ПРИЧИНА
СВІТОВОЇ
ВІЙНИ
Ціна 10 центієе
З Друкараі "Народної Вохі", 524 Оїув 56., Зсгапіоп, Рая.

В.ЛЕВИНСЬКИЙ
ПРИЧИНА СВІТОВОЇ ВІЙНИ
(ПРО ІМПЕРІЯЛІЗМ)
Р
рареудееня
А
нні
РУ
РНК
и
СС
ССС
Чи
тІС-
0ККККСККК-КЩГК
СГГТГТГЛГГ2ГГ-2Г2212111111.1
111
11110
1зе
но
З ДРУКАРІЙ "НАРОДНОЇ ВОЛІ",
594-530 Оїуе Зігееї, Зсгапбоп, Ра.
1916.

І. ВСТУП.
Страшна війна лютить ся в ІЄв-
ропі. Найбільша і найжорстокіша,
яка була коли небудь, в усій історії
людськости. Се дійсно світова вій-
на. Бо хоч головним побоєвищем Її
являєть ся Европа -- ся найбільш
економічно, політично Й культурно
розвинена частина світа, то одначе
в кровавий вир її втягнений увесь
світ. Бо хоч від гуку армат дріжпть
европейська земля, то одначе нема
закутка, про який можна би сказа-
ти, що він забезпечив ся перед ва-
слідками сеї війни. Бо хоч до
страшної різні сційпли ся головно
народи Европи, то одначе беруть в
ній участь всі раси, від білих до
чорних, 1 се війна народів. Не тіль-
ки тому, що бере в ній участь знач-
не число великих, культурних на-
родів, що кожда воююча держава
стягнула на фронт боєвий уоруже-
нах мущли всїх мов, але Й тому, що
за сею оружною мобілізацією пі-
шла, хто зпа, чи не важпійша ще --
друга мобілізація, що відограв в
сій війні першорядну і рішаючу ро-
лю, --мобілізація духа народів. В
руху не тільки пальне оружіє,
страшне, людським їенісм впдо-
сконалене на те, абл як найліпше
вбивати бліркиїх, в руху не тільки
великанські мерзери, від яких най-
сильнійші, здавалось, не до здобут-
тя кріпостп падають, наче хатки
побудовані з карт, в руху не тільки
папцпришки та дредвоти, підводні
кораблі, уоружені асропляшпи і т. д.
і т. д., але в сїй війні працює теж
горячково, з найбільшим напруже-
нем змобілізований дух кождого
воюючого народу; всї клясп вароду
о протилежних своїх інтересах за-
ключили мир; о вислід війни б60-
рять ся на рівні з оружієм цілі ідео-
льогії народів. І як по жорстокости,
з якою ріжуть ся народи і винищу-
ють себе взаїмно--ся війва безпри-
мірна, -здаєть ся, мп повернули в
часи найдикшого варварства, --
так ся друга війна, веде ся за пле-
чами воючих армій, війва, ідеольо-
гій пародів, поставила все до гориї
ногами. Що вчера було білим, нп-
ні є чорним і навпакп. Здаєть ся,
пекельний гук армат заглушпи
сумлівне людини, а чорно-бурі хма-
ри диму, луна пожарів городів і сіл,
що уносять ся над Квропою ослі-
пили її зір. Наступив сумерк цпві-
лізації й культури.
Наче страшна злива з бурею,
громаміг її блискавицями по довгій
посусї прийшла ся війна. І то так
раптовно, так несподівано, що лю-
ди й нпиї, будучи під безпосеред-
ним її вражінєм, мало або зовоїм
по здають собі справи, як могло
прийти до сеї світової катастрофп,
сподіватись в вайблизшій будучно-
сти. Наче застиглими очима див-
лять ся вони ка то, що довкруги
них дієть ся, і хоч з жадпістю лов-
лять койде слово комунікатів з по-
ля битв, мало або зовсім пе віда-

ють, які внутрішні перевороти крис
в собі ся світова катастрофа, які
необчислені переміни поведе вона
за собою.
Віке більш як два роки треває
світова різня. Смерть Зне покоси
кладе. --горп"... З людських гблов,
що пуокотплись на поля битв, мож-
наб гори цілівпаожити.
А сердечною
крово людей, що до тепер потекла,
можнаб не ріки а море ціле напов-
нити, А скілько то сих голов ще по-
котить ся? Скілько-ж крови люд-
ської потече?, Адже-ж кінця вій»
нів так якби й не видко.
Кусть ся нова доля народів.
Людськість Йде па стрічу нової до-
бі. Бажатнб, щоб страшні й необ-
числимі жертви, які війна вже за-
брала і які ще забере, йе пішап па
марно. Щоб розкріпостилпсь веї
визискуваші і гопеволені, щоп Іша-
ли кайдани соціяльної і падціональ-
шої певолі.
До нового жптя йде і паш много-
страдальний і поневолений україн-
ський народ. Війпа втягнула і його
в свій круговоріт. Вій поше такі
жертви, як мало хто з инших наро-
дів. Паче чорна туча перетягиула
московська |навала через рідву
країну, ту частипу великої Украї-
ни, пю є єдипим вольшим огинщем
гкраїнської культури. | закракала
могильним голосом смерти.
Туча розвіялась, навала відсту-
пила.
Нові. кращі умови зпайде певно
і український парод для свого іст-
повапня. житя. розвитку. для спосі
боротьби за повпу свою волю і по-
лїтичну незалежність.

НП. ПРО ІМПЕРІЯЛІЗМ
Слово "імперіялізм" стало дуже
пошипренпи. В імперіялізмі добачу-
ють вину євітової катастрофл, ту
пайглибшу й головну причину, що
війну викликала. Одначе розуміннє
сього слова 6 ріжне, і що головне,
не завсігди правильне. Найчастій-
ше розуміють під імнеріялізмом за-
войовиицьку політику, Се не вірно.
Саме слово в латинського походже-
ля. "Імперіум/--се світова держа-
на Такою світовою державою в
старовині була римська імперія
Пезарів. в середпих віках імперія
Габсбургів, в повітиїх часах імпе-
рія Наполеона а. нині такими евіто-
. вими державами являєть ся імпе-
рія Бритів, себто Ашглія і імперія
Романових, єебто Росія. Веєї ті дер-
жави повставали насильшим спосо-
бом, через оружне підчиненє під
свою власть цілих країв і вародів.
ЧХакпм чіном в змаганю лержав,
зробити себе пасильпим, завойов-
яицьким способом світовими дер-
жавами--імперіями, многі добачу-
ють те, що пазиваємо імперіяліз-
мом. б я сьому багато пракди, але
не вся. Правильне розумінє єлова
подає |пам найновійша екопо-
мічна наука, Під імперіялізмом ро-
зуміє вона цілу господарську си-
«тему, яку приєвоїли собі в остап-
ніх десятках років пайвиєше капі-
талієтично розвинені держави.
Імперіядізм полягає на тім, каже
пайпизначнийший нині теорегик со-
ціял'зму, Кавтський, що кожда
промислово-капіталістична держа-
ва змагає до того, абп підчитити с0-
бі все більші хліборобські (аграр-
ні) простори та прилучитл їх до се-
бе, без огляду па те, які нації за-
селюють їх.
Щобп ся госнодарська єпстема,
що її назпваємо імперіялізмом, єта-
ла нам вповиї зрозумілою, мп ло-
вити трохп докладнійше про неї
поговоритп.
Сучасний господарський устрії
найбільш розвинених країв поля-
гає на капіталістпчлому способі го-
сподарки (продукції). Він оспова-
ний па визпску одних кляє други-
ми. По одпому боці впступає влас-
нпк капіталу, власник знаряду і
матеріялу праці, --каліталіст; по
другому. власти робочої сили--ро-
бітиопк. Боловпою підставою капі-
талістичної господаркп являєть ся
наймата праця і збільшуванє капі-
талу коштом так званої надварто-
сти, себто пеоплаченої праці ро-
бітників. Її характеристичною рл-
сою є пановапе великого капіталу
і великої продукції.
Закопи і форми капіталістичної
господарки дослідпв веестороцно у
перше основатель наукового соці-
ялізму і великий учитель робітии-
ків Карло Маркс у євоїм тритомо-
вім І пеєкіпченім творі 1 з. " Капі-
ал? (1868).
По емерти Маркса зшачно дозрі-
хи господарські відпосини р пай
більш розвинених краях.

