/
Текст
06
'Ч,
:А.
•*'
СОФІЯ
ДЪРЖАВНА ПЕЧ^ТНИЦА
-С,^ V
1911.
Коммиееіонеръ: ОТТО НАККА38ОЛѴІТ2, Ее1р2І&, ^ие^БЦ,аБее 14.
йІ'Ѵ. ' 4?«<Ж
•,! ,41; *. Ч1».®,)
ѵ. ».• . л-л, * * * ?/ ‘ •***’ "*ЧЧ<7Ъ;’ * йѴ* '
РУССКАГО АРХМІТОЖАГО ИНСТИТУТА
' ” у^-А.- \рчГ’'э*ЛС?»АГ ' “ПІТЧ*!~1?1 Г Л С ‘ ’
ВЪ КОНСТАНТИНОПОЛЪ.
ТОМЪ XV.
'ОГ
И 33
ИЗВѢСТІЯ
РУССКАГО АРХЕОЛОГИЧЕСКАГО ИИСТИТПА
ВЪ КОНСТАНТИНОПОЛЪ.
ТОМЪ XV.
Б'!!Ь>Г.!’А
Гес- "'«О
Херсангіг . "•?
Инв. № 3 0 9^9
Печатано на основаніи § 4 Устава Русскаго Археологи-
ческаго Института въ Константинополѣ.
Директоръ Ѳ. Успенскій.
ИЗВЪСТІЯ
РУССКАГО АРХЕОЛОГИЧЕСКАГО ИНСТИТУТА
ВЪ КОНСТАНТИНОПОЛѢ.
ТОМЪ XV.
Коммиссіонеръ: ОТТО НАККА88ОЛѴІТ2, Ьеіргір’, Оиегѳігаѳѳе 14.
Печатано на основаніи § 4 Устава Русскаго Археологи-
ческаго Института въ Константинополѣ.
Директоръ Ѳ. Успенскій.
Оглавленіе.
Отъ Редакціи.
Слѣдующій XVI томъ печатается и будетъ выпущенъ въ
текущемъ году.
Оглавленіе
Страп.
1. Матдиагѣ, Сіе аІіЬиІеагіБсІісп Аивйгііскс іп Йсг ТпбсЬгіЛ ѵоп Саіаіаг ппй йег аккиІцагІБСІісп
ГйгвіепІІБіе....................................................................................... 1—30
Ѳ. И. Шмита, П.іагов кщеніе . ............................................................31— 72
Ѳ. И. Шмита, Одинъ нзь иконографическихъ варіантовъ Крещеніи Спасителя...........................73— 91
8. Реѣгійов, Се іурікон йе №1 Ііапіііаа ропг 1е іпоііавіёге йе Геіпшев <1е Паопіа еп Сгёіе (1400) 92—111
Магііп йндіе, Місоіав СаЬавіІав, Рапёцугідпев інёйіів йе Маііііеи Сапіасигёпе еі й’Апне Ра-
Іёоіоціпе........................................................................... Ц2—121
Д. Н. Анастасіевича, Кто пострадалъ па Скафндѣ (ЕякіЬ-йегё) 1308 г..................... . 122- 123
М. Г. Попружоико, Козма Пресвитеръ........................................................ 124—205
Ѳ. И. Шмита, Паѵауіа 'АтуеХохтіатое.............................................(Г. . . . 206 239
Отчетъ о дѣятельности Русскаго Археологическаго Института въ Константинополѣ въ 1(109 іоду 240—258
Отчетъ о дѣятельности Русскаго Археологическаго Института въ Константинополѣ въ 1910 году 259—289
Віе аІІЬиІёагіЕсЬеп Аиізйгиске іп Йег Іп^сЬгіГі ѵоп Саіаіаг
ипй йег аІШрМеп Еіігаіепіікіе.
Ѵоп «Г. Магциагі.
Вег хеішіе Ваші йег Извѣстія Русскаго Археологическаго Института въ
Константина полѣ Ьехеісішеі еіпеп дѵісіііі^еп Магкзіеіп іп йег ЕгГогзсІіип^ йег
аІіЬиІ&агізсІіеп Сезсііісіііе. Негг Тііеойог ІТзрепзкі] ипй зеіпе Мііагѣеііег ІіаЬеп
аііе, хѵеісііе зісіі Гйг йіе Епйѵіскіип" Озіеигора’з іт Міііеіаііег іпіегеззіегеп, хи •
^гоззет Бапке ѵегрЯісІіІеІ, іпйет зіе йазеіѣзі Газі аііе Ъіз йаіііп Ьекаппіеп
&гіес1іізс1і - Ьиі^агізсііеп Іпзсіігійеп іп уѵезепііісіі ѵегЬеззегіег Сіезіаіі ѵог^еіе^і
ЬаЬеп. 2и йеп зсіюп Ггііііег ѵегойепііісіііеп коттеп аЪег аисіі гпекгеге $апх пеие
Техіе, йіе ипзеге АиГтегкзаткеіІ іп Апзргисіі пеіітеп ипй ипзеге Кеппіпіззе
ѵѵезепііісіі іогйегп.1)
Ѵоп ^гоззет Іпіегеззе ізі йіе пеие ІіізсІігіГі 8. 190 Лі 2. Візііег ѵѵиззіеп
\ѵіг пиг ѵоп ЕіпіаПеп йег Рейепе&еп пасіі Виі^агіеп; Ьіег зеііеп ѵѵіг аисіі еіптаі
йіе Виі^агеп, ѵ>іе хи епѵагіеп, йіе Ойепзіѵе ег^геіГеп. Ба йіе Реёепереп йапіаіз
посЬ пісііі ат Бпёрг заззеп, \ѵігй йег Геійхид де^еп йіе СЪахагеп Ьехѵѵ. Ма^уагеп
^егісіііеі делѵезеп зеіп. 8. 198: йег Тііеі (В)ОІЛА КО[Ѵ/Л]ОВРОС зіескі аисЬ
іп йег ІпзсІігіГі р. I. Сг. іу № 8691а 2. 7/8. ЕЬепйа 2. 3-4 ізі ’ІІобобХо; 6
Каих<Ь°5 егѵѵЦпк АѴег ізі аЬег йег б іу, Феоб йр^юѵ 2. 2 ? Ап (ТЬео-
рііапез р. 669. 673) ізі паііігіісіі пісііі хи йепкеп.
Ат, ѵцоИіі"5Іеп егзсііеіпі тіг аЬег йіе пеие ІпзсІігіГі йез Отигіа^ 8. 545/6
лѵедеі^ ^е^ Баіитз. Ез капп іеіхі кеіп 2ѵѵеіГе1 теііг зеіп, йазз аіуореХё|і еіпе сііго-
*) Ваз Ь'оі^еікіе Ъів 8. 4 аиз еіпет ВгіеГе пп <1еп Псгниздеііег ѵот 26. ОкюЬег 1909. — 2иг
Тгапвкгірііоп Ьакс ісЬ хи Ъетегкеп, йазз йіе Вгискегеі Іеіііег кеіпс огіепІаІівсЪсп (агаЪізсЬеп, зугівсіюп
агтспівсііеп, йШорівсІісп ипй сЬіпевізсЬеп) Турсп Ъсзіігі ипсі тіг аисіі ксіпе зрегіеііегеп сІіакгіІівсЪеп
Хеіскеп хиг ѴегГйдипв віекеп, во сіавв ісЬ тісЬ тіі еіпег всЬг ип^еЙИгеп ПтвсІігіЛ Ьсцпйцеп іпизв.
1
2
Д. Магдиагі.
поіо^ізсііе Вегеісіпнііі" ізі, ипд 2\ѵаг Іодѣ (Іег Техі хипасіізі діе АиЙііззшій паііе, (Іазз
дагшііег, епізргесііепд дег готаізсііеп Іпдісііопепгесііпиіі!?, сіпс хукіізсію Вехеісіі-
пип§ хи ѵегзіеііеп іві Базз діе епізргесііепдеп Лиздгйске дег Ьіі1"агізс1іеп Ейг-
8Іеп1і8іе іѵедег діе Ке^іегип^з- посіі діе ЬеЬепз]а1іге (Іег Ейгзіеп Ьсхеісіінсп кбппеп,
ЬаЬе ісіі іи шеіпег С1ігопо1о<ре (Іег аІШігкізсІіеп Іпзсіігійеп 8. 98 Гііг діе/епі^еп,
діе зісіі Ьеіеіігеп Іаззеп лѵоііеіі, гиг (лепй"е Ьеіѵіезеп. 8оПіеп ез аізо Иаіііеп
еіпез Хукіиз зет? Папп кбппіеп ѵѵоііі пиг <1іе хукіізсіі аііз^едгйскіеп 'Родез-
ія 1і г е дег Неггзсііег ^еіпеіпі зеіп. Еіпе апдезіеіііе ГгоЬе ізі пісііі зеЬг егтиіі^епд.
\Ѵеіш іѵіг І1а<11оіТ’8 Егкіагип" діезег Аиздгйске Ьеі Кипік ипд Воз.еп, Извѣстія
Ал-Бекри и другихъ авторовъ о Руси и Славянахъ, СПБ. 1878, 8. 138—143,
га Сгипсіе Іе^еп тіі дег дигсіі (Ііе аііійгкізсііеп ІпзсІігіГіеп ап (Ііе Иаіні &е"е-
Ьепеп Модійкаііоп, сіаез таи іп аііег Ееіі аиГ-, пісііі аЬгаІіке, д.11. г. В. 8.30 хи
ѵегзіекеп ізі аіз „асііі аиГ 30“ д. 11. 28, пісііі 38, зо егкаііеп іѵіг Гйг (ііе Регіоде
ѵоп ІзрегісЬ ап іоі^епдез Везиііаі:
<Тикге
Іврегісіі (ІО (г. 20) + 1
Тепѵсі 20+1
(Текис?)20 + 8
Яукіиз (?) - Такге
тсегепі аіетъ
Рекис]е(еть') Ьѵігеть
(ЬѵагйесЫеть.
Яукіиз ?
1.50 = 41141 + 21 = 61
7.20 = 17/61 — 17 = 2ук1ив 45 I
4.80 = 74)17 + 28 = 45; 17 + 18 = 35.
Ніег ^еііі аізо (Ііе БеЬегеіпзііттипд зсіюп іп (Ііе Вгйсііе. Вепп іѵепп зісіі
аив деп Ьеідеп егзіеп Мшппіегп еіп Еукіиз ѵоп 45 Заіігеп ег^еЬеп іѵйгде, 80 іѵйпіеп
хѵіг іпіі дет ѵіегіеп Иатеп еіпеп зоісііеп ѵоп \ѵа1іг8с1іеіп1іс1і 60 Заіігеп егііаііеп
шкі тйззіеп аппеіітеп, дазз епілѵедег НесМепі еіп хіѵеііез ХѴогІ Гйг ѵіег/і" 1
аіеіп) зеі, одег дгеіззі^ (пасіі ВасІІой' зсііоп сіигсіі гѵебет ѵегігеіеп) Ь^деиіе. АИеіп
кеіпе ѵоп Ьсідеп Аппаіітеп ГйІігЬ хит 2іе1е. Вепп <1іе Ііізіогізсііе Апаіузе дез
Каіаіо^з геі^і ипз, дазз епііѵедег *ТекиС пиг 18 ойег 8е\ѵаг зіаН 15 (еі) пиг 5 (:в:)
Лаііге ге^іегі ІіаЬеп капп. 8о сг^іЬё аізо іѵедег 44 (17 + 28) + 5 посіі 34 (17 + 18) +
15 даз ѵегіапдіе Іос1іа11от = 59. БЬегдіез ізі 46 пісііЬ=05 (17 + 28). Багпасіі
ізі дег Везі; хи Ьеигіеііеп:
8еѵгаг
КогтівоЗ
Закге
15 (г. 5)
17 (г. 7)
2укІиз
(осЪаІІот
ёедог (лѵігіпі
Теіес
(ЗеМпесІі 7 (г. 40 Та^е)2)
Ѵтог 40 Таво (г. 2 Даіхге)* * 8)
вотог аііет
бсдог аіет
(Іііот іиіот
9.60 = 59.
8.20 = 18 : 59 + 17 = 76 = 60 + 16 (піеііі:
7 = 66 = 60 + 61)
8 = 211
0 = 52'.
2= 50.
59 +
2.60 = 52: 18 +
8.50 = 48 : 52 +
5.40= 85: 48 +
8
Баз ІеігЬе Веізріеі ЬедагГ кеіпез ’ ‘
зеіѣеп ЛаЪге (пасіі дет Каіаіо^) аЫгаі, іѵіе (бе)ѵѵіпесіі = Еа&ѵод.
іѵеііегеп Коттепіагз, да |а Итог іт
*) Ісіі ѵегтиіе, сіавз іп (Ііезет ипее^бІіпІісЬ Іапееп ЛѴогІе Йег ап88сГа1кпе Кате Йев Гоіссибеп
І' йгвіеп віескі, аіво Теки оііег Текиі.
8. ипіеп 8. 6 ицсі 8. 8 А. 10.
І)іе аІіЬиІ^агізсЬеп Аибйгііске.
3
Ізі вотіі аисіі йіе Егкіагип" йіевсг Аизйгйске йигсіі хукІівсЬе Иаіііеи,
<1іе Тойев- (осіег Апіап^в^аііге йег Пеггвсііег Ьехеісііпепй, шшіб"1іс1і, зо і’гадеп
\ѵіг тіі Кескі, оЬ йепп йЬегІіаирі ВайІоГГв Аийазвип" йегвеІЬеп аіз 2а1іКѵбгіег
вргасіііісіі лѵаіігзсііеіпіісіі ойег аисіі пиг тб^іісіі іві? ІсЬ "ІаиЬе ипЬейіп^і тіі
Яеіп апііѵогісп хи ййгіеп. Еайіоіі висіііе ап вісіі ^апх гісііііу Ніііе Ъеіт Сігѵѵа
вівсііеп, йав тіі Еесііі аіз Ѵегігеіег <1е8 \Ѵо1"а-Ви1"агІ8СІіеп Ьеігасіііеі лѵігй.
АПеіп ййгГеп іѵіг окно ЛѴеііегсв сііе врехійзсііеп Ьаиіѵегііаііпіззе Лея тойегпеп
Сихѵавівсііеп, йіе йигсіі йеп ЕіпЯизз йег ит^еЬепйсп йшіівсііеп 8ргас1іеп (ѵог
аііет йев СегетІ88І8с1іеп) Ьейіпр,! віпй, аисіі аиі йав Вопаи-Виі^агівсііе йЪегіга^еп,
сіая — аЬ^свеІіеп ѵоп йег еііетаіі^еп ЫасІіЬагзсІіаГі йег ЛІапеп, Сегкеззеп ипй Ма-
дусцгеп іи Еогйкаикавіеп — пиг йет ЕіпЙиззе йев 81а\ѵізс1іеп шій Іібсіізіепз посіі йев
Еитапізсіісп аиз^евеіхі сѵаг? Ісіі "ІаиЪс пісііі. 8е11)зі іѵепп лѵіг аЬег йісзе Вегесіі-
іідипё р,гиіиІ8аіх1іс1і апегкеппеп іѵоіііеп, во тпзз йосіі йіе ^говве АѴіПкйгІісІікеіі йев
Ьаиііѵапйеіз зіиіхі" тасііеп, йіе шіз ЕайІоіТ’з Ст1еіс1іині>сп Іііпхипеіітеп хипшіеп.
Іт Сіпѵавізсііеп "ііі йіе еіпіасііе Еецеі, база йег апіаиіепйе аііійгкізсііе Зрігапі
} йигсіі йеп 8і1)іІапіеп 8 гергазепііегі іѵігй, \ѵіе іт СегепіІ88І8СІіеіі: во 8І№а—
аііійгк. ]ііі „віеЬеп“; 8Йіт = аііійгк. уідіппі „х\ѵапхі^“ (тіі АивГаІІ йев іпіегѵока-
Ивсііеп р). Іи йопаи-ЬиІ^агівсІі ігѵігет = 20 Ііііііеп \ѵіг аЬег посіі еіие лѵеііеге
Ѵегвс1)іеІ)іпі§ йев 8 (= аііійгк _/) хи /, \ѵіе іт Овііаківсітп, шій еіиеп ЁЬег^ап^
йев іпіегѵока1І8СІіеп д іп гѵ (Ііѵігет=*іііѵігет аив *8гдігті, Удігті) аихипеіітеи,
іи Сеіет (?) „8ІеЬеп“ (В айІоіТ: 70) йа^е^еп (= аііійгк. ,уйг) віаіі йев Зрігапіеп
еіиеп іопіО8еи Раіаіаі шій іи зотог = Ихлѵеі“(=ап^еЫіс1іет ,)ідіг, 8йг) лѵіейег
еіп 8 (іп йеп Ъекаппіеп Тйгквргасііеп, всііоп аііійгківсіі, Ііеівзі „гдѵеі“ аЪег На).
Вавз іт Сінѵавізсііеп аііійгк. ІМ хи сііѵаііа (1‘йг *1иаііа, *іиагіа, тіі Віріііііоп^іегипё
йе8 й ипй Аввітііаііоп йев г) лѵігй, 1а88еп лѵіг иіі8 ^еШІеп, ше аЬег йагаиз (Ііѵап
хѵегйеп воіі, ѵегвіеііе ісіі пісііі. Іп зедог „ас1іі“ = аііійгк. 8іІкі2^ Сиѵав. 8аккуг Ііііііеп
\ѵіг йеп ЦеЬег§ап& ѵоп г іп г, іѵіе іт Сиіѵавівсііеп, лго"сдсп іп сіос]із Ппеипа =
аііійгк. іодиг, ёіпѵав. іиісиг, йав и еіпГасІі іопіоа ^елѵогйеп іѵаге. БапеЬеп воііеп
іѵіг аЬег посіі еіпе КеЬепГогт іосіі оіте а, посіі йахи ѵог еіпет Ѵокаі (!), ипй
пасіі ВайІоіТ даг посіі еіпе йгіііе іеки (тіі раіаіаіет Ѵокаі ипй к віаіі ск) апег-
кеппеп. Іп кесМет = іаіаг. 8(1к8ап „асіііхі"" Ііаііеп іѵіг аЪегтаІз еіпе Ѵегвсіііе-
Ьпп^ ѵоп 8 (аив г) хи і ѵог ипв, Гйг Ціе іѵіг кеіпе Іігвасііе егкеппеп.
8е1іг аийа11і«; іві аЪег, йавв йіе іп йеп теізіеп Овійіаіскіеп §сЬгаис1і1ісЬе
Гогт йег Хеішег ѵоп 30—р80, ѵоп йег НайІоГГ, ІИ о аііійгківсііеп ІпзсІігіГіеп йег
Мопйоіеі, Яеие Роі^е, 8. 69 Г. (8і. РеіегвЬиг^ 1897) веІЬві за^і, йа<8 віе пеие
Віійип^еп хи веіп всііеіпеп, всііоп іт Вопаи-Виі^агівсііеп аиіігеіеп зоіі, оЫѵоііі
зеІЬзі йаз ^Сиѵѵавівсііе Гйг „30“ пісііі еіпе йет іаіаг. йС-бп, Ьиі^. гѵеСет (пасіі
РайІоГі') епізргесііепйе Гогт, вопйегп ге^еітавві" гоиіиг = аііійгк. оіиг Ьіеіеі. Ат
зеііватвіеп іві іейосіі, йавв лѵіг пасіі КайІоГГ’в Егк1агип§ йав от = аііійгк. оп
„хе1іп“ аисіі ап теіігегеп Ргітхаіііеп ап^еііап^і Ііаііеп, пйтіісіі ап:
і*
4
3. Магдііагі.
гѵег-епі, йав йапп аіі8 гѵегет. ѵегзсЬгіеЬеп зеіп пПІввіе,
аііійгк. Ъіг ёиіѵав. рет Пеіп8“
йіі-от „ Ьі§ „ рй-гк „ШпГ“ (ѵѵокег аЬег йаз </?)
Ш-ет (ойег еі-ет), аііійгк. ріі, Сиіѵ. віЫа ъвіеЬеп“.
БаЬеі іві хи Ъеаскіеп, йавв іѵіг аисіі Ігіег ѵѵіейег іи іѵегепі ипй АИот еіпе
ѵегяскіейепе Векапйіипр йев аііійгк. Ь Ііаііеп.
Біе НаиріГгаре іві аЬег: каі віск ВайІоіТ (Ьехіѵв. Кипік, йег веіпе Беи-
іипреп айорііегі каі) йкегкаирі йагйкег КескепвскаЙ акреіері, лѵеісііе Вейеиіипр
йіе апреЫіскеп 2акВѵогіег іп <1ст 2иваттеп1іапре ІіаЬеп, іп йет віе віеііеп?
Апііѵогі: Кеіп! Ег іві, лѵіе во Ііаийр, пиг аів 8ргас1іГогвс1ісг, пісііі аЬег хиріеісі)
аів Ркііоіоре ипй Нівіогікег ап ипвег Ѵеггеіскпів кегапрераиреп, аів ок йіе Ап-
віскі, йа88 ег Іііег 2а1іКѵогіег ѵог віск каке, сіигсіі еіпе біовве ойег йигсіі йеп
2иваттеп1іапр ѵегЬйгрі \ѵаге. АПеіп йіе Агі ипй УѴеіве, ѵѵіе ег йіеве Аивйгйске
іп йав РгокгивіевЬеіі йег рстеіпійгківскеп ипй Сиіѵавівскеп 2а1і1^огіег еіпре-
глѵапрі каі, ѵтаге пиг йапп Ьсргеійісіі, \ѵепп йіе апрепоттепе Вейеиіипр регайеги
йигск Оіовзеп ревіскегі іѵаге. Ветпасіі іві йіе 2иѵегзіскі, тіі йег КайІоГГ поск
іп йег епѵакпіеп ЗскгіГі 8. 68 ѵоп йеп „іп йеп Сіігопікеп [во!] йег Ъиірагівсііеп
Ейгаіеп Ьейпйіісііеп 2аЫепеіпвс1ііеЬипреп, йіе ег Ггйкег Ьекапйеіі 1іаЬе“, аів ѵоп
еіпег апегкаппіеп іѵІ88епвскаГі1іскеп Таізасііе вргіскі, іп кеіпег \Ѵеізе регесІііГегіірі.
Яосіі всііііттег віеііі е8 йЬгірепз тіі йет Иприівіівсііеп Еіегіапз, тіі йеввеп
НіИе Г г. Нігііі ипй ѴД Кай Іо И йеп ѵоп йеп йигсіі ипй йигсіі ѵегіорепеп
ипрагівсііеп Сіігопікеп ІаЬгігіегіеп Гакеійайеп 8іаттЬаипі Аііііав ги Ьеріаикіреп
ревисііі ипй віск йайигск йеп Бапк йег аиі ікге ѵегтеіпіііске Ьишіівске АккипГі
піскі іѵепір віоігеп Маруагеп ѵегйіепі какеп1).
Май йепкі пип ѵоп веікві ап йеп Шгківскеп Тіегхукіив, аііеіп іп йеп
йЬегІіеіегіеп Аивйгііскеп, йіе икегйіев ]е йорреіі віпй, ѵепиар іск кеіп еіпгірев
Ѵггогі ги епійескеп, йаз йіеве Ѵегшиіипр віиігеп кбппіе. 8о ЫеіЫ аіво, во ѵіеі іск
веііе, пісків апйегев іікгір аІ8 іп йеп Ггаріісііеп Аивйгкскеп Веріегипрвйеѵівеп
ги веііеп, \ѵіе іск всіюп іт й. 1898 егкіагі каЬе (Скгопоіоріе йег аііійгк. Іпвсііг.,
8. 98). Ьіеве АиЙаввипр лѵігй йігекі ипіегбіПігі йигск йіе Коіе ѵог Теіес Ьеі йет
Апопутив: ети іт§ верогаіетъ „веіп Кате (іѵаг) верога!ет“. Еіпе воісііе Керіе-
гипрвйеѵіве іѵаг аЬег ги репаиегег Баііегипр пиг ЬгаисІіЬаг, іѵепп ікге йаііге
регакіі лѵигйеп, ѵіе Ьеі йеп Скіпевеп, іѵав дейоск іп ипвегег ІпвскгіЛ пісііі ре-
всІіеЬеп іві. Біе аііеп 8скеп-ій йег Нипр-пи пактеп, лѵіе ев всііеіпі, веіі йет
егвіеп йаіігкипйегі ѵ. Сііг. Ьеі ікгет Веріегипрвапігііі гереітаввір еіпеп Тіігоппатеп
ап, йег йапп ѵоп йеп ойігіеіі віск аивйгііскепйеп скіпевівскеп Аппаіеп аііеіп
’) Гг. НігіК, ВіпоІоеівсЬе Веіігйде гпг ОезсЬісЫе ёег Тигкѵбікег, 1: Сіе АкпепіаГеІ Аиііав пасЬ
ДоЬаппев ѵоп ТЬигбсх. ВиІІ. Йе 1’Асай. Ітр. Йев Зсіепсеа Йе 81. РёЦтеЪпгр, 5-е вёг., і. ХІИ № 2, 1900.
1)іе аІіЪиІеагівсЬсп Аивйгііске.
5
деЪгаисІіі іѵігд. Ѵоп Леи іт Озіеп хигйскдеЫіеІіепеп Сгирреп дег Нипд-пи іѵібзеп
лѵіг ѵоп дет Ейгзіеп ЯІепд-зйп аиз дег Нипд-пи-ЕаіпіІіе Тзгі-кй, дазз сг зісіі
іт Л. 401 гит Неггзсііег ѵоп Хогд-Ьіапд аиГлѵагГ ипд еіпе Ве&іегип^здеѵізс,
даз Иеісіісп дег ѵоііеп каізегіісііеп Виѵегапеіаі, аппаііт. Біезез Ііиппізсііе Веісіі
Ьіапр ЫіеЬ Ьіз зиг ЕгоЬегиид аеіпег Наирізіаді Ки-Ізап^ (Ьіап^-Сои) іт Лаііге
439 іп НапдеІзѵегЬіпдип^ тіі дет Гегпеп Ьапде 8ик-іак одег Ат-із'аі (-заі),
даз аисіі Ѵп-па-за ^епаппі лѵигдс1). Веіт Катеп 8ик-іак Ьгаисііеп ѵѵіг ип8 Іііег
пісііі аиГхиІіаІІеп: дадигсіі дазз дегзеІЬе тіі Ат-із'аі, дег сіііпезівсЪеп Вехеісітипд
дег Аіапеп, ^Іеісіі^езеігі іѵігд, ізі кіаг, да88 датіі даз еііетаіі^е аиз^едеітіе
Веісіі дег Аіапеп Ьехеісііпеі лѵігд, даз датаіз ѵоп деп Ниппеп Ьеііеггзсііі лѵигде,
іѵаз дигсЬ деп пеиеп Жтеп Цп-па-за тит Аиздгиск ^еЬгасІіІ іѵігд. Біезез ізі
патіісіі пісЬіз апдегез аіз еіпе Тгапззкгірііоп еіпез аіапізсііеп одег рег8І8с1іеп
ІІипазіап „Ниппепіапд**. Базз діе еигораізсііеп Ниппеп іп ііігет біааізхегетопіеіі
ѵоп ііігеп озііісііеп Вгйдегп ап дег сіііпезізсііеп Огепхе ЪееіпГ1из8І лѵигдеп одег
тіі іііпеп гіѵаіізіегеп ѵѵоіііеп, \ѵаге ако зеііг лѵоііі депкЬаг.
Біе Ьиі^агізсііе Ейгзіепіізіе ізі аізо Гоідепдегтаззеп Ііеггизіеііеп: (з. 8. 6).
Веі теіпег АпкипГі іп Ига/ іт ЙерІетЬег д. Л. ѵѵигде ісіі дигсіі Бг. Реізкег
аиГ деп АиГзаія дез еп§1ізс1іеп Вугапііпізіеп Л. В. Вигу, „Тііе СНгопоІо^ісаІ Сусіе
оГ іііе Ви1дагіапз“ аиГтегкзат детасііі, дег іт МаіІіеГіе дег (аиГ дег Ьеідепег
ВіЫіоІІіек пісііі ѵогііапдепеп) Вугапііпізсііеп 2еіІзс1ігіГі (Вд. XIX, Ней 1—2, Ьрх.
1910, 8. 127 —144) егзсіііепеп ізі. Вигу Ііаіі ап дег Апзісіи Гезі, да88 діе аіі-
Ьиідагізсііеп Аиздгйске ХаІіНѵогІег зеіеп, ипд дІаиЫ іп депзеІЬеп аЬзоІиІе сіігопо-
Іо^ізсііе Баіа хи йпдеп. Еіпеп епізсііеідепдеп Велѵеіз Гйг діезе АиЙаззипд зіеЬ
ег іп дег оЬеп еглѵакпіеп ІпзсІігіГі дез Капз Отигіар ѵоп Саіаіаг. Аиз^еііепд ѵоп
дет Ьиі^агізсііеп Баіит дегзеІЬеп, оіуореХер2), лѵеісііез тіі дег 15. Іпдікііоп
(1. 8ерІ. 821—31. Лидизі 822) §е§1іс!іеп лѵігд, йпдеі ег, дазз даз пасіізіе Баіит
^едогаіет іп дег Ейгзіепіізіе іп діе Веріегипд дез АѴіпесЦ ГцІІІ, деп ег еЬепзо \ѵіе
ісіі дет дег готаізсііеп Сіігопізіеп ^Іеісіізеігі ипд даііег Ьіпіег Теіесь
зіеііі. Біе Ьиі^агізсііеп Аиздгйске ЬегеісЬпеп пасіі іЬт діе АпІгіІіз]аЬге дег
Неггзсііег, ипд да діе Ег1іеЪип§ дез АѴіпесІі — 8аЬіпоз іпз Лаііг 763 (лѵаііг-
зсііеіпіісіі Лиіі-Аи^изі) ГаІІІ, зо егііаіі ег 7\ѵізс1іеп деп Ьеідеп Баіеп ^едогаіст еіп
Іпіегѵаіі ѵоп са. 60 [^епаи 59] ЛаЬгеп, аізо еіпеп 60-]аЬгі^еп Хукіиз, ипд хіѵаг
ѵоп геіпеп ип^еЬипдепеп Мопд]а1ігеп оііпе ]едеп Аиздіеісіі тіі дет 8оппеп-
.Іаііге, іѵіе діе Лаііге дег Нідга. Еіпе ВезіаІі"ипр Гйг діезе Тііезе зіеііі Вигу
дагіп, дазз даз Лаііг дез КигЫъ, дег 60 Лаііге ге^іеП, еЬепзо \ѵіе даз зеіпез
ХасІіГоІ^егз Вехтёг [пасіі дет йЬегІіеГегІеп Техіе] ^едог гѵеСетъ Ііеіззі, ипд дег
туіііізсііе АіѵіЮсІюІ, дег 300 = 5x60 Лаііге ге^іегіе, ипд зеіп КасІіГоІдег Ітік
1) Реіі-ясііі, Кар. 97, Гоі. 17, пасіі (Іег Йіг тісЪ апдсіегіі^еп ІІЬсгееІг.ипр ѵоп І’гоГ. йе Огооі,
ѵві. Ег. НігіЪ,, Сііег ХѴоІца-Ниппсп ип<1 Ніип^-пи. Зіія.-Вегісіііе (Іег Вауег. Ака(1., 1899, Вд. II, НеГі II
8. 248 Я.
5) 8о, пісііі оі-уораХер, ѵ/іе Вигу всЪгсіЬі.
ВпІ^агізсЪѳ Гйгзѣепіізіе.
5 || ф§ !( ф о>
1 й « е а § " ’ Э Я Сь 3-» л « 2? НеіЬепЫе Огідіпаі Катеп Ве{гіегип§8- уаЬге ф ео О О Сеѵізе ьЬ я й © л И О ВегісЫідІ ЕпізргесЬипзеп Ьеі Зеп Нізіогікегп Вехеи^іе Саи
о г = § | = 1 1 Алѵіі осіюіъ 300 Сиіо «Піотъ Сѵігетъ 164—463 ’Ат+Ха;, Аііііа? 434—453
о •ч л5 О |і 2 1 3 Ігпікъ Созіипъ па- тёзіпікъ 100+50 г. 90+60') 2 Сиіо Егті И Нотъ і'я’ігетъ йосИъзъ Сѵігетъ 464—613 614—15 464—553. 559—618 554—55 ’НрѵйХ; ’Нрѵаг, Негпас, 8. <3ез Аіі.іа, іп Кіеіп- ЗкуіЬіеп КгХауаспзе2) 448. 454. 468
іеі ВіпНог/', Нібі. 6г. і 5 4 Вехтёгъ Кигъіъ 3 60 Сиіо г. Егті Сиіо зе^огъ ѵгёёеть зе^огъ песетъ 616—18 619—78 556—58 Ме^ацт;ро5 о ’18арі^{ои, 8. Вгибег, Наиріііп^ бег Апіеп2), Еіігзі йег Ойѵо- •уоиѵІоОроі, Кобра-го;, ѴеМег без ’Оруаѵйр, агт. СкиЬгааі', СкиЛЪаЛг*) + 558 х\ѵізсЪеп 636 ипй 638, ипіег Копзипз II (йег ат 15. Диіі 668 аиГ Зіхіііеп ег- тогйеі ѵѵигйе)
। 5 Еіігвіеп тіі ^езскогепеп Кбріеп пбгсПіск ѵоп йег Сопаи 515 164—678
2- 5' к-и | 6 Ізрегіскъ. ЕврегісЬъ 60+1 г. 20+1 Сиіо ѵгегепі аіетъ 679—99 ’Аоларо6Х( агт. Азраг- Іігике) а. 679
р. Е 7 Тепѵеіь 204-1 Сиіо [іекис]еіеть Іѵпгеть 700—20 Тврбвіі;, агт. Тгсеі') 704. 707. 713.
1 8 [Теки(ё?] 20+8 Сиіо (Ігсап зесЬіеть 721—48
II 9 Зетагъ 15 г. 5») Сиіо ІосЬ аіъіотъ 749—53
М И 1 о © ч || 10 Когтізобь 17 г. 7Ч) ЛѴокіІ / л ёе^огъ ікігіть 754-60 Кор[іёо’.о;8)
» 1 Си I Ф 12 Теіесь 3 Пдаіп вотогь эііетъ 761—63 ТеЛёооіо;, ТеХв;^;8) + 763
І 1 11 (Йе)іѵіпесЬъ 7 Д. г. 40 Таде ИкіІ зедог аіеть 763 ХабСѵо;10) Па^іѵо; 763 763
© с 1 1 13 Итогъ 40 Та^е г. 2 ДаЬге*) Пкіі (іііоть іиіотъ 764-65 Ойраро; 764-765
3. Магдпагі.
І)іе аІіЪиІ^агізсЬеп Аивйгііске.
7
сіаввеіію Даііг сіііот ігѵігет ІіаЬеп. Біе игкргіПідІісІіеп Баіа яоііеп <1іе Апігііідаіп'е
зеіп, \ѵа1ігеіі(1 йіе Ве^іегипдзіаііге, іііе пиг пасЬ ѵоііеп йаіігеп оіше йЬегзсЬіез-
’) Ьіев: 6: Гііг 16.
4) Ьіев: 3: Гііг 13.
6) Пікеріюгов, (аторіа а6ѵтс|іо$ р. 24, 10 й. 33, 18 ей. сіе Воог. Тііеорііапев, Сіігоподг.
р. 357, 12 ей. йе Воог. йокаппев ѵоп Пікіи, Сіігопік Кар. 120 8. 216, 16-17=460 ей. ХоІепЬегд,
Рагів 1883. Апапіа Яігакас'і, 6ео"г. 8. 25, 25. 17, 5 ей. Зоикгу. Ѵепейід 1883. Веі йоііаппев ѵоп
Пікіи Ііеівві ег ЦеЛгаіІех (Гйг аиЪгаІов), Паиріііп" йев Ѵоікев Мйіапсв (ѴегтеПЕШц; хпеіег Ьевагіеп
МГшов, Гііг Нйпов ипй Тіиіов Гііг Липоа — Оиѵѵоо; іп йег агаЬіскеп Ѵогіа^е), Вгиііегввоііп йев Кпегпііка
(= агаі). Кнгпака = Горѵа-уас Гііг ’Ор-раѵа;). Пасіі йет йзуріівсііеп Скгопівіеп іѵііге ег всіюп аів Кіпй (аів
Сеівеі) іп Коизіапііпореі р'еіаиі'і ипй гипі Скгівіеп еетасііі ипй іт каівегііскеп Раіаві "говв {'еіѵогйеп. Седеп
йіеве Паскгіеііі Ійвві віск иісііів 8ііс)іііа11і"ев еіпіѵепйеп, йа іп уепег 2еіІ віеів 8о1іпе Ггстйсг ВагЪагеп-
Гйгвіеп іп йег Каівегвіайі аів Сеівеіп лѵеіііеп, ипй ев йатаів пісЬів всііспев іѵаг, йавв еіп ПиппеііГйгвІ вісіі
ІаиГеп Ііевв. Аисіі йіе депаие Вехеісііпипв йев ѴегіѵашІівскаГівѵегкііІІпіввев гіѵівсііеп Кикгаі ипй Огрпіпая
Ьеі йоііаппез ѵегйіепі ѵог йет аііветеіпегеп йѵефіб; йев ЬТікер1югов йеп Ѵоггид. Ііаті іві аііег кіаг, йавв
Кикгаі ѵоп веіпет Оіісіт Ог^апав, веі ев ипіег Ріюкав, веі ев іт ЛпГапц йег Перегни^ <1ев Пегакіеіов
аів Сеівеі паск Копвіапііпореі рсвскіскі іѵогйеи шій ііип вріііег іп йег Ке^іегип" рсГоІцІ іѵаг. 8сіпс Егііе-
Ьипд "С"еп *1сп СЬа^ап йег Лгѵагеп іві ойспкаг аів еіп Вскаеіігир йег готаіясііеп Роіііік ги Ьеігасіііеп.
Піѵв ^еііі всіюп йагапв Ііегѵог, йавв віс ипшіііеіііаг йег Ливібвип" йег веіі йет йаііге 622 (Мікеріюг.
іат. абѵт. р. 17, 16—24, ѵді. Тііеорііап. р. 303, 6—8; іікег йіе Сіігопоіодіс ѵді. СгегІапД, Піе регвівсііеп Б’еій-
гіі^е йев Каівегв Пегакіеіов, Вуя. Иеіівсііг. III, 8. 3-10) іп йеп Иаийеп йев Сказана Ьейпйіісііеп готаівскеп
Сеівеіп Го1"і.
Кикгаі ^аіі Гііг йеп ПгкеЬег йев Ріапез, йіе 8б1ше Копвіапііпв 111, йев 8о1іпев йев Пегак-
іеіов ипй йег Еийокіа, гпдипвіеп йег Магііпа ипй ііігег Кіпйег хи епіікгопеп, іѵеісііег тіі йет 8іигяе йег
Магііпа ипй ііігег Апііапдег епйеіе (611). 8. йоііаппев ѵ. ЬГікіи 8. 216, 5 Й. = 459 Г. Ѵці. Тііеорііап.
р. 341, 24 Й. Ег віапй а’во йатаів ойепкаг аиГ йег Пбке веіпег Масііі. Ег віагіі ипіег йег Еееіегіит Коп-
віапііпв, йег іт ІѴевІеп епйеіе, й. Іі. Копвіапв П (641 -668), йег ат 15. йиіі 668 іп 8угакиз еппогйеі
іѵигйе (Піксріюг. Іат. ойѵт. р. 33, 17-18; ѵці. р. 31, 28 -32, 2. Тііеорііапев р. 357, 11—12. 351, 14 Й-
іи йег Сіігопоіодіе йег аііійгк. ІпвскпГіеи, 8. 85 2. 13 ипй 75 2. 6 іві Копвіапв II віаіі Копвіапііп IV
Ро^опаіов хи Іевсп). 8еіп Той ГаІІІ йеіппаск ѵог 668, іѵогапв віск егріеЬі, йавв іп йег Гйгвіеиіівіе аиск йіе
.Таііге веіпев Яоііпев Іврегіск, іѵеісііе ег погйіісіі ѵоп йег Вопли кеггвсіііе, іп веіпе Ее^іегшій сіпкс'-есііпеі
віпй, лѵаз йЬгідепв аив йег Гоірепйеп Випипіегипв Ііегѵогрекі: „5 Гйгзіеп тіі (гевскогепеп КбрГен (іѵіе
йіе Пиппеп: Ргівков Гг. 8 Ьеі X. Мііііег, Е. П. О. IV 86 Ь, 1—2 =Ехс. йе 1е<уаі. р. 135, 21 - 22 ей. сіе
Воог-. хаі апсиЕірареѵор ѵі]ѵ иеуаХі]ѵ пгрі-ра/аХа) пбгйіісіі ѵип йег І)опаи“. Пасіі <1сг Лагвігііищг
йев Пікеріюгов ипй Тііеорііапев каііе йіе Тгетшіц; йег Виі^агепкогйеп Ііаій пасіі йет Тойе йев Кикгаі
зіаІідеГипйеп.
6) Ыікерког. р. 34, 6. Ткеорііапев р. 357, 27. Апапіа Зігакас'і 8. 17,5. Мап іігаискі Ьеі
йіевет Ыатеп йигсііаиз пісііі ап йеп аіапівсііеп Патеп Ав/шг ги йепкеп, іѵепп аисіі еіпе воісііе Епііеіі-
пипй ап віск лѵоііі ЪергеіПісІі іѵаге. \Ѵеіі паііег Ііеці йег ійгкіьске Тііеі УвЬагсі, сіііпев. 8а-ро/і-1іо, Ьуг.
Хпар^еи-уойѵ, еіпег йег Ска^апе йег ѴѴевІІйгкеп (Тііеорііуі. 8ішок. 7, 8, 6) = Уііісіга ;)с^и (с/гаР’си),
сіііпев. 8а-рок-1іо Вер-Іш. ІѴеип йіе 2ег1ецші" іп гѵеі Папіеп Ьеі Апапіа ёігакас'і гісіііі" іві, во капп іпап
Гйг кгик, - роі>х ап йеп Патеп йев НиппепЙігвІеп Вица, тіі роіівскет Нурокогівіікоп Вид-іісі Ьеі Ргівков
‘Ройа (дсп.) == *иги-( егіппегп.
’) Пікеріюг. р. 41, 26. 42, 23. 47, 3. Тііеорііап. р. 874, 2, 17, 29. 376, 15. 400, 19. Ьеѵопй
бевсіі. Агтепіепв, 8. 17 ей. Езеапс’. Ееігіегег тасМ іііп яит 8с1пѵіс{’егѵаіег йев Каівегв йивііпіап П
ипй гиіп Ѵаваііеп йев Скадапв йег СЬагагеп.
8) Тііеорііап. р. 433, 16. 497, 19. Зеіпѵіееегѵаіег йев Хабіѵос. Пег Пате іві ойепкаг еіп РаПі/.і-
ріит аиГ -ті/в, аіво (^огтді, йег віаіѵівсііе ІІЬегвеігег каі аЬег еіпГа1іі§ег ѴѴеіве йіе цгіееківске Епйип»
ііЬегпоттеп. Піе Ветегкппе: „ІІіеяег Гіігві ѵегапйегіе йав СевсІіІесЫ Пиіо, йав іві ХѴіс1ііип“ капп ойепЬаг
пиг Ьейеиіеп: „ег ѵегйпйегіе (йеп Паиіеп) йев бевсіііесіііев Пиіо іп )Ѵіс1іІип“. Пепп вопві Ітііеп йіе ХѴоііе
реісше Впхтупъ кеіпеп 8іпп. Когтув Ііаі аііегйіиев гипасііві йав Севсіііесііі Пиіо аЬцеІбвІ аііег йіе Аив-
тогйипц йев аііеп Кбпі"8вевс1і1ес1і1е8 (аеіра) Гапй егві пасЬ веіпет Тойе віаіі ипй іѵаг оЙ’епЬаг еіпе Роідо
йев ипдіііскіісііеп Ееій/идев IV]. 6251, йЬег іѵеісііеп Пікеріюг. р. 66, 91—67, 3 Ьегісіііеі, иші йіе ЕгІіеЪипе
веіпев Еійатя Еабіѵос паск йет Яіигге йев Теіііф]; ѵгаг еіпе Кеакііоп ве^еп уепе Веѵоіиііоп еіпе Агі
Кевіаигаііоп йег аеіра. Пег Каіаіое Ігй»1 аіво еіпеп Іееііітівіівсііеп Скагакіег, ипй йагапв егкійгі віск
8
Л. Магдиагі.
зепйе Мопаіе аи^е^еЬеп зіпсі, егзі аиз ^епеп сіигсіі іпесііапізсііе Весішип^ аЬ^е-
Іеііеі дѵагеп. Баз гіѵеііе АѴогІ іеДег біоззе, йаз зіеіз аиГ т аиз^еііі [з. аЪсг сісііъ
аисЬ, йазз дегзсІЬе Деп ап 8іе11е Дез ѵег.іаеіеп 8аЬіпоз егЬоЬепеп Гйгзіеп Пауаѵо; (ТЬеорЬап. р. 433, 22.
436,9; Ьеі ЫікерЬог р. 70, 1—18 пісЫ епѵаііпі) щпогіегі ипд тіі дет ѵоп ЗаЬіпов еіп^евеігіеп ІІтог,
дег дІеісЫаІІв аив дет СевсЫесЫе Тікіі \ѵаг, аЬзсЫіевві.
Ппіег дет ЛѴд. 6305 (812) еггаЫі Ткеорііапев р. 497, 16 1Г., дег Кап Кгит ІіаЬе ѵот датаіі^еп
Каівег МісЬаеІ діе ІѴіедегЬегвіеІІипд дев Ггіедепз ѵегіапрі, дег ѵот Каівег ТЬсодовіоз 111 Адгатуі-
іепоз ипд дет Раігіагсііеп Оегтапов тіі Когтевіов, дет датаіщеп ЕИгвіеп ѵоп Виі^агіеп, аЬ^евсЫозвеп
ѵѵогдеп ѵаг. Віевег ГгіедепззсЫивз Гаііі іпз Лаііг 716, аііеіп датаіз ѵаг пісЬі Когіпук, вопдегп Теіеігев
Кап дег Виірагеп. Віе ПгвасЬе діезег Ѵеггѵесіівіип" ізі тіг пісііі кіаг. Іт Лаііге 766, аіво ипіег дег Ііеціе-
гипц дез КонпуЗ, ѵегіап^іеп діе Впідагеп ѵот Каівег Копвіапііп V ЛаЬгвеІдег, ѵѵеіі діезег іп деп Бійдіеп
ТЬгакіепв 8угег ипд Агтепіег, діе ег аив Меіііепе ипд ТЬеодовіороІів (Капну к'аіак', Еггсгит) ѵѵе^-
везсіііеррі, ап^езіедеіі Ьаііо, ипд тасііісп ииГ веіпе ІѴеіеегипв еіпеп ѵегііеегепдеп ЕіпГаІІ пасЬ ТЬга-
кіеп, дег віе Ьів гпг Іап^еп Маиег Гіііігіе. Вег Каівег го" іііпеп аЬег епівсдсп ипд ігіеЬ віе іп діе
ЕІисЫ ипд ібіеіе іііпеп аиі дег ѴегГоІрипв гаЫгеісЬе Ьеиіе (КікерЬогов, іох. айѵт. р. 66, 11, 21. ТЬео-
рЬапев р. 429, 29—80 ваді даведеп: лоХХі]ѵ ооѵ &Хшоіѵ бруааореѵоі хаі аІхраХшоІаѵ Хабіѵх»; йпіахрафаѵ
АбХабгТ; ві; ха Віа). Ваід дагаиГ ипіегпаЬга ег еіпеп котЫпіегіеп АпргііГ ги Ьапде ипд гйг 8ее 8е8сп
віе. Віе ЗеетасЬі ГиЬг дигсііз ЗсЬіѵагге Меег ап діе Вопашпііпдип<іеп ипд Ьеегіе ап дег Вопаи, дег
Каізег веІЬзі ІіеГегіе тіі дет Ьапдііееге дет Геіпде еіп ТгеДеп Ьеі МархбХХаі ап дег ЬцІ^агівсЬ -п Огепге
(ЫікерЬог. Іах. ойѵх. р. 66, 25 (Г.: айхі; 84 раэд ооррі^ас айхоі; хаха ха; Хв-рріѵа; МархАХХа; ((рройрюѵ
84 хобхо пХщоіаІхахоѵ ВоиХуарют хвірвѵоѵ) ві; <роуі;ѵ іхріфахо) ипд всЫи^ віе іп діе ГІисЬі: іѵхвбОвѵ 4х«іѵоі
хЬ ^тхоѵ йпвѵвухарвѵоі лері вір^ѵг]; Йіепрвобвеоѵхо 4х т<йѵ оіхвішѵ хіхѵсоѵ дрі)роі>; проі'ірвѵоі. Віевог Егіеде
капп веІЬвіѵегзШпдІісЬ, іт Се^епваіхе ги дет ипіег ТЬеодозіоз III аЬ^евсМоввепеп, Гйг діе Виідогеп
пиг ипвіізіія ^еіѵевеп веіп. (ВагпасЬ Сіігопоіоаіе дег аііііігк. ІпвсІігіГіеп 8. 73 ги ѵегЬеввегп). 8іпд аіво
діеве Ьеідеп ЕгіедепвзсЫбвзе тіі деп Виіцагеп іп дег ^^^с11е дез Тііеорііапев ѵегтеп^і?
’) Ыікеріюг. р. 69, 6. 14. 70, 1. ТЬеорЬап. р. 432, 27. 433, 1, 6, 8,14. Теіес іві еіпе піесЬа-
півсЬѳ ІТтвсЬгеіІіипз ѵоп ТаХьх^г;;; діе гіс1ііі{’е ІІтзсІігѵіЬипц іѵаге Теісіі.
,0) КікерЬог. р. 70, 3. 8. 10. 17. 18. 27. ТЬеорІі. р. 433, 16. 17. 19. 20. 486, 12. 13. Вег Кп-
іаіов іві Ьіег шеЬг&сЬ іп Ѵегѵѵіггипд вегаіеп. Вавз Теіес пптіііеІЬаг Ьіпіег Когтізо5 ги віеііеп іві, ІіаЬе
ісЬ Ггбііег вегеіві. Вег Кате веіпев КасЫоІвегв ізі ѵегзіііттеіі ІіЬегІіеГегі. ІсЬ дІаиЬе, давв дегзеІЬе іт
Каіаіод Веиппесіѣ Іаиіеіе ипд діе егвіе 8і1Ье ѵот АЬзсЬгеіЬег дигсЬ Наріоіо^іе іѵе^еп дев ѵогЬегееЬспдеп
гёкіе аиз^еіаввеп кигде. \ \ 1
Т>ег ипдІііскІісЬе Кеідги^, дег деп Віигх дез Теіеігев гйг Гоі^е Ьаііе, Шіі пасЬ ТЬеорЬапев
р. 432, 29—488, 14 іп діе егвіе Іпдікііоп, Липі 768. Вагап всЫовв зісЬ діе ЕгЬеЬиі'^ дев Хабіѵо;, дег
воГогі пасЬ в°іпет Ве^іегип^вапігііі Ьеіт Каівег Копвіапііп Коргопутов ит Егіедеп пасЬвисЬі. Віевег
ВсЬгііі гиіі аііег еіпеп АиГвіапд іп ВиІ^агіеп Ьегѵог, ѵог іѵеісіют ВдЪіпов 2иЯисЫ Ьеіт Каівег зисііі
Віе Виівагеп егЬеЬеп дагаиГ еіпеп апдегп Гйгвіеп Пауаѵо; ипд всЬіскеп пип ^ІеісЬГаІІв Оевапдіе гиго
Каівег ит Егіедеп, дег діевеІЬеп аЬег пісЬі аппітті, вопдегп воГогі ^е^еп діе Виі^агеп хи Ееіде гіеЫ.
КасЬдет ег пип діе Рйзве йЬегвсЬгіііеп, вісііі вісЬ дег ЕіігаТ. Ра^апоз тіі веіпеп Воііа’в (ВоЦагеп) рег-
вбпІісЬ Ьеі іЬт еіп, ѵѵогаиГ ег тіі іііпеп іт Веізеіп дев 8аЬіпов КопГегепх аЬЬйіі.
АП діеве ВеееЬепЬеііеп іаііеп пасіі Хікерііогов р. 70,19 посЬ іп діе егзіе Іпдікііоп. ТЬеорЬапев
да^евеп Ьаі деп ВегісЬі пасЬ веіпег ОеѵѵоЬпЬеіі гегвсЬиіііеп ипд діе ХиваттепкипГі дев Раріпов тіі дет
Каівег ипіег дав IV]. 6256, г\ѵеі ЛаЬге пасЬ дег ЕгЬеЬипд дев Ра^апов ^евіеііі. Аив дет ВегісМе егЬеІІС,
давв дег Каівег деп ВаЬіпов аів деп гесЬітазвіцеп Ейгвіеп ЬоігасЫеі Ьаі ипд Гбг іЬп еіп^еігеіеп іві; деп-
посЬ ѵегіапіеі аЬег пісЬів даѵоп, давв ег веіпе ІѴіедегеіпзеігип^ аів ипегІкввІісЬе ЕгіедепвЬедіп^ип^ дигсЬ-
^евеігі ЬаЬе. \Ѵіг віпд аізо дігекі пісЬі даѵоп ипіеггісЫеі, ѵѵіе тап вісЬ зсЫіевзІісЬ ѵег^ІісЬеп Ьаі. Юа
аЬег Копвіапііп гѵѵеі ЛаЬге враіег іп дег дгіііеп Іпдікііоп (765) аЬегтаІв пасЬ ВиІ^агіеп еіпдгіпрі, ѵѵеіі
діе Виідагеп іЬгеп ѵоп баЬіпоэ еіпдевеігіеп Гіігвіеп патепв Обраро; аЬ^евеігі ипд Токіов, деп Вгидсг
дев ]ап, хит Ейгвіеп аизрегиГеп Ьаііеп, во іві ги ѵегтиіеп, дазв 8аЬіпоз Ьеі лепет АЬкоттеп гѵаг аиГ
веіпе еі^епе ДѴіедегеіпзеігип? ѵегхіеЫеіе, аЬег аиГ дег АЬдапкипе дев Раеппов ипд дег ЕгЬеЬипе еіпез
Маппев апв веіпег Бірре Ьевіапд. Бапп іѵігд ев аЬег йивзегві ѵѵаЬгвсЬеіпіісЬ, дазз іЬт еі^епііісіі діе іп дег
Ьівіе дет Ьтог ги8евсЬгіеЬепеп 40 Таее 8еЬбгеп, да ег ]а пасЬ дет ВегісЫе дев КікерЬогов ипд ТЬео-
рЬапев аІвЬаІд пасЬ веіпег ЕгЬеЬипд хиг ИисЫ зепбіі^і іѵагд. Віе іЬт Ііеі^еіедіеп 7 ЛаЬге, іп депеп аиГ
аііе ЕіПІе еіп ГеЫег віескі, віпд дапп аиі Птог ги Ьегіеііеп ипд ѵѵаЬгвсЬеіпІісЬ іп Я (Н Гйг 3) ги ѵегЬев-
вегп, во давв веіпе Неріегипр ѵоп 761—765 ІЦиГі, ѵгоЬеі веіп гѵѵеііев Вевіегип^аЬг, іп ѵгеІсЬет ег ѵег-
ІпеЬеп іѵигде, аів ѵоіі ^егесЬпеі іві.
1)іе аНЬиІ^агівсЬсп Аивсігиске.
9
ЬесМі ипіеп 8. 13], Ьехеісішеі аисіі пасіі Вигу діе Хеііпег (8. 130), дегеп хук-
Іізсііе Опіпип# іп Гоі^енаег ТаЬеІІе даг&езіеііі іѵігд (8. 134):
іиіот аіет іѵесет ^а] Іѵігет іге аіъіот есЫет
рог РІисЫ пасЬ СЬг. <1ог РІисЫ пасЬ СЬг. Йег РІисЫ пасіі СЬг. <1ег РІисЫ, пасіі СЬг. <1ег РІисЫ пасЬ СЬг. Йог РІисЫ пасЬ СЬг.
1Ь8 774/6 148 765/6 138 755/6 128 745/6 118 736/7 108 726/7
98 716/7 88 706/7 78 697/8 68 687/8 58 677/8 48 668/9
88 658/9 28 648/9 17 639/40 8 629/30
Баз цапхе Хаіііепзузіеш дез 60-]а1ігі»еп /укіиз Ііаі пасіі Вигу Гоі^епде
ОезіаК; (8. 137, 143):
1. іѵегепі 9. іек (?)
2. дѵѵапз (одег дѵѵап) 10. есіііет (одег зесіііет)
3. іосіі 20. аіъіот
4. зотог 30. ііѵігет
5. дііот 40. іѵесет
6. досііз 50. аіет
7. — 60. іиіот
8. зе§ог
Бег Ваит ^езіаііеі тіг пісЫ, аиГ діе Ыепдепде ВеіѵеізГіІІігип^ іт еіп-
хеіпеп паЬег еіпхи^еііеп. Оііпе ѵегзсіііедепе піеііг одег іѵепі^ег §е\ѵа1ііаіі#е Техі-
апдегип^еп ^еЫ ез даЬеі ігеііісіі пісііі аЬ. 8о іѵігд зопіог аііет іп зотог аіет
(8. 140) ипд іекиШет іп іек гѵеСет коггідіегі1), ипд дагаиз іѵіігде Гоідеп, дазз
Тепѵеіь, да гѵеСет пасіі Вигу’з 8узіепі= 697/8 іѵаге, зсіюп ѵог діезепі Яаііге діе
Ве&іегипд ап^еігеіеп Ііаііе ипд дазз діе ііЪегііеіегіе Ваиег дегзеІЬеп хи кигх іѵаге,
да зіе Ггііііезіепз іт дакге 718/9 ^сепдеі Ііаііеп капп. Еегпег ѵѵігд (Ііе 28,іа1ігір/е
Ве^іеіипд дез Апопутиз хіѵізсііеп Тегѵѵеіь ипд 8елѵаг ѵог Тепѵеіі^ ^езіеііі иші
Іііпіег Ізрегісіі йЬегдіез еіпе апдеге ап«еЫісЪ аиз^еіаііепе Ведіепіп" ѵоп 9 Лаіігеп,
діе дигсЬ даз іипгетъ Іііпіег іекибеіетъ ап^едеиіеі зеіп зоіі, зоіѵіе Іііпіег Тегіѵеіъ
еіпе дег ІІЬегііеГегип^ ипЬекаппіе Ведіегипд ѵоп 10 Лаіігеп еіп§езс1іоЪеп (8.139 Г.).
2и дег ѵоп тіг ѵог^езскіадепеп Лепдегип" дег 61 даііге Ізрегіскз іп 20 зіеііі зісіі
аисіі Вигу ^ехіѵип^еп. Ли! дег апдега 8еііе Іііііі ег ап дег йЬегІіеГегіеп 2іЙег
100+8 Гйг деп ІіаІЬтуіІіізсІіеп Ігпік Гезі, ізі дапп аЪег хи дег Аппаііте §епо-
іі^і, дазз ѵог одег пасіі Созіип еіп Кап аиз^еіаііеп зеі (8. 135), ипд да ег пип
аиз деп Еіпхеірозіеп дег Ве§іегип^еп Ьіз хит ІІЬег^ап§ йЬег діе Бопаи пиг 473
Ьехіѵ. тіі еіпі^еп Коггекрігеп 496 .Таііге егііаіі зіаіі дег йЬегІіеГегіеп 8итте 515,
зо зіеііі ег іп дег Бійі^гепг 515-496=19 даз Ве"іетип"з]а1іг дез Ізрегісіі, іп ѵѵеі-
сііепі ег діе Вопаи йЬегзсІігііі. УѴепп даз Апігііізіаііг дез Ізрегісіі іѵегепі аіет
(=41) \ѵаг, зо епдеіе зеіп 19. даііг іт Іаііге Іиіот (=60), д. 11. 658/9 п. СЬг.,
’) \Ѵіе пЬег іекисеіет аия еіпег {'ііссіііясііеп ІТшвсЪгеіЬпп^ твх оивт/ец епівіаіміеп веіп воіі
(8.139 Л. 1), ізі тіг ипЬедгеіЯісЪ; юе&т лѵаге «іосіі ЬухппІіпівсЬ ипЬе<1іп{;і «ІигсЬ аіівдедгйскі ѵогдеп!
8. 143 копіей ѵгіг во§аг ЬеІеЬгІ, €ТХЬ БСХ'ГІ веі іп „іоск гюебет (тох ₽гххеІ1) ог іек те&»п“ Ііегхизіеііеп.
10
Л. Магдиагі.
во давв ііав Гоі^еіиіе Іаііг = іѵегені ескіет (= 1.10 = 1) = 659/60 п. Сііг. «Іа»
Паііші дев ЁЬег^ап&'СВ дег Виі^агеп ііЬег діе 1)опаи ипіег Іврегісіі ипд дев
Ве^іппев Дез скгопоіо^івсііеп Иукіив Ьехеісітеп іѵйгде (8. 136 Г.).
АПеіп діевс ^апхе веііг йСІіагГвішіі^е Лг^ипіепіаііоп всііеііегі ап деп ипв
Ьекаппіеп І)аІеп ііЬег дав ЬеЬеп дев КиЬгаІ1)- Вигу Ьеііаиріеі Гіеііісіі 8. 138.
„КигТв деаік асіиаііу Ііаррепед (Ке^паі Ьіві) іп іііе геіцп оі Пегасііив, Ьиі Іііе
Іс^епд, аввосіаіііі" іі сіовеіу \ѵі11і іііе ті^гаііопв, тоѵев іі Гопѵагд ініо Іііе гсідп
оі‘ Сопвіапв, еѵідепііу Ьесаиве Ню Ііівіогісаі еѵепі ѵѵііісіі ипдегіау Іііе ті^гаііоп-
зіогу Ьеіоп^ед Іо Ніе сеі^п оГ Сопвіапв*1. Еіпе воісііе Веііапдіиіі" дег (^іеііеп іві
|едос1і Ьаге \ѴіПкиг. Вав роіііівске АиГігеіеп дев КиЬгаІ ГаШ егві іп діе враіегеп
Іаііге дев Пегакіеіов. Еб ізі дакег ѵоп ѵогпксгеіп птѵакгвсііеіпіісіі, аисіі іѵспп пісііі
аивдгйскіісіі дав Седепіеіі Ьехеіщі іѵііге, давв ег посіі ипіег Пегакіеіов реяіогЬеп
8еіп воіі. АПеіп да пасіі Виг/в Вувіет дав Іаііг дев Іврегісіі, іѵегені аіепі (41).
пиг дет даііге 19 II. = 2. Іап. — 20. ІЗехеіпЬег 640 епівргесііеп капп, ипд дав
дев Всхіпёг, Недог іѵесвт (38), тіі дет Лаііге 16 И. — 637 хиваттепГаІІІ, во іві
ег аііегдіпдв §е2іѵип"еп, деп КиЬгаІ ѵогііег ѵот Бсііаиріаіге аЫгеІеп хи Іаввеп.
ПаЬеі іві іііт пиг еіп кіеіпев Мівв^свсіііск раввіегі, давв ег піітіісіі дав хѵісіііі^е
2еи§пів де8 -Тоііаппев ѵоп Кікіи ^апхііск иЬегвеІіеп Ііаі.
8іеЫ ев детпасіі іеві, давв КиЬгаІ іп дег Таі егві ипіег Копвіапв II
ипд діе Егхаіііип^еп дег Ьеідеп Сіігопівіеп віпд ат Іеісіііевіеп ѵегвіапдіісіі,
(641 — 668) девІогЬеп іві, іѵіе аисіі діе ^еіпоіпвапіѳ С^иеПе дев Кікеріюгов ипд
Тііеорііапев аивдгііскіісіі ІіегѵогІіеЫ (оЬеп 8. 7 А. 5), во вііігхеп діе аіщеЫісІіеп
Ваіеп Гііг Іврегісіі иші Вехтёг оііпе іѵеііегез хиваттеп. ВаввеІЬе &І11 Гііг дав аи-
^еЫіске Баіит дев Кигьіъ, 578/9 п. Сііг. Віев Ііііііе патіісіі хиг Ѵогаив^еіхип^,
давв Кигьіъ Ьегеіів ипіег дивііпіап одсг враіевіепв іт АпГап^е дег Керіегипр
Іивііпв II деЬогеп іѵііге, да іп еіпет Котадепгеісііе, апдегв аів іп еіпет тодегпеп
Ѵегіаввип^ввіааіе, еіп Кіпд аів Гіігві ипдепкЬаг іві. Віе ТлЬепвхеіІ дев Ог^апав,
дев Океітв дев КиЬгаІ, іві ипв х\ѵаг Ьів іеіхі пісііі паііег Ьекаппі, аііеіп аив деп
Коііхеп дев Кікеріюгов ипд «Токаппев ѵоп Кікіи іві хи всііііеввеп, давв ег посіі
ипіег Пегакіеіов іп Вухапх еіпе ^апх Ьекаппіе Регзбпіісіікеіі ^еіѵевеп веіп іпизв.
іѵепп
тап аппітті, давв Огцапав Ьів іп діе 2еіі дев Пегакіеіов Іііпеіп ^еііеггвсііі Ііаі ипд
іііт КиЬіаІ еіві ипіег Пегакіеіов р^ѳГоІ^і іві. ТедепГаІІв іѵсскі ді, Вепіегкип^ дев
Іоііаппев ѵоп Кіігіи: „ипд пасіідст ег (КиЬгаІ) діе ІеЬепдід гаасііепде Таиіе ет-
’) Оіе ѵегвсЪіедепеп Еогтеп, ипіег 4епеп йег Хате (Ііевеа Еіігвіеп ііЬегІіеГегі іві, хегСаПеіі іп
йгеі Кіаввеп:
а) Коибрахос (Хікерког. р. 21, 9), Кобрагог (ІЬ. р. 33, 18), СкиЬгааГ (Апапіа ЙігакасЧ,
Ьеорт., 8. 17, Б), (іеігаЛез Гйг (ЗиЬгийоа (Іоііаппеа ѵоп Хікіи) геідеп еіпе сететватс Еогт Коі>-
брйтос, *Кои6радос«
Ь) Крсбатог (ТЬеорЬ. р. 357, 12) ипй Коуръгь веіѵ.еп еіпе ЛиввргасЪе *КнгЪаІ, *Л'иг$а( ѵогаив, ипй
С) СЫЬшІг (Апапіа Йігакас'і 8. 25, 25) іві йатасіі ѵіеііеісііі іп СкигЛЬаа ги ѵегЬеввегп (дав г
ѵгаг лѵоііі ат Папде пас1іВеіга8еп ипд лѵипіе йапп ѵот АЬвсІігеіЬег ап Гаівсііег 8іе11е еіпеевеіг1), во давв
йіеве аів діе ѵегіійііпіввтаввіе игвргііпе1іс1і8іе Гогт ги Ьеігасіііеп ѵѵйге. Ѵе1. апсЬ вуг. Кигімд„г ВеКеп-
йЬег Коитойруоороі (ипіеп 8. 11—13 А. 4).
ІМе аІіІшІдагівсЬеп Аивйгііске.
11
рГапдеп Ііаііе, Ьевіе^іе ег аііе ВагЬагеп ипй Неійеп йигсіі йіе КгаГі йег кеііі^еп
Таи?е“, йіе вісЬ ап"еп8с1іеіп1іс1і іп егвіег Ьініе аиГ йіе ѴегігеіЪші# йег іп веіпеш
Ьапйе ЬейпйІісЪеп Ахѵагеп (№керІюгов) Ьехіеііі, всівѵегіісіі йеп Ѵегйасііі, йав8 йег-
веІЬе йашаів Ьсгеіів еіп Сгеів ^еіѵевеп 8еі. Ва Гегпег Аврагпсіі-Ібрегісіі пісііі Ыозн
ѵоп йег ^ешеіпватеп (^иеііе йе8 Кікеріюгов ипй Тііеорііапев, вопйегп аисіі ѵоп веіпет
Хеіідеповвеп Апапіа бігакас'і аів 8о1іп (ипй Касій’оідег) йе8 КпЬгаі (СІіиЬгааі*,
СІшІЪасІг) Ьехеісііпеі ѵѵігй, зо І8і кіаг, йа88 гіѵівсііеп ііпп ипй веіпепі Ѵаіег Гйг
еіп йгеуаіігі^ев Іпіегге^пиш йсе Вехтёг кеіп Ваит іві. Ваги кошті, Йавв Вегтёг
ойепЬаг кеіп 1пшпІ8сІіег Кате іві, вопйегп ^іеісіпѵіе Макар/ф — Маіотіг, Ме-
^арт;ро$, Ааруа|іт)ро$ сіс. еіп віаіѵівсііег. Вег Тга^ег йіевев Ыатепв ѵѵаг аіво
ІейепГаІІв кеіп геіпег Нпппе, оЬвсІіоп іЬп йег йЬтІіеГегіе Техі йег Ьіьіе йеш
Ьиі^агівсіісп Гііг8іеп§е8с1і1ес1ііе Т)иІо ап^еііогеп Ііівві. Саи/ аіпйісіі ѵегііаіі ев
вісЬ ]’а аисіі тіі Тгпік’в Хасіііоі^ег (Іозіип „йеш 8іе1Іѵегігеіег“, йеввеп Севсіііесііі
Егті ^е\ѵі8в йет аив сіпег ^гіесІіівсІі-ЬиІ^агівсІіеп Іпвсіігіі’і Ъекаппіеп есііііші-
^агівсііеп Севсіііесііівпатеп ’Ер|ііарт^ епівріісііі1). ІТпй «іосіі лѵігй Ііеиіе всіпѵегіісіі
посіі з'етапй Ьевігеііеп, йавв бгозіинъ еіп ссііівіалѵівсіпт Хатс іві, ипй гіѵаг еіп
Кпгхпапіе ги еіпет г^ѵеівіаіптідеп Ѵоііпатеп2). Віе Ьовип^ йіевев Ваівеів іві
ѵѵоііі тіі Реівкег йагіп ги висііеп, йавв Совіип еіпет Ьегеіів віаіѵівіегіеп Ъиі^а-
гівсЬеп Сгсвсіііссіііе ап^еііогіе, іѵеіеііев еіпе Неггвсііаіі ипіег йеп 81а\ѵеп Вийгивв-
1апЙ8 Ье§тйпйеі Ііаііе. Веі йіевег Лайаввип"' деіѵіппі теіпе ѵог 12 йаіігеп ѵог-
^евсЫа^епе Сіеісіівеігип^ Созіипв тіі Йет Апіеп КеХауаоп^3), йет Вгийег йев
Мс^ар.ѵ)ро$, ап \Ѵа1іг8с1іеіп1іс1ікеіі: Кеіа^авіев гаивв пісііі Іап^е ѵог йег Апкипі'і
йег Алѵагеп Нііиріііп" йег Апіеп деіѵевеп веіп. Вісвс віапЙеп йатаів іп всііагіепі
Седепваіхе ги йеп Коігадігеп (Кигіпгдиг)4) Йіе8веіі8 йев Воп (8. ипіеп) ипй еіп
----------------------------- I
’) Агсііііоі о^івсЬ-еріегарЬівсІіе Міііеііипкеп аив ОевіеггеісІі-ІТпкагп XIX, 240.
Извѣстія Русскаго Археологическаго Института въ Константинополѣ т. X стр. 192. І)іе
Епйшік -арі)р Ію^ерпе! ипз аисіі іп еіпірсп апйегп, іп дгіесііівсіі-іпіівагівсііеп ІпвсЬгіЙеп ѵогкоіпіиешіеп
Ьиі^агівсііеп Севсіііесіііепатеп, папііісіі: Кои6і-<р»)с (Извѣстія, у. м., 191), ТСаѵ.ар-арі]; (іѣііі., 190),... .
Йои-арцр (іЬій., 192). Ѵ^І. (І.чхи Тіі. Гирепзкц іЬій., 216 Е Ісіі веііс Йагіп Йая Ійгкі«с1іе <іг, агі, „Мапп,
Ьеиіе“, Йав аисіі іш Ѵоіквпаіпеп ’Ахат.роі, ’АчЛт&роі = ііігк. (^ас-(ігі ѵогііе^і. Ѵіеііеісііі ѵсгйапкі аисіі
<1іе віахѵівс.ііе Гогт Йег Ьиі^агівсііеп ЛѴигйеІіегеісІіпипй ЪоЦ-аге, віп^. ЬоЦ-аг-йѵь, Йіе аиГ ЪоЦа, Ііух. РоХіа;
(ріиг. роЛіабаг Сопві. Рогріі. Йе саегтюпіів, II с. 47, р. 681), Ііігк.-Ьпіцаг. Інуіи, Ъуг. ₽оі)Хас (ріиг. Роі-
Ла8ер) гигііекееііі, Йег Апаіовіе ,)епег Оевеіііесііівпапіеп, йіе ѵои Йеп Віаіѵеп аів Соііесііѵа аііі'^еГавві іѵигйеп.
ікгеп ІІгвргипц. ІІий воПіе пісііі. аисіі іт Ѵоікяпатеп ВойХ-рароі, Вой^аро; ((Іеогдіов Рівійев), вуг.
Вигдаг, Витуаге, агт. Вііікаг, Воікиг, Виіскагк", агаіі. Вигдан, Виііиг, Вні-(аг, Виі-уіг йав ЛѴогі агі
віескеп, во риі аів іп Вапіогев (А Ъапіаге.ч) йогйап. Сеі. § 272 ипй ѵіеііеісііі іп Заііндагіі .Тог-
йап. Оеі. § 265, Хауабарер йпііап. Ер. 75 р. 597, 4 ей. Пегііеіп пеііеп Зайа^ев йогйап. Оеі.
§ 72 (в. Магуішгі, 8ігеі&іі{;е 8. 44)? ДейепГаІІв Ііаі йав -даг уеііев Хатепв тіі — (о)диг іп ’Оѵб-
-(оироі, Оіѵі^оороі, Иипп^игі, Віііи^игсб (А Ьигіи^игев) Йогйап. Оеі. § 272, Тойѵ2эпрб; (Гііг ТойѵГопрер?)
Ьеі Ргівкоз, Ехсегріа Йе. Іецаі. р. 121, 5 ей. йс Воог (йаі. ріиг. ТсбѵХоороі Сііг ТсЛѵГоороі, ѵѵогаив Тип-
сагзов йогйап. Оеі. § 126), йав апреійісіі = Оуиг веіп воіі, піеііів хи Інп. 1)іе Иаіпеп Коитойруопроі вуг.
Кигіигунг, Ойтойрусироі, Харйуоираі вуг. Вагагуиг Ьіійеп іѵіейег еіпе Каіе^огіе йіг віеіі.
’) Магдиагі, ВігеіГхи^е 8. 147.
' \ ’) 8о, КеХа^аотои (реп.), йіе Ехсегріа йе Іе^аі. р. 443, 14 ей. Ле Воог.
’) Иіевег 8іатпіпапіе Ііаі віеіі Ііеі йеп 8с1ігіГівІе11егп веііг ѵегвеіііейепе Всіігеіінѵеівеп реГаПоп Іаввеп
тііввеп. Иіе пеие ТепЬпегвсІіе Аив^пЬе йев Ргокоріов ѵоп Наигу (Ргосоріі Саевагіепвів орега оіппіа,
,Т. Магдиагі.
12
НаирЫіп§ дег Ісіхіет бсЫобз вісЬ деп Аѵѵагеп ап ипд Ііеіхіе віе ре^еп діе Апіеп.
Мап Ы бйегв ЬетегЦ давв даз кгайѵоііе Аийгеіеп дег Апіеп ит діеве 2еіі лѵепір
ги дет ипкііерегівсііеп Вііде віітте, дав ипв готаівсііе, іѵезіеигораізсііе ипд агаЪівсІіе
гесодп. .Тас. Напгу; ѵоі. I, П, Ьірз. 1905), Йегсп ХѴегі ГгеіІісЬ іп итеекекпет ѴегккПпів віеЫ хи іЬгет
ипегвсЬѵіпеІісІіеп Ргеіве, Ьаі йіеіп теіпег СЬгопоІодіе Йег аІіійгківсЬеп ІпзсЬгіГіеп 8. 79 А. 2 аизревргоскепе
НоіТпипр ІеіДег пісЬі егШПі. АѴіе Ьеі Йеп каикавівсііеп Ѵбікегпатеп, Ьеі Йепеп вов'г Кагі МйПег’я Ѵег-
Ьеззегипвеп ^апхІісЬ ипЬеібсквісЬііеі "еЫіеЬеп віпй, во тпвв тап вісЬ аисЬ Ьіег йіе псЬііВеп КатепзГогтеп
іп йег Вевеі аиз йет Аррагаі хизаттепзисііеп. Ев коттеп Ьіег пиг хѵѵеі НапйзсЬгіГіеп іп Веігаскі:
К = сой. Ѵаіісапив Сгаесив 1690 ваес. XIV, шій Ь = сой. Ьтгепііапив 69, 8 ваес. XIV, воѵѵіе йіе коп-
віапііпівскеп Ехсегріа йе Іедаііопііпіз ей. йе Воог (= Ехсегріа Ьівіогіса іпвзп ітр. СопвЬпііпі Рогркуго-
еепііі сопГесіа ѵоі. 1, Вегоііпі 1903). К ипй йіе Ехсегріа ІіаЬеп йигсііѵс^ Коілрірироі (Ьехѵѵ. Коитрі-(о<Іроі), ипй
йагпасЬ ІіаЬеп Еаигу ппй Не Воог йіезе Еогт іт Техіе йигеЬцеГіПігі. Ь Ьаі йаредеп Ьів аиГ еіпе Віеііе
(мрі лоХ. ѴПІ, 5, 22 ѵоі. II 507, 3), \ѵо кеіпе Ѵагіапіе ѵегхеісЬпрі іві, еЬепзо апззсЫіеввІісІі Коитойр^оѵроі
Ьехѵ. еіптаі (ѴПІ, 19, 16 р. 588, 20) Ойюир^оирас, ипй V (=Ѵаі. Вгаес. 152, ваес. XIV) Ьіеіеі ігврі лоХ.
ѴПІ 27, 10 р. 636, 11 хоитоѵррхршѵ.
Хи еіиег кгііізсЬеп АивцаЬе йев АдліЬіав (| 582) ІіаЬеп ев йіе Вухапііпівіеп Ьів Ьсиіо посЬ
пісЬі цеЬгасЫ. Віпйоі/, Нізіогісі бгаесі тіпогев ѵоі. II, Ьірв. 1871, р. 132—392 (тіі Ііейсгііскет Кеді-
віег, аЬег оЬпе кгііівсЬеп Аррагаі) всЬгеіІіі КотрСуоороі. Гііг Мепапйгов Ргоіекіог, йеп Еогівеіхег йев АВа-
іЬіав, йезвеп Вгисквіііске ипв ЬаирівасЫісІі Йигск Йіе копвіапііпівсЬеп Еххегріе егкикеп віпй, віпй ѵіг зеігі
йпгсЬ йіе пеие АпвВаЬе Йег Іеіхіегеп Ііеввег йагап; йе Воог ейіегі іп йеп Ехсегріа йе ІецаІіопіЬив (Ьів аиГ р. 458,
27) копведиепі Котра^роі, ѵѵав Йіе Нвв. аЬег пиг ап ѵіег Зіеііеп Ьіеіеп: р. 170, 22 = Гг. 3 р. 3, 20 ей.
ПіпЛогі, 171, 2 = Гг. 3 р. 3, 81. 196, 30 = Гг. 28 р. 64, 8. 448, 18 = Гг. 7 р. 6, 5. 8опві ііеві тап: р. 170,
17 хотрих^ра; 196, 4 хоитрірроі; 196, 19 хоохра-рЛроіс; 458, 27 хогргуойршѵ. \Ѵіе Мепапйгов веІЬві
ВевсЬгіеЬеп Ьаі, ЫеіЫ вопасіі ипвісЬег. ТЬеорЬуІакіоз 8ітокаііев 7, 8, 16 ей. Не Воог всЬгеіЬі Кох^а-
7ЧР0І, ипй еіпе ѵенѵапйіе Еогт Гіпйеі тап Ьеі (хеігег, ПпВейгискіе ипй ипцепіікепй ѵегбй'епіІісЫе Техіо йег
Йоііііае ерівсораіиит 8. 589, 566 (АЬЬ. Йег К. Ьауег. Акай., I СІ., XXI Вй., 111. АЫі. Мііпскеп 1901):
Коэт^іатроі, Зийгацапіпвіііт ѵоп ЕЧ^оіта 'ЕХвѵолдѵтои іп Кіетазіеп. Віе 8іаттзаВе Ьеі ТЬеирЬ.іпев ипй
ХікерЬогов Ьаі Кдтра-рі ипй Кбтряр;. АиЙа11ів іві, Йавв Ьегеіів йогйапев СІеі. 8. § 3 (всЬгіеЬ 551 п. СЬг.)
йіе Еогт Аіігіадіті Ьехѵѵ. Ыігіадігі кепаі; йепп йавв тіі йіевет Катеп йавоСІЬе Ѵоік Ветеіпі іві, капп
кеіпет ХѵѵеіГеІ ипіег1іеВеп (в. Зігеіікііре, 8. XXVI) І)авв аЬег йег Ьаигепііапив йів Ргокоріо» аікіп йіе
ѵегЬЫіпівтаввік игзргбпвІісЬзіе Еогт ЬеѵѵаЬп Ьаі, Ііеѵѵеіві йіе іт ЛаЬге 555 еевсЬгіеЬепо ѴбІѴ.тіаГеІ Ьеіт
80^. 2асЬагіав Вкеіог, ѵѵеіеііе ипгѵѵеійешіВ вуг. Хигіигдиг всЬгеіЬі (ЗігеіГхйце, 8. 356 А. 1).
Вег Кате йев Еропушов Кбтрхуо; ппй йег 2иВе1ібгіве Зіаіптпате Кбхра^оі йег Зіаттва^е віпй
аіво ВевепйЬег йет К.ихоир^ойр, Коихойруоороі йев Ргокиріов ѵегкйгхі, ипй гчаг іві йіезе міПкбгІіске
Ѵегкбгхипр пісЫ йеп Виі^агеп веІЬзі хихиіпшеп, вопйегп тивв Йет дгіесЬівсЬеп Ѵегіаззег йег Йіаттва^о
хиг Ьазі Саііеп. ’
Ватіі іві хидіеіск йіе гісЬііде Еогт йез Маіпепв йев Вгийегяіаттез йег Кигіиг^пгеп опівсіііейеп.
АисЬ Ыег всЬгеіЬі Наигу йигсЬѵер; ОйхСуопра, ѵѵіе тап Ьеі А^аііпав (V, 11 р. 365, 8. 12 р. 867, 28. 23 р.
389, 15. 24 р. 390, 26) ипй Мепапйгов (Ехс. йе Іедаі. р. 170, 18 —Гг. 3 р. .4, 15. 196, 3. 19—20. 30 =
Гг. 28 р. 63, 2. 22. 64, 8; 204, 18 = Гг. 43 р. 85,17) Іі.-ві. Аііеіп Ь Ьаі йЬегаП сй^оироѵ Ьехѵу. ойтсир-
•ройр, ипй во Ііеві аисЬ К Ьеі йег егвіеп ЕгѵйЬпип^ йев Ѵоікев пері поі. VIII 4, 8 р. 501, 24; аиввегйет
Ьаі К § 13 р. 502, 21 ойтоитробршѵ ипй 5, 2, р. 603, 10 8ріИег вскгеіЫ К йигсЬайиеш о6тх(-
•рироі, йіе Еххегріе:
р. 117, 8 = ѴПІ, 18, 18 р. 582, 19 ойхоиіойршѵ;
117, 29= 588, 13 ойхстоирос^; 118, 9 = 584, 7 В Е ойті-(с6роі, М Р ойхіѵоброо;; 118 20 = 19
4 р. 585, 5 Ойиуоиршѵ; 510, 2 = 19, 6 р. 585, 21 ойхоитойраес; 510, 7 = 19, 8 р. 586, 7-8 ойгоиТо6ршѵ.’
2и йіевеп Ьеійеп Катеп веве11і віск пип аш-Ь іарссусироѵ Ьеі Ргівков (Ехс. Йе Іесаі. р. 586,
6. 11. №8, И = Іг. за 37 Н 1ІІ.З й. тіп. ! ,, 2. М6, „ а„
Вогитдиг іп йег оЬепеепаппіеп вугівскеп ѴбІкегіаГеІ ипхѴеій.иіі8 ЬегѵогВеЫ. Віеве капп иптбкІісЬ пасЬ
*п Ѵ1е1Т*1Г І8‘ ЙІе 'Ѵіейеге“Ье ^8 Зугегв аоВепвскеіпІісЬ Вепаисг аів йіе йег СгіесЬеп
Рпвксв ипй Ргокорюв. ВагпасЬ Ьаі тап аЬег ойпЬаг аЬхиіеіІеп Вигі-итдиг, Ві-игдиг, Ваг-игдиг. Бавв йіеве
ІМгеІъіѵегвиТI к 7Ь І'П®.,,І8ІІ8сЬ 0118 Кот₽{1°и₽« еіс.» Об^оороі, Хар^оороѵепівіапйеп веіп кбппеп,
іві ве1Ь>ІѵегеШпйІісЬ. Котр17оироі 11е88е ВІсИ йигсЬ Ѵокаігейикііоп егк1йгеп = -ХигІ(и)тдиг аііеіп йіеве АиГ-
м Ье, <,И„^ п1й1, гп|шів. д,в^ X
Піе аІІЬиІдагівскеп Аивйгйске.
13
бсЬгіГізіеІІег еіпзііштід ѵоп деп 81аѵѵеп епіѵѵегіеп. Біе 8ас1іе ѵѵігд ]еШ ѵегвіапдІісЬ,
ѵѵепп діе Апіеп ѵоп Ьиі^агівсііеп ОевсЫесІііегп ЬеІіеггвсЫ ипд ^еПіІігі ѵѵигдеп.
Еіпе дегагН§ Ьегѵогга§епде Поііе ЬаІЫаѵѵівіегіег ЬиІ^агівсЬег СевсЫесЫег ипіег
деп Апіеп іві аЬег пиг депкЬаг ѵог дет АиГігеіеп дег Аѵѵагеп. Бег Ьевег ѵѵігд аіво
Іеісііі епівсііеідеп коппеп, оЬ Вигу’в Хиѵегвісііі Ьегесіііі"! іві, тіі дег ег (8.136 А. 1)
Ьеііаиріеі: „Нів (Магдиагі’з) ігапвровіііоп о Г Вехтіег ЬеГоге Киг’і ів сегіаіпіу ѵѵгоп^,
апд іГ Вегтіег, ав Ііе ііііпкв, ѵѵав а 81аѵ, Ьоѵѵ доев Ііе ассоипі Гог іііе іасі іііаі
Ііе Ьеіопдед іо іііе Виідагіап і'аіпііу оГ Биіо? Іп §епега1, Магдиагі’в сіігопоіо^у
Пгпік 464 — 613, Сговіип 614 — 5, Вехтіег 616—8, Киг’і 619—678) ѵѵііісіі гевів
оп іііе егопеоив [?] ѵіеѵѵ іЬаі Ігпік’в 108 уеагв віюиід Ье соггесіед іо 150, ів
іаг Ггот іЬе тагк“.
Біе АпдаЬе, давв Вехтёг дет СсвсЫесІііе Биіо ап^еііогіе, тивв аііегдіп&в
еіп ѴегвеЬеп веіп, дав аЬег егві еіпе Гоі^е веіпег Іішвіеііиіі^ Іііпіег Кигъіъ ѵѵаг:
діе діевет тіі Вееііі хикоттепде СевсІіІесІіівап^аЬе ѵѵагд пип Ьеі Ве/тёг ГаІвсЫісЬ
ѵѵіедегіюіі, игвргііп^ІісЬ Іаиіеіе дег Техі аЬег деѵѵівв:
Совіипъ патёвіпікъ . . . годъ етои Егті
Вегтёгъ ... а годъ етои Егті.
Ыаск дег всЬетаіівсЬеп Багвіеііип" дег Гіігвіепіівіе Гоі^еп Сговіип ипд
Вегтёг егві пасіі дег ІіаІЬтуіІіівсЬеп, ипіег дет Катеп дев Ігпік гиваттеп^еіаввіеп
Регіоде, во давв віе діе даііге 614 — 15 ипд 616—18 егЬаІіеп ѵѵигдеп; всЬаІі
тап аЬег деп Ііівіогівсііеп Кегп Ьегаив, во гегГаПі ]епе Регіоде ѵоп веІЬві іп гѵѵеі
дигсіі діе 2ѵѵівс1іепгедіегип"еп дев Сговіип ипд Вегтёг ^еігеппіе ип§1еісЬе ИаІГіеп
ѵоп 90 ипд 60 (віаіі 100 + 50) даЬгеп, ѵоп депеп ѵѵіг діе егвіе пасЬ деп ѵог-
ІіеітвсЬепдеп Ѵоікегп діе Ьиі^агівсіі-аніівсііе, діе гѵѵеііе діе аѵѵагівсііе пеппеп коппеп.
БагпасЬ віпд Сговіип ипд Вегтёг іп УѴігкІісІікеіі ѵоп 554—55 Ьехіѵ. 556 — 58
апгпвеігеп’). ІсЬ ^ІаиЬе детпасіі ѵоіікоттеп Ьегес1ііі"і ги веіп, ѵѵепп ісіі ап
дег Ггйііег Ье^гипдеіеп СІсісЬвеігип^ дев Вегтёг тіі дет Апіеп1іаирі1іп§ Ме-
дег іт ^чііге 558 аиГ АпвііГіеп еіпев Кигіиг&игепііаиріііп^в ѵоп деп
Аѵѵагеп егтогдеі ѵѵигде, Гевіііаііе.
ѵапйіипв йег ѴегЬіпйип^п ог, оі іп го, Іо Ъехѵ. га, Тй (Ъенкіеп, Сгаттаіік йег аШтІ^агівскеп Яргаске
§ 53, I) ипй 1ав<еп ап віаѵівске ѴегтіШипр йепкеп. Ратіі віпй іпйеввеп йіе ВскгеіЬип^еп ЛНгіадігі
ипй Ког^а'ріроі посіі пісііі егкійгі. йіе хипасііві аиГ йіе Ливвргаске *КигІ-дадігі ((')иІІ-дадігі} хигйскхицеііеп
вскеіпеп; йепп йавв трія (ѵді. йіе Рогт хотрія?і)ря Ьеі Мепапйгов Ехс. р. 170, 17), тря іп Ьухапііпівскет
Мипйе хи х&я. т^я деѵогйеп ѵѵйге, йаЙіг кеппе ісЬ вопві кеіпе Апаіо^іе. ѴѴіг егіііеііеп вопій еіп веііжі-
віапйівеа ЕІетепі — игдиг, — гадуг, — ідиг, — дадуг, ѵіеііеісііі еіпеп Тііеі. ВаЬеі егІіеЬі віск йіе
Ггаве, оЬ віск кіпіег йет егвіеи г йіечев ѴѴогіез пісііі еіп еідопйітіісіісг, йеп Сггіосііеп йатаів поск
ипііекаппіег Ьаиі ѵегкегкеп тоскіе, йеп тап хипйскві аів г кйгіе, йег аЬег аисіі ѴегѵапйіясііаГі тіі д Ііаііе
т. а. ѴѴ. еіп врігапііясііев 8, йав враіег іп д (Ніегріепр. Іп йіевет Еаііе коппіе тап йеп аѵагівсііеп Тііеі
дпдиггиз ойег иідиггчз (ѵ. Г. а. 782: Ѵіуегіо А 1, Ѵіригго В 5; а. 796 Ѵіцигго В 5. Йіеке Апипіев гедпі
Ггапсогит р. 60, 4. 98, 9 гесо^п. Р. Кигге} кегапхіеііеп, Гаіів йіевег Гііг иддиг віекі, ипй аиск ап йеп
сітхагівсііеп Тііеі Ьеі ІЪп І+іййіп йег йгіііе іт Вап^ паск йет Сііадап: йад. II 488) егіппегп, йег саіѵи.ч-
дч~діг оАег-иіпг ^еіевоп иегйеп капп. І)ег ПірІИІюпв иі іѵаг йеп ѴѴевіІапйегп лѵіе йеп Агакет ипй Регвегп
еіеісіі ипііедиет; йаііег йіе топвігбвеп Ѵегвіііттеіипйеп Йев Ѵоіквпптепв Сідиг Ъеі йеп Ргейіцегтоп-
скеп: Іидигее Ьеі ѴѴІПеп ѵап ВиувЬеоск, Іог-іапі іп йег ип^агівсііеп Скгопік ивѵ. (ЗігеіГхіІде, 8. 498 Г.).
*) 8. теіпе Скгопоіоціе йег аііііігківсііеп ІпвсІігіЙеп 8. 80 ипй йіе ТаЬеІІе оЬеп 8. 6.
14
+ Магдиагі.
Еасіійепі аЬег Іііеппіі епй$і1іі$, іѵіе ісіі ІюіТо, йіе Мо^іісіікеіі іѵійег-
ізі, сііе йаІігезЬехеісІіпиіі" йев Кигъіъ ипй Вехтёг, ёедог іѵссет, аів хукіівсііеп
2а1і1епаи8сІгиск = 8.40 (38), епівргесііепй йеп Ваіей 578/79 ипй 637 п. Сііг. хи
іпіегргеііегеп, капи аисіі йег Сгний, хѵезІіаІЬ Вигу ап йег йЬегІіеГегіеп ХаЫ Ігпікз
(100+8) Гевіііаіі („Гог іГІгпік генной 150 усагз, Иіе іегтіпаііоп оГ Ііів геіцп іѵоиій
Ііаѵе Гаііеп іп ііііот іиіот, апй іііеге іѵоиій Ье по гоот Гог Ііів 8ііссе88огз“ 8. 136),
аиГ ипв кеіпеп Еіпйгиск теііг тасііеи. Ьеіхіеге Веііаиріип^ лѵііге хиігеЙепй, іаііз
Вигу’в ЕгйсЬпів, іѵопасіі Кигъіъ’в Лпігііівзаііг ёедог гѵеііет йет .Іаііге 578/9 п. Сііг.
епівргесііеп воіі, вісіі тіі йеп Ьехеи"іеп ііівіогівскеп Таівасііеп ѵегеіпЬагеп Ііевзс.
\ѵав зейосіі, сѵіе іѵіг оЬеп ваііеп, пісііі йег Гаіі іві. 8о аЬег іві зеіпе ВехѵеівГйІі-
гипё йитс1і$т"іё пісііів аів еіпе реііііо ргіпсіріі ипй Ье\ѵе"і вісіі ііоС»е(1гип^еіі
іп еіпет сігсиіив ѵіііовив, іві йаііег Йіг ипв ^езепвіапйвіов. Вег Ьезег игіеііе веІЬзі:
„Виі Ііів (Ігпік’в) ассеввіоп іп а іѵігет уеаг апй Ііів Гоііоіѵег’з ассевзіпп іп а Іѵігет
уеаг аге іпсотраііЫе іѵіііі 108 ге&паі уеагв. 6. Іѵігет [—сіііот іѵігет] + 108
іѵоиій §іѵе 8. ѵескет. Іі лѵііі поі апвіѵег ііеге іо соггесі 108 Ьу зиЬвіііиііп^ 118, Гог
118 іѵоиій й'іѵе екедог іѵігет11 ив\ѵ. (8. 135). 2иг ВевеШуип^ йіевег веііівійевсііайепеп
8с1вѵіегі"кеіі іѵігй йаип, \ѵіе оЬеп Ьетегкі, ѵог ойег пасіі Совіип еіп Кап еіп"с-
всІюЬеп ипй. йіе Ке^іегип" Созіипв аиГ 13 йаііге еіѣоііі. Еііг йеп ипЬеГапдепеп Веиг-
іеііег іві аЬег йіе ѴегЬеввегип^ йег ІіапйзсІігіГіІісІіеп 100+8 (Р II ||) .іаііге Ігпікз
іп 100+50 (р II іі) йигсіі йіе 8итте 515, хи йегеп Егкіагип" Вигу хи сѵеііегеп
$ем’а1ііаіі«еп Аепйегип^еп ипй Аппаіітеп ^і’еіГеп іпивз, Іііпіап^іісіі ѵегЫіг^і ипй
§егес1ііГегіі"і: йіе Се\ѵа1іг йаі’иг, йавв йіе8е1Ье гісіііір І8і, ііе^і сЬеп йагіп, йазз хѵіг
йаип оіте лѵеііеге Аепйегип" (аЬ^евекеп ѵоп йег оЬеп Ъе^гйпйеіеп Іііпзіеііиіі" йев
Вехтсг) аивкоттеп, ипй „риів іііів геайіп^ (108) оиі оГ соигі". к
\Ѵа8 8ойапп Вигу’8 Меіпиіі" (8. 137) ЬеігіЙ’і: „Тііе ті^гаііоп оГ Еврегікіі
Ггот Ьеуопй Иіе Бпіерег ів оі соигве аз туікісаі аз іііе йізрегвіоп оГ іііе зопя
оі КгоЬаіо8, Гог Иіе Виідагіапз Ііай сегіаіпіу ііѵей іп іііе ^іеі^ІіЬоигІюой оГ іііе
Ьосѵег БаинЬе віпсе іііе 5і1і сепіигу“, 80 І8і йіевсІЬе аііегйіпдз аисіі ѵоп Лгесек1)
ипй Ггііііег аисіі ѵоп тіг2) §еіеі!і іѵогйеп, егзсііеірі ипв аЬег ]еіхі іп хѵезепііісіі
апйегет Ьісіііе. АѴав вісіі іп йет ^гоззеп Зіерреп^еЪіеі х^ѵівсііеп йег ипіегеп Вопаи
ипй йег Маіоііз ѵот АиГігеіеп йег Лѵѵаг^п Ьіз хиг Гезізеіхип^ йег СІіахагеп ап
йег Маіоііз хи^еіга^еп Ііаі, лѵівзеп лѵй’ Ьіз іеіхі пісііі, тИззеи ев аіво егві йигсіі
теііюйізсііе Богвсііип^ іегпеп, лѵоЬеі тап піе аиз йеп Аи^еп ѵегііегеп йагГ, йазз
іѵіі ез тіі Еотайепгеісііеп хи іип ІіаЬеп. АѴо йав Ейгзіспіит йев КиЪгаі Іа"
Ьехсѵ., \ѵав аиГ йазвеІЬе Іцпаизіаиіі, іѵіе іѵеіі йіе Масііі йег Аѵѵагеп ипіег Негакіеіов
пасіі Овіеп іеісіііе, іуівзеп іѵіг Ъів ]еіхі пісііі. \Ѵіг ййгГеп аЬег аппеіітеп, йазз
іііпеп йіе зіаіѵівсііеп Апіеп ипй йіе Ьиі^агівсііеп Кигіиг^иг Ьоітйззі# ѵѵагеп. Аисіі
йіе Вопаи-Виідагеп йеітіеп посіі ипіег Отигіа" іііге Кгіе8зхП"е Ьіз хит Внёрг аиз»).
*) Лгеіёк, СевсЬісЫе йег Виіцагеп, 8. 128 Г.
’І СЬгопоІодіе Дег аІШІгкІБсІіеп ІпвсЬгіЛеп, 8. 77.
) Извѣстія Русскаго Археологическаго Института, т, X, 190.
Віе аІіЬііІдагівсЬеп АивДгііске.
15
І)іе Ѵпо^шійигііогйе, йіе еіпиі^е, йіе іиг йіе роіііізсііе СгезсІіісЫе іп
Веігасііі коіпші, лѵіг<1 ѵог КпЬгаІ пісііі; епѵаііпі '). Іп Йег Сгео^гаріііе йез Лпапіа
Йігакасі Іеяеп ѵѵіг: „8аппаІіеп Ііаі ѵоп ОсЫг^сп йаз кегаипізсііе ипй йаз Ііірріясііе,
ѵѵеісііез ЙіпГ Пііззе іп сііе Маіоііз епізепйеі. Бпй (Іег Каѵказ епізепйеі илѵеі ГІііззе* 2):
Йеп ХѴаІйапіз Ьіз хит СгеЬіг^е Кора!;3), іѵеісіісз ^едспііЪег йет Каиказоз Ъеріппі
ип(1 зісіі (Іег Ьап^е пасіі ^е^еп Могйхѵезіеп егзігескі, Ьіз ез ххѵізсііеп (Ііе Маіоііз
ипй (Іеп Ропіоз еіпйгіп^І. Біезез епізепйеі еіпеп Еіизз папіепз Рзусіігоз, ѵѵсісііег
(Ііе Сгепхе Ьікіеі ххѵізсііеп Возрогоз (Р'озр'огоп-п) иті йет ОеЬіеІе 7Лк'иѣ (Хі/ыѵ),
іп лѵеіеііет йаз Віайісііеп Нікорз (№'иоф'.-) ізі. ХбпІІісІі йаѵоп зіпй йаз Ѵоік (Иез:
(Ііе Ѵбікег) (Іег 'Гиг1скс ипсі (Іег Виіуагк', (Ііе пасіі (Іеп Хатеп (іег Еіііззе сіоіі4 5)
Ьепашіі зіпй: КирЧ-ВиІуаг, ВиёЧ-ВиІкаг, Оісіюпіог-Вікаг (Іег Еііпѵапйсгег, С(1аг
Воікаг.... БпсІ ѵот ІііррізсЬеп (ІеЬігце Йоіі (Іег 8о1іп (Іез СІіш11>а(1г“я). 1)іе ГІііззе,
пасіі Йепеп йіезе Виі.цагепііопіеіі Ьепашіі зеіп зоііеп, Іііііі ЙігакасЧ оЙ’епЬаг іиг (Ііе
ЙіпГ ГІііззе, іѵеіеііе пасіі зеіпег ріоіепіаізсііеп Кагіе ѵоп (Іеп Іііррізсііеп Вегцеп (Іег
Маіоііз хпЯоззеп. Біез іѵагеп ѵоп 8іій пасіі КогсІ (Іег Веіііе пасіі: ’Аттікіт^, 'Ро|і-
р'-хро$, Ѳаг-раѵіо;, 'Рорбітт^ цеуа; иті Маробоюд. Ба пип (Ііе ^етсіпзате
(^иеПе сіез Хіксріюгоз ипй Тііеорііапез ѵоп йіпГ Виі^агепііогсіеіі зргіеііі, (Ііе (Іеп
8б1іпеп (Іез КиЬгаІ ііігеп Бгргип" ѵсгйапкеп зоііеп, зо Ііе^і сііе Аппаііте паііе,
сіазз аисЬ Ьеі Йігакас'і игзргйп^іісіі ѵоп Йіпі' ЕІііззеп ипй ЙіпГ Погсіеп (Ііе Ііесіе
^еіѵезеп зеі. Аііеіп (іег Кирі ізі кеіп ашіегсг аіз (іег Коо<рі$, Кш^і? (іег готаі-
зсііеп Пізіогікег (іез 6. —10. .Іаіігіпикіегіз (I. і. (Іег 1іепІіі»е КиЪап ипсі епізргіеііі (Іет
ОоярЗаѵт^ (Іез Ріоіетаіоз, (Іет "Ктсаѵід (Іег аіідгіесііізсіісп 8с1ігИізІе11ег. АЬег аисіі
(Іег •ГаОі? ип(1 ’Атхіхіг^д сіез Ріоіетаіоз зіікі кеіпе зеІЬзізІаіпІій'еп Д?1йззе, зошіегп
пиг Мйп(1ип"еп (Іез 8есз Тешгрік, (Ііе Ьеі (Іеп Рссепе^еп ХаЗ^р СІіаДуг ипй ВоорХсх
Іііеззеп. Багпасіі лѵігй йег Внсі йет кіеіпеп ВІютЬііез, йет ВіЛ йег Ребепе^еп®) й. і.
епілѵейег йет Ііеиіі^еп Веізи# ойег йет Таі^ігзк "Іеісііхизеіхеп зеіп, ѵгаіігепй аиГ
йеп Оіскопіог йег Тііеорііапіоз й. і. лѵоЫ йег СеІЬазу ипй аиГ йеп (Уііаг йег §гоззе
’) Біс ВегісЪіе ііЬег веіпеп ОЬсіш Ог^апав вігкі 1’ііг ипз ѵегіогеп.
2) Вег иЬегІіеСегіс Техі шасііі пиг еіпеп паіпііаіі, іеі аіво оіТепЬаг ипѵоіівіапйід: Дег апйеге лѵаг
хѵоііі епиѵебег (іег ’РаОі^ ойег Дег КораЕ (іев Ріоіетаіоз (V, 8, 2 р. 903, 8. 4 р. 911, 2. 14 р. 921, 4. 1С
е<1. К. МіШег). Віев іві еіпев Дег ѵіеіеп Апхеіеііеп, Давв ипв аисЬ Діе ІІапДвсІігіГі &>і<кгу’ь пиг еіпе
аЬеекіігяіе ВеагЬеіІип§ Дег АгЬеіІ Йііакас'і’в сгііаісеп Ііаі.
г) КасЬ Дег ріоіетаівсііеп Кагіе іп ХогЛепзкудШ’а Касвітііе-Аііав Р1. XVII ІаиіІ Дег Ойар8аѵѵ){
ат МогДІивве Дев КогахцеЬігцез Даіііп.
4) Вав Ргопотсп іп уеіос’-Л Ьеиіеііі $ісЬ ойепЬаг аиС Діе оЬеп еги'аішіеп 5 ГЫвве, ѵгсІсЬе ѵот
ЬіррівсЬеп СеЬіг^е Дег Маіоіів гиПісввеп.
5) СгёодгарЬіе Де Моіве Де Согсие ёД. ряг 1е Р. Агвепе Воикгу, р. 25, 15—25=34. Ѵді.
СЬгопоІодіе Дег аііііігк. ІпвсЬг. 8. 87 Е ОвіеигорііівсЬе 8ііеіВ.(іее, 8. 57.
®) Віе авупДеіівсЬс Копвігикііоп іе^І ]еДос1і Діе Ѵсгтиіипб паЬе Давв Ьеі Копвіапііп Рогрііугоц.
Де аДтіпівІг. ітр. с. 427. р. 181, 3—7 пиг ѵоп гѵѵеі КііЬвеп Діе КеДе ипД хи Іевеп іві: е(сІ Й4 у.аі ётерсі
аогацоі, 6 ВаХ Ь у.аі (віаіі хаі 6) ВоорХІх, 5 Ха8і]р у.аі йХХоі тгХеІстоі тотацоі. Виі"екеЬгІ зіеііі р.178, 2
4 ^ар хй-Т-іѵ°ь 5 у.аі тех Ха^аріа; віаіі хаі о п^х Ха^аріа;. В.іпп ѵѵаге Баі пиг еіп апДегег
Кате Дев Вигіік.
X Магдиагі.
16
ВІютЬііев ойег йег СЬога-ки! йег РеСепе^еп й. і. йіе кеиііёе йф епіГаІІеп \ѵ(1гйе>).
Вег Техі йев Йігакас'і йагГ аізо пісііі апфазіеі ѵѵегйеп, еІеісЪѵіеі оЬ ев еіпеп Еіивв
патепв ОІсЬопІог овііісіі ѵоп йег Маіоіів іп йег Таі &аЬ ойег йегвеІЬе егві ѵоп
бігакасі ай Іюс копвігиіегі іѵигйе. АиГ йіе УѴапйегип^ йев 8о1шев йев КиЬгаІ
еріеіі йіевег аисіі 8. 17, 4—7 ап, \ѵо ег ѵоп йег Сопаиіпвеі Реике вргіекі:
„АиГ йіевег Іпвеі Ііаі віеіі ап"езіейе11 Авраг-Іігик, йег 8о1іп йев СішЬгааС, чѵеіеііег
ѵог йеп Сііагагеп ѵот ОеЬіі^е йег Вифгеп (Виіскагас) Ноіі, ипй \ѵе^08, пасіі
АѴезІеіі ѵегИіеЬ йав Аѵаг-Ѵоік, ипй віск йогі апвіейеііе". Ріеве Касіігісііі віатті
ойіепЬаг аив апйегег фиеііе, ѵѵіе іѵіе аЬеіѵеісЬепйе КатепвГогт СкиЬгааС ипй еіпе
васЫіске Ѵагіапіе гві^еп. \Ѵаз Йігакас'і оЬеп пасіі веіпег ріоістііівсііеп Кагіе
аів Ьіррівсііез ОеЬіг^е Ьехеісііпеі Ііаі, пеппі ег Іііег „беЬіг^е йег Виі^агеп". Бав
Іііррівсііе СгеЬіг^е іві пасіі Кагі МйПег (ги Ріоі. V, 8, 9 р. 913, 22) игвргйп&ііек
йег беЬіг^вги^, йег йіе ЛѴаввегвсІіеійе гіѵівсііеп йет 8с1вѵагхеп ипй Каярівсііеп
Мееге Ьіійеі ипй віеіі ѵоп йег Ьбсіівіеп ЕгІіеЬиіі" йев Каикавив, йет ЕІЪигг
(5629 т.), гіѵівсііеп йег Кита ипй йет КиЬап ^ереп Когйеп егвігескі. Еаіів
дейосіі йег Иате ‘Ьшх& орг] тіі йет йев Гіивзев "Іпкос, ^еог^івсіі С'скепіз-сдаіі
яиваттепііапйі* 2 * * * * *), во \ѵаге еііег ап йеп Йкага (5184 т.) ипй Вусіі Таи (5198 іи.)
іт (^иеІфЫеІе йіевев Гіивзев ипй йев Сегек ги йепкеп. Іт (іиеІфЬіеІе йев
Сегек іѵоііпеп посіі Ііеиіе йіе Ваікагеп ойег Воікагеп, еіп 8іатт йег зоуе-
паппіеп Вег^іаіагеп8), ипй іѵепп йіеве йеп Катеп йег аііеп Каикавівсііеп Вифгеп
Ьеіѵаіігі ІіаЬеп, во ѵѵегйеп \ѵіг йав СгеЬіг&е йег Виідагеп ипй йатіі аисіі йав
Іііррівсііе ОеЬіг^е іт <^ие11д;еЪіеІе йев Сегек, Сеует ипй Ваквап ги висііеп ІіаЬеп.
Векаппіііск рЯе^еп йіе Котайеп іт 8оттег, лѵепп йіе 8іерре ѵегйоггі, й|е ЛѴційеп
ап йеп ()ие!1еп йег Гііізве аиГхизискеп. Сге&еп йіеве АиЙаввип§ всііеіпі ги вргесііеп,
йавв йіе 8аи1еп Аіехапйегв, йіе ѵоп Ріоіетаіов ітІегІіаІЬ Цег Іііррівсііеп Вегде
ап^евеігі іѵепіеп (V 8, 9 р. 914, 4), йег Ье^епйе гціфе Ьеіт Каврівсііеп Тоге
й. к Ьеіт Разве ВагЬапй ги йепкеп віпй. ѴіеІІеісЦ іві аіво Ьіег йав ШвсЫісІі
во^епаппіе Каврівсііеп Тог й. Іі. йег Разв Вагіаі тіі йет еі^епііісііеп Каврівсііеп
іоге й. Іі. ВагЬапй ѵегтеп^І. Касід йег Иеіс1тип§ йев Ріоіетаіов йа^е^еп Ііаі
тап іп йеп Іііррівсііеп Вег^еп йіе Ег^епі-Нй^еі §езе1іеп, лѵеіеііе віеіі ѵот Кпіе
') Ѵві. теіпеп АиГзаІг „КарцкаЫх, дег вкуіЬівсЬе Кате йег Маіоіів" іп Кеіеіі .5’«тк ЛаЬгв-
1910, 8. 15. — Ап вісЬ Ій^е ев аПегШпея піЛег, іп йет ОісЬопіог йіе Л]» ги веЬеп, аііеіп іп йіевеіп
Ъаііе тііввіе тап еіпе ѴегвсЫеЬипе Йег Пеіііепіоіде аппеЬтеп ойег йеп б’йаг йет Маро&6ю{ йев
Ріоіетаіов й. і. ѵаИгвсІіеіпІісЬ йет ЬеиІІВеп Каваіпік ойег йет Девогіук-Мапуё, йег СгеіІісЪ пісііі іп йіе
Маіоіів, вопйегп іп йеп Ооп тПпйеі, йІеісЬвеІгеп.
2) Вег апйоге Нірров, йег пасіі Аггіапв Регіріиз § 13. 16 вййІісЬ ѵоп Юіовкигіав іп йеп Ропіов
тііпйсіе ипй ѵоп Кагі Мііііег (Сеодг. Ог. тіп. I, 377) йет Ьеиіі8еп ОзіпдігІ (Обетбігі?! сІеісЬвевеІгі
лѵігй, ѵегйапкі йавеееп веіпеп Кшпеп 1ейів1ісЬ йег Еііеікеіі йег ВйгВег ѵоп Піовкигіав, ѵекЬе йіе 8скаи-
і ,гАѵ2°паи1еп8аве, йіе 8ийІ Аіа ипй йіе ГІОвве Нірров ипй Куапсоз, іц йег НтКеЬип8 іЬгег
Ьіайі Іокаіівіегіеп. ' **
) А ці. йЪег йіевеІЪеп Н. А. Карауловъ, Болкарн на Кавказѣ. Сборникъ матеріаловъ для опи-
сапт мѣстностей.и племенъ Кавказа; вып. 38, отдѣлъ I, ТІЙІв 1908, 8. 131-150 ипй йіе еіЬпо1о8ізсЬе
Кагіе йег КаЬагйа еЬ. Выпускъ XII, отдѣлъ I, Тійів 1891.
Т)іс. аІіЬиІцагібсЬеп Аивйгйеке.
17
(Іег '\Ѵо1<>'а Ьеі Вагеріа 8ГкІ\ѵ;іг(8 Ьі.ч іи Діе Кііііе Дез озШсІіеп МапуС 1іііі2Іе1іеп.
І)іс8е Ііеі^еп іеДосІі ѵот ()ііе11і>-еЬіеі (Іег бзііісііеп Хиііііззе Дег Маіоііз ѵіе! /и
лѵеіЁ аЬ. Веі оЬі.цег ЛппаЬте кГіпіпіеп і1а(>с«еіі ()іе ЛііДеиііт‘>’сп Дез авпешзсііеп
Хеіі,‘>•011088(41 іи аііеіп Аѵезепііісііеп тіі, Дет гоіпііізсіісп ВегісІИе йЬегеіп. Іи Дет
СгсЪіеіе хуѵізсііеп КиЬап иші 1)оп, Дет ііасІптДі^еп ЛН-ІІиІ^агіеи озііісіі ѵоп Дег
Маіоііз, Аѵаіч'іі Діе ^ііхе (іег Шигхигеп. Касікіеш Діе ѵог Деп Тіігкеп (>МЙо1ісіісіі
РзсиД-Лѵѵагеіі тіі Деп Варо^лт ппД ІТпиціігеи1) іп МогДкаика.зіеп іп Кгіе<>- §егаіеп
дѵагеп ппД Діе НаЬігеп ѵегпісіііеі Ііаііеп (558 п. Сііг.)2), зскеіпеп зісіі Діе Ѵіиг-
дигеп ипД Кигіигцтігеп Дпгсіі ргііс1йір,е (ІезсЬепке уе^еп іііге НаиЬ/и^е й’езісііегі
хи Ііаііеп3 4); )еДеіііаІІ8 ізі іп Деп іоі^еікіеп Катріеп Дег Луѵагеп і>'е8'еп (1’с Апіеп
тіпДезіепз еіп ТеіІ Дег Кигіиг^игеп (6 Котраут^о; гхе:®?) тіі іепеп ѵегЬіикІеі *).
Хасіі Дет дтоззеп КанЬхп»- Дег Кигіиг^игеи ткі Дег іп ііігет СеГоЦе ЬейпДІісІіеп
ВЬпѵеп ііів Котаеггеісіі іт Даііге 5595) ѵѵигДеп (Ііе ЬеіДеп Ііііпіііксііеп ВгиДег-
зіітіте, Діе Кигіиг^игеп иші Віиг"іігеп, Дпгсіі Діе Іпііі.цеп Дез аііеп ДизСіиіап
іоііісіі тіі еіпапДег ѵегіеішіеі иші зсіпѵ.ісіііеп зісіі ‘‘е‘>еіі8еііі,ц Дпгсіі ІогіУѵаІігепДе
ІТЬегіаІІс иші ЕеІіДеп аиі'з аиззегзіе, „ЬІ8 іііге ЬеіДегзеііі^еп 8ігеіікгііГіе Даіііп-
зсІпѵапДеп ппД ѵо11і<* ѵегпісіііеі йѵигДеп, зо Дазз зіе зо^аг ііігеп ап^езіапппіеп Веі-
патеп ѵегіогеп. І)епп іп еіиеп зоісііеп СгаД Дез ІІіі(>1йск8 ^егіеіеп Дісзе Ііиіші-
8СІіеп Ѵоікег, Дазз зіе, тѵепп аііепіаііз аисіі еіп ТеіІ ѵоп ііпіеп ПЬгі" $>еЫіеЬеп
ізі, хег8ігепі апДегп Діспеп иші Деп Катеп ^епег еіп<>еіаіі8с1іі ІіаЬеп .... Аііеіп
Діе ѵо1І8іап(1і‘>-е /егзіогітр,' иші Ѵсгпісіііип"- Діезег ЬеіДеп Віапппе іги^ бісіі 8р:ііег
хи" иші 80І1ІС ѵоп Л<«аі1ііа8 іт сіігопоіоріаеііеп Каіппеп аеіпег Севсііісіііе сгхаіііі
тсегДеп, Аѵогап ііш аЬег оЙГепБаг Дег ТоД ^еІііпДегі Ііаі0).
Віеае зраіеіеп Егеі^півйе, аиГ лѵскііе А^аПпаз апвріеіі, ьіпД ип8 іт
а11"етеіпеп аиз Деп Вгисіізійскеп Дез МепапДег Ргоіекіог Ьекайпі. Бигсіі депе
>) Иіе ВеЬгеіЬипз Ойѵі^оОроі Ьеі Мепапйгов Гііг ’Оѵб^оироі (!’ г і 8 к о з иші А @ а I Іі і а з), Ойѵои-
^оОроі (Тііеорііуіакіоз 8 і тока ііе 8), Пипидигі (.То г (Іа п е з), Оао^игіа (беоцг. Каѵ.) ізі аЬиІісІі
ги Ьі-игісііеп лѵіс Л^уу(6ар8оі псЬеп ЛоугббарЗ'іі (Мспипсігов), лѵоГсги (1іе8С ѴокаИівзіііііІаііоп пісііі аиГ
Несііпипр йев ЪугапііпівсЬсп ВсІігеіЬегз ги зі-ізеп ізі. Веі Коитріуоироі еіс., Ойгіусирсі (ЛцаіЬіав) іиг
Коитооруоироі, Ойтойруоироі (Ргокоріоз) Ііе^І <1іс 8;іс1іЬ еіѵаз апйегв; з. 8. 6. А. 4.
МепапДег І’гоі. іт. б Ьеі Копзіапііп РогрІіугоцеппеіоБ, Ехс. Де Іецаі. р. 443,
С—9 с(1. (1с Воог: той 8ё ВаХеѵт(ѵои ёхеісе а^іхореѵои ха1, тй 8аіра тгараохорёѵои хаі оса ёо7’|іг(ѵеѵ 6 раоі-
лейр ё^еіхіѵто{, тгрйтоѵ рёѵ ё^еяоХерсоОт]саѵ Ойѵіусйроі?, еіта 2аХоір, Ойѵѵіхф <рйХч>‘ хаі 2абг(рои(; Вё хаОеіХоѵ.
ТІіеорЬуІ. 8ііпок. VII 8, 3: Варат]Хт хаі Ой/ѵсоусйроі хаі 2а6(роі Ойѵѵіхй те тгро? тойтоі; ётера гО'.ѵ],
6хѵ)ѵ(ха тіоѵ Ойар хаі Хоиѵѵі аті аяороіраѵ хата той; тотгси' айтйѵ ахоВіЗрасхоисаѵ ёОеасаѵто, еІ{ цё^істсѵ
хатахілтоиаі суббоѵ, икототг7(саѵте; ’Лбарои; йпеіѵаі тоі>г ёѵ8т]|і7(ааѵта;. 8іа тойто Всороі; Хархроіс той; ^и^о.Ва;
тіцУ(оаѵте; ёВо^аѵ йѵтіХарбіѵеіѵ кар' айтйѵ тг,ѵ абХабеіаѵ. Ісіі ѵегшиіс, Дазз Діе зопзі дапхініі ииЬекаппІсп
2аХо*. Деп ВарсцХт Дез Тііеорііуіакіоз епізргесіюп, Дегеп ЬапД Ьеі ТЬеорІіапез Вгр^іХІа, Ьеі Кіксрііогоз
Вер<^>іШа, Ьеі Мііг Міеііаеі І:(іг.ча1іа Ііеіхзі ипсі Діе іп Дег Таі еіп Ііиппізсіі-Ьиі^агізсііез Ѵоік іѵагеи.
Мап Ііаііе аізо ии іевеп: еГта < Вар > ^сУ.оір.
3) 8о 8іпД коііі Діе АѴогіе Дез Тііеорііуіакіоз ат еіпГасЬзІеп тіі Дет СезапДізсІіаЙзЬегіеІііс Дез
Ѵпіепіітіз Ьеі МепапДег Ргоіекіог гп ѵегеіпіцеп.
4) МепапДег Ргоі. (г. С = Ехс. Де Іецаі. р. 413, 10-28. сД. (Іе Воог.
с) Ѵді. Сііпіоп, Еазіі Вотапі I р. 810.
’) А"аі1і. V 25 р. 392, 1—17 еД. ВииІог/~. Ѵ^І. Сіігопоіоціе Дег аШіігк. Іпзсііг. 8. 80. Озіеиго-
рііізсііе Зігеііхііце 8. 501.
БИБЛІОТЕКА
18
1. Магдиагі.
Ѵегііаііпівве Ьег«п8іі"і, \ѵаг ев Гйг йіе Алѵагеп еіп Ьеісіііев, йіе Ьеійеп ѵег-
Геіпйеіеп 8іаііііпе ііігег Воіпіазві^кеіі хи ипіеіхѵсіГеп, зо йавв йсі п^ап Паріи
іт Лаііг 568 аів іііг ІІесІіівпасІіГоІдег ѵот Каівег Лпвііп II йіе Ла1іг<*е1йег Гогйепі
коппіе, іѵеісііе Ливііпіап йепвеІЬсп хи хаіііеп рЯе^іе, оіа 8^ аитои арсрш га> србХш
тоихи хаОгкбѵгод1). Аііеіп іт Лаііге 576 іѵаг йег Шиг"игеп1іаир11іп" Апа^аі еіп
ѴазаІІ йег ХѴевіійгкеп2), йспеп аисіі йіе аіапівсііеп Ѵііікег воѵѵіе йіе Йіаітпе йег
Ппи^игеп егіе^еп іѵагеп, ипй пасіійет віе аисіі йіе Гевіипд Воврогов егоЬегі
Ііаііеп8), хѵаг йіе МасІП йег ХѴевіійгкеп ап йег Маіоіів Геві Ье"гйпйеІ. Яосіі іт
Лаііге 583 коппіе тап йеп Аіѵагепс1іа"ап йигсіі йав бегйсііі всіігескеп, йавв йав
Ѵоік йег Тйгкеп ііт ѵегі'о1"е ипй віе іт Аптагвсіі ^еп Зігтіит веіеп4). ІІтв
Лаііг 598, аів йіе Масііі йег Тйгкеп вісіі іѵіейсгит хи копхепігіегеп Ьедапп ипй
іііг СІіа^ап5) аЬегтаІв еіпе Сгевапйівсііаі’і ап йіе Котііег вапйіе, Ноііеп йіе Тагпіасіі
ипй Кигіигдигеп (Кот^ар]ро(), іт цапхеп 10000 Мапп, ѵог йеп Тйгкеп пасіі
Еигора ипй ѵегеіпі§ісп вісіі тіі йепеп, іѵеісііе йет Сііа^ап йег Аіѵагеп6) ^еіюгсіііеп.
Іп йег Таі Ье^едпеі ипв всіюп іт Лаііг 568 еіпе ІІогйс ѵоп 10000 Кигіигдигеп
іп йеп Біепвіеп йев Сііа&апв Ва]ап, йіе йеп АиГіга" егііаііеп, Баітаіісп хи ѵег-
Ііеегсп7). Вав ІІЬег^еіѵісЬі йег Тйгкеп тасіііе вісіі вотіі аЬегтаІв хеіиѵеі1і$ Ьів
хиг Маіоіів ипй хит Тапаів ГйЫЬаг. Аііеіп всіюп іт Лаііге 603 Ьгасіі йіе Масііі
йев Сііадапв Тагйи, йег ев ипіегіюттеп Ііаііе, йав реватіе Тйгкспгеісіі іѵіейег іп
еіпег Напй ги ѵегеіпідеп, хиваттеп8), ипй пісііів йсиіеі йагаиГ кіп, йавв аисіі йег
Агт йег враіегеп Сііа^апе йег АѴевіііігкеп Ьів хиг Маіоіів ^егеісііі Ііаііе. ѴіеІпіеЬг
ГйЬгі йег Вегісііі йев Мовев Каіапкаіѵас'і йЬег йіе Кеіве йег цговзеп Севапйівсііай
йев СІіахагепГйгвіеп В2еЬи Сііак'ап (ЛаЬ"и-С1іадап) пасіі Копвіапііпореі іп| 36
Лаііге йев Сіювгоіѵ (626 п. Сііг.) аиГ йіе ѴентіІиіі§, йавв йег \Ѵее йигсіі йі§ погй»
каикавівсііе 8іерре пасіі Воврогов ипй ѵоп йа хи 8с1ііЙе пасіі Вухапх йатаів Гйг
йіе ѴГевіійгкеп ипй Потііег ип^ап^Ьаг ѵѵаг. Ев Ііеівві пат1іс1і:х„І)атаІ8 епівапйіе
ег (Б/еЬи-СІіак'ап) тіі ]епет КоіаЬеІп (Апйгё, йет Севапйіеп йев Псгакісіов),
ит йеп 8іпп ]епев Ѵегіга"св Гевіхивіеііеп, Ьегіііепе, а^вегіевепе, кгаПѵоІІе Машіег,
^ейЬіе Во^епвсіійіхеп, ап 2а1й §е§еп еіп Таивепй. Біеве, ипѵегтиіеі йигсіі йав Тог
ѵоп СоІ вііігхепй, Гйг пісііів асіііепй йіе 8іайілѵйс1ііег ипй йіе 8с1пѵайгопеп йев
—_________________________ \<\\ д
’) Мепапйсг Ргоі. Гг. 28 р. 63, 3-4 еіі. ЛіпсІогС (Нізі. Ог. тіп. ѵоі. II) = Ехс. йе 1еца1-
р. 196, 4—6 ей. йе Воог; ѵ^І. ІЬ. р. 196, 19—21: хаі та хр^іасстсс хаг’ ёѵо; боа РааіХвй^ ‘Іооапѵіаѵб; тсі;
Коц-срссуойроіс ѵ.аі Ойтсройроі; і8(?оо, оіа Ваіаѵой т^цЕроѵ взалб^оѵго; то’Уаоѵ 8>)пои хйѵ 10 <б>ѵ. Іііе Азѵагеп
орегіегіеп йатаів аіво пісііі Ыовв іт АѴевісп йіе Ргапкеп, вопЛегп аисЬ чѵеіі іт Овіеп,
!) Мспапйег Ггоіекіог іг. 43 р. 85, 17 ей. Віпйог[ = Ехс. йе Іесаі. р. 204, 18. 8. ЗігеіГ-
гйее 8. 504 Г.
8) Мепапйег Ггоі. &. 45 р. 90, 21-27 ей. Піпйог( = Ехс. йе 1еВаі. р. 208, 4-9.
“) йоЬаппев ѵоп ЕрЬсвов 6, 49 Ьеі МісЬ. 8уг. 381 а; в. 8ігеИхиге 484, 486. (Г.
‘) МасЬ Сішѵа^іпее ѵѵаге ипіег йіевет СЬауап Тагйи ги ѵегвіеЬеп (йоситепів виг Іев Тигсв оссі-
йепіаих р. 249).
') ТЬеорЬуІ. Віток. VII 8, 16—17.
’) Мепапйег Ггоі. Гг. 27 р. 62, 17—20 ей. ІУтйог} = Ехс. йе Іе^аі. р. 458, 26 -28 ей. Ле Воог.
а) СІіаѵаппев, Ііоситепів виг Іев Тои-кіоие оссійепіаих р. 50 п.
І)іе аІіЬпІцагівсЬеп АивДгіІске.
19
Регвегкопі^з, іѵеісііе іп йет цговвеп Тоге аиГ§евіе11і іѵагеп, вопйегп йаіііпйіе^епй
\ѵіе Лсііег аіп "говвеп Кигйивве, пісіііу ѵегвсіюпепй, іѵав іііпеп епі^е^еп каш,
паіітеп йеп ЛѴед йигсіів Ьапй йег ІЬегег ипй Е^егіег (КоІсЬег) ипй йигсіізсііпіііеп,
веіхіеп ііЬег йав ^говве Меег Ьів хит кбпі^іісііеп ттаЛяиоѵ'*1). Іііевеп ^еіаіігіісііеп
ХѴе§ Ііаііе <1іе СгевапйізсІіаГі (Іосіі всінѵегіісіі ^еѵѵаійі, лѵіііе йег ѵоп йеп Ггйііегеп
гбтаівсіі-ііігківсііеп СгевапйівсІіаГіеп еіп^евсіііа^епе ііЬег йіе НаГеп йег Кгіт ойеп
^ехѵевеп.
І)іе Аіѵагеп іѵагеп іп йег Иеіі ѵоп 602 — 623 кеіпевхѵе^з 80 ипіаіі§, аів
ез пасіі йеп йЬегаиз йіігйі^еп Вегісіііеп ііЬег йіе Ве^іегипд йев Гіюказ ипй йав
егвіе Бгіііеі йег Ве^іегип^ йев Пегакіеіов, аив йепеп ѵѵепі^ Вйіітіісііев хи теійеп
іѵаг, всЬеіпеп кбппіе. І)ег а^уріізсііе Сіігоііібі йоііашіев ѵоп ЬГікіи Ьетегкі хит
йаііге 609: „Мап егхаіііі ііЬег Еот (= аг Кит, йіе Вотаег), йа88 йіе Кбпіуе
йег 2еіі йіе 8ііи1іе йег Сіігівіеп хегвібгіеп, ипй хи СеГап«епеп тасіііеп йигсіі
ВагЬагеп ипй (Ггетйе) Ѵбікег йіе Ьеиіе ѵоп ІПугікит2). Рпй пісіііз епігапп аиввег
аііеіп Тііевваіопісіі, лѵеіі веіпе Маиегп Гезі, іѵагеп ипй йигсіі йіе ШИе Соііев йіе
(Ггешйеп) Ѵбікег ев пісііі, хи пеіппеп ѵегтосіііеп, аЬег йіе §апхе Ргоѵіпх ѵ/агй
епіѵбікегі"3).
йігесек Ііаі сііеве 8іе11е гісіііі^ аиГ йіе Аіѵагеп ипй 81аіѵеп Ьехо^еп ипй
ійепіійхіегі йеп Іііег ап^ейеиіеіеп Лп^гіЙ аиГ Тііеззаіопісіі тіі йеп ^гозвеп КатрГсп
ит йіеве Еевіші#, ѵѵеісііе іт хіѵеііеп Теііе йег ѴТтйег йез 111. Бетеігіоз аив-
Гіііігіісіі ^евсіііійсгі хѵегйеп4). Ев Ііапйеіі віеіі Іііег ит йеп ^говвеп Еіпіаіі йег
Дроуоо^Ітаі, ЕауоиЗатаі, ВеЛеуе^г(таі, Ваіооѵ^таі, Вер^у(таі ипй апйегег біаѵѵеп-
віатте, хѵеіеііе ипіег ЕйИгип^ ііігев Ейгвіеп Хат^оѵ йеп ^гбзвіеп Теіі йег Ргіі-
1’екіиг Иіугікит зоіѵіе йіе Іпвеіп ипй еіпеп Теіі ѵоп Азіей ѵегііеегіеп ипй епіѵбі-
кегіеп. Иіг Ап^гій' аиі’ Тііеззаіопісіі всііеііегіе іпйезвеп еЬепво \ѵіе йег ххѵеі йаііге
враіег егі'оі^іе йев Сііа^апв йег Аіѵагеп, ѵѵеіеііег аііе іѵеііег пасіі іппеп іѵоііпепйеп
ЬагЬагівсІіеп ёіатте ѵегваттеііе ипй тіі аііеп 8к1а\ѵепеп ипй Виі&агеп ипй
ипхаЫі^ет Ѵоіке ипегтеввіісііег Ѵбікег (та &ѵ8<5тероѵ айтой га^ѵта Р^рбара ^бХа
аоѵаѲроІаас; ар.а те таіѵ ттаѵтсоѵ ЗхЛаб^ѵйѵ
хаі ВоиЛу^рсоѵ хаі атшраіѵ ёОѵйѵ
1. I, 8. 249 еД. ЗаЬпагагіап.
х) Мовез КаТапкаІѵа'сі, Оевсі). АІЬапіепз П 12
2) Ез іві ги Іевеп: іѵіуоЬёІи Ьа-Попі ’евіпа пацазіа гатпп ’аіі'е’еіѵопш а-’аііцйга тазіііійѵеіап
іѵа-гаяз.'уоіѵопій ^ёіѵеѵ'апа Ъа-’ейа ЬагЬаг \ѵа-’аІігаЬ 'а-зпЬ’а (Техі іѵаЬа-яаЬ’а) ’ЕІіѵііпдоп. Ьіе ипаііііорівсііе
\ѴогІ8ІеПиіщ (Даз ОЬ]екІ воіііе Ьіпіег сёіѵеіѵапа віеЬеп) цеііі цсіѵів аиГ йіе агаЬівсІіе Ѵогіауе ойег веіюп
Дав {'і'іесківсііе (ойег коріівеііе) Огі^іпаі гигііек ипсі Ііаі іѵоііі йіе ѴегДсгЪпів ѵегапіавбі. Іп ЯоІенЪегд’в
ІІЬегвеігшіе Дез ііЬегІіеГегіеп Тохіез: „Оп гаррогіе, аи ви.іеі Де 1’стріге готаіп, дие Іев гоів Де се іетрв,
аѵес Дев ЬагЬагез, Дев реиріез біік^егв еі Дез ІПугіепв гаѵацеі'епі Іез ѵіПез Дез сіігёііепв еі стте-
паіепі Іез ЬаЬііапіз сарНГз" іві аІІс.гДіпцз Діе Епѵаііиип^ Дег ІПугіег аіз ТеіІпеЬтсг ап Дет ѴегЬеегип^в-
2іі§е зіптѵіДгіц, аііеіп Дагит іві Дег Еіпіаіі Лгесек’в шп кеіп Нааг Ьезвег, Дег ги „ІПугіепв41 Ьетегкі:
„Акѵагікоп іт 1)ііц,, воіі Ііеізвеп: Дез Аѵагез". ДеДег АгаЬізі іѵеівз, Дазз Даз цгіесііівсііе Абареіг, "Авара,
ѵоп Дет агаЬівскеп ЦЪегвеігег пиг Дигсіі аі АЪаг іѵіеДсг^ецеЬеп ѵѵогДеп іѵйге.
8) СЬгопідие Де Деап ёѵёдие Де Кікіои, риЫ. еі ІгаД. раг Н. ЕоіспЬегд. Рагів, 1883, р. 195,
3-8 - 430.
4) Лопяіапііп Лгеёек, Г)іе Потапеп іп Деп ВійДіеп Ваітаііепз ѵѵаЬгепД Дез Міііеіоііегз, I, 20.
СепкзсЪг. Дег Каів. АкаД. Д. 'ѴѴізв., І’ІііІ-Ііізі. С1. ВД. 48 № 3, ІѴіеп 1902.
2*
20
.1. Мапщагі.
аѵарібр^ор Хаф), тіі: Кгіе^тазсіііпеп іѵоііі аиз^егіізіеі, ѵог (Іег тіігІугегЬеІіШеІеп
8іайі сгйсііісп1). Пігеп ПбЬерипкі; еггеісІіГсп (Ііе Впіепіеіпшт^т (Іег Аіѵагоп іп
(Іег Веіа^еппі}' Копзіапііпореіз іпі «Іаііге 626.
Іп (Ііезе Регіойе раззі; шіи (Ііе ІГпІегѵѵегГипц- (Іег Ѵіііі"ііік1ііг-Ви1#ігсчі ап
(Іег Маіоііз. ІІЬсг (Іеп 1Ігзргип?>' (Іісяег Поічіе ізі ішз (Іігекі пісіііз ІіЬегІіеіегі, аііеіп
ѵѵепп таи зісіі (Іег ХѴоіІе (Іез А§<Н1ііаз ііЬег йаз Ѵегзсііхѵішіеп (Іег Кпгіііг<>пгеп
ткі ІІіиг^игеп егіппегі, зо ізі ез пісііі, аііхи зсііиег. зісіі (іеп піиііпаззіісііеп 8ас1і-
ѵегііак кіаг хи шасііеп. Хасіі Адаііііаз ііаііеп йіезе Ьеійсп Віапппе зодаіг ііігеп
ап^езіатпііеп Веіпашсп ѵегіогеп. „зо йаяз іііге ВЬеггезіе хегзігеиі аікіегп іііепеп шкі
(Іеп Хаіпеп іепег еіп^еіапзсііі, 1іаЬеп“ (оЬеп 8. 17). Еіпе Ногйе (Іег Кигіигцигеп
\ѵіг(1 аііегйіпдз, хѵіе іѵіг заііеп, посіі іип 598 епѵаіші, шкі (Іег Хапіе йіезез 8іапіпіез
котіпі аисіі посіі іп (іег Ьиідапзсііеп 8іаттза^е ѵог, аііеіп (Ііе Ьеійсп іп (Ііе
Віепзіе (іез Ачѵатепсііа^апз ^еігеіспсп Спірреп (Шпіап) (ІеззсІЬеп егзсііеіпеп і’огіап
пиг піеііг ипіег йет аіі^епіеіпеп Хатеп Ви1"агеп. Віе ІІіиг"іігеп йацедеп зіші
іп йег Таі пасіі йет йаііге 576 ѵоііі" ѵегзсІюПеп. Всііоп іп йег іт .Іаііге 555
"сзсіігіеііепеп Ѵбікегіізіе Ъеіт зо§. Йасііагіаз Кііеіог лѵегйеп зіе пісііі піеііг ипіег
ііігет Віаттпатеп, зоийегп пиг теііг аіі^еіпеіп аіз Вигдаг аиГ«;еі’й1ігі-), \ѵіе
Ьеі Апаша Йігакас'і 8. 25, 25 аіз Викііагіі. Веі йогйапез (зскгіеЬ 551 п. Сііг.)
Сгеі. § 37 Геіііеп зіе зодаг ѵбііщ, зеі ез йазз зіе тіі йеп Виіуагея (— Кпгіиг"ііг)3)
ойег аЬег тіі йеп Нипи§игі ѵегтеп"! зіпй4).
АиГ йег аікіегп 8еііе ігейеп \ѵіг іт VII. йаіігішікіегі дешіи іп йензеПнт
8ііхеп, (Ііе Ггііііег (Ііе ІЛигригеп іппеііаііеп, йіе Ггіііісг ^апхіісіі ипЬекаппіеп I пи-
Йші(1иг-Віі1§агеп. Всг 8сЫизз Ііс^і йаііег аиГ йег Наікі, йазз егзіегс іп йе і пеиеп
8іаттѵегЬапйе апГде^апдеп зеіп ѵегйеп5).
Всг Хате Ойѵоу-ооѵ8оброі, Оісіі-опіот, Ьеі Рз. Мозез Сііогепаб і Ѵі-ішіиг,
ізі зеіпег Віійипд пасіі хи ѵег"1сіс1ісіі тіі йеп еЬепзо ерііепіегрп ІІогйеппашеп
') Мігасиіа 8. Петеігіі ІіЬ. II сар. I. II, § 158—181. Асіа Запсіопіт Осі. і. IV р. 162—171.
Біезе ЕіпНІПс дезеііаіісп хиг 2еіі сіез ЕгЛізсІюСз ІоЬппез, (ІеззсіЬеп, іѵсісііег йіе егзіе 8апіт1іш-д ѵоп
ѴѴипйегп, сііе іп йіе Ій>«іспшгеп (Іез Маигікіоз шкі Гіюказ ГаПеп, ѵегіаззі Ііаі. Г)а вісіі аиз ѵегвсіііс-
(ісііеп Ашіеиішіееп егеіеЬі, Дазз сІегзеІЬе пісііі зсііг Іап^е пасіі беи еггйЫісп ВсвеЬепІісііси еезсіігіеіюп
Ііаі, зо капп ег пісііі тіі (Іет еіеіеііпапііесп ЕгхЫбсііоі, ѵѵеіеііег сііе Везсіііііззе (Іег весіізіеп аПеетсіиеп
Зупоііс ѵоп Копзіппііпореі С81 ипіегхеіеііпеі ііаі, еіеіеіівезеіхі ѵѵепіеп, зотіегп тива сіеѵа іп сіег егзіеп
НаИго Дег Педіегипе йез Ііегакісіоз деасІігіеЬеп Ъаіісгі иші ѵѵаг ѵоііі Дег Касіііоідег сіез ЕизеЬіоз. Ее ьіаі Ь
еіеѵа 1 Мопаі ѵог сіет АизЬгисІі (Іег ЕнІЬеЬеп, (Не ег ѵогаивдезаді ІіаКе (§ 182). Иагапв егдісЬі вісіі <1іе
ПпііаІіЬагкеіі (Іег Меіпипд Ое/гег’а, (Іег ісіі тіеіі йпііег (8ігеіГхОде 8. 244 А. 1) апдсвсіііовзеп Ііаііе, ѵѵо-
пасіі йег 2ид (Іез Сііаіхоп тіі Зет ѵоп Іоііаппез ѵоп ЕрЬезоз VI 25 егхйііііеп дгоззеп 81.ііѵепсіпІа]1', Лег
іт 2а1ігс 581 егГоідіе, іііепіівсіі іѵаге (II. Сггігег, Ріо Оепезіз йег Ьугапііпівсііеи Ткетепѵі гГнввипд 8*. 49,
ѵоп Лгеісіс а. а. 0. 8. 26 даг пісііі епѵііЪпІ).
2) Зіе зіеііеп кіег дапх гіеіііід хіѵівсііеп = 8(а)Ь і)г 8аЫгеп иші Кчгіигаиг. 8 8ігеіГг(1се 3
356 А. 1. 503. X \ \ '“ е •
ь) ІЛіга диоз (Асаіхігоз) Лізіепсіипіиг зирга таге Ропіісшп Виідагтп зеііез, циоа иоііззіиіоі рес-
саіогит позігогипі таіа Гесегит. — Іііе Кигіигдиг зіпй аіво Ьеі йогйапез Лорреіі ѵегігеіеп: аіз Виіспгеа
ипй аіз ^Ііхіадігі.
\ 4) 8. ВііеійПде, 8. ХХП, XXVI.
6) К>8Ігг, Ямпатзсііе Зіікі, 8. 236 Е ІііШе аіво ипЬеіѵивзі йаз ПісЬііде деігоПсп, іѵепп ег яіііі-
всЬѵеідепй Шигдигеп Йіг Ііпидишіигеп зеіхі.
Віе аІіЬііІдагівеЬеіі Аиадгііске-
21
Сііщі-ёпсіиг-к' (Ейзе, 5. Лаіігіі.), Сет-апЛгі (ЛогДап. Сеі. § 265), 2а6-еѵ8ёр
(Тііеорііуі. Віпюкаііез), Зт-ёпсГг (зо Іісз іііг МзепАг, Апаша бігакас'і) = *8ит-ипЛиг,
агаі). 8(а)т(а)піІ(а)г').
ОЬ Іііеііег аисіі (Іег Регзопеппате ОІІзМиг Ьеі «Тонкій. Оеі. § 266 (пеЬеп
(Іет Нопіеппатеп ІЛіхіп-хигез ЛогДап. Сеі. § 272, ОоХт^оороі А^аіИ. 5, 11 р. 365,
9 еД. ВіпДогГ) <>-е1ібгІ, хѵеі8з ісіі пісііі-). Вег пеие №нпе ѵѵігсі хѵоііі (Іет еіпез
Иаирі,1ііі"8 епіпоттеп зеіп, еіпе Еій'епііітіісіікеіі, сііе ѵѵіг Ьеі (Іеп РеСепе^еп ѵѵіе-
ДегйпДеп ипсі аисіі Ьеі апДегеп НиппепкогДеп ГезІзІеНеп кбппеп.
Мап капп зо^аг хѵеііег ^еііеп шіД ѵепииіеп, база (Ііе Впи^ишіиг, хипіаі
аіз Нігківсііе ІТпіегІапеп, (ііе ІіегдеЬгасІііе гбіпегітешіДІісІіе Роіііік (Іег Віиг^игеп-
Ііаиріііпде іогІ§С8Сіхі ІіаЬеп. Ез хѵаге Даіісг ап зіеіі ѵѵоііі ДепкЬаг, Дазз ипіег
(Іет ип^епаппіеп Ііиппеиі’іігзіеп (6 то>ѵ Ойѵѵсоѵ -сой ёОѵоѵ; хпрюд), ѵѵеіеііег іт
Лаііге 619 тіі зеіпеп ПаирІІіпрсчі иті ВеіЬхѵасІііегп іп (іег Каізегзіаііі егзсіпеп
иті зіеіі Догі іаііГсп Ііезз иті ѵот Каізег Ііегакіеіоз тіі (Іег І’аІгікіозхѵіігДе
"ееіігі хѵигДе* 8), Ог^апаз, (Іег Оііеіиі (Іез КпЬгаі, хи ѵегзіеііеп ткі Ісіхіегег Ьеі Діезег
Сеіе^епііеіі аіз СІеізеІ пасіі Копзіапііпореі "екоттсп хѵаге1). Ггеііісіі хѵаге ез Дапп
зсііхѵег Ьецгеіііісіі, хѵагпіп (Іег Каіпе біезез Ейгзіеп, (Іег оіГепЬаг посіі іп (Іег зріі-
іегеп РегіоДе (Іез Ііегакіеіоз іп Копзіапііпореі еіпе {>аііх Ьекаппіе Гегзбпіісіікеіі
хѵаг, пісііі аизДгііскІісІі депаппі хѵіічі. Е8 зсііеіпі тіг Даіісг хѵаіігзеііеіпіісіісг, Дазз
ѵіеішеііг еіп Неггзсііег Дег каиказізсііеп Пиппеп оДег ІІерІИІіаІііеп (Катісік-
ПерСаІІс) ѵоп \Ѵагасап іт погДІісІіеп Вацііезіап "епіеіиі ізі, іп Дегсп ЬаиД зіеіі
Ііегакіеіоз іт Лаііге 625 хигискхіеііеп ишззіе (Тііеоріі. р. 310, 19)5). ЛеДеій'аІІз
1111І88С11 аііег (Ііе ІГпи<>ип(Іиг-Ви1с;агеп краіезіепз ххѵізсііеп 619 ипД 626 аЬеппаІз
ѵоп Деп Ахѵагеп ипіетхѵоіі’еп хѵоічіеп зеіп. Иіге ВгііДег, Діе іп Дег озііісііеи Деіпіаі
хигйск^еЫіеЬепеп Кигіиг^игеп іепзеііз Дез Тапаіз іикі Дег Маіоііз, хѵагеп Діезеп
ѵоп аііегз Ііег ипіегіап. Аііеіп Даз Всііеііегп Дег ипіег 80 «Пп^іі»еп ВеДіпуіпій'еп
ипіегаопппепеп Ве1а»егип^ ѵоп Копзіапііпореі (626) хегзіргіе Д :п_ ИіпіЬіт Дег
НпЬезіеё’ІісІікеіІ Дег Аѵѵагеп, ипД зо ѵѵа^іе ез КиЬгаІ, Дег пеие І’йгзі Дег ІТпи^ип-
ДигІюгДе, Дег ]епег Ве1а<>егип" ѵегіпиііісіі зеІЬзі Ьеі^ехѵоіпіі Ьаііе, Даз Лосіі Дез
’) 8. ЗііеіОііцс 8. 500.
2) Вег Нопісііпяпіе Ойрои-рЗѵЗоі 2<>8. 1, 27, 1. 31, 1, НпгупікН Рапсцуг. Іаі. Ш 17 р. 111, 21
есі. Вйіігепз, Воирой-уоиѵВо'. А<?аі1і. 5, 11 р. 365, 9 ей. ВМог{ ЫсіЫ (Іааевсіі иоііі Ьсккег яіі8 (Ісіп Зріеіе.
8) ЫікерЪог. Еот. аоѵг. р. 12, 20 ІТ. ссі йе Воог: х₽4ѵо; 54 тер ларфхеХ0 ° тй7 О’Зѵѵтѵ той
ёОѵои; хйрюг тсі; йрср’ айтоѵ ар/оиа- хаі |оро<р6роі; йра еі; Ви^аѵтюѵ еЬ^еі, риг'.оѲаі 8с та Хр'атіаѵтѵ раа-.Хёа
ВДтгі. 6 86 йорёѵси; айтоѵ йкові/зіо, хаі о! 'Ршра'юѵ ару оѵтер той: Ой/лхой; аоуоѵта{; ххі та; ёхгі-лоѵ уаргта;
аЕ тойтсоѵ абтйѵ тф Оейр Лоатрф ётехѵйааѵтэ ай^троі. овто> те та Э-тІа (И^ОгСз'. Злро:; бааіХіхоТ; хаі а;кі>рааіѵ
ё-ріХотцѵ/рато- т‘й '^ар а^Еа той хатріхЕои тіѵ г;уЕ|ііѵа тоЗтоѵ т5т!|ГУ)хв хаі яро; та Ойѵлха ^0>] ср'.Хо'ррбѵы;
ё^перге.
1) 8і*1іоп іт Лпіап» (Іег Псвіепіп" ,1іі8(іпіап8 I Ііаііе 8Іск Сптні, іег Ііііиріііп^ (іег Пиппеп іп
сіег К’іііт ѵоп Воврогов (1. 1і. <1ог Ві 111-511 геп, *п Копвіапііпореі іаиіеп Ііьвеп, ѵѵогпиС (Ііе 8с1іаіпапеіі ііпе
Соіхеііііікіег аив 8і11іег иті Еіекігоп еіпвеііпіоі/.еп. Аііеіп <1іе Зеіпііпапсіі еггеціеп еіпеп Аиі'віапіі иті
ібіеіеп (Іеп Кбиі1' ипй веіиіеп веіпеп Вгікіег Мой-рХ (Ч’ІіеорЬапев: Мэ'іауёрч;) аиСіІо.п Тіігоп. Маіаі. р. 131
16—433, 2.
Г,1 ЗСрсійНце, 8. 302.
22
I. Магдиагі.
Сііа^апз аЬхіпѵегі’еп ипй Діе іілѵагізсііеп Сагпізопеп аия зеіпеш Еанйе хи ѵогіа^сп’).
Ег шііегіѵагГ аисіі (Ііе Кигіиг^игеп ]епзеіІ8 йез Тапаіз2) ипй зсЫозз !• гіейеп тіі
Негакіеіоз, йег ііпп (Ііе АѴіігйе еіпез Раігікіоз ѵегііеіі, лѵоГПг ег іііпі ѵепішііісіі
аішіісііе Віепзіе (Ііе Аіѵагеп Іеізіеіе, іѵіе еііі8і (Ісг Еіигципчіііаирііііі^ 8ап-
йіісіі йет Каізег йизііиіап ^еп йеп Кигіиг"іігеп ХаЬег^ап. Егві еіпі^е Хеіі пасіі
йет Тойе йев КиЬгаІ, аів йіе Сііахагсп, йіе КасІіГоІ^ег йег Ѵ^езіійгкеп. іііге Масііі
пасіі йег Маіоііз аизхиЬгеііеп Ьедаппеп, ѵегііезз Лзрагисіі тіь зеіпег ІІогйе йіе
аііе Неітаі, ііЬегзсІігііі йеп Вп]ерг ипй Віцезіг ипй зсіііи^ зеіп чу>1ац іп йег
Еезіип" О^іоз аиГ, йіе Ьеіт Ьсиіі^еп Кікоіісеі іп йег Ыаііе йез аііеп Коѵіойитпп,
пісііі зеііг лѵеіі ѵоп йег Вопаиіпвеі Реике, Іау ипй аііег АѴаІігзсІіеіпІісЬкеіі пасіі
йет зраіегеп Кіеіп-Ргёзіахѵ епізргісііі.* 3 * *) КиЬгаіз аИезіег 8о1ш Ва]’ап ЫіеЬ йа^е^еп
іп йеп ап^езіаттіеп 8ііхеп ат КиЬап ипй тсагй йеп Сііахагсп ігіЬиірИісІііій1).
І)іез ^езсііаіі иппііііеІЬаг ѵог йет йаііге 679. Вазз йіе ХѴапйсгші" йег ВиІ-
^агеп Ьегеііз іт йаііге 659, аІ8О 20 йаііге Ггііііег, бІаііц'еГипйеп ІіаЬе, \ѵіе Вигу
Ьеііаиріеі, ізі зсііоп йагит шітодіісіі, \ѵеі! зіе зісіі йапп аіз ипзіаіе Котайеи зсііоп
1ап"е ѵог 679 йигсіі іііге ВаиЪхП^е ипІіеЬзат ЬетегкЬаг ^етасііі Ііаііеп.
Віезе Аийаззип" іѵігй пісііі егзсЬйііегі йигсіі йіе Таізасііе, йазз йіе Гіігзіепіізіе
йаз Ьиі^агізсііе Б’іігзіеп^езсЫесІіі аи§еп8СІіеіп1іс1і ѵоп Ігпікь й. і. Егпак, йет іПпдзіеп
8о1іпе Аііііа’з аЫеііеі, іѵеісіісг пасіі ЕПакз Тойе (-154) “сит 8иіз іп схігето ті-
поіт.8 8суі1ііае зейез йе1е"іі“ (йогйап., Сеі. § 266), іѵаіігепй зеіпе йЬгі^еп Вгййег іп
йіе Каііе йег ропіізсііеп Сезіайе, іѵо еіпзі йіе Сгоіеп ^еііаизі ііаііеп, аізо іи йіе
8іерреп ат Вп]ерг хигііск^еіа^і іѵигйеп3). Вепп йЬег йіе Ѵо1кегѵег5с1ііеЬиіі"еп
іт ропіізсііеп Йіерреп^еЬіеіе пасіі йет Тойе Веп^іхісЬ’з, йез аііегеп Внкіегз Ег-
') Кікеріюг. (от. ойѵт.р. 21, 9—15: ипй тоѵ айт&ѵ имрЬѵ Іпаѵіап; Койбрахо;4 яѵіфіі; 'Ор^аѵй,
4 тйѵ ОйѵоуоиѵЗойртѵ хйріо;, тф тіиѵ ’Абіршѵ Хя1 6-Х3 ай-оа ХаЬѵ яврѵібріоа; ті);
оіу.е'.а; 7^;. 8іапресб$йетаі 8Ь яро; 'Нрахіеіоѵ хаі аяіѵВвтаі е’рУ(ѵ»)ѵ рвт’ айгоО, ^ѵпер і<р6Ха;хѵ рвурі теХои;
тіі; баигйѵ 8й>ра те -(ар аітф ёязрфе хаі ю5 паіріхіоэ бтірчавѵ.
’) Оазз КиЬгаІ аисіі ііЬег (Ііе Кигіигцигсп (Котра^сі) деІіеггБсЬі Ьаі, ег^іеЪі аісіі аив <1ег 8іаіпт-
яацс Ьеі КікерЬогоя ипд Тііеорііапев, діе аЬег Гаівсіііісіі аппітші, давв іііеееіііеп посіі ипіег КиЬгаІ іп
(хгозз-Ви1"агіеп аш КиЬап ееіѵоіші ипд егзі пасЬ веіпср Тоііе деп Тппаів ііЬегвсІіпііеп ЫШеп.
3) Міі деп Погдеипашеп Ѵ/шд-ипіиг, ОіЛ-опіог, г Ііііпві ѵоііі аисіі дег Хапіе дег гііівеі-
ЬаГіеп готаізсііеп (ЬиІеагівсЬеп?) Гезіип-т УѴаІапіІаг гигапниеи (ЗСгсіГхііце 8. 61 Я.). АиГ деп Хптеп дев
Ѵоікез ^ап(^и^ Ьеі Оагдезі, іп деп НшГйіІ иі’йіит гісЫізег ТРапвпЛгг ^свсІігіеЪсп., дег ѵоп гГо/шпп
Меііск ипд Ртпг Еікішгі, тіі дет аііеп таруагівсЬеп Хатеп ѵоп Ве^гад, Каіиіог (е/бітаг, Іаі. АІЬа
Виідагіа ЫапОог аІЬа ѵегкпіірГі ѵѵігд (і. Кеіеіі Згетіе Вд. XI, 1910, 8. 166-168), вс1>е ісіі Іііег
пісііі еіп. \
‘) 8о Ііаі тап віеіі деп ѴегІаиГ посіі Апапіа Йігакас'і ѵоггизісііеи. Хасіі дег 8(апипваце Ьеі
ХікерЬогоз ипд ТЬеорЬапея Ьйііе да^п діе АивЬіеііипе <Ь*г Сііахзгеп иид діе 1’піегиегГшіг В4.Ш8
егві пасіі дег Тгеппип§ ипд Хегеігеиип^ дег ВиІ^агепЬогдеп зіаП^еГипдеп.
) Іогдап. Сеі. § 263: Веіідиі ѵего «еппапі еіив (дев ЕПас) ео оссіво Гидеіиіиг іпхіа Іііив Ропіісі
тагів, иЫ ртіив боЙюв ведівве девсгірвітив. § 269: Сопіі6іі ег8о, ііі Аііііае ЙІІІ сопіга боііюз, диаві дс-
зсгіогев дотіпаііопів зиае, ѵеіиі Гицасіа тапсіріа гедиігепіев ѵепігепі, і(?і.аіівдие аіііз Ггаігііпів вирег Ѵа-
іатег воіипі пігиегепі. (}иоз іатеп іііе, диатиів сиш раисів, ехсеріі, діицио Еаііцаіов ііа рговігапіі, иі ѵ іх
рагз аіідиа Іювішт гстапегеі, диае іп Гиеат ѵегва еав рагіев 8суі1ііае реіегеі, диів Ьапаргі аптів Дпепіа
ргаеіегтеапі, диет Ііпеиа виа Ниппі Ѵаг арреііапі.
егві пасіі Йег Тгеппип§ ипд Хегяігеиип^ йег ВиІ^агепЬогдеп ві:Ш"еіипдеп.
ГЛіе аІіЬиІдагійсЬеп Аивйгііске.
23
пака (469), ізі ипз піскіз ІіЬегІіеіегі1) ипй ѵѵіг ІіаЬеп кеіпеп Сгний хи (Іег Лп-
паіппе, база Егпак аисіі пасіі іецеш /екрипкіе іп К1еіп-8куі1ііеп ^еЫіекеп аеі,
ит Іііег ^егаиасЫоа ѵот 8с1іаирІаСге ги ѵегзскѵѵіпйеп; ѵісітеііг йагГ тап ѵег-
тиіеп, ііааа ег пасіі ]епет Гпг (ііе Ііиппіасііе МасІП ѵегіійп^піаѵоііеп Егеі^піа іп
(іеп Ѵогйег^птй ігаі ипд йіе ЕйЬгипр йег хегаігсиіеп Ііипвспіюгйеп йЬепіаІіт.
ХѴакгасІіеіпІісІі Ііаі аіао Ргіакоа йіе ЕгйіНип^ йег йет Лііііа еіпаі ^еѵѵогйепеи
^еіааа^ип^ посіі аеІЬаі егІеЫ: аеіп Сгезскіескі ѵѵегйе ітіег^екеп, аЬег ѵоп йіеает
аеіпепі ійп^аіеп 8о1те ѵѵіейег аиГегѵѵескі ѵѵегйеп2 *).
Кигх ѵог йег \Ѵапйегиіі§ йеа Аарагисіі Ііаііе еіпе апйеге Оіирре ѵоп
Виідагеп йіе еигораіасііеп Ргоѵіпхеп йеа Котаеггеісііеа іп Ёпгиііе ѵегаеігі. Віе
готіасііе Веѵбікепт^ йег Ргоѵіпгеп ѵоп ІПугікит: (Іег Ьеійсп Раппопіеп, йег
Ьеійеп Бакіеп, Багйапіеп, Моеаіеп, Ргаеѵаііз, Іікойоре, зоѵѵіе йег Ргоѵіпхеп ѵоп
Тіігакіеп, ѵѵеісііе Ьеі йеп Неег/Іі^еп йег 81аѵѵеп ипй Лѵѵаті ипіег СЬаі/оп ипй йет
Скарап тазаепііаі'і іп йіе (хеіапцспзсІіаГі ѵѵеі>'Я’сГи1пТ ипй іп Раппопіеп ап^еаіейеіі
ѵѵогйеп ѵѵаг, Ііаііе аісіі Іііег тіі Виі^агеп ипй Лѵѵагеп ипй (Іеп ИЬгі^еп Пеійсп ѵеппіасііі
ипй ѵѵаг /и еіпет аіаіііісііеп Ѵоіке Ііегап^еѵѵасііаеп. ЁЬег 60 йакге пасіі ііігег \Ѵе#-
іиіігиіі" (гѵѵіаскеп 601 ипй 610), аіао ит 670, епѵасіііе пип іп ііігеп Касіікоттеп
йіе 8е1іііаис1іі, йег ИеггасІіаГі йеа Сказана хи спійіеііеп ипй ѵѵіейег іп іііге Пеітаі
хигііскгикеіігеп8). Ікг Наиріііп" Киііег, еіп Виі^аге ѵоп Сскигі,4 * * *) йег аіс іт Еапіеп
йеа Сказана ге^іегіе, ^піГ йіеаеп Гіап аиГ, ит аісіі еіпе асікаіаіапйіде Пеггасііаіі
’) Ѵді. Адаііі. V 11 р. 365, 20—28 ей. Піініог/: (дііеЗЛоѵ 64 ара (о! ОЗѵѵоі) оох бпі цахрбхахоѵ
8іа|і4ѵеіѵ, 4ХХа проррі^оі то ХЕудцеѵаѵ йпоХЕіоОаі. айтіха уобѵ ОйХті^оэроІ те хаі Вэиройуоиѵбоі рбурі ц4ѵ Л4-
оѵто; тоб айтохраторо; хаі т®ѵ 4ѵ тф тбте 'Рсораіоіѵ •ѵѵаіріцоі хе йп-?,руо7 хаі йХх'.цоі еГѵаі ббдхооѵ ѵдіеі; 64
оі ѵбѵ оііхе іоцеѵ айтой;, о6те, оіцаі, ЕІасреОа, "»уоѵ р4ѵ 6іа^0ар4ѵта;, тиубѵ 68 б>; поррытйто) |іЕѵаѵаатаѵта;.
Іііе ІЛігіпгигея іѵегйеп ѵоп Ргівков Ьеі Йогйап. Сеі. § 272 ап егвіег 8(е11е ипіег Деп Дет ВепціхісЬ (1)іп-
іхіс) Ьоітазвідеп Иоійеп ^епаппі. ( к \
г) Ргівков Гг. 8 р. 318, 5—17 ей. Віпйог( (ІІіві. цг. тіп. I) = Ехсегріа йе Іецаі. р. 145, 15—24
ей. ЙѲ Воог: айхб; у&р (’Ахѵѵр.а;’) Кцеѵеѵ асТЕіісрг^ хаі то еТ8о; арЕТатрЕПтор хаі ойббѵ сбхе Хе-роѵ ойхе коки?
-/еі.што; 4у/|іеѵоѵ 4<ра(ѵвто, тйѵіѵ бті хдѵ ѵештахоѵ хйѵ хаібыѵ (’Нрѵар 64 бѵора тойкр) еіосдѵха хаі пареотшта
вЕХхв парвій{ 7аЪ;ѵоір &по6Хехшѵ брцаоі про; айтбѵ. 4|іоб 84 &аирй^оѵхо;, 8пш; хйѵ р4ѵ паібшѵ
йХі^шроІѵ), прб; 84 4хеіѵоѵ 4ха ѵ°5ѵ, 6 парахаО^ііеѵо; Рарбаро; оилеі; гі); Айаоѵісоѵ хаі тйѵ пар’
айтоб |іоі (37і0’1ооІ1^ѵ(оѵ ПчбсѴ іхкб^еіѵ тгроЕігаоѵ ёуаахв той; рйѵтгі; хф проѵіуореих4;аі хо р4ѵ айтоб
пЕоеІоОа'. убѵо;, йпо 64 хоб тахібі; йѵаох^оЕоОаі тойтоо. 8. Сіігопоіоціе Йег акііігківсііс.п ІпасІігіСіеп 8. 111 Г.
8) Мігасиіа 8. Вепіеігіі ІіЬ. П сар. V § 194—195.
Оіе Сііг ипв воііг аг§ег!іс1іе ІІпагі, йавв іп йеп Карііеіп ГѴ шій V йег ге§іегепйс Каівоі иіе іпіі
Ыатеп ^спаппі, вопйегп іттег пиг тіі аіі^етеіпеп Аивйгііскеп Ьегеісііпсі ѵѵігй (хоб 5x6 &гсб Хаусѵхо;
₽аоіХеЙЕіѵ § 185. 197), ѵѵеіві йагапГ іііп, йазз йег ѴегСавзег йег хѵѵеііеп ѴѴпш1ег8тиіп1ші<г еіп 2еіі"епо88С
йег іп іепеп Ьеійеп Карііеіп егиііііііеп Егеідпіззе ѵѵаг. Еііг Кар. IV йенісі ег йіев ипгіѵеійеиіік ап і? 165:
. . . |іехеХЕйоо|іаі еі; хі]ѵ ѵбѵ ха0’ ^ра; хроЕХОоЗааѵ . . . хрор^Овіаѵ.
4) КиЬег ипй веіп Оепо88С Маигов ѵѵегйеп іп йег ІІЬегвсІігіГі йез Карііеіз (тері хсб іівХетг(Оеѵто;
хрютхш; брсріШоо покёрои хата хі); пбХЕШ; пара тоб Майрой хаі Коббвр тйѵ ВооХуариіѵ) аивйгііскіісіі аів
Виідагеп Ьегеісііпсі. Ѵоп Маигов, Йеп веіп {ггіесііівеіісг Хапіе ойепЬаг аів Мевііхеп кеппгсісііпеі, 1іеІ88і
ез ііЬегіІіев § 198, йавв ег ^гіесЬівсІі (аЬег пісііі піакейопівсЬ. ѵѵіе 7'птпксікк, 2иг Кшійе йег ІІапшв-
ПаІЬіпвсІ I 13 апдіЬі), ГІІ1ПІ8СІ1 (ІаіеіпівсЬ), зіаѵѵівсіі ипй ЬиІ^аі-іасЪ (пісііі аѵѵагівсііI) ѵегвіапй: хаі хт;ѵ
хаО’ 7(|іа; бпістарвѵо; -уХйаоаѵ хаі тір 'Рыцаіюѵ, ЕхЛабсоѵ ха*. ВоиЛ^арыѵ. Мап йагі аіво ѵѵоій аппеіішеп,
йавв еіп ТеіІ йег йерогііегіеп 'Рыраіоі (ггіесііівсіі, еіп апйегег йацсцеп ІаіеіпівсЬ вргасіі. 8опві йпйсі вісіі
кеіпе паіісге АпдаЬе иЬег йаз Ѵоіквіиш йев Ііеійпізсііеп Апііапдв йег Вехевзіои. Іпітегіііп іавві вісіі
Іііегапв егксппеп, йавв Ьеі ]спст АиГзіапйе йег раппошвсІіеп Виі^агеп, Ьеі ѵѵеісііспі ііігег 9000 тіі
24
Д. Магдиагі.
211 дгіпкісп, Н1КІ ііііігіе (Ііе (Ісрогііегіеп Коіпаег ваші ііігепі 1існ1пі‘ч-1ісп Лпііап"
(лѵоііі шеІ8Іеп8 Г>п1і>;ігеп) тіі аіі ііігег ПаЬс аив (Іеш Вегеісііе (Іев Сііаі'аік Ііііпѵе^,
8СІ1ІПЙ' (Іеп ііпп пасіізсіхепііеп Сііарап іп шеіігегеп Тгеііёп шкі і>ѵ1.иі^1е пасіі
СЬсг8СІігсіііиі!< (Іег Пошіи <>'1йск1іс1і іпз гоіпаі.чсііе ОеЬіеІ, ххо ег (Іеп Кграцѵрю;
'ларгсод (пасіі Топіавсііек йав Вескеп ѵоп Ргііёр)1) Ъезеіхіе. Віе ѴЬмсііірп (Іег ѵоп
(Іеп Котаегп аЬвІапітешіеп Теііе веіпев А оікев р,іеп{>еп пип (Іаіііп. іпіі ііігеп Еа-
іпііісп хѵісііег АиГпаІшіе іп іііге Иеііпаіввіаіііе хи ег1ап“еп, ххав ішісхвеп (Іеп еііг-
деіхщеп РІііпеп КиЬег'в всішигвігаскв хпхѵі(кт1іеГ. Віевег ^еііасіііе паіпіісіі ипаЬ-
Ііап^і^ег Еіігві иші СІіа^ап (Іег Вехеввіоп хп хѵеічіеп иші ппі<зІе ііевііаіі) іііге
Хегвігеішп" иші АиГваи^ипд (Іигсіів Вшпаеггеісіі іпіі аііеп Міііеіп хп ІііпІеіігеіЬеп
висііеп. Ег вапп (Іаіісг (ІагаиГ, вісіі тіі Ьіві іп (Іеп Везііх (Іег .Чіаііі Тііезваіопісіі
хп веіхсп шкі віе хи веіпег Вс8І(Іепх хи іпасііеп иші ѵоп (Іа аив (Ііе тпхѵоііпешіеіі
Ѵбікег хи ипІегхѵегГеп. Віевег Апвсіііа» бсііеііегіе ап (Іег АѴасІічіпікеіІ (Іев Ьсііиіх-
раігопв (Іег Віжіі, (Іев 111. Ветеігіов, хѵав аЬег аив Киііег шкі зеіпеп Ііеіііпівсііеп
Апііапдспі ((Іеп Керрріаѵоі) $ехѵог(1еіі іві, хѵіічі ипв пісііі йкегІіеГегІ-). КісІі'ТІісІі
тиввіе ев вісіі (Ііе готаівсііс Ве^іегип" апё'еіе^еп веіп Іаввеп, (Ііевев кгіед'егівсііе
иші ипгиѵегіавві^е Еіетепі аив (Іег Мііііе (Іег ^еГаІпчІеІеіі ХѴевІдгспхе хи епі-
Гегпеп шкі веіпе Кгайе аікіегвхѵо (Іег готаівсііеп Роіііік (ІіепвіЪаг хи іпасііеп3).
8о111е аізо ѵіеіі'іекі іп (Іеп Ваідагеп КиЬег’в ,|епе ГЙпГіс Виі^агепіюпіе хи егкеппеп
веіп, лѵеіеііе вісіі пасіі (Іег Ьедсшіе Ьеі Кікеріюгов иші Тііеорііапев іп (Іег Репіа-
роііз ѵоп Каѵеппа піеііегііезв шкі (Іеп Котаегп ІгіІшІрПісІіІі" хѵшчіе4), ѵоп (Іег
аЬег вопві даг пісііів Ьекаппі іві? Піег хѵагеп віе іечІепГаІІв дедеп (Ііе Ьапдоііаічіеп
$ріІ хи ^еЬгаисІіеп, иші Гйг (Ііе гопіііівсііе Гіоііе хѵаг ев пісііі всііхѵег ві«* хіогііііп
ііЬегхиГііІігсп.
Патіі іві (Ііе ііЬегІіеГсгІе Сенсігісіііе пікі Сіігопоіоріе (Іег (ігйшіші" (Іев
Ьиі^агівсііеп Віааісв, хѵіс ісіі дІаиЬе, іп аііеп Паііріхііцч'іі "егесІііГеаІі"!5).
