Текст
ПРИЧИНА
СВІТОВОЇ
ВІЙНИ
Ціна 10 центієе
З Друкараі "Народної Вохі",
524 Оїув 56., Зсгапіоп, Рая.
В.ЛЕВИНСЬКИЙ
ПРИЧИНА СВІТОВОЇ ВІЙНИ
(ПРО ІМПЕРІЯЛІЗМ)
З ДРУКАРІЙ "НАРОДНОЇ ВОЛІ",
594-530 Оїуе Зігееї,
Зсгапбоп, Ра.
1916.
Р
нні
А
рареудееня
но
зе
1
11110
111
ГТГТГЛГГ2ГГ-2Г221
СГ
ККККСККК-КЩГК
0
СІ
т
Чи
ССС
СС
и
РНК
РУ
І. ВСТУП.
Страшна
війна
лютить ся в ІЄв-
ропі. Найбільша і найжорстокіша,
яка була коли небудь, в усій історії
людськости. Се дійсно світова війна. Бо хоч головним побоєвищем Її
являєть ся Европа -- ся найбільш
економічно, політично Й культурно
і т. д., але в сїй війні працює теж
горячково, з найбільшим напруженем
змобілізований
дух
кождого
воюючого народу; всї клясп вароду
о протилежних своїх інтересах заключили мир; о вислід війни б60рять ся на рівні з оружієм цілі ідео-
розвинена частина світа, то одначе
льогії народів.
в кровавий вир її втягнений увесь
світ. Бо хоч від гуку армат дріжпть
з якою ріжуть ся народи і винищують себе взаїмно--ся війва безпримірна, -здаєть ся, мп повернули в
часи найдикшого варварства, -так ся друга війна, веде ся за плечами воючих армій, війва, ідеольогій пародів, поставила все до гориї
европейська земля, то одначе нема
закутка, про який можна би сказати, що він забезпечив ся перед васлідками сеї війни. Бо хоч до
страшної різні сційпли ся головно
народи Европи, то одначе беруть в
ній участь всі раси, від білих до
чорних, 1 се війна народів. Не тільки тому, що бере в ній участь значне число великих, культурних народів, що кожда воююча держава
стягнула на фронт боєвий уоруженах мущли всїх мов, але Й тому, що
за сею оружною мобілізацією пішла, хто зпа, чи не важпійша ще -друга мобілізація, що відограв в
сій війні першорядну і рішаючу ролю, --мобілізація духа народів. В
руху не тільки пальне оружіє,
страшне,
людським
їенісм
впдо-
сконалене на те, абл як найліпше
вбивати бліркиїх, в руху не тільки
великанські мерзери, від яких найсильнійші, здавалось, не до здобуття
кріпостп
падають,
наче
хатки
побудовані з карт, в руху не тільки
папцпришки та дредвоти, підводні
кораблі, уоружені асропляшпи і т. д.
ногами.
І як по жорстокости,
Що вчера було білим, нп-
ні є чорним і навпакп. Здаєть ся,
пекельний
гук армат заглушпи
сумлівне людини, а чорно-бурі хмари диму, луна пожарів городів і сіл,
що уносять ся над Квропою осліпили її зір. Наступив сумерк цпвілізації й культури.
Наче страшна злива з бурею,
громаміг її блискавицями по довгій
посусї прийшла ся війна. І то так
раптовно, так несподівано, що люди й нпиї,
будучи під безпосеред-
ним її вражінєм, мало або зовоїм
по здають собі справи, як могло
прийти до сеї світової катастрофп,
сподіватись в вайблизшій
будучно-
сти. Наче застиглими очима дивлять ся вони ка то, що довкруги
них дієть ся, і хоч з жадпістю лов-
лять койде слово комунікатів з поля битв, мало або зовсім пе віда-
ють, які внутрішні перевороти крис
в собі ся світова катастрофа, які
визискуваші і гопеволені, щоп Іша-
вона
ли кайдани соціяльної і падціональшої певолі.
треває
страдальний і поневолений україн-
світова різня. Смерть Зне покоси
ський народ. Війпа втягнула і його
в свій круговоріт. Вій поше такі
жертви, як мало хто з инших народів. Паче чорна туча перетягиула
московська |навала
через рідву
країну, ту частипу великої України, пю є єдипим вольшим огинщем
гкраїнської культури.
| закракала
могильним голосом смерти.
Туча розвіялась, навала відступила.
Нові. кращі умови зпайде певно
і український парод для свого істповапня. житя. розвитку. для спосі
необчислені
переміни
поведе
за собою.
Віке більш
До нового жптя йде і паш многояк два
роки
кладе. --горп"... З людських
гблов,
що пуокотплись на поля битв, можнаб гори цілівпаожити.
А сердечною
крово людей, що до тепер потекла,
можнаб не ріки а море ціле наповнити, А скілько то сих голов ще покотить ся? Скілько-ж крови людської потече?, Адже-ж кінця вій»
нів так якби й не видко.
Кусть ся нова доля народів.
Людськість Йде па стрічу нової добі. Бажатнб, щоб страшні й необчислимі жертви, які війна вже забрала і які ще забере, йе пішап па
марно.
Щоб розкріпостилпсь веї
боротьби за повпу свою волю і по-
лїтичну незалежність.
НП. ПРО ІМПЕРІЯЛІЗМ
Слово "імперіялізм"
стало дуже
пошипренпи. В імперіялізмі добачують вину євітової катастрофл, ту
пайглибшу й головну причину, що
війну викликала. Одначе розуміннє
сього слова 6 ріжне, і що головне,
не завсігди правильне. Найчастійше розуміють під імнеріялізмом завойовиицьку політику, Се не вірно.
Саме слово в латинського походжеля. "Імперіум/--се світова держана Такою світовою державою в
старовині була
римська
імперія
Пезарів. в середпих віках імперія
Габсбургів, в повітиїх часах імперія Наполеона а. нині такими евіто. вими державами являєть ся імперія Бритів, себто Ашглія і імперія
Романових, єебто Росія. Веєї ті дер-
жави повставали насильшим способом, через оружне підчиненє під
свою власть цілих країв і вародів.
ЧХакпм чіном в змаганю лержав,
зробити себе пасильпим, завойовяицьким способом світовими державами--імперіями, многі добачують те, що пазиваємо імперіялізмом. б я сьому багато пракди, але
не вся. Правильне розумінє єлова
подає |пам
найновійша
екопомічна наука, Під імперіялізмом розуміє вона цілу господарську си«тему, яку приєвоїли собі в остапніх десятках років пайвиєше капіталієтично розвинені держави.
Імперіядізм полягає на тім, каже
пайпизначнийший нині теорегик соціял'зму,
Кавтський,
що
кожда
промислово-капіталістична держава змагає до того, абп підчитити с0бі все більші хліборобські (аграрні) простори та прилучитл їх до себе, без огляду па те, які нації заселюють їх.
Щобп ся госнодарська єпстема,
що її назпваємо імперіялізмом, єта-
ла нам
вити
вповиї
трохп
зрозумілою,
докладнійше
мп лопро
неї
поговоритп.
Сучасний господарський устрії
найбільш розвинених країв полягає на капіталістпчлому способі господарки (продукції). Він оспований па визпску одних кляє други-
ми. По одпому боці впступає власнпк капіталу, власник знаряду
і
матеріялу праці, --каліталіст;
по
другому. власти робочої сили--робітиопк. Боловпою підставою капіталістичної господаркп являєть ся
наймата праця і збільшуванє капіталу коштом так званої надвартости, себто пеоплаченої праці робітників. Її характеристичною рлсою є пановапе великого капіталу
і великої продукції.
Закопи і форми капіталістичної
господарки дослідпв веестороцно у
перше основатель наукового соціялізму і великий учитель робітииків Карло Маркс у євоїм тритомовім І пеєкіпченім творі 1 з. " Капіал? (1868).
По емерти Маркса зшачно дозріхи господарські відпосини р пай
більш розвинених краях.
За часів Маркса предетавиикамиокапідалу булп: фабрикапт, купець і бапкир.
Веї вопи
працюють
пад тим. щоб закладати що раз то
більші підприємства і пові Його гадузп. У вааїмпій конкурепції капіталістів побіджає той, хто може пускати в рипковий оборот дешевпй
і лїпшпі товар. Глпе ремісник,
властитель мануфактури. дрібний
підприсмець. Капітал зосередкопуєть ся (копдентруєть ся) в руках
велпких промислових підприємців.