За часів Маркса предетавиика-
миокапідалу булп: фабрикапт, ку-
пець і бапкир. Веї вопи працюють
пад тим. щоб закладати що раз то
більші підприємства і пові Його га-
дузп. У вааїмпій конкурепції капі-
талістів побіджає той, хто може пу-
скати в рипковий оборот дешевпй
і лїпшпі товар. Глпе ремісник,
властитель мануфактури. дрібний
підприсмець. Капітал зосередкопу-
єть ся (копдентруєть ся) в руках
велпких промислових підприємців.
Нагромаджений капітал мусить ка-
піталіст ненастанно далі зужптко-
вувати. віп розширює підприємства,
будує нові. В той момент, колп Ка-
піталіст влтворпв більше товарів В
своїх фабриках, як може їх збути
на ритку, як може па тих знайтп
покупців, наступає лиха годппа,
для нього. Се так звапі крізп. Під-
приємці баперотують, Наступасбез-
робіттє робітників із всїми Його на-
слідкамп для суспільства Й лержа-
вп. Добре на тплх крізах виходять
найбільші підприємці, бо позбува-
ють ся копкурепції дрібиїйших і
можуть всевладно дпктувати ціни
товарів па рлпку.
Се та форма капіталізму, котра
була папуючою в капіталістичних
державах за часів Маркса.
В осташіїх десятиліїттях насту-
пили значий перемійй капіталізму.
Докладло й осповио досалїдич їх ні-
мецько-аветрійський марксіст Ру-
дольф Рільфердіот в євоїй кпипжці
п. а. " Фіпапсовий Капітал" (1913).
В чому нолягають сї переміни?
Ми бачили, шо коловпу ролю в
страшній формі | капіталістичної
продукції відогравав промиеловий
каштал, себто його предс'тапник
промпсловий капіталіст. І тепер ле
сходить вій з поля каніталїстичного
господарства. Але побіч нього са-
мостійну ролю починає відогравати
банк. Бапкир, що давлійше ставав
все в пригоді підприємцевп свосю
готівкою, тепер стас сам пітприєм-
цем. Зібравши в своїх руках масу
капіталу (масу пеоплаченої пайма-
пої праці робітилків) він обстальо-
вує собі купців і дпректорів, будує
підприємство, Віп спритний і по-
мпсловий. Зібратп масп капіталу
на підприємство, не така велика
штука. Бапкпр каже друкувати ак-
ції і | покликує (до (житя ак-
ційні товариства. На місце особи
каїталіста | виступає | безімснпо
підприсметко, акційна спілка, гурт
певідомих влаєтиків кусника за-
друкованого паперу. знаного акці-
сю. Таким чишом зібрапе міаїопів
па розшпрене підприєметва, па бу-
дову нових ніцприєметв. стає для
бапкпра річею легкою, Віл єсі хвп-
лі па дорозї до збільшеня й поши-
репя капіталу нема вже нії пере-
шкод, пї грапиль. Зосеро сжкешиє
(копценграція) капіталу бе пасту-
пас дорогою копкурепційного ни-
щепя слабшого пітириємия. бо той
передвиджуючи спій упадок, підчі-
пяс ся Добтовільно акційній спілиї,
віддає її своє підприєметно я за-
папту за його лієтає в акціях. Так
капітал б шків опаповує тепер про-
дукнію і поливу торговлю, Сей ка-
пітаз, знаний під пазвою фінансо-

вого (грошевого) капіталу--се но-
ва форма капіталізму, що є паную-
чою в наших часах.
Якаж організація
капіталу?
Фінансового
Давнійше капіталіст в погоні за
зпеком впступає скрізь проти капі-
таліста. Супернпцтво (гонкуренці-
я) не зпає ніяких сентиментів і 06-
межень. Воно є свобідне. Спльній-
ші вптісняє з поля конкуренцій-
ної боротьби слабшого.
Тепер не те. Акційна спілка є-
днає підприємців, що доси були не-
примиримими ворогами, За почи-
ном башків капіталістичні підпри-
ємства заключають договори (кон-
тракти), організують комбіновані
підприємства, творять синдпкати Й
картелі, єднають ся в грізні тро-
сти. На місце свобідної конкуренції
і анархії в капіталістичній госпо-
дарці, виступає монополь акційних
спілок і плянова організація капі-
талістичної господарки фіпансо-
вим капіталом. Далі. Колп давній-
ше капіталіст в своїй діяльности
не зпав ніяких теріторіяльних гра-
ниць--промисловий калітал був
організований космополітично. то
тепер діяльність акційних слідок
відбуваєть ся тільки па певному
обиарі. на озпаченій теріторії,--
фінансовий капітал організуєть ся
в рамах певної держави, без огля-
ду на те, якою є вопа по свому
складі, національцою, чи мішано-
націопально.
Для своєї діяльности фінансовий
капітал потрібує опіки і помочи
держави. Високе мито на товари
забезпечують його перед конкуренп-
цією капіталу сусідних держав.
Але се треває до певного часу. Прп
горячковії діяльности і вмілій ор-
ганізації офінансового | капіталу,
розвиток промислу, та загалом ка-
піталістичної продукції в нутрі да-
ної держави доходить до ступня сп-
тостп. Що дієть ся тоді? Тоді фі-
нансовий капітал, кляса великпх
промпсловців і банкирів шукає по-
за межами своєї держави країв, де
можнаб збувати впроблені товари 1
звідки мохжнаб довозпти потрібний
спрівець для виробництва нових
товарів. Промпеслово-каліталістич-
на держава змагає до опанованя а-
грарних просторів, до опанованя
так зв. кольоній, до підчиненя чу-
их країн впливам своїх господар-
чих інтересів. Сї нові просторп, сі
нові краї мають служити не тільки
ранком для збуту товарів ситої ка-
піталістичної держави і привозу
звідси до шеї спрівця, але Й до
вкладів в тих краях міліонів капі-
талу пе зужптих в капіталістичній
державі. Будуєть ся в нових краях
зелізнпиці. отвпраєть ся цілі про-
мисли, фабрики, копальні і т. п.,
все те в тій цілл. щоби повертати з
тих кольогій в каси сцептралізова-
них башків матірної держави вели-
чезиї, міліонові зиски,
В сїй діяльности своїй фіпапсо-
вий капітал одпої держави падибує
па трудні перешкоди та грізну коп-
курепцію фіпансового | капіталу
других держав. Фінансовий капітал
даної держави к.иче о поміч і силу

8
своєї держави, щоби про помочи
нолітичної власти їй здійснювати
свої пляни.
Все те, се ніщо инние, як змага-
не розвпненої капіталістичної дер-
жави, стати світовою державою,
змагане до опановавя світового
ринку. Се змаганє Й пазпваємо ім-
періялізмом. Він означає певну го-
сподарську систему і ділий розви-
ток економічний остапниїх десяти-
літь.
Його наслідкп--се нечуваний
зріст мілітаризму в капіталістичио
розвипених державах, збільшене
постійиніх армій, шагені зброспя
держав па перегоні, будова дред-
нотів, супердреднотів, вишрубо-
вуванє до пебувалої висоти вій-
ськових податків а вкіпці зріст аб-
солютизму Й упадок парлямента-
ризму та загалом демократії.
Імперіялізм був тим, що за 0-
станпі 30 років пагромадив в цілій
Европі таку силу горючого матері-
ялу, що швистарчала | маленька
іскорка, щоб бухнув з елєментар-
ною сплою страшний, світовий по-
жар.

НІ, ІМПЕРІЯЛІСТИЧНА ПОЛІТИКА ЗАХІДНО-
ЕВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ І їХ
СУПЕРНИЦТВО
«Як Німеччина, Фраяція і Англія
будуть згідні, тоді диктують вони
мир світови. В противному разі гро-
зпть небезпека, що погром Турції
по короткім міжчасі приведе до сві-
тової війни. Тоді була балканська
війна тільки маленькою прагрив-
кою до найстрашиійнших рвоєпних
заверюх. "Тоді паближаєть ся для
цілого капіталістичного світа вай-
спльнійше потрясене
Сі слова, які наводимо з брошу-
ри відомого зпатока націопального
пптапня, Отто Бауера п. з. " Бал-
капська війна і німецька світова
політика?, що появилась при кіт
1912 р., показались віщими, Бови
справдились в цілости. Одпаче да-
леко рапіще передбачували соція-
лїсти світову катастрофу.
Карло Маркс писав в часі піме-
дько-рранцуської війни з 1870 р.:
"Чи дійсно думають Німці, що
свобода й мир Німезопой будуть
тоді забезчечені, як вона кине
Францію в обіймп Росії? Коли ща-
стє оружя, горда зарозумілість з у-
сніху та дппастичий іптригі велять
Німечинії зрабувати фрапцузьку
територію, тоді перед пею отвира-
ють ся два шляхи. Аб0 вона му-
сить стати, як завсїтдй з сього слі-
дує, рабом супроти Росії і мовчки
дивитись, як ся збільшувати ме
свою територію, або мусить готови-
ти ся по короткім відпочинку до
пової "дефопзпвиої? війши і то не
до новоупеченої "зльокилїзованої7",
але до расової війни, проти сполу-
чених рас Славян і Ромапів..
Марке ясно бачив, що загарбан-
нє Німечашною француського Аль-
засу і Льотарпімії, сотворпть між
вею і Францією постійний стап во-
роговання, вптворить на тілі фран-
цузької републикі рану, що все
нагадувати ме їй про пімсту на Ні-
мечитії та буде її штовхати до по-
літики ревалту, до відзискання за-
гарбаних країв.
Розумієть ся, булоб помилкою
лумати, шо справа Альзасу й Льо-
тарипгїї етала головпою причиною
світової війни, Так вопо не 6. Від
1510 р. по нині західна Квропа пе-
рейшла цілу стадію економічного й
політичного розвитку, в процесі я-
кого шо раз більше і більше стали
виступати й загостроюватись суле-
речні інтерест західноевропейських
держав. Справа Альзасу й Льота-
ринтії в сьому розвитку -- Одип
тільки епізод, якого зпачіне є дру-
горядпе.
Головною причипою, по утруд-
пшовала трівке пюрозумійнс між Ап-
гаїсю, Фрапцією і Німечанною, го-
ловиою руховою сплою їх суперпи-
цгва, була імперіялієтична політи-
ка епх держав, яка остаточно прия-
вела до світової катастрофи,
Сю політику ми оповиші близте
пізнати,