- . -----------------------
ХѴеіЬсгп пп(1 Кіпйсгп <1.із 1лп>1 г.інтеп тиззіеп иші зіеіі п.ісіі В.утѵлгіеп чппііівіі (8. Сіичтліоціе 8. 85 Е),
кеіпе'лѵі'бз аііс Виі^агеп Рлппопіеп ѵегіаззеп ІіаМеи. Іп (Іег Таі піззеп «іг іа. Давя вісіі (Ііе <1ет СЬадап
ЛіспчіЬагсп Кигііикигеп аиі «епіязіепз яіѵеі ійтап ЬсІіеГеп. \
’) И7. Готакекск, Хаг Кшиіе (Іег Паіипя-ІІаіЬіпзеІ I 13. П 73 — ВіігипцчЪег. Дег ХѴіоп. АкаДетіе
РЬІІ.-Ііізі. С1., В<1. 99, 1882, 8. 477. В(1. 113, 1887, 8. 355.
Псг ѴегГаззог (Іепіеі аііепііпяз § 198 ап, Дазз аисіі КиЬег іпМі’о іепея Апвс1іІп&с$ веіпсп
Ипісг^тд цеГпшІеп Ііаі (ёпі біхеі». атсо)?,=(а хаі рібц-д хаі хри-^5оѵ ^!»Хг(ѵ хтХ).
8) Віев зеііііпіпегі аисіі по-1і ачз Деп ХѴогісп Дез Апопушиз Ііегѵог. Піезег заді піітіісіі ѵоп
8ІЗІППІОЗ, Дет атрат^і^ т&ѵ харсіёшѵ, Дег Деп Лпзсіііа" Дез Маигоз ѵегсііеііс (§ '205): хаі ѵіт» лапіѵ ѵіѵ
айтбѵ Маброѵ цетй хйѵ ігішѵ айтс-3 яаѵтшѵ ёх тоЗ КоЙбер хаі «3 аохей агратой -л » 1х -Лм харабшѵ ё;<и %$);
лбХешд ёѵ тоі; ботіхоір |іёр$ОІѴ тара^соозбе-.ѵ «'.етйтоагѵ, пр4; то тоэ; цёХХочта; ёх тйѵ 2<Хі?шѵ кроз?з-гГ*-.7
Керрчлйѵсо; хаі аѵзікоІіотшс тгрозёрхгоОаи Мета 64 тайта хеіл-іааш; ЭааОлхі); (укт^азч; гф Хеу.Оёѵѵ.
«Р’ДоОеці атратчур рдтй тйѵ еірчіи-лоѵ харабшѵ хаі т<Ъѵ ётті тойто атаЛёѵтшѵ іЛо’шѵ ёг.і тй аксхс;і{зві т&ѵ
тоШхі{ вірчііеѵиѵ Керііѵріаѵшѵ, б айто; Майро; айѵ тіііѵ рвт’ айтой ако-рй^шѵ та тай Ивзайктаі разіХіш;
хатёХабеѵ Іуут], ёхеіее бехОйг хаі арх<оѵ /рчііатіоа?.
4) Яікерііог. [ат. ойѵт. р. 34, 4-5: й 64 тсёрято; (иіор) хаті ті]ѵ Рабзѵѵчзіхѵ -вѵтхкоХіѵ ’брэаа-
іібѵо; бтгіфоро; РШ)1а(о.С ё7ёѵето. Тііеорііапев р. 357, 26-27: б 64 (аерктор) ті;ѵ Ц Рабіѵѵч Пгл'^сл»
хаталабшѵ 6гЛ ті)ѵ 6ааі?.е(аѵ тбіѵ хріапа-лйѵ -(ё-рзѵеѵ.
в) Хиг Дю А11І1СПІШІ1-Г Дег Дгеі НогДеи Дег Киі1иг8иіеп, Дег рпіиктізсікп ипД гаѵепітііьсксп
Виідагвп пасіі Дет 1 оДе Дев КцЬгаі ЫеіЬі пасіі \ѵіе ѵог еіп АпасЬгопізпіиз.
Оіс акЪііІ^агізсЬеп Аибйгііске.
25
І)іе Ѵпіпо§ііс1ікеіі Дев с1ігопо1о§І8с]іеп 8увіетв Вигу’в Іавві віеіі всііііевв-
Іісіі шшѵеійеиііі»’ егѵѵеівеп, лѵепп лѵіг ѵот Епйе йег Ейгвіепіівіе аив^еЬеп. Касіі
Вигу’в ТаЬеІІе лѵагеп Діе Апігііів]а1ігс сіев:
АѴіпесІі ве^огаіет 146 II. 21. Магя 763— 9. Мага 764.
Итог (Іііот іиіот 153 Н. 4. Дап. 770—23. Бех.
Аііеіп лѵіе оЬеп (8. 4) дехеі§і ѵѵигйе, лѵаг Ѵтог враіевіепв іп (Іег сігіііеп
Іпйікііоп (1. 8ері. 764—31. Аи^пві 765) аЬдевеіхі лѵогйеп. \Ѵеші аіво Дав Апігііів-
]а!іг Дев ’ѴѴіпесІі .кдог акт іві ипй Исдог асііі Ъейеиіеі, во ДагГ Дав Апігііів]а1іг
Дев Ѵтог іп кеіпе пеие БекаДе Гаіісп, аиГ кеіпеп Гаіі аЬег іп Дав Даііг ГйпГ
Дег ГоІдепДеп БекаДе (8. 140). Вигу Іавві Ггсііісіі §е^сп Діе Ііівіогівсііе ѴЬсг-
1іеіегип§ Деп 8аЬіпов пісііі Ыовв еіпі^е Мопаіе — Депп „іп іііаі саве ііів виссев-
вог’в уеаг лѵоиІД поі Ье Дііот іиіот, Ьиі еііііег 8. аіет ог 9. аіет"1) —
воікіегп 7 йаііге ге^іегеп ипй Ьеііаиріеі, (Іег Ѵегіаввег (Іег Ьівіе ІіаЬе йіевеІЬеп пісііі
Ьів 7лі веіпег ѴегігеіЬиіі", воікіегп Ьів хи веіпет іт Ехіі еНо1<»іеіі Тойе пегесітеі
ипй ііііі аів йеп гесііітавяірсп Кап Ьеігасіііеі. „Ѵтог, а шетЬег оі’ Ііів іапіііу
аікі (1еві"ііаіе виссеввог, лѵав ргосіаітей аГіег Ьів йеаііі, Ьиі впвіаіпеД Гог опіу
40 йаув“ (р. 142). Аііеіп йіев іві геіпе Рііапіавіе! 8е1Ьві іѵепп йіе Апвісііі гіс1ііі§‘
лѵііге, йавв (Іег Ѵегіаввег йег Ьівіе йеп ЙаЬіпов Ьів хи веіпет Тойе аів йеп
гес1іітавві<’,еп Кап апдевеЬеп ипй (ІевІіаІЬ йіе ѵегвеіііейепеи кіігхІеЬі^еп Ве^іе-
гипй'сп пасіі веіпег ѴегігсіЬппс; (Ра^апоя-), Токіов) і^погіегі ІіаЬе, во лѵаге йоііі
йіе Везеніи" йев Ѵтог Ііівіогівсіі пиг аів еіпе ѴпіегЬгссІіипд-, пісііі аів Когі-
ясіхпп§' йег потіпеііеп йев ЗаЬіпов аиГхиІавзеп, аіво іп йіеве еіпяигесііпеп.
Косіі ѵіеі "сіѵаіііаіі^ег іві аЬег йіе Ве1іапйІиіі{>', ѵѵеіеііе Вигу йет Ѵаіит
(Іег Сіігівііапівіегип^ Виі^агіепв йигсіі Вогів апцейеіііеп Іавві. БаввеІЬе йпйеі віеіі
іп йег ѴпіегясЬгій йег ѴЬегвсіхип<>- йег Вейеп Дев 111. Аіііапавіов ѵоп Аіехапйгіеп
»е§еп Діе Агіапег, йіе іт Даііге 906 ѵот ВівсІюГ Котіаііііп аиГ ВеГеЫ йев Ііиі^а-
гівсііеп 2агеп 8утеоп ап^сіегіі^і ѵѵпгйе ипй іп еіпег Нв. йег Мовкапсг 8упойа1ЫЫіо-
іііек аив йет XV. йаіігіішміегі егііаііеп іві. Ат Епйе Дея Ерііо^в, (Ісг іт йаііге 907,
йет Тойевіаііге Дев Рйгвіеп Вогів Місііаеі "евсІігісЬеп іві, Ііеівві ев: сен же Борисъ
колг.хры кртплъ с к лъ €ТХЬ К6ХТ1І къ нмд (оір іі сіи н стго дх.\ лини
(1. Іі.: „йіевег Вогів іаиі’іе йіе. Виі^апчі іш йаііге |іп Деп Даіігсп?] еіекъ Ъесіііі іш
Хапкчі йев Ѵаіегв. Ді'в 8о1іпев иікі ({ев Ы. (Іеівісв. Лпіеп“:|). Вигу коггі^іегі йіе
АѴогІе СТХК КСХТІ Ниісв іп ,/осЛ іѵесет (то/ рг/тгр)11, ипй йіевсв Даііг воіі йет
Іаііге‘251 II. (2. І'еЬг 865 -- 21. Дапиаг 866) епіяргесііеп ипй 865 аів Баіит
') \ оі) НІИ- "оьрегі'і.
) Іііе Кг;);!)', оЬ (Іег І'іияі Ра^іцпч (763) тіі ііет ІІлирІІіпд Кацтій^ссѵор ^ІеіеІіхивеГ/еп іві, (Іег
іт .Тяііге 7(‘>5 іп \\:ігча ѵоп воіпеп сіцршчі Ьеоіеп егтопіеі «ііпіе, \ѵіе ісіі (Сіпопоіояіе 8. 40 А. 1) ап-
;лчмі ипіпеіі ІгіЬе, ініег тіі ііепі Вппіог Леч Гт^іеи Ток(<>8 (7Н5). йіе Лгес іс, (іебсіііеіііс (Іег Виі-
"агеп 8. 142 піпі Нип/ 8. 1 Г2 ці.ііііи'іі. іч( Іііег «ІеісЬкіНія.
3) 1. Го)><‘>:іа и ІГі ііііі ііі/іііі'іі,, Пит аніе рукоіиіі еи Моі-ноііскоГі Сніюдалыіоіі библіотеки, 11,2.
Москпа, 1ЯѴ.1 ггр. 32. Ісіі ѵепі іике <1оп ’І’ехг «Ііезег ЯіеІІе (Іег <1П1е 1>г. /’і'іхА'ег’.ч. Ѵо]. (гём Киип, Пе-
Іаііопшп Нип";ігоі'іші сит Огіепіе ІііМогіа .іпііфікъіта, I. II, Скииііороіі 1895, р. 12.
26
Я. Магдиагі.
йег Векеіігип? апдеЬеп, „амі (Ііе гезіогаііоп іокк ѵесііет із )изііііе(1“. Міі еіпет
80ІСІЮ11 МсЫіосіе Іііззі зісіі ігеііісіі аііез Ьехѵеізеп, иші ісіі йііегіаззе {?еігозі йеш
Ьезег сіая Вгіеіі йЬег Вигу’з /иѵегзісііі, тіі (Іег ег зсІігеіЬі: „Тіііз арреагз іо
те а ѵегу зігікіп^ соггоЬогаііоп оі іііе зоиікіпезз оі" іііе шеіііой лѵііісіі I Ііаѵе
ешріоуей аші оі іііе ігиііі оі' іиу Ііуроікезез". Ісіі зеііе (1а"е"еп тіі (Іет Огаіёп
Сгёга Кипи іп Ъсскіі Даз регзізске ЬасЫ „(і1йск“, Даз ^Іеіск зо ѵіеіеп ігапізсііеп
Ьеіипѵогіегп іпз ТйгкізсЬе йЬег§е§аи"еп ізі. Вег раіаіаіе Ѵокаі іп ЬссЫІ родсийіісг
(Іет регзізсііеп ЬасЫ егкіагі зісіі лѵоііі Дпгсіі ргодгеззіѵе Ѵокаіаззішііаііоп ипіег Дет
ЕіпДизз (Іез ѵогапдеІіепДеп еіскъ. ЁЬгі^еііз копппі Ыіскі, хѵогаиГ тісіі Ваи^ аиі-
тегкзат тасііі, посіі Ііеиіе іт Тагапізсііі ѵог. 8. АѴіІІі. ВаДІоіТ, РгоЬеп Дег Ѵоікя-
ІіСіегаіиг дег погДІісІіеп ійгкізсііеп 8іатте. 8і. РеіегзЬиг" 1886 8. 59 X. 8. Іп
СТХЬ ѵегтиіе ісіі (Іаз аііійгкізсііе иші иідигізсііе ікідіі „!>'ііі“, котап. іііці, озпгап.
(ііі, аізо еіскъ ЬесЫі „^иіез С1йск“. Вазз еіп зоісііег АизДгиск Гйг еіпе Веѵізе ѵог-
2іі"1іс1і раззі, ІеисЬіеі оіте ѵѵеііегез еіп. Вагпасіі ѵѵігД тап сііе АЬкйгхип" а лѢ
пісііі іп въ лѣто, зошіегп іп въ лѣта „іп йеп ,І.і1ігеп“ аиііозеп піііззеп. ЕЬепзо Іезе
ісіі іп (Іег Гйгзіепіізіе, лѵо Даз ЛѴогі пасіі Вигу’з Ап^аЬе, (іег ПіИегДіи»; Го1«г(,
^ІеісІіГаІІз зіеіз аЬдекйгхі ^езсІігіеЬеп ізі, а лѣта емоу дпломъ твиремъ еіс. Ез
ЬапДеІі зісіі Іііег аізо йЬегаІІ иш Регіойеп. Пег ѴегзскісЬип" (іег ібиепйеп Ьаиіе
ги іоиіозеп, \ѵе1сІіе лѵіг іп еіскъ ^е"епйЬег аііійгк. иші иі^иг. й(1дй, котап. кіці Гезі
зіеііеп коппеп, зіеііі еіпе зоісііе ѵоп Топіозеп ги Тбпеіміеп Ьг\ѵ. 8рігапіеп хи г 8еііе
іт Катеп Деуу&'х хи 08т- „Меег, 8ее“, зоіѵіе іт ТііеІ х.а’эхаѵ^ іі. і.
*д(ілдап, аііійгк. даруап, а\ѵагізс1і сарсапиз (С1ігопо1о"іе 8. 109).
\Ѵаз зойапп Діе 8ргас1і\ѵІ88епзс1іаГі1ісІіе 8еііе (Іег Пуроіііезс Вигу'Ь ап-
іап^і, зо іѵігсі \ѵо1і1 (Ііебея зеіізате Иаіііепзузіет, іп хѵеісііет </п;ам5=С:\ѵеі (аііійгк.
ікг), іоск = Дгеі (аііійгк. йС\ зотог = ѵіег (аііійгк. ІМ), (Іоскз = зесііз (аііійгк. аііу),
ескіет (оііег ёесЫепі) = геіт (аііійгк. оп, сиіѵаз. іѵоппа), «7? о/п=ххѵапгі" (аііійгк.
.Іідігті), -гсе<Ге»і = ѵіеггід (аііійгк дугу, сихѵаз. скігіск), Іиіот = зесііу.і^ (аііійгк. аіііпуі}
зеіп зоііеп, Ьеі Аііаізіеп зтѵоііі аіз Гіппоіо^еп еіпіеез КорГзсІійііеІп егге^еп. Іп (Іег
(хіеісііип" йі/о»г=Гйп! зіітіпі Вигу тіі ВаДІоЙ' йѣегеіп; (іѵігет = (ігеіззііг \ѵагс
зо$аг апзргесііешіег, аіз В.а(11ой’’з &1сісЬзеігип§ тіі іаіаг. ііуіі'під = ххѵ.іп/і^, \ѵепп
тап зісіі ап сііе еіптаі іп Родойіп^ Нз. йЬегІіеГегіе Ьезагі іѵъіігепіъ Ііаіі: (Ііезе
ѵѵйпіе пісііі хѵеіі аЬзіеѣеп ѵоп сихѵаз. іѵуіиг, іѵиііиг = „(1геіззі"и.
СЬег <1іе Епйипд Дег Иеііпег аиі -от, -ет зргісііі зісіі Вигу зеІЬзі пісііі
аиз. \от іигко!о§ізсЬеп Біарсірипкіе аиз кбппіе тап (іагіп пиг тіі НаДІоі’Г (Іаз
§еіпеіпійгкізс1іе 2аЫ\ѵогі ^и = ге1іп егкеппеп, тіі ѵѵеісііет (Ііе Хаіікѵогіег і’йг 30,
40, 60—90 іт Таіагізсііеп (йб-бп, ібгі-бп, аіі-ап, уіііі-ііп, зПкб-йп, іокз-а») хи-
заттеп^езеігі зіпй. Аііеіп йіезе Ві1(1ип§ ізі пасіі Вигу’з 8узіет ит зо ипЬеягеіі-
Ііскег, Да пасіі (ІетзеІЬеп Даз ИаЬВѵогі оп зеІЬзі іт Виі^агізсііеп Геііііе ипй зеіп
ап§еЬ1іс1іез Афііѵаіепі (к)есМет зеіпег Иизаттепзеіхипе пасіі ѵіЯІід гаізеІІіаГі ізі1).
*) Еіпе Ьеівві Ъеі іЬт гѵегепі.
Біс аІіЬиІрігівсЬеп Аиейгііске.
27
Ѵог аііет аЬег ІіаЬеп 8олѵоЫ На (11 о ЕЕ аів Вигу дапхІісЬ ѵег^еввеп, ипв хи
егкіагеп, лѵевЬаІЬ оп іт Виі^агівсііеп хи от §е\ѵогдеп, Ьехлѵ, лѵіе <1ег ’ѴѴапдеІ еіпев
игврПіп^ИсЬеп т хи п іи деп ЬівіогівсЬеп ііігківсЬеп ЗргасЬеп хи гесЬіЕегіі^еп
веі, сіа досіі аисіі дав Сиѵѵавівсііе гѵоппа ипд дав з'акиіівсііе иоп еіп п хеі^еп.
Бав 8сЫіттвіе іві аЬег, йавв Вигу, ит діе ТаівасЬе хи егкіагеп, давв
діе ЬиІдагівсЬеп Баіа іттег дигсіі )е хлѵеі ’ѴѴогіе аив^едгпскі ѵѵегдеп, хи дег
АппаЬте §ех\ѵип§еп іві, діе Виі^агеп Ііаііеп пісііі Ьіовв, лѵіе діе аііеп Тіігкеп,
ѵоп дег хлѵеііеп Бекаде аЬ, вопдегп всіюп Ьеі дег егвіеп аиГдехаІді. Мап Ьііііе
аіво пісЬі §ева§і: 1, 2, 3 еіс., вопдегп: 1.10 (еіпв аиЕ хе1іп? = 1, 5.10 (ЕйпЕ аиЕ
хеЬп)=5 ивлѵ. (8. 130). Біеве НуроіЬеве віеііі АпЕогдегип^сп ап деп СНаиЬеп дег
Бевег, діе ііЬег теіпе КгаЕіе деЬеп.
Бег Нівіогікег лѵігд епдіісіі тіі ВеЕгетдеп лѵаіігпеіппеп, давв ев пасЬ Вигу’в
Епідескип^ посіі еіп хіѵеііев Ѵоік аиЕ Воііев ЕгдЬодеп "аЬ, іѵеісііев діе 2еіі пасЬ
геіпеп МопддаЬгеп оііпе )сдеп Аив&іеісіі тіі дет Воппепіаііге ЬегесЬпеіе. Вівііег
"ІапЬіеп лѵіг, давв дісве ЕіпгісЬіип# еіпе аиввсЫіеввІісІіе „Ки1іигеггип§епвсІіаЕі“
МиЬаттадв веі, ипд хлѵаг еіпе дег лѵепіцеп огі^іпеііеп ЕгЕіпдипреп, аиЕ лѵеісііе
діевег егЕоІ^геісЬвіе аіісг РгоЕеіеп тіі КесЫ АпвргисЬ тасЬеп капп. Іп дег
Таі Ьевііхі да еіп воісЬсв ЛаЬг Ейг ЛѴапдегІіігіеп ЬсіпаЬе еЬепво лѵепі^ ргакіівсііе
ВгаисЬЬагкеіі аів Ейг АскегЬаиег: аисіі (Іег ’ѴѴаидегІіііІе тивв лѵіввеп, \ѵапп ев
Гііг ііт /еіі іві, дав ХеІІІарег аЬхиЬгесІіеп ипд діе ^говве ХѴапдегип" пасіі
деп АѴіпіещиагііегеп (дуйіац) ап/иігеіеп, волѵіе лѵапп дег і’гбЫісЬе Иеіірипкі дег
ПіісккеЬг пасіі деп 8оіптегѵѵеідеп (]а.)1ад) апреЬгосЬеп іві, ипд діевс ^говвеп Магк-
віеіпе дев Лаіігев пійввеп рііпкііісіі еіп"СІіа1іеп лѵегдсп, лѵоЬеі тап віеіі поіщепГаІІв
ап деп АиЕ^апр- одег Бпіег^ап»- Ьевііпітіег Вевіігпе Ііаіі, іѵііі дег ЬГотаде пісЬі
ип^еЬеигеп 8сЬадеп ап веіпет Ѵісіівіапде гівкіегеп Ьехіѵ. веіпе ^апхе Ехівіепх аиГв
8ріе1 веіхеп. Аисіі дег \Ѵапдег1іігіе лѵігд аіво Ьіппеп лѵепі^ег даЬге тегкеп, давв
ег всіюп пасіі дгеі одег ѵіегтаі 12 Мопдпюпаіеп Ьедепкіісіі Ьіпіег дет Ве^іппе
дев ОгПтѵегдепв дег 8іерре хигйск^еЫіеЬеп, давв ев тіііііп посіі хи ігіііі іві, діе
ХѴапдепт# пасЬ дег 8оттепѵеіде апхиігеіер. Ег іѵігд даііег ѵоп веІЬві дагаиЕ
“еГііІігі іѵегдеп, аиГ ігуепд іѵеіеііеп Аив^ІекЬ дег хіѵЫЕ Мопдтопаіе тіі дет 8оп-
пепіаіпе хи віппеп д. Іі. еіпе іѵепп аисіі посіі во ипѵоіікопппепе регіодівсііе 8с1іа1-
Іипк еіпхиЙдігсп, \ѵепп ег віеіі пісііі ііЬегЬаирі тіі дег Ьіоввеп КесЬпип^ пасіі
.Іаіігевхеііеп Ье^пи^і.
(ІЬег (Ііе (іеЬгапсЬе дег Піпщ-пи, дег ѴогГаЬгеи дег Виі^агеп, егіаЬгеп
\ѵіг ни 8с1іі-кі Еоіцешіев: ,,1п іііе іігві тооп о( еѵегу уеаг еасіі сЬееЕ \ѵепі іо а
втаіі тееііпр’ аі іііе КІіап'а соигі іетріе. Іи іііе 5“' тооп іііеге лѵав а &гапд
тееііп^ аі Бга^оп Сііу, лѵііеп васіііісев лѵеге оІТегед іо Пеаѵеп, Еагііі, іііе репіі,
врігіів еіс’). Іп (Ііе аиіитп. лѵііеп іііе Ііогвев лѵеге і’аі, іііеге лѵав а дгеаі тееіііій
Гог іііе іакіп^ оі іііе сспвив, апд іііе іахіиц оі’ ргорегіу іп саіііе... Тііе КЬап
*) ЕЬепао (Ііе АІІІйі-кеп: 7.' 7Л І’игіаг, Тііе Еигіу Тпгкв. СЬіпа Ііеѵіеѵ, ѵоі. XXIV, р. 122 Ь
(Сби-би). 166 І> (Рек-ііі).
Л. Маі^шігі.
28
ѵѵепѣ оиі оГ Сію сапір іп сііе іпогпіпі? Со $»тееС Сііе іігзі арреапіпсе оі Сііе зип,
аіі(1 іп Сііе еѵепіпу Ію Лій зіпіііііг оЬеізипсе Со Сііе пюоп; Ііе аіѵѵауз заі оп Сію
гі"1іС »і(1е апД Гасііц*- погСІі. аікі ргеГеггей рагіісиіаг Ікшгх іп Сію ііау ог Дауз іп
Сііе саіепДаг... Іп аіі ишіегіакіп^з Ніеу ѵѵепС Ьу Сію пюоп. ТІіеу зеі оиС іог ЬаССІе
1ѴІ1СП зііе дѵаз іѵахіпй, аікі уѵісікігехѵ іііеіг Сгоорз ѵѵіюп кію ѵѵаз оп Сію лѵапе“').
Ріекс Ветегкип^еп хсі^еп, Дазз сііе Пипц-пи пасіі МоікІпюпаСеп гесІіпеСеп, аЬег
»1еісІіхеіСІ8' Даз Лаііг іп ІІЬегеіпяСіпііпипц' пііС (Іеп Лаіігезхеііеп ІііеІСеп: \ѵіе, кацс
Дег ВегісІіСегзіаіСег пісІіС. Ра^е^еп іпеІйеС Дег сіііпезізсію Ріі^ег 8ипц' Лип ѵоп
Деп НерІіСІіаІіСеп: „Рапз Іез аппёез, оп не ДізСіпцие рак Іез аппёез сопірІёСез еС
Іез аппёез аѵес іпСегсаІаСіоп; Дапз Іез пюіз, оп не ДізСіп^ие рак Іез рр'апйк
пюіз еС Іез реііСз пюіз; оп зе зегС Д’ипе аппёе Де Доихе пюіз"-’). Ѵоп Деіпзеііюп
Ѵоіке, Даз Іііег тіі зеіпепі еі§епС1іс1іеп Ѵоікзпаіпеп Нтіі (ІѴаг) #епаппС \ѵігД,
за^С Даз Ьіап"-зи: „Из зиіѵепС Іа гёѵоіиііоп Де Іа дгаийе аппёе"3). Ѵоп Деп аііеп
Тйгкеп ііеіззі ез епДІісІі ііп Сби-зи: „ТІюу Ііаѵе по кпохѵІеД"е оГ апппаі саіеп-
Дагз, апД зітріу кеер поСе Ъу Сііе Ыоопііп# ^газз1*4).
Ріезеп Епѵй^ип^еп хѵігД Вигу епі^е^епііаісеп, Дазз ег ]а аііеп Егпзіез
іпіі Дег Мб§1іс1ікеіС гесііпе, Дазз Діе Вніуагеп ііп- МопД]а1іг Деп АгаЬегп епСІеІіш
ІіаіСеп (8. 131. 141). Ісіі ішізз аЬег ІеіДег аисіі Іііег "езСеІюіг. Діе ВоізеІіаГс Іібг’ ісіі
\ѵо1і1, аііеіп іпіг ГеІіІС Дег (ІІаиЪе. Віе Кезропза КЧсоІаі аиз Депі Лаііге 866, ѵѵеісііс
Даз ЕіпДгіп^еп загахепізсііег Вйсіюг іп Виідагіеп Гйг Діе ЛІііСе Дез IX. Лаіігііип-
ДегСз Ьегецоеп5), Іаззеп зсІЬзСѵегзіапДІісІі кеіпегіеі Апа1о«іе8с1і1и88 хи Гйгз Лаііг 659,
іп (ѵеісііез Вигу Деп Ве^іпіі Дез сіігопоіо^ізсіюп Сукіиз Дег Виі^агеп зеС/.С. Ез
ізі аіідетеіпе Ве^еі, Дазз кеіп Ѵоік апДегз аіз §ех\ѵипйсп Дигсіі Діе ЬгііСа1е^ие\ѵа1С
Дез зо^епаппСеп „1іеі1і§еп Кгіе§ез“ Діе Веіі^іоп Дез ГгоГеіеп ипД ши ДегзеІЬеп
зеіпеп ѵеггйскСеп КаІепДег апаепоттеп ІіаС. ІІпД зеіЬзС Да, \ѵо Дег Іяіат ипЬетегкс
ипД зсІіеіпЪаг ГгіеДГегіі^ Дигсіі і’геіпДе КаиГІеиСе ипД ВсьепДе^ еіпДгап#, \ѵіс Ьеі
Деп Ресепе^еп, ѵѵаг ег іпппег егзС Дигсіі еіпеп Вйіуегк^іе^ ітзСапДе, Діе ѵоп
ііпп зеіпег КаСиг пасіі ап^езСгеЪСе аиззсііііеззіісію ІЦггзсІіаГС хи егх\ѵіпдеп иші
іт ВезіСхе Дег роіісізсііеп Масііі аисіі Діе Еіпгісіііип^еп Дез Ізіапіз, лѵіе (Ііе
ВеоЪасІіСип^ Дег ^аіас ипй Дез Еазіептопаіз ипй Діе ЕеіСгесІіпипд іт ой’епііісііеп
ЬеЬеп Дигсііхизеіхеп6). Аііеіп зеіЬзС іп іепеп ВапДеги, іп хѵеісііеп (Іег Ізіат
--------------------------- \ ?
’) Е И. Рагкег, ТЬе Тіігко-ЗсуПііап ІгіЪев, I. СЬіпа Веѵіеѵ, ѵоі. XX, Иопекопр 1892—93, р. 9 — ІО.
2) Ѵоуаве Де Зоп^ Уип Дапв ГШуапа еі 1е Оашііійга (518—522 р. С.), Іга<1. раг Е. СІнігапшя
р. 26. Ехігаіі Дц ВиІІеНп ііе І’ЕсоІе Егйпсаіве Д’ЕхЬСтс Огіспі (іиіііеі — всріеіпЪге 1903).
3) ЕЛ. Врсскі Ёііиіез виг 1’Авіе сспігаіе Д’аргбв Іев Ііівіогіепв сіііпоів р. 22. Ехігаіі <1п
Доигпаі авіаі., 1833.
4) Е. Н. Рагкег, Тііе сагіу Тпгкв. Сіііпа Кеѵіеѵг, ѵоі. XXIV, р. 123 а, 166 К
з) Незропва Хісоіаі с. 103: Ос ІіЬгів ргоГапів диов а Загасепів ѵов аЫиІівве ас арий ѵов ІіаЬегс
регІиЪеІів, ииіД ГаеіепДшп еві, іпдиігйів.
с) Гпдетсіп тіегезвапі іві ев іп Діевсг НіпяісЬі Дав АпСкоттеп Дег ѵегвсЫеДспеп ригіІапівсЪеп
Зеіпеп Дев Ів атѳ яц ѵсі&іееп. Ьеііігеісіі ипД вегаДеги ѵоіДІііПісЬ іві ѵог аііет Діе Епівіекипявке-
»с пспіе Дег АІтогаѵіДеп, \ѵіе віе вісіі Дет кгііівсііеп СевсІіісІіІвСогвсЬег ДагвіеШ. 8. Дагйііег теіп ЧѴегк
„Оіе Вепш-8атт1ипе Дез ЫіеДегІапДівскеп Зіааівтивеитв Йіг Ѵб1кегкипДе“, I, 8. ССХХ ІГ.
йіе акЬиІеагівсЬеп АивДгйске.
29
ѵоіізіапйі^ йигс1і§ейпш§еіі іѵаг, йпйеп \ѵіг, йазз тап еісіі іт Ьиг^егіісііеп, гитаі
іт 5ѵігі8с1іай1іс1іеп ЬеЬеп Ііаийо- ап йіе ѵогізіатібсііеп Каіепйег іііеіі, ит іііе 8іе1-
1ип§ сіег Мопаіе іппегІіаІЬ (Ісг Іаіігезгейеп апхисіеиіеп. 8о гесііпсіе тап іп 8у-
гіеп пасіі Дет аііеп 8уготакейопІ8с1і-ріІіапІ8с1іеп, іп А§уріеп пасіі йет коріівсііеп
Каіепйег, ипй посіі Ііеиіе лѵегйеп ѵоп йеп ВегЬегп хит Теіі (Ііе Іаіеіпізсііеп Мо-
паізпатеп ^еЪгаисІіі. Еіпе аішіісііе Коііе вріеііе (Іег іпаийаз'азпізсііе Каіепсіег іт
тіііеіаііегіісііеп Ігап. Мо^еп зісіі сіаііег аисіі (Ііе Виі^агеп йеп АгаЬегп, (Ііе §1еіс1і
іііпеп Мотайеп лѵагеп иікі йегеп Кеіі&іоп (Іег ВаиЬ^іег ійгкібсііег АѴапйегЬігіеп
во зеііг епіо-е^епкат, ѵенѵашііег §еГіі1і1і ІіаЬеп аіз (Іеп Вотаегп, зо лѵйгсіе тап
(Іосіі еііег еічѵаііеп, йазз зіе (Ііе готІ8с1і-]и1іапІ8с1іе йаЬгезгесЬпшщ ап&епоттеп
Ііаііеп, аів йіе Мопф’аііге йег Мизііте.
Ез 1а88і зісіі аисіі кето ОеІе^епЬеіі аизйпйіп- тасііеп, Ьеі дѵеісііег йіе
Виі^агеп 8с1юп иптііісІЬаг пасіі (Іег Міііс йез VII. Лаіігіпіпйсгіз тіі Мизіітеп іп
пііііеге Всгіііігипц- Ііаііеп коішпеп кііппеп, «еІЬзі сѵепп тап зісіі Вигу’з Апзсііаи-
ип^еп ііЬег йеп Хеіірипкі (Ісг Ьиі^агізсііеп ЛѴапйепиі^ апеі^псі. Мизіітізсііе
Каийеиіе йигсііхооеп йатаіз !>1йск1іс1ісг\ѵеізе посіі пісііі йіе 8іерреп Зййгиззіапйз.
Мап тіі8зіе аіво ]іос1і8ісіі8 ап йіе Веіа^спт^ Копзіапііпорсіз йигсіі Миалѵуа іт
йаііге 654/5 йепкеп1), ойег ап еіпе йег зріііегеп Веіа^епт^еп йег ГІаирізіайі
(668/9, 674/80 ипй 716/7)2). Посіі ізі аисіі Іііег ѵоп еіпет Еизаттетѵігкеп
ѵоп Виі^агеп ипй 8агахепоп иісіііз Ьскаппі. Ііаііеп аЬег йіе Виі^агеп лѵігкіісіі
іт VII. ойег іт ЛпГапу йез VIII. .Іа1ігЬиік1сгі8 паіісге ВскаппІзсІіаГі тіі (Іет Ізіат
!>етас1іі, зо ііаііеп зіе ѵоп ііпп пісііі Ыо88 еіпе еіпгеіпе Еіпгісіііипд йез Ьиг^ег-
Іісііеп Ье1іеп8 епііеіпіі, зоийегп сѵагеп ^е\ѵІ88 аисіі ѵоп веіпег Ьеііге, хішіаі ѵоп йет
йісзег Веіі^іоп іппе’ѵѵоііііепйеп хісІЬеіѵиззіеп ро1ііІ8скеп СІеізіе зіагк. ЬееіпЙиззі
іѵогйеп ипй Ьеі йеп Ап^гійеп йег АгаЬег аиГ йіе 8іайі Копзіапііиз зсігѵѵегіісіі
іпП88Ій,е Еизсііаиег ^еЫіеЬеп. Папп лѵаге аЬег йіе Оезсііісіііе оіте ИіѵеіГеІ ^апг
------------------------- /
*) 8еЬёов Кар. 36 8. 144—146 = р. 139—142 Ігаіі. І<\ Масіег. йавв (Ііе АгаЬег йатаів іп Лег
Таі Ьів кит Воврогов ѵо^еДгип^еп віпД, лѵізвеп аисіі аі Т'аЬап I 2888, 16 ІТ. ипД аі Да'дйЬі, Тііеі. II
195, 15 К. (а. 32 П.) МасЪ Тііеорііапев р. 345, 16—346, 18 ей. Йе Боог іѵаг (Ііе агаЬівсІіе Иоііе всВеп
Копвіапііпореі аизцегіІвСеі, аііеіп ѵот Апдгійе аиГ (Ііе ИаирівіаДі ва^І ег кеіп ЛѴогі, воікіегп сгхіііііі пиг
ііеп ІГпІсгрпі" (іег готаівсііеп Б’іоісе Ьеі РІюіпіх іп Ьукіеп. Аисіі Ьеіт ЛѴ^. 6159 (г. 668/9 п. СЬг.) ваці
Тііеорііапев пі< Ііів ѵот ЛпцгііГе аиГ Копвіапііпореі, вошіегп еггѵіііті пиг (Іав Ѵогіігіпвеп (іег АгаЬег Ьів
СІіа1ке(Іоп (р. 351, 2). Іііе Зеевсіііасііі Ьеі РІюіпіх Ііеівві Ьеі (Іеп АгаЬегп уахлѵаі аі $агѵагі '(Іег ЕеШхпд
(Іег МавіЬаіипе’, шиі іііг Ваіпп) всіиѵапкі •/ѵ'івсііеп Деп Іаіігеп 31 (Ьед. 24. Лиртві 651) иті 34 II. (22.
.Тиіі 654 — 10. Зиіі 655). Ѵці. а{ ТаЬагі I 2865. 4. 8. 2927, 3. аі Мав'ййі, КіІлЬ аі ІапЫЬ 158, 13—20.
Тііеорііапев веіхі віе іпв IV]. 6146 = 1. 8ерІ. 651—31 Аициві 655, 8еЬёов 8. 143,28= 139 ѵегіе^і (Іеп
ГгіеіІепвЬгисІі ггѵівсЬеп Копвіапііп ипй Ми'алѵца іпв 11., (Ііе АпкипЛ (Ісг АгаЬег іп СЬаІксДоп іпв 13. .Таііг
(Іев Копвіапііп (Копвіапв II); аі ТаЬагі ип(І аі Ла’дйЫ Іаввеп (Іеп МіГійѵца іт Даііге 32 Н. пасіі (Іет
Воврогов Іаіігсп. Ѵці. «ТкІ. ТѴеІІІшизеп, йіе Кіітріе Дег АгаЬег тіі Деп Котаегп. КОО5Ѵ., 1901, 8. 419 Г.,
Дег аііег Деп ВегісЬі Дев 8еЬёов пісііі кеппі.
2) ѴрН. сГиі. 'ІѴеІІІіаияеп, КасЬгісІіІеп ѵоп Дег Ооіііпцівсііеп цеіеіігіеп ОевеІІвсЬаІС Дег ІѴіввеп-
всЬайеп, 1901, 8. 422-425, 439-442.
30
X Магдиагі.
апіега ѵегІаиГеп, ипй Ьеі еіпет Иизаттепѵѵігкеп (Іег АгаЬег иші Воі^агеп лѵіігеп
ѵіеііеісіи всііоп іт VII. йаіігіі. йіе Та^е (Іег ІІаиріаіайі #ехакк рте.чеп.
Вигу’а ТЬеогіе, \ѵек епіГегпІ, (ііе іп (Іег ПЬегІіеіеііеп І.іаіе ѵогііапйепеп
Йсктсіегі^кекеп хи ЬеаеіЙ^еп, егзсііеіпі тіг Ьіегпасіі пасіі аііеп Шс1іаіп«еп
аіз ѵегіеЫі.
Ьеійеп, іт ОкіоЪег 1910.
---->4^-
Благовѣщеніе
Ѳ. И. Шмита.
Ев. отъ Луки, I 26 слл.: «... Посланъ былъ ангелъ Гавріилъ отъ Бога
въ городъ Галилейскій, называемый Назаретъ, (27) къ Дѣвѣ, обрученной мужу,
именемъ Іосифу, изъ дома Давидова; имя же Дѣвѣ: Маріи. (28) Ангелъ, вошедъ
къ Ней, сказалъ: „Радуйся, Благодатная! Господь съ Тобою! благословенна 'Гы
между женами". (29) Она же смутилась отъ словъ его и размышляла, что бы это
было за привѣтствіе. (30) II сказалъ Ей ангелъ: „Не бойся, Марія, ибо Ты обрѣла
благодать у Бога; (31) и вотъ зачнешь во чревѣ, и родишь Сына, и наречешь
Ему имя: Іисусъ ..." (34) Марія же сказала ангелу: „Какъ будетъ это, когда я
мужа не знаю?" Ангелъ сказалъ Ей въ отвѣть: „Духъ Святый найдетъ па Тебя,
и сила Всевышняго осѣнитъ Тебя . . .“ (38) Тогда Марія сказала: ^Се раба Го-
сподня; да будетъ мнѣ по слову твоему". И отошелъ отъ Нея ангелъ».
Таковъ разсказъ единственнаго евангелиста, повѣствующаго о Благовѣщеніи.
Разсказъ этотъ выписанъ авторомъ буквально-точно изъ весьма древней записи
(арамейской) преданій о дѣтствѣ Спасителя1)- Другую, тоже весьма древнюю,
версію мы находимъ въ такъ называемомъ Первоевапгеліи отъ Іакова2). Апокрифъ
этотъ сообщаетъ, что священники Іерусалимскаго храма рѣшили сдѣлать новую
завѣсу въ храмѣ и раздали пряжу разныхъ цвѣтовъ дѣвамъ, которыя по своему
происхожденію имѣли право на такую честь, въ томъ числѣ и Маріи. Маріи по
жребію достались коккинъ и пурпуръ. «Марія же ткаше кокипъ и готоваше пор-
фиру, и взя водоносъ, и иде почерпсти воду. И се гласъ бысть глаголюіцъ къ
ней: „Радуйся, обрадованная! Господь съ тобою"! Опа же обозрѣвшеся одесную
и ошую, откуда есть гласъ сей. Убоявши же ся (обѵтро[то$ уеѵор.ёѵг(), впиде въ
’) ВегпІшгЛ Жсг.ад, Иіе (^иеііеп (Іез Ьиказеѵапдсііитв. ігі иші Вегііп, 1907, р. 195—200.
2) С. Ті&сііепсіог!, Еѵап^еііа просгѵрііа. Ьірзіае, 1876, р. 21—23; сГ. Рзешіо-Маііітсі еѵапцс-
Ііит, с. IX, р. 70—71; ііе паііѵііаіс Магіае, с. IX, іЬі(1., р. 119—120,
32
О. И, Шмита,
домъ свой и, поставль водоносъ, вземъ порфиру, сѣдо па престолѣ (Эру',;) своемъ,
дѣлаше. И вотъ ангелъ Господень сталъ передъ нею, говоря: „Не бойся, Марія..."»
и т. д., согласно съ Ев. отъ Луки.
Противорѣчій между приведенными текстами нѣтъ — это двѣ записи од-
ного и того же преданія пли даже двѣ разныхъ редакціи одной и той же записи,
сдѣланныя двумя глубоко-различными людьми. Вь томъ видѣ, какъ онъ переданъ
евангелистомъ, разсказъ о Благовѣщеніи носись исключительно назидательный бого-
словскій характеръ: пи одной конкретной, бытовой подробности! Редакторъ апо-
крифа, напротивъ, хорошо понимая, что суть заключается именно вь разговорѣ
между ангеломъ и Маріею, и поэтому передавая разговоръ полностью, нарисовалъ
очень красочную и много говорящую воображенію картинку. Художнику съ кано-
ническимъ текстомъ дѣлать нечего, въ апокрифическомъ же онъ находить все, что
ему нужно для иллюстраціи.
Апокрифическій текстъ настолько удовлетворяетъ запросамъ благочестивой
фантазіи, что въ легендарной литературѣ и въ искусствѣ средневѣковья преданіе
почти не обросло позднѣйшими добавленіями и по подвергалось существенной
переработкѣ. Правда, уже въ VIII в., въ словѣ Андрея Критскаго па Благовѣ-
щеніе1), и, тѣмъ болѣе, въ еще болѣе позднихъ произведеніяхъ, напримѣръ вь
омиліяхъ Іакова Коккиповафскаго2), мы находимъ изложеніе переговоровъ Господа
Бога съ архангеломъ Гавріиломъ по поводу даваемаго этому послѣднему порученія,
находимъ передачу благочестивыхъ размышленій архангела при исполненіи пору-
ченія и т. д. Но всѣ эти позднѣйшія добавленія носятъ чисто словесный, ритори-
ческій характеръ, и художнику оии ничего не говорятъ.
Художники брались за текстъ апокрифа. Апокрифъ давалъ имъ два сю-
жета: Благовѣщеніе у воды и Благовѣщеніе въ домѣ за пряжею. Безъ пряжи Марія
въ моментъ Благовѣщенія изображена лпшь па поздпѣйших^ памятникахъ, и намъ
ниже придется подробно разобрать вопросъ о томъ, зда.(о ли древнехристіанское
искусство такую редакцію композиціи.
I. Благовѣщеніе у воды3).
Благовѣщеніе у воды принадлежимъ г^ъ числу рѣдкихъ въ древнехристіанскомъ
искусствѣ сюжетовъ, такъ что даже немногія извѣстныя изображеніи его не сразу
были узнаны и правильно истолковащд,
1) Въ 1872 году въ Сиракузахъ, въ катакомбахъ 8ап Сіоѵаппі, въ главной
апсидѣ круглой залы, былъ найденъ мраморпый саркофагъ4). Па крышкѣ его крайній
’) Мй)пе, Р. 01-., ХСѴІІ, соі. 881 -913.
“) Мідпе, Р. Ог., СХХѴІІ, соі. 632—660.
’) Н. В. Покровскій, Евангеліе въ памнтпикахъ иконографіи преимущественно византійскихъ и
русскихъ. Груды ѴПІ археологическаго съѣзда въ Москвѣ, 1890 г., т. I. СПб. 1892 стр 2’—24- О Шчитъ
Кахріаджоми, 1. Извѣстіи, XI, 1906, стр. 140 и 153—164.
а л ,іаХ0ДК0,° лПТі’рат-ѵра У л- Еігоп Ле ѴШе/окве, 8агсорЪаКе сЬпЧіеп йс Зугосіше..
Оак. Дгсііёоі. III, 1877, р. 157; восироизведеиія тамъ же, рі. XXV; Пеѵие агсЬёоІ., XXXIV, 1877, рі. ХХ11Г
В. ватіссі, Ыопа йеіі’агіе сгівііапа, V. Ргаіо, 1878, рі. 3651 • и др
Благовѣщеніе.
33
слѣва рельефъ вызвалъ много разныхъ толкованій. А. Нёгоп сіе ѴіІІеГоззе описы-
ваетъ его слѣдующимъ образомъ: Моізе (ІеЪоиЬ гиопіге бе Іа шаін бгойе 1е госііег
б’оіі ]аіПіЬ І’еап ргоѵібепііеііе; ип Ізгаёіііе зе ргёсірііе роиг Іа гесиеііііг. Ьа іёіе
йе Віеіі аррагаіі ан-беззнз (Іи госііег: с’езс ипе рагіісиіагііё гетагдиаЫе, еЬ с’езі
роиг аіпзі сііге Іа ігапвсгірііоп ѣдигёе сіе сез рагоіез біѵіпез: „Еп с^о зіаѣо іЬі
согат іе зирга реігаіи НогеЬ“ (Ехоб., XVII, 5—6)\). Е. Ье ВІапІ вполнѣ присо-
единился2) къ толкованію А. Нёгоп сіе ѴіІІеГоззе. К. Стаггиссі отвергаетъ возможность
истолковать человѣческую голову, увѣнчивающую скалу, какъ голову Бога, по
видитъ въ рельефѣ все же изображеніе Монсея, источающаго воду въ пустынѣ
изъ скалъ Хорива3). Лишь десять лѣтъ спустя послѣ перечисленныхъ отзывовъ
А. бе АѴааІ4) предложилъ другое объяспепіе: Марія черпаетъ воду изъ источника,
бьющаго изъ (олицетворенной человѣческою головою) скалы, а позади поя стоитъ
безкрылый ангелъ. Это объяспепіе принято въ настоящее время большинствомъ
ученыхъ5), и, кажется, одинъ только Ь. ѵ. 8уЪе1 склоненъ все еще видѣть въ
пашемъ рельефѣ сцену источенія воды, хотя и „травестироваппую"5).
2) Па рельефѣ Верденскаго релпквіарія7) „изъ собранія князя Салтыкова"
въ С. Кенсингтонскомъ музеѣ налѣво представлена маленькая скала, изъ которой
бьетъ вода; Марія опустилась на лѣвое колѣно и подставила подъ струю кружку;
лѣвая рука ея въ испугѣ слегка поднята, голова обернута назадъ въ сторону бла-
говѣствующаго крылатаго ангела.
3) Та же сцена весьма сходно представлена па знаменитомъ рѣзномъ окладѣ
слоновой кости, хранимомъ въ ризницѣ Миланйіаго собора8): видно, что оригиналъ
у обоихъ рѣзчиковъ былъ одинаковый, по па миланскомъ окладѣ онъ переданъ
какъ бы черезъ зеркало — миланскій и Верденскій рельефы симметричны.
4) Наконецъ, въ ризницѣ собора въ Монцѣ хранится терракогговый отпе-
чатокъ съ палестинской формы, датируемый VI вѣкомъ: „Дпгедъ Господень, съ
мѣриломъ въ лѣвой рукѣ и благословляя правою, сдетаетъ с^ъ небесъ къ Богома-
тери и произноситъ слова привѣтствія, паписаппыя внизу: /ере хех«рітор.еѵ^. Бого-
и ’ч V V’ '
’) А. Нёгоп йе ѴіПе/'оззе, 1. с., р. 167. \
2) Е. Ее Віапі, Ьа Ѵіегке аи сіеі гергёзепіёе виг ип вагсорііа^е апіітріе. Кеѵие агсііёоі.,
XXXIV, 1877, р. 355.
в) II. Стаггиссі, 1. с., V, р. 95.
4) А. <1е УѴааІ, Еіпе ВагкіеПшщ аив Деи Арокгурѣеп. Кбт. <2.-8., I, 1887, р. 391—393.
6) Д. В. Лйиа.юві, Сцены изъ жпшіі Богородицы па саркофагѣ Аііеійа. Археол. изв. и зам., плдав.
И. М. А. о., III, 1895, стр. 141—148; Сг. 8іпкІ/аи(к, Віе Еп<ге1 іп йег аіісіігівііісііеп Кппві. ЕгеіЬигр,
1897, р. 64; Е. р-іікгег иші V. Зскиіізе, Віе аіісіігізііісііеп (тгаЬвіаІСеп Вігіііепя. ДаЬгЬ. (1. к. Ііеиівсііеп
Агсііаеоі. ІпвГ., ЕгкапяипднІіеН "VII, 1907, р. 314, рі. IV.
6) Е. ѵ. 8уЪе1, Сіігізііісііе Апііке, II. МагЬиг", 1909, р. 122.
’) В. Стаггиссі., 1. с., VI, рі. 447, 1; Пбш. (і.-8<-1іг., 1, 1887, рі. VII 2.
я) Е. ЕаЬагІе, Иівіоіге (Іез агів ішіизігіеів аи Моуеп-й<;с еі а Гёродпе <1е Іа Еепаіввапсе. АІЬиш,
I. Рагів, 1864, рі. VI; Ѳ. II. Нуслаевъ, Общія понятія о русской иконописи. Сбори. на 1866 г„ п.ід. Обще-
ствомъ древнерусскаго искусства при Московскомъ Публичномъ музеѣ, таб.і. XI, стр. 66—67; Іі. (Іиггассі,
1. с., VI, рі. 454; прекрасная отчетливая фототипія у С. Вопіиззі, Мііапо пе’ виоі іпопиіпеиіі, I. Мііапо,
1893, р. 259; и ми. др.
3
Ѳ. И. ІПмпта,
34
матерь, преклонивши одпо колѣно, держитъ принесенный сю сосуда подъ струею
источника, бьющаго изъ скалы, а лѣвою рукою выражаетъ изумленіе и испугъ при
видѣніи ангела, къ которому опа обернула голову" ’). Сравнительно съ миланскимъ
окладомъ тутъ замѣчается шагъ впередъ: рѣзчпкъ миланскаго рельефа, переста-
вляя скалу слѣва паправо, точно копировалъ въ частностяхъ свой оригиналъ, и у
него поэтому получилась маленькая несообразность — Марія держитъ сосудъ въ
лѣвой рукѣ, правою дѣлаетъ жестъ испуга; на терракоттѣ въ Монцѣ этотъ недо-
смотръ исправленъ; кромѣ того ангелъ представленъ витающимъ.
Тѣмъ пе мепѣе основное тожество композиціи во всѣхъ четырехъ приве-
денныхъ памятникахъ очевидно, и на очередь становится вопросъ о томъ, гдѣ ис-
кать оригинала. Терракоттовый медальепъ въ Монцѣ даетъ нѣкоторыя указанія — по
краю его идетъ надпись, гласящая: ейкоуіа ті); Ѳеотбхоо тѵ); X . ..
Чтеніе послѣдняго слова (повидимому: 2ои$ауо = 2іооЗэуоэ?) затруднительно.
Храмъ Богородицы т?); тгётра;, па евлогіяхъ котораго изображена скала, источникъ
и Марія съ архангеломъ, по всему вѣроятію находился па самомъ мѣстѣ Благо-
вѣщенія у источника. Но гдѣ намъ искать это мѣсто?
Евангелистъ Лука опредѣленно говоритъ, что посланъ был ь ангелъ I авріилъ
отъ Бога въ городъ Галилейскій, называемый Назаретъ; апокрифъ же ставитъ Бла-
говѣщеніе въ связь съ изготовленіемъ завѣсы для храма Іерусалимскаго, и изъ
этого былъ сдѣланъ выводъ, что, значитъ, по мнѣнію автора Первоевапгелія, Дѣва
находилась еще во храмѣ ко времени Благовѣщенія Въ такомъ случаѣ, понятію,
и храмъ т?}; Ѳготохоо тетра; 2 .... приходится искать въ Іерусалимѣ; были
даже предположительно указаны опредѣленные пункты Іерусалима, ’дѣ бы этотъ
храмъ могъ помѣщаться.
Мнѣ кажется, однако, что контекстъ апокрифа не упускаетъ локализаціи
Благовѣщенія у источника въ Іерусалимѣ. Въ IX главѣ (Іерво^ваигслія разсказано
объ обрученіи Іосифа съ Маріею, объ уходѣ Іосифа па работу, и приведены про-
щальныя слова его, обращенныя къ Богородицѣ: І8об лареАаббѵ ое іх ѵаэО Коріоэ,
хаі ѵоѵ хатаХеыпо ог ёѵ тф сі'хщ роо хтА. Затѣмъ апокрифъ повѣс твуетъ, въ X главѣ,
о завѣсѣ храма, о передачѣ коккшіа и пурпура Дѣвѣ и прибавляетъ: хаі лабобзя
<Ыеі еі; т&ѵ оіхоѵ аб-гі); — значитъ Марія больше пе находится въ храмѣ2), и
-----------------_— >1
’) ІТ. И. Кондаковъ, Археологическое путешествіе по Сиріи п ПаіестнпІ.. С!Іб., 190-1, стр. 2-15—
246; ср. Виі). шопитепіаі, ХЫХ, 1883, р. 144; ВиІІ. Йі агсііеоі. егіяі., яег. V, I. I, 1890, р. 150.
2) А. А. Павловскій, Живопись Палатинской капеллы въ Палермо. СПб., 1890, стр. 98, цити-
руетъ два апокрифа, вь которыхъ Благовѣщеніе ставится въ связь съ пребываніемъ Богородицы въ іеру-
салимскомъ храмѣ: мусульманскій ((?. ІГеіІ, ВіЫівсІіе Ъевеікіеп (Іег Мивеітйппег. 1845, р. 280- 293; мнѣ
недоступно) и русскій — Варооломѣсвы вопросы Богородицѣ (выдержки у Іі. Сахарова, Разборъ апокрифи-
ческихъ сказаніи о Пресвятой Дѣвѣ Маріи, особенно распространенныхъ въ Древней Руси, и вліяніе ихъ
па народныя произведенія. Христіанское чтеніе, 1888, II, стр. 82). Игнорированіе вполнѣ яснаго н опре-
дѣленнаго указанія каноническаго евангелія возможно, конечно, впослѣдствіи, но мнѣ кажется исдочустн-
мымъ въ первые вѣка христіанства.
Елаіовііідспіе.
35
домъ ея есть домъ Іосифа. Домъ же Іосифа — даже два дома Іосифа! — преданіемъ
помѣщается не въ Іерусалимѣ, а въ Назаретѣ1).
Сохранилось довольно много разсказовъ паломниковъ, которые описываютъ
всѣ святыни Іерусалима, и пи одинъ изъ нихъ не знаеть такого храма во имя
Богородицы, который такъ или иначе имѣлъ бы отношеніе къ Благовѣщенію. Въ
Іерусалимѣ была церковь, которая могла бы называться Ѳготбхоо летряд
(какъ на монцскомъ отпечаткѣ), ибо „Ііапс іпіганіез ѵісіепі асі (Іехіегат іпзеіѣаіп
рагіеіі реігаиі, іп дна Вопгіппз посіе, <ріа ЬгайеЬаІиг, огаѵіі, ѵезіщііз ^епииш диазі
сега тоііі ітргеззіз"2). Но па евлогіяхъ этой церкви конечно было изображено
что нибудь болѣе характерное именно для даннаго храма, чѣмъ Благовѣщеніе.
Въ Назаретѣ же паломники3 4) описываютъ двѣ церкви Богородицы, воздвигнутыя
па мѣстахъ домовъ Іосифа: первая тамъ, гдѣ св. семейство жило до бѣгства въ
Египетъ, и гдѣ архангелъ Гавріилъ бесѣдовалъ съ Дѣвою, вторая тамъ, гдѣ, по
возвращеніи изъ Египта, воспитывался Спаситель. О храмѣ Благовѣщенія мы узнаемъ,
что онъ стоялъ па краю города, недалеко отъ того источника (Гонз), „іпніе адпані
запсіа зшнеЬаі Магіа“‘). Эта церковь болѣе не существуетъ, но — повидимому,
на ея мѣстѣ — стоитъ новая православная церковь, близь чешмы (источникъ въ
настоящее время обдѣланъ), къ которой и до сихъ поръ ходятъ за водою женщины
Назарета5 6). Чешма эта единственный никогда не изсякающій источникъ города и
у арабовъ донынѣ поептъ названіе Айн-М ирьямъ, т. е. источникъ Маріи.
Другой назаретскій храмъ былъ, судя по текстамъ, особенно крупныхъ размѣровъ
и великолѣпной постройки: „(Сгаікііз ессіезіа) іп тпесііо сіѵііаііз зпрга (Іноя іінкіаѣі
сапсгоз, пЪі (рюіиіаіп ГиегаЬ (Іошиз, іп дна І)опіііш.ч пнігііиз езі іпГапз. Паес аиісіи
ессіезіа, (ІиоЬив, иі йісіит езі, іитиііз еі іпЬегройійз агсиЪив виЙиІіа, ІіаЬеі іпГегіих
іиіег еоьтіет іитиіоз Гопіет Іисісііззііпит, иікіе адиат іп ѵазсиііз рег ігосііеаз іп
ессіезіа ехігаипі"®). И эта церковь въ настоящее время болѣе не существуетъ, но
на ея мѣстѣ стоитъ выстроенная въ XVII вѣкѣ католическая церковь, а поэтому
все мѣсто тщательнѣйшимъ образомъ изслѣдовано і;ъ ар^со. огнческомъ отношеніи,
существованіе весьма древнихъ церковныхъ построенъ доказано7), и, такимъ обра-
зомъ, добыты новые аргументы въ пользу того утвержденія, что католическій храмъ
и есть подлинный храмъ Благовѣщенія. Нужно сказать, что церковь на краю го-
’) Тексты собраны — не всегда пзъ нервовсточішковт. и безъ надлежаіцей но.пюгы — у Сг. Хс
НагЛу, Нізіоіге йе МагагеПі еі йе «ез вапсіиаігез. Рагіз, 1905, 12°, ХѴІф-237 р.
’) 3. 1<’. витиггіпі, Япз.псіі ІІііапі ігасіаіиз йе ніузіегііз еі Ііупіпі еі 8. 8і1ѵі;е Адпііаіке Реге-
('гіпаііо ай Іоса вапсіа, ассей. Реігі Віасопі ІіЬег йе Іосіз запсііз. Кота?, 1887, р. 120- 121.
“) Р. ТІютзеп, Коса запсіа, I. Ііаііе, 1907, р. 92.
4) «Г. К Сгаляцггціі, 1- с., р. 130; Р. Сеуег, Іііпсга Ніегозоіуіпііапа за?си1і IV—ѴПІ. Ѵіпйоіюпа*
1898, р. 112, 19.
6) Фотографическіе виды въ Еізсііг. й. й. РаПевііпа-Ѵегеіпз, XIII, 1890, р. 239; ІТ. Сгиіііе, Ра-
Ігевііпа. ВіеІеСеІй и. Ьеіргід, 1908, р. 65, й". 61 и р. 116.
®) ,Т.Р. Сатиггіпі, 1. с.. р. 130; Р. (Зеуег 1. с., р 112, 161, 274.
') Р. ѴіаиЛ, Магагеііі еі зез Йеих бдіізез сіе 1’АппопсіЦіоц еі Йе 8, ЛозерИ, Й’ арг&в Іез Гопіііез,
гёсепіев, Рагіз, 1910, 4°, Х1І+200 р.
3*
Ѳ. И. Шмита,
36
рода очень рано погибла, и что уже въ началѣ XII вѣка игуменъ Даніилъ, по-
сѣтивъ кладязь Маріи „отъ града Пазарефа вдалѣ, яко дострѣлити добрѣ" *), ничего
о ней не говоритъ, а считаетъ храмомъ Благовѣщенія именно латинскую церковь
въ серединѣ города.
Свѣдѣнія о томъ, кѣмъ и когда были выстроены назаретскія церкви, до-
вольно сбивчивы. У Епифанія Кипрскаго, писателя IV вѣка, мы находимъ свѣ-
дѣніе, что нѣкій сановникъ (хбр$ Іосифъ испросилъ у императора Константина
Великаго тд ётитрап^ѵаі хаі 8і& тсросгаіур.ато^ рааіХіхоб сіхо8ор.^ааі Хріатф ёѵ
таі$ лбХгоі хаі хіораі? тшѵ ’1оо8а1шѵ ёххХѵ)оІа$, Віа тд рт^те ЕХХѵ^ѵа р^те Хара-
ре(тт]ѵ р^те уріатіаѵдѵ рёаоѵ аотйѵ еіѵаі. тобто 8& раХюта ёѵ ТібгркіЗі хаі бѵ Діс-
хаіааргіа (тд) хаі Зеп^ооріѵ) хаі ёѵ Ха^арёт хаі ёѵ Касрарѵаоор «роХЛооетаі кар1
аотоі? тоб рт] еіѵаі тіѵа йХХоо ёОѵоо?2 *). Итакъ, до Константина Великаго въ На-
зарѣте навѣрное христіанъ не было; построилъ ли хбрѵ}; Іосифъ церковь въ На-
заретѣ, изъ словъ Епифанія не видно. Въ древнемъ житіи свв. Константина и Елены
говорится, что царица передѣлала домъ Іосифа въ ѵадѵ каѵауіа? Ѳеотбхси
хара8о^оѵя), но слѣдуетъ замѣтить, что ни Евсевій, ни Іеронимъ4 *) ничего объ этой
постройкѣ не говорятъ. Тѣмъ не менѣе, мѣстная легенда не знаетъ сомнѣній:
„8. Неіепа ітрегаігіх аппо сігсііег 330 сігса йотшп Веаізе Ѵігдітз Еахагеіііаіие
Гесіѣ сопзігиі тарпійсат ессіееіат"6), и пріурочивается это извѣстіе конечно къ
латинской церкви, гдѣ произведены раскопки уже въ XVII вѣкѣ6). Можетъ быть,
когда нибудь будутъ предприняты раскопки и па мѣстѣ греческой церкви . г.
Итакъ, домъ Іосифа помѣщался въ Назаретѣ. Если нто такъ, то возни-
каетъ затрудненіе: какъ же Марія могла такъ просто, по первому зову священ-
никовъ, отправиться въ Іерусалимъ за пряжею и вернуться обратно? Вѣдь ото
четыре дня пути! Но должны ли мы быть столь требовательны къ апокрифу? Въ
Евангеліи отъ Луки, непосредственно вслѣдъ за разсказомъ о Благовѣщеніи, чи-
тается: „Вставши же Марія въ дни сіи съ поспѣшностью пошла въ нагорную
страну, въ городъ Іудинъ, и вошла въ домъ Захаріи, и привѣтствовала Елиса-
' —— /
’) Житье и хожденье Данила, Русьскыя земли игумена, 1106—1107. Правосл. Палест. сб., III и
IX, 1885, стр. 120—121. — На одной изъ мозаикъ Кахріэ-джами (№ 100, табл. XXXIX моего изданіи)
представленъ Назаретъ: подъ городомъ находится садъ, па краю котораго стоитъ иа двухступеиьчатомі.
постаментѣ небольшое крытое двускатною крышею зданіе — вѣроятно, художникъ имѣлъ ввиду именно
Айи-Ыирьлмъ.
2) Еріріі. Сург., Айѵ. Ьаегев., XXX 11 (Мідпе, Р. О, ХЫ, соі. 425 А); сГ. СИ. Сіегтопі-Сап-
пеаи, Ьа товаі'дие ІіёЬгаіцие йе КеГг-Кейпа. Весиеіі й’агсѣ. огіепіаіе, IV, 1001, р. 353 —356.
•) В. Г. Васильевскій, Повѣсть Епифанія о Іерусалпме и сущихъ въ иемъ мѣстъ. Правосл. 1Іп.і.
сб., IV 2, 1886, стр. 256.
‘) Неточная цитата въ Аси 88. МаНІІ, III, р. 537, изъ Іероішма стала источникомъ иедора:!-
умѣніи (ср„ напр., Древности Моск. Арх. общ., I, 1865-Ш67, стр. 213 и 222); поэтому подчеркиваю, что
въ подлинномъ текстѣ Іеронима приписанныхъ ему словъ нѣтъ — Мідпе, Р. Ь., XXIII соі. 961 и Еііве-
Ьгиз, Оцотавіікоп йег ЬіЫівсѣеп Оіѣвпатен, Ьве. ѵ. Е. Кіозіегтапп. Ьеіргіе, 1904, р. 139-141.’
р ,оао ЕІг'Н°пЧ ІсЬп°Вирѣіів Іосогит еі топитепіогшн ѵеіегшп Тегпе 8апсі®, ей. Н. ОоІиЬоѵісІі.
котзе, 1У02, р. 167.
в) М. йе Ѵодйё, Ьев ё^іівев йе Іа Тегге 8аіпіе. Рагів, 1860, р. 350.
Благовѣщеніе.
37
вету“. Если для посѣщенія родственницы Марія могла такъ легко отправиться въ
„нагорную страну, въ городъ Іудинъ", то, конечно, могла ходить и въ Іерусалимъ
по зову священниковъ, какъ — по такому же зову — немного ранѣе совершилъ
путь въ Іерусалимъ и св. Іосифъ, чтобы, въ числѣ прочихъ жениховъ Маріи, по-
ложить посохъ свой па алтарь Господень.
Всѣ эти разсужденія позволяютъ сдѣлать слѣдующіе выводы: Благовѣщеніе
у источника — особенность мѣстнаго назаретскаго преданія; художникъ, впервые
создавшій иконографическій образецъ, который впослѣдствіи болѣе или менѣе точно
воспроизводился церковнымъ искусствомъ, имѣлъ ввиду изобразить совершенно опре-
дѣленную мѣстность, хорошо извѣстную его заказчикамъ; наконецъ, иконографи-
ческій образецъ этотъ, по всему вѣроятію, былъ монументальнымъ и находился въ
Назаретѣ, въ храмѣ Благовѣщенія. Нахожденіе его именно пе въ Іерусалимѣ,
куда стекались главнымъ образомъ паломники, а въ Назаретѣ, объясняло бы удовле-
творительно и рѣдкость — по крайней мѣрѣ, въ древнехристіанскомъ искусствѣ -
самыхъ повтореній Благовѣщенія у источника.
Впослѣдствіи, конечно, мѣстный характеръ легенды былъ забытъ и утра-
тился поэтому также и въ искусствѣ: художники, воспроизводившіе ставшій тра-
диціоннымъ образецъ, явно уже не сознавали, что онъ имѣетъ ввиду, если можно
такъ выразиться, портретный ландшафтъ, въ которомъ скала и бьющій изъ пея
источникъ являются весьма существенными частями. Изъ легенды они удержали
только самый фактъ, что Богородица пошла за водою, и замѣнили источникъ ко-
лодцемъ. Въ такомъ обезличенномъ видѣ мы паходимъ композицію Благовѣщенія
у воды 5) па фрескѣ кіевской св. Софіи въ XII вѣкѣ: тутъ скалистый ландшафтъ
еще удержался, но источникъ уже замѣненъ колодцемъ, апгелъ — какт^ всегда въ
этой формѣ Благовѣщенія — въ небесахъ’); 6) мипіаторъ омилій ^акова Кокки-
новафскаго сократилъ скалистый пейзажъ* 2 *); 7) въ Евангеліи № 74, XI вѣка, па-
рижской Національной библіотеки миніатюра представляетъ колодецъ посреди сада8);
8) въ смирнскомъ Физіологѣ, копца XI вѣка, на скалу пѣтъ ппкакого намека4);
наконецъ, 9) на мозаикѣ венеціанскаго св. Марка5 * *) и 10) па мозаикѣ внутренняго
нароика Кахріэ-джами®) колодецъ помѣщается во дворикѣ при домѣ.
Въ позднѣйшемъ искусствѣ Благовѣщеніе у колодца встрѣчается главнымъ
образомъ какъ иллюстрація къ первому или второму икосамъ Акаѳиста, напримѣръ,
') Древности Россійскаго Гусударства, Кіевскій Софійскій соборъ. Изд. И. Русск. Археоіогнче-
скаго общ. СПб., 1871—1887, табл. XXVIII 9; Д. В. Аипаловъ и Е. К. Рѣдииъ, Кіево-Софійскій соборъ.
Записки И. Р. А. о., IV, 1890, стр. 308—309.
2) А. Ѵепіигі, Ьа Масіоппа. Мііапо, 1900, р. 143.
8) ІЗіЫіоіІі ёдие Каііопаіе, Пбрагіешепі йев іпапивсгіів. Еѵапрііев аѵес реіпіигев Ъукапііпев (Іи XI в.
ІІсргойисііоп Йез 361 іпіпіаіигев (Іи шаппвсгіі дгес 74 бе Іа ВіЫіоіііёдие Еаііопаіе, [р. р. ІВ. Отопі].
Рагів, [1908], II, рі. 93.
4) <Г. 81 ггуд&іѵвЫ, Пег Віібегкгеів сісз дгіесЫвсІіеп Рііувіоіодив. Вуиапііп. Агсіііѵ, II, 1899, р. 33.
6) Мозаісі поп сотргеві педіі врассаіі деотеігісі пеіі’іпіегпо Йеііа Ъавіііса (Іі 8ап Матео іп Ѵе-
псгіа. Ѵепегіа, Опдапіа, 1881, рі. ХЫІ 1.
’) Ѳ. Шмитъ, Кахріэ-джами, I, табл. XXXI 85, стр. 153—154.
Ѳ. И.-Шмита,
11) въ сербской псалтирп мюнхенской библіотеки1 * *) и 12) въ лицевомъ акаоистѣ
с.-петербургской Духовной академіи-). На обѣихъ миніатюрахъ удержанъ скалистый
пейзажъ, и па обѣихъ Марія появляется не одна, а въ сопровожденіи служанокъ —
ниже памъ придется еіце запяться этими служанками, присутствіе которыхъ, въ
моментъ Благовѣщенія, совершенно неумѣстно. Слѣдуетъ замѣтить, что и въ наи-
болѣе старинныхъ акаоистахъ, какъ 13) въ московской Синодальной рукописи-'),
1060 года, и въ позднѣйшихъ, какъ, напримѣръ, 14) въ греко-аоопскомъ подлин-
никѣ Діонисія Фурпоаграфіота4), мы находимъ одно только Благовѣщеніе въ домѣ.
II. Благовѣщеніе въ домѣ: Богородица сидитъ за
рукодѣліемъ5 6).
Второй моментъ Благовѣщенія — разговоръ ангела съ Дѣвою въ домѣ —
можетъ быть изображенъ двояко: буквально по ІІервоевапгелію, Марія можетъ
быть представлена сидящею и занятою своимъ рукодѣліемъ; по такъ какъ и пси-
хологически вѣроятію, и самимъ текстомъ апокрифа отмѣчено, что Марія при
первыхъ же словахъ апгела-благовѣстителя сильно испугалась (ойѵтро|іо-
то художникъ могъ пожелать выразить этотъ испугъ сильнѣе, чѣмъ только жестомъ
руки, и представить Богородицу внезапно поднявшеюся съ кресла, па которомъ
опа сидѣла и пряла свою пряжу. Дѣйствительно, мы уже въ древнехристіанскомъ
искусствѣ встрѣчаемъ п тотъ, и другой иконографическіе типы Благовѣщенія въ
домѣ. Въ дальнѣйшемъ изложеніи мы будемъ ихъ строго различать.
Наиболѣе древніе примѣры изображенія Благовѣщенія согласно рервому
варіанту находятся въ катакомбахъ — именно 1) фреска копца II вѢкщ въ ката-
комбѣ Прискиллы®) и 2) фреска середины III вѣка въ катакомбѣ ёвв. Пеіра и
Маркеллипа7). Къ сожалѣнію, сохранность обѣихъ фресокъ настолько неудовлетво-
рительна, что установить всѣ детали едва ли возможно; по того, чтб сохранилось,
') Р. Віггудоѵвкі, Віе Міпіаіагеп йев вегЬІБсЪеп Рваіісгв йег к. ІІоГ- ипй 8иаівЫЫіоіііек іп
Мііпсііеп. Вепквскг. <1. к. Ак. й. ІѴіззспвск. іп ХѴіеп, р1ііІ0Б.-ЫьІ. К1, ІЛІ 2, 1900, рі. ІЛІ, р. 76.
®) Н. В. Покровскій, Цсрковио-археологпческііі, нулей С. Петербургской Духовной академіи.
СПб., 1909, стр. 51. , с \
') Фотографическіе спимкп, выпущенные въ 1862 гёду, мнѣ недоступны; описаніе соотвѣтству-
ющихъ миніатюръ у <Т. В. Рііга, Апаіесіа васга Зрісііедіо йоіевтепзі рагаіа, I. Гагів, 1876, р. 251—252;
Р. Віггууоткі, Віе Міпіаіигеп йсб вегЬівсЬеп Рваііегв, р. 129; о датѣ мниіптюръ см. Л Кошіако/)', 11 ів-
іоіге Йе 1’агі Ьугапііп сопвісіёгё ргіпсіраісшепі ііапз Іев шіпіаіигев, ігай. раг ІИ. Тгаюіпккі, II. І’агів,
1891, р. 127; Н. В. Покровскій, Евангеліе, стр. Ь.
4) І)спуз йе ^оигпа, Мапиеі Й'ісопо§гар1йе сЬгёііеппе, ёй. Л. Рарайороиіо-Кёгатеив. 8і.-Гё-
іегяЬоиге, 1909, р. 147—148.
6) Иконографія Благовѣщенія въ домѣ разработана главнымъ образомъ Н. В. Покровскимъ, Еван-
геліе, стр. 1—40, и О. йИИІа, (^исідиед гергёвепіаііопв Ьукапііпев йе Іа Баіиіаііоп ап^ёНчие. ВпІІ. Йе
Соіт. НеІІ., XVIII, 1894, р. 453—483.
е) II. К Ілеіі, Віе ВагБісИипцеп йег аІІегвсІіеБіеп Лип^Ггаи ипй Ооііеввеімігегіп Магіа пи! Йеп
Кипвійепкпиііет йег Каіакоткеп. ЕгеіЬигц і.В.,1887, рі. И 10 (въ краскахъ) п р. 199 -211; сГ. Л. И'іірегі,
Віе Маіегеіеп Йег Каіакотѣеп Нота. ЕгеіЬигк *• В., 1903, р. 202—203.
) Воспроизведены обѣ катакомбныя фрески у Р. УѴіІрегі, Еіп Суеіив сіггівіоіоківсііеі-беіпііійе аив
Йег КаіакотЬе Йег ІіП. Геігив ипй МагсеНшив. КгеіЬигв, 1891, рі. I—IV п VI.
Благовѣщеніе.
39
достаточно, чтобы имѣть ясное представленіе о композиціи: Дѣва сидитъ налѣво,
ангелъ стоитъ пе]>едъ нею направо, протянувъ къ пей правую руку. Такая группи-
ровка фигуръ затѣмъ неизмѣнно повторяется въ искусствѣ до ѴІ-го вѣка, причемъ
замѣчаются лишь несущественныя измѣненія въ позахъ и жестахъ обѣихъ фигуръ.
Очень близка къ катакомбнымъ фрескамъ 3) мозаичная картина въ верхнемъ
поясѣ мозаикъ тріумфальной арки 8. Магія Мадаоге въ Римѣ1), но тутъ компо-
зиція дана въ сложномъ видѣ и съ большимъ количествомъ п фигуръ, п деталей.
Марія почти въ полный фасъ, слегка повернутая вправо, сидитъ па подушкѣ, по-
ложенной на широкій табуретъ; ноги ея покоятся на скамеечкѣ; налѣво корзина
съ пурпурною пряжею; толстая нить, выходящая изъ этой корзины, въ рукахъ
Дѣвы; ангеловъ четыре, всѣ съ нимбами (Марія не имѣетъ нимба), изъ нихъ двое
стоятъ налѣво отъ Богородицы, составляя какъ бы ея свиту, третій стоитъ передъ
пею и говоритъ ей, а четвертый подлетаетъ справа; сь неба по направленію къ
Маріи слетаетъ Духъ Святой въ видѣ бѣлаго голубя. 11а всѣхъ остальныхъ, ниже
поименованныхъ, памятникахъ ангелъ всегда одинъ.
4) Золотые эиколиіи изъ Аданы въ Оттоманскомъ музеѣ въ Константино-
полѣ2), 5) шелковая ткань изъ латерапскаго йапсѣа Вансіогпіп въ Римѣ3 4), 6) ре-
льефъ деревянныхъ дверей Каср-эс-самаа въ Каирѣ1) повторяютъ въ схематиче-
скомъ видѣ ту же самую композицію. 7) Керченская пиксида Императорскаго Эр-
митажа5) видимо зависитъ отъ того же образца, по ангелъ пе стоитъ па землѣ
передъ Дѣвою, а подлетаетъ къ пей; такого же ангела мы видимъ на 8) древне-
христіанской геммѣ въ мюнхенскомъ МіівзкаЬіпсі,6). Наконецъ, 9) па одной шел-
ковой вышивкѣ изъ Ахмима7) ангелъ изображенъ въ видѣ птицы съ человѣческими
головою и руками, у Маріи въ рукахъ нитка превратилась въ нѣчто вродѣ цвѣтка,
) Іі. бгаггиссі, 1. с., IV, рі. 212, 1; 6г. В. сіе Вовзі, Миваіеі егівііапі е йеі раѵітепіі
йсііе сЬіеве <1і Кота апіегіогі аі весоіо XV. Нота, 1899, рі. V; описанія, м. и., у Д В. Айналоиа, Мо-
заики IV п V вѣковъ. Ж. М. И. И., ССХСІХ, 1895, стр. 96—100, и <Г. Р. Віскіег аи<1 А. Сатегоп Тауіог,
ТЬе доіеіеи а^е ой сіаввіс сіігівііап агі. Ьоікіоп, 190-1, р. 277—294, рі. XXXI.
2) А. Віггудоіѵекі, 2«еі Ѳоіііепкоірісп аив Асіапа іш каів. Оііотапівсііеп Мивеит ги Сопвіапіі-
пореі. Вугапі. Бепкт., I, 1891, рі. VII, р. 101; Н. Кеіугег, Біе Ііеііідеп Бгеі Копіде іп ЬіПсгаіиг ипсі
Кипві, II. Ьеірзі§, 1909, р. 51, Й§. 35.
3) Рк. Імиег, Бе ігёвог (Іи Уапсіа Бапсіогит. Ь'опйаііоп Е. І’іоі, Мопитепів еі піётоігев, XV,
1906, рі. XV, р. 109—110; Ск. Ріекі, Мапиоі (1’агі Ьухапііп. Рагів, 1910, р. 252—254, Йц. 129; въ крас-
кахъ у II. Сггіиаг, Біе готівсііе Кареііс Бапсіа Бапсіогит ші(1 іііг Бсігаіх. ЕгеіЬигд і. В., 1908, рі. VI- VII.
4) А. Віггудоихкі, Біе сіігівііісііеп Бепктйіег Ае^уріепв. II. 1^.-8., XII, 1898, рі. III, р. 25.
в) Д. В. Аііиалоѵъ, Три древнехристіанскихъ сосуда изъ Керчи. Записки И. Р. А. о., V, 1892,
стр. 202, табл. I. \
с) А. Вигііѵапдіег, Біе апіікеп бепппеп, I. Ьеірзід-Вегііп, 1900, рі. 1.ХѴІІ 6, описаніе— II, р. 307:
Іп йег Міііе еіп дговвев Кгеііх, (Іагппіег Ііпкв со, гесінв А. Хи йеп Беііеп іп кѵѵеі Неіііеп 2\ѵоК Мііппег
(Діе гѵѵбІГ Аровіеі), йіе аііе аиГ сіав Кѵеиг Ыіскеп; сіе? Ііпкс ипіеп зсііеіпі еіп кгаіегагіі^ев беГавв аиі
сіет Агте хи ігацеп. ОЬсп НЬег Йеп тііііегеп Кгеигсвагтеп уе еіпе Еі^иг ѵог еіпеіп Беввеі, (Ііе Ііпкв
айогіегеші (оЬ Магіяе Ѵегкиш1і{гцп^'? сіег Еп^еі ѵѵйге пасЬ (Іет акегеп ’Гурив Йи^еПов); аиС віе /и всІлѵеЬі
,)с еіп деЯй"е1і.сг Еп^еІ. Ап шеіігегеп БісІІеп іт Кайте віпсі Кгсиге ѵегіеііі. Еіисіііще гоііе Агі сіев
БсЬіпі ев іп Йег Агі (Іег АгЬеііеи Дег враіеп Каівегхек. Аіісіігівііісіі.
’) II. Роггег, Біе ГгііІісЬгівіІісЬеі) Аііегііітег аив (Іет СггаЬегіё1(1е ѵоп АсЬпііт-РапороІів. Бігавв-
Ьиі'2, 1893, р. 26, Іі". 19.
Ѳ. И. Шмита,
40
І*'?’
и отъ вссй композиціи, собственно говоря, осталось только расположеніе фпіурь.
Марія налѣво, ангелъ направо.
Примыкаетъ къ перечисленнымъ памятникамъ цѣлая группа рельефовъ сло-
новой кости, отличающихся однимъ общимъ признакомъ: Марія представлена си-
дящею въ креслѣ съ необыкновенно высокими спинкою и ручками, причемъ часто
кресло является плетенымъ, повидимому — камышевымъ. Вотъ перечень: 10) ди-
птихъ въ собраніи графа А. С. Уварова1) — кресло монументальныхъ размѣровъ,
но пе плетеное, Богородица лѣвою рукою выбираетъ пряжу пзъ корзины, правую
подняла съ жестомъ изумленія, ангелъ въ лѣвой рукѣ держитъ жезлъ, увѣнчанный
крестомъ; 11) „Муранскій" диптихъ (именно, та его часть, которая хранится въ
собраніи графа Г. С. Строганова въ Римѣ2 *) — Марія въ той же позѣ и съ тѣмъ
же жестомъ сидитъ въ креслѣ, плетеномъ изъ камыша, чрезвычайно глубокомъ, съ
высокими ручками и низкой спинкой; 12) рельефъ въ Пезаро, часть каоедры Ма-
ксиміана8), — Марія въ плетеномъ креслѣ съ высокою спинкою, корзинка съ пряжею
на томъ же мѣстѣ, что и па двухъ предыдущихъ рельефахъ, т. е. между кресломъ
и ангеломъ, по лѣвая рука Богородицы не выбираетъ пряжу, а лежитъ на животѣ,
держа два веретена; правая рука прижата къ груди; въ фонѣ архитектура; поза
ангела спокойна и торжественна; 13) парижскій диптихъ4) — болѣе грубая копія
того же образца, что и рельефъ въ Пезаро; различія состоятъ въ томъ, что опу-
щена корзина съ пряжею, и что правая рука Богородицы поднята, какъ въ № 10
и 11; 14) эчміадзипскій диптихъ5 * *) — повтореніе композиціи, какъ въ № 13;
’) Древности, Труды московскаго Археологическаго общества, т. I, 1865—1867, стр. 1 — 16.
табл. I; Л. Вігзудожкі, Ыав Еівсіипіайгіпеѵапдеііаг. Вугапііпівсѣе Вепктаіег, I, 1891, р. 48; сГ. Пі II.
Де Іа 8осіёіб агсііёоі. (ГАІехаіиІгіе, V, 1-902, р. 89.
2) Одна доска этого диптиха находится въ равеннскомъ музеѣ—см. Іі. Стаггиссі, 1. с., VI, рі. 456;
верхняя часть второй доски находится въ берлинскомъ Каівег-Егіеіігісіівтивеит, ср. Атііісііе ВегісМе аив
Деп к. Кипзіваттіип^еп, XXVII, 1906, соі. II, и О. ХеиепѵогЬспо Ыепкт&іег аІісЬгівСІісІіог І’Іавіік
іт Каіасг-Егкчігісівтиаешп. 8ііг.-Вег. Дег Кипвівевсііісіні. Сев. ги Вегііп, Ш, 1906 (см. отчетъ Д. П. Лй-
иамва въ Внз. Вр., XIII, 1906, стр. 591); ішжвяя часть — см. Д. В. Аііналооа, Пластинка диптиха изъ
слоновой кости пзъ собранія графа Г. С. Строганова въ Римѣ. Археолог. пзп. и замѣтки, издаваемыя И. М. А. о.,
I, 1893, стр. 201—208, и сю же, Равеннскій диптихъ въ собраніи графа Г. С. Строганова. Виз. Вр., IV, 1897,
стр. 128 —142, табл. IV (ср. II. (тгаѵеп, 1’ гіііісіігівііісііс иші піііісіаііегіісііс ЕІГепЬеіпѵгегке іп ріюіо^г.ірііівсііег
ХаеІіЬІ1(1ипВ,П: аив 8атт1ипВеп іп Ііаііеп. Вот, 1900, рі. 64); центральная часть - си. Д. В. Анналовъ,
Часть Равеннскаго диптиха въ собраніи графа Крауфорда. Виз. Вр., V, 1898, стр. 153—186, табл. I,— но ср.
также 0. Ш. Ваііоп, А рапеі Ігопі ап іѵогу Щріусіі іп іѣе Вгііівіі Мивсит. Ргосее<1іп|тя оГ іііе Зосіеіу о!
ЪіЫісаІ агсЬгеоІ., 1904, р. 209—214 и рі. (сГ. Вуг. Хівсѣг., XIV, 1905, р. 367—368); двѣ боковыя таблетки
въ собраніи М. П. Боткина въ СПб.— см. <Г. Зітзудоызкі, 2яеі ѵеііеге 8і(1ске Йег МатіепіаГеІ гит Іііріусѣоп
ѵопМигапо.Вуг. ЕіасЬг., VIII, 1899, р. 678—681.—Локализируется памятникъ разно: Д. В. Анналовъ, Эл-
линистическія основы византійскаго искусства. Зап. И. Р. А. о., пов.с..XII3-4,1901, стр. 205 -211, счи.
таетъ его сиро-персидскимъ; Д. Зігхудоіѵзкі, Неііепівіізсііо ипй коріівсію Кипзі іп Аіехаікігіа. Виіі. йе
Іа Ьосіёіб агсѣёо1оеіаие й’АІехапйтіе, V, 1902, р. 85-94, послѣ тщательнаго и всесторонняго анализа от-
носитъ его къ египетскому кругу.
тг ®аг>'иссі>)- с-’ ѴГ> Р1- 417> 1; см. Д. В. Анналовъ, Эллшшстнческія основы, стр. 101 — 121,
и и. Ѵисвсііке, Каѵеппаііесііе ЗіиДісп. Беіргід, 1909, р. 279_284.
„г Л Е ѴІ’ РІ< 438, 2’ Л Р‘ Ріс1Лег аш1 Л- Сатегоп Тауіог, I. с., р). 51, 3 (цин-
кографія); ср. Д. В. Анналовъ, тамъ же. стр. 120.
) Д. Віггудоѵззкі, Бав Еівсіітіайхіпеѵап^еііаг, рі. I 2.
Благовѣщеніе.
41
15) рельефъ ХІ-го вѣка слоновой кости въ ризницѣ миланскаго собора1) — рѣз-
чикъ, видимо, плохо понималъ свой оригиналъ, плетеное кресло превратилось у него
въ муровапную пишу, въ которую вдвинутъ табуретъ Богородицы; 16) складень
слоновой кости въ Мейадііеге Езіепзе въ Моденѣ2) — повидимому, очень позднее
повтореніе стараго образца.
Нѣсколько особнякомъ стоятъ два памятника: 17) саркофагъ въ Равеннѣ3)
и 18) Минденская пиксида въ Берлинѣ4). Расположеніе фигуръ и тутъ тради-
ціонное: Марія занята пряжею, сидитъ палѣво, ангелъ приближается справа; но
обѣ фигуры на равеннскомъ саркофагѣ и одна фигура ангела па иикспдѣ даны
почти въ профиль, Марія представлена сидящею пе въ креслѣ, а на низкомъ
табуретѣ, держа веретено въ высоко поднятой лѣвой рукѣ. И между двумя назван-
ными памятниками есть различія: различны формы скамеечки, па которой сидитъ
Марія; корзина съ пряжею, изображенная па саркофагѣ, отсутствуетъ па пиксидѣ;
одѣта Марія оба раза пе одинаково; и, наконецъ, поворотъ головы Богородицы
па рельефѣ пикепды не тотъ, что па рельефѣ саркофага, — тѣло ся посажено
в'ь профиль, къ ангелу, лицо же отвращено отъ ангела и дано въ фасъ, тогда
какъ па рельефѣ саркофага профиль выдержанъ. Но различія эти пе могутъ счи-
таться существенными и удовлетворительно объясняются топографическими и
хронологическими условіями.
Буквально точныхъ копій древнехристіанское искусство вообще пе знаетъ.
Всякая древнехристіанская композиція, проходя черезъ руки кошіетовъ, естественно
должна была видоизмѣняться, и чѣмъ первоначальная картина богаче была по-
дробностями, чѣмъ опа была выше въ техническомъ отношеніи, тѣмъ менѣе па нее
могли быть похожи копіи, и тѣмъ дальше онѣ должны были расходиться между
собою. Подробности сохранятся лишь тамъ, гдѣ опѣ понятны, и лишь до тѣхъ
поръ, пока опѣ представляются существенными. При разборѣ Благовѣщенія у воды
-------------------_____ . у
’) С. Вотикві, Мііапо не* биоі пюпиіпепіі, р. 284, йд. 185; о датѣ см. «Г. Бігяудоцякі, Ісоподга-
ріііе йег ТаиГе СЬгіаІі. Мііпсііеп, 1885, р. 22.
8) Фотографія у Л. Ѵепіигі, Ьа МаДоппа, р. 147; въ текстѣ авторъ о рельефѣ пе упомипаетъ,
равио какъ п въ своей 8іогіа ДеІІ’агіе ііаііапа. Складень, повидимому, византійской работы, насколько по-
зволяетъ судить весьма неудовлетворительная цинкографія.
8) Іі. Сгаггиссі, 1. с., V, рі. 344, 3; II. Р. Р. Ілеіі, 1. с., р. 214, й^. 9; I. Р. Нісііісг апД
Л. Сатсгоп Тауіог, 1. с., рі. 32, 3; II. РііІьМе, Еаѵеппаііксііе 8іиДісп, р. 61, Гід. 25с. —Ср. бронзовую
кадпльчпцу (?) во Флоренціи, Микео йеі Вагцеііо, изъ собранія СаггаиД, — (гегзргиіі, Ііп Ьбпіііег Ди
VII віёсіе. Веѵ. <1е 1’агі сіігсііеп, Ы, 1903, р. 313: „Ь’Аппопсіаііоп. Ь’ап{»е евѣ піииі Д’ин ѣіііоп; Іа Ѵіегце
еві еп ігаіп Де Йіег; Гёсііеѵеаи Де Іаіпе вогі Д’ипе согЬеіІІе. Оп Ігоиѵе 1’Аппопсіаііоп ігаіісе іі реи ргёз
Де Іа іпёіпе піапіёге, Д Каѵеппе, виг ііп ваіеорііа^е Ди VII віёсіо". Фотографія Стегяраск’а неудовлетвори-
тельна; къ тому же, именно Благовѣщенія па пей пе видно; насколько велико сходство съ равеннскимъ
саркофагомъ поэтому остается вопросомъ. — Упомяну здѣсь и о другой бронзовой кадильницѣ Берлин-
скаго музея (К. Мпвееп хи Бсгііп, ВезсІігеіЬппд Дег ВіІДіѵегке Дег сіігівііісііеп ЕросЬсп, 2-іе АиЙ., III:
Аіісіігібііісііс ипД юіііеіаіісііісііе ЬугапІіпівсЬе ипД ііаііепіесііе ВіІДмегке, ЪсагЬ. ѵ. О. 1ѴнІр, I Теіі'
Вегііп, 1909, р. 203, № 969): „Ьеі Дег ѴегкІіпДідипд котпіі СаЬгіеІ ѵоп г. ипД всііеіпі Магіа ги віі/еп“’
*) Р. Сгаггиссі, 1. с., VI, рі. 437, 4; И7. Ѵоде, Сіе ЕІГспЬеіпІііІДіѵегке (КбпірІісЬе Миаеіп ги
Веіііп, ІісвсІігеіЪиик Дег ВііДіѵсгке ііег сіігівііісііеп Еросііеп). Вегііп, 1900, рі. ІИ 6, р. 5—6; сГ. О. 8іиЫ-
/аиік, Сіе аіісіігізііісііе ЕНепЬсіпрІавІік. ЕгеіЬигб, 1896, р. 125—128.
42
О. И. Шмита,
мы уже убѣдились что со временемъ понемногу изъ композиціи исчезаетъ все
то, что первоначально казалось чрезвычайно важнымъ, а потомъ перестало имѣть
какое бы то пи было значеніе для богомольцевъ: для назаретской церкви, для ея
духовенства и ея богомольцевъ было весьма важно подчеркнуть, что именно у дан-
наго источника, а не у какого либо иного — источнпка-лп пли, безразлично,
колодца, архангелъ Гавріилъ бесѣдовалъ съ Маріею; впослѣдствіи же, когда мѣстный
образъ сталъ всеобщимъ достояніемъ церковнаго искусства, мѣстная легенда за-
былась, источникъ былъ замѣненъ колодцемъ, кружка замѣнена ведромъ, позы
стали другія.
Точно такой же процессъ мы наблюдаемъ н при изученіи выше пере-
численныхъ памятниковъ, изображающихъ Благовѣщеніе вгь домѣ, — и тутъ легенда
Первоевапгелія понемногу забывается и, повидимому, отступаетъ передъ повѣстью
каноническаго евангелія. На исчезновеніе обречена была прежде всего корзина
съ пряжею. На наиболѣе древнихъ памятникахъ корзина помѣщена па видномъ
мѣстѣ, и въ иныхъ случаяхъ ея значеніе въ экономіи композиціи довольно велико, ибо
ея присутствіе обусловливаетъ позу Богородицы. Корзину мы видимъ па мозаикѣ
въ Запіа Магіа Ма^іоге (3), рельефахъ равеннскаго саркофага (17), энколпіевъ
Оттоманскаго музея (4), Керченской пиксиды (7), Уваровскаго (10) и Мурапскаго
(11) диптиховъ, каоедры Максиміапа (12), на ткани изъ Запсіа Запсіоппп (5),
причемъ должно отмѣтить, что, напримѣръ, па Керченской іпікендѣ наличность
корзины предполагается издателемъ памятника „по остаткамъ предмета съ лѣвой
стороны,'1 но только предполагается, ибо данная часть пиксиды сильно пострадала;
въ композиціи же рельефа отъ каоедры Максиміапа корзина никакой роли пе
играетъ и могла бы безъ существеннаго ущерба отсутствовать пли быть замѣ-
нена какою угодно другою вещью.
На остальныхъ восьми изображеніяхъ Благовѣщенія въ домѣ корзина от-
сутствуетъ, и только веретено — одно или двойное —, напоминаетъ объ апокри-
фическомъ разсказѣ. Но и веретено понемногу исчезаетъ: на рельефѣ Мипдепской
пиксиды (18) его нельзя пе замѣтить, ибо имъ обусловлено положеніе рукъ Богоро-
дицы, а па миланскомъ рельефѣ (15) и, тѣмъ болѣе, па моденскомъ (16) вере-
тено нужно искать, чтобы его замѣтить.
Композиція, проходя чрезъ руки копистовъ, видоизмѣняется въ частностяхъ,
и тѣмъ не мепѣе основное тожество всѣхъ приведенныхъ восемнадцати повтореній
не можетъ подлежать никакому сомнѣнію. Изъ этого позволительно сдѣлать выводъ,
что существовалъ нѣкоторый оригиналъ, разъ навсегда фиксировавшій иконогра-
фическій типъ Благовѣщенія въ домѣ. Охарактеризовать этотъ предполагаемый
оригиналъ мы можемъ слѣдующими чертами: Богородица была представлена сидящею
въ лѣвой части картины, у ногъ ея была корзина съ пряжею, падъ которою опа
работала, въ правой части картины была помѣщена фигура ангела безкрылаго.
Созданъ былъ этотъ оригиналъ еще во И вѣкѣ. Копіи съ него были различны
благовѣщеніе.
43
между собою и дали начало нѣкоторымъ различнымъ редакціямъ, которыя —
каждая — имѣли свою исторію. Въ нашемъ перечнѣ памятниковъ мы выдѣлили
три редакціи: 1) Богородица сидитъ па табуретѣ безъ спинки или въ креслѣ съ
низкою спинкою; и опа, и ангелъ въ трехчетвертпомъ поворотѣ; 2) Богородица
сидитъ въ креслѣ монументальныхъ размѣровъ; 3) Богородица и ангелъ дапы въ
профиль (или почти въ профиль); Богородица сидитъ па скамеечкѣ безъ спинки
п ручекъ и высоко подняла лѣвую руку, держащую веретено.
О томъ, гдѣ созданъ былъ оригиналъ, возможны, понятно, только догадки.
Такъ какъ опъ появился еще во II вѣкѣ, а въ Назаретѣ — по формальному сви-
дѣтельству Епифанія — до временъ Константина Великаго пе было пи христіанъ,
пи церквей, то можно навѣрное сказать, что искомый оригиналъ не былъ мѣстною
назаретскою иконою. А такъ какъ разбираемый иконографическій типъ широко
распространился, то мы должны его родину искать въ одномъ пзъ крупныхъ ху-
дожественныхъ и религіозныхъ центровъ, вырабатывавшихъ иконографическіе об-
разцы древнехристіанскаго искусства, и распространявшихъ ути образцы по всему
міру. Первая изъ выдѣленныхъ нами трехт, редакцій представлена девятью памят-
никами, изъ которыхъ три наиболѣе древнихъ — катакомбныя фрески и мозаика
Наійа. Магіа Ма^іоге — находятся въ Римѣ.
Попятно, въ рамкахъ настоящей замѣтки невозможно поднимать весь огромный
вопросъ о происхожденіи искусства римскихъ катакомбъ. Если бы можио было до-
казать, что и самыя катакомбы, и ихъ роспись созданы римскимъ творчествомъ,
то мы, но аналогіи, могли бы заключить, что и разбираемый типъ Благовѣщенія
возникъ въ Римѣ. Но есть факты, указывающіе па иноземное, не итальянское
происхожденіе искусства катакомбъ.
Очень недавно еще считалось аксіомою1), что до-христіанскій міръ не зналъ
такихъ подземныхъ галлерей для массоваго погребенія мертвыхъ, которыя извѣстны
подъ названіемъ катакомбъ. Но систематическія раскопки доказали, что специфи-
чески христіанскаго въ катакомбахъ ничего нѣтъ — въ Александріи были открыты
катакомбы языческаго времени2 * * *). Весьма вѣроятно, что христіане Неаполя и Рима
усвоили александрійскую, египетскую идею и, найдя у себя наплучшія возможныя
геологическія условія, въ широкихъ размѣрахъ осуществили ее. Но сама идея ввозная,
и именно изъ Египта8). Этого и слѣдовало ожидать: въ императорское время Римъ
находился подъ столь сильнымъ культурнымъ воздѣйствіемъ Александріи1), осо-
бенно въ области религіозной, что пе только для жадной до новыхъ ощущеній
') Б. ѵ. 8уЬеІ, СЬгібНісІіе Апііке, I. МагЪиге, 1906, р. 103—113. Пѣтъ, коиечио, нужды приво-
дить огромную литературу о катакомбахъ. Ссылка именно па книгу Ь. ѵ. ЗуЬеІ’я обусловлена тѣмъ, что
этоті. авторъ, желая доказать преемственность между языческимъ и христіанскимъ искусствомъ и песамо-
стоптелыюсть христіанскаго искусства, паимчіѣе былъ склонеиъ призвать отсутствіе языческихъ аналогіи.
2) Сіе Кекгороіе ѵоп К6іп-евсЬ-8скикйГа. АивдгаЬипвеп иші Еогвеііипвеп, Іі^. ѵ. К Зіедііп,
ЬеагЪеііеІ ѵоп Тіі. ВсІігеіЬег. Сеірхі^, 1908, 2 ѵоів.
г) А. (гауеі, Тгоів ёіарев Й’агі еп Ёщ'ріе. Рагів, 1909, р. 219 —220.
1) А. Оауеі, 1. с., р. 144 вдч-
и
Ѳ. Й. Шмита,
столицы имперіи, по даже и для такихъ отдаленныхъ провинцій, какъ I аллія )
пли придупайскія страны2), Александрія была умственнымъ средоточіемъ. Христі-
анство въ Александріи сдѣлало весьма рапо значительные успѣхи3 4), и уже во II
' вѣкѣ тамошняя христіанская община занимала выдающееся положеніе въ христі-
анскомъ мірѣ1).
Катакомбы расписаны безчисленными фресками. Назначеніе фресокъ прежде
всего декоративное, ибо корридоры и кубикулы катакомбъ болѣе, чѣмъ что либо
другое, нуждались въ декоративной отдѣлкѣ. По то обстоятельство, что художники
декорировали именно усыпальницы, и притомъ именно христіанскія усыпальницы,
наложило, попятно, опредѣленный отпечатокъ на выборъ темъ. При всемъ своемъ
увлеченіи догматикой, и I. Вильпертъ признаетъ5), что при толкованіи катакомб-
ныхъ фресокъ никогда пе слѣдуетъ упускать изъ виду ихъ отношеніе къ по-
койникамъ. Каково это отношеніе? Художника вовсе не занимаетъ земная жизнь
погребенныхъ, а исключительно загробная; художникъ на стѣнахъ и въ сводахъ
катакомбъ пишетъ молитву объ упокоеніи души усопшаго, иллюстрируя ее примѣ-
рами изъ ветхозавѣтнаго и новозавѣтнаго прошлаго и намеками на предстоящее
райское блаженство6). Руководящая мысль при росписи катакомбъ, значитъ, точно
та же, что и въ росписи усыпальницъ временъ фараоновъ, и ничего не имѣетъ
общаго съ тѣми принципами, которые положены въ основу декоровокъ усыпальницъ
классическихъ пародовъ.
Разъ и самый способъ конструкціи катакомбъ, и основной принципъ ихъ
росписи взяты изъ Египта, разъ вообще искусство Египта въ первые вѣка нашей
эры глубоко вліяло на искусство Италіи7), и разъ, какъ мы увидимъ ниже, ката-
комбная редакція Благовѣщенія въ IV—VI вв. распространена была именно въ
Египтѣ и только въ Египтѣ, то допустима догадка, что Египетъ является родиною
и самаго иконографическаго типа.
Что касается мозаикъ 8аиІа Магіа Ма^іоге, то мы уже цитировали книгу
І.-Р. Вісійег и А. Саіпегоп Тауіог. Этихъ авторовъ подробное изученіе мозаикъ
привело къ выводу, что онѣ воспроизводятъ болѣе древній, утраченный нынѣ ори-
’) В. виітеі, Ьев Іеіаднев йе Іа Саиіе. Пеѵ. агсЪёоі., III в., XXXVI, 1900, р. 75-86.
г) IV. Вгехіег, МуСІюІоцІЕсІіе Веіігііце, I: йог Сиііив (Ісг аееуріівсііеп СоПііеіІеп іп (Іеп Йопаи-
Ійшісгп. Ьеіркід, 1890 (относящаяся къ Далмаціи часть переведена въ Виіі. йі агсііеоі. о віогіа Паііпаіа,
XXIII, 1900, р. 145-158).
3) X. Вікк&пе, Нівіоіге апсіеппе йе Гбеііве, I. Рагів, 1907, р. 330 вцц.
4) 0 христіанскихъ катакомбахъ Александріи см. статью Н. Весіегсц, въ Пісііоппаіге й'агсіібо-
Іоціе спгбііеппо еі (1с іііигще р. раг В. І'егй. СаЬгоІ, I. Рагів, 1907, соі. 1125—1150.
ъ) В ІѴіІрегі, Оіе Маіегеіеп Йег КаіакошЬеп Нопіз. РгеіЬигд, 1903, р. 140-150: „Сгипйіеееіп
хиг Аизіецші" йег геВДовеп КаіакотІ>епта1егеіеп“.
п і иііа ВІИ іп &(11іс1ігІ8ІІІс1іег 2еіі. Ьеіргіщ 1902 (ЗіиЙіеп йЪег сіігівііісііе
Пепктйіег, Ьев- ѵ. .1. Віскег, I).
м і°<’Ш,1р,,ой ™ТСРатУрй “о этому вопросу прибавилась недавно еще чрезвычайно интересная
VI 1908 ст^і-из^ 9лЛИнистичесК0'рим':КІЙ архитектурный пейзажъ. Зан. класс. отд. И. Р. А. о.,
Благовѣщеніе.
45
гипалъ, который можетъ быть опредѣленно отнесенъ къ эпохѣ Аптоппповъ, къ
второй половинѣ II вѣка. Такое рѣшеніе вопроса о мозаикахъ 8аійа Магіа Ма"-
ціоге „ехсііега ваіш сіоніе Іа вигргізе, ргоѵоднега Дез соійгаііісііопз, шаіз зетЫе
Гогіетепі ёіауёе раг Дез агднтепіз (Ііѵсгз"1). Ученая критика до сихъ поръ почти
пе высказалась2). Сомнѣнію въ доктринѣ названныхъ англійскихъ изслѣдователей
можетъ подлежать лишь дата оригинала; что же касается подробно мотивирован-
наго наблюденія, что мозаики 8апІа Магіа Ма^іоге совершенно пе разсчитаны
на то мѣсто, которое занимаютъ въ церкви3), совершенію не монументальны, —
то все это давно уже было высказано Д. В. Айпаловымъ4). Проф. Айпадовъ
высказалъ тогда предположеніе, что, судя по стилю мозаикъ, образцомъ для ипхъ
служили миніатюры какой пибудь рукописи. Теперь этотъ же авторъ, возвращаясь
къ своему предположенію, приводитъ новыя доказательства5). „Зги римскія мозаики
пе имѣютъ аналогій въ западныхъ рукописяхъ, и остаются единственными въ
своемъ родѣ копіями съ утеряннаго оригинала, между тѣмъ какъ среди визан-
тійскихъ рукописей есть такія, которыя донесли до XI вѣка, хотя и очень частично,
художественное преданіе, извѣстное намъ по римскимъ мозаикамъ". Но давно уже
стало общимъ мѣстомъ, что ,1а тініаіпге езі пн аг(; <1е ГЕцуріе рііагаоиідне <1е-
ѵеіоррё раг Іез Аіехаікігінз. 8нг Іез Іоицз гопіеапх (1н Ьіѵге (Іез Могіз, ап Гоікі
<1ез ІотЪеапх, еііе аі(1аі(, Іа тётоіге (1е 1’ате еп ѵне (Іез ёргеиѵез (Іп Іонц ѵоуа^е
сёіезіе; зоиз Іез ІЧоІётёез, зоп гоіе Гиі ріиз аітаЪІе еі ріпз ргаіідие: еііе зегѵаіі
а сііагтег Іез уеих (Іез ІеКгёв он Ьіеп а арриуег Гаг^пшепіайоп (Іез заѵапіз"6).
Правда, очень рано александрійскія миніатюры копировались п на Востокѣ, и па
Западѣ, и мозаичистъ могъ имѣть въ рукахъ такую имеппо западную копію. По
мозаики 8. Магіа Мадаоге были заказапы папою Сикстомъ III въ память тор-
жества па эфесскомъ соборѣ 432 г. защищаемаго Римомъ догмата падъх констан-
тинопольскою ересью Несторія; римскіе богословы въ несторіанскомъ спорѣ дЬіі-
ствовали сообща съ Кирилломъ Александрійскимъ, которому принадлежала руко-
водящая роль; Сикстъ III еще до своего избранія да пцпскііі престолъ, еще при
жизни своего предшественника Целестина I, уг^ры^о стоялъ за Кирилла Алек-
сандрійскаго и противъ Несторія7) . . . При наличности непосредственныхъ и
частыхъ сношеній между александрійскими и римскими церковными властями,
------------------------- )
*) 6'. Веіпаск, въ Веѵ. агсѣёоі., IV в., VI, 1905, р. 185—І8С.
’) Кромѣ только что названной рецензіи А. Ііеіпаск (сГ. Вуг. Хізсііг., XV, І90С, р. 410), поя-
вились еще слѣдующія: ТЬе ЕйіпЬигцЬ Веѵіете, ССП, 1905, р. 330—35С (сГ. Вук. УЛксІіг., XV, 1906, р. 427),
Аіііепаеіші, № 4033,1905, р. 183 (ср. Внэ. Вр., XII, 1905, стр. 379), Назвіо/Га въ Ііепівсііе XXVII,
1906, соі. 2400—2402 (сГ. Ву: 2(8с1іг., XVI, 1907, р. 375).
3) «Г.-Р. Ніскіег ати) .4. Сатегоп Тауіог, 1. с., р. 395—397.
4) Д. В. Айиамвъ, Мозаики IV и V вѣковъ. Ж. М. II. П., ССХСІХ, 1895, стр. 128.
ь) Д. В. Айпадовъ, Этюды но исторіи искусства Возрожденія, I: Къ исторіи мозаикъ церкви
8. Магіа Ма^ріоге въ Римѣ. Зап. кл. отд. II. Р. А. о., V, 1908, стр. 215 слл.
°) Сг. ѢПНеі, Ь’агі Ьугапііп (въ А. Міскеі, Иівіоігс сіе Гагі (Ісриіе Іев ргетіегв іетрв сЪгёііспв
уиеди’а пов уоигв, I. Рагів, 1905), р. 207.
’) Ск. Т. Не[еІе, Нівіоіге Дев сопсііев, ІгаД. р. [Бот ВесІегсд\, II. Рагів, 1908, р. 383—385.
Ѳ. И. Шмита,
46
александрійскій оригиналъ весьма легко могъ оказаться вь рукахъ художника,
работающаго по заказу Сикста III. Былъ ли образецъ, которымъ руководствовались
мозаичисты въ 8апіа Магіа Мац'ціоге въ Римѣ и въ храмѣ св. Маріи въ Капуѣ1),
рукописный или монументальный — во всякомъ случаѣ опъ былъ восточнаго
происхожденія, т. е. либо сирійскаго, либо египетскаго. Какого именно — нельзя
сказать, по очень простой причинѣ: „іііе рісіогіаі агі оГ Аіехаінігіа <Іпгіпц іііе
зесоіні аімі ііііпі сепіигіез із ргасіісаііу ап аііпозі ппкпоѵѵіі диапіііу"2).
Локализація остальныхъ памятниковъ, перечисленныхъ въ пашемъ спискѣ,
пе представляетъ затрудненій. 4) Золотые энколпіи пзъ Аданы уже первымъ ихъ
издателемъ I. Стржиговскнмъ были отнесены къ египетскому (александрійскому)
кругу; 6) рельефъ дверей Каср-эс-самаа и сдѣланъ, и сейчасъ находится въ
Египтѣ; 7) Керчепская пиксида, 8) мюнхенская гемма и 9) вышивка изъ Ах-
мпма имѣютъ общій признакъ — ангелъ не стоитъ на землѣ, а парить въ воз-
духѣ, такъ же какъ и одинъ изъ ангеловъ въ 8апіа Магіа. Ма^іоге. Что касается
5) латеранской ткани, наконецъ, — ничего опредѣленнаго про нее сказать нельзя,
такъ какъ рѣдкость подобнаго рода памятниковъ пе даетъ возможность сравненій;
во всякомъ случаѣ, и Д. В. Айпаловъ8), и, еще рѣшительнѣе, I. Стржиговскій’)
по поводу латерапской ткапи вспомнили объ аналогіяхъ изъ Египта.
Вторая изъ выдѣленныхъ нами выше трехъ редакцій Благовѣщенія вь домѣ
представлена въ пашемъ спискѣ семью памятниками. Изъ нихъ 10) Уваровскій и
11) Мурапскій диптихи, ввиду доказательствъ I. Стржиговскаго, и 12) таблетка въ
Пезаро, ввиду доказательствъ Д. В. АЙпалова и II. Вйізсііке, должны бцть отне-
сены къ египетскому кругу. 13) Парижскій и 14) эчміадзішскій диптихи тѣсно
примыкаютъ къ той же каоедрѣ Максиміапа, къ которой принадлежалъ^ первона-
чально и рельефъ въ Пезаро. Наконецъ, 15) миланскій и 16| моденскій рельефы
слишкомъ позднія копіи старинныхъ образцовъ и но данному вопросу въ качествѣ
свидѣтелей привлекаемы быть пе могутъ.
1]>етья редакція разбираемаго типа Благовѣщенія представлена въ нашемъ
перечнѣ только двумя памятниками: 17) равеннскимъ саркофагомъ и 18) Мии-
денскою піікспдою. Сохранность саркофага пе блестяща, датировка колеблется (пзъ
послѣднихъ писавшихъ о немъ авторовъ К. Сокііпапп6) относитъ его къ копцу
VI или даже къ VII вѣку, а Н. Вйізсііке0) къ IV-V!), весь тотъ отдѣлъ археоло-
гической пауки, который трактуетъ о саркофагахъ, далеко еще удовлетворительно
пе разработалъ — при такихъ условіяхъ привлекать равеннскій саркофагъ въ
-----------------------\
') К Мипіг, Коісв ваг іез товаіЦиев сіігёсіеппез йе 1’ііаііс. Ееѵ. агсЬбо!., III в., XVII, 1691, р. 81.
) Л.-Р. ІіісМег апй А. Сатегоп Тауіог, 1. с., р. 399.
’) Виз. Вр., XIII, 1906, стр. 608.
рт я ) 2ІБСІ1Г., XVII, 1908, р. 292; сГ. тамъ же, р. 637, гдѣ ангелъ латерапской ткани сопоста-
Д аг"«2/ГеЛ0Мп0Ти,И-с'Ь М,,,,ІатюРъ "“Арійской хроники, рі. VII г. I) изданія А. Вамг иші
л '-™'-А „ мл*. а. ь. дь. а. №и. іп те„, р№,.Ыв1. К| и 2, |9О51 р ,2,
С І ~‘(’пп'Т)іс гаѵеппаіІБсІіеп 8агкорЬаее. 8іга88І>игв, 1906, р. ІО и р. 42- 51.
) Н. ѴиівсЫсе, ВеѵеппаііБске Шшііеп, ѣеірхів, 1909, р. 59-62 и р. 246-250.
Благовѣщеніе.
47
качествѣ документа, разумѣется, нельзя. Слѣдуетъ отмѣтить, однако, что столь осто-
рожный и добросовѣстный изслѣдователь, какъ только что названный II. Бііізсйкс,
тщательно разобравъ и иконографію, и орнаментику, и архитектуру саркофага,
приходитъ къ выводу, что „повидимому, созданъ саркофагъ подъ сиро-египетскимъ
вліяніемъ". — Раннымъ образомъ и Мипдепская пиксида, какъ указывалъ Сг. 8іиІі1-
іаиііі, несомнѣнно принадлежитъ той же школѣ, что и Мурапскій диптихъ, т. е.
должна быть сопричислена къ памятникамъ египетскаго круга.
Мы уже высказывали, что о томъ, гдѣ создался иконографическій типъ
Благовѣщенія съ сидящею фигурою Богоматери налѣво и ангеломъ направо, воз-
можны только догадки. Всѣ памятники, которыми представленъ типъ въ нашемъ
запасѣ, имѣютъ болѣе или менѣе неоспоримую связь съ Египтомъ. Поэтому до-
пустима догадка, что именно александрійское искусство и создало еще во II вѣкѣ
разбираемый типъ; въ разныхъ художественныхъ центрахъ Египта пли въ той же
Александріи, по въ разное время, возникли тѣ три редакціи прототипа, о которыхч.
мы выше говорили.
ІП. Благовѣщеніе въ домѣ: Богородица сидитъ за
рукодѣліемъ (продолженіе).
Въ VI вѣкѣ впервыс старая композиція Благовѣщенія въ домѣ появляется
въ новомъ варіантѣ: Богородица и архангелъ мѣняются мѣстами. II въ этомъ
новомъ видѣ композиція затѣмъ неизмѣнно повторяется въ средневѣковомъ и но-
вомъ церковномъ искусствѣ.
Наиболѣе древними примѣрами новаго расположенія фигуръ являются:
1) мозаика собора въ Иарепцо1), VI вѣка2), и 2) рельефъ серебрянаго ящичка въ
сокровищницѣ 8апсіа бапсіоппп въ Римѣ3); слѣдуютъ 3) фреска монастыря св. Си-
меона въ Ассуапѣ1) и мозаики: 4) въ ораторіи папы Іоанна VII (705 — 707), раз-
рушенномъ Браманте5), 5) въ церкви 88. Бегео еіі Асіііііео въ Римѣ'1), VIII—IX в.,
’) Щ И. Нгинкчіп, 1)ег І)от ѵоп Рагепхо. Міі 68 рііоіо^гарііівсііеп ТаГеІп ѵоп «Г. ІИЛп. \Ѵіеп,
1902, р. 13, рі. ХЫ; । Іі. Т)іМ, Дивііпіеп еі )а сіѵііізаііоі^ Ъугапііпе ап VI 8. Рагів, 1901, р.278, Гі^. 101;
СІі. Ые/іІ, Маппеі сі’агі Ъугапііп. Рагів, 1910, р. 208, ІЩ. 10С; н т. д.
2) ( Іі. Еітапі еі А. Стві/еІ, Ь’агі Ъугапііп й’аргёв Іез топпіпепів сіе Гііаііе, сіе 1’Івігіе, сіе ]а
Баііпаііе, П: Рагепго. Рагів, в. а., р. 84-40.
8) РІі. Імиег, Ье ігёвог йіі 8апсіа Запсіогит. І'ошіаііоп Е. Ріоі, МопіітеіНБ еі гоёіпоігсв,.
XV, ПЮ6, рі. VII; II. Сггіиаг, іііе гбішзсЪе Кареііе Запсіа Напсіогит иті іііг 8сЬаіг. Егеіітгв і. В.,
1908, р. 82, і'щ. 36. ,
4) АІ. Сауеі, Ь’агі соріе. Рагів, 1902, р. 272 і'іц. — На той же стр. 272 авторъ описываетъ
фреску въ Деіір-абу-хепнпсЬ (р. 273 Гщ.): Ба Ѵісгде еві Іі цепопх, виг Іез сіаііев сГппс сЬашЬге, аих шигз
іепбив 6’ёіоіГев еі ІатЬгіввёз . . . Гапце . . . зе іісчіі сісіюиі сіеѵапі еііе (соотвѣтствующій рисунокъ рѣши-
тельно неразборчивъ) — въ текстѣ же изданія о Иарепцо тотъ же авторъ, р. 85, сближаетъ ту же фреску
въ Дсіір-абу-хепипсѣ съ мозаикою Иарепцо!?
6) Мозаика воспронзведепа очеркомъ по старымъ рисункамъ у Л. (Литися, 8югіа, IV, рі.
279,1 и 280,1.
°) 6г. В. Не Лоеяі, Мизаісі егівііаш, рі, ХХП; 11. (Литися, 8іоиа, IV, рі. 284.
Ѳ. И. Шмита,
48
6) въ иарѳикѣ Ватопедп1), 7) въ Марторапѣ въ Палермо2), XII в. По подробностямъ
сюжета мозаика въ Парепцо непосредственно примыкаетъ къ очень старому образцу,
близкому къ тому, который воспроизводятъ и мозаики 8. Магіа Мацуіоіе. у пои>
Богородицы стоитъ корзина съ пряжею, Марія въ рукахъ держитъ длинную нитку
пряжи, въ фонѣ архитектура, ангелъ одинъ. Въ 88. Иегео ей Лсіііііео апокрифи-
ческія подробности, за исключеніемъ веретена, отсутствуютъ. Наконецъ, въ Вато-
педи композиція раздѣлена па двѣ отдаленныя одна отъ другой части, помѣщенныя
симметрично па двухъ парныхъ пилястрахъ, ангелъ на сѣверѣ, Богородица па югѣ;
въ рукахъ Маріи веретено.
Остальные наиболѣе древніе примѣры новаго расположенія фигуръ слѣ-
дующіе: рельефы слоновой кости 8) въ коллекціи Брііхег3), 9) въ Луврѣ1), 10) Бар-
бершювскій стеатитовый диптихъ въ Каізег-Ггіеіігісііз-Мпзеиш въ Берлинѣ5 *), рельефы
11) алтаря епископа Ангпльберта въ церкви 8. АтЬго&іо въ Миланѣ'*) и 12) оклада
въ сокровищницѣ венеціанскаго собора 8. Матео7), миніатюры 13) омилій Іакова Кок-
кііиовафскаго8), 14) псалтири № 7 аѳинской Національной библіотеки9), 13) ака-
ѳиста А» 303 (429) московской Синодальной библіотеки 1060 г.10), 16) евангелія вене-
ціанской библіотеки св. Марка11), 17) мюнхенской сербской псалтири12) н т. д.13).
') Л. Оигаіиі опубликовалъ въ Аппаісз агсііёоі., XXVII, 1870, ай р. 225, прнм. 2, двѣ гравюры ни
фотографіямъ; (г. ВМитЬегдег, Ь’ёрорёе Ьухапііпе іі Іа Гіп йн X а., II. Рагіз, 1900, р. НО 141; ІГ. II. А’ои-
даковъ, Памятники христіанскаго искусства на Аоопѣ. СПб., 1902, стр. 103 и 105, рпе 48 и 49; подробное
описаніе Висйезпе еі А. Віуеі, Мёшоіге зиг ипе шівзіоп аи Мопі АіЬов. Рагів, 1870, р. 311 312.
г) Фотографія Аііішгі № 19541.
34 ВокаиІІ ііе Ріеигу, Ьа Заіпіе Ѵіег8е, I. Рагів, 1878, рі. X 2.
*) <Т. ІмЬагіе, Иівіоігс Дез агів іпйивігіеів аи Моуеп-Йде еі А І'ёроцие бе Іа Веиаізфіпсе АІЬіии.
I. Р.ігів, 1864, рі. X; А. Ѵепіигі, Ьа Майоппа. Мііапо, 1900, р. 142. С4 \ ) '
5) К. Мизсеп ги Вегііп. ВезсЬг. <1. ІЗіісіхѵ. й. сііг. Еросііеи, ІП: Аіісіиѣ и. шіііеіаііегі. Ьу/.ипі. и
ііаі. Віійгѵегке, ѵ. О. 1Ѵи1$ II. Вегііп, 1911, р. 62, № 1853, рі. IV. — Весьма возможно, что въ «томъ спискѣ
слѣдовало би упомянуть также о рельефѣ древняго иконостаса изъ свѣтло-зеленаго камня въ церкви Успенія
въ Самарѣ (близь Ахалцыха); па изданной въ IV томѣ Матеріаловъ по археологіи Кавказа (Москва, 1894)
фототипіи (табл. XXXVI) наличность веретена, однако, недостовѣрна, а описанія памятника въ текстѣ пе дано.
9 С. Вотизхі, Мііапо пе’ віюі топшпепіі, 1. Мііапо, 189’, рі. XXIII, р. 295—296; .1. Ѵепіигі,
йіогіа йеіі’агіе ііаііапа, II. Мііапо, 1902, р. 201, Гі8. 167., \
’) А. Разіпі, П іевого йі 8ап Матео іп Ѵепегід. Ѵепсгіа, Опдопіа, 1885, рі. Х1П.
в) Я. В. Иокрооскііі, Евангеліе, стр. 15; А. Ѵепіигі, Ьа Майоппа, р. 143- 144.
’) Виіі. йс Согг. Пеіѣ, XVIII, 1894, рі. XV Ьіз, 1.
1) Архим. Владиміръ, Систематическое описаніе рукописей московской Синодальной (патріаршей)
библіотеки, I. Москва, 1894, стр. 416—417; подробныя описанія миніатюръ у Л. В. Рііга. Апаіесіа каста
8рісі1е"іо боіевпіепві рагаіа, I. Рагів, 1876, р. 250; «Г. Біггудоісзкі, Біе Міиіаіитеп Йез вегЬізсЬеп Рзаіісге
йег к. ИоЬ ипй біааівЫЫіоіЬек іп Мііпсііеп. БепквсЬг. й. К. Ак. йег ХѴіввепвсЬ. іп ХѴісп пііііоз.-ііім К1.
ЫІ 2, 1906, р. 129. ’
") ВоШі сіе Гіеигу, Ь’ЁѵапдіІе, I. Тоигв, 1874, рі. IV 1, р. 14-16; С. Сазіеііапі, Саіаіо8из
сойісига Сгаесогцпі, циі іп ЬіЫіоПіесат О. Магсі іпйе аЬ аппо 1740 ай Ііаес ивчие іетрога іпіаіі випі.
епеііів, 1895, р. 6, о датѣ миніатюръ см. IV, Коп&акоІГ, Нівіоіге йе 1’агі Ьуганііп сопвійёгё ргіпсіра-
Іетепі йапв Іев тіпіаіигев, I, р. 160, п. 4.
,!) А. Віггудоиізкі, Оіе Міп’аіигеп йез зегЬівсЬеп Рваііегв, рі. ЫІ, 124.
•’) Перечни требпзоидскихь п аѳонскихъ фресокъ у 6. МШеі, ^иеЦиев гергёвепіаііопз Ьу-
/апипев Йе Іа Йаіиіаіюп апвё1ідие.В. С. Н, XVIII, 1894, р. 464-465; фрески Мистры-С. МШеі, Мо-
питепів Ьугапііпв йе Мівіга, АІЬит. Рагів, 1910, рі. 65 116 •-», 139 ,
Благовѣщеніе.
49
Яснаго отвѣта па вопросъ о причинахъ перестановки фигуръ Богородицы
п ангела намъ перечисленные памятники пе даютъ, главнымъ образомъ потому,
что изъ того времени, когда была разъ павсегда произведена упомянутая пе-
рестановка, т. е. VI вѣка, у пасъ, кромѣ мозаики въ Паренцо, пикакихъ примѣ-
ровъ пе сохранилось; литературныя свидѣтельства также отсутствуютъ. Мы можемъ
только догадываться, что, разъ до VI вѣка всегда Марія помѣщалась въ лѣвой
части композиціи, а начиная съ VI вѣка, за немногими перечисленными исключе-
ніями, она всегда помѣщается направо, это не можетъ быть случайностью: пови-
димому, въ первой половинѣ VI вѣка, въ одномъ изъ крупныхъ центровъ худо-
жественной и религіозной жизни, былъ созданъ новый образецъ, ставшій обязатель-
нымъ для позднѣйшихъ иконописцевъ. Есть одна деталь, которая позволяетъ вы-
сказать догадку, въ какой странѣ слѣдуетъ искать этотъ центръ: на мозаикѣ Па-
реицо впервые появляется въ фонѣ зд&ніе базнлпчпой формы, которое затѣмъ по-
стоянно въ разныхъ варіаціяхъ фигурируетъ въ изображеніяхъ Благовѣщенія. Это
зданіе, конечно, п< іерусалимскій храмъ1), и пе внолеемскіп2), а назаретскій. По-
явленіе палестинской детали въ композиціи Благовѣщенія проще всего объясняюсь
бы палестинскимъ происхожденіемъ самой композиціи. II, можетъ быть, умѣстно
будетъ но этому поводу вспомнить о разсказѣ Прокопія3) про выстроенную импе-
раторомъ Іустші Іаномъ Богородичную церковь въ Іерусалимѣ. Судя по восторжен-
ному описанію Прокопія, да еще по тому, что сооруженіе Іустиніана фигурируетъ
па Мадебской каргѣ4), это была грандіозная церковь’’). По всему вѣроятію, опа
была украшена мозаиками или расписана фресками, ^трактующими о житіи Бого-
родицы. Вполнѣ возможно — и стиль мозаики въ Паренцо какъ будто подтвер-
ждаетъ догадку") — чго именно іерусалимская мозаика или фреска произвела
переворотъ въ композиціи Благовѣщенія.
Если это такъ, то возникаютъ дальнѣйшіе вопросы: почему (въ іерусалим-
скомъ ли храмѣ пли въ другомъ мѣстѣ) была въ VI вѣкѣ принята перестановка
фигуръ, и почему эта перестановка стала сразу въ такой степени обязательною,
что совершенію и въ короткое время вытѣснила старое расположеніе фигуръ?
Разъ перестановка явленіе общее, то и причины должны быть не случайныя, а
------------------------- А\
*) А. Л. Павловскій, Живопись Палатинской капеллы въ Палермо. СПб., 1890, стр. 97—98.
Д. В. Айналовъ, Детали палестинской архитектуры и топографіи иа памятникахъ христіан-
скаго искусства, 1. Сообщ. II. Правосл. Пал. общ., 1895, стр. 336. По всему вѣроятію, слово „Вііолеемъ**
есть Іпреив саіаіпі и должно б^гь замѣнено словомъ „Назаретъ**.
3) Ріѵсоріі, йе\и-ДіГ., V 6, р. 321—324 Вопп.
4) II. Сиііік, ГХі8 ВіабіЬіІй .Тегііваісшз апГ Дег Мозаіккагіс ѵоп М^кІеЬа. Еівсііг. 6. <1. Раіавііпа-
Ѵегеіпв, ХХѴІ11, 1905, р. 129.
6) Р. №. п. Керріег, >Ѵап(1егГаІігіеп ипй АѴаІІГаІігіеп іт Огіепі. Ггеіішгр, 1899, р. 234; отно-
сящіяся къ Іустниііиюву храму показанія паломниковъ собраны С. М. ТТаГадп, Тке вііс оГ іііе сѣтей оГ
8і.-Магу аі Дегикаіст, Ьиііі 1>у Иіе етрегог ІиМішап. Раіеаііпе Ехріог.-Кипб, диагіегіу віаіепіепі, 1903,
р. 250—257, 344—353.
") Мозаики эти еще не дождались изслѣдованія; вышепааваіуіыя работы ІП Л. Пеитат и
Л .Оауеі только матеріалы для будущей монографіи.
4
50
Ѳ/И. Шмита,
общія, такъ что художникъ, впервые помѣстившій Богородицу направо, ангела
налѣво, только выраиілъ такую мысль или такое чувство, которое давно уже стало
общимъ достояніемъ.
Въ началѣ V вѣка въ юридическомъ положеніи Богородицы произошла
перемѣна: т) ауса Марса была признана эфесскимъ соборомь Матерью Божіею, въ
432 году. „Честнѣйшая херувимь и славнѣйшая безъ сравненія серафимь“ должна
была занять почетное, правое мѣсто. Но одного этого соображенія, можетъ быть,
не было бы достаточно для того, чтобы произвести перемѣну въ установившейся
и ставшей традиціонною композиціи. Нуженъ былъ толчокъ. Думается, что этотъ
толчокъ былъ данъ тѣмъ обстоятельствомъ, что въ VI в. внервые стали помѣщать
Благовѣщеніе на тріумфальной аркѣ, такъ чтобы одна фигура приходилась на
сѣверную, лѣвую, а другая на южную, правую, ея часть.
Евсевій разсказываетъ1), что Лпципій хотѣлъ весьма радикально отдѣлить
въ церкви мужской полъ отъ женскаго: ѵброѵ ётіОгі, рт) 8е:ѵ кзоататтшѵ &ѵ8ра?
ара уоѵаі^іѵ ёлі та? том Ѳзоо харгіѵаі ебуа?, елі та. оерѵа тт)? ірвтТ)? Зіоаа-
халгіа ерітаѵ хЬ уоѵаіхйѵ уаѵо?, рѵ]8’ ёнізхблоо? хаО^уеІоОаі уоѵаі;1 •О'Еоаебшѵ
доуюѵ, уоѵаіха? 8’аіреІоОаі уоѵаіхйѵ 8і8аох&Хоо?. Это было слишкомъ, и законъ, к >-
печно, и недолго просуществовалъ, п не соблюдался. Но и въ церковномъ законо-
дательствѣ раздѣлены полы были очень строго. Апостольскія постановленія не только
предписываютъ, чтобы еі? хЬ ётероѵ рёро? оі Хаіхзі хаОе^ёзОаюаѵ реті каа/]?
^ооуіа? хаі ейта^іа?, хаі аі уоѵаіхе? хеуюр'.арёѵш? хаі айтаі хаОе^ёаОюааѵ апотЦѵ
аусоааі2), по повелѣваютъ имѣть даже особые входы для мужчинъ и особые для
женщинъ: ат^хетыааѵ оі ріѵ тшХсороІ еі? та? еіобооо? т&ѵ іѵЗрюѵ ердааооѵте?
айтб?, аі 8Ь Віахоѵоі еі? та? тшѵ уоѵаіхйѵ3). А у Іоанна Златоуста мы читаемъ:
&Хрѵ)ѵ рёѵ обѵ ёѵБоѵ еуеіѵ хЬ теіуо? хЬ Віеіруоѵ бра? тйѵ уоѵ^іхйу Ілеі8?) 8= оо
[ЗооХеаѲе, аѵаухаюѵ ёѵбріааѵ ёіѵаі оі катёре? х&ѵ таі? а^ѵіоіѵ бра? табтаі? Зіатеі-
/іоаг1). Итакъ церкви во времена Златоуста продольными перегородками дѣлились
на мужскую и женскую половины. Перегородки потомъ исчезли, по обычай разъ
навсегда укоренился: южпая половина осталась мужскою, сѣверная женскою, южная
болѣе почетною, сѣверная менѣе почетною. Впослѣдствіи въ церквахъ съ двухъ-
ярусными боковыми нефами гинекопитъ былъ перенесенъ па хоры, но сѣверный нефъ
еще во времена Константина Багрянороднаго сохранилъ названіе гпнеконита5).
----------------------- “
') Еизеіпі де ѵііа Сопзіапііпі, I 63 (Мідпе, Р. Сг., XX, соі. 968 Б).
2) Сопвіііиііопев Арозіоі., II 57 (Мідпе, Р. Сг., Т, соі. 725 А).
’) ІЬід. (ПІідпе, Р. Сг., I, соі. 732 А).
4) 8. ./о. Скгузовіоті іп МаіНіаешп Ьотіііа ЬХХІІІ (Мідпе, Р. О., ЬѴПІ, соі. 677 В).
р ? С0Ы‘ Ртр1>' Йе СаС1’Іт’’ 1 Р’ 81’ 551 10’ Р' 77’ 10 Н 1 19> р- ”8' 1 Вопп’> И пРИ*ѣчаиіе
*” Л. Вазке, р. 135; «Г. ЕаЪагІе, Ьо раіаіз ітрёгіаі де Сопвіапііпоріе еі веб аіюідз. Рагів, 1661. р. 1»8;
' • іьляет, Ви^аѵтсѵа, II: Ежедневные и воскресные пріемы византійскихъ царей и праздничные выходы
ихъ въ храмъ св. Софіи въ ІХ-Х в. Заи. И. Р. А. о., VI, 1893, стр. 141; Е. М. •Аѵтшѵіайси ’Ех-
ѴР«оіг г!}; И. Ьеір2і8> 1908, р. 202-203; Л ЕЪегзоІІ, ЬѲ дгапд раіаіз де Сопзіапііпоріе еі
1е ьіѵге дев сёгётопіез. Рагів, 1910, р. 134, п. 2 ц 6.
Благовѣщеніе.
51
Дѣленіе это было повсемѣстное’)• Подобна тому, какъ и въ папіе время въ
иконостасѣ образъ Спасителя помѣщается направо отъ царскихъ вратъ, па
югь, а образъ Богородицы палѣво, па сѣверъ, такъ въ композиціи Благовѣщенія
Богородица должна была запять мѣсто направо, ангелъ налѣво, какъ только эту
композицію стали помѣщать на тріумфальной аркѣ. Мы ниже увидимъ, что древ-
нѣйшіе сохранившіеся монументальные примѣры такого помѣщенія Благовѣщенія
относятся пе къ VI, а къ гораздо позднѣйшимъ вѣкамъ; изъ VI вѣка мы только
въ миніатюрѣ Рабулы, о которой будетъ рѣчь ниже, имѣемъ намекъ на отдѣленіе
фигуры апгела отъ фигуры Богородицы аркою; и все таки, то обстоятельство, что
именно въ началѣ VI вѣка Богородица и ангелъ мѣняются мѣстами, заставляетъ
думать, что въ это же время тріумфальная арка стала обычнымъ мѣстомъ, на
которомъ изображалось Благовѣщеніе. Свидѣтельство мозаики въ Паренцо очень
вѣское: мы уже отмѣтили, что въ деталяхъ иконографическихъ опа примыкаетъ
къ древнѣйшимъ памъ извѣстнымъ образцамъ — значитъ, оригиналъ, которому
слѣдовали парсптипскіе мозаичисты, вовсе пе поражалъ воображенія новизною и
неожиданностью; а во взаимномъ расположеніи фигуръ вѣковая традиція нару-
шена, и притомъ разъ на всегда.
IV. Благовѣщеніе въ домѣ: Богородица стоитъ еъ
рукодѣльемъ въ рукахъ.
Въ томъ иконографическомъ типѣ Благовѣщенія, гдѣ Богородица пред-
ставлена стоящею, мы наблюдаемъ ту же правильность во взаимномъ располо-
женіи фпгурь, какъ и въ предыдущемъ: до VI вѣка Марія стоите палѣво,
апсель направо, а начиная съ VI вѣка и до нашихъ дней липа расположены
наоборотъ.
Болѣе древній варіантъ, ставящій Марію палѣво, представленъ въ пашемь
запасѣ памятниковъ сравнительно небольшимъ количествомъ экземпляровъ.
1) Въ Евангеліи парижской Національной библіотеки, ню. вуг. Л» 33,
VI вѣка, „па л. 3 об. и 4 дана сцена Благовѣщенія, разбитая, какъ и въ ев. Ра-
булы, па двѣ части: на одномъ листѣ изображена стоящая на подножіи Богоро-
дица, въ голубомъ хитонѣ съ двумя коричневыми клавамп, въ пурпурной пенулѣ
и въ голубомъ чепцѣ; въ лѣвой рукѣ у нея клубокъ пурпурной шерсти и вере-
тено; правой рукой, выставленной впередъ, она дѣлаетъ жестъ благословенія. Во-
кругъ головы Богородицы желтый нимбъ; фокъ миніатюры естественный. — Па
другомъ листѣ изображенъ архангелъ Гавріилъ, истинно-классическая фигура, бѣло-
курый, въ бѣлыхъ одеждахъ, съ зелеными тѣнями, съ голубыми крыльями, съ жел-
тымъ нимбомъ. Въ лѣвой рукѣ онъ держитъ красный жезлъ, а правой благосло-
') сГ. для Рима 8і. Ввіззеі, ВіМег аив <Іег ОеесЬісЫе йег аіісіігізііісііеп Кипві шкі Ьііиг^іе іп
Ііаііеп. Егеіілігщ 1899, р. 62, 298 еіс.
52
Ѳ. 11. Шмита,
ваяетъ. — Композиція изображенія совершенно почти тожественная съ изоораже-
піемъ въ миніатюрѣ евангелія РабулыЛ’)
2—4) Па трехъ камеяхъ парижскаго СаЬіпеі. (Іез шбііаіііея2), разныхъ
по размѣрамъ, по тожественныхъ по рисунку, матеріалу и стилю. Благовѣщеніе
изображено такъ: Марія, въ длинномъ хитонѣ, съ окутывающимъ голову покры-
валомъ, стоитъ въ профиль, правая рука согнута въ локтѣ и дѣлаетъ жестъ изум-
ленія, лѣвая держитъ нитку, выходящую изъ стоящей передъ Богородицею, между
нею и ангеломъ, корзины; ангелъ данъ также въ профиль, въ лѣвой рукѣ держитъ
жезлъ, правою благословляетъ; и Богородица, и ангелъ имѣютъ нимбы.
5) На лѣвой передней колоннѣ алтарнаго киворія въ венеціанскомъ
8. Матео „АппипІіаііо“ изображена слѣдующимъ образомъ: Марія въ поднятой
лѣвой рукѣ держитъ веретено, правая спокойно лежитъ вдоль пояса; длиннокрылый
ангелъ стоптъ справа (такъ же, какъ Марія, — не въ профиль, а почти въ (расъ),
держа въ лѣвой рукѣ жезлъ и благословляя правою3).
Затѣмъ слѣдуетъ упомянуть еще о 6) таблеткѣ слоновой кости въ Болоньѣ4),
7) терракоттовомъ медальонѣ изъ Палестины въ Монцѣ5), 8) серебряной печати
изъ Бейрута въ Британскомъ музеѣ0), 9) эмалевой иконѣ въ Шемокмеди7) н о
трехъ одинаковыхъ золотыхъ перстняхъ 10) въ Лондонѣ8), 11) въ Парижѣ9) и 12) въ
Палермо10). Всѣ этн памятники имѣютъ болѣе или менѣе тѣсную связь съ Сиріею и
Палестиною, такъ что самый представляемый пмп икопографическій типъ уже лѣтъ
двадцать тому назадъ профессоромъ I. Стржиговскимъ1 ]) былъ признанъ по проис-
хожденію сиро-палестинскимъ. И такъ какъ съ тѣхъ поръ не обнару^цпо пи
одного факта, который бы противорѣчивъ догадкѣ, то она пока остается йъ^силѣ.
’) Е. Рѣдипъ, Сирійскія рукописи съ миніатюрами парижской Національной библіотеки и 1>ри-
таискаго музея. Археологпч. изп. и зам., изд. И. Моск. Арх. общ., III, 1895, стр. 355—356; ср. Д. Е-
наловъ, Эллинистическія основы византійскаго искусства. Зап. И. Русск. А. о., ХіЬз^—4, 1901, стр. 55—56.
!) ДГ. СііаЪоиіІІеІ, Саіаіодие "бпёіпі еі гаізоппё йез сатбев еі ріеггез дгаѵёез сіе Іа ВіЫіоіііёчнс
Іпірёгіаіе. Рагіз, 1858, А; 262—264; 11. Сгаггиссі, 1. с., VI, рі. 478, № 29 и 30; А. Ѵепіигі, 1л Масіошіа.
Мііапо, 1900, р. 146. г С \
”) Фотографія у А. Ѵепіигі, Йіогіа йеІР агіе ^ііаііапа, I. .Мііапо, 1901, р. 233, Гід. 220; описаніи
у Н. ѵ. <1. СаЬеІепІг, Міііеіакегіісііе Ріазіік іп ѴепеЯіц. Ьсірхі", 1903, р. 6 и 30.
4) Е. ММГаМ, Віе аііскгізііісііе ЕИепЬеіпрІаяіік. Агсііііоіодіесііе Зішііеп міт гіігівііісііеп
Акегіпт ипй Міііеіаііег, Іідд. ѵ. Р. 1'іскег, II. ^геіЬцгд ши! Ьеірхід, 1896, рі. III 2, р. 130.
6) ВагЪіег йе МопіаиЧ, въ Виііеііп шопипі., ХЫХ, 1883, р. 114.
’) 0. М. ЕаНоп, Саіаіодие оС <^аг!у сіігівііап апіідиіііез ап<1 оіуесів ігот іЬе сЬгізііап Еаы іп
Ніе Впіізіі Мизеит. Ьопйоп, 1901, р. 31, № 193.
7) Я’ Я‘ Копдаковъ’ Югорія и памятники византійской эмали (собраніе А. В. Звенигородскаго),
пг 1^9’ РиС" 43’ ^олспи>и и Кондаковъ, Русскія древности въ памятникахъ искусства,
IV. СПб., 1891, стр. 84, рис. 69.
®) 0. М. Еаііоп, 1. с., р. 21, № 129.
“) Сг. ЗсЫитЬегдег, Мёіапдез <Рагс1іёо1о"іе Ііутапііне, I. Рагіз, 1895, р. 67 69; О. 8еЫитІ>ег/іег,
п етрыеиг ЬухапПп аи X зіёсіе, Кісбріюгс РІюсаз. Рагіз, 1890, р. 389.
І0) Н. П. Кондаковъ, Исторія и памятники византійской эмали, стр. 247, рпс. 90.
’) <Г. Зігеудоткі, Ваз Еівсіітіагігіпеѵапреііаг. \Ѵіеп, 1891, р. 71.
Благовѣщеніе.
53
Въ VI вѣкѣ Богородица и ангелъ, какъ уже сказано, мѣняются мѣстами,
и это новое расположеніе фигуръ мы встрѣчаемъ опять въ цѣломъ рядѣ сирій-
скихъ памятниковъ: 13) миніатюрѣ сирійскаго евапгелія Рабулы, 586 года, во
Флоренціи1), 14) сирійской миніатюрѣ эчміадзинскаго евангелія2), 15) и 16) двухъ
рельефахъ слоповой кости въ собраніи Тривульци въ Миланѣ3), 17) серебряной
ампуллѣ въ Монцѣ4) и 18) (памятникѣ X вѣка) сирійской фрескѣ въ е1-На(1га въ
Скитской пустынѣ5); къ этой же категоріи относится, быть можетъ, еще 19) армян-
ская миніатюра въ Венеціи, „VIII вѣка", срисованная Воііапіі йе РІепгу8).
На основаніи этой серіи памятниковъ I. Стржиговскій весь вообще икопо-
графическій типъ Благовѣщенія, характеризуемый стоящею Богородицей, безраз-
лично — стоитъ ли она налѣво или направо, призналъ сиро-палестипскимъ. Тутъ
возможны, однако, сомнѣнія, ввиду обнаруженнаго новаго факта. Именно, Д. Неізеп-
Ьег& открылъ текстъ описанія константинопольскаго храма свв. Апостоловъ. Опи-
саніе это, составлеппое Николаемъ Месарптомъ, подробно говоритъ, между прочимъ,
и о 20) мозаикѣ, изображавшей Благовѣщеніе7). Текстъ Месарита, конечно, гораздо
богаче конкретными чертами, чѣмъ, напримѣръ, риторическія изліянія Хорикія
Газскаго8). но и онъ оставляетъ желать многаго. Когда Хорикій описываетъ 21) мо-
заику Благовѣщенія въ храмѣ мучепика Сергія въ Газѣ, опъ не сообщаетъ даже,
была ли Марія изображена стоящею или сидящею: мы узнаемъ только, что апгелъ
крылатъ, что Богородица была занята своею пряжей, и что художнику удалосі.
въ ея позѣ выразить сильнѣйшій испугъ: ог т^ѵ аѵгХгаотоѵ гНаѵ,
аОрба)$ 6г тф З'Орббср ретаотрасргіатд, ціхроб тт($ ё'ёлгаеѵ т) лорсрбра, г)’7)-
Лбѵоѵтос; аотт) тоб срсбоо тгоѵ Захтблюѵ т^ѵ арроѵіаѵ. Изъ текста Месарита яв-
ствуетъ, что Богородица встала со своего мѣста (тоб ахіркооод .. . Цаѵаатаоа),
что она занята была рукодѣліемъ (ёруоо уоср уеіршѵ гі^ето). Этого ''недостаточно
для классификаціи мозаики. ”ОрОюѵ то ооркаѵ таотт^ аѵаатфа, <оаеі тід рёЛЛеі
РаасЛіийѵ ёлахоодд хеЛеоарЛтыѵ уеѵ^аеаОаі... 6 Га^ріѴ/Л ф; йртішд ё? оораѵоб
') ІІ. Сгатіссі, 1. с., III, рі. 130,1.
2) Л. Віггудогѵекі, І)аз Еізсіііпіагікіпеѵапяеііаг, рі. V 2.
3) 7?. бгаггиссі, 1. с., VI, рі. 453,1 (сЕ А. Ѵепіигі, І.а Маіоппа, р. 141) и рі. 459,1.
4) И. Оагтссі, 1. с., VI, рі. 433,8; Д. Е. Айна.говъ, Эллпп. основы, стр. 171, рис. 33.
ь) -Г. Зіггудогѵзкі, І)ег Зсѣпшск Дег йііегеп еі-ііасігакігсііе іш вугівсѣеп Кіовіег (Іег Зкеіівеіюп
ІѴіізіе. Огіепв сЬгікІіапіів, I, 1901, р. 358. /ч \ \
°) Еокаійі йе Ійеигу, Ь’ЁѵапдіІе, I. Тонга, 1874, рі. IV 2.— Къ сожалѣнію, и не располагаю
достаточно точными свѣдѣніями объ этой рукописи. Е. К. Гѣдкпъ Рукописи съ византійскими миніатю-
рами въ библіотекахъ Венеціи, Милана и Флоренціи. Ж.М.П.П., ССі.ХХѴШ, 1891, стр. 303, ирпм. 1
утверждаетъ, что рисунокъ Еоііаійі йе 1'Іеигу воспроизводитъ миніатюру Евангелія № 887 армянскаго
монастыря св. Лазаря. Это Евангеліе датировано, однако, 1007 годомъ, а ІіокпиІІ йе г Іѵигу свой ориги-
налъ относитъ (р. 45) къ 770 г. Въ другомъ мѣстѣ той же своей статьи Е. К. Рѣдкій, (стр. ЗОО), говоря
о Евангеліи № 1400, IX вѣка, топ же библіотеки, упрекаетъ Іі. йе. Е. въ томъ, что онъ именно эту руко-
пись № 1100 безъ достаточнаго основанія относитъ къ 770 году. Такимъ образомъ, рѣшить, безъ провѣрки
на мѣстѣ, откуда взятъ рисунокъ Коііеийі йе Еіеигу, затруднительно.
’) А. НеіяепЪегу, бгаЬевкігсІіс нпй Аровіеікігсііе, гхѵеі Ваэііікеп Копвіапііпз, II. І.сіргіц, 1908
р. 45«—47л.
8) Сіюгісіі Сгп^асі, Огаііопез Йесіапіаііопев Ггадтеиіа, еті, ,То. Ег, Ноіееопайе, Рагіз, 1846, р. 91.
0. И. Шмита,
54
хататпае — еті уар ретріш; ЛеЬрёѵоѵ Зеікѵоаі тд тѵгербѵ — у.ікі т&ѵ тсарОгѵйѵа
тоб брбсро ЕІаЗб?. оі тоотоо то8е; &л’ «агі тЦ'/эѵ еѵа 8-латгулбте;,
бтсоіоі тйѵ тргубѵтоѵ еіо’, тб орудіи мктгакообіхаргѵоо ^’ірііѵіѵ ѵОъ, гэсуюѵ ёхтгАГ|-
рйааі гсроО’эроргѵш тб той Ыта$>то5 хгХеоо|іа. ІХарэѵ тб г’оо; аутф... еяі тт)ѵ
тасрОёѵоѵ ёхЫѵеі т/)ѵ угіра ... V) 8Ь тараттгтаі кареоОй.
Изъ этого столь подробнаго описанія мы не узнаемъ какъ разъ то, что
было бы очень важно знать: въ какой именно части церкви помѣщалась мозаика?
каково было взаимное положеніе фигуръ Богородицы и архангела? когда, но чьему
заказу сдѣлана мозаика? А. НеізепЬсг? на всѣ три вопроса отвѣчаетъ догадками:
онъ предполагаетъ, что фигуры соотвѣтствовали одна другой на двухъ сторонахъ
арки1), причемъ Богородица приходилась на правую, ангелъ па лѣвую часть, и
онъ предполагаетъ, что мозаики храма Апостоловъ созданы вь царствованіе Іус-
тина II (565—578)2). Если эти предположенія соотвѣтствуютъ истинѣ, то кон-
стантинопольское Благовѣщеніе было бы старше древнѣйшаго изъ сирійскихъ при-
мѣровъ новаго расположенія фигуръ по сторонамъ арки — миніатюры Рабулы
586 года, и возможно допустить, что Евлалій (?), авторъ мозаикъ храма свв. Апо-
столовъ, является новаторомъ въ исторіи композиціи Благовѣщенія.
Для хронологическаго опредѣленія описанныхъ Месарптомъ мозаикъ имѣ-
ется весьма мало данныхъ: 1) Прокопій3), подробно описывая храмъ Іусгиніаиа,
умалчиваетъ о мозаикахъ — обстоятельство не очень важное, ибо тогъ же пи-
сатель па мозаикахъ, напримѣръ, Великой св. Софіи тоже пе считаетъ нужнымъ
остановиться4); 2) Константинъ Багрянородный, говоря о реставраціи церкви ца-
ремъ Василіемъ I (867 —88 6)5), о мозаикахъ пе упоминаетъ — и ртому обсто-
ятельству нельзя придавать особое значеніе ввиду краткости всей вообще замѣтки
Константина о храмѣ свв. Апостоловъ; 3) наконецъ, Николай Месарить, подробно
описывая, въ копцѣ XII пли въ началѣ XIII вѣка, мозаическую роспись, пе упо-
минаетъ объ ея заказчикѣ и не называетъ дѣлавшаго ее художника. При такихъ
условіяхъ для хронологическаго опредѣленія мо^апцъ остается только прибѣгнуть
къ иконографическому анализу текста Николая Месарпта. Такъ и поступилъ авторъ
капитальнаго изслѣдованія о храмѣ свв. п^сто.іовь. По иконографическій анализъ
можетъ дать удовлетворительные результаты лишь въ томъ случаѣ, если сама исторія
иконографическихъ типовъ па основаніи другихъ памятниковъ уже въ точности
установлена во всѣхъ подробностяхъ. Мы же, какъ разъ, пытаемся установить
псгорію Благовѣщенія въ искусствѣ. Слѣдовательно, для пасъ текстъ, въ которомъ
говорится о чемъ угодно, только не о взаимномъ расположеніи фигуръ, не о мѣстѣ,
') А. НеінепЬегд, 1. с., р. 151.
2) А. НеізепЪегд, 1. с., р. 166—171.
”) Ргосоріі йе аейій, I 4, р. 187и—188.» ей. Вопп.
4) Ргосоріі йе аейій, I 1, р. 178ю, ей. Вопп.
ь) Сопвіапі. Рогрк., Ѵііа Вааіііі, с. ЬХХХ, р. 323.-. ей. Вопп ; сГ 4
йе Вугапсе, еі Іа сіѵіІіваИоп Ьуяапііпе Ь Іа Йп йи IX віёсіе. Рагів, 1908,’р 404
Ѵоді, Вааііс I, еіпрегсиг
Благовѣщеніе.
55
гдѣ помѣщалась въ церкви композиція, и не о времени, когда мозаика исполнена, —
такой текстъ для насъ безполезенъ.
Сами по себѣ догадки А. Неізеиѣег^’а вполнѣ пріемлемы. Дѣйствительно,
вѣроятнѣе всего, что мозаика Благовѣщенія храмѣ свв. Апостоловъ была создана за-
долго до паря Василія. Изъ временъ этого императора до пасъ дошло одно изобра-
женіе Благовѣщенія 22) въ рукописи 510 парижской Національной библіотеки1),
содержащей омиліи Григорія Пазіанзшіа. Часть миніатюръ этой знаменитой руко-
писи — и въ томъ числѣ миніатюра Благовѣщенія — носитъ столь явно монумен-
тальный характеръ, что въ нихъ нельзя пе признать непосредственныхъ копій съ
церковныхъ мозаическихъ росписей2). Но, съ другой стороны, миніатюра Благовѣщенія
парижскаго кодекса чрезвычайно близка къ соотвѣтствующей картинкѣ флорентин-
скаго евангелія Рабулы, что позволяетъ мозаику-оригиналъ датировать VI вѣкомъ.
Неужели бы мпніаторъ, работая па царя Василія, пренебрегъ оригиналомъ, ко-
торымъ тотъ же царь Василій украсилъ одинъ изъ самыхъ великолѣпныхъ и зна-
менитыхъ храмовъ Константинополя? Слѣдовательно, или новаго достаточно замѣ-
чательнаго оригинала для Благовѣщенія мипіаторъ въ Константинополѣ пе нашелъ,
или придется допустить, что Василій I, будучи армяниномъ по происхожденію8), для
исполняемыхъ въ столицѣ художественныхъ работъ привлекалъ армянскихъ и сирій-
скихъ мастеровъ4), которые и въ девятомъ вѣкѣ придерживались образцовъ шестого.
До какой степени крѣпко старыя традиціи жили въ малоазіатской глуши, пока-
зываетъ, напримѣръ, упомянутая II. Вой’омъ6) и изданная дважды II. Сгёдоіге’ом ь8)
и Сг. йе .Тегрѣапіоп7) 23) фреска церкви св. Варвары въ Соаплы-дере: па рубежѣ X
и XI вѣковъ живописецъ воспроизвелъ композицію Благовѣщенія со всѣми дета-
лями по старинному оригиналу, ничего не опуская и не измѣняя!
Хронологическая догадка А. ИеізепЬегд’а, что мозаикп храма свв. Апо-
столовъ, относятся еще ко второй половинѣ VI вѣка, не достовѣрпа, по допустима.
Еще вѣроятнѣе двѣ его другія догадки, что Богородица занимала правую часть
картины, и что Благовѣщеніе было раздѣлено на-двое и помѣщено на аркѣ. Вь
_________________________
’) II. Отопі, Е'ас-яітііёа дев тіпіаіигев дев рііи ипсіепв тапивегіів ягесз 1а ВіЫіоПіёдие
Хаііопаіе ди VI аи XI в. Рагів, 1902, рі. XX; описаніе миніатюры у II. Логіііег, Ьевсгірііоп дез реіа-
Снгев еі аиігев огнетенія сопіепив дапв Іев татівегііз ^іесв де Іа ВіЫіоіІіёфіе Хаііопаіе. Рагіз, 1883. р. 67.
г) Сг. МіІІеі, Ь’агі Ьухапііи (у А. Млсііеі Нівіоіге до Гагі дериів Іев ргетіегв іеіпрв сіпеііепз
уивди’й, пов уоигв, I. Рагіз, 1905), р. 241.
’) А. Васильевъ, Происхожденіе императора Василія Македоияітиа. Виз. Вр., XII, 1905,
стр. 148—165.
*) ср. «Г. Зіггудоиякі, Кіеіпавіеп, еіп Хеиіапд дег Кипзіцевсііісіііе. І.еірхі^, 1903, р. 193.
Е) II. ВоІІ, Кіеіпавіаіізсііе Реиктаісг аиз Різідісп, Ратрііуііеп, Каррадокіеп ипд І.укісп (Віи-
діеп ііЬег сІігівіІісЬе Пепктаіег, Іі^д. ѵ. Искег, V ипд VI). Всірхід, 1908, р. 147. Какъ жаль, что ав-
торъ обыкновенію лишь перечисляетъ, безъ всякой, хотя бы краткой, характеристики, видѣнныя имъ въ
церквахъ Каппадокіи фрески!
в) II. Сггідоіге, Варрогі виг ип ѵоуаде д’ехріогаііоп дапв 1е Ропі еі еп Саррадосе. В. С. И.,
XXXIII, 1909, р. 105, Гід. 16.
’) Сг. Ле Аегркатоп, Ыеих сііареііез воиіеггаіпев еп Саррадосе. Ксѵ. агсіі., IV в., XII, 1908,
р. 9, рі. XV.
Ѳ. II. Шмита,
56
самомъ дѣлѣ, мы видѣли выше, что въ томъ типѣ Благовѣщенія, въ которомъ Бо-
городица изображается сидящею, перестановка фигуръ была произведена уже въ
началѣ VI вѣка и, по всей видимости, именно вслѣдствіе помѣщенія композиціи
па тріумфальной аркѣ. Это обстоятельство должно было повлечь за собою соотвѣт-
ствующія измѣненія и въ другомъ иконографическомъ тинѣ, въ которомъ Богородица
изображается стоящею.
Предполагая, что перестановка фигуръ впервые была произведена именно
въ томъ типѣ, гдѣ Богородица дана сидящею, мы основываемся на слѣдующемъ
наблюденіи. И въ сирійскомъ Евангеліи Л? 33 въ Парижѣ, и на трехъ камеяхъ
въ СаЪіпеі (Іез тёйаіПез, и па колоннахъ киворія венеціанскаго Баи Магео, и па
всѣхъ вообще памятникахъ, представляющихъ болѣе древнюю редакцію сирійскаго
тина Благовѣщенія, — „фонъ естественный," т. е. ни зданія, пи кресла позади
Маріи нѣтъ. Эмаль въ Шемокмеди единственное исключеніе, по такъ какъ эмаль
зта — памятникъ поздній, то исключеніе па сеіі разъ лишь доказываетъ правило.
Вмѣстѣ съ перестановкой фигуръ композиція обогащается архитектурнымъ фономъ,
каковой всегда имѣется налицо въ египетскомъ типѣ. Въ приведенномъ нами выше
описаніи парижской сирійской миніатюры Е. К. Рѣдинъ отмѣчаете, большое сходство
съ миніатюрою Рабулы — различіе состоитъ, главнымъ образомъ, въ томъ, что
въ парижской рукописи „фонъ естественный"*), а у Рабулы фонъ архитектурный:
Богородица стоитъ на подножіи, позади нея кресло, стоящее передъ домомъ. Эти
детали, повидимому, привнесены изъ египетскаго иконографическаго типа, и такъ
какъ появленіе ихъ совпадаетъ съ перестановкою фигуръ, тѵ приходится думать,
что вторая сирійская редакція возникла подъ вліяніемъ египетской.
На миніатюрѣ Рабулы фигуры Богородицы и ангела расположены по сторо-
намъ арки. Такое отдѣльное симметричное расположеніе фигуръ мы въ художественной
промышленности начинаемъ встрѣчать съ IX вѣка2), въ монументальномъ искусствѣ
(среди сохранившихся памятниковъ, ЬВ!) съ XI вѣка. Древнѣйшіе существующіе
монументальные образцы — мозаики 24) въ Кіев)р)х25) въ Ватонеди1), 26) въ
Палатинской капеллѣ5), 27) въ 8аи1а Магіа йеіі1 Апппігацііо (Марторапа*), 28) въ
ГъГ---------- "Ѵ'У
) Миніатюра эта мнѣ извѣстна лишь пзъ описаніи Е. К. Рлднна и Д. В. .ійшмолл ; эти ав-
торы упоминаютъ только о подножіи, на котороЩ^ступтъ Богородица, ничего не говоря о креслѣ.
2) И. П. Кондаковъ, Византійскія эмали, стр. 131, прим. 1; болѣе древніе примѣры, можетъ
быть іюзволительпо видѣть въ вышивкахъ изъ Ахмнма у Л. Гоггсг, 1)іе ГгіНісЫзШсІіеп Акегштсг аив
йет ЬгаЬсгіеіае ѵоп Асѣіпіт-Рапороіі^. ^ігакзЪиге, 1893, рі. XVI 1 и 22.
’) Древности Россійскаго Государства, Кіево-Софійскій соборъ. И.ц. II. Р. Археол. общ. СПб., 1671.
' РПС'о™ ~67; Аіі,Іамвъ п Е- К- Родичъ, Кіево-Софійскій соборъ. Записки И. Г. А. о., IV,
1890, стр. 286—289; Сг. Зс/йитЬегдег, Ь’ёрорёе, II, р. 212 -213.
л о , 1? №1к1’ <г',е’<1ПСВ геІ>гб8сп1а‘І0П« «с- В- С. II., XVIII, 1891, р. 455, й8. 1; I.. еі
Ш1В тІ88ІОП а“ МоПІ'АіЬо8- Рагі8’ 187С- !’• 3,8 31 *; «Р- § «I 6. О мо-
*) А А Павловскій, Живопись Палатинской капеллы въ Палермо. СПб., 1890, стр 97, рис. 25
6) Фотографія Аііпагі № 19641; ср. выше, § III 7.
Влаговѣщепіе.
57
Монрсале1), фрески 29) въ Спасо-ІІередицкой церкви2), 30) въ Погановскомъ
монастырѣ3) и пр.4)
По конечно, наряду съ ними весьма многочисленны не только памят-
ники художественной промышленности (напримѣръ: 31) перстень изъ Требп-
зопда5 6), 32) апчійскій складень”), 33) диптихъ слоповой кости въ С. Кенсинг-
тонскомъ музеѣ7), 34) аоопская деревянная рѣзная артоспая панагія8), 35) эмаль
въ Коцхери въ Мпіігрелііі9) и др.) и миніатюры (напримѣръ: 22) вышеупомянутая
въ сосі. Рагів. Сг. 510, Гоі. 3, 36; паптократорской и 37) аоопопверской Псал-
тирей10), 38) сербской псалтири въ Мюнхенѣ11 * 13), 39) смирнскаго физіолога1-’), 40)
аооиопантелепмоповскаго евангелія’8) и т. д.), но и монументальныя изображенія
Благовѣщенія, гдѣ мы пе видимъ указаннаго раздѣленія, а фигуры все таки
разставлены такъ же, какъ па мппіапорѣ Рабулы, — таковы иконы 23) въ уже
помянутой церкви св. Варвары въ Соаплы-дсре, 41) въ Дафни14), 42) въ мона-
стырѣ св. Луки въ Фокидѣ15 *), 43) въ криптѣ св. Власія близь Бриндизи10), 44) въ
Монрсале17) и ми. др.18).
*) Л. В. бггаѵіпа, I) бпото (Іі Мопгеаіе. Раіегто, 1859, рі. XIV А.
2) II. Толстой ц II. II. Кондаковъ, Русскія древности въ памятникахъ искусства, VI. СПб., 1899,
стр. 139; II. В. Покровскій, Стѣнныя росписи въ древнихъ храмахъ греческихъ и русскихъ. Труды VII
археологическаго съѣзда въ Ярославлѣ, 1887 г., I. Москва, 1890, стр. 186—193, объ ;>тоі почти совсѣмъ
разрушенной фрескѣ вовсе пе упоминаетъ.
’) Тіі. Всіітіі, іііе Маіегеіеп бея Ьпідагівсіісп Кіовіег» І’орапоѵо. Вуг, Хіксііг., XVII, 1908, р. 125.
•*) .1. Раѵіоіовку, Ісоиоцгаріііе бе Іа сііареііе 1’аіаііне. Псѵ. агсіі., ІП »., XXV, 1894, р. 333,
называетъ еше (мозаику пли фреску?) въ храмѣ Воскресенія въ Іерусалимѣ, „XI вѣка".
Б) (г. ВсІдитЬегдег, (^псііріе» тоііиіпеоі.ч Ьуханііп» іів <1і(8. Вуг. Хівсііг., II, 1893, р. 191, Л? 6.
6) II. Толстой п И. II. Кондаковъ, Русскія древности, IV, стр. 106, рис. 81.
’) А. Ѵепіигі, Яіогіа (ІеІГ агіе ііаііапа, II, р. 624, іі#. 449.
8) II. П. Кондаковъ, Памятники христіанскаго искусства па Аоопѣ. СПб., 1902, табл. XXXIII.
®) И. II. Кондаковъ, Византійскія ималп, стр. 151, рис. 44.
’») В. С. И., XVIII, 1904, рі. XV и XV Ьів 2. ’
”) «Г. Вігеудотііі, Іііе Міпіаіипп йез зегЬізсІіеп РзаІІегз бег к. НоІ- иікі ІааІзЬіЫіоІІіек іп
МііпсЬеп, рі. ХЫХ 118 и І,ІІ 125.
1') «Г. Віггудоѵюкі, Пег Віібегкгеіз бея ^гіесЫзсІіеп Рііуяіоіо^ия, <1сз Козіпаз Іікіікоріеизіез ипй
Окіаіеисіі пасіі ІІапбясІігіГіеп (Іег ВіЫіоіІіек ги Яліугпа. Вугапі. АгсЬіѵ, II, 1899, р. 12 и 29.
13) И. В. Покровскій, Евангеліе, стр. XVII, рис. 3; Д. В. Анналовъ, Византійскіе памятники
Аѳопа, V: Описаніе иллюстрированныхъ византійскихъ рукописей нѣкоторыхъ японскихъ монастырей;
монастырь св. Пантелеймона (Русепкъ), евангеліе № II, 8°, листъ 236 обор. Вна. Вр., VI, 1899, стр. 85.
14) 6г. МіПсі, Т<е інопаяіёге бе Парііні. І’агі», 1899, рі. XII I.
“>) М'-заика пе сохранилась. сГ. Іі. ІИ. ВсМІз анб .9. II. Васндеу, Тііе шопавіегу о( 8. Іліке
о! 8іігі8 іи РІЮСІ8 апіі Ніе берепбіпі пюпаМсгу <>( 81. Хісоіап іа іііе. І’іеків, пеаг Якгірои, іп Воеоііа.
Вопбоп, 1901, р. 62; сГ. рі. XXXIX.
(’Л. І)іс1іі, Ь’агі ІіухаиГпі бап» 1’ііаііе інегібіоиаіе. І’.ігіх. [1894], р. 55.
”) 71. В. бггаѵіпа, 11 ііпопіо ііі Мопгеаіе. Раіегпю. 1859, рі. XVII А.
|8) О. М. Ідаігоп, Саіаіооцс оГсагІу сіп іьііпп апіічпіііея аіні пііуесія ігоіи Іііе сіігіжіап Еаві іп ...
Іііе ВгіііЯі Микепіи. Ьопііоп,^ 1901, рі. III, Аі 104, р. 16, опубликовалъ рѣзной ониксъ съ изображеніемъ
Благоігѣіцепія, гдѣ архаигелт. Гавріилъ данъ въ видѣ нагого „купидончика11, въ весьма испрппуждеіпіоіі позѣ,
между -ѣмъ какъ Вогороднца — вполнѣ сгн.іыіая внзаіітіііекаи фигура. 11 датель каталога объясняетъ
пояилепіе псобычѣпной <[иі уры ангела тѣмъ, что художникъ жиль въ иконоборческое время и не моі’ь до-
стать „огіЬобох іиоіІсГ1, а потому удовольегвопілся гі.мь, что скопировалъ античную гемму. О. М. ІѢ.ІЮп
ссылается на то, что въ IX вѣкѣ въ византійскомъ искусствѣ античные образцы становятся популярными.
58
О. II. Шмига,
V. Благовѣщеніе въ домѣ: Богородица безъ
рукодѣлья.
Мы выше отмѣтили, что. по ходу развитія композиціи Благовѣщенія, пер-
воначально въ пей господствуетъ апокрифическій элементъ, который впослѣдствіи
понемногу ослабляется и наконецъ совершенно исчезаетъ. Побѣда каноническаго
Евангелія надъ апокрифическимъ II срвоенан геліемъ была, повидимому, облегчена
наличностью весьма древняго такого извода Благовѣщенія, который оставлялъ безъ
вниманія апокрифическую повѣсть о пряжѣ.
Примѣры этого извода очень рѣдки. Точнѣе: мнѣ извѣстны только два
оклада слоновой кости, которые, по мнѣнію пѣкотрыхь ученыхъ, относятся еще
къ древнехристіанскому времени, и па которыхъ представлено Благовѣщеніе
безъ всякаго намека на пряжу. Эго 1) окладъ такъ называемаго мегцскаго еван-
гелія парижской Національной библіотеки, тз. Ьаі. 9393’) и 2) окладъ въ ризницѣ
миланскаго собора2). Памятники эти настолько похожи одинъ на другой, пастолько
тожественны во всѣхъ деталяхъ, что нужно очень внимательно вглядѣться, чтобы
замѣтить различія, которыя почти сводятся къ различію вь степени сохранности.