Нагромаджений капітал мусить капіталіст
ненастанно
далі
зужптко-
вувати. віп розширює підприємства,
будує нові. В той момент, колп Капіталіст влтворпв більше товарів В
своїх
фабриках,
як може
їх збути
на ритку, як може па тих знайтп
покупців,
наступає лиха годппа,
для нього. Се так звапі крізп. Підприємці баперотують, Наступасбезробіттє робітників із всїми Його наслідкамп
для суспільства
вп. Добре
на
тплх крізах
найбільші
підприємці,
Й лержа-
виходять
бо позбува-
ють ся копкурепції дрібиїйших і
можуть всевладно дпктувати ціни
товарів па рлпку.
Се та форма
капіталізму,
котра
була папуючою в капіталістичних
державах за часів Маркса.
В осташіїх
десятиліїттях
насту-
пили значий перемійй капіталізму.
Докладло й осповио досалїдич їх німецько-аветрійський марксіст Рудольф
Рільфердіот в євоїй кпипжці
п. а. " Фіпапсовий Капітал" (1913).
В чому нолягають сї переміни?
Ми бачили, шо коловпу ролю в
страшній
формі | капіталістичної
продукції відогравав промиеловий
каштал,
себто його предс'тапник
промпсловий капіталіст. І тепер ле
сходить вій з поля каніталїстичного
господарства. Але побіч нього самостійну ролю починає відогравати
банк. Бапкир, що давлійше ставав
все в пригоді підприємцевп свосю
готівкою, тепер стас сам пітприєм-
цем. Зібравши в своїх руках масу
капіталу (масу пеоплаченої паймапої праці робітилків) він обстальовує собі купців і дпректорів, будує
підприємство,
Віп спритний і помпсловий. Зібратп масп капіталу
на підприємство, не така велика
штука. Бапкпр каже друкувати акції і | покликує
(до (житя
акційні товариства. На місце особи
каїталіста | виступає | безімснпо
підприсметко, акційна спілка, гурт
певідомих влаєтиків кусника задрукованого паперу. знаного акцісю. Таким чишом зібрапе міаїопів
па розшпрене підприєметва, па будову нових ніцприєметв. стає для
бапкпра річею легкою, Віл єсі хвплі па дорозї
репя
до збільшеня
капіталу
нема
вже
й поши-
нії пере-
шкод, пї грапиль. Зосеро сжкешиє
(копценграція) капіталу бе паступас дорогою копкурепційного нищепя слабшого пітириємия. бо той
передвиджуючи спій упадок, підчіпяс ся Добтовільно акційній спілиї,
віддає її своє підприєметно я запапту за його лієтає в акціях. Так
капітал б шків опаповує тепер продукнію і поливу торговлю, Сей капітаз, знаний під пазвою фінансо-
вого (грошевого)
капіталу--се но-
ва форма капіталізму, що є паную-
чою в наших часах.
Якаж організація
капіталу?
Фінансового
Давнійше капіталіст в погоні за
зпеком впступає скрізь проти капіталіста. Супернпцтво (гонкуренці-
я) не зпає ніяких сентиментів і 06межень. Воно є свобідне. Спльнійші вптісняє з поля конкуренційної боротьби слабшого.
Тепер не те. Акційна спілка єднає підприємців, що доси були непримиримими ворогами, За почином башків капіталістичні підприємства заключають договори (контракти), організують комбіновані
підприємства, творять синдпкати Й
картелі, єднають ся в грізні трости. На місце свобідної конкуренції
і анархії в капіталістичній господарці, виступає монополь акційних
спілок і плянова організація капі-
талістичної
господарки
фіпансо-
вим капіталом. Далі. Колп давнійше капіталіст в своїй діяльности
не зпав ніяких теріторіяльних границь--промисловий
калітал
був
організований
космополітично. то
тепер діяльність акційних слідок
відбуваєть ся тільки па певному
обиарі. на озпаченій теріторії,
-фінансовий капітал організуєть ся
в рамах певної держави, без огляду на те, якою є вопа по свому
складі, національцою, чи мішанонаціопально.
Для своєї діяльности
капітал
потрібує
опіки
фінансовий
і помочи
держави. Високе мито на товари
забезпечують його перед конкуренпцією капіталу
сусідних держав.
Але се треває до певного часу. Прп
горячковії діяльности і вмілій організації офінансового | капіталу,
розвиток промислу, та загалом капіталістичної продукції в нутрі даної держави доходить до ступня сптостп. Що дієть ся тоді? Тоді фінансовий капітал, кляса великпх
промпсловців і банкирів шукає поза межами
своєї держави
країв, де
можнаб збувати впроблені товари 1
звідки мохжнаб довозпти
спрівець
для
потрібний
виробництва
нових
товарів. Промпеслово-каліталістична держава змагає до опанованя аграрних просторів, до опанованя
так зв. кольоній, до підчиненя чуих країн впливам своїх господарчих інтересів. Сї нові просторп, сі
нові краї мають служити не тільки
ранком для збуту товарів ситої капіталістичної держави
і привозу
звідси
до
шеї
спрівця,
але
Й до
вкладів в тих краях міліонів капіталу пе зужптих в капіталістичній
державі. Будуєть ся в нових краях
зелізнпиці. отвпраєть ся цілі промисли, фабрики, копальні і т. п.,
все те в тій цілл. щоби повертати з
тих кольогій в каси сцептралізованих башків матірної держави величезиї, міліонові зиски,
В сїй діяльности
своїй фіпапсо-
вий капітал одпої держави падибує
па трудні перешкоди та грізну копкурепцію
фіпансового | капіталу
других держав. Фінансовий капітал
даної держави к.иче о поміч і силу
8
своєї держави, щоби про помочи
нолітичної власти їй здійснювати
свої пляни.
Все те, се ніщо инние, як змагане розвпненої капіталістичної дер-
жави, стати світовою державою,
змагане до опановавя
світового
ринку. Се змаганє Й пазпваємо імперіялізмом. Він означає певну господарську систему і ділий розвиток економічний остапниїх десяти-
літь.
Його
наслідкп--се
нечуваний
зріст мілітаризму в капіталістичио
розвипених державах,
збільшене
постійиніх армій, шагені зброспя
держав па перегоні, будова дреднотів,
супердреднотів,
вишрубовуванє до пебувалої висоти військових податків а вкіпці зріст абсолютизму Й упадок парляментаризму та загалом демократії.
Імперіялізм був тим, що за 0станпі 30 років пагромадив в цілій
Европі таку силу горючого матеріялу,
що
швистарчала | маленька
іскорка, щоб бухнув з елєментарною сплою страшний,
жар.
світовий по-
НІ, ІМПЕРІЯЛІСТИЧНА ПОЛІТИКА ЗАХІДНОЕВРОПЕЙСЬКИХ
ДЕРЖАВ
І їХ
СУПЕРНИЦТВО
«Як Німеччина, Фраяція і Англія
будуть
згідні,
тоді диктують
вони
мир світови. В противному разі грозпть небезпека, що погром Турції
по короткім міжчасі приведе до сві-
тової війни. Тоді була балканська
війна тільки маленькою прагривкою до найстрашиійнших
рвоєпних
заверюх. "Тоді паближаєть ся для
цілого капіталістичного світа вайспльнійше потрясене
Сі слова, які наводимо з брошури відомого зпатока націопального
пптапня, Отто Бауера п. з. " Балкапська війна і німецька світова
політика?, що появилась при кіт
1912 р., показались віщими, Бови
справдились в цілости. Одпаче далеко рапіще передбачували соціялїсти світову катастрофу.
Карло Маркс писав в часі пімедько-рранцуської війни з 1870 р.:
"Чи
дійсно
думають
Німці,
що
свобода й мир Німезопой будуть
тоді забезчечені, як вона кине
Францію в обіймп Росії? Коли щастє оружя, горда зарозумілість з усніху та дппастичий іптригі велять
Німечинії
зрабувати фрапцузьку
територію, тоді перед пею отвирають ся два шляхи.
Аб0 вона мусить стати, як завсїтдй з сього слідує, рабом супроти Росії і мовчки
дивитись, як ся збільшувати ме
свою територію, або мусить готовити ся по короткім відпочинку до
пової "дефопзпвиої? війши і то не
до новоупеченої "зльокилїзованої7",
але до расової війни, проти сполучених рас Славян і Ромапів..