10
Англія.
Антлїя являєть ся пипі пайбіль-
шою есвіювою держапою. Її обшир
виносить босз бгипту 30 мідліопів
373 тисяч квадратових кільомотрів,
з чого па матірний край, себто па
Велпку Брптапію і Ррляпдію, при-
падає тільки 313 тисяч квадрато-
вих кільомотрів. Решта--се аштглїй-
ські кольогії, Її населепе виносить
425 міаїонів, з чого 41558 міліопів
заселюс матірипій край. Решта --
се населотнів апглійських кольогій.
Ангаїю порівнують з Вепецією, що
розкитпулась па всїх частинах сврі-
та а в якій дорогами с моря і окба-
іти. Такою величеспою, евітовою
держагою стала країна Брптів па
іротязї трьох останнїх століть.
У перве доходить вона До воло-
цпия на морі в другій половині
ХУТПР ет. в часі так зв. велпкої ап-
гаїйської революції, яка скіпчилась
тим. що воляких англійських калі-
галіетів допущепо па рішиі із пілях-
тою ло власти в державі. З сього
часу ветупає Аштаїя па пілях го-
рачкової кольопіяльної політики.
Перші кольогіяльні держати як
Мепанїя, Португалія, Фрапція, Го-
лякпдія а відтак Ангаїя вели кольо-
шяльпу полїтлку, оперту па так зв.
старій меркантильній системі. Ся
снетома оосвячувала прінцій, що
знек одпої держави є можливий
тільки через втрати другої держави.
Практично зпачало се веденис
торговаї (через опаспльні підбої
країв, через рабупок і всякі хитро-
щі. В Ангаїї розвипула ся згодом
попа моркавтильна система. Вопа
полягала ва тому. що кохждий нарід
може мати пайбільшу користь тоді,
цолп вій зверне всю свою увагу ца
продуктишиі сили евоєї держави, па
шипробництво товарів, добрих 7 де-
шевих, щоби за пих дорогою пимі-
ни діставати у пиших народів гріш,
сирі продукти або товарн, які попи
теж добре і дешево можуть впробля-
ти. Ціль сеї спстемип була, забезпе-
чувати особі яко цайкорпспїйший
торговельний обілянс через над-
вишку вивозу товарів пад довозом.
Така система могла розвинути ся в
Милі тому. бо вона тоді була дій-
спо одинокою капіталістичні розви-
непою державою, Вона випматала
усувеня всякого охоропиого мита
па товари та евобідної торгова.
Ститй абсолютним володарем ла
морі -- се була ціль усеї кольогші-
яльної поляїтики Англії, Щоби її 0-
сягнути, вопа від часів Кромвела,
вела безчасленні війпи за здобуттє
що раз то нових кольоній, вопа у-
живала всїх, мір. щоби шкодити
торгов.й инших держат та забезпе-
чувати собі як найбільші торго-
вельні зиски,
Короткий перегляд важиїйших
дат з історії кольоніяльних нідбоїв
АШРлїї покаже нам, як ропа осятпу-
ла спою ціль.
В першій половииі ХУП ст. на-
бупає Арглія західно-іпдійські а-
стровн, пабувас Гамбію, закладає
числеїнії торговельні факторії у
східних Шдіях. В другій полонниї
сьогож століття приходить до вла-
сти пад малими Аптілями, опапопує
остров Ямайку й інші дрібпі остро-
пи та стає сильно ногою на, пів-
пічно-америкайському коптипепті.

В ХУПІ ст. вабуває від Франції
(1713) Нову Шаотляндію, Нову
Фундляндію і Гудзонські краї а від
Бспанїї деякі західно-іпдійські 0-
строви і Гібральтар. В 1763 р. від-
ступає Франція Англії Канаду і чп-
слепиі фрапцузькі Аптілі а Еспа-
нія Флоріду. Довгі війни головно
з Фрапцією за Східві Індії, що тре-
валп більш як 100 років аж до ча-
сів воєн Наполеонських, кінчать ся
тим, що Англійці стали побідвлка-
мп над веїми своїми соперниками і
стали панами сього вайбогаттого
краю в світі, В 1776 р, тратить Ан-
глїя свої піввічпо-амерпканські по-
сілости па полудне від Канади, що
проголоспли себе самостійною дер-
жавою (Сполучені Держави Амерл-
кп). Однакок тяхку втрату сю над-
городжує собі новими кольопіяльня-
ми підбоями. В 1926 р. здобуває
Бірму, 1839 -- Адеп в Арабії, що-
бп забезпечити собі дорогу до Ін-
дій а опісля північпу частину вели-
кого острова Борнео. В 1838--42
рр. опаповує полудкеву Африку за-
кладаючи тут кольонії Каплянд і
Наталь а 1961 р. опановує веллкі
простори в західній Африці (ко-
льошія Лягос). В половині ХІХ ст.
опаповує цілу Австралію і Нову Зе-
лягдію. В другій половині ХІХ ст.
робить дальші завойовання в по-
лудпевій Африці, що кітнать ся В
1912 р. здобуттєм бурських репу-
блик Трансвалю і Оран'є то поло-
жила свою зелізпу руку над бгип-
том. Останні завойовання Англій-
ців оторговельно-імперіялістичного
хариктеру мають місце в Китаю,
11
Тпбеті. Афтаністапі, Персії і вкінці
Турції.
Так впросла Апглія до великан-
ської світової держави, стала "де-
спотом світового ринку", як її ду-
же вірно схарактеризував Макре,
орудуючи для береженя свого сві-
тового становища найбільшою в
світі торговельною і воєпною фльо-
тою.
Маїїже всї свої кольонії здобула,
Антлія, як висше мил бачили, в пе-
редімперіялістичній добі. Деякі з
них були довго без великого зна-
чіння. Доперва в добі імперіялізму,
в добі примівення фінавсового Й
промислового капіталу матірнього
краю в кольовіях, вабралия вони
для Автлії веллкої вартостя.
Краї осадної англійської кольо-
візації -- Канада, держави полуд-
невої Африки (Калляндія, Наталь,
Оран'є і Трапсваль) та австралій-
ський союз держав -- се три веллкі
аграрні кольонії з европеїською
культурою, що мають перед собою
веляку будучність. Втрата північ-
но-американських | посілостей | в
1776 (нпнішні Сполучені Держави
Америки) павчила Англію, як вона
мав поводитись З нними своїми
кольогіями. Тим то в назнаних
трьох аграрпих англійських ко-
льояіях могла розвипутись високо
новітня демократія. ій обставлиї
завдячує Апглія те, що сї кольонії
тісно звязали себе з Великою Бри-
танією а в нишіншій війні вірно
стоять по її боці.
Та найбільшу вартість для Ан-
глії мають безперечво Східпі Індії із
своїм 320-ти міліоновим населелем,

