циклі творів <<Три літа>>. І, нарешті, <<реалізм Шевчен­
на дійшов вершини свого розвит1,у в останній період його твор­
чості після засланню>.
Rоли із тез Йосипчука відкинути характерне для того ета пу
вульгарно-соціологічне лушпиння, залишається раціональне зер­
но, яне може прийняти й сучасне шевченкознавство: «Сила і ве­
лич реалізму Шевче1ша поллгас в тому, що його творчість зумов­
лена велиним:и революційно-демо1,ратичними ідеями його доби...
Сила реалізму Шевчею,а - у величезному узагальненні явищ
сучасної письм:еншшові дійсності... Хара~,терною рисою р е алізму
Шевчею,а в наявність у нього ром:антю,и. Ром:антю,а в реалізмі
Шевчею,а - результат велиного революційного пафосу в його
поезії>> (стор. 151-152).
•
Під н азв ою <<Реализм Шевчеш,о>> 1936 р. опублікована ст а ття
Г. Владим:ирсмюго 43 . Ясна річ, що н::~. двох сторіннах автор не
мав змоги ширше говорити про творчий метод поета, повторивши
те , що писалося в ті часи в шевчею,ознавчій літературі. Він зга­
дав про романтизм у ранній творчості Шевчеш,а і водночас про
зародки нового методу: <<В «Rатерине>> мЬІ уже находим корни
того нового реалистического отражения действительности, кото­
р ое условно можно назвать <<революционно-демо1,ратическию> .
Пнтап п я худо ш пього методу були порушені в статті Л. Нови-
1101ша << По с т і пароД>> 44 . Цішюм слушно автор вважав, що Ше в -
' 1 Особшшо с ті TBOJJ'lOCTl Шевченка. (3 доповіді вченого се1,рет арп
І нституту шеn•101шоанаnства Ю. Д. Йосипчука на засіданні УАН 11 бе­
резня 1935 р.) .-
<<Вісті УАН,>, 1935, No 2-3, стор. 31.
42 10. йосип чу 1,, Реалізм Шевченка (Тези повідомлення на науковій
сесії УАМЛІН) . - <<Під
марнсо-ленінсьним прапором>>, 1935, No 6, стор. 150.
43 Г. Владимир сни й, Реализм Шевченко . - «Резец», '1936, No 5,
стор. 16-17.
•
44 Л. Но вич е нко, Поет і народ. До харантеристию1 художнього ме­
тод у в ліриці Шевченка.- <<Радянська література», 1938, No 11, стор. 3- 18 .
3:15


чеш{О високо оцінював творчість рос1иських письменників «гого­
лівської школю> і далі: <<Шевченко цілном підтримував метод
Гоголя - метод критичного реалі3му>> (стор. 9). У 3в'я3ку з ро3-
глядом поглядів поета на 1шижку Н. Лібельта Л. Новиченко за­
значає, що в ро3в'я3анні основних питань філософії мистецтва
Шевчешю стоїть на міцних реалістичних поющіях.
Спинившись •на обгрунтуванні Чернишевсьним теорії реаліз­
му, автор статті називає цей метод <<Лінією нритичного, револю­
ційного реалізму>> (стор. 12) і далі стверджує: <<У своїй творчій
прю,тиці, ян і в теорії, Шевченко цілком і повнотою здійснював
методологічні принципи нритичного реалізму, ню,реслені Черни­
шевсьним і Добролюбовию> (стор. 13).
Випинає питання про романтину. Автор статті дає таку відпо­
відь: <<Бе3перечно, в багатьох творах Шевченна, надто на істо­
ричні теми, є значні елементи романтю,и. Але ця романтика здо­
рова, народна в своїх джерелах, вона грунтується на вірному,
реалістичному розумінні дійсності>> (стор . 14). При перечитуван­
ні статті Новичею,а випинає питання: в ранніх творах на істо­
ричні теми є лише <<елементи романтиню>, чи вони все-таки пере­
важно романтичпі?
В ідсутність ро31,риттн ролі романтизму в творчості Шевчеш,а,
особливо раннього періоду, пояснюється тим, що Новиченно спи­
нявся майже вюшючно на ліриці поета часів заслання і після за­
слання: <<У цій статті мова йде насамперед про творчість поета
1847-1861 років>> 45 . Щодо цих двох періодів визначення методу
поета ян: реалістичного заперечень не може виншшати.
Багато матеріалу по даній проблемі дає література ювілей­
ного 1939 р. Уже у вступних промовах на ювілейному пленумі
Спішш письменників О. Толстого й П. Тичини підкреслювалось
значення «Шевченкового реалізму>> 46 . У доповіді М. Рильського
роз1,ривався шлях ро3вит1<у поета від романтичної балади до реа­
лістичної поеми, відзначалось, що порнд з баладою <<Причинна»
написана ціш,ом реалістична поема <<:Катерина», «реализмом отме ­
чень1 уже первь1е литературнь1е шаги Тараса Григорьевича Шев­
чеюю. Реали3м зтот и _ развивалсн по мере роста и развития поз­
тичесного дарования Шевчешю>> 47 •
У різних варіаціях ця нонцепція винладається в основних юві­
лейних виданнях 48 •
45 Л. Но вич е нко, Поет і народ... -
<<Радянська літера'Гура», 1938,
No 12, стор. 145 .
46 VI пленум правления Союаа советских писателей СССР, посвящен­
нь1й 125-летию со дня рождения Тараса Григорьевича Шевченко, Бюлле­
теиь No 1, К., Гослитиздат Украиньr, стор. 5, 12.
47 VI пленум правлення Союза советсrшх писателей СССР. Бюллетень
No 2, стор. 84.
48 Н. Ф. Б ель чин о в, Тарас Шевченко. Критино- биографичесний
очерн , М., ГИХЛ, 1939; П. Г. П р их од ь ко, Вивчення творів Т. Г. Шевчен­
на в середній школі, К., «Рад. шнола>>, 1939; І. А й а е н шт о r,, Лк працю­
вав Шевченко, К., «Рад. письменник», 1940, стор. 107. (Тут, зокрема,
;-\36


Найширше питання творчого методу розглядається в розвідці
М. Русанівсь1юго <<Шевченко і у1{раїнська література першої по­
ловини ХІХ ст.» 49 . У ній вперше рішуче й категорично запере­
чено вульгарно-соціологічне спотворення спадщини поета: <<В за­
гальній тенденції автора статті було прагнення розвіяти шкідли­
ві вульгарно - соціологічні трактування, за якими відривалось
Шевченна від кращих традицій попередньої української літера­
тури. Вульгарні соціологи навмисне затушковували передові,
ідейно-художні напрями в творчості визначних україпсь1п1х
ппсьмениинів дошевчепківської пори, щоб цим створити грунт длл
різних псевдонау~ових <<теорійою> про <<самобутністЬ» і <<Незалеж­
ність>, творчого шляху Шевченка в українсь1{ому літературному
процесі>> (стор . 61-62).
На підставі широ1{ого, докладного зіставлення Русанівський
по1tазав те спільне й відмінне, що було в ранній творчості поета
і його попередшшів і сучаснит{ів - українсь1шх романтиків. Тю,
само Шевчеюи використав реалістичні тенденції у творчості Кот­
ляревського, Квіт1ш та ін.: <<Великий у1{раїнський поет геніально
розвинув і продовжив далі реалістичні традиції своїх попередни­
ків, він створив могутнє, революційно-реалістичне мистецтво і під­
ніс унраїнську літературу до рівня передових літератур світу»
(стор. 63).
Автор розвід1,и врешті приходить до таних висновнів: << ... Шев­
ченно вперше утверджує в у1{раїнсьній літературі нові творчі ме~
тоди, ревошоційний романтизм і критичний реалізм>> (стор. 63).
Щодо першої частини цього виснош,у, то він не зовсім обгрунто­
ваний у роздіJІі <<llіевчеюю і у1,раїнсьлі романтини». Питання
залишається дисr,усійним, ошільн:и і в ранньому періоді літера­
турної дінльності поета, де найбільше романтичних творів, ми
бачили виразні реа лістичні тенденції, на ю,і звернув увагу
М . Рильський.
Автор ст атті <<До проблеми романтизму Шевченка>>, вміщеної
у цьому ж збірнину (стор. 163 - 179), М. Плісецьний вважав, що
його попередники <<Надто спрощують>> творчий процес поета і що
романтю1м характерний <<Для цілої творчості Шевчею{а>>. Щодо
ранньої творчості він мав цілновиту рацію . Щодо періоду <<Трьох
літ>> дум1,и автора ТаІ{ОЖ в основі своїй правильні. На його думну,
тут реалістичних творів більше, в реалістичні твори з романтич -
1111м at\Ul:\J)11J 1 0 111mм . Далі починаються деялі д и скусійні моменти:
<<' L'11орч і ·• 1•1 , J11 11 1 соп 1 щ пізпіших час ів найчастіше визначається ю,
р оаJ1jсп,1ч н а. Романтнч пі її елементи зовсім не досліджені>>
(стор . 163) .
зазна,1алось: <<Пісш1 <<Гайд амю,іВ>> у Шевченна траплялись окремі реци­
д нви романтиюr, але основна лінія творчості, лінія реалізму і народності
була вже ясно намі'Іена і остаточно вианачиш1сь у середині сороновпх
ронів ... >>).
49 Наунов і записю1 Київсьноrо університету. Збірню, філологічного
фщультету, .No і, Пам'яті Т. Г. Шевченка, К., 1939, стор. 29 - 64.
337


Плісецьrшй: має рацію щодо балад, написаних перед арештом
і в перші роrш заслання. Правильний: висновок з розгляду цпх
творів: << ... Ми помічаємо єдність реалістичних і романтичних рис . . .
У цій єдності провідним визначальним творчим методом є реалі­
стичний>> (стор. 172).
На жаль, у другій половині статті є диснусійні моменти. Особ­
ливо це стосується творів поета після заслання, в ю{их автор ба­
чить лише «реалістичні тенденції>> (стор. 173). Певна нечіткість
є і в висновках до всієї статті: <<Отже, виявляється, що романтизм
властивий для цілої творчості Т. Г. Шевчею{а ... Але водночас із
цим Шевченко є геніальний реаліст.. . Значить, для творчості Шев­
чешш характерна єдність, злиття реалізму і романтизму>>
(стор. 177). У цих висновках слід було знову повторити те, що
СІ{азано раніше про твори, написані перед арештом і в перші роки
заслання: << У цій єдності провідним, визначальним творчим мето­
дом є реалістичний».
Ще більше нечіткості в резюме російською мовою. Через стис­
лість в резю~е не викладені правильні думrш автора щодо реа­
лізму. Резюме заr,інчується реченням: <<Романтизм зтого периода
(1857-1861. - Р е д. )
определяется НаІ{ а~,тивньrй романтизм ... >>
(стор. 178). Читач статті може зробити висновоr,, ніби на поперед­
ніх етапах творчості Шевченна романтизм цей не був антивпим,
що, звичайно, неправильно.
Цінною є друга редакція статті С. Родзевича <<Романтизм і
реалізм у ранніх творах Т. Г. Шевчею{а>> 50 • Тут є певна відмін­
ність од багатьох тверджень у першій редакції статті, в певна
відмінність і від rшнцепції М. Русанівського. Романтичний вплив
на раннього Шевченна Родзевич розглядав трохи ширше - не
лише унраїнсьних, але й російсьних і західно-європейсьних ро­
мант1шів. Слушно автор статті вважав, що <<llіевченнові довелось
майже без попереднинів проробити велину й історично неминучу
роботу прилучення унраїнсьної літератури до романтизму .. . >>
(стор.59) .
Романтизм Родзевич вбачав не лише в ранніх баладах і істо­
ричних поемах, а й у та~,ій поемі переходового періоду, ю, <<Триз­
на>>, де Шевченно вже осуджував <<байроничесний тумаш>, хоч,
як . слушно зазначено в статті, сам «не унюшув байронічної ту­
манності в змалюванні недовгого життя свого героя і його хара~,­
теру» (стор. 58).
Разом з тим автор бачив і піднреслював інший бік літератур­
ного процесу: << ... Вже в перших статтях Бєлінсьного
-
<<Литера­
турнь1е мечтанию> і <<0 русской повести и повестях Гоголю> на­
мічався той шлях розвитку <<Натуральної школю> - реалізму
50 Перша її редакція під на3вою <<Сюжет і стиль у ранніх поемах
Шевченка (<<Катерина>> і «Слепаrі>>) >> надрукована в другому збір юшу
«Шевченко та його доба», н:., «Rнигоспілна>>, 1926, стор. 44-69. Друга
редакція під наведеною назвою у «Наукових записках Київського педаго­
гічного інституту ім. О. М. ГорьІ{ОГО>>, т. 1, н:., 1939, стор . 55-71.
338


30-40-х рр., на яю1й мали ступити Лермонтов, Тургенєв, lПевчен­
ІЮ>> (стор. 59) .
Простеживши шлях од романтизиу до реалізму Пушн:іна, Лер­
монтова, Гоголя, Тургенєва, Родзевич справедливо вважав, що
д ещо подібн ий шлях пройшов і Шевченко. Але шлях не був пря­
молінійним. Дослідник слушно підкреслює: <<Було б спрощенням
р озглядати процес творчого розвитку раннього Шевчеш,а як пря­
му еволюційну шюю, послідовно хронологічно витриману >>
(стор. 61). На підставі докладного майстерного аналізу поем
<<Катерина>>, <<Слепаю>, <<Тризна» він - доводить більш реалістичну
глибину <<Катерини», порівняно із «Слепою>>, писаною пізніше,
згадує про <<романтизм його зрілих творів, невідривний від гли­
боного відображення повсяrщенного життю> (стор. 60-61).
19li4 р. з'явилася rшижна Д. Тамарчеш,а, в яr,ій багато уваги
приділено творчому методові. Шевченка 51 . Хоча за назвою вона
ніби присвячена проблемі зв'язнів з російсьн:ою літературою, але
вже в передмові автор зазначає, що <<nиталня про художній ме­
тод і стиль Шевченка в співвідношенні з російською революцій­
но-д ем о1,ратичною літературою до цього часу не вивчене і, по
суті, ще не поставлене 52 . І далі мова йде про те, що дана робота
становить собою першу спробу такого роду. Це не зовсім справед­
ливо, бо питання це ставилось і певною мірою розв'язувалось у
шевченно знавчій літературі середини 30-х рон{в (Є. Шабліов­
сь1шй, Ю. Йосипчук, П. Нолеснин). Інша річ, що не було роботи ,
спеціально присвяченої питанню методу і стилю.
Самі поняття методу і стилю Тамарчешю в названій ннижці
по суті ніде не ро з різняє, майж е не вживає слово <<метод>>, а по­
няття <<стиль» тра1,ту є в широ1,ому розумінні, яr, течію, напрям.
У своїй 1шю1щі ав тор, в ла сне, повертається до тих визначень,
щ о вже бушr свого часу в працях Шабліовсьного середини
30-х ронів. Ясна річ, що Тамарчепко не мав змоги посилатись па
ці 1шижки . Разом з тии дослідниr, міг, не називаючи прізвищ,
сумарно зазначити, що питання революційно-демо1,ратичного ре­
алізму вже розроблялись, чи принаймні ставились, його поперед­
шшами. Цього, на жаль, у ннижці Тамарченка немає.
Методоло гічна хибність названої праці полягає передусім у
різному відмежовуванні критичного реалізиу від реалізму пи­
сьменпинів революційних демонратів. Фантично Тамарченно ви­
во71и·1·ь усю революційно-демо1,ратичну літературу за межі кри­
т1 1 • шого роаJ1ізму. Про це ясно сназано в багатьох місцях розділу
<<Про два типи реаJrізму>>. Хід думок автора таний:: спочат1,у він
ю,ааує па суперечлив ість 1,ритичного реалізму, далі зазначає, що
Бєлінсьrшй <ш1шрив принципову відмінність між нритичним реа­
лізмом і натуральною штюлою>> (стор. 10). У зв'язr<у з Герценом
51 Д. Там ар чен ко, Твор'Іість Тараса Шевченка і рос1ись1щ револю­
ційно-демократична література, М ., Вид-во АН УРСР, 1944.
52Там ще,стор.2.
339


сказано, що Бєлінський «змальовує зовсім інший тип реалізму,
прямо протилежний критичному реалізмові>> (стор. 105). Зазна­
чивши, що деякі письменники <<Натуральної ш1юли>> (Тургенєв,
Достоєвський) опиняються в лавах противників революційної
демократії, залишаючись І{ритичними реалістами, Тамарчен:ко
приходить до таких висною{ів: <<Друга частина письменників,
представники революційної демо:кратії в нових історичних умовах
розвивають і поглиблюють художні принципи <<Натуральної ,ш1ю­
лю>. У творчості цих письменників остаточно оформлюється- той
тип реалізму, який зароджується в <<Натуральній шнолі>> і який
прийнято визначати поняттям революційно-демонратичного ре ­
алізму>> (стор. 110).
До цього напрямку автор ннижни відносив Черн:ишевсьн:ого,
Не:красова і Салтинова-Щедріна, а на У1{раїні - Шевчею{а, який
став <<родоначальнююм ревошоційно-демонратичного реалізму>>
(стор. 110).
Хибність цієї І{онцепції полягає в тому, що реалізм Чернп­
шевсьного, Некрасова, Салтинов а-Щедріна , Шевченна відмежо­
вується від нритичного реалізму. Ми не маємо тут змоги довше
спинятися на цьому питапні, згадаємо лише, що за цією наснрізь
хибною І{онструю:~;ією реалізм Льва Толстого, що є найвищою точ­
І{ОЮ в розвит1,у нласичного реалізму рос1ись1юї літератури
ХІХ ст., був би віднесений до Rритичного, а не до <<революційно­
демонратичпого>> реалізму. Хибним було визначення принципово
<<Нових>> особливостей двох реалізмів: у І{ритичному реалізмі, мов­
ляв, основне й головне - змалювання типів, а в революційно ­
демо1{ратичному реалізмі - <<В1шриття обставин і відносию>. Враз­
ливість таRого протиставлення розумів сам автор і врешті змуше­
ний був відступити від своїх попередніх позицій і визнати:
<< ... Революційно -демо1{ратичний реалізм не може не створювати
характери і типи, тому що поза цим немає і не може бути ми­
стецтва. Але, на відміну від творців нритичного реалізму, револю­
ційно-демо1{ратичні письменнини свідомо зосереджують свою го­
ловну увагу на винритті обставин, ю,і їх оточують і примушують
їх діятю> (стор. 118).
:Концепція Тамарчеюш не знайшла підтримни серед шевчен-
1юзнавців і була гостро розкритикована в пресі 53 .
1949 - 1951 рр. написана докторсьна дисертація Є. Кирилюна
<<Реализм Шевченко>> 54 • У пій заперечується погляд, ніби в ран­
ній творчості поет був виключно романтином, вназується на реа-
53 М. Б ер н шт е й н, Про 1шигу проф. Д. Тамарчеrша <<Творчість Та­
раса Шевченка і російська революційно-демократична література>>.­
<<Пропагандист і агітатор» , 1964, .No 8-9, стор. 84-96.
54 Машинопис дисертації російс;ькою мовою. Основні положення роботи
викладено в статті <<Реалізм Шевченка» (До 90-річчл від дня смерті
поета).- <<Вітчизна», 1951, .No 3, стор. 139 - 158; Далі посилаємось на роботу
<<Реализм: Шевченко», Автореферат диссертации на соисІ(ание ученой сте­
пени доктора филологичесІ(ИХ нау!(, М. - К., 1951.
340


лістичні тенденції в <<Катерині>> і <<Гайдаманах>> і · робиться такий
висновон: << ... Ведущей тенденцией раннего творчества Шевченно
является тенденция реалистичесная. Прогрессивная ревошоцион­
ная романтина, присущая l'vІНогим ранним его произведениям; не
вступает в противоречие с основной линией жизненной правдм,
верности действительности>> 55 . Тут явно перебільшено роль реа­
лізму на ранньому етапі.
Творчість періоду «Трьох літ>> досліднин трантував ян реалі­
стичну, хоча і бачив в онремих творах елементи фантастюш, по­
рушення реальних співвідношень речей і явищ, типово романтич­
ну форму балади . Та:к само реалістичною була творчість поета
часів заслання й після заслання. Разом з тим у:казувалось: <<Рево­
люционно-романтичесю~:й харантер носили смельrе мечтьr поата
о лучшей свободной, счастливой жизни народа в будущем, о пре­
образовании природьr после уничтт1,ения царизма и помещююв>>
(стор. 30).
Під1,реслювались особливості романтизму Шевченна, пов'яза­
ність з основним реалістичним творчим методом: <<8лементь1 ро­
мантизма, вь1раженнь1е ярче в раннем периоде и реже в после­
дующие периодьr,- родственньr устному народному творчеству.
Романтизм Шевчешю в норне отлиqается от реа:кционного роман­
тизма <<средних венов>>. 8то бьш действительно _ новьrй демо1,ра­
тичесюrй романтизм, :которь1й, нан и у многих прогрессивньrх
писателей, не нnляется чем-то отдельно существовавшим от реа~
лизма, а толь1ю неот'Ьемлемой его частью, органичесни с ним
СЛИТОЙ>) 56 .
Аналогічними були погляди інших шевченн:ознавців тих часів.
Тан, І. Пільгу!( зазначав, що уже в ранній творчості Шевчепш1
<<виробляється творчий метод - метод нритичпого реалізму»;
і далі: <<Романтизм ліричного зображення природи в ранній пое­
зії J.Іlевчеш,а поєднано з реалізмом соціально-побутових r,ар­
тиш> 57_
Розглядаючи, приміром, поему <<Гай:дамаr,:и>>, автор посібниr,а
вназує, що <<у плані революційного романтизму письменюш ви­
словив сподівані мрії про майбутнє братерство; про спільну демо­
нратичну сім'ю слов'янсьних народів>>, а <<створення позитивного
гер оя є доназом того, що поет оволодів творчим методом нритич­
пого реадізму» 58 .
55 К П. Ії и р н JI ю н, Реалиsм Шевченно, Автореферат .. , стор. 10.
56 Т а м 111 е, стор. 28 . . Див. також : Історія українсьної літератури
в двох томах, т. 1, н:., Вид-во АН УРСР, 1954, стор. 217-281, де проведена
ця точна аору.
57 І. І. П і ЛЬ Гу!(, т. Г. Шевче1шо - ОСНОВОПОЛОЖНИІ{ нової україн­
СЬІШЇ літератури. Під загальною редакцією дійсного члена АН УРСР
О. І. Білець1(оrо. Посібнин для студентів мовно-літературних фанультетів,
Н., <<Рад . ШІ(ОЛа>>, 1954, стор. 48, 65.
58 Там же, стор. 87. Див. танож друге видання цієї книж1ш, перероб­
лене і допов [Іене, Н., «Рад. шнола», 1963.
341


ДеяRа відмінніиь у поглядах на творчий метод Шевченка бу­
ла в працях О. Білець1иго й О. Дейча. У вступній статті до
п'ятитомного видання творів поета в російському пере1шаді про­
водиться різниця між Шевченком та іншими унраїнсьними роман­
тинами. Поема <<Гайдамюш>> розглядається ян <<вершина револю­
ційного романтизму>> і водночас ЯІ< <<Прощання з романтизмом>>.
Розгляд ранньої творчості завершується тюшми висною-а1"ш: <<Но
и начальная часть поамь1 и лирические отступления свидетель­
ствуют о тяготении Шевченко 1, реализму, о стремлении поата
ос111ь1сливать исторический процесс в его зююномерности, о спо­
с обности на основании истори:чесю1х фю<тов прошлого предви:деть
буд ущее. <<Гайдамю,амю> завершается первь1й период творчества
Шевче1шо. Обстоятельства жизuи поставили его в следующие
годь1 J1:ицом к лицу с реальной действительностью и произвели
в его творчестве решительнь1й поворот 1, 1,ритичес1шму реа­
лизму 59 .
Проте І<ардинально Білецький і Дейч не розходились із сво'і­
ми попередниками. І ранній період творчості поета вони не роз­
глядають ЛІ, суцільно романтичний. Процитувавши Бєліпсь1юго
про те, що для зображеннн життя «мужю,ів>> необхідно «улови­
ти ... ідею цього життю>, автори зазначають: <<Именно Шевченно
«уJІовил иде10>> нрестьянс1юй жизни, и ато привело поата к 1,ри­
тичесному реализму>>. При розгляді поеми <<Натерина>> Білецьний
і Дейч зазначали: «Образ Катеринь1 обаятелен своей душевной
чистотой и благородством, бес1юрь1стием и готовностью пожертв0-
вать собой для любимого. Все ати І<ачества Шевч:енно видел в шо­
дях из народа н потому изображал их с тю<ой реалистичесной
силой» 60.
Питання методу Шевчениа розглядається в спеціальній моно­
графії Д. Чалого про становленнн реалізму в українській літера­
турі. Уже у вступі автор в:юшадає 1ю1щепцію щодо Шевчею,а,
приєднуючись до своїх попередників: <<ОсновопоJІожюшом худож­
ньог о реалізму в у1,раїнсь1<ій літературі був Т. Г . Шевчен но.
Хоча реалістичні тенденції в творчості велююrо І{обзаря певно
намітил ись уже в ранніх його творах ( <<llричипна>>, 1837 р ., <<Віт ­
ре буйний, вітре буйний>>, 1838 р., а особливо в поемі <<Натерипа>>,
1838 р.), однак ствердження реалізму ЛІ< певного художнього
відображення дійсності, ноли поет свідомо підкоряє поназові іс­
тотних сторін життя всі компоненти твору, відноситься до першої
половини соронових ронів. Поеми <<Сова>> ( травень 1844 р.), зго ­
дом «Сою> (того ж рану) - це вже твори, в нюrх реалістичне на-
s9Александр Белецr,ий, Александр Дейч, Жизнь и твор­
чсство Т. Г. Шевченко.- У кн.: Тарас Шевченно. Собрание сочипений в
пяти томах, т. 1, М., 1955, стор. 35.
60 Там же, стор. 26, 3 деяю1м11 відмінностямп ця стаття надруrювана
оІ\ремо: А. И. Белецкий, А. И. Дейч, Т.Г. Шевченко. Введение в изу­
чение позта, М., Учпедгиз, 1959, стор. 26, 30, 46 - 47. Див. таrюж: О. Б і -
лець ки й, О. Де й 'І, Тарас Григорови,, ІІІевченко . Літературний портрет,
Н., Держлітвидав, 1961, стор. 37-38, 43, 64-65.
312


чало в домінуючим: після них реалізм став магістральним шляхом
розвитку всівї прогресивної української літературю> 61 •
У другій частині книжr<и під назвою «Ствердження реалізму
як художнього методу» перший розділ був присвячений ІПевчен­
иові. Тут rюикретизуються положения, висловлені у вступі: «Пер­
ші віршовані спроби Шевчениа хоча й містили в собі реалістичні
елементи, проте в основному були творами революційного роман­
тизму... 1843 рік став переломним ... 3 цього часу основним і про­
відним началом творчості Пlевчеина став r,ритичний реалізм. Еле­
менти ж романтизму виступають яr, щось підпорндrшваие, похід­
не>> (стор. 164).
Аналогічними були погляди й інших шевченнознавців. Тан,
П . Волинсьний у доповіді на IV Міжнародному конгресі славістів
говорив: <<Утвердження нритичного реалізму в унра_їнсьній літе­
ратурі зв'язане з ім'ям Т. Шевченна. Правда, в ранній період
діяльності віп виступав ще яr, ромаитин, але реалістичні тенден­
ції і тоді вже були досить сильні в його творчості. <<Катерина>> -
твір, безперечно, реалістичний, в <<Гайдаманах» бачимо поєднан­
ня романтизму й реалізму. Остаточно оформився творчий метод
ПІевченна ян метод нритичного реалізму в період 1843-1847 ро­
н ію> 62.
У монографії про життя й творчіеть Шевченна (1959) Є. Ки­
рилюн харан:теризував становления й розвитон -творчого ме,rоду
поета.
У ноинретному аналізі 01,ремих творів автор рознривав теоре­
тичні положения, висловлені в його роботі <<Реалізм Шевченна>>.
3 цього аналізу зроблені висноюш: << У ранніх Шевчешювих тво­
рах чимало едемеитів романтиrш: фантастичні, незвичайні образи
і ситуації, гіперболічна образність, особлива піднесеність, схви­
льов а ність мо ви . Чимдалі творчий метод поета формується ян ме­
тод нритичного реалізму»; і далі: «... В період <<трьох літ ... >> за­
вершується формування... творчого методу 1,ритичного реаліз­
му>> оз.
Цим же питанням була присвячена спеціальна монографія
П. Приходьна 64 , цінна широтою й глибиною розробни постав­
леної проблеми. Це, власне, перша узагальнююча робота про ук­
раїнський романтизм першої половини минулого століття. Зн ач­
но грунтовніше, ніж у розвідці Русанівсьного, Приходьно показав
в з а є:м озв'язоr, уr,раїнсьного романтизму з творчістю Шевчею,а,
61 Д. В. Ll ади іі, Становдення реалізму в українській літературі, пер­
ша половюш ХІХ с т . , І{ ., Держлітвидав, '1956, стор. 11.
62 П. К. В о JI ип сь ни й, Своєрідність розвит1,у літературних напрлміn
в українсь1,ій л:ітературі ХІХ ст.- IV Міжнародний з'їзд славістів, К.,
1958, стор. 18.
63 Є. П. І{ и р и л ю н, Т. Г. Шевченно. Життя і творчість, К., Держлітви­
дав Унраїнп, 1959; nидання друге, доповнене й перероблене, 1964, стор. 620.
64 П. Г. П р их од ь но, Шевченко й унраїнський романтизм 30 - 50-х рр.
ХІХ ст., Н., Вид-во АН УРСР, 1963.
343


спільне й відмінне: <<Ранні художні твори Шевчею,а внесли 1,ар­
динально нове, в порівнянні з теоретично висловлюваними погшт­
дами українсь1шх романтиків, у розуміння героїчного та висо­
ного, а отже, й у критерії позитивного персонажа, в способи його
змалюванню> (стор. 289).
Монографія <<Шевчею{О й український романтизю> цінна й
своїм чітним методологічним спрямуванням. У ній добре по1шза­
но, куди може привести штучне роздмухування Шевченкового
<<романтизму>>. П. ПриходьІ{О ставить питання: << ... В чому полягає
об'єнтивний зміст романтизму Шевченка з погляду розвитку його
пласної поезії і розвит~{У всієї унраїнсь1шї літератури того ча­
су?>> (стор. 15).
Автор монографії на поставлене питання дає правильну, по­
літично загострену відповідь: <<Це питання особливої ваги набу­
ває тому, . що сучасна буржуазно-націоналістична нритина ще й
досі намагається оголосити автора <<:Кобзарю> - основоположнина
нової унраїнської літератури й критичного реалізму в ній - су­
цільним романтиком, причому романтиком-ідеалістом і місти­
ном... >> (стор. 15) .
Тому не можна не приєднатись до в:исною,ів з монографії
П. ПриходЬІш: << ... Молодий Шевчеш{О формується ЯІ{ основополож­
нин революційного напряму в українському романтизмі і тому
виходить за рамки своїх попереднинів, розглядає всі аІ{туальні
пит.ання молодої унраїнсьної літератури з позицій заперечення:
пануючого тоді соціально -політичного ладу та уславлення герої-
1<и визвольної боротьби народу проти соціального й національного
гніту; одночасно він формується і ю, письменник-реаліст, жадіб­
но прагнучи до всебічного пізнання: й відтворення: життя, до т1є1
правдивості в змалюванні образів, якою характерна народна піс­
ня... » (стор. 288) .
Саме ця методологічна чіт1{ість і ясність не припала до сман:у
деяним <<критикам>>, які прийняли монографію П. Приходь1{а в
багнети 65 .
Незважаючи на спробу ревізувати погляди на творчий метод
поета, шевчеш<ознавці далі розвивали погляди на Шевчепна ят,
основоположнит,а нритичного реалізму в у1,раїнсь1,ій літературі.
У студії про поезію Шевчеш<а М. Рильський бачив у ранньому
романтизмі поета спільні й відмінні риси з українськими роман­
тинами, а ~<оли аналізував <<:Катерину>>, то піднреслював реалі ­
стичну її І<оннретність, реалістичність пейзажу, природність і
простоту мови і, підсумовуючи розгляд поезії раннього періоду,
зазначав: <<Возвращаясь к анализу стилевого развития Шевчен­
на, признаем, что в общепринятой формуле <<от романтизма н ре­
ализму>> зюшючается, бесспорно, правда>> 66 •
65 «Радлнсь1,е літературознавство>>, 1964, .No 3, стор. 145-149.
66 Ма 1, сим Ри ль ський, Поезія Тараса Шевqенка, М., Гослитиздат,
1961, стор. 22; Див. також стор. 15-19.
344


-У розділі << П робле ма національного харю<теру і творчий ме­
тод Шевченна>> Є . Шабліовський, підсумовуючи свої спостережен­
ня., вважає Шевчеш,а «основоположником українського класи<r ­
ного реалізму, який від1,ривав нову епоху в художньому розвит 1,у
пароду. Реалістичний метод українського поета був новим явище м
у загальному процесі світової літературю> 67 .
-Українських шевченкознавців підтримали російські 1юле ги.
Тю,, М . Бєльч1шов у другому виданні нарису про Шевченка, ха­
рантеризуючи своєрідність романтизму ранньої творчості поет а,
ппсав: <<Но Шевчеш{О ниногда не отрьшался от действительности .
Тяга 1, реальному, к живо:й социальной жизни в равних балладах
и позмах проступает наравне с романтин:ой. Реалистичес1шя дей­
ствительность с ее основнь1ми: актуальнь1ми нонтрастами наибо­
лее полно вь1ражена в социально -бь1товой позме <<Катерина» 68 .
-Уже в цій ранній поемі досліднИІ{ бачив харю{терне поєднан­
ня романтизму з реалізмом, при провідній ролі останнього :
«В позме мь1 видим сложное сочетание sлементов сентиментализ­
ма, романтизма и реализма - и, что существенно, усиление реа­
лизма . Реалистически коннретнь1 и структура основного образа ,
и н:омпозиция позмь1. Но не правь1 те, r,то видят в позме тольно
реализм. Современнь1е шевченковедь1 не без основания ставят во ­
прос о своеобразпи реали зма Шевченко, которь1й и в дальнейшем
развитии будет представлять собой единство реалистичес1птх и
романтических форм и злементов . Ведущим будет реалпзм, но
романтические начала, получив новьrе вь1ражения, в связи с идей­
но -тематической и общественно-зстетичесІ{О Й sволюци е й по ,>т а,
будут неизменно присутствовать в поззии Шевченко. 8тим синт е ­
зом и определяется своеобразие реализма Шевчешю ... Зарожд е
ние sтo ro ре а лизма мь1 видим в поз ме «Катерина>> (стор. :12) .
Про революційний харю,тер Шевченкового романтизму на ран­
ньому еташ иого творчості йшла мова в допов іді П . Волинськог о
про унраїнсь1ш:й романтизм на V Міжнародному н:онгре с і сла­
вістів 69 .
Про поєднання романтизму і реалізму в ранній творчості по е ­
та йде мова в розд ілі про Шевченка в підручнику з історії у1,ра­
ї11сь1юї літератури для вищих шніл 70 . Тан:, про поему «Катерина >►
с1щ за110 , що в ній «переважають реалістичні 1<артини. Але часом
поет переходить за романтичний стиль... >> При розгляді драми
<<Наза р С т он о.ню> юш зу є ть ся на <<реалістичний харантер>> змальо -
67 Євге11 IJlабліовсьнIIй, Народ і слово Шевчеш,а, К., Вид-во
АН УРСР, 196'1 , стор . 299.
68 Н. Ф. Бе JІ ь чи 11 о в, Тарас Шевче~шо, Критико-биографичесш1 й
о чер1:. :М ., ГИХЛ , 1961, стор. 30.
69 П. І{ . В о лин сь ни й, Унраїнсьrшй романтизм у зв'язку з розвит-
1юм романтизму в слов'япсью1х літературах . - <<Рад. школа>>, 1963, стор. 16-
18, 19- 22, 29- 31.
70 П . К. В о ли н сь ни й т а ін. Історія унраїнсьrюї літератури, К,
« Рац. ш1юла>>, 1964. ( Автори розділу - І. Шлиук і П. Волинський) .
345


вуваних картин, на реалістичне амалювання образу Хоми і, на.
решті, що в шуканнях Шевченка «усталювався його реалістич­
ний метод ... » (стор. 411, 426, 428).
У періоді <<трьох літ>> визрів і оформився <<творчий метод Шев ­
ченка як метод критичного реалізму>>, хоч окремі твори, зонрема
поема <<Тризна», <<Примикає ще до ранніх творів і романтичним
методом і мовно -стилістичними особливостями ... >> (стор. 438, 431).
У доповіді Є. :Кирилю1{а на VI Міжнародному конгресі сла­
вістів зроблена спроба визначити особливості українського реаліз­
му і чільну роль Шевченка у процесі формування цього творчого
методу 71 . Основний розділ виголошено як доповідь на XV шевчен­
нівсьній нонферепції. Тут іде мова про революційний романтизм
раннього Шевченка, про те, що в періоді <<трьох літ>> він стає за­
гальновизнаним пое том-реалістом, але й на цьому етапі «одразу
й рішуче не пориває з романтизмом, з романтиною: незвичайні,
винятнові, майже фантастичні ситуації, широке вживання пое ­
тичних гіпербол, особлива піднесеність, схвильованість -- все це
лишається чи анаходить собі місце і в поезії <<трьох літ;> (<<Сою>,
<< Вели1шй льох>> тощо) . І при всьому цьому ми бачимо те нове, чого
не було в ранній творчості і що пов'язане саме з реалізмою> 72 .
Здобут1{и радянсьн:ого шевченнознавства підбито у восьмитом­
ній історії у1,раїнської літератури 73 . При аналізі онремих творів
поета вказується на їх романтичний харантер, на докорінну від­
мінність Шевченкового революційного романтизму. <<Але разо~r із
тим, - сназапо в розділі про Шевчепна,- уже в ранніх творах
поета сильний реалістичний струмінь ... Формується художній ме ­
тод Шевченка - 1,ритичний реалізм із багатьма елементами ро­
мантини. Загалом поєднання реалістичної основи з елементами
романтики, фольнлору став тепер особливістю унраїпсьного реа­
J1ізму» 74 •
Ми підсумували все, що зроблено поколіннями шев'Іепкозпав­
ців для ви~пачепня творчого методу поета, поназали єдність
радяпсьюrх учених в основних питаннях розуміння творчого
методу велиного поета. Але це зовсім пе означав, що перед шев­
чепнозпавством не постають пові пробJІеми.
Встановлено взаємозв'язки революційного романтизму Шев­
ченка на ранньому етапі . з українським романтизмом 30 -- 50- х ро­
нін . Але далі слід розробляти питання типологічної спорідненості
творчості Шевченка з російсьним, польським романтизмом. а та-
1юж в інших слов'япсьних і не слов'япсьних західпоє:вропейсь1,их
літературах.
7 1 Є. П. R и ри люк, Український реалізм літератури слов'янсью1х
народ і в, R., <<Наукова думка», 1968, ,стор. 8-25.
72 Є. Rирилю"•
Войовничий характер Шевченкового реалізму.­
<<3б іршш праць XV наукової шевченківсьної конференції>>, стор. 9.
73 Історія унраїнської літератури у восьми томах, т. 3, К., «Наукова
думJ(а», 1968.
74 Там же , стор. 127, 139, а також 128-136.
346


Немає сумніву, що всі ці питання потребують і ширшої, і
глибшої теоретичної розробни, про що свідчить диснусія пр о
романтизм на сторію{ах <<Литературной газетьr», у зв'яз rч з
нниншою О. Овчарею{а <<Социалистичесrшй реализм и совреме н­
ньrй литературньrй процесс>> 75 . Нам здається, що і в самій кни ж­
ці, і в дискусійних статтях є думrш, що заслуговують на увагу й
на дальшу розробку. 301,рема, ми б звернули увагу на думr,у
Вл. Гусєва: <<Стоит оговориться: термин <<романтизм>> в примене ­
нии 1, искусству после первой трети девятнадцатого веr,а не со в ­
с ем точен, но другого нет>> 76 . А творчість Шевченка, ЯІ{ відомо,
припадає саме на другу третину ХІХ ст.
Більшої розробки потребує питання про реалізм Шевчеюш .
По-перше, ми й досі не маємо ОІ{ремої монографії на цю тему .
Дальшого типологічного дослідженпя потребують зв'язки реаліз­
му Шевчепна з реалізмом у російсьІ{іЙ, слов'янсьІ{иХ і західно­
ввропейсьrшх літературах, значення реалізму Шевчеющ для даль­
шого розвитну уr{раїнсьного реалізму, зокрема й соціалістичного .
У зв'язr{у з цим виникав ціла низна теоретичних питань, на ш,і
слушно звернув увагу в своїх статтях Ю. Андрєєв 77 .
Можлива й потрібна загальна монографія <<Творчий метод
Шевченка 11.
75 Арк 3 ль я шеви ч, Романтизм - без І{опца и ь:рая? .. -
«.Лит е ра­
турнал газета>>, 1969, No 15; И. Ду брови на, О терминах и о е,ути.­
Там же,No 24;В.Осr,оцний, Безбрежнал романпша и берега роман­
тпзма.- Там а; е, No 29; В л. Гусе в, Порьrв r, вьrсоrюму.- Там же,
No 42, Арн. 3льлшевич, Да, теорию надо уважать!.. -
Там же.
76 << Литературная газета>> , 1969, No 42, стор. 4.
77 Ю р п й Андре е в, Движение реализма. Статья первая,- <<Л ите"
ратурпал газета>>, .1969 , No 43; Статья вторая.- Там же, No 44.


Шевченко і фольклор
Проблема відношення оригінальної Шевченкової творчості до
фольнлорnої традиції є однією з центральних у дослідженні есте­
тини, поепши, ритміни й мотивів автора <<Кобзарю> 1. Уже рецен­
зенти перших видань Шевченка 40-х років ХІХ ст. звернули ува­
гу па органічну близьність творів молодого поета до унраїnсьної
народної пісні. Автор приписуваної В. Бєлінсьному рецензії на
<<Кобзар>> в <<Отечественнь1х записнах>> 1840 р. писав: <<Стихотво­
репия г-nа Шевченка ближе всего подходят І{ тю{ пазь1ваемь1м па­
родпьгм песпопепиям: они тю, безь1с1,усствеппь1, что вь1 их лепю
примите за пародпь1е песп:и и Jrегепдь1 малороссиян: :зто одно уже
много говорит в их пользу. Автор не облекает своих <rувств и
по:зтичес1,их мь1слей в форму ямбов, хореев и проч ... >> 2 У <<Кобза­
рі>> - <шсе :злементь1 народной по:ззии юга нашего отечества>>
(стор. 24). Але рецензент робить істотне застереження: <<При
всем том его стихи оригинальнь1 ... >> (стор. 23). Тобто, хоч як вони
близькі до народних пісень, вони не тотожні з ними, а є плодом
індивідуальної художньої творчості.
Ще більше піднреслив аІ{тивне творче сприйняття Шевченком
фольклорної традиції Ієремія Гаш{а (М. Костомаров ) у своєму
<<Обзоре сочинений, писаннь1х на малороссийсrюм язьше» (18!12):
<<Произведения Шевченка, изданнь1е в отдельной книжке под на­
званием <<Кобзарь>>, показьrвают в авторе необьшновенное дарова­
ние. Он не тольно напитав народною малороссийсr{ою по:ззией,
но совершенно овладел ею, подчинил ее себе и дает ей изящпую,
образоваnную форму>> 3 •
У рецензіях па <<Кобзар>>, що вийшов 1860 р., після поnернен­
ня Шевченка із заслання, а також у статтях, ЯІ{і з'явилися неза­
баром після смерті поета, ставиться питання про •народність
Шевченкової поезії (див. розділ <<Шевченко в критиці другої по­
ловини ХІХ ст.»). Близькість Шевченка до українсь1{0Ї народно­
пісенної традиції розглядається як одна з визначальних ознаІ{
народності його творів.
1 Огляд досліджень про відношення Шевчешювої ритміки до народних
пісень див. у розділі <<Віршуванню>.•
2 «Отечественньrе записки», 1840, т. Х, кн. 5 (Библиографичесная хро­
ниFа), стор. 23. Див. таrюж: В. Г. Бе лин с 1, и й, Полное собрание сочине­
ний, т. 4, М., Изд-во АН СССР, 1954, стор. 171-172.
3 <<Молодик на 1844 год>>, Харr,ів, 1843, стор. 177.
348


Народність поезн Шевченка - провідна думка рецензн
М. Добролюбова на <<Н'обзар>> 1860 року. Народним вважав критин:
поета і за змістом та спрямуванням його поезії, і за її формою:
<<НИІ{ТО не откажется признать народною по::>зию Малороссии.
И І{ ::>той- то по::>зии должнь1 бь1ть отнесень1 стихотворения Шев­
ченна>> 4 • І далі: <<Оп близок к народной песне, а известно, что в
песне вьшилась вся прошедmая судьба, весь настоящий хараr{­
тер Украинь1, песня и дума составляют там народную святьшю,
лучшее достояние украинской жизни» (стор. 105). <<У Шевченка
мь1 паходим все ::>лементь1 украинсн:ой народной песни. Ее исто ­
ричес1ше судьбь1 внушили ему целую по::>му <<Гайдаманю>, чудно ­
разнообразную, живую, полную силь1 и совершенно верную на­
родному характеру малороссийских историчес1шх дум. По::>т со­
вершенно проникается настроением ::шохи, и только в лиричес1{их
отступлениях виден современнь1й рассказчию> (стор. 106). Тобто,
на думку критюш, саме народний характер українських дум і
взагалі фольклору допоміг поетові пройнятися настроєм часів
коліївщини.
Думку про фольклорну основу поезії Шевченка висловлювали
й інші критики 60-х років. Особливий вплив на тогочасне й на­
ступне розуміння Шевченкових взаємин з фольклором мали ви­
словлювання М. :Костомарова. Знаходимо їх у йог.о не підписаній
рецензії на <<І{обзар>> в <<Отечественнь1х записr{аХ>> (1860, No 3),
у статті <<Ответ па вь1ходни газеть1 <<Czas>> ( 1861), у <<Воспомипа ­
ниях о двух малярах>> та ще в деЯІ{ИХ виступах пізніших часів.
В <<Ответе на вь1ходки... >> :Костомаров зазначав, що Богдан Зале­
сьний <шюбит народньrе песни, подражает им, нередн:о целИІ{ОМ
переводит их, по не продолжает их бь1тия своим творчеством, что
можно сказать о Шевчепке, у которого ред1{0 (толь1ю в слабейmих
произведениях) можно найти повторепие взятого из запаса народ­
ной по::>зии, или что-нибудь написаппое, кан говорится, в народ­
ном тоне; по у ноторого лучшие стихотворения таrшвьr, что народ,
развивая свое творчество в поsтичес1{их создапиях далее, мог бьr
творить тольно таr{, І{ан Шевчепн:о» 5. У наведеному уривку дум1{а
нритиш1 ще остаточно не усталилася; неточним, зо1{рема, в його
твердження, що в <<Н'обзарі>> рідно трапляються поезії, написані
<<В народному топі>>. Але провідна ідея автора очевидна: це, по­
перш е , ствердження творчого харантеру сприйняття Шевченком
п ароппої традиції, а , по -друге, те, що його поезії в продовженням
творчо сті п ароду, але па вищій (літературній) основі . Цю думну
:Костомаров розnипув у «Воспомипапиях о двух малярах». «Шев­
чеш{о пе подраш а л пародпь1м песпям; ІІІевqею,о не имел целью
пи описьшать своего народа, ни поддельшаться к народному топу;
ему пезачем бьшо поддельшаться, ногда он по природе своей
иначе не говорил. Шевчешш ню{ поат - ато бьш сам парод,
4 <<Современнию>, 1860, No 3. Современное обо3рение, стор. 100.
5 <<Основа>>, 1861, .No 2, стор. 134.
349


продолжавший свое позтичесиое творчество. Песня Шевчеш-: о
бьrла сама по себе народная песня, тольио новая - таиая песня,
наиую мог бь1 запеть теперь цель1й народ, наная должна бьша
вьrлиться из народной души в положении народной современной
истории» 6 • <<Поззия Шевче :шш есть непосредственное продолже­
ние народной поззии:» (стор. 52).
Яи бачимо, і тут Ностомаров стверджує органічність Шев,1ен­
нових зв'язків з народнопісенною традицією. його поезія - не
стилізація, не <шідробка>> фольrшору, а <<безпосереднє продов~-1щн­
ня народної поезії>> в літературі. Важливо, що Ностомаров роз ­
глядає народність форми поета в її єдності з народністю змісту.
Народність форми у Шевченr,а тому і є природною, що він втілю­
вав у своїх творах народні думни й сподівання. Вже згадувалося,
що Ностомаров водночас наголошував на творчому харантері зn­
своєння поетом фольнлорної традиції. Під цим він, очевидно, ро­
зумів, по-перше, <<изящную, образованную форму>> його творів
(«Обзор сочинений... >>), а по-друге, те, що автор «Нобзарю> не
стільни наслідував певні народні пісні, сr,іль1ш сам вільно творпв
у народному дусі.
Слаб1шм місцем rюнцепції Ностомарова було те, що він, гово­
рячи про фольн:лорну основу Шевченкової поезії, ігнорував зв'я­
зоr, поета з літературною традицією. А деяні висловлювання r,рп­
тина наводили на думку, ніби поетична форма <<І{обзарю> має
тільки одне джерело - народну поезію: <<Стихотворения Шевчен­
на не отступают от формьr и приемов малоруссrшй народной поз­
зии, они глубоно малоруссние; но в то же время их значение
виню, не местное: они постоянно носят в себе интересьт общече­
ловеческие. Шевченно не толь1ю малоруссRий простонародньrй
позт, но вообще позт простого народа ... >> 7 .
Хоч наведені рядю1 містять глибону думну про загальношоп:­
сь1,е значення Шевченrш ш, народного поета, безперечно помшr­
новим тут є твердження, ніби його вірші <ше відходять від форм
та прийомів малоросійсьRої народної поезії>>. Та1,е формулюван­
ня збіднювало розмаїтість поетичних форм і засобів автора <<І{об­
зарю>. Явно невдалим було й визиаченпя Шевченпа ян <<Просто­
народного поета».
ДумRи Ностомарова про те, що Шевченнова творчість - <<без­
посереднє продовження народної поезії», свого часу надто часто
цитували і зрештою звульгаризували. Цим почасти пояснюється,
що радянські шевченrшзнавці 20-х ро1,ів, нритикуючи просвітян­
сьRий <<рушниRовий>> нульт <<Простонародного>> Шевченна, певною
мірою пов'язували концепцію простонародності їr суцільпої
<<фольклорності>> поета з ім'ям Ностомарова. Ми бачили, що справ­
жня концепція цього Rритика була ширшою і снладнішою .
6 <<Основа», 1861, No 4, стор. 51.
7 Н. І{ остом ар о в, Малорусская литература.- <<Поззил славлш>,
СПб., 1871, стор. 160.
350


Подібний погляд на відношення Шевченкової творчості до
фоль1шору неодноразово висловлював у своїх статтях і листах
П. Іtуліш: «Нема нам закону над його слово, тільни одна народна
поезія для його і для всіх нас стоїть за віковічний взір, та й на­
родної поезії ніхто не зачерпнув так зглибока, як Шевченно. На­
бравшись ізмалку всього, чим живе й дише селянин, він підняв
прості хатні розмови до високої пісні і разом зробив з них ревну,
сердечну лірину і величний епос» 8. Народні пісні <<служили для
Шевченка единственньтм образцом тона и вкуса>> 9 • <<"Узяв він го­
лос і снлад своєї речі висоної од тих пісень і дум, що вже тільни
ми, хуторяне, слухали і серцем розуміли; душа поезії нашої на­
родної неписьменної сталась душею його музю> 10 . <<"Усю музи1{у і
нолорит узяв він з народної пісні, а часто давала вона йому й го­
тову тему>> 11 . Але ЯІ{ЩО в 60-х роІ{ах єдиним взірцем Шевченко ­
вої поезії Куліш називав народну пісню, то в листі до О. Барвін­
ського від 3.ІІ 1876 р. він пише: <<Шевченно свій стих виробив
снільни на унраїнській пісні, стільки ж на пуш1{інсьному сти­
хові» 12 .
Щодо безпосереднього впливу фоJrьнлору на Шевченка, то
його Куліш, як і інші критики 40-70-х рОІ{ів, не досліджує, а
тільки констатує. За Кулішем, ЯІ{ ми бачили, Шевченно черпав
з народної пісні <<музину>>, <шолорит>>, <<тою>, <<смаю>, «темю>, <<го ­
лос і склад своєї речі>>. Все це правильно, але потребувало кон­
кретного роз1,риття, доведення й дослідження.
Є точни зближення з поглядами Костомарова і Куліша на зв'я­
зон Шевченка з фольклором - в статті А. Григор'єва <<Тарас
Шевченно,>: <<"У Тараса Шевчею{а есть та нагая красота вьтраже ­
ния народной поазии, которая разве толь1{0 иснрами блистает в
велиних поатах-художниках, НаІ{ОВЬІ Пушкин и Миц1,евич... >> І да­
лі: <(Да! Шевченно - последний нобзарь и первьrй велиrшй іrоат
новой велиной литературьr славянсного мира>> 13 • Отже, «почвен­
нию> А. Григор'єв не тільни нонстатує, що в творчості Шевченна
нраса народної поезії помітна значно більше, ніж у творчості
Пушкіна й Міцкевича, а й вбачає в цьому перевагу автора << І{об­
зарю>. Очевидно, правильніше було б бачити в цьому не перева ­
гу, а особливість ШевчеНІ{ОВОЇ музи.
Тюшм чином, критИІ{а 60-х ро1{ів майже одностайно стверджу­
вала плідні сть Шевчеrшових зв'язr{ів з народнопоетичною тради-
м П. н: у д і ш, Попшд на у1,раїнсь1,у сдовесність. - <<Хата>>, СПб., 1860,
стор. Х.
9 П . Куди ш, Обзор унрюшс1,ой словесности. ІІІ. Артемовсний-Гу­
дан .- <<Основа», 1861, No 3, стор . 85.
10 Хуторлнин [П. Кудіш], Листи з хутора, Лист ІІІ. Чого стоїть
Шевчеш,о поет народний.- <<Основа», 1861, No 3, стор. 27.
11 П. Куді ш, Погдлд Hd усну сдовесність унраїнсьну.- <<Правда>>,
1870, ч. 2, стор. 69.
12 О. Б ар в інс ь ни й, Спомини з мого життя, Львів, 1912, стор. 259.
13 <<Времю>, 1861, No 4, стор. 637.
S5t


цією. Певний виняток на цьому тлі являла собою стаття Д. Мор ­
довцева (Мордовця) <<Кобзарь Тараса Шевченка>> в «Русс1щм сло­
не», автор якої висловив досить парадоксальні дум.ки про вплив
фольнлору на Шевчею{ову творчість. На ду11шу І{ритика, <шарод­
ная поззия сама по себе, а свободное творчество само по себе.
Не в народной поззии должно иснать образцов для художествен­
НЬІХ произведений, а в жизни, в ее разнообразнь1х проявлениях,
ибо как ни богата народная поззия, І{ак ни игриво творчество на­
родного духа, но оно не исчерпьшает всего, что может дать сама
жизнь и чем может воспользоваться свободное творчество худож­
нина - позта < ... > . Kar{ ни много оригинальности, силь1 и поз­
зии в у1{раинских думах, ню{ ни много прелести, грации и чувства
в украинс1шх песнях, но ни те, ни другие не мешают <<Катерине,>
Шевчею{а бь1ть вьrше их тем внутренним содержанием, rюторого
иногда не достает народной песне. Чем меньше в позте свободь1
творчества, тем больше в нем старания следовать образцам хотя
бьr самой богатой народной поззии - тем уже круг его деятель­
ности. А зто подчинение формам и образцам народной поззии и
есть подчинение авторитету, rюторое мь1 считаем гибельньrм, в
1шю1х бьr формах оно не проявлялось>> 14 . Щодо Шевчею{а, то на ­
ведені мірr{ування Мордовця мали хараr{тер скоріше перестороги,
ніж безпосередньої нритиrш: рецензент майже не наводить пр1ш­
ладів <<Підкорення поета формам і зразкам народної поезії>>. Нега­
тивний вплив фольrшору він безпідставно знаходить в «Наймич­
ці>>, ЯІ{а нібито <<ближе подходит к народному зпосу, чем н: про­
изведению свободного творчества великого позта>> (стор. 59). На
думку рецензента, Шевченно <<отдал небольшую дань» переспівам
народних легенд у <<Причинній», <<Утопленій», <<Тополі>>: <<Три по­
именованньrе стихотворения, как нам нажется, принадлежат бо­
лее І{ зпохе преобладания авторитета [фольнлору .- Ред.], чем І{
периоду свободного развития его позтичес1,ого гения... >> (стор. 62).
Рецензія Мордовця писалася ще за життя Шевчеш,а, і ющент
її автора на небезпе1{ах наслідування фоль1{лору мав, · очевидно,
полемічний підте1,ст, адресований або безпосередньо поетові, або
тим його нрити1,ам, ян:і, па дум1,у рецензента, переоцінювали чи
абсолютизували вплив фольнлору на Шевчешюву творчість.
70-ті роюr фаr,тично не внесли чогось нового в розробну пи­
тання <<Шевченко і фоль1шор>>. Костомаров у цитованій уже стат­
ті <<Малоруссr{ая литература>> (зб. <<Поззия славяю>, 1871) вислов­
лював щодо цього загалом ті ж думки, що й у попередніх стат­
тях. Висловлювання Костомарова, а почасти й А. Григор'єва,
позначилися, напринлад, на статті Ф. Cipr{a (Ф. Вовr,а) <<Тарас
Шевченно і його дуМІ{И про громадсьне життю> (1879), в яr,ій го­
вориться: <<Шевченко належить до дуже невешшої r,упи народних
письменнинів, себто не таких, · що передражнювали мужиць1,у мо­
ву або підлагоджувались під снлад народних творів: дyiv101,, пі-
' 4 <<Руссное слово», '1860, No 6, стор. 59.
352


сень, казок 1 шшого ... (тут автор згадує імена Пушкіна, Лермон­
това, Гоголя, Rольцова, Rотляревсь1юго і Rвітки-Основ'яненка,
явно примітивізуючи характер їх взаємин з фольнлором.- Ю. /.),
а та~шх, що були справді дійсним виразом народного життю> 15 .
Харантеризуючи <<Гайдаманю>, нритин зазначав, що <<У сій поемі
дуже багато ще видно впливу на Шевченна нозацьного епосу>>
(стор. 13) . 3 нонтен:сту статті можна вивести, що під впливом
1юзаць1юго епосу автор розумів не стільюr формальний вплив,
сніль1,и ідеологічний, яний позначився па Шевчепновому освіт­
ленні минулого Унраїпи.
Онремо треба спинитися па присвячених Шевчеююві сторіп-
1шх статті О. Мілю1<0ва <<Вопрос о малороссийсной литературе>>
(1875). Цей нрити1, з вешшодержавпих позицій заперечує право
на існування у1,раїнсь1юї літератури, вважаючи її безперспентив­
ною, породженою вузьним провінційним патріотизмом. І водночас
він змушений визнати велиний талант поета: << Шевченно без вся-
1,ого сомнения один из значительнь1х позтичесних талантов, ка-
1ше тольно произвела Малороссия>> 16 • Але для Мілюнова саме
творчість поета - <<самое убедительное доназательство, что новая
унраинсная литература невозможна>> (стор. 149). Цей свій більш
ніж парадонсальний висновон Мілюнов вивів з тези: Шевчеп-
1<0 - лише талановитий наслідувач фольнлорної _ традиції, вище
яної не могла піднестися провінційна література, писана облас­
ною говірною: <<Тут не сназалось равно ничего нового, ничего та­
ного, что давно не вьrс1шзьшалось бьr у старь1х нобзарей. При
большей силе позтичесного таланта, при большей глубипе и теп­
лоте чувства вь1 находите здесь то же ограниченное мировоззре­
ние, нан и в народньrх унраипсюrх песнях» (стор. 150). <<Что та-
1,ое <<Гайдамаr,ю>? 8то позтичесное воспо~шпание о бьrлой зпохе
r,азачества, произведепие бесспорно вьrсоrщталаптливое; но в нем
не отозвалось п1шаних повьrх мотивов после тех, в ноторьrх зто
1.азачество вьrразилось в своих старьrх унраинсних думах : зто
нан -будто одна из тех же дум, вновь отьrснанная в памяти парода
и толь1ю пропетая с большей художественпостью>> (стор. 151).
Отже, <<При всей значительности таланта, содержание зтой поззии
бедно и односторонне ... >> (стор. 151). Тобто, янщо навіть найтала­
новитіший представпин українсьного письменства не вийшов за
вузь1,і рам1ш народнопісенної традиції, то в сучасному суспіль­
стnі тане письменство не має права па існування.
Не будемо тут спростовуnати хибних поглядів Мілюrюва ані на
у1,раїнсь1,у JІітературу, ані на творчість Шевченка: їх спросту­
вала сама історія. Але звернімо увагу па дуже важливий момент:
свої висповни 1,ритю, зробив, абсолютизуючи вплив на Шевченка
(ян і па інших унраїпсьюп письмепнинів) фольнлорної традиції.
15 Ф. Сі р :ко, Тарас Шевчен:ко і його дум1ш про громадсь:ке життя,
Львів, 1906, стор. 3.
16 А. Ми л ю :ко в, Отголосю1 на литературнь1е и общественнь1е явле­
юш. Крпт11чесю1е очерки, СПб., 1875, стор. 149.
12 5-39
353


Тут наочно виявилась небезпечність досить поширеного в ті роRи
навіть серед шанувальни1{ів поета спрощеного розуміння його
творчості, як звичайного літературного продовження народної піс­
ні (а не складного синтезу літературної й народнопісенної тра­
.J~;иції). Саме з цієї концепції Мілюков виводив, що поезія <<Ноб~
заря» була нібито <<обме,ченою)> за зм іст ом.
Думка, що Шевче~шо був у літературі тілью1 представнином
народнопісенної традиції, почала стверджуватися ще за життя
поета. Вона мала значною мірою апріорний харан:тер і була на­
слідком поверхового знайомства з його творчістю і відсутності
• наун:ових досліджень літературно-історичної генези
<<Нобзарю>.
Ця нонцепція не тільни збіднювала творчість автора << Нобза­
рн)>, не тільІ{И відохочувала від вивчення Шевченнових зв'яз1{ів
з літературною традицією, а й гальмувала правильну постановку
питання про місце фольнлору в його поезії. Бо ж не можна ви­
значити місце фольнлору в Шевченковій творчості, обмежуючись
дослідженням тільки фольнлорного елементу і не враховуючи ін­
ших літературвих чиннин:ів, FШі діяли на поета,- його зв'яз1,ів
з попереднім і сучасним письменством тощо. ТільІ{И в досліджен­
ні ш~аємодії цих rш:нпинів нанреслювався правильний шлях до
розв'язання багатьох питань літературної генези <<Кобзарю>.
Тому 1юли серед моря статей про Шевчею{а <<взс1.галі)> у 80-
90-х роrшх почали з'являтися перші серйозні спроби по-науновому
осмислити історИІ{о-літературні джерела Шевчеш{ово'і поезії -
праці М. Петрова, М. Дашкевича, І. Фраш{а,- їхні автори, хоч
і з різними нюансами, нонстатували двоєдиний харантер цих
джерел - народну творчість і літературу.
Автор першої історії нової унраїнсьної літератури М. Петров,
аналізуючи джерела поезії UІевченна, не міг не порушити питап­
ш1 про відношення його творчості до фоль1шору: <<06 отношении
по:=~зии Т. Г. Шевче1ша принято мізепие, что Шевченно менее всего
бьш rшпиистом и воспроизводителем устной народной поазии и
что толь1ю n более слабr,1х своих произведеииях он ближе подходил
к у1,раинс1:им народнь1м песвям и думам. Мнение ато, хотя и вь1-
СІ{азанное г. l{улишом гоJюсловно 17 , имеет, однюю, зпачительиую
долю правдь1 на своей стороне. В больших, лу<rших произведевиях
Шевченна па малорусс1шм язьше народное предание служит для
него толь1ш темою, или же дает ему основной мотив, а иногда и
не1,оторь1е детали, но мелние, сравнительно слабьrе стихотворения
ПJевчещ{а нередно представляют из себя тольно незначительную
переделну унраинсних песен и предRНИЙ>> 1.8
•
У цьому висловлю­
ванні Петрова звернімо передусім увагу па його незгоду з тими,
хто вважав Шевчеш{а звичайним відтворювачем народної поезії
17 Тут аnтор, ю, пам здаєтьсл, , помиливсл: наведену дум1,у зш1хо;tш110
не в Нуліша, а в статт і М. :Костомарова «Ответ на вьrходr,и газетьт <<Сzаs>>.­
«Основа)), 1861, No 2, стор. 134- Ред.
18 Н . И. ТТ ет ро в, Q,1ерки истории украю1с1,ой литературь1 ХІХ ст.,
К, 1884, стор. 35f>.
354


(хоч і не зовсім погодимось з думкою, що деяні дрібніші його
твори являють собою лише незначну переробку народних пісень). ·
Деталізуючи це положення, автор <<Очернов ... >> робить ряд спо­
стережень про зв'язок онремих творів Шевченка з фольнлорною
традицією взагалі і нош{ретними народними піснями зоr,рема.
Тан, він говорить про залежність од фольrшору балад «Причинна>>,
<<Тополя», <<Утоплена>>, <<Русаш{а», висловлює думну, що в <<П.ри­
чинній >> мотив смерті дівчини у відсутність казана відтворює чу­
мацьr{у пісню (опубліновану І. Рудченном), що <<Ой нв п'ються
пива-меди>> має в фольrшорі свого двійнина - чумацьку пісню
<<Ой сидить пугач та на могилі>>, що балада <<У тієї Катериню> є
переробною народної пісні про Марусю (<<Тройзіллю>) і т. д.
Художню генезу Шевченка Петров не зводить лише до фоль-
1шорної традиції, значно більше місця він приділив літератур­
ним зв'нзю1м поета (Н:віт1{а, Пушr,ін, r:Куковський, :Козлов, Лер-
11юнтов). Взаємини Шевченна з на радною творчістю в << Очернах ... >>
Петрова розглядаються переважно в аспе1,ті винористання в <<:Коб­
зарі>> · 01{ремих фольнлорних творів і мотивів поза питанням про
вплив фольнлору на формування ноетового художнього світогля­
ду й стилю. Проте в добу, нали зв'язо1< Шевченна з народнопі­
сенною традицією прантично ще не вивчали, а деr{ларували, ці
перші спроби відшунати но1-шретні фольн:лорні щшиви на поета
засвідчили rючатоr, науrювої розробки проблеми.
У відомому <<Отзьше и сочинеиии г. Петрова <<Очерки истории
уІ(раинсной шrтературьr ХІХ столетию> ( 1888) М. Даш1{еві1ча
побіжно порушено питання про відношення нової унраїпсьної літе­
ратури, Шевчепнового <<Нобзарю> зоr,рема, до фолмшорної тради­
ції . Хоч автор <<Отзьrва ... >> основну увагу приділив зв'язнам поета
та його попередниr<ів з лі.тературною традицією (зо1{рема, з поль­
сьною ), він вважав, що вплив народної поезії на нове українсь1,е
письменство багато в чому визначив його хараr,тер і своєрідність
поміж іншими літературами: <<Изучение народности и преимуще­
ственно народная поззия бьши живь1м источниІ(ом уІ(раиненоrо
литературного творчества. Вследствие того унраинсr{ая литерату­
ра отличалась неред1ю оригинальнь1м содержанием и оригиналь ­
ньrм стилем и бьша запечатлена оригинальньrм колоритом ... >> 19
Оцінюючи з цього погляду Шевчеююву творчість, вчений, ян і
П тр о н , п о вважає Шевчепr,а наслідувачем виrшючно фольrшор­
JІОЇ ·1· рнни 11і і:: <<Его балладьr, позмь1 и лиричесние произведения
бJ 1 0 11\у ·1· ОJ\ 11 011 р смс пuо и r, расотами ис1чсствевной технини, и про­
сто.й Щ)асото і1 наро ; tпой поззию> ( стор. 169-170).
Слідом за Петровим Дашr{евич фінсус деякі фольнлорні дже­
рела Шевчешювих поезій. Tar<, він зазначає, що <<Тополю> «есть
19 Н. Д. Дашкевич, Отзь1в о сочинении г. Петрова «Очерни истории
у1,раинс1юй литературьr ХІХ ст.>>.- <<Отчет о двадцать девятом присушдении
наград графа Уварова>>, СПб., 1888, стор. 263 .
12*
355


переделна какой-нибудь песенной балладь1 вроде следующей, за­
писанной нами в Вольшсной губернии ... » (стор. 169), (і наводить
пісню <<Оженила мати сина по неволі»; аналогічну думку згодом
висловив і Франко). 3 віршем <<Ой не п'ються пива-медю> дослід­
лин зіставляє пісню <<Ходив чумз.1< сім літ по Дону>> і т. д. Ян
і в праці Петрова, симптоматичною є тут спроба саме конкрет­
них зіставлень поезій Шевченка з народними піснями.
Одним із перших дослідників, який перейшов від загальної
нонс'Fатації впливу фольклору на Шевченна до нонкретного ви­
вчення його зв'язнів з народнопісенною традицією, був І. Франно.
Щоправда, його студії над цією проблемою були нечисленними.
1889 р. Фрашю опублінував <<Переднє слово (до <<Перебенді>>
Т. Г. Шевчев:на) >>, де проаналізував і фольнлорний елемент цього
твору. Важливо, що Франко звернув увагу й на те, в чому <<Пе­
ребендю> відмінний від фольклорної традиції: <<Основна ідея сеї
невеличкої поеми - се давня ідея: протиставлення поета онру­
жаючій його суспільності. Інтересно, однак о ж, - підкрес­
ливдослідник,- що ідея сязовсімчужа всяІ<ійпое -
з і ї народні Й>> (XVII, 44). Очевидно, Франко усвідомлював
важливе значення такого роду 1юннретних досліджень про взає­
мини Шевчеш{а з фоль1шором, бо того ж рону у статті <<Відповідь
нритю,ові <<Перебенді>> писав: << ... я (можу без самолюбства сна­
зати, що я перший) в тій самій студії про <<Перебендю>> попробу­
вавдетально розібрати,щовнісШевченковсвійтвірз
сеї школи народної ... >> (XVII, 63).
1890 р. Франно написав розвідну <<Тополю> Т. Шевченна>>
(опубліковану тільни 1941 р.), в яній дослідив фольнлорні дже­
рела цієї балади. На думну вченого, Шевченко звернувся до жан­
ру балад на мо тиви фольклору під впливом балад Міцневича, Жу­
новського і Пупшіна. У баладі <<Тополю> поет <<злучил у одно два
осібні мотиви назочні про те, ян дівчина при помочі чарів винли ­
нує неприсутнього милого і про те, ян дівчина перемінюється в
тополю>> (XVII, 71). Розглянувши обидва ці мотиви не тільки в
унраїнсь1{0му, а й світовому фоль1шорі і літературі, Франно по­
в'язав останній мотив у баладі Шевчеш,а з народною піснею про
злу свекруху, ЯІ{а обернула нелюбу певіст1,у в тополю .
1890 р. у праці <<Наші 1юлядю> Франно побіжно тор1шувся й
питання про те, як у творчості Шевченна відбилося знайомство
поета з напівфольнлорпими колядами 20 .
:Критинуючи в статті 1904 р. <<Шевченко і нритиню> примітив­
не й нлеринально-тенденційне освітленн_я біблійних мотивів
у творчості поета в ннижці В. Щурата <<Святе письмо в Шевчен­
новій поезії>>, Франн:о зауважив: <<Ми звертаємо тут іще увагу,
що дотепер не юйзаний подрібно вплив народної поезії на Шев­
чешш, який був дійсно і в щшиній мірі, почавши від розміру
багатьох поезій Шевченка, а СІ<інчивши на живцем цитованих
20 І. Ф р а нко, Наш і коляди, Львів, 1890.
356


піснях. Ноли б хто піднявся праці виRазати ті впливи, а поступав
методою попередніх RритиRів і прилучився до їх поглядів, тоді
могло б поRазатися, що ШевченRо сам не написав нічого, бо чого
не взяв від названих нами: письменнияів, то взяв певно від на­
рода. Та сю пересаду зрозумів би вже, мабуть, нождий і не по­
вірив би: ЇЙ>> 21 • У цьому висловленні важливим є, по-перше , Rон­
с татація вкрай незадовільного стану вивчення проблеми << Шев­
ченRо і фольRлор>> на грані ХІХ-ХХ ст. (<ше вRазаний подрібпо
вплив народної поезії>>), а, отже, й реRомендація цей стан поліп­
шити, а, по -друге, застереження автора проти можливих <шпли­
вологічних>> пересад в інтерпретації цієї проблеми . Франка,
певно, непокоїла евентуальна небезпека того, що майбутні дослід­
ники розглядатимуть Шевченка не яR поета-творця, а яR звичай­
ного наслідувача фольRлорної (або літературної) традиції. Того­
ч а сни й методологічний рівень у1{раїнсь1шго літературознавства
давав певні підстави для таного занепотюєння.
У розвідці <<Студії над уRраїнськими народними піснямю> 22 ,
аналізуючи варіанти: пісні <<Тройзіллю>, Франко звернув увагу на
генетичний зв'язок з цією піснею Шевченкової балади <<У тієї
Натерини ... >> (про що раніше писав М. Петров) і коротко харак­
теризує відміни Шевченкового твору від його першоджерела .
Онремі спостереження над фольклорними джерелами Шевчен­
нових поезій - «Причинна», <<Русална>>, <<Тополя» та ін.- витшаn
Ол. Колесса в праці «Шевчеюю і Міцкевич>>, надрукованій 1894 р.
(ЗНТШ , т. 3). За Нолессою, зверненню Шевченка до народнопі­
сенних форм і мотивів сприяла літературна традиція (романтизм,
Міц~їевич, Пушнін, Жуновсьний тощо).
Дещо пізніше за Фраш,а почав розробку проблеми <<Шевчен­
но і фолЬІшор» відомий у1,раїнсьний фольнлорист і етнограф
М. Сумцов. Багато уваги він , приділив цьому питанню в праці
<<0 мотивах по::>зи:и Т. Г . Шевчеш{а» (1898) та в брошурі «Вага
і 1,раса у1,раїнсьної народної поезії>> (1910) і присвятив йому онре­
мі статті- <<8тнографизм Т. Г. Шевченна>> ( 1913) і «Любимь1е на­
роднь1е песни Т. Г. Шевчею,а>> (1914). Уже назви останніх праць
Сумцова засвідчили, що він зробив новий нрок після Франна в
розробці цієї проблеми. Ннщо Франко вивчав взаємини: Шевченна
з фол ь1шором або в зв'язну з аналізом коннретних творів поета
( <<Перебен дю>, << Тополю>) чи в зв'яз1,у з дослідженням народних
11 і · о п,. (1юшщи, <<Тройзіллю>), то Сумцов уже стає на шлях без-
11 осоро ютr,0 1'0 студ ію вання цих взаємин, усвідомлюючи їх саме ю,
онрему пробJ1ому шевч е1шознавства.
У ст ат ті <<0 м о тив а х поззии Т. Г. Шевченка>> вчений писав:
<< Главная тру д и о с т ь и з учения поззии Шевченна зюшючается в
том, что она нас1{воз ь пропитана народностью, и 1,райне трудно,
21 Nоn sеvе1·us (І. Фрапко), Шевченко і крити1ш.- <<ЛНВ,>, 1904,
1ш. ХІ, стор . 129.
22 <<ЗНТШ», т. 83, 1908, .No 3.
357


почти невозможно определить, где І<ончается малорусс1<ая: народа
ная поазия и где начинается личное творчество Шевчен1<0>> 23 •
Аналогічну думІ<у згодом висловлювали й інші дослідню,и (напр.
Ф. Корш). Ця дУМІ<а про трудність відрізнити власне Шевчеююві
ряд1,и від його фоль1шорних запозичень відбивала яr, тогочасшrті
стан дослідження проблеми, так і її об'єктивну специфіїїу. Шев­
ченно настільни органічно перетоплював у своїй поезії народно­
пісенні форми і творив у народному дусі, що не завжди можна
відрізнити ті запозичення >зід власних рядків поета. Більше того:
навіть очевидні фольклорні <щита'l'И>> в Шевчеюювих творах
сприймаються вже не ян <<малорусская народная поазию>, а яr,
його індивідуальна творчість. Не випадr,ово 01,ремі фольІ<лорпі
записи поета деякі упорядники <<Кобзаря» почаТІ{У ХХ ст. вважа­
ли його власними творами.
<<Народное начало поглотило и скрьшо литературнь1е влия­
нию>,- пише далі Сумцов (стор. 2). Водночас він зазначає, що
враження, ніби на творчості ІlІевченка не позначилися літератур­
ні впливи, було б помилновим: т·і впливи є, вони тіJ1ь1,и поступа­
ються домінуючим фоль1шорним впливам.
Народність «Н:обзарю> Сумцов розглядає переважно в аспенті
зв'язнів поета з народною творчістю і народною психологією: <<На­
родность Шевчею,а, нан народность Пуш1,ина и др. вьщающихсn
позтов, слагается из двух родственнь1х алементов: а) народностн
внешней, заим:ствований, подражаний и б) народности внутреп­
ней, психичесни наследственпой» (стор. 4). У цьому зв'язку автор
визначив п'ять <<зовнішніх>> народнnпоетичних <<мотивів>> у Шеn~
чею,а: 1) <<Малоруссние народнь1е песни, приводимь1е местами це­
лю,ом, местами в сонращении и переделне, местами лишь упоми­
наемь1е» (стор. 6). 2) <<Легендь1, предания, с1шз1,и и пословицьr
сравнительно с песнями встречаются реже>> (стор. 6). 3) <<В боль­
шом 1,оличестве встречаются народнь1е поверья и обь1чаи>> (стор. 6).
4) <<Масса художественнь1х образов взята из народной жизни,
например: <<Образ смерти с носой в ру1шх ... >> (стор. 7). 5) <<Наїїо­
нец, в <<Н:обзаре>> много заимствованнь1х народно-поатичесrшх
сравнений и символов>> (стор. 7). І{ош,ретизуючи наведену думну,
автор 1юнспе1,тивно наводить 01,ремі народнопісенні образи і теми,
які відбилися в <<Н:обзарі>> (образ соловеі'ша і 1шлини, долі й недо­
лі, <<чужини», чумацьні мотиви тощо). Недолін:ом статті Сумцова
є недооцію,а дослідником громадянсьної спрямованості lllевченнu­
вої поезії. За Сумцовим <<Семья - есть настоящая суть всего
<<Н:обзарю> ... (стор. 14). На думку автора, поезія Шевченка <шо
развитию семейно-родственнь1х идеалов примьшает непосредствен­
но к народной поазию> (стор. 15). <<Молодость, молодь1е лет а об­
рисовань1 в духе народной словесности, местами кат, подражапие
и перепев>> (стор. 15). Але в тлумаченні родинно-побутової теми
•
23 Н. Ф. Сум ц о в, О мотивах поааии Т. Г. Шевчен:ка.- <<Ниевс:кал ста­
рина>>, 1898, No 2, стор. 2.
358


вчений бачить і певну відмінність Шевченка від народної поезн:
<<В народной поsзии покрьпка встречается редко, ное -где в пес­
ннх, да и то большею частью мимоходом и описательно»
( стор. 17). <<В то время І{ак народнан поззия оставляет без внима­
ния старость, Шевченко с любовью относитсн І{ старю{ам и ста­
рухам - беднь1м вдовам>> ( стор. 18).
У брошур і <<Вага і 1,раса у1{раїнської народної поезії>> Сумцов,
популярно розповідаючи про те, ю, українсьна література брала
свої І{ращі риси з снарбниці народної поезії, говорить і про Шев­
ченка. його характерист:ина фоль1шорних впливів на «І{обзар>>
почасти повторює попередню статтю .
У статті <<атнографизм Т. Г. Іllевчеш,а» Сумцов висловлює
дум1{у про те, що <<в поззии Шевченна так много зтнографизма,
что его <<:Кобзарь>> может идти рндом со сборшшами Чубинс1юго,
Головац1юго, Манжурь1, Гринченна; мало того, он дает нечто та­
І{ое, чего не дает и не может дать ни один sтнографичесю,~й сбор ­
ник, нечто неуловима важное для развития зтнографичесних
интересов и изучений. В основании вr.ю{ого sтнографизма лежит
народное слово, а Шевченно, І{аІ, ни1,то другой, прославил слово
ню, орудие мьrсли и творчества, ІШІ{ могучую моральную силу, как
защиту личного достоинства и охрану народности>> 24 . Далі в стат ­
ті подаєп,ся харантерисТІша Шевче1шового етнографізму - відоб ­
раженнн в йо1' 0 творчості унраїнсьноrо народного побуту, народ ­
них звичаїв і обрадів, родинних взаємин, свят, повір'їв, легенд
тощо, а танож зв'язнів поезії Шевченна з народнопісенною твор ­
чістю (автор перелічує парадні пісні, яш1ми с1,ористався
поет).
У цій же праці Сумцов чи не перший звернув увагу на інте ­
рес Шевчеш{а до російсьного фоль~шору : записи поета в щоден ­
ни1,у 01,ремих прю,азо1, і легенди про Разіна.
На ду11шу - дослідюша, <<Шевченко обнаруживает большую
сrшонность н сравнительному приему. Можно с1шзать, что займие 1,
он зтнографией серьезно, он пошел бь1 по пути сравнительного
метода. В <<Дневнине>> находится описание малоруссrюго похорон­
ного обряда, рядом е ним похороннь1е обрядь1 турнмен и ниргиз
и рядом заинтересовавшее Т. Г. поверне уральских назанов о ду-
1л с с амоубийцьо> (стор. 95).
У статті <<Любимь1е народпь1е песни Т. Г. Шевчешю>> 25 Сум ­
І\ОІІ , ви І\Ор11 с·1· а1нLтн матеріали <<}Курналу>>, листуваннн, спогадів,
д а с нідомо с·1· і 11 ро парадні пісні, 1ші любив співати й слухати по­
ст. Тут же 1 1 орсJ 1 ічспо пісні, знайомство з яю1ми та~, чи інанше
відбилось на поезіях «Нобзарю>.
Значення внес1,у Сумцова в розробr{у проблеми <<llіевчеющ
фольнлор>> у тому, що він, слідом за Фраrшом, розпочав
24 Н . Ф. Су м ц о в, 8тнографизм Т. Г. Шевченна .- <<3тнографичес1,ое
обозрение», 1913, No 3-4, стор. 90.
~
5 «У1{раинсная жиз н ь», 1914, 1ш. 2.
359


дослідження місця народної поезії в творчості унраїнсьного поета
і нагромадив певні спостереження і фанти для наступних:
досліджень. Сумцов, проте, не створив грунтовної монографії на
тему <<Шевченко і фольнлор>>, а його названі статті мають дещо
конспе1{тивний харат{тер.
Крім згаданих праць Франна і Сумцова, в дореволюційній
шевченкіані майже не зустрічаємо праць з проблеми << Шевче нпо
і фольклор>> . Деяні спостереження про вплив віршової техніки,
образності і мови народних дУМ на думу в Шевчеюювій поемі
<<Невольнию> містить стаття Т. С. (Ф . Сушицького) <<Дума» Шев­
ченна і у1{раїнської думю> в <<Збірнику пам'яті Тараса Шевченка>>
(К., 1915).
У дореволюційні рони опубліковано деяні матеріали про фоль­
нлорист:ичну діяльність Шевченка. У збірнику П. Куліша <<УІ{ра­
инсние народнь1е преданию> (М., 1847) у примітці упорядника
до народного оповідання <<Запорожці приїдуть було з Січі в Н'иїв>>
зазначено: <<Сль1шал от Т . Г. Шевченка>> . У <<3бірню,у упраїп­
сьних народних пісень>> М . Лисею,а (1869) опубліновапо пісню
<<У Києві па рию,у» з примітною: <<Од Є . П. Крас1ювсь1{0Ї - пе­
речула від Т. Шевчеюш>>. 1874 р. в збірнину І. Рудчею{а <<Чума­
цкие народнь1е песпю> надруковано чотири пісні; записані Шев­
чеююм у Снвирському повіті. У статті В. Горленна <<Альбомь1 и
рисунки Шевченка в собрании В. В. Тарновс1юго>> 26 чи не впер ­
ше згадується, що автор <<Кобзарю>, подорожуючи, записував в
альбомах народні пісні. Тут же опублі1ювано Шевченнів запис
народної пісні <<В Мю,арові, славнім місті ... >> і онремі ряд1ш пісні
<<СолодІ{ИМ медом да солодним вином ... >> з альбома 1839 - 1843 рр.
У статті М. Стороженка <<Первь1е четь1ре года ссьшю1 Шевчен­
ка>> 27 подано Шевчен-ків запис народної пісні <<Ой у саду, са­
ду... >>. В. Доманицький у статті <<Новознайдені поезії Т. Шевчен-
1,а>> 28 надру1{ував запис пісні <<Та головенька моя бідна>>,
щоправда, внажаючи цей твір не чисто фоль1шорним, а Шевчен-
1ювим переспівои народної пісні. Так само серед оригінальних
творів поета в ряді видань друнува11ась пісня <<Ой у саду, саду>>
та ще дея1{і Шевчеююві записи народних пісень. 1907 р. Я . За­
біла в статті <<Автографи і пові твори Т. Г. Шевченка>> 29 опублі­
кував одинадцять фольклорних записів з поетового альбома
1846 - 1850 рр. Роном пізніше М. Стороженко надрукував заnис
поета <<Ой, Кармелюче, по · світу ходиш>> 30 , а 1914 р. з'явилося
кілька фо.тrь1шорних записів Шевченка з альбома 1859 р.31 Проте
чимало фоль1шорних записів поета в дореволюційні роки не було
опубліковано.
360
25 «Н:иевс1,ая старина», 188G, No 2.
27 «Н:иевская стар и на>>, 1888, No' 10.
28 «Нова громада» , НЮ6, No 8.
29 «У1,раї11а>>, 1907, No 3.
30 Альм. «Нова р.ада», К., 1908.
31 <<Русский библиофил», 1914, No 1.