Марке ясно бачив, що загарбаннє Німечашною француського Альзасу і Льотарпімії, сотворпть між
вею і Францією постійний стап вороговання, вптворить на тілі французької републикі рану, що все
нагадувати ме їй про пімсту на Німечитії та буде її штовхати до політики ревалту, до відзискання загарбаних країв.
Розумієть ся, булоб помилкою
лумати, шо справа Альзасу й Льотарипгїї етала головпою причиною
світової війни, Так вопо не 6. Від
1510 р. по нині західна Квропа перейшла цілу стадію економічного й
політичного розвитку, в процесі якого шо раз більше і більше стали
виступати й загостроюватись сулеречні інтерест західноевропейських
держав.
Справа Альзасу й Льотаринтії в сьому розвитку -- Одип
тільки
епізод, якого зпачіне є дру-
горядпе.
Головною
причипою,
по
утруд-
пшовала трівке пюрозумійнс між Апгаїсю, Фрапцією і Німечанною, го-
ловиою руховою сплою їх суперпицгва, була імперіялієтична політика епх держав, яка остаточно приявела до світової катастрофи,
Сю політику ми оповиші близте
пізнати,
10
Англія.
може
Антлїя являєть ся пипі пайбільшою есвіювою держапою.
Її обшир
виносить босз бгипту 30 мідліопів
373 тисяч квадратових кільомотрів,
з чого па матірний край, себто па
Велпку Брптапію і Ррляпдію, припадає тільки 313 тисяч квадратових кільомотрів. Решта--се аштглїйські кольогії, Її населепе виносить
425 міаїонів, з чого 41558 міліопів
заселюс матірипій край. Решта -се населотнів апглійських кольогій.
Ангаїю
порівнують
з Вепецією,
що
розкитпулась па всїх частинах свріта а в якій дорогами с моря і окбаіти. Такою величеспою,
евітовою
держагою стала країна Брптів па
іротязї трьох останнїх століть.
У перве доходить
вона
До воло-
цпия на морі в другій половині
ХУТПР ет. в часі так зв. велпкої апгаїйської революції, яка скіпчилась
тим. що воляких англійських калігаліетів допущепо па рішиі із пілях-
тою ло власти в державі.
З сього
часу ветупає Аштаїя па пілях горачкової кольопіяльної політики.
Перші кольогіяльні держати як
Мепанїя, Португалія, Фрапція, Голякпдія а відтак Ангаїя
вели
кольо-
шяльпу полїтлку, оперту па так зв.
старій меркантильній системі.
Ся
снетома оосвячувала
прінцій, що
знек одпої держави є можливий
тільки через втрати другої держави.
Практично зпачало
се веденис
торговаї
(через опаспльні
підбої
країв, через рабупок і всякі хитрощі. В Ангаїї розвипула ся згодом
попа моркавтильна система. Вопа
полягала ва тому. що кохждий нарід
мати
пайбільшу
користь тоді,
цолп вій зверне всю свою увагу ца
продуктишиі сили евоєї держави, па
шипробництво
товарів, добрих
7 де-
шевих, щоби за пих дорогою пиміни діставати у пиших народів гріш,
сирі продукти або товарн, які попи
теж добре і дешево можуть впробляти. Ціль сеї спстемип була, забезпе-
чувати особі яко цайкорпспїйший
торговельний обілянс
через над-
вишку вивозу товарів пад довозом.
Така система могла розвинути ся в
Милі тому. бо вона тоді була дійспо одинокою капіталістичні розвинепою державою,
Вона випматала
усувеня всякого охоропиого мита
па товари та евобідної торгова.
Ститй абсолютним володарем ла
морі -- се була ціль усеї кольогшіяльної поляїтики Англії, Щоби її 0сягнути, вопа від часів Кромвела,
вела безчасленні війпи за здобуттє
що раз
живала
торгов.й
чувати
то нових кольоній, вопа увсїх, мір. щоби шкодити
инших держат та забезпесобі як найбільші торговельні зиски,
Короткий перегляд
важиїйших
дат з історії кольоніяльних нідбоїв
АШРлїї покаже нам, як ропа осятпула спою ціль.
В першій половииі ХУП ст. набупає Арглія західно-іпдійські астровн, пабувас Гамбію, закладає
числеїнії торговельні
факторії у
східних Шдіях. В другій полонниї
сьогож століття приходить до власти пад малими Аптілями, опапопує
остров Ямайку й інші дрібпі остропи та стає сильно ногою на, півпічно-америкайському
коптипепті.
11
В ХУПІ
(1713)
ст.
Нову
вабуває
від Франції
Шаотляндію,
Нову
Фундляндію і Гудзонські краї а від
Бспанїї
деякі
західно-іпдійські
0-
строви і Гібральтар. В 1763 р. відступає Франція Англії Канаду і чпслепиі фрапцузькі Аптілі а Еспанія Флоріду. Довгі війни головно
з Фрапцією за Східві Індії, що тревалп більш як 100 років аж до часів воєн Наполеонських, кінчать ся
тим, що Англійці стали побідвлка-
мп над веїми своїми соперниками і
стали панами сього вайбогаттого
краю в світі, В 1776 р, тратить Англїя свої піввічпо-амерпканські посілости па полудне від Канади, що
проголоспли себе самостійною державою (Сполучені Держави Амерлкп). Однакок тяхку втрату сю надгороджує собі новими кольопіяльнями підбоями. В 1926 р. здобуває
Бірму, 1839 -- Адеп в Арабії, щобп забезпечити собі дорогу до Індій а опісля північпу частину великого острова Борнео. В 1838--42
рр. опаповує полудкеву Африку закладаючи тут кольонії Каплянд і
Наталь а 1961 р. опановує веллкі
простори в західній Африці (кольошія Лягос). В половині ХІХ ст.
опаповує цілу Австралію і Нову Зе-
лягдію. В другій половині ХІХ ст.
робить дальші завойовання в полудпевій Африці, що кітнать ся В
1912 р. здобуттєм бурських републик Трансвалю і Оран'є то положила свою зелізпу руку над бгиптом. Останні завойовання Англійців оторговельно-імперіялістичного
хариктеру мають місце в Китаю,
Тпбеті. Афтаністапі, Персії і вкінці
Турції.
Так впросла
Апглія
ської світової держави,
до великан-
стала
"де-
спотом світового ринку", як її дуже вірно схарактеризував Макре,
орудуючи для береженя свого світового становища
найбільшою в
світі торговельною
і воєпною
фльо-
тою.
Маїїже всї свої кольонії здобула,
Антлія, як висше мил бачили, в пе-
редімперіялістичній добі. Деякі з
них були довго без великого значіння. Доперва в добі імперіялізму,
в добі примівення
фінавсового Й
промислового капіталу матірнього
краю в кольовіях, вабралия вони
для Автлії веллкої вартостя.
Краї осадної англійської кольовізації -- Канада, держави полудневої Африки (Калляндія, Наталь,
Оран'є і Трапсваль) та австралійський союз держав -- се три веллкі
аграрні кольонії з европеїською
культурою,
що
мають
перед
собою
веляку будучність. Втрата північно-американських | посілостей | в
1776 (нпнішні Сполучені Держави
Америки)
павчила Англію, як вона
мав поводитись З нними своїми
кольогіями. Тим то в назнаних
трьох аграрпих
англійських кольояіях могла розвипутись високо
новітня демократія. ій обставлиї
завдячує Апглія те, що сї кольонії
тісно звязали себе з Великою Британією
а в нишіншій
війні
вірно
стоять по її боці.
Та найбільшу вартість для Англії мають безперечво Східпі Індії із
своїм 320-ти міліоновим населелем,
12
б вони для неї головним і пайважнійшим ринком збуту товарів а заразом грапітною основою її світово-державного
становіша.
(коло
мілїярда марок впсмоктує вона з
Індій, З сеї сумп меншу частпну
здобуває вона через приміпеннє веапко-бритійського капіталу а далеко більшу з податків і т. п. то е пасаїдком паповання над сею країною. Втрата Індії булаб для Аптаїї
банкроцтвом.
Тому пе жаліє вона
вибудувати
найбільшу (фльоту в
світі, щоби берегти с кольошіяльну перлу як ока в своїй голові. Тому дії являють ся почавіні від
13 ст. двпгуном усеї заграничної
політики Англії, Хто загрожував Їх,
той найбільшим
ворогом
Англії.