12
б вони для неї головним і пайваж-
нійшим ринком збуту товарів а за-
разом грапітною основою її світо-
во-державного становіша. (коло
мілїярда марок впсмоктує вона з
Індій, З сеї сумп меншу частпну
здобуває вона через приміпеннє ве-
апко-бритійського капіталу а дале-
ко більшу з податків і т. п. то е па-
саїдком паповання над сею краї-
ною. Втрата Індії булаб для Аптаїї
банкроцтвом. Тому пе жаліє вона
вибудувати найбільшу (фльоту в
світі, щоби берегти с кольошіяль-
ну перлу як ока в своїй голові. То-
му дії являють ся почавіні від
13 ст. двпгуном усеї заграничної
політики Англії, Хто загрожував Їх,
той найбільшим ворогом Англії.
Таким ворогом була у ХУПІ ст, і на
початку ХІХ ст. Фравція. А колл
Росія зблизила ся в Азії від півно-
чп до Індій, стала Й вова таким же
ворогом Англії, В останні часи од-
паче найбільш небезпечною для
АЛаглії державою була безумовно Ні-
меччива.
|
Так Англія обмотала своїми тор-
говельними шитками весь світовий
ринок. Всї вони сходять ся в сто-
лиці великої імперії Бритів, Лопдо-
пі. Сюди епливають потоки золота з
уеїх сторін земської кулі.
Яспо, чому тзимпа, впрахавана,
Ффлєгматична і егоїстична бритій-
ська пація" -- як характеризує
Лпглїйців АЛеквіт -- ставити евіто-
вою держатою і пе бачучи дальших
перепектив для своєї кольоніяльної
і імпоріяльшої політики, стала так
горячо боронити систему, що Ті
знаємо під пазвою 7 політичиюї рів-
новаги Мівропи". Сю систему про-
голотено в Квропі тоді, колп в ній
повстали повочасні держави. В імя
її вотували вони собі в торжествен-
тих договорах цілість своїх гра-
виць і незалежтість. Англія була
одною з тих держав, що в ріжні ча-
спо устамп своїх державних мужів
(Пітт, Пальмерстон, Глєдстон а нп-
ні сер Едвард Грей) завсігди заяв-
ляла, що вопа піколи пе дозволить,
щоб яка з держав пдсміла прарушити
договорами забезпечену політичну
рівновагу Квропі. | Та кождому
ясно, що Англія. стаючи в обороні
сеї рівноваги, боронить тільки вла-
спе своє світове стапошние та
власні сфери сбоїх господарчих і
політичних впливів в Я'вропі і світі.
Франція,
Фрапція -- се одиа із старших
кольоніяльних держав в ї'вропі. її
кольонїяльна політика датуєть ся
шезХУст. ВХУПІіХУПІст.
Франція була одною з найсильній-
ших кольопіяльних держав, Золото
й ерібло. дорогі футра, коріння,
слопева кість і т. п. були тими то-
парами Й продуктами, що манпап
свропейські держави до оружних
апаштур о кольоніяльної 0політики.
Шляхта була її душею, абсолютизм
її головною пружшною, її природним
і найгріанїйшим еуперником бу-
ла Ааглія, В половиої ХУТИ ст. ко-
льоніяльне суперництво між Фрай-
цією і ЛХигаїою пе було зовеїм п0-
рішене, В Пліях француавкі і ан-
гаїйські сили були рішні, а в Амери-
ці ромаюські шароди,. Францдуаи,
Еепанці і Португальші були майже

виключними панами. Англійці ві-
догравали дуже пезпачну ролю. В
північній Америці Мекспк, що
був тоді два рази так великий як
нині, і Флоріда еспанські: на захід
же від Місісіпі тягнули ся в не-
скінченість па північ величезні
французькі простори, звані юізія-
ною (країною Людвіка). Вправді
недоставало Французам сил, сі ве-
лик! обліарп цілком скольонізува-
ти, одначе було се пптаннєм, як
можна було тоді сподіватись, тількл
певного часу. Не тільки отже по-
луднева Амерпка була романська
але також майже уся півпічпа. Се-
милітния війпа одначе скінчилась
для Франції нещасливо. Вона тра-
тить Індії, Поізіяну на схід від
Міссісіпі і найлійшу свою кольо-
яїю Канаду в корпсть Англії. ШПи-
таннє отже, коху має належати бу-
дучність в північній Амерпці -- Ро-
манам чи Англьосаксам, було по-
рішене в корпсть останніх. Одначе
не було ще норішепе питаннє про
перевагу одної з обох спх держав
в ннших позаевропейських краях.
Вправді малп Англійці вже у ХУПІ
ст. морську перевагу над Францу-
замп, але ся перевага пе була абсо-
ліютпа. Нідчас лійши півпічно-аме-
риканських кольоністів проти Ан-
глїї за свою незалежність Фрапція
була в стані післати па своїх ко-
раблях зпачпу поміч повстаццям,
Порішеннє отже сього питания за-
лежало від того, якою буде дальша
поаїтика Франції. Стара кольопі-
яльна полїтика її, осповапа па ра-
бупку, що пе в міру збогачувала
шляху а самій державі давала
веапкі втрати, хоча її дуже бо-
гато кощтувала, прячинила ся в
значній мірі до вибуху великої
французької революції 1793 р.
Буржуазія і робітникп в революції
проти збсолютизму королівської
властп та пановайня шляхти Й по-
півства побідили. Францію прого-
лошепо републикою. Власть дер-
жавну захопила буржуазія. Маючи
за собою сумні досвідп кольоніяль-
пої політики шляхти, вона не вп-
являла ніякого інтересу до кольо-
шяльних завойовань. Мало того.
Добачуючи в роялістичних офіци-
рах своєї фльотп небезпеку для
істновання републикп, буржуазія
французька не тільки пе дбала про
зріст і розвиток сеї фльоти, але
свідомо причинювала ся до ЇЇ
упадку. | Таким | чином протя-
гом одпого десятка років політики
републики Франція як морська сп-
ла була зруйнована. Фактично, се
рішило остаточно спір між Фран-
цією і Англією за абсолютну шере-
вагу па морі раз на завсігдп в КО-
ристь останньої, Помплку републи-
ки не міг направити сам Наполеон,
що ще раз і в останнє розпочав б0-
ротьбу протп Англії, бажаючи здо-
бути для Франції перевагу над нею
і забезпечити світове стаповище ЇЙ.
Але веї його змагапия і пляни бу-
лп засуджені па певдачу через брак
спальної | відповідної французької
ірльоти. Спершу Єгийт мав служи-
ти операційною базою проти Ан-
глїї. звідки Франція могла загро-
жувати ангаїйські Підії. Шбкспедл-
ція одначе Наполсопа до Стнпту
скінчила ся пещаєслинво. Під Абукір

14
(1793) зпищили Англійці фрапцу-
зьку фльоту, що перевравила вій-
сько Напелсона в бгипт. Паполєдн
був припеволений заклідчити з Ан-
гаїєю мир (1801), в якому Фрапція
зрекла ся всяких своїх протеисій
до бтипту, але га те відзпекала свої
старі кольомії в Америці. Гопіяль-
вий фрапцуський полководець не
дав ще за новпу програну. Його
планом було, шахувати перерагу
Англії в Амерпці. Тут, в півпічній
Америції бажав віп оспувати Нову
Францію, в яку входилиб як скла-
дові частини Флоріда, котру набув
Наполеон від Кспанії, Лозіяпа,
Сан Домішго і полуднева частина
Північної Америки. Але і сю ідею
потрафила Аптаїя знівечити, роз-
биваючи получені фльотп Франції
і Гіспанії в битві морській від Тра-
фальгаром (1805). Ся дата озна-
чає дель тріюмфу Англії над Напо-
лєоном. Ашїя і фактично і фор-
мальшо стала абсолютийм волода-
рем па морі. Ще раз і в останнс за-
думав Наполєон виступити протп
Ангаїї. Аиглїйці замкнули йому всі
морські шляхи. Але на суші і в от-
вертому полі він був непобідимий,
Розгромивши Австрію (Австераїцу
і Прусп (Єна) він задумав по за-
ключеню мира з Росією в Тільзіт
(1507) поділити Турцію між веї три
цісарства, при чому Єгипт, Сирія і
Мала Азія мали припасти Франції.
Також задумав він при помочи Ро-
сії впасти через Персію до Підій.
Але пляну сього Паполсоп пе міг
школи поревостпї в діло. Звізда йо-
го меркла. По нещаснім поході па
Моекву бистро прийшла диї Його
упадку.
Па руїпах імперії Паполебпа по-
будовано королівство Бурбонів, що
ніколи не почувало себе безпечним
супроти републиканських слємен-
тів. Щобп обезсилити нароєтаюче
рпутрішне певдоволениє проти се-
бе, бурбонсько королівство розпо-
чало війну проти Альжиру в північ-
ши Мірриці. Альнкир здобуто в 1830
р. Лапнева революція з сього-ї
року змела павованє Бурбонів. Од-
паче Алькир лшпив ся фрапцузь-
кою кольо єю.
Другий Наполеон (1852--1871)
старав ся рвідновито традиції пер-
шого і придбати для армії. бюро-
кратів і доставців нові Корпети Й
богацтва з европейських війн. Я-
кийсь час мав він успіх. Ся політи-
ка привела Його вкішці до копфлтк-
ту з Прусамп (18720--1). який
екішчив ся для нього фатально. Їо-
го позбавлено престола а Франція
проголоспла себе в третє републи-
кою.
Загранична полїтнка третьої ре-
публики хитає ся з початку між Ко-
льопіяльною і коптипсптальною по-
аїтикою. По погромі в війпі з Пру-
сами нопа старає ся падгородити
собі втрату па контпненті (Альза-
су й Льотарингії) кольоніяльвими
придбаннями в північній Африці і
східпій Азії. Але поражка Фрайції
в Топкій (1925) привела мийстер-
єтво Феррі до упалку і на певний
чає охолодпла Фрапцію в її кольо-
ніяльшій політиці. Коли вся майже
буржуазна преса гостро виступала
проти неї. молот тоді піс Делька-