Еоііаніі йе Еіенгу, относя окладъ метроваго евангелія къ VI вѣку, пи-
шетъ: „С’езі йапз Іез татшзсгііз еі Іез іѵоігез, цн’іі ш’а еіё регпііз (Гёіийіег. пп
сіе сеих ой зе гёѵёіе 1е ^гапй агі, Іа <*гапйе таніёге, еі серепйапі іез Ііцигез оіп
О'", 040 сіе Ііаиіеиг, йез реіііез таіпз сіе 0т, 002, (Іез Іёіез сіе 0“, 004 геззог-
іепі зоиз Іез соирз йе й’Оіще, цис Іа Іоире топіге Іоиз. Ьез рііузіоіюшугз гаѵіз-
заіііез реиѵепі ёіге ^тоззіез, запз гіеп рсгйге йе Іеиг сііагте. Оп йоіі гетагцііег
аиззі цие ГагсЬіІесІиге езі сопіетрогаіне йез ргетіегз зіёсіез03). Въ Ируіо^ъ мѣстѣ
той же своей книги Воііаиіі йе Гіеигу, говоря о представленномъ па* окладѣ По-
клонепін волхвовъ, пишетъ: „Ьа зсёпе езі Іоні а іаіі апііцие еі уарреііе йанз ьез
ріігз сѣазіез ассепіз Іа роезіе йа Гагі йе Гопірёі... гСеХегощіе езі й’ипе Ьеаіііё
рагГаіІе, іі а Іа пицезіё еі Іа ригеіё йе йеззіп йез апсішіѣ, Іе зспіііпепі еі Іа йеіі-
саіеззе йез агіізіез сіігёііепз"4). — .1. ЬаЦгіе, повидимому, склоненъ отнести
рельефъ къ V вѣку; опъ справедливо о^іѣчаетъ^ иконографическое сходство метц-
скаго оклада съ тѣмъ миланскимъ (§ I 3), о которомъ мы упоминали, говоря
о Благовѣщеніи у воды, и съ мопцскимъ диптихомъ5). А. Ѵепіигі, п.цавая
-------------------.х 4 с
) I. ЪиЪаііе, Нівіоіге йев агів іпііийігіеів, АІЬиш, I, р|, V, по фотографіи; по причинѣ печра-
пильнаго наложенія пегатппа, литографія получилась симметричною съ дѣйствительнымъ вщомъ «кладя
ср. Воішиіі Не Пейту, Ьа Заіпіе Ѵіегее, I. Рагів, 1873, р], ѴПІ н XXXVII; Паиятан», ЕІШывсІіе
или 1оІЬпп8івс1іе КипвІ^пкріІНег. Зігаввішге, в. а., рі. ЬѴ; II. Кекгег, Віе Іісі1і8еп Іігеі Кбпі8с. II,
р. 100, Й8. 104; М. Воіпеі, сопвегѵаіеиг аЛ]оіпѣ й Іа ЬіЫіоіЬёцие Баіпіе Сепечёѵе, н <?. МіІІеі имѣли
любезность провѣрить но моей просьбѣ точность рисунка П. Де Ріенгу и фотографій Ііанвшаііиа и КеЬгеЛ.
\ ) А. Ѵепіип, 8іопа, I, р. 423, 387, — при исполненіи цинкографіи для книги А. Ѵепіигі
допущена та же ошибка, чтб и при исполненіи фотолитографіи Лабарта!
’) Воішйіі Не Пейту, 1. с., I, р. 79.
4) Воішйіі Не Неигу, 1. с., Т, р. 161.
б) Д. ВаЬагіе, Нівіоіге, АІЬит, рі. II.
Благовѣщеніе.
59
впервые, если л не ошибаюсь, — миланскій экземпляръ, восторгается его красотою
и опредѣленно отвергаетъ сопричисленіе его къ памятникамъ романскаго искусства:
„Ѵпа гарргезепіайопе (ІеІІа 8ігар,е (ІсрТ Іппосепіі сои 1е диагйіе (ГЕгойе сііе віашіо
рег вГгасеІІаге ііне согріссіиоіі (Іі іапсінііі »і ѵесіе рпге пеііа саііесігаіе (Іі Мііапо
387) іпзіепіе сои Іе зсепе (ІеІГ апшшеіахіопе е (ІеІГ аііогаиіопе бе’ Мар'і, іиііе
(Іі Ьеііехга со8і ^гаікіе, сііе Іа іаѵоіа іи еггопеатепіе аззе^пиіа аІГеііі гоіпапіса" ')•
Л. Ѵепіигі, повидимому, склоненъ отнести рельефъ къ IV вѣку. Ё. Моііпіег вы-
ражается нѣсколько туманно. „8і, а І’ёродие сагоііп^іеппе, Іе» (Іеих рішріез (Гіѵоіге
(ріі сотрозепі Іез ріаіз (Іе се» геііиге» (і. е. тя. Іаі. 9388 н 9393) опі ге?и ипе
котріиеизе топіиге (Гог епгіеіііе сіе ріеггегіе» еі сіе і'і1і<’гапе8, оп не реиі а»»игё-
тепі з’у іготрсг, се» зсиіріигез зопі (Гип зіуіе Ьеаисоир ріи» апсісп; еііе» ргё-
яепіепі тёте ееііе рагіісиіагііё (Гаѵоіг реиі-ёіге іпзрігё дие1(ріе»-ипе» (Іез ріи»
Ьеііе» оепѵге» зогііез Де» таіп» сіез іѵоігіег» еагоііп&іепз; Іез Іюпіиге» ііоіаттепі
пе 80111 ра» »ап» апаіоріез аѵес Іез енсайгсніепі» (Іез (Ііріудиез зсиіріё» йап» Іез
§гап(1с» аЬЬауе» сіе Ггапсс ои (1’АПета^пе аи IX еі аи X зіёсіе. 8ап» рагіег сіе
1’агсііііесіиге (ріі н’езі ріи» Гагсііііесіиге готаіпе, »апз рагіег (Іез Ьопіиге» (1е
ратрге», (1е Пеиг» еі (Іе Геиіііа^е», (Іізрозёез еп соигзе (ріі, зі еііез опі 1а Гоппе
апіііріе, п’еп опі ріи» Іе зіуіе, сегіаіп» (Іёіаіі» (Гісопо^гаріііе гёѵёіепі ип агі
поиѵеаи". Разбираемый окладъ, слѣдовательно, долженъ относиться къ VI—VIII в.
„Сеііе іеоію^гаріііе сотріідиёе іоіпіе а Іа гіеііеззе (іе Гогпетеніаііоп сотріёіеіпепі
ігаѵаіііёе а )оиг, аѵес ипе ѵігіиозііё ёіоппапіе (іи гезіе, іоиі ееіа пои» ёіоі^пе йе
Іа зітріісііё (іе 1’агі сіе» загсорііаре» Іаііпз; оп геззепі Іа сопнпе ип аѵапі-^ойі
сіе» 8си1ріпге» Гоиі11ёе8 а Гехсё» еріе Гоп Ьгоиѵе а Каѵеппе, (Іе се» сііарііеаих
ігаѵаіііё» іпіішЬіеияетепЬ, (Іе сез ріадиез сіе тагЪге (рГіиі оиѵгіег іп^ёпіеих 8’езС
ёѵегіиё а гесіиіге а Гёіаь (Іе (Іепіеііез. Сеі епзетЫе а ри ёіге зсиіріб еп Ііаііе,
таі» раг ип оиѵгіег (ріі зиіііззаіі ГіпПиепсе (Іе» оиѵгіег» Ьуяапііп», іапі аи роіпі
(Іе ѵие бе Іа (Іёсогаііоп ди’аи роіпі (Іе ѵие (Іе Гісопо^гаріііе; пиі (Іоиіе (Гаіііеиіъ
дие, ігё» ІіаЫІе Іиі тёте, ееііе іпПиепсе пе »е »оіі гё(Іиі е роиг Іиі а ип пііпіпіиіпи.-)
Другіе ученые, напротивъ, не дчитаютъ невозможнымъ отнести метцскій
(парижскій) и миланскій оклады къ романской эпохѣ: Стаггиссі, въ своей ЙСогіа
(ІеП’агіе егізііапа пеі ргіпіі оііо зе^оіі (ІеІІа сіііеза, вовсе о нихъ пе упоминаетъ;
такъ же поступаетъ Сг. ЙінІіИаіЦІі въ своей книгѣ І)іе аіісіігізііісііе ЕИепЬеіп-
ріазіік; II. Кеіігег кратко датируетъ парижскій окладъ „іпп 900“ и сопоставляетъ
его съ окладомъ мюнхенской ИоГ- шкі 8іааі»ЬіЫіоі1іек:і), равнымъ образомъ „аиз
(Іег хлѵеііен ІІаІГіе (Іез пеипіен Ла1іг1іиіі(1егіз“, по отзыва своего пе мотивируетъ.
’) .1. ѴснЬпі, Зіогіа, I, р. 511.
’) Е. Моііпіег, ІІіЫоіге кеііегаіе <1е8 аііз арріітріёв а І’іптіикіііе тіп V Д Іа і’іп (Іи XVIII 8., 1:
Гѵоігсв І’агік, 1890, р. 60 61.
•) ІГ, Кекгег, Іііе ІичП^ео 1>іѵі Кбпі"е, II, р. 107, Гі". 105, къ ссилиою па статью II. Воисіюі,
Тіёчогк <1і’8 1>іЫіо11і(‘цік>8, іѵоіп'8 йев ісііиітя. Іл>8 Хгі8, 1902, № 3, ]>. 7, и па 5. ІІ'ііеой'іпп, Ьоііітіп-
рІ8с1>(! І)(‘іікіиіі1ег, рі. І<Ѵ; оба атіі сочиненія мпЬ псдосгуппи.
О. И. Шмита,
60
Между тѣмъ, просто игнорировать отзывы такихъ знатоковъ (‘тиля, какъ Моііпіег
и Ѵепіигі, нельзя: опия ргокаікіі должно бы, конечно, лежать на нихъ, но то по-
стоятельство, что они, какъ это дѣлалось ооычпо еще очень недавно, какъ эю дѣ-
лается къ сожалѣнію кое кѣмъ даже и въ настоящее время, лишь высказывали
сужденія, по не доказывали ихъ, это все гаки пе освобождаетъ насъ отъ обязан-
ности представлять доказательства.
Путь, которымъ намъ надо ііттн, чтобы прптгп къ надежнымъ выводамъ,
былъ указанъ Моііпіег — это путь иконографическаго анализа, ибо стилисти-
ческіе критеріи, вполнѣ пригодные, когда ставится вопрись о произведеніи искусства
дюжинномъ, очень часто оказываются безсильными при разборѣ выдающейся вещи,
выходящей изъ ряда вопъ. А такими выдающимися проіьшедепіямп искусства нельзя
не признать интересующіе насъ два оклада, парижскій н миланскій. Во всякомъ
случаѣ, пн одинъ изъ авторовъ, занимавшихся ими, не указалъ къ нимъ стили-
стическихъ аналогій. Если Н. Кеѣгег говоритъ о „стилистическомъ" сходствѣ
съ мюнхенскимъ окладомъ, то это основано па иедоразумѣніи. „І’гіпсіріеІІ зѵііпіе
«ісіі хѵоЫ ПІСІ1І8 (1а§е§еп еііпѵешіен Іаязеп, хѵепп таи Ъеіііе Біііске іп еіп шкі
йегзеІЬен АѴегкзіаП ^еагЪеіѣеЬ зеіп Ііеззе. І)іе Рагізег ТаіеІ гйіігі ѵоп еіпет ЬецаЬ-
іегеп шмі іесігпізсіі демгашПегеп Наімі Ііег. Біе Апа1о"іееп ѵѵіні тап окно Мйке
аЫезеи коппеп". Аналогій — сколько угодно: въ обоихъ окладахъ имѣется раз-
дѣленная на три яруса средняя часть, окруженная широкимъ бордюромъ, ко-
торый заполненъ растительнымъ орнаментомъ; па парижскомъ представлены Вла-
говѣщепіе, Поклоненіе волхвовь, Избіеніе младенцевъ, па мюнхенскомъ Благовѣ-
щеніе, Рождество, Поклоненіе волхвовъ; оба раза Благовѣщеніе и Иоклцусиіе
волхвовъ изображены сходно ... но вѣдь это все аналогіи иконографическія Д ко-
торыя признавалъ п Ё. Моііпіег! Въ техникѣ же и въ стилѣ разница огромная,
о которой позволяютъ судить даже фотографіи. Парижскій миланскій оклады
работали ажурно, рельефъ очень высокій, мюнхенскій рабогамДне ажурно, рельефъ
его плоскій; растительный орнаментъ парижскаго п миланскаго окладовъ тра-
ктовавъ, насколько это возможно, реалистично,^ растительныя формы стилизованы
какъ можно мепьше, орнаментъ мюнхенскаго о^цада бездушно повторяетъ одинъ
и тотъ же совершенно схематическій мотивъ трехъ листочковъ въ завиткѣ, ли-
сточковъ, которые могутъ быть виноградными или какими угодно другими; фи-
гурныя сцепы средней части на парижскомъ и миланскомъ окладахъ переданы
чрезвычайно жизненно и живо^ полны движенія и чувства, тѣ же сцены мюнхен-
скаго рельефа іератически-торжественны; отдѣльныя фигуры, драпировки, обста-
новка рѣзчиками парижскаго и миланскаго окладовъ переданы реалистично, рѢзчикь
же мюпхрнской доски дальше условнаго шаблона пе идетъ. Суммируя сказанное:
рѣзчикъ парижскаго и миланскаго окладовъ и рѣзчикъ мюнхенскаго оклада имѣли
передъ глазами схожіе (какъ мы увидимъ ниже — не тожественные) образцы,
но воспроизвели ихъ каждый по своему, въ своемъ духѣ, пе „лучше" пли „хуже"
Благовѣщеніе.
61
а глубоко различно; и если мюнхенскій окладъ, какъ полагаетъ Н. КеЬгег,
гкаго1іп§І8с.1і-ігапгб8І8СІі“, то парижскій и миланскій должны быть итальянскими и
относиться либо къ древнехристіанскому времени, либо къ эпохѣ раппяго Ренес-
санса. Я не видалъ оригиналовъ. Возможно, что та „топі.цге (1’ог епгісіпе (Іе ріег-
гегіез еі йе Ші^гапез", о которой говоритъ Ё. Моііпіег, даетъ опредѣленное указаніе
на Іегпііішв апіе циеш. Я хочу только сказать, что доказанною принадлежность
парижскаго и миланскаго окладовъ къ памятникамъ каролингско-французскаго ис-
кусства считаться можетъ такъ же мало, какъ и принадлежность къ ранпевизан-
тійскому кругу, и что датировка этихъ окладовъ проблематична.
Итакъ, приступаю къ иконографическому разбору тѣхъ трехъ композицій,
которыя украшаютъ парижкій и миланскій оклады. Два слова только о той таб-
лицѣ — окладѣ пі8. Іаі. 9388 Національной библіотеки, которую Ё. Моііпіег
описываетъ какъ парную съ окладомъ Ш8. Іаі. 9393. На ней представлены: по-
цѣлуй Іуды и взятіе Іисуса Христа стражею, затѣмъ судъ Пилата и отреченіе
апостола Петра, наконецъ Распятіе. Насколько мнѣ извѣстно, рельефъ этотъ пе изданъ;
существуетъ ли подобная парная доска и къ миланскому окладу, мнѣ неизвѣстно. Того
краткаго описанія, какое даетъ Ё. Моііпіег, недостаточно, во всякомъ случаѣ, чтобы
сказать что либо опредѣленное о датѣ рельефа: „(Ьа Сгнсійхіоп) поиз пюпіге Іе
Сіігізі сіопё раг цнаіге сіонз а Іа сгоіх цне знгпіопіе ни Ііініиз ЮиІ-а-ГаіІ йізрго-
рогііоппё, епіге іез (Іеих Іаггопз сгисійёз 8иг йез Ігопсз й’агѣге еі, сітозе Ьіхагге,
гергёзепіёз аЬвбійтепІ пиз. Л йгоііе еі а ц'аисііе зе Ііенпепі йеЬопІ, йе ргоііі, Іоигпёз
ѵегз 1а сгоіх йапз ипе аііііийс зиррііапіе, Іа Ѵіег&е еі заіпі йеап; Ьопріп регсе
<1е за Іапсе Іе Напс йн Сіігізі, Іапйіз (ріе Зіерііаіоп Іпі ргёзепіе 1’ёроіще ішЫЬёе
<1е ѵіпаіцге. Бе зіуіе йса іщигез езі епсоге ехсеііепі, Іез йгарегіез ІіаЬіІетепІ йіз-
розёез, еі Іез созішпсз зопі епсоге ригетепі еі зітріетепі Іез созіитез готаіпз.
Рііаіе п’езі раз ассоиігё сотте пн іопсііоппаіге Ъу/апііп, еі Іез зоійаіз циі ет-
тёпепі Іе Сіігізі п’опі роіпі 1’аііиге пі ГипіГопне (Іез §а(гйрз Це Гетрегенг". Авторъ
этого описанія умолчалъ о цѣломъ рядѣ подробностей, которыя было бы очень
интересно знать, и безъ которыхъ опредѣлить дату ре^ьзл. Значитъ, въ послѣдую-
щемъ разборѣ мы будемъ имѣть ввиду только парижскій окладъ інз. Іаі. 9393 и
миланскій окладъ, обозначая ихъ, для краткости, буквами П и М.
П и М состоятъ изъ средней части съ фигурными рельефами, которая
окружена вышеописанною орнаментальной рамкою. Средняя часть полосками, ко-
торымъ придала форма профилированныхъ архитектурныхъ карнизовъ, раздѣлена
па три одинаковой высотъ? яруса.
Въ верхнемъ ярусѣ, какъ уже сказано, изображено Благовѣщеніе. Кромѣ
двухъ главныхъ фигуръ, Богородицы и архангела Гавріила, занимающихъ середину
рельефа, мы тутъ видимъ еще служанку, раздвигающую занавѣсь въ дверяхъ, черезъ
которыя изъ дома навстрѣчу архангелу выходитъ Марія, а съ другой стороны
центральной группы фигурѣ служанки соотвѣтствуетъ женская фигура, одѣтая въ
62
0, II. Шмита,
такія же одежды матроны, какъ сама Марія. Подонное пзоопліе присутствующихъ
при Благовѣщеніи лицъ протпворѣчить и тексту, и духу священнаго преданія, и
мы его поэтому въ искусствѣ встрѣчаемъ весьма рѣдко. Мы уже перечислили
безъ малаго сотою примѣровъ Благовѣщенія — пзъ нихъ фигура служанки встрѣ-
чается только на слѣдующихъ: въ трехъ миніатюрахъ мюнхенской еерископ псал-
тирн (§ I 11; § III 17; § IV 38), въ миніатюрахъ акаонсга петербургской
Духовной академіи (§ I 12), омплій Іакова Коккиповафскаги III 13), аооио-
иверской псалтири (§ IV 37), па рельефахъ латераіи'каго и луврскаго ящичковъ
(§ Ш 2 и 9). Конечно, наши перечни пе полны, п можно было бы паивать еще
нѣсколько случаевъ появленіи фигуры служанки, напримѣръ — миніатюру гре-
ческаго евангелія № 54 парижской Національной библіотеки, іоі. 17 6 г.1), копца
XIII вѣка, рельефъ дверей беневентскаго собора-), копца XII пли начала XIII вѣка,
нѣкоторыя фрески въ церквахъ Требігзопда*) и Хоопа') и т. д. Говоря о со-
отвѣтствующемъ рельефѣ бронзовыхъ дверей въ Бепевеіггѣ. А. Ѵепіигі пере-
числяетъ западноевропейскія параллели: „ІІиа ппоѵа Іі.цпга пеііа гаррге.чепіа-
хіопе ё Гапсеііа сііе аззізіе Іа Ѵегціпе Іа (ріаіе йіа Іа рогрога рег іі ѵеіо <1е1
іетріо, е(1 ё зіаіа ац^іппіа йаІГ агіе рег гарргекеійаге Іе ясепе касге шепо аШгаГіе.
8і ѵейе Іа Іапіе іп ни айгезсо (ІеІІа сіііеза а 8аііГ І’гііано аііа (’аіГагеІІа, пеііа
зсиііпга (Іеі Ьаііізіего а 8ап Сіоѵаіші іп Копіе а Ѵегопа, пеі рнірііо (Іі Вагца е
іп диеііо (Іі 8ап Вагіоіоттео іп Гапіапо, іп ина ксиііпга аІГ езіегно (Іеі Каи
Місііеіе (Іі Ѵегопа есс. Мепіте 1а Ѵегціпе зіа хиі кію ясашю янЫіпн* е Гагаѣіо
(Іеі сіеіо з’аѵапга ѵеіъо (Іі іеі, Іа ріссоіа апееііа циапіа спгіова" ). Г,се :>то памят-
ники не только не древнехристіанскіе, но, напротивъ, очень іюздпіѵ А- XII и
слѣдующихъ вѣковъ. Что же касается второй женской добавочной фигуры релрефовъ
И и М, то никакія аналогіи мнѣ неизвѣстны.
И центральная группа Благовѣщенія II и М весьма необычна, даже помимо
отсутствія всякаго намека па руіацѣлье. Богородица сроигь въ дверяхъ пли передъ
дверью; она какъ будто только что выходитъ пзъ дома навстрѣчу архангелу, въ пря-
момъ противорѣчіи съ текстомъ евангелиста, который говоритъ, что ангелъ вошелъ
къ Маріи. Мы видѣли выше, что, начиная съ \ I вѣка, художники, изображая Марію
стоящею, помѣщали позади пея кресло; зритель долженъ былъ, глядя па картину,
возстановить весь ходъ дѣйствія какъ Богородица спокойно сидѣла и пряла
свою пряжу, какъ раздалось внезапное привѣтствіе архангела: ухре, хз.ухсіт(о|лгѵ'г(!
и какъ Дѣва, испугавшись, вскочила со своего мѣста. Мы видѣли далѣе, что до
VI вѣка сирійскіе художники кресла не изображали, но они вообще обходились
’) II. ВогЛісг, ТЗевсі-ірііоп йев реіпіигея, р. 231.
2) X. ВагЫсг (Іе МопіаііЦ, Ьеа рогіез (Іе Ъгопэт (Іе Вбпеѵспі. Веѵ. (Іе 1’аіі сІігГ-1., Хчііѵ. 5ёп, I,
1883. р. 13-14, рі. I; А. Ѵепіигі, Віогіа (ІеІР агіе іиііапа, ІП. Мііапо, 1В04, р. 687, Гщ. «ІІ.
8) Сг. ЛНІІеі, диеідисв герг&епіаііопв, р. 472.
2 И 8іггУ(Іоткі, Іііе Міпіаіпгеп йез аегЬкеІіеп ГяаНггв, п. 76 аД № 126.
) А. Ѵепіигі, 8(опа <1е1Г агіе ііаііапа. ПІ, р. 688.
Благовѣщеніе.
(ІЗ
безъ указанія мѣста, безъ обстановки. И впослѣдствіи мы изрѣдка па церковныхъ
мозаикахъ находимъ подобную же отвлеченность. Рѣзчики же II и М очепъ по-
дробно и съ любовью охарактеризовали всю обстановку: встрѣча Маріи съ анге-
ломъ происходитъ во дворикѣ, обнесенномъ колойнадою, въ фонѣ — двери дома,
занавѣшенныя раздвигающеюся но серединѣ драпировкою, причемъ одна половина
драпировки обвязана вокругъ колонны, а другую половину служанка только еще
закрѣпляетъ тѣмъ же способомъ.
Мнѣ кажется, что ключъ къ разгадкѣ всѣхъ замѣчаемыхъ въ II и М стран-
ностей дается намъ именно этою драпировкою въ дверяхъ, въ которыхъ или передъ
которыми стоитъ Богородица.
На одной изъ сирійскихъ миніатюръ эчміадзіпіскаго евангелія1), мы видимъ
Богородицу-орапту, возсѣдающую въ полный фасъ па тронѣ, съ благословляющимъ
Хрпстомъ-младенцемъ въ лонѣ; справа и слѣва картинка обрамлена раздви-
нутыми и закрѣпленными узлами занавѣсями. Въ мюнхенской сербской псал-
тыри2) миніатюра къ третьему кондаку акаѳиста изображаетъ Марію-орапту
па тронѣ, съ Младенцемъ па лонѣ; позади двѣ служанки держатъ красную дра-
пировку. Въ такомъ видѣ, по безъ Младенца, эта композиція встрѣчается па Аѳопѣ
въ монастырѣ тоо ау(оо ПаѳХоѳ; въ Лаврѣ аѳонской служанокъ четверо; въ Вато-
педи и въ монастырѣ ФіХоѲеоо служанки замѣнены ангелами. На рельефѣ древняго
скульптурнаго иконостаса церкви Воронова въ Абхазіи3), рельефѣ, относимомъ Д. В.
Айпаловымъ къ VI—IX в.4), представлена Богородица не-орапта съ Младенцемъ,
на тронѣ, между раздвинутыми въ об іі стороны завѣсами. Въ салернскомъ „Ехнііеі",
первой половины XIII вѣка5), Богородица пе-оранта съ Младенцемъ, па тропѣ,
позади котораго, въ фонѣ картинки, нарисована занавѣсь, имѣетъ справа и слѣва
по крылатому ангелу, безъ аттрибутовъ6). Наконецъ, въ аѳонскомъ Подлинникѣ
Діонисія Фурноаграфіота композиція Непорочнаго Зачатія характеризуется слѣду-
ющими чертами: т} ІІаѵауіа хабт/рёѵт] іиі В-рбуон хаі аъЪ та Збо рерѵ^ аот^с; 8оэ
аууеХоі [Заата^оѵтес; раѵо^Хі реуаХо отаоОеѵ ттк апо аѵшОеѵ ёа)$ хатаг хаі ёпа-
ѵоОіѴ айтг^ то Пѵеора то "Ауюѵ хатерубреѵоѵ рЛ Харфіѵ коХХ^ѵ хаі р& ѵеуаХа
яоХХа7). Можетъ, быть, недоразумѣніемъ при копированіи подобнаго образца объясня-
ется икона Христіанскаго музея Ватикана8); Богородица съ Младенцемъ предста-
влена сидящею на тропѣ съ необыкновенно широкою богато орнаментированною
------------------------- г 6-\\
*) Л. Зіггудоіѵзкі, Пая ЕівсІіпііаОгіпеѵапдеІіаг, рі. IV 1, р. 65.
2) Р. Зіггудогизкі, І)іе Мтіаіпгеп ііеа БегЬіясІіеп РваКегв, рі. ЫІ 127, р. 76.
8) Матеріалы по археологіи Кавказа, IV, 1894, стр. 22, табл. VII.
4) Д. В. Анналовъ, Нѣкоторые христіанскіе памятники Кавказа. Археолог. изв. и зам., пздаи.
И. Моск. Археол. общ., III, 1895, стр. 233—243.
в) В. Вегіаих, Ь’агі (Іапв І’ііаііе тёгіЯіопаІе, I. Рагіз, 1904, р. 231.
“) Я. Ѵепінгі, 8іогіа ііеіі’ агіе ііаііана, III, р. 748, ііц. 681.
’) Вепув ііе Воигпа, Мапиеі (Гісопоцгаріііе сіігбііеппе, риііі. раг А, РараЛороіЛо-Кбгатеин.
СПб., 1909, р. 148.
8) А. МиТюг, Ь’агі Ьугапіт ѣ 1’ехроаіііоп бе Сггойа-Ееггаіа. Коте, 1906, р. 64, йц. 42.
64
О. И. ІІкшти,
текстильнымъ узоромъ спинкою, нас только широкою, что она занимаетъ всю икону
отъ праваго до лѣпаго края, и изъ-за спинки, видимые по грудь, выглядываютъ
два ангела.
Всѣ эти памятники даютъ возможность возстановить ходъ развитія иконо-
графіи Непорочнаго Зачатія. Въ такой странѣ и вь такое время, когда ангелы
изображались еще безкрылыми, создалась композиція, спмволпзуіоіцая Непорочное
Зачатіе слѣдующимъ образомъ: Богородица-оранта на тронѣ, съ Младенцемъ па лонѣ,
съ обѣихъ сторонъ ангелы держатъ половины раздвинутой по серединѣ занавѣси. -)го
значило: Духъ Святый нашелъ па Марію и сила Всевышняго осѣнила ее (Бого-
родица въ позѣ орапты), она зачала (Младенецъ па лонѣ — только что зачать,
пе рожденъ), таинство (на него указываютъ занавѣси) совершилось (ангелы раз-
двинули занавѣси), и вѣрующимъ предоставляется благоговѣйно созерцать проис-
шедшее чудо (ангелы по сторонамъ).
Громадная трудность этой символики заключалась вь томъ, что требовалось
изобразить Младенца, зачатаго, по пе родившагося, уже внѣдреннаго въ чревѣ
Матери, по матеріально еще пе существующаго. Толпѣ такая символика непонятна
п должна была всегда оставаться непонятною. Популярнымъ описанный иконогра-
фическій типъ пе ста.ть и повторялся рѣдко. Только рѣдкостью повтореній и можно
объяснить, почему безкрылые ангелы пе стали сразу крылатыми, когда во всѣхъ
другихъ композиціяхъ, гдѣ они участвуютъ, ихъ стали снабжать крыльями. По-
зднѣйшее искусство продолжаетъ двѣ фигуры но сторонамъ Богородицы изображать
безкрылыми, а такъ какъ безкрылые ангелы средневѣковому человѣку были непо-
нятны, то юпошп-апгелы, по волѣ позднѣйшихъ копистовь, превратились въ
дѣвицъ- п рислу ж п п цъ.
• Когда возникла композиція Непорочнаго Зачатія? Такъ какъ, безкрылыми
ангелы являются па памятникахъ до копца 1\ вѣка'), то мы имѣемъ Іегіпіпия
ап(е циеіп. Но, по всему вѣроятію, композиція возникла гораздо ранѣе, тогда, когда
оспаривался и подвергался сомнѣнію еретиками самый <|іакгь Непорочнаго Зачатія
Спасителя, т. е. во время борьбы съ гпостиками, во II вѣкѣ-). І’о нпою иконогра-
фическаго типа, повидимому, слѣдуетъ считать Сирію, быть можетъ — Египетъ,
ибо именно тутъ споръ съ гностиками разгорѣлся съ особою сплою.
Трудна и непонятна символика композиціи Непорочнаго Зачатія, и это
обстоятельство естестаеппо побуждало къ попыткамъ видоизмѣнить ее такъ, чтобы
опа стала болѣе доступною ^ля пониманія массъ. Иконографическій типъ эво-
люціонировалъ въ четырехъ разныхъ направленіяхъ:
1) Богородица-бранта, сначала — съ Младенцемъ, впослѣдствіи — безъ
Младенца, ца тропѣ; по сторонамъ занавѣси, раздвигаемыя ангелами, или просто
’> О. ЗііМ/аиІк, Віе Епдеі іп <Ѣт аіісіігізііісііеп Кипві (Агсішеоі. Кіийіеп гиіп сіігівіі. Аііегіит
ип<1 МіііеЫіег, Ьцд. ѵ. /. І'\скг, III). Ь'геіііигщ 1897, р. 54.
*) А<1оІ( Натаск, ЬеІігЬисЬ Дег СоетеписвЫисІіІе, I». ЕгсіЬигк ип(1 Ьеір«8, 1894, р. 246-247.
Благовѣщеніе.
65
занавѣси, связанныя узлами; занавѣси впослѣдствіи распространяются на весь фонъ
картины п находятся уже не впереди, а позади тропа Богоматери; безкрылые ан-
гелы, ставъ непонятными, либо вовсе опускаются, какъ въ эчміадзипскомъ евангеліи,
либо истолковываются какъ служанки и лишь гораздо позже, па Аѳопѣ, снова пре-
вращаются въ (крылатыхъ) ангеловъ;
2) Богородіща-оранта, съ Младенцемъ въ сіяніи (таікіогіа) па лонѣ; за^
павѣси исчезли, апгелы изображаются пе всегда, по тамъ, гдѣ они имѣются, опи
являются въ качествѣ діаконовъ; эта редакція Зачатія, такъ называемая ГІаѵяуіа,
особенно въ поздпевпзапті искомъ искусствѣ и у южныхъ славянъ, получаетъ опре-
дѣленное символическое значеніе, прообразуй таинство евхаристіи’);
3) Богородица не-орапта съ Младенцемъ, либо сидя па тропѣ, либо стоя
па подножіи; по сторонамъ крылатые ангелы съ аттрибутами власти;
4) Богородица въ бесѣдѣ съ архангеломъ Гавріиломъ; по сторонамъ зана-
вѣси, раздвигаемыя безкрылыми ангелами, которые впослѣдствіи толкуются и изо-
бражаются какъ служанки.
Этотъ послѣдній типъ для иконографіи Благовѣщенія представляетъ осо-
бенный интересъ. Въ первоначальномъ видѣ его пе воспроизводитъ, если я не
ошибаюсь, ни одинъ изъ сохранившихся памятниковъ. Наиболѣе приближается къ
прототипу рельефъ копца XII вѣка па одной изъ сторонъ мраморной купели въ
веронской церкви 8аи біоѵапиі іи Гопіе. А. Ѵетйигі описываетъ2) этотъ ре-
льефъ слѣдующимъ образомъ: „Іи ива Гассіа ё ГАнпинхіахіоне (Іі Магіа, сііе кі
ІпгЬа ѵеііеікіо Гаіщіоіо аѵанхагзі а, цгап раяяі ѵегзо (Іі Іеі, е, зоііа іи ріеііі, яігінце
сои Іа (Іезіга іі Ги.чо, зоііеѵа іі Ьгассіо зіні.чіго соте іи айо (Іі (ІіГеза, е ѵоііа іі
ріечіе зіпіхіго (ІаІІа раіѣе оррозіа аіі’аіщіоіо рсг аПопіаиагзспе. Б’аіііпіаіікзіпіа
хсева кі кѵоіце зойо ціі агсііейі репзііі сііе Гге&іапо іи §іго Іа сопіісе (Іеі ІаЬЬгі
(Іеі і'опіе, Іга 1е согііне зіігаіе (Іа (Іііе (Іонпе арро^іаіе аііе гііогіе соіовпсѴ сііе
Ііінйаио Іа Гассіа (Іеі Ьайізіего. II Ьізоцпо (Іеііа зіттеігіа ѣа іайо а«'>-іппі>еге (ІаІІо
зсикоге ина Ядига а гізсопЫо (Іеііа іаійезса о (Іеііа сотрадпа (Іі Магіа, сііе, пеііе
ргесс(1(чйі гарргезеиіахіові, зііга 1а іешіа (Іеііа рогіа (Іеііа саза рсг аксокаге іі
ПІСЙЯЩ&ІСГО (1іѵіно“.
А. Ѵепінгі вовсе пе оріенталистъ, и, описывая веронскій рельефъ, онъ пе
вспомнилъ пи о сирійской миніатюрѣ эчміадзпискаго евангелія, пи о позднѣйшихъ
изображеніяхъ Непорочнаго Зачатія съ занавѣсями и ангелами. Онъ пытается двѣ
симметричныя — и, въ данномъ случаѣ, уже почти чисто декоративныя — фи-
гуры, обрамляющія веронскій рельефъ, объяснить при помощи фигуры служанки,
извѣстной по другимъ памятникамъ, пе замѣчая того, что самое появленіе именно
этой фигуры служанки весьма нуждается въ объясненіи, (х. Міііеі3) полагалъ, что
’) О. Шмитъ, Кахрін-джамп, I, стр. 205—211, табл. ЫѴ и ЬѴ; О. Шмитъ, Паметиицитѣ иа
българеката старина. Періюдическо списаніе, ЬХХ, 1900, стр. 436—438.
’) А. Ѵепінгі, 8іоііа іІеП’аіІе ііаііапа, III, р. 227, Гі^. 20С, 11 р. 234.
3) (г. ЗПІІеі, Циеіяисз гергёвепіаііопв, р. 472.
б
66
Ѳ. И. ІПмита,
въ изображенія Благовѣщенія Маріи фигура служанки могла попасть изъ анало-
гичныхъ по сюжету изображеній Благовѣщенія Аннѣ: дѣло въ томъ, что въ апо-
крифическихъ текстахъ упоминается о Іудиѳи, служанкѣ Анны, которая утѣшала
и уговаривала свою бездѣтную госпожу, и поэтому художники фигуру Іудиѳи пе
забывали помѣстить гдѣ пибудь въ качествѣ свидѣтельницы бесѣды Анны съ ан-
геломъ1)- Объясненіе О. Міііеі допустимо въ тѣхъ случаяхъ, когда служанка по-
мѣщается гдѣ пибудь въ углу, въ качествѣ декоративной детали, для наполненія
и оживленія картины, хотя даже и въ этихъ случаяхъ остается непонятнымъ, почему
художники вводили и удерживали фигуру, неумѣстность которой онп чувствовали.
Но объяспепіе О. Міііеі мнѣ кажется рѣшительно пеприложпмымъ пи къ Благовѣ-
щенію М и П, пи къ веронскому рельефу. Приходится думать, что, наоборотъ,
фигура служанки появляется въ композиціи Благовѣщенія вслѣдствіе разложенія
того иконографическаго типа, который представленъ веронскимъ рельефомъ.
Веропскій рельефъ, есть результатъ контаминаціи композиціи Непорочнаго
Зачатія съ композиціею Благовѣщенія. Веропскій скульпторъ руководствовался очень
стариннымъ образцомъ. Опъ свой образецъ, конечно, не скопировалъ съ буквальною
точностью, онъ его передѣлалъ по-своему, по и въ передѣлкѣ есть такія подроб-
постп, которыя позволяютъ получить представленіе объ оригиналѣ. Одна пзь по-
добныхъ подробностей была отмѣчена А. Ѵепіигі: „Ьа Ѵегціпе воііеѵа іі Ьгассіо
8ІИІ8ІГО соте іп аііо (Іі (1іГе8а“. Предположеніе, что Марія подняла, точно въ дракѣ,
руку па ангела, безусловно неудачно. Лѣвая рука поднята, какъ у орапты. Другіе
памятники, какъ, напримѣръ, вышеупомянутый рельефъ слоновой кости ^ь мюн-
хенской НоГ- шкі 8іааі8І)іЫіоі1іек, такой же рельефъ Британскаго музея;), диптихъ
Бодлейаиской библіотеки въ Оксфордѣ3) и др., показываютъ, что общій протогинъ
характеризовался именно поднятыми руками Богородицы: непонятная^ для средне-
вѣковыхъ художниковъ поза орапты подъ вліяніемъ дву :ъ пкоцографпчеекпхъ ти-
повъ Благовѣщепія съ рукодѣліемъ измѣнилась, по еще просвѣчиваетъ, такъ сказать,
въ позднѣйшихъ повтореніяхъ. Можетъ быть, ^сч^стіп^ая находка гдѣ пибудь на
Востокѣ плп па Западѣ п подаритъ намъ еще когда пибудь образчикъ первона-
чальнаго „Благовѣщенія безъ рукодѣдія": Марія-орапта, передъ пею архангелъ
Гавріилъ, по сторонамъ завѣсы, раздвигаемыя ангелами.
г \ \ і
Въ столь отвлечепно-символпческой композиціи, какъ Благовѣщеніе-Зачатіе,
бытовымъ п историческимъ чертамъ, каковы пряжа пли архитектурный фонъ, пе
мѣсто. Но и рукодѣлье ^должно было появиться, какъ только символика пере-
стала быть понятной, и архитектурный фонъ пе долго отсутствовалъ. Этотъ по-
----------------гА-А
’) Ѳ. Шмитъ, Кахріэ-джами, I, стр. 70 и 142—143, табл. И и XXI.
Н. Сгпеѵеп, І'гіііісіігіаііісііе шій шііісіаііегіісііе ЕІГепЬсііпѵегке, I: аиз 8ашт1ипдсп іп Епр-
Іапй. Еот, 1898, № 31.
8) Л. Вигапсі, Іѵоіге Бси1р(6, віцеіз Йе Іа ѵіе Йе Лёзиз-СІігізі. Апп. агсіі., XX, 1860, р. 118—124
и рі.; А. Назеіо#, Еіп аіЫігізіІісІіез Кеііеі аиз Йег Вііііеміі гбтізсііег ЕіСепЬеіпзеІіпіігегеі. .ІаЬгЬ. й. к.
ргеизг. Кипзізатті., XXIV, 1903, р. Б9, Гіу. 7.
Благовѣщеніе.
67
слѣдпій былъ введенъ потому, что его, повидимому, требовала наличность завѣсъ.
Завѣсы — матеріальны: опѣ должны быть къ чему пибудь прикрѣплены; по ассо-
ціаціи онѣ вызываютъ представленіе объ извѣстной обстановкѣ, о зданіи, о комнатѣ,
о двери. Но введеніе архитектурнаго фона дли художниковъ было задачею весьма
нелегкою.
Джотто, рисуя Благовѣщеніе на тріумфальной аркѣ падуапской сареііа
(ІеІІ’Агепа *), съ нею справился совершенно неудовлетворительно: занавѣси справа п
слѣва сохранены, другія занавѣси имѣются еще въ ключѣ самой арки, по и по-
мѣщеніе картины па тріумфальной аркѣ (т. е. отдѣленіе ангела отъ Богородицы
пролетомъ арки), и неудачный выборъ архитектурныхъ формъ, лишаютъ эти завѣсы
всякаго значенія. — Удачнѣе схематическій архитектурный фонъ мюнхенскаго
оклада: Богородица стоитъ между двумя колонками, несущими фронтонъ; занавѣсь
привязана къ колоппѣ; ангеловъ пѣтъ. — На одномъ рельефѣ слоновой кости,
XI вѣка, хранимомъ въ Берлинѣ-'), Богородица сидитъ подъ балдахиномъ; зана-
вѣски раздвинуты и привязаны къ столбикамъ. — II Джотто, и рѣзчики назван-
ныхъ рельефовъ, руководствуясь, быть можетъ, очень старыми образцами, апгеловъ-
служаиокъ по сторонамъ центральной группы опустили. Ввести архитектурный
фонъ, сохраняя эти днѣ фигуры, было очень трудно: такъ какъ завѣсы, при на-
личности архитектурнаго фона, обрамляютъ уже пе всю группу Богородицы съ
архангеломъ, а тольку одну фигуру Богородицы, то одпа „служанка" по необходи-
мости становится между главными дѣйствующими лицами сцены, что, конечно, со-
вершенію недопустимо. Поэтому обыкновенно удерживается только одпа „служанка":
Богородица становится центральною фигурою композиціи, налѣво отъ нея помѣ-
щается ангелъ, направо „служанка". Рѣзчикъ ТІ и М — пора намъ вернуться къ
тому памятнику, по поводу котораго мы подняли весь вопросъ обт. иконографіи
Благовѣщеиія-Зачатія, — рѣзчикъ И и М не пожелалъ пи упразднить вторую
„служанку", пи помѣстить ее между Маріею и архангеломъ, ни пожертвовать ар-
хитектурымъ фономъ: онъ ее оставилъ тамъ, гдѣ опа должна была бы быть, если
бы архитектурнаго фона не было, т. е. па краю, позади архапгела; опъ даже пе
потрудился придумать для пея особою позу и жестъ, вмѣсто занавѣси далъ ей въ
руки узелъ ея собственнаго покрывала и оставилъ ее въ совершенно пе мотиви-
рованной позѣ. Такъ повидимому получилась въ П и М загадочная фигура „по-
други" Маріи.
Еще два слова о позѣ Богородицы въ II и М, и нашъ иконографическій
анализъ закопченъ. Марія лѣвою рукою держитъ узелъ своего покрывала, правую
же въ задумчивости подняла и приблизила къ подбородку. Эготъ весьма характерный
жесть мы знаемъ по сирійской миніатюрѣ эчміадзипскаго евангелія3), по сирійской
’) ІТ. ТкоЛе, Оіоііо. ВіеІеГеІй & Ьсірхі", 1899, р. 85—86, іщ. 86—87.
“) К. Мпзееп ги Вегііп. ВевсЪгеіЬіш" йег НіІЩѵегке йег сіігівііісііеп Еросііеп: (Ііе ЕІГепЬеіп-
Ьіійтегке. Вегііп, 1902, рі. XIV, 40.
• «Г. ІЗігхудоіѵвкі, Бав Еівеіипіайгіпеѵапдсііпг, рі. V 1.
5*
68
О. II. Шмита,
же фрескѣ въ еі-ііасіга1), и па основаніи его мы можемъ заключить, что передъ
глазами у рѣзчика II и М быть сирійскій оригиналъ V—VI вв. (изученіе По-
клоненія волхвовъ и Избіенія младенцевъ, представленныхъ въ II и М, приведетъ
пасъ къ тому же выводу), па которомъ Благовѣщеніе-Зачатіе было представлено
уже пе вь первоначальномъ видѣ, съ Богородпцеіо-ораитоіо, какъ въ оригиналахъ,
' которые воспроизводили рѣзчикъ мюнхенскаго оклада и скульпторъ веронской купели,
а слѣдующимъ образомъ: вь центрѣ — группа Богородицы съ архангеломъ, схожая
съ тою же группою миніатюры эчміадзппскаго евангелія, по сторонамъ завѣсы,
раздвигаемыя апгеламп-„служапкамп“. Рѣзчики II и М, при копированіи этого ори-
гинала, прибавили архитектурный фонъ и превратили ангела-„служанку“ вь праздную
матрону, свидѣтельницу бесѣды Маріи съ архангеломъ, и этимъ доказали, что они
совершенно пе понимали символики своего оригинала, жили пе вь той странѣ и
пе въ то время, когда создавался его оригиналъ.
Въ среднемъ ярусѣ II и М изображено Поклоненіе волхвовъ. Къ Богома-
тери, сидящей, съ Младенцемъ на колѣняхъ, па тропѣ, подходятъ одинъ за другимъ
съ дарами длиннобородый старикъ, короткобородый зрѣлый мужчина и, наконецъ,
безбородый юноша. Внервые мы такую разницу въ возрастѣ волхвовъ наблюдаемъ
на рельефѣ архитрава одной изъ дверей западнаго фасада венеціанскаго св. Марка-’),
па ампуллахъ игъ св. Земли въ Монцѣ и другихъ восточныхъ памятникахъ не
ранѣе VI вѣка3).
Въ ппжпемъ ярусѣ П и М изображено Избіеніе младенцевъ, въ такой
формѣ, что мы, среди существующихъ еще остатковъ сирійскаго искусства можемъ
указать, если и пе оригиналъ, то, во всякомъ случаѣ, копію съ такого же ориги-
нала, которому слѣдовалъ и рѣзчикъ занимающихъ пасъ рельефовъ именно
другой, тоже находящійся въ Миланѣ, окладъ слоновой костіц о которомъ мы упо-
минали выше по поводу Благовѣщенія у воды (§ I 3). II тутъ, 31 тамъ картинка
Избіенія не только скомііаповапа одинаково, пе только сходна въ частностяхъ —
ср., напримѣръ, форму кресла, па которомъ сидитъ Иродъ, — по тожественна въ
главномъ: и тутъ, и тамъ избіеніе производится невооруженными людьми, которые
убиваютъ младенцевъ, бросая ихъ съ размаху о-земь. Кромѣ названнаго миланскаго
оклада, да еще II и М, я умѣю назвать лппіІ> рельефъ С.-Кепсипітоііскаго музея4),
таблетку слоновой кости въ Берлинѣ изъ собранія МаІІеЬ вь Аміепѣ5), саркофагъ
------------------------
*) ,7. Зіггуцоткі, Вег Зсіішиск йег аПегеп еі-ііайгакігсііе іш вугівсііеп Кіовісг <1ег Зксіізеіісп
ХѴйвіе. Огіепв сіігіві., I, 1901, р. 358. \
г) С. АісоЪі, ПеНа^Іі (Іі аііагі, топшпепіі, всиііига ссс. (ІеІІа Ьавіііса (Іі 8ап Млгсо іп Ѵепегіп.
II. Ѵепе/іа, Опрапіа, 1883, рі. 57 и 57а (89 и 89а).
3) II. Кейгсг, Віе Ьсіііреп Вгоі Кбпі^е, II, р. 50
4) Н. Сггіеѵеп, И Г. пЬеіівѵегке, I, № 68; А. Ѵепіигі, 8іогіа, III, р. 379, Сщ. 863.
5) Іі. ѵап Піітіі, Ь’ехрокіііоп (Іе Ілііе. Кеѵие йе 1’агі сІіпЧіеп, И в., II, 1875, р. 352. рі. XIX;
(г. УЫіІ/'аіМ, Віе аіісіігівіііеііе ЕІГепЬсіпрІазіік. Егеіішге иші Ьеіргій, ІаЭй, рі. IV, 1 и р. 76- .1. //«-
ееіо/}', Еіп аіісіігівііісііев ВеІіеГ аив йег ВІйіехеіі гбтксііег ЕІГспЬеіпвсІтіігегеі. ЛаЬгЬ. (1. к. ргеив/.
Еипвівапіті., XXIV, 1903, р. 47—61 и рі.
Благовѣщеніе.
69
въ 8ѣ Махітін ’) и оксфордскій диптихъ2), гдѣ бы повторялся этотъ рѣд-
чайшій мотивъ").
Разборъ иконографическихъ особенностей II и М показалъ, что равняя
датировка этихъ рельефовъ, предложенная <1. ЬаЬагІе, Поііаиіі ііе Гіенгу, Е. Мо-
ііпіег и Л. Ѵепінгі, непріемлема. Но, вмѣстѣ съ тѣмъ, мы видѣли, что 11 и М, въ
связи съ другими аналогичными памятниками, указываютъ па существованіе такого
древнехристіанскаго иконографическаго типа, который представлялъ Благовѣщеніе
„въ домѣ" безъ рукодѣлія и являлся результатомъ переработки композиціи Непо-
рочнаго Зачатія. Такой выводъ имѣетъ значеніе для выясненія хода развитія русской
иконографіи: II. В. Покровскій перечислилъ цѣлый рядъ русскихъ иконъ, па ко-
торыхъ у Богоматери въ чревѣ нарисованъ Младенецъ, „въ очертаніяхъ по большей
части неясныхъ пли, какъ выражается русскій иконописный подлинникъ: а Сынъ
въ персехъ у Пречистыя вообразпея и мало знати, аки въ стеклѣ"1). По наблю-
деніе наше не лишено значенія и для выясненія хода развитія всей вообще цер-
ковной иконографіи, ибо показываетъ, почему апокрифическая пряжа понемногу
исчезаетъ съ иконъ Благовѣщенія. Видно, пе только забывалась со временемъ
старая легенда, разсказанная въ апокрифѣ, по имѣлось представленіе о ненуж-
ности апокрифическихъ деталей, которыхъ вѣдь пѣть въ почтенныхъ и дреішпх'ь
восточныхъ образцахъ. Древнѣйшіе примѣры Благовѣщенія въ домѣ безъ руко-
дѣлья, сверхъ 1) П и 2) М, 3) Мюнхенскаго оклада, 4) таблетки Британскаго
музея6) и 5) фрески въ еІ-Пайга, слѣдующіе: 6) перегородчатая эмаль па верхнемъ
копцѣ креста изъ сокровищницы 8апсѣа 8а.псІогпиі (Латерана)6), VII вѣка; 7) мн-
піатюра Хлудовской псалтпри, IX вѣка, — „надъ главою Дѣвы спускается приле-
тѣвшій голубь, слѣва подходитъ архангелъ, держа лабарумъ, а справа Давидъ об-
ращается къ дщери Сіона"7), правая рука Богородицы спокойно лежитъ па животѣ,
кисть лѣвой поднята и открыта въ знакъ изумленія; 8) миніатюра аахенскаго еван-
гелія, X вѣка8), — Богородица развела руками; и Марія и ангелъ стоятъ подъ
архитектурою, состоящею изъ двухъ колоннъ, па которыхъ покоятся архитравъ,
украшенный орнаментомъ, и фронтонъ, въ серединѣ котораго, въ кругѣ, изобра-
жена благословляющая десница, обрамленная занавѣсями; 9) рельефъ бропзо-
-------------------------- 4 \
') В. (таггиссі, 8(огіа, V, рі. 334, 3; Е. 1е Іііапі, Ьев вагсорііадев сіігбііепв йе Іа Саіііе. Рагів,
1886, р. 156, рі. ЬѴІ, 1.
«) Апп. агсііёоі., XX, 1860, р. 118-124; А. ПчжіоЦ, 1. с., р. 59, % 7.
8) Иконографія Избіенія младенцевъ у И. Ті. Покровскаго, Евангеліе, стр. 145—151; дополненія
у Ѳ. //Т.ѵита, Кахріэ-джами, I, стр. 187.
4) /Д Б. Покровскій., Евангеліе, стр. 29.
•') II. бтгсвѵсп, ЕИепЬеііпѵегке, I, № 31.
<|) Рк. Баиег, Ее ігёвог (Іо Запсіа Вапсіогит. Еопііаііоп Е. Гіоі, Мопиніепів еі гаёпюігев, XV,
1906, рі. VI; П. бггікаі', Г)іе гбшівсііе КареІІе 8апсіа Бапсіогаш иікі іііг Зсііаіг. Егсіініг^, 1908, р. 63,
Ііц. 31, рі. I—II,
’) Н. II. Кондаковъ, Микіатюрп греческой рукописи псалтпри IX пѣка. Древности, труди Моск.
Архео.і. обіц., VII, 1878, стр. 173, табл. I 3.
8) 81. Веівксі, Віе Віійег (Іег ПапсІвсЬгіП (Іез Каівегв Оііо ііп МПпзіег ги Аасііеп. Аасііеп,
1886, рі. XX.
70
О.'П. Шмата,
пыхъ дверей (погибшихъ при пожарѣ) въ 8ап Гаоіо Гиогі Іе іпига, въ Римѣ,
сдѣланныхъ въ 1070 году въ Константинополѣ мастеромъ (’тавракіемъ1), — отъ
миніатюры Хлудовской псалтпри отличается, главнымъ образомъ, тѣмъ, что при-
бавленъ архитектурный фонъ2); тотъ же иконографическій тинъ воспроизводятъ
10) миніатюра псалгпрп № 49, конца XI вѣка, въ аоопскомъ монастырѣ Паитократора3 4 *),
11) рельефъ слоновой кости въ Иезаро въ коллекціи Оливьери, XII вѣка '), 12) ре-
льефа. деревянныхъ рѣзныхъ дверей въ соборѣ въ Сналато6), 1214 года") и др..
повторяя позу и жестъ Богородицы, по варіируя архитектурныя детали; 13) на
названномъ уже диптихѣ Бодлеііапскоп библіотеки въ Оксфордѣ7) Благовѣщеніе
представлено такъ: Богородица сидитъ па широкомъ тропѣ, направо, прислонившись
къ пей, стоитъ служанка-подруга, слѣва быстро приближается ангелъ; позади
служанки — башнеобразная архитектура; Марія подняла, ладонями къ зрителю, обѣ
руки до уровня груди передъ собою. — Затѣмъ можно упомянуть 14) мозаичную
икону, изданную С. Вауеі8) изъ „соііесііоп ргіѵёе" (какой?), 15) мозаику въ Заніа
Магіа Ма""іоге въ Римѣ9), 1С) мозаику въ 8апіа Магіа іп Тгавіеѵсге тамъ же10)
п много другихъ11).
Настоящій иконографическій очеркъ не есть, конечно, монографія о Благо-
вѣщеніи въ средневѣковомъ искусствѣ. Не использованъ полностью даже изданный
монументальный матеріалъ, уже пе говоря о неизданномъ; многія топкія и вѣрныя
замѣчанія И. В. Покровскаго п Сг. Міііеі оставлены безъ вниманія, многія указанія
ихъ и другихъ авторовъ12) пе развиты, какъ бы подобало монографіи. Поступилъ
я такъ конечно не потому, что считаю Благовѣщеніе въ искусствѣ среднихъ вѣковъ
темою, недостойною такого же подробнаго и полнаго изслѣдованія, какое, напримѣръ,
недавно Н. Кеіігег посвятилъ Поклоненію волхвовъ. Совсѣмъ напротивъ — именно
') Е. Е. Кгаизе, Оіісг еіпіде ІпвсІігіГіеп аиГ йеп Еггііііігеп йег Вазіііса йі 8ап-Рао1о Ьеі Копі
ипй йег Місііасізкігеііе іп Мопіе 8піи Ап"ек>. Кбш. (^и.-бсііг., XVI, 1902, р. -12.
9 8егоих (ГАдіпсоші, Піаіоіге йе 1’агі раг Іез піопипіепіз, IV. Рагіз, 1823, Ясиіріиге, рі.
XIII, 1 и XIV, I.
3) В. С. Н., XVIII, 1891, рі. XV.
4) Н. (ітаѵеп, ЕІГепЬеіпіѵегке, II, № 51, р. 29.
6) О-. Коіѵаісгук, Вепкіпаіег Йет Киияі іп Ііаііпаііеп. Міі еіпег Еіпіеііипк ѵоп С. Сгигіііі. Вегііп,
1910, рі. XXVII—ХХѴ1П.
®) В. ЕііеІЪегдег ѵоп ЕЛеІЪегд, Оеяагатеііе кипяііііаіогівсііе ЗсІігіГіеп, IV: йіе пііпеіаііегіісііеп
Кипзійепктаіе Ваітаііепз. XVіеп, 1681, р. 274—277.
’) А. Вигапд., Іѵоіге всиіріё Г 8и)еіз йе 1а ѵіе йе йёзиз Сіігіві. Аппаіев агсІіМ., XX, 1860,
р. 118-124 и рі.
8) С. Вауеі, Ь’агі Ьугапііп. Рагіз, в. а., р. 151, 44.
®) 6г. В. йе Во88І, Мизаісі егівііапі, рі. XXXIX.
,0) в. В. йе Возиі, 1. с., рі. XXXVIII, 1.
”) II. В. Покровскій, Евангеліе, стр. 29.
<^ \ ’І Возможно, что такія указаніи содержитъ, м. п., статья IV. йе Сггііпсізеп, ІпНііззі с1Іеііівіі< і
пеііа Гогшахіопе йеі ііро егізііапо йеіі’апцеіо аппипхіапіе, поміщенпая въ педост} иппмъ мнѣ сборникѣ
Зсгіиі йі зіогіа, йі йіоіо^іа ей агіе, рпЬЫісаіі рег Іе поххе Еейеіе йе ЕаЬгііііз. Коша, 1907, р. 15 (?25‘?) —
87; см. Виз. Вр., XIV, 1907, стр. 609-610, и Вух. ЕисЬг., XVII, 1908, р. 636-637.
ІІлаговѣщеіііс.
71
потому, что такое изслѣдованіе Благовѣщенія необходимо, и требовалось составить хоть
набросокъ библіографіи памятниковъ и предложить классификацію хоть наиболѣе
извѣстнаго и доступнаго матеріала, дабы побудить спеціалистовъ предварительно
высказаться но поводу ставимыхъ монографіею вопросовъ. Монографія должна
быть окончательною, насколько въ наукѣ возможно что бы то ни было оконча-
тельное, — иначе опа вредна и становится помѣхою па пути науки1).
Еще два слова рго сіоіпо шеа о цѣли иконографическихг. изслѣдованій
вообще. Въ самомъ предисловіи къ своей Исторіи византійскаго искусства2) Ш. Диль
говоритъ о томъ, что въ настоящее время уже пѣтъ, конечно, такихъ историковъ,
которые утверждали бы, что Византія на протяженіи тысячелѣтія только копировала
старые образцы, пе творя ничего новаго, пе создавая ничего своего. „І’оигіапі,
продолжаетъ онъ, Іез Ііізіогіеп» гбсепіз сіе Гагі Ьухапііп у геѵіепнепі, еп циеіеріе
іпапіёге, раг ип ііеіоиг, Іогзцие, Йапв Іа ріирагі (Іез оеиѵгез <1е ееі агі розіёгі-
еигез аи VI зіёсіе, ііз не ѵсиіепі геігоиѵег апіге сіюзе цие (Іез гёрііциез (1е ргоіо-
Іурез реітіиз". Въ концѣ книги, говоря о возрожденіи византійскаго искусства въ
XIV вѣкѣ, III. Диль опредѣленію говоритъ3), что имѣетъ ввиду нроф. I. Стржи-
говскаго, считающаго мюнхенскую сербскую псалтпрь копіею стариннаго сирійскаго
оригинала, и меня, проявившаго подобныя же тенденціи въ своей работѣ о мо-
заикахъ Кахріэ-джами. Проф. I. Стржиговскііі конечно отвѣтитъ самъ за. себя;
я же пользуюсь настоящимъ случаемъ, чтобы выяснить мысль, которою я руко-
водствовался при написаніи и диссертаціи о Кахріэ-джами, и предлагаемаго
очерка о Благовѣщеніи, и печатаемаго ниже иконографическаго очерка о Кре-
щеніи Спасителя и т. д.
Сущность художественнаго произведенія заключается вовсе пе въ томъ, пли.
во всякомъ случаѣ, пе только въ томъ, что изобразилъ художникъ, т. е. ііе) въ
сюжетѣ, а главнымъ образомъ въ томъ, какъ этотъ сюжетъ изображенъ, и какъ ху-
дожникъ попинаетъ окружающую его дѣйствительность. Другими словами: суть
лишь отчасти въ сюжетѣ и главнымъ образомъ въ стилѣ. ИІ. Диль это, конечно,
и самъ признаетъ4). Если я или кто другой, съ фактами въ рукахъ, докажемъ,
что искусство XIV вѣка пе само создало свои сюжеты, а пользовалось старыми
образцами, то это отнюдь ие значитъ отрицать оригинальность искусства XIV вѣка,
а совсѣмъ, напротивъ: указывая, что въ композиціяхъ XIV вѣка старо и тради-
ціонно, легче выдѣлить то, что въ нихъ ново и своеобразно. Только этимъ путемъ
и можно выяснить въ точности значеніе XIV вѣка въ исторіи искусства.
-----------------------/\ X) '
') Въ Ііеѵис Де Гагі сіігёііеп, ХЫ, 1898, р. 416, было объявлено, что пзпѣстпьііі (Іегвриск „ве
ргорове йе рісЫісг ргосііаіпепіспі пп Ііѵге сопвасгс & І’Аппопсіаііоп... М. Сегарасіі еп еіпрпііііе Іск рге-
ііііегв Іурев ацх саІасотЪев, еі іі роіегвиіі вев гесііегсііев іивди’аих реіпігев сіи XVII віёсіе. (>п сошргепсі
ци’іт Ііѵге Де ееііе иаіиге Доіс вигіоиі епвеі^иег еі ріаіге раг Іез гергосіисііопв; с’еві аіпві цис Гспіеші
Г.-иііснг срсі йоппега ріив сіе 150 рішіеііев . . . Ь’оиѵга<;с вега ссіііё раг Іа Зосісіё сіев Ііѵгек «Гагі, Мну
еі С-іс (апсіеппе таівои (^пеііііп), Рагів". Насколько маѣ извѣстно, киша Сегврасіі’а не появилась,
’) СІі. ТИеІіІ, Мапиеі сі’агі Ьугапііп. Рагів, 1910, р. V.
’І СІі. І)ІМ, 1. с., р. 698.
4) СІі. Віекі, 1. с., р. 700.
12
О. И. Шмита.
Мое изслѣдованіе мозаикъ Кахріэ-джамп не полно: я не коснулся, напри-
мѣръ, совершенно архитектурнаго пейзажа, на фонѣ котораго почти во всѣхъ
случаяхъ расположены фигурныя группы. Занявшись архитектурными фонами, я
долженъ быль бы точно такъ же прослѣдить исторію отдѣльныхъ формъ, изобра-
женныхъ мозаичистомъ, и такъ же ирпттп къ выводу, что многое рисовано не съ
натуры, а съ готовыхъ образцовъ, причемъ художникъ часто плохо ихъ понималъ.
Неужели бы ото значило отрицать, что именно въ трактовкѣ пейзажа заключается
одна пзъ главныхъ прелестей мозаикъ Кахріэ-джамп? и одна изъ характерныхъ
особенностей искусства XIV—XV вѣковъ?
Исторія икопографпчеекпхъ типовъ пе есть исторія искусства, а лишь одна
пзъ главъ ея. По слѣдуетъ пи преуменьшать, ни преувеличивать значеніе этой
главы. Если иконографія пе служитъ цѣлямъ исторіи стиля — опа безцѣльна; по
исторія стиля, не основанная па точномъ знаніи иконографической эволюціи, не-
возможна, ибо историкъ всегда будетъ бродить въ потемкахъ, лишая себя очень
полезнаго и важнаго рабочаго орудія.
Ш. Диль считаетъ меня повиннымъ въ преувеличенной оцѣнкѣ исторіи
иконографическихъ типовъ. Пусть будетъ такъ: по разъ я признаю исторію, эво-
люцію типовъ, то какимъ же образомъ, какимъ бы я себѣ ни представлялъ проис-
хожденіе этихъ типовъ, я могу быть причисленъ къ тѣмъ, которые въ византійскомъ
искусствѣ только и видятъ застой и омертвѣніе? II если бы я пе видѣлъ возрожденія
византійскаго искусства въ XIV вѣкѣ, то неужели я бы поставилъ мозаики Кахріэ-
джамп въ центръ вопроса о происхожденіи итальянскаго Ренессанса? д
Одинъ изъ иковдафичвскихъ варіантовъ Крещенія Спасителя.
Ѳ. И. Шмита.
Изучая въ Италіи памятники древнехристіанскаго искусства, Сосіі Тогг1)
обратилъ вниманіе па то, что первоначально христіанскіе художники Крещеніе
Спасителя Іоанномъ во Іорданѣ изображали иначе, чѣмъ впослѣдствіи византійцы, и
притомъ несогласію съ тѣмъ синхронизмомъ, который ясно устанавливается еван-
гельскимъ текстомъ: по евангелисту Лукѣ-), Іоаппь Креститель былъ лишь на шесть
мѣсяцевъ старше Іисуса Христа, между тѣмъ какъ па девяти памятникахъ, спи-
сокъ которыхъ С. Тогг приводитъ тутъ же, представленъ бородатый и пожилой
Предтеча, крещающій младенца или отрока Христа. Такое противорѣчіе требуетъ
объясненія. С. Тогг предлагаетъ разрѣшеніе вопроса, основанное па весьма кри-
тическомъ отношеніи къ тексту евангелій. Именно, говоритъ опъ, разборъ еван-
гельской хронологіи позволяетъ установить двѣ даты для рождества Христова. По
евангелисту Матѳею8) Іисусъ родился „во дпи царя Ирода", Иродъ же умеръ за
четыре года до пашей эры, и изъ его приказанія „избить всѣхъ младенцевъ въ
Виѳлеемѣ и во всѣхъ предѣлахъ его, отъ двухъ лѣтъ и шіже, по времени, которое
вывѣдалъ отъ волхвовъ"4), видно, что рожденіе Спасителя приходится отодвинуть
еще, по крайней мѣрѣ, па годъ назадъ; то-есть, предполагая, что избіеніе младен-
цевъ было приказано Иродомъ въ послѣдній годъ своего царствованія, мы должны
отнести рождество Христово къ пятому или шестому году до пашей эры. — По съ
другой стороны, продолжаетъ С. Тогг, евангелистъ Лука время рожденія Спаси-
теля опредѣляетъ переписью, произведенною Квіірпніемъ8), Квирпніп же могъ ее
--------------\-\\ Р
’) Сесіі Тогг, .168118 еі 8аіпІ Денп <1іШ8 Гагі еі виіѵяпі Іа с1ігопо1о"іе. Кеѵие агсііёоі., ІП 8<?г.,
ХЬ, 1902, р. 14—18.
2) Ев. отъ Луки, I, 26.
•) Ев. отъ Матпея, П, 1.
4) Ев. отъ Матпея, II, 16.
ь) Ев. отъ Луки, II, 2.
74
О. Л. ІІІмнта,
произвести конечно лишь послѣ того, какъ былъ низложенъ Лрхелай, и вся ад-
министраціи Сиріи и Палестины стала рпмскно, — а это случилось въ шестомъ
году нашей эры. Получается разница вь одиннадцать или двѣнадцать лѣтъ, но
меньшей мѣрѣ. С. 'Гогт эту разницу объясняетъ такъ, что дата евангелиста Матѳея
первоначально относилась не къ рожденію Спасителя, а къ рожденію Предтечи,
рождество же Христово правильно опредѣляется евангелистомъ Лукою; евангелистъ
Лука ошибается только, устанавливая вышеуказанный синхронизмъ между рожденіемъ
Іисуса п Іоанна. Допуская эти двѣ неточности въ евангельскомъ разсказѣ. (’. Тогг
приходитъ къ заключенію, что древнехристіанскіе художники изображали Крещеніе
исторически точно, ибо Креститель былъ па одиннадцать, а то и больше, лѣтъ
старше Спасителя, а слѣдовательно могъ быть зрѣлымъ бородатымь мужчиною въ
то время, когда Спаситель был ь еще безбородымъ отрокомъ.
Намъ незачѣмъ углубляться въ трудные хронологическіе вопросы’), кото-
рыми увлекается С. Тогг; изложили мы его соображенія лишь съ тѣмъ, чтобы
подчеркнуть значеніе того иконографическаго факта, о которомъ пишетъ С. Тогг.
Конечно, фактъ этотъ былъ замѣченъ давно, и если бы этотъ авторъ порылся
немного въ „литературѣ предмета", то онъ, въ сочиненіяхъ Е. Ье ВІапГ-’), Тіі. Ко11егя),
Іос. Стржиговскаго4), II. В. Покровскаго*) и др.°) нашелъ бы не только богатый
матеріалъ для увеличенія своего списка памятниковъ, по и другія обьяспенія иконо-
графическихъ особенностей Крещенія въ древнехристіанскомъ искусствѣ, объясненія,
которыя слѣдовало, во всякомъ случаѣ, не игнорировать, а обсудить. Но въ одномъ
С. Тогг правъ: поднятый имъ вопросъ настолько интересенъ, что рѣшать его мимо-
ходомъ, въ двухъ словахъ, какъ дѣлали и вышеназванные авторы, нельзя.
Е. Ье Віаііі видитъ въ сопоставленіи бородатаго Крестителя съ младен-
цемъ или отрокомъ Христомъ „ипе аррііеаііоп іпаііеіиіие (Іе сеііе аЦбцогіе (Іи
1ап§аде сіігёііеп (ріі Ііепі Іе Ьаріёше роиг ипе паіззансе а Іа ѵіе ішіпаіёгіеііе, еі
(іонне аи Ьаріізб, цис! ци’еи зоіі Гаце, іе пот (Гіні’апз1 и такого же, приблизи-
тельно, взгляда держится Тѣ. Коііег. I. Стржнговскій того мнѣнія, что паш» (Іег
Апіеіппшд ап (Ііе Ъікііісііеп Іѣігзіеііііпцеп (Іщ КіікІегІаиГе ша" зісіі ... іііе АЪ-
іѵеіеіпиі^ ѵоп (Іеп Вегісіііеп (Іег Еѵаіщеііе^і егкіагеп, йазз папііісіі Сіігізіиз зіеіз
аіз КпаЬе дсЪікІеІ ізі". Наконецъ, II. В. Покровскій объединяетъ оба мнѣнія: пВсѣ
эти объясненія имѣютъ точку соприкосновенія въ общей идеѣ христіанскаго кре-
’) С. ЛГоттегі, 2пг СЬгопоЪ-.^іе Дез Ьеііспв Дски. Ьеірхід, 1909.
2) К іе Віапі, Ёіиде виг Іез вагсорііадев сіігёііепз апііуиев да Іа ѵіііс д Агіев. Певвіпв де
' • ------ -- --г-ни и» I ЯД Ч ІѴОі Ѵ*ѵ
М. Ріегге Рі-ііеі. Рагів, 1878, р. 27.
’) Тк. Воііег, Ъев саіасопіЬев де Копіе, ііівіоіге де 1’агі еі дев сгоуапсев геіідіепзев репд.іпі Іев
ргешіегз віёсіев ди сЬгівІіапівте, I. Рагів, в. а., р. 134.
*) Р. Зіггудоіоикі, Ісоподгаріпе дег Таиіе СЬгівіі. МПпсІісп, 1885, р. 9.
6) Ь.. В. Покровскій, Евангеліе въ памятникахъ иконографіи преимущественно византійскихъ
и русскихъ. Труды VIII археологическаго съѣзда въ Москвѣ, 1890 г., I. СПб.. 1892, стр. 163.
®) Объ иконографіи Крещенія въ древнехристіанскомъ искусствѣ въ 1907 г. появилась статья
П. Весіегсд, Варіёше де Лбзив, въ Оісіоппаіге д’агсііёоіоеіе еіиёііеппе е* де Іііигсіе, риЫіе р !•'. СаЪгоІ,
II 1, соі. 350 380.
Одииъ изъ иконографическихъ варіантовъ Крещенія Спасителя.
75
щенія. Іисусъ Христосъ далъ образецъ крещенія, крестятся дѣти, крестятся и
взрослые, которые такимъ образомъ родятся къ повой жизни, становятся юными.
Самъ Спаситель съ этой стороны, въ смыслѣ метафорическомъ, можетъ быть названъ
отрокомъ ("аід), какъ дѣйствительно и называетъ его церковная пѣснь (второй
тропарь первой пѣсни второго канона па Богоявленіе)". — Недостатокъ сообра-
женій этихъ тотъ, что 1) памятники пе собраны, насколько возможно, полностью,
а потому самое явленіе, которое предполагается объяснить, остается географически
и хронологически нѣсколько неопредѣленнымъ, и 2) памятники разсматриваются
внѣ связи съ общимъ развитіемъ христіанской иконографіи, между тѣмъ какъ со-
поставленіе бородатаго или, во всякомъ случаѣ, взрослаго Іоанна съ отрокомъ
Христомъ обусловлено, быть можетъ, общими причинами и пе нуждается въ осо-
бомъ объясненіи. Ввиду этого, пересмотръ вопроса пе является излишнимъ: мы въ
предлагаемомъ очеркѣ попытаемся собрать полностью монументальный матеріалъ
и, насколько можемъ, освѣтить его.
Древнѣйшимъ извѣстнымъ примѣромъ изображенія Крещенія является фреска
въ криптѣ Людины1), относимая къ началу 11-го віжа. Художникъ иллюстрируетъ
буквально евангельскія слова: „Крестившись Іисусъ тотчасъ вышелъ изъ воды, —
и се, отверзлись Ему небеса, и увидѣлъ Іоаппъ Духа Божія, Который сходилъ,
какъ голубь, и ниспускался на Него1*2). Изображено, слѣдовательно, собственно не
самое крещеніе, а то, что непосредственно послѣдовало за крещеніемъ: стоя на
берегу, Іоаннъ помогаетъ выйти изъ воды Спасителю, слѣва подлетаетъ голубь.
Фреска эта стоитъ и по сюжету, и по трактовкѣ его внѣ связи съ дальнѣйшимъ
иконографическимъ развитіемъ Крещенія: и Предтеча, и Христосъ представлены
взрослыми юношами, безбородыми! этого мы пе находимъ нигдѣ, ни въ ката-
комбахъ, ни на саркофагахъ и т. д. *
Еще три раза Крещеніе изображено на катакомбныхъ фрескахъ: 1) въ
катакомбѣ Каллиста8), второй половины II вѣка, 2) въ катакомбѣ свв. Петра и
Маркеллина4), середины III вѣка, 3) въ катакомбѣ Домптиллы5), второй половины
IV вѣка. Три фрески эти пе совпадаютъ: па первой и третьей Христосъ-мальчикъ
стоитъ съ опущенными руками, на второй онъ въ позѣ орапта; голубь па первой
подлетаетъ горизонтально и помѣщенъ довольно далеко отъ головы Христа, па
второй и третьей онъ представленъ вертикально спускающимся къ Іисусу; Іоаннъ
Креститель всѣ три раза изображенъ въ видѣ молодого безбородаго человѣка, воз-
лагающаго руку па главу стоящаго въ полный фасъ отрока. — Кромѣ указап-
—-----------------------\ (V \
]) «Г. Зігеудогозкі, 1. с., рі. I 1; А. (Іе ТГааІ, Віе ТапГе Сіігівіі аиС ѵогсоіібіапііпівсЬеп Сстаііісн
Дег КаіакотЬеп. Кот. В--8., X, 1896, р. 335—349; А. ІѴгІрегІ, Віе Маіегеіеп <1ег КаіакотЬеп Кота.
БѴеіІтгв і. В., 1903, р. 257—258, рі. XXIX 1.
2) Ев. отъ Ліапмея, III 16.
а) А. Зіггудыовкі, 1. с., рі. I, 3; А. ТѴіІрегі, 1. с., рі. XXVII, 3.
‘) А. ТѴИрегІ, Еіп Сускі8 с1ігІ8Іо1о§І8еііег СетаЫе аив Деп КаіакотЬеп (Іег ЫІ. І’еігиз иші
МагсеІІіпив. І'ТеіІкігд, 1891, рі. I—IV; Л. М’Нрегі, Віе Маіегеіеп, р. 259.
6) А. ТѴНрсгі, Віе Маіегеіеп, р. 259, рі. ССХЬ, 1.
76
О. II. Шмита,
пыхъ четырехъ фресокъ, еще двѣ толковались какъ изображенія Крещенія Спаси-
теля: фреска въ катакомбѣ св. Каллиста1), второй половины II вѣка, и другая, въ
катакомбѣ Претекстата-), первой половины II вѣка. Относительно первой ближайшее
изслѣдованіе показало, что голубь па пей отсутствуетъ, п что фреска изображаетъ,
слѣдовательно, крещеніе пе Спасителя, а какого то ребенка, — вь катакомбахъ
этотъ сюжетъ трактованъ еще три раза3). Толкованіе же композиціи въ ката-
комбѣ Претекстата представляетъ значительныя трудности, и по поводу ея воз-
никла ожесточенная полемика между I. Вилыіертомъ и О. Марукки: Марукки не
допускаетъ толкованіе Вильперта, который видитъ въ катакомбной фрескѣ Возло-
женіе терноваго вѣнца на главу Спасителя, а предлагаетъ вспомнить о первой
главѣ евангелія отъ Іоанна, въ которой повѣствуется о свидѣтельствѣ Предтечи
о Христѣ1). Какъ бы то пи было, нрсдіюложснісГарруччіі, что фреска катакомбъ
Претекстата изображаетъ Крещеніе Господне5), въ настоящее время совершенно
справедливо оставлено.
Довольно часто Крещеніе изображается на саркофагахъ. Просматривая
V томъ Исторіи христіанскаго искусства Гарруччи, можно констатировать семь
случаевъ:
4) Въ церкви Ваініе (^шісгіе въ Ье Маз <ГАіге°) хранится саркофагъ,
„геіпагсріаЫе раг бои кіуіе ігёз рагііснііег еі, раг Іез зцусіа гергенепібз, (Іопі рін-
зіеіігй зесагіені (Іи Іуре ог<1іпаіге“. Собственно говоря, затрудненіе представляетъ
лишь истолкованіе крайней справа группы: безбородый мужчина, одѣтый въ тунику
и палліи, держитъ въ лѣвой рукѣ свитокъ, а правую возлагаетъ на голову нагого
мальчика; надъ головою мальчика нѣчто неопредѣленное, что Саггиссі толкуѵет ь какъ
листву кипариса; между мальчикомъ и мужчиною стволъ этогу. кшіариёа (?); па
листвѣ — голубь. И. Саггиссі полагаетъ, что дѣйствіе происходитъ вь саду Едем-
скомъ: „ѵеіісзі а (Іезіга іі ѴегЬо ііі БСіиЬіаіііе ^іоѵанііе рі^ ѵі^иапіо аііа Гнінга зиа
іпсагпахіопе сои ѵоініпс пеііа зіпізіга, пеІГ аііо тіі іщрогге Іа піано ыіі саро ііі
Аііашо ог-ога сгеаіо, ііНапіо сііе Іо Йрігііо 8апіо іп 1\>гпіа (Іі соІоіиЬа зіа іп аііо
зозрезо йиііа ІС8іа (Іеііа сгеаіпга. Аііашо, гесаіахі Іа (Іезіга аі реііо е кіешіешіо Іа
8ІпІ8іга ѵег80 (Іеі ѴегЬо, іа іі ргііпо аііо (Іі ГссЦі е бі ашоге“ и т. д. На эти мысли
автора, повидимому, навело то обстоятельство, что рядомъ съ разбираемою группою
изображены Адамъ и Ева, срывающіе /ілодъ съ древа познанія. По въ выборѣ
сюжетовъ ва пашемъ саркофагѣ вовсе не видно исторической послѣдовательности:
’) Віггудоѵхікі, 1. с., рі. I, 2; «Г. ІКІрегі, Біе Маісгеіеп р. 260, рі. XXXIX, 2.
*) Е Зіггудоіозкі, 1. с., рі. 1, 4; .7. ІѴПрегІ, Біе Маісгеіеп, р. 226, рі. ХѴПІ.
’) ,Т. ІШрегі, Біе Маісгеіеп, р. 260—261, рі. ЬѴП и ЬѴШ, 1; ЬХХІІІ; ССХХѴПІ, 2.
4) О. Зіигисскг, Бі ппа ріііига (Іеі сішіісг» йі Ргеіевіаіо (Іа сой (Іеііа Іпсогопахіопс йі вріпе) іп
счі риЬ гісоповеегві іі ісвіііпопіо йі Оіоѵаппі Ваііізіа. СопІгіЬиіо аііо віийіо Йеі чиагіо ѵап^еіо. Хиоѵо
ЬиІІ. Йі атсЬеоІ. сгівііапа, XV, 1909, р. 157—185, рі. VII—IX. — сГ. А. сіе ІРалІ, Іп йег Ргаеіехіаі-Каіа-
кошЬе, чѵспп пісііі Таиіе Сіігіаіі, пісЬі Богпепкіопипд, теав йепп? В. <2.-8. XXV, 1911, р. 3—18, рі. I.
’) И. Оаггиссі, 8іогіа йеіі’ агіѳ ггівііапа, И. Ргаіо, 1873, рі. XXXIX, 1, р. 49.
”) В. Оаггиссі, 8і»гіа йеІГ агіе сгівііапа, V. Ргаіо, 1879, рі. 301, 3; Е. Ее ІЯапі, Ьев вагсо-
рііадев скгёсіепв йе Іа Саиіе. Рагів, 1886, р. 98—99, рі. XXVI, 1.
Одинъ изъ иконографическихъ варіантовъ Крещенія Спасителя.
77
въ серединѣ изображенъ Добрый пастырь, окруженный тремя фигурами молящихся,
налѣво Даніила со львами и воскрешеніе Лазаря, направо Адамъ и Ева н наша
группа мужчины съ мальчикомъ! па крышкѣ гроба — жертвоприношеніе Авраама,
исцѣленіе разслабленнаго, изверженіе Іоны изъ чрева кптова и извлеченіе Товіемъ
сердца, печени п желчи изъ рыбы. Связь между всѣми этими сюжетами, конечно,
пе внѣшняя хронологическая, а впутрепяя богословская, но изображалъ художникъ
только сцены историческія. Толкованіе Е. (Іагпіссі должно быть оставлено. —
Е. Ье Віапі въ видѣ вопроса предлагаетъ другое толкованіе: „в’аі’ігаіі-іі ісі, сотпіе
репі Іе Гаіге репзег се дейіе (наложеніе руки), (Гнпе ксёне сіе Ьарісте?" Несо-
мнѣнно, и притомъ представлено именно Крещеніе Спаси геля. То, что Е. Сагпіссі
принялъ за стволъ дерева, есть струя воды; „листва кипариса" — источникъ, ко-
торый точно такъ же изображается и па другихъ саркофагахъ; голубь — Духъ,
Святой, пе спускающійся вертикально, а подлетающій горизонтально, какъ на двухъ
вышеназванныхъ катакомбныхъ фрескахъ II вѣка, снпдѣтельствуеть о древности,
если не самого саркофага въ Ье Май сГАіге, то о древности образца, которому
слѣдовалъ каменотесъ. Пеобъясиеішымъ остается только одѣяніе Крестителя, ко-
торый обыкновенно характеризуется эксомпдой вь древнехристіанскомъ искусствѣ.
Необычное одѣяніе Іоанна побудило Е. Ье Віапі высказать столь осторожно свое
мнѣніе, а другихъ ученыхъ — даже совершенно отказаться отъ истолкованія
рельефа’)- Между тѣмъ, затрудненіе пе представляется столь большимъ: вѣдь ясно,
что уже вт> катакомбныхъ росписяхъ, а затѣмъ и повсюду въ древнехристіанскомъ
искусствѣ, Крещеніе Спасителя изображается не но евангельскому тексту. а иначе,
и притомъ чрезвычайно схоже съ изображеніями таинства крещенія вообще, и
пѣтъ ничего удивительнаго, что въ нашемъ случаѣ скульптош, это сходство еще
увеличилъ тѣмъ, что Іоанна Крестителя одѣлъ въ обычный для духовнаго лица
костюмъ, полагая, что одного голубя будетъ достаточно для точнаго обозна-
ченія сюжета. с/
5) На одномъ саркофагѣ въ ЛатерапІ?2) изображенъ бородатый и длинно-
кудрый Предтеча, крещагощій младепца-Христа. Іоаннъ одѣтъ въ эксомиду, повиди-
мому — изъ звѣриныхъ шкуръ; Христосъ по обыкновенію совершенно нагъ. Вода
струится, какъ п па саркофагѣ изъ Ье Май (ГАіге, пзь источника, помѣщеннаго
падъ головою Спасителя, вертикально внизъ вдоль тѣла отрока, внизу растекается,
такъ что крещаемый до колѣнъ стоитъ въ водѣ. Голубь отсутствуетъ3) — по край-
ней мѣрѣ, еі\) ідс видцо ни па рисункѣ у Саггиссі, ни па фототипіи Марукки,
и о немъ не уцомицается въ описаніяхъ. Слѣдуетъ отмѣтить, что сохранность ре-
льефа плохая: головы Предтечи и Христа и рука Предтечи реставрированы.
’) X. ѵ. НуМ, СЬгікІІісІіе Апііке, II. ХГагІиіг", 1909, р. 215.
2) Т. Віггудоіохкі, 1. с., рі. 1, 9; Л. Саггиееі, 1. с., V. рі. 31(>, 1; оста.іміал .іпіерітура у
Л. І'ІеЯяг, Г)іе аЙсІшяНісІісп ВікНѵегкс іш сіігівіі'ь-ікчі Мпжчіш Дея І/іГегапя. І.еірхі", 1н9о. р. 137 139,
№ 183; О. Мнгиггііі, 1 іііопшпепіі <1(4 пиізсо егівіі.ию Ріо Ваіепиіеіже. Мііапо, 1910, рі. ХХ.Х1І, 1.
:|) 7у. ѵ. 8уМ, 1. с., 11, р. 139.
78
О. П. ПГміпа,
6) Па саркофагѣ вь соборѣ въ Анконѣ1) мы впдпмь ту же группу: Кре-
ститель кудрявъ п борода г ь, Христосъ — нагой мальчикъ; вода бьетъ изъ круглаго
отверстія въ скалѣ падь головою Спасителя и течетъ по тѣлу мальчика. Голубь
и тутъ отсутствуетъ.
7) Рельефъ саркофага въ Ассаііепііа Ііеаіе (ГІзіогіа въ Мадридѣ2) похожа,
па лютеранскій (5); главное отличіе состоитъ въ томъ, что надъ источникомъ
изображенъ голубь, устремляющіяся почти вертикально сверху внизъ.
8) Рельефъ боковой стѣнки саркофага въ Агіез, изъ катакомбъ 81. Но-
погаС11): бородатый и длинноволосый Предтеча возлагаетъ руку па главу младенца
Христа; надъ младенцемъ голубь; вода бѣжитъ изъ круглаго отверстія въ скалѣ
вертикально внизъ, на нѣкоторомъ разстояніи отъ тѣла Іисуса, по землѣ расте-
кается п доходитъ до ступпей Спасителя; но другую сторону источника стоить
безбородый человѣкъ со свиткомъ въ рукахъ, наблюдающій за главною группою.
9) Па другомъ рельефѣ въ Лгіез4), фрагментѣ боковой стѣнки саркофага,
изображенъ безбородый человѣкъ въ тупикѣ и палліи, который только еще соби-
рается возложить руку па голову отрока, стоящаго по серединѣ широкой верти-
кальной струи воды; голубь отсутствуетъ — впрочемъ, ввиду фрагментарности
рельефа, утверждать это нельзя. К. Саггііссі пе сомнѣвался, что изображенъ Моисей
источающій воду изъ скалъ Хорпва; Е. Ію Віапі, хотя и очень осторожно, при-
зналъ въ рельефѣ Крещеніе Спасителя. Въ такомъ случаѣ это второй предста-
витель той же редакціи, что и саркофагъ вь Ію Май іГЛіге (4).
10) Въ ЙОІ88ОН8, въ церкви Коіге-І)апіс, нѣкогда хранился (нынѣ исчез-
нувшій) саркофагъ, о рельефахъ котораго можно судить по старинной гравюрѣ5):
Креститель, безбородый молодой человѣкъ, одѣтый въ тупику и паллій, собирается
возложить руку па голову младенца Христа; какъ въ 4) и 9), струя воды прохо-
дитъ между Іоанномъ и Іисусомъ; падь головою младенца вертикально опускаю-
щійся голубь.
Затѣмъ Ію Віапі опубликовалъ рисуукіі еще съ двухъ рельефовъ, которые
очень плохо сохранились, и вь которыхъ Крещеніе Спасителя съ увѣренностью
признано быть пе можетъ*1).
Въ послѣднее время, наконецъ, стали извѣстны еще три рельефа сарко-
фаговъ, на которыхъ представлено Крещеніе младепца-Спасптеля Іоанномъ.
---------------------\ $
') Е. Зіггудоѵккі, 1. с., рі. I, 6; К. вагпіесі, 1. с. V, рі. 326, 1.
’) Е Зіггудтмкі, 1. с., рі. I, 8; В. Оаггиссі, 1 с., V, рі. 341, 3.
3) .7. 81ггудои>*кі, 1. с., рі. 1, 5; В. Саггиссі, 1. с., V, рі. 351, 5; Е. Ее Віапі, ЁіиДе бііг ісз
8агсорПа8сз сЬгсііепб апііфіез Де Іа ѵіііе Д’ЛгІез.рІ. XV, 1, р. 27-28; 8. Веіпчск, Ье тивсе с.іігёііеп Дапв
Іа сІідреЦе Де Зі-Еоіііб аи сіійіеаи Де 81. Оегтаіп еп Ілуе. Неѵ. аісіі., IV в., II, 1903, р. 283, Гщ- 20.
\х‘) 'Г- ВіггудоіѵеІЛ, 1. с., рі. I, 11; П. ваггшхі, 1. с., V, рі. 398, 9; Е. Ее Віапі, ЁіиДе, рі. I, 2.
6) .Г. Зіггудогоикі, 1. с., рі. I, 7; Д. Оаггиссі, 1. с., V, рі. 403, 4; Е. Ее Віапі, Ьез загсорЬп8еб
сЬгёііепв Де Іа Саиіе, р. 14, № 15—16.
•) Л Зіггудоіюкі, 1. с., рі. I, 10 н 13; Е. Ее Віапі, ЁіиДе, рі. XII, 3 н XXX
Одинъ изъ иконографическихъ варіантовъ Крещенія Спасителя.
79
11) Въ Мпзсо Сіііагатопіі въ Ватиканѣ долгое время помѣщалась доска
саркофага, христіанскій характеръ которой былъ признанъ впервые 0. Магнссііі ’);
теперь этотъ рельефъ перенесенъ вь Латераискій музеи2). Изображенъ Христосъ-
отрокъ, стоящій выше колѣнъ въ водѣ, съ опущенными руками; рядомъ, возлагая
руку па его главу, стоитъ бородатый и длинноволосый Предтеча, одѣтый въ эксомпду;
вода стекала вертикально па лѣво отъ этой группы; уголъ рельефа, па которомъ
помѣщался источникъ съ голубемъ надъ нимъ, обломанъ.
12) Въ 8аиЬа-Магіа ЛпСідиа, па римскомъ Форумѣ, въ 1900 г. былч. от-
крытъ саркофагъ Ш—IV вѣка3). Крайняя справа группа представляетъ кудряваго
п бородатаго Крестителя, одѣтаго въ нагольный паллій (не эксомпду), который
возлагаетъ правую руку на голову отрока-Хрііста: Христосъ стоитъ въ водѣ по
щиколку; надъ головою его голубь. Отъ всѣхъ предыдущихъ рельефовъ разбираемое
изображеніе Крещенія отличается тѣмъ, что источникъ и вертикальная струя воды
опущены вовсе.
13) Въ 1904 году, при работахъ по постройкѣ набережной Тибра, па
ѵіа сіеііа Ьип^ага въ Римѣ былъ пай іенъ саркофагъ, перенесенный затѣмъ въ
музей термъ Діоклптіапа4) (Мнзсо Кахіопаіе). Па одной изъ боковыхъ плитъ этого
саркофага Крещеніе Спасителя изображено совершенію схоже ст> только что
упомянутымъ рельефомъ изъ 8апІа Магіа Лпіідпа.
14) Прежде чѣмъ переходить къ рельефамъ слоновой кости и пр., упо-
мянемъ еще о раппевизаптійскомъ рельефѣ Оттоманскаго музея3), украшавіиемч. не
саркофаги, а стволъ колонны. Въ серединѣ изображенъ, стоя выше колѣнъ въ водѣ,
отрокъ, совершенію нагой, съ онущенымп вдоль тѣла руками (лѣвая обломана, но
ея положеніе легко опредѣляется мускулатурою плеча); голова сохранилась лишь
\ \ > \ у
отчасти — лицо сбито. Направо огь отрока па оерегу стоитъ мужчина, одѣтый
въ тупику и паллій; правая рука (отчасти поломанная) была протянута по напра-
вленію къ головѣ отрока, лѣвая рука и лицо пе сохранились, по по слѣдамъ па
плечахъ и груди можно заключить, что волосы па головѣ и борода были длинны.
Налѣво отт> отрока два крылатыхъ ангела держатъ приготовленные для осушенія
крещаемаго платы. У ногъ ангелоіть сильно пострадавшая маленькая фигурка
*) Сопісгспхс (Іеііа Зосіеіа (Іі сііроі і беііасгівііапа агсііеоіоціа іп Коша, 2 I І88і,ѵ. Виіі. аі пгсііеоі.
сг., IV 8., I, 18н2, р. 90 — 91, рі. IX; О. Мкгчсгкі, Бі пп ргецсѵоіе іпопппіепіо (Іі апііса ясиііига сгібііаиа
гіпѵепиіо педіі всаѵі (Іеі Еого Втпаіѵі. Хао\Ь Пиіі. (Іі агсіі. сг., VII, 1901, р. 207.
г) О. Магнсскі, Сиіііа (іеі іппеео сгівііало Ьаісгапепве. Коша, 1893, р. -17, 152 А ; О. Мн-
гисскі, I тоішшепіі <1е1 тпьеоЪсгіЫі.ию Ріо-Баіегппеіке, рі. XXIX’, 3.
8> О. Магпсскі, Ііі ип рге^еѵоіе нкикпнепіо есс X. Пиіі. (іі агсіі. сг., VII, 1901, р. 205 216,
рі. VI; 8. Леіпаск, ІІп поиѵеаи вагсорііаее еіпсіісп. Кеѵ. агсіі., IV 8., II, 1903, р. 125 — 126; Сіи-. Нйі-
веп, Бав Гогшп Вотапиіи. Кот, 1904, р. 113, Гі" 71; Ь. г. 8укеІ, СЬгіМІісІіе Апііке, II, р. 13а -139,
йц. 4; и ми. др.
•) О. Магисскі, Бі ип 8агсо(іі"о сгіаііапо гесепІетеіИс всорегіо е(1 ога соііоеаіо псі Мпзео (Іеііе
Тегте. К Виіі. аі игсЬеоІ. сг., XII, Г.Ю6, р. 199 -205, рі. Ѵ/ѴІ, I.
Ч 8іггуд(шякі, Біе аІіЬугапііпівсЬе Гіавіік аег Вііііе/.еіі. Вух. Яеіізсііг., I, 1892, р. 578 —
579, рі. II 1.
80
О. 11. Шмита,
рѣчного божества, сг. кружкою въ рукахъ, изъ которой струится вода; надъ го-
ловою отрока замѣчаю гея слѣды птицы.
Эти четырнадцать памятниковъ распадаются на нѣсколько группъ: I) ка-
такомбную (1, ‘2, 3) п галльскую (4, 9, 10), характеризуемыя безбородымъ Крести-
телемъ, одѣтымъ въ тупику п паллій; 11) группу, характеризуемую максимальнымъ
различіемъ въ возрастѣ между Предтечею и младенцсмъ-Х рястомъ и наличностью
вертикальной струи воды, замѣчаемой также и въ I группѣ (А; 5, 0, 7, 8);
ІП) группу, въ которой различіе въ возрастѣ между Крестителемъ и Крещаемымъ
менѣе подчеркивается, вертикальная струя воды опускается (Лі 11, 12, 13, 11).—
Очень характерно, что пи па одномъ изъ Равеннскихъ саркофаговъ Крещеніе
Спасителя пе встрѣчается.
Серія рельефовъ слоновой кости, относящихся къ пашей темѣ, не много-
численна. 15) Рельефъ, бывшій въ собраніи Маііеі. вь Ашіепз’), нынѣ хранимый въ
берлинскомъ Каіяег-І'гіеіігісіізшіізешп-), примыкаетъ иконографически ко второй изъ
вышеуказанныхъ группъ саркофаговъ: Христосъ-младенецъ стоитъ иодь (передъ) вер-
тикальною струею воды, надъ его головою голубь, бородатый Креститель одѣть въ
эксомпду и держитъ въ рукѣ посохъ. 16) Изображеніе Крещенія па миланскомъ
дпнтнхѣ1) знаменуетъ какъ бы переходъ отъ типа II группы саркофаговъ къ типу
III группы: изобильныя воды Іордана еще свергаются изъ отверстія въ скалѣ, разли-
ваются по землѣ, Христосъ стоитъ по колѣни въ водѣ; Креститель въ эксомидѣ и съ
посохомъ въ лѣвой рукѣ. Па рельефахъ 17) Верденскаго реликвіарія1) нь лондонскомъ
Ѵісіогіа аікі АІІіеіѣ Мнкеііш, 18) каоедры Максиміапа вь Равеннѣ5) и 19) та-
блетки Британскаго музея6) Крещеніе представлено въ формахъ, которыя позво-
ляютъ прослѣдить генезисъ позднѣйшаго иконографическаго типа, типа „визашій-
скаго“. Группа Христа съ Крестителемъ и голубемъ Верденскаго реликвіарія точно
воспроизводитъ соотвѣтствующую группу берлинскаго (15) и миланскаго (16) ре-
льефовъ; по къ этой группѣ прибавлена монументальная фигура рѣчного божества,
изъ урны котораго струится вода рѣки. Рѣзчику рельефовъ каоедры Максиміапа
отъ этой фигуры олицетворенія рѣки долженъ былъ отказаться, ибо втиснулъ въ
рамки своей картинки еще двухъ апгел^ръ-діаконовъ, рѣчному божеству мѣсто
нашлось лишь подъ и между ногами^ дѣйствующихъ лицъ, а потому оно предста-
’) Е. ѵап Іігіѵаі, Ь’ехровіііоп <1с Ьіііе. Ііеѵ. <1е 1’агі сіігбі., II в., II, 1875, р. 352, рі. XIX;
(г. 8іМ[ииѢ, ІЯс аіісін-івііісііе ЕІГепЬеіпрІавіік. ЕгеіЬпгц щні Ьеіргі", 1896, р. 76, рі. IV, I.
’) .4. НаесІоД, Еіп аНскгівіІісІіев КеІіеГ аив йег Вііііегеіі гоппвеііег ЕІІепЬеіпвсІіпіІхегеі. ЛакгІ.
<1. к. ргспвг. Кііпвівапіпіі., XXIV, 1903, р. 47- 61 и рі.
3) I. 8іггудоіі№кі, Іеопощаріпе, рі. II, 2; 11. Ѳаггиссі, 1. с., VI, рі. 454; ,Т. ЪаЬагІе. Нівіоіге <1ев
агів ішіивігіеів ап Моуеп-аке еі к І’ёрофіс Де Іа Еепаіввапсе. АІЬиш, I. Рагів, 1864, рі. VI; С. Попіи&і.
Мііапо пе’ виоі ніопшиепіі, I. Мііапо, 1893, р. 259.
9 .1. віггудоиккі, 1. с., рі. II, 3; В. Сгаггиссі, 1. с., VI, рі. 447.
х \ 5) Віггудоткі, 1. с., рі. II, 8; В. ваггиссі, 1. с., VI, рі. 415, ІО п 418, 2.
с) О. ДГ. Ваііоп, Саіаіодпе о! еагіу сіігівііап апіігрііііев аші оіуесів Ггош іііе сіігівііап Еаві іп
іііе... Вгііівіі Мивешп. І.опДоп, 1901, № 294, р. 52-53, рі. VII; II. Вгаѵеп, Егйіісіігівііісііе ипй пііі-
ІеІаІіегІісЬе ЕИепЬеішѵегке, 1: аив Заштіипвеп іп Епріапб. Еога, 1898, № 28.
Одинъ изъ иконографическихъ ааріантовъ Крещенія Спасителя.
81
влепо бѣгущимъ, обозначающимъ уже не начало, а теченіе Іордана. — Таблетка
Британскаго музея представляетъ дальнѣйшій шагъ въ разложеніи стараго и раз-
витіи новаго иконографическаго типа: закопы природы въ разсчетъ больше по
принимаются, и перерабатывать традиціонные образцы художникъ не въ состояніи.
Поэтому рѣчное божество перенимается въ готовомъ видѣ сидящаго старика, но,
за неимѣніемъ мѣста въ той части композиціи, гдѣ долженъ былъ бы быть источ-
никъ, помѣщается у нижняго края картинки. Такимъ образомъ, Іорданъ сидитъ
спиною къ главнымъ дѣйствующимъ лицамъ Крещенія, и его жестъ изумленія
нѣсколько неумѣстенъ. Іоаннъ Креститель стоитъ на берегу, а пе въ водѣ (какъ
въ 16 и 17), по вода, въ которой стоитъ Христосъ, поднялась гораздо выше бе-
рега, не заливая его. Возможно, что это явленіе пе есть случайное послѣдствіе
художественной безграмотности, а результатъ сознательнаго, хотя и неумѣлаго,
примѣненія къ Крещенію стиха: „Море увидѣло п побѣжало; Іорданъ обратился
назадъ"1). Пасхальная хроника разсказываетъ о Крещеніи Спасителя Іоанномъ
какъ фактъ: Еітсеѵ б Коріо$ тф ’ІсоАѵѵтд' «Еілоѵ тф ’Іорбаѵт;’ аЦѲі, 6 Кбрю$
т^ХОеѵ лрбс; иаі еоОеы? ёотт^ааѵ та обата2). А паломникъ Антоній Пла-
цептипскій въ VI вѣкѣ утверждалъ, что подобное чудо совершается ежегодно въ
день Крещенія: „Іп ѵщііііз Піеорііапіе ^гашіез Гінпі ѵщіііе, піа^ішз іЪі йі соп-
ѵепінв рорніогшп, еі &а!1о циагіа аиі цніпіа ѵосе сапепіе йипі таіиііпе. Соін-
ріеііз таіиііпіз, аІЬевсепІе (Ііе, ргосеііипі Ліасопі ай васга тузіегіа внѣ іііѵо еі
Іепепі еа, (Іезсеікііі засепіоз іп Пиѵіит, еі Йога, циа серегіі Ъепейісеге ациат,
тох Іопіапіз епт тацпо зігерііп розі «е геѵегііінг еі зіаі ациа зирегіог, изцие
(Іит Ьаріізтиз регйсіаіиг, ініегіог ѵего ГІиіІ іи таге, Йісепіе Рзаітізіа: таге ѵііііі
еі Бі§іІ, Іогйапіз сопѵегзиз езі геігогзшп"8). Антоній, конечно, не самъ видѣлъ
чудо, но слышалъ о немъ отъ александрійскихъ купцовъ, какъ можно попять изъ
его дальнѣйшаго разсказа; равнымъ образомъ и Пасхальная хроника есть памят-
никъ александрійской литературы. Мы едва ли ошибемся, предположивъ, что и
самая легенда, и изображеніе ея въ искусствѣ — александрійскаго происхожденія,
и что Александрія есть родина „византійскаго" иконографическаго типа Крещенія.
Этотъ послѣдній отъ такихъ изображеній, какъ только что упомянутая таблетка,
Британскаго музея (19) или рельефъ на стволѣ колонны Оттоманскаго музея (14),
отличается, въ сущности, только одною деталью: Спаситель въ „византійскомъ"
типѣ представляется бородатымъ мужчиною, а въ названныхъ рельефахъ, хотя и
не младенцемъ или отрокомъ, но все же безбородымъ юношей.
Намъ остается назвать еще лишь немного экземпляровъ Крещенія интере-
сующаго пасъ типа. Это 20) рельефъ па одной изъ ампуллъ въ Монцѣ4), 21)
______________V-..
’) Псаломъ СХІІІ, 3.
!) Сіігопісоп Раьсііаіе, I, р. 422 *—в е<1. Вопп.; А. ЛасоЬу, Еіп Ілзііег ішЪеасІПеіег арокгурііег
Вегіеііі ііЬег (Ііе ТаиГе Леей. ЗігаззЬигц, 1902, р. 17.
*) Т. ТоЪІег еі А. Моііпіег, Іііпега ТГіегозоІуіпіІапа еі (Іезсгірііоиев Теггае ёапсіае Ьеіііз ваегіз
апіегіога, I. Оепсѵас, 1879, р. 97—98; АоеоЪу, 1. с., р, 55.
’) 7. Ѣіггудтозкі, 1. с., II, 5; 7?. (гнггиссі, 1. с., VI, рі. 433, 8.
6
82
О. И. Шмита,
бронзовая медаль Ватиканской библіотеки1 *), двѣ миніатюры — 22) одна во фло-
рептппскомъ евангеліи Рабулы-’), 23) другая въ эчміадзи искомъ евангеліи3), и одна
мозаика 24) въ равеннской церкви Банка Магіа іп Совтеіііп4). Первые два памят-
ника никакихъ новыхъ данныхъ намъ не доставляютъ, по тѣмъ важнѣе остальные
три. На обѣихъ миніатюрахъ Креститель, одѣтый въ тупику и паллій, стоитъ,
поставивъ лѣвую ногу на камень и оперсвшпсь лѣвымъ локтемъ о лѣвое колѣно,
возлагая правую руку па главу юнаго и безбородаго Христа. Слѣдуетъ отмѣтить,
что миніатюры Рабулы, при всемъ своемъ общепризнанномъ значеніи для исторіи
искусства, до сихъ поръ воспроизведены только въ рисункахъ: пи падежныхъ ре-
продукцій, пп строго научныхъ описаній пе имѣется, и когда дѣло касается ие
общаго расположенія фигуръ той или другой композиціи, а деталей которой пи-
будь изъ миніатюръ флорептинской рукописи, то бываетъ чрезвычайно трудно
установить, что и какъ было нарисовано Рабулою. Картинка Крещепія можетъ
иллюстрировать это положеніе: па всѣхъ рисункахъ, воспроизводящихъ ее, Христосъ
представленъ короткобородымъ человѣкомъ очень маленькаго (сравнительно съ Іо-
анномъ) роста; К. Сгаггпссі, въ текстѣ къ своей таблицѣ, особо отмѣчаетъ, что
Спаситель изображенъ бородатымъ; а С. А. Усовъ5 6) и Е. К. Рѣдинъ0) отрицаютъ
наличность бороды ... Какъ бы то пп было, двѣ сирійскія миніатюры, столь близкія
икопографически, драгоцѣнны потому, что позволяютъ опредѣленно локализировать
хоть одну изъ редакцій Крещепія и тѣмъ самымъ подтверждаютъ высказанную
выше догадку объ александрійскомъ происхожденіи „византійскаго" икопографи-
ческаго типа: пп въ евангеліи Рабулы, ни въ эчміадзнпскомъ евапгелір мы не
замѣчаемъ того противнаго закопамъ природы подъема воды, который объясняется
текстами Пасхальной хроники и Литонія Плацеитиискаго, и древнѣйшій примѣръ
котораго — рельефъ каѳедры Максиміапа7).
На мозаикѣ равеннской аріанской крещальни, въ 8апіа Магіа іп Сов-
іпесііп, мы видимъ изображеніе Крещенія, близко напоминающее рельефъ Вер-
денскаго рслпквіарія (17): столь же монументально налѣво сидитъ Іорданъ, въ
томъ же одѣяніи, съ такимъ же посохомъ въ рукѣ и въ той же позѣ направо
стоитъ Іоаннъ, а въ серединѣ, между Іордапом^ и Крестителемъ, въ полный фасъ,
опустивъ руки, стоитъ Христосъ. Но нри всемъ сходствѣ — какое различіе, даже
*) Л. ЗіггудоияЫ, 1. с., И, 6; Іі. Саггиссі, 1. с., VI, рі. 480, 15.
!) Л. ЗіггудоіѴ'кі, 1. с., И, 9; 7?. Саггиссі, 1. с., ІП, рі. 130, 2.
’) Л. Зіггудоиякі, І)ав ЕівсЬтіиіІгіпсѵапцсІіаг. ХѴіоп, 1891, рі. VI, 2, р. 73—74.
4) Л. Зіггудоіѵвкі, ІсоиоцгарЪіе, рі. I, 15; В. Саггиссі, 1. с., IV, рі. 241; фотографіи, папр., у
Е, Рѣдииа, Мозаики равешісквх.ъ церквей. СПб., 1896, стр. 27; Ж Сдіг, Ваѵешіа. Ьсірхіе ипй Веіііп
1901, р. 37, й8. 26.
) С. 4. Усовъ, Сирійское евангеліе Лаврептіапской библіотеки. Древности, труды И. Моск. А. о.
XI 2, 1886, стр. 10.
6) Е. Іі. Рѣдинъ, Мозаики равеннскихъ церквей, стр. 26, прим. 5.
’) Обь александрійскомъ происхожденіи этихъ рельефовъ см. Д. В. Аинамва, Эллинистическія
основы византійскаго искусства. Зап. И. Р. Археол. о., и. с., XII 3—4, 1901, стр. 101 121. и II. Т)иі&скк’,
Каѵеппаіізсііе Кішііег Т.еірхіц, 1909, р. 279 —284.
Одинъ изъ иконографическихъ варіантовъ Крещенія Спасителя.
83
иконографическое! Христосъ равеннской мозаики уже не младенецъ и пе отрокъ,
а длиппокудрый юноша, которому очень пе долго осталось ждать бороды, рѣка па
мозаикѣ уже пе является результатомъ тонкой струйки, бьющей пзъ урны Іор-
дана, — воды много, опа поднялась очень высоко и покрываетъ Христа почти до
пояса. Мозаика аріанской крещальни обозначаетъ предпослѣднюю ступень въ гене-
зисѣ „византійскаго" типа Крещенія.
Наиболѣе древнимъ примѣромъ Крещенія съ бородатою фигурою Христа
считается мозаика православной крещальни1), 8ап біоѵашіі іп Копіе, въ Равеннѣ,
первой половины V вѣка. Невозможнаго въ этомъ предположеніи ничего пѣтъ,
хотя и установлено, что именно голова Христа этой мозаики дошла до пасъ пе
въ первоначальномъ своемъ видѣ: опа была реставрирована не ранѣе XVI вѣка;
но тѣлосложеніе фигуры Христа, дѣйствительно, таково, что указываетъ скорѣе па
зрѣлый, чѣмъ па очень юный возрастъ.
Какъ объяснить перечисленные двадцать четыре2) памятника? Почему съ
историческимъ, т. е. длинноволосымъ и длиннобородымъ (и ужъ во всякомъ случаѣ,
взрослымъ) Іоанномъ Крестителемъ сопоставляется Христосъ, орою; ріхрф лаіЗйр
юрают^т(р еое'.Вгі или гѵ цорсрт] лаіЗ’оо ? Явленіе это пе должно быть
разсматриваемо внѣ связи съ другими обычными въ древнехристіанскомъ искусствѣ
аналогичными сопоставленіями Христа-отрока или безбородаго юноши съ борода-
тыми апостолами, напримѣръ. Давать въ каждомъ частномъ случаѣ особое объяс-
неніе не приходится, а требуется одно общее объяспепіе, пригодное для всѣхъ
однородныхъ явленій.
Ото общее объясненіе представлено .1. К ЛѴеіз-Ьіе1)СГ8(1огРомъ:і). Давъ обо-
зрѣніе положенія вопроса о типѣ Христа-отрока въ ученой литературѣ, авторъ
констатируетъ, что изображеніе Спасителя въ видѣ красиваго мальчика совершенно
противорѣчитъ церковному ученію, а слѣдовательно могло получить широкое рас-
пространеніе лишь потому, что отвѣчало представленію широкихъ круговъ хри-
стіанскаго простонародья. Что такъ оно и было, явствуетъ изъ нецерковной древ-
нехристіанской литературы: многочисленными текстами авторъ доказываетъ, что
народному воображенію Христосъ рисовался именно пе то младенцемъ, не то огро-
----------------------- \ \ 'у
*) Т. Віггудоѵпііі, Ісопоцгаріпс, рі. I, 14; Л. Стаггиссі, 1. с., IV, рі. 227, 1; К. 1‘п,дипъ, ук.
соч., стр. 22-23. А у
г) Число это, вѣроятно, можетъ быть увеличено. Такъ О. ІѴніЦ въ своемъ каталогѣ берлинскаго
музея (К. Мизеоп хи Вегііп. ВезсЬгеіЬппц Дег ВіІДхѵегке <1ег сЬгізІІісІіеп Еросігеп, 2-іе АиіІ., III: АИсІігізІ-
іісііе ипіі шінеіаііегіісііе Ьугапііпізсие ипД ііаііепівсііе ВііДхѵсгке, I. Вегііп, 1909, р. 202, А» 967, рі. ХЬѴІІ)
описалъ и издалъ бронзовую кадплышцу, иа которой изображено: „ТаиГе Сіігізіі: Дег ТііиГег 1. вісіісімі
ипд Діе В.. аиі' Дав Наирі Дев КпаЬеп 1е"епД, аиГ Дсп ѵоп о. Діе ТаиЬе (аиз ііепі ііііпіиеізещиепі?) ІіегаЬ-
ЙіеЩ, хѵііІігепД г. ггѵеі Даз Ос\ѵапД ЬегеіікаІіепДе Еп^еІ зіеііеп (Дег ггѵеііе 1іаІѵегДес'<1)“. Представлено
Крещеніе и па другихъ кадильницахъ того же музея, по такъ же ли — изъ описанія пе индію. — Кре-
щеніе Христа-М.іадеица па кадилѣ пзъ Крыма у И. Толстою и II. Кондакова, Русскія древности, IV
СПб., 1891, стр. 36, рис. 28 а; на кадилѣ пзъ Сиріи: Ваііоч, Саіа1о#ие, р. 107—108, № 510; па кадилѣ
изъ Діарбекира: 8. Рёігиіёз, Ип спсепзоіг зуго-Ьугапііп. Ёсііоз Д’ОгіепІ, VII, 1904, р. 149; п др.
3) Р. Е. М'еіз-ЪіеЬег.чіІогС, СІггізіиз- ипіі АрозІеіЬіІДег. ЕіиПизз Дег Арокгуріісп аиГ Діе аііезіеп
Кипзііуреп. ЕгеіЬигд, 1902, р. 28—52.
6*
84
Ѳ. И. Шмита,
комъ, чаіце всего какъ бы двѣпадцатіиѣтипмъ красавцемъ-мальчнкомъ. Нѣтъ со-
мнѣнія, что такое представленіе о Христѣ есть продуктъ сиро-египетской гности-
ческой ереси.
Приложеніе тезиса I. Е. АѴеіз-ЬіеЬегзйогГ’а къ частному случаю Крещенія
даетъ вполнѣ удовлетворительный результатъ. Въ фрескѣ крипты Люціпш мы имѣемъ
примѣръ до-гпостпческаго, строго согласнаго съ каноническимъ евангельскимъ тек-
стомъ изображенія Крещенія. Намѣченный въ этой фрескѣ иконографическій типъ
не устоялъ подъ напоромъ гностическихъ образцовъ, представлявшихъ Христа,
крещаемаго въ Іорданѣ, младенцемъ. Эти образцы находили свое объясненіе въ
евіопитской повѣсти о Крещеніи: тоб Хаоб рактіаОёѵто? ѵр.Ог хаі ’Ьроб? хаі ёба-
тІоОѵ} бпб тоб ’Іюіѵѵоо. хаі а>? йѵ7|Х0еѵ атсб тоб обато?, ѵ)ѵсІутраѵ оі обраѵоі,
хаі еібе тд Пѵебр.а той Ѳеоб тЬ ауюѵ ёѵ еібеі теріатера? хатеХОобот]? хаі еІаеХ-
Ѳооот]5 еі? абтбѵ. хаі іуюѵѵ) ёуёѵето ёх той ойраѵоб Хёуооэа' «оо рои еі б иіб? 6
&уат}тб?, ёѵ аоі трббхтра», хаі лйАіу «ёуш о^рероѵ уеуёѵѵѵ]Х(і ае»* 2). Под-
черкнутыя слова взяты изъ псалтири1) и были примѣнены къ Спасителю уже авто-
рами и Дѣяній апостольскихъ3) и Посланія кь евреямъ4); евіониты, слѣдовательно,
только въ томъ отступили отъ каноническаго текста, что вышеупомянутый стихъ
псалма относили къ опредѣленному событію евангельской исторіи, къ Крещенію.
Художникъ, который захотѣлъ бы изобразить Крещеніе именно по евіопитскому
тексту, долженъ былъ приттп къ тому, чтобы Хрпста, крещаемаго въ Іорданѣ,
изобразить младенцемъ. II художнику тѣмъ легче было поступить такъ, чѣмъ по-
пулярнѣе въ народномъ представленіи и въ древнехристіанскомъ искусствѣ вообще
былъ типъ Христа-отрока.
Типъ этотъ пе могъ продержаться долго, ибо слишко^ мало согласовался
съ представленіемъ объ историческомъ Іисусѣ Христѣ. Въ IV вѣкѣ начинаетъ рас-
пространяться брадатый типъ и понемпогу вытѣсняетъ типъ юный. Можетъ быть,
подъ вліяніемъ второго, брадатаго типа прпеходитъ измѣненіе въ старинныхъ ико-
нографическихъ типахъ: Христосъ-младепецъ превращается въ отрока, въ юношу,
пока наконецъ, въ V пли VI вѣкѣ, историческія изображенія Крещенія не берутъ
окончательно верхъ. Византійское искусство, разъ отказавшись отъ древнехристіан-
скаго икопографическаго типа Крещенія и принявъ типъ историческій, уже ни-
когда больше въ первому не возвращалось.
Мнѣ, по крайней мѣрѣ, извѣстенъ среди памятниковъ восточнаго искусства
только одинъ, па крторомъ, въ VI или VII вѣкѣ, мы встрѣчаемъ воспроизведеніе
старинной разбираемой иконографической редакціи Крещенія, — именно перегород-
чатая эмаль, украшающая нижній копецъ найденнаго въ латеранской сокровищницѣ
’) 8. ЕрірЪапіг, Айѵегвив Ьаегев., I, 30, 13 (Мідпе, Р. О., ХЫ, соі. 429 А).
2) Пепломъ II, 7; ср. Псаломъ СІХ, 3 въ переводѣ ЬХХ: йх ‘уаатрб^ про ёшаерброи 4уіѵѵѵ)осё ее.
3) Дѣянія, XIII, 33.
4) Посланіе къ евреямъ, I, 6 и V, б.
Одинъ изъ иконографическихъ варіантовъ Крещепія Спасителя.
85
Бапсіа Запсіогпіп креста1)- На этой эмали Христосъ представленъ въ традиціон-
номъ видѣ лаібос; ошоехаетоО^, нагимъ, съ опущенными руками; голова окру-
жена нимбомъ; надъ головою вертикально спускающійся бѣлый голубь. Спаситель
стоитъ почти вполнѣ въ фасъ, слегка обернувшись къ бородатому и одѣтому въ
длинныя темныя одежды Крестителю. Симметрично съ Іоанномъ, по другую сто-
рону крещаемаго, одѣтый въ бѣлое ангелъ.
Въ локализаціи латеранскаго креста ученые далеко расходятся: Ріі. Ьанег
считаетъ его византійскимъ2), Д. В. Айиаловъ сиро-египетскимъ3), I. Стржпговскій
армянскимъ4). Во всякомъ случаѣ, какъ показываетъ композиція Крещепія, крестъ
этотъ представляетъ нѣкоторый анахронизмъ, запоздалъ и, значитъ, по всему вѣро-
ятію, сработанъ вдали отъ крупныхъ центровъ искусства; напомню, что и другая
эмаль — икона въ Шемокмеди5 * 7 *) — еще въ VIII пли IX вѣкѣ повторяетъ въ
композиціи Благовѣщенія то расположеніе фигуръ, которое становится необычнымъ
въ столичномъ искусствѣ съ VI вѣка.
О родинѣ латеранскаго креста возможны только догадки; по съ однимъ изъ
основаній, па которыхъ опъ былъ признанъ спро-егппетскимъ, трудно согласиться.
Д. В. Анналовъ наше изображеніе Крещепія сближаетъ съ тѣмъ, которое онъ же
нашелъ па пластинѣ отъ египетскаго триптиха изъ собранія В. С. Голенищева0).
Тамъ Христосъ изображенъ взрослымъ, бородатымъ; ангелъ крылатъ; у всѣхъ трехъ
дѣйствующихъ лицъ нимбы, у Христа — крестчатый; голубь отсутствуетъ. Все
это настолько существенныя черты, что едва ли можно говорить о „почти бук-
вальномъ повтореніи перевода11. Голеппщевскій триптихъ, какъ отмѣтилъ Д. В. Ан-
наловъ, иконографически близокъ къ сирійскимъ миніатюрамъ эчміадзщіска^о еван-
гелія и евангелія Рабулы 586 г., т. е. дѣйствительно продуктъ сиро-египетскаго
искусства. Латерапскій крестъ по стилю п типамъ примыкаетъ не къ этой группѣ
памятниковъ, а къ очень мало еще извѣстному искусству западной Малой Азіи:
ближайшія аналогіи мы находимъ въ открытыхъ Тѣ. 'ѴѴіе^ашІ’омъ фрескахъ копца
I тысячелѣтія нашей эры, сохранившихся въ монастыряхъ Латроса’).
Какъ бы то ни было, хотя бы кромѣ латеранскаго креста нашлись и еще
другія исключенія, мы имѣемъ право утверждать, что византійское и вообще средне-
’) Ріі. Ъачег, Ье ігбвог йн Запсіа 8апсіогит. Еоийаііоп Е. Ріоі, Мопитепія еі тёпіоігев, XV,
1906, р. 44, рі. VI; II. бггіиаг, Г)іе готіясііе Кареііе 8апсіа 8апсіогит ипй іііг 8сЬаіх. ЕгеіЬиг^, 1908,
р. 63, 31, рі. I—II. дГА )\\
2) Ік. Ъаиег, 1. с., р. 49.
8) Д. Б. Айналовъ, въ рецензіи па книгу Ріі. Ваиег, Виз. Вр., XIII, 1906, стр. 602.
«) Вуи. 2і8с1іг., XVI, 1907, р. 392—393.
6) II. Л. Кондаковъ, Исторія и памятники византійской эмали (собраніе А. В. Звенигородскаго).
СПб., 1892, стр. 149, рис. 43; II. Толстой и II. II. Кондаковъ, Русскія древности въ памятникахъ ис-
кусства, IV. СПб., 1891, стр. 84, рис. 69.
\ с) Д. Б. Анналовъ, Пластина отъ коптскаго триптиха изъ собранія В. С. Голенищева. Виз. Вр.,
V, 1898, стр. 183, табл. II.
7) Какъ мнѣ сообщаетъ Тіі. \Ѵіе"аой, фрески эти будутъ въ непродолжительномъ времени изданы
въ цвѣтныхъ иосвроизведеніяхъ съ текстомъ О. Булъфа.
86
Ѳ. И. Шмита,
вѣковое восточное искусство, выработавъ историческій иконографическій тинъ Кре-
щенія, вспять уже не возвращалось ')
Не такъ обстоитъ дѣло въ искусствѣ западной Европы: тамъ гностиче-
скому типу Христа-отрока суждено было возродиться па время впослѣдствіи, и это
явленіе мы имѣли ввиду выше, когда высказывали сожалѣніе по поводу того, что
пе собраны полностью всѣ памятники искусства, на которыхъ представленъ боро-
датый Предтеча, возлагающій руку па главу юнаго Христа. Дѣло въ томъ, что въ
западноевропейскомъ средневѣковомъ искусствѣ мы, въ исторіи Крещенія, замѣчаемъ
то же самое, что и въ исторіи Благовѣщенія, Распятія и др., а именно: что уже
въ каролингскомъ искусствѣ п, еще болѣе, въ позднѣйшемъ романскомъ давно уже
исчезнувшіе и, казалось, окончательно забытые иконографическіе типы вповь ожи-
ваютъ», па время. Зачастую старые образцы копируются, насколько возможно, точно
и извращаются лишь вслѣдствіе того, что опи мало понятны самимъ кошістамъ; въ
другихъ случаяхъ старые образцы намѣренно нереработываются, чтобы быть болѣе
доступными пониманію массъ. Явленіе это, насколько мнѣ, по крайней мѣрѣ, из-
вѣстію, детально изслѣдовано пе было; между тѣмъ, оно несомнѣнно заслуживаетъ
вниманія, ибо это одно изъ тѣхъ явленій, которыя могутъ пролить нѣкоторый
свѣтъ на столь горячо обсуждающіеся въ настоящее время въ ученой литературѣ
„восточный1* и „византійскій** вопросы.
Въ Бодлейанской библіотекѣ въ Оксфордѣ хранится окладъ слоновой кости2),
датировка котораго представляетъ значительныя затрудненіи3). Узкими полосками
орнамента рельефъ раздѣленъ на тринадцать прямоугольниковъ — одинъ большой
по серединѣ обрамленъ двѣнадцатью маленькими. Въ большомъ прямоугольникѣ
изображенъ юный длпппокудрый Христосъ, съ крестчатымъ пимбомъ вокругъ го-
ловы, держащій въ правой рукѣ жезлъ, заканчивающійся большимъ крестомъ, а въ
лѣвой открытую книгу. Въ книгѣ начертана слѣдующая надпись:
8ѴР
ІІІ8
ХР8 А8Р р
Такимъ образомъ, сюжетъ композиціи ясцо обозначенъ, ибо рядомъ съ
греко-латинскимъ изображеніемъ имени Христова^ написаны начальныя буквы латин-
скаго текста 8ѴР[ег] А8Р[і(1епі еі Ъазііізснні апіЬнІаЪІБ, сонсиІсаЪіз Іеонеш еі (1га-
сопеш] = „па аспида и василиска наступишь, попирать будешь льва и дракона**1). И
дѣйствительно, подъ ногами Спасителя мы видимъ названныхъ четырехъ звѣрей. Это
’) Рк. Ъаиег, 1. с.;, р. 98, рі. XIV, 2, и Н. Сггізаг, 1. с., р. 115, й^. 59, опубликовали найденную
въ той же сокровищницѣ йапсіа Вапсіогига деревянную покрытую живописью дощечку; въ одномъ изъ
прямоугольниковъ, па которые раздѣлена расписанная поверхность, изображено Крещеніе. Спаситель пред-
ставленъ тутъ чрезвычайно низкорослымъ, какъ бы отрокомъ, но, располагая ие оригиналомъ, а лишь фото-
графіею, нельзя сказать съ увѣренностью, что лицо не обрамлено коротенькою бородкою.
'') «Г. Ркігапй, Іѵоіге всиіріб — еиіеіз <1е Іа ѵіе сіе Лёвин СЬгівІ. Аппаіев агсѣёоі., XX, 1860,
р. 118—124; ДаІігЬ. Й. к. ргеивг. Кинзів., XXIV, 1903, р. 59, йр. 7.
Е) «Г. ВіггудоѵіЛі, ІсопорфарЬіе, р. 12-18, рі. II, 1.
4) Псаломъ ХС, 13.
Одппъ изъ иконографическихъ варіантовъ Крещенія Спасителя. у у
тотъ иконографическій типъ, который мы находимъ въ фрескѣ одной изъ александрій-
скихъ катакомбъ’), въ рельефахъ терракотовыхъ лампъ, найденныхъ въ Египтѣ же2),
въ Римѣ1), въ Неаполѣ4), въ Доннахъ5) и т. д. Не подлежитъ сомнѣнію, что самый
типъ возникъ въ Египтѣ и есть результатъ гностической переработки языческихъ
представленій о Торѣ. Наиболѣе извѣстный представитель типа — окладъ сло-
новой кости ватиканскаго сой. Раіаі. Ьаі. 50 е). Въ позднѣйшемъ средневѣковомъ
искусствѣ Запада тинъ юнаго Христа, попирающаго аспида и василиска, льва и
дракона, былъ популяренъ’). Можно даже назвать — хотя, кажется, только одинъ —
примѣръ изображенія брадатаго Христа, попирающаго аспида п василиска, п при-
томъ изображенія монументальнаго, на мозаикѣ южной апсиды собора (8. Сінзіо)
въ Тріестѣ8). Оксфордскій рельефъ иконографически очень близокъ къ диптиху
брюссельскаго музея изъ Оеноеіч-Екіегеп9): въ обоихъ случаяхъ Христосъ одинаково
держитъ жезлъ съ крестомъ па копцѣ — деталь, рѣдко встрѣчаемая па памят-
никахъ; различія между обоими рельефами состоять въ томъ, что па экземплярѣ
брюссельскаго музея но сторонами Христа видны ангелы, и книга въ Его рукахъ
закрыта, между тѣмъ какъ па экземплярѣ Бодлейанской библіотеки фонъ архитек-
турный, и книга, какъ уже замѣчено, открыта.
Перейдемъ теперь къ разбору малыхъ прямоугольниковъ оксфордскаго оклада.
1) Въ лѣвомъ верхнемъ углу мы видимъ пророка Исаію съ развернутымъ свиткомъ
вь руках'Ь. На свиткѣ начертано: ЕССЕ ѴІВ[^о] СОЫСІ[ріеЬ еі рагіеі Й1іиіп|
„се, Дѣва въ чревѣ прінметъ и родить Сына, п парскутыімя Ему: Еммануилъ"1").
Соотвѣтственно этому тексту мы віідіімь 2) въ слѣдующемъ (среднемъ верхняго
ряда) прямоугольникѣ сцену Зачатія-Благовѣщенія, а далѣе 3) Рождество Хри-
стово. О первой композиціи мнѣ незачѣмъ распространяться, такъ какъ могу отослать
читателя къ § IV печатаемой въ настоящемъ выпускѣ Извѣстій статьи моей о
’) Ье Ыг. Иёгоиівой-Ъеу, Ь’аисіеппе Аіехапйгіе. Еіийе Іоро§гар1іідие еі агс1іёо1о{;ічие. Рагія,
1888, р. 49.
2) Іі. Іоггег, Іііе Ггіііісіігізііісііеп Аііегііііпег аив Йет СгйЪегГеІйе ѵоп Асіітіт-Рапороііз. 8ігазз-
Ьигк, 1893, рі. IV, 2 п 3; О. УѴчІ/У, АНеІігізіИсІіе ипй тіііеіаііегіісйс ЬуиінПіпівсЬе ипй Ііаііепізі-Ъе Віій-
ѵѵегке, р. 248, № 1249, рі. ЬХІ.
8) О. Іі. йе Вомі, Ее Іисегпе егізііапе гіпѵепиіс пеі раіпххо йеі Ссвагі сй аіігі піопитепіі йеііа
зіогіа егізііапа йеі Раіаііпо Виіі. йі аг. Іі. егізі., V, 1867, р. 12, Гі§. I; другая лампа изъ Рима у Іі. (Іаг-
гиссі, 1. с., VI. рі. 473, 4.
*) ІЗііІІ. йі агсііеоі егізі., 11 всг., V, 1874 р. 129-г-ІЗО.
ь) Іі. Стаггиссі, 1. с., VI, р. 109, 4.
с) Іі. Капгіег, Оіі аѵогі йеі тизеі ргойшо е засго Йеііа ВіЫіоісса Ѵаіісапа. Кота, 1903,
Мизео засго, рі. IX.
7) Е. Маіе, Піе кігеіііісііе Кипзі Йез ХШ Даіиішпйегіз іп Егапкгеісіі, йеиізсіі ѵоп А. 2искег-
піапсіеі. ЗігаззЬигц, 1907, р. 67—58.
8) Е. Натіііоп Іаскиоп, Тііс віюгев оГ Иіе Айгіаііе, іііе Аизігіап зійе. Ьопйоп, 1908, р. 62;
детали пе разборчивы па фотографіи у (I. Т. Нііюіга, Ее огі^іпі йеііа агсііііеііига ІопіЬагйа е йеііе вие
ргіпсіраіі йегіѵагіопі пеі раезі й’оІіг’АІре, ІЕ Нота, 1907, р. 566, Г15. 568.
“) Воспроизведенъ въ Веѵие Йе 1’агі сіігёі., ЫѴ, 1904, р. 501, по <Т. Се.чігёс, Саіаіоцие йез
іѵоігез, йев оіуеіз еп пасге, еп оз <цаѵё еі еп сіге реіпіе йев піизёез Воуаих йез агЦ Йёсогаіііз еі іпйи-
зігіеіз йе Вгихеііез. Вгихеііез, 1902.
,0) Исаіи, VII, 14.
д8 Ѳ. II. Шмита,
Благовѣщеніи. Относительно же сцены Рождества Христова слѣдуетъ замѣтить,
что Марія представлена сидящею, какъ на саркофагахъ и па миніатюрѣ Рабулы1);
въ позднѣйшемъ искусствѣ сидящая фигура Богородицы встрѣчается — ср., на-
примѣръ, миніатюру ватиканскаго иппологія царя Василія2 *), по лишь въ видѣ
рѣдкаго исключенія.
4) Поклопепіе волхвовъ па оксфордскомъ окладѣ представлено въ наиболѣе
старинномъ типѣ: волхвовъ трое, всѣ они безбородые, съ непокрытыми головами8).
Слѣдующія три сцены 5) Избіенія младенцевъ, 6) Крещепія Спасителя и
7) Претворенія воды въ вино па бракѣ въ Капѣ Галилейской изображены точно
въ томъ же порядкѣ и такъ же, какъ и па пластинкѣ берлинскаго музея (№ 15
нашего списка).
8) Упрощеніе бури на морѣ Галилейскомъ, которое изображено въ слѣ-
дующемъ (среднемъ нижняго ряда) прямоугольникѣ оксфордскаго оклада, имѣетъ
древнѣйшую свою аналогію въ еще не описанной и лишь отчасти изданной ми-
ніатюрѣ Лобковской (Хлудовской) псалтирп4). Отсутствіе болѣе древнихъ примѣровъ
обработки въ искусствѣ этого сюжета вовсе, однако, пе означаетъ, что древнехри-
стіанскому искусству онъ былъ чуждъ. На миніатюрѣ Хлудовской псалтпри мы
видимъ олицетворенія вѣтра (б ’А.ѵер,о$) и моря (ѲаХаааа). которыя указываютъ на
эллинистическій оригиналъ. Существованіе стариннаго оригинала доказывается также
распространенностью однотипныхъ изображеній сюжета въ позднѣйшемъ восточномъ
и западномъ искусствѣ5). Но интересующій насъ оксфордскій рельефъ есть копія
далеко не съ оригинала, а съ копіи, и притомъ копіи западной и поздней, въ
родѣ миніатюры аахенскаго евангелія X вѣка6 *). Мппіаторъ изобразилъ въ лодкѣ
Христа дважды — одинъ разъ спящимъ, второй разъ угрожающимъ вѣтрамъ, ко-
торые обозначены уже пе фигурою во весь ростъ, какъ на Хлудовской миніатюрѣ,
а двумя небольшими головкамп наверху, у самой рамки картипки. Рѣзчикъ окс-
фордскаго оклада либо пе замѣтилъ въ своемъ орпгишідѣ подобныхъ головокь,
либо намѣренно, пе понявъ ихъ значенія, опустилъ идъ. А вслѣдствіе этого ему
пришлось и еще кое что измѣнить въ своемъ рельефѣ сравнительно съ образцомъ,
котораго опъ держался: въ самомъ дѣлѣ, раз^ некому угрожать, то и фигура
угрожающаго вѣтрамъ Христа стала ненужна, и рѣзчикъ, который ее все таки
скопировалъ, отодвинулъ ее на задній плапд> и истолковалъ ее, видимо, по своему —
оиъ рѣшилъ, что это одинъ изъ учениковъ Спасителя, выражающій свое отчаяніе! —
*) М. ЗсІітіЛ, Ие ОагБІеІІип^ йег СеЪигі Сіігівіі іп дег Іііідепдеп Кипаі. ЗіиНдагІ, 1890, р. 6—13.
’) II Мепоіовіо йі Вавіііо II (сой. Ѵаілс. Сг. 1613). Тогіпо, 1907, рі. 271.
*) II. Кеіігег, Біе Ъеііщен Вгеі Копдо іп Ьііегаіиг ипй Кипві. Ьоірхід, 1909, II, р. 106.
4) В. М. Ундолыжій, Описаніе греческаго кодекса псалтпри IX—ХП вЬка съ современными изо-
браженіями, принадлежащаго А. II. Лобкову. Сборникъ на 1866 г., изд. Обществомъ древнерусскаго искусства
при московскомъ Публичномъ музеѣ, стр. 149; Н. II. Кондаковъ, Миніатюры греческой рукописи псалтпри
IX вѣка изъ собранія А. II. Хіудова. Древности, труды М. Арх. о., VII, 1878, табл. XIV, 4, стр. 175.
6) II. В. Покровскій, Евангеліе, стр. 235—237.
°) 8і. Веіязеі, Біе Віійег йег НапйвсЬгіЙ йев Каівегв ОМо іт Мйпвіег ги Аасііеп. Аасііеп,
1886, рі. VIII.
Одинъ изъ икопографическихъ варіантовъ Крещенія Спасителя.
89
Указанное недоразумѣпіе единственное, въ которомъ мы можемъ уличить мастера,
сработавшаго оксфордскій окладъ, но оно достаточно характерно и важно.
Въ послѣднихъ четырехъ прямоугольникахъ бодлейанской таблетки пред-
ставлены: 9) Воскрешеніе дочери Іаира1), 10) Исцѣленіе бѣсноватаго2), 11) Исцѣ-
леніе разслабленнаго3) и 12) Исцѣленіе кровоточивой жены4). Первыя двѣ компо-
зиціи не обычнаго типа, послѣднія двѣ ничего особеннаго не представляютъ; ска-
зать что пибудь опредѣленное объ оригиналѣ, которымъ могъ руководствоваться
рѣзчикъ, едва ли возможно.
Диптихъ Бодлейанской библіотеки есть, какъ видно изъ этого иконогра-
фическаго анализа, средневѣковая копія древнехристіанскаго образца. А. ПазеіоіГ,
отмѣтившій сходство между изображеніями Избіенія младенцевъ, Крещенія и Пре-
творенія воды въ вшю па оксфордскомъ и берлинскомъ рельефахъ, полагаетъ даже,
что оксфордскій рельефь есть сборная копія разныхъ и глубоко различныхъ образ-
цовъ: берлинскій фрагментъ, по его мнѣнію, западнаго происхожденія, иконографія
же остальныхъ частей оксфордскаго оклада явно восточная. Повидимому, пѣтъ на-
добности прибѣгать къ столь насильственнымъ гипотезамъ: если берлинскій рельефъ
и западной (римской) работы5 * 7), иконографія римская, и вообще, и разбираемаго ре-
льефа въ частности, конечно создана пе въ Римѣ, и я не вижу причинъ, почему
берлинская таблетка пе могла бы первоначально обрамлять композицію Христа съ
крестомъ въ рукахъ, наступающаго па аспида и василиска.
Въ монографіи I. Стржнговскаго о Крещеніи приведенъ цѣлый рядъ па-
мятниковъ средневѣковья, гдѣ юный Спаситель сопоставленъ съ бородать^мъ Пред-
течею"). Вновь перечислять эти памятники пѣтъ надобности, равно какъ и увели-
чивать сиисокь ихъ. Остановимся только еще на одномъ, который еще не былъ
извѣстенъ автору монографіи: это рельефъ слоновой кости Британскаго музея, ин-
тересный, главнымъ образомъ, потому, что даетъ представленіе объ очень древнемъ
и до сихъ поръ на памятникахъ еще не наблюдавшемся изводѣ Крещенія.
Интересующій пасъ рельефь относится О. М. Дальтономъ’) къ Ѵ-му вѣку.
Въ лѣвой части этого рельефа, ^брамлепп^й справа и слѣва двумя огромными
свѣчами въ огромныхъ же подсвѣчнцкахъ, изображенъ бородатый Креститель, воз-
лагающій руку на главу младенца Христа. Христосъ стоитъ по колѣни въ водѣ;
надъ нимъ видна голова вертикально спускающагося голубя, изъ клюва котораго
исходитъ въ видѣ струи благодать Святаго Духа. Позади Христа стоитъ бородатая
’) II. В. Покровскій, Евангеліе, рф. 234—235.
2) II. В. Покровскій, Евангеліе, стр. 227— 228.
8) II. В. Покровскій, Евангеліе, стр. 228 —232.
*) II. В. Покровскій, Евангеліе, стр. 239—240.
5) П. Зіггудоюякі, Кіеіпавіеп еіп Кеиіапй йег КипяЩсвсІіісІіІс. Ьеірящ, 1903, р. 199 (сЕ. р. 197,
й{$. 142), склоняется въ пользу Малой Азіи.
И. Віггудоюякі, Ісопо"гарЬіе, рі. ѴПІ, 3, 6—8, IX, 3—7, X, 1—8, XI, 1, 2, 5, XIII, 5, С, 7,
10, XVII, 1, 3, ХѴІІІ, 2, XIX, 4, 6.
7) О. М. Ваііоп, Саіаіо&ие оГ еагіу сіігівііап апіічиіііев апй оіуесів Егопі іЬе сіігівііап Еаві іп
іііе . . . Вгііівіі Мпвеиіп.' Ьопйоп, 1901, р. 51, № 293.
оо
О. И. Шмига,
и длинноволосая крыла гая фигура, одѣтая въ тупику и паллій, благословляющая
правою рукою. Кого подразумевалъ художникъ, когда вырѣзалъ эту фигуру?
О. ЛІ. Дальтонъ опредѣленію полагалъ, что ангела; II. (Іггѵѵеп колебался — къ
словамъ ,,'ГапГе СІігіЩі іп (Іе^етѵагі еіпез Ьагіі^еп Еіі{уеІ8в онъ добавилъ въ скоб-
кахъ вопросительный знакъ1); (і. 8ін1і1ГаШІі отрицаетъ возможность появленія фи-
гуры бородатаго ангела па памятникѣ древнехристіанскомъ, по допускаетъ ее для
таблетки Британскаго музея „Ьухапііпізсііег Пегкішй <1е« IX оііег X Лаіігінш-
і1ег(8“2). Какъ во всѣхъ аналогичныхъ случаяхъ, и здѣсь исключительно стилисти-
ческая оцѣнка одного изъ памятниковъ столь мало и столь неудовлетворительно
еще извѣстнаго христіанскаго искусства привела ученыхъ къ рѣзкому противо-
рѣчію, причемъ пп АѴеяілѵооіІ''), пи І)а1іоп, ни С. 8іи1іИаи11і пе сочли нужнымъ
подробно и точно обосновать свою оцѣнку!
Къ лондонскому рельефу можно подойти л съ другой стороны, и тогда
затрудненія для истолкованія его, по крайней мѣрѣ, исчезаютъ. Именно, издавая
серебряную мощехрапителыіицу изъ Африки4), О. В. (1е Коязі обратилъ особенное
вниманіе па рельефъ крышки: изображенъ держащій обѣими руками вѣнецъ му-
ченикъ, па голову котораго рука Божія возлагаетъ подобный же вѣнецъ; мученикъ
стоитъ на вершинѣ горы, изъ которой текутъ четыре райскія рѣки; а справа и
слѣва — огромныя свѣчи въ высокихъ подсвѣчникахъ. Цѣлымъ рядомъ примѣровъ
О. В. (1е ІІО88І доказалъ, что свѣчи эти свойственны исключительно африканской
символикѣ, п что опѣ, по мысли художника, должны обозначать мѣсто дѣйствія:
сцена, которую опѣ обрамляютъ, происходитъ пе на землѣ, а въ раю, въ небесахъ.
Прилагая эти выводы къ лондонскому рельефу, мы заключаемъ, что оригиналъ,
которымъ руководствовался рѣзчикъ, африканскаго происхожденія, и ч о — а это
очень существенно при истолкованіи интересующаго пасъ памятника — художникъ
хотѣлъ дать пе историческое, а символическое изображеніе Крещенія. Въ такомъ
случаѣ бородатая и крылатая благословляющая фигура лондонской таблетки изоб-
ражаетъ Бога-Отца. '
Богъ-Отецъ при Крещеніи пе только присутствуетъ, а участвуетъ: Іоаппъ
слышитъ гласъ съ небесъ, глаголющій: „Сей $сть Сынъ мой Возлюбленный, въ
которомъ Мое благоволепіе"5). Па рельефѣ каѳедры Максиміапа, изображающемъ
Крещеніе0), не верхнемъ краѣ написано ІІАТНР; художникъ понималъ, что онъ
ипй піііісіаііегіісііе ЕИспІюііпѵсгке, I: Аиз Запіпііип^сп іп Еп§-
*' II. Сггаѵеп,
Іап<1. Кот, 1898, № 23.
2) (г. ЗМІ/апОі, Біе Еп^еІ іп Дег аІісІігізіІісЪеп Кипзі. ГгеіЬигд, 1897, р. 248—255; тамъ же
указана литература о бородатыхъ ангелахъ.
3) «Г. О. 'ІѴекіиіоой, А сіевсгірііѵе саіаіовие оГ іііе іісіііе іѵогіез іп іііе Воиііі-Кепзіп^іоп Мп-
зеппі. Ьоікіоп, 1876, р. 68—69, № 154.
*) в. В. йе Воюі, Іл сарзеііа агдепіеа аГгісапа ойегіа аі 8отшо ГопіеГісе Ееопе XIII йаІГеті-
пепііззіто сагсііпаіе Ьатівегіе, агсіѵезсоѵо бі Сагіаеіпе. Вота. 1889; Сг. В. йе Повзі, Сарзеііа аг^етеа
аГгісаиа. Виіі. <1і агсіі. сг., IV з., V, 1887, р. 118—129, рі. VIII—IX.
Б) Еп. отъ Матѳ., ІІІ 17, Марка, I 11, Луки, ІП 22.
с) В. Сгаггиссі, 1. с., VI, рі. 418, 2.
Одинъ изъ иконографическихъ варіантовъ Крещенія Спасителя.
91
долженъ былъ бы дать образъ Бога-0гца въ небесахъ, но не сдѣлалъ этого —
можетъ быть, по недостатку мѣста. Вообще древнехристіанскій художникъ, какъ
доказываютъ и рельефы саркофаговъ1), и мозаики2), и миніатюры3), не стѣснился
изображать Бога-Отца тамъ, гдѣ это требовалось сюжетомъ, въ видѣ бородатой
безкрылой фигуры.
Нигдѣ Богъ-Отецъ пе изображается крылатымъ. Единственная извѣстная
во всемъ древнехристіанскомъ искусствѣ крылатая и бородатая фигура — олице-
твореніе сна на одномъ изъ рельефовъ каоедры Максиміапа4). Мігіі думается,
поэтому, что лондонскій рельефъ есть результатъ нѣкотораго педоразумѣпія кошіета.
Вь своемъ оригиналѣ рѣзчикъ лондонской таблетки нашелъ безкрылую бородатую
фигуру Бога-Отца, не понялъ ее и превратилъ путемъ прибавки крыльевъ въ ан-
гела, ибо привыкъ, что въ изображеніяхъ Крещенія обязательно присутствуетъ ан-
гелъ. Такого рода недоразумѣпіе вовсе не было бы единственнымъ въ своемъ родѣ5).
Въ такомъ случаѣ, лондонскій рельефъ есть позднѣйшая (каролингская?) копія съ
древнехристіанскаго африканскаго образца, аналогичная оксфордскому рельефу —
копіи египетскаго оригинала.
') Ср., напримѣръ, Р 1<іскег, 1>іс аІісІігівНісІіеп Віісйѵегке іш сіігівііісііеп Мивеиш йев Ьаіегаив,
А» 101, 135, 13С, 164, 178, 184, 191, 193.
2) Ср., напримѣръ, -I. Тікклпеп, І)іе Оепевівпіоваіксп \оп 8. Мигсо іп Ѵеиейі" ипй іііг Ѵег-
Ііакпів ги (Іеп Міпіаіигсп (Іег СоіІопкіЬек ПеІвііійСпгв, 1889, р. 18 и 101 в<іч.
’) -Г. Р. Рі<1<!сг апй А. г го и Тауіог, Тііе яоійеп аде оС сіаввіс сіігівііап агі. Ьопйоп, 1904
рі. VI; Іі. Оаггисп, 1. с., IV, рі. 215, 1; 217, I ; 219, 3 и I; 221, 3.
Іе іурікоп йе КіІ Вашііаз роаг Іе шопакіёге йе Гетше»
йе Ваеопіа еп Сгёіе (1400).
Раг
8. Рёѣгісіёв,
дев Аицпяііпз <1е ГАввошрііоп1).
-----------—-
Кіі Ватііаз ѵёсиі (Іапз Іа зесопЛе тоіііё (Іи ХІѴ-е зіёсіе еі аи (ІбЬиІ. (Іи
ХѴ-е, риіздие зоп іезіатепі, сотте іюня Іе ѵеггопз, езі (Іаіё (Іи 22 аѵгіі 1417-’).
Оп (гоиѵе зоп пот бсгіі ХкаріХас;, ХгароХа;, еі піоіпз ехасіетепі, раг гесііегсііе
(Гип і'аих ригізте, ДаріХа$: се пот езі запз Лоиіе (Гогі^іпе ііаііеппе, (Гоіі Іа
{’гаркіе Х’Г, (ріс Іез Огесз іпойегпез етріоіепі роиг гешіге Гагіісиіаііоп (Іи I) іаііп.
1)еих аиігез тетЪгез (Іе Іа іаіпіііе, Іез Ггёгез Апіоіие еі Беіиеігіоз, зопі сошіиз
(Іапз Піізіоіге ііііёгаіге: Іе ргетіег а соріб Ьоп потЬге (Іе тапизсгііз, сопзегѵёз
аирнпчГІіиі (Іапз Іез ЪіЫіоІІіёдиез (Іе Рагіз, Иогепсе, Каріез, Оепёѵе, Мииі^Іі, а
ГАп^ёІісріе, а ГЕзсигіаІ, еіс.; Іе зесоікі а іпіргітё Іе ргетіег Ііѵге егес, 1а Огат-
таіге (Іе Соияіапііп Ьазсагіз, рагие а Мііап еп іапѵіег 1476.
Моіге №1 іиі тоіпе аи іпопазіёге тшѵ Кархаснѵиіѵ, Кархаоіѵюѵ, Карбааіаіѵ
ои тёте Кархайоѵ, (Іапз Гііе (Іе Сгёіе еі аи (ііосёзе <Іе Ніёгареіга. II (Іеѵіпі
ргёіге еі ехег^а Іез Гопсііопз (Іе сопіеззеиг, зоіі (Іапз зоп соиѵепі, зоіі ріиіоі
рагті Іез сіігёііепз огіікхіохез (Іи рауз. ЪГоиз Іе ѵоуопз еп оиіге зоиіепіг (Іе ѵіѵе
ѵоіх еі раг Іа ріите ипе сопігоѵегзе зиг (Іез диезііопз йо^таііфіез аѵес Іе (Іотіпі-
саіп Махіте, ип Сггес раззб аи са(1іо1)сізте. ІІпе Іеііге Де Іиі а се Махіте, гезіёе,
Іе репзе, іпёйііе, езі зі^паіёе фіпя Іе со(1. АИюиз 3809 — соЛ. Біопуз. 275, йи
ХѴП-е зіёсіе, іоі. 564 ѵ. — 566 ѵ.: апд Граіхйѵ ’ІтаХф аЗеХсрф Ма&'рф т&-
тйѵ х'/]рйхшѵ ’Еѵ ёрт^р.<р роі §іатр(6оѵті хаі проо^уеіѵ ёраитф леіршрёѵф та
аг(д /еір^ 7(ха уріррата.
*) Ьа Кёйасііоп гецгеНе ѵіѵетепі Іа тогі ргётаіигёе Де еоп евіітё соІІаЪогаіеиг, Іе В. Р. 8о-
рЬгопе РёІгіДёз (Каіюіз-Воизаиеі), ДёсёДё Іе 6/18 аѵгіі 1911.
II Гаи! Ьіеп ве дагДег Де Іе сопГошІге аѵес Кіі, піёігороіііаіп Де ВІіоДев, соішпе 1’а Гаіі епіге
аиігев Ошііп, Соштепіаг. Де всгірі. ессіев., і. ІП, р. 1137.
8. Реігійёа,
93
М&г. Агзёпе, ёѵёіріе (Іе Моѵ^огой, а риЫіё йап8 сеііе ѵіііе еп 1895, еп
Гассоіпра^папі й’ипе ігайпсііоп піззе, ип ігаііё йе ЕіІ зпг Іа ргосеззіоп йи Ваіііі-
Езргіі, сотрозб еп гбропзе а ипе аіііге Іеііге сіе Махіпіе1)- Ь’ёйіііоп а ёіё Гаііе
й’аргёз ип 8еи1 піапизсгіі, Іе сой. Мозди. ВіЫіоіІі. 8упой. 250, йи ХѴП-е зіёсіе, ой
1с ігаііё оссире Іез Гоі. 10 — 27 ѵ. зоиз се іііге: хир Кге(Хои кро|іоѵауои хаі
лѵеиратіхоб латрдс; тоб ёліХеуоріёѵои ХтаріиХа тоб Кр'дтё$ тоб ёѵ тт} Чера Пётра
ёѵ т^ роѵѵ) тйѵ КархааФзѵ. "Етеі атсё Хріатоб уаи'. 'АрартаіАді; ХёіАод тф
Граіхйѵ ’ІтаХф хиріф Ма^ірір. И у а й’аиігез піаішзсгііз, йопі дпсідиез-ипз ріиз
апсіепз, сопнпе Іез сой. Рагіз. 1286 еі 1295, йи XVI с зіёсіе; Іе сой. Аііюиз
2108 = сой. Езрііі^іп. 95, йи ХѴШ-е; Іе сой. Аііюиз 5439 = сой. ІЬег. 1319,
йи ХѴШ-е (Іга^тепі). Ьез сой. Раіт. 428 еі 669 зоиі, епх, йи ХѴ-е зіёсіе;
таіз ]е пе заигаіз йіге з’ііз сопііеппепі Іе ігаііё зиг Іе 8аіі)і-Езргіі ои ип аиіге
оиѵга§е йе №12 3). А Іа Гпі йе зоп Ііѵге, сеіиі-сі іпѵііе еп ейёі Махіпіе а іиі ёсгіге
епсоге, рагіісиііёгстепі зиг Іе ригцаіоіге: отаѵ В-ёХ-ідд, ёяіатеіХоѵ т)|аіѵ ура>|іеѵо; тф
тгаѵгоуеѵеотатср хаі Харпротатір аруоѵті Зіахоріотт) тф хирф МатОакр тф Моиоат^ір.
Ье сой. Вагосс. 59, йи ХѴ-е зіёсіе, сопііепі, іоі. 226 ѵ. — 227 ѵ., ип
йоситепі ігёз еигіеих, існіаіпепі ои саіа1о“ііе Йе зез Іп гез, йаіё йи 22 аѵгіі 1417,
риЫіё раг Е. Ье^гапй8) еі, ріиз соггесіетепі, раг 8]). 1*. ЬатЬгоз4). Тіігс: аі; той;
уаиі^' еі$ тёѵ сЫріХіоѵ р/дѵаѵ т)хоатт) Зеитара хабороХоуё ёуо б ёѵ Іеро|іоѵауои; КеіХо;
6 Хта|іиХа$ хаі урасрсо т^ѵ біаѲ^х^ѵ табт-дѵ та [ЗіёХіа та гут Щ табта. 8иіі ипе
іізіе йе 41 ѵоіпіпез, йопі 5 соріёв раг Іе рарраз Г)апіе1, 1 раг ип сегіаіп Сгепі-
реіаз, 5 раг Иіі Іиі-піёпіе, 1 раг ЪГіІ еі Ііапіеі. Ьа ріирагі зопі (Іез 1іѵге8 й’оГйсе,
йе І1іё.о1о"іе ои (Іе зрігііиаіііё; поіопз серепйапі ип Іехіцие еі, еп ип зеиі ѵоіипіе,
Воёсе, Саіоп еі Іа сіігопідие йе Маиаззёз. Еп оиіге, аи шіііеи Йе8 Ііѵгез, й&игс Іа
тепііоп Й’ип саіісе аѵес раіёпе еі сиіііег, ип азіёгіздие, ігоіз ѵоііез еі йеих ёіоіез
8асегйоіа1е8.
* * *
Ли Ііеи йіі Ваюѵхіа, йопі і’і^поге Іа 8Ііиаііоп, таіз диі пе йоіі раз аѵоіг
ёіё ігор ёіоі^пё йе 8оп ргорге соиѵепі, №1 аѵаіі Гопйё ип топазіёге Йе Геішпез,
8ОП8 Іе ѵосаЫе йе Іа ТІісоіокоз Рапіапазза. І)ап8 ипе Іеііге йи 30 йёсетЬге 1887,
II. Хоігеі аппопфгіі а Ё. Ьеі>тап(І дп’іі аѵаіі йёсопѵегі аих агсіііѵез йез Егагі, а
Ѵепізе. диаіге йоситепіз йи рііц Іцпіі іпіёгёі 8иг Іа Гопйаііоп йе се топаяіёге:
іі еяі таПіеигсизетепі тогі аѵапі й’еп ігапзтеііге Іа соріе еі і’аі тоі-тёте Іе
гедгеі йе п’аѵоіг ри геігоиѵег се8 ріёсез. Ее 26 тагз 1909, Іе йігесіеиг Йез Аг-
сіііѵез й’Ёіаі йе Ѵепізе т’ёсгіѵаіі: „фисзіо агсіііѵіо роззіейе рагессіііе зегіе іп-
сотріеіе йе^Іі аііі йеі йпса йі Сапйіа, йаі зес. XIII аі XVII; та йаііе гісегсііе
*) Арсекій, Иила Дамилы, іеромонаха Критскаго, Отвѣтъ греко-латинскому монаху Максиму.
Греческій текстъ и русскій переводъ. Новгородъ, 1895.
2) Ѵоіг I. Заккёііоп, Патріахі) рі6ХіоО->5>«], р. 189, 263.
3) Папа Реѵие йеа ёіийев дгесциеа, і. IV (1891), р. 178—181.
4) Вапа Рі/гапііпіасііе 2еіІзскгі/'і, і. IV (1895), р. 585—587.
94
Ье іурікоп (1е Хіі Шішіав.
Гаііе реі регіойо іпйісаіо пеііе ытіе ргіпсіраіі, пиііа яі ё гііеѵаіо іпгогпо а Кііе
1)аші1ая .. . Ай аііге іпііаріш поп аі рио еяіепйегс Іа гіссгса, роіеііё і йіярассі
(Іеі йиса (Іігеііі аі сарі (Іеі сопяіцііо (Іеі І)іесі, ар,1і іікрііяііогі (Іі яіаіо ой аі яепаіо
шсошіисіапо яоііапіо йаі ргіпсіріо (Іеі яесоіо ХѴІ“.
Неіоіі Іа еоійипіе йея Гопйаіеигя Ьухапііпя, Міі не шашріа раа Де сошрояег
роиг хех ГіІІех ярігііиеііех іт іуріеоп ои гі'ціе <1с Іа ѵіе геіі^іеияе іеПе (рі’іі еп-
іепйаіі Іа Іеиг ѵоіг ргаіідиег. 11 т’а хепіЫё іпіёгеяяапі роиг Гіііяіоіге (Іи топа-
сіііяте 011ІЮІІ0ХС йе Гаіге сопіппіге се йоситепі; оп еп ігоиѵега йопс 1е іехіе
сі-аргёя. <Те Іо ііге (Іи сой. 1’агія. Г295, 161. 108—117 ѵ., (Іи ХѴІ-е яіёсіе
роиг ееііе рагііе.
Ма1"гё Іея іаиіея (Гогіііодтарііс еі диеідиея іпоія оті$, ееііе соріе п’ехі
рак ігор шанѵаіяе. Де сгоія роигіапі <ціе 1с соріяіе и’а рая Ігапясгіі іоия Іея ііігех
йе сііаріігея (рі’іі Ііяаіі (Іапя 1’огіціпаі: аияяі п’аі-іе рай ояё соіпріёіег 1е піппёго-
іаі?е, оікіиіі раг Іиі яеиіепіепі аи сііарііге диаігіёпіе. Еп дёпёгаі, з’аі іпігойпіі
(Іаив 1е Іехіе се дис іе ікоиѵаій еп піаг^е: (Іапя сегіаіпй сая, се яопі, япеетепі ііея
раяяа^ея оиЪІіёя; (Іапя диеідися-ипя іі роиѵаіі у аѵоіг йоиіс: се яопі репі-ёгге (Іея
йсіюііей йоіі (1е Гапіепг воіі (Гип ІесЬеиг.
Лапя 1е іііге, (ріі пе яаигаіі ёіге ргііпіііГ, 1е (Іосипіепі еяі арреіё §іа0ѵухѵ(
ои тіітихт) лараВоаі^; Хіі яе яегі а Іа йп (Іи піоі бпотстссоаід: Сопя соя Іегшех
хопі Ъіеп соппия. Роиг Іиі (Іоппег Гогсе 1ё«а1е, іі Га Гаіі ёегіге раг 1е поіаіге (1е-
окр,ея 1)е11а<>топ(1а. 11 у а дсіиі ип іпѵепіаіге (Іея Ьіепя (Іоппёя раг Іиі аи соиѵепі,
еі, соитіе ееі іпѵепіаіге еяі гёііірс еп Іаііп, іі 1е гергеіиі а Іа (іп (Іс хоп Іурікоп
ясна ипе Гоппе ріия (ІёіаіПёе: оп (іёріогега Іа пё^іі^епсе йе поіге соріяіе (ріі а
отія йе поия 1е ІгапятеНге.
II то яетІЯе ркоЪаЫе (ріе 1е еа1а1о»ие риЪІіё раг Е. Ьсугаші еі 8р. Р.
ЬптЬкоя п’еяі (рГипе рагііе йе сеі іпѵепіаіге. Ьея Ііѵгея 1і1игуі(ріея диі ) яопі
піепііоппёй пе рсиѵепі <?иі‘ге аѵоіг ёіё а Гияа<>е регяоппеі йе Кіі: оп сопкой
аіяёпіепі ди’іі Іея аіі соріёя ои асііеіёя роиг яея ге1к>іеияея еі ои я’ехріііріе Іея
гесопііпапйаііопх (рі’іі Іеиг айгеяяс аи яіцеі йе Іеиг ЬіЫіоІІіёдие. Баня се сая, поіге
Іурікоп йаіегаіі (Іе 1417. 8і 1е саіаіоцие ёіаіі іоіпі а ип аиіге Іеяіапіепі, 1е
Іурікоп пе яаигаіі ёіге йе Ьеаисоир апіёгіеиг а ееііе аппёе.
сой. Рагів. Тоб (іахаркотатоо ёѵ Іерор.оѵа/оі; хороб ХеіХоо тоб Хеуоцёѵоо
«оі. іев. МтарлХа оіаѲѵ/ХТ/ хаі толіх'?( ларабоаі; ѵ)ѵ карёбіохе тгііѵ |іоѵа^ооаЛѵ
тйѵ ёѵ ті?) аебаа|іІа |іоѵ7; тѵ]; окерауіа; огалоіѴ7(; 7);і(Вѵ Ѳеотбхоо
хаі &еіларОёѵоо Маріа; каѵтаѵаззт;;, тт} лар’ ёхеіѵоо оІхобо|і7]-
Оеіатд ёѵ тт] толоОеаіа. тт] Хеуо[іёѵ7| В а юѵа іа.
ПараууеХіа хері сроХахт); брѲооб^оо хіатесо;.
’Еѵ лрштоі; хараууёХХа) б|ііѵ, й абеХсраі, сроХаттеіѵ б;іа; т^ѵ бр.оХоуіаѵ
тт(; брОобб^оо хіатеа); ахараоаХеотоѵ хаі ахаіѵотбр.т|тоѵ, хаОш; тгарёбіохеѵ ^йѵ
т) ауіа хаі оіхооцеѵіх^ хрі&тт) абѵобо; т) еі; Мхаіаѵ З’эѵа0рою0етза т-бѵ тріахоскоѵ
бёха хаі охтб) гТеосрбрсоѵ гсатеріоѵ, 7)уооѵ то «гаатебіо еі; ёѵа Ѳебѵ». Т) уар 10
ёххХІѵсоѵ табтт]; тт); таотесо; [іахраѵ ёаті тоб Ѳеоб1 оі уар ауюі лаѵте; хаі оі
{Теібтатоі латере; о[ ёѵ сіуіаі; ёпта хаі оіхооцеѵіха'і; опѵэбоі; біаХаріфаѵте; тоб;
тобто ларауараттеіѵ тоХ|іЛѵта; т) рлаѵ уобѵ аоХХаб^ѵ асраірёіѵ і) хроаѲчѵаі тф
аѵаОер.аті харакё|ілооаіѵ.
Пері бсуахт];. О* 15
Мета т^ѵ т^; дрѲоЗэ^ои хі'атеоз; бр.оХоуіаѵ діреІХете хаі та; ёѵтоХа; тоб
оі. іев ѵ”. Коріои сроХаттеіѵ, Лѵ хаайѵ хефаХ^ хаі ооѵ§еар.б; ёзтіѵ еі; тбѵ хА/ріоѵ ха-
Оара хаі а.8оХо; ауап^. Оито; уар 6 ауатубѵ тоѵ хХтріоѵ Збѵатаі хаі тоѵ Ѳеоѵ
ауахаѵ, хаОФ; ёѵ ебаууеХіоі; б Корю; еірѵухеѵ «б ауахшѵ р.е та; ёѵтоХа; цоо
т^р^оеі- абтт} 8ё ёатіѵ еѵтоМ] ё|і^, І'ѵа ауалате аХХ^Хои;, хаОш; ^уат^аа 20
б|іа;' (іеі^оѵа табт^; 6суап'/)ѵ ойЗеІ; еуеі, Ьа ті; -9'т) т^ѵ фи^ѵ аотоб’ 6|іеі;
с^і'Хоі [іоб ёзте, ёаѵ хоіг(те, баа ёѵтёХХоріаі бр.іѵ>г хаі халіѵ «ёѵ тоотір уѵшаоѵтаі
хаѵте;, бті ё|іоІ |іаѲѵ]таі ёоте, ёаѵ ауап^ѵ ёу-^те ёѵ аХХ^Хоі;»" хаі лаХіѵ «ёѵ-
---------—ѵ----V-
Х\1—5. Тііге еп гоирс. — 6. Тііге еп гоиде, виіѵі (Іе: хесрйХаюѵ а'-оѵ, еп гои^е
еп іпагре. — 9. ^хоі)|хеѵіхт] сосі. — 13. тгроаО^ѵаі. — 15. Тііге еп гои^е, зиіѵі (Іе хе-
<рйА.аюѵ б'-оѵ еп іпагде. — 19. ЕІррсеѵ: «Тоап. XIV, 15, 21, 23; XV, 12—14.— 22. тоі-
еіте; хаХіѵ: .Тоап. ХШ, 35. — 23. ёотаі; ттаХсѵ: Доап. XII, 34.
96
Ье Іурікоп Де Кті1 Сатііав.
тоХѵ'р хаіѵ^ѵ о:о<о;и 6;йѵ, і'ѵа ауатеате аХХѵ/Хоо;»’ хаі та ё^т); еі; тб хата ’Ісо-
аѵѵгр аусоѵ ебаууёХіоѵ ейртргтг. Каі б рахарю; ІІабХо; ёѵ тѵ] хрб; КоріѵОіои;
тсріотѵ) ёкізтоХ-// колла кеоі ттр еі; тбѵ кХтріоѵ ауапт]; ёіртдхеѵ бте уар апт]-
ріО’іѵре каѵта та уарсарата тоб ауіоо хѵгйратос, йхоиаоѵ, тай; тіѲтріѵ айта
г> 8зйтера тт(; ауакт); хаі Хеуеі' «хаі ёті хаО’ йхер6оХ?(ѵ б8бѵ бріѵ бгіхѵирг ёаѵ
та:; уХбаааі; тйѵ аѵОрйтооѵ ХаХш хаі тйѵ аууёХсоѵ, ауахт^ѵ 8ё |іт) ёу/о, уёуоѵа
уаХхб; '^Х>оѵ хйрбаХоѵ аХаХа^оѵ хаі ёаѵ ё/ш тсросртреіаѵ хаі е18й та риот^ріа
ххѵта хаі хаааѵ тт]ѵ уѵйзіѵ хаі ёаѵ ёую хаааѵ т?|Ѵ кістіѵ шзте брт] цеѲізтаѵеіѵ,
ауатпр 8с р.7] ё/ы, ой8ёѵ еІ|г/ хаі ёаѵ фмрдсио каѵта та окаруоѵта рои хаі ёаѵ
ю карабй тб айра рои, іѵа хаи07]за)раі, ауата^ѵ 8ё р^ ё/ы, ой§ёѵ «креХобраі».
с()рате; ойоё т] йкёр Хріатоб рартиріа ысргХеі У/ра;, ёаѵ рт) ёушреѵ тт]ѵ еі; аХ-
ХідХои; ауатстр. ЧІ; 8ё та уѵшрсацата хатаууёХХюѵ 6 цахарю; ІІаоХо; ёХеуеѵ
оитю" «т) аусотт] |іахро()і_>ріеі, уртдзтейетаі, ауахт^ ой ^Лоі, ауйкт} ой кер-
тсзрейзтаі, ой сризюйтаі, ойх йауфоѵгі, ой ^те: та ёаот^;, ой тсаро^йѵета'., ой Хс-
15 уі^етаі то хахбѵ, ой уаіреі ёкі т^ аЗсхіа, оиууаірес 8ё т^ &Хт]Ое(а, тсаѵта атёуеі
тсаѵта кіотеоеі, хаѵта ёХкі^еі, каѵта опор.ёѵеі, ауакт] ойЗётсоте ёхкіхтеі». Тос-
уарооѵ ёкеі8^ тсоабта ауаба хёхттріаі ауатст},, ауаіѵізаоѲе ёаота; тсро; Т7'(ѵ ,о1- 1оэ-
тайт-/]; хатбрѲшаіѵ, отсю; 8:’ айтт); 8иѵт]0^тг хаторО.оааі кааа; та; арета;. Еі
ойѵ ауакатг хтѵ(засОаі айЦѵ &; тіѵа катріх?(ѵ хХт]роѵо;і:аѵ хаі тсХоОтоѵ аѵасраі-
2о ретоѵ, аѵауіѵіЬзхетс аоѵгуа); [хаі] йхоргатю; тйѵ Йзхтріхйѵ Хбуоѵ той ауіоо Ма-
;і|іоу, ой ар'/У/ «аВеХсро; ^рсот^зе уёроѵта Хёушѵ еікё р.оі, кйтер, т(; 6 с^холо;
ѵ?]; той хоріои ёѵаѵОрат^аеш;»‘ аХХа |17|Ѵ хаі та; тёоаара; ёхатоѵтаЗа; т.пѵ
хері ауахт]; хесраХаіюѵ айтоб тоб ауіои Ма^юо’ хрд; тойтос; 8ё хаі стиѵ тойтоі;
хаі тоѵ тоб ауіоо Хюаціа Хбуоѵ тйѵ оѵта еі; тй тёХо; тоб ауіои ЛІахарІоо. е^
25 (оѵ атехѵтшѵ |іёХХете ]іаѲг:ѵ, оті, ёаѵ хатасрроѵ^оід 6 аѵОрюпо;'4- тйѵ тцішѵ
хаі тйѵ атіркоѵ хаі казаѵ т?;ѵ тшѵ крозхаіршѵ кроахаОгіаѵ йхарѵ^а^таі, ой
рт|Ѵ аХХа хаі тг^; ёаитоб аархд; т^ѵ сріХІаѵ, ауакг^ѵ хѵеоратсх^ѵ ой Зйѵатаі
хтгразОа:. ’Еѵ уар тэд ару^ т.оѵ кері ауакѵр х-е^аХаімѵ тг(; хріотт); ёхатоѵ-
тхЗо; обты хата Хё^сѵ угріѵ б аую; Ма^цо;- «ауах^ рёѵ ёзті оіаОззі; фоурр
зо ауаѲѴ], хаѲ1 7(ѵ ойЗёѵ т оѵ бѵтыѵ тгр тоб Ѳеоб уѵызеш; кротіра' аВйѵатоѵ оё еі;
ті тыѵ ёхіуеішѵ ёуоѵта хроопаОеіаѵ».