Таним чином, дожовтневе шевченнознавство тільни почало
н аунову розробку проблеми <<llіевченно і фольнлор>>. Вивчення
цієї проблеми неминуче мало ще пройти нрізь період нагрома­
дження фантів і спостережень, на грунті яних можна було б бу­
дувати нонцепції і писати синтетичні праці. Ми бачили, що в
ХІХ ст. створення нонцепцій взаємин Шевченна з фоль1шо­
ром передувало конкретному дослідженню цієї проблеми. Це по­
яснюється надто очевидним впливом фольнлору на автора << Коб­
зарю>. Але ян не парадоксально, саме апріорна очевидність цього
впливу до певної міри стримувала наукову розробку питання:
більшість тогочасних авторів не вважало за потрібне науново
розробляти те, що здавалося очевидним.
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революцн озна­
менувала початок швидкого розвитну шевченкознавства на Радян ­
ській Україні . Проте значна інтенсифікація шевчеююзнавчих до­
сліджень не привела в 20-х ро1,ах до помітного поступу в розроб­
ці проблеми <<Шевченко і фольклор>> . Протягом 20-х років не
створено жодної монографії з цього питання, надруковано лише
нілька невеликих статей про вплив фольклору на 01,ремі поезії
ПІевчею<а, а тан:ож статей, які подають загальну ..харантеристину
з в'яЗІ,ів поета з народною творчістю. Цю ж проблему в конкрет­
пих аспе1,тах порушували і автори студій, присвячених певним
питанням Шевчеюювої твор ч ості (віршування, романтизм тощо),
і автори mевчешюзнавчи х праць заг ального плану.
Звертає на себе ув агу той фа1,т, що в статтях 20-х ро1,ів, в
fШИХ вироблялисн принципи і напрям дальшого розвит1,у шевчен-
1юзнавства, проблема вивчення зв'язків Шевченка з фольнлором
:майже не ставилась. Тільни А. Маmнін у статті <<Шевченкознав­
ство ян нау1<а>> ( <<Вісті ВУЦВК>>, 1922, No 58), нанреслюючи про­
граму :майбутніх досліджень, писав: «Донладно вияснити літера­
турні впливи і впливи народних оповідань на художню творчість
п оета ... >> Безперечно, що під терміном <<Народні оповідання» автор
розумів і народну поезію. Але харантерно, що П. Филипович
у статті <<До студіювання Шевченна» (1924) і О . Дороm1,евич у
с т а тті <<llіевченн:о ( Деяні проблеми з mевчею,ознавства) >> (1924)
пзасалі не ст авлят ь питаннн про потребу -студіювати в з аємини
11 оот11 з фольюю р ом і н е аналізують тогочасний стан розробки
J\it:ї нроблом н . J3 обох цих с т а ттях питання про відношення Пlев­
чсшсової т вор 1 1. ості до н ародної поезії порушувалося тільки по­
б і жно - у зв ' язку з І{ р и т~шою дожовтневого шевченкознавства,
і передусім 1,онце rщії Но стомарова й народницької оцінки Шев­
чонна ян поета для селянства. Филипович нонстатував, що сучас­
н і дослідники форми поезій Шевченка (Б. Якубський та ін.)
<<зруйнували 1<0стомаровські погляди на народнопісенну основу
1Jlс вченІ(ОВОЇ поезії. Костомаров, Ма~-: симович та інші україно­
ф і ли якось не хuтіли навіть добачати, що в <<Кобзарі>>, поруч із
361


нескладними творами, навіяними народною поезією, багато тво­
рів, написаних блискучим чотирьохстопним ямбом .. . >> 32
Поряд із правильною І{ритиrию Ностомарова, який недооці­
юовав зв'язо1{ <<Нобзарю> з літературною традицією, в наведених
ряднах наявний і дещо спрощений підхід до проблеми. Адже
вплив фольклору на ІПевченна не обмежувався тілью1 <шесrшад­
ними творами, навіяними народною поезією>> і написаними на­
родною ритміною, а позначився на всій творчості поета, з9нрема
й . на творах, написаних ямбом.
О. Дuрош1{евич, нритикуючи костомаровсьr{е і народницьr{е
тлумачення Шевченr;а, зазначав: «НапочатІ{У творчістr, його по­
рівнювано з усною поезією, обмежувана її вузьн:ими рамнами
поезії <<ДЛЯ народного вжиТІ{У>> 33 .
Спроби пояснити близьr{ість форми ІІІевчеrшових поезій до ш1-
родної традиції селянським походженням поета і соціальним змі­
стом його творів знаходимо на початr{у 20-х років у працях
В. Норян:а і А. Річицьного.
Проте спроби ці були побіжними, не обгрунтованими і знач­
ною мірою СІ{омпрометованими вульгарно-соціологічпими тенден­
ціями нрит1шів. <<Бувши по формі назверх зовсім подібною до на­
родної пісні, до співу нобзарсьного має Шевченнова поезія зиіст
уже новий,- писав 1920 р. В. Коряк у статт і <<Поезія Шевчеп­
r,а>>.- Це вже не той нобзар старого часу, що тільки переr{азує
давні події, це вже не просто народний поет, ян І{ольцов. 3 його
був поет революціонер ... >> 34 І далі: <<Новий зміст вимагав нових
форм вислову, і от, шунаючи їх, натрапив Шевченно мимо своєї
волі на форми народної поезії. Але пансьr,е наліцтво таки позна­
чилося на його творах, і він перейшов через усі оті <<ізми>>, од
сентименталізму починаючи ... >> (стор. 47). А. Річицьr{ий стверджу­
вав не нову вже дум1{у, що <<ЯІ{ соціальне походження має ІПев­
чею{о в пригнобленому панщиною селянстві, тю{ і поетична
батьнівщина його лежить переважно в народній поезії>> 35 . Думка
про вирішальний вплив соціального походження Шевченн:а навіть
на ОІ{ремі номпоненти його поетиrш: (ритміr,у, риму тощо) була
досить поширеною в шевчешизпавстві 20 - 30-ронів.
Янщо дослідниюr, схильні до вульгарного соціологізму, виво­
дили фольнлорні впливи на ІІІевченна л и ш е з його селянсь1{оrо
походжеnня й селянс_ЬІ{ОЇ психології, не беручи до уваги літера­
турну атмосферу доби, то дею{і інші шевченнознавці припусr,ашr
протилежну помиш{у, пояснюючи Шевченнів фольнлоризм т і л ь­
І{ и літературними чиннинами. Тан, Филипович у розвідці <<Шев­
чешю і романтизм>> (1927) 36 , вірно стверджуючи висловлену ще
32 <<Нова громада>>, 1924, No 20-21, стор. 5.
33 «Радннсьна освіта>>, 1924, No ~-4, стор; 76.
34 В. Корн н, Боротьба за Шевчеш(а, ДЕУ, 1925, стор. 46.
35 А. Рі q и ц ь ни й, Тарас Шевченко в світлі епохи, ДЕУ, HJ25,
стор. 58.
35 За1111с1ш Історпсшо -ф іло лог ічного віr\ділу ВУ АН, · 1ш. 4, 1924.
3G2


дореволюційними дослідню,ами думку про вплив романтизму на ін­
терес Шевчею{а до фольклорної поетики й сюжетики, водночас іг­
норував значення біографічного соціально-психологічного чинника.
У 20-х роках дослідження публінуються переважно в шевчен­
нівсьних збірюшах і журналах ( <<У~,раїна>>, 1925, No 1-2; <<Тарас
lllевченно>> 1921; <<Шевченнівсьний збірню,», т. 1, 1924; <<Шевчен­
но та його доба>>, Збірнин І, 1925; Збірню, 11, 1926; «Шевченко>>,
Річни1, І, 1928; Річшш 2, 1930). Симптоматично, що, за винятном
Річника 2-го, згадані збірнини майже не містять спеціальних
праць з проблеми <<Шевченно і фольнлор>>. Щоправда, ті чи інші
аспекти цієї проблеми (пер еважно в плані нонкретних спостере­
жень) порушують студії з Шевченкової поетини або статті типу
<<Природа в поезії Шевченка>> О. Дорошневича (зб . <<Тарас Шев­
чюшо>>, 1921).
Той фа~,т, що в 20-х роках розроб1,а проблеми <<Шевчешю
і фольнлор>> майже не провадилася, звичайно, не є випад1юв:им.
У 20-х ро1,ах мала місце певна недооціш{а цієї проблеми, обумов­
Jrен а значною мірою реа~щією на тлумачення Шевченка в дожовт­
невому шевчеш,ознавстві ю, звичайного продовжувача народної
поезії. Найважливішими проблемами шевчеш,ознавства в 20-х ро ­
нах вважались питання соціології творчості поета, його ідеоло­
гічної і літературної генези, його біографії, зв'язнів з літератур­
ним і суспільно-політичним оточенням, а та~,ож його поетини.
І бе з посередньо, і посередньо шевченнознавчі доелідження тієї
доби були полемічно спрямовані проти старого просвітш1сь1{ого
стереотипу - розуміння :Шевч е нно1иї поезії ЯІ, <<Простонародної>>.
Певну роль відігравало й те, що частина нритики саме поняття
народності письмешпша_ вважала за хибне, оснільни воно ніби
затуш1ювувало його нласове обличчя. У се це разом узяте не
сприяло розгортанню досліджень даної проблеми. ·
3 нечисленних праць 20-х ро1,ів, у яю1х зв 'яюш Шевчею,а з
фольклором стали предметом безпосереднього дослідження або
зайняли більш-менш помітне місце, варто згадати та~{і: Д. Нвор­
ницьного <<Народні основи в поезії Т. Г. ПІевчеш,а>> ( 1920);
В. Щепотьєва <<До питання про вплив ш1родної словесності па
lllевченков і поезії» (1926) та <<Шевчею{ова <<:Калина», ян балада
п а с вітову тему>> (1927); монографію Б . Навроцшого <<Гайдама-
1 ї 11 >> Т . JЛ е nч е шш> (1928); п:ублі1шції А. :Кримсь1,им, Д. Багалі­
с: м , О . Дорот1п, с вич е м се .пянсь1шх пере1,азів про Шевчеш,а (1928,
HJ 29 ) ; А . ] 11· fІмрс1н <<До е вошоцй 1юломийкового вірша в творчості
Т. Ш св •1 с 1ш а >> ( :l9 30); почасти статті Б . Навроцького <<R'озацьні
морсьні е1,спсдицй п поезії Т. Шевчеш<а>> (1930) та П. Т:ихоп­
сьrюго <<Іван Підrюва>>, дума про <<Татарський похід СерпягИ>> та
е пізод із <<Сави Чалого>> М. І. :Костомарова>> ( 1930); розвідну
М . Мочульського <<І{ульт дерева й со1,ир:и в Шевченновій поемі>>
( 1930); монографію О. Багрія <<Т. Г. Шевченно>> ( 1930) 37 •
37 Праці, позначені тут 1930 р., зараховуємо до шевчею,іани 20-х ронів,
осt: і льюr їх падруrювано 1930 р., а написані вони раніше.
363


Стаття Д. Яворницького <<Народні основи в поезії Т. Г. Шев­
ченка>> 38 - скоріше популярна, ніж дослідницька. Автор загалом
іде за аналогічними працями М . Сумцова .
Дослідницький хара~{тер мали обидві статті В. Щепотьєва в
«Записках Полтавського ІНО>>. Зокрема, розвідка <<Шевчен11:ова
<< Калина>>, ЯІ{ балада на світову тему» 39 , - с п р об а
інтерпретацн
генези одного твору - <<Чого ти ходиш на могилу?>> Автор розгшr ­
дав цю поезію як оригінальну Шевченкову розробку мандрівного
сюжету, відомого поетові з літератури (Бюргер, Жуковський),
і з українського фольклору,- сюжету про смерть дівчини, яю1
померла, коли з того світу з'явився її милий, і мотиву про пташ­
ну-покійника.
Думка про вирішальний вплив народної усної традиції па
зміст і форму «Гайдамаків>> - провідна ідея монографії Б. На­
вроцького <<Гайдамакю> Т. ІlІевченка>>. Цю думку автор вис Jюв­
люв в різних варіантах: <<Гайдамакю> <<з'явилися обробкою нарол:­
ної версії про Коліївщину>> 40 ; <<Гайдамаки» < ... > можна вважати
за літературний прояв українсьної н1:1родної усно-мемуарної тра­
диції>> (стор. 34). Під <<народною версією>>, <шародною усно-мему ­
арною традицією>> автор розумів щось більше, ніж тільни народну
художню творчість : і народну соціально-історичну концепцію Н:о­
ліївщини, її морально-ідеологічну оцінку, і спогади сучасниr,ів
Коліївщини тощо. У цьому ствердженні рішучої переваги фоль­
rшорної традиції над літературною було певне перебільшешнr.
І не випадково Ф . Колесса оцінив досить скептично погляд Н а­
вроцького на поему лише як на літературний варіант народної
версії: <<Одначе всі ті твердження в студії, здається нам, замало
обгрунтовані доказовим матеріалом>> 41 . І водночас монографіл
містить чимало корисних спостережень про безпосередній вплив
народнопісенної поетики на стиль «Гайдамаків». Порівняльний
аналіз привів дослідника до такого висновку: <<Відношення стилю
<<Гайдамаків>> до стилю народнопісенної творчості й до стилю
романтичн о-історичної літератури дав деякі п і дстави гадати, що
й тут у Шевченка проявився імпульс тяжіння до ю,оїсь синте­
зи ... >> 42 Висново1, у своїй основі вірний, але недостатній: у Шеn­
чею{а не тільки в <<Гайдамаках>>, а й у всій ранній творчос ті ви ­
явився вже не <<імпульс тяжінню> до синтезу, а очевидний синтез
літературної і фольнлорної стилістичної традиції .
Монографія Навроцького містила і цінний додатоr{ <<Су часні
переr,ази про Коліївщину>>. Ці перенази, записані від селян міс-
38 «Споживач», 1920, No 4.
39 Записки Полтавського інституту народної освіти , т. IV, ПоJІта­
ва, 1927.
40 Б . На вр о ц ь ки й, <<Гайдамакю> Т. Шевченка, Х., ДВУ, 1928,
стор. 229.
' 1 Ф. Н: о лес с а, Студії над поетичною твор<tістю Т. Шевченrш,
Львів - Київ, 1939, стор. 68.
42 Б. Н авр о ц ь ки й, «Гайдамакю> Т. Шевчеrша, с..тор. 340.
364


цевостей, де колись відбувались подв, оспівані в << Гайдаманах>>
(матеріали аю,ети, що була розіслав:\ Етнографічною Комісією
ВУАН).
У 20-х ронах з'явилося ще RільRа розвідок, присвячених 01,ре­
м:им творам Шевченна і зонрема їх зв'яю,у з фольклором.
У студії М. Мочульсьного аналізується поезія << У бога за двер­
ми лежала сонира>>. Автор переконливо спростував дум1,у В. ІЦу­
рата (висловлену в праці «ШевченRова поема надії>>, Львів, 1925),
за якою ця поезія є <<творчою номбінацією поета>> і не має зв'язну
з 1шргизьким (казахським) фольнлором. Мочульсьний, навівши
матеріали про Rульт дерева й сон:ири у різних народів, прийшоя
до висновку, що «нульт сонири віддзеркалився в 1шргизькій ~<аз­
ці-міфі» 43 , яка лягла в основу ШевченRового вірша.
В надруrюваних у другому <<Річнику» розвіднах Б. Навроць1<0-
го <<Козаць1,і морські е1,спедиції в поезії Т. ІUевчею,а>> , П. Ти­
ховсьного «Іван Під1,ова», дума про <<Татарсь1шй подіх Серп ягИ>>
та епізод із <<Сави Чалого>> М. 1. Ностомарова>> розглядається лі­
тературна генеза поезій <<Іван Підкова» і <<Гамалія», а отже тою
чи іншою мірою порушується питання про зв'язон цих творів :з
фольклором. Щоправда, це питання в обох статтях не стало пред­
метом спеціального аналізу, там ідеться передусім про 1шижні
впливи. Загалом думка Навроць1,ого (ян і Тиховсьного) була та,
що в <<Івані Під1юві>> й <<Гамалії>> схрестилися ЯІ< суто літератур­
ні, тю, і фольююрпі традиції. Останні впливали і безпосередньо
(через певільпицьні думи), і посередньо - через пародпопісеппі
стилізації І. Срезневсьного й взагалі через романтичну літературу
з її увагою до народної творчості .
У 20-х poRax з'явилися й деяні публі1,ації та огляди селяп­
сьюrх пере1,азів і легенд про Шевченна: А . Кримсьний, <<Народпі
легенди про Шевченна , і пісня про <<ІПевченна>> 44 , Д. Багалій,
<<Т. Шевченно і селяни в пepeRa::iax і історичній дійсності>> 45 ;
О. ДорошRевич, <<Шевченно в селянсьних переRазах>> 46 • Стат­
тя Дорошкевича засвідчила початон більш-менш · організованої
роботи в цьому напрямі: автор - тогочасний нерівнин r,иївсьтюї
філії Інституту Т. Шевченна - писав, що його установа почала
записувати селянсьRі пере1<ази в селах, де бував ІПевченно.
1930 р. вийшов перший том праці О. Багрія <<Т. Г. Шевчеп­
JЮ>> 47 , в ю,ій порушена і тема «Шевченно і фольнлор>>. Ф. Колес­
са згодом пис~ш: <<0. Багрій, підсумовуючи у свош студн
<<Т. ІІІев<rепно>> 1930 р. висліди дотеперішніх праць із обсягу шев­
чеш,ознавства, міг 1шазати на доволі с1,упі результати дослідів
пад відношенням Пlевчеш,ової творчості до впливів народної пое-
43 <<'Унраїна», ·1930, .No 3-4, стор. Sб-87 .
44 А. І{ ри мс ь І{ и й, Розuідни, статті та замітки, К, Вид-во УАН, 1928.
45 <<Шевченно. Річшш перший>>, 1928.
46 <<Життя й революцію>, 1929, ;No 3.
47 1-й том - перероблена й до11овнена книжка О . Багрія <<Т. Г. Шев ­
чеrшо в литературной обстановке», Баку, 1925.
365


зії>> 48 • Відношення Шевчешювої поезії до фольr<лору Багрій роз­
глядає переважно в розділі IV 1-го тому ( <<Формальні особливості
ліро-епічних творів Шевчеш{а>>). Автор І{онстатує першорядне
значення цієї проблеми для розуміння форми <<Нобзарю>. Проте
Багрієва класифі1шція фольклорних впливів на Шевченка не може
в усьому задовольнити: <<ІЦодп залежності від народної поезії,
Шевчешшві твори можна поділити на дві групи. До першої нале­
жать твори з велиними або малими встав1{ами справжніх урив­
І{ів народних творів - побутових пісень, дум тощо. Сюди нале­
жать твори <<Тарасова піч>>, «Гайдамакю>, <<Гамалію>, << Неволь­
пию>, «НаймиLша>>, <<Відьма>>, <<Чернець>>, <<Титарівна>>, «Марина>>,
<<Сотнию>. До другої групи належать оригінальні твори, що мають
пираsний харантер наслідування народної поезії або винористан­
ня в більшій чи меншій мірі народних 1{азо1{ та легенд. Сюди на­
лежать: дума в <<Невольюшу>>, <<Хустина>>, <<У тієї І{атерини>>,
пісенний ци1ш 1848-1849 рр., <<Тополю>, <<Лілею>, <<Русашш>>,
<<ІржавецЬ», . <<Петрусь>> 49 .
Нласифінація Багрія не може задовольнити через т е , що вона
не враховує загального хара~и·еру впливу фоль1шору на ПІевчен­
І{а, на його художнє мис.пеппя і обмежує цей вплив тільни ви­
падт.шми запозичень або наслідування форми чи мотивів. Тим ча­
сом поза увагою дослідн~,ша залишились твори, в ЯІ{ИХ зв'язОІ{
по ета з народною поезією позначився більш опосеред1{овапо. Сюди
належа ть, зо1{рема, революційні вірші й поеми Шевченна.
У цьому ж розділі автор подає реєстри народних епітетів, по­
рівнянь, паралелізмів, синонімів, символів і І{омпозиційних СТИІ{ів
у народнопоетичному дусі - в творах <<Нобзарю>.
Стаття О. Дорош1{евича <<Сучасний стан шевчеrшознавства>>
підводила підсумки дороб1{у радяпсьного шевчеш{ознавства 20-х
рон:ів і НаІ{реслювала певні перспективи майбутніх досліджень.
Впадає в оно, що й у цій підсум!ювій праці про розвито~{ радяп­
сьного шевченнознавства питання про Шевченкові зв'язюr з
фольнлором Ш{ самостійна проблема не ставиться. Щоправда, ав­
тор зазначає, що << ці .1шовиту, мабуть, рацію має 11. Филипович,
І{ОШІ ще р . 19211 пише, що романтизм тіль ки поетично оформив
багатющі запаси народнопоетичної стихії в Шевчеш{ові, але під­
мінити їх не здолав . П роте в цій галузі шевчею{ознавства ще
дуже багато роботи>> 50 . Говорячи про <<галузь шевчею{ознавства>>,
Дорош1,евич мав на увазі не стілью1 проблему <<Шевченно і фоль­
нлор>>, снільни галузь дослідження Шевченнового стилю в цілому.
Таю~м чином, напрю{інці 20-х ронін, ЯІ{ і на почат1{у, вивчення
Ш,е.вченІ{ових зв'яю{ів з народною творчістю певною ~rірою недо­
оцінювалося. Цю проблему розуміли тільюr ян один з елементів
48 Ф. І{ о лес с а, Студії над поетичною творчістю Т. Шевче1ша,
Львів - І{иїв, 1939, стор. 8.
366
49О.В.Багрій,Т.Г.Шевчешщт,1,Х.,ДВУ,1930,стор.192.
50 <<Шевченко. Річшш другий», стор. 362.


дослідження генези стилю й поетини Шевчеш{а, он:ремих мотивів
і художніх засобів автора <<Кобзаря,>.
Внесон шевчеш{оанавства 20-х роІ{ів у розроб1{у цієї проблеми
пов'язаний переважно (я:кщо не говорити про дослідження рит­
міни Шевченна) s нагромадженням спостережень над фольrшор­
вими джерелами онрем:их творів <<Коб::;арю> (праці В. Щепотьєва,
Б. Навроцьноrо та ін.). Але темпи таrюrо нагромадження булн
досить повільними, а це гальмувало і створення синтетичних
праць з даного питання.
У 30-х ра нах дослідження проблеми <<lllевчешю і фольrшор>>
проходить дуже нерівномірно. Яr{ЩО в першій половині 30-х роr,ів
не з'явилося фаr{тично жодної праці на цю тему 5 1, то а 1936 р.
кільність таюrх публінацій дедалі зростає. Пожвавлення інтересу
до цієї теми було для тієї доби симптоматичним. Причини його
пояснюються деш{ими загальними тенденціями роавитну радян­
сьної нультури, а таr{ож - посередньо
-
деякими харантерпимп
для тих часів чинниками, яні не мnже обминути дослідшш.
В середині 30-х ронів у ав'яю{у з посиленням боротьби аа на­
родність і реалізм у радянсьній літературі l{рит~ша висо1{0 під­
носпть значення фолЬІшору. В тогочасши літературі, особлпво
в унраїнсьній поезії, наслідування народнопісенних форм і мо­
тивів стає поширеним явищем. Неабияю~й ВШІИІ! на ааr<ріrшеппя
цих тенденцій у літературі й нритиці мала доповідь М. Горr,1шго
на Першому з'ї:щі радянсьютх письмешпшів.
Ю. йосипчун у статті <<До вивчення історії унраїнсьrшї літе­
ратури» зазначив: «Зараз партін і урнд вjддаютт, нелиr,у ув n гу
творчості трудящих мас < .. .>. Нас ціr,авить зараз питання про
ав'язон унраїнсь1>0Ї літератури ХІХ-ХХ ст. 3 trародною творчіс­
тю і про дослідженнн цього зв'нз1{у історинами літературю>
(стор. 14). Той же Ю. Йосипчун у доповіді <<Особливості творчос­
ті Шевченна>> одним з перших у 30-х ранах наголосив на :::па ­
чеппі проблеми << Шевчепн:о і фоль1шор>>. Творчість Шевче1ша щш
доповідача - при1шад геніального засвоєння фольююрних тради­
цій. І саме тане завдання стоїть перед радянсь11;ою літературою
(думrш, що її тоді посилено пропагувала r{ритtша). <<М. Горью~й
висунув завдаr-шн опанування народно"і творчості ш, одне 3 пер­
шорядппх завдинь радяпсьної літератури, яна повинна бути
справді народною літературою. ПJ евчешю па свій час для свого
rшасу цю проблему роав'яаав гепіа.1rьпо». ІІІевчс1-шо <шсмо1пав вс­
шші здобутнп пародної творчості і на цій основі підніс свою
творчість па та,си~і висоний ступінь,> 52 .
51 Яrt заs нача лосп , денні надру1<0ва11і 1930 р . статті 11ро зв'язо1, Шев­
чеш,а ;_i фол1.,1шором ш:~писа 110 фаю·ич 1 10 в 20-х ро1шх. Хара~перно, що ще
1933 р. у статті О. Вед~11щьноr·о «Т. Шевченко та 1,рити1tа>>, яна відбнuала
поглнди тогоqасноrо 1,ерівшщтва Іrн·тптуту Т. Шевчеш,а на ро3вито1, шев­
<1еш<0знанства, зовс і м 1-1е порушувтьсн питання IІJJO дослідженнн цієї
проблеми.
52 ІО. йосип •1 у 1,, ОсобшJвості творчості Шевченка.- «Вісті УАН>>,
1935, .No 2-3, стор. 37-38 і 2~ .
367


Тогочасна І{ритика вульгарно-соціологічних 1инцепц1и в істо­
рії літератури допомагала ствердити тезу про народність Шев­
ченка. Визначення Шевченка як народного поета міцно закріп­
Jrюється в шевченкознавстві другої половини 30-х років. Природ­
но, що фольклорний елемент у <<Кобзарі>> розглядається критикою
JШ одна з провідних озню{ Шевченкової народності.
Проте на перших статтях середини 30 -х років про зв'язо1,
Шевченкової творчості з фольклором помітно позначився ще не­
переборений вплив вульгарної соціології.
Характерною з цього погляду є стаття М. :Криворучка <<Фоль­
клор у творчості Шевченка>>. :Констатуючи, що буржуазна нау1{а
не ставила питання про соціальну й художню фующію фолькло ­
ру в поезіях <<Кобзарю>, сам автор розв'язує це питання аж надто
спрощено. На думку критика, Шевчею{о <<Наполегливо бореться
за подібність його вірша до народної пісні», оскіль1,и фольклор ­
ність <шідвищує соціальну впливовість його поезії серед непи­
сьменного читача>> 53 . Зокрема, М. :Криворучко так пояснював
створення Шевченкового пісенного цюшу часів заслання: << ... він
вдається до фольн:лорних стилізацій, сподіваючи сь передавати їх
~,оли не через дру1,, то принаймні в фоль1шорній традиції>>
(стор. 73). І ю, висново1,: <<llіевчеюю займався фоль1шорною сти ­
лізацією не для формалістичних вправ, а для революційної про­
пагандю> (стор. 74). Вульгаризаторський хараюер такої суто
утилітарної інтерпретації Шевченкових зв'язків з фольклором не
потребує, власне, доведення.
Майже одночасно з статтею М. :Криворучка з'явилася статтн
І. Пільгука «Шевчеющ і фольклор>> . Поряд із загальними відо­
мостями про любов Шевченка до народної пісні, про його фоль­
юrорні записи, про використання в <<Кобзарі>> народнопісенних
засобів, сюжетів та окремих уриВІ{ів стаття стверджує актуаль­
ність цієї проблеми : <<Проблема - Шевченко й фолькJІор
-
в мар-
1,систсь1иму літературознавстві ставиться ян антуальне питання
вивчення Пlевченка>> 54 .
Стаття Пільгу1, а була 1юриспою саме постанов1,ою проблеми
«Шевченк о і фолЬІшор>>. Автор вірно зазначив, що її досJІідження
має йти в трьох напрям1,ах: 1) вивчення фольІ<лористичної діяль­
ності Шевченна, 2) вивчення місця фольклору в творчості Шев­
ченна і 3) вивчення фоJІь1шору про Шевченка. Водночас у цій
статті виявилися й деякі помиJІкові тенденції. Передусім певна
гіперболізація фольклоризму в творчості Шевченка і фантичне
ігнорування поетових зв'язІ<ів з у1,раїнсьним і світовим літера­
турним процесом . За Пільгуком, Шевчеюива творчість це -
<<синтезована народна поезія» (стор. 87 ) . «Ввесь <<Кобзар>> є снон­
денсований згусток народної поезії, що її зібрав, переломив через
свій творчий талант і індивідуалізував ЯІ{ поет Тарас Григорович
sз <,Штур11Л>, 1936, .No 3, стор. 73 .
54 << Літературна критика>>, 1936, .No 4, стор. 76.
368


Шевченко>> '(стор. 87). Ці формулюnання мало чим відрізняються
від того, що писав колись про Шевченка Костомаров . У плані ви-
1шючно фоль1шорних впливів розглядає автор, наприклад, <<Вели­
ний Льох>>, «Розриту могилу>>, <<:Катерину>>. Явно безпідставною
була версія автора про те, що навіть образ ШевчеНІ{ОВОЇ Катерини
запозичено з фольклору: <<Образ знедоленої :Катерини є по суті
фоль1шорним. Ім'я селянки :Катерини часто зустрічається в пі­
снях, в коломийках>> (стор . 80) . <<Безперечно, що і до Шевченко­
вої <<:Катериню> існував образ :Катерини - :знедоленої дівчини.
Взяв сюжет для поеми Шевченко із народних переказів>>
(стор. 81). Пізніше Т. :Комаринець вірно зауважив з цього приво­
ду, що наявність розповідей про якусь 1,онкретну по1,ритку - це
ще не фольклор. Твердження статті про те, що Шевченко пере­
носив до <<:Катериню> <<Народні мотиви про покритку>> (стор . 81),
до певної міри затушковувало оригінальність поета в розробці
теми покрит1ш : ще М. Сумцов свого часу довів, що ставлення до
понритки Шевчеш,а і народної пісні зовсім неодню{Ове.
Ми тому звернули увагу на хиби статей І. Пільгуна та М. :Кри­
воручка, що в них явно відбилися денні загальні тенденції доби
в осмисленні . місця фольклору в творчості Шевчею,а . Разом з
тим, попри всі свої недолі1ш, ці і подібні до них статті були ко­
рисн і вже тим, що звертали увагу літературознавців па значення
проблеми, яна тривалий час недооцінювалась досл:іднинами.
Наступні статті Пільгу1,а з цієї ж проблеми - <<Шевченно
-
фоль1шорист>> 55 і <<Бал ади в у1,раїнсь1,ому фольнлорі й балади
Пlевченна>> 56 популяр изували загалом відомі, але призабуті на
той час фю,ти про Ш евче ннові зв'яз ки з народною творчістю . Зо­
нрема в статті <<Балади в у1,раїпсьному фольнлорі ... >> йдеться про
залежність мотивів і сти лю побутової бал ади lllевченна ( <<При­
чинна>>, <<Тополю>, <<Лілею> та ін.) від народної пісні (Шевченкові
історичні балади не роз глядаються) - питання, що його дослі­
джували ще в ХІХ ст. М. Петров, М. Даmневич, І. Франно та ін.
Тема <<Шевчеш,о і фольклор» у передвоєнні ро1,и стає надзви­
чайно популярною в mевченнозпавстві . Статті па цю тему дру-
1,уються, особливо ювілейного 1939 р., ян у нау1{0ВИХ збірниках і
літературних ,нурналах, так і в газетах. Далено не всі вони :мали
спр а вді дослідницький харан:тер, але вже сама кількість їх свід­
чила про істотні зрушення в підході до вивчення цієї проблеми.
Згад аймо тут тіль1ш основні з тогочасних статей па цю тему .
Значпа час тина пр аці І . Гончаренка <<Як працював Шевченко>> 57
присвяч ен а фо льн:л орному елементу в Шевченковій поезії. Автор
вірно з астерігав, що великою помилкою було б зводити народ-
55 • «Літературний журнал», 1939, No 1.
56 Учені запис1ш Х а р1,івського універсптету, No 17, Труди філолог.
фанультету, No 1, Х., 1939.
57 <<Літературна 1,ритика>>, 1937, No 3. У нау1,ових записках «Радянське
л ітературознавство» (1938, No 2-3) цю розвідку надруковано під назвою
<<3 твор чої лабораторії ШевченБа>>.
369


ність Шевчепна до фольнлорності. Проте сам не униr, деюшї од­
нобічності, пов'язуючи, наприrшад, віршову форму <<Н'аюшзу>~,
<<ІОродивого», <<Неофітів>> з фольrшорними впливами.
Л. Суначов у статті <<Сатира ШевченІ{а>> 58 поставив питання
про сатиричний фольнлор яr, про одне з основних джерел Шев ­
чеш,ової сат1іри. Щоправда, аргументн.ція автора не в усьому пе­
ренонлива, осr,ільюr Шевчеш,о рідно вин:ористовував r,ош,ретні
сюжети й ситуації саме сатиричного фольнлору. Фольнлорпа
традиція відбилася в сатирі <<Кобзарю> переважно в образній мові,
в епітетах, порівняннях, метафорах тощо. В цьому розумінні мож­
на говорити не стільюr навіть про вшrин на ІПевчеНІ{ОВУ сатиру
власне фольrшору, с1,іль1ш про виr,ористания ним усього багат­
ства ~,омічних відтіш,ів народної мови .
Ювілейного 1939 р. в пауr,ових збіртпшах і журналах з'н ви­
лось нільна rшаліфіновапо написаних статей на тему <<Шевчеrшо
і народна творчість>>: П. Волинсьного «Шевченно - народний:
поет>> 59 ; В. Острина <<Шевченно і народна пісню> 60 ; М. Потапчи­
на <<Фольнлорні джерела творчості Шевчеш,а>> 61 ; І. Айзенmто ­
rш <<llіевченl\о і фольrшор>> 62 та ін.
Зупинимось на ве.шшій статті І. Айзепmтоl{а, Яl\а під назвою
«Робота пад фольrшорним матеріалою> увійшла до 1шиж1ш того ж
автора <<Яr, працював ІПевчеш,о>> ( 1940). Автор поставив питання
про еволюцію погляді.в Шевченка на фоль1шор. <<Ці погляди Ше в ­
чешш сформувались у нього не відразу і лпше через деян:ий час
після початr,у поетичної роботи. Перші його літературні спроби,
такі твори, ю, <<Причинна>>, «Тополю>, <<Перебендю> та ін. значно
тісніше зв'язані з тогочасною літературною традицією, ніж без­
посередньо з уr,раїнсьним фольrшором. Фольrшоризм цих творів
виступає особливо чішо лише в аспеr,ті всієї дальшої діяльності
ІІlевчеш,а; часто бува ва,ю,о встановити, чи знав поет те чи інше
фольrшорне джерело, бо безпосередньо його впливу майже не від­
чувається на фоні впливів ю1ижпих, переважно романтичних>> 63 .
У цnому розумінні автор вживає навіть термін <<умовна народ­
ність>> стосовно до ранніх поезій ШевL1епт,а (стор. 106). Еволюція
поглядів поета па фольrшор пов'нзується з переходом його під
романтизму до реалізму та з розвитном його суспільної свідомос­
ті в період <<трьох літ». Тут досліднин змушепиіі визнати: <<У нас
немає даних ДJШ харантеристини послідовних етапів цієї еволю­
ції .. . >> (стор. 107). Тепер <<на противагу еr,зотиці поет висуває па
перший план прогресивне, демоr,ратичпе, гуманістичне звучання
фольrшору>> (стор. 113). <<Цей підхід дn фольrшорного матеріа-
58 «Літерат урна 1чн1т1ша», 1937, .No 3.
59 <<Збіршш пам'яті Т. Г. ІlІевчеrша», Н:.- Х. , <<Рад. ШІ{ола», 1939.
60 Науr,ові за писюr І{иївського nед і нституту, т . 1, К., 1939.
61 Науков і записки Хар1,івсм,ого педінституту, т. 2, Х., 1939.
62 «Літературна І{ритина>>, 1939, .No 2-3.
63 І. А й з е н шт о r,, ЯІ{ працював Шевче1шо, К., «Рад. писr,менпию>,
1940, стор. 105-106.
370


лу - па противагу псевдофоль1шорним вправам романтиків, мп
назвали б його реалістичним>> (стор . 113). Я1, зразо1, таного реа­
лістичного осмислення фоль1шору автор називає поезію <<У бога
за дверми лежала сокира». <<В цьому сполученні близь1,ості до
фольклорного джерела з ідейною насиченістю, в цьому пра гненні
до народної простоти, до ви1,оріпепшr будь-ю,ої навмисної е~,зо­
тrши - весь фоль1шоризм Шевченка'> ( стор. 114) .
.Позитивною
рисою статті Айзеншто1,а є прагнення розгляд а тп
lllевчеш,ів фоль1шоризм не статичнп, а в розвитr,у, не ізольовано
від літературної та суспільної еволюції поета . Можна загалом по ­
годитися й з висною,ом про, с1шзати б, реалістичний в основному
хара~пер фоль1шоризму зрілого Іlіевчешш. Rодночас у цитованій
статті наявні й вразливі місця. Навіть для молодого Шевченна,
поета-романтrша фоль1шор завжди - щось більше, ніж е1,зотюш .
Автор статті фа~,тично поставив під сумнів безпосередній вплив
народної пісні ш1 ранню творчість поета, визнаючи лише посеред­
юи вплив - через романт1шів. Тогочасна романтична поезія
(і українсьт,а, і світова), б е зперечно, наштовхувала молодого пое­
та па винористанпя ноетини унраїнrьної народної пісні, але й на­
родна пісня, в свою чергу, полегшила lПевчепкові сприйняти і
творчо засвоїти тогочасну романтичну поезію, допомогла йому
зробити перші 1'ро ни в літературі. Художні емани майбутнього
поета ще з дитячих ронів формува лися під переважним впливом
україпсь1,ого фольн л ору. Це був той підготовчий грунт, на який
згодом падали зерна літературних впливів . 3 цього погл яду засто­
сування терміну «умовна наро дність» до творів цього типу н авряд
чи виправдане, хоч ян виразно відбиш1ся літературні впливи, сн а­
жімо, па баладі <<Причинна>>.
Найбільші досягнення радян сь1, ого шевчею,ознавства в роз­
робці проблеми <<llіевчеш, о і фольн.лор>> у передвоєнні рою~
пов'язані з виходом з біршша <<Пам'яті Т. Г. lПевчею,а>>, підготов­
леного до ювілею 1939 р. установами АН УРСР. У збіршшу опуб­
Jrі1, овано три цінні розвідни з цієї проблеми: П. Попова <<ПІевч ен­
но і російсьни'й фоль1шор>>, Дм. Ревуцьного <<Шевче~шо і народна
пісня» і М. Грінченка <<llіевчеюю в народній пісенні й творчості>>.
П . Попов у статті <<Шевчеющ і російсь т<Ий фоль1шор>> зафі1, ­
сував і прокоментував усі зrад1ш про російсь1шй фоль1шор у
Ш е вчешшві й літературній сп адш:ині. Можна нонстатувати. що
т ому роз нідни до сл ідшш майже вичерпав, залишивши своїм на­
ступнинам тільн:и деяні уточнення.
Розвід1ш М. Гріпч е нп а «ІПевченно в народній пісенній твор­
чості>> (вона nnійпша з годом до монографії того ж автора << Шев­
ченко і музюш>>, К., 1941) - на тему про народну музичну про­
ду1щію на слова Ш. евчеrша. Висновюr Грінче1ша базуються на
аналізі 75 народних музичних творіn на тенсти 35 Шевченкових
поезій. Автор аналізує типи та~,ого музичного фольклору (ромап­
сово-пісенні, ліричні, епічні, танцювально-пісенні тощо), хара1п е р
змін і переробон Шевчепнового теr,сту (заміна ОІ,ремих слів,
371


додавання слів, скорочення, перебудова змісту). Один з висною,ів
автора: <<Читати <<Кобзаря• Шевчею,а народ став по -своєму: став
співати його>>.
Розвідка Грінченка написана на високому науковому рівні.
Але головну увагу автор-музикознавець приділив не фоль1шорній
трансформації Шевченкових творів в устах народу, а саме народ­
ній музиці на ті твори. Розробку теми, вперше порушеної Грін­
чеююм, у післявоєнні роки в різних аспектах продовжував
О. Правдюк.
Праця Дм. Ревуцького <<Шевченко і народна пісню> - це фан­
тично невелика монографія. Того ж року й під цією ж назвою
вона вийшла онремим виданням. Написано її немов у розвито~,
давньої статті Д. Ревуцьного про улюблені пісні Шевченка, на­
друнованої 1927 р. в коментарях до IV тому Повного зібрання
творів. Автор свідомо винлючив з поля дослідження проблему
впливу фольнлору на Шевченкову творчість, хоч побіжно її по­
рушує. Зміст праці Ревуцького - дослідження фоль1шористичпої
діяльності Шевченна і місця народної пісні в його житті. Дослід­
ню, проаналізував чи не всі згад1ш про народні пісні в Шевчеп­
новій спадщині та спогадах про поета і уважно простудіював його
фольклорні записи. Тут уперше опубліновано чотирнадцять Шев­
ченкових записів народних пісень. Усі записи прокоментовано
з наведенням відповідних паралелей. Упорядники публікації
фольклорних записів Шевченка в десятитомному і шеститомному
академічних виданнях його творів багато чим с1юристалися з сту­
дії Дм. Ревуцьного. Ця праця видя.тного фольклориста належить
до вищих здобутнів шевченкознавства передвоєнних років.
Першою спробою задовольнити потребу в монографічних пра­
цях про творчий зв'язок Шевчt:~нка з фольнлором стала книжю1
Ф. Колесси <<Студії над поетичною творчістю Т. Шевчешш>>, ви­
дана у Львові напередодні возз'єднання Західної України з УРСР.
Кшпю,у Ф. Колесси складають, власне, дві монографії, органічно
пов'язані одна з одпою: <<Фольнлорпий елемент в поезії Т. Шев­
чею,а>> і <<Віршова форма поезій Т. Шевчеш,а>>. Ошілью1 назву
<<Студії над поетичною творчістю Т. ПІевчеш,а>> видру1,овано па
обкладинці книжни, а на титульній сторінці стоїть <<Фоль1шорний
елемент в поезії Т. Шевченшо>, в літературі вона звичайно фігу­
рує під цією останньою назвою. Друга студія - про віршову фог ­
му поезій Шевченка - доповнює першу в тій частині, де розгля­
дає вплив нарднопісенпої ритмі1ш на ІПевченків вірш (оцію,у
цієї праці див. у розділі <<Віршуванню>). Тут варто тільтш згадn­
ти, що автор правильно розв'язує питання про місце народнопі­
сенної рит:мі1,и в Шевчеюювпму віршуванні, не перебільmуючп
й не применшуючи її вплив.
Монографію <<Фольнлорпий ' елемент в поезії Т. Шевчею,а>>
складають розділи: Вступна частина; 1. Значення народної пісні
в житті й творчості Шевченка. Етнографічний напрямо1,; 2. Мо­
·сиви народних пісень і дум у Шевченкових поезіях розповідного
3ї2


змісту; 3. Історичні поеми. Балади. Поетичні повісті; 4. Призна ­
ки народнопісенного стилю в поетичній мові Шевченка; Виснов­
ки. Мету своєї роботи дослідник визначив так: <<Найпильнішою
справою досліду в цьому напрям:ку вважаємо зібрання фантич­
ного матеріалу, а саме - вназання тем, мотивів і засобів поетич­
ної образної мови, перейнятих Шевченком із народної пісні, щой­
но на цій підставі можлива докладна аналіза поетичних творі&
Шевченка, яна й вияснить, наскільІ{И і як саме покористувавсн
поет народнопісенними взірцямю> 64.
Перші три розділи монографії і нвляють собою надзвичайно
цінний і досі не перевершений за повнотою охоплення матеріалу
огляд фольклорних мотивів і образів, які в тій чи іншій формі
відбилися в Шевченновій поезії. Автор визначив фольклорні дже­
рела десятr,ів творів <<Кобзарю> або окремих частин творів і таким
чином збагатив пауr{у відомостями про генезу багатьох Шевчен­
кових поезій. Тобто монографія :Колесси присвячена переважно
безпосередньому впливу кою,ретних народних пісень на поезії
<<:Кобзарю>. Значно менше уваги приділив автор впливу фольrшо­
РУ на поетину й естетику Шевченка в цілому (за виннтком вір­
шування, про що йдеться в його наступній студії). Частково цю
проблему порушив він у четвертому розділі <<Признани народно~
пісенного стилю в поетичній мові Шевченна>>,_ де справедливо
констатував: «І-Іаш огляд тем: і мотивів ук:;~аїнсьюrх народних пі­
сень і дум, ш,і винористовує Шевченно в своїх поезіях, дале1ю ще
не вичерпує цілого обсягу, в ю,о:м:у виявляється вплив народної
поезії на його творчість; ще сильніше й у ширшому обсязі ви­
ступає цей вплив у мовній і стилістичній сторінці Шевчею,ової
поезії>> (стор. 91). У цьому розділі знаходимо стислу характери­
стину дев'яти <<Народнопісенних ознак Шевченкового поетичного
стилю>>: народно-пісенних епітетів, порівнянь, символів, метафор,
синонімів, синтаксичних паралелізмів, образних паралелізмів,
ланцюгових сполуr,, заспівів.
<<Не всюди могли ми тут глибше входити в питання,- писав
автор у виспою,ах,- яку ролю відігравали ці мотиви в номпозиції
поодиноrшх поезій Шевченка, в їх генезі, бо для того треба б роз­
глянути іноді цілий компленс питань, що торr,аються розвитн:у
Шевченкової творчості, його психоідеології, біографічних даних,
літературних впливів і т. ін. Усе це вибігає поза рамці нашої під­
готовчої студії й повинно бути предметом: монографічних праць,
присвнчених поодино1ш:м: поезіям ... >> (стор. 95-100). Ми не пого­
димось з автором у надто скромній оцінці його студії лише ю,
підготовчої до майбутніх досліджень. Але його думка про те, що
проблему <<Шевчепно і фольнлор>> неможливо вичерпати в одпій
якійсь монографії, бо вона пов'язана з <щіли:м: номплексом пи­
тань>>, яні виходять за рамrш: суто фоль1шорних досліджень (есте­
тиr,а Шевчепна, психологія його творчості тощо), є, безперечно,
64 Ф. І{ о лес с а, Студії над поетичною творчістю Т. Шевченка, стор . 8.
373


вірною. Проте шлях до розв'язання цієї проблеми лежить не тіль­
ни через монографії, присвячені онремим поезіям <<Кобзарю>, а й
через дослідження різних питань взаємин Шевченна з фольrшо­
ром і Шевченнової творчості взагалі.
Ф. Колесса не обмежився фінсацією ноннретних фольклорних
впливів на Шевченнові творн, а прагнув зафінсовані фанти уза­
гальнити й осмислити. На відміну від багатьох своїх попередни-
1,ів, він дален:ий від абсолютизації місця народної пісні в поетич­
ній системі автора «Кобзарю> і розглядає фольrшор лише ян один
з елементів, що формували Шевчеюш-поета. За Колессою, вплив
народної поезії найсильніше виявився в першій добі Шевчеш,о­
вої творчості, переважно в ліричних поезіях, складених у пісенній
формі, а також у баладах і деюшх історичних поемах. <<Та в мі­
ру того, ю, Шевченно, поглиблюючи свою ідеологію, починає
захоплюватися політичними й суспільними питаннями і що раз,
то частіше звертається до широної форми поетичної повісті, в
міру того, ян над ноломийновим розміром починає брати верх чо­
тиристопний ямб, а над строфовою будовою - стихічна сполуrш
віршів із частим уживанням переносів < ... > - вплив народної
поезії очевиднч1,и меншає. Все ж татш: в ліричній групі Шевчен­
r,ових поезій він удержується, - правда, вже в меншій пропор ­
ції - до самого нінця .. . >> (стор. 101) . Цей висново1, дослідника
в основі своїй є вірним, але потребує досить суттєвих уточнень і
r,ореl\тив. Вірним він є в тому розум і нні, що в перші роки Шев­
ченнової творчості його залежність від фольнлорної образності,
ритміни, тематrши була більш безпосередньою й очевидною і що
в наступні роки разом з ідейно -творчим розвитrшм поета, поглиб ­
ленням його тематиrнr й індивідуалі;:;ацією художніх засобів ніль ­
н:ість безпосередніх наслідувань фольrшорних форм і мотивів
меншає. Але моіr,емо говорити лише про відносне зменшення
фольr,лорного впливу на Шевченна. По-перше, і в зрілій його твор ­
чості були періоди, r,оли поет св ідомо наслідував народнопісенні
форми й мотиви - згадаймо його пісенний циrш часів заслання,
в яr,ому фольrшорний вплив мало сназати <<удержується>> - домі­
нує. По-друге, при зменшенні очевидних наслідувань народно­
пісенних форм глибинний вплив фольнлору на Jllевчеш,ову. твор­
чість не зниr,ав ніколи і виявлявся не тільюr в янійсь одній групі
і-іого поезій. В цьому зв'язку треба снаsати, що Колесса дещо зву­
жував сферу Шевчеш,ов:их зв'язні.в з фольнлором лише фантами
наслідування мотивів, ритміки і почасти стил істини народних пі­
сень, не враховуючи саме глибинних впливів фольнлору на
художнє мислення ІПевченна, його естетиr,у тощо і навіть не за­
вжди беручи до уваги 01,ремі стилістичні впливи . Звідси його по ­
мишюва думна: <<Одначе переважна частина поетичних творів
НІевченна не виявляє майже віяних зв'язків з народними піснями
й думами, бо обертається в сфері, не доступн ій для народної пое­
з і ї, і підноситься над її рівнем цілим своїм складом, ідеологічним
під1-шадом і доспособленим до того висловом. Сюди належать:
374


1) саме найцінніші, найглибші змістом ліричні поезії ІІІевченна,•
зложені переважно чотиристоповим ямбом, головно в часи арешту
й заслання; 2) майже всі політичні поеми llleвчerшa; 3) поетичні
повісті Шевченr,а (переважно)>> (стор. 102). Щодо уривr,ів і сти­
лізацій народних пісень, внраплених у ці твори, то вони - тільют
<<Дрібні інr,рустації>>.
Зрозуміло, чому, снажімо, політичні поеми Шевче1ша зовсім
випали з поля зору досліднина: за вмістом і формою вони здалися
йому пов'язаними з літературною традицією, а онремі народнопі­
сенні звороти й засоби надто <<іннрустаційнимю>, щоб брати їх до
уваги. Категоричність твердження Колесси про те, що «переваж­
на частина>> Шевчею{Ових поезій <<Не має нічого спільного з на­
родними піснями й думами» (стор. 8), пояснюється й полемічною
спрямованістю його праці проти тогочасних послідовниr,ів Кулі­
шевої думни, ніби для Шевченна народні пісні були за <<єдиний
взірець тону й еману>>.
Як не натегорично висловлена наведена думr,а досліднина,
вона вступає в суперечність з матеріалом йпго роботи, передусім
з розділом <<Признани народнопісенного стилю в поетичній мові
Шевчею{а». Очевидно, відчуваючи цю суперечливість, автор ро­
бить тане істотне застереження: <<Одне, що зв'язує усі групи
Шевченнових поезій,- це його мова, оригінальний Шевчеинів
стиль ... на відтворення його стилю мусили мати -безперечно вели­
н:ий вплив народні пісні й думи, ш, ттоr,азують перейняті з пих
образні вислови й зв о ротю> (стор. 102).
Таr,им чином, Колесса зрештою визнає універсальність впли­
ву фольнлору на ШевчеНІ{ОВУ творчістr,, хоч і фіr,сує в своїй пра­
ці переважно фанти безпосередніх наслідувань або поетових від­
штовхувань від 1,оннретних фоль1шорних зразн:ів.
Монографія Ф. Колесси на лежить до тих дуже нечисленних
праць mевченнознавців Галичини 20-30-х ронів, на яr,их не по­
значився вплив націоналістичної ідео.;югії. Щоправда, не знайде­
мо в ній і соціального осмислення літературних фантів (за І3И­
нят1,ом хіба одного : автор піднреслює: lUевченно був ближчий
від інших романтинів до фольнлору через <<його нр013НИЙ зв'язо1,
з народною масою») (стор. 16). Попри свої методологічні хиби,
онремі невдалі формулювання і прогалини в охопленні матеріалу,
праця Ф. Колесси й досі не втратила свого значення ш, одне з
осповпих досл іджень з проблеми «Шевчеш,о і фо.ттьнлор>>. У піс­
JІЯllОЄНПОМУ шевrrеНІ{ОЗІІавстві <<Стуттії п::in поетичною творчістю
Т. Шевчею,а>> не знайшли одностайної оцішш. Тю,, на думлу
М. l{омаринцн, <шо1шавши в основу свого дослідження формалі­
стичне, чисто зовн ішнє зіставлення поезії Шевчею,а з народною
творчістю, Ф . Колесса прийшов до помилнових тверджень, нібито
<шплиn народної поезії виявляється найсильнішим в першій добі
Шеllченнової творчості» 65 . Вище ми звертали увагу на потребу
60 Т. І, ом ар 11 11 е ц ь, Шевче1шо і народна творчість, н:., Держлітпидав
~'щ1аї1111, ![)UЗ, стuр. 14..
375


певних корективів і уточнень у формулюваннях Ф. Колесси про
еволюцію фольклорних впливів па Шевченка. Проте думка про
найсильніший вплив фольклору саме <<в першій добі Шевченкової
творчості>> загалом відповідав фю,там (у цьому Т. Комаринцю
справедливо заперечив і рецензент його 1шижки О. Мишанич 66 ).
Безперечно, не можна погодитися й з оцінкою праці Колесси ю,
<<формалістичної>>. Іншої думки про «Студії ... >> цього дослідника
Г. Сидоренко: «Найбільшу цінність серед робіт ювілейного року
становить книга акад. Ф. Колесси <<Студії пад поетичною твор­
чістю Шевченка>> 67 • <<Слід сказати, що Ф. Колесса дал01шй
від наміру спростовувати залежність Шевченка від народнопісен­
них традицій. Він лише прагне всіма засобами довести, що ве­
линий поет був перш за все творцем, якого сформував і
наділив своїми рисами поетичний геній народу>> (стор. 28). Оцін­
на Г. Сидоренко праці Колесси нам здається ближчою до
істини.
Велике значення для правильної методологічної розробки
проблеми <<Шевченко і фольклор» мала доповідь М. Рильсьного
про поетику автора <<І{обзарю> на VI ювіJrейному пленумі СРП
влітку 1939 р. і па Шевчепнівсь1,ій сесії АН УРСР і СРПУ в бе­
резні 1942 р. в Уфі. Доповідь поета-академі1,а об'єктивно проти­
стояла вульгаризаторсь1шм тенденціям <<зафольrшоризувати»
Шевченка, що намітилися в другій половині 30-х років, коли тема
<<Шевченко і фольклор>> стала ніби <<:модною>>. Доповідач висту­
пив, зокрема, проти розуміння Шевченкової народності як про­
стонародності та проти тлумачення поетики <<Кобзарю> як виключ­
но фольклорної . Аж ніяк не заперечуючи, що <<своїм світоглядом,
усією системою мистецьких образів і засобів Шевченко дуже близь­
ний до народної творчості, що сторінки його творів рясно переси­
пані фольклорними елемептамю> 68 , доповідач наголосив па тому,
що в <<Кобзарі>> в чимало поезій, безпосередньо не пов'язаних з
фольклорною традицією, і що з роками ІПевчепкова поетика на­
бирала дедалі більше індивідуального харю,теру. Цю дум1,у автор
доводив прюшадами еволюції Шевченкового епітета й ритміrш
<<Кобзарю>.
Активізація інтересу до проблеми взаємин Шевчею,а з фоль­
ююром виявилася і в тому, що з другої половини 30-х років
поновлюється збирання фольклорних матеріалів про поета. Го­
туючись до ювілею 1939 р., Київський університет і Інститут
унраїпського фольrшору організовують експедиції по запису шев­
ченківських матеріалів. 1940 р. АН УРСР видав збірник легенд
і переказів про поета - <<Т. Г. Шевченко в народній творчості>>
з вступною статтею юшд. Ю. Соrюлова <<Народні легенди про
66 Див. <<Народна творчість та ет1ІОграфіш>, 1964, No 2, стор. 96.
67 Г. К. Сидоренко, Ритміка Шевче1ша, стор. 27.
68 М . Р и ль ський, Поетика Шевченна. - Наукові запис1ш Інституту
мови і літератури АН УРСР, т. !І, К, 1946, стор. 23.
376


Шевченка>> 69 . У статті є ці1іаві думки про бл:изьІіість легенд про
Шевченка до народних мандрівних сюжетів: <<Тарас Шевченко
< ... > стає дуже подібний до героїв традиційних селянських ІШ­
зок про кмітливих мужиків, солдат, розбійницьких отаманів, які
проникають в оточення своїх гнобителів і своєю спритністю лиша­
ють їх у дурнях>> 70 .
Єдиною працею з проблеми <<Шевченко і фольклор>> у роки
Вешшої Вітчизняної війни була доповідь П . Попова, виголошена
па шевченківсьюи сесн АН УРСР і СРПУ у березні 1942 р .
й опублікована того ж року під назвою <<Погляди Т. Шевченка
на фольклор>> у No 5-6 журналу <<Українсь1іа література>>. Зго­
дом цю ж статтю в дещо розширеному варіанті і з деякими змі­
нами автор опублі1іував у наукових записнах <<Радянське літера­
турознавство>> (No 16, :К., 1952) і виголосив як доповідь па першій
шевченнівсьній 1шнференції 1952 р. (див. <<Збірник праць І і
11 наунових шевченнівсьІіИХ Ііопферепцій>>, К, 1954). Між дру­
гою і третьою публі1шцією відмінностей фантичпо немає. Мета
розвідки П. Попова - висвітлити погляди Шевченка па фольк­
лор. Творче використання народної поезії в <<Нобзарі» автор не
розглядає. Він обстоює думну про прогресивне і навіть револю­
ційне значення Шевченка в історії унраїнсьної фольнлористю,и
і з цього погляду аналізує висловлювання поета в <<Журналі>>,
передмові 1847 р. та інші матеріали. Поряд з правильними мірку­
ваннями знайдемо, проте, в його статтях і дею,і помилкові дум­
ки. На наш погляд, невиправданим є автоматичне перенесення
деюшх загальних визначень історичної ролі Іllевчеш<а (револю­
ційний демонрат, ОСНОВОПОЛОЖНИІ, нової украЇНСЬІ{ОЇ літератури)
на його фольклористичну діяльність, а також тенденція тлумачи­
ти автора <<Нобзарю> як теоретика фоль1шористики. Наше заува­
ження можна проілюструвати таними цитз.тами: <<Т. Шевчешіо
па Уrіраїні став осповоположшшом не тілью1 пової літератури,
а й нової науки про народну творчість, основоположником нового,
прогресивного, революційно-демократичнuго напряму в унраїп­
ській фольклористиці>> 71 . <<Шевчею{О один з перших установив
значення передової усної творчості ян важливого фактора пере­
будови життя... » 72 Нема підстав припиrувати поетові дум1іу,
«Найкращий засіб пізнати народ таюrм, fШим він є насправді, є,
за Шевчешіом, народна творчість: думи, пісні, народні розмови ... >>
(стор. 170). Сам Шевчешш ніде не твердив (нема цього і в його
передмові 1847 р., про яну йдеться), що фоль1шор є <шайrіращим
засобою> пізнання народу. Не можна погодитись і з твердженням
автора статті, ніби відмінність у поглядах на фольклор позначи~
лась на взаєминах Шевчешіа з його сучасни1іами: «Як тіль1ш ця
69 Упорядники - Д. Кушнареrшо, П. Гонтаренко, М. Родіна.
70 Т. Г. Шевченко в народній творчості, стор. 7.
71 «Радянське літерагурознавство>>, К., 1952, .No 16, стор. 17 .
72 <<Українська література>>, 1942, No 5-6, стор. 175.
377


.нонцепція Шевчею{а ціл.ном визначилася, це було єдиним
з приводів для остаточного його розходження в поглядах і роз­
ходження в особистих стосуннах з унраїнсьними (почасти росій­
сьr,ими) офіціально визнаними фоль1шористами: :Мю{с:имовичем,
HyJJimeм, Лукашевичем, Ностомаровим, Афанасьєвим-Чужбин­
сьrшм, Далем і іншими>> (стор. 175).
Таюrм чином, стаття П. Попова (у всіх своїх редющіях), з од­
ного бону, була корисною, осІ{ільки продовжувала в 40 - 50-х ро­
нах розробІ{у прuблеми, за ЯІ{У інтенсивно- взялися передвоєнні
досліднини, і звертала увагу шевченнознавців на значення цієї
проблеми, а, з другого боІ{у, на цій праці позначились деяп:і вади
тогочасного літературознавства.
У другій половині 50-х років з кільІ{ома статтями з проблеми
<<Іllевченко і фольнлор» (вони згодом увійшли в його ннижку)
виступив Т. Номаринець.
Великим досягненням у вивченні діяльності Шевчешш -фольІ{­
лориста було перше повне видання його записів народної твор­
'ІОсті в VI томі Повного зібрання творів в деснти томах, що ви­
йшов 1957 р. У цьому томі надруновано 61 запис, з них 19 -
опублі1{овано вперше (видання шшючає ТаІ{ОЖ записи не Шев­
чеш{овою ру1,ою в ;;льбомах поета). ПубліІ{ацію записів і при­
мітни до них підготував нолеІ{ТИВ Інституту літератури
ім. Т. Г. Шевченr{а. Вступні зауваження написали М. Грудниць­
на і П. Приходьно.
1959 р. опубліновано монографію Є. Нирилюна <<Т. Г. Шевчен­
но. ї-І{иття і творчість», в яній, поряд з іншими чиннинами, яні
фоrмували творчу особистість Шевченка,- суспільними, літера­
турними, - розглядається і фольнлор. Хараr,теризуючи зв'язок
з народнопісенною традицією поезій Шевченна, автор спирається
на спостереження, нагромаджені його попереднинами - І. Фран­
rюм, Ф. Нолессою та ін. Сама проблема <<ІІІевчеш,о і фольклор>>
оснітлена на сторіш{ах монографії методологічно правильно -
автор пе хибує ані па перебільшення, ані на недооціш,у значен ­
ня фоль1шорної традиції в поетичній системі автора <<Нобзарю>.
У 60-х ронах питанню Шевче1шош,іх зв'яз1{ів з фош,1шором
чимало уваги приділяє журнал <<Народна творчість та етногра­
фію>. Статті, що публіІ{уються у ньому, різні за своїм науновим
рівн ем і харю,тером. Деяr{і з них мають більше нау1{0во-популяр ­
ний, ніж дослідз:ицький харю,тер.
Стаття Г. Сухобрус <<Т. Г. Шевченно про фольrшор>> 73 написа­
на в розвиток зга)l;аної вище статт і П. Попова на цю ж те ­
му. Основна теза авторrш - «Ш евченно справедливо вважаєтьсн
73 <,Народна творчість та етпограф іш>, 1961, J'io 1, стор. 30. (3 деюшми
відмінами стаття ввійшла ЯІ, 01,ремий розд і л - «Роль Т. Г. Шевченна
у зміц ненні у1,раїнсьно-рос ійсьни х фольтшорних зв'язнів» - до ннипr
<< У1,раїпсь1,о-російсьні фольклорні sв'язю1 ... в освітленні вітчизняної нау1ш
першої половини ХІХ ст.>>, Н., 1963).
378


основоположнином революціі'шо-демонратичної фольклористи1,1r>>
(стор. 30). Поряд з правильними оціюшми, стаття Г. Сухобрус
містить ряд помилнових харантеристю,. Невірною нам здається
сама тенденція тлумачити Шевчею,а ш, ученого-фольнлориста -
теоре_тина «революційно-демоr,ратичної фольн.лористиню>. Твер­
дження авторни, що Шевчею<а своєю «діяльністю історию1,
художшша і фольrшориста розхитував догматичні настанови бур­
жуазної науни>> (стор. 33), є позаісторичним, оскільни в умовах
1,ріпосницької Росії часів Шевчен:1,а буржуазна фоль1шористю,а
та історична нау1,а ще не сформувалися. Не доведеною є й дум1,а;
що в солдатсьному середовищі Шевчеш,о поглибив свою обізна..:
ність <<з билинним епоёою> (стор. 36).
Серед інших пуfіліr,ацій про ІПевчеш<а в журналі <<Народна
творчість та етнографію> варто згадати нарисні науr<ові або нау-
1шво-популярні статті І. Пільгуrш, О. Правдюна, Д. Кушнарею,а,
J-0 . Ступана, 13. Замлинсь1,ого 74 та ін. До нращих публі1шцій
журналу належать обидві статті О. Правдюна. Розвідrш <<Збирач
народних пісень)> доповнює відоме дослідження Ревуць1<0го про
Шевченна-фоль1шориста новими цінними матеріалами й спостере­
женюrми. Згадаймо деяні з них. Досліджуючи хараr,тер Шевчсн­
І{ових записів народних пісень, автор прийшов до висновну, 11.1 ,0
01,ремі пісні Шевченно записував зі співу, ШJ rдо_ nназує ттостт; 'ТІ­
ність їх фі1,сації, пропус1, 01,ремих ряднів, прочерни тощо. До­
слідшш подав відомості про дешпrх записувачін та винонанців
записаних Шевчешшм пісень - Мартина Липсьrшго, П. Чуйневи­
ча. У розвідці Правдюна вияладепо наслідни повторного фінсу­
вання записаних ІПевченном у певній місцевості пісень (зазна­
чається, ЯІ{і пісні не збереглися) і порівняння ІПевчеюшвих
записів з іншими. Висново1, автора ці1,авий, хоч, може, й надто
1-атеторичний: <<Якщо ми знаходимо варіанти, близьні до Шевчеп­
кового запису, пісня ціш{ом народна. Яr{ЩО ж таких варіантів не
знаходимо, у нас є підстави твердити, що пісня записана Шев­
ченком у творчі.й трансформації>> п_ Важливою є дум1{а дослід­
ниr,а про те, Щ() грансформовані народні піені є творчими імпро­
візаціями і <<являють собою не доr{ументальні запиеи народних
пісень, а імпровізований ВИJ{Лад їх оr,ремих мотивів>> (етор. 38) .
74 <<Народна творчісп та етнограф і я», 1961, .No 1: І. П і ль гун, Жіноча
доля в народній ліриц і та ліриці Т. Г. Шевченна; О. Пр а в д ю 1,, <<Кобзар,>
Т. Г. Шевчеюш в музичному побуті у1,раїнсь1,ого народу; йог о ж, Пісні
народні на c;rGna Т. Г. Шевченна (доб і р1ш з нотами); Д. Куш п арен 1, о,
Народна творч і ст 1, про Т. Г. Шев,1енка;
«Народна творчість та етнографія», 1961, .No 2: Д. Куш нар е нко,
Т. Г. Шевче1шо - збирач фоль1,лору; <<Народна творчість та етнографію>,
1962, .No 4: Б. Ст у п ак Фольнлор у «Бу,шаре юж н оруссном>> Т. Г. Шев­
•1енна; «Народна творч і сть та етнографію>, 19ь4, .No 2 : В. 3 а мл и н сь 1, и й,
Народнопісенні п ерероб1ш творів Шев•1е1нш на Волині; О. Пр а в д ю 1,,
Збирач народних пісень.
75 <<Народна творчість та етнографін», 1964, .No 2, стор. 37 - 38 .
379


<• Часом над Шевченком-фольклористом брав верх Шевченко-поет.
Деякі пісні він записував не повністю, а лише окремі строфи,
які здавались йому особливо виразними, для використання у
своїй творчості>> (стор. 39) (як приклад, автор згадує про вико­
ристання окремих записів у поемах <<Марина>>, <<Титарівна>>). Ці
міркування досліднина - зовсім новий аспект в осмисленні ·шев­
ченкових записів народних пісень.
Автор розвід1ш звернув увагу й на те, що Шевченко запису­
вав далеко не всі пісні (адже багато пісень він знав напам'ять),
а фінсував найбільш рідкісні, відсутні тоді в друкованих джерелах.
ФоJІьклористична цінність цих записів ще і в тому, що вони
дають можливість виправити або доповнити пізніші записи таких
пісепь.
Янщо згадана стаття О. Правдюка істотно доповнює студію
Д. Ревуцького, то його ж стаття «:Кобзар>> Т. Г. Шевченка в му­
зичному побуті українського народу>> додає дещо нове до праці
М. Грінченка <<Шевченко в народній пісенній творчосrі>> ( 1939).
Цю ж статтю (з деякими відмінностями) вміщено ян: вступну
в збірню<у <<Народні пісні на СJ1ова Тараса Шевченн:а>> (Вид-во
АН УРСР, :К., 1961), яний є першою спробою зібрати народну
музику на слова Шевчею<а. Нрім кваліфікованої вступної статті
(в ю<ій автор Rвертає увагу не стільки на фольклорну трансфор­
мацію Шевченюших текстів, скільки на музичне буття творів
<<Нобзарю> в народному вжитку), перу О. Правдюка в цьому збір­
нику належать також цінні примітки до записів народної музи­
ни (де, коли й від кого записана пісня тощо).
Згодом О. Правдюк видав ще дві 1шижки - збірник <<Пісні
Великого :Кобзарю> (1964) і дослідження <<Т. Г. Шевченко і му­
зичний фольклор України>> (1966).
1963 р. у видавництві АН УРСР вийшов збірник «Народ і
Шевченко>> (з передмовою М. Рильського <<Народ і народний
поет>>), який і досі є найповнішим виданням переказів, легенд,
народних пісень, прю<азо1< і прислів'їв про !Левченка 76 . Цей збір­
нин в1шючає не тіль1<и матеріали виданого 1940 р. тими ш упо­
рядниками збірни1< а <<Т. Г. ІUевченr<о в народній творчості>>, а й
нові записи, зібрані після 1940 р.
€дина монографія з проблеми << Шевченно і фоль1шор», вида­
на в післявоєнні рони,- 1шюю<а Т. :Комариrщя <<Шевченко і на­
родна: творчість>> (1963). Мета праці
-
дослідити зв'язок з народ­
ною поезією Шевченнової творчості 1837-1847 рр.
Нрім вступу, яний вводить читача в історію питання, ннижну
с1шадають розділи: <<Фольнлор у романтичних баладах Шевчен-
1<а», <<Соціально-побутові поеми Шевчепна і фолькJІор>>, <<Народно­
поетичні мотиви і образи лірини та політичних nоем Шевчешш>>.
76 Видання підготовлене Інститутом мистецтвознавства, фоль1шору та
етнографії . Упорлдпию1: П. Гонтаренко, Д. Кушнарешш, М. Родіна,
музичної частини - М. Грінчеюш і О. Правдюк_.
380


В монографії використано великий порівняльний матеріал, зібра­
ний ян автором, так і його попередниками. У ряді моментів
Т. Комаринець доповнює, а де в чому виправляє спостереження
Ф. Колесси (хоч, як зазначалося, він дещо недооцінює його кла­
сичну працю). Зокрема, автор розглядає зв' язок з фольклором
політичних поезій Шевченка та його світоглядну спорідненість
з творчістю народних мас (єдність поета і народної пісні в тлу­
маченні соціального й національного гноблення на У1,раїні,
зруйнування Запорозьної Січі тощо). Т. Н'омаринець харантери­
зує і спорідненість поетини Шевчеш,а з народною (простота ви­
слову, ноннретна образність, метафоричність).
Янщо не спинятись на онремих диснусійних місцях цієї зага­
лом корисної і сумлінно написаної студії, то головний її недолі~,
той, що зв'язок Шевченкової творчості з фольклором досліджує­
ться тут поза зв'язком поета з літературною традицією. Тобто
досліджується саме <<фольнлорний елемент>>, а не взаємодія його
з іншими чинниками, яні впливали на Шевченка-поета. Щоправ­
да, цей недолік (цілком припустимий у працях з яногось коп­
нретного питання цієї проблеми) поділяють з автором і більшість
інших дослідників.
У шевченкіані 60 -х ро1,ів питання зв'язку Шевченна з фольк­
лором порушувалися, нрім спеціальних студій, та~,ож у працях,
присвячених іншим проблемам шевченкознавства. Tai,, загальну
характеристи1,у відношення Шевчеш,ової творчості до фольклору
подає Є. Шабліовський у монографії <<Народ і слово Шевченка>>
(1961) - в розділі <<Художні особливості поетичної мови Шев­
ченна>>. У праці П . Приходьна << Шевчешю й у1,раїнсь1шй роман­
тизм 30-50-х рр. ХІХ ст.>> (1963) розглядається, зонрема, проб­
лема впливу романтизму на ставлення поета до народної
творчості. У цьому зв'язну автор порівнює погляди на фольклор
Шевченна і унраїнсьних романтиків, ю, вони реалізувалися в їх
поетичній творчості і нритичних висловлюваннях. Дослідник по­
діляє висновки своїх попередників про неабиякий вплив роман­
тичної естетики на шевченківські принципи використання фоль1,­
лору. І водночас харантеризує те нqве, що вніс Шевченко в твор­
че осмислення народної поезії .
Таким чином, проблема <<Шевченко і фольнлор>> досліджува­
лась, хай дуже нерівномірно, протягом майже століття. Нагро­
маджено велюшй фа~,тичний історино-літературний матеріал і на
цій основі зроблено певні узагальнення про місце народної поезії
в житт1 и творчості автора <<Кобзарю>. Вироблена 1юлективними
зусиллями кільтюх генерацій шевченкознавців і фольклористів,
~юпцепція стверджує величезний вплив українсь1юї народної
творчості на поетичну індивідуальність Шевченка - на його есте­
тичні погляди, стиль, ритмі1,у і мотиви його поезій. Близькість
Шевченка до фольтшору сприяла утвердженню поета на позиціях
народності, реалізму і високої простоти та збагатила його твор­
чість ю, у формальному, так і в ідейному відношенні. Ідеологічний
381


вплив фоль:клору на Шевчеш,а виявився передусім у його
поезіях, присвячених істор ичн ій долі у:країнсь1шго народу (<<Гай­
дамюш», <<Тарасова ніч», політичні поезії). Водночас радянсь1,е
шевчею,ознавство заперечує будь-яні вульгаризаторські спроби
тлумачення Шевчеш,а ю, звичайного <<Продовжувача народної піс­
ні>>. Фоль1,лор є лише одним з чинню,ів, я:кий, поряд із чинни:каии
соціальним і літературним, формував творчу особистість поет:~.
3 чотирьох головних напрям:ків вивчення проблеми <<Шевчеп­
но і фольнлор>> - фольнлор в Шевчеш<авій творчості, Шевчеш,о­
фоль:клорист, Шевчеш,ова творчість у фоль1шорі і фоль1шор про
Шевчен:ка,- безперечно, найважливішим є перший. Проте більш
повно розробленими виявилися три останні (пр аці Д. Ревуцьного,
М. Грінчен:ка, О. Правдю1,а, видання збірюшів пере1шзів про
Шевчеш,а і публінація його записів народної творчості). Це по­
яснюється передусім тим, що ці питання є ло1,альними, вужчими
й простішими порівняно з вивченням творчого зв'язну Шевченна­
поета з фольнлорною традицією.
3 другої половини 30-х ронів дослідження впливу фольнлору
на Шевчеш<аву творчість помітно інтенсифін:ується, незважаючи
па певну розпорошеність зусиль 1левче1пюзпавців і навіть випад-
1,овість у розробці тієї чи іншої 1,он11:ретної теми. l{рім доситІ,
плідного ще з 20-х ро1,ів вивчення ритмі1ш <<Кобзарю> у її відно­
шенні до народного вірша, чимало зроблено для встановлення
народно-поетичних джерел (безпосередніх і посередніх) он­
ремих поезій Шевчеш,а або й їх частин (праці Ф. Колесси,
Г. І{омаринця та ін.) . Проте ця проблематина ще не вичерпа­
на: не роз:крито фоль11:лорні джерела багатьох образів і ряд-
1\ів <<Кобзарю>. Є потреба в створенні праці, яна б узагаль­
нила і доповнила спостереження попередніх дослідни:ків.
Менше розроблені питання впливу фольнлору на Шевченнову
поетину і особливо естетину, на харантер художнього мислення
поета. Студіювання цих питань потребує дальшого удос1,оналення
дослідницьної методології. Від ізольованого вивчення «фольклор­
ного елементу>> в «Кобзарі>> час уже перейти до синтетичного
1,омпле1,сного дослідження ць,ого <<елементу>> в його взаємоrrії
з іншими елементами Шевчеш,ової творчості - його ідеології,
, поетини,
сюжети1,и, темати1,и,- що їх визначали неповторна
художня особистість автора, історична доба і розвиток літератур­
ного процесу. Визнаючи велине значення фіксації всіх випад-
1,ів ноннретних народно -пісенних запозичень та встановлення
фольнлорних джерел 01,ремих образів і мотивів <<Кобзаря», треба
водночас зосередити увагу дослідників на UІенченнових методах
і засобах творчої індивідуалізації фольклорної поетюш, па ха­
рю<Тері синтезування в творчості поета народнопісенної і літера­
турної традицій . Вичерпати цю μроблему можна лише нолеr,тпв­
ними і цілеспрямованими зусиллнми шевчеш,ознавців і фольюrо­
ристів у серії досліджень ЯІ, синтетичного, тан і но1-шретио-аналі­
тичного харю<Теру.


Поетика Шевченка
У розділі подано стислий огляд етапів вивчення Шевчеш{ової
поетики, під якою розуміємо тут худпжні особливості автора
«Кобзарю>, «ту суму стилевих ознаю>, що, за висловом Рильсько­
го, <<складають індивідуальність поета>> 1. Не включено до розділу
аналіз досліджень Шевчею{ового віршування, зв'язків з фоль-
1шором, поетики його драматургії і прози, ОСІ{ілью,~ вивченню
цих проблем присвячено спеціальні розділи монографії - «Вір­
шуванню>, <<Шевченно і фоль1шор>>, <<Проза>>, <<Драматургію>.
01,ремі аспе~{ти дослідження Шевченнової поетюш розглядаються
танож у розділі «Творчий метод» (вивчення стилю поета у відно­
шенні до його творчого методу) та в sагальних розділах про
етапи дослідженнн творчості Шенченна. 3 проблемою поетики
<<Кобзарю> певною мірою ст1шаються й лінгвістичні дослідження
мови Шевченна, але вони мають здебільшого суто мовознавче
спрямування і тому 1'УТ не розгJшдатотьсн.
Майже до І{інця ХІХ ст. поепша Шевченна спеціально не до­
сліджувалась. У прижиттєвих 1,ритичш1х оціш{ах <<Кобзаря»· і
статтях, що писалися незабаром після смерті поета, знаходимо
лише загальну харантерист~шу його творчої особистості, яна зви­
чайно зводилась до ствердження залежності змісту й форми його
поезії від унраїнсь1{0Ї народної пісні. Протягом нількох десяти­
літь нрити1{а не йшла далі загальної констатації такої залеж ­
ності: Шевчеш{Ова поетика навіть у її зв'язнах з фоль1шором не
вивчалася (див. розділ <<Шевченко і фольнлор>>). 301{рема, М. Ко­
стомаров у своїх статтях про Шевченна, нонстатуючи, з одного
бо1{у, творчий харантер його зв'ню{ів з народнопісенною тради­
цією і під1{реслюючи, що поет тільюr в слабших творах насліду­
вав народні пісні 2, з другого . бону, натегорично стверджував:
<<Стихотnоренин ІJlевчешю не отступают от формьr и приемов
малорусс1юй пародпой по а зии>> 3. У шевченніані другої половини
ХІХ ст. і почап,у ХХ ст. певного поширення набула І{онцепція
суцільної фолью1орпості Ш 'Звченкової форми, 1,онцепцін, не об-
1 М. Ри ль сь 1, и й, Поепша ШевqенІ{а.- НауІ{ові записІ{И Інституту
мови і літератури АН УРСР, т. 2, К., 1946, стор. 21.
2 Див. Н. Костомаров, Ответ на вьrхою,и газетьr <<Czas>>. - <<Ос нова,>,
1861, No 2, стор. 134.
3 Н. Костомаров, МалоруссІ{аЯ литература.- <<Поззия славян», СПб.,
1871, стор. 160.
383


грунтоnана дослідницьним аналізом, а породжена апріорними
уявленнями про автора <<Кобзарю> ян <шростонародноrо>> поета.
До нонцепції суцільної залежності Шевченкової поетики від
фольнлору близьна й нонцепція, вірніше, передсуд про його неви­
багливість до форми своїх поезій. Зонрема, тю{і ду11ши висловлю­
вав після смерті поета М. Мансимович (за життя Шевченна щи­
рий шанувальнин його музи). Тю{, 1872 р. він, за свідченням
В. Маслова, ставився до творів <<Кобзарю> з «несправедливой
строгостью: в одних (напр. в <<Наймичне>>) он находил мало худо­
жественности, а в других (в «Гайдаманах» и в <<Чернеце») мало
историчес1юго 1юлорита и верности. Вообще он уназьrвал в его
стихотворениях на бедность рифм, предпочитая Шевченну в зтом
отношении Гулюш-Артемовсного и даже Котляревсного, замечан
при том, что Тарас Григорьевич мало пользовался народнь1ми
малороссийсними песнями, ноторь1е чрезвь1чайно богать1 рифмам11.
У Шевченна, по его мнению, не бьшо нинаного зстетичесного раз­
вития и нинаних художественнь1х идеалов < ... > . Он всегда удов­
летворялся тем, что сразу напишется ... >> 4 . Що тут В. Маслов не
перекрутив дум1{у Мю,симовича, свідчить черпетна статті остап-­
нього <<Полемичес1юе обозрение малороссийсной словеспости», в
яній він, висловлюючи висоний піетет до Шевченна, водночас
виступав проти зарахування Шевченна <<в верховнь1й сонм писате­
лей первонласснЬІх>> 5•
Цю Rонцепцію до певної міри поділяв і l\1. Драгоманов. Ви­
словлював він її не тільни в праці <<Шевченно, унраїнофіли й со­
ціалізм>> (1879), де писав: «Часами аж жаш,о дивитись, ян поет
по-дитячому не вміє справитись із живими людьми й нартинами
дійсного життя (напр., в <<Сотнину>> або в <<Сні>> ... )>> 6, а й у пізні­
ших творах, таних ян <<Листи на Над1rніпрянсьну Унраїну>>
(1893): << ... Пора вже признати, що заміри Шевченнові остались
далеко вищі їх виконання. Тому причиною була літературна і
всяка друга необразованість поета. Найбільшому, але освіченому
прихильню,у поета буває просто противно читати грубі пересади
в «Сні>> або мішанину Риму з Росією в <<Неофітах>>, не кажучи
вже про їхні історичні помиJши. У нас дехто любить рівняти
Шевченка з Пушкін.им і Лермонтовим і висо1ю ставити Шевченна
за ліберальність і демократизм його думок Тільни ж в поезії са­
мих думон мало, а треба і добірної форми. По формі ж Шевчен­
нові поеми відстали від Пушнінових і Лермонтових так, ЯІ{ від­
стоїть наснорна поема малообразованої, хоч і талановитої, люди­
ни від пильної праці чоловіка висонообразованого. Ми знаємо
біографії трьох поетів, бачимо їх рукописи і знаємо, що І{оли
4 М. Ч а л ьr й, Жизнь и произведения Тараса Шев,1енко, н:., 1882,
стор . 203.
,
5 Див. М. Комиш ан ч е н ко, Тарас Шевченко в у1<раїись1<ій 1,ри­
тиці, К., Вид -во Київсь1юго університету, 1969, стор. 161.
6 М. Д р аго ман о в, Шевченко, унраїпофіли й соціалізм, Львів, 1906,
стор. 45.
384


Пушніп і Лермонтов < ... > неусипна працювали над своїми тво­
рами, переробляючи трохи не І{ожпе слово,- в Шевченка не було
того нічого>> 7. Ці висловлювання Драгоманова позначилися на
тогочасних шевченн:івських студіях.
Думна про елементарність Шевченкової форми (при геніаль­
ності його змісту), хоч ще до революції спростовувалася працями
І. Франка, Ол. Колесси, М. Богдановича та ін., виявилася, як ми
побачимо, досить живучою і була остаточно подолана лише в
20-х-30-х por, ax. Сталість поглядів на Шевченнову поезію ян
па невибагливу за формою пояснюється різними причинами. Пе­
редусім тривалою відсутністю пауrювих досліджень поетики
<<Кобзаря>>, зонрема відсутністю студій, які б розкрили складність
і глибину Шевченнової простоти і снладність поетових взаємин
з фольrшором, а таr{ож із світовою літературною традицією.
Шевqеш{івсь1щ тенстологія тоді ще перебувала в зародновому ета­
пі, що позначилося на помиш{овій думці Драгоманова й Макси­
мовича, ніби поет недостатньо опрацьовував свої руr{описи. Пев­
ний вплив па упереджене став.тrення до Шевчеш{ової форми, оче­
видно, мала й та обставина, що в унраїнсьr{ій поезії другої
половини ХІХ ст. численні епігони своїми поверховими насліду­
ваннями вульгаризували й номпрометували Шевченків вірш (на­
стільrш, що постало питання про переборення формального
впливу «Кобзарю> на тогочасну поезію ) . Проте рано чи пізно пе­
рехід од нритичпих оціпоr{ «Н.обзаря» до його історино-літератур­
ного вивчення маn привести й до спроб дослідити художню спе­
цифі1{у Шевченнової творчості. Мипули десятиліття, перш ніж
з'явилися розвід1ш, в яких питання поетини Шевченна ставились
бодай част1юво іі побі~нно. Пов'язано це не тільни з певною недо­
оціююю майстерпості Jllевчеш{а-поета, а передусім із загальним
станом у1{раїнсьного літературознавства, яне в другій половині
ХІХ ст. перебувало ще в стадії первісного становлення, а танож
і з браrюм учених-шевчеш{ознавців.
3 цього погляду хараr{терпо, що в шевчеш{ознавстві ХІХ ст.
зовсім відсутні студії Шевчепнового віршування. Навіть у статті
О. Торонсьrшго <<Русьна народна поезія під взглядом просодії>> 8,
сама назва шшї, здавалось би, піднаsувала розглянути зв'язот{
Іllевченнової ритміни з народнопісенною ритміною, автор обме ­
жився загальню{ами про блиsьність ІІlевченна до народної поезії.
У ХІХ ст . тільюr Ф. Свистун у 1шижці << Чем есть для нас Шев ­
чеш<а°?>> 9, а зг одом Франно в статті 1889 р. «Переднє слово (до
<<Перебенді» Т. Г. Шевчеш,а ) » побіжно порушили питання про
віршову форму Шевчеш{а (див. розділ <<Віршування»).
Протягом 70-90-х ро1{ів у львівсьrшх журналах - <<Правді>>,
7 М. Драгоман о в, Листи на Наддніпрянсьr,у Україну, R.,
<<Кри­
ницm>, 1917, стор. 64.
8 <<Друг>>, (Львів), 1876, No 21.
9 Ф. С [вис тун ] , Чем есть для нас Шевченко? Критическое рассужде­
ние, Львов, 1885.
. 13 5-39
385


а згодом <<Зорі>> та інших - дру:куються роsвід:ки, присвячені он­
ремим творам Шевчен:ка (Є. Згарського, Ом. Огоновсьн:ого, І. Ко­
:корудsа, І. Нопача, а тю-юж Франка). Проте, за винят:ком студій
Франка, вони фаrпично майже не посунули вперед вивчення
Шевчеюювої поетики навіть у галузі дослідження жанрової спе­
цифіни його творів. Більшість цих статей являють собою переназ
змісту з досить примітивною його інтерпретацією та побіжними
<<естетичнимю> оцінн:ами того чи іншого місця твору.
Таними є, зо:крема, студії Ом. Огоновсьrшго: <<Нритично-есте­
тr,1.чний погляд на де1{отрі поезії Тараса Шевченна>> (вона с1шада­
лася з статей, присвячених творам «До Основ'янеш,а>>, «І мерт­
вим, і живим ... », <<Неофіти», <<Тополю>) та <<Гайдамаrш». Поема
Тараса Шевчеш{а. Студіум», надруrшвані в журналі <<Правда>>
в 1872 - 1873 і 1879 рр. Дещо пізніше (1889) Огоновсьний приді­
лив Шевчеш{ов.і чималий розділ у своїй <<Історії літератури ру­
сьноЇ>> 10 • Із 136 сторінок на 86 йдеться про біографію поета,
а творчості присвячено лише невеличюrй підрозділ «Погляд на
поезії Тараса Шевчешш>>, де проблему поетию~: майже зовсі-м не
порушено. У цих студіях Огоновсьrшй виявив себе ян: схоласт, що
оцінював худоншість <<Нобзарш> з позицій яноїсь нормативної
естетин:и і поняття абстраr,тної 1,раси.
Щоправда, Огоновсьюгй один з перших - ще до Франна
-
звернув увагу на переважно ліричний, а не епічний, хараr,тер
Шевченкового генія: <<Шевченко і на волі не міг би статись вели-
1шм: епіrшм: в його бо огненній душі не могла розвинутись супо ­
нійна рефлеr,сія, що об'єнтивно на світ споглядає>> 11 . Але, на від­
міну від Франка та інших, хто пізніше писав про Шевчеш{ів лі­
ризм, Огоновсьюrй відсутність у <<І{обзарі>> <<епічного супоною>> і
«споглядальності» вважав не творчою особливістю його автора,
а сноріше недоліком, особливо в поемах: <<Тому же, що Шевчеш{о
майже всюди зі своїм суб'єrпивним Я виступав, не зазнав він
того вищого просторого світа, яrшй епічному поетові представ ­
лнється, і проте ВИІ{ринан лишень світ своєї душі>> (стор. 228).
Критерій <<епічного супоною» дшІ Оrоповсьного ду~не важливий.
У <<Гайдама~,ах» (яr,і 1,ритrш sагаJІом оцішоваn дуже висо1ю) поет
в ліричних відступах <шводить свій суб'єr,тивний елемепт в об'єr,­
тивну епічну поезію. А вже Арістотель сназав у своїй поетиці,
що в епічному оповіданні поет повинен дуже мало говорити про
себе>> 12 . У поем і <<Сою>: << ... нема органічної цілості в сім творі
поетичнім, не видно епічного супокою ... >> 13. <<Неофітю> <<Назвали
ми б радше політичною алегорією, аніж поемою» 14 . << . . . Шевчеr-шо
10 Ом. Ого но вс ь r, и й, Історія літера т ури русьr,ої, q, ІІ, відділ 2,
Львів, 1889.
11 <<Правда>>, 1873, No 6, стор. 23 ,1.
12 <<Правда», 1879, No 3, стор. -170-171.
13 Ом. Ого но вс ь ки й, Історія літератури русьrюї, 11. ІІ, вщ. 2,
стор. 549.
14 <<Правда>>, 1873, No 6, стор. 231.
386


не міг написати вдатної поеми політичної, поsаш{ його серце за­
нипало жовчю протп царизму. Йому годі було перейматись супо -
1юєм душі і з епічною об'є1пивністю списувати нартини свого
стихотвору>> 15 . <<І мертвим, і живим .. . >> нритин визначає ян дидю, ­
тичний твір, нонстатуюч:и водночас відсутність тут того споною,
шнrй харю{терний для дидю{тичної поезії . Ось типове для Огопоn­
сь1шго нош,ретне спостереження над стилем Шевчеш{а: << ... слова
<<шляхта СІ{аsиласш> суть неестетичні, слідуючий онлин <<слово
гонору, дарма праця!>> являється фразою справді прозаїчною, по­
заш{ лиш мляво виражає змагання шляхетчини>> 16 .
Огоновський у своїх оці~шах ІІІевченкової форми був пред ­
ставшшом, за nисловом Фраш{а, т1є1 <<формально-естетичної
методи>>, яна виходила з нритеріїв абстран:тної І{ра<.;и, а не з худож­
ніх завдапь, що їх розв'язував автор. Водночас в оці ннах Оrонов­
сьного нема справжньої понцептуальності, єдності й синтезу. Він
не міг узгодити нонн:ретnий літературн ий матеріал, rший, бе зпе ­
речно, діяв на нього емоційно,- Шевчешюву поезію - з правила­
ми схоластичної поепши, що їх вважав за непорушні, а свої есте ­
тичні погляди з симпатіями до національно-визвольної теми в
творчості поета. Звідси двоїстість і неузгодженість його оцінон.
До <<формально-естетичної>>, власне, до смюювої нритипи на­
лежать і мірнування Ф. Свистуш1 нро естетичну вартість Шев­
че Fшопих ттоеsjй: <<Не будем ра збпрати: отвечают ли творення
Пlеnчеrша трсбомпинм сей или той теории 3стетпчес1,ой. Мь1
TOJJЬI{O обоsттачнм, що соfістnеппо нравится в творешшх Шевчен­
ІШ. Есть то ІТ[)ОЖ J\е всего б.пагоsвучпоr.ть нзьша, простота и об­
разnость в п з ло,1,еп 1ти мьrслей, пеnшан чунстви теJІьиость, мсткое
отьrсюrnапие пrе.п естс іі природь1, ис1,усное соедипение челове1,а с
природою, гармоп п ~nое r. о вокуплепие тосни и почали с весел о~
тию и шалостию>> 17 . Ян і деяні інші галицьні r,ритюш, Ф. Свис­
тун негативно оцінює Шевчеш,ову сати.ру: «Политичесrше его
сатирь1 пе отличаются ничем ни по форме, ни по содержанию;
делают они даже неприятное впечатление, тан ян раздращенпость
и пристрастпость, головньr:й их источrпш, нию, в иснусстве не мо­
гут применяться, и ругательство, яного бьr рода оно ни бьшо,
н из ящному присr иелити не даетсю> ( стор. 123).
Більш 1юпцептуальиою в оцінці ІUевчешювої форми й більш
н 11 n.11 іти•тою, але в принципі мало відмінною від того, Ідо писав
О 1 ·0 11011 е 1 ,І\ 11іі, булn С'І'УJ\ія І. Нопасrа про поему <<Сою> 18. Автор
н о •1а1 1 ету ;1 і ю :1 тс а и : «ПІенчеш{ові штут,а поетична, вірш, ритм,
р11ма бу.1 111 11і нрп; 111і, а головна річ була у нього гадна й те святе
чуветuо JІ юбопі до б.низпіх, нотре з ножного його слова віє» 19
15 О м. Ого н о вс ь 1, и й, !сторін літературп русь1,ої, стор. 552.
16 <<Правда>>, 1879 , No 3, стор. 169.
17 Ф. С [впс ту 11] , Чем есть для нас Шевченко?, стор. 123.
18 І. !{оп ач, Огляд поеми Т. Г . Шевчею,а, п. з. <<Сош>.- «Зорю>, 1895,
М 17, 18, 20, 21, 22.
19 <<Зоря,>, 1895, No 17, стор. 337.
'13*
387


Вихідна думка автора, здавалось би, є вірною: первинним і го­
ловним у Шевченка були ідея й почуття, які й зумовлювали
художню форму його поезії. Проте Копач вкладав у свої слова
дещо інший зміст. <<Шевченко був більше поетом -громадянином,
чим поетом-художнином,- читаємо у висновках,- і з того голов­
но боку треба його й оцінюватю> (стор. 437).
Ця думка є висновІ{ОМ з аналізу поеми <<Сою>, у якій, поряд з
досконалими образами, автор розвідни знаходить і qимало есте­
тичних недоліків. НедоліюІ поеми він пояснює і по-своєму ви­
правдовує саме тим, що Шевчеюш був насамперед поетом -грома­
дянином, яиом:у його палні громадянські почуття часом заважали
творити художньо врівноважені дос1щналі твори. Це, власне, роз­
виток думон Огоновсь1щго, про ЛІ{і йшлося вище. Проте, можливо,
тут позначалося й знайомство крити1щ з Франковими <<Причин­
иами до оцінення поезій Тараса Шевчею{а>>, де автор, навіть кри­
тинуючи ОгоновсЬІ{ого, визнавав, що Шевчею{ів ліризм і відсут­
ність об'єктивного спокою завадили епічній реалізації теми
«Гайдаманів >>.
3 Огоновсьтшм зближує І. J{опача й те, що до оцішш худож ­
ності поеми Шевченrш він підходив з абстра~{тно-естетичними
критеріями, а не судив її за запонами, за якими творив сам поет.
Тан, негативна оцінна третьої частини поеми (сатиричні картини
Петербурга) обумовлена тим, що критю{ вважав сатиру нижчою
формою творчості: <<Ступінь чувства в тій дальшій частині, бодай
в початну, обнижується остільІ{И, осн ільно нижчим є хоч би й
найостріший сатири~{ від величного пророиа -проповіднина. Перші
дві частини дорівнюють своєю силою << Кавназові>>, ся дальша є
далеко слабша. Навіть оброблення формальне, ш, побачимо, не
нонче місцями вдовольняє. Чому ж така різниця в тій самій пое ­
мі? Мені здається, тому, що сатира - се не річ Шевчеш{а. Го­
ловна принмета душі Шевченнової - то щирість, а сатира
-
то
хіба зимно і штучно принроєний мундир щирості, звичайно , для
самої справи досить байдужої. Гаряча щирість Шевченr,а мусила
надати йоrо с атирі qерти 1шри~, атуриості. І звідси й хиби тієї
частини <<Сну>> 20 .
Таким чином, сатиру в поемі «Сон» автор зводить лише до
1,арикатурності (яку теж хибно тлумачить), не здатний осягнути,
що специфіиа Шевченкової сатири - саме в єдності лірики й ви­
криття, ствердження й заперечення. Поєднання в поемі <<Сою>
різностильових елементів - високого ліризму й 1,ари1{атурності
-
він вважає за брак «артистичної цілості>>. Тут виявилась типова
і для пізніших часів недооцінка Шевченка - сатирrша. Харантерио,
що художній рівень поеми «Сон» недооцінив рані ше ще Драго­
манов, а Франно, високо підносячи цей твір у студ ії <<Темне цар­
ство>> як політичну поему, без1;юсередньо не ставив питання про
дослідження <<Сну>> саме ян сатири.
20 <<Зорю> , 1895, No 20, стор. 397.
388


На думку Копача, художні недоліки поеми <<Сою> обумовлені
не лише індивідуальними рисами Шевченкового таланту, а й не­
гативним впливом «карикатурно -сатиричного Міцкевичевого
<< Ust~pu» і недостатньою освітою поета: <<Брак належного укладу
думок в більшій цілості треба однак головно приписати тому, що
Шевченко не перейшов систематично пшільного образованія,
через що й всі більші поеми його (винявши хіба балади, для І{ОТ­
рих мав готові взірці у Міцкевича, Пушкіна, Козлова й Жу1{ов­
ського) не представлнють добре обдуманої, бездоганної артистич­
ної цілості» 2 1. У наведеній цитаті, безперечно, відбився вплив по­
миш{ових думок Драгоманова про недосконалість Шевченкової
форми, нібито обумовлену малою освіченістю поета.
Я1{Що стаття Копача засвідчила, що у1{раїнсьні літературо­
знавці нінця ХІХ ст. починають замислюватись над художньою
специфіІ{ОІО поезій Шевченна, хоч ще неспроможні по-науновому
розв'язувати це питання (не говоримо тут про Франка), то ви­
дана в ті ж роки монографія Ол. Колесси <<llіевчеющ і Міцкевич>>
характеризується прагненням автора знайти твердий науково-ме ­
тодологічний грунт для шевчеюшзнавчих досліджень. Безпосе­
редньо в плані розробки Шевченкової поетини праця О. Колесси
дала мало (хіба що у визначенні генези окремих поетичних мо­
тивів і образів ), але вона зробила чимало для поширення в шев­
чентщзнавстві порівняльно-історичного методу. Для свого часу,
безперечно, плідпою була вже сама постановна питання про по­
требу наукової J1ітературної нритини на У1{раїпі (поставленого,
можливо, не без впливу Фра~шових <<Причию,іn до оцінення пое ­
зій Тараса Шевче1ша>> - 1881). Наукову 1,ритю,у в Європі, за
Нолессою, формували і соціально-політичні чинпиrш, і природничі
науни, і філософія, тим часом <<увесь той європейсьrшй науковий
рух пройшов понад нашу літературу майже безслідно>> 22 . Серед
творців <шаучної методю> в критиці - Добролюбова, Тена, Бран­
деса та інших - автора чи не найбільше приваблювала <<строго
научпа порівнююча метода>> О. Веселовсь1щго. Праці останнього,
за Колессою, показували, <<ЯІ{і пові паслоєння прибирали поодино­
І{і літературні мотиви, переходячи враз із суспільністю цілий ряд
ступнів культурного розвою та відбуваючи довгу вандрівну від
одного пароду до другого ... >> (стор. VI).
<<Порівшоюча студію> Колесси й стала для нього реалізацією
тих ill:oi,r паутюnої критини, яні він висунув у передмові до праці.
П[епчопнопа твор,1ість, а от:ше і його поетиr,а, для автора - літе­
ратурне пнище, uов'н зане з іншими явищами світового літератур­
ного процесу, зоr,рема з творчістю Міцневича. Хоч, досліджуючи
вплив Міц1,евича па поезію Шевчею,а, автор не уник r,омпара­
тивістсьних крайнощів, хара~,терпих для його сучасника О. Тре-
21 <<Зорш>, 1895 , No 22, стор. 437.
22 О л. І{ о лес с а, Шевче1шо і Міц1,евич. Порівнююча студія, Львів,
1894, стор. VII.
389


тяна, (О. Т. Третян <<Про вплив Міц1,евича на поезію Шевчешш>>,
Кранів, 1892), його праця поряд із студіями Фраш,а спростову­
вала я:к тих, хто зводив Шевченнову форму тільrш до наслідуван- •
ня фольrшорних зразЕів, таr, і тих, хто недооцінював художню
майстерність творів «Кобзарю>: <<Многі ІІІевченнові поезії можна б
щодо артистичної вартості та поважного змісту постановити побіч
найяращих творів європе:йсьЕоЇ літератури» (стор. 113).
І. Франно не писав спеціальних праць з поети:юr <<Н'обзарю>,
але в його шевченнознавчих студіях 80-90-х рр. та в розвідці
<<3 сеr,ретів П()етич.ної творчості>> зосереджено чимало думон і
спостережень над стилем Шевченка, а також поставлено питання
про методологію дослідження його творчості. У своїх розвідr,ах,
присвячених аналізові онремих творів Шевчешш - <<Гайдамаr{іВ>>,
«Спу>>, <<Кавr,азу>>, <<Тополі>>, <<Перебенді>>, <<Наймичню>, <<Ма­
рії» - Фраrшо нагромаджував матеріал для майбутніх праць
з Шевченнової поетияи щодо проблем змістовності форми поезій
<<Кобзарю>, генези поетичних мотивів, зв'нзr,у з народною твор­
чістю, жанрової специфіюr тощо.
Уже в своїй порівняно ра п пій шепчеrшозпавчій студії 1881 р.
<<Причиrши до оцінеппя пое з ій Тараса Ш евчеппа>> Франно фан­
тично вперше в критиці (що до О.п. l{ олесси) поставив питання
про потребу справді <шаун:ової методю> в досліц:женні ІІІевченно­
вої спадщини, ю, і в унраїнсьному літературознавств і взагалі, і
дав перші зразюr прантичної розробr{и цього питання на матеріа­
лі от,ремих творів <<Н'обзарю>. <<Для належного оцінення творів
Тараса Шевчешш < ... > у нас дуже мало зроблено,- писав він.­
< ... > У нас досі більше любувалися тими творами, більше деrша­
мували їх, аніж старалися їхзрозумітИ>>23. <<А хоч дехто й
брався до r,ритинування і пояснювання творів Шевчеrша, то ро­
билось се без належної наукової методи, 1,ритrша оберталась в
вузьr{Ому нрулшу, огранічувалась не раз тільr,и переназанням
полатаною проаою того, що Шевчепно виназував стихами. Дві
хиби нашої шr,оли і нашого образовання - застарі лість паун:ової
методи і застарілість самих погшrдів на ,ниття, світ і історію - не
давали розвитись у нас r,рити•ші.й думці>> (стор. 158).
ПІевчепнознавчим працям галицьюrх т,рптинів, за Фраш,ом,
бранує того, що він назвав <<генетичною методою>>. Під цим тер ­
міном Франко розумів передусім дослідження генези літератур­
ного явища (творчості або онремого твору, його стилю тощо) -
історико-літературної , соціологічної, психологічної, а танож роз­
гляд літературного явища в його розвитну, ·а пе в статиці. Науно­
ва 1,ритина, за Фраююм, має відповідати па питання - rюли
і чому? - тобто, по-перше, розглядати творчість письмепшша в
еволюції і певному часі, а по-друге, з'ясовувати причини його
особливостей. <<І-Іауr,ова метод'а>> не може не бути нритичпою
23 І : Ф ран 1, о, Причинки до оцінення поезій Тараса Шевчеrша.~
«Світ» (Львів), стор. 158 .
390


щодо предмету дослідження. 3 цього погляду Фрашш, слідом за
Д nагомановим, констатує негативний вплив формального І{ульту
Шевчеш{а на нау1{ову розроб1{у його спадщини: «Творам Шевчен­
на припала дуже незавидна і всю{у критику вбиваюча роля -
1шиr 1шнонічних, священного писанія ... >> (стор. 158).
Усі ці міркування Фрашш безпосередньо стосувалися розроб­
ЮІ питань Шевченнової поетики, ос1{ільн:и та~{у розроб1<у гальму­
вала саме відсутність <шау1{ової методи» . Адже хоч Фраш{о й ви­
значав тут методологію Огоновеь1{ого ян <<формально-естетичну»,
студії останнього являли собою в основному переназ <шолатаною
прозою того, що Шевчен1ш ви сказав стихамю>, а естетичний еле -
мент посідав у них третьорядне місце.
•
Студія Фраш{а пройнята критичним духом, ЯІ{ИЙ він вважав
за обов'яз1{овий для справді нау1{ових розвідок. Та реалізуючи
свої принципові настанови, велюшй учений припустився в 1шн­
нретному аналізі Шевченнових творів деюш:х прорахуш{ів. «При ­
чишш... » містять розділи про поему «ГайдамаІ{И>> і розділ <<Темне
царство>>, присвячений поемам <<Сон» і <<Каю{аз>>. Питання поети­
ю1 <<Гайдаманів>> автор порушує в розділі <<Чи можна <<Гайдама-
1,ів>> назвати наЙІ{ращою поемою Шевченка в естетичному згля­
ді>>, розглядаючи (щоправда, в загальних рисах) номпозицію
твору і його головні персонажі . Висново1{ Фраш{а - натегорич­
ний: <<Ми вважаємо <<Гайдама~{ів>> одшrм з слабших між творами
Шевченна>> (стор. 158). Художня слаб1{ість поеми, за Фр~ПІ{ОМ,
обумовлена відсутпістю 1,омnозиційної єдності і неповноцінністю
образів її героїв 24 .
Хоч у Фрашювій 1,ритиці естетичної сторони поеми і було
дещо слушне, все ж він перебільшив І{омпозиційні вади поеми і
сам не унюшув того підходу до твору, яю1й r{рит1шував у своїх
сучасню,ів. Головний його ЗаІ{ИД художній стру1,турі поеми та-
1шй: <<Гайдама~,и» в своїм переведенню не відповідають основно­
му вимогові естетюш - єдності дійства і інтересу>> (під вимогою
<<інтересу>> він розумів вимогу зосередження інтересу читачів па
основному в творі, тобто мав на увазі, власне, ту ж єдність дії )
( стор. 171). Фраш{о тут оцінював художню яні сть твору, ідучи
ще від абстрантних ЗаІ{онів естетит,и, ЯІ{і абсолютизував. Ось то­
ГОLІаl:Не Фрашшве визначення естетики: <<Науна о хорошім,
особливо в штуці>> ( стор. 171). Поняття пре1,расного (а <<хороше>>
тут - .1\ О нро1,р::1 спе) він розуміє та1{: <<те, що винлинає в чоловіці
убJInгородптоюче ::Jрушенпю>(стор.171).Ісамеметою
вюши1{ ати << з рушеппю> у читача пояснює <<відвічне намагання до
<<єдності і адпоцілості в штуці>> (стор.171).
3 дальшою еволюцією своїх естетичних поглядів Франно від ­
мовив нритиці в праві судити художній твір за абстрантними за­
rюнами 1,раси: << ... Всяні правила, чи то диктовані давніше, чи
та~,і, ш,і можна б було подиктувати коли-небудь, усе були і бу -
24 <<Світ», 1881, No 10, стор. 172.
391


дуть мертвою схоластю{ою і перешкодою для розвою шту­
КИ>> 25.
Згодом Франко відмовився й від негативної оцінки <<Гайдама­
ків>>. Так, 1914 р. він перевидав окремою брошурою під назвою
<<Темне царство>> тільки останній розділ студії, присвячений пое­
мам <<Сою> і <<Кавназ>>. Але окремі критичні висловлювання про
<<Гайда],fаrШ>> знаходимо і в інших статтях Франна ( <<Наймична>>
Т. Шевченна>>, 1895).
У розділі «Темне царство>> Франно розглядає <<Сон» і <<Кав­
наз». Хоч учений докладно і не аналізував поетику цих творів, він
висловив деяні цінаві, хоч часом і спірні, думни про їх художню
специфіну. Художні особливості обох поем обумовлені, за Фран­
І{ом, як соціальним призначенням <<Сну>> й <<Кавназу>> (вони є
<шо л іти ч ними поемамю>, а <<Кавказ>> - <<се огниста ін в е І{
-
ти в а проти «темного царства») 26 , тан і переважно ліричним
харантером Шевченнового таланту: <<Одну і другу поему треба
вважати творами переважно ліричними та оцінювати їх значення
не мірою більш або менш реального змісту, а мірою вилитого в
них висо1{огум;шного чуття>> (XVII, 15).
Спірною є думн:а Франн.а, ніби <<Щодо артистичного оброблен­
ня <<Сон» - один з слабших творів Шевчею{а. Сама основа пое­
ми,- поет уві сні перелітає Росію, а особливо Петербург, і списує
картину за картиною < ...>,- грішить недостачею внутрішнього
логічного зв'я31{у... >> (XVII, 14). Вченого тут не задовольнила
номпозиція поеми, адже в тих же <<Причинках ... >> вище він писав:
<<Верх його поетичного творчества ми бачимо в його поемах полі­
тичних ( <<Кавrшз>>, «Сою>) ... » 27 . Під <<Недостачею внутрішнього ло­
гічного зв'язку>> Франко розумів відсутність обгрунтування пере­
ходу від одного епізоду поеми до другого (від картини України до
Сибіру й від Сибіру до Петербурга) . Тим часом таке логічне моти­
вування в поемі є. Воно не тільки в логіці розгортапня сатиричної
теми, а й у нас1{різному сатиричному мотиві твору - шу1,ання
земного <<раю>>. Зрештою й Франно зауважив: << ... Під тим випад­
новим чергуванням 1шртин лежить в основі глибший ідейний зв'я­
ЗОІ{, і се вповні вирівнює недостачу номпозиції» (XVII, 15).
Таним чином, значення Франкових <<Причиннів ... >> у розробці
Шевченкової поетики - передусім у постановці питання про
нау1{ову методологію дослідження <<Кобзарю>, а також у його
спостереженнях над онремими художніми номпонентами поем
<<Гайдамани», «Сою> і <<Кавназ>> (номпозиція, жанрові особливості
тощо). Франно виразно наголосив на ліричному характері твор­
чої особистості Шевченна, пов'язуючи з Шевченновим ліризмом
і формальні ознаrпr його поезій.
25 І. Ф р анк о, Із сенретів uоет-ичної творчості, <<Рад. uисьменнию>, !{.,
1969, стор. 171-172 (вперше надруковано 1898 р.).
26 Цит. аа реда~щівю 1914 р. (Див. І. Ф ран R о, Твори в двадцлти
томах, т. 17, стор. 14). Далі посилаємось на це видання.
27 <<Світ>>, 1881, .No 10, стор. 172.