се, якому судилось пізнійше і в те-
перішній війні відіграти чималу ро-
лю, виступив в газеті "Реййе Ве-
рибйапе Ктапсаїзо" зі знаме-
нипми словами: "Буде се честь для
републики, зробити нараз з Фран-
ції кольоніяльну державу, якою во-
на перестала бутп з впвп мопар-
хії", Французька републпка дійсно
рішилась піти шляхом, вказаним
Делькасе. Політика Її остатьвіїх де-
сятків років носить характер чи-
сто кольоніяльно-імперіялістичний.
В 1881 р. обсадпла вона Тупіс в
півпічній Африці, 1992 р. завойо-
вала великий юстров Мадагаскар
та розпочала війну проти Тонкіну.
Кольоніяльні здобутки в східпій А-
зії екіпчились остаточло підбоєм
великих обшарів Гадохін а в АФри-
ці прилесли їй протекторат над Ма-
рокко. В 1871 р. паселеннє фран-
цузьких кольоії в Африці виносл-
ло всього З міліопи, тепер поверх
33 міліопів.
Остап! її імперіялістичиї стрем-
лівня паправлені були до Турції,
де французький фіпансовий і про-
мпсловий великий капітал зпахо-
дить від 90 рр. велике удогіднениє
і шпроке поле для ексильоатації.
Сфери її господарчих і імперія-
лістичних інтересів стріпулись тут
з подібними інтересами, які заво-
йовала собі Англія а відтак і Ні-
меччаина,
Німеччина.
З краю поетів, учепих і фільозо-
фів розвпваєть ся Німеччита, після
свого |паціопального | з'єдиления
(187Т) в могутіно капіталіс гичніо-
промислопу державу.
7
15
Варта сей розвиток близше про-
елідити,
В першій половині ХІХ ст. НІі-
меччппа представляє собою опла-
канпй стан роздроблення. Вона
складала ся з численних самостій-
них, дрібних держав, королівств і
князівств, слабо тільки з собою
сполучених.
Капої великої французької рево-
люції. кличі свободи, воліі націо-
пальтої єдности пе могли остати на
західпу Квропу без впливу. Іскра
революції пересппували ся через
Рен, скрізь підрпваючи абсолютизм
і февдалізм та гаслп тількл пад
кордоном дарської імперії. Вся за-
хідпа Квропа вступпла на новпй
шлях державного будівництва на 0-
снові націопального прінціпу.
Кождий нарід повинен творити
свою державу! Одпя народ -- одна
держава! Прог з чужим пановалиєм
і абсолютизмом!
Такі були кличі револіоційного
демократитиого націоналізму, яких
посптелями було скрізь молоде ре-
воліоційне міщатство й робітипцтво.
В Німеччині рух сей дійшов до
найбільшого розвитку в році "весип
народів" --1843.За свободу ієдпість
пімецької |паціопальної державп
проливало .скрізь на барпкадах
свою кров революційне міщапетво
й робітипцтво. Одначе ревомоцій-
шій рух в Німечешій в боротьбі з
абсолютистичийми правительства-
ми роздроблеших німецьких коро-
лівств і князівств, в боротьбі з
шляхтою, бюрократією і церквою
пе відиїс рішаючої побіди. Йому пе
вдалось доконати великого діла

16
зєдипення Німеччини. Докопала
се сила з гори, сила дипаєтії Го-
генцолержів і пруського оружя. В
186: р. ведуть Нруєп разом з Ав-
стрією війну з Далшйсю за Шлезвіг
і Гольштин, Ходило в нїй 0 те, кому
«і краї мають припасти -- Данії чи
Пімеччий. В 1966 р. виповідають
Пруст війну Австрії. Ходило в шій
о те, кому мав припасти Шілезвіг і
Гольштия і чи Австрія має бути на
далії соперником Прус в Німечений.
Блтва під Садовою (1866 р.) по-
рішила сеї спір в користь Німен-
чини і дипаєсгії Гогенцолерляїв. Габе-
бурги оппнплись поза рамами Ні-
метони, гублячи в ній усе своє до-
теперіпте передове становище, На
кінець у франко-пруській війні
(18. 2--1) ходпло 0 те, чи фрапдцу-
зьке цісарство Наполеона 1. має
мати еллу, недопустити до зсдпиен-
ня Пімечатиш. Спір був порішений
п користь остапньої.
Героєм паціопального зедипення
Німеччини був Бісмарк. Побідпий
пруський юнкер бере в свої руки
державну керму зєдпненої нації.
Його спосіб паціопального думания
кладе печать па веїй політиці Ні-
мечтини, внутрішній і ай шій,
Як революційний демократичий й
націоналізм революційної німецької
буржуазії,так і копеервативший на-
ціопалізм пруських юперів проїпв-
ний був всякій кольопіяльній нолі-
гииї Німеччини, Булучність шації
це лежить па водах, в кольоіяхХ, п
світових авангурах! Так думали
одні й другі. "Схід но вартий ко-
стий одпого поморського греналис-
раї) -- так овисловлював ся Бієс-
марк про шкідливість кольошяль-
пої політики для Німеччини, підпи-
раючи усею душею Францію в їі
кольошяльній полігиці. Засадою бе
бох паціоналізмів було: національ-
па держанпа повинна вистарчати
сама про себе. Па виї озпачало се
дефензиву німецької держави перед
нишими держанами, в путрі охоро-
ну національної продукції. Держа-
ва повна впробляги стільки то-
варів, кілько вола потрібує (автар-
кія). Вопа збуває сної товари пе на
чужім і світовім ришку а па власлім,
паціональтім. Вйсокі мита Ша па-
ціональні товари мають хоронлти
націопальну продукцію перед ко1ї-
курепцією чужих держав. Ся госіо-
дарча політика була папуючою в
Німечаниї ажоло упадку великого
капцлєра (1890). ШПаслідиик Біс-
марка, Мапріві не виявляв охоти до
зміни єєї політики. Свідчить про
се пайкрашо заміна з Ашгаїсю
Занзібару. німецької кольо в поз
лудневій Африпї. зтобутої приват-
нимпо німецькими підприємствами
за алглїйський осгров Гельголянд
на Північному морі (1890). (ЛХнї
пе спилось тоді Лілії, що позбуна-
ючи ся сього острову. попа тратить
пайважиййшу опораційну базу своєї
востої фльоти супроти Птмеччи-
ни, котра вп кождій хвилі дозволила
їй загрожувати нізнічие побереже
Птмечииини,
Донерва з 12901 р. наступає о-
сповна зміна в заграничнй Й і гоєйо-
гарчій політині Німечтини, ІГричи-
ною її бувнезвичайний,
бистрий роз-
виток і зріст ійбмецького промисяу
Міліярди французького золота, які