’Ахойаате- ойх еіпеѵ^ & ё)((оѵ ті тйѵ ёхіуеішѵ ой 86ѵатаі хттрааОаі т^ѵ
ауйк-^ѵ ЙХХ’ б ёушѵ хрб; ті тоѵ ёкіуеішѵ хроахаѲеіаѵ ёхёіѵо; ой 8йѵатаі ёуеіѵ
ё;іѵ тайттр ёХОеіѵ тт); йуатт^ тбѵ тсрб'
_____ _Л.. _У___ с 5» . . _ )
2. ейртретг, раг сотгесііоп (1е ебртретаі б Дую? ПаОХо;, еп гопце еп тагде. —
5. Хёуеі: I Сог. XII, 31; XIII, 1—4. — 7. ГЗш. — 9. ойоёѵ: й’аЬогй ойт .... 12. Еі;
оё. — 13. обты;: I Сог. XIII, 4—8. — 15. ой уаіреі ётсі Й5іхі<^, еп іпаг^е. — 20. бра,
еп іпагре. — 21. йругр Мі^пе, Р. С, I. ХС, соі. 912. — 22. ёѵаѵіоесо;- тгааареі;. —
23. Мафіей: Р. С, I. ХС, соі 912 — 24. &ос-|іб: Р. 6. і. ЬХХѴІІІ, соі. 16ь0. —
25. хатасрроѵ^аее — 27. йтсарѵ^аетаі. — 29. Ма^іро;: Р. О., I. ХС, соі- 961. — 31.
ёуоѵта, раг соггесііоп бе густа.
8. ГбІгШйв,
97
тѵ^ѵ кѵеир.атіхт)ѵ йуак^ѵ Дате ои 8іа тб ё^еіѵ ті 8іос т^ѵ абатасяѵ т'^д
хаі т^ѵ аѵаухаіаѵ уреіаѵ тоб асоріатод рХалтеі т}|іад, аХХа тб ё/еіѵ ёѵ тойтоід
8зооиХшр.бѵоѵ тбѵ ѵобѵ. Еі/е уар о рахарюд ’1й>§ лХойтоѵ хаі лерюизіаѵ лоХХт^ѵ,
аХХ’ оих уѵ ёѵ тойтоід 8е§ои)^о|іёѵод‘ ой уар т]ѵ ёѵ айтф і/ѵод фіХаруиріад’ 8іб
хаі атер’^ОеІд тойтсоѵ ё|іеіѵеѵ аХитіод. Ои рбѵоѵ 81 ёѵ тойтоід оих ёі^е лрозлаОзіаѵ 5
«оі. Ю9 ѵ°. т^уоиѵ фіХіаѵ аХоуоѵ, &ХХ’ ойоё ёѵ т'^ тйѵ хаі§юѵ айтоб ауакт]’! ой уар т^уатса
айтойд лХёоѵ тоб Ѳеоб, хаОДд ё8еі^еѵ ёѵ тоід храуразіѵ. ’Лхойзад уар Цѵ 8еіѵ^ѵ
аууеХіаѵ ёхеіѵт)ѵ, оті хбктіохгѵ 6 оіход ёлі та тёхѵа айтоб хаі ахёОаѵоѵ оХа бр.об,
ой8ёѵ еіпеѵ ётоіѵре тйѵ йреахбѵтсоѵ Ѳеф- аХХ’ аѵаатбсд ахб тоб В'рбѵоо
тоб разіХіхоб 8іёррт^е та Ератіа айтоб хаі ёхаае /обѵ ёкі т^д хеу>аХ7(д айтоб ю
хаі яеаЖѵ ёхі т^д у7)д тгрозехйѵтре тф Киріір хаі еіхе- «уирѵбд ё^ХОоѵ ёх хоі-
Хіад рт)трбд рои, уирѵбд хаі ахеХейзораі ёхе? о Кйрюд еошхеѵ, 6 Кйрюд &фЕІХето’
год тф Киріср ёоо^еѵ, ойтшд хаі ёуёѵето- еі'т} тб бѵора Кирюи ейХоу-^рёѵоѵ». сОрфд,
бтоіаѵ 8іа0еаіѵ еі'/е хрод тбѵ Ѳеоѵ; Ойте т) тйѵ тозойтсоѵ храуратшѵ алшХеіа,
ойте б тйѵ хаі8о>ѵ аіфѵйюд В-аѵатод ’^Зиѵ^Отдааѵ хараааХебааі айтбѵ акб т^д 1б
еід Ѳебѵ &уахѵ]д. Оитсод ойѵ хаі т)рёід оуеІХореѵ оі ^рсатсаѵоі каѵтед 8іахе’а0аі
ёѵ тоід фОзірорёѵоід крауразі хаі тоХХф раХХоѵ оі роѵахоі. Еі^е рёѵ уар, Дд
лроеірт]тас, хХобтоѵ коХйѵ, еіуе 8ё айтбѵ <од ёушѵ бте убср еі/еѵ айтбѵ, хоіѵбд
[ѵ|ѵ] хааі тоід Зеорёѵоід. ’ЕХоуі^ето уар, оті ёхзіѵод хаі оі хтіи/оі ёѵбд катрбд
еіаі тёхѵа, ёзті 8г б хХоитод тоб хоіѵоб латрбд хаі і/7) хаі айтбд хаі оі лтоуоі 20
пбсѵтед ёх тоб хатріхоб кХойтои хоіѵбд. ’Екаѵ 8ё атшкьто б ллобтод хаі '^уа-
ѵіаО-/], ёлоуіаато хаО’ ёаитбѵ, оті «ёуш ойте еіубѵ ті ойте апшХеза’ тоб уар хи-
р(ои [іои ^ѵ хаі, оте ^Оал^аеѵ, ёХабеѵ айтбѵ, хаі ейХоут]тбѵ то оѵсца айтоб».
Каі табта р.ёѵ Еіхо|іеѵ, іѵа 8еі^ыр.еѵ ёх тг(д Мад ураф^д, 8ті биѵареѲа
хаѵтед, ёаѵ рбѵоѵ -ЗеХтроіреѵ, б.хроалаО;бд ёуеіѵ та хріуцата хата тбѵ йВеХфбѵ 25
ёхёіѵоѵ тбѵ ё/оѵта тос Ха/аѵа, кері ой урафеі б ауюд Хсоаі|іад еід г^ѵ йр/ѵ/ѵ
тоб Хбуои айтоб.
Пері кар0еѵIад. \
ВойХораі 8ё еіхеіѵ йріѵ хаі пері харОеѵІад хаі йафаХіаааОаі й|іад, ^д
Хшрі; ой§е1д офзтаі тбѵ Кйрюѵ хатос тбѵ рах^рюѵ ПабХоѵ Хёуеі убср ёѵ тѵ; тгрбд зо
іоі. по. 'ЕбраСоид ёхізтоХ^- «е1р^ѵ/]ѵ бішхете |іета хаѵтюѵ хаі тбѵ ауіаар.бѵ,| ои /іорід
ойоаід офетаі тбѵ Кйрюѵ ». Е1р^ѵт)ѵ Хёуеі тт^ѵ е’д йХХ^Хоид ауахѵ;ѵ, ауіаар.бѵ т-^ѵ
аіі)фроойѵт]ѵ хаі харОеѵЕаѵ. ПарѲеѵЕа р.ёѵ уар ХеуЕтаі хаі б ѵб[іі|іод уа[іод хаі
ті|іюд‘ лХѴ/Ѵ тфісотёра Х0)р'1? уаріои абт'^ уар Хбуетаі хирСіод ларОеѵіа.
-------------------------------Дл /ѵ^----------ѵ---------------------- -—— . 77;
I Іъп гоир^ѳ {'П йті ой тд ёузіѵ ркаптЕі, лХХа то е|лтсшда)<^ Еувіѵ, етссіот^
уырід тсоѵ аѵаухаісоѵ оиоеід ойѵатаі ^і)ѵ хат& сриаіѵ. 9. ареанюѵтшѵ. 11. хроаениѵ^ае.
Д’аЬопІ аѵес ип ѵ срііѵікувііцие ііопі Іе сорівіе а іаіі епвиііе Іа ріешіёіс Іеіііс (Іи іиоі.
еиіѵаиі; еіп^у сой.: Іоі), І, 19, 20. — 15. ё'уѵіоюд. — 26. Хшаірад: Р. 6., I. ЬХХѴІІІ,
соі. 1681. — 28. Тіігс еи гои<уе. ргёсёііё ііе хесраХаюѵ у'-оѵ. — 31. ёкіатоХі)? сой.:
НеЬг. XII, 14.
7
98
Ье іурікоп ііе ХП Башііав.
’АууеЛіхб; [Зіо$ оѵтсо; т) лярѲеѵіа- хата тобто уар ё^оцоюбѵтаі тоі$ аууёХоід оі
йѵѲратоі. Каі б Кбріод фйѵ Т7/Ѵ ларОеѵіаѵ ті|іг(ааі РооХбр.еѵо$ ёх ларѲёѵоо
ауіа$ уеуёѵѵт)таі- ёхтотг уобѵ тет(р.7;таі т) ларОеѵіа ёѵ хбарлр хаі ^7)Ха)Т^ тоі$
лааі уёуоѵе. Каі ті лолЛа Лёуш; карОгѵіа ёатіѵ оіход Ѳеоб ёліОі)р,гус$ хаі обраѵбд
5 хар8іа? ёліуеіо;, хата тбѵ тт)е хАірахо; Тюаѵѵ^ѵ «ауѵеіа ёоті србзешд бтсерсро-^д
арѵтріс; хаі сй[латор З'ѵѵ)тоб хаі срОартоб лараоо^од оѵты$ лрс; азыцатои; а|ііХХа ».
Каі табта |і!ѵ та тг($ ларѲгѵіад ёухй|ііа хаі аХХа лХеІоѵа, йѵ оох ёатіѵ &ріѲр.6$.
Т) лрйтос; Э'ер.еЛю^ тт)$ ларѲеѵіа^ аоѵ Ѳеф т) тйѵ рршр.атшѵ хаі ~о-
|лйтшѵ хаі тоб блѵоо ёухратеіа еіѵаі Хёуетаі кара лаѵтшѵ [тоѵ] ауісоѵ латёрюѵ,
іо оті оох об8еѵІ &ХХір хаторѲобтаі т) ларОеѵіа еі |л?; 8ібс т7); лерігхтіх^д ёухратеіад
хаі талеіѵйаеюд' періехтіх*?(ѵ 81 ёухратеіаѵ Хеуш, оіоѵ тт)ѵ отоу^ѵ тйѵ лоХХйѵ
ар(і)[і4тсоѵ хаі ліларйѵ, тйѵ ло[л<4тшѵ, тоб блѵои, тт)$ ахот(;, тт)$ уХйзот]?, тйѵ
8фѲаЛ|ійѵ, тйѵ уеірйѵ хаі лобйѵ тобтіоѵ уар лаѵтоіѵ ейтахтод хаі [лета 8іа-
хрІаеа)$ отёрт)аі$ хоіеі тт)ѵ леріехтіхт)ѵ ёухрйтеіаѵ.
16 Дейтерод 81 таотт)? г)-ерёкіо$ хйХХюто$ хаі хрт/ЛІс; хаі оЬюЗорѴ) хаі
бросрод хаі теЛеСа>оі$ ауіа ёоті тапеіѵшоі^- оіоѵ, іѵа Хоуі^таі б аѵѲршпо^ ёѵ
&Х-/іОе(а оті, х&ѵ блбаас ѵ^отейу; ті$, ёухратеб^таі хаі ауриг.ѵѵ) хаі біфа хаі
хохіа хаі лрооеоу^таі хаі б.хт^роѵт) хаі атсооба^ еіс паѵ ёруоѵ бсуаѲбѵ, ёхтб$
т^5 тоб Ѳеоб ро^ОеІа;, тт)$ 7і:роауіѵор.ёѵ7^ ѵ)р.іѵ ёх т^$ ѵ^фешд хаі т?($ хар8іахг(с;
20 ейу;?^ 8іа т^д уарітос; тоб хаѵауіоо хѵей|іато$ т^; ВоОеіа^$ ѵ)|і.іѵ |іиатіхйд ёѵ
тер ауіір ралтіа|іаті, ахаѲеіаѵ еореіѵ т)р.а$ абэѵатоѵ, оті ёх тахеіѵйаеы^ уеѵѵатаі
7} тсСатсд, ёх 8* тг($ хіатею? б тоб Ѳеоб срббод, ёх 8ё тоб Ѳеоб тоб срббоо
аяо/^ т^$ йрартіа?- [б.тсѵу^ 8ё] ацартіа^ ару;?; [іетаѵоіа;- &ру-^ 81 ретаѵоіад
беру?) ашт7]р1а$. ’ДтсйѲеіаѵ Хёуш т^ѵ ѵёхршаіѵ тоб 9-о|іоб хаі тг)$ ёкіѲоцІа;,
25 тоуеіѵ а8оѵатоѵ уіорі; еХёоод Ѳеоб. То 81 ёХео; тоб Ѳеоб тбте 8і8отаі ^р,іѵ, бтаѵ
р,етаѵо7)а<і)|іеѵ ёхі тоі$ а|лартт)|іаоіѵ т)р.йѵ хаі р.із7)ао)|іеѵ айта ёх ріат); фи/і)?
хаі отеѵа^м[іеѵ [лета хбѵоо хаі ^т]тй|іеѵ тбѵ Ѳебѵ хаі тобтб ёоті тб ёруоѵ тоб
ербёои тоб Ѳеоб.І Абтт) ёатіѵ •?] тапеіѵюаі?. ’Елеі8іі) уар <3слб блерт)<раѵ[а$ охоті- ,о| 1)0
^бреѲа хаі хатасрроѵобцеѵ тоб Ѳеоб хаі а|іартаѵо|іеѵ, ей8^Хоѵ оті, бтаѵ й<р^оа>|іеѵ
зо та хаха, ёталеіѵйОт)|іеѵ хаі т^ареѲа ФобеіоѲаі айтбѵ хаі Хёуетаі тобто ретаѵоіа,
тоотеотіѵ еѵаѵтіа 686$ тѵ)$ лрйтт)$ т;ѵооѵ ё^аѵастрссрод х[ѵт)сі$ тоб ѵоб. "Есо? р.1ѵ
уар т^уала ті$ ар.арт(ад хат^руето хатш ёѵ тф &8т] р.ета тоб ЗіаббХоо'
отаѵ 81 ёрют)оеѵ аотас;, йсрг)хе тбѵ 8іа§оХоѵ хаты хаі аѵёруетаі е1$ тбѵ оораѵбѵ
^т)тобза тбѵ Ѳебч |іета лоѵоо тоХХоб’ б 81 ФіХйѵѲраото^ Ѳебд І8йѵ айтт^ѵ ёруо[лёѵт]ѵ
35 лрбд абтбѵ опкаууѵі^етаі ёл аотт)ѵ хаі алоотёЛХеі аотт) тб ёкео$ аотоб, блаід хаѲа-
1. йууеХіхб? ... ларОеѵіа еп шаг^е. — 5. ’ішйѵѵ^ѵ Р. С., ЬХХХѴПІ, соі. 880.—
10 14. бтх ... ёухратеіаѵ еп гои^е еп тагре. — 17. ѵтртейтг]: г/атейт] со<1..; ёухратеиетаі;
лроаеѵуетаі. — 22. гааті?, раг соггссііоп йе ліатеі^. — 23. [йкоут] 51] йрартіас еп пшг§е;
Іез (Іеих ргепііегз пюіз опі 616 тодпбз раг Іе геііеиг. — 21—23. бті... ашт^ріа; еп
ГОИ"е. — 30. Хёуетаі; Хёуе сой. — 33. хато.
8. Рёігіііёв,
99
ріо*(] айт'^ѵ Іѵ. тоб рбпоо хаі тѵ)с; ахабараіа; тсоѵ каОйѵ айт^, і'ѵа 8бѵѵ]таі 8іа
тт)е хаѲарбтт(то$ ёѵшѲ^ѵаі р.ет’ айтоб. ’Еаѵ уар рт) хаѲарюѲт) прбтероѵ 8ізс тт]с;
хатаѵй^еюд хаі ту;? ёхуйсешд тыѵ 8ахрбшѵ, ой 8бѵатаі ёѵсоОг(ѵаі Ѳеф хаі уеѵёсѲаі
цет’ айтоб ёѵ пѵебца хата тб лбуіоѵ ПабХоіг «6 уар хоХХсбреѵо^ тф Коріф,
фт(аіѵ, ёѵ пѵебрё ёотіѵ», ёѵ тт} прб$ КоріѵОіоо; прсоттд1 б 8ё цт) ёѵіоѲеІд айтф 5
ёѵтабѲа 8іа тіоѵ 8ахрйсоѵ тт); ретаѵоіа^, &8йѵатоѵ асот^ріа? то/йѵ.
Пері ретаѵоіа?.
"Оті 8ё 8іа тйѵ Захрйіоѵ хаі ретаѵоіад ёѵобтаі б йѵѲршпос тф Ѳеф,
ахоіюоѵ тоб ауіоі> ’Ісоаѵѵоі) тоб т^д хХ(|іахо$ ёѵ тф пері тапеіѵофрообѵу)$ айтоб
Хбуір обтсоаі Хёуоѵто;1 «ріетаѵоіа |іецерірѵг;рёѵ^ хаі пёѵО>$ аф7)уѵіа|хёѵоѵ паат^ ю
хт}Х'.8ос хаі т) паѵоаіа тйѵ е’аауоцёѵсоѵ тапеіѵсооід тооайтг/Ѵ ап’ аХХ^Хсоѵ т^ѵ
8іасрораѵ хаі т-^ѵ Зіахріаіѵ хехтѵ]таі, оат(ѵ ё/еі пара тбѵ артоѵ т} ^йрт] хаі 6
аХеоро$- оиѵтрібетаі рёѵ уар т) фэ/^ хаі Хептйѵетаі 8іа ретаѵоіад ёѵаруобд,
еѵобтаі 8ё пшд хаі, іѵ’ ойтсо; еі'піо, аорсрретаі Ѳеф 8і’ 38ато$ тсёѵОоид афеиЗобс,
ё^ ой хаі аѵасрОеіаа пирі Кпріои артопоіеітаі хаі отереобтаі цахаріа тапеіѵаюід іб
т) а^орбс те хаі оітисрр). Каі паХіѵ, іѵа |іа,6т^, оті /шрі? ро^Оеіад Ѳеоб ой8еІ;
Зйѵатаі &рет7]Ѵ хаторОйаас, йхооаоѵ тоб Киріоо Хёуоѵтос, оті «/сорід ёробой 86-
іоі. іп. ѵасѲе тсоіесѵ ойЗёѵ ».| АХХа хаі б тт(д хХіраход В-еІод ’1соёѵѵт]$ ёѵ тф пері ауѵеса;
айтоб Хбуф обтюд Хёуег «б т^ѵ ёаитоб оарха РоиХ^ѲеІ? ѵіх^ааі 7^ поХе|і^ааі ё^
ёаотоб е?$ р.атѵ;ѵ трё^ег ёаѵ уар р.-^ К6рю$ хатаХйоід оіхоѵ аархб^ хаі оЬсоЗо- 20
оіхоѵ |Аат7}ѵ ёхопіааз хаі ёѵ^атеооеѵ б хатаХбеіѵ РооХбр.еѵод’
аѵаѲоо Киріір тт;ѵ тт^ срйаешд ааОеѵеіаѵ, ёпіуѵой^ еіаапаѵ т?|Ѵ оіхеіаѵ <Х8иѵар.іаѵ,
хаі Х^фід х“ріа|1а а^фроаиѵ/]? аѵепаіаОт]тш$». СН |іёѵ ёухратеіа [іараіѵеі тт^ѵ
ёпіѲир,іаѵ, 8ё ауап^ т)р.ероі тбѵ 9-ор.бѵ, 8ё прооео/^ айтф айтбѵ паріот^аі
тбѵ ѵобѵ тф Ѳеф. Каі т( /р^ поХХа Хёуеіѵ пері тойтсоѵ; Еі уар -Э-сХете паѵтшѵ 25
тЛѵ хахйѵ апаХХауГ|Ѵаі хаі ёХеоѲерсоѲ^ѵаі, ёухратеіаѵ хаі ауапт^ѵ хаі просеох^ѵ
йѵаХабеіѵ апообааате. Каі пері тойтсоѵ р.еѵ йрхоиѵтсод еірфха|іеѵ РойХор.аі 81
хаі тіѵад параууеХіа? параууеіХаі йріѵ, ёаѵ <роХйоот]те рёѵ, ейргрете шірзХеіаѵ
хаі прохоп^ѵ ёѵ таі$ й|і(оѵ ёссѵ 8ё хатафроѵ^а-/]те хаі |і^ фолё^те тайтад,
хбХаоід аісоѵюд бріа^ 8іа8ё^етаі. 3°
"Оті ой ХР"^ 5ойХт]ѵ тіѵбд 8ёхеоѲаі ёпі тб [Аоѵаааі пара уѵсо|А^ѵ тоб
оіхеіои 8еапбтоо.
Проаёуете ахрібшр, іѵа |іт) 8=^аѲе 8ойХт}Ѵ тіѵбд еід тб цоѵаатфрюѵ брсоѵ
ёпі тб р.оѵаоаі’ ойоерііаѵ ѵйхта уар аоуусорй реТѵаі айт^ѵ ёѵ ту) р.оѵѵ], ой р.бѵоѵ
4. ПайХои: I Сог. VI, 17. — 5. б оё... тоуеіѵ еп гоице еп таг^е. — 7. Тіігс
еп гоиде еп іпагде. — 10. Хёуоѵто;: Р. О., I. ЬХХХѴІІІ, соі. 989. — 13. ёѵаруоѵ?: еп
гоице еп тагдс, сраѵерае, йХт]Оой$. — 17. Хгуоѵтос: Іоап. XV, 5. — 18. аѵуоіас; Хеуеі:
Р. (X, і. ЬХХХѴІІІ, соі. 884. — 23. рёѵ ... Ѳеф еп гоире еп піагре. — 27. ссрхойѵто;. —
31. Тііге еп гоиде еп піаг{;е.
7*
100
Ье іурікоп Де Кіі Ьашііав.
8іа тт}ѵ ётсахоХооѲобоаѵ оу/гріѵ пара. т^р айѲеѵтІар, &ХХ’ оті хаі оі О-еіоі ха-
ѵбѵер тобто хеХебооаіѵ. 'О уар трітор ѵі)р іѵ Гауура аоѵббоо хаѵйѵ &ѵаОер,аті
хаѲихобаХАеі тоѵ сю|хбоіДебоѵта ЙобХоѵ р,оѵаааі тсарсс уѵшц^ѵ тоб оіхеіои Зеотсбтоо.
'О|іоіа)р [іт^ё блаѵВроѵ уоѵаіха /юрір Э'ёХт]|іа тоб табтѵ)р аѵбрбр* хаі тбте, ёаѵ
5 Р-'^ ^ХХІ яаіВіа- еі уар ё^еі тоіібіа, р.^86Хшр 8ё^аѲе айту(ѵ, цёурір &ѵ бохціао^те
абтт/Ѵ урбѵоѵ ёѵа, т^ѵ хоар,іхт)ѵ ёті тсеріхеір.сѵу]ѵ атоХ^ѵ, еі ббѵатаі срёреіѵ т-^ѵ
атерѵріѵ тйѵ ёаитт(р тёхѵшѵ. "Еуоиааѵ 8ё ріхрбѵ хаібіоѵ (ИДо хатйтероѵ тйѵ
§ёха урбѵшѵ |іГ|8бХа)$ бё^аѲе- аХХа хаі тбте, ёаѵ ^ооЛт/тас цаѲеіѵ | урар.|іата хаі
|іоѵаааг &ХХ'^ѵ уар тёууѵр [іаѲеіѵ ой ооуусорй, тсріѵ &ѵ ёѵобо^таі ті рааоѵ цета
10 тбѵ трюхаібёхатоѵ урбѵоѵ т-7;р ѵ]ХіхІар айтоб.
Пері тоб йтсохеіреіѵ тіѵа уіорір аѵабб^ои.
'О бебтерор тт)с ёхіЛеуор.ёѵѵ;р хрйтѵ;р хаі беитёрар аоѵббои хаѵйѵ брі^еі,
іѵа р.?; ахохеіршріёѵ тіѵа хаі тб |іоѵауіхбѵ ёѵоир.а ёѵббеіѵ ^шрір бсѵа8бу_оз
тоб рёХХоѵтор еуеіѵ айтбѵ еір блотау^ѵ хаі та т^р |іоѵа§іХ7]р тсоХітеІар ёхтсаі-
15 Зебесѵ айтбѵ, ёхеіѵси паааѵ бг.ахо'^ѵ ёѵ8еіхѵи|іёѵои хрбр тбѵ ёаитоб аѵіѣоуоѵ, 6іаѵ
&ра хрешатеі Ѳеф хаі тф хаѲ^уоиреѵір т^р [іоѵ^р. Лоіхбѵ О-ёХа) ахб тоб ѵбѵ
хаі ёрхроаѲеѵ, і'ѵа р^беріаѵ ёѵбйаѵ]те тб Ееіоѵ тобто а^фа ёѵ тт) хароба^ |юѵт)
/іорір аѵаббуои. Тобто уар, 8 ёхоіоиѵ ёуй ешр &ртс бсхохеіршѵ айтар хаі 8і8ойр
айтаір тт}ѵ хаѲѵ;уои|іёѵ7]ѵ аѵабоуоѵ, еіта 18іос хаОё^еоѲаі ёхаот^ѵ аиуушрйѵ ёѵ
20 181ір 9'сХ’фі.аті хаі 18іір хеХХІср хаі Ібіір ёруоуеірір, ой аиухшрй ёті уеѵёоОаг хаі
уар ё^ аѵаух^р ёпоіооѵ тобто ёуй, ёхеі ойх еі^оѵ ураіар ёртеіроор.
ВойХораі уар б.хб тоб ѵбѵ хаоар |іёѵ йхотаозеаѲаі т^ хаѲѵ)урир.ёѵтд хоіѵйр
р.еуаХар хаі р.іхрар хаі хаоаѵ тір.*^ѵ йпоѵёріеіѵ айт^ йр тф хиріф’ хХ7]ѵ оааі
апохарѲйсіѵ апб тоб ѵбѵ, абтт] т) хаѲ^уои|іёѵ7] 8і86та> айтаір іѵасбхоир тар
25 бсреіХоооар еіѵаі хоіѵббюѵ [іё/рі тёХоир ^оі^р айтйѵ бхохеІоѲшзаѵ 8ё хаі аі
хрйтаі хаі аі бейтераі т^ хаѲ^уоиріёѵід. 'Охоіа 8ё ебреѲ^ ахб тоб ѵбѵ хаі ёр,-
хрозѲеѵ ё^ооза хроатсйѲеіаѵ еір ооууеѵеір у] тёхѵа хаі робХ-^таі хатсс хроЛабобэаѵ
оиѵ^Ѳеіаѵ, т^ѵ хахйр ёхратеіте, ретабіббѵаі айтоір ёх тйѵ оіхеішѵ хбхаіѵ ті &хр^
урйаоо ёѵбр, еотсо йхоіѵйѵг^тор урбѵоѵ ёѵа, ^уооѵ хатсс бсѵаХоуІаѵ Іошр, баоѵ
30 уаріті сріХіар бйоеі тоір Ібіоір ёх тоб хбхоо айтт)р, тоаобтсир урбѵоир ёотсо бсхоі-
ѵа)ѵѵ)тор, ёхтбр реуаХѵ]р йрраютіар1 тбте уар хатбс тсорі8оаіѵ тйѵ хатёрыѵ ёѵ таір
2. хаѵйѵ: ІІІиіІІез еі Роііёз, 2йѵтаура т&ѵ &еіюѵ хаі Іершѵ хаѵбѵюѵ, і. III, р, 102 —
3. оіхюо; оеатотои: еп гои§е еп шпгце: та аита ха! б тетартор г^р тетартг^р аиѵбоои
сіахекейетаі' б оё буоо7)хэотдр бейтерор тйѵ йуіыѵ йтоотбХшѵ оибё хХт;ріхбѵ хеХейеі уе-
ѵеаѲаі тіѵа,_ 7іара уѵйртдѵ той оіхеіои беапбтои; еі еп оиіге: аиѵбоои -очс -6о«, ахоатбічіоѵ
лб-ос 5. ёуеі. — 6. бйѵате; тйѵ гёрйіё. — 9. цаОфл — 11. Тііге еп гоиде еп іпаг^е. —
12. Еп іои^е еп піагце: б оейтерор т^р бтоХеуо|іёѵг^ хрсот^р хаі беитёрар аусар ^хоире-
ѵіхой (віе) аиѵббоѵ. — 15. бтохоі]ѵ. — Іікаііез еі Роііёз, ор. сіі., і. II, р. С54. — 17.
ёѵЗйат/пхі. — 18. біооир аитар. — 25. хоіѵббіоѵ: хоіѵобіоир? — 26. ёбейтераі. — 27. рой-
Хетаі. — 28. оіхіюѵ. — 29. баюѵ; бйат) тір Йіоір. — 31. тсараооюіѵ.
8. Рбігісіёв,
101
ёа/атаі? аѵалѵоаі; а^ноѲ^тю т^е -9-еіа? ретаХ^фзш?' вЕ 86 аорбѵ; Е^ааі айт'^ѵ,
йпеуеаОсо тт(д В'зіа? хоіѵшѵіае, |іеур!.д йѵ "Х^ріоѲйаіѵ оі урбѵоі, оо? брі^орвѵ 8іа
іоі. іі2. тд асралра' тсХ^ѵ тралг^7]$ уар | об аоуу/оробрзѵ 8і86ѵаі тоі? Е8іоі$. ЕЕ 8г ті ёх
тйѵ бгаорйѵ той тбпоо РоиХ^Овіт] ті? 8обѵаЕ тіѵі тйѵ айтг^, ргта рооХт^ т^$
хаО^уоирвѵт)? тобто лоіеітіо еЕ 8’ ойх ёгатрётеі ёхвіѵт], р^ 8і8бты. ЕЕ 8ё ті? ёх 5
тйѵ оЕхеішѵ г, ^зѵшѵ йуорйааі т) лшл^ааі ті роиХт(0гі‘г], гртсроаѲзѵ тг^ хабуроо-
рвѵт)? увѵёаОа) хаі аХХт)? ріа? т) хаі 8йо урайѵ т) йубрааі; хаі храаі?, ёаѵ те
хоаріхоі шаіѵ т) роѵа/оі’ апб тоб ѵбѵ уар ойоеріа аиу^іирй аиѵоріХгіѵ хата
рбѵа? у ретй Е8іоо аогХсроб т) твхѵоо у ^ёѵоо, гі рт) ёркроаѲеѵ тг^ хаО’ууо’орёѵт)?.
Каі ой8гр(аѵ 8ооХгіаѵ оиуу/орш уіѵваѲаі кара роѵауоб ёѵ тід роѵт) ѵ) ю
ёхтб? тт^ роѵ^?, йХХа пара хоаріхйѵ роѵа/об? уар айлі^гаѲаі ёѵ тф тбхір т)
хоірааѲаі лоХХа? ѵбхта? т) ріаѵ ой аиуушробреѵ, ёпаѵ ё^зХОіпрвѵ 7)рві? той тохои.
Каі уар, отг ^ааѵ аѵаухаіаі 8о’оХг:аі ёѵ тф тбтар, /рго; ѵ/ра? аоѵ8іаугіѵ бріѵ хаі
лоігіѵ [Заро?‘ ѵбѵ 86 )(йріті Хріатоб та аѵаухаібтвра тёХо? гауоѵ хаі ойх ёаті
8іхаюѵ оі8бѵаі бріѵ [Заро? хрбахорра- т^; уар ріа? 6 аоеХуо; т) иіод тйѵ ётгрсоѵ 15
лрбахорра ёаті хаі аЕтіа ахаѵоаХоо. Каі тойто йл’ ёраотоб ой Хёуш- 6 уар еЕхо-
атб? т^? ауіа? оЕхопреѵіхт(? ё§86рт]? аі>ѵб8оі> хаѵйѵ оотш? брі^ег «ой ОгХорвѵ
йлб тоб ѵбѵ 8тХа уІѵЕаОаі роѵаатт(ріа хаі тоід роуа^оі^ ёууіата та$ роѵа^ойаа^
оіхеіѵ ахаѵоаЛои уар хаі лроахоррато? тоіс; то?Лоі$ аітюѵ тойто ув. аХл1 баоід
^рЕОЕ рета тйѵ Е8(шѵ алота^ааОаі аиууеѵйѵ, оі рёѵ аѵ8рг$ еЕ$ аѵорйѵ, аі 8ё уц- 20
ѵаіхгд е?$ уоѵаіхйѵ еЕаітюааѵ, роѵаат^ріа’ та 8ё а'/рі хаі т^рероѵ 8іархё-
ааѵта 8іпХа роѵаат-^ріа аЕ8оі тоб табѲ’ обтш^ ёу_еіѵ титсфзаѵтод тоб гІЕіои ла-
трод брйѵ ВааіХгЕоі) оІхоѵорЕіаѲсоааѵ, й$ ёхёіѵод 8іатаааетаі, аоѵ8іаітааѲаі 8ё хаі
«оі. 112 ѵ. аиѵаѵаатрёфЕаѲаі роуа/об^ роѵаатріаі^ ой 8г?, ате рХабгрбѵ хаі аОгрітоѵ,' ойте
тсарртріаѵ прб$ айта? г/гіѵ ойте яроаоріХеіѵ, р^ оті хата рбѵрсд айтах; аиѵ- 25
еаОіЕіѵ та 86 ув хорі^бргѵа таІ$ хаѵоѵіхаі? йѵаухаіа тор ріои тсара тйѵ аѵ-
8рйѵ т; '^уоирёѵг; Харбаѵгтю реѲ’ ётёрад роѵаатріад ураб?1 еЕх 86 хаі тйѵ ро-
ѵа/йѵ ті$ т"^ѵ хаѲ’ аіра проа^хооааѵ Е8гіѵ хврі лЛгі'атоц тгоігітаі еѵехеѵ тіѵод
аѵаухаіои лрауратод, ёрлроаѲеѵ тг^ ^уоорёѵѵ^ табтід тсроаоріХвІтф 8і’ бХіушѵ хаі
ріхрйѵ Хбушѵ хаі тахеш? бпохшргітш». Каі табта рёѵ б хаѵйѵ 8юрі^втаі тсері зо
тйѵ 8ілХйѵ роѵаатфЕсоѵ, шѵ ёѵ т^ Е/пт) абтоб Етбяшагѵ б рёуа? ВааіХгю^ ёѵ тоі$
1. а'ауатаі?. — 1. аѵрбеГ. — 4. бпорйѵ. — 5. Еп тагцс: бра. — 0. оЕхісоѵ;
тсоХ^ааі. — 8. Еп тагдс: бра. — 10. боиХіаѵ. — 17. оріХеі: ИІіаІІез сі Роіігз, ор. сіі.,
ѣ. II, р. 637; еп г.,пре сп тагрс: ^'-7]с аиѵбооо х'-о?, еі еп йісеіапоіе виіѵапіе, аЬітёе
раг 1е геііеиг еі циі п’сеі реиі-ёіге раз ргііпіііѵе: б рёуае ВааіХею? йріагѵ, Іѵа шоі ха
роѵаат^ріа тйѵ аѵбрйѵ хаі тйѵ уѵѵаіхйу ёруаСоѵтаі (?) тб ёрубхеіроѵ айтЛѵ .... 8ё тобто
6 хаѲт;уойреѵос; хоіеітаі тт;ѵ срроѵтіба тшѵ уиѵаіхшѵ, хаОш; хеХвйгі б тгарыѵ хаѵшУ аХХа
кроібѵто; тор уаір^й (хгроб сосі.), й? еібоѵ оі хатгрес ойтоі, бті аОетеітаі таіас, ѵ]ѵ бзріаеѵ
б реуа? ВааіХвюс, йрюаѵ І'ѵа &р'(-гру айт>] та^і$ еі? та аХХа роѵаат^ріа бХа, Ехеіѵа бё,
а хроаЕтйхшавѵ б аую; еѵ т^ Сшг/ айгоб, аиуушройаіѵ .... — 20. еЕ рёѵ. — 24. аиѵаатрё-
среаОаі. — 26. ѵорі^бреѵа.
102
Ъе (урікоп (Іе Кіі Сатпііав.
ререоі Каіаареіад хаі рбѵоѵ, ёѵ тт) ёѵоріа айтоб ЗідХаЗіф «хаі тобто 8ё, Хёуоиас,
лоюбреѵ ейХабойреѵоі тбѵ рёуаѵ Вааілеюѵ, ёѵ етера оё ёларуіа тобто со оиуууо-
робреѵ уіѵеаОаі, ёлеіот| ой сриХаооетаі б тбход, бѵ ларёбшхеѵ б рёуад Вааілеюд,
аХ)? йѲетеітаі хаі уіѵетаі тб лраура ата^іад хаі ахатаотазіад блбѲеаід хаі
5 йірорр^». Треід 8ё ойберіаѵ лросрааіѵ ёуете еілеіѵ ейХоуоѵ, оті б.ѵаухт] ёаті иріѵ
тоб еІаёруеоОаі [тіѵад?] аиѵе)(йд ёѵ тг; роѵ/| брйѵ хаі бх^ретеіѵ таід уреіаід брйѵ
ой уар ёоте хоіѵббюі рета тіѵіпѵ еі уар ёхеі, ёѵОа т/оаѵ хоіѵббіа та тйѵ аѵбрйѵ
хаі уиѵаіхйѵ роѵаатт^ріа, ой аиуушреі б хаѵйѵ аХХѵ;ѵ тіѵа блт;реаіаѵ лоіеіѵ тобд
роѵауобд ёѵ ѵэд роѵ^ тйѵ уиѵаіхйѵ, еі р7) тобто рбѵоѵ іѵа тб. алоатеХлбреѵа тсара
ю тоб хаѲѵ)уоирёѵои алохорі^еіѵ айтаід е^со Т7)д В-эрад тѵ}д роѵ^д хаі аѵаушреіѵ,
локХф раХХоѵ ёѵтабѲа, олои ойх ёотіѵ бсѵаухѵ) тоіабтѵ;. Каі уар оте еі)(ореѵ
аѵаухт]ѵ, хаі роѵауоі хаі Хаіхоі ёЗойХеиоѵ ёѵ тоід ёруоід тт(д роѵ-^д- ѵоѵ <5ё уаріті
Хрютоб, хаѲйд лроёілоѵ, алер траѵ аѵаухаібтера хаі хоіѵа, ётеХеіФѲѵраѵ. ’АХХиід
те хаі ёроб оирларбѵтод хаі [лета роаЦд ёр7(д хаі еіб^аешд усѵорёѵіоѵ тйѵ ёруюѵ,
15 аиухеушрг(таі хата тсѵ тріахоатбѵ оубооѵ хаѵбѵа тт;д ёѵ КарОауёѵ^ оиѵбЗоо.
Фтрі уар’ «бр(^о|леѵ, іѵа {лт^Зеід еіоёру^таі |іоѵа'/бд т) хХ^ріхдд "рбд тсарОёѵоид
*] Х^Ра5> ТФ ®аФ &фіёрюѵтаі, ёаѵ р.т) ёхітрёфтд б ёхіохопод 5 тгреаёйтерод
атсбѵтэд тоб ёкіахэтоо’ | аХХа хаі тэте р.^ рбѵоид рбѵаіс ёѵтиууаѵеіѵ, алЛа тса- іоі нз.
рбѵтшѵ хХт^ріхйѵ ётёршѵ ^рютіаѵйѵ ёѵтірыѵ хаі ейХабйѵ, йоте хаоаѵ бпо-
20 фіаѵ херіаіреіаѲаг «бкрбохокоі уар, срѵ^оіѵ б йтсбатоХод, уіѵеобе хаі ’іообаіоід хаі
"ЕХХт]оі хаі ту; ёххЛгрі'а тоб Ѳеоб», ёттеі хаі срейуеіѵ тад 7гоѵѵ)рад бтсоХтуфеід
хроотетауреѲа, хаѵ йоі феооеід. Діа тоі тобто т]уоиѵ тб апрбсхокоѵ аор6ооХебо[іеѵ
бріѵ та бёоѵта хаі тсараууёХАореѵ сриХаттеіѵ айта 8іа тоб ёѵбратос тоб хиріои
т)р.йѵ ’Ь]аоб Хрютоб.
25 Та айта хаі б теооарахоотбд бейте род [хаѵйѵ] тт)д ё'хтѵ]д аоѵббоо хаі б
еіхоатбд бейтерод т7(д ё68брѵ]д бюрі^оѵтаі [хаі] тоід тсараёаіѵоігаі хХтдріхоід рёѵ
хаѲаіреоіѵ, аѵіёроід роѵа^оід хаі Хаіхоід бісрорюрдѵ ёлаѵатеіѵоѵтаі, т^уоиѵ тоід
еіаеруорёѵоід ёѵ уиѵаіхеіоід роѵаат^ріоід біуа уѵйрѵ)д тоб еаотйѵ поірёѵод хаі
бібааийАоі)- Зіа тобто хаі ѵ)рёід, іѵа рт) бпбхеюОе тф аірорюрф, аиууюробреѵ
30 бріѵ, іѵа 7соіт(те тад ЗоиХеіад брйѵ тад ёѵтбд хаі ёхтбд тг(д роѵ^д Зісс Хаіхйѵ
ёѵарётшѵ ойбё уар аиуушробреѵ^ уоірід реуіХ^д бсѵаух^д е1оёру_ео0аі ёѵтбд т7(д
роѵт(д, еі р'7] лои іѵа ёХѲ-ід аиѲеѵтіа хаі оі йруоѵтед тоб тблоо хаі оі Лоілоі ар-
уоѵтед броіюд, оід ои ЗиѵареѲ^с &ѵтіат?|Ѵаг тсара роѵауйѵ 8ё ойберіаѵ боиХеіаѵ
аиуу/оробреѵ уІѵесѲаі ёѵтбд тг(д роѵ^д, еі оса ббѵаѵтас хоіг(оаі бріѵ ёѵ тоід
35 хелХІоід аитйѵ, ^уоиѵ рааоѵ, латт^рата хаі Хоіла ёруб)(еіра. 'ОроЕшд хаі брёід
3. сроХаааете. — 5. ёуете: раг сопесііоп йе еуетаі. — 9. іѵа-1. та.— 12. Хаоіхо'. —
16. сррі. ЦІіаІІез еі Роііёз, ор. сіі., і. III, р. 402; еіасруетаі. — 17. ёлітрефеі. — 18. рбѵаід:
рбѵес сой. еі ад аи Йе88и8. 20. апоото)лд: I Сог. X, 32. — 23. лараууёХореѵ. —
25. йе Іа радо виіѵапіе. Та айта... лроеурафареѵ, еп тоице еп піаг^е Гоі. 112 ѵ° еі
113. — 27. хаѲёреаіѵ еі аі аи ЙС88Ц8. — 29. бреі?; ло-еіте. — 35 хеХіосд.
8. Рёігійёв,
103
р^Згѵ аХХо лоіеіте роѵауоід еѵ тэд роѵт) брйѵ [еі р^] айтоід $6.аа; хаі тобто
Хёуоо, ой/ оті еіаіѵ оі роѵауоі хахоі, аХХ’ і'ѵа рт) уёѵ^таі лрбірааід {Зраббѵеіѵ
айтойд реО’ брйѵ тобто уар оі {Ніоі хаі Іероі хаѵбѵед ой гИХоизі уіѵеаѲаі р^
ларбѵтод ётёроо. йд лроеір^таі. ОІ Хаглоі, хаі уар оХад тад ^рёрад ёруа^оѵтаі,
ботгёрад §ё акёр/оѵтаі ёѵ тоід оі'хоід ёаотйѵ, орсод ойВё тобтоод ройХетаі б хаѵйѵ 5
рбѵоод роѵаатріаід аоѵоріХеІѵ айтаід, аХХа оиѵооайѵ хаі ётёрюѵ, хйѵ аоууеѵеід
шаі хаѵ ^ёѵог тобто уар хауй -Э'ёХа) уіѵеаОаі кар’ брйѵ, хаѲйд кроеурйфареѵ.
Каі уар ёуа), отаѵ ёхті^оѵ то роѵаатт^рюѵ хаі т?/ѵ ёххХтріаѵ хаі та аХХа,
оаа ёпоіооѵ ёѵ тѵ; роѵт] брйѵ, ёкеі ойх ауоѵ ^рётероѵ хатауйуюѵ кХ^зіоѵ брйѵ,
Віа тобто ооѵаѵеатреірбр^ѵ хаі аиѵ^иХі^бр^ѵ бріѵ хаі ёуй хаі оі Хотоі. ЕІ уар 10
т}ѵ роі хатоіхурід кХ^аіоѵ <5$ акд ріХіоо ёѵбд, хаѲйд ёаті тоід ёліахбпоід ёѵ таід
кбХезіѵ, ёѵОа ёаті хаі та тйѵ уиѵаіхйѵ роѵаоттдріа, ойт’ ёуй ойт’ йХХод тід ёреХХе
тсоі^аеіѵ рарод бріѵ аХХа тобто ёуёѵето т7(д аѵаухт]д тйѵ крауратсоѵ хатепеі-
уобз^д, ёітеіот) ойх еі'уореѵ 'фіеід 7тХт(оіоѵ ѵ^рётероѵ хатауйуіоѵ, йд лроеір-^таі.
"Іѵ’ ойѵ рт) уёу^таі тобто тсХёоѵ кара тіѵод тйѵ акаѵтсоѵ, оіа тобто караууёХ- 15
Хореѵ бріѵ табта тад рарторіад тйѵ •Э’сіооѵ хаі Іерйѵ хаѵбѵшѵ ёхкрёроѵтед бріѵ
еІ~ абатааіѵ тйѵ ѵ)ретёрооѵ лараууеХратшу хаі уар тбте ёуооаі Вбѵаріѵ та ларау-
уёХрата тйѵ хтт/тброоѵ ёѵ тбід ІВіоід роѵаат^ріоід хата тг^ѵ ёхатоат^ѵ тріахоат^ѵ
тсрйт^ѵ ’Іоиатіѵіаѵеюѵ ѵеараѵ, оте р^ ёѵаѵтюб[ѵ]таі тоід О'еіоід хаі Іероід ха-
ѵбаіѵ, аХХа аирсршѵобаіѵ айтоід раХіата. 20
ВоиХореѵо; уар бріѵ каааѵ аѵаттаиаіѵ хаі ііхрёХеіаѵ кѵеоратіх^ѵ хро^е-
іоі. із ѵ°. ѵѵраі, Віа тобто | урасрш бріѵ табта, олшд р?| 8ёт]аѲё тіѵод тоб бтсорѵ^ааі оіреі-
Хоѵтод бріѵ лері тобтооѵ аѵтіѵороѲетеіѵ тоід бх’ ёроб Хеуорёѵоід. Каі уар оѵ
йіреІХете хратеіѵ тсѵеиратіхдѵ катера, ой/ йд оібаахаХоѵ робХораі хатё/еіѵ айтдѵ
еід каѵта, сод ЗбѵааѲаі ретаттэіеіѵ та тсар’ ёроб тикшѲёѵта, акауе, тойто уар ой 25
аоу/шрй, йХ?? і'ѵа, ёѵ ф ройХеаѲе хаірф хоіѵшѵ^ааі тйѵ Э-еішѵ роаѵ^ріыѵ, хаХт)те
айтдѵ ёХѲеіѵ ёѵ т^ роѵѵ) брйѵ хаѲеаѲёѵтод 8ё айтоб ёѵ тф ѵйр07]хі т^д ёххХ^-
аіад т) хаі ёѵтдд тоб роѵаат^ріоо, еі ёаті хаірдд фб/оид, аттаууе[Хт]те айтф ёхаатт]
тойд Хоуіаройд айт^д рет’ ейХаёеІад хаі срббоо Ѳеоб' хаі аѵапайоаѵтод айтоб ёѵ
тф ёрф хеХХІф, тсаХіѵ атсоатеІХате айтдѵ рета тір^д хаі ёсроЗІшѵ йкеХѲеІѵ ёѵ зо
т^ ібіа хёХХ'ід.
Треід 8ё еір^ѵебооааі рет’ йХХ^Хіоѵ тдѵ хаѵбѵа брйѵ т^уооѵ т?/ѵ йхоХоо-
Ѳіаѵ т^д ёххХт](Зіад ёкітеХеІте хаі тад хата Вбѵаріѵ ретаѵоіад еІВ^аеі хаі [ЗоиХ^
хаі уѵйрѵ] тт)д хаѲ^уоорёѵ^д’ ^уооѵ оааі рёѵ Збѵаѵтаі хаі лроаіробѵтаі, коіеітіосаѵ
Зіахоаіад тд ѵо/Ѳ^рероѵ, &ХХаі ёхатбѵ, аХХаі ё^хоѵта, &ХХаі кеѵтѵ}хоѵта, аХХаі 35
теааарахоѵта, аХХаі тріахоѵта, аХХаі еі'хоаі кёѵте, рѵ^роѵебооааі тоб акоатбХоо
Хёуоѵтод- «ё'хаатод Х^фетаі тдѵ іоюѵ рюѲдѵ хата тдѵ 1'8іоѵ хбкоу» хаі каХіѵ
3 О'іХсооі. — б. оіхоі. — 11. хатоіхіаід; ріХХіои; тай ёпхохбтгоід ёѵ той. — 14.
теараууёХореѵ. — 15. кХтрйоѵ. — 19. ёѵаѵтіойтаі — 24. <реіХете. — 26. ройХеоОаі. —
34. тоігрсозаѵ.— 37. Хгуоѵтод: I Сог. ІІІ, 8. — 37. тсаХіѵ: II Сог. IX, 7.
104
Ье іурікоп де Яіі Сапіііав.
«ІХарбѵ уар ѣоттр ауапа о Ѳеб;». йалер уар ёлі т^д ёХет]рооУѴѴ]д ои рбѵоѵ
то ооОёѵ бра, аХХа хаі т^ѵ лроаіреоіѵ хаі т^ѵ ббѵаріѵ, | обты хаі ёлі ту}д лроо- іоі. іи.
еиу^д об рХглеі тб уіѵбреѵоѵ, &ХХа уе хаі т7)ѵ Зиѵаріѵ хаі ту^ѵ лроОирІаѵ.
'Отоіа оё бріѵ обх ёуеіретаі еід тбѵ хаѵбѵа ту;д ёххХ'^аіад, еі рёѵ ааОеѵеі
5 хаі обте еоОіеі обте ббѵатаі оту^ѵаі, обх ё^еі еухХтдіа оиоё хаѵоѵа еі оё ёѵі
буі'/)д хаі ало раОирІад хаі бхѵои обх ёуеіретаі еід т?]Ѵ обѵа^іѵ, еі рёѵ ало-
ХегрОіу тоб реаоѵихтіхоб, рт) <рауід ту) т}р4р<х ёхеіѵід рауеірепра, аХХ артоѵ рбѵоѵ
хаі ббыр, хйѵ блоіа У(рера тбуід, лоюбза ретаѵоіаѵ т^д '^уоурёѵ'^д хаі лаат]д
т^д абеХірбтгрод, і'ѵа Хабт] оиууырг(аіѵ кара лаойѵ. ЕІ 8ё срОаспд ту(ѵ отіуоХоуІаѵ
Ю тоб фаХту]р(оу т) хаі ёыд Цд тетарт^д, срауеты у)рюи йртои хаі рбѵоѵ еі 8ё
обббХыд аѵаотэд, рт]§ёѵ бХыд <рауі[] '^р^ру ёхеіѵід, еі "сбут^ хаі хиріахѵу еі оё
В'ёХѵ] срауеіѵ, лоітраты ретаѵоіад 8іахоаіад т?|Ѵ оеитёраѵ, еі тбуу] хиріах^ 7] ааб-
батоѵ. Каі табта рёѵ Хбуореѵ лері тйѵ ѵбыѵ тйѵ Биѵарбѵыѵ хаі ареХобѵтыѵ,
тсері бё тйѵ урайѵ хаі тйѵ ааѲеѵыѵ оббеід Ѵ}ріѵ Хбуод.
15 Табта рёѵ уар та ёлітіріа тйѵ йпоХірлаѵорёѵыѵ тйѵ Иеіыѵ аиѵа^еыѵ, &
ёх тт)д аоху)тіх7(д ѵоробеоіад ёраОореѵ тоб реуаХоу латрбс т}рйѵ ВаоіХеІоу. Треід
§ё, еі В-ёХете тобтоід р^ лерілілтеіѵ, фХХХете <Хср’ ёалбрад хаі уеірйѵі хаі О'ёрег
т?р уар ыраѵ, т)ѵ хаѲе^еаѲе тф уеірйѵі ёѵ тф ёруоуеірф, фбсХате лаааѵ т?(ѵ
ахоХоиѲІаѵ брйѵ ё^еХОобааі §ё хаі блоатрёфаааі ёѵ тоід хеХХІоід брйѵ хоір^О^те,
20 ёыд аѵ хореоѲгре тоб блѵоу хаі тга)^ лрдд брОроѵ, еі О’ёХете, ёуеІреоОе хаі лоі-
ёіте тб ёрубуеіроѵ брйѵ, ёыд &ѵ г>ёХт]те.
Пері тт^д еб/у]д т^уоуѵ тб «хбріе Тт]ооб Хрютё, уіё тоб Ѳеоб,
ёХёт]одѵ ре».
’ЕлІ лаоі 5ё тобтоід хаі тсрб таѵтсоѵ хаі ёѵ лаоі ту^ѵ еб^ѵ ауа}ѵ1^еаѲе
25 хратеіѵ таід харбіаід брйѵ ѵухтбд хаі т^рёрад- об уар бёетас ашратглоб хблоу
абтт], аХХа оаоп^д рбѵѵ^д хаі еІрт)ѵсху;д хатаат4оеыд. Еіру^ѵіхбд бё тід об Збѵатаі
уеѵёаОаі /шрсд татеіѵйаесод- уар тапеіѵсоаід об рёрсретаі тіѵа, об хатаХаХеі
тіѵод,| об хріѵеі тіѵа, об ріаеі тіѵа, хаѵ еі ті хр.І лаѲѵ; бх’ абтоб, раХХоѵ оё тоб- ІО|. и*,»,
ѵаѵтіоѵ апаѵ тсоіеі, ёаутбѵ хатахріѵеі, ёаутф ётиурасреі лаѵта та оср^Храта, хйѵ
30 олоіа ахи. ПоОеѵ обѵ Хоіпбѵ ебртдсеі б тоюбтод ауоррт^ѵ еід бру^ѵ хіѵт^Оу^ѵаі хата
тіѵод, Лугу] ёотіѵ реуаХу] ёруааіа тоб роѵауоб' тобто ёоті тб уѵырюра тйѵ
тоб Хрютоб раОу^тйѵ обты уар ёіру]хе лрбд абтобд ёѵ тту рета тбѵ беітсѵоѵ абтоб
ѵоі)ѲезІа хрб тоб тіріои аитоб тс^Ѳоид* «ёѵ тобтір уѵыооѵтаі хаѵтед, оті ёроі ра-
Ѳу/та( ёоте, ёаѵ ауахт^ѵ е^у;те лрбд &ХХ^Хоуд». Тт)д уар рахаріад талеіѵоуро-
3. ой ойх. — 4. Еп гои"е еп шагце: та бріаОёѵта ёпіт'ріа тоід ареХйд біахеі-
реѵа; хері тт)Ѵ ЙхоХоиОіаѵ ёххХ^аіад тіара тоО реуаХоу тгатрбд ^р©ѵ ВаоіХеіои той
реуаХои; йріѵ: 1. йрйѵ?; хХ^аІад. — б. ё'уг;ра еі X аи беевие. — 6. апоХекрОеі. — 7. ра-
уеіргра. — 10. бріаи. — 12. МХа сой.: ]’аі соггідё се шоі роиг Іе піеііге й’ассогй аѵес
Іа еупіахе йи гезіе би шогсеаи. — 12. Еп тоиде еп тагде: бра. — 17. Еп гоиде еп
таг^е: бра. —18. фссХХате. — 22—23. Тііге еп гоиее еп тагае. — 26. ббѵате. — 32. еіопхе:
Іоап. XII, 35. Г1
8. Рёігісіёв,
105
опѵтдд 6 тоюбтод харпбд б В-аораотбд хаі ёпёраотод, бХІуоід бё ебрюхбреѵод* об
уар ёотіѵ ебреіѵ тіѵа аубспт^ѵ ёѵ т^ абтоб фоу'у ХЫР^ талеіѵосрроабѵ7]д. ёпеібт^
тоіѵоѵ ушрід еір7]ѵіхт(д хатаотааешд ебуѵ] нарбіа об ббѵатаі храті^О^ѵаі хаі
ёѵеруёіѵ, аотт] бё ёотіѵ О'бра хаі бббд, бі’ ’/;д боѵт^абреОа еІоелОеіѵ еід тбѵ
ѵот]тбѵ парабеюоѵ т]уоиѵ т^ѵ ауап^ѵ, хаОшд рарторёі б ауюд ’Іоаах Хёушѵ оті 5
«ТѴ]Ѵ еиу^ѵ проАарбаѵеі т) аѵауыртр.с, хаі айт^ т} б.ѵаушрт^сід бібс т^ѵ ейуѵ^ѵ
хаі 7} ебу^, іѵа хт'^ошреОа т^ѵ ауапт]ѵ той Ѳеой’ хаі уар ё^ абт^д еиріохетаі
аітіа той ауап^оаі т}рад тбѵ Ѳебѵ т) бё ебу^ хратбѵетаі хаі ёбраюйтаі ёѵ тт)
еірт^ѵіх^ хатаот&оеі тт,д фоу^д’ еІрт]ѵіх^ хатаотаоід об проауіѵетаі тт) фиу^
ушрід тапеіѵшоешдл, еибтр.оѵ, бті ёх тг(д тапеіѵшоешд уеѵѵатаі 7} ауапт], хаОшд іо
рартирёі бріѵ хаі б ауюд ’1шаѵѵ7)д б т^д хХІраход ёѵ тф пері опахо^д Хбуір
оитш, ф7]0І, (раохшѵ «ё^ опахо^д тапеіѵшоід, ёх тапеіѵшоешд апаОеіа»’ апаОеіа бё
ёотіѵ т) буеіа тѵ^д фоу'^д’ прштоѵ бё хаі ё^аіретоѵ уѵшрюра т^д иуеіад фиу^д
прбд паѵтад ёотіѵ ауаптр Каі тайта рёѵ ёшд шбе, ’^ре'ід бё тшѵ ё^д ёушреОа.
ЮІ.1ІБ. Иері тт)д ёѵ т^ ёххХт]о(а ебта^іад хаі бпшд беі т^ѵ ахоХооОІаѵ 15
у (ѵ е о 0 а і.
ВобХораі хаі пері тг(д ошратіхшд уіѵорёѵт^д пар’ иршѵ фаХрфбіад біба^аі
брад, бпшд урт^ табтт]ѵ ёхтеХеіѵ, іѵа оут)те хаі ё^ абЦд харпбѵ, хаі |і^ ратаю-
поѵеіѵ. ’АХХшд уар об ббѵаоѲе Хабеіѵ ё^ абтт;д харпбѵ, еі рт) лрообух) б ѵойд тоід
бср’ б|ійѵ леуоцёѵоід біа тоб отбратод. Каі еіуоѵ ріёѵ (іартиріад хоХХад ур&фаі 20
брлѵ лері тобтоіг аХХа бібс тб лХг(0од табтад алаоад лараітт^оацеѵод тбѵ т?(д
ауіад о1хоир.еѵіхт]д ёхтт^д оиѵббои ёббор,7]хоотбѵ лёр.лтоѵ хаѵбѵа ёхО^осріаі.
Ойтод убср тобд ебуо|іёѵоид ёѵ т^ ёххХгріа хаі фіХХоѵтад |і^ йтахтоид
лроІёоѲаі хаі ётитетацёѵад ёлюхт^лтеі срсоѵад, аХХ’ ёѵ оиѵтетрір.р.ёѵід харбіа. хаі
$]Ѳеі хатеотаХ|хёѵ<р хаі ѵоб лроооуд тад ебуад лоійоѲаі хаі фаЛ|і(|)біад, ёср’ ф 25
тф те ёѵтбд 7]Ѳеі хаі тф ёхтбд еі'беі тоб Ѳеой тбѵ ёХеоѵ ёпі тоід ^рарт'^рёѵоід
ёХхбоаг а ебХабеід уйр, сртдаіѵ тоб Леиітіхоб рібХод, поіёіте тойд иіобд ’Іора^Л».
М^бё тоід хехХаоріѵоід хаі аоёрѵоід р.ёХеоі хр^рбаі хаі тщ перітт^ тшѵ форбстшѵ
поіхсХІзс хаі фбшѵ терет(ор.аоіѵ, & Э-оріеХіхоід оиу ^хіота хаі тоід ёпі т^д охт^ѵт^д
т) ёххХт^оІа проо7(хе Ѳеоб. ПолХахід бё табта хаі прбд поХХшѵ хехшХотаі патрі- зо
арушѵ рета осробршѵ тшѵ ёпітірішѵ, парт^ууеХтаі бё тб апХойѵ хаі апоІхіХоѵ
тг(д фаХрірбІад йопа^еоѲаі ёѵ уе таід паѵѵоуіоі хаі таід теХетаІд тшѵ апоіуо-
рёѵшѵ, шд тб аруаюѵ ёОод хаі гІеосріХёд еіуеѵ. аХХ’ оббёѵ ёуёѵето пХёоѵ, ѵіха
уар бре^ід тшѵ поХХшѵ тад Э-еІад ѵороОеоіад. Треід бё сраѵт]те парт^хооі,
1. а^р(еішоаі) еп таг^е, — 4. оіѵтзабреОа. — 5. Хёушѵ: Той баіои патрбд ^цйѵ
’Іоаах та ейреОёѵга аохт]тіха. Ьеіргі^, 1770, р. 200. — 8. ёореойтаі; оё ^ріѵіхгр — 12.
сраахшѵ: Р. С , і. ЬХХХѴІІІ, соі. 709. — 13. буіа. — 13. буіад. — 15. Тіігс еп гоиде
еп шагде. — 20. йрад. — 23—33. тойд Еиуорёѵоид — пХёоѵ: ІНіаПсв сі Роііёх, ор. сіі.,
1. VI, р. 297—298. — 24. ёпітетаррбѵад. — 26. тф те: тбте сой. — 27. [іібХод: Ьеѵіі.
XV, 31. -г- 29. т]хіата: еп гоиде еп тагре, раХюта. — 30. Еп гоиде еп іпагде, <зф(еі-
шааі). — 33. Еп гоире еп таг^е, бра; ^Оод. — 33. уёѵето.
106
Ьс іурікоп <1е Кіі Оатііав.
і'ѵа |і^ арад латріхад хХѵ)роѵо|г/;ог(те- еі уар ахрібпд еІВбтед фаХХеіѵ хюХбоѵтаі
ото тшѵ латершѵ, лоаір ралХоѵ 6[іеід аі р.т]ВэХшд уіѵшохооааі, аХХа хаі р.аАХоѵ
уёлшта лро^еѵобааі тоід ахобоизіѵ, ётгроід Вё а0о;х(аѵ хаі рарод’ хаі еі тойд тоб
5 Хаоб хсоХбеі о хаѵшѵ фаХХеіѵ ріета цёХоод хаі ріеугШ}д <ршѵ7(д, лоХХф раХАоѵ
юі. іібѵ”. брад| тад гкі теѵѲэд тшѵ ёаотшѵ ф-іуоіѵ хехЛфёѵад, шд у>тріѵ 6 ауюд ’Ісоіѵѵтдд
6 т7(д хХІраход ёѵ айтоб гоВорф Хоуір- «ойх ёатіѵ ^|ііѵ ёѵтайОа, ш ойтоі, т) тоб
уй|іои хХгрід, ойх ёатіѵ, ойхо’эѵ яаѵтшд еід яёѵѲод ёаотшѵ 6 хаХёоад ^;хад ёѵ-
табѲа ёхаЛесе-» хаі лаХіѵ «йалер у7;ра тйѵ ёаот^д аѵВра акобаЛобоа хаі ріоѵо-
ю уеѵт) оіоѵ ХЕхт7}|лёѵтз ёхеіѵоѵ |іоѵоѵ |івта хоріоо ларар.йѲюѵ хёхттртаі, ойтш хаі
фшу-^д леаойатрд ойх ёатіѵ тсарацобіа тід ётёра ёѵ хаірф Цд ё^іВоо шд хбпоі
Аацлоб хаі то Вахрооѵ ой ріекфВтдооікзіѵ оі тоюбтоі ясте, ойВё аАаХа^оиаіѵ ёѵ
йріѵоід ярйд ёаотойд' Хораѵтіха уар яёѵОоод та тоіабта хаѲгат’/рхеѵ еі Віа тойтшѵ
проохаХёоааОаі то яёѵОод ёяіттрВейеід, ёті ябррш то ёруоѵ афёат^хеѵ ало аоб‘»
15 хаі лаХіѵ «ойх ёухЛ^О^сбреѲа, ы ойтоі, ойх ёухк^ОгубцеѲа ёѵ фэут(д,
Віоті теОеоорутрхареѵ, ойВ’ оті теОео/оуфхацеѵ, ойВ’ оті г),есорѵітіхоІ уеуоѵареѵ, а/Ха
Хоуоѵ лаѵтшд Вшаоріеѵ тф Ѳеф, Віоті аВіаХеІлтшд ой лелеѵѲ^хареѵ ».
Діа табта тоіѵиѵ йлаѵта тЗс еіргдіёѵа лара тшѵ ауішѵ яатёршѵ &ёХш, і'ѵа
тоі^те яасаѵ тг(ѵ ахоХоиѲіаѵ йр.шѵ хата тт^ѵ ті^іѵ т^д отіуоХоуіад тоб фаХттррІоо
20 арушд, ёррйОр,юд, ейтахтшд. Лёуете Вё айт^ѵ ёѵ тоіайтід сршѵѵ], йате яааад ахойгіѵ
тад аВеХсрад- ой лаааі Вё ВфгіХете лёуеіѵ і'од срюѵ^, і'ѵа |17) хатаброѵтшѵтаі 6|іа>ѵ
аі ахоаі хаі тшѵ ахообѵтшѵ, аХХа р.1а аруетю тг(д йхоХоиѲІад хаі тт^д фіоѵт(д,
хаі аі Хоілаі ахоХооОеІтшзаѵ ёліатрд уѲар,ала>тёра фіоѵѵ], і'ѵа |17] ойууиаід уіѵтртаі
хаі ата^'а. ’Аруётш Вё аяВ т7(ѵ ару^ѵ тоб ёатсеріѵоб йурі ооіілХ^рсиагсод т^д
25 ёѵѵаттрд хаі тшѵ толіх&ѵ хаі [іахарю|ішѵ т'^д ё^д 7}р.ёрад’ еЮ’ обтюд лйХіѵ ар-
уётш ётгра, т^д йхоХооОіад каог^ ВтрХоѵбті, ѵруооѵ т7(д отіуоХоуІад тоб фаХтѵррІои,
тшѵ 7ірооор,оіыѵ, тшѵ хаОю|іатшѵ, тшѵ хаѵбѵшѵ хаі тшѵ Хоітсшѵ аяаѵтшѵ фйЛХете
Вё р.ета цёХоид «т7(ѵ тіриштёраѵ», то «Хрютід аѵ0тѵ]», тйѵ хаѵбѵа тоб лаауа
хаі та еід тойд аіѵоод, та Цд Хеітооруіад тоб оХоо урбѵо»- хаі уар отаѵ тйуу)
іоі. не. зо 6 Іерейд 6|ішѵ, фалХётш хата тт^ѵ та^іѵ айтоб, | оир.фхХХете Вё хаі йцеТд айтф, (Ьд
ВйѵаоОе. Каі табта [іёѵ тері тѵ(д та^ешд т7(д йхоХоиѲІад брішѵ.
Пері Іерёіод.
Пері Вё тоб Іерёшд тоб йлѵрретобѵтод брдѵ ройХоцаі, ёшд &ѵ 5ХХа-
^Г|Те аотоѵ, еілер гНлеі хйхёіѵод’ гі Вё ойх ёѵі ёхеіѵод хаѵ 6тооаВг(лоте, срёрете
5. Еі^гоиее еп таг^е, бра; р-Шоид. — 6. ср^аіѵ: Р. О., I. ЬХХХѴІІІ, соі. 805.—
7. ёѵ абтоб ^’-ш Хбуш, еп гоиее еп таг^е. — 9. тахХіѵ; Р. О., і. ЬХХХѴІІІ соі. 813. —
9. йпобаХІшОоа. — 10. (хета хоріои: I. [хета хйрюѵ? — II. Аргёз ёатіѵ, 1е сорізіе а і’йрёій
обтш. 12. Еп гои^е еп іпагде, поіе іІІівіЫе. — 12. йХХаХа^ооаіѵ; аргёз баитоос, ип
зіепе йе гепѵоі, еі, еп таг^е. й Гепсге гоиде, т^а. — 13. лаХіѵ; Р. О., і. ЬХХХѴІІІ,
соі. 816; еп гои"е еп шаг^е: ёухХтдт Хгуетаі хат7]уор-'а. — 15. ойашреѵ. — 17. йхо-
ХоиОг|Тшааѵ; уіѵетаі. — 23. еп гои^е еп іпхгее: аф(еішааі). — 27. іпіѵтшѵ: йлаайѵ со<1.;
еп гои{іе еп іпаг^е: а»]|х(еішааі). — 29. бтаѵ: бте сой. — 32. Тііге еп гои^е еп іпагде.
8. Рёігійёв,
107
аЛЛоѵ Ха'іхбѵ іерёа ейХаб^ хаі сробобреѵоѵ тоѵ Ѳебѵ, 8ѵ ёхлё^оѵтаі хаааі т) аі
хЛеІоод іт тойд тблопд тоб архоѵтод тоб тбтсоіг Еерорбѵахоѵ уар ой8ёѵа аоу^юрсо
Хеітооругуаі ёѵ т^ р,оѵу тѵ} тоіабтід, рёхрі? аѵ іотатаі б хбород обтод, е’іхер
ебріахоѵтаі роѵазтріаі ёѵ айт’эд. Ой8ё уар аХХо рёрод аѵОршхшѵ ооухшрй хатоі-
хгуаі ёѵ айт^ рі/рі ооѵтеАеіад тоб аійѵод тобтоо еі 86 тід тшѵ ахаѵтшѵ, т^рётерод 5
т) ^ёѵод, роцХѵіѲ^ 8обѵас аѵаухт]ѵ айтаід ё^еХОеіѵ Цд роѵ^д табт'^д, ёстш ёхх^-
рпхтод тѵ]д рер18од тйѵ хрітгіаѵшѵ хаі рерід абтоб ёатш рета тоб 8:а66Хоі). Пері
рёѵ тобтшѵ йрхобѵтшд еір'фхареѵ.
Пері хѵеоратіхоб х а т о б д.
Пері 86 уе хѵепратіхоб натрое, 8ѵ рёАХете храте'ѵ, В-ёХш, Іѵа хаі обтод 10
хоіѵ^ [ЗооХ^ ёхкёу^таі кара хазшѵ т) тйѵ пЛеібѵшѵ. ”Еті 81 Аёуш хаі тобто, іѵа
хатбс тсаоаѵ ѵбхта аѵауіѵшактуе хаѵ 8ід, еі рт] обѵазОе хкёоѵ хаі уар шапер
8бо бсрОаХроі еіаі лрозеиу;^ хаі аѵауѵшсид- б оё ауюд ’Ізаах тсротіО^оі тт,ѵ аѵа-
уѵшоіѵ тг(д фаХрф8іад обтшаі сраохшѵ «еі оэѵатбѵ, тірѵроѵ т?(ѵ аѵауѵшаіѵ хлёоѵ
тг(д отйоешд». 15
Пері аѵауѵшаешд.
*Еті тсері тоб тсѵеоратіхоб хатрбд брйѵ хроазхтёоѵ хаі тобто, іѵа озад
ахохеір'г) ёѵ роѵ^ табтід, ой8ер(аѵ [а8еіаѵ] ё/ётсо Хабзіѵ айтад [ёх] Цд разд-
ай уйр еіаіѵ айтоб бке^обоіаі, аХХа ту; хаѲ^уоорёѵу] бтсохеІаѲаі осреІХоиаі хаі тоі?
хаѵбос т7(д роѵ^е* ёхесѵо; 8ё та хатрі хѵеоратіхір аррб^оѵта 8іхаіа ёѵ хаоаід 20
ё^ётю броб- обтшд уар уіѵетаі хаі ёѵ хаоаід таід оебааріаід роѵаТ; так ёѵ тід
ё^оиоі^с тшѵ "Ршраішѵ бкохеірёѵаід тйѵ уоѵаіхйѵ йХХос р^ѵ хаі ёѵ тоід <2ѵ8ршоід
роѵаатт^ріоід, оооод &ѵ йхохеірѵ] б тг(д ^рёра$ ^уобреѵод, еі аорб^ ёхбАѵ/О^ѵаі
айтбѵ т7($ ^уоореѵеіад, ойх е^ес ё^оозіаѵ ретахіѵ^ааі ой8ёѵа ёх тг^ цоѵг^ т)
Іоюкоі^аааОаІ тіѵа* тф хаОѵ^уоорёѵср уар тф рет’ ёхеіѵоѵ уеуоѵбті хаі т^ роѵ^ 25
бкбхеіѵтаі хаѵтес;.
Пері т
ВобЛораі хаі тсері тгу -Э-брас; т^оіуроѵаот^ріои 8іата^аз0аі бріѵ, ойх йк’
ераотоб, ЙХЛ’ ёх тйѵ (ріХеоаебйѵ ѵбршѵ' уар леѵтехаі8ехйт^ ’Іоіютіѵіаѵеюд ѵеара
обтіо •Э’еохі^ег «хеХебореѵ р^ хоХ/а.д еіѵаі тад еід тб роѵаот^рюѵ еізбооод, аАла зо
ріаѵ т) 8бо тох<5ѵ, ёсреотаѵаі 8ё т^ кбл^ аѵ8рад уеут^рахбтад хаі ашсрроѵад, оіхер
обте тоід роѵа^оід ооухшр^ооозіѵ ёх<роітаѵ тоб роѵаот’^ріоо ХС0Р^» уѵшрт^д тоб
3. Хеітоируеіааі. — 6. РооХ^Оеі. — 6. роѵг/д: тт^д раг с ггесііоп (Іе тоГд. — 8.
Пері... еір^хареѵ, еп гопде еп тагце. — 9. Тііге еп гоп^е еп шаг^е. — 12. ту ..
обѵааОаі. -—13. хротіО^аі: ор. сіі., р. 215. — 16. Тііге еп гои^е еп шаг^е; іі аешЪІе
аѵоіг біё (Іёріасё, аіпві дпе Іе скарііге аіщпеі іі ве гаррогіе. — 17. ’Еті, еп гопце;
хрооехтаГоѵ. — 18. ёугто; раі епрріёё аое'аѵ, ёх, пёсевваігев ропг Іе вепз. — 23. аорбеі. —
27. Тііге еп гоиде еп ппгре; 9-иророб. — 29 ѵеара: еп гоиде еп іпаг^е, ѵбро;; іі
в’ар,іІ (Іе Іа поѵеііе 133, ёсііі. Х<и:1іагІсе ѵоп Ілпдепііші 100 (I. II, р. 19). — 31. абсрроѵад.
С\\
108
Ье іурікоп де №1 Ватііав.
хаѲ^уоорёѵоо ойте тоід ёідшѲеѵ абешд уіѵеаѲаі хата тб роѵаотѵ^рюѵ ѵбхтшр хіа
реО’ т)рёраѵ». Табту) тоіѵоѵ ту( ѵороОеаіа ёпбреѵод хаі абтбд хараууёХХш бріѵ
оіа тоб бѵбратод тоб хоріоо т}ршѵ Іѵ]ооб Хрютоб, іѵа (роХаасг^те ті^ѵ •Э,ораѵ тт]д
роѵ^д, хаОшд брК>і б лроурасреід ѵброд. ’ЕлеІ тоіѵоѵ В-ёХеі т) хора Махаріа
5 раатаоаі тобто тб фоушсреХёд [5арод хаі ^теі хтіоаі тб хеХХІоѵ ті оѵ еід Цѵ
е^ш В-браѵ тг(д абХ^д, іѵа хаОІ'^таі ёхеі рета Цд р^трбд абтѵ)д, арёохеі хйроі
тобто хаі В'ёХш уеѵёаОаі обтшд. Кратеітш тоіуаробѵ абтт] тобто тб Э'еюѵ ёруоѵ
ешд аѵ 7] ёшд ббѵатаг рета бё ѵір ларёХеікяѵ абтѵ^д ёхХё^аоѲе ёх рёаоо
бршѵ лйХіѵ ббо ураіад ебХабеід хаі тотзсд хаі сробоэрёѵад тбѵ Кбрюѵ хаі (5а-
ю Хете абтад хаѲё^еоѲаі ёѵ ёхеіѵср тф хеХХіф тоб сроХазоеіѵ Цѵ -8-браѵ. Мѵ/бётсоте
бё аѵойдшаі тіѵі ушрід тоб ОеХт^ратод т7]д ^уоорёѵ^д- об рбѵоѵ бё тоід ё^шОеѵ
ёруорёѵоід обх бфеілоизіѵ аѵоіуеіѵ /шрід т7(д [5 оиХ7(д т7(д ха0'/)уоі)рёѵ7]д, &ХХ’ оббё
таід ё^еруорёѵаід т7(д роѵ7(д роѵаатріаід, еі р7; ё^ёруоѵтаі хаі абтаі рета [5оі)Х7(д
тГ|д тсроеотіЬа^д, хаОшд 6 хроурасреід ѵброд біахеХебетаі. “Еотшоаѵ тоіѵоѵ аі іоі. іп.
15 -9'оршроі хаѵтоте ёхеі бі1 бХт]д т?}д *^р.ёрад хаі еі оорб^ Хеіфаі т^ѵ ріаѵ бій тіѵа
аѵаухаіаѵ уреіаѵ, ёотш т) ётёра. Мѵ] рёѵтоі бтсохеІоѲшааѵ абтаі ёѵ таід бяг^ре-
оіаід тоб йркеХІоп т) херібоХІои ^уооѵ брауатебеіѵ хаі коті^еіѵ, аХХ’ еід рбѵѵ^ѵ
тт)ѵ ё^обоѵ т7)ѵ ёууІСооааѵ абтаід бкохеіоОшоаѵ.
Каі табта рёѵ та хараууёХрата йрхобоіѵ бріѵ, ібд ѵо[іі^ш’ атіѵа ёаѵ
20 фоХааот]те, тір.^ хаі бб^а аішѵюд [лёХХеі блобёдасОаі б|іад- еі бё аОетеіте хаі об
фіАоізз^те абта, тобѵаѵтіоѵ атцііа хаі хблазід аішѵюд аѵацёѵеі б|іад. "О|ішд
хаі ёѵ тѵ; харобаід еі ебреѲ^ тід ё^ бр,шѵ т) рооХорёѵ^ бкохеіоОаі тоід
хараууёХр.аоі тобтоід, ёх6Хт]0г|Тш т^д роѵ7(д тсарбс тшѵ Аоітсшѵ. Хшрід бё тобтоо
тоб трбкоо об ооуушрш бріѵ ёхбаХеіѵ тоб роѵаот^ріоо тіѵа абеХср^ѵ, еі коо
25 ебреОг) раоХІатріа т) ёаѵ ёѵі борютріа, тараушбтід, рѵѵ)о(хаход, хаі об ОеХеі бюр-
ОшаааѲаі ёаот^ѵ. «Тбте уар об урТ) рахроОореіѵ, шд срѵ]аіѵ 6 ауюд Марход 6
&ох7]т^д, бтаѵ т) тоб ёѵбд рХабѵ] еід коХХобд аѵатрёуід, аХХос тб тшѵ тсоХХшѵ
оорсрёроѵ ^т)теіѵ, іѵа ашОшоіѵ» Еі’ тід ё^ бршѵ біа ріхрофоуі'аѵ србуоі ёх тѵ(д [іоѵ^д
ёатш &хоіѵшѵт]тод, ёшд йѵ бпоотрёфід, еід т^ѵ роѵ-^ѵ, ^д хахшд ё^еХ^ХоОеѵ. Еі
30 "И? бршѵ ё^ёХОоі т^д роѵ-^д ааоуушр^тод, баад ѵбхтад хоір^Оѵ) аооуушр^тод,
тоаобтоод урбѵоод реѵётш ахоіѵшѵі]тод рета тб бкоотрёфаі, ушрід [Зіад г)'аѵйтои.
Пері тѵ)д т)уоирёѵт]д хаі тшѵ ббо оіхоѵбршѵ.
Пері тт(д т^уоирёѵу]д хаі тшѵ ббо абеХсршѵ тшѵ ёуоиошѵ т^ѵ срроѵтіба т^д
оіхоѵоріад тшѵ яраурйтшѵ тт^д роѵ?(д урасрш ёѵ тф табооХаріхф уартіф тб ттшд
2. хараууелш. -ѵ~ 5. фоуо'реХёд. — 6. хаОг^етаі. — 12. тт)д: тоід сосі. — 13. рі]:
рі сой. 14. Еп гоице еп тогце: Іатёоѵ, бті хата т^ѵ та^іѵ тйѵ іѵоріхйѵ роѵаатг(р(шѵ
обтшд уе Хеуооаіѵ оі хаѵсѵед хаі оі ѵброі бюіхеіоОаі (бітдхеіаѲаі соіі.) та тшѵ уиѵаіхйѵ роѵа-
ат^ріа. 15. оирбеГ. — 21. бра. Еп гои^е еп таг^е. — 2°. еиреОеГ. — 24. ёхбаХХеіѵ;
ебреОеЕ раиХ^тріа. — 26. Марход: Р. 6., I ЬХѴ, соі 961. — 28. срйуеі; бкоотрёфеі. —
30. бріѵ. 30. хоір^Оеі. — 31. реѵето. — 32. Тіігс еп гоиде еп піагде. — 34. табоиХХаріхй.
8. Рёігідёв,
109
ІоІ. І17ѵ*.
•О-ёХеі іѵа шзс хаѵтоте трёід, хаі, ёаѵ рІа ё^ айтшѵ теХеит^отд, іѵа ёхХёуг^таі ёх
т7;д абеХсрбт^тод пааг^д тшѵ лкеібѵшѵ ётёра биѵарёѵт] рета срббои Ѳеоб хаі
талеіѵоюешд бтт^реттраі тф біахоѵ^раті. ’ЕяеІ тоіѵиѵ ёатіѵ ёхеіѵо Хатіѵіхбѵ
хаі бреід ойх ёліатааОе аѵауіѵшахеіѵ аитб, біа тобто урасрш ^ретёроід ураррааі
тобто’ ои р^ѵ аХХ’ ёттесЗт^ оибё тоі тербсурата, аяер асрГ/;рі бріѵ, еіаіѵ оХа бѵорааті 5
уеураррёѵа ёхеі, аХХа херіехтіхшд, |ЗоиХораі хаі бѵорааті урафаі табта.
’ЕѵтабОа урасрсо та тоб роѵаат^ріои храурата.....................
ПараууеХХш бріѵ хаі тойто, І'ѵа, бпбтаѵ еХОтд 7^ абОеѵтіа еід то роѵаатт^-
рюѵ 7] йр/оѵтед, ои рбѵоѵ оі аиОёѵтаі тоб тблои, аХХа хаі ^еѵоі, т} хаО^уоирёѵт]
реО’ ётёршѵ урашѵ ё^еХѲоиааі бяоВё^ааѲе абтобд рета лаа^д тір'^д, хаі, ё^ <Ьѵ іо
%у&. 6 тотсод, Зе^іыаааОе аитоид хата Збѵаріѵ. Еі ОеХ^аоиаіѵ еІаеХѲеіѵ ёѵ тф
роѵаатт]рІ(р, йѵоі^ате аито'ід рета /арад- ёѵѲа уар ёатіѵ абОеѵтіа, ата^іа ои§еріа
уіѵетаі. ЕІ 8ё тід тйѵ ёір^бѵтсоѵ /сорід абОеѵтіад ёХОшѵ ёѵ&і^етаі бріѵ ата^іаѵ
т^ѵ тиуобааѵ, ёѵ аХХѵ] ёсрббір р^ аѵоі^те абтф’ хаі ёаѵ бріѵ ті, рг^ѵиаате
тф абѲёѵтід той тблои’ хаі ёаѵ р^ брОсоау; б аиОёѵт'^д то траура, бтсауете еід 15
тѵ(ѵ абОеѵтІаѵ.
ПараууёХХсо бріѵ хаі тобто, іѵа оибё §іа ріаѵ лрбсрааіѵ бібйте тоі рібХІа
брйѵ ё^соОеѵ тг(д роѵ^д хаі тг^д ёххХ'^аіад брйѵ ои уар келіс баѵеіі^еіѵ аита
тіаіѵ еі уар (рОарѲЛаіѵ, ойх ёуете тбѵ йѵахаіѵіаоѵта.
"Еті ттарауугХкш бріѵ хаі тобто, оті та [кбЛа, & ёуете брёід Ібіхйд, ёаѵ 20
ётсёХОід тіѵі ё^ брйѵ В-аѵатод, іѵа рт^еѵі хатакеік^те абта ё^соОеѵ тѵ)д роѵг(д.
’Аушѵі^еаОе раѵОаѵеіѵ хаі ётёрад ураррата, і'ѵа уёѵг^таі бріѵ еід рѵ^рбаиѵоѵ
аісбѵюѵ тобто хаХбѵ ёруоѵ хаі а^іауаатоѵ сроб7]07(ѵас уар ёхреікете т^ѵ хатаоіх'^ѵ
тоб хрифаѵтод тб таХаѵтоѵ тоб хиріои айтоб.
"Оотід 8ё тшѵ ахаѵтшѵ роиХ^Ѳ^ йѵатрёфаі т^ѵ паробоаѵ рои бпотихшаіѵ, 25
ѵрд ёѵі хаі тсарос табоиХарІои уеураррёѵт] хироб Гешруіои ХтеХаурбѵта, і'ѵа ебрід
йѵтЙіхоѵ хаі ёуѲрбѵ ёѵ 'і^рбра хріаешд аит^ѵ т^ѵ бтсерауіаѵ {Іеотбхоѵ тт)д роѵ7(д-
т7)ѵ проататіѵ хаі і'ѵа еуід тад йрад тшѵ тріахооішѵ бёха хаі ёхтш {)-ео<рбршѵ
яатёршѵ тт]д ёѵ Ысхаіу аиѵбВои хаі іѵа уёѵ^таі рерід айтоб ретоі тоб хроббтои.
Еп риЫіапі сГаргсе 1е со(1сх ІЗауоссіапие 131 сіее Іеіігее сіе Ясап Лро-
каикое еі сГаиігее Досшпсріе ргоѵецапі сіе се регеоппаре1), ,]е еірпаіаіе дие Ішіі
Де сев ріёсее ее ігоиѵеці аияеі сіапе 1е сой. раіг. Иіегоеоі. 276. Се еопі Іее пи-
1. -9-ёХеі: 1. Э'ёХш? — 3. Епіге ёатіѵ еі ёхеГѵо, диеіциее Іеіігее дгаііёее. — 8. па-
раууёХш. — 11. еі: оі сосі. — 15. аиОёѵті; аиОёѵтід; айОеѵтіа. — 17. хараууёХіі); ойоте (ои
бістуге'). — 19. ёуЕтаі. — 20. хараууёХи). — 21. ёхёХѲоі. — 25. РоиХ^Оеі; итотитгоаіѵ. —
2(>. табоиХХаріои. — 28. лроататгу/; ёуеі. — 29. Ьа сіегпіёге 1і{ріе а ёіё ип юеи годпёе
раг 1с геіісиг, іпаіе ее гесопеіііие аіеёпіепі й Гаіііе сіее Гогпшіея апаіодиее; 1е іехіе ееі
рсиі-еіге сотріеі: аи ріие тапдие-і-іі 1е тоі ’Іойоа еі ([пскре сіохоіоціе йпаіе.
ІГі(іи,і‘)пія Института, I. XIV (1909), р. 69—100.
Я. Рёігійёв.
111
ало )(а)р'оо Ліёохоё’'от'/]д. — 11 — 12 ѵ)§7] ларет&Ѳу] елі хрбѵосд леѵте В, елі урб-
ѵоі; т}8т; леретаОт] тоѵ (? еі ісі ип Ыапс) е Н. — 13 а»; Е, хаі В, о>д хаі Н; оі
от. И. — 14 лаіоарюѵ В, лаіоіоѵ II.
XXXIII (ра»е 31). Ьі«пе 35: Тіініит от. II. — (Радо 32). Ьі^пе 7:
Е, срсоѵад? 1>, іраіѵѵрад II. — 12 тераотаотероѵ.............т)хопа4д рои В, аЛл’
шолер ё8еУ(Ѳг^ хаі тулоиаас; рои II.— 13 ѵйѵ, лХг(рсоаоѵ В, ѵйѵ хаі лк^ршаоѵ II. —
16 Каі ёёоѵтаі арті б: сеіега поп ІіаЪеІ II.
Л ргороя (Гип апсіеп ёѵёсріе (ГНа^іа (Іопі іі еяі сріеяііоп (Іапя Іа ріёсе
ХѴІП, ж]’аі ёсгіі еп поіе: Ауіа, ёѵёсііё яиЙга^апС (Іе Муге? II 8’аі»іІ ёѵійеіптепі
(Гипе аиіге ѵіПс (Іе тёте пот, срГипе Моіісе сіи Іетря (іе Мапиеі Сотпёпе
ріасе рагті Іся ёѵёеііея япйга^апів (Іе Кеае Раігае. Ѵоіг II. Сіеігег, Ътп^е(1гис1<1с
иші ицпепиосші ѵегойепііісіііе Техіе (іег Коіііію еріясорайипп (Іапя ЛЫіашІІип^еп
дег К. Ьауг. Акасіетіе (Іег АѴіяя., I СІ., XXI Віі., III Аііііі., 1900, р. 585.
Епііп, з’е ргоГіІе сіе Госсаяіоп ропг яі^паіег Іа риЫісаІіоп раг Л. Рараііо-
роиІоя-Кегатеия (Гип ітар;тепі (Іе (Іссіяіоп яупоііідие (Іе .Іеап Лрокаикоя, (Іапя
’ЕххХѵ)оіаотіхд$ Фаро;, I. III, Ліехашігіе, 1909, р. 65, еі (Іе опхе аиігея ріёсея (Іе
тёте §епге, (Іапя Ви^аѵтід, I. I, АИіёпея, 1909, р. 3—30.
8. Рёігійёв.
111
ало /іоріоо Аібо/обЬтдд. — 11 — 12 ѵ)§7] ларет&Ѳу] елі урбѵоід леѵте В, елі урб-
ѵоі; леретаОт] тоѵ (? еі ісі пп Ыапс) е' Н. — 13 <&; Е, хаі В, о>д хаі Н; оі
от. И. — 14 лаіоарюѵ В, лаіоіоѵ II.
XXXIII (ра»е 31). Ьідпе 35; Тіініит от. II. — (Раде 32). Ьі§пе 7:
срсоѵеіе Е, <^соѵад? В, срюѵгра? II. — 12 тераотісотероѵ............т)хопа^$ рои В, аЛл’
йюлер ё8еУ(Ѳг^ хаі тухоиаас; рои II.— 13 ѵйѵ, лХг(рюаоѵ В, ѵйѵ хаі лк^ршаоѵ II. —
16 Каі йёоѵтаі арті б: сеіега поп ІіаЬеІ II.
Л ргороя (Гип апсіеп ёѵёсріе (ГГІаріа (Іопі іі еяі сріеяііоп (Іапя Іа ріёсе
ХѴІП, .]’аі есгіі еп поіе: Ауіа, сѵёсііё яиЙга^апі (Іе Муге? II я’аріі ёѵісіештепі
(Гппе аиіге ѵіііе (Іе тёте пот, срГипе Моіісе (іп іетря (Іе Мапиеі Сотпёпе
ріасе рагті Іея ёѵёсііёя яиІГгарапія «Іе Кеае Раігае. Ѵоіг ТГ. (геігег, ВпреЛгискіе
ипсі ипоепйо'спсі ѵегойепііісіііе Техіе (Іег Коііііт еріясораіііит (Іапя ЛЫіаікІІип^еп
дег К. Ьауг. Лкасіетіе (Іег АѴіяя., I СІ., XXI В(1., III АЫІі., 1900, р. 585.
Епііп, з’е ргоГііе сіе Госсаяіоп ропг яірпаіег Іа риЫісаііоп раг А. Рарасіо-
роиІоя-Кегатеия (Гип Ісаргаепі де (Іёсіяіоп яуподідие (Іе .Іеап Лрокаикоя, (Іапя
’ЕххХѵ)оіаотіхд$ Фаро;, і. III, Ліехапсігіе, 1909, р. 65, еі (Іе опхе аиігея ріёсея сіе
тёте §епге, дапя Ви^аѵтід, і. I, Аіііёпея, 1909, р. 3—30.
Ыісоіае СаЬазіІае,
Рапёёугічиев МИ» ііе МаИііеи Сапіасійе еі й’Аппе Раіёоіоре
раг Магііп Ри^іе
йев Аи§ивііпв (Іе І’АввотрІіоп.
Раппі Іез оеиѵгез іпёйііез йе Кісоіаз СаЪазіІаз зе ігоиѵепі йеих йізсоигз
рапёй'угі(ріез айгеззёз 1’ип а Маііііеи Сапіасихёпе, 1’аиіге а Апис (Іе 8аѵоіе, зиг-
попипёе Раіёоіо^іпе, Гетте й’Апйгопіс Іе йеіше еі гё^епіе репйапі Іа іиіногііё (Іе
йеаи V Раіёоіо^ие. Сез йеих тогсеаих зе іізепі йапз Іе тапизсгіі 1213 (Іи Гоікіз
§гес йе Іа ВіЫіоіІіёсріе Каііопаіе йе Рагіз, соріё аи XVе зіёсіе раг ип сегіаіп
тоіие «Тоазаріі, йе Іа Іаиге йез заіпіз ХапЙюроиІез1). Сггасе а Іа Ьіепѵеіііапіе епіге-
тіяе йе «оп Ехсеііепсе М. Вотрагй, атЬаззайеиг йе Ггапсе а Сопзіапііпоріе, сріе
]е зиіз ііеигеих йе гетегсіег іеі, і’аі ри сопзиііег се тапизсгіі еі ігапзегіге Іез
йізсоигз еп дисзііоп. гЧ
Ь’ёіо^е йе Маііііеи Сапіасияёпе осей ре диаіге Геиіііез (Гоі. 289 — 292) еі
рогіе сотше іііге Еід тбѵ аотохр&тора ёухшріоѵ. И езі Гасііе (Іе ѵоіг, еп Іе Іізапі,
(ріе ееі айтохрэтсор п’езі аиіге (ріе Маііііеи Сапіасигспе. Ьа йаіе йе сотрозіііои
зе Іаіззе аиззі йеѵіпег запз реіпе, ргасе аи разза^е зиіѵапі:
„Сеіиі (ріі §оиѵегпаіі й’аѣогй а йе іиі-ийрпе геіеіё Іе зсеріге, еі с’езі
роиг ееіа, ди’аи Иеи йе гёдпег, іі а ёіё оЪІі^ё йе іиіг. (^иапі й іоі, ипе оссазіоп
ГаѵогаЪІе і’а Гаіі топіег зиг Іе ігбпе зоиз й’ііеигеих аизрісез. Тоиз, поп зеиіетепі
Іез іаідиез, таіз епсоге сеих диі пе ге^агйепі цие ѵегз Іе сіеі, і’опі ёіи й’ип сот-
тип ассогй, зоисіеих йе Іеигз іпіёгё^з еі йи Ьіеп ^ёпёгаі.... Се зопі й’аЬогй
Іез Іюттез, йёзігеих йе ргозрёгііё еі йе ЪопЪеиг, циі і’опі йоппё іеигз зиіТга^ез.
Ѵоісі (ріе таіпіепапі Оіеи Іиі-тёте іе теі іе зсеріге еп таіп раг зез ргёігез,
еі запсііоппе аіпзі Іа ѵоіопіё йез зіуеіз, йопі Іа сіаігѵоуапсе езі гепйие тапіГезіе"2).
’) Сев дсих ріёсев ве ігоиѵепі аизві йапв Іе Соіеі. 815, (оі. 582—588 еі 552—563, диі еві Йи
XVII» віёсіе еі йапв Іе ѴіпйоЪ. ІІісоІ. 267, Г. 392 г.—896 г. еі 405 ѵ,—408 г.
Гоі, 291 ѵ°. Ѵоіг ріиз Іоіп Іе іехіе ^гес.
X. Саімвііав, Рапбкуг>Чие8-
113
Ье засге (Іе Маііііеи Сапіасигёпе, аидиеі іі езі іеі іаіі аііизіоп, зе ріасе
аи сопппепсеіпепі сіи ргіпіетрз (Іе 13541). Оп заіі дие ееііе сёгётопіе Іиі ге-
іагйёе раг Горрозіііоп оЬзііпёе (Іи раігіагсііе Саііізіе, ди’іі Гаііиі (Іёрозег еі гет-
ріасег раг Рііііоіііёе. В’аиіге рагі, аи тотепі ой СаЬазіІаз ёегіі, .Теап Раіёоіо^ие
езі еп Гиііе; іі з’езі геіігё а Тёпёйоз2), еі пе з’езі раз епсоге етрагё (іи рогі
Йе І’НеріазсаІе, (ріі Іиі Ііѵгега Сопзіапііпоріе. С’езі йопс диеіцие іетрз аргёз Іа
сёгётопіе (Іи засгс, еп 1354, дие Іе рапс^угідие а ёіё сотрозё. Оп у ігопѵе
ріизіеигз аиігез аііизіопз а (Іез Гаііз Ііізіогкріез. Йе зі.дпаіе Іез ргіпсіраіез (іапз
Іез поіез диі ассотра^пепі Іе іехіе.
Ье йізсоигз асігеззё а Аппе Раіёоіо^іпе рагаіі ёіге іпсотріеі (Іапз иоіге
тапизегіі. II ііепі а реіпе (Іеих іеиіііез еі Остіе (іоі. 301—303 г°) еі зе іег-
тіпе Ьгиздиетепі зиг ипе Іоп^ие ріігазе Ііаіеіапіе, ди’іі езі Оійісііе (іе сопзі-
(іёгег сотте ипе йпаіе. II зетЫе дие Іе сорізіе .Іоазаріі а оиЫіё (Іе іегтіпег
за іасііе, саг іі а Іаіззё еп Ыапс іоиі І’езрасе сотргіз епіге іоі. 303 г° сігс.
теО. еі 308 ѵ°. Ь’аііизіоп диі езі іаііе раг Іе рапёругізіе аи гёіе (ГАппе (іе
Йаѵоіе роиг Іа (іосігіпе раіатііе регтеі (Гайігтег дие Іа ріёсе а ёіё сотрозёе
аргёз Іе ОёЬиі (Іе Гаппёе 1347, ёродие ой 1’ітрёгаігісе зе тіі а Гаѵогізег Іез
рагіізапз (Іе Раіатаз еі (Іёроза Іе раігіагсііе Йеап Саіесаз, диі Іеиг ёіаіі Іюзіііе.
Оп (Іеѵіпе аиззі, раг (1’аиігез разза^ез (Іи Оізсопгз, дие Гоп езі аргёз Іа сарііи-
Іаііоп йе 1347, диі гёріа Іа зііиаііоп (Іе Сапіаси/ёпе а 1’ё^агй (Іе Іа Гатіііе
ітрёгіаіе, еі а ип тотепі ой 1’еиіепіе (ріі з’епзиіѵіі п’а раз епсоге ёіё ігои-
Ыёе, с’езі-а-Оіге аѵапі 1351.
Еід т б ѵ абтохратора I у х (6 р і о ѵ.
іоі. 289г° ’Атолбѵ ті ѵоріС/о хаі тт)д реуіат'^д ауѵіороойѵдд, еі тсоХХйѵ хаі реуаХсоѵ
тсар’ брйѵ йтсоХеХаихбтед тсрауратсоѵ, обта) ттері тойд ейеруетойѵтад бб&хіреѵ хахоі,
сЬд р'^Ос Хбуоід ёѲёХеіѵ ареібеоОаі. Об рбѵоѵ уар аитб тобто тб «уаоЛоід хаі бохеіѵ
хаі еіѵаі тсеріботаі ^ріѵ, &УХ оті хаі тйѵ еберуеаійѵ ^рад айтоод аѵа^іоод, оід 5
обтео тсері аотад е^ореѵ, йтсобеіхѵиреѵ, хаі тобтеоѵ еіхбтаід ёхлітгтеіѵ аѵаухт], рета
аіиітсдд хеіраірбѵоид. "Оті уар тойд р7]8еріаѵ тйѵ, &ѵ еб тсетсбѵѲаоі, Х^РІѴ
ойбеід ео лоіеіѵ еіхбтшд &ѵ ёХоіто, лаѵті пои 8'дХбѵ еотіѵ еіхбд ойѵ &ѵ е’іт], лаѵтсоѵ
аѵѲрсотссоѵ та тсар’ ёаитйѵ еіасрербѵтсоѵ хаі оиѵтеХобѵтіоѵ тоід тсері брад уіуѵоре-
ѵоід, хаі тойд тсері тбѵ сЕррт)ѵ ёуоѵтад хаі тад Мобаад тт; тйѵ Хбуіоѵ теуѵ^ ю
лрбд ’тбед ейеруеоіад хе/р^аСаі, тойд еоеруетойѵтад брѵоиѵтад, біхаібс те лоюОѵтад
хаі раЛа хроа^хоѵт^ оерірі те аотоід хаі тоід Зеуорбѵоід. ОІ уар кбуоі хаі тоід
&ХХоід рёѵ рааіЛебаіѵ траѵ Ітаіроі, хаі реубсХіоѵ тсар’ аотоід бс^юореѵоі тйѵ оте-
*) Оіх іоиге аргбв Іа іепіаііѵе йе йеап виг Сопвіапііпоріе еі аи соттепсетспі йе таі 1354:
(ггёдогаа, Ніві. ХХѴІП, с. 19. СЕ Рагізоі, Сапіасигёпе. Рагів 1845, р. 280. ЬеЪеаи, Нівіоіге Ли
Вав-Етріге, ёдіі. Заіпі-Магііп, I. XX, Ііѵге СХІѴ, р. 333. йеап Сапі асигёпе, Нівіогіагит ІіЬег IV,
сар. 38 Вопп. (Мідпе, Р. Сг., і. СЫѴ, соі. 285).
’) РеЬеаи, о. с., р. 826. Сапіасигёпе, о. с., сар. 34, соі. 265,
8
114
М. Іи^іе,
уйѵыѵ, ой/ ^ттоѵ абтоі? тобтои? хоаробаіѵ т) лар’ абтйѵ хоароирёѵоі?- рйАіата
§з хаѵтшѵ аоі, хрйтіэтг рааіЛгб, І| обты 8іасрёроиаі, каі пері тоаобтоо тхѵдд йуві? ѵ».
ті хат’ абтоб?, 6о? еі р^ хаі хат’ аѵѲріохои? хрбтвроѵ ^ааѵ, хйѵтш? &ѵ, аоб
хратобѵто?, хат’ аѵѲрйпо»? угѵвоѲаі, хаі ТѴ]Ѵ ару^ѵ йлб аоб Лабеіѵ еіхоты?- 8?
5 уар аоѵ Лбуф хаі рвта тоб уіуѵорвѵои хаі роиЛвбгі? ткѵта хаі хрйттгі?, хаі ф
тйѵ лроабѵтшѵ обх ёатіѵ об8ёѵ, 8 р^ рвта тоб хроаідхоѵто? оорбе^хЕ Хбуои,
8іхаю? йѵ еі?]? хаі Хоуоц? рйХіата тйѵ йЛХыѵ тсері хАеіоѵо? йувіѵ тйѵ йХАшѵ,
хаі 8обѵаі аіріаі тб хратгіѵ пара аоі. Еіеѵ.
'Нрёі? ое, ХёуЕіѵ рёѵ еі86те? ойбгѵб? раХХоѵ, тф 86 та ай хротеіѵ хаі
іо Э’аорй^віѵ лротеОираѲаі р^8еѵб? тртйреѵоі, гй^аІргѲа |л^ѵ йѵ, хаі ѵбѵ ЕІхбѵте?,
р7) пбрро) тйѵ ЕІхбтыѵ гілёіѵ еі 86 р^ та пара т^? ейуѴ;; апаѵтт(агі, тб уобѵ
руаХофоуобѵта лрб? тоб; ёгсаіѵоо? тбѵ ёлаіѵобреѵоѵ І'аугіѵ кроагі^ у’ йѵ, оГраі,
8іхаІш?, обты хоЛЛйѵ хаі рвуйХшѵ тйѵ лраурйтыѵ хаѲеат^хбтыѵ. Тпбр рёѵ уар
тйѵ аЛХшѵ рааіХзоіѵ, оі? тб хратеіѵ ех т^? гаО-^то? рбѵ^? хроаѵ^ѵ, таХХа рт]8ёѵ
15 обаі тйѵ блт]хбюѵ халЛіоаі, хйѵ ті? еілг рт) ёѵбоіа^оѵ, р,т^ хаі яаѵо тт^ѵ уХйаааѵ
йѵ ауаОэ?. 26 86, рбХтіате хйѵтшѵ, лаѵтсоѵ хаѲаха!; тйѵ ёѵ блаіѵір1) тоі? йѵ-
Ѳраотоі? хаОват^хбшѵ хаі шѵ об8’ йѵ ті? ви^аіт’ айтф хаХХІю угѵбаѲаі, лл-^рт]
т^ѵ ф»Х'^ѵ йпобві^а?, хйѵтыѵ рёѵ хаі фо/а; хаі уХйааа? лрб? оеаотбѵ елі-
отрЕрі?' хаі обтсо тйѵ бпёр аоб Хбушѵ увѵѵаіор ^торад лараахгоа^від, ф- хйѵѲ’
20 бхёр тоотшѵ хаі поіеіѵ хаі Хгувіѵ оІ'гаОас 8е1ѵ обтаі 8’ ^тты[іёѵоо; тйѵ айѵ ахо-
уа(ѵеі<; хаі хйтш храурйтшѵ хіхтоѵта^, йэлгр еі |і^Ос т^ѵ йру^ѵ тоі^ аоі? ёѵг-
уеірѵраѵ- обтоі5 бхгрсройѵ аоі тйѵ ёхаіѵшѵ хроа^хві. ’Ейѵ тг уар тб уеѵо$ еГх^?
хаі т^ѵ ёхеібеѵ е68аі|іоѵ(аѵ, ті? обты? ‘НрахХгІыѵ е^ш атг(Хйѵ, 7] хота[іоб Фа-
аіоо?, йат’ ауѵогіѵ аоі |лбѵ(р тйѵ хйѵтшѵ таитт^ѵі тт^ѵ ѵіхѵ^ѵ хроаобааѵ, ф хрбуоѵоі
25 р,ёѵ рааіХг:?, хйпхоі 8ё раоіХёшѵ хаібес, хоХХф у’ гб8аі|іоѵЕатЕроцхаІ хаХХІоо; ]| |о1. 280і
тйѵ Аіахіойѵ оі? хоХХаІ рёѵ апб Рарбйрыѵ ѵіхаі2) хаі трбхаіа, хоХХаІ 86 кара
хйѵтшѵ гбср)р.1аі хаі хрбтоі, ашт?|ра? асрйѵ айтйѵ хаі хг^Ецбѵа? хаХобѵтшѵ-
ПатврЕ? 8еф тобтыѵ 86 тері ті ті? йѵ гі'лоі; ВаоіХеІ? рааіХЕсоѵ ахйѵтыѵ хоХХф
у’арЕІѵоо? хаі 0аор.аат6тгроі, рааіХгбоѵтг? ]і6ѵ бх^хбюѵ тф оиухгугор^хбті тѵ)?
зо тоут}?, рааіХекоѵте? 86 рааіХёюѵ абтйѵ8), іо? еіхеіѵ, хаі йрнтт]? еіѵгха Хёусо, хаі
(рроѵтіресо?, хаі Хбушѵ, хаі тоб 8іа хйѵтюѵ, й? еітсе'іѵ, ѵ^хоѵто?.
Еі 86 хрб? тт^ѵ хроаобааѵ йрЕт^ѵ ті? &пі8оі, ѵ) те еі? фоу^ѵ сререі, хаі
ѵ) тб айр.а хоарі, 'Роцаіоі)? [ібѵ хаі хаааѵ тѴ]ѵ бтс’ айтф у?(ѵ еРа)[іаІ(оѵ еб8аі-
[іоѵіаві, рйѵті? 86 хоХХфѵ ^саі руйХсоѵ йуаѲйѵ ёХп18ыѵ сраѵеітаі, 8ію/Ераѵеі 86
35 тбѵ Хрбѵоѵ, оті р.-?; хйХаі тбѵ тоюбтоѵ ^ѵеухЕ- тбѵ 86 {)-аи|іа^еіѵ рёѵ ёѲгХ^аЕі,
9-аирйавтаі 86 об^ёѵ раХХоѵ.
Тоаобтфѵ тоіѵоѵ хрб? ёхаіѵоѵ тйѵ айѵ х^р^уооѵтюѵ, хаі тйѵ рёѵ тб8г,
тйѵ 8 ёхвіѵо хротооѵтюѵ, хаі тйѵ рёѵ тт^ѵ хгрі тб айра (>йруѵ брѵобѵтюѵ, хаі
*) ёпаіѵои.
’) Ѵйсаі,
8) АИивіоп аи і’біе ^оиб раг Зеаи Сапіасигёпе й Іа соиг ііпрбгіаіе.
X. СаЬавіІав, Раиёдугіфіев.
115
тб оиухеуор^хбд ёѵ таід рй/аід, каі Харлра тіѵа хаі уеѵѵаіа тф З-абраті
проотіОёѵтшѵ, хаі оіоід ’АО^ѵаіоі тбѵ паХаі урбѵоѵ, Харпрбѵ апёбеі^аѵ МараОйѵа,
тйѵ 8’ аХХо ті тйѵ проабѵтшѵ ауаОйѵ уХшоат^д труфтд поюирёѵаіѵ, абтбд аіробраі
та реі^аі Зобѵаі тоід Хбуоід, хаі оід абтбд, Фд тйѵ аХХаіѵ хратобаі, раХіота тйѵ
аХХшѵ проаёоуед, ф раоіХеб, ёілер рёуютоѵ тйѵ ёѵ аѵОрйпоід ауаОйѵ фи/^д ареттг/ 5
хаі то хат’ абт^ѵ буіаіѵеіѵ. Ой уар тоюбтаіѵ рёѵ хаі прбд тоюбтоид аѵ&усоѵ,
оід рёуад &ѵ ёЗбхеі, хаі тйѵ аХХа>д прообѵтаіѵ ауаОйѵ р^ парбѵтаіѵ, р^Зёѵ о’іхоѲеѵ
еісфёраіѵ тф уёѵеі, рбѵоід 8ё тоід ёхеіОеѵ еід фіХотіріаѵ архобреѵод ауапаѵ ёѵб-
рюе Зёіѵ, аХХ’ ёхеіОеѵ тбѵ [Зіоѵ Хабйѵ, хаі И'аирааОеІд ёѵ тобтф тф рёреі, тоаобтоѵ
хаі тоід оіхоОеѵ ауаОоІд айтбѵ бпер-^ре хаі паѵтад ѵеѵіхѵ)хеѵ, Фд рѵ/ рбѵоѵ айтбѵ іо
ѵ°- ёаитф, аХХа хаі тоід патріоіѵ еід еб8аіроѵіаѵ обтшд архёааі, Фд хаі г)’аі>||раатобд
бѵтад ёхеіѵоид 8-аораототёроид ауаѵ тоід афетёроід ауаОоід апобеідаі хаі рт; рбѵоѵ
тйѵ бсХХюѵ, аХХа хаі афйѵ абтйѵ, Фд еіпеіѵ, хаХХІоод, обтшд блерфийд, йот’ еі
р?і хаі тобд ёпаіѵоод г.ар’ абтйѵ оіхобеѵ еіуоѵ, паѵтюд &ѵ, оіраі, тф паіЗІ хрбд
тобт’ &ѵ ѵ)хеіѵ Зіхаішд, хаі рѵ}8ёѵ т^ттоѵ реуаХоі Зохеіѵ еіхбтаід хаі раХ’ а^іюд 15
т^д те тйѵ тенбѵтіоѵ хаХохауаОіад тоб те ттрбд айтобд абтоб 8іахеірёѵои хаі ѵ)ѵ
Фд обх ОІ8’ еі тід ёауеѵ аібй.
Об рбѵоѵ уар ёх’ абтф фіХотіреіоѲаі парёауеѵ, аХХа хаі тѵд реуіатѵр,
хаі оіаѵ об8е(д ха> тйѵ паѵтшѵ ебѵоіаѵ 8і8а)оі, тірйѵ та уіуѵбреѵа хаі оіа уоѵёад
еіхбд' йахер у&р Зт) тйѵ тф рааіХеІ хроабѵтсоѵ [ЗеХтіотюѵ хесраХаюѵ тб хат’ ареттр 20
хоХітебеіѵ, обты хаі таоттрі тг(д хата Ѳебѵ ёруааіад хері тобд уоѵёад аіЗібд-
тѵ)д уар пері Ѳебѵ ебаебеіад тобто 8^ хесраХаюѵ хріѵюѵ, ате тйѵ ёхеіѵоо ѵбріоѵ
аѵю хаі хйтю тобто [іоіпѵтсоѵ, обтшд ^уапѵ/хеі, хаі обта) хатмрОшхеѵ, шопер еід
тобтоѵ т-^ѵ ар)(^ѵ тоб ѵброо теѲгѵтод' техр^рюѵ 8ё* ётсеі уйр тйѵ праур4та)ѵ
хахйд ёо^хбтсоѵ, тоб срѲбѵои 8іа пФѵто)ѵ ушробѵтод, б тт^ѵ аирсрораѵ ёпіа^аюѵ 25
хаі та пр&урата ёпаѵФуеіѵ реХХа)ѵ рета реі^оѵод тт)д параанеи^д ё^а) тйѵ прау-
р&тшѵ ^ѵ рета т^д ауаѲ^д тбут^д, аѵорйѵ рт^еѵбд асра>ѵ тобта)Ѵ ёпеіХ^ррёѵаіѵ хаі
гаХѵта атробіХоо біх-^ѵ хохйѵтіоѵ, ауаОйѵ рёѵ ёХаоѵорёѵшѵ, тйѵ бё поѵ^рйѵ хра-
тобѵтаіѵ, паѵтазѵ 8ё, ’оід хаі спаюобѵ ёреХе тоб (ЗеХтіотоі), уеоубѵтыѵ, Зіажорёѵсоѵ,
хрютторёѵыѵ, тйѵ беіѵйѵ ^ттюрёѵаіѵ, рбѵоь тауаѲоб рааіХёыд тоід хахоід періеі- зо
Х'^ррёѵоо, хаі реі^оѵод т) хат’ аѵѲратоид тоб прфуратод Зеорёѵоо, оё рбѵоѵ,
й [ЗааіХеб, оббёѵ ті тйѵ паѵтшѵ апѵ;ѵеухе тоб хатрбд, аХХа тобд рет’ ёхеіѵоо хіѵ-
Збѵоод хаі пбѵоод хаа^д ѵ^Зоѵ^д ^оіоод хріѵшѵ, ёбеі^ад ёѵаруйд бпоіоид еіѵаі урт]
тобд оіёад, патёрад орйѵтад ёѵ аорфораід, хата хаѵтшѵ уеѵѵаісод ІатФреѵод, хаі
іоі. 28. тбу^д, хаі срОбѵоо, хаі оорсрорйѵ, хбсѵта уіѵбреѵод абтф- отратіф отратг^убд, || србХа^, 35
бпаапют^д, [ЗоиХеит^д, прохіѵбоѵебаіѵ, паѵта хаі хоіеіѵ хаі паа/еіѵ ётоіршд ё)(а)ѵ,
ёф’ ф ретаѲ^Іѵаі тф патрі тт)ѵ обх ауаОйѵ тб/^ѵ, таотбѵ1) 8’ еЬіеіѵ хаі паоіѵ
АѵѲрФпоід.
*) таотдѵ 8’ біпвіѵ. СаЬавіІав &іі іеі аііивіоп аих ѵіеіввіігкіев (Іе Іа ргеиііёге циегге сіѵііе епіге
іев Раіёоіоеиев еі Іев Сапіасихёпев (1341—1347).
8*
116
М. .Тиріе,
’АХХоі тобто рёѵ 8^ тоюбтоѵ т?(; тоб рааіХёю; &рет?і; техр^р-.оѵ ёѵаруё;*
тд 8’ ё^е^; блоіоѵ; ’ЕлеІ уар, тоб хХб8соѵо; лелаирёѵои, та лрйурата ёхеіѵа
хатёзтѵ], каі лас^р рёѵ ал&ѵтіоѵ ёхратеі, аош 8ё уеірйѵ ^ааѵ оі Зійхоѵте;, ауа-
пбѵте; еі |іТ| ѵлѵмс, алоХобѵтаі, Ь рёѵ тт)ѵ реуіатт]ѵ хаі оіаѵ об8е(; "ш тбѵ
5 лаѵтіоѵ еілёіѵ §хеі терІ °о8еѵб; тйѵ лротёрмѵ, сріХаѵОрилІаѵ лері тобтоо; ёлі8еі-
^ареѵо;, тф р^ бі'хг^ѵ Хабеіѵ хаі тб еи лоіеіѵ лроаетіѲеі, хаі р^ рбѵоѵ ^ѵ &8еб;
асрТ|Хеѵ, &ХХа хаі тб охѵ(лтроѵ ё8шхе, хаі реуаХг^; т^іаюе тѵ^ лроѵоіа;, сболер
лаѵта еі; абтбѵ тсс хаХХіата еіруаорёѵоо;. 'О 8ё лаѵта лбѵоѵ блоререѵг)хй;
блёр тт]; ѵбѵ хратобот]; еір^ѵ»];, хаі лоХХоб; хаі реу&Хои; рета тоб латрб;
іо хіѵ8бѵои; 8іеѵеух(6ѵ, брйѵ тоб; ёуѲроб; рёѵ абОі; хратобѵта;, ёаотбѵ 8’ бл’ ёхеі-
ѵои;, ате тб 8ебтероѵ т7^ (ЗаоіХеІа; ёуоѵта оу-^ра, обх ёХоуіоато та 8еіѵ4, т^ѵ
сру^ѵ, соб; пбѵоо;, обх ё8оауёраѵе тбѵ патера тоб; лоХеріои; тоб лаі8б; лроті-
бёѵта, об 8иато)(1аѵ оіхеіаѵ т)уёіто т^ѵ ёхеіѵаіѵ еб8аіроѵІаѵ, олер аХХо; еіхбтсо;
ёлаѲеѵ &ѵ, аХХ’ ёалёѵоето рёѵ рета тоб латрб;, ^уіла 8ё тоі; ларобаі, хаі тг;;
15 раоіХеІа; лбсХаі 8іасреробсѵ;; 8іа тѴ)ѵ йрет^ѵ *і)Хбуеі, леіѲбреѵо; тф латрі, еб е18со;,
<Г); тб рёѵ арет^ хратеіѵ ареста лаѵтюѵ ёаті хратеіѵ, тб 8ё т?(; тб/7); убра;, еі
рёѵ лрооуёѵоіто 8/^лои, ёѵ лрооО^хт]; &м еі'т] рёрес, хаі реі^оѵ хаі Харлрбтероѵ
алб тѵ); Аретѵ]; тоі; оХоі; сраѵеітас еі 8’ обѵ1), обх &ѵ &ѵійааі тбѵ ёѵ тоі;
трблоі; тб оиухеумрі^хо; еІХт^србта, хаі хратобѵта тф лаѵтозѵ бсріотір хрітеі,
20 тф тбѵ т^ббѵ2).
Табт’ ара хаі Ѳебѵ ёѵтебѲеѵ іХеіоѵ І'сушѵ &те тбѵ ёпітаурйтсоѵ ёхеіѵоо
рт)8ёѵ лротірбтероѵ аушѵ, тоб лрбтероѵ хратобѵто; ёхбѵто; сѵто; та ах^лтра
[>1фаѵтос, хаі 8іос тобто сребуеіѵ &ѵтІ тоб|| раоіХебеіѵ ^ѵаухасрёѵои, аб, хаіроб ѵ.
халобѵто;, ёлёбѵ;; тѵ(; берут]; рета т^; бсуаѲ^; тбут);, іл^ѵт^зѵ аѵОршлсоѵ, р?]
25 рбѵоѵ тбѵ уе аХХоі; ёубѵтюѵ, аХХос хаі о? лрб; обрзіѵб^ рбѵоѵ брбасѵ &лб
хоіѵоб роиХеотѵ)рІоо таот^ѵі т^ѵ фг(<роѵ ё^еѵеухйѵтаіѵ, блёр уе аербѵ абтбѵ хаі
тоб хоіѵоб лааі ХоаітеХобѵто;, <Ь; обх ёѵоѵ &ХХа>; т^ѵ ареіѵш тб/'^ѵ хратг^ааі,
рт) ооб тбѵ лраурітшѵ ёлеіХ^ррёѵоо- ёлеі хаі ебаебеіа; лроотбетаі;
лері Ѳебѵ іуоиаі рбѵоѵ, еілер ебзебеіа; лйѵтюѵ раХюта рбХеі, лйѵтшѵ р&Хіата
зо рел?)оеі 8'^поо та аа Каі лрбта рёѵ е^ аѵѲрблсоѵ ^ѵ ёліѲоробѵтшѵ
еотоу^оаі, ѵбѵ 8ё аоі Ѳеб; абтб; 8іа тбѵ Еербюѵ тт?)ѵ ^аасХеІаѵ ёу^еірі^ес, сооттер
ёліфѵ)ср(^о)ѵ ѵэд хріаеі тбѵ хйтаі, хаі 8еіхѵб; Ф; &ра хаХб; лері ёаотбѵ ёбои-
Хеоааѵто-8) хаі т^ѵ Іераѵ ёотеерйѵюае хороу^ѵ лоХХф лрбтероѵ тф хбхХір тйѵ
йретбѵ хоор^Ѳёіоаѵ, іозте тоі; рёѵ йХХоі;
абрбоХоѵ &ру^; т-^ѵ таіѵіаѵ еіѵаі,
’) Ъе вепн ехіре 8І 0’ об.
’) Аііизіоп к Іа гёсопсіііаііоп (Іе 1347 епіге .Теап Сапіасигёпе еі 1’ііпрёгаігісе гёрепіе. Ьее
рагіівапз <1е Сапіасигёпе, тёсопіепіз Йев сопаіііопз (Іе 1’ассогй, сопзеіПёгепі а Мпііііеи (Іе ве теііге іі
Іеиг іёіе, Сеіиі-сі аѵаіі соттепсё іі в’еіпрагег йе диеідиев ѵіііев йе МасёЛяпе еі Де Тіігасе, чиапД
Гіпіегѵепііпп (іе Гітрёгаігісе Ігёие, ва тёге, ѵіш Іе гарреіег аи (Іеѵоіг. С’езі ееііе зоишіввіоп йііаіе
дие СвЬлвіІав іоие еп ееі епйгоіі.
’) АПивіоп ац васге (Іе МаіЬіеи раг РЫІоіЪёе аи ргіпіетрв <1е 1354.
К. СаЬавіІаа, Рапёбугідиев.
117
хаі тйѵ разіХіхйѵ праур&шѵ йр/^ѵ* аоі 8ё, [ЗёХтіате раоіХёсоѵ, айтб те тобто,
хаі про уе тобтоо, тт^ пері тоо; уоѵёа; хаі пері Ѳебѵ ейаебеіа; техр^рюѵ ёѵаруё;,
йапер ёхатёраіѵ ареіоезОаі ае рооХорёѵіоѵ, тйѵ те уоѵёаіѵ хаі тоб Ѳеоб, хаі прб;
йѵаух^ѵ Йпо8і8бѵта)ѵ йѵт’ &ХХоо тіѵб; аѲХоо тг(; пері абтоб? апоо87(; тоотоѵі
тбѵ атёсраѵоѵ. 5
Каі ѵбѵ тб патрйоѵ еі'/г^а; ахт)птроѵ, ой раХХоѵ йпб тоб уёѵоо; т) тѵ);
берету? проо^хоѵ раХХоѵ 8ё хаі поХХф реі^бѵа); ёхеіѲеѵ, ёпеі тб рёѵ еі? рааі/ёа;
той; проубѵоо; Аѵауеіѵ ёзтіѵ оі; хаі тйѵ аіаурйѵ ё^еуёѵето- тб 8’ ойх аѵ ті; еіпеіѵ
ё)(оі. Оі аерѵоі рёѵ еіаі пері тоб уёѵоо; 8^рг/уоробѵте;, трбпсоѵ 8ё пері хаі тг(;
проа^хобат^; архоооіѵ Аретт);, х&ѵ аіа^оѵѲеіеѵ ёра)тсореѵоі. 26 8ё, тб рёѵ ой рёуа 10
ѵорі^аіѵ, (рбаеа)? еіѵаі хріѵаіѵ тб праура, хаі тбу^; та 8іхаіа поюбаѵ;;, тб 8’ айтбѵ
8^поо т'^ѵ фк/'^ѵ реат^ѵ аретйѵ ’іауеіѵ хаі тоб проар^рато; й^іаѵ, тобто 8т)
«оі. 28г. рааі/еі || проа^хеіѵ хаі прб; ёпаіѵоо уіѵеаѲаі, т&ХХа пара срабХоѵ &уа>ѵ, тйѵ у’
еі; тобто. «рербѵтшѵ ёѵб; ой8еѵб; тб парапаѵ апё^тц.
Каі тоіѵоѵ аакрроабѵ?]; рёѵ ёраат^; хаХг(; хаі Э’аораатб; ті; еі апоо8а- 15
□тт); тоб хат’ айт-^ѵ праурато;, 8іхаюабѵ^; 8ё періё^, 8іаітйѵ рёѵ та 8іхаіа
ааотф, оі; ёс тйѵ релтіатюѵ 8іа>ха)Ѵ а прб; рёѵ ёХаттйратб; ёоті, прб; 8ё атеіра-
ѵоо; ^хізта ^>ёреі табта уаіреіѵ ёа;- біаітйѵ 8ё тоі; тйѵ бп^хбюѵ пр&урааі, хаі
ѵбѵ рёѵ а8іхоорёѵоі; бсрбѵыѵ, хаі ѵбршѵ про'іат&реѵо;, хаі тахеіѵюѵ ребаійѵ, ѵбѵ
8ё хахооруобѵта; тоб хахооруеіѵ йпауазѵ, хаі пеІѲюѵ хаі Хбуоі; хаі ёруоі; тйѵ 20
біхаіаіѵ ё'уеаѲаг хаі р'^ѵ хаі «рроѵ^оеы; обта); ео ^ха)Ѵ, ш; рг^ёѵа аоі тйѵ апаѵтюѵ
&р<ріаб7]теіѵ &ѵ ёуеіѵ пері тйѵ іоа)Ѵ. ВооХебеі; рёѵ ХоаітеХёатероѵ Кёаторо; хаі
уёроѵто; пер оѵто;, хаі таі; Ѳаораатаі; уѵсораі; п&ѵта; ёхпХ^ттеі;, йапер апб
тріпобо; $8а)ѵ, обта) паѵ тб опѵоіаоѵ 8т]р^уорЛѵ пр&ттеі; 8ё поХХф реі^а) хаі В-аи-
раатбтера пар& паааѵ ^ѵтіѵаобѵ проаоохіаѵ тоі; праурааі ёпіба^Лсоѵ, хата тбѵ 25
’Аѵа^аубраѵ ёхеіѵоѵ, о); роиХейоѵта рёѵ ѵіхаѵ хаѲапа^ тоо; й.Хлоо;, праттоѵта
8ё хаі ааотбѵ.
Ейаёбеіа 8ё тіѵі тйѵ паѵтаіѵ обтш; ёрёЛ^аеѵ; ф уе пбѵо; рёѵ йпа; бпёр
табтѵ}; ^86;, обта) 8ё рёуа 8охеі 8^поо тб хат’ айт^ѵ, 6; хаі рааікеіа; хаі
айті]; протібёѵаі хаі пері пкеіоѵо; йуеіѵ. Тб уар прб; рёѵ тоо; хйхіат’ апоЛоо- зо
рёѵоо; хат’ аот^; Еатарёѵоо; обта); йѵ;8й; ё/гіѵ, а'; рт]8’ браѵ &ѵё/еаОаі, хаі
поЛереІѵ- ёхеіѵоі;, ѵбѵ т^ ааотоб ^баеі, ѵбѵ 8ё таі; тоб патрб; хаі раоіАёа); апо-
8еі^еаі ^рйреѵоѵ ’), тоо; 8ё тг(; ейаебеіа; ётаёроо; АрёХеі хаі ааотоб ѵор(^еіѵ ётаі-
роо;, хаі тіраѵ, хаі хеуртрѲаі, хаі обта) тйѵ аЛХаіѵ реі^оо; т)уеюОаі, йапер тйѵ
оіхеютйтоѵ оѵта; ааотф, пй; ойх аѵ8рб;, а>; ёуаіраі, хаАй; ейаебеіѵ е18бто; хаі 35
ѵ« рёсХ’ ахрі§й;|| ёп ат^срёѵоо, 6; ойх ёзтіѵ ой8ёѵ реі^оѵ тоб рет’ ейзебеёа; хратобѵто;;
Оцтф, хратіате [ЗааіХсб, гіаораатб; ті; тоі; Хпааіѵ еі, хаі 8іа п&ѵтсоѵ т^хсоѵ,
х^І рйх ёатіѵ ой8еІ; тйѵ апаѵтаіѵ, 8; тйѵ бпёр аоб Хбуа)ѵ ой8ёѵ ті <р(Хтероѵ ауеі,
ёпеі рт}8’ еоті рт]8ёѵ тйѵ релтіатюѵ, оо рт) ретёауе; обта)? айто;, а>; рт^беѵі тйѵ
*) АПивіоп аих ёсгіія Де Іеап Сапіасихёпе сопіге МаЬотеі еі Іе Согап.
118
М. Іидіе,
Ап&ѵтыѵ бпербоХ'^ѵ ХеХошёѵаі. Каітоі ті Хбусо; Обты уар той; орйѵта; асрохта тоі;
-дОеаі сраррахебшѵ, таі; ёхёіѲеѵ іоу^іѵ ёпі ааотдѵ Аѵартідаа; ёхеі; йате хаі прд тѵ);
хратобаід; ёоЦто;, ойВёѵ ^ттоѵ ёхрАтеі;, тое; апаѵтыѵ фоуа; хаі уѵйра; еоѵоіа
дооХеобреѵо;. Каі ойх еотіѵ ойбеі;, о; ой таиттдѵі аоі оиѵ^йуето т^ѵ Арх^ѵ,
5 [іет’ ауаОйѵ {Зііоабреѵо; тйѵ ёХпКсоѵ. Каі тоі; рёѵ аХХоі; еіхбѵе; ёатааі тбхх)
дооХебооааі хаі т-д т7;; тох^? Ч°[->Ъ ха^ ТФ ХР^ѴФ харобааі тд хХёо; проб-
дыхаѵ аоі 8ё фі)Х°“-5 АпАааі;, уѵйраі; апАааі;, ауаХрАтыѵ ёатідхе хбхХо;, йѵ
тд хХёо; обпот’ дХеітаі, еат5 Аѵ тд тбѵ АѵОрйпсоѵ уёѵо; АѲАѵатоѵ 'ф
Еіеѵ. Обта) тоі; паробаіѵ ауаѲоі; пАѵта; ёхпХідттіоѵ хаі прд; ааотдѵ
ю ёшатрёсршѵ, З-аораотА; апаѵта; І’ахеі;, ха^ ™ѵ 00^ 'гсеѵ'с&ѲХшѵ ауыѵіатА;-
т)рёі; дс тобтеоѵ тф пері аё пбОір ріддеѵд; батеробѵте;, хаі прд; тдѵ бпёр аоб
тобтоѵ АОХоѵ т)ра; айтоб; хаО^хареѵ, Аѵті поХХбѵ хаі реуАХоѵ тйѵ еберуеаійѵ»
Хаіроѵте; рёѵ — оі; & сріХобреѵ б’ідпоо хротобреѵ —, хаі ар’ йподідоѵте;, &
паѵтд; раХХоѵ аподідбѵаі ёхрі/Ѵ, ^е^1°те5 &ё р^ яоХХА хаі реуаХа проаАуеіѵ
іб проа^хоѵ ёуй бё поХХоб дёш срёреіѵ ёѵтабѲа- ой дё, рёХтіате пАѵтсоѵ, реуаХо-
фі>Х^- кехрт][іёѵо; прд; той; ёпаіѵоо;, хаі пар’ А^іаѵ Ѳ-аора^бреѵо; срёрюѵ, ой
д’ ёпеіта хаі тоі; аХХоі; тйѵ бтдхбыѵ обта) проаёхоі;, хаі обта) ХоаітёХеіА ті;
хоіѵ^ тф рСср (раѵеіт;;, ы; хаі пАѵта; АѵѲрбпоо; бгЛр тоб хаі поХбѵ ае хт^-
ааоѲаі хрбѵоѵ хЙРа? && ПР^ ойраѵдѵ аі’реіѵ.
20 Тід ейоебеатЛтід Айуоботід хирф ’Аѵѵід т^ ПаХаюХоуіѵід.
Кб[іо; |іёѵ йпааіѵ "ЕХХідоіѵ ёхеіто Апархсс; тбѵ харпбѵ ауеіѵ ’А07|Ѵа^е, іоі. зоі.
б; аітіа; оиоід; аеріаі таот-доі тт(; фора;- оё дё, цеуЕотт] раоіХІ;, ёпеі уе р)
[ібѵоѵ тбѵ &?.Ло)ѵ д^пои праур,сста)ѵ ф’-)Х^ѵ> Фб ЕІтсеТѵ, хаі хбо|іоѵ &паѵте; Іацеѵ,
йХХос хаі тбѵ піѵта реХтіотшѵ, хаі р.аХюта тбѵ &ХХа)ѵ аѵОріапІѵіоѵ1) діасрербѵтауѵ
25 Хбуа)ѵ, еіхд; &ѵ еітд д-дпоо рбѵоѵ аоі тбѵ йлХаіѵ апйѵтшѵ, АХХа хаі тбѵ Хбуа>ѵ
паѵта; апАрхгоОаі тоитшѵі, хаі ріддсѴ ёХХеІпеіѵ еіафброѵта;, &те хаі тірбѵта;
ёѵтеббеѵ ой т-^ѵ арх^ѵ рбѵоѵ хаі ттдѵ аітіаѵ, — аітіа уар у(уѵід тйѵ Хбуаіѵ, оі;
тірф; той; ёхоѵта;, — АХХа хаі осра; айтф; хаі той; Хбуоо;. Еі уар ’АѲт)-
ѵаіоі; тб у’ еі; Феой; той; проубѵоо; АѵАуеіѵ рёуа ёдбхеі, хаі 8іА тобто рАХіата
зо тбѵ АХХаіѵ сЕХХтдѵа)ѵ -фаѵ ейдаіроѵе;, пй; ой хоор^аеі; той; Хбуоо; айтід, хаі
реі^оѵа; оербѵ абтйѵ Апо5е(^еі;, ді’ а>ѵ те ё<рт]ѵ, хаі проаёті 8іА тоотазѵі тйѵ
ооѵтеХеійѵ, аітіа тобтыѵ хаі дохобаа хаі уіуѵорбѵтд;
Тд рёѵ ойѵ хоіѵдѵ Зіхаюѵ тоаобтоѵ, 8 парА пАѵтшѵ тф аф хрАтеі тйѵ
ёѵ Хбуоі; ф)ѵтб)ѵ дсреІХетаі- ёуй 8ё, еі ті хаі тобрдѵ ёѵ тоі; Хбуоі;, ойх ёѵтебѲеѵ
35 рбѵоѵ бпёр аоб> Хёусоѵ ёх<і) тА діхаіа поіеіѵ, АХХ’ ёх<і) ті хаі ётероѵ апебссѵта,
хатА тд ёпо;, дтрбѵоѵ ёаті дё те пері тдѵ патёра тдѵ ёрдѵ, те пері т^ѵ
патрйа В-аораот-^ аоо сріХаѵОріопІа. 'Н рёѵ уАр ёѵ тоообтір тйѵ праурАтшѵ хеі-
рбѵі, аоб, реХтіат-д паобѵ, Аѵехоба»];, ёх хорАтюѵ уаХідѵг^ѵ дрф, хаі доатохёі рёѵ
*) йѵѲрбшоѵ.
И. СаЪавіІав, Рапёдугідиеа.
119
тб хоіѵбѵ тойто л&лд; 'ЕХХабо;* ооі бі хаі тф оф рёреі рета т^; ауаѲ^; уіѵетаі
тбу^;, хаі ті р^ лйѵтт} хаталеоеіѵ лаѵтаубѲеѵ [ЗаХХорёѵ^ѵ обѵ ёруоѵ, й реуіот^
разіХі;. Г'О уе р-?,ѵ лат^р Э-аораатйѵ ёхйототе пара ооо тйѵ еберуеоійѵ ало-
Хабшѵ, лйса; ріѵ тшѵ айѵ хрбтшѵ ёлХ^рюаеѵ йхоа;, лаоаѵ бі уХйаоаѵ ёлі тоо;
ооо; ёлаіѵоо; хіѵеі. Каі тйѵ іѵ Махебоѵіа оббеі;, б; ойх ахобоа; ёл^ѵеае. Во- 5
С^ѵтіоі хаі б.лб тйѵ ёхеіѵоо ураррбстіоѵ ро&аі т^ѵ тт); [іааіХібо; сріХаѵѲршліаѵ
брѵооѵте;. Оотсо хт(ро^ хатіотт) тйѵ айѵ, ш р=Хтіотѵ], лаійѵшѵ.
ѵ ‘ ’Е^ йра|| тоіѵоѵ тойтсоѵ аліѵтюѵ хаі ^реі; ёлі табт^ѵ 7|Хореѵ тт)ѵ тбХраѵ
ларахХт;Ѳёѵте;. Тб ріѵ обѵ т?(; тбуѵ;; рёуа, хаі б леріхеіреѵо; т^; беру?); сухо?,
хаі ш; еі; еобаіроѵооѵта; той; лроубѵоо; б.ѵйуеі;, хаі р&Ха лроо^хоѵта;, реусІХа 10
реѵ, хаі тйѵ лаѵо Э’аора^орёѵшѵ хаі т^; еобаіроѵеотйт/]; ріХюта роіра;, аХХ’
оола) тѵ^ Оаираотт^ ооо тайта фо/^с, хаі Іуеі лері та хреіттсо срАотіріа;,
&ЛХа реуаХа ріѵ хаі лоХлйѵ а^ібуреш тйѵ ёлаіѵаіѵ, ріхра бі, тйѵ &ХХшѵ еі.'ѵех&
уе тйѵ ойѵ, тоаоотоѵ, бооѵ рт]бё ларабаХХеаѲаг йзте ое реі^ш ріѵ еіѵаі лаѵтсоѵ
бсѵОрсолаіѵ біасрербѵта); біа тб тѵ^ тоу^ ей ёуоѵ, хаі оі; е<р]ѵ алаас реіСф бі 15
хаі оаотг^д, біа тбѵ т^; ареЦ; лкойтоѵ хаі т'^ѵ реубсХ^ѵ ёхе(ѵт(ѵ ейбаіроѵіаѵ.
Каі тоіѵоѵ хоореі ріѵ той; блб уеіра тб ох^лтроѵ, хаі б ой леріхеюаі
°Х^Ііа' тайта б>]лоо оерѵбѵеі;, хаі Харлрбтера ало^аіѵеі; тоі; оіхоѲеѵ
хйХХеаі, хаі таі; лрѵаобоаі; йретаі;, оотю; ебфой; ауаѵ хаі рета той уіуѵорёѵоо
лаѵтб;, йэт’ &лб оой раХХоѵ т^біил т7)ѵ [ЗааіХеіаѵ еіѵаі, хаі лоОеіѵотёраѵ хртрОас. 20
Каі іо; Зск-у^Ѳу^ Хёуіо б^Хоѵ ёхе'іОеѵ лаоі ріѵ усср об лйѵта бебсохеѵ б Ѳеб;, &Ала
тбѵ ріѵ тобе, тбѵ б’ ёхеіѵо, ёоті б’ бѵ хаі лкеіш хатшрѲшхёѵаі, б; 6’ еі; йлаѵта
хаѲ^хеѵ ёаотбѵ, ёруйбе; ебресѵ. Еі бі лаоі тоі; ре/тіотоі; хоар^оа;, ауаХра оор-
лаз^; аѵебеі;еѵ йрет?(;, хаі лаѵтб; &уаѲоо тблоѵ, хаі хесраХаюѵ хаХохауаѲІа;, хаі
лрбоеаті тб біхаіш; Д^роаОёѵ^д &ѵ еілеѵ Об уар б^ тобто хаіѵбѵ, тобѵаѵтіоѵ ріѵ 25
&лаѵ еіхб; уар б^лоо т^ѵ хоіѵ^ лйѵтшѵ лроотаоаѵ хаі та; хоіѵ^ лаоі лроаобоа;
аретсс; рбѵт)ѵ алаайѵ ёѵ ёаот^ ооѵ^уёѵаі, а); хратеіѵ ріѵ ал&ѵтюѵ йѵОроілшѵ, р7)
рбѵоѵ біа тб ау^ра хаі тб ту;; йр/ѵ)? ооухеушр^хб;, аХХа лоХХф реі^бѵю;, хаі
тф тг(; йреЦ; лерібѵті, хаі біа лбсѵтшѵ тйѵ реХтІатіоѵ рбѵт]ѵ ёХбсоаі хаі & той;
реубсХоо; ібіа оерѵбѵеі хаі реХтІотоо; тіѲгру Оеф бі тф ліѵтіоѵ аігіср біа л&ѵтсоѵ, зо
«оі. 302. 6; еілеіѵ, [броіаѵ] хаі еіѵаі хаі ХёуеаОаі, хаі рет’ ёхеіѵоо хаі хаОалер ёхеіѵо;
|ѵ хаі тб бі’ арет^;, лрб; абтбѵ іо; лрб;
т’ бсѵОрсблі
ларябеіурі
Тб рёѵ обѵ ретрібтідті біа лаѵтшѵ хеурѵ^оОаі, хаі р^беѵі рѵ^бёлоте рёуа <рро-
ѵеіѵ, &ХХ' аіеі тб фрбѵфа аіб^еіѵ то те біхаюобѵт]; ріѵ хаѵбѵа хаі атбсбр^ѵ хаі 35
ѵбршѵ ооѵтууороѵ хаі бу^раушубѵ хаі бохеіѵ хаі уІѵеоѲаі, фіХаѵОрюлі^ бі обтю лрооё-
уеіѵ хаі лері лХеІотоо лоіеіаѲаі, со; хаі лрб; той; л&ѵтсоѵ ёуОіатоо; рѵ) рбѵоѵ ойх
а^бй; ёуеіѵ, аХХа хаі <ріХаѵѲра>лсо; йуаѵ лрооіеаОаі, хаі еі; еоеруетойѵта; тіѲёѵаі1),
’) АПивіоп ігапврагепіе & Іа гёсопсіііаііоп й’Аппе аѵес Іеап Сапіасихёпе еп 1347, аргёв дие
се (Іегпіег ве Гйі еіпрагё Де Сопвіапііпоріе.
120
М. Іп^іе,
тб гг ребооХеорёѵѵ[ѵ рёѵ & лроау)хе хаі тф хосѵф ХоаітеХеі аоѵтеХт), лрбсттоооаѵ
86 ретос ^атйѵт}?, хаі й? ойх аѵ тс? фето, та ребооАеорёѵа, хоіѵ^ѵ ап&ѵта>ѵ
уіѵеаОаі [Зо^Оеіаѵ, табта тоіѵоѵ ёааы, лЛеІы тоо ларбѵто? оѵта хаі тоб хаѲ’ т^ра?
лрбсурато?, хаі ара лбсѵта лаѵтыѵ еі8бтыѵ 8 8ё лрб тйѵ аХХыѵ ёуы •9,ао[іб:аа?,
б хаі 8 раЛіата лаѵтыѵ лаѵта? ёхлХ^ттеі, хаі ооо? чіаораата? бітблоо? ёруб^етаі.
Тт)? уар тсері Ѳебѵ ейоебеіа? блолілтойат;? т]8т] таі? хахо8аІроаі уХыооас?, хаі
л&ѵтыѵ тйѵ еѵ т)ріѵ хіѵоорёѵыѵ, хаі тйѵ рёѵ тоіо8е, тоі? 8’ ётёрос? тіѲерёѵыѵ, хаі
лаѵтыѵ & 8еі Лёуеіѵ хаі фроѵеіѵ ойх е18бтыѵ, тйѵ рёѵ йгаебобѵтыѵ т&Х^Ѳт) Хёуеіѵ
8охооѵтыѵ, тйѵ 8’ ётёры? ёубѵтыѵ лаѵ тойѵаѵтіоѵ, лрйта рёѵ лрб? тбѵ бпёр айтѵ)?
іо аѲХоѵ б рёуа? алоббетаі рааіХеб?, хаі ѵіха та хреітты хаі трблаюѵ алб тйѵ [ЗХаа-
ср-/дісоѵ іататаі1). Каі лбсѵта т)ѵ ёѵ уаХ^уэд, тт)ѵ лроат)хооааѵ лері Ѳеоб 8б^аѵ тйѵ
йѵѲрылыѵ еІХ^фбтыѵ ёпеі 8ё ёхеіѵо? ларлрй? ёлі таі? ѵіхаі? алт)ХѲе, лолХа, ла-
ра8е(у[іата хатаХілйѵ ейаебеіа?, лаѵтыѵ ре/тіатѵ] рааілі? опта) 8е^іы? &уаѵ
тоо? тоб рааіХёыс ёаыае ѵброо? хаі тб лері Ѳебѵ ейаебеіѵ, й? [іт) |ібѵоѵ йѵт1
іб ёхеіѵоо осріоі уеѵёаОаі, аХХсс хаі хіѵ8оѵеооѵта? 8іеср(ИрОаі, айтѵ^ѵ аѵаХа[ВеІѵ аоѲі?2).
Обты убср 8е&й? ауаѵ тѵ/ѵ еоаёёеіаѵ ёлаѵ^уауе, хаі рета тоаабтт]? арёХеі тт)?
блер6оХг(?, й? тбѵ рёѵ тг(? хахіа? лроатЛттдѵ, 8ѵ ё8еі лосраіѵеіѵ, рета тйѵ Хбхыѵ
сраѵёѵта хаі тбѵ лері айтбѵ алаѵта хохХоѵ обта)? ёх рёооо уеѵёаОаі, ыолер
еі рт]8ё тѴ)ѵ бсру^ѵ аоѵёаттраѵ тоб? 8ё у’ ейсеёобѵта?, хаі оаоі т?|? буіаіѵобоѵ;?
20 ѵраѵ сратріа? реі^оѵа? еі? ейаёбеіаѵ уеуеѵтрОаі, хаі лоХХф хаХХІоо? хаі [іеі^ы
8еуо|іёѵоо? ёлаіѵоѵ.
Обты об|і[іауо? йѵесрбіѵ^? Ѳеоб, табт’ &ра хаі об у’ айтбѵ, ёѵ алаѵті тф
тг(? уреіа? 1ата[іёѵір, ооѵаірб|іеѵоѵ §/еі?. "Ооа р.ёѵ обѵ ёѵтебѲеѵ тф аф хратеі
леріуеубѵаоіѵ ауаОа, хаі й? ара хаі тйѵ лаат[? |іёѵ т^? бХт]? хаі тіаѵтыѵ тйѵ
2б ИХЛыѵ ё^ы уеѵо|іёѵыѵ |ібѵт}? 8ё іріЛоаосрІа? аѵтеуо|іёѵыѵ, ёѵ тоообтір фіХоаофобаа
лрау|іа;тыѵ буХф хехр&т^ха?, хаі г)-ао[іаатѴ)ѵ бсѵ/іртрас ѵіхѵ/ѵ, ^.бсаы‘ 8 8ё цёуі-
отоѵ [іёѵ еі? фіХооофіаѵ ѵо|іі^ы, аоі хаі лрбаеаті |іеѲ’ ^лербоХѵ)?. Тйѵ уар лра-
ур.атыѵ &ѵы хаі хйты тарааоорёѵыѵ, хаі ѵбѵ цёѵ т^8е, ѵбѵ 8’ ёхеіое )(ыробѵтыѵ,
хаі |іт]8ар.об р.Т[8ёлоте іста|іёѵыѵ, а)Х ёѵ аататф форф [іеѵбѵтыѵ аеі, оіа тоі
зо ту)? тбуѵ[? лрйурата, ай [ібѵ-ф [іеу ор} раайі?, оо ао[і|іЕта6йЛ'ід [іетабаХХбѵтыѵ,
аХАа ліѵтыѵ ао[ілері<реро[іёѵыѵ тоі? ёхеіѲеѵ хб|іааі, хаі ѵбѵ |іёѵ біѲоробѵтыѵ, ѵбѵ
8ё ѵ)8ор,ёѵыѵ, тыѵ лраурбстыу ѵбѵ |іёѵ тобто, ѵбѵ 8’ ёхйѵо 8і8бѵтыѵ, ай [ібѵт] тт)ѵ
фоут)ѵ &х(ѵу[тоѵ І/еі?, ы^лер |іт[8еѵб? хаіѵоб уіѵо|іёѵоо- хаі & лрб? рёѵ тйѵ
блт]х6ыѵ ёоті, т^ убуя 8ёу лоХереі, рета 8ё т?(? йру^? іотатаі, тобтыѵ 8іа лаѵтб?
85 іуооаа тоб ріоо ре^ётір, хаі тобтыѵ аеі лоюорёѵ^ <рроѵт18а, ыалер хратеіѵ ёѲё-
Хеі? хаі тйѵ то^ ^аіроѵіоо ретабоХыѵ. Еіхбты?' 8еі у^р, оіррц, р7) рбѵоѵ [ЗаоЛба,
йХХа хаі 18іфтт^ѵ хаі бсѵОрылыѵ ёхаотоѵ рі) т^ тйѵ лраурбстыѵ хаталілтеіѵ
-д™---------------------------
\ ’) АПивіоп аи сопсііе (Іе 1341, диі Гиі ГаѵогаЫе к Раіашав.
’) С’еві аи (ІёЬиі йе 1’аппёе 1347, дие 1’ііпрёгаігісе ее іоигпа воисіаіп сіи сбіё дер Раіашііев
еі Йі (Іёрозег Іе раігіагсііе Леап Саіесав, асіѵегваіге (Іёсіагё сіе Іе поиѵеііе сіосігіпе.
К. СаЬааіІаз, Рапё^угідиеі.
121
(ОІ. 303.
срор^с, йАА’ аіеі тд «ррбѵ^ра аш^оѵта хаАбд еідёѵаі, (5$ об тбѵ лрауратшѵ еі'ѵгха
угубѵаргѵ, аААа 8с’ т^рад та лраурата* хаі 8гІ та рёѵ ретаб&ААгіѵ, ате хата
<р6асѵ )(а)робѵта,|| і^рад 8с хреіттоод оѵтад лраур&тшѵ, хреіттоод еіѵас ретабоА^д'
т) та рЛѵ той хгрихбтод йѵѲё^оѵтас, аѵѲршлод 8ё рл^ хата србасѵ хмр^ог1‘ хаі
7сбд оих йтолоѵ; б
Табта тоіѵоѵ е18йіа, & [ЗеАтІотѵ) рааіАІд, т'^ѵ фі>Х^ѵ 0^х ойте аоруо-
рмс, хаталслтгсѵ хаі ауеѵѵшд брсёѵаі, хаѵ таід еитиура^ лараохгиа^гід сріАо-
□осреіѵ, хаі оАшд ёѵ йрсротброід 8с’ іоои хаі дроки усоресѵ, хаі т'^ѵ аиттф агі
реѵесѵ ёѵ тоід ёѵаѵтіос^ лр&урасиѵ, ах; аігі т&^ісора аа^оиааѵ, хаі тд тоб ІІА&-
тсоѵо$ арр.а 8е^іб$ ауаѵ 8іёлеіѵ, хаі лаОбѵ р.ёѵ &руеі.ѵ, хаі тшѵ &А6ушѵ тоотшѵі ю
хіѵх]]лйтшѵ, тф Лоусо|іф 8ё |ібѵ(р уар^гаѲас хаі ргт’ ёхеіѵои хратгіѵ тд хаі лрд$
тоід аХХосд АуаОоід хаі уЛштт^д хаі тг/д ёхгіѲеѵ аѵйух^с ойтш хратгіѵ 8еои-
ѵ^аѲаі, бд р.^8’ аѵ лааа аѵ&ухт] тбѵ лроа^хбѵтшѵ ті срОгуідааОаі, рт^1 8
р^ хроаг(хеѵ ёлод ёхуюугіѵ грход ддбѵтшѵ, хата тд глод, аХХ аіеі лгрі тобд
Абуоид та уіуѵбргѵа1).
*) Ѵіп<1. ТеХсс таіѵ тф парбѵті ₽і611(р тай ао^штатоо КабааІХа лоѵтціатшѵ.
Кто пострадалъ на Скафидѣ (ЕакіЬ-йегё) 1808 г.
Д. Н. Анастасіевича.
---------------
У Пахимера, II,р. 446, 4 и д. (боппск. пзд.) читаемъ:... трёяеі тоб; ёяібѵта;
(т. е. византійскій воевода Воссила и его люди Болгаръ), хаі тдѵ Ехасріёаѵ хотар.дѵ
яераіоъ|йѵоі; обты; ахбор.ю; 8озтб/'/]|іа ооѵаѵта, хаі т) уёуора хатаяіятеі, хаі по-
тард; іѵтейѲсѴ хаі $<ро; тойд аѲХІо’з; діерері^ету^ѵ, хаі ерэѵо; оду Ь тиуйѵ уіѵетаі.
Такъ какъ въ фразѣ „ .. трблаі тойе ёяібѵта;" подлежащее (Воссила) въ
единственномъ числѣ, и только дополненіе (Болгаре) во множественномъ числѣ, то
кажется па первый взглядъ, что и слово лераюо|ібѵоі; въ послѣдуюн^ей фразѣ,
поставленное также во множественномъ числѣ, падо отнести къ Болгарамъ. Слѣдо-
вательно, и упомянутое пораженіе этихъ „переходящихъ" черезъ рфку Сі^афиду мы
должны приписывать Болгарамъ. Такъ и думаетъ проф. К. МгеЦек, АгсІіао1о"І8СІіе
Ггаддпепіе анз Внідагіеп. Агсііаоі.-ерідг. Міііііеііип^еп аиз Оезіеітеіс1і-Пп§апі,
X (1886), р. 166, и Сезіу ро Вніііагзкн. Прага, 1888, стр. 567.
Но въ этомъ можно сомнѣваться.
Обрушеніе Скафидскаго моста подъ „переходящими" его Пахимеръ назы-
ваетъ „несчастіемъ, случившимся неприличнымъ образомъ" (іхборшд ёлатйхг/Ііа
аоѵаѵта), а переходящихъ мостъ, которыхъ „рѣка и мечъ потомъ раздѣляли", —
несчастными (тоб; &ѲАІоо;). Въ такихъ выраженіяхъ говоритъ Пахпмеръ о стра-
даніяхъ своихъ земляковъ Византійцевъ; см. II, р. 412,10 и д.: Хі|іб; уар ёѵтебѲеѵ
хаі уе Хоціб; той; йѲХІои; ёі^гері^т^ѵ. Стало быть, это слова сожалѣнія, которое
Пахимеръ едва-ли пцталъ къ своимъ врагамъ Болгарамъ. Потому эти слова и въ
Расіі., II, р, 446 касаются скорѣе Византійцевъ, чѣмъ Болгаръ.
Пахимеръ продолжаетъ: тобто ВооХуароо; ётроѵеі, т. е. ободрило ихъ. Но
какъ бы ихъ могло ободрить пораженіе?
Сверхъ того, читаемъ далѣе: хаі ссріоі ооѵу^Ѳе; ёѵ &ѵаір,а>тІ тоб; ёакшхбта;
йяоХоеіѵ, уіврі; рЛѵтоі тйѵ ^яіераѵйѵ хаі {іеуаЛшѵ. <Ь; (ібѵои; оор.6а1ѵеіѵ яіптесѵ тоб;
Д. Н. Аиастасіевига.
123
&ѵѲіатарёѵоо$ хата тбѵ лбЛероѵ, оі 8ё хата т^ѵ ’АЗрсаѵоб лроабаЛбѵте$ . . . Если
Болгаре — пораженная сторона, то пе попятно, въ какой связи мыслей Пахимеръ
упоминаетъ объ ихъ обычаѣ выпускать живыми плѣнниковъ за исключеніемъ важ-
ныхъ сановниковъ. Противоположеніе это тѣмъ рѣзче, что Пахимеру, по всей вѣ-
роятности, подало поводъ говорить вообще о сказанномъ обычаѣ исполненіе его
Болгарами въ данномъ случаѣ. Насколько видно, единственно возможный смыслъ
нашего мѣста: Болгаре, выпустивъ по своему обычаю плѣнныхъ, кромѣ важныхъ
сановниковъ, сами напали па Адріанополь. Другими словами, Болгаре послѣ событія
па Скафидѣ имѣли плѣнныхъ, конечно изъ Византійцевъ, между ними даже важ-
ныхъ сановниковъ. А тогда на Скафидѣ пострадали не они.
Но по Пахимеру, у Адріанополя Византійцы были поражены Болгарами
Тоу'% въ изданіи) аотаоіос хаі тф аХЛолрообсААср тоо ’Ареыд. Не значитъ
ли это, что Тб)(7] и ’Арт^ въ этой болгарско-византійской войнѣ были раньше, да
и въ событіи па Скафидѣ, па сторонѣ Византійцевъ?
Это пе необходимо. ’Аотааіа (или тб бсататоѵ и аотато^) и аХХолрбааЛХоѵ
(или аЛЛолрбааЛЛо^) еще со старыхъ временъ — общіе эпитеты Тихи и Арея,
выражающіе измѣнчивость этихъ божествъ къ всякому опредѣленному лицу пли
сторонѣ вообще. Они означаютъ, вѣроятію, то же самое и въ пашемъ мѣстѣ.
Такой смыслъ имѣетъ аХХолрбааХЛоѵ, напримѣръ, у Іеоріія Акрополиты,
изд. НеізепЬе/гд, р. 104,10 и д.: хартеріхбд 8ё т)ѵ ёѵ таід рауаід оото$ б [іаоЛеод
(т. е. Іоаннъ Ватаца). хаі та$ рёѵ хата аоатаот^ѵ лоХёроід оох ё)(аіре, тб аХХо-
лрбааЛкоѵ тоб ’Ареаід бескіЛѵ хаі тб лері таота абѵрлѵ блоАоуі^бреѵод.
Впрочемъ, даже допуская, что Пахимеръ хотѣлъ тутъ намекнуть па какое-
то пораженіе Болгаръ Византійцами втеченіе самой пашей войны 1308 г., для
такого намека довольно и одной только побѣды, когда Воссила обратилъ было въ
бѣгство Болгаръ, прежде чѣмъ догнать ихъ па Скафидѣ; ихне нужно намъ пред-
полагать, что онъ побѣдилъ ихъ и во второй разъ, па С^афидскомъ мосту.
Итакъ, все показываетъ, что на Скафидѣ не пострадали Болгаре. Слѣдо-
вательно, связывая лераюорёѵоід пе съ тоод ётабѵтас, т. е. съ Болгарами, а съ
Воссилой и съ его людьми (см. Пахши., II, р. 445,20 и д.: ёхлёрлеі ооѵ^ра
лЛеІатоіб тбѵ... ВоаоІАаѵ), по грамматической конструкціи хата аоѵеаіѵ, я думаю,
' г х у х"
что въ 1308 г. па Скафидѣ побѣдили Болгаре Византійцевъ, а пе обратно.
\ X V "
Бѣлградъ.
Козма Пресвитеръ.
М. Г. Попруженко.
----о---------
Въ своемъ сочиненіи Козма Пресвитеръ говоритъ: „ПодрлжлТте іклннл
прозкнтеря НОВАГО, 6Г0Ж6 Л ВА СЛМѢХЪ МІІОЗІІ ЗНАЮТЪ КЪІКІІІАГО ПАСТУХА II СКСАрХА,
нже в’ земли колглстеі ..; мы не знаемъ годовъ, когда жилъ Іоаннъ экзархъ
болгарскій, намъ извѣстно лишь, что онъ былъ современникомъ Симеона, царя
болгарскаго, который умеръ въ 927 году, а потому и лица, которымъ могла быть
знакома дѣятельность его сподвижниковъ, должны были жить въ томъ же X вѣкѣ,
и во всякомъ случаѣ не позже первыхъ годовъ XI в.
Въ 1018 году пало первое царство болгарское; послѣ этого у^е едва-
ли бы какой либо писатель могъ говорить о „болгарской землѣ", і^акъ то дѣлаетъ
Козма1). Точнѣе время написанія Козмой своего сочиненія можно опредѣлить ука-
заніемъ, находящимся въ немъ — „н акю же са слнѵн к болгастсі земли, к лита
іірлвок-крилго Грл Петрл ..повидимому, царствованіе Петра для Козмы было
уже прошедшимъ, т. е. онъ писалъ послѣ 968 года2).
Такимъ образомъ, періодъ отъ 968 года по 1018 г. безъ особенной ошибки
долженъ быть признанъ періодомъ, когда могло появиться сочиненіе Козмы. —
Козма поэтому является болгарскимъ писателемъ, воспитавшимся па образцахъ
лучшей поры родпой литературы; его предшественниками были такіе писатели,
какъ Климентъ, Храбръ, Іоаннъ экзархъ болгарскій; ихъ произведенія вдохновляли
его, по нимъ онъ учился пцсать, ихъ традиціи служенія дѣлу народнаго просвѣ-
щенія были для него руководящими.
’) Стр. 2. Всюду я ссылаюсь на мое изданіе сочиненій Козмы (Св. Козмы Пресвитера слово на
еретики и поученіе отъ божественныхъ книгъ, сообщилъ М. Г. Попружспко. С. Петербургъ, 1907, одипъ изъ
выпусковъ Трудовъ Ими. Общ. Любителей древней письменности).
“) Ср. Голубиискаю, Краткій очеркъ исторіи православныхъ церквей ... М., 1871, стр. 169.
Дрыновъ, Исторически прег.іедъ па българска-та цьрква. ВЬпа, 1869, стр. 50 (прим. 23), считаетъ воз-
можнымъ относить Козму къ царствованію Самуила (976—1014).
Козма Пресвитеръ.
125
Во время царствованія Петра внутренній миръ въ Болгаріи, какъ извѣстно,
былъ нарушенъ. Крайняя греческая политика царя, его полувизаптійскій при-
дворный штатъ, симпатіи и тяготѣніе ко всему греческому, а потому и забвеніе
многихъ народныхъ нуждъ — не могли содѣйствовать пе только продолженію, по
даже сохраненію въ прежней мѣрѣ направленій и традицій предыдущаго царство-
ванія — „вѣка царя Симсона". Постоянныя волненія и несогласія въ странѣ по-
влекли за собой рядъ оппозиціонныхъ вспышекъ и способствовали тому, что въ пародѣ
больше и больше вкореіія.ц>сь учепіе богомиловъ. Наступило время, когда трудно
было ожидать подвиговъ п дѣятельности такихъ, напримѣръ, пастырей, какъ Іоаннъ
экзархъ болгарскій, предложивъ подражать которому, Козма пресвитеръ возражаетъ
своимъ современникамъ: „и не глте не можетъ такъ еыт" к сіі лѣта“. Это замѣчаніе
вызвано, очевидно, было тѣмъ, что во время Козмы въ болгарскомъ обществѣ суще-
ствовало настроеніе, при которомъ пе было уже вѣры въ силу народнаго духа; вотъ
почему и дальнѣйшія слова Козмы дѣлаются попятными: „кса кгъ можетъ, мре
мы хоціемъ441).
Наблюдая всѣ нестроенія среди болгаръ, своихъ современниковъ, скорбя, какъ
представитель церкви, по поводу распространенія богомильства, Козма приступаетъ
къ своей работѣ. Онъ это считалъ для себя обязательнымъ; „хотъ же и вмолѵлтн
О СИХЪ МІІОПІА рдн КЛІАДІІ И, НО КОІОСА колшлго ОСВЖСІІНА. едл КАКО НАМЪ МОЛ-
ѵаціемъ, ііъкоторын соадзіііітсіа на прелесть нхъ, Т попоетъ крлтъ ііемоі|іііын
къ нлше нерлзвме .. ,“2)
Общее заглавіе труда Козмы, — чаще другихъ встрѣчаемое, — „на еретики
препрѣініе и поуѵенне © кжткеііны киіГ“ въ спискахъ прикрываетъ собою рядъ от-
дѣльныхъ словъ, посвященныхъ различнымъ спеціальнымъ вопросамъ.
Проф. В. Н. Златарскій въ статьѣ своей „Сколько бесѣдъ написалъ Козма
Пресвитеръ?"3) пришелъ къ слѣдующимъ выводамъ:
1) сочиненіе Козмы представляетъ нѣчто цѣльное, части котораго и по
формѣ, и по смыслу тѣсно связаны между собою;
2) подраздѣленія, которыя мы находимъ въ извѣстныхъ до сихъ поръ
спискахъ его, сдѣланы неправильп п произвольно, а отсюда никоимъ образомъ
нельзя ихъ Припять за отдѣльныя самостоятельныя бесѣды и главы, и
3) всѣ введенныя въ него 12 заглавій, исключая общее, которыя поста-
влены по случайнымъ выраженіямъ въ самомъ текстѣ, не только нельзя считать
заглавіями отдѣльныхъ бесѣдъ, по они еще поставлены почти всѣ не па своемъ
мѣстѣ п безъ всякаго смысла.
Эти выводы, сдѣланные г. Златарскимъ па основаніи бывшихъ въ его рас-
поряженіи изданій произведенія Козмы (въ „Агкіѵ га роѵ]е8йіісн ііщозіаѵепзки
\\\ ’) Козма стр. 86.
’) Пші., стр. 2.
8) Сборникъ статей въ честь М. С. Дрипова. Харьковъ, 1904.
126
М. Г. Попру жепко.
Кукулевича-Сакцинскаю, кп. IV, и въ „Православномъ Собесѣдникѣ" 1864 г.), въ
настоящее время, когда въ моемъ изданіи стали извѣстными другіе списки его, —
можно, какъ мпѣ кажется, еще съ большимъ правомъ признавать вѣроятными.
Я думаю, что Козма писалъ свое произведеніе вовсе не для произнесенія
въ качествѣ „слова" пли проповѣди; онъ имѣлъ въ виду читателей, а пе слуша-
телей; опъ прямо въ копцѣ своего сочиненія говоритъ: „молю же кы <й где, н ю
се стіи бірі и плстнси. і ксілкю ѵлккл поуіітлюцілго книги сііа“'). Съ теченіемъ
времени, моглп, конечно, это произведеніе использовать для произнесенія въ видѣ
поученія и для удобства раздѣлить его па части. Дѣленіе па главы съ особыми
подзаголовками не есть необходимое условіе каждаго списка; болѣе всего выдер-
жаннымъ въ этомъ отношеніи является текстъ, напечатанный въ „Православномъ
Собесѣдникѣ" и названный въ моемъ изданіи буквой К2); это тотъ текстъ, ко-
торый главнымъ образомъ послужилъ г. Златарскому матеріаломъ.
Другіе извѣстные мнѣ списки3) даютъ далеко пе всѣ тѣ заглавія, которыя
встрѣчаются въ К.
Заглавія 1) о комканіи находится только въ К, 2) о литургіяхъ — только
въ К (П и Р — даютъ: о і|'ркокио тшіоу), 3) о пророцѣхъ — только въ К,
4) о ненавидѣніи еретическомъ — только въ К, 5) о исповѣданіи ерети-
ческомъ— только въ К, 6) о мятущихся чериьцѣхъ — въ П, К и Р, 7) о хо-
тящихъ отъитп въ черныя рпзы — въ К, П, Р, 8) о затворпицѣхъ— въ К,
П, Р, 9) о добрыхъ чериьцѣхъ — только въ К, 10) о вѣрѣ — такъ въ Р, въ
К и П: ® кіре того же Козмы), 11) о богатыхъ — только въ К, 12) о епи-
скопѣхъ и помѣхъ въ К, П, Р. Находящаяся въ началѣ сочиненія общая часть,
которая посвящена указанію намѣренія автора обличить „безбожныя еретики", въ
спискахъ заглавія не имѣетъ.
Могли быть проставлены кѣмъ либо такіе подзаголовки и въ виду того,
что сочиненіе затрагиваетъ много вопросовъ, средп которыхъ, конечно, легче было
разбираться, если они хоть приблизительно такъ или иначе отмѣчены; но такое
дѣленіе сдѣлалъ не самъ Козма. Если бы оио принадлежало именно ему, то во
первыхъ, главы были бы, конечно, указаны съ большей послѣдовательностью, а —
пе такъ, какъ мы ихъ имѣемъ, т. е. часто безъ внутренней связи одна съ другой, а во
вторыхъ, мы среди нихъ не встрѣчали бы такихъ заглавій, какія встрѣчаемъ, на-
примѣръ, въ спискахъ К и П — кире того же Козмы"; самъ авторъ едва
ли бы сталъ называть часть своей работы въ такой именно формѣ.
*) Козма стр. 86. Въ другомъ, мѣстѣ Козма о своей работѣ говоритъ: ихъ ж< рѣчи и гордости
нілзѣ писати к кингн сна (стр. 22), т. е. также указываетъ па свою работу, какъ па едппое цѣлое, такъ какъ
о заблужденіяхъ еретиковъ у псго говорится во многихъ мѣстахъ сочиненія.
Этотъ текстъ находится въ рук. Казапск. Духовп. Академіи № 320(856).
г) Списокъ, напечатанный въ „Агкіѵ’ѣ*1, мной пазвапъ буквой М, списокъ Румяпцовскаго музея
(№ 1081, изъ собранія Уидольскаго) — названъ мной буквой Р, буквой II мной названъ списокъ изъ дре-
влехранилища Погодина № 1589. Подробно объ этомъ я говорю въ своемъ издапіи соч. Козмы.
Козма Пресвитеръ,
127
Такимъ образомъ, Козма написалъ свое сочиненіе, предназначая его въ
полномъ объемѣ для чтенія, пе сдѣлавъ въ пемъ никакихъ дѣленій на главы, такъ
какъ считалъ, что оно только въ цѣломъ своемъ видѣ должно достигнуть намѣ-
ченной имъ цѣли. Какая же цѣль имъ имѣлась въ виду? На это можно отвѣтить,
разсмотрѣвъ содержаніе произведенія.
Козма начинаетъ свое сочиненіе вступленіемъ; въ пемъ отмѣчаются главныя
положенія, которыя опъ намѣренъ развивать, при этомъ говорится вообще о при-
чинахъ возникновенія ересей, а въ частности богомильства. „Кса грѣхъ и хала,
реѵе Гдь, остлкіітсіл ѵлко, а иже нл стып дхъ глаголетъ хулу, ни к пііеіііііё кѣцѣ,
ни к куднціё не йстлкіітсл. Се кѣдыіі искони крлгъ илінъ діаволъ не поѵнетъ
клд3ііа улкѵесклго рода, нлѵдтъ ко & ііеклго Лдлмл, доселе не ©станетъ, інр кого
кы сокнѵтн © кт,ры, да къі колшал ѵлсть кылл с ни к мнкл“. Въ силу такого
стремленія своего врагъ человѣческій подбиваетъ людей па различные грѣхи, а
также заставлялъ и заставляетъ отдѣльныхъ лицъ создавать различныя ереси. Такъ
возникли ереси Арія, Савелія, Македонія и др. Такъ возникло и ученіе богомиловъ.
Обличеніе этихъ еретиковъ Козма и считаетъ своей главной цѣлью и обязанностью1).
Сначала Козма дѣлаетъ общую характеристику еретиковъ; опъ рисуетъ ихъ внѣшній
видъ, пхъ пріемы въ обращеніи съ народомъ, указываетъ, чѣмъ опи вліяютъ па
слушателей своихъ, чтобы привлечь больше послѣдователей, отмѣчаетъ, какъ сами
еретики смотрятъ па себя, а вмѣстѣ съ этимъ излагаетъ въ общихъ чертахъ глав-
нѣйшіе догматы богомильскаго ученія. Но это общее изложеніе пе исчерпываетъ
всего, что во мнѣнію Козмы заслуживало порицанія въ ученіи богомиловъ, а потому
онъ переходитъ къ детальному формулированію всѣхъ заблужденій ихъ. Этимъ
даннымъ Козмою формулированіемъ богомильской догматики обычно и пользуются,
какъ однимъ изъ главныхъ источниковъ для изложенія заблужденій еретиковъ2).