Спостереження над поетикою окремих творів <<:Кобзарю> Фран­
ко продовжував у студії 1889 р.- <<Переднє слово (до <<Перебен­
ді>> Т. Г. Шевченка)>> і пов'язаній з нею статті <<Відповідь кри­
тикам <<Перебенді>>. Обидві статті - історино -літературного харю{­
теру і мають відношення до проблеми Шевченкової поетики
остільки, оскільки в них дослідник аналізує генезу головного
літературного мотиву <<Перебенді>>. Сам Франко визначив свою
студію ян <<дослід про історію літературну головного мотиву і по­
одиноких детальних рис сеї поеми ... » (XVII, 59). Образ Перебен­
ді автор розглядає в зв'язку з літературним мотивом <<Поет
і народ>> у світовій літературі (Горацій, Міцкевич, Пушкін), з мо­
тивом народного співця (кобзаря) в <<уr{раїнській школі>> поль­
ської поезії (Падура, Гощинський), а також у зв'язн:у з у1{раїн­
сьrшм фольrшором. Досліджуючи образ Перебенді, Франко врахо ­
вує й біографічний і психологічний чиннюш, зазначаючи, зокрема,
що Шевченко <<хотів бачити в Перебенді власний ідеалізований
образ>>. З студії про Перебендю можна вивести що поняття літе­
ратурного мотиву дослідник розуміє ЯІ{ категорію водночас і фор­
ми і змісту, ЯІ{ явище історичне, що • його формують світовий і
місцевий літературний процес, реальне життя і творча особистість
митця. Загалом же літературознавчий метод Франка в цій праці
дуже близьrптй до історико-порівняльної шr{оли, особливо до по­
глядів О. Веселовсьr{Ого.
Аналогічне спрямування має й розвідка ФранІ<а <<Тополю>
Т. Шевчешш» (1890). Автор поставив собі за мету розглянути
традиційні елементи, що леж ать в основі Шевчепr{ової балади,
а потім <<оцінити, що вніс поет свойого в оброблення тої поем:и>>
(XVII, 71). Фраиня. тут цінавить передусім історія відповідного
літературного мотиву в її відношенні до твору Шевченка та ха­
рю{тер <<індивідуалізації» цього мотиву в баладі унраїнсьrшго
поета. Те, що досліджував тут Фрашш, можна - б назвати «поет:и­
r,ою сюжету>> онремого твору і поставити в зв'язон з студіями над
<<історичною поетиr{ОІО>> О. Веселовсьного. Проте свої основні
праці про історичну поетику російсьюrй вчений написав у 90-х
рон:ах - дещо пізніше, ніж Франн:о цю розвідку.
У цій же статті Франr{О висловлює свої теоретичні погляди
на дослідження літературного твору. І саме наявність твердого
т е оr е тичного грунту, па якому він будує свій І{ОНІ{ретпий аналіз,
.вирізпnє
його серед інших тогочасних авторів шевченнівсьrшх
студій. За Фрапном, <<досліди над механікою творчості поетич·ної
мусишІ з часом розбитися на дві галузі, нотрі з двох різних бонів
ведуть до одної ці.лі - до вияснення і зрозуміння творів поетич~
них» (XVII, · 66). Одна галузь
-
це <<Психологія, котра розслі ­
джує закони асоціації зображень, фантазії і чуття, а тю{ОЖ
сп ос о би вир а ження сь о r о всього словами (Розрядка
наша.- Ред . ), підходить до в:илснення творчості поетичної з вну­
трішнього, індивідуального бо1,у, а властиво старається з творів
поетичних прониннути в глиб душі поета>> (XVII, 66). Друга га-
393


лузь - це теорія літератури, ЯІ{а має вивчати літературний твір
не лише з естетичного бо1,у і не тільки ян вияв поглядів і психо­
логії певного письменнин а, а й <<ЯК один з проявів духовного
життя даної суспільності в дану добу>> (XVII, 67). Тут же йде­
ться про потребу поглиблювати естетичну оціrшу твору <ша під-
" ставі здобут1,ів нової еволюції
і е1{спериментальної психології>>
(XVII, 67).
Звернімо увагу, яного велшшго значення надає Фраш,о питан­
ням психології творчості при дослідженні онремого твору. Власне,
й поетину твору ( <<способи вираження сього всього словами:>>)
він пов'язує з психологією митця (не від1,идюочи й суспільного
та історично-культурного чинюшів). Ці Франнові погляди вже
досить близьні до тих, яні він згодом висловив у тра,нтаті «Із
сеІ{ретів поетичної творчості>>.
Елементи аналізу <шонкретної поетиюл> о[,ремого . Шевченно­
вого твору містить і розвідка Фраю{а <<Наймична» Т. Шевчею,а>>
(1895). На жаль, ця праця чимало втратила від того, що автор
виходив з помилнової дум1,и, ніби повість <<1-ІаймичІ<а>> написапа
раніше від однойменної поеми. Побудувавши свою студію на по­
рівнянні поеми й повісті з метою <<загшшути глибо1,о в робітню
творчого генія Шев<1ешювого» (XVII, 100), Фраш,о висловлює ці­
лий ряд спостережень про художні особливості цих творів.
І-Іа думну дослідню,а, головна відміна між иими та, що, по­
перше, для повісті є харантерним місцевий І{олорит, а для
поеми - «цілновитий брю, лонального нолориту>> (XVII , 202),
і, по-друге, в повісті переважає епічна, а в поемі - лірична
стихія.
Досліднин фі1,сує деяні свої мірнування про творчу особис­
тість Шевчепна, зонрема про його ліризм та меж~ иого таланту:
<<Те систематичне уникання гострих І{опфлі1{тів, 1,отре бачимо у
всіх творах Шевченна, найранніших і найпізніших, по1,азує нам,
що тут лежала границя його таланту, поза яну замолоду силував­
ся вибігти, але ЯІ{У пізніше, в часі повної дозр ілості, обминав чи
то свідомо, чи ведений своїм велию1м артистичним чуттям>>. Під
<<гострими нонфлінтами>> Фра~шо розумів сюжетні 1,онфл інти
(униннення юшх пояснював переважно ліричним хара~,тером
Шевчешшвого таланту). Ця Франкова думна й досі залишається
диснусійною, хоч сама постановна питання про межі таланту на­
віть геніального письменнина є цілном занономірною.
1898-1899 рр. Франно опублінував трактат <<Із СеІ{ретів по­
етичної творчості>>, в ю,ому ш:ироrю використав для доведення
своїх думоr{ Шевченкові поезії. Вірші <<Кобзарю> в цьому траrпа­
ті - не мета дослідження, а скоріше засіб, інструмент, доr{азовий
дослідницьrпrй матеріал. Але для шевчеюшзнавців сторішш, прп­
свячені Шевчешшвим пuезіям, rvrають самостійне значення, осніль­
ки являють собою майстерні шніци з психології творчості Шев­
чеrша, аналізують елементи його поетюш і пов'язані з низ 1юю
інших шевченнозпавчих проблем.
394


Визначаючи заношr поетичних асоціацій, Франно розглядає їх
на матеріалі Шевчешювих творів ( <<Гайдамаки>>, <<Хустина», <<Са­
доr, вишневий>>, <<Ян умру, то поховайте>>, <<Готово! Парус розпус­
тилю>, <<Чума>>). Вчений доводить, що Шевчен1'о широr{О но рис­
тувався ян <<Натуральним шляхом асоціації ідей>> 28 - від незви­
чайно1'0 до ЗІJИЧ.:JЙного, від почат1,у до нінця, від частини до
цілого, тю, і асоціативними рядами зворотного напрюvшу - <<си­
ломіць зчіпленими асоціаціями>> (стор. 100). В усіх випаднах
харантер асоціацій визначався . (свідомо або, частіше, підсвідомо)
художнім спрямуванням твору.
3а спостереженнями Фраrша, Шевчешю <<тягне нашу уяву від
зuичайиого ряду асоціацій до незвичайного» ( стор. 100) <<В тих
творах, де темою є мішані чуття, драматичні ситуації, сильні
шодсьr<і аф01,ти та пристрасті>> (стор. 101). І дослідюш наводить
приrшади з <<Гайдамаr,ів>> і <<Хустиню>, зазначаючи, що подібпі
асоціації є хара~,тершп.1и для lllевчеrп,ової поетики взагалі. <<До
таюп силом іць зчіплених асоціацій у Шевченна треба залічити
чпмг.ло його улюблених зворотів, ян: ось: <<Недоля жартує>>, <шеrшо
см іється>>, <шіч стрепенулась>>, <<лихо смієтьсю>, <<зю,рий, серце,
очі>>, <<лихо танцювало>>, <<журба в ши~шу мед-горілн:у постав­
цем нружала>>, <<шляхта 1,ров'ю упила сю> і т. д. Се, очевидно, не
припаднове явище: поет навмисно завдає трудності нашій уяві,
щоби ро збур хати її, вюшиrшти в душі те саме занеиоr{Оєння, на­
пру шешш , ту ca ~:ry непевність та тривогу, яна змальована в його
віршах. Пориваючи па шу уяву ві11 зви чайних 110 незвисrайних асо­
ціацій, в і н осягає оди 1 т 3 uаіімогутпіших способів поетичного ма­
л юваппя - но п тр ас т>> (стор. 100-101 ). Тут Франн:о вірно
з вер тає увагу па нонтр аст ю, па одну з хараr{терних о:шан Шев­
чеш,ово:і поетию1 (XO'l, треба додати, 1, оптрастність <<Кобзарю> не
обмежується тими оаианами, про JШі тут йдеться ).
А ось ян досліднин нонсшоє <<лег1,і>> асоціації у Шевченка:
«Зовсім інанше в машоннах ідилічних, спо1,ійних, нес1{0мnлі1{0-
ваних ситуацій, однорідних - усе одно, веселих чи сумних на­
строїв. Тут поет < ... > добирає таких асоціацій, т,і б заспоноюва­
ли, sаr,олисувшш уяву, а радше - дає вираз тільr{и: тим асоціа­
ціям, що самі, без нію,ого напруження, напливають в його влас­
ній успо1,оєпій уяві» (стор. 101). І ш, взірець саме таrпrх асоціа-
1 ·\ і і,і, ФраFшо наводить <<Садон: вишневий 1шло хати>>. <<В тій
.1101'1,ості і патураю, по ст і асоціювання щей лежить увесь се1,рет
ІLОСТН'ІНОЇ JI I JІІJади сеї вірші>> (стор. 102).
Під ну том зо ру асоціації ідей вчений розглядає і типи иое­
тпчної градації у Шевчеюш. Він визначає два типи градації -
«від часті до цілості>> (початон <<Заповіту>>) і ш1впан:и ( <<Хусти­
на»). Тобто, Франн:о пов'язує з ·поняттям асоціації і r,омпозицію
вірша. Звичайно, розгортання асоціативних рядів - далено не
28 І. Ф ран 1, о, Is сеr,ретів поетичної творчості, К, <<Рад. письменник»,
1969, сто р . 102.
395


єдиний чиннин, що визначає І{омпозицію поетичного твору, і х а­
рантерний насамперед для ліричних віршів.
Розглядаючи роль тан званої нижньої свідомості в поетичній
творчості, Франно вважає здатність до символізування <<одною
з головних харю{терних принмет поетичної фантазії>> (стор. 113) .
Для доназу своєї думюr досліднин знов-тани звертається до Шев­
ченна. «Особливо багатою символіІ{ОЮ визначується поезія Шев­
ченнова>> (стор. 113). Навівши прюшади з творів поета, дослід­
НИІ{ підсумовує; «Таю,rх символічних образів багато майже в
1шжнім творі нашого Кобзарю>, їх багатство, натуральність і пла­
стина - найліпше свідоцтво його велиного поетичного таланту.
Читаючи їх, ми бачимо наглядно, що він не підшунував їх, не
мучився, номпонуючи їх, що вони самі плили йому під перо, бо
його поетична фантазія < ... > та:к просто і без труда промовляла
І{ОНІ{ретними образами, ян - звичайний чоловік абстрантами та ло­
гічними висновнамю> (стор. 1-14 -115). 3 наведених Франном
принладів і його власних мірr,увань не важко вивести, що під тер­
мінами «символізуванню>, <<символіка>>, <<символічні об р азю>,
які він вважав харю,терними для поетюш ІП евчею,а, дослідюш
розумів не символічн і образи у вузь 1щму їх значенні, а вза­
галі тяжіння п оета до 1шш,ретиз ації абстрю{тних понять у
«матеріалізованому» <<зримому» образі, розгорнутій метафорі
тощо.
Франко широко снористався принладами 3 Шевченкових пое­
зій, винладаючи свої погляди на роль тю, званих нижчих (запа­
хові, еманові і дотинові) і вищих (слухові й зорові) почуттів у
поетичній творчості. 3а спостереженням досліднина, в <<Кобзарі>>
мало запахових і сМаІ{Ових образів і значно більше дотюю ви х.
Зазначимо, проте, що Франнове визначення ряду Шевченкових
образів ю, дотинових є спірним, оснільни вони винлинають у чи­
тача не безпосередньо дотю{ові, а інші враження (напр. <шебо
невмите>>; <<заспані хвилі>>, <<очерет< ... > гнетьсю>, <шо­
нлони тяж1,ії б'ючю>, • <<занувал ю>, «переголи ли» тощо належать
сноріше до зорових або моторних образів: дею,і з них досліднит,
називає «образами первісно доти1, ови мю>) . Н а думну Фр аю,а,
<ше раз поет я1,есь велине зорове або слухове враження роз бирає
на дрібні дотинові враження і при їх помочі силнується вин ли на­
ти в нашій душі образ зовсім відмінний від тих с1шадню{ів >>
(стор. 127).
Варті уваги й тонні спостереження Франка над майстерні стю
Шевченка в створенні слухових (музинальних) образів (дослід­
ник тут скористався принладами з <<Причинної», <<Гам алії>>,
<<Я не нездужаю ніврону>>, «І небо невмите, і заспані х вилі>>,
<<А. О. Козачновському>>). Вчений тут не тор1{ається питання про
Шевченків звунопис, музинальн,ість вірша, алітерацію тощо (це
він мав розглянути в наступних, на жаль, не написаних розді­
лах трантату) - його цікавлять не суто звунові, а словесно-об­
разні засоби змалювання слухових вражень.
396


Аналізуючи зорові образи у Шевченка, Франко звертає увагу
на 1,іль1,а моментів: 1. На схильність поета до кольористичних
образів українсьrюї природи; 2. На схильність його до мальовни­
чих порівнянь типу <<Натерина, як тополя стала в полі при битій
дорозі>>; 3. На те, що <шоет уживає кольористичних ефектів зовсім
не там, де вжив би їх маляр, а для хараl{теристики психічного
стану людей>> (стор. 153); 4. На вміння Шевченна малювати
снладні зорові образи, пластично виразні нартини, звертаючись
не тільки до зорових почуттів, а й до слухових, дотюювих, ю,і в
своїй rюмбіющії вюшикають у читача ~зідповідні зорові асоціації.
Ми згадали тілью1 деяr,і аспе1,ти праці Франка, ш,і стосують­
ся вивчення Шевченкової поетини . Можна припустити, що м ай-
• бутні досліднини <<сенретів поетичної творчості» Шевченна, особ­
ливо ті, ~:ші вивчатимуть його поетину в її зв'язках з психоло­
гією творчості й психологією читацьного сприйняття, ще не раз
звертатимуться до ідей Франна і щодо поетичних асоціацій в
«Нобзарі», і щодо місця <<Почуттєвих» образів у поетичній си сте­
мі її автора. Для сучасню, ів Франна цей його трантат, ян і його
спеціальні шевченнознавчі студії, мав ще те зна чення, що, роз ­
нрива ючи <<сенрети» естетичного впливу <<Нобзарю>, спростовував
упереджений погляд на Шевчеююву поезію ю, нібито недоснона­
лу за формою.
Проблеми психології творчості Шевченна після Франна пору­
шували Я. Ярема і С. Балей . Яюцо праця Балея <<3 психології
творчості Шевченна>> (1916) має лише посереднє відношення до
вивчення поети1ш <<Нобзарш>, то студія Нреми <<Уява ІІlевчеш,а»
містить чимало цінних спостережень над образною системою пое­
та . .Дослідшш, зон:рема, звернув увагу на тані харю,терні риси
Шевченкової поетичної уяви, ш, її <<типова одностайність>> або
<<обмеженість>> ( << ... постаті Шевченна н 1шяютьсн здебіль ша м о­
дифі1,аціями .шюгось одного типу - доброго або злого>>) 29 і особ­
ливо - реалістична ноннретність і пов'язана з цим пластичність
образів поета.
<<Дар пластини» Ярема вважає <шайзамітнішою чертою талан­
ту Шевченна>>. <<Шевченно вміє своїм влучним способом уна гляд­
нювати назверх усяr,і подумані тілью,r поняттєві елементи при
29 Я. Ярем а, Улnа Шевченна, Тернопіль, 1914, стор. 6. Про <<обмеше­
ніст1.,», а точ 1~іше - sосе р едже 11 і с ть Шевче1шової творчості на певному 1шм-
1шс1,сі улвлс 11 ь, ідей і образів згодом писали М. Рильсью1й і Л. Булахов­
сь1,ий. <<Шсо• 1 0 111ю н е принадлежит r, поатам с такіІм разнообразием тем
и мотивов, r,ar, Гете или Пушюш,- говорив Рильсьr,ий у доповіді про
поети1,у «Нобзарп».- В атом отношении он похож снорее на поатов-одно­
любов, на поатов-од нодумов - Байрона, Лермонтова, Блока>> ( <<VI Пленум
Правлення ССП СССР. Бюллетень .No 2>>, стор. 85). За Булаховським,
<<Поетична думка Шев,1е1ша перебував в І{ОЛЇ дуже стійю1х, невідступно
його хвилюючих і привертаю,шх до себе об'вІ{тів. Іх порівнЯLІО ,1ебагато,
але їх ідейно-лірична сила для нього НІ{ людини і його худож11 ьої твор­
'Іості величезна>> (Л. Б у л ах о вс ь І{ и й, Мовні засоби інтимізапії .. . -
І-ІауІ{ові записни Інституту мови і літератури АН УРСР, Н., 1946, стор. 30).
397


помочі із внутрішнього світа позичених ноннретних образів та
Jrюдсьних постатей>> 30 . Цей свій важливий висновон дослідюш
обгрунтовує, аналізуючи хара~,тер Шевчею,ового образноrо <<уна­
оч ненню> ідей і почуттів.
За Яр емою, на специфіну образного мислення Шепчеш-а най­
більший nплив мали його дитячі враження:, пов'язані з побутом
села. <<Найабстра~,тніші речі подає Шевченно в найбільш нагляд­
но простій формі < ... >, а речі с1,оJІшлі1\Овапі ( сю~адиі.- Ред.),
~ш психічні стани або й фізичні чинності, рознладає на ря:д мо­
ментальпих образів, взятих із простого, сільсь 1, ого осередна>>
( стор. 10). «Весь засіб образів, шн~м орудувала поетична фанта­
зія Шеnчеш,а, обмежується у всім точно до тої сфери життя,
в ш,ій провів він свої перші літа>> (стор. 28-29).
Дослідюш тут дещо звузив образну систему <<Нобзарю> обра­
зами, запозиченими з селянсьноrо побуту (не беру чи до уваги
образів літ е ратур ног о походження - міфологічн их, біблійнпх
топ\о), але зага лом його спостереження над провідними тенден­
ція.ми Шевчен r,ов ого образотворення не застаріли й досі. Ярема
слі дом за Ф раююм один з перших почал досліджунати Jllевчен ­
нов у образність, обгрунтовуючи психологі є ю поета xaparaep типо ­
вих образів <<Нобзарш> (образи родинного плану -- мати, дівчина,
сирота, дитина, хата тоrцо; персоніфіr,ація абстраrщій - дума,
правд а , в оля, доля, надія тощо). Студія Я р еми в наступні рони
була несправедливо призабута, хоч сліди з найомств а з нею можна
поміти ти, наприклад, у розвідці Д. Дудар «Порівняння в <<Ноб­
зарі>> ( 1924).
У розділі << Шевчєнно і фольтшор >> ми гов оримо про внес 01,
Фр апна в розробну цієї проблеми. Ії недостатня розробленість не
могла не позначитись і на етапі вивчення поетини <<l{обзарю>.
Тому заслуговує тут згад1п1 одна з перши х студій з цього питан ­
ня - стаття М. Сумцова <<0 мотивах пщ>зии Т . Г. Шевчешю>> 31 ,
u Шіій у загальних рисах розглянуто місце фоль клорних :мотивів у
художній сис т емі поета (див. розділ <<llіевченн:о і фольнлор>>).
На початоїї ХХ ст. припадають перші спроби дослідити Шев­
че1ш:ову ритміпу (не рахуючи стислої харантеристшпr її у згада­
них студіях Фраrша і Ф. Снистуш1) - п працях С. Людневи LІа
<<Про основи і sначешrя співності в поезі ї Шевчешш>> 32 і В. Пе­
ре тца <<К истории малорусСІ\ОГО литературного стиха» 33 . Ятш:~; о
перш а з них, надру:кована в малодоступному для східноу1{раїпст,­
rшх учених часописі, фа~,тично пройшла повз увагу досліднинів
Шевче ю,а ~4, то друга мала певний вплив па подальше вивченю:r
зо Я . Я рем а, Уява Шев,1ет-ша, стор. \J.
31 Н . Ф. Сум ц о в, О мотивах поазии Т. Г. Шевчеrша.- <<Н:п е вснал ста­
рин а~> , 1898, No 2.
32 <<Мо.пода Унраїна>> (Львів), 1901, No 5-6, No 8-9, 1902, No 4.
33 В. Н. Пере т ц, Истор1шо-лптератур п ь1е иссJrедовашrя 11 м:лерпмt ьr,
т. ІІІ , СПб., 1902.
34 На цю студію вперше звернула ува г у Г. Спдореано у 1ш.: <<Рнтмі1ш
Шевченка>>, І{ . , 1967.
398


Шевчеюшвого віршування. Спостереження над віршем <<Кобзаря»
народнопісенного походження знаходимо в праці Ф. Колесси
<<Ритміка у1,раїнсь1п1х народних пісень>> 35 , а стислу характеристи-
1,у Шевченнового віршування - в статті Ф. Н'орша <<llіевченно се­
ред поетів слов'янства» (1911) . На жаль, стаття оста_ннього хибує
на недооцінку майстерності Шевченна-поета: <<Слід одповісти де­
нотрим з І{ритиків Шевченна, що вихваляли у його особливу r,pa-
cy форм. Щодо форми, то він ставився до неї досить недбало: це
виявляється і в розмірі, виявляється і в рифмі, в Іютрій він дозво­
ляв собі тані вольності, яких ви не зустрінете і в народній у1,ра­
їнсь1,ій пісні, незважаючи на те, що вона СІ{різь і завжди замість
рифми обмежується асонансом, тобто суголосністю голосних .
У своїх r,ращих віршах він неначе більше 1шопочеться про форму,
але чим далі, тим менше він звертає на це уваги>> 36 . І водночас
у цій же статті Ф. Корш називає Шевчеш,а генієм, ім'я яного
стоїть поряд з іменами Пушніна і Міцневича. Тане суперечливе
ставлення до Шевчею,а, ш, зазначалося, було в ту добу пошире­
ним навіть серед багатьох щирих шанувальню,ів його поезії.
Надруrшвана ювілейного 1914 р., стаття М. Богдановича «Кра­
са и сила (Опьrт исследования стиха Т. Г. Шевченна) >> ( <<Укра­
инская жизнь>>, 1914, No 2) 37 всім своїм пафосом заперечувала
цей упереджений погляд на поетичну майстерність автора <<Коб ­
зарю>. Аналіз студії білорусьного поета читач знайде в розділі
<<Віршуванню>. Тут же за зн ачимо головне: Богданович стверджу­
вав висо1,у формальну майстерність Шевченна, с1шадність і навіть
вишунаиість його поетини. В межах невелиної статті він дав най:­
повнішу в дореволюційному шевченнознавстві, хоч у дешшх мо ­
ментах уже застарілу, харю,теристrшу ритміки Шевчею,а. Богда­
нович одним з перших почав досліджувати Шевченкову риму й
інструментою,у, звернув увагу на багатство його алітерацій і
внутрішньої рими - нвище, пов'язане, на думr,у досліднина, з
традиціями ун:раїнсьної народної поезії 38 .
Підсумовуючи дожовтневий стан дослідження Шевчею,ової
поетики, r,оистатуємо, що протягом другої половини ХІХ і почат-
1,у ХХ ст. відбувається поступовий перехід од нритичних відгунів
на Шевчешюві твори до історино-літературного їх вивчення, від
дю,ларування геніальності автора <<Нобзаря» до спроб рознрити
<<сепрет:ю> його естетичного впливу на чи:таLІа. Важ1,і умови роз-
nитну упраїпсьтюї нуш,тур:и в царсь1,ій Росії і цісарсьн:ій Австро­
Угорп.\иІІі по могли не відбитись на рівні тогочасного шевченно-
35 <<3НТШ>>, 'І' . 7G, 1907, ІШ. 2.
36 <<1-Іа спомин 50-х роповпн смерті Тараса ІЛевчетша», М., 1912. стор. 75.
37 Див. таr,ош зб . : <<Світова велич Шев,1е1-шю>, т. 1, І{., <<Дніпр,1», 1964.
38 Дещо раніше від М. Богдановича про юпонченість алітерації «Коб-
зарт> писав К. Чу1,овсь1шй у статті «Шев,1еюю>> ( «Русская мьrсль», 1911 ,
No 4, 5). У цій статті, хара~перизуючи Шевче1ша fШ поета піжності
й гніву, 1,рити1, навів рлд цінавих спостережень над відповідними обра­
зами і мотивами його творів .
399


знавст ва , а відтю, і на стані вивчення поетиюr Шевченна. Роз­
порошеність зусиль шевчеюшзнавців, брав: в:валіфіrюваних уче ­
них, відсталість літературознавчої :методології, а тав:ож таний
суб'єв:тивний чиннин:, як недооцінка Шевченв:ової форми з боr,у
оr,ремих досліднин:ів, гальмували студіювання поетики <<Нобзарю>.
Перші успіхи в дослідженні художньої специфіrш Шевченв:а­
п6ет а пов'язані з іменем Франв:а. Він поставив вимогу <<Наув:ової
методи» в шевченв:ознавстві й, застосовуючи порівняльно-історич­
ний метод, плідно досліджував мотиви Шевченнових поезій у їх
відношенні до світового й ув:раїнсьв:ого літературного процесу
(тобто пов'яаав дослідження 011:ремих творів <<Нобзарю> з питан­
нями поетив:и сюжетів, історичної поетив:и), висловив ряд ціr,а­
вих спостережень над <<індивідуалізацією>> фольв:лорних мотивів
у його поезіях, над їх композицією і жанровими особливостями.
Дослід жуючи проблеми психології творчості, Франв:о розглянув
з точни зору <<Психологічної поетикш> поетичні асоціації Шевчен­
rш і харантер його почуттєвих образів.
Я. Ярема написав одну з перших студій про художню інди­
відуальність поета - << Уяnа Шевченна>> - працю ш, аналітично­
го, тан і синтетичного плану, висно юп1 ююї в багатьох моментах
не застаріли й досі і знайшли підтвердження · в дослідженнях ра­
дянсьюrх шевченнознавців (М. Рильсьв:ого та ін.). Дещо зробили,
слідом за Франком, у дослідженні генези онремих поетичних мо ­
тивів <<Нобзарш Ол. Нолесса і М . Сумцов ( останній - у галузі
зв'язнів з фольrшором). С. Людr,евич, В. Перетц і М. Богданович
заклали основи науr,ового вивчення Шевченнового вірша.
Значення згаданих досліджень у розвитну шевченнознавства
в тому, що вони рознривали геніальність автора <<Нобзаря» не
тільв:и яв: виразника певних ідей, а й як велив:ого майстра поетич­
ної форми, форми змістовної і цим, передусім, досноналої. Проте
це були тільки перші нроки в студіюванні Шевченкової поетиюr.
Адже дожовтневі шевчею,озпавці не створили жодної :монографії
з цього питання, і навіть Фраш,о свої ду:мr,и про художні засоби
Шевченна виrшав не в спеціальних студіях пад його поетиною, а
в статтях, присвячених 01,ремим творам <<Нобзаря», і в своєму
естетичному трав:таті. Таним чином, у дожовтневому шевчеюи­
зпавстві вивчення Шевчеюювої поетив:и загалом ще не вийшло
із стадії становлення. Розв'язання нелегких проблем цієї галузі
шевченв:ознавства лягло на плечі наступних генерацій дослідни­
і,ів велиного поета.
Новий етап у вивченні Шевченкової поетиr,и почався після
Белиної Жовтневої соціалістичної революції. Зрозуміло, що в ро­
ни громадянсьної війни не було передумов - ані матеріальних,
ані психологічних - для розгорхання анадемічних студій над сти­
лем і поетиною <<Кобзарю> - тоді шевчепнозпавство мало пере­
важно публіцистичне спрямування . Але вже на початв:у 20-х ро­
r,ів з'явилися й перші радянсь1,і студії а поетив:и ІlІевченв:а
400


і статті, в яких стверджувалась дум1{а про потребу таких дослі­
джень.
У шевченківському номері <<Вістей ВУЦВК>> ( 1922 р., No 58)
про потребу досліджувати художню форму <<Кобзаря» писали
А. Машкін у статті <<Шевченкознавство, як наука» і Я. Палюга
у статті <<Новий Шевченко>>. 301{рема Машкін, констатуючи не­
задовільний стан вивчення Шевчеющвої поетики ( <<А що ми
знаємо про самий процес цієї творчості? Про <<творче першодже­
рело>>, про поетину Шевченка?>>), серед інших завдань, які має
розв'язати сучасне шевченкознавство, накреслив тане: <<Вияснити
залежність форми (так, форми!) і змісту творів від історичного
ладу й життя даної епохи і даної соціальної групи в ній ... » У
цьому формулюванні наочно виявилось характерне для тієї доби
прагнення поставити дослідження і форми й змісту <<Кобзарю>
на історично-матеріалістичні реЙІ{И, шукати соціологічні пояснен­
ня формальних особливостей Шевченнових поезій. Водночас від­
сутність застережень щодо опосередн:ованого харантеру залежнос­
ті стилю письменника від соціальних умов доби свідчило й про
певну небезпеку розглядати цю залежність занадто прямолінійно.
Я. Палюга зазначив, що <<Шевченко ще че1{ає свого І{олумба,
1ютрий віднриє його й по1{аже UгЬі et ОгЬі зовсім новий і неспо­
діваний образ Шевчеш{а - великого майстра слова>>. На думку
автора, <щентр ваги всього дальшого вивчення поета мусить ляг ­
ти на вивчення його формальної майстерності>>. Позитивно оці­
нивши нову студію Б. Янубсьного над ритміІ{ОЮ Шевче1ша і дав­
ні спостереження К Чу1,овсь1,ого над його алітераціями, лr, перші
спроби в цьому напрям1{у, автор статті висловив упевненість, _ що
більш систематичні праці дадуть «цілном несподівані нові на ­
слідки. Ритміка Шевчеш{ового вірша, мелодю,а його, компози­
ція - все це теми й предмети найближчих студій>>.
Тюшм чином, уже на зорі радянсьІ{ОГО шевченнознавства ви­
робJшлося розуміння потреби досліджувати художні принципи
й засоби Шевченна-поета. Водночас дослідню,ам доводилось пе­
реборювати недооцінку Шевчеш{Ової поетики й інерцію старих
оціно1{ її яR «простонародної» і малооригінальної. ХараRтерно, що
навіть В. Корю,, яний пропагував гасло <<Шевченкознавство ян
науна>> (гасло, що, здавалось би, передбачало розгортання до­
сліджень художньої специфію,1 «І{обзарю>), писав: <<Загалом пое ­
тип а Шевчеш,а не визначається оригінальністю і цішщм зрозу­
міла для сеJІЯпина>> 39 . Дум1,а ця, висловлена 1925 р., очевидно,
в полемічному за палі, вже на той час звучала ЯR певний
анахронізм.
Перші радянсь1,і студії з поети1,и <<Кобзарю> з'явилися 1921 р.
у збірнину <<Тарас lllевченко». Це статті Б. ЯRубського <<Форма
поезій Шевченпа>> і О. ДорошRевича <<Природа в поезії Шевчен­
ІШ>>. Студія ЯRубсь1{ого присвячена віршуванню Шевченн:а і роз-
39 В. н: ор н 1,, Боротьба за Шевчениа, стор. 117.
401


глядається в нашій монографії у відповідному розд1ш. Тут ~не
варто сиазати, що значення її в історії вивчення поетики «Коб­
заря» - не тільюr в досн:оналому аналізі його ритміrпr, строфіrш
й евфонії, а у гостроті постановки самої проблеми художності
Шевченна і в актуальній на той час полемічній спрямованості
проти тих, хто вважав, що він «геніальний поет, коли йде мова
про ідейну вартість його творчості, але щодо форми його поезій,
то дуже простий, малоr,ультурний ... >> 40 Дослідниr, стверджував
ідею змістовності поетичної форми взагалі і Шевчею-ової зот,ре­
ма, її відповідності змісту, хоч водночас висловлював жаль, що
<шри сучасному стані естетиrнr й теорії поезії ми не маємо ще
методів, ян:і давали б нам змогу аналізувати відразу єдине тіло
поетичного твору таr,, як воно нам подано поетом,- у нерозривній
єдності його змісту й форми>> (стор. 52). Симптоматичним тут є
ян: усвідомлення досліднином незадовільного стану тогочасної
методології вивчення художнього твору, та1, і те, що саме сту­
діювання Шевченнової поетини підr,азувало ставити таr,і загаль­
нометодологічні питання. Студія Янубсьrшго аr,тивізувала інтерес
до поглибленого вивчення проблем поетини <<Нобзарш>.
Стаття О. Дорошяевича <<Природа в поезії Шевчею,а» при­
свнчена порівпнно вузьrюму питанню - про місце природи <<В
художній 1,онцепції поета, в усій сумі його мистецьних прийо­
мів>> (стор. 77). Н значення в тому, що в ній дослідюш на r,он­
н:ретному матеріалі (еволюція пейзажу в Шевчеина) розглядав
широн:у проблему еволюції художньої манери поета. Висновок
автора той, що <ша початну дінльності Шевчею,а пейзажні мо­
тиви його визначалися своїм символічним змістом у дусі нар од­
ної поезії і тому складали собою той величезний сrшрб поетичної
символіни Шевченна, про який треба онремо й багато говорити.
3 часом Іllевченно засвоїв собі більш реалістичну манеру малю­
вання природи, більш ноннретну й виразну, винористовуючи ста­
рі прийоми писання лише під час стилізації народної пісні>>
(стор. 89). Тобто еволюція пейзажу у поета відповідала загальн ій
його еволюції від романтизму до реалізму. Пізніше дослідження
поетrши «Нобзарш>, на матеріалі Шевчеш,ового епітету, метафори
тощо, загалом відповідають висновr,ам вченого про еволюцію
образного мислення поета (М. Рильський).
Найбільш плідно протягом 20-х ронів і па рубежі 30-х роз­
робляються проблеми Шевченнового вірша (див. розділ <<Віршу­
вання»). Праці тогочасних досліднинів про ритміr,у, риму, інто­
націю і r,омпозицію вірша Шевчею,а, попри деяні свої методоло­
гічні хиби, мали справді новаторсь1п1й хараr,тер 41 • Водночас
40 <<Тарас Шевче1шо», н:., 1921 , стор. 51.
41 Б. Я 1, у б ський, Із студій над Шевченковим стилем.- <<Шев,1еп-
1{івсьний збірнию>, І , 1924; Д. 3 агу л, Рпма в «Кобзарі>> Т. Шевчешн1.­
Т а м же; Як у б сь 1, и й, До проблеми ритму Шевчеrшової поезії.­
«Шевченно та його доба>>, !І , 1926; А. Шамрай, До еволюції 1шJюмий1ш-
1;ого віршу в творчості Т . Шевченка.- <<Шевченко. Річник другнй>>. Статті
Б. Н а в р о ц ького в його ж нп.: <<Шевченнова творчість>>, 1931, та іп.
402


публінуються розвідки, присвячені стилю, сюжетам і жанрам пое­
зій <<:Кобзаря:>> 42 . Здебільшого це праці не синтетичного хара~,те ­
ру, а з онрем:их пптань Шевче1шової поетики.
У цей час, поряд із студіями з певних проблем поети1,и <<:Коб­
зарю>, де за матеріал правила вся lllевченнова творчість (типу
статей Д. Дудар або А. Ша:мрая), питання поетиrш тою чи ін­
шою мірою порушуються або спеціально розробляються в працях,
присвячених ОІ{ремпм творам поета (ш,, напр1шлад, у розвідках
Б. Навроцьного про «Гайдамаюr», про стиль поем <<Наймич1ш» і
<<:Княжна,>, Г. Майфета про номпозицію <<Мені одна~,ово>> тощо).
3'явлшоться й перші спроби загальної хара~периспш:и поетики
Ше~ченна, ш, і мають хара~,тер номпіляції існуючих спостере­
жень (О. Багрій ) , і спроби розробrпr методологічних питань
( Б. Навроцьш,rй ) , і нритично-оглядові оціr-ши доробr{у вчених
( О. Доропш:е nич). При цьому треба зважати, що праці з різних
питань UJ евч еп ноної поетиrш в ту д обу, ян: і тепер, часто вихо­
дили за межі безпосередньої теми дослідження. Тю,, у студіях з
ритміки <<І{обзарш> натрапляємо на міркування про вивчення
художнього стилю поета вsагалі, а в працях про стиль - спосте­
реження шщ його віршуванням.
Стиль Шев'lепка в зв'язну з проблемою романтизму поета до­
сліджували в 20-х ранах П. Филипович і С. Родзевич.
Филипович у студії << Шевчеrшо і романтизм>> досліджує риси
Іllевченнового романтичного стиш0 в їх відношенні до тогочасної
Jr і т ературної традиції . У праці чимало цінних спостережень, хоч
помітна й певна однобічність у встановле н ні взаємовідношеню1
романтичного і реалістичного елементів у м е жах єдиного Шевчеп­
нового художнього стилю й методу. Однобічність ми вважаємо
в натегоричності твердження: <<l{оли б проаналізувати поетю{у
<< І{обзарю> (тема для спеціальної веюшої праці), то можна буJ10
б виявити, що тут lllевченно був і лишився романтином» 43 . Ана­
Jr ізуючи поетFшу <<l{обзарю> в її еволюції, ми справді нонстатує­
мо наявність елементів романтичного стилю на всіх етапах твор ­
чості поета. Але водночас бачимо посилення реалістичного стру­
меню в його поетиці, що дає підстави говорити про синтез
реалізму і романтизму в зрілому Шевчею(Овому стилі па базі
реалістичного художнього методу (це твердження не суперечить
' 2 Д. Дуд а р, 3 по е тнюr Т . Шевчеrша. Пuрівняrпrя в <<Н:обзарі>>.­
<<Jl[св'tс111,івс1,1(J1й збірпню>, І, 1924; П. Ф п JI ип о в п ч, Шев•rенко і роман­
тнз м .- <<3ап11с1,11 і сторн•1 tю-філологі,шого в і дділу ВУ АН», 1924, No 4;
С . Род з е в п •1 , Сюжет і стиль у ранніх поемах Шевчеш,а. - «Шевчеrшо
та його доба», !І, 1926; Б. Ян у б сь 1, и й, До соціології Шевче1-шових епі­
тетів.- «Шевче~шо . Річшш першнй»; Г. Ма й фе т, Н:ом □ оз иційна архіте1,­
тон і 1ш <<Мен і одшшоnо,> та її відтворення в німецьному й англійському
перекладах. - «Шев,1е~шо. Річшш д р угий>>; Онремі статті Б . На вр о -
ц ь І( ого у ю-1.: <<llіев•tе1шова творчість», а танож тогочасні статті з проб­
леми <<Шевче н но і фолЬІшор» (див. відповідний розділ ) .
43 «Записю1 істор и чно-філологічного відд ілу В-У АН>>, ю1 . 4, Н:., 1924,
стор. 17.
403


тому, що навіть у пізнього Шевченна натрапляємо на творп,
в юшх домінує роман тична поетиr{а ).
З романтичною традицією Филипович пов'язував і схильність
автора <<:Кобзарю> до засобів народнопісенної поетики (може, де­
що недооцінюючи при цьому біографічно-психологічний чиннин).
На тлі світової романтичної поезії (Байрон, Міцневич, Бюргер,
Жуновсь1шй та ін.) дослідник стисло характеризує особливості
Шевчеш{ової балади ( <ше зовсім баладю>, на його думку), істо­
ричних поезій (в яких, за Филиповичем, найбільше виявились
типові риси романтичної поетини), політичних поезій (близьюп
традиції романтинів від Байрона до поетів -декабристів), лір0-
епічної поеми (риси поетюпr <<байронічних поем>>) .
Цікава думна автора про те, що Шевчеш{ові, як і іншим
світовим романтикам, бранувало пластини; для його стилю ха­
раІ{терна передусім музична стихія - надзвичайне багатство асо­
нансів, алітерацій тощо.
Стаття С. Родзевича <<Сюжет і стиль у ранніх поемах Шевчен­
ка ( «:Катерина» і <<Слепаш>) » являє собою спробу «підійти до
ранніх творів Шевченпа з бо1,у вивчення сюжетJіши, архітектоні­
ки й стилю їх па тлі літературного стилю 20-30-х рр.>> 44 . Студія
Родзевича розвивала думни Филиповича на матеріалі двох ранніх
поем Шевчею{а щодо стильової приналежності ліро -епічних тво­
рів <<І{обзарш> до ТаІ{ званої байронічної поеми ( тогочасні дослід­
нини ототожнювали поняття <<байронічна поема>> й <<романтична
поема>>) . Родзевич, зокрема, поділяв дум1{у свого попередника про
те, що Шевчеш,о <<був і лишивсь романтиr{ОМ>>. За Родзевичем,
у композиції <<:Катерини>> (як і поеми <<Слепаш>) виявились риси,
характерні для байронічної поеми; <шершинність>> (поділ дії на
ряд самостійних драматичних сцен), схильність до діалогічності
й монологічності, наявність ліричних відступів, які попереджають
або закінчують онремі сцени, лірична манера оповіді (запитання,
01ши1,и тощо) . Водночас за темою і сюжетом <<:Катерина>> набли­
жається до сентиментальної повісті XVIII ст.
Яі{ЩО питання про романтичний стиль поеми <<Слепаю> в напr
час не є дис1{усійним, то щодо стю1ю «І{атериню> повної єдності
думок немає. Загалом сучасні дослідюши наголошують на пере­
важно реалістичному хараІ{тері поеми. Цю думку неоднора зово
висловлював М. Рильсьюrй, доводячи наявність реалістичного стру­
меню навіть у ранній поезії Шевченка. :Кирилюк писав про реа­
лістичні тенденцн поеми <<:Катерина>> 45 • На думну П . Приходь-
1щ, <<Найвірнішим було б говорити про синтез романтичних і
44 <<llіевче1-шо та його доба. Збірник другий>>, 1926, стор . 45. Новий
варіант цієї праці С. Родзевич опублікував у <<Наукових запис1шх І{иїв­
сь1,ого педінституту>> (т. І , 1939), під назвою <<Романтизм і реалізм у ра н­
ніх поемах Т. Шевченка («Натерина», <<Слепая», «Тризна>>)>>.
45 €. Кир п люк, Тарас Шевчешю, К., <<Дніпро>>, 1964, стор. 58.
404


реалістичних елементів у ранній побутовій поемі Кобзарю> 46 •
<<Катерина>> мав в собі ті основні елементи, в яких розвинеться
в зрілий період реалістична побутова поема Шевченка. Цей ви­
сновок сучасного досліднина здається нам в основному вірним.
Думку про залежність стилю побутових Шевченкових поем
від традиції <<байронічої поеми» висловлював у 20-х ро1,ах і
О. Багрій. його книжна <<Т. Г. Шевчеюш в литературной обста­
ною,е>> в цьому питанні мав чимало спільного з студіями Фили­
повича й Родзевича (останню опублі1,овано роном пізніше), але
містить _ свої акценти. За Багрівм, <<расцветом творчества Шевчен­
ка следует считать период от 1846 до 1850 р. < ... > Шевченно в
зтот период сосредоточивается при разработ1,е своих излюбленнь1х
тем и мотивов в форме онончательно им усвоенной романтичес -
1шй (байроничесной) поамь1, охотно обращаясь и н исторической
думе с лиричесюrми вставнами, и н форме медитаций, изредІ{а
обращаясь и н форме лиричес1ш окрашенной балладьr» 47 . Жан­
рову специфіну Шевченнової поеми дослідни1, пов'язував перед­
усім з впливом російсьної романтичної ліро- епічної традиції, на­
самперед пушні нської: <<Основной пушюшский жанр - жанр ли­
ро-апической байроничес1,ой пою.1ь1 становится осиовньrм жанром
и ІПевчею,а, если судить по наиболее зрельrм его произведениям
апохи расцnета его творчества (46 - 50 гг.)>> (стор. VII). Щодо
жанрово -стилістичного впливу Пуш1,іна на Шевчею,а, то згодом
дослідник визнав, що «ЯІ, завжди в випаднах зосередження уваги
на будь-якому одному питанні, перебільшив цей вплив>> 48 .
Полишаючи питання про те, який період творчості поета слід
вважати періодом: його розквіту, звернімо тут увагу на більш ніж
проблематичну тезу Багрія про ліро-епічну поему як пануючий
жанр Шевченна в 1846-1850 рр. Ця теза не доведена ані н:іль-
1,існю,1 зіставленням: Шевчеинових поем з його тогочасною лі­
риr,ою, ані порівняльним суспільно- естетичним: аналізом цих жан­
рів. Ближчою до істини нам здається думна Л. Новпченна, шшй
вважає, що в цей період у Шевчею,а основним жанром була
саме лір1ша 49 .
Поряд з характеристиною Шевчеинових жанрів, мотивів у їх
відношенні до тогочасної літературної традиції у ннижці Багрія
знаходимо й стислу хараr,теристину форми поезій <<І{обзаря», під
яною автор розумів передусім поетове віршування й тропіну. Роз ­
діл, присвячений цьому питанню, написано на основі праць
В . Перетца, М. Богдановича, Б . Я1,убсь1,ого й Д. Загула. З Шен­
чеш,ових <шоати,1ес1,их средств изобразительностю>, за Багрівм,
46 П. П р их од ь rt о, Шевченко й українсьний романтизм , R.,
Вид-во
АН УРСР, 1963, стор. 22'1.
47 А. Б а г р и й, Т. Г. Шевче~-шо в литературной обстановне, Бarty,
1925, стор . 73.
48О. Багрій, Т. Г. Шевчешщ т.1,Х.,ДЕУ,1930,стор.3.
49 Див. Л . Н о вич е н но, Поет і народ. - <<Радянсьна література>>, 1038,
No 12, стор. 145.
405


досі дослідж ен о тільки порівняння (Д. Дудар) і засоби фольклор­
ної стилістиrпr. Загалом }Н:е автор підтримав висновки тогочасних
учених про високу поетичну нультуру ШевченЕа.
1930 р. вийшла праця Багрія <<Т. Г. ІПевчеш,о>>, перший том
шюї ( <<Оточення. Мотиви творчост і. Стиль>>) є переробr,ою попе­
редньої студії. Тут автор, дещо очистивши r,нижr,.:у від н:омпара­
тив і стсьr,их надуживань, більше уваги приділив аналізові моти­
вів <<Кобзарю>. Яr, згадувалося в розділі <<Етапи розвитн:у радян­
сьЕого шевченкознавства>>, Багрі єва rшасифіr,ація поезій Шевчен­
ш1 за мотивами виявилася дещо штучною. Розділ <<Формальні
особливості ліро-епічних творів Шевченна>> вплючає розгляд на­
родно-поетичного елементу, ритміки, евфонії, строфіюr, рими, по ­
рівнянь і епітетів <<Кобзарю>. Ця частина ннижr,и є спробою син­
тезу дослідженого на той час матеріалу з Шевче1шової поетrши
(враховує й літературу, видану після публінації попередньої пра­
ці автора), проте нвш1є собою не стільни узагальнення зробле­
ного й постаr-rою,у нерозв'язаних проблем, СІ{ільки номпілятивний
вrшлад відповідних студій.
Деrцо менше уваги, пі.ж проблемам віршувапня lllenчeнн:a, а
танож його мотивам і жанрам (переважно ліро-епічним), приді­
лшrось n 20-х ранах дослідженню Шевчешшвого образного сло­
ва - його еп іте там , порівпянням, метафорам тощо. До нраrцих
студій цього плану на Jrеж ить стаття Д. Дудар <<3 поетики Т. UІев ­
ченн:а. Пор івняння в «І-1:обзарі». «Своєю метою я ставлю аналіз
порівнянь у «Н'обзарі>> J_llевчеш,а, ян оїїремого стилістичного при­
йому, в вузьному розумінні, не розв'язуючи питання про відно­
шоншт даного прийому до інших. Моя праця описового харанте­
ру ...>> 50 Проте й у цій ніби <<описовій>> праці дослідниця, па під­
ставі відповідних статистичних підрахунн:ів і вдалої нласифіка­
ції типів порівнянь <<І{обзарю>, прийшла до nажливих висновr{ів
щодо харантеру поетичної індивідуальності Шевчеr-ша. Один з
цих висновr,ів той, що в <<І{обзарі>> головне місце посідають по­
рівняння матеріальні, ноннретні (подається цінава статист~ша
й юr асифіr,ація: порівняuь матеріальних - тобто матеріального з
матер і альним, матер іального з нематеріальним, немат еріа льного з
матер і альним - 385; нематеріального з нематеріальним - 11).
<<Перевага матеріальних образів у Шевчеш{а характеризує r,он-
1,ретність уявлення поета>> (стор. 83 ) . Ян бачимо, висновки Ду­
дар, обгрунтовані статистично, підтверджують дум r{у Я. Яреми,
висловлену 1914 р. в студії «Уява ТЛевчепна>>.
За спостереженнями дослідниці, <<здебільшого порівняння в
<< :Кобзарі>> не явл яю ться оригінальними. Часто це сполучення на­
родної поезії або просто народної фразеології>> ( стор . 98). Але
тут же автор уточнює свою ду:мІ{у: <<Сміливість в сполученні об­
разів розвиваєтьсн з роЕами . ,Найвиразніші з них, у розумінні
50 <<Шев,1 енківсь1шй збір1-шю>, т . 1, стор. 79.
406


оригінальності, припадають головним чином на 1847 і 1848 РОRИ>>
(стор. 98) .
Стаття Дудар наочно спростувала досить поширену тоді й піз ­
ніше думну, ніби <<описові>> літературознавчі праці не мають тео­
ретичного значення і є по суті формалістичними.
Дещо схожою за своїм напрямом, але з виразнішим нагол~ ­
шенням соціологічного моменту, була праця Б. Я1,убсь1, ого <<До
соціології Шевченнових епітетів>>. Уже в назві відби лосп хара~,­
терне для того часу прагнення відшунати соціологічний е1шів а­
лент до r,атегорій поетини. Звичайно, на цьому шляху дослідниr,а
ченала небезпена надт о прямолінійно пояснюnати ножний худож­
ній засіб письменшша соціальними умовами, r,ласовою бороть­
бою тощо. Проте в даній статті автор не дуже зловживав вуль­
гарною соціологією, зосередивши зусилля на 1шасифіr,ації і
статистиц і Шевченнових епітетів. ВисновоІ, досл ідшша таюrй:
«... Епітетологія соціальних явищ, що вони входять у темаТ!!ШУ
поезій Шевченкових, нас 1,різь пройннта свідомою і рішучою рево­
люційністю, осІ,ільІПІ Шевченно був для свого часу найбільш сві­
домим виразшшом тодішніх народних революційних настроїn.
Побутова епітетологія поез і ї Шевчеш{Ової тан само не менш
зв'язує його з побутовою ідеологією се Jшнина -у~,раїнця його ча­
сів>> 51 . Наш сучасний погляд на порушене питання, очевидно,
буде той, що епітет у художньому творі може виявитися ю, со­
ціально нейтральним, тю, і соціально ю,тивиим (наприклад, у ре­
волюційних поезіях <<Кобзаря» ) , на ньому може виразно позна­
читися соціальна психологія автора (наприялад, на тяжінні Ш е в­
чеш,а до епітетів, пов'язаних з побутом унраїнсь1шго се л янин а),
і позначитися дуже й дуже опосередковано. Доцільніше, моше,
з'ясовувати не соціологію 01,ремих стилістичних засобів поета, а
соціологію його художньої системи в цілому та її rюннретизацію
в онремому творі.
Помітним пвищем у шевчеш,ознавстві 20-х - початну 30-х
роІ,ів були праці з Шевченково ї поетини Б. Навроцького. В його
дослідженнях наочно виявились ш, сильні, тю, і слабні сторони
тогочасного вивче ння цієї проблеми. Позитивна роль праць Н аn­
роцького - в усвідомленні важливого значення досліджень пое­
тики <<І{обзаря» для дальшого поступу шевчеш,ознавства, в праг­
ненні ро з робити справді наунову методологію таних досліджень,
у по с т аrю вці й вивче н ні 01,р е мих важливих питань Ш евченнової
поетини . Не до л іr, цих праць - у схиJrьиості автора до вульгарної
соціологі ї .
У статті 1926 р. <<Проблеми Шевчеш,ової поетики» Навроць­
ний поставив питання про загальний напрям і методологію таюrх
досліджень: <<Загальні аналізи ритму, засобів римування, вжи­
вання паралелізмів, порівнянь або якихось інших засобів худож­
нього змалювання у даного письмеишша є тільни суто технічні,
51 «Шевче1шо. Р і чшш перший>>, стор . 78.
407


допоміжні досліди. П роте вони одразу можуть спричинитися до
помилнових висновнів, 1,оли вбачати в них не тіль1ш формальне
знаряддя для майбутніх органічних аналізів віршу, але й реаль­
не розв'язання тих чи інших проблем. Здається, поетина Шевчен­
нових творів янраз і перебуває у таному стані, 1,оли допомічної
праці прироблено доволі, але органічної аналізи Шевчею,ового
~ ipmy ми ще не бачили, хоч увесь хід розвитну шевченнознавства
вимагає цього>> 52 • Мета статті - <<довести те, що для «органічної
аналізи Шевченнових творів давно настав уже час>> (стор. 151).
Саме на матеріалі «органічної аналізи» 01,ремих поезій Шевченна
й доводив автор свою тезу. Що ж він розумів під . <<органічною
аналізою>>? Передусім - цілісне дослідження всіх номпонентів
поетин:и << Кобзарю> (01,ремого твору) у їх взаємозалежності і
взаємодії: <<Тільки тоді ми бачимо, у чому полягала дійсна міць
його віршу < ... >, - н:оли одночасно розглядаємо його поезії, тю,
з бону семантики, номпозиції, ян і інтонації>> (стор. 151).
Особливого значення падав досліднин проблемі поетичної ін­
тонації Шевченн:а (новий доповнений варіант · цієї статті він зго ­
дом опублі1чваn під назвою <<Проблеми інтонаційно-номпозицій­
ної аналізи Ш е вчешювого віршу>>).
Питання поетиюr посіли певне місце в монографії Навроцьно ­
го <<Гайдамакю> Т. Шевчеш,а>> (1928, проблеми жанру, номпозиції
і сюжету твору - переважно в історино-літературному аспенті).
В основному поетиці << Кобзарю> присвячено статті збір1,и
Навроцьного <<Шевчешюва творчість>> ( 1931), зци1шізовані <шав­
ноло проблеми соціології Шевчеш,ового стилю>>.
Перша стаття збірни <<Проблеми соціологічної аналізи Шев­
ченкового поетичного стилю>> має настановчий харюпер. <<Соціо­
логічну аналізу» стилю <<Кобзарю> автор вважає <шевіднладною
проблемою шевчеш,ознавства», ос1,ільки соціологічне вивчення
«особливостей Шевченнової художньої манірю> 53 є найменш роз ­
робленою його діля.шюю.
Вихідною думною дослідшша в розв'язанні цього питання є
ду:rvша про залежність Шевчещ,ового стилю від фольнлорної тра­
диції, соціально пов'язаної з селянством . Труднощі у визначенні
соціології фольклорних впливів на Шевченна ті, що селяцський
фоль1шор з 1шасового погляду не був єдиним і відбивав навіть со­
ціально ворожі літературні традиції. Селянсьну основу Шевчен-
1,ового стилю <<Деформувалю> різні літературні впливи, спочап,у
1юнсервативні (в формах <шозююфільства»), а потім <<революцій ­
но -інтернаціоналістичні>>, <<в дусі настроїв · тодішньої російсьної,
польсь1,ої й у1,раїнсь1,ої революційно настроєної різночинної ін­
телігенції>> (стор. 12). Автор застерігає, що <ше треба робити
висною,у, ніби письменник у всіх деталях своєї творчості зв' я за­
пий тільни із своєю 1шасою й ' її літературною традицією. < ... >
52 <<Червоний шлях», 1926, .No 2, стор. 161.
53 Б. На вр о ц ь 1, и й, Шев,rеикова творчість, Х.- ІІ:., 1931, стор. 5.
408


Навпаки, ножний письменник користується з усього іс·торичного
досвіду, приступного йому, й не завжди може його перемогти
належною мірою ... >> (стор. 23). Проте застереження щодо того,
що «соціологічна аналіза поетичного стилю не може зводити
стиль безпосередньо до певних соціально-економічних процесів»
(стор. 21) (посилання на дискусію з Переверзєвим), тут, ю, і
в деяких інших статтях дослідника, на практиці часто спросто­
вуються вульгарно-соціологічними міркуваннями про <<соціаль­
ний еквівалент даного технічного засобу>> тощо (так, наприrшад,
автор говорить про <<значення аналізи (... ) римової інерції для
розуміння соціальної суті Шевченкового поетичного стилю>>
(стор. 21).
Центральною проблемою соціологічного дослідження поетично­
го стилю є проблема композиції, <<бо композиція твору - це є та
сторона його, ян:у в царині поетичного стилю безпосередньо зу­
мовлює задум, а значить, і ідеологія твору. Під композицією ми
тут розуміємо, звичайно, не тіль1ш внутрішню конфігурацію час­
тин даного твору, але й його жанрові особливості < ... >. 3 іншо­
го бо1,у, багато для соціологічної аналізи може дати досвід образ­
ної мови ... » (стор. 19).
Ян і в статті з проблем Шевченкової поетики 1926 р., Нав­
роцький наголошував на значенні цілісного осмислення художніх
засобів у їх взаємодії. <<Весь час слід пам'ятати, що найважливі­
ший для соціологічної аналізи є момент ув'язни даного засобу з
усіма іншими, його номпозиційна, а значить, нінець-нінцем, і
ідеологічна роля в ноннретній цілості того чи того поетичного
твору>> (стор. 19). Отже, <шастає проблема синтетичного момен­
ту в аналізі онремого поетичного засобу» (стор. 20). Ці <<моменти
синтетичності>>, за Навроцьним, слід шунати <<у виявленні ком­
позиційної ролі поетичного даного 01,ремого засобу в архітентоні­
ці цілого твору» (стор. 20).
Вульгарно-соціологічні тенденцн позначилися, зонрема, на
студії <<Проблема соціології Шевченкового римуванню>. Соціоло­
гію Шевчею,ової рими дослідню, бачив у тому, що поет у риму­
ванні йшов від фольн:лорної традиції, а нали - тю,, <<то цим са­
мим < .. .> був би перенинутий місто~, поміж Шевченновим сти­
лем і стилем традиції, що відповідала соціальним замовленням
його нласи (селянства) >> (стор. 55) . Звичайно, автор визнає, що
Шевченно часом одходив формально від форм народного римуван­
ня, але зазначає, що тут поет розвивав, а не заперечував народ­
нопісенну традицію: <<Й у цьому відношенні Шевченно ніноли,
власне, не поривав зв'язн:у зі своєю нласою, зберігаючи таним чи ­
ном її поетичну традицію не тільни в проблематиці, в ідеологе­
мах своєї поезії, але й у поетичному стилі, зонрема в способах 1
ха рантері свого римуванню> (стор. 74).
Крізь виразно помітну в статтях Навроцьного вульгарно-со­
ціологічну тенденцію (ноли автор зводив мету студій з Шевчен­
нової поетини до встановлення <<соціологічного енвіваленту>> того
409


чи іншого художнього засобу поета) не можна не побачити і того
І{орисного й прогресивного, що в пих є. А є в пих не тільки добрі
наміри вченого соціально осмислити поетичну індивідуальність
Шевченка і розробити для цього відповідну дослідницьку мето­
дологію, а й чимало не застарілих і досі тонних спостережень над
стилем <<Нобзаря», над римою, номпозицією, інтонацією його тво­
рів, З цього погляду чи не найці1{авішою є студія <<Проблеми
інтонаційно-І{омпозиційної аналізи Шевчешшвого віршу>> . (див.
розділ <<Віршуванню>), де автор виступив ЯІ{ перший на Україні
дослідшш поетичної інтонації (переробна статті 1926 р. про Шсв­
ченнову поетrшу).
Хоч у статтях збір1ш Навроцького - <<Стильові особливості
<<Нняжни» й «Стиль поеми <<Наймичr{а» - є чимало застарілого,
вони внесли свою част1{у у вивчення <<Конкретної поетикю> Шев ­
чеш{ових творів. Так чи інакше сучасні дослідниr{и не обминуть
ю, позитивного, так і негативного досвіду Навроць1{ого в його
студіях над стилем Шевченка.
Наявність у працях з Шевчеш,ової поетиюr вульгарного со­
ціологізму пов'язана з загальним станом тогочасного літературо­
знавства, нерозроблені стю його методологічних питань, ноли до­
сліднюш, прагнучи перебороти формалізм або е1ше1,тизм у мето­
долог11, надто спрощено розуміли обумовленість літератури
соціально-економічними чинниками. До того ж у ті ро1ш праці,
присвячені проблемам літературної форми, іноді нваліфіІ{увалися
в критиці як <<формалістичні». В іншому розділі вже згадувалася
стаття В. Десняна <<Нультурні традиції й шевче1-шознавство в па­
ші дні» ( 1928), в якій автор, поряд з вірною 1{рит1шою <<акаде­
мічного нейтралізму>>, безпідставно зарахував до <<гелертерського
барахла>> норисні описові праці з Шевчеш{ової поетини (Януб­
ського та ін.). Згадувалося й про полеміну з цим І{ритином Є. І{и­
рилюна. Останній, доводячи, що <<дослідНИІ{- марІ{сист потребує
якоїсь елементарної розробки питання, грунту, на яному можна
було б оперти ширші узагальненню>, зонрема, писав: <<Стаття
Б. Янубсь1{ого про епітети здавал.:1ся В. Деснюшuі дуже дрібною:
<<Подібну роботу,- пише він,- за вназіuною вчителя моше ви­
нонати перший-ліпший учень, що снінчив семирічну>>. Та в тім
то річ, що це зовсім не тан. Ному доводилося хоч трохи працюва­
ти над Шевчеш{ом, той знає, ян потрібні ТаІ{і досліди. Всі ми
відчуваємо нрасу Шевченкової поезії, але довести це не кожний
може. Нолись Драгоманов висловив погляд про 'недосноналість
Шевчеш{ової <<формю>, погляд, що довгий час переходив із уст
в уста. Тільни в наші часи пощастило цю помиш{у спростувати.
Але спростувати голослівно не можна. Саме тю{і праці, ян Загула
про риму та Янубсьного про епітети й повинні наочно довести
різноманітність, багатство, довершеність Шевченнової <<формю> 54 .
54 Є. І( и ри люк, Останні досягнення шевченкознавства.- <<Пролетар­
сь1ш правда>>, 1929, 10.ІІІ, No 58.
410


Що в ту добу справді існувала потреба доводити формальну дос­
ноналість Шевчею{а-поета, можна проілюструвати хоч би пита­
тою з статті М. Криворучна <<В нетопленій хаті>>, де нритин тат,
хараюеризував художню досноналість поезії 1858-1861 рр.:
<<llіевчею{О, мов відчуваючи смерть, тремтячою руною занотовує
па папері свої перенонання, свої ідеали та бажання:, вже не зма­
гаючись за літературну форму, за естетичну довершеність, а дуже
часто і просто за читальність>> 55 .
Загальні підсумюr праці радянсью,rх шевчешсознавців 2O-х ро­
нів з проблеми поетrши підвів О. Дорошневич у статті <<Сучасний
стан шевченнознавства>> (1929). <,Тепер немає вже марr{с:истів,­
писав досліднин,- ЯІ{і відкидали б формальне дослідження :1
загальної схеми соціологічного усвідомлення поетової творчості
на тлі продунційних відносин та соціальних стосуннів. Цілr{овите
занедбання цього питання в < ... > rпш:гах Річицьl{ого та Коряна
можна пояснити, можливо, ще й тим, що проблем Шевченr,ового
стилю науrщ тоді ще майже не торналася. Отже, справа вивчен­
ня ШевчеНІ{ОВОЇ поет.иrпr набуває вешшої ваги в шевченнознав­
стві, хоч і потребує спеціального обгрунтуванню> 56 .
Найнраще, за Дорошневичем, розроблено проблеми ритміни
<<Кобзарю>. Але й тут розробrш ще не виіrшла за межі поперед­
ньої «постановн:и питання». 301,рема, важливо проаналізувати, чи
вичерпано потен ції Шевченнового вірша. Досліднин вважає, що
думна про 1'ar,y вичерпаність «Іде ие доведена, а обгрунтувати
(чи відюшути) її вдаєтьсн лише тоді, ноли нраще буде обсліду­
вано метричні мтн:ливості . Шевченr,оnої поетичної технію1>>
( стор. 360).
<< Вивчення стилю lіlевченн:ового ( у вузьr{ому розумінні) тіль­
ки-но почалосю>,- І{ОНстатує автор і називає в цьому зв'нзну
. праці
Б. Якубсьr,ого, Д. Загула, Д. Дудар, А . Шамрая, С. Родзе­
вича, П. Филиповича, О. Багрін, Б. Наnроцьн о го та ін. Денні а
праць Дорошr,евич згадує І{ритично ( тан, він говорить про недо ­
оціпн у Родзеnичем і Багрієм впливу унраїпсьr,ої літературної
традиції на формування романтичного стилю Шевчею,а), але й
сам подеr{уди хибує на помиш{ові висновни. Тан, ми не погодимося
з його негативною оцінною біблійного впливу па ораторсьrшй
стиль Шевчею{а: «3асланпн з його обмеженими читацькими інте­
ресами й пригніченим настроєм , очевидно, сприяло збільшенню
цього в штп ну, від яного Ше;зченнові цілном таr, і не вдалося вн­
звошrтисн. А.1 1 е лорнта доба n Шевчею,овій поетичній діяльності не
дanюru нінютх п ілстаn для засвоєння: біблійного надщербленого ора­
торства>> (стор. 3о2). У цій недооцінці ідейно-художнього значен­
ня «бібліі'Ішrх>> іпне1,тип <<Нобsаря» бачимо не тільни вульгариза­
торсьтш ставлення до їх літературного джерела, а й інерцію дав­
ньої недооцінни Шевt1е1:шової поезії 0станнього періоду.
55 «Червоний шлпх>>, 1930, No 3, стор. 138.
55 <,Шевченко. Р і ,rшш другпй>>, стор. 359-350 .
411


<<До широкого поняття літературного стилю входить і пробле­
ма жапрістики. Для Шевченкової поезії проблема жанрів - одна
з найцікавіших і найважливіших проблем. Тут свідомо чи несві­
домо для дослідників тривав ота боротьба за розуміння Шевчен­
нової поезн, н джерел та соціальпо -нритичп:их уподобань>>
( стор. 362). У цьому зв' язr{у нрит:ичпо оцінено праці про жанр
романтичної поеми у раннього Шевчеш{а. <<Проте проблема Шеn­
чеюювих жанрів ще й досі не розв'язана як слід: його політична
сатира, його ліричні <шосланню> та елегії не мають ще наунового
витлумачення на тлі тієї доби з її новими соціальними прагнен­
нями:>> (стор. 363).
Головним недоліном тогочасних студій з поетики <<Кобзаря»
Дорошкев:ич вважав невміння дослідн:иr{ів соціологічно осмис­
шовати особливості Шевченкової художньої форми: <<Величезна
хиба сучасних дослідів в в тому, що дослідники здебільше не
пов'язують поетичну техніку Шевчею{а, його літературний стиль
і мову з ідеологією тієї суспілLної верстви, що несподівано за­
говорила Шевчепновими устами. Між <<формою» і «змістом>> існує
тут ще не перейдена прірва>> (стор. 364).
Проблему поетики <<Кобзаря» порушив і Є. Кирилюr{ у статті
<<До проблеми rшасовості Шевченка>> (1931): <<В безпосередній
аналі:зі творчості центральним пуш{том повинен бути стиль. Кла­
дучи в основу критично перевірений, поправний теr{ст, па тлі то ­
гочасної літературної ситуації, отже, не зневажаючи пі літератур ­
ної традиції, ні впливів, треба встановити соціологічпо -rшасовий
еrшівалент стилю Шевченкових повістей. Встановлюючи певні пе­
ріоди-цюши в творчості, треба аналізувати їх, розв'язуючи част ­
кові проблеми: жанру, тематики, сюжету, мотивів, образовості і
т. д.» 57 . У цій методологічній настанові бачимо точки зіт1{неппя
з думнами Навроцького . Проте автор, як і деякі інші тогочасні
І{рит:иr{и, досить різко нритикув останнього за <<буржуазний соціо-­
логізМ>> і <<формалізм>> ( «форсоцівство>>).
Перспен:тиви й методологічний напрям дальшого дослідження
поетюш <<l{обзаря» па почат1,у 1933 р. ню,реслив Д. Загул у стат­
ті <<До проблеми марr{систсь1юrо виnчення Іllеnчешшвої поети­
ки>>. Статтю написано в зв'яз1{у з підготоюшю нового аІ{адеміч­
ного nидання Шевченна, яке, за задумом упорядн:иr{ів, мало ста­
ти водночас і енцинлопедівю шевченкознавства, зоr,рема широко
висвітлити проблеми поетики в пояснювальних статтях і комен­
тарях до онремих творів поета.
Статтю Загула характеризують, з одного боку, усвідомлення
великого значення нау1{ової розробни цієї проблеми, прагнення
опапувати марксистську методологію, а з другого - вульгарно-со­
ціологічне тлумачення шляхів її розв'язання. Ось основні проб­
леми, ю,і, па думку автора, стоять перед дослідпинами Шевчен­
нової поетини: <<Тутна першому місці ми поставили б
57 <<Життя й революціш, 1931, No 3-4, стор. 109 - 110.
412


питання про відбито~< соціально-економічного стану України з її
1шасовою боротьбою за часів Шевченка в його стилі і як фор­
мувався та змінювався цей стиль у зв'язку зі змінами в світо­
глядінашогопоета.На друго:му місці стоїтьпитанняпро
ролю й питому вагу народнопісенної традиції, як і традиції літе­
ратурної в Шевченковій поетиці < ... > . П ри цьому треба розшиф­
рувати зміст обох традицій, по1,азати в пих певні 1шасові проти­
річчяйвідміни<...>.На третьому місцімипоставилиб
питання про загальну композицію Шевчею<ових творів, про від­
мінності її в ОІ<ремі періоди його творчості (залежно від ідеоло­
гії) і в окремих його творах (в залежності від їх функціонально­
го спрямування). Д а л і перед дослідшшом стоїть питання про
онремі компоненти поетичного стилю Шевченка (мова - лексю<а,
семантика, синтакса, метрика й ритміка; евфонія - римування,
повторення, звукові повтори взагалі тощо) відповідно до всього
світогляду поета й до спрямованості 1шжного твору... >> 58 .
Про методологічні засади статті Загула дав уявлення тю,а йо­
го настанова: <<Марксистсьний дослідню, Шевченнової поетюш
мусить трантувати кожну дрібницю її в зв'яз1,у з 1шасовим спря­
муванням, з ідеологічним наставленням Шевчешшвої творчості
в цілому, 01,ре:мих її періодів та кожного твору зосібна, маючи на
увазі й функціональне завдання кожного твору в цілому і даного
явища поетики 01,ремо. За 1шжною стилевою ніби дрібницею мар ­
н:систсьний дослідюш повинен бачити ширшу перспе1{тиву, пам'я­
таючи, що ножна така озню,а стилю й поетию1 виростає, в умовах
1шасової боротьби, з загального стилю письменню,а й сприйнятої
чи переборюваної ним традиції. Він :мусить :мати на увазі, що
стиль письменника росте й міняється із зростом і змінами його
класового світогляду ... >> 59 Я1, бачимо, методологічні принципи
Загула в тут досить близькими до того, що писав дещо раніше
Навроць1,ий; за мар1,сизм у літературознавстві обидва вони щиро
вважали вульгарно-соціологічну вимогу з'ясовувати класовий
зміст кожної <<стилевої дрібниці>> (рими, тропу, ритміки).
Тим часом не можна не визнати, що, попри свої вульгарно­
соціологічні тенденції, програма досліджень Шєвчеш,ової поетини
нанреслена тут автором досить широ1ю й перспе1,тивно. На жаль,
цю програму тоді не було реалізовано, як не здійснилося й ан:а­
демічне видання з пояснювальними статтями та розгорнутим 1,0-
ментарем.
Тис1, вульгарного соціологізму зрештою позначився не тільки
, на змісті й метол;ології студій з Шевчешшвої поетики, а й на став­
ленні критюш до самої проблеми, •~шли дослідниць1,а увага до
форми твору вважалася за <<формалізм» і деяких шевчешшзнав­
ців 1шаліфі1,овано ю, «буржуазних формалістів>>. Усе це призвело
58 Бюлетень комітету для видання творів Т. Г. Шевченка при ІІ відділі
Всеунраїнської Академії пау~,, ч. 1, 15 лютого 1933, стор. 11.
59 Там же.
413


до того, що праці з Шевченнової поетини від ночатну і аж до r,іл­
ця 30-х роr,ів фаr,тично знин:ли з шевчешшзнавчої тематиrш.
Пожвавленню інтересу до uоетиюr Шевчею,а напрю,інці 30-х
ронів певною мірою сприяло те, що тогочасна r,ритина осудила
вульгарно-соціологічні перенручення в літературознавстві (див.
• розділ «Етапи розвитну радянсьного шеuчеююзнавства>>).
Пов'язана з цим процесом увага дослідюшів до взаємин літе­
ратури з народною творчістю привела в другій половині 30-х ро-
1,ів до появи праць з проблеми <<Шевчеrшо і фольr,лор>> (див. від­
повідний розділ). Розроб1,а цієї проблеми, зонрема в аспеr-:ті ви­
вчення Шевчеюювих зв'язнів з фольrшорною поепшою, була,
безперечно, нельми перспентивною. Проте в ті ж рони виявилисн
й тенденції до спрощеної інтерпретації проблеми. Tar,, у статті
І. Пільгуна <<llіевчеш,о і фоль1шор>> знаходимо таr,у харантерис­
тиr-:у поетики «І{обзарю>: <<Основою поетики Шевченна є поетина
пісні трудового народу>> 60 , а його творчість це - «синтезована
народна поезію> (стор. 87). У таному ототожненні Шевчеш,ової
поетиr,и й народнопісенної виявилася не тільки інерція старих,
ще дореволюційних понцепцій, а, моше, іі: своєрідна реанцін на
недооцінну цієї проблеми в пrсв,rеrшозпавстві попередніх ронів.
Чимало студій з поетики <<l{обзарю> опубліновано ювілейного
1939 р. і 1940 р. Крім праць, FШі аналізували Шевченнів стиль
у його відношенні до народнопісенної традиції (ди в . розділ «Шев­
ченно і фольr-:лор>>), студій, у яких стиль поета досліджувався в
ионозпавчому аспен:ті 61 , з'нвились розвідки і з питань ритміrш
<<Н:обзарю> 62 , і тані, в яких проблеми поетики, стилю й жанру
розглядалися в широїїому розумінні - ш, виявлення художньої
індивідуальності митця і його творчого методу.
Відродження інтере су до поетин:и ІПевченна одністо з перших
засвідчила стаття Л. Новиче1ша << Поет і народ. До хараr,тер и сти­
ІШ художнього методу в ліриці Шевчеш,а>> 63 . У статті йдеться не
60 <<Літературна 1,ритн1ш>>, 1936, .No 4, стор. G9.
61 Ян зазна• 1 алосл, мовоа11анчі 1 1 р:.щ і 11 е є 1 1 редметом 11ашого оrллду.
Для орієнтації чита,га згадаймо неm<і з 1 1 их: 13. Мас а л 1, с 1, r, \,\ й, Мова
і стиль пое з ії Т. Г. Шевче1-ша.- У зб.: <<Пам'яті Т. Г. JJ.Іевче1111а>>, н:., 1939;
В. Це бен но, Фігури як художній засіб по етич но ї мовн Т. Г. Шевче1ша.­
Нау1юnі записюr Харr,івсьr,ого педінституту, т. 2, 1939; В. І ль ї п, До пи­
тання сипопіміни Шевчеtша.- Hayr,oui зашrс,,и І{иївсьr,ого університету.
Збірюш філологічного фаr,ультету No 1, 1()39; А. Дер r, а 'І, Фушщії сло­
в'ннізмів у ленсиці Шевченна.- Там же.
62 А. Н: в я тн о вс r, и й, Особенности мстршш II рнтм ,нш Шевченко.­
<<Лптературт-rш1 учеба>>, 1939, .No 6; М. П л і се ц ь ,, и й, Рнтміт;а по езії
Шев•rеика. - <<Літературна І{ритиrШ>>, 1939, .No 2-3; А. Ро з е п бер г, -'Во­
п рось1 рптмrшп Т. Г. Шевчеюю. - Учені запис~,1 1 Хщж і всьюJгu універс 1 1-
тету, .No 17. Труди філологічного фанультету, .No 1, 1939; Ф. І{ о JI ес с а,
ІЗіршова форма поезій 'І'. Шевченка.- У його 1ш.: Студії над 11 оетн•11-юю
твор<rістю Т. Шев,1еш,а, Львів, 1939 , та ін.
63 «Л і тературний журнаш, 1938, .No.No 11, 12. Див. танож статтю
Л. Новиче1ша <<Вірш Шевче1ша (Нотатrш про поет1шу) >>. -
«Л ітературна
газета>>, 1939, 23.IV, .No 19.
•
414


тільки про художюи метод, а й про поетину Шевченна-лірина на
матеріалі його ліричних віршів 1847-1861 рр. Безпосередньо
дослідню, аналізує, сназати б, <<чисту>> лірину поета, залишаючи
поза увагою твори пісенного жанру, в яних переживання Шев­
ченна об'єнтивуються в образах ліричних героїв.
Новиченно розробляє проблему ян в історино-літературному,
тан і в теоретичному аспеRтах. В історино-літературному плані
дослідниR, по-перше, доводить, що саме «ШевченRо мю{симально
на свій час наблизив малу поетичну форму до людсЬІ{ОЇ особис­
тості>>, тим часом ЛІ{ <<обмежені ліричні форми дошевченнівсьних
поетів (ода, пісня, посланіє) давали дуже мало можливостей для
рознриття людсьRого характеру в типових обстави­
н ах>> 64 • По-друге, на думку дослідшша, <<llіевченRо - яR лірин,
як оригінальний і сміливий творець нових в уRраїнсьІ{ій поезії
ліричних форм - виріс і сформувався в другій половині свого
творчого шляху, починаючи з перебування поета в їїазематі ІІІ
отделенія» ( стор. 145). Цю останню дуьшу згодом заперечив
Є. Кирилюн, доводячи, що <щілн:ом очевидна велина питома вага
лірини в ранній творчості Шевче~ша» 65 (в його піснях, баладах,
поемах, політичних поезіях).
У теоретичному плані автора статті, зон:ре:ма, ці1{авила проб­
лема діалеRтики особистого й загального, суб'є1{тивного й об'єR­
тивного в ліриці Шевче1ша. Спростовуючи тогочасні , вульгари­
заторсьRі формулювання типу <<llіевчепно виражав не свої суб'єк­
тивні думки і прагнення, а думю1 і сподівання всього народу>>,
дослідник харю,теризував лір~шу «Кобзарю> ЛІ, єдність особистого
і соціального. <<ЛірИІ{а Шевчею{а - це ліри1,а яс1,раво індивіду­
алізованого, вираженого переважно в часі і місці переживання,
вюшинаного в поета І{ОНІ{ретним фантом дійсності. 3 цього випли­
ває повнота і всебічність зображення в ній х а ра н т е р у пое­
та>> 66 . В цьому зв'язІ(у автор говорить про нош,ретність поетично­
го мислення поета (пор. давні дум1ш: Я. Яреми про І,онн:ретність
художньої уяви Jllевченна), про <<багатство психологічних ситуа­
цій>> і <<різноманітність внутрішніх <<Позицій>> поета» (стор. 148)
ш, харюперну рису його лір:rши. Свої висною,и дослідюш базу­
вав на аналізі засобів ШевченRової поет1ши - номпозиції його
ліричних творів тощо.
На думну досліднияа, <<біблійні» вірші Шевченн:а останнього
псріоnу за своїм художнім методом «значно відрізняються від
його ло11 е рсюп,ої <<о с обистої>> ліриюл> · (стор. 162). Вони романтич­
ні, ос1,ільни нрознрають у :майбутнє. Тут уже відсутні <<особисті»
обставини. Дум1,а іде не від 1щш,ретного до загального, а навпа­
юr. Переважне <<ю> попередніх поезій змінюється на переважне
64 <<Літературний журнаш>, 1938, No 12, стор. 151.
65 Є. Н и р и люк, До проблеми ліричного героя в поезії Шевченка.­
«Збі рнrш праць IV нау1ювої шевченківської 1,онференції>>, стор. 29.
66 <<Л ітературний журнал», 1938, No 12, стор. 148.
415


«ти». Замість інтимної розповіді - проповідь. Ці спостереженю1
варті уваги, проте дещо в них здається нам принаймні спірним.
Передусім певне схематизування творчого розвитну Шевченна.
Поєднання і взаємопереходи проповіді, ораторсьного монологу й
інтимної розповіді-роздуму є характерними для всіх етапів його
творчості ( <<l мертвим і живим... >>, <<:Кавказ>>). Та й біблійні моти­
ви і стилістичні формули поет почав використовувати ще
в період <<трьох літ>> і навіть раніше ( <<Слепаш>, <<Давидові
псалмю>).
Проблеми Шевченнового стилю в їх відношенні до творчого
методу поета порушували в передвоєнні ро1,и й інші дослідни ­
ки - С. Родзевич у згаданій статті <<Романтизм і реалізм у ранніх
творах Т. Г. Шевченка>> (переробr,а давньої статті того ж авто ­
ра), М. Плісецьrпrй у статті <<До проблеми романтизму Шевченка»
(див. розділ <<Творчий метод>>).
Поряд із студіями, присвяченими окремим проблемам Шев ­
ченкової поетики (віршування, зв'язок з фольклором, ліриr,а, са­
тира тощо), в 1939-1940 рр. з'явилися спроби синтетичної її ха­
рактеристИІ{И - розділ «Поетина :Кобзаря» в праці М. Шагінян
<<Шевчею,о>> 67 і доповідь на ту ж тему М. Рильсь1,ого на ювілей­
ному пленумі СРП 1939 р.
Студія Шагінян - дещо імпресіоністична за своїм змістом;
це скоріше фіr,сація роздумів письменниці про цю проблему, ніж
послідовний розгляд усіх її компонентів. Автор1,а, поставивщи пи­
тання, якими засобами досягається емоційний вплив Шевченка
на читача, пов'язує його з народністю поета. В цьому зв'язку
вона виступає ю, проти звуження Шевченнової народності до по­
няття фоль1,лорності, так і проти відриву його від фоль1торних
джерел: <<Поетина Шевчею,а не може бути виведена ні з фольк­
лорності ян таної, ні з голої майстерності як та~,ої, а є плодом
безперервного творчого розширення народної мови < ... >,- роз­
ширення її змісту шляхом передачі в ній найтонших відтію,ів
думни і настрою, пристрасних політичних і філософських уза­
гальнень>> 68 . І далі: <<Форма виростає в нього з боротьби за ви­
раження смислу, з боротьби за розширення мови ... >> (стор. 14).
Значну частину розділу посідає хара~перистин:а Шевчеш,ово­
го віршування. І тут правильні, сперті на дослідження Ф. :Колесси
і М. Рильсьного, спостереження поєднуються з надто суб'єr,тив ­
ними ду~шами і узагальненнями. <<Харю,теристина не дуже ясна
і навіть овіяна подекуди янимось містичним ніби повівом,- писав
згодом Рильсьний. - Я думаю, що буду не далеr,ий від істини, на ­
ли зостанусь при думці, що шевчеш,івська силабіна іде не та~, від
давньої книжної силабіr,и, як від народної пісні>> 69 . В іншій праці
67 М. Шаги н л н, Шевченно, М., ГИХЛ, 1941.
68 )\1. Ш а гін л н, Тарас Шев ч ен:ко, К., <<Дніпр о>>, 1970, стор. 13-14 .
69 М . Р и ль ський, Поепша Шев ч енна. - Науrюв і запис1ш Інституту
мови і літератури АН УРСР, т . 2, 1946, стор. 25.


Рильський справедливо Еритинував спробу Шагінян пояснити
чергування розмірів у ШевченІ{овому вірші <<діалектикою народ­
ної пісні>> ( <<заспів>> і «хор>>): <<Мені здається, що нема потреби
пояснювати постійні переходи Шевченка від одного розміру до
іншого, ю, це робить М. С. Шагінян, посилаючись на <<діале1,тику
народної пісні>~, на існування в ній <<запею,и>> і <<хара>>. Я гадаю,
що віршова різноманітність українського поета, яка здається
інколи навіть примхливою, йде від бажання по змозі точніше пе­
редати дум1,у, 1,артину, почуття, настрій, іде від того, що Шев­
ченно належав до поетів, яні сприймали світ передовсім му з и­
наЛЬНО>)70.
Загалом розділ про поетину не належить до найбільш вдалих
у rшижці Шагінян, але у ньому - чимало тонких спостережень
над поетичною майстерністю автора <<Кобзарю>.
Розвідна М. Рильсьного про Шевченкову поетику, виголошена
ш, доповідь па ювшейному пленумі 1939 р., містить загальну ха­
раІ{теристину художньої індивідуальності україпсь1,ого поета 71 •
Новий варіант цієї доповіді Рильсьний виголосив 1942 р. на юві­
лейній шевчеш,івсь1,ій сесії в Уфі 72 (далі посилаємось на цей
останній варіант). Окремі думни й положення своєї <<Поетини
Шевченка>> автор використав згодом у деяних інших працях
( <<Поезія Тараса Шевченна>> та ін.).
Вже на почап,у своєї розвід1ш Рильський констатує незадо­
вільний стан nивче1шл Шевчешювої поетиІ{и: <<Про поетику Шев­
ченна, тобто про ту суму стильових ознак, що складають інди­
відуальність поета, сназано мало - та і в тій малій ніль1шсті,
що сназано, в чимало спірного, а то й зовсім несправедливого>>
(стор. 21). Звернімо тут передусім увагу на визначення Риль­
сьним поетиюr ш, суми стильових ознан, що складають поетову
індивідуальність. Tai,e розуміння поетини аж ніян не приводило
дослідш,ша до вузьr,о <<технологічного>> розгляду <<стильових оз­
наю> Шевченка - стиль поета він розглядав в щільному зв'язну з
його психологією і змістом його творів. Під «зовсім несправедли­
вим», що сказано про поетю{у Шевченна, автор розумів вульгарне
тлумачення народності його творів ян <шростонародності>>, ото­
тожнення Шевченкової поет1ши і народнопісенної.
Одна з провідних думоr, доповіді Рильського - це думна про
еволюцію поетини ШевченІ{а від досить близь1{0Ї до народної (але
не тотожної з нею) до все більш індивідуально неповторної (хоч
органічний зв'язоr, з фолЬІшорною традицією поет зберіг до кінця
життя), від загалом романтичної до загалом реалістичної. Ці
свої погляди на еволюцію ШевченІ{ового. стилю автор ілюстрував
70 М. Ри ль сь І{ и: й, Поезія Тараса ШевченІ{а, К, <<Рад. письменнию>,
'1961, стор. 33-34.
71 VI Пленум Правлення Союза советсІ{ИХ писателей. Бюллетень, No 2,
к., 1939.
72 М. Ри ль ський, ПоетиІ{а ШевченІ{а.- Нау1юві аапис1{и Інституту
мови і літератури, т. 2, 1946.
14 5-З9
417


спостереженнями пад епітетами і образами <<Кобзарю> і його рит­
міною. Водночас Рильсьний рішуче застеріг проти надто прямо­
лінійного тлумачення цієї схеми творчої еволюції поета: <<Ця
схема, ян усяна схема, являв собою пронрустове ложе, па ЯІ{е не
тан легно внласти живий поетичний організМ>> (стор . 26). Дослід­
нин нагадав, що вже в ранній творчості Шевченна в міцний стру­
мінь реалізму, а <<саме па останній період життя поетового припа­
дав найбільше поезій, перейнятих висоною патетиною і писаних
даленою від повсянденності мовою>> (стор. 26). У цьому зв'язку
розглянув Рильський і біблійний елемент у Шевченка: <<Справа
йшла про вироблення в тогочасній УІ{раїнсьній літературній мові
незвичайного ще для неї висоного стилю>> (стор. 27). Янщо при­
гадати, що навіть у жанрі оди ун:раїнсьна поезія перших деся­
тиліть ХІХ ст. не спромоглася вийти за рамІ{И бурлесrшого сти­
лю, ці міркування досліднИІ{а не можна не визнати слушними.
Невелична за обсягом, але дуже змістовна, розвідна Риль­
ського містить багато цікавих міркувань про художню індивіду­
альність Шевченна. Усім змістом і пафосом своєї розвідни Риль­
ський стверджував снладність Шевчеш{ової простоти, заперечував
будь-ю{у вульгаризацію в тлумаченні еволюції його стилю й
художнього методу, зв'яю,ів з фоль1шорною поетИІ,ою тощо. Ця
розвідна є ніби вступом у вивчення поетиrш <<Кобзарю> і з цього
погляду не застаріла й досі.
:Крім <<Поетики Шевченна>> Рильсьного (варіант 1942 р.) проб­
леми Шевченнового стилю порушували у воєнні рони дві студн
Л. Булаховського - <<Мовні засоби інтимізації в поезії Шевчен­
на>> 73 і <<Російсьні поеми Шевчеш{а та їх місце в системі поетич­
ної мови першої половини ХІХ ст.>> 74 • Автор цих праць вийшов
за рамни вузЬІ{О мовознавчого студіювання стилю поета. Так, у
другій з названих студій він досліджує індивідуальний стиль
Шевченна - автора російсьrшх поем у його відношенні до того­
часної російсьrшї стилістичної традиції. Варта уваги, напрИІшад,
тана оцінна <<Тризню>: <<У <<Тризне» Шевченно виступав ноли не
ш, наслідувач, то ю, поет, що не може не лід1{орятись цілій низ­
ці моментів цього жанру в російсь1,ій стилістичній традиції < ... > .
Але 1шли він, могутній талант, доторнувться < ... > цер1{овно­
слов'янських поетичних леІ{сем і фразеологізмів,- він став від­
носно російських майстрів цього жанру не учнем, а геніальним
супернИІшм... >> (стор. 75). Можна погодитись з Булаховсьним, що
<<Вияви найбільшої художньої сили в творах Шевченка росій­
сьrюю мовою припадають на місця, ЯІ{і стюшються з поезією біб­
лійною, з лірикою псалмів», що <щерновнослов'янізми для нього
. < .. . > - засоби виразу," повні почуття та своєрідної, віками на-
громадженої силю> (стор. 75).
73 <<Вісті Академії наук УРСР>>, '1942, .No 3-4; Наукові ааш1ски Інсти­
туту мови і літератури, т. 2, 1946.
•
74 «Пам'яті Т. Г. Шевченка>>, М., '1944.