Франція мусіла заплатити Німеч-
чині після свого погрому в 1971 р.
мали ту чародійну сплу, що вся Ні-
меччина наче на одно замовленнє
покрила ся тисячами фабрик і ве-
ликих опромислових рідприємств.
Німецький промисл у своїм шале-
вім розвитку став витворювати цілі
гори товарів, для яких не вистар-
чав нже паціопальний рипок. Що»
би далі розвивати ся, він мусів 0-
глядати ся за чужим ринком, де міг
бп збувати свої товари, за кольоні-
ями з одного боку, а з другого ді-
ставати від них потрібний спрі-
вець. Промисловий розвиток мусів
штовхати німецький промисловий і
фінансовий капітал на шлях імпе-
ріялістичної експанзії. Нову полі-
тику Німеччини вайкрасше схарак-
теризупав Вільгельм П, коли ви-
Ії
словив ся: "Будучність Німеччини
лежить на водах.? Рішаюче слово
в господарчій і заграничній політи-
ці дпетує тепер не юнкер а фабрип-
кант і акційна снілка. Національна
держава як така не може вже істну-
вати, Німеччина мусить стати сві-
товою державою! -- се клич НОВИХ
диктаторів. Будова торговельної і
воєнної німецької фльоти та збіль-
шуванє постійно армії, отсе наслід-
ки нової політики,
Одначе за пізно вступила НІі-
меччина на шлях кольоніяльної і
імперіяльної політики. Бо вступила
вона тоді, коли всї позаевролейські
землі, придатні для кольонізації, 0-
пинили ся в руках старих кольоні-
яльних держав: Англії, Франції,
Голяндії і т. д. Покаже нам се най-
краще слідуюча табеля:
ПОДІЛ СВІТА МІЖ ВЕЛИКИМИ ДЕРЖАВАМІЇ;
Кольонії
Метрополії Всього
1876
1914
1914
6|к«|Є|з 5|з|5 З
5
85ЕЕ5
ЕЕєх
і
Великідержави:Ж Зз з я Зя
З
міліони
міліони
міліони
міліони
Англія ..... . 22.5 251.9 33.5 393.5 03 46.5 338 «40.0
Росія ........ 17 159 174 33.2 5.4 136.2 22.8 169.4
Франція ...... 0.9 6.0 10.6 55.5 0.5 39.9 11. 95.1
Німеччина
о --2.91330.5649347173
Японія ....... -- -- 03 192 0.4 530 07 120
Сп.Дер.Америки -- мо 0.3 9.7 9.41 97.0 9.7 106.7
Шість великих
держав .... 40.1 278.8 65.0 523.4 | 19.5 437.2 31.5 960.6
Кольогії припалежні
не пеликим державам... .. 9.9 453
9.9 45.5
Три держави "півкольонії" (Турція, Китай і Перзія).. 145 361.2
Разом 105.9 1397.1
Прочі держави і країни, ........55ннннн 285.0 289.9
Уся земська куля (без полярпих обшарів) ............... 188.9 1657.0

18
Африка являлась маїїже одппо-
гою частипою світа, кудп могла бу-
ти паправлена німедька кольопіза-
ція. В р. 1890 займали пімецькі
посілости в Африці 1 міліон 980
тисяч км. квадр. із 158 міліопами
раселеля а перед війною займали
вопи обшар 2 міл. 952 тис. км.
квадр. і з 11,100.000 паселепя.
Крім сього удалось Німеччийї при-
дбати від Кптаю невеличкий обшар
Гіачав (1897). З країн-же, де лі-
мецький фіпапеовпії розвій міганай-
ти приміщенє, була Турція. Тудп і
зверпув ся віп в останиїх роках.
Сильна фльота, союз з Австрією і
приязнь з Турцією дозволяли НІї-
меччинії стапути в турецьких посі-
лостях в Азії сильною ногою. Гоп-
цосія, яку дістала вопа на будову
багдадської зелізниці, була велп-
ким о успіхом її імнеріялістичної
політики.
Яспо, що в промпеловій і мілітар-
ній Німеччині мусєїли західно-евро-
пейські держави добачуватп трі-
зного копкурента, що з природи
річи мусїло створюнвити між шими
і пею пенастанні:і що раз то нові
предмети спору.
Оружний мир в Евролі.
Нощаєливий для Фрацції впслід
франко-нїмоцької війни з 1970--1
р. мав рішаючній вплив на угрупо-
вацис двох великих державних ко-
алїції в Квропі. Фраїція школи но
могла помпритись з думкою про у-
трату Альзасу й Льотарпнгії, Пі-
меччина-ж не могла себе безпечно
почувати па границях Гепу, І одна
й пруго держава мусіла оглятати ся
за | союзпиками. Дипльоматічла
спритвість Бісмарка потрафила па
повій час відосібнити Францію.
Щоб її зацитькуватн. ній сприяв її
кольоніяльній політиці. ШЩоби вп-
плючити всяку можливість шорозу-
міння між Фрапцісю і Австрією
обі сеї держави вийшли у війнах з
Прусами упокорсні а стріча Напо-
лбопа НІ. з Франц Посифом Ї. в
Зальцбург в 1867 р. муєїла непо-
коїти Пруст, бо у Віднів довший час
папувала думка про реванш Ав-
стрії супроти Прус, -- Бісмарк у-
живає всїх заходів, щоб приєднатл
Австрію на свій бік. Ї со Йому оста-
точио вдасть ся. В 1879 р. прихо-
дить між Австрією і Німеччиною до
закаючелня явиюго договору доефен-
зпвного характеру, в якому 06і
держави зобовязувались нести собі
взаїмпу ломіч па вппадок нападу
на одну з лих з боку Росії. В 1882
р. позпскує Бісмарк ще Й Італію,
ворожо пастроєпу супроти Франції.
Так прийшло до осповання першої
коаліціїї середно-свропейських дер-
жав, відомої пад пазвою " Йотрій-
ного Союза" (Пгеїрила).
Одпаче Бісмарк ним не задово-
лив ся. В боротьбі двох евпропей-
ських ополітичних опапрямів, які
Панолсоп | назвав | "републикашй-
ським і козацьким", консерва-
тист і реакціопср Бісмарк вважав
своїм головним завдатьм, зоргаші-
зувати той пругий проти першого.
що мав споє головпе жерело в рево-
цюційшй Франції. Спестемі аптімо-
пархічного розвитку Й революцій
ві протиставляв спетему ладу, 0-
спованого на мепархічному нрінціі

і деспотичній влаєтп монарха. В
1372 р. приходить його заходом до
стрічі в Бераїпі трох дісарів: Ні-
меччиши, Росії і Австрії. Окремпї
союз спх трьох цісаротв, до якого
мала приступити монархічна Їта-
лія бувби прийшов до успіху. коллб
не інтрити російського міністра за-
траничпиих справ і особистого ри-
валізатора Бісмарка, князя Горча-
кова, якпй потрафив перековатп
царя Александра П. в тому, що Ро-
сія має свій івтерес в оборопі Фрап-
ції перед Німеччицою, Якийсь час
відносини між Німеччиною і Росією
сильно остудевіли. |Напруженнє
між обома державами стало гострим
по берлінському конгресі держав
(1878,) що ліквідував балканські
справи після російсько-турецької
війпи, коли Росія отверто закпдала
Німеччупні, що ся остапня не до-
статочно підппрала її на конгресі.
Се було одпою із головних причлн,
чому Бісмарк з двох цісарств, з я-
кпмпо бажав заключити союз, зп-
брав Австрію. Юдпаче особистий
вилив короля пруського і Бісмар-
ка па Александра НІ. був так ве-
ликий, що пезважаючи па мпнулі
тертя, удалось таки Бісмаркови пі-
сля другої стрічі трьох цісарів В
Скериєвіцях 1984 р., заключити в
слідуючому році з Росією тайший
договір па 5 років, яким Німеччина
зобовязувала ся до помочі Росії,
голиб ца пеї напала Австрія а Ро-
сія в замішу за те була зобовяза-
пою супроти Німеччипи, колиб па
ної вдарила Фравція. ШНаслїдипк
Біемарка, кайдлєр Гапріві пе від-
новив сього тайного порозумішя.
19
Се було першою причиною, що Ро-
сія почала добачувати у Франції
свого природного союзника. Але
була ще й друга причина. Заміна
між Німеччиною і Англією З2пзіба-
ру за Гельголянд створпла на пев-
пий час між обома державами як
найліпші відносини. Мало того, Ан-
глія бачучи, як веапкі поступи ро-
бить Росія в Азії, зближкаючи ся до
її посілостей, отверто почала коке-
тувати з "Потрійним Союзом". Се
рішило, що цар Алексапдер 1. за-
бажав союза з Францією. В 1891 р.
французька фльота відвідує росій-
ську в Кронштаті а нісля веллких
демонстраційних торжеств обі дер-
жавп підплсують диплльоматичний
договір, якого ділею було " удержа-
нє мпра і евролейської рівноваги",
-- як говорить ся в ньому. В 1892
р. сей договір доповнюєть ся мілі-
тарною конвенцісю. А в слідуючому
році за міністерства Дюлюї (міні-
стром публичних робіт був тоді те-
перішпий презпдент републики По-
ашкаре а підсекретаром державним
кольоній згадуваний вїке Делькасе)
приходить до тайного закліочения
формального | порозумінпя | між
Фрапцією і Росією, якого істпован-
пє стало відомим доперва в З рокп
пізнійше при виміпі тоастів між
царем Миколою П. і проезпдентом
републики Ф. Фором. Договір мав
подвійшій характер: фіпаисовий і
політично-мілїтариий. Франція, як
"башкир Квроші? зобовязувала ся
підпирати фіпайсоюо Росію через
уділюваннс їй потрібних позичок і
підпирати Її політику в Азії а Ро-
сія зобовязувала ся до мілітариої