Одной формулировкой догматики богомильской Козма однако пе удовлетво-
ряется, онъ всякое положеніе ея пытается опровергать, приводя противныя доказа-
тельства и пользуясь часто такими пріемами, ^оторы^ должны считаться и очень
цѣлесообразными и умѣлымп. Все это требовалось цтъ Козмы и въ силу его поло-
женія пресвитера, и въ силу его взглядовъ па задачу всякаго, кто мыслитъ иначе,
чѣмъ еретики, по опъ этимъ не ограничивается. Такого рода матеріалъ не исчер-
пываетъ всего содержанія сочиненія Козмы; опъ явился не только обличителемъ
новоявленной ереси, по учителемъ своей паствы8), а также обличителемъ и тѣхъ
’) Ксю ко са бліочатн слыша ліілл Павла глюіра. пропоккдан слово, настон ііоіівдн ко клаго кріліл .. .
(стр. 35). Несмотря „а то, что онъ ,,гр8къ и інкк<іжінь“, опъ по могъ молчать, по долженъ былъ обличать
еретиковъ: „и содомлаііо жі ысъ весѣдока отлнчла еістіГстко н“ (стр. 86).
2) Литература по этому вопросу указана у мепя въ работѣ — „Сшюдіікъ царя Бориса" (Одесса
1899, изъ т. V „Извѣстіи Русскаго Археологическаго Института въ Константинополѣ"), стр, 134 и др.
См. также очень хорошую статью ііроф. II. Соколова въ Православной Богословской Энциклопедіи (под.
ред. Лопухина), въ т. II, — „Богомильство".
а) Па предполагаемое возраженіе кого либо „(Г шздравы сокістію“, что ему хорошо извѣстно все
приводимое Ко .мой противъ ересей, опъ отвѣчаетъ: „ш тікі діліа износи даннаго ны таланта, но иіііліаюі|ін)(ъ
и уотлщпуъ ради къ кгоу прінтн кісцѣнннн кисіръ істк“ (стр. 77).
128
М. Г. Лопружепко.
широкихъ слоевъ болгарскаго общества, которые, хотя и пе были заражены ересью,
по въ то же время далеки были отъ жизни, которая пе заслуживала бы различ-
наго рода упрековъ. Опъ убѣждаетъ читателей своихъ воздержаться отъ увлеченія
ересью и вмѣстѣ съ этимъ рисуетъ намъ пороки тѣхъ людей, которые сами должны
были бы являться учителями другихъ. Эта сторона сочиненія Козмы очепь важна,
опа дѣлаетъ его вполнѣ объективнымъ писателемъ, который пе стремится исключи-
тельно только поносить своихъ враговъ, по прилагаетъ всѣ заботы, чтобы, опре-
дѣливъ корень зла, дать и падежныя средства для его устраненія. Эти тенденціи
проводятся авторомъ чрезъ все сочиненіе, лишь въ нѣкоторыхъ его частяхъ опѣ
больше группируются, сливаются въ цѣльную картину.
Уже въ самомъ началѣ своего сочиненія Козма выдвигаетъ такого рода
тенденціи. „Но <6 хртолюБНКіші полѵе, говоритъ опъ, ннктоже кл да не бндн
дрвгъ нмъ (т. е. еретикамъ), хв крлзн Будете, прилежите нотнтаніію сты книгъ,
да не кшідете къ кесконеѵпыА мвкн, многл ко прелесть н многл непрадл нро-
зжке й ни па земли еілже н-к ширію вклоннтнса к лъностіі жнширимъ. насъ ко
ради еннде с ііксе гдь и нлууіі ны коли скоен, да по влповъдн его пожнкше
НЗЕАКІІСА ЛЮТЫ МВКЪ“’).
Это общее наставленіе развивается потомъ' авторомъ въ нѣсколькихъ мѣ-
стахъ. Такъ, изложивъ ученіе богомиловъ о неповиновеніи земнымъ властямъ, о
запрещеніи рабамъ работать на своего господина, Козма пространно наста-
вляетъ читателей и предостерегаетъ ихъ отъ уклоненія отъ жизпи по закопу.
„Молимъ кы, апльскн слокесы глюіре, козліоклсннТн не ксакомв двхв кърв рмктс, по
неіц'шаТте двхн. аціе й кга свть, ако мііозн нзыдоша к миръ ееі лженрроі|іі н
дадлтъ зпамеіінА Т тіодеса ако же соблазнити, аціе есть моірно нзкранныл. кы
же сд Блюдете, се прореко камъ кса. слышастел" козліоблсннііі, ѵто реѵе гдь, раз-
вмтксте ли млрднА его пвуннв“ и т. д.2); настоятельныя указанія не вѣрить даже
чудесамъ, если ихъ будутъ творить еретики, а вмѣстѣ съ тѣмъ совѣтъ жить по
предписаніямъ Св. писанія вылились здѣсь у Козмы изъ глубины опечаленнаго
и возмущеннаго сердца, въ которомъ опъ крѣпко хранилъ убѣжденіе, что ученія
святыхъ апостоловъ выше всего, такъ какъ „аіре ннако уѵнтъ. аіре и апгглъ квде
л не уликъ прокліатъ да квдетъ“3).
Охарактеризовавъ въ числѣ другихъ заблужденій богомиловъ способъ про-
изводства ими исповѣди, Козма обращается къ своей паствѣ съ увѣщаніемъ не
только не поддаваться ихъ ученію, но и стремиться воздѣйствовать па нихъ, чтобы
и они отвратились отъ своихъ лжеученій.
Отъ тѣхъ, кого по слову ап. Петра нужно называть „родс нзкраіінын
і|рко стльстко, стадо стое, людне ЮБнокленнА,*44) — онъ требуетъ всяческихъ
’) Козма стр. 4.
’) іыа. 44.
ч іыа.
«) Н)іа. 47.
Козма Пресвитеръ.
129
усилій для наставленія еретиковъ па путь истинный: — „аціе кого разкнѣстс,
дръжаіра еретііѵескую кѣр«, то имѣетъ кто к васъ втптн. оуѵпте и нлстякнте н на
пить спі, нстііііііыіі . . .“ „Кѣднфсмн ко доіщо творити н не ткор.яі|ін грѣхъ ему
есть‘1 Если испробованы всѣ средства, а еретики пе исправляются, тогда „пстрА-
снте Г прахъ й ногу кашею глюціе. кронъ каша на главахъ кашнхъ“ Если же
получается благопріятный результатъ, то рекомендуются мѣры любви: „Ліре ли
слыпіакше стад сн словеса и покаютсА юкраі|пюі|іссА о лстн ерстнѵескііА. прі-
пмѣте и с радостшо . . . п аіре юкратіатсА ко нстііііііу нсііокѣдаюціе со слезами
кліадн скоа прелестныя и то с люкокню приведите а на нстокыи пять сні“
Своп паставлепія въ данномъ мѣстѣ1) Козма заключаетъ напоминаніемъ
словъ ап. Павла „да кндете неііороѵпн н і|ѣлн ѵада кжі'іл скепіена. средъ рода
ликлка н развраіреііа. к ниже свѣтитсса аки свѣтила в* мпрс. слово жизненное пре-
дежаіре на хкалн мнѣ к' днь Тс х'въ. нше ко жіітне па нкеехъ есть, йтніодкжс
н сіІса ѵаемъ Гс ха. дл к томи не квде млні|ы іілавлюіре н порекаемп всаі|Емъ
вѣтромъ атеннл к явка тлктескахъ і к мыслехъ но хвдож'етвв лестномв“
Послѣ этихъ общихъ замѣчаній и наставленій теоретическаго харак-
тера Козма переходитъ къ указаніямъ, по которымъ можно судить, что ему при-
ходилось среди своихъ современниковъ наблюдать факты дѣйствительнаго отсту-
пленія отъ того порядка жизни, который по мнѣнію Козмы единственно могъ бы
помочь образованію добродѣтельныхъ и нравственныхъ людей.
Я уже говорилъ выше, что періодъ, къ которому нужно относить дѣя-
тельность Козмы, т. е. ближайшіе года предъ завоеваніемъ перваго болгарскаго
царства Византіей, — не можетъ быть отмѣчаемъ фактами крѣпости духовной и
стойкости народа; это было время внутренняго броженія п, пожалуй, разложенія.
Общество болгарское, какъ бы предвидя близкую катастрофу, впа^о въ уныніе;
народныя массы и увлеклись богомильствомъ съ его мрачнымъ мистицизмомъ глав-
нымъ образомъ потому, вѣроятно, что у нихъ не было уже достаточнаго количества
истинныхъ руководителей и наставниковъ, а также примѣровъ бодрящей, воз-
буждающей къ надеждѣ, работы па благо государства. Развитіе болгарскаго ппо-
чества съ характеромъ полнаго отчужденія отъ всего окружающаго и полнаго
отреченія отъ общества должно быть отнесено именно къ этому времени, когда
уже существовали такіе монастыри, какъ Рыльскій, въ который и стекались, ко-
нечно, въ большомъ числѣ искавшіе удаленія отъ міра. Но это явленіе несо-
мнѣнно приняло угрожающее направленіе, такъ какъ стремленіе къ удаленію отъ
міра стали обнаруживать не только люди высшей мѣры убѣжденія, высшей сте-
пени натуры созерцательныя, а просто люди, растерявшіеся отъ окружающихъ
ихъ неурядицъ и нестроеній общественныхъ, а иногда и люди трусливые, пред-
положившіе^ что въ монастыряхъ имъ будетъ покойнѣе и безопаснѣе. Такого
рода направленіе болгарскаго общества было подмѣчено Козмой, онъ очень былъ
’) ІЪісІ. 48.
9
130
М. Г. ІІопруженко.
имъ опечаленъ, а потому и обратилъ на него серіозное вниманіе, такъ какъ уходъ
въ монастыри часто принималъ тогда уродливый характеръ и давалъ для общества
отрицательные результаты.
Козма наблюдалъ факты, что иные „не по канону острпзлютсд (юстрнзл-
іощеса) оходятъ къ Терлпмъ, Тнііп же в' рпмъ Т к протай грады“; ото паломни-
чество очень оригинально, такъ какъ повидимому оно совершалось подъ вліяніемъ
нарушеннаго равновѣсія въ религіозныхъ взглядахъ: кто ѣхалъ въ Іерусалимъ, а
кто и въ Римъ. Что же изъ этого выходило? Козма опредѣленно говоритъ:1)
„тако міатвщесй козкраціаютсА к домы скоа каюціесд Безумнаго трнда. іі овн к
пи скоа жены поемлютъ, смѣх« сніре ѵлккомъ. юны срлмы2) тсрнеѵссткд пе но-
кергннтъ, далеѵё его ямомъ ходіаціе. піі’ііі же преходдтъ & дома къ домы ѵюжлл,
не заткордюще б многодѣтна истъ сконхъ, покъдаіоціе и пріілагаюіре снірлд на
нііѣхъ земліахъ, тѣ хотдціе іірослакіітнсд о ѵлккъ“ Отмѣчая такимъ образомъ по-
явленіе людей, которые въ болгарскомъ обществѣ стремились къ дешевой популяр-
ности при помощи разсказовъ о томъ, что происходитъ „на нііѣхъ земліахъ,“ Козма
даетъ попять, что это было лишь малымъ еще зломъ, такъ какъ другіе «горшаіа тко-
рілтъ». Козма вовсе не хочетъ порицать „чернечество,“ опъ очень далекъ отъ этого;
ему желательно лишь выяснить, что должно считать настоящимъ „чернечествомъ".
аХоціешпЛІ1 терпеі|ь кыті и к'зіатн кртъ реѵенныіі іе хсмъ, козмн і ко своемъ
храмѣ сади, еже ко крѣпце терпнпііі ирнходАцпш напасти б кгд п ѵлккъ не
ствжащссА не похвліацідіа напасть соткоршаго. не закидіаіре, не рекпшоі|іс, не
ликующе хранілціесА о всякаго дѣла зла и слокесе н мысли, то есть взатіс крта
гііа, то есть окрещнсА секе, то есть шіествие послѣдъ гдд».
Почему же пе могли нѣкоторые современники Козмы имѣть надежду, что,
пе удаляясь отъ міра, они могутъ достигнуть ровновѣсія душевнаго? Что имъ
мѣшало? Козма приводитъ для объясненія этого мнѣніе такихъ лицъ: «нѣсть моціііо
къ мнрв семъ жнкуч" сптнсл, понеже іісщііса есть женою, дстмн, силою, еіре же
н ракоты іілстоатъ какъ земныхъ и б дрвжнны пакость кслка. н ііаснлпл о ста-
рѣвшихъ . . .“я) Это мѣсто чрезвычайно цѣнно для характеристики эпохи Козмы въ
Болгаріи; здѣсь прямо указывается на рядч^ тцкихъ условій жизни, которыя могутъ
заставить человѣка бѣжать „пз^ міра“ или тогда, когда выполненіе обычныхъ
обязанностей тяжко потому, что произошелъ упадокъ бодрости въ массѣ обще-
ственныхъ работниковъ, или тогда, когда условія эти въ силу какихъ либо обсто-
ятельствъ, въ пихъ самихъ заключающихся, стали невыполнимыми. Повидимому въ
Болгаріи въ указанное время наблюдалось и то, и другое. Работникамъ общественнымъ
приходилось терпѣть всякія насилія и несправедливости „отъ дрнжнны и о стл-
рѣншнхъ“, а между тѣмъ у нихъ не было необходимой бодрости позаботиться даже
*) ІЬ. 49.
2) Въ копіи сочиненія Козмы, находящейся въ библіотекѣ Императорскаго Новороссійскаго Уни-
верситета (ср. мое изслѣдованіе „Синодикъ царя Бориса". Одесса, 1899, приложеніе I), читается: „съ рамъ".
а) ІЫй. 50.
Козмл Пресіштеръ.
131
о собственной семьѣ. Козма, приведя въ пазидапіе такимъ лицамъ слова аи. Павла,
поучаетъ: не должно горевать о томъ, что „рхвотъі земны клдстель“ или иное
что („ніпретл или строенію тлкческое“) отвлекаетъ „й млткы,“ но нужно слѣ-
довать правилу — «ирдкіі докре поркѵсіііілд ти. ѵлд й кга ха то мху прндтТ про-
тнко тр«ду своему.» Исполненіе надлежащей работы и при томъ добросовѣстнымъ
образомъ должно датъ много огорченій, по съ этимъ нужно мириться, такъ какъ
по словамъ апостола „мпозіг"" пеѵллмп подобаетъ іілмъ кііііти къ іц?тко икпое?1 2 з)
Были и такія въ Болгаріи лица, главнымъ образомъ, среди людей матері-
ально независимыхъ, пе имѣющихъ надобности па первомъ планѣ ставить личный
Трудъ, КОТОрЫЯ ГОВОРИЛИ: „!ІОСТрДДЛТІІ ХО1|ІВ К МіІтрѣ ІІ СІІТІ ДШВ СКОІО К ІІІІірСТѢ
> жикып, а здѣ к* мнре нѣсть сіІстнсд, ліТлк глюірн не люкнте мпрл сего и гаже
евть къ немъ? Такимъ Козма такъ возража тъ: «Аіре і к мнты Тденііі, Аіре Т к
пистыню ііріікѣгнеіпі с похотьми тѣми, а не йкезеіііп н отъ секе, везъ «мл Т
ксве міАтенііісд. мпози ко градѣ н съ женами жнкиіре сіісоіііаса.» «Нѣсть ко
моірно хрлкр« ідкптііед, ліре рхтннкл не «кистъ. того во рлдн гдь поіінстіі скорвемъ
нрііходіітн на рлкы скод». Скорби, страданія, борьба жизненная содѣйствуютъ вы-
работкѣ характера человѣка, его духовному совершенствованію: „и злато ко Аіре
много крп ко югіііі то скетлѣе выкле. н сосаАЛ злата іі срскрепл не можетъ ко-
ка’1" Аіре не положитъ его па ііакокалііѣ іі кладіікомъ тіакнмъ внетъ . . . Не ко
есмы роженп на то да треки «годимъ плѵе кга .. . Киддіре селнкн кеды рлтпыд
і ксѣхъ нлетоілірп золъ земли сеТ, грѣхъ ради ѵлкѵескііі кождо помысли гліа. едл
мепе ради посла вгъ рлть на землю, и кождо на подвигнемъ ед .. . Тѣм же
крлтпе ксд но закона н по сокѣтн кѣдвірпхъ ткорпмъ, да не ко ютпіііін іістопіімсд“ ').
Такого рода отношеніе къ монастырямъ, такого рода необдуманныя, не-
обоснованныя стремленія къ удаленію отъ міра давали весьма печальные резуль-
таты. Многіе, поступавшіе по указаннымъ выше побужденіямъ въ монастыри,
оказывались непригодными для несепія монастырскихъ трудовъ, ѵ-\ уходили и воз-
вращались «аки псп на скод клекотТігы». «НпТіі же, говоритъ Козма8), горѣе со-
грепіАіотъ. (д)кн сккозѣ грдды везъ мѣста матвтса твне ілдвіре тюжь хлѣбъ іі
прА9дші оконхъ свіре трндо, дни препрокожаюіре НАЗіірАіоіре, гдѣ ппроке бываютъ,
трскв суіре рлвн, д не вгу». Пользы^отъ такихъ лицъ для общества, конечно, было
немпого, былъ лишь одинъ соблазнъ, а потому Козма наставительно замѣчаетъ:
«ксздѣ вгъ прнемлетъ ны ирдро живоуірнмъ н по здкопѵ. не снс« ко пасъ ризы
ѵерныд, ни погонятъ кѣаьіа. Аіре «годно вга дѣлаемъ, тѣ же Аіре богатъ есн то
МЛТЫІІАМІІ II МЛТКАм" моженіи^ СГТІІСА. НОѴНТАА ѵлсто стыл книги, н ткорд КеЛНМАА
НМН. Аіре ЛИ «БОГЪ есн. ТО СКОІІМА р«К\МЛ ДѢЛАА скон хлѣбъ ДА ДЖЪ II СКОІА СІІ
й него коми. Кклдіідіасд татбы іі ксе зла»4 *). Вмѣсто того однако, чтобы согласно
’) ІЬій. 51.
2) ІЬ. 51, 52, 53.
з> іыа. 53.
> ') ІЬій. 54.
!>*
132
М. Г. Попружеііко.
такому совѣту прп существовавшихъ въ Болгаріи условіяхъ жизни и богатые, и
бѣдные стремились къ возможному нравственному совершенству, — увлеченіе мо-
настырской жизпыо дало въ результатѣ такіе типы монаховъ, что Козмѣ пришлось
яростно возстать противъ ппхъ съ обличеніями. Изъ этихъ обличеній мы должны
заключать, что въ Болгаріи монашество въ то время переживало очень критическій
моментъ, такъ какъ имѣло чрезвычайно плохихъ представителей. Очевидно, пе было
у монаховъ ни желанія, ни умѣнія выполнять обѣты монастырскіе, да и къ самой
жизни монастырской они не были подготовлены: «бгдл ко кѣіііл втлі|Ы, то мно-
гими ііенр.хкдлілн жяквціе, гллху: егда квдемъ ѴЕрны|ы покхсмсл сихъ, и дошеше
того великаго апггельскаго оклзх, по пекомѵ иркн і по (окытлю ход.лтъ. ако же
зкытнса на ни словесн реѵенііоілу. йне кы имъ не познати истины, нежели ііо-
зпавше вклоннтн & предлнііыА іГ стыа заповѣди»1). Не оставляетъ Козма безъ
порицанія и тѣхъ изъ монаховъ, которые «к злтворы влазатъ, но скоа коліа
творл. н тв коміаціеса акн свніііа к хлевіпіЕ, приносимы рлдніофссл»; такіе мо-
нахи пе желаютъ покоряться игумену, не могутъ имѣть съ чернецами общенія, опи
«МП АТЪ СА ВЕЛІІІ|Ы СВфЕ Н СТН. КСІА ѴЛВКІІ ХВЖІІІ.А СЕБЕ ДЕрЖАТЪ. САМИ СА МІІІАфб
Т0ѴНІ0 ВГОДНКІ1ІС БГВ Н ТВ СТ;ДІЛІ|ІЕ ТІОЖАІА ДОНЫ СірОІЛТЪ. СВОИХЪ КЕЗВМНЕ ЙБѢГЪІІІЕ.
ІіріІКВНII ЖЕ II ІІСКВПН МІІ05ІІ Н СТАЖАІІІІА ІІНВЛ II СЕЛОМЪ СТріІІАТЪ II ІіроТАІА БЕЗВМІІІА
В НИХЪ БЫВАЮТЪ. НЛрФѴІІА ЖЕ II КНИГИ КСІЛМО СЛІОТЪ, ВСЛАфЕ ВВНДѢТІІСА АфЕ
мофію н на пнѣхъ стрАіілхъ.»2) Увѣщевая такихъ „затворниковъ" и порицая ихъ
за ихъ лѣность словами ап. Павла (2 Сол. 3), Козма говоритъ: „сліліін ко ііъкііа
ХОДАфА К ВАСЪ БЕС VII ІІП, ІІІІѴТОЖЕ ІІЕ ДЪЛАІОфС. ТАКОВЫМЪ ЗАІірЕфАЕМ^ II МОЛИМЪ
(О ГДѢ НАШЕ ГС хрТИ, ДА С МОЛѴАІІІІЕМЪ ДѢЛАІОфЕ І'.КОІІ ХЛѢ ІАДІАТЪ»3).
Печалясь по поводу тѣхъ неурядицъ въ строеніи церковномъ, а также въ
дѣлѣ просвѣщенія парода, которыя должны былп, конечно, происходить въ Бол-
гаріи, благодаря такого рода грустнымъ явленіямъ въ духовномъ сословіи, т. е.
именно среди людей, обязанныхъ заботиться о „стадѣ словеспомъ," Козма пе ограни-
чивается только одними порицаніями, но въ назиданіе болгарскому обществу ри-
суетъ образъ истиннаго мопаха. ]?акой монахъ не заботится о собираніи иму-
щества, его пе интересуютъ „блещущія ризы," онъ проводитъ время въ молитвѣ,
въ духовномъ созерцаніи, онъ удаляется всякой злобы; такіе монахи, говоритъ
Козма, „АКН Й ОГІІА НЗБЕГАІОТЪ СЛАВЫ ѴЛѴЕСКНА, ВѢДВфЕ ІІІІСАІІІІІА. ЕЖЕ ЕСТЬ В ТЛВЦЕХЪ
ВЫСОКА, МЕрзСКО ЕСТЬ ПрЕ КГМЪ“ „ПрОѴАГА ЖЕ ДОБрОТЫ П КТО МОЖЕТЪ НСІІОВѢ-
датн“4) — резюмируетъ онъ свое мнѣніе о такихъ безспорно полезныхъ обществу
дѣятеляхъ духовныхъ.
На этомъ Козма не ограничиваетъ своихъ наставленій и назиданій; онъ
къ нимъ возвращается и дальше въ другихъ частяхъ своего сочиненія.
>) іыа. Б7, 58.
») іыа. со, 61.
») іыа.
4) Стр. 62.
Колма Пресвитеръ.
133
Разобравъ еще незатронутыя раньше заблужденія еретиковъ и давъ въ
подражаніе ап. Павлу формулировку въ отдѣльныхъ положеніяхъ всего ученія бого-
миловъ, при чемъ каждое изъ этихъ положеній оканчивается преданіемъ проклятію
того, кто слѣдуетъ имъ, Козма снова становится не обличителемъ еретиковъ, а
учителемъ и наставникомъ паствы своей.
„Подоклетъ намъ, говоритъ Козма,1) всегда к здпокеде ііжна ходити, не
дати злымъ мысле іфсткокАТіі къ срцнхъ влшпхъ, но 8ІІАМСІІН6 ѵтнлго іфтл ого-
ніітіі ксакіі соблазны й ссБб, тѣ во ввіісна кысть крлжд\“. Это необходимо, такъ
какъ лишь при такомъ условіи мы можемъ справиться съ соблазнами, заблужде-
ніями и грѣхами. Если мы и грѣшны, замѣчаетъ Козма, но пе хулимъ Божества,
то Господь еще можетъ вдохнуть въ пасъ волю свою, „да по злпоксдемъ но-
жнк'ше кнндб к слакн €го“. Но среди современниковъ Козмы благочестіе и
вѣра были пе на должной высотѣ, благодаря этому опъ и могъ такую нарисовать
картину общественной нравственности: «кси г.о нклоннхо’са й теке, юкн къ ерети-
чество, <д>КІІ К рАЗБОІА, ЮКІІ К ТАТВЪІ, й)КН к клвдъ, ЮКІІ к клекеты и нендкіістн
крлтіп, ЮКИ к высокоимне І К ЛѢНОСТИ, (ОКИ к пііаіісткд и к бсзакоііііыа игры, и
к іірочлА грехн, ихъ же ко стомъ крі|іеіііи брекшАСА. и тевс кіідаі|іаго и кѣднціл
КСА, АКІІ НСКѢДВфЛ, МНИМЪ, ЛЖАМИ СПЛ6ТІІІССА, И ІіеіфАКДАМІІ КНІІІІАЦІІІ, ѵрсвв ІІАѴС
теве рдкотАЮфе, и іібііаа остакльшс къ земны пнѵіГ. богаты домы плѵе і|ркки любимъ.
и тн лкіі кр.міоке на мсрткечііне стеклціесА и й тѣ иомофіі плче теве чхюфс,
ЗАБЫк'іпе и попрлвіііе нііслііііа“ 2). — Охваченному такими пороками обществу
Козма и даетъ рядъ наставленій. Его современники даже въ церкви себя недо-
стойно вели и держали, опъ это порицаетъ и настойчиво требуетъ смиренной и ис-
кренней молитвы. Среди современниковъ Козмы наблюдались люди3 Ч), гордившіеся
своимъ положеніемъ и богатствомъ, и онъ такихъ призываетъ къ смиренію: „ксід во
сн пнфА суть черкемъ.“ Богатые считали себя выше бѣдныхъ, „самн са кссмертин
мііАфби; Козма имъ напоминаетъ, что одна и та же рука Бога сотворила и бо-
гатаго и бѣднаго. Сославшись на притчу о Лазарѣ, ІЦзма уоворита: „Внднте"11 бо-
ГЛТІН КАМ МѢСТА (фНСМЛІОТЪ МЫ, Аф€ 8В0ГА НС ПОМІІЛ86МЪ. АфС БО Т КСЮ ІІОфЪ
СТОН НА МЛТКС К03ДСЖАСМСА II ІІОСТО ТОМНСА, А ЛСЖЛфЛГО « ІфАТЪ НС ІІ0МІІЛ8С,
КС8С тр«діі’сА“1). Кротость, смиреніе, любовь къ ближнему — по указанію Козмы
исключительно необходимыя условія всякаго добраго дѣта. „Ѵто есть лзѵе згорѣнііА
тѣлу іі рлздААіГІА ксемн ТмѣнТіо, но н то не3 лібке не сосетъ ііа“, вотъ, что
замѣчаетъ по этому поводу Козма: „тѣм же не моземъ клаяіітіі ке3 крлтолюкііА
’) ІЬій. 69, 70.
г) ІЬІЛ. 73 сл.
8) Копстатируя такіе факты, Козма одпако пе скрываетъ, что пъ современной ему Болгаріи суще-
ствовали внѣшніе признаки почтенія къ христіанству: „кто-лн ш кісілнтса вида крты и« высоцѣ" мѣсті*
столцы, нл ішжі пре жргаху кісо члцы злкалаюц» снти скоа I дцпрн“. (стр. 9).
Ч ІЫЯ. 75, 76.
134
М. Г. Попружеііко.
во стую црковъ нн высацісса на менпіТл, ни пеіістовАіресА нл дожныа, да не мн.ацГс
моліаціего, проклснемсА1).
Особенно цѣннымъ въ смыслѣ обличенія пороковъ и недостатковъ совре-
меннаго Козмѣ общества является то мѣсто, въ которомъ онъ уличаетъ богатыхъ въ
нерадѣніи къ просвѣщенію своихъ согражданъ. Изъ этого мѣста2) мы можемъ за-
ключать, что у богатыхъ болгаръ той эпохи имѣлись для своего времени цѣпныя
библіотеки: „Ты к» ногаты и ксл іімѣл нсполнь ветхій н новый н іныл книги испол-
нены іірепрънны словё и ръѵеі всаі|«хъ и сл же всл кт.сіі“. Несмотря однако на
это, владѣльцы такихъ библіотекъ и столь начитанные люди не стремились дѣлать
своего книжнаго достоянія доступнымъ для другихъ, они пе понимали, что книги
эти написаны, чтобы чтеніемъ ихъ п другіе спасались, а пе для того, чтобы онѣ
были лишь „нл нзь-кденне пл-ксни іі тёвемъ на ниі|і«.“ Козма пе сомнѣвается, что
ни изъ одной книги нельзя вычитать того, чтобы отъ другихъ нужно скрывать „сло-
веса вжествеіиіЛА"; если бы такія книги существовали, то оиѣ по мнѣнію Козмы
„достоіны не нлііСіііі тоѵію, но и (огню нл пжеііпе, понеже розгллпо со стымн его
нѵатъ и хотатъ сожецнісА вкупы огнемъ"- Козма убѣдительно проситъ владѣль-
цевъ книгъ не скрывать „словесъ кжиі'хъ б хотлцпГ поѵнтлті и писати а“, по
его мнѣнію нужно радоваться „да тн са крлтъ ими спасетъ". Книги писаны не
для того, чтобы ихъ скрывать. Такого рода отношеніе владѣльцевъ книжнаго бо-
гатства бываетъ причиной для другихъ „глада душевнаго", который Козма назы-
ваетъ „смертнымъ и пагубнымъ", такъ какъ опъ „отлучаетъ отъ Бога человѣки".
А что происходитъ съ человѣкомъ непросвѣщеннымъ, это Козма иллюстрируетъ
ссылкой па ап. Павла, который въ посланіи къ Римлянамъ (I, 18, 19, 21, 28 32)
говоривъ, что „предастъ Когъ к неискушенъ «мъ, творити ііедострТн\А раполящгы
всса неправды, клндл" и т. д. „Кидпте ли, замѣчаетъ Козма3), в колпко зло вво-
дитъ ны пепотіітлііііе и нсвіідеііііе книжное. ііотитлТте тлсто стыа книги да по-
гввііте грехн своа іі клпліл ко ѵдсто каплюцііі вдоліГ камень . . . Мпогв во доврн
ходатаи суть стыа книги. Лціе шахомъ к влконе кжні ходили, не кыхо казни
с іівеси прТпмаЛИ“. Козма считаетъ одно названіе христіанина безполезнымъ, если
не творить дѣлъ „іаже повелъ хс“. Ему приходилось наблюдать, что многіе „плѵе
на игры тек$, пеже в црковъ и коцінпы и вліада люватъ паѵе книгъ". Такихъ
лицъ нельзя называть христіанами: „не тако ко суть хртнлне, ліре съ гвсльмп и
плескапнемъ и пъсньмн кесовскіімп вино піютъ и сріаі|ілми и сномъ н всілкомц
пѵсіііно сотоііпііу върніотт/^ „ЙІкуду же сн рлжаютсА44 спрашиваетъ Козма. На это
у него одинъ отвѣтъ —- „б ііепоунтліпід книжнаго, б лъностн іеръГіскн".
Эта „іерейская лѣность" для дѣла просвѣщенія парода по мнѣнію Козмы
большое зло; пастухи словеспаго стада получаютъ много выгоды отъ своего стада,
а объ овцахъ не заботятся, — вотъ то наблюденіе, которое Козмой неоднократно
’) ІЬіа. 77.
а) ІЬій. 78 слѣд.
8) Стр. 80.
Козма Пресвитеръ.
135
дѣлалось при разсмотрѣніи явленій окружающей его жизни1 2 3). Такіе пастыри не смо-
гутъ дать надлежащаго отвѣта „келіікоіля нлстяху іілствінссіів, рекшеми’) иррѵесіш
Исты, лірс ішсходлірлго к рокъ грехокпып не пзклеѵсшіі, кровъ его Л р«кн ткоса
кзъіі|і8“. Въ виду этого Козма признаетъ, что „еіікопв и пони подоклстъ вѵнтн н
іілклзлтіі пор8ѵеныА емв люди, СЛІЛ0М8 пре кдлліікшсса отъ ксего яла“. Подчер-
кивая качества, какими долженъ обладать пастырь духовный, и напоминая, что „пл-
ети дорын дін.і скою полагаетъ зл юкі|Л“, указываетъ на необходимость оберегать и
словесное стадо отъ волковъ.,, Откуду ко исходитъ колъірі сні, ялні пси, еретііѵесклд
вѵеші.л? не б лѣности ли іі грикостн іілствпіьскіі? іокидн ли рлзкоіііпіі|ы и тдтііе,
рскпіе гресп и непрлкды? не & ііеклзлнТд ли епнсконскл?“ Блюсти стадо кротостью,
безпрерывно поучать тѣхъ, кто порученъ духовному воздѣйствію пастырскому, —
вотъ обязанность „епископовъ и поповъ". Исполненіе своихъ обязанностей пастырь
пе долженъ видѣть только въ исполненіи внѣшнихъ обрядовъ: — „ліре ко еіТкпъ
н попъ акн притокъ сведетъ кыю скою б поста по нііслііноми, а ліодІіі пори-
Уенны еми с ліококпіо не »ѵл стрлхи бжіію, ннѵтоже есть“. Любовныя заботы о
наставленіи во всемъ хорошемъ своей паствы, работа надъ сохраненіемъ ея отъ
всего злого — должны быть постоянной задачей пастырей духовныхъ, „да не дикій
венрь ді га колъ озоклетъ гднл кнногрлдл“8). Помощь сиротамъ и вдовамъ въ пхъ
печаляхъ также должна входить въ кругъ обязанностей пастырей духовныхъ, ко-
торые пе могутъ удовлетворяться въ своей дѣятельности одними лишь молитвами.
Мы ко есмы внііііы грехомъ людеТ своихъ і посеѵенііо; ііл есть слово коздлтп о
ннхъ. лще ко са нл кто б ми съ и б кннл воздержитъ н всакод сласти удалитъ,
нііѵкже скота кромъ есть; и копь ко и колъ тдже творитъ, но (ліре люди по-
рнтеныл емв н вѵпмъ л стрлхв кжпіо, тогда есмы по нстііне епкпы, нлстолнііі|Ы
гжн'і стыхъ лплъ,“4) — такъ заключаетъ Козма наставленія пастырямъ духовнымъ
по поводу выполненія ими своихъ обязанностей по отношенію къ паствѣ. Для под-
крѣпленія своихъ словъ онъ приглашаетъ „епископовъ и поповъ" подражать Гри-
горію Богослову, Василію Великому, Іоанну Златоусту и другимъ „нхъже нменл
П0МІАІІ8КШС КОІАТЪ КО СА КѢСІІ. нхъже ПСТЛЛН н скбкн о люде ВЫШЛА кто нс-
покѣсть, ихъ пдмілтн кеселілтсд аггліі и тлкі|іі“; приглашаетъ Козма современное ему
духовенство, какъ мы уже видѣли, подражать и Іоанну экзарху болгарскому.
Такимъ образомъ, па основаніи изложенныхъ выше мѣстъ сочиненія Козмы
мнѣ и представляется возможнымъ заключать, что у пего обличеніе новоявленной
’) Нѣсколько очень характерныхъ намѣчаній о правстенпостп болгарскаго духовенства этого вре-
мени даетъ Дриновъ въ сТ. „Началото па Самуиловата държава" и „Южные славяне и Византія въ X в.“
(См. т. I Сочиненій Дринора. Софія, 11’00, стр. 326, 442—446). Извѣстно, что порочностью болгарскаго ду-
ховенства того времени сильно возмущались бо омнлы, которые констатировали вь его жизни многіе пе-
чатные факты: „попов, Впіікаіотса, гравд и нѣсть имъ воспрітгациго СР тѣ^ъ дѣлесъ злы . . . (Козма, 16).
2) ІЪій. 81 слѣд.
3) Стр. 83, 84. Предъявляя высокія требованія къ пастырямъ духовнымъ, Козма считаетъ неоспо-
римымъ, что народъ долженъ слувіать ихъ и повиноваться имъ: „кслкому члвку лѣво есть чтити сѣдпг-
іраго на х'кѣ столѣ“ (стр. 18).
4) Стр. 85.
136
М. Г. Попружепко.
ереси богомиловъ пе было исключительной цѣлью. Онъ поставилъ себѣ задачей вы-
яснить причины, которыя вызываютъ такія, какъ эта ересь, печальныя для церкви
явленія. Занимаясь этимъ, онъ не закрылъ глазъ своихъ на тѣ факты, которые
наблюдаемы были въ современной ему Болгаріи въ жизни именно того масса, ко-
торый обязанъ былъ блюсти интересы духовнаго просвѣщенія народа. Увѣщевая свою
паству пе увлекаться заблужденіями еретиковъ, удаляться отъ нихъ, по возмож-
ности заботиться объ исправленіи ихъ пороковъ, — Козма открыто, пе прикры-
ваясь двойственными или аллегорическими выраженіями, выступаетъ съ очень опре-
дѣленными обвиненіями противъ пастырей духовныхъ, которые въ его время въ
Болгаріи очевидно стояли не на высотѣ своего призванія. Опъ указываетъ, что
именно они прежде всего должны возмущаться тѣмъ, что творится вокругъ въ на-
родѣ, на защиту котораго отъ заблужденій они призваны сапомъ своимъ. Рисуя
идеалъ мопаха, рисуя положительный образъ „епископовъ и поповъ", подчеркивая
нерадѣніе къ духовнымъ запросамъ народа со стороны тѣхъ болгаръ, которые,
владѣя библіотеками, не заботились о просвѣщеніи его истиннымъ знаніемъ, —
Козма даетъ намъ полное основаніе представлять себѣ состояніе болгарскаго об-
щества въ такомъ видѣ, что легко было распространиться ученію, въ значительной
мѣрѣ дававшему возможность мысли самостоятельно работать въ направленіи, да-
лекомъ отъ догматовъ церкви.
Положенія указанной поучительной части сочиненія Козмы изложены чрез-
вычайно убѣдительно, сильно и даже картинно; они несомнѣнно должны были про-
изводить впечатлѣніе на читателей; этимъ и объясняется то обстоятельство, что изъ
сочиненія Козмы стали дѣлать извлеченія, которыя вносились въ различные литера-
турные сборники. Для этого выбирались изъ сочиненія Козмы именно такія мѣста,
чтеніе которыхъ признавалось особенно назидательнымъ, такъ какъ въ нихъ излага-
лись мысли по вопросамъ, затрагивавшимъ весьма важныя стороны жизни. Такъ,
папр., составитель Измарагда пользовался отрывками изъ произведенія Козмы пре-
звлтера для отдѣльныхъ частей своего труда. Въ Измарагдахъ встрѣчаются статьи
„Слово св. Козмы о хот.лірнхь ОТІІТІІ въ ѵерііыд рнзы“ и „Слово СКВ. ОТ6І|Ъ къ
крестьжномъ“ или просто — „Клко подоклетъ крестылномъ жити'*1). Обѣ эти статьи,
изъ которыхъ послѣдняя внесена въ Измарагдъ съ именемъ Іоанна Златоустаго,
какъ автора („Поученіе Іоанна Златоустаго"), — представляютъ заимствованіе изъ
той части сочиненія Козмы, которая въ спискахъ имѣетъ заглавіе „о хотаціихъ йнтн
к тсрныл рнзы“. Эта часть труда Козмы своимъ любопытнымъ для читателя содер
жаніемъ рано обратила на себя вниманіе, она была отмѣчена кѣмъ либо при чтеніи
особымъ заглавіемъ и послужила матеріаломъ для составителя Измарагда. Какъ
онъ выполнилъ свою работу, покажутъ приводимыя ниже сопоставленія.
') См. Яковлевъ, Опытъ изслѣдованія „Измарагда". Одесса 1893, стр. 16, и А, С. Архангельскій,
Творенія Отцовъ церкви въ др. русск. письменности, в. IV. Казань, 1890, стр. 117.
Козма Пресвитеръ.
137
Слово Козмы пресвитера (по моему
изданію стр. 53—57; здѣсь приводятся
лишь главнѣйшія разночтенія, отмѣ-
ченныя гго другимъ рукописямъ на ука-
занныхъ страницахъ этого гізданія въ
примѣчаніяхъ). О хотдірнхъ Лити к
терны а ризы.1)
Миозн во ш ходілірн к митра. н не
могиіре тенѣтп сшріТ т« млтвъ и три-
докъ. ПрИБСГЛЮТЪ І КОЗКрЛфАЮТСА АКІІ
іісн нл скод клекотіны. ііиііі же ко ©та-
іаіГііі-) горъе согрепідютъ. соки сикозъ
гряды вез мѣста маткт'са т«не ілдкірс
ТІОЖЬ ХЛѢБЪ. II прд3дііп ОБОИХЪ сшре
тркдо. дни преіірокождюіре іілзирдюфе
гдѣ пнроке выкаютъ, ѵрекв суіре рявн
а не кгу. н выкаютъ имъ, по діілк, но-
СЛѢДІІІАІА гор'шн ІІ6ВЫ.
Тѣ же врлтііе, Аіре къ мири есте Т к
ч> ..
вогАстке живете. послкінлі тто рете влжеп-
нын паке к тимооѣю. богаты' к ныііеіиііе
Вѣце зяпрефлТ не высоко мыслити ип нл-
дѣатнса богатьсткѣ пстезлюціе но о кзе
жнке, ДАЮфІІ НА КСА «ОБИЛІЮ К ІІАСЛАЖеіІііе
БЛГОДѢАІІІІА, БО ГАТИ ТИСА ДѢЛССЫ БЛГН 1|ІСД-
рымн. іредро БЫТИ (ОБѢфІІНІЮ СОІІІірАІОфН
еевѣ (основАііне довро вкдшреі жизни.
ДА СА нмнтъ ВѢТНЫА жизни, видите ли,
ІАКО БОГАТЬСТВО НѢСТЬ ЗЛО ДфС 6 ДОБрѢ
строй", Аіре ли кто ппіреты бѣжа «отхо-
дитъ к мііты и не моги! демн псціііса
©Бѣгаетъ и то «же не лювке бжііа тамо
Нфетъ. НН ПОТр«ДНТНСА КЪ Бгу ХОТА
©Ходи, но иоѵііКАтн хота и треки года
ТА ТКОрНТЪ. (ОМбфА са прныхъ сконхъ.
ТО Вѣры сд^ ©м^ірстъ ТАКОКЫІІ, н есть
НОГАЦОГО горъс, іако ре лилъ, и кыклетъ
’) Эта часть соч. Козмы, какъ мы видѣли,
’) К, прибавлено — впадай.
Измарагдъ, уставъ XIV в.; перг. ру-
копись Румянцевскаго музея Л? 186 —
1) л. 53 — Сло стго Козмы о хота-
фііхъ (опти к терііыіл ризы и 2) л. 55 —
Пиоутеные I© флоустсГ како подокліеть
КрТЫАІЮМЪ жити.
Это мѣсто вошло въ Измарагдъ въ
„слово Козмы11 въ такомъ видѣ: Мнозн
ходшшіе в мАПАСТъірь и не могуціе тер-
пѣти ту сТфн молитвъ и трудовъ нро-
БѢГАІОЦІС и КЪЗрАЦІАЮТЬ акы пси на своіа
Блевотины: піііііі же во ©таіаііью кплдше
горѣіе перваго сгръпіеныА сгрѣіилють овы
сквозѣ гряды мятуть туие іддуфе тю-
жаіл хлѣбы и ііряздніі Быкіие обоихъ
трудовъ ДНИ СВОІЯ ІіреіірОВОЖЛІОТЬ І1А31І-
раюіре кде ппроке бывяють. іі бывяість
имъ по яйлу послѣдііАід горше иерькыхъ.
Вошло въ Измарагдъ въ „нооутенье I «а
^ллоустл" въ знакомъ видѣ: Послу-
шлите ліоі.іііірі съ любовью, яіре къ мирѣ
іесте іі къ басткѣ живете, іізвѣсто да обвѣ-
ете нже ре блжііыіі пяведъ к тнмофѣіо.
болтымь к ныііѣііінемь еѣі|ѣ злпреірлн
не кысоко мыслити ни о у по кати на бать-
стко скоро гывііуіреіе. ]ілдѣідтиже са ііатс
НА БА ДАЮфему НАМЪ ВС6 ОБИЛО. В 1ІЛ-
СЛАЖСПЫе БЛГОДѢІАІІИ II ОБДфАТІІЖе СА
дѣлы доврымі федрымъ быти на по-
данью не іімуіріімъ рекпіе сиротамъ
и кдокнірмъ и ііемъірнымъ оби-
димымъ ПОМ А ГАТИ млрдымъ БЫТ
іі кроткымъ гнѣва не нмуіре ни
НА КОГО же НН ЗАВИСТИ НИ ОБНДНТІІ
никого же. евнрлтн же собѣ оспо-
ВАІІЫД ВѢТНЫІД ЖІІЗНН И І|рТВА ІІБІІАГО-
видите ли краю лфе богатьство нѣ зло
акое заглавіе имѣетъ въ К, И, Р.
138
М. Г. Попруженко,
ВИНА КЛАТВС МІІОЗѢ. И ДІіТН оспреііыл ІІМЪ
іі гллдо нзмпрліоіре1) ко мііозѣ плаѵе
КЛСНВТЪ II ГЛГОЛІОфб. КСКуіО роди ІІЫ ©І|Ь
Гішь, іі мтн ншл остлви ііы, к селііі|еі
страсти іі кедчі всакоі. ліре ко ѵюжаа
сироты повелѣію ны еть кормити, колмн
плѵе свои не «марілті. вездѣ во вгъ
нриемлетъ ны право жпк«і|іимъ и по за-
конв. не сіісГ ко пасъ ризы ѵерііыл, нн
ПОГББАТЪ БѢЛЫЛ. Афб НГЮДНО КГБ ДѢ- к
ллемъ. тѣ же лфе богатъ ссн то млты-
ІІАМН II МЛТКЛл,И моженіи СІІТНгА ІІОѴІІТАА
ѴАСТО СТЫА книги Н ТВОрА кеЛНМАА ими.
Афе ли вкогъ есп. то своііма рвклмл дѣлаа
свои ХЛѢБЪ ДА АЖЪ. II СКОІА сн © него
•ІД .
КОМИ. ВКЛАІІАІАСА ТАТБЫ I КСС БЛА. ХВАЛИ
же БГА И (О ІА КО ІІНфбТЫ рАДН Б0Л6 бога-
тыхъ ПОТрИДиСА К КГБ В ѴТОТѢ. II БОЛШВ
мзв прТіімеііін смн же во дано есть много.
.. ч>
Б0ДШ6 КСТІАЖ6ТСА О ІІ6ГО. ТѢЖ6 ОДАІІІ16
еДПІІОГО БКрБХА твоего, ивогомв В6МІІ
прнспіетъ. велики даро даемы богатыми,
не бо ѵені|с есть рсѵсііо нагъ вѣхъ іі
не (овлекосте мене, страненъ вѣхъ н не
введосте мене, болѣ іі не посѣтпсте
мене. ѵені|б во пз монастыри нн не
кеж нѣсть полезно исходи™ вес потревна
кремені, ѵто ли хота даатн сами тре-
БВЮіре (ОвлетеніА © инѣхъ и нѣсть к
ііостннко реѵено, к темнпце вѣхъ іі не
посѣтпсте мене и и не вѣдатъ с«т лн
гдѣ темііиі|ѣ. но та словесл жнввфй
деліа въ мпрв семъ, реѵенд е«ть хомъ.
егдл во реѵе постншнса помажіі глав»
и лні|е сн «мын да ііеч акіішнса ѵлвкомъ
постасіа но единомъ кгу. тѣмъ же крлтіе
и мы цомлжемъ дпіекігею глв» масло
НИ фелюки А. ^МЫКАЮфб ЛИІ|С СЛб^АМН В
ТАнне. кндн ко дркгнА прокБДнвпіА кос-
лціс іе докръ строимъ лірс ли кто нн-
іретѣ ради ©ходить в манастырь или не
МОГЫН ДѢТМІІ НбфІІСА ©кѣгаіеть пхъ. то
о уже не кніл лювве тамо треть нн
ІІОТруДНТНСА ку хоіреть. но ХОфбТЬ по-
ѵиватн ГГ ѵревв оугодые творити ©тбѣгаіа
своихъ Присныхъ. ДА Вѣры СА ©МСфбТЬ
таковый. поганаго горѣіе іесть ілкоже ре
АИЛЪ КЫВАІСТЬ ІІМЪ БѢ НА КЛАТВѢ МІІОЗѢ
ДѢТИ БО ОСТАВЛеіІЫІА ІІМЪ ГЛАДОМЬ НЗМІІ-
рАіОТЬ И ЗИМОЮ СТрАЖЮТЬ II ВЪ МІІОЗѢ
плати н скорвн клеиуфе ісго глть. къс-
коую иы роди оГь нлніь н мтп нлівд.
ОСТАВІІША БО НЫ В С6ЛІ|Ѣ СТрА II БѢДѢ
стрАДлтн Аіре во ны врліе повслѣно іесть
ѵюжаіа сироты кормптн н не презрѣ пхъ
токмо же плѵе своихъ не остлклати
вссдѣ во прннметь ііы въ право жнку-
фАГО II ПО ЗАКОНУ не спуть БО на ѵерныіл
ризы НИ БѢЛЫІА ОСуДАТЬ. Афб СЪХрАІІІІМЪ
ЗАПОВѢДИ БНІА. ТѢМЬ же Афе ВАТЪ ІССН
то мнловаііыемь сиротъ ГГ вдокиць
іі немофиы н молепыемь к ку мо-
гѵ '
жепіи са спасти і прпспо стыіа кннгы
ПОѴНТДІІ II СТКАрА
нихъ. Афб ли оувогъ КТО ТО СВОІІМА ру-
КАМА ДѢЛЛІА СВОИ ХЛѢБЪ ІАЖЬ СВОІА СИ
© ТОГО КОрМА ОуКЛАІІАіаСА ТАТБЫ II КЛ6-
ІДВІІІІМАП ПІІСАІІАІА В
кеты II © КСАКОГО ЗЛА ХВАЛИМ Ж6 Н О
томъ вл іако ніііреты рлдн и меінне
БАТЫХЪ ПОТруДНВЪ СА КЪ ѴТОТѢ Бу МЬЗДЫ
© ба не лишенъ вуденпі. ре вогь іему
же дано іесть много то волше нзндеть
© него тѣм же ©длнме іеднного оукроуха
твоіего оувогому велми пресііѣіеть велн-
кыхъ даровъ длгемыхъ батымн. пе ѵерн-
цемъ во реѵено нагъ вѣхъ не оклекосте
мене. страненъ бѣ не къведосте мене.
воленъ н въ темпнфі не посѣтпсте н
’) К. прибавлено — н вилдою стражуци.
Козма Пресвитеръ.
139
крлиіенлмн глакамп и неврежсііііе тѣла
НЖС УПОКріІТО УПОДОБНКІИССА ПО ГІІЮ СЛО-
кесн ИОГУБЛІАІОТЪ мзду свою по суть
іінТи прскорѣѴіікТн не ііослвінАше кл-
ЖУфІіСА. ПрІІЛЛГАІО ЦІ6СА КСЛІІІСП СМТІІЛ-
ішцехъ глюіре. то клко лптоиТн, то клко
сака н проѵі'п оі/із соткорпшл. окѣпие
мира сего к пустына. мы іі окѣі|ілсмъ, сіі
врлте докре мыслити, и докре хоі|іеіпн
іілултн, но помысли моженіи ли тѣхъ
стртн коспрііАТіі, они во ни едчного ѵса
имѣли па покои, но н много ВѢДЫ ІіріІАШЛ
о злы весо. сціс же и друтеіінл нхъ
ПОСТИЛА КСЛІІКА БѢІИЛ II ЖАЖЛ КОДИЛА, И
знмныа страсти нхъ кто скажетъ, ты
же тлже поруѵАеніисА стрлдл™ нскусисл
къ свое хрлме сѣда поне зл три лѣта
УѴЛ ДШ8 скою терпѣти стртн, Аже гдь
ІІІНЪ ІіСЪ хсъ ЗЛ II ы при АТЪ. КТО ТА ЗЛѢ
СЛАВИТЪ, не ДА ГНѢК8 ІІЗЫТН слокесы устъ
своихъ. ліре тіі нлсіілне клко кто со-
і? -
ткорн не поропіріі нлнь постижсса дхокны
ПОСТО ПА ПЛОТСКАГО, ие ПОрЛДКІСА крлг«
СТрАЖУфУ, НИ (ОІіеТАЛІІ СИ врлта. КОДА
БОГАТѢЮфА ПО КСІА УСЫ. II НМЛ ГДІІ6 ДА
ИСХОДИТЪ ИЗЪ СрІ|А твоего, НО ЛЮБО ІАДЫІІ
И ЛЮБО ПНА, ЛЮБО НПО УТО ДѢЛАА ГЛИ.
ги ісе хе сііе вжТих помилуі ма. та же
КСА ВТЛІІіе ДА ВЫКАДОТЪ. И Афе СА КІІДІІ'1"1
съкёшенъ до всѣхъ сихъ, блюдиса лука-
ваго і высокоумнаго бѣса да™ не мѣстъ
к ері/е пагубы, еже мнѣтиса велику суіру
ПрОѴАІА. А уерньі|емь оуко ІИІ ИЗЪ МЛНЛ-
стырл исходити ііѣ полезно, ни не келыл
бсс потревііА времени, ѵто ли пакъі дати
Хотать а сами <о иныхъ тревуюіре пііфл
іі одежл. ни іссть же репо к пустынь-
никомъ къ темині|іі вѣхъ пе прндосте
ко мнѣ. тіі во и не вѣдаютъ сут ли кде
темиіі|іі или ііѣ но та кса хмъ реѵенл
суть, жнкуіріТ дѣла к мирѣ семь да спные
оулуѵать.
Продолженіе „слова Козмы“: суть же
дрвзіін не покорики и не нослуиілюціе
КАЖЮфіТ ІА и ІіріІЛАГАІОТЬ келикыхъ СКѢ-
ТІІЛІІНІ|Ѣ ГЛЦіе ТО КАКО АНТОІІІПІ II САКА
іі ііроѵіііі оГ|іі сткорніііл йкѣпііе пустоши
мира сего, мы же йкѣі|ілклісмъ нмъ іеп
БрЛТС ДОБрѢ МЫСЛІІІІІІІ II докро ДѢЛО ИА-
ѵатіі хофсипі. но помысли моженіи ли
тыхъ стртн ііодъіатп онн во ни іедииого
ѵл іімѣш на покои но всціислыіы вѣды
прінліііл й вѣсокъ, іеціе же и друтеньіл
ИХЪ ІІОСТНАІЛ КСЛІІКЛ ВѢША И ЖАЖА КОДПАІЛ
іі алкота, и зіімнып нхъ стрл кто склжеть
л ты тлко же ди поруѵліеіннсА страдлтн.
нскусисА врлте къ скоіемь хрлмѣ сѣда
140
М. Г. Попруженко.
и ліре тіі реѵетъ мысль вже вслнкъ есн
вгодніТ кгв. то помысли греки СКОА
ІІСрВЫА ГЛА. Лірс Н грѣхъ МА Простилъ
есть млрдын гдь. но весконеѵплго рлдн
І|рТКІІА БЖІІА СВГуБЫ СТрТІІ Сіре ЛѢВО МП
есть нрндтн ліре ли тн косііомдиё мно-
жество грѣхъ сотвореніи! тобою измлада
гла. много есн согрѣінГ и не можешн
нроірё быть то не послвшлі его ни оѵлі'са
но рі|ы, іако гдь мон ісъ хс пришелъ
есть грѣшны помиловать н ліре са кіі-
дііііін могвірл ксакіі стртіі терпѣти. тогда
ОІІДІІ В МОНЛСТЫ Н ПОрАБОТПСА хртл рлдн
ігвменв скоемв. Т кса кола скоіа окергъ,
ТОГО ВОЛЮ СНАБДИ до смртн СКОСА, ѵтн
нгвменл аки бга, и вр.ѵгію аки аіілы и
не ДА КОЛА НА Срі|Ы СІІ ВЗЫСКАТИ рнмл 1111
ІСрЛМЛ. НО ПреДАІІНЫА ТІІ молнткы нгв-
мено ткорд прСБЫвлі к келні свое! и тв
ТІІ СВЦІВ, СА ГДЬ ІС ХС. СО (О1|емъ СКОІГ
н сты дхо прТндеть кедын с собою Петра
II ПАВЛА II НІІЫ СТЫА НЖС ДАЛСѴС ТфСШН.
н не тоѵпю к хлскнне евціл взрншн но
В СрІ|Ы своё САМЪ ЮБѢірЛСЛ со &і|емъ
прТнтн В ТАКОВАЛ, II (йБІІтё к ни сотво-
рити Аіре ЛИ ТІІ СЛВѴИТСА РАЗСЫПАТИ Мѣсту
нашесткнемъ ратныхъ или нною киною
ілможе та гдь изведетъ и ідѣж® ті мѣсто
покажетъ, твже преБыкаі иёклА дѣлаіа,
не вморнтъ во гдь гладо диіа нркныхъ').
ілкоже ко н рыка кромѣ воды свіри вмн-
раетъ. тако же усриець олвѵьел міітырл
погнбастъ. іі іАкр же ѵасто востаіоцііі
СЪ АИІ|Ъ вапор'ткп ткоритъ А ТАКО И
ѴСНС1|Ъ ѴАСТО І13ЛА8ІА 113 МНТЫрА по своёі
ВОЛИ ЗЛБЫКАСТЪ ПрСДАІІІІВЮ емв СЛВЖБВ.
, \ .... с> „
еп же кса к іінсаша стііі оі|ы на спсенне
НОСЛВІНАЮфГ.
Продолженіе „Слова Козмы":—ліре
ли тн са кспомАнеть множество грѣховъ
сткорены ТОБОЮ ИЗМЛАДА. гла много
сгрѣіпн не могу проіренъ выти то не
послушліі мысли тоіа ни йѵлііса. но рірі
гдь мои ісъ грѣшныхъ рлдн пришелъ
іесть на нокаіАііые зокыи и ліре са віі-
дпиііі ксакіі стртн могуіра тіі стерпѣти
Н ТОГДА ЙНДИ К МАНАСТЫрЬ II ИОрЛБОТНСА
игумену скоіему ба ради н ксю колю скою
йкергъ того покелѣііые створи до исхода
дшл ткоісіа ѵтн нгвменл ілко ба а краю
акіі англы не дли же ВОЛА СрІ|ІІ сн
кзнсклтіі рнмл и іерлма. но нредлпыіА
нгумеіюмь млткы твори сѣди к кельи
своіен ту суірю тн елмъ гь ісъ хъ при-
дете со оГмь и съ стмь дхмь к ТОКѢ
ведын с собою петрл и Павла, и нныіл
стыіа нхъ же дллеѵе нціешн не токмо къ
хрлмшіѣ суіра оузріііінін но къ срун
скоіемь самъ ко хъ овѣіра со оГмь
пріітп к тлкокыіа ошітелн к ннхъ же
сткорнть. и ліре са слуѵнть расы"лтнсА
Мѣсту ІІАНІССТКНІСМЬ ратныхъ или пожа-
ромъ то лможе тн пгвмеііъ ноклжеть
мѣсто ту іірекывлн перкліа дѣла ткорд не
ОСТАВИТЬ БО ГЬ ДШЛ ПрПБІІЫХЪ СКОІІХЪ.
АІІТОІПІН ре ІАКО же БО рыва кромѣ КОДЫ
оумираіеть тако ж® п ѵернеі|ь йтлуѵіікед
млііастырл погъікаіеть. іакоже кокошь
ѴАСТО КСТАЮфІІ СЬ ІАНІ|Ь ЗЛІІОрТЬКЫ ТКО-
рнть тако и ѵернеі|ь ѵасто исхода нз
манастырд по своіен коли злбыкаіа пре-
длную іему служку сн же кса іілпіісаіііа
намъ сіи и оГн на спные послушлюцнімъ.
’) К. противъ этого слова на поляхъ имѣетъ — Антопіи.
Козма Пресвитеръ.
141
Изъ этого сопоставленія видно, что та выдержанная по содержанію часть
сочиненія Козмы, вь которой онъ опредѣленно и ясно высказала свои мысли по
вопросу о недостойномъ отношеніи къ монашескому чипу, послужила матеріаломъ
для составленія двухъ главъ пзмарагда, при чемъ одна изъ нихъ составлена была
изъ отдѣльныхъ отрывковъ этой части, находящихся далеко пе во взаимной связи
другъ съ другомъ — эта глава и названа въ пзмарагдѣ „Слово Козмы о хо-
тлфііхъ бнтн въ ѵерныд ріізы“, другая составлена изъ цѣлаго отрывка, взятаго
изъ середины этой части сочиненія Козмы, — опа въ пзмарагдѣ приписана авторству
Іоанна Златоустаго и озаглавлена „ПоуѵеіГіс клко подоблсть кртіАіюмъ жіітііЧ —
При редактированіи перваго пзъ этихъ словъ составителемъ имѣлась несомнѣнно
въ виду цѣль соединить въ одно цѣлое мысли Козмы о трудности истинной мона-
шеской жпзпи и о непристойности злоупотреблять ею; цѣль эта выполнена въ
достаточной мѣрѣ удачно. Оно должно было производить впечатлѣніе па читателя,
а потому и стало входить въ составъ различныхъ сборниковъ, по пе всегда въ
приведенномъ объемѣ, а съ добавленіемъ еіце одного отрывка изъ указанной части
сочиненія Козмы. Въ такомъ, папрпмѣръ, видѣ опо находится въ Сборникѣ Импе-
раторской Публичной библіотеки ((). XVII. 140), который относится къ XVII в.
(скоропись) и является памятникомъ смѣшаннаго содержанія.1)
Приведенная уже выше (по рукописи пзмарагда Рум. м.) часть этого слова
въ редакціи названнаго сборника Императорской Публичной библіотеки имѣетъ
нѣкоторыя небезынтересныя разночтенія въ отношеніи къ тексту Козмы и къ
довольно близкому къ послѣднему тексту слова въ пзмарагдѣ Румянцевскаго музея.
Не приводя всей этой части даннаго слова по рукописи Имп. Публичной библі-
отеки (С,. XVII № 140), я приведу въ сопоставленіи съ текстомъ Козмы и изма-
рагда Рум. музея изъ нея лишь нѣкоторыя разночтенія, или вѣрнѣе измѣненія.
Слово ста Козмы,
(о бходдірн в Монтырь
по рукописи Император-
ской Публичной библіотеки
(^. XVII. № 140.
Слово Козмы пресви-
тера (по моему изданію,
см. выше).
Первый отрывокъ
Мно$п к<о б ходіацііі в
О ?
митра. іі не могуціе тсііын
сыри ТК МЛТВЪ II трэдовъ
пріівеглютъ І ВОЗВрЛфАІОТСА
акіі пси на свол Блекоті'пы.
ннін же ко бѵліАііТн горне
Измарагдъ, уставъ
XIV в. перг.рк. Румянцев-
скаго музея л. 53 — „С до к о
стго КОЗМЫ О ХОТАфІІХЪ
бнтн въ ѵерныа рнзы“ —
см. выше.
ІЛнрЗ'Н ходнвіне в мо-
настырь н не могуіре тер-
пѣти тк сѵціп молнткъ н
Трудовъ ІІрОВѢГАІОЦІС II въз-
рАфАІОЬ АКІІ ПСИ НА СКОІА
Блевотины іініііі же во
Миозн ходнвіне в мііты
'? ч*
II жнвуціе М ИСКИ ПОГИБАЮ
ОБЫѴАН нмуціеп ЗЛЫ. А ІІІІІІІ
б мнтрд нрнБѣГАЮціе н по
скосму хотѣіпііо живиціе.
В03ВрЛЦІЛІ0ТСА АКН ПСП НА
’) Перечень всѣхъ статей, входя віпхъ въ составъ этой рукописи, помѣщенъ въ Отчетѣ Имп.
Публичной библіотеки за 1874 г. стр. 124- 127. Въ немъ находятся: л. 37. — „Слово св. Козмы о отхо-,
длщихъ въ монастырь", л. 42 „Слово св. Козмы преизвитера о мппсехъ, не хотящихъ быти съ черпьцы
ни подлежати страдѣ монастырской."
142
М. Г. Попруженко.
согрешлютъ. йвіі сквозѣ
грады Гіб3 мѣста МАТ8ТСЛ
твне іадвіре ѵюжь хлѣбъ.
и прлядіііі обоихъ свіре
тр«до. дни нреіірокожаюфе
назнраюфе гдѣ пнрове вы-
каютъ. ѵрекв свіре раки
л не вгу. и выкаютъ нмъ
по лили послѣдніаіл гор'іпп
‘Р* <Х-
ІІ6КЫ.
Второй отрывокъ
Суть ннТн прекорѣѴіікТіі
не послншашс клжуфіісд.
прнлаглюфесА велики ске-
тнлницехъ
многн БѢДЫ пріідша о
злы весо. еще же и дрв-
ѵеіінд пхъ постнал келнка
кѣіііл н жлжл водила и
знмііыд страсти нхъ кто
скажетъ, ты же таже порв-
ѵаешнсд страдати нскуснсА
къ свое храме сѣда ноне за
три лѣта «ѵа дііі8 скою тер-
пѣти стрстп, лже гдь іішъ
нсъ хсъ за ны прндтъ
Третій отрывокъ
афе сл кндншіі мог8і|іа
ксакіі стртн терпѣти, тогда
о иди к монастырь
не да коліа
взыскати рнма
но ііреданцыА
нгвмено ткорд превыклі в
келні своеі
на срі|ы си
нн іерлнма.
тн молитвы
©ѵаіаные кпадіііс горѣб
перваго сгрѣііісінла сгръ-
інаіотъ окы сикозѣ грады
млтуть туне іадуіре ѵюжаіа
хлѣбы и праздип Быкніе
обоихъ трудовъ дни скоіа
пренрокожають НАЗнраіофе
кде пироке выкаютъ, и вы-
кають. имъ по анлу по-
слѣдііаіа горше ІІЕрБКЫХЪ.
суть же дрвзнн не но-
корпкп и не послушаюі|іе
клжюі|іп іа. и прилагаютъ
великихъ скѣтнлыіиі|ѣ
вефііслмпі бѣды при-
іаніа © вѣсокъ, іеіре же
и дрвѵеныл пхъ іюстііаіа
келнка кѣіпл іі жажа водиліа
н алкотл. и знмныіа нхъ
стра кто скажетъ а ты тл-
коже ли поруѵаіеіпнсА стра-
дати нскуснсд крате къ
скоемь храмъ сѣда поне
за г лъта дшю и тѣло
скоіе оуѵа терпѣти стра
Афб СА КНДНШН' КСАКІІ
стртн могуіра тн стерпѣти
іі тогда ©иди в монастырь
4Г'Х,\ с"
не дай же вола сріці
сн взнскатіі рнма н іерлнма
но прсданыіа игуменомъ
млтвы твори сѣдн к кельн
скоіен
скоа блевотины и акн скн-
іініа к кл. а нііііі горпіп
миски живу погибаю. овін
сквозѣ грады ходАіре мд-
тутсд не3 мѣста, тине іадуіре
ѵіожііа хлѣбы а празіін хо-
діаціс дііп прспрокожаіофб.
и назнраіофс гдѣ пнрове
выкаю, ѵрскв сифс равн л
не Кгу. ііііо нмъ бываю
ііослѣдіііаіа горінн перкы.
друзТн переѵнкы суіре не
ПОСЛуіІІАЮфС КАЖ8І|ІП А. II
ПріІЛАГАІОТСА вели КП мни-
еехъ.
многн бѣды прндшл ©
бѣсовъ, еще и труды и
постны А и жажн ВОДІІЫД
II ЗПМІІЫА И II ЗНОІІНЫА
страсти кто скаже. ты же
понелфе тако страдати хл-
і|іеінп то псркѣе подовае нс-
кусіітнсд хотдфему ©нтн в
своемъ дому сѣда поне за. г.
лѣта, ута скою діну терпѣти
О 'Р* 'Л4 и;
ІІОІІО II уко ОБИДУ лѵку. АКО
іі гь нашъ іе хе пріід за ны.
Афе же сен рл3емотрълъ
к еевѣ ксакіі многн стртн
претерпѣти плоски а и
дшсвііыа могын. тогда
©ндн к но насты
не дан коли срі|у своему
взыскати Рима н Іерлма.
тако же н к міі іііікако
не нсхоА"тн ня мнтрл.
НО ПрСДАІІНЫА тіі пгумено
млткы ткорд нревыкАИ к
кѣлТн своей.
Козма Пресвитеръ.
143
Аіре лн тн слаѵнтсА рд3-
сынатіі мѣсту НАІНССТКІІСМЪ
ратныхъ пли иною киною
ІАМОЖ6 ТА ГДЬ ІІЗВСДеТЪ н
ІДѢ ТІ МѢСТО ПОКАЖЕТЪ,
туже превыклі іікаа дѣ-
лліа, не «моритъ ко гдь
гладо дта пркныхъ. іакоже
ко н рыка кромѣ коды
с«фн имнрастъ. тако же
ѵернеі|ь &л«ѵьса мптырА
погіібастъ. и іакоже ѵасто
КОСТХЮфІІ СЪ АІІЦЪ 8А-
ПОрТКН ТКОрІІТЪ А ТАКО II
ѵеііецъ ѵасто пзлазіа ііз
мптырА по скоеТ коли зл-
кыклетъ предаіінию ему
СЛИЖБИ. СІІ же ПСА К ПІІСАШЛ
етііі юцы на еіТсенне но-
СЛуіПАІОЦІИ
Аіре са слуѵнть ря-
СЪІПЛТНСА Мѣсту ИАНіеСТ-
кигемь ратныхъ пли по-
жаромъ ТО АМОЖЕ тн игу-
менъ. покажетъ мѣсто ту
прекыкліі псрКАіл дѣла ткорд
не ОСТАКІІТЬ ко гь дшд
Присныхъ СКОІІХЪ. АИТОІПІІІ
ре ілкоже ко рыка кромѣ
КОДЫ ОуМНрАІЕТЬ ТАКО ЖС
ѵернеі|Ь юлуѵпвсА монл-
стырА погпкагеть іакоже
КОКОІПЬ ѴАСТО КСТАІОфІІ СЪ
ІАІІІ|Ь ЗЛПОрОТЬКЫ ТКОрІІТЪ
ТАКО II ѴЕрІіеі|Ь ѴАСІІ^ ИС-
ХОДА Н8 маіілстырА по скоіеп
КОЛИ закыкаіл П рбДА НІіуіО
іему служку сп же кса на-
ПІІСАІ1ІА НАМЪ СГІІИ бі|П
на спньге послуіііаіоі|іимъ.
аіре лн са коею киною
слуѵіі рАЗСЫПАНПе Мѣсту
тому или огнемъ нлн рлтню
то Аможе вели тп старѣй
ту ІІрЕБЫКАН МЛТКЫ ТВОрА
ПреДАННЫА ТІІ. А КО НІІЪ
мпты не дан же мысли
срі|у скоему сойти да не
погувііпін труда скоего нлн
в м Г (охода жити понеже
Антоіііііі ре ако же рыкА
кромѣ КОДЫ БЫКАІОфіІ уМІІ-
рАЕ. ТАКО н ѵсрнеі|ъ Лау-
ѴІІКСА МНТрА ПОГИБАЕТЪ,
АКО КОКО ѴАСТО КЪСТДЮфН
СЪ ГНѢЗДА СКОЕГО, ЗАПОрОКП
•? Я
ТКО(ИІ ТАКО II ѵерне ПЗЛАЗА
и3 маііАстирА по скоен
КОЛИ II НрСБЫКАА К Мііру
•?
ЗАБЫВАС ѵину СКОЕГО н
ѵернеѵескА астлку. сіи
Слоко ста Ко;‘мы ю оходАфіГ к мнтырь
3 (по рукописи Императорской Публичной
библіотеки (^. XVII № 140).
су же ннін ненетовін рѣѵыо протпв
ліаіоціесА пнслнііемъ. н по скоен коли
, ХОТАфе ЖИТИ. СОСТАКЛІАЮ же СЕБѢ ІІНА
, МѢСТА ПО скосму ХОТѢIIНЮ. А СКОІА МѢСТА
ке3 кеды ОСТАКЛІАЮ. ІІ СКОІА нравы КЗА-
КОІІІАЮ. ХОТАфе ТѢМЪ прослыти НА земли
Е БЫВАЮ. ОБОГАТѢКШЕ ТѢЛОМЪ А 116 ДШСІО.
же ксіа ііапіісліііл намъ
стГіі ыі|Ы на снесшіе іілше.
Отмѣтивъ отступленія и отличія въ „Слокѣ Козмы ® оходлфи к моіітырь“
по рукописи Императорской Публичной библіотеки XVII, № 140 — въ общей
ея части съ текстомъ сочиненія Козмы и слова по измарагду Румянцевскаго
музея, я приведу и ту часть слова, которая находится въ текстѣ его по рукописи.
Публичной библіотеки, но которой пѣтъ въ словѣ измарагда; параллельно при-
вожу и соотвѣтствующую часть сочиненія Козмы, чтобы показать, какъ и она была
рспользована для цѣлей различныхъ сборниковъ.
Слово Козмы пресвгітера (по моему
изданіюстр. 57 и дальше; непосре^ственое^
продолженіе приведеннаго выгиё). \
са же дразні* ііенстовн рѣѵню протнк-
ЛІАЮфбСА ПИСАНЫ, И ПО СКОЕТ КОЛИ ХО-
ТАфе ЖИТИ СОСТАКЛІАІОТЪ (й С6БѢ, ІІІА
МѢСТА, СВОА К68 БѢДЫ ОСТАКЛІАІОТЪ II СКОА
ІІОрОКЫ КЗАКОІІІАЮТЪ, ХОТАфе ТѢМЪ ПрО-
слатп на земли, еже и выкаетъ, и ыко-
гАТѣкше тѣломъ а не днІею ткорнтъ
144
М. Г. Попружспко.
певлд ДѢЛА. ВОЗКрХфАЮСА1) АКИ СКИіГіІА
ВЪ КАЛЪ. ПО 1ІІ1СЛІІОМН КрАСВЮфбСА рн-
замн Т велнѵлюіреса ілидлциТ по пн. н
к’то’ дори смыслірнхъ пе можетъ пла-
кати СА 8рш|іе ПХЪ ТАКО ТВОрАфА, II ТА1ЦІ
С8ф6 ІІАУС ПАМЪ ЗАЗІірліОТЪ. ПННІ8фН се
а не секи, нлсплніл же кыклюфліл пни
л» ?
немоірны. кто нсііокѣстб. н Аіре ноѵтв
книги о ЗАкопе уепеѵесткс и о іірлкііле,
ТО САМИ кипы ткорд ПѢКЛКН II ИЗВѢТЫ
ѵре9 ЗАКОПЪ, II СКОІО ЯрЛКДу ХОТАІре ПО-
СТАВИТИ ВЖН1 ПрАКДе не НОКЛріЛІОТСА. но
<й горе имъ іако же реѵе пррокъ горе
а сскѣ смысліліримъ и пре совою хв-
ДОГИМЪ. 6ГДА во ВѢША БѢЛ1|Ы то мію-
гамн нспрлвдлміі жнввіре гллху. сгда
н ткорд ДѢЛА МП СКА ІА. ОВрАфЛЮТСА ПО
ПИСАННОМУ АКИ СК1ІІІІІІЛ В КА II КрАСуЮЦІС
ОДСЖАМН II КеЛНѴАІОфС ІАЗДІЛфНМII по ни.
но е пе ее едино но н пііровіі сотко-
рдюіре н с кедможАмн люклірс.
пнюіре и упнкаюірс коіруIIлю1"®
сіре же н гнѣвлю іре н все злое
ТКОр.Аірб грАБАфе II НАСІІЛуЮІре.
а о сіІнТп не прогу ни сана скоего
уту. кто рлзумѣА Кга не ЯЛАУСТСА
ПО Г 11 Бел Н СИ. II АС II ЛИ ІА БЫ К ЛІО ф А
сирота кто псповѣсть. ліре потту книги
о злкоие ѵерііеусстемъ. то слмып извиты
о
ткорд уре3 ЗАКОНЪ скою прлкдв хота
ПОСТАВИТИ. А КЖІІІ ПрЛКДѢ 116 ПОКОрІАІОТСА.
горе имъ о севи мыслдірнмъ яко нрркъ
ввдемъ ѵсрпы|ы поклсмса СИХЪ, н до-
тедпіе того келпклго аііггльскаго орлзл.
по пекому ирлку Т по юбыѵліо ходатъ.
ако же збытиса на ніі слокеси реуси-
пому. 8116 БЫ IIМЪ 116 ПОЗІІАТІІ истины,
нежели познлкше вклинити о іірсдАННЫА
Н СТЫА ЗАПОВѢДИ. ТѢ ВО рАДІІ Н Д0БЛН1
ЗАКОННІИ УеіІІ|Ы МЗДАТСА2) ѵлко о пнірл
реѵе. егдл во к мпрв выінл. то мнозпмн
нспрлвдлміі жнквфе гллніе. егдл кудс
ѵерні>і|ы поклесА сн. н дошсшс же того
веЛІІклго Аіігльсклго орлзл орекніе мнрд
»•
іі ілже к пемъ су. нне же не ткорд
м н и іп с с к а г о у и н а. но по ( перкому
ОБЫУАІО ХОДА АКО ЗВЫТІ1 рбѴСНІКІМу СЛО-
К6СІ1 НА НИ лууе БЫ ІІМЪ 116 НОЗНАКШе
же і кеселні. н таковыхъ нслзѣ гллтн.
МПОГА БО Н рАЗЛНУПАА ІАДЬ, НА ТрАПСЗЛ
нхъ окр-ьтАетсл. ілкоже и в богаты жп-
К8фН В мпрв. МПОГА Ж6 МОЛВА И 116-
стропііА ръѵь, Н ЛЮБЫ не по злкопу. тоже
ко н й сквара престлнутъ. то на пн-
АНСТВО (йБрАфЛЮТСА. СМІіріЛІОфбСА И ЛЮ-
КІДіре й ВИНЪ, А 116 (й Б8И НО ЛЮБЫ, БГу
свита сего врождл вгу есть, іако же реуе
ЛИЛЪ НЖС вко изволити др свиту сему
БЫТИ, Крл БЖ111 БЫВЛ^Т'^. ІР ТЛ1|Ы СВфб
МНАТСА ТеіІІ|Ы, 11 вгу рЛКОТЛЮфб НО 116
можете реу^ вгу рлвотлтн и мамони.
сотворити есмы должпи дрвги О МАМОНЫ
нспрлкедилго. прлвсное и довоное севъ
истинны, нежели позіілпіпмъ ко3врдтнтнсА
И О ПреДЛІІЫА СТЫА ЗАПОВѢДИ, сіи риуъ
1І031ІАК11іе истину А не ткор^ истины.
ТѢХЪ ВО ДѢЛГА и доврТн ѵерні>і|ы хулнмн
су. сіи к веселіи жнкуіре и к питіи л
01111 КЪ ЛУКАХЪ 11 К МАТКА ПрСБЫВЛІОфе.
л о пн нелзѣ гллтн таковы, в ни же
МІЮГОрЛЗЛІІУІІЫА ІЛДН НА ТрАПбЗА Н АКО
ІІН КЪ пиру БОГАТЫ. МІІОГЛ МОКА И Н€-
СтрОПІА рѢУЪ и люкы не ПО ЗАКОНВ. пде
о свлрл не Пристли ту и на пніаство
ОрЛфЛЮТСА. И СМІіріЛЮТСА ЛЮБіАфС ППТНС
л не Кзе мн нмуіре. но тако пиніе любы
вржл Кгу акожс лплъ реуе. и нзколнтт»
дрвгъ сему СВѢТУ БЫТИ ТО КрАГЪ БЖІН
*) Р. К.
’) К. Д06ЛН Н 34К0НКННІ 4<рнщн МІ03АТ1.
Іймма Пресвитеръ.
145
ндежаіре. а нзбытко мдломоірны и сироты
КОМАЦІС. мы іімъ же свірс дожин дрвян
кгу БЫТИ тѣмъ крлзн емв сыплемъ. видъ
же ако к ненависти таковымъ словеса
сн но не кгу. не ко скоа глмъ. но б
сты лилъ и прркъ вземлюіре словеса лки
кпсеры. и1) тъмъ кеѵл глвъ всѣмъ намъ
еже есть хсъ. тѣ же ненакндАіі насъ тъхъ
ненавидитъ нате же стаго дхл глдв’ніе
исты нхъ. реѵе б > Тканпъ кгсловъ. мы б
бга есмы, рлзвмъАіі2) послнінаё пасъ, п;кс
нѣсть б бга не нослнніле на. н пакн гла.
АКО ВИДЪ БГА, II ЗАПОВѢДИ 6ГО 116 СОКЛІОДАА
ложь есть і в немъ истины нѣсть. къра
ко Без дѣлъ мертва есть, ііомаінітс вко
КрАт"е. КОЛІІКО стіГі поаіііа, стртіп КСАІ|Ѣ
іі смртТн разлнѵпыхъ, і|рткііА ради бжііа.
мы же нонъ гор'ло склъіре о рлзлпѵііыА
пнірл и ке3кременпыл. аіре ко богатымъ
II ЖНКБІ|ІН К МІірВ СЪ ЖСІІАМН и тъ
ко8кранено есть кс-’крсменііос ннтлпііе
коми плѵе ѵёні|смъ. мнмоходп бо есмы
н іірншсі|ы кратне в къце се. послв-
нілнте великаго верховнаго автола петра
КЛКО ІІЫ ИѴІІТЪ С МЛТП ІО ГЛА. К03Л10Б-
ленніГі молю вы3) пріінілі|А и странники.
окллнАНтесА о мезскнхъ нохотеі ілже
воюютъ на дшв. жптне ваніс нмъюіре
докръ. ксіака ко плоть ілко н трака и
ИСАКА
ВСШ6
гднь
КСАКу
н клеветы.
смысленное н Бе8сккёное млеко возлю-
Бнете. да ю немъ ко3растете во сіісенне.
понеже вккенсте ако клгъ гдь.
СЛАВА ѴЛѴ6СКЛ АКО ЦВѢТЪ трлкныіі.
ч>
трака іі цвѣтъ са оііадс. глъ же
прекыкдетъ во къкн. бксгше «во
злоку и вслку лесть н лпцемирііе
ілко нііе рожепп млАдені|н,
1) К. и т-кмн кувсмъ ккнцл.
2) Р. К. прибавлено — Бога.
а) Р. К. прибавлено — акы.
выкаетъ, и таі|ып суірс но не можете
реѵе Кгу работати іі мамонъ, мы же н
же дожин суіре дрвзн ныти Кгу и недрвзн
іілреѵемсл Кгу но крлзн кыкде. видъ же
ако все к ненависти такп су словеса о Бга.
не скоіа во глё' но о сты аплъ н прркъ
кзіімаіоіре слоксса сн акн Бііснрпе. н тъмн
куемъ ксііі|Ы на главы ксѣхъ на е есть
хс тъм же неііАкіідАіі на тихъ ііепдвндіТ
поне горло еклііірсмъ о
плѵе же етго дха глакпіаго усты н. реѵе
ко Іоа Бі'осло. мы о Бга ееме рдзвмъАіі
Бга нослушде НА іі ііакіі гла ако къдын
Кга а не ткорл заповѣди его до есть н
к пе истины иъсть. кърл ко кея дъ мрткд
еть. ііомаінітс крлтне. колики стін стртн
нрніаліі п смртн р-'лііѵііы і|рткд рал“ Бжніл,
мы же нііе
БеякремеініыА іадп. л устл злткорнмъ о
келереѵііА. и многоглаіініл іі смѣха іі
гліадаіііііл н іірлзііл хоженпіа н іііітінл
мііога. ліре н къ мнрн живуірнмъ з же-
нами н3 детмн но ко'врлнеііо е нмъ
пнтпе многое и іа Безвременна, тако іі
многоглаіпіе. колмн коле еть ѵерны|ё' келмн
опню коле во3держатн н постнтн. слы-
шите врдтііе келикаго керхокна лила Перл
КАКО НЫ БѴіТ ГЛА СЪ МЛТНЮ. ВОЗЛЮБЛеіГІІІ
молю вы^лкн прншеі|А н стрднннкн 8КЛ0-
НАііте б ьірткы похотен ако воюю на
дшу ііоне жптпе ваше пмуіре докро. а
ксіака пло ако трава и всака слава
ѵлѵка ако іріътъ ел опаде. глъ же гнь
прекыкае ко вѣки, мы же кратне окергъіпс
о секе всАку злоку и леть лпі|емърііе и
ксАку клевету, зависть іі іарость и всАісу
непрлкду ако нокорожеііТіі млііірі смы-
елепо н ііесквсрнос млеко во3лювнте да
о немъ возрастете во спнне писано ко
есть, вкусите и видите ако благъ Гь.
10
146
VI. Г. Поиружепко.
Такимъ образомъ, мы видѣли, какъ использована для поучительныхъ цѣлей
и назидательнаго чтенія составителями различныхъ сборниковъ та часть сочиненія
Козмы, въ которой заключаются наставленія о монашеской жизни. Въ измарагдъ
подъ заглавіемъ “Слово св. Козмы, о хотащнхъ отнтн къ ѵерныл рнзы“ часть
эта вошла не полностью, изъ нея для этого взяты лишь отрывки, при чемъ сравни-
тельно съ текстомъ сочиненія Козмы текстъ слова по пзмарагду пе предста-
вляетъ особыхъ какихъ либо существенныхъ измѣненій, дополненій или передѣлокъ;
можетъ быть, многое изъ мелочей этого характера даже объяснилось бы, если-
бы мы знали всѣ списки сочиненія Козмы. Самое сочиненіе Козмы, въ своей основѣ,
давало очень любопытный матеріалъ для наставленія желающимъ уйти въ мона-
стырь, а потому имъ и стали такъ охотно пользоваться съ этой цѣлью. При
этомъ пользованіи одпако нѣкоторымъ компиляторамъ казалась желательнымъ уси-
ливать основныя положенія его и приспособлять ихъ для спеціальнаго назна-
ченія. Подъ такимъ вліяніемъ и могъ появиться тотъ видъ текста „Слова ста
Козмы (о йход.мрп к міітырь“, образецъ котораго мы видимъ въ сборникѣ Им-
ператорской Публичной библіотеки (<>. XVII № 140. Этотъ текстъ заключаетъ въ
себѣ и пе находящійся въ измарагдѣ отрывокъ отмѣченной выше части сочиненія
Козмы; въ отрывкѣ этомъ Козмой нарисованы пороки уже вступившихъ въ мона-
стырь, по тяготящихся его порядками, а потому позволяющихъ себѣ „мірскую"
жизнь. Уже этимъ однимъ составитель "слова" этого образца хотѣлъ по моему
мнѣнію усилить наставленія монахамъ. Это желаніе обнаружено имъ и въ тѣхъ
измѣненіяхъ и дополненіяхъ, которыя имъ сдѣланы для своего
основномъ текстѣ Козмы.
У него представляется яснымъ желаніе сдѣлать приводимыя въ „словѣ"
мысли особенно выпуклыми и попятными для монаховъ. Отсюда^ какъ то и видно
изъ приведенныхъ выше сопоставленій, опъ сравнительно съ Козмой и вноситъ такія
дополненія, которыя прямо подчеркиваютъ разницу между монахомъ и мірскимъ
человѣкомъ и особенно рѣзко отмѣчаютъ обязанности мопаха. Онъ говоритъ,
что вступившіе въ монастырь, но ^нсивуще мирски", погибаютъ; вмѣсто общаго
указанія па примѣры подвижниковъ (у Козмы „великихъ свѣтилпиковъ"), онъ от-
мѣчаетъ примѣръ „великихъ монаховъ"; предупреждая отъ стремленій „взыскати Рима
и Іерусалима", опъ прибавляетъ „тлко же и къ мГ ннклко не исходити изъ мнтрд“;
уходъ изъ монастыря онъ вообще хочетъ представить очень пагубнымъ, какъ и
переходъ въ другой монастырь: — „л ко ннъ ілиты не ддн же мысли срцу своему
(іиітя да не ногнкіішн тридл скоего или к міі ©хода жити уходъ въ міръ для
инока считается очень пагубнымъ: рыба погибаетъ безъ воды, птица губитъ свои
яйца, часто оставляя свое гнѣздо: — „тлко и ѵерне нзллза іі3 монлстырл по скоен
коли н прекыклА къ миру злкыкле ѵнну скоего н ѵернеѵесклго истлку“. Въ по-
слѣдней части составитель „слова" этого вида подчеркиваетъ, что многіе предъ
уходомъ въ монастырь обѣщаютъ покаяться въ своихъ грѣхахъ, когда станутъ
Коіма Пресвитеръ.
147
монахами, по „йтрекшІЕ мнрл и ілжс к не су. ііпе же не творя мни піеска го ѵиил“;
для яснаго обличенія этого опъ сравнительно съ текстомъ Козмы гораздо подробнѣе
перечисляетъ „дѣла мнскмк", которыя „творятъ** монахи: „Пнрокн соткоряюі|іе и
с велможшп люг.яі|іе. іініоіре и упнкліоіре коі|іунліоі|іе еіре же и гііѣкліоі|іс. и
все злое творяіре. грлвяіре и нлснлуюіре. л о сііііііі не крегу пн слнд скоего
ѵту“. — Все это должно подтвердить, что составитель „слова** типа сборника
О- XVII № 140 использовалъ текстъ Козмы съ опредѣленной цѣлью спеціальнаго
назиданія монахамъ, особаго указанія имъ ихъ обязанностей и строгаго наставленія,
какъ они должны соблюдать свои сапъ. Слово вт> редакціи этого сборника несо-
мнѣнно должно было имѣть и вліяніе, и распространеніе, а потому мы и должны
особо подчеркнуть значеніе сочиненія Козмы, какъ произведенія, признаннаго въ
древней письменности за вполнѣ пригодное для обличенія и назиданія монастыр-
скихъ иноковъ, благопристойная жизнь которыхъ интересовала очень многихъ пи-
сателей и составителей разныхъ сборниковъ.
Изъ этой же части сочиненія Козмы взятъ матеріалъ и для поученія па тему
„Како подобаетъ крестьянамъ жити*; оно также вошло вь пзмарагдъ, въ древнѣй-
шихъ спискахъ котораго выдано за поученіе Іоанна Златоустаго; въ позднѣйшихъ же
спискахъ его1) опо носитъ заглавіе: „Слово свв. отецъ к рестъяномъ, кто оставляетъ
жену и дѣти гі отходитъ въ монастырь*. Составитель этого слова или поученія
хотѣлъ выступить противъ тѣхъ людей, которые, желая избавиться отъ тягостей
жизни семейпой, уходили въ монастырь и оставляли дѣтей своихъ безъ всякаго по-
печенія, а о монастырской жизни имѣли превратныя понятія. Для этоі) цѣли и
взятъ соотвѣтствующій отрывокъ изъ сочиненія Козмы. Въ общемъ осповпоі* текстъ
Козмы въ этомъ словѣ пе подвергался особымъ измѣненіямъ или редакціоннымъ
передѣлкамъ, какъ то мы видѣли изъ сопоставленія „поученія** по тексту изма-
рагда Румянцевскаго музея А» 186, по все таки и въ текстѣ этой рукописи и въ
текстахъ другихъ рукописей поученіе это получило нѣкоторыя особенныя черты;
ими имѣлось въ виду усилить основную идею, для проведенія которой соста-
влялось оно, т. е показать печальныя послѣдствія необдуманнаго ухода изъ міра
и печальнаго положенія брошенныхъ безъ призора семей, а также подчеркнуть
необходимость милосерднаго отношенія къ убогимъ и сиротамъ.
Изъ приведеннаго выше сопоставленія текста Козмы и „повѵеіііід Іолнл
^лдтоѵстлго клко подокдеть кртыдиомъ жнтп“ можно видѣть, какимъ образомъ
составитель этого поученія использовалъ общій планъ изложенія Козмы; теперь
я приведу „сдво сты ом|ь къ крестыдиб кто ©стдклдеть жену и дѣти іі ©ходи к
монастырь4* по рукописи 1518 г. Московской Синодальной библіотеки (книга из-
марагдъ 230 (765) л. 36 и др.) Слово это издано по пзмарагду XV—XVI в.
Соловецкой библіотеки въ Прав. Соб. (1858 г. ІП, стр. 512); оно же по рукописи
Троиц.-Серг. л. № 202 съ ссылкой на Кир. Бѣлоз. № 1115 напечатано и проф. А. И.
1) А. С. Архангельскій 1. с. IV, 117 слѣд.
10*
148
М. Г. Поиружснко.
Пономаревымъ въ „Памятникахъ др. русск. церковпо-утат. лит.“ (Спб. 1897.) в. ІІІ.
стр. 46 (этотъ текстъ я называю буквой С). Провожу этотъ текстъ я во-первыхъ
для того, чтобы показать, какъ въ позднѣйшихъ редакціяхъ распространялась обра-
щенная въ поученіе указанная часть сочиненія Козмы, а во вторыхъ для того,
чтобы имѣть возможность отмѣтить нѣкоторые по моему мнѣнію добавленные съ
указанной выше цѣлью оттѣнки, подчеркивающіе основной топъ мыслей Козмы;
къ тексту „слова" я здѣсь же привожу тѣ разночтенія изъ помѣщеннаго выше
„поученія Іоанна Златоустаго", которыя въ только что указанномъ отношеніи отли-
чаютъ его отъ основного текста Козмы и сближаютъ со „словомъ".
Рекв кы послвшлнтс любовно крлтне. ліре къ мири есте къ кглтьсткѣ >)
живете — нзвѣсто дл ощіѣстѣ. нжс реѵе влжен'ныіі Плвелъ лилъ, пиша к ТімофѣЮ.
богаты к пынеппіе кѣце злпреірліі. не высоко мыслити, пп оупоклтп нл когдтестко
скоро гнкліоірее. нлдѣлт'і-же са нл БГа длюірлго нлмъ (обилію кіілженіе2 *) блгодѣаніію.
боглтіітн же дѣлы док(р'ыми. н быти ірсдры к сиротамъ н вдовицамъ и
млломоірны быти кротки гнѣва не имѣти не закндстн не юбпжатіі
СБііратн же секѣ осноканне вѣѵныіл жизни и црткд и б на го8 * *). Кндпте
ли крлтіе іако кгатество нѣ зло да стр *ой'4), ліре лн кто ннірсты раА" ЛходіТ к
монастырь, или детей не могын въекормитп. н юкѣгле и не могл пеѵа-
ловлтн и ни ), тв оуже не Бжпа ліобкіі бходн таковын нн нотрвднтіісА Бгв
хоіреть но ѵрекв сн оугодпе твори іобѣгаіа пороже *нна6) своего, тлкокын н вѣры
іомсірстсА. и есть поглнлго горы:, іако лилъ реѵе и кыкасті. кина клаткѣ много
ч> ч>
дѣти во (йставленніі а имъ голодо пзмпрліо и зимою нзиемоглюСА босіі іі
назн’) и плаѵють лютѣ кленвть глють поѵто нл роА"лъ он|ъ пашь. нлм млтн
ншл. оставіі бо ны в' кблні|ѣіі БѢДѢ н велні|С страсти быти, ліре ко ны вратье
повелѣнію ѵюжы сироты кормити и не презрѣти и и колміі іілѵс скоіТ не
(Остлвлати. вездѣ бо прннмс ны Бгъ. право жнввіраа по ^ак^нв. а не егіеоу нл
ѵерныл ризы, и аціе к лѣности жытн наѵпемъ нн погиба же бѣлыід. аіре сотворимъ
вола кжііа. тѣмъ аіре Богатъ кто бвдн іредръ н млткъ н сотворда зл-
повел" Бжніа да спсенінсА в мпрв. бн^вѵіі8). аіре лн оѵбогъ кто
рвкамн н свои іажь хлѣбъ своіа сн & того корми, оуклоннже са тлдбы
’) С. въ убожествѣ.
5) С. въ паслаженіе, тоже и „Поученіе11.
) Подчеркнутое въ „Поученіи" читается: іредрымъ сыти на поданм ні нмуірнмъ
н вдовицамъ и немъірнымъ обидимымъ помнити млрдымъ сыти и кроткимъ гнѣва ні нмуіре
зависти ни осадити иіікогоже. совнрлти же сокѣ основаньи вѣчный жизни, и цртва иіиіаго; въ С. это мѣсто
читается: сыти ірідрыліъ .къ сиротамъ н вдовамъ н маломоіриымъ. н овіідіімыа нзсавлАтн. милосердымъ и крот-
кимъ сыти гнѣва ні нлсѣти. ип завидѣти ни осужатп. сокпрати жі сісѣ основаніе вѢчііыа жизни и царсткІА нівіенаго.
4) „Поученіе" согласно сь Козмой: — строіі іе досрѣ, 0.: докрѣ творимъ.
ь) „Поученіе" согласно съ Козмой: — не люгын дѣтмн пирисА (Ивѣгаітъ пуъ, С.: дѣтііі ні могііі
кормити, отвѣгаітъ иуъ и шмогій пічаловатн ими.
е) С. также; „Поученіе" согласно съ Козмой: — „своихъ присныхъ".
') „Поученіе", какъ и текстъ Козмы, — этого не имѣетъ. С. имѣетъ.
в) „Поученіе" : аірі сот ъ жен то мнловаііъівмъ сиротъ и вдовицъ и шмоірпы и молінківмъ к су
можшін са спасти.
СВОІІМЛ дли
іі клеветы и
ракша сиротамъ
пи на когожі нн
Козма Пресвитерѣ.
149
всякого зла да сіТсніи нс.л. реѵе ко Гі> емв же даіГпо е много колше нзыірсть й него.
тѣмъ же малое енротііое поддпне своего трвдд вельміі преспъё велнкн даровъ даемы
когдтммн. не ѵерт>і|смъ ко рсп’но кы нагъ кы не шклекосте Мене. страненъ не
козведосте Мене. воленъ и не носетнсте Мене. н проѵдіа ѵсрньі|емъ но нн нз
монастыря, не рсѵенно ксегд исходити ѵто ли ѵерны|ы и дадя. а сдмн й ины
прн'емліо млтіпо нн к пвстыннпко рсѵсііно кы к темнні|б кы не нрнндосте ко Мнѣ.
но вся та реѵепд Хмъ жыквіры дѣля в мпрв да сненн кндвть Бгоу нашему сла.
Такимъ образомъ, извѣстная уже намъ часть сочиненія Козмы и въ этой поздней
редакціи, въ „Словѣ", ие подверглась особеннымъ измѣненіямъ; несомнѣнно, конечно,
оно представлетъ передачу уже готоваго текста „Поученія", въ которомъ сдѣланы
нѣкоторыя сокращенія составителемъ „Слова", что видно напримѣръ изъ того, что
копецъ „Слова" сравнительно съ концомъ „Поученія" сокращенъ. Общій же тонъ,
который желательно было сохранить и даже усилить въ „Поученіи", нисколько пе
нарушенъ и въ „Словѣ"; въ немъ такъ же, какъ и въ „Поученіи" особенно оттѣнены
положенія о милостивомъ отношеніи къ убогимъ, вдовамъ, сиротамъ, при чемъ нѣ-
которыя детали этого направленія даже усилены. Такъ, папр., видно желаніе вызвать
больше сожалѣнія къ оставляемымъ дѣтямъ, которыя „коси н пдзн и плдують“.
Текстъ сочиненія Козмы для поученій и словъ па темы о монастырской
и иноческой жизни въ древпой письменности былъ использованъ пе только въ
указанной своей части. Въ цѣломъ рядѣ различныхъ сборниковъ мы встрѣчаемъ
„Слово ста Коямы пресвитера о мніісё не хотяірн кытн с тсні|ы нн
полежати страдѣ мнтыскон“; такъ, оно находится въ указанномъ уже сборникѣ
Императорской Публичной библіотеки (}. XVII. № 140, въ сборникѣ словъ музея при
Кіевской Духовной Академіи (№ 527, л. 4, XVIII в.), въ сборникѣ XVIII в., прина-
длежавшемъ И. А. Вахрамѣеву (нынѣ находится въ Московскимъ Историческомъ
музеѣ), въ Иикифоровскомъ сборникѣ (въ библіотекѣ Имп. Ак. паукъ 45. 11. 16.)1).
Это „слово" есть та часть сочиненія Козмы, которая въ спискахъ его
носитъ заглавіе „о затворнгщгьхъи.
Чтобы показать, какъ она переріла въ сборники подъ видомъ самостоятельнаго
поученія, я приведу ее по своему пзданцо параллельно съ названнымъ словомъ по
указапому сборнику XVII в. Имп. Публпчн. библіотеки (С). XVII. К 140).
Слово св. Козмы ггресвилпера (по моему
изданію стр. 60; здѣсь приводятся лигиъ
главнѣйшія разночтенія).
О з дт ко II и 1| ѣх ъ. ДрвзТн ко к здт-
і?
коры клазіатъ. НО СКОЯ КОЛА творя, и
Слово ста Козмн нре’кнтера о
мни сё не хотяірн вы™ с уёнцы нн
полежа™ страдѣ міітыскоіі (Сбор-
никъ Императорской Публичной библіо-
теки (). XVII Л" 140; глка ді).
ДрузТн же су нже к затворы клазя.
да свою волю сотворіаіо. н ту ся кор-
’) Ср. предисловіе къ моему изданію сочиненія Козмы стр. XI.
150
М. Г. Попружепко.
ТН КОМАфССА АКІІ СВІІНІА К ХЛ6КІІІІС ')• ЛріІ-
носнмы радвіоіресА. и того ради міі-
ТЫрСКА ЗАКОПА ВІЖЖАКІІІС НС ХОТАфе 110-
трНДІІТІІСА. НН ІІОКОріАТІІСА НГ8МСН8, ІИІ
могнціс с ѵсіщы дііе нревытн мнро.
Хотаціс же на земли ѵтнп выті, завѣты
II ЗАКОПЫ СКОА ДАЮТЪ ЖС. НА ИСПОВѢДІЮ
рѣНІАІ|ІС I КАЖНфС ІІСС МЫСЛИ САМИ О)
ІІІІѢХ'Ь трскнюціс рАЗрѣІІІСННА II еже ІІС-
ІІАКНСТПѢС БГу II МСЗѴАС высоконмпс то
ЖС ПрСБЫВАС В НИХЪ. МНАТЪ ВО СА К6-
ДІІЦЫ СНЦ1С II СТІІ КСІА ѴЛККН Х8ЖЫІІЛ сскс
дсржлтъ. САМН СА МІНАфС ТОVIНО ВГОДІІКШС
БГ« Н СѢДІАфС ѴІОЖЛІА домы строілтъ
своихъ везнмне іобѣгшс. іірпкнпп же н
НС КВ IIII II СТАЖАІНІА НИВА II ССЛОМЪ СТрО-
ІАТЪ. И ІірОѴАІА ВСЗНМНІА 8 ІІНХЪ ВЫКАЮТЪ
ІІАрѢУІІА же II КНИГИ КСІАМО СЛЮТЪ КСЛАІ|ІС
ВКІІДѢТІІСА ЛфС МОфІІО И ПА НІІѢХЪ СТрЛ-
ІІАХЪ ТАКЪ ко есть злохчтрып дТіакоаъ
ВСІА С ПРАВАГО ИНТИ СМЫТА ПА СКОІА КОЛІА.
АКО же збытпса дкдку пррѵесткк ГЛІО-
і|іемн. ксп нклоііііпілсА вкнпе и пеклю-
ѴІ1НІІ БЫІНА. НѢСТЬ ТКОрАП БЛГОСТЫ1ІА.
нѣсть ни еднпогожс. сн же писана быіна
ЗЛЫ рлдп II ВС3 ЗАКОПА МАТВфНСА ко
КСѢХЪ грАДѢХЪ. И ЗАБЫКШС НѴІІІІА ПАВЛА
айда, иже к лѣіюстехъ уіожь хлѣбъ іад«-
фПХЪ ДІІИ СКОА ІірОПрОКОЖАЮТЪ. злнрс-
фАСТЪ КО ТАКОКЫ, К ССЛ8ІІСТСІ СІНІСТОЛНІ
ГЛА. ЗАІірСфАІО КАМЪ БрЛТНС ІІМСІІС ГДА
ІІ111СІО ІСА ХА. ШТЛНУІІТІІСА & ВСАКОГО
\ >
БрАТА КСС УІІІІН ХОДІАфАГО А НС ПО ІфС-
ДАіпію еже прііАША О на (сами во
КѢСТѢ КАКО ПОДРАЖАТИ ПАСЪ ІАКО
не кес ѵііНА ^однхомъ к кл. ни
твпе ХЛѢБЪ ІАДОХОМЪ 1111 8 кого же
васъ). ПО ВЪ ТрНДѢХЪ Т КО 8СНЛІІІ.
НОЦІЬ II ДНЬ ДѢААЮфС. ІАКО ЖС НС СТН-
МАфС АКІІ СКНІІІІІА ІірСБЫКАІО. А ІІіГіІІ МНТріА
осо согрлжлютъ нл рлсивтін. іі приносомъ
УЮЖНМЪ рлдніофе II прОСАфе. п того рлди
МНТЫСКАГО НСТЛКА ОБѢГОША ПС ХОТАфе
ТрНДПТІІСА. ни у нгвмспл к покореніи и
у КрАТІІІ К НО СЛУШАНІИ ІірСБЫКАТІІ,
іі не могвіре с ѵсрііі|іі дни іірентн мпро
о Ф
II Ѵ'ІІІІІ НА земли ТѢМЪ ХОТАЦІС быти о
людей, се же келмн еть зло и про-
клато н о Кгл к ііенлкііетп высоконмпс
то к ни нревыкле. ткорлтсА кел"і|ы суціе
и стн. вса тлкн хушс севе мпа. елмн
толко ткорлтсА нгодпкшс Кгу н ту СѢДА
ѴЮЖН ДОМЫ СТрОАТЪ. л скоіТ кезумнемъ
штвѣгше. іірнкнпн же миозн н соб-
Р АIIII ІА ЗЛА. II СТАЖЛНІІ6 ССЛАМЪ II НИ-
КАМЪ ткорл плреѵеніііА и грлмоты вездѣ
т? О
ШЛЮ ХОТАфС НДІІКНТІІ іі нрослытн къ
ІІІІЫ ЗСМЛІА. ТАКО во злохптръ ДІАВОЛЪ
Н ЛЮТЪ КСА ПрАКАГО П8ТІІ ПА СКОІО КОЛЮ
клсѵетъ. АКО збытГі нррѵсстку ДКДОКН
ГЛІ|ІН. ВСН 8КЛ0ІІІІША ккупѣ Н IIеКЛІОVIIМ11
БЫНІЛ. НѢСТЬ ТВОрАН БЛТІІА ЦѢСТІ. II ДО
СДІНІОГО СІІ же II НАПИСАНА ВЫША злы ради
Н КС3 ЗАКОПА МАТуфНСА В КССС II КО
грлде а ннТп по село ходАіре збіі-
рлю1’" II МѢII НС. А ууснііс ЗАБЫКШС СТГО
АПЛА ПАКЛА II К ЛѢНОСТИ ІірСБЫКАЮ Б€9
крсмсніі ІАДУфС УЮЖІІА ХЛѢБЫ. II П Н ІО ф С
БС^ГОДА II уПІІКАЮфС II ВАЛІАЮфС
АКІІ СКННІ1ІА В КАЛѢ ДНИ СВОА ЗЛѢ
препровАжАЮ. ЗАпрсфАс ко в селуньстсіі
СШІСТОЛІН ТАКОВЫМЪ ГЛА. ЗАІірСфАЮ ВАМЪ
Братис ІІМСІІС ГА ІІАШСГО ІСА Ха. йлуѵл-
ТІІСА КАМЪ (О КСАКОГО КрАТЛ Б€3 ѴІНІѴ
ХОДАфА. А НС ПО ПрСДАІІІІЮ ІАЖС ПрііАША
<0 НА. ПО ДА ВЪ ТрНДС II КЪ КСІІЛІН ДѢЛАА
ДНЬ II НОфЪ ДАБЫ ІІІІКОМу КА НС СТу-
ЖЫТ1І. не АКО ПС НМѢЮфС ВЛАСТИ но да
’) К. прибавлено — прсвываютк.
Козма Пресвитеръ.
151
ЖІІТІІ НІІК0М8ЖЕ ВДСЪ. НЕ ІЛКО НЕ НМѢЮфС
ВЛАСТИ. НО ДА САМИ СА (ОБрЛ3 ДАМЪ ВАМЪ
АКО ЖЕ ПОДрАЖЛТН ИЛ. ЕГДА БО БѢХОМЪ В
ВАЕЪ. СЕ ЗАІірЕфЛХОМЪ ВАМЪ ІАКОЖЕ НЕ
ХОфЕТЪ ДѢЛАТИ ДА НЕ АСТЬ. СЛЫІІІИ КО
ІІѢКНА ХОДАфА В ВЛС КСС VII118 НІІѴТОЖЕ
НЕ ДѢЛЛІОфЕ. ТАКОВЫМЪ БАІірСфЛемЪ И
МОЛИМЪ (0 ГДѢ ІІЛІІІЕ ІС хрТѢ ДА С МОЛ-
ѴАІІІІЕМЪ ДѢЛАЮ І|ІЕ СВОИ ХЛѢ ІАДАТЪ1).
ВИДѢ ЖЕ ИНЫ (і)І|Л 1ЛЖЕ ПО ІІСТНПЕ ПОДО-
БАЕТЪ ІІАрНІ|АТН ѴЕріІІ|Л. ПХЪ ЖЕ ВЗО КА-
ЖЕТЪ, ДГГЛЫ СВфЛ БЖІІА. ИХЪ ЖЕ ГАН
юсіреннс ДШДМЪ С8ТЪ. ІІЖЕ НА ГОрЛ ІАКО
ПЕНЫ С8ТЬ. II ЖИВИТЪ СО англы РАНО БЕС-
ПрЕСТАIIИ БГА СЛАВА. ІІЕ ІІЕКВфЕСА ІІМѢІІІІА
сократи, НИ КЛЕфАфіІМІІСА ризами крл-
СИЮфЕСА. ПО ПО ВСА УСЫ АКН В ГЕЮІІЕ
ОГІІЕНЕІ ВрІАфЕІІ. И АКИ «ЖЕ С ІІБСЕ ГДД
ЗрАТЪ НА СИДЪ ГріАДВфА. СЛЕЗЫ ЖЕ II
СКОБИ КОАІІЫА ІІСП0ВѢСТА-) ДрВЗПІ ЖЕ II
СКНТЛЮфЕСА АКО ЖЕ ПАВЕЛЪ ГЛЕТЪ. В ГОрА
І К ПЕфСрлХЪ ЗСМІІЫ. ЛНIII АС МП ВСѢХЪ
СВѢТА СЕГО БЛГІІХЪ. ІІМЪ ЖЕ НѢСТЬ ВЕСЬ
МП ТОѴЕ (<0 К Іі ЖЕ ПО ДВЕМД ли ТрЕМЪ,
пре БЫВАЮТЪ КО ЕДИНО! Д НІ И, П 0-
СрЕДѢ СЕБЕ ХА ІІОСІЛфЕ, ПО П И С Д-
ІІ0М8). АфЁ ЖЕ Л8ѴІІТСА КОМИ НХЪ ПО
Н8ЖІІ ВО ГрАлЬ ЛН НА ТОрЗѢ ОБрѣСТІІСА. ТО
ЗАКрЫВІІІЕ ЛНІ|Е II ПОІІІІКШЕ ДОЛу, 110-
ТрЕБІІАА ТКОрАТЪ. НЕ ГІІ8ША10фЕСА ЖЕНЪ,
ІАКОЖЕ II ЕрСТІІІ|Ы. ПО б ВЕЛИКАГО СМН-
рЕНІІА ІІЕДОСТОІІНІІ САМИ СА ТВОрАфЕ НА
УЛКИ ГЛАДЛТН. ВСІАКОІА ЗЛОБЫ 8ДЛШЕСА САМИ
СА ОСИЖДІОфЕ. СДМІГ Х8ЛАІ|1С. (ЗНАМЕ-
НИ Е М Ъ ЖЕ ѴТІІАГО КрТА ПрОСВѢфАІОфЕ
8ТрЕІПАГ0 II ВНѢШНІАГО УЛВКА.) II АІ|ІЕ СА
НМЪ ЛИТІІТЪ ІІОЗІІАНОМЪ БЫТИ О КОГО. ТО
АКН Й ОГІІА НЗБЕГДІОТЪ СЛАВЫ ѴЛѴЕСКНА.
ВАМЪ ОКрАЗВЕМЪ ДА 8И0Д0КНТЕ НАМЪ. А
ЛѢІІІАА ДѢЛАТИ ДА ІІЕ ІАСТЪ. СЛЫПІІІ'
БО ІІѢКНА БЕ3 ѴНІіу ХОДАфЛ ІІНѴТО НЕ
ДѢЛАА II ПрДЗІІН ХОДАфЕ. ТАКОВЫ КСЛМН
претимъ И МОЛИМЪ о хртс. ДАБЫ с мо-
ѴАІІНЕМЪ ДѢЛАА СВОИ ХЛѢБЪ АДА. ДА И
о Кгд прнокрАфутъ мсть. индѣ же
ІІІІЫ ОІ|А ІАЖЕ ІІОДОІІО ИМЕНОВАТИ ѴСІІЫ|А
іі же взоръ клжё ако діігліі бжііі. н же
гла сі|іспне дшн нпін же к гора акн на
нбе живу, іі съ аилы рано сллвлтъ Кгд.
не пекуфЕ о имѣніи пн ризами крд-
с А I |І С. II О В О В Л А С АIIII І| 1.1 НО ВСА ѴАС.Ы
аки к геоііѣ огнеиіі кнпаціе. в матка
II К ІІОСТЕ ІіреКЫВАІОфС ДІІЬ И ІІОфЬ
аки с пкеп Кга зрл пл су гріадвфд.
скоркн ЖЕ и слезы И КТО ПСП «ВѢСТЬ,
дрвзін же скіітаіотса ако плке рс в гора
іі в ііЕфсра іі къ проплстё земны лн-
шлемн ВСѢ багъ свѣтд сего, а (О имѣніи
НС Брегу НН О рНЗА. 110 ТОКМО КГА.
ІІМЪ ЖЕ ПО ІІСТІІІ1ІІѢ II ВС МП НѢСТЬ
О? 9С
РАВЕНЪ. Афб СА слуѵи кому II но иужн
въ градё пли к торги орѣстн. то ііопнкше
долу потретіл ткорд. ііе гнушлю же
СА ЖЕНЪ ПЕ АКО ЕрЕТНІ)Ы ПО О КЕЛНКАГО
СМІірЕІІІІІА НЕДОСТОІІІІИ САМИ СА ТКОрАфЕ
ГЛІАДАТІІ НА УЛКИ КСІЛКНІА Х8ЛЫ 8ДЛЛНК1НС
САМІІ СА ОСуЖАЮфЕ II СЛМН СА ХВЛАфСП.
АфЕ СД8УПТСА ІІМЪ ПОЗВАІІЫМЪ БЫТИ О КОГО
на ІА. ТО АКН И3 ОГІІА БѢЖАТИ СЛАВЫ
ѵлѵкііА. глюіре ё к тлі|ё высоко мер-
зость еть прё БГомъ. проѵліА докроты н
КТО М0ЖС ИСПОВѢДАТИ. ТЫ (О ТАѴС АфЕ
ХОфЕШН ѴЕрІіеі|Ъ БЫТИ. ТО СЕ ТІІ укд-
ЗАХО ВСА П8ТИ НБСИЫА ІІМЪ ЖЕ ДОИТИ
І|рТВНІА НЕБЕСНАГО. ДА АфЕ ЕСН рАЗ-
смотрп дшу II Срі|Е СВОЕ СНІІО СуфЕ НА
’) К. послѣ этого слова имѣетъ — о докрыхъ ч<рпц кхъ-
’) Р. К. Кто НСП08ІСТК.
152
М. Г. Попруженко.
(кѣд»і|іѳ пііслііпл.) еже есть к ѵакцсхъ
высока, мерено есть пре игомъ. нроѵліА
же докроты и кто можетъ исповѣдати. Ты
же ѵлкѵе дціе хоіреиіп ѵериеѵссткоклти. то
се тн вклзлхо всл пяти сгісеиыА. да аіре
есн разсмотрѣлъ дшв свою, и срі|в снлію
свірс нл кепки мъстГ іі стртн реѵенпыА
то с рлдостню теі|Ы на іірслежАірнТ текъ
ПОКІІГЪ. взнрлл НАѴЛЛІІНКА Вѣре іі скср-
шнтеліА ІСА.
терпите. то с рлдостню тецы на нреле-
ЖАірТн ТІІ ІІОДКН. взіірліоірп НА ІІАѴАА-
ннкл вѣры іі совершителя Ісл. ему слава
СЪ 0І|6МЪ II С СТЫМЪ ДХОМЪ. ПНѢ II іірно
Н КО ВѢКИ ВѢКОМЪ, АМИНЬ.
мы можемъ видѣть, что составитель „Слова", при-
Козмы, допускалъ отступленія отъ него довольно
Изъ этого сопоставленія
держиваясь въ общемъ текста
существенныя: кое-что опускалъ, дѣлалъ вставки и перестановки. — Ие будетъ,
кажется, и здѣсь ошибки, если мы всѣ измѣненія эти признаемъ также сдѣланными съ
опредѣленной цѣлью усилить нѣкоторыя указанія о монашеской жизни: рекомен-
дуется быть въ послушаніи не только у игумена, по и у „братіи", подчеркивается
непристойность любостяжанія монаховъ: — „іііГііі мііріл осб согрлжмоть нл рлсивтТн“
и выпрашиваютъ подачки, особо оттѣняется воздержанная жизнь истинныхъ мопаховъ,
которые „въ млтвл и в ноете прекывлюі|іе“, не заботятся пи о „ризахъ" пышныхъ,
ни объ удобствахъ жизни вообще. Въ нѣкоторыхъ случаяхъ составитель „Слова" дѣ-
лалъ перифразъ текста Козмы: вмѣсто выраженія Козмы — „вклзлхомъ всд пвтп
спсеіііід“ опъ употребляетъ — „уклзлхомъ кса пути іікесныА имъ же доити і|рткіііл
ііексснлго“ и проч.
Такимъ образомъ и это „Слово" является яснымъ примѣромъ, какъ въ древней
письменности основнымъ текстомъ сочиненія Козмы пользовались составители для
проведенія въ жизнь опредѣленныхъ идей.
Не оставлено было безъ вниманія сочіріеуііе Ьрзмы и составителями словъ,
назначенныхъ для выясненія вопроса о чтеріи книжномъ, — вопроса, который очень
часто трактуется, напр., въ измарагд^и^ць другихъ сборникахъ, — въ различнаго
рода поученіяхъ и словахъ, при чцмъ опи часто связаны съ именемъ Іоанна Зла-
тоустаго1). Въ силу этого обстоятельства выдающееся по своему содержанію то
мѣсто сочиненія Козмы, ръ которомъ опъ трактуетъ о неправильномъ отношеніи
современныхъ ему владѣльцевъ книгъ къ тѣмъ, кто хочетъ читать ихъ, а вмѣстѣ
и выясняетъ вообще значеніе книгъ, — было использовано, какъ особое слово;
оно приписано авторству Іоанна Златоустаго и носитъ заглавіе — „и недліоірн
книгъ усстіі ліре кто хоіреть или препнелтіі ихъ“.
Сд^во это мнѣ извѣстно по двумъ спискамъ: а) въ сборникѣ (полууставъ)
Московской Синодальной библіотеки XVI в. ($ 206 по прежн. каталогу 368, л. 121)
*) См. объ атомъ у В. А. Яковлева 1. с. 42, у А. С. Архангельскаго 1. с. 102.
Козма Пресвитеръ.
153
п б) въ соорпикѣ (полууставъ и скоропись XV и XVI в.) Румянцевскаго музея
(^2 3112 л. 348о); въ обоихъ сборникахъ произведеніе это озаглавлено: „іюаііна
^ллтоустлго (въ со. Рум. музея прибавлено ста) о ііедліоірп книгъ ѵсстн Аіре кто
хоірсть или ирепііслтн нхъ“; разницы въ текстѣ въ этихъ сборникахъ почти пѣтъ
никакой, а потому, чтобы показать, каііъ перешелъ текстъ Козмы въ это произ-
веденіе, я изъ него приведу соотвѣтствующее мѣсто по сборнику Московской Сино-
дальной библіотеки въ сопоставленіи съ текстомъ сборника Рум. муз.
Слово Козмы презвитера (по моему
изданію стр. 77; здѣсь приводятся лишь
главнѣйшія разночтенія по спискамъ).
I (ОЛИНА АТЛуСТЛГО (О недлюцін
КНИГЪ ѴССТН Л І|І С КТО ХОЦІСТЬ НЛН
нрепнсдтн нхъ (сб. Моск. Синод. би-
І нрркъ ГЛАСТЪ. елмд великъ ссн
ТОЛМА СІЛПріІСА, ДА а ПІОДЛ кгл. (оркъ
цісіпТ клготь н нлкн творите пркилл
нстнпііоу. годъ есть вгу, нлѵе нежели
жретн жрътвн еже ко в' ѵлцё высоко
пшено есть пре вго. Рсѵетъ мн пъкоторын
а нездрлвы соксстію. къмы н мы слокесл
ТД, II ДА ВСКуіО МІІОЖНШІІ ръѵн СКОА. АЗЪ
же ему Лкъірлю і;ла, не теве дсліа из-
носи ДАННАГО НЫ ТАЛАНТА НО ІіеіІМАІОірН
Н ХОТАфП рАДН къ вгу ІірТіІТІІ БССЦЪІІНын
внееръ есть.
Ты БО БОГАТЫII ІМЪА ВСА ПСПОЛПЬ К6ТХНІ
н новыіі іі іныа книги исполнены нре-
нрънны слове іі рсѵсі всацъхъ, іі са же
вса късп. сего же единою не ввъделъ
есн е.ірс, еже дшу свою положити за
ІірДТІЮ СВОЮ, КЪСКуіО БО ЗАТВОрМСШН
сіТсснын нвть пре шѵііма ѵлвко крыд сдо-
ВССА БЖСТВСІІНАА а Г.рлТИА СВОІА. ТОГО
БО рАДН ПИСАНА БЫША. ДА Н ТН СіІСВТСА
бліотеки А» 206 (368) л. 121).
Брлтіе послвніантс ѵто во и насъ
прркъ ре елмд же ѵлѵе великъ есн. тоама
СМІіріІСА. ДА а ІІІ’Л (іЖрАірСІІІІІ ДОБрЪ
покои, ііакы реѵе лвѵесътворнтп прАкдв,
нежели жръткв жретн. пже во къ ѵлцехъ
высоко а пръ Бгомъ гіівено есть, реѵе
во мн перлзумнкы и слокесл та
оумъемъ II НМАМЪ ДА потто мню*
жіінііі ръѵн СКОА аз' же ему акъціхл. 116
текъ рлл" НЗПОНІВ ДАННАГО мн таланта
по1) хотаціпхъ квпити везцрііпын кн-
серъ. ТЫ БО БГАТЪ ссн н мвдръ Н КНIIгы
нмАшіі н всъ реѵсн нспол'ііены. и самъ
ксс късн. но сего сціе не оувъдълъ есн
НЖС ДІНВ СВОЮ ПОЛОЖИТИ ЗА дроугы н
за врАтію свою. ^АТкорАбшн цртво пкнос;
а ѴЛКЪ ХОрОІІА КШІГЫ в ннх' же соуть
СЛОВ6СА КжІД II ХОІ|ІСІ|ІІІ оукрытн а ѴЛКЪ
сіі^цніе іі а врлтін скоси, іако его рлдн
ПИСАНА БЫША ТОГО рАДН II ЮНЪМІІ СІІС6ТСА.
а не нл пзыйдспТс ѵервемь. н плъенн.
нмі, а не на нзьъденііе плъенн н уснемъ
-х
НА НІІІ|ІВ. Афб ЛН Б которы КНИГА до-
ѵесд есн. еже крыти а крлтіі.л слоксса
кж(:стксііііда. ^о ПО ИСТИНЪ ТАКНА евть
книги достоіны4не плъенн тоѵію, но
Аіре ЛИ СА ссн доѵслъ в' которыхъ КНИГА
еже хрлннтн а БрлтТл СВОА. то по ис-
тинъ достоинъ соуть плъснъ н ѵрьвемъ,
н (огню на съжжеіГіе. понеже рлзлв-
ѴАЮТЬ а стнхь Н ХОрОІІАТЬ та. съжецін
іі3ъденпс н ѵервн, но н югню на нжс-
ііне. понеже розгллно со стымн его
въѵпы югііемь. да не скрын ѵлѵе книгъ
а БрАНН СВ06Н ХОТАЦ1Н ПИСАТИ НЗ НН НО
’) Въ сборникѣ рум. музея на
154
М. Г. Попруженко.
8ѴАТЪ И ХОТАТЪ СОЖСфНСА КѢѴНЫ ОГНСМЪ.
НН. ѴЛѴС 116 крын САОКССЪ КЖНІХЪ О ХО-
ТАфГ ПОѴИТАТІ, 11 ПИСАТИ А, 110 рА Б8ДИ
ДА ТН СА БрАТЪ І1МН СПССТЪ. Н ТОГО БО
ради во уди ДА ТЫ СА ІІМН СІІССШІІ. не
ТОГО рАДН НИСАНЫ С0\ ДА НОКрЫСМЬ А
КЪ срі|11 ИЛИ К КЛѢТИ. ТЛѴ6 116 ЗАТКОрАІІ
і|рткіА БжТл й ѵлкъ хотацін кіііітіі к не.
рАДН ПИСАНЫ БЫША, ДА КрЫСМЪ А КЪ
Срі|Н ИЛИ К1 ХЛ6КП11С, 116 ЗХКОрАН ЦрТКА
БОА Й ХОТАфІі КНІІТИ. 116 ПОГрСБАІІ 1'111-
серл кжна. к скоупости ткоен. ко гллстке
116 ПОЛАГАА свсфл КОЖЖбЙНЫА, ПО одро
Н СП8Д0. П0К6ЛѢ КО НЫ ГДЬ НА СКѢфНИІ|6
покнути Ю ДА КСН КПДАТЪ СВѢТЪ бжнп.
Ты же того деліА ѵтеінп к тлнпе, да
крлтл препрішТ И СІІССІПН') н кыклсшн
ВНІІбНЪ МНОГН ПАПІБ6. ГЛА ДШ6КНЫН ККОДІА
К КС миръ. Й ГЛАДС смртнын II ІІАГ8БНЫН
0Л8ѴАА О БГА ВѴККН. ПосЛуіНАІ О БГА
ПррііА ГЛІОфА. И кудс К ПОСЛѢДНІАІА ДНИ
ЮНЫ. НАП8ЦІ8 ГЛА НА 36МЛЮ. 116 ГЛА ХЛѢБА
НН ЖАДА К0Д11ЫА, НО ГЛА СЛЫШАТІ СЛОВО
*• Л '? ••
БЖН6. 11 ЮБЫНДВ ІІфКфбІІ СЛ0К6С6 КЖНА
н пс погреклп Біісерл къ скупости скоси.
ПОЛАГАА СКѢфІІНКЪ КЪЖЖбІІМН НО СИНДОМЪ.
НОКСЛѢ БО НЫ Гь НА СВѢТИЛѢ ПОКІШТН
срѣфн ДА КСН КХОДАфб КИДАТЬ СКѢТЪ.
ТЫ ѴЛѴС ѴТО рлдн ѴТеіІІН КТАІІИѢ.
КрАТА ЛН ХОфбПІІІ II ре прѣти А II 6
СИТИ БЫКА6Н1ІІ покііненъ мнюгы
ПАГУБѢ. ГЛА ДШ6КІІЫ ВВОДА КЪ КОСЪ миръ,
(і) ГЛАДС смртнын II ПАГУБНЫЙ ЙЛОуѴЛА
ѵлкы й Бга. ты же врлте іюслуіплн Га
прркомъ глфА. се дніе грАДУти гать Гь
послю гла на землю, не гла хлѣба
ни жажа коды, по гла слышдиТа слока
Н 116 ІМУТЪ ЮБрѣСТІІ. КНДІІІІІІІ ЛИ 116 (О
ХДѢБ6 глетъ, но ю ткоен ревности, по-
неже рекноуіА сіІссніпо крдтпіо. не дасіі
пнса™ слоке кожи! ПН ПОѴПТАТН. ХОТИ
МрНТНСА ТѢМИ ВЫСОКОУМНО. ДА ТА хнрл
іі ѵтна ксн тлі|Н ткорлтъ. понеже нхъ
же слокесъ не слышавшс, тоже н тесе
ВНДІАфб ТІА хнтрл ТАКОГО
СЛЫШАТЪ II
СуфА. САМИ КО ТАКОЮ КНІіу ЮрѣТШС ПА
ГоршЛІА СОКрАфАЮТСА. ІІОСЛКШЛТТС8) Ѵ^О
реѵе аплъ. йкрыетсА гнѣвъ божпі с нвсе
па ксе Бссѵестне н па ііспрлдн тлѵеекн.
з дсжАфіімн нстнпну к непрлвде. Нмъ
же рлзвмѣнТе бжнс акѣ есть в’ нн вгъ
ко нмъ акн. н понеже ра^нмѣкше кга, не
ДКН БГА ПрОСЛАКНША. ТОГО рАА" ПрбДАСТЪ
а бгъ в неискушенъ нмъ. творнтн не-
БжГа2). и поколнбЛ 10ТСА коды, й
морд до морА ІІ Й Сѣкерл ДО КО-
СТОКЪ юктекнть ііфніре слова Гна
н не шг>рАі]інтк. слыіпан улте іако не
со хлѣбѣ глеть. но о ткоен ревности, по-
неже ТЫ ЗАКІІДАІІ БрАТНІО СіТсбіГіІО 116
ДАСН КИНГЪ ПОѴНТАТП 1111 ПИСАТИ. НО ХОТА
ИМИ САМЪ ОуМДріІТІІСА ДА ТА ВСѢ ѴЛІ|Н
мдрл ТКОрАТІі н хитрл ѴКСТ11ТН ткорлфе
понеже и пде не елышлшл тоже оуелы-
піать оу теке. поелниілн ѵто тн Плкслъ
глть йкрыетсА гнѣкъ КжГн с нвсе нл
все кесѵестіе н нл нспрлкдк ѵлѵю съдръ-
ЖАЦІНМЪ ІІСТННН К ІіепрАКДѢ.
]) Іі. пртрѣшн; ні сімсішнса.
’І Амос. 8, 11, 12; здѣсь этотъ текстъ приведенъ точнѣе, чѣмъ въ основномъ текстѣ Козмы. Въ
сб. Рум. муз. также.
•) К. прибавлено Плкілъ.
Козма Пресвитеръ.
155
достоТнаа наполнены коса неправды, банда
проныетка. лихоимства, зла полны, не-
нависти «коіа, ревности лнклвствл. зло-
нрастка. шепотники, клеветники, ккорнз-
пыінкн. прозорнвы. велнѵлкы, ювретлтелн
злоба. родптеле пепокорпвы. нссмыслепы,
везсовѣтпы, пвкратолюкикы. прествпнпкн
платкамъ. немлтнвы, ілко дѣлліоі|ін та-
ковад достоінп сн смртн. не тоѵню же
сами то ткоріатъ но и волю даютъ тво-
рАЦІіТ А. видите лн к коливо зло вводитъ
ны іісііоѵіітаппе и невіідсііпе книжное,
потнтліте ѵасто стыа книги да ііогнкпте
грехп СКОІА II КАПАА во ТАСТО КАІІЛЮІ|ІІ1
вдолп камень, гдь глсть люкілп ма ііо-
уѵитсА к злконс моемъ, днь Г по, многн
доврн ходлтлп суть СЫА ІІІІІІГІІ. аі|ІС пы-
хомъ К ЗАКОІІС КЖПІ ХОДИЛИ ПС БЫХО КАЗНИ
с ііксн прінмалн. приходи во реѵе гііѣкъ
кж'іи с іівсе па все кесѵестие н па ис-
Слыіннте ли вр.ѵгТе в’ колнко зло вво-
дитъ пск-сдтпііс и ііеііотнтлнТе. поѵитанте.
ѵасто стыа кппгы да потревнте гръхы
СвОА. и кайла ко ѵасто каплюфіі к’доли
к’клмепь глть іь ліокаи Мене въз’лю-
вленъ Боудеть (і)і|мъ Моимъ, н в'законъ
Моемъ пооуѵнтсА дпь н ноі|іь. крлтіе
многу докроу ходлтлн соуть СТЫА кппгы.
аіре кы\ы к' законъ Бжіп прекылп не
БЫХОМЪ ПрІІІМАЛІІ ІІЖІА КАЗНИ. КАА ІІОЛ’ЗА
ПЛріІІ|ЛТІІСА хріІСТІАІНІНН Л ДѢЛЪ ІіЖІНХЪ
не ткордфе. но покнгнемсА на докрлл
дѣла ткорАіре колю КжТю. да здѣ докръ
поживемъ іі коуднірпхъ полоуѵпхъ1) блгъ.
клгтыо н ѵлколіоБіемъ млтпклго Бга на-
шего. ему же нодокаеть ксака ѵть н
слава и покллненТе.
пракдн ѵлкѵсску. каа полза ііарніртнсА
хртпАіін. пе ткорАфе дѣлъ ілже повелъ х’с.
Выдающееся по своему содержанію мѣсто соч. Козмы о чтеніи книгъ и
объ ихъ значеніи для улучшенія нравственности обработано для сборниковъ по
образцу поученій, для чего ему приданы соотвѣтстующіе начало и конецъ; особыхъ
измѣненій, какъ видно изъ приведенный сопоставленій, въ текстѣ не сдѣлано, но
допущены значительныя сокращенія.
Произведеніе Козмы въ силу своего назидательнаго содержанія и при томъ
въ виду убѣдительности аргументаціи не могло пе обратить па себя вниманія при
постепенномъ пополненіи основнаго текста славяно-русскаго пролога.
Возвышенно-аскетическій характеръ содержанія пролога, во многихъ своихъ
статьяхъ призывающаго къ отреченію отъ страстей и плотскихъ привязанностей,
прекрасно подкрѣплялся тѣми частями труда Козмы, въ которыхъ также затраги-
вались соотвѣтствующіе вопросы. При пополненіи текста пролога въ виду этого
не могли остаться неиспользованными тѣ части соч. Козмы, въ которыхъ тракту-
ется объ обязанностяхъ монаховъ и вообще духовныхъ лицъ.
Дѣйствительно, въ прологъ изъ Козмы и вошли соотвѣтствующіе этому
по своему содержанію отрывки.
____ X
*) Сборникъ Рум. иузел: — идущихъ пе л«учи.
156
М. Г. Попружеико.
Подъ 10 декабря въ прологѣ находимъ статью: „Слово Космы пре ску-
тера © монлсѣхъ, не хотащихъ быти съ ѵернцы и подлежати тру-
дамъ монастырскимъ11. — Статья эта есть отрывокъ той части сочиненія
Козмы, которая носитъ во всѣхъ спискахъ заглавіе — „о заткорніи|ііхъ“ и
которая, какъ мы то уже видѣли, послужила матеріаломъ также для статей раз-
личныхъ сборниковъ смѣшаннаго содержанія. Выше я привелъ это слово по тексту
сборника Императорской Публичной библіотеки ((^. XVII № 140, глкл лі) и отмѣ-
тилъ, что въ сборникъ этотъ текстъ Козмы перешелъ съ довольно существенными
измѣненіями, исполненными съ опредѣленной цѣлые усилить нѣкоторыя наставленія
о монашеской жизни. Отношеніе пролога къ тексту иное. Въ прологѣ это слово
значительно короче, чѣмъ въ указанномъ сборникѣ, т. е. — въ него вошелъ
значительно меньшій по объему отрывокъ сочиненія Козмы, и кромѣ того,
основной текстъ Козмы при этомъ совершенно оставленъ безъ всякихъ измѣ-
неній, — какихъ либо редакціонныхъ сокращеній и добавленій. Такимъ обра-
зомъ, въ прологѣ мы имѣемъ часть текста Козмы безъ какихъ либо спеціальныхъ
окрашиваній. Знакомство съ сочиненіемъ Козмы по прологу можетъ быть небез-
полезно для выясненія вопроса объ основномъ текстѣ его сочиненія, а потому я и
привожу здѣсь даппое мѣсто пзъ пролога — по рукописи Рум. муз. № 320 (про-
логъ первой половины года (сент,—февр.), полууставъ XVI в.); подъ строкой даю
нѣкоторыя разночтенія по изданному мной тексту сочиненія Козмы (стр. 60 и др.).
Л. л. (269—271). В тоГ днь слб ко8мы прозкнтерл ы1 мпнсс пе дотаціи кь!
с уернырі. нн полежати страдъ млпастыскон.
Дрѵзін бо іі къ затворы клазд да1) своа кола створѣ. и ту кормяще акі
свинья ко хліікнпѣ превыкаю. приносимы' радующе. и того ра "мянастыскяго закона
оувъжакше. не хотящн потруднтн нн покорити іігуменоу. ни могуще с уернырі
мнро нн дпе пресытн хотаціс па земли ѵтіііі вы. завиты іТ закопы сьа2) даютъ,
на неновъ' согръпіаібціс8) іі важющс несмыслъ сами й шІ ѵаібціе4) ра8ртлпсніл' н
еже ііенавнтно есть ву и мрьзко высокоуміе тож* превыкас в иіі. мня бо са келпцп
суще н стн. вса тлкы хупіа секе творя5), самв^ са тоуііо мняще оуго"кіпе ву и
ту сіідаціс ѵюжн домы строя свонр Безуміе йвъгше. прикупи же н ііекуііи миозн.
іі стяжаніе село и ннвы'' строя н ііроѵад оу нн Безумія Бываю, нарън іаже н кнігы
вса7) шлю веселАЦіе8) оувъдътн. аці^ мощно и на ніга страна такъ во е и зло-
хнтры діаволъ вса с праваго пути совращая'9) на своа пути10), іако збытп двоу
*) но.
8) СКОА.
’) рѢшАціІ.
4) тркЗюціі.
В) ДІ0Ж4ТХ.
’) Сбоивъ.
’) «само.
*) ЫЛАфІ.
•) смычл.
10) КОЛА.
Козма Пресвитеръ.
157
пррѵьстку ГЛфСМу. КСН ОТКЛОНИ ШЛ ККуіІѢ Н НС КЛЮѴЙ"' БЫНІА. НѢТКОрДфАГО БЛГ
ТНА. ІІѢ ПН ДО вДІІІІОГО. СН ЖС ПИСАНА БЫША ЗЛЫ рЛАН. Н БСЗ ЗАКОПА МАТуфНСА. КО
ксе н ко грлде1). и злкыкпіе2) плклл лпла. н к лѣііостс тіо хлѣбъ лдуфе. діін
скоа' злѣ8 *) ІірОКЛЖАЮ. ЗАПрСфАЮ4) КЛ ТАКОКЫ К ССЛуіІСТѢН епнетольн ГЛА. за-
І|р€І|ІЛіб КА БрлтІе ІІМСІІЕ ГА ІІАІІІвГО ІСА ХА. ЙЛуТНТП Й КСАКОГО БрЛТЛ БСфІНі *у5)
ходАфлго, а не понредлнію еЯ!' нрілшл Л па. сал'н во кѣстс клко подрлжл™ нл.
ІАКО не БСфНІІЛ8) ходіі к кл. шітунн ХЛѢБА ілхо 1111 оу кого же КЛ. НО КО трудѣ н ко
ОуСИЛЫІ ІІОІ|ІЬ II ДНК ДѢЛАЮфе ІАКО СТуЖН МП кому НА7) Ііе ІАКО не НМѢЮфС
КЛАСТИ НО САМИ СА (і)і;рл:| ДАМЫ кл іако порлжлтн нл. егдл БѢХО к кл С€ ЗапрефЛХО
клмъ ілко!,:* не хофе дѣла™ дл не асть. слышГ бо пѣкіл ходд'фл к кл пефнну8)
ннѵтож* дѣллюфе с тлкокы злнрефле н моли 6 хѣ Ісѣ « гѣ нше да с моѵлніе
Дѣлаюфе скоіі хлѣбъ ілда.
Точно также безъ всякихъ редакціонныхъ измѣненій, т. е. сокращеній или
усиливающихъ основной смыслъ добавленій, въ прологъ вошла и другая часть сочи-
ненія Козмы, также извѣстная намъ въ другихъ сборникахъ; это помѣщенное въ
прологѣ подъ 21 марта: — „Слоко Козмы пре3кнтерл о хотящихъ оБлефіісд к ризы
мнишескія," которое въ печатномъ прологѣ озаглавлено: „Слоко Космы нрескѵтерл,
о хотлфііхъ нтп къ терныл рнзы й мірл сег©“. Опо представляетъ изъ себя тотъ
большой отрывокъ сочиненія Козмы, изъ котораго составлены, какъ мы видѣли выше,
двѣ статьи въ пзмарагдѣ: — 1) сло стго Козмы о хотлфііхъ йнтн къ терныіл
рнзы и 2) ПоутеіГіе Ій ^ллоустл клко нодоБліетк кртылномъ жити. Въ тѣхъ же
цѣляхъ увеличенія числа списковъ сочиненія Козмы я привожу здѣсь данное „слово11
изъ пролога по рукописи Румянцевскаго же музея № 1815 (скоропись XVII в.)
съ указаніемъ подъ строкой главнѣйшихъ разночтеній по изданному мной тексту
соч. Козмы (стр. 53 и др.).
Л. л. 74—77. К то? же дпь слоко Козмы нре3кнтерл 6 хотлфііхъ оклефііел,
к рнзы мніініескіл.
Мнози уко оходіікше к монастыря, не могуфс терпѣти сунхъ томителенъ8)
н трудокъ, ко3крлі|іліотся10) лкп іісіі нл скоа Блекбтпны. іінін же ко оттлілпне кплиіе,
гбрьше перваго согрѣшаютъ, окіп сккозѣ грады кез умл11) млтутсд. тупе ілдуіре
ѵібжъ хлѣб, іі іірлзднн обоихъ трудокъ суіре, препрокожлютъ дни, іі нлзнрлюфе
гдѣ пііроке выкаютъ, треку суіре рлкіі л не Кгу. нмь же12) послѣдила, лесть гбрьшн
*) ко ксѣх'ь грлдѣх’11*
2) прибавлено: Бчііна.
3) этого слова нѣтъ.
4) .ЧДП0<І|І.1<ТЪ.
6), ®) 8) к«с чініоу.
’) ні стЗжнти ннколіКжі васъ.
“) Суі|ін т8 млткъ. Въ печати, прологѣ толштілвствъ.
ІС) предъ этимъ словомъ имѣется еще — привегаютъ.
и) біз мѣста.
,3) н выкаютъ нмъ по аплЗ.
158
М. Г. ТТопружеігао.
пёркыд. тѣмжс крлтіе аіре, кміірѣ ссте іі к когл'тьсткѣ живёте послушайте ѵтб
глетъ кжствепын * *) плвё к тнмофёю. к пынѣнінѣмъ вѣцѣ богатымъ злнрѣірлн не
высоко мыслити, ни надѣятися на коглтьстко іісѵезаюфсе, но 6) кзѣ, жіівѣ. длібірсму
КСІА ОБИЛЬНО К ІІЛСЛаЖДСІІІІб КЛГОДѢАІіІЯ. богатитися дѣлы докрымн ) ірёдрымъ БЫТИ
бкефІІНКО. СОКІірЛІОфИМЪ ССКѢ бсіІОКАННе докриГ К Будуфсй ЖИЗНИ. ДА ся іімутъ
вѣѵныа жизни, кіідпте лн коглтьстко'1) нѣсть зло, Афе дбкрѣ строимъ ё. Лфс лн
КТО НИфСТЫ БѢЖЛ отходитъ к монастырь, не МОГНІІ дѣтьми псфііся йбѣглстъ
нхъ. то уже не люккл кжія ііфетъ нн потрудіітіся4) хотя охбднтъ, но ноѵнклти
хотя и треку угодие ткоріітн5) омѣтаян во ся пріісны, вѣры омс'ірёся. таковый
есть поганаго горе, ілкоже реѵе аплъ. выкаетъ нмъ кина клятвѣ мнозѣ. дѣти
во бснротѣвше гладомъ і'змираютъ, іі зимою стражу, ко мнозѣ нллѵуфсся и
кленуіреся глютъ, вскую роди ны отёцъ пинъ іі млтн ііліііа. бстлкпкше насъ
въ толні|ѣв) бѣдѣ і страсти всякой, аіре ко ѵюжля сироты ііокслѣно есть корміітн,
кольміі плѵе скоГ не моріітн. вездѣ ко кгъ пріііметъ ны право жнкуірля по за-
кону. не спасутъ ко насъ ѵёрпыя ріізы, ни погубятъ на бѣлыя. аіре кгу угбднліа
дѣлаемъ, т+мже афе богатъ ссіі, то міілостышлмн і молііткамп снасііся7), поѵіітаа
ѵасто стыа кніігн, и ткорн келіімлід нмн. афе ли убогъ ёсн, то своііма рукамл дѣлай
свон хлѣбъ аждь, и скоіі й пнхъ коми, уклаііяяся татьбы Г всякого, зла. хваліі
же БГА II б ТОМЪ, ІЛКО ІІНфСТЫ ради мёпыіііі8) богатыхъ потрудіікся. къ кгу к
ѵнстотѣ, Большую мъзду пріпмеінн й) кга, ему же реѵе гь много дано Будетъ,
Болына іі стяжется, о него, тѣмже бдхннс укрбха твоего увбгому, болыіііі9) пре-
спѣетъ веліікнхъ даровъ даёмы Богатыми, не ѵернор>ізі|бмъ10) ко рсѵспо есть, нагъ
кѣхъ іі не бдѣсте11) мене. стрл'іісііъ кы'хъ і не введбсте мя. воленъ вѣхъ I не по-
сѣтіістѣ мене. а ѵерньцёмъ нѣсть ня монастыря і не ке'лн исходити, ке-’іюлезна іі
кеспорбка времени12). Ѵтблн хотятъ даілтп. елмн трёкуюіре одёжл13) Л иныхъ, і
нѣсть к пусты пинкомъ14) реѵено, в тсмнііцы кѣхъ іі не посѣтіісте мене. іже не
кѣдатъ суть лн гдѣ темш'і|ы. та словеса к живуфнмъ в міірѣ сёмъ реѵёнл суть
хртбмъ. егда ко реѵе постііішіед, помлжн сіі г^ідву іі лні|ё сіі умып. да ся не
іакншн ѵлвко постяса, но ёдіііюму кгу. тѣм же іі мы кратне помажё главу дшевную
масломъ нііфслібкІіА. умыкліофе лііі ё слезами втайнѣ, вііднмъ ко другіід нроку-
*) кКжіинкш.
’) КЛГЦ фідрыми.
*) ико согаткстко.
*) прибавлено къ егу.
в) чгік8 года тл ткорнтѵ.
в СІЛНЦІІ.
можішн спастнсА.
колі.
вімн.
ЧІІІЦІВ
ШЕмкості.
чінці со нз м«ндстыі>а ни нс кГа нѣстк ПОЛіЗНС ИСХОДИТИ ВІС ПОТріЕНа ВрІМІНІ.
гѵвлічініга.
постннко’.
")
•)
’)
.0)
»)
12)
")
м)
Козма Пресвитеръ.
159
діІвінаса, всершёнлмн1) гллвл'мн, певрежеёпіё тѣла. иже упокры'томъ уподовншлсА
по гпю слову, погувлілю мзду скоіо. но суть ііпіи къ прѣкіі рѣѵнкіп2) не послу-
ІПЛіОфС ІІЛКЛЗЛЮфПХЪ3) А. ПрІІЛЛГАЮфеСА ВСЛіІ1|ѢХЪ СВѢТНЛІІІІІ|ѢХЪ, глюфс тлко4)
лнтбіГін тлко5) слкл, І і иТн прбуін ©і|ы сотворііша. ©бѣгъшс міірл сего15) пустошііі.
і Докрб дѣло хбціешп илултіі, но помысли мбжешн лн тѣ страсти воспріяти, бші
во нн единаго ѵлсл, нмѣніл нл нокб1', но мнбгіі бѣды придшл о злы вѣсокъ, ліре
же и друуёпіія ИХЪ ПОСТИЛИ ВСЛІІКЛ БѢІ1ІЛ И ЖАЖДА КОДІІЛІЛ. ІІ стрлстн7) НХЪ кто
нсповѣсть8). ты же понеже тлко порутлешнсА страдати, искусіісА въ своемъ хрлмѣ
СѢДЪ понс за три ЛѢТЛ. утл свою дшу терпѣти стрлстн, ІЛЖС ГДЬ ІІЛНІЪ ІСЪ ХСЪ
ЗА НЫ пріІАТЪ. ЛІ|іе КТО ТА ЗЛОСЛОВИТЪ НС ДЛЖДЬ ГІІѢІіу слову ЙЗЫТІІ о устъ ТКОНХЪ9).
ліре тіі нленлне кто каково сотворитъ пе поропцпТ плпь. ноетіі же са дховііымъ
постомъ пл'ѵе плотьсклго. не порадуйсА врагу стрлжуфу. не бпеѵдлпса врата
вііда воглтѣіоціл. по вса ѵлсы Гм а гне прнзывлй. но дл исходитъ І5 ерцл твое’го10),
ЛЮБОАДЫЙ, ЛЮБОВНА11) ЛЮБОС ТО ІІіІО ДѢЛАА ГЛІІ, ГІІ, ІСС Хб СПС БЖІН ІІОМіІлуЙ МА.
ТА же ВСА ВТАЙНѢ ДЛ БЫВАЮТЪ, і Аіре са кііднпін совсрІІІСІІЛ во всёмъ, БЛЮДНСА
уво луклв'то і высокоумного вѣса, дл тіі нс ксѣстъ въ ерце плгувы, ёже мпѣтнса
келііку выти суціу. лціе тіі реѵётъ мысль уже веліікъ есн і угодилъ12) вгу, то
помысли пёрвыА грѣхи своа. лі|іе н грѣ простилъ тіі есть млрдыи кгъ, по веско-
ііёѵнлго ради і|ртвііА бжіа, енгукы стрлстн лѣво тіі есть воспріідтп. лі|іе ли та
воспомпна'етъ множество грѣховъ сотворены тобою измлада, гла много есн согрѣ-
шилъ не іімлнін13) профе'пъ выти, то не послушай того пн ©улнса. но рі|ы гдь
мой ісъ хсъ пришелъ есть грѣшны помі'ловлтн. лціе ли са кпдншіі14) вса сна стрлстн
терпѣти, тогда ондгі в монастырь, н пордвотнсА іігумепу своему ха ради15), вса
СВОА ВОЛА окергъ СА, ТОГО КОЛА СІІЛВДІІ II до смерти скоея. Ѵтн пгуменл ЛЦІІ ЕГА,
л врлтію ако аггелы15), н не даждь коли ерцу, сіі, взыскати ріімл І ііёрліімл. но
творп млтвы прёдлпыА тіі игуменомъ превывлдй к кёлі^ своей, н суфу тн ту,
елмъ гдь ісъ хсъ со йі|емъ своіі і стымъ дхомъ пріидетъ, ведын с сокбю Петра
І ПАВЛА, і ГІІІЫ СТЫА, ІХЪ ЖС ДАЛСУС НфСШІІ. НС ТОУНІО ВЪ ХЛѢКіІіІѢ ІІфЛ узріііпн
А СуфА, НО нкь Срі|Ы своёмъ. СЛМЪ БО СО ©Сёмъ ОБѢфЛСА пріитіТ ВТАЙНѢ17) II бвіі-
*) К0СКР4ШІН4МН.
•) прікор-кчнкТн.
*) кажВірпсА.
4), &) то како.
’) с«го в пВстынА мы й откѣціаімъ си срат< доері мыслншіі.
Ц Зимина страсти. /
8) скажпъ.
") гнѣкв н.чын слошсы устк скоихъ.
10) часы, и іма гдні да исходитъ изъ ерца твоіго.
П) ЛЮБО ПІІА.
іа) Вгодііі'і.
*8) >11 МОЖіШН.
м) кидншн могВіра.
и) х* рлдн — нѣтъ.
,в) аплы.
’) і такокал.
160
М. Г. Попружсико.
тель к нііхъ сотворити. аіре ли тн са лутіітъ рас3ыпатн мъсту нлпіёсткіемъ
рлтііы гілГ інбю киною. то лмо же та гдь іі’кедётъ. Гдъже тіі покажетъ
мъсто ту прекыка'н, псркліл дъллл. неуморнтъ во гдь гладомъ дшл праведны,
ілкоже ко рыка умираетъ па су съ1) кромъ коды, тако іі ѵернёі|ъ потикаетъ
блуѵляся о монастыря; іако же іі кокошъ ѵасто костлан съ гнѣзда2) заперткн
соткоріітъ, тако н’ ѵерноріізеі|ъ8) ѵасто нзлазя ііс монастыря но скбеіі коли,
завываетъ предлную ему служку, сё же впнсапіл стііі йГы па спасеніе по-
слушаюціпмъ.
Кромѣ этихъ „словъ", заимствованныхъ изъ сочиненія Козмы, мы въ про-
логѣ еще имѣемъ подъ 21 января4) „Слоко Козмы про3внтера к ноно плсуцін
стао хко? Опо представляетъ изъ себя отрывокъ топ части сочиненія Козмы,
которая въ нѣкоторыхъ спискахъ озаглавлена — „О ептъ і нонъ“ Въ про-
логъ эта часть сочиненія Козмы тоже вошла безъ какихъ либо редакціонныхъ
измѣненій. „Слово" это мной приводится по указанной выше рукописи Румян-
цевскаго музея (скоропись XVII в.) № 320 съ разпочетпіями по моему из-
данію (стр. 82).
Л. 396. В топ дііь ко8мы про3внтсра к попо паснірн стао хко. Не по-
грекан таланта к пшра нн крынте кнсера пія во пьянствъ, ліре ко іо ракъ5)
прне единъ срекрепнкъ. іі того не погукнвъ но прннесен к кгвнп) ре. оуколся
теке іако дръ есн. жнепін Гдеже не съялъ н скнрліне оуду пе расыплвъ н ніе
скры срекрепГ твои, іі се іімлііін свое какъ слыша йк^ каку лн мзоу прня. злый
ко ре рлке въдлше іако жню іоду не съё н опираю оуду не рлетоѵн. потто оуко
не ДАяше срекрл моего тор’жіінко* 7) да аз іірнше кзял кы свое с прпкыко іі рё
ко прсстояірГ. кксрзъте н8) к гебпу огневую. послушлнте плету си страшнаго сего
йкътл ліре оуко не ногукі срекреннкл гднл по ко плато ѵтъ своё прнпё влцъ.
тол мн мунъ куде кол’мл паѵе прііімшл и два срекреннкл или три. н тъ не
сохрлшне. но к лѣности погрекніе. сугукь н трегукь муку пріпму. послушайте
верховнаго лглл9 * * *). клко кы оуѵіі тля. плсетее в ка стао кжіе. прнсъірліоірс не
нужею но колею пн мзою но любовію. ни лкн бкллдаюіре областію но окра3
кыклюіре стлу. и явленіе паѵлнііку пастухо. прінмъте пе оукядаюіріі' слвы кънеі|ь.
Г пакі нзмынте кднте. супоста ко вашь'ділколъ. лкн лекъ рыклл ходіТ. шра ко
*) вм. не сусі — сВцін.
’) съ Лнцѵ
8) чтецъ.
) Подъ этимъ же числомъ дапиое „слово14 встрѣчается и въ Мииеяхь-Четіихъ. Ср. предисловіе
къ моему изданію Соч. Козмы, стр. X.
ь) іенъ расъ.
е) Гвн.
’і К^пці.
е) Ніклк'Чіімдго раса.
®) Нпла Пітра.
Козма Пресвитеръ.
161
пожрвтіі емуѵ* іфотпкнсл ткердін вирою, слышліре сн словеса пастуха.1) како есть
лѣпо на прилежати о поруѵеііѣ стадѣ да сііообіімса пріяти окѣірлнаа клгаа.2)
Такимъ образомъ, мы имѣемъ полную возможность установить, что Козма
пресвитеръ высказанными въ своемъ сочиненіи мыслями снискалъ себѣ широкую
популярность среди авторовъ и составителей различныхъ славяно-русскихъ нази-
дательныхъ сборниковъ; па помъ со вниманіемъ останавливались, когда нужно было
касаться вопросовъ, близкихъ съ тѣми, которымъ посвящена была его работа. Вно-
сились въ различные сборники и другіе отрывки изъ соч. Козмы; папр. въ сбор-
никѣ XVI в. (полууст.) библіотеки Св. Троицкой лавры Л» 770 на л. 185 слѣд.
находится — „Козмы пресвитера отъ слова егоже на ерстпкы" Это есть начальная
часть соч. Козмы (Кея оуво заповѣди гда . . .) Получивъ такое значеніе въ гла-
захъ славянскихъ писателей и компиляторовъ, онъ сохранялъ его за собой безъ
перерыва, такъ какъ отрывки изъ его сочиненія остаются безъ замѣнъ и вт> сбор-
никахъ, которые относятся къ довольно позднему времени. Такъ, напримѣръ, мы въ
библіотекѣ Моск. Обіц. Пст. и Древностей имѣемъ сборникъ8), написанный въ 1741 —
1761 г. и содержащій въ себѣ отрывки изъ соч. Козмы. Кромѣ этихъ фактовъ, мы
можемъ указать и еще на одинъ, свидѣтельствующій о силѣ и значеніи вліянія Козмы
на позднѣйшую славянскую литературу. Въ 1802 году извѣстный болгарскій писатель
Софропій Врачапскій4), работая надъ составленіемъ поученій для болгаръ, папнеалъ
сборникъ, въ который вошли различнаго содержанія „слова" и „словосказанпя". Въ
этомъ сборникѣ, оставшемся неизданнымъ и хранящемся въ оригиналѣ въ народной
библіотекѣ Софійской (№ 356 по описанію проф. Цонева и подъ № 98 по старому
каталогу) мы находимъ статью (л. 263) — „Слово Космы прескѵтерд и © дрнгТн
оуѵптелін сокрлнл со хотяцінхь быти моііахі,"— Для составленія этого „слова" ав-
торъ, какъ видно изъ заглавія, пользовался, кромѣ Козмы, и другцѣіи источниками, па
которыхъ, основана однако лишь только четверть слова (послѣдняя), а все остальное
взято у Козмы. Отрывокъ сочиненія Козмы, которомъ воспользовался Софропій,
тотъ самый, который мы видѣли въ прологѣ подъ 21 марта съ заглавіемъ „Слоко
Козмы презкнтерл о хотящихъ оклещпед къ ризы мнишескія," только опъ Софро-
ніемъ переведенъ па болгарскій языкъ. Какихъ либо особенно значительныхъ измѣ-
---------Г7Т7------------ Д Ѵ? '
Ч и> іпкпіі. \
!) Приношу искреннюю благодарность 14. Л. Бычкову, Г. П. Георгіевскому и II. II. Попону за
ихъ содѣйствіе мнѣ въ дѣлѣ получеіііл необходимыхъ дли работы справокъ въ рукописяхъ Ими. Публич.
библіотеки, Румяіщ. Му ея и Спнод. библіотеки въ Москвѣ. Рукописные тексты я желалъ воспроизводить
съ возможной точностью, но при этомъ приходилось считаться съ условіями печатаніи въ находящейся
далеко отъ меня типографіи, отъ которой въ виду этого при чтеніи корректуръ было весьма трудно особенно
настойчиво требоватъ употребленія нѣкоторыхъ знаковъ и буквъ. Допущенныя въ этомъ отношеніи отступ-
ленія одпако совершенно нигдѣ пе помѣшали сохраненію точнаго смысла п содержанія текста.
3) № 455, см. описаніе Е. И. Соколова (Чтенія за 1906 № 1). Здѣсь отрывокъ на одномъ листѣ
244 — „о уотлцінуъ птн къ чірііыл рнзыЧ
4) О немъ см. М. Г. Попружепко въ Ж. М. II. Пр. за 1906 г. апрѣль: „Очерки по исторіи
возрожденія болгарскаго парода." IV. — „С, Врачапскій" и А. Теодорова — Балаиа — „Софрони Врачапскп."
Софил, 1906 г.
11
162
М. Г. Попружеико.
неній въ смыслѣ дополненій пли сокращеній сравнительно съ основнымъ текстомъ
Козмы и съ текстомъ пролога у Софронія пѣтъ; въ его распоряженіи очевидно
былъ текстъ соч. Козмы въ обычной редакціи.
Взятую Софроніемъ у Козмы часть этого слова я привожу ниже1).
Слово Козмы пресвѵгерд н й дрвпн оуѵнтелі'н соврана <о хотяірпхь ©нтн й міра
ССГ® II СЫТИ МОІІЛХЬ.
Много ѴЛЪІ|Ы НМЛ Та юстш ТОА СВѢТЪ II ЙХОДА ІП МОІІЛСТЫ та са кдлу-
герятъ. а послѣ не мога тлмо да терпя монастырское слвгвклпТе и трндь, лмп
бѣгл й монастыря пакъ оу міръ и краірлтса клто нфста на своя влекотппа. а
дрвгш са оупншменя н нада во бтаяніе, та н б нлнредь повыше согрѣінлкать.
а дрвгТн сл проквднлн по грлдовете по селлтл, н проходятъ са сл лѣнивство но
нііхъ н метвтся клто везвмнн н іадять ѵвждъ хлѣбъ кеднхлвл н сѣда прлзднн кез
ракота н кез трвдь, и провождл діінте скон іілпвето и гледа н назыра где нмд
трапеза или зілфеты и стлпалн слвгн на трека свое а не кгв, н после н сына
позло б первото.
^атовл Братіе мои, ако жіікенте оу спѣто сл жены н сд дѣцл или ако сте
* *•?
оу колярстко; слушаніе іро двма влжсііыіі плѵелъ па тімоос нл сегніініо време
Т* " ’?
да запріі|ідвл нл воглтыпыте да не мысля пдкысоко и да са не іілдѣд нл свое
гнилое Болярство: но на вгл жнвлго, цю ведкогн длвл на вся іізюбылііля и нл-
слаждкдмнся на блгодѣяіГіс пеговое нотревное нл коляры дд са волярсА сл доври
рдвотн дл ввдЗ млтыкн овцю на вся іі дд совнрл ссбѣ за оныя свѣтъ довръ -оемс.
Кнднте лн хртТлны врлтіе клко не е зло Болярство, когп \го\ доврѣ
нлтлкмн; длл нмд н.якон улицы та бѣгд й сіромлінестко н «ходя нл мо-
плсты та сд кдлвгерл н не хоѵат дл сл грпжд злрл жена сн н злрл дѣцл
сн амн Бѣгать й нн. онын улицы нети бходл на моплты зара лювокь кжТе или
злрл свое двінекнб снсенТс; дмн не хоѵе да са трвды да равотн, но хоѵе да
сѣдіі прлзде дл лежи н да' сп котика н дд іаде и дл шіі тдмо много н да
слвгвкл нл ѵреко свое кон оутннн тдк® опъ сд ймѣтвд б кѣрлтд сн ксякогн;
таковыя уликъ та е погорше й поганннл кдкко дплъ дкмд: онъ быкл секе нл
много клятва поѵто мв мвеіротякд дѣцл п б гла іюмнрл и б зима померзкпл
н оу толя го платъ клеив н двм.С: ^дцю ны роди бцъ пл и млтп паша, да (оставн
нл оу таковая тѣснота н оу толи бѣдъ; Когн злко на повелявл пл да прнхраііяме
Т8ЖДЫА сіротьіНА, амі^ колколн смс повыше долпы дл гледлме сконто ѵлдл. н
сконто родннііы да гн не оуморнме. кгь стын вездѣ пріема на, когн жпкен право
по закону вжіц: ^дтокд терпите дръхн не снлсякл пл, пито бѣлыто дрѣхн ногу-
бякл цл, когн унніімя кговгоднля работа, топи рлдн ако сн коляріі, а ты сіісн
) За возможность получить списокъ слова изъ Софійской библіотеки сердечно благодарю про-
фессора Б. Цонева,
Колма Пресвитеръ.
163
себѣ са молка іі са млтыііа, іі нроѵіітлн ѵасто стыа книги, іі іро тн покелАкл
ОНЫ струили ГО. ЛКО ЛН СІІ СІрОМЛХІ* Л ТЫ рЛБОТІІ II са р8І|Ѣ ткои спеѵслн хлѣбь
ткон іі ілждь, и штока прііхрлнн н дѣцлта ткон, алл не кради и другое зло не
оуѵііііАіі: хвали н клгодлрн кга като сл трудіТ нред кга іілжикенТето ткое злрл
СірОМЛШЕСТКО II ЗЛрЛ ѴІІСТННЛ, л ІІЕ ЗЛра БОЛАрСТКО, ТА СІірОТІІ ТОКА МНОГО Длр*ЕА
!|ІЕ ПрНЕМНІІ Й КГА. КЛККОТО II ЕА ГДЬ рЕКЛІ>: КОМУТО Е МНОГО ДЛДЕНО, МНОГО фЕ
СА К^ЫфІІ Й НЕГО. Л ТЫ II ТрОНІПЦЛ ХЛѢБЬ ДА ІІОДАДЕ ІІАКОМУ ГЛЛДІІОМу СірОМАХВ,
ТО МНОГО прекосходн БОЛЛрСКІІ ГОЛАМЫІІ ДАрОВЕ фО ГІІ ОНЫ ДЛКЛ. ііоѵто ііе е рсѵсно
зарл" КЛЛУГСрЫТЕ ГОЛЬ БА II НС ШГ.ЛЛКОХТЕ МЕІІЕ: Ѵ8ЖДНІІЕІ|Ь КѢХЬ II НЕ КЬКЕДОСТЕ МЕНЕ
оу ДОМЫ КАІІІЫ: КОЛЕИ* КѢХЬ II ІІЕ ІІАКАДІІХТЕ МЕІІЕ: VII НА КХЛуГЕрл ІІЕ Е ВОЗМОЖНО
ДЛ НЗЛЕЗЕ 113 МОІІЛСТЫрА НЛП 113 КЕЛІАТЛ СКОА КСЗІІОТрСКНОЕ КрЕМЕ, МАКА II ДА ХОѴС
ІІАКОІІ ДЛ ГО ПОДАріІ ІІОТрЕКІІОЕ НАЦІО. II ІЮфЕ ІІЕ Е рЕѴСІІО ЗЛр\ Н8І|І1ІНЛІ|ЫТЕ: Оу
ТЕМНИЦА БѢХЬ II ІІЕ ЙКУІ1ІІХТЕ МЕІІЕ. АМІІ ТІА рѣѴЫ ДУМЛЛЬ \Е ЗЛрЛ МІрАННТЕ фО
ЖНКЕА НО СВѢТО. II КОГН рЕѴЕ ІІОСТіІ, І1ОМЛЖН ГЛАВУ ТВОЮ, II ЛІІЦЕТО ТКОН ОумЫІІ,
ЗЛМЬ ДЛ СД ІІЕ ІІОКЛЖП НЛ ѴЛКЦЫТЕ VII ІІОСТІІ, НО ТОКМО ЕДИНОМУ ВГУ. ЗАТОКА ННІН
КрЛТІЕ, ДЛ ІІ0МЛЖІІ' ДПІЕКІІА НАША ГЛАВА СЛ МЛЕЛО сТрОТЫНАМНЛОКЛІІІЕ II ДА ОуМІЕМЬ
ііліпіі то лице скрнто сл слезы. Внднме ііАкоіі калугеры КАКО СЛ ІІрОПНДНЛН НО
СКѢТО Н ХОДА СЛ рлсфсслны КОСЫ II СЛ ІІСрЛДОКОЕ ТѢЛО н оунріілііѵіілнсл НА лн-
ЦЕМѣрЦЫ, НО ХКЛТЛ рѣѴЬ II ІІОГУВАВЛ ДЛрБЛ СКОА, НО КйЦІЕ II ІірСКОрѣѴНКЫ фО ГІІ
ІІОУѴіТ НС СЛУШЛ, КрОАТСЛ ДЛ СЛ СТЫІІ II Іірсллгл СЕБѢ КЛКО ДЛ СЛ КЕЛНКІІІ СКѢ-
ТНЛННЦЫ II двмл: ЛМІІ, ѴОТН АНТОНІЛ, ѴОТ1І СЛКЛ, ѴОТН дрнгіп О ЦЫ НОБѢГНЛХА Й ТОА
ІІУСТОІНІІЫА СКѢТЬ; (0 кллугерс! ЛКО ХОѴС ТЫ ДЛ НЛѴСІІС докрл РАБОТА, л ты перко
разсуди секг. сн н ііомнсліі: дллн можн и ты клто та да терпи бѣды іі стрлстн;
поѵто оны не іінллп поѵнклпіе нн едн ѵл, но много злхметь н вѣдь теглахд й
злыте бѣсоке: и ноціе. тѣхное ностннѵеское тѣлесное друѵеіпе колнко кеще голамо,
коли ко тернАхл гла и жлдь н й голотд студь, мразь н пекь н тѣміо теглАіГіе и
страданіе кои козможеп дл н скажи, н ты сироти тока ^крещшрь сл дл теглн н
дл терпи клто та: ала крлте пл перко неннтлп секр сн; сиди и ты оу домь ткон
клрн три ГОДНІІН II ІІЛУѴІІ ДШАТА ТКОА ПА ТЕріІѣіГіЕ, VII АІІО ІірОД«МА ІІАКОІІ ЗЛО ЗА
тебѣ, а ты не длили дл пзлЕЗЕ ГНѢВИЛА рт.ѵь нз онстл ткон: ИЛИ ЛКО ТІІ оуѵніні
ІІАКОІІ 38Л8 ІІАІ|ІО НИ ІІОСОПТІІ ПН НОМЛМріІ ЗА НЕГО, 1111 Т0М8 Б8ДІІ НАЦІИ НА
срііфл, АМІІ ішціе злрл НЕГО кга моли, тд н топ дл сл примири СЛ ТЕКѢ и
ІІОСТІІ Д8Х0КІПІІ постк, покыиіс й іілотекіа: КОГН КІІДН ТКОА ДВШМЛНІІ VII ІІАДНА
оу зло не сл порлдвлн: н когп кндіТ накого врлтл ѵп сл оѵколлрАКл не сл оігрнжкли
<і) закіІ злрл него: и нл всакііі ѵл нмето гдііе да ііе іізлазы нз ерце то твое, нлн
когн ілде нлн когн пТс нлн дрвго наі|іэ когіі рлвотн ксе двмлп: гдн шсвсе хрте
бже нл номнлвн ма грѣшнаго: и токл все скрнто дл кжде. п тдк і когн вндп себѣ
сокса сокерш: а тогивл дл сл клрді'Г докрѣ й лукаваго кисл высокоумнаго, за дл
тн пе всен нл едцето ііакоіі пагукл, дл тн сл козміін клко сн стана гола накоіі
іі мысль твон да тіі ре клко сн оугодГ ВГ8 II СТЬ СТАНА. ТОГИ ты помысли все
11*
164
М. Г. Попружсико.