Таким ворогом була у ХУПІ ст, і на
початку ХІХ ст. Фравція. А колл
Росія зблизила ся в Азії від півночп до Індій, стала Й вова таким же
ворогом Англії, В останні часи одпаче найбільш небезпечною для
АЛаглії державою була безумовно Німеччива.
|
Так Англія обмотала
своїми тор-
говельними шитками весь світовий
ринок. Всї вони сходять ся в столиці великої імперії Бритів, Лопдопі. Сюди епливають потоки золота з
уеїх сторін земської кулі.
Яспо, чому тзимпа, впрахавана,
Ффлєгматична і егоїстична бритійська пація" -- як характеризує
Лпглїйців АЛеквіт -- ставити евітовою держатою і пе бачучи дальших
перепектив для своєї кольоніяльної
і імпоріяльшої політики, стала так
горячо
боронити
систему,
що
Ті
знаємо під пазвою 7 політичиюї рів-
новаги Мівропи". Сю систему проголотено в Квропі тоді, колп в ній
повстали повочасні держави. В імя
її вотували вони собі в торжествен-
тих
виць
договорах цілість
і незалежтість.
своїх
гра-
Англія
була
одною з тих держав, що в ріжні часпо устамп своїх державних мужів
(Пітт, Пальмерстон, Глєдстон а нпні сер Едвард Грей) завсігди заявляла, що вопа піколи пе дозволить,
щоб яка з держав пдсміла прарушити
договорами забезпечену політичну
рівновагу Квропі. | Та
кождому
ясно, що Англія. стаючи в обороні
сеї рівноваги, боронить тільки власпе своє світове стапошние та
власні сфери сбоїх господарчих і
політичних впливів в Я'вропі і світі.
Франція,
Фрапція -- се одиа
кольоніяльних держав
кольонїяльна політика
ше з ХУ ст. В ХУП
із старших
в ї'вропі. її
датуєть ся
Іі ХУПІ ст.
Франція
була одною з найсильнійших кольопіяльних держав, Золото
й ерібло. дорогі футра, коріння,
слопева кість і т. п. були тими топарами Й продуктами, що манпап
свропейські
держави до оружних
апаштур о кольоніяльної
0політики.
Шляхта була її душею, абсолютизм
її головною пружшною, її природним
і найгріанїйшим еуперником була Ааглія, В половиої ХУТИ ст. кольоніяльне суперництво між Фрайцією і ЛХигаїою пе було зовеїм п0рішене, В Пліях француавкі і ангаїйські сили були рішні, а в Америці ромаюські
шароди,. Францдуаи,
Еепанці і Португальші були майже
виключними панами. Англійці відогравали дуже пезпачну ролю. В
веапкі
північній
Америці
Мекспк,
що
був тоді два рази так великий як
значній мірі до вибуху великої
французької
революції
1793
р.
Буржуазія і робітникп в революції
проти
збсолютизму
королівської
властп та пановайня шляхти Й по-
нині, і Флоріда еспанські: на захід
же від Місісіпі тягнули
ся в не-
скінченість
па північ величезні
французькі простори, звані юізія-
гато
півства
втрати,
кощтувала,
побідили.
хоча
її дуже
прячинила
Францію
бося
в
прого-
ною (країною Людвіка).
Вправді
недоставало Французам сил, сі ве-
лошепо републикою.
Власть державну захопила буржуазія. Маючи
лик!
за собою сумні досвідп кольоніяльпої політики шляхти, вона не вп-
обліарп
ти, одначе
цілком
скольонізува-
було се пптаннєм,
як
можна було тоді сподіватись, тількл
певного часу. Не тільки отже полуднева Амерпка була романська
але також майже уся півпічпа. Семилітния
війпа
одначе
скінчилась
для Франції нещасливо. Вона тратить Індії, Поізіяну на схід від
Міссісіпі і найлійшу свою кольояїю Канаду в корпсть Англії. ШПитаннє отже, коху має належати будучність в північній Амерпці -- Ро-
манам чи Англьосаксам, було порішене в корпсть останніх. Одначе
не було ще норішепе питаннє про
перевагу одної з обох спх держав
в ннших позаевропейських краях.
Вправді малп Англійці вже у ХУПІ
ст. морську перевагу над Французамп, але ся перевага пе була абсоліютпа.
Нідчас
лійши
півпічно-аме-
риканських
кольоністів
глїї за свою
незалежність
була в стані післати
раблях зпачпу поміч
Порішеннє отже сього
лежало від того, якою
поаїтика
Франції.
проти
Ан-
Фрапція
па своїх коповстаццям,
питания забуде дальша
Стара
кольопі-
яльна полїтика її, осповапа па рабупку, що пе в міру збогачувала
шляху
а
самій
державі
давала
являла ніякого інтересу до кольошяльних завойовань.
Мало того.
Добачуючи в роялістичних офіци-
рах своєї фльотп небезпеку для
істновання
републикп, буржуазія
французька не тільки пе дбала про
зріст і розвиток сеї фльоти, але
свідомо
причинювала
ся до ЇЇ
упадку. | Таким | чином
протягом одпого десятка років політики
републики Франція як морська спла була зруйнована. Фактично, се
рішило остаточно спір між Францією і Англією за абсолютну шеревагу па морі раз на завсігдп в КОристь останньої, Помплку републики не міг направити сам Наполеон,
що ще раз і в останнє розпочав б0ротьбу протп Англії, бажаючи здобути для Франції перевагу над нею
і забезпечити світове стаповище ЇЙ.
Але веї його змагапия і пляни булп засуджені па певдачу через брак
спальної
| відповідної
французької
ірльоти. Спершу Єгийт мав служити операційною базою проти Англїї. звідки Франція могла загрожувати ангаїйські Підії. Шбкспедлція одначе Наполсопа до Стнпту
скінчила ся пещаєслинво. Під Абукір
14
(1793) зпищили Англійці фрапцузьку фльоту, що перевравила військо Напелсона в бгипт. Паполєдн
був припеволений заклідчити з Ангаїєю мир (1801), в якому Фрапція
зрекла ся всяких своїх протеисій
до бтипту, але га те відзпекала свої
старі кольомії в Америці. Гопіяльвий фрапцуський полководець не
дав ще за новпу програну.
Його
планом було, шахувати перерагу
Англії в Амерпці. Тут, в півпічній
Америції бажав віп оспувати Нову
Францію, в яку входилиб як складові частини Флоріда, котру набув
Наполеон
від Кспанії, Лозіяпа,
Сан Домішго і полуднева частина
Північної Америки.
Але і сю ідею
потрафила Аптаїя знівечити, розбиваючи получені фльотп Франції
і Гіспанії в битві морській від Трафальгаром (1805). Ся дата означає дель тріюмфу Англії над Наполєоном. Ашїя і фактично і формальшо стала абсолютийм володарем па морі. Ще раз і в останнс задумав Наполєон виступити протп
Ангаїї. Аиглїйці замкнули йому всі
морські шляхи. Але на суші і в отвертому полі він був непобідимий,
Розгромивши Австрію (Австераїцу
і Прусп (Єна) він задумав по заключеню мира з Росією в Тільзіт
(1507) поділити Турцію між веї три
цісарства, при чому Єгипт, Сирія і
Мала Азія мали припасти Франції.
Також задумав він при помочи Росії впасти через Персію до Підій.
Але пляну сього Паполсоп пе міг
школи
поревостпї
го меркла.
в діло. Звізда йо-
По нещаснім
поході па
Моекву бистро прийшла диї Його
упадку.
Па руїпах імперії Паполебпа побудовано королівство Бурбонів, що
ніколи не почувало себе безпечним
супроти републиканських слєментів. Щобп обезсилити нароєтаюче
рпутрішне певдоволениє проти себе, бурбонсько королівство розпочало війну проти Альжиру в північши Мірриці. Альнкир здобуто в 1830
р. Лапнева революція з сього-ї
року змела павованє Бурбонів. Одпаче Алькир лшпив
кою кольо єю.
Другий Наполеон
старав
ся рвідновито
ся фрапцузь-
(1852--1871)
традиції пер-
шого і придбати для армії. бюрократів і доставців нові Корпети Й
богацтва з европейських
війн. Якийсь час мав він успіх. Ся політика привела Його вкішці до копфлткту з Прусамп (18720--1). який
екішчив ся для нього фатально. Їо-
го позбавлено престола
а Франція
проголоспла себе в третє републикою.