20
помочі Франції ва випадок замі-
шания її у війну з Німечаншою.
Сталось ТВ, що передбачував
Марке: фрапцузька република вна-
ла в обійми царату.
Так пізвали ми франко-нїмець-
кий антагонізм із усїми його прак-
тичними наєлідками.
Прлгляньмо ся тепер другому ан-
тагопізмови, -- англьо-пімецькому.
Коли перший антагонізм був 0-
споватий на ідеї французького ре-
ваншу за Седан і втрату Альзасу Й
Льотарингії. то другий мав жерело
свого розвитку в конкуренції Ні-
меччини з Ангаїєю за належне єобі
мієце па світовім ринку, який був
в абсолютних руках останньої.
Які веллканеькі кроки Й успіхи
робила Німеччина п сій конкуреп-
ції, покажуть нам найкраще цифрі
про заграничну торговлю сеї дер-
жави.
:
Впріз і довіз Німеччини вппоєпв
за одно десятиліттє від обєдинелля
Німеччлни (1871) разом майже 5
міліярдів марок. За дальше десяти-
лїттє до р. 1891 впноспв вивіз З33е
а доріз 452 мідіярдів марок, в слї-
дуючім десятнаїттю виносив вивіз
б а довіз 5 міліярдів. | В цілости
зросла пїмецька заграпична тор-
говля в 22 роках у двоє.
3 1902 роком починаєть єя ра-
підний і безпримірний зрієт німе-
цького господарчого хкиття, Загаль-
па торговля Німеченлн, що в 1902
р. не виноєвла в цілоєти 11 мілі-
ярдії. зростає ло 1907 р. пключіо
на 17 міліяртів: річний отже при-
ріст випосить І міліярт марок. А в
1913 р. сума німецької загратнишої
торговаї внносить 22 міліярдів. В
1890 р., коли Ангаїй вілетупила
Німеччшиї Гельголянаі за Запзібар.
лімецький вивіз і допіз разом взяв-
ши був менший як сам апглійський
довіз а вея німенька загранична
торговля павіть в половииї не була
стільки парта, що англійська. В 10
аїт пізиїйше Німці станули до Ан-
гаїйціп што до євоєї заграничної
торговлі у; рідпошенлю 11:18 а пе-
ред вибухом війни у відпошению
ДОчОЛ
Аигаїйські пупці. політики Й ли-
пльомати мали повну причину взя-
тись за голову і з пайбільшим не-
снокоєм дивитись в еторопу Німеч-
чини, як на свого грізного копку-
рента, шо зростав пе по рокам а по
годпнам і мінутам. Яспо, що кон-
куренція Німеччини з Литлїєю тор-
говельного характеру. муєїла в
своїх паєлідках приняти характер
політично-мілітарної | ривалізації.
Вона почипаєть ся не па жарти з
1901 р., коли то ша апглійськім
престолі засїв амбітний Едвард
УП... що носив ся з інирокими пля-
нами, зробити Роєїю в Азії для себе
пешкідлявою та підчнилті в якій
пебудь формі впливам і контролі
Аштаїї турецькі постлоєти в Азії.
Задля осяглення сеї ціли Апгаїя
працювала пат єтворетнієм ашглій-
сько-пїмецько-японського | порозу-
міпня, що мало бути звернене в
першій мірі проти Росії. Але Німеч-
члпа пе зголилась увійти в се поро-
зумішис 3 кількох важних причин:
1) вопа не почувала себе тоді 10-
сить сильною, аби користати з сьо-
го є поза відлювішо ло свеїх нетреб,

2) з Госією вопа все таки удержу-
зала одоброзичливі відносини --
показало ся се найкраще в кілька
років лізнійше, коли підчас вибуху
революції в Росії Вільгельм П. го-
тов був йти на зревольтовану на-
родну Росію, щобратувати царський
престол Миколи П., 3) хоч Англія
не виявляла отверто своїх плянів
шо до Турції, -- вопи доперва пі-
знійше вийшли на верх, -- Німеч-
чина добре передбачувала їх і в ні-
якому разі не могла згодитись на
розділ Турції. добачуючп в удер-
жапню її свій жпттєвий економіч-
ний і політичний інтерес (поїздки
Вільгельма П. в 1393 в Царгород,
Єрусалим і Дамаск та проголошен-
пє над гробом Салядіна промові,
що на віки вічпі вотувала приязль
Німеччини з імперією султана були
явною маніфестацією туркофіль-
ської політики Німеччини).
Коли отже Німеччипа не згоди-
лась увійти в союз з Апглією, Ед-
вард УП, задумав йти до своєї мети
пншими ошляхами, розумієть ся,
проти Німеччини, Почпнаєть ся за-
загально відома політика англій-
ського короля окруження Німеч-
чинп.
Щоби була нам вповні ясною ся
політпка, мусимо згадати на сьому
місці про той пляп, з яким носив ся
Едвард УП. що до Турції. На бер-
лінському конгресі в 1878 р. Апглія
була одною з тих держав, що пай-
заваятійше боропила тересів Тур-
ції проти Росії. Турція була валом
для Ашглії проти Росії, що загоро-
джував їй доступ в Середземне мо-
ре. Іатерес отжо Апглії вимагав
31
повного удержання Турції. З тою
одначе хвилею, як Турція зблизп-
лась до Німеччини і підпала її еко-
номічним впанвом, перед Англією
стала альтернатива: хто з двох Її
соперників |вебезпечнійший для
неї -- Росія чи Німеччина? З сею
хвилею вона не була вже заїнтере-
сована в удержаню Турції. На міс-
це її вона задумала створитії вели-
кий магомеданський державний ор-
ганізм, що обнимав би Єгипт, Ара-
бію, Спрію та краї пад Евфратом і
Тигром зі столицями Каїро, Мекка,
брусалим, Багдад під англійським
протекторатом. Стаповище турець-
кого султана як каліфа то є духов-
ного голови всїх вірних булоб зні-
вечене, воно перейшлоб на кедіве
бгипту, зілядно на Англію. Що0-
зпачає зреалізованє сього пляпу з
огляду на Індії, про се й не треба
говорпти. Ніякий чорт на вічні ча-
сп пе міг би Її звідси прогнати.
На кого могла отже Англія опи-
ратись прямуючи до осягпення сво-
го пляну, коли Німеччина станула
рішучо впоперек її дороги? Розу-
мієть ся, симп державами в Квропі
були Росія і Франція. Але Росія по-
чувала себо за сильною Ііза гордою,
щоби вислугуватипсь англійській ім-
періялістичній політиці і то тим
більше, що її скспанзпвна політика
в Азії мала величезні успіхи і що
природною | спадкоюєміищею ло
Турції вопа сама себе вважала. Але
Ашгля потрафпла викурувати Ро-
сію з сеї її амбіції. Апглія заклю-
чила с0Ю3 з Япошією, що істпує до-
си, А зараз після сього Япоція обя-
вила війну Росії. Не є піякою тай-

вою, що за плечима Японії стояла
Англія. На Росію впалп страшні
цогромп. Вола стратила свою воєн-
ну фльоту: Апілія осягнула своє.
Прогнапа з Далекого Сходу, Росія
відновлює свою стару політлку па,
Балканах і Турції, де вона мусіла
ввійти в колізію з інтересами Ні-
меччинії безпосередно, себто в Азії,
чи посередно, себто на Балканах,
де здпбалась з природним своїм со-
перником -- Австрією, союзником
Німечелня. А в 2 роки після за-
ключення мпра Росії з Яловією
приходить до заключення договору
між Англією і Росісю (1907) щодо
Афганістану, Тибету й Перзії. Обі
держави фактично поділили між
собою Перзію. Ліберальне мінїстер-
ство Асквіта дало своє ріасеі на
вої зьвірства Росії в Перзії. Воно
спокійно дпивилось як кровожаднияй
російський полковипк Ляхов збом-
бардував перський Меджілєс та в
потоках крови затоппв верську ре-
волюцію.
Перейдім телер до англьо-фрав-
цузьких взаємин.
Франко-вїмецький | антаговізм,
якого розвиток мп вже пізнали,
мотла Англія тількл використати
для цілей своєї політики. ШПорозу-
міннє між Антлісю і Фрапцією, яке
і в одній і р другій державі з огля-
ду па Німеччипу було тільки горя-
чо бажаним, було тільки плтаниєм
короткого часу. На се порозуміннс
пе треба було довго чекати,
В 1904 р. Фрапція загиалась п
кольопіяльну аваптуру в Марокко.
Німеччаина пе впявляла з початку
інтересу до сеї справи. Але коли
між Англією і Францією прийнало в
тім же році до заключення догово-
ру, на підставі якого Англія за ці-
ну призпапля Фраццією веїх прав
її до бгипту давала вільпу руку 0-
станиїй в Марокко, чуйна Німечап-
на, добачуючи в апгльо-франйцузь-
кому порозумінню гапбші мотивл,
які звернені були проти неї, запро-
тестовала проти посягавь Франції
на незалежність Марокко. Вптпоре-
ну ситуацію пайкраще, характерп-
зує промова Вільгельма Н. яку той
виголоспв в кілька тлжияїв після 3а-
ключеня порозумінпя в Карльсруге
до своїх підданих: " Памятайте про
блтвип під Верт, Вайссенбург і Се-
даном, Надіюсь, що мир пе буде на-
рушелиіїї, але події, що розвпвають
ся довкола нас, прояснять пам
очи та насталять нашу відвагу. Мп
знайдемо ся з'єдпиеті, колб було
потрібно вмішатп ся пам в світову
політику."
Мівістерство заграпичних справ
Франції було тоді в руках Делька-
се. Він ва піяку ціпу пе хотів усту-
пити перед Шімеччпною і пер д0
війци. Але пе знайшов більшо-
сти в кабінеті міпістрів, які па
війпу пе могли зважитпсь 3 сліду-
ючих прачип: 1) Франція пе чу-
лась Інбідготовалою до війпп, 2) в
розбитій Японією Росії, союзничці
Фрапції, лютплась революція, отже
па поміч Росії ніяк пе могла вопа
рахувати, З) поміч Апглії була тоті
сумиїваної вартости. Все те припе-
волило «Фрапцію уступлти перел
Німетеніною. Конференція в Аль-
ресірас (1906) гвараптує цілість і
пезалежлість Марокко, прпзнаючи