грѣхи ткон и рецы: млкл млрдпыи кгь и дл мыи прости грѣхокс злрл сво1’1 кез-
КрАПИОС І|ртко, АЛА МП СА СТОЙ П0КЫШ6 ІЮфб ДЛ ІіріСМІІЛ КАЗСІІЬ. І6И|ІС ДКО ТІІ
коспомепе МЫСЛЬ, ПОТТО СП много грѣхове оуѵнііп ІІЗМЛЛДО II ДЛ рстё КАКО СМЪ лзъ
много грѣіне, не нмл да бедл проціё л ты тол мысль ііс слншліі нііто сл іотлакаіі,
но реі|ы: гдь мон ніс хс злрл грѣіпнііте прі'нде дл гн ііомилкл. тл когн вндіі
ссбѣ сп како сіі возможе вслклл страсть да терпіг, а ты тогіікл иди оу монлсты,
н покорпсл НА ѴГ8М6ІІА КАТО нл кгл л на крлт'іл ТД КАТО НА ДГГСЛІІ II не ДАКАІІ ВОЛА
на срі|ето твое да взыціешь Рима Іерлнмл: лмп сѣдіі оу келілтл ткол іі і|іо тіі
предлде ѵгумеііА молитвы нротнтлн гн и когн кнде тлкокь тогіікл са гдь ііс хс
со оцсмь іі со сты днхо фе прінде при теки и і|іе нрпведе сл сскѣ петрл и плѵлл
и дрвпн стыл і|іо хотешь ты дллеть дл гн ііфн ціе гн нлпдё и не токм оу
келілтл твол лмп п на срі|сто твое ціе гн гледл потто са е сл гдь юбѣі|іа да
прінде сл бі|л своего оу тлковын тлвцы п дл жнкен оу пихь ако ли сд слити да
сл рлзсыпн ТОКА МѢСТО а НАКОН конски д ты пзлезь ЙТЛМО II где ТА СЛ ГДЬ ПО-
КАЖИ МѢСТО ТАМО дд жнкен длл перкыл СП тпнь не рлзклллн. потто не оуморлкд
гдь сл гдл проведи* дшн. келнкін ЛптопТл двмл: клкко оумпрл рыка кез кода
ТЛК(й II кллвге КОГН СА ЙЛ8ѴН а монастыря ІІОГІІНКЛ: Н КОКОШКА когн тссто востлнвл
а ГНѢЗДО СІІ ОПА ІАІІЦЛТД СІІ ЗАПОрОТКІІ ІІАІірЛКА, ТАКО II КАЛВгё КОГН ѴАСТО НЗЛАЗН
ііз млндсты і|іо ми е предлденл слежка злворлкдА.
Приведя этотъ отрывокъ изъ сочиненія Козмы, Софропій дальше разви-
ваетъ основную мысль уже па основаніи „другихъ учителей0. Въ томъ-же сбор-
никѣ Народной библіотеки въ Софіи па л. 271 находится „Слово о монлсѣхь
нхже не хофуть да Сѣдоуть оу монлетырь, подлежати трудомъ мондстырскнмь“.
Одинъ листъ въ рукописи здѣсь вырванъ и сохранился лишь копецъ „слова0; но
этому копцу однако можно судить, что и данное „слово0 Софроніемъ составлено
на основаніи сочиненія Козмы. Сохранившуюся эту часть я привожу ниже.
. .. писалъ на солннлпы: крдтТе рё зднрѣфлкл вл сл пмето гда іідііісгю
ііТса хртд дд сл алвтлвлте а всакаго крата кон везтніко ходи а не но предлнТіо
клкко а нл прТллн есте кы сами зплпте нл клко не оутііпнхме оу вл ннклковь
лрензлнкь и оу никого веднхокл хлѣкь ш: ілдохь, но трвдлхел н клнрлтлхсА де н
НОфЬ РАБОТА СА рВІ|ѢТ6 МОН ЗДрл ДА (16 ЗАДАВАМЬ ІІАК0М8 а ВЛ. ДЛЛ 116 VII 116
нмл класть зл тал кефь; ПО ГЛСДЛ ДЛ ПОКЛЖД ВА САМАГО секе оврлзь, сироти ТОКД
Н КЫ ЛѢВО ДА сд, оуприлит іте ПА НЛ II да ПОДрЛЖЛІІТб ІІЛШ6А ПИТЬ. потто кдто
Ббхмн оу на н зАіірѣі|ілхі.іс кл кон а кл не хоте дд рлвотн, онь дл не глде тотн
ѵвлміі клко оу к\ пмл након да хода кезсрлмно прлзднн Н не ХОТЛ ДА РАБОТАТЬ
н таковыя лзь зАпрѣфлю н моли злра гдл ндшего» іііел хртл, сл молѵлнТе дд ра-
бота II ТАКЮ СБОИ ХЛѢБЬ ДА ІАДА, Л 116 Т8ЖДЫД Б6ДНХ0ВЛ, ТОВД 6 ОуГОДНО БІ:8.
емвже слава ко вѣки дмннь. Это есть отрывокъ изъ той части соч. Козмы, ко-
торая въ нѣкоторыхъ спискахъ имѣетъ заглавіе — „о з л т в о р н и і| ѣ х ък‘ и которая
послужила матеріаломъ, какъ иоказано выше, для статей въ нѣкоторыхъ сбор-
Козма Пресвитеръ.
165
пикахъ смѣшаннаго содержанія, а также помѣщена въ прологѣ подъ 10 декабря
подъ заглавіемъ „ю мніісѣхъ, не хотаі|іііхъ быти съ ѵсрні|ы . . По объему
отрывокъ указанной части соч. Козмы у Софронія, вѣроятно, равнялся статьѣ про-
лога; Софроній Врачапскій и здѣсь пе сдѣлалъ никакихъ болѣе или менѣе суще-
ственныхъ редакторскихъ дополненій или сокращеній; онъ ограничился однимъ
переводомъ основного текста Козмы.
Такимъ образомъ, мы имѣемъ полное основаніе утверждать, что Козма,
благодаря силѣ и содержанію своего сочиненія, явился однимъ изъ связующихъ
элементовъ цвѣтущаго періода болгарской письменности съ эпохой ея возрожденія
въ повое время, такъ какъ имъ, какъ мы видѣли, пользовались въ теченіе ряда
вѣковъ составители очень разнообразныхъ по содержанію сборниковъ славянской
письменности ’).
Разсмотрѣніе содержанія произведенія Козмы показало памъ, что опъ долженъ
быть признанъ выдающимся обличителемъ пороковъ и недостатковъ общественныхъ;
опъ, задавшись цѣлью выступить противъ богомиловъ, пе ограничился лишь только
разборомъ ихъ ученія и указаніемъ того, что въ пемъ по его мнѣнію было пре-
вратно и ложно, по посмотрѣлъ па свою задачу гораздо глубже, такъ какъ захо-
тѣлъ отыскать тѣ условія, которыя способствовали возникновенію въ Болгаріи этихъ
еретическихъ проявленій. Такія условія имъ были отмѣчены: опъ видѣлъ ихъ въ
нерадѣніи къ просвѣщенію народному со стороны тѣхъ лицъ, которыя должны были
объ этомъ заботиться, по пе заботились въ силу неправильнаго взгляда на свои
обязанности, а также въ силу чрезмѣрнаго увлеченія прелестями жизііи. Вслѣд-
ствіе этого, какъ мы видѣли, опъ далъ достаточно матеріала для сужденія объ
отношеніи къ массамъ народнымъ тѣхъ, кто владѣлъ собраніями книжными, по
скрывалъ ихъ отъ желающихъ ими воспользоваться, а также и для сужденія объ от-
рицательныхъ явленіяхъ въ жизни болгарскаго духовенства. Отмѣченное въ этомъ
направленіи Козмой оказалось неисключительно кр,сціощщіся Болгаріи; онъ въ указа-
ніяхъ недостатковъ болгарскаго общества затронулъ недостатки, которые въ жизни
каждаго христіанскаго общества должны являться фактами, способными вызвать не-
строенія и нарушенія правильнаго и нормальнаго теченія народнаго развитія. Вотъ
почему тѣ части сочиненія Козмы, въ которыхъ онъ трактуетъ объ этихъ вопросахъ,
и стали распространяться въ различныхъ сборникахъ: ими пользовались, какъ мы
----------------------- гА \ \ \
’) Сочиненіемъ Козмы въ русской литературѣ пользовались, какъ источникомъ для подкрѣпленія
мыслей объ иноческой жизни. Въ житіи „мтрі нліша Иоулшіін Лозорівскіл къ ДЛуромскп »рід-Ііл<х'к,“ напи-
санномъ послѣ 161-1 г. Дружиною Осорьипымъ (ср. Ключевскаго, Житія Святыхъ (М. Іъ71) стр. 322) гово-
рится, что Іуліапія грозила мужу, не пускавшему ее въ монастырь, побѣгомъ въ обитель, но мужъ убѣдилъ
ее словами Козмы Пресвитера: „пе спасутъ черныя ризы и не погубятъ бѣлыя11. Этого мѣста нѣіъ въ
редакціи житія, напечатанной у Кушелева-Безбородко (Памятники т. I, стр. 66); оно встрѣчается въ спис-
кахъ житія типа сборника историческаго, находящагося въ собраніи рукописей Московскаго Симонова Мо-
настыря (См. Чтенія въ Имя. Обществ. Ист. и Др. Россійскихъ при Моск. Ушів. 1910 г. № 2 въ описаніи
И. П. Попова стр. 173). — Такого рода цитаты или выдержки изъ Козмы, вѣроятно, попадали въ житійную
литературу изъ прологовъ или изъ другихъ сборниковъ со статьями изъ него.
166
М. Г. Попружепко.
видѣли, въ цѣляхъ наставленія и руководства, совершенію не связывая высказанныя
въ нихъ мысли съ обличеніемъ еретиковъ. Это обстоятельство очень характерно для
установленія значенія сочиненія Козмы и должно служить показателемъ, что бол-
гарская литература имѣла въ пемъ выдающагося дѣятеля. Такимъ вниманіемъ
Козма въ древней письменности пользовался пе только благодаря тѣмъ мыслямъ,
которыя имъ высказывались, по также несомнѣнно къ нему влекли и тѣ литера-
турныя достоинства изложенія, которыми сочиненіе его отличается.
Козма, задавшись цѣлями обличенія и поученія, стремился, конечно, къ
тому, что бы всѣ его положенія были обоснованы и подкрѣплены авторитетными
данными; вслѣдствіе этого онъ на каждомъ шагу и прибѣгаетъ къ ссылкамъ па
тѣ источники, которые пе могли вызывать недовѣрія или считаться спорными. Изъ
такихъ источниковъ на первомъ мѣстѣ у пего нужно поставить Священное Писаніе.
Козма его очень хорошо знаетъ, такъ какъ обладаетъ въ пемъ большой начитан-
ностью; онъ всегда очепь удачпо подбираетъ цитаты; такъ у него использованы —
кн. Бытія, Числа, Псалтирь, Притчи Соломоповы, Книга премудрости іпсуса с. Си-
рахова, Книги пророковъ Исаіи, Іереміи, Іезекіиля, Амоса, всѣ четыре Евангелія,
а также дѣянія и посланія Апостоловъ. Въ большинствѣ случаевъ онъ изъ всѣхъ
этихъ источниковъ приводитъ подлинныя выписки, иногда очень большого размѣра,
что мы увидимъ ниже при разсмотрѣніи этихъ его цитатъ въ сопоставленіи съ
болѣе древними текстами Св. Писанія. Встрѣчаются однако случаи, когда Козма,
ссылаясь на Св. Писаніе, не приводитъ изъ пего подлинной выписки, а лишь
пользуется извѣстнымъ мѣстомъ изъ пего въ пересказѣ.
Весьма любопытно, конечно, знать, на чемъ такой пересказъ основанъ. Мы
имѣемъ у него такое мѣсто (см. въ моемъ изданіи па стр. 22): „о ііен же (т. е. о
Богородицѣ) пррі|Ы прокозкестпшл. (окв две злклютену нхрііѵіоціе іо и никому
же иепрохону, рлзкк едііного кгл. юкн листкіпщ по неТ же ккрппТ восхо-
дитъ нл іТксл. окн гори стую в’нюже кгъ вссщіса. ыкъ рнѵку про3вл іб. млипу иконую
іімвців. двдъ же Грцу і дціе нлрнцле ю. Грцк поне іікііаго Гріл і'ітн выстк. дціе
же понеже б сімеіні его роднсл, и проч. Здѣсь приводится рядъ выраженій изъ
Ветхаго Завѣта, которыя позднѣйшими толкователями признаются за прообразы
Пресвятой Дѣвы. Такой взглядъ на эти и другія подобныя мѣста послужилъ ма-
теріаломъ при составленіи различныхъ пѣснопѣній въ честь Богородицы. Св. Цер-
ковь, папр., подъ образомъ лѣстницы, которую патріархъ Іаковъ видѣлъ во снѣ (Быт.
28, 12 14), разумѣетъ Богородицу, о чемъ и говорится въ акаѳистѣ Богород.
Приснодѣвѣ Маріи (стихира) и въ канонѣ па Благовѣщеніе пѣснь 9; въ Октоихѣ
(глас. 8-го, кан. Іоанну Предтечѣ пѣс. 6-й Богор.) говорится: „іллпііопріемііліл руѵкл
Та, Когороднце, иногда проокргзп“; пророкъ Даніилъ назвалъ Пресвятую Дѣву
горою, что, какъ пророческое видѣніе, понято Св. Церковью и выражено въ нѣко-
торыхъ пѣснопѣніяхъ (канонъ на Благовѣщеніе, пѣс. 9, канонъ на зачатіе св, Анны,
Козма Пресвитеръ.
167
пѣс. 9-я). Начитанность Козмы къ богословской литературѣ и способствовала, ко-
нечно, указаннаго выше характера аргументаціи въ его произведеніи1). Та же начи-
танность въ толкованіяхъ Священнаго Писанія помогла Козмѣ и въ такого рода
ссылкахъ па св. Писаніе: лврААмл же дгнга бжііл. іі длнТіілх іі АзлрТнпы тадіі и проѵн
прркъ не нрнсмліогъ, нхъ же и звьрн скерѣпТн кбоаіііаса, и (огнь «свмііьсл-); здѣсь
Козма, осуждая отрицательное отношеніе богомиловъ къ пророкамъ, вспоминаетъ изъ
жизни нѣкоторыхъ изъ нихъ факты, которые свидѣтельствуютъ объ особенной ми-
лости Божіей къ нимъ; Козма пе приводитъ извлеченій изъ книгъ, въ которыхъ
говорится объ этихъ фактахъ, опъ только пользуется результатомъ прочитаннаго.
Тотъ-же характеръ пользованія Св. Писаніемъ можетъ быть подтвержденъ и слѣдую-
щимъ мѣстомъ сочиненія Козмы, въ которомъ авторъ хочетъ подкрѣпить свою мысль,
что „гінціл н піітпе в мѣр« не осадитъ улика :“ „II тпмооѣа же плкё елмъ могпТ
цсліітн й> улеты колѣзнеі'. не цсліітіі его, но кину акіі Пѣкоеш хпреци цслптн
предаетъ и <ОБрля нлмъ клжл. іако по малн кино ппемо здрдкне приноситъ443) Здѣсь
Козма использовалъ мѣсто изъ перваго посланія Павла къ Тимоѳею (гл. 5 ст. 23),
въ которомъ при отеческомъ участіи къ любимому ученику апостолъ не забылъ
его частыхъ недуговъ и страданій желудкомъ, а потому и совѣтуетъ употреблять
не одну воду, по съ прибавленіемъ вина, что Тимооею могло принести только
лишь пользу. Не безынтересно привести здѣсь еще примѣръ, свидѣтельствующій
о томъ, что Козма весьма умѣло пользовался своей начитанностью въ Свя-
щенномъ Писаніи и въ литературѣ о немъ. „По кінесткпіі же гдпн на нбса,
еппелніл стні аіТли тетроеулне на памать н на спсепне ііскнъ прлвокѣрзюіріі'
ако т нредАіііА. мдтфѣп ко по кшесткін во второе лѣто ііаііііса. міркъ же в д лнкл
к Г. ііоа . кТ. аГлъ же но мііозѣхъ льтё написанъ бысть. дѣлсса «ко плуліл и
словеса с виды и лнкл еулнетъ, списавъ предастъ црккл еже н дои ііе стыа црккн веле-
гласііо поунтліоціе кеселлтсл,44 — говоритъ Козма4) въ опроверженіе заблужденій
еретиковъ въ сужденіи о Св. причащеніи; историчесцая^спрарка о времени напи-
санія Евангелій здѣсь была очень умѣстна, тащъ кцкъ еретики утверждали, что
Христосъ, говоря о тѣлѣ Своемъ и о кровц Своей, — „тѣло нлрііѵё тетроулне, а
кровъ Аіірлкосъ АНЛЪ‘1
Козма вообще былъ очень начитанъ; опъ зналъ хорошо отцовъ церкви;
это мы заключаемъ изъ его ссылокъ: ако же глётъ зллторѣУіівын ікаііъ (стр. 30),
_______________________ л/' \\
*) Очень часто Козма, выставляй возраженія еретикамъ, приводитъ, какъ доказательство ихъ за-
блужденіи, различныя молитвословія; иаир.: „мы жі правовѣршЛ людні кндАірі іѵкразъ гдіів.... копніліъ
гліоцн,, ги Гсі нж* сіі образомъ аііноа нл зімліі спасіііна ради іішіго, и изколн своію полно пригвоздити на
кротъ свои рУцѣ и дакын намъ кртъ своі на врогііанік колкаго сУпостатл, помилуі ны на та Уповлюціла и проч.
(стр. 2-1). Тоже Козма говоритъ и о Богородицѣ: ты всѣмъ уртіілномъ іен полюцшііца. грѣшнымъ заступница,
днъствуіоіріі похвала. кѣр( іішіі Утвіржііик. и ііні іѵ ирівлажішіЛА прц( Блюли сна своего, иЗвакіітпсА на’ Ю вса-
кого зла. товою во сна вжііа иозііаус' и проч. (стр. 23); это все выраженія обычно встрѣчаемыя въ раз-
личныхъ славословіяхъ.
2) Мое изд. стр. 21—22.
8) ІЬій 33.
*) ІЬій. 13, 12.
Д68
М. Г. Попружепко.
слокесл же сп не оптъ моа нн златавстаго Іклііііа, нлѵе лплскл (стр. 64), под-
рлжліте кыкшн нрсже кл, к’ клпііі слііѣхъ сты бі|і> сіікііъ. грпгорііА мѣіііо, іі
касіілііа іі Тюлііл. н проулл. (стр. 85), ако же реѵе келнкні насиліи (стр. 23); ему
близко была знакома агіографическая литература, — такъ опъ говоритъ — „ілкоже
доре кіідатъ, ѵетііін жнтне стыа дкца нкстнны іі кнпрТілнл епкпл н протпхъ сты
бжіГіхъ (стр. 29); этой ссылкой Козма напоминаетъ о борьбѣ названныхъ святыхъ
съ дьяволомъ, который „хкалнтса о злобахъ сконхъ“ н о побѣдѣ ихъ надъ нимъ,
очень удачно подтверждая свою мысль о томъ, что „видимъ (дьявола) ко кса дни
ноіінраеілл не тоупю мвжн, но н жеплміг*; очень характерна и такая его ссылка:
„евть ііііТн нрекортіУіікТп не ноелкнілше кажві|інса, прплагаіоціес.л келнкн свстнл-
ннір’хъ гліоіре. то, клко антонііі, то клко елкл и проуТн йцы соткорншл. обѣгшс
мнрл сего в іі8СТыііа“, эту ссылку (стр. 55) па примѣръ святыхъ Козма со сто-
роны лицъ, удаляющихся въ монастырь безъ достаточнаго призванія, считаетъ не-
основательной. такъ какъ они но его мнѣнію пе приняли во вниманіе, что эти святые
„пн еднного уса имѣли нл нокон. но іі многн бѣды нрііАінл о злы кесо" Дока-
зываетъ свою начитанность Козма и такой ссылкой (стр. 63): „тн сквернепо нтл
С8Ц1АА МАЛЪЖеіІСТКОМЪ. Н МІАСОІАДЕНІІА І КИНОIIIIТНС. ЙЛ8УЛІ0І|І6 Й БГА БЛЛЗІІАТСА,
его же нигдѣ юкрѣтлемъ во сты книгахъ, но нлѵе стін йі|ы на великихъ еово
рсхъ ІірОКЛІАША СККСІІАфЛА БЖНІ0 ТК.ЛрЬ. II 8СТАКЫ IIИСАИЫА ГЛІОфЛІЛ. НЖ6 ХВЛІІТЪ
МІАСО АД8ЦІАА Т КІІНОПНТН6 К Мѣр8 .... ІірОКЛІЛТН ДЛ Б8Д8ТЪ“. На ПОМѢСТНОМЪ СО-
борѣ въ Гапгрѣ (въ 376 г.) преданы между прочимъ проклятію осуждающіе упо-
требленіе мяса. На этомъ же соборѣ были осуждены оставляющіе своихъ дѣтей
подъ предлогомъ отшельничества, что осуждалъ и Козма.
Всѣмъ пріобрѣтеннымъ при чтеніи матеріаломъ Козма всегда очень умѣстно
и удачно пользуется; такимъ образомъ, въ началѣ сочиненія у него скомбиниро-
ваны данныя объ ересяхъ вообще (стр. 1), даны свѣдѣнія, объцсторін установленія
литургіи (стр. 14); здѣсь опъ поучаетъ еретиковъ: „глете не сить ліілн ліітвргнл пре-
дали II НН КОКАІІІА НО ІКЛІІНЪ ^ЛАТЛ8СТЫІІ, то поііевл ХС ВОУЛУНСА ДО I ВАННА II ШЛО БІЛІН6
ЛѢТЪ поле Т, ДО ТОЛІІКО ЛѢТЪ І|рккн ІІЖІІА БЕЗ ЛНТ8ГНА ЛН СВТЬ БЫЛИ II вез КОМКЛИНА. ТО
петръ аилъ ііѣсн лн литирпіА сотворилъ, юже нне рнмлАііе дежатъ н іакокъ Братъ
гднь невып сіТкіІъ хсмъ самѣ поставленъ къ іерлме лнткргніо сокорилъ, юже н доселе
слышн на гроко гннмъ поютъ, потомъ велнкнТ ВАСИЛІИ й кліТодокнТ Й БГА ІІЗВѢ-
ціеніе прнТмъ предаетъ плмъ ліітиргню н « кокдннТ встроивъ рлсѵннн нл трое, іако
еми повелъ дхъ стын. То клко кы глаголете нѣсть кжне ііредлнне комклпне . . .“
Въ сочиненіи Козмы Пресвитера подлинныхъ цитатъ изъ Священнаго Пи-
санія1) находится довольно много. Ихъ привожу ниже и при этомъ параллельно имъ
даю соотвѣтствующія выписки изъ церковно-славянскаго текста Св. Писанія и проч.
\ *) Очень часто Козма не приводитъ цитатъ изъ Св. Писанія, но только, ссылаясь на него, пере-
даетъ общее содержаніе того или другого мѣста; въ такихъ случаяхъ онъ отмѣчаетъ — “икож« повѣдаютъ
Бжкткпіиып книга" (стр. 12), или вставляетъ — „по писаному" и нроч., нанр. стр. 62, гдѣ передается содер-
жаніе Матѳ. 18, 20 „по дкіма аи трімъ прісываютъ ко ідніюі диш, поерідѣ сісі $ носвірі — по писанному,
Козма Пресвитеръ.
169
Бытія 2. 24 — сего ради ©стѵкптъ
ТАКЪ ЙІ|А II МТ(ІЬ II ІІрІІЛѢІІІІТСА К ЖЕНИ
СКОЕІ Н Б8ДСТА (ОБА ПЛОТЬ ЕДИНА (К. КЪ
ПЛОТЬ ЕДІІІіу) (стр. 64)1).
Числ. 24. 2 — БЫСТЬ ДХЪ бжін па
КЛЛААМЕ 17 КЗЫДЕТЪ (К,. М. КЗЫДС) ЗКЕЗДА
(О ІЛКОКА. I КОСТАНСТЪ ѴЛКѢКЪ (О ІЗЛА
(стр. 86).
Псад. 1. 2 . . ііоуѵнтсл в закоііе
моемъ н діТь іі но (стр. 80).
13, 3 КС 11 ВКЛОІІIIШАСА КІІ'оІІС н Ііс-
КЛІОѴНМІІ БЫ111А. НѢСТЬ ТК(фАІІ БЛГОСТЫНА.
нъсть нн еднного же (стр. 61).
19, 10. Гдн спіі і|рл іі вслышн нл
ВОІІЖЕ ДНЬ АЦ1Е призовемъ ТА (стр. 41).
20, 2. Гдн (0 сіілѣ твоеТ возвсссліітса
црь. н (о сГсепіи твое возрлдвстсл зело
3) изволеніе срі|А его далъ есіі емв, и
хотѣііне встеііъ его ііѣсн его лишилъ
4) ПоложГ есн па гакѣ его кенсць й
ІІАІІЕ ІІС ДрАГАГО. 6) КЕЛНКА СЛАВА ЕГО СІІСС-
нпе твои елка н кслелѣнне (Р. К. М.
ВЕЛбЛѢНОТОу) К03Л0ЖІІША (Р. ВОЗЛОЖИIIIII)
IIАНЬ 7) АКО ДАСІІ емв БЛГОСЛОКСНІІС КО
ВЕКИ Вѣку КОЗКЕССЛІІ НІИ II РАДОСТИ ІО с
лице ткон. 8) ако і|рь ііадѣетса (М. упо-
КАЕТЬ) КЪ ГКІІ II МЛТИІО ВЫШНАГО ІІС ПОД- КЫІІІЪНѢГО 116 ПОДВІжІТЪ СІА.
ВІІЖНТСА (стр. 41).
Григор. Пар. (пзд. Брандта стр. 118).
СП (ОСТАВИТЪ ѴЛККЪ (0І|А II мтрс СВОА
II ІіріІЛИНІІТЪ СА ЖЕНѢ СКОЕН, Н БЙІДЕТА
(ОБА КЪ ІІЛЪ ЕДІІІІЖ.
Григор. Пар. (изд. Брандта стр. 3, 4).
Кьі дхъ бжсіі на Клала на. Късіііастъ
ЗВѢЗДА Й ІІѢКОКА, II КЪСТАІІЕТЪ ѴЛККЪ Й ЗЛѢ.
Сип. Псад. — Этого мѣста нѣтъ.
Бодон. пс. — къ законѣ его ііовуіітса
ДЪНЬ II поштъ.
Сип. Псад. — Късі оукошшіА сіа
къ коупе неклюѵімі бынііа. ііѣстъ ткоріАі
БЛАГОСТЫІІІА НѢСТЪ ДО СДІІІОГО.
Сип. Псад. ГТ сні црѣ і оуслыші ны
ко пъ же депъ ѣіпте прізовемъ тіа.
Син. Псад. 2. Гі сілоіж ткоеіж коз-
кеселітъ сіа і|ръ і о сіТнп ткоемъ къздрл-
довемъ сні ѵ,ѣло 3) Желанье сръдъцл
ткоего далъ емоу есі г хотѣііъѣ оустъ
его нѣсі сго лініілъ 4) ІІоложілъ есі на
ГЛАВѢ СГО БѢИЪЦЬ ОТЪ КАМСІІІ ДрАГАЕГО
6) Кельѣ слава сго спьемъ твоемъ слакж
I КЪЛѢПОТОу КЪЗЛОЖІШІИ ІІА нъ 7) — ѢКО
ДАСІІ емоу БЛГСЛІІЬЕ КЬ ВѢКЪ КѢКОу КЬЗ-
кеселініі і рлдостыл; съ лицемъ ткоімъ
8) ѢКО ЦАрЬ ОуіІЪВА ІІА ГѢ I МІЛОСТЪІЖ
стр. 65: „іі кгъ 60 к начало тклрн СІА созданъ адаліа іі Гкку ц клгослокъсткіі сею. гакоже пишетъ бгокпдщъ
ліоісеі н покелѣ отъ нио Ьмііожитііса чакко на яеаіліі,“ — здѣсь па мысль Козмы оказало вліяніе содержаніе
Кн. Бытія гл. 2; стр. 83: аіре со епкпъ н попъ аки притокъ сведетъ выю скою (V поста по писанному, — здѣсь
имѣется пъ виду сказанное у Исаіи 58, 5; подъ вліяніемъ Мто. 5, 5— Козма говоритъ: влгаи .челшал спѣете.
которыа Ю зелілл и сіа іі цчіоА. юже обіі|іл гдь кроткн наслѣдити (стр. 84), знакомство съ Іоан. 2, 1 слѣд.
выразилось у Козмы: и Гдь іішь Гс усъ на врацѣ кысть со бчнкн своіілш к капа галилеіістеі, коду к кино пре-
творивъ и вракъ влгослокнкъ (стр. 65). — Въ цѣляхъ большаго подтвержденія своей мысли Козма вставляетъ
въ Св. текстъ нужныя ему слова, папр. па стр. 26 такъ передано Лук. 13, 28: егда уярііте авраалеа и нса-
ака н икока н кса прркп къ црсткіп икнсліъ. к? же еретики пзгониліы копъ; здѣсь Козма вставилъ слово „ере-
тики“, противъ которыхъ опъ хотѣлъ использовать дапное мѣсто. Выраженіе „нже і! ліа акн къ калаамае
іѵслга слово члкчсскоі кложи“ (стр. 86) — есть резюмированіе извѣстнаго мѣста Числ. чл. 22, 23. 24, 29 и т. п.
’) Вездѣ указаны страницы моего изданія соч. Козмы. Въ текстъ Св. Писанія здѣсь внесены
лишь главнѣйшія разночтенія изъ указанныхъ въ моемъ изданіи.
170
М. Г. Попружепко.
21, 17 (Обыдоінл ма псп миозн, и
зворъ литыхъ юннатъ ма (стр. 20).
22, 4. Жезлъ ткоі и п.\лні|л типа та
мл (Р. К. М. ма) нтѣшііста (стр. 30).
36, 20 крлзн гднн ііросллкіікіііссл Т
КОЧіССШС. IIСУЕЗЛІОЦІЕ ЛКІІ ДЫ ІІСѴеЗНуТЪ
(стр. 37).
48, 13 уликъ къ ути сын не рлзимѣ
при ложи са скоте несмысленныхъ н ипо-
ДОБІІСА іГ (стр. 75).
101, 26. II ты в ііаѵллѣ гдн землю
основа і дѣла рвку твоею ситъ нкл (стр. 7).
102, 22 — ІІл кслко мѣсте клѵссткна
его блгвн дше мои гдл (стр. 51).
108, 7. н млткл н да квді въ грѣхъ
нмъ (стр. 17).
138, 17. — мнъ же вело ѵтнн быіна
дризн ткон вже (стр. 25).
Притчи Солом. 8, 15 — Мною црн
цртквютъ н могвтТн о не дежатъ землю.
17 — азъ мене люклцілл люблю іі ні|іві|Гііі
ма орлірвтъ міа. 18 богатство н слава
моа есть (стр. 41)\^\^ 1
16, 5 — творите гірвнад іістнііну (К. н
истину), годѣ есть вгу нлѵе нежели
жретн жрътвы (стр. 77).
Спи. Псал. окідл міл пъсі мпо^і и
СЪНСМЪ ЗЪЛОБІКЫПХЪ ОСІіДС МА.
Спи. Псал. Жезъдъ ткоі нллпр ткон
тл міа оутѣинсте.
Спи. Псал. кр.цн же гні коупыю
просллкнтнс іа імъ і къзнесті ні|іъзлімі|іе
ѣко дымъ іі|іезж.
Спи. Псал. — ѵккъ къ ѵьсті сы не
рлзоумъ пріложн сіа скотѣхъ несъмъіслъ-
пыіхъ і оунодові сіа нмъ. У Іоан. экз. б.
въ Шестодневѣ (Ѵоіиігак1) 72): и такъ
въ ѵьстн се не разнимъ при мѣси къ се къ
скотоу къ нерлзоумпкомоу. Въ „Бого-
словіи" Іоанна экз. б: н перлзоумыюу-
оумоу оунодовнкъ си скотоу (Ѵопйгак
ІЬ. 44).
Спи. Псал. Къ наѵіатокъ ты гі зсмліа
основа: н дѣла ржкоу ткоею слть песл.
У Іоанна экз. б. (Ѵоіиігак ІЬ. 73): к нл-
ѵело ты гн землю основа іі дѣла роукоу
ткоею соутъ нбса.
Сиіі. Псал. — ІІл кьсѣкомь мѣстѣ
вллдытесткіе его влгсткн дше мо« гдѣ.
Спи. Псал. і молитва его клді
въ грѣхъ.
Погод. Псал. Мнѣ же ^ѣло ѵьні
быні^ дроу^і твон вже (такъ и Бо-
лон^к. ПС.).
Григор. нар. (Пзд. Брандта стр. 190):
Мнол і|рне і|ріОАТъ мііоа келъмжже ве-
ли ѵпатъ сл іі мптеле мина дръжжтъ
ЗСМА. Азъ ЛЮБАЦІЖА МА ЛЮБА ||СІиЫ|1ІІ
же мене ЮБрілтлАтъ ма Коглтъствне и
слава моѣ естъ.
’) Здѣсъ, какъ и въ другихъ мѣстахъ, такъ обозначается — „О шіиѵё Лапа ехагсЬа ВиІІіагакёЬо,
парааі V. Ѵошігйк, ѵ Ргаие 1896“.
Козма Пресвитеръ.
171
31. 29 — мпогп дірерн соткорнніл
СНЛ8, МНОГІІ СТПЖЛІІІЛ КГЛТЬСТКО. ТЫ ІірЕКОЗ-
несесА н нрекзыде кыніе ксъхъ (стр. 22).
Сирах. 3, 18. елмл великъ есн толмл
сміірнса, дл б гдл кгл «ріліреші влготь.
(стр. 77).
Исаіи 1, 2 — сны родн и кознесохъ.
тн же ма ііресовндешл (стр. 84).
1, 11 — Ѵто мн множество млткъ
вашн глетъ гдь ... 13 — кса тл мн
мсзскл свть ... 15 егдл рвцъ скон воз-
дежете ко мни бткрлірв оѵн скон б
влсъ. и ліре «множите млткы не по-
СЛ8НІЛІ0 кл. рвкн КО ВЛНІЛ ПОЛНЫ С8ТЬ
крови. 16 но нзмыптсса іі ѵтн квдете...
17 НЛ8ѴІІТ6СА докро творити, нзвлкнте
окндіімл, сидите сиротъ н (дпрлкдлнте
вдовні|ю. 18 н ліре видитъ гресн вдшл
лкн ювроірснн, лкн снѣгъ «велю а .. .
19 и ліре хоірете нослишлсте мене. влгліл
зсмнла снъсте. 20 ліре лн не хоірете
послкшлтіі мене «рижне кы ноілсть, иста
ГДНА ГЛЛІ11Д СІІ (стр. 84).
5, 21 Горе б> секъ смыслацінмъ и
пре совою хвдогнмъ (стр. 57).
Григ. пар. (Брандтъ 74): Сны роднхъ
н къзнесъ тн же бткръгохж са мене.
Грнгор. пар. (іЬ. стр. 76 сл.) — Ѵто
мн мііжъстко жръткъ кліиТхъ глетъ Гь.
13 — мръзостъ мн есть 15 егдл къз-
деждете ржкы клшж къ мніл н бкрлірж
юти мои б клсъ п ліре оумъножнте мо-
ліи кл; не нослоунілім влсъ. ржкы во клшл;
пенлънъ кръке. 16 нзмыпте са Т ѵіістіі
вжділте ... 17 нлоуѵіте са докро тко-
рі'тн, нзвлкнте ошіднмл, ежднте сіротъ,
(ЙІірЛКДЛНТЕ КД0К!ІІ|АЛ. 18 II ЛІрС ВЙІДЖТЪ
гръеп КЛІІ1Т ЪКО (йвроірлні, ЪКО СНѢГЪ
вкълъ а 19 іі ліре хоірете послоишлтн
мене. кллглъ зсмнлъ снъсте 20 ліре лн не
хоірете и не послоуиілете ыспу юржжне
поъстъ кы. Оуста гнъ гліпж сн.
Григор. Пар. (іЬ. 149) — Горе рлз-
имнвымъ (*) секе іі прілдъ сокоа ежірнмъ
хждогомъ. 33е^гсіё (ІИотсі, ІІІ, 7): Горе
клм’ иже моудрн есте къ оѵесъх влшнх
н прт.д клмн самъміі пръмоудрн.
7, 14 — ее ѵтла ко итрове пр'ім^ и
роднтъ енл и нарекутъ нміл ему с нлмн
кгъ (стр. 23).
Цащіъ экз. болг. (Ѵопйгак іЬ.
стр. 46 и 78) богословіе: се же дъкл
къ трекъ нрТнметь и родить сііъ и нл-
рекоуть нміл іемоу еньмлноуііль, еже съ-
клздемо есть: съ нами къ; Шесто-
дневъ: се дкл ко ѵръкъ прнпметъ н
роднтъ сынъ н нарекоутъ нме іемоу
емьмлпоунль, ісже се склзліетъ с нлмн
кь. — Климентъ еп. слов. (Слово
нл плмдтъ пррка ^ахлрніл, Лавровъ
стр. XXXVIII): се дііаіл къ трекъ при-
ііметь Г родить сна н нарекутъ нмд
172
М. Г. Понружеико.
іемоу іемкманунлъ. еже есть сказаемое
с нами къ. — Супр. рукопись (изд.
Северьяпова стр. 245): се Дѣвица вь
тръвѣ заткнетъ и родитъ снъ. Григор.
пар. (Брандтъ іЬ. стр. 15): се дііаіл въ
уръвіа нрнсмстъ н родитъ снъ и на-
рекутъ нмл емоу енъмлііоунлъ. Вегёіб,
Шотсі (ІИ, 10): Се дива в тръвѣ
поуііет’ и породнт’ сипъ и наретет се
нме емоу емманоуслъ.
42, 8 — славы мое а не дамъ Тно-
моу (28).
Іереміи 15, 19: реѵе кгъ, нже изве-
детъ ттнаго о недосто'іныхъ акн вста
мод кндё (стр. 48).
Амоса 8, 11 — наішцік гла на
землю не гладъ хлъка нн жада водныа,
но гла слышат'і слово кжпе ... 12 и
<5кындІ нірвціен словесе кжна н не імвтъ
окръстн (стр. 79).
Мао. 1. 2 — Кинга ростка іС хва
сна дкдва, сна акрамлп (стр. 21).
5, 11. 12 — клжніі есте егда возиена-
в и датъ васъ і нзжепвтъ и реквтъ ксакъ
золъ глъ на вы лжкціе мене ради, ра-
двнтесд Т кеселктссА іако мза каша многа
есть на нксехъ. (стр. 51).
Деч. ев. — Къіінгы ро(ж)дъства і с хка
сна д(ка сна) акраамліа.
Деч. ев. клажснн сте югдд ноносат
са камн (Зогр. иу др. — поііосатъ камъ)
и нжденутъ къі н рекутъ всѣкъ зълъ
глъ на къі лъжуцііі мене ради. Рлунте
са н веселите са ілко мъзда каша многа
іестъ на нксн (Зогр. — па нскесехъ).
5, 17 — не мннте лко прііідо разо- ѵ Зогр. ев. — Не мните ъко прндъ разо-
рити закона или пррокъ, не пріндо разо- рнтъ закона лн пророкъ, не прндъ разо-
рнті но исполнити (стр. 25).
5, 23 — егда нрннесепін даръ своТ
пре олта, то номіаненні ако кратъ твоі
рнтъ нъ ісплъннтъ; Деч. ев. — не мните
іако пргіпдъ разорити закона нлі прркъ.
не нрндохъ разорити нъ нсплъннтн. У Іо-
анна экз. болгарскаго этотъ текстъ чита-
ется такъ: — нѣсмь прншьлъ разорити
закона нъ накопкуатъ (Ѵопсігйк ІЬ.
стр. 48).
Зогр. ев. аште оуко прнііссеінн даръ
свон къ од'таріо. Г тоу помъііеиііі ъко
Козма Пресвитеръ.
173
нмать нѣѵто нл та. остакп ту дл скон, нз-
КІіріІСА (Р. К. II смпрпсл) 8 крлто скон.
іі тогда принесеніи длръ скоі бгкіі (стр. 77).
Мато. 5, 28 — козрѣкын ко с похотію
нл жену кратл скоего, кже соклндн с нею
к срірі скоемъ (стр. 66).
5, 44—46. лціе люкнте люкілфГ кл.
ТОѴНЮ. КЛІА КЛ МЗДА ЕСТЬ. II ГрѣІІІІІІІІ|Ы
г>о тоже ткорл. кы люкнте краги каіііл.
докро ТКОріІТС ІІСІІАКПДІАЦІП КАСЪ. МОЛІІ-
тесл ЗА ткорлцінхъ БАМЪ ПАКОСТИ, дл
Бкдете сноке йір клінего пже есть на
нксехъ . . . (стр. 83).
6, 17, 18 — €ГДА БО (ІОСТІІНПІСА по-
МЛЖИ ГЛАК« II ЛІІЦС СІІ КМЫІІ ДЛ не АКІІНІНСА
ѵлккомъ ііостаса но еднііомк кгу (стр. 55).
6, 25 — не псі|ѣтесА ѵто лети нлн
ѵто ніітн. ко ѵто ли ©клеѵетесіа (стр. 44).
6, 31 — не пецѣтесА ѵто ілсте нлн
ѵто пнете нлн ко ѵто ©клетстесл. 32 —
ксѣхъ ко страны нотленыл шрктъ (стр. 40).
7, 16 — й плодъ ихъ познліте а, не
Берутъ с терпііА смоккн нн й квпнньі
емлютъ грозди а, 18 — не може дреко
докро родити нлодл зла нн дреко зло
7. 19 — Ксако ко дреко пе ткорлірее
плода докрл (К. этого слова пѣтъ) посе-
касмо кыклетъ н во (огнь кметлемо(стр. 5).
7, 21 — Не келкъ глаі мн Гдн, Гдн
внндс к і|ртко пкное по ткорлн волю
йцл моего іібнаго (стр. 5).
Бръ ткон Гматъ ІІѢѴТО на ТА. ОСТАКП
длръ ткон прѣдъ ол’тАремь. Г шедъ
нръжде съмпрп СА СЪ БрОТОМЬ ТКОІМЬ
Г тъгда прпніьдъ принеси длръ скон.
(такъ Деч. ев. и Мар. св.).
Мар. ев. — кьсѣкъ пже кьзьрптъ на
женж съ ПОХОТИ ІЖ юже дюны съткорн съ
ней къ ердцн свосмь.
Мар. ев. 46. — Аіре бо люкнте лю-
БАфАІА КЫ. КЖІЖ МЪЗДЖ ІІМАТС. НС II МЫ-
тдре ли тожде ткорлтъ. 44, люкнте
Крлгы КАША. ДОБрО ТКОріІТС ІІСІІЛКІІДА-
ШТІІІІМЪ КАСЪ I молите ЗА ТКОрАфДМ
клмъ напасти. 45, дл кждете сііке отца
клінего пже естъ нл невсхъ.
ТѢЛОМЪ
Іоанна
Мар. св.—ты же постаса помджіі гла-
кж скоіж. і лице ткос оумын. да не акііініі
СА ѴЛККОМЪ ПОСТА сл. ііъ отъцоу ткоемоу.
Мар. ев. — не ііы|ѣтс са дшеіж ка-
шей. ѵто ѣсте ли ѵто пнете нн
катимъ къ ѵто овлѣуете сл. У
экз. болг.: не пецѣте сл діііею клніею,
ѵто кы іастіі н плотію кашею къ ѵто
оклсфіі сл (Ѵопйгак стр. 48).
Мар. ев. 31. — не пы/ѣте са оуко
гліжфе. ѵто ѣмъ ли ѵто пнемъ, лн ѵнмъ
одеждемъ са 32 — кьсѣхъ бо снхъ мзі|іі
НфУТЪ.
Мар. ев. — отъ плодъ ихъ позііаіітс
ІА. 6ДА ОБСМЛІЖТЪ ОТЪ ТрЪНІІѢ грозны,
лн отъ рѣпнѣ смокъкн. не можетъ дрѣко
докро плодъ золъ ткорптн. 1111 Дрѣко
зъло плодъ докръ ткорнтн.
Мар. ев. — кьсѣко дрѣко еже не тко-
рптъ ПЛОДА докрл. НОСѢКЛІЖТЪ н къ огнькь-
мѣТАіжтъ.Зограф. ев. — еже не еъткорнтъ.
Мар. ев. — Не кьсѣкъ гллн мыіѣ. ги ги
кыіидетъ къ цсрсткне невское, нъ ткорАіі
коли оті|л моего иже естъ шІкхъ.
174
М. Г. ІІопружеиЕО.
8, 29 — ѵто есть нлмъ и текъ ісе сііе
бга жіікаго. врнше есн ііреже времени
М8ѴНТІІ НАСЪ (стр. 5).
11, 11 — КЪ рАЖАІОЦІНХСА Й ЖСІІЫ 116
КОСТА КОЛНІ ІКЛНІІЛ кртлд (стр. 22).
11,12 — Н8ЖП0 ко есть і|рткне нкпос
и нвдаціінса косхпір лютъ с. (стр. 74).
Мар. ев. — ѵто естъ нлмл н текъ
нссе сііе бжіііі. пришелъ есн сѣмо пръжде
крѣмене мжѵнтъ насъ.
Мар. ев. — не къстл къ рождепыхъ
женами колеи полна кръстнтс.Лѣ. У Іоанна
экз. болг.: не ко ни къ рождсннн жспьстѣ
колпіі і'оаііл къстлнеть (Ѵошігак, 48).
М а р. е в. — цсрсткис (нсксское) нжднтъ
сл і нжждънні|іі в(ъсхы)таіжтъ е. У Кли-
мента, еп. слов. въ поученіи „па стоіе
къскръсенпіе": ноужыіо ко іесть і|рсткпіе
нксноіе н но\'жыіні|іі късхытліотъ іе
12, 31 — КСА грѣхъ Н Х8ЛА ©СТЛКНТСА
ѵлко а нже на стыи дхъ глаголетъ хулу,
нн к ппешііе вѣце нн к вудвірс не юста-
КІІТСА (СТр. 1).
16,17 — клжепъ есн снмопе карнюна...
18 ако токою созижу і|ркокъ мою плесть
(Лавровъ, стр. XXXVII).
Мар. ев. — вьсѣкъ грѣхъ и хоулл отъ-
поустнтъ са ѵлокѣкомъ. л ѢЖС нл ДХЪ
ХО\'ЛЛ не отъпоустнтъ СА ѵдкмъ.
Мар. ев... — влаженъ есн спмоне
карноііл ... 18, ѣко ты есн петръ. і па
е р е т нѵ е с к а л разорится... 19 и дамъ
тіі клюѵа і|рткТд ііБііл.. (стр. 41).
16, 18 — Ил камепн сознжду цркокъ
мою и крлтл лдока не удолѣіо еі (стр. 19).
16, 19 — сгоже скАжешп па земли
Б8де сказанъ на пксехъ. н егоже ліре
рлярѣііініиіі пл земли Бкдетъ разрѣшенъ
на пксехъ (стр. 46).
16, 24 — хоіретъ вслѣдъ мене итн
ко і|ртко ііБіюе дл йткежетсл севе і да
возметъ кртъ скон н нде вслѣдъ мене
(стр. 50).
18, 3 — аіре юрлтнтссА н квдете
акн дѣти не можете кніітп во і|рткне
вжне (стр. 36). \
18, 6 — нже соБла3пптъ еднного кѣ-
р8І01рНХЪ К МА, 8не БЫ СМ8 да КЫПІЛ
повѣсили женокъ па кыю его и потоіпілн
н в мостеі ГЛ8БІІНѢ, 7 — горе мири семи
Й СОБЛАЗНЪ Н8ЖЛ БО ССТЬ ПріІТП СОБЛЛЗ-
семь камеііс съзпжду і|рккъ моіж і крлтл
адова не оудолѣіжтъ сн. 19, и длмь текъ
кла і|срсткііѣ неБскааго.
Мар. ев. — нл семь кавлеп^ съзпждж
І|рккъ МОІМ 1 крлтл АДОВА 116 ОуДОЛѢІЖТЪ €11.
Мар. ев. — и еже аіре съкажсііні на
земн кадетъ съвлзлно нл нкесехъ. і еже
лірс рлздрѣшііінн пл земн кадетъ рлздрѣ-
шено па некесехъ.
' \ ' >
Мар. ев. — хоіретъ по мыіѣ нтн да
отъкръжетъ са севе і възъметъ крстъ
свои, і вьслѣдъ мене грядетъ.
Мар. ев. — аіре не оврлтнте са н
Будете ѣко дѣти не нмлте кыінтн къ
цсрствне невское.
Мар. ев. — нже склндалііслетъ еднного
ОТЪ МАЛЫХЪ СИХЪ Вѣроушірнхъ КЪ МА.
оуііѣб емоу естъ да обѣсатъ жръновъ
на кын его осьльскы і потопать і в
пжѵіінѣ морьстѣіі. 7 — Горе вьссмоу мн-
Козма Пресвитеръ.
175
номъ, но горе томи улику пмъже со-
блаяііъ проходитъ (стр. 39, 40).
18, 10 — не презри (Р. К. презрите)
?
никого же О МАЛЫХЪ СИХЪ. ГЛІО БО ВЛМЪ.
АКО ДІІГГЛІІ НХЪ КССГДЛ ЛІІІ|С КПДАТЪ (ОІ|Л
моего икнлго (стр. 75).
18, 17 — кудн КО ВЫ АКО СТрЛІІПІІКЪ
II ПОГАНИНЪ (стр. 48).
19, 5 — сего рлдн оставитъ уликъ
<оі|Л н мтрь іі пріілъііГтсл к женъ свое’і
н кндетл оба плоть еднпл .. 6, еже вгъ
стетллъ есть уликъ (Р. К. улика) дл не
рл3лвулетъ (стр. 64).
19, 14 не дънте дътТ н не крлііііте
и прнходнтн ко ііъ. такокы ко есть і|ртвТе
нкное (стр. 36).
22,42 — уто (Р.М.уто са) вамъ мнитъ
ій хртъ, уіГі есть сГъ. и глше емв дкдъ
(Р. К. М. Давидовъ). 4 3, реуе нмъ гдъ
йіре 8ко дкдъ дхомъ стымъ. гдл нлрнѵетъ
н. 45 .. клко сіІъ сму есть (стр. 26).
23, 2 — пл моіееоке столъ еъдошл
жръцы. 3, дл Аже велятъ на ткорнтн —
творите и клюдите, но дъдо же нхъ не
творите, глютъ бо д не твордтъ(стр. 18).
23, 14 — о горе кл вожсве слъпні,
іако злткірілете і|рткне кжне пре улики
нн елмн кллзпі|іе пн іном« длсте клъстн.
(стр. 82).
.< О
24, 3 — седлцін ісу нл горъ ёлеостеі
пріістжііініл к нем« уупі|Ы его (Р. его —
нѣтъ) глюціе. повъжь намъ клко ѵто к«де
ілклепне твоего ирніцссткііА н скоитліГГе
въку. 4, Гдь же к нн реѵе. бліодътсса дл
вл не прсстА. 5, ілко мпозп пріидетъ во
имя мое, глюіре д3 еесмь хс н многн
прелстАтъ (стр. 4).
роу отъ скдиъдълъ. неволъ бо естъ иритн
склньдлломъ. оклте горе ѵлкоу томоу
нмьже склпьдлль приходитъ.
Мар. ев. — ие родите о единомъ отъ
МАЛЫХЪ СИХЪ. ГЛ БО ВЛМЪ. ЪКО АНІіЛН
НХЪ ІІПКСХЪ. КЪ ІІІЛІ КПДАТЪ ЛІІІ|6 ОТЪІ|А
моего нкскллго.
Мар. ев. — кадетъ тн ъко нзыуь-
ипкъ. і мытлрь.
Мар. ев. — сего рлдн оставитъ улкъ
оті|л своего н млтерь свои, і прнлъ-
пнтъ са женъ своен. і кждете оба въ
плъть едпнж . . 6, еже оуко къ съѵетл
уликъ да пе рлзлжѵллтъ.
Мар. ев. — остлпъте дътин и не
крлііііте нмъ. прптіі къ мыіъ. таковыхъ
бо естъ і|срствне невское.
Мар. ев. — уто са вамъ мъніітъ
о хъ- ѵи естъ сіТъ. глліііа емоу длвыдвъ.
43, ГЛА нмъ клко оуко ДАВЫДЪ, дхмъ
нлрінрлтъ і гл . . . 45 — клко емоу
естъ снъ.
Мар. ев. — 2 пл мосъовъ съдллні|ііі
съдж къііііжънпі|н н флрисен. 3 вьсъ оуво
елико лиіте рекжтъ влмъ блюсти, събліо-
длите и творите, по доломъ же нхъ не
ходинте. гліжтъ во н не творятъ.
— горе вамъ КЪІІНКЬУНІД
ЛНІ|СМЪріІ ЪКО ЗАТКАръате
цсрствне нвекое пръдъ уликъ, кы бо не
къходпте. нн въходАіптіінхъ остлклълте
къннти.
Мар. ев. 3 — седАштю же емоу нл
горъ слеопьсі|ъ. ііріістжвнніА къ пемоу
оуѵеііпі|іі его едшіомоу гліре. покъждъ
НЛМЪ КОГДА СН БЖДЖТЪ. I ѵто естъ ЗІІЛ-
мсиііе твоего ііріпііествнъ н копьтлнііе
въкл 4 і отъкъштлвъ не реѵе нмъ. Клю-
дъте са ннктоже клсъ дл не пръльстптъ
5 мънозн ко прнджтъ къ іма мое гліжіре.
ДЗЪ ССМЪ ХЪ. І МЪІІОГЫ прЪЛЬСТАТЪ.
176
М. Г. Попружеііко.
25, 24 — нбопсд гакъ гаръ есн. жпешн
Тдіаке не сокъ н зБнраешн 8Д8же не
растоѵнкъ 25 (Р. К.) — н шедъ скры
срекрепнкъ ткон н се нмашп ское 26
(Р. К.) .. злый раке, киданіе ма, ако
жну іідѣжс не съгакъ и звпраіо оудоуже
не растоѵнкъ. 27 — поѵто 8ко не дл-
дганіе сревра моею К8ііі|е. да быхъ пришелъ
взгалъ ское съ прнвыкомъ. 30 къвс8ііте
некліоѵіімаго рака къ ге®н8 шгненую
(стр. 82).
25, 41 — пді;тс о мене проклгатні
КО ОГНЬ ВѢУНЫН, 8Г0Т0ВЛІІНЫН ДІАВ0Л8 Н
ангеломъ его (стр. 60).
25, 41—45 ідъте & мене проклгатіп
ко огнь кѣѵііын . .. іако нага ма кіі-
дъсте н не овлекосте.. ллѵнл н не насыт-
нсте (К. — онѣмъ же откѣі|іакаюі|інмъ
н глаголюціемъ). гдн, гдѣ та впдѣхо нага
нлн алтнл нлн волна нлн к темницы и
не носл8жнхомъ текъ. Н йкѣціакъ црь
ііБііын рсѵс н поне не сотворяете едн-
ном8 о сел мешіА Братія моел (Р. К.: —
мнѣ не сътворнсте) (стр. 75, 76).
25, 43 — к темннце вѣхъ н не по-
сѣти сте мене (стр. 54).
26, 26. 27. 28 — прінмѣте я гадите
се есть тѣло мое ломнмое за вы ко
остаклепне грехокъ .. . пінтс о н».^ ксн
се есть кронъ мога новаго завѣта гаже
за вы н за многн нзлнкаемага во остлв-
ленне греховъ (стр. 10, 11).
28,19.20 — шеше нлнуіітс вся газыкн,
кртАціе я во нма оі|Д н сна и стаго
дха. 8уліре я вліості вся елнка запо-
вѣдл вамъ (Стр. 36, 37).
Мар. ев. — «ко жестокъ есн удкъ.
жыіа ндежс нѣсн сѣлъ п съвнраія іждоуже
не растоѵъ . . 25 ілі оувоѣкъ са шедъ
съкрыхъ талантъ твон кь земи. се нмлшіі
твое 26.. зълы рлкс н лѣны. кѣДѣаше
ѣко жыим ндеже не свахъ. і съкнраіж
іждоуже не растоѵнхъ 27 — нодоклаше тп
оуко къдатн сърекро мое тръжъпнкомъ.
і нрнніьдъ азъ кьзалъ оуко кнмь ское
съ лнхвоіж ... 30 і неклюунмАЛГо раса
въкръзѣте въ тъмж кромѣіпыижім. (Ср. у
Іоанна экз. б. съ незпачпт. разночте-
ніями, Ѵоіиігак 1. с. стр. 50).
Мар. ев. — ідъте отъ мене проклАтнн
въ отъ кѣѵъны. оуготоваяы днѣколоу н
англомъ его.
Мар. ев. — ідѣтс отъ мене проклАтнн
ВЪ ОШЪ КѢУЪНЫ . . . възалкахъ ВО СА н
не дасте мн ѣсти ... нагъ н не одъсте
мене. Тъгда отъкѣштаімтъ н тн гшціе.
гн когда тя віідѣхомъ алѵжціа. ли жа-
жджшта лн странъна ли нага ли вольна
лн вь темыіііі|Н. і не поелкжнхомъ текъ,
тъгда отъкѣіраатъ нмъ гла. аминь гліж
камъ. понеже не съткорнсте едпномоу
отъ енхъ мыіьшіцсь нн мыіѣ съткорнсте.
Мар. ев. — къ темыпіцн н не ііосѣ*
тнете ^іен^.
Мар. ев. — прннмѣте идите се естъ
тѣло мое (Іоанн. экз. болг. — за вы пре-
ломлено на остаклеіше грѣховъ, — Ѵоп-
(Іпік ІЬ. стр. 51) пннте отъ неія кьен
се естъ кръвъ моѣ покалго завѣта про-
лнвлемаа за мъногъі въ отъдапне грѣ-
хомъ (Зогр. ев. отъпоуиітеііне, Остр. ев.
остакліенше Іоаннъ э. б. на оставлепне).
Мар. ев. — шьдъіие оуко нлоутнте
вьса ідзкы. крьстАште іж к імд отца н
сна н стааго дха. оуѵАЦіе іа блюсти, вьсѣ
елнко злповѣдахъ вамъ.
Козма Пресвитеръ.
177
Марк. 7, 18 — ксе к'пнтръ (Р. К.
нзкъпоу) к\одАі|іее к улика не можетъ
его юсккепнтТ ... 19 ако не входитъ
еми к срі|с... 20 д ёже не улика исходѣ
тоже еккённтъ улика. 21—22 нзктрь ко
Срі|А УЛИКИ 5ЛЫЛ МЫСЛИ НСХОДАТЪ. Прб-
ЛЮБ0Д6АІІІІА, КЛ8ЖСННЛ, рЛЗБОІ, ТА БЫ, ЛН-
ХОНМСТКА ... 23 КСІА ТА НЗИТрЬ ИСХО-
ДИТЪ II ТАКО СККеріІАТЪ улика (стр. 33).
12, 40 — прТнмнтъ лише осиженне
(стр. 40).
13, 35 — вднте ко ілко копже уа не
мните прінде гдпъ домк (стр. 53).
Лук. 1, 28 — рлду'ісл окрлдовліінлА
гдь с тобою (стр. 23).
6, 44 — Всяко ко древо іо плода
знлію квдс (стр. 3).
11, 33 — никтожс скеірл в'жегъ
ллглё но одромъ по пл скѣі|інні|е,
ксн кходАірТн индлтъ свѣтъ (стр. 13).
ІЮ-
ПО-
ДЛ
12, 48 — ем« же ддно есть много.
Болше кстілжетсА о пего (стр. 54).
13, 28 — егдл нзрнте лкрддмл и нсаака
II ІАКОКА, I ВСА прркн КЪ І|рТКІ*ІІ НБІІСМЪ.
кл же нзгоннмы копъ (стр. 26).
14, 11 (18, 14) ИСАКЪ БО КОЗНОСЛНСА
смирится д смиряйся вознесется (стр 77,
И.)
14, 26 — нже кояіісіілкііднтъ (5і|Л плн
мтрь. нлн крлтл ііс можетъ моТ нѵіінкъ
быти (стр. 45).
16, 9 — сотворите дрнгн 3 мамоны
іібпрлведіілго, дд вы прінмнтъ в кѣѵііла
села (стр. 36).
ев. — ирннмжтъ лише осжж<
ев. —
домоу придетъ.
ев. — рлдоун СА БЛАГОДАТЪІІАѢ
бьдіітс оуво не кѣстс ко
Мар. ев. — вьсѣко еже нз въноу въ-
ходнтъ во улика. не можетъ его осккръ-
ніітіі. 19 ѣко не въходнтъ емоу ко сръдце.
20 — ѣко нсходАіптее отъ ѵлккд то
сквръпнтъ УЛИКА. 21 із оутрыждж БО отъ
срді|л УЛИТКА ІЮМЫІНЛеіПІѢ нсходатъ. прѣ-
ЛІО БОДѢ АННѢ ЛІОКОДѢАІІІІѢ. ОуБННСТКА 22 ТА-
тъкы. обіідъіі лжклкъстко. льсть стоудо-
ДѢЛІІІіе. ОКО ЛЖКЛКЪІІО кллсфнмнѣ. гръдыин
Бсзоумьс. 23 ИКСѢ СН ЗЪЛА нз жтрь НС-
ХОДАТЪ I СКИрЪІІАТЪ УЛИКА.
Мар.
денне.
М а р.
КОГДА ГЬ
Мар.
гъ съ тобоіж. Іоаннъ экз. болг.: — рлдоун
СІА ОКрЛДОКАІІЛІА, ГЬ СЪ ТОБОЮ (ѴОП-
бгак іЪ. 52); у Климента еп. слов. (Лав-
ровъ І1)І(1 XXXVIII): О ИЪЗрАДОКАІІАІА
(ЮКрАДОКАІІІІАА).
Мар. ев. — вьсѣко ко дрѣио отъ
плода своего познаатъ СА.
Мар. ев. — пнктоже оуво свѣтиль-
ника къжегъ въ съкрокъ полагаатъ. нн
ПОДЪ СПЖДОМЬ. ІІЪ^ НА СВѢН1ТЪІІІП|Ѣ ДА
КЪХОДАШтрН ВНДА^Т) СВѢТЪ.
Мар. ев/— емоуже дано быстъ мь-
ного. мыюго пзнштетъ са отъ него.
Мар. ев. — егдл оузьрнте лврддмд н
ИСАКА Н ІІѢКОВА. I КЬСА ІіророКЫ КЪ
і|срсткпіі кжніі. кы же нзгоннмы конъ.
Мар. ев. — кьсѣкъ къзносан са съмѣ-
рнтъ СА II СЪМѣрѣІАН СА КЬЗІІбССТЪ СА.
Мар. ев. — н не възнеііАкнднтъ оті|л
своего н млтере н женън и уадъ н
крдтрни.. не можетъ мон оуѵеннкъ быти.
Мар. ев. — сътворнте ссбѣ дроугы
отъ мдмоіінііъі пепрдвъды. дд ирннмятъ
КЫ ВЪ ВѢУЪІІЫІА кривы.
12
178
М. Г. Попруженко.
16, 15 — еже есть в ѵлкі|ехъ высока,
мерзско есть пре кгмъ (стр. 62).
16, 22. — амре же и Богатый іі по-
ГрЪБОІІІД II, 23 В МВКДХЪ СЫІІ В8рЪ 113-
дллеѵе ллзлрл ил лоне лкрллмлн 24 Т
воскрпѵл глл, йѵе дврллме помилвТ ма
іі послн ллзлрл дл ЮМОУНТЪ перстъ свои
в* водъ и кгдснтъ мн лзыкъ. іако стражи
к* пламени семъ. 25 . . . ѵадо помани
(Р. К. іако воспріпалъ есп) влгал скоа
* «Л *р"
в животъ свое, а лаза злал, іі того ради
©поунклетъ здъ д ты стражеші (стр. 76).
18, 11 — нъсмъ ілкоже проуні ѵлкцы
хні|інііі|и, вез.акоіппіі|ы, клвдіпіі|ы (стр. 5).
21, 34 — когда отагѵліотъ срца кдінл
піітдпііемъ и пнаствомъ и пеуамн жптпл
сего, и направо пріидетъ пл кы ѵдсъ
юнъ (стр. 33).
21, 36 — кдпте моліаі|іесА на ксакъ
ѵасъ, дл сподосите сіа ввъжлти всъхъ
хотлірихъ кыті, п стати пре сномъ
БЖНІІМЪ (стр. 53).
Іоаппа 1, 1 — 3 — искони въ слово
II СЛОКО БЪ (О БГД. II БГЪ БЪ СЛОКО. ВСА
тъмъ кыніл іі бсз него не кисть ннѵтоже
Мар. ев. — еже естъ къ тлкцхъ вы-
соко. мръзость пръдъ вмь естъ.
Мар. ев. — оумьрътъ же и вогатын
н погръсл п. 23 і въ ддъ възкедъ оун
скон сы въ макахъ оузьръ лврлмл пз
ддлеѵе. и ллздръ на лонъ его і тъ въз-
гллніъ реѵе. отте лкрллме помнлоуіі ма.
іі посъліі лазлръ да омоѵнтъ копенъ
пръста своего къ кодъ, и оустоуднтъ
ідзкы мои. ъко стрлждж къ пламени
семь . . . ѴАДО ПОМЪНІІ ЪКО КЪСІіріІІАЛЪ
есп ты вллгал ткоъ къ жнкотъ твоемь.
і ллзарь тдкожде зълаа. ныпъ же сьде
оутъніалтъ сл л ты стрдждешн.
Мар. ев.— нъсмъ ъко и ііроѵнн тлвГн
хыфыіні|іі, неправедыіні|П. прълюводън.
Мар. ев. — когда отажліжтъ срдца
ВДІІІЛ. объддпніімь іі пьъпьсткомь. і пе-
улльмн жіітеііскынми. і найдетъ нд вы
вънезалпж дыіь тъ.
слово.
слово.
БЫША.
Іоаннъ
Мар. ев. — вьдііте оуко нл вьсъко
ВрЪМА МОЛАІПТе СА. дл СЪПОДОКПТб СА
оукъжатн. късъхъ сихъ хотлштнхъ быти
іі стати пръдъ сномъ ѵлкѵскомь.
Зограф. ев.— Іскопн. въліпе
і слово бълшс отъ кл. і въ вълніе
С6 БЪ ІСКОПН ОТЪ БЛ. кьсъ тъмь
і ксж-исго нііѵьтоже не кысть.
экз. болг.: в’ пдуело вълше слово и слово
Бълше отъ вл н къ къдпіс слово (Ѵоп-
йгйк, іЪ. 85).
Мар. ев. — доухъ ндеже хоштетъ
доушетъ. У Климента, еп. сл. (Похвальное
Слово Іоанну Крестителю, опис. ркп.
Хлудова стр. 391): дхъ іаможе хоціеть
дышеть.
Мар. ев. — і ъко же мосн вьзнесе
несе змиіо къ пистынн. тако вознестисА змніж въ поустынн. тако подовллтъ са
есть спа ѵлтеску, 15 дд ксл вървліі в възнестн сыноу ѵлкскомоу. дл вьсъкъ
Колма Пресвитеръ.
179
ч>
онь не погнвііе, но има живо кѣѵііын
(стр. 9).
3, 20 — ксакъ ко зло твордіІ нена-
видитъ скита н не нрнходіі нл свѣтъ,
дл са не ілватъ дѣлл его кала (стр. 39).
10, 1 — не кллза (Р. К. двермн) во
дно окѵін, но преллзА ннкде тлть есть
н рл3Б0іінікъ (стр. 20).
10, 11 — плстк дорын дшв свою по-
ллглстъ кл юнца 12 л иже есть плііміііікъ
л не пастухъ смн же не суть своа овца.
Л1|16 ВИДИТЪ ВОЛКА ІІДНірА. ТО БѢЖИТЪ Л
бвір, н колкъ расхититъ а, іі рлспвднтъ
юкцл. (стр. 81, 82).
10, 16 — ІІМЛМЪ ІІІІЫ ОВІ|Л АЖ6 ІІѢ
свть о дворл сего, по н тѣхъ мн нодо-
ваетъ прнвесті, ліре гла моего послн-
IIIМОТЪ II вндетъ сдТнл ПАСТВА II единъ
ндстнхъ (стр. 48).
10, 30 — Азъ и й»і|ь едино есве
(стр. 2).
14, 12 — Кѣрнюі|ГГіі к ма дѣла іаже
л3 ткорю. н тп ткорлтъ и колшд ТѢ
(стр. 6). Вѣрили к ма дѣлеса Аже лзъ
творю н тоі ткорнтъ II БОЛІІІЛ Тѣхъ
(стр. 39).
14, 30 — мпс кііа3 мира сего пріндс.
и ко мііѣ не <врмретъ нііѵто (стр. 28).
15, 22 — Аіре не быхъ пришелъ н
глллъ нмъ, грѣха не быіііл имѣли, нііе
же іізкѣтл не нмктъ <в гресѣ своихъ
(стр. 4). 4 \
16, 11 — ііне кназь мира сего осу-
днса (стр. 28).
21, 15. — снмое ноіііінъ ліобііііін
ЛН МА. (ОІІОМВ же решн еп гдн ты КѢСІІ
іако люблю та, реѵе к нел,ѵ паси юір мол.
кѣроунпі во-не не поникнетъ, нъ нмлтъ
жокота вѣѵііллго.
Мар. ев. — вьсѣкъ ко дѣланіи зълл.
пенлвііднтъ свѣтл. і не приходитъ къ
свѣтоу. дл не о(бліі)ѵатъ са дѣлл его.
ѢКО зълл сжтъ.
Мар. ев. — не къходаіі дкьрьмн въ
дворъ ОКЬѴПІІ. НЪ ІірѣЛЛЗА іпіждоу. тъ
тлть есть н рлзконіііікъ.
Мар. св. — пастырь довры дшж свою
ПОЛАГАЛТЪ ЗА 0КЫ|А. л илимьпнкъ пже
нѣсть пастырь, емоуже не сжтъ объца
СКОІА КІІДПТЪ КЛЪКЛ грлджірл. I остлв-
ЛѢЛТЪ ОКЪІ|А Н БѢГАЛТЪ. I ВЛЪКЪ РАСХИ-
ТИТЪ ІА. І рЛСИЖДІІТЪ ОВЪІ|А.
Мар. ев. — і ины окъца имамъ.
іл;і;с не сжтъ отъ дворл сего, і ты мн
ііодобллтъ принести, і гласъ мон оуслы-
шатъ. і Будетъ едино стлдо н единъ
пастырь.
М а р. е в. — Лзъ н отецъ едино есвѣ.
Такъ и у Іоаппа э. б. (Ѵоіиігак. ІЬ. 86).
Мар. ев. — кѣроуідн въ мл дѣлл ѣжс
азъ творю п тъ сътворнтъ н большл
сътворнтъ сихъ.
Мар. ев. — грАдетъ ко сего мира
къііА8ъ. і вь мыіѣ не нмлтъ ннѵесоже.
Мар. ев. — Аіре не кнмь пришелъ
и глллъ нмъ. грѣха не бу имѣли, нынѣ
же и вины не пмжтъ о грѣСѢ своемъ.
Мар. ев.— къііА8ъ мира сего осуж-
денъ БЫСТЬ.
Мар. ев.— симоне ноіііінъ люкншн
ли ма глл емоу ен гн. ты кѣсн ѣко люблю
та. глл ему паси лгны|л міііа.
(стр. 46).
13*
180
М. Г. Попруженко.
Дѣянія и посланія апостольскія.
3, 18 — ГЛА БГЪ всты сты прркъ Д
(К. его отъ) вѣка (стр. 21).
13, 22 — юкретохъ два пюсссокл
мвжл по срі|В мосмв, нже сотворитъ
всю волю мою (стр. 21).
14, 22 — мнозн"" ііеѵллмн подобаетъ
НАМЪ КНІІТІІ В І|ртво ІІБІІО6 (стр. 51).
15, 28 — НЗВОЛНСА ДХВ стомв Н НАМЪ.
НИКОСА же БОЛІ1ІА ВАМЪ ІіріІЛДГДТІІ ТА-
жести разве сн свцін пвжпыхъ 29 вдл-
латнсл влмъ а треідолскн іі а кроке и
а метвеѵнііы а сн же са собліодліоцісса
бло сотворите (стр. 33 — 34).
17, 29 — не подобаетъ илмъ повн-
іівтііса зллтв и срекрв сотвореиномв хит-
рости ю ѵлѵескою (стр. 23).
18, 6 — кровъ ВАША НА ГЛАВАХЪ ВА-
ШИХЪ (стр. 47).
20, 28 — Блюдите вко секе і всего
стада, к не же вы постлки дхъ стып стрлжл
НАСТИ І|рккп ГДЛ БГА. І0Ж6 ІІОТВОріІ СВОЮ
крокию (стр. 44). \
/Г-хД
20, 29. — ла бо въде, іако по аше-
етвТн моемъ внндуть волі|ы тацы, пе
Ц1АДІАІ|іе СТАДЪ (стр. 20).
\
20, 34.-- миъ бо и суцінмъ со мною,
ПОрАБОТЛСТД рВІ|1і СІІ (стр. 40).
Карп1). — бь его же нропоксдл всты
всъ нррокь свонхь. Сосі. Сіігізі2); Бь же
ъже пръжде реѵе встн всъхь проркь
свонхь.
Карп. — соврите (Сой. СЬгізі. окре-
тохъ) дкдл есесокд. мжжл по срцоу мо-
емоу. еже сьтворпть вса вола моа.
Карп. — многами скрккьмн поклеть
выінтн въ і|ртво вжііе (Ли. Гплф. XIV в.
№ 1 — вь і|ртво ііевеспос).
К а р п. — ІІзколн ко се стомв дхоу и
іілмь нн которъпе (Со<1. Сіігіві. — пнкоіе-
ілже) Болпііііе кьзложптн влмьтсготы рлзвъ
спхь ноужиынхь 29 огръБАТіісе (Сой.
С11ГІ8І. оудллілтпсл) а тръкь ІІСІіріІІАЗІІН-
НЫІІХЬ II а крьве II ОуДАВЛЕННІЛ II а ІІНХЬ
же ськлюдліоі|іс влготворпте.
Карп. — не поБлеть пеп ы|іевлтн
злдтоу или срекроу пли клмеіін созыхп
(зіс) хитрости іі вмыііілениіо ѵлкѵскоу.
Соіі. СІН І8І.; не ііодобаіеть нлмъ въні'млтн
БЛАТЪ ЛН СрСБрЪ лн КЛМАІІЛГО ІІАѴЬрТАНЫА,
ОБрхзл хитрости н оумышліеііыл ѴЛВѴЬСКЛ.
Карп. — кръвь ВАША нл гллклхь
ВЛІІІІІХЬ.
Карп. — Блюдите вко секе и всего
СТЛДу^ОсиІ. С11ГІ8І. ВЪІІІІМАНТС оуко СОК1і
П веемоу стлдоу) вь псмь же кы по-
СТАВІІ СТЫН дхь стрлжж. (Сой. СІІГІ8І.
епспы) пасти і|рквн гл ба дже окыіови
(Сой. С11ГІ8І. прпокр-ьте) сноса крькіід.
Карп. — Лзь ко въдіі се іако по
юшесткн моемь прнджть (СоИ. СІігізЬ
въніідоуть) ВЬ ВЫ ВЛЫ|Н ТАНН|Н. не
Ц1Л\ДЛ||ІС СТАДА.
Карп. — ТръБовлнпю моемоу н сж-
цпімь сь мноа слоужнсте ржі|т. сні.
’) Карп. = Карпппскіп Апостолъ, пзд. архимандритомъ Амфплохіемъ.
Сой. Сіігіві. = Сосісх СЬгізІіпороПіаппз но изд. Калужплцквго.
Козма Пресвитеръ.
181
Іак. 1. 17. — вслкъ дл блгъ, і всяко
(Р. К дикіе) съвешено свыше есть схода
(стр. 34).
2, 5. — Послншлі нілковл крлтл гднл
не кгъ ли нзкрл нііірЛА сего мнрл. но-
гаты кт>рою н наслѣдники цртвію еже
<океірл люкілфіімъ сго (стр. 75).
Карп. — Ксако длнніе баго н вьсакы
длрь сьврьшспы ськыше іеь сьходен.
Карп. — Слышите крлтне моѣ вьз-
люклеилѣ, не і;ь вь то (Сосі. Сіігізі. пе
ВЬ ли) ІІЗБКрл 8К0ГАѢ (СОЙ. СІІГІЗІ. ІІІІфАІл)
вьсего мнрл и коглты (Сосі Сіігізі. бо-
гатый ВЪ Вѣроу II ІІЛСЛѢДІІІІІ|ІІ І|рСТВІІІ0)
ВѣрОА ПріІУАСТЫІІІКЬ І/рСТВОѴ. СЖС СОИфЯ
2, 13. — Сн ко ке3 милости ие со-
твопісмн млтн (стр. 83).
2, 20. — вѣрл ксз дѣлъ мертва есть
(стр. 59).
3, 1. не мнозн 8ѴТЛН кывл'іте врлтне.
ВѢД8Ц1С И ІАКО БОЛІІІ грѣХЪ ИрІІС.МЛеТЪ
(стр. 46).
ЛІОБАфІІМЬ іего.
Карп. — Сядь бо кез милости, пе
сьткоршоу МЛТІІ.
Карп. — върл бсзь дѣль мрьтвл есть.
Карп. — крл не мпозн оуѵнтеле кы-
влпте (Со<1. Сіігізі. и. м. оуу. коудъте.
крлтые моп) вѣдаціс ілко колеи грѣхь
прпемь (Сой. Сіігізі. прннмемъ).
Карп. — Просите и не нрнсмлете
(Сосі. Сіігізі. възмете) злпе злѣ просите.
Карп. — еже ко аіре изволить дроугь
свѣта сего быти, врлгь Бываетъ (Сосі.
Сіігізі. врагъ Бжіін кыкліеть).
Карп. — Кѣдліромоу же оуво докро
творити, ие ткоряіроу< (Сосі. Сіігізі.
доврѣ дѣіятн и не дѣіоірю) же грѣхъ
іемоу есть.
14 — Ліре кто колитъ в влсъ, /сЛКаріу. 14 — Боллірн ли кто естъ вь
дл ВАСЬ (Сосі. СІІГІЗІ БОЛИТЪ кто въ клсъ)
дл нрнзокеть попы і)рковпыя. дл млтвж
творлть (Сосі. СІІГІЗІ. II молнткоу дл
еъткорять) надъ іііімь. номозлкше МАС-
ломь вь имя гііе 15 млткл вѣрнаго (Сосі.
Сіігізі. вѣрна) сіісетъ коляфлго. и ні|ѣ-
лнть гь аціе и грѣхь вждеть сьткорнль
аДЛДАТЬСА емоу.
Карп. — Брле ліре кто а влсь зл-
блжднть а истины, тн сократить и кто
20 да вѣсть ілко сокрафлеть (Сосі. Сіігізі.
4, 3. просите и не прпемлсте, злііе
злѣ просите (стр. 74).
4,
сему
4 — иже нбо іиволнти дрн свѣту
БЫТИ, врл БЖІІІ БЫВАЕТЪ (СТр. 53).
4,
и не
17 — Кѣдніремн ко докро творити
творяірн грѣхъ ему есть (стр. 47).
5,
дл призоветъ попы црковііый и
млтвн сотворять НА нимъ помлзлвше
іі масломъ въ пміл гііе 15 млткл с іуърою
СІІСЕТЪ КОЛАІрАГО Лір ЖС II ГрѣХЪ БНДСТЪ
сотворилъ опуетііся емв (стр. 45—46).
5, 19 — Крлтне ліре кто Л касъ зл-
блндіітъ Л нстнііы, и сократитъ кто его.
20 дл вѣсть ілко сорлтл грѣініііікл а нре-
182
М. Г. Попруженко.
лестнаго инти его, спсетъ дшв & смртн оврлтіівып) грѣшника й злвлжжепііѣ пжтп
и покрые множество грѣховъ (стр. 48). ЕГО II СПСЕТЬ дшл; й сьмрьтн II покрысть
множество гръхь.
1. Петр. 1, 24 — Ксіакл во плоть іако
и трава, і ксакл слава тлѵекл ако і|кѣтъ
?
тракнын. вспіе трака и і|кѣтъ са онаде
25 глъ же гднь іірекыкаетъ во вѣки
(стр. 59).
2, 1 — ЙКСГНІЕ ВБО ВСАКу ЗЛОБу І
всАку лесть и лні|емѣрне и клекеты 2 іако
нне рожепн мллдеіпрі (.мысленное и ве3-
СКВЕІЮ6 МЛЕКО КОЗЛІОБІІЕТЕ. да (й немъ
возрастете во спсеііне. 3 понеже ккв-
систе ако блгъ гдь (стр. 59)
2, 9. — вы роде іізвраііііыи і|рско
стльство стадо стое люА"е ійкііовлеііііа
(стр. 47).
2,11. — Козліовленііні молю кы прн-
іпеі|а и странники. біклаііліітесА й мезс-
кнхъ похотеі іаже воюютъ на дшв 12
жнтпе ваше нмѣіоірс доврѣ (стр. 59).
Карп. — Исака плеть іакы трака. и
всака еллкл ѵлѵклл іако укѣ (Сой. Сіігізі.
І|КѢТЪ ТрЛКѢНЬ) оусіис ТрлКЛ II І|ВѢТЬ
ІСІІ ЙПЛДЕ 25 ГАЬ ГІІЬ ПрѣБЫВЛЕТЬ КЬ ВѢКЫ.
Карп. — йкрьпне оуко вьсакоу злокоу
и велкоую лесть и лііі|С.мг>ріна и завиды
и все клеветы 2 іако поворождеіін млл-
дыіі|іі смыслыіое и нескврыіое млѣко
вьзлювпте. дл со пемь кьзьрлстете вь
сіГсеііііе 3 понеже кькоуспстс іако влгь гь.
Карп. — Кы же родь пзкрань іррско
артміома (зіе.) (Сой. Сіігізі. стлство) азыкь
СТЬ ЛІО ПС ОБІІОВЛЕПІІіа.
Кари, — Къзлюбепіі мла кы прн-
шелі|А и іако стрлііыіпкы 6)І|Т.ірЛІІТС (Сой.
Сіігізі. остаііѣте са) й нльтьскілхъ ііо-
хотен ѣже воіоать на дііііо. 12. жнтпе
ское нмжіре довро.
Карп. — ПовннѣтесА^ксѣкомоу сьза-
іініо ѵлктскоу г ради аіре же Грю іако
прѣювллдаАір^у. 14 аіре ли же властели
(Сой. Ціігціі. аіре ли кпеземь) ѣко пмы
іюсііллемн вь оежжеипе (Сой. Сіігізі. вь
2, 13. — ііовніііітссА всілкомв ѵлкку
гда рлдн аіре Грю преокладаіоіру 14
аіре улвѣкомъ ако тѣмъ посылаемомъ
на йсвжеііііб зло дѣіоірнмъ іако (К. къ
похвалу же докроткорАірТнмъ) 15 тлко
есть воліа бжііа. влготворліре йбвздлтіі мьсть) злодъемь. вь похвалж же довро-
везкмныхъ ѵлвѣкъ невіідѣіпіЕ 16 іако (ілбіі дѣомь 15 — іако тлко есть волѣ внѣ.
вжна 17 кса ѵтнте. вратню любите, бгл довротвормре вво. дкнзлтн (Сой. Сіігізі.
вонтеса, Гріл ѵтнтс 18 равн повііпвіо-
ціесА о всемъ з колзпіііо Тдемъ. не то-
уню доры н смотрелпвы но и злымъ. 20
кла бо хвала аіре согрѣшаюірЕ мвтііміі
терпите, но аіре доро ткорАіре и стрлжвіре
тепѣте се есть влгать й вга 21 на се во
н позванн Бысте ако же х"с за ны ѵмре
вамъ оставль овразъ да ііослѣдвсте сто-
памъ его. (стр. 42).
окоуздавають) кезоумныхь тлвкь некѣііііѣ
(Сой. Сіігізі. нсвѣждьсткне) 16 . . іако
рлвн вііі 17 ксс ѵтъте. вратьства вьз-
ліоБіітб. ка коптесА. Грѣ ѵтъте 18 раки
ПОКІІІІОуАЦІЕСЛ (О всемь СЬ БОѢЗШІА ГІІбМЬ
не тькмо влагымь нл; іі смотрнлнкымь.
нж и злымь 20 клѣ вво хвала аціе н
сьгрѣіпажіре и стрлжжіре (Сой. Сіігізі.
моутнмп) трьпАть нл; аіре довро тво-
Козма Пресвитеръ.
183
рлірс. 11 СТрАЖЖІ|ІС ТрЫІАТЬ СС БЛАГОДАТЬ
(О КЛ 21 ПЛ С6 ЗКЛІІН БЫСТС. ІАКО ХЬ ЗА
НЫ ОуМрѣТЬ. КЛМЬ ЙСТЛКЛЬ (ОКрЛЗЬ дл вь
слѣдь ходите стоны его. (Сой. СЬгівЬ. дл
5, 2 — Плснте еже в васъ стадо вжне.
прнсѣфлюі|іе не пужсіо по волею пн м:;ою
но ліококніо 3 нн лкн «окллдлюіре «обла-
стію, 110 (і)крл2 3 Г>ЫВЛІОІ|І6 стлду. 4 II ілв-
лыпесА плѵллыіііку плстухомъ и нрТіімете
неукАДЛюфТн сллке к-ыіецъ. (стр. 83).
5, 5. — Гдь высокоумнымъ ііротп-
віітса. смиренны же длетъ блгодать (17).
5, 8 — Нзмыітесд и кднте, супостатъ
ВАІІІЬ ДІАВОЛЪ лкн левъ рыкля ходитъ,
нфл кого пожретн 9 емуже протнкнтеса
тверде вѣрою (стр. 83).
послідьсткоуете стонлмл его).
Карп. 2 іілсѣтс стлдо еже вь влсь
кжне. прис«і|ілжі|іе не нжжел пж колея
Бжііея. не мьздож (Соіі. Сіігізі. пе мытъмь)
ІІЖ СІНіХОМЬ 3 Ни ѣко соблюдя лі|іе (Сой.
С11ГІ8І. окллдлюфе) прнѵдстыінкы (Сой.
СІ1ГІ8І. рлдоу) НА окрлзь КЫКЛАфе стлдоу
4 II ІЛВНКШУСЛ стрлт.11111 НІИ. іідстырсмъ. ДА
примите кѣіісць славы неоуклдлемъі.
Карп. — Гь прозорнвымь (Сой. Сіігіві.
гърдымъ) протнвиться смѣрепымь же
ддеть БЛАГОДАТЬ.
8 — ІІстрезкнтесе (Сой. Сіігізі. ис-
трѣзвнте са) и покднте соуностлть вл-
нпіхь (Шишат. ваіііь), ДІІПКОЛЬ іако львь
рпкліеть н сходи (Сой. Сіігізі. рнклід
ходить) (Шпш. ходить) — ііфе кого
поглыюутп (Шпш. пожреть) — 9 іемоу
же протнвнтесе ткрьдн кърою.
2. Петр. 2, 20 — бываютъ нмъ по-
слѣдіііліл гор’нін певы (стр. 53).
3, 15 — ВозліоБлепііыіі крлтъ ншъ
плкелъ по длнііеі ему премрості нліііісл
кл 16 ако же ко всѣхъ епнстолиА. гла о
се в нихъ же есть другое нсдорлзумно
еже ііеуѵеніп н іісуткерженін рл-'крл-
фЛІОТЪ. іако н ііроѵлА книги пл скою
нмъ плгуву. 17 ми уко козлюБленні пре
рлзумѣкдюфе Блюдътесл дл не кезлконны
лети прнстліофе йплдсте своего ктке-
женііА. (стр. 27).
Карп. — выше же нмь послѣдній
горніл перкынхъ.
Дг рп. — Козлюкепы крл нліпь плкель
по длііѣіі іемоу прѣмждростп НЛІІІІСЛ клмь
16 КО КСѢХЬ КНИГАХЪ СКОПХЬ. ГЛА кь ннхь
«о веемь (Сой. С11ГІ8І. о сихъ) к ннхь
же есть дроугое не рлзоумьнл. еже не-
уѵеііи н не оутврьженн рдзврлцілють.
ѣкоже II проѵжл КІІНГЫ ПЛ СКОЖ НМАТЬ пд-
гоувж (Сой. С11ГІ8І. КЪ СКОСН ІІМЪ ПОГЫБѢЛІі)
17 вы же убо кьзлювеіііі крлтне. преже
рЛЗЖМѢАфб хрліінтесА. дл кь везлковыіыхъ
льстна сь іііімн сыпедыпе. йплдете своего
утврьженні.
184
М. Г. ІІоіфуженко.
1. Іоанна 2, 4 — ако видѣ бгл
н заповѣди его не совліодла ложь есть
і в немъ истины нѣсть (стр. 59).
2, 15 — не любіітс мира сего и нже
сать в немъ 16 ілко все еже в мнре
семъ похоть плотила и поуотъ оѵнла и
годынп жптпа, нѣсть © оГл нбііаго, но
© мира сего есть (стр. 51 — 52).
2, 18 — тлі|л послѣдній* ѵасъ естъ,
н ако слыіплсте ілко антихристъ грілдетъ.
и нііе лнтнхрнстѣ мнозн быша (стр. 22).
4, 1 — возліОБленпТп не всакома дах«
вѣра іімѣтс но нскушліте дахп лціе ©
бгл сать. ако мнозн пзыдошл к миръ сеі
лжепррцы (стр. 44).
4, 6 — мы © бга есмы рлзамѣан
(Р. К. бога) послушле насъ, нже нѣсть
© Бга не послаінле (стр. 59).
5, 15 — его аіре просіГ. вѣмъ ілко
има прошепіа ншл (стр. 74).
2. Іоанн. 1, 7. ако мнозн нрпшелі|ь
лестцы прТндошл в весь миръ 8 бліо-
дѣтсса іі дл не погасите
10 нже приходитъ н сего же атенна не
приноситъ, не нрпемлііте его в’ до свір
ни целованна ема глпте... 11 глан прнмѣте его вь домь и цѣлованнѣ емоу
бо ема і|слокАііііе прнѵдірлетса его дѣлъ не глпте... 11 глан бо цѣлованнѣ его
злы .. . (стр. 47). прнтаірлетьса дѣлѣхь
е здѣллете...
его в’ до скі|Т
Іуд. 1, 4 — внндошА ііѣкііТ ѵлвцъі к’
сеі сосад (Р. к спи соудъ) нетестнвн
кгл ншсго преллгАіоіре в' сквена (стр. 47).
Карп. — ѣко, гла, познахь и. и за-
повѣди его не сьхрлііѣа льжь есть, и вь
ВСѢХЬ ИСТИНЫ НѢСТЬ (Соіі. С11ГІ8І. ілко
оукъдѣхь нн заповѣди іего не съвлюдліл,
лъжь іесть и въ семь истины бжіііа нѣсть).
Карп. — не любіітс мпрл сего, ни
еже есть вь миръ семь 16 ілко все еже
вь мирѣ семь помысли слть ильтыін н
помысли отніо п келііѵѣііне жизни (Сосі.
СІІГІЗІ. ПОХОТЬ НЛОТЬСКЛІЛ 11 ПОХОТЪ оѵпю
н гърдыпн ЖІІТІІЮ) ІІѢ © оГл нж © мнрл
сего есть.
Карп. — Крл. (Сосі. Сіігізі. дѣти) по-
СЛѢДЬНѢ ГОДИНА есть. ІЛКОЖС СЛЫШЛСТС. ѢКО
лптнхрьсть градеть и іінѣ ліітііхрьстн
МНОЗН БЪІШЖ.
Карп. — КьзлюБлепіі. не всемоу дхоу
кѣроунте. (Сосі. Сіігізі. вѣры іімѣтс) нл;
нскоуіилнте дхы дціе © ба сл;ть. ѣко
МНОЗН льжн прроірі ІІЗЪІДОІПЖ вь мпрь.
Карп. — мы же © ба есмы и разоу-
мѣап ба послоуніаеть нл нже нѣсть ©
БА пе ПОСЛОуіІІАСТЬ.
Карп. — іего же ліре просись, вѣмь
ѣко нмлмь проііісіінѣ ихж('ѵ
Карп.— ѣ|іо^і^інціі льстырі прпдопіж
вь весь ^лнрь 8 влюдѣтсса дл не но-
гоуепм^ иже дѣлахомь... 10 иже и
градеть (Сосі. Сіігізі. приходить) к влмь.
и сего оутенііѣ не приносить, того не
іего злыхь.
Карп. — Кыірѣіие (Сосі. Сіігізі. оум-
рошл) іетерн ѵлірі глірн пръже пропііслпіі
в еп грѣсп (Сой. Сіігізі. вь всь гръхъ)
нетьстнкніі. БА ІІШГО БЛТЬ ПрѣЛАГАЮЦІС
вь скврыіж.
Козма Пресвитеръ.
1, 10 — елико ко естьстко лкн
скотн жнкотні скѣділтъ ксѣхъ сквсіідтсд
11 ЛЮТѢ нмъ дко н'іівть клинокъ ІДВТЪ
і к лесть КЛЛЛЛМ0К8 М8Ы НСТОЦІНЦІЛСІЛ II
в іірсрсклпін корсюке НОГИБОНІЛ (стр. 4(>).
12 сн сжть сккерыштеле. пже к люккл
клінпхъ с нлмн кссслілтсд, кез боіляіііі
секе нлсві|іс шкллі|іі ксзкоднТн... 13 нжс.
мр.міъ темспъ во кѣкн блюдстса. (стр. 47).
1,85
Карп. — елико же іржднд (Сосі.
С111І8І. фюдыо). ілко скоть жпкотны
кеслокесны (Сосі. СІігізЬ. животміпн) не
вѣдать, скѣдяіре кь снхь скврыідть 11
горе нмъ ііекѣроклкііінмъ (Сой. Сіігізі.
этого слова пѣтъ) ІЛКО ВЬ ІІАТЬ клинокъ
НДОІІІА. II ВЬ ЛЬСТЬ КЛЛЛЛМОКЖ Н МЬЗДЫ
етыдАфесд (Соіі. Сіігізі. пролінлшл) и вь
ІфѣрѣКЛІІІІ корешкѣ ПОГЫБОІІІЖ. 12 СН
сжть сккрыіптелс. пже вь лювкн вдііісп
КССеЛАТЬСА С ВДМІІ БСЗЬ БОѢЗНІІ ПАСЖфС
секе (обллі|іі бсзькодыііі... 13 нмьже
мрдкь темень кь ккы сьбліодастса. (Сосі.
С11ГІ8І. БЛЮДСТЬ са).
Г и м. 1, 18 — (бкрмстсА ГНѢВЪ кжні
с нксе нл ксс кесѵестнс н нл пенрлдв
ТЛКѴССК8. 3 ДСЖЛфНМН нстннпоу в пе-
прлкде ... 19 нмъ же рлзвмѣііне кжне
ілкѣ есть в* ин кгъ бо нмъ акн. 21 іі
понеже рлБВМѣвінс бгл не лкн бгл про-
СЛЛВІІІІІЛ . . 28 того рлн прсдлстъ А кгъ
къ ІІСІІСКуіІІСІІЪ нмъ. творити ІіеДОСТОТіІДА
29 іілноліісііы ксед пеіірлкды. блвдл
нронысткл. ЛИХОИМСТВА, 8ЛЛ полны, НСІІЛ-
КІІСТІІ 8К0ІЛ, ревности Л8КАВСТКЛ. ЗЛОІірЛСТКА
30 — шепотники, клскстііпкн. «корнз-
ІІЫІІІКІІ, IIрозорпКЫ, ВСЛНУЛВЫ, (іікрстлтсн
злоба, роднтслс нсііокорнвы. 31 ІІССМЫС-
лены, бсзсовѣтііы, нскрлтолюкіівъі. нрѣ-
СТ8І1ІІІІКІІ КЛЯТВАМЪ, ііемлтнкы 32 цко
ДѢЛЛЮфІІ ТЛКОКЛА ДОСТОІН и свь смртн
не тотпю же елмн то ткорілтъ но п
колю длютъ ТКОрЯфіТ А (стр. 79).
10, 3 — СВОЮ Нр.ЛДН ХОТАфС поетл-
кнтіі. вжнТ нрке не покорннілсА (стр. 15).
12, 8. 9 — МІІЛ8АІІ с тихостію ДЛ БН-
Карп. — ілклѣеть (ап. 1220 г. —
Лкрыетьсл. Сой. Сіігізі. отъкрыкліеть) бо
са гнѣкь бн с іібсс нл все неѵестпе (ап.
то.чст. XIV в. — кеціестье) и пеіірлкды
улккомь. СЬД|)ЬЖ.ЪфНМЬ ИСТИНА (О ІІС-
прлвдѣ.. ^лне (ап. толст. XIV — нмь же)
рлзоумнос коу ілкѣ есть к' ннхь. бь бо
нмь іавн ... 21 здііе не рлзоумѣкше бга.
не — ілко кл просллвнінж . . 28 прѣдлсть
а кь кь ііенскоуіііспь. нмь ткорнтн не-
достоіінл. 29 нсплыіеіін въсса пеіірлкды.
ЛЮБОДѢЛІІНѢ II ЛЖКАВЬСТВА ЛІІХОІіМѢІІІІѢ
ЗЛОБЫ ІІСПЛЫіеіІА. ЗЛВІІДЫ II Оу'БІІНСТВД.
(' ' \ >
іі рьвеініѣ. льсти злоіірлвііл. шсптаіінѣ
Н КЛСКСТЫ. 30 БГОМрЬСКЫА ДОСАДНТСЛА.
ВСЛІІѴѢВЫѢ
роднтелемь противныя 31 не рлзоумыіы
грьдыд II (окрѣтлтелА злоу.
н ііевѣтохрлпнтеле. не ліокіітелне н не
мнлостнвне 32 — іако таковлѣ дѣАфн
ДОСТОНІНІ см сьмрьтн, не ТЬКМО ТАКО
творятъ. НЖ ВОЛА ТКОрАТЬ (Соіі. С11ГІ8І.
дѣютъ) ТВОрАЦІІІМЬ.
Карп. СВОЖ Іірлкды ІІ1|ІАІ|ІС ПОСТА-
ВИТИ. ІірлВДѢ БЖІІН Ііе ПОВНІІАШЖСА.
Карп. — МНЛОуАІІ СЪ ТНХОСТНЖ ЛІОКЫ
детъ іі с люБовню нелицемѣрною (стр. 77). не лні|емѣрпл.
186
М. Г. Поиружепко.
13, 1—4 — всакл дшл властслсмъ
ДЛ СА ПОКНІІВе, НѢСТЬ БО КЛАСТ6Л1І НЪ Ліре
НС б БГА СВЦІС. ИБО ВЛАСТСЛІІ б БГЛ суть
ВТІІНеНН. ТѢ же ПрОТИКЛІААНСА кластеле
БЖІІО ІІОКСЛѢНІЮ ІірОТНВЛІЛІОТСА. протнк-
ЛІАІОЦіТіІ БО СА Г[)ѢХЪ ССБѢ ІірІІІМВТЪ.
КН8Н БО не СВТЬ БОАЗІІІІ БЛГІІМЪ ДѢЛОМЪ,
но злы. хоціеііііі лн не боатііса кллс-
телнил, довро твори дл п похваленъ
Бвденін б него, аіре ли зло ткориінн
боі'са его не твне во мсѵь носитъ, бжііі
бо слуга есть, к гнѣвъ м'стнтель зло
дѣіоірсу (стр. 43).
14, 4 — Кто лн вы есте свділірс
ѵюжемв рлвв (стр. 15).
Карп. — Ксѣкл дшл кллстсмь кыш-
ННМЬ ДЛ НОВІІНОуСТЬСА. НѢСТЬ БО ВЛАСТИ
ліре не б ба. сжірн же вллстеле б ба
сжть оуѵінсни. тѣмь же протнвлѣАСА
ВЛАСТИ. БЖІІІО НОВеЛѢННВ ІірОТІІКІІТЪСА. про-
ТІІВЛѢАіріІН БО СА ГрѣХЬ ССБѢ СН ПріІСМЛАТЬ.
КНАЗЫ БО НС СЖТЬ БОѢЗІІЪ. БЛЛГЫХЬ рАДН,
пж злыхь. хоіренін лн не боѣтііса клас-
телпнл Благое сьткорп. н пріінмешіі
б сего хкллж. ліре лн зло ткоріінііі.
бокса, не тоуне бо мечь носить божніі
бо слоугл есть, вь гііѣвь мьстнтель тко-
рліромоу злое.
Карп. — Ты кто есн ©сжжлж
тоужлго рЛБЛ.
1 Кор. 1,18 — Слово же еже о кртъ
погнБЛіоцін вроство есть, сплсдемы же
сила бжііа есть (стр. 8).
6, 18 — всілкъ грѣхъ нже ліре со-
грѣшитъ уликъ, кромъ тѣлл есть, блвдан
же во свое тѣло согрешлетъ (стр. 65).
7,1—5, 8—11, 24, 27, 28, 32—38—
а 0) немъ пнслсте мп. докро есть улку
женѣ не прнклсатисА, 2 блвжсіішд дѣла
кожо свою жену да нмлть. іі каілждо
свой мв дл нмл. 3 женѣ мв должнвю
люковъ дл бдлё. такъ же н жена мвжекн.
4 жена сконмъ тѣломъ не кллдъеть но
мв, тако же н мвжь сконмъ тѣло не
владѣетъ, но жена. 5 не лнірліте севе, но
тоѵню с совѣтомъ, до времени дл прлз-
нвете ко ллклнпі і к молитвахъ, н іілкіі
же вквпе сходнтесл. 8 глю же хллкнмъ
(К. Р. хллстіимъ) і кдовні|лмъ, довро и
есть ліре преквдвтъ тлко глко же н лзъ.
9 лціе^н не воздежлтсА, то дл жснатца
Н ПОСАГЛІОТЪ... 10 ДВОЖеіІНІрНм'сА 8ЛІ1О-
вѣдлю не л3 но гдь, женъ б мвжл не
Карп. — Слово же кртъное гывЛАірнмь
Боунстко есть спслАірнмь же са іілмь
сила бГа есть.
Карп. — весь грьхь лціе створить
уликъ свѣііе (Сой. Сіігізі. кромѣ) тѣла
есть, а ткорліі клждь вь ское тѣло сь-
грѣшлеть.
Карп. — А а> ніцсь же пнслсте мн.
довро БІІ ѵлвкоу КЬ ЖСІЦХ не ПРНКЛСАТИСА
2 люБодѣАііііѣ же ради кьждо скож жепж
ДА НМЛТЬ Ц КАѢЖ6 КО СКОН МЖЖЬ ДА
ІІМДТЬ^З ЖСІІѢ МЖЖЬ ДЛЬЖІІЖА ЛЮБОВЬ
вьздасть. тлкождс н жеііл мжжекн. 4 женл
свопмь тѣломь пе кллдеть. нж мжжь.
тлкоже н мжжь сконмъ тѣломь не клл-
деть. нж жепл. 5. не лнінлнтесА тькмо
ѣже б свѣта кь крѣменн дл прлзноуете
КЬ МЛТВѢ II ПАКЫ вькоупѣ ДА БДАТЬ.
(Сой. Сіігізі. не ли шлите секе, т ькмо
ІСЖС (|)Т СЪВѢТА КЪ ВрѣМСНІІ, дл нрлздыюу*
іете къ ііоціеннн н къ млтвѣ н плкы въ
коупѣ коудете). 8 Гла же юнотамь н
дкірмь. (Сой. Сіігізі. къдокпі|дмъ) довро
нмь іесть. ліре прѣвжджть іакоже н лзь.
Козма Пресвитеръ.
187
йлвѵлтііса. 11 аіре ли йлвѵнтса да про-
сядетъ кез мужа, аіре ли то с своимъ
мижемъ да смпрптсА 24 кождо ико в
немъ же званп есте кратне іо бгл, в то
же прекывліте 27 ііріівАзлеііін ли женъ
пе нірп разръінеііііА. рляръиін ли са ссіі
й жены, не іпрн жены. 28 аіре ко ажс-
іііііпнсА нъсп согрешплъ. н ліре посіл-
гпеть дкір нъсть согръшплл. 32 хоірн
же да бсс пеѵлл" квдетс. не южсіііівын бо
са псѵетсА о гднііхъ клко вгодіітіі бгкн.
33 а (ожешівыііса іістстса о мнр'екпхъ.
клко вгодіітіі женъ. 34 п жена носілг'ніііа
дкір пеѵстсл о гдекн дл квдетъ стл и
тъломъ іі дхомъ. а носапнііа іісѵстса о
мпрскпхъ како вгодн™ мвжекп. 35 се же
нл встройте ксъмъ кл глю ... 37 а пже
стоитъ итвеженъ серіямъ, не іімъа
власть же пмлть о свосі* воли, тн
ра3смотрълъ к ерірі свосмъ. ілко
дътн дкъство свое, докре творитъ.
не жеііАіісА п не посАглюірііА вне тво-
ритъ. (стр. 66; на стр. 63 ст. 2, 5 —
въ такомъ же чтеніи, какъ и здѣсь).
рЛЗрТ.ІІІСІІПІЛ. йръ-
нижа
есть
плк-
38 и
9 Ліре ли не оудръжжтъсА. да жсііатьса и
поелглють... 10 а (ожеіінвініімъса за-
пръірдл не азь. нж гь. женъ 3 мажа не
разлжѵптнсА. 11 аіре ли разлжѵъетасА. да
пръкывлеть везъ мжжл. нлн да смнрнтьсА.
24 кьжо же вь пеже іірнзвлпь кы. вь
томь да пръкывліеть. 27 Прпвезоуіешіі
ли се женъ, не пціп
иіаіеііін лн се й жены, не ііі|ін жены.
28 лціе ли (йжеііншпее. не сьгръіннль
іесн. и аіре посАгнеть дві|л не сьгръ-
ші.нііі ... 32 хоцюу же влеь да веспъ-
ѵълыш коудетс. не гожсіісп ко се пеѵетсе
со пІнхь како оугоднтн бвіі 33 а же-
пепсе пеѵетсе а міірьскнн како оуго-
днтн женъ 34 не посагъшніа (Сой.
Сіігізі. н жена п два пе посагъшніа)
пеѵетсе о гіпіхь. да іеь ста тъломь н
дхомь. а ііосаппніа пеѵетсе го мпрьскіі
како оугоднтн моужоу. 35 се же кь
пользъ влмь самъмь глю ... 37 аіре
(С<м1. Сіігізі. пже) стоить срцемь свопмь
твердо, не нмы къды. власть) же да
нмоуть ю своіен воли, и се расмотрнхь
вь ерірі своіемь. блюсти свою двоу докръ
творить 38 т-цмь же н вьдаіен свою двоу
докръ. творпуь и не вьдаіе люѵе творить.
Карп. — жена іірнкезлііа іеь закономъ,
вь елнко же лъ. живетъ моужь іеіе. аіре
ли вмретъ ми ел проста есть іюсагіікті' ли же оумрі мвжь іеіе. свободъ іеь.
... ---« ------? ------- _«•_ Л Г\ — ||ег() же ^Оціеть поелгііоутіі ТЬѴНІО (0
гн 40 Блжсііъішііі же аіре тако нревоуде
по моемоу скътоу.
Карп. — Н попіБііе пемоірнла кра
вь твоіемь разоумъ іего же ради хь
оумръть.
Карп. — аіре іасте или пнете, аіре
ли пно ѵто творите все к славоу кГГю
творите.
Карп. — Лзь прііАХЬ 6 га нже н
пръдахь вамь. ъко хь в ноірь в нлже
7, 39 — жена пріівглзлпа есть зако-
номъ допележе живъ есть мв с.л. аіре
за
за него хоіре тоѵпю ю гдѣ 40 клже- (
ііъіішп есть аіре тако нреевдетъ но
моемн еп совъту (стр. 67).
8, 11 — Т попишетъ кратъ пемоірііып
въ наше неразиме (Г. К. М. рлзоумъ)
за него хс^нмре (<?гр. 2).
10, 31 — аіре Асте аіре пнете, аціе
ііііо ѵто творите все в слву кжпю тво-
рите (стр. 32 — 33).
11, 23 — Л3 прііА й гда еже и предл
вамъ іако гдь іе в ноціъ к тоже пре-
188
М. Г. Попружеико.
дхілшесл пршл хлѣбъ 24 и влгвн преломи
и рсте іір'ііімѣте и ілдите се есть тѣло
мое ломнмое зл кы... 25 тлвю и ѵліпу
по ветеріліпГГ гла. спа (Р. сіі) улша ііокыіі
завѣтъ есть о моеп крови се творите
елижды ліре пнете в мое восноміііілііііе
26 елижды ліре Асте хлѣ сен и уаііів
сиіо пнете, смрть гдшо возкѣірл'етс. дон-
деже прТпде 27 тѣ же пже ліре лсте
хлѣбъ сіГі и улпіи сто гдшо пнстс пе-
достоіне, грѣшенъ (М. повиненъ) есть
тѣлв и крови гдпн 28 дл пскуіплстъ же
улвкъ елмъ са. тп тлко ю хлѣва дл летъ
и о ѵліпн дл пнетъ 29 адын во іі іша
недостоі'ііе грѣ севѣ астъ іі пнетъ не
рл3емотрАілн тѣлл н крови (К. пѣтъ крови)
ГД II и (стр. 11).
прѣдлнь вывлпіе прндть хлѣвь. 24 и
ПОХВАЛЪ ІірѣЛОМІІ II рс ІіріІНМѢТС п ѢДІІТС
се есть тѣло мос ломлціссса (Сой. Сіігізі.
ломіімоіс) зл вы . . . 25 тлкоже и ѵѣніж
но всѵерн гла. сп уѣпіа новаго злвѣтл
ю мосн крьвн. се творите елнірн во ліре
пнете вь мое кьспоміііі.Аііііе 26 іелькрлты
ліре ѣстс хлѣбось. и ѵѣіііж сна пнете,
сьмрьтъ ГІІА ІІСПОВѢДЛСТС дондеже вко
придетъ (ст. 26 у Іоанна э. бол. (ср.
Ѵоікігак, 1. с. стр. 5ь) — читается:
елншьды ко ліре ѣсте хлѣбъ сь іі ѵлшу
сто пьете, съмьрть сна улул повѣдхсте,
дондеже придетъ). 27 тѣмь же вже ілсть
хлѣбось. или пнеть ѵѣніж гна недостоинъ,
повиненъ есть тѣлоу п крьвн гни. 28
дл пскоушлсть (Сой. Сіігізі. уликъ) ссве
II ТАКО Ю ХЛѢБА ДЛ ѢСТЬ II 6 УѢНІЖ ДЛ
пнеть 29 ѣдж ко н пііа недостоинъ, грѣ
ссбс ілсть и пнеть. и не рлсмлтрѣл тѣлл
гііѣ. (У Іоанна э. болг. ст. 29 чит.: дл
пже прішметь отъ плътп п кръкн гніл
недостоинъ еіл, соудъ сске ѣсть іі пьетъ.
Ѵопйагк, іЬ.).
Карп. — Рлздѣлсіпіѣ же длромь сжть.
л тыіже дхь. 6 дла всѣ ю всѣхъ 7 едп-
номоу комоуже нл длетьед ѣвленне дхл
КЬ ПО.ЦІІ 8 ржомоу дхомь ДЛСТЬСА слово
прѣмждррстп. ппомоу же слово рлзоумл.
(по томоу же дхоу. 9 л дроугомоу же
12, 4 — рл’Дѣлеіпіл во длро сжть. л
единъ дхъ 6 дѣли ксіл во всѣхъ 7 ко-
мужо длетсд пиленію дховное но досто-
Аіііпо 8 юному дхомъ длетсд. л дрв-
гомв словомъ прсмрості. юному же слово
рлзвмл по тому же дху. 9 дрвгому же
върл, ю томъ же дсе. 10 ііпомв же\нѣрл ю томьже дсѣ 10 ппомоу же дѣ-
Дѣліпіе сылы (вм. дѣАііпе силы — Р —
длрове пі|ѣлеііііл в томь же дсѣ; К. —
длрове іі(с)і|ѣлсііьа въ томъ жр Д\'сѣ;
послѣ этого Р. К. — ппомоу же дѣілппе
силъ) дрвгому же пррѵьство. ііпомв же
рл3смотрсііНА двхокъ. дрвгому же длрове
азыкомъ. иному же СКАЗАНИ» ілзыкъ
11 ксіл же творитъ едіі топ же дхъ
рл3дел.йіА своіл комужо ілко-же хоіретъ.
(стр. 72).
лнне спе силамъ ппомоу прроѵествл.
ппомоу же рлсмотренне дхомь. ппомоу
же родь языкъ. ппомоу же склзлпне
азыкомь 11 всѣ же се длеть (Сой. Сіігізі.
Дѣіеть) еднііып тоже дхь раздѣлѣ.» нл
власти (Сой. Сіігізі. особь) комоужо ілкоже
хоіреть.
Козма Пресвитеръ.
189
13, 3 — лціс родню ксс нмѣіінс мое.
и ліре д.\мъ тѣло на нжжснис, ліоі;кс же
не имамъ іпіѵто.іа: есть (стр. 83).
14, 19 — к і|рккп хоі|і8 пять слоке
нмомъ своимъ гллтн, дл пны нлнѵіо нсжс
тму словесъ языкомъ (стр. 74).
16, 22 — ІЖС НС ЛЮБИТЪ ГА ІШІСГО
іс хл дл кадетъ проклятъ (стр. 68).
2 Кор. 9. 7 — тнхл ко длтсліл
ЛЮБИТЪ БГЪ (стр. 76).
Гал. 1, 8 — ліре бо или мы пли
дгглъ с нксе клгокестіі кл. нііако не яко
мы клгоксстпхо клмъ, нрокля ДА Будетъ
9 іако іі пре ръхъ н іінс нлкн глю нже
кл клгокестнтъ. нлѵе еже прнясте нрокля
дл Будетъ (стр. 9).
3, 10 — проклілтъ ксякъ нжс нс нре-
Боудетъ КО КСѢХЪ ІІНСЛІІІІЫ К КНИГА ЗА-
КОННЫХЪ яко-жс сотворити я (стр. 9, па
стр. 21 эготъ-же текстъ съ отличіемъ: —
КО ВСѢХЪ КИНГАХЪ ЗАКОННЫ).
5, 19 — 21 — плотская дѣлссл се
евть. люкодѣілііне елнжкл кумиромъ.
ВОІПЪБЛ (Р. волъіпькл). кріД.А. злкнеть.
ревность, ярость, вкоі. пплнъстко. игры,
ілже приклоііпл нмъ. ілко ткоряі|Гін тл-
КОКЛІЛ, II І|рТКІА кжпя не прпѵлстятся.
(стр. 17).
5, 22 — 24 — пло дхокпрці ^сть любы
(>) к5е, рлдость. миръ, терпѣіпіе ваго-
нѣ р не, кротость коздержлнне. тлкокыя
НѢТЬ ЗАКОНА. саірін БО ХКП ПЛОТЬ рлс-
пяпіл. (стр. 70).
6,14 — мііѣ-жс дл не кадетъ (Р. хклли-
ТІІСЯ) рляВѢ О кртѣ ГДЛ ІШІСГО Гс хл (стр. 8).
Карп. — н ліре раздамъ ксе нмѣіінс
ское, и ліре нрѣдлмъ тѣло мое дл сьже-
гжть мя. люкькс же пе іімлмь. клѣ мн
есть польза.
Кари. — кь і|рккн хоцпо пять сло-
кесь оумомь сьгллтн дл пны пдоуѵя.
пеже тмж слоксснж жзыкомь.
Карп. — Пже пе любить гд нссл. дл
кждеть лнлоемд (Соіі. СІігівЬ. проклятъ).
Карп. — тнхл бо датслѣ бь любить.
Кари. — ліре или мы. или лпглн с
НСБССЬ БЛАГОВѢСТЯТЪ КЛМЬ І1ЛѴ6 СЖС БЛАГО-
кѣстихомь кдмь. проклятъ ДЛ БЖДеТЬ
9 ілкоже и нрѣжс рскохомь. и інІѣ плкы
гля пже клмь благокъстнть нлѵе еже пе
кллговѣстнхомь клмь. іі еже н прнясте.
проклятъ дл кждеть.
Карп. — ироклѣть бсѣкь. пже не
ІірііКЖДСТЬ КЬ КСѢХЪ НІІСЛІІЫХЬ. кь кінігдхь
злкоііыіыхъ. ѣкоже сьткорптп ѣ.
Кари. 19 — 21 — дѣла пльтыіл. ілкоже
СЖТК. СП ЛЮБОДѢ.АІІІІѢ н блжжсіінѣ. іісѵіі-
стотл іірѣБллжненне. Слоужкл коумнромь.
кльхкоклпне. крлжн. злкпеть и рькеннѣ.
ърость п рлздрлженпѣ. рдспрь. нзколеіпіѣ
НЗЛНХЛ. ЗЛКПДЫ. ІНІѢІІЬСТКО. игры, козлоглл-
СОКЛНН6. И ІНІ.А ІІОБІІЛ СИМЪ. ѢЖС II ІірѣДІІ
гля кдмь. ілкоже рекохь клмь. ѣко тко-
ряіре тлкоклѣ ; і|ртвііѣ бнѣ пе наслѣдятъ.
Корп. 22 — 24 — плодъ дхокііы іесть.
люкы и рлдость. миръ, п трміѣііне. бла-
годать н трѣкоклпие Бллгокѣрне. кро-
тость кьзьдрьжлпне. пл тлкокыхь нѣсть
ЗАКОНА. (Оки же сь хомь. ПЛЬТЬ рлспяпіж.
Карп. — Мпѣ же дл не кждеть хкд-
ЛПТНСЯ. НЖ ТЫ5МО (д ХѢ ГЛ НЛІІІСГО.
190
М. Г. Попружопко.
Е ф о с. 2,16 — 18 — кртб акн вражду и
ІіріІІНС Блгокесті МП БЛИЖНИМЪ I ДАЛНІІМЪ.
іако тѣ іі плмъ іірТкедсііпе «коимъ едино
дхб ко йца (стр. 70).
3, 14 — сего ради н преклоняю ко-
лѣни свои ко йір; гдл иіііего іел хл 16 дл
дастъ вамъ по богатьсткв славы его сила
н крѣпость дхб его ко кіінтренТн ѵлккъ
17 ксслптнся хбу в срцл іішл люкокпіо
аткедитп и юсновлтн, 18 да возможете
постпгпатіі со всѣми стымп (стр. 59).
4, 11 — и тоі далъ естъ «кы лплы
«кы прркн «вы солисты «вы плствхн
і аѵтлд 12 на съвеіпеііііе сты (стр. 21).
Кари. — кртьмъ оукн крлжж на немь
II БЛАГОВѢСТИТЪ (Соіі. С11ГІ8І. н нрнпіьдъ
нлгокѣстіі) мнрь клмь. дллсѵыіымк и
блііжіііімь ілко тѣмь пмлмъ приведенію
нкон кь едино тѣло кь «Гоу. (Соі Сіігізі.
обоимъ въ ІСДІІНОМЬ дсѣ къ оГю).
Карп. — Сего ради прѣкллііѣж ко-
лѣнѣ моп къ «і|оу гл ншего не хл
(Іоанъ э. б. того дѣльма нрекллнлю ко-
лѣнѣ скоп къ оГю, Ѵоікігак 1. с. 58)
16 да длсть вамь по когатьсткоу еллкы
его силы н крѣпости іего дхомь. кыіж-
трыіемоу ѵлккоу 17 вьселптесл хбу кь
Срі|Л КАША ЛЮБОВНА. ВЬ ОуКрЬЖДСІІНС II
основанію 18 дл кьзможете постигнжтн
СЬ ВСѢМИ стымп.
Карп. — іі ть дл «во аилы «кы
прркы. «кы суелнсты. «кыже пастырѣ
(Соі Сіігізі. плстоухы) н вѵнтеле 12 къ
ськркніеніііо стымъ.
4, 14 — дл к тома не ваде млицы
Карп. — Дл не кждете ктомоу млл-
ііллвлюіре н пореклсмн всаі|смъ кътромъ
аѵепнл к Л8кл ѵлкѵесклхъ і к мысдехъ
по хндожстка лестпома (стр. 49).
5, 12 — к тліне ко БЫкаюірлА «
ніТ ерл есть глті (стр. 27). пнхже срамь есть глатн.
6, 2—9 — Ѵтн «і|л н мтрь еже есть Карп. — ѵьстн (Соі Сіігізк ѵтн) йі|л
каповѣдк, пскла ко «бѣціліГін дл блго своего н мтрь еже есть заповѣдь правдѣ къ
тн Бкде и Бндешп мііогокѣѵснъ на земли, обѣтокліііі да благо тн вждеть. и вждешн
«і|ы же не рлзрлжлТте ѵл клшГ. по компте дльгожпкотень (Соі Сіігізі. дълголѣтыіъ)
А К НАКАЗАНІИ II КО уѵСНІН ГДІІН. рАБН )
послашліте гдін по плотн со стрлхб н тре-
пета. не АКИ ѴЛК08Г0ІІНІ|Ы, НО АКО рлвіі
хкн и ткордіре КОЛЮ гдню о дшл с прп-
азнТіо. равотаіоціе цгв л не ѵлккомъ.
скѣдвціе еиг^е аціеч кто сотворитъ блго,
тоже Т возьметъ « бгл, или рл или гдь
и госцодие такожде ткорнте к пнмъ.
попнціліте преціенн а скѣдвціе ілко і клмъ
деінрі. пллкліре и порѣвлемн вътромь
оуѵепн кь льжп ѵдвѵстѣи п промыслѣхь
II коклреткн. КЫЗНІІН ЛЫрСНІІѢ.
Карп. — бывлаі|ілѣ оуво тап. «
нл земли і «і|іі нерлздрлжлііте ѵадь скоііхъ.
нж кормите а въ іілклзаіііі іі вь оутепіі
гни. Рлкн послоушлите господен по пльтн.
сь стрлхомь н трепетомь. вь прѣпростыніі
срі|л влшего ілко н хл. Не ілко тлкконгодь
ІІІІІ|И. нж ілко рлвн хкн ткоряіре КОЛА ГДІІА
Й ДІІІЖ. С пріІѢЗІІІІА рЛБОТЛАіре. ІАКО ГКІІ л
не ѵлккомъ. СкѣДАіре ліре кто ѵто сътко-
рнть благо, тоже нрнеметь « гл. или рань
Козма Пресвитеръ.
191
слмѣмъ гдь есть ня нкссхъ н лице-
мѣрства нѣсть к немъ (стр. 43—44).
нлн скокодь нлн гвн іі кы тоже к шімь
©сдлБЛѣАфе кь іфѣціепп вѣДАфе іако н
клмь и тѣмь ксѣмъ гь есть нл іібссхъ.
н ©внокленнѣ лнцоу © немь.
Филпп. 1, 1 — нлкелъ н тіімооѣі ©бл
равл іс хкл, ксѣмъ стымъ © хрстѣ ісе,
свціГ і? оплпііннсіко, съ енкны и съ діа-
коны. 2 влть кл н миръ © кгл н'шего іс
хл (стр. 15).
2, 14 — Ксл творите кез рогтаніл
и ра^мыііілс"" л 15 дл кндете ііепоротнн
н ірлп тлдл бжі'іл свеніенл. средъ родл
Л8КДВА II рЛЗКр\1|ІСІІЛ. К ІІНЖ6 СВѢТНТССА
лкн свѣтила в мнре 16 слово жизненное
предежлфе нл хвалу мнѣ к днь іс хкъ
(стр. 48).
3. 2 — вліоднте песъ, кліоднте рлс-
колл, кліоднтс злы дѣлатсль (стр. 3); бліо-
Карп. 1 — плкель н тнмоден рдвл
НС ХВЛ II ВСѢМЬ стмь © ХѢ СЯфІІМЬ кь
фнліііііісъхь съ епископь н днѣкы 2 вь
БЛАГОДАТЬ КЛМЬ II МІфЬ. © БЛ ЙІ|Л на-
шего пехл.
Карп. 14 —Ксе ткорнте кезь ронтл-
іііИі н рлзъмнніленнѣ 15 дл гудете непо-
роѵнн II ЦѢЛИ. ТАДА внѣ непоротнл по
еръдіі родл лжклвллго. іі рлзкрАціенл. кь
ннхъ же скьтптесА іако н свѣтила въ
мирѣ 16 слово жнзныю прѣдрьжжфе.
нл хваля мнѣ къ днь не хвь.
Карп. — Клюдѣтесл песь. бліодѣтсса
злыхь дѣлатсль. бліодѣтсса прѣзнрлннѣ.
дъте песъ, блюдѣтс тлті'іі. блюдѣтс злыхъ
Дѣлатель (стр. 20).
3, 18— многажды нлрві|\хъ н пне же
платіоса н глю. врлгн кртл хртокл 19
ІТже ДО КОІІІ|А ПАГВБЛ (стр.
3, 20 — нше
біПОДНЖС Н СПСА
жнтне нл
таемъ іс
3).
ііксехъ есть.
хл (стр. 48).
18 — МНОЖИЛА ГЛАХЬ КАМЬ
НЛАТАСА ГЛА. КрАГЫ ІірТЛ ХКА
КОНТІІНЛ II ІІОГНБѢЛЬ.
— ІІліне жіТе нл пвсехь гесть.
спентелѣ ждемъ га нлшего
Карп.
іпіѣ же н
19 нмже
Карп.
(іінядѣже
нсхл. ^Іоап. э. б.: наше житье на іібсьхъ
есть отъноудоуже н спсі'телА жндемъ.
Ѵопйгйк, 1. с. 58).
Колос. 1, 16
ренл КСА БЫША, ілже НЛ ПБСС^ХЪ II ІЛ НА
земли КНДІІМЛА ІІ ІІСВНДНМАЛ н пртлп
Т ГДСТКА, ІІЛТЛЛЛ II КЛЛСТІІ, ВСА © того
н тѣмъ состоите А (стр. 7).
— ІАКО БГОМЪ СОТВО-
2, 16 — ннкто ибо вл да не ©сужаетъ
© пдеііні* и © іпітнТ нн © тести прзнііка
17 тѣла хка 18 ннкто кл ©біідоіо да
Карп. — Ѣко © немь сьзлнл кыніж
ксѣтьскаѣ. ілже нл іібсіі н на земн. ви-
дима н невидима. афе н прѣстолн. ліре
ли н гьеткл аіре лн власти, афе лн клкы
н ксѣтьскааго тѣмь н к него сьзлкшесА.
(Сой. СІІГІЗІ. — състоілть са).
Карп. — Ннкто же влеь ©блнтѣсть(Сой.
Сіігізі. этого слова нѣтъ) нлн ©ежжлеть ©
ѢДН НЛН © ІІНТН. НН <я> ТАСТН ПрАЗІІІІКА
192
М. Г. Попрукспко.
не пріемлетъ хода смнреіпіемъ вма и
слвжвіно лнггльскоіо. его же нѣсть ки-
делъ рдзвмекллн всуе. нлдымласіл ііомы-
шленнемъ плоти скосіл, 19 л не дсжаса
глвы и1 * 3 пса всемв тѣл\ составы іі совзіі
подаютсд (стр. 71 — 72).
17 тѣла же хтокл 18 дл никоторый клсь
(ОБІІДИТЬ. II ДЛ ХОТА смѣрепііемъ оумоу
іі слоужвк ліігльстѣіі его же нѣсть кн-
ДѢЛЬ О\'ТА СОуж НАДIIМЛАС А НОМЫ ІІІЛСІІНСМЬ
пльтн скосж 19 л не дрьжжел главы изъ
пса же все тѣло сьстаки. іі сказы ііодасмо.
2 Сол. 3, 6 — злпрсфлю влмъ врлтне
нмсне га іішего іел хл. йтлвѵіітііса й
всакого врлтл кес ѵшів ходілфлго, л не
по предліінво еже при лшл й пл 7 елмп
ко кѣстс клко подрлжлтп пасъ, ілко пе
КСС ѴИІІА ХОДПХОМЪ к КЛ. НН ТВІІ6 ХЛѢБЪ
ілдохомъ нн в кого же васъ, по къ трв-
дѣхъ іі по вснлнТ, ноірь іі дпь Дѣлаюфе.
іак» же не ствжнтп ніпюмвже клсъ 9
не ілко не іімъіоціе вллстн. по дл елмп
СА (йврл3 ДАМЪ ВАМЪ НС АКОЖС ІІОДрлжАТП
нл 10 — егдл бо бѣхомъ к клсъ. се зл-
преірлхомъ клмъ ілкоже не хоіретъ дѣ-
ЛАТІІ ДЛ не АСТЬ 11 —СЛЫІІІН БО ІІѢКІІА
ХОДАфЛ К КЛСЪ БСС УНІІВ ІІНѴТОЖС ПС Дѣ-
ЛЛЮфС 12 ТЛКОВЫМЪ ЗАІірСфЛСМЪ ІІ мо-
лимъ (й гдѣ нліне іе хретѣ, да с мод-
тлііііемъ дѣллюфе скон хлѣвъ адатъ
(стр. 61).
1 Тим. 1, 5 — Консі|ь же покслѣіііііо
есть ліовы о ѵтл ерірл і вѣры нелііі|е-
мѣрны 6 его же дрвзін не влвуіікіііс укло-
ІНІШЛСА В С8А СЛОКССЛ 7 ХОТАфС БЫТИ
вѵнтелн ЗАКоіів іі не рлзвмѣіофе нн е
глютъ. пн а пемъ же нзкестнсА тко-
рліре (стр. 72).
2, 1 — ткорн МЛТВЪІ ЗА КСА УЛККП 2 ЗА
і“рл II ЗА ВСА СВфАА КО КЛАСТН. ДА ТНХВ II
ве’молкпв жизнь поживемъ со ксѣмъ блго-
уестнемъ н ѵтотою 3 се во довро и прн-
атію пре сіісомъ іішнмъ бгомъ (стр. 42).
Карп. — ^лпрѣфлж же клмь (Сосі.
Сіігізі. врлтые) со имени гл плшего пс хс
ЛЖѴІІТІІСА КЛМЬ Й ВСѢКОГО крл. весь ТІІНОВ
ХОДАфЛ. Л НС ПО ІірѣДЛІІІІІО. сже ПріІАШЖ
Й ПАСЬ 7 САМІІ БО КѢСТС. КЛКО ПОКЛСТЬ
ІІОБІІТІІСА ІІЛМЬ ІЛКО НС ксѵшіоклхомь къ
КЛСЬ 8 1111 ТВІіе ХЛѢБА ѢСОМЬ — ни в
кого же клсь. пж къ троудъ и къ оуенлн
пэціь іі день Дѣллжфе. ѣкі» же не етж-
жпте пн ко мо уже клсь 9 нн ѣко іімлмь
КЛАСТИ, пж длмь оврлзь КЛМЬ. ѢКО же
подрлжАте плсь 10 егдл во кѣхомь кь
клсь. се злпрѣфлхомь клмь. ѣко пже не
ХОфСТЬ ДѢЛАТИ ДЛ НС ѢСТЬ 11 СЛЫІНЛ-
ХОМЬ БО КЪ КЛСЬ ІІѢКЫА. ХОДА1Щ. фХУІІІІА.
пи ѵпмь же не дѣлажтъ. 12 тлкокымъ
злпрѣфлемъ н млпмъ со ги плпіемь іісхѣ.
ДЛ СЬ МЛЬѴѢІІІіеМЪ ДѢЛАЛфС И СКОН ХЛѢВЬ
ѢДАТЬ.
Карп.— Копсі|ь же повелѣнню есть
люкы со ѵнстл сері|л.. и вѣры иедііі|емт.рііы
6 нхже етерп (Сосі. Сіігійі. нхъ же пиіі) не
оулоууикше. оуклоиіішжсл къ соуесло-
кесл7 хотАіре выти оууптели злконоу. не
рлзвмѣАфе. ни ѣже глать іі й ііѣхь же
ІІЗКѢСТВЖТЬ.
Карп. 1 — творити мленне со ксѣхь
УЛКѢІ|ѢХЬ 2 © І|НХЬ II ЗА КСА СЖфЖА кь
класти да тихо іі везьмлькыю жнтне но»
жнкемь кь ксѣкомь вллгокѣрни н ун-
СТОТѢ 3 С€ КО довро и ІіріІАТЫІО пръдь
спсптелемь плшпмь гмъ.
Козма Пресвитеръ.
193
2, 11 — жена молѵлніііо дл 8ѵіітсл со
всѣмъ гокѣіше 12 не велю атнтн нн вла-
дѣти мажемъ но к молтлинТ быти (стр. 46).
3, 1 — вѣрно слово пже епнпъству
хоіретъ доро дѣло помышлілсть 2—4
нодовлетъ ко енкпоу (Р. К. непоротноу)
кытТ едіной жены мажа, ѵту непТд-
нііі|Ы. протку нелюБііву злату сбои домъ
докре строіліру 5 ліре ко свое дома не
амъстъ строити, клко і|ркокню Бжпею
попететсд (стр. 50).
3, 2—4 — подоклетъ епкну непо-
роупн быти, едино» жены мужу, трезву,
ута, іілотніо красна, люкТва странны,
аѵтлю, не пТаініі|ы и ненлкостпва, кротка
и несклрнкв, нелюБпва злата, своі домъ
докре стродіра (стр. 16).
4, 1 — дхъ и ръѵыо глетъ, ілко в по-
слѣдіііліа времена остуіідтъ пиірГі Л виры,
послуніліоіре духъ ііеѵнсты и повтеііін
кѣсоскн 2 в лні|СмърнТ лжесловссннкъ не*
здравъіхъ своею совсстню 3 во 'крлніліоіре
жеіііітіісй и ндалілтпса © крашенъ пже бгъ
сотвори съ похвллепііе вины цдомо и авѣ-
давнін нстпііпоу ілко ксіл тва бжііа дорл
и ннѵтоже ©мстно по с похклленііемъ
прнемлемо 5 стіі во си слово кжііе н
м литкою (стр. 69).
4, 1 — дко к послѣднаіл времена ©сту-
пдтъ нѣі|ыіі отъ игры посланілюіре духо
неунстъГ п атенпі весокскнхъ 2 к лнце-
мѣрТн лжесловссннкъ нездрлвыхъ своею
со вести іо 3 возкрлнліоцін женіітнел и вдл-
лілтнса © крашенъ, Аже бгъ сотворилъ
с похклленнсмъ вѣрнымъ и ввъдевнін
истина 4 ілко всіа тварь бжііа доврл н
ннѵтоже ©мстно с похклленііемъ нрпем-
люіре 5 сірлетъ во са словомъ бжніімъ
н млткою (32).
Карп. — жена кь мльуѣнн дл са
оуѵнть сь всѣі|ѣмь покоренпемь 12 аѵптн
женъ не вела, нн вллтн мжжьмн нж бын
ВЬ МЛЬѴѢІІН.
Карп.— 1 Вѣрно сдоко. епнскопьствоу
хоіреть. докро дѣло номышлѣеть 2 по-
доклеть бо еннскопоу пеііороуноу быти.
едіінож женж моужж. тръзвоу унстоу.
НЛЬТІІЛ крлспоу II цѣломждрыюу. говѣ-
ііііоу н стрлнііоліокы|оу. аѵнтеліо 3 не
пііъпінрі не плкостьлнвоу. нж кротькоу. не
аыінірі не склрлнвоа. не зллтол8Бі|оу 4
скож домы докр-с строжіроу. 5 лціе ли
своего домоу не оумъсть сьтворнтн то
клко Грквніо БНА нопеѵстьсА.
Карп. 1 — дхь ръѵііА глголеть. ілко вь
послъдыіѣл кръменл отстжпать іетеріі ©
къръі. кнсмАціе дхомь льстьѵемь и оу-
уеннемь демопьскомь (Сой. СЬгійі. бѣ-
сокьскымъ) 2 вь лнцемѣрин льжеслоБсенн-
комь сьжежепомь своей свѣстна 3 вьзь-
БрліНійціе. женитвы. храннтнсА © Брлшснь.
еже бь сьза на енъденне сь похклле-
іінемь кэднымь н разоумъкшн ііетннж.
4 тжо всѣко цзлнне вжне докро. ннттоже
отметыю сь похвлленнемь ъдомо 5 стнть
БО СЛОКОМЬ КЛ ЖИВА н млтвож.
□ 7
194
М. Г. Попруженко.
Карп. — не лѣіінса © своемь сн
дарѣ, иже вь тсбѣ данынмь тевѣ прро-
уствомь сь вьзложеннемь ржкоу на по-
повьство.
Карп. — Ліре лн вво присныхъ пате
же и свонхь не строить, вѣры са ютврьгль
есть, и есть невѣренъ и невѣрна горен.
Карп. — велд оуво юнымъ поса-
гатн. удда прнжіТ. влатн домовы. не дѣ-
лати ннкоеже зла протнвпоу хоулы ради
15 — вже во дроузнн ©вратиіііжса вь
слѣдъ СОТОНЪІ.
Карп. — Прнлежеіре и доврѣ попове
сжгоувѣ уьстіі да достоіінѣ выкаетъ. пауе
же трвжажіре словомъ и вѵеініемь.
Карп. 19 — на попа хоулж не прн-
емлн. развѣ аіре при двою нлн трехъ
послоусѣхь 20 сьгрѣінлАірааго прѣдь
всѣми (овлнуѣн да и проѵнн страхъ и м ать.
Карп. — Богатымъ вь іТнѣіныісмь
вѣцѣ запрѣіран не высокомыслнтн ни
іілдѣатііса вогатьствѣ нсуезаеть во. пж
на на жива даліраго нлмь в^ѣ (обильно.
вь наслаженне 18 влаго дати. боглтптиса
дѣлы влагъі. н іредромь выти, (океірыііі-
комь 19 сьвнрлжцінмь севѣ шсіюваііне.
довро вь грдджірее.
Карп. — аіре же кто мвкоу прніем-
леть таковоую не вѣіітѣіетсе. аіре пеза-
копію моууснь воуде.
Карп. — Проповѣдад слово настрои
въ влаго връмд и вез врѣмепе швлнтнвь и
запрѣти и вмлн1) вь всакомь трыіѣіінн
вѵепіііо 3 воудеть Во врѣме іегдл здрава
оутеннт не послоуніають пь по свонмь
похотемъ свероуть севѣ оуунтеле... 4 и
б истины слоухы бвратеть па ваканнга
же оуклонетсе.
такъ какъ въ Карп. мѣсто это утрачено. Ср. у
4, 14 — не лѣниса о своемъ дарв
иже в тсвѣ возложеннемъ р«кв нл по-
пбство (стр. 16).
5, 8 — аіре кто нате же своихъ не
т» ?
строи, вѣры са оверглъ есть и есть не-
вѣрнаго горън (стр. 50).
5, 14 — велю вво юны вдовицамъ
посага™, тада прижити, владѣти домы
не дадтн никоего зла свностато ©волга-
ннд деліа 15 вже во дрвзіГі юкратншлсА
ВСЛѢДЪ СОТОНЪІ (стр. 67).
5, 17 — прнлежлірні довр* нопове,
свгввен ути да сподоватса нате трвжаю-
ірТнсл словомъ іі вѵіінемъ (стр. 16).
5, 19. — на попа рѣУн не прнемлн.
развѣ аіре со двема нлн троими послухи
20 согрѣінаіоіраіа пре всѣми овлнулі да
н проун'і стра имѣютъ (стр. 17).
6, 17 — ногаты в нынешне вѣце за-
преціаТ пе высоко мыслити ни нлдѣатнса
воглтьствѣ нсуезаюціе но <в взе жнве
даюірн на кса (обилію в наслаженне влго-
Дѣлнніа 18 боглтптиса дѣлесъі влгн ціе-
дрымн. іредро выти овѣірннко 19 со-
внраюірн севѣ шсіюванне довро ввдвіреТ
жизни (стр. 53).
2 Тпм. 2, 5 — аіре стражетъ кто
не вепулетсд аіре незаконно стражетъ
(стр. 28).
4, 2 — проповѣдаТ слово, настои (Р.
настрои въ влго времл) понвдн во влго
времл и везврсмене овлнтаТ запреіра'і,
вмоли со всдцемъ тепѣіінемъ ууеннд.
3 Будетъ во времд егда здраваго вуиіа не
послушаютъ, но по свои похотемъ нзве-
рвтъ сенѣ вунтеліа... 4 и © истины слвхъ
йвратА на влАііне же вклопатса (стр. 35).
‘) Дальше эта часть по Ап. Гпльф. XIV в. № 1.
арх. Амфилохід.
Козма Пресвитеръ.
195
Тит. 1, 5 — Сего рдД" остдкіі тя
в Крнте дл не докопуліінля наполііншн и
встроити ко ксѣхъ грддъхъ попы, ако
же тн азъ покелѣхъ (стр. 15).
1, 7 — Подокаё епкпв кыті кес по-
рока іако кжню пріістдвннку не сенъ го-
діаірв не гпеклнкв. не ккасннку. не люта
не мзонмъі|В. 9 посоквюірв ко уѵенТн
по кърпе слокесн Судетъ втѣііілтТ къ здра-
кемъ уѵпТн н нротнкіінкіі кѣре «оклііудтіі
(стр. 81).
1, 15 — ксл утаід утымъ. «осквёнепы
же н невѣрны іпіуто же у и сто «осккёин
во са нмъ вмъ іі сокесть (стр. 33).
3, 1 — кластелемъ Т клкдмъ покдріа-
тііса н покннокатнсА, на ксако дѣло блго
готово кытн (стр. 43).
3, 10 — но единомъ н кторѣмъ на-
казаніи «ОМСЦІІІСА 11 кѣдыіі ако сокра-
тнса такокын н согрѣшаетъ, сл сын освже
(стр. 45).
Евр. 4, 12 — живо ко слко кжне н
ДѣнсткеіГно, «острѣе пауе меуд ожоюдв-
«острд (стр. 74).
10, 28 — ЛкергъсА кто закопа МоТ-
се«окд пре дкою или трнсуъ послусехъ
везъ милости вмнрдстъ 29 колні|емъ
мнитъ горініі сн! подобнтнса мві|с по-
праны іі СНА КЖНА іі кровъ непокнііноую
(К. Р. закѣтноую) проста непціекацъ,
еюже «остнса дхомъ клтню горнкъ (К. н
духъ клдгодатн укоривъ) (сгр. 13).
13, 4 — утнъ крдкъ ксаусскн н ложе
нссквёііеію.^БЛфінко же н прелюбодѣемъ
евднтъ кгъ (стр. (55).
—
Въ настоящее время совершенно
скій изводъ Св. Писанія, занесенный со своей родины въ древнюю Болгарію, не
Карп. — Сего ради «оставнхь та кь
Критѣ, да не коньуѣііда нсплыіншн н
оустроншн па кса грады н попы іако
же дзь тн ііокслѣхь.
Карп. 7 — Подокдіеть н іеппоу кес
порока кытн. іако пню прнстдкннкоу. не
секѣ оугодннкоу. не гііѣвлнкоу. не ккас-
пнкоу не оукнііірі не мьніелонскателю 9
посокоуюціоу по кѣрнымь слокесн. оууе-
інію дд н силенъ коудеть оутѣшптн вь
здракѣмь оууеннн. н протнксціесе «оклн-
уѣтн.
Карп. — кса ко ута унстымь. «осккрь-
ненынмь же н ііекѣрнынмь ннутоже уто.
нь «осккрьннсе нмь н вмь н скѣсть.
Карп. — кластемь н клкдмь покн-
нокатнсА н покарѣТНСА н нд всѣко дѣло
клаго готокѣмь кытн.
Карп. — по іеднііѣмь н кторъмь
наказанн «оршрнсе 11 вѣдын іако ськрд-
тнсс. такокын и сьгрѣінаіеть самь се
«осоужь.
—
Карп. — жнко ко слоко кне н дѣн-
сткыіо. н «острѣе нлѵе всѣкого мсуѣ
«ОБОЮДОВ «остро^
Карп. — ЛкрьгьсА кто закона Мон-
СС.ЫКЛ Б63Ь мнлсрнѣ ІфѢДЬ дкѣмд нлн
трнмн послоухы. везь милости вмнрдеть
29 КоЛНІ|ѢМЬ ПЛУС МННТЬСА горній СПОБІІ-
тнса мжі|ѣ попраны сна кнѣ. и крькь зд-
КѢТЫІЖ проста ПСПЫрСІіЛІІЬ 6А же «ОСТНСА
н дхь КЛДГОДЛТІІА вкорнвь.
Карп. — ѵена женитва «о ксемь и
ложе ііескврыіно д люкодѣсомь н любо-
ДѢ«0МЬ елднть кь.
ясно стоитъ вопросъ, что моравопаннон-
із*
196
М. Г. Попружепко.
застылъ въ первоначальномъ своемъ видѣ и не остался безъ измѣненій. Вполнѣ
возможныя въ немъ ошибки, неточности, шероховатости и проч. не могли оставаться
незамеченными тѣми изъ писателей, которые для своихъ работъ должны были поль-
зоваться готовымъ уже текстомъ Св. Писанія. — Въ силу этого вполнѣ несомнѣн-
нымъ нужно признать положеніе о возникновеніи особой редакціонной работы,
которая, составляя какъ бы вторую эпоху въ исторіи славянскаго библейскаго текста,
должна была длиться довольно долгое время. Такая работа должна быть предпо-
ложена для текстовъ ветхозавѣтнаго и новозавѣтнаго въ равной мѣрѣ.
Изслѣдованія въ этомъ направленіи ведутся давно и успѣшно; работы ака-
демика И. В. Ягича, академика Л. И. Соболевскаго, професоровъ Г. Л. Воскресенскаго,
И. Е. Евсѣева, А. В. Михайлова и др. даютъ и новыя наблюденія въ этомъ напра-
вленіи и представляютъ весьма цѣпные выводы изъ ппхъ. Мы можемъ теперь па осно-
ваніи всего имѣющагося у насъ матеріала связывать указанную выше работу надъ
кирилло-меѳодіевскимъ текстомъ съ періодомъ возникновенія и расцвѣта литературной
дѣятельности въ Болгаріи въ эпоху царя Симеона. Прп этомъ является возможнымъ
считать, что работа эта захватываетъ довольно продолжительный періодъ времени1)
приблизительно съ копца IX по XI вѣкъ. Само собой попятно, что въ теченіе
такого продолжительнаго времени въ этой работѣ должно было участвовать много
лицъ, такъ или иначе причастныхъ къ литературѣ этого періода.
Детальное выясненіе вопроса, кто и какъ впесъ долю своего труда въ эту
большую работу, — еще не сдѣлано, хотя въ изслѣдованіяхъ указанныхъ выше лицъ
уже многое въ этомъ направленіи намѣчено2). Для успѣшнаго хода дальнѣйшихъ
изысканій необходимо, конечно, прежде всего накопленіе новаго матеріала; за этотъ
матеріалъ должны быть принимаемы всѣ указанія па отмѣченную ві ііі^ работу въ
вѣкъ царя Симеона, при чемъ, конечно, понятіе объ этомъ вѣкѣ пе можетъ и не
должно быть суживаемо въ предѣлахъ лишь правленія этого царя, по расширяемо
въ смыслѣ обязательнаго существованія въ Болгаріи цѣлой школы писателей, которые,
воспринявъ принципы главнѣйшихъ дѣятелей этой эпохи, проводили нхъ въ своихъ
произведеніяхъ, хотя бы они и не были спеціально посвящепы работѣ падъ Свя-
щеннымъ Писаніемъ.
\ Л
Козма Пресвитеръ, — какъ писатель близкій къ Симеоновской эпохѣ, не
могъ не знать существовавшаго тогда въ Болгаріи направленія въ дѣлѣ изученія
текста Св. Писанія и работы въ цѣляхъ улучшенія или дополненія его; въ виду
*) И. В, Ягичъ, Мар. Четв. стр. 463. 474. Весьма цѣнна въ этомъ отношеніи работа ак. Ягича —
„2иг ЕпівіеЪип^э^езсЪісІііе йег кігсііепвіаѵ. 8ргас1іе“ (ХѴіеп, 1900). Общими выводами важны и его статьи,
посвящеппыя разбору статей И. Е. Евсѣева (Агсіііѵ Гйг 81. РИіІ. В. XXIV стр. 254 слѣд.).
2) См. папр. очень цѣпныя соображенія ак. А. И. Соболевскаго и проф. И. Е. Евсѣева по вопросу
о Григоріи Пресвитерѣ „переводчикѣ времени болгарскаго ц. Симеона" — Извѣстія Отд. русск яз. и
слов. Имп. Ак. II. т. VII и XIII. Обь этой обширной работѣ культурно-религіознаго характера при дворѣ
ц. болгарскаго Симеопа па основаніи изученія толкрвапія Ѳеодорпта Пиррскаго па Псалтырь въ древне-
болгарскомъ переводѣ дѣлаетъ заключеніе и В. Погорѣловъ въ своей цѣнной работѣ но изученію этого
памятника (Варшава, 1910), стр. 236 и др.
Козна Пресвитерѣ.
197
этого его цитаты изъ Св. Писанія должны быть признаны въ полной мѣрѣ инте-
ресными, какъ указанный выше матеріалъ для детальнаго опредѣленія и установленія
такъ называемой Симеоновской редакціи текста Св. Писанія.
Съ этой цѣлью я привелъ выше изъ соч. Козмы весь запасъ цитатъ его
изъ Св. Писанія. — Не сомнѣваясь, что онъ можетъ быть использованъ при рабо-
тахъ возстановленія Симеоновской редакціи текста Св. Писанія, я привожу изъ
нихъ ниже нѣкоторыя разночтенія. На первомъ мѣстѣ здѣсь мной отмѣчается
чтеніе предлагаемое Козмой1).
Псал. 20, 2 — и силъ козкеселнтсд Грь — Сип. Погод. Бол. снлож, (ёѵ
Зоѵіреі); 20, 3 — нзколеніб срца — Сип. Погод. Бол. желанье (тф» ётаѲэрІаѵ
тѵ); хар&ад); 21, 17 — зкоръ лвклкыхъ собилтъ ма — Спн. Погод. Бол. съньмъ
(сънемъ) злобіікыхъ юсъде на (аоѵаусоу^ лаѵ^реохорёѵюѵ рг); 101, 26 —
к науалъ — землю (основа — Сип. Погод. Бол. въ нлѵдтокъ (хат’ &р/а;), —
Іоаннъ экз. болг. согласно съ Козмой Пресв.
Исаіи 1, 2 — мл прешкндеша — Григор. пар. йкръгохж са мене (ре
^Оеттраѵ); 5, 21 — горе О) секе смысллірнмъ — Григ. пар. — развмнкымъ о
севе (аоѵетоі ѣѵ ёаотоі^); 7, 14 — се утла ко втроке прТнмё — Григ. пар.
се дкаіа въ уръкіл прнеметъ (І8эй ПарѲеѵое), — Іоаннъ э. б., Климентъ еп. сл.
даютъ чтеніе — се два къ уръкъ, дкаіа Супр. ркп. — се дъкні|л вь уръкъ.
Ев. Матѳ. 5, 11 — вознеііакндлтъ касъ — во всѣхъ текстахъ но-
носатъ вамъ (только Деч. — са вами, дѵеіаашаіѵ брад); 5. 28 — вже соклвдн
с нею — Зогр. Мар. юже ліобъі съткорн съ неіж (т)^ ёроіуеиаеѵ аотт^ѵ); 5. 44 —
творАірнхъ камъ пакости — Мар. Зогр. Остр. напасти ётѵ^реаДбѵтеоѵ брад); 5, 46 —
гръшнні|ы ко тоже ткорлтъ — Мар. Остр. мытаре, Зогр. мьздоімьі|Ы (сі теХйѵаі);
6, 32 — страны нціктъ — Мар. Зогр. Остр. ыізГн іціжтъ, Сав Книга — поганин
просАтъ (та ?Оѵѵ] 7, 16 — кервтъ с терініА смоккп нн Л квннііы емлютъ
грозди л — Мор. Зогр. Остр. окемдіжтъ отъ трънпъ грозны лн отъ ръпнъ смокъкн
(ооХХёуоооіѵ бсхд ахаѵѲіѣѵ ата^оХ'/]ѵ, т) тріббХсоѵ ооха); 7, 18 — родити
плода зла — Мар. Зогр. Остр. — творити (таяеіѵ). 11, 12 — нвжію ко есть
Грсткне ... Мар. Зогр. Остр. нжднтъ м... (ріа^етаі), — у Климента еп. слов.
согласно съ Козмой ноужыю; 12, 31 — ©ставнтсА — Мар. Зогр. Остр. отъ-
пвстнтъ са (&<реѲ^летаі); 18, 6, 7, соблазнитъ, соблазнъ — Мар. Зогр. скапда-
лнсаетъ — сканъдълъ (охаѵЗаХіоэд, тд охаѵйаХоѵ); 18, 6 — к мостеі глвкнні: —
Мар. Зогр. въ пжундъ мор^стън (ёѵ тф леХауір тѵ)д •Э-аХаооѵ^); 18, 10 — не
презрите — Ма|). — не родите, Зогр. Остр. не радпте (рт) хатасрроѵт^те); 18,
17 странникъ и поганинъ — Мар. Зогр. Остр. іазыуыііікъ і мытарь, Сав. Кп. поганъ
(6 ёѲѵіхдд хаі 6 теХібѵі];); 19, 14 не дънте дът’і — Мар. Зогр. оставите дътнн (йуете
тсс паійіа); 23, 2 — на столъ съдошл жръцы — Мар. Зогр. Остр. на сѣдлаициі сѣдж
’) Выписки изъ различныхъ сп. сл. текстовъ вездѣ приводятся мпой безъ сохраненія особен-
ностей правописанія каждаго игъ нихъ; изъ евангельскихъ текстовъ сохраняется чтеніе Мар. ев.
198
М. Г. Попруженко.
къннжъннірі н флрпсеіі (ёлі т^е хаѲаорае оі урарратеі? хаі оі срарюаіоі); 25, 24 —
ідръ есн — Мар. Зогр., жестокъ есн (ахХ^рбе еі), 25, 27 — купцё — Мар. Зогр.,
тръжъннкомъ (тбіе траке^ітаід); 25, 30 — къ геюноу югненуіо *— Мар. Зогр.
Сав. Остр. — къ тъмж кроілъштынжж (еі? тд охо-сое тд ё&Ьтероѵ); 25, 42—43
нага ма кндтхте н не юклекосте ллтнд н не пдсытнсте — Мар. Зогр. Остр. къ-
здлклхъ ко сл н не длсте мн ъс.тн . . . нагъ н не одъсте мснс (ёлеіѵааа хаі обх
ёойхатё роі уауйѵ . . . уорѵде хаі об теріебаХетё ре); 25, 45 — сднномоу й
сед меші'А крлтІА моед — Мар. Зогр. Остр. еднномоу отъ снхъ мыіыпнхъ (ёѵі
тобтюѵ тйѵ ёХауратоіѵ).
Ев. Луки 1, 28 — окрддоклннлл — Мар. Зогр. Остр. клагодлтъііаъ (хе/арі-
тіорёѵ^), Іоаннъ э. б. согласно съ Козмой пр., Климентъ — възрлдоклнлл (окрл-
довлннділ); 11, 33 — по «дромъ — Мар. къ съкрокъ, Зогр. въ кровъ (еі$ хроят^ѵ);
12, 48 — колше кстілжетсд — Мар. Зогр. мыюго нзнштстъ са (хоХб ^тгД^оетаі)
16, 9 — в сем — Мар. Зогр. въ кровы (еі? тае ахѵ]ѵіе); 16, 24 тентъ мн
азнкъ — Мар. Зогр. Остр. оустоуднтъ (хатафбфд); 16, 25 — юпоѵнклстъ —
Мар. Зогр. Остр. оутъшлатъ са (тсарахаХеітаі); 18, 11 — пъемъ лкоже проѵні
тлкцы — всзакоіінні|ы, — клнднііі|ы, — Мар. Зогр. Остр. ііепрДК6ДЫІНІ|ІІ, прълюкодън
(&8схос, роі/оі); 21, 34 — отдгѵлютъ ннтлннемъ — Мар. Зогр. Остр.
(храітсаХѵ;), нАпрмю прні'детъ нл кы тдсъ юнъ — Мар. Зогр. Остр. нмідстъ пд
кы кънсзааііж день тъ (ётэту ёср’ орад аіерѵі&од т) ^рёра ёхеіѵ?]).
Ев. Іоанна — 3, 20 дл са не ілкатъ дѣла его — Мар.
ОКІіДАІІННМЪ
Остр. дл пе
оклнуатъ са дѣла его. (рт) ёХеуу_Ѳу) та ёруа); 10, 1 — вллзл дкермн — Мар. Зогр.
Остр. — къходлн (еіаерхбреѵо;); 10, 11 — пастухъ — Мар. Зогр. плстырь(ё ка-
|х»)ѵ); 10, 16 — едінл паства н единъ пастухъ — Мар. Зогр. Остр. едино стадо
н единъ пдетырь (рІа коірѵѵ] еі? коіртсѵ); 14, 30 — не юрліретъ нііуо — Мар.
Зогр. Остр. не нмлтъ пнѵесоже (обх ёуеі); 15, 22 — іпіе іізкѣта не нмвтъ —
Мар. Зогр. Остр. нынѣ же кипы . . . (лрберааіѵ).
Дѣянія и посланія апостольскія 3, ^8 гла вгъ нсты сты прркъ —
Карп. проіюкъдА, Сіігізі. реѵе (лрохат^ууеіХе); 14, 22 — пеѵллмн — Карп. Сіігізі.
скъркьмн (сіа О-ХІфеюѵ); 15, 29 —удлліатнса камъ & трендолскіі (кумнрскГ пан-
на поляхъ) — н й мёткеѵнны — Карп. югръклтнее (Сіігізі. оудлліАтнсл) й трѣкь
нсіірніАЗііннынхь — нй оудлкл^нніл (Алё^еоѲаі еіоыХоОбтсоѵ — хаі хѵіхтйѵ); 17, 29
покннвтііСА злату н срекрв — Карп. иепвціеклтн зллтоу- нлн срекроу, Сіігізі. въні-
мдтн (ѵорі^еіѵ); 20, 34 — порлкотАСТА руцъ сн — Карп. — слоужнсте (Сіігізі.
послоужнетл), (бте^рёттраѵ).
Іак. 5, 14 опустнсл ему — Карп. Сіігізі. — йдлдатьса емоу (ауаЦ-
аетаі абтф) 5, 20 й прелестнлго пвтн — Карп. Сіігізі. — й злклжжденнъ нжтн
(ёх кХаѵ7]е б5оо).
1 Пѳтр. 2, 2 — кезеккерное млеко — Карп. Сіігізі. — нееккьрныіое
(&8оХоѵ уаХа); 2, 11 окланантсса о мерзскнхъ похоте'і — Карп. — оі|ъціАнте,
Козма Пресвитеръ.
199
СЬгібІ. остднѣтс са — бслё^еаОе тшѵ аархіхйѵ ётаѲорійѵ; 2, 18 — не тоѵню
докры — Карп. Сіігізі. — кллгнмь (бсуаѲоід); 5, 2 нн мзою но люкокню — Карп.
Сіігізі. нж спѣхомъ (лроОбршд); 5, 8 — нзмыітесл — Кари. Сіігізі. — нстрезкнте са
(ѵт^фате); 5,8 — пожретн нціл кого — Карп. поглміоутн, Сіігізі. поглътнть (тіѵа
хаталійѵ); 5, 5 — гдь высоковмнымъ протнкнтсА — Карп. прозорнкымь, СІігізЬ. —
гърдымъ (бтерт^сраѵоід).
2 Пѳтр. — 3, 16 ко всѣхъ епнстолнА — Карп. СіігібС. — книгахъ
(ёліотоХаід).
1 Іоанна — 2. 18 ѵлір — Карп. вр? Сіігізі. дѣти (хаі8(а), послѣдніГі
ѵдсъ — Карп. Сіігізі. година (йра).
Іуд. — 1, 10 естьстко лкн скотн — Карп. Сіігізі. — ірюдыо (сраіхйд)
іако скотн; 1, 11 лютъ нмъ — Карп. Сіігізі. горе нмъ (обаі аэтоід).
Рим. 1, 30 — роднтеле ненокорнкы — Карп. Сіігізі. — протнкыіъі («ЫеіОеід);
1, 32 — волю даютъ — Карп. ткорлть, Сіігізі. дѣють (апѵеибохобоі); 10, 3 —
скою правда хотлірс поставити бжні прке не покорншдсд — Карп. Сіігізі. —
ніржціе — (^тобѵтед) — не покнііжіпжса (об)( бтавтаутраѵ).
1 Еор. 1, 18. слово же еже 6 кртѣ погнвлюірГ вростко есть— Карп. Сіігізі.
слово же кртъное гьіклацііімь коунстко есть (б Хбуод уар б тоб атаироб тоід рёѵ
бслоХХорёѵоід ршріа ёаті); 6, 18 — согрѣшитъ — Карп. Сгізі. грѣхъ створнть (арар-
тт]ра 8 ёаѵ ксгфа^); 7, 2 — клвжсіініл дѣла — Карп. Сіігізі. люводѣіліінѣ рлдн (8іа
тад корѵе(ад); 7, 8 — глю же хллкнмъ (К. Р. хластымъ) — Карп. Сіігізі. оуно-
тлмъ, юнотамъ (тоід бсуароід); 7, 35 — на встроіпіе ксѣмъ ка — Карп. Сіігізі.
нл пользоу (прбд то брйѵ аирсрёроѵ); 7, 38 — не жсііаііса и не поскцаіоцініа «не
ткорнтъ — Карп. Сіігізі. тѣмъ же н кьдліен скою двоу докрѣ ткорнть н не кьдліе
люѵе ткорнть (йате хаі б ёхуарі^ыѵ т^ѵ ёаотоб яарѲёѵоѵ хаХйд тоіёг хаі б р^
ёхуарі^шѵ хреіоаоѵ тсоіеі); 7, 39 — проста есть — посіапівтн — Карп. Сіігізі. —
свободъ іесть — (ёХеоОёра); 11, 24 — клгвіі — Карп. Сіігізі. — похклль (ейуа-
ріат-^аад); 12, 7 — по достоаііню — Карп. Сіігізк — къ пользѣ (тердд тб аируёроѵ);
12, 10 — длрове азыкомъ — Карп. Сіігізі. родъ іазыкъ (уёѵт] уХшаайѵ).
Гал. 5, 21 і|рткііА кжна не прнуастАтсА — Карп. Сіігізі.— не наслѣдать
(об хХт]роѵор^аооаіѵ).
Ефес. — 4, 14 —< в лвкл улвуескдхъ і в мыслехъ по хьдожсткв
лестномв — Сіігізі. къ лъжн улвѵьстѣ, въ ковдрствніа. (Карп. къ промыслѣхь
н коварства) в^ къзин лы|іенню (ёѵ т^ хибеіа тйѵ аѵОрйлсоѵ, ёѵ лаѵоируі^ крбд
т^ѵ реѲэдеІаѵ тѵ)д кХЛѵ^д); 6, 3 — квдешн міюговѣѵснъ — Карп. дльгожнкотень
СІІГІЗІ. ДЪЛГОЛѢТЫІЪ (рахрохрбѵюд).
ФилпПе 2, 15 — уада кжіід скешена — Карп. СЯігікІ. уадд бжніа не-
пороуыіа (тёхѵа Ѳеоб арйрт]та); 3, 18 — многаждъі нарнірхъ Карп. Сіігізі.
гдлхь (ёХеуоѵ); 3, 20 спсл уаемъ — Карп. Сіігізі. спасителѣ ждемъ (аа)тг(ра &кзх-
Зе/ореОа).
200
М. Г. ІІопружеико.
Колосс. 2, 18 — ннкто вл обидою дд не пріемлетъ — Карп. — ннко-
торын влсь овнднть Сіігізі. — дл некрьдоу съткорнть (|іт(8еІе бра? хатабрабеоёти).
1 Тим. 2, 2 со всѣмъ клгоѵестнемъ — Карп. Сіігізі. вь всѣкомь кллго-
върн (ёѵ хаотд ейагбеіа); 2, 11 со всѣмъ говѣнііс — Карп. Сіігізі. — покореннемь
(ёѵ лао^ бпотау^); 4, 2 к лнцвмѣрі'і лжесловссннкъ нездрлкмхъ своею сокѣстніо —
Карп. Сіігізі. — льжесловесіінкомь сьжежеііомь скоса скѣстііа (хехаот^ріаорёѵаіѵ
т^ѵ ІВіаѵ аоѵеЙ7]0іѵ); 4, 4 твл бжна — Карп. Сіігізі. — сьздлннс (хт(ора); 4, 4 —
съ похвлленнемъ пріемлемо — Карп. Сіігізі. — ѣдомо (Харбаѵбреѵоѵ);1) 5, 14
синостлто околглнна дсліл — Карп. Сіігізі. — Ііротпкііоу хоулы рлдн (аѵтіхеціёѵф
ХоіЗоріад /аріѵ); 5, 17 ѵтн д.\ сподоблтса — Карп. Сіігізі. — уьстіі дл достоинъ
бывлжть (тірт(д &^обоѲсоааѵ); 5, 19 нл іюпл рѣуп не іфнемлн — Карп. Сіігізі. —
Хоулы не прнемлн (хат^уор-аѵ караЗёуоо).
2 Тим. — 2, 5 лціе стрлжетъ кто не кенулетсл лціе нсзлконно стрлжетъ —
Карп. Сіігізі. — лціе же и мккы кто пріемлетъ не вѣнулстса лціе не злкоппо
мнуенъ ккдет (ёаѵ 81 хаі осѲХід ті$, об атгсраѵобтаі ёаѵ ѵор.1раі$ йсѲХт^а^).
Тит. 1, 7 подокле епкнн кыті — не люти не мзонмъц» — Карп. Сіігізі. —
не оукннцн не мынелонсклтелю (р^ хХ^хтт]ѵ р?) аІахрохерЦ; 3, 10 шмецінсл —
Карп. Сіігізі. (5рнцлнСА (лараітоб).
Евр. 13, 4 врлкъ — Карп. Сіігізі. — женнткл (у^ро?); 13, 4 клндннко
же н прелюводѣемъ сидитъ кгъ — Карп. — любодѣомь н любодѣюмь (Сіігізі.
прѣЛЮБОДѣемъ) соуднть бь (кбрѵоос, 8ё хаі рауобг; хріѵёі б Ѳебе).
Сгруппированные здѣсь примѣры свидѣтельствуютъ о томъ, что многія ци-
таты изъ Священнаго Писанія, сдѣланныя Козмой, пе соотвѣтствуютъ уому утепію,
которое памъ извѣстно въ наиболѣе древнихъ текстахъ его. Само собой понятно,
что трудно рѣшить, какой текстъ Св. Писанія былъ въ распоряженіи Козмы, но
думаю, что скорѣе всего онъ пользовался именно тѣмъ текстомъ, который еще
только подвергался указанной выше редакторской обработкѣ, т. е. проходилъ второй
періодъ своего образованія.
Въ образованіи такъ называемой Симеоновской редакціи несомнѣнно участво-
вали очень многіе писатели этой эпохи; отчего намъ пе допускать, что въ эту
редакціонную работу долю своего труда внесъ и такой крупный писатель, какъ
Козма. Можетъ быть, что нѣкоторыя разночтенія имъ взяты готовыми изъ тѣхъ
частей текста, которыя уже подверглись этой обработкѣ и были въ обращеніи среди
писателей той эпохи. Этимъ можно объяснить совпаденія чтеній отдѣльныхъ мѣстъ
у Козмы, Іоанна экз. болгарскаго и Климента еп. словѣпскаго; напр.: Козма и
Іоаннъ экз. болг. одинаково въ Псал. 101, 26 хат1 передаютъ в нлуллѣ
при къ іілуатокъ въ Сип., Погад. Болан.; — Козма и Климентъ одинаково
Ев. Матѳ. 11, 12 — раоіХеіа тйѵ обраѵйѵ (Ы^етаі передаютъ ііижно ко есть
црткне... при чтеніи Мар. Зогр. Остр. — нжднтъ са; Козма, Іоаннъ экз. болг.
и Климентъ еп. сл. одинаково въ Ев. Луки 1. 28 — хе^арітсоілёѵу] передаютъ
*) Два послѣдніе оборота у Козмы встрѣчаются дважды.
Козма Пресвитеръ,
201
окрдоклшіш при чтеніи въ Мар. Зогр. Остр. кдагодлтъііач». Какъ признакъ Си-
меоновской редакціи, нужно отмѣтить у Козмы слово страна вм. нізыкъ (Ев. Матѳ.
6. 32) по Мар. Зогр. Остр.; такого рода замѣна для текста нѣкоторыхъ книгъ
Св. Писанія считается яснымъ признакомъ именно этой редакціи1). Какъ на
признакъ образовывавшейся традиціи въ редакторской работѣ надъ текстомъ
Св. Писанія, слѣдуетъ указать па употребленіе Козмой слова пастухъ (б лоір^ѵ)
вм. Мар. Зогр. пастырь (Ев. Іоаппа 10, 11. 16); употребленіе слова пастоухъвм.
пастырь характерно для Константина еп. болгарскаго2).
Встрѣчаются чтенія, которыя разнятся отъ чтеній, предлагаемыхъ въ древ-
немъ текстѣ, а также у Іоанна экз. б. и у Климента еп. слов.; напр., Исаіи 7, 14
18оо т) ларОгѵо; Козма передаетъ се ѵтад при господствующемъ чтеніи — се дкал
два, дѣкііі|л, Исаіи 7, 14 ёѵ уаотрі — Козма передаетъ к нтроке при господству-
ющемъ чтеніи — къ ур-ькъ; интересна передача Козмой Матѳ. 19, 14 асрете —
не дънте при Мар. Зогр. останъте3).
Такого рода чтеніе, можетъ быть, нужно объяснить чтеніемъ, лично даннымъ
Козмой или какой либо группой участниковъ въ редакторской работѣ симеоповской
эпохи. На тоже могутъ указывать и другія чтенія, пе оправдываемыя древнѣйшими тек-
стами. Козма или лично вносилъ извѣстнаго рода измѣненія или, раздѣляя измѣненія
другихъ работниковъ, замѣнялъ ими общепринятыя чтенія. Во всякомъ случаѣ мы
не безъ основаній должны допускать возможность активнаго участія Козмы въ той
работѣ надъ текстомъ Св. Писанія, которая велась въ Симеоновскую эпоху болгар-
ской литературы и благодаря которой ясно и опредѣленно поставлено нынѣ по-
ложеніе о существованіи симеоповской редакціи его. Сгруппированные выше при-
мѣры чтеній текста Св. Писанія находятся во всѣхъ бывшихъ въ моемъ распоря-
женіи спискахъ соч. Козмы; это укрѣплять ихъ должно именно^ за нимъ, какъ за
авторомъ, бравшимъ для своей работы опредѣленныя цитаты, а не объяснять ихъ
только вліяніемъ переписчиковъ4).
*) И. Е. Евсѣевъ, Книга пророка Даніила, М. 1905, стр. XXXV.
’) См. у А. В. Михайлова, Къ вопросу объ учительномъ Евангеліи Константина, еп. болгарскаго,
М. 1694, стр. 30.
•) Маріи 10, 14 въ соотвѣтствующемъ текстѣ йфе/ге — передается въ Мар. Зогр. и др.— ні дѣнті.
*) Нелишнимъ представляется миѣ отмѣтить здѣсь обстоятельство, которое обращаетъ на себя
вниманіе при работѣ надъ сравненіемъ чтепііі текста Св. Писанія у Козмы съ другими текстами. Нѣко-
торыя чтенія, встрѣчающіяся у Козмы н пеоправдываеыыя чтеніемъ наиболѣе древнихъ текстовъ, находятся
въ памятникахъ позднѣйшихъ. Приведу указанія на апостольскія чтенія, которыя согласно читаются у Козмы
и въ Апостолахъ такъ называемой (но Г. А. Воскресенскому) второй ихъ редакціи, тексты которой извѣстны
лишь отъ XIV в.: Рим. 1, 30 Козма, Толст. Апост. XIV в. — роднтілв ніиокорнкн (другіе болѣе древніе
тексты противны), — съ Козмой согласны и ред. 3 и 4; 1 Кор. 7, 38 — ні жіііанса н ні восыгліоціпа 8ні
творитъ у Козмы вполнѣ согласно съ Толст. Аност. XIV в. п съ Ан. XV в.; 1 Кор. 7, 39 проста істк по-
сигнЗтн у Козмы п въ Толст. Апост. XIV в. (другіе тексты даютъ— свокодк, свободна); Галат. 5, 21 црзвііА
кжна ні прнчлстАтсА у Козмы согласію съ Толст. Апост. XIV в. при различіи съ другими текстами,
Ефѳс. 4, 14 в. л8м члкчіскахъ і к мыслі^ъ по х8дожістк8 лсстном8 у Козмы согласно съ Толст. Апост. XIV в.;
другіе тексты даютъ иное чтеніе. Отмѣчая эти факты, напомню указаніе Г. А. Воскресенскаго, что „вторая
(въ отличіе отъ первой, древнѣйшей) редакція Апостола возникла несомнѣнно ранѣе XIV в. (Ср. Г. А.
Воскресенскій, Древній славянскій переводъ Апостола и его судьба до XV в. (Москва 1879 г., стр. 30)
202
М. Г. Попружепко.