-У повоєнні рони розробr,а проблем Шевченкової поетики йде
дуже нерівномірно. В перше повоєнне десятиріччя ця проблема­
тика майже зовсім не привертав уваги дослідниr,ів. Навіть нова
публікація статті Рильсьrщго <<Поетиr,а Шевченка>> в 1946 р., яr,а,
здавалось би, мала заохотити літературознавців розробляти це
питання, не винлиr,ала відчутного резонансу в тогочасному шев­
ченкознавстві. Відсутність праць про поетику Шевчеш,а в перші
повоєнні роюr пов'язана · як із загальним станом тогочасного літе­
ратурознавства, таr, і з нечисленністю кадрів шевчешюзнавців,
науrювим інтересам яких не завжди відповідала ця проблематина.
З другої половини 50-х ронів починається новий, сучасний
етап розвитну шевчею,ознавства. Від того часу розгорнуто досить
широний фронт шевченн:ознавчих досліджень, з'явились нові до­
слідницьн:і н:адри, опубліковано численні монографії і збірниюr,
яr,і відчутно посунули вперед вивчення Шевченнової спадщини.
Цей загальний поступ шевченкознавства не міг не позначитись на
розробці поетиrш <<Нобзарю>: надруr,овано ряд н:нижон і статей,
присвячених окремим питанням художньої специфіrш поезій
Шевчею,а. Проте й досі вивчення Шевченнової поетиr,и загалом
дещо відстав від загального розвитку шевчеющзнавства. Зусилля
дослідшшів, яні схильні розробляти цю проблематику, виявилися
розпорошеними й спорадичними. Онремі проблеми поетюш <<Ноб­
зарю> розроблено нерівномірно. -У сучасному шевчешюзнавстві
до цього часу не створено синтетичних праць з цього питання,
яr,і б узагальнили матеріал попередніх досліджень (за винятном
праць з шевчеинівсьного вірша).
Про певпу псдооціпну цієї проблеми в повоєнні роки свідчить
уже той фаr,т, П\О майже в усіх виступах про стан і завдання
шевчеш,озиавства попа або зовсім оминавться, або згадується
між іншим. Tar,, нема згадни про неї в статті Д. Копиці <<Най­
важливіші питання шевче1шознавства» 75 , а в доповіді Є. Нири­
люrш << Стан і завдання радяисьного шевченкознавства» хоч і за­
значено, що <<На всю широчінь постають питання поетичної май­
стерності Шевчеш,а, дослідження принципів типізації, образності,
ритміни, мелодин:и>> 76 , значения розробrпr цієї проблематиrпr не­
достатньо анцентувться. -У пізнішій доповіді того ж автора <<Зав­
дання радянського шевчею,ознавства у підготовці до 150-річчя
від дня народження велиного поета>> 77 , яr, і в доповіді О. Білець-
1,ого <<Запданнн і перспе1,тиви вивчення Шевченна>> 78 , проблеми
досJ1ідш е ппя ]Левчешювої поетики як такі взагалі не порушу­
ються.
-У пововпиі роrш: перші статті, тан чи іианше пов'язані з до­
слідженням поетики «Нобзаря», починають з'являтися вже десь
з 1953- 1954 рр.- Л. Стеценно, «Із спостережень над мовою і
14*
75 «Літературна газета», 1949, 28.IV, .No 17.
76 «Збірник праць V наукової шевченнівської нонференціЇ>>, стор. 11.
77 «ЗбірнИІ, праць VIII наукової шевченнівської конференції>>.
78 <<Збірюш праць ІХ наукової шевченківської конференції>>.
419


стилем ранньої творчості Т. Г. Шевченка>> 79 ; Л. Стецеюю, <<Сати­
ричні поезії Шевченка>> 80 ; І. Пільгук, <<Шевченнова сатира і есте­
тичні принципи російської революційної демократії>> 81 . Згодом
у збірниках праць шевченківських конференцій опубліковано до ­
повіді з окремих питань цієї проблеми - М. Рильського, Є. Ки­
рилюка, П. Волинського, Є. Ненадкевича, Ю. Івакіна, П. При­
ходька, Г. Сидоренl{О, В. Кре1ютня, Т. Комаринця, Н. Чамати
та ін.
Яl{і проблеми Шевченкової поетиl{И розробляли шевченl{ознав­
ці 50 - 60-х рон:ів? Це, по-перше, питання стилю Шевченка, жан­
рів, сюжетів, 1,омпозиції його· творів, тобто питання, що їх зреш­
тою можна звести до загальної проблеми художньої індивідуаль ­
ності поета. І по -друге, проблеми Шевченкового вірша (рпгміr,а,
рима, строфі1,а, евфонія) .
Оцінку досліджень Шевчею,ового вірша читач знайде в роз ­
ділі <<Віршуванню> (див. також перший розділ 1шижки Г. Сидо­
ренко <<Ритміна Шевчеш,а>>) 82 . Тут же звернемо увагу на загаль ­
ну динаміну розробrш даної проблеми. Я1,що в другій половині
40-х років не з'явилося ,нодпої пової праці па цю тему, а в 50-х
pol{ax майже нічого (1,рім згаданої статті Л. Стецеш, а, статті
В. Нестореюш 83 та деюшх принагідних спостережень в працях
на іншу тему, ян:, напрюшад, у доповіді В. Крекотня 84 ), то в 60-х
ронах таких студій опубліковано вже чимало, внлючаючи й моно ­
графію Г. Сидорешю про ритміну Шевченка - rшижку, в ю,ій
зроблено новий нрок у науновій розробці цієї проблеми 85 . На
посилення досліджень у цій галузі шевченн:ознавства мало вплив
79 Наукові записки Н:іровоградського педінституту, т. 2, 1953.
80 <<3б і рнин праць І і ІІ науrювих шевченнівсьюrх їїонференцій~>.
81 Там ше. Див. такош: І. П і ль гук, Сатира Т. Г. Шевченка, І{.,
<<Рад. ш1<ола>>, 1954.
82 Г. С и д ор е н но, Ритмі1,а Шевче1ша, Вид- во І{иївсь1юго універси­
тету, 1967.
83 В. Несторенко, Про делr, і риси ритмомелодиrш поезій Т. Г. Шев­
четш а .- <<Праці О{\еського університету~>, т. 147, Серія філол . , вип. 8, 1958 .
84 В. І{ рено тень, Сатирична типізація в поемі Шевчетша «Сою>.­
<<3біршш праць V науrювої шевче1шівсь1юї 1юнферетщії~>.
85 Ось деяні з праць 60-х ротtів про Шевчеююв е віршування; П . В о -
л п ІІ ський, Шевченr,ів вірш.- <<Література в ШІ(олі~>, 1961, No 5; й: ого ж,
«Шевченнів чотирнадцятисІ(ладовий вірш~>. - <<3бірюш праць ювілейної
Х науrювої шевченківської rюнференції~>; йог о ш, «Вірш Шевченка як
сrшадова частина його п оетикю>. - <<3бірниr< праць ювілейної ХІІІ шевчен­
r,івсьrюї конфере~щії~>; В. Н: о в а ле вс ь r, и й, Ритмічні засоби унраїп­
см(оrо літературного вірша, Н:., <<Рад. письменнию>, 1960; прац і Г. Сп -
дор е н r, о, зОІ,рема: <<Поезія Т. Шевче~-ша і попередні традиц і ї україн­
сr,r,ого віршуванню>. - 'У ю1.: Тарас Шевченко, Вид-во Н:иївського універ­
ситету, 1961,- та ін.; А. Ж о вт и с, Шевченїїовский четьrрехсто п ньrй ямб.­
у rш.: <<Брат наш, друг наш~>, Алма-Ата, 1964; О. Цалай-Я1,пменr,о,
Музинальність Шевченнової поезії.- <<Народна творчість та етногр а фію>,
1965, No 2; Н. Чамата, «Чотиристопний ямб Шевченr,а>>. - <<Радянсь1( е
літературознавство~>, 1969, No 7. Загальну хараr,теристику Шевчешювої вір ­
шової системи й спостереження над його віршем містить таІ<ош моногра­
фія Є. Шабліовського <<Народ і слово Шевченкю> (Н:., 1961).
420


як зростання загального інтересу літературознавців до питань
віршування, так і шевченківські роковини 1961 та 1964 років, під­
готовка до яких сприяла зверненню фахівців з теорії вірша до
спадщини поета.
Вивчення Шевченкового поетичного стилю реалізувалося в
50-60-х роках і в студіях з окремих питань цівї проблеми, і в
працях, присвячених загальним питанням шевченкознавства, і в
розвідRах про той чи інший твір <<Кобзарю>, де певне місце по­
сідав . аналіз його поетики (дею,і з таких студій присвячено саме
поетиці оr,ремого твору Шевченка).
Як приRлад таких досліджень одного твору згадаймо студію
Є. Ненадкевича «Поетичний епілог творчості Шевченка>> 86 (про
вірш << Чи не понипуть нам, небого>>) з її топким відчуттям ху­
дожнього стилю поета, монографію П. Приходьr<а про поему
<<Сою> 87 (щоправда, в ній автор приділив увагу не стільни пое­
тиці твору, с11:іль1ш його ідейній інтерпретації), монографію
:М. Гнатюка про поему <<Гайдамаки>> 88 , де чимало місця приділе­
но аналізу поетини цього твору, монографію В. Бородіна <<Три
поеми Т. Г . Шевчепна. Сова. - Сліпий.- Наймична>> (К., 1964),
статтю Л. Кодацьїїої <<Наймичїїа>> (порівняльний аналіз поеми і
повісті)» 89 .
Нема потреби перелічувати всі студії пад онремими творами
«І{обзаря», в яних таr, чи іпаr,ше порушувались питання поетики.
Під1,реслимо лише, що та1,і дослідження <шопкретпої поетюш»
Шевчею,ових поезій поступово нагромаджували матеріали для
відповідних узагальнень щодо художньої .індивідуальності поета
взагалі. Зразо1, майстерного аналізу одного твору <<l{обзарю> дав
Рильсьrшй у доповіді <<Балада Шевченка <<У тієї Катер:ипю> 90 .
На відміну від попередніх дослідників цієї поезії, які вивчали
її фоль1шорну генезу, автор навіть не згадує про генетичний
зв'язо1, балади з піснею <<Тройзіллю>, зосередивши увагу па її
стильових особливостях. Дослідюш виділяє дві провідні стильові
риси твору - романтичність й люшнізм. Ці висновюr, безпереч­
но, можна поширити й па інші Шевченїїові балади: саме роман­
тичність і ланонізм в визначальними особливостями їх стилю (в,
проте, й певні стильові нюанси; тан, баладність поезії << У Вільні,
городі преславнію> має в основному реалістичний харап:тер, ю,ий
визначив усю художню струиуру твору.
Проблем і ліричного жанру в <<Кобзарі>> присвятив свою допо-
86 <<3біршш праць VII нау1,ової шевченківської конференції>>. Аналіз
1-шшегородсью1х по ез ій Шевченна містить раніша праця Непадкевпч::1
<<Творчість Т. Г. Шев•rе1ша післп заслання (1857-1858) », н:., Держлітвид::tв
J'r!tраїни, 1956.
87 П. Пр н ход ь к о, Поема Т. Г. Шевче1ша <<Сон», Н:., Вид-во АН
УРСР, 195 7.
88 М. Гнатюк, Поема Т. Г. Шевче1ша <<Гайдама~ш>>, Н: . , Держлітвндав
Унраїни, 1963 .
89 <<Рад я нське л і тературознавство», 1964, .No 2.
so <<3бірниr< пра ц ь VII науrшвої шевченківсьrюІ конференції>>,
421


відь << До проблеми ліричного героя в поезії Шевченна 1837-
1846 рр.>> Є. НирилюR 91 . Доповідь значною мірою присвячена по­
леміці з думІ{ОЮ Л. Новиченна про те, що ШевченRо ян ліричний
поет сформувався лише в роRи заслання (див. вище). Автор допо­
віді звернув увагу на наявність суто ліричних поезій уже в ран­
ній ШевченRовій творчості, а таRож міцного ліричного струменю
в поетових піснях, баладах, політичних поезіях і поемах 1837 -
1846 рр. У цьому зв'язRу дослідниR порушив проблему ліричного
героя творів <<Нобзарю>, в образі ю,ого об'єнтивується лірична спо­
відь поета.
3 ду11шами Нирилюка про ліричну природу, зонрема пісенно­
го жанру, в Шевченна перегунується виголошена пізніше допо­
відь М. Рильсьного <<Жіноча>> лірина Шевчеш,а>>. Аналізуючи
<<жіночі» пісні періоду заслання, досліднин рознрив їх глибоно
особистий ліричний підтенст: <<Весь отой його <<жіночий>> цинл
стоїть у найтіснішому зв'язну з мрією про особисте щастя, про
одруження, про родину .. .>> 92 Н1, майже в усіх своїх шевчеrшо­
знавчих статтях, Рильсьний, говорячи про органічний зв'язо1,
Шевченна з фоль1,лором, виступив водночас проти прттмолінійно­
го ототожнення його поетики з народнопісенною: «... Формально,
зокрема, за вишуrшною строфічною побудовою, це все-тани не
народні чи <<зроблені під народні», а таRи Шевчешшві пісні>>
(стор. 126).
Цінава, передусім постановною питання, а танож нонrіретними
спостереженнями, й одна з останніх шевчеш,озшшчих статей:
Рильсь1,ого - «Шевченко
-
новатор>>: <<Шевченно вступил в ли­
тературунан новатор формь1. Танимоноставалсяитам,
где внеmне, назалось бьr, следовал фольнлорньrм образцам>> 93 •
Дослідшш наголосив на таю:п рисах новаторства поета, ян: мовне
новаторство, розширення тематичних і жанрових меж унраїн ­
ської літератури, введення в її обіг світових сюжетів і образів,
революційне спрямування. Тут же висловлено давню думr{у авто ­
ра про музичність ю, визначальну особливість художньої інди­
відуальності Шевченна: << ... Поззия для него бьша именно пре ж де
всего музьшой>> (стор. 91). 3 висновrюм дослідюша: <<Итаl(, музьr­
нальность, певучесть - основа позти1ш Шевченно>> (стор . 92) -
можна погодитись тільни з певними застереженнями. Музичність
у розумінні співучості властива дале1,о не всім поезіям «Ноб­
зарю>. Значна частина поетових творів розрахована не на спів,
а на читання (наявність переносів, ритмічних перебоїв тощо) .
Виню,ає, отже, питання про взаємовідношення пісенного й деR­
ламаційно-ораторсьного та розмовного елементів у поетичній сис­
темі Шевченна. Питання це потребує дальших досліджень, зо­
Rрема щодо поетичної інтонації ШевченRа. Потребує дослідниць-
91 «Зб і рню, праць IV наукової ше'вченІ{івськоУ конференції».
92 «Збірник праць ювілейна\ Х наукової шевченківської конференції>>,
стор. 27.
93 «Ш_евчешю и мировая І{ультура», М., <<Наука>>, 1964, стор. 72.
422


кого осмислення й поставлена Рильським проблема Шевченково­
го новаторства. Очевидно, розв'язувати її треба ідучи шляхом не
тільни аналітичних праць пад поетикою <<Кобзарю>, а й порів­
няльно-історичних студій на матеріалі світової літератури.
Проте проблему типологічного вивчення Шевченнової поети­
ки (ю, і його творчості взагалі) в її відношенні до поезії його
доби в російсьній, польсь1,ій, німецьній, англійсьній, францу­
зьній, іспансьній та інших європейських літературах розроблено
ще недостатньо. Ряд побіжних спостережень щодо цього маємо
в працях типу <<Шевченно і світова література», <<Шевченко і
Пуш1,ін», «Шевчею,о і Некрасов», <<Шевченко і Міцкевич», «Шев­
ченно і Петефі>> тощо. Але досі не створено спеціальних праць з
цієї проблеми. Перспентивність саме таного аспенту вивчення
Шевчею,а в широ1{0му європейсьному контенсті доводить моно­
графін І. Неупо1юєвої «Революционно-романтичесная поама пер­
вой половинь~ ХІХ ве1,а» (М., 1971). Досліджуючи жанрові особ­
ливості європейсьної революційно-романтичної поеми в її типових
різновидах (ліро-епічний , філософсьно-символічний, сатиричний),
авторна присвятила <шомедії» <<Сою> значну частину розділу <<Са­
тирична поема-фрес1,а>>. Типологічне зіставлення Шевчеюювої
<шомедії>> з поемами Байрона, поемою Гейне <<Германія. Зимова
r,азна>>, поемою Петефі <<Суддя», цинлами Барб'є <<Ямбю> і <<Ла­
зар>> привело дослідницю до висноюч про приналежність цього
твору до того жанрового різновиду сатиричної революційно-ро­
мантичної поеми, яюrй вона визначила терміном <шоема-фресна».
В унраїнсьн:ому літературознавстві усталилася думна, що <<Сою>­
етапний твір притичпого реалізму Шевченна (хоч і визначається
залежність <шомедії» від романтичної поетики). 3 цього погляду
концепція І. І-Іеупо1юєвої є дис1,усійною. Очевидно, розв'язуючи
питання про співвідношення реалізму й романтизму в цій поемі,
не можна ігнорувати того, що 1,ритична оцінна дійсності й сати­
ра не є виключною прерогативою реалістичних творів. Саме ти­
пологічне зіставлення Шевченкового <<Сну>> з аналогічними яви­
щами в європейських літературах дасть правильний методоло­
гічний шлях до його розв'язання. Типологічного зіставлення з
європейською поемою першої половини ХІХ ст., причому і ро­
мантичною і реалістичною, потребують й інші Шевченкові пое­
ми - соціально-побутові ( <<Наймич1,а>>), історичні й умовно-істо­
ричні ( «І-Іеофіти>> ) , символічні ( <<Великий льох») тощо. Цей на­
прнм дослідшепь допоможе з'ясувати, що нового вніс Шевченко
в розвитон світової поеми його доби.
ДетаJrьний аналіз історю,о-літературних аспектів Шевченно­
вого романтизму знаходимо в монографії П. Приходь1,а <<Шев­
ченко й українсь1шй романтизм 30-50-х років ХІХ ст.>> (К.,
1963), яка містить ТаІ{ОЖ окремі спостереження автора над жан­
ром. і стилем ранніх романтичних творів поета .
Чи не найбільший інтерес повоєнні шевченкознавці виявля­
JІИ до спадщини Шевчею,а-сатирю,а. Цьому сприяла та обстави-
423


па, що питання сатири посіли досить помітне місце в радянсьюи
критиці 50-х роr,ів. Уже в середині 50-х років з'явилися згадані
вище статті І. Пільгука й Л. Стеценка. У наступний час дослід­
ницький інтерес до Шевченкової сатири дедалі зростав. Питання
поетики, звичайно, не в однаковій мірі, порушувалися в працях
про сатиру «Кобзарю>, але, написані в різних аспектах (суспіль­
но -історичному, історико-літературному тощо), вони таr, чи іню,ше
посунули вперед вивчення цього жанру, що · його загалом недо­
оцінювали лк дожовтневі, так і радянські шевченкознавці ·20-х
роr,ів (пригадаймо зневажливі оцінки художності поеми <<Сою> у
Драгоманова і Копача). Щоправда, увага до Шевченкової сатири
мала дещо однобічний характер - значну частину розвідоr, на цю
тему присвячено одному твору - <<Комедії>> <<Сою> (статті І. Піль­
гука, Д. Чалого, В. Крекотня, М. Висоцького, В. Лесина та ін.,
статті П. Приходька та його монографія <<Поема Т. Г. Шевченка
«Сою>) 94 • Зокрема, в студії В. Крекотня, поряд з конкретним
аналізом засобів сатиричного зображення в <<Комедії>>, знайдемо й
теоретичні узагальнення про форми сатиричної типізації Шев­
ченка. Вірно ющептуючи па переважно ліричному хараr,тері са­
тири цього твору, дослідпин, на паш погляд, дещо недооцінив
значення епічного, <<об'єктивного» елементу в його художній
структурі.
Проблеми шевченкового сатиричного стилю посідають помітне
місце і в монографії Ю. Івакіна <<Сатира Шевченна>> 95 . Оскільr<и
в Шевченка рідко траплявтьсл «чиста сатира>> (навіть у його са­
тиричних творах звичайно помітний міцний <<Позитивний>> стру­
мінь), у книжці розгллдавться характер взаємодії сатиричного й
<шозасатиричного>> елементів у різних поезіях <<Кобзарю>. Сати­
ричні засоби Шевченка (гіпербола, гротеск, іронія, сарr,азм,
безпосереднє картання тощо) аналізуються в їх зв'язку з ідейно ­
світоглядними позиціями поета (Шевченкова сатира - револю­
ційна політична сатира, що позначилася на 11 формальних
особливостях - її <<агітаційності>>, памфлетності тощо) і в 11
обумовленості художньою індивідуальністю поета (тяжіння до пе­
реважно <<ліричних>> форм сатири, до «монологічності>>).
Дослідженню стилю політичної поезії автора <<Кобзарю>, йо­
го сатири зокрема, присвячена й наступна книжка ІО. Івакіна - -
<<Стиль політичної поезії Шевченка>> 96 • У 1шижці розглянуто
94 Д. Ча ли й, Спроба ідейно-художнього аналізу поеми <<Сон».- <<Збір­
ник праць IV наукової шевченківської конференції>>; В. Кр ек о .те п ь,
Сатирична типізація в поемі Шевченка «Сою>. - <<Збірник праць V наукової
шевченківсьrюї конференції>>; М. Висоцький, Ідейно-художн і й аналіз
вступу до поеми <<Сон».- <<Збірник праць VI наукової шевченківської rюн­
ференції»; В. Лесин, О композиции позмьr Шевченко <<Сон».- Нау,шьrй
ежегодник (Черновицкого университета) за 1956 год, т. 1, в. 1, 1957.
95 Ю. І в ак ін, Сатира Шевченка, К., Вид - во АН УРСР, 1959.
96 Ю. І в ак ін, Стиль політичної поезії Шевченка. Етюди, К., Вид- во
АН УРСР, 1961. Характеристика праць автора розділу Ю. Іваr,іпа належить
відповідальному редакторові книжки - Є. Кирилюкові.
421


оЕремі проблеми художньої індивідуальності Шевчею<а - поJІі­
тичного поета, такі як трансформація еJІементів бурJІескного сти­
шо в його громадянсьюrх поезіях, дія <<чинню{а безцензурності»
на стиль неJІегаJІьних творів поета, питання художньої реаJІізації
революційних ідей у підцензурних його творах, проблема сати­
ричного гротеску в Шевчею<а і питання відн ошення стилю оr<ре­
мих його поезій останніх років до стилю провідного поета <<Ис1,­
рьr>> - В. Нурочr<іна.
Про стиль громадянсьної музи поета йдеться і в допоВ1Д1
П. Приходька <<Сюжет і номпозиція у політичних поемах Шев­
ченна 1843-1845 рр.>>. Автор говорить про <<соціальний сюжет>>
політичних поем періоду <<трьох літ>>, про мотивацію подій у тво ­
рі соціально-поJІітичними чипшшами. Проте висповІ{И дослідпи-
1ш: <<у політичних поемах 1843-1845 рр. Шевченr<о дав глибоr,е
р еалістичне ро з в'язання проблеми сюжету і номпозиції ... >> 97 , -- є ,
на наш погляд, дещо натегоричпими і потребують уточнення ,
осr<ільки в пих не враховується зв'язок сюжету й 1юмпозиції
Шевчеішових поем з романтичною поети:r{ою. Tar<, політична по е ­
ма <<Великий льох>> і за сюжетом, і за номпозицією, безперечно,
належить до романтичних творів поета, а ліро-епічна форма <шо­
медії>> <<Сош> значною мірою йде від традиції, виробленої роман­
т1шами.
ЗагаJІом ж е шевч епн:озпавці протягом останнього десятиліттп
більше розробляли ОІ{ремі питання Шевченкової поетики, ніж на­
магалися виробити синтетичний погляд на художню індивідуаль­
ність автора <<Кобзар ю>. При відсутності велиних узагальнюючих
праць про пое т1шу ІП евче ш, а позитивне значення мали спроби
цілісної харантеристи rш художніх особливостей <<Нобзарш> в
rшижr,ах спеці ально не присвяче них його поетиці. В цьому плані
варто згадати, r, рім брошури Рильського <,Поезія Тараса Шевчен-
1,а>> (1961), в fШій автор значною мірою йшов від своїх спосте ­
ре жень, висловлених у статті «Поетю,а lllевченка>>, ннижку
Є. Шабліовського <<Парод і слово Шевченr,а>> .
У книжці Шабліовсь1юго стилю <<Кобзарю> спеціально присвя­
чено розділ <<Художні особливості мови Шевченка>> і частково
д е ~ші інші розділи (<<Проблема національного характеру і твор­
чпй метод Шевче1ша>>). Аналізуючи особливості Шевчешювого
поетичпо го слова, дослідниr, аrщентував увагу на таких його ри­
сах 1:ш з n' пзоr, з фольrшором, простота й лаконізм, асоціативні сть
і се мантич на міст1,ість ( <<багатющі можливості додатнових асо­
ціа цій>>) 98 , ен с пре сивність і динамічність стилю тощо. Розділ
містить танош загальну характеристику Шевченr{ового віршу­
вапня.
97 <<3біршш праць VI нау1,ової шевченківської 1шнференції>>, стор . 137.
ga Є. Шабліовсь1<ий,НародісловоШе11ченка,К,Вид-воАНУРСР,
19 61, стор. 341.
425


3 проблем, що їх тут порушив автор, перспе1{тивни:ми ДJШ
наступних досліджень є, на наш погляд, та~{і: 1. Проблема ідей­
но-художньої трансформації ШевченRо:м традиційних фольR.лор­
них і літературних фор:м і стилістичних формул. <<Фоль1шорпі
тем:и, мотиви, образи виступають у Шевчею{а в новому, вищому
ідейному і художньому аспеRті>> (стор. 320). Цю ж за~юномір­
ність помітив дослідюш у трансформації бурлес~шої стилістиRи
в <<Rобзарі». 2. Проблема, умовно Rажуч:п, прозаїзації вірша:
<<Спеціально слід спинитись на таRому важливому питанні Шев­
ченRового стилю, ЯІ{ зв'язо1{ його вірша з прозою>> (стор. 342).
Хоч формулювання це ( <<зв'язоR вірша з прозою>>) не можна ви­
знати за вдале, порушене питання справді варте уваги. йдеться
про збагачення ШевченRо:м можливостей уRраїнсьRого вірша і
новими розмовними інтонаціями і новими ленсично -стилістични­
ми пластами. Тана <шрозаїзація» «розшпрювала поетичні мо,нш1-
вості вірша, бо вона юшючала в нього теми, сюжети, :матеріали,
яRі до того були властиві лише прозі>> (стор. 343). Нагадаймо,
що аналогічний процес відбувався в Шєвчеююву добу і в росій­
Rій поезії (Нен:расов, по е ти << И спрьІ»).
Проблемі Шевчеu н ового стил ю присвячена 1шю1-ша С . Пlахов­
СЬІ{ого <<Огонь в одежі сло в а. Питання майстерності і стилю пое­
зії Т. ШевченRа>>, розділи яної є, власне, нарисами про поетичну
майстерність автора <<Rобзарю>. Тут варті уваги спостереж е ння
над ШевченRовим тропом, його <<безобразним>> словом, епітетом.
На думRу дослідника, хоч який великий був вплив на Шевченна
народної пісні, <<основу його поетию1 становили оригінальні твор­
чі винаходи:>> 99 . Працю Шаховсьного харантеризує посилена упа­
га до життя оRрем:ого слова в нонте1,ст1 твору (розділ <<Поет1ша
одного слова>>) . ЦіRавим є, зоRрема, аналіз взаємодії тропів і
<<безобразних>> слів у Шевченновому вірші (висново~с <<Наснаже­
ність <<Rобзарю> тропами - нолосальна, проте ще більше в ньому
леІ{СИІ{И безобразної» (стор . 142), а танож спостереження над
<<головним словом>> у творі (тю-:ими «головними словамю>, на
думRу автора, є н <<І{атерині>> сл ово « сльо зи», в «Наймичці>> -
<шати>>, в «RавRазі>> - <шров>> і т. д .). Ці нариси є пемов е тюди
до більшої монографічної праці про поетину Шевчетша .
Дослідження Шевченнової поетини триває. Хоч за більш ніж
столітню історію шевченнознавства в цій галузі зроблено багато,
не можна сназати, що все вже вичерпано. Чималими є успіхи
у вивченні Шевченнового віршування, в дослідженні зв'язRів йо­
го поетиRи з народнопісенною, у спостереженнях над художньою
індивідуальністю поета взагалі і над особливостями його стилю,
його поетичних засобів і жанрів, над поетиRою онремих творі в
<<Rобзаря» . Водночас студіювання поетини ІlІевчею{а дещо від­
стає від загального розвитну шевчеююзнавства. Чи не головним
99 С. Ш ах о в с ь ки й, Огонь в одежі слова. Питання майстерності
і сти .:rю поезії Т. Шевченка, К, <<Дніпро)>, 1964, стор. 30.
42(j


недолі1юм сучасного етапу вивчення цібї проблеми є відсутність
синтетичних праць :монографічного типу, яні б узагальнили мате­
ріал, нагромаджений: попередніми дослідниками, і критично його
осмислили. Поряд з дослідженнями синтетичного плану є потреба
і в аналітичних студіях над кош,ретними питаннями поетики
«Нобзарш>, і в нових розвідках про поетику окремих його творів.
На черзі дня - розширення фронту досліджень з Шевчениової
поетики, до ЯІ{ИХ час залучити і фахівців з світової літератури .
Адже без типологічно-порівняльних студій над стилем Шевчею,а
і стилем найбільших поетів його доби в інших європейських літе­
ратурах ми не з'ясуємо до нінця проблему новаторства <<Кобзарю> .
3 цього погляду варто, наприклад, зіставити стиль революційних
поезій Шевчениа з стилем таиих революційних митців ян Гейне,
Фрейліграт, Гюго, Барб'є, Міциевич.
Особливо перспе1,тивним є порівняльно-типологічний аспект
дослідження Шевчею,овї поетrши в її відношенні до російсьної
поетичної традиції, насамперед до стилю й поетюш російсьиого
громадянського вірша - від вірша Державіна, пое тів -денабристів,
Пушніна до вірша Не1,расова і поетів -демонратів 50-60-х років .
При певній <<сталості» художньої індивідуальності ІJlевчюша
протягом усього його творчого життя його поетика не залишалася
незмінною. Вопа евошоціонувала й збагачувалась разом з ідей­
ним розn:ИТІ(ОМ поет а , розвитl(ом його художнього методу й зба ­
гаченннм життєвого й літературного досвіду. Струнтура формп
художніх творів з рілого Шевчеш,а не є в усіх своїх елементах
тотожною з струптурою його ранніх поезій . Про евошоцію Шев­
чешювого поетичного стилю писали О. Дорошневич, Ф. Колесса,
М. Рильський т а ішпі дослідники (в зв'язну з хараRтеристиЕою
його поетиют, йоrо взаємин з фоль1шором, з романтичною тра­
диці єю тоrцо). У роз витну ІПевчєнна вони 1,онстатували з~гальну
тенденцію до іпдивідуалізації поетичноrо слова, до розширення
иола поетичних асоціацій, до поглиблення реалістичної Rоннрет­
ності образів. Цієї проблеми та~, чи інанше не оминають і сучас ­
ні дослідниюr. Проте <<еволюційний аспент>> у дослідженні Шев­
чеrшової поетиюr вартий дальшого розвитну й поглиблення.


В ірШ)'В3ННЯ
Вірш Шевчею,а - одна з найважливіших проблем його поети­
ни, в розробці 1шої існує чимала традиція і досягнуто значних
успіхів . Пройшовши шлях від онремих побіжних міркувань су­
часників поета до грунтовних досліджень, що з'явилися протя­
гом останніх десятиріч, наукове вивчення Шевченнового віршу­
вання відобразило загальний поступ та деяні суттєві риси ун.ра­
їнсь~юго літературознавства, насамперед шевченкознавства та
віршознавства. Віршова стру1,тура творів Шевчею,а служила
об'єнтом аналізу для вчених різних літературознавчих пшіл. На­
вноло неї не раз випинали дисїїусії, що, переростаючи межі влас­
не віршознавчої проблематю,и, виходили в сфери світоглядних
та естетичних позицій :митця. Разом з тим з Шевченном прямо
чи посередньо пов'язана більшість праць з історії унраїнсь1юго
віршування - розвитон науки про українсьн:ий вірш невідділь­
ний від історії дослідження шевченнівсьних віршових форм.
Реформаторсьну роль Шевчею,а щодо у1,раїнсьного віршуван­
ня усвідомлювали вже сучаснини поета, проте жоден з них з тих
чи інших причин не піднявся до розуміння її характеру та зна­
чення. Досить довго особливості вірша Шевченн:а, ян і взагалі
його поетики, бачили лише в наслідуванні фольклорних взірців
і не помічали наявності в художній формі його поезій, зокрема
в ритміці, сильного літературного елемепту. Саме так осмислював
специф ічні риси стилю Шевченна автор анонімної -рецензії на
<<Кобзар>> 1840 р. в <<Отечественньrх запис1,ах>> 1 , одного з перших
друкованих відгунів па твори поета. Душе виразно подібну точ1,у
зору обстоював у <<Основі>> 1861 р. П. Куліш: «Шевчеюю уюrо­
нился от ямба при самом начале своего литературного дела, ню,
ни соблазнительно звучал тогда ямб в пре1,раснЬІх стихах Пуш­
нина. Во всем <<Кобзаре>>, первом блестящем своем опЬІте, не
обратился Шевченко к зтому размеру. ... Народньrе песни . .. слу­
жили для Шевченно единственньгм образцом топа и ю,уса>> 2. По­
ширений у ХІХ ст. погляд на Шевчею<а ю, па геніального само­
ука, <шному не було доброї школю> 3, і похідна від цієї теорії
1 Кобзарь
Т. Шевченка. - <<От~чественньrе записки», 1840, .No 5,
стор. 23- 24.
2 П. Ку лиш, Обзор украинской словес ностп . ІІІ. Артемовстшй- Гу­
лак. - <<Основа», 1861, .No 3, стор. 85.
3 М. П. Др аго ман о в, Літературно-публіцистичні праці у двох то­
мах, т. ІІ, К., <<Наукова думr,а>>, 1970, стор. 93 - 94.
428


думка про <<розтріпаність>>, невиробленість, <<Невикінченість>>
його творів 4 багато в чому спричинилася до того, що І{ільr{а деся­
тиліть по смерті поета його віршування майже не привертало
уваги дослідників. Вивчення віршової структури шевчею,івських
поезій гальмувалось · і через нерозробленість уr,раїнського віршо­
знавства, особливо теорії літературного вірша. Міркування про
віршову форму Шевченка, що траплялися в роботах минулого
століття, мали чаСТІ{ОВИЙ характер і стосувалися кількох питань
його ритмі1ш. Ф. Свистун у rшижці «Чем есть для нас Шевчен­
ко?» першим звернув увагу на поєднання в рамках одного твору
у Шевченка різних метричних форм, виділивши цю особливість
як одну з найхара1,терніших ознак його поезії і пояснивши її
вмінням Шевченна «внешнюю форму применити до внутреннего
содержания» 5 • Суттєві риси його ритмічної манери побіжно від­
значалися в <<Передньому слові>> І. Франна до Шевченнового <<Пе­
ребенді» 6 та в післямові редаrщії <<Киевсной стариньr» до публі­
нації списнів велинодних віршів 7. Коло проблем віршування
Шевченка, яні потребували першочергової розробни, в ХІХ ст.
оr,реслено ще не було.
Наунове вивчення Шевченкової віршової техніrш: започатну­
вала вже в ХХ ст. стаття С. Людr,евича <<Про основу і значення
співн·ості n поезії Тараса Шевчеюш» 8. За широтою охоплення
і глибиною осмислення проблем Шевченнового віршування ця
розвідка майбутнього r,омпозитора набагато випередила майже
всі інші дореволюційні віршознавчі роботи про Шевчею,а . По ­
ставивши собі за мету з'ясувати причини масовості музичних об­
робок творів Шевченна, С. Людневич, зонрема, розглянув деяні
важливі тенденції шевченнівсьної ритміRи й фоніки. Висновки
Людr{евича про своєрідність та майстерність вірша Шевчею,а бу­
ли спрямовані проти теорії про <<Недостачу форми>> в його поезії,
прибічниrш яної вимірювали Шевчею,ів вірш звичними ·шабло­
нами силабо-топі1ш, не підозрюючи, що <<В Шевченна можуть
бути якісь свого роду ще інші шаблони та зав'яю-tи, що скла-
4 Трохи раніше за Драгоманова, 1872 р., про художні якості поеаії
Шевче1ша різко негативно висловився М. Максимович (див. Жизнь и про­
и з ведеnил Тараса Шевченко. (Свод материалов для его биографии). Соста­
вил М . К Чаm,rй, н:., 1882, стор. 203). Навіть 1912 р., коли вже існували пра­
ці, в ЛІ(ИХ розгллдалась майстерність ритмічних і фонічних побудов Шевчеп­
І{а - поета, Ф . І{орш у статті <<Шевченко серед поетів слов'янства» писав
про його <шедбалість>> щодо форми (аб. «На спомин 50-х роновип смерті
Тараса Шев•1 е1ша>>, М . , 1912, стор. 75 ).
6 Ф. И. Св ист у п, Чем есть для пас Шевчеш(о?, Львов, изд. ред. <<Но­
во г о пролома>>, 1885, стор. 120.
6 І. Ф ра н І( о. Переднє слово.- У !{П.: Т. Г. Шевченно, Перебендя,
Львів, 1889 , стор . 62-63.
7 Мих а й л ог о р ский, Нелишнее слово о внршах.- <<Киевская стари ­
на>>, 1888, No 4, стор. 106- 108.
8 «Молода УІ{раїна», 1901, No 5-6, стор. 166-175; No 8-9, стор. 305-316;
НЮ2, No 4, стор. 124-128.
429


даються на його поетичну форму>> 9 • Найістотнішою особливістю
Шевчеюювої поезії С. Людr{евич вважав те, що вона має <<співну
основу>>. Визначивши ознаки співност і в народнопісенних текстах,
дослідюш наводить численні приrшади 3 Шевчеш{а, намагаючись
довести, що ті ж самі структурні елементи, які спричиняються
до мел одійності народних пісень, хараrперні для вірша більшості
шевчеш,івсьних поезій (1{рім ямбічних віршів). Перебільшення
й однобічність, що їх припускається Людкевич, який не помітив
у Шев ченпових творах, сrшадених народнопісенними розмірами,
говірних віршів з їх відмінними від віршів наспівних принципа­
ми будови, не знижують цінності його праці. Ії значення -
в нагромадженні важливих спостережень над віршем Шевченка
і особливо в спробі вперше в історії шевчешюанавства система ­
тизувати та осмислити дею{і а них.
Принциповий хараr{тер статті Людн:евича визначається тим,
що в ній не лише деrшаровано, а й первтюнливо доведено зв'яаон
віршової організації народнопісенних тсшсгів і Шевчешювих тво­
рів. Його зауваження про ритмічну будову осташrіх стосуються
головним чином аrщентної системи віршів, написаних народно ­
пісенними розмірами. Людневич першим назвав головні віршові
розміри - і народнопісенного, і літературного походження,- що
трапляються у Шевчешщ, а танож і деякі складені ними твори.
Причому дослідниr{ загалом правильно визначив 1,іль1{існе спів­
відношення розмірів, вжитих поетом, rюнстатувавши значну пе­
ревагу 14-складових віршів над усіма іншими . Ціr,аві міркування
висловлені ним а приводу частих метричних амін у Шевчешювих
поетичних творах. С. Людн:евич заперечує думну про те, що <<Пе­
стійчивість» ритміни Шевченна пов'язана з браrюм майстерності
у нього. Вона зумовлена зміною нюансів думо1{ та почуттів, <<гар­
монізує з усім єством поезії і усім процесом творчості Шевченно­
вого генію> 10 і є одним з найясr{равіших виявів своєрідності його
ритмічної манери. Разом з тим ЛюдЕевич нагадує і про те, що
чимало віршів 1Uевчешю написав одним розміром.
Торrшувшись звунової організац ії шевчешtівсьrш:х творів, до­
слідшш: відзначив наявну в них вешшу 1,іль1{ість неточних рим,
що, за С . Людr{евичем, всупереч поширеному погляду, зовсім не
є свідченням невправності Шевчеш{а-поета. Він поr{ааав, що ба­
гатство звучання Шевченнових віршів створюється авуrювими
повторами різних типів, зокрема внутрішніми римами, асонанса-
111п, алітераціями тощо.
Ідеї, висунуті С. Людневичем у статті <<Про основу і значення
співності в поезії Тараса Шевченка>>, не дістали безпосt,реднього
розвитну, і сама його розвідка, на жаль, не пробудила інтересу до
проблем Jllевчеюювого віршувс\ння . Падруrюnана у малодоступ­
ному па Східній Унраїні львівсьному часопису <<Молода Унраї-
430
9 <<Молода )>1щ1аї LІ а>>, 1901, No 8-9, стор . 307.
10 <<Молода ~-'країна», 1902, No 4, стор. 125.


па>>, вона .лишалась поза увагою більшості літературознавців 11 ,
аж noRи нільRа роІ{ів тому не була знову відl{рита Г . Сидо­
реНІ{О 12 .
Щасливішою виявилася доля статті В. Перетца <<R :истории
малоруссRого литературного стиха>> 13 , що побачила світ 1902 р.,
майже одночасно з роботою Лю,пневича, і тривалий час вваж а­
лася основоположною в галузі вивчення віршування Шевчеюш 14 .
Розвідка В . Перетца - перша праця, в ЯІ{іЙ ШевченRові вірш ові
форми, в основному форми ритмічні, розглядалися на тлі і в з в'яз­
І{У з розвитком українсь1{ого віршування XVIII - першої поJrо­
вини ХІХ ст . Автор аналізує поширені в українсьІ{іЙ поезії на­
роднопісенні розміри, з'ясовує їх історію та особливості. Пра­
вильно віднісши ці розміри до силабічних, Перетц відповідно
будує їх ритмічну харю,теристиl{у. Він докладно спиняється на
14-сl{ладовому вірші, найулюбленішому розмірі Шевченl{а, а серед
інших його розмірів - і на 13-, 12-, 8-снладниках.
Rонl{ретним увагам про <шародний» вірш унраїнСЬІ{ОЇ поез ії
в цій широ1ю онресленій роботі передували думни загального ха­
рю{теру, що стосувались в основному mевчюшівсьІ{оЇ ритмічної
системи. Особливо ці1{аві зауваження Перетц присвятив співвід­
ношенню силаботонічних і народнопісенних ро з мірів у Шевч еш{а.
Він першим зв ернув ув а гу на перевагу в пізніші роки його твор­
чості силабо-тонічного вірша над народним, пояснивши цей фю,т
вход ж енням ПІевчень:а <<У коло інтересів тодішньої загальноросій­
ської літератури>) 15 •
Цінність статті Перетца - в її фантичній: частині, ЗОІ{рема
у спостереженнях над ритмічною організацією Шевченl{ових тво­
рів, помилнова ж :концепція про ннижне походження народно­
пісенних розмірів, на якій побудована розвідка, давно спростова-
на працями віршознавців 16 •
.
Від мірl{увань Перетца про порядоІ{ наголосів у снлад ених на­
роднопісенними розмірами творах Шевченка та інших унраїн­
ських поетів відщтовхувався Ф. Колесса, стисло визн ачивши
у монографії <<Рит м іна унраїнських народних пісень>> принципи
11 3 дослідииRів в і рша Шевчюша цю статтю пі3иіше 3rадував, 30І{ рема ,
Ф. Н: о лес с а ( Студ і ї над поетичною творчіс т ю Т. Шевче1ша, Львів -
І-\'.иїв , 1()39, стор . 109) .
12 Г. І-\'.. Сидоре п І{ о, Ритмі на Шевчепна , Вид- во І-\'.иївсьRоrо універ­
с 11т е ту, 196 7, стор . 6-10; 42-43; Ії ж, Про методологічн і й методи'нrі
ос 1шви в1ш•1 е 1111 п J.U е в,1 е rшового вірша. - <<3бі рнин праць XV науново.ї шев­
че1шівс1,1юї т,0 11ференції >>, стор. 68--69.
13 В. І-І. П е р е т ц, І{ истории малоруссного литературного стиха.­
у ю1 . : В . Н. П е р е т ц , Историrш-литературнь1е исследования и материадь1,
т. ІІІ, СПб., 1902, стор . 344- 370.
14 Див., напр., А. В. Б а гр и й, Т. Г. Шевче1шо в литературной обста­
новне, БаRу, 1925, стор. 133; Ф і л ар ет Ко лес с а, Студії над поетичною
творчістю Т. Шевчешш, стор. 109.
15 В . І-І . П е р е т ц, Н: истории малорусс1{оrо литературного стиха,
стор . 345-346 .
16 Див" напр., Ф іл ар е т К о ле с с а, РитміRа унраїнсь1,пх народних
п і сень. Відбито!{ і3 ЗНТШ, Львів, 19 07, стор . 199 - 251 .
431


а~щентної будови шевченнівсь1юго 14-снладового вірша: << ... В І{ОЖ­
ній чотириснладовій групі відзначимо один головний наголос,
а в шестиснладовій групі два такі наголоси, тю{, як це бував в
1юломийкових стихах. (Ці головні наголоси, з виїмкою рим·ового,
не мають стало означеного місцн. Ще більша свобода панує у вп­
значуванні і розміщенні другорядних, слабших наголосів) »
(стор. 242).
3 ювілеями Шевченка 1911 і 1914 рр. пов'язана поява ніль1щх
статей, яні більшою чи меншою мірою порушували питання його
віршування, в основному ритміки.
До плідних роздумів над віршовою манерою Шевчеюш спо­
нукала відома теза А. Луначарського про оригінальність, нетради­
ційність його ритміки та римування, проголошена в доповіді
«Велю{ий народниіі:' поет (Тарас Шевчеюю) >> 1911 р. в Парижі:
<<Ритми і рими танож не можуть бути підведені під правила за­
гальної, від гренів прийнятої просодії, хоч би і пристосованої до
нашої тонічної манери . Шевченко цішюм вільно йде за народною
традицією і творить <<вільний вірш>> на кільІ{а десят1{ів ронів ра­
ніше, ніж заговорили про нього передові поети Заходу» 17 . Осніль­
ни у Шевчешшвих творах не зустрічається нласичний літератур­
ний тип veгs lіЬге, останнє твердженнн Луначарсьного потребує
тлумачення і мало І{ілька інтерпретацій.
Дехто . з шевченнознавців вважав, що під словами про <<Віль­
ний вірш>> ІІІевчею{а l{рит1ш мав на увазі певну незв'л:заність
ритмі1,и його поезій щодо вироблених на той час норм, насампе­
ред численні випадl{И поєднання в раі\-шах одного твору різних
розмірів і віршових систем. Ця точ1{а зору ЯСІ{раво окреслена
Л. Новиченком у статті 1964 р. <,:Кобзар промовляв до народіВ>> 18 .
В іншому плані думку А. Луначарсь1{ого розвивали М. Риль­
сь1шй 19 та Г. Сидоренко 20 . Остання спробувала з'ясувати ознаки
національного у1{раїнського верлібра, зразками якого у Шевчеина
вважав думу Степана з поеми <<Сліпий>> та уривок з цієї ж поеми
( <<Та перш ось що! треба буде ... >>), римовані безрозмірні рядки в
<<Наймичці>> ( <<Був собі дід та баба... >>) тощо.
Н:ільна зауважею, про ритмічпу систему шевчеш,івсьних пое­
зій, що повторювали відомі з попередніх праць положення, внсJ10-
1зили Ф. Rорш 21 і Ф. Де-ла -Барт 22 у статтях, надрунованих
17 <<Світова велич Шевченка», т. 1., К,
Держлітвидав України, 1964,
стор. 398.
18 Ле он ід Но вич е н 1, о, Шевченко і сучасність, К, «Дніпро», '1!:)64,
стор. 55 .
19 Максим
Ри ль сь к п й, Пое3іл Тараса Шевченка, Н:., <<Рад.
шrсьмешпш», 1961, егор. 13-14 .
20 Г. Н:. Сидоре н 1, о, «Ритм:іна Шевченка>>, стор. 95 - 96; Ії ш, <<Про
<<вільний вірш>> у пое3іЇ Шевчеюш>>.- «Збірню, праць XVII паунової шев-
ченнівсьної нонференції», стор. 163-172.
,
21 Ф. Н: ор ш, ШевчеНІ{О серед поетів слов'янства.- У <16.: На спошш
50-х роновин смерті Тараса Шеві~енна, М., 1912, стор. 73-75.
22 Ф. Д е -ла -Барт, Шевченко народний поет.-Там ше, стор. 49.
432


1912 р. у :мосr{ОВСЬІ{ому збірюшу <<На спомин 50 -х роr,овіш смерті
Тараса Шевчеш,а>>.
Найзначнішою серед робіт ювілейних ро1,ів є, безперечно,
стаття видатного білоруського поета, перекладача і критrша
М. Богдановича <<Нраса и сила (Опьrт исследования стиха
Т. Г. Шевченно) » 23 . Своє завдання Богданович вбачає в тому,
щоб поназати, <<что в лице Шевченко мировая литература имеет
позта со стихом :мелодичнь1м и изящньrю> (стор. 48). Думка про
висону майстерність, новаторство та самобутність віршових побу­
дов Шевченка, що пронизує всю статтю, підтверджується аналізом,
яному Богданович піддає ритмічну й звукову організацію творів
поета. Серед ряду нових :моментів, яні вніс Богданович у вивчення
віршування Шевченка, слід відзначити виділення ним у шевчен­
нівсь1шх поезіях різних типів евфонічних форм, причому дослідшш
намагався визначити хараr{тер і фушщії но;-rшого з цих типів Шев­
ченна. Слідом за Jlюдневичем він підr{реслив, що свої вірші Шеn­
ченно будував на неточних римах.
В аналізі Шевчешювої ритмін:и Богданович виходив з харю,­
терного для віршознавства 10-20-х років ХХ ст. протиставленнп
живого rшнкретного ритму художнього твору абстрантному мет­
ру - ідеальній схемі чергування наголошених і ненаголошених
снладів, вважаючи ритм <<головним організуючим началом>>,
«основним рушійним первом>> будь-ю{ого вірша. Дослідник від­
значає наявність у ПІевчеm,а ціш,ом певних симпатій до розмірів,
що збереглися пр отягом усієї його творчості, піднреслює вплив
Jrітературпої традиції на чотиристопний ямб, правильно пояснює
особливості його 14-сrшаднила зв'язrшми з українсь1,ою народною
поезією. Останній:, однан, Богданович помиш,ово відносить до
силабо-тоніr{и і порівнює його з чотиристопним ямбом, який, він
вважає, ВИІ{онує у Шевчепна нібито всі <<штучні правила,> <<шту-с~:­
ної поезії>>. -У семистопному ж хореї з цезурою після четвертої
стопи (тан Богданович називає 14-с~шадовий вірш) Шевчеш,о,
навпаки, для посилення виразності вірша дуже часто порушує
розмір, замінюючи при цьому стопи хорея ямбом або амфібрахієм.
Осніль1ш насправді в основу ритмічної організації шевчеш{івсьr,о­
rо 14- с~шадниrш, яr, і 14-сrшадових народнопісенних текстів, по­
rшадений силабічний принцип, говорити про <<Неправильність вір­
ша>> та <<Недотримання розміру» в 14-снладових творах Шевченна
внаслідоr, відхюrеиь від твердого ющентного порядку взагалі не ­
правомірно. ІЦо ж до його чотиристопного ямба, то сучасні робо ­
ти зафіr,сува Jш у шевченЕівські:й поезії чимало випадків пору­
шень силабо-тонічних норм першої половини ХІХ ст.
Попри хибність 01,ремих моментів, що постали гол овним чи ­
ном через недостатню розробленість теорії українсь1,ого вірша,
розгляд віршування Шевчею{а в статті Богдановича відіграв по ­
мітну роль у з'ясуванні харантериих рис його віршової техніки.
23 «Унраинс1щл жизнь», 1914, No 2, стор. 39-48.
433


Позбав·лена будь -якого значення стаття буржуазного націона­
ліста Степана Смаль-Стоць1{ого <<Читання Шевчеюювих поезій», у
якій ритмічна система Шевчеюювої творчості розглядається на
основі штучної націоналістичної теорії відрубності, ізольованого
розвит1,у ут,раїнської літератури від російської і світової культу­
ри. Заперечивши наявність серед метричних форм поезії Шевчен-
1,а типів літературного походження, С. Смаль-Стоцький всю різ­
номанітність шевченнівських розмірів намагався втиснути в рам­
ни однієї системи віршування, запозиченої з народної творчості.
Читати Шевченнові вірші він пропонував з тантовим поділом,
протяжно, ю, при співі. Вражає примітивне, вульгаризаторське
тлумачення ним ритмічних ходів Шевченка, а також і далений
від науни тон статті, обумовлений буржуазно-націоналістичними
світоглядними позиціями її автора.
Дослідженню стилістичних впливів народних дум на тв-ор­
чість Шевчею,а присвятив свою статтю Т. Сушицький 24. Серед
рис поетичного стилю, що наблюнають думу Степана з поеми
<<Сліпий>> до народної творчості, він назвав иерівноснладовість
ряднів та переважне вживання дієслівних рим.
Отже, перші роботи, спеціально присвячені віршу ш:евченка,
були створені на почат1,у ХХ ст. Спрямування більшості з них
багато в чому визначила дискусія про майстерність Шевчею,а­
поета. Спробам принизити естетичну цінність його творів автори
нращих дореволюційних досліджень шевченківсьного віршування
С. Людневич та М. Богданович протиставили струнну нонцепцію
про довершеність віршової системи Шевченна, підпорядкувавши
цій нонцепції часткові спостереження, переважно з галузей рит­
мію:1 і фоні1ш. В цей час починалось вивчення його віршових форм
і в історичному аспенті (В. Перетц). Дореволюційне літературо­
знавство висунуло низну найважливіших проблем вірша Шевчен-
1.а, але не дало детальної розробки жодної з них.
Значно пожвавилось вивчення художньої струнтури творів
Шевченна в 20-х ронах. Органічно вливаючись у потік літера­
тури з поетиrш першого післяреволюційного десятиліття, праці
про вірш Шевчеш,а відбили різні принципи підходу до мистецт­
ва слова.
До методики аналізу вірша, виробленої формальною ш1юлою
у літературознавстві, вдається автор нільнох статей про Шевчен-
1юве віршування Б. Якубський 25 , особливо широко використо-
24 Т. С [у ш и ц ь ни й], «Дума>> Шевченна і у1,раїпсьні думи. (до пи­
тання про стиль «:Н:обзарщ).- <<3бірнин
пам'яті Тараса Шевченна>> (1814-
1914), Українсьне наунове т-во в :Києві, 1915, стор. 83-90.
5 Б. Л І< у б сь r, и й, Форма поезій Шевченr<а. - «Тарас Шевченrю».
Збі рниr, за ред. Є. Григорука і П. Филиповича, :Н:., ДВУ, 1921, стор . 49-73;
й ого ж, Із студій над Шевченновим стилем.- <<Шевченr,івсь1шй збіршш»,
т. І. Під ред. П . Филиповича, :Н:., <<Сораб1,ош>, 1924, стор. 58-77; йог о ж,
До проблеми ритму Шевченнової поезії.- <<Шевчеш<0 та його доба>>. Збір­
юш 11, Н., 1926, стор. 70-82 .
434


вуючи описові засоби А. Бєлого та його послідовнилів. Праці
Якубського, ян: нам здається, не можна відносити до форма­
лістичних: дослідшш не зводив мистецтво до «чистої формю>.
Намагаючись висвітлити проблеми віршової будови творів Шев­
ченна, він свідомо обмежував себе розглядом формальних елемен­
тів, відзначаючи разом з тим, <<що, може, єдиним правильним
шляхом було б розглядати поетичні твори в неподільній єдності
їх форми й змісту; але, на жаль, при сучасному стані естетики й
теорії поезії ми не маємо ще методів, що давали б нам змогу
аналізувати відразу єдине тіло поетичного твору>> 26 • Необхідність
піддавати твори Шевченка і формальному, і змістовому аналізу,
визначальна роль змісту в струюурі художнього твору неодно­
разово підr{реслювалась Якубсьним. Роботи Янубського, ян і бага­
тьох його попередню,ів, полемічно загострені проти недооцінни
мистецьr{ОЇ вартості Шевчею{ових поезій.
Янубсьr{ий першим серед шевченкознавців виступив з різ­
но бічною і системною науновою харан:теристикою віршування
Шевчеrша ( <<Форма поезій Шевченна>>). Він першим проаналі­
зував в іршову будову окремого твору поета («Із студій над Шев­
чеш{овим стилем»). В останній статті він поставив питання
про r.!еобхідність виnченнн вірша й стилю твору в їх суr{упності,
але сам не зміг знайти точоr{ їх взаємодії: віршова та стилістич­
на системи поезії <<Мені однаrшво, чи буду>> у Янубсьного виглн­
дають абсолютно ізольованими одна від одnої.
Чимало нового вніс Якубсьний у дослідженнн ОІ{ремих склад­
нr,шів вірша Шевчеш{а.
- Ціr{аві
думюд висловлені ним щодо особлиRостей строфічної
організації Шевчешшвої поезії, ю,у він перший спеціально, хоча
й дуже побіжно, розглннув нн у загальному плані, тю{ і стосовно
до rшнкре тного твору (йдетьсн про вірш <<Мені однаново, чи
буду>>). Яr{убсьrшй доводить, що строфіка Шевчеш{а багата й
різноманітна, хоча і в його віршах відсутні таr,і снладні строфіч­
ні номпозиції, нн: сонети, октави тощо. В статті «Форма поезій
Шевченна>> він назваь двадцять вісім видів строф, найпоширені­
ших у чотиристопному нмбі Шевченна, звернув увагу на різнома ­
нітність строфічної будови його 12-11-сrшадових віршів. В шев­
чеинівсьrшх творах, написаних народнопісенними розмірами,
дос.підюш побачиn лише строфічні форми, запозичені з народної
поезії. В1шзавши, що Шевченко був майстром стабільних стро­
фічних з'єднань, про що свідчать таr,і його поезії з витриманою
строфіrшю, ш, <<Садон вишневий І{оло хати», <<Носар>>, Яr{убсьюгй
слушно зауважиn, що в абсолютній більшості своїх творів він,
однаr{, «вільно ставивсн до строфової будови, химерно зміннв її,
не зановував себе в певні строфічні пута>> 27 •
У хараr{теристиці фоніки Шевченка, поданої Янубсьним,
26Б. Янубський, ФормапоезійШевченка,стор.52.
27Б. ЯІ(убськпй, ФормапоезійШевчепна,стор.72.
435


приваблює прагнення розкрити складну звунову організацію
віршів поета. Автор відзначає енспресивну роль алітерацій,
асонансів, рим у Шевчешш, демонструє милозвучність його
творів, наводячи принлади виразних звукових сполучень, ціка­
вих рим .
Янубсьний першим серед україпсьних віршознавців звер­
нувся до прийомів статистичного методу, застосувавши їх при
аналізі шевченківської ритміни. В його роботах наголошено па
сумісності у творах Шевченна різнорідних метричних типів.
Досліднин висловив мірr{уванпя і щодо особливостей деяrшх
з Шевченнових розмірів. Повніше за інші розміри схарантеризо­
ваний чотиристопний ямб. Висо1,а оціниа майстерності Шевчеш,а
в розробці ямбічної традиції, вперше вагомо і доназово подана
саме Яr{убсьним, є одним з головних здобут1,ів запропонованої
ним 1,онцепції шевчеш,івсьної ритміки. Відзначаючи «ритмічне
багатство», <шегкість, співучість, музичність» ямбів Шевченка,
Якубський спробував конкретизувати це твердже ння , оголивши
<<механізм>> шевчеш{івського ямбічного вірша: у статті <<Із студій
над Шевченновим стилем>> він, зонрема , описав, спираючись па
досвід російсьної формальпої шr,оли, ритмічну стру1,туру поезії
<<Мені одпаrюво, чи буду>>. Проте, па відміну від А. Бєлого та
його послідовників, поряд з аrщептпою організацією твору, Якуб­
ський донладпо розг.лянув і інші ритмотворчі фантори - слово­
поділи, явища enjambement, чергування рядRів та їх заиіпчень,
чергування строф тощо.
Серед мірнувань Яr{убсьного з приводу інших шевчеш{івсь1,их
розмірів літературного походження варто під1{реслиту його за­
уваження про 12-11-снладовий силабічний вірш, якии він виді­
лив як один з найбільш поширених розмірів поета.
Менш вдало розібрані Янубсьним розміри, запозичені Шев­
ченком з народної творчості. Він не зумів з'ясувати ритмічної ос­
нови 14-с~шадпю,а . :Йдучи за Богдановичем, Якубський назвав
Шевчепнів 14-с~шадовий вірш <<Вільним народним ритмом без
певного метру» і намагався прюшасти до нього <<стоппу>> термі­
нологію. Нагадаймо, що принципи ритмічної організації 14-сrшад­
ника Шевчею,а вішначили ще на початку століття В. Перетц та
Ф. :Колесса.
До загальних недоліків статей Якубського треба віднести від­
сутність порівняльно-історичного матеріалу, особливо відчутну
па сторінках про ритміну Шевчеш,а, а таr,ож дещо прямолінійні
спроби встановити безпосередній зв'язоr, між формальними еле­
ментами вірша та змістом твору. Незважаючи на численні вади
праць Якубсь1юго про вірш Шевчеш,а, їх позитивний внесо1, у
розробну шевченківсьного вірщування - безперечний.
Приєднавшись до висновнів Янубського про формальні особ­
ливості поезії Шевченна, О. Багрій подав норотю,rй огляд поши­
реності чотиристопного ямба та народних розмірів у різні періо­
ди Шевченкової творчості, наголосивши, що <<овладел ямбом Шев-
436


чеm{о уже в первь1й период своей деятельности, нан свидетел:ь­
ствуют о том его руссrше позмь1 41 - 43 года>> 28 •
1925 р. в ннилщі С. Смаль- Стоцьн:ого <<Ритміr<а Шевченн:ової
поезії» остаточно оформилася його націоналістична нонцепція
ритміни Шевченка. В основу розвід1ш Смаль-СтоцьRого, що була
відгуком на статтю Б. Янубсьr;:ого <<Форма поезій Шевчеm,а>>,
взято положення ранішої роботи - першого << Читання Шевчен­
І{ових поезій>>.
Провідною думкою rшижни Смаль -Стоцьного є теза про те,
що нібито ритміка всіх поетичних творів Шевчеm,а грунтується
на тантовій музичній: системі унраїнсь1,их народних пісень, роз­
міри ж літературного походження в його віршах відсутні.
Rрім ноломий:1,и, за Смаль- Стоцьним, Шевчеm,о звертався
лише до 1юляднових та нозачноnих розмірів. При цьому 12 - 11 -
СІ{Ладовий силабічний вірш Смаль- Стоць1шй вважає варіантом
14- снладНИІ{а, утвореним шляхом с1-юрочення такту. Чотиристоп­
ний: ямб він також зводить до І{ОЛЯДІ{ОВого розміру, посилаючись
на наявні . в ямбічних творах Шевчеш,а відступи від усталеного
аІ{центного порядІ{у та рівносrшадовості, ЯІ{і начебто неможливі
в ямбі, проте легно пояснюються з позицій теорії музичного рит­
му. Насправді більшість цих відступів не порушувала ритмічної
єдності чотиристопного ямба і зустрічалась у багатьох поперед­
н1шів поета.
Осr,ільІ{и ритм музичний та ри·r:м словесний мають зовсім не­
подібний матеріал, механізми виявлення ножного з них танож
різні. ПриІ{ладаючи до поезій Шевченка музичний ритм, Смаль­
Стоцький пропонує <<розбирати, читати й виголошувати>> їх, (<ВИ­
держуючи гарно музично-ритмічні такти>>, то'бто <<зберігаючи
часову одиницю такту>>, для чого постійно доводилося б прис1ю­
рювати або, навпаки, розтягувати склади, тю, що вони мали б
звучати в кільна разів довше чи r,оротше, ніж у звичайній: мові.
Більше того, неприродне прискорення або розтягування складів
Смаль-Стоцький проголошує свідомим естетичним прийомом Шев­
чешш, на диво примітивно і прямолінійно уявляючи собі зв'язо:к
між змістовим та ритмічним рухом твору.
Ігноруючи зауваження дослідню,ів ритміrш Шевченка про
те, що часті переходи від однієї віршової системи до іншої в
рамнах одного твору є дуже вдалим новаторсью1м прийомом пое­
та, і, бачачи в нього самі лише народнопісенні розміри, Смаль­
Стоцьний особливо рішуче заперечує наявність чотиристопного
ямба у шевченнівсьпих творах. Аргументи, якими він намагаєть­
ся довести, що Шевчепно не звертався до силабо-тоніки, мають
антинауковий харю{тер і виразно забарвлюють його <<моністичну>>
теорію шевченнівської ритміни у відверто націоналістичні тони.
Шевченків вірш у Смаль- Стоцьпого постає штучно ізольованим
28 А. В. Б а r ри й, Т. Г. Шевченко в лптерату р ной обстановке, Ба~,у,
1925, стор. 139.
437


від загальних тенденцій розвитку української ритміки (силабо ­
тонічні розміри, зон:рема чотиристопний ямб, успішно використо­
вувались українськими поетами - попередюшами і сучасниками
Шевченка), російського віршування (чотиристопний ямб, як ві­
домо, був улюбленим розміром Пушкіна й інших російських
поетів першої половини ХІХ ст., техніка пуш1,іпсь1юго ямба,
цього найбільш виробленого розміру доби Шевчею,а, мала безпе­
речний вплив на нього), світової поезії (адже чотиристопний
ямб - розмір, поширений не тільr,и у російсьн:ій та україпсьr,ій,
а й в поезінх деюшх слов'янських та західпоєвропейсь1шх паро­
дів). <<Теорін народної ритміки,- як слушно зауважив Якуб­
ський у статті-відповіді на 1шюrшу Смаль-Стоцького, - ... ні в
нкому разі не вичерпує вс1Є1 ритмію1 Нобзарю> 29 . Тож заявляти
про те, що Шевченко не з тих поетів, нні вин:ористовують <<чужи ­
пецью1й метр», що у виробленні форми своїх творів він обмежу­
вався лише фольклорними джерелами і тому не мав потреби
<шозичати:>> розміри інтернаціональні, зоr,рема ті, які зустрі­
чаютьсн в російській поезії, значить, пасамперед, збіднювати,
спотворювати творчість самого Шевчеюш. <<І{ожпа національна
література,- відзпачаn І. Фраюю,- се в біJrьшііі або мепш1и
мірі органічний виплід свого, місцевого , оригінального і своєрід­
ного з привозним, чужим, перейнятим з довговінових міжнарод­
них зносин. Для того вхибив би проти основ нау1швого досвіду
той історин літератури, який би силнувавсн певну національну
літературу поназати ю, вповні оригінальний і своєрідний духов­
ний виплід тої нації, або, признаючи навіть денні чужі, міжна­
родні впливи па неї, лишав би їх на боці ю, річ маловажну або
немилу длн амбіції рідного пароду>> (XVI, 385).
Нопцепція ритміrш Шевченн:а С. Смаль-Стоцьного вю,лина­
ла заперечення абсолютної більшості дослідюшів шевчепнів­
сь1шго віршувапнн. Після виходу в світ книжна <<Ритміна Шевчеп­
нової поезії» була піддана гострій 1,ритиці. Переконливе спросту­
вання основних її положень подав Б. Яrчбсьний у статті <<До проб­
леми ритму Шеnчеш,ової поезії>>. І{ритичпі зауваження па адресу
С. Смаль-Стоцького висловили Б. Навроць1,ий 30 , А. Шамрай 31 ,
О. Дорошневич 32 , Ф. Нолесса 33 та ін.
Порнд з працями, що давали загальний погляд па вірш Шев-
29 Б.
Я ну б сь ни й, До проблеми ритму Шевчеrшової поезії.­
(<іllевче1шо та його доба>>. Збірник ІІ, К., 1926, стор, 72.
30 Б. На вр о ц ь 1, и й, Проблемп Шевчешювої поетики.- <<Червоний
шлях», 1926, .No 2, стор. 150; йог о ж, Шевченкова творчість . Збірка стат­
тів, Х. - К., ЛІМ, 1931, стор. 29.
31 А. Шамрай, До еволюції
коломийкового вірша в творчості
Т. Шевченка.- <<Шевчешю». Річник другий, стор. 94.
32 О. Дор о шк еви ч, Етюди з шевченкознавства. Збір1,а статей,
Х.- Н: ., ДЕУ, 1930, стор. 30-31.
33Філарет Н:олесса, Студії над поетичною творчістю Т. Шев­
чешщ стор. 110-111, 157-158.
438


ченRа і були спробами його різнобічної характеристю<и, у
20-х роках з'явились дослідження, автори яких зосередили увагу
на розробці вужчого Rола проблем Шевченкового віршування.
До останніх слід віднести статтю Д. Загула <<Рима в <<Кобза­
рі», перший спеціальний розгляд видів ІПевченкових рим та їх
фун1<цій, підсумований аргументованим висновком про те, що
<<рима в ШевченRа досить багата, різноманітна й цінава>> 34 • Кла­
сифікувавши рими за с1<ладовим обсягом, характером звучання і
розташуванням у вірші, Д. Загул · ВІ{азав і на дєяні специфічні
риси шевченківсьІ{ОГО римування. TaR, він звернув увагу на
відносну поширеність у поезії Шевченн:а початнових і <<середин­
них>> рим. Крім евфонічної та ритмічної фунRції рими у Шев­
ченRових віршах, Загул відзначав її інтонаційно-синтансичну
роль та еRспреситзне навантаження, простежуючи в ряді випадків
зв'язRи римових груп із змістом твору.
В статті вперше поставлено питання про еволюцію рими Шев­
ченRа. Загул слушно заперечив дум1<у про те, ніби в шевченків­
сьRій поезії переважають флеRтивні, насамперед дієслівні рими:
«Дієслівні рими зустрічаються частіше в першій половині <<Коб­
зарю>. де переважав народна форма. Що далі до кінця 1шиж1<и,
тим цих рим значно менше. Складають вони в «Кобзарі>> тільн:и
1⁄4 частину всієї 1,іль1<ості Шевченкових рим. Переважна біль­
шість - це рими з словами різних граматичних І{атегорій і форм.
Не буде помиш,овим вважати, що до заслання в поета панувала
ще звукова, суфіксальна рима, а І{Оренева тільки зароджувал·ась.
На засланні ж, головно від 1849 р., дієслівна і взагалі суфіІ{саль­
но- флективна рима уступав місце римі граматично неоднорідній,
ЯІ{ у ритміці - народні ритми дають місце чотирьохстоповому
ямбу>> (стор . 117) . Одна!{ час зміни типових римових струт<тур у
ШевченІ{овій творчості визначений Загулом неточно. Я1< встано­
вив сучасний досліднит, В. І{оптілов, злам на н:ористь нефлек­
тивної рими стався в Шевченн:а ще до заслання, в період <<трьох
літ>>, «можливо, ... в зв'язну з надзвичайним розширенням тема­
тит<и і поглибленням ідейного змісту творів Шевченна цього пе"
ріоду порівняно з його ранніми поезіями» 35 •
Увага більшості дослідНИІ{ів напрю,інці 20-х роІ{ів спрямо­
вується в біR вивчення шевченнівсь1,их віршових форм народно­
пісенного походження, головним чином ритміRо-інтонаційних
особливостей 14-сюrадню,а.
Засоби уснладнеиня проти народнопісенної струІ{тури Шев­
ченкового 14-сюrадового вірша порівняно широн:о розглянув
А. Шамрай. Його стаття <<До еволюції коломийRового вірша в
34 «Шевчеfшівсью1й збірнию>. Том перший. Під ред. П. Фишшови,ш,
стор. 118.
35 В. В . Но п ті л о в, Деякі мовні особливості Шевченкової рими . ­
Мовознавство. Наунові 3аписю1 Інституту мовознавства ім . О . О. Потебаі
АН УРСР, т. XVII, І-С, Вид-во АН УРСР, 1962, стор. 105-106.
439


творчості Т. Шевчею,а>> 36 цінна, по-перше, тим, що в юи вперше
була поставлена проблема розвитку ритміr,о -інтонаційної стру1,­
тури Шевченкових - творів, і, по -друге, що ця проблема досліджу­
валась у зв'яз1,у з ідейно -творчою еволюцією поета. <<Подібно
тому, як ідеологічно зазнав Шевченко крутих змін, - відзначав
А. Шамрай,- тю, само і форми його лір:rши в процесі свого роз­
витку від пісенного ладу виросли до запальної ораторської імпро­
візації, що G типова прю,мета його віршів пізнішого періоду>>
(стор. 95) . Шамрай виділив і · проаналізував два інтонаційно -рит­
мічні типи 14- складюша Шевченка. Перший тип, характерний
для віршів молодого поета, на думку Шамрая, <<ДО деталей збе­
рігає при1шети иоломийню> (стор. 98). Другий тип, вироблений
самим Шевчею,ом на початr,у 40-х ро1,ів у зв'язr,у з переходом
до тем широкого громадянського звучання, спирається на цілу си­
стему відступів од народнопісенної основи. Шамрай пере1юнливо
показав, що нові інтонаційно-ритмічні форми 14-складнина Шев­
ченна були органічною частиною стилістичної системи його піз­
нішої поезії.
А. Шамрай ритмічні особливості 14-снладшша слушно аналі­
зував з позицій народнопісенної силабіr,и. С : Нинифорю, 37 , ви­
значаючи ритмічні принципи Шевчеюшвого 14-сrшадового вірша у
статті того ж часу, що й праця А. Шамрая, приєднався до помил­
rювої формули М. Богдановича про те, що 14-складнин - це віль­
ний народний розмір з нахилом до семистопного хорея, цезурова ­
ного після четвертої стопи, вірш ритмічний, а не метричний.
Поставивши собі за мету висвітлити взаємозв'язки ритміии та
римування в поезії Шевчениа, С. Ниr,ифорян, однак, із завданням
не впорався. Його розвідна в основній частині хибує на суб'єюи­
візм та спрощенство: автор абсолютно довільно співвідносить пев­
ні настрої поета з тими: чи іншими метричними: та римовими фор­
мами:. Нагальна харюцеристика шевченнівсь1юго віршування по­
будована в нього на переказі тез Богдановича та Яиубського і
не містить оригінальних думок Однаи заслуговує на увагу спро­
ба Нюш:форю,а статистично дослідити зміну розмірів та строфіч­
них побудов у поемі <<Гайдамюш>>.
У другій половині 20-х - на початІ<у 30-х роr,ів з'являютьсп
різнопланові спроби підсумувати вивчення організації вірша
Шевчениа. Друкуються праці, в яких узагальнюється наявний
на той час матеріал про Шевченкове віршування та оглядаються
розвідни з цієї проблеми.
Перший коротенький систематизований виклад відомостей про
формальні ознани mевчею,івсь1,ого вірша зробив О. Дорош-
1,евич 38 .
86 <<llіевчетп,о>>. Річник другий, отар. 93 - 104 .
з1 Сава Ни1,ифоряк, Рима і ритм у Шевчеш,а.-ЗНТШ, т. ХСІХ,
ч. І. Праці філологічні, Львів, 1930, стор . 245 - 250.
38 О. Д ор о ш 1, е в и ч, 'Українсь1-а література. Підручюш для старших
груп семирічноr школи, вид. 3, <<l{нигоспілка>>, 1927, стор. 149-154.
4.40


Більш грунтовною роботою такого ж плану був розділ <<Фор­
мальні особливості ліро-епічних творів Шевченка>> у книжці
О. Багрія <<Т. Г. Шевченко. Том перший>> 39, що являв собою ста­
ранний і нваJ1іфі1{ований пере каз основних положень віршознав­
чих студій Якубського, Загула, Богдановича та ін .
Трохи раніше той же автор виступив з докладним і вдалим
бібліографічним оглядом праць про Шевченнів вірш 40 .
Науково осмислив набутни дослідження віршування Шевчен­
на та визначив основні завдання подальшої його розробки О . До­
роm1{евич у статті <<Сучасний стан шевченкознавства>> 41 • Відзна­
чивши, що серед проблем mевченнів;:ької поетиRи найкраще ви­
вчена ритміRа, він нонстатував, що і тут справа не пішла далі
попередньої постановRи питання. Саме недостатня розробленість
основ віршування Шевченна спричинилася, па дуl\шу Дорошне­
вича, ДО ВИПИRНення ПОМИЛІЮВИХ 1юнцепцій і поглядів на рит­
мічні принципи ШевченRової поезії .
Першочерговим у дослідженні шевченRівсьного віршування
автор вважав <<обслідування ритмічних візерупRів онремих лірич­
них п'єс і варіантів>> у Шевченна, вивчення можливостей його
метрики та впливу його поетини на сучасню{ів і наступню,ів. До­
рошl{евич за~шиRав ліRвідувати прірву між дослідженням форми
і змісту Шевчеш{ових творів. Ця думна набула, однан, у статті
<<Сучасний стан шевченRозпавства >> вульгарно-соціологічного від­
тінну: Дорошкевич виступив за встановлення безпосередніх
зв'язRів між <<Поетичною техніною ШевченRа>> та <<ідеологією тієї
суспільної верстви, що несподівано заговорила Шевченновими
устамю> (стор. 35) .
Тенденції прямолінійно-соціологічного підходу до вивчення
Шевченкових віршових форм виявилися в статтях Б. НавроЦЬJ{О­
го <<Проблеми соці ологічної аналізи Шевчешювого поетичног.о
стилю>>, <<Проблеми інтопаційпо-1юмпозиційної аналізи Шевчею{о­
вого вірша>> . <<Проблема соціології Шевченкового римуванню>, що
ввійшли до його збірн:и <<Шевченкова творчість» 42 • Відзначаючи
вади цих статей 43 , не слід забувати і те нове й І{Орисне, що вніс
Навроцький у розробRу питань у1{раїнсьного віршування взагалі
і Шевченкового зоирема.
Визнаючи право на існування описових праць з поетиии, Нав­
роцьІ{ИЙ вчасно і цілRом слушно а~щентував увагу на однобічно-
39 О. Б а гр і й, Т. Г . Шевченко. Том перший, Х., ДЕУ, 1930,
стор. 191-199.
40 А. В. Б а r ри й, Т. Г. Шевчеюю в литературной обстаноnн:е,
стор. 133-146.
41 О. Д ор о шк е в и ч, Етюди з шевченкознавства. Збірна статей, X.-
R., ДВУ, 1930, стор. 29- 35.
•
42 Б. На в р о ц ь ни й, Шевченнова творчість . Збірна статтів, Х . - К.,
ЛІМ, 1931.
43 Див.,
напринлад, Г. R. Сидоре н R о, Ритміна Шевченна,
стор. 24-25.
441


сті таних праць і разом з тим вназав на недостатність формаль­
ного вивчення вірша. Він неодноразово піднреслював умовність
<<онремого частнового досліду>> при вивченні явищ поетичного
стилю, ЗОІ{рема і при аналізі віршових форм, вважаючи, що для
синтетичних студій над віршем Шевчею{а, студій, у яних одно­
часно розглядалися б його головні формальні чинники в зв'язну
зі змістом твору, давно вже настав час.
На жаль, Навроцьний не усвідомив необхідності вироблення,
для здшснення своєї позитивної програми, принципово нового
методу дослідження художньої форми. В його статтях пропагу­
ється еклентичний <<формально-соціологічний>> підхід до вивчення
проблем віршування. Вразливістю його вихідних позицій і по­
яснюються суперечності та помилнові твердження, яні трап­
ляються у Навроцьного.
Безперечною заслугою Навроцьного є те, що він перенонливо
поназав синтезуючу роль інтонацн в системі поетичного твору,
ю{а справді є ніби єднальною ланною при взаємодії ритмічної й
фонічної систем, з одного боRу, та ліричного змісту - з другого.
З цього погляду особливий інтерес являє собою стаття 1926 р.
<<Проблеми Шевченнової поети1ш>> 44 , що містить чимало ціна­
вих і влучних спостережень над особливостями інтонаційних по­
будов віршів ШевченRа і разом з тим в першою вдалою спробою
номплексного аналізу його творів (причому розглядаються власне
віршові, стилістичці, змістові елементи в їх сунупності).
Ця ж стаття, обтяжена вульгарно-соціологічними додатнами,
передрунована в збірниRу «Шевченнова творчість>> під назвою
<<Проблеми інтонаційно-композиційної аналізи Шевчеюювого вір­
ша». ДослідницьІ{ИЙ матеріал її лишився без змін . Прямоліній­
но-соціологічний підхід до проблем віршування позначився, го­
ловним чином, на теоретичних пасажах про соціальну зумовле­
ність Rожного ОІ{ремого художнього засобу.
Найбільшого впливу ідей вульгарного соціологізму зазнала,
безперечно, стаття Б. Навроць1{ого <<Проблема соціології Шевчен-
1ювого римуванню>. В її основу по1шадені цінні матеріали про
зву1юві теми у творах Шеnчеш{а, аптивну роль у формуванні
яRих відіграє римування. Проте не нова у віршознавстві теза
про участь RомплеRсів звуRових повторів у Rомпозиційному та
змістовому русі твору трантується НавроцьRим спрощено. Пов'я­
зуючи генезу цих І{омплеRсів з народнопоетичною творчістю, до­
сліднин пояснює їх наявність у творах ШевченRа 1шасовим
походженням поета. Всупереч своїм же застереженням про <<Не­
правомірність безпосереднього зведення поетичного стилю до со­
ціально-е1{ономічної базю> 45 , він пише про застосування онремих
римових ходів у ШевченRових віршах ЯR про свідомий, до то­
го ж ідеологічно та соціально ·зумовлений аRт. Тим часом вибір
44 Б. На вр о ц ь ни й, Проблеми Шевченкової поетини.- «Червоний
шлях», 1926, .No 2, стор. 149-161.
45 Б. Навроцький, Шевченкова творчість, стор.50.
442


віршових форм залежить насамперед від фонетичних можливостей
мови, безпосередні ж зв'язки між ритмічними і фонічними ва­
ріаціями та змістовим рухом твору можуть бути встановлені ду­
же рідко. Причому <<амістою> у таких випадках є не тематичний
(як це уявляє собі Б. НавроцьІ{иЙ), а емоційний рух вірша.
Поширення вульгарного соціологізму в дослідженні проблем
поетики, тенденції якого тю{ явно відбилися в статтях Б. Нав­
роцького в збірці <<Шевченкова творчість>>, як відомо, загальму­
вало розвиток віршознавства. << Стремясь преодолеть недостатrш,
характерньrе для 20-х годов, науІ{а впадала в другую край­
ность,- зазначає про _ цей період у розвитку радянського літера­
турознавства В. Кожинов.- Ставя перед собой цель дать широ­
кие обобщения, освоить художественную целостность стиля, по­
зтика далено не всегда обеспечивала <<тЬШЬІ>> исследования и
отрьшалась от предметной RОНІ{ретности и струнтурь1 произведе­
ния. Расширение интересов позтини, стремление иаучать все
- злементь1
формь1 вело нередІ{О н иной односторонности - н отвJrе­
чению от проблем художественного слова>> 45 а_
Після праць НаврОЦЬІ{ОГО в 30-х ронах роавід1ш про вірш Шев­
чею{а майже не з'являються.
Кільна уваг, що їх присвятив Шевченновому віршуванню
В . Кононович у статті 1936 р. <<До питання про художні засоби
поезії Т. Г. Шевченна», мають неоригінальний (повторюють по­
милнову тезу Богдановича про панування силабо -тоніни у Jllев­
ченка) або вульгарний (спрощено тлумачать ав'яа1{и фоніни Шев­
ченна зі змістом його творів) характер 46 •
Антивіаація інтересу до шевченІ{івсьного віршування спосте­
рігається в ювілейному 1939 р., І{оли а'являється · ниан:а І{Валіфі­
нованих і ці1{авих роавідон на цю тему. В них нема й сліду пря­
молінійно-соціологічного підходу до проблем поетиюr, а розви- .
вається на вищому методологічному рівні лінія нращих віршо­
знавчих досліджень про ШевченІ{а 20-х роиів. Основний напря­
мон студій над віршем Шевченна цього часу визначають спроби
дослідНИІ{ів систематизувати матеріал а онремих віршознавчих
галузей і на цій основі побудувати узагальнення, що стосуються
особливостей Шевчениової віршової манери. Різні аа широтою
охоплення проблем, ці студії присвячені головним чином харак­
теристиці ритмію1 Шевченна. Майже всі вони розглядають її
в цілому (Ф. Колесса 47 , М. Плісець1{иЙ 48, М. Рильський 49 ,
45 • <<Сов.
литсратуроведение за 50 лет>>, Л., <<Науна>>, 1968,
стор. 380.
46 <<Молодплцьюrй літературний альманах>>, [І{.], Держлітвидав, 1936,
стор. 174- 175.
47 Філарет І{олесса, Студії над поетичною творчістю Т. Шев­
ченка, Львів - Ниїв, 1939, стор. 107 - 169.
48 М. П л і се ц ь 1, и й, Ритмі1,а поезії Шевчеюш.- <<Літературна кри­
пша», 1939, No 2-3, стор. 177-197.
49 Максим Р ьr ль ский, [Поетика Шевченна ] . - VI Пленум Правле­
ння Союза советсних писателей СССР, посвященньrй 125-летию со дня
443


О. Rвят1t0всьн:ий 50 , М. Шагінян 51 ), і лише одна робота - о-креме
її питання (О. Розенберг 52 ).
Rращі з них позначені тенденціями історизму у вивченні
явищ Шевчен-кової віршової техні-ки, що виявляються л-к у праг­
ненні вивести вірш Шевчен-ка з еволюції у1,раїнсь1шх віршових
форм, так і в спробах онреслити розвиток формальних, головним
чином ритмічних, елементів у творах самого поета. Якщо з ви­
світленням змін в індивідуальюи Шевченковій ритмотворчості
автори праць, надру-кованих 1939 р., справлялися цілн:ом задо­
вільно, то їхні намагання розглянути вірш Шевченка на тлі
розвитку ун:раїнсьrюго віршування натрапляли на значні трудно­
щі, пов'язані, насамперед, з недостатньою на той час розробле­
ністю теорії та історії уираїнського вірша, труднощі, що їх не всі
з дослідників шевчениівського віршування змогли подолати.
Харю,терний щодо цього прин:лад подає загалом цінна стаття
М. Плісецького <<Ритміиа поезії Шевчениа», в якій висунуто 'Ііт­
иу і нау1юво аргументовану концепцію ритмічної організації
Шевченн:ових творів. Заслугою Плісецьного є те, що він порівня­
но широr,о і переrюнливо поrшзав реформаторський підхід Шев­
ченка до rюжної з метричних форм, до 1шої він більш-ме н ш си­
стематично звертався . Причому, я к що про новаторсь1,у перероб-
1,у Шевченком народнопісенного 14-силадника вже писав раніше
за М. Плісецького, хоча й не тю, доrшадно, А . Шамрай і одно­
часно з автором аналізованої статті того ж тани 1939 р. Ф. І{о­
лесса 53 , то пріоритет у постановці питання про ритмічну своє­
рідність шевчею,івського чотиристопного • ямба належить саме
М. Плісецьrшму. З значно меншою повнотою, ніж 14-складовий
вірш та чотиристопний ямб, у статті досліджується третій за
поширеністю в Шевченковій поезії 12-11-сrшадовий розмір. Рит ­
мічні ознаrш величезної різноманітності розмірів народнопісен­
ного походження, які, поряд з 14-складнин:ом, зустрічаються у
Шевченка, він не характеризує зовсім , з астерігши, що це завдан­
ня спеціальної студії.
Робота Плісецьr,ого не вільн а , одн ак , в ід помилок і сумнівних
тверджень. Тю,, автор не з а вжди прав ильно визначає розміри
(особливо народнопісенного походження), до юшх звертався Шев­
ченно. Дещо перебільшив він змістову та ритмічну самостійність
рождения Тараса Григорьевича Шевч е шш. Бюлл е тень No 2, Н:., Гослптиздат
У1<раиньr, 1939, стор. 81 - 97.
50 А. Кв я тк о в с 1, и й, Особенности метрикп п ритм1ши Шевченко.-
<<Литературная учеба>>, 1939, No 6, стор. 56-67.
•
51 М. Ш аги ня н, Шевченно, М., Гослитиздат, 1941.
52 А. Г. Ро ае н бер г, ВопросЬІ ритмнки Т. Г . Шевчешш.- Учені за­
писки Харнівськоrо державного університету ім. О. М. Горьrшго; No 17.
Труди філологічного факультету, No 1. Збірник, присвячений 1z5 - річчю
а дня народження Т. Г. Шевченна, Х., 1939, стор. 45-50.
53 Ф і л ар ет Ко ле с с а, Студії над поетичною твор•rістю Т. Шев­
ченка, стор. 148 - 151.
444


8- та 6-с1шадових рядків його 14-складника. Особливо суттєвих
прорахунків допустився досліднИІ{ у вступній історико-теоретич­
ній частині статті, яка передув безпосередньому розглядові Шев­
чеюювої ритмін:и. Вірно накресливши напрям еволюції віршо­
вих систем у літературній російсшій та у1{раїнській поезії, Плі­
сецьний повністю ототожнив лінії їх розвитку, не помітивши
осо бливостей унраїнського віршування першої половини ХІХ ст.
порівняно з російським, ЯІ{і виявилися, зокрема, в активному
співіснуванні у творах уІ{раїнських поетів того часу силабі1ш та
силабо-тоніІ{И.
У тому, що уІ{раїнсьний силабічний вірш протримався мало
не на століття довше від російського, вешшу роль відіграли си ­
лабічні народнопісенні розміри, які широІ{О використовувались
попереднинами Шевченна. Чи не найбільш популярним серед
них, ян відомо, був 14- снладовий вірш, до ЯІ{ОГО зверталися ба­
гато хто з унраїнсьних поетів першої половини ХІХ ст. Тож аб­
солютно неправий М. Плісець1шй, ношr, наводячи шевченнівсьні
14- с~шадові рядІ{И, пише про їх <<Незвичну форму, різко відмінну
од ритмів поезії попереднинів і сучасниr,ів Шевченна>> 54, і заяв­
ля є, що до Шевчею{а були зроблені лише <шоодиноні спробю>
« творити за допомогою принципів ритму народної пісні~
(стор. 179). Характер <шоодиноких спроб>> насправді мало звер­
тання до народнопісенних розмірів у російсьній, але аж ніян не
в у1,раїнсь1{ій поезії дошевченківсьн:ої доби.
До накладання схеми розвит1,у російсь1юго віршування на
унраї нсьний вірш, ш, це зроблено у статті М. Плісецького <<Рит­
м і на поезії Шевченна>>, спричиюшися суттєві прогалини в унра­
їпсь1юму передвоєпнrму віршознавстві, лін:відувати ЯІ{і велиною
мірою допомогла розвідн а Ф. :Колесси <<Віршова форма поезій
Т . Ш евченна>>, що була надрунована в його книжці 1939 р . <<Сту- .
дії н ад пое1ичною тв орчістю Т. ІІІевчею,а».
У цій праці Ф. :Колесса правильно висвітлив відношення Шев­
чеююв ого віршування до народної пісні, з одного бону, та до лі­
тературної поезії - з другого. Він подав на українсьн:ому мате­
рі алі цінні мірнування про природу й істор ію мало не всіх розмі­
рів Шевченна, відзначивши, зон:рема, давню традицію засвоєння
у1,р а їнсьною літературою народнопісенних ритмів . Разом з тим
він зумів роз1,рити новаторсьr,у роль Шевчею, а в розв ит1<у у1,ра­
їнсь1шх віршових форм (особливо форм народнопісенного похо­
дження), ю-азавши, хоча й не зовсім чітно, на її обумовленість
р озширенн ям у твор ах поета тематичних, жанрових та стилістич­
них обріїв унр аЇ НСЬІ(О :і літератури.
Виділивши дві в ерсифі1, аці:йні систем и , на яних грунтується
Шевченків в ірш, - сшr абічну та метротонічну, - найбільшу увагу
Ф . :Колесса приділив о пи сові силабічних розмірів Шевченна, впер­
ше подавши майже вичерпний перегляд його метричних форм,
своїм походженням по в 'язаних з народнопісенною творчістю . Най-
м :м. П л і се ц ь 1, и й, Ритміка поезії Шевченна, стор. 177.
445


повніше проаналізована ритмічна структура обох інтонаційних
типів (наспівного і говірного) шевченr,івсьrюго 14-складового вір­
ша. Особливо цінні зауваження стосуються аrщентної організа­
ції цього розміру. :Колесса виявив тенденції щодо розміщення
наголосів у 14-складниr,ах Шевченка, підкріпивши свої спосте­
реження статистичними обчисленнями. Він був першим серед
у1,раїнсьr,их віршознавців, який не зупинився перед складністю
сумлінного лінгвістичного підходу до акцентної харантеристикп
вірша: розглядаючи Шевчешщві 14-снладюши з аrщентного бону,
він позначав градацію наголосів щодо сили, причому враховував
не тільни головні і побічні наголоси у словах, а й два ступені
сили серед головних наголосів.
Менш до1шадно схарантеризовано у :Колесси ритмічні чинни­
ни шевченн:івсьних розмірів літературного походження. Він під­
нреслив важливе ритмотворче значення в ямбічному і хореїчно­
му вірші словоnоділів, націливши на їх вивчення майбутніх до­
слідниr,ів Шевченнового ямба .
У <<Віршовій формі поезій Т. Шевчеш,а>> вперше в унраїнсr,r,о­
му віршознавстві розглянуто різні типи віршової інтопації та
їх ритміrш-синтансичпі особливості. Н'олесса вид ілив у 14 -сrша д­
нику Шевченна, нрім традиційного, наспівного типу, ще й говір­
ний тип, для яного властиві розходження між ритмічним та син­
таксичним у1шадом, зонрема enjambement'и, відсутні у пісенно­
му вірші. «Вироблення цього (говірного.- Н. Ч.) вірша та
приспособлення його до широного розповідного стилю,- відзна­
чав Ф. Н'олесса,- це вже заслуга самого lllевченrш, що випере­
див з того боr,у інших унраїпсьr,их поетів>> 55 .
Цікаві зауваження висловив :Колесса і щодо особливостей
строфічної будови шевченківсьної поезії. Він поназав розмаїтість
строфіrш Шевченr,а у творах, написаних народнопісенними роз­
мірами, переглянувши строфічні форми, запозичені поетом з на ­
родної творчості, а танож і пові види строф, які він с1шав у дусі
народної поезії, 1,ористуючись елементами народнопісенного вір­
ша. Але, твердячи, що строфічний унлад хараr,терпий для неве­
ликої r,ільrюсті шевчеш,івсьних творів, переважаюча ж частина
їх - астрофічна, Н'олесса явно спростив проблему строфіrш Jlleв­
чeнr,a. Шевчешшві вірші здебільшого неоднотипні щодо строфіч­
ної організації. Багато s них являють собою сrшадне поєднання
різних видів строф, строфоїдів і астрофічних нонструrщій.
<<Віршова форма поезій Т. Шевченr,а>> - перша синтетична
студія з питань шевченківського віршування. Ретельний добір і
вивчення значного матеріалу не тільки з української, а й з ін­
ших слов'янських літератур дали змогу авторові ряд проблем
поставити вперше, в розробку інших внести серйозні нореr,тиви.
Велика ерудованість у питан~ях літературної версифікації й
55 Ф і л а р е т Ко лес с а, Студії над поетичною творчістю Т. Шевчен­
І( а, стор. 151.
4.4.6