Загранична полїтнка третьої републики хитає ся з початку між Кольопіяльною і коптипсптальною поаїтикою. По погромі в війпі з Прусами нопа старає ся падгородити
собі втрату па контпненті (Альзасу й Льотарингії) кольоніяльвими
придбаннями
в північній
Африці
східпій Азії. Але поражка Фрайції
в Топкій (1925) привела мийстерєтво Феррі до упалку і на певний
чає охолодпла Фрапцію в її кольоніяльшій політиці. Коли вся майже
буржуазна преса гостро виступала
проти неї. молот тоді піс Делька-
і
15
се, якому судилось пізнійше і в теперішній війні відіграти чималу ро-
лю, виступив в газеті "Реййе Верибйапе Ктапсаїзо" зі знаменипми словами: "Буде се честь для
републики, зробити нараз з Франції кольоніяльну державу, якою вона перестала бутп з впвп мопархії", Французька републпка дійсно
рішилась піти шляхом, вказаним
Делькасе. Політика Її остатьвіїх де-
сятків років носить характер чисто кольоніяльно-імперіялістичний.
В 1881 р. обсадпла вона Тупіс в
півпічній Африці, 1992 р. завойовала великий юстров Мадагаскар
та розпочала війну проти Тонкіну.
Кольоніяльні здобутки в східпій А-
Варта сей розвиток близше проелідити,
В першій половині ХІХ ст. НІімеччппа представляє собою оплаканпй стан роздроблення.
Вона
складала ся з численних самостійних, дрібних держав, королівств і
князівств, слабо тільки з собою
сполучених.
Капої великої французької революції. кличі
свободи, волі і націо-
пальтої єдности пе могли остати на
західпу Квропу без впливу. Іскра
революції пересппували ся через
Рен, скрізь підрпваючи
і февдалізм та гаслп
абсолютизм
тількл пад
кордоном дарської імперії. Вся західпа Квропа вступпла на новпй
шлях державного будівництва на 0-
зії екіпчились остаточло підбоєм
великих обшарів Гадохін а в АФриці прилесли їй протекторат над Ма-
снові націопального прінціпу.
Кождий нарід повинен творити
рокко. В 1871 р. паселеннє французьких кольоії в Африці виносл-
держава! Прог з чужим пановалиєм
ло всього
З міліопи, тепер поверх
33 міліопів.
Остап! її імперіялістичиї стремлівня паправлені були до Турції,
де французький фіпансовий і промпсловий великий капітал зпаходить від 90 рр. велике удогіднениє
і шпроке поле для ексильоатації.
Сфери її господарчих
і імперія-
лістичних інтересів стріпулись тут
з подібними інтересами, які заво-
йовала собі Англія
меччаина,
а відтак і Ні-
Німеччина.
З краю поетів, учепих і фільозофів розвпваєть ся Німеччита, після
свого | паціопального | з'єдиления
(187Т) в могутіно капіталіс гичніопромислопу державу.
7
свою державу! Одпя народ -- одна
і абсолютизмом!
Такі були кличі револіоційного
демократитиого націоналізму, яких
посптелями було скрізь молоде револіоційне міщатство й робітипцтво.
В Німеччині
рух сей дійшов до
найбільшого розвитку в році "весип
народів" --1843.За свободу ієдпість
пімецької
|паціопальної
проливало . скрізь на
свою кров революційне
й робітипцтво.
державп
барпкадах
міщапетво
Одначе ревомоцій-
шій рух в Німечешій в боротьбі з
абсолютистичийми
правительствами роздроблеших німецьких королівств і князівств, в боротьбі з
шляхтою, бюрократією і церквою
пе відиїс рішаючої побіди. Йому пе
вдалось
доконати
великого
діла
16
зєдипення
се сила
Німеччини.
з гори,
сила
Докопала
дипаєтії
Го-
генцолержів і пруського оружя. В
186: р. ведуть Нруєп разом з Австрією війну з Далшйсю за Шлезвіг
марк
про
шкідливість
кольошяль-
пої політики для Німеччини, підпираючи усею душею Францію в їі
кольошяльній
полігиці. Засадою бе
бох паціоналізмів
було: національ-
па держанпа
повинна вистарчати
і Гольштин, Ходило в нїй 0 те, кому
сама про себе. Па виї озпачало се
«і краї мають припасти -- Данії чи
дефензиву німецької держави перед
Пімеччий. В 1966 р. виповідають
нишими держанами, в путрі охороПруст війну Австрії. Ходило в шій
о те, кому мав припасти Шілезвіг і ну національної продукції. ДержаГольштия і чи Австрія має бути на
ва повна впробляги стільки тодалії соперником Прус в Німечений. варів, кілько вола потрібує (автаркія). Вопа збуває сної товари пе на
Блтва під Садовою (1866 р.) порішила сеї спір в користь Німенчужім і світовім ришку а па власлім,
паціональтім. Вйсокі мита Ша пачини і дипаєсгії Гогенцолерляїв. Габеціональні товари мають хоронлти
бурги оппнплись поза рамами Нінаціопальну продукцію перед ко1їметони, гублячи в ній усе своє докурепцією чужих держав. Ся госіотеперіпте передове становище, На
дарча політика була папуючою в
кінець у франко-пруській
війні
Німечаниї ажоло упадку великого
(18. 2--1) ходпло 0 те, чи фрапдцукапцлєра (1890).
ШПаслідиик Бісзьке цісарство Наполеона 1. має
марка, Мапріві не виявляв охоти до
мати еллу, недопустити до зсдпиензміни єєї політики.
Свідчить про
ня Пімечатиш. Спір був порішений
се пайкрашо заміна з Ашгаїсю
п користь остапньої.
Занзібару. німецької кольо в поз
Героєм паціопального зедипення
лудневій
Африпї. зтобутої приватНімеччини був Бісмарк. Побідпий
нимпо
німецькими
підприємствами
пруський юнкер бере в свої руки
за
алглїйський
осгров
Гельголянд
державну
керму
зєдпненої нації.
на
Північному
морі
(1890).
(ЛХнї
Його спосіб паціопального думания
пе
спилось
тоді
Лілії,
що
позбунакладе печать па веїй політиці Ніючи ся сього острову. попа тратить
мечтини, внутрішній і ай шій,
пайважиййшу опораційну базу своєї
Як революційний демократичий й
востої фльоти супроти Птмеччинаціоналізм революційної німецької
ни, котра вп кождій хвилі дозволила
буржуазії,
так і копеервативший наїй загрожувати нізнічие побереже
ціопалізм пруських юперів проїпвПтмечииини,
ний був всякій кольопіяльній ноліДонерва з 12901 р. наступає огииї Німеччини,
Булучність шації
це лежить па водах, в кольоіяхХ, п сповна зміна в заграничнй Й і гоєйогарчій політині Німечтини, ІГричисвітових авангурах!
Так думали
ною її бувнезвичайний,
бистрий розодні й другі. "Схід но вартий ковиток і зріст ійбмецького промисяу
стий одпого поморського греналисраї) -- так овисловлював ся Бієс- Міліярди французького золота, які
Ії
Франція
Німеч-
словив ся: "Будучність Німеччини
чині після свого погрому в 1971 р.
мали ту чародійну сплу, що вся Ні-
мусіла заплатити
лежить на водах.? Рішаюче слово
в господарчій і заграничній політи-
меччина наче на одно замовленнє
покрила ся тисячами фабрик і великих опромислових
рідприємств.
Німецький промисл у своїм шале-
ці дпетує тепер не юнкер а фабрипкант і акційна снілка. Національна
держава як така не може вже істнувати, Німеччина мусить стати світовою державою! -- се клич НОВИХ
диктаторів. Будова торговельної і
вім розвитку став витворювати цілі
гори товарів, для яких не вистарчав нже паціопальний рипок. Що»
би далі розвивати ся, він мусів 0глядати ся за чужим ринком, де міг
воєнної німецької фльоти та збільшуванє постійно армії, отсе наслід-
бп збувати свої товари, за кольоніями з одного боку, а з другого діставати від них потрібний спрівець. Промисловий розвиток мусів
штовхати німецький промисловий і
фінансовий капітал на шлях імпе-
ріялістичної
експанзії.