Сочиненіе Козмы Пресвитера имѣло крупный успѣхъ въ славянской письмен-
ности; этимъ оно обязано, какъ мы видѣли, своему содержанію. Успѣхъ этотъ уста-
навливаетъ за Козмой большое значеніе, а потому свидѣтельствуетъ о немъ, какъ
о выдающемся писателѣ древпеболгарскоп литературы. Это обязываетъ пасъ отмѣ-
тить также и тѣ достоинства его изложенія, которыя могутъ явиться цѣпнымъ
матеріаломъ для характеристики его, какъ одного пзъ представителей цвѣтущей
поры этой литературы. При чтеніи Козмы постоянно приходится останавливаться
на образности его выраженій и оборотовъ, па діалектическихъ пріемахъ его въ по-
лемикѣ и проч. Извлеченіе нѣкоторыхъ примѣровъ всего этого не можетъ быть
лишнимъ и неинтереснымъ.
Авторъ для большей убѣдительности очень часто пользуется сравненіемъ;
напр. замѣчая о трудности дѣйствовать па еретиковъ, Козма замѣчаетъ: „іако же
к мрлмо стредАілн не тотию не нрострслн™ его но пскотнк'шн стрелл зхдн стоа-
ірлго удлрнтъ, тлко іі нѵлн еретикл не тотніо то Уже не іілуѵнтъ его но н нѣко
й хидокт.рны рл3вратнтн.“ (стр. 5, С); — характеризуя рѣчи еретиковъ, Козма
говоритъ: „не се ко состоатса вкупе ръѵи и но рл3но клекктсл дкн гнила скнтл“
(стр. 28); говоря о притворномъ благочестіи еретиковъ, Козма дѣлаетъ такое срав-
неніе: „іако* ловАфіГі рыБы удами, Аіре теки нл уду не нл іілтпутъ, не могутъ
ііатТ рывы, тлко и еретицы покривлю лице ское мирнымъ смпрсннемъ Т постомъ
адъ скон. Лфе и стое еѵлі’е к руку сн дежлфе, но іісіюАокне токуіоціс е, тѣмъ
ВЛЛКЛІЛЮТЪ ТЛККІІ НА СКОЮ СН НАГУКу І КСЮ ЛЮБОКЪ І КТ.ру ХрТНАНСКуіО МЫСА АТЪ
погубити, всуе н кезъ ума томацісса къ своихъ молпткл . . . (стр. 30); отмѣчая
въ связи съ предыдущимъ недостойное отношеніе еретиковъ къ Евангелію, Козма
говоритъ: „стрлжетъ стое еулне к руку ихъ, акіі зллтъ оуссрлзь супщн коте . ..
(стр. 31); здѣсь же сравненіе для изображенія притворства еретиковъ: н толь
слабо Брлшно смртно къіклетъ вложсниемъ АДЛ ихъ к дінлхъ ііослуиілілі|інхъ пре-
льсти, АКОЖ6 Т ѴЛША аллклстрл НЛЛІІІАНЛ единою КЛІІЛСЮ (ОЦТА огорѵсклстъ, Акоже
смртнлго адл ихъ нослушлюціе ІІ, и тлцы суірс мііатса питтоже злл ткорлфе;
тако бо есть опыта діілколу юслеплілетъ юти и умллиетъ грехн, дл ткорАірен злаа
мііатса ннѵто творпціе — (стр. 31). Желая дать возможно сильную по яркости
характеристику ап. Павла, Козма дѣлаетъ такое сравненіе: „Плкелъ же нреклжеііііын
крѣпки! стртепецъ гднь, иже толнкъ аниса во стыхъ, елнкъ же есть мцъ ко
зв-кздл .... (стр. 42);1) указывая,/на то, что „скоркн" для человѣка имѣютъ
значеніе „да, содолъвніе ицін, скѣтлѣншіі са іавіатъ“, Козма употребляетъ такое
сравненіе: „и злато (\ціс много кріі ко (огіін, то скстлѣс кыкле, и сосуда злата
и срекренл не можетр коклтн, Афе не положитъ его нл іілкокллнѣ н кллдіівомъ
такимъ кпетъ . (стр. 52); признавая вреднымъ для иноковъ частый уходъ пзъ
Встрѣчаются у Козмы также случаи, когда опъ такія характеристики дѣлаетъ не путемъ
сравненія, а просто при помощи опредѣленія: стр. 22 — Іканна ж« пртчю, здіно кілнкл сапца, кісчкткБютъ;
объ Іисусѣ Христѣ опъ говоритъ: вослЗиміт» гласа старѣпшннкі пдстЗшьскд (стр. 81 и 82), при чемъ здѣсь
приводятся слова Іоаи. 10, 11 о пастырѣ добромъ.
Козма Пресвитеръ.
203
монастыря, Козма говоритъ: „ілкоже ко и рыка, кромѣ коды свірн, вмнрдетъ, тако
же уернерь, олнѵьсл міітыря, погибаетъ, іі ілко ;ке кокошь, ѵлсто востлюірн съ аицъ,
БАІІор ТКІІ ткорнтъ А, ТАКО II УСНЕЦЪ, ѴАСТО ІІЗЛЛ8ІА 113 МНТЫрл ПО СВ06І ВОЛ'І, ЗАБЫ-
ВАЕТЪ прсдліінвіо емв службу . . . (стр. 57);1) порицая увлеченіе мпрскимн благами,
Козма говоритъ: „богаты домы плѵе і|рккн любимъ, іі тв акн врлнове на мерт-
веунпе стекаціесд .. . (ст. 74); па стр. 82 находимъ сравненія о грѣхахъ: „волъцн
СНІ 8ЛІІІ ПСИ, СрСТІІѴССКАА ВУЕІІПА .... ТАТІІ6. рСКШЕ ГрССН II ІІЕПрДКДЫ . , . .,“ —
этимъ примѣромъ Козма объясняетъ небрежность духовныхъ пастырей; въ числѣ
наставленій епископамъ Козма говоритъ: „подрлжліте іілодіаціліа вниогрлды, клко
ТІ БДА ДНЬ Н НОЦІЪ, (йкрвгъ ХОДІЛЦІЕ, ПЛСЦІУірЕ II КріІѴІОІ|ІЕ, 1111 ДЛДУЦІЕ ІІП ЗВѣріО,
НИ ТАТЮ, 1111 ПТІІІ|Л ОЗОБЛТІІ Кііногрлдл. ТАКО I КЫ ТКОріІТЕ, ЕПІОІІІІ, ДЛ ІІЕ ДІІКІІІ
вепрь діідколъ озоклстъ гдпл кііногрлдл ... (стр. 84). — Кромѣ такихъ примѣровъ,
у Козмы мы встрѣчаемъ и краткія уподобленія отдѣльныхъ понятій, такъ папр.
онъ, говоря о діаволѣ, замѣчаетъ: „діаволъ ко акн песъ золъ нападаетъ (стр. 30),
объ еретикахъ, нападающихъ па епископовъ и проч. Козма говорить: много нл
на ллюціЕ, лкн пси па конника . . . (стр. 14). Для приданія картинности и большей
убѣдительности своей рѣчи, Козма употребляетъ также и цѣлый рядъ связанныхъ
въ одно цѣлое сравненій; такъ картинно у пего сдѣлано сравненіе еретиковъ съ
„бѣсамизамѣтивъ, что „еретики заѣнше свть кесокъ,“ Козма говоритъ: БѢСИ ко
кртд ХКА БОІАСА, СрСТІІЦЫ ЖЕ ІІОССКАЮТЪ крТЫ . . . БѢСИ БОІАТСА ОБрЛЗЛ . . . ерСТІІІ|Ы
же НЕ КЛАІІІАІОСА иконамъ .... и проч. (стр. 6).
Встрѣчаются также у Козмы въ достаточномъ числѣ обороты, къ которымъ
опъ прибѣгаетъ, чтобы усилить впечатлѣніе своего слова путемъ образа, ироній,
повторенія, восклицаній и проч. Приведу нѣкоторые изъ нихъ: характеризуя ученіе
еретиковъ о нравственности, какъ ученіе неискреннее, Козма говоритъ: „мы же
©твеціле, ѵто са хвалите, высокоумпТи ерет"і|ы. то Т дііАВолт^ііе спитъ, пн гфлішіл
ВКУШАЕТЪ УЛВУЕСКЛ . . . , МЫ ЖЕ остлкн ТАКОВЫА дл идутъ, путемъ и б плгнку-
скорѣе БО СКОТА ІІЛКАЖСШН, НЕЖЕ ЕрЕТНКА. СКННІІЛ КО БІІСЕрЛ ОБІІНУЕСА, А МОТЫЛА
Беретъ .... (стр. 5); отмѣчая ученіе еретиковъ, что „нѣсть бгъ сотвори нбсе н
землл,“ Козма восклицаетъ: „вопроси ліоі:о клвлрл, любо невѣжу, любо іі самого
ТОГО ДІАВОЛА, КТО ЕСТЬ ТКОрсі|Ь ВСѢМЪ ВИДИМЫ Н НЕВИДИМЫ. II рбКУ ТН Н ТІІ, ѴТО
толмн грв есн, ѵлкѵе, ѵто можетъ ^гдѣ быти без бжііа повЕЛѣіпіА .... (стр. 7);
признавая еретиковъ достойными наказанія за ихъ многія прегрѣшенія, Козма свою
мысль выражаетъ образъ: „лціе по н по единъ ноготь птица увіазнстъ, смртн
предліід бываетъ, коми плѵе еретицы, по толнкъ перстъ вазаціе, умрутъ... (стр. 31);
чтобы картинно и сильно представить заблужденія еретиковъ, Козма восклицаетъ:
„ліре во бышл нмъ имѣли, не кышл творір нбу іі земли диаволл іілрні|ллн. дціе
*) Эти слова изъ соч. Козмы въ редакціи печатнаго Пролога приписаны Антонію Великому;
Софропій Врачапскій также ставитъ п|едъ пимп: „«линіи Янтсній дуліа“ (см. выше). Встрѣчающееся
здѣсь у Козмы слово здпор'ткн, отмѣченное Миклошпчеыъ и изъ другихъ памятниковъ, извѣстно и ііыпіі
болгарскому языку (см. у Дювернуа в. ѵ. запрътакъ).
204
М. Г. Попруженко.
БО БЫІІІА УМЪ ИМѢЛИ, ІІ€ БЫІ11А ѴТНЛГО КрТА ІфЛЖЫ БГу НХріІІ|ЛЛИ. АЦ1С БО БЫ ІІІ Л
СМЫСЛЪ ИМѢЛИ, ПС БЫ IIIА СТЫ І|рККІН ПрСДЛІІНЫ ІІМЪ VIIIIОБЪ ХУЛИЛИ. Ліре БО БЫ ІІІ Л
СМЫСЛЪ ИМѢЛИ, ПС КЫШЛ ѴЮДС БЫКЛІОіріІ пл сты ми моіръми прелесть плрііірлн ‘)...
(стр. 38); путемъ повтореніи же Козма желаетъ придать силу своимъ словамъ
противъ еретиковъ: „се прореки клмъ ксл . . . , се прорско влмъ репіе лціе пре-
лстатъ кого отъ клсъ . . . , се прорекохъ кл гліа костлну лжін хрнсти и лъжі'п
пророцъі, рекше еретицы .... се ііррекы клмъ ліре нмъ пмете вѣру ... се пррко
клмъ съ ними осудптесА п т. д. (стр. 44—45); характеризуя недостатки многихъ
монаховъ, Козма замѣчаетъ: „се же глю, пе хула ѵернеѵесткл, не длжь кгъ: кса
ко кзлкопепл суть бгомъ .. . .“ (стр. 49), здѣсь же онъ, дѣлая указанія объ
истинныхъ обязанностяхъ монаховъ, говоритъ: „то есть кзлтіе кртл піл, то есть
окрецінсА секе .... (іѣ.); устанавливая за чтеніемъ Св. книгъ большое значеніе
для избѣжанія грѣховъ и замѣчая — „поѵнтліте ѵасто стыа книги,“ Козма вліяніе
непрерывной работы въ этомъ отношеніи иллюстрируетъ передачей стариннаго наблю-
денія: — „и каплю ко ѵасто клплюцін кдоліТ клмеиь“ (стр. 80); говоря объ обя-
занностяхъ епископовъ и требуя отъ нихъ духовнаго воздѣйствія на паству, а не
личнаго только воздержанія отъ излишествъ, Козма свою мысль иллюстрируетъ
оборотомъ: „Аіре ко са нл кто & масъ и б кннл коздежптъ і ксакоа СЛАСТИ
удалитъ, нпѵѣже скота кромѣ есть, и копь ко и колъ тлже ткоритъ. но, ліре люди
ПорУѵеіІЫА СМУ II УѴІІМЪ А стрлхв БЖІІІ0, тогда есмы по ііетііне епкнъі н илстол-
нпцъі бжііТ стыхъ аилъ — (стр. 85). Кромѣ указанныхъ выше оборотовъ, при-
вожу еще для характеристики способовъ изложенія Козмы примѣры употребленія
имъ отдѣльныхъ словъ и выраженій:
Бѣсѣдоклііы су злпокѣдіі гдл — 1; Кллзііити — ділколъ не поѵнетъ
бла8ііа ѵлкѵесклго родл — 1; Келегллно копнетъ — 22; Ко-’грлжснііе црккн —
азъ же еіре не (остлпоусю облиѵліл кезкопыл еретики, цл ко*грлжепне црккн божІа
еже есть кърл хртнАіГскл — 10; Возыиепнемъ единомъ можетъ къ то! ѵа по-
губити грехн его — 19; Коскрлпіеплмн гллклмн — кндп ко другил прокуднкшл
воскрліпеплмн гллклмн — 55; КирѣѵлеііпіСА си слокесемъ кирѣѵлеіиисА н
глсшн нѣсть моірно к миру семъ жнкуціе ептнел — 50; (Ил) Годемъ судѣ —
намъ же (й преБлженііАА Біе млтнкл буди здѣ іі на годемъ судѣ — 23; (Не дл)
гнѣку нзытн слокесы устъ сконхъ — 55; (Постижесл) дхокпьГ постомъ пл плотскаго
55; ^ллуднлъ есті^ — ха ибо творятъ стлрѣііпілго сііл. менпілго же еже есть
залудилъ бцл діавола менАТъ 32; изломилъ са грехн — тѣже и ты ліре хоірепін
сосу быті клце скоему, ты есн изломилъ са грехн — 52; ко ютнніін іістопнмса —
тѣм же Брлтие кса по закону и по совѣту кѣдуціііхъ ткорнмъ да не ко ютніпТи
іістопнмса — 53; масло іинреліоБНА — помажемъ дшекную главу — 55; (доблнТ
закоііііііі ѵенцы) мздлтса ѵлвко о піпрл же Т кеселні 58; мозгу болѣзнь . . . вы-
*) Такой же пріемъ Козма употребляетъ для приданія споей рѣчи оттѣнка насмѣшки надъ ере-
тиками: „аци «сті Плела рітрѣііші. аірі Гті у а стѣнші, то да послБшаГ васъ .... (стр. 67).
Козма Пресвитеръ.
205
влетъ 34; мыльмн блвдіітіі — лірелн ко внѣ такокын согрсшлстъ то вне есть
жеіпітнсл . . . ниже мыльмн влвднтн 65; Нездрлкы сокестію — реѵетъ мн нѣко-
торын іо нездрлкы сокестію. кѣмы и мы слокесл тл и дл кскую множити рѣѵн
скоа... 77; іісліокіікв зллта’) — подовлетъ епкпк кытн нелюкнкв злати 16;
непрлдл нрозлке © ни нл земли — 4; пеі|едо8мпыА (жены злыл же) — 63; (дііл-
коно тлко — подовлетъ выти) неввоитнко — 16; югнь сокирлете нл гллкы скоа —
8; (скнипа кнсерл) оенішсса — 5; (ты еретпѵе) ослѣпъ срцс . . . 18; эпитеты при
словѣ очи: нл кртъ бо зрлціе плотнымл оѵнмл л срѵнымл нл рлсплтлго нл не
кзнрлюіре — Ю; до прозримъ срѵнымл оѵнмл — 75; слѣпи с«ціе вмпымл оѵнмл,
не можете рлзимѣтн потптліоірс спнстолна блжсніілго плклл ... 14; нз глѵбііііы
К03Д0П«КНіе ОѴН ВМІІНІ' К ИКСА ДЛ СЛМОГЛ С8ЦІЛГ0 СО ©||е и сты" дхо, К0СП8-
ірлюіре копііе . . . 24; пллтеі|ъ & скитъ — ліре н пллтсцъ какъ (орлірё © скнтъ
къ нсі Б«де ягодникъ бжііі стрлдллъ ... все то ѵтііо нмл...25; похоть плотила
іі похоть бѵнлл н годынн жнтііА — нѣсть © оі|А нкнлго но © мнрл сего есть...
51—52; не пококллъ са слсзлмн ... 52; не прекорѣѵнтн кллстелемъ 43;2)
рокъ ерстнѵескні — дл не кіілдсмса к' рокъ ёретнтескні — 1; свой смрл жн-
рвютъ сретні|ы — 5; слнклтп бжтко гла. ако с тѣло хс пострлдллъ есть...
2; тлть дшекнын — 53; трепетлні'с жиламъ кывлетъ — 34; вбогдтнтііса Дѣлесы
блгіі — 35; оумъ его кііѣ склѵетъ пли неподокнліл мыслитъ — 74; нн еухні
поповски пнюіре (М. поюіре) 36.
Приведенные выше примѣры оборотовъ и выраженій даютъ намъ предста-
вленіе о высокихъ качествахъ изложенія Козмы; изъ пихъ мы можемъ заключить
объ его умѣніи образно и картинно выражать свои мысли. Бъ виду этого оиъ,
какъ стилистъ, какъ знатокъ языка, которымъ опъ умѣло владѣетъ, долженъ быть
поставленъ па одномъ изъ первыхъ мѣстъ среди тѣхъ писателей болгарской лите-
ратуры, которые, получивъ отъ предыдущаго цвѣтущаго періода ея богатое на-
слѣдіе, сами явились хранителями и продолжателями воспринятыхъ прекрасныхъ
пріемовъ литературной дѣятельности. Этимъ и объясняется тотъ успѣхъ, который,
какъ мы видѣли, имѣлъ Козма Пресвитеръ, сумѣвшій своимъ талантливымъ сочи-
неніемъ спискатъ себѣ заслуженную славу одного изъ выдающихся писателей.
’) М. вм. этого даетъ ніеріеролювіц'. *) К. — прікослоінтн, М. прірікемтіі.. М. Попруженко.
ПАИАПА АГГЕЛ0КТ1Я01
Ѳ. И. Шмита.
---—-------
Издавая эскизный планъ китійской церкви Паѵяуіа АууеХбхтіото? и фото-
графію съ мозаики апсиды этой церкви1), Я. И. Смирновъ имѣлъ цѣлью „лишь
обратить вниманіе на мозаику и вызвать подобающее изслѣдованіе и издапіе ея".
Прошло однако пятнадцать лѣтъ со времени посѣщенія Китія Я. И. Смирновымъ,
и только теперь мозаика издается подобающимъ образомъ: на таблицахъ V—VIII
мы даемъ воспроизведенныя трехцвѣтнымъ печатаніемъ раскрашенныя кальки съ
головъ, па таблицѣ IV — фототипію, а па особомъ приложенномъ къ настоящему
выпуску Извѣстій листѣ хромолитографію съ мозаики; всѣ эти таблицы исполнены
въ Вѣнѣ, въ заведеніи М. ДаіТё, по оригиналамъ Н. К. Клуге.
Н. К. Клуге работалъ въ китійской церкви осенью 1907 г. Кромѣ фото-
графическаго и акварельныхъ воспроизведеній мозаики апсиды, онъ сдѣлалъ еще и
архитектурные чертежи зданія, т. е. планъ (табл. I) и — насколько, по имѣвшимся
въ его распоряженіи средствамъ, это было возможно — разрѣзы (табл. II—III).
Къ сожалѣнію, имѣя весьма небольшой запасъ фонографическихъ пластинокъ,
Н. К. Клуге пе снялъ ни наружныхъ, ни внутреннихъ видовъ зданія; устныя
его сообщенія отчасти восполняютъ этотъ пробѣлъ.
Привезенные И. К. Клуге матеріалы были Г. Директоромъ Института пред-
оставлены для разработки и изданія автору предлагаемой статьи. Конечно, безъ
личнаго знакомства съ памятникомъ нельзя было надѣяться дать „подобающее
изслѣдованіе" мозаики, а лишь комментарій къ издаваемымъ таблицамъ; и даже
комментарій не могъ быть самостоятельнымъ, ибо, самостоятельности ради, нельзя
же было игнорировать вышеназванную работу Я. И. Смирнова, полную тонкихъ
наблюденій іі богатую самыми разнообразными свѣдѣніями.
') Я. II Смирновъ, Христіанскія мозаики Кипра. Внз. Вр., IV, 1897, стр. 1—93; китійской
церкви въ этой работѣ посвящены стр. 26—67 н табл. I.
Паѵауіа ’А^вХбхтіатос.
207
При такихъ условіяхъ, казалось бы, пе было пи надобности, ни даже воз-
можности шісаіь осооую статью — слѣдовало ограничиться краткимъ указаніемъ
па статью Я. II. Смирнова. По изученіе предоставленнаго мнѣ матеріала убѣдило
меня въ невозможности принять заключенія моего предшественника.
Я. И. Смирновъ самъ пишетъ (стр. 34), что „мозаика сильно запылена
и закопчена, а потому разсмотрѣть цвѣта нѣкоторыхъ кубиковъ оказалось невоз-
можнымъ. Страннымъ образомъ лица Божіей Матери и Христа покрыты слоемъ
известки и грубо нарисованы по ней розовой краской, хотя подъ слоемъ ея ясно
<впдпы> вполнѣ сохранившіеся кубики мозаики**. Немного ниже авторъ сообщаетъ,
что нѣкоторыя части — напримѣръ, надпись надъ головою Богородицы — опъ
почистилъ; вычистить всю мозаику онъ, по тѣмъ или инымъ причинамъ, не могъ, и
эту работу исполнилъ лишь II. К. Клуге. Такимъ образомъ, хотя Я. И. Смирновъ
и работалъ въ самой китійской церкви, все же ему пе удалось хорошо разсмотрѣть
многія детали. Я же въ Кптін пе былъ, по я имѣлъ въ своемъ распоряженіи и
общую фотографію, и копію въ краскахъ съ мозаики, и раскрашенныя кальки
головъ Богородицы, Спасителя, обоихъ архангеловъ, и кальки цѣлаго ряда по-
дробностей, какъ-то: рукъ, ногъ, свитка въ рукахъ Младенца, и, наконецъ, образцы
кубиковъ смальты разныхъ топовъ. На основаніи всѣхъ этихъ матеріаловъ воз-
можно было, и пе видавъ оригинала, достаточно подробно изучить издаваемую
мозаику, и я оказался въ болѣе выгодномъ положеніи нежели Я. И. Смирновъ.
Другое преимущество мое составляетъ то, что я работаю на пятнадцать
лѣтъ позже. За эти пятнадцать лѣтъ стала извѣстного цѣлая масса произведеній
христіанскаго восточнаго искусства перваго тысячелѣтія; за эти пятнадцать лѣтъ, въ
итогѣ упорной работы цѣлаго ряда ученыхъ, стало возможнымъ хоть нѣсколько
удовлетворительное представленіе о ходѣ развитія искусства за первый десятокъ
вѣковъ пашей эры. Измѣнились и самые пріемы работы. Я. И. Смирновъ хотѣлъ еще
примѣнять только тотъ методъ чисто-стилистическаго анализа, который даетъ пре-
красные результаты въ области искусства классическаго, эпохи Возрожденія и т. д.,
по который совершенно непримѣнимъ — можно надѣяться, что только временно, —
къ очень многимъ памятникамъ византійскимъ, въ томъ числѣ, какъ мы убѣдимся
ниже, именно къ китійской мозаикѣ. Въ исторіи византійскаго искусства есть еще
цѣлыя столѣтія, о которыхъ мы судимъ исключительно па основаніи письменныхъ
источниковъ или произведеній художественной промышленности, а пе на основаніи
точно опредѣленныхъ хронологически памятниковъ, такъ какъ памятники или досто-
вѣрпо погибли, іі.^іі недоступны, или еще неизвѣстны. Не имѣя достаточнаго
матеріала для сравненія стиля, самый чуткій историкъ искусства рискуетъ оши-
баться^ пли, въ лучшемъ случаѣ, остановиться па недоказанной догадкѣ, если опъ
не привлечетъ всю совокупность даппыхъ историческихъ, иконографическихъ, эпи-
графическихъ и техническихъ, позволяющихъ опредѣлить памятникъ. Я. И. Смир-
новъ нѣсколько презрительно относится съ этимъ „критеріямъ внѣшнимъ** (стр. 63),
208
Ѳ. И. Шмита,
между тѣмъ какъ, при настоящемъ состояніи нашей пауки, мы иногда именно отъ
пихъ можемъ ждать положительныхъ указаній.
Вотъ почему поднятый и разрѣшенный Я. И. Смирновымъ вопросъ о ки-
тійской мозаикѣ понадобилось подвергнуть пересмотру. Историческая и художе-
ственная цѣнность издаваемой мозаики оправдываютъ новую попытку опредѣлить
ее ближайшимъ образомъ и заставляютъ мириться съ неизбѣжнымъ полемическимъ
характеромъ работы.
I.
Прежде всего о самомъ зданіи церкви. Оно состоитъ изъ главнаго корпуса,
который пасъ только и интересуетъ, и нѣсколькихъ разновременныхъ и разно-
родныхъ къ нему пристроекъ. Выдѣлимъ сначала эти пристройки и посмотримъ, какія
онѣ доставляютъ данныя для ближайшаго хронологическаго опредѣленія каоолпкопа.
А) Къ южному боковому нефу каѳоликопа прислонена параллельная ему
часовня въ готическомъ стилѣ. С. Еніагі, описавшій и изслѣдовавшій франкскіе
архитектурные памятники Кипра, посвятилъ этой часовнѣ страничку своего труда1),
которую я выписываю цѣлішомъ.
„Ь’ё^іізе йи Ъоиг§ йе Сііііі, дие Іез Ггап^аіз арреіаіепі Іе (^икі, езі ип йез
топишепіз Ъугапйнз Іез ріиз іпіёгеззапіз йе 1’ііе йе СИурге. 8оп арзійе сопзегѵе
ипе Ъеііе шозаідие йи XI ои йи XII зіёсіе йдигапі ипе Ѵіегце соіоззаіе, еі йез
шёйаіПопз а 1’сГйдіс йез йоиге арбігез.
„С’езі зиг се шопишепі ди’ а Іа йн йи XIII ои аи XIV зіёсіе, Іез зеіцпеигз
Ггапдаіз йи (^иій, йе Іа ГашіПе йез СіЪеІеІ, ^геб'ёгепі ипе реіііе ё^іізе ^оіііідие
йезііпёе а Іеиг ргорге изаде еі а сеіиі йез ййёіез йи гіі Іаііп. ЕПе езі ассоіёе
аи Йапс зий йе Гё^іізе ргіпсіраіе.
пСеІІе ё^іізе ^оіііідие (йц. 290) сошргепй ипе арзійе й сиІ-йе-Гоиг еі Ігоіз
Ігаѵёез соиѵегіез йе ѵойіез й’о&іѵез. 8е1оп ип зузіёше етргипіё аи шійі йе Іа
Егапсе, Іез сонігеіогіз зопі іпіёгіеигз еі геііёз епіге еих раг йез агсз еп Ііегз-роіпі,
ііз Гоппепі йез сйареііез Іаіёгаіез реи ргоіопйез. Соттне еп Ргоѵепсе аиззі, ип
осиіиз зигшопіе І’арзійе. II а сопзегѵё зоп гешріаде йёсоирё еп диаігеіеиіііе.
„Тоиі Іе гезіе йе І’ё^іізе а ёіё йёпаіигё еі ріаігё; Іез сиіоіз диі ге^оіѵепі
Іез геіошйёез йез ѵойіез топігепі аціоигй’ііиі йез ргойіз ёѵійепппепі аііёгёз; Іез
агсз йез ѵойіез зорі зішріетепі ргізтаіідиез еі опі йй Юіцоигз 1’ёіге.
„Ь’ехіёгіеиг езі запз сагасіёге; іі езі іпіёгеззапі, іоиіеГоіз, раг Іез Ігоіз
ёсиз авпогіёз диі зийзізіепі аи зопнпеі йи тиг зий: сеіиі йи сепіге езі ёсагіеіё
йе йёгизаіет еі СІіурге; а за йгоііе езі ип ёси й Іа сгоіх, ргоЬаЫетепІ сеіиі йез
Нозрііаііегз; а за ^аисііе, ип ёси сііаг^ё йе Ігоіз Іёіез йе Ііопз (йц. 291), Іез йеих
ргетіёгез айгопіёез, Іа Ігоізіёте гедагйапі а даисйе.
’) С. Епіагі, Ь’агі воіЬідие еі Іа Вепаіввапсе еп СЬурге, II. Рагів, 1899, р. 440—41, Сд. 290—291.
ІІаѵа^йх ’А-р^гХбхтіато{.
209
„І)аіі8 сеііе сііарсііе, (ріі вегі аіуоигсГІіиі (Гёсоіе, зе сопзегѵе ипе йаііе
Гипбгаіге “таѵёе а 1’еЙі«іс (Іе Яітопе Сиегз, іёпіше бе Кепіег ііе СіЪеІеі, тогіе
еп 1302'),
„Бе шѳпитепі (Іопі оп ѵіспі бе Ііге Іа (Іезсгірііоп езі ѵгаізетЫаЫетепі
Не Іа тёте баіе ои (І’ипе (Іаіе іоиіе ѵоізіпе; іі а ри ёіге Ьаіі роиг зегѵіг (Іе
сііарсііе іипегаіге реиі-ёіге а Госсазіоп сіи Лёсёз (Іе Йінюпе сіе СіЬеІеі".
По словамъ Я. И. Смирнова па югъ отъ главнаго корпуса церкви нахо-
дилась еще „комната, нынѣ пустая, съ дверью и окнами, пристроенная въ углу
между южной стѣною церкви и западною стѣною школы", т. е. готической часовни.
Комната эта, недавней постройки, показала также и на планѣ Я. И. Смирнова;
въ настоящее время она болѣе пе существуетъ.
Б) Къ сѣверной стѣнѣ каооликопа также пристроена небольшая часовня,
каменная, крытая коробовымъ сводомъ. Внутри она расписана, но такъ какъ въ
пей пѣтъ пи единаго окна, а дверь открывается пе наружу, а въ сосѣднее, толю
не свѣтлое помѣщеніе (см. В), то разглядѣть роспись въ подробностяхъ безъ
искусственнаго освѣщенія невозможно. И. К. Клуге описываетъ фрески какъ
„большія фигуры въ натуральную величину," но сюжетовъ опредѣлить не можетъ;
Я. II. Смирновъ кратко заявляетъ, что фрески показались ему „пе древнѣе
XVI вѣка". Придѣлъ посвященъ свв. Безсребренникамъ Космѣ и Даміану.
В) Въ углу, образуемомъ часовнею свв. Космы и Даміана и главнымъ
корпусомъ церкви, передъ западными дверьми первой и сѣверными второго, устроено
нѣчто въ родѣ передней; пристройка крыта односкатной земляною крышей2).
Г) Наконецъ, съ запада къ китійской церкви былъ прибавлена нароикъ,
„совсѣмъ недавній," который показался Н. К. Клуге настолько мало интереснымъ,
что онъ пе зачертилъ разрѣза и пе сдѣлалъ замѣтки о способѣ перекрытія. Стѣна,
отдѣлявшая самое церковь отъ этого пароика, вынута, и, такимъ образомъ, емкость
церкви значительно увеличена; па планѣ зданіе получило базиликальный видъ.
Описаніе пристроекъ даетъ хронологическій предѣлъ, позже котораго ки-
тійская церковь не можетъ быть построена, — именно 1302 г., около котораго
была возведена готическая часовня па югѣ. Ближайшее же опредѣленіе времени
постройки церкви опирается единственно лишь на стилистическія примѣты зданія.
Анализъ этихъ примѣтъ затрудненъ тѣмъ, что главный корпусъ церкви много-
кратно чинился, укрѣплялся и украшался. Средняя и сѣверная апсиды снаружи
обнесены стѣною; южная апсида, пришедшая, повидимому, въ полную ветхость,
совершенно исчезла, между тѣмъ какь сѣверная со стороны церкви заложена, а
’) „Іеі еіві ДйтЬ Зігаопе Ііііе (Іс віге Сиіііапіе Сіісгв, Гете (Іе віге Вепісг (Іе СіЬсІеГ, циі ігев-
равва Раи йе МСССІІ. іі V і<>г8 Де КоѵетЬге". М. Де Мая ЬМгіе а віепаіё сеііе іпвсгірііоп (Іапв Іа ВіЬ-
Ііоіііёфіе Де 1'ЁеоІе Дсв Сііагіев, аішёе 1893. М. Е. Ьексііатрв еп а Доппё ип Деввіп реи ехасі Дапв яоп
агіісіо „фиіпге тоів Ь. 1’ііе Де СІіурге," риЫіё Дапв Іе 'Іоиг Ди МопДе Де 1897.
На нашемъ планѣ линія поперечнаго разрѣза показана ошибочно прямою пъ сиоей сѣверной
части. На самомъ дѣлѣ, точка С должна находиться далѣе иа востокъ, и линія разрѣза, ломанная, должна
пересѣкать только что названную подъ І>) пристройку, крытую коробовымъ сводомъ.
14
210
Ѳ. И. Шмита,
сводъ главной апсиды подпорть аркою. Столбы, несущіе подкупольныя арки, утол-
щены, самый арки подкрѣплены подведенными подъ нихъ новыми арками. Западная
стѣна церкви, какъ уже сказано, сломана для того, чтобы объединить пароикъ съ
каѳолпкопомъ и увеличить вмѣстительность этого послѣдняго. II наконецъ — что
хуже всего для изслѣдователя — все зданіе сверху до низу отштукатурено и
выбѣлено недавно снаружи и изнутри, такъ что самая кладка стѣнъ, какіе бы то пи
было швы, трещины, заплаты совершенно пе поддаются опредѣленію.
Надъ дверью, ведущею изъ готической часовни въ церковь, вставлена мра-
морная плита, на которой выгравирована слѣдующая надпись Г
Аѵаѵеоору^Ѳ^ѵ б лйѵоецтод обю$ ѵабс; ѲхсЬ Котіоо біос
оѵ)ѵ8рэр,^$ тоб лаѵеротатоо хй хор ЗоХбеэтроо хаі тйѵ | гозгбйѵ хріатіаѵюѵ +
^афіб' + уб.
Названный въ этой надписи митрополитъ Кітіоо Сильвестръ впослѣдствіи,
1718—1731, былъ архіепископомъ кипрскимъ1). Что именно сдѣлалъ митропо-
литъ Сильвестръ для китійской церкви, опъ ли укрѣпилъ зданіе вышеупомяну-
тыми арками (стрѣльчатыми), опъ лц пристроилъ пароикъ, и т. д, рѣшать не берусь.
Я. И. Смирнова изученіе зданія привело къ двумъ выводамъ: 1) что церковь
выстроена пе ранѣе владычества Лузипьяповъ, т. е. между 1192 г., когда первый
Лузипьянъ укрѣпился па Кипрѣ, и 1302 г., когда умерла Симопа йе СгіЬеІеі, и
2) что церковь XIII вѣка пристроена къ апсидѣ болѣе старой на слишкомъ
полтысячелѣтія. „Мы не можемъ, говоритъ Я. И. Смирновъ, точно опредѣлить
времени построенія этой церкви, по никакихъ основаній и даже возможности воз-
водить ее ко временамъ ранѣе владычества Лузипьяповъ мы пе видимъ. И па
плапѣ церкви этой и еще болѣе при видѣ ея восточной части снаружи поражаютъ
непомѣрно малые размѣры апсиды, которые совсѣмъ не соотвѣтствуютъ величинѣ
церкви. Это объясняется тѣмъ, что нынѣ существующая церковь пристроена къ
значительно древнѣйшей, чѣмъ опа сама, апсидѣ. Новая церковь столь велика,
апсида же столь мала, что при постройкѣ на мѣстѣ ^тарой церкви новой старую
апсиду, конечно, сломали бы и замѣнили новою, и если она осталась не только
не разрушенною, но даже укрѣпленной, то Прониной этому была, конечно, лишь
древняя мозаика, сохранившаяся въ конхѣ ея".
Повторяю: стѣпъ церкви пи Я.И. Смирновъ, ни Н. К. Клуге изслѣдовать
не могли. Догадка Я. И. Смирнова, безъ такого изслѣдованія стѣпъ, пи доказана,
ни опровергнута быть пе можетъ. Но правдоподобна ли эта догадка, и есть ли
въ ней надобность?
Апсида, которая показалась Я. И. Смирнову несоразмѣрно малою, имѣетъ,
однако, тотъ же поперечникъ, чтб и средній нефъ церкви. Затѣмъ, какъ показы-
ваетъ наличность обозначеннаго на нашемъ планѣ фундамента заложенной сѣверной
апсиды (жертвенника), сохранилась — отъ „первоначальной" церкви — не только
’) Л. Насксіі, А. Ііізіогу оі' іііе опкойох сІшгсЬ. оі' Сургиз. Ьошіоп, 1УО1, р. 216. •
Пауа-уіа ’А^-уеХбхтютод.
211
главная апсида, но также добрая часть восточной стѣны, позволяющая возстановить
размѣры всей вообще ширины церкви, и оказывается, что ширина и „первона-
чальной", и нынѣшней церквей одна и та же. Слѣдовательно, ломать сѣверную и
южную стѣны „первоначальной" церкви при постройкѣ новой было пезачѣмъ. Сло-
мана была лишь западная стѣна при постройкѣ парѳика; когда? — мнѣ неизвѣстно.
Апсида, дѣйствительно, укрѣплена аркою; но точно такія же арки под-
ведены и подъ подкупольиыя арки, и нѣтъ никакого основанія не допускать, что
всѣ эти работы по укрѣпленію старыхъ обветшавшихъ сводовъ сдѣланы одно-
временно при какомъ пибудь капитальномъ ремонтѣ зданія.
Продольный разрѣзъ китійской церкви дѣйствительно представляете одну
особенность, которая можетъ навести на мысль о разновременности апсиды и глав-
наго корпуса церкви. Именно: главная апсида гораздо ниже средняго корабля,
между тѣмъ какъ обычно полукругъ вертикальнаго разрѣза апсидальной конхи
копцентричепъ съ коробовымъ сводомъ тріумфальной арки и лишь имѣетъ меньшій
радіусъ. Подобное устройство апсиды — рѣдкость, по пе безпримѣрно: такъ, на-
примѣръ, въ віотійской церкви Панагіи близь Скрипу, датированной 873—874
годомъ, т. е. временъ царя Василія I, мы находимъ еще болѣе странное соотно-
шеніе высотъ конхи и коробового свода средняго корабля т), и никому не прихо-
дило па умъ утверждать, что и въ Скрипу церковь позднѣйшая пристроена къ
болѣе древней апсидѣ.
Я. И. Смирновъ мозаику апсиды китійской церкви хотѣлъ бы отнести къ
V — VI вѣку, по видитъ, что церковь явно болѣе поздняго времени, — вотъ, соб-
ственно говоря, причина, по которой опъ относитъ построеніе церкви къ XIII
вѣку и настаиваетъ на своей догадкѣ, что церковь пристроена къ апсидѣ, какою
бы странною эта догадка ни казалась. Она падаетъ, какъ только мы усумпнмся въ
установленныхъ Я. И. Смирновымъ датахъ. А усумниться во второй, но крайней
мѣрѣ, датѣ мы обязаны, ибо Я. И. Смирновъ вовсе и не попытался даже доказать,
что китійская церковь пе можетъ быть выстроена ранѣе ХПІ вѣка. Не страпио
ли, въ самомъ дѣлѣ, предполагать, что выстроенная по всѣмъ правиламъ визан-
тійскаго зодчества церковь возведепа именно въ то время, когда византійскому вла-
дычеству на Кипрѣ разъ навсегда пололсецъ конецъ, и когда повые владыки острова
многочисленными постройками — даже пристройкой къ той же китійской церкви —
всюду свидѣтельствуютъ о полномъ господствѣ французскаго искусства? И кромѣ
того: можно ли предполагать въ кипрскихъ грекахъ XII — XIII вѣковъ кажущееся
намъ, въ XIX—XX вѣкахъ, вполнѣ естественнымъ чувство уваженія къ старинѣ,
настолько сильное, что цѣлую церковь, новую, они стали бы пристраивать къ
одиноко сохранившейся (какими судьбами?) апсидѣ, только потому, что въ конхѣ
видна старинная мозаика?
’) Яіггудтѵзкі, Іпейііа йег Агсііііекіиг ипй РІаѳЫк аив йег 2еіі Ваеііеіоз I. Вуг. ЗізсЪг.,
ІП, 1894, р. 4—13, рі. Т.
14*
212
Ѳ. И. Шмита.
п.
Китійская церковь имѣетъ крестообразный планъ: па перекрестьѣ двухъ
коробовыхъ сводовъ водруженъ парусный куполъ, а образуемые концами креста
углы перекрыты отрѣзками полуцилипдрическихъ сводовъ съ продольными (во-
сточно-западными) осями.
Изученіе крестообразныхъ церквей1) привело ученыхъ къ такой классифи-
каціи ихъ: 1) есть зданія, гдѣ конструктивно-существенны лишь концы креста,
углы же между ними могутъ быть пли пе быть перекрыты, и 2) есть зданія, гдѣ
планъ обязательно долженъ имѣть видъ прямоугольника, ибо перекрытія четырехъ
угловъ несутъ работу по противодѣйствію распору купола и коробовыхъ сводовъ
двухъ перекрещивающихся нефовъ.
Одинъ изъ древнѣйшихъ сохранившихся образцовъ перваго типа — по-
строенный въ первой половинѣ V вѣка мавсолей Галлы Плацидіп въ Равеннѣ2).
Подобныя зданія мы встрѣчаемъ и въ Сициліи3), и на Балканскомъ полуостровѣ
—• отъ самаго южнаго его конца, Пелопопнпса (Лаконія)4), и до Адріанополя5) —, и
въ Малой Азіи6), и на Кавказѣ7), и па Кубани8), и въ Крыму9), и т. д. Въ та-
комъ чистомъ видѣ крестообразный типъ былъ менѣе распространенъ, чѣмъ въ
дополненномъ: вѣдь совершенно естественно было вписать основной крестъ плана
въ прямоугольникъ, т. е. такъ или иначе перекрыть образуемые копцами креста
углы — такимъ способомъ безъ особенныхъ труда и расходовъ достигалось уве-
личеніе емкости храмовъ.
Повидимому, этотъ пріемъ былъ весьма рано популяренъ у армянскихъ
зодчихъ10). Такъ какѣ, однако, хронологическіе вопросы, возбуждаемые по поводу
армянскихъ церквей, не могутъ считаться окончательно рѣшенными, равно какъ
взаимоотношенія армянской архитектуры и византійской суть еще предметъ спора,
*) Л. Зігзудоіюкі, Кіеіпазіеп еіп Хспіапй (Іег Кипзідезсііісіііе. Ьеіргі", 1903, р. 135—140; 8іг
Ж. М. Натзау апй Мізв О. Воіѵіійап Взіі, Тііе ііюизапй ап<1 опе сішгсііез. Ьопйоп, 1909, р. 340—428.
2) Вг. НііЪзск, Віе аіісіігізііісііеп Кігсііеп пасіі (Іеп Ваийепкшаіеп ипй йііегеп ВезсІігеіЬип^еп.
Сагівгиііе, 1803, рі. XIII 12, XV С—7; и др.
8) Р. Оті, Сіііезе Ызапііпе йеі Іеггііогіо йі Бігасиза. В. 2., VII, 1898, р. 3—7.
4) В. Тгадиаіг, Ьасопіа. Тііе сІшгсЬеа оГ гѵезіегп Маш. АппиаІ оГ іііе Вгііізіі Зсііооі аі Аіііспз,
XV, 1908-1909, р. 192.
в) С. (тигіііі, Віе Ваиіеп Айгіапореіз. Огіепіаі. АгіГііѵ, I, 1910—1911, рі. II.
®) Л. Віггудошвкі, 1. с.; Сг. В. Веіі, 1. с.; Н. Воіі, КІеіпазіаіізсЬе Вепктіііег аиз Різійіеп, Рапі-
рііуііоп, Каррайокісп ипй Ьукіеп. 8іпйіеп ііЪег сіігізііісііе Вепкшаіег 11"^. ѵ. Л. Р'іскег, V—VI. Ьеірод,
1908, р. 182—187, 188—190, 192-199, 205-267 276-277, 318—324; и др.
7) Матеріалы но археологіи Кавказа, III. Москва, 1893, стр. 63—65, табл. XXVIII—XXXIII;
стр. 69—70, табл. XXVI, XXXIX, ХВ; стр. 71 -75, табл. ХЫ—ХЬѴІІ.
е) И. А. Владиміровъ, Древній христіанскій храмъ близь аула Септы въ Кубанской области.
Изв. И. Археол. Коми., IV, 1902, стр. 1—14, табл. I—IX.
°) А. Л. Тіертъе Делагардъ, О Херсонесѣ, I: Крестообразный храмъ. Изв. И. Археол. Коми.,
XXI, 1907, стр. 1-70.
,0) См. списокъ наиболѣе древнихъ армянскихъ церквей и литературы о пнхъ у архнм. М. Теръ-
Мовсесянцъ, Раскопки развалинъ церкви св. Григорія близь Эчміадзипа. Изв. И. Археол. Комм., VII, 1903,
стр. 35—45,
Паѵауіа ’Ау^еХбитіого^.
213
то мы ограничимся привлеченіемъ, въ качествѣ матерія іа для сравненія съ ки-
тійскою церковью, лишь двухъ хорошо датированныхъ памятниковъ континентальной
Греціи, именно: Старой митрополіи въ Аѳинахъ (Паѵауіа Горуоеюрсоо;)1) и уже
названной монастырской церкви близь Скрипу. Первая относится ко временамъ
императрицы Ирипы аѳипяики (780—802), вторая ко временамъ Василія I Маке-
донянина (867—886), и эту вторую О. Вульфъ призналъ совершенно справедливо
далеко пе раннимъ экземпляромъ2). Въ обѣихъ названныхъ церквахъ — и это
весьма важная особенность ихъ — образуемые копцами креста углы перекрыты
конструктивно-безразлично, т. е. продольные коробовые своды боковыхъ нефовъ
значительно ниже сводовъ средняго нефа и потому не несутъ пикакой работы про-
тиводѣйствія горизонтальному распору сводовъ средняго корабля.
1-го мая 881-го г.3) императоръ Василій I освятилъ выстроенную имъ въ
Константинополѣ дворцовую церковь, которая такъ и осталась извѣстною подъ
названіемъ т) Ша. „Новая“ церковь погибла; тексты византійскихъ писателей,
восторгавшихся великолѣпнымъ храмомъ1), конечно не могутъ быть достаточны
для возстановленія зданія во всѣхъ архитектурныхъ подробностяхъ его. Тѣмъ пе
менѣе, историки архитектуры видятъ въ ней совершенно правильно родоначальницу
того строительнаго типа, одинъ изъ древнѣйшихъ образцовъ котораго предста-
вляетъ константинопольская Гюль-джами5), и который, въ вполнѣ разработанномъ
видѣ, наблюдается въ первой половинѣ X вѣка въ цареградской Вефа-джами6) и
въ солунской Казанджиларъ-джами7). Тутъ высота боковыхъ нефовъ сравнена съ
высотою средняго, и па боковые нефы возложепа работа: они стали необходимою,
органическою частью зданія, потому что „Гё^Изе Ъуханііпе а сгоіх ^гесцие Іез
ехі"е сошше ип геззогі еззепііеі сіе зоп ёциіІіЪге, роиг ігапзтеііге аих шигз ехіё-
гіеигз Іез роиззёез Де Іа соироіе еі Дгеззег Іа соироіе поп раз^ зиг Дез шигз, поп
ріиз тёте зиг Де Гогіз ріііегз, таіз зиг Де зітріез соіоппез. Сез Ъаз сбіёз, еііе
Іез а геіепиз Де зоп ргоіоіуре, Іа Ъазіііцие а соироіе38). При всемъ видимомъ
сходствѣ между зданіями тина Старой митрополіи и типа Гюль-джами, суще-
ствуетъ между ними столь значительная и существенная разница, что приходится
признать за ними разную родословную, первый типъ восходитъ къ крестообразной
церкви, второй къ купольной базиликѣ.
-------------------------- )
’) К. МІМ ііп<1 А. Зігиск, Сіе тіПеІЬугапііпівсІіеп Кігсііеп Аіііспз. Аііі. Міи., XXXI, 1906,
р. 281—324, рі. ХХ-ХХІ.
®) О. 1ѴиІ(Т, Сіе Коітезізкігсііе ѵоп Лісаеа. ЗігавзЬигв, 1903, р. 137.
а) Зутеоп Мад., Ие Вазіііо Масейопе, § 16, р. 692, 18 ей. Вопп.
4) «Г. Р. Віскіег, (^иеПеп (Іег Ьугапііпізсііеп Кипзіяевсііісіііе. ХѴіеп, 1897, р. 352-359.
8) О.. ТРи?//, 1. с., р. 124—128; <7. ЕЬегзоІі, ІІпе тіззіоп к Сопвіапііпоріе. Веѵ. агсЪ., IV з.,
ХГѴ, 1909, р. 23—26, 28.
с) В. Риідііег, Ьез апсіеппез ё^Пвез Ъугапііпез йе Сопзіапііпоріе. Ѵіеппе, 1880, рі. V—VIII.
7) Ск. Тсхіег апсі В. Рор2>ІсгѵеІІ-Ри11ап, Вугапііпе агсііііесіиге. Ьоікіоп, 1861, рі. Ь -Ы.
8) (х. Мйіеі, Ъ’Азіе Міпеиге, поиѵеаи йотаіпе йе 1’ііівіоіге йе 1’агі. Веѵ. агсіі., IV з., ^Ѵ,
1905, р. 106.
214
Ѳ. И. Шмита,
Для того, чтобы научно-точно разрѣшить допросъ о датѣ китійской церкви,
нужно разсмотрѣть конструктивныя свойства перекрытія боковымъ нефовъ. Если
своды этихъ нефовъ значительно ниже сводовъ средняго нефа, такъ что они ие
несутъ никакой работы для противодѣйствія распору этихъ послѣднихъ, то можно
предполагать, что зданіе выстроено до IX—X в.; если же своды боковыхъ нефовъ
имѣютъ конструктивное значеніе, то китійская церковь возведена не ранѣе конца
IX вѣка. Конечно, 881 годъ пп въ какомъ случаѣ не можетъ быть точнымъ Ісг-
тіннв аніе цпет: Кипръ — глухая провинція, и па Кипрѣ еще и въ X вѣкѣ
могли не знать или, по крайней мѣрѣ, не умѣть воспроизводить столичную но-
винку конца IX вѣка. Но если въ еще болѣе глухой провинціи, въ Кіевѣ1), въ
1037 г. сумѣли въ храмѣ св. Софіи создать копію — и великолѣпную копію —
съ „Новой" базилики царя Василія I, то неужели, каковы бы ни были боковые
нефы китійской церквп, „пѣтъ никакихъ основаній и даже возможности возводить"
построеніе ея ко временамъ рапѣе владычества Лузпньяповъ, ранѣе XIII вѣка?
Какъ показываетъ поперечный разрѣзъ нашей церкви (табл. II), пяты
коробовыхъ сводовъ боковыхъ пефовъ находятся значительно пцже пятъ сводовъ
главнаго креста. Другими словами, китійская церковь построена по старому типу,
тому, который — съ конца IX еще вѣка — въ Константинополѣ былъ замѣненъ
типомъ „Новой" церкви. Этимъ достаточно опредѣляется ц дата китійскаго храма,
если имѣть ввиду и географическое его положеніе, и исторію Кипра въ визан-
тійское время.
Церковь Паѵау(а АууеХбхтістос стоитъ не тамъ, гдѣ въ старину
нахо-
дился городъ Китій (нынѣ Ларника), на морскомъ берегу, а въ деревцѣ Кити, въ
двухъ часахъ отъ Ларники2). Когда старый городъ былъ оставленъ жителями, когда
вмѣсто него въ болѣе удаленномъ, если пе отъ морского берега, то отъ морской
пристани, а, слѣдовательно, въ болѣе безопасномъ отъ пиратскихъ набѣговъ мѣстѣ
былъ оспованъ новый городъ, унаслѣдовавшій старое^ имя, — мы всего этого не
знаемъ. Такіе тексты, какъ, напримѣръ, разсказъ епископа Константина въ че-
твертомъ засѣданіи Никейскаго собора 787 г.3), не позволяютъ дѣлать опредѣленные
выводы: повидимому, Китій предполагается еще на прежнемъ мѣстѣ.
Какъ бы то пи было, во всякомъ случаѣ перенесеніе Кидія должно быть
поставлено въ связь съ арабскими набѣгами па Кипръ, начавшимися въ 632 г.
разореніемъ острова, войсками Абу-бекра н продолжавшимися съ перерывами до
964 года, когда на островѣ прочно утвердилась византійская власть. Исторія Кипра
за трехсотлѣтній промежутокъ этотъ намъ извѣстна лишь въ самыхъ общихъ
"') I. Ласкинъ, Замѣтки ио древностямъ Константинополя, б: Кое-что о Новой базиликѣ. Виз.
Вр., IV, 1897, стр. 629—530.
’) См. карту Кипра, приложенную къ йе Мая Імігіе, Иівіоіге йе 1’ііе йе (Ліурге воив Іе гёдпе
йев ргіпсев йе Іа таівоп йе Ілівідпап. Рагів, 1852—1861.
3) I). ЛГаш», Васгогшп сопсіііогиш .. . <;оЦи4іо, ХЩ, Погепііае, 1767, соі. 77 - 80.
Паѵа^іа ’А-^еХбхтіатое.
216
чертахъ1), а прослѣдить исторію одного города Китія нѣтъ никакой возможности
Мы моліемъ только догадываться, что па перенесеніе города въ новое мѣсто ки-
тійцы рѣшились не сразу послѣ первыхъ арабскихъ набѣговъ VII в., а лишь
спустя много времени, потерявъ всякую надежду па лучшія времена и доведенные
до отчаянія и полнаго разоренія. Мы можемъ, далѣе, догадываться, что богатая
церковь Паѵау(а ’АууеХбхтіотое, большая, каменная, украшенная мозаиками, была
разоренными китійцами выстроена опять-таки не сейчасъ ліе, а спустя много лѣтъ
по переселеніи, когда они па новомъ мѣстѣ обжились и устроились. Наконецъ,
китійская церковь по всему вѣроятію воздвигнута и украшена мозаиками послѣ
806 г., когда, по словамъ Ѳеофана2), арабы разрушили церкви Кипра, и вь одинъ
изъ тѣхъ періодовъ, когда островъ управлялся стратигами византійскихъ царей и
пользовался сравнительнымъ порядкомъ, а построеніе церкви встрѣчало конечно
всяческое сочувствіе и содѣйствіе властей. Одинъ изъ такихъ періодовъ водворенія
византійской власти па Кипрѣ былъ именно въ царствованіе Василія I: втеченіе
семи лѣтъ присланный изъ Константинополя стратигъ управлялъ островомъ* * * 8). За-
тѣмъ византійцы владѣли Кипромъ съ 964 по 1192 года. Копецъ Х-го, XI и
XII вѣка являются отнюдь не слишкомъ поздпнми для конструкціи китійской
церкви; по наиболѣе правдоподобная датировка ея будетъ все же отнесеніе ея
къ царствованію Василія I.
III.
Какъ зданіе, китійская церковь пе представляетъ особаго интереса, и ко-
нечно опа бы пе дождалась изданія и изслѣдованія, если бы въ полукуполѣ апсиды
не сохранилась издаваемая нами въ копіи и въ фотографіи мозаика. Значеніе мо-
заики этой заключается, главнымъ образомъ, въ нѣкоторыхъ иконографическихъ,
техническихъ и стилистическихъ особенностяхъ, которыя ставятъ ее въ совершенно
особое положеніе и чрезвычайно затрудняютъ ея историческую классификацію, т. е.
датировку. Мы уже видѣли, что Я. И. Смирновъ, по тщательномъ изученіи ея,
нехотя и съ оговорками опредѣляетъ дату концомъ V или началомъ VI столѣтій.
Сложность и трудность проблемъ, ставимыхъ китійскою мозаикою, вполнѣ опра-
вдываютъ эти колебанія.
Прежде, чѣмъ приниматься за анализъ, — вотъ описаніе памятника.
На четырехугольномъ, опирающемся на четыре низкія ножки, подіи стоитъ,
обратившись къ м^лящцмся въ полный фасъ, | ау(а | Мар(а |. Тѣло покоится
на лѣвой погѣ всею своею тяжестью, правая нога довольно далеко отставлена въ
сторопу и слегка впередъ. На согнутой въ локтѣ и отодвинутой въ сторону лѣвой
і) И. (Ігёдтге, 8аіпі Пётёігіапоя, ёѵ^ие йе Сііуігі. Вуг. 2., XVI, 1907, р. 209—212.
«) Ткеорііапів Сіігопокг., а. 6298, р. 482, 21 ей. (Іс Воог: ’АаріЬѵ, (<5 тйѵ ’Арабшѵ йрх^°с)>
стбіоѵ еі; Кбпроѵ та^ те 4хх1т]о1ас хатёотрефе хаі той{ Килр(оо{ ретгстт]се.
8) А. Ѵоді, Вйвііе I, етрегеиг <1е Вугапсе (867- 886), еі Іа сіѵіііваііоп Ъузапііпе Ъ. Іа 6п би
IX зіёсіе. Рагів, 1908, р. 328.
216
Ѳ. И. Шмита,
рукѣ сидитъ, тоже почти въ полный фасъ къ молящимся, Младенецъ, держа об-
витый красною лептою бѣлый свитокъ въ лѣвой рукѣ и благословляя правою;
правая рука Матери поддерживаетъ правое колѣно сына. Взоръ Матери напра-
вленъ впередъ па богомольцевъ; Спаситель же смотритъ въ сторону, на сѣверъ,
какъ бы па свою благословляющую деспицу.
Одѣта Богородица въ синее съ красными крапинками платье; голова, плечи
и вся верхняя часть туловища закутаны въ пурпурное съ синими крапинками
окрывало, изъ подъ котораго у кисти правой руки виденъ рукавъ изъ той же
матеріи, что и все платье, а на головѣ серебристый чепецъ покрываетъ совер-
шенно волосы; надъ челомъ, на покрывалѣ, пять золотыхъ кубиковъ образуютъ
крестъ. Обута Богородица въ пурпурную обувь. Вокругъ головы ея большой зо-
лотой вѣпецъ, обведенный тройною чертою: внутреннимъ серебрянымъ, затѣмъ
пурпурнымъ и наконецъ общимъ для всей фигуры наружнымъ свѣтлокоричпевымъ
контуромъ.
Младенецъ Христосъ одѣтъ въ золотое платье, на ногахъ подвязанныя
красными ремнями сандаліи. Сіяніе вокругъ головы сплошное золотое, обведенное
серебряною, голубою и яркосинею чертами и, отчасти, вышеупомянутымъ общимъ
свѣтлокоричпевымъ контуромъ. Внутри пимба видны три короткіе, пе доходящіе
до серебряной каймы вѣнца, конца креста; концы эти, обведенные сѣрою чертою,
заполнены почти сплошь бѣлыми кубиками и лишь отчасти коричневыми и желтыми.
Поставлена фигура Богоматери съ Младенцемъ свободно и монументально;
симметричности въ построеніи группы пѣтъ. Равновѣсія массъ художникъ достигъ
тѣмъ, что отодвинулъ, точно его сдуло вѣтромъ, копецъ покрывала, спускающійся
съ лѣвой руки Матери. Копецъ этотъ, украшенный серебршцзми поперечными
полосами и длинною рѣдкою бахромою, не свисаетъ спокойно вертикально внизъ,
а образуетъ контуръ, соотвѣтствующій очертанію отставленной правой ноги Бого-
родицы. Этимъ пріемомъ художникъ внесъ въ свою композицію нѣкоторое движеніе.
На сѣверъ отъ этой центральной группы Матери съ Младенцемъ, которой
разрушеніе почти не коснулось, помѣщается фигура, обозначенная вертикальною
надписью Мтр/атр, и буквою М на платьѣ. Сохранились отъ этой фигуры лишь:
голова, окруженная широкимъ серебрянымъ сіяніемъ, которое обведено пурпурною
полосою; верхняя (чешуйчатая) часть крыльевъ; протянутая по направленію къ
центральной группѣ правая рука, держащая большой зеленый шаръ, украшенный
золотымъ крестомъ (другой золотой крестъ начертанъ па шарѣ); кисть лѣвой руки,
которая держитъ длинный золотой жезлъ (концы жезла расширяются п снабжены
шариками); часть свѣтлыхъ (бѣлыхъ) одеждъ; наконецъ, ступня (до щиколки) лѣвой
ноги обутая въ сапдалію съ пурпурными ремпями.
Сохранившіяся части совершенно достаточны для возстановленія всей фи-
гуры. Архангелъ только что остановился: по инерціи одежды его — и особенно
свободно свѣшивающійся съ лѣвой руки конецъ — подались впередъ такъ, что
Паѵа'уіа ’А^^еХдхтютос.
217
не облегаютъ вплотную выставленную впередъ ногу, но, напротивъ, образуютъ
передъ нею массу вертикальныхъ складокъ. Архангелъ подлетѣлъ, крылья его еще
полураспростерты; опъ протягиваетъ Спасителю свой прозрачный, увѣнчанный
крестомъ шаръ. Взоръ архангела предполагается, повидимому, направленнымъ на
Спасителя, слегка изподлобья, потому что голова склонена; художникъ пе сумѣлъ
нарисовать голову въ профиль, и потому взглядъ архангела получилъ нѣсколько
неопредѣленное выраженіе и направленіе.
На югъ отъ центральной группы помѣщается почти вполнѣ сохранившаяся
другая фигура архангела, обозначенная вертикальною надписью Гаёріѵ)Х и буквами
Г и Л на платьѣ. Верхняя часть тѣла этой фигуры, повидимому, была симметрична
верхней части тѣла архангела Михаила: такъ же склонена голова, такъ же полу-
распростерты такія же крылья, такъ же протянута впередъ правая рука, держащая
стеклянный шаръ съ такими же двумя надставленнымъ и начертаннымъ золотыми
крестами; лѣвая рука Гавріила, держащая жезлъ, немного болѣе опущена, нежели
у Михаила. Нижнія же части тѣла у Михаила и у Гавріила даны въ разныхъ
моментахъ движенія: Михаилъ уже остановился, Гавріилъ только еще собирается
остановиться. Правая нога Гавріила выставлена впередъ, лѣвая далеко отставлена
назадъ, одежды плотно облегаютъ правую ногу, ненатянутая часть хитона въ мяг-
кихъ складкахъ волнуется въ промежуткѣ шага.
Фонъ золотой. Земля условно обозначена зеленою полосою, подъ которою
имѣется еще нѣсколько узкихъ полосокъ: голубовато-зелепая, темносѣрая, свѣтло-
сѣрая и бѣлая. Подъ ними широкій орпамептоваппый бордюръ.
Такова мозаика свода апепды китійской церкви. Для разрѣшенія хроноло-
гическаго вопроса о пей мы имѣемъ только тѣ данныя, которыя заключаются въ
самой мозаикѣ. Эти данныя допускаютъ конечно разное толкованіе. С. Епіагі, какъ
:ш видѣли, относитъ мозаику къ XI—XII вѣкамъ; онъ це сорбщил'ь основаній
своихъ для такой датировки, по по трудно догадаться, что для пего вопросъ о
датѣ мозаики отдѣльно отъ вопроса о времени постройки пе существовалъ: такъ
какъ пѣтъ основаній считать самое неркфв\ болѣе древнею, чѣмъ IX—XII вѣка,
то и мозаика пе можетъ быть болѣе древнею. — Я. И. Смирновъ, какъ было
изложено выше, допускаетъ возможность разновременности апсиды и церкви, и
апсиду съ мозаикою датируетъ V—VI в. Опъ выражается очень осторожно: „Осо-
бенный стиль китійской мозаики затрудняетъ ея датированіе; если же послѣднее
необходимо, то намъ казалось бы возможнымъ отнести ее къ копцу V или началу
VI вѣка".1) Эта датировка общепринята и, въ качествѣ достовѣрной, уже безъ вся-
кихъ оговорокъ, повторяется въ новѣйшихъ, напримѣръ, руководствахъ по исторіи
византійскаго искусства гг. Г. Милье2) и Ш. Диля3).
’) Я. П. Смирновъ, ук. соч., стр. 65.
2) О. МНІеі, Ь’агі Ъуиапііп (въ А. Місііеі, Нівіоіге Не Гагі, дериів Іез ргешіеге іешрз сЬгйііспв
Іивди’й поз ]оигв, I. Рагів, 1905), р. 170.
а) С7і. ПіеМ, Мапиеі й’агі Ъугапііп. Рагів, 1910, р. 190.
218
О. И. Шмита,
IV.
Начнемъ съ иконографическаго анализа китійской мозаики.
Въ монументальномъ христіанскомъ искусствѣ чрезвычайно часто встрѣ-
чается композиція, представляющая Богородицу, возсѣдающую, съ Младенцемъ на
колѣняхъ, на тропѣ и окруженную ангелами. Композиція эта встрѣчается въ двухъ
варіантахъ, различающихся взаимнымъ расположеніемъ фигуръ Матери и Сына:
въ однихъ случаяхъ Спаситель сидитъ прямо предъ Богородицею, въ другихъ опъ
помѣщенъ немного сбоку, на лѣвой рукѣ Матери.
Первый варіантъ, повидимому, сирійскаго происхожденія. А. Вашпзіагк1)
возводить его къ мозаикѣ фасада виѳлеемскаго храма Рождества Христова и въ
качествѣ древнѣйшихъ аналогій цитируетъ извѣстную мозаику средняго нефа ра-
веннскаго 8. АроШпаге Ыиоѵо2), фреску въ катакомбѣ Коммодиллы3), другую фреску,
чрезвычайно напоминающую первую, въ Маръ-Саба4 *), а также фреску въ римской
8. Магіа Апіідиа®). — I. Вильпертъ6), исходя отъ изученія этой послѣдней, вы-
сказалъ предположеніе, что опа воспроизводитъ погибшую мозаику апсиды римской
8апіа Магіа Ма^^іоге, и чт0 самый иконографическій типъ созданъ въ Римѣ.
Первая часть этой гипотезы, несмотря на противорѣчивыя свѣдѣнія паши объ
апсидальпой мозаикѣ 8. Магіа Ма^іоге7), отчасти пріемлема, особенно если принять
во вниманіе аналогію апсидальпой мозаики капуапской 8іа Магіа, каторая из-
вѣстна по составленному МаггоссЬі описанію8). Въ Капуѣ была изображена „8апсіа
Магіа рпегшп Яезнт іп зіпи цеге陸. Но чтй бы ни было изображено въ конхѣ
8. Магіа М১іоге, искать въ Римѣ родину типа конечно пе приходится, г
Я сказалъ, что первая часть гипотезы Вилыіерта пріемлема лишь отчасти.
Именно: допустимъ, что въ апсидѣ 8. Магіа Мацціоге была представлена Бого-
родица съ Младенцемъ, но ангеловъ по сторонамъ центральной группы навѣрное
не было. Ихъ пѣтъ еще въ апсидальпыхъ мозаикахъ пи Великой св. Софіи9), ни
св. Софіи Солупской10). Впервые композиція съ архангелами появляется въ Па-
*) А. Ваитеіагк, Раіаевііпепзіа. Когн. <іи.-8с1іг., XX, 19(^6, р. 125.
’) В. Стаггиссі, Біогіа йеП’агіе сгівііапа, IV. Ргаіо, 1877, рі. 244, 2; Е. Ріьдит, Мозаики ра-
веннскихъ церквей. Зап И. Р. А. о., труды отдѣленія археологіи класспч., визант. и зап.-европ., IX 2,
1896, стр. 85 -88.
’) Сг. ТѴіІрегі, Рі іге ріііиге гесепіетепіе всорегіе пеііа Ьавіііса йеі 8апіі Геіісе е Айаціір пеі
сітііего йі Сопіпюйіііа. Хиоѵо Ъиіі. йі агсііеоі. егізі., X, 1904, р. 166—169, рі. VI.
4) А. Ваитвіагк, 1. с., р. 160 -161.
в) см. ІЕ Де Сггйпеізеп, 8іе Магіе Апіідие. Воте, 1911, р. 136—139, ЙВ. 105, рі. ХЫѴ, ХЬѴІ,
ХЬѴІІ и Ь. — Надо отмѣтить, что на мозаикѣ св. Аполлинарія Новаго Богородица правою рукою дѣ-
лаетъ жестъ благословенія; этого жеста нѣть ии въ другихъ перечисленныхъ, нн въ остальныхъ анало-
гическихъ памятникахъ.
6) «Г. УѴИрегі, ВсіігіЩе зиг сІиівіІісИеп Агсііаеоіоще. В. фи.-8с1іг., XIX, 1905, р. 192.
’) Сг. Сіаияве, Вавііідиев еі шозаідиез сіігёііеппев: Ііаііе, Бісііе, II. Рагіз, 1ь93, р. 447—451.
8) Е. Мйпіх, Хоіев виг Іев шоваідиев сіігёііеппев Йе 1’ііаііе. Веѵ. агейёоі., III в., XVII, 1891,
р. 79-81.
*) ТЕ. ВаІиепЪегд, Аіісіігівііісііе Ваийопктаіе ѵоп Сопвіапііпореі. Вегііп, 1854, р. 108, рі. X,
р. 32; сГ. Е. М. ’А ѵтыѵійвои "Ех^расіс тЧс А-уіаг 2с<р(ар, III. Ьеіргщ, ТеиЪпег, 1909, р. 33—37, Й". 576.
*“) Сіі. ЕіеЫ еі М. Ее Тоитеаи, Ьев товаідисв Йе 8іе 8ор1йе йе Баіопідне. Гопйаііоп Е. Ріоі,
топшпепів еі тётоігев, XVI, 1909, р. 50—51, йВ. 6—9; Сіи І)іе1й, Мапиеі, р. 346, йв. 170.
Поташа ’А^^вХбхтсотое.
219
репцо1) и въ кипрской церкви Панагіи Канакаріи2) въ апсидѣ; ея мѣсто и въ
равеннскомъ 8. Ароіііпаге Киоѵо, и въ солунской Кассиміэ8) па продольныхъ
стѣнахъ сѣвернаго нефа.
Второй варіантъ, судя по сохранившимся памятникамъ, египетскаго проис-
хожденія: по крайней мѣрѣ, древпѣйшими примѣрами его являются нѣсколько
тканей изъ Египта4); и въ Египтѣ же — въ Эснэ5) и въ церквахъ Бауита0) —
сохранились древнѣйшіе монументальные примѣры группы съ архангелами.
Эгимъ двумъ варіантамъ типа возсѣдающей па тронѣ Богородицы соот-
вѣтствуютъ два варіанта типа Богородицы, которая, стоя на подножіи, держитъ
Младенца на рукахъ.
Первый варіантъ — тотъ, въ которомъ Богородица держитъ Христа передъ
собою, — встрѣчается въ апсидѣ Никейскаго храма Успенія7), надъ входными дверьми
изъ пароика венеціанскаго 8аи Магсо въ самое церковь8) и надъ дверьми, веду-
щими изъ капеллы кардинала Зонъ, па южномъ концѣ этого паренка собора
св. Марка, въ нароикъ”). О. Ѳ. Вульфъ мастерскимъ анализомъ Никейской апсидалыюй
мозаики показалъ, что представленный перечисленными тремя мозаиками иконо-
графическій типъ началъ вырабатываться въ константинопольскомъ искусствѣ въ
первой половинѣ IX вѣка изъ топ композиціи, въ которой Богородица изобра-
жалась сидящею па тропѣ съ Младенцемъ передъ собою.
Наконецъ, египетскому варіанту типа возсѣдающей Богоматери соотвѣт-
ствуетъ тотъ тинъ стоящей Богородицы, который представленъ издаваемою пами
китійскою мозаикою и весьма популярными въ византійскомъ искусствѣ съ X—
XI в. иконами Одигитріи. у
Дѣло въ томъ, что для китійской мозаики, если не считать совершенно
неопредѣленныхъ свѣдѣній нашихъ о мозаикахъ въ церкви св. Сергія въ Газѣ10),
--------------------—
') В.. Сгаггиссі, 8іогіа, IV, рі. 276, 1; ІИ. А. Геитапр, Бег Бою ѵоп Рагепго. Міі 53 ріюіоег.
ТаГеІп ѵоп «Т. ІѴІІіа. АѴІеп, 1902, рі. IX—X.
2) Я. II. Смирновъ, Христіанскіе памятники Кипра. Виз. Вр., IV, 1897, стр. 65—91, табл. И.
8) Ѳ. II. Успенскій, О вцовь открытыхъ мозаикахъ въ церкви св. Димитрія въ Солуиц. Извѣстія,
XIV, 1909, табл. ІП и XI.
4; А. Ваиег ипй Л. Кіггудошькі, Еіпе Аіехапйгіпівсііе ІѴеІісІігопік. Вепквскг. й. к. Ак. й. \Ѵ.
іп ’ѴѴіеп, рііііоз.-іііві. КІ., Ы 2, 1905, р. 159—161.
6) А. Ваиег ппй «Г. Зіггудоіѵекі, 1. с., р. 161, 6^, 18.
ѳ) .1. СіМаі, Ье шопавіёге еі Іа пёсгороіе йе Ваоіііі. Мётоігев .. . йе 1’Іпвіііиі Ггапсаів й’агсііёоі.
ог. йи Сапъ, XII, 1904, рі. XXI и ХСѴІ.
’) 0. ТѴиІЦ, Ве Коітебівкігсііе ѵоп Хісаеа ипй іііге Мозаікеп. Вігаввіішт», 1903, р. 244- ЗОО, рі. I.
8) I'. Опдапіа, Ба Ьавіііса йі 8ап Магсо іп Ѵепеаіа. Ѵепегіа, 1877—1887, Р, рі. VII; С. Во'ііо
Ба Ьавіііса йі 8ап Магсо іп Ѵепегіа. Ѵепегіа, 1888, III, р. 360.
8Д С. Воііо, 1. с., ІП, р. 373, рі. XVIII; авторъ подчеркиваетъ, что „1с йднге йе§1і ап"е1і вопо
апіісііе; диеііа йеііа Ѵег"іпе е йі Іаѵого гесепіе, сопйоііо еиііе роске ігассе гітавіе йсІІ’аиіісо йоро і реа-
віті геаіаигі зоЙегіі"! Несмотря па это, акад. II. П. Кондаковъ, Иконографія Богоматери. Иконописный
сборн., IV, 1910, стр. 193, рис. 139, воспроизводитъ фотографію Алииари 13756 съ этой мозаики „въ ка-
пеллѣ св. Зенонаи и обсуждаетъ иконографическій типъ Богородицы и хронологію мозаики; эта же фюто-
графія помѣіцепа даже па заглавномъ листѣ книги II. П. Кондакова.
Сіюгісіі Оагаеі Огаііопев йесіаіиаііопеа Ггацшспіа, ей. «То. Гг. Воісвопаде. Рагів, 1846, р. 86.
220
Ѳ. И. Шмита,
въ одной изъ мадебскпхъ церквей1), въ равеппской 8. Магіа Ма^ціоге2), въ уже
названной выше капуапской 8. Магіа, мы въ области монументальнаго искусства
пе можемъ указать пи единой параллели, которая была бы старше мозаики въ
апсидѣ собора въ Торчелло3), XII вѣка; да и эта мозаика съ нашею китійскою
представляетъ неполную аналогію, ибо архангелы, имѣющіе весьма существенное
значеніе въ общей экономіи композиціи Паѵауѣа ’АууеХбхтсатод, въ Торчелло от-
сутствуютъ, согласію вышеуказанной византійской традиціи.
Если мы, за отсутствіемъ болѣе древнихъ монументальныхъ аналогій, обра-
тимся къ произведеніямъ византійскаго прикладного искусства, то мы убѣдимся,
что наиболѣе древній извѣстный точно датированный примѣръ разбираемаго иконо-
графическаго типа относится ко времени царя Василія I; это — печать патріарха
Фотія; наиболѣе древнее изображеніе Одпгитріи, обозначенное этимъ названіемъ,
датируется приблизительно XI вѣкомъ — стеатитовый образокъ Ватопедскаго мо-
настыря па Аоопѣ.
Печать патріарха Фотія издана и описана Н. П. Лихачевымъ4): „На ли-
цевой сторонѣ печати, стоящая во весь ростъ, Богоматерь съ младенцемъ Іисусомъ
Христомъ въ лѣвой рукѣ, кругомъ надпись:
[ѴПЕРА]ГІА Ѳ60Т0К6 [В0НѲ6І].
На обратной сторонѣ въ пяти строкахъ надпись:
| ФСЭТІСЭ АРХІ6ПІСКСЭ [КрХСТАХТІХт[0ѴП]0А6ОС АТ6А[С РСЭ]МНС.
Только одинъ Фотій былъ архіепископомъ Константинополя — это великій
патріархъ, правившій константинопольскою церковью съ декабря 857 г. и по
сентябрь 867, и вторично съ конца 878 по августъ 886 г., когда удалился на
покой (скончался 6 февраля 891 года)3.
Печать сохранилась очень плохо, но не можетъ быть сомнѣній въ томъ,
что Богородица съ Младенцемъ изображены имеішр въ томъ типѣ, какъ па ки-
тійской мозаикѣ, тѣмъ болѣе, что па гораздо лучше сохранившейся и не много
позднѣйшей печати патріарха Николая I (895 — 906 и 911—925) изображеніе
это повторено5 6).
О вышеупомянутомъ стеатитовомъ рельефѣ академикъ ТІ. П. Кондаковъ®) со-
общаетъ слѣдующія свѣдѣнія. На Аѳонѣ, въ Ватопедскомъ монастырѣ, па стѣнѣ
лѣваго клироса собора, имѣется „икона, въ которую вдѣлана пара крохотныхъ
рельефныхъ иконъ (6 сантиметровъ вышины и ширины), исполненныхъ рѣзьбою
*) А. А. Павловскій и II. К. Клуге, Мадеба. Извѣстія, ѴІП, 1903, стр. 104—105.
8) Е. Мііпіг, Тііе Іовѣ тозаісз оі Паѵсппа. Атег. Зоигп. о! агсЪаеоІ., I, 1885, р. 125.
*) И. Сіаѵіве, 1. с., II, р. 156—159; Сг. ЗсЫитЪсгдег, Ь’брорёе ЪусапНпе й Іа Еіп йи X зіёсіе,
II. Рагіз, 1900, р. 564; А. Ѵепіигі, Ьа Майоппа. Мііапо, 1900, р. 9; и др.
4) И. И. Лисачевъ, Печати патріарховъ Константинопольскихъ. Труды Московск. Нумизм. общ.,
П, 1899, табл. ПІ 1, стр. 18—19 отд. отт.
6) Н. П. Лихачевъ, ук. соч., стр. 15—18.
") Н. П. Кондаковъ, Памятники христіанскаго искусства на Леонѣ. СПб., 1902, стр. 146-148, рис. 57-
Паѵауіа ’А-^еХёкаотос;.
221
въ такъ называемомъ камнѣ-жировикѣ и вставленныхъ въ центръ иконной доски
съ обѣихъ ея сторонъ. Одна иконка представляетъ Божію Матерь съ Младенцемъ
на лѣвой рукѣ — II ОДІІГПТРІА, какъ называетъ надпись съ лѣвой стороны.
Образокъ этотъ долженъ быть признанъ наиболѣе характернымъ воспроизведеніемъ
древней чудотворной иконы. Въ верхнихъ углахъ образка видны двѣ фигуры ан-
геловъ погрудь, держащихъ покровы". „Интересъ образка Богородицы заключается
въ изображенномъ типѣ Одигитріи, который долженъ быть признанъ пока древ-
нѣйшимъ".
Ватопедскій стеатитовый образокъ, по мнѣнію И. П. Кондакова, „пе мо-
жетъ быть позже XI—ХП вѣковъ и, всего вѣроятнѣе, принадлежитъ къ одной
серіи рЬзпыхъ вещей, появившихся па Аоопѣ въ началѣ XIII вѣка, вмѣстѣ съ
латинскимъ завоеваніемъ Константинополя, когда Аоонъ сталъ прибѣжищемъ не
для одного монашества и уже игралъ роль культурнаго средоточія для южной
части Балканскаго полуострова".
Ватопедскій стеатитъ во всѣхъ существенныхъ подробностяхъ совпадаетъ
съ мозаиками въ Китіи и Торчелло, гораздо болѣе, чѣмъ, напримѣръ, съ обо-
значенною названіемъ Одигитріи мозаикою Палатинской капеллы1) середины XII
вѣка: тамъ голова Богородицы уже наклонена къ Младенцу, Христосъ въ лѣвой рукѣ
не держитъ характерный свитокъ, архангелы — какъ, впрочемъ, и въ Торчелло —
отсутствуютъ; а архангелы несомнѣнно были въ прототипѣ'2 *). Наконецъ, среди
современныхъ ватопедскому образку памятниковъ есть цѣлый рядъ такихъ, которые,
хотя и пе названы въ падписяхъ копіями Одигитріи, воспроизводятъ съ несуще-
ственными варіантами одинъ и тотъ же тинъ, если пе одинъ и тотъ же ори-
гиналъ. Таковы два рельефа слоновой кости въ коллекціи Зрііх'г8), рельефы въ
Льежѣ4), въ Утрехтѣ5 *), вч> коллекціи графа Строганова въ Римѣ0) и др., стеатитъ
изъ собранія Барберипи въ берлинскомъ Каізег-ГгіеДгісІіз-Міізешп7), рельефъ мѣдпой
золоченой доски изъ Торчелло въ С.-Кепсипгтонскомъ музеѣ8), рельефъ изъ яшмы
') А. Л. Павловскій, Живопись Палатипской капеллы гід Палермо. СПб., 1890, стр. 143.
2) Въ Монрсале (Б. Б. бтѵіпа, И Диоіпо сіі Мопгеаіе. Раіеппо, 1859, рі. 26 I); сГ. рі. 15 А и
С) по сторонамъ поясного изображенія Богородицы съ Младенцемъ, въ общихъ чертахъ воспроіізііодпіцаго
типъ Одигитріи, мы видимъ двухъ архангеловъ Михаила и Гавріила съ протянутыми впередъ непокры-
тыми руками.
8) 1) 7. ЪаЬагіе, Нівіоіге бея агів іпсіпвігісіб аи тоуеп-йде еі & Гбросріе Де Іа Пепаіввапсе
АПтт, I. Рагів, 1864, рі. XI; 6г. ВсЫитЬегдег, Пп етрегепг Ъугапііп аи X 8., Пісёрііоге Рііосав. Рагів,
1890, р. 105; Е. Моііпіег', Нівіоіге дёпёгаіе Дек агів арріідиёв а І’іпДивІгіе, I: Іѵоігев Рагів, 1896,
р. 101—102. 2) 6г. ВсМцтЪегдсг, Ь’ёрорёе, I, р. 489.
4) 6г. 8сЫитІіегдег, Ь’ёрорёе, I, р. 181.
6) Е. Моііпіег, 1. с., 1, р. 101; 6. ЗсЫитЪегдег, Ь’ёрорёе, I, р. 33; Сіі. ТНеЫ, Мапиеі, р. 622, Гід. 312.
®) II. бггаепеп, Б’гіііісіігівііісііе ипД тіІІеІаИегІісІіе ЕИепЪеітѵегке, И: Аив 8атт1ип8еп іп
Ііаііеп. Пот, 1900, рі. 68, р. 36.
’) К. Мивееп ги Вегііп, ВевсІігеіЬипд Дег ВіІДѵѵегке Дег сіігівііісііеп Еросііеп, ІП: АПскгівІІіске
ипД тіИеІаІіегІіске Ьузапііпівсііе ипД ііаііепівсііе Ві1Д\ѵегке, ЬеагЬеіІеІ ѵоп О. ЛѴиІ/}, II. Вегііп, 1911, р. 62,
№ 1853, рі. IV.
8) 61. 8сЫитЬегдег, Ь’ёрорёе, ІІІ, Ігопііврісе; А. Ѵепіигі, Віогіа ДеІІ’агіе ііаііапа, ІІІ. Мііапо,
1904, р. 397, Гід. 379; Сіі. Біеііі, Мапиеі, р. 639, Гід. 324.
222
Ѳ. И. Шмита,
въ Британскомъ музеѣ1), миніатюры лондонской псалтири 1066 г.2), смирнской
рукописи Космы Индикоплова3) и др.
На первомъ пзъ перечисленныхъ рельефовъ въ особыхъ медальепахъ по
обѣ стороны Богородицы помѣіцепы даже бюсты архангеловъ, одѣтыхъ такъ же,
какъ ангелы китійской мозаики и ватопедскаго стеатита.
Можно ли думать, что всѣ перечисленные памятники — копіи съ знаме-
нитой чудотворной иконы Одигитріп, писанной по преданію св. евангелистомъ
Лукою? Эта икона хранилась въ константинопольскомъ монастырѣ тйѵ 'Одт/уйѵ
и отъ него, повидимому, получила свое названіе. Монастырь этотъ построепъ былъ4)
предшественникомъ царя Василія I императоромъ Михаиломъ ІП (842—867).
Ранѣе торжества православія пи о самой иконѣ Одигптріи, пи о какой бы то пи
было иконѣ, которую — съ большимъ пли мепышімъ правомъ — можно было бы
отожествить съ Одигптріею, пе упоминается. Сохранившіяся описанія Одигптріи,
конечно, недостаточно подробны и точны. Одинъ изъ наиболѣе старинныхъ отно-
сящихся сюда текстовъ гласитъ: ёѵ табттд |тѵ) ёххХѵріа тйѵ сО8ѵ]уйѵ] Х'7^ каѵа-
ур&ѵтоо Ѳёохіпфторос; Іердд уарахт^р ё^еіхоѵ^ето йухаХаід тдѵ 8і’ т)р.ад а’этѵ^
ёѵаѵОрсотг^оаѵта срероооѵ]д Хрютдѵ тдѵ Ѳедѵ т)рйѵ, об тѵрд; тёХеюѵ хаі тоЦрес; охѵ^ѵод
тахратеіѵбцЕѵоѵ тд ауюѵ хаі Іердѵ ёхйѵо ёхтбтсюра6). Цѣппо тутъ, главнымъ обра-
зомъ, свѣдѣніе, что чудотворная икона воспроизводила Богородицу пе во весь ростъ,
что опа, слѣдовательно имѣла приблизительно квадратную форму8). А изъ этого
слѣдуетъ, что, изъ числа иконографически однородныхъ изображеній Богородицы
съ Младенцемъ, мы можемъ разсматривать какъ болѣе или менѣе непосредственно
зависящія отъ константинопольскаго образца лишь тѣ — очень многочистцшріы^і въ
позднѣйшее время и очень рѣдкія до XII вѣка — иконы, гдѣ Богоцатсрі^ пе іці-
ображепа во весь ростъ. Всѣ же остальныя, и въ томъ числѣ даже обозначенная
именемъ Одигитріп палермитапская мозаика, суть равпопра^пы(і съ цареградскою
иконою реплики, непосредственныя или болѣе отдаленныя, какого то неизвѣстнаго
намъ древняго оригинала.
Вышеназванная апсидальная мозаика пикейскаго храма Успенія можетъ
служить доказательствомъ, что пе только иропа Одигитріп, по и самый икопогра-
фическій типъ, который мы встрѣчаемъ вь^итіи, въ Торчелло и т. д., въ пачалѣ
*) О. №.. Ваііоп, Саіаіодие оГ Иіе еагіу сіігізііап апііірііііея апд оідесіз Ггот іЬе сіігізііап Еаві
іп Иіе... В1-ІІІ8І1 Мизеиш. Ьопбоп, 1901, р. 18, № 114, рі. III.
2) ,Т. Л. Тіккапе.п, Віе РваІіегіПизігаііоп іт Міііеіаііег, I. НеІзіп^Гогв, 1896, р. 20, Нр. 14.
’) «Г. Зіггудогюкі, І)ег Віідегкгеіз (Іее •гіосіііесііеп РііузіоІоЩіз, йез Коетпз Іпдікоріеизіез ипд
Окіаіеиск пасіі ПапдясІігіГіеп йег ВіЫіоіЬек ги Зтугпа. Вугапі. Агскіѵ, II, 1899, рі. XXIX.
4) Тексты у Еисапде, Сопзіапііпороііз сіігізііапа, ІіЬ. IV, № II 24; сГ. Е. ѵ. ЕоЪзскіііг, Магіа
Потаіа. Вуг. ЗізсЬг., XII, 1908, р. 211, п. 1.
6) Е. ѵ. ЕоЪзсІшіх, СЬіізІизЬіІйег. Техіе ипд ГпіегвпсЬипееп, Ь^. ѵ. О. ѵ. ОеЫіагЛі ипд АЛ.
Еагпаск, №. Е., III, 1899 р. 22Р*.
в) Ср. Іілавчхо, Жизнь и дѣянія великаго Тамерлана. Сборн. отд. русск. яз. и слои. И. АкаД.
Паукъ, XXVIII, 1881, стр. 82: Іа <уиа! ішадеп евІА ріпіада еп ипа іаЫа диадгада іап апсііа сото зеів
раітов, ё оігов Іапіов еп Іиепдо.
ііаѵа-уіа ’А-уд^Хби-аатос.
223
IX вѣка былъ неизвѣстенъ въ Копстаптипополѣ: не сталъ бы пикейскій мозаи-
чистъ браться за непосильную задачу и вновь вырабатывать композицію, которую
онъ могъ бы скопировать въ готовомъ видѣ.
Но если въ Копстаптипополѣ типъ Одигитріи пе былъ извѣстенъ ранѣе
середипы IX вѣка, это конечно не значитъ, что самый типъ возникъ лишь въ
IX вѣкѣ. Напротивъ, имѣются прямыя указанія, что опъ вырабатывался гораздо
ранѣе на Востокѣ, именно въ Сиріи и въ Египтѣ.
Для Сиріи мы имѣемъ доказательство процесса выработки типа въ одной изъ
миніатюръ знаменитаго евангелія Рабулы 586 г. Къ сожалѣнію, какъ и многія
другія, даппая миніатюра въ сущности не издана допынѣ: и у Бишони1 2), и у
Гарруччи-) опа воспроизведена вполнѣ неудовлетворительно. Описывается она у
Бишопи-Усова слѣдующимъ образомъ: „Богоматерь стоитъ на украшенномъ кам-
нями подножіи. Хитонъ, фелонь и платъ кармазпппаго цвѣта съ золотыми, крас-
ными и фіолетовыми оживками. Башмаки красные. Нимбъ золотой съ двойной
каймой: голубой и красной. Въ рукахъ Богородица держитъ Предвѣчнаго Мла-
денца, причемъ правая нога Христа покоится на лѣвой рукѣ Богоматери. Хри-
стосъ, сложивъ руки па персяхъ, въ голубой, длпппой тупикѣ, перепоясанной по
чресламъ, рукава узкіе. Нимбъ золотой съ голубой каймой? Итакъ: руки Мла-
денца сложены, нѣтъ еще жеста благословенія правой руки, нѣтъ еще свитка въ
лѣвой рукѣ ?... На таблицѣ Гарруччи пѣтъ не только свитка, но не видать во-
обще всей лѣвой руки, которая могла бы его держать. Но въ описательномъ своемъ
текстѣ Гарруччп пишетъ: „П ВашЬіпо ё іп аЫо йі гесаг Іа «па сіезіга 8и1 ѵо-
Ішпе сііе яігіпдс пеііа яіпізіга е яіесіе зпі Ьгассіо яіпізіго йеііа Ѵеірпе Ма<1ге“,
и, критикуя своихъ предшественниковъ, прибавляетъ: „пё Гппа, пё Гаііга рагіісо-
Іагііа яі зсог^е пеііе зСатпре <1е1Г Аязешапі е <1е1 Віясіопі." Правъ ли Гарруччи,
или правъ его рисовальщикъ, или оба неправы, — во всякомъ случаѣ соотвѣт-
ствующій приведенному описанію икопографическій типъ встрѣчается и впослѣд-
ствіи, напримѣръ, на одной серебряной монетѣ и итератора Романа IV (1067 —
1071)3), па мозаикѣ храма св. Луки въ Фокпдѣ4 5) и т. д. Вполнѣ возможно, что
этотъ типъ знаменуетъ одинъ изъ послѣднихъ этаповъ на пути выработки типа
Одигитріи.
Слѣды выработки типа Одигитріи мы встрѣчаемъ также и въ Египтѣ. На
одпой изъ миніатюръ Голешіщевскаго папируса Александрійской хроники®) пред-
1) С. А. Усовъ, Сирійское евангеліе Лаврентіапской библіотеки. Древности, труды И. М. А. 0.,
XI 2, 1880, стр. 30-31.
2) 1?. Сгаггиссі, Зіогіа, ІП, рі. 128, 2, р. 53.
”) ТГ. ІѴгоІк, СаЫоиие оі іііе ітрегіаі Ьугапііпе соіпз іп ІІ>е Вгіііаіт Мивепт, ІГ. Ьопйоп,
1908, р. 525 -526, рі. ЬХП, 2; сГ. I, р. ЫХ, гдѣ авторъ иконографическій типъ этотъ ошибочно на-
зываетъ Однгитріею.
4) В. ТГ. ВскиНг аікі 8. Н. Вагпёіеу, Тііе пюпавСегу оГ Заіпі Тліке оГ йіігіз іп Ріюсів, апй Ше
Дерепйепі іпопазіегу оі 8аіпі Кісоіаз іп іііе йе1(І8, пеаг Вкгірои, іп Воеоііа. Ьопйоп, 1901, рі. 46.
5) А. Ваиег ипй Л. Зігхудоѵякі, 1. с., р. 124, рі. VII ѵ. О-|-Е.
224
О. И. Шмита,
ставлены „Магіа тіі (Іет Кіікіе иікі ЕІіеаЪеіІі. Магіа, Ьехеісітеі П ЛГІА МЛРІА,
8іе1іІ іп Ѵопіегапяісііі аиігесііі (Іа ипй ігіщі іт Ііпкеп Лгт СІігізіиз. 8іе ізі
§апх іп еіп гоіѵіоіеііез Се\ѵапб еіп^еІіІіИі, сіае зсіііеіегагіщ »аисіі ііЬег йеп КорГ
дсхо^еп ізі іимі (іогі йЬсг еіпет гѵеіззеп АѴиІзі аиіііе^і. АиГ (Іег Вгизі Ііаі віе
еіп кіеіпез й'сІЬез Кгеиг. Віе сгІіеЬі сііе гесіііс Наікі \ѵіе еіпе Огапз иікі Ыіскі
аиГ Сіігізіиз, (Іег тіі еіпет дгаиЫаисп №тЬіі8 аи8"С8ІаІіеІ ізі. Ейг (Іісзсп іѵаг (Іаз
Кгеих Ьгаип ѵог“'ехсіс1іиеІ, ѵѵіігйе аЬег Ьеі (Іег ГагЫ^еп Аизіиіігип" пісііі §,сііаи
еіпё’еііаііеп. С1ігІ8іи8 Ііаіі сііе ВесЫе ѵог (Ііе Вги8і.“ Лѣвая рука Младенца не
сохранилась.
Пи на мппіатюрѣ Габулы, пп, тѣмъ менѣе, па миніатюрѣ папируса Голе-
нищева мы пе видимъ еще окончательно выработаннаго иконографическаго тина
Одигитріи, но опѣ достаточны для доказательства того, что этотъ типъ возникъ
не сразу, пе въ Константинополѣ и не въ IX вѣкѣ.
Первый издатель китійской мозаики Я. И. Смирновъ тотчасъ отмѣтилъ,
что опа по своей техникѣ принадлежитъ къ искусству египетскому1). Нужно при-
бавить, что па связи съ Египтомъ, по нашему мнѣнію, указываетъ также и надпись
китійской Панагіи | Н АГІА | МАРІА |. Въ этой надписи Я. И. Смирновъ
хотѣлъ видѣть только хронологическое указаніе па эпоху IV—V вѣковъ, такъ
какъ послѣ эфесскаго собора 432 года Марію подобало именовать уже не просто
святою, а Матерью Божіею, Богородицею2). Но, во-первыхъ, самъ же Я. И. Смир-
новъ привелъ цѣлый рядъ позднѣйшихъ примѣровъ наименованія Маріи святою,
а не Богородицею, и къ перечисленнымъ у него памятникамъ можно было бы
прибавить еще, напримѣръ, вновь открытыя въ римской 8. Магіа Апііциа фрески:
икону Богородицы съ Младенцемъ, по грудь, съ монограммою Н АГІА МАРІА,
и картину Распятія, VIII в., гдѣ Богоматерь обозначена надписью 8СА МАША3)...
А во вторыхъ, если придавать надписи Н АГІА МАРІА хронологическое зна-
ченіе па томъ основаніи, что она находится па изображеніи пе повѣствователь-
наго, а догматическаго характера, то свидѣтельствовати падпись можетъ лишь о
позднѣйшемъ происхожденіи мозаики. Дѣло въ томъ, что на эфесскомъ соборѣ
кипрское духовенство стояло па стороцѣ Кирилла Александрійскаго и противъ
Несторія Константинопольскаго, т. е. за Ѳеотбход и противъ ауіа Маріа. Мы-
слимо ли, чтобы на томъ же Кипрѣ и послѣ собора слово Ѳеотбхос; пе стало обще-
употребительнымъ и обязательнымъ? Нѣтъ, именно на Кипрѣ и именно на догма-
тической иконѣ надпись т) ауіа Маріа могла быть сдѣлана или до — и, притомъ,
задолго до — эфесскаго собора 432 года, пли много-много лѣтъ спустя послѣ
эфесскаго собора, когда постановленія собора стали уже дѣлами давно минувшихъ
дней, когда терминъ Ѳеотбхо? совершенно пересталъ быть боевымъ кличемъ, когда,
вслѣдствіе печально сложившихся обстоятельствъ (напримѣръ, массоваго насиль-
9 Я. И. Смирновъ, ук. соч., стр. 64,
2) Я. II. Смирновъ, ук. соч., стр. 38—40.
’) И7, сіе. (тгйпеівеп, Ваіпіе Магіе Апіічие. Коте, 1911, р. 102, 76 и рі. XXXIX.
Наѵауіа ’А (уеХбхтіатос.
225
ствеішаго выселенія островитянъ арабами или т. п.), порвалася мѣстная традиція
церковная, и было забыто, что когда то за Ѳеотбход боролись. Поэтому, разъ,
Я. И. Смирновъ и самъ признаетъ, что китійская наша мозаика произведеніемъ
искусства IV вѣка считаться пе можетъ, опъ долженъ былъ сдѣлать изъ налич-
ности надписи ѵ) ауіа Маріа хронологическій выводъ какъ разъ обратный тому,
который сдѣлалъ, а именно въ пользу значительно болѣе поздняго происхожденія
китійской мозаики.
Мы думаемъ, что надпись наша указываетъ не столько па хронологію
мозаики или ея образца, сколько па происхожденіе того оригинала, которымъ
руководствовался китійскій мозаичистъ. Послѣ всего того, что было сказано выше
о генезисѣ икопографическаго типа, мы вѣдь пе имѣемъ основанія видѣть въ ки-
тійской мозаикѣ самостоятельное созданіе. Оригиналъ могъ быть или древнехри-
стіанскій (если только въ древнехристіанскомъ искусствѣ возможпо такое просла-
вленіе Богородицы, то богословское содержаніе, которое мы находимъ въ китійской
мозаикѣ), причемъ художникъ воспроизвелъ вмѣстѣ съ фигурами и старинную
надпись, пе задумываясь; пли оригиналъ былъ позднѣйшій, и въ этомъ послѣднемъ
случаѣ оригипалъ этотъ былъ египетскаго происхожденія: именно въ Египтѣ послѣ
извѣстной церковной революціи терминъ Ѳеотбхо$ былъ весьма непопуляренъ, и
изъ перваго тысячелѣтія нашей эры не сохранилось, повидимому, ші единаго
коптскаго изображенія Богородицы, которое было бы иначе обозначено, нежели
„святая Марія".1)
Я не хочу настаивать на египетскомъ характерѣ орнаментики бордюра,
обрамляющаго (теперь — только снизу) китійскую мозаику. Я. И. Смирновъ2) от-
мѣтилъ сходство этого бордюра съ рамкою одной изъ миніатюръ вѣнской руко-
писи Діоскурида3), представляющей комбинацію пересѣкающихся круговъ. Въ томъ
простомъ видѣ, какъ въ вѣнской рукописи, орнаментъ этотъ встрѣчается весьма
часто, какъ въ Сиріи, такъ и въ Египтѣ, — назову, примѣра ради, миніатюры
Рабулы4) и бордюръ арки въ Красномъ монастырѣ6) или рельефъ Булакскаго
музея6); у того же Габулы7) встрѣчается этотъ орнаментъ и въ такомъ варіантѣ,
который гораздо ближе къ китійскому бордюру. Но въ Кптіи имѣется одна деталь
болѣе рѣдкая: въ кругахъ, образованныхъ внѣшними контурами четырехъ листоч-
ковъ, помѣщены какъ бы золотце зыки пламени, приблизительно грушевидные.
Этотъ мотивъ мы находимъ въ Бауптѣ. Изъ того, что фресковый орнаментъ въ
------------------------'\ (V \
") А. Ваиег ипД «Г. Біггудоіѵякі, 1. с., р. 156; «Е Біггудоювкі, Вег 8с1ітиск Дег аііегеп
еІ-ПаДгакігсІіе іт вугівсііеп Кіовіег Дег Вкеіівсііеп АѴіівіе. Ог. скгіві., I, 1901, р. 366 и 369.
а) Я. II. Смирновъ, ук. соч., стр. 40.
“) Вугапііиівсііе Оепкгааіег, Ьёё- ѵ- Віггудоіоякі, ІИ, 1903, рі. ІТ 2, р. 29 и 59.
*) В. Сатгиссі, 8іогіа, ІИ, рі. 129, 2; 130, 1; 132, 1; 133, 2; 134, 2; 136, 2.
6) В. Г. Бокъ, Матеріалы по археологіи христіанскаго Египта. СПб., 1901, табл. 28.
®) АІ. Сгауеі, Ьсв топшпепів соріея Ди іпивбе Де Воиіад. Метоігев... Де 1а тіввіоп агскёоі.
Ігап?. аи Саіге, III 3, 1889, рі. 81, йд. 91.
’) В. Сгаггиссі, 84огіа, III, рі. 131, 1.
15
226
Ѳ. И. Шмита,
Бауитѣ испещренъ темными пятпыгпками, Л. Сіёсіаі дѣлаетъ выводъ1), чго худож-
никъ хотѣлъ имитировать мозаику; по пужпо сказать, что по самому характеру
своего рисунка орнаментъ Бауита, такъ же какъ и орнаментъ китійскій, напоми-
наютъ болѣе всего облицовку изъ орпз Аіехапсігіпшп (вссбііе).
Не только разбираемая китійская мозаика, по п нѣкоторые изъ остальныхъ
перечисленныхъ выше иконографически съ нею однородныхъ памятниковъ заста-
вляютъ вспомнить объ Египтѣ—я говорю о своеобразной орнаментикѣ, замѣчаемой
и па обоихъ рельефахъ коллекціи 8ріЬхег (Нагітапн), и па рельефѣ парижской
Національной библіотеки2), и па части триптиха въ собраніи графа Строганова.
Па всѣхъ этихъ четырехъ аворіяхъ Богородица помѣщена подъ весьма необыкно-
веннаго вида балдахиномъ, опирающимся па тонкія коринѳскія колонки съ перекру-
ченными (т. е. покрытыми спиральными каннелюрами) стволами; самый балдахинъ
имѣетъ серповидный контуръ, причемъ обращенные внизъ копцы серпа загнуты
горизонтально врозь, и эти горизонтальныя части лежатъ па капителяхъ упомя-
нутыхъ колоннъ; серпъ во всѣхъ случаяхъ покрытъ однороднымъ узоромъ. — По-
добные балдахины весьма рѣдки въ византійскомъ искусствѣ, такъ что едва ли,
кромѣ перечисленныхъ, можпо назвать много болѣе двухъ десятковъ другихъ при-
мѣровъ, причемъ всѣ они относятся приблизительно къ одной и той же эпохѣ.
Вотъ перечень: 5) триптихъ въ Ливерпулѣ8) и 6) совершенно тожественная съ
ппмъ часть триптиха у гр. Строганова4) (Распятіе), 7) триптихъ въ собраніи
Спитцеръ6) (Рождество), 8) рельефъ музея Сіппу®) (Спаситель, возлагающій руки
па главы императора Оттона и императрицы Ѳеофано; надпись греческая), 9) часть
средняя триптиха въ Луврѣ7) (благословляющій Христосъ па тропѣ), 10) п 11)
среднія части триптиховъ собраній Сііаіаікіоп въ Парижѣ (Снятіе^ креста) и
Воннай’ё (Распятіе)8), 12) окладъ переплета въ мюнхенской НоГ- ипй БіаяСзЪіЪІі-
оіііек9) (Успеніе Богородицы), 13) вставленная въ серебряный окладъ таблетка
той же библіотеки10) (благословляющій Христосъ), 14) часть триптиха коллекціи
ОррепЬеіш въ Кельнѣ11) (Распятіе), 15) таблетка собранія Магйн Ье Воу12) (Рас-
------—---------—— ’
*) «Г. Сіёсіаі, Ье топавіёге еі Іа пёсгороіе сіе Ваоиіі, рі. СѴП, р. 159—1С0.
3) Сг. ВсЫитЪегдег, Ь’ёрорёе, И, рі. IV.
’) Н. Сггаеѵеп, ЕИепЪеітѵегке, I, рі. 11—12.
*) Н. Сггаеѵеп, ЕІГепЪеіпкегке, 11, рі. 69.
') (7. ЗсЫитЬегдег, Пп етрегеиг Ьугапііп, р. 233.
®) Сг. ЗскІитЪегдег, ІІп етрегеиг Ьугапііп, р. 651.
7) Ё. Моііпіег, Саіаіо^ие Дез іѵоігев (Ди Мивёе Хаііопаі ди Ьоиѵге). Рагів, 1896, № 14, р. 41 и 48.
“) Сг. ВскІитЪегдег, Іѵоіге Ьугапііп де Гапсіеппе соііесііоп ВоппаіТё. Еопдаііоп Е. Ріоі, Мопи-
тепів еі тётоігев, VI, 1899, р. 93, рі. VII, 1—2; К Моііпіег, Еа девсепіе де сгоіх. ІЬід., III, 1896,
р. 126, Йд. 1.
“) «Г. О. 'ІѴезіѵюоіІ, А девегірііѵе саіак^ие оГ іЬе йсіііе іѵогіев іп ІЬе 8. Кепвіпеіоп Мивеит.
Ьопдоп, 1876, рі. VIII, р. 82.
10) <?. ВсКІитЪегдег, Ь’ёрорёе, III, р, 241.
п) 6. ЗскІитЪегдег, Ь’ёрорёе, II, р. 13.
І3) Сг. ЗскІшпЬегдег, Ь’ёрорёе, III, р. 89.
Паѵачіа ’А'СуеХбхтіотос.
227
пятіе), 16) таблетка въ Ватиканѣ1) (Згѵрід), 17) — 22) рельефы слоновой кости въ
Берлинѣ (Ваіосррое, Батріе, Распятіе, Крестъ, Распятіе, Спаситель па тропѣ)2 *)....
На шести, изъ перечисленныхъ двадцати двухъ, памятникахъ занимающій
насъ киворій изображенъ совершенно одинаково — №№ 1, 4—7, 21. Это и есть
та форма, въ которой получили даппый орнаментъ византійскіе мастера, ибо это
единственная исторически объяснимая форма. И опа уже есть результатъ схемати-
заціи и стилизаціи, по въ пей все же еще можно узнать ту дѣйствительность, ко-
торая первоначально имѣлась ввиду, — именно, совершенно опредѣленнаго вида
декоративную нишу (ср. № 20). Какъ извѣстно, въ архитектурѣ и скульптурѣ пер-
выхъ вѣковъ пашей эры чрезвычайно распространена была декоративная пиша, пере-
крытіе которой (четверть шаровой поверхности) отдѣлывалось въ формѣ раковины.
Ложки раковины обыкновенно расходятся изъ центра, лежащаго внизу, въ глубинѣ
пиши, вѣерообразно вверхъ и впередъ. Этотъ способъ отдѣлки пинтъ особенно былъ
излюбленъ въ Египтѣ. Гораздо рѣже встрѣчается сирійская отдѣлка пиши въ видѣ
раковины, ложки которой исходятъ изъ центра, находящагося въ вершинѣ пиши,
какъ, напримѣръ, на саркофагѣ Юнія Басса8) и др.4 * 6) Какъ доказываютъ многочи-
сленные сохранившіеся египетскіе памятники, этотъ родъ декоративной отдѣлки пншъ
въ Египетъ пе проникъ и популярнымъ тамъ пе былъ. Поэтому, когда египетскій
мастеръ, работая, напримѣръ, Муранскій диптихъ®) или пиксиду Британскаго
музея0), находилъ въ своемъ сирійскомъ оригиналѣ непривычную и непонятную
форму ппшп, опъ, копируя, видоизмѣнялъ ее, и получился „раковинообразный ки-
ворій, поддерживаемый витыми колонками". Декоративный мотивъ, повидимому,
удержался въ той школѣ рѣзчиковъ, изъ которой вышли Муранскій диптихъ и
лондонская пиксида, но со временемъ все болѣе видоизмѣнялся и приближался къ
тому типу киворіевъ, который мы видимъ, папр., па таблеткахъ слоновой кости во
флорептинскомъ Ваг^еііо и въ Вѣнѣ7) и па одной изъ мин|ат^оръ Хлудовской псал-
тири8). При этомъ воспомпнаніе о раковипѣ, какъ прототипѣ, утратилось, и ложки
раковины превратились въ тотъ орнаментъ, который украшаетъ киворій на пере-
численныхъ выше рельефахъ.
’) В. Капгіег, Сіі аѵогі Деі іппзеі васго е ргоіапо Деі Іа ВіЫіоіеса Ѵаіісапа. Кота, 1903, Мивео
егізііапо, іаѵ. III 3.
2) КбпЩІіске Мивсеп 211 Вегііп, ВезсІп-еіЬипе Йег ВИДгѵегке Дег сіігізііісііеп Ероскеп: І)іе Еііеп-
ЬеіпЬіІДѵѵегке, ЬеагЬеіісі ѵоп IV. Ѵііде. Вегііп, 1900—1902, рі. V 10, VI 11, VII 16, VIII 19, X 22, XI 25.
8) Н. Сггіваг, Ьег 8агкорка{; Йез Дипіиз Ваззив. К. (ф 8., X, 1896, рі. V—VI; А. (Іе ЧѴааІ, Оег
8агкорка@ Дез Дипіиз Ваззив іп Деп Огоііеа ѵоп 8. Реіег. Пот, 1900, рі. I, II, ѴПІ, X, XI.
4) Ср., м. п, латерапсиіе саркофаги: 1) В- Сгаггиссі, 8іогіа, V, рі. 331, 2; О. Матисскі, I пюпи-
тепіі Деі тивео егізііаро Ріо-Ьаіегапепзе. Мііапо, Ноеріі, 1910, рі. XV 1; 2) В. Сгаггиссі, 1. с., V, рі.
380, 1; О. Матисскі, 1. с., рі. ХХѴ1П 6; 3) О. Матисскі, 1. с., рі. XXXIX 1.
6) В. Сгаггиссі, 8іогіа, VI, рі. 456; Д. В. Анналовъ, Часть равеппскаго диптиха въ собраніи графа
Крауфорда. Виз. Вр., V, 1898, стр. 154, табл. I.
е) Н. Сігаеѵеп, 1. с., I, рі. 19; О. М. Ваііоп, Саіаіодпе, р. 55, № 298, рі. X.
Е. Моііпіег, Нізіоіге, I, рі. V 3; В. ѵ. Векпеісіег, АІЬига аизегіезепег СгееепзІапДе Дег Апіікеп-
ватшіипд Дев АН. Каізегііаизез. ѴѴіеп, 1895, р. 19—20. рі. Е.
") Древности, труды И. М. Археол. общ., VII, 1878, табл. XI.
15*
228
Ѳ. И. Шмита,
Въ Византіи занимающій насъ киворій имѣлъ весьма краткую исторію.
Опъ сразу безъ всякихъ подготовительныхъ фазисовъ, появляется въ готовомъ видѣ,
Ю 1, 4—7, 21 нашего списка, по, будучи совершеппо непонятнымъ византійскимъ
мастерамъ, очень быстро вырождается: то его излишне осложняютъ (№ № 10, 11,13,
17, 18), то, напротивъ, упрощаютъ (Л» № 2, 3, 9, 12, 19), то измѣняютъ болѣе
или менѣе основательно орнаментику (№ Л? 8 п 14). Затѣмъ самый орнаментальный
мотивъ исчезаетъ: иностранная мода не привилась.
Что мы имѣемъ дѣло съ иностранною модою, доказывается, помимо вне-
запнаго появлепія ея, еще и тѣмъ обстоятельствомъ, что, за исключеніемъ шести
(№ № 8, 9,13, 14, 17, 18), всѣ перечисленные выше памятники лишены надписей; тѣ
шесть рельефовъ, на которыхъ надписи читаются, имѣютъ киворіи уже значительно
видоизмѣненные, т. е. являются уже не непосредственными копіями, а вольными
подражаніями ввозныхъ оригиналовъ. Откуда привезены были оригиналы, гдѣ вы-
работался интересующій насъ типъ киворіевъ? — вѣроятно тамъ, гдѣ началась
эволюція, гдѣ вырѣзались рельефы Муранскаго диптиха, т. е. въ Египтѣ1). Но если
это такъ, то оригиналъ, съ котораго византійскіе мастера копировали первые аворіи,
представляющіе Одигитрію, по времепи пе можетъ быть близокъ къ Мурапскому
диптиху: между пими лежитъ длинный процессъ переработки декоративныхъ формъ.
Но вернемся къ китійской нашей мозаикѣ. Если бы опа находилась въ
Копстаптинополѣ или не очень отъ него далеко, то мы, на основаніи отсутствія
иконографическихъ аналогій пзъ времепи до IX вѣка и изобилія ихъ, начиная съ
X вѣка, могли бы отрицать возможность ранней, предлагаемой Я. И. Смирновымъ,
датировки. Но такъ какъ рѣчь идетъ о памятникѣ кипрскомъ, мы пе можемъ быть
столь рѣшительны. Что мы зпаемъ о провинціальныхъ византійскихъ художествен-
ныхъ школахъ! Кипръ всегда находился подъ культурны^ воздѣйствіемъ не
столько Константинополя, сколько Сиріи и Египта. Болѣе Египта, пежели Сиріи:
извѣстна борьба, въ которую кипрская церковь вступила съ антіохійскою, защищая,
при поддержкѣ александрійскихъ патріарховъ, свою автокефальпость, — эта про-
должительная борьба свидѣтельствуетъ объ опредѣленной антипатіи къ Антіохіи и,
конечно, должна была еще усилить и сдѣлать традиціонною эту антипатію2)...
Итакъ, Кипръ входитъ въ область культурнаго воздѣйствія Египта, а мы несо-
мнѣнно имѣемъ слишкомъ мало памятниковъ древняго искусства христіанскаго Вос-
тока, чтобы дѣлать выводы изъ отсутствія аналогичныхъ изображеній Богородицы
съ Младенцемъ ранѣе X—XI в. Но нужно все таки сказать, что, и съ точки
зрѣпія иконографической, вѣроятіе не на сторонѣ предложенной Я. И. Смирно-
вымъ датировки. И чѣмъ больше мы будемъ изучать китійскую мозаику во всѣхъ
подробностяхъ, тѣмъ болѣе мы должны склоняться въ пользу датировки болѣе
поздней. \Х
’) Л. Зіггудошзкі, НеПепІБІівдЬе ипй корііасііе Кипзі іп Аіехапйгіа. Виіі. <1е Іа вос. агсЬёоІ.
й’АІехапсІгіе, V, 1902, р. 85—94.
2) 8. Ѵаііііб, Гоггааііоп (Іе Гёдііве (Іс СЬурге (431). ЁсЬов й’Огіепі, XIII, 1910, р. 5-10.
Паѵауіа ’Ат^еХёхтіатой.
229
Напримѣръ, обратимъ вниманіе па шары въ рукахъ архангеловъ. Это сте-
клянныя, просвѣчивающія державы, украшенныя начерченными па нихъ двумя
короткими крестообразно пересѣкающимися золотыми линіями и увѣнчанныя золо-
тыми же крестами. Древнѣйшіе примѣры увѣнчанной крестомъ державы мы нахо-
димъ на монетахъ императоровъ, начиная съ Аркадія1); такую же державу скульп-
торъ далъ въ руку копной статуѣ императора Іустиніана, которая нѣкогда стояла
на константинопольскомъ Августеонѣ2), и Прокопій совершенно правильно объяс-
няетъ, что опа символизуетъ вселенную, покоренную крестомъ; въ рукѣ архангела
мы такую державу встрѣчаемъ, напр., на знаменитомъ рельефѣ слоновой кости Бри-
танскаго музея”), съ надписью: 8е/со парбѵха хаі раѲшѵ аітіаѵ... Наряду съ
державами, увѣнчанными крестомъ, имѣются однако и другія, гдѣ па самомъ шарѣ
начерчены пересѣкающіяся полосы — таковы рельефы вышеназваннаго Мурапскаго
и берлинскаго4) диптиховъ: державы въ рукахъ ангеловъ какъ бы крестообразно
перевязаны лептами, и это украшеніе имѣло тоже весьма опредѣленный символическій
смыслъ5). Этотъ тинъ державъ со временемъ измѣняется въ томъ направленіи, что
перекрещивающіяся лепты замѣняются неравпокопечпымъ крестомъ, — древнѣйшій
примѣръ мозаика въ Паренцо6); подобные кресты часты въ Палатинской капеллѣ7),
въ Мопреале8), въ Чефалу9). Въ другой группѣ храмовъ — а именно: въ кіев-
ской Св. Софіи10), въ Новомъ монастырѣ па Хіосѣ11), въ тріестинскомъ 8ап Сіизіо12),
въ монастырѣ св. Луки въ Фокидѣ13), въ венеціанскомъ 8ап Магсо14) — па шарѣ
державы нарисованъ „голгоѳскій“ крестъ. Но такихъ двухъ короткихъ пересѣкаю-
щихся линій, какія мы видимъ па китійской мозаикѣ, мы не встрѣчаемъ нигдѣ,
--------------------------
*) «Г. ВаЪаііег, Вевсгірііоп ^ёпёгаіе йеа пюппаіев Ьугапііпев. Рагів, 1862, рі. IV 4, 31; V 2, 7;
VI 1, 6, 9 и т. д.
2) Ргосор., йе аейіЕ, I 2, р. 182 ей. Вопп.; рпсупокъ у МогіИтрпъ, Еяциізве іороцгарііідие йе
Сопзіапііпоріе. Ьіііе, 1891, р. 1Б; Ск. Еіекі, Дивіііііеп еі Іа сіѵіііваііоп Ьугапііпе пи VI в. Рагів, 1901,
р. 27 йд. 11; С. бгиііМ, Віе Ваикипві Копзіапііпореів, Вегііп, ІѴавпіиіІі, 1907, рі. Б
3) Е. Стаггиссі, 8іогіа, VI, рі. 457, 1; О. М. Ваііоп, Саіаіовие, № 295, рі. VIII.
4) Е. Стаггиссі, 8іогіа, VI, рі. 451, 2; К. Мизееп ги Вегііп, ВезсІігеіЬипд Йег Віійѵѵегке йег
сіігіаііісііеп Ерсоііеп: йіе ЕІіепІіеііпѵегке. Вегііп, 1902, рі. II 3.
6) Ст. ВііМ/'аиІк, Віе Еп^еі іп йег аіісіігівііісііеп Кііпзі. Агсіиеоі. 8іийіеп гиш сйгівііісііеп А1-
іегіит ипй Міііеіаііег, 1і^". ѵ. «Г. Еіскег. ЕгеіЬигд, 1897, р. 205, п. 2.
в) Ск. Еггапі еі ЛІ. Сіауеі, Ь’агі Ьугапііп Й’аргёв Іев топитепіз Йе 1’ііаііе, йе 1’Івігіе еі йе
Іа Оаітаііе, II: Рагспхо. Рагів, в. а., рі. XV.
’) А. А. Павловскій, Живопись Палатинской капеллы въ Палермо. СПб., 1890, стр. 50, 113, 141,
рис. Б, 30, 39.
8) И. В. Сггаѵіпа, II йпопіо йі Мопгеаіе. Раіегто, 1859, рі. XIV В, XV В—Г, II, К, Ь.
°) Фотографія Іпсотрота, 388.
,0) Д. В. Анналовъ и Е. К. Ріъдииъ, Кіево-Софійскій соборъ. Зап. И. Р. А. о., пов. серія, IV,
1890, стр. 262, рис. 2.
11) Мозаики Новаго монастыря еще пе изданы. Я готовлю полное ихъ изданіе въ слѣдующемъ,
XVI, томѣ Извѣстій. Мозаики архангеловъ находятся въ полукуполахъ сѣверной и южной малыхъ апсидъ.
І2) Сг. ВскІшпЪегуег, Ь’ёрорёе Ьугапііпе Ь, Іа йп йи X в., III. Рагів, 1905, р. 636.
,3) Е. IV. Ескійіг апй 8. Н. Вагпвіеу, Тііе шопавіегу оі' 8і. Ьпке, рі. XXXVII.
,4) Ск. Еггапі еі АІ. Сіауеі, Ь’агі Ьугапііп й’аргёв Іев топипіепів йе 1’ііаііе, йе 1’Івігіе еі йе Іа
Ваітаііе, I: Ѵепізе, Іа Ьавііідие йе 8і. Магс. Рагів, в. а., рі. XXV.
230
Ѳ. И. Шмита,
тѣмъ болѣе совмѣстно съ увѣнчивающимъ крестомъ. И это понятно: рисунокъ ки-
тійскихъ державъ есть результатъ непониманія того типа, который былъ еще вполнѣ
привыченъ мастеру Муранскаго диптиха, и которому предстояло еще широкое
распространеніе въ поздневизаптінскую эпоху, въ Мистрѣ1), напримѣръ, и замѣны
непонятнаго типа болѣе знакомымъ по монетамъ; золотыя черты па шарахъ китій-
скихъ державъ являются нерѣшительными попытками коптамипаціи двухъ типовъ,
контаминаціи, для которой я пе знаю болѣе ранняго примѣра чѣмъ венеціанскую
эмалевую икону архангела Михаила2). — И такъ какъ мы заговорили о державахъ,
то необходимо сказать нѣсколько словъ еще и о постоянно воспроизводимомъ въ
учебникахъ и цитируемомъ архангелѣ въ Великой св. Софіи. Дѣло въ томъ, что
Зальцепбергъ, па продольномъ разрѣзѣ вимы св. Софіи3), изобразилъ въ сводѣ ар-
хангела въ ростъ, еп Гасе, съ широко распростертыми крыльями, съ жезломъ въ
десницѣ, съ большимъ голубымъ шаромъ4) въ лѣвой рукѣ. Этотъ рисунокъ —
стилистически, во всякомъ случаѣ, явно непріемлемый — въ учебникахъ обыкно-
венію фигурируетъ, какъ образчикъ искусства Іустипіаповскихъ мозаичистовъ. Между
тѣмъ Зальценбергъ объ этомъ своемъ рисункѣ текстуально пишетъ слѣдующее:
„Ѵоп йег Гі^нгепсіесогаііоп йег Веша^ехѵоІЬе капп ісіі пісііі аив еі"епег Ап-
зсііаиип" Хасіігісііі деѣеп; пасѣ йет тіг Міі^еіііеіііеп Ъейпйеі віеіі ап йег Ііпкеп,
віійіісііеп ёеііе йев Топпеп^еіѵбІЬев еіп Еггеіщеі тіі еіпет ЗіаЬе, Ьаихеп- ойег
ВіапйагіепвсІіаГі, іп йег Весіііеп нпй еіпег АУеНкн^еІ іп йег Ьіпкеп, іѵіе ііт Віаіі
XXI йагвіеііі. Віе Кіеійиіщ іві хѵеівв тіі Соій йнгсіпѵігкі, ап йеп Гііввеп іга^і
ег йіе гоіііеп каівегіісііеп 8ііеГе1“. Другпми словами, рисунокъ Зальценбсрга пе
копія, даже пе вольная копія, а реконструкція, па основаніи словесныхъ сообщеній,
такого оригинала, котораго рисующій никогда пе видалъ, значитъ — реконструкція
ни для кого пе обязательная; каковъ, въ дѣйствительности, тотъ шаръ, который
архангелъ св. Софіи держитъ въ лѣвой рукѣ, съ крестомъ ли, и съ какимъ крес-
томъ, мы до очистки мозаикъ Великой церкви по будемъ знать.
Затѣмъ — отмѣченныя выше, въ описаніи мозаикъ, золотыя крестообразно
расположенныя точки па мафоріи надъ челомъх Богородицы. На одпой изъ мозаикъ
солунской базилики св. Димитрія на чепцѣ Богородицы начерченъ бѣлый крестикъ5).
Въ апсидальной мозаикѣ никейскаго храма Успенія, начала IX вѣка, мы видимъ
такіе кресты уже на мафоріи, падъ челомъ и на плечахъ Дѣвы8); надъ челомъ
-----------------------— \ X. ѵ
’) Сг. МЯІеі, Мопшпепіз Ьузапііпз йе Мізіга. Рагіз, 1910, рі. 132.
!) А. Разіпі, 11 Іевого (I 8ап Матео іп Ѵепегіа. Ѵепегіа, Опцапіа, 1885, рі. II въ краскахъ;
Н. П. Кондаковъ, Византійскія эмали, собраніе А. В. Звенигородскаго. Исторія и памятники византійской
эмали. СПб., 1892, стр. 179, рпс. 55; Сг. ВсЫитЬегдсг, Ь’ёрорёе, I, р. 89.
г) &ЦгегіЬегд, Аіісіігівііісііе Ваікіепкіпаіе ѵоп Сопзіапііпореі. Вегііп, 1854, рі. XXI,
8еііе 107—108. \ V' >
*) Безъ всякаго креста, какъ и въ иикейскомъ храмѣ Успенія — см. О. ТКиІЦ, Біе Коітевіа-
кігсЬе ѵоп Кісаа, р. 209—210.
с) Ѳ. И. Успенскій, О вновь открытыхъ мозаикахъ въ церкви св. Димитрія въ Солуни. Извѣстія,
XIV, 1909, табл. ІІІ.
“) О.
Біе Коітевізкігсііе ѵоп Кісаеа ипсі іЬте
Моза'ікеп. ВІгазвЬигц, 1903 р. 245.
Паѵадіа ‘А-р;аХ4хтіато{.
231
только — на извѣстномъ медальепѣ Богородицы съ Младенцемъ, который Заль-
ценбергъ зарисовалъ въ Великой св. Софіи1); надъ челомъ и на плечахъ — на
одной изъ эмалей коллекціи Звенигородскаго2 *) и др. памятникахъ IX вѣка. Въ
томъ же IX вѣкѣ появляются впервые крестообразно расположенныя золотыя
точки — на одной изъ миніатюръ евангелія библіотеки Андреевскаго скита па
Аѳонѣ № 58 * *); на мозаикѣ купола св. Софіи Солунс *кой4), IX в.; на мозаикахъ
Дафни6) и т. д. Въ позднѣйшемъ византійскомъ искусствѣ золотыя точки па
челѣ и на плечахъ обязательны8). — Китійская Богородица имѣетъ уже точки,
а не сплошной крестъ на мафоріи падъ челомъ — значитъ, она пе можетъ быть
ранѣе IX вѣка; но она имѣетъ ихъ только надъ челомъ, а пе на плечахъ, рас-
положеніе, которое примыкаетъ къ старымъ образцамъ и встрѣчается па мозаикѣ
св. Софіи, временъ царя Василія I7).
Наконецъ — буквы па платьяхъ ангеловъ. Буквы эти весьма нерѣдки па
древнихъ христіанскихъ мозаикахъ8). Каково бы пи было ихъ назначеніе, каковъ
бы ни былъ ихъ смыслъ, буквы па платьѣ никогда пе содержатъ намека па имя
изображеннаго лица. Китійскій же мозаичистъ обозначилъ архангела Гавріила,
кромѣ вертикально надписаннаго имени, еще буквами Г и Н, а Михаила буквою
М. Присутствіе ихъ объяснимо опять-таки лишь непониманіемъ стараго образца,
которому мозаичистъ слѣдовалъ по-своему.
И такъ какъ мы заговорили о надписяхъ, то скажемъ сейчасъ же, что и
форма буквъ пе вяжется съ предложенною Я. И. Смирновымъ раннею датировкой.
Въ имени третья буква, К, имѣетъ внизу горизонтальную черту. Въ такомъ
видѣ буква эта появляется впервые па монетахъ Василія I (867— 886)Ігі), на над-
писяхъ храма въ Скрипу 873—4 года”), на портретѣ царя Василія I въ па-
рижской рукописи омилій Григорія Богослова (сой. Рагіз. Сг. 510, Гоі. С ѵ.)11), и т. д.
Всѣ эти черты, указывающія па позднее происхожденіе китійской мозаики,
разбираются здѣсь конечно не съ тѣмъ, чтобы умалить значеніе цѣлаго ряда при-
знаковъ, которые заставляютъ вспомнить о значительно болѣе ранней эпохѣ въ
исторіи христіанскаго искусства. Особенно архаичны, если можно такъ выразиться,
нимбы всѣхъ четырехъ представленныхъ мозаичистомъ фигуръ: нимбъ Христа обве-
’) ТГ. ЗаІгепЪегд, 1. с., рі. XXXII. \^\\
2) Византійскія эмали, собраніе А. В. Звенигородскаго. СПб., 1892, табл. 2.
’) Д. В. ЛІталовъ, Византійскіе памятники Аоона, I. Виз. Вр., VI, 1899, стр. 62, табл. V.
4) Сіі. Віеій еі М. Ве Тоигпеаи, 1. с., рі. V.
(В Міііеі, Ье топаяіёге Де Ііаріті. Рагіз, 1899, р. 122.
Ѳ. Шмитъ, Кахріэ-джами, I. Изв., XI, 1906, табл. XX; и чрезвычайно много другихъ па-
мятниковъ. \ X \ \
’) О датѣ см. Сопзіапііпі Рогркугод. йе Ваяіііо Масейопе, с. ЬХХІХ, р. 322 11—13 ей. Вопп.
**) Д. В, Аііиаловъ, Мозаики IV и V вѣковъ. СПб., 1895, стр. 112, 113, 143.
°) Ж ІѴгоІк, 1. с., I, р. 442—443, рі. Ы 4-7.
*°) ,Г. Віггудоіозкі, Іпейііа йег АгсІйіекНіг ипй Ріаэіік аив йег 2еік Ваяіііоз I. Вух. 2іяс1іг., III,
1894, рі. II 9, III 1.
*') Н. Отопі, Еас-яіпіііёя йев шіпіаіигея йев ріив апсіепв гпаішясгіів ^геся Йе Іа ЫЫіоѣЬёоие
Каііопаіе Йи VI аи XI віёсіе. Рагія, 1902, рі. XIX.
232 Ѳ. И. Шмита,
денъ серебрянымъ, голубымъ и синимъ кругами, пимбъ Богородицы имѣетъ сере-
бряный и темнокрасный контуры, нимбы архангеловъ — сплошь серебряные, для
страннаго креста внутри нимба Спасителя я зпаю, въ качествѣ аналогіи (и не-
полной аналогіи), лишь пимбь на одной изъ мозаикъ 8апіа Магіа Ма«-"іоге •
Есть въ китійской мозаикѣ и такая подробность, для которой точной аналогіи ни
въ до-Іустнпіановскомъ, ни въ послѣ-Іустипіаповскомъ искусствѣ пе сыскать2) —
павлиньи перья въ крыльяхъ; вспоминаются миніатюры въ евангеліи Рабулы9),
гдѣ крылья, несущія славу Спасителя (въ сценѣ Вознесенія), составлены исклю-
чительно изъ павлиныхъ перьевъ, и Космы Ипдикоплова, сой. Ѵаі. Сг. 699 Гоѣ
48 г.4), гдѣ такія же крылья у херувимовъ надъ скиніею.
Мы особенно настаиваемъ, однако, не на этихъ раннихъ чертахъ, харак-
теризующихъ китійскую мозаику, а именно на позднихъ, потому, что мы ищемъ
предѣльную дату, ранѣе которой китійская мозаика пе могла быть сдѣлана: ар-
хаизмы легко объясняются тѣмъ, что художникъ руководствовался стариннымъ
оригиналомъ.
V.
Переходимъ къ техникѣ китійской мозаики. Тутъ сразу бросается въ глаза
одна деталь: всѣ лица, кромѣ только лица Младенца, моделлпрованы при помощи
зеленыхъ кубиковъ, ноги же при помощи красныхъ, руки архангеловъ при по-
мощи и тѣхъ, и другихъ. Хронологическое значеніе этой особенности живописной
техпики чрезвычайно велико: чтобы его оцѣнить, достаточно сличить головы ки-
тійскихъ архангеловъ съ изданною Ѳ. И. Успенскимъ головою архангела изъ со-
лупскаго храма св. Димптрія5). Въ Солупи для моделлпровки художникъ поль-
зуется розовыми, лиловыми и коричневыми кубиками: „тѣневыя части г^аръ, носа,
рта, а па нѣкоторыхъ головахъ — и ушей, прорисованы лиловыми тонами разпой
силы; на нѣкоторыхъ головахъ тѣневыя части щекъ ц шеи пе сплошь одного
лиловаго тона, а сдѣланы такъ, что темные камни одного топа поперемѣнно чере-
дуются со свѣтлыми другого"0). Правда, па „лицѣ св. Димитрія7) съ епископами
зеленые кубики, чередуясь съ желтыми, рядомъ съ лиловыми тѣнями, придаютъ
мпого дѣльности" лицу святого, но зелепи очепъ мало. Китійскій же мозаичистъ
для моделлпровки лицъ Богородицы и архангеловъ пользуется исключительно ею;
а лицо Спасителя все исполпепо въ бѣлыхъ, розовыхъ, красныхъ, коричневыхъ,
сѣрыхъ и бурыхъ тонахъ, безъ зелепи.
------------------------
’) «Г. Р. Кісіііег апй А. Сатегоп Тауіог, Тііе ^оійеп а^е о! сіаявісаі сЬгіаііап агі. Ьопйоп, 1904, рі. 45.
“) Я. И. Смирновъ, ук. соч., стр. 50.
8) II. Стаггиссі, Зіогіа, III, рі. 139, 2; Сіі. Ніекі, Ливііпіеп еі Іа сіѵііізаііоп Ьугапііпе аи VI
віёсіе. Рагів, 1901, рі. V.
’) С. Віогпсфіо, Ье тіпіаіиге Йеііа ТорпцгаНа сгівііапа Йі Совша Іпйісоріеивіе. Мііапо, 1908, рі. 14.
8) Ѳ. ,11. Успенскій, О вновь открытыхъ мозаикахъ въ церкви св. Димитрія въ Солупи. Извѣстія,
XIV, 1909, табл. III и V.
®) Н. К. Клуге, Техника мозаичной работы въ церкви св. Димитрія. Тамъ же, стр. 65.
’) Ѳ. И. Успенскій, ук. соч., табл. IV.
Паѵа-(1а ’А^^еХбхтіотос.
233
Зеленая моделлировка — пріемъ, чуждый античной живописи. Въ ан-
тичныхъ мозаикахъ очень рѣдко и въ очень скромныхъ размѣрахъ художникъ
пользуется при лѣпкѣ лицъ оливковыми и голубыми кубиками — ср. чудную
мозаичную голову Діониса, открытую французскими раскопками па Делосѣ въ
1904 г.1). А въ византійской живописи, если не считать мозаики св. Димитрія
Солунскаго, зеленая моделлировка иикарпата встрѣчается впервые па нѣкоторыхъ
миніатюрахъ парижскихъ рукописей псалтири № 1 392 *) и омилій Григорія Бого-
слова № 5ІО8), въ Хлудовской псалтири4 *) и т. д. Еще въ серальской рукописи
Октатевха6) въ цѣломъ рядѣ миніатюръ одни лица моделлпровапы при помощи
нѣжнозеленыхъ, розовыхъ и красныхъ тоновъ, другія посредствомъ сѣрыхъ, розо-
выхъ и красныхъ, третьи путемъ сопоставленія коричневыхъ п красныхъ. Встрѣ-
чаются и такія миніатюры, гдѣ всѣ лица моделлпровапы по-старому, и такія, гдѣ
всѣ опп вылѣплены по-новому при помощи зеленыхъ топовъ.
Итакъ, мипіаторы еще въ началѣ XII вѣка колеблются между двумя спо-
собами моделлировки лицъ. Такъ же колеблются и мозаичисты: въ куполѣ св. Софіи
Солупской0) въ Дафни7) и др. мы уже встрѣчаемъ зеленыя тѣни, а въ кіевской
св. Софіи8) и въ св. Лукѣ Фокпдскомъ9) „совершенно отсутствуетъ зеленый цвѣтъ
для лицъ“. Въ Новомъ монастырѣ па Хіосѣ общій характеръ мозаикъ, по словамъ
О. Ѳ. Вульфа10), „обусловливается весьма спокойною и чуждою всякой пестроты
колоризаціей) рисунка. Какъ основной топъ, преобладаетъ въ нихъ сѣрый цвѣтъ
нѣсколькихъ степеней свѣтлости и глубины. Въ сочетаніи съ розовымъ опъ слу-
’) М. ВіДагіІ, Реіпіигев тигаіез еі товаісріев сіе І)ё1оз. Гопйаііоп Е. Ріоі, Мопитепів еі тё-
тоігез, XIV, 1908, рі. XV.
г) IV. КошІакоД, Иівіоігс (Іе 1’агі Ьугапііп сопзійёгё ргіпсіраіетепі Йапз Іее тіпіаіигев, ігай. р.
М. Тгаѵгіпвкі, II. Рагіз, 1891, р. 38; 1'. X. Кгаиз, СезсІіісЫе Йег сІігізііісЬеп Кипзі. ЕгеіЬиг^ і. В.,
1896, р. 670.
’) На зеленую моделлпровку обратилъ вниманіе еще Важенъ, Кипзітѵегке ипй Кііпзііег іп Еп^-
іапсі ипй Рагіз, III. Вегііп, 1839, р. 202 (выписка у Н. Вогйіег, Иезсгірііоп Йез реіпіигев еі аиігев ог-
петспіз сопіспив Йапз Іез тапизсгііз §гесв Йе Іа ВіЫіоіЬёчие Каііопаіе. Рагіз, 1883, р. 64). — У «1. Ім-
Ьагіе, Иізіоіге сіез агіз іпйизігіеіз аи тоуеп-йде еі ѣ І’ёродие Йе Іа Кепаіззапсе. АІІліт, II. Рагіз, 1864,
рі. ЬХХХІ, одна изъ большихъ миніатюръ эта рукописи (= И. Отопі, Еас-зітііёз, рі. ЬѴШ) воспроиз-
ведена въ краскахъ, но не точно.
*) «7. Л. Тіккапеп, І)іе Рзаііегіііивігаііоп ііп Міііеіаііег, I. ИеІзіп^Гогз, 1895, р. 19. — У К Л.
Кондакова, Миніатюры греческой рукописи псалтири IX вѣка изъ собраніи А. И. Хлудова. Древности,
труды Моск. Археол. общ., VII, 1878, па особой ненумерованной таблицѣ воспроизведено нѣсколько мині-
атюръ въ краскахъ.
6) См. замѣчанія И. К. Клуге о техникѣ миніатюръ этой рукописи въ Извѣстіяхъ, XII, 1907,
стр. 101—104.
®) Сіі. БІеІЛ еі М. Ве Тоигпеаи, Ьев пюваі'чиев йе 8іе Зоркіе йе 8а1опідие. Еопйаііоп Е. Ріоі,
Мопитепів еі шётоігев, XVI, 1909, рі. V—VI.
’) Сг. Міііеі, Ье топаяіёге йе Барііпі. Рагів, 1899, р. 173—174.
8) Древности Россійскаго Государства. Кіево-Со [іійскіи соборъ. Изданіе II. Р. А. о., IV. СПб. 1887,
табл. I—III (въ краскахъ); Д. В. Айпаловъ и К К. Рѣдинъ, Кіево-Софійскій соборъ. Заіі. И. Р. А. о., IV,
1890, стр. 302.
°) В. Ж Зсітііг апй & Н. ВагпДеу, Тііе топавіегу о! 8і. Іліке о? Віігів, іп РЬосів, апй іЬе
йерепйепі пюпазіегу оі 8і. Хісоіаз іп іііе йеійя, пеаг Вкгірои, іп Воеоііа. Ьопйоп, 1901, рі. 45.
>°) См. Отчетъ о дѣятельности Института въ 1897 г. Извѣстія, III, 1898, стр. 207; но моимъ
наблюденіямъ въ Кеа роѵ>), слово „сѣрый" у Вульфа слѣдуетъ исправить въ „сѣровато-оливковый".
234
Ѳ. И. Шмита,
житъ для выполненія лицъ, рукъ и остальныхъ частей тѣла, моделлпровка которыхъ
здѣсь еще достигается безъ помощи зеленыхъ кубиковъ, столь характерныхъ для
болѣе поздней мозаической живописи и встрѣчающихся, напримѣръ, уже въ Дафни,
а въ большей еще степени въ Кахріэ-джами и въ сицилійскихъ и аоонскихъ мо-
заикахъ. Такимъ образомъ, въ росписи храма Меа роѵѵ] сохранился памятникъ
древнѣйшей, болѣе простой техники".
Вопросъ объ ипкарпатѣ въ византійской живописи1) и о хронологическомъ
его значеніи далеко еще не выясненъ удовлетворительно, различія въ техпикѣ
отдѣльныхъ художественныхъ школъ еще не установлены. Тѣмъ не менѣе, тотъ
фактъ, что нашъ китійскій мозаичистъ почти исключительно пользуется пріемомъ
зеленой моделлировкп, даже нѣсколько, какъ будто, злоупотребляетъ ею, — этотъ
фактъ не позволяетъ признать мозаику Паѵауіа А.уугХбх.тсато$ болѣе древнею, чѣмъ
конецъ IX вѣка, ибо аналогіи намъ извѣстны только изъ временъ царя Василія I.
Есть еще одна техническая особенность, которая указываетъ на сравни-
тельно позднее происхожденіе пашей мозаики, — отмѣченная и Я. И. Смирно-
вымъ2) „тщательность работы", которою опа отличается отъ мозаикъ V—VII вѣковъ
„Особенно ясно это изъ сравненія одежды архангела Гавріила съ одеждами такъ
же быстро идущаго влѣво св. Лаврентія въ мавсолеѣ Галлы Плацидіи. Тамъ одежда
передана общими широкими планами, тогда какъ мастеръ китійской мозаики, вѣрно
рисуя складки, пустился въ мелочную передачу ихъ; если же сравнить одежды
ангеловъ церкви Аполлинарія Новаго, переданныя также съ большою тщательностью,
то, на нашъ взглядъ, хотя и окажутся нѣкоторые пункты сходства — напримѣръ,
зигзагообразнымъ полоскамъ средней, широкой вертикальной полосы нижней части
хитона Гавріила соотвѣтствуютъ у равеннскихъ ангеловъ (см. особенно ближайшихъ
къ Божіей Матери) два плана, свѣтлый и темный, соединенные зигзагообразною
линіей, — по разница въ работѣ все же столь рѣзка, что считать ихъ произве-
деніемъ одной и той же школы мозаичистовъ возможности мы не видимъ".
Отчего только Я. И. Смирновъ не сдѣлалъ изъ своего тонкаго и вѣрнаго
наблюденія напрашивающійся самъ собою выводъ? Мелочность отдѣлки, изобиліе
подробностей, кажущаяся, добросовѣстпо-ремесленная, тщательность работы — все
это черты, свойственныя позднѣйшему византійскому искусству, постепенно разви-
вающіяся съ вѣками въ византійскомъ искусствѣ. Мелочность отдѣлки приводитъ
впослѣдствіи къ мертвому схематизму въ передачѣ складокъ одеждъ, ко всѣмъ ужа-
самъ штриховки; а тщательность работы доходитъ, въ позднѣйшее время, до „зали-
занпости" (зіі ѵепіа іепніио Ьесішісо!), до полной утраты чувства мозаическаго
стиля. Византійскія мозаики послѣдняго періода — хотя бы, напримѣръ, повѣство-
вательныя мозаики нарѳиковъ Кахріэ-джами — но существу своему суть фрески
или, еще вѣрнѣе, миніатюры, исполненныя въ болѣе прочномъ матеріалѣ и въ круп-
’) См. цѣнныя замѣчанія Сг. МіПеі, Ь’агі Ъуиапііп (въ Нізімге Де 1’агі Дериіз Іез ргетіегз іетрз
сЪгёііепв зизди’іі поз з'оигз, р. р. А. МіМ, I. Рагіз, 1905), р. 291—292.
*) Я. И. Смирновъ, ук. соч., стр. 62.
Паѵауіа '’А^уеХбктіатод.
235
ныхъ размѣрахъ. А старые мастера мозаики по пріемамъ своимъ и по техникѣ
были импрессіонистами. Китійская мозапка работана мелочнѣе и тщательнѣе, нежели
мозаики IV—VI вѣковъ, по свободнѣе и художественнѣе, чѣмъ мозаики вѣковъ XI
и слѣдующихъ. Не даетъ ли намъ это наблюденіе право и хронологически отнести
ее къ этому промежутку?
Публикуемыя нами раскрашенныя кальки головъ китійской мозаики пока-
зываютъ, какъ тщательно — хотя и пе повсюду въ одинаковой степени — работалъ
мастеръ: небольшіе кубики весьма точно пригнаны одинъ къ другому, оставляя
между собою очень незначительные швы. Это уже почти миніатюра. Но до утраты
мозаическаго стиля еще далеко. Стоитъ всмотрѣться въ работу головы архангела
Гавріила, чтобы попять, какъ виртуозно художникъ владѣетъ именно мозаичною,
импрессіонистскою техникою красокъ. Волосы Гавріила исполнены въ черныхъ,
коричневыхъ, желтыхъ, темнокрасныхъ, свѣтлокраспыхъ тонахъ. Зритель получаетъ
впечатлѣніе рыжей копны волосъ, по это впечатлѣніе есть результатъ оптическаго
обмана, на который и разсчитывалъ мозаичистъ. Всѣ лица сильно вылѣплены, по
рельефъ и освѣщеніе достигаются безъ наложенія бѣлыхъ бликовъ. Каждый тонъ
получаетъ свою настоящую силу лишь отъ сопоставленія со всѣми сосѣдними то-
нами, и притомъ па разстояніи.
Импрессіонистская техника менѣе замѣтна въ лицахъ Богородицы и Мла-
денца. Зато голова архангела Михаила исполнена съ изумительнымъ мастерствомъ.
Лицо вылѣплено при помощи зеленыхъ, голубыхъ, сѣрофіолетовыхъ и розовыхъ
тоновъ разной силы. Если разсматривать изблизи это лицо, оію кажется невозможно
пестрымъ и вполнѣ неестественнымъ. Но па разстояніи, да въ полумракѣ церков-
ной апсиды нѣжное блѣдное лицо русаго архангела чрезвычайно эффектно, какъ
объ этомъ позволяетъ судить дайте паша таблица.
ѵі-
Суммируемъ. Наиболѣе вѣроятная, по общеисторическимъ соображеніямъ,
дата постройки китійской церкви — втѵрар поло нпа IX вѣка, когда царь Василій I
на семь лѣтъ овладѣваетъ Кипромъ. Церковь построена по архитектурной схемѣ,
которая начинаетъ исчезать послѣ царствованія Василія I. Церковь имѣетъ непо-
мѣрно низкую апсиду, какъ и церковь въ Скрипу, построенная при Василіи I.
Иконографически мозаика китійская пе имѣетъ аналогій болѣе раннихъ, чѣмъ
свинцовая печать патріарха Фотія, времепъ Василія I. Въ надписи мозаики мы
встрѣчаемъ букву К въ дакой формѣ, которую впервые наблюдаемъ въ надписяхъ,
на монетахъ и миніатюрахъ временъ Василія I. Въ мозаикѣ лица вылѣплены при
помощи зеленыхъ тоновъ, пріемъ, замѣчаемый впервые па памятникахъ временъ
Василія I . . .
„Китійская мозаика, замѣчаетъ Я. И. Смирновъ, является стилистически во
многихъ отношеніяхъ единственною" и не имѣетъ стилистически близкихъ ана-
236
Ѳ. И. Шмита,
логій. Совершенно вѣрно. Такое одиночество было бы весьма страннымъ, если бы
мозаика дѣйствительно относилась къ V—VI вѣку — изъ этой эпохи мы знаемъ
все-таки довольно значительное количество памятниковъ. Если же, какъ мы видѣли,
есть основанія отнести се къ временамъ царя Василія I, то самое стилистическое
одиночество ея является аргументомъ въ пользу такой датировки.
Про царя Василія I мы знаемъ, что онъ возвелъ нѣсколько великолѣпныхъ
храмовъ, въ томъ числѣ знаменитую Новую церковь; что при пемъ было испол-
нено весьма значительное количество мозаикъ, и въ св. Софіи, и въ Новой церкви,
и въ храмѣ свв. Апостоловъ, и въ Большомъ дворцѣ и т. д.1) За исключеніемъ
только св. Софіи, ни одно изъ построенныхъ или отдѣланныхъ при царѣ Василіи
зданій больше пе существуетъ; а мозаики св. Софіи въ настоящее время недо-
ступны и извѣстны только по — стилистически, во всякомъ случаѣ, — неточнымъ
рисункамъ Зальцепберга. Такимъ образомъ, мы можемъ догадываться о томъ, что
монументальное искусство во второй половинѣ IX вѣка переживало періодъ бле-
стящаго расцвѣта; но каково было это искусство — мы не знаемъ.
Правда, Н. П. Кондаковъ2 3) и Д. В. Айналовъ8) относятъ къ восьмидеся-
тымъ годамъ IX вѣка мозаики купола солунской св. Софіи, которыя ІП. Диль4)
датируетъ отчасти VII, отчасти X или началомъ XI вѣка. Д. В. Айпаловъ сопо-
ставляетъ солунскія мозаики съ мозаиками 8. Ргаззеііе въ Римѣ5 6), первой четверти
IX вѣка, и съ миніатюрами евангелія № 5 аѳонскаго Андреевскаго скита °), но
признаетъ, что фигуры купола св. Софіи „невозможно ставить въ рядъ съ грече-
скими памятниками, каковы изящныя греческія миніатюры IX вѣка* . . .
Эти прелестныя миніатюры для китійской мозаики являются естественнымъ
матеріаломъ для сравненія, и привлеченіе именно китійской мозаики позволитъ на-
конецъ критически анализировать миніатюры и извлечь изъ нихъ дальнѣйшія дан-
ныя 7) и о монументальныхъ образцахъ, которые онѣ воспроизводятъ, а такимъ
образомъ заполнится хоть нѣсколько тотъ огромный пробѣлъ, который въ исторіи
византійскаго искусства до сихъ поръ представляли IX и X вѣка.
Выше, описывая китійскую мозаику, мы вкратцѣ охарактеризовали ея стиль.
Композиція примыкаетъ несомнѣнно къ до-Іустиніановскимъ образцамъ, какъ это
отмѣтилъ Я. И. Смирновъ. Но художникъ, придерживаясь симметріи въ массахъ,
нарушаетъ ее въ частностяхъ; стремясь къ монументальности, опъ достигаетъ ея
безъ іератической неподвижности* и даже болѣе того — онъ вноситъ движеніе и
’) А. Ѵоді, Вавііе I, етрегеиг йе Вуиапсе (867—886), еі Іа сіѵіііваііоп Ьуиапііпе к Іа Яп йи IX 8.
Рагів, 1908, р. 896—407; Ск. РІМ, Мапиеі, р. 387—389, 404—406, 448—451.
а) II. П. Кондаковъ, Македонія, археологическое путешествіе. СПб., 1909, стр. 95—100.
3) Виз. Вр., XV (1908), 1910, стр. 536—541.
4) Ск. Ліекі еі М. Ъе Тоигпеаи, Ьез тозаіциев йе Заіпіе ВорЬіе йе Баіопічие. Гопйаііоп Е. Ріоі,
Мопишепів еі тёшоігев, XVI, 1909, р. 54—57.
6) 6г. В. (іе ііобзі, Миваісі спвііапі е ва^і Йеі раѵітепіі йеііе сЬіеве йі Кота апіегіогі аі весоіо
XV. Вота, 1ь99, рі. ХХѴ-ХХѴП.
6) Д. В. Анналовъ, Византійскіе памятники Аоона, I. Виз. Вр., VI, 1899, стр. 57—63, табл. IV—VIII.
’) в. Міііеі, Ь’агі Ъугапііп, р. 241; ср. выше, въ настоящемъ XV т. Извѣстій, стр. 55.
ПаѵатСа ’А'пвХбхгіатос.
237
жизнь не только въ позы своихъ фигуръ, но даже въ расположеніе ихъ одеждъ.
Рисунокъ у китійскаго мастера увѣренный и ловкій, но уже нѣсколько геоме-
трическій, сухой, шаблонный; запасъ формъ невеликъ, и повернуть, напримѣръ,
лицо и торсъ архангела въ профиль является уже непосильною задачей. Фигура
Богородицы уже удлинена, хотя далеко еще не такъ, какъ обычно въ поздневи-
зантійской живописи. Лицо Богородицы округло и миловидно — его стоитъ сравнить
съ мозаикою сѣвернаго купола нарѳика Кахріэ-джамп1): то же лицо, тѣ же детали
въ рисункѣ, а какая разница въ пропорціяхъ, въ самомъ замыслѣ!
Изученіе китійской мозаики приводитъ къ убѣжденію, что мастеръ, ее ра-
ботавшій, былъ пе ремесленникъ, пе только, во всякомъ случаѣ, ремесленникъ,
прекрасно владѣвшій всѣми техническими рессурсами своего искусства, и не иллю-
страторъ, заинтересованный лишь сюжетомъ, богословскою темой. Это былъ ху-
дожникъ, умѣвшій ставить и разрѣшать чисто художественный задачи, даже во-
преки богословамъ. Всмотримся въ эти три головы, которыя сопоставлены па мо-
заикѣ — Михаила, Богородицы, Гавріила. У Михаила свѣтлорусые волосы, зеленые
глаза, блѣдное лицо, слегка округлое. На лицѣ художникъ пытался изобразить
ласковую улыбку. Съ этимъ нѣжнымъ лицомъ вполнѣ гармонируетъ поза: архан-
гелъ подлетѣлъ и остановился, какъ бы не рѣшаясь приблизиться къ Божеству;
остановка была такъ внезапна, что одежды по инерціи подались впередъ. Гав-
ріилъ — полная противоположность Михаилу: рыжіе волосы, темные глаза, смуглое
лицо; и па лицѣ пе улыбка, а глубокая вертикальная складка па лбу между
бровями. Гавріилъ весь энергія, порывъ, движеніе. Опъ не остановился, какъ Ми-
хаилъ, подлетѣвъ къ Богородицѣ и Спасителю, — опъ широко, рѣшитедьцо шагаетъ.
А по серединѣ между этими двумя рѣзко выраженными психологическими край-
ностями стоитъ Пречистая. Ея лицо безстрастно; оно свѣтлѣе, менѣе сухо, менѣе
энергично, чѣмъ лицо Гавріила, но темнѣе и строже лица Михаила. Поза ея
спокойна: въ пей пѣтъ ни нерѣшительности Михаила, ни порыва Гавріила.
Съ чисто художественной точки зрѣнія надо признать, что китійскій ма-
стеръ великолѣпно разрѣшилъ свою задачу: онъ не повторилъ монотонно-симме-
трично свои фигуры, для того что^у, въ результатѣ, получить священный іеро-
глифъ, попятный уму богослова и ничего пе говорящій сердцу непосвященной
толпы молящихся; онъ сумѣлъ взять аккордъ и гармонично сочетать воедино про-
тивоположности. Изъ всѣхъ аналогичныхъ изображеній Богородицы или Спасителя
китійская наша мо^ацка^ выдѣляется своимъ живымъ, пецеремошалыіымъ харак-
теромъ, глубиною художественнаго замысла, проникновенною психологіею.
Съ точки зрѣнія богословской нашъ мозаичистъ отнюдь не заслуживаетъ
похвалы. Онъ допустилъ грубую ошибку въ традиціонной характеристикѣ арханге-
ловъ.
въ Ветхомъ, и въ Новомъ Завѣтахъ архангелъ Гавріилъ является носи-
телемъ радостнаго благовѣстія и истолкователемъ высшихъ откровеній. Онъ является
’) Извѣстія, XI, 1906, табл. XX.
238
Ѳ. И. Шмита,
пророку Даніилу, опъ благовѣствуетъ Захаріи о рожденіи Предтечи и Маріи о
рожденіи Спасителя. Въ Китіи архангелъ Гавріилъ охарактеризованъ, слѣдова-
тельно, совершеппо неправильно. И такъ же неправильно охарактеризованъ ар-
хангелъ Михаилъ. Въ еврейскомъ и въ христіанскомъ преданіи Михаилъ является
пылкимъ и храбрымъ воиномъ, который, съ мечемъ въ рукахъ, защищаетъ Богомъ
избранный пародъ и вступаетъ въ смертный бой съ діаволомъ1). Такъ что, если
ужъ индивидуализировать изображенія ангеловъ, то пхъ надо было характеризовать
совсѣмъ пе тѣми чертами, какъ это сдѣлалъ китійскій мозаичистъ, — лучшее
доказательство, что соображенія ею были не богословскаго, а чисто художествен-
наго свойства.
Какъ сознательно художникъ относился къ своей задачѣ, показываетъ, далѣе,
колоритъ. Всѣ четыре лица, какъ видно на публикуемыхъ нами раскрашенныхъ
калькахъ, вылѣплены разно и изъ совершеппо разныхъ топовъ. У художника — па
такое разнообразіе способенъ именно только художникъ, а не ремесленникъ —
пѣтъ разъ навсегда установленныхъ и неизмѣнныхъ пріемовъ, которые механи-
чески примѣняются всегда и всюду. Въ каждомъ отдѣльномъ случаѣ художникъ
тщательно подбираетъ свои краски, сообразуясь съ тѣмъ, что онъ имѣетъ сказать.
Если, въ индивидуализаціи своихъ фигуръ, нашъ мозаичистъ только слѣ-
довалъ своему оригиналу, какъ мы имѣемъ право предполагать, то и это пе умень-
шаетъ, его заслуги: не одинъ опъ имѣлъ этотъ оригиналъ передъ глазами, не
одинъ онъ пытался его воспроизвести, по опъ постигъ художественную мысль
тамъ, гдѣ другіе видѣли только богословскій іероглифъ.
Я пе могу закончить свой очеркъ, пе обративъ еще внітапіе читателя па
удивительную игру линій, которая проходитъ черезъ всю композицію, и которая
наиболѣе ярко сказывается въ свободно свѣшивающихся концахъ паллія архангела
Михаила, мафорія Богородицы и въ контурѣ крыла Гавріила — эти линіи, если
можно такъ выразиться, риомуютъ. Крылья архангела Михаила погибли, по вполнѣ
вѣроятно, что они не были строго симметричны крыльямъ Гавріила, и что они,
если бы опи сохранились, показали бы намъ и обратную волну линій, которая
еще сильнѣе объединила бы всю композицію въ одно органическое цѣлое.
Чѣмъ больше мы будемъ вглядываться во всѣ детали китійской мозаики,
тѣмъ яснѣе намъ станутъ тексты, изъ которыхъ однихъ мы до сихъ поръ почер-
пали свои понятія о росписяхъ храмовъ царя Василія I, напримѣръ — Новой
церкви. Патріархъ Фотій единственный авторъ, болѣе или менѣе подробно гово-
рящій о росписи этого храма, о мозаикѣ Вседержителя въ главномъ куполѣ вы-
ражается такъ: еі'гсоі? йѵ абтдѵ т/)ѵ угр Цзораѵ хаі тѵ)ѵ тсгрі табту]? БіаѵоеІаѲаі
Зіахборлріѵ те хаі хибірѵт]аіѵ обтсод &хріба>? 6 урасреб? хаѵ тоі? а^рааі хаі тоі?
*) См. Р. ТѴіедапЛ, Вег Егяепде! Місііаеі іп йег Ъіійепйеп Кипві. ЗіиН^агі, 1886, и Ж Імёкеп,
МісЬаеІ. Соеіііпдеп, 1898.
Паѵа^а ’А'р^еХбх'погос-
239
урюрааі т^ѵ тоб 8ѵ}|ііооруоб лері м>]§ероѵІаѵ ёгалѵоэ; уѣуоѵеѵ еѵтилшоаоѲаі!1)
Эта не риторическій цвѣтокъ краснорѣчія, повидимому, а выраженіе неподдѣльнаго
изумленія передъ силою творчества художника. То, что такъ поразило Фотія въ
константинопольской мозаикѣ, — жизненность, психологическая правдивость —
это вѣдь и есть отличительная черта китійской мозаики, и только ея.
Китійская мозаика — зрѣло продуманное и мастерски исполненное худо-
жественное цѣлое, и этимъ — не менѣе, чѣмъ тѣми иконографическими и техни-
ческими особенностями ея, о которыхъ мы выше говорили, — опредѣляется ея дата.
Я. И. Смирновъ про нашу мозаику сказалъ, что сравнивать ее „съ многочислен-
ными византійскими мозаиками позднѣйшихъ временъ, XI и слл. вѣковъ, было бы
напраснымъ трудомъ: рѣзкая разница между ними очевидна всякому11. Дѣйстви-
тельно, разница огромная Изъ всѣхъ позднѣйшихъ памятниковъ я знаю только
одинъ — мозаичную роспись Новаго монастыря па Хіосѣ, середины XI вѣка, еще
неиздапнпую, — такой, который и по техническимъ, и, главное, по художествен-
нымъ своимъ достоинствамъ напоминаетъ китійскую мозаику. Такое отличіе отъ
памятниковъ XI вѣка заставляетъ отодвинуть нижній хронологическій предѣлъ при
датировкѣ скорѣй па двѣсти, чѣмъ на сто лѣтъ. Мы знаемъ, что при царѣ Ва-
силіи I искусство пережило періодъ великолѣпнаго расцвѣта, по мы знаемъ также,
что и наслѣдники царя Василія покровительствовали искусству и не оставляли
мозаичистовъ безъ заказовъ. Слѣдовательно, различіе между китійскою и позднѣй-
шими мозаиками есть результатъ пе внезапнаго, обусловленнаго какими пибудь
катастрофическими внѣшними условіями упадка, а закономѣрной и непрерывной
эволюціи, которая, при извѣстномъ византійскомъ консерватизмѣ, должна была
совершаться очень медленно... Верхній же хронологическій предѣлъ дается намъ
тѣмъ наблюденіемъ, что пи изъ до-Іустиніаповскаго времени, ни, тѣмъ менѣе, изъ
эпохи Іустиніапа мы не знаемъ памятниковъ, къ которымъ бы,4 по стилю своему
и художественному содержанію, примыкала китійская мозаика. А между тѣмъ, па-
мятниковъ IV—VI вѣка мы знаемъ большое количество. Различіе между мозаиками
св. Аполлинарія Новаго и китійскою не меньше, чѣмъ между китійскою мозаикою
и хіосскими. Остается одна только возможная датировка — второю половиною
девятаго вѣка, на которую указываютъ и, иконографія, и техника.
*) Фытіои латрійрхои КшѵотаѵгіѵоітбХвш;, Аб^оі каі 6р.іХІаі ЗлЗо^хоѵта треі;, 6x3. 2. ’Арі-
атйруои, П. &ѵ КюѵотаѵтіѵоіиібХеі, 1900, р. 434—435.
Отчетъ о дѣятельности Русскаго Археологическаго Института
въ Константинополѣ въ 1909 году.
---------------------------------
I. Въ отчетномъ году состоялось два засѣданія Института, изъ коихъ одно
торжественное.
На торжественномъ засѣданіи 15 февраля было сдѣлано сообщеніе чле-
номъ Института о. Симеономъ Валье (8. Ѵаііііё) на тему „Ргоуеі Л’аіііапсе Іигсо-
Ъугапііпе аи ѴГ"° зіёсіе".
Въ концѣ 568 г., за три года до рожденія Магомета, въ Константинополь
прибыло турецкое посольство. Опо пріѣхало изъ Согдіаны, нынѣшней Бухары,
чтобы заключить съ Ромейской имперіей торговый трактатъ о транзитѣ китайскаго
шелка и, если возможно, оборонительный и наступательный союзъ противъ пер-
совъ. Въ ту эпоху турки составляли обширную конфедерацію изъ четырехъ го-
сударствъ подъ верховнымъ главенствомъ одного императора, дизавула, какъ его
называли византійцы; эти государства простирались От'(> Желтой рѣки до Дуная,
соприкасаясь другъ съ другомъ по ту сторону озера Балкашъ и морей Аральскаго,
Каспійскаго и Чернаго.
Турецкое посольство, имѣя во главѣ царя Согдіанскаго Маніака, незадолго
передъ тѣмъ удаленнаго изъ Персіи^ было пышно принято императоромъ Юсти-
номъ II въ Константинополѣ, и съ той поры началась дружба двухъ имперій. Для
ея укрѣпленія въ августѣ 569 года отправилось въ Турецкую страну греческое
посольство во главѣ съ Зимархрмъ, сошез Огіепііз. Послѣ долгаго и изнурительнаго
путешествія и кратковременной остановки на границѣ Турецкой имперіи, миссія
Зимарха прибыли ко двору дизавула Моконъ-хапа, повелителя турокъ, который
принялъ миссію весьма учтиво и оказалъ роскошный пріемъ. Послѣ того посольства
слѣдовали друіъ за другомъ. Между посольствомъ Зимарха въ 569 г. и второй
поѣздкой Валентина въ 576 г. насчитывается не менѣе семи византійскихъ по-
сольствъ въ Турецкую страну. Менандръ Протикторъ сохранилъ имена ихъ на-
въ 1909 году.
241
чалышковъ: Зимархъ, Апаикастъ, Евтихій, Иродіапъ, Павелъ Киликіецъ и Вален-
тинъ. Кунцы обѣихъ имперій воспользовались посольствами для торговыхъ сно-
шеній, и Валентинъ, отправляясь во второе свое путешествіе въ Турцію, взялъ съ
собою изъ Константинополя 106 турецкихъ купцовъ, которые пріѣхали въ Ви-
зантію по дѣламъ и могли такимъ образомъ вернуться въ свое отечество.
Вторая миссія Валентина въ 576 г. была и послѣдней. Греческій посолъ
былъ принятъ очень плохо и даже былъ оскорбленъ Туркешемъ, наиболѣе близ-
кимъ къ византійскимъ границамъ изъ четырехъ хановъ турецкихъ. Туркешъ
упрекалъ римлянъ въ нарушеніи слова, именно въ сближеніи съ аварами, мятеж-
ными рабами турокъ, которыхъ опъ собирался наказать. Онъ вывелъ заключеніе,
что союзъ между турками и греками нарушенъ, и, чтобы показать это, послалъ
одного изъ своихъ военачальниковъ завладѣть греческимъ городомъ Боспоромъ (нынѣ
Керчью). Турецко-византійскій союзъ продолжался такимъ образомъ восемь лѣтъ.
Ученымъ секретаремъ О. И. Шмитомъ сдѣлано сообщеніе па тему: „Пей-
зажъ въ византійской живописи". Античное искусство очень поздно приступило къ
разработкѣ обширной области пейзажной живописи, но оно очень скоро достигло и
здѣсь большого сравнительно совершенства, какъ показываютъ сохранившіяся въ
значительномъ количествѣ въ Италіи эллинистическія фрески. Византія, какъ въ
другихъ областяхъ, такъ и въ пейзажѣ, не является прямой продолжательницею
эллинистическаго искусства. Византія въ пейзажѣ пе слѣдуетъ одной опредѣленной
традиціи, а примѣняетъ пріемы, которые въ разное время были выработаны въ
разныхъ художественныхъ центрахъ древности; примѣняетъ ихъ параллельно, на-
столько, что часто въ одной и той же картинѣ разныя части скомпановапы по
совершенно разнымъ принципамъ. Въ византійскомъ пейзажѣ встрѣчаются: и наивные
пріемы древнеегипетскихъ росписей гробницъ, и примитивная перспектива асси-
рійскихъ рельефовъ, и эллинистическая прямая перспектива, р, наконецъ, загадоч-
ная обратная перспектива. Происхожденіе этой послѣдней совершенно пе выяснено,
несмотря на то, что вопросъ о пей нѣсколько разъ поднимался въ ученой лите-
ратурѣ. Такимъ образомъ, византійскій пейзажъ представляется пока хаосомъ, въ
которомъ историку искусства разобраться весьма нелегко. Задача историка ослож-
няется тѣмъ, что изъ произведеній византійской живописи вообще сохранились
почти исключительно церковныя — между тѣмъ, какъ мы опредѣленно знаемъ изъ
византійскихъ лѣтописцевъ, что существовала очень развитая живопись мірская; и
кромѣ того, даже церковное искусство намъ приходится изучать лишь
монументальнымъ образцамъ, а главнымъ образомъ по ремесленнымъ
ственно безграмотнымъ миніатюрамъ.
Въ заключеніе Г. Почетнымъ Предсѣдателемъ было объявлено
отчасти по
и художе-
объ избра-
ніи въ почетные члены Института Члена Государственнаго Совѣта Ивана Алек-
сѣевича Зиновьева, Генералъ-Директора Управленія Древностями Египта Гастона
Масперо и Ординарнаго Профессора Аѳинскаго Университета Спиридона Ламброса;
Ні
242
Отчетъ о дѣятельности Института
и въ члены-сотрудники Профессора Бордоскаго Университета Гюстава Манделя и
Доцента Московской Духовной Академіи Николая Леонидовича Тупицкаго.
Ученымъ секретаремъ Б. А. Панченко былъ доложенъ Отчетъ о дѣятель-
ности Института въ 1908 году.
На засѣданіи 21 Ноября 1909 г. директоромъ Института было сдѣлано
сообщеніе о „Международномъ археологическомъ съѣздѣ въ Каирѣ".
Приблизительно съ половины прошедшаго столѣтія археологія начала обо-
гащаться новыми пріобрѣтеніями особенно на двухъ міровыхъ театрахъ: въ Месо-
потаміи и въ Египтѣ. Тамъ и здѣсь просвѣщенныя націи Европы и Америки въ
благородномъ соревнованіи жертвуютъ большія средства па устройство ученыхъ
экспедицій и предпринимаютъ дорого стоящія раскопки па мѣстахъ обитанія и
дѣятельности давно исчезнувшихъ народовъ. Неимовѣрно важныя открытія пора-
зительныхъ монументальныхъ и письменныхъ памятниковъ проливаютъ новый свѣтъ
на исторію человѣчества н вновь п вновь поощряютъ къ обширнымъ предпрія-
тіямъ въ надеждѣ па новыя находки. Французскій ученый Бабелонъ, говорившій па
съѣздѣ о заслугахъ египтологіи въ паукѣ, выразилъ ту мысль, что, какъ бы пи
казались велики и разнообразны находки, сдѣланныя въ странѣ фараоновъ, опѣ
представляютъ развѣ сотую долю того, что дастъ Египетъ въ будущемъ.
Заслуга раскрытія египетскихъ памятниковъ главнѣйшіе принадлежитъ фран-
цузамъ. Египетскіе памятники обратили па себя вниманіе Наполеона, который
основалъ въ Капрѣ французскій Институтъ для изученія древностей. Но важнѣйшей
проблемой было чтеніе письменъ, которыми покрыты храмы и погребальные памят-
ники. Докладчикъ напомнилъ, какъ была разрѣшена трудность чтенія іероглифовъ —
счастливой находкой декрета вт> честь Птоломея Епифана отъ 196 г. до Р. X.,
содержащаго три надписи одного и того же содержанія: іероглифическую, димоти-
ческу ю и греческую; далѣе указалъ заслуги Сильвестра де Саси и ПІамполліопа
въ изученіи этихъ іероглифовъ. Прежде всего были выдѣлены знаки для собствен-
ныхъ именъ Птоломея, Вереиики, Александра, Арсипои; затѣмъ были прочтены
имена фараоновъ. Виконтъ де Руже, Маріеттъ и Масперо оказали существенныя
услуги изученію іероглифовъ, послѣдній изъ пихъ пыпѣ стоитъ во главѣ Зегѵісе
(Іез Апйцпііёз (Іе 1’Ё^уріе. Докладчику остановился па значеніи этого науч-
наго учрежденія.