тільки Франції і Еспанії незначні
спеціяльні інтересл. Делькасе му-
сів устунятя.
Дппльоматична програма Фран-
ції була тим сампи і поражкою Ан-
глії, як секуданткп її в справі Ма-
рокко. Одначе конференція в Аль-
гесірас зовсїм пе розвязувала по
суті спірних питань між трьома дер-
жавами. |Події в міжнародній по-
літиці Квропл найблизших років
покажуть нам, як Антлія невсппу-
що продовжувала свою політпку
окруження Німеччини, як вона да-
лі праціовала над здійсненєм своїх
плянів.
В 1907 р. приходить до апгльо-
російського порозуміння а в сліду-
ючім приходить майже рівночасно,
бо в відступі 13 місяців до стрічі в
Ревалі між Едвардом УП. і Мпко-
лою П. з одного боку а з другого
між царем і презпдентом французь-
кої републики. Обі стрічі мали най-
близшу ціль інтервенцію великих
европейських держав в Македонії,
зглядно поділ сфер іштересів в Тур-
ції між Апглією, Францією і Росією
з помпненнєм Німеччини, На щастє
остапньої всї сі рахунки перечер-
кує вибух молодотурецької рево-
люції в Царгороді, що скидає з
престола тирапа Абдуль Гаміда і
заводить в Турції копституційний
режім. Англії прийшлось тільки че-
кати на прояснейє сптуації та па
розвиток дальших подій. Дпя 5.
жовтня 1908 р. Австрія проголосп-
ла анексію Боснп і Гердеговінл.
Се дуже важпа дата в історії евро-
пейського імпоріялізму. Про пеї бу-
демо близше говорити, коли пам
.
23
прийдеть ся розглядати австро-ро-
сійський аптагонізм, Туг тількл
треба сказати, що з приводу анексії
Босни о мало пе прийшло до війнл
між Австрією і Росією. Коли до неї
не прийшло, то тільки тому, що в
рішаючий момент Німеччпна зая-
впла ся по боці Австрії та що Ро-
сія до війни з обома державамп з0в-
сім не чула себе приготованою. А-
нексія Босни хвилею утрудяпла.
становище Німеччини в Турції, Не-
довірє скоро одпаче уступило, мо-
лодотурецьке правптельство поро-
било їй величезні концесії. Най-
важнійшою була концесія, призна-
на впрочім вже раніще, на будову
багдадської зелізниці, в якій ан-
глійїські політики добачували пряме
полученє Бералїна через Санджак,
Сальоніки й Царгород з Багдадом
і всі небезпеки, що грозпли через
е для бгппту і Індій.
В 1910 р. помер король Кдвард
УТ, А з його смертю наступив ла-
гіднійший курс в англійській 1олі-
тиці. Новий король почав хитати
ся. Не бракло Й певпих позірних
фактів в зблизенню Німеччини Й
Англії (відвідини Вільгельма ЛП. я
Лондоні з нагоди коронації короля
Георга, апробата Англії на будову
багдадської залізпиці). Навіть уда-
лось полагодити в мирний спосіб
конфлікт між Францією і Німеччи-
но в 1911 р., викликантії тим, що
перша в супереч ухвалам копфе-
репції в Альгесірас обсадлла своїм
військом Марокко та заняла його
столицю. В відповідь на се Німеч-
чина впслала свій папцирник в по-
лудпевомароканський порт Агадір

21
і була готова до війпи. Німеччина
за ційу призпаня протекторату
Фрашції над Марокко дістала фран-
цузьку кольогію Новий Камерун,
певні права що до Конго та Й виші
важні торговельні копцесії.
Позірно, до вибуху світової війни
булі усунені майже веї предмети
спору й непорозуміння між західно
европейськими державами. Кажемо
позірпо, бо такі факти в міжнарод-
ній европейській політпці як за-
ключене тіснійшого порозуміння
між Францією і Росією в 1912 р. і
такого самого між Англією і Росією
в слідуючім році, себто скріпленнє
так зв. "Потрійного порозуміння"
(Тгірріо Ктіепіе), що звернене
було | проти | Німеччини, далі
заведениє | під | патиском Росії
трилітної |військової зслужби у
Франції, ухвала Думою тайно так
3в. "великої воєншиої програми" і
т. п. все те могло тільки нказувати,
що в Евроні нанував мпр перед бу-
рею. Був се оружний мир. Імнерія-
аїстична і завойовийцьки політика
европейських держав та їх взаїмне
суперництво були тою причиною,
що всї держави узброїлись від стіп
до голови, Кожда велика держава
хотіла мира а готувалась горячко-
во до війни.
Мир сей в Квролі перерваний був
на хвнашіу розбищацьким завойо-
виицьким походом Їталії па Тришо-
аїтайію в 1909 р. і війною Італії з
Турцією.
Війна балканських держав з Тур-
дією була вже прелюдією світової
війня.
В. Левинський.
ЗАМІТКА: Падруковання туп два розділя. розвідки про імперія-
ом не становлять цілостаи а є лише частию довшої праці про" Світову
війну". Автор розвідки жиє в Швайцарії ії пересилав свою працю до
Америки частямк. але лише дві части. і вступ дійшли сюди. Вес проче
сконфієкувала Пбришійська або француська воснна цензура. Видаємо
два розділи нраці під затоловком 7" Причина світової війни, втративши
цадію., що дієтанема прочі розїли.
Ред. 7 Пародної Волі".

ОН
НН
АЕН
ТИНИ
ПЛИТА
г-
ООА
ОМО
НОВА ПОЛЬСЬКА ДЕРЖАВА?
Таке питанє стрічаємо раз-враз по часописях
і журналах; воно інтересле для всіх, а для нас
Українців криєть ся в ньому богато нового, трі-
"7 вожного, загадочного і сумнівного... Нам насуваєть
ся питанє про нашу будучність і, розважаючи її,
ми стаємо перед націями сьвіта з питанем:
ЧИ МАЄ ВІДЖИТИ
ІСТОРИЧНА
ПОЛЬЩА
2
ВІДПОВІДЬ ГОТОВАЇ--
ВНЕ ВИЙШЛА
3 ДРУКУ!
Під загодовком "ЧИ МАЄ ВІДЖИТИ ІСТОРИЧНА
ПОЛЬЩА?" паписав дуже цікаву і поучаючу ро8-
відгу д, Погаїпиз. Її можпоа набути посплаючи
стемисів за 10 ЦЕНТІВ ДО "НАРОДНОЇ ВОЛІ"
524-580 ОПІУК Я8Т., ЗСВАКТОК, РА.
Кллгаряї і розпродуючі дістають 509, опусту,
тільки зволять поспішити ся зі замовленями, щоби
як забракне, не треба було звертати гроші, так як
се було з Кадєндарем на 1916 р.
Хто подасть нам адреси шістьох Українців, що
єще не читають "Народної Волі" -- дістане
в нагороду сю книжочку без доплати жадної.
КУПУЙТЕ !
ЧИТАЙТЕ І
ДІД
|
-ПИЙЙЙЙЙРЕМЙИИ
ПРИ
ПИЛИ
ОКОЛОЛИ
НОТАЛНИАТОМИТИМИРИМИИМИИИЙИ
МПЕІїсшже