Нову полі-
тику Німеччини вайкрасше схарактеризупав Вільгельм П, коли ви-
ки нової політики,
Одначе за пізно вступила НІімеччина на шлях кольоніяльної і
імперіяльної політики. Бо вступила
вона тоді, коли всї позаевролейські
землі, придатні для кольонізації, 0пинили ся в руках старих кольоніяльних
держав: Англії, Франції,
Голяндії і т. д. Покаже нам се най-
краще слідуюча табеля:
ПОДІЛ СВІТА МІЖ ВЕЛИКИМИ
Кольонії
1876
1914
5
Великі держави:
6|
к« | Є | з
Ж
З
8
5
ЕЕ
251.9
159
6.0
---
33.5
174
10.6
2.9
03
393.5
33.2
55.5
133
192
--
мо
0.3
9.7
40.1
278.8
65.0
523.4
міліони
Англія ..... . 22.5
Росія ........ 17
Франція ...... 0.9
Німеччина
о
Японія ....... -Сп.Дер.Америки
Шість великих
держав ....
з
5
з
міліони
ДЕРЖАВАМІЇ;
Метрополії
1914
Всього
5|
з |5
я
З
ЕЕ
є
міліони
03 46.5
5.4 136.2
0.5 39.9
0.5 649
0.4 530
З
х
і
я
З
міліони
338
22.8
11.
34
07
«40.0
169.4
95.1
7173
120
97.0
9.7
106.7
| 19.5 437.2
31.5
960.6
9.9
145
45.5
361.2
9.41
Кольогії припалежні
не пеликим державам... ..
9.9
453
Три держави "півкольонії" (Турція, Китай і Перзія)..
Прочі держави і країни,
Разом
........55ннннн
Уся земська куля (без полярпих обшарів)
105.9 1397.1
285.0 289.9
............
... 188.9
1657.0
18
Африка
являлась
маїїже
одппо-
гою частипою світа, кудп могла бути паправлена німедька кольопізація. В р. 1890 займали пімецькі
посілости в Африці 1 міліон 980
тисяч км. квадр. із 158 міліопами
раселеля а перед війною займали
вопи обшар 2 міл. 952 тис. км.
квадр.
і з 11,100.000
паселепя.
Крім сього удалось Німеччийї придбати від Кптаю невеличкий
обшар
Гіачав (1897). З країн-же, де лімецький фіпапеовпії розвій міганайти приміщенє, була Турція. Тудп і
зверпув ся віп в останиїх роках.
Сильна фльота, союз з Австрією і
приязнь з Турцією дозволяли НІїмеччинії стапути в турецьких посілостях в Азії сильною ногою. Гопцосія, яку дістала вопа на будову
багдадської
зелізниці,
була
велп-
ким о успіхом її імнеріялістичної
політики.
Яспо, що в промпеловій і мілітарній Німеччині мусєїли західно-европейські держави добачуватп трізного копкурента, що з природи
річи мусїло створюнвити між шими
і пею пенастанні:і що раз то нові
предмети спору.
Оружний
мир в Евролі.
Нощаєливий для Фрацції впслід
франко-нїмоцької війни з 1970--1
р. мав рішаючній вплив на угруповацис двох великих державних коалїції в Квропі. Фраїція школи но
могла помпритись з думкою про утрату Альзасу й Льотарпнгії, Пімеччина-ж не могла себе безпечно
почувати па границях Гепу, І одна
й пруго держава мусіла оглятати ся
за | союзпиками.
Дипльоматічла
спритвість Бісмарка потрафила па
повій час відосібнити Францію.
Щоб її зацитькуватн. ній сприяв її
кольоніяльній політиці.
ШЩоби вп-
плючити
всяку можливість шорозу-
міння між Фрапцісю і Австрією
обі сеї держави вийшли у війнах з
Прусами упокорсні а стріча Наполбопа НІ. з Франц Посифом Ї. в
Зальцбург в 1867 р. муєїла непокоїти Пруст, бо у Віднів довший час
папувала думка про реванш Австрії супроти Прус, -- Бісмарк уживає всїх заходів, щоб приєднатл
Австрію на свій бік. Ї со Йому остаточио вдасть ся. В 1879 р. приходить між Австрією і Німеччиною до
закаючелня явиюго договору доефензпвного характеру, в якому 06і
держави зобовязувались нести собі
взаїмпу ломіч па вппадок нападу
на одну з лих з боку Росії. В 1882
р. позпскує Бісмарк ще Й Італію,
ворожо пастроєпу супроти Франції.
Так прийшло до осповання першої
коаліціїї середно-свропейських держав, відомої пад пазвою " Йотрійного Союза" (Пгеїрила).
Одпаче Бісмарк ним не задоволив ся. В боротьбі двох евпропейських
ополітичних
опапрямів,
які
Панолсоп | назвав | "републикашйським і козацьким", консерватист і реакціопср Бісмарк вважав
своїм головним завдатьм, зоргашізувати той пругий проти першого.
що мав споє головпе жерело в ревоцюційшй
пархічного
Франції.
Спестемі
розвитку
ві протиставляв
аптімо-
Й революцій
спетему
ладу, 0-
спованого на мепархічному нрінціі
19
і деспотичній влаєтп
1372 р. приходить
монарха.
його заходом
В
до
стрічі в Бераїпі трох дісарів: Німеччиши, Росії і Австрії. Окремпї
союз спх трьох цісаротв, до якого
мала приступити монархічна Їталія бувби прийшов до успіху. коллб
не інтрити російського міністра затраничпиих справ і особистого ривалізатора Бісмарка, князя Горча-
кова, якпй потрафив перековатп
царя Александра П. в тому, що Росія має свій івтерес в оборопі Фрапції перед Німеччицою, Якийсь час
відносини між Німеччиною і Росією
сильно
остудевіли. | Напруженнє
між обома державами стало гострим
по берлінському конгресі держав
(1878,) що ліквідував балканські
справи після
російсько-турецької
війпи, коли Росія отверто закпдала
Німеччупні, що ся остапня не до-
статочно підппрала її на конгресі.
Се було одпою із головних причлн,
чому Бісмарк з двох цісарств, з якпмпо бажав заключити союз, зпбрав Австрію. Юдпаче особистий
вилив короля пруського і Бісмарка па Александра НІ. був так великий, що пезважаючи па мпнулі
тертя, удалось таки Бісмаркови після другої стрічі трьох цісарів В
Скериєвіцях 1984 р., заключити в
слідуючому році з Росією тайший
договір па 5 років, яким Німеччина
зобовязувала
ся
до
помочі
Росії,
голиб ца пеї напала Австрія а Росія в замішу за те була зобовязапою супроти Німеччипи, колиб па
ної
вдарила
Фравція.
ШНаслїдипк
Біемарка, кайдлєр Гапріві пе від-
новив
сього
тайного
порозумішя.
Се було першою причиною, що Росія почала добачувати у Франції
свого природного союзника.
Але
була ще й друга причина. Заміна
між Німеччиною і Англією З2пзібару за Гельголянд створпла на певпий час між обома державами як
найліпші відносини. Мало того, Англія бачучи, як веапкі поступи робить Росія в Азії, зближкаючи ся до
її посілостей, отверто почала коке-
тувати з "Потрійним
Союзом".
Се
рішило, що цар Алексапдер 1. за-
бажав союза з Францією. В 1891 р.
французька фльота відвідує російську в Кронштаті а нісля веллких
демонстраційних торжеств обі державп підплсують диплльоматичний
договір, якого ділею було " удержанє мпра і евролейської рівноваги",
-- як говорить ся в ньому. В 1892
р. сей договір доповнюєть ся мілітарною конвенцісю. А в слідуючому
році за міністерства Дюлюї (міністром публичних робіт був тоді теперішпий презпдент републики Поашкаре а підсекретаром державним
кольоній згадуваний вїке Делькасе)
приходить до тайного закліочения
формального
| порозумінпя
| між
Фрапцією і Росією, якого істпован-
пє стало відомим доперва в З рокп
пізнійше при виміпі тоастів між
царем
Миколою
републики
П. і проезпдентом
Ф. Фором. Договір мав
подвійшій характер: фіпаисовий і
політично-мілїтариий. Франція, як
"башкир Квроші? зобовязувала ся
підпирати фіпайсоюо Росію через
уділюваннс їй потрібних позичок і
підпирати Її політику в Азії а Росія зобовязувала ся до мілітариої
20
помочі
Франції
ва
випадок
замі-
шания її у війну з Німечаншою.
Сталось
ТВ,
що
передбачував
Марке: фрапцузька република внала в обійми царату.