Характеризуя организацію съѣзда и трудности подготовительныхъ работъ,
директоръ Института указалъ, что французскій элементъ преобладалъ па съѣздѣ
во главѣ съ Масперо, бывшимъ живымъ первомъ съѣзда и его главнымъ органи-
заторомъ. Тогда какъ англійскихъ и нѣмецкихъ ученыхъ прибыло не много, послѣ
французовъ по численности шли греки, достаточно было и русскихъ ученыхъ.
Членамъ съѣзда былъ предложенъ во первыхъ осмотръ музеевъ Алексан-
дріи и Каира. Послѣдній представляетъ образецъ по роскоши устройства и по
обилію выставленныхъ предметовъ. Далѣе были предприняты поѣздки для озпако-
въ 1909 году.
243
млепія съ памятниками, именно по Нилу до первыхъ пороговъ съ остановками въ
болѣе замѣчательныхъ мѣстахъ.
Было бы совершенно невозможно, въ рамкахъ одного доклада, познакомить
подробно съ тѣмъ, что Египетъ представляетъ въ себѣ интереснаго, и что можно
наблюдать въ храмахъ и могилахъ, открытыхъ па всемъ пространствѣ Нильской
долины. Управленіе древностями сдѣлало съ своей стороны все, чтобы облегчить
посѣтителямъ ознакомленіе съ памятниками. Въ нѣсколькихъ часахъ разстоянія
отъ жилыхъ помѣщеній, послѣ утомительнаго исрсхода по песку подъ палящимъ
солнцемъ, путешественникъ попадаетъ въ гробницу фараоновъ, высѣченную въ
скалѣ и украшенную надписями и рельефными изображеніями, представляющими
религіозныя церемоніи и событія изъ жизни почившаго. Длинными переходами опъ
вступаетъ въ заду, гдѣ находится саркофагъ съ муміей, электрическая лампочка
бросаетъ па нее обильный свѣтъ ....
положеніяхъ научное значеніе еги-
слѣдуетъ поставить письменные на-
Если формулировать въ нѣсколькихъ
петскихъ памятниковъ, то па первый планъ
мятлики: надписи па мѣстныхъ языкахъ и литературныя произведенія па папи-
русѣ. Значеніе ихъ для исторіи языка и культуры весьма велико. Папирусы дали
изумительные факты изъ области литературы; дополненія къ произведеніямъ извѣст-
ныхъ писателей и совершенно новыя сочиненія: ГІолптію Аристотеля, фрагменты
новыхъ трагедій Еврипида, комедій Менандра, произведенія Геронда, Вакхилида и др.
Затѣмъ идутъ памятники, выставленные въ музеяхъ Александріи и Каира,
раскопанные храмы, царскія могилы и памятники искусства по долинѣ Нила. Нѣ-
сколько рефератовъ па съѣздѣ касались вопроса о значеніи египетскаго искусства
вообще. Найденныя вч, гробницахъ золотыя вещи весьма напрашиваются на срав-
неніе съ украшеніями въ аоипскомъ музеѣ изъ Микенской эпохи и съх предме-
тами, выставленными въ музеѣ въ Кандіи. Какая между ними зависимость! Есть
нѣсколько сюжетовъ, совершенно сходныхъ съ тѣми, что обращаетъ на себя вни-
маніе въ аѳинскомъ музеѣ, напримѣръ, охота или ловля быка. Па съѣздѣ Гоіщёгез
и Веіпасіі дѣлали доклады объ этихъ предметахъ, сближающихъ искусство Египта
съ греческимъ, и высказались въ томъ смыслѣ, что въ томъ и другомъ есть ори-
гинальныя черты, устраняющія идею рабскаго подражанія. БіеііІ указывалч» вліяніе
Египта на Византію. Говорилось и объ отношеніи памятниковъ Египта къ средне-
вѣковой европейской культурѣ. < \
' х
Русскіе члены съѣзда выступили съ рефератами о сношеніяхъ Египта съ
черноморскимъ побережьемъ и о предметахъ египетскаго производства въ Херсо-
несѣ, въ Березапи, въ Ольвіи.
Въ сушслѣх вліянія Египта на европейскую культуру, слѣдуетъ обратить
вниманіе н^ рядъ памятниковъ въ музеяхъ п храмахъ, заслуживающихъ въ этомъ
отпощеіііір особеннаго вниманія. Въ египетскихъ музеяхъ весьма часто встрѣчаемъ
изображенія креста (апхъ) въ довольно разнообразныхъ формахъ и сочетаніяхъ.
іб*
244
Отчетъ о дѣятельности Института
Съ точки зрѣніи перехода къ христіанскому культу интересенъ храмъ Изиды въ
Фило, обращенный въ христіанскій въ VI в. Докладчикъ указалъ на дѣятельность
епископа Оеодора въ области съ распространеннымъ культомъ Изиды и Озириса
и на греческія надписи на пилонахъ храма въ Филе.
Въ смыслѣ развитія аскетической идеи вь христіанствѣ сочиненія египет-
скихъ подвижниковъ IV—V вѣка даютъ богатый матерія гь. Египетскія воззрѣнія,
проникшія въ аскетическія сочиненія хрпстіанекп.ѵь писателей, имѣли большое
вліяніе па средневѣковую культуру. Вь этомъ смыслѣ интересно отмѣтить изобра-
женіе крылатаго змѣя съ тремя головами (Луксоръ, храмъ Рамзеса) и змѣя съ
надписями, какъ па картинахъ Страшнаго Суда.
Въ заключеніе доклада директоръ Института разсказалъ о возложеніи рус-
скими членами съѣзда вѣнка па гробницу знаменитаго основателя Управленія древ-
ностей въ Египтѣ Маріетта-иапіп. Въ этой формѣ они пожелали выразить Упра-
вленію свое удивленіе передъ дѣятельностью этого важнаго учрежденія и благо-
дарность за содѣйствіе и радушіе его членовъ.
Въ присутствіи гг. Цвѣтаева, Тураева, Фармаковскаго, Придика и другихъ
русскихъ, равно какъ Бругпіа-иашп, г. Масперо и служащихъ Музея, директоръ
Института возложилъ вѣнокъ у подножія саркофага Маріетта, въ саду Музея, и
произнесъ слѣдующую рѣчь:
СЬег інаііге,
Ацгсег Іез зеніііпспіз сіе гес.оппаіззапсе ргоіоікіе роиг Іа іоіііззапсе іпіеііес-
інеііе цис понз аѵопз геззеиііе еп асішігапі Іез топпіпепіз сіе 1’агі бцурііен. Раг
ѵоз дгансіз ігаѵанх, ѵопз аѵех опѵегі сіез регзресііѵсз пошеііез сѣыіз Іа зсіепсе
агсііёоіо^іцие.
Мез сотраігіоіез іп’опі сѣагцё сіе сіёрозег зиг ѵоіге іоіиЬе сеііс сошлите,
соіпше ип Іюттаце гезресіпенх роиг Іез ёсіаіапіз зсгѵісер <рк ѵопз аѵе/ гешіиз
а Іа зсіепсе. Ле зніз ігёз Ііеигеих сГехёсніег Іеііг (Іёзіг циі со тезропсі аи тіеп.
Цие ѵоіге ате, ауапі ассотріі Іи ііі.пптеиі з п оецуге іеггезіге, герозе сн
раіх еі асснеіііе ГаѵогаЫешеиі ноіге ріеизе оПгаі (Іе“\
/''Чі 'Ѵ’
Директоръ Музея г. Масперо выразилъ па это, что его русскіе собратья
пе могли сердечнѣе отблагодарить членовъ Управленія, какъ этимъ чествованіемъ
памяти его основателя. За отсутствіемъ семьи Маріетта, дѣятели Музея, какъ его
семья по наукѣ, благодарятъ отъ его имени и сохранять весьма пріятное воспо-
минаніе о той деликатной формѣ, въ которой русскіе ученые оцѣпили труды, по-
ложенные ими для успѣха Съѣзда (ср. Сотріез гепііпз сіи Сопцгёз Іпіег-
паііопаі сІ’ДгсІтёоІо^іе Сіаззіцне, 2 зеззіоп, Ье Саіге 1909, р. 305—6).
Учецы^ъх секретаремъ В. А. Панченко было сдѣлано сообщеніе о „Дѣленіи
территоріи средневѣковаго Константинополя". Содержаніе этого доклада будетъ на-
печатано отдѣльною статьею въ ^Извѣстіяхъ" Института.
иъ 1909 году.
245
II. Директоръ Института принималъ участіе во II Международномъ съѣздѣ
классической археологіи въ Каирѣ, 10 — 15 апрѣля и. ст. отчетнаго года, и былъ
избранъ, вмѣстѣ съ проф. Ламбросомъ, предсѣдателемъ секціи византійской архео-
логіи. На засѣданіи секціи 13 апрѣля имъ было сдѣлано сообщеніе о новооткры-
тыхъ мозаикахъ въ храмѣ св. Димитрія въ Солупи. Указавъ на соотвѣтствіе между
литературнымъ и археологическимъ матеріаломъ по данному вопросу, директоръ
Института выдѣлилъ языческіе пе]М‘Житкп въ христіанской легендѣ, разобралъ най-
денныя мозаики, остановился па ихъ разнообразіи въ трактовкѣ однихъ и тѣхъ
же сюжетовъ и, наконецъ, высказался по вопросу объ исторіи базилики и' ея мо-
заичной росписи.
Директоръ Института принялъ участіе въ IV областномъ историко-архео-
логическомъ съѣздѣ въ городѣ Костромѣ, 21 — 29 іюня отчетнаго года. Онъ былъ
избранъ почетнымъ членомъ съѣзда и предсѣдателемъ II секціи (церковныхъ древ-
ностей). На нервомъ засѣданіи директоръ произнесъ привѣтствіе отъ имени Ин-
ститута. Па засѣданіи 28 іюня опъ сдѣлалъ докладъ о задачахъ и дѣятельности
Института.
Текстъ привѣтствія (Извѣстія Съѣзда, № 2):
Съ отдаленнаго Востока, съ береговъ Босфора, шлетъ свое привѣтствіе Рус-
скій Археологическій Институтъ въ Константинополѣ ІѴ-му областному археоло-
гическому сч/ѣзду въ г. Костромѣ.
Первое и пока единственное русское, ученое учрежденіе за границей, имѣ-
ющее цѣлью разъяснять значеніе нашихъ исконныхъ связей съ Византіей и изучать
сохранившіеся на Востокѣ — по преимуществу христіанскіе памятники,^Институтъ
съ глубокимъ интересомъ слѣдитъ за успѣхами въ Россіи изслѣдованія мѣстной
старины.
Мѣстныя изученія имѣютъ громадное значеніе въ научномъ движеніи. Боль-
шую рѣку питаютъ притоки; чѣмъ больше и обильнѣй водой притоки, тѣмъ вели-
чественнѣй и многоводнѣй становится рѣка.
Институтъ, памятуя немаловажныя заслуги, оказанныя сынами гор. Костромы,
какъ умершими, такъ и продолжающими нынѣ съ честью работать па научномъ
поприщѣ, выражаетъ пожеланіе, чтобы настоящій съѣздъ по своимъ научнымъ ре-
зультатамъ соотвѣтствовалъ тому почетному положенію, которое г. Кострома по
своимъ историческимъ памятникамъ занимаетъ въ археологическомъ отношеніи".
Текстъ доклада (Извѣстія Съѣзда, <№ 9):
Мм. Гг.! Въ нашемъ образованномъ обществѣ громадное большинство имѣетъ
слишкомъ пе остаточныя свѣдѣнія о Русскомъ Археологическомъ Институтѣ въ
Константинополѣ, единственномъ русскомъ ученомъ учрежденіи за границей. Это
обстоятельство побуждаетъ меня сказать нѣсколько словъ объ упомянутомъ учре-
жденіи, возникшемъ уже 15 лѣтъ тому назадъ. Основаніе Института было однимъ
изъ послѣднихъ распоряженій В'ь Бозѣ почившаго Императора Александра Третьяго.
246
Отчетъ о дѣятельности Ппстптута
Въ настоящее время въ достаточной степени опредѣлился результатъ дѣятель-
ности Института и его характеръ, такъ что представляется возможность сдѣлать
о пемъ отчетъ.
Когда возникъ вопросъ объ основаніи въ Константинополѣ Русскаго Архе-
ологическаго Института, были высказаны разнаго рода опасенія и сомнѣнія. Дѣло
въ томъ, что это была первая попытка русскихъ выйти за границу со своими
учеными силами. Поощряло русскихъ па это предпріятіе то, что въ области Ви-
заптологіи мы шли впереди западныхъ ученыхъ. Тогда былъ еще въ силѣ про-
фессоръ академикъ В. Г. Васильевскій, который высоко поднялъ значеніе Визап-
тологіи въ пашей паукѣ.
Институтъ былъ основанъ для того, чтобы возможно было на мѣстѣ изу-
чать памятники Византійской имперіи и раскрывать нхъ значеніе для Россіи.
Съ какимъ недовѣріемъ относились въ Россіи къ основанію Русскаго Ин-
ститута въ Константинополѣ, свидѣтельствуетъ мой разговоръ съ покойнымъ оберъ-
прокуроромъ Св. Синода К. II. Побѣдоносцевымъ. „Я былъ противъ учрежденія
Института въ Константинополѣ", говорилъ мнѣ К. П. Побѣдоносцевъ тотчасъ же
послѣ состоявшагося опредѣленія объ его открытіи. „Какіе мотивы?" спросилъ я.
Побѣдоносцевъ былъ человѣкъ очень сухой, мало довѣрявшій русскимъ людямъ.
„У пасъ наука очень слаба; учрежденіемъ Института въ Константинополѣ мы от-
влечемъ отъ себя ученыя силы, которыхъ и безъ того у насъ немного. Въ Кон-
стантинополѣ условія для научныхъ запятій неблагопріятныя, русскіе ученые бу-
дутъ находиться тамъ въ уединеніи, оторванными отъ почвы". 'Гакъ отвѣчалъ К. II.,
и его замѣчанія отчасти справедливы.
Русскій Археологическій Институтъ въ Константинополѣ — единственное
ученое учрежденіе въ этомъ городѣ. Пѣтъ въ пемъ библіотекъ, пѣтъ интереса къ
паучпымъ занятіямъ въ области археологіи въ мѣстномъ населеніи. Сюда же
нужно отнести недовѣрчивость и подозрительность какъ со стороны турокъ, такъ
и со стороны западно-европейскихъ пародовъ, которые говорили, что Россія пре-
слѣдуетъ иныя цѣли, открываетъ пе ученое учрежденіе, а политическій клубъ.
Надо было разсѣять это предубѣжденіе и пріучить публику къ тому, что Инсти-
тутъ — ученое учрежденіе. Эта задача намъ удалась.
Театромъ дѣятельности Института должна была служить бывшая Визан-
тійская имперія. Въ предѣлахъ ея нами были совершены научныя путешествія и
намѣченъ кругъ пашихѣ дѣйствій. Въ сферу пашей дѣятельности вошли: Аоопъ
и другіе восточные монастыри, Іерусалимъ, Сирія и Палестина (Пальмира), Бал-
канскій полуостровъ, Малая Азія. Уяснивъ благодаря путешествіямъ, что намъ
предстоитъ дѣлать, мы занялись организаціей библіотеки. Устроенная нами библіо-
тека является въ Константинополѣ лучшею, а по части Визаптологіи единственною.
Она заключаетъ въ себѣ 20000 томовъ.
Чтобы показать, что мы сдѣлали, я постараюсь представить краткій хроно-
логическій обзоръ нашихъ наиболѣе интересныхъ находокъ.
въ 1909 году.
247
Наиболѣе крупная и важная находка была сдѣлана нами па второмъ году
пребыванія въ Константинополѣ. На базарахъ Копстантппополя появилось извѣстіе,
что въ средней Азіи открыто замѣчательное Евангеліе. Мы получили ясныя ука-
занія, что Евангеліе находится близъ Кесаріи въ дер. Сарми-Сахлы. Община, какъ
мы узнали, пепрочь была предложить его нашему Царю безъ указанія цѣны, раз-
считывая на щедрый даръ со стороны Монарха. Текстъ этого Евангелія написанъ
серебряными литерами па пурпурномъ пергаментѣ, имена Іисуса Христа и Бого-
матери — золотыми литерами. Два листа пзъ пего находились, какъ намъ извѣстно
было, въ Ватиканской библіотекѣ, четыре въ Вѣнской и нѣсколько листовъ па
островѣ Патмосѣ. Когда въ Римѣ происходилъ юбилей папы Льва XIII, админи-
страція библіотеки ко дпю торжества издала этп два листа, пе находя у себя
ничего болѣе драгоцѣннаго для юбилейнаго изданія. Рукопись Евангелія отно-
сится къ VI—VII вѣкамъ. Когда мы получили ее, оказалось, что она пе вполнѣ
сохранилась; около половины всего Евангелія пе было. Государь выслалъ па прі-
обрѣтеніе этой рукописи 10000 рублей. Теперь Евангеліе — подарокъ Государя
Императора — составляетъ украшеніе пашей Публичной библіотеки, въ которой
находится въ отдѣльной витринѣ. Можетъ быть, па Востокѣ еще найдутся остальные
листы Евангелія; по крайней мѣрѣ одинъ изъ пихъ я видѣлъ и предлагала, за
него 50 рублей.
Институтъ далѣе принялъ дѣятельное участіе въ пріобрѣтеніи другого па-
мятника, украшающаго Императорскій Эрмитажъ. Это Пальмирскій тарифъ, огромная
плита, раздѣленная на четыре части съ громадной надписью па двухъ языкахъ
греческомъ и арамейскомъ. По ходатайству нашего Посла въ Константинополѣ,
Султанъ подарилъ эту плиту Русскому Правительству; перевозка ея въ Петер-
бургъ обошлась въ 6000 рублей. Пробраться намъ въ Пальмиру, пач іуѣсто ^на-
хожденія памятника, было чрезвычайно трудно. Надо было пройти чрезъ пустыню.
Одна ночевка въ ней стоила 300 франковъ (за воду въ пустынѣ).
Очень важное значеніе имѣетъ памятникъ, который мы опубликовали. Во
время путешествія по Македоніи около Преспанскаго озера мы пашли надпись,
на древпе-славянскомъ языкѣ, болгарскаго царя Самуила отъ 992 года. Опа пред-
ставляетъ весьма значительный интересъ ^ля филологіи и является самымъ древ-
нимъ памятникомъ славянской^ письменности. Съ точки зрѣнія византійско-сла-
вянскихъ отношеній еще большее значеніе имѣютъ раскопки, произведенныя въ
1901/1902 годахъ въ Болгаріи блцзъ г. Шумлы (Абоба-Плиска). Здѣсь, па мѣстѣ
древнѣйшаго поселенія славянъ, мы открыли столицу, дворецъ болгарскихъ царей,
и базилику, въ которой служили свв. Кириллъ и Меѳодій. Это громадныя по-
стройки по образцу византійскихъ — единственный архитектурный памятникъ глу-
бокой славянской древности. По близости найдено нѣсколько надписей, весьма
цѣнныхъ для исторіи образованія Болгарскаго царства.
Изслѣдованія древностей въ отдаленныхъ отъ Константинополя предѣлахъ
Византійской имперіи далеко не исчерпываютъ нашихъ задачъ. Самъ Константи-
248
Отчетъ о дѣятельности Института
нополь еще болѣе важенъ. Правда, о раскопкахъ въ Константинополѣ до послѣд-
няго времени пе могло быть и рѣчи. Но для научныхъ изслѣдованій Института
Константинополь представляетъ обширное поприще.
Лѣтъ семь тому назадъ я получилъ доступъ въ султанскую библіотеку Се-
раля. Давно ходили слухи о томъ, что въ этой библіотекѣ находятся остатки би-
бліотеки византійскихъ императоровъ. Я занимался въ султанской библіотекѣ три
года, по по могу сказать, что именно тамъ осталось отъ книжныхъ сокровищъ
византійскихъ императоровъ. Вслѣдствіе недовѣрчивости турки пе показываютъ
всѣхъ отдѣленій Серальской библіотеки. Тѣмъ не менѣе нами найденъ въ пей за-
мѣчательный памятникъ изъ библіотеки Компиновъ — Лицевая Библія. О значеніи
ея можно судить по тому, что такихъ памятниковъ извѣстно всего пять: двѣ
Библіи имѣются въ Ватиканѣ, по одной па Аоопѣ, въ Смирнѣ и Константинополѣ.
Это рукопись съ превосходными миніатюрами. Но впечатлѣніе отъ этой рукописи
ужасное. Она вся перегнила, пергаментъ крошится. Послѣ моихъ занятій каждый
разъ па столѣ оставались слѣды драгоцѣннаго пергамента. Рукопись имѣетъ около
450 миніатюръ XI—XII столѣтія. Въ предисловіи къ Евангелію сынъ Алексѣя
Комнина Исаакъ говоритъ, что рукопись принадлежитъ ему. Какъ этотъ памят-
никъ, такъ и другіе, нами выше упомянутые, обслѣдованы Институтомъ и изданы
въ его органѣ: Извѣстія Русскаго Археологическаго Института въ Константинополѣ.
Въ Константинополѣ имѣется единственный послѣ св. Софіи монумен-
тальный памятникъ, характеризующій старый Константинополь, — мечеть Кахріэ-
Джами — р.оѵ^ ХіЬра?. Эта мечеть сохранила христіанскія мозаики, замазанныя
турками и впослѣдствіи очищенныя. Мы сдѣлали точные рисунки всѣхъ мозаикъ.
Кахріэ-Джами — памятникъ XIV столѣтія, изданъ нами также въ Извѣстіяхъ Ин-
ститута вмѣстѣ съ альбомомъ.
Въ прошломъ году было предпринято пе мепѣе важное съ точки зрѣнія
пауки изслѣдованіе мозаикъ въ церкви св. Димитрія въ Солупи. Всѣмъ извѣстно,
какимъ авторитетомъ пользуется средь христіанскихъ народовъ св. Димитрій. Ба-
зилика св. Димитрія въ Солуни — величественный памятникъ христіанскаго ис-
кусства. До послѣдняго времени это была турецкая мечеть. Постройка базилики
относится къ V в., послѣ пожара в;ь VI—VII стол. она была возобновлена. Ту-
рецкое нравителство пожелало произвести ремонтъ мечети. Я узналъ объ этомъ,
и, когда прибылъ па мѣсто, оказалось, что часть мозаикъ уже была открыта при
ремонтѣ. При дальнѣйшихъ запятіяхъ подъ моимъ наблюденіемъ открыты мозаики
VII—VIII столѣтія. Кромѣ мозаикъ открыты были фрески. И тѣ, и другія имѣютъ
громадную важность въ смыслѣ историческомъ. Св. Димитрій — патронъ своего
города; его почитали и почитаютъ на всемъ Балканскомъ полуостровѣ; культъ его
особенно сильно былъ распространенъ въ VI столѣтіи.
Въ базиликѣ мы имѣемъ до десяти изображеній св. Димитрія. Святой
представляется въ нихъ въ бытовой обстановкѣ. Онъ одѣтъ въ римскомъ сепатор-
въ 1909 году.
249
скомъ облаченіи, съ лицомъ весьма красивымъ, волосы острижены. Мы видимъ
въ изображеніяхъ памятники горячаго культа св. Димитрія; къ нему обращены
въ молитвенномъ благоговѣніи цѣлыя семейства; то мальчики, то дѣвочки пред-
ставлены несущими св. Димитрію дары и жертвы, папр. въ видѣ голубей. Мое осо-
бенное вниманіе обратило па себя изображеніе св. Димитрія и двухъ дѣвицъ около
него. Поводомъ къ изображенію послужило сказаніе, котораго пе существуетъ въ
греческихъ минеяхъ, но которое передано въ нашей Макаріевекои минеѣ. Па Со-
лупь напали агаряне и захватили въ плѣнъ двухъ дѣвицъ. Агаряпскій воевода
отвезъ пхъ въ Александрію и принуждалъ вышить па полотнѣ ликъ св. Димитрія,
чтобы подвергнуть его поруганію. Дѣвицы отказывались, воевода принуждалъ ихъ.
Онѣ должны были уступить и вышили изображеніе одною ночью. Послѣ работы
онѣ заснули; тогда явился св. Димитрій и перенесъ пхъ въ Солупь. Это-то изо-
браженіе па полотнѣ и сохранилось до настоящаго времени на мозаикѣ передъ
алтаремъ.
Въ прошломъ же году была предпринята Институтомъ, поѣздка въ ( гарію
Сербію. Тамъ отъ XIV вѣка существуетъ монастырь Дечапскій, который украшали
сербскіе цари. Монастырская церковь пе подвергалась изслѣдованію до сихъ поръ.
Старая Сербія и мѣсто, гдѣ находилась патріархія Ипекская, это то же для
Сербіи, что Москва и Сергіева Лавра для Россіи. Въ настоящее время вся эта
мѣстность утратила сербскій характеръ вслѣдствіе нашествія албанцевъ, имѣвшаго
послѣдствіемъ почти полное истребленіе славянства. Сохранность старосербскихъ
памятниковъ отчасти поддерживается турецкой стражей: въ Дечанахь находится 40
турецкихъ солдатъ, въ Ипекѣ 11. Въ научномъ отношеніи Дечанскіе памятники
представляютъ смѣшеніе романскаго и готическаго стилей; строителемъ ихъ былъ
архитекторъ изъ Котора па Далматинскомъ побережьѣ.
Вотъ въ общихъ чертахъ научные результаты дѣятельности Русскаго Ар-
хеологическаго Института въ Копстаптипополѣ. Несомнѣнно Институтъ исполняетъ
важную культурную миссію. Упомянутыхъ выше открытій пе было-бы сдѣлано,
если бы его пе существовало. Но успѣхъ миссіи Института встрѣчаетъ серьезныя
затрудненія въ недостаткѣ матеріальныхъ средствъ и ученыхъ силъ. Изъ Россіи
командируются въ Институтъ молодые люди, по они мало подготовлены для ар-
хеологическихъ запятій. Св. Синоду въ послѣднее время сталъ командировать въ
Институтъ своихъ стипендіатовъ, по только па одинъ годъ каждаго (строго го-
воря: на девять мѣсяцевъ), какового времени для серьезныхъ научныхъ запятій
недостаточно.
Обращаясь въ заключеніе къ упомянутому выше пророчеству К. И. Побѣ-
доносцева, я до^ящнъ сказать, чго въ нѣкоторыхъ отношеніяхъ опъ ошибся, но въ
другихъ іціавъ: русская Визаптологія прочно утвердилась въ Константинополѣ, по
за отсутствіемъ троихъ византологовъ изъ Россіи ослабѣли запятія ею въ центрѣ.
Рѣшить, проиграла или выиграла отъ этою Визаптологія, намъ, конечно очень
трудно; это дѣло исторіи".
250
Отчетъ о дѣятельности Института
Во время поѣздки въ Петербургъ и Москву, въ февралѣ 1910 года, ди-
ректоръ Института сдѣлалъ три сообщенія: 1) въ Императорскомъ Русскомъ Ар-
хеологическомъ обществѣ объ экспедиціи Института въ Дечапы и Старую Сербію;
2) въ Императорскомъ Обществѣ любителей древней письменности „О новыхъ
изслѣдованіяхъ въ константинопольскомъ монастырѣ Осодора Студита"; и 3) въ
Императорскомъ Московскомъ Археологическомъ обществѣ: „О работахъ и послѣд-
нихъ изслѣдованіяхъ Института".
Работы въ Имрахоръ-джами.
III. Работы по изслѣдованію остатковъ Студійскаго монастыря были пред-
приняты еще въ концѣ 1906 г. До 1906 г. Институтъ пе имѣлъ доступа внутрь
мечети, закрытой послѣ землетрясенія. Послѣ двухлѣтнихъ хлопотъ дверь ея была
для насъ открыта, но лишь для промѣровъ. Обнажить и изслѣдовать скрытый подъ
известкой и мусоромъ археологическій матеріалъ, именно извѣстный издавна моза-
ичный полъ, Институту было разрѣшено лишь осенью отчетнаго года. Работы велись
подъ непосредственнымъ наблюденіемъ ученаго секретаря Института Б. Л. Панченко.
Благодаря неоднократнымъ ходатайствамъ Института передъ великимъ визиремъ
Хильми-пашею, Институту не только было разрѣшено очистить полъ и сбивать
штукатурку для промѣровъ, по было позволено производить раскопки внутри по-
луразрушенной мечети.
До сихъ поръ пи одному иностранному учрежденію и пи одному ученому
пе давалось разрѣшенія на производство раскопокъ хотя бы языческихъ древно-
стей внутри Константинополя, не говоря о раскопкахъ христіанскихъ древностей
внутри мечети. Такимъ образомъ па долю Института выпала удача положить по-
чинъ раскопкамъ христіанскаго Константинополя.
Съ сентября по декабрь исполнены нижеслѣдующія работы:
По расчисткѣ мозаичнаго пола первое время раскопки велись зопдажами,
потомъ болѣе смѣло и систематически. Причиною того была неувѣренность въ раз-
мѣрахъ данныхъ намъ полномочій, которая сказывалась въ колебаніяхъ турецкихъ
служащихъ, приставленныхъ для надзора за работами.
Главнымъ результатомъ работъ па вимѣ или солеѣ является открытіе не-
большой алтарной крипты или конфессіи коптской формы съ лѣсенкой со стороны
горняго мѣста. Между двумя пиропами или столбами главной арки апсиды обна-
• ружепа поперечная стѣца; при пересѣченіи ея съ главной осью базилпки открыта
засыпанная кирішднця лѣсенка, ведущая въ небольшую крппту въ формѣ креста,
перекрытую уводами. Стѣнки глухія, были облицованы бѣлымъ мраморомъ, сохра-
нившимся снизу, единственнымъ ея выходомъ была упомянутая лѣстница со сто-
роны востока. Крипта была засыпана мелкимъ мусоромъ, вмѣстѣ съ которымъ, вѣ-
роятно, попало нѣсколько камешковъ мозаики. Въ нижней части стѣнъ крипты
сохранилась мраморная облицовка. Всѣ стѣны крипты — глухія. Надъ криптой еще
въ XI в. существовалъ монументальный киворій.
въ 1909 году.
251
Въ глубинѣ апсиды наискось была возведена турками стѣна михраба, съ
нишей посреди. Для изученія замѣченныхъ остатковъ ступеней горняго мѣста и для
извлеченія кусковъ мозаичной росписи, украшавшей копху, а по обращеніи храма
въ мечеть сбитой и такъ и оставшейся лежать цѣлою массою за турецкой стѣнкою
михраба, было пробито отверстіе въ послѣдней, причемъ извлечена вся масса кусковъ
мозаики; былъ произведенъ рядъ зоцдажеіі для обслѣдованія горняго мѣста. Но здѣсь
нельзя было сдѣлать всего, что нужно: турецкую стѣну слѣдуетъ сломать съ юж-
наго копца, по крайней мѣрѣ. Распоряженіемъ вѣдомства Эвкафъ сломана и снята
вся деревянная турецкая крыша апсиды, съ ея окнами и штукатуркою, причемъ
обнаружились нижніе копцы тріумфальной арки, позволяющіе исчислить впервые
высоту средняго корабля базилики.
Чтобы очистить мѣсто для работы, было необходимо раскрыть заложенныя
двери съ восточной стороны. Послѣ хлопотъ была открыта дверь въ сѣверномъ
кораблѣ, давшая столько цѣннаго мраморнаго матеріала, бывшаго въ пей зано-
женнымъ, что пе встрѣтила уже препятствій разборка обѣихъ дверей южнаго нефа.
Въ южной двери найдена первая скульптура — фрагментъ саркофага изъ краснаго
мрамора съ головою ангела и рукой другой фигуры.
При раскопкѣ порога восточной двери южнаго нефа показались мраморный
карнизъ и начало фундаментовъ коптрафорса позднѣйшей, по еще греческой, пе
турецкой постройки, который п понынѣ подпираетъ базилику у абсиды. Между
фундаментами коптрафорса, которые предстояло обнажить, и сосѣдней крытой ви-
зантійской цистерной (будрумомъ) находится небольшое пространство, па которомъ
никогда не было мусульманскихъ могилъ. Это являлось прямымъ указаніемъ, что
въ означенномъ мѣстѣ мусульманамъ была извѣстна наличность могилъ христіан-
скихъ. Сверхъ того нужно было выяснить съ этой стороны архитектурную связь
будрума съ базиликой. Институту удалось выхлопотать разрѣшеніе произвести на
этомъ пространствѣ раскопку. Было проложено три траншеи. На разныхъ уров-
няхъ, па Ѵ2—1 \'2 м. глубины, пайдепы кости по крайности трехъ разрушенныхъ хри-
стіанскихъ погребеній и кусокъ каменнаго гроба. Кости принадлежатъ по большей
части умершимъ въ молодомъ возрастѣ, одинъ черепъ принадлежитъ лицу отъ
20—30 лѣтъ и пробитъ острымъ орудіемъ еще при его жизни.
Могилы игуменовъ Студійскаго монастыря оказались не внѣ базилики, но
внутри ея, у восточной стѣны годнаго корабля, и обнаружены при слѣдующихъ
обстоятельствахъ
Раскопки южнаго нефа начались зондажемъ у порога южной двери. Подъ
турецкой пастилкой показалась масса кусковъ мозаичной иконы, кажется Богоро-
дицы съ ангелами, тонкой работы; часть ея, можетъ быть, удастся сложить. Далѣе,
па глубинѣ трети метра показалась небольшая кирпичная могилка немного болѣе
метра длиною, въ формѣ трапеціи, широкой частью обращенной па востокъ. Ни-
чего примѣчательнаго въ пей пе найдено. Она сложена изъ квадратныхъ ранне-
252
Отчетъ о дѣятельности Института
византійскихъ кирпичей безъ клеймъ, и въ ея конструкціи пѣтъ признаковъ,
указывающихъ па позднюю эпоху, наоборотъ ея стѣнки снабжены горизонтальными
бороздками, какъ стѣнки лѣстницы, ведущей въ крипту. Судя но размѣрамъ, мо-
гила могла служить для костей пли, можетъ быть, мощей.
Въ воскресенье 15 ноября у самаго порога южной двери обнаруженъ. первый
мраморный гробь, рядомъ съ нимъ второй, далѣе въ томъ же ряду третій гробъ
и каменный склепъ, перекрытый большими плитами известняка съ квадратнымъ
отверстіемъ, которое было закрыто вплотную мраморнымъ камнемъ съ желѣзнымъ
кольцомъ.
Могилы и склепъ были залиты красноватымъ крѣпчайшимъ бетономъ въ
одно время и за одинъ пріемъ. Гробницы сложены изъ мраморныхъ пластинъ,
взятыхъ изъ древнѣйшей христіанской церкви: алтарной преграды, дверь сь орна-
ментомъ изъ гирлянды цвѣтовъ. Первыя двѣ гробницы имѣютъ общую стѣнку нзь
одной мраморной доски, а третья отдѣлена съ обѣихъ сторонъ неравными стѣнками,
сложенными па скорую руку безъ цемента. Надписей пли знаковъ па камняхъ
нѣтъ, если пе считать двухъ каменотесныхъ К во второй гробницѣ.
По выполненіи промѣровъ и фотографій съ нераскрытыхъ могилъ, гробы
были вскрыты и содержимое каждой, по снятіи фотографій, было уложено въ
особые деревянные ящики, запертые на ключъ. О вскрытіи гробовъ составлены
акты за соотвѣтствующими подписями съ русской и турецкой сторонъ.
Въ первомъ отъ порога гробѣ пайденъ одинъ скелетъ, во второмъ четыре
и въ третьемъ три скелета. Тѣла во всѣхъ нихъ были положены такъ, что распо-
ложеніе костей осталось въ общемъ не нарушеннымъ, т. е. были положены тогда,
когда еще сохраняли связи между частями. Для всѣхъ восьми скелетовъ сохрани-
лось лишь два черепа, и тѣ вь разрушенномъ видѣ: одинъ во второй и одинъ вь
третьей могилахъ.
Всѣ погребенные лежали головами къ западу и были одѣты въ монашескія
одежды, отчасти сохранившіяся, шерстяныя и, кажется, па шелковой подкладкѣ,
цвѣта теперь чернаго; па одеждѣ въ 3-мъ гробу попадаются мелкіе кусочки топ-
каго листового золота. Пи крестовъ, пи кцкихъ либо другихъ предметовъ пе сохра-
нилось. Только въ изобиліи лавровыя листья, не совсѣмъ еще истлѣвшіе; изъ нихъ
были сдѣланы изголовья.
Мѣсто погребенія — са^ый почетный уголъ соборнаго храма — указываетъ
па особое значеніе ііо гробницы хъ для монастыря. Въ связи съ этимъ, монашескія
одежды и братскій характеръ совмѣстнаго погребенія позволяютъ заключить, что
были похоррнепы игумены или важнѣйшіе дѣятели монастыря. Отсутствіе натѣль-
ныхъ крестовъ и другихъ предметовъ указываетъ на то, что могилы были разграб-
лены. Установлено раскопками, что могилы были одновременно залиты бетономъ.
Турки никогда не подозрѣвали о существованіи могилъ, иначе опи выбросили бы
останки, такъ какъ опи не допускаютъ погребенія внутри мечети даже своихъ госу-
въ 1909 году.
253
дарей и святыхъ. Отсутствіе череповъ, кромѣ двухъ развалившихся, можетъ быть
объяснено лишь тѣмъ, что ограбившіе могилы похитили черепа какъ наиболѣе
цѣнную часть мощей, слѣдовательно, считая усопшихъ святыми. Исторія пе знаетъ
нѣсколькихъ обезглавленныхъ игуменовъ или монаховъ Студійскаго монастыря.
Сохранившимся подъ бетономъ костямъ можетъ быть 1000 лѣтъ, по заключенію
спеціалиста врача. Онѣ значительно древнѣе найденныхъ нами въ сырой землѣ внѣ
базилики. Тѣ могли принадлежать убитымъ при взятіи турками, такъ какъ му-
сульмане, обратившіе храмъ въ мечеть черезъ 40 лѣтъ, о нихъ знали, разрушили
ихъ могилы и сами тамъ не хороппли. Открытіе могилъ внутри мечети было для
нихъ, наоборотъ, большимъ сюрпризомъ.
Но всему этому представляется несомнѣннымъ, что найденныя могилы въ
южномъ нефѣ были разграблены пе турками, по христіанами, т. е. именно лати-
нянами, въ началѣ XIII в. и задѣланы еще въ византійское время при возобно-
вленіи монастырскаго храма Константиномъ Палеологомъ, въ концѣ того же столѣтія.
О мѣстѣ погребенія знаменитаго церковнаго дѣятеля ир. Ѳеодора Студита,
(‘го дяди пр. Платона и брата св. Іосифа, архіепископа Солунскаго, а также Нав-
кратія н Николая сохранились свидѣтельства, исходящія отъ современниковъ и
ближайшихъ поколѣніи, именно указывается опредѣленно восточная сторона праваго
нефа базилики, т. е. то самое мѣсто, гдѣ найдены могилы. Притомъ три первые,
Ѳеодоръ, Іосифъ и Платонъ, были погребены вт> одномъ гробу возліі раки 40
мучениковъ. Такимъ образомъ найденныя могилы, особенно третья, имѣютъ для
насъ большой историческій интересъ.
Рядомъ съ игуменскими могилами со стороны средняго корабля обнаруженъ
вышеупомянутый склепъ для храненія костей. Внутри его, несмотря па тщательное
просѣиваиіе, не найдено ничего, кромѣ мелкихъ частей костей, массы отдѣльныхъ
зубовъ и сѣраго праха. Постройка склепа поздняя и небрежная, по со стороны
солеи опъ пристроенъ къ древней тщательно сложенной стѣнкѣ^ изъ кирпичей съ
клеймами, могущими восходить къ V вѣку. Возмоікі; о, чт<^ склепъ возведенъ па мѣстѣ
раки 40 мучениковъ, которыхъ культъ распространился въ Константинополѣ въ
вѣкъ постройки базилики.
Склепъ оказался перекрытымъ тремя плитами изъ бѣлаго известняка съ
древнехристіанскими композиціями, рельефами внизъ. Это едва ли пе главная по
своему значенію художественная цѣнность, найденная доселѣ въ Пмрахоръ. Памят-
никъ, къ которому могли принадлежать всѣ три рельефа, можетъ происходить
отъ названной раки 40 мучениковъ, современной базиликѣ Студія, рядомъ съ ко-
торою были положены Ѳеодоръ съ Платономъ и Іосифомъ въ одномъ гробу. По-
слѣдній, должно быть, и есть наша третья могила рядомъ со склепомъ. Предпо-
лагая принадлежность трехъ найденныхъ- рельефовъ одному и тому же памят-
нику, мы имѣемъ въ виду общность матеріала, размѣровъ, мѣста находки и эпохи
однако въ техникѣ ихъ и стилѣ замѣтны различія. Рельефы имѣютъ быть из-
254
Отчетъ о дѣятельности Института
даны п подробно изслѣдованы въ статьѣ Б. А. Панченко (въ XVI томѣ „Извѣстій").
Время рельефовъ — конецъ V или VI вѣкъ.
Первая композиція — безбородый Христосъ па тропѣ между апостолами
Петромъ іі Павломъ („Величіе Господне"). Па нашемъ рельефѣ сохранилась фигура
Петра съ[длпппымъ крестомъ въ рукѣ, фигура Павла отбита, вѣроятію при устрой-
ствѣ склепа. Техника — плоскій низкій рельефъ, стиль равеннскихъ и коптскихъ
памятниковъ. Рельефъ въ высшей степени важенъ для исторіи типа Христа, а
также композиціи Величія.
Вторая плита съ композиціей Входъ въ Іерусалимъ имѣетъ значительно
болѣе углубленное поле и исполненъ въ выпукломъ рельефѣ при двухъ рядахъ
фигуръ. Содержаніе композиціи характеризуется отсутствіемъ апостоловъ и раски-
дистаго дерева съ фигурою за пнмъ (всѣ второстепенныя фигуры — отроки Изра-
ильскіе въ короткихъ рубашкахъ) и посадкой безбородаго Христа въ профиль, вер-
хомъ. Найденный въ Имрахоръ памятникъ весьма важенъ для исторіи композиціи,
повторяя варіантъ Миланскаго оклада, начала V в. Орнаментъ верхняго обрамленія
символическій и во всѣхъ деталяхъ носитъ восточные признаки. Правый край плиты
за башнею отбитъ при устройствѣ склепа. Подъ туловищемъ осла тогда же вы-
рублено прямоугольное отверстіе, не содержавшее, впрочемъ, осленка, судя по под-
нятой головѣ осла.
Третій рельефъ въ фрагментѣ. Опъ важенъ для уясненія формы памятника,
такъ какъ имѣетъ на одной плитѣ акротирій въ четверть круга и часть нижней
композиціи па фасѣ ящика (кувы), что для саркофага было бы пе обычно. Акро-
тирій содержитъ бюстъ евангелиста со свиткомъ и рядомъ стоящимъ раскры-
тымъ диптихомъ. Внизу группа изъ пяти безбородыхъ апостоловъ въ два ряда
фигуръ и со слѣдами разстаповки въ полукругъ. Апостолы ие имѣютъ свитковъ;
ихъ фигуры замѣчательны по драпировкѣ плащей и типамъ головъ. Техника — пло-
скій рельефъ безъ подточенныхъ контуровъ; въ деталяхъ примѣнено сверло, отсут-
ствующее на первыхъ двухъ плитахъ. Архитектурная обстановка композиціи —
вѣроятно, одного изъ чудесъ Христа — имѣет. поздній характеръ V—VI в. Ор-
наментальная группа по краямъ фронтона составлена изъ мотивовъ, наблюдаемыхъ
на II рельефѣ. > *
Нѣтъ сомнѣнія, что всѣ три плиты, при различіяхъ въ степени углублен-
ности фона и плоскости рельефа, относятся къ одному и тому же памятнику, имѣ-
вшему четыреугольную форму и не принадлежавшему къ постройкѣ Студія, укра-
шенной исключительно мраморомъ болѣе и менѣе цѣнныхъ породъ.
Подъ склепомъ и третьей гробницей на значительной глубинѣ найденъ фун-
даментъ стѣныхотъ другой древней постройки. Опъ съ двухъ сторонъ срубленъ при
возведеніи фундаментовъ базилики и не стоитъ съ пими ни въ какой связи; ни
по направленію (оріентированъ прямо па ІОВ.), пи по глубинѣ (фундаменты ба-
зилики заложены гораздо глубже). Очевидно, найденный фундаментъ принадлежитъ
въ 1909 году.
255
болѣе древней постройкѣ, чѣмъ базилика, возведенная па ея мѣстѣ, — вѣроятно
приходской церкви, бывшей здѣсь до Студія по одному свидѣтельству. На фунда-
ментѣ лежала мѣдпая монета Аркадія, возлѣ найдепа мопета Ѳеодосія. Найденный
древнѣйшій фундаментъ разсчитанъ сравнительно па небольшую тяжесть, и по
направленію имѣетъ связь съ галлереями сосѣдняго будрума (цистерны). Невольно
возникаетъ предположеніе, па которое можетъ отвѣтить лишь дальнѣйшее изслѣдо-
ваніе. Ставится новый вопросъ: пе имѣла ли сосѣдпяя издавна извѣстная крытая
цистерна съ колоннами, мраморнымъ поломъ и колодцемъ внутри иное первона-
чальное назначеніе, и не является ли она именно вышеупомянутой древнѣйшей
приходской церковью, быть можетъ даже обращенной изъ языческаго храма?
Частью галлерей будрума представляется крытое кирпичнымъ сводомъ под-
между нимъ и базиликой, срѣзашіое южной стѣною базилики подъ острымъ
При еще по закопченномъ, нынѣ прерванномъ изслѣдованіи этого под-
пайдепы куски фресокъ, одинъ изъ нихъ съ тремя буквами, а также
земелье
угломъ,
земелья
куски мозаики пола иного рисунка чѣмъ въ среднемъ нефѣ; кусковъ фресокъ столько
и лежатъ опн такъ, что не остается сомнѣнія: стѣпа будрума или его галлерея
была расписана фресками. Это подземелье изслѣдовано въ связи съ водосточнымъ
каналомъ, проложеннымъ подъ южнымъ нефомъ и имѣющимъ рукавъ въ сторону
главнаго входа въ среднемъ нефѣ. О по дало цѣнныя находки. Кромѣ массы оскол-
ковъ византійскихъ терракотовыхъ и стекляныхъ сосудовъ пайдепо 8 кусковъ
того самаго саркофага изъ краснаго мрамора съ фигурами ангеловъ, котораго
первый фрагментъ былъ заложенъ рядомъ, на порогѣ южной двери; по верхнему
обрамленію фаса саркофага шла надпись, отъ которой пока имѣется нѣсколько
буквъ. Въ пераскопапной части этого подземелья лежатъ несомнѣнно и другіе
куски того же разбитаго саркофага, выброшенные изъ базилики черезъ южную
дверь, и черезъ проломъ въ сводѣ подземелья попавшіе внутрь его. Въ томъ
же подземельѣ найденъ мраморный средневѣковый плоскій рельефъ съ фигурою
павлина, кусокъ стеатитовой иконки и золотой эмалевый образокъ ап. Іакова,
лучшей эпохи.
Этотъ цѣпный памятникъ ризантійск^й перегородчатой эмали, найденный
па мѣстѣ, хотя и пострадалъ отъ пожара, но въ менѣе важныхъ частяхъ.
Мраморный, отчасти мозаичный полъ базилики, которому Герлахъ въ XVI в.
посвятилъ нѣсколько строкъ, отъ котораго Зальценбергъ въ XIX в. воспроизвелъ
въ краскахъ, по не вполнѣ точно, кусокъ съ мозаикой, впервые расчищенъ и
открытъ Институтовъ и эдожетъ быть изданъ, насколько сохранился; около трети
площади пола погибло, внутри остального многое замѣнено мраморными облом-
ками и кирпичами. Сохранившіяся съ византійскаго времени части содержатъ
очевидныя передѣлки разнаго времени и техники, но въ общемъ современны по-
стройкѣ базилики. Впрочемъ окончательное сужденіе о времени пола должно быть
отложено до того времени, когда Институтъ закончитъ свои работы.
256
Отчетъ о дѣятельности Института
Площадь средняго, главнаго нефа (въ боковыхъ мозаичнаго пола по было
пли пе сохранилось) раздѣлена па прямоугольные компартимепты, вымощенные
крупными плитами зеленаго мрамора. Ио линіи главной оси и у солеи наблю-
даются полосы изъ мозаики, болѣе и менѣе мелкой, геометрическаго византійскаго
рисунка; у царскихъ дверей па западной стѣнѣ вмѣсто надписи видимъ довольно
большую мозаическую группу хищной птицы, схватившей зайца. Ио грубости ра-
боты и аналогіямъ па памятникахъ эта группа можетъ ие относиться къ перво-
начальному составу пола. Прямоугольникъ, образуемый площадью пола, заключенъ
въ достаточно сохранившуюся рамку изъ плетушки, столь извѣстной па памят-
никахъ, имѣющихъ связь съ спроегішстскимъ искусствомъ. Рамка безспорно принад-
лежитъ къ первоначальному составу пола и но техникѣ носитъ античный характеръ.
Главной цѣнностью являются глухо упомянутыя Герлахомъ, ио оставшіяся неиз-
вѣстными Зальценбергу небольшія вставки въ углахъ, образуемыхъ рамкою изъ
плетушки. Эти вставки состоятъ изъ гладкихъ цѣльныхъ кусковъ темнокраснаго
порфира, па которыхъ изображены пе только различныя животныя, но и цѣлыя
группы миѳологическаго содержанія: Орфей съ животными, отмѣченный единственной
па всемъ полу надписью орсреос; (курсивными буквами), Беллерофоптъ, укрощающій
Химеру, неразгаданная пока группа изъ трехъ фигуръ передъ ораторомъ или
судіею на каѳедрѣ; мчащіеся кентавры; также пара буйволовъ, запряженная въ
повозку. Пп одного явнаго христіанскаго символа, кромѣ развѣ Орфея, пѣтъ па
полу; по вт> выборѣ и порядкѣ сюжетовъ вставокъ должна быть извѣстная идея,
если пе опредѣленно символическая, то коренящаяся въ традиціяхъ александрій-
скаго искусства, облюбовавшаго извѣстные сюжеты, связанные съ цикламъ миѳоло-
гическимъ вродѣ Ахиллеиды, воспроизводимой па коптскихъ блюдахъ ст. кентаврами.
Техника вставокъ далека отъ византійской мозаики. Фигуры вырѣзаны изъ цѣлаго
куска бѣлой композиціи и контуры ихъ частей гравированы Это единственный
пока извѣстный па Востокѣ обращикъ античнаго орпз зесіііе, имѣющаго по мно-
гимъ даннымъ своей родиной Александрію. Извѣстные памятники ориз зеейіе
найдены въ Италіи: па трехъ мозаикахъ изъ Помпеи, па стѣнахъ базилики ІОпія
Басса въ Римѣ, IV в., па полу базилики Амвросія въ Миланѣ, копца IV в. Теперь
мы имѣемъ Константинопольскій шріятрицъ второй половины V в.
Въ фигурахъ животныхъ наблюдается летучій галопъ, извѣстный восточ-
ному и микенскому искусству; изъ византійскихъ памятниковъ можно указать
ящички изъ слоновой кости съ александрійскими сюжетами.
Опредѣленно христіанской эмблемы, пи надписи, кромѣ нацарапаннаго имени
Орфея, пѣтъ па всеГі площади пола. Символическое значеніе могли имѣть из-
вѣстные сюжеты.
Кромѣ изложенныхъ главнѣйшихъ результатовъ,, работы Института осенью
отчетнаго года дали значительное количество новаго археологическаго матеріала.
Большое число архитектурныхъ фрагментовъ, часто весьма громоздкихъ и вполнѣ
въ 1909 году.
257
новыхъ, важны для реконструкціи базилики. Свыше сотни кирпичей съ клей-
мами разныхъ типовъ и временъ представляютъ данныя для исторіи храма. То
же значеніе имѣетъ нумизматическій матеріалъ, для котораго представляетъ осо-
бенное значеніе мѣсто находки. 13 мѣдныхъ монетъ принадлежатъ преимущественно
V вѣку; оба найденные молпвдовула лежали выше бетона, которымъ были залиты
въ копцѣ XIII в. могилы игуменовъ, и относятся ко времени Палеологовъ. Впервые
обнаружено богатство стѣнной византійской мозаики въ базиликѣ Студійскаго мона-
стыря. Вся мозаика турками сбита, и ея куски остались лежать въ тѣхъ же мѣстахъ.
Мозаики въ копхѣ апсиды, болѣе грубой работы, были замазаны бѣлой краской и
мало пострадали отъ пожара; мозаики образовъ на стѣнахъ тончайшей работы по
золотому фону, пе были замазаны и пострадали отъ огпя. Возможно, что мозаики
апсиды были замазаны при обращеніи церкви въ мечеть въ копцѣ XV в., и сбиты
позже, когда уже существовала стѣна мпхраба. Слѣдовъ византійской фресковой
росписи найдепо слишкомъ мало, чтобы имѣть о пей сужденіе.
Металлическія находки — если пе считать упомянутаго золотого эмалеваго
медальопа — многочисленны, но пе значительны (мѣдная чашечка, фибула, части
сосудовъ). Обломки византійскихъ терракотовыхъ и стекляныхъ сосудовъ также
многочисленны; нѣкоторые интересны по мотивамъ и внесутъ новое въ эту мало
разработанную область, однако цѣлаго предмета пока пи одного не добыто.
Изъ изложеннаго можно видѣть, что первые три мѣсяца раскопокъ
для изученія древностей Имрахоръ совершенно новыя задачи. Не говоря
что устраненіе штукатурки вызвало необходимость переработать планъ и
вновь, въ будущемъ описаніи Студійской базилики должны появиться
IV.
„Извѣстій"
ставятъ
о томъ,
разрѣзы
вполнѣ
новые отдѣлы: скульптура, стѣнная византійская мозаика, крипта подъ алтаремъ,
древности изъ металла, терракотты, стекла, нумизматическій отдѣлъ и наконецъ
могилы, которыхъ тщетно искалъ послѣдній изъ изслѣдователей датскій профессоръ
Кіпсіі. Кромѣ того раскопки намѣтили уже достаточно опредѣленно архитектурную
связь между нынѣшними мечетью и будрумомъ. Раскопки будрума и его галлерей
не могутъ быть оставлены безъ существеннаго ущерба для изслѣдованія даже ба-
зилики самой по себѣ.
Въ отчетномъ году подготовлены къ печати выпуски 2—3 тома XIV
Института.
Изъ коллекцій музея Института въ отчетномъ году обогатилась нумиз-
коллекція. Въ нее поступило:
золотыхъ монетъ . ,
серебряныхъ монета
< \ \ мѣдныхъ „
матическая
Кромѣ перечисленныхъ монетъ въ
зовая крышка сосуда со слѣдами эмали.
...............19
............... 3
...............13
всего . . 35
Музей поступила одна небольшая броп-
17
258
Отчетъ о дѣятельности Института нъ 1909 г.
Моливдовуловъ куплено въ 1909 г. 284, большинство изъ нихъ найдено
въ Виоііиіи. Среди пріобрѣтеній отчетнаго года можно отмѣтить лишь нѣсколько
императорскихъ моливдовуловъ и нѣсколько представляющихъ интересъ съ иконо-
графической точки зрѣнія, между прочимъ Успеніе Б. М., по для исторіи въ
нихъ заключается богатый матеріалъ. Упомянемъ моливдовулъ VII—VIII в. сь
печатью тйѵ ёкар^ійѵ. Всего моливдовуловъ въ коллекціи Института 4648.
Рукописей пріобрѣтена лишь одпа: греческое пергаменное Четвероевангеліе
мелкаго хорошаго минускульнаго письма, X—XI в., по безъ начала и копца и
безъ многихъ листовъ въ серецшѣ. Виньетокъ и заглавныхъ буквъ пѣтъ. На ста-
ромъ досчатомъ переплетѣ имѣется имя прежняго владѣльца и нѣсколько строкъ
другой рукописи гораздо древнѣйшей, можетъ быть даже VIII в. Всего рукописей
принадлежитъ Институту 211 инвентарныхъ ИИ, изъ коихъ подъ нѣкоторыми зна-
чится нѣсколько отдѣльныхъ листковъ, тетрадей и документовъ.
Въ библіотеку Института въ отчетномъ году поступило 196 новыхъ на-
пазвапій
Воііа еі
Гіапбіп
званій, а всего 506 томовъ. Съ прежнимъ составомъ насчитывается 8118
въ 19791 томѣ.
Наиболѣе примѣчательными пріобрѣтеніями библіотеки являются:
Гіапбіп, Мопшнепі бе Кіпіѵе; БіенІаГоу, Ь’агі апСідне бе Іа Регзе;
еі Соніе, Ѵоуа^е еп Регзе; Ме11іп§, Ѵоуа^е ріііогезцне бе Сопзіапііпоріе; Мнзіі,
Кнзеіг Атта; Ріасе, Иіпіѵе еі І’Аззугіе; бе Воззі, Мпзаісі сгізііапі е я১і беі
раѵітепіі; Зіеуііп нпб 8с1ігеіЬег, Віе Иекгороіе ѵоп Кот езс1і-8с1шкаГа; 8іогпаіо1о,
Ье тіпіаіиге беііа Торо^гайа сгізііапа бі Созта Іпбісоріеизіе; Техіег, Ьезсгірііоп
бе 1’Агтёпіе, Іа Регзе еі Іа Мёзороіатіе; ТЬіегзсѣ, Рііагоз.
Слѣдующія лица принесли библіотекѣ книги въ даръ:
А. А. Дмитріевскій, Г. В. Добруски, Б. Дяковичъ, О. бе бегрѣапіоп, М.
биціе, Н. Ѳ. Каптеревъ, А. II. Мальцевъ, А. И. Пападопуло-Керамевсъ, С. Раігопо,
Н. В. Чарыковъ, X. К. Шкорпилъ.
Институтъ вступилъ въ обмѣнъ изданіями съ Французскимъ Институтомъ
Восточной Археологіи (Іпзіііпі Ггаіцаіз б’АгсІіёоіоціе Огіепіаіе) и съ Калифорп-
скимъ Университетомъ (Ипіѵегзііу оГ СаІіГогпіа, Вегкіеу, И. 8. А.).
Отчетъ о дѣятельности Русскаго Археологическаго Института
въ Константинополѣ въ 1910 году.
Государю Императору по всеподданнѣйшему докладу Министра Народ-
наго Просвѣщеніи благоугодпо было въ (5 день Іюля отчетнаго года Всемилости-
вѣйше соизволить па утвержденіе избранія Его Величества Короля Сербскаго
Петра I въ почетные члены Института.
Для веденія переписки и занятій въ библіотекѣ Института приглашено
изъ платы по найму особое лицо съ разрѣшенія Министерства.
Дѣятельность Института въ 1910 г. выражалась: 1) въ устройствѣ засѣ-
даній; 2) въ поѣздкахъ въ Эпосъ, по южному берегу Мраморнаго моря, въ Са-
лоники и на Хіосъ; 3) въ обработкѣ добытаго матеріала и изданіи ученыхъ
трудовъ; 4) въ пополненіи музея и библіотеки Института.
Въ отчетномъ году состоялось торжественное засѣданіе Института, 19 марта.
Предположенное осенью очередное засѣданіе было отложено, по случаю неблаго-
получнаго по холерѣ времепи.
На торжественномъ засѣданіи 19 марта были сдѣланы слѣдующія сообщенія.
Членъ Института о. Симеонъ Валье (8. Ѵаііѣё) изложилъ обстоятельства
трагической смерти императора Маврикі^ ѵъ гавани Евтропія, нынѣ Каламышъ.
Давъ подробное описаніе старой .гавани Евтропія (у Моды, па азіатскомъ
берегу), докладчикъ перешелъ къ изображенію тѣхъ кровавыхъ сценъ, которыя
разыгрались въ гавани Евтропія при сверженіи императора Маврикія Фокою.
Маврикій былъ человѣкъ строгихъ правовъ, гордый, блестящій полководецъ, прони-
цательный государственный дѣятель, но скупой настолько, что жалѣлъ денегъ
даже на арміею. Армія, ненавидѣвшая его, все время волновалась и наконецъ про-
возгласила имцераторомъ Фоку. Когда Фока съ войсками подошелъ къ столицѣ,
Маврикій потерялъ голову и бѣжалъ, съ императрицею и сыновьями, моремъ въ
17*
260
Отчетъ о дѣятельности Института
Виоппію. Буря забросила судно на сѣверный берегъ Пикомидійскаго залива. Здѣсь
посланная Фокою погоня настигла Маврикія; его привели въ гавань Евтропія, и
тутъ, на глазахъ отца, сначала отрубили головы его пяти сыновьямъ, потомъ каз-
нили его самого.
Директоръ Института сдѣлалъ сообщеніе о Дечапскомъ храмѣ и фресковой
въ немъ росписи.
Дечанская Лавра въ Старой Сербіи представляетъ собою одппъ изъ важ-
нѣйшихъ памятниковъ христіанскаго искусства па Балканскомъ полуостровѣ. Не-
смотря, однако, па свои исключительныя качества въ архитектурѣ и живописи,
Дечанскій храмъ до сихъ поръ пе изученъ, мало извѣстенъ и не оцѣненъ съ
точки зрѣнія исторіи средневѣковаго искусства. Существенная черта, которая прежде
всего обращаетъ на себя вниманіе въ архитектурѣ и живописи Дечапскаго храма,
состоитъ въ томъ, что здѣсь наблюдается новое художественное теченіе, новая струя
въ искусствѣ, которой происхожденіе требуется выяснить.
Нельзя сказать, чтобы не было попытокъ къ ознакомленію съ этимъ пре-
краснымъ памятникомъ. Но единичныя попытки остались совсѣмъ безъ необхо-
димыхъ заключеній и выводовъ, и живопись храма до сихъ поръ пе опублико-
вана и не доступна для изученія. Особенно слѣдуетъ пожалѣть, что прекрасные ри-
сунки сербовъ Валтровича и Милутиповпча, о которыхъ узнали въ Россіи еще въ
1872 г. на выставкѣ въ Москвѣ, остаются погребенными въ Бѣлградскомъ Націо-
нальномъ Музеѣ (Зодчій, 1872, стр. 194; Покрышкинъ, Православная церковная
архитектура въ Сербскомъ королевствѣ. СПб., 1906, стр. 1). Нужно признать націо-
нальнымъ долгомъ, дѣломъ народной чести Сербскаго королевства давно у?кечс^оящую
передъ нимъ задачу: издать сербскіе памятники средневѣковаго христіанскаго искус-
ства съ соблюденіемъ всѣхъ требованій, какія предъявляетъ къ этому дѣлу совре-
менная наука.
Русскій Археологическій Институтъ предпринялъ п^фздку въ Дечаны въ
1908 г., и съ тѣхъ поръ сербскіе памятники христіанскаго искусства сдѣлались
предметомъ его вниманія. Но задачи изученія' постоянно расширяются. Оказы-
вается, что Дечанскій храмъ далеко не одинокъ по архитектурѣ и живописи; ока-
зывается, что та новая струя, которая влилась въ Дечанскій памятникъ, замѣчается
въ Студеницѣ, въ Грачаницѣ, въ Жичахъ, даже въ нѣкоторыхъ болгарскихъ цер-
квахъ (напр. Любитепъ близь Скопье, ср. Извѣстія, т. IV, табл. VIII). Но что въ
особенности важно, это то, что движеніе, которое замѣтно въ XIII и XIV в. въ
памятникахъ Балканскаго полуострова, не заглохло, по развивалось далѣе: на Аѳонѣ,
въ Румыніи, въ Россіи. Въ виду намѣчаемой проблемы сербамъ и болгарамъ пора
приступить къ тщательному изученію своихъ христіанскихъ памятниковъ XIII и
XIV вѣковъ. Быть можетъ, съ теченіемъ времени можно будетъ открыть въ нихъ
черты національнаго творчества, а равно ближе обозначить долю какъ византійскаго,
такъ и итальянско-далматинскаго вліянія. Предстоящія для изученія задачи намѣ-
въ 1910 году.
261
чепы между прочимъ у Іѵекоѵи', Віе Епіѵѵіскеішщ йег тійеіаііегііскеп ВаикшівЬ іп
Паітаііеп, \Ѵіеп 1910; Ѵепіигі, 8іогіа (Іеіі’агіе ііаііапа III, 91, 189.
Сообщеніе директора Института сопровождалось демонстраціей фотографи-
ческихъ снимковъ фресокъ и видовъ Дечапскаго монастыря.
Отчетъ о дѣятельности Института въ 1909 г. былъ доложенъ ученымъ
секретаремъ Б. А. Панченко.
II.
Для разрѣшенія возбужденныхъ въ ученой литературѣ сомнѣній (Из-
вѣстія XIII, 19) по отношенію къ мѣсту погребенія и наименованію монастыря,
построеннаго авторомъ предисловія къ Серальскому кодексу Октатевха, Исаакомъ
Комнинымъ, настояла необходимость поѣздки въ монастырь Богородицы Скалоти,
находящійся въ двухъ часахъ разстоянія отъ Эпоса. Въ копцѣ іюня 1910 года
съ любезнаго разрѣшенія г. Посла, предоставившаго возможность сдѣлать эту
экскурсію на военной канонерской лодкѣ „Донецъ", Директоръ Института вновь посѣ-
тилъ Эносъ, осмотрѣнный въ первый разъ въ 1906 г., и отсюда монастырь Скалоти,
съ цѣлью обозрѣть этотъ послѣдній, какъ археологическій памятникъ, происхо-
жденіе котораго мало извѣстно и подаетъ поводъ къ разнорѣчивымъ догадкамъ.
Монастырь построенъ на возвышенномъ морскомъ берегу и представляетъ
обширный и открытый видъ на Эгейское море. Онъ окруженъ стѣной въ видѣ
круглой башни, внутри которой находится и церковь, и монастырскія постройки.
Мысль о принадлежности монастыря ко времени императоровъ изъ фамиліи Дукъ,
т. е. о происхожденіи его изъ XI в., можетъ имѣть себѣ объясненіе въ надписи
на фасадѣ монастыря надъ входной дверью: ДОГКА КОМЫГШЕ, посѣщенной по
сторонамъ креста, утвержденнаго на Голгоѳѣ, и относящейся по всѣмъ призцащімъ
къ періоду послѣднихъ передѣлокъ монастыря въ XIX столѣтіи. Подъ этой надписью
большая мраморная доска, на которой обозначено имя архитектора Матѳея и 1800
годъ. Но нѣкоторыя части наружной стѣны, въ особенности обращенныя къ сѣ-
веру, носятъ слѣды болѣе древнихъ помѣтокъ и между прочимъ два раза встрѣ-
чается 1632 г. (етоое ^рр). Въ разныхъ мѣстахъ стѣны вставлены новые квад-
ратные камни, частію коммеморативнаго значенія, частію посвятительные: камень
съ изображеніемъ змѣи, съ крестомъ и лающей собакой.
Внутренній видъ монастыря весьма жалкій, все находится въ запущенномъ
состояніи. Церковь маленькая и поздней постройки, въ ней пѣтъ никакихъ призна-
ковъ былого величія: пи одного мраморнаго фрагмента, ни одной значительной по
письму иконы. Такимъ образомъ, ни въ архитектурѣ, ни въ искусствѣ, пи даже
въ строительномъ матеріалѣ не оказалось никакихъ признаковъ, по которымъ бы
можно было этотъ монастырь относить къ XI в. и приписывать императорамъ Ду-
камъ или Комнинамъ.
\ Въ монастырѣ хранится, какъ свидѣтельство оффиціальнаго его значенія,
нѣсколько патріаршихъ грамотъ. Были основанія надѣяться отыскать въ нихъ ука-
262
Отчетъ о дѣятельности Института
занія па исторію монастыря. По пи въ одпой грамотѣ нѣтъ никакого намека па
царское строительство. Вь грамотѣ, данной патріархомъ Гавріиломъ (1702 —1707),
упоминается лишь о томъ, что въ монастырскихъ актахъ, относящихся ко времени
патріарховъ Діонисія, Іереміи, Неофита и ІІарѳснія, восходившихъ па 155 лѣтъ
въ древность, монастырь всегда значился въ непосредственномъ подчиненіи вселенской
патріархіи. А такъ какъ грамота папр. патріарха Гавріила дана въ 1707 г., то ясно,
что патріархія ие имѣла въ своемъ распоряженіи такихъ данныхъ, чтобы считать
этотъ монастырь построеннымъ ранѣе половины XVI вѣка. Дѣйствительно, рядъ
упоминаемыхъ въ грамотѣ патріарховъ начинается съ половины XVI в.: Діо-
нисій II 1545 — 55, Іеремія II былъ нѣсколько разъ па патріаршей каоедрѣ, по-
слѣдній разъ въ 1586—95 г., Неофитъ и Пароепій относятся къ XVII вѣку. Если
бы въ XVI и XVII вв. считали монастырь этотъ построеннымъ Дуками пли Ком-
нинами, то никакъ не преминули бы отмѣтить это въ актахъ, касающихся этого
монастыря.
Такимъ образомъ, предложенное въ Извѣстіяхъ, XII, стр. 22 и слѣд.,
отождествленіе Виры съ нынѣшнимъ Фереджикомъ и монастыря Богородицы Космо-
сотиры, построеннаго Исаакомъ, съ пыпѣшпей мечетью въ томъ же Фереджикѣ,
должно оставаться во всей силѣ.
Въ маѣ отчетнаго года ученый секретарь Панченко совершилъ поѣздку по
южному берегу Мраморнаго моря отъ Папдермы до Тригліи для ознакомленія съ
мѣстными древностями.
Отправившись изъ Пандермы па лодкѣ, онъ прибылъ въ тотъ же день въ
греческую деревню Сикамья, которая выстроена 30—40 лѣтъ тому назадъ, когда
турки изгнали нынѣшнихъ жителей деревни изъ ихъ усадебъ на плодородномъ
плоскогорьѣ. Однако въ Сикамья существовали древнія постройки, о чемъ свидѣ-
тельствуютъ остатки мола и прибрежной стѣны между скалами, сложенной изъ
большихъ блоковъ бѣлаго известняка. Въ вершипѣ прдмо^о угла, образуемаго моломъ
и стѣною, сохранились основанія башни (куле), цъ формѣ неправильной трапеціи;
длина внутреннихъ сторонъ — приблизительно 2 0 шаговъ, толщина стѣнъ, безъ кир-
пичной прокладки, достигаетъ 1 у2 шаговъ Крестьяне считаютъ развалины остат-
ками церкви, но это не можетъ быть вѣрнымъ ни по плану, ни по положенію
фундаментовъ. Это была безспорно башня, можетъ быть даже маякъ. Въ небольшомъ
разстояніи уже на песчаной косѣ различаются фундаменты параллельныхъ стѣнъ по-
видимому даже съ фундаментами апсиды, здѣсь могла быть церковь. Въ новой крайне
бѣдной церкви св. Георгія находится икона Св. Спиридона XVII—XVIII в.
Получивъ извѣстіе, что педавно обнаруженъ мозаичный древній полъ на по-
ляхъ турецкой деревни Ерегліі въ 2 часахъ ѣзды, Б. А. Панченко отправился туда,
и поднявшись на плоскогорье, среди полей въ урочищѣ Ени-дейрменъ, па пашнѣ,
имѣлъ возможность видѣть мозаику несомнѣнно первымъ послѣ мѣстныхъ крестьянъ.
По показанію проводника (изъ Сикамья, не изъ Ерегли) полъ долженъ имѣть
въ 1910 году.
263
доселѣ 30—35 квадратныхъ метровъ. Было возможно видѣть лишь 2—3 кв. метра,
разрывъ руками землю, которой полъ засыпанъ снова (ближайшее поселеніе болѣе
1 часа, и безъ владѣльца нельзя было произвести полную раскопку). Четыре полосы,
двѣ бѣлыхъ и двѣ сѣрыхъ, образуютъ рамку, внутри которой вписана сѣрая широкая
дуга (или кругъ), внутри послѣдней бѣлое поле, въ центрѣ котораго красный
трилистникъ. Въ обнаруженной части нѣтъ другихъ мотивовъ; по словамъ юноши-
проводника, на всемъ полу нѣтъ ни звѣрей, пи цвѣтовъ, т. е. рисунокъ исключительно
геометрическій. Камни довольно крупные, на красномъ хурусапѣ и сидятъ еще твердо.
Памятникъ находится далеко отъ жилого мѣста и, не представляя въ отдѣльныхъ
частяхъ цѣнности, вѣроятно сохранится нѣкоторое время безъ дальнѣйшихъ по-
врежденій. Хозяинъ поля, турокъ, за небольшое вознагражденіе продастъ полъ,
не говоря о разрѣшеніи фотографировать. Урочище было занято постройками па
большомъ протяженіи, но не сплошными; опо удобно было для богатой усадьбы
или монастыря, будучи на берегу рѣчки и имѣя далекій видъ на всю окрестность.
Кромѣ пола найдены безформенные куски бѣлаго мрамора и обработаннаго извест-
няка, куски четыреугольныхъ туглъ (плоскихъ кирпичей) безъ клейма, по съ маз-
ками отъ руки, образующими кривыя по діагонали въ 3 ряда и болѣе, а также
параллельно краямъ; два куска круглой чаши (кажется, архитектурнаго украшенія)
изъ крупнозернистаго бѣлаго Проконписскаго мрамора, въ діаметрѣ 0,39 м., вы-
шиною съ базою 0,49 м., крышки не оказалось. Нижняя часть (база) состоитъ изъ
торуса и круглаго плинтуса — въ 0,95 м. ио окружности. Попадаются куски гли-
няныхъ тонкихъ, хорошей работы, сосудовъ, съ простымъ орнаментомъ изъ парал-
лельныхъ горизонтальныхъ кружковъ и линій, черноватыхъ па красномъ фонѣ
со слѣдами поливы; кусочекъ стекла съ рѣзьбою изъ прямыхъ линій. По словамъ
проводника была найдена мраморная плита съ четырьмя крестами, надо думать,
фрагментъ алтарной преграды, судя по которому мозаичный полъ принадлежалъ
христіанскому храму. Въ настоящее время мраморная плита должна находиться
въ' турецкой деревнѣ Ерегли, гдѣ имѣются и другія древности; туда нельзя
было попасть въ тотъ же день, и пришлось отказаться от-ь Ерегли на этотъ
разъ. По пути изъ Ени-дейрмени до Сикамья на холмахъ издали видѣнъ курганъ
Ерегли-тепеси (замѣтный и съ моря), который по словамъ юноши-грека напрасно
пытались разграбить Турки: выходилъ ригель съ мечемъ и поражалъ ихъ смертью.
Этотъ курганъ слѣдовало бы раскопать, и въ немъ возможны цѣпныя находки, зо-
лотыя вещи и камеи, по словамъ раскапывавшихъ въ тѣхъ мѣстахъ подобные* кур-
ганы, притомъ меньшаго размѣра.
На возвратномъ пути въ Сикамья были осмотрѣны развалины ’яйотроѵ
надъ моремъ; кастропъ въ настоящее время представляетъ изъ себя груды камней
шириною въ 34 шага, входъ былъ па сторонѣ, имѣвшей форму вогнутой дуги или
ломаной липіи съ тремя гранями; первая большая груда отстояла отъ второй на
значительномъ разстояніи и стѣпъ между первой и второй постройкой уже не
264
Отчетъ о дѣятельности Института
видно. Въ противоположность этимъ жалкимъ остаткамъ, въ селѣ Дувасаръ, въ
5 часахъ отъ Спкамья, еще стоитъ крѣпость (кале) съ башнями'), среди болота
полнаго змѣй. Туда удобнѣе попасть ближайшимъ путемъ изъ Пандермы.
Ближе къ Сикамья внизу хаатроѵ расположенъ былъ въ пебольшокъ оврагѣ
монастырь св. Ѳеодора, котораго развалины лишь нынче зимою были разобраны
крестьянами для устройства на томъ мѣстѣ огорода. Отмѣчена колонна темно-
сѣраго гранита въ 1,90 м. длиною и около 0,50 м. въ діаметрѣ; прямолинейная
мраморная капитель съ перрономъ на верхней ея плоскости, имѣющая сверху
форму прямоугольника, а сбоку форму трапеціи безъ какихъ либо украшеній,
(ширина внизу 0,40, сверху 0,63; по меньшей сторонѣ 0,31; высота съ абакой
0,29 м). Сохраняется айасма съ коробовымъ кирпичнымъ сводомъ и стѣна верхней
террассы монастыря, изъ тесанныхъ камней, съ кирпичной прокладкой, съ неболь-
шими коптрафорсами, загибающаяся въ сторону ручья, всего на протяженіи 69
шаговъ, высотою теперь отъ земли приблизительно въ ростъ человѣка.
Миновавъ виднѣющіеся на горизонтѣ три небольшихъ необитаемыхъ острова
Св. Георгія, па которыхъ, по словамъ лодочника, существуютъ незначительные
остатки монастырей (жители, кажется, разумѣютъ подъ старыми монастырями и
апасмы, и остатки церквей или построекъ христіанскаго времени), и пе будучи въ
состояніи по недостатку времени, заѣхать на эти острова, Б. А. Панченко выса-
дился въ слѣдующемъ селѣ Епидже, населенномъ греками и лазами изъ Самсупа.
Въ этомъ довольно богатомъ поселеніи пе оказалось сколько пибудь примѣчатель-
ныхъ древностей, кромѣ мелкихъ вещей, добываемыхъ крестьянами изъ могилъ въ
лѣсистыхъ горахъ и предлагавшихся па продажу. Эти древности — монеты, стек-
лянные, терракотовые и бронзовые сосуды — относятся къ римскому времени.
Въ 20 минутахъ отъ Епидже къ СВ. лежитъ монастырь св. Апцц — нынѣ
небольшая церковь, при которой живетъ старикъ калогеръ. Церковь построена па
значительныхъ развалинахъ, скрытыхъ подъ зарослями и бахчами монаха; мѣсто-
положеніе богатое. Въ церковь снесены или вдѣланы нѣсколько капителей и над-
писей, свидѣтельствующихъ о быломъ богатствѣ монастыря св. Анны.
Изъ этихъ обломковъ языческаго времени^ слѣдуетъ упомянуть рельефъ
римскихъ временъ, изображающій четыре бюста па ложѣ. Формы отличаются мощ-
ностью, и каждый изъ изображенныхъ посаженъ свободно, оригинально, въ позахъ
соотвѣтствующихъ занимаемому мѣсту въ составѣ группы. Лѣвыя руки у всѣхъ
лежат> на груди въ складкахъ широкой тоги, обнажающей правое плечо, правыя
руки у трехъ фигуръ еж^т^ь свободно и естественно, вторая же фигура справа
положила руку н^ плечо третьей. Всѣ четверо смотрятъ въ одну (правую отъ
нихъ) сторону, н^ 1 и 3 фигуры менѣе двухъ другихъ, и почти еп Гасе обра-
щены ^къ зрцте^іо. Подъ полочкой, замыкающей рельефъ снизу, высѣченъ простой
’) Можетъ бытъ, Поціаѵчѵбѵ, извѣстный по войнамъ XIII в., сГ. Ватзау, Ніві. вео^г. оГ Авіа
Міпог, р. 166 и др.
ьъ 1910 году.
265
карнизъ изъ киматія въ 0,6 м., ниже гладкое поле въ 0,11 м. ширины, на ко-
торомъ нѣтъ и не было надписи. Длина камня 0,69 м. Рельефъ относится къ ряду
мисійскихъ вотивныхъ памятниковъ пиршественныхъ содружествъ (Оіааоі) и можетъ
принадлежать вмѣстѣ съ прочими къ II — I в. до Р. Хр. Ср. Р. Репітіхеі, ВеІіеГз
тувіеив, Виіі. бе Согг. Неіі., 1899, р. 592 ыщ.
Въ стѣну вдѣланъ кусокъ мраморнаго орнамента, состоящаго изъ двухъ
ломаныхъ стригилнрованныхъ полосъ, пересѣкающихся между собою и образующихъ
ромбы; поверхъ ихъ вписаны такіе же и той же высоты круги, которыхъ центръ
совпадаетъ съ точкой соприкосновенія двухъ ромбовъ; однако круги идутъ не
сплошь, но черезъ ромбъ, и на свободныхъ отъ круговъ половинахъ ромбовъ изо-
бражена простая плетушка, прикасающаяся къ кругу, ио двумя расходящимися
концами упирающаяся въ середины двухъ противоположныхъ кругу сторонъ ромба,
что придаетъ орнаменту разнообразіе.
Среди частей колоннъ нужно отмѣтить древнѣйшіе элементы, вывезенные
вѣроятно изъ развалинъ Кизика. Іоническая база македонскаго времени па квадрат-
номъ плинтусѣ (ср. Скогзу, Нізіоіге (Іе Гагсііііесіліге, I, р. 345—6), діам. ко-
лонны — 0,34, сторона плинтуса — 0,44 м.; простая мраморная дорическая ква-
дратная капитель изъ абака и эхинуса, ширина самого квадратнаго столбика —
0,30X0,30, размѣры абака— 0,40X0,42; довизаптійскаго времени колонна краснаго
мрамора съ каннелюрами — 0,22 м. діам.; затѣмъ роскошныя римско-корипоскія
композитныя капители большихъ размѣровъ и одного и того же типа съ нѣкоторыми
незначительными варіантами, происходящія безспорно изъ роскошныхъ ростроекъ
римскихъ временъ. Такъ какъ совершенно тожественныя капители мы встрѣтимъ
и въ монастырѣ Ѳеофана въ Куршумли, то напрашивается выводъ, что при по-
стройкѣ обоихъ византійскихъ монастырей былъ доставленъ моремъ готовый архи-
тектурный матеріалъ изъ античныхъ руинъ сосѣдняго Кизика съ окрестностями.
Матеріалъ — бѣлый крупнозернистый мраморъ съ сосѣднихъ острововъ.
Въ частности отмѣчены: двѣ коринѳскія капители 0,55 м. съ 4-мя волютами,
4-мя меньшими между ними; корзинка аканѳовъ состоитъ изъ трехъ рядовъ листьевъ;
въ нижнемъ три большихъ въ листа ^р^ по^са зубцовъ каждый, верхній конецъ
вѣеромъ; стержень листа двойной. Второй рядъ начинается узкими листьями почти
на уровнѣ листьевъ нижняго ряда, и вь промежуткахъ между послѣдними листья
не развиты. Верхній рядъ непосредственно надъ первымъ состоитъ изъ широкихъ
листьевъ съ зубцами в'^ два этажа, смыкающими одинъ листъ съ другимъ. Двѣ
другихъ капители, въ 0,72 между концами волютъ, имѣютъ другой рисунокъ; и
тожественная съ ними капитель находится въ монастырѣ Ѳеофана. Большіе и
сложные аканѳовые листья смыкаются зубчиками въ 3 горизонтальныхъ пояса;
между волютами и внизу по шейкѣ капители тянется горизонтальный орнаментъ
изъ того же аканѳа. Колонны (въ фрагментахъ) встрѣчаются различной толщины
(0,90—0,98 м.) изъ мрамора и гранита.
266
Отчетъ о дѣятельности Института
Архитектурными фрагментами христіанскихъ временъ являются: фризъ съ
крестомъ среди орнамента (стилизованныхъ усиковъ лозы или полупальметки):
два усика, склоняясь по обѣимъ сторонамъ креста, образуютъ арабскую арку,
загибаясь у основанія въ петельки; поле между двумя арочками заполнено петлею,
доходящею до верхняго края фриза. Изъ христіанскихъ капителей съ крестами
замѣчательна четырехгранная съ квадратной абакой въ 0,52 м. На сторонахъ
абаки имѣемъ орнаментъ изъ непрерывной лозы, безъ листьевъ; на двухъ сторо-
нахъ капители въ формѣ усѣченной пирамиды имѣемъ византійскій равносторонній
крестъ съ расширяющимися копцами. Справа и слѣва отъ верхней стороны креста
изображено по голубю, головками обращенные къ кресту, по сторонамъ креста
аканоовая вѣтвь, внизу, можетъ быть, два гранатовыхъ яблока, — мотивы коптской
орнаментики, повторяющіеся па обрамленіи рельефовъ изъ базилики Студія. На бо-
ковыхъ сторонахъ капители между голубями изображена шестилистная розетка въ
кругѣ. Это византійская капитель хорошей эпохи, орнаментъ имѣетъ отдаленную
связь съ равеннскими саркофагами, въ символическомъ обозначеніи Ма]'езІак Ьо-
тпіпі, Христа между главными апостолами.
Изъ надписей, вдѣланныхъ въ полъ церкви, отмѣчается фрагментъ античнаго
декрета со спискомъ именъ, вѣроятно въ честь участниковъ похода, такая же по
содержанію и по характеру буквъ, какъ надпись изъ недалекаго Лопадія, изданная
Бескаі еі Насіеі въ Впііеііп Согг. НеІІ. XII (1888), р. 188—190.
Затѣмъ три фрагмента языческой надгробной надписи громадными буквами
0,95 м. вышины, изъ коихъ па одномъ имѣемъ АММТ, па второмъ ЕІО[Х . . . ?]
ДАМШЮГ [КАТЕ2КЕГ]А2ЕК ЕАГТ[Й КАІ] Т0І2 ТЕЩХ0І2 .., па третьемъ
ѲРЕПТИРЙ ... | Т0ЛМН2ІЕ... Изъ христіанскихъ надписей замѣчены ^.вѣ, но
подъ руипами, въ стѣнахъ церкви, въ чешме и другихъ мѣстахъ. Вѣроятно безъ
значительныхъ затратъ будетъ возможно значительно увеличить число надгробныхъ
надписей. Обѣ относятся къ XII—XIII вѣку. Одпа изъ нихъ па мраморной плитѣ
въ 0,26 м. имѣетъ сверху равносторонній крестъ съ раздвоенными (рогатыми
копцами), между которыми начертаны Ф(й;) Х(ріотэб) Ф(ют^еі) П(сЬта$), подъ
нимъ розетка изъ волнистыхъ параллельныхъ линій, загибающихся наверху розетки
вправо, а внизу — влѣво. Надпись содержитъ лишь начало 6ЫТАѴѲА ТОХ
ХОѴХ КАІ ТО... далѣе нѣсколько неразборчивыхъ буквъ. По характеру письма
надгробіе относится къ XIII вѣку Другая византійская надгробная надпись не
сохранила имени лица, по имѣетъ дату (плита почти той же ширины — 0,26 м.).
АГОГСАПЕНТ
6 В X О М А С ІІ Ы
НМЕРАК.
екТіхнХіАС
6КАТОКТАС
Н П Е М П Т И
въ 1910 году.
267
„Шестое тысячелѣтіе, столѣтіе пятое11 даетъ 6500-5508=992 г. О са-
момъ монастырѣ св. Анны возлѣ Енидже пока не найдено никакихъ извѣстій.
Подъѣзжая къ деревнѣ Куршумли, па наиболѣе пологомъ и удобномъ
мѣстѣ склоновъ Карадага мы издали видимъ развалины монастыря Оеофана Испо-
вѣдника тоб Мгуакоо ’Ауроб 2іуріаѵт)д. Сигріаной называлась вся область
Карадага до нынѣшняго Михаличъ-Боазъ, широкой долины, образуемой нижнимъ
теченіемъ р. Рипдака, по выходѣ его изъ Аполлопіадскаго озера. Въ Житіяхъ
Оеофана (бе Воог, Тііеоріі. Сіігопо^гарігіа, II) область 2іуріаѵт) и границы мона-
стыря съ востока опредѣляются долиною Міуад Потарб^, подъ которымъ слѣдуетъ
разумѣть именно Рипдакъ.. (Ср. Катзау, Нізіог. Оеоцгарііу о! Азіа Міпог, іікіех
з. ѵ. 2гуріаѵ^; по ему положеніе монастыря и, можетъ быть, даже самый монастырь
не извѣстны). Слѣдуетъ вообще сказать, что положеніе монастыря знаменитаго
писателя и дѣятеля, современнаго Ѳеодору Студиту, никѣмъ печатно не было
опредѣлено. Существуетъ рукописное описаніе древностей этихъ мѣстъ, одного
духовнаго лица, мѣстнаго уроженца, съ которымъ пока пе удалось познакомиться.
Положеніе названнаго монастыря настолько пе извѣстно, что нѣкоторые помѣ-
щаютъ его па о. Калолимпѣ, гдѣ дѣйствительно Ѳеофанъ жилъ нѣкоторое время
(см. II житіе Ѳеофана у бе Воог), и откуда опъ окончательно переселился въ
2іуріаѵ^. Положеніе монастыря именно въ этой береговой области безспорно, какъ
изъ самого названія монастыря, такъ и изъ текста житій, описывающихъ мѣстность
и маршрутъ Ѳеофана, проѣзжавшаго въ Кизикъ такъ, что и теперь представляешь
себѣ его впечатлѣнія даже наглядно.
Мѣстные жители называютъ монастырь Ѳеофана царскимъ и приписываютъ
его основаніе дочери царя Константина, сосланной вслѣдствіе постигшей ее про-
казы въ эту дикую мѣстность и исцѣленную источникомъ, который былъ ей ука-
занъ дикими вепрями (уооройѵіа), донынѣ /Мпогочислепнрмщд^ І).арадагѣ, Поэтому
когда „царь Константинъ", въ благодарность за исцѣленіе дочери, великолѣпно
отстроилъ монастырь на мѣстѣ источника, то на монастырской оградѣ приказалъ
помѣстить мраморныя головы этихъ уооробѵіа. Въ дѣйствительности иіе единственный
уцѣлѣвшій акротирій на оградѣ изображаетъ голову не вепря, но другого звѣря,
вѣроятно льва, и взятъ вѣроятно и^ъ развалинъ Кизика.
Монастырская ограда, или, лучше сказать, приморская стѣна террассы, па
которой расположенъ монастырь, тянется на большое пространство и вышиной на
глазъ достигаетъ 5 метровъ; черезъ каждые 3 шага имѣются контрафорсы шири-
ною въ 2 шага. На одномъ изъ нихъ сохранились упомянутая въ округломъ рельефѣ
голова, на другомъ до послѣдняго времени была голова „хорт]“ — вѣроятно изъ хра-
мовъ Кизика, теперь похищенная.
Монастырь расположенъ на пологомъ, • въ этомъ мѣстѣ ровномъ отрогѣ
между потокомъ и моремъ. Опъ находится почти въ запустѣніи, при жалкой цер-
ковкѣ, выстроенной на части развалинъ монастырскаго храма. Живетъ одинъ ста-
рикъ-калугеръ съ 1—2 рабочими, обрабатывающими тучную почву монастырской
268
Отчетъ о дѣятельности Института
усадьбы, которая представляетъ восхитительный, тѣнистый уголокъ, изобилующій
ключевою водою и достаточно высокій надъ моремѣ, чтобы не было лихорадокъ.
Вступая въ монастырь, видите прежде всего фонтанъ съ чистою, но не
минеральною водою. Четыреугольный фонтанъ древній, но былъ возобновленъ; сзади
четыреугольной постройки фонтана расходятся толстыя стѣны, которыхъ направленіе
и значеніе легко обнаружить при незначительной раскопкѣ. Надъ аркою чешме
вдѣланъ маленькій (0,32 X 0,16) и плохо сохранившійся плоскій рельефъ съ изобра-
женіемъ фигуры человѣка, поражающаго копьемъ животное, судя по формѣ головы
пе вепря, но льва. Надписи нѣтъ.
Около чешме подъ деревьями сложено нѣсколько мраморныхъ архитек-
турныхъ фрагментовъ; двойной пилястръ съ каппелюрами, стержень колонны въ
0,38 м. діам., кусокъ (алтарной?) балюстрады съ крестомъ (0,31 м. выш.) и другіе.
Обращаемся къ развалинамъ храма. Не только всѣ фундаменты, но н стѣны
его, высотою на 1—2 метра, сохранились. Уцѣлѣли арки дверей въ сѣверномъ
нефѣ. Южный нефъ скрытъ подъ грудою камней и земли, поросшей кустами и
деревьями, и безспорно сохранился, быть можетъ даже лучше, чѣмъ средній корабль,
занятый церковью, и сѣверный, стоящій открыто. Стѣны толщиною ок. 0,70 м., изъ
тесанаго известняка съ кирпичной прокладкой въ 4 и 5 рядовъ кирпичей (послѣдніе
имѣютъ обычную ширину 0,38 м., длина пе извѣстна, ибо цѣлыхъ кирпичей не
попалось на глаза). Клеймъ нѣтъ, по мазки наблюдаются па кирпичахъ рукою —
кривыя параллельныя линіи по діагонали.
Монастырскій храмъ имѣлъ три нефа и два придѣла, о чемъ свидѣтельствуетъ
стѣна, параллельная сѣверной стѣнѣ лѣваго пефа, которая па востокѣ соединялась
съ названнымъ нефомъ, но на разстояніи, равномъ приблизительно 1/3 вцей длины
сѣвернаго пефа, отъ арки апсиды послѣдняго. Посреди этой внѣшней стѣны при-
дѣла или пристройки, черезъ разрушенный и нынѣ открытый сосѣдній сѣверный
нефъ пробита входъ въ нынѣшнюю церковку, воздвигнутую па основаніяхъ средняго
нефа. Длина сѣвернаго пефа 21 шагъ. Сохранилась, западная дверь и на внѣшней
(сѣверной) стѣнѣ двѣ большихъ арки, заложенныя въ древнее же время, и около
апсиды одпо окно.
Уцѣлѣли фундаменты и отчасти стѣны обоихъ боковыхъ нефовъ (полу-
круглыя снаружи) и средняго (треугольная снаружи и изнутри). Послѣдняя имѣла
отъ одного пилона тріумфальной арки до другого 6 шаговъ (внутри).
Изъ этихъ краткихъ данныхъ можно видѣть, что планъ и разрѣзы храма
монастыря Ѳеофана можно вычислить и вычертить. Мало того, всѣ почти осно-
ванія храма цѣлы до сихъ поръ и видны даже безъ раскопокъ. Новая церковка —
жалкая, съ деревянной крышей, съ запада устроенъ притворъ для женщинъ простой
перегородкой. Алтарь съуженъ, стѣны выбѣлены; концы стѣнъ старыхъ діакопика
и ризницы выдаются.
Внутри церкви стоитъ такая же точно римско-коринѳская, т. н. Ѳеодо-
сіевская капитель, какъ въ монастырѣ св. Анны, шириною между копцами волютъ
въ 1910 году.
269
въ 0,70 м. Надъ входомъ въ стѣнѣ вдѣланы мраморные фрагменты съ двойнымъ
меандромъ, съ римскимъ орнаментомъ изъ пальметки въ видѣ буквы Ж и съ рельеф-
нымъ аканоомъ подъ дугообразной полочкой. Любопытенъ хорошей работы античный
рельефъ изъ двухъ бюстовъ: Гермеса въ шляпѣ съ полями и съ жезломъ, пере-
витымъ змѣею; молодой богъ смотритъ влѣво. Справа отъ него обращенный почти
еп Гасе бюстъ безбородаго лица въ фригійской тапочкѣ. Для жезла ср. рельефъ
изъ Эппдавра (Асклипія) у Ье Ваз, Монпт. Гщигбв ей. Веіпасіь, рі. 104. Вегпасіі,
Кбрегіоіге йе Іа віаіиаіге, I 362 зцц. Композиція представляетъ Гермеса Психо-
помпа (ср. Ліітапп, Віе гілпівсііеп (тгаЬаІіаге йег Каівегхеіі, Вегііп 1905, 8. 283
и др.) и такимъ образомъ является надгробнымъ рельефомъ.
Внутри новой церкви, т. е. па площади средняго нефа, сохранились части
византійскаго мозаичнаго пола, состоящія исключительно изъ геометрическихъ мо-
тивовъ, исполненныя изъ порфира, зеленаго мрамора, желтой и бѣлой композиціи.
На средней оси, приблизительно па половинѣ длины средняго нефа, сохранился
кругъ въ 1,80 м. въ діаметрѣ, заполненный параллельными ломаными линіями.
При кругѣ имѣются углы, т. е. опъ заключенъ въ четыреугольную рамку — пе
касающуюся окружности; углы заполнены геометрическимъ орнаментомъ изъ завит-
ковъ полупальметки. Четыреугольникъ былъ окруженъ лишь отчасти сохранивши-
мися кругами, въ который вписанъ ромбъ съ вогнутыми сторонами; внутри этого
ромба вписанъ другой подобный, углами касающійся середины сторонъ большаго
ромба. Другой фрагментъ относится къ рамкѣ пола у сѣверной стѣны и состоитъ
изъ малыхъ круговъ въ 0,10 м. діаметромъ, шахматнаго рисунка изъ треугольни-
ковъ и восьмиконечной звѣздочки, точнѣе розетки съ заостренными листьями.
Рисунокъ пола въ той части, гдѣ теперь сдѣланъ притворъ для женщинъ, —
иной, именно плетушка такого основного рисунка, какъ на полу Имрахоръ. Детали
весьма мелкія и сложныя, но опять исключительно геометрическія. Вставокъ не
было или не сохранилось. Къ витушкѣ примыкаетъ рядъ (4) полочекъ разнаго
цвѣта. Прочность сохранившихся частей пола хороша и краски камней удиви-
тельно ярки. к
Примѣчателенъ еще мраморный фрагментъ 0,24 X 0,22 л., состоящій изъ
четырехъ листьевъ о 5 лепесткахъ каждый: листья расходятся изъ кружка на 4
стороны подъ прямыми углами другъ къ другу; между ними еще вставлены 4
листа о трехъ лепесткахъ кдждый. Орнаментъ заключенъ въ двойную рамку, которая
по серединѣ одной изъ сторо^ изгибается впаружу, образуя родъ плетушки, отъ
которой сохранилось лишь начало.
Кромѣ храма выдается изъ земли нѣсколько фундаментовъ монастырскихъ
зданій, засыпанныхъ и заросшихъ. Фундаменты построекъ всего монастыря лежатъ
подъ землею, надо думать, въ полнотѣ и сохранности, и раскопка можетъ дать
возможность возстановить планъ монастыря Ѳеофана, не говоря объ архитектурныхъ
фрагментахъ и другого рода находкахъ, которыя представляются обезпеченными.
Тайная раскопка изъ могилъ монастыря доставила недавно золотой нагрудный
270
Отчетъ о дѣятельности Института
крестъ весьма значительныхъ размѣровъ съ чеканнымъ изображеніемъ св. Георгія,
вертикальной надписью, содержащей его имя, украшенный однимъ или нѣсколькими
изумрудами, но безъ эмали. Эти извѣстія исходятъ отъ нашедшаго крестъ крестья-
нина, который продалъ крестъ мѣстному богачу; послѣдній пе показалъ креста,
боясь очевидно, что лишится этой святыни.
Почти вполнѣ сохранились западныя входныя ворота (корта) монастыря;
это важно и въ виду того обстоятельства, что монастырь Оеофана легко могъ быть
выстроенъ по образцу Студійскаго; мѣстоположеніе воротъ послѣдняго извѣстно.
Ворота въ 5 шаговъ ширины имѣютъ изнутри по три апсиды съ каждой
стороны, вѣнчанныя поверху полукруглыми арками. Ширина пишъ 0,70 с., раз-
стояніе между ними 0,45 с., и выступы, образуемые западной н восточной стѣнами
въ передней и задней части воротъ, длиною въ 0,70 м., такъ что длина обра-
зуемаго воротами корридора 4,5 м. Вышина приблизительно 3 метра, по пере-
крытіе и верхніе слои камней не уцѣлѣли. Наружный фасъ воротъ черезъ 1,35 м.
дѣлаетъ уступъ глубиною въ 1,20 м., и далѣе стѣна видна па протяженіи 4 — 5
шаговъ; въ стѣнѣ за уступами съ той и другой стороны вдѣланы рельефы, взятые
изъ древней языческой постройки. Рельефъ лѣвой стороны (упалъ и лежитъ въ
рытвинѣ) изъ известняка, изображаетъ голову еп Гасе, волоса представлены двумя
параллельными полукругами, соединенными рядомъ радіусовъ, что даетъ впечатлѣніе
нимба съ лучами внутри, какъ па египетскихъ памятникахъ. Подъ головою па
полѣ гирлянда изъ листьевъ, слегка лишь намѣченныхъ. Справа весьма неясныя
очертанія фигуры, впрочемъ видно одпо крыло. Рельефъ правой части воротъ
представляетъ чудовище (Эрихоопія? Гиганта?) съ туловищемъ человѣка, нижней
частью въ формѣ змѣи безъ крыльевъ, голова въ полуоборотъ и к^жетс^і съ кліоврмъ.
Кромѣ того, безформенныя очертаніи большого бюста еп Гасе. Матеріалъ тотъ
же известнякъ. Ближайшей параллелью является т. п. Эрихѳоній въ Аѳинахъ,
ср. Ъе Вав, Мопшп. Гщигёз, рі. 28—29 и па стр. 61 указанную Рейнакомъ
литературу). Для второй фигуры ср. рельефъ изображающій Сфинкса и Эдипа,
(іЫсІ., рі. 87).
Монастырь Ѳеофана, во имя Божіей Матери тоб МеуаХоо ’Ауроб, имѣлъ нѣ-
сколько приписныхъ церквей или пустыней въ округѣ пыпѣпшей деревни Куршумли.
Въ самой деревнѣ па крутой одинокой скалѣ находятся развалины, точнѣе фун-
даменты храма Св. Димитрія, і^оторый по условіямъ мѣста имѣлъ лишь одинъ
боковой нефъ; длина средняго нефа до апсиды 24 шага, ширина обоихъ кораблей
лишь 9 шаговъ^ Стоитъ тамъ же кусокъ мраморной алтарной преграды 12,54Х
0,84 м.; на ней высѣчены три креста (съ расширяющимися концами, соединенные
внизу волнистой лептою плюща).
Въ часѣ и получасѣ пути отъ монастыря Ѳеофана расположены „мона-
стыри" Св. Параскевы и Св. Аѳанасія, на мѣстѣ коихъ не осталось совершенно
никакихъ построекъ; большая надпись, лежавшая въ пустынѣ Св. Параскевы, была
въ 1910 году.
271
похищена съ годъ тому назадъ; монастырская террасса надъ оврагомъ еще вид-
нѣется среди густой растительности.
Въ самой деревнѣ Куршумли въ фонтанѣ вдѣланъ мраморный рельефъ
(0,41X0,39 м.) орла съ раскрытыми крыльями, съ головой обращенной вправо.
Монастырь Ѳеофана имѣетъ связь съ монастырями на островѣ Калолимпѣ,
отстоящемъ отъ Куршумли всего въ 4 часахъ ѣзды подъ парусомъ. И монастыри
на островѣ, по крайности важнѣйшій изъ нихъ, пародомъ приписываются царю
Константину, по въ дѣйствительности оба основаны Ѳеофаномъ Исповѣдникомъ.
Изслѣдованіе того и другого возможно лишь сравнительное и совмѣстное, по обѣ-
щаетъ богатые результаты, такъ какъ въ одномъ случаѣ мы имѣемъ разрушенный
византійскій монастырь, доступный для раскопки съ разрѣшенія патріархіи, а въ
другомъ случаѣ имѣемъ той же эпохи, по вѣроятно перестроенный монастырь,
который во многомъ дополнитъ данныя раскопокъ. Па островѣ сохраняется одинъ
или нѣсколько мозаичныхъ половъ, пергаменное Евангеліе безъ миніатюръ, диско-
потиръ съ именемъ Драгаца (родственника Палеологовъ) и вѣроятно другія древ-
ности. Поѣздка на острова должна была быть отложена. Въ Куршумли Б. А. Пан-
ченко получилъ извѣстія о древнемъ мозаичномъ полѣ въ Аполлопіадѣ и рѣшилъ
видѣть его, по осмотрѣ Тригліп.
Огибая берегъ Карадага, можно наблюдать протяженіе бывшихъ владѣній
монастыря Ѳеофана подъ именемъ Мёуссс; Потар.6$. Болотистая долина между двумя
грядами Карадага нѣкогда была лиманомъ, доходившимъ до нынѣшняго Аполло-
ніадскаго озера; песчаная отмель въ нѣсколько десятковъ верстъ длины и въ
нѣсколько верстъ шириною образовала нездоровую болотистую у моря мѣстность,
по которой протекаетъ судоходный Риндакъ по выходѣ изъ образовавшагося
прѣснаго Аполлоніадскаго озера. Плодородная равнина, отъ моря до Аполлопіад-
скаго озера, извѣстна нынѣ подъ именемъ Михаличъ-боазъ. и на пей располо-
жены византійскія крѣпости Лопадій, Филомилій и Мидощчъ, цыпѣ главный насе-
ленный пунктъ и административный центръ. \ '
У начала залива Муданіи расположено мѣстечко Триглія (около 1000 до-
мовъ, изъ коихъ лишь 40—'50 турецкихъ — остальные Греки). Археологическое
значеніе Тригліп заключается въ его монастыряхъ, церквахъ и церковныхъ древ-
ностяхъ, продаваемыхъ кинотомъ.
Въ часѣ ходьбы от^ Триглір расположенъ монастырь Св. Іоаппа Богослова
ПеХех7]т^. Храмъ стоитъ посреди четыреугольнаго двора, образуемаго жилыми
постройками съ деревянными галлереями, и самъ опъ новый, какъ видно и изъ
надписи надъ входомъ:
СО паѵЗар^тар урбѵор 6 трбусоѵ лЛѵта
Тдѵ ѵадѵ тобтоѵ ЦжбоѲт] Э’аор.аоЕсод’
СѲ оеса|ід$ дрсо? б трор,ера аорб^ѵ-га
Пробой лро^еѵ(оа$ лаѵоХеѲрйод
212
Отчетъ о дѣятельности Института
Катёотрефе хаі тобтоѵ -Эе[іеХСсоѵ
Хорбѵ айтбѵ тоі^аад ерей ёретйоѵ.
'О хрб$ та гМа той т)уоорёѵоо ^Хо$
Каі лроОиріа хаі ооѵйрор^ ёѵйоѵ
Тфобтаі кѵ тф р.ёаср ё§ра[ш$ атбХод
Каі І8об‘ ёуеірыѵ ёх тйѵ ёретйоѵ
’АѵеуёрѲт] хата ртуѵа Стр. 1856.
Между тѣмъ въ храмѣ и около него имѣются древности, восходящія къ
византійскому времени. Апсида и двѣ колонны у алтаря древнія. Крайняя отъ
алтаря канитель тожественна съ капителью стоящей нынѣ у входа въ церковь.
Послѣдняя имѣетъ 0,70 м, между волютами — обычный размѣръ для большихъ
капителей, какъ мы видѣли и въ монастырѣ въ Куршумли, и въ Епидже. Акапоъ
въ одинъ рядъ, съ тремя зубцами и двумя продольными бороздами. Четыре волюты
образуютъ острые углы; посреди дугообразной впадины между иими съ каждой
стороны имѣются сглаженные выступы. Между ближайшей колонной и пилономъ
тріумфальной арки высоко вдѣланъ или лежитъ іп віін древній мраморный карнизъ
съ розетками; передъ входомъ снаружи вдѣланъ фрагментъ мраморнаго фриза,
состоящаго изъ двухъ полосъ: горизонтальной вѣтви съ листьями и внизу парал-
лельныхъ аканѳовыхъ листьевъ, поставленныхъ наискось сверху внизъ по отно-
шенію къ лозѣ. Ч
Всего важнѣе въ церкви рѣзной деревянный иконостасъ, имѣющій два этажа.
Рѣзьба весьма сложная и тщательная, особливо па полуколонкахъ, орпа.мецтъ ровсюду
растительный изъ акапѳа различныхъ типовъ. Рѣзной деревянный тропъ украшенъ
аканѳизированпой лозою.
На верху крутого оврага, сплошь усаженнаго маслинами, расположенъ не-
большой монастырь Христа, называемый тоб ВаѲёш; 'Рбахо$. Небольшая и бѣдная
новая церковь построена па старыхъ фундаментахъ^ апсида старая. Слѣва у алтаря
на стѣнѣ вдѣлана фреска, изображающая св. Димитрія и, насколько можно разо-
брать, Богородицу. Подъ пей читается длинная датированная надпись:
| 2а<рй$ б ѵброѵ блауореба(а)$ ёбЙоо тб теріѵ ёу урарраті т(7))ѵ
у&ріѵ ѵпѵі 8ё Х(рютб)$ т(тг))ѵ уаріѵ ёууар^а? аѵётеѵ ейѲбс; тб урарра й$ (а)хій8е$-
хаі трблод аХХод &ѵтеа^уѲѵ] Зоурйтюѵ хаі тт)ѵ бфѵ]уор(аѵ ёхеі рёѵ тшѵ урар-
р&аоѵ т7)ѵ лра&ѵ ёутабОа ауеХйѵ (&ауеХйѵ?) хаі Хбуоод хаі ёѵѲир[^рата] бѲеѵ
ао^еб^ад тетралобоѵ аррра (зіе)* МатѲаІоѵ, Мархоѵ, Аоохаѵ хаі ’Ісойѵѵ^ѵ Х(рі-
отб)$ [уар?] абтбѵ (-тт^ѵ) тт^ѵ тетр^отоуоѵ хтіаіѵ ётсіббс^ [З’еб?] &ррёѵш$
тоб хѵ(ебрато); 8ё тб )(аХ(.ѵбѵ оі рботаі еиауй; срёроѵтгд хаОакер жбХт) (тайХоі)’
Х6у((р) т?іѵ й&Хѵ хаі аоуураерт) ат]ѵітр(6йѵ (1. аиѵтр(6оѵте$?) епатбуозд ёбаХт] ёѵ
В-еЕсрР] охіртйѵтед...............ебОод оё тііХіѵ оі рет’ ёхеіѵоп^ тобтоѵ іобЗрора
гНоѵтед гіеіос л;(атё)ре$- ті^ѵ аоуурау^ѵ ебрбѵте? (<Ь$?) хрі6орё|ѵт]ѵ Віт^ХХаѵ (Йі^Х-
Ха^аѵ?) абт9)ѵ ётеротрбж(<р) хборср1 8ѵ хаі срёроооа Х(рютб)ѵ т) ёххХ^аіа* раррёргтаі
въ 1910 году.
273
ѵоѵ хаі срю|т^етаі Хіаѵ [аі'?] хаі т?^ тріайод хатолтёбг; (І.-еіш) ті хйлХо„. | ті
лароѵ Э'гіоѵ еруоѵ л^рад еілт^еѵ 8г^ют'/]ті |і^ѵ х’аѵаХйрааіѵ Дѵ]|гу]тр(оо тоб 2хоо-
теЛа хаі аоцбьод айтоб х(аі) иі; тоб Георуіоо тоб ГабаХа хаі айрбюд аотоб ооѵ-
Врор) хаі ейѵоіа Мсуа'^Х тоб хтіатт}.
СО СО Т)
| ”Етоо$ (Міхтійѵо?) у — 1560 г.
Ниже подпись мастера, также Димитрія:
8іа тоб ВойХоо Ѳ(ео)б Д^рт^тріоо.
Въ церкви стоятъ византійскаго типа колонны съ капителями въ два ряда
акаиоовъ. Па дворѣ повая капитель съ надписью и датою: | Зірітріхт] тоб ісХхёХі
| ѵіхоХаоо тоо сроберг еті 1744. Изъ иконъ нѣкоторыя могутъ восходить къ
XVI вѣку.
Размѣры церкви чрезвычайно малы, и прежняя, па фундаментахъ которой
воздвигнута нынѣшняя, немногимъ больше. Для значительнаго монастыря въ кру-
томъ оврагѣ и мѣста нѣтъ, это третьестепепная и поздняя пустынь Колонны съ
византійскими капителями могли быть привезены извнѣ при постройкѣ монастыря
въ XVI в. Сколько пибудъ значительныхъ фрагментовъ въ пустыни не имѣется.
Хозяинъ пустыни (грекъ о. Домнъ), бывшій послушникъ Русскаго па Аоопѣ
Пантелеймонова монастыря, принялъ особенно радушію и радъ былъ показать
все, что могъ. Какого либо парекклиса пѣтъ, монастырь Иліи лежитъ па мор-
скомъ берегу, далеко и совершеппо самостоятеленъ, пикакъ не могъ относиться къ
монастырю Глубокаго Ручья. Между тѣмъ въ монастырѣ Христа стоятъ новыя
иконы игуменовъ монастыря тоб ВаОё<о$ Тйаход, извѣстнаго изъ Синаксаря. Повто-
ряется взятое изъ Синаксарей же преданіе, будто эта пустынь основана при Ники-
форѣ Фокѣ. Мы имѣемъ типичный случай вліянія синак^арей^ на мѣстныя пре-
данія, по попятнымъ мотивамъ особенно охотно поддерживаемаго мѣстнымъ духо-
венствомъ.
Въ статьѣ Б. А. Панченко „Гдѣ С^ьцъ редактированъ Сирмовдовъ Сина-
ксарѣ (въ XIV т. Извѣстій), было высказано мнѣніе, что извѣстный по древнѣй-
шимъ изводамъ Синаксаря Великой Церкви монастырь Спасителя тоб ВаѲгы; сР6аход
находился въ Каппадокіи, и можетъ быть на мѣстѣ нынѣшнихъ руипъ Соанлы-
Дере. При взятіи края Турками во времена императора Никифора Вотапіата монахи
спаслись въ Константинополь и перевезли съ собою и имя славнаго и богатаго
монастыря, которое передали монастырю Ѳеодора возлѣ Ригія (у С. Стефапо)
и можетъ быть Триглійскомму монастырю. Память о каппадокійскомъ монастырѣ
заглохла, но его существованіе доказывается анализомъ древнѣйшихъ житій игу-
меновъ. Вопервыхъ всѣ четыре (3 игумена и 1 казначей) происходятъ изъ Каппа-
докіи и (одинъ) изъ смежной Ликаоиіи. Вовторыхъ игуменъ Игпатій, заболѣвъ въ
столицѣ и поспѣшивъ въ свой монастырь, умеръ по дорогѣ въ г. Аморіи и погре-
18
274
Отчетъ о дѣятельности Института
бенъ былъ временно въ одной изъ церквей этого города, гдѣ и лежалъ годъ, чтобы
возможно было вести остатки далѣе.
Эти данныя житія Игнатія, составленнаго его учениками, никакъ не согла-
суются съ положеніемъ Тригліи, въ которую путь лежитъ моремъ и всего часовъ
10 при слабомъ вѣтрѣ. Аморій же, городъ съ нѣсколькими церквами, находился,
какъ извѣстно, въ центрѣ М. Азіи, на пути въ Каппадокію, а отнюдь пе въ Тригліи.
Разсматривая Синаксаристъ Никодима Агіорита, принимающаго, что монастырь
Вабею? 'Роахо$ лежалъ въ Тригліи („возлѣ Мудапіи"), во всѣхъ случаяхъ когда о
немъ идетъ рѣчь въ Синаксарѣ, вижу теперь, что и опъ въ житіи игум. Игнатія
на 27 Сентября замѣтилъ противорѣчіе между направленіемъ дороги въ Мудапію
и въ Аморій, и пишетъ (Мёуад Еоѵа^арсаатт^д I р. 04): «’Еаѵ 8ё т) |гоѵ^ той Ва-
Оею; сРбахо$ ебріахетаі пара та Мооѵт&ѵіа, Ь 8ё &ую$ ’Іуѵатюс; . . . тсй$ хатт)ѵ-
тт]аеѵ тд ’Ацбрюѵ, отер еіѵаі кокір ебріахореѵт] еІ$ т^ѵ МеуйХ^ѵ Фроуіаѵ бпд
тдѵ р,т]тро7тоЛ(т7)ѵ Еоѵѵадшѵ, йторёіѵ р,оі ёлеотіѵ. ’АѵахбХоиѲоѵ уар тоотб ёатіѵ».
При знаменитомъ монастырѣ ВаѲёюд 'Роахо$ были храмы: соборъ во имя
Христа, парекклисы Таксіарха Михаила, Иліи, эти повидимому въ самомъ мона-
стырѣ, далѣе, въ одномъ &урд$ монастыря, во имя святыхъ Апостоловъ. Кромѣ того,
игуменомъ Игнатіемъ былъ выстроенъ женскій монастырь, вѣроятно по сосѣдству.
Въ Тригліи есть лишь (въ развалинахъ) монастырь Иліи, по самостоя-
тельный и расположенный далеко отъ монастыря Христа. Подъ вліяніемъ позднѣй-
шихъ Синаксарей монастыремъ ВаѲёсод 'Рбахо$ называется и Христа, и Иліи, не-
смотря на то, что глубокій ручей, при которомъ лежитъ монастырь Христа, на
нѣсколько верстъ отстоитъ отъ руинъ св. Иліи, и отдѣленъ отъ него горами. При
монастырѣ Христа въ Тригліи не было другихъ церквей и самъ опъ крайне незна-
чителенъ, скорѣе заброшенная пустынь, и нѣтъ никакихъ признаковъ, чтобы онъ
восходилъ даже къ эпохѣ Палеологовъ, не говоря уже о временахъ Никифора Фоки.
Монастырь тйѵ ауішѵ Натёрюѵ тоб Мг^іхко находится въ 20 м. ходьбы
отъ Тригліи по дорогѣ въ Діаскели (и Аполлоніаду), гдѣ нѣкогда была резиденція
Индійскаго сатрапа. Не стоитъ ли въ связи съ этимъ древнее названіе монастыря,
и не имѣла ли Даахблюѵ болѣе древнее имя Мѵ]8іхюѵ? Постройки нынѣшняго мона-
стыря новыя, надпись надъ входными воротами гласитъ, что въ 1801 г. «йѵехаі-
ѵіаѲт] ёх [З&Орсоѵ т) парооаа |гоѵ?; тоц^Мт]8іхСои». Однако храмъ отчасти (придѣлъ
Арависсы) — древній и замѣчателенъ массою старыхъ иконъ. Это цѣлый складъ
или музей греческой церков^й живописи и, пока онъ не распроданъ, надлежало
бы пріѣхать знатоку ик^нъ, который имѣлъ бы подъ рукою обильный матеріалъ
для сравнительнаго изученія хорошихъ, притомъ датированныхъ, образцовъ средне-
греческой иконописи.
Изъ иконъ упомянемъ особенно Божію Матерь ’ЕХпІд тйѵ &7іеХлсарёѵшѵ
въ рѣзномъ кіотѣ, Паѵауіа ’Ар&біааа ацета уеірі Кор(ХХоо іерёю^ хаі крштокака
той ау(оо Проба^» 1688 г.; въ алтарѣ придѣла икона Б. Матери съ Младенцемъ
въ 1910 году.
275
на лонѣ, рука на груди, безъ надписи; икону Христа съ надписью: «Дё^аід т . .
Махаріоо роѵа/об хаі '^уоі>р,еѵоі> М^ахіоо ауѵй (1729), исполненная рукою Фи-
ларета Критянина, іеромонаха; Б. Матери ^роа^д періргбЛт^реѵт]? и многія
другія, частью произведенія Филарета Критянина. Едва ли не болѣе замѣчательна
фресковая роспись въ притворѣ и частью на стѣнахъ нефа, между прочимъ икона
Предтечи (?) съ крыльями.
При. монастырѣ хранятся рукописи и книги нѣкогда богатой библіотеки
Мидикія. Было показано все, оказалось въ безпорядкѣ и безъ инвентаря, но хра-
нится въ сухомъ помѣщеніи. Кромѣ цѣлаго ряда Венеціанскихъ изданій XVI и
даже XV в. — инкунабулъ, заслуживаютъ вниманія и рукописи, могущія быть
и проданными. Однако, цѣпныхъ не осталось; ни одной пергаменной, ни одной
съ миніатюрами уже не было; интереснѣе другихъ: МеХетіоо 2нр(уон ёх тт)д
РфХоо тшѵ Зсѵтірр^оешѵ хата тйѵ КаХоішЛѵѵоо, МіхЦХ той ГАоха Хбуоі, Паѵаіштоо
тоб ПаЛаюХбуоо По^ра ретріхдѵ, 3 списка Синтагмы Властаря.
Монастырь тшѵ Мт^іхіоо упоминается еще въ перепискѣ Ѳеодора Студита.
Его игуменъ былъ сподвижникомъ Ѳеодора въ оппозиціи иконоборческому пра-
вительству.
Едва ли не цѣннѣйшимъ византійскимъ памятникомъ является 267 лѣтъ
тому назадъ (судя по турецкой надписи), превращенная въ мечеть, единственную
въ Тригліи, церковь Паѵауіа ЕоаууеМатріа монастыря св. игумена Стефана, по-
чему храмъ назывался и "Аую$ 2тё<раѵо$; самый монастырь обозначался также той
Хт^ѵоХііххоі). Монастырь послѣдняго имени намъ нѣсколько извѣстенъ. По Сина-
ксарямъ Стефанъ былъ строителемъ монастыря той Х^ѵоХ^ххоо и жилъ при Львѣ
Исаврѣ; мѣсто было ему дано патріархомъ Германомъ. Въ этомъ монцстурѣ
постригся знаменитый патріархъ Меѳодій (Мідпе Р. Сг. С, соі. 1245). Храмъ мо-
настыря Хинолакка единственный изъ монастырскихъ храмовъ Тригліи, сохранившій
куполъ, хотя и позднѣйшій. Послѣдній покоится на четырехъ аркахъ на низкомъ
барабанѣ. Храмъ крестовый, трехпефный, апсида праваго нефа пе сохранилась.
Нарѳикъ теперь одинъ, но слѣва отъ входа со,хранились стѣны съ заложенной
аркою, а справа фундаменты; обѣ стѣны составляютъ продолженіе боковыхъ стѣпъ
храма. Двумя четыреугольными столбами на границѣ между нефами, а также двумя
колоннами, нарѳикъ отдѣленъ отъ храма, въ которомъ по линіямъ, разграничиваю-
щимъ боковые нефы отъ средняго, стоятъ еще двѣ великолѣпныя колонны. Далѣе
по тѣмъ же линіямъ идутъ стѣны съ дверьми въ боковые придѣлы, изъ коихъ сѣ-
верный сохранилъ апсиду круглую и, кажется, позднѣйшую. Главная апсида сна-
ружи трехграпная. Длина храма до нарѳика 25 шаговъ, ширина 16. Двѣ рос-
кошны^ дка^ѳовыя капители полуколоннъ вдѣланы въ южной стѣнѣ на уровнѣ
обоихъ оконъ; въ люнетѣ послѣднихъ геометрическій мозаичный орнаментъ. Несо-
мнѣнно присутствіе мозаичнаго орнамента на всѣхъ стѣнахъ храма. Византійскія
капители обѣихъ восточныхъ колоннъ содержатъ по 4 монограммы (въ кружкахъ),
18*
276
Отчетъ о дѣятельности Института
изъ коихъ первая, тожественная для той и другой колонны, разрѣшается въ хоріе
Ро^Оеі. Монограммы сѣверной колонны могутъ быть прочтены... 2теср(Ь(р тгатріхіф.
Монограммы южной колонны по тому же порядку могутъ означать Маѵоо^Х ...
катріхіф. Такъ какъ пе было возможно достать даже лѣстницу, то пе удалось
прочесть 2 и 7-ую монограммы. Передъ мечетью на улицѣ находится постра-
давшая капитель, вѣроятно изъ монастыря Хинолакка, съ мѣстомъ для моно-
граммы. Ремонтъ (покраска) мечети предположенъ, какъ я узналъ изъ разговора
съ мудиромъ, и оказавъ небольшой мусульманской общинѣ (40—50 семействъ) нѣ-
которую поддержку и заручившись разрѣшеніемъ Музея, возможно имѣть полную
свободу при изслѣдованіи замѣчательнаго архитектурнаго памятника, притомъ един-
ственнаго въ Тригліи, сохранившаго византійскій куполъ и мозаики па стѣнахъ.
Въ чешме мѣстечка Тригліи недалеко отъ мечети вдѣланъ падгробпый
рельефъ: на верху пиръ мертвыхъ, два супруга на пиршественномъ ложѣ, мужъ
лежитъ, жена сидитъ противъ него, впереди столикъ, по угламъ фигурки рабовъ;
надпись ТеірохХеа ДюхХёоод уоѵѴ] Децеѵбахоо хаіре; а внизу сидящая дѣвушка,
передъ которой стоитъ юноша. Памятникъ изданъ въ Айіеп. Мійеііип^еп XV 342,
и въ Вніі. Соггезр. Неііёп. XVII (1893), 544, сГ. XV, 680.
Другая старая церковь въ Тригліи Богородицы ПЛѵтшѵ ВзсаСЛсааа, но она
перестроена и имѣетъ шатровую крышу. Одинъ корабль, раздѣленпьй па 3 части
двумя рядами колоннъ, по четыре въ каждомъ, размѣры нефа 15X9 шаговъ.
Прямо надъ царскими вратами возвышается новый куполъ па парусахъ безь бара-
бана, расположенный не въ центрѣ храма, по въ серединѣ трансепта. Алтарь пе-
рекрытъ двумя арками. Апсида одпа неглубокая. Новый деревянный иконостасъ
имѣетъ два этажа, какъ въ обители ПеХехт]тг^, солея передъ царскими вратами
крохотная. Въ длину корабля у боковыхъ стѣнъ идутъ арки. Двѣ первыя отъ алтаря
пары колоннъ перекрыты арками и короче третьей пары. Капители двухъ первыхъ
паръ плоскія, подъ двойной абакой широкій акапѳъ, 3 отдѣльныхъ листа, подъ
ними несложныя волюты. Первая отъ алтаря пара х колоннъ поставлена вмѣсто
базъ на двухъ капителяхъ съ хрисмами, волютамщ и аканѳомъ, вторая па болѣе
простыхъ, безъ волютъ, съ аканѳомъ и витушкою^ Впрочемъ базы съ признаками
капителей извѣстны и въ Констащтшоцолѣ (Сарай - бурну), и въ романскомъ
искусствѣ. \ А
Капители третьей пары колоннъ тожественны съ капителями полуколоннъ
на концахъ арки между второй парой и первой; притомъ капители полуколоннъ
поставлены несимметрично: лѣвая обращена въ сторону главной оси, а правая
смотритъ на западъ. Капители третьей пары имѣютъ волюты и два ряда роскош-
наго аканѳа; вмѣсто базъ у 3-ей пары простой восьмоугольный плипѳъ, равно какъ
у четвертой пары колоннъ, которая имѣетъ таковое же окончаніе и сверху вмѣсто
капители. Вмѣсто эмпоровъ устроены со стороны притвора деревянные балконы для
женщинъ, причемъ перегородка идетъ волнистой линіей въ обѣ стороны отъ входа.
въ 1910 году.
277
Узкій паропкъ имѣетъ подобіе крыльца съ четырьмя столбиками. При входѣ въ
парѳикъ съ сѣвера устроена часовня съ образомъ мѣстпо чтимой Богородицы
Паѵтшѵ ВаабХсааа. Кромѣ того примѣчательна икона Архистратига Михаила,
рающаго черную бородатую фигуру и фреска Іоанна Златоуста съ небольшой бо-
попиродою, въ красномъ саккосѣ, синемъ крещатомъ лорѣ, благословляющаго
двуперстію, въ рукѣ Евангеліе съ эмалевой иконой на окладѣ. Такимъ образомъ
Паидовасилисса въ сущности представляетъ лишь отрывочные обломки визан-
тійскаго памятника.
Въ новой церкви Іоанна Богослова въ серединѣ мѣстечка интересна икона
апостола слѣва у иконостаса.
Главной художественной цѣнностью Тригліи является мозаичная византій-
ская икопа Богородицы 'Ауіа ’Еліахефі^, нынѣ перенесенная въ новую церковь
Георгія тоб Когахріоаа. Нѣкогда Турки нашли ее въ ахурѣ (конюшнѣ) и отдали
христіанамъ, но икона чудесно вернулась въ ахуръ. Тогда (?) построили на томъ
мѣстѣ часовню 'Ауса ’Ешахефі?, а потомъ икона была въ деревянномъ храмѣ св.
Димитрія, нынѣ разрушенномъ по распоряженію архіерея. Жители считаютъ икону
чудотворною, а кипотъ знаетъ ея художественную цѣнность и, нуждаясь въ сред-
ствахъ для мѣстныхъ школъ, хотѣлъ бы продать икону за крупную сумму.
Икона стоитъ нынѣ безъ стекла и рамки. Краски почернѣли отъ копоти.
Деревянная доска дала продольныя трещины, мозаика будетъ терять камень за кам-
немъ, пока ее не оградятъ стекломъ, что и было рекомендовано киноту, пред-
почтительнѣе, чѣмъ отдавать какому либо мастеру лакировщику. 4^ \3
Поясное изображеніе сидящей Божіей Матери, наклонившейся вправо (влѣво
отъ зрителя); Младенецъ, сидящій прямо, головой касается щеки Матери и про-
тягиваетъ къ Ней руки — таковы главные признаки типа, обозначеннаго па полѣ [Н]
АГІА|61ІІСКеФІС. Головы Богоматери и Младенца реставрированы красками. Фо-
тографія иконы, при настоящей ея загрязненности, дал^і бы почти столько же, какъ
и рисунокъ; попытки сдѣлать снимокъ были не удачны.
Монастырь Иліи находится вт^ цолучасѣ отъ мѣстечка по дорогѣ въ Сиги
(и Муданію). Отъ него остались лишь айасма и нѣсколько фундаментовъ.
Не желая упустить случая повидать римскій мозаичный полъ въ домѣ
Лимониди въ Аполлоніадѣ, Б. А. Панченко отправился въ Абулліонтъ (Аполло-
ніаду) на лошадяхъ. Полъ этотъ, содержащій фигуры птицъ, сталъ извѣстнымъ
покойному директору Оттоманскаго Музея Гамди-бею, но онъ не могъ дать 150
лиръ, требуемыхъ владѣльцемъ за свой домъ.
Дорога^вела мимо деревень поселенныхъ при султанѣ Махмудѣ выходцевъ
изъ Пелопонниса (Майнотовъ), промѣнявшихъ скотоводство на земледѣліе и храбро
отстаивающихъ свои богатыя земли отъ Турокъ, впрочемъ не всегда успѣшно,
Типъ ихъ полуславянскій и весьма красивый.
278
Отчетъ о дѣятельности Института
Въ ближайшей къ Аполлопіадѣ деревнѣ Майнотовъ, расположенной па
старомъ поселеніи и носящемъ нынѣ имя А?ѵАтоі, находится часовня (айясма),
выстроенная Ѳеодоромъ Студитомъ, жившимъ въ изгнаніи, при цѣлебномъ источникѣ.
Источникъ сѣрпожелѣзистый и весьма сильный, по не будучи надлежащимъ
образомъ расчищенъ, даетъ малую струю. Айасма представляетъ четыреугольную
чешме 1,50X1,60 м., со сводомъ въ 1,23X0,90; заключена въ новую убогую
часовню въ 12X5 шаговъ, расписанную грубѣйшими фресками мѣстныхъ святыхъ,
произведенія мастера Аѳанасія Македонца въ 1894 г. Названа она въ надписи
'Ау(ао|ш тоб ауіоо Ѳео&Ьроо; па чемъ основано показаніе ученаго священника
изъ Тригліи? Преданіями о великомъ Студитѣ, по видимому, полна мѣстность,
гдѣ дѣйствовали Аѳапасій игуменъ Мидикійскій и исповѣдникъ Ѳеофанъ.
Античныя древности Аполлопіады весьма извѣстны. Нельзя сказать того
же о византійскихъ церквахъ; мозаичный же полъ, какъ сказано, полная новинка.
"Аую$ Гебруюд совсѣмъ новая на мѣстѣ старой: въ 1600 г. въ ней
еще служили, въ 1832 опа сгорѣла. Естъ старыя иконы: св. Мины на конѣ и
на скалѣ; на иконѣ Пандократора читаемъ надпись: ЗсфіерФѲ^ тд ітардѵ тф ѵаф
тоб ауіоо ѣкхоХ&ю йх тф Маорір МбАф кара Тшаѵѵое КюѵатаѵтСѵоо [Зоербда кдсаѵ)?
МоХ§аб(а$ а^фк=1698 г. уеірі Гграа(|іоо; въ иконѣ Николая новъ лишь окладъ
1842 г.; икона Б. Матери имѣетъ полустертую надпись; различается, кажется,
лишь КшѵатаѵтСѵоо и ЕСріоѵо? Іеророѵауоо.
Церковь таксіарховъ Михаила и Гавріила съ фресками возобновлена также
въ 1842 г. Содержитъ между прочимъ фресковую икону Гавріила. Па^ иконѣ
Христа помѣчено: уеірі Гьраа(|хоо тоб Кр^тбд а<р$Г, что датируетъ этого худож-
ника, столь поработавшаго въ Тригліи и ея округѣ. Его же кисти Продромъ, по-
мѣченный 1767 г., и Божія Матерь ГН ПаѵтобааіХіааа на тронѣ, Христосъ справа.
Самая драгоцѣнная, чудотворная, по мало кому извѣстная - это икона Пап-
товасилиссы въ часовнѣ Паѵауіа;, въ подвалѣ на уровнѣ озера, въ сыромъ и
темпомъ углу, охраняемая старушкой. По ея словамъ, икону архіерей приказалъ
вынести наверхъ въ церковь, по опа садщ вернулась, п такъ ее оставили. Глазъ
не можетъ оторваться отъ чудной живописи, невѣрующему захочется молиться,
смотря на одухотворенный ликъ, полный пеземпой красоты и милости. Должно
принять всѣ мѣры, чтобы спасти, хотя сфотографировать этотъ памятникъ искусства.
Кромѣ Пандовасрлиссы, въ часовнѣ находятся еіце двѣ иконы, сильно
почернѣвшія, Богородицы между двумя ангелами и Св. Елевѳерія; послѣднюю
врядъ ли возможно возстановить.
Послѣ весьма трудныхъ, казавшихся долго безуспѣшными, переговоровъ
удалось цосмотрѣть часть мозаичнаго пола, ради котораго была предпринята
поѣздка въ Аполлоніаду. Мозаика находится подъ домомъ небогатаго ткача Д. Ли-
мопиди. Домъ не имѣетъ деревяннаго пола, живутъ на деревянныхъ подмосткахъ,
обходящихъ домъ изнутри съ трехъ сторонъ. Полъ покрытъ землею на а/4 метра.
Къ 1910 году.
279
Онъ имѣетъ, по словамъ собственниковъ, къ которымъ нужно относиться осто-
рожно, значительную площадь и даже выходитъ за предѣлы дома; по былъ пока-
занъ кусокъ композиціи, которая можетъ составлять отдѣльную, притомъ крайнюю
или близкую къ краю, часть всей мозаики; эта цѣлая часть выткана хозяиномъ
дома на коврѣ, заказанномъ ему мѣстнымъ духовенствомъ, а также нарисована
въ краскахъ. Рисунокъ съ ковромъ во многихъ пунктахъ не сходится, а при
сравненіи съ тѣмъ, что лично удалось видѣть, отличается фантастичностью: вмѣсто
темной (черной) и бѣлой краски орнаментальной рамки показана вся гамма цвѣ-
товъ, самыхъ яркихъ и свѣтлыхъ; вмѣсто павлиновъ нарисованы сфинксы съ чело-
вѣческими головами, безъ хохолковъ, которые обозначены на мозаикѣ даже преуве-
личенно большими.
Камни мозаики пе мелкіе, сидятъ еіце совсѣмъ крѣпко. Мозаика вполнѣ
цѣла въ той части, каковую удалось видѣть. Край орнамента имѣетъ 5 рядовъ
бѣлыхъ, за нимъ идетъ узкая въ 1 или '2- ряда, черпая или весьма темная лепта.
Слѣдуетъ полоса крупнаго шахматнаго орнамента изъ вписанныхъ квадратовъ.
Въ большіе бѣлые квадраты, па которые раздѣленъ весь фонъ полосы тонкими
черными линіями, вписаны черные квадраты, прикасающіеся четырьмя углами къ
сторонамъ бѣлыхъ квадратовъ, въ серединѣ сторонъ; такимъ же способомъ впи-
саны въ свою очередь мепыиіе бѣлые квадраты посреди черныхъ. Мотивы шах-
матнаго орнамента извѣстны по византійскимъ поламъ, а также въ приклад-
номъ искусствѣ Востока (инкрустація по дереву). Ниже шахматнаго орнамента
идетъ бѣлая лепта въ 8 рядовъ камней; а за нею по черному фону бѣлый орна-
ментъ изъ лежащихъ оваловъ (яицъ) съ стоящими въ промежуткѣ парами мень-
шихъ оваловъ, пе жемчужника, который въ этомъ сочетаніи составляетъ обычную
орнаментальную деталь, папр. на карнизахъ и наличникахъ собора^ьъ Спалато.
Описанная рамка заключаетъ въ себѣ прямоугольникъ на которомъ предста-
влены: посреди чаша на ножкѣ, т. е. потиръ, по сторонамъ ея два павлина
съ хохолками въ видѣ двухъ торчащихъ линій, ^востъ раздвоенъ. Ср. Ѵодгіё,
8угіе Сепігаіе, I, рі. 45, Дана, VI в. За ними въ нижнихъ углахъ стоятъ двѣ вытя-
нутыя меньшихъ размѣровъ птицы, ріежду потиромъ и павлинами внизу, кажется,
двѣ рыбы. Ср. Опдапіа, Вазіііса йі 8ар Магсо, БеССа^Іі йі аііагі еіс. Саѵ. 84;
Саііапсо, Б’агсііііесіиге еп Ііаііе, Сг. Ьешоппіег, Ѵепізе, 1891, р. 120. Четырехъ
буквъ на фонѣ кругомъ потира (Ф2ФП?), отмѣчейныхъ на рисункѣ, но пе на
коврѣ хозяина дома, не бдлдіо па показанной части мозаики.
Богатствомъ драсокъ и точностью техники мозаика не отличается, судя по
тому, что можно было видѣть. Содержаніе ея — одна изъ символическихъ формъ Ве-
личія, граничащая съ орнаментикой, мотивъ весьма распространенный на памятникахъ.
Итакъ на мѣстѣ дома Д. Лимопиди стояла нѣкогда роскошная церковь.
Если сохранился полъ, то конечно найдемъ и фундаменты; но кварталъ густо
застроенъ и раскопки не возможны безъ большихъ затратъ,
280
Отчетъ о дѣятельности Института
Чтобы сфотографировать полъ, пе нужно ломать домъ, какъ доносили
Хамди бею. Можетъ быть, впрочемъ, часть мозаики заходила за стѣны дома, по
тамъ опа навѣрное сбита при постройкѣ, такъ какъ и внутри дома опа лежитъ
на і/2 — зд Метра глубины. Домъ самъ пола пе имѣетъ; клѣть стоитъ па нѣсколь-
кихъ деревянныхъ столбахъ, и достаточно, даже не удаливъ семью, вынести черную
землю, кубовъ 15 — 20.
Былъ осмотрѣнъ па озерѣ близь лежащій островокъ Кысъ-адаси, гдѣ раз-
валины храма Аполлона; планы и пр. изданы у Хе І?а$, Ѵоуа^е. Леба еще видѣлъ
портики до карпиза террассы, видѣлъ причалы для лодокъ и лѣстницу гавани,
теперь всѣ тесаные блоки бѣлаго известняка, лежащіе выше уровня озера, расхи-
щены жителями на свои постройки, лишь кое-гдѣ уцѣлѣли камни одного-двухъ
рядовъ; ни одпого куска мрамора .не видно на всемъ островѣ. Систематическихъ
раскопокъ не было, осталось нѣсколько ямъ. изъ которыхъ были, по мѣстнымъ
преданіямъ, извлечены статуи Французами и нѣсколько лѣтъ тому назадъ Армя-
ниномъ, искателемъ древностей. Стѣны акрополя и башпя (византійская) съ фраг-
ментами надписи имп. Траяна, вдѣланными въ нее по карнизу, стоятъ нетрону-
тыми, но внутри акрополя послѣ большого пожара, при возведеніи новыхъ домовъ,
были использованы остатки древнихъ фундаментовъ, видныхъ почти повсюду. Въ
какъ называетъ Анна Комнина часть Аполлоніады расположенную на
материкѣ, заключавшую театръ, ограниченную римскими стѣнами, показались,
вслѣдствіе проведенія новаго шоссе, остатки громаднаго комплекса стѣнъ, содер-
жащихъ допыпѣ подземныя камеры крытыя кирпичными сводами, тяпущіяся по
берегу озера со стороны Лопадія, съ СЗ., — остатки не отмѣненные у Леба.
Насколько можно замѣтить, мѣряя шагами и безъ бусолп, фундаменты образуютъ
большой прямоугольникъ длиною въ 52—55 шаговъ, шириною въ^35—40 ша-
говъ; со сторопы озера имѣется треугольный входъ, отъ середипы котораго идетъ
прямая стѣна, разбивающая весь комплексъ па двѣ части; впутри послѣднихъ
идутъ поперечныя стѣнки, въ одной части видны поверху 4, въ другой лишь одна
таковая стѣна; между узкими промежутками первой части видны подземныя камеры
со сводами. Постройка римская.
На возвратномъ пути изъ Дполлоніады, за 1%, часа отъ Трпгліи была
посѣщена турецкая деревня Діаскслп, лежащая на мѣстѣ епископіи ДаахоХюѵ
(митрополіи Виѳиніи, позднѣе Никомидіи).
Даскилій извѣстенъ съ глубокой древности, съ VI вѣка до Р. Хр., со
временъ Геродота и Ксенофонта, какъ резиденція персидскихъ сатраповъ, упра-
влявшихъ страною до\оздпѣйшей Никомидіи. Резиденція Фарпабаза, извѣстнаго
по Ксенофонту, лежала въ Даскиліи и описывается какъ большой дворецъ, ле-
жавшій прі^Даскплитскомъ озерѣ, при рѣкѣ, богатой рыбою. См. 8тШь, Нісйоп-
пагу оі’ Сео^гарЬу, з. ѵ. Назсуііпт.
Такъ какъ мѣстоположеніе высохшаго нынѣ Даскилитскаго озера и проте-
ающая черезъ него рѣка извѣстны, то необходима спеціальная поѣздка для осмотра
въ 1910 году.
281
заросшихъ кустами и лѣсомъ холмовъ, отъ нынѣшняго села Діаскели до рѣки
Карасу (ок. 5—7 верстъ). Фундаменты и большіе блоки, свойственные монумен-
тальнымъ постройкамъ персидскаго времени, вѣроятно будутъ обнаружены.
Въ турецкой Діаскели видны на каждомъ шагу фундаменты и старые
камни, особенно па мѣстѣ мечети видны ясно фундаменты большой церкви, сохра-
нилась и нижняя часть стѣны апсиды. Это могла быть церковь епископа Да-
скилитскаго.
Передъ апсидою источникъ, „чешме“, вода стекаетъ въ римскій сарко-
фагъ, одна боковая сторона прислонена къ чешме, но по словамъ крестьянъ
содержитъ рельефы, при томъ другіе, чѣмъ на открытой. Изъ короткихъ сторонъ
одна задѣлана при устройствѣ чешме, другая пе обработана. Открытая сторона
украшена гирляндой изъ листьевъ, толстой съ плотно прилегающими листьями,
какъ па саркофагахъ типа Константы (IV в. по Р. Хр.); гирлянда поддержи-
вается па углахъ головами барановъ, а по среди имѣетъ два выгиба кверху, съ
двумя головами быковъ (Робхраѵа), изображены одпако не черепа, но головы
быковъ. Съ нижнихъ выгибовъ ниспадаютъ грозди.
Гирлянды мѣстами перевиты лентами. Справа отъ правой головы быка на
полѣ внизу изображенъ небольшой ІаЬегпаснІит съ двускатной крышей, а въ пей
фигура (умершаго?); напротивъ того, слѣва отъ лѣвой головы, вверху на полѣ
имѣемъ голову медузы подъ карпизикомъ, а по сторонамъ адовы двери неодина-
коваго рисунка, правая представляетъ скорѣе окно. Между двумя головами быковъ,
надъ гирляндой сверху изображена ІаЬііІа апзаіа съ надписью:
МНИОФАНН
МНК0ФАХ0Г2
Г Е 2 Е Т О
X А I Р Е
розетка. С Ф
Для розетки орнамента ср. 21/еЫе/, Саіаіо&не йн Мнзбе йе Вгонззе, А? 84
(Віііі. Согг, Неіі. 1909, р. 334) и др. Ашегісан Ехрейіііоп іо бугіа, II: АгсЬііес-
інге Ьу ВМег, Хеіѵ Уогк 1904, р, 60; Ѵодйё, бугіе СепЬгаІе, II, рі. 92.
Изъ Діаскели же происходитъ рельефъ, нынѣ вдѣланный въ новый фон-
танъ деревни Сиги, недалеко отъ Муданіи. Пиръ умершихъ представляетъ цѣлую
семью, которыхъ имена обозначены выше рельефа. Отецъ «Пат^р» Титъ Расканій
Павлъ возлежитъ, протягивая вѣнокъ женѣ, сидящей слѣва и названной ... АКН-
ПІА Н КАІ ЕАПІЗ, правая рука простерта впередъ къ стоящему отроку-сыну,
названному также Титомъ Раскапіемъ Павломъ, по безъ кап)р; за отцомъ справа
сидитъ взрослая дочь или сестра, обозначенная Расканія Прима. Въ двухъ нижнихъ
углахъ стоятъ малыя фигуры раба и рабыни.
С
282
Отчетъ о дѣятельности Института
Въ получасѣ отъ Діаскели па западномъ берегу ручья недалеко отъ его
впаденія въ море, въ мѣстности Текиръ-бунаръ лежитъ большая стпла, съ стило-
ватомъ въ 0,50 метр. вышины, діаметръ камни 0,40 м., на которомъ было по
крайности 13 строкъ греческой надписи римскаго времени, съ угловатымъ Е и Е
и съ круглой СО. Надпись столь испорчена, что никому изъ видѣвшихъ не удалось
ее дешифрировать.
Въ повой церкви Св. Георгія на базарѣ (чаргпи), въ южной стѣнѣ высоко
вдѣланы надгробные рельефы (пиръ мертвыхъ), всего три, часть алтарнаго пара-
пета съ орнаментомъ; равпостороппій крестъ окруженъ грушевидными сіяніями,
такъ что образуетъ розетку въ 4 лепестка; между послѣдними выходятъ стержни,
оканчивающіеся тремя лепестками каждый. Все заключено въ рамку; другой
фрагментъ съ тремя простыми крестами подъ таберпакулами.
Въ Тригліи мѣстный кииотъ показалъ предназначенныя для продажи цер-
ковныя древности; обіцина строитъ новое большое зданіе для школы. Изъ всего
показаннаго — показано было, думаю, все — наиболѣе замѣчательны деревянныя
пластины съ азкурною сквозною рѣзьбою, части триптиховъ, притомъ покрытыя
композиціями (до 12) съ обѣихъ сторонъ. Вещи могутъ относиться вообще къ
XVI—ХѴІП в., но нѣкоторыя принадлежатъ византійскому времени. Было усло-
влено, что въ случаѣ, если найдется покупатель, община предварительно доставитъ
рѣзныя деревянныя иконы въ Институтъ для осмотра. Металлическіе оклады
большей частью русской работы и всѣ поздніе. Эмалей пѣтъ, равно какъ не
осталось и византійской церковной утвари; ткани — облаченія — могутъ имѣть
200 — 300 лѣтъ.
Мѣстечко Сиги представляетъ изъ себя весьма старое поселеніе съ древнимъ
монастыремъ, пыпѣ приходскимъ храмомъ Таксіарховъ Михаила и Гавріила. Судя
по надписи, храмъ былъ воздвигнутъ впервые императоромъ Константиномъ Ба-
грянороднымъ въ 780 г., т. е. сыномъ Ирипы Константиномъ VI; возобновленъ
Константиномъ Палеологомъ въ 1448 г. и вновь отремонтированъ въ 1817 г.
при султанѣ Махмудѣ ІГ Икона одного изъ Таксіарховъ помѣчена 7131—1623 г.
Апсида храма иамъ показалась дррвней; при входѣ стоятъ два пилястра изъ
красной яшмы, тоже очевидно остатки былого великолѣпія. Новая церковь про-
сторна и хороша. Замѣчательна^ мраморная каѳедра, имѣющая среди орнамента изъ
лозъ изображенія двухъ лебедей (?). Эта древность далеко не стоитъ того, во что
ее оцѣниваетъ общипа (въ |0000 фр.). Пергаменныя рукописи несомнѣнно были;
и можетъ быть имѣются и теперь; по крайности предсѣдатель эфоріп показалъ мнѣ
въ школѣ въ рамкѣ подъ стекломъ три листка трехъ различныхъ рукописей, одна
изъ коихъ была историческаго содержанія, листокъ упоминаетъ Болгаръ.
На мѣстѣ постройки было древнее, повидимому византійское кладбище;
найдены кирпичныя гробницы (кирпичи безъ клеймъ); въ нихъ ничего пе было
кромѣ костей.
въ 1910 году.
283
Недавно откопанъ простой римскій саркофагъ, поставленный пока во дворѣ
частнаго дома. На ІаЬпІа анзаіа надпись:
И.ѴЕТНВІѴ8
КѴРѴ8ѴЕТУВІО
РАѴЫКоЕІЬЕМО
М С
Подъ ІаЬнІа стилизовапппая гирлянда съ гроздью внизу и съ кругомъ
вмѣсто головы медузы наверху между пилястрами или на мѣстѣ робхраѵа. Глубина у
головы 0,40, у ногъ 0,70 м., размѣры по большой сторонѣ 2,10X0,81 м., ши-
рина малыхъ сторонъ 0,86 м. (все снаружи).
Остановка въ Сиги могла быть лить на нѣсколько часовъ, чтобы успѣть
съѣздить въ монастырь ’ЕХеурйѵ. Весьма необходимо посвятить Сиги и особенно
ея окрестностямъ ббльшее время.
Переночевавъ въ Муданіи, утромъ па лодкѣ Б. А. Панченко выѣхалъ въ
’Е/еуроі. Путь лежалъ мимо песчанаго побережья древняго города Мирлеи-Апамеи
къ сѣверовостоку отъ пын. Муданіи; деревни Неохорій, посѣщенной на обратномъ
пути; гавани, гдѣ нѣкогда лежалъ виѳинскій городъ, нынѣ мѣстность называется
Арадіасти, и по словамъ лодочника, недавно тамъ выкопанъ скелетъ по размѣ-
рамъ въ полтора раза длиннѣе нынѣшнихъ людей. Мипуя турецкую деревню Ал-
тыпъ-ташъ и мипуя двѣ айасмы, показалось древнее село ’ЕХеуроі. Въ немъ два
монастыря: Паѵау(а$ тйѵ ’ЕХеурйѵ ѵ)тоі тоб 'НМоо Вшроб, типикъ коего изданъ
проф. Дмитріевскимъ, и монастырь св. Аверкія, вь 10 мші. ходьбы отъ тепере-
шняго села.
Монастырь Паѵау(а$ почти погибъ для науки, храмъ новый выстроенъ съ
основанія „ёх (ИѲршѵ“ въ 1838 г., какъ узнаемъ из,ъ надписи при входѣ. Живо-
писный утесъ, на которомъ опъ сооруженъ, со стороны материка окруженъ древ-
ними фундаментами, застроенными и недоступными для изслѣдованія. Въ пемъ
старинная чудотворная икона Паѵауіа Горуоеп^иоод (Скоропослушпица). Икона
сильно пострадала, нижпяя часть лицами грудь погибла, Христа почти не видно;
иконописный типъ можно возстановить по копіи, которая должна быть въ храмѣ
Б, Матери, Горгопико въ Стамбулѣ, въ кварталѣ Алты-мермеръ, не говоря объ
Аѳинскомъ храмѣ то о же имени и др. иконахъ. Чеканный серебряный окладъ,
кажется, состоитъ изъ частей разнаго времени; древнѣе часть съ орнаментомъ
изъ яичника и плетушки, какъ на окладахъ эмалей грузинской работы.
Монастырь св. Аверкія наоборотъ представляетъ изъ себя весьма цѣнный
памятникъ. Монахи оставили его 32 года тому назадъ. Изъ всѣхъ видѣнныхъ
въ настоящую поѣздку византійскихъ церквей лишь мечеть въ Тригліи (мон. Хино-
лакка) и храмъ св. Аверкія сохранили свою византійскую архитектуру, хотя по-
слѣдній имѣетъ возобновленный куполъ, или точнѣе его фрески, а также часть
284
Отчетъ о діштелыіости Института
стѣнъ нефа. Старики въ Сиги считаютъ храмъ Аверкія столь же древнимъ какъ
ихъ монастырь Таксіарховъ, т. е. относящимся къ VIII в.; по онъ производитъ
впечатлѣніе храма Комшшовскаго времени.
Восьмиугольный барабанъ, съ 8 окнами и повой почти плоской крышей,
имѣя круглое снаружи основаніе, покоится па 4 большихъ пилонахъ, скрѣплен-
ныхъ большими полукруглыми арками. Боковыя арки имѣютъ по 3 окна: среднее
выше боковыхъ, подъ окнами, для скрѣпленія, еще арка. Пятиугольная снаружи
апсида имѣетъ 5 арочекъ снаружи. Передъ узкимъ пароикомъ пристроено крытое
крыльцо съ двускатной крышей.
Ризница и діакопикъ теперь пе имѣютъ дверей въ нефъ, по сохранили
вѣроятно древнія монастырскія, нынѣ заложенныя, двери впаружу храма, какъ въ
Студійской базиликѣ, вмѣего коихъ имѣютъ полукруглыя пиши въ восточной стѣнѣ.
Алтарная часть храма перекрыта коробовымъ сводовъ или широкой аркой по линіи
пилоновъ, за которой начинается конха. Апсида, ризница и діакопикъ съ люнетами
окопъ, часть стѣнъ корабля покрыты фресками, отчасти новыми, отчасти подно-
вленными; онѣ заслуживаютъ внимательнаго изслѣдованія. На алтарной конхѣ изо-
бражена Богородица т) ллатотёра тйѵ оораѵйѵ ев Гасе съ воздѣтыми руками и
Младенцемъ въ медальопѣ (съ сіяніями?). Замѣчателенъ деревянный иконостасъ съ
богатой рѣзьбою, покрытой сложнымъ и разнообразнымъ растительнымъ орна-
ментомъ, когораго основной мотивъ акапѳовая вѣтвь и лиліи. Сохраняется и кусокъ
богатаго рѣзного деревяннаго паникадила, разбившагося при землетрясеніи, когда
упалъ куполъ.
Въ храмѣ
одна въ алтарѣ:
св. Аверкія па полу вдѣланы двѣ надгробныя плиты, изъ ои ъ
Приписка
’АЗеХсроІ рои кѵ(еорат)іхо(,
рт) рои ёкіХ^ѲеаОе, ’ • \
отаѵ тсроаейуеаѲе ’
рХётоѵтёд рои ъ&уоѵ [ •
рёрѵтрѲе тт)д * •
хаі Іхете (ебуеаѲе?) Хрютдѵ
Йксод хатаотаѲш
рета тйѵ Зіхаішѵ ‘ •
читается: ёхоір^От; о роѵаудд ’1а)4;ѵѵѵ}д хаі хаѲт^уоиреѵод т?)д
роѵ^д таиту^* хаі &руіраѵ8р(тт]д той ’ОХбртсои Зроид рт]ѵдд 8ехер6р(ои ^рёрад 6'
іѵ&хтійѵо? 15-ои ётоод 6705 = 1197.
Надпись издана П. Каотрійтт]д, по копіи учителя Д. ’0рт)р6Ху]д въ
ДеХтІоѵ р тѵ)$ Хрютіаѵіх^д АруаюХоуіх^д сЕтаіре(ад, ёѵ ’АО^ѵаід 1894, но дано
лишь клише съ копіи Омироли, безъ какой либо попытки прочесть приписку; и въ
копіи неточности, между прочимъ въ числѣ индикта.
въ 1910 году.
285
Надпись даетъ новый фактъ, что при Алексѣѣ Ангелѣ въ 1197 г. игуменъ
монастыря Аверкія былъ архимандритомъ всѣхъ монастырей области Олимпа и
слѣдовательно былъ старше игумена Богородицы тйѵ ’ЕАгурйѵ т]тос тйѵ ’НЛіоо
ршрйѵ, несмотря на то, что незадолго передъ тѣмъ при Мапуилѣ Комнинѣ, 1162 въ
г. былъ исхлопотанъ Типикъ, освобождавшій монастырь Богородицы отъ подчиненія
Великой Церкви. Слѣдуетъ предположить, что эта мѣстность, названная въ Типикѣ
ёѵоріа тоб КатабоЛІоо, лежащей въ ѳемѣ Опсикійской, содержала въ себѣ недви-
жимости Великой Церкви. Надпись эта найдена мѣстнымъ крестьяниномъ па клад-
бищѣ села ёѵ тф &руа(ф ѵехрота<ре(<р тт;д тсблешд и помѣщена въ монастырскомъ
храмѣ Аверкія.
Изъ окрестностей монастыря Аверкія перенесена въ монастырскій храмъ,
при его возобновленіи бывшемъ „терд ёХІусоѵ ётйѵ“ передъ 1867 г., большая мра-
морная надгробная надпись 1209 года, съ удареніями и придыханіями, интересна
какъ датированная, для эпиграфика:
’ЕѵтабОа хёітаі лорсрорббАаотод хЛА8од
Кор,ѵ^ѵб<ротод Зсретйѵ тсаайѵ тбяод,
Коѵтоатёсраѵод АѵЗрбѵсход уеѵѵайад;
Каі ЛоіаѲоѵ Аѵтйѵсод ёѵ |юѵотр6тгосд‘
Доохдд (іеуйХоо тоб Мпріаріатёшд,
Гішѵбд' ёхоеррауюра тгатрор^трбѲеѵ
Морсоѵіхаіѵ крі уеѵйѵ РааіХёшѵ
ОІ уобѵ брйѵтед т^ѵ аордѵ тоб хеіргѵоо,
ЕйуеоѲе тоотср тердд фо^д оштт)р(аѵ
Т^ѵ Вш&хаттдѵ еореѵ іѵбехтейѵа тёлод
Т^ѵ еІх&За трЛтт]ѵ те Фе6рооар(оо
’Етйѵ тре^ооо7;д ё^ахед ^сАі^8од
'ЕтстахосИшѵ хаі оёха аоѵ ёятайі (=1209 г.).
Издана у КХешѵород хаі ПатгаЗбжооХод, ВсѲоѵіха, ёѵ К/Хеі 1867
стр. 151, такъ исправно, что мы ничего не можемъ прибавить.
На полу въ алтарѣ вложенъ кусокъ мраморнаго парапета со сложной рам-
кой изъ параллельныхъ полочекъ, внизу орнаментъ изъ круговъ и ромбовъ, при-
чемъ первые, имѣя одинаковую высоту со вторыми, не прикасаются другъ къ другу,
т. е. кругъ къ кругу, по между ними помѣщены небольшіе кружки.
На дворѣ саркофагъ (1,65 X 0,78 м. 0,51 м.) съ позднѣйшей надписью,
изъ котовой уцѣлѣло:
Е Е О Д а К
м о ѵ\Т лт і а и
т. е. [81?] ё^68шѵ [8^р.ои тшѵ?] Мопѵтаѵішѵ
Вс
6 Т АФІН = 1718 г.
СО
286
Отчетъ о дѣятельности Института
Слѣды монастырской ограды ясны со всѣхъ сторонъ, съ южной еще отчасти
цѣлы самыя стѣны. Въ 5 минутахъ чудотворная айясма св. Лукп, гдѣ осталась лишь
капитель, на которой вѣшаются лохмотья ищущими исцѣленія крестьянами. Въ
селѣ („городѣ11) ’ЕХеуроІ имѣется храмъ Божьей Матери Пасаріотпссы съ чтимой
иконой (Б. М. съ Младенцемъ па рукахъ справа). Снаружи въ стѣну этого жалкаго
каменнаго барака вдѣлана голова женщины изъ бѣлаго мрамора. Около церкви па
фонтанѣ вдѣлапа часть саркофага съ головою быка, надъ послѣднею розетка. Отъ
головы быка идетъ въ обѣ стороны гирлянда, па углу голова барана. Подъ голо-
вами быковъ (букрапіями) идетъ двойная тесьма, ею перевита гирлянда. Слѣва отъ
бычьей головы имѣемъ орнаментъ въ видѣ наличника съ аканеовыми украшеніями;
надъ серединою гирлянды изображена розетка, сходная съ отмѣченною выше.
Найдена при постройкѣ дома чаша для воды съ крышкою, именно па дворѣ
церкви Архистратига Михаила, съ надписью: аѵтХ^аате о&шр рета ео^роаоѵт]^ оті
«ріоѵт) хоріоо ілі тйѵ б§атыѵ; по чашѣ полоса орнамента изъ виноградной лозы съ
гроздьями, у подножія выступъ въ формѣ львиной головы.
Въ новой церкви Архистратига Михаила замѣтны иконы Б. Матери, Георгія,
Продрома, въ нарѳикѣ справа Богородицы і) ГХіхо^оХооі (ГХохо^іХобоа), голова
Б. М. наклонена вправо къ головѣ Младенца тоже наклоненной, милуя, какъ бы
баюкая Дитя съ выраженіемъ глубочайшей нѣжности. Рядомъ пкона Одигитріи
и св. Варвары.
Въ айясмѣ св. Ермолая 20 мин. ходьбы отъ Елегмопъ въ сторону Муданіи,
по берегу, вдѣлапа прекрасной сохранности надпись, на мраморной плитѣ, подъ
тремя полукругами, изъ коихъ два боковыхъ имѣютъ трехлистную розетку, а
средняя, большая — равносторонній крестъ.
ЕЫѲАДЕКАТАКЕІТ
ѲЕОДСОРОЕОТНЕМАКА
РІ А Е іи Н М Н Е(ѴДр Е Д I О
ЫГЕІОГТОЕМАКАРІСЭ;
5 ТАТОГТЕ^ЕГТАМНЫІ
ІАЫОГАРІСЭЕІКАДНЕХ
КАТННМЕРАЕВДОМН
ІИД8ЕКТНЕПІТНІВА
ЕІАЕ.ЕФД8ІОЕЕТІ№8
АОѴМЕТАТНЫ
А к пи Т Е I //////////[/////
До 7 строки надпись издана П. Кастріотп въ ДеХтІоѵ В’ уріст. ару. 'Етаір.
р. 84, но съ ошибкою въ послѣдней буквѣ Н вмѣсто Ы. „Фёреі хаі &ХХа ур<4р,-
въ 1910 году.
287
р.ата, &тсер хе^соар,ёѵа ёѵ тф то(уср §оааѵауѵ(іюта“, по если отчистить ножичкомъ,
возможно прочесть и слѣдующее:
ёѵ]ѵат'() ё686|г/]
Іѵ8(іхтійѵод) ехпд ёлі тг(д ра-
аіХе[(а]д ФХ(аб(ои) ’Іоозт^ѵоо
Хоо рета т^ѵ
8еотёр]аѵ блате(а[ѵ] т. е. 568 г.
Въ отчетномъ году ученый секретарь Ѳ. И. Шмитъ совершилъ двѣ по-
ѣздки — въ Салопику и па Хіосъ.
Поѣздка въ Салопику (августъ 1910) имѣла цѣлью ознакомленіе съ откры-
тыми за послѣдніе годы въ этомъ городѣ мозаиками. Комплексы мозаикъ были
открыты въ трехъ храмахъ: въ Касспміэ-джами (церковь св. Димитрія), въ св.
Софіи и въ Эски-джума (церковь св. Параскевы). Мозаики первой изъ названныхъ
мечетей были изданы Директоромъ Института въ XIV т. Извѣстій; мозаики
св. Софіи изданы г. г. Ш. Ле Турпо и Ш. Дилемъ въ XVI т. Мопишеиѣв Ріоі;
о мозаикахъ Эски-джума пока не имѣется въ ученой печати подробныхъ свѣдѣній.
Изъ мозаикъ Эски-джума сохранились только декоративныя ленты въ про-
летахъ арокъ, отдѣляющихъ средній нефъ отъ боковыхъ. Пока открыты лишь мо-
заики аркадъ нижняго яруса, но есть надежда, что такія же украшенія окажутся
и въ аркадахъ верхняго яруса. Вѣроятно, нѣкогда были въ Эски-джума и фи-
гурныя мозаики, такъ же какъ и въ храмѣ св. Димитрія, по онѣ погибли безслѣдно:
подъ сбиваемою нынѣ турецкою штукатуркою оказываются голыя кирпичпьці суѣш,і.
Какъ пи жаль утраченнаго, слѣдуетъ однако признать, что и открытіе
сохранившихся мозаикъ составляетъ весьма крупное обогащеніе науки. Мозаики
Эски-джума однородны съ такими же орнаментальными полосами, украшающими
пролеты арокъ въ Кассиміэ, т. е. представляетъ такія же гирлянды цвѣтовъ,
листьевъ и плодовъ, но гораздо выше и въ смыцдѣ рисунка, и въ смыслѣ кра-
сокъ, и въ смыслѣ топкости исполненія. По богатству и разнообразію рисунка,
по гармоничности и яркости колорита мозаики Эски-джума принадлежатъ къ луч-
шему, чтб дошло до насъ изъ произведеній „христіанской аптики**. Стилизація
растительныхъ мотивовъ оцеіц» незначительна: художникъ стремился къ воспроиз-
веденію дѣйствительности во всѣхъ подробностяхъ. Надо пожелать, чтобы Ле Іурно,
которому посчастливилось открыть это чудо искусства, достойнымъ» образомъ и въ
непродолжительномъ времени издалъ солунскія мозаики въ краскахъ.
Прѣздка на Хіосъ была предпринята Ѳ. И. Шмитомъ совмѣстно съ чле-
номъ Ццс/ситута художникомъ Н. К. Клуге. Цѣлью поѣздки было изученіе мозаикъ
Новаго монастыря, о которыхъ въ ученой литературѣ имѣлось достаточно свѣдѣній
для того, чтобы оцѣнить ихъ значеніе, но совершенно недостаточно для того,
чтобы ввести ихъ въ обиходъ научныхъ изслѣдованій.
288
Отчетъ о дѣятельности Института
Мозаики Новаго монастыря отчасти обгорѣли въ 1822 г., отчасти погибли
во время землетрясенія 1881 года. Значительная часть ихъ, однако, сохранилась
достаточно хорошо и требовала только чистки. Къ этой работѣ и было при-
ступлено немедленно по прибытіи въ монастырь. Чистка дала хорошіе резуль-
таты: оказалось возможнымъ почти всѣ сохранившіяся мозаики освободить отъ
покрывавшей ихъ копоти и пыли и сфотографировать. Двѣ мозаики были ск:іль-
кировапы и по калькамъ были исполнены точныя копіи въ краскахъ въ нату-
ральную величину.
Все зданіе церкви было тщательно измѣрено, и па основаніи добытыхъ
матеріаловъ были вычерчены планъ и разрѣзъ.
Работы въ мечети Имрахоръ, бывшей базиликѣ Студія, въ отчетномъ году
были пріостановлены. Ученый секретарь Б. Л. Панченко началъ обработку най-
деннаго матеріала, именно рельефовъ.
Художникъ И. К. Клуге продолжалъ изготовленіе плановъ и чертежей па
основаніи добытаго матеріала.
III.
Въ отчетномъ году законченъ печатаніемъ XIV томъ „Извѣстій", 2—3 вы-
пускъ котораго содержатъ статьи:
Ворѣгопе Рёігійёз, ѣеап Ароканкоз, Іеіігев еі аиігев (Іосшпепіз інёбіів;
’А. ПалаВблооХод Керарейд, Доо хатйХоуоі ёХХ>]ѵіхЛѵ хшйіхсоѵ еѵ Кшѵатаѵ-
тіѵонпбХеі: тѵ^д МеуйЪ)д той Геѵонд Е/ол^д хаі той 2шура<ре(он;
Б. А. Папченко, Гдѣ былъ редактированъ Спрмопдовъ синаксарь?
№ход Вет]д, ’Аѵауѵыаеід урютіаѵіхюѵ ёяіураершѵ Аіуіѵ^д, ѲеалиЬѵ, Меуйрсоѵ,
Коріѵбоо хаі ’Аруонд хаі ларехбоХаІ еід таотад;
Отчеты о дѣятельности Института за
1906, 1907 н 1908 годы.
IV.
Въ музей Института поступили:
1) Пожертвованіемъ — украшенный рельефами мраморный ободъ круглаго
стола, 2 фрагмента, даръ Г. П. Беглерп;
2) покупкою:
10
1
2
2
1
2
византійскихъ вѣсовыхъ зраковъ,
свинцовая пластинка покрытая выцарапанными письменами,
надписи, _ Ц
скульптуры (головы),
декоративная мраморная скульптура,
золотыя серьги съ эмалевыми медальонами Спасителя и Богородицы,
бронзовыхъ креста,
надъиконостасный Деисусъ, писанный па доскѣ, по гипсованному холсту,
античныя глиняныя вазы.
въ 1910 году.
289
Нумизматическая коллекція Института въ 1910 г. обогатилась:
16 золотыми,
2 серебряными,
21 мѣдною монетою.
Въ библіотеку Института поступило 197 новыхъ названій, а всего 694
тома, что съ прежними поступленіями составило 8313 названій въ 20485 томахъ.
Изъ новыхъ пріобрѣтеній важнѣйшими являются: Саіаіо^ие ^ёнёгаі Дез
апііциііёз е^урііеппе» (Іи Мизёе (Іе Саіге, 51 ѵоі.; Самаркандскій куфическій коранъ,
изд. С. И. Писарева: Саіііег еі Магііи, Мёіаи^ез и Монѵеанх Мёіап^ез (Рагсііёоіо^іе;
полная серія Веѵие агсііёоіоуідпе, съ 1844 года; О. Магиссііі, Мопитепіі деі
тпзео сгізііапо І’іо-Ьаіегапеизе; Лаіпѣисіі йег К. ргеиззізсЬеп Кипаізаіптіип^ем,
ѵоі. I—XXX; В. Моцага, I тозаісі апіісііі сопзегѵаіі неі раіая/і ропіИісі (Іеі
Ѵаіісано е (Іеі Ьаіегапо.
Пожертвованія поступили отъ слѣдующихъ учрежденій: Австрійскаго Ар-
хеологическаго Института; Мінізіёге (Іе І’Іпзіпісйоп риЫщне (Іе Егапсе; — и ряда
лицъ: .1. ЕЬеіъоІІ, Е. Сегіаисі, С. А. Жебелева, 2л. Аарлрод, протоіерея А. П.
Мальцева, Іеромонаха Павла, С. М. Раігопо. С. И. Писарева, Н. Попова, Вагоп ѵоп
Тапіи* ѵоп (Іег Іязеп. О. И. Успенскаго, Д. П. Шестакова, Н. 8с1шк, П. ІОнгерова.
Рукописей пріобрѣтено въ отчетномъ году пять: одна арабская, сборникъ
изъ нѣсколькихъ статей христіанскаго содержанія: Чудеса Тимоѳея, Жизнь и
чудеса Кира и Іоанна, О перенесеніи мощей Кира и Іоанна, О мученіи Никифора;
письмо 1184 г., извѣщающее о движеніи египетскаго войска въ Палестину подъ
начальствомъ Омара.
Изъ греческихъ рукописей — Служба и житіе подробное св. Адрся Сала
и еще три, происходящія съ о. Калолимно и Бруссы: двѣ бумажныя неполныя
(канониковъ, безъ начала и копца, псалтырь безъ половины 7 псалма), и пер-
гаменныя Евангельскія чтенія съ 13-ой недѣли по 34-ую, прекраснаго письма
не позже XII в.
Институтъ вступилъ въ обмѣнъ изданіями съ Королевскимъ Датскимъ
Научнымъ Обществамъ въ Копенгагенѣ, съ Славянскимъ Семинаріемъ при уни-
верситетѣ въ Яссахъ и съ Американскимъ Археологическимъ Институтомъ въ
Вашингтонѣ. 4Г'х\ <
ЗЯ--ІѴ1І
19
II.
III.
V.
ПАІХАГ1А АГГЕЛ0КТІ2Т02.
VI.
СЬготоіуріе М. ]аНё, Ѵіеппс.
VII.
ПАКАГІА А1ТЕЛ0КТОТ02.
VIII
ПАХАНА АГГЕА0КТІ5Т02.
IV.
ПАМАГІА АГГЕЛ0КТІІТ02
Поправка.
Стр. 267, строк. 12 —15 замѣнить:
О положеніи монастыря Ѳеофана въ Куршумлу ср. Рагдоіге, въ Виз.
Врем. IX 1902, 42—48.