особливо музичної та словесної ритмічної організації українських
народних пісень, ЯІ{ і загальна висока філологічна кваліфікова­
ність :Колесси, роблять його працю про вірш Шевченка класич­
ною в українсь1{ому віршознавстві.
В «Студіях над поетичною творчістю Т . Шевченка>> Ф . Но­
лесса не пробував встановити зв'яю{и поетичного змісту та віршо­
вої форми у Шевченка. Ця плідна наукова тенденція досить вда­
ло проявилася в розвідках про шевчею{івсь1{е віршування двох
інших авторів - О. Розенберга та М. Плісецького.
Розенберг, розглянувши ритміка-синтаксичну будову 14-снла­
дового вірша поеми «:Катерина>>, звернув увагу на відступи від
народнопісенної ритмі1{и, яні, за його спостереженнями, припада­
ли переважно на епічні та драматичні частини твору, тоді як
«лиричесние отступления ближе всего воспроизводят по своему
ритмино-синтансичес1{ому строению народную песню>> 56 .
М. Плісецьний у статті <<Ритмі1{а поезії Шевченна» прагнув
вирішити завдання ширшого плану. Намагаючись з'ясувати змі­
стові основи головних шевченнівських розмірів, він дослідив змі­
ни метричних форм в межах одного твору та вживаність онремих
розмірів у різні періоди творчості Шевчею,а. Плісецьний по1шзав,
що шевченківсьним розмірам властиві певні фующіональні -
жанрові, стилістичні, композиційні - тенденції, яні змінюються
разом із загальною еволюцією його метрини. Одночасно він під­
креслив <<Небезпечність всілю,ої вульгаризації>> у тлумаченні за­
лежності зміни ритму від змісту твору, осніль1ш 11 причинами
можуть бути зовсім невловимі <<Найтонші асоціації поета>>.
Питання віршової організації творів Шевченна порушували
на VI Пленумі Правління Спілки радянсь1шх письменнинів, при­
свяченому 125-річчю від дня його народження, М. Рильський 57
та К Чуковський 58 .
Усталенню правильного погляду на основні метричні принци­
пи Шевчеюшвого віршування сприяла доповідь М. Рильсьного
та написані на її основі численні статті 59 • В перші з них вкра ­
лися неточності, яні з часом самим М. Рильсьним були усунуті.
Тан, правильно виділивши в шевченківській поетичній спадщині
дві групи розмірів - силабо-тонічну та силабічну народнопісен­
ного походження,- М. РильсьІ{ИЙ до останньої помишшво відніс
66 Л . Г . Ро ае п бер r, Вопросьr ритмики Т. Г. Шевченко, стор. 50.
67 VI пленум . праnления Союза советсr,нх писателей СССР, посвящен­
ньrй 125-летию со дш1 рошденил Тараса Григорьевича Шевченко, Бюл­
летень No 2, · стор. 81-97.
68 VI пленум п равленил Союза советских писателей СССР, посвлщен­
ньrй 125-летию со дня рошдения Тараса Григорьевича Шевченко, Бюлле­
тень No 3, К, Гослитиадат Унраиньr, 1939, стор. 103 - 125.
59 М ак сим Ри ль сь r, и й, Поетика Шевченка.- Наукові записrш
Інституту мови і літератури АН УРСР, т. 2, К., Вид-во АН УРСР, 1946,
стор. 21-29; й о r о ш, Поетика Шевченка.- У кн. : Т. Г. Шевченко в
критиці. Збірник статей, рецензій та висловлювань .. ,
К., Дершлітвидав •
України, 1953, стор. 174-189 та ін.
447


12-11-снладові вірші поета. Дещо поспішив він, беззастережно
назвавши, слідом за Богдановичем та Я1<убським, Шевчею<ів чо­
тиристопний ямб ямбом пушкінського типу. Насправді ямбічний
вірш Шевченна, хоча й тяжіє до пушкінсь1<их ритмічних норм,
виявляє разом з тим численні ознани індивідуальної шевчею<ів­
ської ритмотворчості.
Чу1<овський відзначив вражаюче фонічне і ритмічне багатство
Шевченнових поезій у зв'язну з проблемою їх пере1шаду на інші
мови.
О1<реме місце серед робіт про вірш Шевченка 1939 р. посідає
ста~:тя О. Rвятковського <<Особенности метрики и ритмики Шев­
ченко>> 60, побудована на малопопулярній у віршознавстві теорії
константного та інверсованого ритмів. -У відповідності з цією
теорією, вважаючи, що більшість силабічних віршів грунтується
на стопах чи кратах з однорідним ющентним порядком, яний,
проте, на відміну від порядну наголосів у силабо-тоніці, в деюшх
випадІ<ах може порушуватись, Rвятновсьний бачить стопний, хо ­
реїчний принцип і в основі шевченнівсьних 14-снладшша та
12 - 11-снладового вірша. 14-с1шадниr, Шевченна, за О. Нвятrюв­
сьним, <<зто тот же четь1рехстопнь1й хорей, по толь1ю с ритмиче­
с1юй инверсией>> (тобто зі зміщеннями наголосу) (стор. 58). Тан
само і шевченківський 12-11-складовий силабічний вірш літе­
ратурного походження визначається ним ян <<шестистопньrй хо­
рей (но с инверсированнь1м ритмом) >> (стор. 59). Проте ні в
14-с~шадовому, пі в 12-11-снладовому віршах Шевченна немає
чітно вираженого і періодично повторюваного ритмічного імпуль­
су, що примушує читача чекати наголосу на певному складі. Тμ­
пізація наголосів за місцем, що справді існує в Шевченковому
14- сrшаднину і в 14-складових народнопісенних текстах, як і в
більшості 12-11-снладових силабічних віршів українських поетів
першої половини ХІХ ст., в тому числі й у Пlевченна, зовсім не
передбачає однотипного ющентного малюю<а. Хореїзація, про яну
пише Rвятrшвський, є лише одним з проявів цієї акцентної типі­
зації, причому в непарних ряд1шх шевчеш,івсьrюго 14-с~шадника
вона існує поряд з ямбізацією, в парних - поряд з амфібрахіза­
цією. Щодо 12 - 11-с~шадового вірша Шевчеш<а, то і І<ільн.ість рлд­
ків, ю,і за родподілом наголосів збігаються з хореїчними схемами,
в ньому значно менша від нількості рядків із схемами амфібрахіч­
ними 61 . Разом з тим багато 12-складових і особливо 14- складо-
60 <<Jlитературная учеба», 1939, No 6, стор. 56 - 67.
61 Про те, до лrшх натяжок змушений вдаватися О. Квятковсьний, щоб
підігнати під шестистопні хореї 12-11-складові вірші Шевченка, дав у1ш­
лення та~шй уриво1, з його статті: «... У Шевченко МЬІ наблюдаем rшассп­
ческие образць1 любопьrтнейшего явлення метрики - с м е щ е н и л р и т -
м а под напором сильной инверсии; в результате шестистопнь1й и11версп ­
рованньrй хорей незаметно обра'щается в четЬІрехстошrь1й амфибрахий.
Только соответствующей интонацией можно вернуть таному стиху хоре­
ическую сль1шимость» (стор. 59). І далі, наводячи відомі рядки з «Гай­
дамаків» <<Все йде, все минав - і нраю немає . .. » і т. д., що мають виразну
448


вих рядків у Шевченка за своїм ющентним порядком не набли­
жаються до жодної з силабо-тонічних схем. Ритмічна організа­
ція силабічних віршів Шевчею{а базується не на хореїчній стопі
з ритмічною інверсією, тобто чіт1{0 визначеному порядку наголо­
сів, від якого іноді можна відступати, як про це пише :Квят1шв­
ський, а на рухливості наголосів, що поєднується з певною впо­
рядкованістю в їх розташуванні у рядку.
У відповідності з теорією інверсованого ритму :Квятковський
дослід,-н:ув й інші Шевченкові силабічні розміри народнопісен­
ного походження, нівелюючи при цьому їх ритмічну своєрідність.
Ямб Шевченка схарантеризований ним дуже невиразно . Най­
більш переконливі і цінні в статті думки про неприпустимість
метризації шевченн:івських силабічних віршів при перюшаді їх
на російсьну мову 62 . Ритмічні перегуни 14-снладників Шевченка
та 14-сrшадових віршів <<Думьr про Опанаса>> Е. Багрицького та
<<Над раной Ар3СаЙ>> Янни :Купали, що на них вназув :КвятІ{ОВ­
сьний, варто дослідити грунтовніше 63 .
До ювілейних праць приминав робота М. Шагінян про Шев­
ченка, опублінована частинами 1939 р. і видана ннижкою
1941 р. 64 1946 р. з невеликими змінами r-шиж1{а вийшла вдруге і
відтоді неодноразово перевидавалася за текстом 1946 р.
У розділі <<Поатю,а :Кобзарю>, значною мірою присвяченому
проблемам в ірша Шевченка, йдеться, власне, тільки про його
ритмі1,у. Я1, і весь розділ, ця його частина дуже неоднорідна:
поряд із влучними спостереженнями над ритмічними особливо­
стями шевченківських творів у ній трапляються твердження хиб­
ні і дискусійні.
Всупереч поширеній серед дослідюшів тенденції відносити
шевченківсь1,і ямби до пушнінсьного ямбічного типу, Шагіпян
наголосила на їх оригінальності та самобутності: <<Начав с не­
избежной зависимости от Пуш1{ина (руссr{ая позма «Слепаш>),
он очень с1{о ро от нее освободился. Его самостоятельность в ямбе
пришла н нему вместе . с первой по-настоящему осознанной рево­
люционной темой>> 65 • Шагінян ціш,ом правильно пов'язала еволю­
цію ямба Шевченна з ідейним: розвитном поета, з появою в
його творах нових інтонаційних тем. Одним з проявів ритмічної
амфібрахічну тенденцію, автор підсумовує: <<Се1{рет правильной рецитации
таких стихов за1шючается в искусстве интонации, подчеркивающей двух­
дольность строения стиха>> (стор . 60). Незрозуміло, для чого вигадувати
ТаІ{е «мистецтво>> інтонації, ш,е зсував природний наголос слів?!
62 Про ц е говорив танож н:. Чуковсь1шй на VI пленумі •СРП 1939 р.
(див. VI пленум правления Союза советских писателей СССР .., Бюлле­
тень .No 3, стор. 104--'-105, 112-113, 117).
63 Основні положення аналізованої роботи О. Квятковський повторив
у статті <<Шевченковсюrй стих>> до свого <<Поатического словарю>, М., «Со­
ветс1{ая знциклопедию>, 1966, стор. 343-345.
64 М ари 8 тта Шагинян, Шевченко, М., 1941.
65 М ар и 8 тт а Ш аги н ян, Тарас Шевченко, М., Гослитиздат, 1946,
стор. 28.
15 Ь-39
449


своєрідності вірша Шевченка вона слушно назвала порушення
поетом канонів <<суворого ямба>>.
Разом з тим уже наведена щойно цитата з книж1ш Шагінян
містить положення помилкове: навіть побіжний перегляд поеми
<<Слепаю> переконує в інтонаційній та ритмічній близькості її чо­
тиристопного ямба до ямбічного вірша не самого Пушкіна, а дея­
ких поетів пушкінської генерації, що пізніше підтвердилося здій­
сненим К. Тарановським статистичним аналізом розташування
наголосів та словоподілів у російських поемах Шевченка та творах
Пушкіна і російських поетів 30-х років ХІХ ст. 66
Навряд чи є потреба спеціально спростовувати безпідставне
твердження М . Шагінян про те, нібито українській мові чотири­
стопний ямб <<мало властивий» та <<чужий» . Складніша справа з
силабічною системою віршування, яку дослідниця також вважає
«абсолютно невластивою>> українській мові. Аргументоване запе­
речення подібних до М. Шагінян поглядів, ю, і виклад різних
точо1, зору на це питання, читач знайде в <<Студіях над поетич­
ною творчістю Т. Шевченка>> Ф. Колесси 67 . Помиляється Шагі­
нян і тоді, коли зауважує, що Шевченно у своїх творах майже
ніколи не витримує харантерної для силабіни рівної 1,ільності
складів у ряд1,у. Досить згадати хоч би його 14-складнин:, на
багато тисяч ряднів - яного зафінсовано лише 1,ільна порушень
рівноснладовості. Про штучність спроб Шагінян пояснити власти­
ву Шевчениовим творам зміну розмірів <<діалектикою народної
пісні>> ( <<заспіву>> і <<хору>>) свого часу писав М. Рильсьний 68 •
Отже, набуто~, літературознавства у вивченні пробл~м віршу­
вання Шевченна за ювілейний 1939 р. був чималий. 'Увага до­
сліднинів у цей час зосередилась на розробці першорядних за
своєю важливістю проблем шевченнівської ритміки. Особливо
детально розглядалися віршові форми Шевченна народнопісенно­
го походження. Разом з тим було поставлено питання та здій­
снено перші кро1ш у з'ясуванні ритмічної специфіни його
чотиристопного ямба. Незрівняшrо менше зусиль автори віршо­
знавчих праць про Шевчешш спрямували на дослідження інтона­
ційних та зву1,ових побудов поета. Варто ще раз згадати про по­
зитивні методологічні тенденції, яні намітилися в цих працях.
На жаль, успіхи передвоєнних робіт про Шевченнове віршу­
вання не дістали безпосереднього розвитну. Перші післявоєнні
•
•
•
•
u
•
'
радянсью розюдни про шевченювськии юрш з явилися лише на-
прю,інці 50-х років.
У першій половині 50-х ронів віршознавчу роботу про Шев­
чеш,а надрунував за нордоном К Тарановсьний. В ній висвітлю-
66 Кири л Тар ан о вс ки, Четворостопни jамб Т. Шевче1ша . ­
«Jужнословенски филолоr», ХХ, кн. 1- 4, Београд, 1953 - 1954, стор. 143-
190. Див. статистичну таблицю в кінці статті.
67 Фі л ар ет Ко ле с с а, Студії над поетичною творчістю Т. Шевчеп-
на, стор. 113-114.
.
68 М ак сим Ри ль с ь ки й, Поезія Тараса Шевченю1, Н., «Рад.
письменнию>, 1961, стор. 83-84.
450


валась одна з найю{туальніших тем Шевченкового віршування -
ритмічні особливості його чотиристопного ямба. Своїми дослід­
ницькими прийомами розвідка Тарановського щільно пов'язана з
працями російсь1шх віршознавців 10-20-х років, особливо Б . То ­
:машевського, на зразок статей ЯІ{оrо <<Ритмика 4-стопного ямба
по наблюдениям над стихом <<Евгения Онегина>> та «Пятистоп­
НЬІЙ ямб Пуш1шна>> 69 вона і будується.
Як і у А. Бєлого та Б. Томашевського, в основу студії К. Та­
рановського покладено порівняльно -статистичний метод. К Та­
рановський перший і поки що єдиний дослідНИІ{ українсь1сого
вірша, який так широко застосував статистику до його вивчення:
обрахункам піддані не тільки найсуттєвіші чинню{и ритму
у1{раїнського та російського чотиристопного ямба - розподіл на­
голосів за стопами, склад акцентних варіацій та розташування
словоподілів - у різні роки творчості Шевченка, але й притягнуті
для їх тлумачення статистичні відомості по ямбічному віршу
кількох російських поетів першої половини ХІХ ст., зо1,рема
Пушкіна 70 , а також творів XVIII ст.- «Енеїди» І. :Котлярев­
ського та <<8нейдь1>> М. Осипова. Всебічний розгляд зібраних
матеріалів дав змогу :К. Тарановсь1шму довести близькість рит­
мічної інерції шевченківських ямбічних віршів до ямба пуш1,ін­
сь1,ого типу. Водночас у статті відзначено риси своєрідності рит­
міки чотиристопного ямба Шевченка та вперше накреслено ево­
люцію його ямбічної техніІ{И.
Висною,и Тарановського про акцентну організацію шевчен­
ківських ямбічних творів дещо збіднені, оснільни при статистич­
них підрахуннах ним не зроблена градація головних наголосів
щодо сили. Поза його увагою лишились танож і побічні наголо­
си. Щоправда, повний акцентний облік не провадився у велюшх
масштабах у жодній праці про російський або український вірш.
Досі ще не вироблена й методика опису акцентних співвідношень
у ряд1,у для статистичних праць.
Заслугою Тарановського є те, що він першим охарактеризуваn
систему словоподілів українського та російсь1,ого чотиристопноrо
ямба Шевчешш, дослідивши її на тлі словоподільних тенденц-ій
української та російської художньої прози і чотиристопного ям­
бічного вірша російських поетів. Серед виявленої ним низки ці­
І(авих моментів відзш~чимо вплив народнопісенної ритміки на
фразування ямбічних ряднів раннього Шевченка.
Слід в1-азати, що в аналізованій статті Тарановський виявив
себе теорети1сом у1,раїнського вірша досить ширОІ{ОГО плану; він
зупинився на деяких цінавих тенденціях не тільни шевчеш,ів-
69 Обидві статті Б. Томашевсьr,оrо ввійшли до його ин.: О стихе,
<<Прибой>>, 1929.
70 Нагадаймо, що н:. Тарановсьrшй - автор двох велииих праць про ро­
сійсьr,і двоскладові розміри («Руски дводелни ритмовю>, 1-ІІ, Београд,
1~53 та <<Ruski eetver·ostopni jamb u prvin dvema decenijama ХХ veka>>.-
«Juznoslovenski filolog», ХХІ, 1-4, 1955-1956, стор. 15-43).
15*
451


сьної ритміни, а й уRраїнсьної ритміІ{И взагалі. В останши ча­
стині своєї розвідRи К ТарановсьRий, на відміну від Б. Тома­
шевсьRоrо та багатьох інших авторів описових праць з ритміки,
спробував встановити змістові фуннції основних розмірів Шев­
ченка.
Подана ТарановсьRим хараRтеристиRа чотиристопного ямба
Шевченка ліквідувала одну з суттєвих прогалин у розробці рит­
міки поета. Наведені ним цінні статистичні матеріали прислу­
жаться багатьом дослідникам уRраїнсьноrо віршування.
3 другої половини 50-х років виразно визначилося підне­
сення науня про вірш. Різко збільшились масштаби віршознав­
чих досліджень. Одночасно помітно зросла їх якість. Явно анти­
візувався у цей період і інтерес до проблем JlІевченкового вір­
шування, чому, безперечно, сприяли ТаІ{ОЖ і ювілеї поета 1961 та
1964 рр. Він виявився у загальних працях з теорії та історії
українсьІ{ОГО, а також російсьного і білорусь1шго вірша (книжки
Л. Тимофєєва, Б. Томашевсьного, В. :Ковалевського , Г. Сидорен­
ко, П. Волинсьного, А. :Кацнельсона, І. Ральна 71 ), де розгляд
явищ віршування Ше вченн:а допом агав з'ясувати суттєві тенден­
ції розвитн:у віршошп форм. НваліфіІ{О ваиий аналіз віршової
організації творів поета посів помітне місце і в шевченнозиавчих
студіях загального плану нінця 50-60-х ронів (Rнижки Є. :Ки­
рилюна, О. Білецьного й О. Дейча, Є. Шабліовсьного, Ф. Прийми
та ін.72 ) та в написаних у цей же час розвідках з інших питань
шевченнівсьної поетини (статті М. Рильсьного, В. :Кренотня 73 ).
За останні півтора десятиліття надруковано чимало і власне вір­
шознавчих робіт про Шевченна. Основні здобутки у вивченні його
віршування, ян і раніше, пов'язані з розробною ритміки. Разом
71 Л. И. Т и мо фе е в, Очерюr теории и истории русского стиха, М.,
Гослитиздат, 1958, стор. 168-169; Б. В. Т о м а ше в ский, Стих и язьrк.
Филологические очерки, М.- Л., Гослитиздат, 1959, стор. 58; В о л оди мир
Ко в а ле в с ь ки й, Ритмічні засоби уr,раїнсь1шго літературного вірша.
Спроба систематиrш, К., <<Рад. пись ме пнию>, 1960; йог о ж, Рима. Ритмічні
засоби унраїнсь1шго вірша, Н:., «Рад. шrсьменюш», 1965; Га лин а С и -
д 9-р е нко, Віршування в уr,раїнсь r,ій літературі, Н:., <<Рад. письмеr-шию>,
1962; П. К. В о лин ський, Основи теорії літератури, К., «Рад. ш1шла>>,
1962; Друге видання - 1967 р.; А. Н: а ц нельсон, Правдива іскра Про­
метея. Ос.обливості віршованого слова, Н:., <<Дніпро», 1968; І. Д. Раль ко,
Беларускі верш. Старонкі гісторьrі і тзорьrі . .Мін ск, <<Вьrшейшая школа>>,
1969.
72 Є. П. Ки.ри л ю І{, Т. Г. ШевчеНІ{О. Життя і творчість, К., Держліт­
видав -України, 1959; Друге видання - 1964 р.; О. Б і ле ц ь ки й, О. Де й ч,
Тарас Григорович Шевченко. Літературний портрет, К., Держлітвидав,
1961; Євген Шабліовський, Народ і слово Шевченка, К., Вид-во
АН -УРСР, 1961; Ф. Я. Прийма, Шевченко и русская литература ХІХ ве­
rш, М.- Л., Изд -во АН СССР, 1961.
73 В. 1. К ре коте нь, Сатиричщ1. типізація в поемі Шевченка «Сон»
(<<У всякого своя доля»).- «Збірник праць V науl{ової шевченківСЬІ{ОЇ
1шнференції>>, стор. 61-62; М. Т. Ри ль ський, Балада Шевченна «-У тієї
Катериню,.. -
<<Збірник праць VII • наукової шевченківської конференції>>,
стор. 53-М.
452


з тим увагу дослідників все більше привертають особливості
Шевчеішової фоніки, меншою мірою строфіки та інтонації, у ви­
світленні яких тююж досягнуто певних успіхів.
Перші післявоєнні радянські роботи, в яних розглядалися вір­
шові форми поезії Шевчею{а, здебільшого не були спеціальними
студіями його віршової технітш. Автори цих різних за своєю
проблематю{ою праць найчастіше відзначали специфічну рису
ритміни Шевченка - поліметрію його творів, з більшою або мен­
шою повнотою харантеризували основні чиннини та поширеність
за періодами творчості поета його головних розмірів, а танож
майстерність його евфонічних побудов 74 • Стаття В. Несторенка
<<Про деякі риси ритмомелодики поезії Т. Г. Шевчею{а>> 75 - одна
з двох 76 віршознавчих розвідав про Шевчеш,а 50-х років - не
виходила з І{ола вищеназваних питань і не внесла принципово
нового у розроб1{у його віршування. Серед цікавих зауважень про
Шевченнову ритмічну стру1{туру, що містилися в статті М. Риль­
сьного <<Балада Шевченка <<У тієї Н:атерини», слід виділити тезу
про своєрідність ямбів поета 77 .
1960 р. опубліновано першу статтю одного з найактивніших
досліднИІ{ів шевчеш{івсь1,ого вірша Г. Сидорешю <<Ритміка Шев ­
чею{а>> 78 , де з'ясовувався ритмічний та строфічний лад творів
поета. Перша її частина, ритмознавча, майже без змін передру­
кована 1962 р. у 1шижці <<Віршування в українській літерату­
рі>> 79 , є цікавою спробою рознрити харантерні ознаки ритмічної
системи поезн Шевченка, насамперед засобів олітературення на­
роднопісенної ритміни. Правильно назвавши основні чинники
трансформації в шевченківській творчості народнопісенних роз­
мірів у <шові форми ритмів літературного вірша>>, Г. Сидоренко,
на наш погляд, дещо перебільшила роль акцентної типізації у
перебудові Шевченном 14-снладника.
Г. Сидоренно - єдиний дослідник, що присвятила спеціальні
роботи строфіці Шевченна. Строфічні форми шевченківських тек­
стів розглянуті в другій частині аналізованої статті та в окремо­
му розділі монографії <<Ритміка Шевченка>> 80 • Підійшовши до
вивчення строфічної стру1,тури Шевченкових віршів з точки зору
74 Є. П. Кир и л ю к, Т. Г. Шевченко. іКиття і творчість, К., 1959,
стор. 50-52; Л. И. Ти мо фе е в, Очерки теории и истории русс1шго стиха,
стор. 168--169; Б. В. То м а ше в с 1, и й, Стих и яаьш. Филологические
очер1ш, стор. 58.
75 Праці ОдесьІ{ого державного університету ім. І. І. МечниІ{ова.
Рін XCIV, т. 148. Серія філологічних нау~,. Вип. 8, 1958, стор.. 21 -27 .
76 Стаття Л. Ф. Стеценка <<Іа спостережень над римою в ранній твор­
чості Шевченка» (1957) аналізується нижче.
77 <<Збірник праць VII науково ї шевченІ{іВСЬІ{ОЇ І{Онференції», стор. 53.
78 «ЗбірниІ{
праць ІХ нау1,ової шевченІ{івської конференції»,
стор. 83-101.
_
79 Га лин а Сидоре н І{ о, Віршування в уІ{раїнсьІ{ій літературі, К.,
<<Рад. письменнию>, 1962, стор. 62-75.
во Г. К. Сидоре н 1, о, Ритміка Шевчен1,а, Вид-во КиївсьІ{ого універ­
ситету, 1967, стор. 151-175.
453


її співвіднесеності з тематичним та емоційним рухом твору, Г. Си­
доренко по-новому вирішила питання про типи строфічних
побудов у Шевченка. Відзначивши, що в шевченківській поезії
майже немає творів з однотипною строфічною системою, вона
показала, як зміни у відтію{ах змісту та метричні зміни зумовлю­
ють перехід до нових видів строф, строфоїдів чи астрофічпих І{ОН­
стру1щій. Г. Сидорею{О цілком слушно виділила в ОІ{ремий тип
строфічної організації у Шевченка справді поширені в його пое­
зії строфоподібні єдності рядків з нерегламентованою їх І{іль­
І{істю, визначивши ці єдпоеті брюсовським терміном <<строфоїд>>.
Вона перша пере~юпливо і докладно схарактеризувала струІ{тур­
ні ознани строфоїдів у ШевчепІ{а. Цікаві спостереження стосу­
ються графіни шевченківських поетичних творів, яку вперше,
у зв'язтч зі строфою, спеціально досліджувала також Г. Сидо­
репно (стор. 173-175).
1960 р. з дуже неперенонливою І{ОНцепцією ритмічної органі­
зації вірша ШевчепІ{а виступив В. :Н:овалевсьтшй 81 , ЯІ{ИЙ намагав­
ся систематизувати його ритмічні форми па основі двох видів
стоп - двостшадової та чотиристшадової, звівши тим самим всю
розмаїтість Шевчеюювої метрrши до одного силабо-тонічного ти­
пу. Причому під чотирисІ{ладові стопи, за теорією В. І{овалев­
сьт,ого, мали підійти ·всі, крім ямбічного, розміри поезії Шевчен­
ка, в тому числі і такі різні аа своїми ритмічними принципами
форми, як 14-сІ{ладовий, 12-11 -сІ{ладовий та думний вірші. Потш­
зово, що ці форми розглянуто поза історичним грунтом, на япому
вони зросли. Так, приміром, відзначивши, що 14-складник Шев ­
ченна не вкладається у рамки книжної силабі1ш, :Н:6валевсь1{ий
чомусь не згадав про існування народнопісенної <<умовної>> сила­
біІ{и та народнопісенного прототипу цього вірша. Зрозуміло, що
насліДІ{ОМ неісторичного підходу до явищ Шевчеюювого віршу­
вання могли бути тільки грубі натяжюr та помилІ{ові висновки.
Навпаки, правильна методологічна установІ{а щодо шевчею,ів­
ського чотиристопного ямба допомогла В. :Н:овалевсьт{Ому подати
слушні міртчвания про близьт{ість цього розміру у Шевчею{а до
ритмічних норм ямбічного вірша Пушт{іна, а не І{отляревсьтюго,
і разом з тим вказати на його своєрідність, зумовлену ющептпою
специфіт{Ою уІ{раїнсьІ{оЇ мови та впливом народного віршування.
Слід, одна!{, зауважити, що, прагнучи врахувати роль побічних
наголосів у ритмічному русі у1,раїпсьІ{ОГО вірша, :Ковалевський
явно її перебільшив. Це знайшло вияв, зокрема, у зрівнюванні
ритмотворчого значення головних і побічних наголосів чотири­
стопного ямба Шевченка у системі аномальних . іпостас (зміщень
наголосів а сильного па слабІ{е місце стопи).
81 Володимир Ковалевсь1,ий, Ритмічні 3асоби у1,раїнського
літературного вірша. Спроба систематики, К., <<Рад. письмеинию,, 1960,
стор. 126- 157. Див. також: В о л оди мир Ковалев сь 1, и й, Рима. Рит­
мічні засоби українського вірша, Н., <<Рад. письмепнию,, 1965,
стор. 198-200.
454


Прагнення осмисJrити специфіку шевченківського вірша на
широкому порівняльно-історичному тлі виявилося в багатьох пра­
цях останнього десятиріччя . Для характеристики віршування
ІlІевченка притягаються відомості не тільки з української, а й з
російської, білоруської, польської, чеської та іншої поезії . Нов і
цінні міркування про відношення шевченківських віршових форм
до попередніх традицій українського віршування містяться в ро­
ботах Г. Сидоренко та П . Волинського.
Г. Сидоренко 82 простежила еволюцію найважливіших Шевчен-
1ювих метричних, а також деяких римових та строфічних типів
у дошевченківській літературі, показала творче переосмислення
Шевченком досягнень його попередників та сучасників. Вона від­
значила специфічні явища віршування поета, що суттєво розши­
рили змістові можливості розмірів, до яких він звертався.
-У статті П. Волинського <<Шевченків чотирнадцятискладовий
вірш>> 83 ритмі1ю-інтонаційні та експресивні особливості 14-склад­
ню,а Шевченка висвітлювались у зв'язку з історією 14-складового
розміру в українській та польській поезії, причому віршові ознаки
14-сrшадових народнопісенних те1,стів та розвиток 14-складової
форми в українсьній літературі проаналізовано значно грунтовні­
ше, ніж це було зроблено раніше .
Матеріали з історії 14-снладового розміру в народнопісенній
та літературній творчості багатьох слов'янських народів (білору­
сів, пошшів, сербів, словю-,ів та ін.) використав І . Ралько 84, який
запропонував нову концепцію Шевченкового 14-складника. Слуш­
но критикуючи силабо-тонічну теорію цього розміру, І . Ралько
обійшов мовчанням найбільш поширене в сучасному віршознав­
стві визначення 14-снладню, а Шевченна як силабічного вірша
і помилново кваліфікував його як вірш тонічний.
На зіставленні ритмічних модифікацій чотиристопного ямба
Шевченка і російсь1шх поетів першої половини ХІХ ст. побудував
статтю <<Шевченковский четь1рехстопнЬІЙ ямб>> О. Жовтіс 85 . Вона
створена по слідах дисr,усії про Шевченнів вірш, що відбулася
1963 р. на сторінках газети <<Літературна -Україна>> 86 , в ході яrюї
82 Г. К. Сидоренко, Поеаія Т. Шевченка і попередні традиції укра­
їнсьного віршування.- <<Тарас Шевченко. До 100-річчл з дня смерті>>,
Вид-во Київсь1,ого університету, 1961, стор. 125-144; Ії ж, На вершинах
майстерності . - «Світова велич Шевченка», т. 2, К., 1964, стор. 506 - 517.
63 << З біршш праць ювіл е йної Х наукової шевченківської конференції>>,
стор. 187-207.
64 І. Д. Р а ль r, о, Беларусr,і верш. Старо~ші гісторь1і і тзорьrі, Мінсн,
<<Вь1шзйшан шнола>>, 1969.
65 «Брат наш, друг наш». Сборник статей н 150---летию со дня рождения
Т. Г . Шевчеrшо, Алма-Ата, 1964, стор. 111-134.
66 Див. О . Л. Жовт і с, Майстер розкріпаченого вірша. Деякі особли­
вості Шевченкової поетини.- <<Літературна Україна>>, 1963, 26 березня;
М. Ри ль ський, Ще раз про Шевченкову поетику. Відкритий лист до
О. Л. Жовтіса.- <<Літературна Україна», 1963, 19 квітня; <<Багатство Шев­
ченнової поетики». Виступи С. Цетляка, Б. Завадки і М . Рильського.­
«Літературна Україна>>, 1963, 21 травня .
455


було підкреслено необхідність детального вивчення спецрфіr{И
віршування Шевчен:ка, зокрема особливостей його qотиристоп­
ного ямба. В статті описано чимало наявних у шевченн.івсьшrх
ямбічних творах випад:ків порушень ритмічних принципів росій­
сь:кої силабо-тоніки, які автор намагався розглянути на тлі
загального руху поезії в напрямі збагачення засобів віршової -
виразності. Міркування Жовтіса про а:кцентні тенденції чотирп­
стопного ямба Шевченr,а різних періодів творчості загалом набли­
жаються до виснов:ків К. Тарановсь:кого, проте чіткістю та аргу­
ментованістю поступаються перед останніми 87 .
Дум:ка про ритмічне новаторство поезії Шевченка лягла в
основу й іншої статті О. Жовтіса - <<Общие принципьr ритмиче­
сrюй организации стиха Т. Г. Шевчешю>> 88 , в якій відступи від
сучасних поетові ритмічних :канонів досліджуються в зв'язку з їх
експресивними фун:кціями.
Спроби роз:крити змістовність шевчею{івсьrюї віршової форми
здійснені в багатьох роботах :кінця 50-х та в 60 -х роках. Слушні
зауваження про зв'язки ритмічного та змістового руху в різних
творах Шевченп:а, r,рім О. 7-І{овтіса, подали В. :Креr<отень, Г. Си­
дореюю 89 • В. Лесин у статті <<Ритміна поетичного твору>> 90 пона­
зав, яr, с1шадиість і багатоплановість змісту поеми «Гайдама1ш>>,
зміна подій, думо:к, настроїв, переживань автора і його героїв
позначались на ритміно-інтонаційній системі твору, спричинюва­
лись до строфічної перебудови. Найбільш грунтовні студії цього
плану належать П. Волинсьному, який перший серед дослідню,ів
вірша Шевчею,а предметом свого аналізу обрав не ОІ<ремий еле­
мент або тип і навіть не 01,ремий аспе:кт віршової організації
Шевченнових поезій, а всю су:купність віршових засобів яr< ціліс­
ну структуру, схараr,теризувавши цю су1,упність у єдності зі
змістом нонкретних художніх творів.
У статтях <<llіевчен:ків вірш>> 91 та «Шевченків чотирнадцяти­
складовий вірш>> П. Волинсь:кий розкрив, стосовно до головних
розмірів поета, обумовленість жанрово-стилістичним типом твору
ритмічних та інтонаційно-синтансичних особливостей вірша. У де­
що іншому напрямі проблема Шевчеюювої змістовної форми до-
87 Так, приміром, висоюrй процент рндr,ів з пірихієм на третій стопі
не може бути показником ритмічної близькості вірша Пушкіна і Шевчен­
на, ш, це стверджує О. Жовтіс, оскільки харантериаує чотиристопний ямб
більшості російсь:ких та у:країнсьних поетів ХІХ ст.
88 Филологичес:кий сборни:к [Мипистерство вьrсшего и среднего спе­
циального образования Казахсr,ой ССР], вьш. 2, Алма-Ата, 1963,
стор. 62-72 .
89 В. І. Кр е :ко т е нь, Сатирична типізацін в поемі Шевчен:ка <<Сон»
(<<У всш,ого своя доля»).- <<3біршш праць , V нау:кової шевчепr,івсь:кої
rшнференції>>, стор. 61-62; Г. К. Сидоре н :ко, Ритміr,а Шевчеп:ка, Вид-во
Київсьrшго університету, 1967.
,
90 <<У:країнсь:ка мова і література в ш:колі», 1964, .No 7, стор. 13-23.
9 \ «Література в ш:колі», 1961, .No 5, стор. 17-32. Розширений варіант
статті у ин.: «Світова велич ше·вченка>>, т. 2, К., Держлітвидав Уr,раїни,
1964, стор. 443-468.
456


сліджена в статті <<Вірш Шевченна ян снладова частина його
поетю,И>> 92 , в яній донладно розглянуті енспресивні фуннції на­
співного і говірного типів його вірша. П. Волинсьтшй описав різ ­
номанітні форми інтонаційно-ритмічних номпозицій шевченнів­
сь1щї поезії, пт,азавши, що вони позначені геніальним новатор­
ством. Його роботи відзначаються багатством тонних спостережень
про ритмічні й інтонаційні властивості розмірів Шевчею{а, про
віршові модуляцн в різних його творах та їх смислове наванта­
ження. На жаль, вивчення віршової інтонації - цей чи не най­
більш перспе1{тивний шлях розвит1,у сучасного віршознавства -
серед післявоєнних досліднинів Шевченнового віршування прива­
бив пони що лише одного П. Волинсьного.
Навпани, питання евфонії Шевченна, • головним чином його
римування, набули у другій половині 50-х - у 60-і рони досить
широної розробни. Спеціальні розвідни з цієї проблеми належать
Л. Стеценнові, В. Коптілову, А. Колодяжному та Г. Сидоренно 93 ,
яні, юшзавши на оригінальність та винлючну розмаїтість римових
типів у Шевченна, розглянули. їх роль в організації поетичної мо­
ви і побудові твору.
Л. Стеценно, зупинившись на денних з способів римування
раннього Шевченна, звернув увагу на відступи в його віршах від
нанонів тогочасної поетини та на зв'язон римових особливостей
mевченнівсьних творів з народнопоетичною прю{тиною. Орієнта­
цією ва фольнлор Л. Стецеш:о помилново пояснив і харантерне
для всіх періодів творчості Шевченна вільне розміщення рим
у вірші, що насправді не відповідає народнопісенній традиції
і зумовлене відсутністю у більшості шевченнівсьних поезій одно-
рідних строфічних нонструнцій.
•
Специфіну рими Шевченна вдало досліджував В. Коптілов.
Він визначив фонетичну, морфологічну та синтансичну природу
деяних поширених Шевченнових римових видів, поназав снлад­
ність організації поезії Шевчею{а з бо1,у римування. Белине міс­
це у статтях В. Коптілова посідає розгляд різного типу зв'язнів
римування зі змістом mевченнівсь1,их творів, зонрема семантичні
зіставлення найбільш поширених римових пар та сполучень,
з'ясування номпозиційної ролі рими у віршах Шевченна тощо.
Всебічністю підходу до вивчення Шевченновоrо римування
відзначається монографія Г. Сидорею{о про ритміну Шевчею,а,
92 <<Збірнrш праць ювілейної ХІІІ наукової шевченківської конферен-
ції», стор. 94-135.
.
•
93 Л. Ф. Ст е це пк о, Із спостережень над римою в ранній творчості
Шевченка.- «Збірниr, праць V науrшвої шевченківсьrюї конференції»,
стор. 30-37; В. В. R о п ті л о в, Деяr,і мовні особливості Шевченкової
рими.~ <<Мовознавство. Науrшві записки», К., 1962, стор. 101-107; йог о ж
Майстерність римування в поезіях Т. Г. Шевченка останнього періоду
творчості.- «Джерела мовної майстерності Т. Г. Шевченка. Зб. статей».
К., Вид-во АН УРСР, 1964, .стор. 155- 162; А. С. R о л од л жни й, Звукова
інструментовка поезій Т. Г. Шевченка. - ((Українська мова і література
в шнолі», 1965, No 2, стор. Н-19; Г. К. Сидоренко, Ритміка Шевчеrша,
стор. 122-150.
457


спеціальний розділ якої присвячении иого римі. Авторка нама­
гається рознрити новаторську спрямованість шевченківської римо­
вої техніки, яка багатьма своїми засобами випередила явища, що
їх віршознавство вважало відкриттям поезії ХХ ст. В роботі ви­
світлюються зв'язки римування Шевченка з римовою І{ультурою
його часу, ЗОІ{рема з особливостями народнопісенного римування.
Позитивним моментом в книзі Г. Сидореюю в те, що система рим
в юи досліджується як складова частина звукової організації
поезії Шевченка, поряд з іншими еJrементами фоніІ{И, а та~юж
іноді разом з ритміка-інтонаційним ладом його творів.
Евфонічні чинники шевченківського вірша, в основному зву-
1юві анафори, епіфори і деякі номбінації звуRових повторів роз­
глянув А. :Колодяжний у статті <<Звукова інструментовка поезії
Т. Г. Шевченка>>, в якій зроблено спробу роз1{рити, як досягається
музичність, багатство звучання Шевченкових творів.
Наслідком багаторічних студій над віршем Шевченка і разом
з тим узагальненням досягнень інших авторів є монографія Г. Си­
доренно <<Ритміна Шевченна>> 94 • Г. СидореНІ{О проаналізувала всі
номпоненти ритміни шевчею{івсьних поезій, шшючаючи римуван­
ня і строфіну, ритмотворче значення ЯІ{ИХ вона перша грунтовно
висвітлила. Дослідниця поназала величезні ритмічні можли­
вості головних Шевченнових розмірів та працю поета над удо­
сноналенням і урізноманітненням своєї ритмі1{и. Ритмічна струн­
тура його творів у ннижці Г. Сидоренно нерідна роаглядається
одночасно з іншими поетичними засобами. 1ї робота приваблює
новими зауваженнями про своврідність онремих явищ поезії
Шевченка (напринлад, enjambement'iв в його ямбах), а танож
прагненням осмислити велиІ{ИЙ нонкретно-історичний матеріал,
пов'язаний з шевченківським віршем і, спираючись на нього,
з'ясувати важливі теоретичні питання (специфічність унраїн­
ської народнопісенної силабіки, українського верлібр а тощо).
Починаючи з 1964 р. Г. Сидоренко виступила з кількома роз -
- відками,
що підсумовували досвід вивчення шевченнівського вір­
шування. Ці розвідІ{И, являючи собою в одних випаднах огляд
праць про вірш Шевченна 95 , в іншому - спеціальну спробу з'ясу-
94 Г. К. Сидоренко, Ритм і ка Шевчеrша, Вид - во Київсьr<аго універ­
ситету, 1967.
95 Г. К. Сидор е нко, Наукове вивченнл ритміки Т. Г. Шевченка.­
<<Дослідження творчості Т. г. - Шевченка». Збірник статей викладачів та
аспірантів філологічного факультету, присвлчений 150-річчю а днл наро­
дження Т. Г. Шевченка, Вид-во Київського університету, 1964, стор. 92-
101; Ії ж, Техніна шевченківського вірша та проблеми її вивчення.­
«Світова велич Тараса Шевченка. Теsи доповідей республіканської між­
вузівської наукової сесії, присвяченої 150-річчю з дня народщеш-rя
Т. Г. Шевченка (17-19 березня 1964 р.) >>, Вид-во Київського університету,
1964, стор. 9-10; Ії ж, Ритміка Шевченrщ стор. 5-36; Ії ж, Уr,раїнське
радянсь1(е віршознавство.- <<Українське радлнсьне літературознавство аа
50 років>>, Вид-во Київського університету, 1968, стор. 126-132.
458


вати методологічні та методичні позиції, з яких провадилась його
розробка 96 , в основному правильно висвітлювали проблему.
Отже, останні півтора десятиліття досить багаті на пошуки
та досягнення у вивченні особливостей вірша Шевчеюш, яке на
цьому етапі стає значно ширшою і різноманітнішою, ніж у попе­
редні роки, галуззю дослідження його поетики. Плідні методоло­
гічні та методичні принципи, з .~ших виходили автори більшості
віршознавчих студій про Шевченка, дали змогу вирішити склад­
ні проблеми і значно поглибити аналіз шевченківських віршо­
вих форм.
Проте, незважаючи на безперечні успіхи, особливо у вивченні
ритміни, в розробці Шевчею{Ового віршування лишаються ще
серйозні прогалини та недостатньо розв'язані питання.
Гостро відчувається потреба в працях описових і довідкових.
Єдиною описовою працею про вірш Шевченка, що відповідає
сучасним вимогам, є стаття К. Тарановсьного про чотиристопний
ямб. Цілком очевидно, що й інші основні Шевченкові розміри
повинні бути тю, само старанно описані з боку їх найважливіших .
ритмотворчих чинників. На часі створення метричного довідниr,а
і словниr,а рим Шевченка. Ефективність такої значної за обсягом
роботи багато в чому залежить від того, чи будуть застое,овані до
аналізу шевчею,іве,ь1шго вірша е,учае,ні е,татистичні методи.
Шляхи та е,пое,оби вирішення проблем Шевченкового віршу­
вання мають стати різноманітнішими . Цінні висновки щодо свов­
рідпое,ті в іршових побудов у Шевченка, безперечно, ченають до­
слідників організації вірша 01,ремих його творів. Необхідно до­
кладніше е,харю,теризувати шевченківе,ьку поезію з боку ритміки,
фопі1,и, строфіки, мелодики, грунтовніше розглянути найбільш
важливі ноне,труктивні елементи Шевченкового вірша (в першу
чергу - з менш розроблених галузей віршування
-
інтонації та
евфонії) в процесі їх евоJrюції у творчое,ті поета та в порівнянні
з головними ое,обливое,гями розвитку віршових форм його доби.
Разом з тим ве,ебічного розвитку мають набути тенденції, що
вже намітилие,я в нращих віршознавчих студіях про Шевченка
ое,танніх ро1,ів - прагнення вивчити вірш і е,тиль поетичного тво­
ру в їх е,укупное,ті та змістовніе,ть віршових форм.
96 Г . Сидоренко, Про методологічні й методичні основи вивчення
Шевче1шового вірша.- <<Збірник праць XV наукової шевченківської конфе­
ренції», стор. 66-75.


Художня проза
Дослідження прозової спадщини Шевченна :має складну й не­
звичайну історію. Воно здійснювалось нерівномірно, з велиrшми
паузами і часто з тенденційним ставленням до російсьн:их творів
поета. Різні погляди на повісті були щільно пов'язані з суспільно ­
політичною й літературною боротьбою і обумовленою цим відмін­
ністю естетичних і соціальних позицій І{ритиr{ів, що писали про
Шевчею{а. Неоднанове сприймання повістей сучасниками поета
й нритинами в дореволюційному шевченнознавстві і в перші деся­
тиліття радянсьrюї влади приводило до діаметрально протилеж­
них висновнів про суспільне значения прози Шевчеш,а, її худож­
ню цінність.
Вже сучаснини поета по-різному ставились до його прозових
спроб. Одні (Бр. 3алєсьний, М. Осипов, О. Писемсьний) вітали
появу російських повістей, давали їм схвальну оцію{у, всілю,о
допомагали поетові в їх публіrшції, інші (П. Куліш, С. Ансанов)
не тільrш не радили друкувати, а взагалі умовляли не займатися
прозою. Безуспішними були кільнарічні намагання Шевченка
надрунувати дею,і з повістей в російсьних журналах, зонрема
<<Княгиню», <<Варнана>> й <<Прогулну с удовольствием и не без мо­
ралю>. Результатом таного ставлення до прозових творів буJІо те,
що за життя поета і довгий час по його смерті жодна з повістей
не була надрунована.
Вперше про існування російських повістей Шевченна широr{е
ноло читачів довідалося з оголошення М. Лазаревсьного в жур­
налі <<Основа>> 1, в яно:му повідомлялося про дешевий розпродаж
рунописів прозових творів поета. Але повідомлення це · з 11:валіфі -
1шцією повістей ян <<Довольно слабьrх>> і застереженням , що про­
даються вони без права видання, Ю{е належить спадноємцям пое­
та, не виrшинало· інтересу до них. Повісті на тривалий час зншши
з поля зору. Яr{ стало відомо пізніше, вони пролежали в архівах
М. Костомарова близьно 20-ти ронів без будь -яних перспентив
бути опублінованими. Лише два уривп:и з повісті «Княгиню> ви-
1юристав О. Лазаревський у статті <<Материальr для биографии
Т. Г. Шевченна>> 2 ян біографічні дані про поета. Решта повістей
лишалась поза увагою дослідниr,ів.
460
1 <<Основа», 1862, .No 3, стор . 142- 143.
2Там же,стор.3-6.


Тіль1<И через значний відтинот< часу, нали серед шанувальни­
І{ів та.ланту велиного поета вининла думна опублікувати його про­
зову спадщину, про повісті знову заговорили. Ініціатива, ян
зазначала реданція <<Киевсной старинЬІ>>, належала В . Береншта­
мові, бли·зьному внайомому М. Костомарова, на прохання яного
істориr< і передав повісті для друну.
Зацікавився повістями й редантор-видавець <<Руссной стари­
ньr>> М. Семевський. Він звернувся до Костомарова з проханшrм
охарактеризувати: на сторінках журналу російсьr<і твори Шевчен­
на. У відповідь історик надіслав статтю <<Тарас Григорьевич Шев­
ченr<о>>, в якій, даючи загалом позитивну оцінку повістям, зазна­
чав, що вони справляють враження чернетон, не підготовлених
до друr<у, певною мірою пояснюючи цим, чому він їх не публіку­
вав: <<Редакция руссни:х · сочинений Шевченн:а в том виде, r<ar< они
оставленьr, сильно страдает небрежностью . Попадаются то недо­
молвки, то излишние повторения, то явнь1е анахрони:змьr, вообще
таrше оши:бни, ноторьrе несомненно бьши бь1 самим автором
исправлень1, если б он приготовлял ати сочинения уже н изданию.
Теперь они - более набросни, чем оrшнченньrе произведения,
и в настоящем виде похожи на драгоценнь1е r<амни в уродливой
оправе>> 3 •
Таrшм чином, лист Костомарова був фат<тично першим ири­
тичним відзивом у пресі про російсьні повісті ще до появи їх
друном.
1881 р. почалась публінація прозових творів Шевченr<а. Пер­
шою в журналі <<Историчесн:ий вестнию> з невелиною передмовою
Костомарова опубліновано повіеть <<Неечаетньrй>> 4 •
Того ж рону слідом за нею в газеті <<Труд» 5 з'явилось кілька
уривнів повіеті <<Прогулка с удовольетвием и не без морали», а
в наетупному році в тій же газеті опубліновано повість <<Музь1-
нант>> 6 . 3 1884 р. почав друнувати роеійсьні твори Шевченка жур­
нал <<Киевеная старина>>, яний 1888 р. видав їх онремою збірною
(додавши російсьні поеми) під назвою <<Поsмьr, повеети и расска­
зьr Т. Г. Шевченко, писаннме на руееr<ом язьше>> . У редаrщійній
передмові до збірни піднреелювалоеь значення повістей не тільни
в зв'язну з наявністю в них велиного біографічного матеріалу,
а й наголошувалаеь їх істориr<о-літературна вага.
3 виходом повістей, спочатну в журналах, а потім окремим
виданням, з'явились і нритичні відзиви на них. Але характер ­
но, що, яr< і за життя Шевченна, погляди критинів на повіеті
з Н. І{ остом ар о в, Тарас Григорьевич Шевчеrшо. Письмо к иадателю
<<Русской стариньr>> М. И. Семевскому.- <<Русская старина», 1880, No 3,
стор. 610.
4 <<Исторический вестнию>, 1881, No 1, стор . 1-45.
5 Из неизданной повести Т. Г. Шевченна . - Газ. <<Труд», R., 1881,
No 122 - додатки за 12.ХІІ, 17.ХІІ і 29.ХІІ.
в <<Труд>>, 1882, No 19 (додаток за 18 лютщ:о); No 20 (додатон за 20 шо­
того); No 23, 24, 27, 29, 32, 38.
461


розійшлися. Багатьом не сподобалась сувора правда тогочасної
дійсності, що поставала на сторінках творів, прозорі натяки на
1-юннретні фанти з життя ще живих тоді українських поміщи1,ів,
яні могли себе побачити в негативних персонажах, а також те, що
ці повісті написані російсьною мовою. Одною з причин неуспіху
повістей було ще й те, що вони вийшли з-під пера геніального
унраїпського поета. Іх порівнювали з його поетичними творами,
а це ставило повісті в невигідне становище.
О. :Котляревський, па противагу позитивним оцінкам М. Кос­
томарова й редакції <<:Киевской старинь1>>, висловився про повісті
цілном негативно: «:Н:акие бледнь1е бесцветнь1е создания! :Н:акал
печальная нартипа усилий гения, на время уклоняющегося с пря­
мой дороги и позабьшшего свою миссию! Исторrш пройдет с рав­
нодушием мимо зтих произведений: они бесполезнь1... » 7.
Згадни про повісті трапляються і в праці М. Чалого 8 • Правда,
своєї дум1ш автор не висловлює; у книжці, що була тільки <<сво­
дом материалов>> для біографії Шевчеюш, він обмежився наведен­
ням існуючих уже в критичній літературі думо1, про повісті,
зонрема М. І{остомарова і О. :Н:отляревсь1юго, додавши тільки,
Ідо оцінна прози останнього збігається з враженням С. Ансю,ова,
висловленим у листах до Шевчею,а. Правда, Чалий помилново
вважав, що російсьний письменнин мав на увазі повість <<:Н:няги­
нш>, а не <<Прогулна с удовольствием и не без _ моралю>, ЯІ, це
справді й було (стор. 119) .
1884 р. вийшли <<Очер1,и истории унраинсной литературь1
ХІХ ст.>> М. Петрова 9 . Аналізуючи творчість Шевченна, автор на­
рисів відводить належне місце і його повістям. Навівши всі нега­
тивні й позитивні висловлювання про російсьну прозу Шевченна,
Петров дав їй свою оцінну. Для нього повісті мали передусім
важливе значення <<для определения полнотьr мировоззрения
Шевченна и его национальнь1х симпатий>> 10 , вони, зокрема, запе­
речують національну обмеженість автора.
Отже, у сприйнятті повістей для Петрова важливішим був
самий фант звернення Шевченна до російсь1юї мови, а не май­
стерність, їх ідейно-художня цінність.
Першим грунтовним дослідженням російсь1ш:х творів Шевчен-
1ш в дореволюційний період була стаття О. Пипіна <<Руссние со­
чинения Шевчепна>> 11 , що з'явилась ю, своєрідна рецензія на
перше видання російських творів поета. На відміну від поперед­
ніх нритинів, що обмежувалися загальними враженнями від повіс­
тей, розвідка Пипіна бyJra першим 1,ро1юм в історино-літератур-
7 А. А. Кот л н р е вс ни й, Поминки Т. Шевченка в Киевсном истори­
<rесном обществе летописца Нестора.- Газ . «Труд», 1881, .No 8.
8 М. К. Ч а л ь1 й, Жизнь и произведения Тараса Шевченка, стор. 270.
9 Н. И. Петр о в, Очер1ш истории украинской литературь1 ХІХ ст.,
к., 1884.
10Там же,стор.355.
11 «Вестник Европьr», 1888, No 3, стор. 246-286.


ному вивченні художньої прози Шевченна; в основних с.воїх
положеннях вона й досі не втратила своєї цінності, хоча й не по­
збавлена онремих невірних тверджень.
Появу творів поета російсьною мовою Пипін зустрів ян <шите­
ратурнь1й фант, в разньrх отношениях чрезвьrчайно интересньrй»,
і передусім тим, що Шевченно <<теперь является перед нами нан
писатель руссний>> (стор. 246). І хоч повісті з'явилися друном
з денним запізненням, 1,оли відійшли вже в історію явища народ­
ного й суспільного життя, що їх породили, вони, піднреслював
нритин, <<Представляют много любопьгrного и привленательного>>
і ян історичний фант, і ЛІ, цінний автобіографічний матеріал, і ЛІ,
справжня поезія іншої народності й іншого часу, і вважав, що
прозові твори уr,раїнсьного поета посядуть своєрідне місце в істо­
рії реалістичної побутової повісті. Пипін наголошував на їх де­
монра тичній основі й антинріпосницьному звучанні, яне, хоч і по­
слабилось через запізнілий вихід повістей, однан не знизило їх
пізнавального значення.
Разом з тим Пипін дещо звузив значення повістей ян літера­
турних творів: дивлячись на них тільни яr, на начерІ,и особистих
спогадів автора, він вважав, що їх не можна оцінювати «с обьш­
новенпой астетичесной точни зрения, нан чисто художественньrе
произведения», бо «целью писателя вовсе бьrло не свободное
творчество, а, напротив, задача гораздо более непритязательная.
Он просто хотел рассназьшать то, что видьшал в жизни, и форма
повести лишь неснольrщ обобщала те явления, нание ему случа­
лось наблюдать и ноторьrе в самом деле не бьrли единичньrми, а,
напротив, принадлежали 1, целому харантеру общественного бьr­
та>> 12 . Вважаючи повісті не цілном художньо досноналими, Пипін
пояснював це метою, яну ставив перед собою Шевченно, створю­
ючи їх, і, отже, розглядав їх тільни ян мемуари, мало пов'язуючи
з жанром повісті. Тане розуміння прозових творів поета привело
до неправильного сприйняття досліднином автобіографічного еле­
менту в них. Підходячи до повістей з нритерієм фантичної віро­
гідності описаного, Пипін віднидав наявність у них художньої
фантазії і чаио, на підставі автобіографічних матеріалів, робив
висновr,и про час їх написання. 3онрема, <<Близнецьr>> він пропону­
вав датувати 1848-1849 ранами, посилаючись на біографічні де­
таJ1і, виrюристані Шевченном в описі походу головного персона­
жа повісті Саватія Со1шри на Аральсьне море.
Велиrюї ваги автобіографічному елементові в повістях нада­
вав Огоновсь1,ий, розглядаючи його ян цінний матеріал для жит­
тєпису письменпина. Але він не обмежував тільни цим значеннн
повістей. В <<Історії літератури русьноЇ>> 13 Огоновсьний дав за­
гальну хараr,теристи1,у прози поета, піднресливши її суспільно­
громадсьний інтерес і пізнавальну цінність. Він висоно оцінив
12 <<Вестниr, Европьп>, 1888, .No 3, стор. 273.
13О. Огоповсьиий,
Історія літератури руської, Львів, 1889,
ч.ІіІІ.
463


з художнього боку повісті <<Наймичка>>, <<Близнецьп>, <<Художнию>,
не погоджуючись із думкою :Костомарова, який <<у них добачав
мелодраматичне й розтягнене писанню>. Цілком справедливо Ого­
новський підкреслював значення повістей для розкриття високої
н:ультури поета (його обізнаність із світовою літературою, історією,
філософією), зазначивши, що вони в переконливим запере­
ченням думки тих критиків, які вважали Шевченка неуком. Але
праця Огоновського, як і взагалі всі дореволюційні дослідження,
не позбавлена й фактичних помилон, зонрема у визначенні часу
написання повістей і періоду роботи над ними. Вважаючи, що
Шевченно звернувся до прозового жанру ще до арешту і далі
працював над ним по звільненні з заслання в Петербурзі, Ого­
новсьний розширив межі роботи поета над повістями. Дивним
є і висновон Огоновського, до яного він приходить, розглянувши
еюжети повістей: з них <<можна дізнатись, - пише він, - що жит­
тя Шевченна, - то справдішня поезію> (стор. 577J.
Згадни про повісті зустрічаємо і в біографічному нарисі
В. Яновенна 14 • На противагу Огоновсьному, автор нарису дуже
невисоної думни про російсьні твори поета. Він під1,р еслює , що
сприйняттю повістей значною мірою заш1юдила поява їх дру1им
з велиним запізненням, і, ш, і Пипіп, на якого він посилається,
Я1ивешю вважає, що тепер <<едва ли мь1 вправе прилагать R атим
произведениям обь1чнь1е требования нритиню> (стор. 91).
Одним із спірних питань у прозовій спадщині Шевченна, яке
майже до останнього часу диснутується в шевчешизнавчій літе­
ратурі, є питання хронології повістей, а тю,ож початну роботи
по ета в жанрі прози. Різні ду.rvши з цього приводу вининли серед
дослідників у зв'яю,у з тим, що дві повісті - <<Наймич1,а>> і <<Вар­
наю> - автор датував ро:ками до заслання, першу
-
<<25 февраля
1844 г. Переяслав>>, другу - <<1845 г . :Киев>>. Увагу шевченно­
знавців у цих повістях (ян. і в повісті <<R'няги:ня») привернула та
обставина, що вони написані на один і той самий чи дуже подіб­
ний сюжет з відповідними їм унраїнсьними поемами - <<Наймич-
1,а>>, <<Варнаю>, «:Княжна>>. Різні за жанром, але з однановою наз ­
вою (нрім, хіба, повісті <<R'нягишп), твори ці стали предметом
порівняльного аналізу, а звідси й об'є1,том диснусій і щодо худож­
ньої цінності прозових варіантів, і щодо часу їх написання.
Одну з перших спроб порівняльного аналізу повісті й поеми
<<НаймичRа>> зробив Ів. Франно у ленцїї, виголошеній 18 лютого
1895 р. студентам Львівсьного університету 15 . Зіставивши повість
і поему, пиеьменню, дав висону оцінну художньої майстерності
Шевченна ю, поета й прозаїна, відзначив сильні й слабні
1•4 В . И. Я 1, о вен ко , Т. Г. Шевченко. Его жизнь и литературнал
деятельность . Биографический очерк, , СПб., 1894.
15Іван
Ф р ан 1, о, Твори в двадцяти томах, т . XVII, К, 1955,
стор. 100. Трохи раніше, 1888 р., порівняння повісті й поеми робив
О. Маковей, проте зміст даного дослідження нам нев ідомий (Ін-т літера­
тури ім. Т. Г. Шевче1ша АН УРСР, ф. 59, .No 2754, стор. 127).
464


сторони обох творів, ідейну й художню цінність кожного з них.
Аналізуючи 01,ремі епізоди і сцени в повісті і поемі, Фран:ко в
кожному :коннретному випадну відзначав, я:кий з цих епізодів і в
яному творі (прозовому чи поетичному) чітніше розроблений чи ·
правдивіше вмотивований.
Я1{ наунове дослідження, праця Фраю,а й понині не втратила
своєї ваги. Але в зв'язн:у з тим, що поема «І-Іаймична>> в той час
друнувалася без дати (і в <<3аш1с1,ах о Южной Русю> 1857 р.,
і в <<Кобзарі>> 1860 р., і в пізніших дореволюційних виданнях),
не було грунтовної біографії поета, а автограф твору був невідо­
мий, Фраюи вважав, що повість написана раніше поеми і дата
у ній відповідає часу її створення. Це й призвело до того, що
в цінній праці письменнина вининли деякі суперечності, бо ряд
положень у ній він побудував не за жанровими ознанами цих
творів, а за їх хронологією, розглядаючи повість ю, взірець, яним
1иристувався Шевченно при написанні поеми.
У сприйнятті, осмисленні й популяризації прозової спадщини
Шевченна в дореволюційному літературознавстві незаперечною
є заслуга О . Конисьного. У своїх працях біограф поета не обмежу­
вався загальною оціююю прозових творів Шевчен:ка, а намагався
розв'язати ряд питань, пов'язаних 3 хронологією повістей, при­
чинами звернення поета до прозового жанру російсьною мовою,
. а танож з'ясувати, чому повісті не дру1,увалися за життя автора
в російсь:ких журналах. Ці:каво, що окремі гіпотези й припущен­
ня, висловлені Конисьним, знайшли підтвердження в пізніших
досліднинів радянсь1иго часу.
Уже в біографічному нарисі 16 Конисьний перший наголосив
на тому, що в повістях унраїнсь1,ого поета «не оьши и не могли
бь1ть затронуть1, вследствие особой цензурь1, нина~ше современ­
нь1е вопросьr, ноторь1е нахльrнули над руссной жизнью целою
массою во второй половине 50-х годов>> (стор. 482). Цю саму дум­
ну він висловив і в життєпису Шевченна у1,раїнською мовою, що
вийшов у двох томах 17 . Небажання дру1,увати повісті в російсь ­
них журналах І{онисью1й пояснював не стіль:ки тим, що вони
художньо поступаються перед поетичними творами, бо не могли
бути оброблені на засланні, сніль1,и тим, що <<зміст Шевчен:кових
оповідань не вдовольняв тій <<злобі дню>, яна панувала тоді по
російсьr,ій журналістиці. Вона жила тоді і повинна була жити пе­
нучими сучасними потребами життя людей, що пронинулися на
благовість до оновлення зневоленого і темного царства». І пояснює
це умовами, в юшх доводилося їх писати: <<В Шевченнових опові­
даннях сего не було і не могло бути, через те, що вони писалися
під ДОГЛЯДОМ>) 18 •
16 А. Я . Ко ни с с r, и й, Жизнь украи н ского поата Тараса Шевчеюш.
Критико-биографичесr,ал хронrша, 1898, Одесса.
17 О. Ко н и сь к п й, Тарас Шевченко - Груш і всьюrй. Хроніr,а його
шиття, Львів, т. І, 1898; т. І!, 1901.
18 О. Кониськи й, Тарас Шевченко - Грушівський, 11, стор. 183.
465


Заслугою :Кониського є, зокрема, те, що він перший зробив
спробу встановити хронологію поетичних і прозових творів Шев­
ченка 19 . Особливо цінною була його думна про час написаннн:
<<Наймичкю> й <<Варнана>>, датованих Шевченном ранами до за­
слання. Не маючи під рунами автографів цих повістей, Нонись­
н:ий, на підставі аналізу їх змісту, прийшов до дум1ш, що дати
у них фіктивні, поставлені з конспіративних міркувань, і, отже,
вважав, що всі повісті Шевчею<а написані в Новопетровському
укріпленні. Хоч, разом з тим, :Кониський помилявся, 1юли твер­
див, що першою була написана <<:Княгиня» . Свою думку він тю,
аргументував: <<Я спостерігаю, що поет хотів до своїх оповідань
російсьною мовою позаводити окремі епізоди з свого життя, так,
щоб з них склалося суцільне автобіографічне оповідання, і перший
такий епізод бачимо в «:Княгині>> 20 • Подібне припущення згодом
повторив і О. Багрій, правда, не пов'язуючи з хронологічною
послідовністю прозових творів.
Дещо однобокою, звуженою, а, отже, й хибною була відповідь
Нонисьн:ого на питання, чому Шевчень:о звернувся до повістей
російсьною мовою: << .. .Ч ере з т е , що рідною мовою не дозволяли
писати, а потреба пи сати була в еJІИІ<а і не вдовольнити її було б
новою муною задля поета 21 • І що тільни після 1853 р . йому
«дано дозвіл писати мовою російською і під доглядом та цензурою
офіцерів>> (стор . 18). Цим самим Нонисьний піднреслював, що
російська проза була випадковим явищем у творчому житті
українського поета, яний змушений був писати по-російськи і пи­
сати не те, що хотів, а те, що міг, пристосовуючись на засланні
до місцевої офіцерської цензури.
Випустивши з поля зору російські твори, написані Шевчешюм
ще в перші роки його поетичної діяльності (поеми <<Тризна>>,
<<Слепаю>, уриво1, драми <<Никита Гайдай>> і перший варіант <<На­
зара Стодолі>>), а також щоденник поета, :Кониський 1,атегорично
заперечував думку, висловлену в редющійній передмові до росій­
ських творів Шевчею,а, виданих <<:Киевской стариной>>, про те, що
в письменни1ш було <<естественное стремлени е писать на общели­
тературном язьше».
Великою нетерпимістю до російських творів Шевченка пере­
йнята стаття Ю. Тиховсь1,ого <<Велю,оруська мова в творах Шев­
ченка>> 22 . Автор поставив перед собою завдання на російсь~шх
19 О . І{ он и ський, Проба улаштування хронології до творів Тараса
Шевченка. Частина друга.- <<3НТШ>>, 1897, т. XXVII, кн . 3, стор. 1-22 .
20 О. І{ о ни ський, Тарас Шевченко - Грушівський, т. І, стор. 113.
Цю ж саму думку він висловив і в «Пробі улаштування хронології Шев­
ченка». <<Шевченко . .. перейнявся думкою в оповідання свої заводит и епі­
зоди з власного життя, але заводити їх так обережно, щоб не можна було
людям, нітрохи не знайомим з життям його, згадувати, про кого саме в
тих епізодах веде він річ» (ч. 11, стор. 20).
466
21 О. І{ они ський, Проба улаштування хронології, ч, ІІ, стор . 18.
22 <<Українська хата», Н., 1910, No 1, стор. 34-46,


повістях поета проілюструвати, ЯІ{і бувають паслідІ{и, І{ОЛИ пи­
сьмеппиІ{ звертається до не рідно~ иому мови. Пояснюючи перехід
ШевчепІ{а па російсьІ{у мову ВИІ{лючпо бажанням <ШОІ{азати, що
він зможе,- І{ОЛИ схоче,- не згірш писати і живою паНСЬІ{ОЮ мо­
вою - мовою велиІ{орусЬІ{ОЮ>> 23 , Тиховсьиий бачив у цьому вели­
ну трагічну боротьбу в душі поета, двоїстість його психології .
<< А впаслідоІ{ цього,- підкреслював дослідник,- виникли твори ,
які здатні були на одно - мишам на сніданню> 24 • Таку оцінку
російсьиим писанням Шевчею{а Тиховсьний давав, виходячи
з вузько націоналістичних позицій, підиреслюючи, що нижчий
художній рівень повістей порівняно з поетичними творами зберіг
для Унраїпи її геніального поета.
Таним чином, до Велю,ої Жовтневої соціалістичної революції
не було ще справжнього паунового підходу до вивчення повістевої
спадщини Шевчею{ а . Проза поета ян самостійна історино-літера­
турна проблема май1не не ставилась, а онремі висловлювання не
давали повного уявлення про повісті. Звернення Шевченка до
прози розглядалось або як випадкове явище, що було продинто­
ване обставинами невільницького життя, але яне йшло всупереч
його природним нахилам, або ян бажання поета довести, що й він
уміє писати російсьною мовою. Повістям ШевченІ{а давалася за­
гальна оцію{а, розгляд творів обмежувався переказом змісту. Се­
ред загальних праць, присвячених російсь1шм творам поета, в до­
революційній критиці виділяється стаття О. Пипіна, як перша
спроба ідейно-художнього аналізу повістей .
Не мало нау1{ового значення і перше видання російсьних тво­
рів, здійснене редакцією <<Киевс1юй стариньл>. Втручання видав­
ців у авторсьний теІ{СТ завдало значної ш1юди цьому виданню,
тим більше, що воно було зумовлене не стіЛЬІ{И бажанням поліп­
шити стиль, виправити механічні помилнн й орфографічні огріхи,
СІ{ільки послабити ідейне спрямування, політичну загостреність
прозових творів.
Харю,терно й те, що мовою оригіналу після видання <<Киев­
с1,ой старипьл> повісті Шевченка до революції та й тривалий час
за радянсьної влади не з'являлись. З 1889 р. і до 30-х ронів ХХ ст .
вони друнувалися в перенладі Кониського та інших унраїнською
мовою у львівсьних журналах <<Зорю> і <<Правда>>, а також окреми­
ми виданнями. Звичайно, не можна віднидати заслуги Конись1юго
в популяризації прозової спадщини Шевченна на західно-унраїн­
сь1шх землях . Проте переклади його не позбавлені істотних недо­
ліІ{ів, що були зумовлені об'єктивними й суб'є1пивними фаІ{тора­
м:и. Одною з найголовніших причин, ЯІ{і послабили художню якість
перекладу повістей, було те, що Кониський 1юристувався не авто­
графами, а першодруками, ЯІ{і хибували па значні розходження
з ше вченківським текстом, а це призвело до того, що довільні ви-
23 «УкраУнська хата>>, К., 1910, No 1, стор . 38 .
24 Там же, стор. 46.
467


правлення перших видавців, помилки та пропус:ки зберігалися
і в перекладах. До того ж і самі перен:лади відзначались дея1<0ю
неточністю, бо не завжди вірно передавали зміст оригіналу. Все
це не могло не позначитися на студіюванні прозової спадщини
Шевченна в дореволюційний час і в перші десятиліття після
встановлення радянсьної влади.
Небагато для вивчення художньої прози Шевчеюш дало перше
десятиліття після Белиної Жовтневої соціалістичної революції.
1918 р. з'явилася стаття М. Марновсьного, присвячена порівняль­
ному аналізу однойменних творів Шевченна 25 . Зіставлення по­
вістей і поем Мар:ковсьний робив не для встановлення хронології
прозових творів, а з метою цішшвитого заперечення їх худож­
ньої цінності. Головне він вбачав не в тому, що було написано
раніше - повісті чи поеми (хоч, загалом, дотримувався думни, що
першими були написані поеми), а в тому, ян Шевченно «один
і той же фант оброблював у своїх творах>> (стор. 36) і приходив
до висновну не на нористь прозових варіантів. На повісті він
дивився ЯІ{ на звичайну перероб1{у однойменних поем, ЯІ{а не до­
дав нічого нового ні до образу головного героя твору, ні взагалі до
сюжету. Навпани, «замість справжнього ліризму, шшй через край
переповненого серця автора б'є в поемі, у повісті ( <<Варнаю>. ­
Ред.) ми бачимо багато моральних холодних речей, 1штрі роблять
велю,у хибу цій повісті з художнього погляду>> 26 • Причину цього
він шуиав у тім, що Шевченно <<З натури своєї був лірии з м'я­
ною, гуманною душею>>, у якого <<головним чином грали ліричні
струни».
Твердження Марновського про ліричний с1шад характеру Шев­
ченна не викликає заперечень, як і те, що поетові прозова твор­
чість давалася важче, ніж поетична. Але не можна погодитися
з цілковитим запереченням дослідником художньої цінності про­
зових варіантів.
Російсь1шм повістям Шевчею,а присвячена 'й: розвідка А. Ло­
боди 27 , ЯІ{а значною мірою повторюв дум1,и, мір1,ування й припу­
щення попередніх дослідників. Як і всі нритию,1 до нього, Лобода
почав розгляд прозових творів Шевченна трафаретними питання­
ми - чому поет писав російсьною мовою, що стало приводом до
цього - матеріальна вигода, випаднове захоплення чи снладні
умови життя, і які вийшли з цього писання наслідн:и. Я1{ і Ти­
ховсь1шй, перехід Шевченна на російсьr<у мову Лобода пояснював
виключно бажанням Шевченна <<довести росіянам їхньою ж
25 М. М ар 1, о вс ь ки й, Російські й українські твори Шевчею,а в їх
порівнянню. Дещо до психології ' творчості Шевченка.- «Україна», 1918,
нн. 1-2, стор. 32- 48.
26 «Унраїна», 1918, кн. 1-2, стор. 36.
27 А. Л о б од а, Між двох стихій (до психології творчості Т. Г. Шев­
ченка). - <<Шевченнівський збірник». :К., 1924, т. 1, стор. 18-24.
468


мов ою, що у1,раїнсь1,і письменники працюють на українській нив і
не тому, що для ниви російської вони не здатні і взагалі не такі,
ю, поети російські>> 28 • І тю, само, ян і попередній критик, твер ­
див, що хитання поета <<Між двома стихіямю> - російською й у1{­
раїнською (що було зумовлене суспільними обставинами, в ЯІ{ИХ
перебувала тоді українсьна національна І{ультура, а танож росій­
сь1,им оточенням поета у Петербурзі й на засланні) - вийшло на
нористь останньої. Головною причиною низької художньої ЛІ{ості
повістей Лобода вважав те, що вони написані російською мовою.
Деяке пожвавлення навrюло прозових творів Шевченна відчу­
вається в другому десятилітті. Цьому сприяло те, що 1924 р.
автографи повістей після довгого мандрування по приватних ар­
хівах потрапляють нарешті до Аr.адемії паун і стають доступни­
ми для дослідню{ів. Внаслідон ознайомлення з автографами
з'явилися статті, в шшх давався детальний опис рунописів повk~
тей, заперечувалося зневажливе ставлення до прозових творів
поета, а також заклю{алося до їх всебічного вивчення. Правда,
деяні дослідження цього часу не були ще позбавлені хибних
тверджень і щодо причин звернення Шевченка до російської мо­
ви, і щодо пояснень негативної оцішш онремими нритиками про­
зових творів поета. Вважаючи, що російсьні повісті були для
Шевченr{а супутниrюм злиднів, «психічної депресії>>, <шватир1юю»
в задушливій атмосфері казарменого життя, вони розглядали за­
хоплення прозою як тимчасове явище в творчості поета, винлика­
не умовами невільницького існування. А різко негативне ставлен­
ня частини дослідників до російських творів поета пояснювалось
суто психологічними факторами - уболіванням за долю унраїн­
сьr{◊го письменства в дореволюційній Росії.
На значно вищий науковий рівень розв'язання цих питань
поставив Б. Навроцький, статті якого 29 посіли помітне місце
у вивченні прозової спадщини Шевченка і в основних своїх по­
ложеннях не втратили значення й досі. Аналізуючи повісті з по­
гляду їх історико-літературного й соціального значення, Навроць­
кий передусім ставив питання, чим були повісті для Шевчеш,а
<<З суб'в1{тивного боку - певними свідомими спробами прозової
творчості чи, навпани, невільними випадr,овими спробами в цари­
ні іншої мови, чи, може, просто засобом заробітку ян таким» 30 ;
і відповідав, що всі мотиви попередніх дослідників (почав писати
28 А. Л о б од а, Між двох стихій (до психології твор<rості Т. Г. Шев­
чеrща) .- <<Шев,1е1шівсь1шй
збірнИІ,». К, 1924, т. 1, стор. 21.
29 Т. Г. Шевчешю 1ш прозаїк (Порівнюючий розгляд прозової і лірq­
епічної композиційної техніки).- <<Червоний шляХ>>, 1925, No 10, стор. 163 -
180; Ідейні й художні особливості <<Нняжни».- <<Життя й революція», 1929 ,
No 3, стор. 116 - 121; Проблематика Шевченнових повістей.- «Літературний
архіВ>>, Х., 1930, 1ш. III-IV, стор. 3-126. Ця ж сама стаття під назвою
<<Шев•1еююві повісті>> вміщена у його ж збірці статей «Шевчеrшова твор­
чість>>, Х.- R., ЛІМ, 1931; ПробJІеми Шевчею,ової творчої методи.­
<<Життя й революцію>, 1932, No 10, стор. 104 - 126.
зоБ. Навроць1,ий, Шевченнові повісті, стор. 93.
469 .


під тиском обставин, гонитва за заробіт1шм тощо) були невірними
й неістотними: <<основним було прагнення поширити межі твор­
чих можливостей і шукання юшхось нових шляхів, нової творчої
манерю> 31 • Навроцький заперечуЕав обмежені твердження до­
сліднин:ів про те, що нібито Шевченко, перейшовши: у повістях на
російську мову, уже одним цим «унеможливив їх художню до­
вершеність>>. Однобічність цієї думки він бачить уже в тім, що
поет перейшов у повістях не тільки на іншу мову, а й на інший
жанр. Свої мірнування Навроцький будує, виходячи не тільки
з особистих обставин життя Шевченка (заслання з забороною пи­
сати й малювати), але й <<з історино-літературної ситуації>>, маю­
чи на увазі 40-50-ті роки, коли прозовий жанр посів панівне
місце в російсьній літературі. :Критичне ставлення до поезії ю,
певного жанру і тяжіння до прози, зазначає дослідник, могло
янось вплинути на Шевченна, і він захотів <<Випробувати свої
сили в царині прози» 32 .
У статтях Навроцького дається правильне розуміння автобіо­
графічного елементу в повістях, а танож їх основного пафосу,
який він вбачав у тому, що вияриття 1,ріпосництва у них зводить­
ся до змалювання побутової психології поміщицтва. Дослідник
аналізує й художню майстерність Іllевченна-про заїна, зосередив­
ши головну увагу на композиції як на найслабшому місці прозо­
вих творів, спиняється на літературній традиції, пов'язуючи повісті
українсьного поета з творчістю Гоголя й представниками «нату­
ральної ШІ{ОЛИ>>. Як і попередні дослідники, Навроцький не запе­
речує того, що повісті Шевченка художньо слабші за поетичні
твори, але мотивує це тим, що прозовий жанр не був <<фахом>>
поета, сила таланту якого полягала в глибокому ліризмі, і, отже,
вважає, що основна трудність для Шевченка- прозаїка <<Полягала
не в художньому опануванні російсьної літературної мови, а пе­
редусім у належному оволодінні незвичним йому новим жанром
прозового оповідання» 33 • :Крім того, художню слабкість повістей
він пояснює ще й тим, що Шевчеюш, відірваний па десять ронів
од літературного життя тодішньої Росії, спирався на досвід, за­
своєний ним ще до заслання, і, отже, зберіг у повістях жанрові
ознаки прозових творів 30-х років. Саме цим він обумовлює
й композиційний примітивізм у повістях, який ішов <<у дусі доби
30-х років а її трохи штучною літературною манерою>> (стор. 68).
Та. загалом правильно оцінити повісті Шевченка з погляду
їх художнього звучання й соціального значення Навроцькому
дещо зашкодили вульгарно-соціологічні помилки, що були хараr,­
терні для багатьох праць початку 30-х років ХХ ст.
Як і в статтях, що хибували на вульгарний соціологізм, у пра­
цях Навроцьного до аналізу творів пиеьменників застосовувався
470
31 Б. Н а в р о ц ь ки й, Проблематика Шевченкових повістей, стор. 93.
32 Там же.
33Там же,стор.122.


спрощено соціологічний підхід - особливу увагу привертали
питання класової біографії письменника - його соціальне похо­
дження, відповідно до якого й визначався світогляд автора. На
перший план висувались проблеми ідеологічного характеру, іноді
навіть на шкоду вивченню художньої форми .
У вульгарно-соціологічному дусі написана розвідка Навроц ь­
І{ОГО <<Проблеми Шевченнової творчої методю> . Творчий метод
і літературний стиль дослідник визначає відповідно до соціально­
го походження письменнина. Так, романтизм він вважав стилем
феодального панства, буржуазний реалізм 34 - стилем поміщиць­
ного класу, а всі вони протистояли революційно -реалістичному
стилю Шевченка - <<речника бідняцького найреволюційнішого
прошар1{у селянства>>,- що визрівав і міцнів у боротьбі з ворожи­
ми йому стилями. Якщо ж Шевче1шо у ранній період творчості
був романтином, то тіль1ш тому, - пояснює Навроцьний,- що на
той час селянство ( <шріпаць1{а голота») не мало ще свого влас­
ного стилю. До того ж романтизм Шевченка кардинально відріз­
нявся від романтизму <<УІ{раїнсьного поміщицтва>> (Гребінни, Нос­
томарова), бо поет оспівував у гетьмансьюи минувшипі не
нозацьку старшину, а класову боротьбу у1,раїнського народу а
своїми загарбниками . Що ж до російсь1шх повістей, то, незважаю­
чи на їх реалістичний стиль, <<творча метода Шевченка,- зазна­
чає Навроць1шй,- підходить тут трохи ближче до буржуазного
реалізму (Rуліша), ніж його поезія, принаймні в найкращих зраз­
нах його реалістичної революційної сатири>> 35 •
До тю{ого висною{у Навроць1{ий: прийшов на тій підставі, що
у повістях виведені в позитивному плані образи дрібних поміщи­
нів і заможних хуторян. Симпатії до них Шевченна свідчили, на
думку дослідника, про наявність у поета <<суто буржуазно-демо­
І{ратичної ідеології фермерського шляху розвитку господарчих
стосуннів>> (стор . 125), а це в свою чергу означало, що у повіс­
тях <<МИ можемо вбачати реалізм, подекуди ближчий своєю при­
родою до реалізму Гоголю>, ян <<речню-а консервативних 1,іл се­
редньомаєткового панства України й Росії першої половини
ХІХ ст.>>, <<чого не можна сназати про революційно-реалістичну
сатиру Шевчею{а в поезії>> (стор. 125).
Серед досліджень 20-х років цінаві міркування про повісті
Шевчею{а містить праця О. Багрія 36 . Уже тут критин звернув
увагу на те, що попередні розвідки й статті про повісті поета
мали головним чином ог1rядовий характер, без літературного ана-
34 Під цим терміном розуміли різновид ~ритичного р~алізму, який по­
єднував у собі нритиr,у буржуазного ладу 1з захистом иого основ: увага
письменнинів зосереджувалась навколо другорядних питань.
35 Б. Н а в р о ц ь 1, и й, Проблеми Шевченнової творчої методи, стор. 123.
36 А. В. Б а гри й, Т. Г. Шевченно в литературной обстановке, Ба1,у,
1925. Ця ж сама праця в переробленому вигляді вийшла 1930 р. під наз­
вою: Т. Г. Шевченко, т. І. Оточення. Мотиви творчості. Стиль. П'ятий роз­
діл у ній присвячений номпщшції російських повістей.
471


лізу творів. Підходячи до повістей з погляду композиц~иних і сти­
лістичних вимог прозового жанру, Багрій звернув увагу на те,
що композиційна техніка їх в часи друкування була вже заста­
рілою: вона не підходила до жодного з поширених на той час
літературних видів: ні до форми великого роману, ні до коротко­
го етнографічного оповідання; і в цьому бачив основну причину
їх неуспіху.
Позитивним у роботі Багрія було те, що він розглядав повісті
на тлі тогочасної російсьІ{ОЇ літератури, хоча й обмежувався по­
рівнянням їх тільки з Гоголем і Герценом, залишаючи поза ува­
гою другорядних російсьюrх прозаїків і українських письменни­
ків того часу.
Разом з тим аналіз повістей у праці , Багрія мав дещо форма­
лістичний характер. Він зводився головним чином до переказу
фабули з незначними критичними зауваженнями автора, у від­
риві художньої форми твору від його ідейного змісту.
1928 р. з'явилася стаття В. Державіна <<Лірика й гумор у Шев­
ченновому «Журналі>> 37 , в якій автор розглядав ст1шь щоденника
у зв'язку з російсьними повістnми поета 38 . Він вважав, що роз­
в'язати питання про значения й вартість художньої прози тільни
на одному протиставленні Шевчеюш-поета й Шевчею{а-прозаїка,
ян це робив Навроцький, порівнюючи композицію прозових і вір­
шованих творів, не можна. Та1{е зіставлення має вешше значення
тільки <<для вияснення своєрідності й принципової різниці >> між
ними, що ж до естетичної оцінни, то тут,- пікреслював він,- .
<ше можна підходити з бо1,у його віршованих творів>>, ЯІ{і різнять­
ся не тільки ритмом і мовою, але й усім художнім завданням
в цілому 39 • Вихідним пуннтом дослідження, зазначав автор, по ­
винні бути художні твори російсьних прозаїків 20 - 40 -х років,
причому переважно другорядних і малооригінальних щодо стилю,
<<бо в них 1,раще виявляється загальний стиль даної літер атурної
епохи, не затемнений індивідуальними й новаторсьними стиліс­
тичними відхиламю> (стор. 38), а тю{ож нехудожня проза Шев­
чею{а--:- листи і в першу чергу <<Л{урнаш>, шшй дає 1шюч до
рознриття основних стилістичних тенденцій у повістях і вводить
у стилістичну майстерність автора.
О. Дорошневич, підводячи підсумни радянсьного шевченно­
знавства за два десятиліття, танож орієнтував дослідників на
вивчення повістей у тісному зв'язн.у з другорядними російськими
87 <<Шевченко. Річник перший>>, стор. 37-38 .
38 Думну про те, що вивчення щодеhшша ю, літературного твору по­
винно здійснюватися паралельно з дослідженням російських повістей Шев­
че~ша, вперше висловив І. Айзеншт,01, у вступній статті до видання що­
денпина (Т. Ш е в ч е н но, Дневник. Редакция; вступительная статья и
примечашш И. Я. Айзеншто1,а, . «Пролетарий>>, 1925), на що й звернув
увагу Державін.
39 Б. Д е р ж а в ін, Лірииа й гумор у Шевченковому журналі, стор. 38.
472


белетрис т ами 40-х ронів, маючи на увазі при цьому й <<характерні
російські писання Квіт1ш й Гребінкш> 40 •
Слушні в своїй основі твердження Державіна й Дорошневича
є поми:J:шо в и ми в тій частині, де заперечується метод порів няння
повістей з творами Гоголя, що його робив Навроцький і част1{ово
Багрій. Як підтверджують дослідження останнього часу 41 , такі
зіставлення необхідні для хара1{теристики жанрових особливостей
повістей і манери оповіді ІUевченна-прозаїка.
На початну 30-х років розпочалось дослідження мови повіс­
тей. Першою спробою лінгвістичного аналізу прози Шевченка бу­
ла стаття О. Патокової <<Російські повісті Шевченка>> 42 • Розгля­
нувши повісті з погляду морфології й синтансису, дослідниця при­
йшла до висновку, що на мові прозових творів поета позначились
три впливи: унраїнсьної мови, розмовної російсьн:ої і російської
поетичної мови 30-х ро1{ів ХІХ ст. Щодо наявності у повістях ве­
линої нільності українізмів, то здебільшого вони, на дум1{у Пато­
кової, мають хара~пер свідомого художнього засобу з ме тою утво­
рення місцевого колориту, а не звичайних помило~{ проти росій­
сьної літературної мови, ян це твердив Навроцький. Н есв ідомий
вплив унраїнської мови позначився головним чином на си нта~{сисі,
що наближається до жи вої розмов н ої мови.
ТаІ{ИМ чином, уже в І{інці 20-х - першій половині 30-х років
дослідження повістей Шевченка відзначалися онр емими цінними
спостереженнями й мірнуваннями. У статтях підсумовувалось
зроблене, накреслювались шляхи, яюrми повинно йти вивче ння
прозових творів Шевчею{а, робились перші спроби аналізу повіс­
тей на тлі російської літератури 30-40-х років, зосереджувалась
увага на деяних особливостях їх стилю. Проте · до всебічного ху­
до жнього аналізу прозових творів поета ніхто ще впритул не
підходив.
Поглиблений інтерес до шевченківської прози спостерігається
в другій половині 30-х років. Вивченпя повістей здійснювалося
в тому ж напрямі, що і взагалі все шевченкознавство і вся радян­
ська література - в напрямі переборення помишшвих поглядів ,
теорій, всіляних відхилень від справжньої марнси стсьно-ленін­
сь1щї методології і в першу чергу вульгарного соціологізму. До­
сліднИІ{И не обмежувались проблемами ідеологічного характеру,
а все більш е н амагались аналізувати повісті з художнього бону,
40 О. Дор о m ке вич, Сучасний стан шевченкознавства. - «Шевчеrшо.
Річник другий>>, C'l 'Op. 369-372. Стаття ввійшла танож до збірника статей :
О. Дор о ш не в и ч, Етюди з шевченкознавства, Х.- R., ДБ-У, 1930.
41 Н. Нру ті ко в а, Традиції Гоголя в повістях Шевчеюш.- <<3біршш
праць І і ІІ иаунових шевченківських конференцій>>, стор. 90 - 111; Ії ж,
Гоголь та українсьна література (30-80-х рр. ХІХ ст.), R., Держлітвидав
-України, .1957.
42 О. П ат око в а, Російсь1,і повісті Шевченка. Лінгвістичні та стилі­
стичні замітки.- <<Шевче1шо. Річник другий>>, стор. 105-131.
473


заглиблюючись у текст повістей. Так, уже Є. Кирилюк у статті
<<Шевченко-прозаїю> 43 спиняється на реальних джерелах повіс­
тей, встанов.11ює реально існуючі прототипи окремих персонажів,
виправляє за автографом помилки й перекручення в першодруку
імен поміщинів, назв їх маєт1{ів у повісті <<Музьшант>> (Кленов­
ського на Арновсь1,ого, Кленою,у на Качанівку, Д. - на Дігтярі,
С. - на Сокиринці), наголошує на типовості образу кріпосного
музю,анта Тараса й артист1ш Тарасевич, підкреслює, що творчим
методом повістей Шевченка є критичний реалізм. А виведення
в позитивному плані дрібних поміщинів і хуторян пояснює супе­
речливістю світогляду поета.
Грунтовним дослідженням повістей цих ронів була розвідка
П. Колесника «Проза Т. Г. Шевчеш,а>> 44, в яній автор розглядає
прозові твори поета з погляду їх соціальної й художньої цінності
у тісному зв'язну з російською прозою попередню,ів і сучаснинів
Шевченна. Заслуговує на увагу аналіз жанрових особливостей
повістей, мемуарного й автобіографічного елементу в них, 1нанери
оповіді й стилю; визначається місце щоденнина у прозі поета.
Слушним є мір1,ування дослідшша про позитивний ідеал, втіле­
ний автором в образах дрібних поміщи1,ів і заможних хуторян,
на підставі шюго П . Н:олесню, приходить до висновну, що <<шлях
свого політичного формування Шевченно проходив із значно
більшими суперечностями, ніж це здається на перший погляд>> 45 •
Мав рацію П. Колесник і тоді, коли, аналізуючи художні особли­
вості повістей, писав, що всі вони, через композиційну недоснона­
лість (перевантаженість описовим матеріалом), недостатню окре­
сленість характерів, брю, гострих нолізій і сюжетно уснладнених
ситуацій поступаються перед поетичними творами.
Великий потік шевченнознавчої літератури, зонрема статей
про російсьні повісті, спостерігається в ювілейний, 1939-й рін.
Вивченню прози Шевченна · сприяло поглиблення й розвитон:
те1,стологічних досліджень, яких не було за весь попередній пері­
од з часу першої публі1шції повістей, а тю,ож нау1юво-нритичне
видання творів, підготовлене співробітпю,ами Інституту літера­
тури ім. Т. Г. Шевчеш,а АН УРСР до 125-ї річниці від дня наро­
дження поета 46 • Тексти російських повістей, вивірені за автогра­
фами, вперше надруковано без виправлень і сторонніх доповнень .
До ювілею було розпочате й академ ічне видання прозової спад­
щини поета з коментарями, іншими редакціями і варіантами, тоб­
то з усім науковим апаратом.
Ювілейне видання повістей супроводжувалось вступною стат-
43 <<Літературна критика>>, 1936, No 5, стор. 96- 103.
44 <<Літературна критика», 1936, No 10, стор. 3-31.
45 П. Ко лес ник, Проза Т. Г. Шевченка, стор. 24.
46 Тар ас Шевченко, Повна збірка творів у п'яти томах, К., 1939,
т. ІІІ і IV - Пов істі. Драматичні твори.
474


тею А. Бронсьного 47 , в яній автор дав загальну оціш<у прозовим
творам, підl{реслив їх ЯІ< історино-літературне, тан і громадсьне
значення, відзначив безперечну їх художню цінність.
3 нагоди 125-річного ювілею в Інституті унраїнсьної літера­
тури ім. Т. Г. Шевчею<а Аl{адемії науR УРСР, у Ниївсьl{ому,
Одесьному, Харнівсьному університетах вийшли збірники праць,
присвячені пам'яті Шевченка. У них, зонрема, вміщені розвідки
про російсьну художню прозу поета (А. Бронсьного, С. Богаць1юї,
В. Рубана, С. Нрижанівсьного), в яних наголошувалось на соці­
альному звучанні повістей, їх революційно-демонратичному спря­
муванні, піднреслювалась глибока життєва правда, висвітлена
в повістях, типовість зображуваних явищ і подій, тобто все те,
на що мало уваги звертала прижиттвва критика й досліднюш
двадцятих років, які заперечували будь-ян:е значення Шевченкової
прози. Згадані автори висловлювали свої міркування і щодо при­
чин звернення Шевчею,а до повістевого жанру російською мо­
вою, пояснюючи це цілим номІІлексом факторів. У С. Богацьної,
наІІринлад, читаємо: <<Умови заслання з забороною ІІисати й
малювати, бажання вийти в mиро1<е ноло російсьної літератури,
подати свій голос за снривджений люд, захоплення російсьною
літературою, особливо творчістю Гоголя (листування, журнал),
проба пера і сили в новому для Шевчеш<а літературному жанрі,
навіть певна мета заробітну - ось ті причини, що спонунали
Шевченна писати повісті російською мовою під псевдонімом
:Кобзаря Дармограю> 48 • Прагненням поширити: своє революційне
слово серед усіх народів царсьної Росії пояснював звернення
Шевченна до російсьної мови В. Рубан 49 •
Разом з тим, захищаючи повісті Шевченка ·від нищівних оці­
нок попередніх критиків, автори статей впадали в протилежну
крайність. Аналізуючи повісті з погляду ідейного змісту, вони пе­
ребільшували їх соціальну загостреність, а виступаючи: проти
сприйняття ІІовістей ЯІ< творів, слабких з художнього боку, дава­
ли їм занадто висону оцінку, ставлячи їх нарівні з поетичними
творами Шевченна і творами прозаї1<ів 50-х ро1<ів. Тю< оцінював
повісті А. Бронсьний у згаданій вище статті; перебільшував ху­
дожню силу прозових творів і С. Нрижанівсьний у загалом ці1<а-
н А. Б р он сь ни й, Повісті Т. Г. Шевченка.- Повна збірка творів
у п'яти томах, К., ДЛВ, 1939, т. ІІІ, стор. VII-XL. Цю саму статтю див.
у шурп. <<Літературна нритика», 1939, No 2-3, стор. 122-140. Ті ш самі
положення про повісті викладені у статті <<Літературна спадщина Шев­
ченr,а російсьr,ою мовою>>, вміщеній у зб.: «Пам'яті Т. Г. Шевченка>>
(К., Вид-во АН УРСР, 1939, стор. 227-260).
48 С. Б о r а ц ь н а, Російсьні повісті Шевченr,а.- Наукові записни Київ­
сьrшrо університету. Збіршш філологічного факультету, No 1. Пам'яті
Т. Г. Шевчепна, К, 1939, стор. 181.
49 В. Ру б а п, До питання про лексину, фразеологію і стиль росш­
сьних повістей Шевченна («Прогуш,а с удовольствием и не без моралю>,
<<Музьшант») . - Т а м
же, стор. 359.
475