Так пізвали ми франко-нїмецький антагонізм із усїми його прак-
торговаї внносить 22 міліярдів.
1890
р., коли
Ангаїй
В
вілетупила
Німеччшиї
Гельголянаі за Запзібар.
лімецький
вивіз і допіз разом взяв-
ши був менший як сам апглійський
довіз а вея
німенька
загранична
тичними наєлідками.
Прлгляньмо ся тепер другому антагопізмови, -- англьо-пімецькому.
Коли перший антагонізм був 0споватий на ідеї французького ре-
торговля павіть в половииї не була
стільки парта, що англійська. В 10
аїт пізиїйше Німці станули до Ангаїйціп што до євоєї заграничної
торговлі у; рідпошенлю 11:18 а перед вибухом війни у відпошению
ваншу за Седан і втрату Альзасу Й
ДОчОЛ
Льотарингії. то другий мав жерело
свого розвитку в конкуренції Німеччини з Ангаїєю за належне єобі
мієце па світовім ринку, який був
в абсолютних руках останньої.
Які веллканеькі кроки Й успіхи
робила Німеччина п сій конкурепції, покажуть нам найкраще цифрі
про заграничну торговлю сеї держави.
:
Впріз і довіз Німеччини вппоєпв
за одно десятиліттє від обєдинелля
Німеччлни (1871) разом майже 5
міліярдів марок. За дальше десятилїттє до р. 1891 впноспв вивіз З33е
а доріз 452 мідіярдів марок, в слїдуючім десятнаїттю виносив вивіз
б а довіз 5 міліярдів. | В цілости
зросла пїмецька заграпична торговля в 22 роках у двоє.
3 1902 роком починаєть єя рапідний і безпримірний зрієт німецького господарчого хкиття, Загальпа торговля Німеченлн, що в 1902
р. не виноєвла в цілоєти 11 міліярдії. зростає ло 1907 р. пключіо
на 17 міліяртів: річний отже приріст випосить І міліярт марок. А в
1913 р. сума німецької загратнишої
Аигаїйські пупці. політики Й липльомати мали повну причину взятись за голову і з пайбільшим
не-
снокоєм дивитись в еторопу Німеччини, як на свого грізного копкурента, шо зростав пе по рокам а по
годпнам і мінутам. Яспо, що конкуренція Німеччини з Литлїєю торговельного
характеру.
муєїла в
своїх паєлідках приняти характер
політично-мілітарної | ривалізації.
Вона почипаєть ся не па жарти з
1901 р., коли то ша апглійськім
престолі засїв амбітний
Едвард
УП... що носив ся з інирокими плянами, зробити Роєїю в Азії для себе
пешкідлявою та підчнилті в якій
пебудь формі впливам і контролі
Аштаїї турецькі постлоєти в Азії.
Задля осяглення сеї ціли Апгаїя
працювала
пат єтворетнієм
ашглій-
сько-пїмецько-японського | порозуміпня, що мало бути звернене в
першій мірі проти Росії. Але Німеччлпа пе зголилась увійти в се порозумішис 3 кількох важних причин:
1) вопа
не почувала
себе тоді 10-
сить сильною, аби користати з сього є поза відлювішо ло свеїх нетреб,
31
--
повного удержання Турції. З тою
одначе хвилею, як Турція зблизп-
в кілька
лась до Німеччини і підпала її еко-
2) з Госією вопа все таки удержузала
одоброзичливі
показало
відносини
ся се найкраще
років лізнійше, коли підчас вибуху
революції в Росії Вільгельм
П. го-
тов був йти на зревольтовану
на-
родну Росію, щобратувати царський
престол Миколи П., 3) хоч Англія
не виявляла отверто своїх плянів
шо до Турції, -- вопи доперва пізнійше вийшли на верх, -- Німеччина добре передбачувала їх і в ніякому разі не могла згодитись на
розділ Турції. добачуючп в удержапню її свій жпттєвий економічний і політичний інтерес (поїздки
Вільгельма П. в 1393 в Царгород,
Єрусалим і Дамаск та проголошенпє
над
гробом
Салядіна
промові,
що на віки вічпі вотувала приязль
Німеччини з імперією султана були
явною
маніфестацією
туркофільської політики Німеччини).
Коли отже Німеччипа не згодилась увійти в союз з Апглією, Едвард УП, задумав йти до своєї мети
пншими ошляхами,
розумієть ся,
проти Німеччини, Почпнаєть ся зазагально
ського
чинп.
відома
короля
політика
англій-
окруження
Німеч-
Щоби була нам вповні ясною ся
політпка, мусимо згадати на сьому
місці про той пляп, з яким носив ся
Едвард УП. що до Турції. На берлінському конгресі в 1878 р. Апглія
була одною з тих держав, що пайзаваятійше боропила тересів Турції проти Росії. Турція була валом
для Ашглії проти Росії, що загороджував їй доступ в Середземне море. Іатерес отжо Апглії вимагав
номічним впанвом, перед Англією
стала альтернатива: хто з двох Її
соперників | вебезпечнійший
для
неї -- Росія чи Німеччина? З сею
хвилею вона не була вже заїнтересована в удержаню Турції. На місце її вона задумала створитії великий магомеданський державний організм, що обнимав би Єгипт, Арабію, Спрію та краї пад Евфратом і
Тигром зі столицями Каїро, Мекка,
брусалим, Багдад під англійським
протекторатом. Стаповище турецького султана як каліфа то є духов-
ного голови всїх вірних булоб знівечене, воно перейшлоб на кедіве
бгипту, зілядно на Англію. Що0зпачає зреалізованє сього пляпу з
огляду на Індії, про се й не треба
говорпти. Ніякий чорт на вічні часп пе міг би Її звідси прогнати.
На кого могла отже Англія опиратись прямуючи до осягпення свого пляну, коли Німеччина станула
рішучо впоперек її дороги? Розумієть ся, симп державами в Квропі
були Росія і Франція. Але Росія почувала себо за сильною Іі за гордою,
щоби вислугуватипсь англійській імперіялістичній політиці і то тим
більше, що її скспанзпвна
політика
в Азії мала величезні успіхи і що
природною | спадкоюєміищею
ло
Турції вопа сама себе вважала. Але
Ашгля потрафпла викурувати Росію з сеї її амбіції. Апглія заключила с0Ю3 з Япошією, що істпує доси, А зараз після сього Япоція обя-
вила війну Росії. Не є піякою тай-
вою, що за плечима Японії стояла
Англія.
На Росію впалп страшні
між Англією і Францією прийнало в
тім же році до заключення догово-
цогромп. Вола стратила свою воєн-
ру, на підставі якого Англія за ці-
ну фльоту:
ну призпапля Фраццією веїх прав
її до бгипту давала вільпу руку 0станиїй в Марокко, чуйна Німечапна, добачуючи в апгльо-франйцузь-
Апілія
осягнула
своє.
Прогнапа з Далекого Сходу, Росія
відновлює свою стару політлку па,
Балканах і Турції, де вона мусіла
ввійти в колізію з інтересами Ні-
меччинії безпосередно, себто в Азії,
чи посередно, себто на Балканах,
де здпбалась з природним своїм соперником
--
Австрією,
союзником
Німечелня.
А в 2 роки після заключення мпра Росії з Яловією
приходить до заключення договору
між Англією і Росісю (1907) щодо
Афганістану, Тибету й Перзії. Обі
держави
фактично
поділили
між
собою Перзію. Ліберальне мінїстерство Асквіта дало своє ріасеі на
вої зьвірства Росії в Перзії. Воно
спокійно дпивилось як кровожаднияй
російський полковипк Ляхов збомбардував перський Меджілєс та в
потоках крови затоппв верську революцію.
Перейдім телер до англьо-фравцузьких взаємин.
Франко-вїмецький
якого
розвиток
мотла
Англія
мп
тількл
| антаговізм,
вже
пізнали,
використати
для цілей своєї політики.
ШПорозу-
міннє між Антлісю і Фрапцією, яке
і в одній і р другій державі з огляду па Німеччипу було тільки горя-
чо бажаним, було тільки плтаниєм
короткого часу. На се порозуміннс
пе треба було довго чекати,
В 1904 р. Фрапція загиалась п
кольопіяльну аваптуру в Марокко.