вій розвідці <<Проза Т. Г. Шевчен:ка>> 50 , в яюи він правильно від­
значав, що цінність художньої прози Шевчею{а полягає в 11
пізнавальному значенні,' автобіографічному змісті й послідовній
демократичній спрямованості. Що ж до небажання друкувати по­
вісті за життя Шевченка й після його смерті, то це мотивувалося
ви1щючно «ворожим ставленням націоналістів до творів Шевчен­
ка, написаних братньою російською мовою>> 51 , а негативний відзив
на повісті Нуліша, оцінка <<Прогушш... » Аксаrшвим, <<уперте
й довголітнє мовчання І{остомарова>> пояснювались виключно
міркуваннями політичного хараr{теру 52 • Дещо подібної думкп
дотримувалися й упорядники першого аІ{адемічного видання тво ­
рів Шевченка 53 .
Цінним у шевченкознавчих працях 30 -х років було те, що до ­
сліднини не обмежувались загальною харантеристИІ{ОЮ повістей
чи розкриттям їх сюжетів, а намагалися розглядати їх на тлі
тогочасної російсьної літератури, застерігаючи від пояснень по ­
дібності у тематиці тіль1ш впливами й запозиченнями Шевченна.
Нрім того, стали приділяти увагу частковим питанням, зонре:ма
таким харан:терним жанровим особливостям прозових творів пое­
та, ю, автобіографічний елемепт. Ці1швою з цього погляду є стат­
тя І. Айзенштона <<Автобіографізм Шевченна>> 54, в ю,ій автор дає
правильну оцінку автобіографічного елементу в повістях. Він
підІ{реслював, що на повісті слід дивитись передусім ЯІ{ на худож­
ні твори, в яких ШевченRо <<керувався тими міркуваннями, що
й у поетичній творчості, міркуваннями художньої правди і реа­
лістичності письма» (стор. 168).
1941 р. вийшла 1шижка про творчість Іlіевчею,а М. Шагінян 55 ,
01{ремий розділ шиї відведений прозі поета . Дослідниця відзначає
вели1,е пізнавальне значення повістей, завдюш фактичності
й вірогідності описаного в них, дає правильне розуміння автобіо­
графічного елемента ЯІ{ складової частини оповіді, юшй не пере­
ш1шджав розгортанню сюжету, спиняється на російській літера­
турній традиції у повістях Шевченка тощо. Але, поряд. з ціRавими
й оригінальними дум1шми дослідниці, у розділі зустрічаються де­
які суперечливі, а іноді й помиш{ові твердження. Tar,, вважаючи,
що саме література 40-х ро1,ів визначила собою російсьну прозу
Шевчею{а не тільни завдяRи читанню її й участі молодого худож­
НИІ{а в ілюструванні тодішніх видань, а й через сRладні умови
50 Див. Учені записюr Харківського університету, No 17. Труди філоло­
гічного фанультету, No 1, Х., 1939, стор . 95 - 103.
5 1 А. Б р он ський, Літературна спадщина Шевченка російською мо­
вою, стор. 229.
52Там же, стор.234,236,244.
53 Див. Т. Г. Шевченко, Повне зібрання творів в десяти томах, т. ІІІ,
Н., Вид-во АН УРСР, 1949, Вступні зауваження до приміток.
54 Див. у кн.: І. Айзеншток,' Яїї працював Шевченко, Н:., <<Рад.
письменник», 1940. Згадана стаття є окремим розділом книжки.
55 Мари ат та Шаги ня н, Шевченко, М., 1941. 1946 р. вийшло друге
видання. Н:нижка кілька разів перевидавалась.
476


життя поета - його юд1рваність на засланні від історичного про­
цесу розвитку російської літератури. Шагінян у той же час писа­
ла: <<Хотя по времени проза Шевчею,а создана позже Гоголя, но
стилистичесr<и она r,ar< бьr учит нас понимать Гоголя, подводит
І< нему, предшествует ему>> 56 . Ци:м самим авторка ставить повісті
уr,раїнського поета серед творів прозаїr,ів 20-х - початку 30-х
ро нів, дотримуючись, фантично, думки, що саме твори цих років,
а не 40-х, визначили собою російсьну прозу ІПевченка.
Справедливим є твердження Шагінян про те, що повісті Шев­
ченка не досягли <<обобщающей сильr подлинного искусства, ка-
1,им бьша его поазию> (стор. 69), в той же час вона помиляєть­
ся, поли пише, що в ·повістях немає <<и тени вьrмьrсла>>, бо Шев­
чеюю ніби відтворював у них реально існуючі події такими, яr,
вони були в житті, не додюочи нічого від себе. Не зовсім пере-
1,онливо звучить і пояснення, чому російські журнали не хотіли
друі<увати повісті за життя Шевчеш,а. Якщо замовчування пові­
стей українськими критиками траr,тується Шагінян виключно
міркуваннями крайнього націоналізму, то <<На мнение русских ре­
дакций,- пише вона,- могло повлиять одно внешнее обстоятель­
ство ... Поат писал до кра:йности своеобразньrм почерком и подчас
с фантастической орфографией, и притом не тольl{О по -руссr,и, а
иногда и по-уl{раинсюr ... На русском язьше ата своеобразная осо ­
бенность Шевчею,а переходила иногда все предельr удобочитае­
мостю> (стор. 76-77). Загалом же дослідження Пlагінян про всю
творчість Шевченка, і зонре:ма про повісті, було цінним внеском
у радянсьне шевченкознавство 40-х роr<ів і в основних своїх поло­
женнях не втратило своєї ваги й досі.
Як бачимо, розвитон радянського шевченкознавства в 30-
40-х роках, уточнення: й поглиблення його методології не могли
не позначитись на вивченні шевченківської художньої прози.
Уже за цей період було нанреслено, розроблено і частково роз­
в'язано ряд питань, пов'язаних з вивченням прозової спадщини
Шевченка ш, у загальних її тематичних напрямах, таr, і в пи­
таннях композиції, жанрових особливостей і мови повістей. :Крім
того, робилися вже перші крони у відведенні належного місця:
прозовим творам в історії російсьr<ої літератури першої половини
ХІХ ст. і в літературній спадщині Шевченка, а виданням кри­
тично перевірених за автографами тенстів повістей були закладе­
ні основи для їх всебічного вивчення.
Цей процес науr<ового студіювання художньої прози Шевчен­
па, ЯІ< і взагалі всієї творчості поета, був перерваний Великою
Вітчизняною війною. Роки війни не внесли чогось істотного у
вивчення повістей. :Крім невелиної статті М. Грудницької 57 про
56 М . Шаги н н н, Тарас Шевченко, 1946, стор. 94.
57 М. Гр у дни ц ь ка, До історії драматичної і повістевої рукописної
спадщини Т. Г. Шевченка.- Зб. «Пам'яті Т. Г. Шевченка», М., 1944,
стор. 53 - 62.
IJ.77


рукописну спадщину прозових творів поета, в 1,ритичюи літера­
турі за цей час з'явилася ннижка Д. Тамарченка 58, в якій значне
місце відведено прозовим творам поета. У праці є цін:аві спо­
стереження над проблематш,ою, художнім методом і стилем по­
вістей. Однак дею,і твердження дослідню,а вю,ликають запере­
чення, зокрема там, де він розглядає сатиричний: побутопис пові­
стей у плані політичної сатири Шевченна.
Після занінчення війни, нали робота в вау1ювих установах
нормалізувалась, співробітшши Інституту літератури завершили
анадемічне видання творів Шевченка. Першими з друку вийшли
повісті, вміщені у ІІІ і IV томах 59 .
Пожвавився й науковий інтерес до прози поета. Новим словом
у сприйнятті й осмисленні прозової спадщини Шевченка в по­
воєнний період була розвідка О. Білецького <<Русские повести
Т. Г. Шевченка» 60 . У вій автор спиняється на художній майстер­
ності Шевченка-прозаїка, відзначаючи сильні й слабні сторони
повістей з погляду 1юмпозиції й роз1,риття характерів. Аналізую­
чи прозу поета у зв'язку з російською й у1,раїнською літературою
того часу, автор заперечує вплив Гоголя па Шевчеш,а, ю, це ро­
зуміли попередні досJrідюши, знаходячи його в подібних сценах
і ситуаціях. Білець1,ий піднреслює, що наслідувачем Гоголя Шев­
ченно не став; спільне між обома письменниками полягало в тен­
денції до правдивого зображення дійсності і в стримано-сатирич­
ному описі поміщицького побуту. Відшукує дослідник у повістях
Шевченна і подібність з уr,раїнською прозою Квітки.
Спиняючись на питанні про значення художньої прози Шев ­
ченка, і передусім її ідейної проблематики для наступного роз­
витку українсьної реалістичної прози, він справедливо відзна­
чає, що вихід повістей з великим запізненням значно переш1,о­
див їх впливу на розвит01{ унраїнської прози в другій половині
ХІХ ст. Заслуговує на увагу твердження Білець1,ого про те, що
Шевчешю-прозаї1, не зраджує ідеалів Шевчею,а-поета, але в по­
вістях він, зважаючи на обставини, змушений був говорити про
ці ідеали стримано, хоч і не приховував постійної своєї мрії - ба­
чити нріпанів вільними. В гуманному почутті, ю,им перейняті
всі повісті Шевчешш, Білецьний бачив їх основне й незмінне
значення. Крім того, він відзначав неповторну художню своєрід­
ність повістей, яка полягає в захованому в них образі оповідача,
58 Д. Е. Т а м ар ч е нко, Творчість Тараса Шевченка і російсьr,а рево­
люційно-демонратична література, К., 1944.
59 Тар ас Шевче н но, Повне зібрання творів в десяти томах, т. І !І,
К., Вид- во АН УРСР, 1949.
бо Див. альм. «Советсная Украина», К., 1949, стор. 217-230. Статтн
передруновувалась у виданнях: Тарас Шевченно, Собрание сочинений в
пяти томах, т. 5, М., Гослитиздат, 1949, стор. 5-23; О. І. Б і ле ц 1, 1 , и й,
Від давнини до сучасності, т. 2, стор. 231 - 256 (з денними змінами та
доданням нового розділу про щоденнин). За останнім виданням статтю
надруновано у ин.: О лен сан др Біле ц ь ни й, Зібраннн праць у п'яти
томах, т. 2, стор. 219 - 243.
478


що є, фактично, головним героєм усіх творів, під маскою якого
легко розпізнати риси самого Шевчеюш.
Значних наслідків у вивченні повістевої спадщини Шевченка
досягло радянське шевченкознавство в 50-60-х роках ХХ ст . Нз.
цей час визначився загальний поворот до поглибленого і всебіч­
ного вивчення творчості Шевченка на основі діалектичної єдності
форми і змісту, поєднанні аналізу ідейного змісту й художньої
майстерності. Основним завданням дослідницьких праць стало
вивчення прозової творчості Шевченна в її зв'язRах із суспільно­
історичним грунтом і в її індивідуальній своєрідності. RільRість
праць про повісті і їх питома вага зростає. Інтерес дослідниRів
зосереджується наю,оло питань творчої історії повістей, їх ідео­
л огічного змісту й художньої форми, літературних зв ' язнів і міс­
ця в творчості поета, а ТЮ{ОЖ на аналізі онремих повістей і част­
І{Оnих проблем, у них порушених .
Аналіз художньої про з и посідає значне місце в загальних
працях про життя і творчість Шевчею,а - монографіях Є. Ки­
рилюRа 61 , І. Пільгуна 62 , Л. Хінкулова 63 , в науковій біографії
Шевченна 64,- а також у монографічних дослідженнях про зв'яз­
ни унраїнсьної літератури з російською - Н. Круті1ювої, Д. Ча­
лого, Ф. Прийми, :М. Бєльчююва 65 . Деякі проблеми, пов'яз а ні з
в ивченням прози Шевченна (зокрема питання народності й гума­
н ізму) , порушуються і в Rниж1шх Є. Шабліовського <<Народ і
с лово Шевченна>> та <<Гуманізм ШевченRа і інша сучасність» 66 •
1968 р. вийшов з друку ІІІ том <<Історії унраїнсь1,ої літерату­
ри у восьми томах>>, підготовлений науковцями Інституту літера­
тури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Вели1{е місце посідає в ньо­
м у розділ про життя і творчість Шевчею{а, д,е належна увага
приділена художній прозі поета, визначенню її місця в історії
р осійсьRої і українсьної літератури 67 .
Питання худ о жньої форми шевченнівсьної прози, яні знач-
61 Є. П. Кир и л ю к, Т. Г. Шевче~шо. Життя і творчість, К., Держ­
літвидав України, 1959; Друге доповнене і перероблене видання, 1964 р.
&2 І. П і ль гу :к, Т. Шевчешш - основоположник нової українсьної лі­
тератури, К., «Рад . школа>>, 1963.
63 Л. Х ин ку л о в, Тарас Шевченко . Биография, М . , Гослитиздат , 1960 .
Недоліrшм даного дослідження є те, що автор повторює помилки дослідни­
нів 3 0-х років, перебільшуючи художню довершеність і соціальне зву­
ч ання повістей.
64 Є.
Кирилюк, Є. Шабліовський, В. Шубравський,
Т. Г . Шевче~шо. Біографія.
65 Н. І{ рут ін о в а, Гоголь та українська література (30-80-і роки
ХІХ ст.), К., Держлітвидав України, 1957; Д. В. Ча ли й, Становленпн
реалізму в унраїнсьній літературі. Перша половина ХІХ ст., К., Держліт­
видав Унраїни , 1956; Ф. Я. Пр и й ма, Шевчепно и русская литература
ХІХ века. М.- Л., Изд-во АН СССР, 1961; Н. Бе ль чин о в, Прова Шев­
ченно.- У зб.: <<Тарас Шевченно», М. , Изд-во АН СССР, 1962.
66 Є. Шабліовс·ький, НародісловоШевченна, К., Вид-воАНУРСР,
1961; Є. Ша б л і о вс ь ни й, Гуманізм Шевченка і наша сучасність, Н.,
~Наукова думка>>, 1964.
67 Історія української літератури у восьми томах, т. ІІІ, стор. 112 - 254.
479


ною мірою нехтувались вульгаризаторами, з середини 50 -х ро1{ів
набувають усе більшого значення. Російські повісті Шевченка
розглядаються не тільки ЛІ{ цінне джерело для біографії поета, а
й як важливий показнип: формування нритичного реалізму авто­
ра і ян художні твори, що відобразили норінні соціальні супе­
речності феодально-нріпоLницької епохи. З'являються досліджен­
ня, в 1ших приділяється увага повістям з погляду їх стилю, спо­
собу створення образів, прийому гумору і сатири, особливостей
мови тощо. Серед цих праць слід відзначити статтю Н. :Н:руті1ювої
<<Художні особливості прози Шевченна» 68 , в якій характеризую ­
ться суб'єнтивність і ліризм повістей, способи зображення харю,­
терів і змалювання пейзажу, аналізується їх мова . Правда, стат­
тя Н. :Н:рутіІ{Ової, ЯІ{ складова частина велю{ого монографічного
дослідження <<М. В. Гоголь і у1{раїнсьна література>>, не передба­
чала глибоного і всебічного розгляду стильових особливостей про­
зи Шевченка, через те цікаві спостереження в окремих випадках
подані стисло і в зага.льних рисах. Аналіз стильових особливостей
прозових творів Шевченна зроблений і в 1шижці С. Дмуховсиюго
«П овести Т. Г. Шевчеюю <<Най:мич1,а>> и «Варпаю> 69 . Але тому,
що аналіз цей підпоряд1юnапий єдиній меті - заперечити твер­
дження дослід1лшів про фіr,тивпість дат у <<Наймичці» й <<Варна­
ну>>, він має харю,тер штучного протиставлення стилю двох пер­
ших повістей - решті. Відмінність між стильовими особливостями
(ш<а вбачається навіть там, де її нема) пояснюється виrшючно
часовою відстанню, а не бажанням поета урізноманітнити свій
винлад відповідно до сюжету твору й ідейного звучання.
Пожвавленню наунового інтересу до творчості Шевчеш<а, і
зоr,рема появі великої нільності статей з різних питань шевчеп­
rшзнаnства, спринли щорічні шевченнівсьні нонференції, що їх,
починаючи з 1952 р., проводить Інститут літератури ім. Т. Г. Шев­
ченна АН ~1 РСР. У збірнинах праць нонференцій опубліковано
чимало статей, присвячених прозовим творам поета. Значне місце
серед них посідають дослідження стильових особливостей мови
повістей, їх ленсию1 та фразеології (Є. Магури 70, Г. Іжаневич 71 ,
68 <<3бірпиr,
праць ІІІ науrювої шев,1е1шівсь1юї конференції)),
стор. 23 - 41. Ці ж самі положенпя вИІшадепі у вступній статті ( «Идейньrе
и художествепньrе особенности прозьr Т. Г. Шевченко») до виданшr:
Т. Г. Шевче п но, п..,вести, К., Дер~-нлітвидав -України, 1956,
стqр. GSЗ-695.
69 С. Дм ух о вс ки й, Повести Т. Г. Шевченко <<Наймичка» и <<Вар ­
шtю> (К вопросу о времепи паписапия повестей), Дніпропетровсьr,, 1958.
Критичпнй огляд положень <::. Дмуховського про час написанпя <<Най­
мичкю> й <<Варнака» див. у кп . : Л. Ко д а ц ь к а, Одпоймепні творн
Т. Г. Шевчепка, К., <<Наукова думка>>, 19U8, стор . 86 - 124 .
70 Е. С. Маг ура, К вопросу о лексике и фразеологии руссrшх по­
вестей Шевчепка . - <<Збірник праць IV пауrювої шевчепк івсьrюї rюнфе-
репції>>, стор. 174 - 227 .
,
•
71 Г. І ж ак е в и ч, 3начепнн Шевчещш в розвитку унраїнсьrю-росrи­
сьних мовпих зв'язків.- «Збі рпик п раць IV науrюво ї шев <rенr,івської rюн­
ферепції>>, стор. 228 - 241 .
480


П. Петрової 72 ), проблеми реаліетичного методу ( етаття Д. Чало­
го 73 ), а також чает1ивих питань (П. Фоля, <<Образи іеторичних
діячів у повіетях Шевченка>>; В. Олійню{, <<До питання про
викориетання Шевченном фольклорних матеріалів про Кармалю­
І{а» 74; П. Попов, <<До проблеми позитивного героя в повіетях
Шевченка>> 75 тощо) .
3'явилаея також велика кіль1{іеть газетних етатей про повіеті
ШевчеnІ{а до 100-річчя від дня емерті і до 150-річчя від дня на­
родження поета.
Та~шм чином, навіть із етиелого огляду доелідницьких праць
оетанніх дееятиліть про повіетеву епадщину ІІІевченка видно,
яких уепіхів досягло радянеьке шевчеюшзнаветво у вивченні ро­
еійеьної прози українеького поета.
І вее ж залишаєтьея ще багато нез'яеованого й епірного ЛІ{ у
визначенні загальних ліній формування й розвитку художньої
прози Шевченка, так і в розумінні кою{ретних проблем та в інтер­
претації ОІ{ремих творів.
Серед недостатньо розроблених проблем повіетевої епадщини
є проблема шевченківеького прозового етилю, його індивідуальних
оеобливоетей. Слід і далі працювати над розкриттям художньої
майетерноеті ШевченІ{а-прозаїна. Про індивідуальну манеру ав­
тора - тільни йому одному притаманні оеобливості художнього
розкриття образу, портретних хараІ{териетиІ{ і пейзажних зари­
еовок - у працях доелідниІ{ів доеі йшлоея побіжно й поверхово.
, Уважного й об'єктивного аналізу вимагає проблема образу авто­
ра й оповідача у повіетях Шевчею{а: чи позначилоея на компо­
зиції і стилі прозових творів поета введення обр~зу оповідача; чи
напиеані повіеті єдиним етилем і з єдиних літературно-ідеологіч­
них позицій, тобто з позицій еамого Шевченка, чи кожна з них
юююеь мірою відображає особу оповідача - веі ці питання не
знайшли ще вичерпної відповіді в І{ритичній літературі про
повіеті.
Не менш іетотною проблемою у вивченні прозових творів Шев­
ченка є проблема доелідження літературних традицій, які зна­
йшли відображення у повіетях поета - його попередrпшів і еу­
часників в українеькій, роеійеьІ{ЇЙ і західноєвропейсьній літерату­
рах. Питання це майже не досліджене, тоді ЛІ{ вивчення його
проллє додаткове евітло на розн:риття індивідуальних оеобливо­
стей прозового стилю Шевченна.
72 П. П е тр о в а, Украинизмь1 в лекси1,е русских повестей Шевчен­
ко.- <<Збірню, праць VIII наукової шевченківської конференції»,
стор. 167-187.
73 Д . Ч а л и й, Повісті Шевченка і проблема його реалістичного мето­
ду.- «Збірник праць І і II наукових шевченківських нонференцій>>,
стор. 172-187.
74 <<Збірник праць VI наунової шевченнівсьної І<онференції>>.
75 <<Збірнин праць ювілейної ХІІІ наунової шевченІ<івсьної нонфереп•
ції>>, стор. 82-93.
}8 5-39
48t


До останнього часу прозова спадщина Шевченка вивчалась ві­
дірвано від поетичних творів поета. І хоч існування цієї пробле­
ми та її закономірність давно вже визнано (загальні фрази про
це :можна зустріти в працях дореволюційних і радянських дослід­
ників), до грунтовного вивчення її ще ніхто серйозно не присту­
пав. Розвиток Шевченка- поета й Шевченка-прозаїка відбувався
ЛІ< єдиний органічний і закономірний процес. Це стосується не
тільки тематики й напряму, а й стильових систем прози і вір­
шів, що перебувають у повному співвідношенні і взаємодії. йдеть­
ся тут не про випадr<ові елементи віршових ритмів, що їх лег­
ко відшукати в повістях Шевченка, а про органічну близькість
стильових систем його поезії і прози. Так, ліричність і суб'єктив­
ність стилю повістей: є в принципі явищем спільним за природою
з такими ж особливостями поетичних творів і водночас відмінним
у формах виявлення. Віршова система виробилася в Шевченка
раніше, ніж прозова, отже, вона не могла не позначитись на ос­
танній, як і неабияку роль відіграли тут природні нахили, лірич­
ний склад душі поета. І в той же час, на відміну від поетичних
творів, повістям загалом не властивий романтичний період. Шев­
ченко-прозаїн з першого твору виступає ЯІ{ реаліст, хоча його
повісті не позбавлені романтичних елементів і в змалюванні, на­
принлад, образу варнака (<<Варнак»), і особливо там, де автор
переноситься спогадами в своє минуле. Оце співвідношення між
поетичною і прозовою системами стилю Шевченка, поетичною і
прозовою манерою оповіді залишається до цього часу ще мало ви­
вченим. А таке дослідження важливе для глибшого розуміння як
поезії, так і прози, для з'ясування подібних і відмінних особли­
востей їх стилю.
До цього '!асу немає й науrювого коментаря до прозових тво ­
рів Шевченка, а саме в них криється величезне джерело мате­
ріалу для вивчення і оточення Шевченка і його особи, його філо­
софсьrщх, суспільно-політичних і естетичних поглядів. Реальні
коментарі в останньому ювілейному виданні творів Шевченка не
вичерпують усіх тих питань, ЯІ<і постають при читанні повістей.
Розгорнений всебічний наун:овий І{оментар до художньої прози
поета на зразок 1юментаря до <<Нобзарю>, здійсненого в останні
роки, є важливим завданням шевченкознавства в найближчому
майбутньому.
Не менш важливим питанням, що стоїть перед дослідниками
повістей, є порівняння їх з прозовими творами українських
письменників - попередників і сучасників Шевченка. Таке порів­
няльне вивчення дасть ціr<авий матеріал для глибшого розкриття
індивідуальних особливостей не тільни Шевченна, а й усіх пи:.:
сьменників, Що вливалися в одне річище розвитну у1<раїнсь1<ої й
російської реалістичної прози. •


Драматургіл
За життя Шевченно не був визнаний драматургом. Його п'єси
не ставились професіональними театрами, вони навіть (за винят­
ном урию<у з трагедії «Нинита Гайдай>> 1) не були надруновані.
Та й нільнісно драматургічна спадщина Шевченна невелина. Твор­
чу увагу поета драматургія привертала протягом трьох ронів ли­
ше на початну літературної діяльності, а починаючи з 1844 р.
Шевченно перестав писати п'єси, хоча живий, діяльний інтерес
до драматургії і театру виявляв усе життя .
У дожовтневий період про драматургію Шевченна не було спе­
ціальних розвідон . Про неї йшлося побіжно в працях про твор­
чість поета та у відзивах на вистави <<Назар Стодоля» . Тільни
1911 р. В . Боцяновський написав невелину статтю <<llіевченно і
унраїнсьний театр>> 2 , але вона, ян побачимо далі, не пожвави­
ла порушену проблему .
Вперше янусь п'єсу Шевченна (очевидно, «Назара Стодолю>>)
згадано в статті фон Бон:а <<Таганрогсние антерь1 в Ростове -на -До­
ну>>, датованій <<31 мая 1843>>: <<Еще забавою здешних зрителей
.служат смешньrе пьесь1 на малоросси:йс1юм наречии соч . Котля­
ревсного, Квитни, Шевченна и кн. Шахове1юго; в зти представ­
лення они хохочут до упада, до слез, а партер с галлереей прихо­
дит в такой зптузиазм, что крину и аплодисментам их не бьшает
конца>> 3 • Мова йде про спентанлі ТаганрозьІ{ОЇ трупи Ночевсьно­
го . 3 цією трупою підтримував тісний контакт Я. Нухаренко і,
очевидно, через нього ще в руr{опису п'єса Шевченна потрапила
до рук Ночевсьного. ·
.
1862 р. П. Нуліш, публінуючи «Назара Стодолю>> в <<Основі>> 4,
подав відомост і про російсьюrй оригінал (друга дія якого вже то­
ді була втрачена) і ун:раїнсьний перенлад. ПІ1шда, що Куліш,
помилково вважаючи російсьний варіант перенладом, а не ори­
гіналом, не публіr<ував його, хай і без другої дії. П'єсу він явно
недооцінив.
Це був період, коли Нуліш не оминав щонайменшої нагоди,
аби присоромити Шевченна за <<Неуцтво>> й протиставити йому
1 <<Малю> , 1842, т. V, кн. 9, стор. 1- 11.
2 В л. Б о ц л но вс ки й, Т. Шевченко и унраинс1шй театр.- «Театр
и искусство>>, 1911, No 9, стор. 194-195.
3 <<Репертуар русского и пантеон иностраннь1х театров», 1843, т. 3,
Rи. 7, стор. 124.
4 «Основа>>, 1862, No 9, стор. 3- 39,
16*
483


свою <<Вченість». Але, як справедливо зауважив І. Франко, у тво­
рах Шевчею{а незрівнянно більше історичної правди, ніж у ці­
лих оберемках учених трактатів Куліша. До речі буде нагадати,
що П. Куліш і про <<Наталку Полтавку>> відзивався як про твір,
який <<вартості драмової не має>> (стор. 194).
Про драматургічний талант Шевченка невисОІ{ОЇ думки був
І. Франко. <<Шевченко,- зауважив він,- унюшв гострих кон­
фліктів, а коли в молодості й брався за них ( <<Гайдамакю>, <<Ка­
терина>>), то не справився з ними. Те саме можна сказати й про
драму <<Назар Стодолю> (XVII, 113). Снільки-небудь розгорнутої
характеристюш п'єси Франко не дав, але головною вадою твору
він вважав невдалу кінцівку, неприродне розв'язання конфлікту.
До уваги не взято, що в первісному варіанті п'єса мала інший фі­
нал, який логічніше випливав з характерів протидіючих сил.
Дещо ширше про <<Назара Стодолю>> сказав О. Огоновський:
<<Не один нритик міг би Тарасові заюшути, що він не придержу­
вався теоретичних правил драматургії. Та ніде й правди діти, в
сім творі нема одвітної зав'яз1,и драматичної, і з-за того інтрига
розв'язується вельми швид1ю, мов-то знечев'я. Опроче не одному
н:ритинові, мабуть, тююж се не вподобається, що автор не вводить
на сцену полковника Молочая, що прислав старостів до Кичато­
го. Одначе треба тани признати, що харантери головних дійових
осіб, Назара й Гната, начертані рукою велююго художника -
поета, та що й любовна стріча Назара з Галею в третім акті
з'являв при1,мети знаменитого таланту драматичного>> 5.
Тут уже наявна спроба ближче підійти до 1юннретних вад і .
достоїнств п'єси, до її художніх особливостей. Ян бачимо, й Ого­
новсьного не вдовольняв фінал драми, художню невправність
ЯІ{ОГО він пояснив відсутністю відповідної драматичної зав' язки.
Але Огоновсьний віддавав належне п'єсі Шевченна в майстерно­
му змалюванні харантерів головних дійових осіб.
Негативних відзивів на вистави <<Назара Стодолі>> не було.
Здебільшого вони стосувалися гри ю,торів, музини, де1,орації -
інанше нажучи, сценічного втілення п'єси. Поден:уди заходиш~
мова й про п'єсу та її автора, про міру життєвої наповненості
героїв. Поназовими щодо цього були рецензії па вистави <<Назара
Стодолі>> 1877 р. в Моснві (Малий театр) за участю російської
аr,триси Г. Федотової. <<Бенефис г-жи Федотовой, - сповіщали
<<Современнь1е известию>, - точно тан же, І{ан и г-жи Медведевой,
вновь представляет счастливое ис1,лючение. Пубшше пришлось
любоваться не изделием 1,ююго-пибудь комедийнь1х дел мастера
или подмастера, а произведениями таних вешших художни1юв,
нан Пушнин, Шевченно, Тургенев>> 6 • Мова йде про постановку
5 О. Ого но в ський, Історіл літератури руської, ч. 2, Львів, 1889,
стор. 565-566 .
6 <<Современнь1е иавестил», 1877, 1, ІІІ, (.No 58).
484


(крім <<Назара Стодолі>>) п'єеи Пуш1{іна <<Каменнь1й гоеть>> і п'єеи
Тургенєва <<Провинциалка>>.
<<Театральная газета>> 7 в кількох номерах дала розгорнуту ха­
рактериетику епектаклю. В цій характериетиці неважко вловити
й позитивну оцінку драми Шевченка. Найбільше захоплення ви­
кликала гра Федотової в ролі Галі і Нікуліної в ролі Стехи.
Виетава була повторена на ецені Малого театру того ж року
в бенефіе М. Єрмолова - батька великої роеійеької актриеи. Знач­
ною мірою уепіх цих епектаклів, звичайно, залежав од гри акторів
та режиеереького тлумачення твору Шевченна, але безеумнівним
є і те, що першооеновою уепіху кожної виетави є п'єеа.
Великим уепіхом кориетувалаеь драма Шевчею,а і на галиць­
Rій ецені, куди вона потрапила майже на двадцять років раніше,
ніж до профееіональних ехідно-українеьких театрів. У відзивах
на виетави тут також виразно проглядає виео1{а оцінка п'єеи 8 •
3 80 -х років п'єеа «Назар Стодолт> міцно ввійшла до репер­
туару українеького профееіонального театру. Поруч з <<Наталкою
Полтавкою» І. Rотляревеького вона поетійно етанилаея трупами
М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовеького, П. СаІ{еа­
ганеького не тільки на Україні, а й в Роеії, Закавказзі, Прибалти­
ці. Видатні українеькі а1{тори й режиеери евідчили, що п'єеа
Шевченка еприяла розвитІ{у і зміцненню реалізму сценічного
миетецтва, вихованню майстрів театральної культури. Відомо, що
саме у виетаві <<Назар Стодолт> вперше виявивея блиекучий та­
лант Сакеаганеь1юго. Не раз, коли заходила мова про миетецьке
зроетання аІ{торів, Кропивницький вказував на п'єсу Шевченка
як на твір, що має дуже ширОІ{ИЙ інтонаційно-чуттєвий діапазон
і тим еамим дає вдячний матеріал для виховання акторів. У лиеті
до А. Маркович від 4.VII 1880 р. він детально описав роль Галі,
яку та збиралаея виконувати 9. Своєму учневі Д. Гайдамаці, який
в еередині 90-х ронів з погордою rіроголоеив евій розрив з тра­
диціями еоціально-побутової драми, Кропивницький пиеав:
<<Вепомни только, І{акой репертуар еоздал 3аньковецкую, 3ать1р­
кевич, Сакеагане,І{ого, Манеимовича, Садовекого, Линиц1,ую, Гри,
цая, Верину, КасиненІ{а? .. <<Глитай>>, <<НаймичІ{а>>, <<Невольнию>-,
«Дони сонце зійде>>, <<Безталанна>>, «Назар Стодолю>, «Сватаннт>,
<<Наташ{а Полтавка>>, «Дай серцю волю>> ... Вот тот репертуар, из
которого вь1росли те 1юлосья на уІ{раинской ниве, ноторь1ми Ун­
раина долго будет гордитьея. Для молодьтх талантов нужна на
сцене работа мьrсли» (стор. 361).
Подібні дум1{и висловлювали й інші корифеї 10 . Природним бу­
ло еподіватиея, що І{р:итиІ{а активніше зацікавитьея п'єсою Шев-
7 «Театральнал газета>>, 1877, No 43.
8 Див. М. В. [М. В о з н л к], Перша вистава <<Назара Стодолі» в Гали­
чині .- <<Неділя», 1912, ч. 11 і 12.
9 Дпв. Марко Лу1шч Нропивнпцький.- <<Збірник статей, спогадів і ма­
теріалів>>, Н., «Мистецтво», 1955, стор. 350 - 351.
10 Див. М. Садовський, Мої театральні згадки, R., 1907, стор. 24-31,
43-44 .
485


чепка. Однак ні мистецтвознавці, ні літературознавці дожовтнево­
го періоду не виявили належної уваги до вивчення драматургіч­
ної спадщини поета, її ролі в розвитку українського театру.
Висловлені ж В. Боцлновським кілька міркувань у згаданій статті
<<Шевченко й український театр>> засв ідчили тільки поверхову
обізнаність її автора з життям унраїнської сцени. <<Прочтите <<На­
зара Стодолю>>, и вь1 убедитесь в одном, весьма интересном, фак­
те,- писав Боцлповсьний.- Вм совершенно ясно увидите, что
малорусскал драма со времен Шевченко нискольно не ушла впе­
ред... Шевченко рисует нам бмт XVII века, а Карпею<о-Карь1й
или кто-либо другой из малорусских драматургов дает картипь1
народной жизни ХІХ и даже ХХ века. А разниць1 пикю<ой... Да­
же во внешпем построепии. Пьют, пьют, танцуют, пллшут...
Я хорошо знаю репертуар унра:инской сцень1 и положительно не
могу припомнить ни одной пьесм, которая, в сущности своей, не
бьша бь1 варьлнтом, конечно, в большей или меньшей степени,
<<Назара Стодолю> н_
Коли візьмемо до уваги, що й п'єсу Шевчею<а 1,ритю< назвав
<<малоправдивою», то виходило, що вся дожовтнева у1,раїнська
драматургія не витворила нічого цінного, зовсім не вийшла за
межі примітивного побутовізму. А тим часом на сцені у1{раїн­
сь1<их театрів йшли тю{і гостро нонфлінтні, соціально значимі речі,
1ш <<Сто тисяч>>, <<Хазяїю>, <<Мартин Борулю> Карпенка-Карого,
<<Глитай, або ж Павую> Кропивницького, «Богдан Хмельницький>>
СтариЦЬІ{ОГО, <<Украдене щастю> Франка та ін. Боцяновсью1:й, за­
певняючи читача, що він добре обізнаний з репертуаром україн­
СЬІ{ИХ театрів, натегорично твердив, що з часу появи <<Назара Сто­
долі>> українсь1<а драматургія не зробила й нрОІ<у вперед. Нію<их
фактів, нію{ого аналізу п'єс на підтвердження своєї думни нритин
не наводив. 3 усього видно, що виходив він не з коннретпих да­
них, а з поширеної тоді в певних колах тенденції апріорі диви­
тися на всю унраїнську культуру нрізь етнографічну призму.
За Боцлновсь1шм, п'єса Шевченна ніюшї ролі не відіграла
в історії українсь1юго театру, а на подальшу унраїнсьІ{У драма­
тургію наклала свій негативний відбитон:. Таний погляд не був
обгрунтований. Вже й па той час, незважаючи па всю{і обмежен­
ня вистав унраїнських п'єс, <<Назар Стодолю> мав чималу сценіч­
ну історію (близьrш ста п' ятдесяти спектанлів), а Кропивницьний,
ян ми бачили вище, називав його серед творів, на яких вихова- '
лась ціла плеяда чудових унраїнських Ю{торів. Що ж до твер­
дження, нібито унраїнсьні драматурги не змогли вирватися з на­
нресленого Шевчеююм зачарованого кола побутовізму, то його
можна пояснити тільни непорозумінням. БоцяновсьІ{ИЙ не міг не
знати, що побутова драма в українській літературі бере свій поча­
ток від <<Наташш Полтавню>, а не від <<Назара Стодолі>>, яrшй,
.
11 В л. Б о ц л но вс ки й, Шевчеюю и унраинский театр.- «Театр и
искусство», 1911, No 9, стор. 195-196.
486


хоч і продовжує де в чому традиції п'єси Rотляревського, є яви­
щем іншого плану. Не зрозуміло й те, як це він, зацікавившись
українським театром, не помітив якісно нових тендепц~й його
розвитку з появою Старицького, Rропивницького, Rарпенка-Rа­
рого, Франка.
Висловив критин і одну плідну думку: <<Драму Шевченка не­
обходимо поназьтвать сквозь тонкий, хороший тюль музьшальной
оперЬІ или народной песню> 12 • Пояснював він це наявністю в п'єсі
могутнього ліричного струменю, яким так щедро наділені укра­
їнські народні пісні.
Про уривок з п'єси <<Никита Гайдай>> писав О. Пипін у статті
<<Русские сочинения Шевченка» 13 • Ідейно-художнього аналізу він
не дав, тільки в найзагальнішій формі зауважив, що <<отрьrвок
написав в том искусственном риторическом стиле, ноторь1й гос­
подствовал в романтической драме 30-х и 40-х гг.>> (стор. 256).
Одночасно Пипін твердив: <<В отдельнь1х чертах уже сказался
простой народнь1й реализм, и зпизод о красотах УкраинЬІ напоми­
нает опять песни Rобзарю> (стор. 256).
3 інших відзивів дожовтневого періоду про драматургію Шев­
ченка слід згадати спогад А. Rозач1ювського про п'єсу <<Невеста>>:
«Из написаннь1х им в то время произведений на русском язьше
я помню прекрасную повесть в стихах <<Слепаю>, написанную ки­
пучим, вдохновеннь1м стихом, и мелодраму в прозе «Невеста>>,
содержание которой отнесено к периоду гетманства ВЬІговс1юго,­
образец неподражаемого, не удавшегося Основьяненку искусства
передавать местнь1м язЬІком бЬІт У1{раинь1 с полнейшим соблюде­
нием оборотов родной речи и народного харащ·ера действующих
лиц. Оба зти произведения, как кажется, потерянЬІ... О мелодраме
<<Невеста>> автор говорил мне в Петербурге, что он представлял ее
в дирекцию императорского театра и что ее соглашались поста­
вить; но, по всей вероятности, она не дождалась от автора окон­
чательной отделни, и в 45 году у него ее уже не бьшо>> 14•
Деякий час драматургія поета лишалася поза увагою критини
і в пожовтневий період. Тут певною мірою дjяла сила інерції.
У працях театрознавця О. Rиселя <<Назар Стодолю> кваліфі1{ував­
ся як історична мелодрама, в якій особи <ше відповідають істо­
ричній дійсності • і є чисто театральні, типові ДJІЯ мелодрами по­
статі ноханця (Назар), коханки (Галя), лиходія (Хома), інтри­
гашш (Стеха) і т. ін., а вчинки їх мало умотивовано психоло­
гічно» 15 •
На початку 20-х років несподівано виникла дисн:усія навноло
авторства <<Назара Стодолі>>. 3 розгорнутою, добре мотивованою
12 «Театр и искусство>>, 1911, No 9, стор. 196.
13 А. П ь1 пи н, Русс1ше сочинения Шевченка . - «Вестник Европьr~.
1888, No З, стор. 246 - 286.
14 <<Киевский телеграф>, 1875, 26.ІІ.
15 О ле кс андр Кисіль, Український театр, К., 1968, стор. 85.
487


відповіддю тим 16 , хто висловлював сумнів, чи п'єса <<Назар Сто­
долю> належить перу Шевченка, виступив у 1921 р. В. Лазур­
ський 17 •
Того ж року з'явилася стаття П. Руліна <<Драматичні спроби
Шевченка>> 18 , в якій фактично вперше широко зайшла мова про
всі драматичні спроби поета, стисло розглянуто їх ідейно-мистець­
ні особливості у зв'язку з творчістю Шевчею{а раннього періоду
та з російсьною драматургією того часу. Слушними були його спо­
стереження, що уривон <<Нинить1 Гайдаю> надто · мало містить у
собі драматичної анції, драматичного руху, снладавться переваж­
но з ліричних партій. Це дозволяв припустити, -що маємо справу
не з уриюшм винінченого твору, а з етюдом до п'єси. Слушно по­
мітив Рулін і таку деталь: <<Не вважаючи на штучність головного
героя, образ його мав цінаві риси. :Компонуючи нриваві постаті
Гонти, Залізняна та Галайди, Шевчеюю змагається одночасно
онреслити образ нового героя, я:кий вважає, що війна - це най ­
гірший вихід з важкого стану>> (стор. 103).
Як і :К'исіль, Рулін назив11.є <<Назара Стодолю>> мелодрамою.
Мотивація та ж сама: поділ персонажів на дві певно он:реслені
групи, відсутність логічності і струю{ості в розгортанні інтриги,
недостатня психологічна характеристика героїв. -Усі персонажі
розкладаються на полички за наперед заданою схемою, а аналіз
їх внутрішнього світу відсутній; вказано, що Назар у сцені за­
ручин <<на протязі коротr{ого часу тричі й ножного разу безпід­
ставно міняє тон у розмові з Хомою>>. Відзначив І{ритин і дею{і
реалістичні штрихи у п'єсі, зокрема такі етнографічні деталі, я:к
заручини, вечорниці. На його думку, драма не вдалася, оснільн:и
Шевченно за природою свого таланту - лірин.
Пафос статті Руліна зводиться до того, що драматургічні спро­
би Шевченка були невдалими і фактично не являють нічого ці­
кавого й цінного з ідейно-мистецького боку. А. ІІІамрай мав ціл-
1ювиту рацію, ноли свою передмову до видання <<Назара Стодолі>>
1-927 р. починав з юшзіnни на явну неузгодженість між сценічною
долею п'єси й ставленням до неї 1,ритини. Це спонунало його
придивитися ближче до твору, заперечити безоглядні тлумачення
його ЯІ{ мелодрами. Генеалогію <<Назара Стодолі» Шамрай спра­
ведливо виводив передусім з української побутової драми, що бере
свій початок від <<Натал1ш Полтавкю>. Погоджуючись з тим, що
на образах Назара й Галі відбилась деяка мелодраматичність, він
твердив, що ця мелодраматичність певною мірою затушновується
етнографічною ймовірністю в поведінці й розмовах героїв.
Рулів виступив з запереченням . В рецензії на щойно згадане
видання 19 він і далі обстоював свою точну зору, запевняючи, що
16 Ученьrе записки Вьrсшей ШІЮJlЬІ г. Одессьr, 1921, стор. 66.
17 В. Л а з у р ский, Шевчеююм ли написан <<Назар Стодоля»? -
Ученьrе записки Вьrсшей школь~ г. Одессьr, т. 1, вьш. 1, 1921, стор. 58-70.
18 П. Ру л ін, Драматичні спроби Шевченка.- «Тарас Шевчешю>>. Збір ­
ник за редаrщією Є . Григоруна і П. Филиповича, К., 1921, стор. 97 -106.
19 Див. «Життя й революцію>, 1928, No 3, стор. 186-188.
488


провідним, визначальним у <<Назарі Стодолі,> в мелодраматизм, а
етнографічний елемент зовсім не послаблює, не заступає його.
Думку Шамрая, що критика явно недооцінила п'єсу Шевченка,
поділяв Б. Варнеке. <<В моїй пам'яті,- зазначив він,- живий той
успіх, я1шй вона (п'єса.- Ред.) мала ронів сорон тому в Моснві,
1юли під час великодних гастролей трупи М. П . Старицьного в
театрі Шелапутіна вона йшла з участю Боярсьної, Косиненна та
Грицая. Особливо велине враження ножного разу робив на публі­
ку, що переповнювала театр, Грицай тим глибоким почуттям, з
юшм він грав ролю Назара Стодолі. Пошаною перед генієм
Шевченка пояснити цей успіх неможливо, коли взяти на увагу
снлад тодішньої мосновсьної публіки, більшість з яної ледве чи
знала ім'я поета. Отже, причина того величезного успіху - в сце­
нічній вартості п'єси. Незмінний успіх супроводив і часті поста­
повни <<Назара Стодолі>> на Унраїні,> 20 .
Стаття Варнеке <<Композиція <<Назара Стодолі» Шевченка», ·
хоч і не торналася спеціально питання жанру, денними своїми
положеннями спростовувала заниди Руліна. Дослідник довів, що
кінцівка першої дії нічого спільного не має з мелодраматичністю,
що взагалі п'єса з точки зору побудови зроблена майстерно, вчин­
ки героїв психологічно вмотивовані. Композицію «Назара Сто­
долі>> Варнене розглянув, скориставшись методююю, застосова­
ною О. Вальцелем щодо п'єс Шекспіра.
Дещо пізніше про успіх <<Назара Стодолі>> на кону радянсьних
театрів писатимуть А. Бучма, М. Литвиненно-Вольгемут, К. Хо­
хлов, О. Борщаговсь1шй і М. Йосипенно 21 , але це вже питання
більш :мистецтвознавчого порядну, і тут ми не будемо його роз­
глядати. Зауважимо лише, що на деяних працях цих авторів по­
значилась інша нрайність, а саме - прагнення поставити п'єсу
Шевченка за ідей:но-мистецьною цінністю на один рівень з його
поетичними творами. Не можна в зв'язку з цим не сназати, що по­
декуди й тепер можна зустріти аналогічні перебільшення в оцін­
ці не лише драматургічної, але й прозової та малярської спадщи­
ни поета, що не сприяв об'єктивному висвітленню її . Певною
мірою це може навіть дезорієнтувати інонаціонального читача
в сприйнятті поезії Шевченна.
1937 р. І. Пільгун у статті <<Від <<Натални Полтавни» до <<На­
зара Стодолі>> 22 спробував коннретніше з'ясувати, що в драмі
Шевченн:а йде від зачинателя нової українсьної літератури, а що
є новаторсьним, та~шм, що спрямовува.110 українську драматургію
новими шляхами. На його думку, Шевченно йшов у річищі Котля­
ревського, ноли щедро запроваджував у твір народні звичаї, об­
ряди, усну творчість, весь, тан би мовити, побутовий ансесуар.
20 Б о р и с В ар н е ке, Композиція <<Назара Стодолі» Шевченка.­
<< Україна>,, 1929, No 10-11, стор . 54.
21 Див. їх статті в журналі <<Театр>, (К.), 1939, No 2.
22 І . П і ль гук, Від «Наталки Полтавп:ю, до «Назара Стодолі>, . - «Літе­
ратурн а критика», 1937, No 4, стор . 21-36.
489


Певним взірцем •для автора ·<<Назара Стодолі» була й сюжетна
схема <<НаталRи ПолтаВІ,И>>, делRі її народні типи .
Тут, правда, RритиR вдався до дещо прямолінійного зіtтав­
леннл любовної тріади віп - вопа
-
віп . ШевченRо писав свій
твір не заради любовного RонфліRту ще одного тринутниRа . Що ж
до творчого методу й жанрових ознаR, то ПільгуR вважає, що це
п'єси зовсім різні . <<НаталRу ПолтавRу>> він відносить в основному
до літератури сентиментального напряму, а <<Назара Стодолю>> -
до реалістичного (хоч і з елементами романтизму). За жанром
твір <<Назар Стодолю> хараRтеризуєтьсл ЛR історично-побутова
п'єса.
НільRа статей про драматургію поета з'явилося до 125-річчя
від дня його народження (1939) 23 • Всі вони більшою чи меншою
мірою позначені ювілейним тоном, містять висоRі сщінRи майстер­
ності ШевченRа-драматурга. Є в них і нові, оригінальні спосте­
реження . ЯR антор і режисер, Г . Юра порушив ці1<аве питання
про доцільність введення до <<Назара Стодолі>> <<Вечорниць»
П. НіщинсьRого . <<У <<Назарі Стодолі>>, - писав він,- не можна ви­
явити ні тіні штучності і нарочитості. В ньому все відповідає
вимогам простоти, правди, пр иродної гармонії . Варварсь1шм на­
сильством над цільною 1<омпозицію9 драми є традиційне введення
в другий аRт <<Вечорниць>> НіщинсьRого, яні послаблюють напру­
ження дії і порушують гармонію всіх частин драмю> (стор. 7).
Це питання і досі лишається спірним. Як побачимо далі, Юру під­
тримав БорщаговсьRий, але театри не відмовились в ід традиційно­
го включення <<Вечорниць>> до вистави <<Назара Стодолі>>, а нрити­
ки у відзивах на спектаклі фактично підтримують їх.
Слушні міркування про ідейно-тематичний зв'язоr, п'єс Шев ­
ченка з його поезією, про реалістичне змалювання образів Гната
:Карого, Назара Стодолі, Хоми Кичатого подав С. ШаховсьRий.
«Ниrшта Гайдай>> схараRтеризований ним ЯІ< романтична ораторія.
У принципі не виrшиRає заперечень узагальнююча думка Шахов ­
сьrюго: <<Основні риси творчості ШевченRа - його демоRратизм,
ширина соціальних інтересів, пафосність винладу - все знаходить
вияв і в драматичних творах>> 24 • Проте вона вимагає застережен­
ня, що в драматургії ці риси не вилвиJІИСЯ таними глибинними, ю,
у поезії. Помилився досліднин, твердячи, що діл <<Никить~ Гай­
даю> припадає на гетьманування ВиговсьRого (стор. 41).
Осr<ільRи Куліш, друкуючи <<Назара Стодолю>>, зауважив, що
в російському варіанті п'єса зю,інчуєгься вбивством Хоми Ки-
23 Ю. R остю R, Про драматичні твори Шевченна . - <<Театр», 1937, .No 4,
с т ор. 42-44; Г н ат Ю р а, Драматургія Шевченна.- «Театр>>, 1939, .No 2,
стор . 6-7; С. М. Шах о вс ь R и й, Шевченно-драматурr.- Учені запис1ш
Харнівсьного університету, .No 17, Харнів, 1939, стор. 35-44; R. Чу 1, о в -
сь R и й, <<Назар Стодолш>.- У 1ш.: Т . Шевченно, <<Назар Стодоля», М .- Л. ,
<<Иснусство», 1939, стор. 3-4.
.
24 С. М. Ш ах о в сь R и й, Шевченно-драматург.- Учені записни Хар­
нівсьного університету, .No 17, 1939, стор. 38.
490


чатого, а потім це місце рукою автора виправлено згідно з укра­
їнсь1шм текстом, деякі дослідники взяли під сумнів це тверджен­
ня fублікатора і висловили думку, що Куліш сам змінив кінців­
ку п'єси і приписав її Шевченкові. Юра мотивував цю думку так:
«Ліберально-поміщицькому письменникові KyJiimy більше імпо­
нував другий варіант розв'язки - не гостра сутичка представни­
ків низового нозацтва і старшини, а історично фальшивий мело­
драматичний фінаш> 25 • Те саме твердив і К. Чуновсьний 26 • Дещо
пізніше версію про належність Кулішеві примирливого фіналу
підтримав 3. Мороз 27 , не додавши фантично інших мотивів.
Відомо, що Куліш справді втручався в твори Шевченна, але
1,ожен раз у нього вистачало мужності говорити про це відверто,
а не приписувати свою правну поетові. До того ж у даному ви­
падну мова йде не про мовно -стилістичні правни, а про зміну сю- .
жетного ходу. На це Куліш навряд чи міг піти, а янби й пішов,
то десь би застеріг.
Найгрунтовнішу працю про драматургію Шевченна написав
Борщаговсьний. Спочатну її надруновано в журналі <<Театр>> 28 ,
а незабаром - у ннижці <<llіевченно і театр>> 29 . Головне, що до­
дав Борщаговсьний до відомого вже з попередніх праць, це шир­
ший і глибший аналіз <<Ниrштьr Гайдая» і <<Назара Стодолі>>. Роз­
глянуто й літературно -мистецьну атмосферу, в яній постали ці
п'єси: уривоr, <<Ниrштьr Гайдаю> в зв'язну з російсьrшю романтич­
ною шrшлою, а «Назара Стодолю» - в річищі унраїнсьної драма­
тургії першої половини ХІХ ст. Важливим було застереження,
що про романтизм Шевченна раннього періоду не можна говорити
без урахування популярності в Росії <<Розбійнинів>> Шіллера,
впливу переважаючих тоді тенденцій в розвцтну російсьrшї те­
атральної r,ультури, особливо П. Мочалова, яr,ий вражав глядачів
трагічним пафосом у винонанні шенспірівсьних образів, естетич­
них поглядів К. Брюллова тощо. Вся ця атмосфера, звичайно, по­
значилась на формуванні Шевчею,а -драматурга, зонрема на його
жанрово-стильових шунаннях. І найбільше це виявилось в урив­
ну з п'єси <<Нинита Гайдай». Але, на нашу думну, не настільни,
щоб в образі Мар'яни, сr,ажімо, бачити, яr, це уявляється Борща­
говсьному, спільні риси з Дездемоною. Готовність Мар'яни поділи­
ти з шобим війсьнове життя, її захоплення героїчними подвигами
прославлених історичних героїв навіяні не трагедією Шенспіра,
25 Г н ат Ю р а, Драматургія Шевченка. - «Театр>>, 1939, No 2, стор. 7.
~
6 Див. Т. Шевче пк о, «Назар Стодоля», М.- Л., <<Искусство», 1939,
стор. 4.
27 Див. «Унраинсrшя классичесная драматургия», т. 1, М., <<Ис1,усство»,
1951, стор. ХІХ.
28 О. Б ор ща го вс ь ки й, Шевченко-драматург, <<Театр», (К.), 1940,
No 1, стор. 17-19; No 3, стор . 3- 6.
29О.Борщаговський і М.йосипенко, Шевченноітеатр, Н:.,
<<Мистецтво», 1941. У цій книжці М. йосипенко розглянув погляди Шев•rен­
rщ на театр. Пізніше він напише спеціальну статтю «Погляди Шевченrщ
на театр>>.- <<Збірник праць І і ІІ наукових шевченківських конферен­
цій», стор. 188 - 189.
491


а історичним життям УRраїни середини XVII ст. Слід погоди­
тись з іншою думRою RритиRа: <<НеважRо побачити зв'язоR обра­
зу Мар'яни з героїчними постатями дружин і матерів народного
епосу - дум, балад, оповідей>> (стор. 66).
МалопереRонливою в аналогія між образом НіRіти, яRий щю­
дівавться мудрими, миролюбними промовами переRонати поль­
сьRого Rороля в необхідності мирно розв'язати RонфліRт, і шіл­
лерівСЬІ{ИМ образом марІ{іза Пози.
Зважаючи на те, що перед нами тілью1 уривоІ{ п'єси, а не
вся п'єса, Борщаговсь1шй висловив припущення: <<Є всі підстави
гадати, що в міру розвитІ{у дії п'єси миролюбні плани М:иІ{ИТИ
Гайдая рушились, і він прийшов до єдиного висною{у про необ­
хідність продовжувати: священну визвольну боротьбу ... Саме тому
ШевчеНІ{О заІ{інчув перший аІ{Т не словами твердої переІ{опаності
в майбутнє, в успіх задуму МиІ{ити, а тривожними запитаннями
і сумнівами останнього» (стор. 70).
3 таким припущенням вю1шо погодитись. УривоІ{, що зберігся,
являв собою третю дію. І ЯІ{ЩО навіть вона не заІ{інчена, то пер­
спентива розвит1{у дії тут не та~{а вже й далена . Це той відтино1,
твору, де 1шнфлінт іде до розв'язпи, а не нанресшоється лише. Не
зазначено в урию{у, що це перший а1,т третьої дії, а занінчується
він не стільrш сумнівами героя, скільки його переконаннями у на­
стання часу, нош~: слов'янські народи об'єднаються у братню сім'ю.
Відчутний ідейно-художній поступ Шевченка від <<Никить1
Гайдаю> до <<Назара Стодолі>> Борщаговський справедливо пояс­
шов плідним навчанням у Шеr,спіра й :Котляревського. Проте
вплив ШеІ{спіра дещо перебільшено. Торннувшись фіналу п'єси
<<Назар Стодолш>, наююло якого весь час точилися суперечки,
Борщаговсьний доречно спростував безпідставне твердження, ні­
бито другий (примирливий) варіант кінцівни написав :Куліш. Не
погодився він і з В. Галицьким, юшй намагався довести, що цей
фінал в вдалим завершенням конфлінту і цілном відповідає пере­
нонанням Шевчеш,а 30 .
Відзначивши денну rшмпозиційну невправність другого акту,
Борщаговсьний приєднався до дум1ш ІОри •про насильници.:е,
нічим не виправдане введення до п'єси <<Вечорниць>> Ніщинського.
Тим часом це питання ще й досі остаточно не розв'язане. Формаль­
но правда на боці тих, хто постає проти внлючення <<Вечорниць>>,
оскільки вони не Шевченкові. І разом з тим не можна ігнорувати
того очевидного фанту, що <<Вечорниці>> Ніщинсьного логічно про­
довжують думну, висловлену в ремарці, ЯІ{ОЮ завершується дру­
га дія.
<<Назара Стодолю>> БорщаговсьІ{ИЙ І{валіфі1,ує як історично-по­
бутову драму. В такому плані розглянуто сюжет, образи. Драма­
тургічну майстерність Шевченка критю, оцінює висоІ{о, зазна-
зо Див. В. Га лиць ки й, 3аі1ітки про <<Назара Стодолю».- <<Театр>>,
СК.), 1939, .No 5, стор. 19,
492


чаюч:и, що це засвідчує не тільни <<Назар Стодоля», а й драма­
тичний елемент у поемах.
jЦінаві міркування про драматичний елемент у творчості ПІев­
че,нна висловив І. Кочерга 31 . його увагу привернуло передусім те,
п/,о, крім <<Назара Стодолі>>, на сценах у різний час ставилось ба­
fато поетичних творів Шевченка, перероблених для сцени. Це
спонунало замислитись над драматичним елементом у поезії Шев­
ченна. Яr,що в таних творах, як <<Гайдамакю>, <<Сотник», <<Відьма>>,
цей драматичний елемент раз у раз дає себе знати у вигляді го­
тових драматичних монологів, що переривають епічну розповідь,
то в <<Єретику», <<Лілеї>>, <<Тополі>> він захований глибше. Харан­
терно при цьому те, що в більшості інсценізованих творів Шев­
ченка героями виступають скривджені дівчата. <<С кем и в какой
<шонфликт»,- запитує Кочерга, - могло вступить их бедное истер­
занное сердце, на путь І{Ю{ОЙ борьбьr могли вступить их босьrе
израненньrе ноги, исходившие в напрасньrх поисках правдьr да­
лекие дороги?>> (стор. 399).
Є й іншого роду драматичний фрагмент у поемах Шевченка.
В <<Марині>>, «Сліпій>> героїні, доведені до відчаю, вбивають своїх
ненависних кривдниr,ів і підпалюють їх маєтr,и. Тут, зауважує
Кочерга, до гнівного пафосу Шевченка долучається трагічний мо­
тив - мотив помсти. За силою, пристрастю драматичний елемент
у поемах виразніший і ісr{рометніший, ніж у власне драматичних
творах. Ночерга пояснює це тим, що Шевченкові свідомо дово­
дилося стримувати себе, маючи на увазі вимоги тодішньої теат­
ральної цензури. Почасти це, звичайно, так. Відомо, що Шевчеюю
справді розраховував на поставу своїх п'єс і не міг не рахуватися
з офіційними вимогами. Одначе слід мати на увазі й суто творчий
момент. Шевченно передусім геніальний поет, у поетичній стихії
він почував себе настільни творчо вJrадним, що навіть у його під­
цензурних поез іях гостро звучав трагізм життя скривджених.
Секрети драматургічного мистецтва Шевченкові давалися важче.
Мова йде, звичайно, не про технічний біп справи. 3 погляду
суто театрального <<Назара Стодолю>> зробле~о вправно, і Кочерга
має рацію, коли мимохідь зауважує, що ця п'єса засвідчила неаби­
які драматургічні здібності Шевченка. Такої ж думки дотримуєть­
ся і М. Шагінян 32•
Слід сr,азати, що 1<0ли до Жовтня і в перші рони після Жовт­
ня,незважаючи на велику популярність <<Назара Стодолі>> на ко­
ну театрів, його явно недооцінювала нритина, то починаючи з
другої половини 30-х ронів спостерігається інша нрайність.
У згаданих вище працях Юри, Галицького, Йосипенна, а поч:астп
31 И в. Ноче р r а, Драматический злемент в творчестве Т. Г. Шев­
ченка.---'--- Тар ас Шевченко, Собрание сочинений в пяти томах, т. 4,
М., Гослитиздат, 1949, стор. 397-404.
32 Див. Мари ат та Ша r ин ян, Тарас Шевченко, изд. 4, М ., <<Худо­
жественная литература>>, 1964, стор. 30,
493


й Борщаговського, про <<Назара Стодолю>> йшлося переважно в
захоплюючих тонах. Не уник певного перебільшення в оцінці
<<Назара Стодолі>> і 3. Мороз у статті <<Реалізм українсь1<ої до­
жовтневої 1шасичної драматургії>> 33 . .
Мороз писав: <<Всіма своїми формами <<Назар Стодолю> є зраз­
ком п'єси з драматичним дійством вищого ступеня, твором, в яко­
му здійснений основний принцип реалізму - єдності форми і зміс­
ту, довершеної типізації, коли, як говорить Бєлінсь1шй, <<Всі час­
тини художнього твору виражають загальну ідею>> (стор. 17).
1957 р . з'явилося спеціальне дослідження В. Шубравського
<<Драматургія Т. Г . Шевченка>> 34, яке в доповненому й виправле­
ному вигляді вдруге видане до століття від дня смерті поета 35 •
В попередніх працях не зустрічаємо відомостей про постави
<<Назара Стодолі>> в 40 -х ранах. Борш;аговський беззастережно
твердив: <<Як відомо, ні в 1843, ні в наступні роки за життя поета
<<Назар Стодоля» не був поставлений» 36 . Розшукані матеріали да ­
ли можливість авторові книж1<и прийти до протилежного виснов­
ку . Виявилося, насамперед, що відбулася постава <<Назара Сто­
долі>> в Медико-хірургічній юшдемії. Про підготою,у до неї Шев­
ченко повідомля.в Я. Кухарею<а в листопаді 1844 р., але про її
здійснення нічого не писав. Тим часом в «Истории императорс1<0й
военно-медицинсной (бьшmей меди1<0-хирургичесной) академии
за сто лет>>, написаній, ш, зазначено в передмові, на основі
архівних матеріалів, мова йде про аматорсьютй театр, на кону
я.ного протягом 1844- 1845 рр. виставлено ряд п'єс, серед яшrх
зустрічаємо <<Наталку Полтавну>> Котляревсь1юго, <<Сватання на
Гончарівці>> і <<Шельменко - волостной писарь>> Г. Квітни-Основ'я­
ненка і <<Назара Стодолю>> Шевченна 37 •
В цьому зв'язну висловлено здогад 38, що саме під враженням
вели1<ої нільності вистав у1<раїнсьних п'єс Шевченно писав десь
на початну 1845 р. Кухареннові: <<Отамане, ш,би ти знав, що тут
роби ться. Тут робиться тане , що цур йому і І<азать. Козацтво
ожило>> (VI , 35). Лист цей повністю не зберігся, можливо, в ньо­
му далі називалися п'єси, поставлені в анадемії. Найімовірніше,
цього листа написано десь у перші місяці 1845 р., бо вистави по­
чалися на різдвяні свята 1844 р., тобто в кінці грудня, і в цьому
, році вже просто неможливо було здійснити постави зазначених
українських п'єс.
33 Українська класична п'єса, т. 1, К., <<Мистецтво», 1952, стор. 15.
34 В. Є. Шуб р а II ський, Драматургія Шевченка, І{., Державне вид-во
образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1957.
35 В. Є. Ш у бр а в ський, Драматургія Т. Г. Шевче,ша (видання друге,
доповнене й виправлене), К., Держлітвидав, 1961.
36 О. Борщаrовський і М. йосипенко, Шевченко і театр,
стор. 62 .
37 <<История Императорской военно-медицинской (бьшшей медюю - хи­
рургической) академпи за 100 лет>>, СПб., 1898, стор. 478.
38 В. Є. Ш у бр авс ь ки й, Драматургія Т. Г, Шевченка (видання
друге, доповнене й виправлене), стор , 109.
494


Обгрунтовано також думку, що <<Назара Стодолю>> виставляла
група :Кочевського 1843 р. в Ростові -па -Дону (стор. 106-107).
Докладно розглянута історія створення <<НикитьІ Гайдаю> і
<<Назара Стодолі>>. Хоч п'єса <<Невеста>> постала в ході роботи над
трагедією <<Никита Гайдай>>, вона, па думку автора, в оста­
точному варіанті мало чим нагадувала <<Ниниту Гайдая». Те, що
писав :Козачковський, якому доводилось читати <<Невесту>> в руко­
пису, дає підстави говорити про новий твір. Дія його припадає не
на епоху Богдана Хмельницького, як у п'єсі <<Никита Гайдай>>, а
на період гетьманства Виговського. Тоді ю, <<Ни:кита Гайдай>> на­
писаний переважно віршами, в героїка-патетичному стилі, <<Не­
веста>> - мелодрама в прозі. В листі до :Квітr-ш- Основ'янеш,а
8 грудня 1841 року Шевченно, треба гадати, недарма наголошу­
вав, що тр а ге дію <<Нишrта Гайдай>> перемайстрував у др а­
му <<Невеста>> .
Згадана в листі поета до :Кухаренка від 30 вересня 1842 р.
п'єса <<Данило Рева>> розглядається як перший варіант <<Назара
Стодолі>> 39 • :Коли, отже, не рахувати різних задумів і варіантів,
то Шевченко, слід гадати, написав такі драматичні твори:
«Невеста», <<Назар Стодолю> і уривоr, <<Никитьr Гайдаю>.
За тематиr,ою, мотивами й стильовими озню,ами драматургія
Шевченна пов'язана переважно з раннім періодом його творчості.
В зв'язку з цим аналізові уривна <<Никитьr Гайдаю> передув стис­
лий огляд творів історичного змісту в російсьній і українській лі­
тературах, хараитеристин:а історичних поглядів раннього Шевчен­
на. йдеться і про революційно-романтичний пафос драматургії
поета.
Детальніше за інших розглянуто в п' всі <<Никита Гайдай>> дві
проблеми - проблему патріотизму й проблему слов'янсьrюго єд­
нання.
Але головна увага автора зосереджена, природно, на драмі
<<Назар Стодолю>. Тут йдеться про історичне тло п'єси, її компо­
зицію, сюжет, образи, зв'язон: з народною творчістю. За жанро­
вими ознаками <<Назар Стодолю> кваліфін:ується ян: історично-по­
бутова драма. В ун:раїнсьній драматургії це було нове явище .
Ше вчепно ніби прагнув поєднати традиційний побутовий ноп­
флікт з героїною минулого, розвинути й поглибити, з одного боку,
традиції Котляревського, з другого - починання М . :Костомарова
в жанрі історичної драматургії .
Побіжно т оркнувея автор і · мови драми <<Назар Стодолю> .
Грунтовніше це питання висвітлено в статті П. Тимошенка <<До
питання про авторство перекладу п'єси Шевченка <<Назар Стодо­
лю> на унраїнсьн:у мову>> 40 •
39 В. €. Шуб р а в ський, Драматургія Т. Г. Шевченна, стор. 67 - 68.
40 П. Д. Ти мо ше н н о, До питання про авторство нерекладу п ' єси
Шевченна <<Назар Стодолю> на унраїнсьну мову.- <<3бірнин праць
XIV наукової шевченнівсьної нонференції>>, К., <<Наунова думна», 1966 ,
стор. 92 - 105.
495


Тут докладно розглядається питання про переклад п'єси. Відо­
мо, що <<Назара Стодолю>> Шевченко спочатку написав російською
мовою, сподіваючись, очевидно, на постановку в театрах Петербур­
га. Та наприкінці 1844 р. п'єсу поставив аматорський гурток Ме­
дико-хірургічної академії, для якого й було перекладено її україн­
сь~юю мовою . Куліш, публікуючи український переклад, подав про
нього неповні й почасти суперечливі відомості: не назвав автора
перекладу, хоч відомо (також із слів Куліша), що в перекладі
брав участь і сам Шевченко. Зіставивши сторінки, написані рукою
Шевченка, з сторінками, написаними, невідомою особою, П. Ти­
мошенко приходить до висновку, що більшу половину · п'єси пе­
реклав хтось із учнів Медико -хірургічної академії, походженням
із Слобожанщини (його мова багато в чому нагадує мову Квітки­
Основ'яненка). Дослідник слушно зауважує, що при публікації
п'єси <<кулішівкою>> <<знівельовано принаймні окремі фонетичні й
морфологічні особливості мови обох частин п'єси, і таким чином,
мова обох частин якоюсь мірою зблизиласю> 41 • Знаходить він і
суто кулішівсь1{е написання окремих слів (міні, дзида, трейтє),
проте цілком справедливо відкидає думку про кардинальну правку
Кулішем тексту п'єси.
Має рацію П. Тимошенко й тоді, коли не приєднується до при­
пущення Куліша, що перша частина українського рукопису могла
бути переписана якоюсь особою з іншого Шевченкового оригі­
налу або написана цією особою під диктовку поета. Аргумент ви­
совується переконливий: <<Абсолютно неймовірно, щоб людина,
пишучи зі слів поета (або, тим більше, переписуючи написане
ним), могла зробити такі значні і при тому досить системні зміни,
і не лише в фонетиці, де це ще ЯІ{ОСЬ можна виправдати, а й у мор­
фології та в лексиці. Тим більше не можна цього сказати про лю­
дину, яка шанувала Шевченка, а такою, безперечно, вона мала
бути, інакше навряд чи вона могла б узяти на себе тану роботу>> 42.
І все-таки мова п'єси <<Назар Стодолю> залишається недостат­
ньо вивченою. Навіть коли припустити, що Шевченко не зовсім
був задоволений перекладом, зробленим кимсь із учнів Медико­
хірургічної академії, і, отже, не можна вважати той теІ{СТ цілком
шевченківським, то й у такому випадку нема підстав зовсім ігно­
рувати його як мову Шевченка. Так чи інакше, рукопис твору поет
сам читав, дописував, і разючі відмінності від оригіналу він би
помітив і виправив.
Мало досліджені текстологічні питання цього твору, але розв'я­
зання їх можливі тільки при наявності автографів, яких досі не
пощастило розшукати. Глибшого вивчення потребує історія ство­
рення п'єси, їх жанрова специфіка, вплив на драматургію другої
половини ХІХ ст.
41 Збірник праць XIV наукової шевчею,івсь1,ої конференції, стор. 95.
42 Там ;ке, стор. 102.


ТЕКСТОЛОГІЯ.


Текстологія
1
Шевченно зазнав долі багатьох прогресивних діячів літерату­
ри, жорстоrш переслідуваних царським самодержавством. Та,
може, саме на долі творів Шевченка самодержавно-поліцейський
гніт лишив особливо тяжr{ИЙ слід. Поет зміг опублікува ти за жит ­
тя тільки невелику частину своїх творів. 3 понад 240 написаних
ним поезій, б:=шад та поем до останнього прижиттєвого виданнл
<<Кобзарю> (СПб., 1860), повнішого за два попередні (1840, 1844),
увійшло тільки сімнадцять, і це було майже все з того, що поет
устиг надрукувати до арешту 1847 р. (не вrшючено лише <<На
вічну пам'ять Котляревському>>, <<Н. Маркевичу>>, російську поему
<<Тризна>> та уривок із драми <<Нин:ита Гайдай>>). За винятком
поеми «Наймичrш>> та <<Псалмів Давидових>>, твори, вміщені в
<<Кобзарі>> 1860 р., належали до ранньої поезії Шевченка і не
могли дати повного уявлення про його літературну діяльність.
В останній рік заслання Шевченка деян:і його твори видруRу­
вано анонімно: вірш <<Пустка>> ( <<Заворожи мені, волхве>>) в га­
зеті <<Руссrшй инвалид>> 1, вибірку із <<Псалмів Давидових>> (псал­
ми 12, 53, 132) в <<Граматці>> П. Куліша 2 та поему «НаймичRа>>
в альманасі того ж Куліша <<Записки о ІОжной Руси» 3 (псалми і
«Наймичну>> передруr{Овано згодом у <<Кобзарі>> 1860 р.). Після
повернення з заслання Шевченно, не зазначаючи свого прізвища
або підписуючись лише ініціалами, вміщував онр емі ліричні пое­
зії в журналах <<Русская беседа>> ( <<Садок вишневий І{оло хати»,
<<Сою>) та <<Народное чтение>> ( <<Чи то на те божа волю>, <<Якби
мені черевиюп>, <<Один у другого питаєм», <<Г широную долину>>,
«Не вернувся із походу», <<І бага т а ю>, <<Полюбилася ю>, <<Ой одна
я, одна>>) 4 •
Дев'ять Шевченкових
<<Княжна >> надруковано
віршів та уривон (заспів)
під спільною реданторсьною
з поеми
назвою
1 <<Русский инвалид», 1857, 17 марта, No 61; Див . П. М. П о п о в,
Ще одна прижиттєва публікація твору Т. Шевченка.- <<Жовтень>>, 1957,
No 8, стор. 112 - 114.
2 Граматка, СПб., [ В типографии П. А. Кулиша], 1857, стор. 8-10,
41-43.
3 <<Записки о Южной Русю>, т. 2, СПб., 1857, стор. 143-168.
4 <<Русская беседа», 1859, No 3, стор. 4- 5; <<Народное чтение>>, 1859, No 1,
стор . 144-145; .No 5, стор. 168; .No 6, стор. 133; 1860, .No 1, стор. 143, 145-147;
.No 3, стор. 151. Див. Ю. О. І в ак ін, Із спостережень над публікаціями
творів Шевчеrша в 1856-1859 рр.-:- <<Радянське . літературознавство», 1959,
.No 1, стор. 111-116.
499


<<:Кобзарський гостинець>> в альманасі П. :Куліша <<Хата>> 5. -Ця пу­
блікація поповнила друковані прижиттєві тенсти кількома лірич­
ними творами поета пізнішого часу, переважно 1847 -1850 рр.
( «Чого ти ходиш на могилу>>, <<Рано вранці новобранці>>, <<Чи то
на те божа волю>, <<Не додому вночі йдучю>, «Немає гірше, ян: в
неволі>>, <<Не молилася за мене»), одним віршем 1858 р. (<<Долю>)
і одним - 1859 р. ( <<Ой по горі ромен цвіте>>).
Значна частина творів Шевченка поширювалася в численних
рукописних списках. Окремі з них потра,пляли й через 1юрдон на
Західну Україну. Тільки в списках могли діставати.ся до читача
революційні твори поета . Шість із них ( <<Нав-каз>>, <<Холодний яр>>,
<<Як умру, то поховайте>>, <<Розрита могила>>, <<3а думою дума ро­
вм вилітав>>, <<l мертвим, і живим ... >>) опубліковано (в підстави
гадати, з ініціативи та за списнами П. :Куліша) у видаюи
1859 р. в Лейппігу збірці <<Новь1е стихотворения Пушюша и Шав­
чею{ю> 6 (збірка становила VIII том ІШИЖІ{ової серії лейпцігсько­
го видавця В. Гергарда «Русшая бибJrиотена>>). Заборонена цар­
ською цензурою до ввозу в Росію, книж1-щ потраплюrа всередину
країни лише нелегальним шляхом, але набула поширення в Га­
личині. Не відомо, чи була вона в Шевченка. В кожному разі в
складеному одразу ж по смерті поета опису його бібліоте1,и лейп ­
цігсь1,а збірка не значиться.
Незважаючи на значні вади тексту (спотворення, численпі
друиарські помилки), зумовлені тим, що инижка друнувалася за
кордоном, вона відіграла помітну роль в ознайомленні з револю­
ційною поезією Шевченка західноукраїнського читача (і не тіль­
ки його). Вона відІ{рила собою досить довгий ряд закордонних
видань творів Шевченка, що тягнеться аж до жовтня 1917 р., в
яRих тільки й могли друнуватися твори поета, заборонені в цар ­
сь1,ій Росії.
До самої смерті Шевченна переважна більшість його творів
тю, і не побачила друку й лишилась у руRописах (частина з юшх
з часом загубилася або не знайдена) . Цією обставиною зумовлене
особливо важливе значення у вивченні ШевченІ{а ру1,оп исної
спадщини поета. АвторсьRі руRописи дають основний теRст біль ­
шої частини творів поета. Для поезії 1843 - 1845 рр. це руRопис­
на збірна <<Три літа>> (винятни - поема <<Наймична>> й <<Псалми
Давидові>>, дру1,овані в <<Кобзарі>> 1860 р., та друга редющія пое­
ми <<Невольнию>, призначена також до <<Кобзарю> 1860 р., але не
вміщена в ньому), для переважної більшості творів 1846 - 1850 і
і 1857-1860 рр.- так звані <<Більша>> й <<Мала книжr{а>>, і тільки
для порівняно небагатьох віршів та поем ( <<Н. Маркевичу>>, <<Ві­
тер з гаєм розмовляє», <<Мар'яна-черницю>, <<Слепаю>, <<Кума моя
і ю>, <<Чи не по1,инуть нам, небого>> та ін.) - окремі їх автографи.
5 «Хата», Видав П. А. l{уліш, Петербург, 1860, стор. 71 - 90 .
6 Новь1е стихотворения Пуmкина и Шевченка, Лейпциг, Вольфганг
Гергард, 1859.
500


Те ж саме маємо і щодо рос~иських повістей Шевченка: не­
друковані за його життя, вони дійшли до нас в автографах та
авторизованих писарських копіях, які й є джерелом їхнього те1,­
сту, єдиним і для видавців, і для дослідників.
Але й щодо творів, друкованих за життя поета, рукописи не
втрачають свого значення. Шевченко друкувався в умовах тяжко­
го цензурного гніту. Вже перша його збірка, <<:Кобзар>> 1840 ро1,у,
зазнала в цензурі значних втрат тексту. 3 цензурними кушо­
рами побачили світ <<Гайдамюш>> (1841), <<Тризна>> (1844),
<< Чигиринський :Кобзар>> ( 1844), <<:Кобзар>> 1860 р. Іншого роду
дефекти тексту в прижиттєвих публікаціях пов'язані з тим, що
Шевченко рідко коли наглядав за дру1,ом своїх творів. Здебіль­
шого це робили за нього друзі або знайомі, що нерідко припуска­
лися помилок, пропусків, випадкових спотворень, а часом і довіль­
но втручалися в авторський текст. Усунення цензурних та інших
спотворень можливе лише за допомогою автографів або автори­
тетних прижиттєвих спис1,ів, що донесли до нас автентичний
тенет Шевченка. Велику цінність становлять, зонрема, автографи
з тепер дуже неповної рунописної збірни <<Поезія Т. Шевч енка.
Том первий», виготуваної поетом після заслання, в процесі підго­
товки нового видання творів. Автографам дорівнюють власноручні
Шевченкові виправлення та відновлення те1,сту в дешшх дру1,о­
ваних примірниках його книжок: <<Гайдамю,И>> (1841) 7, <<Чиги­
ринський :Кобзар і Гайдамакю> (1844) 8, <<:Кобзар>> 1860 р. 9
2
Перші посмертні публікації творів Шевченка з'явилися в жур­
налі <,Основа>> 10 , причому значну частину їх здійснено за руко­
писами, одержаними безпосередньо від поета. Вміщуючи некролог
Шевченка, редакція <<Основи» зазначала: << В наших ру1,ах тепер
находится драгоценное собрание неизданнь1х его стихотворений,
лично нам переданнь1х позтом при первой вести об осуществле­
нии южнорусского вестника, и подлинньrй дневник Шевченка, с
1857 по 1858 г., сообщеннь1й нам блиюшм его другом>> 11 •
Останні слова наведених ряднів (про <<близьного друга>> пое­
та) виразно вказують на М. Лазаревського. Саме М. Лазарев­
ському в день його іменин 12 липня 1858 р. подарував Ше вченко
7 Інститут літератури ім . Т. Г. Шевченка АН УРСР, Відділ ру к описів,
ф.1,.No6.
8Там же,No76.
9Там же,.No70.
10 Оглпд посмертних видань і публікацій творів Шевченка див.:
И. А й 3 е н шт о к, Судьба литературного наследства Т. Г . Шевченко.­
<сЛитературное наследство», т. 19 - 21, 1935, стор. 419 - 484; Є . П . Н: и -
р и люк, Питання шевченківської те1,стології.- <<Збірник праць ІХ науко­
вої шевченківської конференції», стор. 26-64; Є. П. Н: и ри люк, Н:нига
мільйонів. ( До історії видання «Rобааря» Шевченка).- «Радянське літера­
туроа1~авство>>, 1962, .No 2, стор . 83 - 94.
11 <<Основа>>, 1861, .No 4, юшевний аркуш 3 некрологом Шевченка .
501


свій щоденник. :Крім щоденника в розпорядження <<Основи» ді­
сталися «Більша>> та <<Мала книжка>> автографів, що зберігалися
в того ж таки М. Лазаревського - душоприказника померлого
поета.
За свідченням Г. Вашкевича, одного з редакторів першого по­
смертного <<:Кобзарю>, виданого 1867 р. у Петербурзі, <<значитель­
ная часть стихотворений, содержащихся в зтих книжках (тобто
в <<Більшій>> та <<Малій 1шижці>>. - Ред.), бьша напечатана в изда ­
вавшемся в 1861-62 году малороссийском журнале <<Осно­
ва>> ... » 12 • Аналіз текстів Шевченка, подан'их <<Осново~р>>, підтвер­
джує це свідчення.
Серед творів двох перших книжок <<Основю> бачимо, зокрема,
й послання Шафарикові - текст, що його ІІІевченко, повернув­
шись із заслання й готуючи нове видання творів, юшючав до ру­
кописної збірки <<Поезія Т. Шевченна. Том первий>>. Доля остан­
ньої, яR відомо, с1шалася нещасливо: Головне управління цен ­
зури рукопис відхилило, обмежившись дозволом лише на нове
видання вже друRованих творів поета. Позбавлений змоги юшю ­
чити послання та інші недруновані твори (нрім <<Псалмів Дави ­
дових>>) до <<:Кобзарю> 1860 р., Шевченко передав їх незабаром
до «Основю>. :Крім послання до ШафариRа, з рукопису <<Поезія
Т. Шевченка. Том первий» в <<Основі>> опубліRовано другу ре­
дющію поеми <<Сліпий>> ( <<Невольнию>) - у четвертій ннижці та
початок поеми <<Єретию> - у восьмій 1шижці за 1861 р. Мабуть,
за автографом з рукопису <<Поезія Т. Шевчеш{а. Том первий>> по ­
дано в <<Основі>> (1861, No 1'1-12) три уривки з послання «І мерт ­
вим, і живим ... >>, а може, й ще ЯІ{ісь, на жаль, не з'ясовані твори.
Не обмежившись творами, одержаними від самого Шевченка
і прагнучи здійснити якомога ширшу публікацію його спадщини,
редакція <<Основи» роздобула згодом і інші рукописи, що нале­
жали друзям і знайомим поета або перейшли до них на збережен­
ня після його смерті. <<Основа>> дру1{увала їх в перемішку з тими,
ЯІ{і встиг передати ще сам поет, не роблячи між ними яноїсь різ­
ниці. Не зважала вона й на хронологію творів, публі1{уючи спад­
щину поета ян єдине ціле, без урахування часу створення тієї чи
іншої поезії. І пізніше хронологія творів Шевченка ще дуже дов­
го лишалася одним з найменш з'ясованих питань.
Під спільним заголовком «:Кобзар>> вірші й поеми Шевченна
друкувалися в ножній книжці <<Основи». Всього тут опубліновано
70 творів поета (окремі з них - не повністю) .
Приступаючи до публікації недрунованої спадщини Шевченна,
редакція <<Основю> виявляла прагнення подати те1{сти поета в
цілновитій відповідності з його рунописами, часом аж до збере­
ження правопису, відмінного від орфографічного режиму (<<Кулі- ·
ші1ши>>), прийнятого в самій <<Основі>>. Зо1{рема, друнуючи поему
«Невольнию>, редющія зазначала в примітці: <<Правописьмо, од-
12 Г. В а шк е ви q, Из воспоминаний о Н1шолае Ивановиче Косто­
марове.- «Киевсr,ан старина», 1895, No 4, стор. 45,
502


мінне, в деяких словах, од нашого звичайного, взято із саморуч­
ного письма Т. Г. Шевченка>> 13 •
Незважаючи на цю заяву, мова поеми все ж зазнала деякого
виправлення, проте істотних відступів від автографа не при­
пущено.
:Коли не брати до уваги редакторського доповнення до назви,
без відхилень від тексту автографа подано послання <<Шафарюш­
ві>> (під заголовком <<Посланів славному П. І. Шафарикові>>) .
В уривку з <<Єретика>> редакція <<Основю> змогла заповнити ку­
пюру (безперечно, автоцензурного характеру), позначену в авто­
графі півтора рядками крапок:
Небесний царю! ...... .
На місці крапок редактор <<Основю> В. Білозерський вписав
дальший Шевченків текст:
Суд твій всує
І всує царствіє твоє!
і так це місце й надруковано в журналі.
Менші, ніж в автографі, купюри мав в <<Основі>> й поема <<Не­
вольнию>.
Опублікований у журналі текст поезій <<Ой одна я, одна>>,
«Мов за подушне оступилю>, -<<І небо не вмите, і заспані хмарю>,
<<За сонцем хмароньна пливе>>, <<Якби мені черевиню>, <<По улиці
вітер вів>>, <<За:кувала зозулень:ка>>, <<Ой сяду я під хатою», <<Ой
чого ти почорніло», <<Туман, туман долиною>>, <<І широ:кую доли­
ну», <<Навгороді :коло броду», <<Не вернувся із походу>>, <<На ве­
ликдень, на соломі>>, <<Сестрі>>, <<Н. Я. Ма:карову>>, <<Поставлю хату
і кімнату>>, <<Титарівна Немирівна>>, <<Не нарікаю я на бога>>, <<Зі­
йшлись, побрались, поєднались>> та інших з усією очевидністю
веде безпосередньо до <<Більшої rшижrш>>. Нема сумніву, що за
<<Більшою книжкою>> їх в <<Основі>> й подано. Зіставляючи жур­
нальні першодруrш цих творів з те:кстом <<Більшої ннижкю> , так
само не виявляємо суттєвих розбіжностей . Відміни незначні і не
виходять за межі досить обережного виправлення правопису, зу­
мовленого необхідністю узгодити його з прийнятою в <<Основі>>
<шулішівкою», хоч треба сказати, що деякі виправлення, здавало­
ся б, суто орфографічного порядну, призвели до частrшвої ніве­
ляца фонетичних і навіть морфологічних особливостей мови
Шевченка .
Водночас ряд творів поета, серед них і ті, журнальні першо­
друни яних ведуть так само до тенсту <<Більшої книжюп> ( <<Зга­
дайте, братія мою>, <<А. О. :Козачновсьному>>, <<Не додому вночі
йдучю>, <<Неофіти», <<:Колись дурною головою», <<Ликері>> та ін.),
зазнав у <<Основі й реданторського втручання, іноді досить знач­
ного. Воно виявилося насамперед у пристосуванні частини творів
13 <<Основа>> , 1861, No 4, стор. 1.
б03


до цензурних умов, свідченням чого в пороблені в пих вимушені
купюри та кон'єктури. Редакції доводилося весь час зважати па
цензуру. Вибір творів Шевченка для публікації дале1{0 не завжди
залежав від її власної волі. В підцензурному виданні, яким була
<<Основа>>, революційні твори Шевченка, добре відомі редакції
журналу й не раз читані па парадах <<оспов'яю>, друкуватися,
звичайно, не могли. Лише деякі з пих могли бути вміщені при
умові попереднього вилучення найвразливіших з цензурного по­
гляду місць. Переважна більшість опублікованих <<Основою>> тво ­
рів поета - це ліричні поезії або вірші й поеми побутqвого змісту,
в яких соціально -політичні мотиви не б'ють в око надто різко,
і в цьому вина не стільки самої <<Основю>, скільки тих тяжких
цензурних умов, які змушували її відбирати твори Шевченка для
публі1шції з величезною обережністю. Лише невеличкі фрагменти
подано в <<Основі>> з послання <<l мертвим, і живим ... >>, з купю ­
рами цензурного порядку надруновано поеми «Невольнию> та
<<Неофіти,> і цілу низн:у менших творів.
Друнуючи, напрюшад, поему «Неофіти>>, <<Основа>> не подала
і, цілном зрозуміло, не могла подати сарнастичних рядків про
<<сивого верхотворця» - бога та його <<Кастратів німих>>
-
святих:
Не говорить
Ні сам сивий верхотворець,
Ні його святії -
Помощники, поборники,
Кастрати німиє!
В іншому місці, після ряднів:
Перед Нероном,
Перед Юпітером новим,
Молились вчора сенатори
І всі патриції, і вчора
Лилася боша благодать,-
вилучено такий дальший ТеІ{СТ, побудований на суцільюи анало­
гії із звичаями сучасних поетові російських царів:
Кому чи чином чи грошима,
Кому [в] аренду Палестину,
Байстрятам дещо. А кому
Самі благоволили дать
Свою підложницю в супруги,
Хоча й підтоптану. Нічого,
Аби 3-під кесаря. А в кого
Сестру благоволили взять
У свій гарем. І се нічого:
Натевінбог,амипідбога
·себе повинні підкладать,
Не тільки сестер.
Подати до цензури тані рядни було неможливо. Вимушений
харю<тер обох нушор очевидний. Вилучено з поеми й чимало ін­
ших рядків ( <<По всій невольничій землі», <<Раби незрячії>>, епітет
<шедачий>>, що стосувався Адама, в рядку <<Праотче ледачий>>
та ін.).
504


Одначе й тенет, завбачливо звільнений від найвразливіших з
цензурного погляду місць, лишав читачеві можливість відчути
революційну спрямованість твору. Розуміючи це, редакція «Осно­
вю>, друкуючи <<Неофітю>, вирішила вмістити 1<оротку передмову,
яка б якоюсь мірою убезпечувала її від цілком можливих репре ­
сій:. Передмову написав П. Куліш, але вона не задовольнила ре­
дакцію і не була вміщена в <<Основі>>. Куліш схара1<теризував
<<Неофітю> як твір виключно історичний, позбавлений будь-якого
зв'язку з тогочасною російською дійсністю. <<Ее содержание,- пи ­
сав він, - о тносится н временам первьrх мучеников за веру в жи­
вую истину, 1<оторая воссияла среди язьrчества, погруженного в
низкие ма т ериальньrе ст расти ... >>; <<Интерес зтой позмьr - обще­
человечес1<иЙ>> 14.
Відверненню від журналу загро:ш переслідування така перед ­
мова могла прислужитися лише ціною свідомого викривлення
змісту поеми , ціною дезорієнтації читача, на що редакція <<Осно ­
вю> не пішла. Відхиливши Кулішеву передмову, вона обмежилася
стислою примітr<ою до поеми, в якій послалася на те, ніби твір
не завершений автором (хоч справді <<Неофітю> друкувалися за
чистовим автографом <<Більшої книжкю>) . <<У листі до М. М. Ла ­
заревського от 21 января 1858 р. ( <<Основа>>, ІІІ книлша 1862 р.,
лист ХІІ), - зазначалося в примітці,- Т. Гр. Шевченко писав, що
<<Неофіти>> не викопчені. Після того він не приймався за їх, тю<
вони так і зостались не викопченими,> 15 •
Приклад з <<Неофітамю> пон.азує, яким складним завданням
була для <<Основи» публікація: творів Шевчепкя..
Кон'єктурне пом'яr<шення, ВИІШИІ<ане умовами підцензурного
дру1<у, помічаємо і в поезії <<Не завидуй багатому>>, надрукованій,
є підстави гадати, за рукописом, переданим до <<Основю> самим
Шевченком. Два останні рядrш поезії надруковано в журналі таrс
Нема раю на всім світі, хіба що на небі.
В автографі ж збірюиТри літа>> теr<ст гостріший:
Нема раю на вс і й aeJtлi,
Та neJta й на небі.
(!, 258)
Ясна річ , рядки, що заперечували існування <<раю>> і на землі,
й на небі, підривали віру в бога, в підцензурному виданні з'яви­
тися не могли. Вимушений характер надрукованої в <<Основі>>
1<он'єr{тури не підлягає сумніву. Нема підстав категорично тверди ­
ти, що кон'єктура належить редакції <<Основю>. Виправлення ав­
тоцензурног() характеру цілком міг зробити й сам Шевченко.
14 <<Наше минуле>>, 1919, No 1-2, стор. 23 - 24 .
15 «Основа>>, 1862, No 4, стор. 1. Примітна підписана словом 11Ред.1>,
ва лним нривтьсл, слід гадати, В. Білозерський.
505


Без заключних рядків опубліковано в <<Основі>> поезію <<І тут,
і всюди - скрізь погано>>:
І вже тії хребетносилі,
Уже ворушаться царі ...
І буде правда на землі.
Іншу поезію, навпаки, подано без перших чотирьох ряДІ{ів:
О люди! люди небораки!,
Нащо вдалися вам царі?
Нащо вдалися вам псарі?
Ви ж таки люди, не собаки!
3 дальшого тексту вилучено ще два ряд1ш:
Женуть (последний долг отдать),
Женуть до матері байстрят,
а наступні рядки:
Дівчаточок, лк ту отару.
Чи буде суд? Чи буде кара
Царя.1,~, царятам на вем_лі?
перероблено так:
Дівчаточок, лк ту отару,
Жепуть ... Чи буде суд і кара
У сім пеправда.1,~ на вемлі.
Вимушений харю{тер і цих купюр та редю{торської кон'єктури
не підлягає сумніву.
Не могла лишитись без змін дошкульна згадка про Миколу І
в поезії <<А. О. Козач1ювському>>:
А малась волл, малась сила,
Та силу позички вносили.
А БОЛЛ в ГОСТЛХ упилась
Та до Миколи ваблудила.
Останній рядок в <<Основі>> перероблено _ тан:: <<В степу небога
заблудила>>.
Мабуть, як прихований натяк на Мююлу І сприйняла редак­
ція й рядок поезії <<Згадайте, братія мою>: <<1 його забудьте, дру­
гю>. В <<Основі>> його надруковано так само з І{он'є1{турою, взятою
в дужки: <<(Ворогів) забудьте, другю>.
Рядки поезії <<Зацвіла в долині>>:
Якого ж ми раю
У бога благаєм?
подано з такою редакторською кон'єктурою (в дужнах):
506
Яног;о ж ми раю
(На світі) благаєм?


З кон'єктурою надруковано рядок <<На обікраfJеній землі» пое­
зії <<Колись дурною головою>>: <<На ( обезславленій) землі>>.
Подібні ж купюри та кон'єктури зроблено в поезіях <<Гоголю>>
( <<За думою дума роєм вилітає»), «Ликері>> та ін.
Але поряд з переробкою окремих рядків, з огляду на цензуру,
<<Основа>> вдавалася й до кон'єктур, не викликаних ні цензурними,
ні іншими зовнішніми обставинами. В них виявилося прагнення
редакції підправляти й <<Поліпшувати>> тексти Шевченка з мірку­
вань суто СМаІ{ОВИХ.
Зокрема, в <<Подражанії 11 псалму>> рядок <<Малих отих рабов
німих>> одержав у <<Основі>> інший епітет: <<Малих отих рабов по­
хилих>>. Кільна рядків виправлено в поезії <<Чи ми ще зійдемося
знову>>. Зокрема, рядок <<В степи і дебрі рознесли» виправлено
<<В степи- вертепи рознесли:>>, а «Любіть її (Україну.- Ред.) ...Во
время люте>> - на <<Любіть її, бо время люте». Остання з цих ко­
н єктур, можна гадати, зумовлена прагненням редакції посилити
проекцію ряд1<а на тогочасну добу.
Довільно виправлено рядки поезії <<А. О. Козачковському>>:
Ще прийде ніч в смердючу хату,
Ще прийдуть думи.
В <<Основі>> їх подано так:
Приходить ніч в смердючу хату,
Осядуть думи.
Рядок <<Коли я вирвусь з ції пустині?>> змінено на <<Чи я то
вирвусь з ції пустині?>>, а в зюшючних ряднах твору:
І благав би л о смерті...
Та" ти і °У1'райпа,
І Дніпро 1'рутоберегий,
І naдi.r,,, брате,
Не даєте мені бога
О смерті благати
зроблено тані реда:кторсь1<і нон'єнтури (нічим не застережені):
<<Тан тая У:крайна>>, <<І ти друже- брате>>.
Кілька нон'єктур бачимо в поезії <<Косар>> ( <<Понад полем
іде>>). Рядок <<Не благай й не просю> виправлено на <<Не кричи
й не проси:>>; <<Чи то пригород, чи город>> - на «Чи то город, чи
то поле>>, <<Не мина й царю> - на <<Не миІ-lе й царю>. В поезії <<Чи
не по:кинуть нам, небого>> зроблено перестановну слів у рядку
<<Молодую, безвічнюю>> (надруновано: <<Безвічнюю, молодую>>).
Деяні виправлення припущено в поезіях <<Янби з :ким сісти, хліба
з'їсти», <<Тече вода з -під явора>>, <<Ой умер старий бать:ко», <<Над
Дніпровою сагою>>, «І досі сниться: під горою>>, <<Не додому вночі
йдучи>>, <<Породила мене мати>>, <<Подражаніє Едуарду Сові>>,
<<В неволі в самоті немає>>, <<Коло гаю в чистім полі>> та ін.
В уривну з поеми «Єретию>, поданому за автографом з руно~
пису <<Поезія Т. Шевченна. Том первий>>, виправлено рядок << Чи
507


розло;,1шмо :короню>. Ру:кою В. Білозерсь:кого його змінено в авто­
графі та:к:
Чи poaлoлtUJt три корони
На гордій тіарі?
Виправлення вюишло до дру:кованого те1{сту <<Основю>. Воно
близь:ке, до речі, до автографічного те:ксту ряд:ка в альбомі <<Три
літа>>: <<Розпадуться три короии>> 16 і, можливо, має з ним якийсь
опосередкований зв' язок.
Не подала <<Основа>> необробленого тексту, накиданого поетом
в автографі <<Єретика>> олівцем. Пропуск (між 115 і 116 рядками
поеми) позначено рядком рисок, який не слід сприймати як втру­
чання цензури.
Припустилася помилки <<Основа>> в публікації поеми <<Неволь­
нию>. Як зазначалося, в І{вітневій книжці журналу 1861 р. поему
надру1{овано за автографом з ру:кописної збірки ( <<Поезія Т. Шев­
ченка. Том первий», тобто - в пізнішій редакції, в якій кінець
твору зазнав переробки. Одержавши ж незабаром (очевидно, від
Л. їКемчужнин:ова) інший текст поеми - список з першої її ре­
дющії, видавці <<Основю> окремо подали за ним епілог твору, роз­
глядаючи нову публікацію як завершення друкування «Неволь­
ника».
Нова публікація мала таку назву й примітку: << (Пропуще­
ний Т. Г. Шовчеюшм) . Епілог до <<Невольнина>> (Напечатаного в
ІV-й книжці Основи 1861 рону) » 17 • Таким чином, до цілком за­
вершеної пізнішої редакції поеми видавці «Основю>, не розду­
муючи, механічно додали закінчення ранішої редакції, і так, з
цим штучно створеним подвійним закінченням, поема передруко­
вувалась аж до 1925 р.
Мало дбала <<Основа>> про збереження авторської конфігурації
тенсту, часом змінювала назви творів. Зонрема, поезію «У нашім
раї на землі>> надруковано під назвою «Мати -покритна>>; <<Подра­
жаніє 11 псалму» та «Ісаія. Глава 35» - відповідно під sаголов­
:ками <<Прочитавши 11 псалом>> та <<Прочитавши главу 35-у Ісаії>>.
Виправлено sаголовон <<Подражанія Едуарду Сові>>. Його доповне­
но й уточнено так: <<Подражаніє польсьному поетові Антонію
Сові».
За чорновим автографом, роsшунаним П. Кулішем, і в його ж
редакції опубліковано в <<Основі>> поему <<Мар'яна -черницю>. Ре­
дантура полягала в переробці в кількох місцях поеми вірша ори­
гіналу. Характерні для вірша <<Мар'яни-черниці>> зміни ритму бу-
16 Т. Шевченко, Три літа. Автографи поезій 1843 - 1845 років, R.,
<<Нау1,ова думка>>, 1966, арк. 111 звор.
17 <<Основа>>, 1862, No 6, стор. 1. Докладніше див.: Л. Ф. R од а ц ь к а,
Текстологічний аналіз поеми Т. Г Шевченка · <<Сліпий>>.- <<Радянське літе­
ратурознавства>>, 1957, No 2, стор. 70 - 71; В. С. Б ор од ін, Дві редакції
поеми Шевченка «Сліпий» ( <<Невольuик») . - «Р ад я нс ьк е
літературознавст­
во», 1961, No 2, стор. 102 - 112 .
508


ли для :Куліша доказом необробленості, невикінченості тексту,
і він послідовно переробив вірш Шевченка за схемою чотирнадця­
тискладника. Шевченків же текст перероблених рядків :Куліш
навів у підрядкових примітках, звідки вони й бралися згодом для .
передруків поеми.
:Кулішеві належить ТаІ{ОЖ публікація в <<Основі>> драми <<Назар
Стодолю>. Публі1штор мав у своєму розпорядженні два тексти
драми, одержані, очевидно, через Л. Жемчужникова від А. Лизо ­
губа: первісний російський оригінал, ва той час уже неповний
(загубилася друга дія), та український переклад, зроблений між
18 жовтня й 9 листопада 1844 р., частково - самим поетом, а
більшою мірою - невідомою особою 18 . Подавши в <<Основі» укра ­
їнський текст твору, який він помилково прийщrв за первісний
оригінал драми, П. Куліш зазначив у примітці, що зробив деякі
виправлення в ремарках російською мовою, писаних не руною
Шевченка.
<<Основі>> належить перша спроба публікації щоденника та
листів Шевченка. Цензурні умови не давали змоги подати повний
тенет щоденнюш і змушували пропуснати політично гострі місця.
Були переш1шди й іншого, етичного порядну. Писаний у 1857 -
1858 рр., щоденник був надто свіжим донументом, щоб його мож­
на було друкувати повністю одразу ж по смерті поета. Згадувані
в ньому особи були ще живі й, природно, могли б обуритися пуб ­
лінацією дею{их місць щоденнина. Одержавши щоденню{ від
М. Лазаревсьного, реданція <<Осноnю> поділила його тенет на чо­
тирнадцять частин і під назвою <<Дневник Т. Г. Шевченка>> пода­
вала їх, як і поезії, в 1шжній ннижці журналу, почавши з п'ятої
за 1861 р. Видрукувані в <<Основі>> уривки обіймали майже весь
тенет щоденню{а, але містили численні І{упюри, іноді досить ве­
лиr,і (не вміщено, наприклад, запис від 21 червня 1857 р.), в оr{­
ремих випаднах - частнові переробни тексту. Частина прізвищ
була зашифрована.
Проте й тю,а с1,орочена публінація, з нушорами цензурного та
етичного порядку, винлю,ала нарінання на адресу журналу. 3а­
нінчуючи у восьмій 1шижці 1862 р. друкування щоденнина, ре­
дющія зазначала у примітці: <<Нас упрекали, зачем мьr печатали
весь Д1-1,ев1-1,ик сподряд, не исключая многих мелочей - и не зани­
мательнь1х, и в то же время слишком обнажающих темньrе сто­
ронь1 домашней жизни поата. По мнению атих строгих судей,
об_раз поата должен оставаться светль1м и величавь1м, кан его про­
изведения: следовательно, вьrбрать лучшие страницьr из Дневни­
на, а не помещать тюше подробности, которьrе прочесть бьшо бь1
неприятно самому Шевченку>> 19 •
18 Див. П. Д. Ти мо шен ко, До питання про авторство перенладу
п'єси Шевченка <<Назар Стодолю> на українсьну мову.- <<Збірник праць
XIV науrювої •шевченr,івської конференції>>, стор. 92-105.
19 <<Основа>>, 1862, No 8, стор. 19.
509


Не прийнявши цих нарікань, редакція <<Основю> так виклала
свою точку зору на щоденник поета: <<Мьr ру:ководились иною
мьrслью; мьr, напротив, жалеем, что принужденьr бьши вьшустить
некоторьrе места, где рез:ко вь1с:казьшаются и его негодования, и
ненависть, и желчнь1е приговорь1, и насмешка; мь1 уверень1, что
поат не упре1шул бь1 нас за ато. Шевчешщ при жизни открьшал
толь1<0 свои задушевнь1е думь1 и самьrе нежнь1е проявлення свое­
го сердца; но никогда не старался с:крьrть и тем более за:краши­
вать те пятна, которьrе наложила на негq многопечальная и мно­
готрудная жизнь, продержавшая его, от кольrбели .до могильr,
в черном теле . Он никогда не подь1мался на ходули, никогда не
разьrгрьшал роли; будучи без малейших усилий истинно возвьr­
шен, неподражаемо вели:к в своих поатичес:ких созданиях (из :ко­
торь1х многие еще не напечатаньr) , -
он никогда в жизни не вьr­
сился во весь свой рост, становясь рядом рука об руку с людь­
ми обьшновеннь1ми, рядовьrми. [...] Пускай в напечатанном нами
Дневнике увидят Шевченка всего, каков он бьш; пускай из него
поймут, что наше пристрастие не то, которое боится правдь~ для
своих любимцев . Тому, кто имел полное право отнестись І{ своей
Музе - к своему главному призванию
-
с словами:
Ми не лунавили s тобою,
Ми -просто йшли: у нас нема
Зерна неправди sa собою -
тому не страшна правда>> 20 •
Ці рядки - свідчення того, що редаrщія <<Основю> виробила
правильний погляд на значення щоденника і підійшла до публі­
кації з розумінням справи 21 .
Публікацію епістолярної спадщини Шевченка <<Основа>> поча­
ла листами поета до Я. Кухаренка та М. Щепкіна, поданими в
жовтневій книжці 1861 р. Вміщуючи їх, редакція закликала всіх,
хто мав листи поета, «пойти вслід за Я. Г. Кухаренком
і М. С. Щепкіним; бо листи Шевченка тепер вже сталися влас­
ністю всеї рідної землі - всеї Слов'янщини>> 22 • Заклю< не ли­
шився без відгуку. Протягом січня - липня 1862 р. <<Основа>> . по­
дала листи Шевченка до С. Гулака-Артемовського, А. Козачков­
ського, П. Куліша, М. Лазаревського, А. Маркевича, О. Плещеєва,
3. Сераковського, Г. Тарновського, М. Чалого, В. Шевченка
-
ра­
зом 66 листів. 3 газети «Московские ведомостю> ( 1862, .No 45,
28 лютого) передруковано два листи до М. Осипова (від 22 1<віт­
ня 1856 р. та від 23 грудня 1857 р.).
Як і щоденник, листи поета опубліковано з цензурними :купю­
рами (до Я. Кухаренка, Г. Тарновського, М. Щепкіна, В. Шев­
ченка), окремими реда~щійними кон'єктурами, пропус~шми (в лис-
20 <<Основа>>, 1862, No 8, стор. 19-20.
21 Див. вступну статтю І. Я. Айsеншгона в нн.: Т. Шевче н Rо, Днев­
НІШ, [Х.], изд-во «Пролетарий», 1925, стор. VIII.
22 «Основа>>, 1861 , No 10, стор. 3.
мо


ri до А. Маркевича від 22 квітня 1857 р. не подано, наприклад,
postscriptum), подекуди - з неправильним прочитанням тексту, в
одному випадку - з неточним зазначенням дати (в листі до
Я. Rухаренна від 5 червня 1857 р . ).
-
І все ж значення публікації <<Основою>> чималої частини епі­
столярної спадщини Шевченка, першого починання в цій справі,
дуже велю{е й принципово важливе. Друнуючи листи поета, <<Ос­
нова>> виявила розуміння їхньої винятнової цінності ян одного з
кращих джерел для ознайомлення з біографією поета, його осо­
бистими, творчими та громадсьними взаєминами і - ширше
-
як
надзвичайно важливих історико -культурних документів доби. Зна­
чення зробленого <<Основою>> тим вище , що наступні епізодичні
публікації листів Шевченка з'являються лише в 1875 та 1877 ро­
нах, у журналах <<Руссная старина>> та <<Правда», і ще пізніше,
на сторіннах <<Киевсной стариньr>> (1882-1907), вони стають по­
рівняно систематичними . Протягом тривалого часу листи, опублі­
ковані <<Основою>>, становили основну частину епістолярних дже­
рел вивчення Шевченка.
Не опублінувала <<Основа>> жодної з російсьних повістей Шев­
ченна, хоч реданція, без сумніву, знала про їхнє існування. По­
вісті зберігалися тоді в М. Лазаревського, шевченківськими мате­
ріалами яного <<Основа>> користувалася особливо широно. Два
уривни з повісті <<Rнягиню> були наведені в статті О . Лазарев­
ського <<Материальr для биографии Т. Гр. ІПевченна>>, вміщеній у
березневій ннижці <<Основю> 1862 р. Rерівнини журналу, очевид­
но, поділяли думну, не раз висловлювану в петербурзьному осе­
редну діячів унраїнсьної нультури (М. Лазаревсьним та ін.), про
те, що публіrшція повістей, творів значно нижчого художнього
рівня, ніж геніальні поезії Шевченка, може пошкодити літератур­
ній репутації поета. Ян н-е наївно й грубо звучить для нас тане
побоювання, треба все ж визнати, що історично, в ноннретних
умовах початну 60-х років ХІХ ст . , коли опубліковані були пере­
важно лише ранні твори, а більша і при цьому ідейно найцінні­
ша частина поетичної спадщини Шевченна лишалася невідомою
читачам, воно не було позбавлено_ певних підстав . Значення- по­
вістей, їх дуже важливе ідейно-художнє місце в _ творчості
Шевченна були усвідомлені багато пізніше, ноли спадщина поета
була -опублінована й досліджена в усій її повноті та жанровому
багатстві.
Видання << Основю> припинилося на жовтневій 1шижці 1862 р .
Реданція не встигла винористати всього зібраного нею запасу тво­
рів Шевч'енна, насамперед поетичних. Не видрунуваною лишила­
ся, яапринлад, цілном відповідна умовам підцензурного друну
поезія <<Хустина» ( <<У неділю не гуляла>>) , надіслана до <<Основю>
в червні 1862 р. П. Житецьrшм 23 • Не опублінованою лишилася
-
23 Див. Т. Г. Шевченко в · епістолярії Відділу рукописів [Центральної
наукової бібліотеки АН -УРС.І;'], стор. 3~ -
40.
51і


значна частина творів, що могли витримати цензурний контроль,
із основного джерела, яким користувався журнал,- <<Більшої>> та
«Малої книжкю>. Вони з'явилися друком лише в <<Кобзарі >>
1867 р. Але й те, що зробила <<Основа>>, становить цілий етап в
історії публікації шевченківського те1~сту.
3
Безпосереднім продовженням публікації спадщини Шевченка,
розпочатої <<Основою>>, був <<Кобзар», виданий 1867 • р. в Петер­
бурзі 24.
Історія цього видання така. Незабаром після смерті Шевченка
ініціативу видати його твори виявив родич поета і довірена особа
його спадкоємців В. Шевченко. Підготовку збірки він запропону­
вав П. Кулішеві; коли ж той відмовився, за видання погодився
взятися, хоч і вагаючись, М. Чалий 25 • Книжка мала видаватися в
Києві, але зазнала значних втрат у цензурі, що змусило В. Шев­
ченка відкласти видання . «... Цензура ощипала так, что из поззии
вь1шли шарадьr>> 26 ,- п иса в в і н 26 березня 1865 р. до М. Лазарев­
ського. В іншому листі до того ж адресата, від 25 квітня 1865 р.,
В. Шевченко сповіщав: <<В Киеве настаивают издавать так, кан:
пропустила цензура, не прибегая к цензорам других городов [...] .
Но я принял систему вь1жидательную и полагаю, что в самом де ­
ле лучше подождать немного ... >> 27 •
Тим часом М. Лазаревський знайшов іншого видавця й редак­
тора - М. Костомарова 28 . Видання перенеслося до Петербурга.
І{омерційний його бік незабаром перебрав на себе книгар і вида­
вець Д ; Кожанчиков 29 , а як коректора й помічника для роботи
над текстами Костомаров залучив Г. Вашневича 30 . <<Навесні
р. 1866, з самого початку березіля, вертаючись з-за кордону,-
24 Кобзарь Тараса Шевчеюш. (Типом четвертим). Коштом Д . Е. Кожан ­
чикова, СПб., 1867.
25 Див. лист М. Лазаревського до П. Куліша від 20 лютого 1866 р . ­
Т. Г. Шевченко в епістолярії Відділу рукописів [Центральної наукової
бібліотеки АН УРСР], стор. 44; лист М. Лазаревського до П. Куліша від
9 січня 1863 р.- Там же, стор. 40- 41.
26 Цит. за публікацією в ст.: Л. Ф. Код а ц ь ка, До історії видання
<<Кобзарю> 1867 р.- <<Радянське літературознавство», 1961, No 2, стор. 115.
21 Там же, стор. 116.
28 Див. Н. Ш [у гур о в], Сведения по вопросу о месте погребения
Т. Г. Шевченка и о первом посмертном издании его сочинений.·- <<Киев­
ская старина», 1899, No 2, стор. 177.
29 Див. там же, стор. 176- 184; Л. Ф. Код а ц ь ка, До історії ви­
дання <<Кобзарю> 1867 р.-- <<Радянське літературознавство», 1961, J\'o 2,
стор. 112-119.
зо Див. Г. В а m ке вич, Из воспоминаний о Николае Ивановиче Ко­
стомарове.- <<Киевская старина>>, 1895, No 4, стор. 34 - 62; лист Д. Кожан­
чикова до М. Лазаревського від 12 березня 1867 р.- Інститут літератури
ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, Відділ рукописів, ф. 1, No 299, арк. 3; лист
Д. Кожанчикова до М. Лазаревського від 3 березня 1865 р.- <<Радянське
літературознавство>>, 1961, No 2, стор. 117-118.
512


згадував згодом О. І{онисьтшй,- я бачився в Петербурзі з Косто­
маровим, він в розмові хвалився, що всі українські твори Шев­
чею{а передано йому задля улаштування нового видання <<Коб­
заря», але роботу вибору кобзарських творів взяв на себе
Вашкевич» 31 .
Основними джерелами, за якими підготовано <<Кобзар>> 1867 р.,
були прижиттєві видання й публі1{аці ї , частково тексти, подані
«Основою>>, рунописні списки творів періоду <<Трьох літ>> і, на­
решті, «Мала>> й <<Більша книжка>>, надані в розпорядження ре­
ДаІ{торів М. Лазаревським. Отже, Костомаров та Ваш1{евич мали
більшість потрібних матеріалів, а щодо творів 1847-1861 рр.,
практично і все необхідне, щоб підготувати майже повне видання
літературної спадщини Шевченка. Проте, змушені пристосовува­
тися до цензурна-політичних умов часу, вони змогли ви1{ористати
рукописи поета далеко не повністю. У передмові Ностомаров за­
значав: << ... Друкується тепер усе, що можно було знайти і надру­
І{увати; а що тепер не перейшло через редакцію до друку, мусить
зоставатись до іншого часу>> 32 .
«Кобзtр>> 1867 р.- єдине в дореволюційній Росії видання
Шевченна, здійснене без попередньої цензури. Його . редю{тори
Костомаров та Вашневич самі визначали ступінь цензурності тво­
рів поета. Предметом розгляду Петербурзьт,ого цензурного номі­
тету та Головного управління цензури <<Нобзар» став уже після
видру1,ування, перед випуском у світ 33 . Боючись за долю всієї
1шижни, видавець І{ожанчинов узяв на себе зобов'язання, що сам
вилучить сумні вні місця і, як з'ясувалося згодом, вилучив їх
більше, ніж вимагала цензура. Духовна цензура н е дозволила
вмістити «Псалми Давидові», і їх тю,ож довелося вилучити з уже
надрукованої 1шижки 34 •
У передмові до «Нобзарю> Ностомаров шrсав: << .. .Нам, шаную­
qи Тарасове ім'я і пам'ять, хотілось, щоб кожна йота з його пи­
сання, наскільки було можно, стала відомою без жодної одміни;
бо хто ж одважиться Шевченка одміняти?» 35 . Прот е досягти цієї
мети реданторам першого посмертного <<Нобзаря» виявилося ще
не під силу.
з 1 «ЗНТШ>>, 1897, No 3, стор. 7.
32 Нобзарь Тараса Шевченка. (Типом четвертим). Коштом Д. Е. Rо­
жанчикова , Саннтпетербург, 1867, стор. V.
33 Див. В л. Д ан ил ов, К цензурной истории сочинений Т. Г. Шев­
ченка.- <<Начала», 1922, No 2, стор. 250-252; Г. В л ади м и р сни й, н:онт­
роль над поsтом . (Шевченно и цензура).- <<Литературньrй Донбасе», 1935,
No 8-9, стор. 118-120; И. А й з е н шт о н, Судьба литературного наследства .
Т . Г. Шевченко.- «Литературное наследство», т. 19'--21, 1935, стор . 438.
34 Див. Центральний дер,навний історичний: архів СРСР, ф . 807, оп. 2,
No 1462, арк. 4; No 1451, арк. 33; Г.. ВладимирGький, Т. Г. Шевченко
в духовній цензурі.- <<Літературний журнаш>, 1938, No 12, стор. 100-
102 .
35 І{ о бзарь Тараса Шевченна. (Типом четвертим). Коштом Д. Е. Ко­
жанчю{ова , СПб . , 1867, стор. V.
1⁄4 17 5-39
513


Твори, опубліковані самим поетом, Костомаров і Вашкевич по­
дали за «Кобзарем>> 1860 р. і в тому ж, в основному, порядку,
тобто вони керувалися тут принципом відтворення тексту остан­
нього прижиттєвого видання. Вилучені в «Кобзарі» 1860 р. цен­
зурою уривки поезії <<Думи мої, думи мої>> та вступ до поеми
«Гайдамакю> редактори відновили за попередніми прижиттєвими
виданнями - <<Кобзар_еМ>> 1840 р . та <<Чигиринським Кобзарем і
Гайдамянамю>.
Подаючи ранні твори поета за <<Кобзарем>> 1860 р., Костомаров
і Вашкевич усунули подекуди окремі друкарські помилки, що
свідчить про елементи критики тексту в їхній редан:торській пра­
ці. Але більшість друкарських помилок, припущених у <<Кобзарі»
1860 р . (в <<Катерині>>, «Тарасовій ночі>>, <<Утопленій>>, <<Гамалії>>
та ін. творах), лишилася не поміченою і була механічно перене­
сена до <<Кобзарю> 1867 р. Треба, одначе, сказати, що в Костома­
рова та Вашкевича й не було змоги здійснити послідовну І{ритику
тексту обраного ними джерела . Матеріалів з історії «Кобзаря»
1860 р . , ЗОІ{рема складального рукопису, вони не мали. І пізніше
протягом майже цілого століття складальні аркуші «Кобзаря»
1860 р. лишалися не відомими видавцям та редакторам Шев­
ченка, за винятком редакторів празького видання «Кобзаря»
( 1876), ЯІ{і скористалися ними невдало .
Відступом від визначеного ними ж самими принципу відтnо­
рення тексту останнього прижиттєвого видання було те, що ряд
творів поета Костомаров і Вашкевич подали з посвятами, яних
у «Кобзарі>> 1860 р. не було. Редактори запозичили їх з першодру­
ків у <<Кобзарі» 1840 р.
Серед цієї ж групи творів умістили Костомаров та Вашкевич
дві поезії, яних не було в <<Кобзарі>> 1860 · р.: <<На вічну пам ' ять
Котляревському>> (за єдиною прижиттєвою публі1,ацією в альма­
насі «Ластівка») та <<Н. Маркевичу» (за публікацією в альманасі
<<Молодиш>). При цьому вони не помітили, що в <<Ластівці>> вірш
«На вічну пам'ять Котляревському>> надруковано з грубою помил­
кою: його текст не відокремлено від тенсту іншого раннього Шев­
чеш{ового твору - <<Тече вода в синє море» і , таким чином, •два
різні твори виявилися опублікованими як один. Хоч у <<Кобзарі»
1860 р. вірш <<Тече вода в синє море>> містився як окремий, само­
стійний твір (серед поезій, об'єднаних спільним жанровим визна­
ченням : <<Думка>>), Костомаров та Вашкевич, механічно повторив­
ши суто випадкову помилку <<Ластівкю>, підверстали його до пое­
зії <<На вічну пам'ять Котляревському>> й подали , таким чином,
як закінчення останньої. Це одна з найгрубіших помилок на весь
<<Кобзар>> 1867 р.
Твори, опубліковані <<Основою», Костомаров і Вашкевич досить
послідовно подали за журнальними першодруками, зберігши в ба­
гатьох із них редакторські купюри та кон'ю{тури . 3 тими ж, що
й в <<Основі», купюрами та кон'єктурами надруковано поезії <<Не
завидуй багатому>>, <<3а думою дум·а роєм вилітає>> (<<Гоголю»),
514


7
<<Понад uолем іде>> (<<Носар>>), <<І досі спиться: під горою>>, <<Не
для людей і не для славю>, .<<lІ'оло гаю в чистім полі>>, <<Ісая. Гла­
ва 35>>, <<lІ'олись дурною головою>>, «Антонію Сові>> ( <<Подражаніє
Едуарду Сові»), «Над Дніпровою сагою>>, <<Росли у1{упочці, зрос­
JШ>>, <<Моя ти любо, мій ти друже>> ( <<Ликері>>), <<І тут, і всюди -
снрізь погано>>, <<Якби з ким сісти, хліба з'їстю>, <<Чи не по1{инуть
пам, небого» та ін. Водночас l\'остомаров і Вашкевич, добре знаю­
чи прантику царської цензури, яка до журнальних публікацій ви­
являла значно більшу пильність, ніж до наступних передруків,
усунули в деяких творах поета редакторсьні ноп'єнтури та про­
пуски <<Основю> і відновили, переважно за <<Більшою нниж1юю>>,
авторсьний • те1{ст. Це була хронологічно перша спроба хоча б
част1,ово звільнити онремі тексти ІІІевченна від спотворень, ви -
1шиканих обставинами підцензурного друну.
Тан, у вірші «Зацвіла в долині>> l\'остомаров і Вашневич від-
новили такий пропущений «Основою>> уривон тексту:
Заплющивши очі,­
Такого не хочем.
Сказав би я правду,
Та що з того буде?
Самому завадить,
А попам та людям
Однаково буде.
У цьому ж вірші редантори усунули кон'єнтуру в ряд1,ах:
Якого ж ми раю
(На світі) благаєм.
Другий з ряднів у <<lІ'обзарі>> 1867 р. виправлено за «Більшою
rшижкою>>: «У бога благаєю>.
Майже повністю·, без поодиноних лише ряднів, надруr{Овано в
<<lІ'обзарі>> 1867 р. поему <<Петрусь>> (в <<Основі» її вміщено без
занінчення, з кон'єктурами та значними пропусками). Деяr{і ж
реданторсьні rюн'єктури, зроблені «Основою>>, в тексті лишились.
Із занлючними рядками, яю1х не було в <<Основі», надруковано
вірш <<Ян маю я журитисю>. Один пропущений рядон ( <<Раби не­
зрячіЇ>>) відновлено в <<Неофітах». Лишаючи в цій поемі численні
інші пропуски та зміни, Костомаров та Вапшевич зберегли й під­
рядкову примітну <<Основи>> про нібито незавершений харз1<тер
твору. Онремі кон'єктуvи <<Основи>> усунуто в <<lІ'обзарі>> 1867 р .
в поезіях <<А. О. l\'озачковському>>, <<В неволі в самоті немає>>,
«Подражаніє 11 псалму>> та деяких інших творах.
Упоряд1,овуючи за <<Основою» текст поеми <<Мар'яна -черниця»,
l\'остомаров та Вапшевич послідовно зняли Rулішеву редаrщію,
а авторські рядки, наведені Нулішем у примітках, ввели до ос­
новного те1,сту. Отже, і в даному разі принципом їхньої редат,­
торсьної праці над творами Шевченна: було відтворення . автор­
ського тексту.
На відміну від <<Основи», де вірш <<Чи ми ще зійдемося
знову>> був надрунований за однією з ранніх редакцій ( <<Малою
515


книжкою>> або автографом No 69); Костомаров і Ваш1,евич подали
його за хронологічно пізнішим джерелом - <<Більшою 1шижкою>> .
Послідовно за <<Більшою книжкою>> подали вони вірш <<Якби мені,
мамо, намисто>> (в <<Основі>> довільно відновлено частину первіс­
ного тексту, закресленого в автографі поета).
Редактори <<Кобзарю> 1867 р . прагнули виправити в текстах:
Шевченка припущені <<Основою>> помилки, але не завжди вміл и
й могли це зробити. Зокрема, слідом за <<Основою>> з подвійним
закінченням подали вони поему <<Невольниіо>.
.
Поряд з поезіями, Костомаров і Ваш1,евич передрукували з
<<Основю> п'єсу <<Назар Стодолю>. При цьому вони виправили ре­
марку першодруку, що неправильно вказувала на час дії .
У «Кобзарі>> 1867 р. продовжено публікацію творів поета, ш,их
не встигла видрукувати <<Основа>> . За <<Більшою книжкою» пода­
но в ньому такі твори поета, ю, <<Варнак», <<Думи мої, думи мої>>
( 1847), <<Один у другого питаєю>, <<Самому чудно, а де ж дітись>>,
<<Неначе степом чумаки» , <<Якби тобі довелосю>, <<Із -за гаю сонце
сходить>>, <<Якби мені череви1,ю>, «Полюбилася ю>, << Марну Вовч­
ку>>, <<Ой маю я оченята>>, <<Дівча любе, чорнобриве>>, <<Ой дібров0,
темний гаю>>, «Подражаніє сербському>> та ін. Понад тридцять
творів, серед них поеми «Марина», <<Сотнию>, <<Титарівна>>, балада
<< У тієї К атерини» та цілий ряд ліричних поезій, вперше опублі­
ковано за <<Малою книжкою>>, яку <<Основа» вюиристала дуже
мало . Костомаров і Вашкевич перші почали публікувати твори ,
закреслені Шевченком у <<Малій ннижці» і не переписані до
«Більшої книжкю> ( <<0 думи мої! о славо злая!>>, <<Ну що б, зда­
валося, слова>>, <<Сичі» та ін.) .
Публікуючи ще не друковані твори Шевченка, редактори по­
смертного <<Кобзарю> , яR раніше й <<Основа», змушені були, з
огляду на цензуру, пропускати політично гострі ряд1ш поета.
Великі пропуски зроблені в поезіях <<Іржавець>> (разом - 41 ря­
док), <<Сою> ( <<Гори мої високії>>), з купюрами надруковано
поеми <<Відьма>>, <<Марина>>, вірші <<Мені однюиво, чи буду>>,
<<Ще як були ми козаRами», <<Ми вкупочці колись росл:й»,
«Неначе праведних дітей», <<І виріс я на чужині>>, <<Во Іудеї во
дні оню> та ін.
Знаходимо у виданні 1867 р. й редакторські кон'єктури, пере- ·
важно вимушені, вжиті з тим, щоб хоч у підправленому для цен­
зури вигляді подати читачеві недруковані твори Шевчею,а. Проте
чимало в <<Кобзарі>> й таких кон'єктур, що мають смаковий, до­
вільний характер. У вірші <<Ми восени тани похожі», напринлад,
рядок <<Кудась ягняточком біжить» виправлено на <<Рудим ягня­
точком біжить>>; у поезії <<Швачка>> фразу <<А майдани !Кров по­
червонила>> - на <<А майдани !Кров ' ю червоніли>>. У поезії «У не­
діленьку та ранесеньно>> в рядку <<0 боже милий, милосердий>>
двічі повторено слово <<милий>> (<<О боже милий, милий, милосер ­
дий>>). Очевидно, незвична, новаторсьна ритмічна організація
Шевченкового ряд1,а не була сприйнята редакторами, і вони ви-
516


-рішили усунути <<Недогляд>> поета. Як бачимо, і з цього боку
редакторський почерк :Костомаμова й Вашкевича мав багато спіль­
ного з тим, як подавала твори Шевченка <<Основа>>.
<<Кобзар>> 1867 р. - перша значна праця в галузі спеціального
вивчення текстів Шевченка . Його редакторам довелося вперше
готувати до видання чимало не друr-шваних ще творів поета, авто­
графи яких, зокрема <<Мала ннижка >>, становили певні труднощі
для прочитання. :Костомаров та Вашневич загалом впоралися з
цим завданням. Зокрема, вони правильно розшифрували слова,
написані поетом с1шрочено або позначені однівю літерою, та за­
стосували вдалі й цілком виправдані кон'єктури в тих місцях тек­
сту, де в рукописах були пропус1ш чи явні описки.
Та пе обійшлося й без недоглядів та помилок, які, одначе, лег­
ко вибачити в першій спробі видання такого масштабу. Найбіль­
шою з них була помилка в тексті поезії <<Бував, в неволі іноді
згадаю». В <<Малій книжці>>, що постала з кількох менших <<за­
халлвних>> книжечок поета, оправлених разом, цей твір, внаслідок
помиш,и при оправленні, виявився розірваним на дві частини:
перша половина вірша (до 49 рядка включно) міститься напри­
кінці рукописного збірника, а друга (починаючи з 50 рядка) -
приблизно в середині рунопису. Кожну з частин :Костомаров і
Ваш1,евич прийняли за самостійний твір і подали в «:Кобзарі>>
окремо. 3 цівю помилкою тв ір друнувався аж до 1907 р.
:Костомаров та Вашкевич не змогли розібрати слова <шолегою>>
в поезії <<Добро, у ного в господа>> й опустили його у виданні, не­
правильно прочитали деякі ряд1,и у віршах <<Між скалами, нена­
че злодій>> (замість <<Та й роздігся на камені>> надру1,овано <<На
калині>>, замість «Аби файда в руках була>> - <<Аби ора11,да>>),
«У бога за дверми лежала сонира>>,
<<Утоптала стежечку>>
та ін.
Вони послідовно надавали перевагу «Більшій книжці>> як хро­
нологічно пізнішому й довершенішому джерелу тексту і друкува­
ли твори за <<Малою книж1,ою>> лише в тому разі, якщо їх не бу­
ло в <<Більшій книжці>>. Але в одному випадку вони не утримали­
ся від контамінації: подавши поезію <<Іржавець>> за <<Більшою
КНИЖІ{ОЮ», ОДИН рядок увели З <<Малої КНИЖІШ»:
І бог зглянувсь на ті сльози
І 1-1,а J1краї1-1,у
(у <<Більшій книжці>> - інакше : <<І бог зглянув на ті сльози ,
Пречистії сльози»).
Як і редакція <<Основю>, :Костомаров і Вашневич відступали
від орфографії Шевченкових автографів і послідовно переводили
те1,сти на <шулішівку>>, що призводило до певної нівеляції особ­
ливостей мови поета.
Редактором посмертного «:Кобзарю> першим довелося давати
назви кільном творам Шевчею,а, що не мали їх в .автографах.
1⁄4+17*
517


Дею,і з назв виявилися настіль1{и вдалими, що міцно утвердишtся
в шевченкознавстві ( <<Марина>>, <<Сотнию>, <<Сичі» та ін.). Але вод­
ночас :Костомаров та Вашкевич, хоч і користувалися рукописами
поета, не виявили критичного ставлення до довільних редактор­
ських назв, що з'явилися в попередніх публі1,аціях, і залиши­
ли їх у своєму виданні ( <<Калина>>, <<:Козацька долю>, «Хатина>>
тощо).
Не подолали вони складного завдання :n,атування творів поета.
Прагнучи дати творам хронологічний порядок, :Костомаров і Ваш~
1,евич поділили книжку на дві частини. Перша мала містити тво­
ри, написані до арешту поета 1847 р., але редактори юшючили до
неї й такі пізніші поезії, як <<Не хочу я женитисю>, <<У тієї Н'ате­
риню>, << У неділеньку у святую>>. Не додержано хронологічного
порядку в другій частині, відведеній для творів 1847 - 1861 рр.;
наприкінці її вміщено уривок з поезії <<Як умру, то поховайте>>
та вірш «Чигрине, Чигрине>> (без шести ряДІ,ів).
Загалом же перше посмертне видання ІІІевченка, хоч і дуже
ще неповне і містило купюри та помилки, було подією важливого
літературного та суспільного значення. <<Кобзар» 1867 р. значно
збільшив 1юло творів поета, що ставали загальним надбанням чи­
тачів. До нього ввійшло 185 творів, з яких 77 опубліковано впер­
ше. :Костомаров і Вашкевич визначили склад і виготовили кор­
пус поезії Шевченка, що міг видаватися в умовах царської цен­
зури. В основі наетупних петербурзьких та київських видань
<<:Кобзаря» (1883, 1884, 1889, 1894) фактично лежить те1,ст пер­
шого посмертного видання 1867 р.
Того ж 1867 р., але трохи раніше за <<Кобзар», виданий Rош­
том Д. Кожанчикова. вийшов у світ <<Чигиринський :Кобзар ... >> 36 ,
виданий І. Лисенковим, хоч підготовку останнього розпочато дещо
пізніше за перший. Лисенков здійснив видання, користуючись
літературним правом на <<Кобзар» (у складі восьми творів першо­
го виданнк 18~0 р.) та << Гайдамю,ю,, придбаним у Шевченна ще
1843 р. 37 Видання нвляло собою нвичайний передрук << Чигирин­
сь1юго :Кобзарю> 1844 р., було суто комерційним і наунового ін­
тересу не становить. В історії посмертних видань Шевченн:а воно
згадується майже винлючно в зв'язку н тривалим процесом, що
його вів І. Лисенков проти Д. Н'ожанчикова, вважаючи видання
останнього контрафактним і вимагаючи відшкодування <<збит-
1,ів>> 38 . Процес цей переходив з одної судової інстанції до іншої,
і І. Лисенков так, зрештою, його й не виграв.
36 Чигиринсrшй Кобзарь на малороссийском наречии Тар. Гр. Шев­
ченка. С портретом автора, r<артию,010 кобзаря и двумя виньетками. Изда­
ние третие. Санктпетербург; MD CCCLXVII.
37 Див. контракт Шевченка з І. Лисе1шовим від 8 лютого 1843 р.
(VI, 283~284) .. . .
38 Див. «Судебньтй вестнию>, 10 грудня. 1867 р. No 269; 6 березня
1869 р., No 50; 7 березня 1869 р.; No 51.
518


4
Майже одночасно з· <<Основою>> онремі твори Шевченна з'яв­
ляються в галицьюrх ниданнях, зонрема «народовських>> ( <<Вечер­
ниці>>, <<Мета>>, <<Нива>>, згодом «Правда>> та ін.) .
У <<Вечерницях>> уперше надру1{овано поему <<Відьма>> (1862,
No 16 - 18), баладу <<Русална>> ( 1862, No 22), фрагмент <<Стоїть
в селі Суботові>> (1862, No 39), вірш << Чигрине, Чигрине» (1863,
No 11), переспів «Плач Ярославню> (1863, No 12). 3а джерелами,
відмінними від першодру1{ів у лейпцігсь1юму виданні <<Новь1е сти­
хотворения Пуш1шна и Шавчею,ю>, подано поему <<Кавю1з>> (1863,
No 13), посланнл «І мертвим, і живим ... » (1863, .No 15), поезію
<<Холодний Яр» (1863, .No 17); у редаrщії, відмінній від першодру­
ку в журналі <<Руссная беседа>> і взагалі від усіх досі відомих
джерел тенсту, - вірш <<Сон» ( <<На панщині пшеницю жала>>)
(1862, No 43). Приблизно одночасно з «Основою», але в іншій ре­
дакції і без купюр, надрукували <<Вечерниці>> поему <<Неофіти»
(1862, .No 31 - 33). Журнал умістив уривни творів, вилучені в
прижиттєвих виданнях цензурою: вступ до <<Гайдамю{ів» (1862,
.No 35-36), рядки <<Тарасової ночі>> ( 1862, .No 34).
Публікуючи заборонені уривки поеми <<Тарасова ніч>>, редак­
ція «Вечерниць>> помилново об'єднала ряд1ш, що належали до різ­
пих місць твору, в один суцільний текст. Враження органічної
суцільності опублікованого тексту підтримувалося підряд1{овою
прим іт1юю, де зазначено, що це <<уступець думки, в виданню
<<Кобзарю> (1860 року.- Ред.) випущений, котрий на м переслав
наш галицький чолові~<, зостаючий тепер у Празі (чеській)>> 39 •
Помиш< а <<Вечерниць>> (чи згаданого в при мітці <<гали ць 1, ого чоло­
віна») мала принрі наслідки для долі поеми в наступних видан­
нях Шевченна . Майже протягом цілого сторіччя, аж до 1951 р.,
твір друкувався з неправильно відновленим те1{стом цензурних
вилучень.
У журналі <<Мета>> (1863 , .No 4) вп ер ш е побачили світ поез11
«Н. :Костомарову>>, <<Мені однаr{ово, чи буду>>; без спотворень,
припущених у лейпцігсьному виданні «Новь1е стихотворения
Пушкина и Шавченки>>, надрунов ано вірш <<ЯІ{ умру, то поховаі:1-
те>> (під заголовном <<3авіщаніє>>).
1865 р., коли <<Мета>> перетворилася на суто політичний тижне­
вИІ, і літературних творів уже не вміщувала , її редю{тор Кс. Клим­
нович видав 01,ремою книжечкою поему <<Сою> (<<У всякого своя
ДОЛЯ») 40.
3 <<Метою>> пов'язаний і один із перших випадків припи суван­
ня Шевченкові чужих творів: журнал умістив серед творів поета
один із віршів П. Чубинсьного.
39 <<Вечерниці», 1862 , .No 34, стор. 289. У примітці йшлося, слід гадати,
про В. Берпатови•1а, який під псевдонімом Н:узьма Басарабець дру1,ував
у <<Вечерницях» кореспонденції з Праги.
40 Сон. Поема Т. Шевченка. Видав Кс . Н:лимкович, Львів, 1865.
519


<<Москвофільська» газета
(1862, No 16). Дещо пізніше
неповний текст (без розділу
ЛЬОХ>> (1869, No 2-3) 41 .
<<Слово>> подала баладу <<Лілею>
в журналі «Правда>> опубліковано
<<Три душі>>) містерії <<Велиrшй
Поряд з рукописними списками, зокрема рукописним «Кобза­
рем>>, що належав М. Михалевичу, зазначені публікації стали од­
ним з основних джерел те1{сту видання <<Поезії Тараса Шевчен ­
ка>> 42 , здійсненого 1867 р. групою львівських семінаристів Г. Ро ­
жанським, Г. Боднаром та ін. Іншими джерелами цього видання
були друковані тексти <<Кобзаря» 1860 р .' , <<Основи», . альманаху
<<Хата>>; в другому томі ВИІ{ористано деякі з текст ів <<Кобзарю>
1867 р. <<Ми хіснувались при видаванню, - зазначали редактори
в післямові, - <<Кобзарею>, відтисненим в Пе тербурзі 1860 захо­
дом Куліша, <<R'обзарем>> з 1867 заходом Кожанчикова і <<Осно­
вою», долучаючи до того всі рунописі Шевчею{а і не рунописі,
котрі получити ми йно могли від єго другів, свояків і добре sна ­
комих. Тії доповнення не получили ми нараз, а в часі волоклося
се по случаях спосібних і по пригіднім верем'ї>> 43 .
«Поезії Тараса Шевченка» - видання в повному розумінні
слова дилетан тсьн:е. Мета редю{торів і видавців обмежувалася
тим, щоб за матеріалами, що їх можна було зібрати в умовах Га ­
личини, не вниr{аючи глибоко в їхню яність, дати галиць1{ому чи­
тачеві якомога повніше видання творів Шевченка, насамперед
тих, що, наснажені волелюбними ідеями, не друнувалися в Росії
або спотворювалися царською цензурою. Льв івське видання пов ­
ніше за <<Кобзар>> 1867 р. і містило 216 творів поета, серед них
<<Сою> ( «У всякого своя долю>), <<КавІ{8.3>>, <<І мертвим, і жи ­
вим ... >>, <<Велин:ий льох>>, <<Холодний Яр», <<Запов і т», <<Я не незду­
жаю, нівро1{у» (з купюрами). В ньому подано повний, без цен­
зурних снорочень, текст поем <<Гайдамакю>, <<Неофітю>, послання
«До Основ'яненка>>. В цій відносній повноті і в тому, що до ви ­
дання увійшов цілий ряд творів революційного спрямування, і по­
лягає насамперед значения збірІ{И <<Поезії Тараса Шевченка>>.
Що ж до підготовки те1{сту збірrш, то її ЯІ{ість дуже низь1,а.
Видання виходило окремими випусr,ами (з них перший ви­
пусr{ першого тому видано 1866 р., чt'\твертий випусн другого то­
му 1869 р.), в юшх твори поета вм;щувалися без будь-якої систе­
ми й хронологічного поряд1{у. Користуючись здебільшого випадко ­
вими, нею,існими рукописними списками та здійсненими за ними
публіr{аціями в галицьr,их виданнях, редаr{тори давали їм місце
41 Твори Шевченr,а друкувала також львівсьr<а газета <<Dzienn ik lite -
1·acki>>. Тут, зокрема, вперше опубліr,овано (в латинсьно -польській тран­
снрипції) вірш «Полянам>> (<<Ще ш, були ми нозанами») та забо р онені цен­
зурою уривни поеми «Тарасова ніч>> (1861, No 60).
42 Поезії Тараса Шевчеrша, том І ; У Львові. Нанладом К. Сушневича .
3 друкарні закладу ім. Оссолінсьних, 1867; Поез і ї Тараса Шевченна, том ІІ,
У Львові. Нанладом К. Сушкевича. 3 друнарні занладу ім. Оссолінсьних,
1867.
43 Поезії Тараса Шевченна, т. ІІ, У Львові, 1867, стор. 343.
520


у збірці без жодної критики, не вміючи звільнити текст від
спотворень і помилок. В умовах Галичини, не маючи автографів
поета і навіть багатьох прижиттєвих та посмертних публінацій
його творів, вони й не могли, звичайно, цього зробити. Видання
має час ом випад1швий текст, рясніє пропусками, друкарськими
помилками.
Редакторів не доводиться звинувачувати надто суворо. В умо­
вах їхньої праці здійснене ними видання не могло не мати знач­
них помилок, але останні значною мірою втрачають свою вагу по ­
рівняно з тим чималим позитивним значенням збірки, яке вона
мала в справі задоволення читацького попиту на твори Шевченка
в Галичині.
Наступне видання творів Шевченка вийшло в середині сімде­
сятих років коштом київської <<Старої громадю> . Редакційна робо­
та над ним провадилася спочатку в Ниєві. У розпорядження ре ­
дактора Ф. Вовr{а, тоді студента Ниївського університету, крім
друнованих те1,стів, були надані такі джерела, ю, <<Більша>> та
<<Мала ннижка>>, автографи із збірки «Поезія Т . Шевченка. Том
первий», авторський робочий примірнин <<НобзарЮ> 1860 р. з влас­
норучними виправленнями Шевченка, прижиттєві рукописні
списки, серед них чимало правлених поетом (списки І. Лаза­
ревського, П. Бартенєва та ін.). Цензурні умови змусили друну­
вати підготоване видання за кордоном - у Празі. На цьому етапі
роботу над теr,стами продовжив О. Русов (за фахом - статистик).
Він же здійснив і нагляд за виданням 44 •
Видання вийшло в світ 1876 р. в двох томах під назвою <<Ноб­
зар>>. До першого тому О. Русов внлючив спогади про Шевченка,
написані І. Тургенєвим та Я. Полонським, до другого - спогади
М. Ностомарова та М. Мікешина 45 . Останні, до речі, полегшують
користування томами, оскільки в самому виданні з практичних
міркувань нумерацію томів зазначено лише в передмові <<Од ви­
давництва)>, вміщеній у другому томі. Призначаючи другий том
виключно для Галичини, Буковини та Занарпаття, видавці разом
із тим сподівалися (і сподівання ці, зрештою, завдяни сприянню
Я. Полонського, на той час - члена Головного управління цензу­
ри, справдилися), що перший том можна буде поширювати і в
Росії та на Україні. Тому перший том оформлено так, що ніщо
в н.нижці не вказувало на те, що це не окреме видання, а лише
одна з частин двотомної збірки творів поета.
У uразьному <<Нобзарі>> твори Шевченка поділено на томи за
ознаr,ою цензурності: до першого тому включено твори, друковані
44 Див. О. Рус о в, Спомини про празьке видання «Кобзарю>.- <<Украї­
на», 1907, No 2, стор. 125 - 136.
45 Т. Г. Шевченко, Кобзарь s додат1,ом спомин01, про Шевченка
писателів Тургенєва і Полонсь1юго, У Празі, 1876; Т. Г. Шевче н :ко,
Кобзарь з додатком спомино1, про Шевченка Костомарова і Микешина,
У Празі, 1876. Перша з цих к нижо1, поз11ачена, лк і друга, 1876 роком,
фактично була видана дещо раніше - наприкінці 1875 р.
521


в підцензурних виданнях (часто - з нупюрами та вимушеними
переробками ), до другого - твори, що з пензурних причин не
могли друrчватися в Росії або друнували-ся неповністю, з велики­
ми пропуснами та спотвореннями, Принцип цей, одначе, подекуди
не витриманий, Наприклад, до другого тому ввійшов вірш <<Тече
вода в синє море>>, що не містив нічого невідповідного цензурно­
му статуту і двічі за життя поета друr,увався в підцензурних
виданнях - альманасі <<Ластівка>> (СПб,, 1841) та <<Кобзарі>>
1860 року, а згодом - і в посмертному <<Кобзарі>> 1867 por,y (в
останньому, щоправда, не як онремий твір, а ю, пр,одовження
поезії «На вічну ш1м'ять Котляревсьному>>) 46 •
Деяні твори ( <<За думою дума роєм вилітає>>, <<Минають дні,
минають ночі>>) увійшли до обох томів, але з відмінним тенетам:
до першого тому - з цензурними нупюрам:и та кон'єктурамп,
зробленими в попередніх публіr,аціях, до другого - без них.
У двох реданціях надруковано вірші <<Лічу в неволі дні і ночі>>
та поему <<Мосналева криницю>: у першому томі - в хронологічно
пізнішій редакції <<Більшої ннижюr>>, в другому - в редаrщії
<<Малої юrюкни». За різними джерелами надруновано в першому
й другому томах послання <<llіафариr,ові>>,
Надані редакторам, поряд з друкованими джерелами, цінні
рунописні матеріали, винористані на той час ще неповністю або й
зовсім не займані, об'єктивно давали змогу підготувати виданпя
не тільни повніше за попередні, я й вищого порівняно з ними
rшасу, особливо коли зважити, що друкувався празьний «Кобзар>>
за нордоном і на нього, отже, не могла чинити безпосереднього
тиску царська цензура. Проте Ф. Бовт, і О. Русов були не готові
до тю,ого завдання. Принципами, необхідними для цієї праці,
вони не володіли і, лишаючись дилетантами, діяли без будь-яної
системи. Видання виявило відсутність диференційованого r,ритич­
ного підходу до джерел, неуважне ставлення до руrщписних та
друкованих теІ<стів поета.
Вперше публінуючи за <<Більшою>> й <<Малою rшижною>> шіст­
надцять творів ІJJевченна, серед них тані, ю, <<Марію> <<Осії гла­
ва ХІУ>>, <<Молитва>>, <<Умре муж велій в власяниці>>, «Гіин чер ­
ничий>>, «І Архімед, і Галіш,й», <<Саую>, <<Хоча лежачого й не
б'ють>>, «ЯІ<ось-то йдучи уночі», з поезій періоду заслання -
«Царі>>, <<У Вільні, городі преславнім>>, <<Не гріє сонце на чужині>>,
редаЕтори подали їх з багатьма неточностями. Неправильно про­
читано денні місця поеми <<Марію>, віршів <<Саую>, «Царі>> та ін­
ших творів. Зроблено невиправдані rщн'єктури в поезії «І-Іе гріє
сопце на чужині>> та в одній із <<молитв>> - <<Царів, І,ровавих
шию-арів>>. Тенсти, переписані до «Більшої Енижки>> І. Лазарев­
сьЕим та О. Лазаревським ( <<Марія», <<Бували войни і війсьЕовії
46 3 посмертного «Кобзарш> вірш <<Тече вода в синє море» передру1ю­
ваво як продовження поезії «На вічну пам'нть І{отляревському>> в пер­
шому томі празького видання. Таким чином, той самий те!{СТ цього твору
виню1вся вміщеним в обох томах празь1,ого <<Кобзарт>.
522


сварю> та ін. ) , навіть у межах можливостей редакторів, недо­
статньо звільнено від явних помилок і спотворень, припущених
списувачами. Підправлена пунн:туація в поезії «Умре муж велій
в власяниці» призвела до винривлення змісту ОІ{ремих ряд1{ів .
До трьох поетичних варіацій, об'єднаних у <<Більшій книжці>>
спільною назвою <<Молитва», редантори довільно приєднали вірш
<<Тим неситим очам». У такій довільній І{омпоновці ці твори пе­
редру1{овувалися згодом у всіх наступних виданнях, аж до ана ­
демічного Повного зібрання творів в десяти томах (1939 - 1957)
ВІШІОЧПО.
Нелегкі питання поставила перед редакторами празького <<:Коб ­
заря» - першими публікаторами
-
поезія «Бували войни і вій­
сьновії свари:>>. В ірш переписано до <<Більшої нниж1ш» І . Лаза­
ревсьним з грубими викривленнями, і ця спотворена копія, не
проглянута поетом, є єдиним в ідомим джерелом те~{сту твору.
Цілном зрозуміло, що у Вою{а та Русова не було іншого способу
усунути явні помилки списувача, як увести в текст власні кон' ­
ЄІ{тури. Проте із створених ними кон'єктур відносно вдалою ви­
явилася тільни одна, решта :1-1{ не давала задовільного читанн я.
Головний дефект праці Вою{а і Русова над <<Rобзарею> крився
в тому, що вони не вміли розібратися в джерелах тексту Шевчен­
нових творів, визначити серед них основні, фактично ставили їх
в один ряд. Без нритичного ж аналізу й оцінки джерел робота
над текстами неминуче оберталася па свавільне їх препарування,
що й демонструє празьке видання. Прагнучи будь-що домогтися
:ман:симальної повноти видання 47 , Вовк і Русов <<доповпювалю>
цілком завершені, остаточно оброблені редакції <<Більшої 1шиж­
ни» більшими чи меншими уривками тексту <<Малої книжкю>.
Такі довільні вставки зроблено, зокрема, у поемах <<Відьма>> і
«:Княжна>>, вірші <<Царі>> і в багатьох інших творах поета . 3 не­
відомого джерела вставлено уривок у поезії <<Сауш>.
Вироблення компілятивного тексту за різними рукописними
та дру1швапими джерелами було одним із основних методів ре­
дагування <<КобзарЯ>> Вовком і Русовим. Редю{тори іг н ору в али
проблеми композиції та структури творів поета і в прагненні до
повноти видання не спинялися перед зруйнуванням остаточних
редакцій <<Більшої 1шижкю> вставками творчо скасованих і відю1-
нутих Шевченком частин давнішнього тексту <<Малої книж1ш>>.
Хоч Вовк і Русов мали в своєму рощорядженні цінні ру1ш­
писні матеріали, вони не зуміли належно оцінити їх, зо1{рема
<<Більшу>> й <<Малу книжку>>, ян основні джерела тексту поезії
Шевчею{а 1847 - 1861 ронів і використали далеко неповністю .
В основу свого видання, ЯІ{ поназує перевірна, вони пою~али не
першоджерела, а друковані тексти двох попередніх видань, і
47 <<Приймаючись за наше видання, - заsначено в передмові,- мп мали
на меті зробити його якнайповнішим>> (Т. Г. Ше в чен 1, о, Нобзарь з до­
датко~1 споминок про Шевченка Костомарова і Микешина, У Празі, 1876,
стор. ІІІ).
523


тільни доповнювали й правили їх за рунописами, зберігаючи при
цьому чимало помилон попередніх- публінацій і додаючи по них
нові . Суцільної перевірки тексту за першоджерелами редантори
не провадили.
Переважну більшість творів передруковано з <<Кобзарю> 1867 р.
Винористовуючи текст цього видання, Вою~ і Русов заповнювали
зроблені в ньому пропуски за рукописами, проте не всі. Частина
пропус1,ів лишилася і в новому виданні, незважаючи па те, що
редю,тори мали все необхідне, щоб їх усунути. Водночас Вою,
і Русон досить послідовно лишали недотЬр1,аними р~дакторські
нон'є1,тури, хоч ті цензурна -політичні чинники, якими вони були
зумовлені в петербурзькому <<Кобзарі» 1867 року, не могли впли­
вати на празьне - зю,ордонне
-
видання, зонрема - на його дру­
гий том.
Передрунувавши, напринлад, поезію <<Во Іудеї, во дні оню> за
те~,стом «:Кобзарю 1867 р., де її опубліковано вперше за авто­
графом <<Більшої книжню>, але з пропусном рядна <<Самодержав­
ний государ>> та уривка:
Од п'яного царя-владиrш!
Од гіршого ж тебе спасла
Твоя преправедная мати.
Та де ж нам тую матір взятиі'
Ми серцем гол~ до гола!
Раби з кокардою на лобі!
Лакеї в золотій оздобі ...
Онуча, сміття з помела
Єго величества. Та й годі,-
редантори празьного видання другу з наведених нупюр заповнили
за тим же джерелом - <<Більшою 1шиж1,ою>>, але не відновили
рядr,а «Самодержавний государ». Без будь -юшх змін увійшли до
нового видання з << Кобзаря>> 1867 рону всі довільні редакторські
виправлення, зроблені в цій поезії ( <<Щоб той йому на те на все>>
замість <<Щоб той йому на те, на се>>; <<А в віфліємському вертепі
Марія сина родила>> замісТh <<А у лкомусь у вертепі Марія сина
привела>>), і навіть те неправильне прочитання одного з рядків,
яким згодом особливо дорі1,ав Русову М . Драгоманов 48 : <<Оддав
Анатові приназ>> замість <<Оддав сенатові при1-1:аз», як маємо в
<<Більшій книжці>>.
Без рядка «Що про1шену святого бога>> і слова <щарям>> у ряд-
1,у «Та все пішло [царям] на грище>>, з кон'єнтурою <<Ще стар-
шої ... мов ті хмарю> замість автографічного тексту <<Ще старі-
шої ... мов ті хмарю> надруковано в празьн:ому «Кобзарі>> поезію
<<Сон» ( <<Гори мої висонії>>). Причина та ж: вірш без будь-якої
критики тексту передруковано з <<Кобзарю> 1867 рону, редю,торам
шюго й належать згадані пропуски (вимушені) та кон'єнтура.
48 Див. О . Рус о в, Спомини про празьке видання «Кобзарю>.- «Украї­
на>>, 1907, .No 2, стор. 134.
524


Першодрук цієї поезії в <<Кобзарі>> 1867 року, де її подано за
<<Малою книжкою», мав ще одну вимушену купюру:
Блукав я по світу чимало,
Носив і свиту і жупан ...
Нащо вже лихо за Уралом
Отим 1шргизам, отже й там,
Єй же богу, лучше жити,
Ніж нам на Jlкрайпі .
А може тим, . щ о киргизи
Ще не християни? ..
Наробив ти, Христе, лиха!
А переіначив? !
Людей божих?!
Редактори n,разького видання вставили ці рядки за <<Малою
rшижrюю>>, але один із них подали з такою довільною зміною:
«Ніж нам на Вкраїні>>.
З цих прrпшадів видно, як поверхово недбало ставилися
Вовк і Русов до ру1{описних джерел тексту.
Не виявили вони й розуміння цінності прижиттєвих видань,
поставивmись до них як до допоміжних матеріалів, а не основних
джерел тексту значної частини творів поета. Твори, опубліІ{овані
самим Шевченком, друкувалися в празькому виданні не за при­
життєвими публікаціями, а за посмертним <<Кобзарею> 1867 року,
і тільки правилися за прижиттєвими виданнями, ЗОІ{рема і особ ­
ливо - авторським робочим примірнит{ом <<Кобзарю> 1860 ро1ч.
За цим примірником редактори празького видання вперше запов ­
нили кільна невели1шх цензурних пропусків у поемах <<Катерина>>
та <<Гайдамю{ю>, але загалом здійснена ними правна мала повер ­
ховий, безсистемний і випадновий характер. У нашаруваннях різ­
них редакцій Вовк і Русов не розбиралися. :Керуючись лише
власним смаком, вони одні :=з правок Шевченка, зроблених у ро ­
бочому примірнику <<Кобзарю> 1860 року, заводили до основного
те1{сту, інші подавали в підрядкових примітr{ах, а ще інші не
згадували зовсім.
Такою ж безсистемною й з необхідності довільною була в
празькому <<Н'обзарі» й правка творів, передрунованих зі львів ­
сьного видання <<Поезії Тараса Шевченна>>: <<Сон», <<Н'авназ>>,
«І мертвим, і живим ... >> та ін. У даному разі, одначе, вона й не
могла бути іншою, оскільr{и автографів цих творів редантори не
мали і вносили зміни лише на підставі недосконалих рукописних
списків. Запозичення он:ремих ряднів чи уривків з ру1{описних
списків у одних випадках приводило до виправлення теІ{сту, а в
інших, навпаки, - до дальшого його спотворення.
У празькому <<Н'обзарі» вперше порівняно широко подано
варіанти Шевченкових текстів (і це вигідно відрізняє його від
попередніх видань), проте принципи їх публікації не витримують
критиrш: вибір варіантів довільний, випадковий, не пов'язаний
з розумінням етапів праці поета над своїми творами. Зрозуміти,
525


qому з того ж самого джерела тексту одні з варіантів наведено
у виданні, а інші залишено без уваги, важко. Подаючи варіанти,
редю{тори послідовно обмежувалися глухими вказівками на їхнє
джерело: <<По першому рукопису>>, <<По другому рукопису>>,
<<Рук [описниїr] вар[іант]>> тощо. При цьому і «перший>> і <<Другий
рукопис>> означають часом одне й те ж саме джерело тексту -
<<Малу книжну>>, а вказівка <<Перший руr{опис>> - ще й первісний,
закреслений поетом варіант теr{сту <<Більшої>> або <<Малої книж­
ІШ>>. «Рукописний варіант>> може являти собою і рядоr{ з власно ­
ручного автографа Шевченка, і уривок з • авторизованої 1юпії, і
qастину ТеІ{сту випадкового руІ{описного списку.
•
До другого тому редю{тори включили три твори, щодо яких не
були певні в тому, чи належать вони Шевчею{Ові: «В альбом>>
( <<Ти якось так собі, що й вимовить не вмію>>), <<ПолуботІ{О>> та
«Гарно твоя кобза грає>>. «.. .U~o ж до тих списків,- писали вони
в передмові до тому,- що дойшли до нас через людей, знавших
нашого автора, ян напр. <<Полуботно» (стор. 76), <<В Альбою>,
«Гарно твоя 1юбза грає>> (стор. 73), то хоч ми їх і помістили у
цей том, але були б дуже раді почути слово нритини од людей,
більше нас І{омпетентних у цьому ділі. Про усі остатні п'єси ми
можемо запевнити читателя, що вони написані самим Шев ­
ченком>> 49 .
Всі три поезії, справді, не належать перу Шевченка. Щодо
однієї з них - <<Гарно твоя кобза грає>>
-
редю{тори лег1{0 впев ­
нилися б у цьому, коли б звернулися до альманаху «Молодию>,
де вірш цей опубліковано 1843 р. під заголовком <<Шевченнові>>
і з зазначенням автора - О. Чужбинського. Редаr,торів підвело
некритичне ставлення до списr,ів.
Празьке видання «Кобзарю> викликало суперечливі відгуки
нрrrти:1ш. РізІ{У негативну оцінку висловив М. Драгоманов 50 • Ви ­
дання, справді, давало серйозні підстави для його критюш, однаqе
сдова Драгоманова про те, що воно <<стане пам'ятНИІ{ОМ опорту­
нізму, прилагоджування <<духовних синів>> Шевченка до росій­
сь1шх казьонних поряд1,ів>> 51 , були явно недоречним, емоцшно
загостреним зюшдом. Недоліки й прорахунки видання 1876 ро1{у
мають інші причини: насамперед - хаотичність те1{стологічних
уявлень його редакторів -дилетантів Вовка і Русова. Та яким . би
не був низьким рівень текстологічної підготою,и празь1,ого «Коб ­
зарю>, все ж не слід перекреслювати тієї важливої ролі, ЯІ{У
відіградо це найповніше свого часу видання для поширення тво ­
рів Шевченка та для вивчення поета .
ТеІ{СТ празьного <<Кобзарю> ліг в основу женевських видань
49 Т. Г. Шевченко, Кобзарь з додатком споминон про Шевче1ша
Костомарова і М1шешина, У Празі, 1876, стор. IV.
5о М. Драгоман о в, Шевченко, українофіли й соціалізм.- <<Грома­
да>>, No 4, Женева, 1879. Див.: М. П. Драгоман о в, Літературно-публіци­
стичні праці у двох томах, т. 2, стор. 25-28.
51Там же, стор.26.
526


1878, 1881 та 1890 років 52 , призначених для нелегального поши­
рення . Новиш<ою першого з них, <<Кобзарю> 1878 року, була пуб­
лікація вірша <<Мій боже милий, знову лихо>>. У збірнику <<Поезії
Т. Гр. Шевченка, заборонені в Росії>> за рукописом М. Щербака
(тепер невідомим) подано новий текст <<Тарасової ночі>>, а також
<<Великого льоху>> та <<Відьмю>. Особливо відмінний був текст
<<Тарасової ночі>>: майже н1 сорок рядків довший за текст при­
життєвих публікацій поеми. Текст цей не одержав наукової кри­
тини, й згодом його введено як нібито ранню редакцію до обох
ю<адемічних видань творів Шевченка: десятитомника (роздід
інших редакцій та варіантів) і шеститомника (розділ приміток).
П роте анадіз поназує, що текст рукопису М. Щербю<а становив
довільну І<онтамінацію варіантів первісного тексту поеми з варі­
антами пізнішої, ідейно відмінної її редющії, створеної поетом
після повернення з заслання. В женевському виданні до rшмпіля­
ції М. Щербака додалися нові контамінації, оскільки в ньому
місцями використано й те~<ст празьного <<Кобзарю>.
5
Значну роль у справі публікації текстів Шевченка - листів та
російських поем і повістей - відіграв журнал <<Киевская стари­
на>>. В журналі подано велику добірку ш1стів до Бр. Залеського
( 1883, No 1, 3, 4), листи до В. В., Н. В. і Я. В. Тарновських
(1883, No 2), А. Краввського (1884, No 3), М. В. Мю<симович
(1885, No 2), М. С. Щепкіна (1885, No 2; 1898, No 2), І. О . Ускова
(1889, No 2), М. Г. Шевченка (1891, No 2; 1905, No 6), В. М. Рєп­
ніної (1893, No 2), Г. Ф . Квіт1ш-Основ'яненка (1894, No 2),
А. Лизогуба (1903, No 2) та інших осіб - разом 49 листів. Це
була друга після: <<Основи>> значна публікація епістолярної спад­
щини поета 53 . На сторішшх <<Киевсr<ой стар1шь1>> ( 1885, No 11)
П . Кудіш подав за автографом текст автобіографії Шевченка, на­
друнованої за життя поета ( <<Народное чтение>>, 1860, No 2) в йо­
го, Куліша, редакційній обробці.
Та особливо великою заслугою <<Ниевсr,ой стар1шь1>> було опуб­
лікування російських повістей та . поем Шевчею,а. У 60-х роках
ру1шписи прозових творів Шевченка перейшли від М. Лазарев­
ського до М. Костомарова. 1880 . р. Костомаров подав про
них стислі відомості в листі до редактора <<Русской стариньr>>
52 І{обаарь Тараса Шевченка. Частина перша, Женева, Печатня «Гро­
мади», 1878; Кобзарь Т. Гр. lUевченк.:t. (Видання стереотипне). Книжка
перша, Женева, Печатня <<Работника>> й <<Громади», 1881; Книжка друга,
іКенева, Печатнн <<Работника» й <<Громадю>, 1881; Поезії Т .. Гр. Шевченка,
заборонені в· Росії, Женева, Українська печатпн, 1890.
53 У період між виданням «Основи» й <<Киевской старинь1» помітною
подією була публікація листів Шевчешщ або уривків з них у книжці
М. Чалого «Ж11знь и произведения Тараса Шевченка. (Свод материалов
для его биографии)», К., 1882.
527


В. Семевського (на його прохання) 54, а одну з повістей - <<Не­
счастнь1й>> - передав до журналу <<ИсторичесІ{ИЙ вестнию>, де її
надруковано на початку наступного року 55 . Незабаром уривки
з двох повістей - <<Матрос>> (перша редющія <<Прогулки с удо­
вольствием и не без мораJ,ю>) та <<Музьшант>> - почали з'являти­
ся в ниївській газеті <<Труд>> (публінація В. Горленна) 56 . Редак­
ція ж «Киевсной старинш> повела публікацію російської спад­
щини Шевченна систематично. 3 середини 1886 р. до нінця 1887 р .
журнал надрунував повісті <<Варнаю>, <<Най:мична>>, <<Близнецьо>,
<<Капитанmа>> , <<Прогулка с удовольствием и не без морали» ,
«Музьшант», поему <<Сделаю> (за автографом, розшуканим не­
вдовзі перед цим у Петербурзі), уривон з драми <<Никита Гайдай>>
та поему <<БесталанньІЙ>> (дна останні твори - за те1{стами, від­
мінними від першодрунів у журналі <<Маяю>) . Повість <<Княгиню>
реданція журналу одержала від М. Драгоманова в копії з авто­
графа, що надежав Бр . Залеському, і подала її дещо раніше -
1884 р. Додавши до цих тен:стів також повістn <<НесчастньІЙ>>, ре­
дакція <<Киевской старинь1» видала їх 1888 р. окремою нниж­
І{ОЮ 57 .
ПубдіІ{ації <<Киевсн:ой стариньІ», журнальна й окремим видан­
ням, відіграли визначну роль в ознайомленні читача з російською
спадщиною Шевченка, але текстологічний її рівень був дуже
низький. Оскільюr, за винятком <<Варнана>> й <<Прогулю1 с удо­
вольствием и не без морали», автографи повістей Шевченка чор­
нові, остаточно не викінчені й не оброблені, публікація їх стано­
вила чималі труднощі. Неминучими були виправлення та кон'єк­
тури там, де в автографах були цілком очевидні випадкові описки
(наприклад, <<дочерью» замість <шатерью>> в повісті <<Музьшант>> ) ,
пропусви та суперечності, створювані неуніфікованістю імен пер­
сонажів. Одначе до цих неминучих виправлень у публікації <<Ки­
евской стариньІ>> додалися численні довільні зміни й переробки:
нічим не виправдані вилучення окремих уривків тенсту (часом -
цілих абзаців), перестановки слів і речень (іноді - через дві-три
сторінки) , зміни прізвищ персонажів, назв місцевостей тощо .
Публікація рясніє численними недоглядами, багато місць прочи­
тано неправильно. Нарешті, надто вільно поводилася редакція
журналу з мовою Шевченка, не зберігаючи її особливостей і вно­
сячи досить численні стилістичні зміни. Мовна своєрідність ро­
сійсьІ{ИХ творів Шевченка виявилась значпо знівельованою. -
Після опублікування <<Киевской стариной>> російських поем
повістей з'явилась можливість здійснити збірне вида:~з:ня творів
54 «Русская старина>>, 1880, No 3, стор. 597 - 610.
55 <<Историчесrшй вестник», 188 1, No 1, стор. 1- 45.
56 <<Труд>>, 1881 , No 122; приложения No 16, 18, 22; 1882, No 19, .20, 23,
24, 27, 29 , 32, 38; приложения No 19, 20.
57 Позмьr, повести и рассказьr Т . Г. Шевчеш,а, писанньrе на русском
лзьше. С портретом позта . Издание редакции «НиевсІ{ОЙ стариньп>, Н.,
1888.
528


Шевченка, не обмежене поезією, <<Назаром Стодолею>> та автобіо ­
графічним листом до редактора журналу <<Народное чтение>>.
1890 р. із задумом нового видання виступили товариство <<Про ­
світа>> й Товариство імені Шевчею{а у Львові. Для його підготов ­
ки утворено редакційний комітет на чолі з О. Огоновським, до
складу якого ввійшов І. Франко, котрий наполегливо й енергійно
домагався, щоб видання було повним, не <<обкроєним>>, а за харак ­
тером текстологічної підготовки - науково -І{ритичним 58.
Проте в умовах Галичини, при відсутності автографів поета,
підготувати таке видання було неможливо. Суперечності й бороть ­
ба всередині редакційного комітету призвели до його розпаду. Ви­
дання вийшло - дві перші його частини, що містили поетичні
твори та (в додатку) драму <<Назар Стодолю>, - за одноосібною
редакцією О. Огоновського під традиційною назвою «Кобзар>>
і під грифом одного лише із згаданих товариств - Товариства
ім. Шевченка 59 . В 1895 і 1898 роІ{ах, уже після смерті О. Огонов­
ського, вийшли ще дві частини <<Кобзарю>, третя 60 й четверта 61 ,
до яких увійшли <<Журнал» (щоденнИІ{) та повісті «Наймич!і:а>>,
<<Нещасний>>, <<Княгиню>, <<Варнаю>, «Капітанmа>> та <<МузИІ{ант>>.
Отже, назву <<Кобзар» неправомірно поширено й на прозові тво­
ри Шевчею{а . Що ж до товариства <<Просвіта>>, то трохи згодом
воно здійснило своє власне, окреме видання за редакцією Ю. Ро ­
манчуна 62 , а перед тим - видання вибраних творів <<для на­
роду>> бз.
Не маючи рунописів поета, спираючись лише на попередні пу­
блінації, Огоновський, ясна річ, не міг виробити поправнішого
тексту <<Кобзарю>. Подані ним тенсти - передрую1 з попередніх
видань, головним чином празьного <<Кобзарю> ( 1876) та женев­
ської збірни <<Поезії Т. Гр. Шевчен!і:а, заборонені в Росії>>
(1890) - і зберігали їхні хиби: довільні редакторсьІ{і втручання,
недогляди, контам інації, причому до старих помилок додались де­
які нові.
58 Див. І. Ф ран но, Про видання творів Шевченна.- «Народ», 1890,
.No 1, стор. 73 - 74; йог о ж, Нове видання Шевченна .- «Народ», 1891, No 7,
стор. 116 - 11 7; й о го ж, В справ і нового видання Шевчеrша. - «Народ»,
1891, No 9, стор. 16 0; йог о ж, Utwory poetyczne Szewczenski - <<Kurjer
Lwowski», 1891, No 107, стор . 5-6.
·'
9 Нобзарь Тараса Шевчешш. Частина перша, Виданє Товариства
ім. Шевченна, У Львові, 1893; Нобзарь Тараса Шевче rша. Частина друга,
Виданє Товариства ім . Шеnчеrша, У Львові, 1893.
60 Н:обзарь Тараса ІПевченка. Частина третя, Виданє Товариства
1м. Шевченна, У Львові, 1895.
61 Нобзарь Тараса Шевченка. Частина четверта, Виданє Нау1юво1·0
товариства ім. Шевченна, У 'Львові, 1898 .
62 Поезії Тараса Шевченна . Виданє товариства <<Просвіта», У Льво­
ві, 1902.
63 І{обзарь Тараса Шевченна. Вибір поезій для народу . Частина перша.
На~шадом Товариства <<Просвіта>>, У Львові, 1894; Нобзарь Тараса Шев­
че1ша. Вибір поез ій для народу . Частина друга. Нанладом Товариства
<<Просвіта», у Львові, 1895.
529


Йдучи за попередніми публікаторами, О. Огоновський неr,ри­
тично переніс до свого видання кілька творів, що не належали
Шевченкові: <<В альбою> і <<Полуботко>> - з празького <<Кобзаря>>
(перший з цих творів був уміщений також у женевському ви­
данні), <<До сестр:и>> - з петербурзького <<Кобзарю> 1884 року 64
або з <<Киевской стариньІ>> (1885, No 3), <<Ой у саду, у саду» -
з <<Киевской стариньr>> (1888, No 10), <<Не журюсь я, а не спить­
сю> - із спогадів О. Чужбинського 65 • 3 ІІІевченкових творів до
видання вперше включено лише поезію <<Хіустина>> ( <<У неділю не
гу,1шла>>), опубліrювану перед тим в альманасі «Луна>> · (К., 1881),
та звернення до передплатників першого видання <<Гайдамаків>>
(СПб., 1841) - <<Панове субскрибенти! >>
Огоновський згрупував твори Шевченка за періодами його лі­
тературної діяльності, а в межах періодів - за жанрами, визна­
qепими, одначе, дуже довільно і не чітно ( <<ДумюіІ>> і поруч
з цим - <<Думки та інші дрібні стихотвори>>; <<Епічні стихотворю>,
але водночас і <<Епічні та інші стихотвори»). Поділ поетичної
творчості Шевченка на чотири хронологічні періоди був правиль ­
ний, але, не обмежившись цим, Огоновський ножному з періодів
дав визначення з точни зору свого розуміння суспільної та літе ­
ратурної спрямованості творчості поета на різних її етапах. Пер ­
ший період (1838-1843 рр.) у виданні визначено як напрям
«романтично-національний>>, другий (1843-1847 рр.) - як <шолі­
тично-національний>>, третій (1847 - 1857 рр.) - лн <<суспільпо­
національний>>, четвертий ( 1857 - 1861 рр.) - ян <<реалістичний>>.
Дефініції були абсолютно довільні і не відповідали справжньому
змісту поезії Шевчепна: мотивами соціально- й національно -ви­
звольної боротьби, в їхній нерозривній сукупності, пройняті всі
періоди творчості поета і ножен з періодів, хоч і по -різному, ха ­
рактеризується наявністю і романтичних, і реалістичних худож ­
ньо-поетичних форм.
Принципи упоряднування <<Нобзарю>, застосовані Огонов­
ським, його відступ від послідовно хронологічного розміщення
тенстів викликали гостру рецензію Драгоманова, . який писав:
<<Ліпше було б для всіх, ноли б д . Огоновський не піднімався на
цю працю, нотра тільно розбива хронологічний порядон творів
поета, інтересний для читача» 66 .
Огоновсьний ще більше заплутав хронологію творів Шевчен­
на. До помилок, механічно перенесених із попередніх видань, віп
додав нові. TaR, наприRлад, поезії << Чого мені тяжrю, чого мені
нудно>> (1844) й <<У Вільні, городі преславнім>> (1848), уміщені
64 Т. Г. Ш е в ч е н r, о, :Кобзарь, СПб., Типография Б . С. Балашова,
1884, стор. 98.
65 • А. Чу ж би н с r, и й, Воспоминание о Т. Г. Шевчею(е. - «Русское
слово>>, 1861, .No 5, отд. 1, стор. 33 (ш,ремий відбиток - СПб., 1861).
66 М. драгоман о в, Т. Шевче1шо в чужій хаті його імені. - «Народ,>,
1893, .No 10, 11, 15.
530


в празьв:ому <<Кобзарі» в хронологічній рубриці <<До 1847 ров:у», _
Оrоновсьв:ий відніс до раннього періоду творчості поета - 1838 -
1843 рр.; вірш <<Ой ЧОГО ти почорніло>> (1848), датований у пра­
ЗЬRОМУ <<Кобзарі» 1849 ров:ом,- до другого періоду - 1843-
1847 рр.; надрув:овані в празьв:ому <<Кобзарі>> в додатв:у й без
дати «Псалми Давидові» (1845) - до останніх ров:ів життя Шев­
ченв:а. Передрув:овану з альманаху <<Луна>>, де вона не була да­
тована, поезію <<У неділю не гуляла>> (1844) Огоновсьв:ий навман­
ня вмістив серед ранніх творів. Частину творів з цив:лу
<<В в:азематі»: <<Ой одна я, одна>>, <<За байрав:ом байраю>, <<Не в:и ­
дай матері! - в:азалю>, <<Ой три шляхи широв:ії>>, <<Садон вишне­
вий коло хатю>, <<Рано-вранці новобранці>> - він відніс до другого
періоду ( <<Політично-національного>> напряму) і подав у першому
томі, інші ж ( <<Згадайте, братія мою>, <<Мені однав:ово, чи буду>>,
<< Чого ти ходиш на могилу», <<Н. Костомарову», <<В неволі тяж1-1:о,
хоча й волі>>, <<Понад полем іде», <<Чи ми ще зійдемо~я знову>>) -
до третього періоду ( <<суспільно-національного>> напряму) і подав
у другому томі.
Львівський <<Кобзар>> 1893 ров:у за редакцією Огоновсь1-1:ого -
не єдине свідчення занедбаності датування творів Шевченв:а.
<< ... Не було досі у нас такого видання <<Кобзарю>,- 1-1:онстатував
1895 р. автор першої спроби критично визначити хронологію тво­
рів поета О. Кониський,- де б твори Шевченв:ові були улашто­
вані відповідно часу написання їх; · по всіх «Кобзарях», починаю­
чи з видання 1867 , не можна не спостерегти плутанини в хро­
нології і, на лихо, щоразу плутанина більшав>> 67 . Присвятивши
цьому питанню спеціальне дослідження 68, побудоване на враху­
ванні прижиттєвих публікацій і таких джерел, яв: автобіографія,
щоденню<, листи поета та спогади про нього, О. Кониський, хоч
і не встановив ще абсолютно точних дат, проте істотно уточнив
датування чималої , частини творів, зокрема друкованих у <<Коб­
зарі>> 1840 року, в альманахах <<Ластівка>> та <<Молодик» і вида­
них окремими книжками за життя Шевченка ( <<Гайдаманю> , <<Га­
малію>, «Тризна») . Не маючи змоги ознайомитись із автографами
поета, Конись1-1:ий висунув і чимало гіпотетичних, помилкових дат,
особливо щодо творів періоду <<Трьох літ>> та років заслання.
Кониський - перший досліднин, який звернув увагу на фів:­
тивність авторсьних дат у повістях <<Наймична>> та <<Варнаю> і до­
вів, що, ян і інші повісті Шевченка, вони написані на засланні,
під час перебування поета в Новопетровському укріпленні. Влуч­
на й перенонлива аргументація Конисьного міцно ввійшла в mев­
ченнознавство, на неї спирався не один з пізніших дослідників.
Львівсь1шм «Кобзарем>> 1893 р. викликана стаття Ю . · Роман­
чу1ш «Деяні причинни , до поправнішого видання поезій Тараса
67 _ «ЗНТШ>>, 1895, .No 4, стор. 1.
М О. ~ он и с ь ки й, Проба улаштування хронології до творІв Тараса
Шевченка.- <<ЗНТШ>>, 1895, .No 4, стор. 1-20, 1897, .No 3, стор . 1-22 .
531


.Шевченна>> 69. • Ро:манчун намагався виправити й доповнити тен:ст,
поданий Огоновсьним. Проте, за незначними винятнами, запропо­
новані ним <шоправкю> становили лише іншу компоновку того ж
самого, в основному, текстового матеріалу, на якому основував
свою працю й Огоновський. Зроблена Романчуком спроба критияи
лишалась цілком дилетантською, оснільки не спиралась (та й не
могла ще спиратись) на вивчення історії mевчею,івського тенсту,
ю,ої автор статті не знав і знати, особлив·о в умовах Галичини,
не міг.
,
Замінюючи одні рядни іншими, взятими з інших видань та
публікацій, Романчук нерувався лише естетичним нритерієм, але
фактично підмінював його власним · еманом, нерідно виявляючи:
вузь1,е, обмежене розуміння, а часом і нерозуміння ян змісту, тан:
і форми, зонрема віршової, . поезії Шевченка. Досить сназати, що
деякі Шевченнові рядю1 здавались йому зайвими, інші потребу­
вали, на його думну, ритмічної перебудови, скорочення чи, навпа­
ни, доповнення і т. п. Про рядон «Втоплю свою недоленьн:у» а по­
езії <<Вітре буйни:іі, вітре буйний>> у статті читаємо: «Щодо
змісту він зовсім непотрібна тавтологія попереднього вірша
Втоплю свое горе. А щодо форми, то він псує будову цілої думни,
в 1,отрій все по 4 верші складаються разом; він же стоїть окремо,
з нічим не в'яжеться римом і тільни: sверха причеплений>>
(стор. 12). У містерії <<Великий льох>> Романчуку зайвим здавав­
ся рядон <<Скажіте, сестриці!>>:· «Сей вірш непотрібний, метрично
відорваний і псує у1шад>> (стор. 22). У поезії <<Я1,би мені чере­
ви:кю> він пропонував перебудувати рядон << Черевиків немає>>:
<<Се противне ритмові; має бути: Черевиків я не маю» (стор. 24),
і таного ж хара~,теру, за небагатьма винятнами, були й інші його
<<Причинки» до <шоправнішого» тексту <<:Кобзаря». До авторсью1х
<шоми:лою> і <<опи:сою> Романчук з надзвичайною легністю й до­
сить послідовно зараховував усе оригінальне, нетрафаретне, все,
що не · відповідало обмеженим схоластичним уявленням про ~,ано­
ни версифінації, тобто - саме те, в чому виявилось новаторство
Шевченна, свіжість, самобутність, незатертість його поетичного
стилю і його вірша. По суті Романчук вдавався до методу, засто­
сованого свого часу Кулішем, я1шй, публінуючи в «Основі>> поему
«Мар'яна-черницю>, виправив вірш Шевченка саме там, де він не
юшадався в звичні для публікатора схеми. Не випад1,ово Роман­
чуr, вважав за потрібне друнувати <<Мар'яну-черницю>> саме в об­
робці Куліша. Виданий незабаром товариством <<Просвіта» за ре­
дакцією Ю. Романчуна збірнин <<Поезії Тараса Шевченка» (1902),
де знайшли прантичну реалізацію довільні, непотрібні кон'єктури,
69 іо л і я п Ро м а п чу к, Дею,і причинки до поправнішого виданнп
поезій Тараса Шевченка. (Замітни до «Н:обзарн Тараса Шевче1ша», зреда­
гованого д-ром Омелнном Огоновським і виданого Товариством ім. Шев­
ченна у Львові 1893) . - < <3 НТ Ш» , 1900, No 2, стор. 1-32 . У примітці
(стор. 1) автор зазначив, що стаття з'являєтьсн дру1щм <1ерез п'нт1, ро1, і в
після її написання.
532


висунуті в статті {не всі), став ще одним :кроком по шляху даль­
шого спотворення тенсту велиного поета.
Метод Ю. Романчуна, метод довільних 1юмпоново:к, н:он'є:ктур ,
втручання в авторський тенет, знайшов палкого прибічника в осо ­
бі М. Нрупсьного - автора <<Заміток до поправнішого вид ання
поезій Тараса Шевченка» 70 • <<Замітки» являли собою довгий пере­
лік (загальним числом понад триста) <шоправою> до те1,сту << :К об­
заря», нонче потрібних, на дум1,у автора, додатново до тих, я:к і
вже ввів до видання Романчук :Крім ленсичних замін та числен­
них виправлень мовно-граматичних форм, І{рупсьний пропонував
зробити перестановки слів у рядІ{ах, довільні встаюш, наре шті,
вилучення деяних ряднів ян таних, що <<для форми зайві>>, напри­
нлад, «Та пісеньку заспіваєм>> у вірші <<І знов мені не привезла>>,
<<Аніногісіньно нема» в поезії <<Минули літа молодії>> та ін. 3 них
виправданими виявились лише кон'єктура <<Жеруть і тлять старо­
го [дуба] >> замість <<старого діда>> в поезії «Бували войни й вій­
ськовії сварю> та усунення помилон у ряднах: <<Та яму 1юпаrоть>>
(виправлено на <<ями>> - балада «Причинна>>), <<І мовчки трепет­
но ридала>> (виправлено на <<раділа>> - поема <<Марію>), <<Одурив
Псалмом старого Апафина>> (виправлено на <<Анафона>> - поезія
<<Царі>>) т а ін. Решта ж обстоюваних у стятті поправ0~, означала
настільr,и безцеремонну переробr,у Шевчею,ового тексту, що ви­
rшю,ала заперечення навіть s боку Романчука, за прикладом яко­
го, тільки рішучіше, йшов І{рупський. У надруІ{Ованих услід за
«Заміткамю> М. Нрупсьr,ого << Увагаю> до них Ю. Романчу1, а 71
останній відхиляв більшість запропонованих поправон ю, таних,
що занадто сміливі.
Стаття Нрупсьr,ого наочно виявила основну ваду методу до ­
вільних редан:торсьюrх н:он'єктур - r,рич у щиїr суб'<штивізм. Вона
кидала тінь на працю Романчука як редаr,тора збірки <<Поезії
Тараса Шевченка», оскільки Нрупсьrшй заявляв, що додержує­
ться <<методи>> Романчун:а . Тому Романчун змушений був в исту­
пити з роз ' ясненнями, за яких обмеж ених умов застосування
r,он'єнтур правомірне, а за яких - ні.
:Крупський, - писав Ю. Романчук, - <шоrшю{ується [...] на ме­
не і каже, що держиться тої самої методи, шюї я придержувався
в моїй статт і і в моїм виданню, та тільно не перевів її 1,онсе~,­
вентно. Сеся метода має полягати на тім, щоб небагато оглядати­
ся на ру1{описи ( бо і у самого автора можуть бути помишш), ал е
тілько догадуватися, ян повинно бути. Однако ж я не тілько не
держався таrюї методи, але виразно заявився против неї, 1,оли
сrшsав (ст. 18): «Боюся, аби, sамість псуважпого переписувача
або :коректора, кон'єктурами не поправляти самого Шевченка .
70 Мп н uл а І{ р [у п] с 1, ни й, Замігю1 до поправнішого видання поезій
Тарасп Шевчеrша .- <<3НТШ», 1903, No 5, стор. 1-28.
71 Ю л Р о м а н ч у н, Уваги до «Замітою>, д. Кр-сьного.- «ЗНТШ>>, 1903,
No 5, стор. 29- 34.
18 5-ЗU
533


Особливо ж хибною виходить така метода тоді, коли ставиться
нон'єктури без пильної потреби, коли ті кон'єктури занадто смілі,
задале1,о відступають від лекції руrшшrсі чи видання та коли по­
правляється не тільки помилки (lapsus calami) або похибки са­
мого автора, але переробляється його, так сказати, на своє І{опи:то.
А се все й приходить у п. Кр -ського>> (стор. 30).
Проте й сам Романчук, хоч і був обережніший за Крупського,
не додержувався висловлених застережень і продовжував вдава­
тись до довільних кон'єктур у наступних перевиданнях зредаго­
ваної ним збірки <<Поезії Тараса Шевченка» (1907, 1912), де ви ­
користано й деякі пропозиції Крупсь1{ого. Свою редакційну оброб ­
ну Шевченкового тексту Романчун обстоював у статті «Критичні
замітни до тексту поезій <<Шевченка>> 72 •
6
Початок нового періоду в історії публінації поетичної спадщи­
ни Шевченка пов'язаний з <<Кобзарем>>, виданим Товариством
імені Т. Г. Шевченна для допомоги нужденним уродженцям Пів­
денної Росії, що вчаться у вищих навчальних занладах С. -Петер­
бурга та Благодійного товариства видання загальнонорисних і
дешевих rшижок за редакцією В. Доманицт-,кого 73 . Це було перше
повне (як на свій час) видання поезій ПІевченка в Росії (містило
217 творів), і в цьому насамперед полягає його значення.
Вперше в Росії читач одержав такі твори, як «Юродивий>>, «Ма­
рію>, <<Сауш>, <<І Архімед, і Галілей>>, повні тексти поем <<Сою>,
<<Кавназ>> та багатьох інших творів.
Поява повного <<Кобзарю> стала можливою лише в умовах ре­
волюційного піднесення в нраїні. Цензурпий дозвіл на видання
(про нього клопотався голова Товариства імені Т. Г. Шевченка
сенатор А. Маркович) одержано 25 листопада 1905 р.; у світ же
воно вийшло на початку 1907 р.- в умовах вирваної з рук само­
державства свободи дру1,у.
Прагненням В. Доманицького було насамперед датv. текст
<<Кобзарю>, звірений з автографами поета. Готуючи оригінал для
друкарні з розшитих аркушів останнього і найповнішого на той
час львівського видання <<Поезії Тараса Шевченка>> (1902) за
редакцією Ю. Романчу1,а, він звірив його текст з <<Малою>> та
<<Більшою>> книжками, наданими йому В. Наумею,ом, з автогра­
фами та правленим поетом робочим примірнином << Чигиринсько­
го Кобзаря і Гайдамаків>> (з «Гамалією>>) , що зберігались у Шев­
ченнівсьному відділі Чернігівського музею ім. В. В . Тарновського,
з надісланими з Петербурга не в усьому точними копіями з авто-
72 «ЗНТШ», 1912, .No 5, стор. 84-116; .No 6, стор. 90-119.
73 Т. Ш е в ч е н ко, Кобзарь. Видання <<Общества им. Т. Г. Шевчею,а
для вспомоществования нуждающимся уроженцам Южной России, уча­
щимся в вьrсших учебнь,х заведениях С.-Петербурга>> та «Благотворитель­
ного Общества издания общеполезнь1х и дешевь,х книг>>, С.-Петербург, 1907.
534


графів збірни <<Три літа>>, балад <<Лілею> й <<Русаш{а>>, виявлених
в архіві Департаменту поліції (у фонді колитпнього ІІІ відділу,
де вони від1шались ян <<речові до1,а:зи>> ще з часу арешту поета
1847 р.).
•
3а нопіями з автографів, знайденими в архш1 Департаменту
поліції, В. Доманицьний уперше подав у <<Кобзарі>> (одразу ш
після журнальних публінацій 74 ) повний текст <<Єретина>>, поему
<<Сова>>, вірші <<Маленьній Мар'яні>>, <<Діничії ночі>>, <<Три літа>>,
в примітнах - автографічний теІ{СТ тю{ званої <<седнівсьної>> пе­
редмови до нездійсненого видання <<Нобзарю>.
І{оли частину те r,сту <<Нобзарю> було вже в:идру1швано, Дома­
ницьний ознайомився (найімовірніше - в 1шпіях) з деяними з ав­
тографів ( <<Утоплена>>, <<Н. Маркевичу>>), ЩО зберігались у Румян­
цевсьному музеї в Моснві (тепер - Відділ рунописів Державної
бібліотени СРСР ім. В. І. Леніна), нуди вони надійшли від видав­
ця <<Молодина>> І. Бецьного, і навів ОІ{ремі відміни з них у при ­
мітнах.
Доманицький зіставляв тенсти танож з рунописними спис1{ами
(П. І{уліша, М. Мансимовича, Л. Тарновсь1{0Ї, Г. Честахівського
та ін . ) пришиттєвими публікаціями (не всіма) та посмертними
першодруками. Хоч у нього не було деяких матеріалів, якими
свого часу користувались редактори празьного «Кобзарю>, зокре­
ма правленого ІПевчею{ом робочого примірника <<Кобзарю>
1860 року 74а та деяких фрагментів з рун:опису <<Поезія Т. Шевчен­
І{а. Том первий>>, проте в цілому він спирався на багато ширше
1{оло джерел тексту, ніж будь-хто з його попередників. За винят-
1щм робочого примірника <<Кобзарю> 1860 року, автографа
<<Мар'яни-черниці>> та деяких інших матеріалів, Доманиць1шй мав
прантично майже всі першоджерела, потрібні для того, щоб упо­
ряднувати нритично перевірє·1ий тенет творів Шевчею{а. Проте ,
хоч До:м:аницьний затратив багато праці, до того ш у тяжн:их умо­
вах напівлегального становища, зредагований ним «І{обзар>> ще
не став нау1{ово - нритичним виданням:.
Досить повно ознайомившись з руЕописною спадщиною поета ,
Доманиць1,ий впевнено відюшув не ПІевченнові твори: <<До сест­
рю>, <<Ой у саду, у саду» та <<Не журюсь я, а не спитьсю>. Виявив
в і н ·намір вилучити й Шевче1шів вірш <<Мій боже милий, знову
лихо». В основному тет{сті <<Кобзарю> 1907 por{y цього вірша нема .
Одначе на завершальній стадії роботи над <<Кобзарею> Домани­
цький встиг виправити цю помиш{у і навів фрагмент у приміп<ах
з посиланням на свідчення Ф. Вов1<а, юп1й свого часу <<мап
74 <<Бьшое>>, 1906, No 6, стор. 1- 5; No 8, стор. 1- 3; «Нова Громада>>, 1906,
No 10, стор. 60-72.
,
748 Цеіі примірник став відомий знову під час Шевчею{івсьної вистаюш
в Москв і 1911 р., де він екс п онувався ЯІ{ власність Ю. Ю. Цвітковсь1іого
(див. Каталог Шевченковс1,ой вь1стаn тш в Мос!(ве по поводу плтидеслти­
летпн со дня его с~1ерти, М., 1911). Тещ і ж опубл і r,овано й зроблені в ньому
Шевчешюві виправлення (О. Но в 11 ц ь 1, и й, Варіанти до <<Кобзаря·>>
18G0 р. - <<ЗНТШ » , 1911, No 2, стор. 157 - 162).
•
18*
535