Німеччаина пе впявляла з початку
інтересу до сеї справи. Але коли
кому порозумінню гапбші мотивл,
які звернені були проти неї, запротестовала проти посягавь Франції
на незалежність Марокко. Вптпорену ситуацію пайкраще, характерпзує промова Вільгельма Н. яку той
виголоспв в кілька тлжияїв після 3а-
ключеня порозумінпя в Карльсруге
" Памятайте про
блтвип під Верт, Вайссенбург і Седаном, Надіюсь, що мир пе буде нарушелиіїї, але події, що розвпвають
ся довкола нас, прояснять пам
очи та насталять нашу відвагу. Мп
знайдемо ся з'єдпиеті, колб було
потрібно вмішатп ся пам в світову
політику."
до своїх підданих:
Мівістерство заграпичних справ
Франції було тоді в руках Делькасе. Він ва піяку ціпу пе хотів уступити перед Шімеччпною і пер д0
війци. Але пе знайшов більшости в кабінеті міпістрів, які па
війпу пе могли зважитпсь 3 слідуючих прачип: 1) Франція пе чулась Інбідготовалою до війпп, 2) в
розбитій Японією Росії, союзничці
Фрапції, лютплась революція, отже
па поміч Росії ніяк пе могла вопа
рахувати, З) поміч Апглії була тоті
сумиїваної вартости. Все те припеволило «Фрапцію уступлти перел
Німетеніною.
Конференція
в Аль-
ресірас (1906) гвараптує цілість і
пезалежлість Марокко, прпзнаючи
23
тільки Франції і Еспанії незначні
спеціяльні інтересл. Делькасе мусів устунятя.
Дппльоматична програма Франції була тим сампи і поражкою Англії, як секуданткп її в справі Марокко. Одначе конференція в Альгесірас зовсїм пе розвязувала по
суті спірних питань між трьома державами.
прийдеть ся розглядати австро-російський аптагонізм, Туг тількл
треба сказати, що з приводу анексії
Босни о мало пе прийшло до війнл
між Австрією і Росією. Коли до неї
не прийшло, то тільки тому, що в
рішаючий момент Німеччпна заявпла ся по боці Австрії та що Росія до війни з обома державамп з0всім не чула себе приготованою. Анексія Босни хвилею утрудяпла.
становище Німеччини в Турції, Недовірє скоро одпаче уступило, молодотурецьке правптельство поробило їй величезні концесії.
Най-
| Події в міжнародній по-
літиці Квропл найблизших років
покажуть нам, як Антлія невсппущо продовжувала свою політпку
окруження Німеччини, як вона далі праціовала
над здійсненєм
своїх
важнійшою
плянів.
В 1907 р. приходить до апгльо-
багдадської
російського порозуміння а в слідуючім приходить майже рівночасно,
бо в відступі 13 місяців до стрічі в
Ревалі між Едвардом УП. і Мпколою П. з одного боку а з другого
між царем і презпдентом французької републики. Обі стрічі мали найблизшу ціль інтервенцію великих
европейських держав в Македонії,
зглядно поділ сфер іштересів в Турції між Апглією, Францією і Росією
з помпненнєм Німеччини, На щастє
остапньої всї сі рахунки перечеркує вибух молодотурецької революції в Царгороді, що скидає з
престола тирапа Абдуль Гаміда і
заводить в Турції копституційний
режім. Англії прийшлось тільки чекати на прояснейє сптуації та па
розвиток дальших подій. Дпя 5.
жовтня 1908 р. Австрія проголоспла анексію Боснп і Гердеговінл.
Се дуже важпа дата в історії европейського імпоріялізму. Про пеї будемо близше говорити, коли пам
була концесія, призна-
на впрочім вже раніще, на будову
зелізниці,
в якій
ан-
глійїські політики добачували пряме
полученє Бералїна через Санджак,
Сальоніки й Царгород з Багдадом
і всі небезпеки, що грозпли через
е для бгппту і Індій.
В 1910 р. помер король Кдвард
УТ, А з його смертю наступив лагіднійший курс в англійській 1олітиці. Новий король почав хитати
ся. Не бракло Й певпих позірних
фактів
Англії
.
в зблизенню
(відвідини
Німеччини
Вільгельма
Й
ЛП. я
Лондоні з нагоди коронації короля
Георга, апробата Англії на будову
багдадської залізпиці). Навіть уда-
лось полагодити в мирний спосіб
конфлікт між Францією і Німеччино в 1911 р., викликантії тим, що
перша в супереч ухвалам копферепції в Альгесірас обсадлла своїм
військом Марокко та заняла його
столицю. В відповідь на се Німеччина впслала свій папцирник в полудпевомароканський порт Агадір
21
і була готова
до війпи. Німеччина
за
ційу призпаня
протекторату
Фрашції над Марокко дістала французьку кольогію Новий Камерун,
певні права що до Конго та Й виші
важні торговельні копцесії.
Позірно, до вибуху світової війни
булі усунені майже веї предмети
спору й непорозуміння між західно
европейськими державами. Кажемо
позірпо, бо такі факти в міжнародній европейській політпці як заключене
тіснійшого
порозуміння
між Францією і Росією в 1912 р. і
такого самого між Англією і Росією
в слідуючім році, себто скріпленнє
так зв. "Потрійного порозуміння"
(Тгірріо
Ктіепіе),
що звернене
було | проти | Німеччини,
далі
заведениє | під | патиском
Росії
трилітної | військової зслужби
у
Франції, ухвала Думою тайно так
3в. "великої воєншиої програми" і
т. п. все те могло тільки нказувати,
що в Евроні нанував мпр перед бурею. Був се оружний мир. Імнеріяаїстична і завойовийцьки політика
европейських держав та їх взаїмне
суперництво були тою причиною,
що всї держави узброїлись від стіп
до голови, Кожда велика держава
хотіла мира а готувалась горячково до війни.
Мир сей в Квролі перерваний був
на хвнашіу розбищацьким завойовиицьким походом Їталії па Тришо-
аїтайію в 1909 р. і війною Італії з
Турцією.
Війна балканських держав з Турдією
була
вже
прелюдією
світової
війня.
В. Левинський.
ЗАМІТКА: Падруковання туп два розділя. розвідки про імперіяом не становлять цілостаи а є
війну". Автор розвідки жиє в
Америки частямк. але лише дві
сконфієкувала Пбришійська або
два розділи нраці під затоловком
лише частию довшої праці про" Світову
Швайцарії ії пересилав свою працю до
части. і вступ дійшли сюди. Вес проче
француська воснна цензура. Видаємо
7" Причина світової війни, втративши
Ред. 7 Пародної Волі".
цадію., що дієтанема прочі розїли.
ОО
А
НОВА
ПОЛЬСЬКА
ОМО
ДЕРЖАВА?
Таке питанє стрічаємо раз-враз по часописях
і журналах; воно інтересле для всіх, а для нас
Українців криєть ся в ньому богато нового, трі"7 вожного, загадочного і сумнівного... Нам насуваєть
ся питанє про нашу будучність і, розважаючи її,
ми стаємо перед націями сьвіта з питанем:
ЧИ МАЄ ВІДЖИТИ
ІСТОРИЧНА
ПОЛЬЩА
2
ВІДПОВІДЬ
ГОТОВАЇ-ВНЕ ВИЙШЛА
3 ДРУКУ!
Під загодовком "ЧИ МАЄ ВІДЖИТИ ІСТОРИЧНА
ПОЛЬЩА?" паписав дуже цікаву і поучаючу ро8відгу д, Погаїпиз. Її можпоа набути посплаючи
стемисів за 10 ЦЕНТІВ ДО "НАРОДНОЇ ВОЛІ"
524-580 ОПІУК Я8Т., ЗСВАКТОК, РА.
Кллгаряї і розпродуючі дістають 509, опусту,
тільки зволять поспішити ся зі замовленями, щоби
як забракне, не треба було звертати гроші, так як
се було з Кадєндарем на 1916 р.
Хто подасть нам адреси шістьох Українців, що
|
єще не читають "Народної Волі" -- дістане
в нагороду сю книжочку без доплати жадної.
КУПУЙТЕ !
ЧИТАЙТЕ
І
ПРИ
-ПИЙЙЙЙЙРЕМЙ
ИМИИИЙИ
ПИЛИ
НОТ
ЛОЛИ
ОКО
НИ
АЛ
РИМИ
ТИМИ
АТОМИ
ПЕ
М
Ії
НН
ПЛИТА
ТИНИ
АЕН
ОН
ДІД
г-
сш
же