в руках автограф Шевченків (вірша <<Мій боже милий, знову ли•
хо>>.- Ред.) - 1шаптик паперу» 75 . Як вірш Шевчею{а подано в
примітках його запис народної пісні <<Та головонька моя бідна>>.
У поемі «Гайдамакю> Доманиць1шй відновив за робочим при­
мірником << Чигиринського Кобзаря і Гайдамаків>> кілька рядків,
вилучених цензурою в прижиттєвих і не відновлених у посмерт­
них виданнях. Два недруковані рядки увів він до поезії <<У неді­
лю не гуляла». В багатьох творах ( <<Утоплена>>, <<Розрита моги ­
ла>>, <<Чого мені тяжко, чого мені нудно,>>, <<Не женися на бага ­
тій>>, <<Кавказ>>, <<Марну Вовчну» та ін.) Доманицьний усунув
редакторсь1{і домішни, нон'єктури, переробпи та інші свідомі чи
несвідомі спотворення, відновивши авторсьюrй теІ{СТ, хоч і не
завжди за найавторитетнішими джерелами. Tar{, наприклад, спо­
творені Романчуком рядки <<Пони не ростил0>> ( «Думи мої, думи
мої>>) та «І душу вольную на волю>> ( <<Mapr,y Вовч1,у>>) В. Дома­
ницький виправив на <<Поки не остилт>, <<І ду,,tу вольную на
волю». Помилково поданий за попередніми публіr{аціями рядоІ{
<<Там сю1,іє море>> в останній момент виправлено в примітці за
автографом: <<Там синєє море>>. Вперше правильно, за автографом
<<Малої rшижки», подав Доманицький вірш <<Буває в неволі іноді
згадаю>>, не ділячи його на два окремі твори, ян це робилось, по­
чинаючи з <<Кобзарю> 1867 року, в усіх попередніх виданнях.
Разом з тим більшу частину редакторсь1шх спотворень тексту
Доманицький не зняв, а завів і до нового <<Кобзарю>. Поезію
«Вітре буйний, вітре буйний», наприrшад, услід за львівським
виданням 1902 р. подано без рядна <<Бтопшо свою недоленьку>>,
дов ільно знятого Романчуком. У «Катерині» залишено спотворе­
ний Романчуком рядок <<Мов покотило червоніє» замість <<Мов
покотьоло ... », у вірші <<Думи мої, думи мої» - рядок <<Тілько
сльози за Вкраїну>> замість <<за Украйну>>, в «Гайдаманах» - ря­
док <<По1,и лшєш силу>> замість <1має ,н силу>> та рядки:
Любіть її, думу правди
Н:озацьк у ю славу,
Любіть її!
замість <<Любить її, думу правдю>, <<Любить її!»
Усунувши подібні спотворення в більшості ряднів поезії
<<У неділю не гуляла>>, Доманицьний не виправив рядка <<Ой за­
плакав сивий пугач>>, хоч за автографом збір1,и <<Три літа>> треба
<<Ой застогнав сивий пугач>>, і не уточнив порушеної в першо­
дРУІ{У та передруках у <<І{обзарі>> 1893 рону й у <<Поезії Тараса
Шевчею{а>> 1902 року послідовності строф:
536
А я косу розплітаю,
3 дружиною похожаю ...
Доленьно моя,
Мат і1шо моя!
75 Т. Шевченко, Кобзарь, С.- Петербург, 1907, стор. 632,


Здивуються вранці люде,
Що в сироти хустка буде
Мереженая,
Мальованал
'(за автографом друга з цих строф мав йти раніше першої).
Дуже істотне спотворення, що йде з першодруку в <<Основі>>,
де воно було зумовлене обставинами підцензурного друку, лиши­
лось у вірші <<~е завидуй багатому>>, хоч Доманицький готував
текст в умовах снасованих цензурних обмежень. Рядки <<Нема
раю па всій землі, Та Nема й Na шбі>> в <<Нобзарі>> 1907 року по ­
дано, як і в <<Ос.нові» та наступних публікаціях, у такому ви ­
кривленому вигляді «Нема раю на всій землі, хіба що на небі!>>
Багато спотворень тексту не виправлено в поемі <<Сою>, поезії
<<Заворожи мені, волхве>>, лишились вони в баладі <<Утоплена>>,
поемах <<Невольнию>, <<Навказ>>, віршах <<Розрита могила», «Гого ­
шо>> та інших творах.
Здійснена Доманицьким І{ритична перевірка тен:сту становила
певний поступ щодо вироблення поправніmого тексту «Нобзаря»,
очищення його від спотворень попередніх публіr{аторів та редак­
торів, але виявилась неглибокою й непослідовною, що було неми­
нучим наслідІ{ОМ недос,.татнього аналізу рукописних і друкованих
джерел, поверхового і часто хибного уявлення про творчий зв'я ­
зок між ними та про історію тексту творів Шевченка загалом.
Саме в тому, що Доманицьний ще не зміг з необхідною глибиною
розібратися в джерелах і простежити за ними історію текстів
поета, і полягав основний недолік його редакторської праці над
«Нобзарем».
Не зрозумілою, зокрема, лишилась для нього виняткова цін­
ність збірни <<Три літа>> - основного джерела тенсту творів 1843 -
1845 ронів, що відбивав останню стадію творчої праці поета над
ними. Оснільки цю збірку відібрано в Шевчеш{а 1847 р., Домани ­
цький зробив поспішний висновон:, що це теr{сти ранні, не оста­
точні, і подав твори 1843 - 1845 рр. не за альбомом <<Три літа>>,
а за різними іншими, переважно випадновими джерелами: спис­
ком М, Максимовича ( <<Розрита могила>>, <<Сою>), празьним «Ноб ­
зарею> 1876 р. ( «Чигрине, Чигрине»), списком невідомої особи,
що належав В. Науменнові (<<У неділю не гуляла»), лейпцігсьr,им
виданням <<Новьrе стихотворения Пупrкина и ІUавченни>> ( <<Гого ­
шо»), петербурзьним виданням <<Кобзарю> 1867 р. ( <<Не завидуй
багатому»), львівським виданням <<Поезії» 1867 р. ( <<Навказ>>),
львівсьним виданням <<Поезії Тараса Шевченка» 1902 р. ( <<Заво­
рожи мені, волхве>>) та ін. Вибір цих джерел був довільний і су­
б'єктивний. Подаючи низr,у творів за попередніми публікаціями,
Доманицький покладався на них без належної критично~ 1х пе­
ревірки, не з'ясовуючи конкретних джерел цих публінацій та іс­
торії попередніх видань загалом.
Один з творів періоду «Трьох літ>>, вірш <<Не женися на бага­
тій>>, Доманицький подав усе ж не за попередніми публінаціями,
537


а за копією з альбому <<Три літа>>. У поезії << Чого мені тяжко, чо­
го мені нудно>>, передрукованій з львівського видання 1902 ро1,у,
виправлено за копією з альбому <<Три літа>> рядок «Невкрите, го­
лодне» на <<Нею,рите, розбите!!. Цим усунуто єдину ле1,сичну від­
міну львівського видання від збірки <<Три літа>>, і отже, яюцо не
брати до уваги відмінності орфографічні й пунктуаційні, текст
цього вірша в <<:Кобзарі>> за редакцією Доманицьного тю,ож відпо­
відає те1,сту збірки <<Три літа>>.
Не зовсім ясним було В. Доманиць1,ому походження й значен­
ня робочого примірника << Чигиринсьного Н:обзарл: і Гайдамаюв>>
ш, джерела тексту ранніх творів поета. Ру1,описні виправлення в
цьому примірнину він помилново датував 1858 р . , прийнявши їх
за прав1,у, зроблену Шевченком перед поданням 1шижю1 до цен­
зури, але з ян их ось · причин лише част1юво ви1,ористану в «Н:об­
зарі>> 1860 року. Справді ж поет наприкінці 1858 р. подав цю
1шю1шу до цензури чистою, а правив її вже після повернення
з цензурного номітету, восени 1859 р., пони теr,ст остюшього прп­
життєвого <<Н:обзарю> с1шадався в дру1,арні (за розшитпм ру11:опп­
сом <<Поезія Т. Шевчеш,а. Том первий», скорегованим Д. Н:аме­
нецьким). Праш,а значною мірою саме в тому й полягала, шо
поет переніс до робочого примірника << Чигиринсьного :Кобзаря і
Гайдамаків>> частину новостворених варіантів з рунопису «Поезін
Т. Шевченка. Том первий» і водночас продовжив далі роботу пад
ранніми творами. Після виходу в світ на початну 1860 р. нового
видання Шевченко дальшу роботу над те~,стом ранньої поезії
провадив уже в іншому робочому примірнику - примірни1,у
«:Кобзарю> 1860 ро1,у.
Помилившись у визначенні часу i'r характеру правон у робочо­
му примірнину <<Чигиринського Кобзаря і Гайдамю,ів>> та їхнього
місця в загальній долі тенсту ранньої поезії Шевченна, Доманп­
цьний не зміг належно винор:истати це джерело. Особливо це сто­
сується творів, де авторські виправлення давали послідовно об­
роблені реданції, пізніші за інші з числа відомих Доманицьн:ому
(<<Перебендю>), або й взагалі становили найпізніші остаточні об­
робни тенсту ( <<Тополю>, «Думи мої, думи мої»). Ставлення До ­
маницьн:ого до правок поета в << Чигиринському Н:обзарі і Гайда­
маках>> носило суб'є~пивний, смю,овий хараr,тер: одні з них він до
видання взяв, інші, і в тих же самих творах ( <<Перебендя>>, <<То­
полю>, <<Думи мої, думи мої>>, <<Гайдаман:и>>, <<Гамал і ю>), лишив
без уваги. При цьому прийняття одних право1{ вело до поліпшен ­
ня тексту (<<Тополю>); інші, навпаки, погіршували його, збіль ­
шуючи 1,онтамінованість творів ( <<Гайдаман:и»). Ранні твори поета
подано в «:Кобзарі>> 1907 рону без істотних відмін від дуже непо­
правного львівсьного видання 1902 р. <<Поезії Тараса Шевчепн:а»
за редан:цією Романчун:а, за винятном ряд1,ів, І{онтамінованих .і:з
робочого примірнин:а << Чигиринсьного :Кобзаря і Гайдамаr,ів>> з
<<Гамалією>> та деяних інших джерел: у поемі «Тарасова ніч>>· -
з друн:ованого тенсту <<Чигиринсьн:ого І{обзарю>, в <<Гайдама-
538


.ках» - з перmодру.ку та празь1юго <<:Кобзаря» {з останнього
-
ряд.ки, що відбивали правни поета, зроблені в робочому примір­
нину <<:Кобзарю> 1860 р.). До тенсту дел.ких творів ( <<Думи мої,
думи мої>>, <<:Катерина>>, <<Гайдаманю>) Доманицький увів .кіль.ка
власних незастережених .кон'єнтур.
:Компілятивний у <<:Кобзарі>> за редакцією Доманицького тенет '
багатьох творів ро.ків заслання поета. Подавши <шевольничу пое­
зію>> за пізнішою редакцією <<Більшої ннижню>, Доманицький
увів у тенет з <<Малої ннижню> чимало урив.ків і окремих ряднів,
перероблених чи відкинутих Шевченном під час переписування
до «Більшої ннижки». Йдучи за попередніми редакторами <<:Коб­
зарю> (тим же Ю. Романчуном), він вдавався до нонтамінацій
ян до звичайного й нормального методу підготовни видання, хоч
їх уже відкинула рос ійська й з ахідноєвропейська тенстологіч­
на теорія й практика 76 , з досвідом і досягненнями якої Дома ­
ниць1<ий (за фахом не філолог, а історик) не був достатньо обіз­
наний .
Безперечною заслугою Доманицького було встановлення нри­
тично перевіреної хронології поетичних творів Шевченна. Він по -
1шав 1<рай доюльному розташуванню творів, яним харантеризува ­
лись видання за реданцією О. Огоновського, Ю. Романчука, а ще
раніше - львівське видання 1867 р. та празьке 1876 р., і перший
дав поезії Шевченна правильний у своїй основі хронологічний
порядон .
«:Кобзар>> за реданцією Доманицького винлинав захоплені від­
гу1ш і менше, ніж за рін, вийшов другим, доповненим і частново
виправленим виданням 77 . За норотний час Доманицький ознайо­
мився ще з r<ількома автографами ( <<Осії глава XIV>>, <<Подража­
ніє Ієзекіїлю. Глава 19>>, «Якби то ти, Богдане п'яний» та ін.) й
с пис1<ами творів Шевченна (І. Лазаревського, Г. Н. Мордовцевої
та ін.) і зробив за ними в новому виданні уточнення і виправ­
лення в те1<сті та навів відміни в примітках. Уведено до видання
щойно перед тим опублікований ( <<УІ<раїна», 1907, No 7-8) ново­
знайдений вірш <<Дурні та гордії ми люди».
Невдовзі до виходу в світ першого видання Доманицький на­
друнував у журналі <<:Киевская старина>> (1906, No 9-12) велину
статтю <<:Критичний розслід над те~,стом <<Нобзарю>, видану неза­
баром і онремою 1<ниж1<ою-відбитною з <<Ниевс1<ой старинш>
(1907), де оглянув автографи, рукописні списки, прижиттєві й
посмертні публікації та їхні відміни, на які спирався, редагуючи
76 Див. А. Л. Г р и ш у н и н , Очерн истории тенстолоrии новой руссной
литературьr.- У 1ш.: Основь1 те1,столоrии, М., Изд-во АН СССР, 1962,
стор. 35-80 .
77 Т. Шевче н но, Кобзарь,
Друге видання «Общества имени
Т . Г. Шевченна для вспомоществования нуждающимся уроженцам
Южной России, учащимсл в вьхсших учебнь1х заведенилх С .-Петербурга>>
та <<Благотворительного общества издания общеполезньrх и дешевьrх нниr>>,
С.-Петербург, 1908.
539


<<Кобзар>>, та висвітлив датування творів поета. Мета «Критич­
ного розсліду>> полягала, за визнанням Доманицького, в обгрунту­
ванні його редаrщії <<Кобзарю>. << ...-Увесь той чималий матеріал,
що назбирався в мене під час перегляду рукописів та давніших
видань <<Кобзарю> та юшй юшористав я для нового повного ви­
дання поезій Шевченкових,- писав Доманицький,- я й подаю в
отсій статті для того, щоб ясно було знати мотиви кожної зроб­
леної мною в новому виданні одміни, для того, щоб кожен бачив,
де правда на моїм боці або де я помиливсю> 78 . Проте . <<дослід» мав
і ширше значення. Не вільний від багатьох помил01,, зумовлених
тогочасним станом шевчею,ознавства, це був перший системати­
зований огляд основних матеріалів до тексту <<Кобзаря», якому
судилось надовго, аж до появи радянсьюrх наукових видань та
<<Опису руr,описів Т. Г. Шевченка>> (К., Вид-во АН -УРСР, 1961),
стати свого роду путівниrюм по поетичній спадщині Шевчею,а.
Часом до нього змушені звертатися в історичному аспен:ті і сучас­
ні дослідниrш.
Одночасно з Доманицьким роботу над підrотовн:ою видання
творів Шевчею,а за дорученням філологічної секції Науr,ового то­
вариства ім. Шевчею,а провадив І. Франно. Видання вийшло в
світ 1908 р. у двох томах і обіймало поетичну спадщину Шевчен-
1,а 79 . Драматичні й дею,і прозові твори (щоденник, повість «Ху ­
дожнию>) І. Фрашю мав намір подати в 01,ремому томі, шшй, од­
наче, в зв'язку з тим, що план видання зазнав змін, пі,rrготований
не був.
І. Франно пильно обстежив попередні й новіші пубJІінації тво­
рів Шевчешш, тексти, подані в основному норпусі й примітr,ах
<<Кобзарю> за редаrщією Доманицьн:ого та в його <<Н:ритичпому
розсліді ... » Нові матеріа.ли та відомості про них І. Фраш,о одер­
жував і безпосередньо від Доманицьrюго. П ро це в передмові
І. Франка читаємо: <<Протягом редаюорсьн:ої праці ми часто обмі­
нювалися листами, обговорюючи деталі тексту і ріжних видань» 80 .
Все це дало Фраш,ові змогу, не маючи руr,описів поета, підготу­
вати видання, що багатством варіантів - а Фрашю прагнув до їх
повноти - перевершило всі попередні <<Кобзарі>>, в тім числі й за
редакцією Доманицького. Повнішим було видання Наукового то­
вариства ім. Шевченка й за кількістю творів. Франко ввів до ньо­
го віршований дарчий напис поета на <<Кобзарі>> 1840 por,y <<На
незабудь Штернбергові>> (за публіr,ацією в <<Киевсн:ой старине>>,
1902, .No 2), російські поеми <<Слепая» й <<Тризна>>, переніс з при­
мітоr, до основного теr,сту <<седнівсьr,у передмову>>, звернення «Па­
нове субскрибенти! >> та <<Приписи>> до поеми <<Гайдамакю>, подав
78 В. Дом ани ц ь ки й, Критичний розслід над текстом <<RобзарЯ>>,
R., 1907, стор. 6.
79 Твори Тараса Шевченка. Н:обзарь. Том І . (1838-1847), виданий під
реда~щівю Івана Франка, Львів, 1908; Том ІІ (1847-1861), виданий під
редакцією Івана Франка, Львів, 1908.
80Там же,т.І,стор.VII.
540


деяні твори в двох редющія:х ( <<Варнаю>, <<МосІ<алева І{риницю>,
<<А пумо знову віршувать>> тн ін.), у додап{у навів н:ільІ{а фольІ<­
лорних записів народних пісень ( <<Ой у саду, саду ходила І{ОІ{ОШ­
І{а>>, <<Ой на горі по тім боці>>, <<Хоч годину посидимо ВІ{уnочці з
тобою»). Одну з пісень ( <<Та головоньІ<о моя бідна>>) ФранІ<о, по­
милившись, подав яІ< оригінальний вірш поета.
І. ФраnІ{о ПОІ{азав себе рішучим прибічюшом хронологічного
принципу побудови видання і розташував твори, в основному, в
тому ж поряд1,у, що й ДоманицьІ<ий, відступивши від нього лише
в небагатьох і не завжди виправданих випадrшх. ЯІ{ і його попе­
редниІ{и, Франн:о шир01ш вдавався до н:онтамінацій, номбінуючи
тенет з варіантів різних редаІ{цій. Таний метод,· ясна річ, ВИІ{ЛЮ­
чав можливість збігу тенсту, підготованого різними теІ<стологами.
Тому, хоч Франко й спирався переважно на матеріали Доманиць ­
І{ОГо, його редющія досить відмінна від теІ{сту петербурзького
«:Кобзарю>.
Сам І. Фраю{о в оповістці про вихід першого тому підготовле ­
ного. ним видання схильний був розглядати його як таке, що <<му­
сить відтепер стати основою всіх дальших студій над поезією на­
шого безсмертного :Кобзаря і витиснути з обігу всі дотеперішні
виданню> 81. Одначе ТаІ{ИМ воно не стало й не могло стати, бо не
відтворювало автентичного те к сту Шевчешш.
1910 р. однотомник, а наступного рону - двотомник творів
Шевчепна видав у Петербурзі В . Яновен к о 82 . О д нотомник стано ­
ви в третє видання тексту в редющії Доманицького, ще раз ви­
пр авленій та д оповненій новознайд ен и м віршем «Човею> (1шиж1ш
ви й шла в світ після смерті Дом:аницького), і цей же тен:ст повто ­
р ено в першому томі двотомни1ш. У другому томі Яковенно зібрав
дра м у <<Назар Стодолю>, російські поеми <<Слепаш й <<Бесталан­
нь1Й>> ( <<Три:ша»), <<Седнівську передмову>>, автобіографію поета,
щоденню,, 157 листів, а тююж документальні матеріали справи ІІІ
· відділу
про Ше~зченrtа 1847 р. (публікація останніх належала
Г. rНитецькому) .
В иданн я В. Я1,овен на - нроІ{ д о пов н ішого зібрання творів, що
обі й мало б не тільки поезію, а й інші шанри Шевченкової твор­
чості . Вашливим задумом була спроба зібр ати т екс ти листів поета,
розсіяні в журнальних, газетних та інших публі1,аціях. Але пода­
но ї х без звірки з автографами, недоступними упорядникові,
81 <<Діло», 1907, No 269. Цит. за виданням: І в ан Франк о, Твори в
двадцяти томах, т . XVII , стор. 140.
8 2 Т . Шевченко, !{обзарь. Третє повне впданнн під редаrщією
В . М. Домапицт,кого. З портретом і життєписом, Видання В. Яновенка,
[СПб.], 1910; Т. Шевченко , Твори в двох томах. Том перший. Кобзарь.
Друге видання В . Я1швен'rш . Під реданцією В. Доманиць1шrо. З життєпи­
сом, портретом і 53 малю1шами Н. Тначенна і С. Дудіна, СПб . , 1911;
Т. Шевченко, Твори в двох томах. Том другий . З портретом і трьома
малюнками . Видання В. Я1,овепка, [ СПб ] , 1911. Про В. Яковенка див. С ар­
б е й В. Г., Популяризатор Шевченна В. І. Я1швешю .- <<Збірник праць
XIV наукової шевченківсьrшї 1юшfеренції>>, стор. 195-228.
54.1


з численними помилками в тексті, у визначенні адресатів і часу
написання. Видавець -упорядник не міг подати повного тексту що­
денника Шевченка, хоч він і був звірений М. Коцюбинським з ав­
тографом, що зберігався в Чернігівському музеї ім. В. Т арнов­
ського: довелося зробити купюри з огляду на цензуру, до яюп
додалися й вппадІ{ОВі пропуски. Деяні місця автографа виявились
прочитаними неточно.
Видання Яr{овею{а вийшли в роки реакції, в нових цензурних
умовах, і зазнали переслідувань Петербурзьного номітету в спра­
вах друку та Петербурзької судової палати, за вир0ком якої, за­
твердженим сенатом, у <<Кобзарі>> 1910 р., першому томі <<Творів>>
1911 р . та <<Кобзарі>> за редакцією В. Доманицького 1908 р . ви­
різано близько шести аркушів забороненого тексту ( «Юродивий >>,
,. Марія», <<Гімн черничий>>, <<Світе ясний, світе тихий>>, <<І Архімед,
і Галілей>>, <<Сауш>, уривrш в поемах <<Сон», <<Кавказ>>, «Неофітю>
та ін.) . Незабаром цю репресію поширено й на видання «Кобзарю>
за редакцією В. Доманицьного 1907 р .
Напередодні першої світової війни намір видати повну збірку
творів Ш евченка виявило німецьr{ е видавництно Отто Мавр а , п е ­
тербурзькою філією ЯІ{ого було книжІ{ове товариство «Деятель>>
(головним редактором у видавництві був проф. Є. В. Анічков) .
Війна перешкодила цьому задуму. У світ вийшов лише невелич­
ний обсягом <<Кобзар», що містив ранні твори поета 83 . В ньому до
Шевчею{а застосовано принципи підготОВІ{И текстів, вироблені на
т ой час російськими й західноєвропейськими текстологами, які
вибирали один авторсьн:ий текст як основний, а в примітках наво­
дили варіанти до нього з інших руr{описів чи друкованих дж ерел
тексту. 3а основний текст переважної більшості творів Шевч енна
1837 -1842 ро:ків редактор П. Зайцев обрав тенет <<Кобзарю>
1860 року, зокрема робочого примірниrш з авторськими виправлен­
нями , а твори, що до <<Кобзарю> 1860 роІ{У не входили й друкува­
лись за життя поета лише один раз, подав за першодруками,
звіреними з автографами . У з ве рн е нні д о <<Кобзарю> 1860 рот-; у
виявилось прагнення поr{ласти в основу критичного видання_ те r{ст
останнього прижиттєвого видання, одначе принциповою помилн:ою
було шаблонне ототожнення всіх уміщених у ньому тенстів з ос­
танніми авторськими реданціями й остаточним творчим волевияв­
ленням поета. Недооцінено в цьому виданні й інші важливі дже ­
рела тексту ранніх творів Шевченка , зокрема робочий примірниr,
«Чигиринсьr{Ого Кобзаря і Гайдамаr{ів» . Зайцев услід за В . Дома­
ницьким розглядав його як редакцію 1858 року, тобто ранішу за
текст «Кобзарю> 1860 року, тоді як поет робив у ньому прав ю1
пізніше: під час снладання <<Кобзарю> 1860 poRy.
Крім робо,1их примірників «Н'обзарю> 1860 року та <<Чиги­
ринського :Кобзаря і Гайдамаків>>, Зайцев знав автографи тюшх
83 Т. Г. Шевченко, Нобзарь, СПб., Русское книжное товарищество
«Деятель», 1914.
542


творів з рукопису <<Поезія Т. Шевченка. Том первий», як <<Тара­
сова ніч», <<Гамалія>>, неповні автографи «Івана Підковю>, <<Пере­
бенді>>, «До Основ'янею,а>> та ін. Він скористався: ними для ви­
правлення припущених у <<Кобзарі>> 1860 року друнарських поми­
лон, але не розr,рив винятково важливого значення цих автогра ­
фів - останніх редакцій, що не потрапили до «Кобзарю> лише
через цензурні перешкоди - для висвітлення всієї історії теr,сту
ранньої поезії Шевченна та розв'язання проблем її основного
тенсту.
Виданий під час світової війни порівняно невеликим тиражем,
«Кобзар>> за редакцією П. Зайцева не набув значного поширення,
лишився маловідомим і не мав помітного впливу на наетуппі ви­
дання. Не брав його до уваги, напринлад, редантор п'ятитомної
~
збір1ш, виданої 1919 - 1920 рр. у Лейпцігу 84, який дав свій ва­
ріант контамівонаного тексту поезії Шевчеюш. Цим же методом
1юнтю,1іпацій продовжував rщристуватись реда~,тор << Кобзарю>,
виданого 1921 р. у Лейпцігу 85 , В. Сімович. Лише сам П. Зайцев,
опинившись піеля Жовтня в еміграції, продовжував розвивати
засади, висунуті в <<Кобзарі>> 1914 року, в редагованому ним зго­
дом, у 1934-1939 рр., варшавському Повному виданні творів Та ­
раса ІІІевчеш,а 86 , де послідовно провів хибний альбшший прин ­
цип розташування творів.
7
Тільни перемога Великої Жовтневої соціалістичної революц11,
встановлення на Україні Радянської влади принесли свободу тво ­
рам Шевченна. Відійшла в минуле царсьr,а цензура, яна нещадно
1,алічила видання Шевч:е1ша. Розгорнулася робота по ябираншо
ї1 публікації 87 , а згодом і зосередженню рукописів поета - длн
зручності їх досJІідження - в Аr,адемії наук УРСР (стточатну
-
в Номісії НОІЗОЇ літератури, а пот1м - Інституті літератури
ім. Т. Г. Шевча1н:а). Підготовr,а видання творів Шевчею,а, віль-
84 Повне внда ш-tн твор і в Тараса Шевченка, Київ - Лейпціг, Україн­
сьна натшад н я, 1919-1920.
85 Т. Шевче п І{ о, Нобзарь. Народне видання а поясненнями і при­
м і т,шми д-ра Василя Сімовпча, Катеринослав - Кам'янець
-
Лейпціг, 1921.
86 Тар ас Шевче 11 І{ о, Повне видання творів, т. II - IV, Варшава -
J11,в ів, 1934-19.'35. Грунтовну І{ритику цього видання та його альбомної
побудови див. Є в г е н К и р и л ю І{, Шевченко і наш час. Літературно-1,ри­
тичний нарис, К., <<Рад. письменнию>, 1968, стор. 82-94.
87 Див. М. Но ви ц ь ки й, Поема Т. Шевченка «Мар'яна Черниця».
(За автографом а архіву О. Корсуна) .-
<<Записки Історико-філологічного
відділу ВУ АН», кн. 4, 1924, стор. 19-35; М. Н [о ви ц ь І{ и й], Недруковані
лпсти Т. Г. Шевченка.- <<Шевченківський абірник», т. І, К., «Сораб1юш>,
1924, стор. 126-12\:J; М. Но ви ц ь ки й, З листів Т. Г. Шевченка . - <<Глобус»,
1925, No 5, стор. 105-106; М. Но ви ц ь ки й, Новий автограф Шевченка.­
<<Життл і революція», 1929, No 3, стор. 154-156; І. А й з е н шт о к, Замітки
й матеріали про Шевчею,а.- <<Червоний шлях>>, 1923, No 8, стор. 227-230;
Н. Гуд зи й, Письма Шевченка к С. Т. Аксакову.- «Искусство>>, 1927, No
2-3, стор. 157-163; Нові придбання Інституту Тараса Шевченка.- «Літера­
тура і мистецтво», 1929, 13 жовтня, No 37 та ін.
543


ного від цензурних спотворень та редакторського свавілля, поста­
ла як одне з першочергових завдань молодого радянського тпев­
ченкознавства.
Завдання це, одначе, не могло бути розв'язане одразу ж, з
першого підходу. Воно вимагало грунтовної підготовчої роботи -
дослідження СІ{ладної долі літературної спадщини поета, І{ри­
тичного обстеження ру1{описних і друкованих джерел, вироблення
принципів упорядкування основного тексту та варіантів на заса­
дах наукової текстології, розробки мовно -правопищюго режиму
видання тощо. Численні видання Шевченка перших пореволюцій­
них роІ{ів являли собою передрук теІ{сту з «Кобзарю>, зредаго в а­
ного свого часу В. Доманицьким, з додатн:ом пізніше опублін:оnа­
них поезій ( <<Вітер з гаєм розмовляє>>, <<Кума моя і ю>, повніша ре­
да~щія поеми <<Мар'яна-черницю>) або без них. Такими були, ЗОІ{­
рема, <<Кобзарі>>, що вийшли з дру1шрні Г. Маркевича в Полтаві,
Є. Череповського в Києві, «Кобзарі», видані 1шїnсьюrми вид авн и­
цтвами <<Дніпросоюз>> ( 192 0), Держвидав (1921), «Час» (192 5-
1926 ), <<Сяйво» (1926) 88 та ін.
Були й видання препарованого <<Кобзаря» на підставі те кстів
попередніх видань - В. Доманицького, Ів. Франка та ін. Симrіто­
ма тично, що ці номпілятивні видання-передруни винлитшють гост ­
ру критику 89•
На першу половину двадцятих років припадає початок робо ­
ти над проблемами шевченківсь1шго те1{сту Айзеншто1{а та Но­
вицького. В перших же їхніх працях - статті Айзенштока <(До
тексту Шевченкових творів» 90 та статті Новицького <<До текс т у
Шевчеюшвого <<Кобзарю> 91 - виявилося нритичне ставл ення
88 Кобзар. Текст сrшадений в хронологічному порядr,у по найповнішоиу
другому виданню <<ПетроградсІ<оrо общества имени Т. Г. Шевчеш{а>> • під
ред. В. Доманицького 1908 р., Полтава, Книгопечатня Г. І. Мар1,евича, 1917;
Кобзар. Повний текст в редаrщії В. Доманицьного, І{иїв, Видавництво дру ­
карні Є. ЧереповсьRоrо , 1918; Кобзар. Повний теІ(СТ в редакції В . Дома­
ницьRоrо, К, <<Дніпросоюз>>, 1920; Кобзар. За редаrщівю В. Домашщьr{оrо,
Н., Держвидав, 1921; Кобзар, І{иїв, Видавниче т-во «Час», т. 1, 1925, т. 2, 1926;
Кобзар. Повне зібрання поезій за редаRцівю В. Доманиць1<0го з додатRами
та змінами ва найновішими матеріаламн, [Ниїв], <<Сяйво», [1926]; Нобзар.
До друку упорядкував і передмову написав Юр . Меженr,о, Київ, Видавш!'~е
т-во «Час», 1926 та ін.
89 Див.
М. Но ви цк и й.- <<Жнття і революціш>, ·1\:25, No 6-7,
стор. 124-126; 1926, No 2-3, стор. 129-'131; І . А й з е н шт о R, Рецидив пеr,рп­
тичності. (З приводу нового видання «І{обзаря» ШевченRа) . -
<<Нультура
і побут», 1925, 7 червня, No 21; І. А й з е н шт о к, <<Кобзарева» повіпь. ­
«Червоний шлях», 1927, No 4, стор. 247 - 249; О. Дор о ш І{ еви ч, Сучасний
стан шевчешюзнавства. - «Шев,1енко. Річник другий>>, стор. 355.
90 <<Шляхи мистецтва>>, 1922, No 2, стор . 47-54. Того ж рtшу статтю
.
видано оr-,ремою брошурою: І. А й з е н шт о к, Шевченкознавство - сучасна
проблема. І. До тексту Шевченнових творів, Хар1{ів, Всеу1,раїнсь1шй літера­
турний Rомітет, 1922. Дещо раніше про свою роботу над текстами Шевчен­
І<а І. АйзепштоR писав у статті <<Habent sua fata» ( <<Голос друRу>>, 1921, No 1,
стор. 50-59).
9 1 «Унраїна>>, 1924, No 4, стор. 75-SJ .
544


до текстологічних принципів Доманицького. Не відl{идаючи заслуг
ДомаНИЦЬІ{ОГО В шевчеНІ{івсьній Теl{СТОЛОГіЇ, Айзенштоl{ та Нови­
цьний вназуваJrи водночас на хиби й застарілість його редаr,­
торсь1шх методів, невідповідність їх принципам теl{стологічної
науни. <<Відомий «І-{обзар>> Доманицьного, що здобув таl{у широ1,у
популярність серед громадянства, - писав М. Новицький,- для
нашого часу вже застарівся. Його робота над текстом ~<:Кобзарю>
в розвиненні Sevcenkofl1ilologie назавше лишиться тим, чого
не зможе обминути ні один дослідник творчості Шевченн:а, але ме­
тод видання тексту <<Кобзарю>, вжитий небіжчю,ом, був цілr,ом
хибний. В один і той же твір він вносив варіянти з різних авто­
графів цього твору, замість брати текст одного автографа за
основний, а до нього додавати варіянтю> 92 •
Редакторсьr-шму свавіллю минулого І . Айзеншток та М. Новиць­
ІПІЙ протиставили спроби побудувати видання поезії ПІевченr,а на
нових текстологічних засадах, що виключали б теr,стовий еrшеr,­
тизм. Такими виданнями стали однотомник 1925 pol{y з подвійною
титульною назвою <<Поезії. Н.обзар>> за редакцією І. Айзеншт ока
та двотомник 1927 рон:у <<Поезію> за редаrщією М. Новицького 93 .
В основу тексту однотомника І. Айзеншток поклав останні
редакції творів поета, ю,і він вважав найавторитетнішими . Ц я
принципова установн:а на найпізніші редаrщії як на найбільш від­
повідні останній авторській волі джерела те1,сту була загалом
науково виправданою й плідною, але її праr,тична реалізація у
виданні хибувала зайвою прямолінійністю. Протиставляючи своє
видання, «першу спробу дати справжній, канонічний текст Шев­
ченка» 94 суб'єктивістському свавіллю дожовтневих редакторів
«:Кобзарю>, І. Ай зеншток не остерігся ухилу в протилежну
r,ра:йність - механістичність, надмірну прямолінійність розв'язан­
ня текстологічних питань. Спрощуючи проблему виявлення твор чо ї
волі поета, І. Айзенштоr, вирішував її часом догматично - поси­
ланням на хронологічно останню редан:цію, ю,у лишалося ті льюr
передрукувати, сліпо йдучи за документом, де цю редакцію зафі1,­
совано.
Рецептурний механіцизм редаr,тора, прагнення відшукатп
останні за часом редаrщії, без врахування r<анr,ретної історії текс­
ту і без належної філологічної критики, зумовили те, що в де яю1х
випадках за основу виявиJrися взяті випадн:ові автографи, з чис­
ла тих, ян:і поет дарував приятелям чи записував до альбо мів
знайомих.
До цього треба додати припущені Айзенштон:ом помилки у ви ­
значенні хронологічно найпізніших т01,стів. До таних:, зоирема,
зараховано те1,ст поеми <<Сліпий>> з pyl{onиcy <<'Гри літа>>; спра в -
'
•
92 <<Україна», 1924, No 4, стор. 75.
93 Т. Шевче н 1, о, Поезії. Кобзар, [Х.], ДВУ, 1925; Т. Шевче н 1, о,
Поезія, тт . І, 11 [К.] , «Книгоспілна>>, 1927.
94 Від редакторів.- У rш.: Т. Ше в •r е н 1, о, Поезії. Н:обаар, [Х . ] , ДВУ,
· 1925, стор. 7.
545


ді ж він становив не пізнішу, а, навпани, першу редакцію твору.
Поезію <<Як умру, то поховайте» подано за автографом, подаро­
ваним свого часу 10. Поповим І{иївсьн:ому міському художньо­
промисловому та наун:овому музею 95 . Сл ідом за В. Доманицьким
І. Айзеншток вважав цей автограф найпізнішим текстом вірша;
справді ж рукопис був, навпаки, раннім вар і антом твору.
Яr, показує перевірка, ряд творів Айзеншток подав не за авто­
гр афам и поета, а за Домашщьr,им. 3 <<Кобзарю>, зредагованого До­
маuицьним, до однотомника 1925 рону ' перенесено . істотні кон'­
єr, тури в поезії <<Чигрине, Чигрине>>, пропуск рядна й кон'єктуру
в поемі <<Сова>> та інші подібні спотворення тексту творів Шев­
чеш,а.
На інших :засадах побудовано двотомник 1927 року за редаr,­
цією М. Новицьного. У статті 1924 р. <<До тексту ІІІевченкового
<<Нобзарю> М. Новицький писав: <<Кожен редактор Шевченкового
«Кобзарю>, rюли він справді хоче дати авторитетний текст, ухва ­
JІений с амим поетом, мусить в першу чергу виходити в своїй
роботі з багатої поетичної спадщини Шевчепrш, а потім уже ке­
руватись теоретичними міркуваннями про <<Першу» та <<останню>>
редакції>>. 96 Цю думку повторено й розвинено і в п ередмові до
двотомника. «Нині вважають за правило, - читаємо в передмо­
ві,- друнувати твори письменнина в їх останній редакції, себто
до основного тексту заводять вірші поета в тому остаточному
вигдяді, що надав їм сам автор в останній раз... Ми виходимо,
головним чином, з іншого принципу. 3а вихідну точку ми беремо
власні редакторські вказівrш і побажання поета, рахуємося на ­
самперед з багатою рукописною спадщиною Шевченка, а потім
уже керуємось теоретичними мірн.уваннями про останню редаr<­
цію. Які рукописи й друковані тексти <<Кобзаря» вважав за основ­
ні сам поет? Очевидно, це були не ті випадкові автографи, що
поет, часто з пам'яті, записував до альбому знайомим або дарував
своїм приятелям. Шевченко таним рукописам не надавав особли ­
вої ваги й остаточної редакції . У поета була характерна для його,
а для нас надзвичайно цінна звичка збирати свої вірші в окремі
rшижечки - альбоми, об'єднувати їх у певні цинли або збірки.
< ... > Коли ми приглянемося до руrюписної спадщини Шевченю=t,
то побачимо, що <<Кобзар» поета власне й складається з таких
збірон. Для років 1838 - '1842 маємо <<Кобзар>> 1860 р. з власно ­
руч ними попраю,ами Шевченна; знаменита зб ірна <<Три літа» міс­
тить поезію за рр. 1843 - 1845; вірші, написані з часу заслання до
1861 р., об'єднують два альбоми, так звані ннижечни <<М>> та <<Б>> ...
Зазначені збірки ми й кладемо в основу нашого «Кобзарю> 97 .
Відзначимо насамперед полемічний характер наведених ряд-
95 Див. 1,аталог: <<Виставна артистичних творів Тараса Шевченка. Rиїв,
1911 р.>>, К., 1911, No 27. Тепер ав т ограф вберігається в Інституті літератури
ім . Т. Г . Шевченна АН УРСР (Відділ рунописів, ф. 1, No 13).
96 <<Унраїна», 1924, No 4, стор. 5.
97 Т. ІІІ е в чен но, Поевія, т . І, [К. ] , <<Rнигоспілна», 1927, стор. VI-VII;
546


1<ів. Вони спрямовані проти шаблонного розв'язання те1<стологіч­
них проблем за наперед і назавжди встановленими <шравиламю>
і спеціально проти прямолінійності редакторського методу І. Ай­
зенштока в однотомнику 1925 року 98 . Висунутий М. Новицьким
принцип опори на «власні редакторсьr{і вказівки і побажанню>
Шевченна, на рукописну спадщину та прижиттєві видання поета
був плідний і заслуговував на увагу, але його конкретне здійс­
нення у виданні було невдалим.
Шевчеш<0ва звичr{а збирати вірші в спеціальні ннижечки-аль­
боми, на яку посилався і яку піднреслював М. Новицьrшй, не
могла розглядатися як ДОІ{аз намірів поета друкувати свої тво­
ри саме в таному групуванні, яного їм надано в рунописних збір­
ках . Побудова двотомню,а за тю{ званою <<альбомною>> засадою
при уважнішому розгляді виявлялася цілном довільною і, всупе­
реч думці редантора, не відповідала характеру й особливостям ру­
кописної спадщини поета.
Уподібнені М. Новицьким номпозиційно завершепим поетич­
ним- цинлам, рукописи Шевченна <<Три літа>>, <<Мала>> й «Більша
книжка» насправді цинлами не були і в тому вигляді, ЯІ{ дійшли
до нас, до друку не призначались. Досить сназати, що частину
творів збірrш <<Три літа>> Шевченко, за деяними даними, мав намір
вrшючити до <<другого <<Нобзарю> (VI, 312) і об'єднати з твор а ми
іншого рунопису - баладами <<Лілея», <<Русаш{а>>, поемою <<Оси­
на>> (видання не побачило світу через арешт поета 1847 р.) .
Ще більше не вrшадається в альбомну засаду тенет творів,
друкованих за життя поета. <<Чигиринському Нобзарю>> М . Но­
вицьний надав значення І{омпозиційно спланованої збірки, в ЯІ{іЙ
порядок творів скла в ся остаточно і, отже, ЯІ{ вияв волі автора
:мав бути збережений і в науково-1,ритичному виданні. Проте цей
погляд суперечив тому факту, що в рукопису <<Поезія Т . Шевче н ­
н:а. Том первий>>, підготованому до друну після заслання, поет не
зберіг композиційної струнтури <<Чигиринсь1<0го Нобзарю> і на­
дав творам дещо іншого порядку (напрю{лад, <<Тарасову ніч>>
уміщено не після <<Івана Підновю>, ян у <<Чигиринсьному Нобза­
рі>>, а після поем <<Невольнию> та <<Гамалію>) 99 •
.
Важливою особливістю двотомника було те, що в процесі його
підготовки редактор М. Новицький здійснив суцільний пер егляд
усіх відомих на той час рукописних джерел і нритично ви вірив
основні тексти, завдяки чому видання 1927 р. стало певни м ета­
пом у звільненні творів поета від спотворень, кон'єктур і помило!,
98 На зроблені йому занидн І. Айзенштон відповідав у журналі « Ч ерво­
ний шлях» (1927, .No 4, стор . 248).
99 Див. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченна АН УРСР, Відділ ру1, о­
писів, ф . 1, .No 18 або фансимільна нопія рунописної збір1п1 «Поезія Т . Шев­
ченна . Том первий>> у додатну до нн.: В. С. Б ор од ін, Т. Г. Ше вч е1шо
і царсьна цензура. Дослідження та донументи, 1840 - 1862 рони, К., Вид -во
«Наунова думна», 1969. До~шадніше див . : В. С. Б ор од і н , До історії тен­
с ту <<:Кобзаря» 1860 рону.- <<Збіршш праць XVIII нау1швої шевченнівсь н ої
нонференцїі>>. 1971, стор. 49-77 .
547


попередніх видань ·(хоч від онремих помилок двотомник все ж не
вільний: деякі місця Новицьний прочитав неправильно, делт{і ли­
шив не виправленими, не наважившись застосувати редактор­
ські кон'єктури).
У двадцятих por{ax зроблено першу спробу академічного ви­
дання творів Шевченка. Воно проентувалося орієнтовно у 8-10
томах (томи перший і другий - поезія, третій
-
листи, четвер­
тий - щоденню{, п'ятий і шостий
-
повісті, сьомий - малярсьІ{а
спадщина, восьмий, дев'ятий і десятий - і-rатеріали дQ біографії
поета) 100 , але підготовано й видано з них лише четвертий 101 та
третій 102 томи.
Четвертий том становив повне, без пропусиів, вивірене аа ав­
тографом видання щоденнина Шевчеш{а, проте публікація була
знецінена принциповою відмовою редактора від будь-яної критиrш
тен:сту, буквалістсьною настановою на за~{ріплення всіх, навіть
найгрубіших, позбавлених будь -яного значення орфографічни х
особливостей оригіналу, збереження неправильних , випадкових
написань і помилок Шевченна. У наступних публінаціях щоден­
ниrш питання орфографічного упорядкування тексту треба було
вирішувати заново, на принципово інших засадах, вироблених ра­
дянською тенстологією.
Певною віхою в історії публікації епістолярної спадщини
Шевченка був третій том - найповніша на той час збірка поето­
вих лис тів (з друков аних теr{стів до видання через недогляд пе
потрапи ли лише два листи : до Г. :Квітки- Основ'янеш{а від 28 бе­
резня 1842 р. та до невідом ого - орієнтовно 1844 р.) 103 . Том
містив 225 листів, з яюrх одинадцять друнувалися вперше (до
В. Гри горовича, П. Симиреrша , О. Хрущова 104 та ін.). Теr< сти зві­
рено з автографами та перmодрунами (при відсутності автогра­
фів) , у деяних випадr<ах - за пізніши ми публікаціямп (но ли ос­
таrші були ЯІ{існішими за першодруки). Зокрема за автографам и
уточнено листи до А. Толстої (від 5 березня 1858 р.), М. Щепні­
на (від 4 січня 1858 р.) та ін. Певною мірою уточнено й дату­
ванн я та визначення адресатів листів, проте ця робота лишилася
далено не доведеною до нінця. У книжці вміщено чималий 1.ор­
пус уперше зібраних і значною мірою вперше друнованих листів
до Шевченна, на тлі яюrх повніше розкривався і сприймався
змі ст власних листів поета.
іОо Див. «Звідомлення Бсеу1,раїнсшої Аr{адеиії на у :к у Н:ивві за
1923 рію>, Н:., 1924, стор. 72.
10 1 Повне зібрання творів Тараса Шевченка, т. IV . Щоденні записю1.
(Жур нал) . Те:кст. Первісні варіянти. Н:оментарі й , [К.] , ДЕУ, 1927.
102 Повне зібрання твор ів Тараса Шевчею,а, т. ІІІ. Листування. Текст.
Номента рій, [К], ДЕУ, 1929.
103 На останньому етапі в:ключено до видання й подано в розділі при­
міто1, (на стор. 632, 767 -768 , 919) листи до А. Краввсь:кого та К Піунової,
а з недру:к ов анпх - лист до А. Лазаревсь:кої.
104 Адресат цього листа у виданні 1929 р. лншився не визначеним,
і тенет був поданий ш, лист до невідомого.
548


ЯR і в четвертому томі, теRсти ШевченRа було подано без ви­
правлення помилкових написань та очевидних описок поета, із
збер еженням всіх орфографічних особливостей автографів, безвід•
носно до мови автора. Мовно -правописна й пунктуаційна невпо­
рядкованість видання, безперечно, знижувала його цінність.
І все ж том листів академічного видання двадцятих років не
зовсім втратив своє значення. Річ у тім, що деякі з використаних
у ньому автографів поета з часом загубилися (або лишається не­
відомим місце їхнього зберігання), і для частини епістолярної
спадщини Шевченка збірка, видана 1929 рон:у, становить тепер
єдине джерело теІ{сту. Це стосується, напрюшад, листа до Н. Забі­
ли від серпня 1860 р., надрукованого 1929 року за нині невідо ­
мим автографом, що належав Науковому товариству імені Шев­
чеrша у Львові. Наступні публікації цього листа - це передру ки
з <<Листування» 1929 роrч. За тим же джерелом друІ{уються та­
кож листи до А. Толстої (5 травня 1858 р.), Н. Суханової -Под­
нолаіної (4 травня 1859 р.), П. Симиренла (1 лютого 1860 р.),
уривок листа до П. Н:уліша від 4 січня 1858 р . За вміщеними в
<<Листуванні>> 1929 рону факсимільними нопіями нині невідомих
автографів подаються JІисти Шевченна до П. С:имиренна від 26 ли­
·стопада 1859 р. та до І. Монри:цьr{ого від 24 лютого 1861 р. Тільни
у виданні 1929 роІ{У надруновано єдиний, що зберігся, лист поета
до В. Зю,ревсьr<ого.
Обидв а томи академічного видання, видані в другій половині
20-х рок ів, третій і четвертий, мали широні, просторі комен­
тарі (снладені А. Лободою, Д. Ревуцьким, О. Новицьким , М. Но­
вицьким, П. Фи.липовичем, П. Руліним та ін.), що місти ли вели­
кий фаитичн ий матеріал, але були значною мірою знецінені на­
маганням деяких авторів висвітлювати Шевченка, проблеми гро­
мадсьного та літературного життя в буржуазно-націоналістично­
му дусі.
Анадемічне видання Шевченна двадцятих ронів лишилося
незавершеним. Після виходу в світ третього тому робо'Гу над ним
припинено. На почаТІ{У тридцятих років розпочато підготовну
нового видання, перші томи ЯІ<Ого мали бути видрукувані до
120-річчя від дня народження поета 105 • Значну роботу над до ­
слідженням проблем тенсту Шевчеш{а виконав у цей час О. До­
рош1,евич. Наслідки цієї праці О. Дорошневич виклав у статті
<<Принципи організації теr<сту Шевчеш<0вої поезії>> 10.,,
:Критично оглянувши дожовтневі та сучасні йому радянсьні
видання Шевченка, Дорошневич занинув їм серйозні тенстологіч­
ні вади - е1ше1{тизм, механічне застосування до творів поета тео-
105 Див. проспе.кт: <<Про а r,адемічне видання творів Т. Г. Шевченка
в зв'язну з 120- р іччям з дня народженню>, Х., ЛІМ, 1934. Див. також: О . До -
р о шк е в п ч, Подбаймо аа повне, науково перевірене видання творів
Т . Шевченка. - «За радянсьІ{у Академію>>, 1932, травень, No 14; <<Бюлетень
Комітету для видання творів Т. Г. Шевчепна при 11 відділі ВУАН>>, 1933, No 1
[вийшов тільки цей вппусн бюлетенн].
106 <<Жпття й революцію>, 1932, No 6-7, стор. 186 - 206.
549


р11 «останньої редакцн>>. «... Моє твердження,- писав О. Дорош-
1,евич,- для багатьох звучатиме парадоІ{сально - ми й досі не
маємо поправного, науково-перевіреного тексту ІUЕ'вченкової
поезії. < ... > Вся методологічна і політична робота навколо Шев­
ченка провадиться на непевному матеріалі ... >> 107 .
Принципу <<останньої редакції>> Дорошкевич протиставляв
право текстолога на вибір доцільнішої з його погляду редакції,
хоч і декларував при цьому тані справедливі вимоги, ян необхід­
ність спиратися на <<в.ш~сні наміри й бажання авторові» 108 та
<<брати в першу чергу ту реданцію, яну сам поет прис'Тосував до
дру1{у або хоч яку він вважав за цілком ви1-інчену>> (стор . 190).
Проте ці вислови були в статті Дорошневича, по суті, лише голими
денлараціями. Вони зводились нанівець іншою вимогою, що фак­
тично давала змогу відступати: від денларованої авторсьrюї волі, ­
вимогою надавати перевагу тим з варіантів (реданцій) тексту,
«яні мають виразнішу соціальну ефенти:вність>> (стор. 190) . Тек­
столог, звичайно, повинен брати до уваги соціально-політичну
спрямованість твору, проте це не значить, що, визначивши: ідейно
вагомішу редакцію чи варіант твору, він може нехтувати волю ав­
тора, виявлену останнім у найавторитетнішому джерелі тексту,
і обрати таку редакцію чи варіант за основний тенет 109 •
Значну увагу приділено в статті снладні:й проблемі тенсту
ранніх творів Шевченка - 1837 -1842 рр. :Концепція Дорошкевича
полягала в тому, щоб подавати основний тенет цих творів не за
робочим примірнююм <<:Кобзарю> 1860 р. (за термінологією авто­
ра статті, - <<nримірнино'1: Цвітновсьного>>), ЯІ{ це вnшшло вже
тоді в практику тогочасних видань, а за робочим примірнИІ{ОМ
<<Чигиринського Кобзаря і Гайдаманів>>.
На текст <<:Кобзарю> 1860 р. Дорошкевич дивився як н а на­
слідок довільного втручання стороннього редактора, за яrюго він
слідом за дореволюційними шевчен:кознавцями вважав :Куліша,
а Шевченкові виправлення в робочому примірнюч цього <<:Кобза­
рю> здавалися йому випадковими. І навпюш, робочий примірник
<< Чи:гири:нсьІ{ого :Кобзаря і Гайдаманів>> він, слідом за Дома.ни:­
ць:ки:м 110, вважав редакцією, створеною Шевченком 1858 р., перед
поданням книж:ки: до цензури, отже, призначеною до видання са­
мим поетом. За Дорош:кеви:чем, саме робочий примірник << Чи­
ги:ринсь1щго :Кобзаря і Гайдамю{іВ>>, а не таний ше нри:міршш
«:Кобзарю> 1860 р., є тим джерелом, я:ке найповніше відбиває.
творчу волю поета і найменше засмічене сторонніми доміш 1шми.
Це твердження обгрунтовувалося в статті посиланням на те, що
107 «Життя й революція», 1932, No 6-7, стор. 186.
1овТамже,стор.189.
109 Див. В. С. Не ча ева. Проблема установления те1{стов в и3Даппях
литературнь1х произведений ХІХ и ХХ веков. - -У зб.: «Вопрось~ текстоло­
гию>, М., Изд-во АН СССР, 1957, стор. 52-53.
110 Див. В. Д о м ан и ц ь к п й, Критичний розслід над теr,стом <<І{обза­
ря», К., 'І 907, стор. 5, 29.
550


з робочого примірника <<Чигиринського Кобзаря і Гайдаман:ів>>
(правленого, проте, не 1858 р., а 1859 р.) до <<Кобзаря» 1860 por,y
ввійшла лише частина Шевченкових виправлень. Дорошкевич
наперед був схильний пояснити цю обставину втручанням Кулі­
ша. <<... € деякі дані вважати, - писав він, - що ці епорочення
й новелі (в «Кобзарі>> 1860 р. - Ред.) пороблено поза його
(Шевчеш, а. - Ред.) згодою, очевидно, влаениr,ом друкарні і ав ­
торите тним критиком КуJ1ішем. Адже ж цензура дозволила пе­
редрунувати <<те r,ст напечатанной уже 1шиги Шевченко» [.. .], тоб­
то цей примірниr, 1858 р.; очевидно, Куліш використав зручні
умови д руку в своїй друнарні, щоб внести до тексту деякі кореr,­
тиви>>111•
О. Дорошкевич писав: <<Коли ппставити питання, ~- ю,ий ва­
ріант н р ащий з боr,у соціально- стилістичного? - то на це можна
дати лише одну відповідь: варіянти 1858 року Чигиринського
Кобз аря в основному кращі за варіянти 1860 і Цвітновсьr,ого>> 112 .
Проте цей висновон, висJrовлений так категорично, не підтверд­
шується нонкретними даними, ноннретними особливоетями зга ­
дуваних тут двох тенстів. Не втрачаючи почуття об'єктивност і,
шоде п з двох тенстів не можна визнати за соціально гостріши й
чи « е ф ен тивніший» від іншого . Кожен з них має Шевчеююв і
вип равл ення, що поліпшують ті чи і нші рядrш, але в цілому це
ще ,не дає підстав вважати один з текстів соціально вагомішим
за інший.
Загальний висновоr, про основний тенет поезії Шевченна ран­
нього п еріоду Дорошr,евич сформулював так: «... З боку соціяль ­
ної еф ективності і з бону суто стилістичного збірна 1858 р. дає
да лен о нращі варіянти , ці варіянти становлять добре продуману
нонцепцію і найповніше відбивають поетове бажання на схилі
його життя. В основу нанонічного тенсту дев'яти 113 ранніх п ' єс
Шевченн а і треба п01шасти цю виготовлену до друну збір1,у
1858 р.>> 114
У безпосередньому зв 'язну з нанресленою Дорошr,евичем за­
гальною схе мою основного тенсту ранніх творів Шевченна пере­
бували його мірr,ування про основний тенет <<Гайдаманів>>, хоч
у статті й зазначалося, що з цією поемою справа складніша й
<<вим аг ає 01,ремої диснусії» 115 . Це застереження не завадило
О. Дорошкевичу заявити : <<Я все ж схиляюсь до думrш, що й ос­
новний тенет <<Гайдаманів» треба брати з реданції 1858 р. , усу­
нувши звідти наявні опис1,и й 1юре1,турні помиш,ю> 116• З а
11 1 «Життя й революція», 1932, No 6-7, стор. 190- 191 .
112 Т а м ше, стор. 192.'
113 Маються на увазі в ісім творів, що ввійшли до «Чигиринського І{об­
варя ...>> т а зброшурована з робо,шм примірниrюм останнього поема «Га­
малію> .
.
114 <<Життя й революцію>, 1932, No 6-7, стор. 193.
115Тамже.
116Там же,
551


Дорошкевичем, навіть виправлення Вільшани на Мліїв, зроблені
в робочому примірнину «Чигиринсьного Кобзаря і Гайдаманів>>,
потрібно зберегти в основному тексті поеми, оснільки він вважав
їх <шращимю>. Дорошкевич нехтував той фю,т, що сам поет від­
мовився згодом від цієї географічної заміни.
Звинувачуючи редакторів Шевченкових видань 20-х і почат­
І{у 30-х ро1,ів ХХ ст. у еr-шектиці, Дорошкевич у своїй спробі
«нової організації Шевченкового те1,сту>> сам виступав як т01,ст о­
лог- еклектик, що намагався доповнити ,принцип непорушност і
творчої волі автора міркуваннями про застосування· до вибору
основного тексту суб'єктивно~смакових критеріїв, яким фан:тично
надавав перевагу, розв'язуючи коннретні текстологічні завдан ня.
Висунуті Дорошкевичем теоретичні засади певною мірою по­
значили сь на тексті двох томів поезії Шевченка, що вийшли в
світ у 1935 і 1937 роках за редакцією В. Затонського, А. Хвилі
та Є. Шабліовсьного 117 (па цих двох томах поезії обір nалась ро ­
бота пад академічним виданням:, прое1,тованим як десятитомпи1, ).
З концепції статті виявилося підхопленим найслабше її місце -
настанова на надання переваги редакціям та варіантам, доціль­
нішим: з точr,и зору текстолога-редактора (при нечіткому засте­
реженні необхідності додержання волі автора) . Застосування цієї
настанови Повернуло редакторів згаданих томів ЗНОВУ ДО контамі­
націй та довільних нон'єктур, що й знецінило видання.
1939 р. з статтею <<Літературно-текстологічний аналіз по е ми
«Гай дамю,ю> Т. Г. Шевченна>> виступив М. Берн штейн 11 8 . На під­
ставі грунтовного дослідження 1стор11 тексту поеми Бернштейн,
не називаючи прізвища Дорошневича, дійшов висною,ів, що за­
перечують Rонцепцію останнього. М. Бернштейн - перший: до ­
слідник , що відкинув традиційний погляд на «Чигиринськ ий І{об­
зар і Гайдамю,и» як на безпосереднє джерело тенсту <,Коб з ар ю>
1860 р. Аналізуючи зв'язоR між варіанта"1И прижиттs вих видань
поеми, правнами в робочих примірнинах «Чигиринсьrюго Нобза­
ря і Гайдамаків» та «Кобзаря» 1860 р., він зробив цішюм: пра ­
вильний висновоR про те, що в цьому традиційному для дослідни­
иів Rолі джерел те~юту <<Гайдаманів>> бракує ще одного, без яко­
го повне висвітлення творчої історії поеми неможливе, а саме:
бра~,ує теисту, з якого безпосередньо дру1,увався <<Кобзар>> 1860 р.
<< ... Ціш,ом очевидно,- писав М. Бернштейн,- що, 1,рім варіа н ту
1858 р. (тобто - робочого примірника <<Чигиринського І{об заря
і Гайдамаків>>, правленого Шевченном, одначе, роІ{ОМ пізніше -
1859 р. - Ред.), автором був виготовлений ще один варіант пое ­
ми» - варіант, «надру1{ований у 1860 р.>> (стор. 37).
117 Тар ас Ше в q е пк о, Повне зібрання творів. Під редакцією В. П. За­
тонського, А. А. Хвилі, Є. С. Шабліовського, т. І. Поезії. 1838 - 1847, К., Держ­
літвидав, [1935] ; Тар ас Шевченко, Повне зібраннп творів. Під р ед а~,­
цією В. П. Затонсь1шго та А. А. Хвилі, т. !!. Поезії. 1847-1861, [І{ .] , Держ­
літвидав, [1937 ].
118 <<РадннсJ,І,е літературознавство>>, No 4, 1939, стор. 3- 49.
552


Пізніші публікації, шне в повоєнні роки, принесли матеріали,
ю{і справді з усією очевидністю свідчать, що <<Кобзар>> 1860 р .
друкувався з власноручних Шевченкових автографів, а саме -
з розшитих аркушів рукописної збірки <<Поезія Т. Шевченка.
Том первий>> 11 9 .
Багато вужча джерелознавча база в час появи статті М. Берн­
штейна не давала змоги йому самому вказати на це джерело тек­
с.ту <<Гайдамаків» у останньому прижиттєвому <<Кобзарі», проте
дослідник стояв на правильному шляху, а його здогад цішюм під­
твердився згодом.
Щодо правленого поетом примірниr{а << Чигиринсьного Кобза­
ря і Гайдамаків>> Бернштейн слушно зазначив, що це «чорновий,
підготовчий теr{ст нової редакції>> 120 , теr{ст пошуr{овий, не при ­
значений безпосередньо до друку, осr{ільни, роблячи в ньому чи­
мало поправоі{ та змін, Шевченко часто не закреслював попе ре д­
ні (друІ{овані) варіанти. 3 цієї причини суцільність теrссту бул а
порушена, а це, разом з ряснотою самих рукописних попр а в о rс,
унеможливлювало вююристання І{НИЖКИ як оригінаJІУ до сrш а­
дання.
М. Бернштейн навів докази, які заперечували твердженн я йо ­
го попереднИІ{ів (того ж тан:и О. ДорошІ{евича) про П. Куліша
ЯІ{ можливого редаІ{тора «Кобзарю> 1860 р. Він ВІ{азав, що, прав ­
лячи поему << Гайдамакю> після заслання, Шевченко не тільrси не
зв ажав на давні поради Куліша, висловлені в його листі від 25
липня 1846 р., а й, навпаки, зняв подекуди мотиви, які П. Н'уліш
радив розвинути ширше. Але й Бернштейн не виключав мож­
ливості стилістичної праюш Кулішем « Кобзар ю> 1860 р. Цішюм
певні дані про те, що Куліш не був редаrстором <<Кобзаря», з' я-
вилися багато пізніше.
•'
Наукова цінність статті Бернштейна насамперед у тому, що
її автор вдумливим аналізом варіантів <<Гайдамаr{іВ>> переrюнливо
показав, що основний текст поеми - це текст робочого примі рни­
І{ а <<Коб з арю> 1860 р. Щоправда, сам досліднИІ{ 1юр и стувався і н­
шим і, треба сказати, теоретично не зовсім вдалим терміном
« найкращий варіант>>, сформулювавши свій висновок таrс « П р ав ­
лений варіант 1860 р. в своїй основі передає всі найяснравіші
"-
зміни 1858 р. і тому мусить вважатись найкращим з усіх відо ми х
нам варіантів ... >) (стор. 49). Але термінологічна нечіткість не
повинна закривати від на·с суті важливої і пр авильної думки до-
119 Вс. Ган ц о в, Новознайдені Шевченкові автографи . - <<Радянс 1,ке
літературознавство>>, 1966, No 3, стор. 57 - 60; В. Я . Гер аси мен 1, о, Дв а
автографа Т. ·Г. Шевченко. - «Учень1е записки Северо- Осетинского госуд ар­
ственного педагогичес!{ОГО 'юrститута им. Н" Л. Хетагурова>>, т. ХІХ, Севе­
ро-Осетинское книжное издател1,ство, 1953, стор. 91 - 93; В. С. Б ор од ін ,
З нових (додат!{ових) матеріалів про долю літературної та образотворч о ї
спадщини Шевченка на початку ХХ ст. (З архіву М. Ф. Біляшівського) . ­
<<Збірни!{ прац1, ювілейної ХІІІ нау!{ової шевчеtшівсьної І{Онференц ії» ,
стор. 308 - 313 .
120 «Радянсь!{е літературознавство>>, No 4, 1939, стор. 5, 37.
553


слідника, дум1ш про те, що саме те1,ст робочого примірника
<<:Кобзарю> 1860 року відбиває останню автор !~ьку волю щодо тек­
сту поеми <<Гайдамакю>.
Новий етап в історії шевченківського тен:сту відкривається
Повним зібранням творів в десяти томах, підготованим у його
літературюи частині (томи I-VI) Інститутом літератури
ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (томи VII - X
-
твори Шевченка­
художнин:а). Два перші томи цього видання (поетичні твори)
вийшли в світ 1939 р. - до 125 -річчя від , дня народження поета,
наступні III-VI томи (драматичні твори, пов істі, щоденник, лис­
ти, нотаТІш, фольклорні записи) - у повоєнний час 121 • Другим,
доповненим і виправленим виданням видано в післявоєнні роки
перший та другий томи 122 .
Одним з найважливіших досягнень академічного десятитомни -
1,а є вироблення критично встановленого основ н ого тексту. У ви­
рішенні цього завдання виявилась плідність загальних принципів
радянської те~,стології, яка виходить з проникнення в sадум тво­
ру і розв'язує питання про основний текст на підставі вивчення
його історн та визначення останньої творчої волі автора. Хоч не
всі 1<0нкретні розв' яз анн я в десятитомюшу вдалі (особливо це
стосується ранніх поетичних творів), проте в цілому проблеми
усталення основного тексту вирішені в ньому успішно. Видання
дало основу для стабілізації шевченківського тексту.
Академічне видання охопило всю творчу спадщину Шевчею,а,
подало чимало раніше невідомих або недрукованих його текстів -
листів, фольклорних записів. Багато текстів уперше включено
до збірки творів: фрагмент <<3а що ми любимо Богдана», <(Песня
r,араульного у тюрьмьІ>> (з драми «Невеста»), 26 листів, археоло­
гічні нотатки, план повісті «Из ничего почти барию>, «Букварь
южнорусский>> (останній відтворено фототипним способом) та ін.
Всі твори й лис1и критично звірено з автографами та прижиттє­
вими публі1,аціями. Перегляд ру1<0писів, 1,рім усунення редактор­
ських правок, дав уточнення тексту (проте деякі місця лишилися
прочитаними неправильно).
Особливе місце в текстології академічного виданнл посідала
проблема наукової пуб лікації художньої прози. Мова російсь1шх
повістей Шевченка дуже своєрідна. Розроблені й застосовані
121 Тар ас Шевченко, Повне зібрання творів в десяти томах, тт. I-
VI, К., Вид-во АН УРСР, 1939 - 1957. [Редакційна 1шлегія І - ІІ томів:
О. Є. Корнійчу1,, Ф. А. Редько, П. Г. Тичина, М. Т. Рильський, Д. Д. Копиця,
С. І. Маслов, О. І. Білецький, П. М. Попов; III - VI томів - О. І. Білецький,
Д. Д. Копиця, О. Є . Корнійчук , С. І. Маслов, П. М. Попов, М. Т. Рильський,
П. Г. Тичина].
122 Тар ас Шевченко, Повне зібрання творів в десяти томах, т. І.
Поеsії. 1837-1847. Друге, доповнене і виправлене виданнн. [Відп. ред.
П. Г. ти,1ина . Ред. М. С. Грудницька] , К., В11д- во АН УРСР, 1951; т. 11. Поеsії.
·1847 - 1861. Друге, доповнене і виправлене впдання. [Від п . ред. М. Т. Риль­
с,,тшй . Ред. М. С. Грудницька ] , К., Вид-во АН УРСР, 1953. Сrшад реда~щійної
нолегії той же, що й у ІІІ-VI томах.
554


в десятитомнику принципи орфографічного оформлення тексту
дозволили зберегти специфічні особливості мови повістей і були
справедливо визнані науково-літературною критикою як значний
здобуток академічного видання 123 •
Окреме завдання академічного видання, крім усталення основ­
ного тексту, полягало у вивченні та публікації всіх матеріалів
до історії те1,сту 1щжноrо твору, всіх редакцій та варіантів, що пе­
редували основному тексту або мають самостійне значення. В роз­
ділі інших редющій та варіантів десятитомника широко роз1,рито
шевченківський рунописний фонд та тексти прижиттєвих і бага­
тьох посмертних публікацій, чого не могло зробити жодне з
попередніх видань. Проте саме цей розділ був найслабшим і най ­
вразливішим місцем академічного видання. Поряд із справді шев­
ченківськими варіантами автографів, авторизованих списків, авто­
ритетних прижиттєвих публі1шцій у цьому розділі було надано
місце й відмінам численних неавторизованих списків випад1щво­
rо, за всіма ознанами, походження. Снладного завдання нритю,и
тексту ру1щписних списнів га неавторсь1шх публінацій, що пе
становлять джерел основного тексту, упорядники й редколегія
десятитомниr,а не подолали.
1960 р. на дев'ятій науновій шевченнівській нонференції з
грунтовною доповіддю <<Питання шевчею,івсьної те1,столоrії>> ви­
ступив Є. П. :Кирилюк 124 . Оглянувши видання Шевченка за сто­
річчя, :Кирилюк підбив підсумни й висунув деякі чергові завдання
текстологічного вивчення поета в зв'язку з підготовкою нового
наунового видання його літературної спадщини. Головним завдан­
ням лишалось вироблення по змозі точнішого шевченнівського
тенсту. Доповідь містила нонкретні вназівни на неточності й по­
милки десятитомного анадемічного видання та пропозиції щодо
їх усунення (в тенсті та датуванні таних творів як <<Утоплена>>,
<<Сліпий», <<У бога за дверми лежала сокира>>, <<Варнаю>, <<Царі>>,
<<Ой по горі рамон цвіте>> та ін.). :Кирилюк не погодився: з визна­
ченням основного тенсту ранніх творів поета, одні з яшrх у деся­
титомнину подано за <<І-І'обзарею> 1860 року, інші - за першодру­
ком в <<:Кобзарі>> 1840 рану, а деякі - за списнами І. Лазаревсьного
з виправленнями Шевченна та іншими джерелами. На противагу
цьому він висунув принцип упорядкування ранньої поезії за
одним джерелом - <<:Кобзарем» 1860 року, тобто останнім при­
життєвим виданням, та його робочим: примірником з правнами
поета, зробленими після виходу ннижни в світ. <<Відомо,- зазна­
чав Є. l\'ирилюн, - що Шевченко під час друкування нниги в Пе­
тербурзі сам наглядав за виданням. Після виходу <<:Кобзарю> з
друну на ЙQго прохання були надруновані деякі цензурні купюри
і вклеєні в текст, інші зміни руrшю Шевчею,а були внесені в
123 Див. Євген Кир и люк, Акаде~і:ічне видання творів Т. Шевчен­
ка.- <<Вітчизна», 1949, .No 8, стор. 184-187.
124 <<Збірник
праць ІХ наукової шевченківської конференції>>,
стор. 26- 65.
555


примірник <<Кобзарю>, що належав М. Лазаревському, але за тра­
дицією зветься <<Нобзарем» Ю. Цвєтковського. Таким чином, ми
знаємо останню волю автора, і нема жодних підстав давати пере ­
вагу спискові іншої особи, хоча б цей список поет і переглянув
і вніс деякі зміни. Все одно більш авторитетним в видання «Ноб ­
зарю> 1860 р. з попраю-шми Шевченка>>. І далі: «Ряд ранніх тво ­
рів друкується в томі І за першодруком <<Нобзарем» 1840 р.
( <<Думи мої>>, <<Іван Підкова>>), тоді ЯІ{ ми маємо останню волю
автора в <<Кобзарі>> 1860 р. з поправками Щевченка>> ( стор. 60).
Слушність цих зауважень - і щодо першодру1,ів у. <<Нобзарі»
1840 року, і щодо списку І. Лазаревсь1{ого - безперечна. І <<.Коб ­
зар>> 1840 ро1,у, і списоІ{ Лазаревського не становлять основного
тексту. Але й <<Нобзар>> 1860 року таrщж не можна вважати за
вияв останньої творчої волі поета. <<Волю> ця була дуже й дуже
відносна, вимушена, оскільки цензура не лишала Шевченкові ви­
бору: він міг або видати новою .книжкою санкціонований Голов­
ним управлінням цензури друкований уже раніше теІ{СТ << Чиги ­
ринсьІ{ОГО Нобзарю>, <<Гайдамаків>>, «Гамалії>> з додатr{ом <<Псал­
мів Давидових>>, або не видавати нічого ... Саме та обставина, що
<< l{обзар>> 1860 року складався за те.кетом, істотно виправленим
у друкарні, з огляду на вимоги цензури, Д. Каменецьюrм, тенетам,
яний не відповідав прагненням поета, його творчому волевиявлен­
шо, за фіксованому рунописом «Поезія Т. Шевченка. Том первий>>,
і спонунала його ще й ще правити свої ранні т~ори, спочатну в
р обочому примірнину <<Чигиринського Кобзаря і Гайдамаків», а
потім і в прииірнину <<Нобзарю> 1860 року. Потрібен аналітичний,
диференційований підхід до оцінки джерел те.кету творів раннього
пе р іоду та до визначення їхнього основного тексту: в одних випад­
нах основним є теІ{СТ робочого примірника <<Кобзарю> '1860 рону,
в інших - тенет іншого робочого примірнина
-
<< Чигиринського
Нобзаря», ще в інших - тю,ст автографів з рунопису <<Поезія
Т. Шевченна. Том первий», опублі1юваних уже після згаданої
доповіді Є. П. Нирилюна.
Видане до 150 -річчя від дня народження Шевченна, Повне
з ібрання творів у шести томах 125 стало новим здобутком радян­
сьного літературознавства. До нього увійшли поетичні, драматичні
та прозові твори, щоденник, дві редакції автобіографії поета, ли­
сти та ділові папери, археологічні нотатни періоду співробітницт­
nа ІПевчен.ка в Ни:івсьr{ій археографічній номісії, <<седнівсьна>> пе­
редмова 1847 р., рецензія на бенефіс К. Піунової, записи народної
твор чості та інші матеріали.
Твори розміщено за певними жанрами, а в межах томів, яr,
пр авило, за хронологічним принципом. Перші два томи містять
поетичні твори: І том - твори 1837 - 1847 ро1{ів, 11 том - твори
1847 - 1861 ронів. У попере,g;ньому анадемічному виданні І том
125 Тар ас Шевченко, Повне зібрання творів у шес.ти томах, тт. I -
VI, К, Вид-во АН УРСР, 1963 - 1964. Редакційна нолег і я: М. К Гудзій,
С. Д. Зубков, Є. П. Н:ирилюн, Є. С. Шабліоnсьrшй, В. Є. Шубравсью1й.
556


завершувався циклом поезій <<В казематі>>. В новому виданні цей
цию1 поставлено на початку П тому. Цим чітніше визначено роз­
поділ поетичних творів Шевчешш. В першому томі вміщено тво­
ри, написані до арешту 1847 р., який, як відомо, донорілно змінив
умови всієї дальшої творчості поета, в другому - твори, написані
після арепіту, першим .з яких і був цикл <<В rшзематі>>. Враховано
й те, що сам Шевчеш<о двічі переписав цющ «В н:азематі» до ру­
кописних збірок своєї <шевольничої поезії>> - і до <<М8лоЇ>>, і до
<<Більшої ннижки» (до останньої з посвятою: <<Моїм соузни rшм
посвящаю>>). Фрагмент <<За що ми любимо Бощана?>>, який у по­
передньому виданні вміщено разом з творами, переписаними пое­
том до збірки <<Три літа>>, в новому виданні перенесено на кінець
першого тому. В ідповідно до жанрово-хронологічного принципу
упорядкування «седнівсьну>> передмову 1847 р. до нездійсненого
видання <<:Кобзаря» перенесено з першого тому до шостого.
Проведена під час підготовки видання тен:стологічна робота да­
.11а можливість внести ряд доповнень до самого с1шаду поетичної
епадщини Шевченна. 301,рема, до нового видання вrшючено ва­
ріанти знайдених автографів поезій <<Сестрі>>, <<:Колись дурною го­
ловою>>, що зберігаються в Інституті літератури ім . Т. Г. Шевченн:а
АН -УРСР, та з автографа перенладу уривка «Плач Ярославню>
з <, Слова о полку Ігоревію>, виявленого в Державному музеї
у1,раїнсь1{ого мистецтва в :Києві. За рукописним <<Нобзарею>, що
належав І. Левченпу, у вар іантах подано 70 рядr,ів первісного
тексту поеми <<:Катерина>>, варіант з поеми <<Тарасова ніч>> за при­
мірником <<Ноб;;арю> 1840 р., з повнішим текстом, виявленим
у бібліотеці Леиіnградсьного університету, варіанти з цензурного
рукопису альмапаха <<Ластівка>> за описом П. :Картавова, що
зберігається в Державній публічній бібліотеці ім. :м. Є. Салти1,ова-
Щедріна.
•
Поеми <<Відьма>> (<<Осика>>) й <<Невольпию> (<<Сліпий>>) дру-
1,уються в новому виданні в двох редакціях, причому обидві ре­
дющії вміщено в основний теІ{ст, ос1,іль1,и І{ОЖНа з них відносно
самостійна й містить специфічні особливості, характерні для
різних періодів ідейно-творчої еволюції поета. Перші редаюJ,ії
цпх поем вміщено в І томі, другі - в П томі.
На підставі грунтовнішого вивчення автографів точніше пода~
но в новому виданні деякі рЯДІ{И поем <<Слепаю>, <<НавІ{а3>>, <<Вели­
І{ИЙ льох>>, <<Цар і >>, передсмертного вірша ІІІевчею{а <<Чи не по­
тшпуть нам, небого?>> та ін. -Уточнено й датування деяних творів.
До ІІІ та IV томів увійшли драматичні твори ШевченІ{а ( <<На­
зар Стодолю>, уривоr< <\ драми <<Никита Гайдай>>) та повісті, ство­
рені на заслаuпі російсьІ{ОЮ мовою . Звернення до автографів дало
змогу розібрати деякі написання, що лишилися непрочитаними
в попередньому виданні, зробити в тет,сті ряд уточнень.
П'ятий том стшадаю ть щоденник та автобіографія Шевчешtа.
Поряд з власне автобіографією поета, відомою з автографа, що
зберігається в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченю1 АН -УРСР,
557


в основний текст включено й автобіографічний лиет до редактора
журналу «Народное чтение>>, що є новою редакцією, обробленою
за дорученням та в погодженні з Шевченком П. Нулішем відпо­
відно до умов підцензурного друку та до тієї практичної мети,
яній мала сприяти публікація автобіографії Нобзаря, - прискорити
визволення з кріпаччини родичів поета, привернути до цієї спра­
ви увагу широкої громадськості. Опублікована в цій редакції в
No 2 журналу <<Народное чтение» за 1860 р., автобіографія про­
звучала як гострий публіцистичний антикріпосниць11 ий виступ
Шевченка, а згодом на довгі роки стала основним першоджерелом
для біографії автора <<Нобзарю>.
До VI тому увійшли листи та ділові папери Шевченна, архе­
ологічні нотатки, передмова до нездійсненого видання <<Нобза­
рю>, рецензія <<Бенефис г-жи Пиуновой ... >>, фольклорні записи, в
додатку - колективні листи, підписані поетом, повідомлення про
видання серії офортів <<Живописная Украина>>, <<Очи наш>>, «Бук­
варь Южноруссrшй». Вперше введено до зібрання творів листи
Шевченка до П. І. Гессе (1844), до А. П. Головачова (1852) та
до П. Ф . Симиренка (1861), а також п'ять фольклорних записів,
що не були включені до попереднього видання.
У шеститомнику подано в примітках варіанти автографів, при­
шиттєвих публікацій, спи·сків з власноручними виправленнями
поета і, на відміну від попереднього десятитомного видання, не
подано (за поодинокими винятками) відмін неавторизованих спис­
І{ів. Не подано більшості первісних варіантів листів поета. Це ви­
дання академічного типу, а не строго академічне. Воно не відмі ­
няє потреби у виданні академічному, повному за охопленням і
одиниць тексту (включаючи й усе те, що можна б об'єднувати
під назвою <<рукою Шевченка>>), і матеріалів по історії тексту та
історії створення кожного (по змозі) твору.
Важливі творчі матеріали, розшу1{ані останнім часом і опуб­
ліковані після виходу в світ шеститомника (фрагменти рукопису
<<Поезія Т. Шевченка . Том первий>> та ін.) дають змогу по -новому
підійти до висвітлення долі ранніх творів Шевченка, глибше роз­
в'язати питання про їхній основний те1{ст 126 • Не можна вважати
розв'язаною проблему атрибутування Шевченков і деяких поетич­
них творів та статей. Є випадки недостатньо з'ясовані («Очи наш»,
«Вночі>>, рецензія на друге видання <<Граматкю> П . Нуліша та ін.).
Подолавши труднощі на своєму шляху (цензурні перешкоди,
дилетантизм, емпіризм), текстологічне вивчення Шевченка досяг­
ло наприкінці тридцятих років та в повоєнний період чималих ус­
піхів, має безперечні досягнення. Але багато ще лишається зро­
бити. Є чимало нез'ясованих питань і недоробок. Нове академічне
видання - необхідний і кращий шлях розв'язання снладних і спір­
них питань, поставлених на всю широчінь.
126 Див. В. С. Б ор од ін, Над текстами Т. Г. Шевченка, К., <<Наукова
думка», 1971.


Висновки
Підсумовано головні здобутни дослідження літературної спад­
щини Шевченна, нанреслено напрями дальших пошунів. Зроблено
чимало, але ще більше слід зробити. Шевченкознавство, яв: і нож­
на галузь знання, - невичерпне.
Здійснено два академічних видання літературної спадщини
Шевченна. Розшунано невідомі раніше рядни поета, нові авто­
графи, нові списки. Виросла й текстологічна наун:а. Є потреба в
новому анадемічному виданні типу <<Повного зібрання творів у де­
сяти томах», в яному було б охоплено все, написане руною пись­
м енника, враховані всі варіанти, подано текстологічні номентарі.
Твори Шевченка виходять і в інших видавництвах УРСР :
<< Дніпрі>>, «Радянсьному письменнину>>, <<Молоді>>, <<Веселці>>. Хо­
ча па деяюrх науново - нритичних виданнях і зазначається, що
тенсти в них подано за десятитомним або шеститомним виданням,
але насправді в усіх теr< етах є певне суб' єнтивне реданторсьr,е
втручання. Нема сумніву, що в наув:ово-нритичних і маеових ви­
даннях не елід зберігати веі особливоеті лене1ши поета, але саме
в таного типу виданнях ноиче необхідно виробити певні наунові
норми подачі тенсту.
Є потреба в новому доповненому виданні <<Опису руиописів
Т. Г. Шевчеrша>> (1961) з урахуванням зроблених евого часу н ри­
тичних зауважень 1.
Оетаr-шім часом знайдено нові твори поета, його листи, посвя­
ти, автографи вже відомих · творів . Слід продовжувати пи л ьні
розшую1 в архівних, руrшписних сховищах, провести фронтал ьне
обслідування фондів, у яюrх можливі нові знахідки.
Белині завдання стоять перед бібліографами. Ми й доеі не
маємо повного б і бліографічного понажчила творів Шевчею,а п о­
чинаючи з 1840 р . Двотомна нолентивна <<Бібліографія літер а ту­
ри про шиття і творчість» поета (1963) та «Бібліографія юві л ей­
ної літератури>> (1968) Ф. Сарани стали в пригоді шевчеююз н ав­
цям-доелідниr<ам. Але разом з тим назріла потреба в доповненому
виданні бібліографії в трьох томах та в еистематичній публіr, ації
річних поr<ажчинів.
'
В Головній реданції Унраїнсьної радянсьrшї енциrшопедії го­
тується до видання <<Шевченнівсьна енцинлопедія» в двох томах.
1ї випусн буде своєрідним підсумном радянсьного шевчеююзнаn -
1 І. Я. А й з е н шт о к, Про деякі недоліки «Опису ру1,описів Т. Г. Шеп­
че11на».- «Радяпсьне літературознавство>>, 1962, No 4, стор. 137-143.
559


ства. Але, 3важаючи на свою с тислість, вона не може 3амінити
ні 1шле:ктивної монографії, ні інших аналогічного типу видань.
Автори даної монографії обмежились підсумуванням дослі­
джень тіль:ки літературної спадщини поета. На часі підгот ов:ка та ­
ного ж типу видання про Шевчею{а-художни:ка. Потрібні та:кож
підсум:ки досліджень істори:ків, філософів, мово3навців, педагогів.
Власне, істори:ки й шевчен:кознавці весь час працюють у пев ­
ній взаємодії. Ми заці:кавлені в дослідженні епохи Шевчен:ка, тих
і сторичних явищ, що відтворені в його поrзії. Істори:ки ж не мо­
жуть повністю рою<рити хара:ктер епохи середини ми.нулого сто­
ліття без тю<ої постаті, я:к Шевчен:ко. Не можуть вони не брати
д о уваги і творів поета на і сторичні теми, де ін:коли інтуїтивно
Шевчен:ко схоплював прогресивні тенденції ро3витRу суспільства
(шшрюшад, <<Гайдама:ки>>). Сподіваємось, що створення багато­
томної історії У:країни допоможе шевчен:кознавцям. Але ж по ­
т рібні й спеціальні студії, розшу1ш.
Та:ка ж взаємодія існує між філософами і мово3навцями - до­
слідню<а:ми спадщини велиного поета.
Не :можна с:казати, що робота над вивченням світогляду Шев­
ч енн а повністю завершена, хоча й є спроба :коле:ктивної нау:кової
б іографії поета. Свого часу Бєлінсь1<ий вірно писав, що Пушкін
с одним із явищ, я:кі вічно живуть і рухаються, розвиваються в •
свідомості суспільства. Кожна епоха залишає наступній змогу
с на зати про нього щось нове й більш вірне. Повною мірою це сто­
сується й Шевченна. Потрібна біографія велиного поета у двох
т омах, де був би рознрити:й світогляд його на тлі його епохи, біо ­
гра фія, в якій постать Шевченка була б розкрита всебічно, з усі­
ма її снладностями й суперечностями, біографія, з якої постав би
н е іконописний, і не в бронsі, і не в мармурі, а живий геніальний
п о ет, великий художнин:, мислитель, полум'яний революціонер,
н аш сучасник.
Є одна не роsв'язана проблема, що лежить на грані двох на­
ун: літературознавства і психології. Це - психологія творчості
Шевченка. Крім давньої, застарілої праці :ми не маємо тю<ої мо­
нографії, де на основі вчення Павлова, здобутків сучасної психо ­
логічної науки була б досліджена творч ість Шевченка, показана
її своєрідність і неповторність.
Ми вже бачили, ю< при роз гляді художнього, творчо г о методу
поета і про3аїка нанреслювалась провідна лінія розвитку від
романтизму до реалізму. При розгляді ранньої творчості не раз
згадувався й сентименталізм. Не раз і тепер, ю< у нашій, так і
особливо в зарубіжній літературі, висловлюються диснусійні , спір ­
ні твердження . Цілком очевидно, що й тут потрібна ще велика
дослідницька робота, в яній широко і всебічно був би розкритий
творчий процес Шевченна у зв'язку з загальним розвитком укра­
їнського романтизму і нритичного реалізму, на тлі аналогічних
явищ у російсь:кій, в літературах західних та південних слов'ян,
а також у літературах західн о європейських.
560


Хоча ми й маємо праці під назвами «Як працював Шевченко>>,
<<3 творч:ої лабораторії поетю>, але є потреба в си нтетичній моно ­
графії, що грунтувалася б на глибо:кому дослідженні автографів
Ше вч енка, авторизованих списків, друr,ованих редакцій.
Як уже сказано, радянські шевченкознавці значно посунули
вперед дослідження тієї проблеми, яку Іван Франко влучно на­
звав «Із секретів поетичної творчості>>. Справді, в цій галузі
потрібна тою,а, сr,рупульозна, ювелірна робота, щоб переконливо
рознрити матеріальні причини такого величезного емоційного
впливу на читача й слухача поезії Шевченка, впливу, що збері­
гав сг ою силу і в наступні епохи.
Автори колентивної монографії свідомо обмежились рамка ми
літератури в сучасних межах СРСР, в основному, уr,раїнською
і російською мовами. Хоча ми й маємо монографію В. Шубрав­
сьноrо <<llіевчею,о і література народів СРСР» (1964), розвідин
на теми <<Шевченно і Білорусь>>, «Шевченно в Литві>>, але нема
ще ні повної бібліографії шевченкіани мовами народів Радянсь­
кого Союзу, ні тим більше всебічного узагальнення практики пе ­
рекладів і сприймання спадщини Шевченна братніми народами .
Особливо слід підкреслити недостатність розробни таких про­
блем, яr, <<lПевченко і слов'янсьні народю>, <<llіевчеш<а і світова
літе ра тура>>.
:Нема й такої синтетичної праці, як <<llіев чею,о і уr,раїнсьна
літе ратура>>, яr,а б показала, що великий: поет взяв од неї, і що
їй дав.
Дальшої розробrш потребує проблема <<Шевченко і українсь1,а
успа народна творчість>> . Бібліографія - величезна, а синтетич­
ної бібліографічної праці й досі нема.
Є праці під назвами: <<Шевченко і · сучасність>>, <<llіевчею,о і
наш час>>, апе й вони далеко не вичерпують суті пробпеми: чому
його безсмертна спадщина є справді вічно живим явищем, що
розвивається і житиме вічно?
Образ Шевченка вабив і вабить до себе поетів, письменник ів ,
митців. Проте ми й досі не маємо бібліографії по цій темі навіть
до 1960 року. Тим більше, не маємо дослідження, що давапо б
науrюву й естетичну оцінку цього художнього набутку.
Можна було б ще й ще називати проблеми й теми, дискусій­
ні питання, та обмежимось цим переліком. І хоч багато проблем
ще не розв'язано, ми оптимістично дивимося в майбутнє. Шев­
чеююзнавство твориться не тільки силами працівників Інститу­
ту літератури імені великого поета, а й широrшм колом учених,
викладачів, письменників, журналістів, силами всього радянсьио­
rо народу. 3а останні роии ряди ІІІевченкознавців поповнились
новими іменами - авторами цінних книжок та досліджень. Ре­
зерви для зростання майбутніх шевченкознавців невичерпні, і ми
певні, що найближчим часом буде вирішено ряд важливих акту­
альних питань.


3 міст
Передм о в а - Є. П Нири.л,юк
ШЕВЧЕН:КО В ІСТОРП :КРИТИКИ
ТА ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА
3
Прижиттєва нритика - В. Є. Шу бравсь1rий
9
Шевченко в критиці другої половпш, ХІХ сто-
ліття - В . Є . Шубравський
.
.
.
.
.
.
30
Шевченно в критиці кінця ХІХ - по,rатr<у
хх СТ. - В . е. Шубравський
.
.
.
81
Етапи розвитку радянського шевче1шозпав-
ства - Ю. О. Івакін
.
.
.
.
.
.
.
.
129
ШевчеrшознавLтво у післявоєнні роюr (1945 -
1970) - Н:олектив авторів
.
.
.
.
.
.
.
212
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ
Дослідження біографії - В. Л. С,~~ім~нська
241
Шевченно і визвольний рух 40-60-х ронів
ХІХ ст. в Росії і на Унраїні - Є. С. Шаб-
.л, іовський ,
ТВОРЧІСТЬ
Творчий метод - Є. П. Кири.л,юк
.
Шевчеш<а і фольклор - Ю. О. Івакіп
Поети1<а Шевчеш,а - !О . О. Івакін
Віршування - Н. П. Ч aJtaтa
Художня проза - Л. Ф. Кодацька
Драматургія - В. Є . Шубравсь1,ий
ТЕКСТОЛОГІЯ
Текстологія - В. С . Бородін
Виснов1(и
272
319
348
383
428
460
483
499
559


Анадемин науи
Унраинс1юй ССР
Институт литературь1
им. Т. Г. Шевчеюю
ШЕВ ЧЕНКОВЕДЕНИЕ
ИТОГИ И ПРОБЛЕМЬІ
(На унраинсном нзьше)
Дру-кується за постаново~о в-ченої ради
Інституту .літератури
ім. Т . Г. Шев-чен~.а
А~.аде.мії нау-к У~.раїнсь-кої РСР
Редантор Путря М. В .
Оформлення художнина Грибова Д. Д.
Художній редантор Теплю;ов В. М.
Технічний редантор Ратнер 1. А .
Кореюори По~.идьпо О. Д. ,
Зубпо Я. М.
Здано до набору 8.І 1975 р.
Підписано до друну 27.Х 1975 р.
БФ 02660. Видави. М 267. Зам. N, 5 -39.
Тираж 3000 . Папір N, 1, формат 60Х90 1 /" .
Умовно-друк ари. 35,25 .
Обліково-видавн. ари. 39,1 .
Ціна 4 крб. 15 коп.
Видавництво «Наунова думна,>, Київ, Рєпіна, 3
ГАПС\ППР. підттрт,ft:"МГ'ТПГ\ PPf"rтynпiи~'R'f'Т.. U r\1Y\
виробничого об'єднання «Поліграфннига ,,
Держtюмвидаву УРСР , м . Київ, Дов ж енка, З,


У видавництві <<НауRова думка>►
у 1976 році вийде n світ
нова Rнига:
ШубравсьІ{ийВ.Є.
ВІД КОТЛЯРЕВСЬКОГО ДО ШЕВЧЕНКА.
Мова українська. 18 арк. 10 ООО прим . Ціна 1 r,рб. 80 r~оп.
У монографії досл іджується процес становлення народності
в у1{раїнсь1,ій літературі і роль творчості Т. Г. Шевченка в цьо­
му процесі. Джерела народності та шляхи її формування роз­
глядаються у тісному зв'язку з соціально-політичним життям ,
ідейно-естетичною боротьбою того часу.
Розрахована на літературознавців, викладачів, учителів і
студентів.
Бажаючі придбати цю книгу можуть попередньо замовити
11 в будь - шюму магазині книготоргу, споживчої І{ооперації,
<<Книга - поштою», а тююж безпосередньо в 1шигарні <<Науіюва
думка» (252 001, н:иїв-1, вул. Кірова, 4), яка з виходом книги у
світ надішле її за~ювниr{у післяплатою.